Піднявся вітер, посіріло небо,
З – під вій скотилася непрохана сльоза.
Ти не дзвонив, мабуть це так і треба,
Мов на душі, край неба починалася гроза.
Холодний вітер шматував волосся,
Дощем періщило і душу і чоло.
Мене забув ти,ну а може це мені здалося.
А мо нічого поміж нами й не було…?
Ридає небо, розриває душу,
Тріпає серце, мов оте гілля.
Я знаю, з цим усім змиритись мушу,
Ще прийде спокій…але звідкіля?
Притихло все зненацька, як і починалось.
Із стріх вода стікає у відерце.
Природа ожила, все стрепенулось,
Гроза омила мені душу і серце.
08.05.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790904
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Зриває листя вітер-яничар,
Зухвало в очі заглядає осінь.
Ти пригорнися до мого плеча –
Я задихнусь від запаху волосся.
І вже навспак закрутиться Земля,
І знову ми – і молоді, і дужі,
І зграйка наших стрибунців-малят
Захоплено розбризкують калюжі.
Ми тішилися – звірені путі,
І горизонти сонячно-нетлінні.
Все по закону совісті в житті:
Знання- від хисту, успіх – від уміння.
Ми ще не знали – гряне Вавилон,
Посіє вірус невситимий звіра,
І злодій ноги витре об закон,
І мрії наші відлетять у вирій.
Що світ жахкий диктату гамана
Нам до удачі не готує візи –
За кожен пагорб – нищівна війна,
І всі вітри палаюче-наскрізні.
Та хай би як там не гірчив полин,
Та манни не доводиться чекати:
Молись і стверджуйсь, стверджуйсь і молись.
Аби скоріш настало наше свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752751
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Мій дар для мене – зболене прокляття.
Фальшиві нотки вічності в руках.
Душа згоряє, серце під закляттям
Любові прагне, тонучи в словах.
Мій дар – пусте, лиш тліюче багаття.
Холодний лід, що сковує в думках.
Вже відцвіло божественне латаття,
Та мерехтить по сяючих струмках.
Мій дар – шляхи космічної безодні,
Завжди здавався він мені сумним,
Але приймаю я це до сьогодні,
Хоч бачу по дорозі тлінний дим.
Прокляття? Дар? Виблискує в імлі.
Вирішувати це вже не мені...
© Володимир Верста
Дата написання: 11.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 17.09.2017
Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Открывающий дверь второпях...
Кто за руку идет не стесняясь,
И целует у всех на глазах!
Кто мечтает тебя познакомить,
С мамой, папой и кучей друзей,
Кто узнал о тебе до знакомства
И сказал:"Приводи поскорей!"
Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Кто по зову примчится к тебе,
Услыхав лишь слова - Мой любимый,
Без тебя не прожить на Земле!
Кто волнуется: - как ты добралась?
Смс, ждет с тревогой звонка....
Как заснула и как отдыхалось?
И покушать родная пора!!!
Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
От которого сердце стучит...
Кто полюбит тебя вот такую,
Не пытаясь совсем изменить.
Сильный, мужественный, очень честный,
Отвечает всегда на звонки,
Обнимает с любовью на людях,
Не герой виртуальной игры!
Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Кто тебя увлекает в полет,
Ну а если не прав, извинится,
И цветы просто так тебе шлет!
Кто поможет тебе измениться,
Достигая в карьере высот,
Мотивирует быть еще лучше,
Не ревнует, а с верностью ждет!
Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Кто уверен в тебе, как в себе!
И в любви признается он первым,
Никогда не бросает в беде!
Заставляет почувствовать счастье,
Как во сне, вместе с ним ты летишь,
Сто причин, что бы снова остаться,
Рядом быть, когда сладко ты спишь...
Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Мотыльком кто заставит летать,
Кто по жизни ни скем не сравниться,
Никогда не сумеет предать!
Кто изменит все ваши стандарты,
Будет нежность с любовью дарить,
Лишь тебе раскрывает он карты...
Без которого просто не жить!
Без которого очень тоскливо...
Без которого в сердце зима...
Без которого - ЖИТЬ - нету смысла...
До тех пор оставайся - ОДНА !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743085
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Чи говорили вІрші колись з Вами?
А пульс тривожний відчували у рядках,
далеко від очей лишали гамір,
аби вдихнути волю і прогнати страх?
Коли хвилююче було найбільше ,
і хто стрічати з ними сонце полюбив?
За зцілення Ви дякували вІршам,
коли урешті втихомирювався біль ?
А Ви читали вІрші як молитву,
коли здавалося, що поруч Херувим,
неначе мантру промовляє світлу,
і кожне слово було колом рятівним?
А папороть цвіла поміж хребцями
і плавно розтікалась хною по спині,
коли здіймалось ніжності цунамі
потоки неслися за межі часові?
Чи говорили колись з Вами вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743087
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Так довго тебе, я так довго тебе прошукала.
Ревіла над небом, під морем тебе я гукала.
Із зірваних крил до зірок я драбинку стелила,
І Бога тебе дарувати мені все молила.
А ми зустрічались, о, скільки ми вже зустрічались!
Дивилися в вічі і поглядом ми обнімались.
Все просто. Занадто... А нам... Би казок й перепони.
А щастя - це просто :кімната на двох і розмови.
А щастя - торкнутись тебе знову, знову, і знову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743019
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
І мідяка не варта ваша правда,
І принциповість утратила сенс,
Навколо бруд, безчестя, зрада,
Любов безглузда, краще просто секс.
Усе можна владнати папірцями,
Хто їх не має, той мовчить,
Життя пише простими олівцями
Буденність сіру і тривоги мить.
Забули люди, що було дорожчим
І оновили свій пріорітетний лад,
І серце гріє лише етанолу розчин.
Руйнують, наче діти, все підряд.
[i]Червоноград, 05.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742810
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Вона вже про кохання не писатиме.
Окутає серденько в теплий плед,
Вино з полин-трави ковтатиме -
Для спраглої душі, як терпкий мед.
Це лебедям судилось жити в парі
І ніжно обійматися крильми.
Вона всміхнулась криво темній хмарі
І тінню загубилась між людьми.
Це у лелек сім’я, лелеченята,
І лелько захищає від грози.
А в неї тихо скиглить сумом хата…
І ще... світлина, мокра від сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743030
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Так зачепила розповідь Анатолія Куценка...
Сліпий собака, талісман перону,
Обнюхував людей і брів кудись…
Гарчав у слід, бо не любив жаргону,
А зупинявся, наче він моливсь.
А люди на пероні мали справи,
Хтось зустрічав, а дехто проводжав.
На нього і уваги не звертали,
А він все слухав і на вус мотав.
Він пізнавав за запахом здалека,
Тих особливо, хто кормив його.
І мчав до них, як до гнізда лелека,
А знав таких усіх до одного.
Жива істота з мертвими очима,
Сліди шука в перонній метушні.
З життєвим тягарем поза плечима,
Сліпий собака з мудрістю в душі.
Р. S. Для нього відданість – святе,
Вона усе життя з ним буде.
Сліпий собака має те,
Чого не мають зрячі люди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743023
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Завтра випаде сніг у місті
І на знак мовчання нашого
Між листівок, в книжках
Діти сховають листя,
А я заспіваю
Для тебе… Наживо.
Теплий чай, зимний протяг і довгі ночі
Закарбують в наших тілах
Те невимовне, нездійсненне.
Знов не час
А якби хотілось, щоб скорше
Рай настав. Розумієш?
Ти в темі.
Вийдуть в друк лише чемні слова,
А те що під серцем,
Впаде під пил
На полички моєї наївності.
Я мовчу і ти тихо підеш
Тільки не сердься!
У нас доста тієї гідності…
Крізь сніги, і вітри, і печалі,
Що котяться небом
Стрінеш мене у сні,
Я як завше буду сміятись.
А листів не пиши,
Мені доста тебе і без тебе.
Якщо падаєм нарізно
Нащо вдвох прокидатись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741702
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Мои крылья устали…
Моё солнце садится…
В карамельные дали
Улетает Жар-Птица…
Мои сильные крылья
Поднимались выс`око,
Притяжение теряя,
За мгновение ока…
Полосою не белой…
Полосой бесконечной…
Кто бывал только смелым,
Тот,наверно,беспечный…
Не огнём оставляют
Знаки душам навеки…
Исцеляют словами,
Но не все…человеки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742766
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Я хворію твоїми словами.
Хто тебе їх, коли навчив ?
Може трунку якого надпив,
Дотулившись єлею вустами ?
Либонь вітер навіяв з Говерли,
А чи нічка закликала в сни...
Вже не здужаю більш, відпусти,
Подивися, аж зорі завмерли
Відібрав в мене серце навіки,
Так, щаслива... У мене є ти!
Дай лиш спокій мені віднайти,
Де ті трави шукаються - ліки ?
Ти кажи... Говори... Не стидайся...
З неба зірка додолу паде,
Загадаймо бажання одне,-
Говори, говори, не спиняйся
Йдем шукати ту впалу зорю.
Он дивись, діамантик сюркоче...
Чи не він твоє серце лоскоче,
Закохавшись в дівочість твою ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742803
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Любуюсь, в приятном томленьи,
Багряной поры чудесами...
Целуй меня, дождик осенний,
Играй, ветерок, волосами!
От запахов бабьего лета
Пьянею, их жадно вдыхая...
Отрадно на сердце! Всё это
Блаженством земным называю!
Люблю тебя, Жизнь! - Прокричала...
Люблю тебя, Осень, ты слышишь?!
Но бабьего лета так мало!
Что дразнишь меня так бесстыже?
И любы твои мне закаты
И рада я томным рассветам,
Но полдень, в сиянии злата, -
Как эхо ушедшего лета...
13 октября 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742835
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Не сполохніть вітри гірського сну,
І не гойдайте тишу в ранніх росах.
Лелію квітку серед бур'яну,
Несу з Карпатських гір у довгих косах.
А наді мною - зоряний намет,
Мовчить у надрах вічність бурштинова.
Смереками торкаюся планет
І дивину небес вплітаю в Слово.
Одна із Мавок, інші де ж? Агов!
Йду до людей, хоч буду там чужою.
Іду на клич утомлений його,
Пливу вінком купальським за водою.
Тікає ніч на місячнім коні,
Упав додолу повід на світанку.
Принишкло тіло Мавчине в тіні,
Та світить в душу квітка-полонянка.
Зірви ту квітку у Купальську ніч,
Цю ружу в серці для тебе ростила,
Пізнай жагу життя межи сторіч,
Безсмертну мить візьми на дужі крила.
Бо я відлунням йшла на поклик твій,
Всі чари, силу, міць біля підніжжя
Тобі кладу в обрамлений сувій
Тернових руж, тенет і бездоріжжя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740577
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Ти через літо стежку віднайди,
де ми по маки бігали з тобою.
Любові нашої, там відшукай сліди,
де милувалися вечірньою красою.
Рука в руці, під літніми дощами,
червоні маки у букет зривав.
Ти мов поет, бо говорив віршами
про почуття, і маки дарував.
Тріпоче серце, ніч така чарівна,
зірки їз неба падають в траву.
З букетом маків, я немов царівна
тебе шукаю, все тебе зову. . .
Хоч іноді прийди у сон ранковий,
у поле макове рукою помани,
І я прийду, в кохання світ казковий
і наберу червоних маків в свої сни.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736776
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2017
[i](Поезія розчарованого серця)
[/i]
Лежить троянда синя на снігу –
Така прекрасна у своїй гордині.
Моє кохання втратило жагу –
Самі по собі ми тепер віднині.
Небесний погляд голубих очей –
Чому мене він вже не зігріває?
В них тільки холод зоряних ночей –
В розчаруванні серце завмирає.
До мене вже не з’явишся у сні –
З Тобою я прощаюся незримо.
Ти зверхньо посміхаєшся мені –
А я свій смуток загортаю в риму.
Холодною байдужістю розбила
Ти келих ледве теплого кохання.
Безжально по снігу його розлила –
Загинули останні сподівання.
На заході побачив я зорю –
Маяк надії в лабіринтах долі.
З натхненням я поезію творю,
І серце вже не відчуває болю.
Душа нестримно лине в майбуття,
Де щастя у взаємності чекає.
Там в унісон звучать серцебиття,
Коли мелодія кохання залунає…
© S.Nemo
15.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718458
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 05.04.2017
Ты же помнишь ту ночь развратную
И луны захмелевшей лик?
Ты была моей тайной отрадною,
Звезды пели для нас двоих.
Испивала глотками жадными
Поцелуев твоих нектар.
Мысли дерзкими были, шаткими,
А в груди бушевал пожар.
Твои волосы пахли вишнями,
Рассыпаясь до самых пят,
И слова нам казались лишними...
Помню шепот и пьяный взгляд.
Созерцали часы настенные
Белый танец безумных львиц,
И застыла на миг Вселенная...
Сердце падало камнем вниз.
Ты же помнишь рассвет отчаянный
И безудержной страсти плен?
Проносились секунды стаями,
Превращаясь в бесплотный тлен.
P.S. Где ты бродишь, красивая, странная?
...Лишь часов непреклонен бой.
А Душа моя грешная, рваная
Безнадежно больна тобой.
22 октября 2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727026
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017
Вірш-емоція від пісні М. Мозгового "Любов останньою ніколи не буває".
Невже в житті я вже перекохав
те призабуте відчуття було останнє
о ні! я завжди вірив в це і знав
любов останньою ніколи не буває
невже в житті я не відчую смак
не поцілую уст коханої людини
й не дочекаюся до смерті знак
й хоча б єдиної щасливої години
не доторкнуся до коханих рук
не пройде тілом струм єднання
і не відчую від розлуки мук
і того жданого спізнілого кохання
не потону у глибині зіниць
і не сп’янію од аромату тіла
і через роки мені все ж болить
що дозволив відрубати собі крила
і ось тепер я зовсім не лечу
не можу відірватися від долу
та все ж я мрію і в сльозах молю
любов останню із надією шукаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724873
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 29.03.2017
[i][b]Тяжелый мрамор как замок
Закрыл могилу
И к горлу подступил комок
– Нет крикнуть силы.
Холодный дождь идет в лицо
Как будто плачет.
А вот от смерти беглецом
Уйти – задача.
Тяжелый день как миг застыл,
Весь в серой гамме…
Цветы на мрамор положил
К могиле мамы.
И слышу шепотом слова:
«Сынок, ну как ты?»
Нет, это вертится листва
Под ветра тактом.
А он кружил здесь у могил
Унылый танец
И дождь на мрамор наводил
Тяжелый глянец.
И мать как ангел золотой
Оберегает,
Но только мне ее живой
Так не хватает…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726142
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Я тебя целую тайно.
И пускай это не случайно.
Пускай любовь моя парит
И к тебе меня манит.
От поцелуя не устану,
Тебя любить не перестану.
Пускай потом я сильно плачу,
Ведь для тебя я что-то значу.
Любить я буду тебя вечно,
Хоть жизнь моя не бесконечна.
И если вдруг я жить устану,
Тебя любить не перестану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726084
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
[i](Прекрасні подихи закоханої душі)[/i]
Тобою я замилувався знову,
Коли побачив фото в мережі.
Душа не прийняла Твою відмову,
Розчарування зникли міражі.
Нова сторінка і нові надії,
Зимовий вечір загортає в тишу.
Твій образ милий сумніви розвіяв,
Його назавжди в серці я залишу.
Як сонце сяє усмішка ласкава,
І зігріває в лабіринтах ночі.
Вона така звабливо-солодкава,
Я у полон здаюся їй охоче.
Небес блакить дарують оченята,
Вони горять неначе зорі ясні.
Душа моя їх поглядом пройнята,
Її римую подихи прекрасні.
Пробач мені, що досі Ти сама,
Що не знайшов до Тебе я дорогу.
Що замела їх сумнівів зима,
Що зустріч я не заслужив у Бога.
Але побачив знак я на світлині –
В ці дні морозні розпустились квіти.
Кохання відродилося й від нині
Його вогонь завжди буде горіти.
Любові не існує без надії,
Що на зорю так схожа світанкову.
Душа моя в пітьмі нічній радіє –
Тобою я замилувався знову…
© S.Nemo
29-30.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715242
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 03.02.2017
И было печально увидеть однажды
Непрошенной осени новый эскиз.
Цветы умирали на окнах от жажды,
Как листья, летящие с тополя вниз.
Молчание неба испуганно крало
Последнее солнце дрожащей рукой.
Казалась природа седой и усталой.
Цветение красок-в обмен на покой.
Но каждая капля дождя, как слезою,
Была обновлением,взмахом крыла.
Ночь прятала взгляды за шторой льняною,
Свеча, догорая, куда-то плыла,
Под тяжестью воска, у нового храма
Сердец восстановленных и дорогих,
Не ведая боли, забывший о шрамах,
Октябрь писал на пергаменте стих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 02.02.2017
Ідуть дощі, холодні і прозорі,
лежить туман над річкою густий.
Десь через хмари сумно світять зорі
і місяць ріг додолу опустив.
Я знов чекаю, сидячи удома,
тебе, твоїх солодких обіцянь.
Хоча я знаю: все це - марна мова,
Моїх даремних мріям сподівань.
Сама собі тебе намалювала,
Насправді зовсім ти і не такий,
Та все одно всім серцем покохала,
Хоча для мене ти мов лід крихкий.
Можливо, дощ сьогодні не скінчиться
І не повернешся до мене знов,
Нехай мені хоча б у снах насниться
Твоя палка і пристрасна любов.
А крапель пісні відчайдушний гомін
Бере в полон й засмучує мене.
Та дощ той ллє, і небо плаче громом,
говорить ніби вголос: «Все мине!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715103
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
за своє життя
ти повинен
пізнати чотири міста
як чотири стихії
перше місто
ти ймовірно вже побачив
і від нього вже
відійшов
мов від наркозу
тривалістю до
статевого дозрівання
саме там тебе
відправили
подалі
вперше за весь
проміжок
друге місто ти
бачиш на власні очі
протираючи їх
кожного дня
воно тебе смокче
зараз
забираючи найцінніше
або його
віддаючи
десятки світил
сотні вулиць
тисячі будинків
мільйони привидів
мільярди каменів
це все друге місто
оповите
стовпами гігантів
третє місто остаточно
тебе вб'є
але залишить живим
граючись з тобою
в маріонетки
і водячи за ниточки
а на тебе дивитимуться
глядачі
такі ж маріонетки
яких смикають свої
хрещені батьки
похорони ж стануться
після біологічної
загибелі
четверте місто ти
мусиш віднайти
живучи у попередніх трьох
по черзі
воно пахне не парфумами
але також приємно
в ньому нема богів
але друзі їх замінять
тут надто брудно
але ти уявиш чистоту
перше місто - місто дитинства
друге місто - місто студентства
третє місто - місто дорослих
а четверте - це те
яке ти вибереш
із попередніх трьох
щоб в підпіллі провести час
під кайфом
і залишитись
навіки
XXV.XII.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708372
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 28.01.2017
Вместо прощай ты сказал мне: "Люблю!",
За то,что уйдешь извиняясь.
Признанье твое я в сердце храню....
Я тихо ушла улыбаясь.
А сердце мое рвалось на куски,
В улыбке слезинка дрожала
И руки дрожали,сжимались виски,
Душа безнадежно рыдала.
Еще один шаг - и не вижу тебя,
Но помню бессильный взгляд боли.
Безмолвно прощались, безумно любя
Мы силы просили у воли.
И вот без тебя я встречаю зарю.
Зачем ты,открыв свое пламя,
Вместо «прощай» сказал мне: «Люблю»,
Два сердца безжалостно раня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714941
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Я не нужен! Я тебе не нужен!
Ты сама во всём находишь лад:
Утрясла свои обиды с мужем
и свекровь отправила назад.
Пусть поедет к деду в Подмосковье
поливать на грядках огурцы.
Всё сложилось.
Даже со свекровью.
Вы, скажу, такие молодцы...
Только я не нужен,
нет, уже не нужен...
Потерплю ещё какой-то срок,
когда вновь расстанешься ты с мужем,
а свекровь покажет на порог...
И тогда всплыву я, словно лодка,
в море горя, бури и страстей.
Для тебя я стану, как находка,
словно путь несбывшихся идей.
Да! Я подожду!
Мне не впервые
Ждать, любить,
поддерживать, спасать.
Не ищи!
Я вот!
Виски седые.
Может быть нет надобности ждать?
Это бесконечно!
Безнадёжно!
Да! Пора расстаться! Всё бросать!
Быть с тобою просто невозможно.
Но... Опять!
Проклятое "опять"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714908
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Твои глаза глубокие,
Как звезды в небесах...
Весь мир в них отражается
В секундах и часах.
Могу смотреть часами в них,
Пытаясь отыскать
Секреты мироздания,
Рассеянные в снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714809
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Життя моє - це лиш каміння,
Як не старайсь - не розломати.
В руках тримаю я насіння,
А квітам молотом не стати.
Тай цвіт не цвяхи - не загатиш
В будинок щоб величний звести.
Слова, як гроші не розтратиш.
Проклятий їх з собою нести.
Проклятий об каміння битись,
Збивати в кров чоло й кінцівки.
Бо ж не навчився я молитись
На шмат холодної бруківки.
Не здатен ниць весь час дивитись,
Думками ж поміж зір літати.
І з кайданами не змиритись
Хоч народивсь, щоб в'язнем стати.
І хоч снує Медуза з виском,
Живий я й поки що - не здався.
По венах кров летить під тиском,
Мій меч чорнильний не зломався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711733
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Мы жизнь свою построим по частицам,
Из нежности и слов "Люблю".
Свою историю положим на страницы,
Я новый день, как первый напишу.
Мы будем ждать, любить и верить,
Пить кофе вместе поутру.
А вечером, закрывши двери,
Шептать тихонько "Я люблю".
Пусть снова между нами расстоянья,
И боль в груди, в душе тоска.
Мы выдержим все эти испытанья,
Звонок и в трубке "Здравствуй, как дела?"
Поверь, что нет мгновенья слаще,
Чем слышать голос твой родной.
И в сердце бьется бабочкою счастье,
"Любимая моя"... "Любимый мой"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678155
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 26.01.2017
Настане ніч, зірки засяють,
І вийде місяць -молодик.
Вони його вже там чекають,
На ріжки з ходу скік і скік.
Ти теж давно чекаєш миті,
коли в кохання поведу.
Там шовком ночі оповиті
Ми зацілуємось в саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714536
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Чому люди настільки дурні,
І речей простих не розуміють,
Не буде щастя у сім'ї,
Якщо нема любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648373
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 25.01.2017
Присвячую чудовій людині,
красуні, гарній поетесі
ВІКТОРІЇ Р.
Віват, Вікторіє, віват!
Люблю, Вікторіє, люблю!
Рахує миті циферблат,
А я цю мить благословлю.
В цій миті Ваше є тепло
І щедрість ніжної душі,
І чисте слово, наче скло,
Добра великого рушій.
Віват, Вікторіє, віват!
Достойна всіх земних красот,
Величних тронів і палат,
І заслужила на джек-пот.
Краса: вартує полотна,
Душа: їй є рядки у одах,
Така – на цілий світ одна,
Побачиш – затамуєш подих.
Батькам - за щастя і любов,
З коханим – благодать і рай,
А діткам – щит із молитов,
Із благодаті водограй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714137
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Холодний погляд кинула на мене,
Немов морозом,вмить стала зимою,
Не йди кохана, не можу без тебе,
Тебе попрошу, люба, будь весною.
Для мене будь, краще сонячним світлом,
Щоб один одного завжди цінили,
Хоча зима, буя яскравим літом,
Щоб все життя розумілись, любили.
Бажання є, джерельною водою,
Щоб я міг пити весь час із криниці,
З тобою разом вмиватись росою,
І смакувати запашні суниці.
Хліби вирощувати в нашім полі,
Там й діточки, як квіти волошкові,
Щоб на столі всього було доволі,
Як земля й сонце, жили у любові…
Не йди кохана…
Не можу без тебе….
2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713296
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Життя мене по манівцях водило,
І в спогадах у юність привело!..
А там зелене жито вже поспіло
І літо красне в мальвах відцвіло!
Хоча... дороги, наче й невідомі,
І ті стежки давно вже не мої...
Щоразу серце проситься додому,
В щасливий світ, в заквітчані гаї!
Іду до річки - плачу і сміюся,
На мене церква дивиться згори!...
Стареньким вербам низько поклонюся,
І обніму зелені явори!
У цім краю колись я народилась,
Ось тут пройшло дитинство золоте!
Моя зоря у небі засвітилась,
І до цих пір там соняхом цвіте!
І кожному це відчуття знайоме,
Таке старе і кожен раз - нове!
Коли дорога, що веде додому,
В душі твоїй, як "Отче наш" живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714267
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
[b][i][color="#000dff"]
Так серце болить, коли бачу сиріт
Та їхні засмучені очі...
В лахмітті якомусь вони без чобіт,
А ручки малі та робочі...
Голодні, холодні і так під хати,
Самі собі батько і мати...
Ідуть до людей ці малі наймити,
За хліба кусок працювати...
У наймах ці діти усі неспроста,
Немає у них дня і ночі...
Від вітру й морозу криваві вуста,
Родини свої вони хочуть...
Бо доленька їхня украй непроста
І важко на них так дивитись...
Благаю рятунку, в Ісуса Христа,
І буду за всіх них молитись...
24 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714221
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2017
На вечірку прийшов тоді з друзями,
Тьмяно тліли вгорі ліхтарі.
Ти стояла сумна і зажурена,
Наче зіронька ніжна вгорі.
Запросив тебе скромно на танок,
У танку, я тебе закружляв.
І не зчулись, коли той світанок
В гаю трави навколо зім’яв.
Поцілунки твої зачудовані...
Твої губи, як маківки цвіт.
Ніжні пестощі зачаровані...
Понесли нас обох… у політ.
Біла, біла черемхова віхола,
Розсипала пелюстки відром.
Все притихло навкруг і не дихало,
Суть ховала наш гріх під сукном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703117
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 23.01.2017
Незабудка синьоока,
Літня хмарка дощова.
Як стеблинка, невисока…
Незабудка польова.
Приспів:
Зорі нас з небес вінчали,
Нам псалми свої співали.
Скалки сипали до ніг,
Поєднали нас на вік.
Тобі пташко легкокрила
З небес променем
впаду.
Все тобі дівчино мила…
В твої ноги покладу.
Приспів:
Ти, як яблучко румяне
У божественнім саду.
Моє сонечко весняне…
Напій спраглий на меду.
Приспів:
Чимось впала мені в душу,
Увійшла до мене в дім.
Я тобою квітко дишу...
Бо ти в серденьку моїм.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 23.01.2017
Туман над гаєм клубочився…
Свічками хутір засвітився.
В траві густій, як у жарині…
Було нам тепло, мов в хатині.
Обняв і світ весь потьмарився…
Як плющ навкруг її обвився.
Взяв в руки груди голубині…
Й птахи проснулися в долині.
Зацілував, губами впився…
Дурманом мабуть обкурився.
Як павучок у павутині…
Спивав той трунок по краплині.
Неначе вперше, я відкрився…
У прірву розум покотився.
Тремтіло тіло у богині…
Роса скотилась по стежині.
Приспів:
З туману досвідок світився…
Навіки твій, я залишився.
Оті глибокі очі сині…
Втопили легеня в пучині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714000
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Напевно, так і має бути...
Життя не знає слів "якби".
Не в силах іноді забути,
Не в силах іноді іти.
Найкраще просто зупинитись
На перехресті всіх доріг,
На себе з боку подивитись
І біль перетворити в сміх.
А далі час розставить коми,
Розставить крапки і тире,
І відповість насправді... Хто ми?
На запитання, що гризе.
Напевно, так і має бути...
Бурлить життя як шум ріки.
Як жаль, щоб істину збагнути -
Нам треба втратити роки.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713417
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 17.01.2017
"Вона така кумедна"-думав він часто.
Вона може довбати мої мізки через якусь невдалу витівку її друга,або плакати через те,що погода сьогодні не така як їй хотілось і всі її плани підуть шкереберть. Вона могла блукати парками дуже довго,змерзнути,а потім лежати хворою у своєму ліжку. Вона малювала нігті у чорний,а потім перемальовувала у яскравий.
Я практично її не розумів,мені здавалось вона якась дивакувата і смішна. Не серйозна і слабка.
Я навіть думав,що вона робитиме коли я піду,хто буде з нею,вона ж сама не зможе вижити у цьому жорстоку світі.
Її наївність усім на руку,а я її бережу,проте,мені вже набридло.
А знали би ви як вона довго може розповідати про якусь нісенітницю, про те як йшла в магазин за молоком,але там було не те,яке було їй потрібне. Або як розповідала,що порізала палець і довго плакала,чи як їй сон снився лячний і вона не могла заснути знову.
Та й до смерті вона боїться темноти,проте гуляє вночі.
Ще ненавидить цукор.
Вона всіма цими деталями виїла мій мозок.
Мене завжди бісила її реакція на деталі,вона все сприймала близько до свого серця.
Мені часто здавалось,що без мене вона дійсно не зможе.
Без мене не розгребе цю реальність.
Якби не одна ніч,яка докорінно все змінила.
Вона напилась,як ніколи,одним словом вона була неадекватно-правдива.
Почала мене виганяти і попросила не повертатись ніколи,сказала,що вона втомлена і все їй вже в горлі стоїть.
Я був спантеличений і просто з реготом спитав скільки ж вона для сміливості випила.
Після мовчання вона заплакала і сіла на стіл.
Розповіла,що їй більше не потрібні ці ілюзії і здається,вона хоче вбити себе.
Мене це звісно злякало,бо єдине,що я чув такого роду,це коли вона бігла за котом і кричала;
-"Клятий виродок,я вб'ю тебе!"
Просто їй кіт порвав колготки і вона ненавиділа котів,тому вона почала себе так дурно поводити.
Було смішно,я Вас усіх запевняю.
Але коли я почув з якою п'яною серйозністю вона сказала про своє самогубство, мені захотілось її обійняти.
Я не знав,що сказати,бо такого від неї не очікував.
Вона почала розповідати,що втомлена від своїх проблем і від болю,яка в ній живе вже стільки років.
Я був шокований,бо звик,що її проблеми дуже банальні.
Виявилось,що я просто багато не знав.
Вона підійшла до балкону,почала танцювати,я просто дивився на неї.
Вона плакала і танцювала,танцювала і плакала.
і в один момент,я навіть не зрозумів як це сталось.
Вона просто вистрибнула з балкону.
Я втратив дар мови.
....
Поверніть мені цю кумедрно-дурну дівчину.
Пройшло вже чотири роки,а я і далі пам'ятаю яке молоко вона пила.
Який розмір її джинсів і як ненавидить цукор.
я любив її,тільки зараз я відчуваю як сильно любив її..
Я зараз теж п'яний.
як тоді,Вона
Але на щастя чи навпаки,тут немає балконів.
P.S для тої,яка змогла без мене,а я без неї якось-ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712739
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Отрути б...Щоб лиш мить одна... і все.
Без слів, конвульсій чи судом предсмертних.
Щоб просто ангел в чорному плісе
провів за руку крізь зірки на терни.
Я знаю, що на рай не заслужу,
зробивши той ковток один-єдиний.
Та жить без тебе також гріх. Божусь,
що я люблю до смерті аж однині.
І в тім біда. У тому-то і суть,
що зблідла мертвенно, п'ючи кохання трунок
і що кохання, ніби хрест, несу,
шукаючи в отруті порятунок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711314
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Цей вечір подарує свої чари,
Мабуть, мені підсипало Різдво.
Не знаю, де шукати свою пару,
І ти в думках – з небес було дано?..
Бажання промовляючи до неба,
Я сподіваюсь без надії знов.
Одна із тих, яка тобі не треба,
Бо маю одновекторну любов.
Пробач мені, бо я сказала зайве.
Вже котрий раз не сплю посеред ночі,
А страхи посплітали своє сяйво:
В твої боюся подивитись очі…
Така не треба зазвичай нікому –
Найгірша з доньок, із усіх дівчат!
А я тебе шукатиму в усьому:
В сузір’ях світлотисячних карат.
У пам’яті моїй новий провал.
Лиш погляд хочу бачити глибокий,
Але мене чекатиме вокзал.
Я обіцяю в подарунок спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710999
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 07.01.2017
Сумна історія, що трапилась зимою
Сумна історія написана про двох
Чиї дороги вкриті снігом і травою
Історія про Львів тире Острог.
Вона закутана в хвороби-покривала
Засне , холодні пальці розмина,
Хоч цілий тиждень так цього чекала
Фактично тиждень ним жила
А він затятий в сірі камуфляжі
В повітрі подумки шукав її парфум
Сьогодні знов один у постіль ляже
Ховаючи у серці солод губ
Сумна історія про все що мало статись
Сумна історія, про все чого не відбулось
про те, як щиро хочеться кохати
І як кохати знов не довелось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704380
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2016
За мене плаче нині небо,
Дощем холодним сльози ллє.
В житті неначе все як треба,
Але печаль чомусь гризе.
Це може докори сумління,
Забутих днів стара журба...
О, пізнє ти моє прозріння,
Назад дороги вже нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692676
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 21.12.2016