Ще рік минув…..
Майданом стали душі наші
Важкі роки випробувань.
Війна забрала щонайкращих,
Пішло життя в далеку рань.
А починалося все чисто,
І наміри в людей благі.
Терпець ввірвався ненавмисно,
Бо жили все життя в ярмі.
Та дорога ціна свободи,
За волю завжди лилась кров,
І винятком не став, народе,
Синів віддавши і дочок.
І нині плачемо, хто може,
У кого не черства душа.
До сотників летять день кожний
Сини найкращі в небеса.
Коли Майдан багрився кров’ю ,
Ніхто не міг збагнуть про те,
Що Матір розірвуть надвоє,
І смерть жнива свої збере.
Ще рік минув …Країна в крові ,
«Героям слава», всі кричать,
Те не повернуться Герої …
Як важко волю здобувать..
А ще страшніше, коли Матір
За гроші продають сини…
Та жодна смерть не буде марна.
І Бог все бачить з висоти.
Ще рік минув… схилім коліна
Бо патріоти не перевелись,
За мир і волю помолімось,
Серця здіймім в небесну вись.
І пам'ять хай пече у груди,
За тих, хто віддали життя...
Єднаймося, борімось, люди
За наше світле майбуття!!!
24.08. 2016
Зі святом нашої Батьківщини, миру всім,любові і добра!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747653
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Бриніла і журилася струна,
Що її рано так осиротили:
Усі в оркестрі грали,а вона
Осторонь соло долі виводила.
Що вже давненько скрипка - сирота
Веселу пісню для людей не грає,
Попала в чужі руки, і сльота
З душі останні сили вимиває.
Лежить, пилиться, не злетять ніяк
Її чарівні звуки… біль і втома
Рве її тіло… А в вікні маяк
Колише спогади сімейного альбома.
Усе як в дивнім фільмі, де вона
Для всіх охочих «Чардаш» вигравала,
Де рідна мати ще була жива
І вальс життя, як вміла танцювала.
Де батько заплітав струну-косу
Й з сестрою проводжав її до школи,
Де пізнавала всю весни красу,
Але туди вже не повернеться ніколи.
Бриніла й тихо плакала струна,
Що пісню скрипка так і не зіграла.
Могла б мелодія буть інша… та вона
Сама наївна першу вибирала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747304
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Яка ж ти відповідальна, щедра і відкрита
Ідеш ти впевнено у своєму житті
Смілива і розумна ти як Маргарита
Красою свого Майстра ти підкориш в майбутті
Бережи своє гаряче серце
Воно здолає тисячі висот
Хоча воно й є трошки з перцем
Та це приправа для твоїх чеснот:)
Для подруг ти насправді найвірніша
І радість і пораду можеш дать
Для ангелів ти, Діанко, найцінніша
Й тобі Любов все будуть дарувать..
На день ангела моїй подрузі Діані... ЇЇ улюблена книга "Майстер і Маргарита" М.Булгакова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747619
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Кричать раби-ура малоросія!
“Радная ти” -окраїна Москви,
І сиплеться кругом отрута змія,
Припудрює й так знищені мозги!
Їх злість бере, в нас вільна Україна!
Вона, як сонце ,сіє скрізь добро,
Народ повстав! Вона у нас єдина!
Перевертні спускаються на дно!
Вмираючи ще крякають ворони,
Крильми махають, їм вже не злетіть,
Орли у небі- наша оборона,
Границь сторожа! Україні жить!
То будь же завжди, Вільна й Незалежна!
Твій люд росте, у рабство не піде!
Любов у кожного до тебе необмежна,
Святкуй Вкраїно! Час новИй гряде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747287
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Зродились ми великої години
твої славетні доньки і сини
і стоїмо на варті України
за сантиметри рідної землі.
Бо ми весь час боролися за тебе
ми за любов згорали у вогні
і попри біль прохали синє небо
пошли нам, Боже, незалежні дні.
Зіслав Господь нам вільної свободи
дніпрові хвилі знову загули
чарівне місто Киів верховодить
не треба нам московскії царі.
Проте сусід нам кинув ніж у спину
від заздрощів,щоб краще не жили
у європейській вільній Україні,
втомилися чуже ярмо тягти.
Вітаю з двадцять шостим незалежним
я вірю,що відстоєм правду ми
Любитиму тебе,як син належно
з любов"ю в серці дійдем до мети.
24.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747589
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Падають зорі із неба дощем.
Кажуть: такі – раз на тисячу літ.
Наче коштовності із діадем,
Падають дивні з далеких орбіт.
Може так плаче сама Персеїда?
Може їй Землю до болю так жаль?
Чи то упала якась піраміда
Й друзками випав небесний кришталь?
Гарне видовище. Пік таїни.
Скільки думок вже по небу блукало!
Зерна тих істин збирали уми,
Міцно в руці небо ключик тримало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746106
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2017
Картина - "М'який годинник на момент
першого вибуху", Сальвадора Далì.
[i]Диптих написаний у співавторстві з
[b]Іриною Лівобережною,[/b] за що
моя їй щира подяка.[/i]
[b]ВсЕсміх[/b]
Лунає ВсЕсміх звідусіль:
[i]- "М'яке завжди влучає в ціль!.."
[/i]
М'який, яскравий та липкИй...
Привабливий він - ЧАсу плин!
На тло його -лишень послухай!-
Присіло людство, наче муха...
(Ще на ЗорІ,* ще як Біг-бЕнг
Статичності рвав міць стремен).
Хотіло людство -п'яне й сонне-
З краЄчку, глянути в Безодню.
Шість лапок вп'явши в циферблат,
У зАхваті, сидить що "над",
Плювало людство в чорну Прірву,
І жоден з тих плювків не схибив.
Та регіт Прірви був гостріш,
Аніж від друга, в спину, ніж:
[i]- "Та плюй собі, нахабне бидло!..
Ти ж ще не знаєш, що вже влипло!..
І Час ТебЕ, у грі своїй,
Вже не відпустить, як не дій.
Сиди сумирно, шарж на бджілку;
Вже прилетять невдовзі стрілки,
Чий рух невпинний, повний сил,
ТебЕ зітрЕ, ретельно, в пил!..
І пил той, знаєш, недаремно,
Впаде згори - сюди, до мЕне;
То плюй, покИ що...чом би й ні?..
З плювками, будеш - тут, на дні!"
[/i]
Дарма працюють люто крила -
Лиш витрачають рештки сили!
Ми лиш на трішки відповзли
Від володінь отої мли.
І споглядАєм: безупинно,
З Небес, ЧасУ шматочки линуть...
Вирують фарби навкругИ,
Безбарвні - ми, лишень, й гріхи.
Тож сидимО - нахабні й вбогі,
Безсилі...
зклеєні всі ноги...
Пластичність - всюди, Окрім як
У нас самИх, де зло і ляк.
Метелик все це споглядає.
(Це ті, що прИйдуть потім, з РАю)
Як смак ми втратимо, як сіль,**
Й зітрЕться слід наш звідусіль,..
Годинникар підкрутить вранці
Пружину змін цивілізацій...
І прИйдуть ліпші за всіх нас,
Нехай хоч трохи!..рАз-по-рАз...
Так Всесвіт вчить: [i]- "Простіші водню***
Ви будьте, й бережіть Безодню!
СтрашнИй не забувайте Суд,
І лиш [b]благословення,[/b] з губ,..
Нехай злітають ваших всюди -
За будь-яких умов, о люде!.."[/i]
[b]А сміх летить потоком мар -
Сміється з нас Годинникар...[/b]
[b]ВСЕплач[/b]
Сунеться Часу загусла ріка.
Людство зухвале – саме собі кат.
Спільної користі не визнає,
На заборони нахабно плює.
Крутяться, крутяться Стрілки-Віки,
Час швидкоплинний. Та всім невтямки,
Що упаде у Провалля Ікар,
Лиш забажає Годинникар.
Бачиш? Безодня нейтрально-німа,
Там НадновІ**** поглинає Пітьма.
Можуть Метеликів крильця малі
Разом змінити орбіту Землі?
Війни. Земля під ногами тремтить.
Люті пожежі. Живому – не жить.
На Циферблаті всі стрілки дрижать.
…Мертві очима до неба лежать.
Зводить Пружину незрима рука.
Сунеться Часу невтримна ріка.
Ми підточили основу основ.
Люде, згадайте, що Бог є Любов!
* - на такій собі "Абсолютній Зорі", тобто
на самому початку взагалі будь-чого;
** - Євангеліє від Матвія, 5:13;
*** - водень - найпростіший елемент
Періодичної системи;
**** - наднова[*s*] (Супернова) — це зоря,
що раптово збільшує свою світність
у мільярди разів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745868
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
А ми зустрінемось з тобою поміж зір,
Там, де галактика народжується знову,
У більш високу та небачену основу
Дає початок нам в незвіданий безмір.
Чарує світочем очей твоїх Ефір,
Сузір'я з'єднують дорогу цю шовкову,
Шляхами прядива я поклоняюсь слову,
Але затягує стежки до чорних дір.
Тебе побачити – знайти святу опору,
Немов полинути, як Феніксом, угору,
Згорівши миттю, закінчити зорепад
І стати вічністю для сонця, й розітнути
Цей світ, частинками зробивши сонцепад,
Вогнем осяяти, любов'ю огорнути.
© Володимир Верста
Дата написання: 12.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745838
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2017
Я пошел на последний подъем.
Ну а он,как назло,самый трудный,
Но зато впереди,за холмом,
Только спуск по дороге безлюдной.
Только спуск,только два колеса
И шуршание шин по асфальту-
Отдохну,вытру лоб и глаза
И на финиш вкачу без азарта.
Подбираюсь к вершине,уже не в седле,
Уже стоя давлю на педали...
Я был самым настырным когда-то в селе-
По характеру, не за медали.
Заставляю не думать себя о воде,
А кавказское солнце жжет спину-
Пропадаю,как рыба на сковороде,
Но позорно оставить машину.
Я вцепился в крутые стальные рога-
Наслаждение- в преодоленьи!
И опять я себя победил,как врага,
Разложив свои силы по звеньям.
Вот и спуск- по тенистому еду шоссе-
Весь,как взмыленный конь после скачек.
Ах,как весело спицы бегут в колесе!
И я верю в себя и в удачу.
07.1988.Азербайджан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414317
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 13.08.2017
Давай забудем,брате, про сумне-
життя і смерть це невичерпна тема.
давай доп'ємо краще це міцне
Та заспіваєм татову воєнну.
Забудьмо,брате,з цього дня печаль-
Флюїдам суму й так в повітрі тісно.
І дуже,дуже буде,брате,жаль
Коли розлюбить нашу хату пісня.
Життя і так коротке,як на сміх.
Тож насміємось вволю на цім світі,
Бо,може,вже на тім- сміятись гріх,
Бо може там нема чому радіти.
Ще пляшка не порожня? Наливай!
І хай душа зрадіє й усміхнеться.
Іще не вечір,брате,ще не край,
Тож вип'ємо з тобою поки п'ється.
Все суєта суєт,все суєта...
Ганяються за вітром вітролови...
Для чого й хто придумав це життя
Навряд чи знають навіть богослови.
Життя і смерть-це незбагненна суть.
Як безкінечність-мозок не вміщає.
Тож треба розпитати-не забудь-
Колись в раю...Що все це означає.
Воно і в пеклі компетентні є,
Та там не почуваєшся в безпеці.
І все ж надія є,що на нас досьє
Існує десь в небесній картотеці.
І всім воздасться і ніхто й не чхне,
І квіти зірвані впадуть на плити...
А поки що забудьмо про сумне-
Іще не вечір,брате.Будем жити!
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413948
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 13.08.2017
"Скоро осень,за окнами август."
И.ГОФФ
Липень захлипав у липах зелених -
Накнязювався - прощатися час.
Серпень з'явився в серпанках рожевих
І нерозлучний з ним Яблучний Спас.
Стрімко відбулися зустріч-прощання
І на престолі молодший вже брат -
Гримнув,поблискав,здув хмари останні
І розпочався концерт-зорепад.
Серпень не січень - на сонце багатий
Щедро вдiляє нам світла й тепла.
Змії холодні і ті навіть в свята
Гріють на зиму зміїні тіла.
Дихає спекою місяць гарячий.
Хтось бараболі копати почав...
Скоро,ой,скоро вже осінь заплаче,
Далі вже й снігом сипне по очах.
Сонечку ясне,світи непогасно -
Без фанатизму - хай піє когут...
Ми ж пожалкуєм за літечком красним,
Хай тільки зашпори взимку зайдуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745893
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Пішов від мене
Сказавши тихо "Відпусти!"
Так холодно стало без тебе
Ну хоч на останок обійми
Скажи мені:"Моя мала",
"Моя маленька незалежність"
Навіщо впала-ця стіна?
Поглянь в мої "Голубоваті очі".
Я дякую тобі за все:
За голос твій,безсоні ночі,
Останій вечір той пращальний...
Ніколи не питай мене
Чому здалася я без бою!?
Іди ти вільний,час пережене
Та все ти зрозумієш,
Коли буде вже пізно
Але мене не буде вже з тобою.
І ти згадаєш як все було
Зрозумієш, "Що я не твоя"...
Без тебе жити я звикаю!
Та знай ти в снах і я досі тебе кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745877
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Плететься поволі, натомлений часом і болем –
Старезні калоші, дірява свитина, борги.
А вітер у плечі, то скупо леліє, то коле,
Крізь хмари застояні промінь крадеться тугий.
Усяке бувало – кохав і надіявся, вірив,
Позаду стежина – її перейшов, як зумів.
Дорога у небо громами розорана, сіра
І безвість холодна, безмежно глибока, як рів.
Чи думав, чи мріяв, пішовши крізь повені, драми?..
На древі столітнім – розбите лелече гніздо.
Весна за весною, одвічні вали за валами,
Ні друга, ні брата… в імлі – водевіль, шапіто…
Йде старець (чи митар?), минають негоди, століття,
Обабіч дороги – плакучі рокити, хрести.
Хтось вічний у слові, у промені сонця, у дітях,
А другим судилось у полі зелом прорости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722980
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.08.2017
С-он убежал, вроде вовсе его не бывало
Т-ихо вокруг, только шепчет тихонько камин.
И- над землей опускается мгла-покрывало,
Х-мель бьет в виски, он такой, как бывает от вин.
И- не секрет то, что Муза приходит под утро,
Э-то ведь час, когда в сердце, в душе благодать,
Т-очно с небес кто-то сыпет на лист перламутром,
О-существляя большую потребность - писать.
М-олкнут в тот миг даже звуки биения сердца,
О-ткуп - лишь взять в руки чистой бумаги листок.
Ё-сть в этом вкус наивысшего в мире блаженства,
Л-ист... карандаш и неровные линии строк.
Е-жели я пропишу... прокричу свои боли,
К-аждую фразу соленой слезой окроплю,
А- от усердия вскроются мыслей мозоли,
Р-адость то в том, что страдая, я все же люблю.
С-лово за словом душа получает пилюли,
Т-репетность чувств я сегодня пролью на листе.
В-ерю, они в летаргии еще не уснули,
О-тображу, как художник мазки на холсте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745820
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Побач мене. Пробач і не вини.
Впусти мене в свій дім, життя і сни.
Прости в мені всі мінуси й плюси.
Таку, як є, у серці понеси.
Знайди в мені мільйон надій і мрій.
Спини у звичці саморуйнуватись.
Посій любов. Не дай в ній сумніватись.
Обіцяне і виконать, і зберегти зумій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745795
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Меди на травах,
У очах – меди,
Цей вечір літа –
Сонячна ідилія,
Я хочу в тебе променем ввійти,
Я – завойовник, ти – моя Бастилія,
Ти – гурія з Хайямових садів,
Ти – притча у молитвах муедзинів,
Натхнення італійських авторів,
У музиці, в сонетах, у картинах.
Я – соловей, ти – пісня у мені,
Від того краща, що не має суму,
Ти – хміль у виноградному вині,
Ти – спека смуглотілих Каракумів.
В нас вечір щедро уливає мед,
Я так хотів, ти теж того хотіла,
І душі наших зближених планет,
Поєднані одне гаряче тіло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743442
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 12.08.2017
Ліс, наче кава з філіжанок,
Парує, славить новий день.
Я викладаю вами ранок.
Ви струмінь кисню для легень,
Кров, що вигойдує у жилах,
Наповнює снагою крок,
Вітрило, що підносить крила,
Несе удалеч до зірок.
Я звила вам кубельце в серці.
Без дози світло шлю й тепло,
Мов сонце хвилечкам озерця.
Ви чуєте мене? Алло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745766
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
За твором Крилатої А знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
Хоч ти далеко, як нічна зоря,
Як неба синь – рукою не вхопити,
На трон тебе возношу, мов царя.
А знаєш, я люблю тебе любити.
Години перелилися у дні.
А дні в роки́ – нічого не зробити,
Між нами мур. Прийди хоча б у сні.
А, знаєш, я люблю тебе любити.
На наше завтра дзьоб наставив крук.
Любові панцир час уже розбити.
Та я не можу молот взять до рук.
А знаєш, я люблю тебе любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
Десь лине музика сумна,
Неначе ніжний витвір серця.
Яка чуттів тут глибина!
Чому ж так серце гучно б"ється?
Невже, весь час ти мною жив,
Хіба не втрачена надія?
Маленький вогник засвітив,
Зумів звільнить від ностальгії.
Чому ж мелодія так крає,
Тривожить душу аж до дна?
А ти все слухаєш й зітхаєш..
Це твого серця таїна!
Повільно все кругом стихає,
До сну іде твоя душа.
І біль повільно вже вщухає,
Бо й в сні ця музика втіша.
-------------------------------------
Любочці від Надії.. Хай у вас все
буде добре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Так хочеться сісти у невідомий потяг,
Зустріти випадкового сусіда по купе,
Вечеряти разом, з коньяком, а потім
Щиро говорити з ним про життя своє!
І оголити душу, зняти той тягар,
Що накопичився за довге таке мовчання,
І бути розкутим та наївним як школяр,
Який вже вдало пише оповідання.
А потім вийти на станції Нікуди
І радісно обіруч із Сповіддю іти
У Невідомості ліс, де не бувають люди,
Де панує світло без мерехтінь пітьми.
І горілиць на галявині на спину впасти,
Дивитися скрізь гілля дубів на синь неба,
Всім своїм їством пити звільнення щастя,
Бо себе в собі ховати вже не треба!
А прокинувшись нарешті у своєму ліжку,
Закритими очима пити цей гарний сон,
Розуміти, що твого бажання книжку
Твоя мрія давно вже взяла у полон.
26.07.2017
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743835
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Щиро дякую за натхнення Олені Жежук!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527#com3212226
Не заплачу!
Які б усередині зливи не бились у шибку,
Які б блискавиці не рвали небес цілини –
Стерплю збайдужілості погляд, його стусани!
Ніхто не почує беззвучно про себе як схлипну.
Тримай же, скрипалю, натягуй обірвані струни,
Я арфи каркас – серцевину дарую тобі.
Душевні вервечки для скрипки занадто тугі –
Скривавлені пальці заради мелодій відлуння?
Чотири з десятків ти можеш обрати, не більше –
Наосліп, на дотик відчути тремтіння у них,
Чотири подібних до інших, але головних –
Усе потаємне, найтонше, найвище, найглибше.
О, як ти, скрипалю, впізнав ті пошкоджені струни?!
До болю, до крові мотиви сердечні шукав –
Ти всі мої грози коханням безмежним здолав.
Мелодії сонця й любові умить спалахнули.
Ти граєш – я плачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738000
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Від першого крику свого до останнього слова
ми зразу і набіло пишемо "книгу" буття.
На кожній сторінці — цвітіння мети як основа.
Чернеток немає, в минуле нема вороття.
Помилка у запису? Що ж, це із нами буває.
Замало ще досвіду. Будемо далі "гребти".
І кожен із нас свій сюжет наготовлений має.
І кожен із нас хоче вдалу розв'язку знайти.
З початку "роману" — ми впевнені, жваві, веселі,
просіює решето розуму купу ідей...
Все швидше і швидше кружляють подій "каруселі",
та з кола не зрушиш простих дерев'яних коней.
Що в світі добро, а що зло — осягаємо з часом,
твердіше рука і рядочки лягають ровніш.
Та згодом невдачі та розпач стають дисонансом,
й себе, як "письменника", більше та більше кориш.
Ось розповідь швидко приходить до сво'го фіналу.
І вже розумієш: бестселер не вийде ніяк.
Втішає едине, що в світі нема досконалих
й три крапки останні поставиш, як вічності знак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736780
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017
[youtube]https://youtu.be/fHyfV9sgJME[/youtube]
Україно, стала ти не така,
Як в молодості моїй була.
Де поділась гірських потоків,
Чиста холодна джерельна вода,
Гір смерекових зелена краса?
Соняшникових полів далина.
Як рідна мати нам колись була,
А тепер стала ти неначе чужа...
Тільки залишилась в серці журба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729443
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Дякую за натхнення авторам:
Польова Ромашка http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=27496
dominic http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720608
Янголи – в демонах,
Демони – в янголах:
Світ затісний, щоб нарізно жилось.
Час випробовує
(зміцнює, сковує) –
Скільки у кому відсотків когось.
Норми моралі,
Закони прописані
Фільтрами дій й недіяння стають –
Рано чи пізно
Вбудовані істини
Шлях на поверхню під тиском проб`ють.
Світло – у темряві,
Темінь – у світлому:
Змішані барви, відтінки, тони.
В світі двоякому
Й дуже дволикому
Надто вже схожі сьогодні вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720765
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 25.03.2017
Крізь час, крізь біль таки дійшов до нас
Опухлими ногами Тридцять Третій.
Гіркий дарунок у вузлі припас –
Небачене, страшне коріння смерті.
О ні, не смерті – безлічі смертей!
Поклав його на покуті Вкраїни,
Щоб прикипали погляди людей
До сьомого прийдешнього коліна.
Поклав і харч свій – чорне диво з див –
Плескатий коржик із лузги та листя.
І тяжко сів. Ще поки є сліди
Тих днів, він мусить людям розповісти,
Як виточила сталінська рука
Життя з мільйонів, ніби з діжки воду,
Як цвинтарі текли по рівчаках,
Росли горби й горбочки на городах.
Проміння правди спогади проллють…
Просили хлібця вустонька дитяти.
Від голоду, та більше од жалю
Над ним конала безутішна мати.
Усе змели в дворах свої ж кати –
До дрібочки пшона, до квасолини.
О Боже правий! Скарбом золотим
Вважався кусень дохлої конини.
Лилась, мов траур, солов’їна трель.
На буйство мору, послане злочинно,
Дивилась пустка із сиріт-осель
Сухими, божевільними очима.
«І хто тепер за все це відповість,
Де хата, що в історії не крайня?!» -
Питає Тридцять Третій – дальній гість,
Але у відповідь – мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723282
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Места – знакомые до боли.
По этой тропке шли к реке.
Цвела сирень, нас только двое,
Весна - в душе, рука – в руке.
Сверкали «зайчики» на ветке.
Пьянил цветочный аромат.
Я – босиком, ты нёс баретки.
Меня смущал твой нежный взгляд.
Ты мне дарил сирени ветку.
Ты рисовал ночной пейзаж.
Нёс на руках, как птичку в клетку.
Здесь сохранился наш шалаш…
Твой взгляд по-прежнему смущает.
Опять зовёшь меня в шалаш.
Вино с годами лишь крепчает.
Как привлекает наш вояж!
15. 03. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723662
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Коли розбудить пелюсткова фея
Всі памороки гілочкам легень,
Коли зима уже вчорашній день -
Не поспішай прощати ся із нею,
Бо нападе країна Білих Мух,
Молочно схопить у полон мушиний,
Огорне у води замерзлий рух
Щасливий спів пташиний…
В глобальнім потеплінні цього світу
Готовим будь до снігу серед літа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722379
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 15.03.2017
З чого складається наше життя?
Зло і добро, гріхи, каяття…,
Море любові, насолод – океан…,
Злидні, розкоші, багатства дурман,
Всі народились для щастя, любові,
Щоб радість та успіхи бачити в долі,
Але ж то не сталось, як нам гадалось,
Надія на Бога – лише зосталась…,
Краю немає цій боротьбі…,
Та живемо у нестерпній журбі,
Квітне брехня, правду – «згубили»…,
Розкоші, багатства – душу «убили»…,
Світло святе – у дитячих очах…,
Як підростуть – побачимо страх!
«Ляжуть» між ними – різні шляхи,
То – воля, то – щастя, то – успіхи…?
З чого складається наше життя?
28.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708567
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 11.03.2017
Сталим буває і хитким,
Бажають всі його на світі,
Жаданий він для всіх родин,
Прагнуть його дорослі й діти.
Лунають в храмах молитви,
Люди у Бога просять щиро
Ціннішого за всі скарби -
Здоров"ячка міцного й...(Миру).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719262
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Щораз приходить в мої сни
Бузковий цвіт - краса весни.
А навкруги квітує сад,
Розносить вітер аромат
І він дурманить та п’янить,
Душа ж співає і бринить.
На серці радісно стає,
Веселка воду з річки п’є .
Ось на місточку я стою,
На на тій веселці, на краю
І там внизу біжить вода,
А я весела й молода
Дивлюсь на пару лебедів,
Сягають хвилі берегів.
Не передать всю цю красу -
Так зустрічаю я весну.
Як повернутися туди,
Де ще не знала я біди?
Де у саду цвіте бузок,
А я несу букет квіток.
Хотіла б я усе змінить,
Та тільки що можу зробить?!
Не повернути ті літа,
Кудись понесла їх вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718377
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
..не тоскуй..тоска зеленая..
..не тоскуй..
..не ревнуй меня к мечтаниям..
..не ревнуй..
..до весны уже рукой подать..
..две недельки и весна..
..а весною снова благодать..
..всем так хочется тепла..
..и тепла не только в воздухе..
..на душе и в сердце хочется..
..и не важно в каком возрасте..
..а мечта так сбыться просится..
..так мечтайте..впереди весна..
..холода отступят вовремя..
..хватит нам на всех весной тепла..
..отогреет сердце полымя..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718286
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Життя то боротьба за існування,
Для здійснення цього свого бажання
Всі засоби уже готові
У бійці, праці та любові.
Це все для себе і своїх нащадків,
Щоб жити всім заможно, без нестатків
Ведеться боротьба щоденно
Настирливо, буває і не чемно.
Така уже людська земна істота
Працює, розкриває свого рота,
Шукає допомоги в Бога
Для блага існування свОго.
15.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718332
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 15.02.2017
Скоро осінь холодна, зубаста, картата,
Відчуваю її, хоч не видно в біноклі…
«Сьо ти писесь, – донька запитала у тата, –
І цому твої очі моклі?»
Тато витер сльозу, обійняв, наче ненька,
Взяв на руки мале чудо зіткане з раю…
Як, ну як пояснити дитині маленькій? –
Лиш вона його окриляє!
16.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Ніхто не пояснив іще у світі
Ненависті й любові джерело,
Теплом чи злом, чи іншим чим зігріте
Котре зелом у душах проросло.
Та кожен знає, як міцніють крила,
Коли любов поселиться в душі,
А як ненависть по-живому риє,
То душі після того вже чужі.
І хоч любов – до світла то дорога,
Ненависть – різновид людського зла,
Та не було б життя таким розлогим,
Якби любов у світі лиш жила.
Бо пізнається все у порівнянні,
І меду не бува без гіркоти,
Тому й шляхи людські, складні й незнані,
Оті, котрі судилось нам пройти.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717823
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Є люди щедрі на терпкі слова,
Солодких в них на всіх не вистачає.
Погане сиплять, наче з рукава,
Сказати добре їм щось заважає.
Когось вкусив – і вже щасливий сам!
А я таким здається співчуваю,
За мить йому хтось скаже, що він хам
І буде лемент аж до виднокраю.
Якщо комусь, то можна - з полину,
А як йому, то раптом заболіло.
Піском у очі кине всю вину,
Когось болить? А це - не його діло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718002
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Весняним ранком,
я ступав до хати,
Виднілись верби
на краю села.
Втомився в чужині,
я ряст топтати,
«Зозулька» з заробітків привезла.
Йшов навпростець
до рідної господи,
В душі дитинства
спогад оживав.
З болота бусько
здійснював обходи,
Мене з доріг граційно
зустрічав.
Манить додому м’яти рідний запах,
Внизу в долині
став мене манить.
Гасав малим колись
тут на санчатах,
Той спогад кожну
кліточку п’янить.
Так хочу соку
знов з беріз напитись,
Так повалятись сильно
хочу у траві.
Я так спішу бо ж
хочу не спізнитись,
Моя Волинь в мені
присутня у крові.
Тут виріс я… тут
батькове коріння,
Матуся дяку Богу досі
ще жива.
Ми тут жили від
часу сотворіння,
Тут пращур мій в
могилі спочива.
І лише тут так шпарить
соловейко,
Бо Мавка ще… із спогадів жива.
Маленька птаха мій
чарівниченько,
В гаях Волині творить
ще дива.
Приспів:
Чарівні звуки ринули
з дрімоти,
Озвалось чудо з
гаю, красень соловей.
Такі скрипаль
узяти лише може ноти,
Щоби воздати пісню ніжно так з грудей.
Примітка: Зозулька - вузькоколійка Сарни - Зарічне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717892
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Мене завжди мучила одна думка… Чому ми просто не можемо бути щасливими? Щодня ми ставимо перед собою нові цілі, а досягаючи їх, одразу розуміємо, що цього ще мало, і так по колу, ніби за якимось давно усталеним циклом, безкінечно. Щодня ми зустрічаємо нових людей, але обов’язково колись знаходимо причини, аби з ними розійтись, підсвідомо шкодуючи. Щодня ми терпимо брехню і брешемо самі. Тільки кого ми хочемо надурити? Мабуть, себе. А чи не дуримо ми себе, коли вдаємо, що щасливі? Більшість людей – підневільні особи, ними керують, маніпулюють і, зрештою, рано чи пізно їх виводять з гри, як пішок переможеного суперника у шахах.
Ми живемо у світі, де панують гроші і влада. Та хіба щастя у цьому? Для більшості сучасних людей, саме це і є щастям. І стає прикро, коли спостерігаєш, як син продає матір чи матір сина за якийсь папірчик чи за посаду. Вони всі називають себе щасливими і вільними людьми. Та чи так це? По суті, хто, як не вони, є підневільними? Вони усі – раби! Так, саме так, вам не почулось. Адже вони люблять гроші, боготворять гроші, поклоняються грошам, моляться грошам і готові віддати життя або вбити за гроші. Гроші для них – черговий ідол.
Люди настільки нещасні, що постійно мусять вигадувати щось нове, аби у це вірити. Спочатку первісні релігії, містика, потім язичництво, а далі християнство, іслам, буддизм і т.д. Я, звісно, не маю нічого проти Бога. Ба навіть, сама у Нього вірю, але лише за однієї умови: Він не на небі, не в Раю, як кажуть люди. Він десь набагато глибше, у нас в грудях. Там, де наші серце і душа. Бо ж Бог – не що інше, як добро, а чорт – зло. А чи не в людині вічно боряться добро і зло? І тому, коли люди винуватять Бога, то нехай згадають про те, що Він живе у них, а значить самі винні, що вбили Його у собі.
Та, власне, цей роздум – не про добро і зло, хороше і погане. Він – лише відчайдушний крик душі. Бо глянеш на людей і їх вибрики, то аж душа болить. Адже розумієш: ти нічого не можеш зробити, нічого вже не зміниш, бо немає чого змінювати. Люди завжди були такими. Навіть класики ще писали про людську несправедливість у світі та їх несправедливі і злі діяння. І тут лишається або змиритись і влитись у натовп, ставши, як вони, або лишитись одним у полі воїном, білою вороною, яка не може вписатись у сучасний (а, може, й будь-який інший за часовими рамками) соціум.
Іноді від людського лицемірства аж нудить, особливо, коли ти знаєш правду, і дивлячись у це «безневинне обличчя», слухаєш, як воно тобі цинічно бреше. Люди завжди були такими. Людина вчинила переворот у світі, відколи її нога сюди стала. І ніхто не знає, чи настане цьому кінець. Хіба що, коли кінець настане всім нам.
Люди ж могли б бути щасливими і робити щасливими інших, та в тому то й справа, що лише могли б, але не є. А все тому, що завжди нам мало. Мало досягнутого, мало усунутих противників, мало зраджених нами, мало нещасть від наших рук… усього мало. І скільки б у нас не було чого-небудь – завжди буде мало.
І тепер лише мучить одна думка: а чи зміняться люди коли-небудь і чи є у нас шанс на порятунок? Мабуть, таки є. Але ми самі його у себе забираємо, коли вкотре намагаємось обійти одне одного, і кожен хоче дійти до піку першим, роблячи це будь-яким способом, бо як кажуть: на війні всі засоби – хороші (одна з людських відмазок).
Отак і боремось одне з одним довіку, замість взаємодопомоги, звинувачуючи в усьому природний відбір. А, може, ми самі цей природний відбір вигадали? Може, це чергова відмазка наших підлих і ницих вчинків?
Значить, шансів на порятунок усе менше і менше з кожною миттю. Проте, більшість стверджує, що вони – щасливі, і їх близькі теж. Тільки чи так це насправді – хто зна. Чи знаємо ми взагалі, що таке щастя? І чи вміємо ми робити когось щасливими? Усе це так і залишиться запитаннями, а люди так і залишаться такими ж людьми, як і раніше. Бо такий видно фатум (до речі, ще одна людська відмазка). Та хіба не ми – ковалі свого фатуму? Як скуємо, так і буде.
От і виходить, що більшість людей – маріонетки своїх власних ілюзорних уявлень про щастя, підневільні пішки, раби. А де ви бачили щасливих рабів? Я – ніде. Отож бо й воно.
То чи щасливі ми насправді? Чи, може, це – чергова наша ілюзія? Кого ми намагаємось надурити? Точно себе. Може, я – надто молода, аби судити про це, але прислухавшись до думки класиків і сучасників літератури, що є метрами у цьому, так би мовити, ремеслі, надивившись на чужі долі та скуштувавши трохи й власної, я зрозуміла лиш одне – люди не змінюються, хай би там що. Адже, накоївши вже стільки горя, ми продовжуємо і далі ходити одне одному по головах, вважаючи, що, врятувавши зараз кілька особин, ми можемо врятувати в майбутньому людство від вірної загибелі, як виду, і таким чином зробити всіх щасливими. Тільки от навряд чи це допоможе. Нам вже нічого не допоможе, бо горбатого могила виправить, от ми й до могили себе ж і ведемо.
Прикро. Боляче. Страшно. Прикро, бо люди цього не розуміють. Боляче, бо розумієш, що однодумців мало. Страшно, бо не знаєш чого чекати далі, якщо це – ще не найгірше.
Але мене досі мучить це наболіле питання, на яке я ніяк не можу знайти відповіді, ніби її й не існує, ніби питання риторичне і ні до кого не звернене: ЧОМУ МИ НЕ МОЖЕМО ПРОСТО БУТИ ЩАСЛИВИМИ І РОБИТИ ЩАСЛИВИМИ ІНШИХ?
А у відповідь: німа тиша. Бо й сказати на це немає чого. Люди звикли протестувати проти всього, що направлено проти їхнього «его» і принижує їх самолюбство. Тому лишається людині лише відкидати подібне від себе і не звертати уваги, просто ігнорувати. Та кого ми дуримо, ігноруючи правду? Себе. Безперечно себе. Лише самих себе.
Бо досі віримо, що правда – красива і солодка, і коли вона торжествує, то всіх має охоплювати ейфорія. Тільки це не так. Далеко не так. Правда – гладка, стара і страхітлива жінка. Тому й втікають усі від неї, жахаються, як вогню чи смерті. Натомість, брехня – струнка, красива, молода дівчина. Чи ж не краще мати собі другу, ніж першу? Але ніхто навіть не здогадується, що за нею стоїть все та ж гладка, стара і страхітлива жінка, яка просто натягнула на себе маску – струнку, красиву, молоду обгортку… Та це вже інший розділ все тієї ж великої людської історії.
Сама не знаю: нащо я писала усе це. Надії достукатись до багатьох сердець вже й немає. Просто, як я вже казала, - це крик душі, яка так болить, бо накипіло і наболіло занадто багато. Це, зрештою, - просто роздум, філософський відступ. Тому, не судіть строго!
Я – не доросла ще, лише вчусь… Та й писака з мене, мабуть, ще теж поганий. Та я вчусь. Я вчитимусь і надалі. От би тільки подолати усі свої творчі кризи, незліченні страхи і безпідставні хвилювання, свою безхребетність і меланхолію… і вчитись було б набагато легше! Та, зрештою, це вже інша історія. І говорити про неї я зовсім не хочу. Натомість, я ще багато чого вам розкажу, коли у мене буде що сказати. Адже з кожним днем мені все більше не стає слів, і навіть зрадливе натхнення мене покинуло. А, може, сама його чимось відлякала, як боязкого метелика? Хто зна…
Мабуть, цей роздум – також ще одна спроба повернути себе. Ту бунтарку, яка живе у тутешніх віршах. Бо вона кудись втекла і вже не хоче повертатись. Вона навіть покинула без єдиного слова ту подругу, яка була їй найкращою, і вже давно їй не пише. Може, так і треба, а, може, й ні. Та, мабуть, вона їй навряд чи пробачить і виправити нічого не можна. Та й навряд чи та бунтарка вже повернеться. Тому й лишається отак лише самими роздумами жити, бо усе чогось не вистачає до щастя.
От бачите, потроху і вливаюсь у натовп. Мені теж не вистачає чогось свого для щастя. От тільки чого – не знаю й досі. Мабуть, себе колишньої не вистачає. Але ж яка різниця чого? Головне, що не вистачає. Мало. Як і всім усе чогось мало.
Та, в будь-якому випадку, правду у народі таки кажуть: «Горбатого виправить лише могила»…
P. S. Якщо побачите десь ту бунтарку - пишіть! Буду дуже вдячна за те, що знайшли безсовісну втікачку)) ;)
P. S. P. S. Та й просто так пишіть - буду рада кожному з Вас! :))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717532
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Ми-Українці всі,не малороси.
Для нас принизливе таке ім’я.
Палають у вогні свіжі покоси
І стогне-плаче зранена земля.
Її,рідненьку, рвуть на шмаття
Ті,хто давно цього хотів.
Хіба ж так чинять любі браття?
Там гинуть кращі із синів.
Невже забули притчу ви про батька,
Що закликав до єдності синів?
Що саме в єдності і братстві
Ми недосяжні будем для катів.
Безвинно гинуть матері і діти,
Навкруг руїни,смерть і чорний дим.
То ж скільки ви ще будете терпіти?
Пора вже гнати ворога самим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518416
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 12.02.2017
Земля дрожит и день и ночь-
Кровавая зима...
Я мысли отгоняю прочь,
Чтоб не сойти с ума...
Как тяжело тебе сейчас-
Ты знаешь только сам,
Ты береги его , Господь !
Взываю к небесам...
Ты не расскажешь, как продрог
И как страшна война,
А за тобой кольцо дорог
И молится страна,
Ты не расскажешь, как в бою-
Твой друг сегодня -пал...
И что комбат вчера в строю,
Троих не досчитал...
Ты не расскажешь, как Донбасс
Вчера пылал в огне,
Убереги его , Господь!
Он - очень нужен мне...
Руся Ялинская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717103
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Мені тебе ніколи не забути,
Хоч навіть небо дном перевернути.
Ти спробуй, порахуй усі сніжинки
І повизбируй блискітки-зоринки,
Сплети вінок із місячного цвіту…
Хіба сховаєш від усього світу
Назавжди сонце, а чи небо ясне?
Вони, як те кохання, що не гасне,
Ночами пише місячну сонату
І обережно ходить по канату
У романтично-модних черевичках,
Вогонь приховує у запальничках,
Щоб запалати сяйвами зусюди…
А ти так легко постирав етюди,
Накреслені зустрічними вітрами —
Найкращими пейзажними майстрами.
Якби ж минуле можна повернути…
Та і тебе не вдасться вже забути. 20/05/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717629
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Життя людини в дисбалансі протікає,
постійно нам чогось не вистачає.
Бракує в першій половині розуму й любові,
а в другій – вже фізичного здоров‘я.
07.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020704338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717347
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Солнце прячется за пальмы,
Вечер пьяный - у окна...
Что меня тревожишь, Память?..
Как же ты порой дурна...
Сколько есть в тебе скелетов,
Сколько разных мелочей,
Самых разных - тёмных, светлых...
Сорок, с лишним, декабрей...
Ноша, вроде, - невесома,
Сердцу только - тяжела.
Старт, забеги с ипподрома,
Нет забегам тем числа...
Дальше - легче... Вниз ступени...
В мир - без солнца... и времён...
Всё моё земное бремя
Пухом ляжет... в вечный сон.
...Солнце прячется за пальмы...
Скоро ночь... Потом рассвет...
Ты дари, дари мне, Память,
Прошлых дней... и тьму, и свет!..
Вспомним всех, кто были с нами...
Всё прокрутим... в мелочах,
Взвесив жизнь... на миллиграммы,
При сгорающих свечах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717172
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Твоя душа вразлива, о Поете!
Ти любиш похвали шалені злети,
а ще солодкострунні дифірамби...
І лиш чомусь не любиш зовсім правди.
Не терпиш тих, що трохи критикують -
таких ти рад послати к чорту, всує!
І тих, що ладні вдатись до вправляння,
чекає лиш палке ігнорування.
О любий Віршотворче, Деміурже,
о мій високоважний творчий Друже!
Чому такий упертий є, одначе,
що очевидних огріхів не бачиш
в рядках своїх, не завжди досконалих,
а деколи і зовсім-бо невдалих?
Тобі ж би варто придивитись ближче,
як інколи не те між ними свище.
Як рими, ну відверто геть слабенькі,
а змісту не зібрати навіть жменьку,
ще й помилки собі гарцюють всюди
і щось плохе несуть помежи люди.
Але дарма, кажи чи ні - все єдно!
Тобі повиглядає кожний вредним,
що зважиться казати що супроти.
Незгідливо на теє скривиш рота -
не приймеш ані слова, ані коми,
бо дозволу не видано нікому
на те, щоби тебе критикувати,
щось радити, тим паче, виправляти.
Адже твоя душа така вразлива,
прийняти ладна лиш захоплень зливу
чи шквал похвал, чи милі дифірамби -
а в них, бува, ні крапелинки правди.
11.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717601
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Повилася стежечка полями,
колос наливають тут жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують їм літа.
І спориш росте тут край дороги,
наші він слідочки рахував.
Разом з нами він збігав до річки,
ніжним білим цвітом розцвітав.
А та річка, гомінка й весела,
хвилями хлюпочеться... Стрімка.
Ой, яка ж ти, річечко, грайлива!
Ой, яка ж ти, річечко, дзвінка!
Й досі там під лісом, на галяві,
Невеличка яблунька росте.
Яблука великі та рум'яні
наливає сонце золоте.
Запашні вони та соковиті
з пишних віт просилися до нас.
Пахли м'ятою і теплим літом
залишився в них дитинства час.
Я піду... піду по тій стежині,
колосяться, як тоді, жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують знов літа.
Тут моє дитинство залишилось,
відшукати б поміж трав сліди.
Допоможуть яблука рум'яні
споришеву стежечку знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Боже предвічний,Мати пречиста,
Згляньтесь на мої гріхи,
Щиру молитву,сповідь пречисту,
Прошу прийміть у раби.
Милий ,Ісусе, зглянься над нами,
Дай же здоров"я й добро,
Дай ти покуту,за сповідь чисту,
І відведи усе зло.
Ангеле чистий,ангеле ясний,
Щиро у Бога проси,
Щоб вся дорога,була без тривоги,
Щоб не згрішити мені.
Боже,почуй ти цю щиру молитву,
Миром мене освяти,
Дай мені долю,дай щася й волю,
Боже прости й збережи!!!
і.і.пилипів
11.02.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717556
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Поля просторі наче море,
Вітер колише маків цвіт.
Пшениця й жито росте в полі,
Пошли нам, Боже, на стіл хліб.
Зелені верби над рікою,
Криштальні чисті береги.
Дерева вмилися росою,
Кругом озера та ліси.
Куди не глянеш всюди гарно,
Летять птахи у зелен гай.
Там лине пісня у долині,
Про рідну землю, гарний край.
Приспів
Понад річкою верби колишуться,
Татар- зілля зелене росте.
І природа усім усміхається,
А душа вся радіє й цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660832
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 11.02.2017
[u]Вчора зайшла на сторінку штабу блокади ветеранами АТО торгівлі з окупованими територіями і ще раз переконалася, який ми все-таки народ![/u]
Не знаю я такого ще народу,
Щоби зумів так волю полюбить,
Щоб відсіч так давав лихим забродам
І на землі не дав себе згубить.
Косили його, мучили-карали,
А він, мов фенікс, знову оживав.
Ні золота не мав, ані коралів,
Лише, як віл, уперто працював.
Сьогодні знов здає народ мій іспит:
Народ він, чи поселення рабів,
Що здатне тільки працювати й їсти.
Та вірю, раду дасть таки собі!
10.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717422
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017