Не відкладаймо зустрічі
Коли всміхнеться літо стиглим плодом
Тобі й мені, як то було колись,
Не відкладаймо зустрічі на потім,
Адже наш вік на захід похиливсь.
Та пам’ять ненароком нагадає
Про кращі миті нашого життя.
А може, й долю вкотре запитає,
Чи ми не захворіли забуттям?
Чи в серці іскорка жива любові,
Що гріла нас в минулому обох?
Тепер же обнялась вона з журбою.
Та чи врятує ту любов нам Бог?
26.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012283
дата надходження 01.05.2024
дата закладки 03.05.2024
Я дякую Боже, за все тобі,
За життя - неба очі голубі.
За віру, любов, світлу надію,
І за райдужну квітучу мрію.
Я дякую Боже, за земний шлях,
Що злітаю я до зірок, як птах.
За всяке добро, що дав ти мені,
За квіточку у травах навесні.
Я дякую Боже, за крила пташки
За те ,що даєш сили, коли важко.
За повітря, яким дихаю , живу...
За святу церкву, причастя, корогву.
Я дякую Боже, що мене спас,
Що ти ведеш мене у новий час.
І благословив у благодаті
І збулись мрії мої крилаті.
Я дякую Боже, за науку,
Що в біді подаєш мені руку.
За сонце, що підіймає від сну
За заметіль зими, та квіт весну.
Я дякую Боже за батьків,
Що оживаю від солодких слів.
За брата, якого дуже люблю -
Прожени від нього всяку біду.
Я прошу тебе, Боже благаю!
Дай нам мир, мій небесний Владарю!
Прожени із землі всіх ворогів
Поверни із війни усіх синів.
Дай нам волю та щасливу долю!
Орати сіяти зерно в полю.
Зібрати золоті плоди, жнива,
Щоб Україна з руїн розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002090
дата надходження 01.01.2024
дата закладки 03.01.2024
Я сплету віночок з білих маргариток,
Поміж незабудок вплетені вони.
... Ніч - як подарунок, день вдалось прожити,
Кожна мить - безцінна, та, що без війни...
... Рік минув буремний, другий теж не тішить,
Україна б'ється - у воді й вогні...
Згадуємо з сумом, як було раніше,
Як жило між нами щастя в тишині.
Розцвітали весни, дозрівало літо,
Золотилась осінь, біло йшла зима.
І яскраве сонце сяяло над світом,
А тепер ні в чому радості нема.
У душі тривога, як звучать сирени,
Не знаходить серце тиші й укриття.
Порятуй, мій Боже, наш народ стражденний,
Дітям дай дитинство, людям дай життя.
.. Я сплету віночок з синіх незабудок,
Маргаритки в ньому - сонечка малі.
Вірмо в наші Сили! Перемога буде!
Й мир на українській звільненій землі!
10.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986250
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Перші вишні тамують спрагу...
Сік бордовий стирає грань
межи тим, де боюсь і багну
доторкнути правдешніх знань.
Де війна обпікає скроні,
де тривога міняє світ,
на вишневій терпкій долоні
час лишає глибокий міт.
Багровіють від торку пальці...
Багровіє тремка душа...
І, неначе сліпий Горацій,
вперше бачиш, де йде межа
Між тобою і світом тиші,
між ілюзією і ні.
Потамовують перші вишні
спрагу знати щось у мені.
15.06.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986244
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Думки про тебе знову пестять душу
Й по тілу, мовби блискавка пройшла.
Твою самотність вечором порушу,
Цілунками спалю її дотла.
В твоїх руках танцює насолода.
Торкають щоки лагідні вуста...
Біжить по тілу млосна прохолода.
В коханні нам важлива простота.
Говорять губи пристрасно й рум'яно,
Тріпоче серце, мовби перший раз.
Від почуття палкого стало п'яно...
В думках відлуння твоїх щирих фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981381
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Весільні квіти ніжності букет,
В твоїх руках моя кохана.
Щасливій долі нашої сюжет,
Ця мить з тобою незрівняна.
Приспів:
А біла сукня і фата,
Тобі кохана дуже личать.
Ти наречена лиш моя,
Всі люди щастя для нас зичать.
Веселі дружки, легені свати,
Пісень весільних нам співають.
До Вівтаря тебе буду вести.
Музи́ки марш для нас заграють.
Весільний коровай на рушнику,
Зібралася в дворі родина.
Коханням вибирав тебе таку.
В моєму серці ти єдина.
Твоя усмішка мов троянди цвіт,
Мене мов сонце зігріває.
Для мене ти увесь великий світ,
Мов соловей душа співає.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981330
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Моє село ... Та що ж тобі сказати?
-Люблю тебе... живу тобою я!
Моє коріння тут , і батько й мати,
І гріє щедро батьківська земля.
У травах в'ється рідная стежина,.
По ній спішу додому залюбки.
В саду видніє затишна хатина,
В якій дитинства гомонять роки.
Моя бабуся - пташечка сивенька
Мене привітно зустрічала край воріт.
Казала ніжно , що я "квіточка маленька",
Й співали пташки... І радів весь світ!
І мальви пишно квітли коло хати,
Родила дичка чорні ягідки.
Збирала в полі маки і блавати
Й сплітала пишні, запашні вінки.
І легкий вітер розвівав волосся,
І сонце пригрівало у чоло.
Шуміло тихо золоте колосся...
Так любо , мило , затишно було!
Цей теплий спогад гріє мою душу,
У моїм серці , наче птах співа!
Люблю село... І в цім признатись мушу...
Спішу туди , допоки ще жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979381
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 06.04.2023
[b][color="#0728b8"]П[/color]-о всіх містах тривога вкотре знов,
[color="#0728b8"]О[/color]-звучена у рідній Україні.
[color="#0728b8"]Е[/color]-дем земний, Надію і Любов
[color="#0728b8"]З[/color]-атьмарюють війни страшної тіні.
[color="#0728b8"]І[/color]- де ж воно - спасіння від тривог,
[color="#0728b8"]Я[/color]-кий тайник є прихистом - не знаю.
[color="#0728b8"]П[/color]-рошУ, спаси нас, Всемогутній Бог,
[color="#0728b8"]І[/color]-м"я твоє в молитві промовляю...
[color="#0728b8"]Г[/color]-уде земля начинням із ракет,
[color="#0728b8"]У[/color]-ламки мін, глибокі вирви всюди,
[color="#0728b8"]Л[/color]-ибонь не здатен навіть інтернет
[color="#0728b8"]К[/color]-риваві кадри подавати людям.
[color="#0728b8"]А[/color]-ле життя триває, є Парнас,
[color="#0728b8"]Д[/color]-о нього я спішу в часи сум"яття,
[color="#0728b8"]Л[/color]-ікує слово, щоб вогонь не згас.
[color="#0728b8"]Я[/color]-кщо некспокій, то з двійним завзяттям.
[color="#0728b8"]Д[/color]-ива? Мабуть, бо словом я живу,
[color="#0728b8"]У[/color]- ньому можна відшукати втіху.
[color="#0728b8"]Ш[/color]-рапнеллю рим не в сні, а наяву
[color="#0728b8"]І[/color]-ще тримаю я життєву віху.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979049
дата надходження 03.04.2023
дата закладки 04.04.2023
Двоє полонені...
Ви - мої легені!
Я - солодкі бризи,
Місяця капризи,
Зоряні коктейлі,
Ночі каруселі,
Голубі світанки,
Променисті ранки,
Веселкова днина,
Ваша половина,
Зіткана зі світла -
Сонячна, привітна,
Ніжне надвечір'я.
Знаковим сузір'ям
Скрапую медами
Вашими вустами! 3/04/23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979136
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 04.04.2023
https://www.youtube.com/watch?v=q-_Vyp4CmE4&list=RDMMq-_Vyp4CmE4&start_radio=1
Сама в себе спитаю: «Куди я дорогою йду?»
Усвідомлюю тільки, що знаю лише, звідкіля.
Срібно-біло в степах, де травнева цвіте ковила.
Під свічадом зірок в цю одрину шовкову впаду
і відчую тепло, як в дитинстві від рідних долонь.
Як же пахне земля медоносами і молоком!
Розчиняюсь у по́віві, в тиші оглушній цілком.
Попливу невагома в безмірний цілющий полон,
щоб доволі напитись снаги із глибинних джерел.
Що в них є? Хто тут був? Кому вітер навіює сни?
То погладить траву, то нуртує її в буруни,
то дарує відлуння протяжних пісень, як тепер.
Де живе тая пісня? В який незапам’ятний день
народились величні слова про нескорений дух?
Вони в кожній стеблині, травині на версти навкруг.
Прокричу, що відчула, вдихну в повну силу легень:
— Тут мій Дім! Тут мій Світ! Тут мій Рід і Родина моя!
Скільки раз воскресала земля, відгорівши до тла.
І ховала зірки, що спадали чи йшли в небеса.
Кожній — квітка-свіча: кому мак, а кому і віха*…
Та раптово, чимдуж, як примара, фантом — кінь рудий,
він неначе влетів з коридорів минулих часів.
Ось хто з вітром на рівних в своїй незабутній красі!
— Не тікай за край неба, скоріше вертайся, радій,
відшукай свого вершника сам на батьківській землі.
Ти не схибиш, та й лицарі світла стискають мечі,
бо ми діти богів, землероби усі, орачі...
Тут мій Дім! Тут мій Світ! Тут мій Рід і надії мої!
©Таня СВІТЛА
*Віха́ (цикута) — отруйна рослина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978453
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
Не задирай голову високо
І тримай життя -пульт у своїх руках.
Вдихни кисень в легені глибоко
Лети крізь океан до зірок ,як птах.
Є поворот на крутій дорозі
Хто уважний бачить червоне світло.
Зупиниться шукає міць в Бозі
і витрачає свій час на молитву.
Як у тебе є мрія, бажання
То ,ти зростеш ,як паросток крізь асфальт.
Із сходом сонечка встанеш зрання
Щоб іти до фінішу зробити сальт.
Не бійся вітрів, гріз, урагану
Ти, перечекай дощ , і лети вперед .
Зійде сонце і за хмар, туману
Відкриє небо браму ...то зробиш злет.
Життя нам пише жорсткі закони
Господь дає нам волю обрати шлях.
Молись до небесної ікони!
Щоб подолати труднощі, всякий страх.
Вчись, читай зростай ,як древо життя
І злетяться до твоїх віть солов'ї.
У любові виший взір вишиття
Співай пісні, хай квітнуть щастям гаї !
А вітри ламають пташці крила
Падає і ранить тіло до крові.
Піднімає наш дух -божа сила
Щоб бачити ясен день -світи нові.
----------2------
Не задирай голову високо
Бо ,ти впадеш на рівній дорозі.
Тре бачить на дні моря глибоко
Тих, хто тоне, життя є в тривозі.
Не кажи, що ти мудрець з мудреців
Знаєш, як треба на світі жити.
Не кидай у ближнього камінців
Скажи, хто ти така ,щоб судити?
Ти не будь, як та базарна баба,
Що на вагу ставить товар -буття .
Хай твою душу не давить жаба,
Що в сусіда хата - райське життя.
Будь ,людиною слова і діла
не плюй у криницю, де п'ють воду.
Як від дощу вода посивіла
То сусід напоїть у негоду.
Ти, не хвалися, що найгарніша!
Є найкраща квітка поміж квіток.
У небі зірка найяскравіша
Наймиліша ,ти поміж леліток.
Не заздри, нікому і ніколи!
І не показуй свій довгий язик.
Ори, сій зерно на своє поле
Будеш їсти хліб - медовий пряник.
Ти, не розпалюй вогонь словами !
І в чужім саду не топчи квіти.
Тут Господь є суддя поміж нами
Він дає нам дарунок з орбіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978461
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
Розбитий сон мій клятою війною.
Сховала спокій свій за небокрай...
Я, мовби, розлучилася з собою.
Де жити беру сили - не питай...
Країна вся просочена пітьмою.
І дні, і ночі стали у двобій,
Зросивши землю молодою кров'ю.
Затихло все, чекаючи відбій...
Молюся тихо за свою країну.
Ти бережи нас, Боже, від біди!
І буде сон, і спокій я зустріну.
І змиє дощ гіркі війни сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978022
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 24.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kkAXEVDGkD8[/youtube]
Що поставить: крапку, кому,
Хто підкаже це мені?
Ця граматика знайома,
Де любов вже на мілі.
Просто жити й бути вільним,
Тут поставить треба крапку.
Йти тоді життям повільно,
І залишить все на згадку.
Та, подумавши хвилину:
Чи поставить отут кому,
І назвать тому причину:
І почати усе знову?
Все почнеться, як тоді:
Сум, печаль і недовіра.
Вибирати все тобі,
Бо життя - любов і віра.
Краще все ж, ніж в самоті.
Мабуть, варто тут - три крапки,
Тут покаже все життя.
Все ж "любов" візьму у лапки...
Ще залишились (дужки)...
Ти писав мені, мій друже,
Не винось лиш за дужки.
Та для тебе інший знак:
За твоє вірне кохання:
Ставлю ! оклику я знак...
Ось граматика така...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978020
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 24.03.2023
Ой роки, мої зіроньки ви, зоряниці,
не втікайте так швидко від мене у даль,
доля в сніп вас зібрала, мов колосся пшениці,
а мене пеленою огортає печаль...
Вчора молодість квітла в веснянім розмаї,
розпускались роки, мов бруньки навесні,
а сьогодні вони утікають все далі
і приходять до мене лиш в мрІйливім сні.
Та душа іще юна, не хоче здаватись,
розквітає розмаєм вона навесні,
пори року щодень можуть в ній озиватись,
та відлунюють в ній лиш веснЯні пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978033
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 24.03.2023
Душа більш не хоче ні чаю, ні кави
Душа забажала розмов.
Легенькі інтриги мене вже не ваблять,
А вабить взаємна любов.
Душа не жадає ні віскі, ні рому,
Душа хоче спокою мить.
Сховатись від ду́мок нав'язливих грому,
Та він тільки дужче гримить.
Душа не бажає ні цукру, ні солі
Душа зажадала тепла,
Аби лиш не стало постійної болі
Й образи згоріли до тла,
Щоб знову відчути обійми ласкаві,
Збудити нові почуття.
Душа більш не хоче ні чаю, ні кави,
Душа забажала життя.
©Валерія Кропівна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977982
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 24.03.2023
Я дочекався запаху землі.
Чи це весна, чи мо́ душі відлига?
Земля так пахне тільки після снігу…
Цей аромат приносять на крилі,
мені здається, з неба чорногузи,
як роздається клекіт їхній в лузі
у першому, хиткому ще теплі
вони знімають перельоту втому:
«Нарешті, повернулися додому…» –
я ж дочекався запаху землі.
23.03.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977900
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Тче зелені доріжки весна в Україні,
Першоцвітами їх прикрашає усюди,
Чарівливу радість дарує віднині —
Як же хочеться дихать на повнії груди!
Білосніжна хмарина в блакитному небі,
Ніби чайка над морем повільно летить,
А на озера гладі бавиться лебідь,
Кришталеве повітря дзвінкотюче бринить.
Аромат першоцвітів заходить у душу,
Зачіпає натягнуту болем струну,
Заліковує рану на серці болючу,
Ту, що чула градів навІсних луну.
Упиваюсь красою життєдайного квіту,
Огортає мене неземна благодать,
Обіймає за плечі весни свіжість і вітру —
Мою вЕсну ніколи ворогам не віднять.
Пророста пагінцями весняне намисто
Серед згарищ, завалів, жахливих руїн,
На втіху мені і на зло ворогам ненависним
На крові безневинних зацвіте, як рубін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977257
дата надходження 17.03.2023
дата закладки 17.03.2023
Кохання на двох. Реальність людських відносин. Хай не буде вам на заваді війна.
Вже скоро 50, а для тебе я крихітка, малеча......це так з любов'ю сказано, що мурашки по тілу біжать.В такі хвилини хочеться загорнутися в твої обійми і слухати стук твого серденька, дивитися в твої очі, наповнені коханням, добротою, щирістю і відчувати твої ніжні поцілунки ........
Але... війна, нуль, Бахмут...
А знаєш, п'ятдесят - це ще не вік,
Лише початок відліку кохання
І не існує на землі від цього лік,
І хоч війна народжує страждання.
І все мине - минеться навіть біль,
Що пережито відстанню розлуки,
Досягнеться у мріях віщих ціль,
Загояться і сльози й дика мука.
Повернеться нам молодість у сни,
Хай моторошно буде, мов востаннє,
Де дві душі торкатимуть струни,
Благословивши всі чесноти ранні.
Цілуй їх так, неначе перший раз,
Хоч за плечима років одинокість,
Мовчи... прошу, торкнувши пишних фраз,
В обіймах відчуваючи глибокість.
І знай, що п'ятдесят, це ще не вік...
#лесяутрисковоробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976209
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 08.03.2023
У незбагненному світі,
в хаотичному леті мрій
розкривається неба завіса –
випливає хмарина.
Усміхаючись сонцю,
жінка ступає по ній.
О велична!
Рафаеля сікстинська мадонна
Чи мадонна
ді Фоліно вона?
Ні, до небес піднялась
найсвятіша жінка –
звичайна, буденна, земна.
Хоч сьогодні для неї
й не звучать серенади,
на турнірах
не сходяться рицарі,
все одно у ній є
і скарби, і принади,
і блакить у очах
ще не вицвіла.
Так радіє життю
і волошкам у полі,
чорнобривцям і мальвам,
що цвітуть під вікном.
І, звичайно, вона
просить щастя у долі,
що пробігла повз неї
дивно-мрійливим сном.
О святая з святих,
премадонно велична!
Як настане
в Урбіно весна,
і воскресне із мертвих
Рафаель віковічний,
він напише картину
«Мадонна земна».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976290
дата надходження 08.03.2023
дата закладки 08.03.2023
Ти завжди повертайся додому,
До найкращого в світі порогу,
Коли навіть нікого немає,
Рідна стежка давно там чекає
Виглядає, мов рідная мати,
Яка вірно уміє чекати,
Щоби кроки найкращі відчути
Та в теплі найдорожчім побути
Рідну мову, любов до хатини,
Ніби погляд тендітний дитини,
Дивний спів солов'їний і чистий,
Наче подих осіннього листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976150
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
/ глоса за мотивами «Червоної рути» В.Івасюка/
А ніч на Купала здивує дарами,
Очистить від скверни священний вогонь
Мій Ладо, не йди! Так молила його
Щоб руту червону не рвав вечорами.
...Медово-червона, ясніша від зір,
Ця квітка кохання палає в уяві.
Вогонь із Купавою чарами править
Ти ж – в мене єдина, ти тільки повір
Там лісу і поля,й води сили ходять,
Протриматись треба до третіх півнів.
Та квітка для тебе потрібна мені:
Твоя дивна врода — то чистая вода.
Спокуса в очах – не знайду берегів,
Як в чарах хмільних у твоїх не втонути?
Ти - Мавка? Пильнуєш опівночі руту?
Кохання - бурхлива вода з синіх гір..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976084
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Весна іде! і розсипає квіти,
Так має бути, так завжди було...
І цьому щастю хочеться зрадіти,
Відчути в серці світло і тепло.
Весна іде! відродить і зігріє,
Загоїть цвітом рани на землі.
І подарує втрачену надію,
Яку несуть у небі журавлі.
Нехай в минуле відійдуть тривоги,
Затихне грім, закінчиться війна...
І буде мир, і наша перемога!
І буде сонце, радість і весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976139
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 07.03.2023
Моє село - колиска мого роду!
Я народилась в ньому і зросла.
Душа черпає ту цілющу воду,
З криниці долі посеред села.
І кожен раз стежина повертає
В моє найкраще на землі село.
Де кожну вишню серце пам'ятає,
І б' є з землі правічне джерело.
Я там була, там є і вічно буду!
Пройду весь світ, а тут мої сліди...
Вклонюсь низенько - дякую вам, люди!
Моя рідня! Я з вами - назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975866
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 05.03.2023
А ви годуєте своє кохання?
Словами, цілунками тихими,
Квітками у ранковому тумані?
Руками та ніжністю крихтами...
Вечорами, що кутані у ранки?
Очима п'янкими розмовами?
Дві кави - ароматні філіжанки...
Ж́и́вите кохання обновами?
Любов живе голодна небагато,
Щоб тішити нам душі і серця...
Її потрібно щастям годувати
Цей скарб безцінний так нам до лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975910
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
Весна приходит с настроеньем
Тепла, уюта, красоты
И словно чудное мгновенье
-Для мира сводятся мосты.
Но мир застрял в войне -в дилемме
-В уничтожении любви.
Как снежный ком растут проблемы,
Которым явно помогли...
Весна приносит вдохновенье.
Весна сторонница мечты.
Сложилось даже впечатленье
-Она с природою на "ты".
Но враг Земли устроил бойню
И сотрясение Земли.
На эту дьявольскую двойню
Ресурсы многие пошли...
Весна стремится к созиданью
Чтоб реки жизни потекли.
Она взывает к упованью
Вселенской правды и любви.
04.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975968
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
Краплини сонця сиплються з небес,
Останній іній сивину ховає...
Промінчик дива у душі воскрес,
І наче свята - березня чекає.
В майбутнє кличе синя далина,
Нові стежки намітились - до мрії.
У кожне серце стукає весна,
І первоцвітом розсипа надії.
Минув цей рік під тягарем війни,
Пережили цю зиму, й слава Богу!
Весь світ чекає дива і весни,
А Україна вірить в перемогу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975419
дата надходження 01.03.2023
дата закладки 01.03.2023
Душа моя, то небесний дзвін
Вона будить сонних від сну, хто спить.
Підіймає до Бога із колін
І каже: "Не здавайсь, борись, щоб жить!".
Людино, я дав тобі розум!,
Щоб думала ти, як жити ,рости.
Щоб ні гроза ,а ні морози...
Не зруйнували твоїх мрій -мости.
Людино, я дав тобі руки!,
Щоб сіять зерно добра, любові.
Зростала, як дуби, і буки
Була привітною у розмові.
Людино я дав тобі ноги!,
Щоб шукала дорогу до світла.
І хрестилась, ще із порога
І вільно дихала у повітря.
Людино, я дав тобі серце!,
Щоб була милосердна до ближніх.
І не була гордою з перцем
Шукала мідрість- мову Всевишніх.
Людино, я дав тобі душу!,
Щоб чула ти, мій голос із небес.
Молилась в спеку, мороз, в стужу
Твій пригнічений дух -ожив, воскрес.
Ти, не думай, що буде завтра!
Живи сьогодні, працюй,і трудись.
Гори у праці немов ватра
І у важкий час ти, Богу молись!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975331
дата надходження 28.02.2023
дата закладки 28.02.2023
Не вір словам, в ділах побачиш душу, -
Всі гарно говорити мастаки.
Любить себе насилу не примушуй,
Бо цінні ті, хто люблять в простоті.
Людськую суть пізнаєш в свому горі,
Проявиться тоді те, хто є хто.
Якщо знайдеться вірний в твому колі, -
Подякуюй Богу і цінуй того.
Про вірність дізнаються з плином часу,
Пече й болить, коли вона зника.
Буть вірним до кінця! - вкарбуй відразу,
Так, як Христос, є вірним до кінця.
З ким милю подолав, іди і другу,
Хоч облаштунки хилять до землі.
Коли шукаєш сенс, і йдеш по кругу, -
Ради Христа живи, твори, люби!
Не знаєш того, що в душі кується,
Як совість докоряє і душа
Того, хто понад іншими несеться.
Нехай в тобі побачить він Христа!
Не будь, як всі, а будь, як діти Божі, -
Невинні, чисті, лагідні, прості.
Вони на Батька-Бога свого схожі,
Їх світло світить людям в темноті.
Можливо мить ще на земній стежині,
Й закінчиться чиєсь людське життя, -
Своїм життям дай шанс отій людині
Подумати про Бога й майбуття.
Нехай в тобі живе частинка раю,
Хай промінь світла сяє із душі.
В мить хвилювань, утоми чи відчаю, -
Знайдеш підтримку в Господі Христі.
Хай навіть злий, стрічаючись щоденно
В житті з тобою, подобріє враз.
Неси у світ любов Христа натхненно.
Любити всіх поможе тільки Спас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975284
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 28.02.2023
Зоряна нічка на землю спустилась,
Ніжна чарівність красою розкрилась
І неповторно так на кларнеті
З місяцем сміло заграла в дуеті
Милу картину ми всі уявили,
Нічка зі співом серця покорили,
Вміє красуня весь світ спокушати,
Трепетні чари, мов сон дарувати
Дивно заграла, мов казка в природі,
Все поєдналось в привабливій вроді,
Зоряна пані, як ніби царівна,
В сяйві та співі - краса неймовірна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975190
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
О Матінко Божа!
Благаю тебе, дай миру моїй Україні!
Хай дітки її не горять у вогні
Й не гинуть в суцільних руїнах.
О Матінко Божа, заступнице, нене!
Не хочу, щоб дітки жили у страху,
Радіють, як завше, хай веснам зеленим,
Сміються нехай досхочу.
Накрий омофором мою Україну,
Як рідну до себе її пригорни,
Не дай ворогам зробити руїну,
Назад тих убивць поверни.
Заступнице, Матінко Божа, молю!
Сьогодні рятуй Україну,
Бо крила обпалить вогонь журавлю,
Не дасть повернутись в країну.
О Матінко Божа, благаю тебе!
Дай поміч моїй Україні!
Провідна зоря хай на небі зійде
До МИРУ, до МИРУ, до МИРУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974842
дата надходження 24.02.2023
дата закладки 24.02.2023
Подарую квіти пролісок весни
А у своїх долонях красу світу.
Цілунком уст розбуджу зимові сни
Поведу у рай зоряне літо.
Подарую тобі океан любові,
Щоб купалась немов би у казці.
І відчула тепло душі у слові
І цвіла весною у божій ласці.
У твоїх очах віддзеркалює небо
В них сяє Всесвіт голуба блакить.
Ти, висота ...я думаю про тебе
З тобою хочу все життя прожить .
А твій голос немов би дзвінкий кришталь
Надихає мріяти, просто жити.
Цілуй уста ...і веди мене у даль
Щоб палко кохати та любити.
Ти, мій кисень ,яким дихаю ,живу...
Для тебе знайду перли з океану.
У твоє ім'я - через сто літ оживу...
Нахилю небо тобі кохана.
---------2----------
Бархатовий голос
А твій бархатовий голос на мільйон
Здалека впізнаю чарівний спів.
Дзвенить музика грає саксофон
І будить мене від зимових снів.
О ,заспівай соловейко мені!
Про любов лебедине кохання.
Хай квітне душа, як сад навесні!
Збуваються мрії та бажання.
Буяє весна у цвіті вишні
веде у спогади під зорепад.
Пісня нагадує дні колишні
Встеляє квіти кохання мій сад.
Запрошую мила у рай весни,
Де сіють щастя зорі у трави.
Там співають про любов ясени
Засолодить нас пісня в октаві.
---------3- ------
Твій золотий голос немов сопілка!
Його викув на станку Всевишній.
О, як мило співає перепілка
Від тембру співу квітне квіт вишня.
О , заспівай пташко, мені заспівай!
Про любов лебедине кохання.
Веди у пахощі цвіту - тихий рай
Щоб стріти, як сходить зірка рання.
Солодить твій спів, моя пташко мила
злітаю у мріях до ясних зір.
А за спиною виростають крила
Купаюсь в океані - ніжних лір.
Під лебединим крилом мила засну
Буду спати в обіймах у твоїх снах.
Ти, нахили небо сонячну весну
Розбуди через сотню літ в піснях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974713
дата надходження 23.02.2023
дата закладки 23.02.2023
Замітає недолю снігами,
Притупляє і радість, і біль.
Що було, що пропало, між снами, -
Хороводить зима водевіль.
Добігають у вічність години,
Весни поступ в прийдешньому дні.
В скронях стукають злі роковини,
Що чумою повзуть по землі.
Й до чистилища душі у черзі
За земні-бо діла ждуть одвіт.
Одні душі із льодом, замерзлі,
Інші - чисті, як вранішній сніг.
Оголила війна людську сутність,
І у кожного власний кумир.
Безневинно страждає безгрішність,
Та з мольбою благає про мир.
І чекає, в тремтячій надії, -
Перемогу, з весняним теплом.
Не знайдеться ж для зла протидії -
Тільки сила, у серці - з добром.
21.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974528
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
РозвЕсніло... Пташки загомоніли,
Уздрівши весну радісно здаля.
І перші бруньки блідо зеленіли,
Цвітінням білим всіялась земля.
Так хочу й я! Розквітнути б весною,
Щоб перші квіти огортали душу!
На білім тілі малювати хною
Невинний цвіт, що покриває грушу.
Я не порушу - ліній бездоганність,
І кожен штрих, нанесений рукою,
Несе одне: природи первозданність -
Це ідеал залишитись собою,
Тою весною... З чистою душею,
Якій росу вплітає вітер в коси.
Тісний зв'язок що має із землею
І водночас завжди у неба просить.
Пітьми не зносить! Світло розливає
Із жовтих глечиків на полудневі трави.
Вона бурлить! Відроджує! Кохає!
Й зіркам казки читає вечорами.
20.02.2023
Наталія Петренко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974493
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
Я - ЖІНКА...
Тут можна поставити крапку,
Нічого нового я цим не скажу.
Та до малослів'я не маю таланту,
Хоч тема ця давня, а все ж повторю.
Я - жінка...
Сміюсь, щоб не плакать, і плачу від щастя.
Не маю спокою від сотень дурниць:
Сухим вийшов торт, купа звітів - напастя.
Бездомні собаки... Немає дрібниць!
Я - жінка...
Складна там, де просто, й проста до смішного!
Я вмію хитрити, та не обману.
І я не байдужа до всього людського:
Ненавиджу голод, хвороби й війну.
Я - жінка...
Буваю слабкою, хоч дуже смілива,
Але й моїй силі дивує сам чорт:
Вже скільки разів у колеса пхав вила,
А я не здалась, бо зі мною є Бог.
Я - жінка...
Така ж, як усі, й водночас особлива:
Міняю роботу, парфуми, "ку-ку" 😜
А в дУші поп-зірка - співаю й красива,
Ночами розмову з думками веду.
Я - жінка...
Розсипані пазли із різних картинок.
Зібрати до ладу - то марні старання,
Але в моїм хаосі - той відпочинок,
Що рідним створю без жалю і вагання.
Я - жінка...
Тотемна тварина - весела сорока,
Що любить блискуче, яскраве й нове.
Але справжня розкіш - батьківські ворота.
На щастя, там досі дитинство живе.
Я - жінка...
В моїх лабіринтах запутатись легко,
І часом сама я збиваюсь з шляху.
Та маю пристанок, в якому так тепло,
Там світ - не для всіх. Світ, де чую "люблю".
Я - жінка...
Мій гріх і спокута. Й моя нагорода.
По злісних плітках на підборах ходжу.
Висока і горда - це зветься "порода",
Лиш перед іконами низько стою.
06.03.2021
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974491
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
Мені сьогодні особливо тепло.
Я наче в перше чув пташиний спів,
Але в душі моїй на всю гарцює пекло,
Та не всміхнутися я долі не посмів.
Хоча вона мене і ніжить, і гартує,
Кида об землю, небом притиска.
Душа моя на грані балансує,
Від злету і падіння за близька.
Та я іду собі в далеку невідомість,
Спиняюсь написати лиш рядки.
І муза відчиняє підсвідомість,
Любов і біль мою закуту на замки.
І ураган тоді в мені не затихає,
На берег кида пам’яті багаж.
Душа його як мушлі позбирає,
І тіло візьме знов на абордаж.
Олександр Кармишев
18.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974500
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
БЕЗЦІННИЙ СПАДОК
Сама я взя́ла в спадок рідну мову,
І цим горджу́сь усе своє́ життя,
І за́вжди ж бо веду́ про це розмову,
Не викину його я на сміття́!
А спадок цей для мене дуже цінний,
Цінніший за коштовності усі,
Для мене він усе життя незмінний
І рідний він в усій своїй красі.
Щаслива я і саме ним багата,
Ділю́ся ним і свя́то бережу,
Без нього у житті не мала б свята
Й на все життя його я збережу.
Горджу́ся тим, що в спадку солов’їна,
Зрікання не було ані на мить,
А з ним живе у серці й Україна,
Й за них обох душа мене болить.
Тому́ лелію їх, як немовляток,
Бо прагнуть їх, невинних, розтоптать.
Як їх нема – не милий і достаток,
Та й всіх прошу́ цей спадок шанувать.
18.04.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974514
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
МОВА, ПІСНЯ Й УКРАЇНА ХАЙ ЖИВУТЬ
Вишиванка і калина,
Вишивана Україна,
Колоситься всюди нива золота́,
Срібні ро́си на покосах,
Стрі́чки вплетені у ко́сах,
Покоління українців підроста.
Всюди стелиться барвінок,
Гарна врода українок,
І верба плакуча віти розпліта.
Лебідь лине до лебідки
В Україну хто́зна звідки,
Наша пісня в піднебесся все зліта.
Соловейки нам співають,
Гуртуватися скликають,
Лине мова українська у світах.
Українська наша доля,
І гетьма́нська сила й воля
Карбувалися віками у книжках.
Мальви, м’ята й біла хата,
Пісня мами й слово тата,
Чорнобривці обере́гом край воріт.
І сади квітучі всюди,
В Україні МИР хай бу́де!
Хай не гине України кращий цвіт!
Хай Вкраїна процвітає,
Бог її оберігає,
Хай простеляться усюди рушники,
Хай нам за́вжди сонце світить,
Хай ростуть щасливі діти
І до щастя хай веду́ть усіх стежки́.
Українці – гарні люди,
Наче мак, по світу всюди,
Та Вкраїну всі у серці бережуть,
І традиції й обряди,
Щоб не знать ніколи зради,
МОВА, ПІСНЯ й УКРАЇНА ХАЙ ЖИВУТЬ!
19.05.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974506
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
"Я ж молився за тебе…"(Лк.22:32)
***
Тримай, моя молитво, тримай солдата в полі,
Не дай йому упасти пораненим в двобої.
Тримай, моя молитво, і сироту й вдовицю,
Пошли їм, Боже, вчасно і хліб їх, і водицю.
Тримай, моя молитво, старесеньких і хворих,
Не дай їм залишитись без помочі ніколи.
Не дай їм одиноко боротися з журбою,
Пошли їм, Боже, друзів. Напій життя-водою.
Тримай, моя молитво, пригноблених та кволих,
Кого великі люди обходять стороною.
Додай їм, Боже, сили. Серця зміцни Собою.
Нехай вони відчують: не лишені Тобою.
Тримай, моя молитво, ув'язнених, розбитих,
Отих, кого спіткало не ждане в житті лихо.
Зміцни їх, Боже, руки і випростуй коліна,
Нехай же підіймЕться усякая долина.
Тримай, моя молитво, відкинених, незнатних,
Тих, кого "списали", вважають "непридатним".
Скажи їм, Боже, слово потіхи і любові, -
Нехай вони пізнають, що цінні є Христові!
Тримай, моя молитво, отих, хто Бога славить,
І за Ім'я Христове і дім, й поля зоставив.
За тих, кого катують, - звучи, моя молитво,
За тих, хто знемагають, в чиїм житті йде битва.
Звучи, моя молитво, несися ген до Бога,
Нехай завжди прямою буде твоя дорога.
Якщо ж ти десь затихнеш, бо серце похмурніє, -
Поглянь лиш на Голгофу. Бог лікувати вміє.
Якщо моя молитва замовкне, ослабіє,
Прошу, Всесильний Боже, хай Дух Святий зігріє.
Прошу Тебе, Ісусе, дозволь лишитись в Бозі.
Молись за мене, Боже, нуждаюсь в допомозі.
***
"Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового". (Гал.6:2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972508
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 21.02.2023
Шукаю Твого миру,
Йдучи по бездоріжжю,
Ним серце наповняєш,
Бо Ти - моя надія.
Коли душа в тривозі, -
Її Ти потішаєш,
І смутні серця думи,
Мов мряку, розсіваєш.
Господь - душі опора,
В Нім прихисток дня злого.
О, друже, не барися,
Іди і ти до Бога!
Як добре знати Бога,
Котрий завжди зі мною.
У радості й печалі,
Буде Господь й з тобою!
Ти лиш Йому довірся,
Сказать: веди!, - осмілься.
І через дні та ночі
Нестимуть руки Отчі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974301
дата надходження 19.02.2023
дата закладки 21.02.2023
Знаю, мысли Твои обо мне,
Чтобы встречу приблизить любя,
В этом зимнем, морозном дне
Ты снежинкой целуешь меня.
Её дивный, могучий Свет,
Он исходит как раз от Тебя.
Одиночества в Мире нет.
Светом Любви окружаешь меня.
И морозный, холодный день
Ярко – сказочным стал.
Ласковый поцелуй снежинки
Твоим теплом во мне зазвучал.
И летят хороводом снежинки,
В дали призывно маня.
Знаю, желание Половинки
Встретить скорей меня.
Я возьму на ладонь снежинку,
Отогрею её любя,
Чтобы знал, как нежно буду
Вечно любить Тебя.
Отогрею душевным Светом,
В яблонь цвет все снега растоплю.
Лепестками весеннего Света
На ладони к Тебе упаду.
Стану легче снежинки пушистой,
Обретая Любви чистоту,
Поднимусь я дорогою быстрой.
Верю, встретим мы нашу весну.
02.01.2020. Галина Бойко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974523
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 21.02.2023
Сказав Люблю - розквітли квіти,
Навкруг повіяло теплом.
Ну як оце все зрозуміти:
В душі проходить бурелом?
І знову все, як і тоді:
Осінній день, неначе літній.
Думки десь зникли всі сумні,
Життя по-новому вже квітне.
Кохання вже на висоті,
Яку ж воно все ж має силу!
В серцях не стало пустоти,
Всі безнадії розтопило.
Тримай міцніше мою руку,
Люби мене, не відпускай!
Забудем ми сумну розлуку,
Любов все терпить і прощає!
П А М "Я Т А Й!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957854
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Колись я розкажу Тобі про війну
Про мить,як у грудях щось різко завмерло
Про надто високу свободи ціну
І про те,як сусіди кордони нам стерли
Про тиху тривогу в дитячих очах
І ночі безсонні в холодних підвалах
Про тих,хто тримає цей світ на плечах
І про щирість останніх розмов на вокзалах
Про біль та безвихідь,про сумнів та страх
Про долі,відірвані геть із корінням
Про стіни чужі в незнайомих містах
Коли з власного дому лиш купа каміння
Про ворога зовні і всередині нас
Про бій за свідомість і сповіді грішних
Коли "не на часі" і коли "прийшов час"
Безсилля одних,безпокараність інших...
Про хрест у землі з невідомим ім'ям
Про гідність і честь,і про нерви залізні
Що єдине важливе в житті - це сім'я
І про те,як весь світ - у маленькій валізі
Про мову чужу,що під шкіру вросла
Про звуки сирен і ракети із неба
Про людей без душі і про вікна без скла
Я розкажу Тобі навіть те,що не треба
Бо Ти знати повинен,де свій,де чужий
Який міст берегти,а який зруйнувати
Бо немає різниці для чого Ти жив,
Якщо вирішить хтось,що Тобі час вмирати...
Безглузда реальність,яку не збагну
І люди не Боги,щоб долями грати
Колись я розкажу Тобі про війну,
Хоч я би воліла про неї не знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957041
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
Чесала косу над ставком верба
гнучкі стелила по водиці стебла.
Така журба, в душі така журба
ген літо промайнуло наше тепле.
Вже скоро затривожить жовтопад,
червонолистень забагрянить всюди
і прохолоди зоряних лампад
хай досхочу тепер нап’ються люди.
Природа верне трішечки тепла,
ще промінець у спину буде гріти.
Ставок з вербою на краю села
удвох чекають бабиного літа.
20.08.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956969
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
***
Падають яблука. Серпень.
Солодко пахне чебрець.
Ти розхитав моє серце
На пів століття вперед.
Небо приляже на верес,
Переколошить меди.
Стихнуть ліси та озера,
Листям засипле сліди.
Вкриється сад білим пледом,
Знову скажу тобі ні.
Чай чебрецевий із медом
Й трохи гірчинки на дні.
Це все потому. А нині
Яблука падають в сни.
Ми лише птахи осінні -
Станем людьми повесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957005
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
Краплини сонця на землі
Збирає літо у букети.
Малює променем портрети
На скатертині на столі.
І пахне золотавий мед,
І сяють тепло абрикоси,
Дзумчать у ейфорії оси,
Солодкий граючи сонет.
Погожий день, як Божий дар,
Цикад звучить п'янка сюїта.
Блаженно на верхівці літа
Гортає липень календар...
13 липня 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954623
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 28.07.2022
Травами шовковими літо йде босоніж,
Біла вишиванка і великий бриль,
Шаровари сині та широкий пояс,
У руках тримає ще й батіг Петрів.
Та коса на плечах, наче лезо гостра,
Поклепав господар ще заздалегідь,
Вийде на зелений цей безмежний простір,
Заходиться класти трави у покіс.
І запахне сіно свіже та духмяне,
Бо суниць у ньому дивний аромат
Та мені дитинства роки нагадає,
Які не повернеш ти уже назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952997
дата надходження 12.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Я віднайшов старий- старий альбом
А в них фотографії давніх літ.
Заметіль, мете снігом за вікном
Зима люта засніжила твій слід.
Дивлюсь на фотографії твої
Ти, із них усміхаєшся мило.
І до тебе летять думки мої
Плаче небо ...в душі задощило.
Я ,живу мріями лиш, про тебе...
Люблю,тільки одну тебе мила .
Згадую твою мову...твій щебет
У мріях, розправляю крила.
А без тебе ,так мені самотньо
Дні, за днями згасають ,як свіча.
Біжить час, як вода - незворотньо
Знаєш твого тепла не вистача.
Я, не забув тебе, пам'ятаю!
Бережу всі подарунки твої.
Як лебідь лебідку жду, чекаю
Щоб явилась у спраглі сни мої.
Довжелезна відстань поміж нами
Ти, дарунок неба -моя любов.
Я, чекаю весну з журавлями
Щоб віднайти стежку у наш рай знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952954
дата надходження 11.07.2022
дата закладки 12.07.2022
[i]Цикл поезій 2012-2015рр.[/i]
[i]Картина Богдана Савицького "Минає день" з серії "Мідне літо" 2023р.[/i]
Світ чарівний
Є світ близький та чарівний,
Неначе мрій чарівність тиха.
Твоїх очей блакить і сміх,
Як промінь з вічності, як втіха
Для людей,
Які твої малюють сни,
Які твої чарують дні,
Які твою плекають душу.
Ні, ти не самотній, не один!
В твоїх очах є щастя дим,
В твоїх очах – життя джерела.
Є душі ніжні та крихкі,
Мов чаші з дивного кришталю.
Каміння на дорогах в них
Може зламати крила раю,
Але ти
Не дай їм спотикнутися,
В дорозі цій відчути страх
І загубити сонця промені.
Скажи їм: ні, ти не самотній, не один!
В твоїх очах є щастя дим,
Зумій ним поділитися!
Є сила чиста та свята,
Мов чиста святість немовляти.
Ця дивна сила нас знайде,
Щоб біль душі заколихати.
Згладить шви,
Які розриви берегли,
Які сховатись не змогли,
Які з останніх сил тримались.
Відчуєш: ні, ти не самотній, не один!
В твоїх очах є щастя дим,
Любові крила за спиною!
2012
Заклики
Не губіть серця! Не калічте долі!
Не втрачайте душі! Не тримайте сліз!
Кроками дрібними, як далекі зорі,
Перейдіть життя, перейдіть навскіс!
Зупиніть фатум, зупиніть години,
Зупиніть усе, в чім нема душі,
І відчуйте мить, наче сміх дитини,
Як тавро на серці, як п'янкі вірші.
Віднайдіть давно заблукалі мрії,
Поцілуйте їх і вдихніть життя.
Хай тріпоче день, як тріпочуть вії!
Хай сльоза – росою, хай тече сльоза!
Думкою любіть, думкою плекайте!
Споминайте тих, хто давно забув!
Вірою живіть, вірою літайте!
Відпускайте біль, що уже минув!
Майте пам'яття, майте вдячність щиру,
З волі до неволі вдячність бережіть!
Виховайте міць! Викохайте силу!
Силу у коханні повік не губіть!
Не губіть серця! Не калічте долі!
Не втрачайте душі! Не тримайте сліз!
І своє житя, наче клаптик поля,
Перейдіть сміливо, перейдіть навскіс!
14.01.2013
Оповили тумани високу гору
Оповили тумани високу гору,
Обняли, розлилися по ній і дишуть.
Може, холодом пахне туман, сльозою,
Та гора відчуває лиш жар і тишу.
Розцвіли едельвейси на грізних схилах,
Їм для спокою тільки туману й треба,
Недосяжні, на голих лискучих брилах
Причаїлися бажані лапки лева*.
Колисковою піснею ллється ніжний,
Сметанковий туман на плечі мужні.
Там ходили сини славетних предків,
Там блукали і блудять мертві душі.
Над горою заграва лилася медом
День-у-день, як у дні, що за днями будуть.
Вкрились трави росою, неначе пледом,
Позіхають, мурличать, бо сонце будить –
Лиш зирне за плече і знову ляже,
Розженеться увись, щоб туман злякати,
Ще біжить, – до землі щось привітне скаже,
Про дороги туману кортить спитати.
Оповили тумани високу гору,
Обняли, розлилися по ній і дишуть.
Може, холодом пахне туман, сльозою,
Та гора відчуває лиш жар і тишу.
01.2013
[i]*Одна з назв едельвейсу[/i]
Березневі мрії
Березневі пробуджені мрії
Напоїли нам спраглі серця.
Розімкнулися стомлені вії,
Щоб побачили все до кінця.
Наливаються світлом криниці.
Заливаються світлом гаї.
Відчувають в повітрі жар птиці,
Повертаються в рідні краї.
Десь підсніжники мліють в долонці,
Червоніють промерзлі вуста,
На них дивиться заспане сонце.
Голубіють моря й небеса.
А під сонцем – сніги порозталі.
Що ж за сонцем? За сонцем – світи.
Нащо нам ті незвідані далі?!
Поговоримо з сонцем на "ти".
Поговоримо, начебто з братом,
Підібравши пестливі слова.
Його серцем віднайдем, як шатлом,
З ним далекі, мов полюси два.
Ми не будем питатись про зорі,
З ними стрінемось в інші часи.
Запитаємо в сонця про долі,
Про початки живої краси.
03.2013
Плакучі дощі
Плакучі дощі.
Дрімучі, замріяні роси.
Розчісує вітер верби загадкової коси.
Давно вже не ті,
Давно не мовчали у очі.
Віддали усі сподівання у руки холодної ночі.
Вітання прості.
Прощання пусті й не останні.
Тремтіння душі на тлі соромливих туманів.
Не постать, лиш тінь
Залишилась на березі річки.
Серця на мосту з'єдналися в образі стрічки.
Ти – друг, вірний друг.
Ти – відданість, правда і радість,
Натхнення і світ. Ти – світло, тепло і духм'яність.
Ти – гордість і втіха.
Ти – легкість. Ти – спокій і пристань,
Притулок думок, співучість і дзвін. Ти – колиска.
Солодка печаль
Нам постукає тихо і втішно.
При зустрічі сльози від щастя покотяться ніжно.
Високий політ
В наших дружніх проснеться обіймах
І вдячність, і сміх у очах, і життєвих моліннях.
18.03.2013
Я не сама
Я не сама! Я з кожним, хто за мене
В молитвах просить, хто – на край світів!..
Я не сама! Я з подихом шаленим
Чотирибоких відданих вітрів!
Я не сама! Я можу до нестями
Лічити всіх, хто зве моє ім'я.
Я не сама! Я, може, цими днями
Знайшла того, хто ділить моє "я".
04.2013
Зі скелі
Часом буває, що зорі
Геть обмануть у дорозі,
Але надалі – на долю
Світять тобі на порозі.
Часом здається, що крила
Вміють літати з дитинства
Так, що відсутність польоту
Ти все рівняв до злочинства.
Та, щоб спуститись зі скелі,
Стежку гірську чи канати
З жахом, забувши про крила
Будеш з трудом обирати.
Гордо піднявшись над страхом,
Стримаєш холод й тремтіння,
Що пробіжать, мов мурахи,
По непослушних колінах.
Знову згадаєш про зорі,
Що освітили дорогу,
Та не повіриш, що світять
В сторону твого порогу.
Будеш роками спускатись,
Будеш збивати коліна
І мозолі натирати,
І підбирати поління,
Щоб розпалити багаття,
Щоб освітити простори.
Буде твій факел палати
Слабше за крихітні зорі,
Але для тебе відрадно
Стане він другом і братом,
Дороговказом і владним
В відчаї птахом крилатим.
Будеш за нього триматись,
Будеш на нього молитись,
Аж упадеш у знемозі
Свіжими росами вмитись,
Звівши до неба зіниці.
Роси і сльози на пару,
Раз і дай Бог, щоб навіки,
Знімуть завісу туманну.
Та на хвилину засліплять,
Сказавши, що був лиш обманом
І світлий лиш тільки під світлом
Факел твій – фата-моргана.
Тоді ти без зайвого жалю
За недосвідчені роки,
Сліз не прикривши вуаллю,
Робитимеш впевнені кроки
До пристановища того,
Де заховалася правда,
Без хвилювання німого,
Ввірившись світлому завтра.
О, лиш тоді твої крила
Будуть літати на повну
Й небу повернуть сторицею
Позику вільності кровну!
О, лиш тоді ти відчуєш
Поштовхи вітру у спину
В напрямку дому. Збагнеш ти
Вартість життя в цю хвилину.
04.2013
Серп наливається
Спогади, спогади, пещені діти,
Як вас прогнати з закутків серця?
Тихою піснею кожен озветься
В ніч непритомну. В ніч непритомну
Порухом, колихом трав золотих
В думці воскресне лиш осінь кохана.
В три пори року ця осінь жадана
Є тільки мрією. Є тільки мрією
Стомлених. Стомлені верби – це душі,
Віття спустили над річкою низько.
Щастя, мов річка, і зовсім вже близько
Верби плакучі. Верби плакучі!..
Місяцю, місяцю, гострим серпом
Зрізуй колосся моєї фантазії!
Доки чекаю край шляху оказії –
Серп наливається. Серп наливається!
Весна 2013
Там прохолодним розлилось туманом
Там прохолодним розлилось туманом
В весняну пору – соковиту, п'яну,
Для дечого уже занадто пізню,
Для іншого там навіть не світало.
В повітрі відчувався смак пригоди,
В два боки часу йшли шляхи далекі.
В серцях було ще більше там свободи,
Ніж навесні у чорного лелеки.
Там різні долі різними стежками,
Я знаю, це було не надаремно,
Схрещалися надійними хрестами
Й ставали там, де під ногами твердо.
І я була там. Я вливалась плавно
У ту ріку бурхливо-таємничу,
Куди струмок свій, хай і віднедавна,
З підземних тріщин голосно покличу.
11.05.2013
Чудо з чуд
Я брела просторими вулицями днів ранками.
Побачила, небо хмуриться на дощ.
У повітрі запахло солодко – фіалками.
За кілька годин лийне. Ну, що ж...
Я проходила під розкішними пейзажами,
А над духом моїм розовів цвіт алей.
І проносилися думки в голові форсажами,
Будували свій власний Колізей.
Я на них не зважала, зачарована
Світом білим, солодким днем,
Бо була широкими очима здивована
Малюків у панамках, мов грибів під пнем.
В світі діялось щось неймовірне, п'янке-п'янке!
Навіть дами суворі плили, мов плин води.
Було в кожної серце в той день на диво легке,
А усмішки їхні зривали грона біди.
І я йшла така чарівна, злітав мій дух,
І вітер грайливо-свіжий мене гойдав,
Розносив, як в сніжний ранок, і цвіт, і пух,
З очей мені локони пружні у світ скидав.
Під ноги мені упало, мов чудо з чуд,
Скуйовджене сонце добрих дитячих рук.
Гарячий асфальт для нього – небесне тло,
А зорями йому стало розбите скло.
Дзвінкі, голосисті співи пташок дрібних
Глушили стук каблуків і шум машин.
Брела я на зустріч людям, яких люблю,
І раптом здригнулась: Боже, чи я не сплю?
От тільки б не покидати це місто мрій!
Ти духом своїм величним мене зігрій!
От тільки б не загубити це чудо з чуд!
І де б не була я, сонце, зі мною будь!
17.05.2013
Осипаються липи
Осипаються липи в одвічному розрізі днів,
Під гарячою парою золотом вкрили дороги.
Написали мені уже з двадцять щорічних томів
Ці чудні килими, що окутують втомлені ноги.
Я дивуюся їм, як і всім, в кого доля гірка –
Віддавати красу на засмічення і на поталу.
Де набралася мужності стільки ця липа крихка,
Щоб любити людей і свого не жахатись фіналу?
Невгамовно цвітуть ці розлогі червневі букети,
Вони кожного ранку чекають на кроки знайомі,
Перехожим дарують нові й ще новіші куплети
Чарівливої пісні про долі, віддавна відомі.
Хоч не кожен оцінить непрохану відданість віття,
Хтось зламає гілля і начхає на цвіт цей духм'яний,
Відхреститься бо тим, що не може ковтати повітря,
Коли здавлює груди той запах, що солодко-пряний,
Та є ті, що проходять, на повні вдихаючи груди
Аромати п'янкі, наче спомин вчорашньої ночі.
Пригадаються всі небайдужі та бажані люди
У хвилини, як липа розпилює золото в очі.
І тамуючи голод долонь і очей безнадійний,
Віддається навіки людина людині думками,
А цвіт липи над нею виконує танець повільний,
Оживляючи в пам'яті втіхи, покриті роками.
06.2013
Яблука для сестри
У коліно б'є трава, люба моя зелень,
Залоскоче по нозі – серденько веселе.
А за чубчиком гілля заховалось сонце,
Як загляне крізь шпарину, – усміхнуся конче.
Йду стежиною виткою босими ногами,
Покрутилася, мов змійка, рідними полями.
Далі – кладка, потічок перетну сміливо,
Пригадаю, як ношуся ще за дня журливо.
Я весела, мов сопілка, голосно співаю.
Так ми файно, бо на серці таємницю маю,
З нею вдвох ми нероздільні, як вода з колодцем:
Я сьогодні наодинці розмовляла з сонцем.
Наодинці, хоча поруч було повно люду.
Я ту мову надвечірню довго не забуду!
Там, де поле, доки зору, соняшником вкрилось,
Там, над полем, все до ночі сонечко хилилось.
У коліно б'є трава, вже вдяглася в роси,
Наче коцом огорнулась, спокою бо просить.
Надобраніч зашепоче, запищить під кроком.
Не тривожу її тиші та обходжу боком.
В'ється стежка через сад, спраглий до водички.
Набираю у подолок яблук для сестрички.
Гуси дружньо привітають, хто ж їх мову знає?..
Вірний пес мене на фіртці вже давно чекає.
Подивлюсь на рідну душу, сонну і далеку –
Спить сестра. Клекочуть дружньо у гнізді лелеки.
Наварить смачної зупи мама до вечері.
Тиша впаде, пес – із хати, ніч заходить в двері.
Завтра знову повз те поле, в соняшники вбране.
Пестять серце цьогорічні вранішні тумани.
День пройде, немов година, навіть не згадаю,
А під вечір повернуся до свого я раю.
07.2013
Крилата
Не сумуй, моя пташко мила,
Ти – крилата, а я – безкрила.
Полетиш у незнані далі,
Там поглянеш на трави впалі –
Застеляють собою доли,
Бо накрили їх сніжні гори.
Там, де вже полонина сніжна,
Зажурилася квітка ніжна.
Не сумуй, моя квітко ніжна,
Під снігами – весна безсніжна!
То є час для твого вінчання
З тим, хто чув про святе кохання.
Вийде сонце удень з комори
І розтопить ці сніжні гори!
Там, де ночі йде зміна вчасна,
Зажурилася зірка ясна.
Не сумуй, моя зоре ясна,
Хоч далека ти, та прекрасна!
Марно перли тобі рівняти,
Як бажання почнеш здійсняти.
Як заглянеш у тихі води, –
Заливаються світлом броди.
Там, де тиха вода та чиста,
Зажурилася річка бистра.
Не сумуй, моя річко бистра,
Бо скорилась земля горбиста!
Ти обмиєш її відроги
І обтешеш круті пороги.
Всі дороги тобі відкрились,
Ти, мов птаха та, в небо звилась!
Там, де хвиля скалу пробила,
Зажурилася птаха мила.
Не сумуй, моя пташко мила,
Ти – крилата, а я – безкрила!
07.2013
Літо моє красне
Літо моє красне, бий мене у скроні!
Висуши вітрами змучені вуста!
Лий дощі холодні у мої долоні!
Повипалюй коси, мов красу літа!
Тільки задихнутись від жаркого кисню
Не дозволь завчасно – це уділ слабких.
Обтяжілі хмари не гони навмисно,
Не ховай у зливі сліз моїх гірких!
Загартовуй волю небом перемінним!
Я кохати буду кожен хмар політ.
Хмари дужокрилі хай галопом кінним
Надбіжать з вістями, облетівши світ!
Хай до мого дому рвуться журавлями!
Хай до мого серця, наче до гнізда!
Хай моя подяка – криком над полями
За прожите літо, за усі літа!
08.2013
Дощ у Карпатах
А у Карпатах знову дощ –
Карпати плачуть.
За непогоду вдячний кожен,
Хто спеку бачив.
А у Карпатах знов тумани –
Мої обмани.
Тверезо думати не в змозі,
Бо серце п'яне.
Цей дощ холодним і жарким
Є одночасно.
Земні за звичкою говорять,
Що він невчасний,
А я надіюсь на його
Палючу студінь,
Як на єдине джерело,
Що біль остудить.
Я під розламаною навпіл
У небі хмарою
Піймала думку, що не буде
Душа упалою.
Нема ненависті й любові
Нема ніякої.
Є тільки дощ, що у знемозі
Лягає мрякою.
Є тільки дощ, всеогортаючий,
Всепоглинаючий.
Є тільки дощ у цій місцині,
Журби не знаючи,
Окремий світ жалем просочений,
Дощем намочений.
Мрякливий дощ кимось зурочений,
На час відстрочений.
Не має сил цей тихий дощ,
Тримаюсь здогадів,
Щоб змити враз у пізній час
Частину спогадів.
Не маю сил уже судити я,
Не можу злитися.
Не маю сил сьогодні плакати,
Лише – коритися.
Мені б стікати по щоках,
Лягати росами,
Губитися дощем в руках,
Мовчати прозами!
А ні, – забути власний страх
І жити вірою,
Допоки час – Карпатських гір
Пройнятись силою!
09.2013
П'яніти без вина
[i]"Бог уже давно окреслив коло на піску довкола місця, де ти зараз стоїш"
Е.Гілберт “Їсти, молитися, кохати”[/i]
Чи та любов, що є в мені, сама дорогу знає?
Чи так сміливо серце б'є, бо щось святе тримає?
Чи за законами життя летить душа, мов птиця,
Туди, де колом на піску окреслені границі
Людської долі? Вже давно окреслені границі,
Та важко відшукати шлях, коли не маєш гуру,
І важко бути полоненим, коли не видно муру.
Так важко позбирати пазли – свого життя пороки,
Коли вони ховались пильно у серці довгі роки.
Під тягарем життєвих буднів – у серці довгі роки!
Зібрати б волю у кулак й боротися з собою!
Прийняти кожен свій порок, самим латати долю!
Переступити через страх, принизливі події
Й зуміти вгледіти проміння одвічної надії!
На власне щастя без обману – одвічнії надії.
Я вірю, що вже йду туди, куди повинна йти!
Я вірю, що моїх навпроти – лежать твої сліди!
Я вірю, що у цьому колі не буде пустоти,
І жодні мантри не потрібні, щоб вгледіти світи
Сердець великих – наших двох. Розгледіти світи,
А в тих серця – бажання, воля, щоб огорнути світ,
Їсти, молитися, кохати, губити грона бід,
Прийти з усього, все ввібрати, наповнитись сповна,
Щоб знову іншим все віддати, п'яніти без вина,
Лиш від любові, від любові п'яніти без вина!
Осінь 2013
Отак, як в пізні весни
Я вдячна всім, хто стрінувся в житті,
Найперше тим, хто був в нім нетривало,
Та слід залишив теплий на душі,
Що й досі гріє, наче покривало.
Усім отим, що на шляху колись
Губили перли, я ж бо підбирала,
Чиї слова в світогляд мій влились,
Аж я про них ночами міркувала.
Пройшли, мов сніг, навіки й поміж тим
Вони оту свою живильну воду
Віддали щедро, окликом простим:
Шануймось! Ми ж усі з одного роду!
Відхід цей був однак не без мети, –
Отак, як в пізні весни тануть криги,
Щоб дати шанс снігам ще раз мести
В нове життя, до іншої відлиги,
Так і вони колись то ще впадуть
Мені на пам'ять світлими словами.
Цей слід в житті повік не заметуть
Нові часи з новітніми снігами.
Осінь 2013
На рідному плечі
Я тільки хочу, щоб щоразу,
Коли на рідному плечі
Вкладаю голову, – образу
Зняли з очей вуста твої,
Щоби з чола шалену втому
Цілунком довгим випивав,
Щоб жінку – сонце свого дому –
Повік з обійм не випускав!
08.10.2013
Опале листя
Опале листя гріє душу.
Грій, листя, грій!
З тобою плакати не мушу,
Мене лелій!
З тобою розквітають грози,
Ясніє день
І ллється сміх, і ллються сльози
З чужих пісень.
Я не сама, це вже напевне, –
Є цілий світ,
Є Бог, який не надаремне
Добавить літ.
І я не хочу потонути
В своїй душі.
Хай ллється сміх! Хай ллються сльози,
Течуть вірші!
О, не забути б, не забути б
Мені цю мить!
А пам'ять – в діри, знову віра
Моя димить.
Ми ці дороги потоптали
Не раз й не два.
Дай, Боже, щоб за нами й далі
Росла трава!
А пам'ять – в діри, знову віра
Проспала вік.
Цей час осінній на зневіру
Мене прирік.
Лиш не забути б, не забути б
Багряний лист!
Не розміняти б з плином часу
Вітри на свист!
Опале листя гріє душу.
Грій, листя, грій!
З тобою плакати не мушу,
Мене лелій!
З тобою засинають грози,
Німіє день
І ллється сміх, і ллються сльози
З моїх пісень.
10.2013
І на тихому-тихому обрії літ
Впродовж всього життя на широких вітрилах
Пронесу я любов незбагненну свою.
Поселю її десь на небесних світилах,
Запалю щастя вогник – яскраву зорю.
Я зігрію очима споріднену душу,
Обласкаю усмішкою кожну струну
Серця цього найближчого, від чуття якнайтихшого
До гучної розпуки промовлю: люблю!
І незламна, й швидка, як ніхто справедлива,
Промчить згадка-стріла крізь реальність та сни.
Не згадаю образ, буду вірити в диво,
Збережу лиш найкраще з п'янкої весни.
Обігне пам'ять гнучко тривоги та смуток,
І відсіє лиш добре з коротких епох.
Не присвою любові своєї здобутки,
Та вшаную ту ніжність, що дав мені Бог.
І на тихому-тихому обрії літ,
Як накриють спогади серце печальне
І згадається мрій юнацьких політ, –
Образ твій розжене хмари мого одча́ю.
16.10.2013
Озватися
Хочеться озватися у польоті птиці,
Променем яскравим в небесній блакиті,
Вітром натхненним, колиханням вітів,
Кришталевим дзвоном, різнобарв'ям квітів.
Хочеться озватися ранньою весною,
Березневим холодом, тихою журбою,
Хвилиною втіхи для чужого серця,
Живою водою з чистого джерельця.
Хочеться озватися усмішкою матері,
Скромною величчю постаті знатної,
Часточкою доброго у людині справжній,
Подвигом окриленим у справі відважній.
Хочеться докластися до справи важливої,
Мудрості вічної, сотворіння дива,
Праці важкої для легкої долі,
Терпіння одвічного, що позбавить болю.
Хочеться докластися до будівлі дому,
Як наріжний камінь, забути про втому,
Виростити дерево із розлогим віттям,
Де птахи співучі вберуться в суцвіття.
І себе відчути часточкою вічності,
Миттю, доповненням до життя чарівності,
Піщинкою берега за віки розмитого,
Течією теплою моря вкрай розлитого.
10.2013
Горлиця
На три пори року приспали, на три пори.
І три рази ноги скували сухі вітри.
І тричі стихії долала одним крилом.
І тричі пороги збивала міцним чолом.
Кутами своїми гордилась аж три рази,
А з неба гризоти котились у три вози.
Потрійної кривди набралась на три життя
І три рази з домом прощалась без вороття.
І тричі її проклинали за доброту.
І тричі любов випивала за гіркоту.
І три сторони відкривались її шляхам,
А горлиця сиза літала то тут, то там.
А на четвертий бік подалася – проснулась.
До четвертого порогу припала – кров не хлище.
Як четвертий кут відшукала – здригнулась.
На четвертім прощанні з домом – дім ближче.
Як з четвертої чаші надпила – стало солодко.
Добро віддала до останку – не мстилися.
Вчетверте з кривдою вона говорила коротко,
Бо з четвертої спроби набеса відкрилися!
Бо четверта сторона розхристана – це схід сонця.
Бо четверта пора року неприспана – весна–красна.
Бо четверта стихія нескорена – вогонь серця.
Бо четверті вітри знеболені – подих щастя.
Весна 2014
Я ніколи тобі не казала
Я ніколи тобі не казала
Найпотрібнішу кожному фразу.
Ця мовчанка завзято в'язала
Не брехню, а таємну образу.
Може, сказане вмить горобцями
Відлітає до Чорного моря,
Щоб на серце не впасти рубцями,
Упивється солі та горя?
Я ніколи тобі не казала
Те, що в думці ростила віками,
Лиш тихенько плечима знизала, –
Все осиплеться разом з пісками.
Все озвучене тліє повільно.
Все важливе стає неважливим.
Вже не золото – досі не срібло.
Все відсіється часом примхливим.
10.2013
А якщо забуду
А якщо забуду за весну –
Лебедино, отже, не любила.
Розгорну свої зімнуті крила
І прокинусь з затяжного сну.
Я скажу прости ясному дню!
Мій найближчий, охмілілий, вірний,
Мій найперший раб, цілком покірний,
Що не викличе за сум мене на прю.
Неосяжною була, на жаль,
Вся чарівність дня цього відверта.
Та раптово – вся несправжність стерта,
Мов знялась з очей густа вуаль.
Ти для мене – неосяжна даль
Не тому, що на сходину вище, –
Серцю серця зледеніле днище
Виду обітне горизонталь.
Ти мені – не втіха, не печаль.
Мабуть, винна я перед тобою
За любов, закутану у волю,
Що стискала, наче горло шаль.
08.06.2014
Жодних перевтілення
От якби була я гостродзьобим птахом,
Мала крила дужі та тендітний стан –
Я ширяла б небом, я творила б Бахом
Милозвучні ліки для душевних ран!
А якби я нотою билась в нотнім стані
Та лягла під пальці витончених рук,
То і струн, і клавіш, певно, було б мало,
Донести щоб світу серця мого стук.
А як лук стріляв би в ціль свою жадану –
Тятивою стала б, натягнувши дух.
Свистом пройнялося б все повітря рване.
Так би пронеслася, що... аж ріже слух!
А якби чиєюсь тінню стала раптом,
Що прийшла з світанком, народилась з днем,
То усі куточки випивала б залпом,
Вже б ніхто не стримав і тугим ремнем!
А коли б мені та й зовсім не родитись,
Зовсім і не знати плоть свою людську?
А коли б нікому навіть і не снитись?
Мала б стільки того, що лиш синь морську.
О, була б я синню, що виходить з неба,
Та синіша навіть від покрову злив.
Жодних перевтілень більш мені не треба,
Бо собою бути – найдивніше з див.
09.2014
Могли б дивуватись
Могли б дивуватись. Та що дивуватись і з кого?
Бо ж завжди невірно були ми тлумачені світом.
Лиш Богом, напевне, одним тільки праведним Богом
Марнотно-колючим не були уквітчані цвітом.
Могли б милуватись. Милуйтесь, та лиш не собою!
На пам'яті в мене чудових людей не злічити.
Та, зважившись гордо навік розпрощатись з юрбою,
То можна й на власних надіях розбитих спочити.
А люди чудові, мов чудо, нам трапляться всюди!
І чудом нам видасться їхнє щоденне вітання,
Аж вмить переповнить захоплення втомлені груди,
Відкинувши сум й неминучість години прощання.
І людяність, людяність конче потрібна людині!
Без неї зажмурившись падає з власного росту.
Я бачила, краще нема, ніж маленькій дитині,
Що серцем на світ поглядає так щиро і просто!
09.2014
Заклики пошуку
Шукай себе! А знайдеш, то не плач,
Бо вже запізно битись у тривозі.
Себе за того, ким ти є, пробач
Й прости за того, ким ти буть не в змозі.
Шукай себе! А знайдеш, то прийми!
Хто, як не ти, прийме цю спраглу душу?!
Себе розгубленого міцно обійми,
Дай клятву пам'яті та честі непорушну.
Шукай себе й знайшовши розгортай,
Неначе книгу, всім прийдешнім, стрічним.
За помилки друкарські не картай,
А коректуй коректором магічним.
Шукай себе, а знайдеш, то люби!
Відчуй себе у цій любові вільним!
Себе ти вже ніколи не губи!
Собі до скону будь єдино вірним!
12.2014
Заклики зцілення
Не плач, не картай себе, дівчинко!
Така твоя думка розхристана,
Аж тиха надія неприспана
В цій думці була заколисана.
Чи ти з цього жалю наситишся?
Чи з докором кожним мужнішаєш?
На шию ярмо собі вішаєш,
Та з часом усе ж сміливішаєш.
Не плач, не сумуй, моя дівчинко,
Твої бо дороги незвідані
Попереду всипані бідами,
Та хтось прикрашає їх квітами.
Коли свої сили розхлюпаєш,
Знеможено в тиші лежатимеш,
Коли й цілий всесвіт кричатиме –
Плоди цього жалю не жатимеш.
Не плач, не розжалуйся, дівчинко!
01.2015
Заклики любові
Люби весну і не картай за зливи,
За польові роботи, талий сніг,
За те, що ти в цей час найбільш вразливий.
Забудь, що ти роки від неї біг!
Люби весну у квітах гордовиту,
Люби у травах запашні луги,
Люби весну, туманом оповиту,
І полудневу спеку, до жаги!
Люби у цвіті яблуні та вишні,
У пелюстками всипаних стежках,
І за букети ароматів пишні,
За повноводність у гірських річках.
На три пори вона торік заснула
І зараз прокидається від сну.
Люби її за кожну, що минула,
Нелюбу і непізнану весну!
03.2015
Заклики й ознаки
Читайте книги, пийте молоко,
Любіть вологу і шануйте землю!
Моліться Богу, на добро й на зло –
На все в житті просіть благословення!
Кажіть: будь ласка, дякую, пробач!
Не бійтеся бездомного собаки!
І не зважайте на торби невдач,
Шукайте тільки доброї ознаки!
Готуйте їжу, їжа – це добро!
Діліться нею – це є добрий вчинок!
І не кажіть, що жінка – лиш ребро,
Бо в тім ребрі душі перепочинок!
Згрібайте листя і косіть траву,
І завжди все робіть душі велінням!
З терпінням, по травинці, по перу
Звивайте гнізда іншим поколінням!
03.2015
Чарівні бойківчаночки
Чаруючи,
Лікують серце панночки
Сопілочки –
Чарівні бойківчаночки,
І співами,
Гаївками, маївками,
Забавами
За барвами-затінками
З зозулями,
Де ку-ку-ку між віттям,
Між вишнями,
Черешнями, в суцвіттях.
І – фіть-фіть-фіть!
Весняночки-співаночки...
Цей спів століть!
Сорочки-вишиваночки...
І чути рій.
І голуб до голубочки:
Лелій, лелій!
Голубка тягне губочки.
І лей-лей-лей!
Ой, нене моя, ненечко!
Як цвіт лілей,
Так лю тя, моя лелечко!
І любо так
На серці з цього робиться
Тій панночці,
І колом хороводиться.
Й сама вже: лю,
Так лю, мої зозулечки!
Ви ж так те "ку"!
Сопілочки... Голубочки...
04.2015
Несказанне
[i]"Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним."
Л. Костенко[/i]
Той екзамен вигадали Ви,
Пані Ліно, геній цього віку,
Чи його до вас ще прорекли
Злі вуста, яким немає ліку?
Та його, напевне, не складе
Змучена душа моя і п'яна,
Бо вже сотні років в блуд веде
Усмішка мовчально-полум'яна.
***
Чи ж не щастя, як цвіте бузок,
Як ворожить липа колиханням?!
Я тобі, назбирані з казок,
Подарую пригорщі кохання.
Зачерпну долонями води –
Підсини свої блакитні очі,
А мені в долоні поклади
Те, чим очі поділитись хочуть.
Прочитай своїх думок вірші!
Нам дано пів миті до світанку.
Зріє день ясний в моїй душі,
Коли рушиш вуст своїх мовчанку.
Не залиш без цих двозначних фраз,
В них я коми й оклики розставлю.
Почитай мені останній раз,
Я ж довіку крапки не поставлю.
Принесли нам янголи у дар
Із обійм та поглядів розмову,
Щоб вона пробігли календар
Й оминула віхолу зимову.
Та, такі широкі, як покіс,
І такі ж підкошені, як трави,
Наші душі, рідні аж до сліз,
Наші душі голосно мовчали.
Як гучним мовчанням причастиш,
Все несказане залишиш несказанним,
Боячись, що серцю не простиш, –
Поцілунком закричу прощальним.
Може я отак і задихнусь
Тим цілунком, ніжним тим цілунком,
Та свого мовчання не зречусь,
І твоє взамін прийму дарунком.
05.2015
Декому
Такому рідному, далекому!
У дар! На пам'ять! На віки!
Що без імен, – пишу я декому.
В бурхливостях життя-ріки
Лежу слухняною і слухаю,
Чи не спускають нам плотів?
Мій послух буде запорукою
Для щастя нарізних життів.
Мій послух слову стане золотом –
Достаток духу проречу!
Моя молитва буде молотом,
Щоб всі вершини – по плечу!
Такі несуть нас різні течії,
То прохолодні, то жаркі.
Ми на розлуки є приречені,
Життєві ж води бо гіркі.
Та я не скаржусь, ні, я дякую
Тій річці днів, що нас вела,
Бо ніжність в серці є відзнакою
За всю любов, що вберегла.
До нього – рідного, далекого
Приходитиму в сни і в снах.
Мого оспіваного декого
Не відшукати в іменах.
13.05.2015
Завзяті дівчата
Десь, у великих містах
У вікнах стоять
У темну пору
Самітні дівчата.
Там, у великих містах,
Щодня двадцять п'ять
Годин із упором
Стоять дівчата.
Що мусиш знати про себе і про мене? –
Якщо не хочеш спати, помрій про щось зелене.
Що мусиш знати про себе і про мене? –
Якщо не хочеш спати, римуй дурне й шалене.
А у маленьких містах
Ще довше не сплять,
До вікон ще ближче
Стоять дівчата.
Там, у маленьких містах,
Палкіше горять
Стожари й завзято
Стоять дівчата.
Що мусиш вчути уперше чи усоте? –
Якщо не хочеш спати, рахуй вогні навпроти.
Що мусиш вчути уперше чи усоте? –
Якщо не хочеш спати, люляй свої гризоти.
Рішучі дівчата не люблять спати,
Їх також не тішить в оманах блукати.
На них прокляттям лежить завзяття.
Нічниця – це їхнє щоденне розп'яття.
Вони беруться ідеї плекати,
Стратегії з грубої нитки в'язати.
Вони беруться думки сотати –
Не можуть спати.
05.2015
Не розумій мене
Не розумій мене, не шануй мене,
Не вертайся додому з цілунками.
Просто живи у снах! Просто живи і все! –
Крики серця довкіл відлунками.
Та не забудь мене. З часом згадай мене.
Як не слова, то й думки достатньо.
Просто люби мене! Чуєш, люби мене!
Так, неначебто вперше й востаннє.
06.2015
Якби я знала
Якби я знала, як тепер болітиме –
Закрила б очі клаптем полотна!
Твоїми не п'яніла б зорецвітами
І не любила б, чуєш, не жила!
Якби я знала, як я сумуватиму
І як минатимуть повільно дні,
Коли тебе назавжди покидатиму –
Не роздувала б з іскорки вогні.
Чи ще прийдеш у сни? Чи ще примаришся?
Хоч раз у вічність подаруй привіт!
Якщо чекати, кажуть, дочекаєшся.
Таких, як ти, чекають сотні літ!
Приходь до мене легко кожен раз,
Коли засну й забуду вкрити ноги.
Приходь до мене, наче не від нас
Втекла любов і сплутала дороги.
Буть поруч, як горить моє чоло!
Примарся, коли жар мене подужає!
Піклуйся і роби мені добро –
З тобою навіть при смерті одужаю!
30.06.2015
Подих червневого вітру
Тож, що це між ними було?
Чи подих червневого вітру,
Чи янгол небесно-привітно
Любов почепив на чоло?
Та пестила ніжна рука
Чоло, наче янгол торкався.
І він так затишно всміхався,
Що й віра міцніла, хитка.
29.06.2015
І я почну своє нове життя
І я почну своє нове життя,
Що налетить, мов свіжий подих вітру.
І я під ним трояндою розквітну.
І буде в ньому твердість і пуття.
07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950392
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Роздзвенівся весь гай... ой співає...
в ньому літечко тепле гуляє
у віночку з ромашок... по листі
розсипає скрізь роси іскристі.
У тих росах весь луг й гай умився,
день новий ще ясніш засвітився.
У смарагдових росах, в травичці,
дозрівати приємно суничці.
Серед пишного ніжного цвіту
соловейко виспівує літу.
Сойку й іволгу літечко чує
теплі дні тут зозуля рахує.
Роздзвенівся весь гай... ой співає...
в ньому літечко тепле гуляє.
Неба синь у очах його, світла,
і усмішка у літа привітна.
ВСІХ ДОРОСЛИХ І МАЛЕНЬКИХ ВІТАЮ
ЗІ СВЯТОМ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950371
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Вірші з старого зошита..
Спочивав ранок, у тумані,
Сонливо сонце позіхало,
Травам зізналось у коханні,
Сріблясті роси розсипало.
Із лісу чути соловейка,
Той спів все плинув, над полями,
І горобців весела зграйка,
Немов у танці, з промінцями.
Мережки рясно, вкрили землю,
І навкруги зазолотилось,
За мить іскрилося по полю,
Яскраво сонечко світило.
Легкий туман, котивсь клубочком,
Попросиналося в росах все,
Ось вже й пропав, поза горбочком,
Нам ранок день, щасливий несе.
*
Блаженство весны
Ушла печаль … открыла дверь,
Весна красна. Звенит капель,
Вот чудеса, запел скворец,
Проворный парень молодец,
Зачаровал берёзы цвет,
Встретил со мной ранний рассвет,
Ах как прекрасен этот миг,
Весны блаженство…. я постиг.
2018 р
*
Розсіялись тумани
Ледь- ледь рзсіялись густі тумани,
Летять так швидко, наче дельтаплани,
Куди не глянь, скрізь хмари темно – сині,
Такі нестримні, он вже при долині.
За мить розплакались, зовсім тихенько,
Густенький дощик поливав гарненько,
Всюди духмяні, трави шовковисті,
Земля уквітчана, сяє в намисті.
Хай буде гарне сіно для худоби,
Най порадіють житу хлібороби,
У колоски убереться пшениця,
І на столі запахне паляниця.
Всевишній ангелів спустив із неба,
Була давненько в дощику потреба,
Щоби збирали, завжди щедрий врожай,
Щоб розвивавсь, розквітав мій рідний край!
*
Сказала ДА
Я от счастья, закрыл глада,
Только - только, сказала ДА
Покорила нежным взглядом,
Так приятно, что ты рядом.
Снег кружит, земля так бела,
Мечта в жизни, возле тебя,
Мне согреться, страстно любить,
Узнать нежность твоей любви.
*
Зустріч
Скільки років промайнуло, гучно на пероні,
Де мій рицар кароокий? Темрява в вагоні,
Стук коліс, як стук сердець, рідний погляд, радість сліз,
Струмок ніжності й тепла, розтопили зими злість.
Я візьму, сонце в долонці, обійму ніжненько,
Хвилювання, поцілунки, шепочу тихенько,
Чому долі розділились?Промчалися роки,
Жура мрії забирала, мені потрібен ти.
2022р
*
Прекрасны дни весны…
Любить, творить, летать, мечтать,
И никогда не уставать,
Ценить, лелеять и писать,
Желанье мне, уж не унять.
Когда весна, журчит ручей,
Уж зелен травы, соловей,
Встречаем вместе мы рассвет,
И я в душе таю секрет.
Ведь это значит- я живу,
И снова радуясь пишу.
Цвет поднебесья лиловый,
Туман к земле лёг шелковый,
И нежный луч, уж ласкает,
И слегка медленно тает.
Заводят трель, диво- птицы,
И три берёзки - девицы,
Уж все оделись в наряды,
Пришла весна, они рады.
С ними встречаю, я утро
Поймала блеск перламутра,
Росистость трав - впечатляют,
Вновь где-то мысли летают.
Об этом как не написать,
Смогу желание принять,
Чудны, прекрасны дни весны,
И всем поэтам так нужны.
2010г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949788
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 06.06.2022
[b][color="#072fbf"]Найріднішим є місце, де ми народились.
Це присвята мальовничому селу Зеленянка
у Немирівському районі, де усі ми народилися.
Тут і сьогодні квіти пахнуть п"янко,
А килим трав м"якіший, як ніде.
Моя любове, рідна Зеленянко,
До тебе сердце всіх щораз веде.
Ми тут корінням врощені глибоко,
Тут і в повітрі предків дух снує.
І де не йдеш, куди не кинеш оком
Все там до болю і навік своє...
Два берегИ, садами вбрані смужки,
Судки, стежини і бузковий цвіт,
А ще та кладка, що побіля Кушки
Як промінець, минулого привіт...
Все вже не так, мілкою стала Устя,
Мало хатин, де повниться життя
Все навкруги змінило своє русло
Та не змінились наші почуття.
Моя любове, Зеленянко рідна!!
До тебе линуть серце і думки...
Ти досі є і будеш необхідна
Ти - джерело, крізь долі і роки.
Любов Іванова (Шевчук) 30.05.2022 р.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949144
дата надходження 30.05.2022
дата закладки 30.05.2022
Пора гаряча нині на селі –
Нарешті, дочекалися погоди!
Під вибухами батько сіє хліб,
А мати – обробляє огорода.
На Україні лежнів бо нема –
Живуть тут працелюбні, добрі люди.
Їх син в бою тримає автомат,
Вони – в тилу.. то ж голоду не буде.
До неба батько голову задер:
Відпочиває… бо дістався краю.
За воїна – в молитві кожен день:
Хай Божий щит кровинку захищає.
Старенька мати витирає піт,
Сльоза та втома застилають очі:
«Спасибі, Боже, за весну тобі!
Уклінно дякую, що бережеш синочка.»
До Перемоги будемо іти –
Підтримаємо працею солдата.
І доки є такий невтомний тил,
Відважних та звитяжних – не здолати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945120
дата надходження 16.04.2022
дата закладки 16.04.2022
У ситому шлунку й розум задрімає,
Але, з правил виключення теж буває!
У світлім розумі думка розмаїта -
В одній сім’ї є також різні діти!
Щоб здоровою була кожна родина,
Міцною злагода батьків і дитини,
Не калачем - медом дитя запихати,
А зерном любові душу засівати,
Бо гарне зерно проросте і дасть плоди
Надмірність їжі не замінить води.
Добро й любов у віках – непереможні!
Цю просту істину знає, мабуть, кожний.
Міцна держава своїм дужим корінням,
Гарні плоди, якщо здорове насіння…
Країна сильна – мудрості народом,
А дерево життя добрим приплодом.
Красиве слово є для вуха приємне,
Прикро, коли розуміння не взаємне...
І все таки, життя є прекрасним завжди:
Неповторністю щастя, смути та біди…
В. Ф.- 10.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944606
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 10.04.2022
Я чую поклик в дивній далині,
Там мирний вогник посміхнувсь мені,
Безхмарне небо, березня блакить,
Бої позаду, тільки стукіт - жить!
Зашепотіли віти у гаю,
Мотиви їхні нам несуть весну,
Надію, віру в змучені серця,
Ось, буде дихатть в спокої земля!
Розквітне сад і забринить роса
І зачарує знову нас краса,
Струмок заграє пісню голосну,
Щоб ми відчули радісну весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944272
дата надходження 07.04.2022
дата закладки 07.04.2022
Ти – жінка, моя Україно!
Це свято жіноче й твоє.
Твоя мова й пісня не згине:
Ти була, ти будеш, ти є!
В світанках встаєш синьооких
Над обрієм світлим землі.
В ланах золотистих, широких
Зерном колосишся в стеблі.
Ти -матір, моя Україно!
У тобі є ніжність й любов.
Воскреснеш з руїн неодмінно
Й розквітнеш трояндою знов.
Терпляча, розумна та сильна…
І мирна завжди й вольова.
У вірі своїй неухильна.
Відверта, правдива, жива.
В душі незалежна й манлива,
Чарівна красуня для всіх.
Шляхетна, як жінка гордлива,
В якої привітний Усміх .
ТИ – ненька для нас Україно!
Плекаєш і тулиш дітей.
Єднаєш нас всіх породинно,
Вселяючи міцність в людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943628
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Краєчком ока бачу тиху тінь,
Як ніби спогад рідних поколінь,
Де у тенетах мудрість проросла
Та слід лишила в образі листка
Де стежка бігла від порогу в світ,
Вже не злічити скільки точно літ,
А серце завмирало на шляху,
У нім було багато так страху
Але мета вела вперед завжди,
Найперші кроки, пройдені сліди
І вдячність, як відлуння у душі -
Звучить і зараз, як мої вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943036
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 23.03.2022
Я, лечу журавкою в Україну
Туди ,де юність мальвою цвіла.
В саду сяду на червону калину
Оспіваю рай, як цвіте земля.
Україно- мій світанковий краю!
Я, до тебе всім серденьком горнусь.
Ізранку доночі важко зітхаю
За твою доленьку Богу молюсь.
Там, де я колись босоніж ходила
Зеленіє Дністер у барвінку.
Весна у цвіту така ніжна мила
Благословляє - мати українку.
В моїм садочку хати білолиці
Під віконцем мальва- ружа цвіте.
В синє небо злітають білі птиці
Зустріти рано сонце золоте.
До нього тягнеться увись зелен гай
Сивочолий дуб небо тримає.
Для пташок, тут є казковий справжній рай
У пахощах трав душа співає.
Яблуня і груша, слива та й вишня,
зацвіли біло-рожевим цвітом.
Згадую свою весну - дні колишні,
як мережила я мрії літом.
За гаєм золотіє лан пшениці,
як море на цім березі шумить.
Там дзюркоче водиця із криниці
З доріг, тебе мій друже напоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943057
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 23.03.2022
Счастье... кто знает какое оно?
Все ищут по белому свету его,
Стараются, верят, надеются, ждут...
Что где-то однажды его вдруг найдут.
Бытует в народе мнение чье-то,
Что оно впереди и ждет там кого-то!
И люди стремятся вперед не взирая,
На беды, проблемы, и жизни ломая,
Забыв о текущем моменте они,
Что счастье оно есть всегда и внутри!
Оно всегда с нами - здесь и сейчас!
Оно как и сердце находится в нас!
Оно в позитивном отношении к миру!
Когда сквозь окно светит солнце в квартиру...
Оно в дуновении легкого ветра...
И в пении птиц у дома на ветках...
В плывущих по небу седых облаках...
И в чашечке кофе в замерзших руках...
И в смехе детей, в аромате цветов,
И в стуке дождя по крышам домов!
Его нет впереди! Оно здесь и сейчас!
Оно постоянно находится в нас!
© Сережа Мельник, 27.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942917
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 21.03.2022
-Що таке щастя? — онучок питає,
Дідусь старенький розповідає:
-Коли всі вдома, дружна родина,
Коли матуся цілує сина,
А тато доню свою обіймає,
До серця ніжно її пригортає.
Коли живі всі, здорові, веселі,
Зберуться разом в затИшній оселі,
Де пахне духмяно смачним короваєм,
Зібралась сім’я у вітальні за чаєм,
Бабуся несе пиріжки до столу,
Дідусь веде оповідку чудову,
Лащиться песик і котик муркоче,
Комусь на руки вмоститися хоче,
Сусіди в дворі на лавці зібрались,
А не в підвалі від страху сховались.
Друзі вже кличуть тебе погуляти,
Щоб разом у ігри веселі пограти,
Високо в небі пташина співає,
Як гарно жити у рідному краї.
Хай буде щасливою кожна дитина,
Щастя тобі, моя Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942927
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 21.03.2022
А знаєте, що вірші вже не ті,
Грудками в горлі рветься кожне слово,
З колін до неба в тихім каятті,
Про сьогодення, що прийшло раптово.
Нема метафор, милозвучних рим,
Без порівнянь, склади всі кострубаті,
Сльозами змитий театральний грим…
Прийшли в мій край недолюдки прокляті.
Слова немов замочені в крові,
В нестерпнім болю, в неземному жалі,
Волають душі мертві і живі,
О, Боженько, що далі буде з нами?
Це не поезія… Охриплий крик душі,
Безмежний зміст: три крапки, або кома,
Але вони - нескорений рушій,
Всім нам, хто залишився в себе вдома.
21.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942911
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 21.03.2022
́Веду зі світом власний діалог –
Поезією можна все відчути.
Мов в дзеркалі – світ радощів, тривог,
З рядками душу віддаєш саму ти.
У віршах – різнобарвність, серця ключ,
Емоції, надії, сподівання.
То пише наша Муза власноруч,
Звучить її мелодія кохання.
Хороші вірші йдуть із уст в уста,
У різних формах і на різних мовах.
В країнах різних, в селах та містах –
Читач їх розуміє з напівслова.
Сьогодні, у часи війни й біди,
Почуй слова, наш милосердний Боже:
На захист миру стали, як один –
Козацький дух, звитяга переможуть.
Мистецтвом рими зібрані думки
Про Україну й мир наповнять груди.
Хай славить рідну землю крізь віки –
Майстерне слово, що було і буде!
Зі святом, шановні колеги! Мирного неба, здоров'я та вірної Музи!
ID: 908670
автор: Білоозерянська Чайка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942922
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 21.03.2022
До нашого Краю вернули лелеки,
Не знали вони, що у нас тут — війна...
Летить божа птаха, повз всі небезпеки,
Бо рідна домівка у неї — одна.
Вона у гніздечку колись народилась,
Літати навчилася тут, а не десь...
Цю землю пильнує повік Божа милість,
Її захищатиме люд наш увесь.
Я вірю, те зло, що сюди приблукало,
Забереться геть, або згине навік.
Його на Землі розвелося — чимало,
Тож випало нам цей обмежити лік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942845
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 20.03.2022
#stoprasha
#IwantPeace
#no_war
#UAразом
💙💛
МИ РАЗОМ,
ВСЕ ГАРАЗД
Переплелись важливі всі думки,
А цінності так близько на поверхні,
Пропали теми про
Ремонти,
про смаки,
Свята,розваги - все війною стерті...
Безсонні ночі і тривожні дні-
Звуки сирени крають ножем душу...
Молюсь до Бога
у страшній імлі,
Сльозами сни дитячі не порушу.
Й Мій світлоносцю*,
Втримайся,
прошу,
Тебе молитвами
Давида я прикрию.
За тебе ангелів небесних попрошу,
Хай стануть вороги
Зовсім безсилі!
Я вірю в мир,у світло,
доброту!
Їх промовлятиму
Я зранку і доночі!
Можливо небеса
Почують " простоту",
Й слова перетворяться на пророчі.
Жалкую ж дуже за "вчорашнім "днем,
Де мали ми такі смішні проблеми...
Які не порівняти...
із вогнем,
Воєнним лихом - надстрашної теми.
Клубок звіриний шириться й росте.
Його здолати можуть тільки Боги,
І сильна віра наша у святе,
Очистить наші нелегкі дороги.
Пишу,
дзвоню,
молюся і тулюсь
До самих рідних серцю і єдиних,
Допоки
віра є-
Я не здаюсь!
На варті ЗСУ
І Україна!
Так цінне у цій дикій темноті -
Увага ,обіймання і підтримка.
І слово рідне ,
коротко:
"Як ти?"
- ми разом,
все гаразд,
моя дитинко...
16.03.2022р.
👩🦰В.Мала.
* тут- український воїн,борець за світло,носій світла.
💙💛
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942484
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 16.03.2022
Єднає людей співчуття і молитва,
Коли у хрещеному краю луна.
У кулях й снарядах із ворогом битва -
В моїй Україні кривава війна.
Несли їй весну із далека лелеки…
Вже сонечко личко купало в ріці…
Та нелюд ворожий приніс небезпеку
Вмить все найдорожче вмістилось в руці.
Тривога за рід свій і землю святую
Упала осколком у сонні серця,
Де мрії розніжено щастя карбують
І трудяться пера в шедеврах митця.
Обірваний сон… Недоспівана пісня…
Розгромлені бомбами ніжні слова…
І ворога бити - обов'язок їхній,
Боротись за волю - їх суть вікова.
О, де взяти крила тебе захистити,
Моя земле рідна, любове моя?
Ніколи рашиста не зможу простити,
Що зміг посягнути на спів солов’я.
За долі убиті, скалічені мрії,
За сльози, за градами биті поля…
Вас небо не прийме за варварські дії!
За злочини тіло не прийме земля!
А сонце все ж зійде над мирним народом,
Розквітнуть волошки в пшеничних ланах,
Бо дух є незламним в козацького роду
Він славен вовіки в житті і в боях!
15.03.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942445
дата надходження 15.03.2022
дата закладки 15.03.2022
Матінко Божа, Царице Небесна,
Я тобі в серці молитву принесла,
Матінко, свого Єдиного Сина,
Випроси миру, для України!
Ти, Богородице, знаєш про горе,
Сліз Ти також пролила ціле море:
Як розпинали колись Твого Сина,
Так розпинають мою Батьківщину.
Зглянься на горе і сльози дитячі,
Так як і Ти їхні матінки плачуть,
Я щиро вірю Син Матір почує,
Божа любов мою землю врятує.
Матінко Божа, Ти поруч із Богом,
Я не прошу в Тебе більше нічого,
Бог ворогів розіб'є хай на сором,
Ти нас укрий всіх Святим Омофором.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942327
дата надходження 13.03.2022
дата закладки 14.03.2022
О Боже, хай на мир йде, на тепло,
В людей стомились і душа, і тіло,
Не цінували щастя, що було –
Лише тепер ми, грішні, зрозуміли,
Який нам дорогий наш рідний край,
І тиха стежка, за село повита,
О Господи, всі просять – миру дай…
Землі, яка завжди ростила жито.
Щоб ластівка під стріху – на добро,
Майбутнє – днем новим благословиться,
Не танк по полю щоб… а хлібороб,
Не з кулями земля щоб… а в пшениці…
Обрати дай одну із тих стежин,
Що буде без жорстоких та лукавих..
О Боже, Україну збережи –
Скінчи війну безжальну цю криваву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942275
дата надходження 13.03.2022
дата закладки 13.03.2022
Говори мені, говори мені, говори
голубині слова — найніжніші зізнання свої.
І нехай наші зими вибілюють давні мости,
по яких несподівано швидко ми з весен прийшли.
Заспівай мені, заспівай мені, заспівай,
відшукай ту єдину до серця стежину, той плай
між горами щоденних турбот, між скелинами справ,
щоб світилися душі потужністю в сотні заграв.
Шепочи мені, шепочи мені, нашепчи
ті слова, що ніколи й нікому не розповісти,
ті слова, що насичують світлом клітини-світи
і пробуджують жінку, як землю, аби зацвісти.
Обійми мене, обійми мене, обійми!
Хай вже іній в волоссі і скрипнула юність дверми.
Обміняю шаленість жаги на грайливість тепла,
щоби радість кружляла-дзвеніла... чи просто була.
Таня СВІТЛА
02.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941568
дата надходження 03.03.2022
дата закладки 03.03.2022
Лебедина зграя на воді -
Велич Вседержителя творіння.
Мир у небі, в хаті й на землі -
Запорука нашого спасіння.
Я за Україну помолюсь,
За дітей твоїх -синів і дочок,
За онуків, правнуків- усіх,
За квітучий навесні садочок!
Боже милий! Люди хай живуть!
І любов у серці процвітає!
Лебедині пари хай пливуть,
Друзів і гостей Дніпро вітає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941282
дата надходження 27.02.2022
дата закладки 27.02.2022
Спокійної ночі і світлої днини...
З тобою у серці моя Україно!
З тобою, за тебе... щодня, щохвилини!
Ніколи, ніколи не ставай на коліна!
Спокійної ночі та світлої днини -
Жадані прості і звичайні слова!
Без кровопролить і сліз у дитини...
І не прокинутись... Не сон... а ВІЙНА...
Реальність змінилась, тримайся Вкраїно!
Все буде добре, моя Україно!
Спокійної ночі та світлої днини...
ЗАХИСНИКИ, ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941257
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 27.02.2022
Боже Святий, Ти – Бог Один, – Істинний, Праведний, Люблячий, Милуючий. Ти – Бог Один, Спаситель і іншого Бога, і Спасителя, крім Тебе, нема, не було і не буде. Ти любиш людину, але ненавидиш зло і всяку неправду. Боже наш, прости нам всі гріхи наші. Прости і помилуй нас за те, що ми не вірили Тобі – Слову Твоєму, повертались до Тебе спиною і молились до бовванів, мертвих служителів Твоїх, до того, хто не Бог, а вигадка людська. Прости нас, помилуй нас, за всі неправди наші, і не відверни лице Своє від нас. Господи, – Ти серцевідець. Ти знаєш усе, бо Ти Духом Своїм Святим живеш у наших серцях і, хоч відступаємо, по причині затуманення ворогом очей нашого серця, але ми любимо Тебе, і на Тебе надіємося, Господи Боже наш. Ти сказав у Слові Твоєму, що в час недолі твоєї поклич до Мене і Я почую тебе, допоможу тобі і тебе спасу, а ти прославиш Мене. Господи, Ти Сам бачиш, що прийшов цей час недолі на нас – на всю нашу країну. Господи, прости нас за всяке безбожжя, за всякий непослух Тобі, Слову Твоєму, бо Слово Твоє, то – Ти, Господи. Прости нас. Признай нас народом Твоїм по великій милості Твоїй, і йди з нами в борню, як ішов ти з Гедеоном, і завжди зі своїм народом ізраїльським, тому ніхто і ніколи їх не міг перемогти. Прости нам всім всяку неправду, омий нас Своєю Святою Кров’ю. Як куполом, Кров’ю Ісуса Христа, Сина Твого, покрий нас, наші міста і села, з народом їх, засліпи очі ворогів наших і не дай їм знущатися над нами, вбивати невинних людей, грабувати і нищити міста і села, загарбувати землі, які Ти дав нам по любові і милості Твоїй, а ворогам нашим сотвори по ділам їхнім. Господи, прости нам усім, відкрий розуміння кожному, щоб кожен покаявся у злих своїх вчинках і навернувся до Тебе, під Твій покров, бо лише Ти Спаситель і Охорона наша. В Ім’я Святе, Ісуса Христа просимо Тебе. Ти Бог вірний і завжди виконуєш Своє Слово записане, і Ти сказав, щоб ми все, що робимо словом чи ділом, робили, просили в Ім’я Ісуса Христа. Отож, Господи, в Ім’я Ісуса Христа просимо, іди з нами, борись з нами проти ворогів наших, бо лише з Тобою перемога наша, бо Ти – Бог наш, надія і щит наш, Скеля спасіння нашого. Слава Тобі поклоніння і подяка, і молитва наша. На Тебе надіємося, Тебе хвалимо, славимо і величаємо, Тобі поклоняємося, Боже наш. Амінь!
Святого нема жодного. Каймося всі до одного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941266
дата надходження 27.02.2022
дата закладки 27.02.2022
Навертаються сльози на очі,
Я сьогодні сама не своя,
Темна хмара нам сонце закрила,
Пахне порохом рідна земля.
Скільки лиха і горя зазнала
Україна у вихрі століть,
В XXI гуманнім столітті
Так хотілося в мирі прожить.
Дай же Боже нам мужності й сили,
Збережи рідну землю мою,
Щоб криваві женці не косили
Свою жатву в квітучім краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941248
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 27.02.2022
У Чорному морі є острів скелястий.
Малесенька смужка твоєі землі.
Так схожий чомусь він на вільного птаха,
Що крила в польоті розправив свої.
Просолені морем, сповиті вітрами,
Гартовані скелі - для когось це дім.
Лиш птахи і люди - серця полум'яні-
Знаходять надійний притулок на нім.
Тут сонце встає і сідає у море,
Тут воля, тут простір, безмежна краса.
Тринадцять борців, ці тринадцять героів
Надійно боронять свої небеса.
Тут мужність і витримка в скелі вростають,
Для сумнівів місця ніколи нема.
Тринадцять героів завжди захищають
Цю землю. Чи літо, чи знову зима...
Був лютий. Був бій. Вороги налетіли
З сирого болота, з чужих берегів.
Лякали, до зради примусить хотіли
Цих хлопців - ясних соколів...
Та зрощені в волі розправили крила,
Хоч знали: підтримки не жди від своїх,
Стояли на смерть, поки вистачить сили,
Між скель цих холодних, німих.
У Чорному морі є острів Змііний.
Малесенька смужка землі.
Він схожий на мертвого вільного птаха,
Що крила колись ще розправить свої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941180
дата надходження 25.02.2022
дата закладки 25.02.2022
Хай зникне хаос...
Сонце та дощі
Розвіють пил над селами, містами...
Не поспішай до кручі підійти,
А відродись весняними бруньками.
Без люті лютий свій завершить біг.
Вже світ для березня розкрив свої обійми.
Ти головне в душі своїй зберіг,
Пройшовши через пекло, через війни.
То ж обійми душею світ новий,
Сніги розтануть і трава проб'ється.
І погляд України не сумний,
Як промінь щастя всім нам усміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941126
дата надходження 24.02.2022
дата закладки 24.02.2022
Я дивлюся у святі небеса
Де світить сонце зірка надії.
Надихає - неповторна краса
Народжуються ідеї, мрії.
А під блакитним куполом неба
Сонечко немов соняшник цвіте.
Розпускає пелюстки край неба
Сяє світло проміння золоте.
Зоріє яскравим світлом блакить
Випромінює немов би алмаз.
Сонечко дарує прекрасну мить
Тануть сніги весна ожива враз.
Найкраща музика це є життя
У вишневім саду солов'я спів.
Земля вдягне барвисте вишиття
Відкриє простір волю для птахів.
Як розіллється дольче віта - цвіт
Золота липа в пишнім розмаю.
Злетяться журавлі до своїх віт
До ясеня гніздечка до гаю.
Сонечко є дзвонар у небесах
Пробуджує від зимового сну.
До нього злітає на крилах птах
Щоб відчути у зір радість земну.
Розтане білий сніг люта зима
Зацвіте пролісок на долині.
З гір струмочком заграє струна
Наллється плід на калині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940793
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2022
Наш вихор думок поглинула ніч,
Ми разом дивились на зорі.
І просто сиділи удвох пліч - о - пліч.
І мрії були неозорі.
Так просто сиділи без марних надій,
Сміялись і щиро раділи.
І пили солодкий бажання напій
Й від трепету серця німіли.
Чекай! Не іди! Спинися на мить!
Дай образ я твій закарбую.
Ти ще біля мене, твій погляд п'янить,
А вже за тобою сумую.
Торкнись моїх рук, я відчую твій жар,
Вдихну аромат твого тіла.
А серце у грудях, невтомний бунтар,
Все б'ється, як воїн Аттіла.
Наш вихор думок поглинула ніч,
Ми разом дивились на зорі.
В сплетінні твоїх і моїх протиріч
Всі мрії були неозорі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940568
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, рідне.
Про росяний ранок і небо погідне,
про верби, що в річці купають знов коси,
про трави розкажеш, що ляжуть в покоси?
Повідай про поле, там хліб дозріває,
що вітер крилатий, де хоче, літає...
що мальвами квітне в саду наша хата,
і дзвінко щебечуть малі ластів'ята.
Ти соняхи в полі напоїш дощами,
розкажеш, як пахне у лісі грибами,
як літо фарбує суничкам всім щічки,
з-під віт визирають руденькі лисички.
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, світле.
Дзвенить в тобі пісня і яблунька квітне.
Скількох ти зігріло, ласкаве і сильне...
Ти є оберегом, святе наше. Рідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов-пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
05.02.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939321
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Спустився день в долоні вечорові,
І роси задзвеніли поміж трав,
Холодний місяць виплив, жовтобровий,
Сховалось сонце в оливі заграв..
Повітря грілось від землі-черені,
У іншу фазу перейшло життя,
Під солов’їні дивовижні трелі
Сукався час. Вершилося буття.
20.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939322
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Віє затишком домівка,
Хто ж бо квіти насадив ці?
Тягнуть сонячні голівки
помаранчі-чорнобривці.
Весь квітник – махра барвиста
Килими прослала всюди.
Так проймає… серцю тісно,
Хвилювання тисне груди.
Квітко трепетно-гаряча,
Звідки ця в тобі харизма?
Чом козацька вільна вдача
У тобі палає хмизом?
Згадка – купіль в ароматах –
Щоб зростав синок нівроку.
Чорнобривці гладить мати:
«Де ж ти, сину кароокий?»
Не заснути нареченій,
Сива ніч потроху тане.
«Ти чекай, чекай на мене!» –
Ллється подихом духмяним.
…В неспокійнім сні солдата –
Хата, вквітчана на нивці.
З року в рік там сіє мати
Українські чорнобривці.
/ Картина «Чорнобривці насіяла мати», бренд Мрія Марії./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939219
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Свіча згорала, тануло життя,
Когось зігріти прагнула і Бога,
Хто запалив , не відала нічого:
Вогонь і сльози як серцебиття
Від полум'я маленького вогню
Втікала ніч, ховаючись, сердита,
Але вона старалася світити:
Їй шепотів вогонь своє:"Люблю!"
Тихо сльозу останню пролила,
Зустріла мить, як народився ранок,
І сонце засвітив новий світанок,
Комусь з життям надію віддала.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939086
дата надходження 03.02.2022
дата закладки 03.02.2022
Дарована Богом, мов сонце в блакиті,
для нас Україна - єдина у світі.
Де верби, тополі й калина рясна,
звучить рідне слово і спів солов'я.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Не треба ходити чужими стежками...
Де вишні в саду і дзвінка пісня мами,
дзвенить споконвіку наш велет-Дніпро.
Тут в щасті нам жити - щоб там не було!
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Люби рідний край той, що є в твоїй долі,
на рідній землі ти, мов пташка на волі.
Завжди додасть сили нам рідна земля.
То ж будьмо їй вірні, як вірна вона.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939018
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 02.02.2022
АРТЕМ МАЗУР
Натрапив звір на слід цього Героя,
Червоний сніг, таке буває теж.
Ще гірш, аніж колись упала Троя...
Птахи злетіли злякано із веж.
Живого місця не було на тілі -
За світлу мрію, за його любов.
Жалі гойдали посивілі хвилі,
Котились сльози тихо з молитов.
Глибока кома і …фатальна крапка,
Ікони плачуть перед вівтарем.
Запала тиша. Мрія, мов кульбабка…
Пішов за побратимами Артем.
ОЛЕКСАНДР ПОДРИГУН
Щосили кат бив в голову і в душу.
Він відробляв іудину платню.
Прийняв, як дар нечистого спокусу,
Сумління рештки закував в броню.
Жило Залужжя з острахом і сумом,
Йому вночі наснилась Лісова.
А стольний град під штормом і під штурмом,
Ціни святого була голова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938857
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
Наповнити себе - до глибини
Тобою я хотіла безнадійно
Тому що в світі є такий один
(Ти - поза часом і не зрозумієш)
Тепер рахую серцем кожний крок
Вдихати можу вільно - до тремтіння
Твого повітря ще один ковток
Серед церков, доріг, і пагорбів, і тіней
Я споглядала, як без мене жив,
І, звісно, блудну дочку не чекавши
На відстані мав життєдайний вплив
Неначе вдосконалюючи “ наше”
І я , втомившись від гірких смятінь,
В твоїх обіймах п’ю протиотруту,
Дивлюсь в твою прозору синь
І берегів не можу осягнути.
Ще скільки дивного для нас відкрию я
Такий близький, жаданий і незнаний
З тобою я потрібна й нічия
Мій дім, в людському океані
30.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938736
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Так хочеться літа, і квітів, і сонця,
Так хочеться віри, тепла, світлих мрій,
Щасливих облич зі старого віконця,
І кави смачної з пахучих надій...
Так хочеться дійсно багато і мало,
Так хочеться тихо і голосно враз,
Щоб сонце сідало, а потім вставало,
Щоб просто повільніше рухався час.
Так хочеться... Хочеться... Хмар поміж просинь,
Обдертих кутками у пам'яті слів,
Душевних вібрато, голублячих осінь,
А потім спадаючих в лоно снігів...
Так хочеться щастя шматочок земного
Зірвати, мов вишню, в квітучім саду,
Позбутись болючого, трішки, сумного,
Відвести назавжди від людства біду.
Чи це в моїх силах - на жаль , я не знаю,
Лишень мого серця тремтить тятива,
Я вас, мої люди, у віру вдягаю,
Хай Небо почує ці тихі слова...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938734
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Для чего нам душа, о Боже,
Чтоб страдала во власти тела,
Как она управлять им может,
Лучше нет для неё удела?
Быть слугою, а не царицей
Человеку, кто жнёт пороки?
Не желает он к ней обратиться,
Проходя от судьбы уроки.
Как к нему из глубин достучаться,
Как призвать его совесть к ответу,
Ей ли ложью людскою питаться,
Если в вечности преданна Свету?
Замолчала душа, смирилась,
Испытала служа не мало…
Ну, скажи же, Господь, на милость,
В чём она виноватой стала?
Не успела понять, в чём дело,
Но нет чувств, нет страданий и боли…
Омертвела душа в рабстве тела,
Как горька участь всех в неволе.
Но воскресла и вдруг поднявшись
Над земными страстями от века,
С телом грешным тот час расставшись,
Подняла в небо суть человека…
©Вадим Странник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938546
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
***
И пусть осенняя седая хмурость,
Ко мне в подруги не спешит. Ведь я
В душе храню Любовь,
и нею Юность,
С Надеждой, Верой тоже мы друзья.
И с кем дружить мне - выбираю Я!!!
***
Пусть уходят ненужные мысли,
Даже нужные, пусть погодят,
В час признаний - влюблённости искры
Дарит мне откровенный твой взгляд...
***
Иду к тебе, мой друг, под вечер,
Вдыхая неба синеву,
И в предвкушеньи нашей встречи
Как по реке любви плыву...
***
Коль чувства двух взаимны и крепки,
Важнее слов порой - пожатие руки...
***
Любовь - святое чувство, верю я,
Она везде сияет, как заря,
Любовь - для счастья вечного приют
Недаром о ней Ангелы поют!
***
Не спешите судить! Не спешите
сжечь мосты иль отрезать пути,
Дайте чувствам остыть. Погодите!
Ведь решение есть. Впереди...
3.1.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936505
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Зимовий сад мій- зранку ніби книга
Хоч снігу мало, знов плюси й нулі
Пройдусь по ньому як та кицька,тихо
Читаючи послання по землі.
Побитий сніг- як давня перфокарта -
Шматочки льоду падали з гілля,
По ній для мене - горобині жарти
Дрібненькі, не побачиш іздаля.
Тут зранку натоптала лапи - мітли
Стара ворона, он сліди від крил
Пробіглась мишка майже непомітно,
І дятел геть корою натрусив.
Сніг ледве заховав трави щетину,
В ній сумно впали залишки від гнізд.
Й горять яскраві краплі від калини -
Там на кущі поснідав зранку дрізд.
Спить сад, спокійно тихо вітром диха
Гілля хоч голе , та життям бринить,
Люблю читать його ранкову книгу
Між сонними деревами бродить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936506
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Ти знаєш, не забула я ту мить і той садок, що дарував нам радість
І серце до цих пір моє щемить, бо то була найбільша моя слабість,
Перебираю тихо я думки і з ними нерозлучні, як подруги,
Ось, бачиш, з почуттів оці рядки, дарую щастя, ніби білі смуги
Я не забула літа глибину, в якім хотілось просто утонути,
Красу його маніжну і земну бажала я до тонкощів відчути
Та й осінь легкокрилу, як тоді, до неї я хотіла повернутись,
У колоритах ніжної краси бажала на хвилиночку забутись
Та ось, зима війнула лиш на мить та відлетіла мабуть на Канари
І віхола зимова тихо спить, лишивши десь по заду свої чари
Та в серденьку чекаю я завжди, коли в парчу дерева одягнуться
І віти білосніжні забринять та чарівливо знову посміхнуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936490
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Хоч снігу немає, та настрій чудовий, зібралися ми за святковим столом, смачні мами страви, приємні розмови, сердечно вітаємо всіх із Різдвом! Здоров’я бажаємо щиро міцного, хай в світі панує добро і любов, спасибі за те що зібралися Богу, ми день починаємо із молитов! Бажаємо миру в країні й оселі, кохання щасливе щоб кожен знайшов, тож впевнені будьте в собі і веселі, - Христос Народився! Славімо його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936493
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Коли у ревнощах зів'янув цвіт,
І фарби гаснуть кольорові -
Найкраще, мабуть, - полюбити світ
І утопитися в любові. 3.01.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935999
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022
Найкращий вечір, коли всі вдома,
Святковий настрій, горить камін...
І пахнуть лісом соснові дрова,
В жаринках сяє живий кармін.
Бринить струмочком проста розмова,
Родинна зустріч - як джерело.
Втішає серце чарівність слова,
Душа приймає живе тепло.
Різдво - це справді найбільше свято,
Не просто дата або число...
Коли всі вдома - щаслива хата,
І кожен мріє, щоб так було.
Щоб всі веселі були й здорові,
Сьогодні, завтра, і цілий рік...
Будуймо світ на добрі й любові,
Й ніщо не зрушить його вовік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935955
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
Вже скоро знов свята, ми будемо в теплому домі,
І поруч із рідними, новий зустрінемо рік.
Але пам'ятайте про тих, хто в холодних окопах,
Тримає нам небо, щоб тут було свято для всіх.
Салютів не треба, цей звук вже давно не святковий,
Він надто гучний і до щему у серці болить....
Я б краще з молитвою тихо звернулась до Бога,
Щоб він захистив і зберіг, аби тільки зберіг.
Здоров'я всім рідним і миру у кожну оселю.
Щоб добрим і щедрим був рік, що невдовзі прийде.
Аби для любові, щоб були відчинені двері
І сміхом дитячим аби був наповнений дім.
І вкотре із вдячністю, за усе те, що вже маю,
З любов'ю і вірою просто крокую вперед,
Як завжди пишу, про те, чого дуже бажаю,
Здоров’я і миру, усе, що потрібно тепер!
©Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935442
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 31.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2021
Дружно заспіваймо, браття-українці.
Ми разом всі - сила, а не поодинці.
Хай пісня весела серденько зігріє.
Збудеться усе, про що з нас кожен мріє.
А у наших мріях жито в колосочку.
А у наших мріях радість в голосочку.
Зазирає мир вже у ясні віконця.
В нім блакить небес є і проміння сонця.
На Бога надію усі, браття, маймо.
Добрими ділами Його прославляймо.
І зміцніє в праці наша вся родина.
Розцвіте під сонцем ненька-Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935375
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Мама пішла уночі
В темінь холодну зими,
Янгол ридав на плечі,
Висипав в душі псалми.
Мама пішла назавжди,
Так утомилась життям,
Вистудив вітер сліди –
Двом не бувати смертям.
Мама залишила сум,
Він не лікується часом,
Сльози надірваних струн
Лики вмивають нам часто.
Мама – наш Янгол тепер,
Гладить крилом, де болить.
Легкий любові етер
Завше на поміч летить.
Мама залишилась в нас,
В наших розбитих серцях.
Вогник її не погас,
Сяйву не буде кінця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935183
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
Зимнее утро...
Ранняя снежинка на лицо упала.
Засеребрилось всё вокруг,
в вечном вальсе закружилось
поднебесье.
Как верить хочется
в ласку Вечности
и её снисхождение.
Зима продлевает
сказочные мгновения.
Позднее счастье проснись,
вознеси чувства ввысь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935111
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Стріха і пес пелехатий.
Срібні краплинки на склі.
Запахом рідної хати
я просотався наскрі́зь.
Пахне бабунею хата,
піччю, бузком, молоком.
Дідовим теплим бушлатом.
Печеним хлібом, котом.
Вогким горищем, городом.
М'ятою і споришем.
Килимом, ряднами, родом.
Купкою жвавих мишей.
Сіном, кіньми, горобцями.
Ретроальбомом світлин.
Листям торішнім із ями.
Садом. І мною малим.
Пахне росою, туманом.
Щедрим горіхом в дворі.
Сном. Колисковими мами.
Зоряним пилом вгорі.
Пахне водою з криниці.
Скринею і рушником.
Запах, що манить і сниться.
Сильний, стійкий, мов фантом.
Буде мене надихати.
Де би не вештався. Скрізь.
З запахом рідної хати
знов я нарешті зустрівсь!
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935118
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Сніжинкою вісточка всілась на шибку,
Губами торкнулась холодного скла…
Сльозою зигзагом скотилася нишком...
До самого серця дорогу знайшла.
Не стримує злету душа моя в небо,
Де в хмарах пузатих пухнастиків рій.
Шукає красунь, що у вальсі прелюбо
Мережили щастям наш берег надій…
Літали, здіймалися вихором долі...
То падали й танули, в розпачі днів.
Життя в почуттях їх коротке на волі,
Рай - далі, в полоні омріяних снів…
Лиш пилом кохання розтопиться крига,
У ду́ші сніжинок весну принесе.
Здавалося б, вже у дописану книгу,
Пролог із зага́дкою доля внесе.
25.12.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934897
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
...Діліться,люди, щастям на землі,
Любіть життя,як сонце літню днину!..
Хай сяють радістю всі ваші дні
Й бринить душа жива кожну хвилину...
Діліться щастям - більше прибуде,
В душі у кожного свої джерела,
І не зміліє те, що є святе -
Лиш наша воля є для того міра...
Черпаймо щедрість і любов в душі,
І піднесем,кому є в тім потреба,
Щоби побачити навколо світ в красі-
Для цього не багато вже і треба...
Даруйте,люди, щастя у словах,
Пророщених з душевної любові,
Щоб радість заіскрилася в очах
І людяність цвіла у кожнім слові..
Даруйте посмішку,як сонце весняне,
Бо щирий усміх творить спражнє диво-
Бува печаль,мов хмари розжене,
Зігріє серце веселково й щиро...
Плекайте в серці щирі почуття,
Даруйте їх з душі, мов милі квіти...
Й відчуєте своє серцебиття-
Бо так зворушливо добро в собі творити...
Несіть любов з душі,діліться нею,люди,
Вона завжди повернеться до вас
І ви відчуєте,як затишно усюди,
Як тихе щастя огортає нас...
Бо нам,насправді,не багато треба-
Це світлу радість у своїй душі!..
Ми всі живемо під єдиним небом-Ділімось,люди,щастям на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934085
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Подароване життя
Рідними і Богом –
Калино-чорне є шиття,
Всі стежки й дороги,
Що манили і вели
В радісні світанки,
Де в красі лелечий плин,
Нені усміх з ґанку...
Чорнобривців і бузку,
Запахи фіалок
І верба на бережку,
Пристрасті рибалок.
Місяченько серед зір –
Свідком до кохання,
Суєти захопить вир,
Сивина жде рання.
Павутина заплете
Днів всіх перехрестя,
Це життя так не просте –
Дім в дорогу хрестить.
У душі вся благодать
І благословення,
Щастя хочуть всі спізнать
Й Господа прощення...
17.12.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934121
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Мовчать зірки у спорожнілій тиші
І слухають як ніч шепоче сни,
Лиш тільки дощ на вікнах пише вірші,
Торкаючись до серця, як струни.
Шепоче ніч, але чомусь не спиться,
Дивлюсь в високе небо крізь віки...
Якби ж то розгадати таємницю
Й навчитися запалювать зірки.
Ввірватися в сумне зимове соло,
І засвітити вогники надій,
Усе мине... і завтра буде знову
Яскравий неповторний день. Новий.
Пройде ця ніч, і знов засяє світло,
Лиш йти вперед, куди ведуть стежки...
Туди, де серце зможе відігрітись,
Бо хтось для нас запалює зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933773
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Як суєтне буття стає мені немилим
й у світі правлять бал гармидер і абсурд, –
я їду у село, я розгортаю килим,
віддаючи йому всього себе на суд.
Він світиться життям. Його прадавні руни
вбирають весь мій зір, тривоги та думки.
За мить приходить в рух космічний візерунок.
І простір сам стає багнистим і глевким.
Зринають, мов з ріки, всі прадіди й бабусі.
Безсилі і німі, щось шамкають роти.
Кружляють пальці рук. В гіпнозі і задусі
малюються стежки, що ними мушу йти.
Тернисті путівці, фрактали і портали,
що ними йшли діди, зачавши весь мій рід,
що їх не віддали чужинцям на поталу.
Шляхи, що їх дідам накреслили вгорі
зірки, що бережуть моє багатство роду,
який ввібрав сповна дідизни давній дух.
Несуть у спектрах барв багатоликі ромби
шлях пращурів, що ним тепер і я іду.
Нехай буремний він, нехай бува нестерпним,
хай долю тягнуть вниз кармічні якорі,
мій килим – циферблат віків, які не стерти,
літопис, у якім буяє весь мій рід!
© Сашко Обрій.
21.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932948
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Поезія - це сповідь і молитва,
Душа поета на усі віки.
Це відчуттів його словесна битва,
Складаються вони все у рядки.
Зробивши крок в віршовану безодню
Прекрасних рим, глибинних почуттів,
Ми поринаємо у дар Господній,
Який з пера до нас злетів.
Поезія - це відкриття нового світу,
Музика любові, що рине звідусіль.
Це скарб, мистецтво слів та заповіту,
Як пам'ять для майбутніх поколінь.
07.11.2021-21.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932925
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Так буває, буває...
Будні надто суворі.
Мрія сили не має,
Щоб піднятися вгору...
Раптом - гойдалка в полі,
Хто зробив таке диво?
Несподівано доля
Усміхнулась щасливо!
Все так просто!.. Здається,
Саме це тобі треба!
Стрепенулося серце
Між землею і небом.
Піднімаєшся з вітром,
Щоб весь світ обійняти!
Знову вчишся - радіти!
Ти умієш - літати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932895
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
[b][i][color="#6b0505"]А що, коли ми вже зайшли у осінь,
У справжній вир непроханих вітрів.
У мудрість літ у сприйнятті відносин,
У розмаїття ніжних кольорів.
Яка вона - примхлива осінь долі,
Чи в ній достатньо всіх принад і фарб?
Чи досить сил на всі важливі ролі,
І на життя - неоціненний скарб.
Які вони, оті осінні мрії
Чи не принишкли, не пішли на спад?
Адже і сонце геть інакше гріє,
Лягає в душу смутком листопад.
А що чекає там, в холодних зимах
Чи є реванш і осеней, і літ.
Усе вмістилось тут, в відвертих римах
В них наші мрії й весен дивоцвіт...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930862
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Золотіє в багрянцю цей Листопад
Встеляє жовто - червоний килим до ніг.
На твої коси розсипає листя -сад
На долоні падає перший білий сніг.
Я запрошую в золотий листопад,
Де пломеніє полум'ям калина.
А під сонцем осіннім доспів виноград
Закоханим дарує щастя жоржина.
Я розпалю для нас в каміні вогонь
І наллю червоне вино в бокали.
І доторкнуся ніжно до твоїх долонь
І зігрію , щоб холоду зими не знали.
Запрошую на вальс, як місяць зорю
Bідчути твою любов земне тепло.
Розплету по плечу пишну довгу косу
Обніму до себе лебединим крилом.
З твоїх очей витру осінню печаль
Листопад у танці нас закружляє.
Полетимо на крилах вітру в синю даль
Там де весна... холоду зими немає.
Глянь в багрянцю сонця ще листопад!
Лебедям осяює путь в тумані
І немає розлуки навіть в снігопад
Коли два серця нерозлучні в коханні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928899
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
Які знайти віршовані слова,
Щоб вам про сокровенне розказати,
Як йшла від щастя кругом голова,
Або коли хотілося мовчати.
Вписати все в римовані рядки,
Про радість, що у кожнім дні, як море,
Як оглядались мені вслід чоловіки,
Чи про таке, про що і не говорять.
Не варто душу в спогадах ятрить,
Не всі розгадані життєві теореми?
Й тепер, порою, хочеться летіть,
Порою впасти... Та це інша тема...
А то подумаю;"Навіщо я віршем,
чи каюся, чи то молюся Богу?"
Кому потрібний мій душевний щем,
Хтось зрозуміє... Хтось осудить строго.
Та я пишу, народжую рядки,
Все без прикрас, без фальші та вуалі,
Відверто, інколи, пишу слова гіркі,
Не знаючи, що з ними буде далі.
Іду до вас я в щасті та журбі:
Мене не буде,то й рядків не буде...
Але я, Боже, дякую Тобі,
Що мою сповідь все ж читають люди.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928882
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
Падає із віком зір, по ночах буває плачу, ворогам наперекір, значно краще серцем бачу! Став повільнішим мій рух, в думах днюю і ночую, дещо гірший з віком слух, та душею гарно чую! Скроні вкрила сивина, втратив не одну я мрію, старість бачу із вікна, рідним сином молодію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928874
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
У пелену збирає груші осінь,
Та яблука всміхаються ще в росах,
Десь синє небо плаче журавлями,
І усміхнулись чорнобривці мами.
У небі ковш колише зорі тихо,
Кружляє листя золотистий вихор,
Шепоче дуб калині;"Зачекай,
Своє намисто в трави не скидай".
Красуються під хатою жоржини,
Вогнем здаля палає горобина,
Гостинці дітям роздають горіхи,
Нічна красуня поплелась до стріхи.
В дорогу подалося тепле літо,
Щоночі пугач щось гука сердито,
Та місяць зазирає до води,
Чи з неба зорі падають туди.
Звучить навкруг ця музика осіння,
Та все надіється і вірить у спасіння.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928868
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
Як пахнуть восени чарівні вечори
Де лист кружляє ніжно з нами в парі
Та прокладає шлях в привабливі світи,
Милуючись тендітністю появи
У милій тишині де бавляться луги,
Красу спостерігали мої очі,
Чарівність ось така буває восени,
Яка веде сміливо нас у ночі
Запам'ятаю мить, яку не повторить,
Лише змалюю образно картину,
Хвилиною завжди потрібно дорожить
І берегти душею, як дитину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928166
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Тече за обрій стомлена дорога
Поміж осінніх золочЕних веж,
Узявши старт від отчого порога,
А юності, мов долі, не вернеш.
Не осягнеш, не здоженеш одначе,
Що білим цвітом буйно одцвіло;
Над рідними могилами заплачеш,
Утративши і батьківське тепло.
Вже відіграли, стрімко так промчали,
Роки – грайливих коней табуни…
Мінялись гасла, меркли ідеали
Під віщий спів кобзарської струни.
І що лишилось в тебе наостанок?
Лиш спогад рідних батьківських очей,
Весни твоєї молодий світанок,
Земна любов і світлий сміх дітей…
Пливе за хмари стомлена дорога
Поміж осінніх золочЕних веж
І стелиться за обрій від порога,
Лиш істину любові осягнеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928215
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
У будь-якому віці Ви красуня:
В життєві будні, файні чи невдалі,
Магнітом очі – подихи із юні,
Під нескінченне полум’я коралів.
В шнурочках брів – волошки дві ясняться,
Цей погляд – ніби відбирає мову.
Смаглява шкіра в білій вишиванці,
А голос, мабуть, пісня колискова…
В орнаментах святкової запаски,
У сіряку, вінку чи в грубій свиті,
В намітці й хустці – завжди Ви прекрасні:
Весела, ніжна, горда, працьовита.
Комусь Ви прикрашали світлом ранки,
Для нас же – залишились на портреті.
Звичайна україночка, селянка –
Вродлива, повна грації, шляхетна.
В саду, на полі, як жнете Ви жито,
В коморі, льоху, в сінях чи у клуні –
У тих волошках хочеться згубитись,
У будь-якому віці Ви красуня…
/Картина В.М. Ізмайловича "Українська дівчина"/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928104
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Село вкраїнське – писанка село…
Тут дзвін дійниць озвучує світанок.
Чи сінокіс, чи снігу намело – в роботі люди:
Світе, добрий ранок!
Ген чорним півнем утікає ніч,
А квочка зорі скльовує злотисті;
І топить Мати роду вічну піч,
І про дітей снує молитви-мислі.
Все – від землі, від плуга, від печі,
Вкраїнський рід – женці із косарями;
А на столі – рум’яні калачі,
Зігріті серцем і любов’ю мами.
А в гладишкАх солодке молоко –
Тепло й турбота ластівки-бабусі…
У соняхи заквітчане село,
Лиш спогадом до тебе доторкнуся.
Як вишивали мама рушники,
Як тато ніс мене, малу, полями,
І добрі тітки Наді пироги,
Й старенький дід сидить під образами…
У вічній праці проминає день,
Селянській долі й місяць уклонився…
Наш геній роду, той творець пісень,
Теж у селі вкраїнськім народився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928105
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Що ж, діду, прощавай, далекий степе,
мій рідний сивий степе, Півдню мій!
Ковтаю в літаку повітря сперте,
далекий від наземних веремій.
Десь знизу тракторець чорнозем оре,
моя Вкраїна, друзі і батьки...
Лише блакить прозора-неозора
розкинулась на відстані руки.
Внизу товста перина простелилась.
І небо оре крилами літак.
Пухкі, тремкі бавовняні білила
осяяла туніка золота.
Розлігшись горілиць на теплій ковдрі,
до променів долоні розпростер
м'який, легкий, вихрастий, вільний обрій:
кошлатиться, куйовдиться, росте!
Лиш де де видно просвітки-озерця...
Миттєвосте, стривай! Отут постій.
І млосно і тривожно так на серці
на цій небесносьомій висоті...
Сашко Обрій.
23.09.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928131
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021
Не можна потрапити в осінь - без літа
І в літо не можна, минувши весну.
Природа рішила усе гордовито
І кожному, пору вручила свою.
Зимі - дарувала санчата і шубки,
А ще білосніжний, пухнастий сніжок.
Щоб грілися всі біля теплої грубки,
А звірі, щоб смикали в полі стіжок...
Як будуть дзюрчати струмочки веселі,
То сонячні промені збудять весну.
Вона прибере в первоцвіти оселі,
Прокинеться все від пробудного сну.
Червоні черешні даро́вані - літу,
Птахів щебетання веселе в саду.
І сонячні промені в шепоті вітру,
Ми чуємо нічки таємну ходу.
І ось задощило, в руках парасолька,
Струсив хтось під ноги пожовклий листок.
То осінь найменша сестриця і донька,
Лишає по вулицях й скверах свій крок.
Така дивовижна у світі природа,
Без неї нам жити так сумно було б.
Дарована кожній порі своя врода,
Чарівна й цілюща - немов джерело.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927935
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Я світ розмалюю всіма кольорами,
Його обійму так тендітно руками,
Спасибі, рідненький, що можу я жити,
Красу ніжну бачить та вірно любити
В поля мандрувати, купатися в росах,
Красу відчувати, вплітаючи в коси
І що ще потрібно для щастя людині -
Вбирати світ чарів з прекрасної днини
Та знаю, не кожен - це може відчути,
Зануритись в казку та в чарах побути,
Тож будьте добріші, цінуйте природу,
А в відповідь, любі, прийміть насолоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926435
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Присів соловейко в зажурі на вітку,
Не чутно веселого співу давно.
Минулось тепло, котре гріло улітку,
Засипано в засіки з поля зерно.
Мала комашина сховалась у шпарку,
Лиш вітер жене дощовицю кругом.
Упалий листок звеселяє школярку,
Тремтить соловейко малим всім єством.
Схиливсь виноград, обважнілі бо грона
Налиті у спілості соком землі.
Меле час беззупинно життєвості жорна,
Сидить соловейко, міць збирає в крилі.
Покличе вже скоро дорога у вирій,
Безмежні простори в небесної мли.
Затьохкає серденько, скинути б гирі,
Щоб легким політ був у нові краї.
21.09.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925809
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Хай буде ця осінь добром оповита,
Хай щастям і затишком гріє серця,
Що мерзнуть, часом, після теплого літа,
Шукачи в спогадах вільні місця.
Хай душі вдягнуться в яскраві кофтини,
І сонцю всміхнуться крізь сірі хмарки,
Дістануть цукерки солодкі з торбини,
До кави, що варять із часом роки...
Присядуть в гамак, під дубки золотаві,
Вдихаючи радість від цього життя,
І стихнуть тривоги, мов брами іржаві,
Любов запалає в багатті буття.
І хай буде кава вже вкотре допита,
Танцюють дощі на асфальті фокстрот,
Хай тануть у листі сліди цього літа,
Та в осені теж є багато щедрот.
Вона з ностальгій свіжовипраних зшита,
Божественним спокоєм ніжить думки,
Мрійлива красуня, руда Афродита,
Милуються нею із неба зірки...
Хай кожна душа буде з нею відкрита,
Хай усмішка щира не сходить з лиця,
Хай буде ця осінь добром оповита,
Хай щастям і затишком гріє серця.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925585
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Очисти серце від усіх страхів,
Від пошесті, що люд іде карати.
І захисти від скверни та гріхів,
Бо Ти - великий, мудрий Архістратиг!
Твоя могутність з вірою в добро
Підтримає зневірених та грішних,
Мечем своїм ти зло завжди боров,
Позбав нас бід і в слабкості – утіш нас.
Ти розметав, понищив ворогів,
Змирив у них ти демонів і злобу.
Зніми з людей жорстокість, бруд і гнів,
То ж від пороків наших всі хвороби…
Жадобу та бездушність сокруши,
Думки звільни від помислів лукавих.
Ти чудеса в ім’я Христа вершив,
Вождем був Сил Святих за Божу справу.
Ми Чуда просимо і молимо Тебе:
Надію на майбутнє світле дай лиш!
Летять слова хай щирі до небес –
Почуй людей, Архангеле Михайле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925548
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
В нашу личную жизнь никого не впускали.
Мы любовь охраняли как только могли.
И признаться должны: эгоистами стали.
Мы влюблённые чувства вдвоём сберегли.
Но с друзьями общались и это логично.
Золотым торжеством увенчался наш век.
Мы по жизни прошли срок довольно приличный.
От взаимной любви счастлив был человек.
Ведь ничто не бывает надёжным и вечным,
Но живёт память сердца и в нём наш роман.
Ты ушёл от меня в эту даль, в бесконечность…
Я одна погружаюсь в ночной океан….
Вывод должен быть всем и понятен, и ясен.
Даже смерть не смогла погасить тот огонь.
Наш любовный тандем и живуч, и прекрасен.
Память сердца храни, береги и не тронь.
В моём творчестве вновь тот роман оживает.
В нём ночами не сплю, им живу и дышу.
Память сердца любовный сюжет воскрешает.
И об этом в стихах откровенно пишу.
18 09. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925455
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
Місяцем цілована, викупана росами.
Нічкою липневою я до Тебе йшла.
Стежкою грайливою, свіжими покосами.
Під синіми зорями я Тебе знайшла
Напувала липа нас пахощами з чарами.
Пахли незвичайністю диво – чебреці.
Хмари нам всміхалися, що все йшли отарами.
Ми удвох закохані, йшли – рука в руці…
Росяними травами стежка в даль котилася,
Місяченько лагідно з неба поглядав
Мабуть наша доленька в лузі заблудилася.
Вітерець заніс слова, які Ти казав…
Стежкою грайливою, свіжими покосами
Молодість із юністю в далеч відійшла.
Місяцем цілована, викупана росами.
Нічкою липневою щастя я знайшла.
04.07.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918661
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 04.07.2021
Липень смакує з липовим медом і абрикосами,
Застеляє поля волошковими покривалами,
Проливається сильними літніми грозами,
Засліплює потомлених річковими дзеркалами.
Ховає нас від світу між свіжими покосами,
Накриваючи ковдрою теплої ночі,
Обітру тебе від роси власними косами,
Якщо ноги в траві високій замочиш.
Твою спрагу втамую хмільними спокусами,
Заварю в казані жагу з диво зіллям.
Сядем в парі з тобою за святими обрусами
У цю ніч, коли двох відгуляєм весілля.
Я тобі присягну. Буде липень за свідка,
За музик будуть нам солов’ї у саду.
Буде місяць гукати із зорями «Гірко!»
Я у липня тебе і цю ніч украду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918458
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 03.07.2021
Посіріти найстрашніше, колір втративши в душі,
Крок від Канта в бік до Ніцше, й відчуття уже не ті.
В темноті шукати світло, а від сяйва в тінь втекти…
Все частіш йдемо невміло, у житті ми до мети.
Сірий колір, ще не спокій, хоч і зручно в ньому нам,
Я б волів віддати тіло на розправу ворогам,
Йти вперед, списи ламати у придуманий вітряк,
Щоб віддати Богу душу, а не жити, як черв’як,
Лиш було б в душі терпіння, в серці хоч якась любов,
Щоб почути бджіл кружляння, мову листя хащ, дібров.
Аби чути голос друзів і дитячий щирий сміх,
Щоб не словом аби вчинком, помогти, як треба, міг.
Посіріти найстрашніше…Й відсиріти мов сірник,
Щоб не в змозі запалити, у душі вогонь, що зник.
Колір зберегти назавжди, в серці втримуючи жар,
Це мабуть і є насправді, Богом даний людям дар.
Хай відтінки тьмяно-сірі, має тільки одяг ваш,
Манікюр, волосся колір, куртка, сукня, джинси, плащ,
А в душі хай сяють барви…Юність має довгий вік,
Залишайтесь молодими, хай лиш паспорт знає рік!
Залишайтеся собою, хай весна живе в душі,
Добре коли рідні поряд, щастя, як здорові всі.
Посіріти найстрашніше…А безбарвним стати, гріх,
Я б накрив, якби мав змогу, лиш веселкою цей світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917978
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Спинився час, на циферблаті - літо!
Якраз найкраща золота пора.
І сонце не спускається з зеніту,
І з річки не вилазить дітвора.
В саду, як зорі - вишні і черешні,
Що до душі припало - вибирай!
Яка ж це втіха , коли ти нарешті
У прохолодний потрапляєш рай!
Поринув день в м'які зелені хвилі,
Роздолля всім - комашці і бджолі...
...Я вам скажу - це щастя, люди милі,
Вітати літо на своїй землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917913
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Мамо! липа так рясно цвіте,
Дух медовий кружля коло хати.
Літо стало таке золоте,
Вам сьогодні я хочу сказати.
Дикий голуб туркоче в гіллі,
Як тоді, коли ви відлетіли...
Стало порожньо враз на землі,
Наче сонце для нас погасили.
Стільки мудрості, стільки добра,
Почерпнула від вас я для себе!
... День найдовший і літня пора
Знов нагадує - мама на небі...
Квіти так неймовірно цвітуть,
І любисток пахучий і м'ята.
Наче й знають та віри не ймуть,
Що спустіла давно ваша хата...
Ви приходите з теплим дощем,
Щоб сади і городи вродили...
...Пам'ятаємо і бережем
Все найкраще, що ви нам лишили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917592
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 22.06.2021
Цвіте акація в гаю де ми зустрілися з тобою,
Цілує ніжно тишину, що поєдналась із красою,
Розносять бджоли свій нектар, заполонивши мою душу,
А я вдихаю аромат та тишину святу порушу
Чарівні пахощі п'янять - не можу я насолодитись,
А наше трепетне життя в такій красі може змінитись,
Вдихну на повну силу я і завирує мила казка,
Всміхнеться радісна душа і обійме акацій ласка
Вдихаю все і так люблю та занотую дивні чари,
В ній поєднаю всю весну і літа звабливі стожари,
Стою розчулена в гаю, щоб аромати всі вібрати
І відчуваю я снагу, щоб до нестями лиш кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916173
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021
В траві сховався сонця, промінь
І відзеркалився в росі.
Десь чується пташиний гомін,
На гілці всілись горобці.
Під дахом у кублі із глини,
Маленьких чути ластів'ят.
Під ноги цвіт паде́ з калини,
Неначе справжній снігопад.
На квітку приземливсь метелик,
Втомив його мабуть політ.
Неподалік співає джмелик,
Нектар збирає бджілка з квіт.
Де ще побачиш ці картини,
Лиш літечко малює їх.
Дарує - в кого іменини,
Щоби дитинства чути сміх.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916213
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021
Я пройшла через біль,
Як здавалося йти вже не сила,
Я словами мовчала,
Хоч від болю стогнала душа,
Я в дорозі своїй,
Стільки пар черевиків зносила:
І за спиною чула:
"Всміхається - як молода..."
Та було і таке -
Один Бог подавав мені руку,
Обнімав за плече:
"Ти все зможеш, тримайся руки.."
Я трималась плеча
Коли підкрадались розлуки,
Коли плакало серце
І просилися в гості думки.
Лиш молитва для мене була,
Тим єдиним спасінням,
Мене слухав Господь
Коли інші лишались глухі,
Розпускалися квіти,
Цвіли між туманом осіннім
І в далекі краї
Мою тугу несли журавлі.
Я вклонюсь небесам,
І подякую Богу та долі:
Ще долаю свій шлях,
І душа незчерствіла в путі.
Доказала собі я,
Один воїном буде у полі,
Якщо Янголів та Охоронців
Бог йому посилає в житті.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915340
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Чуйна, серцю мила, НЕПОВТОРНА ТИ...
Ти життя зцілила проявом краси -
Проявом турботи і любові слів.
Наче долю спільну Бог нам заповів.
Заповів кохати, вірність берегти,
Силу набувати, і вперед іти...
Україно - ненько, Ти наше ім'я,
Ти наша єдина втомлена душа...
Хоч часи невдалі, підлість та брехня,
Брати́ наче рідні, але все ж стіна...
Рідна, не тривожся, відчай відпусти.
Стануть розумніші доньки і сини!
Щоб Ти рясним цвітом врешті розцвіла...
Між братами зникла підлість і стіна...
Буде Свято Світла - Божої мети,
Щоб була щаслива, НЕПОВТОРНА ТИ.
Щоб були співзвучні всі наші слова,
Українська мова в світі говірка.
Нас усіх єднала проявом краси...
Щоб була єдина НЕПОВТОРНА ТИ!
Просто Сергій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915214
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Блукаю в снах, сную як в лабіринтах,
Неначе попадаю в небуття,
Ніч насміхається з моїх зусиль відкрито,
Що хочу в ній знайти я забуття.
Дзвенить в думках... Чи так вібрує тиша?
О, як в цій тиші холодно мені,
А почуття в рядок лягають віршем:
То знову ти прийшов до мене в сні...
На мить забудусь... Затишно і легко...
І навіть подих твій я чую поряд, тут.
Чи то так зорі за вікном - далеко,
Привіт від тебе мовчки подають?
Так ніч мине... Розтане десь в світанку...
В ній мов у сповіді очиститься душа,
Всміхнеться ранок й покладе на ганку
Букет із квітів, де бринить сльоза.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915226
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Не королева вона й не імператриця,
А просто жінка- господиня, трудівниця,
Як сонце й місяць, й сяючі зорі на посту,
Дбайлива ненька, що всім дарує доброту.
Створює затишок і вчить усіх любити,
Сімейні цінності зберегти й просто жити,
Дбайливі руки, теплі, ніжно приголублять,
І на життя, від народження благословлять.
Слова сердечні, в пісні колисковій гріють,
І сновидіння страшні прийти не посміють,
Її любов оберіга душу дитини,
Учить робить… добро, щоб оминали війни.
Завжди уміла, в кухні справна господиня,
Тут голубців, котлет і пельменів ліплення,
Приносять втіху за столом і насолоду,
Вона донька, славного козацького роду.
Зашити, вишити, майстриня на всі руки,
Робота, дім і в той час пізнає науки,
Щоб передати, нині дітям і онукам,
Для них, як приклад у повсякденному житті,
Щоби навІки, всі родини жили в щасті.
В полі й городі, завжди дбає про урожай,
Й саджає квіти, прикрашає свій рідний край,
Щоби нащадки цінили і пам`ятали,
Землиці щедрість зберегли і прославляли.
Ту ціну хліба, дорогу, щоб усі знали,
І радість й гордість, щоб у душах відчували,
Та щоб квітучим, щасливим було майбуття!
***
Не королева вона і не імператриця,
Найголовніша жінка, це мати – трудівниця,
Кожна приносить у серця материнську любов,
Щоб на землі, життя продовжилося знов і знов.
29.05.2021р.
В селі Старе Бориспільського району, недалеко від Києва,
відкрили пам`ятник матері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915244
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Нічого вічного нема,
Весна мине, як все минає...
Тож насолоджуйтесь сповна
Тим неповторним світлим раєм.
Високе сонце і блакить!..
Хай вітер змін наповнить груди.
І кожну квіточку любіть,
Такої в другий раз не буде.
Ця мить найкраща і одна,
І рай земний для нас відкрито!
... Коли закінчиться весна,
Настане літо! просто - ЛІТО!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915089
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
(із збірки "Краплинка")
Пливе рікою час,
А хвилі - то роки,
А річка - то життя.
Під сонцем виграє,
Несе на хвилях нас...
А в небі - зірочки
Віщують майбуття:
Для кожного - своє.
Всьому є в світі час:
Час жить, час помирать,
Час сіять, час збирать,
Час праці, час забав.
Не вернеш час назад,
Що вдіяв - не змінить,
І слово не забрать,
Яке уже сказав.
Несе на хвилях нас
У течії ріки
Залежить від плавця
Як відстань пропливе.
Пливе рікою час.
А хвилі - то роки,
А річка - то життя,
У кожного - своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915049
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Прийде цей час в житті для кожної людини,
Коли в душі святе бажання розцвіте,
Скріпити мов ланцюг, руками всі родини
Cказавши: Краю рідний, я люблю тебе!
Люблю Мукачево, Міжгір`я, землю Срібну,
Чоп, Тячів, Ужгород, увесь наш рідний край,
Бо цій красі ти не зустрінеш десь подібну,
Пройди пів світу хоч… Чи в Всесвіті шукай!
Рожеві сакури, магнолії у барвах,
Паланок, вічна Тиса, чистий Синевир,
І це не просто вже любов, а наша карма,
Це предків кров в річках тече з під синіх гір!
Прийде цей час в житті для кожної людини,
Коли обійме вона друга за плече
І побажає щастя й миру всій країні,
Сказавши тихо: Земле, я люблю тебе.
Ти знай мій краю рідний, завжди я з тобою,
Не відречусь від тебе, як і від батьків,
І знов благатиму надалі Бога й долю
Стелити квітами узбіччя всіх шляхів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914908
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 25.05.2021
Цей травень знову подає надії,
Мов райський сад, заквітчана земля.
Туманять розум думи молодії,
Хвилюють серце співи солов"я.
А ще - бузок! його вечірні чари,
Беруть в полон і змінюють весь світ!
І вже літають мрії поза хмари,
Забудеш раптом- скільки ж тобі літ?
В коротку мить це зовсім не важливо,
Пливеш у ніч, і кругом голова!..
Весна п"янить і обіцяє диво.
І з року в рік ти віриш в ці дивА!..
... Як місяць сріблом вишиє фіранку,
Дрібненькі зорі висипле з ковша.
Тривожним сном забудеться до ранку
Твоя не заспокоєна душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914505
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 22.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Весніє світ, весніє кожна хата.
Навили гнізда ластівки під стріху,
А як твої маленькі ластів'ята?
Ти повна щастя, радості та сміху ...
Т.: Весніє світ, весніє кожна хата.
Моя весна сумна і тридцять п'ята.
Навили гнізда ластівки під стріху.
Мої вже підростають ластів'ята.
Без тебе нема щастя, радості та сміху...
Весна пройде, пройде і літо,
Усе піде по-колу, як завжди,
І моє серце спогадом зігріте.
А ти про себе трішки розкажи.
М.: А я спішу, в цім русі моє кредо.
Таким я був, таким я є та буду,
НЕСПИННИЙ ЧАС - це ймення дало Небо,
Його нестиму доки будуть люди.
Т.: Шепочу у думках: ,,Не йди, спинись"
Живемо тут і зараз - моє кредо.
Що наробити встигли, подивись:
Недоцінили, недолюбили, недо...недо...
М.: Я завжди поруч. Вірний твій супутник.
Мою ходу узгоджую з твоєю.
І мовлять, що відлюдник я. Самітник.
То й хай. А ти для мене стань зорею!
Марія Дребіт - Тетяна Веремчук
16.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914037
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2021
Край віконця матуся вишивала
Сорочку біленьку мені.
Із любов'ю кожен хрестик клала,
І співала про весну пісні.
Щоб була щаслива моя доля,
Вишивала по-весняному квітки...
І листочками зеленими із поля,
Прикрашала золотисті колоски.
У кожен хрестик душеньку вкладала,
Підбирала і узори й ниточки,
Щоб сорочка доні пасувала,
Вишивала із барвінку квіточки.
Волошки і маки у стиглому житі,
І грона калини вплелися у вишиття.
Святою любов'ю ті узори шиті,
Оберіг від мами на усе життя.
Вишита сорочка душу зігріває,
Згадка про тривоги і радісні дні.
Тут любов матусі в квітах розцвітає,
І у тій сорочці найкраще мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913872
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
У вишиванці код мого народу
Його любов і біль, - всі почуття,
І не герой, хто в вишиванці ходить,
А хто за неї віддає життя.
Бо вишиванка, як життя дорога
Її вдягають - завжди так було,
У храм, щоб помолитися до Бога
І радістю мов вишите село.
І кожен береже наче святиню,
Щоб передати дочкам і синам,
Як наші предки діставали з скрині
Передавали як багатство нам.
В ній - Україна і поля, і луки,
Волошки, маки і калини цвіт,
І не страшна на чужині розлука
Бо оберіг вона уже багато літ.
У вишиванці є молитви сила
Бо серцем її шиють вже давно,
Із гордістю, щоб всі її носили
Життя, руками вшите в полотно.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913877
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 15.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1iSqARheumA[/youtube]
Ось з вирію тихо летять журавлі –
Додому здалеку вертають,
З собою весняне тепло на крилі
Несуть, бо його всі чекають.
Не чути тих криків журливих з-під хмар,
Що в осінь пронизують небо,
Тож в серце із болем не ляже тягар,
Щоб душу гнітити безмежно.
Нема хвилювання за наших птахів:
Вони долетіли додому.
Пройти через що із них кожен зумів,
Не знати тепер вже нікому.
Тепер вже лиш радість, тепло і весна,
Де все зацвітає розмаєм.
В усіх журавлів клопітка йде пора:
Зростить журавлят в ріднім краї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912174
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
Запам'ятала руки назавжди,
Таких немає в світі більш ні в кого
І ніжний дотик ласки й теплоти,
Віднести можна тільки до святого
Обіймів не зрівняти більш ні з ким,
До чого ж неймовірних та приємних,
Хіба зрівняю з дотиком весни
Та мрій в душі чарівно потаємних
Запам'ятала образ назавжди
І ніжний погляд, ніби промінь сонця,
Як дар чарівний справжньої весни,
Що пробиравсь тихенько до віконця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912059
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021
[i]Боцюни несуть людям
Мирні весни з теплом незабутнім.
І надія так сяє,
Наче пісня весняна, близька.
Все хороше розбудять,
Адже віримо в світле майбутнє –
Україна одна є
Для людини і для бузька.
Знову в нас чорногузи,
Бо до краю любов безкінечна.
Оглядають місцину
На старій, такій рідній вербі.
На омріянім лузі
Лине клекіт безжурно-лелечий –
Бо бусли Україну,
Як і люди, тримають в собі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912061
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021
Я ніякого не роблю відкриття, дні та ночі швидко пробігають, не знайдете ідеального життя, а моменти ідеальні все ж бувають! Є проблем багато, різних справ, недругів достатньо й конкурентів, падав ти не раз, але вставав, задля ідеальних тих моментів! Всім не просто, інший нині світ, б’є життя практично всіх безжально, тож включіть фантазії політ, хоч на мить все стане ідеально!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911131
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021
У слові, мама багато сонця
душевної краси й тепла .
Ластяться , пташки до віконця
нахилити , їй святі небеса.
Мамо, матінко, матусю моя!
Ти, мій Ангеле білокрилий.
Хочу, притулитись як дитя
Щоб відчути твій погляд милий.
О, мамо голубко сива моя!
Я, буду цілувати руки твої.
І докінця днів свого життя
в боргу, перед тобою на землі.
Де б не була у яких краях
до мами, шукаю дорогу.
Я, лечу, додому наче птах
Щоб поклонитись, низько в ноги.
Дякую, мамо за добро, ласку
За квітучі весни, й літо.
З дитинства , приймаю причастя
Де цвіли , ніжні мальви квіти.
Мамині руки пахнуть хлібом
І в будні дні запалить свято .
Усміхнеться, дітям привітно
В родину, єднає нас мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911157
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Ми спраглі Світла, спраглі Усмішок, Надії,
Емоцій спраглі, спраглі Білих почуттів,
Живих Обіймів спраглі, Дотиків та Мрії,
Ми спраглі Справжнього, ми спраглі Щирих слів...
Н.: Не бійтесь поділитися любов'ю,
І щирістю, й теплом сердечних слів.
Допоможіть позбутись туги, болю,
Тривоги, сумнівів, тривожних снів.
Як світле сонце спраглу землю гріє,
Так щастям зігрівається душа.
І ніжне слово розтопить зуміє
Холодний погляд, відчай і печаль.
М.: Страху́ немає. Йду відкрито до будення.
Ділюся серцем, із душі виймаю ґніт,
Його вкладаю в тих, хто жде вогню спасення -
Кому забракло сили світла в силі літ.
Н.: Для цього ж бо потрібно небагато,
Щоб світ навколо раптом прояснів.
Зробіть для себе і для інших свято -
Не бійтесь справжніх, щирих почуттів.
Так нам Господь заповідав робити -
Свою любов віддати ближнім до кінця:
Нагого - одягти, спраглого - напоїти, -
Потрібна всім так допомога ця.
М.: Замало йти до світу в щирості обіймів,
Не доста вчинків, не достатньо сильних слів,
Крокуєш зречено поміж густих шоломів
Та ждеш, щоб світ твоєї спраглості захтів ...
Марія Дребіт - Надія Барановська
12.04.2021 Португалія
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910864
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Я День народження святкую - кожен день
Прокинулася - сонце зустрічаю,
Знаходжу в кожному мільйони я натхнень,
Що все минає теж не забуваю.
Он сходить сонечко і тішиться душа
Бо все і всіх воно завжди зігріє,
У кожнім дні хвилини так спішать
Спішу за ними я також до мрії.
Дощу струмочки плачуть на вікні
І це мине... І знову ясно буде...
Минуть і сльози як цей дощ мої,
Мине і біль як зраджували люди.
Мине як цвіт, що цвів через асфальт
Але так хочеться його запам"ятати,
Усе минає - сумно не на жарт,
Та день новий - життя знову початок.
Накриє ніч буденне все й земне,
Щоб кожен зміг все осягнути змістом,
Як вранці день пригорне ще мене
То роси ніг торкнуться знов барвисті.
Народжуюся разом з новим днем,
Святкуючи нове щось починаю,
Усе минає - знаю й ми минем...
Як подарунок кожен день стрічаю.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910379
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Лети до мене пташкою, чи вітром,
Лети хмаринкою, весняним цвітом.
Лети коханням сонячного світла,
В саду черешня вже для нас розквітла.
Співай мені ти солов'їним співом,
Нехай дзвенять пісні ті переливом.
Торкаються до серденька коханням,
І роздають найкращі побажання.
Всміхнись мені і пригорни до себе,
Нехай радіє щастю нашім небо.
Нехай уста цілунками зіллються
І в унісон сердечка наші б'ються.
Коли розкине небо ясні зорі,
Підніме хвилю неспокійне море.
Ти навіть в снах до мене усміхнешся
Й зі мною ніжно, ніжно обіймешся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910036
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Коли я чую солов"їний спів,
Для мене щастя більшого немає,
Моя душа від радості співає,
Коли я чую солов"їний спів.
Коли я чую солов"їний спів,
Той спів мене у юність повертає,
І знову я, як в юності кохаю,
Коли я чую солов"їний спів.
Коли я чую солов"їний спів,
Я знову повертаюсь в свої весни,
І гріють серце почуття воскреслі,
Коли я чую солов"їний спів.
Коли я чую солов"їний спів,
Тоді для мене, вже не треба й раю,
Від щастя в грудях серце завмирає,
Коли я чую солов"їний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910021
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Как-то, чуть взгрустнув о прошлом,
тихо, очень осторожно,
внучку бабушка спросила:
- Рассказать тебе, что было
в моём давнем милом детстве?
И о том святом наследстве,
чем гордится каждый род
и чем славен весь народ?
- Бабушка! Отвечу честно,
Мне, поверь, не интересно
рыться в пыльной старине.
Знать свой род? Зачем он мне?
Память, что хранили люди,
Нынче внесена в компьютер,
Двадцать первый век! Прогресс!
Всё найду, в чём интерес!
….........................................................
Бабушка ушла на кухню
и средь дел житейских, скучных,
стала думать-размышлять:
как же внучку ей понять?
Что ль, обидеться на внучку?
Только правда - лжи ведь лучше,
И предвиденье, похоже,
острое у молодёжи...
Было много тайн, пока
не открыли «ДНК» —
ключ-спираль, что в теле бренном.
В нём - ответ о коде генном!
И теперь легко узнать:
кто отец, дед, бабка, мать,
кто сестричка и кто брат,
и другой родни «парад».
А ведь может так случиться:
в те'ла маленькой частице,
то ль живом, то ль из гробницы —
информация таится!
Отыскав ключи от кода,
и частичку обработав,
вдруг, как на киноэкране,
жизнь ушедшая предстанет?
А исследователь тот
виртуально проживёт,
преступив чрез тайны века,
жизнь другого человека?
Я'сны и понятны будут
цепь событий, тайны судеб...
Каждый, с лёгкостью найдёт
исторический свой род...
….........................................................
… Бабушка, мечтой объята,
борщ сварила «автоматом»,
голубцы, спекла пирог...
Глядь, и внучка на порог:
- Знаешь, ба, я в интернете,
не нашла себе ответа:
кем была моя родня,
кто на этом свете Я ?!
- Не печалься. Всё, что знаю,
расскажу тебе, родная.
Мои бабушки немало
о былом порассказали,
только так давно то было,
что я многое забыла!
Ведь не может человек
помнить всё свой долгий век...
Но, что помню, расскажу.
- Бабушка! Я запишу
на мобильник и в компьютер!
Там твой облик, голос будет
сохранён в истории
для всей будущей родни.
И клянусь, что «из рук в руки»
передам всё СВОИМ внукам!
2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909237
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
День, за днем як свіча згасала
Шукала бальзам для душі слова.
У віршах, як квіт воскресала
На землі , її тримає -висота.
Прагнула, ласки і любові
Бути, коханою і любити.
Щоб душу ніжили у слові
І дерево, щастя зростити.
Злітала ,немов пташка в небо
До сонечка, до місяця і зір.
Блаженства для душі так треба
І виливала, печаль на папір.
Пила, воду як спрагла земля
Краплю дощу із небесних джерел.
Слухала, мелодію скрипаля
Як шелестить листя у дерев.
Чекала весну , сонце зрання
Раділо серденько від співу птах.
Новий день посилав вітання
І благословляв , долю земний шлях.
Без плеча друга помирала
І без підтримки та й цілунку уст.
Мрії, в колисці дум колисала
Окриляла, мова птах златоуст.
Любила, музику і життя
Все, що створив руками Всевишній.
Солов'їну пісню , вишиття
Як у саду, цвіте біло вишня.
На землі, її тримає висота
Корінням вглиб проростає в небо.
Вона , така на мільйон одна
Пише , вірші... співає для тебе .
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909234
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Хай душу насолоджує весна
І вічна музика Шопена.
Водограю мелодійна струна
Зміцнюють,дух святі письменна.
Люби, себе... не опускай руки
Поглянь, як все квітне і цвіте.
Послухай, світу -дивозвуки
І шануй, життя ...бо воно одне.
Поглянь, в дзеркало збоку на себе
на цей світ прекрасний красивий.
Господь, цю красу створив для тебе
Тож радій, життям ...будь ,щасливий!
А день, народжується зі світань
підніми, свої очі до неба.
А там стільки мудрості і знань
Віднайдеш, відповідь для себе.
Думай, мрій... не сумуй , на самоті
Поплач, дощем і негатив змий.
Вдихни, у сади -митті золоті
Відпусти, вчорашнє і не ний.
Не дозволяй, оселитись тузі
Не завдавай, сам собі болю.
І не томи, свою душу в сльозі
Лети , до зір як птах на волю.
Прожени, печаль і тривогу
в природі, гармонію шукай.
Іди , за життям нога в ногу
У земнім раю духовно зростай..
Вмій, завжди за себе постояти
І борись, за все своє у житті.
Народились , життя пізнати
Почути, глас божий на землі.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909137
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021
( з циклу ,,ВIРШ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Як Вам живеться на чужи́ні?
Чи пахне хлібом хліб чужий?
Чи тішить очі цвіт калини?
Чи мовить серця зов святий?
Д: На райській цій землі - для мене чужини немає…
І хлібом пахне хліб святий - дар Божий…
І тішить око цвіт калини, і розмаєм
Весна чарує душу в день погожий…
Та поклик крові в думах серце повертає
До отчого порогу, що в душу вхожий…
М.: Хвалiмо Бога, що вiдчули
Себе своєю в тих краях,
Життя на повнiї вдихнули,
Не ведете́ ліку́ в літах.
Д.: А як живеться Вам в світах далеких?
Чи прилітають з краю РІДного лелеки?
Чи квітнуть мальви, чорнобривці під вікном?
Чи в Україні «Птах» із захисним крилом?
І чи в «Анге́лів милосердя» є нові плани у руці?
Чи поетичне Слово Музи уже в «Подільській толоці»?
М.: Лелечий ключ в душі лелію,
Ним відкриваю всі світи,
Словами ж.....в думці тихо мрію
У чорнобривцях зацвісти...
Д.: Людина - наче пташка перелітна…
Зерно і хліб – пожива життєдайна,
Дає їй сили, щоб стезя завітна
До РІДного гнізда була реальна…
М.: Думками мчу, лечу, кружляю,
Долаю брами часовi...
Вдаряюсь серцем в землю краю
Та знову щемлю в чужинi...
Д.: ЗЕМЛЯ – цей райський диво-світ –
Вона для всіх Творцем тут да́на…
Єдиний Всесвіту ЗАВІТ…
А «чужи́на» - лиш гео-брама…
То ж кличе ПОКЛИК СЕРЦЯ СВЯТИЙ,
Як з вирію пташку… і знову в вирІй…
Марiя Дребiт - Дарiя Склярик
19.03.2021 Португалiя - Англiя
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908463
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 19.03.2021
[i](до Дня народження поетеси)[/i]
В її віршах невичерпана мудрість,
Безмежний всесвіт прагнень і думок,
Не притаманна ницість, або вбогість,
Бо від душі написаний рядок.
Це дар: в слова вмістить всі мрії світу,
Тривогу й хвилювання почуттів.
Звільнить людей від ненависті й гніту,
В поезії прожить кілька життів.
Роки-роки в палкім служінні Музі,
Рядки-рядки і заклик до свобод,
Крокуючи по чорно-білій смузі,
Її скарби завжди на піку мод.
19.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908456
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 19.03.2021
Дневное небо близко, рядом:
Плывут, клубятся облака,
И солнышко лучистым взглядом
Смеясь, взирает свысока.
Вечерний сумрак закрывает
Закатом солнышку врата,
Вальяжно, чинно выплывает
В синь неба первая звезда.
Седая Вечность охраняет
Ночного неба тихий сон,
Всю ночь, глазами звёзд мигая,
Дробится в зеркалах окон.
Петух пропел в деревне где-то,
открыть врата приходит час...
… Так, от заката до рассвета,
Глядит Вселенная на нас...
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908064
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ'')
М.: Стою перед дверима власних мрій.
Вже скоро їх наважусь відчинити.
Довірся, жінко. Осторонь не стій.
Твої ж бо вже чекають сеї мити.
С.: А скільки ж їх у мене власних мрій?
Один Ти, Боже, знаєш в цьому світі!
Ти ж знаєш, правда, що в душі моїй?
Дай сили й духу двері відчинити!
М.: Господь, Всесильний Добрий Вічний Бог,
Відмірить сили по твоїх потребах.
Ти лиш наважся на той перший крок
І вмить відчуєш все могуття Неба!
С.: Як важко йти до здійснення цих мрій!
На кожну з них у Бога Свій сценарій,
Хоч падаю – встаю і, знову в стрій!
Іду до мрій молитвами Розáрій.
М.: Ти сильна! Це вiдчутно всюди й скрiзь -
Тендiтна жiнка з воїна рубцями!
Молитва - вiра - твого креда вiсь!
Пiдкажуть вiрний шлях, не манiвцями.
С.: Пора відкрити двері власних мрій!
Рука Господня відкриває простір.
Це Він розмо́тує життя сувій –
Ми в цьому світі тимчасові ГОСТІ!
Марія Дребіт - Світлана Маланка-Баліцка.
15.03. 2021 Португалiя
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908092
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 16.03.2021
"Простіть мене!" - сьогодні прошу всіх:
Так само щиро всіх і я прощаю,
Душа страждає за найменший гріх,
До Бога прощення дорогу відкриває.
Покаєшся - Господь пробачить теж,
Бо так важливо, все і всім прощати,
Щира любов тоді не має меж,
Лише любов - життю дає початок.
Ніби оновиться враз прощена душа:
Виростуть крила, оживе надія...
І щоб вогнем не пік той біль гріха
Є кожен день, і є така неділя.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907963
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Радіємо й приходиться нам злитись, різні події, є багато втрат, а інколи потрібно зупинитись, навіть зробити часом крок назад! Амбіції зашкалюють і нерви, ми спішимо невпинно до вершин, нам не завадять інколи перерви, на пару днів чи декілька годин! Щоб переглянути стратегію і плани, зробити висновки з вчорашніх помилок, щоб трішки зажили душевні рани, змінити треба напрямок думок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907707
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
А ти прийдеш, коли зовсім не жду
І синь небесну вкриють ніжно хмари,
Як світ побачить ранішню росу,
Накинувши в життя душевні чари
Впаде листок, забутий на гілках,
Останній, що лишивсь тобі на згадку,
А ти полинеш думкою в літа,
Згадавши неповторно милу казку
Війнуть зворушно миті дорогі,
Торкнуть чутливо ніжністю своєю
І зрозумієш, що на всій землі -
Була завжди я тільки лиш твоєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907706
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
В руках моїх троянди білі,
Тобі кохана їх несу.
Твої уста, мов вишні спілі,
Я сік вишневий з них зіп'ю.
І хоч зима на дво́рі в танці,
Не поступається весні.
Співають птахи оду вранці
І чути звуки голосні.
Моя лебідко, незрівнянна,
Для мене ти - весняний цвіт.
В моєму серденьку - кохана
І найдорожча стільки літ.
В очах твоїх любов іскриться,
Даруєш щастя ти мені.
З тобою наші таємниці,
Лиш знають зорі осяйні.
Візьми букет, голубко мила,
Трояндою завжди цвіти.
Кохання - то велика сила,
Його ми будем берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907518
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Ти мені подарував весну,
Проліски, а ще блакитне небо.
Я сьогодні просто не засну,
Не засну коханий мій без тебе.
Ти мені подарував любов,
Ніжну, ніжну, як весняний вечір.
Поцілунком доторкнувся знов
І зігрів мої холодні плечі.
Ти мені подарував себе,
Як же я коханий цьому рада.
Нас весна у юність поведе,
Засолодить ніч цю шоколадом.
Ти мені подарував зорю,
Вона буде нашим талісманом.
У долоні відблиск цей ловлю,
Щастям нас розбудить тихий ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907394
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Подаруй мені, Боже, із вишні сережки,
нехай серце забуде, що сплили літа.
Я роками шукала найкращої стежки,
а вона споришем й чебрецем поросла.
Подаруй мені, Боже, намисто з калини,
хай добавлю краплинку краси у цей світ.
Мені треба лиш сонця, води та людини,
і знання, щоб цінити життя й родовід.
Я намисто оте зодягну, як святиню,
не для блиску, чи шат, Геростратових лавр.
Я калиновим дивом ворота відчиню,
для засмучених душ вділю кольору-барв.
Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907208
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!
І тануть всі сніги навколо.
Ж-іноче щастя - навесні кохання.
І світ співає пташки соло.
Н-атхнення серцю, мрії та надії.
К-расиві, милі і мінливі.
А пахощі п*янкі, весняні вії
Н-агадують нам світле диво.
Е (Є)ство весни і жінки неповторне,
П-оліт фантазії безмежний.
О-горнуть ласкою, теплом мажорно,
Д-олають лихо і бентежність.
І оживають ніжним первоцвітом
Л-егкі, немов хмарини в небі -
Ь-
Н-а радість людям, втіху вітру.
І чари - від богині Геби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907177
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
Теплом і квітами і сонцем
Бог землю так благословляє,
Весна крокуючи землею
Жіноцтво щиро теж вітає.
Сестра і подруга,колега і кохана,
Все це жінки і в кожного своя,
Одна лиш мама, ні з ким не порівнянна
Вона і Батьківщина -теж одна.
Ви нас любіть і лицарями будьте
Не тільки в 8 - Березня - весь рік,
Цілунки й квіти кожен день даруйте
Несіть звання це горде -ЧОЛОВІК.
А ми сторицею відплатимо любов"ю
Домашнім затишком і ніжністю щодня,
Яка ж то гордість в цьому слові - ЖІНКА,
Яке ж то щастя, що у кожного своя.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907182
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
Не буде іншого життя,
Навіть надіятись не варто,
І день який прожитий марно
Вже скоротив шлях в небуття.
З душі добро спішіть налити:
На добрі справи є ще час,
Вони повернуться до вас,
Розквітнуть наче квітка літом.
Добро завжди ваше життя,
Скрізь супроводжувати буде,
Його не забувають люди,
Як встелюєте ним свій шлях.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907170
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
Люди добрі, бережіть себе, вас на світі білім не багато, ви за самобутність, а не натовп, не за війни, а за небо голубе! Люди добрі, ви не опускайте рук, ваші справи необхідні і не марні, ви у дитбудинках і лікарні, ви для зустрічей в житті, а не розлук! Люди добрі, вдячний долі що ви є, дай вам Боже всім здоров’я і терпіння, і наснаги на шляху богослужіння, а віра й правда сил нам додає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907021
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Напишу свою книгу - її видасть життя,
А сторІнки, як скиби, ніби чорна рілля,
Тут росло на ній жито і волошки, і мак
В цьому полі ходити я навчилась однак.
Напишу як співали, тут мені солов"ї,
Як у вирій літали з журавлями жалі.
Як я зерна збирала, де були й устюки,
Скільки бід пережито в ці прожИті роки.
Напишу про кохання - ним світилась душа,
Кожен день у світанні, знов життя воскрешав.
Напишу про надію - бо я нею живу,
І про мрії, якими мрію, в снах й наяву.
Напишу свою книгу - вона буде моя...
Та ще маю орати - поки родить рілля...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906908
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Помолюсь Богу, на повні груди, я хочу цього, все добре буде! І дні і ночі, біжать неначе, спинить не хочу, за все віддячу! Життя дорога, проблеми всюди, звикли до всього, тож краще буде! Душа і очі, не терплять бруду, я щастя хочу, щасливим буду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906920
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Вишивала ніжно милим ранком
Неповторно милу вишиванку,
Малювала нитками стежину,
Що вела до рідної хатини
Дивину творила та й співала,
Як мене навчала, люба мама,
У рядки вкладала спів пташиний,
Щоб звучав привітної години
Вишивала ніжно кущ калини,
Ніби образ милої дівчини,
Біля неї дорогу криницю,
Той ковток цілющої водиці
Дивину творила та й співала,
Як мене навчала, люба мама,
І картина миттю оживала,
Бо її з любов'ю вишивала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906919
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Батьківщина, у мене залишилася
тільки ти одна-єдина.
Самий найдорожчий в Житті скарб.
Любов моя до Тебе не від'ємна
від відповідальності,а до неї
готовий далеко не кожний.
Не змогла прожити Життя щасливою.
Знаю, якби істинно була дорога,
сліз би стільки не пролила.
Я проста людина,
та шукаю відповідь на протязі літ,
відчуваючи душевний біль.
Може натхнення було мало...
Розумію, що треба бути не
стоячим болотом,
а стрімким потоком,
подібним руху річки.
На поміч приходить Природа,
своїм прикладом -
море - безкінечною силою хвиль,
гори, дієво вбрані лавинами .
В таких місцинах брехати нікому,
панує благодать...
В такі незабутні хвилини,
навкруги панує щастя, Мир,
людяність...
Моя Душа, як і Ваша безсмертна,
тому вічні думки і Дух,
Живий наш Бог,
тому живі і Душі наші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906809
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021
Так, ми - ЖІНКИ і так велів Господь:
Жінка з ребра Адама має тіло,
Бо в кожній з нас - різномаїття нот
І кожна нотами виспівує так вміло.
І кожна з нас, щось має неземне,
І в кожної свої принади й рухи,
Бо кожна серце чоловіче не мине:
Його рятує від самотності й розлуки.
"Шукайте жінку! - кажуть мудреці -
Тільки вона в житті єдина, мила,
Тримає серце чоловіче так в руці,
На подвиги веде додавши сили!"
Так ми - ЖІНКИ! І все до наших ніг
Поклали королі і принци, і вельможі...
Бог таємницю із ребра створити зміг
І світ навряд чи розгадати її зможе.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906823
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021
Вже з сонечком цілується весна,
Мов дівчина з коханим у обіймах,
Так ніжно обнімає всіх вона
І в цей полон здаєшся добровільно.
В душі її тепла горить вогонь,
І в голові уже кружляють мрії,
Немов це вічне з"єднання долонь,
Серця закохані від поцілунку мліють.
Сміється дзвінко дівчина-весна
І гладить проліски тендітоню рукою,
Зима свій танець ще танцює на полях...
Але душа вже тішиться весною!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906822
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021
Хтось запитає: "Ти щаслива?" -
Скажу, що щастя в кожнім дні...
Спитають:" Ти чекаєш дива?"-
"Це ж диво жити... Хіба ні?"
Спитють:" Мрію в серці носиш?"-
"Як же без мрії" - відповім...
Щоб вранці босою по росах,
І щоб весною - перший грім...
І сад весняний у цвітінні,
І літні ночі всі в зірках,
З птахами в вирій в небо вільне,
І в казку сніжну, що в лісах...
Але для себе маєш мрію?
Жіноча мрія в тебе є?
Просити в Бога я не смію,
Хай буде те, що Він дає.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906820
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021
Швидко плине час. Минуло вже більше пів-року, як пішов від нас Віталій Назарук. Він був світлою людиною з творчою душею, справжнім патріотом України і співцем Волинського краю. Написав багато віршів. Дуже тішився, коли на котрийсь з його віршів складали музику. Радів, коли ті пісні ще й виконували. Декілька пісень ми написали разом. Одну з них лише зараз вирішив наспівати сам.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tb0rGKwvJz0[/youtube]
Слова - Віталій Назарук
Музика і наспів - Віктор Охріменко
------------
Ридає ніч піснями солов’я,
Для пари, що покрита сивиною.
Часи минули, як цвіла земля.
Їм круглий рік, цвіла навіть зимою.
Мороз зимою казку малював,
А довгі ночі – тільки для кохання.
І кожен ночі, наче чар чекав,
Чомусь тоді не спалося до рання.
А навесні збиралися в політ,
Були обоє в медунковім цвіті.
О, скільки літ, скільки минуло літ,
Їх певно стільки, як волошок в житі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906752
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021
Природа усміхається,
весна людей п"янить...
Вже птахи повертаються
і час швидко петить...
Світліють небо й обрії,
і сонечко сія...
Чи то бенкети - оргії
весна свої справля...
І дуже мені хочеться
призупинити час...
Він невловимо котиться
і обганяє нас...
Уже й земля проснулася,
парад весни прийма...
Й моя широка вулиця
веселкою буя...
І віриться, й не віриться,-
весна прийшла, весна...
Лиш молодість не вернеться,
не вернеться вона...
Вже ніжність губ торкається,
шепочеться "люби"...
Весною насолоджуйся,
і лиш вперед іди...
І я вже й не дивуюся,
воркують голуби...
Мені співати хочеться,-
живи, працюй, люби...
Не треба вже печалиться,
весна ж бо чарівна...
Тепла й добра добавиться,
лови і "пий" до дна...
І вітер стиха бавиться,
та гілля не лама...
Природа усміхається,
парад весни прийма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906726
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021
Що я можу сказати тобі про життя,
Про цей день, про тепло та кохання?
Глянь, цвіте і радіє весною земля,
А душа лиш чекає нового світання.
Чи я можу хоч іноді жити в думках?
Чи я можу побути сьогодні для тебе
І залишитись світлом у твоїх очах?
Чи я можу побути з тобою для себе?
Я не прошу від тебе новин і рядків
Із теплом та кохання. Це все лише мрії.
Я лиш частку прошу недописаних слів
Залишати слідами живими в надії.
Я так хочу залишитись в твоїх очах
І мої жити більше без тебе не згодні.
Розійдемось знов ми по своїх полюсах.
Що я можу зробити для тебе сьогодні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906737
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021
Життя летить не стишуючи хід
Здається, ну чому б так поспішати?
Тільки душа не думає про вік
Напевно ніколи їй роки рахувати.
Чи плаче, чи радіє - як в житті...
Чи їй болить - ніхто того не бачить,
Як зраджують найближчі, навіть ті:
Кого любила - хай їх Бог пробачить.
Тільки в молитві відступає біль,
Усе мине - це варто пам"ятати,
Лиш спогади - немов на рану сіль
Те що минуло - дасть чомусь початок.
Минає все... І ми колись минем...
Наше життя втікає по хвилині,
От тільки душу створену Творцем
Не осягнути розумом людині.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906697
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021
Вітаю, з мамою тебе донечко моя!
З днем весілля з урочистим святом.
Віддаю, у руки коханому я
Зичу, вам любові щастя багато.
Сьогодні, доню ти наречена
У пишній сукні білій -білій фаті.
Тож будь, Всевишнім благословенна!
Вінчають , долю обручки золоті.
Я, даю, згоду на ваш шлюб ,вінчання
Живіть, у мирі, достатку і любові.
Хай збудуться, ваші мрії і бажання
Запалюйте, вогник свята у слові.
Приймаю, не зятя...сина ,у сім'ю
Донечки, коханого чоловіка.
Подайте, один одному руку свою.
Любіться, як голубки довіку.
Хай щасливою, буде ваша доля!
Лунає, двінкий дитячий сміх у хаті.
Збирайте, щедрі плоди із поля
Радійте, життям як птахи крилаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906739
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021
Хтось любить літа зеленаві коси,
Хтось – осені пожежу золоту,
А хтось - весну, дзвінку і стоголосу,
А я люблю зимову самоту.
Нехай хоч трішки снігу на дерева,
На мокрі і покручені гілки.
Калюжі чорні зблиснуть кришталево,
І побіліють стоптані стежки.
Затихне гомін стомленого птаства.
Навколо тиша… Всюди рівний сніг…
Яке це щастя – серед снігу царства
Одну прокласти з тисячі доріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906480
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Я, досхочу нап'юсь водиці
З джерела , що сили додає.
Виростуть, крила як у птиці
І злечу, земле під небо твоє.
Я ,погляну сонцем над світом
І посію, квіток на долині.
В раю, зацвіту вічним літом
Цвітом ,на червоній калині.
Прошу, заграй мені бандуро!
ніжну пісню на струнах весни.
Ти, дощем розлийся зажуро!
Вітром, мій смуток прожени.
Піду, у зелен гай на шпацер
У замріяний ліс, у діброву.
Крилом птаха обніму Дністер
Засолодить, солов'я мова.
Кілька днів лишилось до весни
Зійде, сонечко...розтане сніг.
Розіллються, пташок голоси
Віват ,весно!- скаже , милий світ .
М .Чайківчанка.
2010 18. 06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905922
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2021
Вони цвітуть співаючи про весну
І серце наче цвіт їхній воскресло,
А навкруги ще мерзне місяць лютий
Квітують проліски - зима уже забута.
Ці ніжні квіти серед холоду - мов диво
Цвітуть щасливо, з ними й я - щаслива,
Жага життя - безсилі тут морози
Милуюся - всміхаючись крізь сльози.
Коли в житті накриють завірюхи
Чи може здатися, що виходу нема,
Цих квітів ти мелодію послухай
То знову в серце стукає весна.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905790
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Ти мене обніми - хай в полон заберуть твої руки,
Білий сніг за вікном замітає десь наші сліди,
В ніжну казку кохання мене зачаруй-поведи,
Ми потонемо в ніжності - там де немає розлуки,
Буде тануть свіча від цілунків і ласки любові,
Застидається місяць. сховавши в хмаринку лице,
І по венах жариною кров до сердець потече,
Розливаючись в дотиках ласки і в кожному слові.
Ти мене полони - цей полон твій такий мені любий,
Згідна бранкою бути я в ньому на ціле життя,
Та невже від кохання шукає ще хтось каяття,
Чи втікає від ніжних цілунків якщо вірно любить.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905736
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Ти мене обніми - хай в полон заберуть твої руки,
Білий сніг за вікном замітає десь наші сліди,
В ніжну казку кохання мене зачаруй-поведи,
Ми потонемо в ніжності - там де немає розлуки,
Буде тануть свіча від цілунків і ласки любові,
Застидається місяць. сховавши в хмаринку лице,
І по венах жариною кров до сердець потече,
Розливаючись в дотиках ласки і в кожному слові.
Ти мене полони - цей полон твій такий мені любий,
Згідна бранкою бути я в ньому на ціле життя,
Та невже від кохання шукає ще хтось каяття,
Чи втікає від ніжних цілунків якщо вірно любить.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905736
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Солодкий літа аромат
І неповторно ніжний смак
Та незвичайну синяву
Я до нестями так люблю
Чарівні зорі в небесах,
Яка небачена краса
І місяць срібний, наче сон
Чарує серце моє знов
Навколо хмари, милий тон,
Мене захоплюють в полон,
А я у шатах дорогих
Купаюсь в чарах неземних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905687
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Ти знову сьогодні пізно,
А я – серед стін і диванів.
Годинник розставив грізно
Тенета з домашніх капканів.
Цокоче він люто й неспинно –
Відлуння в кімнатних просторах.
Дзвінок телефона – аж зимно!
– Скажи, ти додому вже скоро?
О люте безмежне чекання,
Зависле на ніжному слові.
І навіть вже стрілки в коханні
Опівночі злитись готові.
А я вип’ю кави, бо пізно,
В думках не позбавлюсь капканів.
А ти засинаєш так ніжно
У втомленій пастці диванів.
https://www.youtube.com/watch?v=N6-fFudn-CM
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905693
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
[b][color="#076925"][color="#d40c77"]В[/color]-от уже почти что месяц март,
[color="#d40c77"]Е[/color]-й-же-ей, иначе пахнет воздух.
[color="#d40c77"]С[/color]-негопады снизили азарт,
[color="#d40c77"]Н[/color]-ад землей повис капели отзвук.
[color="#d40c77"]А[/color]- в душе магический подъем,
[color="#d40c77"]Ц[/color]-икл-то - зиме пора на отдых.
[color="#d40c77"]А[/color]-рия ручьев уйдет в наем
[color="#d40c77"]Р[/color]-екам, в эту пору полноводным.
[color="#d40c77"]И[/color]- проснется первый теплый луч,
[color="#d40c77"]Ц[/color]-елясь не куда ни будь, а в сердце.
[color="#d40c77"]А[/color]-нгелы, легко касаясь туч,
[color="#d40c77"]Л[/color]-асково для чувств откроют дверцу.
[color="#d40c77"]Ю[/color]-ность просыпается в душе,
[color="#d40c77"]Б[/color]-оже, ну какие наши годы ??
[color="#d40c77"]В[/color]-скоре март войдет в права уже,
[color="#d40c77"]И[/color] -разбудит проблески свободы[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905688
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
світ не зійшовся клином на тобі -
розбігся, ген, веселими, струмками
і ті, що скніли вчора ще в журбі,
вже шлють весні вітальні телеграми
малюється хоч з просинню тату
на білім сні́гу нетривкою хною,
зима ще крикне віхолі - Ату!
і та помчить за ранньою весною
ще мерзнутимуть в стріхах горобці,
ще ги́кне пугач, ніби напідпитку...
вже, журавель, здавалося б, в руці,
але зима не вийшла ще зі вжитку
і я горлатиму бадьореньких пісень,
уперто фальшуватиму байдужість,
зіжмакаю докупи ніч і день
в брутальне та покорчене подружжя
і я сміятимусь... нещиро й навмання,
так прикро не втрапляючи у ноти,
так, як учора. завтра. і щодня,
і щохвилини, щосекунди, доти...
світ не зійшовся клином на тобі,
бо ти і є той поліхромний всесвіт,
отой... що в радощах, турботах та журбі,
у вирах сварок й колискових бесід
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905732
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Там лишились мрії й сподівання,
Там стрічали радісно весну.
Доторкався день до нас піснями,
Кликала дорога в майбуття.
Піднімались до зірок зі снами,
Щастям посміхалося життя.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Як засвітить в небі зірка рання,
Я на зустріч бажану прийду.
Буде нічка зорями моргати,
Місяць срібло кидати до ніг.
Буде там любов мене стрічати
Із далеких, пройдених доріг.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Поведи у поле на світанні,
Квітів польових тобі нарву.
Будемо радіти ми з тобою,
Сонця промені торкнуться нас.
І полине дзвінкою луною,
Ніжної закоханості вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905711
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
А я іду, все йду, ніби по краю,
По стежці тій, порослій споришем,
Скільки ще йти, одне лиш небо знає,
В душі тремтить незрозумілий щем.
На стежці долі я є- подорожній.
Іду країною під назвою - "життя",
Тільки - вперед, і вчора, і сьогодні,
Знаю, нема в минуле вороття.
Говорять мудрі: "Не живіть минулим",
В майбутнє з обережністтю дивлюсь,
Життя - сьогодні, що я в нім відчула,
За все я Богу дякую й молюсь.
Бувають сльози, смуток, біль і втома,
А виростають крила - знов лечу,
Нікому, що там далі не відомо,
Життю рахунки я завжди плачу.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905277
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Залишились сліди на полі , у снігах ,
На стежці , що веде мене додому.
Змагаюсь з вітром, мов підбитий птах,
Спішу туди , долаючи і заметіль, і втому...
Душі там добре й тепло , як ніде.
Там стрінуть батько й мати край порога.
У хаті , в кожнім кутику любов живе.
Спішу туди , якою б не була дорога...
Там все найкраще ,що у світі є!
Дитинства радість , юності тривоги...
Усе там рідне, близьке , все моє...
Туди завжди ведуть мене дороги.
Звідти пішла я у широкий світ,
Добро стрічала, і невдачі й болі...
Та пам'ятала рідних заповіт-
Іти із честю по життєвім полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905018
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Любов солодкою буває,
Бува й з гірчинкою вона,
І щастя більшого немає,
Коли в душі цвіте весна.
Вона неначе зірка рання,
Що світить щастям нам з небес,
Й палає полум"я кохання,
Й обняти хочеш світ увесь.
І зорі падають в долоні,
Й всю ніч співають солов"ї,
І так п"янять вуста медові,
Й чарують оченьки твої.
Любов солодкою буває,
Бува чарівна, ніби сон,
Від щастя серденька співають,
І б"ються в парі в унісон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904387
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Візьму, тебе -в краї далекі
де так багато сонця, і тепла.
У тім, раю живуть лелеки
Увесь , вік літо ...а зими, нема.
З тобою, милий завдяки любові
І Захищаєм і, бережем , її .
Даруєм ласку в погляді і слові
Навік, з'єднавши в ній серця свої.
Ти , моя радість, і мій смуток
До щастя , залишається лиш крок.
Нам добре із тобою бути
Робити знову ніжності ковток.
Без тебе, так мені самотньо
Не спиться, в душу, дмуть нічні вітри.
А За вікном ,туман і сльоти
Та ми удвох здолаєм біль жури.
Я, втомився ,жити в самоті
Холодно, від заметіль зими.
До кохання, ведуть всі путі
Щоб збулись, мрії казкові сни.
З тобою милий завдяки любові
І захищаєм і, бережем , її .
Даруєм ласку в погляді у слові
Навік,з'єднавши в ній серця свої.
М. Чайківчанка.
ЗРОБИ , ДО ЩАСТЯ КРОК
Візьму, тебе -в краї далекі
Туди, де багато сонця, тепла.
В тім, раю щасливі лелеки
Круглий , рік літо ...зими, нема.
Ти , моя радість, печаль моя
І до свого щастя , зроби крок.
Полонила , мене врода твоя
Я ,зіп'ю , любов- щастя ковток.
Без тебе, так мені самотньо.
Не спиться... в душу, дмуть вітри.
За вікном , дощі , туман і сльоти
Та , ми з тобою подолаєм біль жури.
Я, втомився ,жити в самоті
Холодно, від заметіль зими.
До кохання, ведуть всі путі
Щоб збулись, мрії казкові сни.
Сходяться, заради любові
Захищають, бережуть, її .
Всі, прагнемо ласки у слові
Навіки, єднать серця свої.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904319
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Я хочу, потрапити в літо,
Між хмар, скрізь блакить й сонця світло,
І теплий промінь пестить землю,
Мов ситом розсівав по полю,
Ледь злата й срібла, має вволю.
Я хочу, серед зими, в літо,
Широке поле дивно квітне,
Вражає очі кольорами,
Мов мову веде з небесами,
Свої шукає монограми.
Під лісом чую, спів джерельця,
Їх кілька, річка, як веселка,
Шляхи показують їй зорі,
Загубляться води у морі,
Воно ж так ніжно ласка обрій,
Позве до мрій, дарує спокій.
Потрапити хочу, я в літо,
Де стигне пшениця і жито.
Вже тут, звучать пісні пташині,
І хлібом пахне по хатині,
То справжнє щастя господині,
Тож зібрані врожаї гарні.
І, як в дитинстві в букет квітів,
Візьму додому - краще ліків,
Оті ясноокі волошки,
І сонячні білі ромашки,
Краса природи- справжнє диво.
Я хочу, потрапити в літо…
Де кожну квіточку зігріту,
І вже обійму й приголублю,
Цей світ яскравий, дуже люблю,
Мені здається, що я в раю.
Люблю, блукати разом з літом,
Тут став- красунчик,стрімкість світла,
І стражник – очерет, як вінком,
Сповив. А жабки, у облозі,
Втішаються теплій погоді,
І рясці, що вітрець гойдає,
А поруч верба звеселяє,
Вона й захища в спекотні дні.
Я хочу, потрапити в літо,
Де пахощами цвіт налито,
В саду рідному, а бджілочки,
Нектар збирають любуючись,
І я, радію, буду з медом.
Закрию очі, поговію,
І знову, я про літо мрію,
Плете, тут павучок мережку,
Ясний барвінок вкриє стежку,
Синенькі очі - ніжить блакить,
Душа співає, щаслива мить.
Я хочу, потрапити в літо,
Втішатись дивовижним світом,
У ліс пройдусь де шелест листя,
Й повітря свіже, як причастя,
Придасть сили, утішить душу,
Натхнення прийде,вірш напишу,
Життя земне, в ньому опишу.
Я хочу, потрапити в літо,
Щоб птахою, мені злетіти,
Туди, до неба, де веселка,
До річки гляне, як в люстерко,
Й земля засяє, вся барвисто,
Прикрашена срібним намистом.
Пройдусь по росах босонога,
А далі в соняхах дорога,
Як завжди, я звернусь до Бога,
Медовим запахом уп`юся,
Із вірою, знов помолюся,
Подякую щиро, за цю красу.
О думи….думи… моя втіха ,
Я хочу, серед зими, літа.
15.01.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904376
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Солодка любов - немов шоколад
Кожен раз , закохуєся як вперше.
Смакуєш, з віття сочний виноград
І, слухаєш спів про кохання верша.
Солодка любов- немов тихий рай
Є високе почуття у двох серцях.
З чаші , щастя ти, п'єш , ніжність до край
І ,над білим світом летиш немов птах.
Солодка любов -це прекрасний світ
Блиск, в твоїх очах...усмішка, на устах.
Всесвіт , відкриває космос в політ
Бачиш, сонячний день в усіх кольорах.
Солодка любов -вінчає життя
І запалює , свічу вогник свята.
Від ласкавих слів, красиве буття
У вальсі, кружляє птаха крилата.
Солодка любов- душі джерело
Чиста водиця ,яку п'єш від спраги.
Черпаєш, із єства п'янке вино
Згораєш, до тла...дає ,нам наснаги.
Солодка любов -це без слів мова
Мелодійна музика двох сердець.
Є бурний океан...І мить, казкова
дарує , радість кохання вінець.
Солодка любов -подих повітря
Ейфорія, емоції і гарний настрій.
Вона, як сонце палітра світла
Блаженство, із зоряних розарій.
2008 15. 06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904377
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Для тебе, для тебе, для тебе,
Зірву на планеті всі квіти.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Весну подарую і літо.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Блакитні волошки у полі.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Птахів щебетання симфоній.
Приспів:
Б'ють об берег і піняться хвилі,
Море й чайки у хованки грають.
Посміхаються оченьки милі,
А уста поцілунку чекають.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Кохана даровані ранки.
Для тебе для тебе, для тебе,
Ці ніжні, солодкі світанки.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Світитиме сонечко ясно.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Душа даруватиме щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903857
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Я, чувствую,
полна благости твоей,
Господи!
Защити на жизненной
Стезе меня.
Как, тает воск от лица огня,
так, пусть,
уйдёт и печаль моя.
Дай, право,
радоваться жизни,
заступись на дороге
капризной.
Благослови, Господи,
мой дом, где пребываю,
и о твоей силе ,
ни днём, ни ночью,
не забываю.
Милость пошли,
чтущим память твою,
покровителем
будь каждому.
Даруй нам очищение
и исцеление,
во имя твоего,
на Иордановой реке,
Святого Крещения!
Молитва обладает
силой не земною,
молитесь сердцем и душою.
Ведь, только сердцем
живёт Человек.
А, Совесть наша -
это голос Бога
в человеке,
так будем же,
верны ему на Веки!
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903286
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Розкажи мені, мій милий, де живе стара печаль,
Я ж візьму її на крила й понесу в далеку даль.
Розіб’ю об скелі голі, доторкаючи жалю,
Хай відлунням заколише, я ж кричатиму - Люблю!
Й ти люби - блаженство ночі, шлях чумацький в небесах,
І стежки зірок, молочні, і вітри на парусах.
День люби - в нім ранок сходить, де закохана роса,
Грози пишні, веселкові - в них божественна краса.
Як же можна не любити Божий світ - священний дар,
Напивайся загадково та смакуй немов нектар.
Хай відлуння заколише, я кричатиму - Люблю!
Не впускай у зрілу душу, ні печалі, ні жалю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903292
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Ти є - й Тебе немає…
Хіба ж так може бути?
І чи можливо це збагнути ?
Те - де проходить ота грань,
Єства, бажань і сподівань,
Де дотик є душі - не тіла,
Де свічка ще не догоріла,
Яка дарує диво-час,
Який без меж єднає нас…
Немає відстаней, ні часу
Відкинемо ту сіру масу
Нікчемних, непотрібних дій,
Бо час цей наш – не тільки свій…
Слова, слова… Та не сказати
І неможливо передати
Оту безмежність крил душі,
Яка лягає у вірші.
Прості римовані рядки,
Як дотик теплої руки,
Мов плескіт тихих хвиль на морі,
Де засинають ранком зорі…
Нам небо шле
Свій добрий знак,
Тим двом серцям,
Що б’ються в такт…
17.01.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902607
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
[i]Іній срібло на гілля́ розвішав,
Забриніло сумом в мертвій тиші.
Я без Вас, звичайно, стала інша –
Сніговієм сипалися вірші…[/i]
Кригу день той у душі залишив,
Намагалась повнитися ніша –
Та рубець на серці в тузі більшав,
Одинокий сніг валив густіший.
[i]Ревно я молилася в узвишшя,
А чомусь ставала все крихкіша,
Біль у серці не тривожив більше,
Але так і не ставало ліпше…[/i]
Рік за роком кожен з нас старішав.
Спомин серця – нашу білу вишню –
В срібній нитці іній долі вишив.
…Так і квітне у весняних віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902584
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Мерзнуть без снігу зорані поля
Немов зима гуляє десь по світі,
Люд бідкається:"Вродить що земля,
Якщо Господь дощів не дасть ще літом"
Стою на перехресті двох доріг
І думаю:"Що можеш ти , людино?"
Гроза чи сонце, навіть білий сніг
Без Бога ти - ніхто, сховай гординю.
Все в цьому світі з Божої руки
Та ми про це чомусь всі забуваєм,
Так часто судимо тільки чужі гріхи
Куди свої сховати ще не знаєм.
Плюндруєм землю, душу, цілий світ,
Не знаючи останньої години,
Без Господа і волосина, ні,
Не падає - запам"ятай єдине.
Мине зима, перецвіте весна,
І тепле літо змінить час осінній,
Одне, людино, не забудь сама,
В чиїх руках - безсмерття і спасіння.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902573
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Коли б зігріти душу так як руки
Від подиху, щоб затишно було,
Щоб не стояла між нас розлука,
Буяло в серці - літо і тепло.
Кохання подолавши кілометри,
Щоб ніжилося в зімкнутих руках,
В душі гриміли почуттів оркестри
Горів жар поцілунків на устах.
Бо мерзнуть наші душі в самотині
Холод розлуки душу огорне,
Як птаху два крила - так і людині
Душі життя кохання поверне.
Душа так само мерзне як і руки
Без почуттів немає в ній тепла,
Вона, щоб не страждала від розлуки
Даруйте їй любові два крила.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902579
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Мені осінь прислала на згадку
Золотавий кленовий листок,
Я пройдуся із нею на кладку
Де так тихо розкинувсь місток
Зупинюсь та присяду скраєчку,
Щоб відчути мотиви води
Та побачу ріднесеньку стежку
По якій прокладаєш сліди
Тиха свіжість, нічна прохолода,
Як же серце від згадки щемить,
Так уміє осіння природа
Нагадати зворушливу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902540
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Кружляє сніжна магія над світом,
Плете своє мереживо зима.
Виблискує під місячним софітом
Її хустина біла снігова.
Танцюють вальс сніжинки в парі з вітром,
Хурделиця у вікна зазира.
Як я люблю зимову цю палітру,
Яку дарує зимонька - зима.
Сади в зажурі в білі шуби вбрались,
Співає колискових заметіль.
Метелики сріблясті доторкались,
Зимових, перламутрових сплетінь...
І лиш під ранок хуга уляглася,
Усе довкіль занесене сніжком.
Над димарем хмаринка узялася,
Сіреньким та легесеньким димком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902591
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Навіть в сильний мороз, коли аж гуде завірюха,
Нас може зігріти маленька краплинка тепла.
Я в будь - який час, перед тими зніму капелюха,
Хто всю свою ніжність готовий віддати до тла.
Хто дасть зрозуміти, що ти чогось вартий у світі.
Що має - розділить… підставить надійне плече.
З ким серед зими - відчуття, немов в теплому літі.
Хто й в темряві ночі роздивиться погляд очей.
Повага тому, у коханні з ким серце співає,
У сяєві ночі, шукаючи в небі зірки…
З ким мрієш…і мрієш… а ранок твій роси спиває,
У згадках про долю, полин оминувши гіркий.
І навіть, як сонце твоє уже йде до спочинку,
Купає заграва прожиті, невтомні роки,
У повісті літ допиши ще найкращі сторінки,
З них питимуть мудрість нащадки в прийдешні віки.
Додай ще родзинок в роботі своїй, відпочинку...
Тим, хто дорогий, підсолоджуй у будні життя.
Романтиком будь, і цінуй же закохану жінку,
Бо час, що вчорашній, не матиме вже вороття.
Тож навіть у холод, чи зливу, мороз, хуртовину…
Хай в серце чутливе проникне частинка добра.
І гріє любов, що до скону є вірна й єдина,
І цінна, мов скарб, та достойна поетів пера.
23.01.2021
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902234
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Подаруй мені крила,
Щоб могла я літати,
Без кохання несила
Маю неба дістатись.
Ніби в клітці пташина,
А мене манить воля,
Мрію в серці зростила
Я повіривши в долю.
Будь завжди поруч мене,
Все повинно здійснитись,
Зможеш і незбагненне,
Якщо вірно любити.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902067
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Стоїть зимова ніч, беззора, сива.
Мов соняхи, в задумі ліхтарі.
Повіки вікон сіпаються з дива:
Пихтять без спину з люльок димарі.
Зриває покривало з тиші потяг.
Додому хтось прибув о цій порі:
Хто всі п’ять днів очікував суботи,
Щоб стати знов на батьківський поріг.
А хтось вертає з довгої розлуки
Й хвилини підганяв би, якби міг.
Його обнімуть материнські руки,
Утішить дім, родинний оберіг.
А дехто слухає чеканку з жалем,
Бо ждать на нього вже нема кому.
Йому вночі дивитися зосталось
У даль безмовну й про́сиву пітьму.
-Тік-так, тік-так, – відмірюють колеса.
І відстані маліють, і віки.
Шрамує тишу стукіт, наче лезом.
Як боляче розставити крапки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902009
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
І знову дует - Петро Кухарчук, Леся Утриско Воробець
Знову тихо падає сніг, такий, як я, – і водночас він є трохи іншим: у нього погляд твій, мужніший. Вже сльози не зриваються, терпкі…
Зима вже не пояснює такі прості і найдорожчі речі: чому холоне вечір, кого ця ніч пригоне? І сон на різкім обриві самоти не сам, з тобою…
Лиш ніч єдиним тихим словом голубить, аби не
не ніч – мене й тебе не було, і не має вона віку, смутку, сумніву…
Якби було б… і не прийшлося б прожити це…, і ми б з тобою свої стежки не протоптували б у самоті…, і в наших очах не стояла б спрагла сльота, схована від людей, готова будь-якої миті вишмигнути з наших очей й ухопитися в прийдешній день…
Благословенна тиха ніч: бавиться із нами, немовби хоче простелити м’яке покривало переходу для нас, поки ще ми можемо думати, заплющувати очі й укотре не носити відрами замерзле життя…
Ладо Орій
СНІГ І НІЧ
Благословенна тиха ніч, в ній все згорає,
Торкає рани самоти прийдешній сніг,
В розлуку дві стежини загортає
Зима і сміх... її пекельний сміх.
Такий незвичний - паморочить розум,
Сніг забуття, нестерпності й розлук,
В нім ніч напише неповторно тихі прози,
Звільнивши день від помислу та мук.
Хай сніг паде, - бо він, як ми з тобою,
Тобою в нім наповниться зима,
Я ж заберу весь холод із собою,
Де лиш любов, де сліз давно нема.
У вечори холодні із морозів -
Без віку, без обману, без образ,
У все живе, відроджене в тривозі -
Життя зігріте, похапцем для нас...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902004
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
На високому небі багряно
Малював захід сонця панно.
Зблиснув промінь останній прощально,
Черкнув кінчиком хатнє вікно.
Там мороз закінчив візерунок
Дивних квітів холодних зими.
Не жалів білокрилих сніжинок
І до скла прикріпляв назавжди.
Вийшов місяць з-за хмари рогатий,
Про сльозивсь, споглядаючи вниз.
Рій зірок кинув розсип строкатий,
Те для місяця з золота приз.
Заіскрились сніжинки казково
Діамантами в сотні карат.
І здалося мені враз раптово,
Що знайшла для душі я дукат.
18.01.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901723
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Ой, зима, зима дівиця,
Навкруги, сніжок іскриться,
Запалали сяйвом зорі,
Ясний місяць на дозорі.
Хмари дивні притаїлись,
По край неба зажурились,
Все ж скидають перли тихо,
Всім приносять світло, втіху..
Сад і ліс в зимовій сплячці,
А сніжинки в легкім танці,
Поспліталися мережки,
В кущах блиск, білі сережки
Дерев чубчики, у шапках,
Калин грона, в вишиванках,
В білосніжних і сріблястих,
Ледь в червоних, попелястих.
Тиха ніч, зимі шепоче,
Вітерець землю лоскоче,
Ледь здійма пушок легенький,
Зирить місяць веселенький.
Йду, любуюсь, зимнім дивом,
Сріблі ковдри, тішусь сяйвом,
У кристаликах - сніжинках,
Наче в казці по стежинках.
Ой, зима, зима дівиця,
Дай мені, насолодиться,
Краєвидами, красою,
Та морозною росою.
16.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Серед білого снігу зими,
Ми розмову про щастя вели.
Мрії, наших торкались думок
І летіли увись до зірок.
Цілував ти долоні мої,
А я вдячна була так зимі.
Бож вона нас до купи звела
І для нас один шанс, ще дала...
Тож не будем втрачати його
Не згадаємо те, що було.
Почуття нам принесла зима,
Зустріч ця не даремна була.
Негаразди в минуле хай йдуть,
Серця нашого більш не торкнуть.
Бо у ньому гаряча любов,
Не замкне, не накине оков...
Розліталися з снігом слова,
Поруч ми, любов наша жива!
Будем завжди її берегти,
Бо у тебе є - я, в мене - ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901568
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Сьогодні здійсняться усі наші мрії.
Дорослий! Дитино! Повір у дива!
Хай буде різдвяно та затишно нині
І будуть веселими наші свята.
Усі неприємності - скороминучі,
Хай їх забирає з собою старий*,
Попереду щастя - велике й квітуче,
А в наших серцях - безліч мрій та надій.
Піднімемо келихи, все має здійснитись,
Зігріє нас віра міцна і любов,
Щоб в ніч новорічну могли ми зігрітись
Обіймами, дружбою, родинним теплом!
грудень, 2020 (післякарантинний)
*старий - слід розуміти рік, що минув (авт.)
Автор: Світлана Крижановська (Маярчак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899962
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Воно настане. твоє світле- завтра,
Не легко в це повірити, та все ж,
Хоч перешкод до нього так багато,
Але повір, ти - все переживеш.
Смачна хлібина з працьовитих рук,
Достаток чесний і - вартує більше,
Хоч копійчину ти буває лічиш,
Та твоя совість не відчуває мук.
Наступить день, а в ньому - благодать,
Відчуєш - щастя більшого не треба,
Краще віддать ніж щось потребувать:
В подяці очі зводь частіше в небо.
Галина Грицина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901243
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Вже ступив на наш поріг
Добрий Ста́рий Новий Рік.
Навстіж двері відкривайте
І його ви зустрічайте.
Сіє, віє, посіває,
Щастя, радості бажає;
В домі злагоди, достатку,
Щоб примножилися статки,
Щоби через всі мости
Напряму йшли до мети,
Щоби поряд йшов успіх,
І везіння нам для всіх.
Ще здоров’я всім міцного
Та кохання неземного,
Щоби в домі цілий вік
Не втихав дитячий сміх.
Щоби в хату крізь віконце
Всім світило тепле сонце.
Спокою в усі родини
Й миру нашій Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901262
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Весняною доріжкою біжу до тебе…
І не важливо, що сумує небо,
І не важливо, що без спину плаче
Я і крізь дощ тепло твоє побачу.
Біжу до тебе, щоб торкнутися рукою,
Щоби поговорити із тобою,
Біжу до тебе, щоб тебе поцілувати,
Щоби тебе любити й пізнавати.
Прийми мене на день в своєму серці
Мені тут місце, думаю, знайдеться.
Не треба жодних частувань…
Я – мить лиш з тисячі твоїх кохань…
27.04.01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901122
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Насамперед, я вдячна Богу
За цю можливість жити на Землі.
Душею обрану дорогу,
Пройти призначену мені.
Я щиро вдячна за скарби -
Мої сини, то мої крила!
Хай рід продовжують вони
У процвітанні роду - сила.
Родині вдячна за тепло.
І друзям всім за розуміння,
Поради, критику, добро.
Пошли Господь усім везіння!
Я вдячна всім хто в мене є!
Живіть у мирі і любові!
Бо ви мій світ, життя моє!
Щасливі будьте і здорові!
За ті Дари, що Є в мені,
За Творчий Дух і за натхнення,
За вірші з неба і пісні,
За досвід і за одкровення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900984
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Невже життя в моїм краю,
Буде ставати гірше й гірше,
Наче над прірвою стою
І тихо Господа молю:
Моя молитва - мої вірші.
Я покладу в рядки думки,
Скропить сльоза білі папери,
Німими пальцями руки,
Тільки в одній - моїй манері.
Про мрії розкажу свої,
Про біль і втрати та невдачі,
Душа над аркушем заплаче:
Сховає дощ сльози мої.
Я напишу свою молитву,
Про Україну - рідний край,
Про жах війни, про поле битви,
Про український коровай.
І про людей, і про кохання,
Як нам співають солов"ї,
Про першу зустріч і останню,
І про щасливі дні свої.
А як писати про поразки,
Про смерть і сльози матерів,
Та про дітей, що наче з казки,
Пірнули в пекло тих боїв.
А як про зрадників сказати,
Що Україну продають,
Як душу словом лікувати,
Коли в ній рани заживуть?
Так і пишу - сміюсь і плачу,
І мріями з людьми ділюсь,
Я вірю, Бог мене пробачить,
Що я до Нього так молюсь.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901005
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
́Це не примха Душі,
вірші самі рвуться з моєї глибини,
даруючи серцю незабутні хвилини і миті.
Це і називається - натхненням.
Коли мізки працюють, ми не квапимося старіти,
а намагаємося утілити безліч ідей,
бажань, уникаючи душевних страждань.
Внутрішній Світ відчуваємо,
як стан благополуччя і щастя,
як перешкоду всім нещастям.
Довіряємо Життю і віримо в кращі події на своєму шляху.
Ми живемо у Світі, коли не вдається уникати даремних тривог.
Але ми радіємо щастю життя і любові зі Всесвітом нетлінним.
Якщо навчимося жити у мирі з собою,
тоді і зовні усе зробимо мирним,
без насильства, страждань і воєн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900943
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Не забувайте, маму , діточки.
Іі серденьку болю не завдайте.
Плекала вас, неначе квіточки.
Завжди до мами, діти, приізджайте.
Не залишайте маму в самоті...
Спішіть до неі із доріг далеких,-
У дні веселі і у дні сумні
Летіть до мами, наче ті лелеки.
В рідній усмішці затремтять уста,
Поллються сльози радості рікою...
Іі любов , жертовність , доброта,
Озвуться в вашім серці аж до болю.
Пригорніть свою матусю, як колись ,
Як вас вона в дитинстві пригортала...
Серця в любові , щоб в одне злились,
Щоби вона ніколи не страждала.
Щоб не сиділа в хаті , в самоті...
І не дивилась , з болем, у віконце,
Спішіть до матері , завжди спішіть,
Допоки світить ще для неі сонце.
Бережіть матір , поки ще жива,
Не робіть ій боляче і слізно,
Простити вас не зможе більш вона,
Бо буде пізно ... Буде , діти, пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895481
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 09.01.2021
Щиро вітаю друзів, поетів і читачів з Новорічними святами! Нехай в Новому році, всі загадані Вами бажання, здійсняться! Натхнення Вам і успіхів на творчому шляху, магічних, незабутніх свят і гарного настрою!
Новорічні свята! Знову сяють граційні ялинки,
В мішурі кольористій, блискучо-яскравих вогнях.
Рік Новий зустрічають з надіями в кожній домівці,
В колі рідних людей при святково-магічних свічах.
А старий непомітно пропав в історичних архівах,
Записавши в літопис частинку новітніх подій.
А ми далі йдемо, попри всі перепони і зливи
І шукаємо вперто солодкого щастя напій.
Ось, і знов небеса в феєрверках і сяйних салютах!
Кришталеві бокали іскряться ігристим вином.
Серпантин, конфетті - новорічних утіх атрибути
І тендітні сніжинки за змерзлим, зимовим вікном.
Що приніс рік Новий у своїй потаємній торбинці?
Зазирнути туди передчасно нам ще не дано.
Попри всі таємниці, всім радості зичу по вінця!
Рік Новий хай гаптує для вас кольорове панно.
А на ньому лише сонцесяйні пливуть візерунки.
Оксамитом весніють життєві дороги й путі.
А літа розкошують в коханні і щедрих дарунках
І вишиване щастя мережать нитки золоті.
Новорічні свята! Вас вітаю, шановане панство!
Хай магічні дива відведуть в зачарований світ.
Де чекають на вас незабутні стежинки дитинства
І у вирі казкових подій вам безмежно щастить!
01. 01. 2021 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899869
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
Ностальгійно запахло хвоєю.
Запалали гірлянд вогні.
Переходять, летять в історію
Й цьогорічні останні дні.
Що готує новий – не відаєм,
Але віриться – все гаразд.
Хай із миром іде – не з війнами,
Хай любов’ю потішить нас.
Подарує надію кожному
На щасливі, безхмарні дні.
Хай добро не маліє – множиться,
А всім бідам скажімо: ні!
Вже пора – вибива дванадцяту.
Наливаймо мерщій вина!
З Новоріччям, вкраїнська націє!
Будьмо, друзі! За нас – до дна!
грудень, 2018 р., збірка "Маруся"
© Надія Бойко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899847
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
Щ--езає в захмар’ї груднева завіса.
А--корд завершальний зіграли вітри.
С--вітами кружляє серпастий гульвіса,
Т--анцюючи, кидає сяйво згори.
Я--линки весе́лкові барви вбирають,
В--плели поміж віти сріблясті зірки.
Н--емов балерини, сніжинки кружляють,
О--хоче торкаючись ніжно щоки.
В--еселі пісні піднеслися над краєм!
О--бійми, цілунки, дарунки і сміх!
М--айбутнє своє, Новий рік зустрічаєм.
У--спішного року! Здоров'я для всіх!
Р--одинам – достатку, добра, процвітання!
О--чистимо край свій від ворога й бід!
Ц--ілющого слова! Палкого кохання!
І кожному – многая… многая... літ!!!
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899856
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
Пахне-манить дозріла калина,
П'ють той запах осінні вітри,
Що летять над просторами, линуть,
Заглядають в глибокі яри.
Розпашіла вона і щаслива,
Адже в гості зайшов морозець,
Він тумани прогнав у долину –
Мов побитий, понизу повзе.
А калина солодшою стала –
Від кохання з морозом той смак.
Хоч блищать на ній роси-кристали,
Але голову гордо трима,
Бо кохання для всіх найсвятіше,
Найсвітліше в житті почуття,
Навіть в горі зуміє утішить,
Серцевиною є для буття!
08.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899355
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 27.12.2020
Кольором червоним вишивала долю.
Щастям розшивала біле полотно.
В нього заплітала первоцвіт любові.
Щедро засівала золотим зерном.
Сяйним візерунком прокладала тропи.
Магію лишала на своїх слідах.
Пензлем чаклувала на дорожній мапі.
Шовком гаптувала свій життєвий шлях.
А на ньому знаки, потаємні коди
лиш моїх стежинок, лиш моїх доріг.
А на ньому древні обереги роду -
Україна рідна, батьківський поріг.
Й досі вишиваю долю-вишиванку,
а вона вкрапляє різні кольори.
І ми з нею в парі, мов прикуті бранки,
ідемо, обнявшись, по земній тропі.
12. 12. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897952
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Сніг рипить веселим хрустом –
Будуть вечорниці.
Мамо, дай квітчасту хустку,
Та нову спідницю.
На щасливу світлу долю
Калиту спекли ми.
Наспіваємося вволю
З хлопцями сільськими.
Дай намисто із разками –
Так, своє… не сердься…
Причарую точно, мамо,
парубка до серця.
Я ж весела й працьовита –
Дай іще й сережки!
Маю так заворожити,
Хай не згубить стежку.
Он, у вишитій сорочці,
Серце парубоче –
Найгарніший з-поміж хлопців…
От за нього й хочу!
… Сніг рипить веселим хрустом,
Молодь вся в ударі…
Вишиванка й в квіті хустка
Танцюють у парі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897972
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Хто не кохав,
Не жив той до пуття…
І без гріха
Теж не бува життя…
Заплетені в ледь видиму стежину
Покликали їх в поле спориші…
Вона давно вже іншого дружина,
Та душі їх були і є чужі…
Нанизуючи вкотре незабутнє,
Куйовдить пам’ять збуджені думки:
Вона і Він… без планів на майбутнє.
Летіли їхні порізно роки…
Аж ось і жито… Морем розлилося…
Волошок очі крадуть височінь.
Ледь посивіле у обох волосся…
Це тут згубились щастя їх ключі.
Шукають. .. Шепіт… Рук і тіл сплетіння…
Гарячі і п’янкі в обох уста…
Як душі їхні зустрічі хотіли!
Здавалось, ось життєва їх мета…
Устало поряд житечка колосся,
Ховаючи кохання слід у шаль…
О, скільки ж пережити довелося!
Думки їх знов у молодість спішать…
А стежка споришева все чекала,
Поки по ній ітимуть Він – Вона…
Поволі й сонце в далині зникало
І міркувало: їхня в чім вина?
14.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897969
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Я в храмі запалю свічу тоненьку,
Душею вище купола злечу,
Вервечку з куртки витягну стареньку,
Схилившись, разом з Богом помовчу.
Я знаю, Він мовчання це почує,
Мовчання із десятків різних слів,
Якими все нутро моє пульсує,
Мов сотнями збентежених вогнів.
Що вийшли з мене світлом в стіни храму,
Молитвами за тих, кого люблю,
Краплинами цілющого бальзаму,
Який на смак, неначе з мигдалю.
Й піднялися до стелі по колонах
Із мармуру, червоних, мов гранат,
Лиш відблиски лишили на іконах,
І свіжий мигдалевий аромат.
В блаженних звуках тиші розчиняюсь,
І плутається сонце в вітражах,
Щаслива в простір купола вдивляюсь,
З вервечкою старенькою в руках.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897934
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько,
хто вставати любить раненько.
Зорі сяють для тих, хто кохає,
хто в молитвах щоднини чекає,
захищати хто вміє сміливо,
у чиїх руках спориться діло.
Це для тих, хто цінує родину,
любить рідну свою Батьківщину,
підкоряє хвилю у морі…
світять в небі щодня ясні зорі.
Хто нещастя навкруг себе сіє,
про наживу легку тільки й мріє,
для них зорі нічого не значать…
бо такі просто зір тих не бачать.
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько…
ще співає для них й соловейко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897941
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Зустрілися в минулому столітті,
Несли обоє зранені роки…
Пізнали спільне щастя в тепло-літі.
Бували і моменти навпаки,
Як хухала зима на ніжні віти.
Вже так укупі тих чимало літ,
Торована дорога у довірі.
Лишилось світло і лишився слід
Буття минулого у правді й вірі.
Для душ ранимих – зоряний політ.
Життя родинне – праця нелегка
В щоденному зростанні крил любові.
Хода тоді рівненька і пругка,
Коли у вірі, правді, добрім слові,
Коли у тобі сутність лиш така.
В життя провадить вічності рука.
16 жовтня 2018
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897786
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 10.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2020
Душі своєї лан засій любов’ю,
Нехай її зернятко проросте,
Дароване тобі Великим Богом.
Воістину це почуття святе.
А як додасться сили цій зернині
Й душевного цілющого тепла,
Вона розквітне, бо немає нині
Ще кращих ліків для твого крила,
Щоб загадковий світ оцей пізнати,
Себе знайти у нім і власне «я»,
І в святості добра переконатись,
Бо лиш на нім будується сім’я.
1.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897700
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
[b][i][color="#4a0505"]З-абавляється, наче дитина
О-такий промінець-бешкетун.
Л-иже ніжно траву біля тину
О-смілілий востаннє пустун.
Т-еревені розводять ворони
А-ж до пізніх вечірніх годин.
В-еличаво вдягнули корони
А-куратні алеї жоржин.
П-рохолода осінньої ночі
О-пускає на землю туман.
Р-ізнолистом вітрисько тріпоче
А- поля, наче той океан…
Н-ебо втратило барви яскраві,
А- ліси загорнулись у сни.
С-ад одягнутий в сукні цікаві,
Т-а у небі – гусей табуни.
У- повітрі чадить листопадом,
П-оховались бджолині рої,
А-ле стрінемо осінь ми радо
Є- у осені чари свої.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897490
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Одягну хустину - хай душа радіє,
А на ній червоні квіти - мов надія,
Ще волошки сині і колосся з жита
Одягну хустину до свого намиста.
Одягаю хустку і на серці - свято
Кожен день все іншу - маю їх багато,
Хустка українська - берегиня роду,
Бо вона ніколи не вийде із моди,
І тому шанує її донька й мати,
Скарб оцей безцінний далі передати.
Одягну хустину - буду як богиня
Знаю кожна жінка має її в скрині,
Хай тепер не в скрині, в шафі чи в комоді,
Одягну хустину, вона - завжди в моді.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897495
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Як кохання чарівну весну
Твою вроду ніжно бережу
І вклоняюсь низько до землі,
За літа, я вдячний лиш тобі
Твої очі, ніби небеса,
Такі чисті, як в струмку вода,
А чарівність - слів не підберу,
Як тебе безмежно я люблю
Навіть, якщо ти у далині,
Згадую розмови дорогі,
Поцілунок перший, як дитя,
Як зникала із-під ніг земля
Бережу я навіть подих твій
Та рука торкає ніжність вій
І твоя чарівність неземна
Поглядом чарує небеса
Голос чарівний, як спів пташок,
Мелодійно лине до думок,
Я вклоняюсь низько до землі,
Милій, ніжній, що живе в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897423
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Апетитно пахне з печі.
Під Вертепу сміх та спів,
Ждуть смаколики малечу,
Сяє Зірка у Святвечір -
Божий Син цей світ уздрів!
Людям день останній посту
Дозволяв дванадцять страв.
І прощати (хоч не просто!)
може, слово часом гостре,
хто раніше ображав.
На Різдво усі бажання,
добрі мрії – до снаги.
Йде Вертеп з колядуванням,
всім розносить віншування –
Сяє Зірка крізь сніги!
Дідуха під рушниками.
Вабить мед - кутя-нектар…
Ллється затірка мисками,
Пахне хлібом, пиріжками,
в кухлі – запашний узвар.
А вареники в макітрі
ще підсилять колорит.
Пахне святістю в повітрі.
Люди – в радісній молитві:
Народивсь Ісус на світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897280
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Під уривчастий сніг, в холоднечу,
Згадка серця – далеке село…
Пахне, ніби скоринкою з печі,
Світлий спогад про рідне тепло.
Годувальниця-піч віковічна,
Прабабусин знайомий поріг,
В пе́чі - вогнище… чисте, величне,
На лежанці - дитячий нічліг.
Піч-вівтар – оберегом у хаті,
Дух родини та спів вечорниць,
Материнська любов, сила тата
І бабусин рецепт паляниць.
Святість в ній та достаток родини,
Вищі сили в жіночім кутку.
Аромат цей в тобі, зсередини,
Витинанку виводить легку.
Бачу усміх прабабці з далечі –
Рогачем чавунці дістає.
Тане, ніби скоринкою з печі
Босоноге дитинство моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897237
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Так трішки залишилось до Різдва,
Вляглася осінь в закутки спочити,
Стежки до хати вистелить мольба -
Як хочеться у ній іще пожити.
У біле сніг вдягає світ думок,
Проймає холодом, лягає в спогад,
А в нім село - над хатою димок,
Торкає неба сивий його погляд.
Там пахне хліб, що мама напекла -
До смерті не забути його смаку,
Враз захотілось ласки та тепла,
І тої струцлі, що у косах й маку.
І жмені сіна - пахощів життя,
Обруса, що замаєний дощами.
Торкнутися б устами вишиття -
Матусиними пахне світ - ночами.
Лизнути б, як в дитинстві, макогін,
І кутю смакувати на припічку,
Летять думки до хати... навздогін,
Із ними помандрую в світлу нічку.
Там, де життя закрили всі замки,
Приспали світ дитинства на порозі,
Лиш спогади листають сторінки,
В снігах, гучних, на різдвяній дорозі...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897218
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Так в когось хочеться спитати,
Чи тільки в мене так буває:
Кругом є радість, люди, свято,
А слів немає, щоб писати.
Без слів душа - ніби криниця,
Де чути тільки одне ехо,
А як з порожньої напиться
І хто почує крик далекий.
Буває думаю: " Чи варто?
Кому і хто це все читає..?"
Тоді страждаю не на жарти...
Слова і рими всі зникають.
Скажіть, а вам, це все цікаво?
Гукаю серцем мов в пустелі,
Хтось скаже: "І чого пристала...?
Не спиш вночі - дивись у стелю..."
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897234
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Взяв дощ і вечір нас в полон обох
Душа болить коли вона самотня,
Я буду поруч завжди - як сьогодні:
Самотність цю розділимо на двох.
Обнімуть хмари місяцю чоло,
Збіжаться зорі зграйкою погрітись,
І будуть мов красуні чепуритись,
Вдивлятися в річок розлите скло.
Мого ти серця, рук тепло відчуй,
Чомусь цей вечір так минає швидко,
Тобі віддам всю ніжність як лебідка,
А ти свою для мене подаруй.
З дощами вечір утікає в ніч,
І як разом з тобою нам набутись,
Кохання мед... Чи то гірка отрута...
І хто на це питання відповість?
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896180
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Не забувайте, маму , діточки.
Іі серденьку болю не завдайте.
Плекала вас, неначе квіточки.
Завжди до мами, діти, приізджайте.
Не залишайте маму в самоті...
Спішіть до неі із доріг далеких,-
У дні веселі і у дні сумні
Летіть до мами, наче ті лелеки.
В рідній усмішці затремтять уста,
Поллються сльози радості рікою...
Іі любов , жертовність , доброта,
Озвуться в вашім серці аж до болю.
Пригорніть свою матусю, як колись ,
Як вас вона в дитинстві пригортала...
Серця в любові , щоб в одне злились,
Щоби вона ніколи не страждала.
Щоб не сиділа в хаті , в самоті...
І не дивилась , з болем, у віконце,
Спішіть до матері , завжди спішіть,
Допоки світить ще для неі сонце.
Бережіть матір , поки ще жива,
Не робіть ій боляче і слізно,
Простити вас не зможе більш вона,
Бо буде пізно ... Буде , діти, пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895481
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Подаруй мені, осене, казку,
Де навколо все в теплих тонах,
Бо душа прагне сонця і ласки,
Щоб розквітла красою вона.
Подаруй мені пізнє кохання,
Хай дуетом воно заспіва,
Це моє потаємне прохання:
Захмеліє нехай голова.
Подаруй мені, осене, щастя
І того, з ким його смакувать,
Будем пити його, мов причастя,
Залоскочуть най душу слова.
Подаруй мені зоряний вечір,
Що зорітиме тільки для двох.
Будуть сипатись зорі на плечі,
Й запалають серця у обох.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895512
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
[i]У теплім сні до тебе притулюся,
Повідаю хвилююче, земне,
Я розкажу все подумки, бабусю,
А ти розрадиш у журбі мене.
Моя хороша, в радощах і в тузі
Ти є незримим ангелом завжди.
За тебе – Богу світлому молюся,
Дивись, як наші розрослись сади…
Впіймаю промінь сонця, усміхнуся,
Проллється з неба щедрість золота –
Твоя любов, твоє тепло, бабусю,
У нас, онуках, світлом пророста.
Часи настали для людей невтішні –
Війна, розруха, ще й пожеж вітри…
Та вірю: збереже рідню Всевишній,
Бо ти за нас всіх молишся згори…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891146
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Вони неначе лебедина пара,
У ніжності й любові безкінечній.
Вона крилом тихенько так торкала,
А він клав голову її на плечі.
Блакиттю небо до землі схилялось,
Хмарини пропливали білокрилі.
Вона у погляді його купалась,
А він топивсь в очах неначе в хвилях.
Щасливі дні, хвилини і секунди,
Вони удвох завжди́ такі щасливі.
Як лебеді в коханні, за́вжди люди,
Купаються в любові наче в зливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890982
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020
Ой, які різні дні всі у житті...
Зігріті ласкою, яскравим сонцем сяють.
Тоді й дороги світлі звуть вперед.
А іноді лиш перешкоди зустрічають.
Якісь зумієш сам здолати. Знай.
Іди вперед, хоч дещо обійти прийдеться.
Та сліз не проливай. Багато що
тобі в житті своїм змінити доведеться.
Не ту дорогу вибрав? Поміркуй.
Чому так трапилось? Повір в себе - і зможеш.
Щоб стать сильнішим, доклади зусиль.
Досягнеш успіху, то й іншим допоможеш.
В пошані ті, хто вміє працювать.
Біля таких Святі є Ангели на варті.
Бо тільки ті, хто вірить сам в себе,
чогось важливого у цьому житті варті.
Ой, які різні долі всі в житті...
Зігріті ласкою, яскравим сонцем сяють.
Тут кожного дороги звуть вперед,
і росянисті світлі ранки зустрічають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890449
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Туман завис серед колючих сосен,
Самотній шлях, малини повні жмень...
Уже не літо, та іще не осінь,
Не вечір ще, та вже мабуть не день.
Милуюсь лісом і вслухаюсь в тишу,
Хоч під ногами тріскає гілля.
Мій любий ліс, на згадку я залишу,
Твій подих тихий, що мене зціля.
В розмові посумуємо з тобою,
Торкнусь рукою ніжно твоїх крон.
І помандрую легкою ходою,
Туди, де вже чекає мене сон...
Я подарую усмішку щасливу,
Тобі, щоби мене не забував.
І почуттів візьму на пам'ять зливу,
Щоб кожен з нас до лісу завітав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890465
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Я осінь цю запрошую на чай,
І скатертину білу застеляю,
Її солодким медом пригощаю
У нас це кожен рік так, зазвичай.
Люблю я з нею тихо гомоніти:
Про сенс життя, погоду та роки,
Про те, що так не хочеться старіти,
Секрети в нас - їх люблять всі жінки.
Ця модниця мені покаже шати:
Багатство кольорів, яскравих барв,
Як золотом уміє прикрашати
Тут з нею сперечатися не варт.
Я їй все про осінні почуття,
Що кожен день у зиму поспішає,
А вона тихо:" Ти - люби життя!"
І терпкі вина в келих підливає.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890447
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Жінка за столиком в залі,
Очі у неї сумні.
Пінить шампанське в бокалі,
Враз посміхнулась мені.
Погляди наші зійшлися,
Наче було в перший раз.
В очі її я дивився,
В залі звучав ніжний вальс.
Я підійшов так не сміло,
Руку її простягнув.
Тіло усе так тремтіло,
Досі цей день не забув.
Зустрічі, квіти, світанки,
Нашими лише були.
Мила моя бойківчанко,
Мрії нас в казку вели...
Знову мелодія в залі,
Знову звучить ніжний вальс.
Пінить шампанське в бокалі,
Я підійшов, як в той раз.
І хоч роки пролетіли,
В коси лягла сивина.
В вальсі з тобою кружили,
Зустріч щаслива була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889911
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Давай перечекаємо дощі:
Вони не будуть панувати завжди,
Тепло потрібно так моїй душі
Я у твоїх очах шукаю правди.
Цей дощ стіною розлучає нас
Ти там, я тут- вдивляємось у простір,
Під хмарами, мов зупинився час
Думками я іду до тебе в гості.
Ти не сумуй, що дощ ллє за вікном
Що нам дощі - коли в сердець є крила,
Ми ще зігріємось любов'ю і теплом
Нас осінь просто перевірити хотіла.
Галина Грицина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889779
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
Йде , у зиму стара жінка по стежині
В долонях , у неї - є третя рука.
У Святковій одежі білій хустині
Немов , би зібралась у храм святий вона.
Час , від часу зупиняється старенька
І вдихає ковток повітря під гору.
Є чиясь , мила бабуся... рідна ненька
Слухає пташок і сповільняє ходу.
Стала , на роздоріжжі ...та край дороги
Виглядає, гостей до хати до воріт.
Далеко , не йде болять , у неї ноги
Скажу, дай Боже, здоров'я, многа літ !.
Яке то щастя, як є мати, бабуся!
і ти, в її серденьку - ще є дитина .
Цій старій жінці я низенько вклонюся
Нехай цвітуть роки, як цвітом калина.
І у мене ,були дві бабусі Марії
Я їх ніколи не бачила у житті.
Приходять ,Ангелом у сни мої мрії
Сяють, наді мною ясно як дві зорі.
Яка то радість як є бабуся у тебе !
Напече ,хліба... та й пиріжків у печі.
Це друга мати, яка боліє за тебе.
Веде ,за руку у казковий світ на землі .
Ви ,приїжджайте діти й внуки додому!
у прабатьківський дім, де вас люблять, і ждуть.
Даруйте, їй щастя... хай загубить втому...
Хай втішає душа, для неї мальви цвітуть.
Щасливий, той у кого є ще бабуся!
Візьме, на руки співає колискову .
Я, їй услід змахну крилом... Усміхнуся!
За увагу , до мене приємну розмову.
Шануй ,свою мати , бабусю -поки жива!
До її серденька , свою любов донеси.
ЇЇ багато , не треба... трішки добра
Навідуй, часто... Самотність прожени.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889268
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Так здавна вже, напевне, повелося,
що восени літає павутиння.
Воно, як сиве Бабине волосся
у сонячному теплому промінні.
Врожай зібрали, справили обжинки –
І раптом знову літо, як на крилах…
Не осінь – друга молодість для жінки
У сонцесяйві знову наступила.
Вона прийшла – чудова, довгождана
І золотом їй заіскрила очі.
У літі бабинім квітує панна –
В ній воскресають почуття дівочі.
Іде… радіє сонцю, як дитина.
А на душі – та сонячна погода…
Хоч у волосся вкралась павутина,
Краса жіноча викликає подив.
Наповнене повітря срібним шовком…
Тим настроєм – навколо все зігріте.
Кохання в її серці – заголовком:
Не бабине… ЖІНОЧЕ
справжнє літо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888378
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Хай осінь потрохи уже видозмінює простір.
У мені ще літа живе стоголосий ручай.
Ще мрії в барвистому цвіті, надії – у рості,
Ще щастя парує, мов щойно заварений чай.
Ще серце пульсує, неначе у кратері магма.
Ще кров мчиться жилами, мов реактивний літак.
Ще очі блищать, як нова позолочена драхма,
Коли неповторна краса їх чіпляє за гак.
Хай осінь батожить дерева і трави, і квіти,
Із вулиць тепло вигрібає, складає в коші.
Я буду так довго триматись руками за літо,
Допоки у злети ітимуть лелеки душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888388
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Я розповім тобі про дивне море,
Там де вода виходить з берегів,
Які в житті є зовсім різні долі,
Як ніби різнобарвності листків
І в кожній долі є своя родзинка,
Що робить особливою її,
Цінуйте у житті свою перлинку
Та зберігайте ніжно у душі
Цінуйте мить, хвилину і годину,
А місяць, рік - це свято взагалі,
Плекайте так, як любите дитину,
Милуйтесь дивосвітом при зорі
Красу вбирайте в росянім серпанку,
З вуалі шаль вплітайте у рядки,
Подякуйте привітно, ніжно ранку,
За всі прекрасно прожиті роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887745
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
Осінню вип'ємо любов:
Бо у вині немає правди,
Повернемо минуле знов
Яке ми думали назавжди.
Усе минуло як це літо
Пішло кудись без вороття,
А нам так хочеться любити
Тут серед осені життя...
Разом це вип'ємо кохання:
Хоч скроні сиві - не біда,
Хай навіть ця любов остання
І мчать роки наче вода.
В ці дні осінні серце просить:
Турботи, ласки і тепла,
Дорога, що веде нас в осінь,
Щоб безкінечною була.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887742
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 03.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6YJ7tRb6Wao[/youtube]
Коли покличу - відгукнися,
Вже осінь впала на ріллю.
Куди спішиш ти? Зупинися,
Тебе за руку я візьму.
Я поведу тебе стежками,
Які пройти ще не змогли,
І піде осінь поряд з нами,
Не бійся сірої імли.
Ми все здолаєм разом, поруч,
Пройдем цю осінь без страху.
Все опануєм, ми все зможем.
Не збитись тільки б із шляху.
Ступай сміливо в осінь нову,
Ти вір! Вона не підведе.
З зимою в неї нема змови,..
Ця осінь тільки що гряде...
І будуть дні ще кольорові,
і запала багрянцем сад.
Та зрозумій мої три слова:
Те літо не вернеш назад..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887657
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
Життя буває вліпить копняка -
В очах темніє, збиті вщент коліна.
Летиш від болю просто в небуття,
Та подих перевівши на хвилину,
Шепочеш чи кричиш: "Допоможіть..."
І знову біль шматує тіло й душу.
Десь голос здалеку струною забринить:
"Я в тебе вірю, впораєшся, друже!
Випробування це, бо час настав,
Втручатись - рівновагу тільки зрушу.
Напевно досвід так цього чекав,
Ти мусиш все сама здолати..."
Мушу...
Я мушу впоратись, але бракує сил.
Зриваю нігті в кров, встаю поволі
І знову падаю у марево чорнил...
Але хтось поруч, дякувати долі!
Тримає руку, гоїть гострий біль,
Гаряча кава, дотик, добре слово:
"Ти змерзла? Так, страшенна заметіль,
Допоможу, два кроки ще і знову
Повернеш сили, спокій і тепло.
Як добре, що почули зойк твій тихий.
Вже можна - плач, минуло все, пройшло,
Забудь, що десь тебе спіткало лихо."
Гарячі сльози ллються по щоках,
Та посмішка щаслива розквітає -
Слова то є слова, лише в вустах,
А вчинки до життя нас повертають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887652
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
З ПОЧАТКОМ НОВОГО ТРУДОВОГО РОКУ!
Нині в Теклі на городі –
Чистота, як у комоді:
Щедрий урожай в коморах,
У закрутках, на оборах.
День сьогодні надважливий,
Добре, що немає зливи…
Кажуть, як погода нині –
Будуть гарні дні осінні.
Коли ж дощ густий впаде –
Знать, сльота усіх нас жде.
Перше вересня вістить
Як нам осінь пережить –
Нить з природою прадавня,
Тисяч літ ця мудрість славна.
Зустріч осені та літа –
Веселитися, радіти,
Одягнутися в барвисте,
Наче ягідка у листі.
Гарно б з друзями зустрітись
І найкращим поділитись…
Бурячки сьогодні – в силі,
Бо цілющі та дозрілі!
Текля щиро всіх вітає
З роком но’вим і врожаєм!
Починайте рік з пізнань,
Праць нових – і без вагань!
Успіхів і школярам,
Бо знання – безцінний крам!
Всім здоров’я, гарні статки,
Із небес святих оплатки,
Щоб раділи, жили в мирі,
Мали по труду і вірі!
З трудовим новим вас роком!
Хай ведеться всім нівроку!
1 вересня 2020
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887631
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 02.09.2020
Ми з тобою підемо в осінь:
Ти і я в цю чарівну пору,
Там кохання на крилах носять
Журавлі десь за видноколи.
Подаруєш мені ніби квіти
Жовте листя мов жар гаряче,
Воно може душу зігріти
Осінь нам всі гріхи пробачить.
Я в калини намисто попрошу,
В неба - в косу блакитну стрічку,
Нашу долю нам напророчить
В парі з осінню тиха річка.
Серед листя загубляться кроки
Зачарує краса як весною,
Бо кохання житиме доти
Поки будемо разом з тобою.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887646
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020
Прошепчи мені рідний:«Кохана»,
Що жадана усе ще твоя,
Бо повітря без тебе не стане
Якщо змінить ріку течія.
Помани знову душу сягнути
У безмежні тенета небес
І ще раз з головою пірнути
В загадковий цей світ, без адрес.
Нехай промені в віях застрягнуть,
Залоскоче нас сонячний цвіт
І метелики в серці не згаснуть,
Як здіймаються крила в політ.
Як почуємо зоряну пісню,
Захмеліють від щастя слова
І годинник у північ зависне –
Бо в коханні ж бувають дива.
Задурманить обох матіола,
Закружляє у вальсі весь світ.
Чи буває чарівніше слово,
Як «кохаю» у розквіті літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Якісь ви хвилі неспокійні,
якісь ви дивні, наче злі.
Об скелі б'ються ваші тіні —
ламають крила у пітьмі.
Чого ти вітер сієш смуту,
гойдаєш морем з краю в край?
Забудь навіки про спокуту,
за те, що баламутиш рай.
Там де любов — немає злості,
там навіть сонце не пече,
там ніч як день — приходить в гості,
там час в провалля не тече.
Живе там спокій безтурботно,
у тій блакитній глибині.
Там людям зовсім, не спекотно,
як тут у нас на мілині.
Нема на що огиді спертись —
здійняти в небо хвилі вал,
нема кому там в душу вдертись,
та розігнати гніву шквал.
На дні, на дні лежить кохання,
не в тій бурхливій марноті,
у водах повного мовчання,
у тій бездонній чистоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887390
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
А завтра Осінь, знову Осінь...
В житті, стосунках та календарі,
Але душа тепла й кохання просить,
Хоч в паспорті літа давно не ті...
Не варто справді Осені боятись,
Якщо і паморозь осіла на вісках.
Хто старості не ладен піддаватись,
Той множить цифри не лише в літах.
Не кожному дано зустріти Осінь
Хтось вік свій добровільно вкоротив,
А інший і бабусі більший просить -
Бо недостатньо у обіймах ще пожив...
Хтось тягарем життєвим надірвався,
Не хоче батьку гідну старість захистить,
Мабуть, і мамину забув давно могилу
Й лише для себе прагне далі жить...
Для когось Осінь, означає старість,
Вона ж, на жаль, дарована не всім...
Щоб заслужити в Бога таку милість,
Слід дорожити нам життям своїм.
А завтра Осінь, знову Осінь...
Благословенно ми її приймім.
У цім житті ми тільки гості -
Тому гнівити Осінь не спішім...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887396
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Як тільки стану на поріг:
Дороги стеляться до ніг,
Їх безліч є і так багато,
Люблю я ними мандрувати.
І кожна з них кудись веде,
Туди, де мрія мене жде,
Між мріями я кожен день,
Шукаючи нових натхнень.
Далекі чи близькі вони:
У літо, в осінь, до весни,
В зимову стежку теж ступаю,
Щаслива стану - добре знаю.
Переді мною цілий світ,
Господь послав не мало літ,
Я не сумую, що літа,
Радію, що дає Бог шлях.
Волосся вкрила сивина.
А мене манить далина,
Серед подвір"я навіть стану,
Здається, що від щастя п"яна,
Мандрую в лісі, і в полях,
В уяві плаваю в морях,
Буваю в горах і пустелях,
Над морем чайкою на скелях,
Я мандрівницю маю душу,
Я бачу все - моря і сушу,
І Колізей і древній Рим,
Неаполь і Єрусалим,
Але найбільше як не дивно:
Свою люблю я -Україну.
Ось знову ранок, я - спішу,
Я вам про все це напишу.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887368
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
Охопила й сучасна без тями імла,
Посягає на воленьку-волю.
Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
Стогін чути від рук недбайливих.
Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
Кров гаряча тече, ніби злива.
А байдужість, байдужість точе іржею.
До прозріння тягнися, до світла.
Захищай! Дорожи, народе, землею -
Це душа українська довічна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887371
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Не збиті ще серпневі роси
Спиває сонячне проміння,
Павук мережить павутиння,
Вже заплітає осінь косу.
Вклонилось небо до землі,
А обрій хмар кладе покоси,
І золотом дорогу мостить,
І пахнуть вересом ці дні.
Смакує з пригорщі ожина
На неї ніби впав туман,
Кремезний дуб як отаман,
Все пригортає горобину.
Всміхнувшись ніжно нам усім,
Пішло стежиною десь літо,
В руці тримало пізні квіти,
Лиш сердився на нього грім.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887133
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Думками в небеса я полечу, жонглює настрій сірими м’ячами, запалювати любить хтось свічу, хтось ліхтарі запалює ночами! Ще вище підіймаються думки, слова пусті бувають і пророчі, запалювати вміє хтось зірки, хтось щастям вміє запалити очі! Зірки, ліхтар, свічки і місяць зник, на серці спокій, на душі надії, хай буде поруч з кожним чарівник, що вогонь щастя розпалити вміє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886973
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Розчинюсь у ранковім тумані,
Заховаю там внутрішнє я.
Єство має незвідані грані,
В кулачок в нім зібгалась душа.
Серце б’ється у такт беззупинно,
В грудях щемом нестерпно пече.
Почуваюсь в тумані дитинно,
Мимовільно шукаю плече.
Ту рушійну підтримку в майбутнє,
Що, як сонце, ясніє вгорі.
Що завжди є в кінцевому сутнє,
А без нього ми так - митарі.
Правда, - в борг не дається кохання
І любов не приходить сама.
Правда й те, то - надія остання
І Господь її дав недарма.
25.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886967
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Відпливають тихо літні дні,
У далекий, невідомий край.
Стало чомусь сумно так мені.
Ми тебе чекатимем, ти знай.
Не сумуй, душе моя вразлива,
Осінь хіба можна відмінить?
У природі теж вона важлива,
Знаємо, та все ж душа болить
Як птахів почуєш клекіт в полі,
Не пускай гірку свою сльозу,
Тим вони щасливі, що на волі,
Все життя у них тепер в льоту.
Будуть ще осінні дні погожі,
Ти зумій оце лиш зрозуміть.
Хай вони на літні все ж не схожі,
Можуть місце в серці заслужить.
У куточку серця знайдем місце,
Подаруй ще крапельку тепла.
Все хороше, що у неї, вмістим,
Тільки б вона радість принесла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886950
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Життя минає тихо й непомітно –
За літом літо, нова ніч з’їдає день…
Вже стільки радості та горя пережито,
Та досі безліч не доспівано пісень…
Світанок перекреслить день вчорашній,
Дощ змиє те, чого насправді й не було,
Спішиш у планах мріючи, як завжди,
Про те, чого тобі з Небес і не дано…
У кожного в житті своя стежина,
Для чогось роль твоя прописана така,
Прийшовши на цю землю, як людина
Не можеш долю взяти й у ставка…
Не маєш права морем хвилюватись,
Шуміти листям, як зелений гай –
Повинен Божій Волі піддаватись,
Тому чужого на цім світі не шукай…
Тобі не бути вічним ехом в горах,
Не пригощатись квітами й пилком,
Бджолою над полями не літати,
Та не кружляти і метеликів танком…
В глибинах щастя не твоє, напевно,
Та й в небі не літатимеш орлом,
Лише молитва й труд щоденний
Життєвий вкажуть путь і перелом…
Тому шукай себе завжди і всюди
Підказку завжди мають Небеса
Бо на шляху не завжди, будуть люди,
Які покажуть де твій сенс життя…
Життя минає тихо й непомітно –
Спішить кудись життєвий календар
То ж встигни скористатися ним хитро,
Й не розгубити свій Господній Дар…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886898
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко
Берег душі
Той берег – захисток душі,
Він ластиться, як ніжна хвиля
І часом з далей тихо квилить...
Тож забувати не спішіть...
То є вітрило для душі –
Воно тримає навіть в бурі
І посміхнешся, хоч і хмурий.
Тож забувати не спішіть...
Там крила виросли душі,
Спізнали, що любов є, ласка –
Дитинства незабутня казка.
Тож забувати не спішіть...
Кореневище там душі
І отчий оберег порогу –
Обернешся, йдучи в дорогу...
Тож забувати не спішіть...
25.08.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886904
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IFnTCh1nG0Y[/youtube]
[i](Конферанс до художніх номерів)[/i]
Час іде, роки минають,
І похмурі і ясні,
Гнідинчани ж, пам’ятають
Давні батьківські пісні…
***
Пісні веселі і сумні,
Стрічками «Мрія» заплітає,
Отож, послухайте ще раз,
Як гарно наш ансамбль співає.
***
Мелодії у вись летять,
А ноги хочуть танцювати,
А ви, послухайте хоч мить,
Як вміють гнідинчани грати.
***
Народ вкраїнський в нас такий,
Що не зітхає, не сумує,
І що б в житті там не було
Завжди співає і танцює.
21.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886802
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Ой у полі, у широкім, жито-жито,
колоситься, веселиться, щоби жити.
Стали, стали чорні круки тут кружляти,
жито в полі захотіли поклювати.
Гляньте, їдуть козаченьки битим шляхом.
Кожен з батьком, а чи з сином, а чи з братом.
Не пускають чорних круків, не пускають,
Україну, рідну неньку, захищають.
Захищають Україну соколята,
бо у кожного із них тут рідна хата.
Гей ви, хлопці-українці, ви – соколи,
на своїй землі нам жити в щасті-долі.
Ой у полі, у широкім, жито-жито.
Колоситься, веселиться, щоби жити.
Ой нема чого Україні та й журити,
Вміють край свій козаченьки боронити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886808
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Одягну сорочку … а вона барвиста.
Ґронечко калини тут є поміж листя.
Нитка золотиста ніби сонце сяє,
вітер в хлібнім полі колосками грає.
Ниточка блакитна, як те небо синє,
мов весела річка, що далеко плине.
На моїй сорочці є барвисті квіти,
щоб думки крилаті, щоб життю радіти.
Одягну сорочку я свою святкову,
бо люблю свій край я, свою рідну мову.
Бо люблю свій край я і свою родину,
свою рідну землю, свою Україну.
Одягну сорочку... хай радіють люди,
усмішки веселі квітнуть хай повсюди.
Бо моя сорочка… ой яка ж барвиста!
Вплетена любов тут між квіток та листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886799
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Розквітнув соняшником прапор в полі,
Схопився жовтий за небесну синь.
Немає кращої для мене долі,
Як народитись на твоїй землі,Волинь.
Немає ліпшої землі, як Україна!
Бо де ще так співають солов’ї?
Мабуть, тому і мова солов’їна,
І солов’їні є у нас гаї.
А ще калина, як краплини крові,
На землю струшує, щоб кожен пам’ятав,
За Україну ми життя віддать готові,
І імена всіх тих, хто вже віддав.
І довгоногі бузьки чи лелеки,
Що поселилися у маминім садку,
Стрункі карпатські сосни і смереки,
І узбережжя кримського піску.
А рушники!!! Як українські долі!!!
Підносячи гостинно хліб та сіль,
Ми все віддати можемо, крім волі,
Але шануємо традиції весіль.
І кожен з нас – частинка України –
Свята земля зродила міць сердець.
Тому й палають кетяги калини,
Бо українець означа борець.
Тож станьмо разом – поруч плече брата-
У думці кожного – бажання помогти.
І перша в кожного, а не остання хата,
Бо хто, коли не я? Бо хто, якщо не ти?
Бо хто, якщо не ми? Коли, як не сьогодні?
Роститимем дітей, садитимем сади?
Мій брате, подивись, ми на краю безодні –
Знайди свій вірний шлях – бо хто, коли не ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886794
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
А серпень вже перегорта
Календаря деньки останні,
То ж скоро осінь золота
На нашому порозі стане.
Удень ще в сонячну ясну
У теплу купіль ми пірнаєм,
В холодну ввечері росу
Пожухлі трави поринають.
А ранки прохолодні теж
Зимною усмішкою сяють
І літо бабине пряде
Срібну вуаль, а чи серпанок.
Вода у річечці рябить
І хвиля щось собі співає
Та жовте листячко верби,
Немов би човники гойдає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886804
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Україно, красуне пшенична,
У сапфірах-смарагдах, велична
І коса – золота та розкішна…
Чом Ти, Нене, така неутішна?
Плачуть оченьки, плаче серде’нько,
Чим розважити, Ненько рідненька?
Загубила, Ти кажеш, Свободу –
Цю дитину, омріяну зроду,
Заповітний той ключ для народу –
Три десятки, мов камінь у воду…
Породила її, та не бачиш,
Мов не людське воно, а собаче.
Виглядаєш в полях біля Дону,
П’єш водицю із моря, солону.
Землю мітиш горбами сирими,
Тануть шати розкішні незримо.
Віддаєш найдорожче, що маєш, –
Доню рідну, Свободу, шукаєш…
І ятриться землиця, мов з маків,
У колючій стернині від злаків.
І Ти далі у ранах, до крові –
В зашморг пхають сини нездорові.
Чи прокляття чиєсь віковічне,
Щоб понищити непересічне,
Щоб кукіль – замість збіжжя у полі,
Щоб Тебе, Ненько, мати в неволі…
Ненько рідна, страждальна, кохана,
Доля наша не раз уже прана
Небом синім, Зорею, Світилом –
Тільки Бог зцілить душу і тіло,
Огорне Омофором Пречиста
І настане доба та, врочиста,
І повернеться доня Свобода,
Мир і радість для твого народу.
Україно моя дивовижна,
І краса, і душа в тебе ніжна,
І довірлива Ти, як дитина,
Що шанує найбільше родину.
І не личить Тобі більш страждати –
Як я мрію до чистої хати,
Де Дух правди у душах зростає,
Миром сонячний ранок вітає,
Мова рідна – устами любові
Та молитва в Господньому Слові!
Україно, душею безмежна,
Двадцять дев’ять, як Ти – Незалежна!
24 серпня 2020
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886832
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Будьте щасливі, прошу вас, - сьогодні, завтра, тут і всюди, живіть в любові, без образ, будьте щасливі добрі люди! Несіть прекрасне в білий світ, і незалежно від погоди, та скільки виповнилось літ, культура не виходить з моди! Не звинувачуйте усіх, в причинах бід гірких і болю, свій хрест у кожного і гріх, бажаю всім щасливу долю! Життя біжить, спливає час, дні неповторні та бентежні, будьте щасливі, прошу вас, миролюбиві й незалежні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886786
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
А я живу - сміюсь, надіюсь, плачу
Чекаю від життя завжди дарунків,
Надіюсь, що світанок знов побачу
Від сонячних сміюся поцілунків.
Я плачу, що нелегка в когось доля
Проте як добре жити і любити,
Почути жайворонка високо над полем
І дощ у руки сонячний ловити.
Як добре просто вранці серед літа
Нарвати стиглих мов рубін вишень,
Упавши в трави квітами повитих
Почути пісню, що співає день.
А вечором спостерігати сонце,
Що хоче мов скупатися в ріці,
І бачити як в хатньому віконці
Палає в шибці жар від промінців.
І я живу - ловлю ці миті щастя
Що Господом даровані мені,
Ловіть і ви, я вірю вам це вдасться
Життя казкові, неповторні, дні.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886784
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Задумуюсь, ми спішимо, куди?
Чому тягнемо вперто соломину
І погляд на одні і ті ж сліди,
Протоптані роками без зупину.
Як рОботи закладених програм:
Обід, вже вечір, сон і знову ранок.
Ми забуваємо, що лИше нам, лиш нам
Дав Бог розмалювати цей світанок.
Ми – радість і обійми теплих рук,
Веселка у барвистому просторі,
Перлини-рОси трав’янистих лук,
Любов і Усмішка у неосяжнім морі.
Ми – сонце в золотистій далині,
Що променями радо всіх голубить,
Ми - вітер у ранковій тишині,
Що ніжним поцілунком рідних будить.
Безмежжя висоти і глибини,
Зіркові ліхтарі у небокраї.
Ми – вільні птахи й простір нас манить
Та приземливши крила, не літаєм.
Лише за крок невороття й біди
Ми наче свитку вивертаєм душу…
Тоді скажіть: « Ми спішимо, куди?
Із безкінечним: хочу, треба, мушу… »
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886795
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Усе в усьому. Осягни глибини
Води дзюрчання, пахощі степів.
Очі замруж, і час безслідно зникне.
Листає всесвіт сторінки віків.
Коли змаліє власна особистість,
Всі предки, що замішували кров
В тобі повстануть. Кожен з своїм хистом.
Їх стільки, що не визначиш основ.
Початку й не шукай. Те все даремне:
Не знайдеш в океані річки слід.
Виходить, кожен з нас Адам і Єва,
І зробить, або ні майбутній світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886677
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
Посиджу тихо над водою
Й думки повідпускаю
Все оживає від дощу
Веселка в небі грає
Стрикочуть дзвінко стрикачі
І соловей співає,
А місяць тихо у ночі
Між зірочок гуляє
Життя і мить...
І кожен на сім світі правду має,
Куди біжить, чого біжить?
То певне ні один не знає...
-Куди ви хмари летите?
Не чують, тихо пропливають
Пливуть собі як кораблі
Й водою землю поливають.
Сиджу собі біля води,
А верби коси розпускають
Плескає риба по воді
Роса, як діаманти сяє....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886671
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
На околиці літа світає.
Прохолода. Туман по ріці.
Бог серпневий на трави зітхає,
Випускаючи дня промінці
Я зайду аж по душу у тишу
(звіробоями пахне роса)
А вгорі нову музику пишуть,
Для землі молодіі небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886674
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2020
Немає часу для життя,
Чи просто : часу жити!
Ідуть хвилини в небуття,
Та їх не зупинити.
Немає часу для обійм,
Для теплих слів зізнання,
Для здійснення маленьких мрій,
Немов межа є крайня.
Немає часу для близьких,
Ми завжди у погоні,
Для співу пташечок дзвінкіх,
Ми загнані, мов коні.
Поглянь, навколо - там краса,
І так близенько гори,
Немов з граніту є стіна,
Марніємо в оковах.
Бринить на віях вже сльоза,
Знов пустка тут чекає,
Це наша злітна полоса,
А час для нас? Немає....
Проходить день, за ним йде ніч,
Глянь, зорі все палають,
Дарую, чуєш, дивну річ,
Мій час тебе збагатить.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886470
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 21.08.2020
Дзвенить серпня музика прощальна
ВІРШ НАДИХНУВ НЕОНІЛИ ГУМЕНЮК І ОЛЕГА ТРЕБУХІВСЬКОГО СЕРПНЯ МУЗИКА ПРОЩАЛЬНА
Дзвенить серпня музика прощальна
Виграє явір на сонячній струні
Відлунює мелодія про кохання
Торкається мінорна нота душі
Прощай літо літечко золоте!
мій казковий світе мій милий раю!
Ще зігрій сонечком тепла мене
Хай намилуюсь я у ріднім краю.
Медовий спас стоїть на порозі
Пригощає в садочку всяким добром
Їдуть козаки на Чумацькім возі
Передають вітання за селом
Я замріяна стою зорю у небо
Ловлю за пазуху чудову мить
Пишу листа мій друже для тебе
Слухаю як над рікою вода біжить
Лину птахою до тебе думками
У молоде літо трави запашні
За тобою біжу босими ногами
Виливаю почуття у свої вірші
Ніби вчора усміхалось нам літо
Від щастя бились серця в унісон
Ти дарував лілії білі квіти
Все пролетіло як казковий сон
Загубилась, у літі між житами
Серпень розсипає зоряні дощі.
Захмарене небо плаче сльозами
Виглядаю, тебе милий на зорі.
Дзвенить,серпня музика прощальна
Відлітають,у далечінь журавлі.
Сяє ,у вікно зірка до світання
І про тебе нагадує мені у сні.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886186
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 17.08.2020
Край берега, внизу долини,
Де багряніє кущ калини,
Вже літом скошені жита,
Крилом там простір ріже птах.
Синіють ягоди ожини,
Солодким спогадом єдиним,
В долонях ти мені підносиш,
Ожина кличе в гості осінь.
З тобою вдвох її збирали,
Вона з коханням смакувала,
І білим цвітом все цвіла,
Шукала в осені тепла.
Так часто сниться поле й луг,
Калина, верболіз навкруг,
Нам не забути смак ожини,
Та в юність нашу цю стежину.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885955
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020
ШАНОВНІ ДРУЗІ, УЧАСНИКИ КОНКУРСУ
віршів-тавтограм і не тільки вони. Ми познайомилися на сторінках групи "Українська поезія", організували поетичний конкурс. Кожний з поетів промовляє до Світу словами своїх віршів, кожний хоче бути почутий людьми, кожному болить однаково. Кажуть, вустами геніальних поетів промовляє сам Бог. Серед нас - і початківці, і майстри слова. Дякую вам усім, друзі.
Ми говоримо до світу мовою своїх батьків, і ця мова робить нас людьми, дає можливість розповісти поколінням про те, чим живемо ми, люди третього тисячоліття. Тож почуймо кожного, відчуймо поряд живі душі інших людей. Ця моя поезія - присвята кожному з вас. Поважаю вас і люблю. Цінуймо рідне слово.
Результати конкурсу будуть оголошені завтра, 7 серпня.
Попід склепінням зоряного Всесвіту
Живу, пишу із острова надій;
Минаю я, лечу з стрімкими веснами,
А поки тут, почуйте голос мій.
Бо я жива, мала зернина вічності,
Бреду в пустелі швидкоплинних днів,
Бунтує світ у хаосі й магічності,
А я - в полоні неповторних Слів.
Впаду чолом на ці скрижалі зорані
Єдиної, коханої землі,
Високих слів багато наговорено,
Та я – у ній, вона живе – в мені.
Що тут насію, між земними барвами?
Життя стікає швидкоплинна мить…
Та сходить дух мій сонячними мальвами
І піснею вкраїнською гучить.
Усі пройдем під голубими сферами,
Пізнавши сум і щастя, а по тІм –
Брестимем знов небесними озерами,
Щоб засівати квіти рідних слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885153
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Зігрій моє серце промінням кохання,
Тобі подарую я ніжність свою,
Твій погляд думками щомиті ловлю,
З тобою забуду про всі хвилювання.
Я хочу повірити в щирість твою,
Слова – це пусте, хочу серцем почути,
Кохання твоє хочу серцем відчути,
І спокій в обіймах твоїх віднайду.
Коханням твоїм хочу, рідний, зігрітись.
Чекаю, мій любий, на ніжність твою.
Тобі подарую я вірність свою,
Якби нам нарешті вдалося зустрітись!
А мрія вже близько, вже поруч, ось-ось.
Я відчула всім серцем ніжний дотик кохання,
Я з тобою забуду про біль, про страждання,
Моє серце нарешті твоє віднайшло.
травень, 2018
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885114
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Моє багатство в рідних людях,
У хлібі з сіллю на столі,
В моїх близьких і вірних друзях,
У сонці ясному в горі.
Моє багатство в ріднім слові,
Яким наповнені вірші,
Моє багатство в рідній мові,
Що б'ється птахою в душі.
Моє багатство в моїх мріях,
В ранкових посмішках і снах,
У вірі в Бога і надіях,
В молитві тихій на вустах.
Моє багатство в океанах,
У бистрих ріках і морях,
В бузку, ромашках і тюльпанах,
І у вечірніх ліхтарях.
У почуттях, добрі і мирі,
У теплих спогадах моїх,
Моє багатство навіть звірі,
Дитячий плач і щирий сміх.
Моє багатство в житнім полі,
В квітучих вишнях і бджолі,
Моє багатство у любові,
В моїй любові до Землі!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884548
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
РОДИНА
Коли пора вечірня за вікном,
А за столом збирається родина,
Зігріта дому рідного теплом,
Живе і жити буде Україна.
Коли проміння вранішнє блищить
На ніжній щічці сонної дитини,
І хочеться спинити щастя мить,
Живе і жити буде Україна.
Коли насіє квітів край садка,
Матуся посміхаючись до сина,
І татова підтримає рука,
Живе і жити буде Україна.
Коли дідусь онукам розповість
Про козаків неписані билини,
А в юних душах проросте та вість,
Живе і жити буде Україна.
(С) Надія Семена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884491
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 31.07.2020
О Мати Божа, захисти!
Наш Всесвіт, нашу Землю рідну
Лиху жорстокість зупини,
Щоб долю заслужити плідну.
Благаю захисту для нас –
Для всього світу й України,
Ти ж можеш зупинити й час,
Щоб не скотились до руїни.
О Мати Божа, захисти,
Благословивши нас щоденно,
У Свій Покров всіх огорни,
Щоб дожили життя смиренно…
Дай сил, терпіння і чеснот
Дожити вік свій справді гідно,
Не досягла значних висот,
Хоч старість хай мине спокійно…
О Мати Божа, захисти!
Мою Ти вислухай молитву,
У Сина свого ласки попроси,
Звершить мою життєву битву…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884468
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
О Мати Божа, захисти!
Наш Всесвіт, нашу Землю рідну
Лиху жорстокість зупини,
Щоб долю заслужити плідну.
Благаю захисту для нас –
Для всього світу й України,
Ти ж можеш зупинити й час,
Щоб не скотились до руїни.
О Мати Божа, захисти,
Благословивши нас щоденно,
У Свій Покров всіх огорни,
Щоб дожили життя смиренно…
Дай сил, терпіння і чеснот
Дожити вік свій справді гідно,
Не досягла значних висот,
Хоч старість хай мине спокійно…
О Мати Божа, захисти!
Мою Ти вислухай молитву,
У Сина свого ласки попроси,
Звершить мою життєву битву…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884468
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2020
Чи доля у наших руках чи долі немає?
Що насправді нас вірного курсу тримає?
Хто обирає нам напрям і правильний шлях?
Ми самі - капітани на власних стремлінь кораблях?
Де той яскравий маяк, щоб не збитися з курсу?
Де віднайти копальню снаги і ресурсу?
Як не зійти з дистанції на пів дорозі?
Сила - у слабкості? Слабкість - у марній тривозі!
Радість натхнення – мов музика радіостанцій,
Щастя - оплата згідно небесних квитанцій,
Шанс – це можливість підставити вчасно долоні,
Час – пасажир, що терпляче стоїть на пероні…
Мабуть втомився, чекає свій потяг в надії
Встигнути вчасно дістатись далекої мрії,
Бісер миттєвостей вправно нанизує вітер,
Доля - це вибір потрібних чисел і літер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884396
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Вийди милий до потічку,
Я тебе чекаю.
Намочила ноги в річці,
А тебе немає.
Серце б'ється, душа мліє,
Вслухаюсь у звуки.
Щож мене скажи зігріє,
Як не твої руки.
Попрошу стрімкого вітру,
Хай не дме у очі.
Хай співає пісень світу,
Листячком тріпоче.
А кохання зігрівати
Буде нас з тобою.
Як ти будеш цілувати,
Мене під вербою.
Засвітили в небі зорі,
Де ж ти мій миленький.
Холодно уже на дво́рі,
Легеню рідненький.
Вийди милий до потічку,
Лине пісня плаєм.
Ступим разом в одну річку,
Скажем, як кохаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884420
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Я йду життям - воно мене все кличе,
Буває, що блукаю між доріг,
Їх у житті пройти потрібно більше,
Обрати, щоб свою серед усіх.
Я йду - буває навіть без дороги,
А інколи крокую навмання,
Я впевнена, що всі вони від Бога,
Але одна з них, точно є - моя.
За спиною я чую пересуди,
З чиєюсь перетнулися шляхи,
Йшли поруч вороги, і справжні люди,
Були й такі, що не дадуть руки.
Якщо в житті мені і пощастило
То знаю, що на добрих лиш людей,
Коли в дорозі падала безсило,
Давав хтось руку, чи то серце із грудей...
Я йду своїм життям - воно для мене
Безмежне - все в дорогах навкруги,
А світло то червоне, то зелене
Вже видно доля і все з Божої руки.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884199
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Скажи пожалуйста, что Ты еще придешь,
Как теплый, летний нежный, синий вечер.
Тропинку к сердцу моему найдешь.
Желанную подаришь Ты мне встречу.
Скажи, пожалуйста, зачем терять закат?,
Ведь мы рассвет с Тобою пропустили.
Скажи и повтори еще стократ,
С Тобой ведь ничего мы не забыли.
…Тех слов, что звонкою рекой текли,
Тех встреч, которых с нетерпенье ждали.
Зачем молчаньем счастье нарекли?
Зачем разлуке место в жизни дали?
Скажи, пожалуйста, что Ты еще придешь,
И я могу еще Тебя дождаться.
Что серость туч руками разведешь,
Придешь, чтобы уже не расставаться.
27.07.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884191
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
У кожного в цім світі власний світ,
у кожного із вікон своє сонце...
Комусь важливо бачити політ,
комусь летіти... Інші, незнайомці,
у своїм світі вічне щось несуть
і мабуть їм від того таки сила...
Бач, маю думку, виростають крила,
коли твій світ знайде у чомусь суть.
Хтось має світ молитви й сповідань,
у іншого прокляття і зневіра,
і він не знає тому всьому міри,
і кожен ворог... Хтось шукає грань
серед зірок і чисел, все рахує.
Бо світ такий - чатує свою лань...
І скільки ще світів таких існує?
Хтось світ наповнив квітами. Вони
дарують втіху, і краса довкола
зімкнулась тихо в неосяжне коло
та не бентежить подих від зими.
Одним важливий спокій за столом,
а інших тішить вкотре оковита
і байдуже, що зовсім драна свита,
що діти не огорнуті теплом.
Чийсь світ німий... Незримий серед фарб
та дух у нім змагається за право...
Він надихає! Та хіба ж цікаво,
комусь буденне, мати такий скарб.
Цей дивний світ у кожному вікні...
За безліччю дверей нові актори.
Світи чиїсь немислимі мені,
Комусь мої негадані простори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883715
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
[i][b]Липневий ранку, музо цвіркуна, -
Заголубів цикорієм на схилі,-
Ти в'яжеш тонко корпуси човна
Чаруючими блискітками хвилі.
І я в тобі! Я дихаю! Живу!
Фіксую дня красиву панораму
І нескінченну ниву золоту,
І зведену веселки в небІ браму.
І поле, і жита... жита... жита...
Усе від чого радуюсь і млію
Залишу я закладкою в думках,
А в старості сторінку ще відкрию. [/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883717
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Відсутня легкість у людині.
І в кожного своя біда.
Кому борги сутулять спину,
Другому – ревнощі, нужда.
Четвертий – заїдав образу,
І геть припух із всіх боків.
Слабинку в кожному, на разі
Зміг відшукати власний звір.
Хоч та проблема, й не проблема,
А нахиляє до землі.
Уперся й тягнеш віз даремно,
Під гору, в дощ і по ріллі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883502
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Чи можна виміряти ту любов,
Що зоветься материнською?
Якою мірою і за яких умов,
Цей промінь сяє над колискою!?
Промінь, що має точку відліку,
Проте кінця у нім нема.
Це формула, що виведена зі сповитку,
І вирішення їй ніхто не зна.
Чи є в любові тій межа?
А, можливо, вона є безмежною?
Така безмірна та безмежна,
Як неозорий край.
Прозора, чиста та бентежна,
Як той струмочок через гай.
Струмочок-промінь, що біжить,
Ніколи не висихаючи.
Струмочок-пломінь - пломенить,
Ніколи не згасаючи.
Ні формулі, ні мірі довжини,
Умові, наслідку, а чи причині,
Ніколи "не дістатися" вершини,
Де майорить яскраво в вишині,
Ота любов, що зветься материнською.
Вона, як АНГЕЛ, що зійшов з небес,
Сліпуче сяйво сяє над колискою.
Божий дар - чудо із усіх чудес.
12.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883505
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2020
Заплетенні стежки корінням,
Мохами вкрились на горі.
Роса виблискує промінням —
Янтар іскриться на зорі.
За плечі обіймає вітер.
Вдихаю ранішній нектар,
Пливуть рядки душевних літер ...
Сп'янів ковтком карпатських чар.
Проснулись гори, наче спали.
Орли зависли в небесах...
Смереки шпилями повстали,
Малюють тінню на шляхах...
Внизу виблискують озера,
Це очі матінки Землі,
В шатрах прозорих атмосфери —
Малюють синім на золі.
Гуцульська слава, ще не вмерла,
Вогонь надією горить!
Обвита хмарами Говерла,
Карпатським духом нас п'янить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883504
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Планета на нас обиделась...
А она хрупкая и нежная,
как женщина.
Мы её унизили,
обпахабили, как нелюди...
А теперь трепещим, яко голуби,
просим у Бога помощи...
Всё, что вокруг нас - игра,
не шутите, только с Богом.
Он с нами настолько рядом,
что в это даже трудно поверить,
Он Отец и знает каждого из нас
рождение и конец...
Эти секунды, минуты, часы -
есть наши прожитые дни.
Наше время каждому
отмеряно,
имейте силу покоя...
Тештесть своей семьей,
но готовьтесь к одиночеству,
сами в этот Мир приходим,
сами с него уйдём,
ничего с собою не возьмём...
В детстве главная для нас - мать,
в юности - любимая,
В старости думаем только о своих детях,
к сожалению, забываем о себе...
Я познаю свою печаль,
принимаю её, чтобы она стала Светлою
и я не стыдилась сама себя.
Цените каждый миг нашего Земного Бытия!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883498
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Я думкою до тебе завітаю
І прожену із твого серця сум,
Я так від тебе погляду чекаю
В душі бринить мелодія без струн.
Я стану сонцем, щоб тебе збудити
Чи вітром пригорнуся до щоки,
Вночі зорею буду приходИти
Тебе зігрію дотиком руки.
І кожен день буде тоді щасливим
І кроки спинить невблаганий час,
Ти не дивись, що скроні наші сиві
Життя весною розцвіте ще раз.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883460
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Чи то на мене так впливає літо,
Моїй душу все ж хочеться тепла,
Ще гріє серце різнобарв'я квітів
І тихий дощ, що горнеться до скла.
Дивлюся в двір - сумує чомусь вишня
І плаче жовтим листям у кутку,
'Одягнена як модниця колишня
Цвіте гортензія в сусіднім квітнику.
І підібгавши поли по калюжах
Іде десь літо прогулятись вдаль,
А вслід за ним із поглядом байдужим
Проходить липень - ось така печаль...
Вже пахне хліб нового урожаю,
В цих клопотах жнивує все село,
Я, може, часто в душу заглядаю...
Хвилююся, щоб повз щось не пройшло...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883459
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Нам зустріч замінили СМС
А звук дзвінка цей погляд - очі в очі,
Твої обійми відчувати хочу
І дотик рук із пальцями навхрест.
Щоб кожен з нас душею знов воскрес
Чув подих губ, цілунків ніжний дотик,
Та шию обвиває лише дротик
В навушниках тепер весь інтерес.
Кожен окремо, все тепер - онлайн,
А почуття відходять десь подалі,
І вже чужі очам безмежні далі,
А серце хоче романтичних тайн.
Ми - десь тут поряд, вимкни телефон:
Лише на мить нехай торкнуться очі,
Вже доля зустріч нам обом пророчить
Бо ще кохання не відмінений закон.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883290
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Для тебе в Бога випрошу я все:
Добра, здоров"я, щастя і кохання,
Хай новий день тобі це принесе
Ти кожен з них живи наче востаннє.
Може, для мене місце віднайдеш
У кожнім дні буде моя присутність,
Тоді в життя вже буде інша сутність
Якщо мене шукатимеш й знайдеш.
І рясний дощ веселка обійме,
А ми під ним стоятимем як в храмі,
Ти вір, що знайдеш і шукай мене,
Про це благаю спраглими устами.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883288
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Листки календаря перегортаю,
Вже половини літечка нема.
Над полем жайвір весело співає
І кличе хліборобів на жнива.
Зерно добірне у тугім колоссі,
Жита достигли вже і пшениці,
Позолотило їх яскраве сонце,
Пославши свої теплі промінці.
В безмежнім хлібнім морі випливають
Рядами степовії кораблі
Та щедрий-щедрий урожай збирають,
Що згодом короваєм на столі
На вишиванім рушнику крилатім
В калиново-барвінковім вінку
Вже красуватиметься та й у кожній хаті -
Символ достатку на довгім віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883224
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Житиму, як Богові завгодно.
Намагалася гребти по-життю сама -
наївна простота.
А якщо, зібрати витрачені результати разом,
то виявиться, що човен
стояв на місці.
Хоч і молилася, і сліз пролила лавину.
Ніагарському водоспаду не під силу,
даремно тільки витрачала силу,
а скринька відкривалася просто -
не вистачало мені духовного зростання.
Ось, куди треба витрачати сили,
моральні і фізичні.
Слава Богу, що спохопилася
не надто пізно, з Душею на покаяння,
звернув Господь і на мене свою увагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883112
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
НЕ ПРОСПИ ЛІТО
Ясен Місяць прийшов із казки
Немов принц у зоряну ніч.
Розсипає, зорі на щастя
Запалює землі тисяч свіч.
Місяць,як сонях у полі
Дивиться у безкрає небо.
Пливе човник у просторі
Сяють,зорі ліхтарі для тебе.
Не проспи,літо схід сонця
Коли день,ромашкою розквітає.
Півень голосить на осонні
Від сну,сонний ранок піднімає.
О яка неповторна краса!
Хочеться,з Богом говорить
Червона ружа розцвіла
Запашила ,блаженну мить.
Ти,піднімись вранці від сну
Коли Господь щастя роздає.
Шукай долю як квітка росу
Щоб не журилось серце твоє.
М Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883145
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Мабуть, що літо скоро відлетить
В моїм саду кульбабка посивіла.
Хоч небо ще вихлюпує блакить
І квіти біля тину розімліли.
Але якась невидима печаль,
Літає павутинням кругом хати.
Збираються уже в далеку даль -
Лелеки вчать лелеченят літати.
Хоча...ще стільки часу - де той Спас?
Гойдають ниви золоте колосся!
...Вбираю сонце в душу - про запас,
Щоб зігрівало серце цілу осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883147
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Стихає форте літньої грози,
Звучить піано райдужна сюїта.
Гойднулися небесні терези
І зупинились в середині літа.
І саме тут в зелених залах трав,
На вернісажі розмаїття квітів.
Симфонія на струнах всіх октав,
Звучить осанна на вершині літа!
Одна маленька невловима мить -
Апофеоз величності природи!
...А потім далі літо полетить,
Вплітаючи мінор в свої акорди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882884
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Багато місць, оспіваних у слові,
Світ перед ними голову схиля.
Та я тобі вклоняюсь, древній Львове,
Бо ти – моя, воістину, земля!
Тут дух доби витає серед мурів
Старих середньовічних кам’яниць,
Тут стріли пустотливого Амура
Сердець палких торкнулись не одних.
Шляхетний Львове, гордий, величавий,
Свята колиско мудрих королів!
На п’єдесталі і краси, і слави
Ти, як завжди, на верхньому щаблі!
2014 р., збірка "Шлях додому"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882406
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Нехай сьогоднi дощ шумить,
а вiтер сад хитає,
в життi чудова кожна мить,
ну хто ж цього не знає...
Летять роки, бiжать роки,
та їх не помічаєш.
Життя гортає сторiнки -
ти щось весь час втрачаєш.
Нехай вiдносять журавлi
роки у синiй вирiй,
зiгрiють днi усi мої
кохання та довiра.
Приймати треба без умов,
усi життєвi зливи.
Є в нас одна на двох любов,
все iнше - неважливе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882104
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Усміхнись , літу у цей чудовий час
І віднайди себе поміж тисяч зір.
Не бійся , вітру ,грози і грому глас
Повір,між хмар сяє сонце з синіх гір.
Ти , повір зійде райдуга над тобою
Підковою щастя осяйна і барвиста.
Хмаринки прожене Ангела рукою
Промінь сонця висушить дощ на листі.
Ти, відчуєш життя цю блаженну мить
Захочеш,почути голос спів пташки.
Родились, щоб все пережити і жить
Хоча , висот досягти ой як важко!
Як падає зірка у росяну траву
Ти , загадай крилаті мрії бажання.
У мареві заграв побачиш зорю
Це Вселена передає вітання.
Розцвіте мамина мальва край вікна
І у пахощах віддасть тепло земне .
Літній сад зародить всякого добра
У любові , обійме небо голубе.
Час, швидко біжить над берегом ріки
Ми ,не можемо його зупинити.
Доля веде у дальну путь у стежки
Досягти, мету цей світ прикрасити...
Усміхнись літу у цей чудовий час
Спіши ,жити любити й творити.
Нехай солов'їна мова єднає нас
Дерево життя калину зростити.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882115
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Хто вигадав на квiтцi ворожити
та нiжнi обривати пелюстки?
Проста ромашка також хоче жити
i лiтнiм днем пiд сонечком цвiсти.
У бiлоснiжних вiях жовте око
з високої травички вигляда...
О, мила квiтко, не рости висока,
бо станеться з тобою ця бiда:
обiрвуть пелюстки твої тендiтнi,
а потiм кинуть у дорожнiй пил.
Чому, чому з усiх на свiтi квiтiв
лише тобi бог правду розповiв?..
Насправдi квiтка вiдповiдь не знає,
вона - такий, як ви, на свiтi гiсть.
I на питання "чи мене кохає? " -
хай тiльки власне серце вiдповiсть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881769
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
"Дощить без кінця.
Лише мальви сяють, як ніби
Над ними безхмарний день" .
Басьо
В заростях смарагдової м'яти,
пiд дощем, у висоту з сажень,
зоренiють мальви бiля хати,
прикрашають цей похмурий день.
Дивляться у хмарне сиве небо,
тягнуться в iмлисту височiнь,
лiхтарями свiтятся на стеблах,
наче бачать сонце й неба синь.
Дивишся на цi тендiтнi квiти -
i якась струна в Душi бринить...
Як же їх, барвистих, не любити -
в них дитинства музика звучить.
Картина Олени Клян "" Мальви"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881770
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020
Чи знаєш ти, що сірий вік розлуки
Безслідно для кохання не минає,
Що надаремно пережиті муки
Отрутою зневіри все вбивають?
Чи знаєш ти, що рано, а чи пізно
Отямиться свідомість від дурману
І хоч душа тамує смуток слізно,
Та вибереться врешті із туману.
А ясний світ оновлено засяє,
Весна торкнеться звільненого серця
Яке нового янгола чекає
У кого чисті очі, як озерця;
У кого погляд вабить глибиною;
У кого упередження немає.
Хто в світ приходить сповнений любов’ю
Та інший Всесвіт щастям зігріває.
Чи знаєш ти, бажана й недосяжна,
Захована від погляду у часі
Про те, що сняться рідкісно й неясно
Минулого кохання миті ясні,
Хоч смуток огортає, та не дуже
І за минулим віченьки не плачуть…
Чи знаєш ти, далека і байдужа,
Що впертого мовчання не пробачу!
05.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870125
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 26.06.2020
Мама - слово дорогое,
сокральное, вечное,
запредельное.
Любовь матери тонка,
с первого мига твоего рождения,
до конца её жизненного пути,
она готова тенью
за тобой идти.
Первое кормление,
первая твоя улыбка,
ложится нежным следом
на сердце её и Душу.
Первый твой снежок,
первые шаги запоминаются,
как драгоценные камешки,
в цепочке её любви.
Хочет, чтобы был ты
самый лучший, самый умный,
кровиночка - яркий лучик,
солнышко золотое,
самый-самый дорогой человечек на Земле.
Материнская любовь нежная,
бесконечная, верная и вечная.
Даже, Душой отлетая,
она повсякчас за тобой созерцает
с Небесного Рая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880455
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
[b][i][color="#064f6e"]Змогла напитися природи...
Немов води із джерела.
Торкнулась серцем диво-вроди,
З відтінком справжнього тепла.
Зміцнилась росами світання,
В саду наслухалась пісень.
Ловила промені останні,
Коли спливав за обрій день.
Вдивлялась у вечірнє небо,
Та закохалась в маків цвіт.
Багатства більшого не треба,
Як досконалий Божий світ.
В дощах купала ноги босі,
А краплі чисті, як сльоза...
Мені здається, що і досі
В вухах шумить рясна гроза.
Землі торкалася руками,
Лишився слід на п'ятірні.
Хіба ж забудуться з роками
Ці неповторні, літні дні...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880261
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Заховай мене, літо, у травах,
де вирує строкате життя.
Там, де маки в квітучих загравах,
пшениці половіють й жита.
Заховай у ромашках, волошках...
Хай краса їх торкнеться душі
І мелодія дивна в дзвіночках
буде кликати з неба дощі.
Заховай в пелену конюшини,
хай п’янить моє серце живе.
Аромат божества по краплині
непомітно у тіло спливе.
Заховай в звіробої, суницях…
Мою душу і тіло зціли…
Потону в незабудок очицях,
що блакиті у неба взяли.
Заховай мене, літо, у лузі.
Там, де сонця доволі й краси.
Де в барвистих метеликах муза,
в хороводі кружляють стрижі.
Подаруй мені тишу і спокій.
Дай відчути себе у собі…
Світ думками обняти широкий,
поклонитись зустрічній добі.
Дай мені зрозуміти, відчути:-
Що потрібно?.. Навіщо?... Чому?..
І для чого живу я, збагнути,
Про покликання в світі цьому…
Заховай мене, літо, в ту гаму,
яку жайвір у співі несе…
Хай під купол природнього храму
Вітер роздуми тихо знесе…
18.06.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880107
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 19.06.2020
[b]Я ві́ршем доторкнусь до Вас
Крізь відстані, безжальність часу,
Кохання б’ється в нім щораз,
Повітрям шириться між нас,
Ніщо його не ти́шить і не га́сить.
У душах десь у глибині,
Те сокровенне залоскоче,
Що римами звучить в мені,
Що Вас приводить уві сні,
Що все життя своє забути хочеш.
Забути, видно, не для нас
Кохання так давно розквітле,
У ньому зупинився час –
Я ві́ршем доторкнусь до Вас,
Рядки душі долинуть з теплим вітром.
Мій погляд – ві́ршами співа
І подихом звучить в повітрі,
В поезії - душа жива:
Кохання трепетні слова,
Крізь відстань, час доносить сила вітру…[/b]
(Малюнок - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Повіяло осінніми вітрами,
Не дивлячись на літо за вікном,
З'явилось жовте листя під ногами,
Захляпане дощами і вином.
Чому ж до мене осінь завітала?
Навіщо завітала в літній час?
Можливо, це тому, що я згадала
Тумани на алеях...жовтень...нас.
Той парк, вологу лавку біля клену,
Сплетіння під дощами теплих рук,
І пристрасть ту розбурхану, шалену,
З легкими ароматами розлук.
Той ранок і те щастя непрожите,
Вино з плодів солодких почуттів,
Яке, на жаль, лишилось недопитим,
Десь там, наприкінці осінніх днів.
Що листям пролітають над роками,
Захляпані дощами і вином,
Пронизані осінніми вітрами,
Не дивлячись на літо за вікном...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879559
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
БЕРЕЖИ СВОЇ КОСИ
Бережи свої коси, дівчино.
Бережи свою вроду, гай-гай...
Із подружками під калиною-
Весні пісню свою заспівай.
У майбутнє собі стежину
Серед тисячі вибирай.
Сад родинний, поріг, хатину,
Свій початок -ти не забувай.
Нехай бурі зловіщі кресають,
Нехай безсиль по швах тріщить;
Вони міці такої не мають,
Щоби справжню любов згубить.
Бо сильнішої сили не знайдеш,
Як дасть роду твого джерело:
Де здається кінець, там початок
Розпростає своє крило.
Бережи ще ім'я тобі дане,
Неси гідно крізь громи життя.
Для онуків краса не зів'яне:
Гордо скажуть, що кров в них твоя.
22.11.1988р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879089
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Я ТВОЄ ЦІЛЮЩЕ ДЖЕРЕЛО
Я не рабиня,твоя і не бранка
А цілюще любові джерело.
Є твій друг,а не куртизанка
У польоті,лебединне крило.
За тобою ,піду на край світу...
Перепливу,через океан і моря.
Я твоя -весна,ти моє щедре літо
Ти,місяць у небі ...я твоя зоря.
О ;дозволь,мені бути з тобою!
Запалити зоряні стожари.
Пити,золоте руно любов'ю
І іти ,в золоту осінь у парі.
Я розумію,тебе з півслова
По -очах,по -жесту здаля.
Мені приємна твоя щира розмова
Ти,моя свята любов і моє життя.
Зігрій ,душу подихом любові
І розтопи у моїм серці лід.
Ключ до серця віднайди у слові
Подаруй, рай цей прекрасний світ.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878424
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Мелодія і вірші про любов,
Не дивлячись на посивілі скроні,
До мене ви вертаєтеся знов,
Знаходжусь досі в вашому полоні.
Здавалося б для мене солов"ї,
Вже відспівали пісню солов"їну,
Але ж звучить струна в душі моій,
Вона в мені звучатиме до згину.
Я переміряв тисячі доріг,
Я знаю добре за кохання плату,
В своєму серці назавжди зберіг
Батьківську ласку і батьківську хату.
Тут мамині на стінах рушники,
І давні фото в рамках мов ікони,
І ніжність материнської руки,
Диктує пам"ять нам свої закони.
Мелодія і вірші про любов,
Не дивлячись на посивілі скроні,
До мене ви вертаєтеся знов,
З минулого, мов полохливі коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878383
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
[color="#ff0000"]
[i]
[b]Зболіле серце у коханні, -
немов пекельний стік Життя…
Зневіра в світі сподівання,
жалю, та смутку каяття…
Одне кохання і на віки, -
два береги, - одна ріка.
Порослі спогадами віти,
стрімке, мов музика Життя.
Хто закохався в сьогоденні, -
пораду мудрості прийміть:
- Любов свою у повсякденні, -
від зрад омани бережіть…[/b][/i][/color]
3.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878421
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Радість безмежна, радість в душі
Піснею зрине прямо в вірші,
Словом чудовим ляже в листок -
Зродиться щастя маленький росток.
Буде зростати, тягнутись увись,
Виросте, вродить плодами, колись.
Поки-що догляд потрібен за ним,
Із піклуванням щоденним простим.
Посмішок щирих потрібно йому -
Сонця проміння сприяє тому,
Тепла, квітуча, весняна пора,
Де веселиться мала дітвора.
Лише тоді в нас дозріють плоди:
Рви соковиті й у кошик клади.
Щастя даруй навкруги і добро,
Щоби серця всім зігріло тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878216
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020
Такої, як я, не буде:
Ні завтра, ні післязавтра...
Дарую вам щире слово,
А в серці палає ватра...
А шлях, не такий простенький
І люди у ньому різні.
Десь плакало моє серце
І ду́мки були нарізно.
І сльози тепер - не сльози.
Із досвідом в серці - криця.
Де була в житті невдача,
Там стала мала дрібниця.
І була у мене радість,
Кохання й маленькі діти.
Я досі щаслива мама
Для того, щоби горіти.
Для того, щоб бути світлом,
Тому називали «Сонцем».
Заходили в хату мрії
І хмари в моє віконце.
А я понад все на світі -
Любила, хто і не любить.
І знала, що Бог - предвічний
Прощає, хто словом студить.
Знаю, такої не буде:
Ні завтра, ні післязавтра...
Бо кожна людина в світі
Є цінність і чогось варта.
Тому не у тіні серце, -
Відкрите, справдешнє... в шрамах.
Живу, бо насправді - сонце,
Із серцем - «гостинна брама».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837374
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2020
Живе любов у кожнім поколінні
І поруч йде через усі роки.
Лишаючи сліди свої нетлінні
І ніжністю торкається руки.
Живе любов і розквітає цвітом,
Даруючи закоханим слова.
Вона приходить взимку, а чи літом,
Теплом холодні душі зігріва...
Розпалить нишком полум'я в каміні,
Наллє у келих білого вина.
Мелодія полине Паганіні,
Вона із серця дивом вирина.
Враз оживуть ті теплі, світлі мрії,
Перенесуть у казку, де весна
Своїм теплом серця і душі гріє,
Пташина пісня лине голосна...
А ось, уже зима кружляє в танці,
Серед вітрів і сніжних хуртовин.
Торкають інструменту - клавіш пальці,
Мелодія летить до Верховин.
Спускається в долини й замовкає,
Вертається у дім, знов до вогню.
В каміні наче жар - душі палає,
Хтось промовляє трепетне люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878013
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Струмком весняним пролетіли роки.
Шкільного вальсу чую передзвін...
Ми птахами летіли в світ широкий,
Із маминих і татових колін.
Кружляла нас хурделиця весняна.
У спогадах, твоїх долонь тепло.
А яблуня була, така духмяна.
Ми зовсім юні, а навкруги цвіло.
Тремтіли руки від дотику губами.
Кохання перше - світлі почуття,
Що до душі торкалось пелюстками.
Ромашками цвіло усе життя.
Дорослі кроки, перші починання.
Широкий світ, кохай, радій, живи.
Здійснялися всі мрії і бажання...
Роки летіли махаючи крильми.
Візьми за руку, зігрій її в долонях.
Нас вальс шкільний закружить як тоді.
Вже яблуні цвітуть на наших скронях,
Та ми душею завжди молоді...
автор: Лариса Мандзюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877932
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Тремтіло листя... вітер ніс журу...
А сльози-зливи щедро поливали.
Печаль дощу із серця не зітру,
шрамованій весні годили шквали…
О, ці дощі! Коли ж полинуть геть?
І зникне туга – затяжна, тривала?
Ті сльози – напоїли душу вщерть,
Мов шершні, що встромили гострі жала…
Скоріш би сонце витіснило сум,
Щоб серце знову піснею співало,
Щоб квітом вкрило стежку вічних дум,
Осмислено під зливою чимало…
Щоб душу світлу радістю зігрів
У ароматі квіту на шипшині
Ліричним дзвоном чудо-трударів
Оркестр із мрій хвилюючий, бджолиний.
Щоб грав…бджолиним серцем тріпотів,
І розігнав він мошкари навалу,
Щоб ароматом світлих почуттів
Під усміх сонця – серце заспівало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877938
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Слова любові особливо пахли
Весною, мов акацієвий цвіт.
Складались зустрічей жадані пазли,
І зачарованим здавався світ.
Слова улітку, наче пломеніли,
Як полуниця лісова на смак.
У двох серцях одна струна бриніла.
Мелодія звучала, звісно, в такт.
А восени слова любові зріли,
Мов яблука солодкі й запашні.
Хоч від плодів схилялось нижче гілля,
То ж теплими були осінні сни.
Слова узимку ніжно-філігранні.
Тепер вітри й морози не страшні.
Щасливі, хто зберіг своє кохання,
І знов їм дочекатися б весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877877
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Я тако ти скажу, Йване,
Кажут, вот життє погане,
Бо з чєсо́м старіют люди,
Чось від того стогнут всюди.
Я ти ска́жу, то не так -
Би відчути життє смак
Акраз старітисє й тра,
Бо на всьо своя пора.
Вот для чого люд сє вчит,
Вночи робит, мало спит?
Вот до чого люд всьой йде,
Дорога куда веде?
Малого ведут в садок
(або вдома без морок)
Вже готуют го до школи,
Букви перші вчут поволи,
Танцювати і співати,
Абетку й рахунки знати.
Далі йде мале до школи
Де вже довго, не поволи,
Там гризе граніт науки,
Вчит ружні предмети, штуки.
Як то скінчит, йде вже далі
В вишах здоптує сандалі,
В училищах, техніку́мах
Прибавлєє у розу́мах.
А вивчитьсє, неборака,
(диплом у руках ознака)
Вже бідне йде на роботу,
Має день і ніч гризоту.
Оженитьсє чи віддастьсє
І ту чергове́ напастє -
Траба хати, підут діти,
А їх траба взути, вдіти.
Заклов хату, стайню, сад,
Троха вбровсє в "шоколад"-
Так помало роки й йдут
І до старости ведут...
Підготовка всьо життє,
Би матрас не терміттє
Ти під боком мов, Їване,
Там, куда ти йшов, тумане.
Як так довго готувовсє
І вот, накінец, добровсє,
То радуйсє, не стогни,
Бо прийшли акраз вони
Оті благодатні ро́ки,
Де вже менше є мороки.
Встань, Їване, помолисє,
Як є стара, притулисє,
Дєкуй Богу, що добровсє,
Куда всьо життє спиновсє.
Здоровий? Не марікуй
І нерви собі не псуй,
Бо не всі сюда доперли
Щоб зібрати життя перли.
Обдивисє кругом себе
Ну і що не так у тебе?
Ще дибаєш по сім світі,
Троха зимов, троха в літі,
Помагай собі й країні
Не спинєйсє на "Мівіні".
Злови риби, звари юшки,
Болі винеси за дужки
І вдихай ( поки данО)
Старості терпке вино.
30.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877887
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Я біжу... Там де хмари із небом,
Доторкаються цвіту ромашки.
Розмовляю із вітром про тебе,
Чую голос щасливої пташки.
Я біжу по шовковому полі,
Розлітається пухом кульбаба.
Тут з тобою зустріли ми долю,
Було справжнє кохання - не зваба.
Я біжу босоніж по травичці,
Срібні роси збираю в намисто.
Вітер вербам сплітає косички,
Світить сонечко вслід променисто.
Я біжу мій коханий до тебе,
Ти на мене чекаєш - я знаю.
Пригорне́ш мене любий до себе
І промовиш так ніжно:" Кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877724
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Як неймовірно пахне ранок!
А як захопливо звучить!
Стрічає піснею світанок,
Цю неповторну, дивну мить.
Так величаво Сонце сходить
І тішить щедро небокрай.
Природа музику виводить,
А небо просить: " Ще заграй! "
Десь вдалині горлають півні,
Знов прокидається село.
Такі хвилини неймовірні
Для серця, наче джерело
І п'є Душа, і розкошує,
І так заманливо бринить.
І Світ Веселкою фарбує
Цю неповторну, дивну мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877664
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2020
Через роки згинає часу плин
поставу горду, руки й спину…
Та моє серце просить в долі змін,
а в них: «люблю», і «не покину»…
Не вірю обіцянкам і словам,
де лицемірства чую кроки…
Ще віддаюся романтичним снам,
де мрії й почуття глибокі.
Навчилася терпіти і мовчать,
і берегти в душі довіру.
Я вмію вибачатись і прощать,
і у добро я свято вірю.
Навчилася любити й цінувать…
Натхненно Муза вчить творити…
Навчилася…ціною болю й втрат...
красиво й мудро в світі жити.
28.05.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877685
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Прошу тебе, не приручай
Як я, безтямно не полюбиш,
Вустами ніжно серце губиш,
Слова палкі - не обпікай.
Облуду щастя не давай,
Не снуй ряднину павутини,
Якщо ти зрадиш – я загину,
Не затопчи дорогу в рай.
Тендітну вишню не ламай,
Коли примарні всі надії.
Нещирість, хтивість очі сіють
Молю тебе, душі не край.
Коли кохання не цвіте
У серці дивним пишним цвітом,
Не обіцяй, що буде літо,
Як сніг густий в душі мете.
Дякую Н. Данилюк
за ідею вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877323
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Як впліта весна квітки в траву,
Я по ній вже подумки іду,
А грайливий промінь мені вслід
Проводжає в неповторний світ
На стежині бачу я листки,
Обіймає вітер пелюстки,
Пригортає ніжно, мов дитя.
Яка в нього добрая душа?
Зупинюся на хвилинку я,
Чую тихо дихає земля,
В ній також відчутная душа -
Б"ється серце подихом життя
Важко їй нести такий тягар,
Має силу, справжній божий дар
Та вона дає ще і врожай,
Тож ти бережи і захищай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877321
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Без лишней суеты давайте относится к Жизни.
По Алфавиту её ступени преодолевая
для достижения душевного Рая.
Айсберг чувств в чистоте кристальной сохраняя.
Богу Богово отдавая.
Всё своё накопленное нося с собой,
не проливая на Земной Ковёр.
Года нанизывая, как бусины,
в ожерелье Жизни длинной.
Долги отдавая в прямом и переносном смысле.
Если падать, то находить силы вставать,
колени не жалея сбивать.
Если глаза наши видят ясно,
то и всё тело будет полно света.
Ёмко мыслите о Жизни.
Жизнь берегите, как драгоценный ларец,
делитесь частью самого себя,
чтоб душа слезы не пролила.
Жатва предстоит большая,
а истинных работников мало.
Запас душевных сил отдавайте без жалости в Мир.
Играйте в жизни только свою Роль, ищущий да найдёт.
Йосиф, также муж Марии, которая и родила Иисуса,
названного впоследствии Христом,
вошёл в Историю Веков.
Камни разбрасывать есть Время и их собирать тоже.
Кто стучит, тому и открывают,
и кто не судит, и сам судим не будет.
Лабиринт жизни старайтесь преодолеть,
увидеть в конце его Свет.
Мать-Богородицу, Мать-Мира, Мать-Землю,
Мать-Родину и родную Мать – сердечно почитать.
Небеса просить, позвольте преклонить колени,
уберегите от жизненной мели.
Окружите любовью сердечной тех,
кто вам дорог и близок бесконечно.
Помните ушедших из жизни на вечно.
Поступайте по жизни так,
как хотите, чтоб поступали с вами.
Рискуйте по-жизни с умом.
Сохраняйте спокойствие Духа.
Тепло Души дарите Миру.
Уважайте труды поколений,
помните, у нас все волосы на голове сочтены.
Флаг поднимайте Перемен.
Храм Сердца держите чистым.
Цените людские отношения.
Часам Истории отдавайте предпочтение.
Что в душе накопим,
только с тем богатством и уйдём.
Шагает Праздник Жизни по Планете,
радуемся, что мы Его Дети!
Щемящее чувство любви берегите.
Эгоизм изживайте, а экологию сохраняйте.
Юности не завидуйте, она быстротечна,
а жизнь наша длинна и вечна.
Я, как и Вы, использую творческую силу,
желая Добра всему Миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876485
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Вирушаючи вдаль, ти поправив попутні вітрила
Мурувала розлука стіну, але вас не скорила.
Безбережжя ріки стало вірним супутником човна,
У запінених хвилях зникала самотність бездомна.
Виглядала кохана, чекала в безмежній тривозі,
Як голубка летіла, стрічала тебе на дорозі.
Хоч минали роки: осінь зими на літо міняла
Але пісня любові в душі солов’їно співала.
Розтривожені думи об щастя розбились сльозами,
Бо ця зустріч зв’язала дві долі в одну рушниками.
Одягнула весна їхній сад у білесенькі шати
Щоб за руки життям по стежині надій мандрувати.
Фото з інтернету. Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875957
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Я тобі не скажу, що кохаю...
Я боюся таких почуттів.
З нетерпінням на зустріч чекаю,
З нетерпінням чекаю дзвінків...
А сказати "люблю" я не можу,
Бо здається, закінчиться все...
Олівцем я це слово виводжу
І у серці це слово живе.
У душі і у кожній клітині
Ожили світлі ці почуття...
Як же мало потрібно людині,
Щоб відчула присмак життя.
15. 05. 20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875939
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
О скільки є отих квітучих весен,
де тішив душу ніжний ранній цвіт.
Та нищив вітер ту красу казкову,
і не зважав, що стогне й плаче світ.
О скільки літ летіли до нас весни
на сильнім журавлиному крилі.
В них ми жили і долю свою несли,
хоч часто дні гіркими ті були.
О скільки їх отих років нестерпних...
Із ношею тяжкою на плечах
йде Україна, у цвіту, і нині,
із ранами глибокими крізь страх.
Дай, Боже, сонцю ясному пробитись
крізь сірі важкі хмари до сердець.
Дай, Боже, труднощі усі здолати,
колючий долі скинути вінець.
Дай, Боже, квітнуть нашій Україні!
Щоб цвіт її завжди давав плоди.
Дай, Боже радості й щастя родині,
щоб світло й весело було завжди.
Дай одягнути гарні вишиванки
на свято всім дорослим і малим.
Схиляємось в своїй молитві щирій
в пошані перед образом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874950
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
ДЯКУЮ БОГУ ЗА ТВЕРДЬ ЗЕМЛІ
Доля , поцілувало в чоло
І увінчала, вінцем голівку мою.
Душі,дала білий аркуш і перо
Щоб сіяла,зерно любові у ріллю.
Я у Всесвітті ,є промінь сонця...
У небі,ясна зірка у ночі.
І квітка мальва біля віконця
Що розквітає у чарівній красі.
Я , жайвір,-божа пташка в саду
Яка щебече , солов'їні пісні
Бог ,дав талан, змалювати красу
Написати,книгу життя на землі.
А талант,за ліри не купити
Не позичеш,у брата чи сестри.
Якщо є ,буде зіркою світити...
І у її храм душі,прийдуть світи.
Вдихаю,солодкий нектар п'ю росу
Радію,кожним днем що живу і мрію.
І шаную,прекрасну мить золоту
Дякую,Богу за твердь землі...Надію.
Небесний Отець є мій -дороговказ
Є вчитель,лікар цілитель і друг.
Як впаду,від втоми піднімає враз
Поетичним словом лікує від недуг.
Крізь поле життя тягну важкий плуг
Орю,і сію зерно... пожинаю, урожай
З Святим Отцем розмовляє мій дух
Знімає,втому мій смуток і печаль.
Брат -вітерець заніс у чужі краї
Щоб до рідної землі несла щастя.
Посадила, пагінець навесні
Тополя, зросла у божій ласці.
За селом, край доріг у зелен гаю
Цвіте, тополя цвітом навесні
Щоб пташки летіли до свого раю
Славити, Бога... Життя, на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874846
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Життя мене неначе тестувало,
Я прийняла належно цей урок.
Нераз воно мене в лещата брало,
Та я щораз вперед робила крок.
Я не озлобилась на світ широкий,
Ніколи не бажала комусь зла.
Закарбувалися назавжди ро́ки,
Коли на собі біль перенесла.
Нераз стояла " біла смерь" над мною,
Та я її у руки не далась.
Тримав мене Господь міцно рукою
І я на цьому світі зостала́сь.
Він дарував життя у друге, третє...
І я від нього дар цей прийняла.
Хоча могла давним - давно вже вмерти,
Господь в моїй душі і я жива.
Для мене жити - то життю радіти,
Для мене жити - то не лиш слова.
Я розмовляю з полем, там де квіти
І там де жайворон пісень співа.
А ще, люблю у лісі заблукати,
Піти до дуба з ним погомоніть.
Суниць в свої долоні назбирати
Й запам'ятати цю прекрасну мить...
А ще люблю вітатися з весною,
Торкає літо ніжним промінцем.
Кружляю з білосніжною зимою,
А люба осінь, не приносить щем.
Всім цим сестрицям - дуже, дуже рада
Й стрічаюся із ними залюбки.
Бо ж з ними бути, то така розрада,
Нехай вони живуть усі роки.
І світ нехай живе - бо він прекрасний
Його нам з вами треба берегти.
Щоби світило в небі сонце ясне,
По небу, щоб хмарки могли пливти.
Нехай течуть у безкінечність ріки,
Життя - то найцінніший скарб, повір.
Нехай живе наш світ такий великий,
У оксамиті й перламуті зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874806
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
А дощ ішов… Вночі, приховано,
Таємно плакав ув імлі,
Такий жаданий… Заціловував
Обличчя спраглої землі.
Чи це боги самі розчулились –
І відчинились небеса?
І сад, і поле, й рідну вулицю
Небесна скроплює сльоза!
Мале зелО життям впивається,
Цей дощ всі помисли єдна.
Весільним цвітом запинається
Небесна повінь – і земна…
РяснИми опадає мевами
Ясна живлюща благодать,
Танцює гінко між деревами…
Так довго довелося ждать!
Хай рине дощ, гряде з-за обрію -
Удень, вночі – у добрий час,
Серця снагою кропить доброю…
Цей дощ – для кожного із нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873503
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Мені так радісно на серці, так спокійно,
Так по весняному вже дихає душа,
Звучать думки, немов оркестр, мелодійно,
Лягають нотами між свіжих рим вірша.
Мені так хочеться лягти в траву зелену,
І просто слухати і слухати цей світ,
Тягнутись поглядом в блакить крізь листя клену,
Крізь пролітаючий вишневий білий цвіт.
І просто думати: яке ж життя прекрасне,
І скільки в світі цьому добрих є людей,
І теплих рук, які з'являлись дуже вчасно,
І завжди люблячих і лагідних очей.
Від цього в серці так чудово, так спокійно,
Аж розливається акордами душа,
Звучать думки, немов оркестр, мелодійно,
Лягають нотами між свіжих рим вірша.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873378
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ ЦІНУЙТЕ КОЖНУ МИТЬ
О ,Доброї ночі ,вам мої милі друзі!
Щоб сказати, вам завтра Доброго ранку!
Простягаю, свою руку тим хто в тузі...
Слухайте, пісню соловейка співанку.
Життя, є прекрасне... цінуйте, кожну мить!
Насолоджуйтеся пахощами весни.
Нехай путь, у життя Бог благословить
I відкривайте ,у парі нові світи.
Хай зійде сонце миром під небесами!
Яскраво засяє світлом у вікні.
Цвітуть троянди квітучими стежками
І весна, дарує радість кожній душі.
Від спраги, пийте водицю з джерела
Наповнюйте у груди ліловий бузок.
Даруйте, один одному красиві слова
У мріях, злітайте від щастя до зірок.
Цвіте ,весна для тебе, для мене!...
Щоб сіяти ,зерно любові й добра,
Як відшумить ,зелений лист на клені
І земний рай снігом замете зимa.
Хай одинокий лебідь шукає лебідку
На ясені, будує гніздечко свій дім.
Цілує, її так ніжно, як метелик квітку...
Дзвенить, ніжно пісня у сіянні золотім.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873200
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Я ХОЧУ У СВІЙ РАЙ
Я ,хочу повернутись додому!
У Отчий дім де калина цвіте.
Вклонитись,дубу старому
Що на панській горі росте.
Я ,хочу у свій рай у свою весну!
Де буйно квітне черемшина.
Де вишня красуня у вінку
За святковим столом уся родина.
Я хочу у дитинство -юні літа
Де тато,сидить клепче косу.
А мама у мальвах ще молода
Леліє, квіти на ногу босу.
Я хочу ,гнати гуси на ставок
Де верба розпустила коси.
У діброві,назбирати ягідок
Вдихати, у трави чисті роси.
Я хочу іти у весняний ліс
На долині фіалки збирати .
Торкнутись ,до березових кіс
Соловейком над Дністром співати.
Я хочу іти за зелений гай
Де волошки маки червоні.
Шумить зелене море як Дунай
Овес ,жито ,пшениця у полі.
Я хочу у смарагдове літо
З польової криниці водиці.
Затріпотіти листям на вітті
Розправити крила як птиця.
Я ,хочу піти у святий храм!
До Івана Предтечі і Миколая.
У Бога ,просити ліки від ран.
Щоб Україні ,він дав ключ від раю.
Я хочу, пройтись по своїй землі!
Де дозріває пшениця у полях.
Тут на ясені,курличуть журавлі
І несуть,душі щастя у піснях.
Я ,хочу щоб зупинили війну!
У моїм краю,був мир і добро.
Зустрічати ,сонячну весну
Щоб процвітало ,місто і село.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873318
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Сонце! Великдень! свято!
Квітень віночок сплів.
Хочу усім побажати
Гарних весняних днів.
Божої благодаті,
Довгих щасливих літ!
Буде душа багата -
Стане багатшим світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872930
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Христос Воскрес! – пронеслось світом,
Цю звістку стали сповіщать.
Нам Янголи додали світла,
Й принесли Божу Благодать.
Христос Воскрес! Радіймо, люди,
Бо це є чудо із чудес.
Хай мир і щастя будуть всюди.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872730
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Писанко барвиста, візерунчаста,
Благодаті всім нам прихили!
Вже сади пробуджені розбруньчились,
У цвітінні ви́шень попливли.
День такий - аж боязко зурочити,
Сколихнути дихання трави!..
І полощуть бані позолочені
У небесній купелі церкви.
Сповіщають дзвонами щасливими
Світлу, благодатну новину.
Господи, прошу, благослови мене
У смиренні провести весну...
Дай мені набутися у спокої
Із близькими, щирими людьми,
Дай терпіння й мудрості високої
Не ворожість сіяти, а мир.
З тріском не зламатись, не заче́рствіти,
Не збідніти серцем на любов,
В самоті не розгубити безвісти
Оберіг родинних молитов!..
Не дозволь, щоб кинула під колесо
Безппосвітних буднів суєта...
Дай, щоб у душі розвеликоднилось,
Як у храмі нашого Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872720
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Сіє мама чорнобривці... сіє біля хати.
Ранки роси тут сріблисті будуть розсипати.
Сіє мама чорнобривці під моїм віконцем.
Золотими промінцями їх зігріє сонце.
Сіє мама чорнобривці... сіє біля м'яти.
Буде квіти ці барвисті гарно доглядати.
А земля рідна напоїть ще й краси їм вділить.
Сіє мама чорнобривці, бо у щастя вірить.
Сіє мама чорнобривці, долі просить в Бога.
Щоб була весела й світла в кожного дорога.
Квітніть, квітніть чорнобривці... промінцями грайте.
Ясним цвітом нашу землю рідну звеселяйте!
Сіє мама чорнобривці... сіє біля хати.
Ранки роси тут сріблисті будуть розсипати.
Сіє мама чорнобривці під моїм віконцем.
Золотими промінцями їх зігріє сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872721
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
ХРИСТОС ВОСКРЕС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!!!
СРІБНІ ДЗВОНИ ЗАДЗВОНИЛИ
БЛАГОВІСТ НЕСУТЬ З НЕБЕС
БІЛИ ГОЛУБИ СПОВІСТИЛИ
ХРИСТОС ВОСКРЕС ! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!!!
ЗАПРОШУЮТЬ НАС НА СВЯТО
НА БОЖЕ ВОСКРЕСІННЯ.
У СЛАВІ , БОГА ВИТАТИ
У ВІРІ -НАШЕ СПАСІННЯ.
РАДІСНА НАДІЯ ВОСКРЕСАЄ
У КОЖНОМУ СЕРЦІ І ДУШІ.
ГОСПОДЬ УСІХ БЛАГОСЛОВЛЯЄ
ОСВЯЧУЄ ПАСХУ НА ЗЕМЛІ.
ІСУС НАС ВЕДЕ У БОЖИЙ ДІМ
ДО СВІТЛА ЛЮБОВІ ДОБРА
ЩОБ РАДІСТЬ ВІДНАЙТИ У НІМ
У МИРІ ЖИТИ МНОГІЇ ЛІТА.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872697
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Волошками розквітло небо влітку,
А синь небес окутала поля,
Згубилась в пшеницях волошка-квітка
І жайвір піснею її розвеселя,
Який у просторі безмежному тріпоче
Та сипле вниз пісенне попурі.
І слухає його мала волошка,
Бо це ж для неї спів о цій порі.
Блакитноока квітонька-волошка -
Небес краплиночка маленька між хлібів,
А синій-синій той небесний простір -
То віддзеркалення волошок-васильків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872361
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2020
Світає... Ніч ,чорна птаха у даль відлітає...
І тихим раєм розквітає божий день.
Ти ,шануй кожну мить... хто тебе кохає
Щоб для нього, співати веселих пісень.
Життя, неповторне... Прекрасне, як сонце...
І пером лебединим малює красу.
З небес, сяє проміння у віконце
Щоб зустрічати у садочку весну.
Чорна нічка, розпустила зоряні коси
Розсипає, перли роси у трави.
Матінка земля сонечка тепла просить
Цілющого дощу і райдужні заграви.
Розквітає, смарагдами берег ріки
Зашумів, рясним листом весняний ліс.
Відлунює, спів пташок дзвінкі голоси
Красень дуб вклоняється до білих беріз.
У суцвітті білосніжнім цвітуть сади
У сад ,Едем прийшла пора золота.
У келих тюльпан весна наливає меди
О ,не спіши, зупинися ,мить чарівна!
Закувала зозуля у зеленому гаю
У любові, кує многа літ землі.
У блаженстві ,п'ю нектар душа оживає
Радію ,кожній днині і обіймаю квіт.
Я ,спиваю ,медово-п'янкий цвіт вишні
І доторкаюсь ,до ніжних струн весни.
О ,який розкішний світ створив Всевишній!
Щоб під пречистим небом цвіли я і ти.
М ЧАЙКІВЧАНКА
ЗУПИНИСЯ МИТЬ!
Світає... Ніч чорна птаха в даль відлітає...
І тихим раєм розквітає божий день.
Ти шануй кожну мить і хто тебе кохає-
І для нього, співай надвеселих пісень.
Життя, неповторне... Прекрасне, як сонце...
І пером лебединим малює красу.
З небес сяє проміння у відкрите віконце
Зустрічаймо, у садочку красуню весну.
Чорна нічка, розпустила зоряні коси
Розсипає, мов перли роси у трави.
Матінка- земля у сонечка тепла просить
Цілющого дощу й веселкові заграви.
Розквітає, смарагдами берег ріки
Зашумів рясним листом весняний ліс.
Відлунюють, співи пташок і їх дзвінкі голоси
Красень дуб торкається до березових кіс.
Білосніжним суцвіттям розквітають сади
У сад- Едем прийшла пора золота.
У келихи тюльпанів весна наливає меди
О ,не спіши, зупинися ,мить чарівна!
Закувала зозуля у зеленому гаю
У любові, кує многа літ землі.
Впиваюсь нектаром душа оживає
Радію ,кожній днині і обіймаю квіт.
Спиваю ,медово-п'янкий цвіт вишні
І торкаюся ,до ніжних струн весни.
О ,який розкішний світ створив Всевишній!
Щоб під Божим небом цвіли я і ти.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871972
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Так ось ти де, згубилась у травиці,
В сухій траві з блідих розчарувань...
Тепер ти будеш жити у пшениці,
В пшениці моїх стиглих сподівань.
Маленька, ніжна квіточка надії,
Ти вижити змогла під градом сліз,
Ти витягла на сонце мокрі мрії
З-під снігу, з-під дощів й шалених гріз.
Ти вивела мене з сирої хати
На теплий, вкритий росами, поріг,
Колись тебе лишила помирати,
Та Бог тебе побачив - і зберіг.
Пробач мене за те, що залишила,
Усі ми помиляємось колись...
В тобі, в такій маленькій моя сила,
З якою ми давно уже зрослись.
В тобі, в такій маленькій сонце ясне,
З тобою я міцнію, наче сталь,
В тобі лиш тільки добре і прекрасне,
В тобі - мої дороги в синю даль.
І хай лунає грім над головою,
Проллються знов дощі розчарувань,
Мені вже все одно, бо ти зі мною,
В пшениці моїх стиглих сподівань.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871541
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Той найсмачніший хліб, що випікала ненька…
Напевно кожен в пам’яті ту мить зберіг,
коли до сходу сонця, здосвіта, раненько...
Вона з молитвами місила оберіг.
Всміхалась глиняна у розписах макітра …
Святковий фартух й хустка мамині в квітках…
Ні протягів на кухні, шелесту, ні вітру...
Лиш життєдайна сила неньки у руках.
До блиску обминала...Потім, немов сонце,
Впускала до гарячої утроби в піч.
А світ з цікавістю дивився у віконце...
Бо випікання хліба, то - сакральна річ.
Чекав рушник новий і стіл святої страви…
А хліб в печі все підіймався, оживав…
І не бажав він мати кращої приправи,
Як та, що жар його бурштином поливав...
Блаженний запах ніжно лоскотав у носі…
Той неповторний смак через роки манив…
Я пам’ятаю, як злітались сонні й босі,
туди, де парував струмочками ще дим…
Добром було від нього наше серце сите...
Ні «італійським», ні «французьким» він не був.
Його рецепт: любов і рук тепло, повірте,
Від предків сутності в життя наше прибув.
Л.Таборовець
10.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871544
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
О, як любили, ще дітьми
Ховатись в лісі, біля хати.
Урізнобіч тікали ми,
Бо після «десять» йшли шукати.
Вгорі високо, поміж крон
Гойдались в гамаку гілковім.
Несла черемха у наш схрон
Суцвіть білесеньких п’янковість.
Ще я тихенько, наче кіт,
(Із почуттям палкої втіхи)
Поміж густих зелених віт
З ліщини шморгала горіхи.
Тікало серце із грудей.
Навколо гепав його стукіт,
Та в пазусі вже був трофей
І в роті соковитий хрумкіт.
День танув прямо на очах.
Батьки гукали нас додому.
Проміння сонця в сповитках
Зелених ковдр ховало втому.
І ми злітались звідусюд:
Весела зграйка гомінлива.
«Дитячий щирий сміх» - етюд
Малюю в пам’яті щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871462
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Сниться сон мені, коханий:
Світла хата за селом,
Де весна пройшлась садами,
Б'ється вітами у скло.
Розмальвані там стіни,
Хоч не модно це тепер,
Та зимою все у квітах,
Наче десь серед озер.
Ти сідий і я старенька,
З церкви йдемо аж під дзвін,
Сонце гріє нам серденько,
Паска вже прийшла у двір.
Вдома свічечка палає,
І родина за столом,
Є батьки, внучат багато,
Діти, правнуки гуртом.
Шум і гам та море сміху,
Стіл накритий для усіх,
Ми щасливі, маєм втіху,
Часом миті аж до сліз.
Що, старенький, завжди разом?
Поруч з нами вся сім'я!
І джмелі гудять роками,
За вікном, де ти і я....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871074
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
В КОЛІ РОДИНИ
Так хочеться побути в колі родини
де рідні батьки , діти ,внуки за столом.
І чути, веселий сміх малої дитини
Їх, обняти до себе лебединим крилом.
Відчути , гармонію сонячної весни
щоб від небесного дзвону розквітав сад.
Пташкою ,слухати як шумлять ясени
І ловити , кожну мить щастя зорепад.
Та з червоних маків вдягти вишиванку
Співати, гаївки для великодних свят.
Вдихати, у розмай у пречисті ранки
Щоб від співу, танули сніги у Карпат.
Дивитися, як цвіте мальва під вікном
У казкових мріях злітати до небес.
Закурликати лелекою над селом
Світу ,сказати слова: "Христос Воскрес "
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871049
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
А день бреде слідами сонця вже за обрій,
Схопившись пальцями за промінь, мов дитя,
Десь вдалині крокує вечір, вечір добрий,
За ним і ніч, за нею день...таке життя.
Яке звучить, немов канон, звучить віками,
Каскадом падає на землю кожен день,
Весною, літом, вітром осені, снігами,
І тисячами недоспіваних пісень.
І кожен ранок сходить сонце і заходить,
І тане день вночі, а потім ніч у дні,
Щось десь болить іще, а щось уже проходить,
Зникають миті, мов краплини на вікні.
Нехай це так, і день за сонцем йде за обрій,
Схопившись пальцями за промінь, мов дитя,
Та вдалині крокує вечір, вечір добрий,
Який додасть хвилин безцінних до життя.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870935
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Відчуваю, Земля дихає,
радію квітучому початку.
Білому, блакитному, ліловому,
палітру не угамувати -
Божа Благодать.
Бал Життя пахне цвітінням,
Рай Земний прославляє.
Ніжність у всьому інтимна, глибока, ранима,
як її утримати,
цю кришталево-чисту зверхблагодать.
Не зів'яне Божий Вінець,
Земній Красі не настане кінець.
Навіть сонечко, стрибунець, метелик -
прикрашені, як посланці Небес.
У красі цій купаюся і радію,
у всьому живе Творець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870958
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
БАТЬКІВСЬКА ХАТА ЯК ПИСАНКА У САДУ
Батьківська хата, як писанка в саду,
Увінчали цвітом яблуні, груші, вишні,
Умаєна у мальвах, у ліловім бузку,
Кличе у дитинство, у дні колишні...
Немов матуся завинулась у хустину,
Віночок з барвінку на білосніжнім тлі,
Зустрічає здалека додому пташину
І очі-вікна заплакані у сльозі...
Повертаю у рідне село, до гніздечка,
У тихий рай, де у цвітінні калина,
Осідлаю білого коня у вуздечку,
Поїду у поля... Зрадію, як дитина...
За гаєм, тут, батьківська свята земля
Та дзюркоче водиця, польова криниця,
І щастям, колосяться буйно жита,
З джерела п'є солодкий спогад синя птиця...
Я благословляю землю, що народила!
Дала мені вільні крила у світи!
Цілую священні місця, куди ходила!
Шукаю повсюди батьківські сліди!..
Так пахнуть запашними травами поля,
Польовим зіллям широке роздолля,
Від сонечка і роси зародять хліба,
Моїй Україні усміхнеться доля!
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870606
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Крізь сльозу бачу образ Святої Родини,
Що, здається, віками висить на стіні.
А навколішках мама – молилась щоднини…
І розшитий узір на ллянім полотні.
А в узорі відбились недоспані ночі
Й мозолясті долоні матусиних рук,
І щаслива усмішка, і сльози жіночі,
Світла мрія й пісенний зажурений звук…
І душа… Там, де білими нитками шито.
Вишивала надію і віру, й любов.
Скільки дум, хвилювань… Скільки ж то пережито…
Скільки ж бо вишиття чуло тих молитов…
Я подавсь у світи, та не рвав пуповини.
Я вернувся додому з далеких доріг.
Тут намолений образ Святої Родини
І вишиваний скарб – вічний мій оберіг.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870589
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2020
Ми, неначе з іншої планети,
Схожі так слова і тіж думки.
Десь мандрують Всесвітом комети
І далекі світяться зірки.
Віримо в добро і Божу волю
І в найкращі в світі почуття.
Просим Україні щедру долю,
Щоб перемінилося життя.
Хай цвітуть сади у нашім краю,
Будуть води чистими Дніпра.
Хай лелеки завжди прилітають,
До свого рідненького гнізда.
Ми неначе з іншої планети,
Схожі так слова і ті ж думки.
Скажуть слово, ще не раз поети,
Будуть шлях освічувать зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869943
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
Ти, мене питаєш звідки я?
А я , родом є з України.
Там де лине пісня солов'я
Tам мій край - моя Батьківщина.
Пишаюсь , що я українка
З козацького роду - дитя.
В моїх жилах тече кровинка
Пречиста водиця Дністра.
Я , по-вкраїнськи розмовляю
І шаную мову Кобзаря.
Солов'їні пісні співаю
Які навчила мати земля.
Я ,люблю Київські каштани
Що стоять на березі Дніпра
Тримають небо мов титани.
І кличуть , на Майдан журавля.
Я , вернусь до рідного краю
Поклонюся пресвятій землі .
Нема ніде кращого раю
Там де цвітуть сади навесні.
Люблю, в узори вишиванку
Що вишивала мати мені.
Немов сонечко що сяє зранку
Зігріває теплом на чужині.
Я ,полину птахою у поля
У смерекові ліси ,роздолля...
Вдихне на повні груди душа
Бо у травах -воленька воля.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869926
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
Огортає вітер скроні і торка лиця
Ось впіймала на долонях сонця-промінця
Та хотіла доторкнутись мило так рукою
Яскравіше засіяв звабною красою
У природі все так вправно на своїх місцях
Поселю яскравий промінь в чарівних рядках
Нехай гріє та чарує в тихі вечори
Та стежину прокладає у нові світи
Загадково, неповторно, слів не підберу
До нестями я ціную звабливу весну,
Ніби дівчина-красуня чарівна коса
Від звабливості у світі розквіта душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869811
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
А до фінішу березень вже добіга,
Пора квітню дорогу давати
І не падати білим холодним снігам,
А струмочкам весняним співати.
І запахнути ніжно отак на весь ліс
Квітонькам, що медунками звуться
Та до себе приваблювать крихітних бджіл,
Меду щоб наносили у вулик.
Ніжним-ніжним серпанком окутати ще
У саду молодесеньку вишню
І пуститися теплим весняним дощем,
Прислухатися, як земля дише.
Бо вона дає силу посівам отим,
Котрим згодом хлібами шуміти,
Зелен-травам і квітам чудовим таким.
Все це бачиш - і хочеться ЖИТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869539
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
[i][b]/ ремейк на твір ОЛЕКСИ УДАЙКА
"Я -ЛЮБОВ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415432/
[color="#1100ff"]Ти- Любов,многолика,свята
Та І дзвінкоголоса,
Світлий Промінь,що гріє
І Світить усім зусібіч,
Досконалого Слова есе,
Що пронизує Весну
І осінь,
Ти є Та,що запрошує
Бігти Коханню і долі
навстріч.
Ти - незмінна по суті,
Така як була- така й будеш,
Із Тобою воскресне земне
І потягнеться ввись.
Ти ,як є - то і камінь,
і скелю,і гори розбудиш,
Як..нема- се ля ві...
- і страшись,і борись,і кріпись.
Ти- Життя,подарунок,
чарівна енергія Бога,
Із Тобою - щаслива і доля
й усе дороге.
Покривай покривалом всесильним
весь світ і дороги-
І пролий Світло Правди
На многая літ золотих.
27.03.2020р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869545
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Трохи ближче підходь, я давно так чекав лиш на тебе,
Бачиш навстіж до серця розчахнуте вітром вікно?
Зазирни в нього ти, поки в світ я відкрию всі двері,
І за дружбу й любов, відкупорю червоне вино.
Бачиш стертий до крові, затоптаний мій поріг долі?
Витри ноги, заходь та зі мною за стіл ти присядь,
Я хотів би для всіх бути братом чи другом…Та в морі,
Зник безслідно фрегат моїх щирих, наївних бажань.
Я хотів би тобі розказати всю правду про себе,
Схоронивши гріхи, про які знає тільки лиш Бог…
Ти не сердься з небес, на слова мої, втрачена нене,
Я, як всі на землі, проживаю життя лишень в борг.
Я смиренно, як всі, волочу хрест важкий на Голгофу
І торкаюся поглядом, вкотре вже, стрічних людей…
Мені б вилити душу…Хоч би раз в житті мати змогу,
Від навіяних чар відректися зрадливих очей.
Мені б вилити душу та знати, що знову не зрадять,
І по спині, від вістря, кров тепла не буде текти,
Чом так часто мене, хмари сині на небі в даль манять,
Якщо я, на землі тут любов, маю ще берегти.
Якщо маю ще друзів і маю для кого ще жити,
З ким за щастя підняти свій келих з червоним вином…
Розділю зі стола хліб пшеничний з тобою до крихти,
Лиш заходь, якщо друг, а не стій під відкритим вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869571
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Помінялося мислення
І змінилося бачення.
Раптом все в світі стислося
До великого значення.
Витрачаєш і зважуєш
Кожну мить, наче золото.
Розділяєш розважливо,
Віддаєш дуже дорого.
Невідомо. що діється,
Наростає напруження.
Ждеш, як Божої милості
Сонця в зоні відчуження.
Всі обличчя заховані
За медичними масками,
Всі емоції сковані,
Стали сірими масами.
Хтось жалкує за втраченим,
Вчиться жити з провиною...
І найважче призначення -
Залишатись ЛЮДИНОЮ.
Головне - не здаватися,
Низько духом не падати!
А весні посміхатися,
Щоб знайти краплі радості.
Переглянути цінності,
Оцінити можливості.
Є межа всякій міцності,
На межі справедливості.
Милуватись природою,
День прожити непланово...
Скористатись нагодою,
І почати все заново!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869402
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Все, що діється - має значення,
Не покара це, а урок.
Розумієш своє призначення і
І виважуєш кожен крок.
Неважливе і все неякісне
Пересіє крізь сито час...
А залишиться тільки вартісне,
І мудрішими зробить нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869455
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Тихо, людино, завмри...
Поки ще дихають груди,
Поки ще в венах кров
Серце твоє не студить –
Дихай! В холодну блакить
Руки зведи у молитві.
Хай не здолає страх,
Перемагай у битві.
В світі панує чума,
Світ огорнув неспокій.
Отче, що на небесах!
Люди питають – доки?
Тихо, людино, завмри...
Маєш печать від Бога.
Він не допустить згори
Знищити Духа Живого.
Віруй у Бога Отця,
Руки зведи до неба.
Нехай молитва оця
Буде душі потреба.
Світло від світла йде,
Станеться те, що буде.
Не загуби святе!
Решта, хай Бог розсудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869335
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Ти часто так приходиш в сни
І я з тобою вальс танцюю.
Наш вальс, кохання і весни,
Мелодію ту й досі чую.
Ось мої руки на плечах,
А твої стан мій обіймають.
І стільки ніжності в очах,
Але уста мовчати мають.
Весна квітує, чарівна,
Вона із вітром теж танцює.
На скрипці виграє струна,
Що навіть ліс собі вальсує.
Тече по жилах наших кров,
І серце розриває груди.
У сні чомусь мовчить любов,
Мовчить, щоб не судили люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869285
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Я до гаю піду де калина цвіте
Та красою своєю милує,
А стежина ота вже у сад приведе
Де мою ніжну мову почує
Нахилюсь до гілок, чути запах п"янкий
Так лоскочуть магічнії ноти,
А обабіч стежок виграє вже дзвінкий
Див-струмок, нагадавши ті кроки
Мелодійний мотив перехоплює дух
Забавляє, як зваблива казка
Та торкає чарівність мелодії звук,
Як матусена трепетна ласка
Ось розмову веде, виграє дивограй,
Охопивши привабливим ранком,
А у світі моїм найпрекрасніший край
Зустрічає чарівним серпанком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869272
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Так хочеться побути в колі родини
де рідні батьки , діти ,внуки за столом.
І чути, веселий сміх малої дитини
Їх, обняти до себе лебединим крилом.
Відчути , гармонію сонячної весни
щоб від небесного дзвону розквітав сад.
Пташкою ,слухати як шумлять ясени
І ловити , кожну мить щастя зорепад.
Та з червоних маків вдягти вишиванку
Співати, гаївки для великодних свят.
Вдихати, у розмай у пречисті ранки
Щоб від співу, танули сніги у Карпат.
Дивитися, як цвіте мальва під вікном
У казкових мріях злітати до небес.
Закурликати лелекою над селом
Світу ,сказати слова: "Христос Воскрес "
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869269
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Как неожиданно окончилась зима.
Как неожиданно весна в права вступила.
Еще вчера душа моя спала,
Весна ее сегодня разбудила.
И захотелось снова песни петь.
Ведь все в природе начинает распускаться.
И забываю я о слове смерть,
И с девушками хочется встречаться.
Весенние мотивы о любви
Опять нахлынули горячею волною,
И я попался в сеть своей мечты.
Мечты, которой вам я не открою.
Мечтать не вредно, вредно не мечтать.
Со всей ответственностью вам я заявляю.
С мечтою можно в небесах летать.
И в небе о любви я напеваю.
Ах, если б была вечная весна!
Но лето жаркое на смену ей приходит,
И молодежи будет не до сна,
И старичье без сна ночами бродит.
Жаль, что причина разная у них:
У молодежи будут до утра свиданья,
А старичье…ну, что с них взять глухих,
Замучают в ночи воспоминанья.
И будут биться старые сердца,
И будут кровь по венам гнать, как молодые,
Забудут приближение конца,
Докажут, что они еще живые.
Весна, ну что ты делаешь со мной?
Опять меня в любовный омут загоняешь?
И я иду заветною тропой,
Где ты мне двери к счастью открываешь.
24.03.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869321
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
1.ПРО ЖИТТЯ:
Життя прекрасне! Якщо не згадувати минуле і не думати про майбутнє.
2.СМІЯТИСЯ, ЧИ ПЛАКАТИ:
Смішного в житті так багато, що аж плакати хочеться...
3.ХТО БАТЬКО:
- Замість того, щоб учитися, ти бігаєш за дівчатами!
- Але це зовсім не так...
- Мовчи! Хто тут батько - ти чи я?
- Обидва, тату, обидва...
4. ПРО ПОДРУГ:
Дві подруги з далекої молодості:
- Ти знаєш, моя внучка зробила вже другу дірочку на вусі.
- І що, стала краще чути?..
5. КУПИВ ЧОБОТИ:
- Слухай, Семене, я в тебе тільки вчора чоботи купив,а вже пальці вилазять!
- А що ж, по - твоєму, мало б вилазити?
6. ПОРОЗУМІННЯ
-Коханий, сходи купи хліба.
-Але ж, кохана, на вулиці така негода,що й собаку не виженеш.
-А ти йди без собаки!
7. ПОБЛАЖКА:
Суддя зачитує вирок: 25 років ув"язнення.
Підсудний:
- Пане суддя! Але ж мені 85 років!
-Нічого. Відсидете, скільки зможете.
8 КОГО ХОТІВ:
-Тату, а кого ти більше хотів: хлопчика, чи дівчинку?..
- Взагалі - то, синку, я просто хотів приємно провести час.
9. В АВТОБУСІ:
- Дівчино, ви -балерина?!
- Так! А як ви дізналися?
- Просто ви так граціозно тримаєтеся за поручень ногою.
10. ДИВИНА ІЗ ДИВ:
Сторож "елітного" цвинтаря приходить у контору і кладе заяву на стіл.
- Хочу звільнитися.
- В чому справа? - здивувався начальник.
- Сил більше нема, хоч на вигляд і здоровий.
- ?
- Ходжу цілісінький день по цвинтарю і читаю: "Тут упокоївся..."
"Тут лежить..." "Тут спить..." Тільки я один і працюю.
Підвищили зарплату вдвічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869196
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
плачет Земля: "я устала от боли"...
этой весной что ли мне не цвести?...
я ведь соткала фату из магнолий...
в воздух вдохнула флюид доброты...
крокусы зорями сыпала нежно...
травы взрастила в реке "малахит"...
а испытания есть неизбежны...
вера и сила пусть всех защитит!..
сила любви... без упрёков, сомнений...
сила заботы... о близких, родных...
сила истоков... - алтарь вдохновений...
сила добра... - человечества щит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869200
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
***
Перша зелень.
Я стільки років намагалась марно
Знайти слова, щоб описати цю
Зелену свіжість, що у дні безхмарні
Напровесні вкриває землю всю.
Вона, як перша посмішка дитини,
Що до батьківських рук зробила крок,
Як гомін із гнізда, що лине,
Коли годує пташка діточок.
Ця свіжість – найдорожчий подарунок
Для серця, що узимку міцно спить,
Як перший, несміливий поцілунок –
Така солодка, незабутня мить…
Весняна ніжність для життя людського
Чистіша, ніж вода із джерела.
Душа з природою веде розмову –
Не треба слів, даремні всі слова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869018
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Пам'ятаю дитинство своє
Повоєнні напружені роки . . .
...Літній ранок, вже сонце встає,
І мене будить лагідний промінь.
Я босОніж виходжу у двір,
На росі ще нічна прохолода.
Молоденький садок вже відцвів,
Між дерЕвцями батько мій ходить.
Мама вранці, як завжди, спішить,
В літній кухні сніданок готує,
Кицька нявка, і Рекс наш лежить,
Очі мружить, на кістку вартує.
Грає в далях прозора блакить
Ідеалами миру і щастя,
Майбуття наді мною дзвенить
Жайворонковим вранішнім «Здрастуй!»
Ще попереду всеньке життя -
Світле, райдужне, післявоєнне ...
Я — маленьке, наївне дитя,
Все лише починається в мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869021
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Я колиску згадала єдину
У якій ти мене колихала
Найріднішу маленьку дитину,
Як душею і серцем плекала
Чарували тебе оченята,
Що дивились на тебе, мов зорі,
Як маленькі такі янголята
Появлялись з зерняток-любові
Як горнули свої рученята,
А душа завмерала, тремтіла
Найдорожчим у світі дитятам
Ти безмежного щастя хотіла
Ти плекала, любов всю вкладала
Віддавала і ласку і ніжність
Та завжди від душі дарувала
Безкорисливу серденька вірність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869006
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Ти, наче Мавка лісова,
Усмішкою зачарувала.
У серце додала тепла
І у полон мене забрала.
Серед пахучих, буйних трав,
Там де вітрів, гучні мотиви.
Тебе я ніжно обіймав,
Моя кохана, люба, мила.
З тобою ми немов в Раю,
Немов в солодкій диво - казці.
Тобі любов я віддаю,
Вона, то наше справжнє щастя.
Ми дуже цінимо його,
Воно, то світлий в сонці ранок.
Блакитне, неба полотно,
І неповторний наш світанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869016
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Как малыш, впервые радуется солнцу.
Как молодая кормящая мать,
спокойному радостному чувству.
Вот, так и Истина, радеет за спасение
людских драгоценных душ.
Мы, каждый, как одинокий парус,
выплываем в реку жизнь одни,
и уплываем из неё тоже одиноко,
исполнив свой долг до срока.
Некий Сон – жизнь наша, с годами
улетучивается её Мирская прохлада.
Душевная лёгкость, её полёт,
позволяет описать нам небесный свод.
Очаровательно благороден пейзаж вокруг нас.
Копировать жизнь или подражать чужой, не стоит,
ведь тебя только свой путь сможет успокоить.
Передать небесные тайны словами, задание не реальное,
но стремление возбуждает невероятное.
Трепещущее сердце при вздохе, и взгляде –
залог словесной вышитой глади.
Движение жизни, не терпит покоя.
Я, стремлюсь, всю правду,
и не только ту, что видит глаз,
донести душевно до Вас.
Род каждого из нас, как великое дерево,
уходящее корнями в глубину будоражащих веков.
Человек – часть Вселенной,
мы – разумные её ветки.
Утвердись мысленно поэт,
лови человеческую глупость,
и высмеивай её,
чтоб покинули мы плен её.
Есть одно благо – знание,
только оно должно оставаться в чести.
Миг уходит между весной и бесконечной зимой,
руки капелью умой.
Чтоб описать мгновенность,
нужно иметь зоркий глаз.
Как задержать красоту сияния Света,
луч утреннего рассвета,
аромат полевых цветов,
свежесть плывущих облаков.
Мгновение взгляда в сердечную даль,
гладь лучика любви.
Красота жеста и тела,
и душа уже обомлела.
Когда мы одни и храм движений неуловим,
рвемся в порыве души,
как свою страсть не глуши.
Мы реку жизни напоследок переплываем
и очередную прожитую жизнь, как сон,
как сказку забываем.
Холодное – Я, ввиде сгустка души,
остаётся в небесной тиши,
и только Разум наш тлену в веках
не поддаётся, энергией нетленной
в Мироздание рвётся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869033
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Вона не вміла жити так, як інші,
Свій власний погляд мала на усе,
Таємно уночі писала вірші,
А вдень - хтозна-куди її несе.
Завжди між тих, кому потрібна поміч,
Комусь розрада, а комусь плече,
Яка б не була серед ближніх неміч -
У неї в серці устократ пече.
"Якась немудра", - їй услід казали, -
"Тобі що з того? Нащо тобі те?"
Та голови вона не опускала,
А гордо йшла вперед, вперед, вперед!
Вона не знала ... що їй справді з того?
Не ради вдячності, не ради нагород ...
А совість в неї чиста перед Богом,
То ж хай за спиною шепочеться народ ...
І хоч би що там - на вустах усмішка,
Своє тепло навсібіч роздає,
Для інших вона може ... й дивна трішки,
Та за добро їй завше Небо воздає.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868712
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Вже сиві роси вплелись у коси,
А їх кохання живе і досі:
"Як вам вдалося життя прожити,
І те, що в серці, не розгубити?"
"Ми - з покоління, яке роками
Те, що ламалось, не викидали:
Ремонтувати усе, латали,
Завжди мирились, завжди ладнали.
Щоби тепло не тікало з хати,
Навчитись треба іще й кохати:
Лихе забути, добро згадати,
Колись стерпіти, колись змовчати,
Лише в повазі, лише у ласці
Роки прожиті, немов у казці.
Щоби не було в стосунках драми,
Читати треба і між рядками:
Де за "все добре" - журба сховалась,
Чи у терпіння струна зламалась ...
Враз для підтримки - плече готове,
Це для кохання - основ основа.
Взаємна вірність, в один бік погляд,
В радості разом, і в горі поряд.
Любов не гріють слова улесні,
І навіть втіхи усі тілесні ...
Душею гріти, світити серцем
І пам'ятати завжди усе це."
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868786
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
О, світе ясний... Божий цвіт!
Сплету вінок з квітучих віт.
Візьму барвінок запашний і рути-м'яти,
бо найдорожчі у житті матуся й тато.
Додам ромашок білий цвіт, ясніє в них дитинства світ.
Ще золотистих нагідок вплету я в свій ясний вінок.
Тих нагідок ясні вогні, то друзі вірні всі мої.
Ще я візьму троянд красу, бо по житті любов несу.
В барвистому моїм вінку дзвіночки з луків,
бо вдячна Богу за дітей і за онуків.
Ще жменьку колосків візьму, вплету між віток.
Ой, скільки ж їх шкільних років, веселих діток...
Вплету я ще у свій вінок ґроно калини,
живе в душі моїй любов до Батьківщини.
Сплету вінок з своїх думок... є їх багато.
Дзвінкі, веселі, гомінкі... про будні й свято.
І вишиванку одягну я кольорову,
бо рідний край я свій люблю і рідну мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868804
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Вітаю вас я, любі друзі,
Ми ж всі із вами діти Музи,
Нам часто Музонька шепоче,
Все те, що вилить серце хоче.
Пісні, а інколи вірші,
Кому що ближче до душі,
Від Музи рима в серце ллється,
Й запалює кохання в серці.
Бо як поетам без любові?
У них кохання в кожнім слові,
Це в нас, потреба для душі,
Щоб з серденька лились вірші.
Тож я бажаю вам усім,
Вірші лунали щоб як грім,
Пісні щоб ваші скрізь лунали,
І ваші пера не ламались.
У цей такий нелегкий час,
Хай Муза не лишає вас,
Душа купається в любові,
Яку ви виллєте у слові.
З Днем Поезіі дорогі друзі!
Щастя вам, натхнення, любові,легкого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868788
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Я пройдуся рідним полем
Де колосяться жита
Та спасибі тобі доле
За чудовії літа
Доторкнусь до колосочків
В них наснага до життя
Чути звуки голосочків
Серця рідного биття
Кличе ось земля рідненька,
Диха свіжістю сповна
Дивина така маленька,
Як у янгола душа
Обів"ю колосся рідні
Та до серця пригорну,
Як приємно у цім світі
Відчувать таку красу
Диха літо, яскравіє
Та колосяться жита
Насолода душу гріє
Чути серденька биття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868530
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Лелекою, полину у свій рай
Туди , де медами пахнуть сади.
Tа , вдихну у небо місяць май
І сонечком засію квіти весни.
Замилуюсь зіллям польовим
І сплету віночок на коси.
Заспіваю, пісню голосом дзвінким
Заграють на струнах верболози.
Тут Клен до берізки усміхнувся
Дарує радість небо пречисте.
У святковий наряд одягнувся
Весна , шумить зеленим листям.
Я , біжу у трави запашні
Де забіліли ромашки білі.
О, яка божа краса навесні?!
Як у гаю, щебечуть пташки милі.
В надії ,квітне... буяє, весна
Наливає , плід і хочеться жить
У мріях , загадує бажання душа
Вдихає у щастя ,у чарівну мить.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868185
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020
Під ноги впало листя клена,
І відлітають журавлі.
А ти завжди в душі у мене,
За це я дякую тобі.
Приспів:
Моя кохана і єдина
У очі я дивлюсь твої.
Любов і вірність лебедина,
Зігріє нас в осінні дні.
У гронах ніжиться калина,
У хризантемах осінь знов.
Моя кохана і єдина,
Моя невипита любов.
Торкнусь до уст твоїх я ніжно,
Змедую солод з них п'янкий.
Твій погляд люба, дивовижний,
В душі залишиться моїй.
Вітри закружать листопадом,
Дощами сльози упадуть.
А ми з тобою поруч сядем,
Нам почуття тепло дадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868198
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020
О, рідна мово! Ти моя криниця,
В якій на дні є життєдайне джерело,
Яке своїм багатством слів іскриться
І живить душу, як вода – зело.*
Я не дозволю, щоб тебе сквернили
Поганим словом й чиїмсь язиком,
Хочу, щоб з криниці люди пили,
Як воду, мову з чарівним смаком.
О, мово українська! Ти є зброя,
Твої слова, як кулі у бою.
Вони летять, як звуки із гобоя,**
У саме серце і в душу твою.
Всі слова крізь душу пропускаю
Й крізь серце направляю, як в приціл,
І вороги відразу ж відступають,
Коли раптом потраплять під обстріл.
О, рідна мово! Ти - моя відрада,
Як тебе чую – втіхи нема меж.
Ти – моя неня, і моя ти Лада,***
Ти піснею мене в полон береш!
Слова твої лікують мою душу,
Коли вона, бува, чогось болить.
З тобою всі закони я порушу,
Щоб віру і надію оживить.
О, мово українська! Ти є й будеш -
Житимеш й звучатимеш в віках!
Народ свій об’єднаєш і розбудиш,
Щоб він розв’язав свого язика.
І залунає наша рідна мова
По всіх куточках України знов,
Велика і могуча, і чудова –
Найкраща із усіх можливих мов!
Зе́ло* — зелень, трав'янисте рослиння.
Гобо́й** (італ. oboe, від фр. hautbois — високе дерево) — дерев'яний духовий музичний інструмент сопранового регістру.
Ла́да*** — в слов’янській міфології — богиня життя, весни, богиня кохання й шлюбу, богиня світової гармонії. Лада символізує світову любов, що є основою життя на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867798
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Що бачив Ти, поки ішов до Бога?
Чи був цікавим Твій життєвий шлях?
В які світи вела Тебе дорога?
Яких людей дала Тобі Земля?
Твій Всесвіт... Ти про нього мріяв?
Якими були Твої віщі сни?
Чи тішить душу те, що Ти посіяв?
Чи варті битв здобуті ордени?
Ти жив. Та чи пізнав Ти Щастя?
Чи бігав босий вранці по росі?
Чим сковані були Твої зап'ястя,
Коли життя тонуло в цій красі?
Де та межа,що зветься апогеєм?
Той п'єдестал, Твій внутрішній олімп?
Чи вірним був святим своїм ідеям?
Чи зрадив їх, підтримуючи німб?
Ти зараз там, куди Ти стрімко прагнув?
Ціле життя - одна коротка мить....
Прісна вода лікує тіло спрагле
Та як життя прісне - душа болить...
І кожен день - маленька перемога
І час на крилах нас кудись несе...
Що бачив Ти поки ішов до Бога?
Ти просто йшов. Та Бог бачив усе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867830
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
А кожен з нас чекає на весну,
На білосніжну віхолу садів,
Коли усе пробудиться від сну,
Повернення чекаєм журавлів.
А кожному так хочеться тепла…
Не за вікном, а від людей, живого!
Щоб віра знову в серці ожила,
Набридливу розсіявши тривогу.
І ніжності потрібно трішки нам,
Ковток любові, краплю розуміння.
Не дати захолонути серцям
Всім допоможе доброти проміння.
Плече надійне і рука міцна,
Що від зневіри не дозволить впасти.
І веселіш звучить душі струна,
І більше світла стелить путь смугастий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867792
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Поезія – це музика душі,
Коли тремтить у римі слово,
Відсіюючи зерна від полови,
І на папері постають вірші.
Зерно те – смисл, який ховає мова
Між сказаних промов і різних слів,
Промовлених в буденній метушні,
Можливо, вже не вперше і не ново.
І кожен вірш – то спалах світла духу,
В якому відблиск образу застиг.
Поет побачити той образ встиг
Й, відчувши його смисл, довірив слуху.
І полилася музика з душі.
…Отак, буває, інколи з’являються вірші.
***
Поезія - як музика,
Вона буває різна, всяка.
Буває схожа на сонетний благовіст,
Бува задумлива, серйозна чи ніяка.
Її мелодія у кожному звучить,
У ритмі серця – то гучніш, то тихше, -
Коли приходить та благословенна мить
І з кожним подихом народжуються вірші.
Вірші - як люди: кожен має зміст
І кожен має смисл, який ховає слово,
Що у житті в буденній метушні
Звучить уже невперше і неново.
І ось слова шикуються в рядки,
Шліфує думка кожне слово в римі
І з під пера за помахом руки
Враз застигають звуки галасливі.
Але щоб написать бодай якісь вірші,
Потрібно вкласти в них хоч часточку душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748105
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 12.03.2020
Любов і сльози, й щастя диво-смак –
Всього мені пізнати довелося:
Була і серед літечка зима,
Котра сніжком упала у волосся.
І мед кохання, й гіркоту розлук
З келиха долі сміло пригубила,
Пізнала біль і материнських мук,
Та все одно життя, людей любила.
Чекати вміла свята, ні, весни
В душі, в природі. Вчилася сприймати
Смак неповторності, німої новизни,
Бо розуміла, що я жінка-мати.
Здається, Бог призначив таку роль:
Зміцнити дерево і крону свого роду.
Лиш мати знає код той і пароль,
Щоби на гіллі зав’язатись плоду!
10.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867582
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Я чую голос лиш один-єдиний,
Який належить одному тобі
І зразу бачу ті волошки сині,
Які завжди ти дарував мені
Бродили тихо в пшеницях і житі
Вдихали пахощі, розкидані, як квіт
До ніжноти були приємні миті
І нам так щиро посміхався світ
Кружляло щастя, ми його збирали
Горнули до серденька і душі,
Бо ми так чисто і по справжньому кохали
І до цих пір ми зберегли в житті
І скільки років, вже не передати
Та ми його плекаємо завжди
І не стомились ми іще кохати,
Бо забагато не бува весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867597
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Запроси мене у ве́сну,
Серденько давно чекає.
Запроси мене у весну,
Там де птах пісень співає.
Де пробуджується ранок,
Ніжиться в промінні сонця.
Залишається серпанок,
Перламутний на віконці.
Поведи мене у казку,
Що весна для нас створила.
Подаруй любов і ласку,
Хай несуть у даль вітрила
Запроси мене у ве́́сну
Я прийду у дощ і зливу.
Запроси мене у весну
І зроби мене щасливу.
Нехай гріють твої руки
І так ніжно пригортають.
У весни - нема розлуки,
У ній, квіти розквітають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866972
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020
Подарую хустинку я тобі із квіток
Таку ніжну і милу із отих нагідок
Намалюю на ній ще чудову годину
Та у щасті святім дорогую дитину
Ось біжить по стежинці невелике дитя,
А у серденьку стука дивовижне життя
Рученята, як крила розпростались у світ
Уявляє дитина неймовірний політ
От фантазія мила у неї вирує,
Хоч зовсім маленьке, але вправно міркує
Посміхається небу та зеленій траві
Із малесеньких років бачить щастя в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866945
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020
Молитва
Молитва -то віра, надія, любов
Духовні крила святе причастя .
Світле писання Ісуса тіло і кров
Щоб зустріти, день у божій ласці.
А молитва, як бальзам на душу
Змиває, втому і напругу дня.
Предвічне сонце нам знімає ношу
Веде, крізь вітри ураган у життя.
Молитва ,це світлий Ангел божий
Білим лебедем обніме тебе.
Солодка, за мід у час тривожний
Коли у безодні тонеш, спасе.
Молитва,- лікує сердечну рану
З очей знімає туман і пелену.
І ідеш, через пустиню піщану
Щоб віднайти водицю святу.
Молитва,- єднає тебе з Богом
Освітлює темряву у дусі святім
Ти ,долаєш труднощі дорогу
Бачиш, світло у небі голубім.
Молитва ,є рятунок для душі
Як для голодного крихта хліба.
Запалює божу свічу у тобі
І дає, радості теплo і світло.
Молитва,- є захист твого дому
Запалена амфора у душі.
Храм, який береже від стихій, грому...
Маяк ,що осяює у океані путі.
На крилах, ми злітаємо у небо
І щоб відчути блаженство небес.
Просимо, земні ласки у потребі
Щоб Ісус, з мертвих у душі воскрес.
Молитва,- це благодать божа
У дусі, дає сили, натхнення...
Підіймає, немічного з ложа
Бачити суть життя сьогодення.
А молитва, пробуджує нас від сну
Втішає, втомлене серце у журбі.
Щоб не проспали свій час у гріху
Шукали , Бога всюди на землі.
Молитва,зрушує кам'яні гори
З високих скель тануть сніги.
І птах,перелетить через море
З чаші ,життя п'є квіт весни.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866938
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020
ТАРАСОВЕ СЛОВО
А Тарасове слово як зброя
Cтинає, голову князям і царям.
Він, кличе нас боротись з ордою
I не поступатись, а ні на грам.
Наш дім, є свята земля Україна!
У своїй хаті, правда і сила.
Єднає, нас усіх пісня солов'їна
Рідна мова що мати навчила.
Від зимового сну будить Кобзар
Поетичним дзвоном єднає у слові.
Щоб кожен ,був сильний духом -бунтар
розкув, ланцюг рабства зла окови.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866936
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020
Ясний, яскравий день весняний
Іще не скрізь зійшли сніги
Весна курличе журавлями,
Хоч голо, пусто навкруги.
Ще ліс не вбравсь в зелені шата,
Лежить незаймана земля,
Вона готується прийняти,
Зростити будь-яке зерня.
Сад тягне сонцю голі віти -
Увесь живим теплом ввібравсь,
Немає ще травички, квітів -
На старті все.
Чекання час.
Аж ось! Пішло! Зелене, раннє -
Спішить, росте, іде в життя,
Садок зацвів. Весна буяє !
Світ народився.
Як дитя !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866846
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
В саду розквітли первоцвіти,
Весні дода́ли кольорів.
Неначе посміхнулось літо,
Віршами хтось заговорив...
Звучали для весни етюди,
Летіли звуки вище хмар.
Весна прийшла, радіють люди,
Кожен із них її чекав.
Вона, мов панночка тендітна,
Свою усмішку посила.
Ще трохи часу, сад розквітне
І птах на гілці заспіва.
Відчула й я весни мотиви,
Від сну прокинулась душа.
Кохання в серці, наче злива,
У путь з весною вируша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866858
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНА
Любов буває різна.Ось така,
Що розпирає груди, подих переймає;
Яскрава і бурхлива, голосна.
...Їй мало місця скрізь, де не буває.
Вона кричить у простір, до зірок,
Їй хочеться, щоб всі про неї - знали!
Не терпить спростування і чуток,
Безмежна, ніби небо, помічали?
Буває тиха, непомітна, ледь жива.
І сумніви простують крізь терени...
Саме вона довготривала і гнучка,
Йде по життю: з свого шляху не зверне.
І пробивається весною між асфальт,
Космічні кораблі знімає в далі.
Меці сопрано, контрабас і альт,
Мелодії торжеств, святкові і тривалі.
А - мамина любов! -Крізь ночі і крізь дні
Від колискової до тризни огортає:
Терпимістю, надією. добром,
Бескомпромісна і доступна,
Не зраджує і не минає!
Нехай святиться ближнього любов!
Нехай живе, і творить і кохає
Божественная милість і покров:
Цілунком Юди! - Хай тільки - не буває!!!
01.09.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866870
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
У тиху ту днину, десь там за горами
Росла дивна квітка, прикрившись листками
Ховалась від зливи і сильної спеки
Шукала у людях для серця безпеки
Тендітна, ранима, така одинока
Душа у красуні була так глибока
Тож часто і тихо маленькі листочки
Горнулись до неї, як рідні синочки
Тож була, як ненька - троянда чудова
Така дивовижна у квітоньки мова
Та мала і захист, колючі стеблини
Усіх захищала у тяжкі хвилини
А квітка яскрава, така вже чарівна
Усіх полонила краса неймовірна
Хотілось торкнутись, на дотик відчути
Та серденько щире, як стука почути?
Ось так у природі, душа така чиста
До квітки чарівної горнеться листя
Краса дивовижна, теплом обіймає,
Як любляча ненька усіх зігріває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866732
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
До віконця туман сивий, ранок спочиває,
Пригорну промінчик сонця, нехай засіяє,
На рушник, для донечки, щоби доля всміхалась,
Від батьків скоро поїде, щоби й не цуралась.
Приспів: Нехай в`ється стежка, по житті рівненька,
Щоб жилося добре, донечко рідненька,
Й оченята світлі, гірких сліз не знали,
У чужій сторонці та й всі поважали.
Ой, лягай золота нитко, в домі на достаток,
А червоная на щастя, подолати смуток,
Ще й волошки і ромашки, вишию густенько,
Та й в любові з діточками прожили гарненько.
Приспів: Нехай в`ється стежка по житті рівненька,
Щоб жилося добре, донечко рідненька,
Й оченята світлі, гірких сліз не знали,
У чужій сторонці та й всі поважали.
Розстелю, рушник під ноги, щоби й не боліли,
Вірність й щиреє кохання та й не загубили,
Ясний день і темна нічка, таємниці знають,
Хай ніхто їм, не наврочить, боги захищають.
Приспів: Нехай в`ється стежка, по житті рівненька,
Щоб жилося добре, донечко рідненька,
Й оченята світлі, гірких сліз не знали,
У чужій сторонці та й всі поважали.
Ляже ниточка зелена, рясніють листочки,
Нехай завжди слова ніжні, джерела струмочки,
Звеселять усю родину, як весняні квіти,
І ми з батьком, могли доню, завжди лиш радіти.
Приспів: Нехай в`ється стежка по житті рівненька,
Щоб жилося добре, донечко рідненька,
Й оченята світлі, гірких сліз не знали,
У чужій сторонці та й всі поважали.
Січень 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866757
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
На губах червоніє помада,
Очі вперто вивчають асфальт.
І весна, що прийшла, не розрада,
Бо у серці хандра не на жарт.
Панорамна картина строката,
Мов галактики різні світи.
Виринає в садку рідна хата,
Час зове, що пора вже іти.
Зірне небо схилилось додолу,
Мрія манить любов’ю, яснить.
Підіймає на крила ще кволу,
Не забути ніколи ту мить.
Щастя й радість, тепла порятунок
І ковток гіркоти на вустах.
Шлях життєвий проліг між морщинок,
Чи підвладний бо волі ще страх?
Страх у того, хто віри не знає,
Хто блукає між двох берегів.
Неприкаяність біллю карає,
Для добра нас Господь всіх створив.
02.03.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866725
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 03.03.2020
Я чекаю тебе, там, де стрілися ми,
І де грона бузку нахиляли нам віти.
Я чекаю тебе, де буяли лани,
Де свої килими, ткало ніжне нам літо.
Там, де неба блакить, де дзвінкі голоси,
Де мелодії линуть відлунням сопілки.
Де торкаються трави намиста роси
І де весело вітер розгойдує гілки.
Я чекаю тебе, вірю, що ти прийдеш,
Переповнене серце любов'ю й коханням.
Серед тисячу стежок, ти нашу знайдеш,
Бо душа через край, виливає бажання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866743
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
А час біжить, піском гарячим поміж пальців,
Але твій погляд так чарує, як колись.
Лише з тобою прокидатись хочу вранці,
Бо лиш в твоїх обіймах мрії всі збулись.
В твоїм волоссі я заблуджусь серед ночі,
На поклик твого серця повернусь,
Слова безумного кохання прошепочу,
Палким цілунком знов тобі наснюсь.
Твоє ім’я я прошепчу мов молитву,
На твоїх крилах вознесусь у синю даль.
За тебе, мила, переможу в кожній битві,
З тобою сум забуду і печаль.
Моє кохання, що палає наче сонце,
Тебе м’яким теплом і ласкою огорне,
Я буду тим промінчиком в віконці,
Що спопеляє все лихе і чорне.
Моя душа спокійна лиш з тобою,
Бо серце вже давно тобі належить.
Мені ти стала зіркою святою,
Від тебе все життя моє залежить.
© Юрій Кульчак
14.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865886
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
Батьками плекалась безмірна любов ще з колиски,
(Коріння міцне, на гілках молоденьке вже листя).
Найкраща, поетом звеличена, мова пісенна –
Назавжди в серденьку, як і Україна стражденна.
Життя закидає на різні стежки та дороги,
За рідне своє розривається серце з тривоги.
В чужині, буває, здобудеш освіту і статус,
Ось тільки у крові несеш материнську лиш плату.
І клич голосів рідних душ, що злилися з віками,
І справжня любов, що дісталась від Неньки і мами
Та істини світло, що рід просвітило і світить,
І доля предивна – з тернин розпустилися квіти.
З коріння – у крону ці вісточки генні первинні,
Із духу коріння дається душа і людині.
Код роду буває у славі/ неславі – так різно,
Нащадкам прославити рід свій ніколи не пізно.
Плекайте, даруйте любов у примхливім щоденні,
Бо досить підступні бувають моменти буденні.
Надбати і втратити легко у спірнім балансі.
Насправді, не так і багато щасливих є шансів.
Шануйте коріння, код роду і нації код,
Нехай процвітає наш Край, волелюбний народ.
22 січня 2020
(с) Валентина Гуменюк
Художник Олег Шупляк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865712
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
На дворі ніч. Тік – так співає час.
Тік – так, тік – так: життя біжить пунктиром.
Воно так само бігтиме без нас,
Нестиме дні свої нестримним виром.
«Єдиний хто не втомлюється час» -,
Так мудра пані Ліна говорила.
Дні марнувати розкіш є для нас.
Спинятись рано. І поки є сила
Ми мусим бігти, крокувати, йти,
Наповнюючи всесвіт добротою.
Бо ще не час. Не час для темноти.
Багато справ ми маємо з тобою!
У кожного призначення своє,
Гойдають вчинки совісті ваги.
Свій іспит кожен долі сам здає.
І прийде час нам віддавать борги.
Шляхами долі: йди, біжи, крокуй.
Шліфуй знання, тренуй своє терпіння.
Найменшу мить життя свого цінуй,
Бути людиною – найважливіше вміння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865617
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Хатку під стріхою білу-біленьку
Наче із казки приніс хтось сюди.
Став за городами, зовсім близенько,
(Можна почути плюскіт води).
Біля дороги груша розлога
Щедро плодами сіє довкіл —
Клаптик дитинства теплого мого
У найріднішому самому з сіл.
Пахне у хаті м'ятою й сіном,
Лагідні погляди від образів...
Час надзвичайно щедрий на зміни,
Якось миттєво він пролетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865616
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Дни стали чище и яснее дали -
зима с весною враждовать устали.
Снега сошли, поля пустынны и овраги
наполнены весенней светлой влагой.
Неровной лентой по холму отлогом
спускается к реке размытая дорога.
Река разбухла и веселая вода,
играючи, несет остатки льда.
А за рекою, на полоске снега тощей,
трепещет на ветру осиновая роща.
Вдали, над рощей, возвращаясь с дальних стран,
кружит пролетных птиц небесный караван.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865646
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Зібрався вечір. Хмари червоніють.
Туман лягає в пелену боліт.
Тихенький вітер ледве-ледве віє,
Хмарини в небі залишають слід.
А поруч з ними відкривають небо,
Клини пташині весняним ключем.
На плесі в парі величавий лебідь,
Який любов’ю викликає щем.
Наповнив небо запах медунковий,
Немов прокинувсь із - під снігу ліс.
І задурманив вітер вечоровий,
Неначе воскресіння нам приніс.
Гогочуть і курличуть в небі птахи,
Летять додому, до свого гнізда.
Сивий туман, що понад битим шляхом,
Ховається в долині, де вода.
Весняний вечір. Засинають хмари.
З полону річка вибігла удаль.
На небі Місяць зоряним отарам
З хмарин високих одягнув вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865657
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Осінь коси посріблила, відлетіли журавлі,
А усмішка мами щира, серце зігріва мені.
Теплі, ніжні мами руки, пригортали кожен раз,
Чулись завжди мами кроки, по кімнаті в пізній час.
Приспів:
Ти найкраща у світі матуся, найрідніша, найближча мені,
До землі тобі низько вклонюся, хай співають пісень солов'ї.
Поцілую натруджені руки і до себе тебе пригорну,
У житті було стільки розлуки, я тебе, моя мамо люблю.
Ти ночей не досипала, нашу долю берегла
Мов в сніпки її збирала, щоб щасливою була.
Нам співала колискових, біля ліжка кожен раз,
Танцювали місяць й зорі і у снах кружляли нас.
Ллють дощі сумні, осінні, наступають холоди,
Вже змінилось покоління, не змінилася лиш ти.
Та ж усмішка, ніжний погляд, теплі мамині слова,
Ти зі мною рідна поряд, найдорожча і жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865651
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Ніжна мово солов'їна,
Ти лети у небо синє.
Де проміння сонця ясне,
Ти у нас така прекрасна.
Ти у нас така чудова,
Моя мово, калинова.
Ти у нас така привітна,
Хочу, щоб ти завжди квітла.
Щоб співала колискових,
В росах чулася ранкових.
В вишиванім рушнику,
У калиновім вінку.
Ти - мов з джерела водиця,
Роду нашого скарбниця.
В мелодійному звучанні,
Приймай рідна привітання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865649
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Прихилю небо, щоб дістати нині зорі,
Розсипати татусю, вам до ніг,
Пташиною присісти на оборі,
Із чужини враз повернутись на поріг.
У ласці цілувати ваші руки,
Малим дитям припасти до чола,
Щоб не відчути гіркоти розлуки,
Я б все на світі нині віддала.
Усе найкраще хочу побажати,
Любов’ю наділити та добром,
Що не змогла... сьогодні все сказати,
В сімейнім колі сісти за столом.
Читати книгу вашим правнучатам,
В якій описане, татусю, все життя
І доторкати... ніжно доторкати,
Старенькі руки, роки та буття.
Сьогодні день, в якому ви родились,
В нім весни ваші в співі солов’я,
І літній цвіт... лишень би не журились
І сповідь, тату, з чужини моя.
Живіть на радість дітям та онукам,
Хай Господь силу і здоров`я посила,
Простіть за смуток та гірку розлуку -
Із чужини вас донька обійма...
Ще прийде день - зустрінемося, тату
І як колись цвістимуть нам жита,
Думками знов лечу у рідну хату -
Живіть на многі й благіі літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865603
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Чи йду по стежці, чи в житі серед поля,
Не знаю хто, це Муза, чи Божа воля,
Дає наснаги, черпати і творити
В душі натхнення, йому заборонити?
Шепочуть ночі… як можу не писати?
Думки на крилах, висот сягти, літати!
Бруньки весняні, сонця і тепла жага,
Рядочки прози… тішиться моя душа.
Засяють рясно, як квіточки в суцвітті,
Яке ж, це щастя, жити на цьому світі!
Донести людям, щиро своє бачення,
І зразу хочу, попросить пробачення.
Якщо не збіглись, нині погляди в житті,
Волошки сонячні в житі - думки мої.
Щоб люди, мрію, як подарунок мали,
Минали осуд, тепло й радість пізнали.
Добра частинку, як у полі, колосків,
Щоб щастям очі, засіяли. Дзвінкий спів,
Почули щебет, лагідний солов`їний,
У житті вибір замали оптимальний.
Яка відрада, у полоні відгуків,
Вам дуже вдячна, мов дзвеніння струмочків,
Мене й надалі, писати надихають,
Це справжнє щастя, коли твори читають.
******
Шановні друзі! Щиро дякую за підтримку!
Бажаю миру, здоров`я, щастя !
Любові і натхнення Вам!
22.02. 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865632
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Продай взуття чи одежину,
Продай цукерки, хліб і сіль,
Продай, як маєш дві, хатину,
Велосипед, автомобіль…
Ціну речам тим добре знаєш.
От тільки б настрій трудовий –
Ти знову все собі придбаєш,
Якщо здоровий і живий.
Та інші цінності бувають,
Продати їх – ганьба і гріх.
Ці й обміну не підлягають,
Бо подаровані для всіх
Давним-давно велінням Божим.
У спадок їх передають
Під пильним оком, насторожі,
Життя за дар цей віддають.
Дарунок – то земля правічна,
Збережена від всіх нашесть,
І мова прадідів етнічна
Та віра, воля, гідність, честь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864310
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Приніс поет насіння цілу жменю –
Звичайне чорне непримітне зе́рня.
Віддав усе, ще й вивернув кишеню:
«Посійте, хай квітує поміж терня,
Між колючками, будяками, між камінням,
Посіяти і в дикім полі треба…
Нехай за землю вчепиться корінням
Та високо здіймається до неба».
Поетові дари приймали радо,
Усе забрали чисто, до зернини.
Повірили – існує Ельдорадо:
Посієш зерна, а збереш перлини.
І сіється, і плодиться, квітує,
До світла пнеться темна насінина.
Радіє той, що зернами частує.
Насіння мудрості вирощує Людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864309
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Хмарочоси поезій зростають все вище.
Чи здолаєш оту висоту?
Вітер шквальний, розпатлавши мрії, там свище.
Не впади в глухоту й сліпоту.
Хмарочоси поезій вдивляються в небо.
Ти в молитвах постій на землі.
І не втрать лиш натхнення - крилату потребу.
Світло, певно, проб*ється в імлі.
Слухай серце: від Господа лагідність звуку.
Від душі до душі все твори.
І тоді не покине Муза ліру із рук,
І засяють вгорі кольори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864348
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Вишня зажурилась, посумніла хата…
Гріє їх у стужу доньки спів крилатий...
Ллється над землею дзвоном – переливом
пісня Чураївни, що є справжнім дивом.
Нею надихала, в ній жила співачка,
в спів вселяла віру справжньої козачки.
Славила у пісні неньку-Україну
та хрещату рідну батьківську стежину.
Мов небесний ангел, розпростерши крила,
унікальним тембром небо підкорила.
В вишитій сорочці, груди у намисті -
це легенда – жінка в образі пречистім!
В пишності убрання, сяючих прикрасах -
гордий погляд жінки – нації окраса.
Врода від калини, неба - навпіл з житом -
жінка – таємниця, із душею літа.
Діва України, славна Берегиня,
по собі лишила славу, що не згине.
А нащадкам спадок. Лине, не стихає,...
Бо пісенна свічка в душах не згасає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864219
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Сонячний промінчик диво-ключиком
Відчиняє браму для весни,
Падають акордами співучими
Краплі від бурульок осяйних.
Сонечко розсипалось на скалочки,
У струмках іскриться, виграє,
І мені ласкаво усміхається
З підвіконня зіллячко моє.
Скоро, скоро вже зітхне, прокинеться,
Сон зимовий прожене земля...
... Влітку урожаєм щедрим зіллячко
Душу роботящу звеселя.
Котиться по небу сонце колесом,
Котяться до вирію роки,
А душа весняним щастям повниться,
З року в рік, з початку,й на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864198
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Почувалось Сьогодні щасливим,
Повним усмішок, гамору, втіх.
І здавалось якимсь особливим,
Та вступатись, вважало, – це гріх.
Завтра в темне вікно заглядало,
Несміливо, невпевнено йшло.
Невідомість. Усе замовкало.
З чим прийшло Завтра? Що принесло?
Але навіть щасливе Сьогодні
Без образ хай іде в небуття.
Може, Завтра й несе дні холодні,
Та продовжує ЗАВТРА життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864182
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
То літо, то осінь, збираю життя по шматочках.
Весною вже квітла, ще літо - зелена трава.
Осіння розлука гуляє в кленовім віночку,
мелодій багряних зіграє пора дощова.
І так по краплині, напише ще пісню для мене.
Яку прокурличать у сонячний край журавлі.
Розквітне черешня, а листя зелене, зелене...
Збираю достигле колосся по чорній ріллі.
Шматочком калини прикрашу світанки з тобою.
У неба позичу, очей найдорожчих блакить.
Ще зірки шматочок, що стала для нас золотою,
як падала з неба й згорала на попіл за мить.
Вже осінь багряна гуляє в кленовім віночку.
Мелодій осінніх зіграє пора дощова.
То чорне, то біле, збираю життя по шматочках...
Весна вже одквітла, вже осінь, пожовкла трава.
автор Лариса Мандзюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863761
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 05.02.2020
Пробачте, по́други і друзі,
За ненаписані рядки.
Сьогодні, в статусі бабусі,
Онукам дістаю зірки.
Моя присутність – дощ у спеку,
Веселка посеред грози.
Я передбачу небезпеку,
Усмішку склею зі сльози.
Я віддаю, але й черпаю
Піднесення і позитив.
А втому легко подолаю,
Онуки – крила і мотив.
Я на прощання посміхнуся –
Вгамую смуток і любов.
Луною котиться: «Бабуууся…».
«До завтра! Я приїду знов!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863644
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Привіт з Говерли і Дніпра, передали хмарини з неба, жити потрібно для добра, воно повернеться до тебе! В шелесті лісу і трави, добром природа обізветься, живи і Бога не гніви, допоки серце в грудях б»ється! Тепла зима в календарі, немає снігу і морозів, зло розчиняється в добрі, бажаю добрих всім прогнозів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863600
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DFkb0tajcpo[/youtube]
Здається, що мовчання тягнеться століття,
Прискорює із кожним днем свій крок.
І в"яне ледь розкрите ще суцвіття,
Та без душі зміліє, як струмок.
До нього хочу часто докопатись.
Воно хранить в собі таємний зміст,
Та хоче в невідомості зостатись,
Неначе непрочитаний чийсь лист.
Мовчання ми тлумачим, як завгодно:
Можливо, що нема вже що сказать,
Коли на серці стало прохолодно,
Чи сили вже немає, щоб кричать.
На зло судьбі, чекаєм все ж слова,
Які колись народяться з мовчання.
Мета життя тоді уже нова,
Як нагорода за оце чекання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863494
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 03.02.2020
***
Така уперта аксіома -
шукай його чи не шукай,
завжди тебе чекає вдома
твій, власноруч добутий рай.
Та ти шукаєш інші схеми,
подорожуєш в інший край,
щоб довести, як теорему,
що тільки вдома - справжній рай!
Тут вітер тишею колише,
п’яніють квіти від роси,
нічого не знайдеш миліше,
своєї, рідної краси.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863319
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2020
Часи гріхопадіння є й спокути, радість на серці змінить знову біль, ми успіхів всі здатні досягнути, якщо поставимо перед собою ціль! Знайдеться скептиків і критиків багато, будуть казати що не зможеш ти, не слухай їх, розпочинай завзято, свій шлях до заповітної мети! Чергуються невдачі й перешкоди, не розраховуйте на поміч звідусіль, а перемога, як винагорода, ставте в житті перед собою ціль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863117
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Все пиляєш мене, Ганю:
-Білоручка ти, Семене!
Ось лежу я на дивані,
Та працює мозок в мене.
Кожен ледар - винахідник,
І хоч мають таку вдачу,
Не напишуть - він негідник,
І не скажуть - він ледачий.
Не схотів город копати
Отакий ось ледацюга,
Сховав вила і лопату –
Винайшов для себе плуга.
В кожного своя є фішка,
І шукають всі причину:
Важко їм ходити пішки –
То придумали машину.
Люди всі талановиті,
Що не хочуть працювати,
В розкоші повинні жити
І ідеї розвивати.
Дорікати мені нащо?
І сваритись теж не треба:
Я ніяке не ледащо,
Я - талантище у тебе!
Може, винайду таке щось,
Що про це напишуть повість…
За свої погані вчинки
Буде гризти тебе совість.
Всі таланти живуть мало,
Будеш плакать на могилі:
-Дармоїдом обзивала,
А він - он яке світило!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863025
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 30.01.2020
Туман зірветься у політ.
Роса освятить ранок щедро.
Ударить блискавка з землі,-
Струм всесвіту відчуєш нервом.
Загубиш сорок, п’ятдесят,-
Босоніж вставши в трави п’яні.
Кульбаби знов збере маля,-
Несе букета в жмені мамі.
Це вже було. Це буде знов.
Допоки світ радіє сонцю.
Все переплутує любов.
І сам був кремній, а став стронцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862823
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Білим цвітом захурделила весна,
Вона в вітер так закохана була.
Він її то обнімав, то цілував,
То у парі з нею в вальсі танцював.
Весна ніжно посміхалася йому,
Дарувала цвіт - кохання милому.
Ти коханий, найдорожчий тільки мій,
Дуже сумно й одиноко буть самій.
Як світило ясне сонечко удень,
Птахи їм співали радісно пісень.
Піднімав на крилах весну вітерець.
Було щастя для закоханих сердець.
Та коли приходив час її до сну,
Шепотів:" Без тебе люба не засну.
Буду сон твій моя весно берегти,
Бо для мене найдорожча тільки ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862718
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Загубилось у часі дитинство,
Юність та́кож поли́нула в даль,
Відбувається в тім Боже дійство,
Так було́ й після нас буде так…
Нам дано́ проживать у цім ча́сі,
Саме зараз і тут, в тілі цім,
Й те, що ми розумієм нара́зі,
Крапля лиш в океані світі́в…
Ця людська маячня жалюгідна
Там, де гро́ші і влада – там зло,
Як іржа, точать душу негідні
Відчуття, які дав нам не Бог:
Не від Бога жадо́ба до гро́шей,
Всяка заздрість і різний обман,
Стає рідкість людина хороша,
Ніби нас поглинає туман…
Але є Божа правда на світі,
Із туману веде вона нас,
Шлях до світла не за́вжди у кві́тах,
Випробо́вує всіх і всяк час.
Посміхнеться Господь тим привітно,
Хто душею в житті не кривив
І зберіг в ній святеє дитинство,
Кожній днині він щиро радів-
Сонцю ніжному, неба блакиті,
Ясним зорям, рясному дощу,
Вітерцю і хмаркам білокрилим,
Темній ночі і світлому дню...
Від нужде́нного не відвернувся,
Не ховавсь від чужої біди,
В допомозі своїй не запнувся,
І нічого взамін не просив…
Як не прикро, але ми тут гості,
Свою ча́сточку кожен живе,
Були ді́тками, стали дорослі,
Наш до берега човен пливе…
І коли ми прича́лим додому,
Оглядатися будем назад,
Янгол з раю подасть руку то́му,
Хто багато робив добрих справ.
Стати кращими маєм можливість,
Ще є час, ми ще встигнемо це,
В світ прийшли ми з душею дитини,
Це від Бога святе острівце́.
Так, життя нас безжально гартує,
І від того душа потерпа́,
Слово ж Боже за нами варту́є,
Від нечистого нас захища.
Не чатуйте на нас, лихі па́стки,
За красою принад лиш багно,
Хай пізнають усі Божі ласки,
Хто в душі своїй має добро!
Загубилось у часі дитинство,
Юність також полинула в даль,
Відбувається в тім Боже дійство,
Так було й після нас буде так…
25.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862546
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020
Дети, солнышки родные,
пока мать жива,
прилетайте на мгновенье,
выкроив из Жизни Бытия.
Жизнь быстротечна,
пролетают часы, дни, года,
обернуться некогда.
Строим жизненные планы, мечтаем,
да, просто живём,
день за днём.
Жизнь коротаем, как можем.
Я, по-жизни,сделала всё,
что было в моих человеческих силах,
а остальное в руках Божьих.
Он, как Капитан у Планетарного Руля,
на всё, Господи, Воля Твоя!
Я знаю, что Вселенная заботится обо мне,
на милость Божью,
даёт возможность высказаться душе,
не видя собеседников воочью.
Возродить доверие к себе,
а это значит получить уверенность и смелость,
происходящие от сознания своей личной ценности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862400
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020
СЯДЕМО ДО ВЕЧЕРІ
Сядемо, до вечері за столи святкові
До заходу сонця і першої зорі.
Щоб добро ,велося у хаті ...у полі
І вносимо,дідуха -колоски золоті.
Дідух,сніп з колосків жита,
пшениці
Ставимо,на покутті перед образами.
У вікно,заглядають сестриці -зірниці
Бо нині,Пресвята родина із нами.
У День народження Христа не сумуй!!!
Приймай,дарунки від Небесного Отця.
Усміхнись,земле -веселись,торжествуй!!!
Нехай у твій дім,увійде -боже дитя.
Ми ,славимо,Ісуса Христове Різдво !!!
Колядками,вінчуємо усю родину.
Сієм,посіваєм зерно на добро...
У Бога,просим миру для Вкраїни.
М .Чайківчанка.
701 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862368
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Не поспішаю я у далину,
Вернутись хочу до старої груші.
Надихатись сухого полину,
Можливо мою долю розворушить.
Вернутися у зими, що були,
Заритись в кучугурах з головою.
А навесні піти у ті сади,
Де пелюстки змішалися з травою.
Переступити юності мости,
З коханням першим все життя прожити.
До Паски в рушники вдягти хрести,
І спозаранку паску посвятити.
Вигонити на пашу корівча,
Збирати у торбинку кукурудзу.
Вслухатися, коли сичі кричать,
Принести в хату оберемок хмизу.
І жити, жити все життя,
Закоханим в єдину з головою.
Щоб в чоловіка виросло дитя
І було завжди лиш самим собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862281
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Не смію я казати правду,
Бо сам в неправді довго жив.
Я мушу те вам розказати,
Що серцем своїм пережив.
Що істина, то дар від Бога,
Вона дається як душа,
Коли ти не міркуєш злого,
Тоді відкриється вона.
А правда, то є добрий намір,
Нехай він трохи не такий,
Але ти не ворожиш в храмі
Не вдариш києм по спині.
Ти прагнеш жити наче хвиля.
Яку плекає океан.
А той твій дух неначе скеля,
Зломає лезо від меча.
Та все минеться не одразу
І все пройде неначе сон.
Ти пам'ятай про батька свого,
Про неньку теж не забувай!
У цьому світі вдосталь злого,
І є достатньо ворогів.
Ти не цурайся роду свого
І гідно борони братів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858679
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 05.01.2020
[b][color="#d63003"]Сім тисяч років вітер не вщуха
Над посивілим українським Полем;
Просякло кров’ю, і слізьми, і болем…
Вже тисячу років війни громиха…
Ще пам’ятають кам’яні баби,
Тих скіфських вершників,
Суворих і безстрашних.
На поле се спускалися Боги,
Щоб народились кращі із найкращих.
Здається, зупинився біг століть.
Замкнулось коло, доленосне, Боже.
Дочки Перуна і Сини Сворожі,
У темну ніч, стоять тут, на сторожі,
Щоб Поле українське захистить…
Ще ми п’ємо цілющу із Дніпра,
На повни груди дихаємо вільно,
І пам'ять предків в серці не вмира…
Любов до України ще жива,
Така цілюща, і така всесильна…[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860330
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020
Я вірю у казку
Я немов ,дитя чекаю чуда , дива...
У Новий рік миру, радості, добра.
Хай буде кожна людина щаслива
У своїм домі,відчує вогник тепла.
Нехай січень намалює казкову мить
І від щастя ,світяться очі і душа.
Новорічна зірка усіх благословить
Буде ,на столі хліб у будні і в свята.
Нехай зима сипле сніг білий- білий
Мороз,на шибці малює сніжні квіти.
Прийде ,до нас Новий рік добрий щирий
Подарує,мирне небо божому світку.
Нехай новий день усміхнеться людям
На сонячних крилах принесе надію.
Лл'ється,дивограєм світло повсюди
збуваються,бажані жадані мрії.
З Новим Роком тебе моя Україно !!!
Достатку, злагоди у твоїй хаті .
З'єднайся ,вкраїнська родино
І Дзвенять,на землі пісні крилаті.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859930
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2019
І досі вірю в диво новорічне,
Різдвяну казку створюю сама,
Несу в душі те відчуття магічне,
Що мрії в дійсність втілює зима.
Що десь живе стара-стара чаклунка
І знає все про кожного і всіх,
У ніч казкову витягає з клунка
Й дарує людям радощі і сміх.
І світ стає щедрішим на любов,
Теплішають обійми між близькими,
І казка новорічна знов і знов
Спішить до нас дорогами слизькими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859282
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Місяць в шибку загляда,
Лине світом коляда
На Різдво Христове.
На столі кутя й узвар,
А всього дванадцять страв
В час цей вечоровий.
Переступиш лиш поріг -
Видно дідух-оберіг
На чільному місці.
Вся зібралася сім"я
І господар припроша,
Помолившись сісти.
А як зіронька зійде
І засяє із Небес,
Усіх заворожить -
Кожну страву скуштувать
Та Ісуса прославлять
Це Дитятко Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859265
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Душі моєї рідні пташенята,
Ви випурхнули в ясний світ людей.
Розправили під зорями крилята,
Немовби щира пісня із грудей!
Із кожної книжини в спраглі душі,
Заходите, лікуючи біду.
Я з вами, мої діти, також мушу
Планету рятувати на ходу.
Я стукаюсь у кожні перші двері,
Байдужість виганяю із очей,
Записую на хмарному папері
Травневу оду зоряних ночей.
Запрошую повірити й кохати,
Помріяти про щастя неземне
І на долонях серце дарувати
Так, як із неба навчено мене.
Мої вірші виношую під серцем
Дарую їх чоловікам, жінкам…
Живе в душі оте чуття, - найперше
Яке єдиній з серцем я віддам.
Його беріг від вітру крижаного
Байдужих зим, а чи спекотних літ,
Щоб знов і знов, надіючись на нього,
Душею в небі відчувать політ.
23.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858877
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019
У темну ніч зимової печалі,
Коли вантаж прожитих за рік днів
Боронить йти мені по вертикалі,
Заходить Миколай до кожного з домів.
Несе мішок і в душі наші казку,
У вікна сипле Божу благодать,
На крилах ангелів – небесно-вічну ласку,
Коли велике щастя – оддавать.
Співають зорі, стелиться дорога,
Летить з хмаринок білий легкий пух…
Святий наш отче, не минай порога,
Зайди, погрійся, скинь важкий кожух…
Бо довга ніч, бо в хаті людно-тепло,
Тебе чекають, як предвісника Різдва…
А ти летиш на Схід, туди, де пекло,
Сьогодні там потрібніші дива…
Спаси, Святий, могутністю своєю,
Від кулі і зчерствілості душі…
Іде життя в нас звично – колією,
А там військові їсть хтось кулеші…
В палаті білій втомлена дитина
В молитві щирій диво вигляда…
Злітає з вуст прохання лиш єдине –
Щоб були вдома мед і коляда…
Заступнику, дитячі чисті мрії
Здійснити в метушні ти не забудь.
Хто молиться, ти не позбав надії,
Збираючись в далеку й довгу путь.
А нам… ми й так багато маєм,
Лиши у душах віру в чудеса…
Ти знай, що ми тебе щорік чекаєм,
Вертаючись додому в небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858437
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Кажуть, що зима серця́ холодить,
Перетворює на кришталі.
А моє кохання сонцем сходить,
Поцілунок залиша на склі.
Нас з тобою щастя не покине,
Знаю я і бачу наперід.
У серцях любов така єдина,
Розквітає наче яблунь цвіт.
Приспів:
Мете хурделиця із почуттів,
Любов'ю стелиться із твоїх снів.
Кружля за вікнами зима, зима,
До неї звикли ми, в серцях весна.
Сердечко ніколи не схолоне,
Коли в нім живе палка любов.
Так пульсують люба мої скроні,
Закипає в жилах моїх кров.
Заметіль за вікнами лютує,
Перемети робить на стежках.
В серці музика моїм вальсує,
І щебече про кохання птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857598
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019
20 мудрых цитат Маргарет Тэтчер
Маргарет Тэтчер — первая женщина, ставшая премьер-министром Великобритании. Занимая эту должность в течение 11 лет, за свою далеко не женственную политику она получила прозвище «железная леди». Тэтчер точно было, что сказать — это была сильная личность, которая сделала много для своей страны и сумела оставить значительный след в мировой политике.
Когда характер проявляет женщина, про нее говорят «стерва». Когда характер проявляет мужчина, про него говорят «отличный парень».
Поражение? Я не понимаю значения этого слова.
Туда, где раздор, позвольте принести гармонию. Туда, где заблуждение, позвольте принести истину. Туда, где сомнение, позвольте принести веру. И туда, где отчаяние, позвольте принести надежду.
Каждая женщина, знакомая с проблемами ведения домашнего хозяйства, близка к тому, чтобы понимать проблемы управления страной.
Петух, может быть, хорошо кукарекает, но яйца все-таки несет курица.
Никогда не сдавайся и ты увидишь как сдаются другие.
Никто бы и не помнил о «добром самаритянине», если бы у него были только благие намерения. У него также были и деньги.
Если вы хотите что-то обговорить — идите к мужчине, если хотите реально сделать — идите к женщине.
Если ты настроена только на то, чтобы кому-то нравиться, ты должна быть готова идти на компромисс по любому поводу в любое время — и ты никогда ничего не достигнешь.
Персональным нападкам на меня только радуюсь. Значит, других политических аргументов у противника уже не осталось.
Нужно хорошо изучить своего врага, тогда однажды можно превратить его в друга.
Делать все с открытым сердцем не самая хорошая идея. Сердце должно оставаться закрытым, так оно лучше функционирует.
Обратите внимание на каждый из дней, вечером которого вас наполняет радость и удовлетворение. И вы увидите, что это — не тот день, когда вы предавались праздному безделью, а день, когда вам многое предстояло сделать, и вы великолепно справились с этим.
Невозможно понять всех, если не прислушаться к каждому.
90% наших забот касается того, что никогда не случится.
Богатство страны не обязательно строится на собственных природных ресурсах, оно достижимо даже при их полном отсутствии. Самым главным ресурсом является человек. Государству лишь нужно создать основу для расцвета таланта людей.
Женщины гораздо лучше мужчин умеют говорить «нет».
Сегодня у женщины есть море возможностей проявить себя: некоторые из нас даже управляют странами. Но, говоря по чести, нам больше идет ридикюль, чем штык.
Как правило, мне достаточно 10 секунд, чтобы составить мнение о человеке, и потом оно редко меняется.
Вежливость сегодня ценится очень дорого, а вот нахальство вообще не имеет цены.
Если те, кто меня критикует, увидели бы, как я шагаю по волнам Темзы, они сказали бы: это только потому, что она не умеет плавать.
Вовсе не обязательно соглашаться с собеседником, чтобы найти с ним общий язык.
Быть могущественной — это как быть настоящей леди. Если вам приходится напоминать людям, что вы ею являетесь, вы ею не являетесь точно.
20 мудрых цитат Маргарет Тэтчер
Маргарет Тэтчер — первая женщина, ставшая премьер-министром Великобритании. Занимая эту должность в течение 11 лет, за свою далеко не женственную политику она получила прозвище «железная леди». Тэтчер точно было, что сказать — это была сильная личность, которая сделала много для своей страны и сумела оставить значительный след в мировой политике.
Когда характер проявляет женщина, про нее говорят «стерва». Когда характер проявляет мужчина, про него говорят «отличный парень».
Поражение? Я не понимаю значения этого слова.
Туда, где раздор, позвольте принести гармонию. Туда, где заблуждение, позвольте принести истину. Туда, где сомнение, позвольте принести веру. И туда, где отчаяние, позвольте принести надежду.
Каждая женщина, знакомая с проблемами ведения домашнего хозяйства, близка к тому, чтобы понимать проблемы управления страной.
Петух, может быть, хорошо кукарекает, но яйца все-таки несет курица.
Никогда не сдавайся и ты увидишь как сдаются другие.
Никто бы и не помнил о «добром самаритянине», если бы у него были только благие намерения. У него также были и деньги.
Если вы хотите что-то обговорить — идите к мужчине, если хотите реально сделать — идите к женщине.
Если ты настроена только на то, чтобы кому-то нравиться, ты должна быть готова идти на компромисс по любому поводу в любое время — и ты никогда ничего не достигнешь.
Персональным нападкам на меня только радуюсь. Значит, других политических аргументов у противника уже не осталось.
Нужно хорошо изучить своего врага, тогда однажды можно превратить его в друга.
Делать все с открытым сердцем не самая хорошая идея. Сердце должно оставаться закрытым, так оно лучше функционирует.
Обратите внимание на каждый из дней, вечером которого вас наполняет радость и удовлетворение. И вы увидите, что это — не тот день, когда вы предавались праздному безделью, а день, когда вам многое предстояло сделать, и вы великолепно справились с этим.
Невозможно понять всех, если не прислушаться к каждому.
90% наших забот касается того, что никогда не случится.
Богатство страны не обязательно строится на собственных природных ресурсах, оно достижимо даже при их полном отсутствии. Самым главным ресурсом является человек. Государству лишь нужно создать основу для расцвета таланта людей.
Женщины гораздо лучше мужчин умеют говорить «нет».
Сегодня у женщины есть море возможностей проявить себя: некоторые из нас даже управляют странами. Но, говоря по чести, нам больше идет ридикюль, чем штык.
Как правило, мне достаточно 10 секунд, чтобы составить мнение о человеке, и потом оно редко меняется.
Вежливость сегодня ценится очень дорого, а вот нахальство вообще не имеет цены.
Если те, кто меня критикует, увидели бы, как я шагаю по волнам Темзы, они сказали бы: это только потому, что она не умеет плавать.
Вовсе не обязательно соглашаться с собеседником, чтобы найти с ним общий язык.
Быть могущественной — это как быть настоящей леди. Если вам приходится напоминать людям, что вы ею являетесь, вы ею не являетесь точно.
Перевела на украинский язык 9.12.19 9.34
На фото – мой рисунок.
20 мудрих цитат Маргарет Тетчер
Маргарет Тетчер - перша жінка, що стала прем'єр-міністром Великобританії. Займаючи цю посаду протягом 11 років, за свою далеко не жіночну політику вона отримала прізвисько «залізна леді». Тетчер точно було, що сказати - це була сильна особистість, яка зробила багато для своєї країни і зуміла залишити значний слід у світовій політиці.
Коли характер проявляє жінка, про неї говорять «стерва». Коли характер проявляє чоловік, про нього говорять «відмінний хлопець».
Поразка? Я не розумію значення цього слова.
Туди, де розбрат, дозвольте принести гармонію. Туди, де омана , дозвольте принести істину. Туди, де сумнів, дозвольте принести віру. І туди, де відчай, дозвольте принести надію.
Кожна жінка, знайома з проблемами ведення домашнього господарства, близька до того, щоб розуміти проблеми управління країною.
Півень, може бути, добре кукурікає, але яйця все-таки несе курка.
Ніколи не здавайся і ти побачиш як здаються інші.
Ніхто б і не пам'ятав про «доброго самаритянина», якби у нього були тільки благі наміри. У нього також були і гроші.
Якщо ви хочете щось обговорити - йдіть до чоловіка, якщо хочете реально зробити - йдіть до жінки.
Якщо ти налаштована тільки на те, щоб комусь подобатися, ти повинна бути готова йти на компроміс з будь-якого приводу в будь-який час - і ти ніколи нічого не досягнеш.
Персональним нападкам на мене тільки радію. Значить, інших політичних аргументів у супротивника вже не залишилося.
Потрібно добре вивчити свого ворога, тоді одного разу можна перетворити його в друга.
Робити все з відкритим серцем не найкраща ідея. Серце має залишатися закритим, так воно краще функціонує.
Зверніть увагу на кожен із днів, увечері якого вас наповнює радість і задоволення. І ви побачите, що це - не той день, коли ви віддавалися дозвільному неробству , а день, коли вам багато що належало зробити, і ви чудово впоралися з цим.
Неможливо зрозуміти всіх, якщо не прислухатися до кожного.
90% наших турбот стосується того, що ніколи не трапиться.
Багатство країни не обов'язково будується на власних природних ресурсах, воно досяжно навіть при їх повній відсутності. Найголовнішим ресурсом є людина. Державі лише потрібно створити основу для розквіту таланту людей.
Жінки набагато краще за чоловіків уміють говорити «ні».
Сьогодні у жінки є море можливостей проявити себе: деякі з нас навіть керують країнами. Але, кажучи по честі, нам більше йде ридикюль, ніж багнет.
Як правило, мені достатньо 10 секунд, щоб скласти думку про людину, і потім вона рідко змінюється.
Ввічливість сьогодні цінується дуже дорого, а ось нахабство взагалі не має ціни.
Якщо ті, хто мене критикує, побачили б, як я крокую по хвилях Темзи, вони сказали б: це тільки тому, що вона не вміє плавати.
Зовсім не обов'язково погоджуватися зі співрозмовником, щоб знайти з ним спільну мову.
Бути могутньою - це як бути справжньою леді. Якщо вам доводиться нагадувати людям, що ви нею є, ви нею не є точно.
Переклала на українську мову 9.12.19 9.34
На фото - мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857409
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019
Так хочеться туди, де та краса…
Де гори підпирають небеса.
Такі, як Твої очі, сині – сині,
Такі вони лиш в нас, на Україні
Так хочеться туди, де водоспади,
Карпат неперевершені принади…
Де стрімкі ріки, і гірські потічки,
Де усміхаються кругом стрункі смерічки.
Так хочеться на гори задивляться,
Повітрям чистим, неповторністю впиваться.
Послухать пісню Черемоша і Прута.
Бо там краса – чарівна і свята.
08.12.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857357
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 09.12.2019
Хустка барвиста, пасує до лиця,
Вона кольорова й урочиста.
і у ній дівчата ідуть до вінця,
та стають нареченими Христа.
Хусточка, як одвічний оберіг,
Зігріє душу, ширить тепло.
Вона не впустить чари на поріг,
І огортає світле чоло.
В хустці закодована жіноча доля,
Кручених узорів безкінечне тло.
Різнобарв'ям ясних квітів серед поля,
Що дарує радість і ніжне тепло.
Подарунок, який бережуть у скрині,
Гарна прикраса до Різдвяних свят.
Барвисте щастя сховане у хустині,
Безцінний скарб для жінок і дівчат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857152
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
Нещасливе кохання, о! – скільки сил ти забрало!
Оцієї душі, що плакала в плині життя.
Ти у вірному серці мов ватра осіння палало,
Навздогін за нездійсненим слало своє почуття.
Наче пташка на волю з грудей воно вилітало
І за мрією вслід все рвалось з обіймів імли,
А за ці марні мрії примари нічні поставали
У яких ніжні ласки, гарячі обійми були.
Нещасливе кохання! Залиш назавжди мою душу!
Вже, - напевно, - пора отямитись, в розум прийти.
Я до нової казки обличчям звернутися мушу,
До реального щастя реальну дорогу знайти.
Чи свою синю птицю у цьому житті ще зустріну,
А чи станеться знову невдалої спроби обман?
Вже з далеких країв я чую як кличе людина,
Аби я відгукнувся, не линув в рожевий туман.
А мені в ніч минулу знов чомусь вперто не спалось
І обличчя бажане тривожило спокій душі.
І з глибин підсвідомості слово до слова складалось,
Щоб кохання моє засвідчити в новім вірші.
Як втомилося серце омріяне щастя чекати!
У реальній в’язниці терпіти скорботи й жалі…
Та чи вже не пора до нових реалій звикати,
Бо живемо лиш раз на Богом нам даній Землі.
Вже і так стільки літ змарновано в марній погоні!
А мета не досягнута, гине душа в самоті.
Золочену карету понесли запінені коні,
Та вінчальний набат не буде звучати в житті.
Королево моя! Чому ти не стала моєю?!
Чи твоє миле царство без мене не знає біди?
Безкінечна розлука явилась лихою змією,
Не дає новим веснам прийти своєчасно сюди.
Нещасливе кохання! Тебе назавжди відпускаю!
Вибачаю розлуки, весь розпач безсонних ночей,
Та чи зможу я жити без тебе – їй,- Богу! – не знаю!
Як не бачити більше знайомих до болю очей?
Прийде нова весна, відбудуться нові знайомства,
І ймовірно, що прийде до серця нове почуття,
Зачарована Муза народить у віршах потомство
І ми пустимо книгу в щасливе і плідне життя!
02.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857078
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Давно вже просяться на ніжки
новенькі в сіточку панчішки.
У шафі є сукенка ладна,
така файнезна, чоколядна.
Купила-м і нема де вдіти –
робота, хата, малі діти...
А на табо́рику туре́бка.
То й що, що зламана заклепка,
зате у барву з моїм па́ском.
Пасує всьо із шиком-ло́ском.
З-під ліжка виглядають мешти.
Чи то піти би де нарешті?
Я до люстерка... От халепа!
Мені би ще фрезу́ри треба.
Зберу волосся у хвоста.
Нічого начебто... Краса!
Вже кі́ко буду кремпува́ти?
На себе ла́хи й геть із хати.
Мене так кличуть переміни,
піду си куплю ліґумі́ни.
Іду я вся така на ґлянц,
аж вітер робить реверанс.
Так цокають мої підківки –
їм ґратулює аж бруківка.
Я у такім чудеснім стані,
як ніде жодна є́нча пані.
Спацерува́ла аж до площі,
там мармуля́дки найдорожчі.
Наліво дорогий генде́лик –
там бармен льо́та, як той джмелик.
Направо з пля́цками цуке́рня,
така мацьо́нька і майстерна.
Купила-м файні марципа́ни.
Отак півкі́ля. Може, ста́не.
Ну от і всьо. Пора до хати,
бо вже зачи́ло ся смеркати.
Іду. Вся квітну, як те літо.
І як там вдома мої діти?
Напевно, ги́цают по ліжку
або по стелі ходять пішки.
У мене ниньки є прогрес...
У чоловіка буде стрес,
ще й, може, буде дуже зло́сний.
Мені аж вже від того млосно.
Приходжу. Мало не зомліла.
Аж стерпла. Де ся діти діли?
Сусідка мала пантрува́ти.
Іду сусідоньку шукати.
І на порозі носом в носа
таким ударом, що аж зносить...
Наш татко. Зовсім і не злосний.
Такий весь слічний, скрупульозний.
Посмарував мастиков капці.
Каже: «Відвів дітей до бабці».
Я рот відкрила і два ока:
«Ба що сі стало? Та нівроку!»
Як добре, коли усе файно.
Вуста малюю. Вже. Негайно.
Ми довго – до самого ранку
собі зробили на двох рантку.
Дубова лавка. Зорі. Небо.
Мені так того було треба!
І тут я всьо зметикувала –
то все з панчішок ся почало!
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857058
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Вишивка – сила предків
і роду благословення,
передання для нащадків
сакрального одкровення.
Нетлінна містична дія,
збережена крізь віки,
аби не згорала надія
потоку живої ріки.
Вишивка – лінія долі,
невпинне програмування,
потужне прагнення волі,
до вірних дій поривання.
Безмежне поле любові,
вишите мудрим взором,
засіяне ще в основі
могутнім Небесним покровом!
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857060
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Любов моя, світи мені зорею,
Світи, моє кохання, не згасай,
І я тебе назву навік моєю,
Ми вже повінчані любов"ю, так і знай.
Повір у почуття, вони палають,
І серце виривається з грудей,
Такоі іншоі у світі більш немає,
Ні серед Янголів, ані серед людей.
Нема таких, немає і не буде,
Немає,хоч всю землю обійди,
З тобою рай земний для мене всюди,
Без тебе я, як квітка без води.
Якби ти знала, як не вистачає,
Твоіх очей, усмішки і тепла,
У снах тебе щоночі виглядаю,
Та доля нас ще й досі не звела.
Хоч знаю я, це все випробування,
Попереду у нас щаслива мить,
Попереду у нас ще ніч кохання,
Ота, що буде душі нам п"янить.
І жар душі зіллється воєдино,
Зіллються в полум"я закохані серця,
Ти у житті моім жадана і єдина,
Світи ж мені зорею, до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857051
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Вот скажіт? Смакує що
Всім людьом і всюда?
Є на світі такі страви,
Є так звані - цу́да.
І єдно з тих цуд - ПЕЛЬМЄНІ !
(ну пироги з м'єсом)
Кісто на тоті цуда́
Роблю так сим чєсом -
Лєю шклєнку у мищинку
Газова́ної води,
Півлижечки соли, цукру
І єдно яйце туди.
Штири лижки (вже великі)
Даю там волії
Заколочую то всьо
І наступні дії -
Штири стакани́ мукиці
На ситі просію
Й засипаю в тоті води
І мішу, аж прію.
Кісто файне має бути
Не туге, мєгоньке,
(а хто казов, що варити,
то діло легоньке?)
Най кісто троха постоїт,
Бо йду фарш робити,
(коли є готовий з склепу,
то не тра крутити).
Даю соли, трошка перцю,
А так тру цибулю,
Кропку води, - замішую,
Далі б'ю ту ґулю.
Файно виб'ю ї в мищинці,
Стане єдна маса,
Мі ся зда́є, що пельмєні
Будут перша кляса!
Розтачєю тонко кісто,
Шклєнков виріжу кружки,
Наскладаю рівно фаршу
І закручу в дві руки.
Закипит вокріп на ґазі,
То підсолю трошка
Закидаю там пельмєні
Й дерев'єнна ложка
Їх помішує легонько
(аби сє не злипли),
Бисмо часом при кінци
В халепу не влипли.
Витєгаю, як спливут,
Мащу тим , що маю,
Саме краще я пельмєні
З воцтом споживаю.
Їжте, люди, на здоров'є,
Лиш не кажду днину,
Ну а хоште, - вже варіт
Не лиґайте слину!
02.12.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857020
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Полин - трава, така гірка,
Як доля,що бува гіркою.
Душі торкається злегка,
Лишає в серці стільки болю...
Буває гірко на душі,
Пекельні муки відчуваєш.
Спасають душу лиш вірші,
Їм таємниці відкриваєш...
Вона гірчить, гірчить в полях
І вітер її також знає.
Частенько дивиться на шлях,
Когось неначе виглядає.
Полин - трава між інших трав,
Її зривати я не буду.
Той хто по справжньому кохав,
В житті ніколи не розлюбе...
Полин - трава з душі пішла,
Лишився солод лиш медовий.
Ти тільки мій, а я твоя,
Любов лунає в кожнім слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856947
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
І скоро знов зійде зоря
І світлу їй не буде краю.
Прийде Ісус - мале дитя,
Якого я вже розпинаю
Бо грішна, людоньки ,як всі,
Десь може менш, а може більше
Словесних шатів у "красі"
Дай, Боже, щоб того не гірше..
Зоря горить, веде туди,
Де Бог з любові проростає,
І знову: "Господи, прости"-
Душа скалічена волає
Прости , прости мені за все -
За кожнку думку, кожне слово,
Що світ не ті дари несе,
Змінивши суть їх помилково.
Я грішна , знаю, каюсь знов,
І знов своє сумління, Боже,
В лілеї щирих молитов
Вплітаю чисті перли - сльози
Ось-ось ще трішки і зоря
Туди закличе...до яскині...
Болить з жалю душа моя,
З усіх жалів жалкую нині
Веди мій, ангеле, веди,
Де свято чистої любові,
Минати гріх мене навчи
У думці кожній, кожнім слові.
24.12 18.
Н.Карплюк - Залєсова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856619
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019
ЛЮБИТЬ - это просто.
Это ,как летать во сне – легко и приятно.
Это, как ловить снежинки губами – весело и прикольно.
Это, как петь хорошую песню – во весь голос, вдыхая полной грудью!
ТЕРЯТЬ - это больно.
Это словно остаться без сердца.
Это словно внутри тебя холод и пустота.
Это словно тебе отрезали крылья.
ПРОЩАТЬ - это сложно.
Это, как босиком в кропиву – больно, и полезно.
Это, как в рождественскую прорубь – через испытание к очищению.
Это, как выздоровление – сначала лихорадит, а потом иммунитет от болезни.
ОБИЖАТЬСЯ - это глупо.
Потому, что обида съедает душу.
Потому, что обида ставит барьеры.
Потому, что обида обрекает на одиночество.
НЕНАВИДЕТЬ - это опасно.
Потому что, ненавидя, сгорает сердце.
Потому что, ненавидя, слепнет душа.
Потому, что ненавидя, не слышишь, как плачет твой Ангел.
ЖИТЬ – ЭТО ЗНАЧИТ ЛЮБИТЬ И ПРОЩАТЬ.
Обижаться, ненавидеть ,давать волю гневу, зависти – значит находиться в собственноручно созданном АДУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856088
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Впаде на землю сивина снігів,
У сірих хмарах сонце задрімає…
Час – найцінніший скарб з усіх скарбів,
Його закоханим завжди не вистачає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856091
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
У кожного своя в житті розплата,
Свій тихий плач і щире каяття,
І холод у душі, і своя правда,
В ногах у кожного хиталася земля.
Між подихом було розчарування,
Велика втома і глибокий жаль,
У кожного в душі своє зізнання,
Гірка утрата і сумна печаль.
Свій страх, свої таємні мрії,
Своя байдужість і своя біда,
І кожен з нас випрошував надії,
Коли по серці мчалася орда.
І з дня у день у кожного йде битва,
У таємничих закУтках душі,
Для кожного із нас своя молитва,
Адже минає день у метушні.
Ми одночасно одинакові та різні,
І одинаково всі падаємо в гріх,
Без винятку буваєм безнадійні,
Та щось невидимо поєднує нас всіх.
Життя дорога прикра і терниста,
І неможливо без помилок шлях пройти,
Та аксіома у життя є дуже грізна,
Ми народилися і стали в чергу вже.
І день і ніч міняє все довкола,
Все чередується для кожного із нас,
Чому тоді не ціниться дорога,
Яка колись закінчиться в свій час.
У кожного є взлети і падіння,
Добро і зло єднає нас усіх,
Для кожного існує десь спасіння,
Бо в цім житті прислідує всіх гріх.
У кожного в житті своя дорога,
Своя розплата і своя ціна,
І дуже прикро, що існує аксіома,
Бо не жалкує в своїм відліку вона.
Лю🕊️
Листопад, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856020
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Я рву з минулим ..Хай іде.
Мені його зовсім не шкода.
Я маю безліч ще ідей
І випала така нагода..
,
Щоб втілить мрію у життя,
Зусиль багато тут не треба:
Живи, твори і майбуття
Лицем повернеться до тебе.
Я маю час, бо ще живу.
Це значить: можу ще творити –
Себе загублену знайду
Й душа ще в віршах буде жити.
А може піснею злетить
Й торкне струну чийогось серця.
Чи так, чи сяк – все ж буде жить
І зазвучить в сонатнім скерцо.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856049
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Тривоги полохливі, гайда спати,
хай вас пригорне тепла літня ніч.
Думки, як птахи голосні й крилаті,
летіть собі спокійно навсібіч.
Нас вчили змалку виразно читати,
писати вправно і без помилок
рівняння, теореми, тести, дати,
шкільні завдання вчити на зубок.
Ніхто, ніколи нас не вчив л і т а т и
і вірити, що так можливо теж:
злетіти ввись з кута своєї хати
або зі шпиля стародавніх веж!
В усі часи людей манило небо:
там справжній простір, воля і політ,
там відчуття свободи, в ній потреба
душі в жаданні зрозуміти світ.
Який ти, Світе, і твої закони?
Уявний, різний, в кожного ти свій.
Ми тут вчимось долати перепони,
щоб втілити в буття найкращі з мрій.
Ми прагнемо надійності в усьому...
життя ж не раз наш човник похитне.
Відлуння вторить вічну аксіому:
“Живи щасливо, бо життя одне!”
Таня СВІТЛА
11.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855468
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 22.11.2019
По осінньому лісі блукаю,
І чогось ще шукаю, шукаю,
То шишки, то листочки барвисті,
То калину червону в намисті.
Он розкинув хтось щастя багато,
Й не зумів його навіть зібрати,
А ось стелиться стежка вузька,
На ній повно надії й добра.
І дерева торкаються неба
І питають, чи неба не треба,
Його можуть для мене пригнути,
Щоб безмежність його осягнути.
А ялини і сосни цнотливі,
Такі вірні і незрадливі
Все милуються тільки красою,
Їх прикрасою неземною.
Наберу собі трохи я всього,
Може, легшою буде дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855159
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Землі більш ніде не знайдете такої,
Де хліб на полях, а в гаях солов’ї.
Тобі, моя земле, я зичу спокою,
Щоб мир панував у нас в кожній сім’ї.
Війну б закінчити, мечі всі у «ножни»,
А з лишніх мечів поробити плуги.
Для хліба нового прокласти борозни,
Землі, що втомилась, віддати борги.
А далі, а далі… хоч трішки спочинку,
Щоб Бог дав нам змогу ростити хліба.
Історії ми розпочнемо сторінку,
Де гордо здійметься нова булава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855168
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Побудь зі мною ,Осене,не йди!
Намилуватися ще дай тобою.
Теплом таких погожих,гарних днів
І хризантем невянучих красою.
Блищать сльозами роси у траві,
Веселка в листопаді - просто диво!
Аж млію я від крику журавлів,
Вже скоро і мені в небесний вирій.
А смуток личить, Осене, тобі!
І в унісон душа бринить мінором.
Останнє листя падає до ніг...
Я підніму.Зігрію у долонях.
Тобі пора вже йти?Прошу- не йди!
Ну й що,що Грудень близько, на порозі.
Я пам'ятатиму тебе завжди
У моїх віршах,у піснях і в прозі.
Повернешся?Це знає тільки Бог!
Усе в житті лише по Його волі.
Проснувся...Вже виблискує сніжок.
На згадку Осінь посріблила скроні.
19.11.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855165
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Була Київська Русь, стольний град на Дніпрі,
З гострим розумом Ольга княгиня..
Яка Русь берегла, ще при сході зорі,
Що носила ім’я – БЕРЕГИНЯ.
Пр: Берегиня – це жінка, що тепло береже,
Берегиня – це матір для роду.
Берегиня – свята, бо вона може все,
Вона в домі тримає погоду.
У родині завжди мудра жінка – це скарб,
Всі за нею, немов за стіною.
З її вуст не почуєте ви жодних скарг,
Сама справиться завжди з бідою.
Як приймає гостей, то уміє цвісти,
Хоч у праці неначе рабиня.
Мудрість жінки такої - це рід берегти,
Бо вона і на те – БЕРЕГИНЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855170
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Легко рубить с плеча. И сразу сто проблем
Исчезнут, словно не были в помине.
А впереди уж ждет мильон забавных тем,
И прошлое в болотной сгинет тине.
Легко тем, кто топор поднял и опустил.
И тяжко тем, кто с плахой обнимался:
В их памяти живет, как счастлив прежде был
И как с любимой нежно целовался.
Простит, а вот забыть не сможет никогда
И будет жить с израненной душою.
Пустые будут дни, без радости года,
Лишь смерть страдальцу принесет покою.
Бессмертных в мире нет. Смерть всех в полон возьмет,
Освободит от радости и грусти.
И важно, как прожил, не важно сколько лет...
Смерть от земных забот нас всех отпустит.
Так не рубите вы связующую нить,
Найдите путь к взаимному согласью,
Чтоб в счастьи большинство могли спокойно жить,
И ясною была дорога к счастью.
16.11.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854870
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Покрилось памороззю листя, проймає холод до кісток, стежина тягнеться терниста, по ній черговий роблю крок! Холод напрошується в друзі, симпатизує мені лід, по чорно – білій кроки смузі, вперед, назад, притишу хід… Блукаю небом серед ночі, думками прорізаю дно, давно летів би світ за очі, шукати долі стремено… Дивлюсь на скроні посивілі, добро перемагає зло, ноги і руки мої цілі, тож поки тут моє сідло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854848
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
ВІР У ДОБРО
Не плач,сиротино на свято
На Різдво Христове і Йордан.
В цю мить,з тобою Божа мати
Хто з Богом ,живе той є пан.
Не журись,що в убогій одежі
А сумуй,що убога душа.
У панів,розум як у малечі
Їм все мало...і пуста ,душа.
До образу,молися дитино!
Стукай ,у божий дім у двері
Із світлом,прийде свята днина
І Великдень,буде в оселі.
Хай з Вефлеєму зірка осяє путь
Крізь зими веде до весни.
Шукай,божу мудрість-життя суть
Посієш,зерно...пожнеш ,плоди.
Вір ,у добро ...не втрачай надії...
Множ,духовні скарби у житті.
Із Богом,збудуться твої мрії
Сонце,засяє у твоїм вікні.
Подасть,хліб і до хліба на столі
Одіне,взує...напоїть водою
Молись,не втрать віри у житті
Господь,благословить твою долю.
М. Чайківчанка.
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854884
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019
Коли тобі ще тридцять п'ять, і тіло повне сили,
А мрії у душі горять, то виростають крила.
Попереду, ще стільки справ, вони тебе чекають
І щоб років ніхто не вкрав, то до мети йти мають.
Ти ранки бачиш в кольорах, співає птах в садочку,
Всміхнулось сонечко зверха, вдягнулося сорочку.
Іди вперед, ні крок назад, добийсь своєї цілі,
Не страшний дощ, ні снігопад, роки ці дуже милі.
Коли тобі вже шістдесят і сил таких немає,
Ти йдеш вперед а не назад, поезія тримає.
Душа лишилась молода і у віршах є сила,
Течуть вони немов вода, несуть їх вдаль вітрила.
Співає тихо вітерець, пісні, шо серцю милі,
Доносить радість до сердець, щоб всі були щасливі.
Нехай роки собі летять, ми їх не помічаєм.
І хоч кружляє листопад в дорогу вирушаєм...́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854646
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Ми навесні зустрілися з тобою,
В твої я очі мила задививсь.
Довкола все покрилось пеленою
І десь туман у берегах з'явивсь...
Я зажуривсь, що вже літа минули
І осінь стукає до нас в вікно.
А та весна так швидко промайнула,
Неначе вчора люба то було.
Ми навесні зустрілися з тобою,
Птахи співали щебетом в садах.
Ми молоді тоді були обоє,
Любов вогнем палала у серцях.
Незайманим було тоді ще тіло,
В любистку ще купалася душа.
Люблю... люблю із уст слова летіли,
А руки доторкалися плеча...
Шепоче осінь сумними словами,
Розносить їх по світу вітерець.
Лишилась та весна назавжди з нами
І не загасло полум'я сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854524
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Поранені ми всі тепер війною,
І іншого пояснення нема.
Щось дивне відбувається зі мною:
Кричить душа й народжує слова:
Чому лукавства стільки світ наш має?
Багатий ще багатшим хоче стать.
Чому війни народ наш не минає,
Хоч і в молитві кожного уста?
Чому полки ворожі звідусюди
Готові нас покраять на шматки?
Чому й тепер такі ж жорстокі люди,
Як ті, які жили до нас віки?
Ми всі тепер поранені війною,
І всіх бентежить новина сумна.
О Боже! Не дозволь душі буть злою,
Бо проростає з душ таких війна.
13.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854477
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Гей заграйте, музиченьки,
Тільки веселеньке,
Щось стомилися рученьки,
Щось болить серденько.
Гарно грайте,вигравайте
Це ж бо вам не смішки,
Та такого жару дайте
Щоб ожили ніжки.
Щоб душа розвеселилась,
Виросли щоб крила,
Щоби в тілі появилась
Знову свіжа сила.
Надоїло сумувати,
хочу веселитись,
Грайте,буду танцювати
Щоб бажалось жити.
Гарний танець, запальний,
Душу звеселяє.
Він всесильний,заводний.
Настрій підіймає.
Тож заграйте музиченьки
Щоби зняти втому.
Дайте сили ,дорогенькі,
Серцю молодому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854469
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 13.11.2019
[youtube]https://youtu.be/Rbl7SfRSYuU[/youtube]
поч. 35 сек.
Падають з неба краплинки,
І листочки з дерев збивають,
Які під музику вітру
В осінньому вальсі кружляють.
Кружляють, хоровод ведуть
І не поспішають до землі.
Наче хочуть натішитись
В останньому танці Осені.
Кружляє кленовий листок,
З вітром пустотливо заграє.
Злітає високо в небо
І обезсилений паде.
То був його останній танець.
У вись злетів метеликом,
Попрощався з рідним деревом
І сумно полетів до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854382
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 12.11.2019
В осінні вікна заглядає сон,
Бо ліс вже стелить золоту перину
І листопад всідається на трон,
Ховає у дощах свою картину.
Давно немає в небесах клинів,
«Курли» тривожне відлетіло в далі.
По голих гілках вітер забринів,
Виводить осінь писані скрижалі.
Опеньки розмістились на пеньках,
Ще зрідка гриб ховається у листі.
Сороки не змовкають в балачках,
Калина у червоному намисті.
Стою й дивлюсь і так мені шкода,
Що скоро попрощаюся з красою.
Осінь спішить, тверда її хода,
Збиває листя дрібною сльозою.
Лист облетить і налетять сніги,
Накине ліс біленьке покривало.
І ліс віддасть зимі усі борги,
Що три пори у лісу назбирали
А поки осінь ще дарує дні,
Де крім дощів є листя золотаве.
Так мені тепло й солодко мені,
Допоки осінь не сказала - «АВЕ»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854400
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oL_fNiM89wc[/youtube]
Скидає осінь вишиванку,
З любов"ю склала свій наряд,
(Дощем умилась спозаранку).
Чи знадобиться ще? Навряд.
Зробила все, що спланувала,
Замилувала нам серця.
Отак тихенько міркувала:
Краса мені все ж до лиця.
А що тепер? Стоїть вся гола.
Ну чим прикрити наготу?
Із страхом дивиться навколо,
Сховать не може гіркоту.
Он поглядає хитро вітер,
Не вперше бачить цю красу.
Цікавий осені цей витвір,
Що добігає до краЮ.
ПролИлась слізними дощами,
Пора уже іти до сну.
Лиш заспокоїть сон думками:
До вас в красі ще поверну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854413
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Не раз в житті питали люди:
Що серцю сили додає?
Вже стільки літ війна з недугом,
А ти ще з нами, ти ще є!
Було всього: колись здавалось
Лиш мить до світлої мети,
Що хмари вітром розірвало
І крила розправляй, лети!
Тому що поруч є кохання,
Є дружнє, молоде крило,
Яке готове без вагання
Пройти крізь все, що б не було!
Та ураган лихої долі
Не відступив від стежки зла,
Тому що страшний вихор болю
В розлуку кинув два крила!
І падав я з небес додолу,
У розпачі подругу звав
І не знайшов її, - чудову,
Тож більше в небо не літав…
Життєва річка швидкоплинна
Неслась між берегів мов кінь!
Нектарним смаком, чи полинню
Нового щастя вилась тінь
І розлилося водопілля,
Заграло миле почуття!
І в березневому похміллі
Привабно зблиснуло життя.
Влилися в серце дрібки сили,
Душа побачила мету,
Здавалось, обмертвілі крила
Знялися в нову висоту!
Хай ілюзорний, та обманний
Вже бачився примарний рай,
За білим маревом туману
Душа шукала рідний край.
Здається, чисте синє небо
І шлях відкритий до мети,
Є віра в Господа і в себе, -
Тож далі рухайся, лети!
Та на сторожі зла Недоля
Знов іспит витримці дає…
Хоч є стремління, віра, воля,
Та часу й сили не стає.
І хто чи що тут допоможе,
Що здатне звеселити кров?
Це справді милосердя Боже,
Коли вертається Любов!
Вона розвіє чорні хмари,
Вона відродить почуття,
Примусить геть забути старість
І у борінні за життя
Пройти крізь труднощі і втрати,
Сплетіння із страждань і мук,
Навчить коханих зустрічати
Після завершення розлук!
Тож коли хтось мене спитає:
А все ж, тобі що помогло?
Скажу у відповідь: КОХАЮ!
По іншому б і не було!
31.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853199
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 05.11.2019
Ще осінь цілує літо, а літо цілує осінь,
Довкола квітують квіти і срібні на травах роси.
Хоч листям земля прикрита, та сонце ще зігріває,
Нагадує нам про літо, яке нас теплом торкає.
Хоч ранки уже холодні, а також холодні ночі,
У вальсі осінь сьогодні, виблискують щастям очі.
Всміхається нам так ніжно, всміхається так казково,
Вбрання її дивовижне й така мелодійна мова.
Торкнуся осінніх барвів, порину в думки з коханням,
Той день для нас був не зайвим, він сповнений був бажанням.
Як руки лягли на плечі, слова твої зігрівали,
Цілунком торкнувся вечір, серця в коханні палали.
Ще осінь цілує літо, а літо цілує осінь,
У цій казковій палітрі, під впливом я ще і досі.
Не будемо сумувати, будем щасливі з тобою,
Зорі неначе дукати, повисли над головою.
І ще шепотітиме осінь, слатиме поцілунки,
Калину вплете у коси, і подарує дарунки.
Найкращий дарунок для мене,зустріч та не остання,
Серце твоє огненне і наше шалене кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853641
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019
У своєї я долі питала:
«Чом з усіх ти обрала мене?
Гіркоти мені не шкодувала,
І у книзі писала сумне…»
Говорила вона ледь чутно:
«Але ж шлях свій усе ж пройшла?
Так і болісно було, й скрутно,
І у пеклі, бувало, жила...
Та душа не зчерствіла у тебе!
Біль чужа тобі теж пече.
І красу у блакиті неба,
Попри все, помічаєш ще.
Та й жалітись - побійся Бога!
Щастя маєш - і не одне!
Хоч за них твоя вічна тривога,
Але й радість у серці живе.
Нагороди не знаю в світі
Більше я, хоч живу давно!
Скарб людини найбільший – діти!
Твоя кров це, твоє зерно!
Твої крила - щоб все здолати,
Твоя сила - щоб далі йти,
Не даремно ж звання це - мати -
Носиш з гордістю завжди ти!»
Її слухала - і розуміла…
Ой, права моя доля, права!
Мої діти - це сильні крила,
Без яких я б летіть не змогла.
Не жалітися – дякувать треба!
Слава Богу за все, що маю!
Лиш одного прошу у Тебе:
Щастя дітям своїм благаю.
Всі багатства і розкіш світу
Не цікавлять мене. О ні!
Хай щасливими будуть діти!
Це найбільше потрібно мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853179
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Я не знаю, мій милий, не знаю,
За що доля карає тобою.
Бо без тебе живу й знемагаю,
Бо без тебе не маю спокою.
В моїм диханні часточка серця,
Що у грудях твоїх так пульсує.
Не буває життя, щоби скельця
Не розбились, де ж щастя ночує?
Місяць в небі міняє окрайці
І освітлює холодом спину.
Завмирають зірки в дивнім танці,
Життя стежка біжить без зупину.
Ти ж, як вперше, вриваєшся в ранок,
Щипле душу осіннє видіння.
Почуваюся знову я п’яно,
Очі в очі і - гріхопадіння.
22.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852308
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019
Якщо тобі не вистачає сонця,
Іди до лісу! осінь обніми!
Потримай жовте листя у долоньці,
І збережи цей спомин до зими!
Якщо тобі не вистачає щастя,
Відчуй красу і з небом говори!...
Спини цю мить! і все на світі вдасться,
Живи! радій! закохуйся! твори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852176
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Запроси щастя у свій дім
І попроси його назавжди залишитись.
Хай затишно там буде йому в нім,
Щоб глибиною щедрості змогло ділитись.
Ти ж тільки лиш не ображай
І не проявляй над щастям свою владу,
Із буднів все лихе стирай
Щоб йти не захотілось в мить неладну.
Бо знаєш як воно крихке, -
Ціле життя своє все треба будувати
І хай у сторону інших дивиться воно,
Та не ступає ні на крок з твоєї хати.
І це не просто мрії наші,
Так, віриш, треба заслужити,
Не вибирай завжди що краще,
Дивись на те, як із цим жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852148
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 21.10.2019
Пахне осінь принишклим листком,
Що тривожно тріпоче на вітрі.
Ну, а серце гортає альбом,
На сторінках якого те, вічне.
А у серці весни пагінець,
Бо у грудях палає кохання.
Він для мене Господній вінець,
Як надія на щастя остання.
І хай осінь міняє наряд,
Шарудить листопад під ногами.
Я знайшла зачарований клад,
Що в душі підіймає цунамі.
І кидає у вир почуттів,
І до милого лине ночами.
Пригортаюсь до нього без слів,
Як ріка між двома берегами.
19.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851971
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 20.10.2019
А я сповідую ЛЮБОВ!
Не тільки ту, де править Ліра
І не лише де грає кров
Від вроди ніжного кумира.
Це всеосяжне почуття,
Ношу в собі ще з років юних.
Воно на протязі життя
Примушує звучати струни
В бідою змученій душі,
Чим додає терпіння й сили.
Тому й пишу свої вірші
Для всіх – закоханих і милих.
Хоч сам при тому ні на грам
Не зустрічаю свою мрію…
Та все ж таки зізнаюсь вам:
Надію зморену лелію.
Нехай мій світ – лише вікно,
Та ще я бачу в завіконні
Небес блакитне полотно,
Світанку спалахи червоні,
Отари біло-рунних хмар,
Над різнобарв’ям ріднокраю.
До Того, Хто послав цей дар,
Подяку в слові я складаю.
Тому, що крім оцих красот,
Душі дав лебедині крила,
Щоб міг до зоряних висот
Злітати стрімко в своїх мріях!
Вірші читає добрий люд
Дарує відгуки сердечні
Тож відчуваю звід усюд,
Що я іду по вірній стежці!
Веди мене, моя Любов
Аж до останньої зупинки,
А потім повторися знов
У стеблі ніжної травинки,
Коли прийде нова весна
Та до життя розбудить квіти.
Тоді і з’явиться Вона
Щоб світ довершеністю гріти!
17.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851722
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 17.10.2019
***
Так швидко листя падає додолу,
я не встигаю мовити "прощай".
Кружляє осінь по тремкому колу,
вже половина, трохи ще - і край.
Вже недалеко та межа прозора,
коли згори, з розвітрених небес
не листя буде сипатись, а зорі,
в дорогу дальню кличучи тебе.
І на струні дзвінкій заграє вітер
щось невідоме й знане водночас.
Ми - наче діти, мов наївні діти,
допоки осінь не підхопить нас.
Допоки лист останній на долоні
ще кольорами грає без межі,
багряна осінь обпікає скроні
і зашкарублі кінчики душі.
15.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851475
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 15.10.2019
Якщо тобі погано десь коханий,
Поклич мене і я прийду до те́бе.
Любов'ю залікую твої рани
І прихилю до ніг блакитне небо.
Теплом сердечним я зігрію душу,
Не дам тобі ніколи сумувати.
І навіть сон твій любий не порушу,
Як завітає нічка в твою хату.
Поклич мене - летять слова із серця
Я посилаю їх тобі думками.
Нехай луною почуття озветься
Й залишиться навіки разом з нами.
Поклич мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851377
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
В руках тримаю пригорщу землі,
Яка ввібрала кров і піт і біль…
Татар набіги, ляхи, москалі
На землю нашу перлись звідусіль.
Якщо її стиснути в кулаку,
То з неї кров людська зацебенить,
Стече струмком і виповнить ріку,
Червоним Чорне стане море вмить.
Впродовж віків, впродовж тисячоліть
Вона вбирала кров, як наче воду.
Вдалося в битвах пращурам зуміть
Відвоювати землю і свободу.
Тому тепер для нас вона свята,
Це наша годувальниця і мати.
Та криворіжська каже гопота,
Що має право нею гендлювати.
Ті, хто її загарбати не зміг,
Тепер придбають землю за дола́ри.
Нащадки тих, хто у борні поліг,
Отримають два метри, не гектари…
14.10.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851375
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Ще теплий день, ще лине ніжна Осінь.
Кружляє листя, стелить падолист.
Душа Поета свіжих вражень просить,
Та чи завжди тут виручає хист?
В душі своїй шукаю вірне слово,
Яким би зміг окреслить знов і знов
Те почуття, що у всяк час чудове
Ім’я якому - Жінка і Любов!
Безжальний час все на ходу змітає
І ніби листя горне в нікуди,
Та я під листям досі ще шукаю
Щасливих днів присипані сліди.
А раптом справді є там ще травинка,
Чарівний пагін вічності життя,
З якої вийде незрівняна Жінка,
Аби збудити нове почуття?!
Вона розквітне попри сльози жовтня,
Попри холодні каверзні вітри
І стане день немов Небесна повня,
Дарована Всевишнім нам згори.
Я пригорну осіннє, пізнє щастя
До свого серця ніжністю руки,
Аби душею назавжди припасти
До дива з неба і на всі роки!
Які ще десь, в загашнику таяться,
Числа яким не відаю і сам…
Кружляє листя… дивні мрії сняться…
З надій живих, що з сумом пополам.
13.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851295
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
У тиші довгождана воля,
Свобода мріям і думкам.
Вона ковтне краплини болю,
Привілля дасть німим словам.
Розділить смуток і тривогу,
Самотність роздере навпіл,
Розчистить в ясний світ дорогу
І в новий день вже стане сил.
Твори із тишею у парі -
Малюй, плети, пиши, співай.
Душа достатньо має чарів
Для того, щоб створити рай.
І лише свій, такий барвистий,
В нім тиша і п'янка любов.
Безгранний і дзеркально-чистий,
Бо має ВСЕСВІТУ покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851136
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019
в одній з паралельних дійсностей
нам ніч заплела обійми
ми мліємо там від ніжності
ведем жартівливі війни
борюкаємось, дуріємо
ховаємо сміх під ковдру
лоскочемо шкіру віями
так хороше нам, так добре...
в одній з паралельних дійсностей
ніщо мене не дратує
ні підступів там, ні підлості
ні сумнівів пут отруйних
ми там розмовляєм поглядом
а голос звучить, як пісня
і там не буває холодно
не каже ніхто: ви різні
ми там - як частинки цілого
ми - в серці Амура стріли
ми - світлий відтінок білого...
***
а тут... ми ще не зустрілись
https://instagram.com/p/B4DWxMbnhfj/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851084
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2019
САМЫЙ МОЛОДОЙ ШКОЛЬНЫЙ УЧИТЕЛЬ В МИРЕ. ЕМУ 9 лет! Если говорить в философском смысле, то каждый человек - учитель для нас. Даже если мы встречаемся с ним всего лишь на минуту. Не бывает случайных встреч. А вы замечали, что особенно хороши в качестве наших учителей - это дети. Они приходят сюда в том числе, чтобы воспитывать нас, как мы, в свою очередь, воспитывали родителей. К сожалению, не все думают об этом. А если иметь в виду буквальный смысл, то самым молодым учителем на планете есть 9-летний ребенок. Его имя Бабар Али, это индийский мальчик из провинциального небольшого города Муршидабад. Индия вообще отстает по грамотности от всего мира. А в этом городе грамотность в 2001 году была 66% среди взрослых. Бабар встает в 4 утра. Сначала на его плечах лежат хозяйские дела, затем он отправляется в школу, которая расположена довольно далеко. После школы мальчика не ждут интересные игры, как обычно других детей. Его с нетерпением ждут такие же ребята, как и он сам, чтобы он учил их тому, что знает сам. Это очень бедные дети, родителям которых нечем платить за обучение. Несмотря на то, что обучение стоит недорого, взрослые не в состоянии купить своим детям даже учебники и школьную форму. Сначала молодой учитель воспринимал свои занятия как игру. Но со временем он увидел, насколько серьезно к этому относятся его подопечные, с нетерпением они ждут своего учителя. Вы представляете, насколько велика тяга к знаниям в этих бедных детей, если они своего сверстника почитают как учителя?! По сути, Бабар Али основал первую школу в своем городе. В 2009 году она стала известна на весь мир, благодаря западным журналистам. В 16 лет Али признали как «молодого директора школы», а организация «Real Heroes Award» поощрила его премией. На данный момент школа насчитывает 220 официальных учеников и более 600 слушателей 5-18 лет. В ней излагают свои ученики старших классов в качестве волонтеров, всего 9 человек. До 5-го класса ученикам все предоставляется бесплатно, другие платят небольшие деньги. Эта уникальная школа существует под открытым небом, так как специального помещения нет, а все люди здесь живут в хижинах очень бедно. Поэтому, в свободное от учебы время, все дети этого города работают. Директор школы Бабар Али по совместительству является ее же учеником. Его очень уважают, приглашают на лекции и конференции. Ну, а сам директор-ученик мечтает о настоящем школьном здании, с лабораториями, спортплощадкой и актовым залом. Дай Бог, чтобы его мечта воплотилась в жизнь, ну а всему миру - побольше таких замечательных людей!
Перевела на украинский язык 29.09.18 16.01
НАЙМОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ У СВІТІ. ЙОМУ 9 РОКІВ! Якщо говорити в філософському сенсі, то кожна людина - вчитель для нас. Навіть якщо ми зустрічаємося з ним всього лише на хвилину. Не буває випадкових зустрічей. А ви помічали, що особливо гарні в якості наших вчителів - це діти. Вони приходять сюди в тому числі, щоб виховувати нас, як ми, в свою чергу, виховували батьків. На жаль, не всі думають про це. А якщо мати на увазі буквальний сенс, то наймолодшим учителем на планеті є 9-річна дитина. Його ім'я Бабар Алі, це індійський хлопчик з провінційного невеликого міста Муршідабад. Індія взагалі відстає за грамотністю від усього світу. А в цьому місті грамотність в 2001 році була 66% серед дорослих. Бабар встає о 4 ранку. Спочатку на його плечах лежать господарські справи, потім він вирушає в школу, яка розташована досить далеко. Після школи хлопчика не чекають цікаві ігри, як зазвичай інших дітей. Його з нетерпінням чекають такі ж хлопці, як і він сам, щоб він навчав їх тому, що знає сам. Це дуже бідні діти, батькам яких нічим платити за навчання. Незважаючи на те, що навчання коштує недорого, дорослі не в змозі купити своїм дітям навіть підручники і шкільну форму. Спочатку молодий учитель сприймав свої заняття як гру. Але з часом він побачив, наскільки серйозно до цього ставляться його підопічні, з яким нетерпінням вони чекають свого вчителя. Ви уявляєте, наскільки велика тяга до знань у цих бідних дітей, якщо вони свого однолітка шанують як вчителя ?! По суті, Бабар Алі заснував першу школу в своєму місті. У 2009 році вона стала відома на весь світ, завдяки західним журналістам. У 16 років Алі визнали як «наймолодшого директора школи», а організація «Real Heroes Award» заохотила його премією. На даний момент школа налічує 220 офіційних учнів і понад 600 слухачів 5-18 років. У ній викладають свої ж учні старших класів в якості волонтерів, всього 9 чоловік. Аж до 5-го класу учням все надається безкоштовно, інші платять невеликі гроші. Ця унікальна школа існує під відкритим небом, так як спеціального приміщення немає, а всі люди тут живуть в хатинах дуже бідно. Тому, у вільний від навчання час, всі діти цього містечка працюють. Директор школи Бабар Алі за сумісництвом є її ж учнем. Його дуже поважають, запрошують на лекції і конференції. Ну, а сам директор-учень мріє про справжню шкільну будівлю , з лабораторіями, спортмайданчиком і актовим залом. Дай Бог, щоб його мрія втілилася в життя, ну а всьому світу - побільше таких чудових людей!
Переклала на українську мову 29.09.18 16.01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849550
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2019
А що, коли дійсно нас Доля звела,
Щоб жить і любить і від щастя п"яніти,
Від щастя щоб обертом йшла голова,
Щоб людям красу дарувать в цьому світі.
Любити, та так, як ніхто не любив,
Співати пісні, що під стать солов"іним,
Якщо хтось із чаші цієі надпив,
Коханням навіки щоб став одержимим.
Щоб квітла краса в нього завжди в душі,
П"янкі солов"і у душі щоб співали,
Щоб ніжні лилися із серця вірші,
Не знав у житті щоб жалю і печалі.
Зимою, в хурделицю квітли сади,
І серденьку в грудях завжди було тісно,
Хотілось кохання зустріти завжди,
І пити доп"яну любов свою пізню.
А що, коли справді, Господь нам послав,
Оте, що не кожному в світі дається,
Вогонь щоб кохання у грудях палав,
Й пісні дарувало закохане серце.
Якщо мені Бог у житті дарував,
Частинку своєі Святоі Любові,
Щасливий я тим, що в житті покохав,
Й любов я дарую в піснях і у слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849541
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Все частіше себе ототожнюю з вольності птахом,
Відчуваю потребу летіти у вирій кудись.
Чи це просто душі моїй тісно під зоряним дахом,
Чи немає до когось, аби хоч на мить прихиливсь?
Може осінь твоя несумісна з моєю зимою,
Бо твій сад ще у листі, у барвах цвіте золотих?
Спільних дотику точок у тебе все менше зі мною,
Бо в засніженій тиші і плач одинокий затих.
Білий сум розіслався на час невідомого знаку:
Чи то плюс, чи то мінус, чи просто константа буття.
Загубився ночами у нетрях холодного жаху,
Де не став пізнавати до тебе свого почуття.
Незатишно чомусь на землі навіть там, де є хмари!
Тож чому я між них несвідомо у думці лечу?!
Хай я птах у душі, та на небі не маю я пари,
А в самотності хмар наблукався я вже досхочу!
Чи ти крикнеш колись, чи аж звідти тебе я почую;
Чи стосункам між нами не бути, не бути повік?
Після того як вітер відплаче своє Алілуйя,
Не поверне в життя на чекання змарнований вік!
26.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849461
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 26.09.2019
Від кожного залежить і не мало, то сонце сяє, то ллє дощ із градом, сумно було і веселіше стало, одна троянда, може стати садом! Шукаємо якісь в житті пригоди, настрій один зимою, інший літом, так хочеться нам досягнути згоди, одна людина, може стати світом! Вмиваємося ранньою росою, всміхаємось заплакані, щасливі, рятуємося зброєю, красою, і один воїн, на життєвій ниві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849294
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Нічого кращого немає,
За пісню, що душа співає,
Співа, мов соловей в гаю,
Й оспівує любов свою.
Душа співає про смереку,
Про ту свою весну далеку,
Про ту стежину у житах,
Про молоді своі літа,
Про почуття що з серця линуть,
Про рідну Неньку-Украіну,
Про все святе що в мене є,
Співає серденько моє.
А іноді вона й заплаче,
Згадає доленьку свою,
Якби лише ніхто не бачив,
Як виллє біль, печаль свою.
Та й знову серденько сміється,
І знову з серця пісня ллється,
І знов співають солов"і,
У зболеній душі моій,
Отак, між сміхом і сльозами,
Живе згорьована душа,
І розливається піснями,
Свій біль ховаючи в віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849341
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Зашарілося небо від сонця,
Зустрічає земля новий день,
Проникає проміння в віконця,
В шибки стукає:дзень та дзень.
Прокидайтеся , люди , до праці,
Добрий ранок до вас завітав,
На порозі стоїть іще в шапці,
Впустіть в хату,щоб вас привітав.
А за ним новий день поспішає,
Із собою принади несе,
Зачаровує, все прикрашає,
Злото - срібло під ноги кладе.
Тож, із хлібом і сіллю стрічаймо
Тих гостей, що приходять до нас.
Кожен з них неповторний, це знаймо,
Приходіть, раді бачити вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849271
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Скільки дій і думок доброчинних розвіялось прахом,
Пустоцвіт позлітав і потанув, як білі сніги,
Розбивались надії міражно в гонитві - з розмаху,
Кличний полиск линяв, потьмянів, як і намір благий.
Хто на те не зважав, а ішов за велінням сердечним,
Крок за кроком творив найдрібніші щоденні дива,
Вирвав хвильку життя з поглинаючої порожнечі,
Втілив задум сміливий, яскра́віший тисяч уяв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849193
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019
[color="#4400ff"][i][b]...йдемо "алеєю життя",долаєм море-перешкоди.
Де середина ,де,знаття б.Час швидкоплинний,ой,як шкода...
Учора - ніби в школу йшли,І веселились й гомоніли,
Усе робили,як могли...Де не могли- батьків просили...
Сьогодні- внуки підросли,а діти дуже на вас схожі.
Коли ж бо виросли вони?Хай будуть дні у них погожі.
Планета крутиться й летить.Вплива на нас і сонце й місяць...
Злови удачу й щастя мить.І не журись,-радій і смійся.
Свою Любов Передавай і дітлахам й своїй родині
Родинний вогник зберігай,будь чесним на своїй стежині.
Навчися мрію відпускать під небеса,в своє сузір"я.
І намагайся відшукать шлях до кохання ,до довір"я.
Про вірність також не забудь і віра хай допомагає,
Візьми шолом і щит у путь ,які= про те бабусі знають.
Талант свій виплекай й роздай= душа зросте і збагатіє.
Знання-онукам передай.Вони -розумні,теж зуміють.
Планета крутиться й летить.Вплива на нас і сонце й місяць...
Злови удачу й щастя мить.І не журись,-радій і смійся.
Навчися мрію відпускать під небеса,в своє сузір"я.
І намагайся відшукать шлях до кохання ,до довір"я.
24.09.2019р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849179
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019
Снується дим , згорає картоплиння
Бринить струною літа павутиння
А дим-сновида розчиня в тумані
Тихенькі схлипи літечка...останні
Встидливо липа, що відпахла медом
Вкриває віти ледь прозорим пледом
Борониться від шалу вітрогонів,
Хоч не здолати силу тих законів
Та чи вартує їх комусь долати?
І сум, і радість можна порівняти
І холод, й спеку треба подолати
Щоб суть свою у пазлики складати
У всім шукати міру і смирення,
Нести тепло, хвалити сьогодення
А завтра буде сніг - комусь спочинок -
Усердній праці - відданий починок
Н. КАРПЛЮК - ЗАЛЄСОВА
18 09.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849055
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Якщо важко тобі, якщо плаче душа
Якщо камінь в грудях стискає
Погляд свій ти зверни в Небеса -
Матінка Божа там на тебе чекає!
Якщо збилась з дороги, не знаєш, як бути,
Подивися на небо, там серед зірок
Діва Марія, Матінка Божа -
Помічниця й Застурниця дівчат і жінок.
Помолись... утіше вона й допоможе,
Вкаже на шлях, яким далі іти,
Янголів небесних надішле в допомогу.
Помолись... Славу їй не забудь вознести.
21.09.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849072
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Рідним, які загинули в часи Голодомору
Жахіття наснилось... відразу й збагнути не можна:
ніби хата чужа, та в ній діти мої на печі.
І чомусь на столі лиш одна і та зламана ложка,
й поволокою сірою вкриті в кутку образи.
Тільки очі дітей... Ой і що ж то за зболені очі!
Мов тернини, засохлі від мук, пропікають вогнем.
І єдині в них “матінко, їсти...” — слова нестерпучі,
наче хто розмахнувся і тріснув безжально бичем!
А нічого-нічого, ні крихти, ні дерті, ні проса.
Все забрали! Ні тріски, аби обміняти на хліб.
Як в ті очі дивитися? Кара страшна, стоголоса...
Збожеволіти легше... невже ти, наш Світе, осліп?
Це ж яка така наволоч катом нависла над нами?
Це яка ще потвора зродила те зло на землі?
Це за що віддаємо себе і дітей на поталу?
Задля чого ці жертви безвинні, безсилі, скажи?
Очі просять пів ложечки кашки: “Будь ласка, будь ласка”.
В них питання і подив: “Чому не годують нічим?
Все ж було тільки вчора. Скажи, що коли буде завтра,
прийде батько з таким от великим, пухким калачем”.
Прокидаюся... ніч, ледь сіріє, де сходити сонцю.
Може це і не сон... просто в генах свідомість жива,
відтворила реальні події достоту, без глянцю...
Хочу хліба окрайчик з пухкого того калача.
Таня СВІТЛА
09.2019 р.
Художник Валерій Франчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848836
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Тихо ... Мати із дитятком на руках,
У сні низенько голову схилила....
Малятко пригорнулось до грудей ,
Вона до нього серцем притулилась.
Таке кумедне й дороге дитятко,
Разом з матусею собі в солодких снах...
Найкраще сонечко , маленьке ангелятко,
Як скарб тримає Мати на руках .
Отак велично і красиво так!
У сні її усмішка розцвітає!
Приснилось їй , що вже синок козак,
І ще міцніше сина пригортає.
Цілує ручки й ніженьки малі,
Й голівку , що на плечі похилилась...
Вона є Мати на святій Землі,
І наче сонце від любові засвітилась !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848817
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Мамко, нічого не треба, я найбагатша в світі!
Маю здоров’я, роботу, друзів... Чого ж хотіти?
Я вже доросла, мамко! Вірте, хорошим новинам...
Те, що далеко у світі, то не моя провина.
Меду лишень передайте, того, що пахне лісом!
Там, де гуляє вітрисько нашим карпатським літом.
Він нагадає волю, синіх під небом смерічок,
Ще Прута і Черемоша, пісню пташок та річок.
А як нема карпатського, з поля ви передайте,
Того, що пахне житом, в пасічника запитайте.
Із різнотрав’я хочу, там, де в дитинстві ходила
Мамко, пісню жайворонка в серці своїм вмістила.
А як нема такого, може, з акації й липи
Ті, що ростуть біля школи, там, де щасливі діти.
Більше нічого не треба, більш нічого не прошу,
Я найбагатша у світі!.. Засолодити б душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848663
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Під вікном у мене розцвіли жоржини,
Сонечко дарує їм своє тепло.
Стелить осінь листом, застеля стежини,
Чистою водою грає джерело.
У осіннім вальсі закружляє вітер,
Зацілує ніжно пелюстки жоржин.
Будуть посміхатись і радіти квіти,
Буде вальс кружляти декілька годин.
Сонця схід у небі грає янтарями,
А кудлаті хмари вдаль кудись спішать.
Як кохання наше, так й жоржини з нами,
В сонячнім промінні душу веселять.
Покладу я руку у твої долоні
І піду з тобою стежкою життя.
Не будуть більш сльози падати солоні,
Лише буде чути серденька биття.
А коли наступить втома вечорова,
Притомившись вітер ляже на траву.
Буде линуть пісня ніжна, ніжна знову
Я тобі жоржини у букет зберу.
Під вікном у мене квітують жоржини,
Сонечко дарує їм своє тепло.
Ти в моєму серці залишивсь єдиний,
В пору цю осінню щастя розцвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848676
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Вересневі квіти - райдуга в саду!
Айстри, чорнобривці, хризантеми!
Стежкою своєю я сьогодні йду,
а трава така іще зелена!
Золото у листі, сонце поміж віт,
В серці радість і блаженний спокій.
Дякую, мій Боже! за прекрасний світ!
Неповторний і такий широкий!
Позбираю в кошик яблука-літа,
Відкладу подалі - на полицю.
Завітала в гості Осінь золота,
А мені моє майбутнє сниться.
...Кличуть в небо знову птиці-журавлі,
Осінь щедра, мов святе Причастя.
...Хай вам буде добре - жити на землі,
Люди всі народжені для щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848709
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]
[feminine], [Guitar], [Lyrical], [slow]
[intro]
Цей ве́чір ти́хо догоря́,
Нічна з’яви́лася зоря́.
І я іду́ в осі́нній сад –
В танку́ кружля́є листопа́д.
А дні шале́но так біжа́ть,
В траві́ всі я́блука лежа́ть.
Не всти́гла я зібра́ти їх -
Цей запашни́й соло́дкий плід.
[instrumental]
Цей вечір тихо догоря,
Нічна з’явилася зоря.
І я іду в осінній сад –
В танку кружляє листопад.
А дні шалено так біжать,
В траві всі яблука лежать.
Не встигла я зібрати їх -
Цей запашний солодкий плід.
[bridge]
[chorus]
Коха́ний мій, моя́ любо́в,
Чому́ рані́ше не прийшо́в?
Ти запізни́вся на роки́..
Диви́сь, обси́пались садки́.
[instrumental]
Кружля́є ли́стя навкруги́
У ру́ки я́блучко візьми́
І надкуси́ соло́дкий плід –
Це наш з тобо́ю пі́зній гріх.
Холо́дна о́сінь і сумна́,
Але в душі́ цвіте́ весна́,
Коха́ння в се́рці розцвіло́
Наві́що пі́зно так прийшло́?!
[bridge]
[chorus]
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
[instrumental]
[chorus]
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
[outro]
[end]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Тиш...Палець до губ...
Не будіть тишу, оту, зіркову,
Що так рясно обсипала небо.
Осіння ніч... Яка краса!
Аж дух перехоплює!
Дивовижа! Мільярди ліхтариків!
І всі манять зір, блимаючи
Яскравими світлячками
Так низько, що, здається,
Вони над самісінькою твоєю головою.
Отак і стояв би, зачарований
Безкрайньою величчю
Сивоголового Всесвіту,
Споглядав би за хмарками,
Що пливуть собі мимо:
То ховають місячну скибку,
То, раптом, відпускають
Зі своїх пухких обіймів на волю.
А зірки туляться до нього,
А ти стоїш і пропускаєш
Ту Вселенську любов через себе
І знаходиш умиротворення,
Стаєш невід’ємною часткою Творця,
Часткою всього живого планети,
Ймення якій Земля!
06.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847350
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Закружляв і впав під ноги лист кленовий,
Він про осінь нам сьогодні нагадав.
За вікном до нас всміхався день казковий,
Промінь сонця біле личко цілував.
Заховаюся в обійми твої ніжні,
Серця твого буду слухати биття.
Почуття у нас з тобою дивовижні,
Нехай буде у коханні все життя.
І заграє нам сопілка калинова,
А пісень співати буде вітерець.
Солов'їна, українська наша мова,
Буде ніжністю торкатися сердець.
І поллються її звуки в піднебесся,
Доторкнуться до пухких, осінніх хмар.
Разом з осінню стернею ми пройдемся,
Нічка місяцем запалить нам ліхтар...
Будуть зорі посміхатися й моргати,
Прохолодою повіє від ріки.
На прогулянці тумани вже кудлаті,
Розділилися неначе острівки...
А мені в цю пору затишно з тобою,
Хоч і осінь, та кохання гріє нас.
Напуває і п'янить воно любов'ю,
І у тиші цій звучить для нас романс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847282
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019
Вітаю учнів, вчителів і батьків з новим навчальним роком! Хай всі ваші мрії збуваються! Успіхів вам, наснаги, терпіння, любові і гарного святкового настрою!
Пролетіло стрімко волошкове літо,
Відзвучали лунко безтурботні дні.
В павутиння срібне заквітчались віти,
Ще забувши шати золоті вдягти
Відчинивши двері, зустрічає школа.
Кличе дзвоник учнів на поріг до знань.
Де звучать могутньо сила й велич слова,
Де скарби чекають світових надбань.
Головне знайти їх, відчинивши браму.
Вторувати стежку до яскравих зір.
Завдяки наукам зі святого храму,
Досягти визнання і нових вершин.
– Не втрачайте часу, вирушайте в мандри,
Де відкриті двері в таємничій світ.
–Лиш плекайте мову, честь і зерна правди.
Україну рідну, поза все, любіть!
Час так швидко лине, знов настане літо,
А сьогодні кличе вас гучний дзвінок.
– З урочистим святом вас вітаю, діти!
Хай дарує світло кожен ваш урок.
Вам наснаги зичу і цілунків долі,
– Лиш тримайте міцно від наук штурвал.
Хай панує дружба в найдорожчій школі
І щастить безмежно на дорозі знань.
30. 08. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846613
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 03.09.2019
Дощ... дощ за вікном,
як вчора, завтра
й тисячі років.
Світ... яскравий Світ
зігріється теплом
людей і почуттів.
Тут... де сонце над дощем
і в дзеркалі калюж,
ти намалюєш день
не олівцем
на склі... під шепіт руж,
під серця стук
лиш рухом рук.
Час... час грає гиркою
на ходиках чекань.
Мить... чи стане міркою
надій і сподівань?
Ми... а ми зірка́ми,
сім'ячком кульбаб
пливемо в хмарах
мрій, ілюзій, зваб.
З віків... з глибин
історій і прозрінь,
поми́лок... покаянь.
На самоті... невже на самоті?
Що самота?
Вона спочатку і в кінці...
Між цим життя,
яке не терпить самоти.
А радість... де ж?
Ллє у долоні
сміх простих чудес.
Він в нас, не десь.
Не поспішай,
постій, зажди,
не згай цю мить.
Впізнай, відчуй,
ввійди в Світи,
сплетись і будь!
Святкуй! Живи!
Ти зараз тут!
Ти тут… не назавжди.
Таня СВІТЛА
08.2019 р.
Робота художника Фрейдуна Рассулі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846558
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019
ДАВАЙТЕ ДРУЗІ ЗАСПІВАЄМ,
НЕ ДЛЯ РОЗВАГ,А ДЛЯ КРАСИ.
ХАЙ УКРАЇНА РІДНА ЗНАЄ
ЯКІ Є В НЕЇ ГОЛОСИ.
А МИ ПІСЕНЬ БАГАТО ЗНАЄМ
В ЯКИХ ДУША ЯК ПРОМЕТЕЙ.
ДАВАЙТЕ ТАК ЇХ ЗАСПІВАЄМ
ЩОБ НАМ ПОЗАЗДРИВ СОЛОВЕЙ.
ПІСНІ У НАС ЗАВЖДИ ЧУДОВІ
ВСІ ПРО КОХАННЯ,ПРО ЖИТТЯ,
ТУТ СИЛА Є У КОЖНІМ СЛОВІ.
У КОЖНІЙ БУКВІ ПОЧУТТЯ.
А Є ПІСНІ ПРО БАТЬКІВЩИНУ
ТУТ КОЖНА ПІСНЯ ЗАВОДНА,
АДЖЕ МИ ЛЮБИМ УКРАЇНУ,
А УКРАЇНА В НАС ОДНА.
НЕХАЙ ДАЛЕКО ПІСНЯ ЛИНЕ,
НЕХАЙ ЇЇ ПОЧУЮТЬ ВСІ,
БЛИЗЬКІ Й ВІДДАЛЕНІ КРАЇНИ
У ВСІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КРАСІ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846255
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Слова до пісні
Я ,закоханий ,у тебе як юнак
У пишні коси смарагдові очі.
І цвіте,для тебе червоний мак
Шепоче:"у твоє серце жіноче".
О ,скільки, у тебе сонця літа!
Ніжності,ласки і теплоти.
А щира усмішка твоя привітна
Дарує,сонячний день з висоти.
Достатньо,бути поруч з тобою
Чути,з уст лагідну розмову.
Пливуть,слова,як струмочок водою
І черпаю,з джерела твою мову.
Бачу, у снах тебе моя царице!
І серед зими ,в душі -весна.
Та сон ,швидко біжить як Жар-птиця
Малює ,твій образ зірка у вікна.
Ти,веселкою увійшла в моє життя
Прийшла,нежданно з казкових мрій
І я,в політ розправляю два крила
Бо ти найкраща квітка,з Лелій.
Ти для мене,є Всесвіт ,увесь світ...
У стоголоссі,-пісня солов'я.
у садочку,-ранній медовий квіт
Який у любові,оспівує почуття.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846010
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019
Для мене твоя трепетна любов,
Це, цілий світ,- це в небі зірка рання,
Вона у юність повертає знов,
І знову серце мліє від кохання.
Знов черемшина у саду цвіте,
І соловей для нас пісні співає,
І гріє душу почуття святе,
Кохання в грудях полум"ям палає.
В потік гірський зливаються слова,
Твоє "Люблю" в душі моі лунає,
На скроні сивина, моі, лягла,
Чому ж тоді так серце завмирає?
Чому зірки нам падають до ніг,
І кличуть в поле вечорові роси,
І жайвір піснею нас кличе у політ,
Пісні для нас співає стоголосі?
І хочеться нам казкою ще жить,
Не дивлячись, на посивілі скроні,
Від почуттів у серденьку, п"яніть,
Й тримати власне щастя у долонях.
Для мене твоя трепетна любов,
Це, цілий світ, це мрія, навіть казка,
Тобі в коханні зізнаюся знов,
Прийми ж мою палку любов, будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846003
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2019
Шепочу до осені:" Ти не поспішай",
Бо ще тепле літечко покидати жаль.
Пригріває сонечко променем ясним,
Зазира в віконечко, ми щасливі з ним.
Нахилила яблуня віти до землі,
Трусить вітер яблука великі й малі.
Я зберу у кошик їх пригощу тебе,
Буде посміхатись небо голубе.
Десь дзюркоче річечка, поспіша кудись,
З джерела холодної ти води напийсь.
Доторкнеться бережно ніч твоїх думок,
Полетять всміхаючись вони до зірок.
Осінь привіталася, серпня обняла,
З листячком погралася і в танок пішла.
Вітерець для осені пісню заспівав,
Признавався з острахом,що її кохав.
А вона всміхалася йому лиш в отвіт,
В гамаку гойдалася, летіла до віт.
Про кохання рано любий говорити,
Щоб його відчути, треба ще пожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845812
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019
На вірність присягнути Україні -
Потреба сьогодення повсякчас.
Рентгеном, що просвічує людину
Є совісті й сумління чистий глас.
На вірність присягнути Україні,
Щоби зміцнити український дух,
Щоб зберегти вкраїнськую родину
І нації вогонь, щоб не потух.
На вірність присягнути Україні,
Стражденній мові, пісні бойовій,
Небесній сотні і героям нині,
Що захищають честь від ворогів.
На вірність присягнути Україні
Спроможний у бутті лиш той народ,
В якого в серці є любов нетлінна
До Батьківщини й пресвятих свобод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845809
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019
Піду ,до Дністра на березі присяду
Послухаю,з синіх гір як тече вода.
По-між вербами віднайду відраду
У спогадах,згадаю дитинство юні літа.
Птахою,лечу до лісу де фіалки сині
І збираю,букет квітів у свої долоні.
Відшукаю,гойдалку у лісовій ліщині
Заколишу,душу і тіло вдоволі.
Я піду,через кладочку в діброви
Де ожина,малина солодка росте.
А на пасовиську,пасуться корови
Ласують,трави... рум'янок ,що цвіте.
Вже сонце високо .Полуднева спека.
Жарить і пече.Немає, чим дихнути.
Там де малина ,росте йти далеко
Хочу,від корови молочка глотнути.
Моя корова,собі пані гонорова
І заглядає, ,до води у люстерко.
Я до неї,підійду вона почує мову
Як з крана,дасть молочка у відерко.
Яке солоденьке молочко з пахучих трав
Грудка сиру,своє масло ,чи сметана.
З весни до осені,тут коні поміж отав
купаються у пахощах звечора дорана
Тут казкове царство -справжій рай
Закружляли, чайки де море зелене.
візьмуть ,до річки де дзвенить водограй
зіп'ю ,красу у холодочку під кленом.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845770
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 22.08.2019
ПІДНЯВСЯ СВІТАНОК
Піднявся світанок. На ясному небі
Ні хмарки, ні вітру, туман на воді.
Крізь сивий туман пливе білий лебідь
До свого гнізда - в очереті є дім.
Пливе граціозно до свого кохання
Скидається риба, на плесі круги…
Закидую вудки із раннього рання
І всотую в серце живе навкруги.
Ось вуж починає своє полювання
Своїм язиком спрагло запахи п’є,
А жабка маленька завмерла в чеканні.
Сховалась за камінь, знайти не дає.
Вирує життя! Над густим очеретом
Літають пташки та стовпом комарі,
Природа повільно відкрила секрети
Очам небайдужим о літній порі.
Міська суєта та життєві проблеми
Примушують нас щось змінити в житті.
Тож їдемо ми в очерети зелені
Де радість чекає на схилі крутім.
Карасик чи окунь, підлящик чи щука,
Чи короп поважний захопить гачка,
Тут в миті напруженій щастя і мука:
Тут досвід і тверда, надійна рука.
Пірнув поплавець і зап’ястя сіпнулось
І ось живе срібло в долоню ловлю.
Що прикрим було, те пропало, забулось
І саме за це я рибалить люблю.
Стікають миттєвості в озеро часу,
Підніметься Сонце і спека дойме.
Хто пити не зміг із радості чаші
Той душу рибалки зовсім не пойме.
Піднявся світанок. Летить під колеса
Асфальтова стрічка чи в траві колія
Я знову спішу до знайомого плеса
Де жде – не діждеться рибинка моя!
04.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844103
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 18.08.2019
ВІДГОМОНІЛА ЗУСТРІЧ
Відгомоніла швидкоплинна зустріч!
Ще враження – кругами на воді.
Та пам'ять, наче скалками навсібіч
Облич фрагменти літніх, молодих…
Уривки фраз, проспіваних мелодій,
Гітарні передзвони, грім похвал
І десь в душі ніби сторонній подив:
Невже про мене цей дев’ятий вал?
Хіба це я?! - саме отой дідище,
Що зі світлини дивиться на світ?
Невже ти здатний підніматись вище
І чи заслужено приймаєш цей привіт
Від всього світу за оті творіння?
Що на сторінках у рядки лягли ?
Собі не вірю, що це те горіння
Яке й недуги згасить не змогли
Це саме ті солодкі, щемкі миті
В яких пресовано вже вкотре знов і знов
І травня цвіт в полуденній блакиті
Й здавалося б, забуту ту любов
Якій віддав вже безліч скільки років
Про яку мріяв майже все життя,
Яку зробив як монумент високу
І від якої не зазнав пуття…
Чому душа ця сорому не має?
Старий, недужий, наче б для душі
Пора про вічність тему розкриває,
А не про зваблення стривожені вірші
Чи, може, біс всесильний владу має
Над старим дідом, - шепче про своє…
Питань багато – відповідь не знаю.
Напевно, що писатиму як є.
Бо де подітись цьому сіромасі
Коли над ним безмежна влада є
Ота любов, що не підвладна часу
І серденьку старіти не дає.
І таки правда: в думці ще здається
Що міг би впасти на коліна знов
Перед Богинею, яка лише сміється
Коли читаю вірші про любов.
І вже й за це я дякувати мушу,
Бо перед ким іще мені дано
Неначе двері відкривати душу,
А потім з вуст пригубити вино?
Душевні люди дарували радість,
Своє тепло, у книжечках вірші,
Вінок пісень, даруночки на пам'ять
І як бальзам – ще слово для душі.
Я вдячний вам! Безмежна моя вдячність
Широкий світ, та в нім я не один
Поки в зіницях зорі не погаснуть,
Тобі, Країно, буду вірний син!
16.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845218
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Обожнюю за просто так.
Не жду якоїсь нагороди.
Зіжму всі почуття в кулак,
Аби не зрадив гучний подих.
Навіщо досі не забув;
Навіщо вірю серцю сліпо?
В минулім провесні не був,
А вже кінця добігло літо…
Знов стріну осінь, та не так,
Як я стрічав її раніше:
Іржавий лист немов п’ятак
На милостиню кине вітер.
Заплачу в розпачі дощем,
Бо ж не просив оту подачку!
І понесу тужливий щем
В холодний листопад, - на згадку.
Згадаю цей липневий день,
В нім посмішку твою сердечну,
Як прагнув чути звук пісень,
Коли по сходах в нічку теплу
Немов по клавішах дзвінких
Летючим кроком ними підеш
Така як ангел для близьких,
Така вразлива для сусідів!
Нехай що хочуть гомонять,
Нехай пліткують пересуди!
Та все одно крізь років ряд
За тебе я молитись буду!
--//--
Вже не очікую від Вас
Якихось жертв, понять безсилих.
Не хочу марнувати час
На пошук фраз для вушок милих!
Хіба їх мало написав,
Аби цим серцем нелукавим
Вас оспівати, дати вам
Відчути смак і дотик слави?
Можливо, ще буде колись
Забутим Ваш небесний образ.
Та зараз, - я, - немов той лист,
Горнусь до миті де є спогад.
Про ніжний блиск живих очей,
Про Вашу усмішку осяйну;
Про шовк оголених плечей;
Про тіла життєдайну тайну.
Горнусь до сліду Ваших ніг
Тому що все, що колись було,
Я зберегти для себе б зміг,
Та що, на жаль, так і не збулось!
Не збулось! Що ж, чи варто нам
Весь час за втраченим ридати?
Я спробую минулим дням
Мов журавлям свободу дати!
Нехай за обрії летять,
Нехай десь там в журбі курличуть
І в нові весни разом нас
В гаї романтики не кличуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845440
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Забрали все тепло…Не янголи, не звірі,
Звичайні ближні люди висушили плоть,
І краплі сліз з під вій стікаючи, мов хвилі,
Крізь губи скусані просочувались в рот.
Забрали всю любов, надію, щастя, мрії,
Перетворивши душу в сіяний пісок,
Який насипали у конусний годинник,
На ще не визначений, для страждання, строк.
Забрали все на світі…Молитви лишили.
Було спасіння тільки в істинних словах,
Та у маленькому клубочку з ниток віри,
Що разом з болем закипали на вустах.
Усе в минулому…Із попелу воскресла!
Вже загартована, двожильна та міцна!
Душа очищена і сила в ній небесна,
Та неухильна віра в господа, свята!
Забрали все тепло, казали, що загинеш.
Слабка, з колін не встанеш і згориш до тла!
Що вже ніколи ти не кинеш в небо синє,
Жіночий погляд ніжний, сповнений добра.
Казали люди ті, хто мав допомагати,
Руки чиєї ти хотіла понад все…
Вони ж залишили, розп`ятою вмирати,
В своїй байдужості підсмикнувши плечем.
Усе в минулому, ти всіх пробачиш звісно,
Нехай живуть собі…Бог з ними… Не до них.
Твоя затиснута вже доля в кулак міцно,
Ти загартована й чекаєш днів нових!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844706
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019
То ще не осінь, ще не осінь,
То тільки серпня тепла мідь,
То павутинка у волоссі
З далеких зоряних століть.
То тільки подих вересневий
З-за хвіртки літньої пори.
І липи ці, що наче леви,
Ховають золото між грив…
То ще вирують свіжі соки
У пору щедрих врожаїв!
Ще обрій твій такий високий,
І перша зморщечка між брів –
Це тільки розчерк ледь помітний,
Який залишили роки.
Нехай позаду буйний квітень,
Та є ще серпень палахкий.
То ще не іній, чуєш, жінко!
То зацвітає деревій.
Ще спомин юності барвінком
Так свіжо дихає з-під вій.
Іще дитинство там, за рогом,
Ти тільки руку простягни.
Хай не нащупаєш нічого,
Та вчуєш дихання весни.
То кілька аркушів століття,
В якому твориш і живеш.
Ти ще повторишся у дітях
І у нащадках їхніх теж.
Де ж ті літа вітроволосі?
Гукнеш – і серце стисне щем…
Хіба ж то осінь? Ні, не осінь,
То тільки серпень із дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019
Моя Волинь у барвах веселкових,
Куди не глянь ліси, усе ліси.
Зелені трави у квітках медових,
Такої не знайдеш ніде краси.
Волинський край, то Лесина садиба,
Волинський край, то пісня солов'я.
Радію я, що ти зімною здибавсь,
Волинський край - горджусь тобою я.
В твоїх лісах донині Мавка бродить,
Закохана у Лукаша вона.
Лише для неї пісню він виводить,
Сопілки звуки линуть звіддаля.
Волинський край, то ніжна колискова,
Волинський край, озер блакитна синь.
Волинський край - то українська мова,
Як я люблю тебе моя Волинь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843961
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
Догоряє улюблене літо -
Незабаром в дорогу мені.
Не сумуйте. Я буду молитись
За цей степ у чужій стороні.
У краях, де немає Говерли,
Ані пісні, ані скрипалів,
Не дай Боже загинути-вмерти
І лежати в нерідній землі.
Краще тут, у копицях холодних,
На обніжках, що вкриє пурга,
Залишитися. Жити голодним.
І замерзнути в гордих снігах.
Краще тут, не підносячи крила
(Наче раненим в битві-бою),
У живих ще зостатись могилах,
Ніж в чужому померти краю.
... Незабаром у путь. Сохне жито.
Не сумуйте. Зійде навесні.
Догоряє улюблене літо.
Боже, дай повернутись мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842966
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019
"Да" или "нет"? - нелегко иногда, до безумия.
Нет равновесия - будто сломались весы.
Где ты, решение, в ворохе мыслей, разумное?
Где ты, не-призрачность, светлой моей полосы?
Как поступить, чтобы не было больно и пакостно?
Что же ты, внутренний голос, молчишь, как в гробу?
Господи правый, опять мне на сердце не радостно,
Трудно - как будто чужую решаю судьбу.
Даже девиз мой: "что б ни было - всё это - к лучшему"
Вдруг побледнел, будто силу свою потерял.
Может, мне просто довериться некому случаю -
И по реке... что бы случай мне этот ни дал?..
Часто полезны бывают такие случайности,
Если, рискнув, перейти беспокойства рубеж.
Жизнь иногда преподносит приятные странности,
Главное - верить, души не теряя надежд.
Апрель 2019 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842429
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Я знов так хочу у дитинство, мамо,
Заснуть клубочком на твоїх руках,
Ти тільки не буди мене так рано,
Дозволь побути у дитинства снах.
Щоб ти мені співала колискові,
Черпати ніжність із твоїх долонь,
І слухати історії казкові
Про те, як Попелюшку стрів король.
Я знов так хочу у дитинство, мамо,
Де зеленіють м’ятою літа
Де зачаровано цвітуть каштани,
І мама йде щаслива й молода.
Метеликом злетіли дні дитинства,
Мов рушниками вистелений шлях.
Вклоняюсь світлій долі материнства,
Ми - вічні діти в маминих руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835352
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 16.07.2019
Це не примха душі,
вірші самі рвуться з моєї глибини,
даруючи серцю незабутні хвилини і миті.
Це і називається - натхненням.
Коли мізки працюють, ми не квапимося старіти,
а намагаємося утілити безліч ідей,
бажань, уникаючи душевних страждань.
Внутрішній Світ відчуваємо,
як стан благополуччя і щастя,
як перешкоду всім нещастям.
Довіряємо Життю і віримо в кращі події на своєму шляху.
Ми живемо у Світі, коли не вдається уникати даремних тривог.
Але ми радіємо щастю життя і любові зі Всесвітом нетлінним.
Якщо навчимося жити у мирі з собою,
тоді і зовні усе зробимо мирним,
без насильства, страждань і воєн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840837
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 04.07.2019
Ми ввірвались з тобою у літо,
В ніжне поле, квітковий розмай.
Де волошки і маки так квітнуть,
Де шумить наш березовий гай.
Ми ввірвалися стрімкоголово,
Разом з літнім і теплим дощем.
День до нас усміхнувся казково
Із веселим, легким вітерцем.
Там де берег купається в річці,
Де густа піднялась осока.
Трави з квітами наче на ситці,
Лине пісня пташина дзвінка.
Я біжу, ти мене доганяєш
І на руки хапаєш свої.
Роси в травах з розгону збиваєш,
Вітер коси куйовдить мої.
І летять з уст слова, що щаслива,
Ти шепочеш:" Кохаю тебе."
І немає найкращого дива,
Коли щастя на двох в нас одне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Не привикай, до мене! я, не вічна...
я з тобою ,щоб навчивсь літати.
У промені сонця слово одвічне,
щоб істинну путь тобі вказати.
Ти, вчися жити синочку соколе!
Хай за спиною ростуть міцні крила.
О ,будь добра і прихильна доле!
та ,щоб була сива мати щаслива.
У польоті, підставлю своє плече
і осяю, земний шлях з висоти.
Я небо, безкрає синє голубе...
вдихни ,у повітря...птахом, лети.
Вір ,не бійся! Iти ,до цілі, мети!
молись!-як на волосинці життя.
Смерть, дивиться у очі ...її прожени.
у кожного, є шанс на нове життя.
І як фенікс, з попелу воскресни!,
щоб бачити світло в кінці тунелю.
Богу, свою любов зумій принести!
подолаєш , здолаєш круту скелю.
Побачивши, ранню зірку вдалині...
від утоми, піднімайсь на ноги .
Та й гартуй, свій дух у своїй душі,
і приймай, благодать з ласки Бога.
Я, є сіль землі і небесний голос!
життєдайна водиця з джерела.
Зерно ,що дозріває у колос...
і з Божої руки золоті хліба.
Я над берегами,річка що дзвенить !...
весняний цілющий дощ, крапля роси.
на вітті ,листячко що шелестить...
вічне дерево ,яке дарує плоди.
Я вчорашній і сьогоднішній час,
сизокрилого птаха зоре мрія.
A рідної мови є -дороговказ
Щира молитва для душі надія.
Не привикай ,до мене я лиш мить!
прийде час і догорить моя свіча.
Янголом, прилечу ,небо нахилить!
полечу, у вічність у дальні края
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839825
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Моє кохання ніжне й чисте,
Лягає віршами в душі.
Воно моє лиш - особисте,
Нестра́шні проливні дощі.
Моє кохання - спалах зорів,
На темнім небі уночі́.
Воно у хвилях синіх моря
І там де журавлів ключі.
Моє кохання - полум'яне,
Заснути серцю недає.
Воно гаряче, незрівнянне,
Життя і сили додає.
Моє кохання - синь озерна
І неба ніжного блакить.
Воно пшениць достиглі зерна,
Воно - така чарівна мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839828
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Рано чи пізно ми будем щасливі!
Іти назустріч своїм пригодам,
Вірити в те, що існує диво,
Замість причин шукати нагоди,
Любити щиро без нотки фальші,
Іти по світу безперешкодно,
Добром до краю налити чаші
І танцювати коли завгодно...
Рано чи пізно ми будем жити!
Радіти сонцю, радіти вітру,
І під дощем по калюжах бігти,
Щоб веселкову знайти палітру.
Забудем невдачі, згадаємо літо,
Підемо назустріч дитячим мріям -
Є стільки цікавих речей у світі,
Якщо замість страху обрати дії.
Дамо можливість собі творити,
Любити рідних, прощати винних
Душею прагнути до зенітів,
Думок високих і надто вільних.
Ми знаєм точно, рано чи пізно
Впаде нам зірка із неба в долоні,
І знову почуємо мамину пісню,
І буде куди повертатись додому...
Ще зовсім трішки і жити почнемо,
Десь на межі між завтра і вчора,
І час для себе тоді знайдемо,
Ще зовсім трішки, вже дуже скоро...
Рано чи пізно цей день настане,
І ми щасливими будем звісно,
Головне, щоб не було занадто рано...
Головне, щоб не було занадто пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839711
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
ДО БОЮ!
Я зараз змагаюсь щодня із собою
За те, щоб дочасно не вийти із бою.
Я знаю, забракне і сили, і змоги
Аби в цім бою досягти перемоги.
Нехай! Не звикати страждати щоденно.
Нехай! Неспроможний творити пісенно,
Та слово своє до людей направляю
Бо в ньому і ним я любов прославляю!
Не кажу, що я люблю краще ніж інші
І я не один вірний обраній Жінці,
Та тільки Моя із мільярдів єдина,
Що мала би бути моя половина.
Це казка і мрія; це Віра й Надія;
Це серце, яке зрадить просто не вміє;
Це мова правдива без лесті та фальші,
Без дій помилкових на днини подальші.
Ми все розуміємо. Долі не зміниш.
Тому особливо всі зустрічі ціниш,
Бо хоч іще світить нам зірка кохання,
Та кожна із них може стати остання…
Ми смертні, не вічні. Свідомі ми цього
І просто від неба не ждемо нічого.
Назавтра ми впустимо сонце до хати,
Аби найдорожчих теплом зустрічати,
Аби не смутити їм душу собою,
Не можна здаватись! До бою! До бою!
08.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838176
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
І ще один літній день підходив до кінця, змінюючись теплим а навіть трохи задушливо - млосним вечором. Пахли матіоли під вікнами, що блимали очицями у фіранках, затуляючи світло, яке рвалося на волю. На призьбі під виноградом вложився старий кіт. Дрімав... та все ж очікував теплого молока, що надоїть Ольга від старої Красуні. Та, щаслива після пасовиська, румигала, прилігши на тогорічній соломі, що стелилася на її ложе, примруживши очиці, та посапуючи змокрілими ніздрями від запареного буряка з відсівками.
Ольга набирала тепленької, як мід, що вибраний з вулику, води, аби сполоснути набухле коров’яче вимя. Зграя курей, як ворони, вмощувалася на старих бантах і все пахло дивовижним життям - кожне своїм... та по свому.
Жевріло щасливе замучене нічне небо, затихали хмарки, заколисувався сад після дощу, захмелілий, як від вина, що ще не добродило. Все забувало втому, буденну щоденну сільську втому.
Впоравшись в старій стайні, Ольга несла, перехилившись на бік, повне поливане біле відро свіжого теплого молока. Влила котові в бляшанку, бухнула псові коло буди у стару облуплену роками миску та нарешті влізла до кухні. Над плиткою висів шнур з кількома випраними білими, як сніг, марлями, що пахли молоком, як духами. Цей запах їх ніколи не покидав. В куті на дерев’яній палиці висіли такі ж марлі з сиром, що скапував сироваткою, як лід з даху в сонячний зимовий день. На кухні кипіла молода бульба в очікуванні на кусь свіжого масла, котре Ольга стовкла в масляниці зранку, поки ще не пекло сонце, та на жмут порізаного, пахучого до запоморочення, кропу.
Цідилося молоко, як якийсь скарб, що заповнював глиняні глечики, котрий пах свіжою травою, що вимили роси. Ольга несла свій скарб до старої півниці, де підлогою була добре втоптана чорна холодна земля. А звітам виймала до хати холодний глечик з квасним молоком. Сметана підійшла зверху, як жовтий квітковий крем, що був приготовлений для тіла...
Гриць, хоч добряче замучений днем, сидів під виноградним покриттям від сонця, обганяючи їдких комарів, клепав стару, та ще придатну до вживання косу, на почорнілій від дощу, кобиці...
Завтра косовиця...
А нині Господь дав попереду нічку, котра в молитві та сні промайне, як одна мить.
- Гриньку! А чи довго тобі ше клепати, бо бульба стигне?
- Та ше трохи, зараз йду.
За той час Ольга вийняла з старого батьківського креденсу два глиняні кухлі, як на пиво.
В літровий слоїк зібрала сметану, а під нею було щось неймовірно прохолодне - квасне молоко, котре тільки і рятувало від жари та літньої спраги.
Зачерпала великою ложкою білі брили, як плуг навесні зачерпає ріллю, котра тримається купи. Бо так любила його пити. Гринькові розколотила дерев’яною колотівцьою, виструганою з вершка різдвяної ялиці, весь бутель, бо знала, що вип’є на однім диханю...
- Отче наш, Ти, що єси на небесах,
нехай святиться ім‘я Твоє, нехай буде воля Твоя. Як на небі так і на землі... тихо мовив про себе молитву Гриць вже коло ліжка, а Ольга ще порала на кухні, грюкаючи баняками.
Подекуди чувся гавкіт собак, та село потихенько засинало літнім сном. Лишень не спали під вікном матіоли, очікуючи ранньої роси, аби притупила їх запах, що пянив через підхилене вікно...
Це було їх божественне, неповторне сільське життя з помислами та розвагою, з дощами та грозою, з любов’ю та відчаєм, з радістю та печаллю- життя, яке може снитися. Може бути і водночас зникнути, мов міраж. Та до осені було ще дуже далеко...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838031
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019
Ми удвох у цьому світі стрілися
Чи то доля, а чи лиш іронія.
Я в куточку на подвір’ї тулюся,
Ти в садку доглянута півонія.
Ніби й небо для всіх нас однакове,
Ніби й дощ обох нас поливає,
Та ти квітка для людини знакова,
Бур’янцем я у траві зростаю.
Ох, кульбабка я, кульбабка,
Як маленьке сонечко!
Відцвітаю, залітаю
Пухом у віконечко,
А у хаті, у букеті,
Ти стіл прикрашаєш
І пушинку-парашутик
Тай не помічаєш!
Взяв твій образ у маленьке тім’ячко,
Зберігаю ніжність та надію,
Що колись, як найдорожче сім’ячко,
Дарувати я любов зумію.
То нічого, що ти гойна панночка,
До таких квіток як я, - байдужа,
Та колись на мене таки зглянешся
І всміхнешся лагідно, мій друже!
Бо кульбабка я, кульбабка,
Серцем – ясне сонечко!
Щовесни я посміхаюсь
Людям у віконечко.
На голівках у віночку
Діток прикрашаю
І на квітниках на тебе
Терпляче чекаю.
06.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837846
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Привіт, Весна, з зеленою косою,
І сплетеним із променів вінком,
Мої легені дихають тобою,
Черемхою, кульбабкою, бузком...
Біжу в травневі грози, мов дитина,
Біжу вологим килимом із трав,
Вдягаю із ромашок сорочину,
Збираю трішки сонця у рукав...
Ти так тендітно пахнеш, несказанно...
Вже яблунька розквітла під вікном,
Прекрасна, ароматна, бездоганна,
Напоюєш мене хмільним вином...
Маленька бджілка сіла на волосся,
Пухнастий жовто-чорний талісман,
І серце із бузком переплелося,
Розкрилася душа, немов тюльпан...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835167
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Пройдуся полем, де ростуть ромашки
І де вплелись волошки в пшениці.
Послухаю дзвінкоголосу пташку
І вітер потримаю у руці.
Насолоджусь красою ріднокраю
Тобі свої відкрию почуття.
Прошепочу коханий, що кохаю,
Любов'ю переповнилось життя.
Приспів:
Хай не спішить до тебе осінь рання
Й до мене хай вона не поспіша.
Бо в серці ще горить вогонь кохання,
Неначе легкокрилий птах - душа...
Нехай в житах не губиться стежина,
По ній ще довго нам з тобою йти.
В твоїх думках коханий, я єдина,
Ці почуття ми будем берегти.
З тобою ми поніжимося літом,
У цім розкішнім, чарівнім теплі.
Подивимось на осінь гордовито,
Нехай не голосять нам журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835104
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
(в Радоницю, місяця травня…)
Святої тиші спокій і жура…
На цвинтарі сільському сосен варта,
А тінь хрестів застерігає: «Варто
На світі жити, раз твоя пора!».
Тут явиться прозріння, днем одним:
Межу всьому відчуєш явно, зримо
Руками, розумом, шляхами пілігрима –
Он встелені як хвоєю вони –
І камінь в мітках вічності замре:
Твоє життя все вміститься у риску
Між числами! – до тризни від колиски
Ім’я – на подих, дати дві – й тире…
О дар буття, цінуй його мов скарб:
Ким був ти, мав що – все постане прахом,
Тож дні свої, любов, ще душу-птаху
Оберігай – та додавай їм барв;
До часу в камені торкнися, до трави,
Світ обійми любов’ю – і живи.
Біжи від суєти, бо все зітре
Оте святе між датами тире!
---
(над Припа"яттю, де край дитинства і пам’яті роду…)
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834438
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019
Дозволь мені тебе любити,
Дозволь коханою назвати.
Без тебе в світі важко жити,
Ще важче в невідомість грати.
Дозволь мені тебе обняти
І притулитися до тебе.
Солодкий мед із уст збирати
І дарувати зорі з неба.
О Боже! Як тебе кохаю!
Сто раз скажу, промовлю ніжно.
Любов моя прийшла із Раю,
Лягла словами в весну пізню.
Послухай, що шепоче вітер,
В садочку птах пісень співає.
Усі зберу для тебе квіти
І прошепочу, що кохаю.
Дозволь мені тебе любити,
З тобою поруч завжди бути.
Любов не можна спопелити
Її ніколи не забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834264
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019
Знаю, мимо Вас своей Жизнью растаю.
В глубине души,
мы все немного идеалисты.
И только ребёнок невинный,
его лепет - нежный и трогательный.
Цените нашу реальную Жизнь.
Наши взаимоотношения
"в рамки приличий" не втиснуть.
Жизнь заставляет нас встрепенуться.
Драгоценны зёрнышки
золотого колоска Жизни.
Семя Вечности в каждом мгновении Времени.
Любовь в далеке искать не надо,
она всегда с нами,
наша Солнечная Суть.
Нажаль, семени обиды не дано
войти в Мир цветами прощения.
Если , даже жалость Душу покидает,
знать она совершенно пуста,
пусть каждый это знает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833174
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Коли на землю впадуть роси
І цвітом вкриється трава.
Вплету тобі ромашки в коси,
Немов у пісню ці слова.
Піде́м у луг у чисте поле,
Де вітер тихо гомонить.
Дарує небо неозоре,
Кохання ніжного блакить.
Візьму тебе на свої руки
Й до свого серця пригорну.
Нехай слова почують луки,
Як палко я тебе люблю.
Прошепочу, що так кохаю,
Від себе більш не відпущу.
Кохання наше стало раєм,
Не змокло навіть від дощу.
Ми збережем його навіки,
Нікому більш не віддамо.
Воно у нас таке велике
І так лиш нам любить дано.
Моя кохана, моя ніжна,
Для мене ти ромашки цвіт.
Твоя усмішка дивовижна,
Несе в закоханий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Буває всяко: то удар тримаю,
А то стаю водою, і ніхто
Не змінить, не зурочить, не здолає.
Хоч з платини відлийте решето,
Не вичерпати – марна заморока.
А буду каменем – зітруть в пісок.
Гордо померти – в цьому мало проку.
Зроблю ще щось. Смерть, вона прийде в строк.
А збоку можемо спостерігати,
Як люди помирають за пусте,
Щоб інший хтось відчув провину, втрату,
Герой, з готовністю життя кладе.
Ні, стану полум’ям, якщо потрібно,
Водою, вітром, каменем на дно.
Життя – це боротьба, з розряду вільних.
Ти сам на сам, і фори не дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822569
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Люблю я пісню заспівати:
де б не була, де б не ходила,
бо пісня, як вода джерельна,
поп’єш і виростають крила.
Люблю я пісню заспівати:
на дачі, вдома, у дорозі -
усюди пісня допоможе -
ізцілить душу, що в тривозі.
Люблю я пісню заспівати:
про край лелечий і калину,
і маму рідну, й чорнобривці,
і незабутню ту стежину…
Люблю я пісню заспівати:
і авторську, а ще - народну,
таку журливу і веселу!
І жартівливу, й хороводну.
Люблю я пісню заспівати:
про те, чого навчала мати
у босоногому дитинстві -
трудом висот лиш досягати.
Бо пісня - це душі молитва,
криштально - чисте джерело,
журбу розвіє, ще й зігріє
хоч би як важко не було.
14.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803082
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018