Веселенька Дачниця: Вибране

Катерина Собова

Рука допомоги

Поміч    в    нас    гуманітарна  –
В    дійсність    перетворить    мрію:
Тут    всім    бідним    пропонують
Одяг,    крупи    і    олію.

-Треба,    мамо,    нам    туди    йти,-
Попросила    мала    Люда,-
Миттю    ця    гуманітарка
Допоможе    добрим    людям.

Я    учора    подивилась  -
Тьоті    в    татовім    планшеті
Зовсім    голі:    одна    в    туфлях,
Друга    -    в    білому      береті.

Вони    мерзнуть    біля    ліжка,
Одна    з    них    -    така    худенька,
Нема    ковдри,    щоб    укритись,
Простирадло    -    й    те    тоненьке.

Третя    чухалася    в    ліжку,
Бо    її    кусали    блохи,
На    ногах    були    у    неї  
З    візерунками    панчохи.

Ми    попросимо    на    пункті
Для    жінок    цих    одежину,
Щоб    змогли    вони    зігріти
Свої    груди,    ноги    й    спину.

В    школі    вчителька    казала  –
Треба    всім    допомагати,
Буде    це    приємно    тьотям
І    радіти    буде    тато!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 02.05.2024

Ніна Незламна

Вишневі пелюстки

Розвівала  вишня  пелюстки  додолу,
Шубостливий  вітер,  здіймав  у  висоти,
Та  зненацька  впали  прямо  на  дорогу,
Не  знайшлася  доля,  певно    Боги  проти.

Тож    навіщо  квітла  з  колисковим  співом,
Все  ж  втішалась  світом    й  ранньою  весною,
Ой  та  нащо    ж    зрада,  суперечка  з  гнівом,
Замовкало  серце,  вмивалась  сльозою.

Діточок  зростила,  їм  би  жити  й  жити,
Та  війна  кривава,  сповила  в  кайдани,
Розлютився  вітер,  зніс  до  неба  квіти,
Землю  лють  гнобила,  допікали  рани.

Скільки  сили  вклала,  до  жалю  боліло,
Ввись  політ  пелюсток,  навкруги  біліло.

21.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012117
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 02.05.2024

Надія Башинська

ПОГЛЯНЬ, ДИТИНО, СВІТИТЬСЯ РОСА!

Поглянь,  дитино,  світиться  роса...
це  в  ній  земля  вмивається  раненько.
Ці  роси  нічка  дарувала  їй,
щоб  зраночку  умилася  чистенько.

Від  чистих  рос  ясніють  небеса,
і  пташка  ой  як  весело  співає.
Поглянь,  дитино,  сад  наш  у  цвіту,
весна  цім  цвітом  світ  благословляє.

Вставай  і  ти,  ріднесенька  моя,
умийся,  стрічки  заплети  у  коси.
Біжи  мерщій,  поглянь  на  наш  садок,
побачиш,  як  цілує  сонце  роси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011625
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Ніна Незламна

Вербна неділя

Почуття    теплі,  нестримні  до  світу,
Весна  корали  дарувала  квітам,
Сприйняття  дива  -  різнобарвність  цвіту,
Пора  ясніти  і  вербовим  вітам.

Кольори  жовті,    роси,  мов  алмази,
Лиш    пух  махровий  заграє  із  вітром,
Давно  немає  на  нього  образи,
Він  спав    день  й  ніч,  прозвали  нечуйвітром.

Щодня  ж  дощило,  омилась  землиця,
У  росах  сяючих,  трави  зелені,
А  верба  нині,  як  красна  дівиця,
Тож  прийшло  свято,  Вербної  неділі.

Ми  просим  Бога,  най  війна  скінчиться,
Посвятить    разом,  нам  буде  нагода,
І  земля  рідна,  нехай  освятиться,
Й  почують  люди  слово-Перемога!

*
Шановні  друзі,  читачі!
Щиро  вітаю  з  Вербною  неділею!
Миру,  добра,  наснаги,  здоров’я  і  щастя!
Хай  вербичка  б’є!
Захисникам  й  захисницям  сили  придає!
Подяка  й  уклін  воїнам  нашим,
Що  ми  теж  можемо  святкувати.
Все  буде  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012025
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

У священному гаю

У  священному  гаю́  на  хвильку  зупинились,
На  святій  землі  поміж  дерев.
І  нема  рабів  душею  чорноницих,
І  не  чути  крику  і  тривоги  рев.

І  жахіття  вже  не  ріжуть  лезом  по  живому,
Розчинились  сіль  війни,  зловісний  час.
В  пеклі  запалали  темні  всі  потвори,
Не  забрати  їм  ніколи  волі  в  нас.

У  священному  гаю́  життя  і  щастя  спокій,
Сила  в  нім  Божественна  тримає  дух.
Сяючих  зірок  рої  і  безліч  мирних  років,
Тільки  до  гармонії  розумний  рух.




(Вірш  за  картиною  Олега  Шупляка  "  У  священному  гаю")

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011969
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Вечірня розмова

   [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Заходить   вечір   непомітно   в   хату,
А   за   вікном   туману   полотно.
Ледь-ледь   відчутно   терпкий   запах   м"яти.
Я   вечір   виглядаю   вже   давно.

Його   я   запросила   на   розмову:
Гостинність   і   повага,   теплий   чай.
Все   це   в   розмові   буде   допомога.
І   більш   нічого..Прошу,   вибачай.

Як   завжди   подивились   очі   в   очі.
Він   ненароком   нібито   зітхнув.
Здається,   що   далеко   так   до      ночі,
А   вечір      так   солодко   позіхнув...

Ну   що   сказать?    Не   так   усе   й   погано,
От   тільки   ночі   довгі    весняні.
А   інше    все   -   за   сімома   замками,
Настояні на   м"яті,   духмяні.

Так   хочеться   сказати   йому   більше,
Та   я   минаю   те,   що   головне.
А   за   вікном   стає   усе    темніше...
Та   бачу,   вже   не   слухає   мене.

Заснув    сердега.....Щось   йому   вже   сниться,
Під   монотонну   розповідь   мою..
Чому   ж   мені   до   ранку   все   не   спиться?
Шукаю   в   тім   причину   й   не   збагну..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011980
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Олесь Стадник

Нене

Скажи  мені,  чому  весняним  днем,
Ти  плачеш  знов  і  знов,  ховаєш  очі.
Твій  сведер  змок,  нападаним  дощем,
Бо  ти  сидиш  вже  тут,  і  зранку  аж  до  ночі.
-
Дивись,  у  небі  вже  засяяла  зоря,
Холодним  вітром  смуток  навіває.
І  не  кажи  мені,  що  доля  неправа,
У  неї  правда  є,  її  ніхто  не  знає.
-
Ти  матінко  моя,  ти  сонце  золоте!
Візьми  мене  за  руку,  і  не  ховай  вже  очі.
Усе  мине,  та  все  прийде  -  нове,
І  свічка  згаснуть,  вже  дивись  -  й  не  хоче.
-
Не  плач  -  не  треба!  Він  давно  в  путі,
І  рушниками  вистелена  дорога.
В  садах  зелених,  і  ще  з  мечем  в  руці,
Він  сила,  мужність,  вірність,  світло,  щит,...  він  варта  в  Бога.
-
І  нам  з  тобою  теж,  у  дім  пора,
Іти  до  хати,  і  лягати  спати.
Хоть  батько  в  снах  приходить  вже  тепер,
А  ми  втомились,  ще  треба,  почекати...
-
Я  скучив  теж,  але  життя  іде,
Я  знаю,  нам  зведуться  ще  дороги.
У  внуках  я  побачу  ще  тебе  (тата),
А  в  серці  в  мене,  вже  нема  тривоги.
-
Ти  матінко  моя,  ти  серце  золоте!
Усе  ж  не  дармо,  -  а  світ  і  ще  покаже,
Усе  розставить,  хоча  воно  пусте...
Ми  просто  по  живем,  і  так  -  уляже.
-
Без  смислу  й  вітер  не  гуля  в  полях,
Без  задуму  цвіркун  не  ста  співати,
І  навіть  білогруда  ластівка  не  буде  прилітати.
А  нам  уже  пора,  пора  до  дому,  поспішати.
-
Ти  пам'ятай  про  те,  що  ти  є  не  одна!
І  в  тебе  є  сім'я,  родина,  діти,  внуки.
Життя  пройде,  але  воно  марне,
Без  випробу,  страждань  і  муки.
-
Ти  матінко  моя...  ти  нене...  моя  нене...
------
Ти  буть  щасливою,  завжди,  і  кожним  днем,
Весна  буде  в  усмішці  -  ясним  небом.
Та  заспівай  вже  радісних  пісень,
І  сльози  по  щоках  -  приносять  лише  квіти!

19/01/24  пр.  мамі  (лавка,  цвинтар)

–––––––––––––––
картинка  з  інтернету
–––––––––––––––

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011683
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 24.04.2024

Маг Грінчук

Де вогник живої душі…

Як  худобу  ведуть  люд  у  неволю...  На  бойню.
Молоді  їх  літа,  неначе,  зорі  погаслі.
Серце  в  крові  задихається,  працює  з  болем...
Плаче  за  тими,  хто  впав,  вже  не  відчують  щастя.

На  війні  горьовій,  яку  породила  раша,
Наші  втрати  важкі:  народ,  Вітчизна  страждає...
Неньчин  світ,  де  вогник  живої  душі  у  ранах
Не  скорився,  горить...  Шлях  до  правди  заростає!

Прагне  люд  на  цій  планеті  бою  із  собою...
Тож,  істото,  хоч  глянь  у  літописні  сувої!
Всесвіт,  мов  криниця  із  застійною  "водою"...
Не  навчила  істина  історії  в  двобої!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011270
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 18.04.2024

Маг Грінчук

Що з тобою!?

Випадковий  зустрічний  погляд
І,  кивок!  ...Жива  слизька  посмішка,
Мов  із  рота  отрути  подих...
Подив  "зміїних"  очей  -  не  почесть.

Ти  що  поріднився  з  ізгоєм!?
Кепкування  це  лиш  над  собою.
Де  твої  друзі?  Що  з  тобою!?
Свідчить  -  не  дружиш  із  головою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011272
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 18.04.2024

Lana P.

Кохання істина…

Взаємність  випромінює  пісок,
У  сонцесяйному  сплетінні,
Поєднує  незримі  тіні  -
Ласкаво  просить  у  танок.

Емоції  вихлюпує  вода,
Шепочуть  хвилі  прибережні,
Де  дві  душі,  необережні,
Попутний  вітерець  гойда.

Чуттями  переповнені  вуста,
Солодким  присмаком  спокуси,
Зійшлись  в  глибинному  цілунку,

Шукають  в  неба  порятунку  -
З  магічних  зір  вчепило  буси.
Кохання  істина  проста.                                                  18.04.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011247
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 18.04.2024

Катерина Собова

Борщ

Не    могла    свекруха    спати:
Дійшла    в    хату    звістка,
Що    синочка    не    годує
Молода    невістка.

Зранку      в    гості    подалася
(Хіба    ж    будеш    спати)?
І    на    кухні    у    каструлі  
Стала    заглядати.

Борщ    насипала    невістка
В    велику    тарілку,
Додала    сметану,    зелень,
Курячу    гомілку…

Куштувала    це    свекруха,
Плямкала    губами:
-Подавати    борщ    вчорашній
Ти    навчилась    в    мами?

-Ваш      синочок      їсть    нормально,
Так,    як    усі    люди,
Борщ    не    тільки    був    вчорашній,
А    й    завтрашній    буде.

Їжте,    мамо,    не    спішіть    так,
Щоби    не    вдавились,
Бо    варити    борщ    на    три    дні
Я    у    вас    навчилась!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Родвін

Райдуга

Десь  сон  пропав...  Гримить  над  гаєм,
Досвітня  тиша  вщент  розбита  !
Земля,  вся  хмарами  сповита,
На  дощ  стривожено  чекає...

Здійнявсь,  зненацька,  лютий    вітер,
Гойдає,  хилить,  гне  ялину,
Зламав  при  корені  осину,
Мов  сніг,  мете  пелюстки  цвіту  !

Палають,  сліплять  блискави́ці  -
Страшні,  нестямні  їх  удари  !
В  їх  сяйві,  тіні  -  мов  примари...
Гамселять  землю  громовиці  !!!

Розве́рзлось  небо.  Божий  світ,
Накрило  зливи  пеленою  !
Вже  не  весняною  грозою  -
Гарматним  боєм,  грім  гримить  !

Як  з  це́бра  ллє,  невтомна  злива  -
Струмок  дзвінкий,  роздавсь,  розлився,
В  потік  стрімкий  перетворився  -
Вирують  струмені,  бурхливі  !

Вогонь  погас.  В  наметі  мряка  -
Все  тіло  почало  дрижати...
Заснуть  би  швидше  !    І  поспати  ...
Та  грім  гучни́й  не  дасть  ніяк  !

Але  вже  чути  -  дощ  стихає...
Земелька,  до́чиста  умита,
Серпанком  сизим  оповита,
Весняний  ранок  зустрічає  !

Ясніє  небо  -  вже  світає...
Зриває  вітер  краплі  з  листя,
Ранкові  співи  донеслися  -
Пташиний  гвалт  стоїть  над  гаєм  !

Небесний  край,  як  жар  палає,
Гарячим  барви  налилися,
Назу́стріч  сонцю  простяглися  -
Світ  Божий  день  нови́й  вславляє  !
 
А  над  землею  -  примха  Фе́ба*...
Повірить  навіть  неможливо,
Що  є  в  цім  світі  більше  диво  -
Ясніє  райдуга...  В  пів  неба  !



*            Феб  --  в  римскій  міфології
син  Зевса,      бог    світла    і    сонця.



05.02.2021  р.  -  12.03.2024  р.


Фото    https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 14.04.2024

Лариса Журенкова

Оптимістичне

Ріже  тривогами  тишу  в  імлі  -  
Кров'ю  стікає  моя  Україна.
Та  перемогу  пророчить  пташина  -  
Сонячна  грудка  на  лоні  Землі.

Скільки  ворожих  сталевих  потвор
Нівечать  землю  мою  на  шматочки...
Вперто  НАДІЇ  маленькі  листочки
Там  проростають,    де  клацав  затвор!

На  чорно-білому  фоні  світлини,  
Де  лиш  червоний  у  чорний  розлився,  
Жовтий  метелик  на  квітці  з'явився  -
Простір  наповнився  сміхом  дитини,  

Що  до  матусі  біжить  стрімголов.
ВІРЮ:  війна  однозначно  скінчиться  -  
І  просвітліють  засмучені  лиця  .
Знаю,  що  Бог  означає  ЛЮБОВ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010874
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 14.04.2024

Ніна Незламна

Гомінкий вітер

Весняний  вітер,  гомінкий,
Зібравши  подихи  весни,
Розвіє  запах  мов  п’янкий,
Лишень  не  чути  б,  звук  війни.

Злегка  всім  настрій  підійма,
Під  спів  пташиний,  у  гаю,
Бузок  з  бруньками  вигляда,
Вже  наготу,  розкрив  свою.

Сприймавши  зранку,  смак  роси
Як  солод  кращих  почуттів
Зелений  колір  миготить
Несе  собою  диво  -  мить.

                                         08.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010665
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 14.04.2024

Надія Башинська

ДАЙ НАМ, БОЖЕ!

Ой  у  полі  у  широкім  тихо,  
позбивало  колосочки  лихо,
обпалило  віти  на  тополі...
Розцвіли  червоні  маки  в  полі.

         Дай  нам,  Боже,  ворога  прогнати,
         щоб  раділа  Україна-мати,
         щоб,  де  полечко  бідою  зрито,
         сіять  знову  золотисте  жито.

Ой  у  полі  у  широкім  тихо,  
де  ходило  нашим  полем  лихо,
плачуть  зорями  над  полем  ночі...
Повні  сліз  волошок  сині  очі.

         Дай  нам,  Боже,  ворога  прогнати,
         щоб  раділа  Україна-мати,
         щоб,  де  полечко  бідою  зрито,
         сіять  знову  золотисте  жито.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 14.04.2024

Н-А-Д-І-Я

НАЩО ШУКАТИ ІДЕАЛІВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nZK5gfcJgsU[/youtube]

Кохання  вигнане  із  Раю,
Куди  воно  це  знов  бреде?
Вмощусь  у  серці  в  когось  скраю,
Хто  не  прогонить,  збереже.

І  буде  тепло  там  й  спокійно,
І  навіть  в  люті   холоди.
Кудись  тікать  вже  не  потрібно,
Та  хто  втіче  від  доброти?

Із  чим  порівнюєм  кохання,
Чи  з  першим  подихом  весни?
Чи  бачим  в  нім  ми  квітку  ранню,
Що  щедро  скупана  в  росі?

Кохання справжнє  живе  в  серці,
Здаєтьсяся  світ  увесь  щасливим.
А  хто  узнав  його  уперше,
Воно  не  може  буть  фальшивим.

Воно   до  нас  прийде  незвідки,
І  не  спита:  Чи  можна?-  в  нас.
Самотність  щастям  обігрівши,
Що  не  вистачало  так  підчас.

То  ж  бережімо,  що  в  нас  є,
Нащо  шукати  ідеалів?
З  тобою  поруч  хай  живе,
Наступні  будуть  нецікаві..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010832
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 14.04.2024

Катерина Собова

Характер жiнки

Чоловік    Петро    вже    зранку
У    щасливу    пору    й    днину
З    днем    народження    на    ганку
Привітав    свою    дружину:

-Тобі    виповнилось    двадцять,
Дорога    дружино    Алло…
В    руки    пхав    троянду    білу,
Серце    в    грудях    калатало.

-Вже    два    роки    ми    з    тобою,
Стала    ти    в    житті    мудріша,
І    в    роботі,    і    в    стосунках
Розумніша    і    сильніша.

Поки    Петя    говорив    це  –
Усміхалась    мовчки    Алла:
Вона    знала,    що    на    ступінь
Небезпечнішою    стала.

Як    всі    хитрі    молодиці,
Для    Петруся    приховала
Хижі    кігтики    тигриці
І    зміїні    гострі    жала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Lana P.

ШКОЛА ДЛЯ БІЗНЕСВУМЕН… (Гумор)

Тут  як  тут  відкрились  школи  -
Нині  бізнесвумен  в  тренді.
На  заняття  ходять  леді  -
Заробіток  для  Миколи.

Кожна  з  них  про  власне  мріє,
Грошові  винагороди.
Він  психолог  від  природи,
Говорити  добре  вміє.

Ученицю  бувшу  в  Сави,
В  офісі  зустрів  зненацька  -
До  науки  була  хвацька.
-  Як  пішли  у  тебе  справи?

-  Та  нема  іще  прибутку  -
Власне,  кошти  йдуть  в  задвірки:
Податкові,  перевірки...
І  не  мрію  про  відпустку.

Душу  привідкрив  для  Полі,
Хоч  давно  забув,  як  звати:

-  Хочеш,  пташко,  правду  знати?  -
Гейзером  його  прорвало:
-  Бути  в  бізнесі  замало  -
Бізнес  просто  треба  мати!

Я  ще  й  досі  в  бізнес-школі
Продаю  сертифікати!                                                        6.04.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010440
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Ніна Незламна

Світаночки…

Світаночки,  ранки,
Посріблені  ґанки,
Веселки    у  росах
 По  травці  у  косах.

Край  неба  заграва,
Земля-вишиванка,
Нарцис  і  фіалка,
Всміхнулись  до  сонця.

Роса,  як  віконце.
 Там  бачить  свій  образ,
Ласкавить  проміння,
Буяє  цвітіння.

Дай  Боже,  лиш  миру,
Усім  розуміння,
Цінить,  шанувати,
Дарунки,  щедроти,
Щоб  душі  світились,
Від  радості  й  щастя!


07.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010445
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Надія Башинська

НЕ ВСЕ В ЖИТТІ Є ТАК, ЯК НАМ ХОТІЛОСЬ….

Не  все  в  житті  є  так,  як  нам  хотілось...
Коли  снігами  сіється  зима,  
нам  хочеться,  щоб  серденько  зігрілось,
то  ж  теплого,  ясного  просим  дня.

Коли  в  зеніті  сонце  знов  сміється,  
ховається  у  затінку  жара,
а  чи  радіти  нам  тоді  вдається,
чи  прохолодного  бажаєм  дня?

Як  хмуриться  і  плаче  небо  сіре,
і  час  прийшов  дзвеніть  гучним  громам,
й  тоді  не  так...  нам  знов  чомусь  здається,
бо  ж  спокою  усім  бракує  нам.

Не  все  в  житті  є  так,  як  нам  хотілось,
усьому  тут  своя  пора  і  час.
За  кожен  день  всі  дякуймо...  та  знаймо:
багато  що  залежить  тут  й  від  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010465
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Олександр ПЕЧОРА

Гумор. НАЛИСНИК

Хто  не  знає,  що  таке  налисник?
Різновид  смачненького  млинця?
Так.  Але  чи  ж  буде  вам  корисна
оповідка  миловидна  ця?

Розкажу  бувальщину  простеньку.
Епізод  з  весілля  на  селі.
Досі  тамадую  я  частенько.
Там  гули  Василі-Василі.
Другий  день  гуляли-похмелялись.
Накатали  возиком  сватів.
Танцювали,  ще  й  призочки  брали.
Я  вже  з  них  знущався,  як  хотів!

А  тоді,  експромтно  якось,  ляпнув:
–  Дорогі  свайбани,  поможіть!
Приз  тому  віддам,  хто  скаже  внятно,
що  таке  «налисник»  !  Ну,  кажіть!

Й  почали  доводити  дотепно
про  млинці  і  всякі  там  блини…
Я  кажу  їм:
–    Говорити  треба  не  про  те.  
–    Кажи  вже,  не  тягни!

–    Що  не  докумекали?  Погляньте.
Ось  –  весільний  батько,  наче  туз!
Наче  Лєнін.  Вже  пора  ж  добрати,
що  налисник  –  то  його  картуз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009947
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024

Надія Башинська

ГУМОР З'ЯВИЛИСЯ ГРОШЕНЯТА В НАШОГО ОЛЕКСИ…

З'явилися  грошенята  в  нашого  Олекси,
став  додому  приносити  мармелад  та  кекси.
Не  любив,  скажу  по-правді,  Олесь  працювати,  
а  тут  раптом  помітили,  що  щось  став  міняти.

Він  учора  своїй  тещі  приніс  паляницю,
дав  дружиноньці  Галині  на  нову  спідницю.
На  бублики  -  малій  доні,  сину  -  на  сорочку,  
із  сусідом  розмовляє  тихо  у  садочку.

Згадав  добрий  син  Олекса  і  про  свого  тата,
привітав  з  днем  народження  молодшого  брата.
А  сьогодні  він  розчулив  сусідку  Марію,
їй  подарував  новенький  подрібнювач  "Мрію".

Знає  Галя,  дякуючи  кумі  за  відвертість,
зрозуміти  лиш  не  може,  за  що  така  щедрість?
За  що  такі  подарунки,  й  Марія  не  знає,
це  вона  гніденьку  Мію  знов  три  дні  шукає.

Тут  спокійний  лиш  Олекса,  бо  йому  відомо,  
навчив  циган  конячину  вертатись  додому.
Нема  чого  й  хвилюватись.  Прибіжить  до  хати.
Вже  не  вперше  доводиться  її  продавати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024

valentinaaaa

Коли закінчиться війна?

Коли  закінчиться  війна?
Є  відповідь  на  запитання?
Такі  страхи  несе  вона
Йде  мова  вже  про  виживання.

Коли  закінчиться  війна?
В  сльозах  і  горі  Україна,
Кров'ю  залита  вся  земля
Більша  частина  у  руїнах.

Коли  закінчиться  війна?
На  перемогу  є  надія?
Села  розрушені  й  міста
Летять  ракети,  як  ті  звірі.

Коли  закінчиться  війна?
Достатньо  вже  боєприпасів?
Сирени  звук  отой  щодня
У  головах  наче  набатом.

Коли  закінчиться  війна?
Весна  одягнеться  святково,
Зазеленіють  всі  поля
Спів  солов'я  -  цілодобово.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009872
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 31.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Джинси

Завелася    теща    зранку,
Бо    зібралась    прати,
Враз    до    зятя    приступила,
Стала    верещати:

-Заявити    всі    підозри
В    мене    є    мотиви:
Витрясла    із    твоїх    джинсів
Три    презервативи.

Ще    були    ключі    і    гроші,
І    якась    записка…
Що,    нема    чого    сказати?
Не    розтулиш    писка?

Злидень    ти,    бабій,    гуляка,
Бігаєш    по    барах,
За    такі    гріхи    я    хочу,
Щоб    ти    спав    на    нарах!

Розгубився    зять    і    ледве
Вставив    своє    слово:
-Не    знімав    я      свої    джинси,
В    них    -    цілодобово.

Тут    дружина    в    хату    вбігла:
-Дякую,    матусю,
Випрала    мої    штанюльки,
Бо    я    не    зберуся.

В    мами    щелепа    відвисла,
Стала    враз    зелена:  
Як    у    тому      ’’Ревізорі’’  –
Була    німа    сцена…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 31.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗРОБИЛА ЖАБА ВІДКРИТТЯ

Лежить  на  сонці   якось  жаба,
І  чуха  лапкою  живіт.
Вона  старенька,  уже  баба,
Пройшов  давно  її  політ.

Та    може  вона  іще  мріять,
Хоч  вже  роки  давно  не  ті.
І  ті  думки  її  так  тішать,
Не  хоче  жить  на  самоті.

Та  десь  незвідки  взявсь  Комарик.
Вкусив  так  боляче  за  ніс.
І  помутнів  в  очах  кришталик,
В  життя  нову  сторінку  вніс.

Невже  до  неї  женихався?
Та  замалий  у  нього  зріст.
Де  ж  це  сміливості  набрався,
Любити  він  чи  має  жист?

Забилось  серце  у   ропухи,
І  подивилась  йому  вслід.
Усі  думки  звела  докупи,
Який  тут  вірний    зробить  хід?

Пірнула  в  річку  освіжитись,
Та  не  така  я  вже  й  стара!
Що  ж  тут  зробить,  не  помилитись?
Одна  проблема  тут  -  вага.

Десь  чула  -  воду  треба  пити,
Позбудусь  швидко  від  жирів.
І  Комарі  всі  будуть  липнуть,
В  моїх  думках  не  буде  збій.

Зробила  так,  як  і  гадала,
Лежить  тепер  і  ледве  диха.
Всіх  Комарів  враз  позбирала...
Чи  не  зробила  собі  лиха?

Нащо  мені  кохання  треба?
Наїмся  краще  їх  у  смак.
Давно  не  грають  уже  гени.
Ця  їжа  буде  на  дурняк...

Це  не  була  її  помилка,
Це  вимагало  так  життя.
Спочатку  думка  про  корисне...
Зробила  Жаба  відкриття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009965
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024

valentinaaaa

Гумор. Побачить хочу чудо

-  І  чому  тобі,  Іванку,
Так  не  сидиться  в  класі?
-  Я  почув  розмову  татка
Телефонував  Насті.

Про  любов,  щось  говорили
Деталі  незнайомі,
Що  якесь  чекає  диво?
Я  маю  йти  до  школи.

В  такому  настрої  татусь
Мені  -  одна  наука,
Тому  за  партою  кручусь
Побачить  хочу  чудо.

Обманює  мене  чомусь
Сам  має  таємниці,
Та  цілі  я  таки  доб'юсь
Для  мене  -  не  дрібниці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009438
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. СЛЬОЗА ВІД ЖАЛОСТІ ТЕКЛА

Сидить  Ряба́  на  тухлих  яйцях.
Хто  підлість  цю  тут  зміг  зробить?
Чимало  є  таких  в  цих  кадрах,
Як  хитруна  оце  зловить?

Сидить  вона  вже  дуже  довго,
Вже  третій  місяць  ось  пішов.
Сумує,    їй  так  дуже  тоскно,
А  в  попереку,  як  кілок.

І  Півень  десь  злиняв  давно,
Пасе  сусідню  білу  курку.
Оце  я  бачила  в  вікно,
І  ще  наспівує  їй  Мурку.

До  мене   прийде  раз  у  місяць.
Питання  завжди:  Ну  вже  скоро?
І  знову  десь  біжить  по  східцях,
До  мене  він  так  дуже  строгий!

Отак  і  молодість  проходе,
Діток  чомуь  і  бог  не  дав...
Аж    бачить  суне  по  городу,
Що  так  це  буде,  хіба  знав?

Увесь  побитий,  кривоногий,
ЇЇ  так  жалість  тут  взяла.
Він  був  красивий,  гоноровий...
Сльоза    від  жалості  текла...

Обняв  він  Рябу    й  теж  заплакав,
(  Та  так  було  не  в  перший  раз)
Свою  провину  визнавав,
І  кілька  ніжних    ляпнув  фраз..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009442
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Ніна Незламна

ГУМОР. Я та штучка…

Каже  Ганька,  до  Миколи,
-Петько  кульками,  кидався,
Визивають,  нас  до  школи.
-А  мені,  бач,  не  зізнався!

-Це  зустріла,  я  пантеру,
Що  веде,  в  нього  англійську,
І  псує,  всю  атмосферу,
Бо  ж  табак,  смалить  російський.

Я  тій  шльондрі,  не  повірю,
Нехай    наших,  вони    знають,
Хай  піду́,  влаштую  бурю,
Най  себе,  трішки  згадають!

-Свого  носа,  пхати  не  смій!
Керівник,  там  править  балом,
Кажуть  люди,    він-  буревій,
Тож  колись,  був  генералом.

 -Тю  це  що,  отой  очкарик,
Я  була,  з  ним  на  Мальдівах,
Мені  в  руку,  дав  ліхтарик,
Коли  рився,  у  архівах.

Все  шукав,  карти,  алмази,
Часто  пив,  у  ресторані,
Ти  залиш,  свої  накази,
Я  та  штучка,  в  тому  стані,
Що  сама  з  ним  розберуся.

І  про  себе  тихо  –  тихо,
-Нагадаю  (вечеринку),
Й  ледь  всміхнувшись,  -Це  не  лихо,
Пригадає,  як  ширінку,
Я  вночі,  вином  залляла,
І  пізніш,  просто  злиняла….

Вже  до  мужа,  та  й  зухвало,
-Усе  добре,  не  журися,
Запакуй,  горілку,  сало,
На  мені  ж,  ти  одружився,

Опісля́,  Мальдів  відразу,
Не  гризи,  себе  зада́рма,
Доведу,  його  до  сказу,
Не  горюй,  настигне  карма,
По  боргам,  пора  платити!

             25.03.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009430
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Різні побажання

Автослюсар    Іннокентій
На    Марію    зирив    боком,
На    її    нову    машину
Поглядав    недобрим    оком.

Все    бажав,    щоб    клята  ’’Хонда’’
Перестала      гальмувати,
Притягли    щоб    залізяку
В    його    двір    ремонтувати.

А    приватний    лікар    мріяв
(І    ця    думка    душу    гріла),
Щоб    квітуча    ця    Марія
Вже    нарешті    захворіла.

І    провізор    бажав    Мані,
Щоб    не    йшла    на    дискотеку,
А    з    своїми    болячками
Завертала    у    аптеку.

Тільки    в    злодія    Андрія
Були    наміри    хороші:
Від    душі    бажав    Марії,
Щоб    водились    в    неї    гроші.

Завжди    щоб    душа    співала,
Через      втрату      не    страждала,
Щоб    здоров’я    добре    мала,
Всього    цінного    надбала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 25.03.2024

Ніна Незламна

Далекий схід… близький

Далекий  схід,  а  може  близький,
Чи  хтось  різницю  відчуває?
Скажіть,  чому,  там  мир  нестійкий,
Народ  по  -    іншому  сприймає?

Чи  так  навчили,  чи  в  сприйнятті,
Себе  в  довколишньому  світі?
Нема…  напевно  ,  у  майбутті,
Тієї    віри,  що  в  суцвітті....

Бо  в  них  душа,  як  квіточка  та,
На  жаль,  не  здатна,  захиститись,
Щодень  у  борні,  до  забуття,
Із  вірусом,  бо  ж  хоче  жити.

Чи  ти,  не  помічаєш  краси?
Землі,  природи,  злет  пташини,
І  звук  коси  й  холоду  роси,
Щоб  жити,  не  маєш  причини?

А  вижити,  поміж  тарганів,
Потрібно  мати  силу  волі,
Від  зміни  мислення,  очманів?
Чи  краще,  хист  при  війні  й  досі?

Далекий  схід,  чи  рідний  й  близький?
Мабуть  по-  своєму  сприймаєш,
Старий  та  певно  і  молодий,
Гадаю,  серцем  відчуваєш,

Той  біль.  Й  хвилини  благодаті,
Що  мав  та  поступово  втратив,
Лише  хизуються  багаті,
Яким  боявсь  протистояти.

Хай  сонце  сходить,  під  мирним  небом,
Почуймо  пісню  солов’їну,
Осяяні,  чаруючі  крайнебом,
З’єднаймо  країну  в  родину!

У  серці,  козацький  дух  живе,
Повір  у  себе,  в  Україну,
Згадай  пращурів,  усе  святе,
Згуртуймося  в  міцну  родину,
Щасливу,  багату,  єдину!  

           18.03.2024р

                                       (тут  вірус  -  як  зомбування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008781
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 19.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. ЦУНАМІ

В  Гната  виникла    ідея,
Цілу  ніч  не  дає  спать.
Не  проста    була  ця  тема:
Жінці  правду  всю  сказать?

Подивився  -  міцно  спить,
Щось  придумать  і  збрехать?
Правду  взнає,  то  влетить.
Чомусь  ноги  вже  тремтять.

--Запросила кума  вчора.
Буде  квасить  огірки.
Бо  вона  давно  так  хвора...
Кум  стоїть  під  ворітьми.

Він  нервує,  і  все  курить:
-  Довго  ще  тебе  чекать?
А  як  жінку  він  розбудить,
Що  тоді  мені  сказать?

Повернулась  жінка  на  бік,
Очі  хитрі,  солоденькі:
-Погладь  спинку,  чоловік,
Бачить  ноги  він  пухкенькі.

--Справа,  бачиш,  ще  й  така,
Кум  втопивсь  недавно  в  річці,
Плаче  з  відчаю  кума,
Її  сльози  так  невтішні.

Треба  ж  їй  допомагать,
Ти  поспи  ще  до  обіду...
Чує  знову:  -Довго  ждать?
Гнат  утратив  враз  довіру.

Жінка  всочила  з  розбігу,
--Що  ти  будеш  ще  брехать,
Над  кумою  взяв  опіку?..
В   жінки  руки  вже  сверблять..

В  хаті  вибухнув  цунамі,
Полетіло  все  вверх  дном,
Про  розбірки  в  селі  знали,
Рятували  всім  селом..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008686
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Lana P.

Гумор. Ідентифікація.

Термінал  аеропорту
Гучно  вуликом  гуде,
Назбирав  людей  когорту  -
На  літак  посадка  йде.

-  Прошу,  станьте  в  чергу,  пані,  -
Просить  ввічливо  агент.  
Пасажирка  вся  на  грані  -
Розізлилася  в  момент.

В  мікрофон  він  діловито:
-  Підуть  першими  з  дитям.
Крикнула  йому  сердито:
-  А  ви  знаєте  хто  я?

Повідомив  серед  гаму:
-  Тут  проблемка  є  одна.
Може,  хтось  впізнає  даму?  -
Не  згадає  хто  вона.                                                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008713
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024

valentinaaaa

Гумор. Півник - скрипаль

Виріс  Півник,  в  пір'я  вбився
Почав  бігать  до  курок,
Запевняв  батько,  щоб  вчився
Скрипці  вмів  давати  толк.

Півник  все  ж  його  не  слухав
Пропускав  уроки  він,
Довго  батько  над  тим  думав
Запросив  Індика  в  дім.

-  Запитати  хочу,  Друже
Як  мені  себе  вести?
На  душі  у  мене  стужа,
Хоч  у  бій  з  дітьми  іти.

Індик  вів  себе  поважно
Крилом  голову  підпер,
-  Нам  із  ді́тьми  тепер  тяжко
Є  знаряддя  відтепер.

Посади  його  на  яйця
Їсти  й  пити  не  давай,
Зрозуміє,  воля  -  щастя,
А  ти  ноти  все  ж  читай.

Вивчився  на  скрипці  грати,
Я́кби  того  не  хотів
Кожен  день  у  нього  свято
Є  повага  до  батьків.

Збирались  кури  табуном,
Видатним  став  скрипалем.
Зробили  яйця  "  дураком"
Все  Індика  сміх  бере.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008603
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Ідеальна сiм'я

Молоді    дружини    вчора
(До    роботи    ще    не    брались),
Після    шлюбу    на    заняття
У    психолога    зібрались.

Тут    було      одне    питання:
-Що    чекаєте    у    шлюбі?
Опишіть    модель    взаємин,
Щоб    були    кохані    й    любі.

Більшість    пише,    щоб    дитятко
Ще    не    ніс    у    дім    лелека,
А    свекруха    клята    й    свекор
Десь    в    селі    були    далеко.

Щоб    щасливо    проживали
Молоді    в    своїй    квартирі,
Милий    час    щоб    не    проводив
В    пивнім    барі,    чи    у    тирі.

Не    задумуючись,    Алла
Дуже    швидко    написала:
-Щоб    сім’я    була    нормальна  –
Є    закон    оригінальний:

Я    не    знала    б    звідки    гроші
Регулярно    прибувають,
А    коханий    щоб    не    паривсь,
Де    й    куди    вони    зникають.

Буде    все    в    нас    ідеально:
І    відносини,    й    стосунки,
Доки    в    мого    чоловіка
Будуть      кошти    на    рахунку.

Тут    психолог    чухав    лоба  –
Прояснилася    причина:
Зрозумів,    чом    до    банкіра
Утекла    його    дружина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 13.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Пенсiйний вiк

Депутати    наші    любі,
Чи    то    з      радості,    чи    з      сміху
Для    народу    вік    пенсійний
Всім    продовжили    на    втіху.

Я    зраділа,    бо    законно
Буду    гроші    заробляти:
Не    біда    -    в    роботі    часто
Стала      дещо      забувати.

Щось    кричать    навколо    діти
(А    я    вже    недочуваю),
Окуляри    на    перерві
В    сумці    й    на    столі    шукаю.

По    дзвінку,    як    вітром    здуло
В    коридор    дитячу    масу,
А    тут    спину    так    скрутило  –
Ледве    виповзла    із    класу.

Вчора    насваривсь    директор,
Вже    догану    другу    маю,
А    от    ким    працюю    в    школі,
Вбийте,    люди    -    не    згадаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007826
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 13.03.2024

Leskiv

Гірка образа

Я  не  пишу  вірші
При  допомозі  ШІ
І  не  краду  чужі
ВІрші.  Ганьба  душі!
Хто  розпустив  брехню,
Хай  стережеться  він,
Схоже,  підклав  свиню,
Тільки  не  чув,  де  дзвін.
Надрукувать  вірші
Щось  не  дає  мені.
Певно,  якийсь,  там,  "ші".
Трясця  отій  свині!
Може,  забратись  геть
Через  мої  вірші?
Щоб  він  пропав,  той  г"едзь,
Що  запровадив  ШІ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006774
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 13.03.2024

Родвін

З Весняним святом 8 Березня !

У  весня́ну  теплу  днину
Щиросердно,  вас  вітаю  !
Повний  ке́лих  піднімаю
І  кажу  на  всю  Вкраїну  :  

-   Всіх  з   Жіночим  світлим   святом,
    Любі   жі́ночки  й  дівча́та  !  

В  славне  й  рідне  ваше  свято,
Хочеться  сказать багато  -
Вас  люблю,  вас  поважаю...
Та  найбільше  :   -  всім  бажаю,  

     Перемоги  й  мирних  літ  !  

      Щоб  ви  довгий  вік  прожи́ли  !
     Щоб  ніко́ли  не  тужи́ли  !  
     Щоб  здоров'я  -  як  граніт  !  

   Вам  в  цей  день  -  палкі  вітання !!!
   Щоб  здійснились  всі  бажання,
[b]
   Миру  й  щастя  -  НА  ВЕСЬ  СВІТ    !  !  ![/b]


08.03.2024  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007800
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Родвін

ЯК  ДИЯВОЛА В ПЕКЛО ЗАГАНЯЛИ 16+

[i]            Слідами  світової  класики.

                             За  мотивами  твору

                               [b]Джованні  Бокаччо
                                         "ДЕКАМЕРОН"[/b]

                       В  перекладі  з  італійської  
                                         Миколи  Лукаша

                     День  третій.  Оповідка  десята.

[/i]
                                                       *              *              *

У  древнім  царстві  Берберійськім,
В  краю  пустинь  й  сухих  озер,
Неподалік  земель  Лівійських,
Де  лиш  літа  степний  орел,

Жив  чоловік,    мав  віру  в  серці,
Жонатий  був  він  на  берберці¹
Господар  добрий  -  мав  свій  дім
І  все  що  треба  було  в  нім.

Щасливо  жив  він  із  сім'єю
Маленьку  кучу  діток  мав,
Радів  їм,  доньку  балував
Й  втішався  долею  своєю

Дочка  була  вже  не  мала
То  ж  мамця  доцю  стерегла  ...


Була  дівчина  гожа  й  мила  -
Її  леліяли  і  знали,
Усе  живе  навкруг  любила  -
Красуню  ту  -  Алі́бек    звали.

Алі́бек  вірила  у  Бога
Та  віра  та  була  не  строга,
Бо  віри  у  Христа  не  знала
Й  Аллаха,  теж  в  душі  не  мала  !

Від  християн  вона  почула  -
Од  тих  людей,  що  вона  стріла,
Що  в  них  найкраща  в  світі  віра  !
Її  слова  ті  й  навернули...

Цікавість  гостру  розпалили
І  міцно  в  голові  засіли  ...


Тож  у  захожих  християн
Питала  :  -  як  в  тій  вірі  жить?  
А  у    священників  й  мирян  :
-    Як  краще  Господу  служить  ?

Від  них  тоді  й  почула  суть  :
-    Найліпше  службу  ті  несуть,
     Які  все  світське  уникають,
     І  душеньки  в  скитах  спасають...

В  свої  чотирнадцять  годочків
Вона  дурненька  ще  була
І  зрозуміть  все  не  змогла...
Мала  вона  ще...  Просто  -  дочка....

Їй  треба  вдома  ще  сидіть
А  не  сере́д  скитів  бродить...

                                                       *              *              *

Тож  із  примхливого  бажання  -
Ніхто  не  силував,  сама
Зібралась  тихо,  на  світанні
В  дорогу  дальню,  геть  одна.

Добро  все  в  клуночок  зв'язавши
Й  нікому  слова  не  сказавши,
В  обхід  солончаків  і  скель...
Пустилась  аж  до  тих  пустель.

Пустелі  в  спеку  -  просто  страх  !
Лиш  на  бажанні,  цілковито,
Дійшла  аж  до  якогось    скиту  -
Пустельник  там  стояв  в  дверях  :

-    Ти,  мабуть,  жіночко,  блукаєш  ?
       Чого  прийшла,  чого  шукаєш  ?


-    Прийшла  сюди  шукать  такого,  -
     Йому,  Алібек  у  одвіт  :
-    Щоб  хтось  навчив  служити  Богу,
       То  я  служила  б  много  літ,

       Щоб  взнала  лиш,  як  то  робити,
       Щоб  Богу  праведно  служити  !  
       Пустельнику,    мене  навчіть,
       Як  ревно  Господу  служить  !
   
Пустельник  глянув,  що  вона
І  молоденька  і  вродлива...
Дивитись,  навіть  неможливо
На  ту  красу...  Вночі,  одна,

Спокуса  вабить,  це  жахливо  -
Не  спить  нечистий  ...  Все  можливо...


Злякавсь  аскет  тої  спокуси,
За  ду́мки  чисті  похвалив,
Погризти  дав  сухенький  кусень
Й  водиці  в  черепок  налив.            

А  потім  вивів  на  дорогу
І  помолившись  ревно  Богу
Подальший  напрям  указав,
А  на  додачу  вслід  сказав  :

-  Дочко́  моя,  пройди  ще    далі,  
   Там  муж  один  святий  живе  ,
   Який,  ще  краще  завізве²
   Й  тебе  на  путь  спасіння  справить³  !

І  почалапала  дитина
На  пошук,  далі  у  пустиню  ...


Брела,  одна  в  безлюднім  світі
Куди  пустельник  показав,
А  як  знайшла  того  у  скиті,
То  він  однак  одвітував  -

За  скит  провів  -  не  дав  присісти,
Лопу́цьків  дав  сухих    поїсти,
Водиці  з  бурдюка  налив,
За  ду́мки  чисті  похвалив...

І  відіслав  її  ще  далі...
Щоб  зваба  молода,  стиха,  
Не  спокусила  до  гріха,
Завів  за  скит  і  геть  направив  !

І  знову  побрела  дитина
Без  прихистку,  мов  сиротина...


Алі́бек  схудла,  мов  примара,
Мов  привид,  по  пустині   йде
Допитливість,  як  Божа  кара,
В  пустелі  глиб  палку́  веде  !

Невтомно  палить  в  небі  сонце
Та  врешті    бачить  вона  скит,
Добротний,  начебто  на  вид  -
В  халупці  навіть  є  віконце  !

Стомилась  Алібе́к  в  дорозі  !
Та  серця  стук  несамовитий  -
В  відкритих  дверях  цього  скиту
Стояв  відлюдник  на    порозі  :

-    Ти,  ма́буть,  дівчино,  блукаєш  ?
       Чого  прийшла,  кого  шукаєш  ?


-    Сюди  прийшла,  шукать  такого,  -
     Алі́бек  жалібно  в  одвіт  :
-    Щоб  хтось  навчив  служити  Богу,
       То  я  служила  б  із  цих  літ,

       Бо  хочу  знать,  як  то  робити,
       Смире́нно  Богу  щоб  служити  !  
       Пустельнику,    мене  навчіть,
       Як  ревно  Господу  вслужить  !
   
Пустельник  глянув,  що  вона
І  молоденька  і  вродлива  -
Що  втратить  голову  можливо...
Та  пропаде  ж  вночі,  одна  !

І  не  врятує  її  диво...
Загине  дівчина  ...  Жахливо  ...


Не  захотів  їй  тої  долі,
Дівчи́ну  бідну  пожалів,
Поїсти  дав,  було  що,  -    вволю
Й  водиці  в  туєсок  налив.            

А  потім  вивів  на  дорогу
І  помолившись  ревно  Богу
Додому  напрям  показав,
У  вічі  глянув  і  сказав  :

-    Ти  маєш,  жінко,  вільну  долю,
       Тож,  щоб  не  сталося  біди
       Збирайсь  скоріш  й  додому    йди,
       Але  на  все  -  Господня  воля  !
         
Якщо  так  хочеш  -  залишайся,
В  куточку  скиту  розміщайся  !

                                                       *              *              *

Так  розсудив  аскет  побожний,
На  ймення  Рустіко́.  Красивий,
Ще  молодий,  благий,  спроможний
Іще  спастись.  Тож  мав  ще  сили,

На  пробу  твердість  перевірить
І  хіть  терпінням  пересилить.
Тож  це  він  спро́бувать  рішив
Й  Алі́бек  в  келії  лишив.

Стелив  постіль  їй  з  пальми  віття,
Ще  й  спати,  рано  її  вклав,
А  як  заснула,  то  стояв
Забувши,  що  робити  з  хіттю...

Бо  в  чарах  місячного  сяйва
Спасіння  раптом  стало  зайве...


Попід  звабливий  шелех  ночі,
Під  подих  тиховію  ніжний,
Краса  незаймана  дівоча,
Навіяла  на  думки  грішні.

Над  ложем  Рустіко́  схилився,
В  лице  дівоче  подивився
Й  проснулась  хіть  в  нім  невситима,
Забувши  про  обіт  і  схиму  !

Йому  несила  опиратись,
Лишивши  помисли  святі,
Став  думать,  що  в  цьому  житті,
Що  має  -  то  хай  має  статись  !

А  потім  звів  собі  на  думку    -
Ну  як  йому  занадить  любку  ?!


На  другий  день,  все  розпитавши,
Дізнавсь  -    не  мала  ще  мужчини,
І  головне,  переконавшись,
Що  душенька  проста  в  дівчини,

Став  сам  собі  тоді  гадати,
Як  би  на  гріх  її  дістати...
Вона  ж  красива  й  молода,
Тож  треба  думать...  Не  біда,

Бо  під  покровом  служби  Богу,
Таку  підмовить  він  на  все  -
Відправу  ревно  понесе,
А  по́тім  -    матиме  він  змогу

Надать  дівиці  допомогу...
А  може  й  більш...  Як  повезе  ...


-    То  хочеш  ти  служити  Богу,
     Тебе  Господь  благословить  !
     Шукаєш  тут  ти  допомоги,    
     Того,  хто  вміє  службі  вчить  ?  -

Аскет  спитав...  Й  не  помилився...
А  потім  ревно  помолився,
Ще  раз  дівча  перепитав,
І  з  Богом,  вчить  її  почав  :

Почав  науку  він  із  того,
З  чого  сам  вчитись  починав  -  
Він  про  нечистого  мовчав,
А  славив  велич  й  силу  Бога  !

Диявола  -  не  споминав,
Лиш  потім  перейшов  до  нього...


Відтак,  він  розповів  докладно,
І  про  врага  Господнього,
Та  ще  й  про  пекло  куди  владно,
Наві́ки  Бог  заслав  його  !

А  по́тім  дав  їй  зрозуміти  :
-    Миліш  для    Бога    не  зробити,
     Чим  в  пекло  сатану  загнать  !
     Ти  це  повинна  тут  пізнать  !

Вона  все  слухає  уважно  :
-    Кажіть  скоріш,  я  все  зроблю  !
-    Роби  лиш  те,  що  я  роблю  !
Статечно  мовив  він  й  поважно  ...

Сказавши  це,    роздівсь  до  тіла;  
Так  само  й  дівчина  зробила...


Він,    потім  на  коліна  став,
Немовби  час  прийшов  молитись
Та  наготу  лиш  споглядав,
Й  бажання    зовсім  розпалились  ...

Ще  кращою  вона  здалася
Коли  дого́ла  роздяглася
Тож  плоть  окріпла  й  піднялась
І  служба  в  скиті  почалась...

Ту  плоть  Алібек  споглядала  :
-    Русті́ко,  що  то  випина,
     Що  в  тебе  є,  в  мене  катма?  -
Вона  стурбовано  спитала  ?

-    Ото  і  є  той  сатана,
     Мордує  -    витерпу  нема...


     Диявол,  я  ж  тобі  казав  ...
     Так  мучить  -  сили  вже  немає,
     Це  ж  я  про  нього  розказав,
     А  він  на  волі  тут  гуляє,

     А  має  маятися  в  пеклі,
     Я  з  ним  веду  бої  запеклі  -
     Загнать  не  шкодило  б  туди,
     Щоб  клятий  не  втворив    біди  !

-    Це,  слава  Богу,  означає,  
     Мені  тут  легше,  ніж  тобі.  -
     Сказала  Алібек  в  журбі  :
 -  В  мене́  диявола  немає  !  

       Мені  так  жаль  -  тобі  з  пір  ранніх,
       Жить  випало  в  таких  стражданнях...


 -    Ти  правду  кажеш  ...  -  Відрікає
Пустельник  дівчині.  -    Дарма  !
       Ти,  дщерь  моя,  щось  інше  маєш  
       Таке,  що  у  мене  нема  !

 -    Так  що  ж  то  є  ?!  -  Пита  Алі́бек  -
       Про  все,  що  маю  -  знаю...  Ніби...

 -    У  те́бе  пекло  є  ...  Ось  тут.
       У  ньо́го  древній  є  статут  :

 -      Щоб  Божу  волю  учинити  -
         Злоді́я  в  пеклі  слід  тримать  !
         Диявола  слід  міцно  взять
         Й  без  жа́лю  в  пекло  засадити⁴  !

         А  як  жирує  він    на  волі,
         То  ду́ші    спокуша  в  сваволі    !


         І  істинно  тобі  глаголю,
         Що  Бог  прислав  тебе  сюди  !
         Звичайно  ж  то  -    господня  воля,
         Мене  спасати  від  біди  !    

         Бо  мучить  мене  а́спид  оний,
         То  ми  до  те́бе  враз  загоним.
         Диявола  у  пекло  тихо
         Це  Богу  дасть  велику  втіху.

Алі́бек  каже  :  -  Святий  отче,
         Якщо  мордує  Вас  нужда,  
         То  в  пеклі  хай  аспид  стражда,
         Коли  Господь  цього  так  хоче  !
       
         Що  хоче  Бог,  те  хочу  й  я  !

                                                       *              *              *

-        Блаженна  будь  же,  дщерь  моя!


         Щоб  він  нарешті  дав  нам  спокій  
         Ми  зараз  заженем  туди  -
         До  пекла...  В  ка́тівні  жорстокій,
         Аспи́ду  місце.  Назавжди  !  

Русті́ко  знав,  що  мав  робити,
Щоби́  аспида  ув'язнити.
Дівча  до  лігвища    позвав,
І  як  їй  діять,  показав...

Диявола  до  пекла  свого
Алі́бек  зроду  не  впускала  :
 -      Ай  правда,  отче,  -  так  сказала  -
         Диявол  той  -  Господній  ворог,
   
         Мабу́ть  паскудник,  прошептала,
         Бо  пеклу  боляче,  від  нього,

     
-      Та  не  хвилюйся,  дав  я  слово,
         Не  буде  пекло,  більш  страждать,  -
Всміхнувшись,  Ру́стіко  промовив  :  -
 -    Аспи́д  не  буде  завдавать

       Тобі,  Алі́бек,  більше  болю,
       Хоч,  зараз  він  утік  на  волю
       Та  сил  у  нього  більш    нема,
       Бо  трохи  змучивсь  сатана.

То  перш  ніж  із  постелі  встати,
Дияволу  дали  наказ
Й  загнали  в  пекло  ще  шість  раз,
А  потім  не  змогли  підняти  ...

Бо  добре  збили  з  нього  пиху,  
Щоб,  ча́сом,  не  створив  він  лиха  !


Атож,  відтак,  якщо    пізніше
Та  пи́ха  знову  відчувалась,
То  Алібе́к,  по  змозі  швидше,
До  діла,  швидше  долучалась  -

У  пеклі  демона  томила,
Його  гординю  там  скромила⁵,
Та  непроста́,  побожна  справа,
Для  неї  стала  -  як  забава  !

З  Русті́ко  якось   гомоніли  :
-     У  Ка́псі⁵    правду  говорили,
       Коли  збиралась  я  в  дорогу  -
     Найліпша  річ  -  служіння  Богу  !

         Тож  я  скажу  Вам,  віч-на-віч,
         Це  -  найсолодша  в  світі  річ  !


         Забави  кращої  не  знати,
      Не  відати  найкращих,  втіх,
      Чим  в  пекло  аспидів  вганяти,
      І  безогля́дно  мучить  їх.

         Тому  я  впевнено  вважаю,
       Всі  ті,  що  в  пекло  не  бажають
       Вганять  диявола  й  служить,
       А  хочуть  інше  щось    робить  -

             Вони,  скажу  при  цій  нагоді,      
             Тварюки,  просто  та  і  годі⁶  !


Відта́к  Пустельнику  казала  :
 -    Я  не  прийшла  байдикувать,
       Ніколи  днями  тут  не  спала  -
       Я  маю  душеньку  спасать  !

       Тобі  ж  потрібно  конче  знати  :
       Пора  давно  вже  починати
       І  службу  Божу  відправлять  -
       Аспида  в  пекло  заганять  !

А  під  час  служби  говорила:
-      Русті́ко,  думка  є  така,
       Чому  із  пекла  він  тіка  ???
       Хотів  би  він,  як  я  хотіла,

       То  в  пекло  шастав  би  без  ліку
       Й  сидів  би  радий  там  довіку  !

           
Частіше  все  вона  просила
Русті́ко  службу  відправлять.
Та  в  його  віці  -  не  та  сила,
Не  може  день  і  ніч  спасать  !

То  ж  він  їй  став  таке  казати  :    
 -      Аспи́да  слід  тоді  карати,
         І  в  пекло  нагло  наганять,
         Як  голову  почне  здіймать  !!!

         Алі́бек  -    демон  одинокий,
         Не  може  шкодить  нам  ніяк.
         Його  вкокоськали  ми  так,
         Що  він  благає  дати  спокій  !

Давай  про  це  не  забувать
І  просто  так    не  турбувать  ...


Тож  Алібе́к  угамувалась,      
Від  чесних  слів  -  на  пару  днів,
А  далі  бачить,  що  не  склалось  -
Немає  служби    й  поготів  -

До  пекла  він  й  не  наближався,
Все  маявсь,  навіть  не  збирався
В  нього  диявола  зазвать,
Не  те,  щоб  службу  з  ним  справлять...

Алі́бек,  звісно  ж  вередує  :
 -    Тебе,  я  бачу,  не  турбує...
       А  в  ме́не  -  пекло  !      Отче,  чуєш  ?
       Чому  ж  мене  ти  не  рятуєш  ?

       Ути́шіть  ярість  мого  пекла
       Свої́м  дияволом  запе́клим⁸  !

         Як  пеклом  я  Вам  помагала  -
         Коли  пиху́  йому  збивала  ...


Мовчить  Русті́ко,  серце  мліє  -
Не  може  дівку¹⁰  врятувать
Бо  ж  на  лопуцьках⁹  і  на  мріях
Йому  аспи́да  не  здолать  ...

Не  вгамувать  йому  і  пекла  -
Одним  дияволом  запе́клим  ...
Для  порятунку    від  біди  
Чортів  потрібні  череди  !

Та  він  все  зробить,  що  можливо...
Її  ж  вдавалось  вдовольнить  !
Була  така  блаженна  мить
Для  пекла,  звісно,  що  важливо  ...

Нечасто  ...  Що  то  для  дівчини  -
Мов  леву  кинуть  горошину  ...


Алі́бек  ремствувати  стала
Здається  дівчині  -  вона
Служити  Богу  перестала  !
Що  невгамовний  сатана

Не  в  пеклі  -    інде  десь    герцює,
Що  Рустіко́  її  не  чує,
Що  між    дияволом  і  пеклом,
Борі́ння  на  розбра́т¹¹  померкло¹²...

Розстроєні  вони  й  сердиті
Як  неспроможністю  одних,
Так  ненаситністю  других,
Сиділи  сутінками  в  скиті  ...

А  так  же  гарно  починалось
І  геть  нічого  не  зосталось...


                                                       *              *              *


Пожежа  в  Капсі  то́ді  сталась
І  батько  дівчини  -  згорів  !
Не  зразу  Алібе́к  дізналась  -
Ніхто  їй  вчасно  й  не  сповів...

Згорів  у  домі,  із  сім'єю,
Ще  й  із  родиною  всією.
Лишилась  Алібек  сама  -
Нікого  більш  в  її  нема...

Але  дісталось  їй  у  спадок
Все  ціле  батьківське  добро,
Будинок  цілий  і  шатро  -
Лиш  трішки  навести  порядок...

Багато  всякого  добра...
Й  товару  -  як  у  гендляра.


Юнак,  з  багатої  родини,
Геть  прогулявши  свої  статки,
Почув,  що  Алібек  в  пустині,
Надумав  дівку  розшукати.  

Женитись  він  схотів  скоріше,
Щоб  вспадкувать  нараз,  бистріше
Її  батькі́в  відумерщину  -
Ну,  як  не  всю,  то  половину,  

Скоріш,  щоб  не  загарбав  суд.
Знайшов  її  в  пустелі,  в  скиті  -
Ну  як  дівчи́ні  в  скиті  жити,
Сере́д  пустельників,  заблуд¹³  ?  

Забрав,  всупротив  волі,  тихо,
На  радість  Рустіко  і  втіху  ...


Відвіз  її  з  пустелі  в  Капсу
І  одружишись,  чесно  й  чинно¹⁴,
Успадкував,  таким  ось  чином,
Усе  майно,  що  було  в  спадку.

Тоді,  як  дру́жка  від  безділь,
До  того,  як  вести  в  постіль  
До  молодого,  запитала:
 -      Спасалась  чим  вона  ?  -  Сказала  :

 -      Служила  Богу,  краще  всіх,    
         Аспида  в  пекло  заганявши,
         Жених  вчинив  великий  гріх,    
         Мене́  од  служби    відірвавши.

         Вам  тут  так  смішно  все  здається,
         А  служба  Богу  не  ведеться  !


Тоді    посипались  питання  :
 -      А  як  те  роблять  заганя́ння  ?
Тож  все  вона  їм  розказала  
І  ще  й  на  кивах  показала.  

Ото  жінки  розреготались  !
Аж  сльози  лились,  в  боки  брались  !
Спинить  ніяк  -  мов  коні  ржуть,
В  фату  ніяк  не  приберуть  !

Сміються,  певно,  до  сих  пір  !
А  потім  кажуть  :    -    не  журись,
         До  Неербала  посміхнись,
         Бо  він,  твій  чоловік,  повір  -

       Не  гірше  вміє  це  робити  !
       З  ним  будеш  Господу  служити...


Цю  притчу  рознесли  кумасі
По  всьому  місту  древнім  -  Капсі
Пішла  відтоді    приповідка  -
Всі  жі́нки  знають,  вона  звідки  :

Найліпша  Божа  служба,  знать  -
Аспи́да  в  пекло  заганять  !


                                                       *              *              *


Ця,  із-за  моря  приповідка
Ніким,  і  досі  не  забута.
Ця  повість,  гарна,  наче  квітка,
У  Капсі  десь  була  почута.

Тим-то  й  ви,  такі  святії,
Шляхетні  дами,  молодії,  
Прислу́хайтесь,  оці  байки́  -
Для  вас  -  найкращі  язики  !

Тож,  як  ви  хочете  дістати  
Тут  справжню  благодать  Господню,  
То  треба  Вам  уже  сьогодні
Такими,  як  Алі́бек  стати  -

Навчитись  службу  відправлять
Й  диявола  у  пекло  гнать  !


Воно  і  Богу  буде  мило,  
Воно  й  жіноцтву  -  ой,  як  гоже  !
Чимало  з  того,  що  страши́ло,
Велику  радість  дати  може  !


                                                       *              *              *


¹Берберці    -  корінна  етнічна  
   група Північної  Африки  -  Бербери,   
   або Амазиги  (бербер.   ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ,     
   Imaziɣen) -  віроісповідування  -  
   Апатеїзм,  також  відомий    
   як прагматичний атеїзм, —  риса  
     світогляду,  яка  виявляється  
     в «апатії» щодо  релігійної  віри.    
     Апатеїсти  розглядають  питання  про  
     існування  божества  як  таке,  що  не  має  
     для  їхнього  життя  жодного  значення


     В  подальшому,  в  основному  витіснена  
     християнством,  а  потім  -  
     мусульманством.


²Завізве  -  запросить

³Справити  -  спрямовувати

⁴Засади́ти (розм.) помістити  у  в'язницю,    
   позбавити  волі

⁵Поскромити,  млю́,  миш, гл. ,  усмирити,
   опустити  голову.

⁶В  українському  перекладі  твору  
   Миколи    Лукаша,    з    італійської  мови,  
   написано  :  "а  робить  щось  інше,  
   просто  тварюка,  та  й  годі"  .

⁷Названий  по  стоянці  у  м.  Гафсі  (Капсі)  в  
   Тунісі. 

⁸Запе́клим  -  завзя́тим

⁹Лопу́цьки  —  молоді,  м'які  їстівні  
   парослі  деяких  трав  та  дерев.  Такими  є:  
   козельці,  калачики,  рогіз,  щавель. 

¹⁰Питання  виникло  тому,  що  багато  
     жінок  уважають  це  слово  образливим
     і  принизливим.  Слово  дівка  в  
     українській  мові  нейтральне.  
     Те  саме,  що  й  дівчина  -  тобто   
     неодружена  особа  жіночої  статі.

¹¹Розбрат  -  відсутність  згоди  в  стосунках        
     між  кимнебудь;

¹²Померкло  -  утратило  силу,  значення

¹³Заблуда  -  людина,  що  збилася  зі  шляху,          
     заблудила.

¹⁴Чинно  -  з почуттям власної гідності.


01-29.02.2024  р.


Ілюстрація    https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/30.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007719
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 10.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Хто кращий?

-Добре    їсти    в    ресторані,-
Похвалився    Вітя    Грицю,-
Всіх    люблю    офіціанток:
І    дівчат,    і    молодицю.

Страви    вміло    так    підносять,
Ніжно    в    очі    заглядають
(А    не    так,    як    жінка    й    теща,
Косі    погляди    кидають).

А    коли    вже    розплатився,
Вирушаю    йти    до    хати,
Чайові    їм    залишаю  –
То    готові    цілувати.

-А    мені    більш    до    вподоби,-
Засвітились    очі    в    Гриця,-
В    спальному    вагоні,    друже,
Миловидні    провідниці.

Усміхаються    привітно,
Ні    до    кого    не    ревнують,
Після    чаю,    як    годиться,
Іще    й    постіль    пропонують!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 06.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти лиш повернися

Вже  знову  розквітли  каштани,
На  нашій  алеї  у  сквері.
Вони  нас  чекають  коханий,
Ти  тільки  відкрий  мої  двері.

Ти  лиш  повернися,  благаю,
Щодня  я  за  тебе  молюся.
Тобі  там  не  легко  -  я  знаю,
Коли  ти  мовчиш  -  я  боюся.

Мовчання  -  то  біль,  невідомість.
Як  довго,  то  так  пече  в  грудях.
Я  знаю  війна  -  то  жорстокість,
Вона  несе  горе  всім  людям.

Я  вірю,  що  Ангел  з  тобою,
В  бою  він  тебе  захищає.
І  може  накриє  собою,
Коли  куля  зла  пролітає.

Нехай  береже  тебе  Ангел,
Хай  кулі  тебе  не  торкають.
Я  знаю  настане,  ще  ранок,
Серця  наші  зустріч  чекають

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006779
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 03.03.2024

valentinaaaa

Повертайтеся в родину

Чула  батька,  чула  й  матір
Тепер  вони  на  висоті,
Несемо  великі  втрати
Шануйте  їх,  доки  живі.

Повертайтеся  в  родину
Там  завжди  на  вас  чекають,
Момент  знайдете  і  силу
Теплу  душу  вони  мають.

Маленькі  діти,  певно  їм
Стали  ви  давно  дорослі,
Любов  одна  у  світі  цім
Ма́ми  проливають  сльози.

Люблю  батька,  щиро  маму
Низький  уклін  дарую  їм,
Слів  не  сказано  багато
Царство  небесне  від  Богів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007189
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 03.03.2024

Master-capt

Гумор - чудо

               Гумор  -  чудо
Гумор  –  чудо,  стра́шна  сила:
Доброзичливі  слова
Сміхом  наповняють  крила,
Навіть  мертвий  ожива.

Не  зустріти,  геть  байдужих,
Хто  б  тихесенько  в  кутку
Зовсім  з  посміхом  не  дружить  –
Будяком  сидить  в  рядку.

Ні  старечим,  ні  малечі
Не  цікавий  хмурий  світ,
Не  натягнеш  сум  на  плечі
Коли  буйством  лине  цвіт.  

Навіть  в  присмертну  годину  
Легше  жити  сміючись,
Мов  броня  прикриє  спину  
Від  розлючених  і  злих.

Не  зламати,  хто  сміється
Перед  ворогом,  в  лице…
Перекосить  враже  серце,
Розірве  навпіл  живцем.  

Той  народ,  що  над  собою
Пожартує,  без  стьоба́,
Надпотужну  має  зброю  –  
Видавлять  в  собі  раба.

́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007374
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Казкове життя

Забивало    дух    Парасці:
-Скоро    буду    вовком    вити!
Казав,    будеш    жити    в    казці,
А    що    вийшло,    паразите?

Я    -    в    саду    і    на    городі,
В    мене    діти    і    корова,
Кури,    гуси,    качки,    свині,
Хочеш,    щоб    була    здорова!

Виправдався    дуже    швидко
Чоловік    її    Іллюшка:
-Не    збрехав    тобі,    Парасю,
Казка    зветься      ’’Попелюшка’’.

Свого    слова    я    дотримав,
Покричала    трохи,    й    годі,
Я    ж    не    винен,    що    всім    важко,
І    бали    тепер    не    в    моді.

В    кожній    казці,    як    відомо,  
Кінець    завжди    є    хороший:
Замість    туфлів    кришталевих
Ось    купив    тобі      калоші!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007348
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024

Lana P.

ОЧИМА…

Ти  не  сказав  мені:  люблю!  -
Поцілував  очима  душу.
Здавалось,  з  місця  більш  не  зрушу,
Ще  й  досі  подих  твій  ловлю.

Щоранку  сходило  в  мені
Величне  сонце  променисте,
Як  почуття  яскраве,  чисте  
У  зачудованому  сні.

Ти  не  сказав  мені:  бувай,
І  я  повірила  у  вічне,
У  наших  долях  пересічне  -
У  серці  панував  розмай!

Не  говори  мені:  прощай!  -
Хай  язиками  плещуть  хвилі,
Мої  вуста  відчуй  за  милі,
Не  смій  казати  -  а  кохай!              29.02.24

P.S.  Світлина  з  Pinterest

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007190
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 02.03.2024

Маг Грінчук

Лиш вчасно прийди!

Страшно  далеко  хтось  неоново  курить  на  небі...
Хмари  купчасті  подібні  до    "димних",  великих  гір,
Вкритих  снігом,  але  лиш  так  виглядає  при  дневі...
Скрізь  видно  ці  гребені  білі  і  вершини  ушир.

Та  чим  далі,  тим  менш  чітко  бачим  риси  картини...
Синювата  імла  окутала  сталисту  даль  дна.
Вкрила  вона  похмурим  сірим  туманом  годину...
Хмари,  якими  б  не  були,  це  одна  речовина.

Всім  потрібні  для  росту  й  життя  ці  краплини  води.
Хмари  кличуть  пагони,  щоб  жили  всі  повноліття.
...Зачаровуйся,  дихай!  Дощику,  лиш  вчасно  прийди!
І  повік  не  стерти,  не  спалити  буття  у  світі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007202
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 02.03.2024

Горова Л.

Ранковий промінь

Ранковий  промінь  у  долоні.
Лоскоче  березневий  подих.
Незатишно  і  сіро  поки.
Та  рушили  по  вітах  соки,
І    сірокрилки    невгомонні  
Розтрушують  зимовий  спокій.

Він  опадає  м'яко,  тихо,
Знебарвлені  торкає  трави,
Які  осонню  сад  підставив
Минулорічними  пластами,
Що  пріють  почорнілим  жмихом  -  
Останнім  сховом  крапель  талих.

А  в  мене  у  долоні  -  сонце!
Чекаю,  як  воно  зігріє!
Ловлю  весняну  ейфорію,
Де  кожна  брунька  -  світла  мрія,
Й  сама,  пробуджена  теплом  цим,
Гарячим  словом  пломенію.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007200
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 02.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Світла ковток

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Серед  снігу  й  неписаних  літер
У  зимовій  холодній  палітрі.
Мого  серця  ніжності  мево  і  зойк.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Не  зламали  вітри  і  негода.
Я  сердечну  пишу  тобі  оду.
Чи  впізнаєш  мій  почерк  -  любові  крок.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок
Чистотою  думок  -  диво-сяйвом,
У  душі  моїй  -  сонячним  майвом,
Як    весняний  узимку  світла  ковток.


09.01.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Катерина Собова

Талант художника

-Я    до    сина    їздив    в    гості,
Був    на    виставці    учора,
Вернісажем    вона    зветься,-
Кумові    хвалився    Жора.

-Там    художник    бородатий
Представляв    свої    картини,
І    про    образи    й    пейзажі
Торочив    нам    дві    години.

За    хвилину    дружні    шаржі
Показав,    як    малювати:
Хто    хотів,    то    він    за    гроші
Міг    усіх      обдарувати.

От    вже    майстер!    Вірте,    куме,
В    мене    дух    перехопило:
На    очах    у    всіх    присутніх
Із    картини    робить    диво.

На    портреті    -    гарний    дядько,
Бачать    всі:    сміється,    наче,
Мазнув    пензлем    біля    рота  –
І    той    дядько    уже    плаче  !    

Кум    відразу    розсміявся:
-Його      фокус    -    як    пружина!
Так    майстерно    часто    робить
Дорога    моя    дружина.

Коли    п’яний    -    я    регочу,
Тут    художник    -    моя    Ніна:
Мазок    віником    по    пиці  –
І    у    мене    -    кисла    міна!            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Крилата (Любов Пікас)

Хмаркун і хмара

Хмаркун  і  хмара    в  небі  пролітали.
Ішло  на  вечір.  Місяць  варту  брав.
Очима  стрілись  сірі    –  в  транс  упали,  
В  полон  взяло  їх  те,  що  звемо  love.

Помчали  одне  одному  навстрічу,
Немов  вітри  підсмажені  у    шквал.
Хмаркун  ніс  в  жилах  силу  чоловічу,
Хмарина  –  ніжність  і  водночас  шал.
 
А  я    надворі  у  цей  час  стояла,
Увись  гляділа  і  відчула  щем  -  
У  мить,  як  хмари  тілом  одним    стали    
І    випали  від  любощів  дощем.  


Старий  вірш,  знайшла  в  компі,  трохи  відредагувала.  До  пейзажної  лірики  його  віднести  чи  до  любовної?  :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006507
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 23.02.2024

Ніна Незламна

Авдіївка…

Калюжі  крові  по  бункерах  при  землі,
Авдіївка…  єднання  душ  до  журавлів,
Синів  забира  й  доньок,  кривава    війна,
Чому,  вознеслися  зарано  в  небеса?

А  вони  ж,  мали  щоденні  світлі  мрії,
Щасливо    жити  в  квітучій  Україні,
Де  спокій    і  линуть  пісні  солов’їні,
На  жаль,  як  вугілля,  зчорніли  надії.

Та  серце,  скам’яніло,  неньки  навіки́,
Думки  розвіялися,  за  які  гріхи?
 І  знов,  по  землі  густі  краплини  крові,
Замало,  ви  дітки    пізнали  любові...
Пробачте,  що  не  змогла  вас  захистити!


                                                                 22.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006472
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 23.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поезія і ти

Поезія  і  ти  -  для  мене  такі  близькі,
Мої  в  ній  почуття  гарячі,  пломенисті.
Поезія  і  ти  -  блакить  небес  і  зорі
І  стукіт  серця  б'є,  неначе  хвилі  моря.

Поезія  і  ти  -  для  мене  не  роздільні,
Поезія  і  ти  -  для  мене  крила  вільні.
Без  неї  я  одна,  одна  так,  як  без  тебе.
Хоч  в  ній  зима,  весна  і  літнє,  ясне  небо.

Поезія  і  ти  -  допомагають  жити,
Поезія  і  ти  -  водою  не  розлити.
І  навіть  коли  дощ,  то  там  живе  кохання,
Коли  метуть  сніги,  нема  розчарування.

Поезія  і  ти  -  веду  щодень  розмову.
Поезія  і  ти  -  дарує  мить  казкову.
І  як  прийде  весна  в  квітучому  убранні,
Поезії  й  тобі  віддам  у  дар  кохання.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 23.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Зимові гріхи

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]

Просльозилася  зима,
Сльози  витирає.
Чи  є  шанси,  чи  нема?
Та  про  щось  гадає.

Так  короткий  оцей  вік,
Швидко  постаріла.
Де  обіцяний  твій  сніг?
Про  щось  бурмотіла.

Довго  спала  у  цю  пору,
Дощі  розсипала.
І  не  чула  ту грозу,
Яка  щось  казала.

Позбирала  усе  збіжжя,
Куди  тепер  з  ними?
Усім  хватить  отут  місця.
Не  йшла,  шкандибала.

До  весни  піду  у  гості,
Чи  на  місяць,  може,  два.
Пожаліюсь  -  болять  кості...
Взагалі,  нащо  весна?

Через  річку,  навпростець,
Чомусь  тонка  крига?
Я  звела  все  нанівець,
Я  у  всьому  винна.

Та  поки   зима  все  спала,
Були  раді  люди,
Вона  всіх  оберігала,
Було  тепло  всюди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006387
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 23.02.2024

Lana P.

…не буди… (сонет)

Всесильний  громе,  не  тривож
Мене  нагально  серед  ночі  -
Хай  сняться  тихі  сни  пророчі,
Спивай  чуття  з  небесних  лож.

Не  рви  серденько  силоміць  -
Нехай  послужить  ще  у  клітці,
В  зати́шному  від  болю  місці,
Щоб  утішалось  світлій  мітці  -
В  любові  сила  наша,  міць!

Мене  під  ранок  не  буди  -
Дай  дочекатись  ясносвіту,
Назустріч  сонячному  літу
Прибуде  ще  багато  квіту  -
Могутній  шал  свій  остуди.                                                                    22.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006502
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Олеся Лісова

Ми війни не хотіли

Ми  так  ждали  весну:  небу,  сонцю  і  квітам  радіти!
Планували  відпустки.  Україна  чекала  тепла.
Сподівалися  в  мирі  і  радості  віку  дожити
Але  клята  московська  орда  корективи  внесла.

Ми  війни  не  хотіли,  та  горе  ступило  на  ґанок
І  для  кожного  міста  неначе  би  світ  почорнів.
Як  фашистська  навала  бомбила  країну  під  ранок,
По-сусідськи,  підступно,  щоб  жоден  із  нас  не  вцілів.

Не  гадали,  що  дружно,  уся  українська  держава
У  єдиний  кулак  збере  з  півночі  й  півдня  синів.
Наша  нація  горда  із  заходу  й  сходу  повстала,
Найцінніше  за  волю  дає:  своїх  дочок  й  синів.

Не  були  ми  братами,  не  будемо  ними  ніколи,
Через  прірву  між  нами  століттям  мости  не  звести.
Ілюзорна  імперія,  амбіціозні  престоли  
Увесь  світ  захотіли  в  свою  павутину  вплести.

Відбудуємо  все:  Маріуполь  і  Харків,  і  Бучу.
І  Херсон  з  Запоріжжям  нарешті  орду  проженуть.
Розростуться  міста  у  єдину  країну  квітучу,
Бо  бійці  українські  за  волю  під  кулі  ідуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006320
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Lana P.

ПО КОЛУ…

Ранок  променем  ласкавим
Усміхнувся  днині,
Вечір  поглядом  лукавим
Доторкнувся  скрині  -

У  хатині  піднебесся
Сипались  дукати.
Місяць  хмарою  підперся  -
Вміє  дивувати

Ніч,  сполохану  пітьмою,  -
Є  на  то  причини,
Оповився  срібний  млою  -
Умліває,  чинний.

У  солодкому  полоні
Бризові  зізнання,
Хвилі  плещуть  у  долоні  -
Шамотить  убрання,
Береги  вітають  сонні  
По  колу  до  рання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006267
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Багатогранне це життя!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oWAhl9yTmxQ[/youtube]


Холодні  очі,  пустий  погляд...
В  очах  твоїх  цвіте  зима.
Минулий  стерти  хочеш    спогад,
Що  дарувала  нам    весна?

Згадай  чарівні  весни  звуки.
Я  пам"ятаю...  Ти  забув?
Чому  затихли  її  струни?
Свої    ці  витівки  вгамуй.

А  серце  зна  ці  витрибеньки,
Наперекір  їм,  заважа.
Слова  чарівні  сипе  в  жменьки.
Моє  серденько  так  втіша.

А  ти  все  дивишся  з-під  лоба,
Хоч  серце  воском  розтає.
Мене  пробач,  і  ще  раз  спробуй...
Дивлюся  -  руку  подає.

І  швидше  кров  тече  по  жилах,
Шалене  знов  серцебиття!
Невже  ростуть  від  цього  крила?
Багатогранне  це  життя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006099
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Надія Башинська

ЯК СОНЦЕ!

Ой,  як  щедро  сонце  всіх  нас  зігріває...
Сонечку  ясному  хто  допомагає?

Встану  вранці  рано,  попрошу  багато
промінців  у  сонця  й  буду  розсипати.

Я  допомагати  тату  й  мамі  вмію
й  сонечку  ясному,  думаю,  зумію.

Сонячне  проміння,  що  зберу  в  долоні,  
ягідки  зігріють  калині  червоній.

Промінцям  зрадіють  баклажани  сині,
буряки  та  морква,  огірочки  й  дині.

Підмалюю  щічки  яблуньці  в  садочку,
вишеньці  рожеву  одягну  сорочку.

Ще  сипну  проміння  квітам  під  віконцем,
весело  всміхнуся  я  до  всіх  із  сонцем.

Буду  й  в  день  похмурий  радість  дарувати,
бо  ж  і  я,  як  сонце,  вмію  зігрівати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006117
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Зоя Журавка

НА ДОРОЗІ ХЛІБ ЛЕЖИТЬ

На  дорозі  в  Польщі,  хліб  лежить,
Де  пшениця  колосилась,  кров  біжить.
Поле  поливали  не  дощі  весняні  -
Сльози  материнські,  втерті  рукавами.
Поле  те  орали  не  плуги  залізні:
Буки,  Смерчі,  Гради  вибухово-грізні.
Поле  те  безжально  мінами  встелили,
І  стогнало  небо  голосом  дитини.

А  зернята  в  землю  сіяли  з  любов'ю,
Ця  земля  родюча  скроплена  вже  кров'ю.
Колоски  добірні  обплели  тумани,
Сонечком  зігріті,  зріли,  підростали.
У  зернині  -  сила,  в  хлібові  -життя,
І  його  плекали,  мов  своє  дитя...
В  Польщі  на  дорозі  чоботом  топтали,
І  безжально  серце  Україні  рвали.
Зоя  Журавка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005804
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Маг Грінчук

Справа

Страшна  "програма"  проклала  кровавий  шлях  у  природі,
І  ворог  Землю  пустує,  порушує  закон  Бога...
Він  знищує  та  розтискує  життя  всього  живого.
А  хтось  байдужий  до  цього  пливе  кригою  в  народі...

Вбиває  своїми  законами  подвійної  дії...
Вони  не  здорового  глузду  і  по  собі  -  огидні
І  аморальні,  неприпустимі,  бо  несуть  погибель...
Впадають  слова  крізь  сльози  -  так  течуть  цілющі  мрії.

Для  нас  рідна  земля,  мов  під  власною  шкірою  кістка.
Дивися  -  в  серці  простих  людей,  як  в  криниці  чиста  вись...
Сирітська,  материнська  сльоза  не  згаса!  ...Зло  -  вгомонись!
Життя  загрузло  в  неправді  -  справа  "ілюзіоністів"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005879
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Master-capt

ШІ

ШІ

Від  часів  Світобудови
Накопив  наш  інтелект
Велич  знань  і  силу  в  слові  –
Обізнав  любий  предмет.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
Все,  що  розум  перевтілив,
Все,  що  витворив  Творець,
Записали  на  папери
І  на  пам’ять,  як  взірець!

Інтелект  природи…  творчий,
Креативний  і  живий…
Мов  мисливець:  хитрий,  ловчий
Невгамований  і  злий,
Бо  в  живій  тканині  трепет  –
Там  колотиться  душа,
І  на  смерть,  й  дитячий  лепет
Реагує  не  гріша.

Стало  тісно  на  папері,
Записали…  на  магніт,
То  на  диски,  монітори,
То  в  простори  –  Інтернет.
Вже…  на  кремній  повпихали,
Весь  розбірний  пілотаж
І,  що  розумом  нажили,
Ще  й  від  Бога  весь  багаж...

Тепер  те,  що  можна  словом
Осягнуть  як  інтеграл,  
Вже  на  кремінній  основі
Записали  весь  навал.                                                                                                                      
Там  безмежне  розмаїття,  
Від  безкрайності  широт,  
До  глибокого  буріння
І  небачених  висот.

Хоч  аннали  ці  бездушні:  
Не  відчують  біль,  чи  смак,
Навіть  в  невбраній  конюшні
Не  відмітять  чад  і  пах.                                                                
Без  прохань  –  мовчать  як  мерин,
Правда,  можуть  розложить
Все  по  спектру,  знають  міру:
Що,  кому  і  як  служить.    

Так…  на  шлях,  у  світ  широкий
Зійшов  штучний  інтелект  –
Помічник  і  друг  великий,
Захопив  терпкий  сегмент.
Бездуховний  він,  мов  камінь:
Ні  натхнення,  ні  тепла,
Як  Аврори  нічний  промінь
Летить  швидко,  мов  стріла.  

Штучний  розум  на  основі
Неживого,  від…  3  де…
Так  проте,  навіть,  в  полові
Зерно  істини  знайде;
І  на  блюдечко  положить
Безліч  рішень…  Аладдін!
Гріх  на  сміх,  все  перемножить,
А  фінал  завжди  один.

Задаю  йому  задачу:
Хоч  про  що,    чи  навмання,
Видає,  мов  касир  здачу,
Варіантів  сто,..  що  дня.  
При  шуканні  знайде  кілька
Нерозв’язаних  задач:
«Тупикова,  певно,  гілка»  –
Хоч  посмійся,  хоч…  поплач.

Міх  розв’яже,  всім  поможе
Під  любий  оператив…
Винахідникам  покаже
Найцікавіше  із  див.  
От  біда,  що  він  не  знає:
Де,  в  кого,  чиї  Права,
Все…  для  істини  змішає.
Бездуховна  голова!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005845
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Валентина Мала

Я ДО ТЕБЕ ІДУ

Я  до  тебе  іду  крізь  мільйони  доріг,
Повз  вітри  у  степу,    перешкоди  буття,                                                                                                                                                                                                                                    
Через  ніч  ,крізь  ліси  я  тобі  принесу,
Вогник  зітканих  мрій  ,все  ,що  маю-  віддам.

Колорите  життя,  співвіднось  і  мене,    
Спрагу  -  сагу  вгамуй,  все  мине,  промине.
Щастя  ,  ковале  ,  куй!  Фантазуй,  Сильно  вір!.
Вперед  прямо  прямуй!  Зустріч  буде,  Повір!
13.02.24р.
🤹‍♀️В.Мала

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005665
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Наснилася весна

Зима.  Глінтвейн.  Скляні  квадратики  вікна.
Сплітає  лютий  макроме  морозне.
Бузку  засохлому  наснилася  весна,
Неначе  хтось  несе  його  з-за  рогу,

А  поки  в  фоліанті  -  пил  і  духота.
Хоч  заглядає  часом  хуртовина,
Розлук  далеких  в'ється  стигла  глухота.
Застрягла  у  суго́рбі  лиш  провина.

Глінтвейну  чи  бузку  відчула  аромат,
Який  вдихала,  ніби  кисень  часу.
Душа,  неначе  всілась  на  журби  шпагат.
Зима  безмовна  у  холодній  рясі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Катерина Собова

Дієта

Запросила    дівка    Оля
Жениха    Миколу      в    гості:
Хвилювався,    як    ніколи,
Купив    квіти,    вивчив    тости.

Оля    радісно    зустріла
(Готувала    все    зарані),
Стіл    для    зустрічі    накрила,
Як    в    престижнім    ресторані.

За    стіл    сіли.    Про    кохання
Коля    став    щось    торочити…
-Це    пусте,-    сказала    Оля,-
Давай    краще    їсти    й    пити.

Дівка    спритно    усі    страви
Вмить    до    себе    підсувала,
І    центнерна    ця    фігура
Віртуозно    все    ковтала.

Щезли    холодець,    салати
(Бо    була    голодна    зранку),
Поглинала    її    пелька
Плов,    шашлик    і    запіканку.

Поки    Коля    милувався,
Що    все    йде    без    суперечки,
Залишилася    для    нього
Одна    шкварка    й    ложка    гречки.

І    сказала    сумно    Оля,
Доїдаючи    котлети:
-Їм    я    завжди    вдвічі    більше,
Зараз,    бачиш    -    на    дієті.

В    жениха    включився    розум:
-Як    таку      за    жінку    брати?
Із    зарплатою    своєю,
Як    її    прогодувати?

Дивувалась    довго    Оля,
Що    пси    гавкали    навколо:
Назавжди    тікав    від    неї
Зляканий    жених    Микола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

КОХАННЯ

Я  в  серці  маю  те,  що  не  вмирає,
Воно  у  ньому  полум'ям  горить.
У  дощ  і  заметілі  зігріває,
А  ще  вітрами  на  гіллі  шумить.

Я  зустрічаю  радо  з  ним  світанки,
Ловлю  в  долоні  зорі  у  ночі.
Я  є  його  єдина  полонянка,
Від  нього  лиш  тобі  віддам  ключі.

Я  з  ним  живу  щоденно,  щохвилинно,
Оберігаю,  щоб  ніхто  не  вкрав.
Воно  зі  мною  перше  і  єдине,
Його  мені  Господь  сам  в  руки  дав.

Я  прийняла  його,  як  подарунок,
Воно  щораз  нагадує  тебе.
Гарячого  кохання  ніжний  трунок,
Воно  немов  молитва  -  теж  святе.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005522
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 13.02.2024

valentinaaaa

Єднаймося усі у дружне коло

Завжди  була  я  Лев  по  гороскопу
А  народилася  у  рік  я  Кабана,
Несу  в  душі  любов  і  перемогу
Почуйте  українці  всі  слова.

Єднаймося  усі  у  дружне  коло
Кожна  людина  -  син,  донька  тобі  і  брат,
Буде  співзвучною  і  наша  мова
Завелику  перевагу  має  кат.

Мене  почуйте,  любі  українці
Збераймося  усі  у  ближнє  коло,
В  селі  хтось  проживає,  а  хтось  в  місті
Прийде  тоді  до  нас  -  наша  перемога!

Єднаймося  усі  у  рідне  коло
У  перемозі  там,  потрібні  нам  зв'язки,
Птахів  тоді  почуємо  ми  соло
Повернуть  назавжди  до  нас  спокійні  сни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005700
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Cнежана

ПЕРШІ СПРОБИ ВЕСНИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v4xAC2Msi48[/youtube]


Це  перші  спроби  робить  вже  весна,
Підкрався  дощ  холодний,  несміливий.
А  я  її  виглядую  з  вікна,
В  надії  вона   буде  особлива.

Дощ  розбудив  ще  заспані  дерева,
Дрімає  в  безнадії  ще  земля.
Радіє  вже  давно  трава  зелена,
Раніше  всіх   весну  вона  чека.

Їй  ще  не  час,-  подумала  зима.
Однак,  свою  злість  не  приховала.
Ти  так  змарніла,  зимонько,  з  лиця,-
Ласкаво  так  весна  їй  промовляла.

А  я  все  бачила  і  чула  крізь  вікно,
Весна  словами  зиму   приласкала.
Зима  солодко  спала  вже  давно,
Її  слова  приємні  пробачала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005341
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Катерина Собова

Пляма

В    магазині    Ганна    встріла
Дорогу    куму    Уляну:
-Скипидару    ось    купила,
Виведу    на    сукні    пляму.

-В    мене    теж    була    проблема,-
Підхопила    тему    Уля,-
Знають    всі:    люблю    порядок,
Акуратна    я    й    чистюля.

Кажуть,      плями    є    й    на    сонці
(Вченим    це    вдалось    відкрити),
Та    ніяких    плям    у    хаті
Я    не    можу    потерпіти.

В    шафі    зразу    розібралась,
Далі    все    ішло    за    планом:
Вивела    я    на    дивані
Величезну    жирну    пляму.

Вона    зранку    і    до    ночі
Бовваніла    серед    хати
І    мозолила    всім    очі  -
Не    хотіла    десь    зникати.

Що    робити    з    цим    диваном?
Враз    закінчилася    драма:
Вчора    вигнала    Івана  –
І    відразу    зникла    пляма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Ніна Незламна

Потік закоханих

Здалеку  плине,  тихий  плескіт  вод,
Нині  під  сяйвом  ажурних  зірок,
Шлях  між  хребтів,  гірських  без  перешкод,
Стукіт  сердець,  молодих  двох  річок.

Штиль  при  долині,  сонна    течія,
Як  є  пороги,  ледь  гучніший  звук,
Наче  то  щебет,  наспів  солов’я,
 Збудження,  радість,  однозвучний  стук.

Та  без  втручань,  мало  смілості,
Хто  вмить  з’єднає,    в  нестрімкий  потік,
Чи    злив  чекати,  по  їх  милості,
Береги  змиють,  згідно,  як  щорік.

Чи  то  путь  долі,  поєднатися,
Як  душ  бажання,  жаль  приречених,
У  почуттях  весн  омиватися,
Потік  струмків….  знову  закоханих.


                                                                   05.02.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005343
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024

Lana P.

ЖИТТЄВА ПУСТЕЛЯ (бездієслівне римування)

Шафранове  сонце,  шипляче,
В  обіймах  пустелі,  тремтяче,
Сповите  маревом  надії,
У  небі  лазурної  мрії.

Грайливе  спеки  мерехтіння  -
Любові  тайної  веління.
Назустріч  долі  -  двох  в  пустелі  -
Розлиті  дивом  акварелі.

Оази  ефемерні  танці,
Уяв,  оманливих  дистанцій,
У  швидкоплинну  тінь  розмиті
Туманних  хвиль  солодкі  миті.

Життя  -  облуд  оптичних  нарис:
Або  міраж,  або  оазис.                                                              16.01.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004458
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 05.02.2024

Катерина Собова

Свята книга

Був    Микола    дуже    грубий,
Часто    гримав    на    дружину:
-Щоб    жона    корилась    мужу!-
Повторяв    їй    без    упину.

-Цей    закон    не    я    придумав:
Біблія    про    це    сказала!
Щоб    мені    не    огризалась,
Вище    мене    не    скакала!

-Зрозуміла,-    каже    Галя,-
Потягнулася    манірно,-
Все,    що    будеш    вимагати  –
Буде    зроблено    покірно.

І    як    тільки    в    гніві    Коля
Посилає    десь    дружину,
Вона    рада,    очі    сяють  –
Вмить    зникає    за    хвилину.

Задоволена    приходить
(Зберігається    інтрижка),
Чоловіку    не    перечить:
Біблія    -    найкраща    книжка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 04.02.2024

НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Виходить князем світ на вежу дня…

                 *      *      *
Виходить  князем  світ  на  вежу  дня,
Де  біль  і  радість  чорно  –  білим.
Де  голуб  небо  крильми  обійняв,
А  люди  здичіли,  змаліли…

Не  всі  шляхи  в  житті  до  храму  йдуть.
Мілієм  серцем    часто  нині.
А  доля  слізьми  часом  хрестить  путь,-
Ламають  крила  зовсім  юні.

А  світ  молитву  сонця  спрагло  жде:
Тепла  й  любові  всім  нам  треба.
Хай  святить  день  живі  хрести  людей,
Де  храми  душ  тримають  небо.

27.01.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004367
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 04.02.2024

Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ - БІЛИЙ ЦВІТ…

Завіяла,  засіяла  зима...
старалася  всю  ніч  вона  не  марно.
Вже  вся  земля  у  білому  вбранні,  
зима  радіє.  Справді,  дуже  гарно!

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Відпочивають  яблуньки  в  саду,
і  яворам  вже  сняться  сни  солодкі.
Зима  радіє:  час  є  до  весни,
і  ночі  в  неї  зоряні  та  довгі.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Як  гарно,  коли  сонечко  зійде,
і  сніг  легкий  у  ньому  заіскриться.
Дарує  світ  веселки  кольори,
щоб  в  холоди  змогли  у  них  зігріться.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004811
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Маг Грінчук

Це наші діти…

Три  господарки-жінки  беруть  воду  з  криниці.
Слова  ковтають  шматок  за  шматком  і  не  ждали...
До  кожної  підійшли  сини.  ...Співають  птиці.
Один  поцілував  свою  матір,  побіг  далі...

А  другий  спитав:  "Матусю,  Ви  не  втомилися?".
Охоче  став  свого  товариша  доганяти.
...Хлопчисько,  як  вітрисько,  мабуть  завихрилося.
Лиш  третій  мовчки  відра  взяв  і  поніс  до  хати.

А  очі  жінок  далеч  п'ють...  Згадали  мудреця.
Його  і  спитали  мами:  "Чий  син  тут  найкращий?".
-  Побачив  я  сина  одного...  -  почули  ченця.
Ця  притча  дає  не  тільки  словесну  пораду.

Сьогодні  намучені  душі  у  різних  батьків.
Дихання  їхнє  чути,  немов  шепіт  криниці.
Із  часом  доноситься  стогін,  зростає  в  них  гнів.
В  серцях  несказанний  біль...  І  вологі  зіниці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004662
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 03.02.2024

Капелька

На вас не нападали. Ви - напали.

Переклад  вірша  Леоніда  Філатова,  1998  рік.

Стривай!  Ти  дещо  сплутав  у  запалі!
Відомо  бо  любому  пацану:
На  вас  не  нападали.  Ви  -  напали.
Ви  першими  затіяли  війну!

Ви  громадянам  захист  обіцяли,
А  вийшов  дуже  формений  скандал!...
Кого  і  від  кого  ви  захищали,
Коли  на  вас  ніхто  не  нападав?

Ах,  скільки  на  землі  людей  є  підлих!
Такі  часи,  жорстокі  їх  діла!...
Ви  підлість  вознесли,  неначе,  подвиг
Й  прохаєте  за  злочин  ордена!

                           Грудень  2023  року.


Постой!  Ты  что-то  путаешь  в  запале!
Известно  ведь  любому  пацану:
На  вас  не  нападали.  Вы  -  напали.
Вы  первыми  затеяли  войну!

Вы  гражданам  защиту  обещали,
А  получился  форменный  скандал!...
Кого  и  от  кого  вы  защищали,
Когда  на  вас  никто  не  нападал?

Ах,  сколько  на  земле  людей  есть  подлых!
Такие  уж  настали  времена!...
Вы  подлость  преподносите,  как  подвиг
И  просите  за  это  ордена!

                     Леонид  Филатов,  1998  год.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001372
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 29.01.2024

Маг Грінчук

Благословляється у реальність.

І  до  якого  суспільства  скоро  прийдемо  ми  -  грішні...
Якщо  життя  одних  людей  на  цій  багатій  планеті
Приноситься  на  "вівтар"  щастя  й  задоволення  інших.
Чому  тут  ставлення  таке...  Це  що  всі  кращі  злети!

А  в  серці  заморозки,  темна  і  захолола  душа.
Тривожні:  природа,  земля,  дороги  в  майбутні  "поля"...
Увірує  люд!  ...Хоч  кожна  влада  нова,  наче  чужа.
Дійде,  чи  живе  слово  до  них:  "Не  мине  всіх  доля  зла!".

Істото!  Ти  лише  хвиля  на  планеті  інтелекту.
Жорстокість  твоя  придбала  права,  порядки,  несталість.
Кровопролиття  не  обмежуються  менталітетом.
Війна...  Тут  і  чорне  горе  формується  в  результаті.

Дискусії,  теорії  і  критерії  відбору...
На  простір  країна  благословляється  у  реальність.
Чия  спроба  бачити  виживання  люду  в  цю  пору!
Закони,  тож  ні  є  фактом  розумної  діяльності...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004168
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Ніна Незламна

Не зривай квітку

Не  зривай  квітку,
Як  пелюстки,    ще  досить  різні,
Посмієш  влітку
Які  ж  вони,  із  блиском  ніжні.

Ти  нахилися,
Відчуй  той  запах,  який  сп’янить,
І  посміхнися,
Запам’ятай,  цю  щасливу  мить.

Не  зваблюй  жінку,
Яка  не  хоче,  бачить  тебе,
Цінуй,  як  квітку,
Лише  при  згоді,  враз  оживе.

Словами,  дійством,
 І  про  своє  доводь  кохання,
Здивуй  геройством,
Сховай  тривогу  і  страждання.

Як  часу  вимір,
Не  поспішай  у  домаганні,
Вже  зробить  вибір,
Як  поруч  сильний,  в  покаянні.

Протягне  руку,
Відкине  сумніви,  сум’яття,
Забудеш  муки,
Нарешті  ти  пізнаєш  щастя.

                             25.01.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004254
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Н-А-Д-І-Я

СИДИТЬ КІТ Й ЧИТАЄ КНИЖКУ ( ДЛЯ ДІТЕЙ )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo[/youtube]

Кіт  сидить  й  читає  книжку
Про  великого  Слона.
Зазирнула  в  книжку  й  Мишка:
Хоче  бути  теж  така.

Кіт  на  неї  глянув  скоса,
Обережно  зняв  пенсне.
Мабуть,  мало  з"їла  проса,
Ось  тому    і  не  везе.

А  чому  це   зразу  проса?-
Пропищала  Мишка.
У  Кота  вже  друга  спрба:
Не  читаєш  книжки.

Сіла  Мишка  у  задумі:
Як  вищою  стати?
Хіба  в  світі  всі  розумні,
Хто  вищої  статі?

Ну  якщо  б  тут  взять  Кота:
Хіба  влізе  в  нірку?
Якщо  мова  про  Слона,
Чи  дістане  зірку?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004261
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Між ними (квартон)

Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни,
Неначе  день  марніє,  вечір  дригонить,
А  темне  ночі  тло  рве  на  частини  сни.
Міцна  ж  не  обривається  чекання  мить.

Мовчить  лише  смартфон,  хоч  гучність  на  всі  сто.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Пече  мороз.  Ятрить  журливий  стрімко  ток.
В  молитві  лине:  "  Господи,  війну  спини!"

А  після  бою  рани,  згарищ  полини.
Когось  бинтують  знову.  Стихло  в  бліндажі.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Зв'язок  пропав,  лиш  недосяжності  вужі

Звиваються  у  душах,  а  зима  сніжить.
Далеко  ще  до  пуп'янків  тепла  весни.
Як  пережити  студінь,  гіркоту  стежин?
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Надія Башинська

ДАРУЮ ВАМ СВОЮ ЛЮБОВ

Дарую  вам  свою  любов,
немов  промінчик  сонця,
щоб  висушила  гіркоту
до  крапельки,  до  донця.

Дарую  вам  свою  любов,
мов  теплоти  краплину,
щоб  немов  сонця  промінець,
зігріла  кожну  днину.

Хочу,  лелека  щоб  кружляв,  
веселка  в  небі  квітла,
щоб  добротою  повнивсь  світ,
щоб  більше  стало  світла.

Щасливі  щоб  були  всі  дні,  
до  зір  всміхався  вечір,
солодкими  щоб  стали  сни
у  нашої  малечі.

Даруймо  всі  свою  любов,
нехай  хоч  і  краплину.
Ті  краплі  -  сонця  промінці,
зігріють  кожну  днину.

Мільйони  крапельок  таких
освітлюють  дорогу.
Їх  теплота  розтопить  лід,
приблизить  Перемогу.

Нехай  любові  ніжний  цвіт
усі  серця  зігріє,
і  Перемоги  торжество
любов'ю  заясніє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Галина Лябук

Всього лиш треба…

                                                           У  кого  що  болить,  
                                                       про  те  й  гомонить
                                                                           (  народна  мудрість).  


Людині  треба  зовсім  мало,  
Щоб  жити  на  своїй  землі,  
Щоб  віра  в  завтра  не  пропала
Й  кінець  настав  страшній  війні.  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

Пшеничний  степ,  трель  жайворина,  
Життя,  щоб  в  радості  тривало,  
Хатина,  сад,  в  дворі  калина.  

                   Людині  треба  зовсім  мало,  

Щоб  гідність  ту  нести  в  собі,  
Держава,  щоб  про  неї  дбала,  -  
Все  по  Законах,  без  журби.  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

ПлатнЮ    пристойну,  лиш  тоді
Вкраїнці  не  нАймитували    б,  
Трудились  вдома,*    як  завжди.  

                   Людині  треба  зовсім  мало.  

Хапугам,*    злодіям    -    кончина...  
Життя  у  барвах  засіяло    б,  
Корупція  навіки  згине!  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

Роздай  мільйони  в  дитбудинки  -  
Дістанеш  спокій  небувалий,  
Не  пошкодуєш  ні  хвилинки.

                               *    *    *

Людині  треба  зовсім  мало.  
Тут  скептики  знайдуться  звісно:
-    Ти  чесно  заробив?    
-    Й  чимало?!  
Ну,  не  суди  мене  так  злісно.  



                                                       *Тут    -    трудитись  в  Україні.  
                                                       *  Хапуга    -    той  хто  бере  хабар.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

valentinaaaa

Є гарантом перемоги

Похмурий  день,  немає  сонця
Не  заглядає  у  віконце,
Зажурилася  й  природа
Не  дає  зима  нагоди.

Твої  сніги,  вітри  зухвалі
Що  із  тобою,  зимо  сталось?
Поясни  в  чому  причина
Де  твоя  могутня  сила?

Усі  сніги  стекли  водою
Таке  буває  лиш  весною,
Небо  спустилося  донизу
Наступила  в  тебе  криза.

Ти  повертайся  до  престолу
Сніги  й  морози  у  цю  пору,
Упевнена  завжди  в  собі
Неси  зимові  справжні  дні.

На  зустріч  лютий  поспішає
Січень  снігами  зустрічає,
Принесе  врожай  волога
Є  гарантом  перемоги.

Йде  із  радістю  наступний  день
Усе  добре  переможе  зле,
Тож  зима  хай  не  сумує
До  весни  вже  час  прямує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004350
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Олеся Лісова

Молю, повернися !

Молю  тебе,  рідний,  вернись  у  свій  дім,
що  завжди  був  тихим  притулком  твоїм.
Де  голос  ще  чути  відлунням  у  хаті,
в  розлуці  дні  темні,  якісь  пелехаті.

Хай  стихнуть  гармати,  вернись  хоч  на  мить,
кохання  в  сльозах,  наче  свічка,  горить.
І  серце  від  страху  тремтить  щохвилини,
чекає  дзвінка,  щоб  прожити  цю  днину.

Не  в  снах,  а  вернися  у  дім  наяву,
не  бійсь  обпектись  об  сльозу  воскову.
Пройдись  босоніж  по  зеленій  травиці,
напийся  води  у  рідненькій  криниці.

Я  знаю,  не  спиш  у  тривозі  нічній,
знов  лізуть  рашисти,  приймаєте  бій.
Обдерті  війною,  порізані  долі,
несуть  тяжкий  хрест,  щоб  не  жити  в  неволі.

Світлішим  без  ворога  стане  цей  світ,
хоч  з  вогника  свічки  темнітиме  гніт
Та  смуга,  що  чорним  країну  накрила,
терпінням  і  вірою  знов  стане  біла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004360
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Малиновый Рай

Великий Боже

Великий  Боже,  Матінька  Пречиста,
Я  вже  не  молодий,  я  вже  в  роках
Та  молитов  не  знаю  променистих,
Ще  й  часом  блуд  присутній  у  думках.

Пречиста  Діва,мій  Великий  Боже
Прошу  посійте  для  людей  добро,
Нехай  любов  неправду  переможе,
Щоб  Дух  Святий  все  зло  переборов.

Від  ворогів  не  хочу  море  крові.
Бажаю  щоб  очистилась  душа
І  увійшов  в  серця  їх  дух  любові,
Щоби  жили  на  далі  не  гріша.

А  тих  що  неможливо  повернути
У  Боже  Царство,  під  твоє  крило,
Суда  твого  нехай  не  оминути,
Хай  згине  зло,щоб  поруч  не  було.

Великий  Боже,сильний  і  єдиний,
Пробач,  святих  не  знаю  молитов,
Але  благаю  я,за  Україну,
Нехай  спасе  її  твоя  любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003885
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 25.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Завія (тавтограма на літеру З)

Закружляла  завія-зима.
Зазвучала  звабливо  зурна.
Залетіла  загадка  здаля,
Забіліла  зефіром  земля.
Зачаровані  зимні  зірки.
Захрустіли  забав  завитки.
Закрутився  здивований  звір,
Завірюха  запудрила  зір.
Залюбки  зачепила  замет,
Заіскрився  загривками  злет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003930
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 25.01.2024

Маг Грінчук

…Яких вершин досягла!. Трактат

Серед  загального  замішання  і  хаосу  в  світі,
Серед  зрадництва,  боягузтва,  наживи  і  відчаю...
Встав  на  захист  люд  благословенної  землі  й  блакиті.
Встав  не  просто,  мужньо,  хоч  героїв  багато  втрачає.

Бачимо  ми  суспільне  обличчя  кожне  по-справжньому.
Поіменно,  конкретно  не  лише  владної  людини
На  планеті,  яка  криє  в  собі  небезпеку  щораз.
Нелюди  такі  стають  джерелом  нещастя  понині...

Вибухи  війн,  "осмислений"  геноцид,  етнічні  чистки  -
Це  здобутки  соціального,  економічного  "раю".
Вік  жорстокий  закував  крила  волі  в  кайдани,  стиснув...
І  над  безладдю  гіркою  владарює  горе  й  втрати...

Де  проста  універсальна  константа  справедливості!?
Навіть  вона  перетворена  на  інструмент  мук  і  зла.
Звідки  всі  віруси  і  нова  нищівна  зброя,  злидні...
Ось  хвороба  лібералізму,  яких  вершин  досягла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003951
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 25.01.2024

Н-А-Д-І-Я

СКУВАВ МОРОЗ БЕЗЖАЛЬНИЙ РІЧКУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-RoHFqsMb5A[/youtube]
Скував  мороз  безжальний  річку,
Була  швидка  іще  недавно.
Мороз   спинив  усі  потічки,
Що  річці  падали  в  обійми.

Стоїть  тепер  вона  в  задумі,
Лід  зіпсував  їй  все  життя.
Дні  невеселі,  тепер  скрутні,
Лиш   ледве  чуть  серцебиття.

Їй  так  болить,  та  хто  це  знає?
Це  треба  біль  оцей  відчуть.
Вона  вже  хвилями  не  грає,
Легенько  може  лиш  зітхнуть.

Стоїть  засмучена  берізка,
Недавно  коси  тут  купала.
Така  тоненька  і  тендітна,
Це  вперший  раз  мороз  узнала.

І  онімів   пустинний  берег,
Навряд  прийде  ще  хтось  сюди.
Затих  птахів  веселий  щебет,
Прийти  комусь  -  нема  нужди.

Спочинь,  зневіреная  річка,
Ще  будуть  в  тебе  теплі  дні.
Не  заросте  сюди  доріжка,
За  це  подякуєш  весні...

Заграють  хвилі,  як  тоді,
Забудеш  ти  холодну  зиму.
Весна  прилине  на  човні,
А  поки  ти  спочинь,  поспи..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003993
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024

геометрія

ПРО ПЛОДЮЧІСТЬ

                                     Із  левицею  зустрівшись  у  гаю,
                                     Свиня  сімейку  вихваля  свою:
                                   "Погляньте,  які  у  мене  паці!
                                     П"ятнадцять  штук,  і  гарні  всі,  як  цяці.
                                     А  що  у  вас?  Дитятко  лиш  одне,
                                     Та  й  те  якесь  кудлатеньке,  смішне,
                                     Ну,  їй  же  право,  наче  киця!"
                                     І  відказала  їй  левиця:
                                   "Воно  -  то  так,  мадам  свиня,
                                     Ви  народили  бІльш  десятка,
                                     Але  ж  усе  то  -  поросятка,
                                     А  в  мене  -  левеня!"

                                   P/S:  Тут  кожному  своє,
                                   звісно  найкраще!!!
                                   Аби  лише  росло,
                                   й  було  щасливе,
                                   й  не  ледаще!!!
                                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004008
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024

Катерина Собова

Корова у відпустці

Дуже    радий,    як    ніколи,
Шестирічний    Костя
На    канікули    приїхав
До      бабусі    в    гості.

Лоскотала    нюх    хлопчини
Бабусина    здоба,
Все    було    цікаве:    птиця,
І    в    хліві    худоба.

До    бабусі    притулився,
Їй    поправив    хустку:
-Коли,    бабцю,    ця    телиця
Піде    у    відпустку?

І    швиденько    починає
Бабі    торочити:
-Всі    тварини    від    роботи
Мають    відпочити.

Казав    тато    тьоті    Люсі,
Щоб    була    здорова,
Розказав,    що    у    відпустку
Йде    його    корова.

І    сміявся:    -Зараз    в    моді
Гостювати    в    мами,
Буде    пастись    на    городі  –
Все    згідно    програми.

А    для    тьоті    Люсі    будуть
Незабутні    днини,
Тато    довго    не    забуде
Райські      ті    години!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024

Lana P.

ДУША У МАМИ…

Душа  у  мами,  наче  птах, 
Літає  невагомо,
В  холодних  зоряних  світах  -
Не  все  для  нас  відомо.

Коли  торкне  мене  крилом  -
В  дитинства  лину  миті.
Зчиняється  в  нутрі  надлом,
Як  никне  у  блакиті.

Звучать  у  серці  молитви
Із  вечора  до  рання...
Чи  утомились,  мамо,  Ви?
В  одвіт  -  мовчання.                                          15.01.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003155
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Родвін

ТРОЄ І ВЕЛИКА БОЧКА

               [i]Слідами  світової  класики.

                           За  мотивами  твору

                                     [b]Луція  Апулея
"МЕТАМОРФОЗИ,  АБО  ЗОЛОТИЙ  ОСЕЛ"
[/b]
                 Книга  дев'ята  .  Розділи  5  -  7.
[/i]

                                   *              *              *

Мовчання  таїнством  сповита,
Належно  в  пам'яті  укрита,
Була  б  ця  розповідь  забута,
І  більш  ніколи  не  почута  ...  

Про  казус  той,  лиш  двоє  знали
І  в  тайні  б  до  сих  пір  тримали
Та  те,  що  в  серденьку  ховають,
Так  часто  іншим  довіряють  ...

Тож  якось  з  вуст  до  вух  жіночих,
По  дружньому,  посеред  днини,
Слова,  немов  горох  з  торбини,
В  цей  світ  посипались  охоче  !

Тож  можна  нашорошить  вуха
Й  цю  байку,  по  секрету,  слухать...

                                   *              *              *

В  землі  якійсь,  в  якомусь  краї  
Хазяїн  в  бідній  хаті  жив.
Жилося  як  ?  Лиш  Бог  те  знає  !
Хоч  бідував  він  -  не  тужив.

До  ночі  тяжко  працював  !
Заняттям  не  перебирав  
І  щоб  копійку  заробити  -
У  кузні  тяжко  мав  робити  !

Такая  ж  бідна  і  проста.
Була  в  нього  дружина  мила,
Та  всі  про  неї  говорили  :
-  Розпусниця  вона  ще  та...

Недобру,  тобто,  мала  славу    -
Мов  гріховодная...,    шалаva  ...

Одного  разу,  рано-вранці,
Коли  ще  сонце  тільки  встало,
До  неї  завітав  коханець,
Коли  господаря  не  стало  -

Побіг  той  бідний  на  роботу,
А  жіночці  -  нема  турботи  !
Стриба  коханець  -  прямо  в  ліжко  !
Цілує  їй  і  вушко  й  ніжку,

Від  любощів  немов  літають,
Чимдуж  кохаються,  щомога
На  потім  не  лишив  нічого,
В  обімах  палких  засинають  ...

Такі  наївні  й  безтурботні...
У  ніжній  трепетній  дрімоті  ...

А  чоловік  пройшов  дорогу
До  кузні,  прямо  до  порогу  ...
Згадавши,  що  забув  ключі.
Додому  повернув  мерщій  !

Прибіг  до  хати,  сіпнув  двері  :
-  Мабуть  моя  дружина  спить  !
Він  в  двері  грюка  ще  й  свистить  -
Неначе  сон  якийсь  химерний  ...

-  Прокинсь,  дружино...!  Відчини  !!!
Та  тільки  ж  замкнені  вони  :
-  Мабуть  розбійників  злякалась
   Та  й  з  переляку  десь  сховалась...

     Бо  зараз  бродять  всякі  люди,
     А  так  воно  спокійніш  буде...

А  за  дверима  -  переляк  !!!
Куди  втекти,  куди  сховатись  ?!
Коханець  в  розпачі  закляк  -
Оце  так  влип  !  Все  ж  може  статись  !

Кулак  у  коваля  -  як  молот  !
Закрався  в  душу  страх  і  холод  !
Тікать  -  куди  ж  ти  побіжиш
Коли  від  жаху  весь  дрижиш  !?

Але  ця  шельма,  знала  справу,
Все  оком  обвела  довкіл
Й  узріла,  вриту  прямо  в  діл,  
В  кутку  порожню  бочку  справа  !

Чималу  бодню,  замість  скрині,
Ще  й  вкопану  до  половини  !

Від  страху  швидкий  і  безмовний
Кохнець,  голий,  як  з  води,
Шугну́в  в  ту  бочку,  безсоромний,
Аби  подалі  від  біди  !

А  жінка  двері  відчиняє
Й  до  чоловіка  промовляє  :
-    Ну  що,  з'явився  ?  Ти,  ледащо  ?!
     Та  заблудився  б  десь  ти  краще  !

     А  то  десь  лазиш,  волоцюго  ?!
     Ти  хоть  копієчку  приніс  ?
     Мабуть  носив  тебе  сам  біс  ?
     З  тобою  жить  -  одна  наруга  !
 
     Шматочка  хліба  не  діждуся...,
     За  кужілем  вся  ізведуся  !

     Не  світить  лампа,    темно  в  хаті,
     Про  заробітки  ти  не  дбаєш  !
     Що  заробив  -  те  проїдаєш
     Не  буть  мені  отут  багатій  !!!

     Та  ти  ж  не  чоловік  -  ледащо  !
     Сусідці  Дафні  онде  краще  -
     Бо  чоловік  про  неї  дбає  
     І  гроші  гарні  заробляє  !

     А  та  Дафна  -  та  ще  панна  !  
     Зранку,  досита  наївшись
     І  донесхочу  напившись
     Тільки  й  марить  про  кохання  !
       
     А  я  вже  і  не  жду    на  милість  -
     Боже,  як  же  я  стомилась  ...

-    Та  заспокойся,  Бог  з  тобою,
       Не  верещи,  спокійніш  будь  !
       Я  вже  подумав  головою,
       Грошей  як  можна  роздобуть  !

В  мене  така  цікава  справа  -
Ти  оком  обведи  довкіл,
Ти    ж  бачиш  бочку,  вриту  в  діл  ?
В  кутку,  порожню  бочку,  справа  !?

Чималу  бодню,  замість  скрині,
Ще  й  вкопану  до  половини  !
Із  неї  користі  немає  -
Порожня,  тільки  заважає  !

То  я  рішив  її  продать
Дина́ріїв...  скажім  -  за    п'ять  !!!

Вже  й  покупця  стрів  на  дорозі
Коли  додому  з  кузні  йшов
Він  скоро  буде  на  порозі
Дивись  -  уже  він  підійшов  !

Тож  треба  бочку  витягати
Щоб  покупцю́  її  віддати.
Фарту́х  на  себе  накидай,
Давай,    скоріше  помагай  !

Бо  п'ять  дина́ріїв  -  то  гроші
І  на  дорозі  не  лежать  !
Потрібно  їх  швиде́нько  взять,
Бо  лиш  свої  вони  хороші  !

Скоріше  б  бочечку  продать,
Динаріїв  -  аж  цілих  п'ять  !


Тут  жінка  тим  і  скористалась,
Що  чоловік  грошима  марить
Нахабно  сміючись,  озвалась:
-    Ну  й  чоловік  в  мене...  Не  тямить...

       Удома,  гожий  цей  товар,
       Я  продала  за  сім  динар  !
       А  ти  десь  бігав  продавать
       Й  продав  його  за  цілих  п'ять  !

       Який  же  є  з  тебе  гендля́р,
       Якщо  ти  річ  продав,  прито́му,
       Дешевше  чим  я  баба,  вдома
       І  взяв  якихось  п'ять  динар  !

-    Оце  ти  справжній  молодець  !
     Коли  ж  прийде  той  покупець  ?

Промовив  чоловік    зрадівши
Ціні,  що  жінка  сторгувалась:
-    Хто  ж  заплатив  за  неї  більше  ?
     І  як  воно  так  гарно  склалось  ?

Вона  на  це:  —  Та  він,  причинний,
     Сидить  у  бочці  з  півгодини.
     Заліз  у  бочку  й  розглядає,
     Чи  вад  якихсь  у  ній  немає.
 
-    Та  є  тут  в  бочці  дві  щілини
Нежданно  з  бочки  долинає  :
-    Я  все  уважно  оглядаю  -
       Хороша  бочка.  Трішки  в  глині,

       Потрібно  лампу  -  присвітить,
       Щоб  бачити  -  за  що  платить  !

     Бо  я  ж  ті  гроші  не  клепаю  !
     Он  трохи  бруд  отут  пристав...
     Я  зараз  бруд  цей  поздираю,
     Щоб  різних  вад  не  прикривав  !

Тоді  коваль  приніс  шахтарку  
-      У  тебе  в  бочці  душно  й  жарко  !
       Вилазь  но,  брате,  почекай,
       Я  сам  почищу...    спочивай

І  знявши  одяг,  вліз  до  бочки,
При  світлі  слабкому  шахтарки
Схватив  шкребок  і  дуже  шпарко
Здер  бруду  кірки  і  шматочки    

Світ  лампи  ледве-ледь  тремтить,
А  в  бочці  вже  коваль  сидить  ...

Над  ним  дружина  нависає,
Коханець  -  ззаду  примостився,
Своє  він  діло  добре  знає,
До  жінки  тісно  притулився

І,  як  обперлась  та  на  бочку,
Продовжив  з  жінкою  любо́щі  !
І  ублажав  свою  коханку  -
Робив  все  так,  як  вдіяв  зранку  !

Була  та  жіночка,  порочна,
На  чоловіка  вкрай  сердита  -
Бо  грюкав  так,  щоб  розбудити  
Та  ще  й  згадав,  невлад,  про  бочку  !

Ледь-ледь  не  вибив  в  хаті  дверці
І  взагалі,  чого  приперся  !?

То,  щоб  ще  більше  допекти,
Просунувши  башку  під  віко,
Ще  й  глузувала  з  чоловіка  -
Тиця́ла  пальцем,  де  шкребти  !

Скінчив  трудитися  коханець,
І  витер  голову  від  поту.
Коваль  завзятий,  бочки  бранець,
Заве́ршив  теж  свою  роботу.

Сім  ди́нарів  забрала  краля
Й  на  ринок  побрела  по  тому.
А  бочку  той  коваль  помалу
Припер  коханцю  аж  додому.


       13.01.2024  р.


Фото  :    Alexander  Daniloff
https://illustrators.ru/users/id5048  
https://illustrators.ru/illustrations/884087

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003013
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Н-А-Д-І-Я

У ЖИТТІ ВЕСНА БУВАЄ ЛИШ ОДНА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]


Час  –  це  пісок.  Життя  –  це  вода.  Слова  –  це  вітер…  Обережніше  з  цими  компонентами…  Щоб  не  вийшов  –  бруд…  
                                                         Сенека



Час  повільно  йде  і  все  минає,
Ми  за  ним  слухняно  теж  ідем.
Уночі,  чи  вдень  старієм,
І  плечам  ще  важче  з  багажем.

Це  роки́,  що  зовсім  нас  не  красять,
І  думки́   міняються   -  не  ті.
Почуття  повільно  в  серці  гасять,
Не  такі  вже  цінні,  як  тоді.

Що  було  солодким  -  інший  смак,
І  гірчать  в  душі  тоді   ці  зміни,
Що  уже  не  виправиш  ніяк,
Час  зробив  нестерпні  переміни.

І  колись  зимовими  ночами,
Ти  згадаєш  неповторні  дні.
Не  забудеш  їх,  ти  точно  знаєш.
Мовчки  ти  подякуй  тій  весні.

А  душа  старіти  все  ж  не  може,
І  нехай  на  скронях  сивина,
Пам"ять,  а  не  час  тобі  підкаже,
Що  в  житті  весна  буває  лиш  одна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003427
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Любов Іванова

ПРАВИТЬ БАЛ ЗИМА

[b][color="#061099"]Ніби  хтось  розсипав  стрази
В  нашому  дворі.
Все  засяяло  одразу  -
Радість  дітворі.

Ген,    під  сонячним  промінням
ВиграЮть  сніги.
Хтось  підкинув  нам  з    умінням
Ліки  від  нудьги...

Чистять  старанно  дорослі
На  стежинах  сніг.
А  малеча  мчить    наосліп,
Скрізь  лунає  сміх.

Зарум"янилися  щічки
В  літніх  і    малих.
Десь  ховаються  синички,
Налякав  їх  сніг  !!

А  причина  лиш  у  тому,  -
Що  не  жартома.
Тут,  у  царстві  сніговому
Править  бал  зима.[/color][i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003389
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Анатолійович

Юності вальс. На слова Віри Фесенко (Веселенька дачниця)

Юності  вальс
                                                                                                                                                                                               
Як  швидко  літечко  минає,                                                                                                    
Нам  скоро  осінь  нагадає                                                                                            
Той  юності  рожевий  час,
Що  не  для  нас,  вже  не  для  нас…

             ПРИСПІВ:
Моя  любов,  моя  любов,
З  тобою  я  вальсую  знов!
Через  багато  зим  і  літ
Ми,  наче  яблуневий  цвіт,
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Хоч  пролетіло  сорок  років!
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Хоч  пролетіло  сорок  років!

Знайомі,  сходжені  доріжки,
І  суму  трішки,  суму  трішки...  
В  уяві  -  зустріч,  наче  рай,                                      
Де  юність  -  радість,  рідний  край!  

             ПРИСПІВ:
Моя  любов,  моя  любов,
З  тобою  я  вальсую  знов!
Через  багато  зим  і  літ
Ми,  наче  яблуневий  цвіт,
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Хоч  пролетіло  сорок  років!
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Хоч  пролетіло  сорок  років!
 
І  хоч  щемить  душа  моя  -
Голубка  сива,  й  сивий  я…          
Все  ж,  наші  душі  молоді,
Як  в  ті  роки,  як  і  тоді…

                 ПРИСПІВ:
Моя  любов,  моя  любов,
З  тобою  я  вальсую  знов!
Через  багато  зим  і  літ
Ми,  наче  яблуневий  цвіт,
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Мов  не  було  тих  сорок  років!                                                                                          
Кружляєм  в  танці  на  два  боки
Мов  не  було  тих  сорок  років!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934488
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 18.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ХОЧ І СОВА, АБИ З ДРУГОГО СЕЛА

На  огорожі  сидить  Півень,
Окинув  поглядом  Курей.
Вони  йому  давно  нерівня.
Він  кращий  навіть  від  гусей.

Красивий,  рівний  має  гребінь,
І  хвіст  йому  так  до  лиця.
Був  не  простий,  а  справжній  легінь,
Його  втішала  думка  ця.

Хода  красива,  ноги  рівні,
На  сонці  пір"я  виграва.
Нерідко  погляд  бува  гнівний,
Коли  в  гаремі  метушня.

Прийшла  у  двір  Рябенька  гостя,
Така  собі,  була  чужа.
Цей  Півеь  кинув  погляд  гострий,
І  раптом  вирішив  -  Моя!

Немолоденька,  кривобока,
Але  із  другого  села.
Окинув  ще  раз  її  оком,
Та  вона  гордою  була.

Пішла  зерно  клювать  небога,
На  Півня  мовчки  спогляда.
Чом  привела  сюди  дорога?-
Так  довго  думала  Ряба.

Пішла,  та  Півню  не  дісталась,
Недовго  він  все  ж  сумував.
Коли  за  рогом  заховалась-
В  гарем  свій  Півник  поспішав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003139
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Відчуття

Неначе  душу  розітнули  -  плаче.
Її  не  забинтуєш  і  нема  пігулок.
Болить.  В  наступний  бій  підеш  терплячий.
Війна  приготувала  вогняний  пакунок.

Ковтнеш  сльозу  -  знайдеш  нові  ідеї.
(В  очах  -  загиблих  побратимів  силуети).
Немає  зброї  -  то  ж  шукай  трофеї.
Ворожі  трупи  вкрили  снігові  замети.

Від  полум'я  погасиш  вражі  танки,
Перефарбуєш  -  ще  підуть  у  бій  завзято.
Тоді  зустрінеш  рідних  і  світанки.  -
Ці  відчуття  торкалися  душі  солдата.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003131
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024

Катерина Собова

Зустріч з депутатом

З    усіх    вулиць    ідуть    люди,
Бо    в    сільському    клубі    свято:
Запланована    там    зустріч
Із    народним    депутатом.

Весь    кортеж    приїхав    вчасно,
Із    оркестром    всіх    зустріли,
Дві    красуні    в    вишиванках
Гостю    коровай    вручили.

Він    за    мить    -    вже    на    трибуні,
Зразу    перейшов    до    діла,
І    до    мас    народних    факти
Й      аргументи    полетіли:

-Довели      спеціалісти:
Кожна    в    нас    сім’я    багата,
Бо    за    планом    погодинно
Росте    пенсія    й    зарплата.

-Це    неправда!      -крик      у    залі,-
На    продукти    ціни    знаєм!
А    тарифи?    А    податки?
Ні    за    що    народ    страждає!

Депутат    довів    народу:
-Просто    треба    менше    їсти,
Не    докажете    нічого,
Бо    ви    -    не    спеціалісти.

Ви    -    проста    народна    маса,
А    є    -    влада    і    еліта!
Що    таке    державна    каса,
Не    дано    вам    зрозуміти.

Депутату    пощастило
Тут    від    смерті    врятуватись:
З    того    часу    всі    бояться
Із    народом    зустрічатись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024

Олеся Лісова

Чорне і біле

Чорне  і  біле,
темрява  й  світло.
Зло  і  байдужість
ходять  по  світу.
Десь  дуже  добре,
десь  украй  важко.
Лебеді  білі,
чорні  мурашки.
Влада  й  багатство  -  
очі  в  пов'язці.
Все  у  них  добре,  
все,  як  у  казці.
Де  ти,  любове?
Всі  заблукали.
Біле  на  чорне
замалювали.
Правду  не  чуємо,
топчем  ногами.
Жити  з  брехнею
хоч  і  цунамі.
Тільки  не  в  себе,
краще  в  сусіда.
Тихо,  десь  збоку
та  й  пересидим.

Як  ви  там  кажете  -  
"брат"  проти  "брата".
Чорне,  не  біле,
хватить  брехати.
Роки  любов'ю
зло  прикривали.
Чорними  нитками
волю  в'язали.
Світ  здичавілий
котиться  в  яму,
Чорні  ворони
білі  не  стануть.
Нація  вільних  
не  кориться  кату.
Будуть  лелеки
в  небі  літати.
Світло  крізь  темряву,
Праведне  й  вічне
Білою  квіткою
в  чорнім  розквітне!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002780
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Zвіздослав Сухенький

Рефлексія

Сидиш  десь  за  компом
Намагаєшся  зібрати  розбиті  думки
Плекаєш  римовані  строфи  -
Та  по***!
Бо  він  -  в  окопі
Там  дрони  і  пацюки
"Кукуху"  тримає  котик
І  десь  у  нічні  години
Починається  ранок  не  з  кави
"Привіт.  Як  справи?"
Не  знатимеш  місця  доки  
"Все  норм"  не  прийде  стабільне
Бо  що  він  напише  людині
Яка  не  в  окопі  -  за  компом
Розгрібає  руїни  думок?
"Все  ок".  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002618
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Анатолійович

Юності вальс. На слова Віри Фесенко (Веселенька дачниця)

Юності  вальс
                                                                                                                                                                                               
Як  швидко  літечко  минає,                                                                                                    
Нам  скоро  осінь  нагадає                                                                                            
Той  юності  рожевий  час,
Що  не  для  нас,  вже  не  для  нас…

             ПРИСПІВ:
Моя  любов,  моя  любов,
З  тобою  я  вальсую  знов!
Через  багато  зим  і  літ
Ми,  наче  яблуневий  цвіт,
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Хоч  пролетіло  сорок  років!
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Хоч  пролетіло  сорок  років!

Знайомі,  сходжені  доріжки,
І  суму  трішки,  суму  трішки...  
В  уяві  -  зустріч,  наче  рай,                                      
Де  юність  -  радість,  рідний  край!  

             ПРИСПІВ:
Моя  любов,  моя  любов,
З  тобою  я  вальсую  знов!
Через  багато  зим  і  літ
Ми,  наче  яблуневий  цвіт,
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Хоч  пролетіло  сорок  років!
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Хоч  пролетіло  сорок  років!
 
І  хоч  щемить  душа  моя  -
Голубка  сива,  й  сивий  я…          
Все  ж,  наші  душі  молоді,
Як  в  ті  роки,  як  і  тоді…

                 ПРИСПІВ:
Моя  любов,  моя  любов,
З  тобою  я  вальсую  знов!
Через  багато  зим  і  літ
Ми,  наче  яблуневий  цвіт,
Кружляєм  в  танці  на  два  боки,
Мов  не  було  тих  сорок  років!                                                                                          
Кружляєм  в  танці  на  два  боки
Мов  не  було  тих  сорок  років!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934488
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 11.01.2024

геометрія

МЕДИТАЦІЯ

                                       Півник,  півника  побивши
                                       На  току,
                                       Переможно  закричав:
                                     "Ку  -  ку-  рі-  ку!"
                                       Час  минув,  і  вже  не  видно
                                         Їх  обох:
                                         Перший  в  борщику  зварився,
                                         Другий  здох...

                                         Ото  так  на  білім  світі
                                         Повелось:
                                         Все  змагаємось,  воюємо
                                         За  щось.
                                         Час  мине  -  і  ми  покинем
                                         Білий  світ,
                                         І  ніхто  не  кукурікне  
                                         Нам  у  світ...
                                         Лиш  пожуриться  за  нами
                                         Вся  рідня...
                                         Та  й  забудеться  із  часом
                                         І  вона...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002580
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 09.01.2024

Галина Лябук

Таке буття.

                                                             Де  не  було  початку,
                                                                                           не  буде  і  кінця.
                                                                       (народна  мудрість)

В  усьому  є  початок  і  кінець  -
Тут  філософія  присутня  та  знайома.  
Все  починається  і  сходить  нанівець,
Як  світ  стара  ця  істина  відома.  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...

Ти  глянь,  як  джерельце  мале  збігає,
Тече  вода,  верба  зняла  вінець,
Схилилась  і  в  ріку  благословляє.

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...

Безмежний  степ...  Життя  у  нім  вирує
Стрілою  з  неба  вниз  летить  кібець,  
Хтось  поплативсь...  Хижак  вини  не  чує.  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...  

На  жаль  чи  то  на  радість  так  буває  :
Недавно  ріс  і  бігав  хлопець-молодець,  
Дивись,  дідусь  старенький  шкандибає.  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...  

Вже  січень  у  права  свої  вступає,  
Бо  грудень  обламав  свій  корінець
І  рік  новий  Земля  вже  зустрічає.  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець...  

Чуть  менше  десять  літ  війна  триває.
Засяють  на  весь  світ  і  прапор,  й  тризубе'ць  *
Вкраїни,  а  русня    -    нехай  палає!  

                                         В  усьому  є  початок  і  кінець!  



                                                                                   *  Тризубець    -    тут  символ  Герба,  а  не  рослина,  
                                                                                                                                         два  види  якої  росте  в  Україні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002587
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 09.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ТИ НЕ ВПАДЕШ НА ПОЛІ БОЮ

Якщо  впадеш  ти  на  чужому  полі,
Прийдуть  з  України  верби  і  тополі.
          Василь   Симоненко

----------------------------------
Ти  не  впадеш  на  полі  бою,
Тебе  врятують  ті  думки,
Що  ти  повернешся  додому,
Тебе  чекають  там  батьки.

Тебе    там  жде  уся  родина:
Дружина,  дочки  і  сини,
Та  ти  воюєш  за  Вкраїну,
Ти  на  проклятій  цій  війні.

Тобі  там  важко,  дуже  -  знають,
Ця  доля  випала  тобі.
Ти  -   вірний  син,  тебе  чекають,
І  вдень  виглядують,  й  вночі.

Раз-по-раз  дивляться  на  шлях,
Яким  прийдеш  до  свого  додому.
Ти  прилетиш,  неначе  птах,
Щоб  припинить  чекання  втому.

Ця  надважка  у  тебе  справа:
Країну  рідну  боронить.
Хай  згине  ця  ворожа  зграя,
Ти  -  переможеш!  Тобі  -  жить!

Поглянь  -  он  небо  над  тобою,
Давно  змінило  синій  колір.
Та  ми  всі  вірим  тобі,  Воїн...
Фарбує  сонце    новий  обрій.

Як  буде  важко  -  не  здавайся,
Ця  перемога  -  над  усе.
Відважним  завжди  залишайся,
Таких,  як  ти  -  нема  ніде!

 СЛАВА  ГЕРОЯМ  УКРАЇНИ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002436
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024

Малиновый Рай

Земля України

Земля  України-це  тіло  держави,
це  піт  хліборобів,козацька  це  слава.
це  Мати,  яка  свій  Народ  нагодує,
це  стимул  життя,  що  від  смерті  рятує.
це  Килим  Господній  у  нас  під  ногами
з  своєю  любов'ю,  з  своїми  дарами,
з  полями  широкими,  з  хлібними  нивами,
з  лісами,  з  гаями,  з  садами  красивими.
Земля  України  -  це  є  Батьківщина,
вона  неподільна,  велична,  єдина.
і  тільки  но  ворог  це    може  сказати,
що  треба  цю  землю  комусь  продавати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002475
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Безкарність

Мерзенні  руки  запустили
Ракетний  град  і  дронів  дощ,
І  крики,  плач  безмежних  площ
Від  горя  та  від  божевілля
Рашистських  покидьків  шалених,
В  яких  пуста  душа  марнот
Бездумності  віків  цейтнот,
Гріховності  прокази,  лепри.
Невже  ти,  світе,  в  летаргії?
Нечутний  милосердя  пульс,
Бо  не  торкнувсь  ракетний  пуск?
Породжує  безкарність  дії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002415
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024

Катерина Собова

Дозвiлля хлопчика

Мама    з    татом    говорила,
Кудись    поспішала,
П’ятирічного    Кирила
Вмила,    зачесала.

-Я    відлучуся,    синочку,
Десь    на    три    години,
Відвідаю    перукарню
І    ряд    магазинів.

За    тобою    наглядати
В    цей    час    буде    тато,
Можеш    пазлики    складати,
З    нянею    гуляти.

З    нянею    цікаво    гратись,
Не    захочеш    спати.
Що    ти    вибереш:    ховатись,
Чи    казки    читати?

-Та    у    мене    варіантів
Не    так    вже    й    багато,
Бо    залежить    все    від    того,    
Що    вибере    тато.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024

Маг Грінчук

Совість не пробудилась (трактат)

Питання  таке  завжди  залишається  цікавим:
"Як  здобути  на  Землі  кращу  якість  життя?!"
І  відповідь:"  Форму  правління  змінити  лукаву".
За  фактами  людського  досвіду  є  пуття...

Коли  демократія  стане  міцно  тямковита,
Щоб  у  суспільстві  були  всі  люди  щасливі!
...В  єдиному  моральному  напрямку  треба  жити  -
І  спільною  волею  всіх,  -  знищити  злидні.

Державні  закони  всі  повинен  приймати  народ,
Як  і  однаково  діють  на  всіх  без  вагань!
Ось  це  реальне  втілення  рівності  і  свободи.
...Людина  -  розбещена  під  "аплодування".

Де  почуття  обов'язку  у  верхів?  Зіпсовано!
Вже  надивились  -  "дитя",  як  пташка  забилась...
У  неї  там...  Замки,  повний  комфорт  ізольований.
А  тут  -  "чиясь"  війна...  Совість  не  пробудилась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002463
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024

Валентина Ярошенко

Хай щастя всім по вінця

А  Новий  рік  іде,  іде
Так  швидко  поспішає,
Нехай  він  щастя  всім  несе
Довгі  шляхи  здолає.

Бо  він  єдиний,  що  в  нас  є
Надія  і  бажання,
Мрії  у  ціль  нам  доведе
Всіх  зцілень    побажання.

Надія  в  нас  живе  в  душі
І  ворог  про  те  знає,
Нехай  він  кидається  в  сні
ЗСУ  його  здолає.

Не  подолати  їм  всіх  нас
Ми  сильні  і  єдині,
Проженемо  противних  мас
Вони  п'яні  і  сині.

Тож  привітання  всі  для  Вас,
Мої  любі  українці!
Незабаром  прийде  час
Хай  щастя  всім  по  вінця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002096
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ЖИТЄЄВА КНИГА НА СТОЛІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7hJ0aAEGGs8[/youtube]


Життєва  книга  на  столі,
Відкрию  новий  я  листок.
Роки  прожиті  там  мої,
В  життя  дарований  квиток.

Не  раз  гортала  сторінки,
Падіння  й  злети  між  рядками.
А  як  хотілось  обійти,
Що  не  вдавалося  часами!

Сльоза  розмита  на  папері...
Чому  ж  так  плакала  душа?
Та  сльози  ті  були  даремні,
А  так  примусили  страждать.

Хіба  згадаєш  все  прожите?
Були  причини  різні  сліз.
Та  час  суворий    є  учитель,
Життям  важким  все  далі  вів...

Ось  новий  рік  -  нова  сторінка,
Ніщо  не  взнаєш  наперед.
Що  доля  витне,  ця  злодійка,
Для  мене  поки  що  секрет...



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002113
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024

Любов Іванова

З НОВИМ 2024 РОКОМ !

[b][color="#048206"]
Так  хочеться  в  мирі  чекати  наближення  свята
І  мати  доволі  надій  і  великих  бажань.
Та  найзаповітніша  є  у  нас  мрія  крилата
БлизькА  ПЕРЕМОГА  –  найбільше  зі  всіх  сподівань.

Щоб  несли  нарешті  нам  спокій    і  радість  світанки  ,
У  кожну  родину  -  підтримку  і  щиру  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  й  любі  забаганки
І  дзвони  лунали  з  усіх  українських  церков.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля  одягає  яснА  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  Україну  рідненьку    Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай    всім  буде  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002028
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Надія Башинська

МОЇ СЛОВА

Мої  слова...  Це  вами  серце  плаче.
Іде  війна.  Не  кожен  її  бачить.
Та  знаю  я,  що  маєте  ви  крила
й  несете  радість  ту,  що  світ  заполонила.

Слова  мої,  мовчати  вам  не  треба.
Летіть  з  подякою  до  Бога  в  синє  небо.
І  на  сторожі  миру  прошу  станьте,
бо  світ  у  нас  такий  прекрасний.  Гляньте.

Слова  мої,  розкрийте  свою  силу.
Зберу  в  долоні  й  щедро    вас  розсію,      
щоб  заясніли  вами  скрізь  дороги,
які  ведуть  нас  всіх  до  Перемоги.

Найменшої  стежини  не  минайте.
Насійтесь.  Проростіть,  бо  ви  потрібні.  
Знайте:  у  кожнім  з  вас  є  радість  і  надія,
віра  в  добро  й  зігріта  сонцем  мрія.  

За  Правду  станьте,  прошу  вас,  горою,
синів  прикрийте  наших  ви  собою.
Зміцніть  їх  крок,  примножте  їх  ви  сили,
щоб  в  дні  яснім  ми  кожному  раділи.

Різдвяної  всім  зірки  світло  сяє,
віру  в  Добро  з  нас  кожен  в  серці  має.
Мої  слова...  благайте  й  ви  у  Світла,
щоб  Мир  зійшов,  Вкраїна  стала  вільна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001466
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 26.12.2023

Н-А-Д-І-Я

ВЕЧІРНЄ НЕБО ВИШИТЕ ЗІРКАМИ

Нехай  крізь  мить  зірці  судилося  згаснути  назавжди,  
чудово,  якщо  вона  до  кінця  сяяла  самим  яскравим  світлом.  (Ф.  Брукс)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]


Вечірнє  небо  вишите  зірками,
І  кожна  зірочка  -  душа  чиясь.
І  серед  них,  засвічена  є  нами,
Вона  не  просто  звідкілясь  взялась..

Осінній  день  і  кольорові  гами...
Приречені  на  зустріч  ми  були.
Та,  мабуть,  це  влаштовано  богами,
Вони  за  руки  по  житті  вели.

І  засвітили  зірочку  над  нами,
Рокована  дорогу  осявать.
Вона   одна   між  іншими  зірками,
Змогла  казковим  світлом  зчарувать.

І  кожен  раз,  коли  ми  разом,  поруч,
Коли  в  сплетінні  руки  і  серця,
Наш  погляд  квапиться   завжди  угору,
І  дякуєм  за  зустріч  ми  Творця.

Світи  завжди,  коли  йдемо  крізь  терни,
Коли  туман  засліплює  нам  шлях,
Коли  буває  настрій  наш  нестерпний.
Ти  будь  терплячою,  світи  на  небесах.
I

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001547
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 26.12.2023

Ніна Незламна

У Різдвяну ніч

Зимовий  день  схиляється  в  печалі,
Його  стрічає  сніжний  тихий  вечір,
Місяць  уповні…  блискітки-  медалі,
В  дарунок  шле  в  угоду  холоднечі.

Тінь  перламутром  лягла  при  долині,
Зірок  мигтіння  яснить  усе  небо,
Срібні  сніжинки  іскрять  на  калині,
Мережна  паморозь…  краплі  крижинні.

Та  рух  крайнеба,  хмарин  посивілих,
 Морозний  вітер,  летів  навстріч  ночі,
Двигались  тіні  по  гронах  дозрілих,
Враз  блиск  осяйний,  затьмарює  очі.

Нічна  казковість…    Зимні  сновидіння,
Краси  елегія  створити  хочуть,
Із  снігом    вітер,    ніби  муркотіння,
Про  дощ,  отак,  зненацька,  нам  шепочуть.

Погода  теж,  відчула  настрій  людства,
Красу  ж  хотілось  бачити  в  мажорі,
Най  би  зима  задіяла  чаклунство,
Війні  кінець,  спинилося  б  безумство…

Щасливо  жити  мріє  Україна!

               25.12.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001597
дата надходження 25.12.2023
дата закладки 26.12.2023

Маг Грінчук

Що робиться?

Рік  чотирнадцятий  -  "цар"  ворушить  колишнє...
І  сутінь  сіла  на  мозок  людський  нечутно.
"  Хазяїн"  чорних  справ  білий  хліб  пересолив...
Конфлікти,  брехня  в  мережі,  ідей  -  каламуть.

І  майже  вдалось  розчахнути  ворогу  нас.
...Як  розгорталась  картина  ми  знаємо  всі.
Війна  гучна...  Роки  лихоліття  -  з'єднали...
Народ  загарбникам  відсіч  дає  звідусіль.

А  скільки  злочинів!  Та  скільки  гине  людей.
Живі  стали  свідками  безсмертної  слави,
Лиш  слави  -  простих  людей.  ...Честь  і  совість  веде.
А  хтось  не  там,  де  потрібний!  Нема  управи.

Всі  бачать:  у  багатих  тіла  розпухають,
А  гроші  з  розуму  зводять  майже  до  зради.
Що  робиться?Замисляться,  чи  всі  пихаті?
Дивлюсь  і  дивуюсь:  їх  ніхто  не  карає,

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001676
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 26.12.2023

Родвін

Сніжинки

[b][u]Сніжинки[/u][/b].

Коли  йде  сніг  -  повітря  чисте-чисте
І  пахне  свіжим,  спілим  кавуном  ...
Мов  пух  літає,  тихо  й  урочисто
І  все  навкруг  здається  дивним  сном...

Сніжинки  плавно  й  вичурно  кружляють,
Немов  панянки,  нудно  вибирають
Постіль,  в  якій  прийдеться  довгу  зиму  спать,
Дрімать  щасливо  й  мирно  спочивать  ...

А  може  просто  -  трішки  полежать  ?
Бо  доленьки  одвік  ніхто  не  знає,
Ніхто  ж  у  світі  Бога  не  спитає,
Чи  заіскришся,  чи  то  канеш  розтавать  ...

Сніжинки  стомлені  з  небес  летять...
На  грішну  землю...  Доленьки  шукать...

16.12.2023  р.

Фото  :  https://pustunchik.ua/uploads/school/cache/faa5a82d5e632dfcfd903bfddf2e983c.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000984
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Родвін

FPV  дрон. Сонет.

[b][u]FPV   дрон.  Сонет.  [/u][/b]

В  завзятім  леті,  серед  білих  хмар,
Ширяє  чорна,  наче  ворон,  птиця.
Шукає  на  землі  чужих  почвар  -
Це  наших  хлопців  -  око  і  десниця  !

Ледь  видима,  настирна,  як  комар,
Ні  вдень,  ні  в  ніч  -  ніколи  їй  не  спиться  !
Завжди  готова  нанести  удар  -
Над  полем  бою  -  демоном  кружиться  !

В  окоп  метнула  бойову  гранату
І  вщент  розне́сла  москаля-солдата  !
Кацап  бридкий  !   Чого  приперсь  сюди  ?!  

Прийшов,  з  мечем,  через  моря  і  гори  ?
Тісни́ми  стали  ро́сійські  простори  ?!
Сидів  би  дома  -  не  було  б  біди  !  


11.12.2023  р

Фото  :    https://img.pravda.com/images/doc/1/d/1d16b61-1680.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000846
дата надходження 14.12.2023
дата закладки 25.12.2023

Lana P.

ЛЕБЕДИНЕ…

Не  кажіть:  все  мине.
Зігрівають  мене 
Ваші  крила  розкішні  -
Торки  чуйні  та  ніжні. 

Знаю,  сніг  промине,
І  зима  попливе
В  теплу  весну  човнами,
Почуттями  між  нами.

Не  кажіть:  не  тужи,
На  зірках  ворожи.
Місяць  буде  нам  свідком,
Білосніжна  лебідко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000667
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Lana P.

Закована печаль…

Закована  у  лід  зими  печаль  -

Грудневі  постаралися  морози.

Як  жаль  мені  ось  цього  світу,  жаль  -

Ідуть  уприскувань  смертельні  дози.


P.S.  Світлина  автора  4.12.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000446
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Малиновый Рай

Так хочеться

Так  хочеться  заснути  в  темноті,
Прокинутися  в  світлі  перемоги
І  бачити  як  воїни  ,СВЯТІ,
З  важкої  повертаються  дороги.

Несуть  з  собою  переможний  дух
В  обійми  своїх  рідних  і  коханих,
А  Україна  набирає  рух
Під  новим  сонцем  в  молодий  світанок.

Так  хочеться  вже  вийти  з  темноти,
Вдихнути  миру,  та  на  повні  груди
І  вільно  по  землі  святій  пройти,
І  бачити  як  оживають  люди.

Так  хочеться.  А  там  в  тлі  мерзлоти
З  окопів  пильно  виглядають  очі,
Стискають  руки  зброю  щоби  ти
І  я  зустріли  ранок  ,  сонце,після  ночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000463
дата надходження 09.12.2023
дата закладки 11.12.2023

Валентина Ярошенко

Так не буває / слова до пісні /

Як  я  чекаю  тебе,  любий
Що  ти  прийдеш  колись  з  війни
І  гарний  день  у  нас  там  буде,
У  чистім  небі  я  і  ти.

Як  я  чекаю  тебе,  любий
Бо  ти  повернешся  живим
Війна  усім  тепер  нам  нудить,
Там  вихід  є  тільки  один.

Як  я  чекаю  тебе,  любий
Усі    батьки  дітей  так  ждуть,
Все  розлетілося  повсюди
Бо  є  одна  у  всьому  суть.

Як  я  чекаю  тебе,  любий
Ти  десь  в  окопах  там  самий
Діє  розкол  у  нашій  думі,
Хтось  з  росіян  забив  той  клин.

Як  я  чекаю  тебе,  любий
Залужного  хтось  підставляє,
За  нього  встануть  усі  люди
Без  наказано,  так  не  буває.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000263
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 11.12.2023

Валентина Ярошенко

Через віки - непереможні ми

Погані  не  потрібні  нам  прогнози
Ми  оптимістами  були  і  є,
Росія,  як  завжди  несе  загрозу
Сміливі  українці  над  усе.

Нехай  терзає  ворог,  хай  сміється
В  ефірі  нам  триндять    свої  думки,
Та  перемога  їм  лише  здається
Через  віки  -  непереможні  ми!

Ми  довели  усім  братам-  народам
За  вільну  Україну  -  там  життя,
Що  наша  армія  -  непереможна
Віра  жива  у  краще  майбуття!

Нехай  же  ворог  зуби  всі  зламає
І  яснами  жує  м'ясо  своє,
Рашистів  українці  подолають
Раді  дітей,  така  в  нас  мрія  є!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000648
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 11.12.2023

Родвін

Завірюха і Ведмідь. Казочка.

[u][b]Завірюха  і  Ведмідь.  Казочка.[/b][/u]

Продовження  віршика  "Веснонька  і  завірюха"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980240



                             [i]Квітує  сад  та  Завірюха
                             Не  хоче  йти  і  вельми  злиться  !
                             Весни,  нахаба,  геть  не  слуха
                             Ніяк  не  хоче  поступиться  !  

                             Хурделить  сніг  на  ніжний  цвіт   -  
                             Завіять  хоче  цілий  світ  !  
                             Та  стрілась  з  вітерцем  гарячим  -  
                             Ой,  як  же  він  її  обняв  !...

                               Що  мало  зовсім  не  здолав
                               Гарячим  подихом  юначим  !  
                               Ледь  вирвалася  -  не  спіймать  
                               І  га́йда  в  ліс  -  скоріш  тікать  !

                               Метнулась  з  страху  по  дорозі,  
                               А  потім  -  через  бурелом  !  
                               І  опинилася  в  берлозі,  
                               З  ведмедем   за  одним  столом.  
       
                               -  Послухай,  друже  косолапий,     
                                   Єсть  справа...  Добре  дам  на  лапу...     
                                   Берлогу  здай,  щоби  пожить...     
                                   Та  літо  якось  пережить  !  

                             Ведмідь  второпав,  хоч  спросоння,  
                             Що  діло  вигідне.  Зопа́лу  
                             Ціну  заправив...  Ой,  чималу  !  
                             Й  угоду  склали...  Двохсторо́нню  !

                             Тож  доки  літо  чарувало,
                             Дара́ми  осінь  частувала,
                             В  берлозі  завірюха  спала
                             Під  ковдрою,  в  шовкових  травах...
         
                             Та  час  пройшов,  тепла  не  стало
                             Птахи  у  даль  подались,  в  вирій  ...
                             Із  снігом  дощ,  і  небо  сіре,
                             Вже  і  зими  пора  настала  ...    
[/i]
                             *              *              *

У  темнім  лісі,  при  дорозі,
Де  непролазний  бурелом,
У  теплій  затишній  берлозі,
З  ведмедем   за  одним  столом,

Сиділа  сонна    завірюха,
А  їй  ведмідь  бурчав  на  вухо
Щось  про  угоду  двохсторонню
І,  бідненька  вона,  спросоння

Ніяк  не  в  силах  зрозуміти  :
-  Про  що  це  він  весь  час  бурмоче  ?  
   Ну  що  ж  від  неї  він  так  хоче  ?
   І  має  що  вона  робити  ...  ?

Продовжував  бубніть  Ведмідь  :
-  А  то,  таких  як  ти  я  знаю  !
   Клялась  ти  щедро  заплатить,
   А  як  прийшла  розплати  мить,
   Шукай-свисти  тебе  по  гаю...  !

Вона  второпать  не  могла  :
-  Який  ще    борг  сплатить    пора  !  ?
Ведмідь  нахнюпився  й  ричить  :
-  Комірне  час  прийшов  платить,

   І  краще  мене  не  гнівить  !
   Бо  миттю  вижену  з  двора  !

-  Ти  ж  бо  літо  все  проспала,
   Спеки  справжньої  й  не  знала  !
   Кажеш,    голова  болить  !  ?
  Комірне  нічим  заплатить  !  ?

   Про  що  ж  ти  миленька  гадала,
   Коли  угоду  ту  складала  ?

-  Послухай,  друже  косолапий,     
   Та  згодна  я...  Давай  брат  лапу...   
   Ось  зараз,  зараз,  розплачу́ся...
   Лишень  від  сну  розворушуся  !

І  потихеньку  повернулась
Та  й  до  дверей...  Ледь-ледь  дмухнула...
І  двері  рипнули,  розкрились,
А  за  дверима  -    білим-біло...

-  То  що  ж  це  я...?  Невже  проспала  ?
   Он  снігу  ж  бо  понасипало...
   А  хто  ж  у  нас  тут    на  порозі,
   Як  вартовий  стоїть  в  берлозі  ...?  

   Та  це  ж  ведмідь...  Щось  я  забула...
   Та  лишень  мимоволі  чхнула,
   Як  тут  ведмедя  хитонуло
   А,  потім,  із  барлігу  здуло...

Він  вилетів,  перевернувся
Ще  й  в  кучугуру  носом  вткнувся  !
В  снігу́  увесь,  засніжив  очі,  .
Вже  і  комірного  не  хоче...

Отут  вона  все  й  пригадала  -
І  як  від  вітерцю  втікала,
Та  й  до  берлоги  як  прибилась
Й  на  літо  як  тут  прихистилась  ...

Тож  підійшла,  сніг  обтрусила,
Клиша́вого  перепросила.
Ще  й  ду́кач  зо́лотий  дістала
І  у  медвежу  лапу  вклала.

Провела  його  в  берлогу
І  пішла,  але  з  порогу  
Наказала  на  прощання
Клишоногому  повчання  :

-  Взимку  в  лісі  не  гуляй
   І  барліг  не  полишай  !
   Будь  всю  зимоньку  вві  сні
   То  й  зустрінемсь  навесні  !...

                                       *              *              *

Потім  в  танці  закружляла
Замела,  запорошила
Гілок  кучу  наламала
Вхід  в  берлогу  притрусила,

А  сама  знялась  над  лісом,
Крутить  снігову  завісу,
Верховіття  дерев  хилить
І  натужно,  дико  квилить  !

І  набравшись  врешті  сили,
Захурделила  світ  білий    
Гілки  з  тріском  відриває,
Гуркіт  знявсь,  немов  стріляють  !

Стогне    схилена  осина,
Впала  зламана  соснина  !
Росте  куча  бурелому
Та  хурделиця  невтомна  -

Невгамовній  усе  мало  -
Аж  до  хмар  вона  дістала,
Завертіла  круговерть,
Налякала  всіх  у  смерть  !

Заревла  і  загуділа,
Сонце  геть  ущент  закрила,
Землю  з  хмарами  змішала,
Кучугур  понагортала  !

Захурделила  щосили,
Всі  шляхи  позамітала,
Шкоди  всюди  наробила...
І  не  трішечки...  Чимало...

Через  три  доби  стомилась,
Покружляла  і  спинилась,
Обдивилась  дуже  строго
Все  своїм  хазяйським  оком  :

-  Треба  б  ще  було  кружляти,
   Та  піду  я  до  берлоги
   І  в  ведмедика  під  боком
   Завалюся  міцно  спати  ...

А  народ  -  як  є  завзятий,
Хай  хвата  скоріш  лопати
Й  чистить  старанно  дороги  ...
Ще  завію...  Ради  Бога  ...


07.12.2023  р.

Фото    https://st.violity.com/auction/big/auctions/89/1/91/89019194.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000360
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Катерина Собова

Унiверсальне iм'я

Молодий    татусь    вже    зрання
З    подарунками    носився:
В    нього    радісна      подія  –
Син    учора    народився!

Із    дружиною    вже    разом
Стали    думати,    гадати,
Щоб    було    все    за    законом:  
Яке    ім’я    сину    дати?

Дідусі    й    бабусі    хочуть,
Щоб    вчинили    їхню    волю:
Ім’я    внука    зразу    вплине
На    його      життєву      долю.

Враз    церковний    календарик
Баба    Ніна    відшукала,
Щоб    був    Ангел  –  охоронець  –
Тут    сама    вже    слідкувала.

Та    заплуталася    швидко,
Бо    всі      дати    поміняли,
І    тепер    пішла    розбіжність,
Кого    в    свята    називали.

Коля,    Петя,    Вася,    Вітя  -
Це    так    просто    і    банально,
Треба    щось    таке    шукати,  
Щоб    було    оригінально.

Ім’я,      вибране    дитині,
Благородно    щоб    звучало,
В    ситуаціях    життєвих,
Щоб    постійно    виручало!

-Ізяслав!    Це    -    супер!    Браво!  –
 Розсудила    мама    Ліза,-
Де    потрібно    -    буде    Слава,
А    де    вигідно    -    то    Ізя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000269
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 07.12.2023

Н-А-Д-І-Я

СКУПА СЛЬОЗА СКОТИЛАСЬ ПО ЛИЦІ

                                                                                   В  житті  бувають  такі  моменти,  коли  сльози  туманять  очі.
                                   Але  набагато  важче,  коли  плаче  душа,  а  очі  сухі...     

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4UgUHVstBxY[/youtube]


Скупа  сльоза  скотилась  по  лиці,
О,  скільки  довелось  їй  пережити!
Не  та,  осіння,  що  тече  по  склі,
Оця  не  зможе  душу  зачепити.

Це  -  зовсім  інша,  це  -  людська,
І  не  такий  у  неї  смак.
Це  -  не  проста  тече   вода...
Багато  має  ще  ознак...

Вона  -  страждання,  це  і  біль,
Хіба  розкажеш  це  словами?
Сльоза  стікає  мимовіль,
Хвилює  часто  все  ж  ночами.

Душа  не  плаче  від  безсилля,
А  лиш  тому,  що  вона  є.
А,  може,  просто,  що  недоля,
Не  радість,  жалю  завдає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000340
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 07.12.2023

Ніна Незламна

І взимку… не зламати

Зима    по  окрузі  літала,
Сніг  сірий  й  крупинки  намистом,
 Ледь  мліє,  хоч  смуток  пізнала,
Все  робить  неначе  навмисно,
Вже  й  білі  перини  встеляла.

Зухвалість  зими  ні  до  чого,
І  вітер  затих,  у  дрімоті,
Враз  ненька  відчула  тривогу,
Синочка  несуть,  у  скорботі,
 Вже  квіти  встеляють  дорогу.

 Не  стала  й  синичка  співати,
Юрба  на  колінах,  прощання,
Від  відчаю  стомлена  мати,
Згоріло  в  душі  сподівання,
Що  буде  з  війни  зустрічати.

 О  зимо,  не  будь  ти  сердита,
Достатньо  страждання    і    болю,
Кремлівська  орда  не  добита,
Сини  ж,  нам  виборюють  волю,
На  жаль,  ця  проблема    не  змита.

Відвічно  кроваві  потоки,
 Борню  за  незалежність  мати,
Щоб  вижити  впевнені  кроки,
І  дух,    цей  козацький  плекати,
У  спадок,  не  втратити  волю!

Тримаймося,  братці  вкраїнці,
І  взимку  наш  рід  не  зламати,
Дамо  москалям,  ми  гостинців,
Снарядів,  шахедів  на  свято,
Приніс  Миколай  у  ряднинці,
Тож  здатні  катів  подолати!

                               07.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000345
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 07.12.2023

Маг Грінчук

Справжнє свято…

Зима...  Хвала  засніженій  дорозі,
Яка  виблискує  під  трійкою  ,  під  нами...
Біжить,  зупинитись  ми  вже  не  в  змозі
По  сніжних  нерозгаданих  слідах,  полями.

...Занурена  у  мрії  всяка  Земля,
А  трійка  коней  міцно  впряжена  сьогодні.
Прийшла  зима  -  віжки  туже  звідсіля.
Привиділось  уві  сні  -  радієм  погоді.

..Не  жарт  -  не  обійти  своє  зимівля
І  снігом  випавшим  нам  прийдеться  дихати,
І  стужу  гріти  будем  лиш  кров'ю  ми!
Під  сонцем  справжнє  свято  -  народу  діяти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000359
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 07.12.2023

Master-capt

Минають дні,

Минають  дні,  минають  ночі  –
Нема  кінця,  немає  краю  
Сльозам  дітей,  сльозам  жіночим
І  дикості  ворожій  зграї.

Кругом  біда,  кругом  нещасні
(і  як  сховатись  в  метушні?)
Бомблять  будинки  і  лікарні  
Бомблять  садочки  малишні.

Яка  немилість  пере  Богом
Нам  присудилась  через  смерть:
Чи  то  за  вибрану  дорогу,  
Чи  то  за  вольницю  і  твердь?

Зійде  веселка…  освятить  день,
Немов  цвітіння  на  весні:
Вернемо  схід…  і    Крим,  і  південь  –
Зачистим  землю  від  русні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999779
дата надходження 29.11.2023
дата закладки 07.12.2023

Маг Грінчук

… Не останній.

Більшість  людей  відчувають,  що  за  них  забули...
Економічна  скрута  відчутна  і  на  собі.
Ця  війна,  чи  у  всіх  сферах  напруга  в  боротьбі?
Час  погнав  крізь  хуртовини  на  ворожі  кулі.

Стримати  агресора  може  сильна  держава.
Вибір  гарантує  безпеку,  повернемо  мир.
Хай  оселя  мирна  з  попелу  постане,  зникне  "тир".
Громадяни!  Робіть  внесок  для  Вітчизни  слави!

Кожний  подих  наділений  життям  -  не  останній.
Треба  спільного  протистояння  на  планеті!
Як  не  думай,  не  крути  -  краса  буття  це  єдність!
Щоб  навіки  чорне  горе  зникло  без  вертання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999251
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 23.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Бринить колишнє (квадратне римування)

Хіба  забудеш?
Слова,  що  говорив
Проникли  в  душу
Непомітно  так.
Яскраві  будні,
Бадьорості  порив
Влягався  плюшем,
відчувався  смак.

А  зараз  тиша,
Осінняя  журба.
Вже  дні  пожовкли,
Схилена  трава.
Сумує  вишня,
І  тих  думок  юрба.
В  минулім  жовтні
Пам'яті  ужва.

Якби  вернути
Ніжності  хвилини.
Чуттів  всесилля,
Бо  ніби  гріє.
Поникла  ж  рута,
Холодніє  днина.
Слабіють  крила,
Слабіють  мрії.

І  вже  не  можна
Повернути  долю.
Не  стане  вишня
Молодою  знов,
Бо  осінь  схожа
На  луну  у  полі.
Бринить  колишнє,
Мов  душевний  схов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997768
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 17.11.2023

Катерина Собова

Дiєвий засiб

Знають    всі    в    селі    Пилипа  –
Добрий    чоловік,
Дав    Бог    силу    і    здоров’я,
І    щасливий    вік.

Ціле    літо    на    комбайні
Працювати    звик,
Був    здоровий,    витривалий,
Дужий,    наче    бик.

Та    на    старості    з    Пилипа
Залишився    пшик:
Десь    поділося    здоров’я
І    рум’янець    зник.

Всі      забули,    що    колись    був
Знатний    хлібороб,
Із    лікарні    не    вилазив
Від    отих    хвороб.

Грижа    вилізла    у    діда
Завбільшки    з    кулак,
А    у    нирках    поселились
Камінці    і    шлак.

Ревматизм    і    аденома,
Геморой,    цистит,
Печія    і    глаукома,
Дошкуляв    артрит.

Та    не    лікар    всім    здоров’я
Хворим    роздає,
Крім    лікарні    і    аптеки
Інший    засіб    є.

Рік    Пилипа    вже    не    мучить
Виразка    й    невроз,
Він    забув    про    всі    хвороби:
Допоміг…  склероз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 17.11.2023

Н-А-Д-І-Я

ДЕНЬ І НІЧ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VPecpAeYWhQ[/youtube]

За  високою  горою,
Проживає  ніч.
З  днем  не  встрінеться  ніколи,
Живуть  в  різнобіч.

Вийде  нічка  погуляти,
День  чомусь  ще  спить.
У  думках  -  його  обняти,
Як  оце  зробить?

Так  за  це  невдячні  долі,
Робить  все  на  зло.
Завдає  обом  їм  болі,
Як  не  повезло!

Місяць  все  це  розуміє.
Як  допомогти?
Чи  зробити  це  зуміє,
Як  кохання  зберегти?

Кинув  якось  срібну  стежку,
Може,  ж  зведе  доля?
Так  хотів  продовжить  казку,
Марні  всі  зусилля...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998377
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Надія Башинська

ПОРАДІЙ!

Під  ногами  килим...  шелестить  
лист  опалий,  кольорами  квітне.
Морозцем  вже  пахне,  заіскрить  
незабаром  покривало  сніжне.

У  весни  є  килим-оксамит,
землю  вкриє,  цвітом  забуяє.
Сонцем  ясним  літо  звеселить,
райдужними  барвами  заграє.

Є  в  житті  у  кожного  пора,
коли  доля  сонцем  обігріта.
А  якщо  повіють  холоди,
їм  на  зміну  знову  прийде  літо.

Під  ногами  килим...  шелестить  
лист  опалий,  кольорами  квітне.
Морозцем  вже  пахне...  порадій,
вміє  гріти  й  покривало  сніжне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998378
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023

Zвіздослав Сухенький

Туалетний папір

Коли  волає  телевізор  
Про  катастрофи  на  планеті,
Про  епідемії  та  кризи,
І  скорий  енд,  але  не  хеппі*,

Коли  з  екрану  грізний  фатум  
Погрози  сипле  щохвилини  -  
Умить,  чимдуж  тікай  із  хати,
Мерщій  біжи  до  магазину!

Знайшли  дієвий  порятунок  
У  провідних  країнах  світу:
Ти  думаєш  -  набити  шлунок?
Повчися  у  тямущих  піплів*!

Бо  громадяни  з...  недалечко,
Як  увірвалася  "корона",
Змели  з  поличок...  ні,  не  гречку!  -
Той  самий  виріб  у  рулонах.

Немов  химерні  білі  гори
(Таких  не  видів  сам  Піка́ссо!),
Тягнулись  люто  й  неозоро
Візки  нав'ючені  до  каси.

Народна  злість  -  велика  сила!
"По  два  рулони  пер  капі́та*!"
Табличка  гнівно  сповістила  
Про  апогеї  дефіциту.

І  диво  дивне:  фатум  грізний  
Під  тиском  бюргерів  незламних
Позадкував  у  телевізор,
Зітхнув  послаблено  з  екрану  -

І  розчинився  у  новинах,
Що  катастрофи  -  незабаром.
А  на  полицях  магазинів  
Замайоріли  білі  хмари.

Отож,  із  досвіду  великих  
Затям  на  за́раз  і  майбутнє:
Як  підступає  кінець  світу  -
Хапай  бумажку  всемогутню!



*happy  end  -  англ.:  щасливий  кінець  

*people  (піпл)  -  англ.:  люди

*per  capita  -  з  латини:  "для  кожної  голови",
тобто  на  одну  особу.  


             


   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998095
дата надходження 08.11.2023
дата закладки 09.11.2023

Lana P.

НОВА В НЬОГО ЗАЧІСКА…

Нова  в  нього  зачіска,  стильна.
Була  я  уважна,  прихильна,
Голубила  срібне  волосся,
А  він  прислухався...  Здалося?

Усмішка  блискуча,  таємна,  
І  кожна  морщинка  приємна,  
Сяйливо-проникливий  погляд,
Небесно-чуттєвий  світогляд.

На  віддалі  стежив  за  мною,
А  потім  торкнувся  рукою.
Вікно  не  зашторене,  в  мандри
Звабляло  -  мінялися  кадри.

Мене  він  читав,  наче  книжку,  -
Я  спала  із  місяцем  в  ліжку.                        5.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997946
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 09.11.2023

Lana P.

ЖОВТНЕВА ГОЛУБІНЬ…

Жовтнева  голубінь
у  позолоті  кленів,
п'є  сонячний  нектар
із  присмаком  вина.

Прозора  височінь
відкрила  сонцю  жмені  -
позбавилася  хмар
велична  далина.

Розп'яту  світлотінь,
де  трави  снять  зелені,
оживлює  ліхтар  -
диск  сонця  у  світах.

В  багатті  шамотінь
листки  летять  червлені,
І  сходить  на  олтар
Усмішка  золота.                                                  Жовтень  2022-2023


Світлина  автора    22.10.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996783
дата надходження 23.10.2023
дата закладки 09.11.2023

Маг Грінчук

Вальс

Різні  обличчя,  вік  і  водночас  -  щось  спільне  в  усіх.
Вальс  об'єднав...  Це  найтонше  торкання  до  серця.
Музика  витончена,  легка  і  рухи  -  на  втіху.
Доказ  тому,  хто  поруч  з  тобою,  хто  знає  все...

Музика  тут  вражає  поетичністю,  ніжністю.
Все,  ніби  казка,  ніби  наснилось...  Жива  любов.
Люди  вальс  танцюють  повсюди  не  за  вірністю  ніг.
Радість,  натхнення...  У  глядачів  багато  розмов.

Люди  завжди  шепочуть:"Вони  мабуть  закохані".
Вальс  -  спів  вітру,  мелодія  душ,  зачарування...
Це  і  ніжна  квітка  ,  жива  вода  з  чужим  докором,
Поцілунок  зворушливий,  легкий  -  сподівання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997780
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 05.11.2023

Любов Іванова

СЕЗОНИ ЖИТТЯ…

[b][i][color="#8f00ab"]Пам"ятаю,  колись  я    була  дуже  схожа  з  весною,
Серед  сонячних  днів,  розквітала,  мов  ружа  щораз
Шепотіли  вітри,  мило  бавлячись  в  полі  зі  мною,
Там,  де  бджілок  рої  танцювали  над  квітами  джаз.[/color]

[color="#067504"]А  як  юність  моя  помахала  рукою  з-за  гаю,
Та  у  літнє  життя  відтеснула  мене  течія.
Де  я  досвід  років  звідусіль  в  оберемки  збираю,
І  підкріплюю  скрізь  своє  власне,  отримане  Я.[/color]

[color="#700c04"]Вже  і  осені  час  розбирати  життєві  пакунки,
Щось  піде  на  смітник,  щось  в  скарбничці  своїй  збережу.
Зрілість  часу...і  з  ним  листопадові  склались  стосунки,
Не  чекаю  весни,  вже  у  зиму  торую  межу.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997787
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 05.11.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Пані у короні (монорима)

Чаклує  осінь  на  землі-долоні,
Розхитує  горіху  сиву  крону
Уважно  зазирає  на  балкони,
а  де  б  знайти  цій  пані  саксофона?
Зіграти  хоче,  певне,  у  мінорі
І  прихилитись  низько  у  поклоні.
А  може,  їй  близька  тепер  канцона?
Нема,  мабуть,  для  неї  перепонів.
Мінлива  завше  осінь  для  сезону:
То  небо  в  барвах  синіх-синіх  льону,
То  сірий-сірий  дощ  вже  б'є  у  дзвони.
Щодня  вона  красується  в  хітонах,
Мов  побувала  у  нових  салонах.
І  винограду  стигле-стиле  гроно
Смакує  пані  у  короні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997458
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 02.11.2023

Катерина Собова

Думка вголос

Запитала    вчора    в    мами
П’ятирічна    Ната:
-А    чи    є    батьки,    матусю,
У    нашого    тата?

-Є,    звичайно:    баба    Оля
І    дідусь    Вакула,
Приїжджали    до    нас    в    гості,
Ти    хіба    забула?

-Дуже    хитрі    вони    люди,-
Дівчинка    вагалась,-
 За    день    все    тут    роздивились,
І    зразу    змотались.

Скупуваті,    а    ти    кажеш,
Що    вони    хороші:
В    гаманці    перевіряли,
Чи    на    місці    гроші.

Ну,    а    з    татом,    подивися,
Яку    штуку    втнули:
Щоб    його    не    годувати  –
Швидко    нам    зіпхнули!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997439
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 02.11.2023

Юхниця Євген

Кожна редиска має вижити по свому

Редиски  Гермеса  й  Тарзан*
Втікли  на  паромний  вокзал
Без  Лад  і  Добринь,  Фараонів,
Безвентиляційних  вагонів
…Порадили  –  Марта  й  Рубін,
Ребеля  і  Міла,  й  Ронділ,  
Що  є  …не  підвали  сибірські,
А  й  добровітальні  поліські
Салони  і  фести,  й  гуртожитки,
Й  весною  –  паради  розмноження!
…Редиски  Гермеса  й  Тарзан
Втікли  з  окупа́ційних  ям
Горо́дів  колишніх  своїх,
Щоб  вижити  й  сіятись  втіхою.

З  редисок,  ніхто  не  осуджує  –
У  кого  дім  –  Соледар  й  Крим.
Й  хто  й  як  виживає,  й  де,  й  з  ким.
В  негоду  і  посуху  здушену.

01.11.2023.
*Тут  й  надалі  –  назви  сортів  редиски.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997601
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 02.11.2023

Надія Башинська

ВСІХ ЗАЧАРОВУЄ ОСІНЬ…

Радує  легкою  свіжістю  
неба  блакитного  просинь.
Тішиться  ясними  барвами,  
всіх  зачаровує  осінь.

Щедро  розсипала  золото
в  полі,  в  саду,  у  гайочку.
А  для  землі  вона  вишила
гарну  святкову  сорочку.

Айстри,  жоржини,  гібіскуси,
цинія,  флокси,  майорці,
стихлі  троянди,  петунія
барвами  грають  на  сонці.

Крокуси  навіть  з’явилися,
ніби  весни  погляд  ніжний.
І  чорнобривці  дарують  нам  
усміх  свій  сонячно-світлий.

Можуть  вони  і  нахмуритись,
як  пелюстки  дощ  заросить.
Осінь  тоді  знов  у  літечка
теплих  деньочків  попросить.

Хоч  павутинки-сріблиночки
в  барви  яскраві  вплетуться,
в  дотиках  теплого  літечка
квіти  осінні  всміхнуться.

Радує  легкою  свіжістю  
неба  блакитного  просинь.
Тішиться  ясними  барвами,  
всіх  зачаровує  осінь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997526
дата надходження 01.11.2023
дата закладки 02.11.2023

Надія Башинська

ВКЛОНЯЮСЯ Я ПЕРЕД БОГОМ

Вклоняюся  я  перед  Богом
за  мову  ясну,  гомінку.
Веселу,  красиву  й  привітну,  
таку  мелодійну  й  дзвінку.

Немов  у  віночку  барвистім
в  ній  сонячні,  ніжні  слова:  
татусь  і  матуся,  й  родина,
і  рідна  квітуча  земля.

Навчання  і  труд,  й  відпочинок,
є  радість  й  щаслива  сім'я.
На  жаль,  тут  розсипались  сльози,  
та  в  силу  добра  вірю  я.

Як  гарно,  коли  сонце  й  небо,
і  полечко,  й  хліб,  урожай.
Є  друзі,  і  є  Батьківщина,  
і  річка,  й  лелека,  і  гай.

Хай  МИР  й  ПЕРЕМОГА  прилинуть,
завжди  в  них  квітує  весна.
Хай  світиться  радістю  мова,
і  доленька  квітне  ясна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997270
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 02.11.2023

Н-А-Д-І-Я

СТОЯТЬ У ВАЗІ ПІЗНІ КВІТИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xteD5I39ThU[/youtube]

Стоять  у  вазі  квіти  пізні,
Духмяні  пахощі  п"янять.
Давно  вже  осінь,  та  й  понині,
Красу  не  хочуть  ще  втрачать.

Пучок  калини  серед  квітів,
Затьмарив  їхню  всю  красу.
Хотіла,  може,  їх  зігріти,
Бо  тепла  осінь   дочасу.

Її  тепло  таке  чарівне,
Іх  зігріва  з  усіх  боків.
Вони  віддячать  їй,  напевно...
Чомусь  все  ж  сумнів  зачепив.

Її  між  листям  заховали,
Ледь-  ледь  побачиш  серед  них.
Бо  добре  всі  вони  це  знали:
Що  значно  краща  серед  них...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997049
дата надходження 26.10.2023
дата закладки 26.10.2023

Zвіздослав Сухенький

Сонячне рондо

Жовтневі  квіти  тягнуться  до  бджіл.  
Іще  дозріє  пізня  насінина,
Впаде  углиб  нової  висоти.  

Іще  дозріють  істини  прості...

І  ця  прощально-тепла  тиха  днина
Квітучим  спогадом  спливе  за  виднокіл.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997001
дата надходження 25.10.2023
дата закладки 26.10.2023

Ніна Незламна

Осінній дощ

Голівки  айстр  схилилися  в  поклоні,
Міленький  дощ...      спромігся  це  зробити,  
Немов  зірки  зажурені  червоні,
Що  намагались  смуток  загубити.

А  поряд  жовті,  торкаються  землі,
Протистояння,  все  ж  не  підкоритись,
Щоб  не  пропасти  у  холодній    імлі,
 Та  й  під  промінням  сонця  залишитись.

Осінній  дощ  так  дрібно-  дрібно  сіяв,
Сріблясті    краплі...    соло  монотонне,
Він  квіточки  обожнював,  леліяв,
Вже    проводжав  у  зимне  царство  сонне.

                                                                     08.10  2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995646
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Чого являєшся (глоса)

                               Чого  являєшся  мені  у  сні?
                               Чого  звертаєш  ти  до  мене
                               Чудові  очі  ті  ясні.
                               Сумні,  немов  криниці  дно  студене?
                               Чому  уста  твої  німі?
                               І.Я.  Франко.


Кохання,  ніби  полум'я  в  імлі
Горить,  не  гасне  і  в  холодні  дні.
У  відповідь  -  мовчиш,  немає  слів?
Чого  являєшся  мені  у  сні?

Вважаєш  недоречна  ця  любов?
Стиснула  серце,  ніби  в  жменю,
Та  очі  світло-сині  знов
Чого  звертаєш  ти  до  мене?

Летять  всі  задуми  у  клоччя.
Мені  і  стіни  вже  тісні,
Бо  так  бентежать  в  темні  ночі
Чудові  очі  ті  ясні.

Лоскоче  полум'я  атла́с,
і  згадую  у  снах  турботи  денні,
Хвилюють  очі  повсякчас
Сумні,  немов  криниці  дно  студене.

Триває  ночі  таємниця.
Чому  не  вдвох  з  тобою  ми?
Беру  у  руки  я  вервицю.
Чому  уста  твої  німі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995644
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023

Катерина Собова

Два бенкети

Прийшов    Гриць    з    букетом    пишним
До    мами    Ельвіри:
-Я    кохаю      вашу    Елю,
В    наше    щастя    вірю.

Хочу    з    нею    одружитись,
Буду    вік    кохати,
Маю    гарну    я    посаду  
І    гідну    зарплату.

Мама    в    крик:    -Не    буде    цього!
Зразу    зауважу:
Швидше    я    перед    тобою
Отут    трупом    ляжу!

-О,    це    радісна    подія,-
Гриць    підняв    кашкета,-
Жаль,    що    я    тут    не    потягну
Другого    бенкета!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995641
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023

Віктор Варварич

Хай згине війна

А  дощ  осінній  плаче  край  вікна,
Сірий  холод  крокує  по  землі.
У  нас  другий  рік  триває  війна,
Яку  розв'язали  ниці  в  кремлі.

І  гинуть  невинні  люди  щодень,
Руйнуються  будинки  і  школи.
Ракети  літають  в  ночі  і  в  день,
Не  пробачим  ординцям  ніколи.

Далі  луна  мелодія  сумна,
Кляті  звірства  чиняться  повсюди.
Наші  серця  роздирає  струна,
Кожен  день  вмирають  наші  люди.

Боже,  зупини  прокляту  війну,
Хай  не  гинуть  дорослі  і  діти.
За  волю  платимо  значну  ціну,
Не  дозволь  їй  більше  стугоніти...

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995635
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023

Галина Лябук

Повій, вітре, з України.

Повій,  вітре,  із-за  гаю
Всевидющий  ти    -    я  знаю.
Світить  вже  осіннє  сонце,
Смуток,  жаль  в  моїм  віконці...
Всевидющий  ти      -    я  знаю.

Де  ти  тільки  не  буваєш
На  все  згори  споглядаєш,  
Як  прокляті  вороженьки
Рвуть,  плюндрують  землю-неньку.  
На  все  згори  споглядаєш.

Повій,  вітре,  з  степу,  поля,
Де  козача  тяжка  доля:
Молодецька  кров  стікає,
Кінця  й  краю  в  цім  немає.  
Де  козача  тяжка  доля.  

Повій,  вітре,  із-за  моря
Забери  з  Вкраїни  горе.  
Поможи,  щоб  зе'млі  наші
Всі  очистити  від  раші.  
Забери  з  Вкраїни  горе.  

Повій,  вітре,  з  України  
Розкажи,  як  ворог  гине:
Козаки  наші  солдати
Орків  так  женуть  завзято  !  
Розкажи,  як  ворог  гине.  

Рознеси  по  цілім  світі,  
Як  в  бою  Вкраїни  діти:
Землю  мужньо  захищають,  
Перемогу  здобувають.  
Як  в  бою  Вкраїни  діти.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995601
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 08.10.2023

Lana P.

НА БАЛКОНІ СЕРЦЯ… (сонет)

Очі  -  Всесвіту  озерця
Поміж  нами,  як  сполуки,
Сканували  ніч  до  денця,
Пов'язали  шовком  руки.

Проникали  в  капіляри  -
Наливали  мед  із  чаші.
Не  потрібні  окуляри,
Де  торкання  чую  Ваші.

Очі  -  Всесвіту  люстерця  -
Сяйва  блиски  в  тінях  злуки,
Поєднали  диво-звуки.

На  балконі  мого  серця  -
Наші  зустрічі  й  розлуки,
Задушевні  перегу́ки.                          28.09.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994945
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 02.10.2023

Маг Грінчук

Безсмертя гарант

Самоткана  тиша  в  країні
Тягнеться  до  пшеничної  зорі.
Спить  летюча  миш...  Ми  -  не  винні.
Не  повинні  і  жити  у  норі.

У  квітів  купола  розкрились,
Хоч  згоріла  ніч  вся  дотла,  горять...
День  такий  народжують  вітри,
Роду  нашого  безсмертя  гарант.

Без  вітрів  нас  не  розпізнати,
Пам'ять  людська  завжди  бродить  з  ранку.
Все  минуле  хочеться  знати...
Правда  не  промайне,  як  Майдан...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994789
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 27.09.2023

Валентина Ярошенко

Я чекаю постійно дзвінка

Я  чекаю  постійно  дзвінка,
Своєї  рідної  матусі.
Та  у  душі  година  тяжка,
Ніяк  із  нею  не  змирюся.

Подивлюся  на  свій  телефон,
Не  пропустила  її  виклик.
Так  проходить  час,  пройде  і  сон,
Усі  до  доброго  ми  звикли.

Та  як  змиритися  з  душею?
Вона  мене  не  розуміє,
Я  навіть  не  борюся  з  нею,
Забути  про  матір  не  смію.

Вона  для  мене  завжди  жива,
Всміхається  мені  із  неба.
Осінь,  зима,  прийде  весна,
Вона  повернеться  до  мене...

Я  чекаю  постійно  дзвінка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994381
дата надходження 21.09.2023
дата закладки 21.09.2023

Катерина Собова

Сюрприз для шефа

Із    проханням    йде    до    шефа
Працівник    Кирило,
Хвилювався,    як    ніколи  –
Всього    потом    вкрило.

Витер    лоб,    в    кишеню    швидко
Заховавши    хустку:
-Ось    заява,    хочу    взяти
Тижневу    відпустку.

-Не    дозволю!-    шеф    гарикнув,-
Ні    по    якій    квоті!
Ти    що,    дурень,    і    не    бачиш  –
В    нас    завал    в    роботі!

-Та    у    мене    є    причина,
Треба    відлучитись:
Щоб    не    було    далі    лиха  –
Мушу    одружитись.

-Хто    вона,    ота    дурепа?
Що    це    за    робота,  
Що    погодилася    вийти
Враз    за    ідіота?

Тут    Кирило    випнув    груди,
Зразу    взявсь    за    діло,
Знав,    що    гірше    вже    не    буде,
І    промовив    сміло:

-Зберегти      під    час    відпустки
Я    прошу    зарплату,
Бо    погодилася    вийти
Ваша    доня,    тату!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994298
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 21.09.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Опір в окупації

Окупація...На  площу  вийшли  люди,
Закричали:
-  Геть  із  української  землі!
Вороги  прицілились:
-  Стріляти  будем!
Мерехтіли  гидко  "зети",  вроджені  з  імли.

-  Та  невже  топтатимуть  ворожі  берці?
Не  допустимо!  -  роїлися  ввесь  час  думки.
Із  грудей  неначе  вилітало  серце.
-  Вирвемо  з  корінням  нечисті  лихі  клики!

Згуртувались  однодумці-партизани.
Вмить  листівки:
-  Із  ганьбою  згинете,  кати,
Українців  не  скорити  звірам-зайдам.
Знайте,  наш  супротив  швидко  дійде  до  мети.

Рано-вранці  чути:  напад  на  рашистів,
Серія  диверсій  і  логістиці  -  кінець.
Всі  ножі  загострені  на  терористів,
Ще  й  летить  у  їхні  голови  важкий  свинець.

В  хід  пускають  дружно  шашки  із  тротилу,
Валять  пропаганди  телевежі  і  стовпи.
Вибух!  Пил  лиш  з  окупантів  без  могили.
Ось  і  покотились  чужоземців  черепи.

Розтрощили  рейкові  полотна  миттю,
І  палає  техніка  ворожа  у  вогні.
Не  дають  борці  колаборантам  жити,
Смерть  вже  косить  виродків,  що  зрадили  в  війні.

Вигнати  агресора  -  дієві  плани.
Втілюють  у  сьогодення  власні  відчуття.
Наближають  перемогу  партизани,
Опір  чинять  з  честю,  ризикуючи  життям.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994105
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Віктор Варварич

Праця людину прикрашає

Праця  рук  людину  прикрашає,
Дарує  особливі  моменти...
І  нас  із  любов'ю  пригощає,  
А  ми  говоримо  компліменти.

У  цій  праці  любов  розквітає,
І  прихована  частинка  тепла.
Так  особливо  нас  обіймає
І  радість  в  своїм  серці  зберегла...

Добра  праця  цим  світом  мандрує
І  йде  до  небесної  вершини.
Та  пізнати  правду  пропонує
І  черпнути  віру  із  глибини.

Ти  твори  добро  і  не  спиняйся,
І  нехай  шириться  серед  людей.
Крокуй  у  мрії  і  усміхайся
Та  будуй  свій  світ  із  нових  ідей.

©:  Віктор  ВАРВАРИЧ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994039
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Любов Іванова

НЕ СПІШІТЬ ОСІННІ ДНІ

[b][color="#872d07"]Не  спішіть  осінні  дні  у  мою  оселю,
Бо  ще  хочеться  мені  літа  і  весни.
Там  очікують  деньки  ніжні  та  веселі
Й  тішать  спогади  мої  кольорові  сни.

Не  спішіть  осінні  дні  в  сЕрденько,  благаю,
Тихим  смутком  не  стеліть  простір  ніжних  мрій.
Я  ще  стільки  у  житті  гарних  планів  маю,
Разом  з  вІршами  піду  з  смутком  у  двобій.

Не  спішіть  осінні  дні,  бо  за  небосхилом
Далі,  стежка  до  зими,  і  туди  ж    літа...
Там  не  тішить,  що  було,  незабутньо  милим...
...Літом  бабиним  потіш,  осінь  золота.

Не  спішіть  осінні  дні  гнати  лист  опалий,
Не  пригнічуйте  думок,  не  стеліть  тривог.
Мій  життєвий  корабель  хай  минає  скали,
Рейс  під  назвою  ЖИТТЯ  захищає  Бог.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994090
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Маг Грінчук

Не все так просто…

Факти  у  світі  свідчать,  що  не  все  так  просто...
Розмаїття  життя  брудне  в  кожнім  народі.
Люди  не  всі  знають  ціну  потові  й  крові.
...Це  тріумф  не  демократичного  підходу!

Бідні  -  об'єкт  свідомого  регулювання
З  боку  інших  -  тих,  хто  заніс  себе  у  божки.
Створення  хаосу  -  їх  задумка  зарання,
Як  сценарій  життя  і  смертей  -  горе-років.

Все  узгоджено  і  без  свідомості  людства!
Аргумент  цей  на  сьогодні  незаперечний,
Хоч  в  очах  публіки  не  помітна  правди  лють...
Мозок  і  тіло  людей  мертвими  безпечні!

Ось  чому  ніхто  не  здатний  зберегти  тебе,
Звикли  тут  більшість  люду  мовчати,  чекати.
Хтось  збайдужив  до  горя,  Бога  небесного.
Чути  від  них:  "Щось  нема  за  чим  жалкувати".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994121
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Родвін

Ісус і блудниця.

                                                       [i]Євангеліє  від  Іоана.
                                                             Глава  8  вірш  1-11[/i]


Син  Божий  пішов  на  Оливкову  гору,
В  маслиновий  гай,  недосяжний  вітрам,
А  з  променем  сонця  -   з'явився  він  в  Храм
Й  народ  весь,  до  ньо́го,  прийшов  в  ранню  пору...

Ісус  став  людей  там,  з  світа́ння  навчати,
І  в  Храмі  вже  жваво  точилась  розмова
Та  лемент,  зненацька,  став  в  стінах  здійматись
І  це,  перебило  Учителя  мову...

То  жіночку  книжники  і  фарисеї,
Побиту  й  налякану  в  храм  привели,
Як  варта  постали  навкруг,  коло  неї,
А  далі,  з  людьми пересуд  повели  :

-  Цю  грішницю  ми  в  перелюбі  застали.
   Мойсеїв  закон  нам  потрібно  згадать  !
   Юрбі  її  видать,  в  покуту  пристало  -
   Цю  жінку  камінням  на  смерть  закида́ть  !

Слова  ці    бентежать,  весь  натовп  лякають  !   
З  камінням  в  руках  всі  застигли  тривожно  :  
-  То  як  же,  Ісусе?...  Сказати  щось  зможеш  ?!  
А  книжники  жадібно  сло́ва  чекають  ...

Хотілось  почути  їм  в  цьому  сум'ятті
Таке,  щоб  Ісуса  змогти  розіп'яти,
Збезчестити  Ім'я,  чи  лиш  забруднити,
Або,  хоч  би  славу  Його  очорнити...

Ісус  схиливсь  низько,  і  став  щось  писати
На  долу  землянім,  аби  не  зважати  ...
Та  книжники  вперто  стояли  на  слові
Тоді   він  підвівся  і  сам  до  них  мовив  :
     
-  Хай  той,    серед  вас  хто  не  має  гріха,
   Найперший,  в  цю  жіночку,  каменем  кине

Юрба  все  почула  і  гамір  стиха
І  за́пал  покути  тихесенько  стине  ...
Знітилися  люди,  а  потім  зам'ялись,
А  самі  настирні  -  то  ті  стушувались...

Їх  совість  прокинулась,  руки  розтислись,
Каміння  з  рук  випали,  і  розкотились.
Тихесенько,  боком,  задку́ють,  навшпиньках
Юрба  розповзалась,  а  потім  розбіглась  ...

Зоставсь  лиш  Ісус,  весь  осяяний  світом*
Та  грішная  жінка,  одна  перед  Світлом**  :

Підвівшись  Син  Божий,  у  неї  питає  :

 -  А  де  ж  ті  усі,  що  до  те́бе,  щось  мають  ?
     Чи  винною  те́бе  вони  не  вважають  ?
     Тебе́  з  них  ніхто  так  і  не  осудив  ?
 -  Добродію,  жоден...  ,  це  диво  із    див...

Ісус  посміхнувся  і  мовив  :  -  Іди  ...
Із  вірою  в  Бога...  І  більш  не  гріши  !
Неси  милосердя  з  собою  в  душі,
Будь  з  Богом  у  серці  своєму,    завжди  !

Бо  Бог  й  милосердя  -  то  разом  вони,
Я  теж  не  вбачаю  твоєї  вини  !




*Світ  -  в  значенні:  частина  доби  після  ночі, РА́НОК,СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ, 
СВІТА́НЬпоет  ,  

[b][i]тобто  :  -  осяяний  ранком  [/i][/b]


**Світло  -  в  значенні:  Ісус  Христос,  Божий  Син,
       є  «Світлом  правдивим»
 ( Євангеліє  від  Іоана.  Глава  1  вірш  9  ).


[b][i]тобто  :  -  грішная  жінка,  одна,  перед  Ісусом.[/i][/b]



17-19.08.2023  р.  

Фото  :
https://ic.pics.livejournal.com/wlad55wlad/
71949366/7894/7894_900.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991726
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 23.08.2023

геометрія

ЧИЯ СЛУЖБА ВАЖЧА?

                                       Біля  будки  прохідної
                                       Пита  Грицько  Саву:
                                     "Чи  ти  бачив?  Почепили
                                       На  стовпі  об"яву,
                                       Що  заводові  потрібні
                                       Чотири  вахтери,
                                       Один  слюсар,  один  токар
                                       І  два  інженери.
                                       А  чому  це  я  не  бачив
                                       Ще  об"яви  зроду,
                                       Що  заводові  потрібен
                                       Директор  заводу  ?"
                                     "От  лопух,    -  скривився  Сава,_
                                       Голову  ти  маєш?
                                       Ти  подумай,  що  говориш
                                       І  про  що  питаєш,
                                       Та  директора  знаходять
                                       Легко  й  без  об"яви,
                                       Бо  яка  у  нього  служба
                                       І  які  там  справи?
                                       Побачили  -  призначили,
                                       Керуй  собі  сміло,
                                       А  щоб  бути,  брат,  вахтером,
                                       Треба  знати  діло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992010
дата надходження 23.08.2023
дата закладки 23.08.2023

Маг Грінчук

Закохані…

Дорога  по  полю  плутає.
Про  щось  так  хоче  забути...
І  наче  не  там  пролягає,-
Потрібна  в  пам'яті  бути.

Ліворуч,  праворуч  -  знайомий  -
Стволистий,  тінистий  стоїть...
Безмовно  підвласний  земному
Закоханий  сонях  у  світ.

Хвилюється  поле  без  краю...
Натруджене  сонце  блистить.
...Його  зустрічаємо  радо,
Як  лагідне  й  гоже  світило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991948
дата надходження 22.08.2023
дата закладки 23.08.2023

Valentyna_S

Смеркає

Сиплячи  сни,  сокотять  сокорини:
— Стямся,  спочинь-но,  суєт  суєто.
Скочують  сутінки  сонця  скорини
Стихлому  сміху-сльозам  скляних  сот.

Свист  сопілок  солом’яних  стернини
Слухає  сивий  сновид-суховій.
Серверування  столів,  скатертини…
Серпень  сливок-смаковинок  схотів.

Сизий  серпанок  сіна  сповиває,
Соняхи,  сині  сокирки,  самшит.
Сяєво  схилку  стопилось.  Смеркає.
Свічі  серпатий  світити  спішить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991860
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 23.08.2023

Надія Башинська

ЗЕРНА ПРАВДИ

Якби  не  було  смутку,
ми  б  радості  не  знали.
Якби  біди  не  було,  
Добра  б  не  відчували.

Якби  було  лиш  світло,
не  знали  б  що  є  ночі.
Є  долі  чоловічі,  
є  доленьки  жіночі.

Є  в  світі  Правда  й  кривда,
солодке  і  солоне,
душевне  й  безсердечне,
гаряче  і  холодне.

А  хочеш  чи  не  хочеш,
ти  мусиш  це  прийняти.
Дано  велике  Право  –
що  хочеш  вибирати.

Які  хто  вибрав  зерна,
такі  і  висіває.
Хтось  все  до  серця  горне…
хтось  серденька  не  має.  

Та  завжди  є  сильніші,
й  таких  у  нас  багато.
Хто  сіє  зерна  Правди,  
того  не  подолати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991853
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 23.08.2023

Ніна Незламна

Будь розумна й ласкава ( з гум)

Вранці  жінка  чоловіку,
-Живуть  люди-  мають  втіху,
Ти  ж  зараза  все  нап’єшся,
Хитро  зиркаєш,смієшся,
Та  із  чого?  Що  посуда,
Вся  побита?  От  паскуда,
На  нову  -  грошенят  нема!

-Що  лепечиш,  то  все  дарма!
Треба  думать!  Не  смій  бити!
Обіцяла  ж  вік  любити!
За  мить  усмішка  лукава,
-Будь  розумна  і  ласкава!
Напивсь  вчора,  сьогодні  ні!
Чи  погані,  це  в  тебе  дні?

Я  давно  збиравсь  сказати,
Ти  навчись  терпіння  мати!
Тож  ж  казала,  що  я  сонце,
Подивися  у  віконце,
Воно  ж  теж,  буває  в  хмарах,
Не  набридло  жити  в  чварах?

Як  дістав  -    ти  ж  молодиця,  
Збагни  ж  бо,  як  зла  вовчиця,
Надвір  вийди  поплач,  повий,
Отой  напад,  свій  раптовий,
Злість,  образу  спинить  зумій,
Прошу  посуд,  бити  не  смій!
Доведеш,  знову  нап’юся,
   Я  ж  такий,  як  розізлюся!
   Пам'ятай,прошу  востаннє.

13.08.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991629
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Катерина Собова

Іменинний торт

В    поліклініці    учора
Хвиля    радісна    настала:
Окулістка    Роза    Львівна
Ювілей    свій    відзначала.

Пригощались    шашликами
І    заморськими    дивами,
Запивали    коньяками
Й    Розу    Львівну    вихваляли.

З’їли    виноград,    банани,
Дочекалися    хвилини:
Хірургиня    й    травматолог
Іменинний    торт    відкрили.

Це    -    вершина    всіх    десертів
(Витвір    кулінарів    путніх):
Там    -    блакитні    очі    з    крему
Усміхались    до    присутніх.

А    сьогодні    кардіолог
(Тут    працює    літ    багато)
Відзначає    іменини  –
Тож    продовжилося    свято.

Їли    вишукані    страви,
Із    грибів    були    лисички,
Торт    на    столику    припхали    
Захмелілі    медсестрички.

Все    жіноцтво    облизалось
(Вмить    забули    про    фігури),
Зверху    -    викладене    серце,
В    квітах,    з    стрілами    Амура.

Після    всіх    із    подарунком
Гінеколог    наш    з’явився,
Подивився    на    це    диво
І    холодним    потом    вкрився.

Тупцював,    як    ті    спортсмени,
Що    на    тенісному    корті,
Уявив,    яку    скульптуру
Викладуть    на    його    торті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991635
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Катерина Собова

Щасливий психiатр

Психіатр    Олег    Петрович
Похваливсь    своїй    дружині:
-Ліві    гроші    заробив    я,
В    ресторан    підемо    нині.

-Манна    з    неба    звідки    впала?-
Мляво    обізвалась    Нора.
-Пацієнта    прислав    Ангел,
Справи    наші    підуть    вгору.

Особистість    роздвоїлась
В    голові    у    чоловіка:
В    першій    ролі    -    бізнесмен    він,
В    другій    -    Президент    довіку.

Особистості    культурні,
Не    побачив    в    них    я    бидла,
Лікувати    буду    довго:
Платять    же    мені    -    обидва!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991367
дата надходження 15.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Серпень (терцина)

Серпень  плодовитий,  солод  мій  медовий,
Бархатний  духмяний  кожен  раз  новий.
На  душі  святково,  ніжно  й  кольорово.

Серпень  золотистий  радістю  сповив.
Зорепад  -  дарунок,  рідне  слово  чути.
І  в  очах  бадьорість,  каяття  порив.

Юність  незабутню,  мов  червону  руту,
Легіт  теплий  щиро  пригадав  все  нам.
Приголубив  серпень  і  в  обійми  вкутав.

Аромати  яблук  -  чарівний  бальзам,
Груш  висять  гірлянди,  щедрі  слив  запаси.
Серпне  многоликий,  одчини  сезам.

Лагідного  літа  ти  -  жива  окраса,
Диво-айстри  пестиш,  ніжності  потік,
Та,  на  жаль,  у  тебе  зовсім  мало  часу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991739
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Надія Башинська

ЛЕЛЕКА В НЕБІ ГОЛУБІМ…

Лелека  в  небі  голубім  
радіє  дню  ясному.
А  я  йду  садом...  ось  мій  дім,
приїхала  додому.

Гудуть  тут  бджоли...  (гарно  так!)
по  всьому  саду  в'ються.
А  рясні  віти  деревець
все  нижче,  нижче  гнуться.

Умиті  росами  плоди,  
освячені  дощами.
Ще  й  сонця  ясного  вони,  
зігріті  промінцями.

З  цікавістю  зирить  услід
весела  наша  слива.
Вона  помітила,  що  я
як  татко  йду...  Щаслива!
 
Молодих  грушок  ваблять  зір
плоди  рясні,  духмяні.
Налиті  сонцем,  яблука
радіють...  Упізнали!

Тут  пахне  медом...  виноград  
за  віти  учепився.
Дозрілі  ґрона  тягнуть  вниз,
та  він  не  підкорився.

Люблю  цю  пору  літню  я,
що  тішить  нас  плодами.
Який  п'янкий  в  них  аромат...
так  пахнуть  руки  в  мами.

Лелека  в  небі  голубім  
радіє  дню  ясному.
А  я  йду  садом...  ось  мій  дім,
приїхала  додому!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991773
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Lana P.

ВПІЗНАЮ… (сонет)

Впізна́ю  Ваш  почерк
На  іншій  планеті,
Пера  вільний  розчерк
У  зорянім  леті.

Знайду  не  по  мапах
Локацію  духу  -
Вчуваю  на  запах  
Проекцію  руху.

Я  Вас  між  вітрами
Відчую  на  дотик,
Сповию  думками.

П'янкими  ночами
Горить  в  серці  ґнотик,
Запалений  Вами.                                                        11.08.23.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991125
дата надходження 12.08.2023
дата закладки 20.08.2023

Валентина Ярошенко

В житті вогник не погас

Чудовий  настрій  є  у  нас,
Коли  разом  родина.
Доповнює  природний  дар,
Святкова  іде  днина.

Зібралися  усі  разом,
У  батьківській  хатині.
В  них  посивіле  вже  чоло,
А  посмішка  все  ж  мила.

Море  розмов  єднає  нас,
У  спілкуванні  -  сила.
Настане  перемоги  час,
Прийде  щаслива  днина.

Головним,  живі  в  родині,
Об'єднала  війна  нас.
Усі  сильні  і  єдині,
В  житті  вогник  не  погас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991141
дата надходження 12.08.2023
дата закладки 13.08.2023

Любов Іванова

КВІТКУ ЧАР ЗІЛЛЯ ЗНАЙДУ

[i][b]К-уди  завгодно  я  піду,
В-  світи  близькі,  а  чи  й  далекі.
І  вірю...вірю,  що  знайду,
Т-е,  що  війни    зупинить  клекіт.
К-оли    б  дізнатись,  де  той  край
У-день  би  йшла,  а  ще  -  ночами

Ч-аклунське  диво  той  розмай
А-ж  за    дрімучими  лісами.
Р-адійте    всі,  земля  радій
З-найшла!!  Усі  чекаймо  чудо
І-  буде  знахарський  напій
Л-етіти  в    рот  тобі,  іудо.
Л-ише  не  знаєш  ти,  що  там
Я-д,  трутизна,  смертельний  трунок,

З-варила  я  напій  катам
Н-арешті  людям  порятунок.
А-  ворогу  -  у  пекло  шхях
Й-ому  лишень  туди  дорога!!
Д-ай  Боже  сили  нам  в  боях,
У-  нас  у  планах  -  ПЕРЕМОГА!![/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991039
дата надходження 11.08.2023
дата закладки 13.08.2023

Надія Башинська

ЗА ЖИТТЯ!

В  промінні  сонця  ніжиться  земля,
притихла  наша  нива.
В  пошані  колос  хилить  золотий,
бо  ж  гарно  так  вродила.

Набрався  сили  колос  від  землі,
вже  налились  зернята.
Схиляє  віти  до  землі  садок,
радіє  сонцю  хата.

З-під  листя  яблунь  дивляться  на  світ
плоди  червонобокі.
На  грушку  задивився  виноград,
рум'яні  й  в  неї  щоки.

За  садом  поле...  соняхи  в  цвіту,
в  них  промені-пелюстки.
А  далі,  далі...  в  бій  іде  солдат,
і  плачуть  хати-пустки.

Добро  і  зло...  йде  битва  за  життя,
щодня  гірчить  ще  гірше.
Взяв  біль  землі  на  себе  Син-солдат,
і  зла  не  буде  більше.

В  промінні  сонця  ніжиться  земля,
притихла  наша  нива.
В  пошані  колос  хилить  золотий,
бо  ж  гарно  так  вродила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991063
дата надходження 11.08.2023
дата закладки 13.08.2023

Valentyna_S

Катрени "Миті, карбовані віршем"

                                   ***
Цей  чорний  атла́с—мов  на  білому  савані
Нейлонів,  шовків,  органзи—
Сукеночка,  швачці  підшити  зоставлена,
Із  блиском  застиглим  сльози.

                                 ***
Дві  ромашки—двоє  доньок
Залишив  татусь  по  собі
Й  своє  серце  на  долоні
В  невмирущої  любові.

                               ***
— Що  привезти  вам  ще?—питання  звикле
До  медиків  від  знаних  волонтерів.
— Те,  що  завжди,  й  чотири  черевики…
Лівих.  Для  урятованих  саперів.

                               ***
Даремно  в  школі  вчили  бузувіра:
—Не  грайся  хлібом,  бо  святий:
Він,  обернувшись  із  людини  в  звіра,
Із  збіжжям  спалює  порти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990836
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Ніна Незламна

Сяючий ранок

Іду  босоніж,  пройдуся  по  траві,
Хочу  позбутись  нав’язливих  думок,
Вони    бентежать,  сховалися  в  імлі,
Вже  над  рікою,  замотані  в  клубок.

Річка  сріблиться,  цілунки  промінців,
Виграють,  ваблять,  жваво,  веселково,
Пливуть  беззвучно,  рибки  між  камінців,
За  мить  вода,  заграє  лазурово.

Може  втопити,  лихі  думи  в  воді?
Чи  нашептати    вітру  -    допоможе?
Та  десь  немає,  чи  дріма  при  землі,
Але  ж  поводитися  так  негоже.

Ранкове  сонце,    світить  так  привітно,
Імла  щезає…  краплини  кришталю,
Осяйні  златом,  зникли,  ледь  помітно,
Разом  із  ними  усі  думки  гублю.
Вода  у  річці,  блиск  без  відпочинку,
Мене  втішають  кольорові  гами
Вклонюсь  низенько…  чудовому  ранку
Тож  спромоглася,  справитись  з  думками.  

                                                                                   2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990814
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Lana P.

Вечір над озером

Вечоріє.  Сонце  мріє. 

Хмара  хмароньку  леліє.

В  неба  очі  пурпурові  -

Краєвиди  загадкові.


Обрій  заревом  хмеліє,

У  красотах  серце  мліє.

Вгомонися,  вітре,  тихше!  -

Хвиля  рибоньку  колише.   3.08.23

P.S.  Світлина  автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990516
дата надходження 04.08.2023
дата закладки 11.08.2023

Катерина Собова

Модна сорочка

-Ось,    Петрусю,    подивися,-
Аллочка    воркує,-
Що    остання    в    цьому    році
Мода    нам    диктує.

Тебе    тема    зацікавить,
Дивись    мені    в    вічі:
За    цей    час    змінився    дуже
Одяг    чоловічий.

Вже      без    ґудзиків    сорочка
Буде    дуже    модна,
І    ця    лінія    у    стилі
Стане    всенародна.

-Отакої!    -    Петя    каже,-
Що    ж    тоді    виходить?
Я    уже    сімнадцять    років
На    вершині    моди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990673
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 10.08.2023

Надія Башинська

А ЧИ ЦЕ ТАК?

Якось  Жираф  сказав:
-  Так,  так...
Почули  його  Горобці  і  здивувалася:
-  Це  як?
За  ними  Крокодил:
-  Це  знак.
Тупнув  ногою  навіть  Лось  й  промовив
спересердя:
-  Ось!
-  Так,  так...  Це  як?  Це  знак?  Вже  й  "Ось"?  -
шептав  в  кущах  тихенько  хтось.
І  у  норі  хтось  заховавсь.  Всі  розуміли,  що
злякавсь.
           Такий  зчинивсь  переполох...  Тут  чули
 "Ай!",  і  "Ну!"  і  "Ох!".
Що  тут  було...  Таке  знялось.  Забули  з  чого  
й  почалось.  
Шукали  винуватця?  Так.
Його  знайшли.  Це  був  Їжак.  Бо  ж  чули  всі,  
як  сказав  "Ак!"
А  чи  це  так?
         Хто  зна,  що  хочеться  тій  знаті?  А  винні  є
невинуваті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990802
дата надходження 08.08.2023
дата закладки 10.08.2023

Родвін

Не варто будити красуню

                                           [i]Поетесам  України  присвячую.[/i]


Край  неба  розцвів,  як калина  -
Червоним  і  жовтим  палає.
Палка  серенада  пташина
В  відкрите  вікно  долинає.

Росинка  в  травичці  спочила  -
Перлинкою  в  променях  сяє  !
Остання  зоря  пролетіла,
На  хмарочці  місяць  дрімає...

Вже  сонечка,  промінь  веселий,
Привітно  до  нас  заглядає.
Промінчик  влетів  до  оселі
І  тіні  з  кутків  виганяє  !

Веселий  промінчик,  дбайливий,
Заглянув  у  очі    грайливо,
Торкнувся  рум'яної  щічки
Й  давай  цілувать  ніжне  личко  !

Промінчику  любий,  їй  спиться  !
Зморив  міцний  сон  діву  юну,
Хоч  ранок  багрянцем  іскриться,
Не  варто  тривожить  красуню...

Сиділа  вона  до  півночі,
Небесним  шатром  милувалась,
Вслухалася  в  подихи  ночі,
Й  до  серця  свого  прислухалась,

Вдивлялася  в  порух  сузір'їв,
В  політ  з  неба  впавшої  зорі,
Вслухалася  в  музику  вітрів
Й  до  шелесту  хвилі  у  морі...

А  серце  її  не  мовчало,
Воно  цілу  ніч  калатало,
З  ним  Муза  тихцем  говорила  
І  в  парі  із  Серцем  творила  :

Найліпші  слова  добирали,
Найбільш  принагі́днії  рими,
І  їх  потім  в  строфи  зібрали
Й  зробили  віршами  палкими  !

Тож  пісню  чудну,  солов'їну,
На  ноти  вони  переклали,
А  ноти  на  аркуш  упали
В  віршах  про  красу  України.

До  них  ще  й  Душа  приєдналась
Й  додала  рядки  про  кохання...
Та  врешті  вони  об'єднались
Й  творили  до  самого  рання.

Їх  думки  кружляли  в  етері
Та  врешті  красуня  стомилась,
Застигли  рядки  на  папері,
Невтомне  перо  надломилось

І  випало  враз  із  десниці...
Зморив  міцний  сон  діву  юну...
Промінчику,  любий,  їй  спиться  !
Не  варто  будити  красуню...


03.08.2023  р.
м.  Моршин

Ілюстрація  до  твору  :    https://beolin.club/uploads/posts/2022-06/1654798742_57-beolin-club-p-risunki-na-temu-poezii-krasivo-64.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990541
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 10.08.2023

Lana P.

ЯСКРАВІ СНИ…

Яскраві  сни  шепочуть  хрумко  -
Відчутно  хрускіт  під  ногами.
На  вищих  нотах  пісня  лунко
Звучить  піднесено  між  нами.

А  на  вустах  -  чекання  дотик,
Проворні  вигини  плечима,
Аж  перехоплює  двом  подих,
Рухлива  кожна  риска,  зрима.

Танцюють  тіні  фантастично,
Індиго-сірого  відтінку,
У  ці  моменти  хаотично
Під  сойки  зойк  зламали  гілку.

В  екстазі  випиває  світло
Земля  від  місячного  злитку,
Тече  рікою,  тане  сріблом  -
На  литці  ставить  світлу  мітку.                                        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989963
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 30.07.2023

Галина Лябук

Той потяг не догнати…

Серед  пахучих  трав,  духмяних  квітів
Гуляла  Юність  серпанково  вдіта.
Струнка,  як  та  береза,  довгі  коси,
Умите  личко  у  ранкових  росах.

Вуаль  в  зірках,  що  загадково  сяють.  
Навколо  мрії  у  танку  кружляють,
Рожеві  сни,  сердечні  хвилювання,
Кохання  перше  і  розчарування.

Промчала  Юність  полем  колосистим...
Настрічу  Молодість:    грайлива  у  намисті,
Рішуча,  впевнена,  бо  склалось  все,  нівроку.  
Безхмарні  небеса,  куди  не  глянеш  оком  -  

Все  їй  під  силу,  біди  вона  не  знає,  
Всі  негаразди  доля  оминає.  
Здається,  Молодість  -  уже  довічно:  
Живи,  твори,  люби  -  так  буде  вічно  !  

Овва  !    Минули    ве'сни,  промайнуло  літо...  
Мандрує  пані  загадково  вдіта:
Вінок  на  голові  із  цмину  *    квітів,  
Не  кожному  судилось  її  стріти.  

Поважно,  в  ду'мах  по  землі  ступає.  
Більше  сумних  пісень  вона  співає.  
Не  кожному  Господь  дарує  Старість,  
Тебе  обрали  -  стрінь  її  лиш  в  радість.  

Доки  свіча  горить,  оберігай  ту  просинь,  
Літа  вже  повернули  в  золотаву  осінь.  
Не  поспішай,  той  потяг  не  догнати...  
Допоки  висота,  то  зможеш  ще  літати.  



                                                 *    Цмин  піщаний    -    лікарська  рослина,  
                                                                                                                       в  народі  називають    -  безсмертник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990014
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Тобою горджусь ( до Дня Української Державності)

 
Ти  з  козацького  мудрого  роду,
Твій  початок  -  це  Київська  Русь.
Понад  тисячі  років  народу.
Україно,  тобою  горджусь.

Кров  тече  патріотів  у  жилах.
Не  погасне  незламності  дух.
З  діда-прадіда  в  кожного  сила,
Не  страшна  нам  ворожість  задух.

Визнання  світової  спільноти
Окриляє  нашу  Державність.
Єдність  нам  допоможе  збороти
Агресивність  і  безпідставність.

Московитські  поляжуть  нездари.
Сенсу  в  їхній  немає  брехні.
Не  одержать  землі  ні  гектара,
Переможе  Вкраїна  в  борні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989912
дата надходження 28.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Маг Грінчук

І, мабуть, здогадались ви

У  Всесвіті  немає  бога  вище    Бога.
Життя  істот,  наче  призначене  суворо,
Хоч  поглядом  вимірюють  собі  дороги,
Приречені  на  смерть  і  страх,  але  не  в  пору...

Всевишній  чути  глас  та  голос  свій  не  мати.
Правдиве  хочу  я  слово  мовити  однак.
Виміряний  наш  час  і  довірливий  ,  як  смак.
І,  мабуть,  здогадались  ви,  хто  господар  наш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990020
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Катерина Собова

Муки ледаря

Жінка    Галя    ввійшла    в    хату  –
Невсипуча    трудівниця,
І    насилу    розбудила
Чоловіка    свого    Гриця.
       
-Паразите,    совість    маєш?
Уже    сонечко    в    зеніті!
Господи,    за    що    караєш?
Чи    є    правда    в    цьому    світі?

Чого    жінка    в    ярмі    ходить,
В    праці    рук    не    покладає,
А    цей    трутень    сидить    зверху
І    тебе    ще    й    поганяє?

Гриць    підвівся,    озирнувся,
Продер    очі,    вклався    знову,
Смачно    двічі    потягнувся
І    включився    у    розмову:

-А    ти,    Галю,    старомодна,
Наче    баба    на    базарі,
Дорікаєш,    що    я    ледар,
З    друзями    гуляю    в    барі.

Кажеш    ти,    що    я    нероба
І    сиджу    на    твоїй    шиї,
А    нема,    щоб    пригадати
Слова    лагідні    і    милі.

Зараз    навіть    не    говорять
Інвалід    ти,    чи    каліка,
Бо    це    грубо,    некультурно  –
Ображає    чоловіка.

Я    не    винен,    що    у    мене
Тут    свої    координати:
Я    -    з    обмеженим    бажанням
На    городі    працювати.

Це    в    моєму    організмі
Якась    сила    збунтувалась,
І    сама    природа,    Галю,
На    мені    позбиткувалась.

Бог    можливості    обмежив,
А    я    теж    хотів    би    слави,
Та,    як    бачиш,    потребую
Навіть    захисту    в    держави.

Сон    мене    не    покидає,
Ще    хвилина    -    я    відключусь…
Йди,    Галинко,    до    роботи,
А    я    вже    за    двох    відмучусь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989665
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Катерина Собова

Подарунок мамi

Першокласниця    Оленка
Подарунок    готувала,
Із    днем    Матері    вже    зранку
Рідну    неньку    привітала.

Розповіла,    що    до    свята
Усі    діти    готувались,
І    зробити    своїм    мамам
Справжнє    свято    постарались.

Хлопці    клеїли,    ліпили,
Щось    з    картону    вирізали,
А    дівчатка    щось    в’язали
І    серветки    вишивали.

-Щоб      було    оригінально,
Довго    думала,    гадала,
І    метеликів    у    шафі
Я    для    тебе    назбирала.

На    твоїй    новенькій    шубі
Їх    там    повно    -    всі    живенькі…
Ось,    матусю,    їх    тут    двадцять,
Волохаті    і    гарненькі.

Мама    кинулась    до    шафи,
Затряслися    в    неї    губи,
Бо    дивилася    із    жахом
На    свою      облізлу    шубу.

Здивувалася    Оленка:
Все    в    матусі    не    до    діла,
Щоб    плигати    та    радіти  –
То    вона    чогось    зомліла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989132
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Родвін

Катерина

[u][b]Катерина[/b][/u]


               [i]Кохайтеся,  чорнобриві...
                   Т.  Г.  Шевченко[/i]



Нічка.  Тихо.  Спить  село,
любо  так  на  дворі,
Всівся  місячень  на  хмарку,
сяють  в  небі  зорі.

Вишня  квітне  пелюстками,
ніби  снігом  білим.
Не  засни,  моя  кохана,
вже  давно  стемніло...

Сад  заквітчаний  дрімає,
аромат  казковий...
Вітер  ти́хенько  співає  
пісню  колискову.

-  Мила  дівчино  моя
   не  проснеться  мати
   Лине  пісня  солов'я,
   вийди  погуляти  !

   В  цвіту  вишні,  наче  в  раю...
   під  розлогим  віттям
   Сядем,  будем  милуватись
   Божим  розмаїттям...

   Де  ти,  мила,  я  чекаю...  
   десь  вогні  сіяють,
   Місяць  хмарку  обнімає,  
   й  тихо  засинає...

Ось  тихесенько  у  хаті
скрипнуло  дверима  :
В  сутінках,  з'явилась  мила  -
ледве-ледве  зрима,

Як  метелик  серед  ночі,
промайнула  тінню
і  сховалась  серед  цвіту
чарівним  видінням.

Дівчину  свою  кохану,
ніжно  пригортаю
Мабуть  правду  кажуть  люди,
що  то  -  краще  раю  !

Що  сказать  про  ті  обійми  -
вітерець  все  знає  ...
Підглядали,  правда,  зорі
й  місяць  пам'ятає.

Хмарка  бачила,  звичайно,
вона  ж  не  заснула  !
А  коли  побачила  -
погляд  відвернула  !

Пісня  ніжна,  солов'їна  
лине    про  кохання,
І  танцюють  пелюсточки  
з  вітром  до  світання...
   
До  світання  милувались,
ніжились,  кохались,
А  як  зо́ря  заясніла,
світом  любувались.

В  край  небесного  шатра
заглянуло  сонце.
вже  проснулась  її  мати  -
глянула  в  віконце.

Де  там  ходить  її  доня,
де  вона  ночує  ...?
Вийшла  кликала  тривожно,
а  доня  не  чує...

Доня  з  милим  на  осонні,
взя́лися  за  руки,
Вже  звучать  слова  прощання  -
Час  настав  розлуки.

Білі  ніжні  пелюсто́чки
підхопило  вітром:
-  Що  ж,  до  зустрічі,  красуне
   ми  ще  стрінемсь  літом  !  

   Соком  ягода  наллється
   на  солодкій  вишні.
   Ми  ще  стрінемсь...  Катю,  Катю,
   не  ридай  невтішно  !  

   Найгіркішими  сльозами
   горе  не  спинити  !
   Йду  до  війська  з  легінями
   край  свій  боронити  !  

   Повернуся  літом  ясним,
   дочекайсь,  кохана  !
   Під  вінець  підем  до  церкви,
   на  рушни́чок  станем  !  

Сонце  встало  -  вже  без  нього...
сад  -  у  цвіті  пишнім...
А  вона  -  сама  стояла,
обіймала  вишню.  

Довго  й  гірко  сумувала,
плакала  невтішно.
Та  й  крізь  сльози  відчувала
поцілунки  грішні...  

Раптом  вітер  злий  повіяв  -
дійшла  до  порогу.
Замітає  білим  цвітом  -
серце  б'є  тривогу  !  

Залишилась  Катерина
з  чорною  журбою,
Все  молилась,  щоб  Госпо́дь
не  полишив  в  бо́ю  !  

Потягнулись  сірі  днини
серед  буйства  травня.
Вісточка  тоді  прийшла,
вісточка  остання...  

Мов  весняні  пелюсто́чки
літо  відлетіло.
Вітер  рвав  з  дерев  листочки  -
осінь  наступила.  

Осінь  з  сірими  дощами  -
не  приходять  вісті...
Де  ти  милий,  що  з  тобою  -
серце  не  на  місці  !  

Бідна,  з  тяжкими  думками,
сам  на  сам  з  собою.
Та  й  воно,  під  са́мим  серцем
вже  штовха  ногою...  

Вже  й  зима  в  права  вступила,
снігом  землю  вкрила.
Та  ніхто  про  те  не  знає,
де  Катрусин  милий...  

Стало  важче  вже  ходити,
живіт  випирає.
Від  очей  чужих  ховатись  -
Для  чого  ?...  Всі  знають...  

Знають,  горю  співчувають,
бачать,  що  вагітна.
Хто  чим  може  помагають  -
в  нас  народ  привітний  !  

А  як  строк  прийшов  -  без  крику,
прокусивши  губи,
Народила  дитинчатко  -
хлопченятко  любе  !  

Личком  -  викапаний  батько,
як  Микола,  звісно.
Де  ж  він,  Катін  воїн  хвацький  ?
все  немає   звістки  ...  

Сльози  виплакала  гіркі,
зустрічала  ве́сну.
Розцвіли  сади  вишневі,
теплі  дні  чудесні...  

Взя́ла  в  руки  дитино́ньку
та  й  пішла  до  саду  -
-  Біля  вишеньки  посто́ю,
   то  моя  відрада...  

Підійшла,  а  там  людина  -
згорблена,  худюща...
Наче  знята  із  хреста  -
вбита  й  невмируща  ...  

Заглянула  їй  у  очі  -
серце  заболіло  !
Очі  рідні  ...  Люди  добрі,
мало  не  зомліла  !  

Любий  їй  стоїть  Микола,
дивиться  на  сина.
Ноги  в  Каті  підкосились,
впала  на  коліна.  

На  колінах  і  коханий...
їй  цілує  руки  !
Мовби  винен  перед  нею
за  всі  дні  розлуки.  

Повернувся  він  з  полону  -
тіло  ледве  дише.
В  руки  взяв  свого  синочка
милого,  колише...  

Підхопила  попід  руку,
повела  до  хати.
Треба  в  стрій  скоріше  ставить
рідного  солдата.  

В  бані  мила,  вимивала,
сто́ли  накривала.
А  по  тім,  як  чоловіка
ніжно  шанувала.  

А  щоб  ліпше  величали
в  селі  молодичку,
в  третій  день  вони  побрались
у  малій  капличці  ! 


Іллюстрація  :    
В  надійних  обіймах  ©Соломія  Ковальчук     
https://img.monoart.com.ua/assets/images/products/
43935/dff71503b6fc9d5e518b02597a9c1559d2ae45ed.jpg

20.07.2023  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989403
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Любов Іванова

ЧАШКА СМАЧНОЇ КАВИ

[b][i][color="#400303"]Ч-адра  нічна  розтане  вже  за  мить
А-  за  вікном  пробуджується  ранок.
Ш-атро  небес  блискіттям  цебенить,
К-радеться  в  спальню  промінь  з-за  фіранок.
А-журний    жмут  блукає  по  стіні,

С-ном  оповитий,  як  роздол  в  тумані.  
М-ожливо  цій  досвітній  таїні,
А-дреналін  додасть  напій  духмяний.
Ч-имдуш  спішу  зустріти  день  новий,
Н-а  блюдці  вже  чекає  філіжанка.
О-аза  мрій,  цей  запах    чарівний,
Ї-й-Богу  в  дар  життєва  забаганка.

К-овток  один    і...  о,  блаженна  мить...
А-бсурдом  може    хтось  цей  стан  вважає.
В-се  ж  цей  напій  мене  животворить,
И(І)-  в  день  новий  з  любов"ю  проводжає[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988919
дата надходження 16.07.2023
дата закладки 23.07.2023

Маг Грінчук

І ми - не зайві

Спроба  добути  всю  біологічну  інформацію...
Ту,  яка  знаходиться  лиш  у  генетичному  коді.
Корчиться  від  болю  природа...  Замок  коду  зламали.
Це  є  безглуздість  інтелекту  владного,  голодного...

І  події  минулого  повторюються  і  не  раз...
Тож  руйнується  природа  зі  швидкими  плесками  змін.
Треба  людям  із  добром  поріднитися,  знов  погаслим...
В  невідомість  понесе  нас  жадоба  і  лихо  руїн.

...Твориться  воно  без  свідомості,  що  має  статися.
Богом  ні  одній  людині  не  бути  під  жовтим  сяйвом.
Бо  зруйнується  древо  життя.  Про  людей  треба  дбати...
Треба  дітей,  майбуття  врятувати.  І  ми  -  не  зайві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988662
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 23.07.2023

Валентина Ярошенко

Яке то щастя, коли любиш

Яке  то  щастя,  коли  любиш,
Біжиш  тоді  на  край  села.
Щоб  не  побачили  вас  люди,
Керує  всім  твоя  душа.

Яке  то  щастя,  коли  любиш,
Летиш  на  крилах  в  небеса.
Найкращі  є  в  житті  етюди,
Там  перевершує  краса.

Яке  то  щастя,  коли  любиш,
Дні  посміхаються  тобі.
Кохання  зігрівають  струни,
Там  солов'я  чути  пісні.

Яке  то  щастя,  коли  любиш,
Немає  місця  на  землі.
Сну  не  дають  усі  ті  думи,
І  без  рахунку  линуть  дні.

Яке  то  щастя,  коли  любиш,
Не  передать  всі  відчуття.
Там  не  дотримуються  суті,
Кохання  є  і  почуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989469
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 23.07.2023

Валентина Ярошенко

Подивлюся на тебе / слова до пісні /

Подивлюся  на  тебе,
Ти  красива  й  струнка.
Наче  зірка  на  небі,
Дивовижна  весна.

В  тебе  очі  ласкаві,
А  у  них  неба  синь.
Де  немає  печалі,
Спокій  там  й  море  див.

А  волосся  на  плечі,
Наче  хвиля  морська.
Мов  ті  крила  лелечі,
Що  несуть  в  небеса.

Твоє  личко  рум'яне,
Де  усмішка  сія.
Незрівнянна  й  кохана,
Ти  лебідка  моя.

Щоб  між  нами  не  сталось,
Буду  завжди  любить.
Через  роки  і  далі,
Збережу  я  цю  мить.

Хай  здійсняться  всі  мрії,
Що  живуть  у  душі.
І  на  крилах  надії,
Обминуть  дні  сумні.

Подивлюся  на  тебе,
Враз  радіє  душа.
Більш  нічого  не  треба,
Щастя  є  і  краса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988342
дата надходження 10.07.2023
дата закладки 23.07.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Маки яскравіють

Маки  мерехтять...У  роздумах  одвічних...
Стільки  бачила  земля  дідів!
Рідне  поле,  де  в  травинки  кожній  вічка,
Де  у  вітру  вільності  мотив.

Пломеніють  макові  легкі  голівки,
Сонця  погляд  лагідно  блищить.
Бджіл  дзижчання,  цвіркунів  солодкі  співи...
Над  красою  поля  -  неба  щит.

Маки  яскравіють,  ніби  краплі  крові.
В  полі  цім  немало  полягло,
Бо  боровсь  за  незалежність  кожен  воїн,
Мирним,  щоби  квітло,  вільним,  тло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987150
дата надходження 26.06.2023
дата закладки 27.06.2023

Н-А-Д-І-Я

ГОРОБИНА НІЧ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AytnB_t87y0[/youtube]

Повільно  літо  догорає,
Десь  на  лаштунках  уже  осінь.
Уже  повільніше  світає,
Не  так  привабливі  вже  роси.

Так  буде  потім,  поки  ж  -  літо,
Неспішно  скрапують  все  ж  дні.
Цю  спеку  компенсує  вітер,
Приспить  у  свіжій  пелені.

Природа  відчуває  зміни,
Душа  немов  чогось  теж  жде.
Роками  бачаться  хвилини,
Коли  когось  так  довго  ждеш.

Про  щось  нагадують  дощі,
У  горобину  ніч  незвичну.
Що  літо  це  скороминуще,
Любов  -  безсмертна  і  довічна.

Не  спиться  в  горобину  ніч,
Думки  не  сплять,  літають  поряд.
Можливо,  просто  в  тому  річ,
Що  ти  далеко,    а  не  поруч...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987069
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 27.06.2023

Valentyna_S

ЧЕРВЕНЬ (тавтограма)

Човгає  чунями  червень:  —  Чого:
Часу  чарчину  чи  чашечку  чаю?
Чухає  чубисько  чортополох:
— Челяді  чеглик  чумарки    чухрає.
Чару  чумного  черпак  —  чужаку,
Чадам  —  чимбільш  чебрецю,  чистотілу…
Чалим  чи  човном  ченцюй,  чумакуй.
Чуєш,  чигає  чаруса  чманіло?
Чортополох  чорториями    човг
Чахлій  чіплянці  човпти  чарослов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987127
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 27.06.2023

Катерина Собова

Опитування

Завітала    в    двір    до    баби
Гарна    молодичка,
Розпитала    про    здоров’я,
Напилась    водички.

Пояснила    бабі    Єльці
Про    такі      візити:
-Для    статистики    потрібно
Правду    всю    відкрити.

Тому    треба    опитати
Всіх    людей    хороших,
Чи    в    них    є    така    можливість  –
Відкладати    гроші?

Емоційно    бабусенька
Вже    відповідає:
-Є    така    можливість    в    мене,
Та    грошей    немає.

А    то    будуть    депутати
Голову    ламати:
Як    прибутки    в    баби    Єльки
За    законом    зняти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986984
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023

Валентина Ярошенко

Божа віра у життя

Можливо  Божий  є  наказ,
Що  не  дає  небо  дощів.
Наше  прохання  від  всіх  нас,
Нема  ночей  у  нас  і  днів.

Є  Божа  віра  у  життя,
Вона  повернеться  добром.
Усі  почуті  там  слова,
Накриє  нас  своїм  крилом.

Всі  перемоги  ждемо  час,
І  справжнім  стане  в  нас  життя.
Біль  довго  житиме  у  мас,
Є  недоречними  слова.

Не  уявімо  всі  тепер,
Буде  тиша  в  нашім  небі.
Прийде  радість  до  дітей,
Всім  ховатися  не  треба.

Такий  невже  настане  час?
Якось  повірити  нам  Богу.
Що  буде  щастя  у  всіх  нас,
З  радістю  до  свого  дому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986514
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 19.06.2023

Валентина Ярошенко

Що без слів, ото любов

Крапля  в  морі,  крапля  в  морі,
Та  нехай  не  буде  кров.
Бо  не  маємо  розмови,
Нехай  буде,  то  любов.

Вона  сонцем  запалає,
І  зігріє  знову  й  знов!
Котра  тихо  сповідає,
Що  без  слів  -  ото  любов  !

Вона  прийде  до  вас  тишком,
Чи  подасть,  якийсь  гудок.
Перевірить,  як  то  близько,
Зробить  виводів-  жмуток.

Крапля  в  морі,  крапля  в  морі,
У  почуттів  -  є  свято.
Напрямки  веде  нас  доля,
А  казусів-  багато!

ВЕЛИКЕ  СВЯТО  -  ПЕРЕМОГИ!!!
ДАЙ  БОЖЕ  -  ДОЧЕКАТИСЬ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986121
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 19.06.2023

Н-А-Д-І-Я

СЕРЕД РОЗЛОГИХ СТАРИХ ВИШЕНЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y7n2QQQJw_E[/youtube]
Серед  розлогих  старих  вишень,
Вмостилась  вишенька  мала.
Збулися  мрії  всі  колишні:
Вона  цю  весну  зацвіла.

Стоїть  весела  і  щаслива,
І  заздрять  вишні  їй  старі.
А  цвіту  того  ціла  злива,
Така  окраса  в  цій  порі.

Всі  милувалися  прохожі,
Вбирали  очі  білий  цвіт.
Лиш  вітер  був  тут  на  сторожі,
Тут  зупинив  він  свій  політ.

Присів  на  гілочку  вишневу,
Тут  зможе  трохи  відпочить,
А  потім  в  ній  знайшов  забаву:
Здійснить  хотів  за  одну  мить.

Повіяв  подихом  гарячим,
Злетіли  перші  прелюстки.
Та тут  зустрів  він  неудачу:
Дощ  спростував  усі  думки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986313
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 18.06.2023

Lana P.

ФІСТАШКОЮ…

Зеленуватою  фісташкою
Видніє  місяць  у  бездонні.
Схилився  вітер  над  ромашкою,
Заграла  ніч  на  саксофоні.

"Не  личить  бути  їй  монашкою,"  -
Примружив  обрій  очі  сонні,
Затріпотіло  серце  пташкою  
На  Вашій  
                           чуттєвій  
                                                     долоні.                                                                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986255
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 18.06.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Відбулось

А  дороги  зійшлись,  ніби  рими  у  віршах,
У  сюжеті  експромта  тулились  яскраво
І  лились  розмаїто  в  гармонії  світу,
Заплітаючи  поруч  чуттєвості  трави.
Та  ось  заздрощі  вітру  підняли  швидко  пил.
Задихаючись,  ми  все  ж  торкались  серцями.
І  летів  він  сторчма  по  дорозі  стосилий,
І  тоді  ми  ішли  навмання  путівцями.
Роздоріжжя  закралось  у  кожній  клітині,
Роз'ятрило  журбу,  хвилювало  від  зламу.
Розтікалися  дні,  розбігались  хвилини,
Я  спіткнулась  і  ти  -  відбулось  щось  між  нами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986504
дата надходження 18.06.2023
дата закладки 18.06.2023

Ніна Незламна

Швидко плинуть літа

Мої  літа…    швидко  плинуть,  рік  за  роком,
Вже  відшуміли  квітучою  весною,
Поряд    підтримка  -    ти  йдеш    впевненим  кроком,
І  я  по  стежці,  споришевій  з  тобою.

Закарбували….    минуле  тепер  у  снах,
Дотики  рук,  ти  ніби  крила  підставляв,
Нема  туману,  блиски  радості  в  очах,
Мріям-  метеликам  до  кохання  сприяв.

Мої  літа,  це    надія  й  сподівання,
На  жаль,  удвох,  у  осіннім  павутинні,
Знаю  довіку  буду  зіронька  рання,
Бо  вірю  я,  адже  кохаєш    й  донині.

                                                           13.06  2023р