: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943476
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 31.03.2022

Ёлки-палки Новый год

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859799
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 11.01.2020

Наташа Марос

ЧУДАК…

Красивая осень, нужная -
Зима далеко пока...
И я с дождевыми лужами
Справляюсь сама... Легка
И эта прозрачность синяя,
Где яркий осенний лист
Закружится с первым инеем
Так сказочно... Пианист
Играет опять нескучную
На улице - просто так...
Я молча стою и слушаю...
Понравился мне... Чудак...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 10.01.2020

Катерина Собова

Експертиза ДНК

-Ось в історії є факти,-
Каже бабі дід Павло,-
Не було тоді інфарктів,
І здоров’ячко було.

Пан старий там жив в достатку
(Сім десятків розміняв),
А на восьмому - дитятко,
Всім на диво - татом став!

Баба наволочку шила,
Подивилась на Павла,
Інтуїцію включила –
Зразу відповідь дала:

-Жінка в нього - геть безпутня
І брехуха ще й яка!
Бо тоді була відсутня
Експертиза ДНК.

Можна дурневі старому
Гарну байку розказать:
Вже не діжде піти з дому –
Буде діток годувать.

А тепер вже повелося,
Не обдуриш старика…
Де воно на нас взялося
Оте кляте ДНК?

Хай би тішились дідусі
У свої вісімдесят,
Думали, що роблять те, що
Не могли у п’ятдесят!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860819
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 10.01.2020

Катерина Собова

Покинута жiнка

На суді питають Віку:
-Як же можна умудритись:
Мати стільки чоловіків
І з проблемами лишитись?

П’ятеро дітей у хаті…
Де щасливі ті моменти?
Татусі всі відхрестились
І не платять аліменти!

-Ваша честь, всі чоловіки
Не такі уже і свині,
Бо від кожного у мене
Тільки по одній дитині.

Кожен з них був неповторний
І, по-своєму, цікавий:
Яків – гарний і моторний,
Протилежність йому - Сава.

Третім був Микола в мене,
Тому - по коліна море…
Тоді стріла я Семена
На свою біду і горе.

Далі - прийняла Івася,
Цей здоровий був, нівроку,
Але так дітей боявся,
Що десь зник через півроку.

Ваша честь, усі старались
Моє серце підкорити:
Хто цукеркою, хто словом,
Щоб надалі обдурити.

Кілька днів їм вистачало,
Щоб мене розчарувати,
Хоч душа моя кричала –
Повтікали всі із хати.

Прошу суд їх розшукати
За час нашої розлуки,
І що я - найкраща жінка,
Нехай визнають, падлюки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856942
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 26.12.2019

Катерина Собова

Порiвняння

-Навчимось сьогодні, діти,-
Вчителька сказала в класі,-
Нові образи творити
У теперішньому часі.

Свою маму або тата
Ви з ким-небудь порівняйте
І художньо даний образ
В усній формі мені дайте.

Першою зірвалась Машка,
Емоційно торохтіла:
-В мене мама – справжня пташка,
Не сидить вона без діла.

Наче крила вона має,
Всім уміє догодити,
І, крім нас, щодня встигає
На роботу ще й ходити!

А за нею так детально
Розказала усім Ната:
-А я можу свого тата
З космонавтом порівняти:

Бо літати враз навчився,
Хоч немає в нас ракети –
Він ніде не зупинився
І відвідав всі планети.

Вже три роки на орбіті
Десь серед зірок і пилу…
Мама каже, що, напевно,
НЛО його вхопило!

А поправила бабуся:
-Загадкова та тарілка,
Що забрала в нас татуся –
Молода дівиця Мілка.

В неї таткові не спиться!
Перебила тут Агата:
-Тоді треба цю дівицю
З космодромом порівняти!

-В мого тата,- каже Ваня,-
З бичком буде порівняння:
Смокче так горілку татко,
Наче дійку ссе телятко.

Вчителька уже й не рада,
Що цю тему зачепила,
Слава Богу, що чергова,
На перерву подзвонила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859150
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 26.12.2019

Ярослав К.

Мгновения вечности

"...в смерти – вечность, а у жизни – миг. "
Владимир Зозуля
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835192

Жизнь коротка. А все её стези
Ведут к определённому итогу.
И сколько на пути ни тормози,
И ни тяни со сборами в дорогу,
Но ты уже занёс, по сути, ногу,
Едва тебя нащупало УЗИ.

Отмерен не ахти какой нам срок -
Мгновение у вечности оттяпать:
Привет, пока - и вот тебе порог,
На той ноге - с утробы белый лапоть.
Ты можешь расшибиться или плакать,
Но со старухой неуместен торг -

Она придёт. Уколет свой наркоз -
От боли и тревог анестезию.
Вот только не случился б передоз -
Туда бы не хотелось с амнезией
И выглядеть беспомощным разиней,
А то и смерть пойдёт наперекос.

Но нет ещё в гробу гвоздик и роз,
И мы пока живём. Ну что ж, потерпим.
А там, глядишь, ответит на вопрос
Создатель вечной жизни (или смерти?)**,
Где миг, где вечность в этой круговерти,
И даст тогда нам старт на новый кросс...

P. S. Мы вроде - free, но... частная property,
И хош - не хош, а есть над нами Босс...

** см. первоисточник

Фото из интернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835348
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 26.12.2019

Любов Вишневецька

Только эхо

- Знаешь, милый... так в тебя влюбилась!
Не найду, чтоб высказать, слова!..
Вдруг легко... неведомою силой...
душу отобрала синева!..

Закружилось все и стало шире!..
Мир другим предстал... светлей вдвойне!..
- Ты единственный вот в этом мире!..
Счастья большего не надо мне...

От твоей улыбки Солнце пляшет,
теплый луч вплетая в облака!..
Коль ты рядом... я дышу иначе!..
- Но ты далеко... Судьба горька!..

Не видны мне рукава заката...
Дарят всем надежду... но не мне...
- Без тебя я будто бы распята!..
Что-то есть от чувств моих важней...

* * *

- Ты влюбилась... - эхо плачет в звездах...
- Но не слышит миленький волну...
Да услышит! Пусть немножко позже...
Но обнять он сможет... тишину.

Ты сотри все то, что было в прошлом!
Стрелки на часах идут вперед...
- Вот сейчас... сквозь слезы улыбнешься!..
И в судьбе заметишь... поворот...

25.12.2019 г.

Фото из инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859128
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019

Катерина Собова

Семенове щастя

Вчора відгуло весілля
У Семена і Світлани,
А сьогодні вже дружина
Розповіла свої плани:

-Про одруження свідоцтво
На руках тепер у мене,
Розважати й дивувати
Буду я тебе, Семене.

Троє діток - це спочатку
Посилає сама доля,
Це дівчатка - Валя й Оля
І гарненький хлопчик Толя.

-Це життя покаже, Лано,
Може й збудуться ці плани…
-Все збулося, мій коханий,
Бо ці дітки зараз в мами!

Завтра будуть уже з нами.
Ну скажи, хіба не диво?
Інші трудяться роками,
А ти зразу вже щасливий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857494
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 22.12.2019

Любов Іванова

ЛІТЕРАТУР. САЛЮТ

Я би зібрала зелен квіт землі,
із водних плес дістала всі лілеї,
щоб мій віночок на твоїм чолі,
додав краси на славнім ювілеї..

А ще зібрала б я такі слова,
які навічно закарбує серце..
А в них повага і любов жива
в душі краян відлунням озоветься..

Якби ж то кожне слово проросло
і врожаями рясно забуяло,
може б тоді несамовите зло
плодитись в нашім краї перестало..

Ти - неповторна, ти одна така,
наче в дібровах пісня солов"їна..
То ж процвітай віднині у віках
наша квітуча ненько, Україна!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276832
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 22.12.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лист на віконному склі

Напишу тобі лист на віконному склі,
Дощ мені допоможе розставити коми.
Розкажу про свій сум, про самотність і дні,
Що для мене такими були невідомі.

День летить в нікуди, залишає сліди
І лягає рясною росою на трави.
Б'ється серце в мені, бо у ньому є ти,
А на небі розсипались зорі яскраві.

Я пишу тобі лист на віконному склі,
Та його ти читати не будеш ніколи.
Заблукався туман в перламутровім сні,
У житті кожен грає свої лише ролі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858656
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019

Катерина Собова

Егоїстка

Мама з татом на дивані
Так любенько розмовляли,
П’ятирічну свою доню
Обережно запитали:

-На святого Миколая,
Що тобі подарувати?
Може, купимо сестричку?
А ще краще, може, брата?

-Можете купить смартфона,-
Розмірковує Марічка,-
Не потрібні мені зараз
Ані братик, ні сестричка.

В нас немає в них потреби,
Про це досить торочити:
Дуже хочу я для себе
Ще хоч трішечки пожити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858553
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 21.12.2019

Кадет

Грешные сны

Налетели метели и вьюги,
Году старому «светит» каюк...
И не раз пожалели пичуги,
Что ещё не «свалили» на юг...

Мир готовится к новому кругу,
Напрягает худой календарь...
Но сегодня проведать друг друга,
Не получится так же, как встарь...

Осушая на счастье бокалы,
Хорошо провожать старый год,
Но вожди как скупые шакалы
Ободрали как липку народ...

Не пройти по житейской дороге
Без досадных потерь и обид,
Не оставят в покое тревоги,
Неизбежен души целлюлит...

Но в преддверии Нового Года
Не страшны даже грешные сны,
Что расщедрится мамка-природа
И дотянем до новой весны!

декабрь 18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817470
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 21.12.2019

Любов Іванова

З НОВИМ РОКОМ!!!

[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі, як в дитинстві чекають наближення свята,
І мають доволі надій, і великих бажань,
Хто ж знає, що нам, подарують оті поросята?
Хай був би це приріст найкращих людських сподівань.

Нехай принесуть людям спокій і мирні світанки ,
У кожну родину - повагу, підтримку й любов.
А ще, щоб здійснялись бажання любі й забаганки...
І справи від влади позамість солодких розмов.

Прийдешня Свиня має Жовтою бути, як сонце,
А ще - Земляною, цей факт зрозумілий для нас.
Нехай Новий рік в кожен дім і у кожне віконце
Несе те безцінне, що має вагу повсякчас.

А доля нехай всіх купає в здоров"ї і щасті,
Врожайні поля одягає ясна сонцезлоть.
І днини прийдуть у життя веселково-квітчасті,
Нехай береже нас усіх й Україну Господь!!

Від щирого серця вітаю усіх з Новим роком!
Хай буде Вам легко на різних життєвих стежках.
Долайте шляхи заповзятим, упевненим кроком
Тримайте удачу надійно і міцно в руках!![/color][/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 20.12.2019

Кадет

Задушевная война

Известно - люди испокон веков,
Порой со зла, но чаще от испуга
Почище динозавров и волков
Стремились всяко извести друг друга...

Веками зрели ум и интеллект,
И уровень IQ стремился вгору,
Но в каждом был какой-нибудь дефект
На радость и забаву мародёру...

Смутить же наши души и умы
И раньше были хитрые попытки,
Но не хватало гаджетов, увы,
Теперь же их имеется в избытке...

И вот опять на каждого из нас
Идёт бескомпромиссная охота...
Всё, как всегда, но только на сей раз
Никто не замечает эшафота...

Такую изощрённую войну,
Которая ведётся ежедневно,
Когда все души скопом на кону,
Назвать, пожалуй, можно задушевной...

Но эта задушевная война
Несёт невосполнимые потери...
В умах и душах будет целина,
Погибнет всё, во что пока что верим...

Поэтому желательно, друзья,
Не поддаваться фокусам жонглёров,
Не соблазняться чарами жулья...
И не прослыть рабами мониторов!

декабрь 19

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857524
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 20.12.2019

Катерина Собова

Гей-парад

Поліцейські бабу Олю
Чогось раптом оточили,
Просто так, не в протоколі,
Зауваження зробили:

-Ви порушили порядок,
Навіть нам таке не снилось…
Ви чого на гей-параді
У колоні опинились?

-Бачу зранку - повно люду,
Це кажу вам без обману,
І брехати вам не буду –
Щось подібне до Майдану!

Розгорнула своє гасло,
В мене там «Героям слава!»
(Ще та іскра не погасла),
В голові колони стала.

Усі слогани, що скажуть,
Я завжди кричу щосили,
Щоб всі бачили і чули,
І щоб потім заплатили.

Я тут задніх теж не пасла,
Правда, всі на нас плювали…
Взяли хлопці моє гасло
І склад «ро» замалювали.

Підказали, щоб гукала,
Що в нас рівність і свобода!
Деякі були в колготках…
Пояснили: -Така мода.

Вже поліція не рада,
Що із бабою зв’язалась,
Та для неї не завада -
Не на жарт розперезалась:

-Хочеться вам дать по пиці!
Будете мене ще вчити?
Тоді спробуйте в столиці
На дві тисячі прожити!

Я була на всіх Майданах,
Де казали, що ми - сила!
Та на цьому гей-параді
Я найбільше заробила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858005
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 18.12.2019

Наташа Марос

ПУСТОТА…

Я приеду в твой дом, в твой заброшенный сад, мне не спится,
Поутру оставляя домашнюю клетку - я вольная птица...
С Новым годом, родной, всё глубоким засыпало снегом -
Ни заехать сюда или даже пройти... ох, давно ты здесь не был...

Я побуду одна, потому что вчера всё решила,
Мне болит тишина, закружила зима, вот опять закружила...
Без тебя даже в дом не влететь, как бывало, с разбегу...
Телефоном пишу дорогие слова по хрустальному снегу...

Рисовала не раз нашу встречу, где тёплая осень,
Среди белых снегов ты об этом уже не узнаешь, не спросишь...
И давно не горит свет в окне и молчат занавески,
И ни птиц, ни души, ни следа, пустота... почему же мне тесно...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 17.12.2019

ЮНата

Закономірність

Як важко жити правильно,
Продумано, неспішно.
Любити легко праведних
І так непросто – грішних…

Й дрімотою заснована,
Як павутинням, совість…
Коли ж проснеться знов вона,
Почавши нову повість?

Так легко й нерозважливо
Ми зневажаєм грішних
І спалюєм їх заживо
Своїм тавром поспішним.

Не знаємо законів ще –
Земних, а чи духовних…
І хоч срібляться скроні вже,
І досвіду вже сповна,

Та ми не помічаємо
Закономірних правил,
Не віримо й не знаємо,
Що Бог цим світом править.

І все, що зневажаємо
Словами і ділами,
Те часто і, на жаль, воно
Трапляється і з нами…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841529
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 17.12.2019

Наташа Марос

ГЕРАНЬ…

Світлій пам'яті моєї мами-свекрухи присвячую...

Мамо, Ваша герань сьогодні
На моєму стоїть вікні
І долає сліпі безодні
Тихим спомином у мені...

Пам'ятаємо Ваші руки,
Вашу витримку і тепло...
І нічого цей біль розлуки
Не затьмарить - усе ж було...

Мамо, мамо... Осиротіло
Все навколо отут без Вас...
А зима розляглася біло
Й холодить, як ніколи, нас...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856881
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019

Катерина Собова

Животик

Якось в мами запитала
П’ятирічна доця Ната:
-Чому, мамо, твій животик
Став так швидко виростати?

-Це кавунчика я з’їла,
А були там насінини,
Тепер вони проростають –
Черево росте щоднини.

-Що ти, мамо, це дурниці!
У людей так не буває.
Це ж не казка про царицю,
Навіть діти про це знають:

Щоб кавун у пузі виріс?
Та такого буть не може!
Ця велика гарбузяка
На вагітність дуже схожа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840457
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 04.12.2019

Кадет

Рожа /быль/

За полста на свете прожил,
А попался как лопух –
Подхватил на кожу рожу, –
Слёзы льются, нос распух.

Я в аптеку, – мол, от рожи
Нет чего-нибудь у вас? -
Но, провизор настороже:
Вы, случай, не Фантомас?

То, что есть, Вам не поможет,
Запасаться надо впрок!
А с такой ужасной рожей
Вы ж – ходячий стрептококк!

Врач развёл руками тоже: -
Кризис нынче и у нас,
Может, бабка отворожит,
Порчу снимет, или сглаз?

Бабка красною рогожей
И толчёным кирпичом…
Только это всё, похоже,
Моей роже нипочём...

Неужель спасенья нету? –
Я, с надеждой, в Интернет…
Там: - Заполните анкету
И получите совет:

Вам в таком гламурном виде
В президентский антураж…
Или монстром в Голливуде –
Потрясающий типаж!

Извините меня, люди,
Тут, в натуре, перебор…
Всё! С меня, пожалуй, будет, -
Легче – рожей об забор...

Напоследок тупо рожу
Воздеваю к небесам,
А оттуда голос Божий:
Выкарабкивайся сам!

Подналёг на витамины, -
Начал лопать всё подряд:
И свеклу, и мандарины,
И чеснок, и виноград…

Оклемался ближе к пасхе,
Укрепил и плоть, и дух,
Начал строить девкам глазки, -
Соблазнить мог сразу двух...

Вместе с рожей сбросил кожу
Словно ползающий гад…
Стал поистине пригожим, -
Мне теперь сам чёрт не брат!

апрель 2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825872
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 03.12.2019

Любов Іванова

О, МИТЬ!!!!

О мить!! Зупинись в своїм леті
туди, де життя мого край..
Залиш на життєвім мольберті
пісенно-квітучий розмай..

О мить! Зупинись і вертайся
до витоків, в юності вир..
Туди, де казкового щастя
проліг у майбутнє пунктир..

О мить! Закарбуйся навічно
чітким візерунком буття..
Малюючи долю магічно
на аркуш земного життя..

О мить!! Зупинись і зависни
рожевими перлами мрій..
Та грай веселково до тризни
мелодію кращих надій...

© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106257275

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267139
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 03.12.2019

Mikl47

Ты помнишь как луна сияла…

Ты помнишь как Луна сияла,
Сирень как пахла той весной,
Какая музыка играла
Когда встречались мы с тобой!?

Ты в белом платье приходила --
Я узнавал издалека,
Ты тихо "здравствуй" говорила
И ночь была нам коротка.

Мы целовались, мы мечтали...
Кружился в небе звездный рой,
А в клубе танцы танцевали
Под наш оркестр духовой.

Я на твоей не мог быть свадьбе...
С тех пор уже прошли года.
Теперь я мог и не узнать бы,
Случайно встретив где тебя.

На нашем месте вечерами
Поют другие соловьи...
А песни с теми же словами,
Все те же песни - о любви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855447
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 03.12.2019

Ірина Кохан

Літо

Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.

Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.

Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 03.12.2019

Катерина Собова

Стрижка

Як ракета Галя мчалась,
Ось минула вже друкарню,
Бо на стрижку записалась
У приватну перукарню.

Слава Богу, таки встигла!
Добре, черги вже немає,
Вже красунею з журналу
Себе дівка уявляє.

Майстер (трохи напідпитку)
Став над нею чаклувати,
І про зачіски всі модні
Почав лекцію читати.

Працював він дуже вправно,
І клієнтка дивувалась,
Бо волосся, наче пір’я,
На всі боки розліталось!

Перед ними враз болонка
(Це собачка) примостилась,
Дуже пильно і благально
На хазяїна дивилась.

П’яний майстер мовив глухо,
Так, щоб Галя зрозуміла:
-Це вона чекає вухо!
Галя мало не зомліла…

І як вулицями бігла –
Всі на стрижку поглядали,
Бо таку новинку моди
В місті ще не зустрічали!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856394
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 03.12.2019

Ярослав К.

Долгожданная

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751235

...И вот она, пропажа долгожданная
В зелёное одела всё вокруг.
Любые исполняются желания
Котов и их пушистеньких подруг...

Поют друг другу песенки весенние
Да нежатся на солнышке: "мур-мур..."
А дамы разодетые тем временем
В сандалях выставляют педикюр.

И ветер стал покладистей и ласковей,
Листочками легонько шелестит,
Сирени куст баюкает он сказками,
Любви ей восполняя дефицит...

Всё яркое, такое разноцветное,
От серости давно пропал и след...
Весна... Я так хочу запечатлеть её
В душе своей на много-много лет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790154
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.12.2019

Кадет

Кумиру

Было время, метался не только во сне, -
Не хватало мне ориентиров...
И ещё я не знал, что велел Моисей
Не творить себе всяких кумиров...

Но однажды прямые как рельсы слова
Мёртвой хваткой вцепились мне в душу...
А по весям окрестным катилась молва,
Что опасно его было слушать...

Но хрипел баритон на просторах страны,
Резво ширились слухи в округе...
И уверен был я в том, что все пацаны
Наизусть знали «Песню о друге»...*

Он как песенный друг ни о чём не скулил,
Хоть сюжеты закручивал лихо...
И не только словами прикольно шалил,
Воспевая жирафов* и психов...*

Но, с годами серьёзней пошёл разговор,
Недвусмысленны стали намёки...
И мне тоже не нравился выстрел в упор,*
И фантазии без подоплёки...

Покорял он не только девичьи сердца
И отважно шагал по канату*,
Он свою колею* проторил до конца,
Нарушая не раз постулаты...

На язык был Семёныч опасно остёр,
Исполнял свои песни на совесть...
Для меня тоже «ветром задуло костёр»,*
Когда сел он в небесный свой поезд...*

ноябрь 19

1* - https://www.youtube.com/watch?v=jFg3ZwT8tqM
2* - https://www.youtube.com/watch?v=tZW-7tt2O68
3* - https://www.youtube.com/watch?v=pX06wlCAcUI
4* - https://www.youtube.com/watch?v=sQHNPEy6uc4
5* - https://www.youtube.com/watch?v=xrWT06oOfmY
6* - https://www.youtube.com/watch?v=aXH89UAa_0g
7* - https://www.youtube.com/watch?v=d_zh92Xv4QI
8* - https://www.youtube.com/watch?v=E3xdwzM1wiM

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855735
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 28.11.2019

Наташа Марос

НЕ НАШЛА…

...вот эти каменные стены,
Пустую призрачную ночь
И догоревшее полено,
Да боль отравленного плена -
Мне никогда не превозмочь...

А где же то, что я искала,
Когда всенощно не спалось...
Кто поломал мои лекала -
И счастья было слишком мало,
И, что хотела, не сбылось...

В надежде тёплых откровений
Я больше так и не нашла -
Ни просто свежего полена,
Ни сладкий вкус обычной лени,
Ни пониманья, ни тепла...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856047
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 28.11.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заворожена красою

Відзеркалюється небо
В бірюзовій глибині.
Ранок пригорта до себе
У туманній, тихій млі.

Обнімає ніжно вітер,
Перламутні паруса.
Аромат дарують квіти,
Диво - дивні чудеса.

Сонця промені ласкаві,
Враз зібралися в танок.
Ніби десь звучать литаври,
Заворожує струмок.

Падають на землю роси,
Тільки чути дзінь - дзелень.
По траві йдеш, ноги босі,
Розпочався новий день.

Відкриваю свої очі
І лечу неначе птах.
В мріях, мріяних дівочих
Поцілунок на устах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856042
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 28.11.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням з юності приходиш

Я часто блукаю, ще тими стежками,
Що в юність далеку мене знов ведуть.
Зриваю пелюстки з ромашок думками,
А поруч у квітах так бджоли гудуть.

Ідемо ми полем з тобою лиш двоє,
Куйовдить волосся пустун - вітерець.
Далеко, далеко печалі і болі...
А запах п'янкий віддає нам чебрець.

Обійми твої такі ніжні й гарячі
І пісня лунає дзвінка солов'я.
В думках оживає минуле неначе,
І досі у серці любов, ще твоя

Вона не дає мені спати ночами
І ти кожну ніч все приходиш у сни.
Вони проливними нас мочать дощами,
А я все чекаю, чекаю весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855935
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019

Амелин

Скрытые мысли

Как отзыв на шуточное стихотворения Е.Вермута

[b]ХОЧУ ЕЩЕ СТО ЛЕТ РУГАТЬ МОРОЗЫ [/b]
Евгений ВЕРМУТ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854248

[i]Тают, тают дни календаря,
Словно подслащенные девицы.
Дайте мне дожить до декабря
Чтобы с этой осенью проститься.

Нет, я не хочу ее винить
В том, что и капризна, и дождлива.
Просто, сны одни и те же снить
Как-то чересчур уже тоскливо.

Хмурые глаза из-под зонтов,
Как у безнадежного больного.
Дайте мне дожить до холодов,
Чтобы каждый год ругать их снова.
……………………………………………
Я не трону осень - за нее
Летом позаботятся склерозы.
Дайте долгожительство мое,
Что б еще сто лет ругать морозы.

Я бы им и Кузькину, и мать...
Пусть за все простуды мне заплатит!
(Если честно, мне на них плевать)
Да, хитрю и что, а вдруг прокатит.[/i]

10.11.2019г.
(Всё стихотворение по ссылке)

[b]Скрытые мысли[/b]

До меня не сразу, но дошло…
Смыслы есть здесь тайные и фразы…
Что склерозы – это хорошо!
С ними забываешь про маразмы.

Что девицам надо подсластить…
Чтоб они во сне к тебе явились,
Через стих протянута тут нить –
Что во сне ты вовсе не бессилен!

Что покажешь Кузькину их мать!
Только б не вставать, не просыпаться…
Я, друг, так же мыслю… так держать!
Мы давно мечтали отоспаться…

Осень ли, зима… Да наплевать!
Снятся сны всегда одни и те же…
Главное – не продавить кровать!
Утром будем как огурчик свежий…

И засядем сразу за стихи,
Про весну, про осень… – всё прокатит!
От кровати мы – не от сохи…
Да, не зря своё мы время тратим!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854695
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 26.11.2019

Не Тарас

Будем жити в одному гнізді

Бавиться дід у пісочку з онукою,
Пасочки ліпить .щаслива пора.
Тішиться.тішиться перед розлукою.
Скоро покине онука двора.

Місяць пройшов непомітно і швидко.
Щебет дівчаток котився садком,
Збираються речі.готові лебідки.
Летіти у Крим розлучитись з селом.

Бабця тихенько сльозу витирає.
Радості море,та більше проблем,
Тільки хороше так швидко минає.
Цілюсінький місяць.а розтанув мов день.

"Діду чому кошенятко вмивається,
А їжачок утікає від мене,
Діду де сонечко на ніч ховається.
Чому воно жовте.а листя зелене."

"Я хочу купатися.дощика хочу".
І діду басейн помпувати пора.
В онуки малої радісні очі.
А дід знову піт витирає з чола.

І гойдалка враз на груші старенькій.
За гілку вчепилась.наче там і була.
Дід робить і годить внучці маленькій,
Щоб тільки раділа.здорова була.

Бабцю я хочу з тобою на вулицю,
З дітками гратися біля двора.
Бігає.грається до бабулі притулиться,
Старенька в хустинку вологу збира.

Смачні пиріжечки.свіженькі супи,
А тістечка.кексчи яка смакота.
І ягоди з саду солодкі.п*янкі.
Бабуся для внуків несе до стола.

А на ніч маленькій казку читає,
А щось там придумує навіть сама.
Так гарно маленька тоді засинає.
Бабунька скраєчку торкається сна.

У старшої внучки не ті забаганки,
Щоб велосипед був завжди на ходу,
Вона вже далеко від гойдалкий ляльки.
От тільки подружок нема на кутку.

Приїхала дочка,спаковані речі,
У діда задача везти на кордон.
Заплакані очі в старих і в малечі,
Прощання,обійми,посадка в салон.

Ми тут залишаємось,їм чужина,
А як я так раніше до Криму хотів.
Перейшли дві межі,́звонок звідтіля.
Де над Армянськом кислотний дим.

Раз на рік доторкнутися щастя.
Знов чекати сотні днів,
Може завтра поверне на краще,
І ми будем в одному гнізді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855985
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019

Катерина Собова

У ворожки

У ворожки Варка сяє –
Біла відьма правду каже,
Все говорить, як читає
(Правда, тут, як карта ляже).

-Живеш, мила, ти в достатку,
Чоловік тебе кохає,
Дуже чесний, працьовитий,
І коханки він не має.

Таро-карти не брехали
(Не підводили ніколи),
Про синочків розказали,
Що відмінники у школі.

-Тільки ввечері сьогодні
Не збивайся з пантелику:
Мусиш вдома пережити
Колотнечу невелику.

Сварка потім розгориться,
Бо замішані тут гроші,
Та не думай ти журиться –
Буде в вас кінець хороший.

Тобі дуже пощастило,
Таке іншим і не сниться!
І за все це заплатила
П’ятсот гривень молодиця.

Їхала додому жінка,
Думала: «Що я зробила?
За цю казку я, дурепа,
Аж півтисячі вгатила!»

Хоч ворожка і хороша,
Таки совість гризла Варку…
Щоб збулося на всі гроші –
Мусила вчинити сварку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855819
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 25.11.2019

Леонід Луговий

Зірка

Ще промені тільки повзуть по узгірку
І сяє росою земля.
А вже, ледь проснувшись, приколочку-зірку
Ладнає в волосся маля.

Притримує хвостик невміло руками,
Ще крихітка зовсім, але
Себе вже дорослу і гарну, як мама,
У дзеркалі бачить мале.

У тиші ранковій ще птах не щебече
І киця ще солодко спить.
Та тільки не йметься моторній малечі,
Не личить їй згаяна мить.

Ще ляльку вдягнути, і в кліточку треба
Насипати мишкам зернят.
І там ще, на кухні, турбот аж до неба -
Нелегке життя у малят.

Мотається в справах маленька трьохрічка,
Біжить, поспішає кудись.
Приколочка-зірка і бантик зі стрічки
За день побувають ускрізь.

Підстрибує поряд, гасає собачка,
Погратися просить її.
Маленька, по жменьці, витягує з пачки
Для песика чіпси свої;

А потім ромашку зірвати ходила,
На маминій грядці була.
І знову сидить, поправляє невміло
Приколку зіркова мала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783456
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.11.2019

Катерина Собова

Скарб

Перед жінкою Микола
Все собою вихвалявся:
-Дякуй долі, такий скарбик
Лиш тобі одній дістався.

Ти живеш в моїй квартирі,
І таких, як я - в нас мало:
От признайся мені щиро,
Ти ж таких не зустрічала?

Богу дякуй, що мене ти
На своїм шляху уздріла,
А то б ще в дівках ходила,
І вже б досі посивіла.

То ж скажи мені, дружино,
Я повинен про це знати:
Як мене, таку перлину,
Ти повинна зберігати?

-Я б тебе, мій діамантик,
Зразу в скриню закувала,
Відвезла б кудись на острів
І у землю закопала.

Навіть мітку не поставлю,
Буду так оберігати,
Щоб цей скарб не відшукали
Ні туземці, ні пірати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855262
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 21.11.2019

Пётр Кравчина

Ремесло

[i]Ходят слухи - удел поэта -
Зов пера, что лишает сна.
К чёрту перья! Брехня всё это,
Коль есть образ и мысль ясна.

Мне плевать, что в стихе согласных
Я так много влепил подряд.
Я - любитель речей опасных,
Мне важнее взорвать снаряд!

Чтоб тебя он задел осколком
И чтоб шрам на душе возник.
Чтоб для всех я стал белым волком,
Что без спроса в сердца проник.

И я буду тогда доволен,
Как поймавший косулю волк.
Я, наверное, тяжко болен,
Но в охоте я знаю толк!

Нет рецепта на исцеленье,
Потому - подниму стакан,
Чтобы в каждом стихотвореньи
Жил поэт, а не графоман.

Я сумел бы себя угробить,
Как угробило большинство,
Ибо так превращаю хобби
В отражение, в естество.

Ночь без сна - неплохая тема,
В смысле поиска новых слов.
Для меня это - не проблема
Абсолютно, а ремесло.
21.11.2019 Москва[/i]

Навеяно стихами Евгения Летова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855452
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019

Пётр Кравчина

Морпех

Ветерану ВОВ, морпеху, защитнику Севастополя и Кавказа,
моему деду - Кравчине Петру Зиновьевичу (2.07.1921 - 4.06.2013).

[i]Жаль, что ты мне уже не расскажешь,
Как совсем не курил до войны,
И потом не притронулся даже,
После той сорок пятой весны.

Лишь когда записали в морпехи,
Стал махорку курить не спеша,
Не серьёзно, скорей - для потехи
И в окопе сидя с ППШ.

Не расскажешь мне про Севастополь -
Он тебя в лазарет провожал...
И про Ганса, что ростом был с тополь,
И что в схватке с ним спас лишь кинжал.

Не расскажешь про боль от осколка
И про шрам, что порой так зудит,
Что хоть вой, хоть рычи чёрным волком,*
А шрапнель та осталась в груди.*

А ещё ты не скажешь ни слова,
Как сестру забирали в полон
И как ночью в кошмарах всё снова
Бормотал ты, что не побеждён.

Под запретом оружие фрицев,*
Но солдатам плевать на запрет,
Когда в дом твой приходят убийцы,
Чтобы жизни погашен был свет.

Только ты не промолвишь об этом -
Смежил веки твои вечный сон.
Ты ушёл навсегда тёплым летом,
Но порою я слышу твой стон.

Стон о том, что ты мне не расскажешь
Про потери свои, про успех...
И теперь не спросить тебя даже:
«Что сейчас тебе снится, морпех?»[/i]
19.11.2019

*Чёрные волки, чёрная смерть - так немцы называли наших морпехов.
*Осколочное ранение в лёгкое было неоперабельным, но жизни осколок не угрожал и дед прожил с ним всю жизнь.
*Дед говорил, что официально было запрещено использовать захваченное в бою у немцев оружие из-за партийных прихотей. А неофициально, порой, солдаты тащили на себе столько оружия (и своего, и чужого), сколько могли унести физически, потому что от этого мог зависеть успех сражения.

На фото - мой дед.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855166
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 21.11.2019

@NN@

Лік літам не веду.

Лік літам не веду,
Й голови цим собі не морочу,
Просто вірю й живу,
Хоч лякають гріхи-поторочі.
Куди дітись від них,
Вони шальки, що впали на ва́ги.
Їх немає простих,
Бо вони всі достойні уваги.
Лік літам не веду,
Й голови цим собі не морочу.
Та вчуваю біду
Й сняться, іноді, сни пророчі.
Поки тут, на землі
Я, гріхи відмолити зумію,
Відбіливши в сльозі
І поклавши на Бога надію.
Лік літам не веду,
В скронях же стугонить все частіше;
Як за пруг мій піду,
Чи душа моя буде біліша,
Білих Ангела крил,
Чи сувою, в якому хрестили...
Дай же, Господи, сил,
Щоб гріхи я свої відмолила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855310
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 21.11.2019

Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 17

[b][color="#140882"]В день святой жених храбрый Аркадий
Уплетал в нашем доме оладьи
А о свадьбе - молчок,
А его - под бочок!!
Шли сватОв, как нибудь, да поладим...

Дед Силантий поймал таки йети
До того натянув всюду сети.
Дочь его - сорок лет,
Женихов рядом нет....
А тут - зять!!! Будет свадьба и...и дети...

Ибрагим, продавец из Китая,
Намекал о любви у сарая...
А в подсобке прижал
Вот де сущий нахал!!!
Я тряслась, вроде точно больная...

Предложил мне Ашот пожениться,
Все за час уже знали в станице.
Соглашусь, коль Ашот,
Не скупец и не жмот!
Я за свадьбу не в Арске, а в Ницце!!

Парикмахер Джамшут С Амстердама
Стал объектом всеобщего срама...
Был озвучен контекст,
То, что делал за секс
Он прически интимные дамам...

Томас Миллер из штата Невада
Богател на проценты от вклада.
Много ль это - вопрос,
Да совсем с гулькин нос.
Десять баксов... а больше не надо.

Я подарок послала админу
"Тетраком" - массажировать спину.
У меня - просто шок!
Ведь всего за часок
Как он резво вскочил на перину!

Егерь Федор со старой заимки
От безделья строчил анонимки.
Но, кол хочешь - пиши.
Вешай больше лапши...
Но зачем делать пошлые снимки?

Новый год ожидали, как чудо
Объяснять, что в итоге, не буду.
Стол накрыть мне облом.
Пьяный муж под столом.
Оливье - на все случаи блюдо.

Зарекалась в Новый год Несмеяна
Улыбнуться десять раз без обмана.
Только тут, как на зло,
Снова щёки свело.
Получилось - пьяный еж из тумана.

Я админу подарков не слала
Чем закончится это - не знала!
Взбунтовался он вдруг
Заказал двести штук...
Сорок штук VIP-подарков сначала!

Шел Олегыч тропой Бонапарта
В день какой!!! Двадцать третьего марта...
По следам шел за ним,
Наш физрук Никодим
Через форточку в класс и по партам!

На Крещенье наш батюшка с Тулы
Помогал всем мужчинам сутулым.
Каждый с проруби той
Вылезал, как герой.
Хоть рисуй всех красавцев с натуры.

А в купели водица святая
А свекровь у меня сильно злая.
Я за космы её
Притянула на лёд!
И держать буду в лунке до мая!!

Я купила фазенду в Сибири,
А чего сидеть летом в квартире?
К ней пол тыщи кэмэ
Мой супруг офицер.
Обещал сделать мне харакири!
[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854896
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019

Анатолійович

Гасне день. На слова Олександра Печори.

Прошу пробачення у моїх друзів з клубу поезії, які не змогли прослухати нашу з Олександром Печорою пісні. Я виставив музику у форматі міді, так як на той час не міг конвертувати в мп3. Виправляю своє недопрацювання і з повагою запрошую на прослуховування!
ГАСНЕ ДЕНЬ

Слова О. Печори, музика С. Голоскевича

За привітною горою
сіло сонце.
Там стрічалися з тобою,
як гаснув день.

Голуб’ятками горнулись,
як були ми молоді.
От би ті літа вернулись
й стало любо, як тоді.

Впали сутінки на плечі.
Тут ніхто мене не жде.
Повернися в теплий вечір.
Де ж ти, де?

Як же швидко відбуяло
тепле літо!
Наші мрії полум’яні,
ой, не збулись!

Заповітною горою
милувалися удвох,
та побратися з тобою
дотепер не дав нам Бог.

Роз’ятрилась в серці рана.
Де ж ти, доле моя, де?
Ой чому ж так дуже рано
гасне день?

Знову й знову палко мрію
лиш про тебе.
Неупинно вечоріє,
та ще не ніч.

Розмітає вітер листя…
Скільки ще шляхів тяжких?
Чи навічно розійшлися
наші зоряні стежки?

Зажурилася на чатах.
Ой про що ж мовчить гора?
Разом сонце зустрічати
нам пора!

------------------------------------------

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 15.11.2019

Наташа Марос

НЕМА…

Перша ніч після втрати, яка ж ти нестерпно-пекельна...
І чому так тривожить минуле, зриває пласти,
Перетворює в сіре оте, що любила, пастельне,
Де була не сама, ще живі всі і ще жива ти...

І лишень дика пам'ять все рвала і все ворушила,
Плач і розпач тулила в гарячий до болю печворк,
Все складала, складала, але і до ранку не зшила
У єдиний малюнок, малюнок єдиний... на двох...

Щось і ранок сьогодні... це ж треба... і той забарився,
Хоч боялася вперше побачити сонце... сама...
І за ніч прохолодну... мені геть ніхто не приснився,
Було темно і страшно, немає... немає... нема...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 12.11.2019

Амелин

«Осенило!»

[b]Дачи осенью
[/b]
Валерий Брюсов

http://stihi-rus.ru/1/Bryusov/49.htm

[i]Люблю в осенний день несмелый
Листвы сквозящей слушать плач,
Вступая в мир осиротелый
Пустынных и закрытых дач.

Забиты досками террасы,
И взор оконных стекол слеп,
В садах разломаны прикрасы,
Лишь погреб приоткрыт, как склеп.

Смотрю я в парки дач соседних,
Вот листья ветром взметены,
И трепеты стрекоз последних,
Как смерть вещающие сны.

Я верю: в дни, когда всецело
Наш мир приветит свой конец,
Так в сон столицы опустелой
Войдет неведомый пришлец.

8 сентября 1900 года.[/i]

Пародия:
[b]«Осенило!» [/b]

Поэт вещающий прекрасен:
Приветил мир, духовный скреп.
Грустил: от осени ненастья
Прикрасы вспомнил, вспомнил склеп.

Бродя по паркам дач соседних
Невольно взором он скучал.
Но так случилось, что намедни
Нашёл начало он начал…

«Пришлец», в осенний день, несмело,
Не ждя от рыцарства удач,
«Вступая в мир осиротелый»,
Проверил погреба у дач…

Всё символично, даже очень
И трепетно сквозит ответ:
Поэт… он тоже кушать хочет,
Не должен голодать Поэт!

("15-й замах на Классика" - Конкурсы пародий)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851604
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 12.11.2019

Любов Іванова

Памятатимемо вічно.

Сьогодні минає 32 роки по смерті найдорожчої на землі людини - нашої лебідки, нашої матусі.. Сумуємо і досі.. Сумуватимемо вічно...усі п"ятеро дітей (син і чотири доньки)..

Роки летять.. сьогодні - тридцять два..
Невпинний час і невблаганна дійсність..
І часу плин, а не лишень слова,
розмежував - життя .. і потойбічність..

Два береги розкраяли буття..
Там не ріка.. а поминальні свічі..
На нашій стороні - земне життя,
а на твоєму, мамо, берег-вічність..

Невпинний час..Але не в тому річ.
Роки любові нашої не збавлять
і ми гуртом між поминальних свіч
вплетемо вічну, незгасиму пам"ять..

А ти не гасни, нам весь час світи
яснИм вогнем, на промінь сонця схожим..
Ми знаємо, що ти серед святих
перебуваєш там.. у царстві Божім..

© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106285382

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267485
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 12.11.2019

Катерина Собова

Благородна теща

-Я вже вирішила, мамо,-
Каже Ганя у неділю,-
Вийду заміж за Івана,
Тож готуйтесь до весілля.

-Що ти, доню, Бога бійся!
Я скажу тобі відразу,
Скільки хлопців було в тебе –
Всіх доводила до сказу!

А Іван цей - сиротина,
І родини він не має,
Пожалій його, дитино,
Він тебе іще не знає,

Що ти та у нас зміючка,
До роботи геть ледача,
Дармоїдка й білоручка,
І брехливу маєш вдачу.

Вані бідному дісталось –
Доля скрізь його тріпАла,
А візьме тебе за жінку,
То життя його - пропало!

Нащо брати гріх на душу?
Можеш думать, що завгодно,
Врятувати хлопця мушу,
Бо я теща благородна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853418
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 12.11.2019

Катерина Собова

Подарунок тестя

Вже не вперше по дорозі
Рая й Ян машину пхають,
Злі й сердиті, вже не взмозі,
«Запорожця» проклинають.

-Це дарунок твого татка!-
Ян кричить дружині Раї,-
Дочекався я достатку,
А тесть руки потирає:

-Нехай зять качає м’язи,
Щоб не бігав до спортзали,
Хай штовхає цю заразу!
Правду люди всі казали,

Що татуньо твій брехливий,
Кожного уміє взути,
Навіть купу цього брухту
Удалося нам зіпхнути!

-Закрий пельку!- кричить Рая,
«Запорожець» своє знає,
Бо бензину на дорозі
Він у нас не витрачає!

Тато нам сказав правдиво,
Авто лагідне, як Мурка,
Тільки жаль, що таке диво
Опинилося в придурка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853097
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 12.11.2019

Амелин

А ей сегодня было б пятьдесят…

А ей сегодня было б пятьдесят…
И мы б сейчас шутили, поздравляя…
Да за окном дождит, вон как блестят
Слезинки на стекле… Что ж – жизнь такая…

Сегодня есть ты, завтра – нет тебя.
И бабочки твои куда-то делись.
Хотя… постойте!.. – вон они летят,
Вы слышите? Порханье… крыльев шелест?

Такие же земные, как все мы!
Но к небесам они намного ближе …
Жизнь – в двух десятках взмахов до зимы…
Весна от сна очнётся – вновь увижу!

Опять над головами запестрят,
Полётом ярким скрасят серость буден…
А ей сегодня было б пятьдесят,
Да только никогда уже не будет…

А страничка Её здесь – http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10207
Галка, мы тебя помним…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854210
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019

Любов Іванова

Як житиму без тебе, ще не знаю

Як житиму без тебе - ще не знаю,
Застигло на вустах палке "Кохаю",
Присмачене сердечною журбою,
Між "Так" і "Ні" в відвертому двобою.

Як житиму без нього, рідна нене?
А як же він, як любий мій.. без мене?
Печаль і смуток згубно і пророче,
Наше кохання млою вкрити хоче.

Як житиму без тебе - ще не знаю,
Йтиму самотньо аж до небокраю..
Спинюсь на мить і знову зрозумію,
Я без кохання жити.. не умію..

Ти не питай, як житиму без тебе.
Безкрилим птахом полечу у небо,
Перед Всевишнім на коліна стану.
Він збереже.. любов мою останню.

© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11010176875

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216845
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 10.11.2019

Крилата (Любов Пікас)

БУЛА І БУДЕ (про мову)

Була в моїм геномі із зачаття.
Живилась словом маминим щодень.
Хотіла волі і найкраще плаття,
Гострила ум для віршів і пісень.
Настав момент, я вилізла із темні
І стала пізнавати рідний край.
Як родичці своїй найкращій кревній
Мові варила я із цвіту чай.
Вона всміхалась і слова місила,
З них думи формувала, клала в піч.
А я зі двору дрова в дім носила,
Щоби в печі горіло день і ніч.
Світилась мова, як бурштин на скриньці.
І декому нутро з’їдало це.
Її хотіли знищити чужинці,
Свої болото кидали в лице.
Здалася? Ні! Здолала гори, й доли,
Бурхливі ріки та сухі піски.
Минемось ми, але вона – ніколи,
Коржі словесні їй пекти віки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854096
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019

Наташа Марос

ПО КРУГУ…

Июльское лето, ноябрьская осень,
Февральские зимы, апрель по весне...
Живая планета, прихвачена осью,
По кругу, по кругу, да прямо ко мне...

Я больше не стану в мечтах и веленьях
Лететь в океаны несбыточных грёз,
В седые пространства холодной Вселенной,
Сгорая от взора расплавленных звёзд...

Довольствуясь малым, своих обниму я,
Увижу цветные и тёплые сны...
Сквозь осень и зиму, ничем не рискуя,
По кругу, по кругу - в ладони весны...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814458
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 09.11.2019

Ярослав К.

Навыки счастья

В этой жизни старается каждый быть счастлив. По-своему.
Независимо, верит ли он, что потом будет ТА.
Невзирая на то, сколько времени будет дано ему,
Или средств для того, чтоб сбылась голубая мечта.

Кто-то счастлив от славы, он ныне на пике известности,
Кто-то рад, что имеет возможность объехать весь мир.
Ну а кто-то бывает счастливым в болезнях и бедности,
И смирился, что он не катается в масле, как сыр.

Кто-то любит творить, как шопены, да винчи и пушкины,
И искусство для них - это счастье, златой капитал.
А кому-то судьба на всю жизнь породниться с психушками,
Хоть и там я "счастливых по-своему" тоже видал.

Кто-то счастье находит в отцами внушённой религии,
Налагает аскезы, не страшен ему эшафот,
Ну а кто-то читает иные тем временем книги и
Своё личное счастье он чувствует наоборот.

Мы рождаемся, чтобы любя становиться счастливыми,
Раскрываться, творить, исходя из условий своих.
А итог нам покажет, насколько по правде любили мы,
Лишь бы счастье не строили мы на несчастье других.

И неважно, насколько кто верит в загробные серии,
Научиться любить - так естественно хочется нам,
Может дальше - ничто, может хуже, но в лучшее верим мы,
Ну а вдруг быть счастливыми навык сгодится и там.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853660
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 07.11.2019

Наташа Марос

НА ПОТОМ…

...а женщина рисует сказки
Из прошлого, да "на потом",
Уже давно смешала краски -
Осталось дело за холстом...

В её глазах блестят слезинки
От счастья или от тоски -
Давно не виделись... морщинки
И с проседью его виски...

Так далеки... и нереально
Ей прикоснуться невзначай...

Знакомый холод женской спальни,
Малиновый остывший чай...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853838
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 07.11.2019

Наташа Марос

ПАУТИНКОЮ…

Казалось бы... обычный год -
Зима и лето... снова осень,
Всё, как всегда... И наперёд
Ты знала, что никто не спросит:
Зачем ушла, а ведь была!!!
Жила, любила и страдала,
Но паутинкою сплыла
Ты в осень................
Осени всё мало.........

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853323
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 07.11.2019

Леонід Луговий

Салага

Він міг назвати міною снаряд
І зовсім був не схожим на героя,
Як підліток, зелений ще солдат,
Прикурюючий поряд після бою.

Новенького в обстріляній сім'ї,
Салагою прозвали його з жартом
І з фляги посвятили у свої,
Хоча не думали що буде вартим.

Давно було, а пам'ятаю як
Тодішній бій розкручував картину,
Як наповзаючий російський танк
Впритул уже обстрілював хлопчина.

Вони ішли - чотири по снігу,
Стріляли з кулеметів, а навпроти,
Нервуючи, піхоту на бігу
Від танків відсікала наша рота.

Завмер один і щезнув у вогні...
За мить, ще два роззулися на міні...
А той що поряд повз і на броні
Іскрили рикошети від машини.

І коли холод крався по спині,
Коли бувалих зрадила відвага,
Прицільно їхні прилади скляні
Впритул кришив короткими Салага.

Не впустить бій засліплену броню,
Ракета в нерухомий не промаже...
І чорний дим тягнувся від вогню,
Як стрічка ритуальна екіпажу.

Горів метал. Розносив вітер чад
І дух людський, горілий, після бою.
А зовсім поряд щупленький солдат
Нагар знімав з розібраної зброї.

І лиш в уяві бачився живий,
Угадувався в рисах на обличчі
Його далекий предок, кошовий,
Полковників скликаючий на Січі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786666
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 27.10.2019

Катерина Собова

Дитяча мудрiсть

Віта донечку Ірусю
З дитсадочка забирає.
-От щаслива ви матуся,-
Вихователька зітхає.

А я бідна, нещаслива,
Як билина біля тину:
Ні сім’ї, ані дитини –
Моя доля пройшла мимо.

Це зурочила сусідка.
Все пороблено, я знаю!
Хоч і бачу її рідко,
Але наслідки вже маю.

Може чакри всі закрились…
Завтра десь після обіду
(Вже з роботи відпросилась) –
До ворожки ще поїду.

Мама Віта співчувала,
Головою все кивала,
А Іруся, взувши туфлі,
Виховательці сказала:

-Ви не стійте біля тину,
Про ворожку забувайте:
Щоб була у Вас дитина –
Мужика собі шукайте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841438
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 27.10.2019

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 124

[b][color="#00fff2"][color="#0900ff"]Петя Маню не целует
Хоть и хочет, аж пищит
Вон, слюны по пузе струи...
Лишь попробуй, паразит!!

В наш колхоз приехал Галкин
Вроде как не президент.
А полно машин, мигалки...
И на каждом метре мент.

На селе решили драться...
Слово дал - закон суров!
Мужиков наверно двадцать
Ходит нынче без зубов.

Голубь капнул на пальтишко
Плакать тут... или рычать!
Слышь, ворона, это слишком!
Кто сказал на даму с*ать!

Мы похожи только с тыла
Цветом платья и волос.
Мамка в детстве только мыла
А той поры - не довелось.

Я трудилась не напрасно
В койке - это разве труд!?
Все теперь считают страстной
Только замуж не берут!

Давеча была в колхозе
В шоке с тамешних ребят
С утреца хильнут по дозе
И весь день в навозе спят.

Милка долго тарахтела
Я ей кляп засунул в рот...
Замолчать не захотела?
Пусть теперь тот кляп жует...

Пятый блин и снова ком!!!
В искаженном виде.
А я Блеку дам бегом
Чтоб никто не видел.

По небу летит доска ...
Я стою, моргаю...
Дура-баба, в облаках
Доски не летают!!

Мы с кумой грачей встречали
Птицы лучше женихов.
В лодке к нам рыбак причалил,
Пьяный в хлам и без трусов.

После тёщиных пельменей
Зять неделю на измене!!
Принял тёщи манифест:
Кто не трудится - не ест!!!

Спрос сегодня на мимозу,
Ждут её по адресам.
Перетерпим этот лозунг,
Праздник раз в году у дам.

Кум неделю колядует
И не кажется домой.
У кумы завхоз ночует
Крепкий, статный, молодой!

Пост миленок соблюдал
С миром и без злости.
Так бедняга исхудал,
Кожа, чуб и кости!!

На диете целый год
Ела хлеб да сало.
К позвоночнику живот
Напрочь присосало...

Мы сидели вечерком
С кумом за беседкой.
Облила нас кипятком
Из кастрюли Светка.

У высоких у рябин
Я и дед столетний!!!
Блин, дожили до седин
И нажили сплетни..[/color][/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852725
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 27.10.2019

Ірина Кохан

Ліщина плаче

Ліщина плаче. Боже, втіш її,
Дай наостанок їй хоч трішки втіхи.
Відтьохкали весняні солов"ї,
В земні долоні котяться горіхи -

Так гірко плаче, листя йде до ніг...
Та знаю, час не можна зупинити.
Сідає сонця диск за переліг
Аж до краєчків оловом налитий.

І десь з-за рогу зимний вже мінор
Мейкапне стиха пудрою світанок.
Лиши їй, Боже, теплий мельхіор,
Нехай погріє душу наостанок.

Нехай пізнає казку при зорі,
Їй все одно зими не оминути:
Знекровить серце в молодій корі
Безхатько-вітер дотиком отрути.

А поки що красується нехай,
Допоки грає срібна павутина.
Шумить здаля пошерхло-сонний гай.
Жовтаво плаче у саду ліщина...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851970
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 26.10.2019

Ulcus

щось про ніжність

Коментар на поезію Труффальдіно
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759287

Я виводжу на спині нігтиком -
Тут ось квіточка, далі - губи
Ай... тут «стратила»! далі «віхтиком»
Мої пальці тебе голублять
Так от ніжно та ледь торкаючи -
Жартівливо і геть не в риму
Залишають цілунків парочки
Все ж відчутні, легкі, незримі
Я сміюсь і сама від лоскоту
Що на ребрах тобі лишаю
Децибели на тиші покотом
Розлягаються, ніч лякають
І вустами до вуст поглинуті
Затихають десь на вершині
Щастю нашому в жертву кинуті
Я з тобою.. я тут, єдиний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759410
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 26.10.2019

@NN@

Сумні реалії…

Садок потроху дичавіє,
Спориш, мов дріт, подвір'я вплів,
І стоголоса веремія
Луною із усіх кутів.

Тут горобці і сойка синя,
Зозуля в березі кує,
Трудяжка дятел на осині
Відбарабанює своє.

Нема людей - одна пташина,
Окупувала двір, садок,
І обплела плоти ожина
Де мальв раніш стояв рядок.

Геть покосилась біла хатка,
Ворота впали вже давно,
Мов сирота старенька ятка,
Дощами вимите гумно.

Вмира село - пусті оселі,
Такі от справи невеселі.

липень, 2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760104
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 26.10.2019

Ярослав К.

В плену паутины

Октябрьская осень рисует картины -
Лазурное небо без пасмурных туч,
А лес, словно кокон, в плену паутины,
Безмолвен и нынче не так уж дремуч.

Листва на тропинке - изысканный кафель
(Творение царских, поди, мастеров!)
Хрустит под ногами, как будто из вафель,
Коричнево-жёлтый дорожный покров.

От солнечных ванн разомлели деревья,
Раздевшись бесстыдно почти догола.
С берёзой в обнимку чуть-чуть загорел я,
Она, правда, так и осталась бела.

Подружек вокруг у неё тут хватает -
Кто в мини-бикини, а кто в неглиже,
Вуаль по осине шуршит золотая,
В последнем сезонном своём вираже.

И скоро зима... Будут дети носиться,
На лыжах петляя с лесистой горы -
Накроют листву белоснежные чипсы,
Хрустя, как те вафли осенней поры.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852604
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019

Катерина Собова

Соціальні мережі

-Діду, в мене є питання
(Зараз дуже актуальне),
Як раніше спілкувались
Ви в мережах соціальних?

-Ой, було цікаво з нами,
Бо любили теж скандали,
Все, що думали і знали –
У мережі викладали.

Ім’я дівчини писав я
У під’їзді, й як на диво,
Десь уже через годину
Відгуки ішли правдиві.

Блогери твою бабусю
Завжди першу виставляли,
Навіть стін не вистачало –
Так її коментували.

Я дописував останній,
Її батько зупинився…
А щоб не забив до смерті –
То на ній я оженився!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852559
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019

Любов Іванова

МОЯ РІДНА ЗЕМЛЯ. .

Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..

Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..

Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..

Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..

© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 24.10.2019

Катерина Собова

Невезуха

-Гарна дівка я і мила,-
Так лежу собі й гадаю,
Раптом в двері подзвонили:
-Та біжу вже! Відкриваю!

Боже мій! Аж подих сперло…
Ось він, принц - високий, гожий!
Я від щастя ледь не вмерла,
Надивитися не можу:

Ну до чого ж симпатичний,
На лоб кучері спадають,
І фігура атлетична –
Мускули у тілі грають.

В руках квіти, торт, «Шампанське»,
Серцем чую - моя доля,
Життя буду мати райське,
Почуттям дала я волю:

Взяла квіти, усміхнулась,
Провела його в кімнату,
Він розгублено дивився,
Запитав про якусь Нату.

І уже через хвилину
Секрет щастя враз накрився,
Цей *** схаменувся,
Що під’їздом помилився.

Белькотав щось, вибачався,
Опинився в коридорі,
Забрав квіти, вниз помчався…
А для мене - це вже горе.

Кожен раз - відкрию двері
(Отаку я маю дяку),
Гарні принци йдуть з тортами
Не до мене, скотиняки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852017
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 24.10.2019

Ярослав К.

Изюминка

Что во взгляде её таинственном
Прожигает насквозь зеницами,
Почему образ той, единственной,
До сих пор продолжает сниться мне,

И зачем храню фотографии -
Гигабайты ненужной(?) памяти,
Ведь уже не моя "парафия",
Только сердце никем не занято.

Всё равно, проживаю заново,
Помню то, что казалось мелочью.
И не гаснет пока звезда моя,
Видно memory-то не девичья.

Не увидел, не понял сразу я -
Не достану я ту звезду никак.
Ну, конечно, мы с нею разные,
Но не в этом ли вся изюминка?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842270
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 20.10.2019

Леонід Луговий

Дніпро

Ти котиш, Дніпро, свої води лісами,
Степами південних рівнин,
І все пережите тобою з віками
Ти знаєш, Славутич, один.

Давно, в льодовик, твоє русло водою
Прорізала вперше весна.
І перші, на Північ, над юним тобою
Мисливські брели племена.

З'являлись народи і знову зникали
На сивих твоїх берегах.
Сармати і скіфи кургани лишали
І час їх розвіював в прах.

Ти ще пам'ятаєш Хорива і Кия
На хвилях своїх голубих.
Ти ніс їхній човен - і гордо твій Київ
На кручах стоїть після них.

Тут твій кошовий, Запорозької Січі,
Давав курінному наказ,
І мужньо дивився противнику в вічі
Із полум'я грізний Тарас.

Закований в кригу вітрами зі Сходу,
Не раз ти сповільнював хід,
А потім ламали бушуючі води
І в море виносили лід.

Ти гордо, Славутич, течеш без упину
Крізь простір і далеч віків,
Лиш хвилі грайливо в степах України
Б'ють в сивий пісок берегів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 20.10.2019

@NN@

Душа рядками…

Рядки тяглись чумацькими возами,
Разками бурштинового намиста,
Якісь не мали ні ваги, ні змісту,
А деякі вітрисько геть розхристав.

Одні вплітали чебреці і м’яту,
А інші розцвітали яблунь квітом,
Просвічували зорями між віттям
І жебоніли, мов струмок за містом.

І ранили зболіле бідне серце,
Мов полум’ям лизали білі руки,
Народжувались, як дитя, у муках
І не складались в голові до купи.

Зібрати б їх, згребти, і підпалити,
Мов те пожухле листопадне листя,
Та вітер душу все-таки розхристав
Й слова розсипав, мов разки намиста.

Думки тягнулися з душі рядками...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 20.10.2019

Наташа Марос

НЕ ОБЕЩАЛ…

Ты же не обещал ничего... никогда... никому -
Уходил просто так, словно выкурить в ночь сигарету -
Понимал: я тебя всё равно без вопросов приму -
И легко ускользал, как всегда, от ненужных ответов...

Я, конечно, до боли ждала, и прощала опять,
Да встречала, не требуя сладких, как мёд, оправданий,
Что оставил за дверью... теперь мне уже не понять, -
С головой окунусь в долгожданное наше свиданье...

И совсем не болит... почему не ревную никак,
Почему дорожу каждой встречей и каждой разлукой...
Ты умеешь легко... - для тебя это просто пустяк,
Мне протягивать в ночь одиночества... сильную руку...

Я не знаю зачем воровал ты, потом возвращал
Ненадолго разбитое сердце своими ключами -
И, себя ненавидя... (а ты... даже не обещал),
Поворотом ключа, на пороге безумство прощаю...

Говорят, что любовь... ах, слепая воровка души,
Улыбаясь, отчаянно даже, коснётся... нелепо,
А затем, второпях, в никуда на заре убежит,
Разливая по снегу палящее солнце и лето...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819603
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 20.10.2019

Mikl47

БЕССОННИЦА

Ночь, четвертый час-не спится...
Надо спать,да не могу.
Вижу образы и лица,
Встреч,прощаний вереницы,
Мыслей стаю стерегу.

-Спать пора давно,парнишка.
Жизнь прекрасна. Не хандри!
Перестань мусолить книжку.
Может счастье где-то близко
В платье утренней зари.

Боль утрат приглушат годы-
Все проходит чередой.
Жизнь по кругу катит воды,..
Лишь отцу не встать из гроба,
Мать не будет молодой.

Будет день и будет пища,
Утро вечера мудрей,
"Завтра" будет лучше,чище,
Обязательно светлей.
Спи спокойно,дуралей!

Злюсь и снова выключаю
Надоевшей лампы свет,
Йоги тайны применяю-
Руки,ноги расслабляю...
Двадцать за день сигарет!

-Я расслаблен совершенно,
Сердце ровненько стучит...
Засыпаю постепенно
И уже во сне,наверно,
Ворон ворону кричит:
"Спит прек-рас-но,как убит.
2013 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851682
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 19.10.2019

Ulcus

про калапуцьки

«Скуштуй! Дивись-но, що я напекла!» -
З багнюки наліпились калапуцьки
Він так старанно ротиком - плям-плям
Немовби здобу їв з малої ручки.
Світилась радість в парах двох очей
Сміялась безтурботність переливом
Дивилась Доля на малих - ачей
Цьому «подружжю» бути ще щасливим!
Роки збігали, як в клепсидрі плин
І злизували з чіл безпосередність
Замість медів життя дало полин
Байдужість тихо струювала єдність
Згасав вогонь ще в молодих очах
Любов стікала, наче кров, в калюжу
І бралась в згустки, паросток зачах
Зі спільних мрій... та й мріялось не дуже
Не зміг - не витримав. Не вберегла.
Не гри хотілось - просто «жить по-людськи»
На згарищі сімейного тепла
Лишилися з багнюки калапуцьки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780706
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 19.10.2019

Катерина Собова

Поганi слова

Першокласника Миколу
Вчителька веде до мами,
Бо висловлювався в школі
Нецензурними словами.

На перерві вчила Колю:
-Мусиш ти запам’ятати,
Що всім дітям таке в школі
Заборонено казати.

І не можна оце слово
Навіть тихо промовляти,
Бо не знаєш, що насправді
Воно може означати.

-Та чого ж це я не знаю?
Коли каже його тато –
За уроки я сідаю,
Значить, не піду гуляти.

Вчора тато, щоб Ви чули,
Городив таке в машині -
На дорозі зловив цвяха
І пробив новеньку шину.

Мама нігті фарбувала
І на туфлі лак розлила,
Матюками здивувала,
Так, що світ нам був немилий.

А слова ці, їх багато,
Ви їх можете й не знати,
То приходьте, мама й тато,
Вас навчать запам’ятати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851490
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 19.10.2019

Наташа Марос

МАЛАЯ РОДИНА…

Источник вдохновения: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851927

Позови меня, Крым, на чуток, на неделю,
Как ты, малая родина, там, без меня...
Я красивое платье и шляпку надену -
Погуляем, потом посидим у огня...
Там родные (а было ли...) трудно поверить -
Всё бесследно ушло - ни забыть, ни вернуть...
Шум прибоя услышу как будто за дверью
И, вздохнув глубоко, постараюсь уснуть...
Позови, позови, я безумно скучаю,
Где уставшие чайки и красный закат...
Море, море... тебя издалёка узнаю,
Но боюсь, что не будет, как было... пока...

Серпантином дорог твоих лихо
Мне промчаться бы, море маня...

Моя родина молча и тихо
Умерла как-то... раньше меня...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851957
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019

Леонід Луговий

Я чую твій голос…

Мелодія Андрія Мартиненка (Амадея)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UO2Ix9q4ugw[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D3iN6FB1pNk[/youtube]

Присвячується Василю Малянівському,
Племіннику і прийомному сину Ольги Калини.

Я чую твій голос, єдиний на світі,
Пливучи по хмарних, блідих небесах,
І бачу букет твій, і лист на граніті,
А відповідь губиться, тоне в вітрах.

Ти чуєш - кричать білі лебеді-гуси?
Послухай, поглянь на хвилиночку ввись,
Я мимо лечу, але ще повернуся
І в снах появлюся таким, як колись.

Прийду на вечерю, як зорі освітять
Мільйоном лампадок небесні краї;
Легесенько вітром пройду в верховіттях,
Загляну у рідні зіниці твої.

А в грози травневі, під блискавки сині,
Коли забіліє калина в цвіту,
Ти знову побачиш, як я по стежині,
Промоклий до нитки, з рибалки бреду.

Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг.
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.

Відповідь на вірш Ольги Калини
"Писала лист".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789486
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 17.10.2019

@NN@

Ти повернутись обіцяв…

Ти повернутись обіцяв,
Коли подмуть вітри холодні
І почорніє срібний став...
Якраз в зими напередодні.

Палало серце навісне,
Пітьму геть гнало й безнадію:
*- Можливо він ще поверне?
Я ж так чекаю й свято вірю.*

Та дні ідуть. В садах моїх
Опале листя вже зотліло.
На сірий став туман заліг,
Слова згубились в заметілях.

Тебе нема. Сліди твої
Розвіяв вітер по дорогах.
Чигає птахом чорний сплін
За вікнами і над порогом.

Ти повернутись обіцяв...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851630
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 17.10.2019

Катерина Собова

Поганi слова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851489
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 17.10.2019

Де таку знайти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820991
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.10.2019

Анатолій Волинський

К Чаадаеву (переклад)

А. Пушкин

Переклад.

В любові, мріях, тихій славі
Недовго пестив нас обман.
Пропали юності забави,
Мов сон, мов ранішній туман.
Та в нас горить іще бажання,
Під гнівом влади рокової
Нетерпеливою душею
Вітчизни вірим призиванням.
Чекаєм ми прозрінням томним
Хвилини воленьки святої,
Як ждав коханець... молодим
Хвилини зустрічі нічної.
Поки свобода в нас горить
Поки серця для честі жИві,(жваві)
Пора Вітчизні присвятить
Душі прекрасніші пориви
Товариш, вір: зійде вона –
Зоря щасливого відраддя,
Росія вибухне від (сна),
І на уламках самовладдя
Напишуть наші імена!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824538
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 11.10.2019

Пётр Кравчина

Дворик

моему деду Петру Зиновьевичу Кравчине

Саманные хаты без кровель,
Окошек, дверей и крылец.
Когда-то тут в стойлах коровы
Мычали, почуяв чабрец.

Вокруг обитали казáки
И ко́шем ходили в дозор.
Сегодня - крапива да маки
Кругом, где окажется взор.

Растут здесь дубы вековые,
В них - память ушедших богов,
И голода дни роковые,
И крики бегущих врагов.

Деревня давно запустела,
Но, словно былью́ поперёк,
В хатынке, что грузно осела,
Мерцает в печи уголёк.

И множество помнит историй,
Что ныне почили в золе,
Последний ухоженный дворик
В глухом украинском селе.

21.05.2011 с. Макеевка на Луганщине

*фото автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270465
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 10.10.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2019

Ірина Кохан

До сповіді

Закрились очі соняхів. Серпнево.
Передосіння примха чи закон?
До сповіді готуються дерева,
Переступивши літній рубікон.

Простягши руки в небо зголубіле,
Шумлять пророчо, кидаючи тінь.
О, як бджолинно їхня кров кипіла
У час весняних знадливих цвітінь!

Тепер стоять обтяжені плодами.
Життєвий строк обірве скоро сніг,
Впаде листок останній з холодами,
Немов останній, прощений той гріх.

Не страшно їм (бо так воліє вічність),
Така вже суть звичайності вмирань:
Невідворотність диханням кармічним
Над горизонтом пише білу грань.

Та поки роси пахнуть ще серпнево,
Предтеча смутку лиш в календарі.
До осені готуються дерева,
Сповідуючись вітру при зорі.
12.08.2019.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845644
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 09.10.2019

Любов Іванова

Простіть мене, а я прощаю Вас

[b][color="#821d6f"]Сьогодня день, коли усі образи
Ми маємо віднести на смітник.
А замість них добра й тепла алмази
Посіяти в душевний свій квітник.

Немає на землі людей безгрішних
Віки складалось і донині так.
У бідних, у багатих і розкішних
Гріх може бути навіть у думках.

Для цього день є - прощена неділя,
Бо не образи наш дороговказ.
Благаю в каятті... не від безділля -
Простіть мене, а я прощаю Вас.

Це світла днина - днина всепрощення.
Благаємо, прости нас Бог-Отець.
Хай стануть наші щирі откровення
Очищенням для душ і для сердець.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777703
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 08.10.2019

Ірина Кохан

Причарую

Іще не цілована
ані вітром, ані тобою,
Сни з-під вій розгубились,
лишивши сліди на щоці.
Вчора юна Алкіпа,
сьогодні палаю жагою -
Йду ва-банк без вагань:
легка посмішка - б*ю прямо в ціль.

Сходить темряви мох,
ніч збулася сльозою предтечі,
Золотими струмками
вливається день з сонцевеж.
Ти у царстві Морфея
шукаєш дорогу для втечі,
Я ж любисткову купіль готую -
тепер не втечеш...

Стріли й щит у кутку:
не для тебе загрозлива зброя.
Причарую навік
і барвінком розквітне земля.
Амазонка по крові...
Та впала колись-таки й Троя...
Ти цілуєш. Вустами гарячими.
Все. Я твоя.
23.06.2019.

Алкіпа - амазонка, яка дала обітницю назавжди лишитися дівою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 08.10.2019

Ulcus

… про запах

[i]коментар до твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119 [/i]

а ти мені солоно пахнеш морем
а ще тим вітром, що співає в горах
тим сонцем, що пекельно влітку шкварить
дощем, який сльозить в грозу із хмари
ти пахнеш дотиком із теплого сатину
мурашками, що обсипають спину
шаленим пульсом на моїм зап‘ясті
тепер я знаю, що так пахне щастя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814143
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 08.10.2019

Ярослав К.

Не з тими

Як часто ми знаходимось не з тими,
До кого рветься серце із грудей,
Й годинами безцінно-золотими
Розкидуємось кожен Божий день.

Не з тими прокидаємося вранці,
За руку ми тримаємо не тих,
І нас не надихають імена ці,
Та... менше обираємо із лих.

З собою жити в мирі неохочі,
Картаємо себе на самоті,
Що в некохані дивимося очі,
А згадуються інші, саме ті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843547
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 08.10.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2019

Redivivus et ultor

… бо діти пахнуть молоком

… бо діти пахнуть молоком,
Сорочка прана пахне вітром,
Бо сонце котиться клубком
За обрій десь, в подІл крайсвіту,
Бо губи теплі та п’янкі,
Немов глінтвейн, та ледь вологі,
Бо у замерзлої ріки
Завчасно почались пологи,
Немов весна, хоч за вікном –
Плечиста та дебела осінь
Вкриває світ брудним рядном,
Плете, похмура, сиві коси.
А десь –мигдаль, а десь – печаль
І плачуть гірко пізні квіти,
Закуті в крижаний кришталь…
Чомусь так смачно пахнуть діти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 08.10.2019

Любов Іванова

ВАЛІЗА РОКІВ

[b][i][color="#ff00fb"]До року рік складаю у валізу
І ревізую часом цей багаж.
Прийде пора... у труднощі чи кризу
Літа візьмуть мене на абордаж...

Усіх подій не перерахувати
Були сумні, хвилюючі й смішні.
Є ті, що варто швидше забувати,
Або ж такі, що дуже дорогі.

Я за усе безмежно вдячна Богу
За неба синь і за красу долин
І за мою заквітчану дорогу
Ось, до відмітки шістдесят один...

Люблю людей і вірю, що взаємно
Радію сонцю, як мале дитя...
Живу, сміюсь, римую не даремно
У цьому й є мій справжній сенс життя....[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 06.10.2019

Любов Іванова

НЕ ВІДПУСКАЙ…

[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар п"янкий із вуст моїх збери,
Напій смачний жагучого кохання.
І вже негода, шквали і вітри
Не принесуть ні краплі хвилювання...

А я тобі тихенько прошепчУ,
Слова, які нікому не казала...
Я до небес неначе птах лечу
Коли ще так душа моя співала?!

Солодкий щем по тілу пробіжить
Торкнеться тих глибин, що досі спали.
Яка блаженна, неповторна мить.
Мов літ на сорок ми молодші стали....

Не відпускай, прошу, не відпусти,
Не скаламуть надій моїх озерце,
Бо вже тоді благального "Прости.."
Не будуть чути... ні душа, ні серце.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 05.10.2019

Наташа Марос

ХОТЬ КУДА…

Я живу не одна -
В полумраке ночных фонарей
Мне душа не видна,
Но хожу и хожу я за ней...

Все слова о любви
Написала давно, раздала...
Ты меня не зови -
Я не стала сильней, чем была...

Но опять жемчуга
Рассыпаю и верю в траву,
Жду весну, а снега
Обещали: ещё поживу...

И уже босиком
Может быть, не совсем и смогу -
Лет былых снежный ком,
Подмигнёт, охладит на бегу...

А душа, как всегда,
Улетит налегке без меня -
Ведь она хоть куда -
В ней так много живого огня...

Закружит, запоёт,
Молодая весна, берегись -
Мы с душою вдвоём
В твою зелень укутаем жизнь...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 05.10.2019

Анатолій Волинський

Другу…. в День Народження.

Прийми мої вітання
В далекій стороні,
Хай збудуться бажання –
Так хочеться мені.

За тебе цілий келих
Я висушу до дна,
Таких як ти, веселих,
Не знала і… весна.

Для всіх ти є товариш,
А другом - був мені,
Борщ з янками не звариш
В далекій стороні.

Ти там для них… аміго,
Чи може - камарад,
Креолочку,.. до стогу –
Сьогодні будеш рад!

Та ще й трішки здоров’я –
То зичу я тобі.
Великого натхнення
В АТОшній боротьбі!

Бо голос твій не чути
На рідній стороні,
Засмучені поети
І болісно мені!

Сьогодні в п. Новоградець... День Народження! Вітаю Льоня! Здоров'я, Успіхів і Натхнення тобі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826764
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 05.10.2019

Катерина Собова

Висока мода

За три роки після школи
Не впізнати дівку Нелю,
Пощастило, як ніколи –
Влаштувалася моделлю.

Запросила, як годиться,
На показ матусю в гості,
Хай побачить і гордиться,
Яка доця на помості.

Бо лиш знала ті городи,
Корови, качки і свині…
Ось - подяка й нагорода
Від єдиної дитини.

Почалося дійство скоро:
Як пішли усі моделі,
Охопив матусю сором –
Не впізнала свою Нелю.

Наче хто наслав ті чари,
Це було таке жахіття:
Всі ходили, як примари
У старезному лахмітті!

Раптом бачить - іде Неля
(Наче мумія тут кожна),
Довга у дірках шинеля,
Що й заплутатись в ній можна.

А ведуча розпиналась,
Що колекція осіння,
І у моді, виявлялось,
Всі деталі дуже цінні.

В одязі - дірки повсюду,
Зручно в будь-яку погоду!
Розказала всьому люду,
Що це є висока мода.

Сидить мама і зітхає:
-От дурницю я зробила,
Такий точно светрик маю –
Вчора ним часник накрила.

Треба в Бобика із будки
Кофту вовняну забрати,
Постелила цуценяті,
Бо не бачу вже латати.

Ще дірява є спідниця
(Колись праскою спалила),
То на неї там, де птиця,
Літом квочку посадила.

Плащ і сукні теж не гірші
(Їх погризли трохи миші),
Треба вийняти із шафи
І дірки зробити більші.

Їхала додому мама –
Радість груди розпинала,
Від побаченого в місті
Вся душа її співала:

-Тільки, хто в селі повірить,
Що життя в нас не пропаще?
І колекція осіння
В мене набагато краща!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849825
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 05.10.2019

Ярослав К.

Далёкая-близкая

[i]Ввиду массового исчезновения стихов с сайта приходится выкладывать повторно[/i]

Не знаю, о чём говорить. Да и надо ли
Навязываться, ерундой нагружать не в тему.
Сказали давно мы друг другу всё, что могли -
Зачем тебе, в самом деле, мои проблемы.

Молчание - золото, истина на века -
Хранит без процентов надежд депозит, как в банке.
А самое ценное продано с молотка,
Когда осознали - не в те мы уселись санки.

Но всё же осталась нить (паутина? корд?),
Струною гитары натянута до предела.
И взять бы привычно мажорный бемоль-аккорд,
Но нет, инструмент затих - батарейка села.

Людей в телефонной книге моей не счесть -
Зевнут безразлично в трубку ночному гостю...
Так здорово осознавать, что ты где-то есть,
Родная? Чужая? Далёкая? Близкая? - просто...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833840
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 05.10.2019

inshy

Не чужа й не… моя

Не чужа й не... моя... Не вкладається
Парадокс отакий в голові.
Тільки серце моє розривається
На частинки знесилені дві...

Ніжно пальчиків руки торкаються...
Обійняти по-дружньому - все!
Й після дотиків грішники каються,
А мене кудись далі несе...

Ти із казки, ти наче наснилася
Й у життя увірвалась умить,
І відтоді все раптом змінилося,
А душа ля-мажором бринить...

Не годинами й не кілометрами
Наша відстань від А і до Б -
Заборонами правильно-мертвими
Застять небо від нас голубе...

Полетів би до тебе метеликом
Чи то вгору, чи, може, униз...
Та на митниці впали в істерику -
Бо прострочений в мене безвіз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794503
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.10.2019

Леонід Луговий

Фото

Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.

Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.

Тут у бліндажній сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.

Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.

На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.

Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.

А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На нульовому рубежі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 05.10.2019

Ulcus

… про осінь

ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот

соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом

я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем

ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 03.10.2019

Леонід Луговий

Ви з гідністю відставили плече…

"Політичної біжутерії не ношу," -
з такими словами Ліна Костенко
відмовилася прийняти найвищу
нагороду з рук президента
В. Ющенка.

Ви з гідністю відставили плече,
Коштовних не прийнявши біжутерій.
Дідівська кров, Тарасова, тече
У ваших розгалуженнях артерій.

З нечистих рук продажної душі
Прийняти дар високий не захоче
Поет, хто не міняв на бариші
Свої слова, правдиві і пророчі.

Коли співали оди гаманцям
Свої митці, і продані Росії,
Ви всі рядки писали тільки нам,
Байдужі до фальшивого месії.

Для них чини і тони нагород,
І владні відкриваються їм двері.
А з вами залишається народ,
Що вслід за вами пише на папері.

І граючись за столиком, не раз
Малеча із Тарасового краю
Пером сталевим, справжнім, як у вас,
Невміло свої літери черкає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850204
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019

Наташа Марос

ПЛАТЬЕ…

...источник вдохновения:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845785

А я надену платье цветом в осень
И взглядом всю округу подожгу,
Я прилечу туда, куда попросишь,
Куда захочешь - точно прибегу...

К тебе притронусь тёплою ладонью,
Согрею сердцем жухлую траву,
Наполню до краёв твоё бездонье,
Чтобы узнал - тобою я живу...

И вот сегодня я надела платье,
Табачное, со шлейфом огневым
И ожерелье - красным на запястье,
Да мне бы лишь тебя... застать живым...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850163
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019

Любов Іванова

НАДЕНУ СВИТЕР ОСЕНИ ПОД ЦВЕТ

[b][i][color="#e80c0c"]Н[/color]аступит вскоре охровый сентябрь,
[color="#e80c0c"]А[/color]ллеи, парки в астрах станут ярче
[color="#e80c0c"]Д[/color]а где ж в природе сразу столько фарб
[color="#e80c0c"]Е[/color]ще бы, - Бог открыл свой тайный ларчик.
[color="#e80c0c"]Н[/color]е усидеть в квартире в день такой,
[color="#e80c0c"]У[/color]йти бы в поле с ветерком в обнимку,

[color="#e80c0c"]С[/color]обрать букет ромашки полевой,
[color="#e80c0c"]В[/color]серьез гадать на счастья половинку.
[color="#e80c0c"]И[/color] возвращаться с радостью в душе
[color="#e80c0c"]Т[/color]ропинкой детства, где все так знакомо
[color="#e80c0c"]Е[/color]два попав в пространство этажей,
[color="#e80c0c"]Р[/color]оптать, что город снова в горле комом.

[color="#e80c0c"]О[/color]сталась малость дней до сентября
[color="#e80c0c"]С[/color]ады заждались сбора урожая.
[color="#e80c0c"]Е[/color]ще чуть-чуть и сменят свой наряд
[color="#e80c0c"]Н[/color]а бронзу с медью, охре подражая...
[color="#e80c0c"]И[/color] я не прочь принять душой сезон

[color="#e80c0c"]П[/color]ереместиться, встретить бабье лето.
[color="#e80c0c"]О[/color]пять набросить джемпер, чтобы в нем
[color="#e80c0c"]Д[/color]о холодов и стужи быть согретой.

[color="#e80c0c"]Ц[/color]итаты лета реже с каждым днем
[color="#e80c0c"]В [/color] природе чаще дождик и прохлада
[color="#e80c0c"]Е[/color]сть для сезона все в шкафу моем
[color="#e80c0c"]Т[/color]олько в душе мне холода не надо..[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845785
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 02.10.2019

Дитяча дискусiя

Після танцю в дитсадочку
Діти пісню ще співали,
Потім грались у пісочку
І серйозно розмовляли:

-А кого ти більше любиш?-
Запитав Яшко Аглаю,-
Санта Клауса живого,
Чи святого Миколая?

-Дід Мороз нічим не гірший,-
Заперечила Яринка,-
Подарунки в нього більші –
Він кладе їх під ялинку.

-Ти, Яринко, ще дитина,-
П’ятирічна каже Рая,-
Бо святого Валентина
Я найбільше поважаю.

Запитай он у Маринки –
Мене панною всі звали
І найкращі валентинки
Всі мені подарували!

-А мені – не так важливо,
Головне,- пищить Дарунька,-
Щоб це був мужик хороший
І приносив подарунки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844592
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 26.09.2019

Катерина Собова

Бумеранг

Лікар каже пацієнту:
-От і стрілись при нагоді,
Це у вас купив диплом я
У підземнім переході.

Я ж тоді - у дев’яності,
Був, як всі, нічим не гірший,
Та ви з мене дуже просто
Здерли грошей вдвічі більше.

Хворий тут не розгубився
І напружив дві півкулі,
До хірурга придивився –
Пригадав часи минулі.

-Я в дипломах добре знався:
В вас - з відзнакою, червоний,
І на щастя він дістався
Вам, минаючи закони.

-Операцію я зранку
Буду завтра вам робити,
То ж сьогодні ви повинні
Десять тисяч заплатити.

-Проста грижа - такі гроші?
Лікарю, ви совість майте!
Заробітки в вас хороші,
Але ж міру якусь знайте!

-Трохи дорого, я знаю,
Та хірург я класний, друже,
Бо диплом червоний маю
І пишаюся цим дуже.

Вийшов лікар із палати,
Пацієнт утік із міста,
Пішов іншого шукати
Класного спеціаліста.

Правда, їх лишилось мало
(Хто не з купленим дипломом),
Бо всі здібні грижу вдало
Оперують за кордоном!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849298
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 26.09.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2019

Леонід Луговий

Україна

Розписує сонце в багрянець картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
Ти трудишся, зводиш міста, Україно,
І соняшник тягнеш до неба з землі.

Славутича хвилі і вітер здалека
Шевченкову пісню співають тобі.
Твій прапор - пшениця і небо над степом,
Звитяга і мужність в твоєму гербі.

Ще свіжа легенда у землях козацьких,
Як грізний полковник свій одяг роздер.
І крик твоїх коней під шабельний брязкіт
Відлунням далеким ми чуєм тепер.

В степах придніпровських, у центрі Європи,
Ти перша стрічала, спиняла орду.
І знову на сході вогонь і окопи,
І внуки козацькі відводять біду.

Там тане у битвах надія забродів,
Що шлях твій накреслить російський багнет.
На карті планети, між вільних народів,
Вже час вимальовує твій силует.

Ти юна, і тільки нарощуєш сили,
Сусідка стареньких, заможних країн.
Я вірю - чужинців в столиці осілих
Замінить відважний Тарасовий син.

Підніметься в травні на полі колосся,
Де грудень холодний розсіював сніг.
І жито комбайн покладе у покоси,
Де танк крізь окопи прорватись не зміг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 24.09.2019

Леонід Луговий

Котяче кохання

Я знаю - скажеш що не віриш
У намальовану красу,
Але любов свою, без міри,
Тобі словами донесу.

Ти найгарніша, наймиліша
На весь бескрайній, білий світ.
Моє котяче серце тішать
Твій ніжний погляд, ніс і хвіст.

Я твій навіки, без вагання,
Я все життя віддам умить,
Щоб в ніч весняну до світання
Лише тебе одну любить.

Всі зорі з місяцем і сонцем
Згрібу з небес тобі хвостом,
І сяду в тебе під віконцем
Могутнім лицарем-котом.

Пухнастим стану суперменом,
Щоби під блиск твоїх очей,
Зірватись раптом як скаженний
І ну мерщій ловить мишей!

Тоді до полюсів, до самих,
Моя любов розтопить сніг.
І все що є під небесами,
Я покладу тобі до ніг.

Намиста, перли, самоцвіти,
Всю саму цінність і красу,
Заморські квіти всього світу
Тобі єдиній принесу.

І ти узнаєш, королево,
Що я один на білий світ
Не тимчасовий, березневий,
А всесезонний, справжній кіт.

Бо за гірські вершини вища
І довша всіх тисячоліть,
Моя любов по всіх горищах
Гасає, скаче і нявчить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 23.09.2019

Михайло Гончар

Дежавю

У вересневий день
я в семилітнім віці
прийшов до школи
полем навпростець.
Іван Григорович
погладив по голівці:
"Ти сам прийшов,Михасю?
Молодець!"

І раптом фініш...
світло...вхід в портал...
Рву стрічку чорну
ребрами худими...
Байдуже сонце
палить нещадимо,
велично здійснює
свій вічний ритуал.

Погладить сиву голову Отець:
"Ти сам прийшов,Михасю?
Молодець!"

*Іван Григорович-вчитель,завуч школи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687784
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 21.09.2019

Катерина Собова

Послуга

Крутий Слава до коханки
(Випала така нагода)
Їхав полем, милувався,
Яка гарна в нас природа.

Тільки в’їхав в лісосмугу
І незчувся бідний Слава,
Як машина мертво сіла
У заглибину-канаву.

Мила дзвонить вже із дачі:
-Де ти бродиш? Я чекаю!
А коханець ледь не плаче,
Все навколо оглядає.

Як же міг зловить він гаву?
Аж змокріла враз сорочка,
Раптом зирк… Ого! Об’ява,
Кимсь прибита до пеньочка:

«Якщо сіли ви в калюжу,
Чи відмовили педалі,
Вихід є, надійний дуже,
Подзвоніть» - і номер далі.

Подзвонив водій - невдаха.
Наче хто включив реактор:
Вилітає, наче птаха
Із кущів новенький трактор.

Тракторист цю справу знає,
І за лічені хвилини
Тільки руки потирає -
На дорозі вже машина.

-Триста гривень, і не менше,
Ти багатий, зразу бачу,
І щасливої дороги,
Дякую, що дав без здачі.

-Трохи дорого, одначе,
Послуга то невеличка,
Мав би совість ти, юначе,
Це погана в тебе звичка.

-Ти гадаєш мені легко
Цілий день в кущах стояти?
Без м’якенького дивана
Вас, нещасних, виглядати?

Іноді комусь вдається
Цю баюру засипАти,
То доводиться самому
Ще й канаву доглядати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848790
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 21.09.2019

Ярослав К.

Маргариновое тесто

Вспоминается из детства:
На запачканном столе
Маргариновое тесто
Превращается в рулет.

И пока оно в замесе,
Не раскатано в листы,
Потеряет малость в весе -
Нет вкуснее смакоты!

Эту пахнущую толщу
Так и хочется помять,
Как приятна же на ощупь -
Наслажденье, благодать!

Заблестит, гляди, на солнце,
Словно в сказке колобок,
Всеми соками нальётся -
Вот бы выдавить тот сок!

А загар, ещё до печки -
Отдыхай, турецкий юг!
...Мне касанья душу лечат
Твоих мягких, нежных рук

Цвета фирменного теста,
(Вот бы взять да замесить!)
Что, казалось, в два присеста
Мог я в детстве проглотить.

Завернуть в тебя начинку -
Джем брусничный и плюс мак...
Эх, румяная дивчИнка,
УзнаЮ тот самый смак!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848950
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2019

Леонід Луговий

Совенята

Ще в парку не горіли ліхтарі
І літній день над містом не погас,
Коли із крон ялинових вгорі
Злетіли совенята в перший раз.

Безшумно крильця з гілки донесли
На землю двох сіреньких пташенят.
І злякані пухнастики були,
Що вгору не піднімуться назад.

Не видно було матері навкруг -
Добути корм належало сові.
Лиш дівчинка ішла і її друг,
Побачили малечу на траві.

Малі були, без сумніву, із тих,
Хто совами ширятимуть колись.
А зараз голос дівчинки притих -
Чекала, чи піднімуться увись...

А двійко круглооких пташенят
Прибігли під ялинові стволи,
Підскочили з кумедністю малят,
Злетіли - і на гілочці були!

І з гордістю сприймали звисока,
Як приз людський за подвиги свої,
Підтримуючий погляд юнака
І окрик тріумфуючий її.

Ніхто крім них не бачив совенят -
У парку не гуляло більше пар.
Лише пройшов алеєю наряд
І поряд загорівся ще ліхтар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 19.09.2019

Оксана Дністран

Осіння лагідна пора

Прийшла осіння лагідна пора
У пишнім золотавім оксамиті.
Теплом ласкавим по́лудні умиті
Енергію виносять на-гора.

Жоржиноповені – за виднокіл
Порозливались барвами веселки,
Заповнили душевні закапелки,
Підморгують по-змовницьки до зір.

Нахлюпочу́сь у вирі хризантем,
У хвилях айстр нарозкошую вволю,
Росою незамутнено-легкою
Прикрашу тім’я квітних діадем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848263
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 17.09.2019

Катерина Собова

Достаток

Знов Маруся дорікає
Чоловіку Любомиру,
Що він мало заробляє
І тісна у них квартира.

Любчик вже й не дивувався,
(Кожен ранок таке чує)
І свої достатки жінці
Уже вкотре рекламує:

-То ж підвищили зарплату,
І з житлом усе в порядку:
Другий поверх, три кімнати,
Та в селі ще хата в спадку.

Не журись, моє серденько!
Мало коштів? Що я чую?
Та, крім тебе, я легенько
Двох жінок ще прогодую.

-Слава Богу, що признався,-
Вголос тішиться Маруся,-
Бо до нас переїжджають
Мої мама і бабуся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846750
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 17.09.2019

Ярослав К.

Кохати недосяжне

Я не люблю кохати недосяжне -
Естрадних дів, співачок і актрис,
Відомих пані, стильних і поважних -
Це романтично, втім, я реаліст.

І не люблю кохати щось далеке,
Безперспективне, лиш на рівні мрій,
Долати відстань в тисячу парсеків -
Як долечу, то стану вже старий.

Я не люблю кохати нереальне
Та будувати "замки на піску".
І то чудово, що існують гальма,
Тому хвала моєму ручнику.

Я не люблю кохати невзаємне -
На це не варто марнувати час.
Комусь то норма. Тільки не для мене.
Бо то міраж, і в нім немає НАС.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837471
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 15.09.2019

Леонід Луговий

Тридцята ОМБР

Тримає крок заслужена бригада,
Одна сім'я - солдат і офіцер.
В святковий час, в День Пам'яті парадом
Ідуть в строю бійці ОМБР.

Захоплення не скрити на обличчі
Притихлій на бруківці дітворі.
Для них каштани мирно палять свічі
І ластівки гасають угорі.

А воїн пам'ятає, у тридцятій,
В душі країни випалений слід.
Вантажилися поспіхом солдати,
Тягнулись ешелонами на Схід.

В боях було відстояно тобою
Лице твоє і честь, ОМБР.
Де кров лягла на соняшник росою,
Шумить рівнина злаками тепер.

І буде хай закрита для дитини
Ціна святкових залпів, холостих -
Палаючі в степу бронемашини
І ті, хто їх покинути не встиг.

Бійцям полеглим виросла заміна -
Тарасів дух у полум'ї не вмер!
Ідуть твої солдати, Україно,
Озброєні бійці ОМБР.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836387
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 14.09.2019

Mikl47

ТВОЄ ІМ'Я

Неначе цвях у тім'я вбитий,
На все життя ім'я твоє --
Не вирвати і не пропити,
І важче з кожним днем стає...

Як легко, просто міг у школі
Твоє ім'я гукнути вслід.
Ти оглядалася поволі
І усміхалася :"Привіт! "

Тепер нема такої змоги...
Кричи, хоч трісни -- всеодно
Ти не почуєш крику того --
Далеко десь твоє вікно.

Це часто так в людей буває,
Чи тільки в мене цей узвар?
Одне ніяк не розгадаю --
Чи кара це, чи божий дар?

Твоє ім'я шепочуть трави,
Дощі вистукують в шибки,
Хмарки малюють для забави,
Співають навесні струмки.

Твоє ім'я бринить струною,
То серце пташкою клює --
То ніжно, ніжно так --з любов'ю,
То раптом болю завдає.

Ніхто не чує і не бачить,
Це чую й бачу тільки я...
То усміхнуся, то заплачу
І бережу твоє ім'я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843577
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 13.09.2019

Ярослав К.

Не грусти

https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48823&poem=269949

Эта серость... Как будто бы вечная стылая осень
Ухмыляется нагло, с издёвкой глядит свысока...
Ни мороза, ни снега, уж сколько мы зиму не просим,
А никак не укроется льдом непоседа-река...

Вот и мост, что когда-то стал местом для наших свиданий,
Где в обнимочку часто встречали с тобой мы рассвет...
Нам казалось, что можно стоять так, прижавшись... годами...
Не завянет при этом подарок - ромашек букет...

А река всё шумит и бурлит, аж мурашки по коже...
Разбиваются волны-мечты в предрассветной тиши...
Мысли-брызги летят... Видно легче им так... Ну а может...
Стоит выплеснуть их на листок из кипящей души?

И зачем мы грустим? Очевидно ж, зима на исходе
Или то, что ещё по привычке считают зимой...
Унывать и хандрить - это дань переменчивой моде,
Отдаём - и айда, возвращаемся снова домой!

Даже если не скажет никто тебе "Доброе утро!"
И не радует созданый лично домашний уют,
Но ведь здорово, если под боком всегда есть компьютер,
А в сети и тебя, и стихи твои, вроде бы - ждут...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775819
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 12.09.2019

Амелин

Всё так просто… (Лит. пародии)

[b]БЫТЬ ПРОСТО…ГОСПОЖОЙ[/b]
Любов Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842085

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00842085.jpg[/img]

[i]Как хорошо быть просто...Госпожой.
Когда мужчина отдан нам всецело
Горячим сердцем, преданной душой,
Клубком желаний и горячим телом.

А ты на троне бешеных страстей,
Все по плечу... и все тебе под силу.
А он у ног... влюбленный дуралей,
Все будет так, как я желаю, милый.
……………………………………..
И не грусти, что мною не любим,
То, что я рядом - принимай за счастье.

Мне это в кайф, когда бокал вина
В моей руке играет и искрится.
И классно знать, что для тебя одна
Одна лишь я... твоя императрица.

И мне не в счет по клавишам игра,
Пусть даже в ней твоей души частица.
Ты мой слуга, ты мой сердечный раб...
Играй, малыш! Пока с тобой царица!

[/i]
[b]Больше н[s]и[/s]е наливать![/b]

Играй, малыш, по клавишам стучи!
И что я рядом, – принимай за счастье.
И песни пой!.. А лучше – помолчи…
А кайф какой – когда избыток власти!

Бокал искрится в третий раз вином!
Я госпожа – твоя императрица!
А кто ты есть... скажу тебе потом…
Мне только бы с рояля не скатиться…

А… вспомнила! – Ты мой сердечный раб!
Ну, ничего себе, вот это страсти!
Не сметь и думать про других ца… про баб!
С клубком желаний знаю, что ты – мастер!

Не младший лейтенант – а прям старлей! (1)
«Всё будет так, как захочу я, милый».
Подать к вину мне торт из трюфелей! (2)
Царица так давненько не чудила…

Добавьте ей ещё вина в бокал!
Ну, это я себя в виду имела…
Куда же, мой дурашка, ты пропал?..
Наверно, на минутку "в сад", по делу...

1- Старлей – старший лейтенант
2- Торт из трюфелей – трюфельный… )))

[b]
Я не обіцяв нічого людям [/b]
Геннадій Деснянський
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842744
[i]
В мене був єдиний агітатор –
З діркою, задрипаний намет.
Я на перегонах цих аматор
Крихітний мав виборчій бюджет

Вголос реготали конкуренти,
Бо давали з гречкою пайки.
Інколи заможні претенденти
Дулі слали пальцями руки.

Я не обіцяв нічого людям…[/i]

[b]В депутаты!
[/b]
Ничего не обещал я людям,
В депутаты шёл, как на Парнас.
Мозгом головы я думал: скуден
Мой бюджет… и лез – как скалолаз!

Конкуренты… хохотали в голос:
«Эй, аматер, с гречкой где пайки?»
Так со мной их мафия боролась –
«Дули слали пальцами руки»!

Глаз зрачки на «Цирк «Кобзов»* смотрели:
Боже мой, да здесь кругом враги!
Но идя к большой заветной цели,
Дули слал им пальцами… ноги!

* «Цирк Кобзов» – завжди більше, ніж цирк» (Из рекламы https://kobzov.ua/
Прошу не принимать за оскорбление и за рекламу Цирка!)

[b]Пока ты колесил в пустых маршрутках[/b]
Мила Машнова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842754

[i]Пока ты колесил в пустых маршрутках,
Я путалась в лианах вещих снов
И сердце отдавала на раскрутку
Отчаянью, ворча, как старый сноб.

Пока ты отдавался без страховки
Амбициям и страсти натощак
И дерзко набивал татуировки,
Я силилась немых перемолчать.

Пока ты “рисовался“ у кофеен…[/i]

[b]Эх, поворчим…
[/b]
Эх, натощак писать стихи так просто.
Какие страсти, полный кавардак!
Но пародисты, гнусные прохвосты,
Пропустят всё через мозгов дуршлаг.

Эх, посадить бы их вон в ту маршрутку,
Что колесит в раскрутке целый год,
И покатать денька четыре, в шутку,
И посмотреть, что вдруг произойдёт.

Эх, не с маршруткой, ну конечно, – с ними!
Как рифмами глагольными меча,
Все выползут на волю чуть живыми,
Попробуй их потом перемолчать…

Эх, ну могу я поворчать немножко,
Когда в кофейню еду на такси,
Пуская дым в открытое окошко,
Хандру стихами пробуя гасить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843031
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 11.09.2019

Ярослав К.

Пушистыми хлопьями

Пушистыми хлопьями белого снега
Неслышно упасть бы в ладони твои,
Подарком искрящимся с серого неба
Растаять в горячих руках от любви...

Слезинками талой воды прикоснуться
К соскучившимся от разлуки устам
И в высь поцелуем воздушным вернуться,
Чтоб снова снежинками сделаться там...

Фото из интернета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767131
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017

Лілея1

А ТИ НЕ СКАЖЕШ, КРИХІТКО…

[b]А ти не скажеш крихітко мені
Чому в твоїх зіницях тінь грози
Й чому маленькі краплі бірюзи,
Змахнули митю рученьки бліді?

Вже ранок, бачиш, нишком на вікно
Гардину синю зачіпив із неба,
Тому, малюче, плакати не треба,
Сміється ж сонцем синє полотно.

Дитятко миле, знаю, як пече,
Й чому ховаєш від усіх на трішки
Задумане чоло у бархат мішки,
Смикнувши його лапку і плече.

Мій перший друже, названий Вітьок,
Моє з сумною долею дитя,
Як жаль, що свідком твого є життя:
Китайський ситець вицвілих ляльок.

Та сотня десь сирітських рандеву,
Що з вірою й тривогою в очах
Й мені прощальне мовили в дверя́х:
"А можна я вас мамою назву?"
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766304
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

Ярослав К.

Принять, как есть

Прими меня таким, какой я есть,
Занудой тошнотворным, неуклюжим...
Ведь мы с тобой довольно долго дружим,
И не нужны нам маски, ложь и лесть.

Прими меня таким, какой я есть,
Наивным и не очень-то далёким,
Болтливым, вместе с тем и одиноким...
Изъянов всех моих не перечесть...

Прими меня такого, как я есть,
Ленивым, раздражительным, лукавым,
Считающим себя всегда лишь правым,
Любителем попить-поспать-поесть...

Прими меня таким, какой я есть,
Погрязшего в тщеславии, гордыне,
Застрявшего в греховной паутине...
Да сколько тех страстей ещё, Бог весть...

Но не спеши на мне поставить крест,
Я верю, что когда-нибудь исправлюсь,
И тоже на тебе его не ставлю,
Ну а пока приму, какая есть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766173
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017

Любов Іванова

ТИХО КРУЖАТСЯ СНЕЖИНКИ

[color="#2dcf3e"][b]Т-акая ночь запомнится на годы,
И-скрятся хлопья на моем окне.
Х-очу просить у матушки-природы
О-ставить сказку этой ночи мне.

К- окну прильнув, смотрю на царство пуха,
Р-аскинул ветер настовую сеть.
У-жель зима, ворчащая старуха
Ж-упан решила на дома одеть.
А- пух с небес все падал, падал, падал,
Т-о нежный вальс, то польку танцевал,
С- поры осенней, после листопада,
Я- нтарь рябины ветер разбросал.

С-текло покрыто дымкою морозной[color="#d42aa1"][/color]
Н-а нём оставил мастер свой эскиз.
Е-два сквозь иней проступают звезды,
Ж-ивой набросок, мой ночной каприз.
И -пусть к утру растает чудо это,
Н-агой,как ангел, спустится слезой.
К-ак хорошо, теплом мечты согретой
И-з-за гардин смотреть на мир большой![/b][color="#cf299d"][/color][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765909
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

OlgaSydoruk

Я в пастель наряжаю картины…

Акварелью рисую картины…
Голубые – Джоконде глаза…
Не приходишь в мои палестины…
Покидаешь меня навсегда…
А свеча - полыхает в окошке…
На листочках – надежды слова…
Припорошена крупкой немножко
И тропинка моя до тебя…
Не приходишь в мои палестины…
Не оставишь на память следы…
Я в пастель наряжаю картины,
Размывая мазки наготы…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765936
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Елена Марс

А год конечно же будет новым…

А год конечно же будет новым... когда сама ты того захочешь.
Не в датах дело, а в тех основах, где расшаталась немного прочность.
Ремонт затеять в году грядущем... внутри и вне... не нужна отвага,
Не прибегая к кофейной гуще, чтоб архитировать будней благо.

Тебе нужна лишь твоя свобода, чуть-чуть упорства и твёрдость мыслей.
Самонадеянность - это модно, где каждый шаг приближает к выси.
Чуть-чуть стервозности - разве глупость? Есть в каждой Еве немного стервы.
Такое качество - не преступность. Преступней - боязнь и суеверья.

Тебе давно сороковник с плюсом. И ты имеешь такое право:
Иметь привычки - тебе по вкусу и делать то, что тебе по нраву.
Чужих ошибок тебе не нужно. Свои ошибки - надёжней опыт...
Не ждёшь, что кто-то предложит ужин. От тех зависимостей коробит...

Тебя не спутать с пушистой кисой, как и с жеманно - слащавой заей.
Тебе не нужно играть актрису. В тебе натура живёт другая.
Не соболь греет худые плечи. Такая ценность - гнилая прочность.
И пусть кому-то живётся легче, а ты - свободный, живой источник!..
..................................................... и тем счастливей... Счастливей - точно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765748
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Наташа Марос

ЩЕ…

Шалена завірюха, мов остання,
Та я вже не страхаюся пітьми,
Бо ще не всі здійснилися бажання
І в різні боки не розбіглись ми...

Короткий день ще не злякав зимою,
Ця довга ніч не тягарем звиса,
А місяць над густою пеленою
Іще не всі зірки заколисав...

Хоч ми останні загасили свічі,
В каміні ще потріскують дрова -
Попереду ще недосяжна вічність
І теплі весни, бо й таке бува...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765646
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

Мас-медіа небесна, Божа, чиста

Мас-медіа небесна, Божа, чиста
На землю чорну перший сніг послала.
Було оце піднесено, врочисто,
Що аж душа людська пісень співала.

Вражало дійство свіжістю сніжинок,
І білизною світ причарувало.
Кружляли у повітрі балеринки
І щічки, лиця ніжно цілували.

Сріблястий сніг враз оживив природу,
Дерева в реверансі нахилялись.
Й мені ця до вподоби біла врода,
Бо серденька невидимо торкалась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765298
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017

Akimova

Я играю с огнём

Я играю с огнём. Равнодушная публика смотрит.
Я понять не могу, почему до сих пор я жива.
Если я доиграюсь, потом уже вряд ли кто вспомнит
В чем же фишка была и зачем затевалась игра.

Я играю с тобой. Ты опять отступаешь без боя.
Я понять не могу, почему до сих пор ты со мной.
И в любви, как в игре, где играют как минимум двое,
Я играю одна. Я тебя вызываю на бой.

Мне давно не хватает огня и движения, каюсь.
Я три года подряд не могу тебя расшевелить.
Я три года подряд ухожу и назад возвращаюсь
Из пустого в порожнее воду отчаянно лить.

Я устала. А слов - их обычно то много, то мало.
Я варюсь без рецепта в них, как в пригоревшем рагу.
Я уже всё давно и тебе, и другим рассказала,
А себе ничего никогда объяснить не смогу.

Апрель-Май 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664403
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 11.12.2017

Любов Іванова

ВЛЮБЛЕННАЯ В ТВОИ ГЛАЗА

В-есна дарила нам рассветы,
Л-аскала нежностью ночей.
Ю-нел апрель,снимал запреты,
Б-ыл ты один и я ничьей…
Л-уна делила с нами счастье,
Ё-ё интимно-блеклый свет
Н-ас освещал в минуты страсти...
Н-еужто страсть не знает лет?
А-прель, извечный искуситель
Я- убеждалась много раз.

В-есна нам шепчет - вы дарите

Т-епло и трепет нежных фраз.
В-смотрюсь в очей твоих бездонность
О-чаровательных таких.
И- мягко, бережно притронусь

Г-убами нежно в этот миг.
Л-учистый взгляд меня пронзает,
А- ночь заманчиво хитра.
З-накомо всем, как сердце тает,
А-мур коль рядом до утра…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765157
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Ярослав К.

Холерики и флегматики

Ах женщины, ах женщины-холерики,
Вы радость с наказаньем для мужчин,
А ваши беспричинные истерики
Разгонят у любого всякий сплин.

Сейчас вы вроде, весело щебечете,
Внезапно вдруг надвинется гроза,
Мгновение - и рвёте вы, и мечете,
И тут же появляется слеза.

То любите словечками последними,
То гоните, край блузки теребя.
Слывёте у мужчин вы супервредными,
Но знаем мы, что всё это - любя.

Конечно, мы скандалов не фанатики,
Не любим выходить из берегов,
Но всё же мы - вам верные флегматики,
И вас, холер, читаем между слов!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765039
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017

OlgaSydoruk

Модная шапочка «бини» тёплою очень была…

Модную шапочку «бини» вьюга носила сама…
С неповторимых снежинок елям зелёным сплела…
Кинула всем на макушки,чтобы не мёрзли в мороз -
И деревянной избушке, клумбе из розовых роз…
Модная шапочка «бини» тёплою очень была…
Столько ажурных петелек вьюга придумать смогла…
Снова мела вдохновенно – с вечера и до утра…
Шапочка белая «бини» каждому была нужна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765022
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017

Ярослав К.

Вернулась…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764655 (Ушла...)

(часть вторая)

Пришла "весна", набухли почки,
Ласкает солнышко лучом -
Декабрь выпросил отсрочку,
Ему и график нипочём.

Она вернулась, как ни странно...
Да он, пожалуй, ожидал.
Открыла двери утром рано,
Потом, как водится, скандал...

Он как обычно, был спокоен -
Давным-давно уже привык...
И понимал, что то - такое...
А крик - всего лишь только крик...

Да всё нормально, как обычно
И далеко не в первый раз...
Декабрь - приятель закадычный,
Его от стужи зимней спас,

Согрел спасительной отсрочкой,
Весенним утренним теплом.
Ведь чем шататься в одиночку,
Куда приятнее - вдвоём...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764845
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017

Елена Марс

У рваного счастья - полыневый вкус

У рваного счастья - полыневый вкус,
Когда выплывают слова недоверий.
Не лей эту горечь в глубины артерий
Сквозь ревности жалкой осиный укус.

Отрава не к месту в весенних садах...
Отрадных мгновений и так слишком мало!
Я разум совсем от тебя потеряла,
В своих обнажённо-интимных стихах.

Ты веришь, любимый? Ты веришь, родной? -
Душа диктовала мне все эти строки,
Где чувства к тебе - как речные потоки,
Бегущие к морю... чтоб слиться с тобой.

Смогла ли бы я написать хоть строку,
Когда бы играла... когда б не любила?!
Как к Свету тянусь я к душе твоей, милый -
В надеждах плыву, как корабль к маяку.

Любовь - как полынь... Но виновна ли я,
Что Небом подарено счастья так мало?
И всё же любить я тебя обещала...
И буду любить тебя, радость моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764818
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 57

Снега много навалило,
Ни проехать не пройти,
Потерял наш поп кадило
Весь аул не мог найти.

Дед слепил из снега бабу,
Что скрывать - меня стройней!
Он жених, конечно слабый,
Но кричит - женюсь на ней!!

Что ты мне глаза мозолишь?
Говоришь - на все готов!!
Опоздал ты, Петь, твой кореш
Уж заслал ко мне сватов.

А наш дворник дядя Вася,
На бомжа похож, свят-свят!!
С моим мужем вместе квасят
После в луже вместе спят.

Сколько клавиш у рояля,
Нефиг делать - сосчитать...
Опоздал! Супруга Галя
Уж в ломбард успела сдать!

Для своей любимой шкоды
Приключения искал.
Как дурак ходил в походы
Пять пар тапок истоптал.

Пролетая над Парижем
Я в кабину прокричал:
- Эй, пилот, возьми пониже..
Башню сфоткать обещал!

Не смущайте Ованеса
Сняв с груди своей батист
Вы - романтик-поэтесса,
Он же карикатурист!!

С полпути верблюд вернулся,
Он же не тяжеловес!!
До земли хребет прогнулся,
Когда я на спину влез...

У Матрёны в огороде
Есть огромная нора
А она орет, навроде,
С моего ведет двора!

Возвратился муж с курорта,
Сплетни ждали у ворот.
- У меня, мол, три аборта,
Зафиксировал народ!

Насмотрелся дед порнухи,
И такой поймал стояк,
Дед с войны-то - однорукий,
Не впихнет в штаны никак.

Поругался кум с кумою
Не общались целый год,
А вчера смотрю и вою -
На руках ее несет!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764836
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017

Михайло Гончар

ЯБЛУНЯ

Ніби в ліхтариках,
Яблуня у яблуках.
Летять сніжинки.
А господар яблучка
Рве вже
десь в райськім саду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764773
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017

Наташа Марос

ПОЧЕМУ…

Почему, почему эта женщина
Не стояла у входа в рай,
Почему, если было обещано,
Предложили ей: выбирай...

Вот и выбрала... наилучшего -
Настоящего среди всех...
Но всё чаще, всё чаще мучилась,
Разливая всё реже смех...
И грехами ложились на душу
Непонятны её шаги,
И гулялось на свадьбе взбалмошно,
Но... никто не сказал: беги...
Ведь она всё равно б ослушалась,
Прислоняясь к его плечу -
Это он прошептал: ты - лучшая,
Моя самая... я хочу...
Улеглась, отшумела звонкая,
Превращаясь в глухой набат,
Но, постель холодную комкая,
Ничего не вернуть назад...

Почему, по-че-му эта женщина...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017

Ярослав К.

Ушла…

Она ушла... Возможно, поздно. Или рано...
Она должна была когда-нибудь уйти.
Решила, хватит наносить друг другу раны,
Сказав ему своё банальное "прости".

А он страдал. И понимал, что он не нужен.
Бродил по городу, как тень и прятал взгляд...
Декабрьский дождь пускал круги по серым лужам
И утешал, как настоящий старший брат.

С него смеялись манекены на витринах,
Но он на них не раздражён был и не зол.
И не пытался утопить он горечь в винах,
А сквозь окно смотрел какой-то там футбол...

Он весь продрог и стал похожим на ледышку,
Что даже бармену кафешки было жаль.
Зима шагала по проспекту еле слышно,
Ночные улицы укутывая в шаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764655
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017

Елена Марс

Приборкувати серце - надто пізно

Приборкувати серце - надто пізно.
Тону я - без жалю в твоїх очах!
І що з того, що ми з тобою різні,
Загублені в надіях і світах?..

Обом таке ненависне мовчання!
Ми здатні зруйнувати рубежі!..
Це ж юність - коли є в душі кохання,
Це ж юність - коли пристрасть на межі!

Для мене почуття до тебе - цінність!
В них кожен крок - повернення до мрій...
І час немов спиняє швидкоплинність,
Коли тобі повторюю: ти мій...

Я хочу все життя тебе любити
Й весни красу, між нами, вберегти,
Весни, неначе ніжність оксамиту...
Й ніколи почуттями не старіти!..

Й щоб все життя закоханим був ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764502
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017

OlgaSydoruk

Несколько точек без слов непонятны…

Серого неба чёрные птицы
Кружат над венами длинных дорог…
Несколько строк закончат страницу…
И озаглавят её - «Эпилог»…
Пальцы струной скользят непривычно…
Верных аккордов не сразу найти…
В чувственном море всё необычно…
И - переменчиво…Как не крути…
Несколько точек без слов непонятны…
Звонко - молчание лет тишины…
Тесная келья - старого платья…
Краткая - исповедь юной души…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764533
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017

Любов Іванова

С ДНЕМ РОЖДЕНИЯ, АМЕЛИН!!!

[color="#1d1f91"]C-егодня праздник, я желаю счастья!!
Е-сли рыбалки - чтоб улов большой.
Р-азмеры рыб от шеи до запястья,
Г-иперуспеха, радуги цветной!
Е-ще желаю крепкого здоровья,
Й - всех возможных радостей земных

А- для души - полета и раздолья,
М-ечты красивой и удач крутых!
Е-рик любви пускай не станет сушей,
Л-егко дается спуск и высота!
И- рядом те, кто нежно греют душу
Н-у а годков, так это, друг, до СТА!!![/color]

[color="#29a321"]Сегодня наш АМЕЛИН празднует свой день рождения!!!
Поздравляю и шлю ему самые теплые пожелания[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764503
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017

Наташа Марос

СОВЕРШИЛА…

Так хочу, чтобы пел колокольчик лихой,
Мне бы тройку поймать разудалую,
Уложить договор с ней, надёжный такой,
Чтоб меня забрала опоздалую...

Бриллиантом сверкая, нетающий снег
Рассыпался в холодных объятиях...
В эту самую ночь совершила побег
От себя, ото всех - не поймать меня!..

Не ищите напрасно - заметено след
Белым платьем зимы-раскрасавицы -
Мне года-холода подарили рассвет
И свободу, которая нравится!!!

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017

Любов Іванова

СТРИПТИЗ

С-пасибо внуку, осчастливил деда!
Т-еперь о смерти думать - маета.
Р-азочек - мало, я еще поеду,
И- полюбуюсь танцем у шеста .
П-редставь, лобзает ту трубу красотка!
Т-рясет меня, как в юности, озноб...
И- не сравнить ни с печкою, ни с водкой,
З-ато лет сто еще не лягу в гроб...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764411
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017

Владимир Зозуля

Забудь и помни

Разве солнце не каждому светит?..
Разве роскошь лепешка из сорго?..
… тихо плачут голодные дети…
… улыбаются Ротшильд и Морган...
…
… те, кто громко кричат о Боге, а воруют и врут безбожно,
Обвинив, оплевали многих, с подлым умыслом, хульно, ложно.
Клерикалы духовной гнили, те, что хлеб превращают в камень,
Ненавидя вас, окрестили – коммуняками и совками.
Не за вонь или грязь в сортире, не за тяжесть тройного мата,
А за то, что в безбожном мире захотели вы божьей правды.
И не ждали, как манны с неба, их господской делёжки лживой,
А хотели земного хлеба всем, по совести, справедливо.
И за то еще, между прочим, что убогим, слепым, раздетым,
В этом мире холодной ночи вы желали тепла и света.
Потому то не из коры’сти и бубнового интереса,
А для новой и светлой жизни, возводили плотины гэсов.
В Средней Азии и Украйне, темноликим и светлолицым,
Чтоб не жить в темноте и с краю, ни таджикам, ни украинцам.
Вы людей своих не делили по родству и национально,
И за дружбу народов пили от души, а не фигурально.
И когда наступило время, мировой безнадежной бойни
Вы, сплотившись, несли то бремя, будь то труженики иль воины.
Это вами был уничтожен враг, сумевший подмять полсвета,
И никто умалить не сможет, ни героев, ни их победу.
Ну, а после, в тайгу и дале, шли вы разве из-за зарплаты?
Не за грамоты и медали вы трудились, вы знали – надо!
Не украли в отчизне нашей вы ни радости, ни печали,
И богатства родные ваши по наследству не получали.
На великий погост вселенной, только имя своё оставив,
Уходил ваш Владимир Ленин, уходил ваш Иосиф Сталин.
Но гремели о них салюты, и, скорбя, заходились в плаче
Миллионы простого люда, а ведь это что-то да значит.
Значит, были стальными нервы, значит, разум был планетарен,
Потому стали лучшим и первым – Королёв и Юрий Гагарин.
И взлетали в космос ракеты, и сияли огни салютов,
И вращали судьбу планеты ваши руки – простого люда.
Возводили и разрушали! Да, не верили, да, грешили,
Значит, было, себя не жаль вам, значит, смели. И, значит, жили –
Как могли, и как получалось, сколь позволили Бог и время –
Слишком мало, но эта малость не исчезла – оставив семя.
И не спрячут Ротшильд и Сорос это семя в свои амбары,
Прорастёт молодая поросль, встанут новые чегевары.
Мир забудет о вырожденцах, алкоголиках, болтологах –
(Брежнева, Горбачева, Ельцина) – заблужденья идеологий.
Но останется неизменным то, что было нам всем так нужно,
В Человеке и во Вселенной, вера в Братство, Равенство, Дружбу.

…..…

Жизнь наполнена утвержденьем безнадежным и безвозвратным…
Жизнь наполнена отрицаньем равнодушным и безоглядным…
Это странно… но утверждая утвержденье всё неправдивей.
Это странно… но отрицая отрицанье всё лживей, лживей.
Как же станут нам Бог и вечность светозарны и светло не’жны,
Если мы зажигаем свечи – равнодушно… и безнадежно?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764111
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017

Любов Іванова

АКРО-АЛФАВИТ-2

А- мне бы... мне бы вернуться в детство,
Б-ежать вприпрыжку тропинкой в сад,
В- коротком платье с былым кокетством
Г-улять, как много годков назад...
Д-рузей-подружек позвать на речку,
Е-ё прохлады черпнуть рукой...
Ж-асмина ветку прижать к сердечку,
З-десь даже воздух совсем иной.
И- скать счастливый цветок сирени,
К-ормить цыплят у веранды с рук,
Л-ишь потеряв, мы все это ценим,
М-осты в былое исчезли вдруг.
Н-ет и не будет обратной тропки,
О- ней лишь чаще приснятся сны...
П-орой от грусти прольются строки,
Р-убцами боли меж слов полны...
С-егодня снова пишу об этом,
Т-акой опять у души настрОй.
У- очень многих вокруг поэтов
Ф-ортуна, счастье тот путь домой.
Х-отя... пишу вот... и стало легче,
Ц-епляюсь рифмой за давность дней.
Ч-его с годами канаты крепче,
Ш-аги к той речке еще ценней...
Щ-адить не стоит себя от болей,
Э-дем , где юность,нам не вернуть
Ю-лой крутись, но не в нашей воле,
Я- лишь страницу переверну...

Использованы все буквы алфавита, кроме Й, Ё, Ъ, Ы, Ь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763741
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017

OlgaSydoruk

Я беременела страстью…

Я беременела страстью…И рожала от греха…
По велению высшей власти – моя лёгкая рука…
И мои пылали свечи…И болела мне душа…
Обнимала память плечи, не молчала тишина…
И мои пути-дороги на ладони у судьбы…
И мои заветы строги…И кому-то так важны…
В этом мире беспокойном ожиданием живут…
Если словом согревают, то, наверное, не лгут…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763401
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 03.12.2017

Лілея1

ПЛАЧЕ МАМА СЕРЦЕМ…

Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?

Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.

Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.

Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017

ТАИСИЯ

Нарядный зонт

Типичная, промозглая, осенняя погода
Порою вызывает возмущение народа.
Но худший вариант - незванные приходят гости:
Депрессия, а с ней хандра - «перемывать нам кости*».

Компания доверия никак не вызывает…
И пусть никто такому гостю дверь не открывает…
Спешу заполнить жизнь свою по доброй воле Бога.
Я творчески использую любое время года.

В стихах хочу потомкам дать разумные советы…
На ватмане нарисовать волшебные сюжеты…
Досуг я украшаю умной шахматной игрой.
Поэтому я незнакома с чуждой мне хандрой.

Чтобы уйти с достоинством поэта в мир иной,
Поторопись раскрыть нарядный зонт над головой.
* * *

* Перемывать кости – сплетничать, злословить.

19. 11.2017. Рисунок – мой (тушь, перо, ватман.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761193
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 01.12.2017

OlgaSydoruk

Самый лучший…

Протыкают ветви тучи -
В небо рвутся тополя...
Снег пушинками кружится...
На озёрах - лёд до дна...
Листик жёлтый припорошен...
Снится первый зимний сон... -
Тёплый,нежный...Самый лучший...
Улетает птицей стон...
О тебе - строку сплетаю..
О тебе - страницы рву...
О тебе опять мечтаю...
О тебе одном грущу...
И зову,зову(немая)...
И кричу(до хрипоты)!..
А у розы моей алой
Опадают лепестки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763197
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017

Любов Іванова

МНЕ РАССКАЖЕТ НЕБО

М-лечный путь да лунную дорожку
Н-очь для этой тайны берегла.
Е-й-же... звездной феей на ладошку.

Р-адость нежно на сердце легла.
А- душа до дрожи смаковала
С-ладостью событий и вестей,
С-нова у сердечного причала
К-ладезь необузданных страстей.
А- у выси между облаками,
Ж-емчугом сверкает россыпь фраз.
Е-сть то, что расскажешь лишь стихами,
Т-о, что вдохновляет каждый раз!

Н-ежная любовь дается свыше
Е-ю и очерчен новый путь.
Б-лаго, о котором все мы пишем,
О- любви, с которой жизни суть

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763206
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017

Наташа Марос

НЕ ХАНДРИ…

Да... не хандри, нам надо пережить
Вот эту зиму... ну, а дальше - дальше!
А кто за нас, если не мы, скажи,
Сумеет продержаться здесь без фальши...

Прогнившее и вдоль, и поперёк...
И небо, что над нами, как бы тоже...
Осеннее, ему и невдомёк,
Что и оно-то на хандру похоже...

Ну, не грусти, я - рядом, я смогу!
Нам вместе - до весны подать рукою!
Мне очень хочется на берегу
Ещё пожить... Да... не хандри - нас двое!!!

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763287
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017

Ярослав К.

Прощается осень

Прощается осень дождём проливным
И снега остатки в канаву уносит.
Соскучился я не на шутку за ним,
Но скоро двенадцать, и кончится осень.

А значит зима будет радовать нас,
Накрыв землю простынью белой и чистой.
Мороз на Крещенье ударит как раз,
И будут снежинки на солнце искриться...

Но прежде Святой Николай разнесёт
Подарки хорошим послушным детишкам...
Потом Рождество и опять Новый год!
Там праздник на празднике, даже уж слишком...

Ну что ж, собирайся... Уходишь сама?
Дорогу ты знаешь, к чему эти слёзы?
Уже за окном королева-зима
Готова на стёклах вычерчивать розы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763225
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017

OlgaSydoruk

Не испугайся, мon amore…

Когда случайно(в коридоре)
Не на стене увидишь тень,
Не испугайся, мon amore,
Голубизны ажурных вен -
Потустороннего астрала...
Прохлады (из его вершин)...
Не говори ей,что устала...
Не разливался долго Нил...
Не говори,прошу! - Не время.....
Не говори,что нету сил!..
На ней - таинственное бремя:
Один-единственный берилл...
Ты приласкай её до света...
До первых лучиков зари...
Коль не дождёшься ты ответа,
Все двери,молча,отвори...
Пускай идёт,куда желает...
Пускай - не ведает оков...
Наверно,кто-то ожидает -
Где Нил выходит с берегов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763169
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Ярослав К.

Вёсла

А дождик стучит о стекло лобовое
Мой дворник едва поспевает за ним.
И ветер в окно приоткрытое воет,
Смывая с деревьев последний их грим.

На мокром асфальте не видно прохожих,
Кто с зонтиком ярким - ещё кое-как,
Хотя от дождя он им вряд ли поможет,
Ведь дождь в этом деле заправский мастак.

А резвый водитель добавит из лужи -
Удар ниже пояса - впору завыть...
Придётся стираться, сушиться, утюжить,
Но нужно до дома сначала доплыть.

Да ты не печалься, бедняга-прохожий,
Не стоит ругаться водителю вслед.
Возможно, он завтра по улице тоже
Пройдёт и получит достойный ответ.

А может быть даже, он в луже заглохнет
И будет толкать по-колено в грязи,
Когда твоя куртка давно уже сохнет,
И дома под пледом совсем не сквозит.

А я убеждаюсь которую осень:
Не спрячут машины и зонтики в дождь.
Нельзя выбираться из дома без вёсел,
А то не доедешь и не доплывёшь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763172
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Наташа Марос

НЕ ЗАСНУТИ…

Прости мені, осене, тиху молитву,
Яскраво шматочками літа малюй,
Твоєю рукою сльозу свою витру,
А ти мені - бабине ще подаруй!

Зігрієш в обіймах - з журою не сплутай
Тремтливу покору опущених вій -
У теплу довіру надійно закутай,
Мелодію серця почути зумій...

Засип мене, осене, листям кленовим,
Хай ковдрою ляже на сотні доріг -
Засліпить золоченим заревом знову
І вже не заснути мені до зорі...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763166
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Лілея1

ЖИТТЯ, НЕМОВ СНІЖИНКА…

[i][b]Сніги метуть... метуть сніги... це ж треба
На чорну пудру трішки білизни.
Й сережки білі, інеєм по стеблах,
Колишуть перші подихи зими.

У склянці річки плещуться ще води,
Життя кругом, - і там, і там, і тут...
Маленькі хвилі водять хороводи
Й сніги метуть, метуть собі, метуть.

То б'ють хуртеччю, туляться до вікон,
Неначе в гості просяться на чай,
Життя, немов сніжинка тане швидко,
Сніги метуть, метуть... ну і нехай.[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

П*янила казка …

Лимонним мармеладом вабив місяць
Із сині купола нічних небес.
І зорі бджілками зайняли місце.
І спалах почуттів в очах, і скрес.

Нічні світила мигтіли у вікно,
І з ними фліртував міський ліхтар.
І через вінця текло снаги вино,
Відвертістю розкривсь жаги портал.

Торкались губи гнучко шовку тіла...
Стихія-подих магічно-ласий...
Розкішна ніч від дотиків тих мліла.
П*янила казка, як "ню" Пікассо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762907
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Ярослав К.

Батончик

Вы знаете, быстрее всех на свете
От всяких там уныний и тоски
Спасают нас... батончики от Пети
Рецептам психиатров вопреки.

Не "баунти", не "сникерсы", не "марсы",
Не всякий там бельгийский шоколад
И прочие "блатные" выкрутасы,
Которым я, конечно, тоже рад.

Но это не всегда мне по карману,
Батончики же любит наш народ.
И я кормить агрессора* не стану
Ещё и потому что патриот.

Ведь фабрика несёт в казну налоги,
И это наш национальный бренд!
За нею зорко бдит предельно строгий
И самый справедливый президент!

А басням про оффшоры вы не верьте,
Плодят их провокаторы Москвы.
Покушайте батончиков от Пети,
Чтоб стали патриотами и вы.

*всякие "сникерсы" производят в России

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763046
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 56

Объявленье на телеге:
- Потерялся Митька егерь!
Бабы в лес мчат, через рожь,
Больно егерь был хорош!
*
Как то раз перед грозою
Клим завел в палатку Зою.
Дождь прошел, помилуй Боже,
Клим прогнать ее не может!
*
По реке плывёт полено,
На нем Петька, дыбом грудь.
Хоть река-то - по колено,
Он боится утонуть!
*
Подарила мне Авдотья,
Не костюмчик, а лохмотья!
И в отместку ей за это
Секс объявлен под запретом!
*
Ветерок играл подолом
Раздраконил Василя..
И он мне за частоколом
Сделал то, чего нельзя!
*
Банки ставила Матрёна
Прямиком на торс Димона!
Дура-баба, ставь на спину!
И не сотню!!! Половину!
*
Бег в мешках предпочитаем
Я и мой столетний дед.
Мы ж в деревне обитаем
И у нас кроссовок нет!
*
Не стремилась я к успеху
А он взял и сам пришел!!
А теперь мне и морпеху
Очень даже хорошо!
*
Пусть к тебе пришло веселье
Хочешь быть на высоте!
Но на этом новоселье
Глупо выглядишь в фате!
*
Пирсинг сделала в пупке я
В языке и возле глаз!
Называли раньше Фея,
Прости-господи - сейчас.
*
Наводнение в подвале,
Но не кроет воду кран!!
Поменять прокладку Вале
Взялся мой кинг-конг Иван!
*
Мне гадалка нагадала
Счастье, ЗАГС, как у других.
Я ей золото отдала....
Где обещанный жених?
*
Милый гнал пургу и вьюгу
Что он чистый,как слеза!
Приведу сейчас подругу,
Пусть посмотрит нам в глаза.
*
По асфальтовой дорожке
Шаг чеканю строевой!
Завтра буду на обложке
Я журнальчика "Плейбой!"
*
В двух мешках лежит морковка,
В третьем - красный бурячок.
Верка хитрая плутовка
К ней ушел мой дурачок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762821
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Елена Марс

У каждого есть свой посильный крест

Ты где-то, на другом краю земли,
Спокойно спишь и ходишь на работу.
Зачем тебе нужны мои заботы,
Похожие на лодку на мели?

На мёртвый груз, который силюсь я
Хотя б немного сдвинуть... в одиночку.
А он - тяжёлый крест - всё в той же точке.
Душа... как на экзамене моя...

И вёсел нет - тех самых крепких рук,
Чтоб капельку хотя бы оттолкнуться
И радостной рассвету улыбнуться,
Любя тот мир, что вижу я вокруг!..

Любя? - Я и сейчас люблю всё то,
Что Небом мне даровано так щедро,
Но я в себя уже теряю веру...
Я - слабая... уставшая... никто.

Ведь я, как тень, блуждающая в ночь,
В объятиях бессонниц слишком частых.
Ты где-то существуешь... в общем - счастлив...
И ты ничем не можешь мне помочь.

У каждого есть свой... посильный крест...
И каждый САМ несёт его... до тризны.
Твоя, как и моя, судьба - капризна...
И мне в ней не предписывалось мест.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762702
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Елена Марс

Промовч

Обіймів, поцілунків не було ще...
Немає спільних спогадів у нас.
А дощ думки старанно так полоще,
Змиваючи із пам*яті той час
Де я тебе не знала й не чекала...
Де ти мене не знав. Скажи, чому:
Мені тебе - до сліз, коханий, мало,
В безсонну ніч, в беззоряну пітьму?..
Ти все вже відібрав у мене, любий!
Все те, що - цінним марилось мені!
Чи болісна така для мене згуба? -
Я тисячу разів скажу, що ні,
Бо зовсім не шкодую за минулим.
Причина - ти! Тебе не було в нім!
Вчорашні дні в душі моїй поснули -
Коханням перекреслені твоїм.
Одне лише до тебе є прохання:
Якщо помре в тобі любов твоя -
Не край мене, мов лезо, тим зізнанням!
Промовч, благаю, щоб не вмерла й я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762265
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 28.11.2017

Амелин

Старая знакомая

С этой «барышней» я знаком уже довольно давно. Лет семь или восемь, а может быть и больше.
Проживая летом на даче, которая находится в живописном месте на берегу красавицы Десны и одновременно на берегу так называемой "старухи" (старицы или старого русла), впадающей неподалёку в саму речку, частенько рано поутру, порой ещё затемно, когда ещё только-только умолкает ночная жизнь со всеми её шорохами, вскриками, чавканьями, всплесками и прочими звуками, я выхожу на берег побросать спиннинг, полюбоваться рассветом и встретить восход солнца. Это самые прекрасные минуты. Люди обычно в это время ещё спят, а природа полным ходом живёт своей жизнью, в которую лучше бы человечество и не вмешивалось, причём что-то или кто-то просыпается, а кто-то, наоборот, отправляется опочивать восвояси, чтобы с наступлением темноты вновь заняться своими еженощными, невидимыми для людского глаза, делами.
Так вот, насчёт "барышни". Это – серая цапля. Почти каждое утро, когда я появлялся на небольшом пятачке соединения "старухи" с рекой, серая утренняя красавица уже занималась там своим промыслом, ловя мелкую рыбёшку, лягушек, головастиков и прочие "полуфабрикаты" для своего пищевого рациона. Но завидев меня обиженно улетала. Хотя иногда бывало, что я её опережал, приходя раньше обычного. Так случилось и в этот раз. Проснувшись ещё затемно, собрался, взяв всё необходимое, и вышел на берег. Стою себе тихонечко среди небольших кустиков, слившись своим камуфлированным костюмом и такого же цвета панамой с береговой растительностью. Почти никаких движений, никаких звуков, разве только комара какого прихлопну, как и я, страдающего утренней бессонницей. Небо только-только начинает сереть. Смотрю – летит "подруга" предрассветная. Но я-то её вижу, а она меня – нет. И самое интересное, – что летит-то она прямо на меня! Не знаю, чем я ей казался в тот самый момент – пеньком, кочкой или ещё чем-то, или она, как и я, тоже не до конца ещё проснулась, но в тот миг я ясно понял, что посадка будет произведена прямо мне на голову, на мою любимую зелёную панаму. Ещё бы! Такое "умное" – удобное – место! сухоё, тёплое... А какой обзор с него хороший! В общем, уже и ноги свои выставила... И если бы не мой окрик в тишине:
– Ты что? Куда?!..
Но последнее слово было уже, скорее, вдогонку... Не знаю, видел ли ещё кто-нибудь, когда-нибудь, такое экстренное торможение?! Она... на какое-то мгновение остановилась в воздухе, причём почти в вертикальном положении, примерно в двух или трёх метрах от меня, растопырив крылья, как веера, даже замахав ими в обратную сторону от неожиданности, удивления, возмущения и негодования. Это длилось секунды три. Лицо моё аж ветром обдало! Потом резкий разворот и – прочь, прочь, прочь... Матерясь, наверное, про себя, какими-то своими особыми птичьими ругательствами. Думаю, что потом она ещё долго на меня "дулась", вспоминая свою неудавшуюся посадку в то тихое летнее утро, не предвещавшее никаких особых приключений.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709290
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 27.11.2017

Любов Іванова

Чому це так, ніхто не знає

Ч-орне і біле... біле і чорне
О-чі сприймають, як є, без прикрас.
М-ріється завше про щось неповторне
У-спіх, нажаль, не у кожного з нас.

Ц-інності маємо ми особливі,
Е-кстра бажання, свій смак ,відчуття

Т-е, що для когось лиш миті звабливі,
А-ле ж для іншого - подих життя.
К-рила ростуть, як людина кохає,

Н-іби сам Бог того щастя хотів.
І-ншої долі собі не бажає….
Х-тось же не знає таких почуттів.
Т-ам, де взаємність - розрада і щастя,
О-плески долі красивій такій.

Н-ебо їм дало Господнє причастя,
Е-рос - у поміч любові палкій.

З- вісно, трапляються різні події,
Н-аче прописані з неба підчас…
А-нгел з небес додає нам надії,
Є-мність душі не міліє у нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762359
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017

OlgaSydoruk

Сегодня купила билет…

Сегодня купила билет -
На зиму (со снегом, морозом)…
Ангоровый шарф и берет…
И самую красную розу…
Я снова пишу для тебя –
Стихами, сонетами, в прозе…
Темнеют у неба глаза, -
Прольются, наверное, слёзы…
Неровно тобою дышу…
Мечтами себя окрыляю…
Последний листок ноябрю
Специально не отрываю…
А время – куда -то летит…
Кометой…За ним - не угнаться…
А слово за словом - спешит…
А я - не желаю прощаться…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762383
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017

Ярослав К.

А давайте… на "ти"

А давайте... давай на "ти"...
Ми вже досить давно знайомі...
Щоб стосунки могли рости,
Так же ближче, принаймні... зовні...

А давайте... давай на "ти"...
Навіть серденько швидше б'ється...
Як же, мила, мені кортить
Чути й Вашого стукіт серця...

А давайте... давай на "ти"...
Так приємніше, так рідніше...
Як же ж хочеться перейти...
Та у відповідь... Ваша тиша...

А крізь неї, як вітром: "ні"...
Нам із Вами іще зарано,
Бо на "ти" - вже як на війні,
Де смертельні бувають рани...

Бо на "ти" - це не те, не те...
Це - цнотливостей наших втрата...
Наче зближення, а проте,
І кінцем воно може стати.

Не втрачаємо голови,
Та тримаємося залізно,
Залишаючись все ж на "Ви",
Бо ніколи на "ти" не пізно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762270
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017

Наташа Марос

ЦЕ ВАШІ…

Чарівний світ поезії земної
Метафори, епітети і рими -
Канони ці придумані не мною,
Та все частіше засинаю з ними...

Хтось, може, посміхатися воліє,
Мовляв, усе це - вигадки, не більше,
Нещасний, бо він зовсім не уміє
Ба, навіть почитать готові вірші...

Коли п'янить мелодія розкішна,
Слова кружляють у нестримнім вальсі
Моїх фантазій... як же мені втішно
Відчути,що мої думки - це ваші...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761840
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Ярослав К.

Засыпай на моём плече

Засыпай на моём плече,
Примостись, как тебе удобнее...
Свет мерцающий при свече...
И дыхание стало ровное...

Я прислушиваюсь к нему...
Так забавны во сне движения...
Нежно руку приподниму
Из затёкшего положения...

Засыпай, и пускай в твой сон
Не проникнет ничто тревожное...
Наши выдохи в унисон...
Полюбуюсь тобою, можно, я?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017

Любов Іванова

З днем народження, Андрію Васильовичу

23 листопада святкує свій день народження
Андрій Васильович Мартиненко.
Знайома я з ним віднедавна. Він - читач моїх
віршів і, як стало мені відомо від нього - співає
пісні на слова моїх віршів. Та й не тільки моїх,
а й інших авторів нашого сайту!
Моє вітання йому у цей святковий день!!!

Коли на небо вийде зірка рання,
Хай у вікно Вам лине ніжний спів.
Звучать для Вас сьогодні привітання
І я додам до них букет із слів.

Рясної Вам на все прекрасне долі
Веселих дум і світлих, гарних мрій.
І хай Господь, бо це у Божій волі...
Дає Вам захист від любих стихій.

Бажаю миру, радості, надії,
Людського щастя, ніжності розмов.
Усе, що зайве, вітер хай розвіє,
Залишить щирість, віру і любов.

Здоров"я, миру, хай завжди і всюди
Дарують радість Вам прийдешні дні.
Довкола будуть милі, добрі люди,
А для душі - співаються пісні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761725
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017

Akimova

В начале было…

[i]Не обращайте вниманья, Маэстро,
не убирайте ладони со лба… (Б.Окуджава)
[/i]

В начале было просто слово.
Моё.
И на дрожащий лист
Оно слетает бестолково
Под шум дождя и ветра свист.

Неуловимое движенье –
И слово обретает мысль:
Мои земные похожденья
С фантазией переплелись.
И сокращенья, вставки, сдвиги,
И сумасбродства, и клише,
Давно прочитанные книги,
Сто раз забытые уже –
Всё в дело.
Только б спесь баранью
И страх в себе перебороть.
Но окупаются старанья –
И слово обретает плоть.

И слово обретает силу
Сопротивления
И вес.
Послушай, – невообразимо
Переть ему наперерез.
Оно скалой стоит гранитной,
Определяя, что к чему.
И нас раздельно или слитно
Дано записывать ему.
Нам оставляя только крошки
Неуязвимости своей,
Снимает слово поварёшкой
Как будто сливки, пену дней.

Как будто миром хороводит
И рассыпает флаера.
Как будто вечность происходит,
Стекая с кончика пера.

[i]Ноябрь 2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761358
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 22.11.2017

Михайло Гончар

Эх , гармонь, гармошечка!

Дождики унылые,
Грусть-тоска зеленая.
Где сейчас ты,милая,
Девочка влюбленная?

Эх,гармонь,гармошечка,
Погрустим немножечко.

Дернуть что ли самогона,
Похрустеть огурчиком
И сбежать в дожди из дома
Молча без попутчиков?

Да,пока глаза глядят-
В молодость ли,в юность ли...
Там хоть дождь,хоть снегопад -
В радость все до глупости.

Эх,гармонь,гармошечка,
Жми сильней на кнопочки!

Может сейф порезать в банке
Просто так,для юмора,
Или выехать на танке
Покататься с дурами?

Вот бы траки грохотали,
Вот бы дуры хохотали!

Все не то,не в масть,не к месту...
Это нонсенс?Это факт -
Много дятлов на насестах
Греют баксы на дурняк...
"Нет, ребята, все не так! "

Эх,гармонь,гармошечка,
Не дразни так хлопчика!

Все не то...сбежались тучи.
Вот и водка,что вода.
Все не то...хотелось лучше,
Получилось,как всегда...
.
Осень,дни унылые,
Тусклая гармония...
Где и с кем ты,милая,
Девочка влюбленная?

Эх,гармонь,гармошечка,
Звонкая трехрядочка.
Ты моя хоррошая,
Спляши со мной "Цыганочку "!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761718
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017

Лілея1

ОСІНЬ, ЯКУ ПРИСВЯТИЛА ТОБІ…

[b][b]Гострі верхів'я осик падолистом

Сиплять осінній додолу бурштин

Й теплого вересня срібні підвіски

Вітер гойдає на тлі павутин.

Суміш багряна терпкого відтінку,

Млосно-печальна тече потайна,

Легко зібравши, мов з чашечки пінку,

Краплі холодні із брами вікна.

З суми всіх осеней я лиш четверту

(Легко ідучи назустріч судьбі),

Ніжно виводжу на спільнім мольберті

Осінь, яку присвятила тобі.[/b][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761284
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 22.11.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2017

OlgaSydoruk

И я - её ждала…

И это был не сон…
Во тьме теснились тени…
Бретельки опускала
Послушная рука…
Горячая волна
Будила негу лени…
И ты - её позвал...
И я - её ждала…
В окошечко без штор
Заглядывали тени…
"Войти - не пригласят…
Покрепче - не нальют…
Смотри - бокал вина
Пролился на колени...
Наверное,губами
Все капельки сотрут..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761371
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 22.11.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 55

Износилися сапожки
За замужних сорок лет
Та и я ж потерлась трошки,
А мужик мой - вовсе дед.
*
Хватит, милый, издеваться
Не то быть меж нас войне!!
Договор то был - за двадцать,
А ты трешку сунул мне.
*
Что-то нос с утра чесался,
Наперед что ль правду знал?
За ухват мой Петька взялся,
Прям с размаху почесал.
*
Я соседа прикормила
То колбаской, то сальцом,
Его жинка подловила
Разодрала мне лицо.
*
Бабы сплетни распускали
Обо мне уже давно.
Вроде свечку нам держали
Плюс - снимали на кино.
*
Как у тещи на макушке
Справа, слева - по игрушке.
Унеси меня пурга,
Не игрушки то - рога!!
*
Кавалер совсем сдурел
Молотком Петра огрел.
Жениха посадят скоро,
А Петра свезли по скорой.
*
Мы купили два ковра
На одном - конкретный брак.
Брали ведь вещицу бренда
Оказался с секондхенда!
*
Утром встал - забора нет ,
Жучка мигом взяла след.
Вор-то - наш сосед напротив
За ночь с досок сделал плотик.
*
Вот и выдали заданье...
Курсовую ждет препод.
Жаль, не знала я заране,
Что натурой он берет!!
*
В холодильнике искала
Что-то сьесть, пока ты спишь.
Вместо маслеца и сала
Там повесилася мышь.
*
На работе смотрят странно,
Непонятливый народ!!!
У меня меццо-сопрано,
Я пою, а шеф орёт!!!
*
Праздник хочется опять
После ресторана
Муж кричит: "Куда гулять
Ты же в стельку пьяна!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761441
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017

Ярослав К.

Цветы Вашей души

Он смущается, жадно читая
Ваши милые сердцу стихи...
В них такая Вы и растакая,
Мол, пустилась во все бы грехи.

Но ведь то хвастовство напускное,
И не больше, чем просто мечты.
Не отважитесь Вы на такое -
Растоптать Вашей клумбы цветы,

Где ромашки цветут и тюльпаны,
Где конца не имеет весна,
Где всегда Вы любимы, желанны
В своих грёзах, стихах или снах.

И поэтому даже о встрече,
О знакомстве с героем стихов,
Очевидно, не может быть речи.
Да и он, может быть, не готов

Потревожить влюблённую душу
Чтоб, лукавя, надеждой терзать,
Чтоб спокойствие Ваше разрушить,
А своё навсегда потерять.

И не лучше ль в холодной постели
Так же нежно писать о любви,
В поэтических мини-дуэлях
Умиляясь своим визави.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761507
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017

Амелин

Принесённое ветром (Юмор на выходные)

Преамбула

[b]Осени бессонная блесна [/b]
автор: Виктор Курильчук
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760225)

[i]Осени бессонная блесна
Высунулась из небесной высини.
Кто же рыбачок? Поди узнай.
Что поймать собрался? Вот бы выяснить. [/i]

Пародия
[b]А рыбачок-то... [/b]

Всем известно: осень – не весна! –
Обнажает откровений истины...
Свет неся бессонная блесна
Медью отражается у пристани.

Кто же рыбачок? Поди узнай.
Кто? Мы нервно напрягаем лысины...
Ну а он, очнувшись ото сна,
Прячет снасть свою в озёрной высини.

Драной сетью стелется туман...
И чудачка-осень смотрит пасмурно.
И как день осенний ясно нам:
Рыбачок-то – засланный!..

[b]Принесённое ветром [/b]

С самого утра над водой начал подыматься туман. Да такой, что становилось понятно: в самое ближайшее время ничего не будет видно даже в нескольких шагах. Он клубился и сгущался чуть ли не с каждой минутой, расстилаясь по реке и наполняя своим неровным дыханием всё вокруг.
Неровное дыхание, разбавленное неким предчувствием и тайной надеждой, было и у меня.
Я шёл со спиннингом, думая, что сегодня уж точно мой закамуфлированный силуэт не будет виден рыбе. Почему-то в последнее время она стала очень глазастой и постоянно игнорировала те великолепные приманки, которые я ей предлагал и отказываться от которых являлось, с моей точки зрения, просто недопустимым. Спускаясь всё ниже и ниже по течению я продолжал забрасывать. Причём в те места, где, по моему глубочайшему убеждению, должны обитать самые крупные особи. Но крупные особи, впрочем, как и все остальные, были ещё и мудрыми. Поэтому, никаких результатов от моих усилий не наблюдалось. Хотя, надежда у рыбака, как известно, не умирает никогда... К тому же, стало отчётливо слышно – где-то, совсем рядом, "крупные" и "мудрые" от всей души лупят по поверхности воды, выпрыгивая то ли за мелкой рыбёшкой, то ли просто от удовольствия, что жизнь удалась. Это был настоящий "бой рыбы", который в последнее время не так уж часто удаётся застать! Но что тут говорить – тут нужно действовать! .
Туман уже достиг своего апогея. Я потихоньку двигался дальше, осторожно ступая по берегу, выбирая местечко получше и периодически забрасывая спиннинг. И вдруг услышал шум мотора – то ли мотоцикла, то ли мопеда, а через некоторое время и разговор, долетавший с незаметными порывами ветерка. Он возникал словно из пустоты, но становился всё отчётливее и отчётливее, причём с того направления, в котором и лежал мой путь. И хотя первые фразы я разобрал не все, но зато концовка была потрясающей! Говорили два рыбака, которых я не видел, говорили они на украинском, что придавало их речи особый, неповторимый колорит!
– Щось ти сьогодні пізно...
– Та трохи затримався...
В этот момент ветер отбросил часть разговора в другую сторону... Но через некоторое время стало слышно так, словно рассказчик находился совсем рядом, буквально в нескольких метрах от меня. Тот же голос продолжал:
– Поїхав я якось під Лебедівку порибалити. Ще темно було. Поки доїхав...
Вже світає . Накачав човен. Дістав весла, рюкзак... Дивлюсь, а вудок-то – нема! Оце так!.. Забув у гаражі...
– ?!
– Довелось вертатися назад, за вудками... А туди ж 15 км, та назад 15... З'їздив...
Приїжджаю, знову все дістаю... Накачав човна, поклав весла, вудочки... Дивлюсь, а рюкзака-то – нема!.. А там черв’яки, прикорм... ще там шось...
Меня уже начинало трясти от смеха... Но тут снова вмешался вездесущий шалунишка ветер... Зато окончание, повторюсь, оказалось просто потрясающим! Хотя, впрочем, дальше я уже и не слушал.
– Це ж треба!..
– Отож... Два рази зі мною таке траплялось...
Следует добавить, что всё произносилось на вполне серьёзных нотах.
Я сидел на берегу и молча давился от смеха. Бой рыбы полностью прекратился. Вероятно, подводные обитатели тоже внимательно прислушивались ко всему происходящему, выглядывая из воды и от удивления разевая рты. Но из-за тумана их просто не было видно. Утренняя рыбалка удалась! И хотя я так ничего и не поймал, но обрывки разговора, принесённые ветром, подняли настроение на весь оставшийся день. Чего только не случается в рыбацкой жизни.

(http://www.andersval.nl/konkursy/rasskazy-s-1-sentyabrya-2016/10037-vremya-provedjonnoe-na-rybalke-v-schjot-zhizni-ne-vkhodit-nevydumannye-istorii)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761136
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017

Любов Іванова

Переверни листок календаря

П-роходит все, промелькнет и это,
Е-ще не пройден к разрыву путь.
Р-азлука - мрак, темнота без света,.
Е-сть все же веры в сердцах чуть-чуть.
В-о все часы, дни и даже годы,
Е-сть каждой жизни простая суть -
Р-азвеять в поле свои невзгоды,
Н-аметить в жизни свой лучший путь.
И- приоткрыв в новый мир страницу

Л-юбовь на ней прописать в стихах,
И- не резон догонять жар-птицу,
С-иница счастья коль есть в руках.
Т-ик-так, часы нам года итожат,
О-ставив в прошлом багаж обид.
К-акую ношу даешь нам, Боже,

К-кому-то пух, а другим - гранит...
А- звездочеты нам дни считают,
Л-ишь им под силу свести итог.
Е-й-ей, не просто собрать их в стаю,
Н-о в этом точно поможет Бог.
Д-о самой тризны нам жизнь в рассрочку,
А- после повести - эпилог...
Р-аскрою запись, не ставлю точку,
Я- в книгу жизни добавлю строк...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761031
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

Во мне давно пропадает актриса

Во мне давно пропадает актриса.
Душе не хватает огромной сцены.
Как прежде в уме черчу биссектрису
Актёрскому слову - некой измене.

И роли себе сама подбираю:
Рабыни, феи и гордой царицы...
И твёрдо уже, без раздумий, знаю:
На сцене буду тигрицей и львицей.

Играю с утра, играю красиво,
И шум оваций с просторного зала.
Я, без сомнений, конечно, игрива.
И этой игры мне мало и мало.

На бис вызывают зрители снова,
Звездой выхожу, уже примадонна.
И сыграны роли так образцово!
Но, остаюсь, к сожалению, дома.

(2016 г.)

Щиро вдячна автору М.С. за переклад українською мовою http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786058

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761044
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017

ТАИСИЯ

В зоопарке

В зоопарке интересно!
Впечатлений - очень много!
"Врозь – хоть брось, а вместе – тесно".
Пообщались с носорогом.
Он пошёл своей дорогой.
Крокодиловы размеры –
Превышают чувства меры.
Вёл себя – весьма достойно:
Он лежал вполне спокойно.

В тесных клетках разместили –
Ядовитых тьму рептилий:
Змеи, ящерки, гадюки…
Не хотелось брать их в руки…

Но зато в большом вольере
На просторе ходят звери.
Медвежонок – сын и папа
В водоёме моют лапы.
А потом на солнце сушат –
И живот, и спинку, уши.
Самый храбрый – отгадай-ка!?
Это страус – попрошайка!
Клювик вытянул он ловко –
Удивил своей сноровкой!
С рук он семечки хватает.
Даже глазом не моргает.

Всех забавней – обезьянка!
Малыша кормила самка…
Жизнь – в заботах друг о дружке.
Все – весёлые подружки.

Волки - "места не находят"!.
От людей они уходят.
На свободе – ноги кормят…
Они долго это помнят.

Тигр был вполне спокоен
И как будто всем доволен.
Даже очень равнодушен.
Удивительно послушен.
Но…к дверям пришёл «смотритель»
Поприветствовал руками.
Зверь, как гордый победитель,
Отвечал ему прыжками…

Все зверята, как ребята.
Просят ласки и общенья…
Все хотят их приголубить…
Угощают их печеньем.

Мы зашли в пустую клетку
С краткой вывеской «МЕДВЕДЬ»
Сногсшибательное СЕЛФИ
Удалось запечатлеть!

Испытали злую долю!
Как-то жутко стало в ней…
Захотелось вдруг на волю!
На свободу поскорей!

25. 08. 2017. - 16. 11. 2017..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760698
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 18.11.2017

OlgaSydoruk

Закрой глаза…

Закрой глаза…
Не трогай грешность...
Лети сквозь мрак на свет любви…
Укроет землю нашу снежность,
Когда устанут лить дожди…
Когда укроет землю снежность,
Тогда... о чувствах напиши…
Я так хочу читать про нежность -
На доминанте тишины….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760992
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017

Елена Марс

Паломники

Никого не буду помнить,
Из прошедших декабрей...
Только ты, души паломник,
Будешь в памяти моей.
Лишь тебе, мой грех и святость,
Над собой вручаю власть,
Отдавая боль и радость,
И пылающую страсть...
Я совсем не сожалею,
Что увлёк меня собой.
Что петлёй обвита шея,
Этой пламенной петлёй -
Этой крепкой нежной цепью -
Ожерелием любви...
За тобой иду я слепо,
Мой желанный визави...
Так отрадно мне и важно,
Что вошла не миражом, -
А паломницей бесстрашной,
В твой душевный тёплый дом...
Я вошла, чтоб в нём остаться,
В этой нежности глубин -
Самым ярким в жизни счастьем,
До последних, до седин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760774
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017

Ярослав К.

Антидепрессионное

На одном сижу сегодня месте я,
Из дому совсем не выхожу.
Ох, накрыла матушка-депрессия,
Это же понятно и ежу.

Как она, родимая, уверенно
Кутает в объятия меня.
Подремал - уже полдня потеряно,
Пообедал - вот ещё полдня.

Штукатурка с потолка на голову -
Слишком часто я в него плюю.
Но однако, как же это здорово -
Ублажать депрессию свою!

Психиатры высказали мнение,
Якобы в депрессии поэт
Почерпает больше вдохновения -
За куплетом пишется куплет.

И стихи всё больше заунывные -
Лирику оттачивает сплин.
Да вот только все вокруг счастливые,
А поэт один всё да один.

Жертвует порой своими нервами,
(Дело наживное, мол, и пусть)
Удивляя публику "шедеврами",
Что несут тоску, печаль и грусть.

Хлопают стихам его поклонницы
И кричат: "Весь мир у Ваших ног!"
Он же на депрессию лишь "молится"-
Муза ведь она ему и "бог".

И пока талант его питается
От своей души гниющих ран,
Может так случится, что на старости
Не подаст никто ему стакан.

Нет, "поэты"- всё же, не профессия,
Столько ещё в жизни впереди!
Так что, всё, гудбай, моя депрессия,
Молча, по-английски уходи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760831
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017

Елена Марс

Как будто "завтра" не настанет

Что ветер мне морозных дней,
Что злость ночной колючей вьюги?
Не станет сердцу холодней,
В объятиях любовной муки!

Пылает чувство жарко в нём -
Сильнее, с каждым часом, ярче!
Души моей ты стал - царём!
Могло ли быть, скажи, иначе?..

Колдунья? - нет! - твоя раба!
Цветок, в руках твоих, владыка!
Одна во мне к тебе мольба:
Любить меня - до слёз, до крика!

Любить - как я тебя люблю:
Как будто "завтра" не настанет,
Идя по жаркому углю,
Боясь лишь смертного
прощания...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760650
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017

OlgaSydoruk

Понимаешь меня, понимаешь…

Экспромт

Понимаешь меня, понимаешь, -
В фиолетовом цвете душа…
И свидания час назначаешь
На пороге конца ноября…
Со спины - ни за что не узнаешь… -
Не встречались нигде никогда…
Но мечтаешь…наверно,мечтаешь -
Как зажгутся желаньем глаза…
С тишины до безмолвия - близко…
Шелест листьев, опавших, не в счёт…
Я хочу получать твои письма
Когда снег,..когда вьюга поёт!
Свои мысли в слова воплощают…
Откровения - прячут в узлы…
А душа, в фиолетовом, знаешь,
Так нежна и красива в любви…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760695
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017

Наташа Марос

ПОПУТЧИК…

Себя я закрывала на замки,
Ключи бросала - с глаз куда подальше,
Тебя просила: ну, не будь таким -
Я не могу там жить, где много фальши...

Хочу любви, чтоб кругом голова,
Да! В будни-праздники и ночью тоже,
Но только привыкала я едва,
Ты безразлично маялся прохожим...

Устала, не хочу я, дверь закрой,
Не провожаю - просто надоело,
Забуду всё, что связано с тобой -
А снег ложился пеленою белой...

Хотел засыпать все твои следы
И ночь с ума сходила от разлуки...
Ты оглянулся прямо у черты,
Где я ждала протянутые руки...

А темнота глушила тишиной,
Луна стыдливо спряталась за тучи...
Как хорошо, что снова ты со мной -
И жизни, и судьбы моей попутчик...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760739
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017

Наташа Марос

СТРЕС…

Якби й комусь боліло, як мені,
Коли назавжди обривалась віра
І ватрою у серці пломенів
Неспокій, мов у пащі злого звіра...
Коли думки залишили межу -
Їх не зібрати і не загнуздати...
Так боляче... але... кому скажу,
Як доля шматувала диким катом...
Безсилля і зневіра... Потерпи
Собі казала і жила до ранку,
Та знала: це для того, щоб купить
Комусь нову розкішну забаганку...
Спочатку починала... і не раз -
Сміялася із мене ніч-пустунка!
А я - комбінувала сотні фраз,
Шукаючи останнього рятунку...
Хто спав, немов оте мале дитя
І сни кому не снилися ніколи,
Не їла клята совість, каяття...
Щасливий - не хворів душевним болем...
Так хочу я навчитися й собі
Не брать важкого... а іще - дурного!
Від магістралей відійти убік -
Нехай летять... і що мені до того...

Важким котком розчавлює "прогрес"
Простих людей, а совісних - тим паче...
І огортає всенародний стрес,
Бо всі, хто крав... тепер... герої наче...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760677
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017

Ярослав К.

Мужская слеза

Приходилось мне в жизни, как каждому,
Хоронить своих близких не раз.
Видно чёрствый душой, кто-то скажет мне -
Но не капали слёзы из глаз.

Может быть, не такими уж близкими
Были мне эти люди тогда -
Не умею я плакать неискренне,
Ведь слеза - не из крана вода.

Или может, мужчинам не плачется,
Есть такой у нас стереотип:
Слёзы градом - у женщины катятся,
От мужчин - не услышишь и всхлип.

Но когда я узнал с опозданием,
Что на койке больничной мой друг,
То проснулось, как будто, сознание -
Встрепенулась душа моя вдруг.

Хоть удачно прошла операция,
И опасность уже позади,
Но слезы не сумел постесняться я,
И стучать стало чаще в груди.

Значит, может, не всё ещё кончено,
И внутри не истлел огонёк.
Если влагой ресницы намочены,
То душа моя, всё же, живёт.

Просто, сердце само, видно, чувствует,
Кто действительно, близок, кто - так.
Раз не капают слёзы искусственно -
Не такой уж плохой это знак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760249
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017

Михайло Гончар

Осінь створена Поетом

Глузують з мене ямби і хореї:
"Доволі вже - своє ти відспівав!
До біса все в останній день Помпеї. ..
Допий чарчину - досить вже октав!"

Ну що ж,глузуйте! - Якось обійдуся.
Я зможу і без ритмів на одній струні.
Заплачете, а я ще посміюся,
Коли із прозою домовлюсь навесні.

Між іншим є ще анапест і дактиль -
Більш толерантні і підуть на компроміс,
І знову заживемо по контракту,
Або на віру без образ і сліз.

І стануть в чергу знов до мене музи.
Для них завжди знайдеться хліб і сіль.
От тільки зараз вижну кукурудзи
І знову сяду за письмовий стіл.

Тож не знущайтесь - є ж бо конкуренти -
Он проситься Олександрійський вірш...
Вертайтеся без сміху й сантиментів.
Всі знають - у гурті і борщ смачніш.

О,осінь, осінь! Я в твоїх тенетах.
І хоч дощі,вітри,нема тепла -
Ти для поезії придумана Поетом!
Люблю тебе якою б не була.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760207
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017

Ніна Незламна

́Мій осінній день /проза /

Сумний, похмурий день…. господарює осінь, наводить свій лад. Листя кольорове покидає сад. Купами вітрисько його підгортає, а то десь несе… Де небо безкрає…
Небо набундючилось, ось - ось, десь заплаче… Десь із вітерцем листочок мов скаче… Крутиться, танцює, вже вітер ривком подме….Так в спину подує, що мене ледь з ніг не зіб`є.
Стою на городі роботи, ще є… Осінь надихає, мов до себе зве…
Та й я задивляюсь в напів роздягнений сад, а там, наверху лози, видніється виноград. Ой треба зірвати, скоро задощить. Осінь із ним дружить, любить намочить. Напоїти землю, щоб на рік вродило і кожному із нас серце звеселяє. Щоб росла озима та й укоренилась, щоб скрізь гарненьким килимом зазеленіло..
Жовтеньке, червоне, поміж ним багряне. Листя все докупи пригортаю, мабуть там десь в ньому свій смуток сховаю. То, як рік і осінь нас все навіщає, і кожного разу мир обіцяє. Це напевно ми так собі загадали, кожного року, як її зустрічали.
Вже похолодало, як там, на фронті? Чи одягнені наші, воїни - охоронці? І чи не голодні, як на початку війни? Але ж там так холодно, не казарми, пости….
І все - чомусь думки десь літають, не знаю чому та не забавляють. Все більше тривога на душі лежить і чому ж час, так швидко біжить? І чи вже настане та щаслива мить, щоб повсюди злагода і мир?
Щоб і я раділа - осені барвистій, вона ж, як та жінка в червонім намисті, зачарує всіх, фарби розбризкує, вже й на душі легше, мов мене плекає.
Та немов проснулась від думок своїх, здалеку почула голоси чиїсь. Швидко, догори погляд полетів, не знайшла від радості відразу я слів. Так високо! Широкий клин … Пташки летіли, гомоніли. Ой - та так високо не розібрати, що за птахи, ні мабуть не лелеки, бо на вид маленькі, а може, то здалеку здаються дрібненькі. Багато - декілька десятків, така велика зграя, полетіли дружно в небо безкрає. А той крик розривав серце, запекло у грудях. Їм небо, як рідне озерце, а як буде там - в чужих краях?
Сама живу на чужині і знаю, як важко, за них боляче мені, там жити – не казка. На вії бринить сльоза, тих пташок дуже шкода, хоч би не задощило, та й не запорошило.. Настали холодні дні, чому пізно зібрались? Та вже відлетіли, крики, з рідним краєм прощались. І мабуть зі мною… Ще трохи постою. Попрошу Бога - за їхню удачу й тихенько та чомусь відразу заплачу….
Ой Боже, не знати, як-то на віку, чи я - ще почую зграю ,ту дзвінку, скільки раз зустрічатиму осінь у вінку?
Вітерець грайливо захопив листочок і кудись поніс та й вже на горбочок. Та й впав - на велику купу золотого листя і я кинула свій погляд… знову до обійстя. Ой, думки - дороги, просила погоди гарної в Бога, щоб все встигнути зробити й тим пташкам долетіти. Щоб осінь не капризувала, ще теплі дні нам всім подарувала….
06.11.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759349
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 12.11.2017

Леонід Луговий

ДАП

Ми залишали виснажений форт.
Туман зимовий був тоді не з нами,
Димів уже не наш аеропорт,
Оскалений бетонними стовпами.

Мовчали амбразури, вже без нас,
І вперше відступаючи без бою,
Не програний, а витриманий час
Ми в ДАПі залишали за собою.

Ми знали - ще не мертвими були
Від вибуху поховані в бетоні,
І правила підтверджені пройшли -
Нема в війні з Росією законів.

Не скаже - боягузи - нам стратег
І докору не кине нам у спину.
Розбиті, ми відходили, зате
В поразці зберігали Україну.

Вже строк минав відведений якраз
Для їхньої безкарності і слави.
За двісті сорок днів вже піднялась
На їхню смерть народжена держава.

І там, де нагрівалися стволи,
За кроки від затаєної міни,
На сірі стіни надписи лягли -
Автографи всієї України.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759827
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017

Любов Іванова

Заглядає ранок у моє віконце

З-аблищало сонце, просинатись треба.
А- лінощі кажуть – не вставай ще, ні!!
Г-олубінь безмежна вранішнього неба
Л-агідний промінчик скаче по стіні.
Я- відкину ковдру, ніжитись доволі,
Д-ень прийдешній стука в шибку вітерцем
А- душі до щему необхідно волі...
Є- ж бо, що тяжіє серденько свинцем..

Р-оздивлюсь довкола, день такий хороший,
А-ж до небокраю поглядом сягну.
Н-іч вже поскладала сни мої у кошик.
О-сь де я сховаю мрію осяйну…
К-олихає вітер калинОву гілку,

У- повітрі пахне прілий падолист,

М-ріям, як і людям, солодко.. чи гірко
О-н скільки зібралось різних тих намист.
Є- у кожній днині неповторні миті

В-осени і влітку, взимку й по весні,
І- найкраще небо у своїй блакиті,
К-раще не насниться навіть увві сні.
О-дчиню кватирку і вдихну свободи
Н-е помітить раю, треба буть сліпцем.
Ц-е й не може бути краще насолоди
Е-ос* розмовляє з першим промінцем.

* Еос в поезії – ранкова зоря.

Фото - з інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759230
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 09.11.2017

Лілея1

НЕ ЗНАЮ, ЧИ ПОБАЧУ ЩЕ, ЧИ НІ…

Не знаю, чи побачу ще, чи ні
Ключі лелек в простреленім озоні,
Що над велюром тьмяних териконів,
Щораз тягнулись в небо по весні.

Й несли в степи вознесене - "курли !",
Що пробира до дрожі душу й тіло,
Туди, де зараз люди під прицілом
І перельотом втомлені птахи.

Туди, де вибух лиш одним мазком,
Заграв стирає сонячну палітру,
І боязко, і страшно, навіть, вітру
Від того, так би мовити, АТО.

Де, попри все , на вирубках війни
Між блискавиць розлючених розрядів
Ще бачиться, як від густих снарядів
Лелеки прикривають нас грудьми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759417
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017

Ярослав К.

Разноцветье

Разноцветные листья мозаикой ветер
Разложил по земле, словно вышил узор.
Ветер - самый искусный дизайнер на свете -
У любого художника б выиграл спор.

Разноцветные кошки сидят под машиной,
Подойду к ним поближе, скажу им: "Кис-кис..."
Так доверчиво-ласкова эта пушнина,
Ожидает из пук получить суперприз.

Разноцветные люди в пальтишках и куртках
Суетятся, снуют по каким-то делам,
Городской муравейник разрушен как будто,
Превратившись сегодня в полнейший бедлам.

И цветы разноцветные возле крылечка
Отдают нам остатки своей красоты.
Как известно, ничто в этом мире не вечно -
Заметёт листопадом и снегом цветы.

Разноцветные мысли мелькают поспешно,
Серый мир одевая обратно в цвета.
Да и разве он серый? Цветной он, конечно!
Эх, пойду-ка я снова поглажу кота...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759335
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017

Елена Марс

Не бывает - никем не любимых

Не бывает - никем не любимых...
Не рождает Господь и таких,
Кто хоть раз не любил - ощутимо,
В глубине своих троп потайных.

Любят нас, любим мы... В этом мире
Даже самый отпетый подлец,
Пропивающий душу в трактире,
Для кого-то - и муж, и отец...

Проститутка - продажная девка,
Для кого-то - бесценная дочь.
Хоть и смотрят "чистюли", с издевкой,
И бегут от продажности прочь.

И бомжа, в одеяньи зловонном,
Не родившимся грязным бомжом,
Любит Бог... В этом мире огромном
Любят - громко, и любят... молчком...

И того, кто на земли чужие,
С автоматом, идёт убивать:
Крестят - матери руки худые...
Молит Бога о нём его мать...

Отчего же так много пороков
В этом мире? Любовь ведь... жива?..
Наши души - и злы, и жестоки?..
Добродетель - химера, слова?

Неужели любовь постарела
И не значит уже... ничего?..
А ведь Свет называется - белым.
Или был таковым... лишь пролог...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759132
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017

Akimova

Милые бабочки

Вот они – под стеклом, на иголочках.
Под замочек надёжно упрятаны,
По ранжиру и рангу приколоты,
И одна живописней другой.

Вот они – наши чудные бабочки,
Жить мешавшие, спать не дававшие,
Трепыхавшиеся добросовестно –
Обрели долгожданный покой.

Сколько раз я лицо твоё видела,
Искажённое спазмами нежности –
Это милые добрые бабочки
Изводили тебя изнутри.

Сколько раз в пароксизме отчаяния
Этих бабочек я ненавидела,
Заставлявших дышать по-весеннему,
Бередивших мои ноябри.

Махаоны и просто капустницы,
И павлиньи глаза сумасшедшие,
И ночные – смешные и страшные…
Надоело мне быть крепостной.

Вот они – под стеклом, на иголочках.
Не грусти, не рыдай слишком жалобно –
Ты еще возродишь милых бабочек.
Но уже не со мной, не со мной…

[i]2017[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758669
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 07.11.2017

Ярослав К.

Срывается снег

Срывается снег, уж не знаю ли, первый...
Да впрочем, неважно, какой он по счёту.
Срываюсь и я... Ох, опять эти нервы!..
Сегодня подводят они меня что-то...

Срывается снег, неприятный, холодный...
Однако, головушку чуть освежает...
Предзимний ноябрь своей непогодой
Тоску мою с осенью так провожает.

Срывается снег с припорошенной крыши...
Срывайся... Но крыша-то, крыша - на месте!
Душевная буря всё тише, всё тише...
Тревожные мысли, не лезьте, не лезьте...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758546
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017

Наташа Марос

МАЮ ПРАВО…

Одне життя, дароване Всевишнім -
І я, на диво, досі ще жива...
Це чоловік бува у нас колишнім...
Тоді у долі - ламана крива...

Я просто маю право - не тримати
І маю право - відпустити все...
Я маю право уникати страти,
Коли життя на плаху понесе...

Хто вам дав право вносить корективи
В моє життя, яке моє, одне,
До мною не дотоптаної ниви,
До часу, який швидко промайне?

Закони всі під себе прописали...
У вас зарплати, кажете, малі?..
Зійдіть з арени, бо усіх дістали!
Як Бог тримає вас на цій Землі?..

Моє сьогодні - не бува колишнім,
Мій день, моя година і доба...
Одне життя, дароване Всевишнім...
Це право заборонене хіба???

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642438
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 03.11.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 52

Вот и осень наступила,
Я ей радуюсь вдвойне.
Двух мальчишек закадрила
Кто-то женится к весне.
*
У меня живот круглеет…
Не по дням, а по часам.
С Петькой надо быть наглее,
Вряд ли женится он сам.
*
Ой, вы, гости дорогие,
У нас новости плохие!
Закусь и графин бухла
Кто-то стырил со стола!
*
Плешь уже проела мать!
-Надо книги, мол, читать!
- Мам, не злись, я буду мудрой.
Увлекаюсь камасутрой!
*
Доктор смотрит в монитор
И выносит... приговор:
Секс был с тряской? На подводе?
Вижу пять мальцов навроде!
*
Даже если спирт замерзнет
Разогреем его в морге.
Есть там плитка, греть обед,
Будут танцы и фуршет!
*
Наша Таня громко плачет
Секс опять ей не оплачен,
А бесплатно и впустую,
Папка мамку не целует.
*
Я подпрыгнула, как мяч,
До чего ж ты, кум, горяч!
От тебя все бабы тают,
Или я одна такая?
*
Танька злая, как обычно,
- Надо чаще и ритмично!
За секунду, раз 15,
А не можешь, нефиг браться!
*
На берёзе две синички
И четыре воробья.
Поздней ночью у клубнички
На работу вышла я!
*
Завязала я шнурочки
Прокурора самого!
Он пришел, принес цветочки!
Но не может ничего!!
*
День рожденья у подружки,
Я устрою ей скандал!
Самогонку пьют из кружки,
А меня - никто не звал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758426
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017

OlgaSydoruk

Побудь со мной…

Побудь со мной…
Пылают свечи…
Тепло уютно стелется у ног…
Дыхание стылое зимы ещё далече…
Не согревает мой смородиновый грог?..
Ложись на бок…И, подогнув колени,
Как тот зародыш кокона любви…
И мотылёк – воздушный( из мгновений)…
Касайся нежно…и - не отпугни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758451
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017

Наташа Марос

ШАПІТО…

Позаздрю всім, хто залягає в сплячку
Від осені до самої весни,
Кому не треба ворушить заначку
По сім разів, страхаючись війни...

Тим, хто не чує про гіркі події -
Вже смокче досі лапу, та й усе,
Зими не бачить, а весні радіє -
Вона тепло і їжу принесе...

Там, у берлозі, де нема субсидій,
Не соромно за газ і Нафтогаз,
Бо під травою не обсядуть злидні
Із року в рік, та і на рік не раз...

Але радію: гроші є в держави,
А ще... у неї є такі мужі,
Що забезпечать будь-які застави,
Обійдуть найкрутіші віражі...

І спритні, і завзяті, і багаті,
Ще молоді, а вже давно святі -
Їм всеодно, що десь в холодній хаті
Старі і немічні... і зовсім вже не ті,

Бо молодість згубили у роботі
На фабриках, заводах, на полях,
У тракторі, на фермі у чоботях...
Ніхто й не думав, що є легший шлях...

Лиш крик душі, (але його не чують,
Та і не прислухається ніхто) -
Не осучаснять і не зарахують
Ні в стаж, ні в пільги... Браво, шапіто...!!!

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758401
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017

Леонід Луговий

Київ

Запалює вечір вогні золоті
І берег далекий синіє.
Неоновим сяйвом на тихій воді
Горить, відбиваючись, Київ.

Над сивим Хрещатиком лайнер летить,
В сіріючих хмарах зникає.
Ще місто вечірнє в турботах шумить,
Постукує дзвінко трамваєм.

А поряд, на плесі стихають вітри,
Гудуть лиш буксири у дії.
Ти з древніх хатинок зберіг на Дніпрі,
Ім'я своїх прадідів - Київ.

Ти перший, хто проти хозар-ворогів
Здійнявся валами крутими.
І першим на сході поганських богів
Топив у Дніпрі Володимир.

Тягнулися куполи в небо твої,
Світились добром в позолоті,
Коли ще булатом дзвеніли бої
З азійським сусідом навпроти.

Ти вільний від диких і грізних колись
Нащадків ординського іга.
Ти знову в ряду європейських столиць -
Славутичем зламана крига.

Над руслом могутнім, де повз льодохід,
Біліють каштани з обривів.
І цвіт на бруківку скидаючи з віт,
Вогнями виблискує Київ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757848
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017

Лілея1

ЕСЛИ…

[i][b]ЕСЛИ СТЫНЕТ СКУПАЯ СЛЕЗА
В ЯМКАХ ЩЁЧЕК, КАК СНЕГА КРУПИЦА.
ЭТО Я... ЭТО Я... ЭТО Я...
ЗАДЕВАЮ СОЗНАНИЯ ГРАНИЦЫ,

СКВОЗЬ РОЗБИТЫЕ КАПЛИ ДОЖДЯ,
НА УСТАЛОМ ОТ ТУЧ НЕБОСКЛОНЕ,
СОЛНЦА ЛУЧ ОБНИМАЮ ЛЮБЯ -
ОДИНОКИМ ЦВЕТКОМ НА БАЛКОНЕ.

КОГДА, ВРЕМЕНИ СТРЕЛКА-СТРУНА,
КАБЛУЧКОМ СЛУХ ТРЕВОЖИТ ПУГАЯ,
ЭТО Я ВСПОМИНАЮ ТЕБЯ,
НА ОКОШКЕ ЦВЕТКОМ УМИРАЯ.[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757523
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017

OlgaSydoruk

Этой осенью…

Этой осенью от богов
Примеряя венок печали,
Я не ведаю – для чего
Его накрепко привязали…
Этой осенью от богов,
Примеряя, венок печали,
Догораю свечою вновь,
Замерзая,на перевале…
До вершины идут с душой…
И мечтают взлететь повыше -
Птицей белою -за судьбой...
До портала великих… -Слышишь?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757565
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017

Михайло Гончар

Сію, сію, просіваю…

Пересіюю минуле
День за днем підряд -
На один бік мат і дулі,
В інший шоколад.

Сій не сій - душевна криза.
Стільки помилок!
Віддаю на експертизу
Кожне слово й крок.

Шоколаду вийшло мало,
Ще й гірчить чомусь.
Мат засвоїв досконало -
Як не є,а "плюс".

Це така,напевно,карма
Впала на лижню:
Портупея,дух казарми,
Жарти в стилі "НЮ".

Все життя - урок,мов клізма,
Не урок - екстрим.
Жаль лише,що завжди пізно
Скористатись ним.

"Бонд" пали,чи самокрутки,
Вина пий круті -
Так і так зітруться зубки,
Навіть золоті.

Сію,сію,просіваю...
Досить,годі вже!
Ніч минула,сонце сяє...
Бог убереже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757408
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 29.10.2017

Елена Марс

Увы, ты не скульптор, не Бог

Увы, ты не скульптор, не Бог, чтоб судьбу, будто статую,
Слепить. Не напишешь сценарий. Не тот сценарист...
Утюжь - не утюжь - всё равно остаётся помятою,
Хоть гладко чужую играет на сцене артист.

Коль плохо тебе - ты вином, на какое-то времечко,
Поможешь себе, "подлечив" на душе дискомфорт.
Но жизнь, продолжаясь, наносит удары по темечку...
И чувство такое, как будто бы терпишь... аборт.

Как будто бы знахарь какой, без наркоза, лицензии,
Нутро ковыряет и шепчет злорадно: терпи...
И ты не предъявишь ему никакие претензии.
Ты пойман, как зверь. Ты как будто сидишь на цепи.

О, Господи, Боже, откуда взять сил, для терпения?!
Болит ведь не тело! Страдает от боли... душа...
Оправдана ль глупость такая в судьбе - как смирение,
Когда ты живёшь и не можешь свободно дышать?..

Ведь люди так мало способны судьбу изменять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757677
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 51

Я на паперти стояла
От шести до девяти
Сто рублей почти собрала
Завтра надо вновь идти.
*
Это я на порносайте
Предлагала Вам интим.
Мне копеечку подайте,
Преподобный Серафим.
*
Надо взять скорей метелку
И снести на мусор елку.
Ну, а может быть оставить?
Ведь за месяц - снова ставить!
*
Расскажите, люди добры
Почему Мы, бабы - кобры.
Мы сычим один раз в год
Когда деньги муж пропьет!
*
К нам приехал юморист.
А худющий, словно глист.
Что ни слово, то икота,
Накормить его охота!
*
Почему-то позвонили
Этой ночью в нашу дверь.
Мой придурочный Василий
Раздраконился, как зверь!
*
Что-то стало холодать,
Надо шубку покупать.
Вот продам ведро морковки
И куплю себе... из норки!
*
Для Василия халява,
Рубь, фуфайка и канава!
Вась, ты, вижу, больно рад,
Без больших на то затрат!
*
Пить таблетки не хочу
По другому хворь лечу.
Ночью с милым пропотею
И здорова, не болею!
*
Птичка крылышком взмахнула
И в окошко упорхнула.
Не для ней оно открыто,
Договор у нас с Никитой.
*
Дед сидит мой на крылечке
А я старая - на печке.
Дед к соседке - бровь дугой.
Я - по темечку каргой!
*
Я закусочки в придачу
Со стола в трусы напрячу.
Тут еды на этой свадьбе
Что тележками тягать бы!!
*
Я когда узнал про Свету,
Прям в беспамятстве лежал.
Плакал всю весну и лето
Лишь под осень перестал!
*
Как на наш на пикничок
Вышел Ванька-дурачок
Так и дал бы ему в глаз.
Он всех баб увел у нас!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757610
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017

Ярослав К.

Вдохнови меня на стихи

Вдохнови меня на стихи,
На такие, чтобы пробрало,
Чтобы их показалось мало,
Чтоб они были не сухи;

На такие, которых ждёшь,
Как сухая пустыня - влагу,
Как поэта перо - бумага;
От которых бросает в дрожь.

На стихи меня вдохнови,
От которых краснеют щёки,
Чтоб из самого сердца - строки
О пьянящей большой любви.

Вдохнови на стихи меня,
Что нужны нам, как будто воздух,
От которых уносит к звёздам,
И что греют сильней огня.

На стихи меня вдохнови,
Я скучаю за вдохновеньем,
За весенним души цветеньем,
Лишь цветочки ты те не рви...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017

Любов Іванова

ОСЕННИЕ ДОЖДИ

О-пять прорвалось высей полотно,
С- утра хозяйкой стала непогода.
Е-два видна сквозь мокрое окно,
Н-ад улицами серость небосвода...
Н-е выйдешь в эту слякоть за порог
И- стоит ли... Вокруг сплошные лужи
Е-й-Богу, даже ливень изнемог

Д-рожит от начинающейся стужи.
О-мыл он все деревья и кусты,
Ж-мурки играет с мокрою листвою
Д-ень-два и в небо стаями дрозды
И-здав свой крик взлетят над головою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757715
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017

OlgaSydoruk

Мелодия дождя восьмушками звенит…

Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль (прозрачную) на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы удержать,прочувствовать,вкусить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756303
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017

Любов Іванова

Время печали - пора листопада

В/стречает осень снова у порога
Р/аскинув густо на траве оранж.
Е/ще октябрь, но уже... тревога,
М/инор осенний объявил реванш.
Я/нтарь созревшей впору облепихи

П/ылает ярче солнечных лучей.
Е/й бы дарить загадочные блики
Ч/его ж ты, осень, душу бьешь больней?
А/ мне бы ... мне бы по весне подснежник,
Л/есная тень и теплый шум дождя,
И/ вереницу впечатлений нежных

П/од трель шального в роще соловья.
О/тнюдь, все это не подарит осень
Р/азвёл октябрь в садах своих костры.
А/леют ярко в парках среди сосен,

Л/есной рябины щедрые дары.
И/ лишь душе нисколько не уютно...
С/ентябрь, октябрь...а там - зимы простор,
Т/оропят годы и несут попутно
О/садок грусти, нАжитый укор.
П/ылает осень желтым, рыжим, красным,
А/ на душе , как в беспробудном сне.
Д/ень ото дня унынье шагом властным
А/ванс дает... весенней новизне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756271
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017

Леонід Луговий

Ведмежа

Під вечір до мами прийшло з комиша,
Ображене гірко, мале ведмежа.
Принишкло тихенько, забравшись на пень -
Важкий у звірятка сьогодні був день.

Поколоті лапки і носик розпух,
І вголос заплакати хоче малюк,
Та все таки знає майбутній ведмідь -
Негоже для звіра від болю ревіть.

Пригоди, ще зранку, прийшли неспроста -
Схотілося маму схопить за хвоста;
Сердите ричання і ляпас під зад,
І чітко ведмежий відновлено лад.

Почухавшись трішки, на маму не зле,
Подумало мудро кумедне мале:
Були б, як і я тут малята смішні,
Було б з ким погратись без мами мені.

А тут їжачок виповзає з кущів -
Зраділий ведмедик схопився мерщій,
Примчав подружитись і лапки простяг,
Та боляче вжалив колючий їжак.

Забулась невдача і знову вперед,
Задумалось раптом гайнути по мед.
Там вулики повні під лісом були
І бджоли заманливо поруч гули.

На самім узліссі, де поля межа,
Тихенько підкралось до бджіл ведмежа,
Просунуло лапку і носик в льоток -
І ніби хтось в рильце лийнув кип'яток.

Зірвавшись від болю до мами мерщій,
Привів за собою розлючений рій.
Бджолиних укусів дісталось для двох
І ляпасів знову отримав синок.

І ось вже набитим героєм вірша
Лежить на пеньочку сумне ведмежа.
Хоч капають сльози і носик розпух -
Не рюмсає вголос геройський малюк.

Він сильний і мужній, і звіра дитя,
А завтра чекають нові відкриття.
Зітхнуло малятко, і ось уже спить.
- Спи міцно, ведмедик, хай завтра щастить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756349
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017

Ярослав К.

Душа может стать и светлее и чище

Навеяно двумя последними катренами
стихотворения Елены Марс

"Как жаль, что с годами так портятся души".

Здесь приведены два последних катрена,
надеюсь, я не вырвал их из контекста.

... Как жаль, что с годами так портятся души.
В них мало чего остаётся из детства...
Они обретают такое "наследство",
С которым никто не становится лучше.

Не станет душа ни светлее, ни чище.
Молись - не молись - бесполезное дело.
Коль лучшее что-то, с годами, истлело,
Всё то, что осталось - зола, пепелище.

Полный текст на страничке Елены Марс по адресу:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751944
Надеюсь на понимание автора оригинала.

Когда мы под вечер купаем младенца,
То делаем ванночку часто на травках,
Потом заворачиваем в полотенце,
Какой ангелочек!.. А запах... А запах!..

Потом человек потихоньку взрослеет,
Конечно, приходится чаще купаться,
Теперь ему надо водичка теплее,
И дольше приходится там бултыхаться.

Однако, чуть-чуть потрудившись мочалкой,
Выходит он всё-таки чистым из ванной,
И времени, чтобы помыться - не жалко,
Иначе, и потный он будет, и грязный.

Вот так и души свет со временем меркнет,
Грехов набирается больше и больше.
Когда ж человек обращается к церкви,
То каяться тоже приходится дольше.

Ведь церковь - такая духовная баня,
Где можно от грязи духовной омыться,
А чистосердечное покаянье
Последнего грешника делает чистым.

Давайте мы вспомним, хотя бы, Закхея* -
Он полсостояния выделил нищим,
Обиженным он возместил все потери,
И стала душа и светлее, и чище.

Да что говорить, и последний разбойник**,
Что приговорён был с Христом на распятье,
Одну лишь молитву смог к Богу промолвить,
И Он его с радостью принял в объятья.

Молитва от сердца - великое дело,
Она бесполезна - когда лицемерна,
Когда всё живое настолько истлело,
Что не замечаешь ты собственной скверны.

Христос говорил, чтобы были, как дети,
За наших грехов не держались "наследство."
И чтобы последовать этим заветам,
Есть исповедь в храме - вернейшее средство.

И если на сердце зола, пепелище,
То это внутри ощущается голод,
Духовной его утолять надо пищей,
Ведь это зовёт нас Божественный Голос...

*Евангелие от Луки, гл. 19 (1-10)
**Евангелие от Луки, гл. 23 (41-43)

На иллюстрации обращение мытаря Закхея.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756109
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017

OlgaSydoruk

Это лето – моя осень…

Это лето – моя осень…
Но желание любить…
Почему-то в рыжих косах
Незаметна в белом нить…
Это лето – моя осень…
Как такую сохранить?..
За неё у Бога просят
Не карать, а пощадить!
Это лето – моя осень…
Словно сон… Не повторить…
Паутинки – на покосах…
В рыжих косах – та же нить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756155
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017

Ярослав К.

Слово поэзии

С журчащим ручьём среди горных каскадов,
С кристально-прозрачной холодной водицей,
С летящими брызгами из водопадов,
Которыми так хорошо освежиться,

С рассветным лучом, озаряющим небо,
С солёным дыханием бриза морского,
И с корочкой свежего тёплого хлеба
Сравнимо душевной поэзии слово...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755818
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017

OlgaSydoruk

Я больше не пою…

В ночи не приходи…Уже не ожидаю…
Букеты не носи малиновых цветов…
Я стала забывать длину дороги к раю…
В осенний сон тебе не приоткрою дверь…
Я больше не пою…Я струны оборвала…
И дерево надежд срубила до корней…
Которое сама взрастила, поливая…
Когда навстречу шла средь тысячи свечей…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017

rutzt

П’ятниця. Вечір. Тринадцяте.

П’ятниця. Вечір. Тринадцяте.
Сяє вода на бульварах.
Зорі натішились танцями
Та розчинилися в хмарах.
Клени та липи – рядочками,
Лавки – порожні та чисті.
П’ється повітря ковточками,
Подих – пародія свисту.
З датою знову морочиться
Сюр жовтувато-осінній,
Але лякатись не хочеться.
Що тут боятися? Тіней?
Нащо непізнане мацати
В пошуках дивного змісту?
П’ятниця. Вечір. Тринадцяте.
Просто прогулянка містом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755683
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017

OlgaSydoruk

А за грушею (в стылом саду) …

И не жалуюсь, и не ропщу…
Но тоска порой укрывает –
По осенней дороге иду...
Неизбежное - принимают…
По осенней дороге иду…
Парашютиком лист опадает…
Никуда я уже не спешу…
Неприметное - умиляет…
Очень грустное в осень поют,
Укрывая, лампадки от ветра…
На кусочки сердечко порвут,
Согревая душу заветным…
Оглянуться назад … - не хочу!
Всё, прошедшее, обжигает…
А за грушею (в стылом саду)
Паутинка седая летает…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755692
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017

Ніна Незламна

́Дві сестри / проза /

Вздовж поля, в ряд тополі - високі, пишні….
Тягнуться до самого села, воно розкидане по пагорбах, схилилося до річки. А в самій низині став, широкий, широкий, ледве розгледіти, що росте по іншу сторону. Та добре видно лебедів, вони один до одного голови схилили, немов про щось шепочуть, застигли на одному місці.
А вода від вітру рябить і де – не - де круги по ній, вона така чиста, що здалеку видно водорості, а де їх немає видніється дно і зграйки маленьких рибок, весь час кудись поспішають. А зовсім близько, попід
чагарник і зілля, по воді, немов розкидані, водяні лілії.
Ранкове сонце кинуло перші промені до землі. Миколка спостерігав за поплавком у воді , який час від часу колихався від вітру і течії.
Зовсім близько, б`ють джерела, вода прохолодна, інколи, аж промерзне та він звик. Клювало добре, тому й рибалив, кожного дня додому приносив рибу. Гарний улов, коли зранку, а потім сиди, хоч цілий день майже нічого не впіймаєш. Та він й дуже не переймався , цієї риби достатньо, щоб зварити юшки та посмажити. іншим разом скільки наловить - навіть занесе тітці Надії й дядькові Степану. Правда він трохи соромиться туди йти, бо там є дві дівчинки Наталка і Ніна. Та соромиться тільки при дорослих, а так ні. Коли дівчата купаються в ставку, чи біля річки засмагають, підходить, поспілкується, щось цікаве розповість. Він старший за них на два роки, йому минуло дванадцять років. Дуже схожий до мами, чорнявий, а очі сині, як волошки, зростом вдався до тата, як на свій вік – височенький.
Між дівчатками різниця в один рік. Обоє світлоокі, колір волосся теж схожий, світло русявий з рудим відтінком. І зростом однакові, і одна, і друга мають по обличчі ластовиння. Наталка старша, пишніша й добріша, завжди уступить, якщо виникає якась суперечка. А про Ніну цього не скажеш, особливий, жорсткий характер, ще змалку непосидюча, вередлива, хитренька. У всьому намагалася бути лідером, часто ображає сестру, а іншим разом, як хтось пригостить цукерками, ніколи порівну не поділить, завжди собі більше візьме.
Дівчатка і школу пішли у один клас, так вирішили батьки.
Миколка жив з мамою, він народився - коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. Батька знає тільки на фото, загинув взимку, в кінці тисяча дев`ятсот сорок першого року. Одній матері важко виховувати сина та, але що поробиш. Часом треба чоловіка вдома, попиляти дрова, чи, щось полагодити біля хати, як був меншим, все бігав до дядька Степана - батька дівчаток, щоб допоміг мамі. Той лагідно погляне в очі, усміхнеться, погладить по голові і скаже,
-Гаразд синку, прийду.
І хлопчикові так тепло на душі, часто думав, от би мій тато був живий, напевно б теж таким був. Інколи, ввечері прибіжить до мами, присяде на коліна , обійме і просить, щоб розповіла про тата. Вона ж кожного разу, витирає сльози, довго розповідає, доки почує сопіння сина.
Дружба дітей , як сонце, щодня разом. В інше село ходили до школи, навпростець чотири кілометри, воно, то нічого коли погода гарна, а коли восени дощами заливало, кепсько. На уроках сиділи в промокших шкарпетках, чи в онучах. Не кожен тоді мав добротне взуття, все якісь низенькі черевики. Ще скрутніше взимку, як завіє! Світу білого не видно! Такі пагорби сріблястого снігу понасипає, що застрягали, аж по пояс. А часом навіть не виходили з хати, не йшли до школи, коли мороз за двадцять, всі грілися на печі.
Пройшов час ..... Весняний теплий день нічого поганого не віщував.
Четвертий клас здригався від галасу, захворіла вчителька з математики. За дорученням завуча школи прийшла учениця дев`ятого класу, на дошці написала самостійну роботу. Приклади й задачі розділила на два варіанти, в класі настала тиша. Дехто справився швидко з завданням, а дехто вертівся, просив, щоб дали списати.
Наталка вже зробила самостійну роботу, Максим, який сидів через ряд, шепотів до неї, щоб передала свій зошит. Та ж намагається не звертати уваги, хоч і не було вчительки та вважала за потрібне бути дисциплінованою. Дівчинка сиділа ледь з повернутою головою до вікна, раптом ручка з пером влетіла в бік ока.
-Ой, - пролунало на весь клас.
Діти завмерли від несподіванки, Наталка підтримувала рукою ручку, з під якої текла кров. Ніна з переляку побігла до директора школи, вже слідом за нею бігла медсестра.
На той час в селах, яка там була медицина - невеликий будинок, в якому і поліклініка й лікарня. Ручку звичайно з пером витягли, але дівчинка зосталася понівеченою. Хоча вона на нього бачила непогано, але біле більмо затягнуло все око. Максим - хлопець з іншого села, директор школи визвав його батьків, просили вибачення за те, що сталося. Та це нічого не дало, щоб виправити, вже не повернути звичайного вигляду ока.
Після того випадку Миколка був охоронцем дівчаткам, навіть у школі, на кожній перерві підходив до них. Шкода Наталки, намагався розвеселити дівчат, але більше йому подобалася Ніна. Хоча дівчина була з кавернозним характером та вона йому, ще з дитячих років більше сподобалася.
Микола закінчив восьмий клас, справжній парубок, так казала на нього мама. Послала його до дядька Івана, це двоюрідний брат матері, щоб навчив водити автомобіль, той возив голову колгоспу на УАЗі.
Час плинув… Дружба продовжувалася, без ніяких пригод, все завжди втрьох. Корови пасти, чи в полі сапати буряк, чи кукурудзу, ніякої роботи не боялися. Як старші, на току, засмаглі, веселі дівчата, хлопець більше задивлявся, любувався Ніною.
А Наталка кидала ревнивий погляд, дівчина відчувала до нього ніжність і більше турбувалася про нього, ніж сестра. В спеку - з дому приносила компот, він дякував, жартував з нею, думав Ніна приревнує , вона тільки усміхалася.
Пройшло два роки…. Текля чистила рибу і дивилася на сина,
-Чому зажурився, синку, в тебе щось трапилося? Здається все добре, навчився водити автомобіль. Не озирнешся, вже й останній дзвоник у школі. Все добре, вам зараз легше жити, чим ми жили. Тішся синку, дякувати Богу, війни немає, підеш в армію, відслужиш , як годиться, все буде добре. Як там, в Надії справи, приїхала з Москви? Добре навчилася торгувати, має комерцію, сало в людей купить, повезе продасть, сюди ж ситець везе, якісь хустинки. Все для дівчат, прямо принцеси, в селі найкраще одягаються..
-Та вони хочуть в містечку купити хату, дядько Степан піде працювати на залізницю, він же гарний слюсар, говорить, що пообіцяли в депо взяти.
-А ,що Ніна? Ти ж бачу давно по ній сохнеш….
-Мамо, давай не зараз, ми всі разом з молоддю. Але вона гарна та чи не вискочить заміж , поки я відслужу. А зараз одружуватися, ще рано, боюся поїде в місто, загордиться, не захоче зі мною діла мати.
Микола часто мріяв про стосунки з Ніною, якось навіть на побачення запросив, вона тільки усміхнулася,
-Ми майже кожного дня з тобою на побаченні, хіба не так?
А потім тихо сміється, хитро позирає, ледь стримується, щоб при всіх голосно не засміятися.
Дівчата закінчили школу, а Микола йшов у армію. В сестер плани навчатися в районному містечку на лаборанта.
Наталка і Ніна, і тут, як завжди разом, хоча Ніна мріяла піти в торгівлю, щоб переїхати жити в обласне місто та батьки наполягли ,щоб в училищі навчалися разом, а там, час покаже.
Микола писав одного листа на двох, розповідав про службу, цікавився новинами села. Писав, що дуже нудьгує за обома й дуже хоче додому. Але в листах більше звертався до Ніни, вона ж з цього лише сміялася й жартувала, - Ой любов моя! Чи будеш моя?! Ха! Ха! Ха! Ой, як зворушливо!
Одного разу, отримавши листа, Наталка запитала Ніну,
-То коли ти будеш їхати в місто? Хай би вже прийшов з армії Коля, то ми б з ним побралися.
Ніна від здивування відкопилила губу, витріщила очі,
- Ха! А у вас, що любов? Щось я не помічала? Чи може ти з ним вже й цілувалася?
Хитро її зміряла, оглянула з ніг до голови, гучно засміялася.
-Та ні,, але думаю, що він до мене не байдужий. Та і я старша за тебе, тож маю вийти заміж перша, - хвилюючись відповіла Наталка.
-Не знаю, що тобі сказати…. Він якось мене на побачення запрошував та я відмовила, з сільськими не хочу діла мати, от би якогось військового зустріти, щоб квартира в місті. А він, тим паче, водієм працює, все від нього несе соляркою, завжди замурзаний, після нього треба прати засмальцьовані речі. Ні! Це не моє. Тож можеш з ним закрутити, як прийде з армії, він мені не потрібен.
Вечоріло… Сонце загубилося поміж хмар, небо встелене сірими і чорними хмарами. Легенький вітерець просушував землю після дощу.
На лавці під хатою сиділо кілька дівчат, перед ними хлопець, бринькав на гітарі . Ніна зачаровано дивилася на нього, мило всміхалася, в очах замерехтіли яскраві вогники. Сергій, приїхав з батьком, з Криму - в гості до баби й діда, вони жили тут, по – сусідству. Дівчата відразу звернули увагу, коли на лавці біля двору почули звуки гітари. Він вперше приїхав сюди, тому й нікого не знав, на вид, йому добрих років двадцять п`ять. Розповідав, що служив в морфлоті, працює в порту диспетчером. Ніна, дізнавшись все це про нього - не зводила очей.
Чорні брови, карі очі, - наспівувала дівчина під ніс, - Якби ж мені вами та заволодіти.
Кілька днів поспіль Ніна ввечері прогулювалася з Сергієм наодинці, він взяв адресу, обіцяв написати.
Та, як кажуть, - » У воду канув, ні слуху ні духу». Цілий рік дівчина виглядала поштарку та так листа від Сергія й не дочекалася.
Пройшов рік….. Одного літнього вечора Микола повернувся зі служби, в мами розпитував, як тут , що нового в селі ? І в першу чергу запитав, чи Ніна заміж не вийшла, бо останнім часом на листи відповідала Наталка. Мати плакала від радості, тішилася, що вдома є помічник.
-Все добре синочку, ти довго не гуляй, одружися, підуть діти, веселіше буде в нашій світлині.
-Добре мамо, добре, думаю після жнив засватаємо, а там й зіграємо весілля.
На вулиці ввечері гучно, в хлопців і дівчат, тільки й мови - з армії прийшов Микола .
Наталка одягла найкрасивішу сукню , колоском заплела косу. В руках тримала капроновий рожевий шарфик, він пасував до обличчя, зливається з кольором сукні.
Ніна, не переймалася вбранням, не відчувала таких хвилювань. Вона мріяла переїхати в велике місто, жити шикарно, мати квартиру, авто, ходити в театри.
Микола - на відстані усміхався до всіх, привітався, пригощає цукерками » Барбарис». Наталка з нього не зводила очей, адже давно кохала, тільки боялася зізнатися Ніні. Він підійшов до сестер, став посеред них, обох охопив руками й обох поцілував у щічки. Задоволено дивлячись на всіх дівчат, усміхався,
-Ой! Які ж ви гарні, немов троянди, красуні наші ! Де тільки не був, а кращих, чим наші дівчата ніде не бачив.
Того вечора наче й не було для Наталки, так швидко сплинув час, юрбою слухали розповіді Миколи. Він відслужив в Казахстані, всього надивився, як там люди живуть, як відносяться до жінок, було що розповідати.
Ніч тихо спустилася до землі. Небо прикрашене яскравими зірками, а місяць тарілкою, мінливо переливався , світив все ясніше і ясніше. Його світло обливало землю синявим кольором, десь недалеко з садка линув спів соловейка.
Вже пізно - сестри спішили додому, щоб часом від батька не було прочуханки. Він ранком завжди сварився, коли гуляли допізна , на другий день не давав довго поспати, завжди знайде якусь роботу.
Літо збігало до кінця… Жнива закінчилися давно та на току, ще кипіла робота. Микола працював на вантажному автомобілі, перевозив зерно, додому повертався дуже пізно, не було часу на вечорниці.
Одного разу , в вихідний день молодь, як завжди зібралася ввечері, хтось з хлопців навіть приніс гармошку. Веселились, хлопці ,щось розповідали, жартували, дівчата, одна перед іншою наспівували частівки. Микола стояв поруч з сестрами, як завжди уважний, весело спілкувався. А потім між словом проговорив,
-Думаю мені пора одружитися, досить, нагулявся.
Й до Ніни,
-А, що сватів з хати не виженуть, як прийду?
Та хитро зирнула,
-В нашій хаті є дівка на виданні, чому ж виженуть? Та й загалом, ми завжди раді гостям.
Наталка розчервонілась і випалила,
-Ми давно рушники вишили, тож чекаємо.
Вже всі поспішали додому…
Мама, ще не спала, коли Микола зайшов до хати, вона щось шила на швейній машинці.
-О, так пізно працюєш! Все тобі не спиться! Ну, що підемо сватати Ніну?
-А ти з нею поговорив, вона тобі не відмовить? Чула , що по тобі Наталка сохне. Але синку скажу, мені більше до душі Наталка, хоч біда в неї з оком, але ж така добра.
- Та ні ,мамо, на вихідні сватаємо Ніну, думаю не відмовить.
Надія приготувала страви, гомоніла біля столу,
- То добре, Микола хлопець не поганий, як скаже, так і зробить, роботящий. Та і свекруха така, що невістку не образить, багато труднощів зазнала на віку, важко було без чоловіка.
В хату зайшло п`ять чоловік, як за звичаєм привіталися, розсілися на лавці, вели переговори.
Ніна і Наталка в другій кімнаті слухали розмови, які вели старости. Ніна ледь голосно не засміялася, коли почула, що просять її за дружину.
- Я за нього не піду, хіба він мене не зрозумів. Тож ти йому за рушники сказала, то яке я маю діло до сватання.
Надія зайшла в кімнату до дівчат,
- Не знаю, що мені з вами робити, хіба годиться меншу дати першу? Не знаю такого, зараз батька покличемо, що він скаже?
Ніна почала говорити матері, що зовсім байдужа до Миколи, щоб і не думали, що вона колись піде за нього.
Батько сердито дивився на дівчат,
-Що обидві хвостиком вертіли? От і навертіли!
Наталка вся на нервах, розпашіла, ходила по кімнаті, здавалося, зараз все розірве на клоччя, щоб їй не попало під руки. Тремтіла, стискає руки в кулаки, не витримала , випалила
- Це він мене мав сватати, адже я його кохаю, чуєте, ще з дитинства!
На декілька секунд всі завмерли… Вже мати й батько шепотіли між собою, розмахували руками. Нарешті батько взяв за руку Наталку,
-Пішли, що Бог дасть.
В голові Наталки, аж гуділо від хвилювання. Коли вийшли до сватів - розцвіла, сяяла, як на сонці квітучий кущ калини .
-Ось, Миколко тобі дружина, зростили. Така доля дівоча - йти з батьківської хати.
Текля подивилася до сина, взяла його за руку. Він зблід, їй стиснув руку, хотів встати. Вона стримала, очима показала, щоб сидів, прошепотіла,
- Синку, візьми себе в руки, якщо тебе не хочуть, не принижуйся, а Наталка гарна дівчина, буде тебе все життя любити, побачиш. Та і не годиться, йти з цієї хати з гарбузом, адже тут дві дівчини. Чи хочеш, щоб по селі з тебе сміялись? Остудись, подивися, яка вона щаслива!
Микола встав, трохи усміхнувся, поцілував руку Наталці.
В хаті жваво велися розмови про весілля. Наталка щаслива сиділа біля Миколи, шалено стукало серце, про себе дякувала Богу, що він буде її чоловіком.
Рівно через місяць зробили маленьке весілля. Наталка щаслива, перейшла жити до Миколи, а він зразу був трохи засмучений та згодом зрозумів, як Наталка кохає його, догоджає, немов бавить малу дитину, може воно й на краще.
Не пройшло і місяця Надія з Степаном в містечку купили хату, ще й неподалік земельну ділянку для Наталки й Миколи, щоб будували хату.
Микола задоволений, вже їздив на роботу в містечко. Тесть вже працював на заводі, то ж проблем з роботою не було, по знайомству влаштувався водієм автомобіля.
Ніна відразу поїхала в обласне місто і все ж таки працевлаштувалася в ЦУМ, продавцем. Тож мріяла жити в великому місті, знайти чоловіка, як вона казала,-«Інтелігентного».
Роки поспішали…. Микола з Наталкою, в сім`ї чекали поповнення. Будинок майже готовий, після пологів Микола планував сюди забрати дружину.
Минуло кілька днів,щасливі їхали з пологового будинку, вона усміхалася, він поцілував у щоку, дякував за сина - Ярослава.
Вдома в Надії - зібралася вся родина, радісно зустрічали гостей. Тільки Ніна не приїхала, вона взагалі стала рідко приїжджати.Все чимось незадоволена, інколи із заздрістю дивиться на сестру, ніяк не могла зрозуміти, чому вона не може бути такою щасливою?
Невдовзі, Ніна в ЦУМі познайомилася з інтелігентним чоловіком, Едвардом, він вибирав костюм. Він старший за неї на років вісім, мав однокімнатну квартиру, автівку, викладав курс економіки в торговому технікумі. На вигляд статечний чоловік, доволі симпатичний, чорнявий, доволі веселий. Швидко наполіг на одруженні. Ніна навіть батькам не встигла нічого сказати. Так сталося, відразу дала згоду, через два тижні жила в його квартирі, вже чекали на дитину.
Не пройшло і пів року, як Едвард став приходити з роботи дуже пізно й на підпитку. Згодом, як Ніна народила дівчинку - Катрусю, його вигнали з роботи. Вона не витримала такого життя приїхала до батьків.
Та не на довго. Відчувала себе пригніченою, зрадженою своєю долею. Адже мріяла бути щасливою, хотіла жити в розкоші. Хотіла, щоб її кохали, так, як тепер Микола кохав Наталю. І жити в достатку так, як тепер жила її сестра, гарний дім, вже й машину купили. Біль, заздрість ятрили душу, з сестрою майже не спілкувалася, хіба, що в батьків зустрінуться на якусь годину і все подивиться до Наталі з докором , неначе вона винна в її невдачі. Вирішила так буде краще, дитину покинула батькам, а сама ж поїхала. В матері за неї боліла душа, тільки сльози ковтала, себе картала. В думках, взяла на себе гріх, треба було тоді вговорити, щоб пішла за Миколу. А згодом вже тішилася, що Наталка щаслива з ним. Тому й взяла Катрусю на виховання, мовчки, хоч вже не молода та в чому ж дитина винна?
Ніна майже пропала, хоч знали недалеко, там же, в місті та приїжджала тільки на день народження доньки. Приїде розфуфирина, фарби, парфуми, лукава веселість, від мами ховала очі. Жила в достатку, сережки та товстий ланцюг на шиї, все золоте, дитині подарунки дорогі. Мати розмову починала, дивлячись в очі, запитувала, може заміж вже йдеш? Ніна відразу тулила доньку до себе,
- Нам нікого не треба, правда доню?
- Коли ти забереш дитя? Я ж не вічна , в мене тиск, а батько ледь ходить, виразка шлунку. Гадаю вже п`ять років, може вигулялася, може досить? Хоч адресу залиш, де ти зараз живеш?
Сердито зібрала сумку, мовчки вийшла з хати, навіть не озирнулася…
Пройшло п`ять років… гарний літній день. В небі ні хмаринки, лиш ластівок політ. А поряд зграї горобців і чути «Цвірінь, цвірінь «. Катруся з мискою йшла в садок…. Нарвала, червонощоких яблук, пахучих, медових грушок «Бера», принесла до хати. З хвилюванням чекала свій день народження, адже мама прислала листа, обіцяла приїхати. Перед цим днем,вона з під подушки витягла мамине фото, ще раз поглянути, яка вона, бо ж за п`ять років жодного разу не приїхала. Хвилювалася, вибігла на вулицю, дивилася, може вже йде.
Весело зустрічали гостей…. Миколу, Наталку і їх діточок, Ярослава та Маринку, якій виповнилося вже два роки. Всі обіймали бабцю й діда, вітали Катрусю, вона дуже любила двоюрідних братика й сестричку, обіймала й цілувала їх.
За столом майже всі, лише Катруся стояла біля хвіртки, раз –по- раз визирала на вулицю. Чекали на неї, переглядались один з одним, розуміли, як дівчина чекає маму.
Холодний трепіт по всьому тілу, здалеку побачила жінку, яка махнула їй рукою. В обличчя підступила кров , раптово почула, як стало гаряче під сердечком, схопилася за голову, не знаючи, що робити, може вона? Може мама ?! Не розуміючи нічого, своєї поведінки, розвернулася, пішла до хати. Всі помітили, адже обличчя червоне, на очах сльози.
- Нічого , сонечко, вона приїде, трохи пізніше, не хвилюйся,- цілувала і обнімала бабуся.
Вона не заплакала, розгублено позирала на всіх,
-Там хтось йде, по вулиці ….
Запала тиша… Дорослі - дітям діставали страви з тарілок, ті не звертаючи ні на кого уваги, вже смакували.
Нарешті відчинилися двері. Ніна неначе вчора всіх бачила,
- Усім привіт, а ось і я!
Підійшла до Катрусі, поцілувала в щоку,
-З днем народження, донечко! А це тобі, гадаю, ти ляльками граєшся…
Дівчинка взяла подарунок, соромливо опустила очі, в тих очах розгубленість, ніякої іскринки радості,
- Дякую вам!
В великій коробці лежала світлоока лялька, в красивій мереживній сукні рожевого кольору, на голівці такого ж кольору капелюшок, капчики трішки темніші.
Всі загомоніли, напруга спала, проголошували поздоровлення, вітали всі по черзі. Ніна сиділа між Катрусею й сестрою, нічого не розпитувала, позирала на Миколу з дівчинкою.З заздрістю зирила на сестру.
Наталка спекла торт іменинниці, різала на шматки, всім роздавала. Тихо до сестри, щоб ніхто не чув,
- Ти, що все сама? Чи може маєш кого, то хоч би приїхав з тобою, познайомилися б,побачили з ким ти живеш.
Суворий погляд, як обрізала,
-Ти щаслива, то й тішся, бачу веселі, прямо закохані. Ну й живіть, до мене не приставайте із запитаннями.
Наталка почервоніла, опустила голову, щоб не побачили, як в неї несподівано почервоніло обличчя. Їй неприємно, адже п`ять років не бачилися і ось, так до сестри.
Катруся гралася з дітьми, показувала ляльку , крадькома позирала на маму. Вже гості спішили додому. Микола однією рукою тримав доньку за ручку, другою обійняв Наталку, всміхаючись звернувся до неї,
-Ну що мамочко…. пішли, пора на сідало, завтра до праці…
Ніну, аж перекосило, поспішила в іншу кімнату, сердито на ходу,
- Всього найкращого….
Катруся , дід і бабця проводжали гості, Ніна доних більше не вийшла.
Вона вже збиралася їхати назад, дещо з продуктів клала в сумку.
Мати здивувалася, не витримала, просльозилася,
-Ну гаразд на нас гніваєшся, що так склалася доля, може ми й винні, але ж ти за нього йти не захотіла , а дитина в чому винна? Ти ж мати, поспілкуйся з нею, подивися, порадь їй в чомусь, підкажи. Вона ж чекає від тебе ласки, а не подарунків. Наталка з Миколою на кожні свята їй, щось приносять. Дивися, он бачиш стільки книжок, то все вони.
Ніна присіла біля столу, зайшов батько.
-Це що за чортівня, що за мати? Чому така черства до своєї доньки?
Опустивши голову,
- Куди її заберу, в однокімнатну квартиру? Вона ж нам буде заважати.
Батько почервонів, з всієї сили кулаком гепнув по столі,
- А ну сиди і слухай! Зробити дитя змогла, а виховувати батькам. Ми не відмовляємося допомогти, хай би всі канікули Катруся була в нас та вона чекає маму, часом запитує де тато і хто він? Нам ,що дитині сказати? Ха! Ляльку привезла! Ти спитала, чи є в чому дитині в школу йти? Ми її звичайно одягаємо не гірше інших, Наталка їй сукні шиє та вона хоче матері…
- Знову Наталка! – зненацька підвищила голос на батька.
Побачивши його очі - мерехтіли від злості вже тихо,
-Я ж не маю чоловіка, не везе мені, то один ,то інший, не хочу травмувати дитину, тому й не забираю….
- О Господи! - сплеснула руками мати ,
- То вже мабуть доню зупинися, стільки ж можна їх міняти і хто тобі з таким характером може догодити.
Ніна встала, взяла в руку сумку, обох зміряла поглядом,
-А ви он, Миколі та Наталці годіть , а мені не треба, цього не хочу. Не заважайте мені жити, не вчіть, а Катрусю… я колись заберу.
І вийшла. Неподалік стояла донька, напевно все чула, з оченят котилися сльози, побачивши маму, опустила голову, стрімко побігла в садок.
Пройшло не менше години, як Катруся зайшла до хати. Бабуся у вікно бачила, як дівчина плакала в садку, в миску збирала грушки і знову плакала.Наче нічого й не було, поцілувала онучку у чоло,
- Гайда сонечко, будемо рихтуватися спати, все добре. Не гнівайся на маму, вона тільки владнає всі справи так і приїде.
Лягали спати Катруся дивилася у вікно, згадувала день, думала, як добре, що в мене є бабуся і краща ніж мама, приголубить, казку розповість і навіть допомагає зробити уроки. А мама… Що мама? Чому їй так не везе в тому коханні, що вона не виходить заміж. Все собі шукає чоловіка, нехай би вже швидше знайшла, може б була добріша до всіх і в мене був би тато.
А час летів… Неначе синиця в небі, швидко-швидко.
Минуло багато часу. У школі випуск… Усміхнені і веселі діти, сповнені радістю, стояли на лінійці, кожен дивився на своїх рідних, знайомих.
Славна, чорнява, височенька, дівчина в гарній рожевій сукні, в капцях на підборах, стояла біля директора школи. Очі сяяли щастям, вона допіру отримала золоту медаль, привітно дивилася на свою родину, яка прийшла подивитися на випускників. Дівчина раптом помітила, до воріт школи,з букетом троянд поспішала її мама. Їй було приємно і в той же час біль стискав у грудях, подумала- мені ж, ще не двадцять, в черговий раз скаже, -« Колись заберу». Адже приїздила кожного разу тільки через п`ять років.
Привітання, поцілунки….. Всі радо поспішали додому. Катя йшла між мамою і бабусею. Дід тримав великі букети квітів, задоволено поглядав на онуку,роїлись думки - ну от, немов свою доньку зростили, піде наша красуня в люди.
Наталка з чоловіком і дітьми йшли позаду. Ярослав та Марина усміхаючись, між собою щебетали про школу. Ярослав став справжнім парубком, схожий до мами, тримав Марину за руку, розповідав про свій випуск і про навчання в технікумі. Сестра ж розповідала про шкільні пригоди.
-Доню, тепер в який навчальний заклад будеш поступати? – тихо запитала Ніна.
-А ми з бабусею вирішили, піду в Торгово – економічний інститут, там дають гуртожиток, - обіймаючи однією рукою бабусю, усміхаючись відповіла Катя.
-Та я думала те, може в мене будеш жити, якщо захочеш звичайно..
Дівчина вже звикла, що в неї така мама, ніяких образ не тримала.
Та й таких, ніжних почуттів, як до бабусі в неї не було.
-Навіщо мамо? Адже ти, ще заміж не вийшла, живи своїм життям, я вже майже доросла та і в мене є кому допомогти. Звичайно навідаюсь, коли буду здавати екзамени та гадаю нам разом не жити.
Ніна була задоволена відповіддю доньки, усміхнулась,
-Ну і молодець, що ми з тобою порозумілися.
Микола позаду доганяв усіх, допіру в магазині купив солодощі. Наталка світилася щастям, вона любила Катрусю, як своє дитя.
Попереду нове життя… Катя в інституті познайомилася з Євгеном, хлопець гарно вихований. Його батьки викладали в цьому ж інституті, їм дівчина сподобалася. Дружба переросла в кохання, вони на останньому курсі вирішили одружитися.
Невеликий курінь був красиво вбраний в килими, в кольорові кульки й квіти.
Духовий оркестр, з місцевих музикантів, грав веселу музику. На воротах з хлібом – сіллю, молодих зустрічали рідні. Бабуся і дідусь одягнуті в вишиванки, Наталка пошила їх, а Катя встигла вишити до весілля. Ніна стояла красиво вдягнена, поруч з нею привітно усміхався трохи старший за неї чоловік - Юрій Петрович. Наталка з своєю сім`єю щосили плескали в долоні, вітали молодих, зустрічали сватів.
Гості по черзі підходили, вітали щасливих молодих….
Ніна нарешті познайомила доньку і зятя зі своїм чоловіком. Нікому не сказала, що недавно зареєструвала шлюб. Боялася, що зурочать, зробила сюрприз, знайшла таку людину, яку, хотіла мати, ще в молоді роки. Правда він був вдівцем, мав одруженого сина, який жив в Москві, вже мав сина. Він всі роки, після закінчення педагогічного інституту, викладав в цьому ж інституті англійську мову, мав двокімнатну квартиру і старенький «Запорожець», на якому й приїхали на весілля.
Всі новини дізналися від Каті, вже всі вітали їх, тискали руки й обіймали. Наталка взнавши таку новину, перехрестилася, тихо прошепотіла,
-Ну нарешті, може вже зупиниться, може справді її доля, хай буде щаслива.
Вся Наталчина сім`я привітала їх, вручили великий букет троянд, в подарунок самовар. Ніна крадькома позирала на Миколу й сестру, думала- ну от нарешті і я буду щаслива, тепер ви всі заздріть мені!.
А музики грали й грали веселих танців…
Червень 2017р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755603
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017

Любов Іванова

ОСКОЛКИ РАЗБИТОЙ ЛЮБВИ

О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой

Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм

Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017

OlgaSydoruk

Осени полотна пишутся душой…

Краскою пастельной (краской золотой) -
Осени полотна…Пишутся душой…
В минаретах сердца - колокольный звон...
Незаметный выдох - неприметный стон!
У рябины алой ягоды горчат…
Иней укрывает твой любимый сад…
В осень зародилось,время поливать…
Только не решилась с чувствами играть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Наташа Марос

НЕПОГОДА…

Видимо, что-то недодал,
Может быть, много забрал...
Только в душе непогода -
Осени вечный скандал...
Серое небо упало
Мокрым плащом на луга...
Как же я долго искала,
Как же упорно ты лгал...
Если я просто все тучи
В пар превращу на огне...
Думаю, мой самый лучший,
Снова приснишься ты мне...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755396
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 48

Поналезло сено в трусья!
Шепчет на ушко Петрусь:
- Вынимай скорей Маруся.
Постараешься - женюсь!
*
Я к Петру бегу вприпрыжку
И одну лелею мысль,
Ухватить за "кочерыжку"
Ну, родименький, держись!
*
В сельском клубе дискотека,
Патефончик принесли.
Ленка с негром и два грека.
Ну и я, как пуп Земли.
*
Два солдата в камуфляже,
Мне цветы дарили даже.
Я в долгу не оказалась
С ними вкусно целовалась!
*
Всем колхозом били Федьку
Так, что дал бедняга, крен!
Стырил всю на поле редьку.
Хоть вези на рынок хрен!
*
Было очень романтично
Прям, моих эмоций шквал.
Только очень не привычно.
Он кальсоны не снимал!
*
У меня проблема ,братцы
Хоть кричи мне КАРАУЛ!!!
Через час начнутся танцы,
А супруг мой - не уснул.
*
Бабы так скакать не могут,
Как скачу я краковьяк.
Подниму повыше ногу.
А обратно... ну никак!
*
Слон летал вчера по спальне
Кум ушел, не ждал финал!
Приказал - держи все в тайне
Чтобы леший не узнал!
*
Сдал посуду Геродот,
И цветы домой несет.
- Что ты тащишь,олух кроткий,
Лучше взял бы бутыль водки!
*
Я их раньше насмотрелся
Этих странных, голых баб.
Потому, скорей оделся,
Их же пять...совсем ослаб.
*
Сказки Вам расскажем эти
Мол, Вы лучшие на свете.
Но не верьте, девки, нам
Вы ни в ночь, ни по утрам!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755484
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Елена Марс

Познай моей любви безбрежность

Ты слышишь трели птичек ранних?..
Ты слышишь... как они поют?..
В тех трелях: нежное признанье...
Надежда... вера... обещанье...
Любовь они к себе зовут...

Паря над этим светом белым,
Несут в сей мир святую блажь...
О, как прекрасны их распевы!..
Вот так и я бы пела... пела...
Пока поёт моя душа -

Строкой, в которой ты возвышен,
Любовью скрасив грешный путь,
Войдя в мою святую нишу...
Молчи, послушай... Тише, тише,
Чтоб святость эту не вспугнуть...

Светлеют будто наши души,
Когда они полны любви...
Ни солнце чувства не иссушит,
Ни осень не убьёт, ни стужа,
Того, что трепетно болит...

Пусть боли этой неизбежность
Звучит, как песнь, в моих словах...
Прими мои тепло и нежность,
Познай моей любви безбрежность -
И в этих птичьих голосах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755546
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Хуго Иванов

Душу пробует осень… как Доктор…

меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...

а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....

душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...

пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....

всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...

но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа

она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...

бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....

нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...

визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....

только сны... иногда...
не спросив...

как разбойники...
душу из тела выносят....

а в пути... за рулём...

.......
я опять...

пропустил...

поворот.

*****Лина Лу - акапелло - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660360.mp3

*****Петро Кожум'яка - переспів - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712430

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710829
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 15.10.2017

Ярослав К.

Случайные встречи

Случайные встречи бывают нечасто,
Они происходят, когда их не ждёшь,
Когда ты не думаешь даже встречаться,
А просто куда-то спокойно идёшь...

Идёшь, размышляешь о чём-то привычно,
И вдруг пред тобою... родной человек.
Возможно вполне - незнакомы вы лично,
А кажется, знаешь его целый век...

Но что удивительно - это взаимно!
Ты видишь симпатию в этих глазах,
Хоть всё, что известно - одно только имя,
Что ты иногда вспоминаешь в стихах...

Пусть сердце твоё уж давно несвободно,
И в мыслях твоих запрещённого нет,
Но может быть, Господу было угодно
Послать на вопрос твой конкретный ответ.

И кто его знает, не этой ли встречей,
Которой, конечно, нарочно не ждёшь,
Господь твою душу от грусти излечит
И высушит солнышко слёз твоих дождь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755313
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017

Любов Іванова

У ВИРІ ПРОТИРІЧ. .

Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..

Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.

У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..

© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 14.10.2017

Ярослав К.

Трамвай

Сейчас, конечно, редко, но бывает,
Случается какая-то нужда,
Проедусь я в вагончике трамвая,
И вспомнятся минувшие года...

Холодные, железные сиденья
Похожи были мне на унитаз,
Но это не мешало наслажденью
Картинами, что радовали глаз.

Из окон захудалого трамвая
Увидеть можно редкостный пейзаж,
Пути его порою пролегают
В таких местах, что рот откроешь аж!

С утра, когда машин бывает много,
Сигналят, суетятся за бортом,
Плывёт трамвай - у нас своя дорога,
Нам пробки совершенно нипочём.

Я помню, как трамвай был закольцован,
И где бы на него тогда ни сел,
То чувствовал себя почти как дома
Катаясь, отдыхаючи от дел.

Пускай трамвайчик трогается резко,
Со скрежетом заходит в поворот -
За счастье мне в нём каждая поездка,
Любовь к нему по-прежнему живёт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755147
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017

Наташа Марос

МОЛЬФАРКА…

Повертайся у місячну ніч восени,
Коли сяйво зірок затуманює розум.
Позолотою жовтня хоч раз ризикни -
Я й сама все частіше схиляюсь до прози...

Перепишемо разом всі ноти й слова,
Я... мольфаркою стану і, може, позичиш
Мого серця вогонь та, допоки жива,
Ти ще зможеш, ти зможеш, ти зможеш пожити...

Я не хочу втрачати, не хочу, не хо...
Поскладаємо разом чи пазли, чи соти
І закинем подалі амбітні ІМХО...
Я - мольфарка твоя... без боргів і відсотків...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017

Ярослав К.

Грустно без Ваших стихов

Мне грустно без Ваших стихов,
И нет их, мне кажется, краше...
Хорошие есть, но... не Ваши,
Не те... что читать я готов...

Не те... что без лишних мазков...
Не те... что без сложных сюжетов,
Как модно у многих поэтов,
С идеей за сотней замков...

Тоскливо без Ваших стихов,
Где тоненькою паутинкой
Витает меж строчек грустинка,
Собой обвивая Любовь...

Мне грустно без Ваших стихов,
Порой вдохновлять меня ставших...
Хорошие есть, но... не Ваши...
А Ваши... пока что без слов...

Фото из интернета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754508
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017

Любов Іванова

Чего мне грустно в этот вечер

Ч/адит свеча, зажженная недавно,
Е/два мерцают блики в темноте.
Г/ашу её...не гасится. Забавно.
О/гарок счастья... все, как ты хотел.

М/осты горят, когда того желают.
Н/о я молила: "Погоди! Не жги!"
Е/ще не время. И любовь былая,

Г/лотая боль, вернёт свои долги.
Р/азвеет ветер пыль и тлен сомнений,
У/йдет тоска, подспудная печаль.
С/лова наполнят мир стихотворений,
Т/еплом укроют душу, словно шаль.
Н/е спится мне, всё мысли, мысли, думы
О/стывший день скатился на закат.

В/от так всегда, предночный час угрюмый-

Э/кран событий - кадрами богат.
Т/айм-аут взят бесспорно для раздумий.
О/дна мечта, пока с тобой мы врозь -
Т/риумф любви, феерия,Везувий.

В/едь я живу, чтоб это все сбылось.
Е/два луна зажжет на небе звезды,
Ч/адрой укроет сонный город ночь,
Е/ще не сплю...мне нужен свежий воздух,
Р/аскрою окна. Прочь кручина...прочь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017

Аяз Амир-ша

Старушка.

Опрятного вида седая старушка
Над мусорным баком склонилась.
Неужто последняя в жизни "кормушка"?
Неужто вот так-то она опустилась?

Но-нет! - рядом с нею собаки...
Кольцом окружили все с мусором баки.
Щенки,кобели и брюхатые суки
С надеждой взирали на женские руки.

Для них подбирала из бака объедки
И тихо шептала:-Вы все мои детки.
Давала и сукам,и псам,и щенкам...
И слёзы катились ручьём по щекам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713869
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 06.10.2017

OlgaSydoruk

Я целую твои руки!!!

Мне тебя напоминают
Эти поздние цветы -
Неизбежность увядания
Затенённой красоты...
Твои чувства остывают:
Постепенно - до ноля...
День вчерашний
Посыпают серым пеплом... не любя ...
Я целую твои губы...
Мятой кажется полынь...
Я целую твои руки!!!
Ты вчера играла Сплин...
Я скучаю за тобою...
Возвратись - издалека
Я прошу - побудь со мною...
Как когда-то...Как тогда...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754026
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 46

Не могу признаться Коле
С кем примяла травку в поле!
Лучше скрою этот стыд -
Меньше знает – крепче спит.
*
Донесла вчера разведка
Муж ночует дома редко…
Так и я ему под стать
Буду редко ночевать!!
*
Мы купили попугая,
Знал всего лишь 10 слов:
Милка, чудо, кукла, зая,
И еще шесть матюков.
*
Собрались мы как- то в баню.
Да на горе взяли Аню.
Первый раз деваха мылась.
Чуть в тазу не утопилась.
*
А у клуба фейерверк
Муж орет мне "Руки вверх!"
Я с испугу по тревоге..
Подняла не руки - ноги!!
*
Тили-тили, трали-вали
Женихов полно у Вали…
У меня – один Иван..
Да и тот - совсем болван!
*
Не ждала совсем подвоха,
Говорят, что неумёха…
Я же курсы по интиму
Посещаю третью зиму.
*
Мой миленочек брутальный
Только жаль, что виртуальный.
А не то бы тот амбал
Меня в клочья изорвал.
*
Кто в чулане копошится,
Аж откос дверей крошится!
Там кума с моим Петром
Обкатали сексодром!
*
Жили были две подруги,
У обеих есть заслуги.
И у тех шоферских пассий,
Наивысший балл на трассе!
*
Ты чего, милок, зазнался
Вспомни, как в тепле нуждался..
Говорил: «Лишь позови,
Обеспечу ночь любви»
*
Накормлю я Вас блинами!!
Не с капустой, а с грибами!
Для свекрови собрала
Мухоморов два ведра!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754039
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017

Наташа Марос

ТИ ЗАБЛУКАВ…

Де в лабіринтах кольорові сни,
Себе шукала втомлено-щасливу,
Благала небо: ще нам поверни
Важкокраплинну, життєдайну зливу.
І дощ ішов, і полоскав поля,
Мелодія води, неначе пісня,
Раділа щиро зрошена земля,
Все оживало навкруги... А після
Веселка вигиналася крильми,
Бриніла громовиця відголоссям,
Холодні роси струшували ми
Із теплих трав... чи то мені здалося...

Прокинулась, а за вікном зима,
Ще сонна ніч, та десь уже сіріє,
Там сонце сходить, а тебе нема -
Ти заблукав у снах, у диво-мріях...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706540
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 06.10.2017

Ярослав К.

Стихи - слёзы души

Открыться настежь и творить, творить...
Эмоциям давая лишь огранку,
В стих душу изливая, говорить
Без страха, без остатка, наизнанку...

Стеснение, лукавство - кандалы,
Сомнения - тяжёлые оковы.
Стихи - они не ради похвалы,
И чужды лицемерства наносного.

О чём попало - лучше не пиши,
Оно не стоит и дешёвой прозы.
Стих - исповедь для искренней души,
И радостная проповедь сквозь слёзы...

Фото из интернета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753998
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017

OlgaSydoruk

Мы разные с тобой совсем…

Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Летаю - где -то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И не теряешь силы…
Ты песню нежную мою
Как будто и не слышишь...
Рукою сильной колыбель
Тихонечко колышешь…
Но крепко держит нас двоих
Всю жизнь в одной упряжке
Наверно,первая любовь...
Слеза - на промокашке...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017

Малиновская Марина

< Я не стану Тебя убеждать… >

Е.Л.

Я не стану Тебя убеждать,
Что по Духу мы близкие люди…
Я могу отойти, подождать,
Когда сам всё поймёшь, без прелюдий…

Я не стану Тебя убеждать,
В том, что я хороша для Тебя…
Я могу отойти, подождать,
Когда Сердцем увидишь, любя…

Я не стану Тебя убеждать
Посмотреть на меня, ещё раз…
Я согласна Тебя подождать,
Лишь бы счастье открылось для нас!

/ 06.10.2017 /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753971
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017

Любов Іванова

ТИХО ЗА ОКНАМИ

Т-ам на цветастой, атласной гардиной
И-з-за дубравушки солнце встает.
Х-олод предутренний лег паутиной,
О-сень на ветках узоры плетет.

З-анавес выткан из ниток тумана,
А-лые отблески в глади витрин,

О-сень одела, достав из кармана,
К-расные гроздья на ветки рябин.
Н-еба безбрежность, уют и гармония.
А-нгелы здесь охраняют покой.
М-ир волшебства, эйфория, симфония
И-гры затишья с опавшей листвой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753715
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017

Akimova

Хочу не хочу (пародія)

[b]Як Тя я кохаю[/b]
[i]автор: Сергій Прокопенко [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750479

Ну...не примружуй, коханая очі!
Ти ж мене любиш, я точно це знаю!
Хочу і можу хоч кожної ночі
Ділом довести як Тя я кохаю!

Хочеш, на небі зірву тобі квітку!
Хочеш, Грааль для Тебе́ розшукаю!
Можу і хочу і взимку і влітку
Ділом доводить як Тя я кохаю!

Не закривай моя милая душу!
Нащо Ти зараз глумливо зітхаєш?
Хочеш, не хочеш, а я Тебе змушу
Ділом довести як Ти Мя кохаєш!)))

[b]Хочу не хочу...[/b]

Хочу не хочу, а Тя я кохаю.
Так бо дешевше для спільного діла.
Вся аж здригаюсь, лише пригадаю
Як Тя колись я кохать не схотіла.

Як ти за Мя по всій хаті ганявся,
Все шкереберть по тій хаті літало…
Наче скажений в коханні Мя клявся!
Вмовив нарешті. ...Та меблів не стало.

Що той Грааль? – Розшукай краще ніжку.
Ніжку стола, на якому кохали.
Друзки від ліжка… Нажахана кішка
Досі іще не виходить з підвалу…

З тої пори Тя кохання доводжу
Як піонер я – негайно і вчасно.
Бо кожна втрачена мить зразу може
Дорого коштувать в цінах сучасних.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750632
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 04.10.2017

Анатолій Волинський

Ожидание.

Изнежилась в поле берёзка
В ночной тишине, сладким сном…
Травой зарастает дорожка -
Тоскою щемит за окном.

И...больно, как ноет печёнка,-
Разлука терзает тайком...
Грустит и печалится жёнка
За милым, своим моряком.

А ветер тихонько, устало,
Верхушку качает крылом.
Забава?.. Забавы здесь мало –
То жизнь просыпалась кругом.

И этой, осенней порою
Господство его велико:
Развеет туман над водою,
И плач разнесёт далеко.

Прохладою тянет ночною…
Всех будит рассвет не спеша.
Не сохнет слеза над щекою -
Так горько рыдает душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748481
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 03.10.2017

Дантес

Гейша не верит в сказки

гейша не верит в сказки
лишь под покровом ночи
слезы смывают краски
дрожь обрывает росчерк
сумрак – свидетель драмы
перетекает в утро
переживаний шрамы
слой накрывает пудры
гейша скользит неслышно
битые стекла взглядов
ветка японской вишни
рваной душе награда
гейша уходит в вечность
скатертью ей татами
а самурай беспечный
шел бы к японой маме
правда бывает ложной
счастье бывает горем
просто бывает сложно
поле бывает морем
близость бывает далью
велеречивость краткой

гейши бывают сталью
а самураи - тряпкой

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571600
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.10.2017

Лілея1

ОСІННІЙ ВІРУС

[i][b]Сезон дощу, осінньо-м'ятна стужа
З поривом вітру лізуть до дверей.
І я стаю чимраз тоді недужа
Не від інфекцій, але від людей.

Спадає радість, настрою під мінус,
Що навіть скибка цитрусу й узвар
Не здатні мій здолати горе-вірус -
Вселенську битву доброго та чвар,

Та в час, де ніжність зовсім вже не зброя,
І тисне на гачок лиха рука.
Кричу: "я - дівчина...
Я - дівчина, не воїн,
Я проти війн занадто ще слабка".[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753487
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017

Наташа Марос

НУ, А Я…

Я хочу разлюбить, помоги,
Уходи, но оставь мою осень,
Мы с тобой ни друзья, ни враги -
Потому уходить очень просто...

Я забыла... забуду... Потом
Поменяю свои занавески,
Уничтожу улики... Никто
Никогда не споёт наши песни...

Крепкий кофе, а лучше - вино!
Захотелось вот выпить /хоть тресни/!
И ушёл ты не так уж давно,
Но... теперь нам куда интересней...

Можно просто тебе позвонить
И тихонько поплакать - поверишь,
Потому что удерживал нить,
Что вязала нас крепко и верно...

И зайдёшь - никому не понять
Почему я замки не сменила...
Ты не сможешь оставить меня...
Ну, а я... Да, всегда я любила...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017

Ярослав К.

Недописані вірші

Блукають містом сірі пальта,
І небо лине до землі,
Обійми мерзлого асфальту
Йому, здається, замалі...

А він блищить... Не від вологи -
Сьогодні не було дощів,
А вкрили блискітки дороги
Від недописаних віршів,

Які не стали діамантом,
Які розбились на шматки,
Які не склав до купи автор
І у рядки, і у думки.

А може, автора то сльози,
І так тому асфальт блищить,
Вони застигли на морозі
Та віддзеркалюють блакить...

Кому уламки? "Ні, не треба -
В руках розтане льод умить!.."
Вони потрібні лише небу,
Щоб в зорі їх перетворить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753400
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017

Любов Іванова

ПОЛЕТЕЛИ ПАУТИНКИ

П-огоди, задержись еще малость
О-сень-фея, красотка в парче.
Л-ето красное в прошлом осталось,
Е-ль средь рыжести - радость очей.
Т-еплых дней нам насыпь на ладошки,
Е-сть они у тебя в закромах.
Л-истьев ворох тряхни на дорожки
И - прибавь пестрых красок в цветах.

П-оразвесь лета бабьего сети,
А-ккуратно сплетая узор.
У- поры этой много столетий
Т-о, что нежностью радует взор.
И-деальность, изящность сплетений
Н-а деревьях, траве и кустах.
К-расоту этой сказки осенней
И-злагают поэты в стихах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753196
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017

Елена Марс

С весной душа, до одури, похожа

В душе моей не станет доминантой
Осенняя дождливость вечеров...
Хоть осень так бесстыже элегантна -
Мне чуждо это время холодов...

Не тех, где от озноба стынет кожа,
А тех, в которых холодно душе.
С весной душа, до одури, похожа.
Ей ближе ощущение надежд...

А осень не подарит мне надежды.
В ней чувства остужаются порой...
А мне бы пить тепло любви и нежность,
Похожие с отчаянной весной...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753123
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017

Ярослав К.

Оловянный солдатик

Побоялась сосны златокудрая осень,
Обошла стороной, не задев рукавом.
Оловянным солдатиком много уж вёсен
Охраняет сосна на опушке свой дом.

А меня не минула кудесница-осень,
Заплела в седину паутиночек нить.
Дальше в лес - и всё больше дровишек-вопросов,
Тех, которых, пожалуй, и не объяснить...

Задрейфуешь порой уже "на автомате"
И от жизни не ждёшь никаких новостей,
Только мысль о сосне - оловянном солдате -
Подстегнёт иногда, чтоб не плёлся в хвосте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752925
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017

Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Ти мене на світанку розбудиш

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XREAChoZw8o[/youtube]

Ти мене на світанку розбудиш,
Проводжаючи, гримнеш щось наче,
Що ніколи тих слів не забудеш!
І ніколи мене не пробачиш!

Руки міцно притисну до грудей,
Повернусь до порогу й зазначу:
...Я ніколи того не забуду!
І ніколи за те не пробачу!

В цьому морі брехні і розпАчу,
Братовбивства, пияцтва і блуду
Я ніколи тебе не пробачу...
Хоч ніколи тебе не забуду.

Сльози вітер змиває на губи,
Очі - вишні зимові, гарячі...
Я ніколи тебе не забуду...
Я ніколи тебе не побачу...

На морозному ганку, мов п'яні -
То лиш з вітру сльоза — я не плачу...
Повертати - прикмета погана -
Я ніколи тебе не побачу?

Коли вдруге на Землю прибудем
По закону великого Будди
Ми шукать один-одного будем
Увесь час розминаючись всюди...

Зрозумівши, які мінімальні,
Всі непорозуміння між нами
В порівнянні з майбутнім стражданням
Двох живих неживими світами...

Як долине до неба молитва -
Розверзуться небесні хорали
Я тебе вже ніколи...ніколи...
Ти мене вже ніколи...ніколи...

Ти мене за дрібницю не гуди,
Кожне слово - мов списом у груди...

Лиш навчившись прощати - ми люди
Я пробачу тебе ... й все забуду...

(Оригінал А. Вознесенский Сага)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751034
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 29.09.2017

Ніна Незламна

Солодкі уста /проза /

Сонце ховалося за обрій….. літній, яскравий день поспішав на відпочинок. Небо ледь сіріло, де – ін – де виднілась блакить. Над рікою тихо – тихо, лише час від часу шурхіт у зіллі, жаб не чути, пройшли їхні весілля. Спека всіх доймала, напевно зморені, чекали прохолоди. Зненацька,» Хлюп « і знову «Хлюп», це рибки у воді танці заводять. Вода кругами то ближче, то далі, ставала з фіолетовим відтінком, а на фоні багряного заходу ледь рожевіла, за мить темніла.
Вони стояли біля річки… Наталка - струнка, доволі височенька білявка, волосся розпущене, ледь дістає до пружних грудей. Сергій стояв поруч, немов Геракл, чорнявий красень, не міг від неї відвезти очей. У неї ж очі смарагдові, світлі - світлі, ніжний погляд, добрий, щирий, його причарував.
Він її ніжно обійняв за плечі, ловив уста не міг відпустити, здавалися йому солодкі, ніяк не міг насолодитись. Тулилася, немов дитя, в його обіймах потопала.. Сама ж тремтіла, почуття свої ледь приховувала, в душі страждала. Солодкі поцілунки п`янили, ледь стримувалася, щоб не сказати кохаю, бажання бути разом, горіло та мала силу змовчати. А, як віддатись тій спокусі, щоби і слова не проронити? Трепіт у серці та на душі гірко, журба бере. Коли побачить свого друга?
Ось зараз, в останній вечір, можливо востаннє взяв її за плечі. А, що завтра рано на світанку? Ні, не буде вона радіти ранку!
Літній вечір догорав, а він так ніжно цілував і вже потопав в її обіймах. Чоло, уста, все обличчя цілувала,зваблювала, його бажала. Раптово різко відхилила, неначе погляд свій втопила, десь там, на глибині річки.
Підступала прохолода… Зненацька, качка закричала. Вони здригнулися та погляди їх обіймались. Сергій труснув головою, здавалося захмелів,
-Ти, що поспішаєш? Адже сьогодні останній вечір.
Йому долонею уста прикрила,
-Ти не кажи так, прошу, не кажи… Скажи чому і навіщо потрібна нам всім - ця війна? А я ж благала тебе не йди, боюсь біда прийде неждана, чи може я тобі не люба? Нащо покидаєш? Навіщо дав згоду? А чи я маю не гарну вроду, щоби покинув і поїхав?
-Наталко! Навіщо ведеш таку мову? Адже ти знаєш - кохаю! Я тебе кохаю! І відчуваю твої почуття теж такі.
Знов поцілунки, ледь вирвалася. А він хвилюючись,
-Чому мене відштовхуєш? А якщо це востаннє, ти ж знаєш не всі повертаються з війни.
-Мовчи, прошу мовчи!
Схиливши голову, погляд під ноги,
-Нехай!
Вже ніжно поцілувала його в уста, прошепотіла,
-Нехай так буде, візьми мене… твоя….
Край неба в легкому тумані повний місяць, ледь – ледь помітно переливався. Деінде виринали зорі, час від часу несміливо мерехтіли. Навкруги тиша, неначе ніч все заворожила.
Світало… перший спів зяблика розбудив Наталю, не могла поворухнутися, боялась його розбудити. Ковтала непрохану сльозу- як можна тепер мене залишити!- подумала та раптом себе сварила, якась дурня лізе в голову. Пригадала, як він все шепотів їй, що солодкі вуста, що кохає.
Від річки чути часте хлюпотіння води. На протилежній стороні річки в очереті виднілися дві качки, час від часу ховали голови у воду, стирчали лиш одні хвости.
Наталя тихо піднялась, неподалік, під кущами, побачила великі три ромашки, поворожити захотіла. Біля річки кидала пелюстки, все добре, кохає, остання пелюстка поплила по річці.
Сонце освітило обличчя Сергія, відкривши очі, подивився на телефон, зазирнув до річки, покликав її,
-Ходи до мене сонце моє, будемо вже збиратися. Нас з тобою ніч благословила, була за свідка, тепер ти мені перед Богом дружина. Дочекайся, я тобі вірю, тільки дочекайся.
До села зовсім недалеко… Обіймав її і знову цілував, немов із уст пив нектар і вона теж не хотіла відпускати. В грудях тягар, наче камінь ховався, а він йшов усміхався. Серце щеміло, як було радіти, останні хвилини разом. Ніжно дивилася на нього, ловила погляд той, ласкавий, чогось боялась. Як не боятись, адже йде воювати, захищати неньку - Україну від кремлівської навали, чи від чеченців, від всякої багнюки, яка там розвелася в Росії.
Холодні руки.. стали немов лід, коли дивилася автобусу вслід, який набирав швидкість, їхав до Києва..…
Пройшло два роки… Всього було… Пів року дзвінки, листи, а потім на передову. Журба і біль, переживання і страждання.
Стільки недоспаних ночей та не вмирає надія і надихало на життя, маля, що під серцем носила.
Зовсім обірвався зв`язок, три місяці лише одні страждання, ні звістки, ні листа. Якби ж він хоча б взнав, що вона носить дитя.
Пішла до церкви… Боженьку просила, щоб повернувся, чи дав про себе знати. А вечорами, зі сльозами на очах, тужні пісні малюку співала. Сергійко неначе розумів, дивився на матусю так уважно, неначе щось сказати їй хотів. А очі, ті очі, то від тата і вона вже думкою багата, повернеться, обов`язково повернеться.
Того вечора вороги йшли в сторону Авдіївки, бій був жорстоким. Стріляли - смерчі, гради, гаубиці, міномети, земля здригалася, стогнала від снарядів.
Їх троє залягло в одній з зруйнованих хатин, всі молоді, неначе відрізало від світу. Урвище за урвищем, немає рідної землі, побачили, як зайшов ворог, прочысував район. Раптом голос тихий, тихий,
-Синочки, ось сюди, сюди йдіть, тут не знайдуть вас. Старенька, зовсім немощна бабуся гукала їх, в на пів зруйнований погріб.
То напевно доля -думав Сергій - були б в полон потрапили всі та якби то сам, то пішов би на пролом, а там, що було б так і було. Та хлопців шкода, всі ж молодші нього.
Вже добре було чути чужинців голоси, почала земля сипатись за комірці.
Згодом тихіше чути, лише сміх й декілька матюків.
Дивилися один на одного, як налякані лані та раптом усмішка з`явилася на обличчях, Сергій витрусив землю й пошепки,
- Напевно пішли пити, хтось з них кричав, щось про горілку, мабуть таки питимуть.
Старенька перехрестилася,
- Зараз нап`ються, треба почекати.
-Бабусю, а ви не боїтеся тут самі? - раптово хтось із хлопців запитав.
-А, що вже мені, онуку? Дідусь два місяці, як перед Богом представ, не піду звідси, он, там в городі його поховала. Як на життя - виживу, а ні, то так і буде. Мені вже вісімдесят, може досить жити. Їсти дещо є, он в ящику, тож не пропаду, а там дивись, ця клята війна й закінчиться, може опам`ятається Росія.
Сергія немов током пронизало,
-А може з нами підете, ми допоможемо. В якомусь селі, де не стріляють, знайдемо вам хатину.
-Ні, дякую! Я діда любила, мені покинути його не сила. Ось вже зовсім стемніє, у тому напрямку повзіть, - старенька показувала рукою на захід.
Аж через три дні випала нагода повернутися до своїх. Стільки думок, переживань випало на хлопців. Сиділи тихо, боялися чхати, чи кашляти. А бабця молилася Богу, просила, щоб онукам допоміг дістатись до своїх.
Контракт закінчувався, Сергій схвильовано писав листа, що скоро повернеться, як тільки прийде заміна. Він так про народження сина й не дізнався. Телефон загубив, а потім якийсь час заборонили спілкуватися. Не знав чому та часом в голові гуділо, неначе знову летіли, свистіли снаряди, намагався згадати номер телефону та марно. Навіть не допускав думки, що Наталя не дочекається його. Лише кілька хвилин спокою і вже думками про батьків та про неї.
Яскраве ранкове сонце промінням б’є в обличчя. Легенький вітерець розвівав волосся. Нарешті вона на місці, біля річки, тут де вони були разом, два роки назад. Сергійко по дорозі, від погойдування візка заснув. Накрила тоненькою хусткою, щоб часом не залетіла муха, бджола, чи якийсь комар.
Неподалік, молоденька плакуча вербичка, а біля неї кущ шипшини. Помітила три ромашки і як тоді усміхнувшись, зірвала їх. Ворожила, обривала пелюстки, кидала в воду,
-Приїде - не приїде, кохає - не кохає, приїде -не приїде…
Вона дивилася у воду крізь сльози, не хотіла думати, про щось погане. Тільки й думки, вже минуло два роки, ні слуху, ні духу, а може в полоні? Що тоді? Ні, якби щось сталося, то вже б всі в селі знали, заспокоювала себе.
Відволіклася, побачила пару лебедів, дрімали біля очерету, прихиливши один до одного голови. Велика жаба, ропуха, спокійно здалеку поглядала на неї. А по воді йшли круги від риби, яка час від часу хлюпається у воді.
Над річкою літала бабка, раптово, неначе завмерла на місці. Вода у річці чиста, прозора, видно водорості і зграї маленьких рибок, які кудись поспішали.
Поверталася додому…. син міцно спав. Приклала руку до лоба, все добре. Такий міцний сон, напевно свіже повітря на користь. З возиком виїхала на пряму дорогу, вздовж неї верби і крислаті горіхи. Сонце світило прямо в очі, примружилася, здалося, що хтось йде назустріч. Зупинилася, перевела подих, руки напружено зажали ручку візка. Чи це здається, чи ні? Ледь не втратила свідомість, шалено забилося серце, голос тремтів,
-Сергію! Сергійку!
Присіла, не вміла керувати емоціями. Стояла на колінах, склала дві руки до купи, приклала до грудей, заплакала, як дитина.
Щасливі, здивовані очі, сльози радості бринять на віях і теплий, ніжний погляд, який вона так чекала. Він цілував її солодкі уста і час від часу, усміхаючись, дивився на малюка. Той спав розставивши рученята, неначе хотів обійняти тата. Яке ж то щастя, бути разом!
Липень 2017р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751949
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 29.09.2017

Янош Бусел

Сіверщина. .

[i][b][color="#c91a1a"] Новгород - Сіверський...
Древність...Слово о полку...
Князі...Гетьмани...Царі...Генсеки...
Президенти... Злі очі...Війна...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#126e13"]Дорога вниз та вниз...Туди, де брама
Монастиря, що мохом був поріс...
Десь там, за ним - ріка. Ген - ген синіє ліс.
Вертаю часу плин - від Кучми до Адама.

Глянь в цей розлом. Чи то застигла кров,
Чи струхлий шолом в глині червоніє...
Пройшли віки...Не справдились надії
На людський розум. Рвали знов і знов

Слов'янську Землю на шматки княжата,
Котили на сусідів гніву брилу.
Коли ж самим було це не під силу -
Вели ,,поганих'' добивати брата...

Тепер - добили...Давні гречкосії,
Котрі могли і плуг і меч скувати,
Не можуть вже Землі тій раду дати
І туляться... до мачухи - Росії.

Тулились би і далі - та Росія
Подумавши - покинула Союз...
Свій шлях... Та - хижа давня шия!..
Воєнщина... Зелені...Сльози муз...

Стою... Дивлюсь... Родимичі... Древляне...
Що їм було ділити - спільну долю?
Щоб потім в Переяславську неволю
Побігти разом..? Тяжко...Серце в'яне...[/color]
[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752782
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017

OlgaSydoruk

Я напишу всю правду лета …

Роман, похожий на комету,
Несущуюся в пыл страстей, -
С витиеватостью сюжета
И лаконичностью речей...
Под мелким бисером секрета -
На красной холке простыней...
Без благодарственных памфлетов
И эпилога без свечей...
Когда-нибудь - бестселлер века...
И очень-очень дорогой...
Я напишу всю правду лета
Своей дрожащею рукой..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752758
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017

Наташа Марос

ВИПАДКОВА…

Я, мабуть, просто гостя випадкова,
Бо щастя обирає не мене...
Хоч на одвірки вчеплена підкова,
Та я боюся: знову обмине...
І розчиняюсь у житейських буднях,
Мені немає як, нема коли -
Не вмію просто жити, просто бути...
І вже не часто, а таки болить...
Та хоч із літом швидко розпрощалась,
Його не виглядаю більше, ні... -
Хай служать римі ті слова "з дощами",
Бо з ними мокро й холодно мені...
Я не втрачаю віри: засвічуся,
Теплом душі зігрію навкруги,
Скраєчку, непомітно примощуся
Й любов'ю об'єднаю береги...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017

Осенний гардероб

Осталась горсточка тепла, буквально - крошки,
Как всё в округе переменит гардероб,
Натянут дамочки длиннющие сапожки,
И по колено будет им любой сугроб.

А джентльмены влезут в скучные пальтишки,
И станут издали, как будто, близнецы.
Ну, может, разве, у какого-то парнишки
Увидишь шарфика цветастые концы...

Мы с холодами одеваемся теплее,
А у природы, словно, всё наоборот:
Помеж деревьев ветер шастает аллеей
И с них последнюю одежду нагло рвёт...

Но им не жалко, тут понятно всё и просто:
Кто отдаёт - тому воздастся во стократ,
И вместо выцветших, поношенных обносков
Пошьётся новое, по мерке в аккурат...

...И будут ждать свою весну коты и кошки,
На подоконнике выглядывать в окно,
Покуда барышни обуют босоножки
И с кавалерами в костюмчиках - в кино...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751235
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017

Михайло Гончар

ЗАВЕРЕСНІЛО…

"Засентябрило за окном..."
(Небылова Е.)

Завересніло за вікном,
Завересніло,
Війнула осінь холодком
Зніяковіло.

Яка весна у нас була -
Оркестри грали.
А скільки літо нам тепла
Подарувало!

Летять журавлики,летять
Туди де літо.
Почнеться скоро листопад,
Як завжди в світі.

Минула молодість,немов
У сні солодкім,
Та досі ще живе любов
В житті короткім.

Завересніло за вікном,
Настала осінь,
Душі ж наповненій теплом,
Не страшно зовсім...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751099
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017

А Я ПИШУ ТЕБЕ О ЛЮБВИ

А- рифмы вяжут кружева,

Я-вляя миру эти строки....

П-ереплетаются слова,
И-звергнув нежности потоки!
Ш-трихи сердечная вуаль
У-ложит тихо-тихо в такты!

Т-ам есть и легкая печаль,
Е-сть полуложь и сладость правды...
Б-лаговоленье, верность, страсть -
Е-два касаются бумаги.

О-пять неведомая власть,

Л-ист и перо схлестнули шпаги!
Ю-доль земная тут не в счет,
Б-езмолвно я рисую счастье.
В- нем есть падение и взлет
И- тайна сердца в одночасье....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748755
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017

Дантес

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2017

Світлая (Світлана Пирогова)

Кохання наше - то земне багатство

Твоє кохання - діамант коштовний.
Прозорий " чистої води" карат.
Алмаз душі із сонячної штольні,
Яскрава, світла арія з кантат.

Німію від гарячої любові,
І від обіймів тану, ніби сніг.
Дивлюся в очі рідні волошкові.
Казковий сильний мій єдиноріг.

Палає у моїй душі багаття.
І розумію все із півтонів.
Кохання наше - то земне багатство,
Тепло, що зігріває і без слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747585
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 30.08.2017

OlgaSydoruk

Если искорку оставит…

А когда без сожаления
Убегаю от себя,
Беспощадно вырываю
Все странички про тебя…
Пусть огонь узнает правду…
Ветер пепел унесёт…
Если искорку оставит,
Снова пламень оживёт…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747982
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 29.08.2017

Любов Іванова

ЗОЛОТАВА ПОРА НАСТУПАЄ

З-абавляється, наче дитина
О-сміх дня - промінець-бешкетун.
Л-иже ніжно траву біля тину
О-смілілий на диво пустун.
Т-еревені розводять ворони
А-ж до пізніх вечірніх годин.
В-еличаво вдягнули корони
А-куратні алеї жоржин.

П-рохолода осінньої ночі
О-пускає на землю туман.
Р-ізнолистом вітрисько тріпоче
А- поля, наче той океан…

Н-ебо втратило барви яскраві,
А- ліси загорнулись у сни.
С-ад одягнутий в сукні цікаві,
Т-ануть в небі гусей табуни.
У- повітрі чадить листопадом,
П-оховались бджолині рої,
А- клубистії хмари – каскадом…
Є- у осені чари свої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748268
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017

Ярослав К.

Холод осени обманчив

навеяно произведением *** , автор меланья
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871979

Лето славится больше цветами,
Но не каждый цветок плодоносен.
И цыплят, как известно, считали,
Когда лето сменялось на осень.

Улетают года лепестками,
В седину превращается проседь...
Лишь бы дети-плоды были с нами:
Рядом с ними - какая там осень!

И когда мы за всё благодарны,
Для себя уже больше не просим,
Постучится в окошко нежданно
Майский дождик, смывающий осень...

Холод осени так же обманчив,
Как тумана белёсая россыпь...
Я сегодня(!) нашёл... одуванчик!
Нет... Не скоро, видать, ещё осень...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748179
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017

Любов Іванова

КУРОРТНАЯ ИСТОРИЯ

К-атился день за небосвод,
У-же темнело...
Р-азлуки был теперь черед,
О-стынь-ка тело.
Р-аздай песчинкам пыл и жар,
Т-от,что от плоти...
Н-о тело рвется вновь в пожар,
А- мы не против...
Я-рчайший всплеск и нега вновь

И-дет волною...
С-лилИсь опять в одну любовь,
Т-очь-в-точь с прибоем...
О-т нашей страсти неземной
Р-азбег безумства.
И- кто-то свыше нам с тобой
Я-вляет чувства...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748031
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017

Дантес

Від мавпи до пенсії

(афоризми)

Людину з мавпи створила не праця взагалі, а праця Дарвіна конкретно.

***

Головна відмінність "мерса" від "запорожця" - його власник.

***

У перемоги багато імен, та лише одне прізвище у поразки.

***

Добре сміється той, хто сміється на пенсії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578037
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 28.08.2017

Наташа Марос

ДЕВОЧКА МОЯ…

"Меня послушай, девочка моя,
Тебе открою я большую тайну:
Не улетают птицы за моря -
Бывают они там... совсем случайно...
Не верь весне - она твоё окно
Откроет настежь и дождём умоет,
Ну, а потом - умчится всё равно,
Увлечена забавною игрою...
Ей не нужны цветущие сады -
Недолговечны лепестки на вишнях...
О, девочка, не слушай ерунды -
Я не хотел... Прости меня... Так вышло..."

...А я мечтала верить и тонуть
В твоём медово-сладком красноречьи,
В твоём остаться сказочном плену,
Без устали бежать тебе навстречу...
Перемешалось всё давным-давно -
Твои слова слезами перелиты...
Ещё горчит игристое вино -
Себе внушаю: мы с тобою квиты...
Я научилась /даже не вчера/,
Как согревать всё то, что еле дышит...
Зимой холодною... по вечерам...
Мне б научиться прошлого не слышать...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708837
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.08.2017

Елена Марс

А, хочешь, отыщем спокойную гавань (шуточно - интимное)

А, хочешь, отыщем спокойную гавань,
Куда даже Боги не знают маршрут?
Все подступы, в мир наш, взъерошит агава,
А волны за нами следы заметут.

Я верю, что где-то, на краешке света,
Найдётся такое местечко для нас.
Решился бы, милый, отдать за билеты -
Всё царство, которым владеешь сейчас?

Никто этот маленький мир не отыщет,
Никто не нарушит наш райский уют.
Лишь дождь иногда потанцует на крыше,
Как будто на сцене... дурачась, как шут.

А я, как раба, как пушистая кошка,
У ног твоих буду смиренно лежать.
И чувствовать губы твои на ладошках,
И гладить глазами... твою "рукоять"...

А ты, не тая своего нетерпенья,
Меня, как добычу, в объятья возьмёшь
И мною играя, без капли смущенья,
В меня, господин, повелитель... нырнёшь...

... Отыщем такую спокойную гавань,
Куда даже Боги не знают маршрут?
Согласна на всё - на рабыню... забаву!..
Не взвешивай долго... Не то... уведут...

Друзья, стиш настроенческий, поэтому не судите строго. Вы же знаете, что порой я люблю подурачиться:))) этого не искоренить... Просто улыбнитесь:)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748044
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017

Елена Марс

Музыка Осени

Как же красиво на улице осенью в дождь:
Тонкие нити в свободном полёте летят;
Звонкие капельки мерным аккордом стучат
И разлетаются крошечным бисером врозь.

Свежесть наполнила воздух своей чистотой;
Ветром доносятся запахи скошенных трав.
Рвётся душа в красоту первозданных дубрав.
В их разноцветье – уют и желанный покой.

В музыке осени тонкий особый мотив.
Яркая гамма природой – творцом создана.
Век остаётся себе идеально верна:
В ней и мажор и минор породнились в пути.

14 октября ’2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748085
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017

OlgaSydoruk

Моя душа к твоей летит…

Переосмысленный

Прохладный тихий летний вечер...
Крылом чиркает землю стриж…
Про Лон – Дон – колокол далече,
Не поминая про Париж…
В прохладный тихий летний вечер
Моя душа к твоей летит.
Дыханье чистое у свечи…
И согревает,и манит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748104
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017

OlgaSydoruk

Заморосило…

И этот тоже чуть переосмыслила!

Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая, грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748107
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017

ТАИСИЯ

Азарт

Мы всей семьёй спешим в поход…
Как тот отважный Дон Кихот…
Рассвет встречаем у реки…
Вчера собрали рюкзаки.

Все пробудились очень дружно.
Ещё темно…Мы – на ногах…
Нас уговаривать не нужно.
Звучит в душе Шопен и Бах!

Семья талантами богата!
Природа служит маяком.
Погода манит - хоть куда-то…
Лишь бы побегать босиком…

Приятен этот тёплый дождик…
Расположились у реки…
Один – поэт, другой художник.
А мама с папой – рыбаки.

У каждого своя работа.
Она - достойна Фаберже.
Мой брат - с мольбертом, я - с блокнотом.
А предки - с удой, в неглиже…

У мамы - "натянулась леска"!
Когда клюёт – не нужно слов…
Варить уху – всем интересно!
Мы бросились спасать улов!!!

14.08. 2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746085
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 26.08.2017

ТАИСИЯ

Ах, лето!

Славен отдых на природе:
Во саду ли, в огороде!

Кто – на море, кто – на дачу…
Мы ж облегчили задачу:
Взяв палатки, рюкзаки.
Живописно – у реки…

Все на выдумки богаты.
Все спортивные ребята.
Всем по нраву бег трусцой.
Всем по нраву Виктор Цой.

Предки всё предусмотрели.
Даже детские качели.
Учат плавать – высшим классом.
Стилем – Баттерфляй и брассом.

Оказались все при деле.
Незаметно загорели.
Кто-то травит анекдот.
У меня уже клюёт!

Но пришла пора обедать.
Все спешим ухи отведать.
А ушица – не простая!
Называется «тройная»!

Повар опытный – мой брат.
Чуем запах- аромат!
На весёлую полянку
Постилаем «самобранку».

Быстро взяли плошки, ложки.
Каждому по поварёшке.
Как «Демьянова» уха!
Что таить! Кто без греха?

Все от радости зарделись.
Аппетиты разгорелись…

Но когда взошла Луна,
Воцарилась тишина…

22. 08. 2017 . Картинка автора – (новоиспечённая).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747290
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 26.08.2017

Михайло Гончар

СЕРПЕНЬ

"Скоро осень,за окнами август."
И.ГОФФ

Липень захлипав у липах зелених -
Накнязювався - прощатися час.
Серпень з'явився в серпанках рожевих
І нерозлучний з ним Яблучний Спас.

Стрімко відбулися зустріч-прощання
І на престолі молодший вже брат -
Гримнув,поблискав,здув хмари останні
І розпочався концерт-зорепад.

Серпень не січень - на сонце багатий
Щедро вдiляє нам світла й тепла.
Змії холодні і ті навіть в свята
Гріють на зиму зміїні тіла.

Дихає спекою місяць гарячий.
Хтось бараболі копати почав...
Скоро,ой,скоро вже осінь заплаче,
Далі вже й снігом сипне по очах.

Сонечку ясне,світи непогасно -
Без фанатизму - хай піє когут...
Ми ж пожалкуєм за літечком красним,
Хай тільки зашпори взимку зайдуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745893
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 24.08.2017

Елена Марс

О чувствах своих говори

От прежней меня, от той юной души беззаботной,
Остались мелодии вёсен... как звон ручейка...
Такая воздушная майского сердца природа,
Что я и сейчас на мечты и надежды легка...

Я знаю... ты любишь во мне эту музыку мая...
Чтоб вечно звучала - о чувствах своих говори...
Я счастьем своим упиваюсь, хотя понимаю,
Что в душу когда-то... мороз принесут снегири...

А он непременно придёт... тот убийственный холод
И с ветром, на пару, захочется в голос завыть...
Но я не хочу, чтоб ушёл из меня этот голод,
Души моей голод: любить тебя, милый, любить...

Отложим разлуку - подальше, в какой нибудь ящик,
И волны морские попросим припрятать ключи.
Мне нравятся чувства весны моей юной звенящей,
Которые смог ты - любовью к себе приручить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747104
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 24.08.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 40

Снились мне две спелых дыни
Это к свадьбе, говорят..
Я ж из-за своей гордыни,
Холостая в пятьдесят...
*
Дед Евграф поставил бражку,
Ох и хитрый, старый пень!
Наливает утром фляжку,
Развеселый целый день.
*
У кумы герань в горшочке
Да такой же дивный цвет!!
Расцвела то к свадьбе дочке,
Вот и будет в ЗАГС букет!
*
-Вот как теща пошутила,
Возмущался друг мой Стас.
То три раза в день кормила
А сейчас - в неделю раз.
*
Чудо-юдо в огороде
Прогоню, возьму лишь штык!
На супруга схоже вроде,
Но мычит, как старый бык.
*
На диету села Динка,
Местный наш гермафродит
Раньше - лопала ширинка..
А теперь - модель на вид!!
*
Самогон гнала Маруська...
Продавала на разлив!
Ведь в поселке Рава-Руська
Не найти альтернатив!
*
Щипанул гусак за ляжку...
Как возьму сейчас метлу!!
Запрягу его в упряжку,
Пусть катает по селу!!
*
В сеновале ждал Егорка,
Я к нему, а мамка вмиг
Заорала: Горько!! Горько!!
Завтра свадьба, есть жених!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747299
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 24.08.2017

Ліна Ланська

ЩО ТИ ЗАМИСЛИВ?

Що ти замислив, серпню?
Літо - під корінь і день!
Це ж бо нечувано! Де
Крапель останній дзенькіт,

Дощиком на потемнілий кущ?

Що ти ховаєш нині, -
Гостриш опівночі серп?
Час налякавсь і затерп, -
Скоро дощі осінні.

Спекою ранки буди, не лущ.

Що ти залишиш завтра? -
Кинеш осонню мигтінь,
Грозами на видноті
Промені будеш патрать?

Чи зажадаєш надпити пущ?
Не нахваляйся, очі розплющ:

Зливи з гір стоголосі
І чорнобривці босі
Вимокнуть, п"яні у хлющ...
Скоро вже осінь.

Що ти замислив, серпню?

21.08.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747048
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017

Наташа Марос

ЗАЛИШАЙСЯ…

То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...

Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...

Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..

Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...

Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...

Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 19.08.2017

Ярослав К.

Качели

Тайком выбирается ночь из подвалов и щелей,
И через один начинают гореть фонари...
Семейная пара сменила детей на качелях,
В компании звёзд обсуждая своё до зари.

Размеренным скрежетом трётся металл по металлу,
Давно проложила петля по оси колею,
А пара друг с другом толкует о чём-то устало,
Стремясь отстоять точку зрения, каждый - свою.

Видать, разногласий полно, навалились их груды...
И спорят, то тише, то громче, срываясь на крик...
Взлетают качели в пределах своей амплитуды,
То резче, то глуше в ночном безмятежьи их скрип...

Лишь видно в потёмках, как оба махают руками,
Эмоции время от времени прут через край...
Шлифуют друг другу углы, как точильные камни -
Без долгой огранки в семье не построится рай.

Утихли дебаты, замолкли охрипшие глотки...
Июльская ночь прошмыгнула обратно в подвал...
Уснули супруги в одной и единственной лодке,
Не смог опрокинуть её и стотысячный вал.

В обнимочку дружно уйдут они с детской площадки,
Их сонные лица взбодрит освежающий душ...
В семье не бывает всегда всё спокойно и гладко,
Качели нас учат держать равновесие душ...

Фото из интернета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746331
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 19.08.2017

Ярослав К.

Воздушное

Улететь к небесам, будто в сказке, на брызгах фонтана...
Интересно понять, из чего состоят облака?
То ли взбитые сливки, а может быть, даже сметана.
Сладкоежка я, так что понравится, наверняка.

Подержаться за солнце, глаза прикрывая ладошкой,
Посмотреть, как оно освещает краюшку луны,
Тайну тайн приоткрыть, пусть не всю, ну, хотя бы, немножко,
Заглянув на мгновенье с обратной её стороны.

Поздороваться с каждой парящей вдоль радуги птицей,
Ухватить налету отслужившую небу звезду...
Загадать сокровенное... Верю, должно оно сбыться,
Что вернусь я и счастье своё непременно найду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746734
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017

Ярослав К.

Уходят поэты

Так больно!.. Как будто лишаешься зуба:
Забросив стихи, обломав карандаш,
Уходит поэт незаметно из Клуба,
Оставив читателям весь свой багаж...

Уходят поэты из Белого списка,
Стихами которых, быть может, дышал...
Куда и зачем? Далеко или близко?
Тоскует по вам, уходящим, душа...

Уходят поэты... Приходят другие...
И память стирает уже имена...
Нахлынет, бывает, порой, ностальгия,
Пытаешься чьи-то стихи вспоминать...

Уходят поэты... Приходят иные,
Конечно, уже привыкаешь и к ним,
И новые авторы - будто родные,
Но ищешь забытый давно псевдоним...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745844
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017

Любов Іванова

ЧАСТІВКИ № 2

То здійметься, то зависне
Над селом гелікоптер!
Молоко он в грудях кисне,
Де той їхній контактер?
*
Голова, як їж в тумані
І думки, як таз вверх дном,
Обіцяла нічку Вані,
А проснулася з Петром!
*
У куми колготи в стразах,
Натягла їх, як броню...
Переплюну ту заразу,
Йду до хвіртки в стилі НЮ.
*
А у нас, у фітнес-клубі
Всі сідають на шпагат!!
Як тепер, порадьте Любі
Повернутися назад.
*
Сторожиха автопарка
Тягне Петьку: "Йди, бідо!!!"
Він не знав, що баба Варка,
Майстер спорту по дзюдо.
*
Скільки є чудес на світі.
В книзі Гіннеса всі в ряд.
Мій туди ввійти намітив,
Вуса виростив до п"ят.
*
Ні, не шкода дати Федці...
Плуг, зорати свій город.
Та брехливі односельці,
Знову скажуть - приворот!
*
Вийду вдосвіта на ганок
Та до кума - через тин...
Він для ніжних забаганок
Буде першим, на почин!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744856
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 37

Зазвездилась наша Маня
Возвернувшись в хутор вновь,
Говорит, меня не тянет..
На колхозную любовь.
*
Ночь прошла и что я вижу?
Муж мой дрыхнет, не встает!!.
Я уже достала грыжу...
Весь вскопала огород...
*
Мне бы шубку подороже,
Утолить мою хандру!
Помогите, кто чем может,
Сексом тоже я беру!
*
Набрала грибов корзинку!
Не по дружбе, а со зла -
Отравлю соседку Зинку
Чтоб Петра не увела.
*
Дискотека началася,
Разозлилась, нету сил.
Потому, что муж мой, Вася,
Люську снова пригласил.
*
На побывке морячок,
Службе верен свято!
Меня в рощу уволок
И там бросил якорь.
*
Ох, горюет баба Верка
Когда ляжет на кровать,
Та с Василием примерка,
Не дает мне больше спать.
*
Хобби у меня такое -
Так и тянется рука.
Из гостей беру с собою
То кольцо, то мужика.
*
Я на пляж, а там десант,
С неба - да в песочек,
Ой, девчонки, там сержант,
Мне по нраву очень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744755
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017

Любов Іванова

Не жалею, не зову, не плачу

Н/ад спящим городом луна,
Е/ё тепла не ощутить.

Ж/жёт душу мне твоя вина,
А/ я решила - слёз не лить.
Л/юбовь, как раненый птенец,
Е/ще трепещет сердце в нем,
Ю/доль земная - мой венец,

Н/ас опалила ложь огнем...
Е/сли бы знал кто, как болит,

З/аноза горьких перемен,
О/стрее жизненных обид,
В/ зловещей мгле твоих измен.
У/ходит счастье в мир стихий

Н/ет, не во сне, а наяву.
Е/сть то, что впишется в стихи,

П/ересказав строкой судьбу...
Л/арец с названием "любовь"
А/ в нем - неписанный обет...
Ч/тобы понять однажды вновь-
У/ сердца грусти больше нет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744629
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017

Елена Марс

Люблю эту роскошь зелёную тёплого лета

Люблю эту роскошь зелёную тёплого лета,
Люблю наслаждаться озоном, гуляя в саду...
Люблю, когда много в окошке лучистого света
И птиц щебетанье... забавную их суету...

Люблю наблюдать пробуждение летнего утра,
Где каждый цветочек сверкает, умытый росой...
Люблю, когда в солнечном небе покой светлокудрый...
Так хочется каждое облако трогать рукой...

Зелёное лето... В нём столько волнительной жизни!
В нём музыка слышится - в каждом его уголке...
Становится юной душа... и немного капризной,
Когда окунуться так хочешь в прохладной реке...

А после уснуть - как младенец, на краешке поля,
О тщетности жизни своей на часок позабыв...
О, лето, зелёное лето - для сердца раздолье
И жизни в крови́ охмеляюще-страстный прилив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744684
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017

OlgaSydoruk

Свет исчезает в окнах…

Изменённый!

Свет исчезает в окнах друг за дружкой...
В пустые чашки - капли звонкие воды...
Вивальди "Лето" - обволакивает грустью,
Воспоминанием объяснения в любви...
Смолкает - разговор...
Всё - тише,тише...
Тускнеет нимб у бледных фонарей...
Ночь чёрной кошкой опускается на крыши...
Целует лоб Его Величество Морфей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744702
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017

Лілея1

ЧИТАЙ БЛОКНОТ, ГОРТАЙ ЇЇ АЛЬБОМИ…

Читай блокнот, гортай її альбоми,
Отої, що й не міряла фату.
Бо ці рядки, і літери, і коми,
Немов на серці пам'ятні тату.

Що в ніч потоком пасмурно-чорнильним
З полотен спрагло-ніжної душі,
Під оком тиші бачачим і пильним,
Десь воскресають, вилившись в вірші.

В ім'я кохання, згаслого, мов свічка,
На перехресті часу і епох,
Яке, мов чорно-біла кінострічка,
І то - для неї, а не для обох.

Та й серце... серце, боже, mama mia!
Його б сховати у вуаль пітьми,
Щоб вогник цей, що досі в нім жевріє,
Останньою сльозою погасить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743700
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 03.08.2017

OlgaSydoruk

Мои мелодии с секретом

Мои мелодии с секретом:
К ним теноровые ключи…
Сюжет последнего сонета –
До кромки пропасти во ржи…
Произнесённые обеты
(За все прощённые грехи) –
В глубоком омуте у лета…
В той самой пропасти во ржи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744527
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017

Любов Іванова

УРА! Я В ОТПУСКЕ! акро-гумор

У-езжаю!!!! Супер-отдых на кону!!!
Р-ано утром на перрон пришла с улыбкой.
А- устала, словно лошадь! ОТДОХНУ!!

Я-, как люди, а то ползаю улиткой.

В-се успела, как супруга и как мать,

О-тдыхать-то еду первый раз за годы
Т-ам же море!! Воздух! Чайки! Благодать...
П-росто рай, что есть от Бога у природы.
У-ж и поезда, как сердца, слышу стук,
С-коро в путь. А что тут в нашем захолустьи?
К-огда глядь, бежит, как бешеный супруг,
Е-сли снова взревновался - не отпустит!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744099
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 02.08.2017

OlgaSydoruk

Спасибо, Господи, за вздох…

Спасибо,Господи,за вздох...
Спасибо,Господи,за выдох...
За день спокойствия,тревог...
За настроение - спасибо...
За лучик света - на заре...
За месяц лодочкой на небе...
За вдохновение душе -
Спасибо,Господи,тебе...
Дай,Бог, любить и ненавидеть...
Дай,Бог, сочувствовать живым...
Дай,Бог, калеку не обидеть...
Дай,Бог, не быть слепцом глухим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743310
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 02.08.2017

Михайло Гончар

НЕ ПИШЕТЬСЯ?

Не п'ється,кажеш,і не пишеться,
Надії,мрії кришуться...
Та плюнь на це - сідай,пиши!
Що маєш на душі - скажи.

Почни з початку
по порядку -
Хай кострубато,хай не гладко,
але всю правду без прикрас.
А хтось оцінить - буде час.

Змалюй канву свого життя:
Не тільки зоряні моменти,
А й помилки усі до цента,
Печаль і радість,каяття.
Облиш сентенції,моралі,
Забудь про алібі,медалі...
Завжди цікавить голий факт,
Як музиканта темп,чи такт.

Пиши як вмієш - головне
Щоб чисту правду.
Все мине.
Ти вище себе не стрибнеш,
Та буде жаль,коли помреш,
Що на прожите житіє
Не залишив своє досьє.

Мені,наприклад сумно нині,
Що від моїх дідів,бабів
Ні на горищі,ні у скрині
Не залишилося й двох слів,
Не кажучи вже про світлини.

Неначе їх і не було,
Немов на світі і не жили,
Та їхніх босих ніг тепло
І досі бережуть стежини.

І ми стежки ті самі топчем -
Слідами предків слід у слід.
Це їх любов,мій добрий хлопче,
Подарувала нам цей світ.

Отож,пиши і не жалійся,
Впрягайся в справу без вагань,
Поплач над словом,чи посмійся,
Похулігань,пографомань,
Лише нікого не порань...

Будь,наче Нестор -
літописцем
свого часу,життя-буття...
О,це далеко не дурниці,
це,щоб майбутні борзописці
в зерно не сипали сміття!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707524
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 02.08.2017

OlgaSydoruk

Ночь воскрешения…

Ночь воскрешения...
Понедельник...
Красные розы...
Фужеры...
Вино...
Серьги муранские...
Шик карамели...
Полузабытое божество...
Тучи,рождённые облаками...
Дольче агонии...
Дождь...
Болеро...
Жар поцелуя...
Крик коростели.....
Отблеск потухшего света - на всё...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666937
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 01.08.2017

Любов Іванова

ВЕРБА СВОЄ ГІЛЛЯ ПОЛОЩЕ

В-іти гнучкі опустились на воду
Е-х!! Невимовна словами краса!
Р-ічка дзеркалить величність і вроду
Б-ризки на листя летять, мов роса.
А- течія розплітає волосся,

С-онячний промінь дарує тепло,
В-ітер і хмари їй свіжість приносять
О-сінь зів"ялить усе, що було...
Є- в цім така таїна від природи,

Г-лянеш лиш раз, пам"ятатимеш вік
І- , як дитя, відчуватимеш подив,
Л-агідно віття купає потік.
Л-ози вздовж річки і між татар-зіллям
Я- задивляюсь в небес голубінь

П-росто дива - краєвиди Поділля
О-брази, наче з моїх сновидінь.
Л-истя шепоче щось ніжно і тихо...
О-брій в палітру додав кольорів,
Щ-емно до серця притулює втіху
Е-кстра глибоких моїх почуттів.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744374
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017

OlgaSydoruk

На большой виоле прежние сыграют…

Солнце разрывает пелену тумана,
Прожигая светом ночи паранджу…
Айсберг убегает в воды океана…
Время испытает не одну судьбу...
На большой виоле прежние сыграют,
Отдавая душу пламени огня!..
Усмирив желание,страстью остывают…
Как большие реки – среди гор песка…
Бархатные звуки – сладкие(когда-то)!
Бархатные звуки - томные слова…
Есть на свете где-то бесконечный кратер…
И одно дыхание - длинная строка…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744359
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017

Наташа Марос

А ТОЛКУ…

Я, словно дура, искала Амура,
Стрелы ловила, и в гости звала...
После бессонницы, свечку задула,
В небе далёком - звезду подожгла,
К жизни вернулась я, даже курила,
И, в одиночку, пила допьяна,
Прошлое болями заговорила,
Видимо, пролито мало вина...
.........................
Я, может быть, глупо выгляжу,
Конечно же, не пила -
Тебя я из сердца выгнала,
А толку? В душе - зола...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744330
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017

Анатолій Волинський

Їду

Їду я додому…
Серденько співає,
Так бурхливо в ньому
Щастя оживає.

Там де перші кроки,
І слова, і сльози –
Найдорожчі роки,
Сподівання й грози.

Наче зрада друга -
Марно не минає,
Так в чужині туга
Душу розриває.

Їду я додому,
Спогадами лину:
Послужив чужому,
А вмирати – кинув.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674255
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 01.08.2017

Любов Іванова

ЧАСТІВКИ

Заведи мене за хлів,
Де цвіркун сюркоче.
Зроби те, що ти хотів,
Бо мій Клим не хоче.
*
На городі гарбузи
Вибирали вранці.
А мій гад їх на вози
Та й повіз коханці.
*
По весні посію мак
Коноплю в додачу...
Серед літа, хай хоч так!
Мужиків побачу!
*
Люди кажуть зусебіч,
В нас маньяк завівся..
Ходжу вже не першу ніч,
Хоч би раз зустрівся.
*
У Миколи тракторець
У Сергія - тачка!
Кого вибрать, хай їм грець!
Ото ж бо задачка!
*
Вчора я знайшла заначку
Аж за образом в кутку.
Хоч по гривні, зате ж пачку
На півлітру коньяку!
*
Хоч молюсь щодень до неба,
Та Петро анітелень!
Брати приклад з півня треба,
Двадцять курок топче в день.
*
Кум в моїм паркані лаз
Проробив надвечір..
Але вліз туди якраз
Лиш кашкет і плечі.
*
Випасала я гусей
Вчора на долині...
Як прижав мене Євсей.
Солодко й донині!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744233
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017

Денисова Елена

Мечты о море

Как заманчиво летом в прохладу воды окунуться
и себя ощутить неотъемлемой частью глубин.
А когда ненадолго вдруг волны над телом сомкнутся —
ощутишь и восторг, и вскипающий адреналин.

Ты откроешь глаза под водою — и вот оно, царство,
где в молчанье колеблются томного солнца лучи,
где мелькают рыбёшки вокруг, так беспечно-прекрасны...
Рыбка, рыбка, прошу тебя, плавать меня научи.

Как приятно скользить в этом шёлковом, нежном просторе,
ощущая единство с живительной силой воды...
Ах, как хочется мне, если б знали вы, снова на море —
отряхнуться от будней, от вечных проблем "чехарды".

Как заманчиво, да... Только снова я в городе пыльном,
и не скрыться от этой жары ни на час, ни на миг.
Я мечтаю о море, как будто о родине ссыльный...
Только снова на якорь поставлен мечты моей бриг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744188
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017

Михайло Гончар

Три хмаринки

Як болить голова!
Просто тупо болить голова.
Чи паскудні слова,
Як смердюча мишва,
Розгризають мої капіляри,
Чи людський наговір
Наробив в серці дір,
Може хтось напустив темні чари?
Поробили,наврочили,хто - невідомо.
Мабуть,в когось причина для цього вагома.

Я вмовляю себе:"Все мине -
Свіжий вітер мій біль прожене,
Літній дощик гріхи і хвороби
Легко змиє із першої спроби."

І крізь арку веселки,неначе в портал,
Увійду в інший світ по "безвізу",
Де не важить нічого мерзенний метал,
Де ні націй,ні рас,ні царів,ні маркізів,
Ні кордонів,ні війн,ані зла,
Тільки світло і розум,як світоч,пала!

Як в дитинстві,босоніж по росах,
Знов набігаюсь дзвінкоголосий
І засну на медових покосах.

А проснусь,подивлюсь - наді мною
Три хмаринки на тлі голубому:
Перша схожа на тата,
Друга схожа на брата,
Третя - мама,вдивляється пильно -
Підбадьорює:"Мужнім будь,сину!"

А на соняху бджілка бринить:
"Будем жить,
жить та жить!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741738
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 01.08.2017

Леонід Луговий

Хмаринки

Летять хмаринки тихо вдалину,
По небу пропливають без упину,
Одна наздоганяючи одну,
Міняючись грайливо щохвилини.

Куди, хмаринки, разом біжите?
З яких країв несетесь, легкокрилі,
І як у вас дізнатися про те,
Від чого ви, пухнасті, побіліли?

Мовчать хмаринки в синій висоті,
Не хочуть ні про що розповідати:
Їм на смішні запитання оті
Звисока краще мудро промовчати.

Летять вони по справах непростих,
Їм діла до бездільників немає.
Вони - хмаринки, зовсім не із тих,
Хто просто так по небу пролітає.

Там, в Африці, гасає хижий птах
Над рибками в міліючих озерах,
І втомлено ідуть по берегах,
Шукають воду слоники і зебри.

Ніхто їм, крім хмаринок з висоти,
Води не принесе із океанів.
Вони спішать скоріш допомогти,
Вони як порятунок в день останній.

Підхоплені то бризом, то смерчем,
По небу до відміченого краю,
Промчать хмаринки, випадуть дощем
І знову з моря шлях розпочинають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743901
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 01.08.2017

Наташа Марос

ФИБРЫ ДУШИ…

Так хочу... ну, и что тут плохого,
Посмотреть, почитать, полистать -
Ничего мне не надо другого,
Я хочу в облаках повитать...

И расправила крылья, и вышла,
В чисто поле, где рожь да ковыль,
Взаперти, с интернетом, не вышло
Получить, что хотела, увы...

Ну, а здесь - точно музыка слова
Зазвучала - хоть пой, хоть пляши -
Небо, солнце... и воля... И словно
Открываются фибры души...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743199
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 01.08.2017

OlgaSydoruk

Открываю двери для своей печали

Открываю двери для своей печали -
«Здравствуй,грусть родная,быстро заходи!
Сладенького чаю в чашки наливаю…
С яблоком и мятой - хочешь пирожки?..
Холодно,дождливо что-то этим летом…
Писем не приносит старый почтальон…
А я жду с надеждой милые приветы…
Разгадать пытаюсь странный,длинный сон…
Грусть,согрей мне плечи тёплыми руками…
Грешным поцелуем жажду утолю…
Растерзаешь душу синими глазами,
В омуте бездонном сразу утону…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743922
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017

Фея Світла

Ревнощі

[i]Любов є великою прикрасою людського життя. Вона облагороджує людей і є, або, принаймні, повинна бути моральною основою шлюбу. На жаль, це світле почуття нерідко затьмарюється проявом недовіри до улюбленого - ревнощами.
Кажуть, що немає нічого образливішого в любові, ніж безпричинні ревнощі.
Не випадково Вольтер зауважив, що "бурхливі ревнощі роблять більше злочинів, ніж користь і честолюбство "Чудовисько із зеленими очима, глумиться над своєю здобиччю" - так охарактеризував ревнощі Вільям Шекспір. Аналогічних поглядів на ревнощі дотримувався і Д. Бруно, який вважав, що "ревнощі іноді є не тільки руйнуванням люблячого, але часто вбивають саму любов"[/i] ...
http://kayiles.ru/page/revnoshhi-i-yiyi-mozhlivi-prichini-osoblivosti-projavi-reakcij-revnoshhiv-vidi-revnoshhiv-jak-dopomogti-revnivcevi
[youtube]https://youtu.be/NR-mM28JqXw[/youtube]

Не плач, бо сьози не справдешні,
Фальшиву тугу ллєш в свої вірші.
Не повернусь вже я і ми - колишні.
Наш світ для двох іще тоді замшів.*

Не голоси у ніч. Не клич в облуду.
Намарно про любов не говори.
Я вже не вірю і твоя не буду.
Боліло серце...
Що ти натворив?

Ти звинуватив милу в перелюбі.
На посміх світу виставив мене!
Довір'я мало б бути - ми у шлюбі.
Зганьбив мене!
...Образа не мине?

Ні, не минула. Болем відгукнулась.
Затерпло серце. Схлипнула любов.
За хмари сонце долі закотилось.
Шукай тепер чергову жертву знов.
[/b][/i]
* Замшіти - покритися мохом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740252
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 30.07.2017

Наташа Марос

СНЕГАМИ…

Снегами белыми шёл ко мне
Холодной ночью в немой глуши.
От слов горячих растаял снег
Заледенелой моей души.

Не собиралась тебя впускать,
Но постучал - и открыла дверь.
Как заклинание шептал опять
Слова обычные: "Мне поверь".

Но я так долго тебя ждала
В холодном доме, где нет огня.
Забыла,как без тебя жила
И даже то, как зовут меня.

Я потушила свечу рукой
И подошла в темноте сама.
Опять живу и дышу тобой
В который раз я сошла с ума.

Устала вьюга реветь - "Гони!",
Холодный ветер стонать в окне.
И стало утро для нас одним
Я поняла - ты не снишься мне...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625964
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 30.07.2017

Леонід Луговий

Не нам розкрили цвіт каштани…

Не нам розкрили цвіт каштани
Післявоєнної весни.
Без нас травнева ніч настане,
Ми не вернулися з війни.

Вирує море бурунами,
Не спиться в темінь солов'ям.
Подруги наші йдуть не з нами,
Все не для нас і все не нам.

Для нас - тюльпани на граніті
І розцвітає в полі мак,
Нам небеса навстіж відкриті,
Нам все небесне - просто так!

Тоді весною, в рік кривавий,
Коли горів зі Сходу шлях,
Нас прийняли в обійми трави,
Ми залишилися в полях.

І вже знайомими стежками
Росистим лугом не пройти,
І тільки вас під небесами
Безмовно бачим з висоти.

Ми з вами радість розділяли
І ваші болі у свій час;
І поряд з вами пролітали,
Коли сумні ви йшли без нас.

Тепер не нам цвітуть каштани,
Ми залишились у війні;
І лиш пташиними клинами
Летим над вами навесні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743243
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 30.07.2017

Любов Іванова

ОЙ ЛЕТЯТЬ РОКИ МОЇ

Ой летять роки мої у далекий вирій,
залишають по собі подарунки щирі,
Бо навіщо й справді їм у дорогу брати
всі досягнення мої, прорахунки й втрати..

Підіймаються туди, де магічні зорі,
напиваються води у життєвім морі,
В"яжуть міцно майбуття перевеслом долі
і збагачують життя врожаями в полі..

Біло-срібним порошком сипляться на коси
та проводять бережком у прозорі роси..
Залишають чітко слід на чолі і скронях
і спиняють переліт у моїх долонях..

Ой літа, мої літа, перелітні птахи,
низько зграями летять понад долі дахом,
Та плекаю віру я, що повернуть знову
переспівом солов"я у мою діброву..

Copyright Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации № 11105237209

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261469
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 30.07.2017

Леонід Луговий

Україні

Знову скинуто прапор чужинний,
І омріяний з болем в віках,
Над тобою, моя Україно,
Жовто-синій здіймається стяг.

Ще повітря гірке несвободи
Не зігнали на Північ вітри,
А ростком вже міцніючим сходить
Покоління нової пори.

Батальйони ще юного війська
Заступили дорогу орді.
І сміття трьохвікове, російське,
По Дніпровій спливає воді.

Ти близька, як ніколи, до цілі,
Недаремна твоя боротьба -
На страждальній землі, обгорілій,
Підіймаються знову хліба.

Знову з даху лелека злітає,
Над полями летить вдалину.
Як ніхто, Україно, ти знаєш
Довгожданній свободі ціну.

Ще кургани в степу пам'ятають
Біля себе козацькі шатри.
І шумлять, свою пісню співають
Над хрестами повстанців бори.

Ти вернеш свій кордон неодмінно.
В Севастополь зайде твій солдат.
Ти ніколи, моя Україно,
Під ярмо не вернешся назад.

Зрита танковим поступом тяжким,
Свої рани загоїть земля.
І зірве в твоїм полі ромашки
На зарослих окопах маля.

І під небом, як прапором синім,
На удачу і щастя легка,
Білі квіти, як символ, підніме
Над тобою дитяча рука.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741642
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 28.07.2017

ТАИСИЯ

Пей до дна!

Жарким летом ранним утром босиком бегу к реке.
Там романтик ждёт рассвета, держит лилии в руке.
Его лодка притаилась в камышах невдалеке.
Предвкушаем чудный отдых на «гавайском» островке.

День сулит нам массу зрелищ с провиантом в рюкзаке.
Сладкий сон всем обеспечен в жаркий полдень в гамаке.
Мы с природой породнились и давно уже на «ты».
Там на острове сокровищ не стесняйся наготы.

Примут нас в свои объятья шелковистые кусты.
В пылкой страсти расцветают любопытные цветы.
Только летом, только летом насладишься ты сполна.
Только летом только летом хочется сойти с ума.

Эту щедрую природу с наслажденьем пей до дна!
Ты увидишь в небе звёзды, а потом взойдёт луна…
Свет Божественного чуда с головы до ног пронзит.
И вопрос о вере в Бога пред тобой уж не стоит…

24. 07. 2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743281
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 28.07.2017

Михайло Гончар

Только бы успеть

Ну,вот и все - большой привет!
На семафоре красный свет.
И поезд дальше не идет.
Давай,на выход все с вещами!
А там,вперед за горизонт
Короткими шажками.

Чешите грудь,маэстро,
жуйте ветошь,
Но на портрете вашем ретушь
В начало жизни не вернет.
Напейся,бей в колокола,
Но глупость юного осла
Никто не выправит,увы!
Ведь,вы во многом были не правы...

Что можно сделать? - Ничего!
Поставить,разве,Богу свечку
Да нервно покурить у печки,
Да крепко выпить со всего.

И,все же,если суждено,
Хотелось встретиться бы с теми,
С кем песни пел,решал проблемы,
Кого любил,с кем пил вино;
Но с кем не виделись давно,
Обнять при встрече на перроне,
На пристани,аэродроме,
Друг друга словом обогреть...
Успеть бы,только бы успеть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742480
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 28.07.2017

OlgaSydoruk

Я не твоя уже, наверно…

Я не твоя уже,наверно -
Я не скучаю за тобой…
И не люблю тебя безмерно
Своей простреленной душой…
Темнеет - горизонт и север…
И клевер красный - за рекой…
Изящно, вырезанный, веер,
Зачем то снова под рукой…
Я не твоя уже, наверно!!! -
Не умиляет комплимент…
Но... белоснежный надеваю -
На тот, торжественный, момент…
И, легковерно повторяя,
Слова,пленившие,тогда…
Быть может - снова обретаю…
Или - теряю навсегда?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743670
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017

Любов Іванова

ВІДБОЛІЛО УЖЕ, ВІДЛЯГЛО

В-се минає, минуться і муки
І- не ляжуть рубцями на серці.
Д-алечінню притишуться звуки,
Б-ез ознак загубившись між терцій.
О-крім спогадів... Їх же не вбити...
Л-ьодяні, а частіш всього - теплі,
І - навіщо... навіщо любити,
Л-иш згораєш, неначе у пеклі.
О-сь і все...буду вчитись надалі

У-никати тривог своїх хутко,
Ж-аль, зібралось чимало деталей,
Е-пізодів минулого смутку.

В-се минає, як літо чи осінь,
І- безсоння не так вже тривожить.
Д-алебі...Десь у пам"яті й досі
Л-егкий смуток історію множить.
Я- готова забути страждання,
Г-ромовиці хай навіть і грози.
Л-иш чому, як згадаю кохання,
О-бпікають непрохані сльози...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017

OlgaSydoruk

Помолчи - на пороге у Осени…

Помолчи - на пороге у Осени…
Не зови - возвратиться назад…
Ежевикой,заросшею,просекой
Улетает душа в листопад.
Бесконечно - дыхание свечи…
Вдохновлённый - тоскующий взгляд…
Поцелуем горячим(беспечным)
Обжигают,прощаясь,не раз…
А душа моя - нитью привязана…
И за это - я вечность обязана -
Только Господу… - Откровение…
Только Господу – за прощение…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742371
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017

Любов Іванова

От себя никуда, никуда не уйти

О-пять мой разум с сердцем не в ладу,
Т-ревога бьет сильнее и сильнее.

С-тремилась в рай... но снова, как в аду,
Е-ще бы - опыт делает сильнее.
Б-ежать от жизни - разве мудрый жест?
Я- попыталась...в кровь избила ноги

Н-икто не хочет взять мой личный крест
И- протоптать мои пути-дороги.
К-руговорот, сплошная круговерть
У-дел любой, почти что каждой доли
Д-ень ото дня мы ищем почвы твердь.
А- не зыбун, не топь земной юдоли.

Н-ад нашей жизнью всюду Бога длань
И- мы хранимы от рожденья нею.
К-огда нибудь вдруг наступает грань
У-ж там то все о чем нибудь жалеют.
Д-вух нет дорог, един наш личный путь
А-льтернативы здесь, увы, не будет.

Н-о неизбежна жизненная суть
Е-ё зовут привычно волей судеб.

У-водит вдруг от собственного Я,
И- разорвать желает ум и душу?
Т-ы не забудь законы бытия
И- не пытайся это все разрушить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741999
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 15.07.2017

Наташа Марос

Я ПОПРОБУЮ…

И когда постирать уже нечего,
В доме нет ни единой пылинки,
Далеко до уютного вечера,
То, конечно, всплывают грустинки...

Почитать бы, послушать бы песенку
И побаловать брызги-слезинки...
Или просто, усевшись на лесенку,
Погонять по дну чашки чаинки...

Позвонить, кому очень захочется,
Поболтать про погодку, про зимку,
А ещё есть за городом рощица,
Где с берёзками можно в обнимку...

Только нет же: мерещатся клавиши -
Это к ним убегаю вприпрыжку...
Там стихи, там картины, и главное -
Удержать бы строптивую "мышку"...

Начитаться, смакуя новинками,
И в стихах искупаться, как в баньке,
Пообщаться приятно с Маринками,
Заглянуть бы к ..., и к Таньке...

А потом и себе что хорошее -
Прыг по буковкам юркою птичкой...
Только нет... Со своими "порошами"
Глупо выгляжу мелкой синичкой...

Засиделась я, Муза же прячется
У того, где поярче картинки,
Там, где мысли плывут ненавязчиво
По канонам красивой лезгинки...

Пусть сегодня улётно вы пишете,
Ну, а я... подремаю в сторонке,
А когда вы, уснув, не услышите,
Я попробую... робко и тонко...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741300
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017

Елена Марс

Поэзия - сводня

Ты за всю свою долгую жизнь
Не пьянел от любви - как сегодня?
Так на дно... или все-таки ввысь
Увлекает поэзия - сводня?..
Ведь она виновата во всём...
И теперь ты, немного смущенный,
Ощутив... и удар, и подъём, -
Беззащитный, с душой оголённой,
Перед нею стоишь - как юнец...
Ты растерян и полон тревоги...
Это Ангел, а может Творец
Подшутил над тобою в дороге
И увёл от привычных путей,
В лабиринты души незнакомой?..
И сейчас ты - любовью своей,
В этом мире безумном, ведомый...
В этом мире волнующих рифм,
Где так трудно душой отогреться,
Твой кораблик наткнулся на риф...
Зазияла пробоина в сердце...
И заполнил пробоину свет -
В нём весна разливается песней,
В нём любовь отпечатала след -
Потому-то душа... не на месте.
... Закружила тебя кутерьма
Ощущений, похожих на фугу!..
Так волнительны эти шторма!..
Ты им рад, и немного напуган...
И душа выливает - стихом,
Всё, что сердце диктует и разум...
Невозможно таить под замком
Этих чувств неожиданных праздник...
... Что же "завтра" готовит тебе?..
Что же завтра, скажи мне, мой милый?..
Неужели размоется след
От волны разрушительной силы,
От волны, именуемой - жизнь,
Надломив твои крылья на взлёте?..
Я ведь тоже... так рвусь в эту высь,
Протестуя нелётной погоде...
Впрочем, так ли уж важно, мой друг,
Разбираться в такой паутине.
Не положишь судьбу - под утюг...
И любовь - не сплошная равнина.
И неважно, что будет потом.
Важно - то, что случилось сегодня:
Пролегла между нами - мостом
Чародейка, поэзия - сводня...

***********

Дорогие друзья!
Приношу свои извинения за молчание на ваши отзывы и за то, что не пишу отзывы вам. Я немного приболела и мне трудно сейчас столько времени уделять сайту.
Благодарна вам за ваше внимание, все отзывы читаю и радуюсь , что любите меня и не забываете.
Творческих вам успехов, счастья и здоровья.
С теплом, ваша Л.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740815
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 07.07.2017

Ярослав К.

Рождество Иоанна Предтечи

С Крещения Руси прошло уж больше тыщи,
И высятся кресты, сверкают купола...
Но девки до сих пор свой папоротник ищут
И скачут над костром на "праздник КупалА"...

Подскажет кто-то мне: "Не КупалА, КупАла!
Традиции у нас, мол, стыдно их не знать..."
Выходит, что сейчас вернулось всё сначала,
Истории спираль поворотилась вспять?

А как же Рождество Святого Иоанна?!
Он Господа крестил и Троицу познал...
Как жаль, что отошёл к Творцу он очень рано,
Что в тридцать с небольшим к Себе его позвал...

Креститель Иоанн, Мессии ты Предтеча,
Моли Христа о нас и к Богу обрати...
И если будет мир, хотя бы в этот вечер,
То, может, мы уже на правильном пути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740934
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017

Наташа Марос

ПЕРЕСИЖУ…

Переболела я и не жалею,
Разве что малость, ну, самую малость,
После осмотра - тобою болею,
Мне утверждают, что капля осталась...

От рецидива и острых симптомов,
Пристальных взглядов, они же не греют...
Пересидеть бы немножечко дома
То, по больничному нужное время...

Но, как нарочно, на улице ветер,
А виноват опоздавший троллейбус...
Вижу, случайно, что ты её встретил,
Температура и... снова болею...

Ведь говорил, даже врач: посидите
Дома, в тепле, да с малиновым чаем...
Нет же... мне надо: дорога, водитель,
Срочно бежать, догоняя случайность...

Вы бы уехали - я не узнала,
И не увидела - есть же маршрутки
И кольцевые... Зачем я бежала...
Снова болею четвёртые сутки...

Северный ветер - отнюдь не весенний,
Солнышко яркое не согревает,
И хоть у птиц отрывное веселье,
Пересижу, пока всё не растает...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740731
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017

Дантес

Одноклубницям

Для мене всі ви значите не менше,
Ба навіть більше – достеменно знаю,
Ніж зва́блива недоторканність гейші
Для спраглої уяви самурая.

Прощаю вам щербатий зорепад,
Картатий світ в кусочках амальгами,
Стожарний жар палаючих Плеяд,
І те, що помилились берегами.

Дівчата клубу – вам моя рука!
І пам’ятайте, милі поетеси,
Що А.С. Пушкін не дожив до сорока,
Бо не любив Дантеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586112
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 02.07.2017

Наташа Марос

АЛЕ… ХТО ТИ…

Знайома мелодіє, де ж ти блукала і з ким,
Кому ти співала, кого повела за собою,
Кому надівала пекучі намиста разки,
Тоді, сміючись, нарікала усе те любов'ю...

І вже не зникала, жила, як пророчі слова,
Щоб я відчувала принади гіркого полону,
Коли навіть мертве давно, мов на сміх, ожива,
Зронивши прозору і чисту сльозу, та солону...

І знову, і знову - одвічно-проникливий щем,
Знайомі думки розбрелись по розписаних нотах...
А ти, ненароком немов доторкнувся плечем -
Впізнала знайому мелодію я, але... хто ти...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739686
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 01.07.2017

Любов Іванова

ЛЕТЯТ ГОДА, КАК С ГОР ВОДА

Л/ето сменяет задумчиво-бледная проседь,
Е/й изначально во времени выделен срок.
Т/олько поселится в души унылая осень,
Я/рус за ярусом ляжет на землю снежок.
Т/рель соловья по весне зазвучит непременно

Г/розы пройдут и напоят леса и поля.
О/пыт незыблем и сложено все во Вселенной
Д/вижима этой цикличностью наша земля...
А/нгел с рождения всем нам дается Всевышним

К/то, как не он, вместе с Богом ведет календарь.
А/збуку дней, долгих лет, долгих зим... целой жизни
К/инет у тризны... потом... на священный алтарь.

С/колько отпущено, сколько довЕдено свыше,

Г/орькой окажется... сладко ли сложится жизнь.
О/блаком белым ли, тучей угрюмой над крышей,
Р/ухнет ли наземь... взлетит ли в небесную высь...

В/ремя мелькает, каким ему быть - неизвестно..
О/сень... весна ли. У птиц все равно перелет.
Д/ень ото дня нам будильник под высью небесной.
А/виапочтой отчеты о прОжитом шлет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740106
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017

Анатолій Волинський

Судьба.

Что ж влачишь ты меня по дороге,
В виражах не кричишь: «Придержись!»
Так внезапно срываешь на ноги,
С каждым днём уменьшая мне жизнь.

Так бесследно, бесславно роняла
В тупике мою юную плоть:
Она с детства стихами мечтала
Свой народ и Волынь воспевать.

Повела, по широким просторам,
Будьто лава, сметала следы,
Безмятежная жизнь, как по створам
Пронеслась мимо детской мечты.

Укрощал я: Днепра перекаты,
Колымы полудикую гладь…
Средь морей, восхищали закаты
И с восходом встречал благодать.

Среди волн, тосковал за любимой,
А с любимой - скучал по волнам,
Эта связь, как болезнь, не лечима,
Кем то свыше дарована нам.

Вот и жизни венец, прозябанье
Наполняет тревогою мысль:
Где закончатся наши страданья,
В чём расплата была, был ли смысл?

Тридцать лет не писались сонеты,
Отдыхала морская душа;
Собирались в блокнотик куплеты
И на суд попросились, спешат.

Не даёт мне покоя ограда –
Ожидает последний причал,
Среди предков крестового сада
Догорит капитана свеча.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694513
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 01.07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2017

Наташа Марос

СТОРОНА…

І знову Сонце, так звично для себе, народжувало новий день... Велике, червоне, повільно і обережно випливало, ніби крадучись, щоб ніхто не помітив... Його темнуватий диск, на якийсь час зависав на одному місці, роздумуючи: що ж робити і... чи варто... Таки варто!!!... І тоді, напрочуд легко, відривалось воно від лінії горизонту, аж підскакувало, мов утікаючи із полону темної ночі...
А за кілька хвилин Сонце вже впевнено рушало вгору, звично заглядаючи у кожну шпаринку, зігріваючи все, що потрапляло йому на очі... Само ж, меншало, легшало, відбілювалось, яскравішало, щедро роздаровуючи свої промені ще сонній Землі...
Народився Новий День...
А... задовго до сходу сонця, разом з першими півнями, починало сіріти небо, ставало все видніше і видніше навколо... Тоді моя бабуся Марина казала: "Піднімається сторона... Слава Богу, діждали нового дня..." І сторона таки піднімалась, світлішало зі сходу, ніби хтось невидимий повільно зсував набакир чорну шапку небозводу... Все завмирало в очікуванні таїни народження нового: "ні листочок не шелесне, ані рибонька не сплесне"...
Ні, все це треба бачити... Але не там, їдучи в ранковому громадському транспорті,
де його вже вибілені яскраві промені, пробиваючись між висотками і кронами дерев, блискавкою гуляють по напівсонних постатях ранніх пасажирів...
А тут, у широкому відкритому полі, де небо, тулячись близенько, ніжно цілує землю, утворюючи напрочуд рівну дугу чіткого диво-горизонту - нічого зайвого, тільки Небо, Земля і Сонце...
Ні, це... таки треба бачити - Народження Нового Дня...
- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739488
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017

Любов Іванова

Там ще й досі чекає любов

Т-ам, у снах променіє кохання,
А- ці сни мені сняться щодня.
М-оже справді це випробування,
*
Щ-о не крок, то колюча стерня...
Е-й! Спиніться, замовкніть злослови!
*
Й-тиму далі, хоча й по стерні,
*
Д-обрі в пішої долі підкови,
О-бмину я стежки вогняні.
С-то доріг крок за кроком долаю
І- нарешті дійду до мети..
*
Ч-и не страшно мені йти по краю?
Е-х! За щастям, то й хоч у світи!!!
К-оло рідної в лузі калини
А-ркуш чистий дістану я знов.
Є- тут пам"яті крик журавлиний
*
Л-іт далеких і спогадів зов.
Ю-рби дум,наче щебіт із гаю
Б-іль і щем, бо минуле зове.
О-бнадійливо неба благаю -
В-іру дай, що кохання живе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739167
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 26.06.2017

Ярослав К.

Взгляд младенца

У крылечка перед храмом
Ни проехать, ни пройти:
Суетятся папы, мамы,
Чтоб детишек причастить.

А один малыш в коляске,
Пока мамы где-то нет,
Прихожанам строит глазки,
Изучая Божий свет.

И какой же он премилый,
Глазки радостью горят!
Видно, Ангельские Силы
У коляски стали в ряд.

Тянет ручки к ним, смеётся,
Что-то громко говорит...
Согревает лучше солнца
Нас его довольный вид.

Пока все мы ждём Причастья
Чтобы к Богу ближе стать,
Он - уже кусочек счастья
Светлым Ангелам под стать.

И я понял, ожидая,
Взгляда в чём его секрет:
ИзЛучают, изучая,
Эти глазки Божий Свет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739373
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017

Наташа Марос

НА ПЕРЕКРЁСТКЕ…

А мне вот, осень по душе -
Холодный дождь на витраже,
Большие лужи и зонты,
На перекрёстке - я и ты...

Там, у неоновых витрин,
Мы ни о чём поговорим -
Слова упали в никуда,
А до тебя - рукой подать...

Красиво схваченный плащом,
В холодный вечер под дождём...

А капельки наперебой,
Опять орут: не твой, не твой!!!

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017

Ярослав К.

Возьмите женщину "на ручки"

Девчонка-плакса с малых лет
Бывает, так уже измучит...
И просится, чтобы, нет-нет,
А кто-то взял её "на ручки".

Она становится взрослей,
Проходит возраст "почемучки",
Но хочется всё также ей,
Чтоб кто-то взял её "на ручки".

И в юности находит сплин,
Пока девица не получит
Свой неизменный витамин,
Чтоб кто-то взял её "на ручки".

Она надеется и ждёт,
Что, может, завтра будет лучше,
И, наконец, найдётся тот,
Кто сможет взять её "на ручки".

Мечтает девушка во сне,
(Хоть сон она вам не озвучит)
Что принц приедет на коне,
И он возьмёт её "на ручки"...

Капризна девушка порой,
И та ещё бывает "штучка",
Желая, чтоб её "герой"
Почаще брал её "на ручки".

И обижаться-то смешно
На оскорбления от "злючки",
А просто, видимо, давно
Никто не брал её "на ручки"...

Вы будьте чуточку добрей,
Когда она вам откаблучит,
Она же хочет поскорей,
Чтоб кто-то взял её "на ручки".

И дома, если меркнет свет,
И над семьёй сгустились тучки,
На это есть простой совет:
Возьмите женщину "на ручки".

Она устала от забот,
Но теплится надежды лучик,
Что очень скоро муж придёт
И заберёт её "на ручки".

Она согреет вас теплом
И спрячет все свои колючки,
Погасший свет вернётся в дом -
Возьмите женщину "на ручки".

Крадутся медленно года
Змеёй предательски-ползуче...
Ей ощущается всегда,
Что, как без рук, без этих "ручек"...

* * *

Она - уюта островок,
Она... Ну что бывает круче?
А нужно только и всего:
Не выпускать её из "ручек".

[i]Идеей стихотворения послужили многочисленные публикации в интернете, раскрывающие некоторые аспекты женской психологии.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739034
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017

Дантес

In pivo veritas

- Как мужики все безголовы!
(Фотиния)
Спасибо, конечно.

***
Бычок колхозный племенной
На водопой пришел весной.

И помутилось в голове:
Там телок было - сотни две!

Одна другой стройней и краше,
Призывно все хвостами машут,
Все от желания мычат...

Но как тут быть? С кого начать?

Тут, чтоб людей не насмешить,
Нельзя спешить!

И хоть бычок наш был не вол,
Не буридановский осел,
Но что баран - не возразить:

Он начал пить.

-Как мужики все безголовы!-
В расстройстве думали коровы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664239
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 22.06.2017

Любов Іванова

Я У ИКОН ЗАЖГУ СВЕЧУ

Я- в храм войду, смирения полна,
У- образОв... в молитве взор прикрою..

И-дет с небес священная волна ,
К-огда молюсь - Господь всегда со мною..
О-пять душе становится легко,
Н-у словно я очистилась от скверны –

З-десь предаюсь я Богу целиком!
А- он всегда мне путь укажет верный...
Ж-ивой водой меня напоит он,
Г-рехи простит и сил придаст для жизни.
У-ютно мне и Божеский Закон

С-о мной всегда... во всем... до сАмой тризны.
В-оск в храме льет горячих слез поток...
Е-му бы смыть навек грехи людские ,
Ч-истА душа, оставлен здесь порок...
У-йду домой..... а там дела мирские....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738617
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017

Дантес

Ржевский v/s Ростова

Мадмуазель, Ваш облик королевский
Меня пленил! Вот Вам мое плечо.
Фамилие моё известно – Ржевский,
А более и ржать тут ни о чем.

Ваш этикет, поверьте мне, условность:
В мужчине такт – он должен быть в крови.
Ну что Вы, нет! Я не о родословной.
Я о высоком, т.е. о любви.

Нам для нее не так уж много надо,
Тут соСТОЯНЬЕ чтоб не подвело:
Ведро шампанского, полфунта шоколада,
Дежурный стих – и шашки наголо!

Какая пошлость?! Я живу в реале!
Ваш Пьер Безухов – просто импотент.
А я солдат. Плевать, что без регалий:
Гусар – мой бренд. И образ – мой патент.

Да, инок был. И там, в преданьи старом
Он Челубея якобы убил.
Но! Пересвет сначала был гусаром,
Сиречь дружинником. А ЕСЛИ БЫ НЕ БЫЛ?!

Так что пардон, но о страстях не надо,
Нам бы сперва француза одолеть,
А там и в монастырь… Да вот досада:
В свой монастырь мы можем не успеть.

Ведь завтра в бой. И тысяча картечин
Распашет шитый золотом мундир…
К чему душеспасительные речи?
Своей судьбе гусар – не командир.

Давай, Наташка, допивай настойку,
Засунь себе куда морали текст,
И так, без церемоний: в душ - и в койку.
У нас с тобой лишь полчаса на секс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574761
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 20.06.2017

Елена Марс

Тільки попроси

Ніколи не даруй мені гвоздик -
Символіку скорботи і печалю.
Вже й так жалю достатньо за плечами,
Нікуди він із пам'яті не зник.

Коли весна - даруй мені весну!..
Квітки її - мов юності відлуння...
Душа маленьких свят жадає в будні...
В цих примхах не шукай мою вину.

Даруй мені чарівність хризантем,
Яку я так люблю - в яскраву осінь!..
Коли душа краси тієї просить -
Даруй, омиту осені дощем.

І поля чистоту мені неси -
Ромашкову цнотливо - білу ніжність.
...А я тобі віддам любов і вірність,
І душу, й серце... Тільки попроси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738395
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017

Ярослав К.

Ромашки

Я не бывал уже сто лет на стадионе нашем:
То дождь, то ветер -- как-то не резон.
И сравнивать неловко со спортсменами со стажем,
У них, конечно, круглый год сезон.

Но вот, я на пробежке. Что ещё бывает краше?
В здоровом теле -- здоровее дух!
Смотрю, снаряды заняты спортсменами со стажем,
И мой энтузиазм чуть-чуть потух...

Взяв несколько кругов, я подустал немножко даже,
В дыхание стал пробиваться стон...
Тут взгляд остановился мой на множестве ромашек,
Ковром сплошным покрывших стадион...

Я рвал цветы и не боялся обвинений в краже.
Светило солнце, плыли облака,
Спортсмены мимо бегали, те самые, со стажем,
Крутили в мыслях пальцем у виска.

Спортсмен со стажем пусть на брусьях там ногами машет,
А у меня внутри -- душа поёт...
Любимой я своей несу в руках букет ромашек,
Вот радости-то будет у неё!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738078
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017

Дантес

Жена

Кто такая жена, и зачем она мужу нужна?
Пусть ответы дадут М.Волконская и Пенелопа.
Лично я полагаю, что это не только княжна,
Но стена и спина, и, возможно, немножечко попа.

Пусть бросает мужчин по волнам океанов-морей,
Но устойчивей тот, у кого не одна половина.
И недаром из всех wife-marido-mari-ей
Импонирует мне украинское слово "дружина".

С этой женщиной я - как с волчицею преданный волк,
Наслажденье и боль из одной мы хлебаем с ней чашки...
Впрочем, что говорить, когда даже супружеский долг
Вот уже столько лет мне ни разу не кажется тяжким.

Только стих не о том, что кому мы по жизни должны,
Мы подружжя, а значит, она мне навеки подруга.
Ну, а тот, кто согласен ходить пристежным у жены,
Исповедует пусть это странное слово "супруга".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617148
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 16.06.2017

Любов Іванова

НЕЖНОЙ ГРУСТИ РУКА

Н-у зачем эта боль поселилась в душе?
Е-й бы бросить меня... и уйти восвояси!
Ж-емчуг нашей любви не способен уже.
Н-овизной напоить и надеждой украсить.
О-тчего же угас тот горячий порыв.
И- теперь не в цене наше прошлое вовсе.

Г-де начало, где старт на жестокий разрыв,
Р-азделяющий время на"До" и на "После"?
У- любви не бывает не сложных дорог,
С-ладость страсти и горечь в коктейле сердечном.
Т-ерпкий привкус тоски и душевных тревог,
И- при всем этом вера в любви бесконечность.

Р-азум сам по себе. Жаль, что с сердцем вразрез...
У-м не знает причин всех тревог и страданий .
К-аждый миг, каждый час дан по воле небес.
А- душе бы в мир грез, за пределы мечтаний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737861
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017

Елена Марс

Моя ностальгия

Уверена в том, что не всё в этом мире проходит.
Уверена в том, что не всё отпускает душа.
Моя ностальгия - любимый единственный город,
В объятья которого сердцем мечтаю сбежать.

В невинную юность рассветов и зрелость закатов.
В плаксивость дождей, даже в строгость суровой зимы.
Нельзя не любить это всё, с чем сроднилась когда-то.
Дороги от дома - зигзагом, а к дому - прямы.

Эх, время, безумное времечко, что ж так летишь ты?
Так коротко счастье - во снах там бывать!... Наяву
Хочу наслаждаться дождём, поливающим крыши.
В чужой стороне я мечтами об этом живу.

Так хочется мне погулять по вечерним аллеям
И видеть, как дышат озоном на клумбах цветы.
Ну что ещё может быть сердцу на свете милее
Такой вдохновенной и близкой душе красоты?..

Такая любовь не уходит. Она бесконечна!..
Любовь к тем местам, о которых так плачет душа.
Моя ностальгия и в этот заплаканный вечер
Меня возвращает туда, от чего не сбежать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737984
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017

Нарцис

Вот и кончился май на душе листопадом.

Вот и кончился май на душе листопадом,
Хоть и песни поют по утрам соловьи,
Ничего мне уже в этой жизни не надо,
Потонули в тумане желанья мои.

Даже светлые дни мне уже не помогут,
Даже солнечный луч, - и ему я не рад,
Ничего не возьму я с собою в дорогу,
Чтобы память потом не позвала назад.

Я уйду в никуда, как уходят рассветы,
Не прощаясь ни с кем, никого не кляня, не браня,
Словно розовый май, что сливается с летом,
Я сольюсь с тишиной, как и небыло в жизни меня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737672
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017

Дантес

Эх, осень…

Пришла пора - души охладеванье...
На кой краса унылая сдалась?
Кому приятно с летом расставанье,
Тем более, кому приятна грязь?

И моря гул над серыми валами,
И небо в табунах косматых туч,
Которые сперва сойдут слезами,
И только лишь затем пропустят луч?

И птицы, улетевшие к счастливцам,
Которым неизвестна зябкость рук,
И хмуро-озабоченные лица,
И дождь косой, предвестник мокрых брюк?

И даже птичий ряд на Староконке*
Запрятался в подполье до весны…
А сколько шарма сбросили девчонки,
Надевшие колготки и штаны?

Не расточив запас тестостерона,
Я в памяти до мая сохраню
Купальники малышек с Ланжерона**,
И чкаловских** наряды в стиле «ню».

И, несмотря на метеосюрпризы,
Короткий день и слякотную грусть,
Дождусь таки цветения нарциссов,
И завязи на персиках дождусь…

***

Природа ждет... Немного ей осталось:
Одежды сбросив, отойти ко сну...
Эх, осень! Ты такая же, как старость...

Но, слава Богу, с видом на весну.

* - Староконный рынок в Одессе.
** - Ланжерон, Чкаловский – одесские пляжи. Последний – нудистский.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615147
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 13.06.2017

Наташа Марос

ВЫКЛЮЧАЮ…

Любимый человек со мною рядом,
Со мною рядом дышит и живёт,
И больше ничегошеньки не надо -
Легко на сердце и душа поёт...

Спокойно и тепло, закрыты шторы,
Комфортом дышит даже суета...
И кто сказал, что истина... что в споре?
Послушайте: всё это ерунда!..

Мы так давно живём одной погодой
В просторном доме, где царит уют,
Сюда рассветы ранние приходят,
Родные знают: здесь их точно ждут...

Вот вечером звонила наша дочка,
Нам так приятно с ней поговорить,
Конечно же, понравились грибочки
И ягоды с орехами внутри...

Я обожаю эти разговоры:
А кто сказал, что тёща зятю враг? -
Нам ни к чему упрёки или споры -
В житейских буднях прячется пустяк...

Ой, извините, я вас оставляю -
Сыночек в скайпе, Боже, дождалась...
(Я эту сеть за всё благословляю!..)
Привет-привет, ну, как у вас дела?..

Да, Слава Богу... хорошо, до встречи -
Мы с папой здесь волнуемся вдвоём...
Так это ничего, что поздний вечер -
Пишите и звоните - мы вас ждём!..

И будто заглянули через щёлку,
Всё посмотрели - отдыхай инет!..
Я в бигуди пристраиваю чёлку -
Спокойной ночи... выключаю свет...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737512
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017

Дантес

ХХХ

26+

В небе зреет гроза,
В сердце - пение птиц.
Ты укрыла глаза
В занавесках ресниц.
Я губами коснусь
Земляничек сосков,
С наслажденьем уткнусь
Между двух бугорков...
Умиленье пупка,
Живота гобелен...
Провожает рука
Раздвиженье колен.
Твои пальцы за миг
Потеряли покой,
Холод бедер твоих
Ощущаю щекой.
Набухает, маня,
Наслажденья бутон,
Долетел до меня
Твой приглушенный стон -
То ли вскрик, то ли всхлип,
Он до боли знаком...
Я коснулся тебя
Языком...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587749
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 12.06.2017

Леонід Луговий

Бійцям

Вам бачаться не парки і алеї,
Не гілочки березові з вікна.
Зустріла вас окопною землею,
Смертельними обіймами війна.

Тут талий сніг на сонці не біліє
І порохом пропахнуті вітри.
Підступність кровожерної Росії
Своєї тут діждалася пори.

Тут зовсім не рахуються навпроти,
На тім краю залишені в полях.
Згрубілі від кривавої роботи,
Ви вершите історію в боях.

Хай хижий птах кружляти не посміє,
Фатальна не діждеться вас пора.
Тримайтесь, ви - могильники Росії,
За вами матері і дітвора.

Захищені лиш бруствером окопів,
Між двох цивілізацій, на межі,
Ви стали проти ворога Європи,
На крайньому зі Сходу рубежі.

Збавляє хід, буксує перед вами
Імперія скрипучим колесом.
Ви ступите на труп її ногами
І тост іще піднімете разом.

Розгонить вітер західний, розвіє,
Горілий дух кривавої весни.
На дику, обескровлену Росію
Погонить буря полум'я війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737240
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017

Михайло Гончар

Я також махонув би в Америку

"А я еду,а я еду за туманом,
За туманом да за запахом тайги..."
(із пісні)
"Чом рідний стяг не тягне їх до свого?
Чом працювать на рідній ниві-стид,
Але не стид у наймах у чужого?"
(І. Франко)

За якими ще в біса туманами?-
За грошвою,за "довгим рублем"...
А сьогодні зомбовані "манями"
Залишають свій край,свій важкий чорнозем.

Я також махонув би в Америку-
Не пропав би у тому млині,
Бо ж умію варити вареники,
А гармонь моя знає веселі пісні.

Став своїм би на їхній Бродвеїні-
Українець від чуба до п'ят;
Подолав би англійську бар'єрину
І було б все о'кей і ол'райт!

Тільки поки б я дудлив там "Білу коняку",
Заглушав ностальгійний синдром-
Похилився би хрест на могилі у батька
І до літа заріс би сліпим бур'яном.

Обійдеться без мене чужа Хмарочосія,
Обійдуся,Господь дасть,без неї і я.
Щоб не гнівались предки,що сплять тут під росами,
Й ностальгія не гризла - отруйна змія.

Навіть щоб довелося весь вік старцювати,
Животіти на хлібі й воді-
Все одно до чужинської хати
Не впаду на коліна худі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442372
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 08.06.2017

Дантес

Водолазная

Водолазная, потому что песня. Поскольку своего варианта мелодии нет, рекомендуется петь под Макаревича, "Разговор в поезде")

На фото: поднятый 11 июля 2014г. плавучий док. г.Керчь.

Дайвинг заморский сегодня в моде,
Но это все не про нас,
Не ради забавы ходим под воду,
И дайвер - не водолаз.

А просто такая у нас работа,
Что если где-то беда,
То под кормой водолазного бота
Вскипает морская вода.

Как часто в деле бывает трудно,
Но дайте реальный срок,
И мы вам поднимем любое судно,
А если придется - док.

Страх не в почете, но если честно,
То жизнь - оголенный нерв.
Господи Боже, храни компрессор,
И пощади резерв*.

Радость победы, боль неудачи
С солью напополам...
Был ли момент поступить иначе -
Каждый решает сам.

Прочность своей водолазной дружбы
Стянем прямым узлом**,
Но, рано ли, поздно - финита службе
И скажут: "Пора на слом."

Сквозь лабиринты житейских хроник
Каждый пройти готов,
Ждал бы в итоге надежный домик,
Где кто-то примет швартов...

* - в шланговом варианте снаряжения есть маленький баллончик с воздухом - резерв, позволяющий водолазу в случае выхода из строя компрессора продержаться еще пять минут.

** - морской узел для связывания канатов ОДИНАКОВОЙ толщины.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581322
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 07.06.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "СКИТАЛИЦЯ"

[i]„... підеш по в'ялих квітів чорнім пуху,
ціле життя згадаєш день по днині –
пропало щастя, наче пил в пустині”
(Уляна Кравченко)[/i]

Твоя стопа – в розжарений пісок,
а мозок – у гнітюче баговиння,
у чорно-біле пуху ластовиння,
в незайманість розкритих пелюсток,
в дитинну самозреченість молінь,
в намарний зойк почути голос Бога...
Оглянешся – іде твоя Дорога
по манівцях зотлілих поколінь.

... Нить пам'яті – як цівочка – тонка́
снується павутинням з поторочі.
Ти, свічечко, ще світиш проти ночі?!
Ожина ця – як смак життя – терпка!

Ти зблукана, здорожена... Авжеж.
Чи допадуть уста у тихі плеса,
де під весняним сонцем крига скресла, -
чи у жаркій пустині пропадеш!

Скиталице, чи ж віднайдеш свій скит?
Чи в Соловках набачиш тінь забуту,
коли в провидний день Страшного Суду
на тебе промінь кине Світовид!

Коли з грудей, із пилу рваних ран
невинно проросте кривава айстра,
і, наче клич далекого Чугайстра,
тобі омиє личко Білодан...
(Цей край обітованний Богом дан!)

... Пил пам'яті... піщиночка... пісок –
тебе чи спогадає, чи забуде...
Ще крок... Ще крок... – тоненький голосок
тебе веде Дорогою в Ніку́ди.

(Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736892
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017

Елена Марс

Безцінні уроки за спокій…

Колись, (пам'ятаєш?) ще крок - і була б тобі згубою...
Чи ти усвідомлював, милий, це все до кінця?..
Не пестив словами - не звав, обіймаючи, "любою",
Й вустами мене не торкався - ні рук, ні лиця...

Навчалася жити... без тебе, в душевний самотності...
Пустеля тоді утворилася в серці моїм.
І дня не минало в спокійній якійсь безтурботності
У Світі пекельнім, до болю чужого - глухім.

В митарствах життєвих не стала, ні злою, ні стервою.
Прокльонів, мій милий, не кидала в спину тобі,
Хоч часто бувало - стояла до стінки припертою...
Пишаюся тим, що сміялась, крізь сльози, в журбі.

Хоча й не відразу, але зрозумів - що це втратити...
Ще крок - і вже пізно було б поєднатися знов.
Безцінні уроки, за спокій, нам стали розплатою,
За спокій душевний, за щастя, за нашу любов...

На граблі старих помилок наступати - безглуздо нам.
Не хочеться знову повторень минулих часів.
Не хочеться (чуєш?), щоб в серці було мені - су'мнівно...
Я хочу, щоб ти зберегти мене в серці зумів...

Й довіру, до тебе, мою руйнувати не смів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736844
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017

Любов Іванова

Відпусти мене в ніч

Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...

Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.

Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 06.06.2017

Наташа Марос

ХОЧ І МОВЧИШ…

Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...

Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе

У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...

І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...

Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...

Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...

І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...

Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 06.06.2017

Наташа Марос

ЗВЕНИТ, УЛЕТАЯ…

В частном секторе шумного города
Было тихо, уютно... Я знаю
Мы туда убегали от холода,
От высоток и звука трамвая...
Там и воздуха больше, и зелени
И хоть снег... он ещё не растаял...
Даже дворики с тёмными елями
Нам казались кусочками рая...
И старушки на низеньких лавочках
Мы так думали: не понимая,
Безразлично смотрели на мальчика
И на девочку... с прошлого мая...
В частном секторе города шумного,
Словно с юностью в прятки играя,
Мы с тобою совсем и не думали -
Это счастье звенит, улетая...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 05.06.2017

Елена Марс

Буває - віщі сняться сни

Навіяне віршем
"Запізніле кохання"
Автор Джин
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736452#com3202865

Наснилася тобі вона -
Краса, з зеленими очима.
Жадана, ніжна, світла й чинна...
Не сон - а мрія, дивина...

Давно забуті почуття
Нахабно в серці пробудила...
Вуста її - мов вишня стигла.
Ти б пив той сік усе життя...

Ти б пив любов з червоних вуст
І пестив би шовкову шкіру,
Забувши про кордони й міру,
Шляхами сорому й розпуст...

На жаль, скінчився гарний сон
Й пішла за ним чарівна Муза -
Чаклунка, грішниця, спокуса...
Вона повернеться... в сезон.

Буває - віщі сняться сни...
Зненацька ти її зустрінеш
Й у справжні почуття поринеш
Своєї райдуги - весни...

Любов свою тоді тримай
В душі палкій - немов в обіймах.
Жадану, рідну, ніжну й милу -
Свій пізній, неповторний рай...

І вже її не відпускай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736519
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017

Леонід Луговий

Цвіт папороті

Піднявся над обрієм місяць,
Синіє уже далечінь.
В вечірньому стихлому лісі
Лягає під соснами тінь.

Густіють, повзуть таємниче
Молочні тумани з боліт.
І манить, знайти себе кличе
Ніким ще не бачений цвіт.

Ще з древності ходить Поліссям
Повір'я, легенда про те,
Як папороть в темному лісі,
Вночі, на Купала цвіте.

І хто наодинці посміє
В пітьмі залишитись нічній,
Щасливо здійснить свої мрії,
Зірвавши ту квітку мерщій.

Шукали слов'яни спрадавна
Тих квітів бутон чарівний,
Та все безнадійно і марно -
Нема їх, хоч вовком завий.

Злукавили предки, можливо,
Чи плітку пустили дарма -
Не так уже нині й важливо
Чому того цвіту нема.

Нема тут помилки, насправді,
Й ніколи її не було.
Все знали по справжньому давні,
Їх мудрістю плем'я жило.

Гуляв на Івана Купала
Народ, позабувши про сон.
А молодь тихенько тікала,
Шукала щасливий бутон.

Звичайно ж, одне не посміє
Забратися в хащу дівча;
І квітку побачити мріє,
Тримаючись друга плеча.

Для того легенда й гуляє,
Як привід почати свій путь.
А квітки там зовсім немає,
Ніколи її не знайдуть.

Там в темряві бродять олені
І місяць над лісом пливе.
А цвіт, що придумали древні,
Лиш тільки в легенді живе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736391
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2017

Дантес

А поки - дощ

на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101

Ідуть дощі з вівторка на четвер, суфлер з небес передрікає грози, десь у майбутньому, та добре – не тепер (ще прийде час безжалісної прози). А поки – дощ, із півночі на південь, де спраглий грунт чекає передозу. Краплини падають на перші наші квіти, лишаючи на них сліди, як сльози.
Ллє сльози дощ, та світ не любить сліз: у всіх своє, і "цо кому до теґо», яке провалля поміж наших міст, що криється за нашим альтер еґо? Що Грея корабель давно на скалах, Ассоль пішла, і де вона тепер? Що ми з тобою марно заблукали в косих дощах з вівторка на четвер...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588167
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 03.06.2017

Ярослав К.

Ніколи

Ніколи вже не буде, як колись...
Давно вже відійшли безсонні ночі,
В них погляд твій, закоханно-дівочий,
Та безліч мрій, що майже не збулись.

Пройшли часи примарних сподівань
На те, що хтось з нас зміниться на краще...
Тягали ковдру, невідомо, нащо
Увесь етап виснажливих змагань...

Давно я вже тобі не дарував
На наші дати білосніжні квіти,
Коли раділи ми, неначе діти,
Що Бог такі несхожі пазли склав...

Ідуть роки, веселі та сумні,
В них повна чаша радощів та болю...
Вчимося ми сприймати все як долю
Та розуміти речі головні.

І вже не так далека сива старість,
Та я тебе міцніше обійму...
Моя кохана, от, скажи, чому
Ніколи не було в нас так, як зараз?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736200
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 03.06.2017

посполитий

Я СТОЯВ У КІМНАТІ…

Продовження вже відомого моїм читачам «циклу» «Ти сиділа на ліжку…»

Я стояв у кімнаті, запорошений пилом,
Затаврований сумом далеких доріг.
Задививсь тобі в вічі, а пальці тремтіли
І старенький заплічник лежав біля ніг…
Ти так само на ліжку, немов би й не було
Сірих склизлих світанків й самотніх дощів,
Не мовчав телефон, злих насмішок не чула –
«…Вже б давно повернувся… Якби захотів…»
Ти чекала, кохана, терпляче чекала,
Коли інші давно все підняли на сміх.
Було все…без надії, а ти…виглядала
Вибач, люба, я винен… хоча, й справді, не міг…
Потім…потім…Обійми, цілунки і сльози.
Потім…плекана мріями жадібна ніч.
За вікном блискавицями рватимуть грози,
Віддаючи данИну боротьбі протиріч…
Все це потім, кохана, все буде, я знаю.
А тепер…у густій, мов тягучий кисіль,
Тиші і такім…красномовнім мовчанні
Ми з очей виливали непроханий біль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611954
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 03.06.2017

Дантес

Немец выдернул штык

Немец выдернул штык, перерезав последнюю нить.
Мне недолго смотреть в это дымное небо июля.
Я хотел добежать. Получилось. Но лучше бы пуля.
Впрочем, я никогда ничего не смогу изменить.

В том, что штык – молодец, убедил нас безусый старлей.
Мы своих молодцов по команде примкнули к винтовкам,
Через бруствер бросок, как обычно, без артподготовки:
"Бог войны" ничего не нашел для "царицы полей".

Вот упал лейтенант, от бессилия сжав кулаки.
С пулеметом не спорь, нам до ближней дорваться бы драки!
До траншей их - рукой... А вот это, кажись, контратака!
Лейтенант не сказал - немцы тоже ходили в штыки.

Тот, напротив меня, он отлично сыграл свою роль,
Может, опыт помог, а быть может, такое везенье,
Влево шаг, жесткий блок и короткий удар под сплетенье…
Дай вам Бог никогда не познать эту страшную боль.
*****
Немец выдернул штык, перерезав последнюю нить.
Мне недолго смотреть в это дымное небо июля.
Я хотел добежать. И ошибся – уж лучше бы пуля.
Но уже никогда ничего не смогу изменить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572614
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 31.05.2017

Ярослав К.

О тщеславии в поэзии

Отзыв на произведение автора Richter "Поетам зі стажем"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590

Как осень на хвосте живёт у лета,
Как кошка, что выслеживает мышь,
Тщеславие преследует поэта.
И перед этим как тут устоишь?

Поэты в большинстве своём подвластны
Болезни этой... Что греха таить?
Хоть, многие, возможно, не согласны
С диагнозом... Мол, как тогда творить?

Тщеславие -- оно, как троерожник*:
Куда ни кинешь -- рог один торчком...
Поэт бывает "без сапог сапожник":
О Вечном пишет, а в душе -- погром...

Христу в Его отечестве кричали:
"Сын плотника, кого пришёл учить?
Давай-ка, исцели Себя вначале,
Тогда уже и будешь нас лечить!.."

Когда идём мы зуб рвать, ну и что же?
Врачу мы не заглядываем в рот.
Хотя, на тот момент, конечно, может,
Какой-то зуб и у него гниёт...

О "зубе", впрочем, забывать не надо.
Заботься о спасении души.
Тщеславие дави в себе, как гада,
И, помолившись, всё-таки... пиши!

Бывает, мысль какого-то поэта,
Созвучную с Евангельской строкой,
Лекарством для души храним мы где-то,
Снимающим боль нашу, как рукой.

А если, вдруг, поэт перо забросит
Иль просто: всё написанное -- "в стол",
То Бог ли за талант его не спросит,
Что закопал свой дар нести глагол?

Тщеславие, как моросящий дождик
Реальность размывает за стеклом...
Поэт -- он только кисть, а Бог -- Художник...
Давйте, будем помнить мы о том.

* прп. Иоанн Лествичник. Лествица. Гл. 22:5.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727729
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 29.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "САД ЛЮБОВІ"

[i]“Квітне Сад Любові, омитий росою,
де бродить постать Весни.
Кличе сміхом щастя і мрії ясно́ї.
У цім Саду
на тебе жду.
Не промайни!

Слухай, як шепочуться вірністю квіти.
Ти радо їх привітай.
Щастя, я не дам тобі крил відлетіти.
Сад моїх мрій,
хмари розвій.
Не одцвітай!”
(з раннього, фрагмент авторської пісні)
[/i]
… Цей Сад Любові ще живе в мені.
Зелена буйність вру́ниться і спіє –
Така зухвалість, молодість в вині,
Така тонка настроєність, Леліє!
О, ні – дощі червневі хай падуть!
Хай воловодять скрізь стрімкі потоки!
Чим глибше русло – тим повніша путь:
Пора Цвітінь, твої найкращі роки…
Ти у цвітінні, й справді, неземна –
Іна́нна, чи Ірні́ні надмогуча!
Живильна крапля спраглого вина –
І розійдеться тьма, громи несуча…
Я ще нектар пригублю досита!
Я ще дитя своє не відголублю…
Життя – прекрасне! Днина – золота!
На мент її нікому не уступлю!

П’яніння Духа – з роду тих п’янінь,
що їх до тла не випалить посуха…
Така жага життя! – що й серце слуха:
не одбуяла ще пора Цвітінь…

(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735501
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017

Елена Марс

Рисуй, Художник, свой желанный Рай ( по мотивам В. З. )

По мотивам "В цвете желтофиолета" Владимира Зозули
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735083

Порой любовь мы отвергаем сами,
Как будто бы боимся этих чувств...
Она ведь так похожа на цунами,
Хотя... и не притронулся руками -
Огнём прожжёт, оставив в сердце грусть...

Пускай бы грусть. Порой изранит больно,
Всю душу разрывая на куски!..
Увы, всегда мы чем-то недовольны...
В душе - то пусто, то вдруг - колькольно,
От слёз глухих и ноющей тоски...

Любовь, любовь... Она ведь не уходит,
Следов не оставляя на душе.
Страдаешь, ибо - жив ещё... и молод...
А чувства иногда - как спящий голод...
Проснёшься вдруг - преполненный надежд!..

Услышь её в себе - в душе тревожной!
Услышь и больше прочь не прогоняй!
Хотя порой поверить в это сложно,
А всё же невозможное - возможно...
Рисуй, Художник, свой желанный Рай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735130
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 29.05.2017

Наташа Марос

ШУГОНУВ…

І знову дощ... Холодний і пекучий
Краплинами стікає по щоці...
Ти тільки не кажи, що дуже скучив,
Що спокій зник в тумані-молоці...

Що подорожник знов широколистий
До рани прикладаєш, та болить,
Що радий вже й коралове намисто
Дістати із гарячої смоли...

Благаєш небо, бігаєш у поле,
Шукаєш у гаю серед беріз...
Лілова стрічка в косах, мій соколе,
Й тебе колись доводила до сліз...

Втрачаєш тихо - і втікає сила,
Згадав минуле - і по серцю струм...
Боюся, і весна тобі не мила
Серед важких самотньо-сірих дум...

А я дивлюся - і очам не вірю:
Невже це той, що марила колись,
Що мої весни шугонув у прірву...
Не втримала, зірвались, не збулись...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735545
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2017

Наташа Марос

БІЛОПІННО…

Білопінно кипить угорі
І співа монотонно-бджолино,
Ряд акацій у нашім дворі,
Що роками дарують перлини
Диво-цвіту розхристаних мрій,
Що губились в солодкому світі,
Ще тоді, так давно, на зорі,
На межі, в соковитому літі...
Розливали вони, мов чаї,
Нахиляючи китиці низько,
Життєдайні свої врожаї
Рідним подихом бажано-близько...
Молодію весняним теплом -
Я давно загубилась у віці -
Ряд акацій - коли ж то було -
Щастя нам наливали по вінця...
Я не можу спокійно пройти
Мимо приторних запахів цвіту
Медоносно-п'янкого... А ти
Помічаєш цю казку розквітлу...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735388
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017

Любов Вишневецька

Весна прийшла

Весна зробила перший крок!
Такий несміливий… Тендітний.
Тепло ж… сягнуло до Зірок!
Зігріло душу всім самітнім…
Пелюстки пролісків рядком
Ламають ненависну кригу.
Весна їх поїть молоком -
Дзвенять струмки під білим снігом.

Хвилює спрага до життя…
Я чую шепіт… - Хто шепоче?
Весна роздарює плаття!
Бруньки ж… приміряти вже хочуть.
Серця нестримні на гілках
Відчули враз весняний подих…
Краса засяє на очах
Із малахіту… Всім на подив.

Несуть бажань своїх вінок
Птахи на крилах… Мчать додому!
Шумлять над плесом… Свій ставок!
Ріднесенький!.. Де й ділась втома.
Весна прийшла в мій рідний край!
- Стрічайте, люди! Щастя лине.
До неба музикою грай!
Моя розквітне Батьківщина…

01.03.2015 р.

Фото з інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563571
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 27.05.2017

Леонід Луговий

Журавлі

Над лісами північного краю,
Над рікою і гладдю полів,
Мимоходом вгорі пролітає,
З криком тягнеться клин журавлів.

Йдуть за старшими юні на крилах,
Бездоганно тримають політ;
Біля хмарок летять посивілих,
І все далі від рідних боліт.

Їхні зови, пташині, їх кличуть,
Тільки їм зрозумілі, свої,
І по небу пливуть і курличуть,
Покидають холодні краї.

Може трапитись все в перельоті -
Тільки сумнів не лізь у думки.
До життя, по прямій від болота,
Свою зграю ведуть вожаки.

Їх кордон не тримає і межі,
І ми дивимось, діти землі,
З теплим сумом захоплено стежим,
Як летять і кричать журавлі.

Кличуть нас із собою, можливо,
Чи жаліється іншому птах,
Що вже холодно вранці і сиво
Від туману в сирих болотах.

Їхній крик не збагнути пташиний,
Лиш на хатки боброві і гать,
На покинуті гнізда-купини
Пожовтілі листочки летять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705360
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 27.05.2017

Ярослав К.

Родительский дом

Ночные этюды сменяют пейзажи рассветные...
Забыв об антракте, в две смены поёт соловей,
Кукушка спешит информацию выдать секретную...
Не стоит, родная... В незнании жить веселей...

Ночной мотылёк на окошке, похоже, опомнился,
С утра обстановку домашнюю вдруг не признав...
Так сердце в груди всё не может никак успокоиться,
Клокочет внутри, хочет выпорхнуть через рукав.

Родительский дом... Как ни горько -- одно лишь название...
Остатки знакомых вещей превращаются в хлам...
И нет у меня ни малейшего даже желания
Пытаться раскладывать что-то ещё по местам.

Другие порядки, другие жильцы и понятия...
Не квохчет наседка, корову не доят в хлеву...
Непрошенный гость, очевидно, теперь в этой хате я,
В которой по промыслу Бога давно не живу.

Пустует без жизни гнездо величавого аиста,
И ласточки уж не гоняют назойливых мух...
Собака да кошка ещё хоть немного стараются
Держать прежний дух... Разве ж хватит усилий их двух?..

...Захлопнувши двери машины, включу зажигание,
Взгляну напоследок на бывший когда-то родным
Родительский дом... Посигналю ему на прощание...
Тоска без него... Но ещё тяжелее мне с ним...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734737
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 25.05.2017

Наташа Марос

СНІГУРІ…

...під враженням...
http://www.poetryclub.com.ua/photoalbum_photo.php?photoid=48221

Де літали мої снігурі,
Обламався той кущ горобини,
Білосніжне гілля угорі,
Мов шепоче: хто винен..., хто винен...

І розкішне мереживо снів
У зимовому сквері, де біло,
Воскресило за мить у мені
Усе те, що так довго боліло...

Я оцю кришталеву красу,
Ніби казку, тримаю в долонях,
Та до тебе вже не донесу -
Розлетілися птахи червоні...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715179
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 23.05.2017

Святослав_

2/10

[b]Лезо Оккама - найкращий засііб для загострення почуття справедливості.

Мріючи стати пам"ятником, не приручай дарма голубів - для них усі пам"ятники на один присід.

Чим менше в нашому житті місця для романтики, тим менше в тому житті місця нам самим.

Висновки, що послід - лише добриво для наступних думок.

ЗМІ, як хижий звір, потребують міцного паркану в мізках споживачів.

Вдало підібрана губна помада завжди прикрасить жінку, та легко може згубити чоловіка.

Безнадійна людина, яка промовчить тоді, коли потрібно говорити, ще безнадійніша, коли говорить тоді, коли потрібно мовчати.

Мертводухі не варті навіть інвентаризації.

Якщо Іван киває на Петра, а Петро киває на Івана, то Миколі потрібно махнути рукою на них обох.

Істина не в героях, не у винних, навіть не у вині, вона завжди посередині.
[/b]

Джерело натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620514

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683595
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 23.05.2017

Наташа Марос

ТИХИМ БОЛЕМ…

Це зі мною зраджував ти жінці,
А Вона. Я думаю, що знала...
Зраду наливав по самі вінця,
А Вона. Мовчала і... прощала...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я не знаю, опускав ти очі,
Як заходив уночі до хати,
Звідки плач її отой, щоночі,
Мабуть, не додумався спитати?

Я тебе ніколи й не просила,
Щоб забув усе і йшов за мною...
І яка водила тебе сила,
Ти ж бо називав її любов'ю...

Так і жив. На два двори. Роками.
В пеклі жив. А діти підростали...
Хоч своїми все ламав руками -
На заваді і вони не стали...

Але не питають. Чи забулось,
Чи - дорослі і не так болить...
Як там не було. Це я звернула
В інший бік від чорної хули...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І коли згадаю час від часу -
Біль озветься в глибині душі...
Що ж мені назвати своїм щастям?
Пригадати сніг чи спориші?

Чи далеку за селом дорогу,
Що вела уперто в нікуди?
Чи забути геть усе, їй-Богу,
І не повертатися туди?..

Що ж мені забути? Може, ночі?
Може, квіти - прямо у вікно?
Чи твої жагучі карі очі?
Чи розлите в темряві вино?

Може, шепіт, що покраяв душу,
На шматочки, без анестезій?..
І тепер забути це я мушу?..
Хто сказав? Нізащо. І не мрій...

Бо роками очі, плечі, руки -
Все було моїм - до забуття...
Та хіба ж боялась я розлуки -
Я з тобою міряла життя...

Ревнощі ніколи не палили -
Гріла непідкуплена любов.
Може, я сама себе дурила,
А тебе впускала знов і знов...

Плакала і боляче клялася:
"Схаменуся... Діти там, сім'я,
Де мені оця біда взялася,
Відпусти мене. Невільна я...

Чом не відмовляється від мене,
Не втіка додому навпрошки?.."
Знову листя падає із клена
І не перший рік, а вже роки...

Може, пригадати ту стежину,
Що вела у поле, за село?..
Яблука солодку половину,
Що до тебе (грішну) привело...

Чи останній рейсовий автобус,
Як зникав у темряві доріг,
Бо шофер "не бачив" твою "спробу"
Й ти тоді поїхати не зміг...

Знову поле, річка, сад - і в хаті -
Мокрий одяг. Кава і тепло.
Й ми з тобою, на любов багаті, -
Мов те сонце, що давно зійшло...

І не чули, як півні співали, -
Вже й калюжі висохли ущент,
Та хоч би і всім селом гукали,
Не почули б... Ми жили дощем...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ті шляхи давно позаростали,
Постеливши в ноги каяття,
Ми із Нею, навіть, вже вітались.
Довелось. Таке воно... життя...

І тепер, коли тебе я бачу, -
А води багато відгуло -
Не хвилюйся, справді, я не плачу,
Те кохання трепетним було...

І були живі весняні квіти,
І осіння стоптана трава,
І гарячим був холодний вітер,
Сніг тоді горів... таке бува...

Ми щасливі, бо не всі пізнали,
Ту любов, що рветься до небес.
І не випадково заблукали -
Вдячна долі, знала я тебе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хоч і ходять нашими стежками,
Не до всіх прихильні почуття...
Стало все, що гріло нас роками,
Тихим болем нашого життя...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630296
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.05.2017

Сіроманка

Ірина Вовк. "О ДА СВЯТИТЬСЯ КОЖНА МИТЬ ЖИТТЯ…"

О да святиться кожна мить життя
на цім химернім, незбагненнім світі –
і попри птаства крики сумовиті,
і попри звіра дикого виття…
Ми тут свої… в цім вою божевілля
Ми обіруч розкинулись гілля́м –
Блажен, хто вірить… Да святиться гі́лля
і кожна цвіть його, і кожен злам,
і кожен пагін, тремом оповитий,
і плід, і сік, обвислий, наче дзвін…
Нехай гуде… гряде несамовитий
думок нетлінних вихор-перегін –
так, я була тут… хто мене здолає,
мою жагу, і пристрасть, і любов?.. –
я чую силу. Чую як волає
Душа вселенна голосом дібров:
дитя моє, мій пагоне, мій цвіте,
радій всьому – без тями, без пуття –
не оддзвенять уста, ущерть налиті,–
безсмертна віть… священна мить життя.

[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733511
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 20.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2017

Леонід Луговий

Ромашки

Шумить вода азовська голуба,
Об берег розбивається прибоєм.
Недавно ще біліючі хліба,
Не зібрані, горять на полі бою.

А поряд, між окопаних гармат,
Задимлені, обпалені війною,
Цвітуть в полях ромашки невпопад,
За бруствером біліючи стіною.

Стоять в степу, де точаться бої,
Заплямлені мастилами і кров'ю,
І пелюстки обсмалені свої
Здіймають ввись до неба Приазов'я.

Не раз зім'яті подихом війни -
Під танком і під чоботом бували -
Щоразу підіймаються вони,
Нескорені атаками навали.

І мовчки, біля квітів польових,
Сидять бійці в окопах після бою,
Під плескіт хвиль азовських голубих
В обойми заганяючи набої.

Приймає смерть і щирить зуби в ряд,
А зовсім безтурботно перед нею
Цвітуть на полі бою невпопад
Ромашки, заглядаючи в траншею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733953
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017

Михайло Гончар

Каждый день пишу письма тебе…

Каждый день пишу письма тебе:
О погоде, о жизни, судьбе,
Философские глыбы ворочаю...
И в прошедшем своём,
Как в кристале большом,
Вижу глупостей связи порочные.

И встают предо мною ошибки -
Палачей моих злой эскадрон.
И вся ночь,как допрос, ночь, как пытка,
И заклинил в затворе патрон...

Только утром, совсем обессилев,
Избавляюсь как будто от мук,
Очумелый,больной,некрасивый,
Как из логова хмурый бирюк,
Выползаю на свет,проклинаю
Неприятностей диких орду
И неистово в грудь ударяя,
Сам себя я молю,заклинаю:
"Будь хорошим,другим!.."- как в бреду.

Каждый день пишу письма тебе
О серъезном и о ерунде...
Разобраться пытаюсь во всем,
Докопаться до тайны времен.

Вот чертеж - из минувшего линия -
Нервная вся, красносиняя.
Интересно куда заведет,
Куда прыгнет еще,повернет
И будет ли длинною линия?

Каждый день пишу письма тебе
Без бумаги,пера и чернил...
Так удобнее - можно везде,
Даже обе руки раздробив,
Их писать бесконечно,изысканно...
Но увы - к сожалению - мысленно.

Нет, не трус я - бывал в рукопашной...
Но вот странность такая одна -
Положу лист бумаги и...страшно -
Пугает его белизна.

Если все же, себя пересиля,
Я и выведу строчку затем,
То,смеясь ядовито над стилем,
Над убогостью мыслей и тем
Мое Я, между прочим,второе,
Как всегда,бросив тень на плетень,
Заставляет,сначала,другое...

Так что ты уж меня извини.
Если встретимся - не прогони,
Просто выслушай письма мои.
В них тепло есть,есть нежности всплески...
Это все-таки не эсемески...

Снова в осень ворвался циклон,
Обрывает последние листья.
Если ветер с дождем за окном -
Хорошо сочиняются письма.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451453
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 18.05.2017

Любимая… и самая родная…

Ты для меня глоточек рая...
моя желанная подружка...
тебя....
я в снах своих ласкаю...
и про любовь...
шепчу...
на ушко...
...........................

когда мы в танце нежно обнимались....
и страсть моя кипела как смола....
а руки твоим телом обжигались....
когда губами ..
изучал тебя ...
когда ты пламенея от желанья....
слова шептала...
из волшебных снов
мои мечты...
все...
на яву сбывались....
я смысл...
всей жизни....
в этот миг...
нашёл!.

твои плечи...
ресницы глаза....
твоя шея....
и талия....
жаждут....
моих нежных касаний...
когда...
моё сердце тебе всё раскажет....
и я пробую страстно...
на вкус...
мочку уха...
плечо...
запястье....
я сотру всю печаль и грусть....
зацелую...
тебя...
до счастья....

Любимая...
и самая родная....
я уже вижу
сквозь туман очей....
...твоя фигура....
как любовь нагая....
... а душу жгут....
следы твоих ногтей....

твои глаза .
...затянутые страстью....
твой шёпот....
....я тебя хочу....
влюблённый взгляд....
...и я от счастья
плачу....
целуя и сжимая.....
грудь твою....

а бёдра...
они тоже просят ласки....
касанья пальцев...
губ... горящих слов...
и где то здесь....
тропинка
к нашей сказке....
которую
с тобою
я нашёл.

+++++++++++++++++++++++++++
На фото

и я ...
опять....
опять тебя... хочу...
обнять....
прижать... к груди...
и наслаждаться...
наивною... улыбкой...
когда ты.... ...
сама... сильней .....
стараешься прижаться...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732336
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017