[b][i]"...Сидять люди за столами,
Матирь Божа поміж нами.
Сидять люди за обідом,
А Спаситель стоїть з хлібом.
Помоляться люди Богу –
Душа стоїть коло столу.
Помолились люди Богу –
Душа іде у дорогу.
Як виходе й душа з хати,
А навпротів Божа Мати.
– Де ж ти, душечко, ходила,
Що ж ти в світі заробила?»
– Я ходила й до родини,
Де справляють див’ятини,
Сорок день і годовини.[/i]
[/b]
(Фрагмент співаної[b] [i]«псальми»[/i][/b]
з вистави [b]«Зерносховище»[/b], що ішла довгий час у Львівському ТЮЗі з 2015-го року за п'єсою Наталії Ворожбит).
П.С. Кількість українців, що загинули в лихолітті Голодомору 1920–1930-х років, нараховує за різними підрахунками вітчизняних та зарубіжних експертів приблизно від семи до дев’яти мільйонів осіб. Усі українці сьогодення, хто відчуває біль за невинно замордованими голодом людьми, у День жалоби поминають їх у молитвах і запалюють Свічку Пам’яті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027122
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 24.11.2024
А осінь бігла безоглядно,
Її спиняти й не збирався,
Хандри звичайної ознаки,
В думках крутилося безладдя.
Кленовий змучений листочок,
Тремтить на вітрові відколи,
Його душі, ох як тривожно,
Коли зневіриться дозволив.
Сумні навіявши хвилини,
Відчув нечувану самотність,
Пливли в похмурості хмарини,
Й зникали мовби у безодні.
Життя відвічна є дорога,
Нарцис зуміє покохати,
В троянди зніметься корона,
І будуть щастя всі ознаки.
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027178
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Слова, слова…
Ви іноді красиві!
Метелики -
на сонячнім промінні!
Чому такі
безбарвні є, мов тіні,
у скрути час,
час боротьби й сумління !
О, люди, люди !
Усі вищі сотворіння
думками різні…
Яке майбуття чекає нас?
Лиш згуртувавшись
у єдине - ціле, спільно,
наблизимо ми
Свободу! Перемоги час!
В. Ф. – 07. 11. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027123
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
Горобчик тихо плаче під стріхо́ю
За друзями, що в вирій відлетіли...
Так страшно перед лютою зимою,
Його не взяли, бо маленькі крила*...
Сумує за птахами, хмурить осінь,
За сонечком сумує в небі просинь,
Земля, колись палким теплом зігріта,
Сумує, ну́дить за гарячим літом ...
Хмаринка слізно плаче ген над гаєм,
Їй вітер ніжно слізки витирає
Листочками, що з гілочок збиває
І в височінь, до неба піднімає...
- Оце журба... Хіба ж я так хотіла ! -
Опалим листям, Осінь шелестіла :
- Та й сумно ж як... Потрібно щось змінити !
Й злетівши в вись до Сонця, попросила
Днів теплих, ще... Хоч трішки. Щоб погрітись !
Пото́му - з Вітерцем поговорила
І той хмаринок врешті заспокоїв,
Провів додому, аж до їх покоїв,
А потім сам, під грушою вмостився
І там заснув, бо дуже вже стомився...
Синички й снігурі́ в садках розсілись -
Бо Осінь з гаю птаство запросила.
Багрянцем золотим дерева вкрила
Й вони, в тих шатах, мов запломеніли...
- Тепер порядок ! - по́спіль озирнулась:
- Красиво ж як !... - й до Сонечка всміхнулась...
*Цей горобчик мав друга дитинства - журавлика, і коли восени той зібрався у вирій, то горобчик попросився летіти з ним, а журавлик йому і каже : "Тобі не можна, бо в тебе крильця маленькі". Отож сидить горобчик і плаче.
15-19.11.2024 р
Іллюстрація https://img.freepik.com/premium-photo/sparrow-swing-autumn-woodland_962764-23908.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026895
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 21.11.2024
[color="#ff0000"][i]"Палять листя, палять листя --
а музичка грає.
Панно світла, я сумую,
а чому -- не знаю."
(Мотив авторської пісні
Кості Москальця)[/i][/color]
"Панно Світла, добрий вечір", --
листя падає на плечі!
Не сумуйте, біль вгамуйте,
поруч -- Світлий Пан ...
Грай, музичко, урочисто,
розтривожуй Панну Чисту,
най згоряє пломенисто
від таємних ран.
Грай, музичко, най почую:
"Панно світла, я сумую ...
Я сумую і згасаю,
а чому -- не знаю."
... Палять листя, палять листя --
Сад у пізнім передмісті.
"Панно Світла, Панно Чиста", --
мліє Світлий Пан.
"Панно Чиста, Панно Світла", --
закипає кров блакитна,
висне хмарка перелітна
знадою оман.
Грай, музичко, най почую:
"Панно Світла, я сумую", --
дим злітає і лягає
попелом до ран ...
Грай, музичко, чардаш ночі --
дим голубить, дим лоскоче.
Дим злітає -- не вертає,
а чому -- не знає!
... Панно Світла, як ся маєш?
Ти чому у тьмі блукаєш?
Чи жадаєш -- виглядаєш,
де він, Світлий Пан ...
Листя спалене -- на рани,
а за вікнами -- тумани:
"Милий Пане, Світлий Пане", --
вітром вколисан ...
Грай, музичко, най почую:
"Світлий Пане, я сумую," --
плаче світло Панна Чиста,
Ніжно - Попелиста.
Грай, музичко, танго ранку --
дим розтане на світанку.
На світанку, на останку --
раптом ... Світлий Пан ...
А м у з и ч к а г р а є, г р а є:
"П а н н о С в і т л а, я к о х а ю!
Я к о х а ю, я з г а с а ю,
а ч о м у --- н е з н а ю ...".
Увійшов до ювілейної збірки вибраної лірики "ОСІНЬ... ПАДАЄ ЛИСТЯ... ДОЩ... або ПОРА ОПАДАНЬ". -- Львів:Сполом, 2023-24.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026327
дата надходження 11.11.2024
дата закладки 14.11.2024
[i]Розбий, поки дозволено...
[/i]
Розбий мене люттю в обрамленні сивої ночі,
Розбий мою правду в тумані живого вікна.
Опала надія заляже глибинами в очі,
Мов лита часовня, де стихла подія сукна...
Чекай, коли вийду на палубу ніжного льоду,
Зігріюсь довірою лунної небо-води.
Ти станеш кричати, щоб знищити сяйво польоту,..
Та я не почую... Шукати, щоб тільки знайти...
Ти вхопиш за руку і поглядом зміниш овали!..
Тугою спокою змінно і ласо війне.
Я ж незворушно і міряно висунусь далі,
Аби захистити, що БУДЕ і те, що вже Є...
31.10.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026428
дата надходження 14.11.2024
дата закладки 14.11.2024
[i]У холоді наодинці...
[/i]
Я чую ніким не побачені в мареві хвилі,
Знаю тенета, що їх приручили міста.
Ніжно змовкаю у відповідь кинутій милі,
Змінюю правду, хоч нею сезонно й була.
Дихаю спокоєм, наче не знала рутини,
Багряністю осені списую чисті мости.
Якби я літала, то знала б забуті вершини,
Якби ж я літала... і знала засніжені [i]ТИ[/i]...
Ки́даю зими, аби надолужити спрагу,
Міряю вічність, аби пробудити вогонь.
І кожної ночі зриваю з обличчя відвагу,
Аби заховатись... у тіло замерзлих долонь...
05.11.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026429
дата надходження 14.11.2024
дата закладки 14.11.2024
Сумуєш, липко? Ти в передчутті
зимової крилатої дороги.
Опалі долу пасма золоті
у забутті солодкої знемоги.
Забулося... про те, що відбуло –
у кронах нашу мрію колисало.
Минулося... як спалах відцвіло,
і в осінь, наче мрево, погасало...
Таке, як літо – лі́тепле, м'яке,
діткливе, як мелодія незнана.
Таке, як щастя – плинне, нетривке,
немов розтале в безмірі „кохана”...
Ах, медоносно вихоплена мить!
Чи струнна туга – як стріла у серці?
Про що старенька липа шелестить
крізь переливи відгорілих терцій...
Забулося... Минулося... Зійшло
у сум зимовий, віхол тлінні тіні.
Аж раптом... боже!.. вихром ожило
безумне в нас – як „Ля́рго” Верачіні...
Безумне?! В безмір мовлене... Ловлю
опальне листя – спалене „... ...!”.*
Верачіні "Лярго" https://www.youtube.com/watch?v=wiiau014rZg
(Увійшов до збірки вибраної лірики "ОСІНЬ... ПАДАЄ ЛИСТЯ... ДОЩ... або ПОРА ОПАДАНЬ"ю -- Львів:Сполом. 2023-24)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026157
дата надходження 09.11.2024
дата закладки 09.11.2024
На поклик твій
долиною уяв
душа летіла…
Прилинула.
А ти – не обійняв.
Не доторкнувся ні душі,
ні тіла…
Пірнула я
в холодний листопад,
що був мені і прихистком,
і домом,
та небо, вітер, хмари –
все невлад,
коли ти став чужинцем
невідомим…
Я бачила
крізь сльози забуття –
для іншої
твої світились очі…
О, осене моя!
Твоє дитя
зануритись
в обійми смутку хоче!...
Зігрій мене,
врятуй від самоти,
душа палає,
як палають клени!...
Бо лиш з тобою можу я
«на Ти…»
Побудь – ласкавим другом –
коло мене…
…А думка, як чіпкий
чортополох,
засіла в голові,
горить, мов ватра:
«Не мисли,
що ви будете удвох!...
Це – листопад.
Тут мріяти не варто…»
Уже темніє небо
між заграв…
Такі короткі дні!
Холодні ночі…
А ти – пішов собі.
Не обійняв…
Забув мене…
…А серденько – тріпоче.
03.11.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026114
дата надходження 09.11.2024
дата закладки 09.11.2024
За мотивами
Євангелія від Матвія.
Глава 14, вірш 22 - 33.
До учнів звернувся з велінням Син Божий,
Щоб в човен вони, не барившись, сідали
Та й плили на то́й бік, допоки день гожий
Й на березі то́му, на Нього чекали.
Народ відпустивши, Він врешті звільнився,
На гору пішов, в самоті помолився -
Віч-на-віч із Богом, з палким почуттям,
Як вечір настав, то ще був Він там Сам.
А човен вже був на середині моря,
Його, наче друзочку, кидали хвилі !
І в учнів гребти - не зали́шились сили...
Став вітер супротив, з пустельних просторів !
В четвертій сторожі, як сни сняться милі,
До них підійшов Він, ідучи по хвилях.
Узрівши, що хтось йде до них по воді,
Учні шепта́лись : - Мара ! - Бо злякались !
Вжахну́вшись до смерті, завмерли тоді,
А потім, від страху, вони заволали…!
Ісус, наче поряд, весь час там стояв,
Одразу ж озвався до них і сказав,
- Це Я ! Заспокойтеся і не лякайтесь!
Ні вітром, ні хвилею не переймайтесь !
А човен крени́вся, води зачерпнув :
- Якщо це Ти, Господи, то проведи,
До Себе, по морю, мене по воді -
Петро Йому в ві́дчаї, всилу гукнув !
Син Божий промовив : - Що ж Петре, іди !
І той, вставши з човна, став йти по воді !
По хвилях до Нього Петро йти почав !
Та вбачивши бурю й шаленство стихій,
Зачав потопать і в розпуці скричав :
- Рятуй мене, Йсусе ! Дай руку мерщій !!!...
- Петро, маловірний, чого усумнився?
Від Віри неста́тку, ти ледь не втопився! -
Десницю простягши й схопивши його
Ісус тихо мовив до учня свого...
Пото́му у човні обидва вмостились
І море затихло, і буря вляглась,
Доріжка до місяця, вдаль, простяглась
Й до берега, потім, поволі поплили ...
І всі, хто був в човні, Йому говорили:
- Ти справді Син Божий ! - І в ноги вклонились...
31.10.2024 р.
https://www.progolovne.in.ua/wp-content/uploads/2017/08/16.-%D0%A5%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025611
дата надходження 01.11.2024
дата закладки 01.11.2024
Назбирала меду Бджілка
Аж повне відерце:
- Ох, присяду тут на гілку,
Дім - аж за озерцем.
Віднесу і ще вернуся
Тут меду багато,
Хвору дівчинку Ганнусю -
Негайно лікувати!
- Ти кому несеш медок? -
Почулось тихенько.
Жук підсів у холодок:
- Розкажи гарненько.
Як дізнавсь рогатий Жук *
Про дівчинку хвору,
Взяв горіхів кілька штук
І рушили в дорогу.
Вже й Метелики несли
Червоні сунички,
Щоб рожевими були
У дівчинки щічки.
Спілі ягоди малини
Приніс Коник-стрибунець.
Це і ліки, й вітаміни,
Який спритний молодець!
Ну, а Бабка назбирала
Плодів на шипшині,
Щоб ніколи не хворіла
Ганнуся від нині.
Ось будинок і віконце. Присіли тут друзі.
Угорі всміхалось сонце, пестило Ганнусю.
Добру дівчинку всі знали, гуляли ж в окрузі.
Жуки, Бджілки запевняли, що всі вони друзі.
* *. *
Вірну дружбу лиш тоді
Легко розпізнати,
Як опинишся в біді,
Прийдуть виручати.
-------------------------------------------------------------
Не хворійте, любі діти,
Щоб здоров'я мати,
Мед - це ліки від Природи, -
Треба споживати.
* Рогатий жук - тут жук - олень, занесений в Червону книгу
України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025092
дата надходження 25.10.2024
дата закладки 25.10.2024
За мотивами
Євангелія від Іоана,
Глава 2, вірш 1 - 11
У Кані Галілейській
містяни святкували...
Весілля молодятам
містечком всім справляли.
Людей було там стільки -
що зе́рню ні́де впасти,
Була там разом з ними
Марія, Божа мати...
Прибув,тако́ж, Син Божий,
ще й учнів запросили.
Гуляли так, що вина,
немов водиця ли́лись.
Тож трунку¹ як забракло,
Марія й повіда́є²
До Нього, так, тихенько :
- Вина вони не мають...
Тоді Ісус промовив:
- Ой, Жоно, що робити?
Ще не прийшла година...
Щоб чудеса творити ...
Почувши таку мову,
рече³ до слуг Марія :
- Ідіть сюди швиденько,
робіть, що Він звеліє !
Шість камінних посудин
по три відра вміщали.
З очищення юдейського
у них давно стояли.
Ісус до слуг звернувся:
- Із чистої криниці,
Ущерть в оцю посуду
ви наберіть водиці.
Побігли до кринички,
у тіні смоківниці.
Водиці натягали
і налили́ по вінця...
Ісус до них говорить :
- А зараз зачерпніть
Й до старости весільного,
до столу, занесіть !
А староста весільний
ту воду скуштував,
Що сталася вином...
Та він того не знав,
Що то вода з криниці...
Бо що за ви́на, знали
Одні лише́нь служниці,
що воду наливали !
Тож староста покликав
до себе молодого,
Й тихесенько промовив -
і при́язно й нестрого:
- Спочатку ви́на кращі
до столу подають...
А потім - то вже гірші,
коли сп'яніють, п'ють !
А ти на до́сі вина,
найліпші приберіг !
Поглянь, яке весіля
зчинилось у дворі !
Такий початок чудам
зробив Ісус у Кані.
І ввірували в Нього
всі учні першозвані !
І виявив Він славу
і доброту безкраю,
Як Бог, і як Людина,
що ближнім вболіває !
¹Трунок - Напій (перев. алкогольний).
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA
²Повіда́є - Розказує, розповідає,
Каже що-небудь.
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8
³Рече - поет. Промовляє
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B5
09.10.2024 р
[i]Ілюстрація : Картина "Чудо в Кані"
Автор - Володимир Маковський
https://cdn2.picryl.com/photo/1887/12/31/v-e-makovskij-chudo-v-kane-8b4c05-1024.jpg[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024501
дата надходження 17.10.2024
дата закладки 20.10.2024
За мотивами
Євангелія від Марка.
Глава 10 вірш 17-27
Син Божий зібрався в нелегку дорогу,
Та при́тьмом до нього наблизивсь один
Упав йому в ноги й не вставши з колін
Звернувся смиренно з питанням до Нього:
- Учителю Добрий, що маю робити,
Щоб вічне життя по той бік вспадкувати?
Ісус же йому відповів : - Що й сказати...
Чого ти зовеш Мене Добрим ?... Прожити
З любов'ю у серці до Бога... До того -
Не крадь, не вбивай, не чини перелюбу,
Будь добрим, не кривди, не ской людям згубу.
Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого...
Шануй своїх батька та матір... Довіку !
А ще не забудь - не свідкуй неправдиво.
Завіти ти знаєш... З них кожен важливий.
Сказав і за руку підвів чоловіка.
- Учителю, це я ще змалку засвоїв.
Юнак до Ісуса поштиво промовив.
Ісус же з любов'ю поглянув на нього
І мовив : - Бракує тобі лиш одного –
Іди, розпродай все. Що матимеш з того -
Убогим роздай. І не будь у журбі
То буде на небі скарб вічний тобі,
Бо чистим постанеш тоді перед Богом,
Потому приходь та й іди вслід за Мною,
Узявши хреста - неси в світ над собою !
Юнак засмутився, слова ті почувши,
Бо сам був заможний, маєток свій мав,
Ретиво й доладно він ним управляв,
Отож і пішов... дуже тяжко зітхнувши.
Поглянув Ісус, як той зникнув квапливо
Й прорік Своїм учням уче́ння важливо:
- Як тяжко багатим мети досягнуть -
Ввійти в Царство Боже, закінчивши путь!
Та учні жахнулись від цих Його слів.
Ісус їм на те тоді так відповів:
- Тож діти мої, дуже тяжко отим,
Надію які всю кладуть на багатство,
Щоб в Божеє Царство за будь-що пробраться!
Купатися в розкоші, й бути святим -
Яке ж нетямуще й бридке святотатство !
[b]Верблюду простіш в вушко голки пройти,
Аніж богачу в Боже Царство ввійти ![/b]
Вони здивувались : - Тоді взагалі,
Спастися хто зможе, на грішній землі ?
Ісус же поглянув на них і промовив:
- Це людям незмога, та тільки не Богу !
Усе у цім світі можливе для Нього !
До всіх я звертаюсь, таке моє слово !
05.10.2024 р
Ілюстрація : Картина "Христос і багатий юнак".
Автор: Школа Г. Гофман.
Друга половина XIX сторіччя.
[i]https://kdais.kiev.ua/wp-content/uploads/2022/09/hristos-i-bogatyy-yunosha-526x526.jpg[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024039
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Над прірвою стоїш ти нерухомо,
Настільки небезпечна грань, відомо,
Від страху вся тремтиш... як і потрібно,
Щоб добре пам'ятати тінь і світло.
Секунди й забуття... то як повіриш?
А зараз щось змінилося хоч трішки?
Та дихай же повільно, все позаду,
Тож бачила себе, ось тут, вчорашню.
Примара геть пішла... й десь у безодні,
Відколи їй заглянула ти в очі,
Життя, це найдорожчий дар... і тризна,
Між небом і землею путь відкрита...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023961
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 10.10.2024
[i]Тенета обіцянок
породжують сутінь...
[/i]
Вона пробачала собі неосяжні тенета,
Щораз обіцяла навік проростити мигдаль.
Занадто жорсткою постала для неї вендета:
Помста СОБІ за нескорено змінену даль.
Відділена змінами дихала в сонячну раму,
Ішла і шукала свої найтепліші вогні.
Зовні кричали і нищили зорану гаму,
Її руйнували, та знищити вже не змогли...
Омита грозою своїх незачерпаних ліній,
Покинута гронами жовклого листя-імли
Вона обіцяла віддатись... насилу осінній,
Вона обіцяла продатись... безвиграшній грі...
01.10.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023869
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
[b][u]Що Бог спарував, людина [/u][/b]
[b][u] нехай не розлучує
[/u][/b]
За мотивами
Євангелія від Марка.
Глава 10 вірш 1-12
У землю Юдейську Ісус перебра́вся
На той бік Йордану. В зорю завітав...
І знов перед юрбами люду постав
Й за звичаєм, ре́вно навчати їх взявся...
Відта́к підійшли фарисеї й спитали -
Хотілось їм дуже йому досадить :
- Чи може дружину свою відпустить
Той муж, що не хоче буть в шлюбі надалі?
Син Божий спокійно почав говорити:
- А що ж вам в законі Мойсей повелів ?
- Мойсей написати листа заповів,
Листа розводо́вого та й відпустити...
Тоді їм Ісус так промовив сердито:
- За жо́рстокосердя він вам написав,
Щоб вас вгомонити, цю заповідь склав!
А потім, задумавшись, тихо додав:
- З початку творіння - рук Божих це діло,
Створив чоловіком і жінкою їх,
Полишать вони найрідніших своїх
І стануть обоє одним лишень тілом...
Не буде вже двох, а одне тільки тіло,
Що Бог спарував ! - Ісус та́к проріка́є.
- То хай вже людина їх не́ розлучає !
Сказав і закінчив... Більш не́ гомоніли.
А вдома, про це, учні знову спитали,
То Він відповів : - Хто дружину відпустить,
А сам із другою учинить розпусту,
Той ско́їть пере́люб, що б Там не писали.
Коли ж чоловіка покине жона
І за грошовитого заміж ускочить,
А може справнішого в ліжку захоче
То вчинить пере́люб, в цім разі, вона !
28.09.2024 р.
[i]Ілюстрація: Христос і фарисеї. Гравю́ра (друга половина XIX сторі́ччя), Франція.
Автор невідомий.
https://star-knigi.msk.ru/upload/iblock/78a/1005607486.jpg
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023588
дата надходження 04.10.2024
дата закладки 05.10.2024
[i]Задимлені ночі проводять до світла...[/i]
Холодні ночі: знову запах льоду,
Осіння чаша - тепло-жовтий мед.
Пастельні хвилі: їм немає ходу,
Лягли на іній,.. мов живий мольберт...
Самотні очі знали подих кави,
Тікали вдалеч, якось мимохіть.
Усе шукали часу до забави,
Їм також треба... все ж когось любить.
Безпалі зорі знов торкались неба
І падав шелест, мов луна, до ніг.
Все надто легко, щоби збутись креда,
Аби лиш подих... щось лишити зміг...
07.09.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022681
дата надходження 21.09.2024
дата закладки 21.09.2024
Тремтить в Осики листя,
Той трепет * - не до втіх.
А поруч росте щастя -
Звабливець пан Горіх.
Осиченька страждає,
Бо нерішучість - гріх.
Вона його кохає,
Не видить це Горіх.
Хіба байдужий зорить,
Що в'яне краса ця ?
У снах вона лиш марить,
Як з ним біля вінця.
Лиш вітер хоч легенько
Сколише деревце,
Тремтять листки-серденька,
Ну, як сказать про це ?
Адже, жених - поважний,
Вродливий, статний... В тім,
Здається, легковажний,
Пихатість трішки в нім.
Добродія всі люблять -
Тут щедрість, доброта.
Кохання тому й гублять
Страхи' й тремтливість та.
Хто в парі так близенько
Їх посадив, на гріх.
Страждатиме серденько...
Чому "сліпий" Горіх ?
* Тремтіння, трепет - це властиве для листя осики,
тому є народна назва її - трепета.
До написання вірша надихнула ця дивовижна пара, що
росте в моєму дворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021881
дата надходження 09.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Сивим цвітом в зажурі калина,
Біля ставу розсохлись човни
Не для того ростила я сина,
Щоб чекати його із війни …
Ще із малечку сина навчала:
- Ти за правду завжди заступись!
І не думалося, не гадалось,
Що війною озветься колись.
Хтось сказав, що гірчить та хлібина,
Як над полем жайвір не в’ється…
І морозним у літню годину
День тривог і розлук здається …
Задля того я сина плекала,
Готувала чаї з чебрецем,
Щоби соколом літав у небі -
Полохливим не був горобцем!
Говорила колись нам бабуся –
Легко там, де біди немає…
Коли ворог у тебе під боком –
Світлий розум хай не дрімає!
Не буває добра і поваги,
До рашистських розмов про Тамбов.
Бо хижацького племені звіру
Не зрозуміти святу любов.
Літописець події запише -
«З дикою руснею – не до гав...
А незламний Воїн України
За Урал всю ту нечисть прогнав!
В. Ф. - 20.06. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021657
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 08.09.2024
[u][b]Веселка[/b][/u]
[i]Ремейк на вірш "Райдуга"
від 13.04.2024 р.[/i]
Десь сон пропав... Гримить над гаєм,
Досвітня тиша вщент розбита !
Земля, вся хмарами сповита,
На дощ стривожено чекає...
Палають, сліплять блискави́ці -
Стрімкі й нестямні їх удари !
В їх сяйві тіні - мов примари...
Рвуть небо громи-громовиці ! ! !
Прокинувсь раптом злющий вітер -
Плюндрує, шарпає ялину,
Немов билинку гне осину,
Зірвав й поніс пелюстки цвіту !
Розве́рзлось небо. Божий світ,
Накрило зливи пеленою !
Вже не весняною грозою -
Гарматним боєм, грім гримить !
Як з це́бра з неба стало лити !
Струмок дзвінкий, роздавсь, розлився,
В потік стрімкий перетворився -
Так може й світ весь затопити ! ! !
Почав щось холод дошкуляти,
Вогонь погас, в наметі мряка...
Заснути б... Тільки розбишака,
Зухвалий грім не дасть поспати !
А втім вже чути - дощ стихає...
Земелька до́чиста умита,
Серпанком сизим оповита,
Весняний ранок зустрічає !
Ясніє небо - вже світає...
Зриває вітер краплі з листя,
Ранкові співи донеслися -
Пташиний гвалт стоїть над гаєм !
Лиш сонце все ще не проснулось,
Бо за вікном - досвітній ранок...
Та небосхил наливсь багряним
І тихо вітерцем війнуло...
Багрянець золотом ясніє,
Світанок сили набирає
І над далеким небокраєм
Яскрава стрічка пломеніє !
А в небі свято барв буяє -
Зелена поруч з ясно-синім,
Яскраво-жовта з неба лине,
Оранжева як жар сіяє !
Так і не довго до пожару...
Край неба полум'ям палає,
Заграва – в височінь сягає !
Набрались в сонця фарби жару...
Та ось уже ранкове сонце,
Над небосхилом появилось
Й проміння сонячне поли́лось
Прямісінько в моє віконце.
Зійшло... Води краплинки в травах
Мов діаманти заіскрились.
Аж серце трепетно забилось
Від сяйва розсипів яскравих !
А над землею - примха Фе́ба*...
Повірить навіть неможливо,
Що є в цім світі більше диво -
Ясніє райдуга... В півнеба,
Веселка понад світом сяє !
Прогнала геть жахливу хмару
І разом з сонечком, на пару,
Світ Божий днем нови́м вславляє !
[i]* Феб у давньогрецькій міфології
син Зевса, бог світла і сонця.
[/i]
05.02.2021 р. - 12.03.2024 р.
15.08.2024 p. - 22.08.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020607
дата надходження 22.08.2024
дата закладки 25.08.2024
[i]Тишу не забути...[/i]
Вона хотіла бути тільки з ним,..
Вона хотіла - знову бути поруч.
Довкола сяяв тепло-синій дим,
Занадто близько, якось надто о́бруч.
Вона хотіла зміряно літать,
Вона бажала сяяти вогнями.
Нічних пейзажів шита благодать
У їхнім танці вабила вустами.
Вона хотіла вперше - навіки́.
І знало серце: тишу не забути.
Він чув її... Мовчали вітряки.
Усе вже ЇХНЄ, все що може БУТИ...
19.08.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020781
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
Горлиця воркує в лузі на калині,
Тужить за коханим, що вже в домовині...
Ой, Горлику сизий, як жити без тебе,
Мені світ не милий, в сні вертайсь із неба.
Кляті вороженьки землю перерили,
В усіх лісосмугах все живе спалили.
Полетів коханий землю захищати
Та не повернувся до гнізда до хати.
Горлиця в стражданні... Світ Божий не милий.
Не здолав зле горе Горлик сизокрилий.
А ще б жити й жити, любив землю, волю,
Високо літати... За що така доля?
Горлиця воркує в лузі на калині
В чеканні коханий присниться їй нині.
Знайшов Горлик долю та щастя жорстоке
Й безсмертне кохання на довгії роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019553
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
[i]Своєю дорогою литись у засвіт...
[/i]
Якщо тільки є, куди знову і знов повертати...
Сонце сідає, покинуте зовні вогнем.
Ти можеш летіти і милістю тиші згорати,
Можеш мовчати у відповідь волі імен.
Руки - обіймами, наче незміряні дати.
Руки в кишенях, мовби сталеве лото.
Серце холоне, аби якнайглибше чекати,
Йому надаремне, йому до пори... все одно...
І тягнуться промені колом і жито-лозою,
У тьмі пробиваються, наче байдужа весна.
Зміряні думи навічно лиша́ться з тобою.
Якби ж тільки серце, що лине, та все ж не зверта...
29.07.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019088
дата надходження 03.08.2024
дата закладки 04.08.2024
Незвичний сон цієї ночі,
Наснився в зорянисту пору,
Немов у благодаті Божій,
Лечу я на хмаринці вгору.
Відчувши неземну підтримку,
Витаю у півсонні дивнім,
Втішаюсь чарівною миттю,
Як Місяць розсипає блиски.
Тримаю у своїй долоні,
Відвічні потаємні знаки,
Безмовний загадковий гомін,
Цю душу неабияк вразив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018882
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
Колись усе було не так!
Я не ходила, а літала.
І серце билось, наче птах,
І зорі з неба діставала.
Буяла квітами земля,
Весна від сну весь світ будила.
А я чекала корабля,
Який рожеві б мав вітрила.
Так близько мрія й горизонт,
Ще мить - і щастя вже в долоні!
... Минув той час, мов літній сон,
Літа промчали, наче коні.
... Колись не так усе було,
Інакше просто не буває...
Я вдячна Богу за тепло,
За дні, які він посилає.
За ті дороги непрості,
Які здолати довелося.
За все найкраще, що в житті,
Хотілось, мріялось, й збулося!
25 липня 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018730
дата надходження 30.07.2024
дата закладки 31.07.2024
[i]Місячна синь обернулась душею...
[/i]
Ти знову повільно торкаєшся ніжного тіла,
Шепотом тисняви легко даруєш політ.
Кава із цукром далека до ситого діла.
Ніч - беззмістовна, дихає тінню услід.
Ти знову приходиш, немовби боїшся забути...
Наші сузір'я усе ще заплетені ввись.
Ти знову десь поряд, аби не зуміла відчути,
Наскільки самотня у хижості видива рись...
Ти все ще надійна, як рама вечірньої тиші,
Усе ще спокійна, мов квіти у дивнім саду.
Життя безнастанне, допоки не прийняті ніші:
Повінь беззвітна, допоки чимдуж не впаду...
Очі зустрінуться, щойно поглянеш у вічі,
Душі зійду́ться, щойно відчую зорю.
У дальності затінку повагом ніжаться свічі.
Ти все ще зі мною, в уяві, у сні, наяву...
23.07.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018554
дата надходження 27.07.2024
дата закладки 28.07.2024
[i]Обпечена душа - згоріле тіло...[/i]
Сурмами спокою гаснуть полеглі устави,
Пасмами шепоту ллються тендітні жита́.
Наймані ролі, залежні паласи вистави,
Дихають інеєм, наче неспана зоря.
Є тільки море і в ньому - забута пустеля,
Денами стелиться курява, сиза вода.
Манною темряви дихає лита мореля,
Їй не збагнути піщаного небо-тепла...
Литими фарбами зіткано сонячні душі,
Вільними крилами світяться гори зі спин...
Люди ж бояться безмірно тягучої стужі:
І згорблені стани одягнуті в чорний полин...
13.07.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018248
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 24.07.2024
Зізнайся українець сам собі:
Чи варто пам'ятати рідну мову?
Коли сусід в нас кидає ножі,
Нам краще всім тікати швидко з дому?
Зізнайся українець сам собі:
Чи варто захищати Батьківщину?
Не шкодувати сил для боротьби,
За власну і чужу тобі родину.
Зізнайся українець сам собі:
Рабом чи варто жити за кордоном?
Минулого гортати кращі дні
І тільки в снах вертатися додому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018039
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 21.07.2024
[i]З тобою без тебе...[/i]
Тільки не ти... у сум'ятті жагучого льоду...
Сипався місяць, мовби на силу журбі.
Поручні каменем тихо спадали на воду...
Знов беззмістовна, знову ти б'єшся вгорі.
Білі дзерка́ла тіняво бавили зорі,
Ти відбивалася в їхній вербо́во-душі.
Маслинові плечі рівно лягали у хорі,
Мовби крилаті, зовні беззвітні дощі...
Знати б з тобою, скільки навіює море,
Скільки ховає той одинокий ліхтар...
Очі твої у нічному - незвідане горе,
Тепла надія - холодний, до витоку, пар...
04.07.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016991
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 07.07.2024
[color="#ff0000"] [i] пам'яті [b]Любові Поліщук[/b],
виконавиці ролі Мальви
у фільмі Івана Миколайчука
„Вавілон - ХХ”
[/i][/color]
На березі розлогої ріки,
у тих краях, де душі бродять звільна,
прибула тінь співає, божевільна,
бо, може, й тут живуть п о л і щ у к и –
на березі розлогої ріки...
У чорних косах сплутані стежки
жіночих доль, високих і трагічних –
червоні мальви на орбітах вічних,
напоєні л ю б о в ' ю пелюстки –
у чорних косах сплутали стежки...
Де правда болю, де сценічна гра,
чи камера від світу приховає
прощальну мить душі, що відпливає
за обрій... де безсмертя, як гора,
де правда болю і сценічна гра.
Життя – театр, вертепний Вавілон,
і сонце тут палюче і нестерпне,
та все ж, коли гнітючий біль затерпне,
стече нектар із виноградних грон,
життя – театр, вертепний Вавілон...
... Із надр Землі, в розкрите Неба лоно
пливе душа на ріках Вавілону!
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015873
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 26.06.2024
https://youtube.com/watch?v=cN5zpE_v5Ik&si=Vm4ZKkTuRT-uZeH2
Сині води, темні води
Де ваш брід?
По якому спомин ходить
Стільки літ.
То сідає зовсім близько
В очерет
В руки місячного блиску
Набере ,
То майне під берегами
В листопад,
Все шукає там намарно
Шлях назад.
Виринає із безсоння,
Чи з води,
Хоч любові він і повен
Не завжди.
А як стане потороча
Та вогнем,
Небо зоряну сорочку
Одягне,
То почну шукати знову
Я той брід,
Де минулої любові
Канув слід.
Та до ранку в синіх водах
Зблідне все,
Мої спогади від броду
Віднесе.
І до повні заспокоїть,
Щоб відтіль
Над водою мерехкою
Пролетіть.
ID: 966582
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016069
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
[i]Утрачене - надміру бездоганне...
[/i]
Залий моє серце пустотами сивого світу:
Ми невблаганні, коли засинає вода.
Візьми поголосся і запахи ніжного цвіту,
Пам'яті хвилі і зареву лунно-судна...
Пахощі сонця стеляться витоком кави,
Наші руїни втрачають поламану суть.
Знову зведеться усе до одної октави,
Крила якої згорають, аби не відчуть.
Ти тільки й промовиш до холоду ночі-пустелі,
Тільки й зоставиш ізмазану дотиком вись...
Будуть стояти порослі трояндами скелі,..
Бо ті, що розбились, наза́вжди і міцно злились...
13.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015679
дата надходження 17.06.2024
дата закладки 17.06.2024
[b][u]( Санжійка. Досвітня зоря. )[/u][/b]
Дрімав на хмарці місяць срібний,
Красою нічка чарувала,
Прокинувсь ранок, ще досвітній,
На краю неба запалало.
Бреду я вдосвіт, по покосах -
Стерня колюча п'ятки коле.
Збивають роси ноги босі,
Так зле ступать росистим полем ...
Як лід роса холодна вранці -
Судомить ніжки, ломить пальці,
Невсипний бриз ледь-ледь подув:
- Ну що ж, нарешті, я прибув ...
Пройшовсь, завмер над кручі краєм,
Перед бездонним небокраєм,
Під синім зоряним шатром...
Ще спить все досвіта кругом.
Сіяє, ще, на небі місяць,
А зни́зу в хвилях, плещуть зорі,
Бо там, під кручою іскри́ться,
Брилья́нтом чорним - Чорне море !
Помалу сонечко вставало,
За небокраєм затаїлось,
Остання зіронька зірвалась
І десь за море покотилась.
А над водою, в темнім небі
Блакитна смуга засвітилась
Й чорнильна синь, мов так і треба,
На захід трішки відступилась...
Над морем, прямо із-під хвилі,
Зелений промінець пробився
Смарагдом ніжним, колір милий
Попід блакитним прихистився.
З'явивсь, засяяв і зостався...
Вже жовтим небокрай палає,
Дарує світло - день почався
І темінь ночі розганяє.
А сонце ж де ?! Воно заснуло ?
Та ні, йому ще трішки рано...
Налився небокрай багряним
І вітром з берега війнуло.
Багрянцю колір золотіє,
У помаранчів фарб позичив.
Вогнем над морем пломеніє,
Де небо з хвилями граничить.
Набрались, певно, фарби жару -
Заграва полум'ям палає !
Аби ж не сталося пожару -
В півнеба зарево сягає !
Та ось у купелі багряній
Вже видно край гарячий сонця !
Ще мить - і лик його вогняний
Всміхнеться і в твоє віконце !
Зійшло... Одразу в травах роси
Немов перлини заіскрились.
Як самоцвіти, на покосі,
Аж в радість, серденько забилось !
Все поле в крапельках роси,
Вогнями райдуги палає !
Пейзаж чарівної краси...
Так ладно - душенька співає !
Як гарно ж тут стоять, на кручі,
Ранковим сонцем милуватись,
Вслухатись в моря шум могучий
І хвилі мовчки споглядати...
Хвилинки розсвіту скінчились,
Погас край неба - не зорить...
І фарби зблідли й десь поділись...
Лишились сонце і блакить!
10-12.06, 18.06.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015490
дата надходження 14.06.2024
дата закладки 14.06.2024
Не однаково, чи буду
Я в Україні жить, чи ні.
Чи хтось чужий ходити буде
По Богом даній нам землі.
Ох, не однаково мені.
Моя земля: я тут зростала,
Вона ж мене і годувала.
З її глибин черпаю сили,
Тут дідів-прадідів могили.
З коріння роду пнуться віти,
Тут виростуть і наші діти,
На нашій - не чужій землі.
Молімось, доню, за Вкраїну,
За мужніх наших козаків,
Які оберігають батьківщину,
Хай повертаються живі!
Ох, не однаково, дитино,
Якою мовою співать пісні,
Якою - мовити молитву,
Якою - гнати ворогів.
Ні! Не однаково, дитино,
Хто житиме на цій землі,
Які тут буде сіяти зернини
В українські найродючіші ґрунти?
Ні! Не однаково, дитино!
Ох, не однаково мені.
* За мотивами поезії "Мені однаково, чи буду..." Тараса Григоровича Шевченка. Переспів присвячено 210-ій річниці від дня народження Кобзаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015439
дата надходження 13.06.2024
дата закладки 14.06.2024
Сліпучий бриз ясно́го херувима
погідно по обличчю промайне.
Коли нестерпна туга за плечима,
я вічний поклик – призови мене ...
Обвітрено, самотньо, тополино,
надламано і з присмаком терпким,
схиляєшся до мене, як дитина –
(і за плечима знову херувим)!
І хто є хто над хланню бездоріжжя,
і що над нами висне, як мана́ ?..
(Я відаю, що там, біля підніжжя
сліпучих гір – невидима стіна).
Оборони ... Зведися, наче круча,
могучим торсом втримай небеса!
(Я ві́даю: тому вона й сліпуча,
що не відпита янгольська роса)...
Як буревій засурмить, як засвище –
я буду, як відлуння вікове́:
коли призве останнє бойовище,
сліпучий бриз у бризках оживе.
Коли з доріг верне́ нестерпна туга,
і сіль землі каміння простягне,
тоді мене ти матимеш за друга,
я – біль сумління ... Призови мене.
Та я – не херувим! І я невинна,
що є, як є: солона і сумна ...
Сліпучий бриз: сьогодні я ... дитина ...
А завтра – зойк! – невидима стіна.
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Сполом,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015196
дата надходження 10.06.2024
дата закладки 12.06.2024
Сліпучий бриз ясно́го херувима
погідно по обличчю промайне.
Коли нестерпна туга за плечима,
я вічний поклик – призови мене ...
Обвітрено, самотньо, тополино,
надламано і з присмаком терпким,
схиляєшся до мене, як дитина –
(і за плечима знову херувим)!
І хто є хто над хланню бездоріжжя,
і що над нами висне, як мана́ ?..
(Я відаю, що там, біля підніжжя
сліпучих гір – невидима стіна).
Оборони ... Зведися, наче круча,
могучим торсом втримай небеса!
(Я ві́даю: тому вона й сліпуча,
що не відпита янгольська роса)...
Як буревій засурмить, як засвище –
я буду, як відлуння вікове́:
коли призве останнє бойовище,
сліпучий бриз у бризках оживе.
Коли з доріг верне́ нестерпна туга,
і сіль землі каміння простягне,
тоді мене ти матимеш за друга,
я – біль сумління ... Призови мене.
Та я – не херувим! І я невинна,
що є, як є: солона і сумна ...
Сліпучий бриз: сьогодні я ... дитина ...
А завтра – зойк! – невидима стіна.
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Сполом,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015196
дата надходження 10.06.2024
дата закладки 12.06.2024
«– Мавро! Твій батько грає.
Андронаті грає впосліднє для тебе між циганами…»
(Ольга Кобилянська. «У неділю рано зілля копала»)
Грає старий Андронаті. Слухає сива Мавра.
Гори димлять ранкові. Рвійно верхи шумлять.
Мліють мохи волохаті – лісу магічна аура.
Серденько вповні любові. Тиша і благодать.
Грицю, твоя Туркиня – дике дитя Природи.
(Розумом – не осягнеш. Серцем хіба збагнеш.)
Зіллячко-ворожіння вкотре росою вродить:
прагнеш любові?.. Прагнеш! – лиха не обминеш.
Лихо крадеться стиха. Мавра закурить люльку:
що то ховають крони млою укритих смерек!
Не прислухайся, Туркине… В горличку, чи зозульку
ще обернутися встигнеш – тричі: і цур, і пек…
Сходить огненне сонце. Гори черві́нь залила.
Скрипко, вгамуй свою тугу! Серця не розривай.
Може, схвильований сон це: як я чар-зілля варила…
Грицю, полюбиш другу – зійдеш за гору… і край!
Крайся, карайся, серце – ревно, шалено, дико –
так, як циганська скрипка на висоті смичка.
Так-то любити, Туркине… Бачиш тремку осику –
лінія пліч похила, лінія рук гнучка…
Вже не наслу́хають гори пізні, нічні чування.
Звабою красні маки гордо спливують на воді.
Люди співатимуть пісню – ту, про зрадливе кохання.
Мавро і Андронаті!.. Ваші гріхи молоді…
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів: Каменяр,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015341
дата надходження 12.06.2024
дата закладки 12.06.2024
Вночі, сон побачила дивний,
Тож начебто зовсім не спала,
Серпанком укуталась сивим,
А поряд йшла доленьки сага.
Життя закружляло по колу,
Відкрило мої всі огріхи,
Й швиденько підкинуло бонус,
Чужі показало... прозріти.
Зібрало сердечність і наспіх,
Здалося, сховало чимдалі,
Й пізнала, настільки є здатні,
Цю душу в шматки розідрати.
Цікаво, коли я найбільше,
Старалася дати любові,
Лишень пожаліла... й скоріше,
Отримала злобу в основі.
Стою посеред попелища,
Опісля прожитого жорну,
Пече як же рана, ятриться,
Вона від найближчого...знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014748
дата надходження 04.06.2024
дата закладки 04.06.2024
Рід Кодолюків давній гуцульський рід, що в князівські часи володів землями біля нинішніх сіл Замагора, Чорна Річка, Голошина та гір Лостун, Коман, Гнатася. Замок ватажка роду стояв на горі Гнатася – чи не єдиний замок гуцульських ватажків у південних Чивчинах. Символами роду були павук та гілка явору. Подейкують, що саме Кодолюки запровадили в Карпатах звичай на Новий рік підвішувати до стелі солом’яного павука. Кодолюки справді ніколи на Новий рік і на Свято Вогню не ставили дідуха, а майстрували і підвішували до стелі солом’яного павука, що був здавна символом їхнього роду. Основними кольорами вишиванок були зелений та червоний. Гасло роду: «Будемо радіти, допоки світить Сонце!» Історія роду темна – одна з найбільш туманних і неясних серед історій різних гуцульських родів. По суті вона так і не була записана і досі існує тільки в усній традиції. Це в першу чергу пояснюється тим, що Кодолюки вважали і вважають історію свого роду такою собі таїною, що має перебувати під сімома замками і має бути відома тільки людям їхнього племені. Інші гуцульські роди, особливо ті, з якими Кодолюки здавна ворогували, історію Кодолюків спотворюють і забарвлюють в темні кольори. Чи буде колись хоч якимось істориком чи етнографом пролито світло на минувщину цього роду – хто зна. Ця втаємниченість пояснюється ще тим, що серед Кодолюків було чимало ворожбитів, чаклунів, відьом, пророків і поетів, про них Кодолюки воліли мовчати, особливо перед чужими. Ворогували Кодолюки з родами Шкурганів, Боруків, Федаків та Шорбанів. А тримали міцний союз з родами Кептаруків та Байбараків.
Розповідають, що до 662 року замок ватажка роду Кодолюків, що звався тоді Ясенова Сторожа стояв на березі Білого Черемошу десь біля нинішнього села Голошина - чи то біля урочища Борзолова, чи то д’горі біля потоку Маріїн. Але так чи інакше той замок (чи то ґражда) був спалений вщент під час чергової міжусобної війни різних родів білих хорватів за князівський трон у часи правління князів Велемира І Злого (659 - 660) та Любомира VІІ Золотослова (660 - 664) (вказані роки правління). Тоді ватажком Кодолюків був Кметь Володар, що очолив постання проти князів білих хорватів. Битва за обложений замок була жорстокою, союзні роди запізнились із підмогою, хоча і отримали вістку про біду, що була писана знаками на шматочку шкіри кози і прив’язана до лапи крука. Ватажок волів краще згоріти в палаючому замку, аніж здатися ворогам чи бодай визнати поразку. Після цього Кодолюки помандрували на Чивчини, обрали нового ватажка - Держикрая Густомисла і збудували новий замок Білого Кам’яного Павука на горі Гнатася, що простояв мало не 400 років і так ніколи й не був здобутий ворогами, аж поки його не спалили самі Кодолюки покинувши ті краї.
Рання історія роду Кодолюків туманна. Хоча і важко заперечувати давнє походження цього роду, бо згадки про нього ми знаходимо в «Книзі Чорного Сонця», де під присягою на вірність князю білих хорватів Боєславу І Сильна Рука (340 - 366) поставив печатку у вигляді свого родового знаку – павука ватажок роду Доморад Кодола.
Про виникнення роду Кодолюків збереглася легенда, що носить явно казковий характер. Легенда ніби то оповідає про події часів правління князя карпів Всеслава ІІ Жорстокого (34 - 15 рр. до н.е.). Легенда, не має ніякого історичного підґрунтя, але вона варта того, щоб навести її повністю. Ось цей текст, записаний 1832 року збирачем фольклору гуцулів Конрадом Штауфенбахом (Konrad Stauffenbach) (1784 – 1853) в селі Устеріки зі слів старожила села Федора Костобоки (роки життя невідомі) і опублікований в збірнику «Legenden und Mythen der Karpaten und Siebenbürgens. Berlin, 1845»:
«Жив колись в часи князя карпів Всеслава Жорстокого Віродан, якого люди в горах назвали Кодола, бо майстрував він мотузки такі міцні, що ніхто і ніщо не могло їх розірвати. Якось спав Віродан Кодола у своєму домі, що стояв на горі в Гостовець, і раптом з півночі долинув до нього крик. Потворним і страшним видався йому цей крик. Прокинувся він і схопився на ноги так раптово, що впав одразу додолу. І сталося це раніше, аніж зійшло Сонце. Як був, беззбройний, вийшов він у двір, а дружина його вийшла за ним услід босоногою і винесла йому зброю та одяг. І пішов він в долину Білого Черемошу і побачив комонника Вогнедара Злата, що їхав долиною ріки з полонини Гробище.
- Що трапилося? - спитав Віродан Кодола.
- Я чув крик, - відповів Вогнедар Злат.
- Звідки? - запитав Віродан.
- З півночі і заходу, - сказав Вогнедар, - з боку гори Гребенище.
- Їдемо туди! - мовив Віродан Кодола.
Вони доїхали до гори Гребенище та потім до гори Чернелиця. Незабаром вони почули стукіт фори – колісниці, долинав він з боку гори Творелець. Тут побачили вони і саму фору, запряжений у неї був лише один кінь червоного кольору. Була в цього коня тільки одна нога, а глобуля - дишло фори протикало того коня наскрізь, гострий кінець дишла виходив у коня з чола і отак там тримався. На форі сиділа жінка з рудим волоссям. У неї були черлені брови, черлений плащ та черлена сукня. Плащ її звисав ззаду між колесами фори і замітав пил землі. Поряд із колісницею йшов високий чоловік у червленому одязі. Він ніс на плечі спис і гнав перед собою корову.
- Мало радості в очах цієї корови, що йде з вами. - сказав Віродан Кодола.
- Це не твоя корова, - промовила жінка, - і не належить вона нікому з твоїх друзів чи товаришів.
- Мені належать уся худоба цих гір. - відповів Віродан Кодола.
- Дуже довгі в тебе руки, Віродане, - мовила жінка, - якщо ти так вважаєш.
- Чому жінка відповідає мені? - запитав Віродан, - чому жінка, а не чоловік?
- Бо сам ти до нього не звернувся. - відказала жінка.
- Це так, - сказав Віродан, - але це ти сама мовиш замість нього.
- Звати цього чоловіка Сильний Холод Вітру і Високий Очерет.
- Однак, довге ім’я, - сказав Віродан Кодола. - Але якщо він мовчить, дай мені відповідь: як твоє ім’я, жінко?
- Жінку, з якою ти говориш, - промовив чоловік, - звуть Гостре Вістря, Тонкі Губи, Коротке Волосся, Глибока Рана і Сильний Жах.
- Здається мені, насміхаєтеся ви з мене, - сказав Віродан Кодола.
Раптом він стрибнув до фори тримаючи в руках списа.
- Не варто, гадаю, бавитись із нами списом. - промовила жінка.
- Скажи мені правду: хто ти? - запитав Віродан.
- Я відьма-босорканя, - сказала вона, - ця корова належала Дарибогу, синові Водотрава, отримала цю корову як оплату за свою пісню.
- Ми хочемо її почути! - прорік Віродан Кодола.
- Тоді відійди від нас і не чіпай наші голови! - сказала жінка.
Кодола зістрибнув з фори, відійшов убік і став біля фори, між колесами. І жінка проспівала йому свою пісню.
Тут знову захотів Віродан Кодола стрибнути до фори, та раптом не побачив він більше ні коня, ні колісниці, ні чоловіка, ні жінки. Побачив він тільки, як перетворилася жінка на велетенського чорного птаха і сіла на гілку старезної смереки над його головою.
- Дивна ти жінка! Путані та оманливі слова твої! - сказав Віродан Кодола.
- Гори Путилі це місце. Нехай же називаються ці гори на віки віків Путилі. - сказала жінка, що стала чорним птахом.
Так і кажуть усі з того часу: гори Путилі.
- Знав би я раніше, хто ти, - сказав Віродан Кодола, - ми б так просто з тобою не розлучилися.
Бо зрозумів Віродан, що та жінка то сама Мара – повелителька смерті та одвічної тьми.
- Те, що ти зробив, - сказала вона, - мало тобі принесе добра.
- Нічого ти не зможеш зі мною зробити! - відповів Віродан.
- Я все можу. - сказала жінка-птах. - Від мене залежить твоє життя і твоя смерть. - прорекла далі вона. - Привела я цю корову з глибин печерних гори Чивчин, щоб покрив її Чорний Бик Ночі, бик Дарибога, сина Водотрава. Ти житимеш на світі, доки теляті, якого носить вона зараз у чреві своєму, не виповниться рівно рік. Буде тоді велика війна.
- Тільки засяє слава моя на тій війні! - сказав Віродан.
- Я буду вбивцею всіх ворогів,
Я буду переможцем усіх битв,
Я житиму довше Чорного Бика.
- Як же це вдасться тобі? - засміялась жінка-птах. - Адже доведеться тобі битися з людиною, яка така ж сильна, така ж славна, така ж страшна, така ж спритна, така ж благородна, така ж невтомна, така ж могутня, така ж смілива як ти. А я перетворюсь на велетенського вужа і обвиватимуся навколо ніг твоїх, коли ти битимешся з ним біля броду Черемоша, і ніхто не допоможе тобі.
- Присягаюсь богами народу мого, - сказав Віродан Кодола, - що розчавлю того вужа зеленим камінням біля броду Черемоша. І не чекай від мене пощади, якщо не даси мені спокою.
- Перетворюсь я на велетенського сірого вовка, - сказала жінка-птах. – Кинуся я на тебе, схоплю за праву руку і розшматую тебе, лише ліва рука від тебе залишиться.
- Коли ти наблизишся до мене, - сказав Кодола, - я вдарю тебе списом у голову. У праве око або в ліве око, але не чекай від мене пощади, якщо не даси мені спокою.
- Перетворюся я на білу корову з червоними вухами. - сказала жінка-птах. - Підійду я до броду Черемоша, де ти битися будеш з людиною, такою ж спритною, як ти. І сто білих корів із червоними вухами прийдуть туди за мною. Усі ми ввійдемо у воду, і переможе тоді правда воїнів, і ти втратиш життя своє.
- Кину я в тебе каменем зі своєї пращі, - сказав Кодола, - зламає тобі камінь ногу. Праву чи ліву, але не чекай від мене пощади, якщо не даси мені спокою.
І тоді Мара полетіла геть, а Віродан Кодола повернувся до свого дому.
І від того Кодоли і пішов рід Кодолюків, що досі володіє отарами і полонинами в Карпатах.»
Після того як Боєслав І Сильна Рука запанував в Карпатах, взаємини ватажків роду Кодолюків з князями білих хорватів були різними: від дружніх до ворожих. Про якісь військові звитяги ватажків Кодолюків в княжі часи ми знаємо мало, хоча, безперечно, вони брали участь і в аварських війнах, і в хозарських, і, напевно, в будь-якій колотнечі тих часів, що зачіпала Карпати. Іоанн Ефеський (Ίωάννης τῆς Έφέσου) (507 - 586) згадує в книзі «Третя частина церковної історії Іоана, епископа Ефеського» («Το τρίτο μέρος της εκκλησιαστικής ιστορίας του επισκόπου Εφέσου Ιωάννη») якогось Кодолу Вершника, ватажка варварів, що воював з аварами в Карпатах: «… Ο πρίγκιπας Κόδολα Καβαλάρης των βαρβάρων ηγετών, πολέμησε εκείνα τα χρόνια με τους Αβάρους στα Καρπάθια Όρη…»
Рід Кодолюків став знаменитим в Карпатах в першу чергу ворожбитами, пророками, чарівниками, відьмами та поетами. Так у часи князя білих хорватів Велемира І Злого (659 - 660) жив ворожбит Топигнів Кодола, що напророчив князю (якого дуже не любили горяни за його жорстокість і сваволю), що той помре, коли пошиють йому сорочку, зроблену з з одного зерна льону, зварять йому діжку пива з одного зернятка ячменю, і що він помре тричі – втопиться, згорить і загине під уламками даху, що впадуть йому на голову. Князь Велемир Злий тільки посміявся з того пророцтва і відповів, що правити тепер йому доведеться вічно, бо такого статися не може. Але всього через два роки після пророцтва один горянин таки зробив сорочку з льону, що виростив протягом багатьох років з однієї зернини льону, зварив пиво з ячменю, що виростив за кілька років з однієї зернини. І подарував то князю як данину. А в той час змовники оточили укріплений дім князя. Князь Велемир Злий зачинився в неприступному, як він гадав, домі-фортеці, але змовники підпалили дім з усіх боків. Щоб врятуватись від вогню князь заліз в діжку з пивом і в цей час стеля палаючого дому обвалилася. Таким чином князь Велемир Злий одночасно згорів, втопився і згинув під уламками даху, як і було напророчено.
Ще одним відомим пророком і ворожбитом з роду Кодолюків був Любодар Кодола (768 – 847). Він, зокрема, крім точних пророцтв сонячних і місячних затемнень, моровиць худоби, вітровіїв, посух, повеней напророчив загибель князя білих хорватів Будислава ІІ Грома (819 - 830). Його пісню (точніше уривок) визнали пророцькою:
Рік великої каламутної повені
Звір, що несе вогонь Стожар,
Заглушить синього лева крик
На стежці списа залізного…
830 рік був справді роком великої повені, князь Будислав Грім мав на гербі знак синього лева і загинув на полюванні зітнувшись з величезним диким туром. Сузір’я тура містись Стожари. І озброєний князь на тому нещасливому полюванні був залізним списом.
З роду Кодолюків було чимало відьом, що жили в різних селах Карпат (Кодолюки після занепаду влади білих хорватів розбрелися Карпатами). Як то кажу в народі, в кожному селі має бути один пияк, один злодій, одна кyрвa і одна відьма. Особливого розголосу мав «відьмацький процес» у Коломиї 1361 року, який влаштував єпископ Теодор. Тоді засудили до спалення трьох відьом, дві з яких були з роду Кодолюків – Семирада та Дарія. Їх визнали винними в тому, що вони накликали громовицю спалюючи жмуток шерсті чорної вівці, перетворювали букові листки в золоті дукати, забирали в усіх кіз та овець околиці молоко, здоюючи його з бурдюка, що висів у них у тисовій стаї, насилали на людей прокляття одним поглядом, після чого ті люди помирали протягом тижня. Цих трьом відьом було спалено привселюдно на площі в Коломиї 13 травня того ж року. Єпископ Теодор планував ціле полювання на відьом та чаклунів в Карпатах, але багато хто в той час поховався в карпатській пущі і їх так і не знайшли. Праліси тоді були густі й непролазні. Сам єпископ Теодор помер наступного року від дивної хвороби – йому постійно ввижався чорний півень, і він весь час повторював: «Ніч хоче видзьобати мені очі, а Бог полишив мене!» Потім він впав на долівку, трусився і волав цілу ніч, і до світанку помер. Старі люди казали, що то не просто так.
До роду Кодолюків належав відомий сопілкар Петро Кодола, син Степана з Кривопілля (1579 – 1635), автор мелодії «На полонині далекій моя срібна журба» ноти якої зберігаються у бібліотеці Ватикану. Кажуть, що коли він грав на сопілці з лісу виходили їжаки, ставали на задні лапи і зачудовано слухали, люди починали плакати, а вітер затихав. Коли він помер, його сопілка, зроблена з ліщини, грала сама по собі. Люди лякалися, вважали, що то якесь чаклунство і ту сопілку спалили. Але від вогню на якому спалили сопілку спалахнула пожежа, що охопила всі довколишні ліси і полонини (літо стояло на диво сухе), спалила і хати, і стаї – люди і худоба рятувались втечею.
Вже в новітні часи була відома відьма Маланка з роду Кодолюків (1878 – 1977), що жила в Космачі. Люди її боялися, розповідали вечорами про неї різні небилиці, що нібито вона літає на мітлі на вершину Лисини Космацької щороку в ніч на 1 травня, що могла вона перетворити вівцю на корову, її худобу пасли вовки замість пастухів та собак, її чорний пес вмів розмовляти людською мовою і таке інше. Люди люблять вигадувати всілякі дурниці. Але так чи інакше проживши 99 років Маланка ніяк не могла померти – відьма має передати комусь свій дар, інакше не помре, а буде мучитись. Родичі почувши, що стара Маланка помирає, боялися навіть підійти до її хати. Нарешті її онучка Одарка таки зайшла до хати і взяла стару за руку. Та передала їй відьмацький рушник, що вишила вона колись за одну ніч – від заходу сонця до світанку і нарешті померла. Дах над хатою після цього за звичаєм розібрали, щоб дух відьми міг спокійно хату покинути, а тіло поховали в таємному місці в горах на роздоріжжі, де зазвичай таких людей і ховали.
Щодо пророків, то був ще один – Іван Кодолюк (1954 – 1977). Він вчився в Львівській політехніці на інженера, але після чергової мандрівки в Карпати щось з ним сталося, він почав пророчити: казав, мовляв, що будуть моровиці нових досі незнаних хворіб, будуть війни на Кавказі, на Балканах та в Україні, Совітський Союз розпадеться, а совітська влада впаде, гроші знеціняться і всі будуть мільйонами давитися, будуть страшні аварії на електростанціях, а в Америці президентом стане негр. Ніхто тому, звісно, не вірив, бо як таке може статись, але говорити такі слова за совітів було небезпечно, на нього написали кляузу в комітет, кінчилось тим, що його помістили до психлікарні і «лікували» інсуліном. Зрештою він якимось чином спромігся стрибнути з даху будинку головою на бетон.
Знав я ще одного містика з того роду – Петра Кодолюка (1970 р. н.). Довелось мені з ним здибатись в горах в 1995 році. Він збирав маримухи, потім їх сушив і робив з того всього якесь куриво. Запевняв, що покуривши отаку от люльку він потім літає над Карпатами. І ще про всілякі чудеса. Я його запитав:
- А ти направду літав над Карпатами, чи тобі здавалось, що літаєш?
- Ти неправильно питання задаєш. – відповів він.
- А інші люди бачили, як ти літаєш над Карпатами?
- Ти знову неправильно задаєш питання!
- А як правильно задавати питання?
- Правильно запитати так: який світ є реальним – той світ, де я літаю над Карпатами, чи той світ де ми з тобою зараз розмовляємо?
Якщо не брати до уваги містиків та музик, то рід Кодолюків подарував Карпатам і світові ще чимало яскравих постатей і неабияких людей. Так, на початку ХІХ століття найзаможнішим ґаздою на Чивчинах був Микола Кодолюк-Чивчинаш (1782 – 1856). Крім чорних та білих овець він ще розводив сірих овець, хутро та шерсть яких тоді особливо цінувались. Він ще хотів вивести нову чисту породу сірих овець, але марно: все одно від сірих овець народжувались ще й чорні ягнята. Зате він вивів нову породу кіз – Чивчинську: чорних, із закрученими рогами і дуже м’якою довгою шесрстю. Нині ця порода втрачена і забута.
Кодолюки ще на початку ХХ століття покинули Чивчина та Гриняви, задовго до того, як ці гори стали безлюдною пусткою. Багато Кодолюків подалися в 1902 році в Канаду і там осіли в провінції Онтаріо, зокрема на берегах озера Ніпігон. В місті Ошава жив Степан Кодолюк (1894 – 1979), що отримав богословську освіту і служив священиком в церкві Святого Великомученика Юрія Переможця. Мало хто знає, але він першим переклав українською гімн Канади «О, Канадо! Кохана вітчизно!» ще в 1926 році.
З тих Кодолюків, що лишилися в Карпатах знаний Василь Кодолюк (1890 – 1919). Він вчився у Відні на юриста, але з початком Першої світової війни пішов добровольцем до лав легіону Січових Стрільців. Відзначився в боях біля містечка Козова. Потрапив в москальський полон. У 1917 році він був вже в лавах армії УНР. Загинув бою під Бердичевом.
У повстанцях був Григорій Кодолюк (1911 – 1982), що воював на Ґорґанах в сотні Грома, потім в 1946 році пройшов через купу кордонів і країн аж до Австрії, згодом після таборів DP опинився аж в Портленді, стейт Орегон, де працював автомеханіком і вирощував троянди.
Ще один чоловік з цього роду, про якого досі говорять в Карпатах – Данило Кодолюк (1940 – 2011). Він став якоюсь місцевою легендою. Він був з дитинства калікою на ноги, але йому дуже щастило з жінками – через кожні два роки в нього була нова жінка і то молода і красива. І була в нього машина – така спеціально зроблена для інвалідів. Якось він їхав тою машиною з черговою жінкою, з якою жив вже більше двох років з Устеріків в сторону Перкалаби (дорога там самі знаєте яка, що тоді, що нині). Машина зірвалася в прірву і жінка загинула (а кажуть, що то була ще та босорканя), а він лишився неушкодженим. На суді його питали:
- То як так сталося, що жінка загинула, а Ви неушкоджений?
- Та я, коли машина падати почала, на ходу вискочив і за дерево схопився.
- Та як так статися могло, що Ви, каліка, з машини вискочили, а жінка ні?
Але так довести нічого і не змогли, списали все на нещасний випадок. А він і далі жив собі дуже заможно і було в нього по життю ще купа жінок. Коли він помер, то під його хатою знайшли скриньку із золотими австро-угорськими кронами – кожна монета номіналом 20 крон.
Нині рід Кодолюків малознаний і нечисельний – ХХ століття досить сильно покосило його, особливо репресії 1946 року – чимало Кодолюків було вивезено до Сибіру, де за ними пропав і слід. Але ватажок роду Роман Кодолюк (1937 р. н.) і досі живе в селі Верхній Ясенів, що біля Жаб’є. Рід та його ватажок визнаються Радою гуцульських ватажків та Судом Ведмедя. І про видатних та неабияких людей цього роду ми ще почуємо. В майбутньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014788
дата надходження 04.06.2024
дата закладки 04.06.2024
Час мчить, немов в шаленім танці,
Під рев сирен, судьба крива
Веде в світ діток - долі бранців,
А доля їх - передова...!
І вдень, і в ніч, з зорею вранці,
Болить від думок голова...
Та вже побриті новобранці
І Смерть готова жать жнива,
На чорну випалену землю,
В угоду осоружнім кре́млю,
Дітей звали́ти, мов снопи...
Щоби найкраще наше зе́рня
Врожай дало - колюче терня
І білі голі черепи ...
30.04. - 30.05.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014587
дата надходження 02.06.2024
дата закладки 02.06.2024
[color="#ff0000"][i][b]„Сукню з оксамитової млості
я сама на край підлоги скину”[/b]
(Наталя Давидовська)
[/i][/color]
Ти розкинеш руки наді мною.
Я у лиск півоній облачу́ся –
ласкою зімліло неземною
у блакитнім мреві розтечуся.
Зблиснуть самоцвітами під сонцем
стебла рук гнучкого оксамиту,
нас покличуть божі охоронці
на поляну, млою оповиту.
Упадуть у трави креноліни
з шурхотом недбало край дороги...
Я до тебе ланою прилину,
хвилею підкочуся під ноги.
Ельфи нам заплутають волосся
сміхом золотавого осоння.
Дякую тобі, що відбулося
наше оксамитове безсоння.
Затріпоче лунною жагою
на світанні жайвір з високості.
Я до тебе ве́рнуся нагою,
станом з оксамитової млості…
... Ти розкинеш руки наді мною.
Я у лиск півоній облачуся –
ласкою зімліло неземною
у блакитнім мреві розтечуся.
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013996
дата надходження 25.05.2024
дата закладки 26.05.2024
[b][color="#ff0000"]"СЛІДАМИ ШЕВЧЕНКОВОГО "ІРЖАВЦЯ: СІЧОВА ПОКРОВА" (НАРИС)
(до 163-іх роковин перепоховання ТАРАСА ШЕВЧЕНКА)[/color]
[/b]
[color="#ff0000"][i]З циклу авторських радіопрограм на радіо "Воскресіння" "Стежками "Живописної України" Тараса Шевченка", записаних в рік 200-ліття Кобзаря
[/i][/color]
Вшановуючи поетичну спадщину Великого Кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка, його особливу глибинну любов до славного козацького минулого України, присвячуємо цю розвідку історії Святопокровської січової козацької церкви, долю якої вичитуємо з рядків поеми «Іржавець»,що була написана в Орській кріпості, 1847 року.
Історик Запорожжя Дмитро Яворницький оповідає, що першу січову церкву Покрови Пресвятої Богородиці побудовано над річкою Чортомлик 1659 року, де на той час розташувалася Запорозька Січ. Ця дерев’яна церква стояла недовго, бо в 1664 році згоріла від удару блискавки – старі люди казали «… то лихий знак»!
Удруге будували церкву Святої Покрови на тому ж місці декілька років підряд, дбайливо обкладали із зовні цеглою-«межигіркою» з Києво-Межигірського Спасівського «військового» монастиря. Року 1693 гетьман Іван Мазепа подарував цій церкві різьблений коштовний іконостас, виготовлений у Києві. Коли за дорученням гетьмана гадяцький полковник Степан Трощинський з почтом віз той іконостас запорожцям і наблизився до Січі, то назустріч йому вийшла процесія – шість січових священиків, церковні причетники з хрестами та хоругвами і кошовий отаман з січовим товариством та з гарматами. При самій зустрічі запорожці вклонилися гетьманському дарові і воздали врочисту подяку з гармат.
1695 року гетьман Мазепа ще подарував січовій Покровській церкві 300 червінців, а для козацтва Січі – дорогий прапор з мистецьки вишитим на ньому образом Покрови Богородиці, яку прийняли запорожці як свою Небесну Заступницю.
Багатий за часів гетьмана монастир – Межигірський Спас, якому підлягала січова церква, також дбав своїми дарами про її оздобу. Найвищою святинею для козаків-запорожців була в церкві ікона Покрови Богородиці, привезена разом з іконостасом з Межигірського монастиря. Намалював «Запорозьку Покрову» ієромонах цього монастиря Віталій, талановитий маляр, прізвище якого, на жаль, загубилося у вирі історії. На цій іконі Богородиця покриває святим омофором молитовну січову старшину Війська Запорозького. Богоматір зображена тут посеред сивовусих січовиків,запорізької геральдики, клейнодів, військового обладунку. Храмову ікону Покрови дбайливо охороняли козаки в найлихіші часи.
Тож на початку ХVІІІ століття Святопокровська церква на Січі купалася у красі та багатстві.
Проте 1709 року цар Петро І, опісля знаменитої перемоги під Полтавою, розлючений домовленістю гетьмана Івана Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ проти Росії, вирішив знищити Січ. У травні того ж таки року три полки російського війська під проводом генерала князя Г. Волконського, полковника Яковлєва та загін українських козаків, очолюваних прилуцьким полковником-перебіжником Гнатом Галаганом, напали на Січ і з бою зайняли її. Майже всіх полонених запорожців по-звіриному було убито, а січові будівлі зруйновано дощенту. Ця дика руйнація не минула і Святопокровської церкви. Її насамперед пограбували – всі золоті та срібні Богослужбові речі, три Євангелії в коштовних оправах, хрести, різьблений гетьманський іконостас, дорогі шати з настінних ікон та інші скарби, навіть свічки і ладан забрали, а саму будівлю церкви у варварський спосіб зруйнували.
«Пішла орда по курінях
Зброю відбирати,
А московська вся старшина
Церкву обдирати.
Брали срібло, брали злото,
Ще й воскові свічі…»
Грамотою від 26 травня 1709 року цар заборонив пускати запорожців у Росію. Отож, козаки, що вижили по руїні, попросилися під протекцію кримського хана й поселилися військовим табором нижче Казикермена в урочищі Олешках у пониззі Дніпра, заснувавши там Олешківську Січ, де у 38-и куренях проживало майже півтори тисячі запорожців. Інші ж кочували куренями по Бугу, Великому Інгулу та інших річках.
На Олешківську Січ помандрувала з козаками-запорожцями і вирятувана з руїни храмова Свята Покрова. Про це читаємо в поемі Тараса Шевченка «Іржавець»:
[color="#ff0000"][b][i]«Як мандрували день і ніч,
Як покидали запорожці
Великий Луг і матір-Січ,
Взяли з собою Матір Божу,
А більш нічого не взяли…».
[/i][/b][/color]
Тільки в 1733 році з огляду на початок російсько-турецької війни, царський уряд, маючи на меті використати запорожців як військову силу, дозволив їм «навсегда» вернутися на своє Запорожжя, де вони знову заснували Нову Січ біля річки Підпільної. Відбудовуючи Січ, козаки почали зводити й церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Вже 1736 року церква була збудована.
Зокрема, знову допоміг Межигірський Спасо-Преображенський монастир, його коштом споруджено для нової церкви різьблений іконостас. Церкву побудовано у стилі бароко, з трьома банями, у вигляді корабля. У відбудовану церкву повернулася врятована козаками ікона січової Богородиці Покрови.
На початку червня 1775 року з наказу імператриці Катерини ІІ майже сімдесяти-тисячне російське військо у складі 31 полку та 37 ескадронів під орудою генерала Текелія обступило Січ. Запорожці міркували битися до загину, але настоятель січової церкви архімандрит Володимир Сокальський і старші січовики, розуміючи безнадійність оборони, порадили не гинути марно, бо сили надто нерівні – козаків було тоді на Січі всього 10 тисяч і мали вони менше як 20 невеликих гармат.
Уранці 17 червня генерал Текелій запросив козацьку старшину до себе «на гостину». Порадившись із козаками, кошовий Петро Калнишевський, військовий суддя Андрій Головатий, січовий писар Іван Глоба та курінні отамани пішли до російського генерала, хоча Калнишевський і припускав, що звідти вони вже не повернуться. Так воно і сталося. За наказом генерала Текелія кошового Калнишевського, Головатого і Глобу закували в кайдани і того ж дня повезли в Петербург, звідки їх за звинуваченням новоросійського генерал-губернатора Григорія Потьомкіна відправили на довічне заслання: Калнишевського – на Соловки, а Головатого і Глобу – в Сибір.
Козаки, дізнавшись від курінних, що повернулися від Текелія, про долю старшини і про те, що з наказу цариці Катерини Запорозьку Січ скасовано, вночі на човнах тихо перепливли з Січі в Дніпрові плавні, захопивши зброю та харчі, аби потім вибратися за Дунай. В дорогу, як уже повелося в часи небезпеки, козаки взяли свою найбільшу святиню - храмову січову ікону «Запорозької Покрови».
Уранці 18 червня військо генерала Текелія, мов сарана, навалилося на Січ. Солдати розсипались по куренях відбирати зброю у козаків, а старшини взялися грабувати церкву, бо чули що «вона багата». Курені були вже майже порожні, бо в них залишилися лише кількадесят запорожців-дідів.
Тому із неймовірною лютістю військо почало розправу – руйнувалися курені та інші будівлі Січі. Зі Святопокровської церкви солдати забрали геть усе: срібні врата з іконостасу мистецької роботи,коштовне Євангеліє в мистецькій оправі (дар кошового Петра Калнишевського), багаті митри, ризи, чаші, хрести… То були безцінні пам’ятки українського сакрального мистецтва. Шукаючи більших скарбів, перевертали престол та вівтарі, а закінчивши той грабунок, наказали солдатам зруйнувати церкву. Дзвони церковні порозбивали, а металеві уламки продали перекупникам. При руйнації Січі та її церкви військо генерала Текелія не помилувало навіть померлих козаків, похованих за церковною огорожею. Всі надгробні пам’ятники у варварський спосіб було знищено. Страшну, моторошну картину руйнації Січі змалював Тарас Шевченко у поемі[b] «Невольник»(1845р.)[/b].
[color="#ff0000"][b][i]
«… А на тихому Дунаю
Нас перебігають
Січовики-запорожці
І в Січ завертають,
І розказують, і плачуть,
Як Січ руйнували,
Як москалі срібло,злото
І свічі забрали у Покрові; як козаки
Вночі утікали
І на тихому Дунаю
Новим кошем стали;
Як цариця по Києву
З Нечосом ходила…
І Межигорського Спаса
Вночі запалила.
І по Дніпру у золотій
Галері гуляла,
На пожар той поглядала,
Нишком усміхалась.
І як степи запорозькі
Тоді поділили
І панам на Україні
Люд закріпостили.
Як Кирило з старшинами
Пудром осипались
І в цариці, мов собаки,
Патинки лизали.
Отак, тату! Я щасливий,
Що очей не маю,
Що нічого того в світі
Не бачу й не знаю…
Ляхи були – усе взяли,
Кров повипивали!..
А москалі і світ божий
В путо закували.
Отаке-то!»[/i][/b][/color]
Запорожжя перестало існувати, не залишилося навіть назви «Січ»! На її місці було засновано слободу Покровську. Землі запорозької Січі імператриця Катерина ІІ пожалувала генерал-прокуророві – князю Вязємському та князю Прозоровському. З ліквідацією Січі Межигірський монастир утратив свій особливий статус «військового» Запорозької Січі та почав занепадати. 1787 року монастир закрили. Тяжкі непроминальні уроки історичної минувшини козацької України!
Після ліквідації в 1775 році Запорозької Січі на річці Підпільній, ікона запорозької святої Богородиці-Покрови потрапила до соборної Покровської церкви Переяслава, потім опинилась у збірці творів мистецтва царської родини – спочатку Миколи Миколайовича, а згодом Сергія Олександровича. Останній подав ікону на виставку ХІ Археологічного з’їзду в Києві (1899 р.), після чого «Запорозька Покрова» стала широко відома завдяки численним публікаціям. Копії її зберігаються тепер у музеях Одеси та міста Дніпра.
Далі сліди цієї історичної реліквії губляться. Можливо, оригінал і досі переховується у Санкт-Петербурзі? Адже, до прикладу, основу Музею російського мистецтва становлять твори із зібрань царської родини – колишня його назва «Музей Олександра ІІІ»!
Згадаємо тільки, що запорозьке євангеліє київського друку 1689 року, оздоблене коштовними шатами - з Січової Покровської церкви (дар кошового Петра Калнишевського), як і клейнодні гармати, виготовлені в Глухові для гетьмана Розумовського, пишно прикрашені бароковими візерунками, геральдичними композиціями та написами-присвятами, потрапили на Кубань і тепер експонуються в Краснодарському крайовому музеї. «Запорізьке євангеліє» на Кубань перевезли козаки Кущівського куреня, коли чорноморське козацтво переселялося на Кубань.
Історичні реліквії запорізького козацтва, скарбниці історичних коштовностей зберігаються у фондах Санкт-Петербурзького Ермітажу. Є вони також у Палаті зброї Московського Кремля. Зрозуміло, що за стінами Кремля вони знаходяться поза зоною доступу і, думається, що ніколи в Україну не повернуться!
[color="#ff0000"][b][i]«Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!»
[/i][/b][/color]
Як не постане з руїни стерта з лиця землі пам’ятка колишньої слави та величі запорозького козацтва – Січова церква Пресвятої Богородиці Покрови. Лише невмирущі тексти Шевченкового «Кобзаря» розказуватимуть про неї українським нащадкам.
[color="#ff0000"][i][b]«Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива
Як Господа слово!»[/b]
(Тарас Шевченко «До Основ’яненка»)[/i]
[/color]
На фото: Січова Святопокровська церква на р.Чортомлик. Рисунок Тараса Шевченка,1843.
За виданням: Ірина Вовк. Слідами «ЖИВОПИСНОЇ УКРАЇНИ» ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. – Львів: Сполом, 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013765
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 24.05.2024
Щасливий час, коли навколо
Спокійне мирне видноколо.
Не чути вибухів, тривог,
І не ховаєшся у льох,
Як той павук, пацюк, чи миша,
Бо навкруги - спокій і тиша...
Щасливий час, коли у згоді
Живуть народи у природі,
Як рівні – друзі, чи брати!
Кожен радий допомогти,
Поміж собою розділити
Скруту, горе - в мирі щоб жити!
Щасливий час – тихий день, чи ніч,
Коли душа, неначе зі свіч
М’якою каплею тече...
Вже не болить, і не пече,
Лиш освітляє й зігріває
Довкола себе все, що має…
Щасливий час, хай людство знає,
Коли у небі, в полі, в гаї
Всюди свобода витає -
Надихає й окриляє!
Тобі, мені, для всіх – усіх нас,
Щоб завжди панував мирний час!
В. Ф.-25.10. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013783
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Вела часто стежка Гриця
В двір, де Тома проживала,
Була щедра молодиця –
Смачні страви готувала.
Повечерявши добряче
(Гриць любив такі моменти),
Мова лилася рікою –
Томі сипав компліменти:
Що вона, як зірка в небі,
І одна така єдина,
Розуміє все, як треба,
Що його це половина.
Філософію розводив,
Згадав класиків відразу,
Пригортав до серця Тому
І повторював цю фразу:
-Любить чоловік очима,
Коли випаде нагода,
А жінки вухами люблять –
Так придумала природа.
Тут зітхнула тяжко Тома,
Очі підвела до неба:
-А от кролик, всім відомо,
Завжди любить тим, чим треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013679
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
Коли прокинемось з тобою на світанку,
Зварю смачненьку й ароматну нашу каву,
З чудовим ранком привітаю і в горнятку,
Мов сонце ніжне заіскрить напій відразу.
Любов'ю щедро заряджу на день прийдешній,
Хвилинку кожну відчувати будеш завше,
Тож дотик звісно мій невидимий, таємний,
Він поряд, ніби укриває тихо ангел...
Летіти хочеш ти додому, де так тепло,
На острів щастя, там живе твоя кохана,
Вона чекає, це, мабу́ть, і є блаженство,
Красива жінка, дорога й така жадана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013460
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 18.05.2024
У сусіда поселилась
Молоденька квартирантка,
При знайомстві похвалилась,
Що вона вже аспірантка.
Сперло дихання в Андрія,
Коли речі її слухав,
Бо слова всі наукові
З висновками лізли в вуха.
Вже від неї він дізнався,
Що Галактика є вічна,
А людині повсякденно
Треба мислити логічно:
-Логіка допомагає
Досягти, чого не знаєш,
Я думки твої читаю,
І скажу, чого бажаєш.
Облизав ти свої губи,
Та мене цим не зурочиш,
Витріщивсь на мої груди –
Значить, молока ти хочеш!
-Боже мій, яка дурепа,-
Зачепило так Андрія,-
Жив без логіки весь час я
І збувалась моя мрія.
В селі Люська - всім відома,
Душу поглядом лоскоче,
Без логічної науки
Завжди знає, що я хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013225
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 15.05.2024
[i]Пульсуй надалі стертістю подій...[/i]
Якщо я зустріну тебе на розпутті,
Якщо передбачу твою німоту,
Зі́йде віками луна у безлюдді,
Аби полонити живу пустоту.
Якщо закричу, що не зможу чекати,
Якщо доленосно посію весну,
Лий бездоріжжя, аби відчувати,
Як відпускаю сумну пелену.
Дихай, коли я порушу мовчання,
Тисни у прірву медових очей.
Ми перелюбимо все до зізнання,
Коли намалюємо подих ідей.
У мить, як наважуся бути без тебе...
Майся подолами кованих вій.
Коли заречуся узяти на себе,
Стану холодна, мов дума подій...
11.05.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013107
дата надходження 13.05.2024
дата закладки 14.05.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2024
Поміч в нас гуманітарна –
В дійсність перетворить мрію:
Тут всім бідним пропонують
Одяг, крупи і олію.
-Треба, мамо, нам туди йти,-
Попросила мала Люда,-
Миттю ця гуманітарка
Допоможе добрим людям.
Я учора подивилась -
Тьоті в татовім планшеті
Зовсім голі: одна в туфлях,
Друга - в білому береті.
Вони мерзнуть біля ліжка,
Одна з них - така худенька,
Нема ковдри, щоб укритись,
Простирадло - й те тоненьке.
Третя чухалася в ліжку,
Бо її кусали блохи,
На ногах були у неї
З візерунками панчохи.
Ми попросимо на пункті
Для жінок цих одежину,
Щоб змогли вони зігріти
Свої груди, ноги й спину.
В школі вчителька казала –
Треба всім допомагати,
Буде це приємно тьотям
І радіти буде тато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 29.04.2024
[i]І тільки пам'ять знову нагадає...[/i]
Забудь мене, а я тебе - ніколи...
Впаде із гір марка й сумна стіна.
Посіють пафос теплі дні й мінори,
Бо час мов осінь - мертва, зла весна.
Скажи, що знаєш, як дійти до краю,
Скажи, що чуєш, як горить імла!..
І стане тиша, мовби все, що маю,
Потоне в сяйві. Є лиш ТИ і Я...
Здобудь надію; змінюй і лишайся,
Обточуй рани, же́врій, ніжно йди.
Навіюй рими і на мить спиняйся,
Аби заснути... і приспать світи.
Ти бачиш небо, синьо-білі сколи,
Ти чуєш тишу, мовби ми самі.
Забудь мене, а я тебе - ніколи,
Хай буде дань хоча б одній весні...
26.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012020
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
А серце жалось від болю,
Мені сказав, що кохаєш,
Я ж не картаю на долю,
Заміжня жінка, ти знаєш.
Хіба давала той привід,
Просила знову кохання?
Тож знаю, в жінки є вибір,
Родині ж мати страждання.
Її будують роками,
Міцну, щасливу та дружню,
І разом по́між вітрами,
Леліють мрію майбутню.
Чи зраджу за́раз найближчих,
Все ж манить таке почуття,
Гріхів палких і нестримних,
Чекає яке майбуття?
Коли стосунки ці рвуться,
Сумне лишають відлуння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011817
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 25.04.2024
Був ще з ночі злий, сердитий
Іннокентій на дружину,
Придирався до дрібничок,
Тарабанив безупинно:
-Я вважав - ти жінка мудра,
Апетитна, як сосиска,
Думав: ти - цукрова пудра,
А насправді, ти - редиска.
Де ж той цукор заховався?
Погляд - хижої вовчиці,
І в душі твоїй, і в тілі –
Суміш хрону і гірчиці.
-Вам не вгодиш,- каже жінка,
Здатні всі критикувати!
Щоб відчути смак солодкий,
Треба знати, де лизати.
Я - лікер солодкий в пляшці,
А ти бачиш лише тару,
Я не жінка, я - цукерка,
Суміш меду і нектару!
І хоч я - пахуча квітка,
Піду геть з цієї хати,
Доведеться мені, бідній,
Іншого джмеля шукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 24.04.2024
https://youtu.be/fVhSczvfJZ8?si=G4ogQcFbDwX8TILp[youtube][/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011144
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 17.04.2024
Під окупацією...
Чуже несуть мені ярмо,
шепочуть чужі думи.
І ставлять попелом клеймо,
щоб пращурів забули.
Приціл притисли до чола,
до тих, кого ми любим.
Знущанням чути : "Мы - семья",
а нас огида душить.
В них пахне смертю кожен крок.
Гидкі сліди, мерзенні.
У спину спущений курок.
Цинічний сміх. Скажені.
Тортури, біль, насилля, гніт,
ще й все святе - в облозі.
Ущент зруйновано наш світ,
Та ми в бою. Ми в змозі!
Нема душі. Та й нелюдське
обличчя в окупанта.
Хоч нищить нас та час прийде
впадуть з кремля куранти.
І стрілки зломлять геть усе,
що нам бридке доволі,
крізь плач та біль гаївки ще,
звучатимуть на волі.
Крижанівська Галина
15.04.2024р.
Ваша Українська Мавка ♥️
Присвячується нашим незламним українцям.... Тим, хто опинився в окупації, тим, хто знаходиться під обстрілами, у полоні, закатованим та вбитим.... Усім, до кого торкнулась рука ворога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011176
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
Не могла свекруха спати:
Дійшла в хату звістка,
Що синочка не годує
Молода невістка.
Зранку в гості подалася
(Хіба ж будеш спати)?
І на кухні у каструлі
Стала заглядати.
Борщ насипала невістка
В велику тарілку,
Додала сметану, зелень,
Курячу гомілку…
Куштувала це свекруха,
Плямкала губами:
-Подавати борщ вчорашній
Ти навчилась в мами?
-Ваш синочок їсть нормально,
Так, як усі люди,
Борщ не тільки був вчорашній,
А й завтрашній буде.
Їжте, мамо, не спішіть так,
Щоби не вдавились,
Бо варити борщ на три дні
Я у вас навчилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
[i]Останній торк залишиться у морі...[/i]
Тягни мене в ніч непосріблено-сяйвом,
Оспівуй неторкане білим чолом.
Ти вже у пам'яті кинуто-наймом,
Невпинно малюєш безсило-крилом.
Я упускаю твої першоочі...
Тягнеться обрій, неначе туман.
За рисами темряви котяться ночі,
Мовби великий пухнастий обман...
Я не твоєї ласкавості море,
Я не твоєї незнаності край.
Буде боліти, несказана поре,
Буде вертати у змазано-гай...
Ти не побачиш моєї свободи,
Ти не відчуєш мого каяття.
Хвилі знесуть, що було при нагоді,
Хвилі-години, що знають життя...
13.04.2024
[i]І.М.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011036
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 15.04.2024
Прилинь, милий, прилинь ясний,
Посидь коло мене.
Подивись – весна буяє
Молода, зелена
Прислухайся, як шепоче
Вітерець берізці:
- Дай розчешу віти-коси
Кожній твоїй гілці...
Он звела гніздо пташина
І життю радіє.
Чом же мудрість людини
Цінувать не вміє
Ту красу і ту благодать,
Що бринить весною...
Побудь, милий, посидь ясний,
Хоч часок зі мною.
Розвій хмурі думки мої,
Розжени тривоги,
Всели спокій і надію
В світлу перемогу!
В. Ф. – 14. 04. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010954
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 14.04.2024
Десь сон пропав... Гримить над гаєм,
Досвітня тиша вщент розбита !
Земля, вся хмарами сповита,
На дощ стривожено чекає...
Палають, сліплять блискави́ці -
Стрімкі й нестримні їх удари !
В їх сяйві, тіні - мов примари...
Рве небо гуркіт громовиці !!!
Проснувсь від грому буйний вітер,
Плюндрує, валить, гне ялину,
Зламав при корені осину,
Зірвав й поніс пелюстки цвіту !
Розве́рзлось небо. Божий світ,
Накрило зливи пеленою !
Вже не весняною грозою -
Гарматним боєм, грім гримить !
Як з це́бра ллє, невтомна злива -
Струмок дзвінкий, роздавсь, розлився,
В потік стрімкий перетворився -
Заллє весь світ вода бурхлива !
Вогонь погас. В наметі мряка -
Вже й дрижаки почав справляти...
Заснути б швидше ! І поспати ...
Та грім гучни́й не дасть ніяк !
А втім вже чути - дощ стихає...
Земелька, до́чиста умита,
Серпанком сизим оповита,
Весняний ранок зустрічає !
Ясніє небо - вже світає...
Зриває вітер краплі з листя,
Ранкові співи донеслися -
Пташиний гвалт стоїть над гаєм !
Небесний край, як жар палає,
Гарячим барви налилися,
Назу́стріч сонцю простяглися -
Світ Божий день нови́й вславляє !
А над землею - примха Фе́ба*...
Повірить навіть неможливо,
Що є в цім світі більше диво -
Ясніє райдуга... В пів неба !
* Феб -- в римскій міфології
син Зевса, бог світла і сонця.
05.02.2021 р. - 12.03.2024 р.
Фото https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Чоловік Петро вже зранку
У щасливу пору й днину
З днем народження на ганку
Привітав свою дружину:
-Тобі виповнилось двадцять,
Дорога дружино Алло…
В руки пхав троянду білу,
Серце в грудях калатало.
-Вже два роки ми з тобою,
Стала ти в житті мудріша,
І в роботі, і в стосунках
Розумніша і сильніша.
Поки Петя говорив це –
Усміхалась мовчки Алла:
Вона знала, що на ступінь
Небезпечнішою стала.
Як всі хитрі молодиці,
Для Петруся приховала
Хижі кігтики тигриці
І зміїні гострі жала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
У вірші давно не просилося слово,
Завмерло під гулом сирен знахабнілих,
Встромилося ціпко в колючку тернову.
Та гомін пташиний розплескався, й знову
Подумала - ось воно, слово казкове!
Аж ні. Заніміло.
Бо в ньому відчулися присмаки чаду,
Оселі згорілі, дороги без краю.
А чи повернулась там пташка до саду,
Де кицька забута гнізду буде рада,
Де будуть незірвані яблука падать?
То слово - "не знаю"
Самотньо зависло, зронило трикрапку.
Пташине ураз обірвало сюрчання
Хрипким звукорядом, що ворон накаркав,
Повідавши чуте від тітки-пліткарки
Про те, як колись тут недоля-митарка
Гуляла востаннє.
Та знову руїни за садом розквітлим,
Розорює гнізда покинута кішка,
І котяться, котяться долі по світу.
Спориш застелився на залишку сліду,
Й до хати без вікон заледве помітна
Плететься доріжка.
То промінь по ній пробіжиться, то повів,
То Мурка голодна, що пташку учула.
І згубиться сумом окутане слово
Про райдугу, квіти, про пломінь любові,
Про щастя і радість. Та я його знову
Шукаю в минулім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010201
дата надходження 03.04.2024
дата закладки 03.04.2024
Давно, где Альп гранит суровый
Хранит печаль прошедших дней,
Здесь рвутся снежные оковы,
Стирая в пыль жилье людей.
В долине луг горами дышит,
Озер и рек блестит туман,
И зверь лесной всё чутко слышит,
В горах поет ручья капкан.
И только солнце над вершиной
Свой первый бросит луч,
Как растворится над долиной
Печаль холодных серых туч.
Играет каждая травинка,
Лоснится у лошадки бок,
И нежной снежною слезинкой
Спадает влага всюду впрок.
А роза, затаив иголки,
Тюльпанов видит первый цвет,
А выше, растопырив створки,
Подснежник белый красит свет.
02.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010117
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Імлою густо затягнуло небо,
У темне царство повтікали зорі,
Купався місяць де блищало плесо,
А потім зникнув мов із ніччю в змові.
Прийшло затемнення враз стало тихо,
Містичне дійство загадкове нині,
Відтак за кожним прослідкує пильно,
Почуйте ж імпульси душі незримі.
Дощі зберуться у потужну зливу,
Слізьми́ омиють помарнілу землю,
Щоб замість смутку, нам побачить диво,
Яскраве сонечко й рясну веселку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009949
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Завелася теща зранку,
Бо зібралась прати,
Враз до зятя приступила,
Стала верещати:
-Заявити всі підозри
В мене є мотиви:
Витрясла із твоїх джинсів
Три презервативи.
Ще були ключі і гроші,
І якась записка…
Що, нема чого сказати?
Не розтулиш писка?
Злидень ти, бабій, гуляка,
Бігаєш по барах,
За такі гріхи я хочу,
Щоб ти спав на нарах!
Розгубився зять і ледве
Вставив своє слово:
-Не знімав я свої джинси,
В них - цілодобово.
Тут дружина в хату вбігла:
-Дякую, матусю,
Випрала мої штанюльки,
Бо я не зберуся.
В мами щелепа відвисла,
Стала враз зелена:
Як у тому ’’Ревізорі’’ –
Була німа сцена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Молода невістка Дарка,
Що робити - знає,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха лає.
-Дам пораду,- каже Дарка
Тихим, ніжним тоном,-
Буде добре вам спочити,
Мамо, за кордоном.
Десь в Італії, чи в Польщі
(Наших там багато),
І для вас там проживання
Буде справжнім святом.
Тут свекруха перебила,
Бомбою зірвалась:
-Люди добрі, ви почуйте,
Що я дочекалась!
Мої нерви ти сьогодні
Довела до краю!
Як я там сваритись буду?
Я ж мови не знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024
[i]Розбиті брами - початок зізнання...[/i]
Здалося на хвилю, що зорі тепліші -
Стали такими на синьо-плечі.
Коли проводжала, дивилися інші
Байдужо і дико, на біль уночі.
Коли говорила, стікала рікою,
Мовби плекала камінні воли.
Якщо й засинала, то билась водою
Об жовті розпуття та їх береги.
Ставало нестримно у тінях жадання,
Ставало даремно у схожості сил.
Ніхто не повірив у стоки зізнання,
Яким обіцяли заточення вил.
Тільки дерева і далі зростали,
Сипались попелом сонні вітри,
Аби у сум'ятті цвіли і згорали
Бездонні зіниці - омани смоли...
13.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009570
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 28.03.2024
Сидить Ряба́ на тухлих яйцях.
Хто підлість цю тут зміг зробить?
Чимало є таких в цих кадрах,
Як хитруна оце зловить?
Сидить вона вже дуже довго,
Вже третій місяць ось пішов.
Сумує, їй так дуже тоскно,
А в попереку, як кілок.
І Півень десь злиняв давно,
Пасе сусідню білу курку.
Оце я бачила в вікно,
І ще наспівує їй Мурку.
До мене прийде раз у місяць.
Питання завжди: Ну вже скоро?
І знову десь біжить по східцях,
До мене він так дуже строгий!
Отак і молодість проходе,
Діток чомуь і бог не дав...
Аж бачить суне по городу,
Що так це буде, хіба знав?
Увесь побитий, кривоногий,
ЇЇ так жалість тут взяла.
Він був красивий, гоноровий...
Сльоза від жалості текла...
Обняв він Рябу й теж заплакав,
( Та так було не в перший раз)
Свою провину визнавав,
І кілька ніжних ляпнув фраз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009442
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Зла свекруха метушиться,
На невістку сичить Ганку:
-Та коли ж ти нажерешся?
Запихаєшся вже зранку!
Знаю, що ваш рід ледачий,
За роботу не береться…
Ти скотину годувала,
Чи нехай вона загнеться?
Іч, допалася до миски,
Своє черево трамбує,
А худоба ще не їла,
І тебе це не хвилює!
Це не вплинуло на Ганку
(Мама кожен день не в дусі),
І, доївши запіканку,
Дала відповідь свекрусі:
-Ваш синочок дорогенький,
Міцно спить і вас не чує,
Не хвилюйтеся за нього,
Коли встане - нагодую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Мудрий вигляд був сьогодні
В другокласника Марата,
Гордо вчительці промовив:
-Я приніс світлину тата.
Вчителька Марія Львівна
На Марата подивилась:
-А навіщо? -здивувалась,-
Тобі, хлопче, щось наснилось?
-Ви ж самі сказали вчора:
-Завдаєш мені мороки!
Хочу бачити дебіла,
Який робить ці уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Автослюсар Іннокентій
На Марію зирив боком,
На її нову машину
Поглядав недобрим оком.
Все бажав, щоб клята ’’Хонда’’
Перестала гальмувати,
Притягли щоб залізяку
В його двір ремонтувати.
А приватний лікар мріяв
(І ця думка душу гріла),
Щоб квітуча ця Марія
Вже нарешті захворіла.
І провізор бажав Мані,
Щоб не йшла на дискотеку,
А з своїми болячками
Завертала у аптеку.
Тільки в злодія Андрія
Були наміри хороші:
Від душі бажав Марії,
Щоб водились в неї гроші.
Завжди щоб душа співала,
Через втрату не страждала,
Щоб здоров’я добре мала,
Всього цінного надбала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Дві години вже тривога -
Як же ми стомились !
Жінка мо́литься до Бога,
Просить в нього Сили !
Просить захисту від дрона,
Щоб відвів ракету,
Щоби наша оборона
Вберегла планету !
Коли стіни ходуном -
Сльози витирає.
- Щоб ота падлюка здохла ! -
Часто промовляє !
Як воно там далі буде -
Господь Бог лиш знає !
Доки все там грима й буха,
Віршик виставляю !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009047
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Васько Блоха - у нас кумир,
Найкращий і найшвидший,
Без нього наш спортивний двір,
Не став би самий ліпший !
У школі Вася - рекордсмен,
Бо раз, на фізкультурі,
Сто метрів він, в один момент,
Пробіг - рекорд в натурі !
Коли стояв він в день ясний,
Готуючись до старту,
Сусідський півень в двір шкільний
Забіг... Тож не до жарту,
Бо цьо́го півня, за хвоста,
Недавнішньої днини,
Впіймав Блоха, не просто так,
А вискуб три пір'їни !
Їх вставив в головний убір,
В убра́ння індіанця,
А потім, вийшовши у двір,
Тим пір'ям хизувався !
А півень ще тоді не спав -
Вони з Блохою стрілись
Та ко́гут Васю не чіпав,
В "індєйця" - лук і стріли !
А тут - тут доленьки презент !
Васько "НА СТАРТ" схилився ...
Відкрився тил ... Один момент
І ко́гут не збарився !
Команда "МАРШ" ! В єдину мить,
Васько, як та пружина,
Зривається і з місця мчить
Бо спорт - це ж поєдинок !
Та півень ще на старті встиг
Спортсмена клюнуть дзьобом,
А потім Васю він настиг
І ЩЕ додав до того !!!
Дзьоби́ще в когута як сталь,
Тож мало не здавалось !
Блоха, як міг тікав ... На жаль
Від півня - все ж дісталось !
Той когут гордо походжа́в,
В дворі - король законний !
Ще й груди колесом держав,
І гребінь - як корону !
Васько, неначе дикий звір,
До фінішу домчався !
Фізрук спинив секундомір
І аж за серце взявся ...
На дві десятих наш рекорд
Побив рекорд району !
Портрет Блохи - аж на біг борд !
Ще й грамоту - додому !
Сестричка Васі - мілкота,
На ній і написала :
- Якби не півень без хвоста,
Рекорду б не бувало !
[b][i]Зі слів внучка, записано правильно.
Підпис / Родвін /
[/i][/b]
19-20.03.2024 р.
Ілюстрація : https://png.pngtree.com/png-clipart/20220116/original/pngtree-a-little-boy-chased-by-a-rooster-png-image_7103619.png
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009048
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
У лісі Вовк зібрав Громаду,
Сказав суворо він усім:
Це Лев надав мені посаду,
Щоб повідомив я усіх.
Про вас я буду піклуватись,
Тільки смирненькі, щоб були.
І навіть можем побрататись,
Лиш зрозуміть мене змогли.
Узнайте, що я полюбляю,
І що куштую на обід,
І чесно всім вам заявляю:
Зі мною вам не буде бід.
Коли поїм - люблю поспати,
Мене тоді так клонить сон.
Прошу мене не турбувати,
Це вимагає цей сезон.
У лісі тиша, всі в увазі,
Ну що робить з Вовком оцим?
Та раптом чують у цім часі,
Тут суне Лев страшний такий.
Він чув ці Вовчі настанови,
І лють його така взяла.
Коли сказав цей Лев промову -
В кущі Громада подалась.
А швидше всіх тікав Вовчисько,
Бо він боявся більше всіх.
А Лев почув, що щось нечисто:
Як Вовк права украсти зміг?!.
А Вовк кричить: Рятуйте! Лихо!
( Ще й хвіст набрався реп"яхів )...
Хтось шепотів на вухо тихо:
Це лихо сам собі зробив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008967
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
В ліжку ввечері дружина,
Як завжди, відпочивала,
І статтю якусь в газеті
Дуже мудру прочитала.
-Поясню тобі, Миколо,
Як у світі нам живеться:
Весь достаток у країні
У середньому береться.
Тридцять тисяч в депутата,
І твоїх чотири взяти,
Все надвоє розділити:
По сімнадцять - чим не свято?
Вчитель не навчив нічого
(Уже є одна догана),
А взяли середній рівень –
То й успішність непогана.
Прокурор завжди їсть м’ясо,
А народ сухі галети,
Все змішати, то виходить,
Що їмо ми всі котлети.
-То це що ж тоді в нас буде?-
Став Микола міркувати,-
Всім відома Галька встигла
Із селом всім переспати,
А ти чесна, мені вірна,
Про сім’ю плекаєш мрії,
А в середньому, виходить,
Що обидві ви - повії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
У житті біда, чи горе
Щохвилини може статись,
І, покаявшись, у церкву
Вже пора йти сповідатись.
Все обдумала зарані,
Всі події пригадала,
На гріхи свої минулі
Аж три зошити списала.
Де була я, що робила –
То для батюшки загадка,
А про кожен вибрик в мене –
То така приємна згадка!
Кожен гріх такий солодкий…
Гріє душу думка втішна:
Не піду сьогодні в церкву,
Ще побуду трохи грішна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Кульбабки маленька квітка,
Тендітна, запахла медом,
Як сонечко тепла, ніжна.
Відрада весни напевно.
Вона потішить нам душу,
Запросить бджілку у гості,
Приємно нашому слуху,
Вокал на квіточці жовтій.
Отак проходиш садочком,
Цвітуть черешні та вишні,
Земля дарована Богом,
Покрита золотом нині.
Лиш пройде пора цвітіння,
Злетять стрімкі парасольки,
Лишиться одне коріння,
Насіння ж далі розносить.
Вітрець підніме угору,
Й розвіє по всьому світу,
Нове продовження роду,
Посходить тепер на зміну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008771
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
П’ятикласниця Марійка
Щире й добре серце має,
До бабусі часто в гості
По дорозі забігає.
Баба скаржиться на ноги,
Що по світі вже не носять,
Шия й рученьки німіють,
Допомоги спина просить.
Довго слухала Марійка,
Пальцем по столі водила,
На бабусю подивилась
І свій висновок зробила:
-Треба тобі, бабцю, заміж
Вийти за якогось діда,
Бо не я, а він сьогодні
Допоможе в твоїх бідах.
Більш не зможе він нічого,
Хай по хаті сновигає
Й при нагоді на ніч спину
Фастум-гелем натирає.
І тобі приємно буде
Перед дідом тим стогнати,
То ж, бабусю, уже завтра
Починай його шукати.
Принц ногами вже не дійде –
То приїде у кареті,
Не хвилюйсь: як тут не буде –
То знайдемо в Інтернеті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Люсі хочеться кохання,
Ніжну пісеньку мугиче,
А в Миколи інші плани –
Риболовля його кличе.
-Вже весна надворі, Колю,
Ластівка гніздо звиває,
Ти послухай, вечорами
Соловейко як співає.
А в твоїх розмовах тільки
Вудки, неводи і верші…
Скажи краще, що подумав,
Як мене побачив вперше?
І зітхнув Микола тяжко:
-Це було біля вертепу.
Якби ж я тоді подумав,
То не мав би цю халепу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Молоді дружини вчора
(До роботи ще не брались),
Після шлюбу на заняття
У психолога зібрались.
Тут було одне питання:
-Що чекаєте у шлюбі?
Опишіть модель взаємин,
Щоб були кохані й любі.
Більшість пише, щоб дитятко
Ще не ніс у дім лелека,
А свекруха клята й свекор
Десь в селі були далеко.
Щоб щасливо проживали
Молоді в своїй квартирі,
Милий час щоб не проводив
В пивнім барі, чи у тирі.
Не задумуючись, Алла
Дуже швидко написала:
-Щоб сім’я була нормальна –
Є закон оригінальний:
Я не знала б звідки гроші
Регулярно прибувають,
А коханий щоб не паривсь,
Де й куди вони зникають.
Буде все в нас ідеально:
І відносини, й стосунки,
Доки в мого чоловіка
Будуть кошти на рахунку.
Тут психолог чухав лоба –
Прояснилася причина:
Зрозумів, чом до банкіра
Утекла його дружина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Вороженьки в зелен-гаю
Солов'я спіймали,
Посадили його в клітку,
Пісню вимагали.
Їм протьохнув соловейко:
-Краще я загину,
Та ніхто з вас не почує
Пісню солов'їну.-
Той кого тримали в клітці
Знає як там важко,
Пісні весело співає
Тільки вільна пташка.
Знає той що від неволі
Тільки пекло гірше,
Бо неволя-гірка доля
В душі радість нищить.
Як же гарно на калині
Соловей співає,
Той що радість,той що щастя,
Той що волю має.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007691
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Прокинулась красунечка весна,
Яскраво поблискує проміння,
Ось ве́рбочки торкнулася стебла
І зеленню вкрилося верхів’я.
Казкові променисті кульбабки,
Встеляють доріжки килимками,
Чекають симпатичні альтанки,
Душею завжди тут спочивали.
Музичний спів властивий природі,
Де ритми довершені та ноти,
Пернаті демонструють гастролі,
Життя і любові передзвони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008113
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Цілий рік Микола мучивсь -
Біль сердечна довела,
Бо забрала розум Галя,
Що жила в кінці села.
Щодня човгав по бруківці
До стирання підошов,
Зрештою зібрався з духом –
В хату дівчини зайшов.
-Я все думаю, Галинко,
Як до тебе підійти,
Про кохання щось сказати,
Ключ до серця як знайти?
Дівка всілася гарненько,
Трішки блузку підняла,
Гладила живіт кругленький,
Колі відповідь дала:
-Десь читала, що кохання –
Це одне з найкращих див…
Поки ти, Миколо, думав,
То Петро вже все зробив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Спливає час. Життя мінливе,
По колу рух землі щодня...
А ми чекаємо на диво,
Що це остання вже війна.
Підступний ворог точить лезо,
Маскує наміри свої.
Стікає кров, як сік берези,
Її вживають москалі.
Ці дикуни на все готові,
За ради свого сатани.
Брехню помножують в промові,
Щоб ситі були барани.
Пророк залишив вічне слово,
В серцях народу "Заповіт".
Розірве правда брехні коло,
Щасливим має бути рід.
До вас звернуся, недалекі,
Розкидані, що по світах:
Ви неньки вільнії лелеки,
На чужині проліг ваш шлях.
В очах історії вся правда,
Згадайте пісеньки бабусь.
Ви з пожиттевим лицем знайди,
Підкрутить доля кожен вус.
Ви незабуті, милі діти,
Як не цураєтесь свого.
В майбутнє маєте летіти,
До того подолавши зло.
Дурних чекають тільки втрати,
Вони в угарі від брехні.
Наказ був голосно скавчати,
У ці буремні війни дні.
Та не зламати силу духу,
Хто до свободи обрав путь...
Уважно він Тараса слухав,
Вже його волю не зігнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007966
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
А Жінка – вона, як море:
стобарвність у ній, сейсмічність.
Шаленство, спромога шторму,
химерна та екзотична.
Щодня, щохвилини різна:
спокійна, до дна прозора.
За мить – каламутить грізно,
стихію не упокориш!
Мінлива та неосяжна,
намиста – блискучі мушлі.
Бентежна у макіяжі,
чутлива, великодушна..
Торкає кайму піщану
вражаюча хвиля пінна:
У сукню розкішну вбрана
утіха, сновидь, перлина.
Яка ж у тобі родзинка?
Ти пристрасть і міць тайфуну?
Хвилює, як море, Жінка –
Стрімка, дивовижна, юна.
Яке ж ти ребро Адама?
Бентежність і розмаїття…
Кохана, дружина, мама –
найкраща у цілім світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007835
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Депутати наші любі,
Чи то з радості, чи з сміху
Для народу вік пенсійний
Всім продовжили на втіху.
Я зраділа, бо законно
Буду гроші заробляти:
Не біда - в роботі часто
Стала дещо забувати.
Щось кричать навколо діти
(А я вже недочуваю),
Окуляри на перерві
В сумці й на столі шукаю.
По дзвінку, як вітром здуло
В коридор дитячу масу,
А тут спину так скрутило –
Ледве виповзла із класу.
Вчора насваривсь директор,
Вже догану другу маю,
А от ким працюю в школі,
Вбийте, люди - не згадаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007826
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Коханий, заспіваємо удвох,
Мотив закоханих простенький.
Душа жадає знов на перший вдих,
Щоб щастя дощ зійшов дрібненький...
І не боліло серце більше так,
Коли війна цвяхи вбиває.
Ти маєш дуже витончений смак,
Як ніби пташечка із гаю.
Зігрій теплом ласкавих, ніжних слів...
Торкнись долонь моїх вустами,
Щоб новий день в тумані не сірів,
І зникли відстані між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007741
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Блукає Півень від знічев"я,
Яку б пригоду тут знайти?
Хто посадив їх на подвір"ї,
Моїм ім"ям ще й нарікли?
Стояли півники рядочком,
Були в них різні кольори.
Почули це і Кури, й Квочки,
Його втішали, як могли.
Вони хоч різні, та чубаті,
Хіба тобі вони рідня?
Ти - красень наш, такий завзятий,
Тебе ми бачимо щодня.
Ну, а у тих - короткий вік,
Що народились - пожаліють.
А ти для всіх нас Чоловік,
Вони, як ти, любить не вміють.
У тебе гребінь он який!
А хвіст! Ну де такого взяти?..
Уважно слухав пес Рябий,
Хотів нараду розігнати.
Схватив він Півня за цей хвіст:
--Я тут не буду жартувати,
Бо рвати пір"я маю хист,
Думки ці маю спростувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007742
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Із дива якогось домашні коти
Зібрались у мандри далекі піти.
Поклали в наплічники корм і сметанку
І рушили разом усі на світанку.
Не довго ходили. Прийшли вже в обід.
Чому ж був коротким котячий похід?
Як тільки ступнули вони за воріття
Зустріли в тих мандрах суцільні жахіття:
Калюжі, каміння, густі будяки,
Ямки, бруд, пилюку та інші пастки.
До лиха цього всюди злючі собаки,
Котів налякали на геть, забіяки.
З тих пір вже не хочеться в мандри котам.
Найкраще сидіти в хатах як панам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007722
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Дякую за ідею https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007374
Master-capt
----------------------------------
Ми сміємося, ми не плачем,
Хоч складне у нас життя.
А як сльози будуть капать,
Буде радість для *врага.
Сильні ми, непереможні,
Так від роду й до сих пір.
Побороти все спроможні,
Хоч який не прийде звір.
Ми йому заглянем в очІ,
Засміємось на весь світ.
Побороти лихо в змозі,
Твердо вірим - будем жить!
Бій жорстокий ще триває,
МУЖНІМ ВОЇНАМ ХВАЛА!
Перемога буде - знаєм,
До життя у нас жага!
Сміх завжди перемага!
------------------------
*врага - ворога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007721
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
[i] Слідами світової класики.
За мотивами твору
[b]Джованні Бокаччо
"ДЕКАМЕРОН"[/b]
В перекладі з італійської
Миколи Лукаша
День третій. Оповідка десята.
[/i]
* * *
У древнім царстві Берберійськім,
В краю пустинь й сухих озер,
Неподалік земель Лівійських,
Де лиш літа степний орел,
Жив чоловік, мав віру в серці,
Жонатий був він на берберці¹
Господар добрий - мав свій дім
І все що треба було в нім.
Щасливо жив він із сім'єю
Маленьку кучу діток мав,
Радів їм, доньку балував
Й втішався долею своєю
Дочка була вже не мала
То ж мамця доцю стерегла ...
Була дівчина гожа й мила -
Її леліяли і знали,
Усе живе навкруг любила -
Красуню ту - Алі́бек звали.
Алі́бек вірила у Бога
Та віра та була не строга,
Бо віри у Христа не знала
Й Аллаха, теж в душі не мала !
Від християн вона почула -
Од тих людей, що вона стріла,
Що в них найкраща в світі віра !
Її слова ті й навернули...
Цікавість гостру розпалили
І міцно в голові засіли ...
Тож у захожих християн
Питала : - як в тій вірі жить?
А у священників й мирян :
- Як краще Господу служить ?
Від них тоді й почула суть :
- Найліпше службу ті несуть,
Які все світське уникають,
І душеньки в скитах спасають...
В свої чотирнадцять годочків
Вона дурненька ще була
І зрозуміть все не змогла...
Мала вона ще... Просто - дочка....
Їй треба вдома ще сидіть
А не сере́д скитів бродить...
* * *
Тож із примхливого бажання -
Ніхто не силував, сама
Зібралась тихо, на світанні
В дорогу дальню, геть одна.
Добро все в клуночок зв'язавши
Й нікому слова не сказавши,
В обхід солончаків і скель...
Пустилась аж до тих пустель.
Пустелі в спеку - просто страх !
Лиш на бажанні, цілковито,
Дійшла аж до якогось скиту -
Пустельник там стояв в дверях :
- Ти, мабуть, жіночко, блукаєш ?
Чого прийшла, чого шукаєш ?
- Прийшла сюди шукать такого, -
Йому, Алібек у одвіт :
- Щоб хтось навчив служити Богу,
То я служила б много літ,
Щоб взнала лиш, як то робити,
Щоб Богу праведно служити !
Пустельнику, мене навчіть,
Як ревно Господу служить !
Пустельник глянув, що вона
І молоденька і вродлива...
Дивитись, навіть неможливо
На ту красу... Вночі, одна,
Спокуса вабить, це жахливо -
Не спить нечистий ... Все можливо...
Злякавсь аскет тої спокуси,
За ду́мки чисті похвалив,
Погризти дав сухенький кусень
Й водиці в черепок налив.
А потім вивів на дорогу
І помолившись ревно Богу
Подальший напрям указав,
А на додачу вслід сказав :
- Дочко́ моя, пройди ще далі,
Там муж один святий живе ,
Який, ще краще завізве²
Й тебе на путь спасіння справить³ !
І почалапала дитина
На пошук, далі у пустиню ...
Брела, одна в безлюднім світі
Куди пустельник показав,
А як знайшла того у скиті,
То він однак одвітував -
За скит провів - не дав присісти,
Лопу́цьків дав сухих поїсти,
Водиці з бурдюка налив,
За ду́мки чисті похвалив...
І відіслав її ще далі...
Щоб зваба молода, стиха,
Не спокусила до гріха,
Завів за скит і геть направив !
І знову побрела дитина
Без прихистку, мов сиротина...
Алі́бек схудла, мов примара,
Мов привид, по пустині йде
Допитливість, як Божа кара,
В пустелі глиб палку́ веде !
Невтомно палить в небі сонце
Та врешті бачить вона скит,
Добротний, начебто на вид -
В халупці навіть є віконце !
Стомилась Алібе́к в дорозі !
Та серця стук несамовитий -
В відкритих дверях цього скиту
Стояв відлюдник на порозі :
- Ти, ма́буть, дівчино, блукаєш ?
Чого прийшла, кого шукаєш ?
- Сюди прийшла, шукать такого, -
Алі́бек жалібно в одвіт :
- Щоб хтось навчив служити Богу,
То я служила б із цих літ,
Бо хочу знать, як то робити,
Смире́нно Богу щоб служити !
Пустельнику, мене навчіть,
Як ревно Господу вслужить !
Пустельник глянув, що вона
І молоденька і вродлива -
Що втратить голову можливо...
Та пропаде ж вночі, одна !
І не врятує її диво...
Загине дівчина ... Жахливо ...
Не захотів їй тої долі,
Дівчи́ну бідну пожалів,
Поїсти дав, було що, - вволю
Й водиці в туєсок налив.
А потім вивів на дорогу
І помолившись ревно Богу
Додому напрям показав,
У вічі глянув і сказав :
- Ти маєш, жінко, вільну долю,
Тож, щоб не сталося біди
Збирайсь скоріш й додому йди,
Але на все - Господня воля !
Якщо так хочеш - залишайся,
В куточку скиту розміщайся !
* * *
Так розсудив аскет побожний,
На ймення Рустіко́. Красивий,
Ще молодий, благий, спроможний
Іще спастись. Тож мав ще сили,
На пробу твердість перевірить
І хіть терпінням пересилить.
Тож це він спро́бувать рішив
Й Алі́бек в келії лишив.
Стелив постіль їй з пальми віття,
Ще й спати, рано її вклав,
А як заснула, то стояв
Забувши, що робити з хіттю...
Бо в чарах місячного сяйва
Спасіння раптом стало зайве...
Попід звабливий шелех ночі,
Під подих тиховію ніжний,
Краса незаймана дівоча,
Навіяла на думки грішні.
Над ложем Рустіко́ схилився,
В лице дівоче подивився
Й проснулась хіть в нім невситима,
Забувши про обіт і схиму !
Йому несила опиратись,
Лишивши помисли святі,
Став думать, що в цьому житті,
Що має - то хай має статись !
А потім звів собі на думку -
Ну як йому занадить любку ?!
На другий день, все розпитавши,
Дізнавсь - не мала ще мужчини,
І головне, переконавшись,
Що душенька проста в дівчини,
Став сам собі тоді гадати,
Як би на гріх її дістати...
Вона ж красива й молода,
Тож треба думать... Не біда,
Бо під покровом служби Богу,
Таку підмовить він на все -
Відправу ревно понесе,
А по́тім - матиме він змогу
Надать дівиці допомогу...
А може й більш... Як повезе ...
- То хочеш ти служити Богу,
Тебе Господь благословить !
Шукаєш тут ти допомоги,
Того, хто вміє службі вчить ? -
Аскет спитав... Й не помилився...
А потім ревно помолився,
Ще раз дівча перепитав,
І з Богом, вчить її почав :
Почав науку він із того,
З чого сам вчитись починав -
Він про нечистого мовчав,
А славив велич й силу Бога !
Диявола - не споминав,
Лиш потім перейшов до нього...
Відтак, він розповів докладно,
І про врага Господнього,
Та ще й про пекло куди владно,
Наві́ки Бог заслав його !
А по́тім дав їй зрозуміти :
- Миліш для Бога не зробити,
Чим в пекло сатану загнать !
Ти це повинна тут пізнать !
Вона все слухає уважно :
- Кажіть скоріш, я все зроблю !
- Роби лиш те, що я роблю !
Статечно мовив він й поважно ...
Сказавши це, роздівсь до тіла;
Так само й дівчина зробила...
Він, потім на коліна став,
Немовби час прийшов молитись
Та наготу лиш споглядав,
Й бажання зовсім розпалились ...
Ще кращою вона здалася
Коли дого́ла роздяглася
Тож плоть окріпла й піднялась
І служба в скиті почалась...
Ту плоть Алібек споглядала :
- Русті́ко, що то випина,
Що в тебе є, в мене катма? -
Вона стурбовано спитала ?
- Ото і є той сатана,
Мордує - витерпу нема...
Диявол, я ж тобі казав ...
Так мучить - сили вже немає,
Це ж я про нього розказав,
А він на волі тут гуляє,
А має маятися в пеклі,
Я з ним веду бої запеклі -
Загнать не шкодило б туди,
Щоб клятий не втворив біди !
- Це, слава Богу, означає,
Мені тут легше, ніж тобі. -
Сказала Алібек в журбі :
- В мене́ диявола немає !
Мені так жаль - тобі з пір ранніх,
Жить випало в таких стражданнях...
- Ти правду кажеш ... - Відрікає
Пустельник дівчині. - Дарма !
Ти, дщерь моя, щось інше маєш
Таке, що у мене нема !
- Так що ж то є ?! - Пита Алі́бек -
Про все, що маю - знаю... Ніби...
- У те́бе пекло є ... Ось тут.
У ньо́го древній є статут :
- Щоб Божу волю учинити -
Злоді́я в пеклі слід тримать !
Диявола слід міцно взять
Й без жа́лю в пекло засадити⁴ !
А як жирує він на волі,
То ду́ші спокуша в сваволі !
І істинно тобі глаголю,
Що Бог прислав тебе сюди !
Звичайно ж то - господня воля,
Мене спасати від біди !
Бо мучить мене а́спид оний,
То ми до те́бе враз загоним.
Диявола у пекло тихо
Це Богу дасть велику втіху.
Алі́бек каже : - Святий отче,
Якщо мордує Вас нужда,
То в пеклі хай аспид стражда,
Коли Господь цього так хоче !
Що хоче Бог, те хочу й я !
* * *
- Блаженна будь же, дщерь моя!
Щоб він нарешті дав нам спокій
Ми зараз заженем туди -
До пекла... В ка́тівні жорстокій,
Аспи́ду місце. Назавжди !
Русті́ко знав, що мав робити,
Щоби́ аспида ув'язнити.
Дівча до лігвища позвав,
І як їй діять, показав...
Диявола до пекла свого
Алі́бек зроду не впускала :
- Ай правда, отче, - так сказала -
Диявол той - Господній ворог,
Мабу́ть паскудник, прошептала,
Бо пеклу боляче, від нього,
- Та не хвилюйся, дав я слово,
Не буде пекло, більш страждать, -
Всміхнувшись, Ру́стіко промовив : -
- Аспи́д не буде завдавать
Тобі, Алі́бек, більше болю,
Хоч, зараз він утік на волю
Та сил у нього більш нема,
Бо трохи змучивсь сатана.
То перш ніж із постелі встати,
Дияволу дали наказ
Й загнали в пекло ще шість раз,
А потім не змогли підняти ...
Бо добре збили з нього пиху,
Щоб, ча́сом, не створив він лиха !
Атож, відтак, якщо пізніше
Та пи́ха знову відчувалась,
То Алібе́к, по змозі швидше,
До діла, швидше долучалась -
У пеклі демона томила,
Його гординю там скромила⁵,
Та непроста́, побожна справа,
Для неї стала - як забава !
З Русті́ко якось гомоніли :
- У Ка́псі⁵ правду говорили,
Коли збиралась я в дорогу -
Найліпша річ - служіння Богу !
Тож я скажу Вам, віч-на-віч,
Це - найсолодша в світі річ !
Забави кращої не знати,
Не відати найкращих, втіх,
Чим в пекло аспидів вганяти,
І безогля́дно мучить їх.
Тому я впевнено вважаю,
Всі ті, що в пекло не бажають
Вганять диявола й служить,
А хочуть інше щось робить -
Вони, скажу при цій нагоді,
Тварюки, просто та і годі⁶ !
Відта́к Пустельнику казала :
- Я не прийшла байдикувать,
Ніколи днями тут не спала -
Я маю душеньку спасать !
Тобі ж потрібно конче знати :
Пора давно вже починати
І службу Божу відправлять -
Аспида в пекло заганять !
А під час служби говорила:
- Русті́ко, думка є така,
Чому із пекла він тіка ???
Хотів би він, як я хотіла,
То в пекло шастав би без ліку
Й сидів би радий там довіку !
Частіше все вона просила
Русті́ко службу відправлять.
Та в його віці - не та сила,
Не може день і ніч спасать !
То ж він їй став таке казати :
- Аспи́да слід тоді карати,
І в пекло нагло наганять,
Як голову почне здіймать !!!
Алі́бек - демон одинокий,
Не може шкодить нам ніяк.
Його вкокоськали ми так,
Що він благає дати спокій !
Давай про це не забувать
І просто так не турбувать ...
Тож Алібе́к угамувалась,
Від чесних слів - на пару днів,
А далі бачить, що не склалось -
Немає служби й поготів -
До пекла він й не наближався,
Все маявсь, навіть не збирався
В нього диявола зазвать,
Не те, щоб службу з ним справлять...
Алі́бек, звісно ж вередує :
- Тебе, я бачу, не турбує...
А в ме́не - пекло ! Отче, чуєш ?
Чому ж мене ти не рятуєш ?
Ути́шіть ярість мого пекла
Свої́м дияволом запе́клим⁸ !
Як пеклом я Вам помагала -
Коли пиху́ йому збивала ...
Мовчить Русті́ко, серце мліє -
Не може дівку¹⁰ врятувать
Бо ж на лопуцьках⁹ і на мріях
Йому аспи́да не здолать ...
Не вгамувать йому і пекла -
Одним дияволом запе́клим ...
Для порятунку від біди
Чортів потрібні череди !
Та він все зробить, що можливо...
Її ж вдавалось вдовольнить !
Була така блаженна мить
Для пекла, звісно, що важливо ...
Нечасто ... Що то для дівчини -
Мов леву кинуть горошину ...
Алі́бек ремствувати стала
Здається дівчині - вона
Служити Богу перестала !
Що невгамовний сатана
Не в пеклі - інде десь герцює,
Що Рустіко́ її не чує,
Що між дияволом і пеклом,
Борі́ння на розбра́т¹¹ померкло¹²...
Розстроєні вони й сердиті
Як неспроможністю одних,
Так ненаситністю других,
Сиділи сутінками в скиті ...
А так же гарно починалось
І геть нічого не зосталось...
* * *
Пожежа в Капсі то́ді сталась
І батько дівчини - згорів !
Не зразу Алібе́к дізналась -
Ніхто їй вчасно й не сповів...
Згорів у домі, із сім'єю,
Ще й із родиною всією.
Лишилась Алібек сама -
Нікого більш в її нема...
Але дісталось їй у спадок
Все ціле батьківське добро,
Будинок цілий і шатро -
Лиш трішки навести порядок...
Багато всякого добра...
Й товару - як у гендляра.
Юнак, з багатої родини,
Геть прогулявши свої статки,
Почув, що Алібек в пустині,
Надумав дівку розшукати.
Женитись він схотів скоріше,
Щоб вспадкувать нараз, бистріше
Її батькі́в відумерщину -
Ну, як не всю, то половину,
Скоріш, щоб не загарбав суд.
Знайшов її в пустелі, в скиті -
Ну як дівчи́ні в скиті жити,
Сере́д пустельників, заблуд¹³ ?
Забрав, всупротив волі, тихо,
На радість Рустіко і втіху ...
Відвіз її з пустелі в Капсу
І одружишись, чесно й чинно¹⁴,
Успадкував, таким ось чином,
Усе майно, що було в спадку.
Тоді, як дру́жка від безділь,
До того, як вести в постіль
До молодого, запитала:
- Спасалась чим вона ? - Сказала :
- Служила Богу, краще всіх,
Аспида в пекло заганявши,
Жених вчинив великий гріх,
Мене́ од служби відірвавши.
Вам тут так смішно все здається,
А служба Богу не ведеться !
Тоді посипались питання :
- А як те роблять заганя́ння ?
Тож все вона їм розказала
І ще й на кивах показала.
Ото жінки розреготались !
Аж сльози лились, в боки брались !
Спинить ніяк - мов коні ржуть,
В фату ніяк не приберуть !
Сміються, певно, до сих пір !
А потім кажуть : - не журись,
До Неербала посміхнись,
Бо він, твій чоловік, повір -
Не гірше вміє це робити !
З ним будеш Господу служити...
Цю притчу рознесли кумасі
По всьому місту древнім - Капсі
Пішла відтоді приповідка -
Всі жі́нки знають, вона звідки :
Найліпша Божа служба, знать -
Аспи́да в пекло заганять !
* * *
Ця, із-за моря приповідка
Ніким, і досі не забута.
Ця повість, гарна, наче квітка,
У Капсі десь була почута.
Тим-то й ви, такі святії,
Шляхетні дами, молодії,
Прислу́хайтесь, оці байки́ -
Для вас - найкращі язики !
Тож, як ви хочете дістати
Тут справжню благодать Господню,
То треба Вам уже сьогодні
Такими, як Алі́бек стати -
Навчитись службу відправлять
Й диявола у пекло гнать !
Воно і Богу буде мило,
Воно й жіноцтву - ой, як гоже !
Чимало з того, що страши́ло,
Велику радість дати може !
* * *
¹Берберці - корінна етнічна
група Північної Африки - Бербери,
або Амазиги (бербер. ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ,
Imaziɣen) - віроісповідування -
Апатеїзм, також відомий
як прагматичний атеїзм, — риса
світогляду, яка виявляється
в «апатії» щодо релігійної віри.
Апатеїсти розглядають питання про
існування божества як таке, що не має
для їхнього життя жодного значення
В подальшому, в основному витіснена
християнством, а потім -
мусульманством.
²Завізве - запросить
³Справити - спрямовувати
⁴Засади́ти (розм.) помістити у в'язницю,
позбавити волі
⁵Поскромити, млю́, миш, гл. , усмирити,
опустити голову.
⁶В українському перекладі твору
Миколи Лукаша, з італійської мови,
написано : "а робить щось інше,
просто тварюка, та й годі" .
⁷Названий по стоянці у м. Гафсі (Капсі) в
Тунісі.
⁸Запе́клим - завзя́тим
⁹Лопу́цьки — молоді, м'які їстівні
парослі деяких трав та дерев. Такими є:
козельці, калачики, рогіз, щавель.
¹⁰Питання виникло тому, що багато
жінок уважають це слово образливим
і принизливим. Слово дівка в
українській мові нейтральне.
Те саме, що й дівчина - тобто
неодружена особа жіночої статі.
¹¹Розбрат - відсутність згоди в стосунках
між кимнебудь;
¹²Померкло - утратило силу, значення
¹³Заблуда - людина, що збилася зі шляху,
заблудила.
¹⁴Чинно - з почуттям власної гідності.
01-29.02.2024 р.
Ілюстрація https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/30.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007719
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Твоя стежа — серця жовнірити,
Хамелеоноджин — то ти… то ти…
Моя — не вірити — у дим, у дим —
Шалених рим.
Твоя стезя — тінь зворохобити
У завихріннях нот — загравистим;
Моя — змедвя́нити ажур-незрим
Лю-ще́мтерпки́м.
05.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007718
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Насолоджуючись в ліжку,
Муркотіла Валентина:
-Я екстрім люблю, коханий,
Уяви таку картину:
Викрала мене потвора,
Це - дракон п’ятиметровий,
Він живий, бридкий, зелений,
Не якийсь там паперовий.
Він потягне мене в замок
І почне репетувати,
Всякі непристойні речі
Враз почне пропонувати.
Ти почуєш мої крики,
Бо дракон вже почне вити…
Ситуація критична!
Що ти будеш тут робити?
Обізвавсь коханий мляво:
-Тут нема що вибирати:
Кинуся негайно в замок,
Щоб дракона врятувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007645
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
-Добре їсти в ресторані,-
Похвалився Вітя Грицю,-
Всіх люблю офіціанток:
І дівчат, і молодицю.
Страви вміло так підносять,
Ніжно в очі заглядають
(А не так, як жінка й теща,
Косі погляди кидають).
А коли вже розплатився,
Вирушаю йти до хати,
Чайові їм залишаю –
То готові цілувати.
-А мені більш до вподоби,-
Засвітились очі в Гриця,-
В спальному вагоні, друже,
Миловидні провідниці.
Усміхаються привітно,
Ні до кого не ревнують,
Після чаю, як годиться,
Іще й постіль пропонують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
Забивало дух Парасці:
-Скоро буду вовком вити!
Казав, будеш жити в казці,
А що вийшло, паразите?
Я - в саду і на городі,
В мене діти і корова,
Кури, гуси, качки, свині,
Хочеш, щоб була здорова!
Виправдався дуже швидко
Чоловік її Іллюшка:
-Не збрехав тобі, Парасю,
Казка зветься ’’Попелюшка’’.
Свого слова я дотримав,
Покричала трохи, й годі,
Я ж не винен, що всім важко,
І бали тепер не в моді.
В кожній казці, як відомо,
Кінець завжди є хороший:
Замість туфлів кришталевих
Ось купив тобі калоші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007348
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Березень й Лютий зійшли на доріжку
Змагання почнуться таємно і нишком.
МАрець ще юний, Лютень - безсилий.*
Яке тут змагання? Пасма вже сиві...
Вигукнув Лютий : - Нумо, до бою!
Вдачею буду боротись з тобою.
НЕмічно крутить сніжком завірюха,
То морозенко щипнЕ десь за вуха.
Березень сонце відкриє з-за хмари,
Лютий назло розпорошує чари.
В парі вже з вітром змагатися хочуть,
Марець і "котики" з Лютня регочуть.
Сили не має, Лютий страждає,
Сходить з доріжки, ВеснУ пропускає.
Юна красуня до Березня лине, -
Йому і вручає підсніжники милі.
** Марець, лютень - прадавні назви березня, лютого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006944
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 28.02.2024
-Я до сина їздив в гості,
Був на виставці учора,
Вернісажем вона зветься,-
Кумові хвалився Жора.
-Там художник бородатий
Представляв свої картини,
І про образи й пейзажі
Торочив нам дві години.
За хвилину дружні шаржі
Показав, як малювати:
Хто хотів, то він за гроші
Міг усіх обдарувати.
От вже майстер! Вірте, куме,
В мене дух перехопило:
На очах у всіх присутніх
Із картини робить диво.
На портреті - гарний дядько,
Бачать всі: сміється, наче,
Мазнув пензлем біля рота –
І той дядько уже плаче !
Кум відразу розсміявся:
-Його фокус - як пружина!
Так майстерно часто робить
Дорога моя дружина.
Коли п’яний - я регочу,
Тут художник - моя Ніна:
Мазок віником по пиці –
І у мене - кисла міна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Прокляття згадую дівоче,
"Що циган Доленьку вкраде.
І сива Злива залоскоче,
Не знайдеш спокою ніде."
Лунали сповіддю ті чари,
Я йшов крізь бурі навмання.
Кохання присмаком все марив,
Та не зронив в ріллю зерня.
Вуста зустрів я калинові,
Медами пахла ще земля.
Вона звучала в кожнім слові,
Я думав , що навік моя.
Веселка літня і грайлива ,
На обрій браму відчиня,
Та знов не трапилося Дива,
З гнізда зірвалось пташеня.
Вже Юність линула далеко,
Сварлива Старість десь кульга.
Не принесла дітей лелека,
Самотність змінює Нудьга.
Прокляття згадую дівоче,
Що Долі - мідний гріш ціна,
Бо лише Смуток в ній регоче
І Душу навпіл розтина.!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006544
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024
Білим снігом, білим снігом
Засипає землю вщент.
За холодним року бігом
Виступа нічний акцент.
Замітає, замітає,
Білу шубку стелить скрізь.
Ця зима краю не знає,
Біле небо, подивись!
Промітаємо доріжки
І до ганку, й до душі.
Пробіжать маленькі ніжки
В пам'ять серця на межі.
Десь здригнулася мотузка,
На білизні сніжний слід.
На доріжці вузько-вузько,
Знову сипле білий сніг.
22/02/2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006474
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
В зимну ніч, чи літні зорі Присвята
Стоїть воїн у дозорі, Воїнам, які захищали
Стоїть воїн у дозорі ! і захищають Україну
Берегти спокій країни -
То найбільша справа нині,
То найбільша справа нині !
Щоби мирні дні та ночі -
Не плакали з горя очі,
Не плакали з горя очі !
Коли спокій батькам й дітям -
Як же цьому не радіти,
Як же цьому не радіти!
А ти, враже, не сунь носа -
Залишишся голий – босий !
Залишишся голий – босий !
На снігу мороз іскриться,
Україна – то є криця,
Україна – то є криця !
Миготять яскраво зорі,
Стоїть Воїн у дозорі,
Бо Воїн стоїть в дозорі !
В. Ф. - 18. 02. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006335
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024
[i]Поцілована гама має свій колір...[/i]
Боюся твоєї щасливої тіні,
Але другорядно лишаюсь у ніч,
Аби зруйнувати ударні та сині,..
Пустити по світу стривожено-клич...
Я обману тебе сном і містами,
Хай оберемком лягають поли.
Я прокричу, але вже не вустами -
Змішано квіти із тушшю смоли.
Тоді вже навчуся, як дума, літати,
У час той полину серпанком зорі.
Тільки й зумію тебе обійняти
Віялом серця на босій горі...
Боюсь твого щастя, навічно без мене,
Боюсь твого шансу у тихій руці.
Усе переможне давно не суттєве,
Тільки от гама лежить на щоці...
13.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006246
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Премію отримав Рома –
Радість груди розпирала,
Дівчина кохана Тома,
Як та пташка щебетала:
-Місяць тому я вже склала
У валізи сукні й шорти,
І на днях переписала
Закордонні всі курорти.
На літак квитки вже завтра
Можемо ми замовляти,
А позавтра на Канарах
Будемо вже засмагати.
-В літаку боюсь летіти,-
Відхрестився зразу Рома,-
Катастрофи, всякі трощі,
Смерть раптова, або кома…
-Та не бійся, - каже Тома,-
Це відома всім картина:
Вип’єш коньяку пів пляшки –
Будеш спати, як дитина.
-Чого пертись на Канари?-
Міркував уголос Рома,-
Якщо є коньяк, горілка –
То курорт для мене - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
Я знаю любий, що ти є,
Моє кохання, сонце, небо.
Я стільки літ живу без тебе,
Та гріє образ твій мене.
Я знаю любий, що ти є,
На цій землі, хоча далеко.
Як в теплий край летить лелека.
Мені привіт передає.
Я знаю любий, що ти є,
Приходиш в сни, мене цілуєш.
Цілунком душу ти лікуєш
І навіть зцілюєш мене.
Я знаю любий, що ти є,
Хоч за вікном зима, чи літо.
Так порядкують гордовито,
Усе ж чекаю я тебе.
Я знаю любий, що ти є...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005797
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 15.02.2024
[i]СЬОГОДНІ і є вічністю...[/i]
Падає небо уламками снігу,
Тихо чекає, що при́йде весна.
Сірі кути не стидаються бігу,
Люди ж тікають, коли німота.
Стіни стають безумовно-чужими
І все ще надію шиповано ллють,
Аби зрозуміти, якими сліпими
Бувають події і вся їхня суть.
А сховане кане у морі жадання,
Падає в тиху, невинну журбу.
Сильнішим за правду є тільки зізнання
І вміння сказати одвічне,- Люблю.-
Зорі все также невинно співають...
Аби лиш почути їх стишену лють,
Поки вони ще ніяк не згорають
У думі про те,.. що навічно заснуть...
07.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005722
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Запросила дівка Оля
Жениха Миколу в гості:
Хвилювався, як ніколи,
Купив квіти, вивчив тости.
Оля радісно зустріла
(Готувала все зарані),
Стіл для зустрічі накрила,
Як в престижнім ресторані.
За стіл сіли. Про кохання
Коля став щось торочити…
-Це пусте,- сказала Оля,-
Давай краще їсти й пити.
Дівка спритно усі страви
Вмить до себе підсувала,
І центнерна ця фігура
Віртуозно все ковтала.
Щезли холодець, салати
(Бо була голодна зранку),
Поглинала її пелька
Плов, шашлик і запіканку.
Поки Коля милувався,
Що все йде без суперечки,
Залишилася для нього
Одна шкварка й ложка гречки.
І сказала сумно Оля,
Доїдаючи котлети:
-Їм я завжди вдвічі більше,
Зараз, бачиш - на дієті.
В жениха включився розум:
-Як таку за жінку брати?
Із зарплатою своєю,
Як її прогодувати?
Дивувалась довго Оля,
Що пси гавкали навколо:
Назавжди тікав від неї
Зляканий жених Микола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Я в серці маю те, що не вмирає,
Воно у ньому полум'ям горить.
У дощ і заметілі зігріває,
А ще вітрами на гіллі шумить.
Я зустрічаю радо з ним світанки,
Ловлю в долоні зорі у ночі.
Я є його єдина полонянка,
Від нього лиш тобі віддам ключі.
Я з ним живу щоденно, щохвилинно,
Оберігаю, щоб ніхто не вкрав.
Воно зі мною перше і єдине,
Його мені Господь сам в руки дав.
Я прийняла його, як подарунок,
Воно щораз нагадує тебе.
Гарячого кохання ніжний трунок,
Воно немов молитва - теж святе.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005522
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Проспівав ти пісню журавлину,
Полетів на крилах тих пісень.
Рідний край назавжди ти покинув,
Той мотив залишив нам лишень.
Як тобі у тім далекім краї,
Чи згадаєш землю ти свою?
А чи серце сум розлуки крає?
Пам»ятаєм пісню ми твою.
Ти для нас немов отой журавлик,
Що шукає долю десь свою.
Може, просто схожий на метелик
Той, що спалить крила на вогню.
І назад немає вже дороги,
Терном поросли усі стежки.
Хай не згасне в серці твоїм вогник,
Згадки хай летять, як ластІвки.
Посхилялись віти край дороги,
Не забудь оте, що обіцяв.
Хай летять до отчого порогу:
Наймиліший тільки рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959887
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 10.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
ПЛЕЙКАСт:
http://www.playcast.ru/view/1860254/2dc0490e59f2986dca586b974ea76ded5cbcdac4pl
Полыхает шиповник ярко-красным костром.
Что ж усталое сердце не согреешь теплом.?
Что ж ты плачешь осина жёлто-красным листом?
Неужели причина: мелкий дождь за окном?
Гроздь рябины кровавой, словно солнца закат.
Мы с тобой разошлись. Кто же здесь виноват?
Багровеет брусника. Ночи стали длинней.
Лета дни миновали. Сердцу стало больней.
Ветер, листья срывая, и печаль мне развей.
Голос твой долетает. Свет безоблачных дней.
И мне кажется будто ты вот-вот подойдёшь
И усталое сердце в свои руки возмёшь...
И забуду я всё: снова станет теплей.
Ни к чему наши ссоры: ты прости поскорей.
Полыхает шиповник, всё сильнее горит,
Одинокое сердце всё болит и болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 09.02.2024
Дев'яності згадаймо вкотре,
Віддали злодюгам країну,
Ми закрили відтоді сонце,
І плиту поклали гранітну.
А рідненьку рвали на шмаття,
Грабували просто нахабно,
Незалежна вибрала щастя,
Та в імлі воно все зникало.
Україну, як Божу квітку,
Із любов'ю будь-що берегти...
Продали, й продалися бісу,
За кордоном купили хати.
На нулі вас зібрати б усіх,
Вперед, ненажери й вандали,
Лиш довіри нема до щурів,
Пізнали чиї ви васали.
Нескінченні у світі біди,
Бо шулікам ділити скарби,
Як терпіти знов людям війни,
Та втім власне, було так завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004863
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 09.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v4xAC2Msi48[/youtube]
Це перші спроби робить вже весна,
Підкрався дощ холодний, несміливий.
А я її виглядую з вікна,
В надії вона буде особлива.
Дощ розбудив ще заспані дерева,
Дрімає в безнадії ще земля.
Радіє вже давно трава зелена,
Раніше всіх весну вона чека.
Їй ще не час,- подумала зима.
Однак, свою злість не приховала.
Ти так змарніла, зимонько, з лиця,-
Ласкаво так весна їй промовляла.
А я все бачила і чула крізь вікно,
Весна словами зиму приласкала.
Зима солодко спала вже давно,
Її слова приємні пробачала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005341
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Жалеем мы несчастного раба…
Всегда ль он жизнью рабской недоволен?
Всегда ли тяжела ему судьба? —
Порою сам в душе он рабством болен!
Ему свобода вовсе не нужна.
Зачем ему нужна свобода слова?
Милей ему покой и тишина —
она его спокойствия основа.
Не так уж много надобно ему —
сухое стойло, хлеб, вода и роба,
и мы понять не сможем, почему
готов служить хозяину до гроба,
молиться на него и прославлять,
в поклоне рабском перед ним стоять…
(январь 2014 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005330
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Летить ворон понад полем
І журливо кряче.
Перейнявся чужим горем:
- Не лежи, козаче,
Бо дружину й малі діти
На кого лишаєш?
Попри все, ти маєш жити,
Хоча й знемагаєш.
Батьки твої вже старенькі
Теж прибиті горем.
Піднімайся, хоч слабенький,
Подивися вгору.
Глянь до сонця, - ворон кряче -
Пнеться тугий колос.
Ти вставай, вставай, козаче, -
Почув воїн голос...
Зібрать силоньку зумівши,
На ворона речі.
Сперсь на автомат, як змігши,
І розправив плечі.
- Жити треба і боротись
Ще не час вмирати.
Маю живим повернутись,
Ждуть дружина й мати.
Ворогів змету з дороги,
Прощення - нікому!
Як здобуду Перемогу,
Повернусь додому.
Летить ворон понад полем
І врочисто кряче:
- Поборовши смерть і горе,
Ти Воскрес, козаче!
Примітка: написала за мотивами народних стрілецьких,
козацьких пісень на подіях сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005215
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Олігарх Ельдар Петрович
В ’’Мерседесі’’ додав газу,
Вирішив: негайно треба
Ще одну відкрити базу.
Та, що близько біля дому,
Продавала фарбу різну,
Посуд, вази кришталеві,
Всякі гвинтики залізні.
Підприємець часто злився -
Фірма збитків зазнавала:
При доставці посуд бився,
Фарба в банках засихала.
І не тішила торгівля
Там, де меблі продавали:
Покупці - народ примхливий,
Брак відразу виявляли.
Тут ідея допоможе
Вийти із важкої скрути:
Нова база в центрі буде
Продавати парашути.
І про брак ніхто не скаже,
Бо все буде шито- крито,
Не прийде спортсмен сваритись
З парашутом нерозкритим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
[i]Слідами світової класики.
За мотивами твору
[b]Джованні Бокаччо
"ДЕКАМЕРОН"[/b]
День дев'ятий . Оповідка 5.
[/i]
* * *
Священник Джанні ді Бароло
Колись в Барле́тті проживав.
Приход убогий був та з цього
Ніколи він не горював...
Але, щоб якось все ж прожити,
Бароло мусив щось робити -
То він кобилу запрягав
Й по краю з гендлем мандрував.
По ярмарках, а то й базарах
Він їздив на своїй кобилі
По всій багатій Апулії*
І знався в крамі і товарах -
Де дешево - то щось купляв,
А де дорожче - продавав.
Десь недалеко від Таранті
В однім базарному селі
Він стрівся з П'єтро із Тресанті,
Той був баришник. На ослі
Він їздив теж ярмаркувати,
Товари й кросна купувати,
А потім вміло продавав.
І в тім - живу копійку мав !
Вони на ринку сонце стріли,
З них кожен добре справу знав,
Товари кожен розіслав,
Й люб'язно й мило говорили...
Про те, про се... про своє діло ...
Про що - ніхто не пам'ятав !
Немов раніш десь розлучились...
Священник П'єтро кумом звав -
Так міцно й славно подружились.
П'єтро у Джанні чаював,
Коли по справах був в Барлетті,
Вгощались дорогим спагетті,
В Тресанті Джанні ночував
І П'єтро радо частував...,
Від серця, мило і привітно,
Його усім, чим Бог послав.
А потім спать його поклав
Аж на солому, у повітку,
У ліжко кума не вложив -
Бо П'єтро дуже бідно жив !
Він мав будиночок в Тресанті,
В нім ліжко, де постіль він слав.
Ані балкона, ні веранди -
Лише́нь повітка для осла.
Вони з жоною в ліжку спали.
Для Джанні - місця бракувало !
Він мусив на соломі спать,
Біля́ кобили постіль слать !
Джемма́то сповнилась бажанням
В сусідки Зіти ночувать,
Щоби із П'єтро міг поспать
Священник із Барлетти Джанні.
- В постелі він, як гість щоб спав,
А не кобилу обнімав ! -
Джеммато - так дружину звали...
То чоловік лиш промовчав,
А в Джанні очі запалали,
Він посміхнувся і сказав :
- Кумо́ Джеммато, не турбуйся,
Бо я, як оком підморгну -
Кобилу в дівку оберну
В таку, що просто залюбуйся !
І сплю, як з жінкою, всю нічку.
А потім, знову - тільки чхну,
То враз в кобилу одверну
І запряжу у віз чи в бричку !
Свою кобилку я люблю
Тож біля неї пересплю !
Хазяйка дому здивувалась,
Але повірила йому...
Ще й чоловіку розказала
А по́тім мовить по тому́ :
- Якщо він вміє чарувати
Та ще й великий твій приятель,
То хай тебе навчить тих чар -
У нього ж - небувалий дар...!
Ти о́бернеш мене в кобилу.
Вдвох, на кобилі й на ослі,
Поярмаркуєш у селі,
Поті́м вернеш личину милу.
Подвійний зиск ми будем мать,
А втім - пора лягати спать !
Кум П'є́тро ніч крутився в ліжку
Джеммато навіть не змогла
Приспати любощами, ніжно...
Бо думка спати не дала.
Повірив П'єтро в ту дурницю,
Послухав жінку, як годиться,
Кумася став прохать навчить
Кобилу з жінки як зробить.
Хотів його відговорити
Приятель Джанні, та ніяк
Не піддається неборак -
До чарів хоче долучитись ...
Кортить кобилу свою мать
Й з ослом на пару гендлювать !
- То що ж, навчу вас, що робити,
Проснемось завтра ми, чуть світ,
Бо гриву важко сотворити...
Та найтрудніша штука - хвіст,
- Кум Джанні важно так промовив,
А потім ще додав два слова :
- Щоб хвіст гарнезний сотворить
Із ним прийдеться помудрить !
Його так тяжко приробити...
Для цього треба щось утнуть...,
А без хвоста ж - не обернуть !
Це важко навіть уявити...
Та раз вже взялись - не вернуть !
У нас все вийде, певен будь !
Джеммата з П'єтро знов не спали,
В постелі йорзали всю ніч...
На чудо так вони чекали,
Що з сонцем побрели навстріч,
До кума, дорогого Джанні,
Скоріш, щоб чари ті бажані
Перевтілили на кобилу
Джеммату - П'єтра жінку милу !
А Джанні, лиш в сорочку вдітий,
До них підвівся і сказав :
- Нікому б це не показав
Раніше я у цілім світі !
Лише́нь для вас, своїх кумів
Таїнство це розкрить посмів !
Коли ви так це забажали,
То я навчу, дивись сюди -
Щоб все, що ви запам'ятали,
Не принесло для вас біди,
Щоб без помилок чаклувати,
Не слід нічого мудрувати !!!
Я все вам зараз покажу,
Робіть лиш так, як я скажу !
- Ми згодні все робить по слову,
Лишень тобі я тут корюсь,
Джеммата мовила: - Клянусь !
- Клянусь і я...! - П'єтро промовив...
Тоді кум Джанні свічку взяв
Ткнув П'єтру в руку і сказав:
- Ну, от і добре, все чудово,
Я бачу - все до Вас дійшло -
Й додав, здригнувшися нервово :
- Язик у вас - не помело,
То щоб не сталося - ні слова !
Бо все розладить та розмова,
Дивіться добре, що чинить,
Й затямте все, що говорить !
Щоб не́ було - терпіть щосили !
Бо зойкнеш, крикнеш - нанівець
Зведеш всю справу і - кінець ...
Й не буде в вас тоді кобили .
Щоб кожен Господа благав
Про хвіст... До ладу щоб пристав !
Кум П'єтро, в руки свічку взявши,
Запевнив - буде все як слід !
Завмер він, дух затамуваши,
А від неспокою - аж зблід !
Отець звелів Джемматі милій :
- Нараз догола роздягнись,
Постань же рачки, міцно впрись !
Стій так, немов стоять кобили !
Тихенько стій, не озивайся.
Хоч хто би раптом не позвав,
Чи доторкнувся, чи злякав -
Ти навкруги не озирайся !
І щоб не сталося - мовчи !
Бо все розладить навіть пчих !
А сам до неї руки суне,
Ко́си гладить їй грайливо,
Говорить П'єтру : - Слухай, куме,
У нас розкішна буде грива !
В Джематти коси розплелися -
Так в шию Джанні їй вчепився
І примовля при цім слова:
- В кобили гарна голова...
А сам - мов кіт коло сметани,
Навкруг оголеного стану :
- В кобили будуть гарні ноги -
Каже Джанні : - щоб дороги,
Для неї легкими були...
І гладить - знизу догори...
Від дотику вона здригнулась,
Назад, легенько, подалась...
Неначе грізне щось почула.
Та виду все ж не подала...
А той вже груди її мацав,
По спині, як кобилу, ляскав,
А перса - повні і пругкі,
Та ще й привабливі такі...
Аж в нього встало щось незване,
Ще й з під сорочки вигляда,
Та добре - то не є біда,
Бо він же теж людина - Джанні !...
Тож Джанні й каже : - Певно будуть
У кобили гарні груди !
До живота він теж звертався,
Й до спини складно ворожив,
А щоб міцніший круп удався,
До стегон тихо шепотів :
- В Джеммати є красиві стегна,
В кобили буде сильний зад,
Бо це ж - кобила, не коза,
Ще й чистокровная, напевно...
Лишень хвоста зробить зосталось...
То він сорочку закотив,
За тичку свою, рослу, взявся
І прямо в дучку застромив,
Що зроблена для того діла...
- Хвіст буде гарний у кобили !
Врочисто Джанні заявив !
Джематті й втямити не вспіла !
Кум П'єтро, що уважно слухав,
Бо все хотів запам'ятать,
Вдивлявся і мотав на вуса,
Враз став обурено кричать :
- Панотче, стійте, зупиніться
Хвоста не треба, відступіться !
Та рідиво нараз стіка,
Те, що від нього рость людська...
Кум тичку витіг й важно мовить :
- Гей, П'єтро, що ж ти натворив?
Хіба ж мовчать я не велів ?
Була кобила вже готова,
Ти розкричався - нанівець
Ізвів всю справу і - кінець ...
Хвоста вже наново не втулиш ...
- Та добре зразу було там...
Хвоста того не треба... Чули ?
Мені б сказали : - Зроби сам...
Та й направляли його низько !
- Приріс би добре, там же близько,
Тому тобі я й не сказав,
Бо ти ж бо влучно б - не попав,
На перший раз. Не зміг би вставить !
Це діло тонке, любий куме -
Потрібен досвід, треба думать...
Не зміг ти б так, як я приставить !
Промовив Джанні : - Жаль... Не стати
Кобили гарній із Джеммати !
Почувши їхню суперечку,
Звелась Джематта й аж кипить !
На чоловіка, безперечним,
Сварливим голосом кричить :
- Який дурний ти, чоловіче,
Кажу тобі я прямо в вічі :
Ну де ж ти бачив, біднота́
Живу кобилу без хвоста ?
Та ти і так уже є бідний,
Дай Боже, щоб бідніший став,
Як ти із мене, без хвоста,
Кобилу робиш, жалюгідний !
Чого ти рота відкривав ?!!!
Хвоста не треба...? Ти сказав !
Словами чари ти розвіяв,
Тож про кобилу - тільки мріять...!
А я ж старалась, як могла ! -
Джематта вділась і пішла...
А П'єтро, з панотцем напару,
Скупивши гарного товару
Осла й кобилу запрягли
Бо часу га́ять не могли -
В Бітонто, Лечче, місті Барі*,
Вони завзято торгували,
А в Барі ж ярмарки - ой славні !...
Там П'єтро добрий гендель мав
Й ніколи більш не розмовляв
Він про кобилу з кумом Джанні.
Лише́нь одній Джанетті милій
Ще снились сни про хвіст кобили...
* * *
* [b]Апулія[/b] - один із найрозвинутіших регіонів Італії, розміщений на півдні країни. Складається з провінцій Барі, Барлетта-Андрія-Трані, Бриндізі, Лечче, Фоджа, Таранто.
Столиця, адміністративний центр і найбільше місто - [b]Барі[/b].
22-29.01.2024 р.
Фото : https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
Мы с ним обошли 27 галерей,
В попытках найти мягкий свет,
И вот мой кубинец по имени Рей
В кубизме пишет портрет.
Он дышит акрилом и ноздри его
Предательски нервно дрожат,
Так, видимо, боги уходят в запой
И жаждут нутром мятежа.
У Рея точёные скулы и нить
Красиво очерченных губ,
Мне хочется Рея развязно любить,
Любовь возводя свою в куб.
Смеются мольберты, смеются холсты
Над нами, предвидя сюжет,
Но нам всё равно — мы стоим у черты…
Рей пишет волшебный портрет.
Я нежно шепчу ему: “Еres mi rey!”*
И кисти летят на паркет…
Рей полон кубизма, кубинских страстей
И слова не ведает “Нет”.
В глазах его тонет испанский закат,
Сам дьявол танцует со мной,
А где-то за окнами чайки кричат,
Целуется берег с волной…
Там бросили мы 27 якорей,
Швартуя сердца, как баржи’…
Но Рей никогда не увидит апгрейд
Моей живописной души…
* Еres mi rey (исп.) - ты мой король
20.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004560
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Був Микола дуже грубий,
Часто гримав на дружину:
-Щоб жона корилась мужу!-
Повторяв їй без упину.
-Цей закон не я придумав:
Біблія про це сказала!
Щоб мені не огризалась,
Вище мене не скакала!
-Зрозуміла,- каже Галя,-
Потягнулася манірно,-
Все, що будеш вимагати –
Буде зроблено покірно.
І як тільки в гніві Коля
Посилає десь дружину,
Вона рада, очі сяють –
Вмить зникає за хвилину.
Задоволена приходить
(Зберігається інтрижка),
Чоловіку не перечить:
Біблія - найкраща книжка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Молю тебе, рідний, вернись у свій дім,
що завжди був тихим притулком твоїм.
Де голос ще чути відлунням у хаті,
в розлуці дні темні, якісь пелехаті.
Хай стихнуть гармати, вернись хоч на мить,
кохання в сльозах, наче свічка, горить.
І серце від страху тремтить щохвилини,
чекає дзвінка, щоб прожити цю днину.
Не в снах, а вернися у дім наяву,
не бійсь обпектись об сльозу воскову.
Пройдись босоніж по зеленій травиці,
напийся води у рідненькій криниці.
Я знаю, не спиш у тривозі нічній,
знов лізуть рашисти, приймаєте бій.
Обдерті війною, порізані долі,
несуть тяжкий хрест, щоб не жити в неволі.
Світлішим без ворога стане цей світ,
хоч з вогника свічки темнітиме гніт
Та смуга, що чорним країну накрила,
терпінням і вірою знов стане біла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004360
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
[i]Заохочені чути - убиті мовчанням...[/i]
Запитай мене - хто я у синьому морі,
Хто я в молочнім потоці людей,..
Чому ненароком згасаю в мінорі
Збитих золою жилавих ідей,
Чому я ховаю своє перепуття...
Хай би мов доказ, лише запитай!
Інакше - ні слова, бо рани - відлюддя,
Удавані стани - чужинно-розмай...
І я розкажу, що хвилює октави,
Я передам, що шумить уві сні.
Але донесу лише коло оправи,
Усе первозданне лиши́ться... в мені...
Лише запитай - і скажу, що зумію,
Лише зупинися і в ніч нагадай,
Що віддана досі я зрілому диву,
Що же́вріє в тілі далекий розмай...
20.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004282
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Заметілі дмуть у труби -
Переметів - тьма!
Прикусило сонце губи -
Сяєва нема.
Витанцьовують поземки
Рок-н-ролу твіст,
Розлітаються сукенки
Під оркестру свист.
Снігокрутниця в запалі,
Мерзлих снів води,
Прокладає магістралі -
Замете сліди. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004214
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Дуже радий, як ніколи,
Шестирічний Костя
На канікули приїхав
До бабусі в гості.
Лоскотала нюх хлопчини
Бабусина здоба,
Все було цікаве: птиця,
І в хліві худоба.
До бабусі притулився,
Їй поправив хустку:
-Коли, бабцю, ця телиця
Піде у відпустку?
І швиденько починає
Бабі торочити:
-Всі тварини від роботи
Мають відпочити.
Казав тато тьоті Люсі,
Щоб була здорова,
Розказав, що у відпустку
Йде його корова.
І сміявся: -Зараз в моді
Гостювати в мами,
Буде пастись на городі –
Все згідно програми.
А для тьоті Люсі будуть
Незабутні днини,
Тато довго не забуде
Райські ті години!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Запального не треба кохання,
Та душевні страждання відвічні,
Усередині тільки мовчання,
У відносин прогнози невтішні.
Не готова душа до двобою
Не шукає химерам пристані,
Відлюбила й обрала свободу,
І чимдалі пішла від пристрасті.
Не сумбурні єднають стосунки,
А із першого погляду вогник,
Де турбота і ніжні цілунки,
Й парасолька, так вчасно як дощик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003775
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Любовь-война
О как измерить глубину
той странности иных поступков,
где превращение в войну
Любви не осознать рассудком?
А лишь почувствовать дано
начало боевой эпохи...
Так смуты вечное зерно
уж прорастает понемногу
на почве данности того,
что этот бой ласкает душу
то, предвкушением тревог,
то пониманием: "Ты нужен!"
Признанием: "Не объяснить,
то самое, свеченье, пламя!
Как, прежде, тоненькая нить,
мостом вруг стала между вами?
Так буйство чувств несёт тебя
по неизведанной и встречной,
И струны душу теребят
неугомонно и беспечно.
март-апрель 2021 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003504
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Жив у лісі за болотом
Добрий дядько-чарівник,
Вмів робити відвороти,
Щоби всякий нелюб зник.
Будь кого причарувати
Міг цей диво-чоловік,
Всі загадки розгадати
І продовжити ваш вік.
Вирушила у дорогу
Оля - дівка із села,
Уже вдень була у нього –
Свої плани принесла.
Сіла перед магом чинно
І розмову повела:
- Є у мене та причина,
Що до вас та й привела.
Хочу, щоб мене любили
Усі хлопці із села,
Табунами щоб ходили,
І щоб слава добра йшла.
Щоб всі бігали за мною
І не шкодували ніг,
Ішли в хату, не боялись,
Що високий в нас поріг.
Можете усе робити:
Брати вранішню росу,
І мене перетворити
У нечувану красу.
Маг добряче постарався:
Тут хоч сядь, кричи, чи плач,
І зробив із дівки швидко
Шкіряний футбольний м’яч.
Скільки через м’ячик-Олю
Було стоптано підків!
Бігають за ним по полю
Двадцять дужих мужиків.
Всі гамселили щосили
(Кожен влучно бити звик)!
-Якщо б’є, то, значить, любить,-
Каже мудрий чарівник.
То ж, дівчата, знайте міру:
Ходіть тихо, а не вскач,
Хто багато в житті хоче –
Буде, як футбольний м’яч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
З усіх вулиць ідуть люди,
Бо в сільському клубі свято:
Запланована там зустріч
Із народним депутатом.
Весь кортеж приїхав вчасно,
Із оркестром всіх зустріли,
Дві красуні в вишиванках
Гостю коровай вручили.
Він за мить - вже на трибуні,
Зразу перейшов до діла,
І до мас народних факти
Й аргументи полетіли:
-Довели спеціалісти:
Кожна в нас сім’я багата,
Бо за планом погодинно
Росте пенсія й зарплата.
-Це неправда! -крик у залі,-
На продукти ціни знаєм!
А тарифи? А податки?
Ні за що народ страждає!
Депутат довів народу:
-Просто треба менше їсти,
Не докажете нічого,
Бо ви - не спеціалісти.
Ви - проста народна маса,
А є - влада і еліта!
Що таке державна каса,
Не дано вам зрозуміти.
Депутату пощастило
Тут від смерті врятуватись:
З того часу всі бояться
Із народом зустрічатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
До вікна патлатий сніг горнеться гілками,
Ловить сон зимовий біг пишними клубками.
Може це не сніг, а ти, рідний мій, коханий,
Час вечірній засвітив білими зірками?
Теж згадав, як ми удвох, вкрадені зимою
В сніговий переполох втрапили з юрбою.
Малювали на шибках смайлики веселі,
Їх кружляв морозний птах в пінній каруселі.
Підбадьорюючи: "Ок!", в височезній шапці
Ліхтарі ішли в танок у сріблястій казці.
Ти теплом своїх долонь грів мене й вустами,
Розривав густий полон білого цунамі.
Пробирались до шляхів рятівних трамваїв,
На даху яких сніги гуртувались в зграї.
Хуртовини замели рельси гомінливі.
І застуджено гули, голоси хрипливі!
Холод вперто обіймав, ти ж тулив до себе
Щастя скарб, щоб хтось не вкрав подарунок неба.
Попри люту заметіль все теплом іскрилось.
Бог стелив м'яку постіль щоб кохання вкрилось...
На вікно промінчик впав. Бачу, як тоненько
Сріблом хтось намалював смайлики рідненькі.
Знаю, ти, бо більш ніхто таємниць не знає.
Білий вельон пелюсток душі двох єднає.
Там де ти тепер, сніги стежку залишають?
Аби бачили сліди ті, що вас чекають?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002965
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 14.01.2024
[i]Слідами світової класики.
За мотивами твору
[b]Луція Апулея
"МЕТАМОРФОЗИ, АБО ЗОЛОТИЙ ОСЕЛ"
[/b]
Книга дев'ята . Розділи 5 - 7.
[/i]
* * *
Мовчання таїнством сповита,
Належно в пам'яті укрита,
Була б ця розповідь забута,
І більш ніколи не почута ...
Про казус той, лиш двоє знали
І в тайні б до сих пір тримали
Та те, що в серденьку ховають,
Так часто іншим довіряють ...
Тож якось з вуст до вух жіночих,
По дружньому, посеред днини,
Слова, немов горох з торбини,
В цей світ посипались охоче !
Тож можна нашорошить вуха
Й цю байку, по секрету, слухать...
* * *
В землі якійсь, в якомусь краї
Хазяїн в бідній хаті жив.
Жилося як ? Лиш Бог те знає !
Хоч бідував він - не тужив.
До ночі тяжко працював !
Заняттям не перебирав
І щоб копійку заробити -
У кузні тяжко мав робити !
Такая ж бідна і проста.
Була в нього дружина мила,
Та всі про неї говорили :
- Розпусниця вона ще та...
Недобру, тобто, мала славу -
Мов гріховодная..., шалаva ...
Одного разу, рано-вранці,
Коли ще сонце тільки встало,
До неї завітав коханець,
Коли господаря не стало -
Побіг той бідний на роботу,
А жіночці - нема турботи !
Стриба коханець - прямо в ліжко !
Цілує їй і вушко й ніжку,
Від любощів немов літають,
Чимдуж кохаються, щомога
На потім не лишив нічого,
В обімах палких засинають ...
Такі наївні й безтурботні...
У ніжній трепетній дрімоті ...
А чоловік пройшов дорогу
До кузні, прямо до порогу ...
Згадавши, що забув ключі.
Додому повернув мерщій !
Прибіг до хати, сіпнув двері :
- Мабуть моя дружина спить !
Він в двері грюка ще й свистить -
Неначе сон якийсь химерний ...
- Прокинсь, дружино...! Відчини !!!
Та тільки ж замкнені вони :
- Мабуть розбійників злякалась
Та й з переляку десь сховалась...
Бо зараз бродять всякі люди,
А так воно спокійніш буде...
А за дверима - переляк !!!
Куди втекти, куди сховатись ?!
Коханець в розпачі закляк -
Оце так влип ! Все ж може статись !
Кулак у коваля - як молот !
Закрався в душу страх і холод !
Тікать - куди ж ти побіжиш
Коли від жаху весь дрижиш !?
Але ця шельма, знала справу,
Все оком обвела довкіл
Й узріла, вриту прямо в діл,
В кутку порожню бочку справа !
Чималу бодню, замість скрині,
Ще й вкопану до половини !
Від страху швидкий і безмовний
Кохнець, голий, як з води,
Шугну́в в ту бочку, безсоромний,
Аби подалі від біди !
А жінка двері відчиняє
Й до чоловіка промовляє :
- Ну що, з'явився ? Ти, ледащо ?!
Та заблудився б десь ти краще !
А то десь лазиш, волоцюго ?!
Ти хоть копієчку приніс ?
Мабуть носив тебе сам біс ?
З тобою жить - одна наруга !
Шматочка хліба не діждуся...,
За кужілем вся ізведуся !
Не світить лампа, темно в хаті,
Про заробітки ти не дбаєш !
Що заробив - те проїдаєш
Не буть мені отут багатій !!!
Та ти ж не чоловік - ледащо !
Сусідці Дафні онде краще -
Бо чоловік про неї дбає
І гроші гарні заробляє !
А та Дафна - та ще панна !
Зранку, досита наївшись
І донесхочу напившись
Тільки й марить про кохання !
А я вже і не жду на милість -
Боже, як же я стомилась ...
- Та заспокойся, Бог з тобою,
Не верещи, спокійніш будь !
Я вже подумав головою,
Грошей як можна роздобуть !
В мене така цікава справа -
Ти оком обведи довкіл,
Ти ж бачиш бочку, вриту в діл ?
В кутку, порожню бочку, справа !?
Чималу бодню, замість скрині,
Ще й вкопану до половини !
Із неї користі немає -
Порожня, тільки заважає !
То я рішив її продать
Дина́ріїв... скажім - за п'ять !!!
Вже й покупця стрів на дорозі
Коли додому з кузні йшов
Він скоро буде на порозі
Дивись - уже він підійшов !
Тож треба бочку витягати
Щоб покупцю́ її віддати.
Фарту́х на себе накидай,
Давай, скоріше помагай !
Бо п'ять дина́ріїв - то гроші
І на дорозі не лежать !
Потрібно їх швиде́нько взять,
Бо лиш свої вони хороші !
Скоріше б бочечку продать,
Динаріїв - аж цілих п'ять !
Тут жінка тим і скористалась,
Що чоловік грошима марить
Нахабно сміючись, озвалась:
- Ну й чоловік в мене... Не тямить...
Удома, гожий цей товар,
Я продала за сім динар !
А ти десь бігав продавать
Й продав його за цілих п'ять !
Який же є з тебе гендля́р,
Якщо ти річ продав, прито́му,
Дешевше чим я баба, вдома
І взяв якихось п'ять динар !
- Оце ти справжній молодець !
Коли ж прийде той покупець ?
Промовив чоловік зрадівши
Ціні, що жінка сторгувалась:
- Хто ж заплатив за неї більше ?
І як воно так гарно склалось ?
Вона на це: — Та він, причинний,
Сидить у бочці з півгодини.
Заліз у бочку й розглядає,
Чи вад якихсь у ній немає.
- Та є тут в бочці дві щілини
Нежданно з бочки долинає :
- Я все уважно оглядаю -
Хороша бочка. Трішки в глині,
Потрібно лампу - присвітить,
Щоб бачити - за що платить !
Бо я ж ті гроші не клепаю !
Он трохи бруд отут пристав...
Я зараз бруд цей поздираю,
Щоб різних вад не прикривав !
Тоді коваль приніс шахтарку
- У тебе в бочці душно й жарко !
Вилазь но, брате, почекай,
Я сам почищу... спочивай
І знявши одяг, вліз до бочки,
При світлі слабкому шахтарки
Схватив шкребок і дуже шпарко
Здер бруду кірки і шматочки
Світ лампи ледве-ледь тремтить,
А в бочці вже коваль сидить ...
Над ним дружина нависає,
Коханець - ззаду примостився,
Своє він діло добре знає,
До жінки тісно притулився
І, як обперлась та на бочку,
Продовжив з жінкою любо́щі !
І ублажав свою коханку -
Робив все так, як вдіяв зранку !
Була та жіночка, порочна,
На чоловіка вкрай сердита -
Бо грюкав так, щоб розбудити
Та ще й згадав, невлад, про бочку !
Ледь-ледь не вибив в хаті дверці
І взагалі, чого приперся !?
То, щоб ще більше допекти,
Просунувши башку під віко,
Ще й глузувала з чоловіка -
Тиця́ла пальцем, де шкребти !
Скінчив трудитися коханець,
І витер голову від поту.
Коваль завзятий, бочки бранець,
Заве́ршив теж свою роботу.
Сім ди́нарів забрала краля
Й на ринок побрела по тому.
А бочку той коваль помалу
Припер коханцю аж додому.
13.01.2024 р.
Фото : Alexander Daniloff
https://illustrators.ru/users/id5048
https://illustrators.ru/illustrations/884087
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003013
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 14.01.2024
[b][u]Сніжинки[/u][/b].
Коли йде сніг - повітря чисте-чисте
І пахне свіжим, спілим кавуном ...
Мов пух літає, тихо й урочисто
І все навкруг здається дивним сном...
Сніжинки плавно й вичурно кружляють,
Немов панянки, нудно вибирають
Постіль, в якій прийдеться довгу зиму спать,
Дрімать щасливо й мирно спочивать ...
А може просто - трішки полежать ?
Бо доленьки одвік ніхто не знає,
Ніхто ж у світі Бога не спитає,
Чи заіскришся, чи то канеш розтавать ...
Сніжинки стомлені з небес летять...
На грішну землю... Доленьки шукать...
16.12.2023 р.
Фото : https://pustunchik.ua/uploads/school/cache/faa5a82d5e632dfcfd903bfddf2e983c.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000984
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 14.01.2024
[i](квартон)[/i]
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Швидше додому! Крокую квапливо.
Раптом – на гілці ліхтар новорічний!
Звідки взялося нечуване диво?
Я крізь замети сміливо прошкую!
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Кожну пухнасту сніжинку цілую,
Не загасити той промінь магічний!
Сяй же, ліхтарику, ясно і вічно!
Знаю – твій вогник тепло, не омана.
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Світло залишив для мене коханий!
В щирі обійми сміливо пірнаю!
Рідного, любого поклик одвічний -
Знов переміг! Хоч на вулиці, знаю
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
14.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002984
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Е. и Н.
Прошлое, пройдя девятым валом,
Памятью легло в песок зыбучий.
Где-то нам любви не доставало,
В чём-то мы быть не хотели лучше.
О прошедшем часто сожалеем,
Об ушедших и поныне плачем.
Отпустить бы. Да пуста затея.
И живём вот так, а не иначе:
Как-то в полусне, в полуобмане.
То грустим, то радуемся, вроде.
Кто-то ищет "рай" на дне стакана,
Кто в других...и тоже не находит.
А, ведь, счастье бродит где-то рядом.
Ну а мы, опять его сторонкой
обойдём, скользнув усталым взглядом.
А оно - в обьятиях ребёнка,
В небе, солнце, в нежности, и в дружбе,
И в черешне, что у дома, старой.
В сердце нам его впустить лишь нужно,
А, впустив, надолго там оставить.
1997г. испр. 2019г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002734
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Нежданна війна нас навік поріднила
Не знаю імен та ви близькі мені.
Турбуюсь за всіх, а не лише за сина,
Тримайтеся, любі, ви там не одні.
Із вами я мерзну в донецьких посадках,
Я - очі в нічний час і зброї приціл.
Думками додому прокладена кладка
Коли починається новий обстріл.
Я - шолом військовий, я - броник і берці,
Я - пластир мозольний на стертих ногах.
Ваш страх забираю, загоюю серце,
Я - щира молитва на спраглих вустах.
Частинка родини, опора із тилу,
Бо воду і хліб ділить з вами мій син.
Герої війни, бо ви саме та сила,
Що прапор нескори здіймає з руїн.
Чекаю, коли Перемога настане
Приїдете в гості, усіх обійму.
Бо знаєте, в вас є іще одна мама,
Що ділить щоденно в окопах війну.
Червень 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980760
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 08.01.2024
Мама з татом говорила,
Кудись поспішала,
П’ятирічного Кирила
Вмила, зачесала.
-Я відлучуся, синочку,
Десь на три години,
Відвідаю перукарню
І ряд магазинів.
За тобою наглядати
В цей час буде тато,
Можеш пазлики складати,
З нянею гуляти.
З нянею цікаво гратись,
Не захочеш спати.
Що ти вибереш: ховатись,
Чи казки читати?
-Та у мене варіантів
Не так вже й багато,
Бо залежить все від того,
Що вибере тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
З - апрягайте, хлопці, коні
Усі, що є – стальнії !
Вільним духом заряджайтесь,
Щоб збулися надії !
Н - е мовчіть і не ховайте Р – уки впевнено тримайте
Свої яскраві почуття, Мітлу та лопату,
Бо все мине, як зорепад… Щоб ноги не сунув ворог
Таке життя, таке життя. В нашу землю й хату !
О - собливі привітання О – бнімашки, поцілунки,
Нашим усім ЗАХИСНИКАМ! Хай зігрівають ВАС !!!
Здоров'я кріпкого, щастя, У Новий високосний рік,
Війні – кінця, миру всім нам ! У мирний, добрий час !
В - асиль і Меланка - К – оли засяє зірка ясна
Здійснять хай забаганки! У новорічну ніч,
Рік Дракона над усе - Хай буде затишно і тепло
Мир і спокій принесе ! Від радісних облич !
И - ч, як снігом замело! О, Народе! Твоя сила
Мов скатерка до обіду… В єдності та волі !
Й ворогів так заметемо - Ще розквітне Україна,
Не залишиться і сліду! Як жито у полі !
М - и разом - незборима сила! М - ИРУ, злагоди і щастя
У важку хвилину - У прийдешнім році !
Бережімо Україну Дідусям, мамам, бабусям,
І кожну родину! Батькам, синам, доцям !
В. Ф. - 30. 12. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002052
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 02.01.2024
[i]І навіть найближчі стають вітряками...[/i]
Ти дивишся в очі і бачиш терпіння,
Дивишся в душу і бачиш вогонь -
Він не для нищення, він до спасіння,
Як ляже дитинство на спалахи скронь.
Ти чуєш веління і знаєш розплату -
Знову віддаш завелику ціну́,
І вкотре полинеш у скинуту вату -
Втіху за те, що плекаєш зорю.
Мить - і зав'януть безмовні вітрила...
Ти не повіриш тому, що втече,
І тільки поглянеш особою звіра,
Який і не знає, як дико пече...
Ти дивишся в очі, але не глибинно,
Дивишся зовні у кі́ркову шаль...
Ми порізнились навік і рутинно,
Маючи в серці... незайману даль...
25.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002075
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023
Весна покохала, як мала уже відпускати.
Порухом ниви убрався у вічності мед.
Лазу́рова хижа хотіла усе увібрати,
Тільки сьогодні - у зо́рі, у дощ і замет.
О́брази болю ніяк не давали заснути -
Ранені дивом бояться шуміти вгорі.
Та осені легше - вона не боїться забути,
Мовби ще зна́йде потоки відлуння в корі.
Якби ж їй сказали, як можна і як поведеться,
Весна б упізнала свою незачерпану роль.
І той, хто у тишу незмінно, та все ж усміхнеться,
Міг би змінити навалу беззахисних доль...
Коли вже здається, що спів не змінити виттями,
Коли вже здається, що хмари - це тільки униз,
Весна зрозуміє, що жити лише почуттями -
Надто безпечно, мов чути на віддалі бриз...
18.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002074
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023
Нестерпно бачити мені,
Як ворог нищить Україну,
Як гинуть люди на війні,
А їй немає нині спину.
Не можу вибачити вже
Нагло-саксонцям єзуїтство.
Сумнівне їхнє протеже
Нам - жалюгідне лицемірство.
Але найбільш вражає те
І до живого допікає,
Що у тилу життя "круте".
Для багатьох війни немає.
Я не ханжа, але тепер
Так є і так, не дай Бог, буде,
Що наш вояк і волонтер -
Принижені суспільством люди.
Ні, не суспільством, владою
Чиновників-політиканів.
Керують всі громадою,
Немов обкурені чи п"яні.
А їхні дітки й жіночки -
Десь на Канарах, у Європах,
А наші браві вояки
Воюють голіруч в окопах.
У час важкий ділитись нам
На тих, хто "за", і тих, хто "проти",
Ганебно тут, на "дні", й панам.
Ми -українська є спільнота.
Моя убога сторона.
Моя розстріляна країна.
Страждає, бореться вона
І виживає у руїнах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001610
дата надходження 25.12.2023
дата закладки 27.12.2023
Академік Рабінович
(Із дружиною гуляли),
Із професором зустрівся –
Колись разом працювали.
Пригадали семінари,
Свої праці наукові,
Як усі студентські пари
Присвятили рідній мові.
-Я,- сказав професор гордо,-
Пишу зараз мемуари:
Все правдиво до подробиць -
Не літаю десь за хмари.
Академік враз засяяв:
-Це прекрасно! Всі ми знали,
Що талант ваш не зів’яне!
Вже багато написали?
Чи дійшли до того місця,
Коли вийшли на роботу,
І сто доларів у мене
Ви позичили в суботу?
Тут детально зупиніться:
З ювілеєм це співпало,
Всіх хотіли напоїти -
А грошей не вистачало.
А я, добрий Рабінович,
Признаюсь, зробив це здуру:
Не подумав і позичив
Дорогу таки купюру.
В мемуарах все важливо:
Різні зустрічі і дати,
То ж помітьте: мені суму
Із відсотками віддати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001725
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023
Переклад вірша Леоніда Філатова, 1998 рік.
Стривай! Ти дещо сплутав у запалі!
Відомо бо любому пацану:
На вас не нападали. Ви - напали.
Ви першими затіяли війну!
Ви громадянам захист обіцяли,
А вийшов дуже формений скандал!...
Кого і від кого ви захищали,
Коли на вас ніхто не нападав?
Ах, скільки на землі людей є підлих!
Такі часи, жорстокі їх діла!...
Ви підлість вознесли, неначе, подвиг
Й прохаєте за злочин ордена!
Грудень 2023 року.
Постой! Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:
На вас не нападали. Вы - напали.
Вы первыми затеяли войну!
Вы гражданам защиту обещали,
А получился форменный скандал!...
Кого и от кого вы защищали,
Когда на вас никто не нападал?
Ах, сколько на земле людей есть подлых!
Такие уж настали времена!...
Вы подлость преподносите, как подвиг
И просите за это ордена!
Леонид Филатов, 1998 год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001372
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 22.12.2023
Народ - великий майстер слова,
Володар всіх його скарбів,
Ним мови зіткана основа
Для поколінь усіх віків.
Він творить диво тіні й світла,
Словесний лад і звуків грім,
В нім - зірка вічності розквітла,
Життя поезії у нім.
Народ - співець, солдат упертий,
І в безіменності своїй
На світі він лише безсмертний,
З ним жить одним життям умій.
У безіменних квіти дивні
Вплітать у рідну мову вчись.
Мистецтво їх не знає рівні,
Красу ж цінити вміє скрізь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001209
дата надходження 20.12.2023
дата закладки 20.12.2023
Танец медленный снежинок,
Продолжался до утра.
Не видать сосны ботинок,
На снежок зима щедра.
Под пуховым одеялом,
Склон заснеженный уснул.
Тепло с шалью елям стало,
Не пугает ветра гул.
Колыбельную метели,
Долго слушал сонный лес.
Хрустали ветвей звенели,
Вечер полнился чудес.
14.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001061
дата надходження 17.12.2023
дата закладки 18.12.2023
-Куди зранку поспішаєш?-
Подруга питає Люду:
-Розкажу своє я горе,
Позов ось несу до суду.
Як ти знаєш - вийти заміж
Була давня моя мрія,
Тож прийняла місяць тому
Я співмешканця Андрія.
Була рада, бо він клявся
(До обіцянок охочий),
Зробить все, що забажаю,
Все дістане, що захочу.
Телевізор ми дивились –
Там зірки всі виступали,
І одна вечірня сукня
В око враз мені запала.
Чогось ляпнула я вголос:
-Про це мріє жінка кожна:
Таке диво одягнути,
А тоді вже й вмерти можна!
Через тиждень - сукня в мене!
Ті ж блакитні горошини…
Щоб сюрприз такий зробити –
Того ж дня продав машину.
-Боже мій! - подруга шепче,-
На таких молитись треба,
Таких зараз не зустрінеш,
Це кохання - дар із неба!
Люда в крик: До чорта сукню!
І до біса горошини!
Вчора взнала: ця падлюка
Продала мою машину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001079
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023
[b][u]FPV дрон. Сонет. [/u][/b]
В завзятім леті, серед білих хмар,
Ширяє чорна, наче ворон, птиця.
Шукає на землі чужих почвар -
Це наших хлопців - око і десниця !
Ледь видима, настирна, як комар,
Ні вдень, ні в ніч - ніколи їй не спиться !
Завжди готова нанести удар -
Над полем бою - демоном кружиться !
В окоп метнула бойову гранату
І вщент розне́сла москаля-солдата !
Кацап бридкий ! Чого приперсь сюди ?!
Прийшов, з мечем, через моря і гори ?
Тісни́ми стали ро́сійські простори ?!
Сидів би дома - не було б біди !
11.12.2023 р
Фото : https://img.pravda.com/images/doc/1/d/1d16b61-1680.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000846
дата надходження 14.12.2023
дата закладки 15.12.2023
А на дворе — проклятый вдовий век,
В шкафах у женщин — чёрные наряды…
За окнами — военный саундтрек:
Сирены, самолеты, канонады…
Готовность ежечасно умирать
И отдавать, как откупы, любимых…
Прискорбно и смиренно наблюдать,
Как роют ямы бывшим половинам.
Звучит весьма двусмысленно теперь
Извечное “живу на автомате”…
Им, автоматом, открывают дверь,
Его же в гроб кладут, где спит солдатик.
Заиндевели: кровь, душа, слова…
Из боли вдовы детям шьют рубашки
И застилают храбростью кровать,
Забыв, как в жизни выглядят поблажки…
А если ночью спать, открыв глаза,
Увидеть можно смерти роговицы.
Эпоха вдов — когда на образа
Нет сил смотреть, тем более — молиться.
(12.12.23,BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000859
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 15.12.2023
Міля й Вова нещодавно
Стали разом в парі жити,
Чоловік старався дуже,
Щоб дружині догодити.
-Принесу тобі я каву,-
Сказав милий жінці якось,-
Що тобі смакує краще:
’’Нескафе’’, чи, може, ’’Якобс’’?
-Принеси таку, щоб зразу
Захотілося співати,
З ковтком кожним все навколо
Починало розквітати.
Щоб блищали зразу очі,
Щастям душу розпирало,
А ще, милий, дуже хочу,
Щоб кохання в серці грало.
Вова ніжно усміхнувся,
Поглядом обміряв Мілку,
На одній нозі крутнувся:
-Зрозумів. Несу горілку.
Задоволена дружина,
Бо розумний в неї Вова:
Всі бажання й забаганки
Розуміє із півслова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000654
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 11.12.2023
[i]Однаково різні шукають свободи...[/i]
Колись я про тебе невпинно забуду -
Пам'яті легше дивитись удаль.
Зі́йдеться витоком те, що не збуду,
Омиється жаром, як біла вуаль.
Стануть вершини всього лиш макетом,
Усі горизонти - подобою манн.
Хтось із нас вийде сміливим поетом,
Який донесе життєдайності ран.
Спіле постане тонко́ю жагою.
Ми, перепалені, змінимо час.
В очах промайнуть постулати до бою
За те, що ніколи не буде про НАС...
Колись я про тебе невпинно забуду.
Тільки незнане порушить овал.
Двоє сердець не здолають застуду -
Змінені дива не зі́тнуть мурал...
27.11.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000553
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 10.12.2023
[u][b]Завірюха і Ведмідь. Казочка.[/b][/u]
Продовження віршика "Веснонька і завірюха"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980240
[i]Квітує сад та Завірюха
Не хоче йти і вельми злиться !
Весни, нахаба, геть не слуха
Ніяк не хоче поступиться !
Хурделить сніг на ніжний цвіт -
Завіять хоче цілий світ !
Та стрілась з вітерцем гарячим -
Ой, як же він її обняв !...
Що мало зовсім не здолав
Гарячим подихом юначим !
Ледь вирвалася - не спіймать
І га́йда в ліс - скоріш тікать !
Метнулась з страху по дорозі,
А потім - через бурелом !
І опинилася в берлозі,
З ведмедем за одним столом.
- Послухай, друже косолапий,
Єсть справа... Добре дам на лапу...
Берлогу здай, щоби пожить...
Та літо якось пережить !
Ведмідь второпав, хоч спросоння,
Що діло вигідне. Зопа́лу
Ціну заправив... Ой, чималу !
Й угоду склали... Двохсторо́нню !
Тож доки літо чарувало,
Дара́ми осінь частувала,
В берлозі завірюха спала
Під ковдрою, в шовкових травах...
Та час пройшов, тепла не стало
Птахи у даль подались, в вирій ...
Із снігом дощ, і небо сіре,
Вже і зими пора настала ...
[/i]
* * *
У темнім лісі, при дорозі,
Де непролазний бурелом,
У теплій затишній берлозі,
З ведмедем за одним столом,
Сиділа сонна завірюха,
А їй ведмідь бурчав на вухо
Щось про угоду двохсторонню
І, бідненька вона, спросоння
Ніяк не в силах зрозуміти :
- Про що це він весь час бурмоче ?
Ну що ж від неї він так хоче ?
І має що вона робити ... ?
Продовжував бубніть Ведмідь :
- А то, таких як ти я знаю !
Клялась ти щедро заплатить,
А як прийшла розплати мить,
Шукай-свисти тебе по гаю... !
Вона второпать не могла :
- Який ще борг сплатить пора ! ?
Ведмідь нахнюпився й ричить :
- Комірне час прийшов платить,
І краще мене не гнівить !
Бо миттю вижену з двора !
- Ти ж бо літо все проспала,
Спеки справжньої й не знала !
Кажеш, голова болить ! ?
Комірне нічим заплатить ! ?
Про що ж ти миленька гадала,
Коли угоду ту складала ?
- Послухай, друже косолапий,
Та згодна я... Давай брат лапу...
Ось зараз, зараз, розплачу́ся...
Лишень від сну розворушуся !
І потихеньку повернулась
Та й до дверей... Ледь-ледь дмухнула...
І двері рипнули, розкрились,
А за дверима - білим-біло...
- То що ж це я...? Невже проспала ?
Он снігу ж бо понасипало...
А хто ж у нас тут на порозі,
Як вартовий стоїть в берлозі ...?
Та це ж ведмідь... Щось я забула...
Та лишень мимоволі чхнула,
Як тут ведмедя хитонуло
А, потім, із барлігу здуло...
Він вилетів, перевернувся
Ще й в кучугуру носом вткнувся !
В снігу́ увесь, засніжив очі, .
Вже і комірного не хоче...
Отут вона все й пригадала -
І як від вітерцю втікала,
Та й до берлоги як прибилась
Й на літо як тут прихистилась ...
Тож підійшла, сніг обтрусила,
Клиша́вого перепросила.
Ще й ду́кач зо́лотий дістала
І у медвежу лапу вклала.
Провела його в берлогу
І пішла, але з порогу
Наказала на прощання
Клишоногому повчання :
- Взимку в лісі не гуляй
І барліг не полишай !
Будь всю зимоньку вві сні
То й зустрінемсь навесні !...
* * *
Потім в танці закружляла
Замела, запорошила
Гілок кучу наламала
Вхід в берлогу притрусила,
А сама знялась над лісом,
Крутить снігову завісу,
Верховіття дерев хилить
І натужно, дико квилить !
І набравшись врешті сили,
Захурделила світ білий
Гілки з тріском відриває,
Гуркіт знявсь, немов стріляють !
Стогне схилена осина,
Впала зламана соснина !
Росте куча бурелому
Та хурделиця невтомна -
Невгамовній усе мало -
Аж до хмар вона дістала,
Завертіла круговерть,
Налякала всіх у смерть !
Заревла і загуділа,
Сонце геть ущент закрила,
Землю з хмарами змішала,
Кучугур понагортала !
Захурделила щосили,
Всі шляхи позамітала,
Шкоди всюди наробила...
І не трішечки... Чимало...
Через три доби стомилась,
Покружляла і спинилась,
Обдивилась дуже строго
Все своїм хазяйським оком :
- Треба б ще було кружляти,
Та піду я до берлоги
І в ведмедика під боком
Завалюся міцно спати ...
А народ - як є завзятий,
Хай хвата скоріш лопати
Й чистить старанно дороги ...
Ще завію... Ради Бога ...
07.12.2023 р.
Фото https://st.violity.com/auction/big/auctions/89/1/91/89019194.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000360
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 07.12.2023
Я - жінка! Мені є цікаво усюди!
Й мої вподобання ясні.
Коли ти говориш, що тільки так треба, -
Відповім, - можливо, що - ні !
Якщо ти витаєш десь між планетами -
Думки мої трішки сумні.
Не можу сказати тобі однозначно, -
Чи так воно краще, чи ні.
Коли зігріваєш теплом і любов’ю -
Так любо, затишно мені!
І лагідне слово само з уст проситься
Не можу сказати, що - ні …
З тобою завжди, як два береги річки,
Ми в парі. А наче і ні !?
Сама лише річенька знає й єднає, -
Ви разом, мої чарівні!
В.Ф. - 28.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997319
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 07.12.2023
І прийде ранок, і буде день,
Співати будуть солов’ї ...
Хтось щось знайде, а хтось не гляне
На оці опуси мої.
Моє бажання - лиш почути
Спів звеселяючих пісень,
Що так торкають серце й душу,
Дають наснагу в хмурий день.
Життя ніким не зупинити:
Усе міняється, тече...
Хтось собі мовчки відвернеться,
А когось, може запече,
Коли знайде таке для себе,
Що теплом душу огорне -
В годину відчаю і смути
Добром згадає і мене.
Ніхто ніким не застрахований -
Є всі ми грішники в житті...
Відлетимо, як птахи – мрії,
У різній час, у майбутті...
В. Ф.-25.11. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000366
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 07.12.2023
Молодий татусь вже зрання
З подарунками носився:
В нього радісна подія –
Син учора народився!
Із дружиною вже разом
Стали думати, гадати,
Щоб було все за законом:
Яке ім’я сину дати?
Дідусі й бабусі хочуть,
Щоб вчинили їхню волю:
Ім’я внука зразу вплине
На його життєву долю.
Враз церковний календарик
Баба Ніна відшукала,
Щоб був Ангел – охоронець –
Тут сама вже слідкувала.
Та заплуталася швидко,
Бо всі дати поміняли,
І тепер пішла розбіжність,
Кого в свята називали.
Коля, Петя, Вася, Вітя -
Це так просто і банально,
Треба щось таке шукати,
Щоб було оригінально.
Ім’я, вибране дитині,
Благородно щоб звучало,
В ситуаціях життєвих,
Щоб постійно виручало!
-Ізяслав! Це - супер! Браво! –
Розсудила мама Ліза,-
Де потрібно - буде Слава,
А де вигідно - то Ізя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000269
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 06.12.2023
Ти руку підстав під сніг
То сотні листів моїх,
І в кожному про моє кохання .
Сніжинкою звіддалік
Цілунок на щоки ліг
І крапля то чи сльоза стікає.
Скоріше вернись живим,
В розлуці вже скільки зим
На білих снігах пишу - чекаю.
Сніжинку мою злови,
У ній тобі лист новий,
І вірність моя тобі безкрая.
Ти руку під сніг підстав-
Все небо в моїх листах!
Скидає зима із хмар вітання.
Пороша летить густа
Цілунками на уста.
Долоні свої я теж підставлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000002
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_Lcl1rP23rg[/youtube]
Музика і відео Олександра Келеберди
Виконує Юлія Максимчук
Вже день догоряє, зоря виступає,
Багрянець із неба за обрій сховавсь
І місяць ясненький з пітьми випливає,
Як в перший той вечір, що нас поєднав.
Під місячне сяйво і звуки гітари,
Що тихо на стежку з-за річки лились,
За руки тримались обоє ми в парі,
Закохані двоє гуляли колись.
Приспів:
Ой ти, місяць, ясні зорі,
В нашу зустріч випадкову
Дві стежини в одну спільну поєднав.
Сяйво в небі засвітилось і кохання загорілось -
Місяченько нас додому проводжав.
Знов місячне сяйво серденько тривожить,
Та зве на стежину обох до ріки.
І звуки гітари знов вітер доносить -
Немов не спливали шалені роки.
Приспів:
Ой ти, місяць, ясні зорі,
В нашу зустріч випадкову
Дві стежини в одну спільну поєднав.
Сяйво в небі засвітилось і кохання загорілось -
Місяченько нас додому проводжав.
Приспів:
Ой ти, місяць, ясні зорі,
В нашу зустріч випадкову
Дві стежини в одну спільну поєднав.
Сяйво в небі засвітилось і кохання загорілось -
Місяченько нас додому проводжав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999944
дата надходження 01.12.2023
дата закладки 01.12.2023
Хлопець (вже в літах) Микола
Розказав учора мамі,
Що з усіх дівчат в районі
Перевагу надав Мані.
Вона якось похвалилась,
Що на кухні порядкує,
За рецептом особливим
Рибу заливну готує.
А сьогодні для знайомства
Вже привів Марусю в хату:
Мамі хай продемонструє
Всю енергію завзяту.
-Коля каже, що у тебе,-
Лагідно щебече мама,-
Щодо риби є секрети,
Поділись, щоб і я знала.
Стали очі круглі в Маньки:
-Спосіб заливний - не диво:
Відкусила шмат тараньки
Й запила ковточком пива.
Головне тут і важливе –
Цей процес не зупиняти:
Як закінчиться таранька –
Можна й раків заливати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999674
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 28.11.2023
Життя вирує в батьківській хатині.
Хто хазяйнує й поселився там ?
Високо на горищі - хвостата господиня,
Пухнасте диво - наперекір вітрам.
Моторна і прудка газдиня в домі
Проворно гонить смуток із двора.
Виводить* діток - всім уже відомо :
Турботлива матуся і жвава дітвора.
- Чим живиться? - спитаєте руденька.
Горіх росте крислатий у дворі.
Неподалік ліщина радіє, що давненько
Ніхто не ласував плодами... Бо старі
Сусіди відійшли в світи' далекі
Й батьки мої, де зіроньки ясні,
І залишили гнізда теж лелеки.
- Хто поселивсь на кинутій землі ?
Кому дає життя горіх й ліщина ?
Кому добро таке в прилісовім селі...
Хто вітер слухає і плач в дворі калини ?
- Родина білочок - дорослі і малі.
* Виводить - тут плодити потомство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999622
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 27.11.2023
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
Кто вам сказал, что я тиха,
слаба, судьбе подвластна?
Моя не дрогнула рука,
пою, и мысли ясны .
И если раз я завелась
рыданием печальным,-
так то весны капель была,
Не осени прощанье.
А осенью... Иль в радость знать
кто гаснет, кто в расцвете,
вербу, что пламени под стать,
разденет, плача, ветер.
Когда ж суровая зима
покроет краски света-
то, схоронивши их, сама
Рассыплет самоцветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999254
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 23.11.2023
Не хочу я ни знать, ни видеть
Искры света в чужих глазах!
И уже не ищу ответов,
И уже не даю советов,
И не липнет к ладоням страх:
Быть оруганной нелюбимой,
Стать никем на чужом балу,
Притягательной и гонимой
Сквозь отчаяние и молву.
Ничего я не понимаю
Не пойму я: за что цеплялась
«Причепилась»: тебе сказали
И ты вторил, а я всё знала.
Пропускала слова сковозь пальцы
Больно было, но я терпела.
Для чего мне все эти танцы
Сатаны на балу у Геллы?
Все понятно – тупит дорога
В сердце очередь холостых
Оморочилась черным смогом
На холодных гвоздях литых…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999052
дата надходження 20.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Знають всі в селі Пилипа –
Добрий чоловік,
Дав Бог силу і здоров’я,
І щасливий вік.
Ціле літо на комбайні
Працювати звик,
Був здоровий, витривалий,
Дужий, наче бик.
Та на старості з Пилипа
Залишився пшик:
Десь поділося здоров’я
І рум’янець зник.
Всі забули, що колись був
Знатний хлібороб,
Із лікарні не вилазив
Від отих хвороб.
Грижа вилізла у діда
Завбільшки з кулак,
А у нирках поселились
Камінці і шлак.
Ревматизм і аденома,
Геморой, цистит,
Печія і глаукома,
Дошкуляв артрит.
Та не лікар всім здоров’я
Хворим роздає,
Крім лікарні і аптеки
Інший засіб є.
Рік Пилипа вже не мучить
Виразка й невроз,
Він забув про всі хвороби:
Допоміг… склероз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 17.11.2023
Колись було, колись було....
Але минуло і пройшло.
У хату літо зазирнуло ,
Не залишилося , пішло.
А в хаті грона на столі,
Дари волинської землі.
І чути, як у небі кличуть
У вирій осінь - журавлі.
Вона, побуде і піде ...
Нічого вічного - ніде
На світі білому немає,
А там уже й зима гряде...
...Переживу і перейду,
Розлуку, горе і біду...
Бо я в душі весну чекаю,
І в ній відраду знайду.
Осінній сон, осінній сум,
Осінній жаль від сірих дум,
Все промине, бо все минає,
Весна покличе й привітає!
І змиє біль зелений шум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998255
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Твої очі смарагдами сяють,
Вони тривожать серденько моє.
Писать нові вірші надихають
І у них щось загадкове, своє.
Дурманять, п'янять немов вино,
Душу навіки полонили.
Запрошують малювать панно,
Надихають, додають сили.
Ці очі від Бога в нагороду,
В них заховалась мудрість і печаль.
Мають таку особливу вроду
І прочиняють до щастя вуаль.
Від них кров у жилах пульсує,
А серце стривожене дрижить.
Їм жіноча краса пасує,
Із якими нам хочеться жить...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998262
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Вже годину вчив школярик,
Що таке прийменник,
Розчаровано дивився
На книжки й щоденник.
-Треба вчитись,- кричав батько,-
Пам’ятай, Андрію,
Тоді в тебе всі здійсняться
Заповітні мрії!
І навчатись ти повинен
Радісно, завзято,
В рідну школу кожен ранок
Бігти, як на свято.
Скільки он істот на світі –
Всі заповнять ніші,
А людина на планеті
Є найрозумніша.
-Це неправда,- учень каже,-
І про це всі знають:
Щодо розуму, то мавпи
Нас переважають.
Все вони обміркували
І навчились жити:
Перестали між собою
Вголос говорити.
Всі домовилися зразу,
Що найкраще буде,
Щоб про це ніде й ніколи
Не дізнались люди.
Мавпи можуть показати
Усім дупу голу,
І ніхто їх не примусить
Йти щодня у школу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998302
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Шестикласницю Людмилу
Відчитала мати:
-Щось ти, доню, дуже рано
Стала дівувати.
Що за одяг - топ і шорти?
Пупа оголила,
Безсоромнице, сьогодні
В школу так ходила!
Тебе вчора відшукала
Я на дискотеці,
А сидіти тобі треба
У бібліотеці.
-Мамо, тихо, розберемось,-
Мовила Людмила,-
Он в казках - які герої?
А вони всім милі.
Попелюшка йшла додому
З останнього танку,
Бо вже мали заспівати
Півні на світанку.
А Дюймовочка заміжня,
Що скрізь виробляла?
На крота їй наплювати,
З Ельфом загуляла.
А Тарзан по лісі бігав
Без трусів, весь голий,
І всі його поважали
За такі приколи.
Білосніжка вела себе
Дуже аморально:
Всі сім гномів жили з нею,
То це як? Нормально?
Мама - жінка дуже мудра
(Сивина у скроні),
Але тут вона не знала,
Що сказати доні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Запитала вчора в мами
П’ятирічна Ната:
-А чи є батьки, матусю,
У нашого тата?
-Є, звичайно: баба Оля
І дідусь Вакула,
Приїжджали до нас в гості,
Ти хіба забула?
-Дуже хитрі вони люди,-
Дівчинка вагалась,-
За день все тут роздивились,
І зразу змотались.
Скупуваті, а ти кажеш,
Що вони хороші:
В гаманці перевіряли,
Чи на місці гроші.
Ну, а з татом, подивися,
Яку штуку втнули:
Щоб його не годувати –
Швидко нам зіпхнули!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997439
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 31.10.2023
Збори батьківські - не свято,
Казочка - не вам, малята:
Я про Шапочку Червону
Хочу мамам розказати.
Ненька часто посилала
Дівчинку у ліс до хати,
Де жила її бабуся,
Щоб гостинці передати.
По дорозі до бабусі
(Це вже входило у звичку),
Шапочка десь присідала
Й часто нюхала травичку.
Апетитно смакувала
Мухомор, чи сироїжку,
То ж бабусю з сірим вовком
Часто плутала у ліжку.
Те вино, що дала мама,
Після цього випивалось,
І від дівчинки звірята
Зразу по кущах ховались.
Тільки вовчик сіроманець –
Той нічого не боявся:
Шапочку, вже як коханець,
У бабусі дожидався.
Йому хвора баба нащо?
Кисла, як зелена слива,
А дівчатко, хоч ледащо,
Та веселе і грайливе!
То ж дивіться, всі матусі,
В ліс дівчаток не пускайте,
Бо весною в подарунок
Принесуть вам вовченяток!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996958
дата надходження 25.10.2023
дата закладки 25.10.2023
Речей багато у бутті не стало.
Де музика? Веселка? Зорепад?
Слова глухі, із присмаком металу.
Моя любов тримає автомат.
Нема розради у погожім ранку,
Весна не в радість, й мрійник - листопад.
Чуття німі, розтали забаганки.
Моя любов тримає автомат.
Бо там, де сонця схід, там лиха жерло.
Звідтіль навалу чинить супостат,
Народ сусідній, підлий, кровожерний,
Й моя любов тримає автомат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996428
дата надходження 18.10.2023
дата закладки 20.10.2023
В офісі для кави й чаю
Столик вже накрили,
З колежанками розмову
Розпочав Кирило:
-Мені вчора довелося
Прочитати фрази:
’’Тут був Коля’’, ’’Тут був Вітя’’,
Й ще якась зараза.
-Ну і що? Таке скрізь пишуть:
В парках, біля тину…
Пишуть наші і туристи,-
Мовила Христина.
-Я свої всі переглянув
Сорочки і шарфи,
І ці написи побачив
Всередині шафи.
Підпис ще якогось лоха
Старанно затертий,
Був іще якийсь Антоха,
Пише, що він впертий.
-Логіка усім відома,-
Позіхнула Тома,-
Значить, передчасно, хлопе,
Ти з’являвсь додому.
-Є у нас жінки везучі,-
Стало сумно Олі,-
А у мене в шафі тихо,
Тільки повно молі…
-А ти з мене насміхався,-
Вставила Агата-,
В свою шафу - і не впхався,
Козлику рогатий,
Після слів цих не схотілось
Чай Кирилу пити,
Біг додому, щоб на дрова
Шафу розтрощити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996241
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 16.10.2023
Після іспиту на лавці
Плакала Марійка:
-Я все вчила і все знала,
В результаті - трійка.
А ти завжди не встигала
І гуляла, Ірко,
Викладач тобі всміхався,
І вліпив четвірку.
Про це знає уся група,
І казала Галка,
Що у тебе привселюдно
Він забрав шпаргалку.
-Було б дві таких шпаргалки,-
Хизувалась Ірка,-
Були б мені компліменти
І тверда п’ятірка.
Замість формул і означень
(А я їх не вчила) –
На купюрі у сто євро
Позначку зробила.
Відібравши зразу в мене
Незаконні речі,
Викладач радів і пахнув,
Наче хліб із печі.
Всього п’ять таких ’’шпаргалок’’
Я приготувала,
Можу вам рапортувати:
Іспити всі склала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996008
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 13.10.2023
Переспів [i][color="#9500ff"] з верлібру [/color] [/i] "DESTITUTE" сучасного англомовного автора [b]Colin H. Smith[b][color="#0073ff"][/color][/b][/b]
[color="#001aff"]Colin’s Jumps & Other Stories[/color] (29 тис. підписників у Фейсбук)
[color="#a61b39"][i]Все палає.. І відчай у очах матерів..
Та любові є іскра, доки світ не згорів..
Час покликав до бою самих кращих синів
Хтось з них падає в полі серед чорних вогнів..
І червоним на серці вишивається біль..
Роджені не для смерті-з честю держать свій бій
Роджені для обіймів - поміж градів і мін
Зараз втримують стрій і нищать зло лютих війн
Погляд звернений вгору, до засвітніх небес..
Віра смерть переборе.Ще не вмер-вже воскрес
І спиняє-любов’ю-град ненависних куль..
Де на карті -свобода -там тримається «нуль»
Час застиг.. Зло розкрите. І диявол в ганьбі[color="#ff0000"][/color]
І, крізь вічну молитву, у святій боротьбі
Україна - стається! Через біди і кров...
Бо ми є – вільні серцем ! Бо свобода– любов![/i][/color]
DESTITUTE
Lit upon the fire of life,//Burnt in the heat of a kiss.//Watched by a distant other,//Stolen in a swindle of time.//Charged by the order of battle,//Fallen upon the field of war.// Written on a blood-soaked handkerchief,//Embroidered upon a heart.//Born out of determination,//The endeavor of honesty.//Bravery in the face of death,//Love fueled and emotion-charged,//Entwined in an embrace.//Eyes turned to the heavens,//Faith in the unknown.//The struggle for freedom//Where emotions can beat bullets.// The quickening of a spirit//In a place that has no name.//When liberty is at stake,// Time stands still.//evil exposed,//For freedom is love.// Love is born in this place destitute//Where the devil meets shame.//A people rise under adversity,// Ukraine is the name.
Знедолення
Мати бачить здалеку, серцем, як коротка мить краде того, хто роджений для тепла життя і вогню поцілунку. Згідно з бойовим порядком він упав на полі війни. Це написано на залитій кров’ю хустинці. Це вишито на серці. Відвага, наповнена рішучістю і прагненням до справедливості, і любов, підживлена і заряджена почуттями - сплелися в обіймах. Очі, наповнені вірою, дивляться в небо. У цьому місці високого духу емоції можуть влучити у кулі. Там, де на кону свобода, час завмирає. Зло видно так, як ніколи. За свободу, яка і є любов’ю, що народжується у цьому знедоленному місці, де навіть дияволу соромно, серед біди повстає народ . Україна – йому ім’я.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995003
дата надходження 29.09.2023
дата закладки 29.09.2023
Розходилась мама зранку,
Бо на зятя злиться:
-На рік старший він за мене,
Це куди годиться?
Як ти будеш, доню, далі
З таким старцем жити?
Йому скоро важко буде
В туалет ходити.
Ну і що, що він багатий,
І мільйони має?
Він старіший твого тата,
Лисий і кульгає!
Доня каже: -Я, матусю,
Мислю головою:
Щастя бачу в тім, що буду
Я його вдовою.
З таким спадком буду жити,
І горя не знати,
Будуть в мене усі шанси
З кращих вибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 29.09.2023
Как же быть…Душа устала.
Не поют колокола,
Где мелодия играла
Из соседнего двора.
До, ре, ми, фа, соль, ми…Круче,
Чем симфония любви.
Голос веры всё могучей,
Струны нежные сорви!
Пусть играет ветер буйный,
Штормом бесятся моря!
Берег станет вновь лазурным,
Когда вскроется заря.
Всех омоет день слезою
И утрёт горжеткой снов,
Не сведет он нас с тобою,
Но поймем мы всё без слов.
От печалей день вчерашний
Очищается внутри,
Сколько радости и счастья
Ждет нас вскоре впереди!
25.09.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994856
дата надходження 27.09.2023
дата закладки 27.09.2023
-Я заплутався в науці,
Як павук в тенетах:
Чи є, куме, існування
На інших планетах?
Хоч казали, Земля має
Космічні причали,
Я не чув, щоб чоловіки
З Марса прилітали.
-Всесвіт, куме, то загадка,
І хто його знає,
З чоловіків - це вже точно,
Ніхто не літає.
Хоч і соромно буває
Правду цю казати,
А жінок з Венери, куме,
Довелось спізнати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023
Із проханням йде до шефа
Працівник Кирило,
Хвилювався, як ніколи –
Всього потом вкрило.
Витер лоб, в кишеню швидко
Заховавши хустку:
-Ось заява, хочу взяти
Тижневу відпустку.
-Не дозволю!- шеф гарикнув,-
Ні по якій квоті!
Ти що, дурень, і не бачиш –
В нас завал в роботі!
-Та у мене є причина,
Треба відлучитись:
Щоб не було далі лиха –
Мушу одружитись.
-Хто вона, ота дурепа?
Що це за робота,
Що погодилася вийти
Враз за ідіота?
Тут Кирило випнув груди,
Зразу взявсь за діло,
Знав, що гірше вже не буде,
І промовив сміло:
-Зберегти під час відпустки
Я прошу зарплату,
Бо погодилася вийти
Ваша доня, тату!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994298
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 20.09.2023
_1_
"Дідусю, ти вдосталь понюхав солі,
Тож більш океан не здається другом?
Скажи, чи обрав би цей шлях удруге,
Якби повернула в минуле доля?"
_2_
"Немов у дитинстві уява красно
Малює, як мчить каравелу вітер
Назустріч пригодам, новенький кітель
Мені до лиця, а в думках піастри,
Дублони, реали та злитки срібні...
У трюмі лиш крам. Та навколо — хвилі,
Задумливо-ніжні, дещо грайливі.
А серце шепоче: "Це те, що потрібно!"
Дельфіни наввипередки стрибають,
У небі завис буревісник. Вільний,
Незламний та сильний! Сім футів під кілем —
Ще юнгою я називав все це раєм!"
_1_
"То як нині мрії твої корабельні?
Їх шторми строщили цілком на дрібки?
Розкрали пірати? Ізжерла Харібда?
Або ж врятували вогники Ельма?"
_2_
"Тепер, коли кинув свій якір на суші,
Наївність зачахла, просолений досвід
У пам'яті скніє незваним гостем,
За хвильку у морі віддав би я душу!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994163
дата надходження 18.09.2023
дата закладки 18.09.2023
Ця історична пригода була років двадцять тому, ще на початку нового двадцять першого століття, коли не всі люди мали особистий транспорт, як у наш теперішній час.
Робочий день ще тільки розпочався, а дзвіночок на дверях архіву нагадав працівникам, що прийшов відвідувач. Консультант вийшла до відвідувача, бо сьогодні в архіві - неприймальний день, але той наполегливо просив, щоб його пропустили до завідуючої. Він говорив про те, що приїхав із райцентру і привіз документи для передачі в архів...
Завідуюча, почувши розмову консультанта про те, що потрібно було хоч передзвонити і попередити, що приїдете, бо могли б її не застати на місці, вийшла з кабінету до відвідувача…
Яким було її здивування, коли побачила колегу із райцентру, який на «кравчучці», (так у народі називають невеличкі двоколісні візки для перевезення сільськогосподарської продукції), привіз документи.
Так як документи на зберігання в архів передавалися згідно з графіком їх передачі, то було чому дивуватися, бо їх об’єм завжди був великий, їх привозили з організацій вантажівками, або іншим транспортом, а тут- візочком...
- Це у вас всі документи? – запитала завідуюча, коли чоловік розв’язавши дві картонні коробки, заповнені документами, зайшов у кабінет.
- Так,- сказав він. Це відібрані на зберігання документи за два роки. Наступну партію привезу пізніше, бо я ж добирався до вас автобусом... Більше просто нікуди було взяти.
Чоловік поставив дві картонні коробки з документами на стілець, а портфель -«дипломат», так називають прямокутні портфелі, положив на приставний стіл у кабінеті завідуючої, прикривши двері кабінету…
Перекинувшись декількома реченнями про роботу та життя-буття, колега запитав чи можна пройти в туалет. Завідуюча пояснила куди і як пройти, і він, вставши зі стільця, взяв у руки свій дипломат...
- Я ледве здержалася, щоб не розсміятися, - розповідає завідуюча. Уявіть собі маленьке приміщення - туалет, як в однокімнатній квартирі, поруч вмивальник з вішалкою для полотенця. Там більше немає місця для інших речей.
Кажу йому: "Хай полежить тут ваш дипломат, нікуди з кабінету він не подінеться".
- Ні, ні...! - відповів чоловік і забравши з собою портфель, вийшов із кабінету.
- Моя жіноча цікавість була настільки великою, що хотілося просто підглянути, що і як можна робити з тим дипломатом у тісному туалеті, – каже завідуюча…
Знову зайшовши у кабінет до завідуючої, чоловік закрив двері. Поклавши дипломат на стіл, почав його відкривати...
- То я хотів у туалеті перевірити чи цілі яйця – сказав він, відкриваючи дипломат.
Сьогодні в автобусі така тіснота, думав що не довезу їх …
У дипломаті лежали рядочками, як сірники у коробочці, цілі – цілісінькі курячі яйця, навіть не перекладені папером. Їх було, мабуть, чотири чи п’ять десятків…
- Скільки вмістилося, - сказав він. Це яйця нашої місцевої птахоферми. Візьміть, як подяку за вашу роботу, бо знаю, що багато чого не доробив у питаннях діловодства. Я ж один у конторі працюю: ні секретаря, ні консультанта у нас немає…
Працівники архіву з усмішками згадували і цього чоловіка, і ціленькі смачні курячі яйця, які він привіз в автобусі за вісімдесят кілометрів від обласного центру. Вони були дійсно смачними, як елітні яйця нашої Косівщинської птахоферми.
Частенько згадуючи цю пригоду - жартуючи, працівники запитували завідуючу, коли ще до нас приїде чоловік з яйцями…
В.Ф. – 15.09. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994127
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023
Прощаючись пошепки, літо все далі відходить,
Чіпляється днями безвітряними за осоння,
Та ще з батожка, що обкинувся неба розводом,
Із ранку погожого дивиться поглядом сонним .
Зігрітий у полудні тихо цвіркун обізветься,
Заледве почутий у хвилі трави шелесткої,
Де квіти ховає в'юнок - із росою цеберця,
Дюймовочці приберігає солодкі напої.
А он павутина малого несе пасажира,
Що дім собі хоче знайти ще у залишку літа:
Там затишний кущ зачекався, запрошує щиро,
Засонценим лугом до нього недовго летіти.
Ще дихають вереси медом, у цвіті жоржини
Блукає метелик, ворушачи крилами тишу,
Дрімає Дюймовочка в ній, безтурботно і мирно,
У синьому крокусі джміль її ніжно колише.
Вітається пошепки осінь. Мені ж , як пташині,
Не хочеться сірого неба й дощу затяжного.
Не звикну до того , що літо таке швидкоплинне,
Й за те, що мене ти зігрієш, я дякую Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994010
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023
До Мойсея прийшов Ізя
Просто так - поговорити:
Часу вільного багато,
Треба якось скоротити.
Розказав, що чув від Сари,
Кого бачив по дорозі,
Що співали під гітару,
Які ціни на Привозі.
-Чув я вісті таки гарні
(Нехай вистачить в вас сили),
Чув, що в Києві в лікарні
Обрізання вам робили.
Хоч ця справа делікатна,
Куди саме ви ходили?
Знаю, послуга ця платна:
Під наркозом хоч робили?
Як пройшла вся процедура?
Чи ця штука не боліла?
Оплатили все в натурі,
А чи зроблено до діла?
З кухні визирнула Ціля,
Захіхікала єхидно:
-Обрізання те згадаю,
Таки робиться аж стидно.
Лікарі в операційній
Нахилилися всі скопом:
В Мойсі щастя те шукали
Під великим мікроскопом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993975
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 16.09.2023
Позавчора каже мама
Своїй доні Маргариті:
-Дещо з теми виховання
Вже пора обговорити.
Тобі завтра вже шістнадцять,
І я хочу запитати:
Чи симпатію до хлопців
Почала ти проявляти?
Може, хтось в твоєму класі
Мовчки скоса позирає…
Ти - дитя ще, і не знаєш,
Чого хлопчик той зітхає.
-Зараз, мамо, на таких я
Вже уваги не звертаю,
І про хлопців, чоловіків
Свою думку я вже маю:
Недотепи, і повільні,
Як столітні черепахи,
І у ліжку, і в роботі
Всі ледачі і невдахи.
Чоловіки всі злиденні:
Замість яхти - моторола…
У свої шістнадцять років
Я до них вже охолола!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993471
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 13.09.2023
Ударилось сонце об обрій
й розбилось на друзки.
Триструнно озвалася домра
у темені згустка,
щоб ніч увімкнула ліхтарик
й світила у вікна—
а чи не ховаються хмари
у людських домівках.
Їх стільки— злічити не в змозі—
насілося нині.
Судилось довіку й небозі
буть в чорній хустині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992887
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 13.09.2023
Тракторист Богдан вже зрання
П’яний вийшов на роботу,
Головний механік зразу
Заявив протестну ноту.
Товариський суд зібрався:
Водії всі виступали,
Трактористи, комбайнери
Боді проповідь читали.
Бригадир сердито мовив:
-Ти повинен пам’ятати,
Що ніхто тут не дозволить
П’яним за кермо сідати.
Можна жити, веселитись,
І у всьому міру знати,
Треба пити з головою,
Так, щоб розум не втрачати.
Вийшов Бодя після суду,
Дружки зразу: -Що казали?
Слава Богу, що ти з нами,
Що нікуди не забрали.
-Та казали, хлопці, діло:
Щоб я пив із головою,
А я, дурень, не знав цього –
Пив, Миколо, із тобою.
Тепер, друзі, вибачайте,
Все виконувати мушу:
З керівництвом пити буду –
Вирок суду не порушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993666
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 12.09.2023
[u][b]Спокуси пустелі. Ісус і диявол.[/b][/u]
[i]За мотивами
Євангелія від
Матвія.
Глави 4 вірш 1-11[/i]
Повів дух Ісуса в пустиню безводну
Туди де людині - ніяк не прожить.
Тримав Він там піст, був без їжі - голодний
Й лука́вий з'явивсь, щоб Його спокусить.
Приблизивсь до Нього, вальяжний і гожий
Й улесливо в очі Йому загляда :
- Послухай Ісусе, коли ти - Син Божий,
Звели, щоб каміння ці стали хлібами !
Син Божий на те обізвався до нього :
[b]- Не хлібом сами́м, буде жити людина*,[/b]
А словом з уст Божих - це правда єди́на !
Й спогля́нув у очі нечи́стому строго.
Знітився лука́вий, але ще не здався,
Приніс Сина Божого в Єрусалим,
На храму наріжник, а сам, поряд з ним,
На коник покрівлі, мов ворон, забрався !
І каже нечи́стий : - Коли ти Син Божий,
То кинься додолу ! В писанні ж, як треба,
Отець велить ангелу дбати про Те́бе,
Не дасть тобі вбитися в день такий гожий !...
Промо́вив нечи́стий й єхидно всміхнувся :
- На руки візьме́, щоби ти не спіткнувся **...
І мовив Ісус, повернувшись до нього:
- Написано, також в святому писанні :
«Не спокушатимеш Господа твого»,
Тож не звертайсь з недолу́гим проханням !
Злетів, в злобі демон на гору правічну ***,
І вмить, для Ісуса, весь світ показав :
Всі царства, людей, їхню силу й величність,
Багатство земель всіх й Ісусу сказав :
- Я дам тобі владу і славу й шляхетність,
Бо то є від ме́не і жалую я !
Що бачиш ти оком - моя все належність !
У ме́не під владою ціла земля !
До са́мої смерті, твоє все - дивись !
Впади лише ниць і мені поклонись !
Ісус із відразою ворогу мовив :
- Ізгинь, сатана! Оттаке Моє слово !
Написано : - Богу навіки твоєму,
Йому, лиш єдиному, будеш служить **** !
Ні велич Сінаю , ні хліб Віфлеєму -
Любові до Бога ніщо не затьмить !
Я хочу з всім людством любов розділить !...
Ізі́йди, нечистий, про що говорить ?!
Тобі не дано́ у цім світі любить !
Задумався демон : - Не знаєш ти, Сину,
Яку тобі підлість готує людина...
Тут хвилею вітру від нього війнуло
І високо в небі, лиш тінь промайнула...
Ісус же зали́шивсь, відто́ргши вражину,
Один на вершині в туманній імлі...
Хоч був він Син Божий, але ж і людина -
Голодний, і гордий на мерзлій землі...
Ослаблений, змучений і помарнілий,
Лиш серце гаряче у нім ще жило.
Та Богом Єдиним, безмірно любимий,
Був ангелом взятий на міцне крило...
* Другозаконня, Глава 8 вірш 3.
** Псалом 91, Біблія.
*** Гора правічна - гора Каранталь, Палестина,
гора, на якій присів відпочити Бог Отець
на сьомий день створення світу. (Буття. 2:2-3)
**** Другозаконня, Глава 16 вірш 3.
04-06.09.2023 р.
На фото "Спокуса Христа",художник Арі Шеффер :
https://i2.wp.com/www.god.in.ua/wp-content/uploads/2017/03/%D0%A5%D1%80%D0%B8%
D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81_44.jpg?w=400
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993371
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 12.09.2023
[i]Євангеліє від Іоана.
Глава 8 вірш 1-11[/i]
Син Божий пішов на Оливкову гору,
В маслиновий гай, недосяжний вітрам,
А з променем сонця - з'явився він в Храм
Й народ весь, до ньо́го, прийшов в ранню пору...
Ісус став людей там, з світа́ння навчати,
І в Храмі вже жваво точилась розмова
Та лемент, зненацька, став в стінах здійматись
І це, перебило Учителя мову...
То жіночку книжники і фарисеї,
Побиту й налякану в храм привели,
Як варта постали навкруг, коло неї,
А далі, з людьми пересуд повели :
- Цю грішницю ми в перелюбі застали.
Мойсеїв закон нам потрібно згадать !
Юрбі її видать, в покуту пристало -
Цю жінку камінням на смерть закида́ть !
Слова ці бентежать, весь натовп лякають !
З камінням в руках всі застигли тривожно :
- То як же, Ісусе?... Сказати щось зможеш ?!
А книжники жадібно сло́ва чекають ...
Хотілось почути їм в цьому сум'ятті
Таке, щоб Ісуса змогти розіп'яти,
Збезчестити Ім'я, чи лиш забруднити,
Або, хоч би славу Його очорнити...
Ісус схиливсь низько, і став щось писати
На долу землянім, аби не зважати ...
Та книжники вперто стояли на слові
Тоді він підвівся і сам до них мовив :
[b]- Хай той, серед вас хто не має гріха,
Найперший, в цю жіночку, каменем кине[/b]
Юрба все почула і гамір стиха
І за́пал покути тихесенько стине ...
Знітилися люди, а потім зам'ялись,
А самі настирні - то ті стушувались...
Їх совість прокинулась, руки розтислись,
Каміння з рук випали, і розкотились.
Тихесенько, боком, задку́ють, навшпиньках
Юрба розповзалась, а потім розбіглась ...
Зоставсь лиш Ісус, весь осяяний світом*
Та грішная жінка, одна перед Світлом** :
Підвівшись Син Божий, у неї питає :
- А де ж ті усі, що до те́бе, щось мають ?
Чи винною те́бе вони не вважають ?
Тебе́ з них ніхто так і не осудив ?
- Добродію, жоден... , це диво із див...
Ісус посміхнувся і мовив : - Іди ...
Із вірою в Бога... І більш не гріши !
Неси милосердя з собою в душі,
Хай в серці твоєму Бог буде завжди !
Бо Бог й милосердя - то разом вони,
Я теж не вбачаю твоєї вини !
*Світ - в значенні: частина доби після ночі, РА́НОК,СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ,
СВІТА́НЬпоет ,
[b][i]тобто : - осяяний ранком [/i][/b]
**Світло - в значенні: Ісус Христос, Божий Син,
є «Світлом правдивим»
( Євангеліє від Іоана. Глава 1 вірш 9 ).
[b][i]тобто : - грішная жінка, одна, перед Ісусом.[/i][/b]
17-19.08.2023 р.
Фото :
https://ic.pics.livejournal.com/wlad55wlad/
71949366/7894/7894_900.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991726
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 20.08.2023
В поліклініці учора
Хвиля радісна настала:
Окулістка Роза Львівна
Ювілей свій відзначала.
Пригощались шашликами
І заморськими дивами,
Запивали коньяками
Й Розу Львівну вихваляли.
З’їли виноград, банани,
Дочекалися хвилини:
Хірургиня й травматолог
Іменинний торт відкрили.
Це - вершина всіх десертів
(Витвір кулінарів путніх):
Там - блакитні очі з крему
Усміхались до присутніх.
А сьогодні кардіолог
(Тут працює літ багато)
Відзначає іменини –
Тож продовжилося свято.
Їли вишукані страви,
Із грибів були лисички,
Торт на столику припхали
Захмелілі медсестрички.
Все жіноцтво облизалось
(Вмить забули про фігури),
Зверху - викладене серце,
В квітах, з стрілами Амура.
Після всіх із подарунком
Гінеколог наш з’явився,
Подивився на це диво
І холодним потом вкрився.
Тупцював, як ті спортсмени,
Що на тенісному корті,
Уявив, яку скульптуру
Викладуть на його торті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991635
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 19.08.2023
Де прокладена та межа,
За якою слова зі сталі
Не з'їдає голодна ржа,
Бо безсмертними вірші стали?
Я до вічності бачу шлях,
Що давно оминають люди.
Кожен крок там - у ногу цвях,
Кожен подих - ножем у груди.
Подолав не одну межу,
Відповім і на це питання:
Як до вічності добіжу, -
Окривавлю перо востаннє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991568
дата надходження 18.08.2023
дата закладки 19.08.2023
Психіатр Олег Петрович
Похваливсь своїй дружині:
-Ліві гроші заробив я,
В ресторан підемо нині.
-Манна з неба звідки впала?-
Мляво обізвалась Нора.
-Пацієнта прислав Ангел,
Справи наші підуть вгору.
Особистість роздвоїлась
В голові у чоловіка:
В першій ролі - бізнесмен він,
В другій - Президент довіку.
Особистості культурні,
Не побачив в них я бидла,
Лікувати буду довго:
Платять же мені - обидва!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991367
дата надходження 15.08.2023
дата закладки 15.08.2023
...
ЦІ яблука пахнуть рум’янком,
Ще — медом й серпневими квітами,
І літнім росистим серпанком,
І спокоєм, сплячим між вітами.
Планети земних ароматів
На осях під гіллям гірляндами.
Прислухайтесь: дзвонять зернята
До тих, хто сидить під верандою.
То плід шпаченята кумедно
Даремно розхитують дзьобами.
А яблуня…жде архімеда
Й скрипить раз за разом суглобами.
Дарма, що тяжіє додолу,
Дарма, що зігнули вже старощі.
Трава назбирала в подолок
Гостинців повненько— їй радощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991294
дата надходження 14.08.2023
дата закладки 14.08.2023
Серед пахучих трав, духмяних квітів
Гуляла Юність серпанково вдіта.
Струнка, як та береза, довгі коси,
Умите личко у ранкових росах.
Вуаль в зірках, що загадково сяють.
Навколо мрії у танку кружляють,
Рожеві сни, сердечні хвилювання,
Кохання перше і розчарування.
Промчала Юність полем колосистим...
Настрічу Молодість: грайлива у намисті,
Рішуча, впевнена, бо склалось все, нівроку.
Безхмарні небеса, куди не глянеш оком -
Все їй під силу, біди вона не знає,
Всі негаразди доля оминає.
Здається, Молодість - уже довічно:
Живи, твори, люби - так буде вічно !
Овва ! Минули ве'сни, промайнуло літо...
Мандрує пані загадково вдіта:
Вінок на голові із цмину * квітів,
Не кожному судилось її стріти.
Поважно, в ду'мах по землі ступає.
Більше сумних пісень вона співає.
Не кожному Господь дарує Старість,
Тебе обрали - стрінь її лиш в радість.
Доки свіча горить, оберігай ту просинь,
Літа вже повернули в золотаву осінь.
Не поспішай, той потяг не догнати...
Допоки висота, то зможеш ще літати.
* Цмин піщаний - лікарська рослина,
в народі називають - безсмертник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990014
дата надходження 29.07.2023
дата закладки 08.08.2023
-Ось, Петрусю, подивися,-
Аллочка воркує,-
Що остання в цьому році
Мода нам диктує.
Тебе тема зацікавить,
Дивись мені в вічі:
За цей час змінився дуже
Одяг чоловічий.
Вже без ґудзиків сорочка
Буде дуже модна,
І ця лінія у стилі
Стане всенародна.
-Отакої! - Петя каже,-
Що ж тоді виходить?
Я уже сімнадцять років
На вершині моди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990673
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 06.08.2023
[i]Поетесам України присвячую.[/i]
Край неба розцвів, як калина -
Червоним і жовтим палає.
Палка серенада пташина
В відкрите вікно долинає.
Росинка в травичці спочила -
Перлинкою в променях сяє !
Остання зоря пролетіла,
На хмарочці місяць дрімає...
Вже сонечка, промінь веселий,
Привітно до нас заглядає.
Промінчик влетів до оселі
І тіні з кутків виганяє !
Веселий промінчик, дбайливий,
Заглянув у очі грайливо,
Торкнувся рум'яної щічки
Й давай цілувать ніжне личко !
Промінчику любий, їй спиться !
Зморив міцний сон діву юну,
Хоч ранок багрянцем іскриться,
Не варто тривожить красуню...
Сиділа вона до півночі,
Небесним шатром милувалась,
Вслухалася в подихи ночі,
Й до серця свого прислухалась,
Вдивлялася в порух сузір'їв,
В політ з неба впавшої зорі,
Вслухалася в музику вітрів
Й до шелесту хвилі у морі...
А серце її не мовчало,
Воно цілу ніч калатало,
З ним Муза тихцем говорила
І в парі із Серцем творила :
Найліпші слова добирали,
Найбільш принагі́днії рими,
І їх потім в строфи зібрали
Й зробили віршами палкими !
Тож пісню чудну, солов'їну,
На ноти вони переклали,
А ноти на аркуш упали
В віршах про красу України.
До них ще й Душа приєдналась
Й додала рядки про кохання...
Та врешті вони об'єднались
Й творили до самого рання.
Їх думки кружляли в етері
Та врешті красуня стомилась,
Застигли рядки на папері,
Невтомне перо надломилось
І випало враз із десниці...
Зморив міцний сон діву юну...
Промінчику, любий, їй спиться !
Не варто будити красуню...
03.08.2023 р.
м. Моршин
Ілюстрація до твору : https://beolin.club/uploads/posts/2022-06/1654798742_57-beolin-club-p-risunki-na-temu-poezii-krasivo-64.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990541
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 05.08.2023
Жінка Галя ввійшла в хату –
Невсипуча трудівниця,
І насилу розбудила
Чоловіка свого Гриця.
-Паразите, совість маєш?
Уже сонечко в зеніті!
Господи, за що караєш?
Чи є правда в цьому світі?
Чого жінка в ярмі ходить,
В праці рук не покладає,
А цей трутень сидить зверху
І тебе ще й поганяє?
Гриць підвівся, озирнувся,
Продер очі, вклався знову,
Смачно двічі потягнувся
І включився у розмову:
-А ти, Галю, старомодна,
Наче баба на базарі,
Дорікаєш, що я ледар,
З друзями гуляю в барі.
Кажеш ти, що я нероба
І сиджу на твоїй шиї,
А нема, щоб пригадати
Слова лагідні і милі.
Зараз навіть не говорять
Інвалід ти, чи каліка,
Бо це грубо, некультурно –
Ображає чоловіка.
Я не винен, що у мене
Тут свої координати:
Я - з обмеженим бажанням
На городі працювати.
Це в моєму організмі
Якась сила збунтувалась,
І сама природа, Галю,
На мені позбиткувалась.
Бог можливості обмежив,
А я теж хотів би слави,
Та, як бачиш, потребую
Навіть захисту в держави.
Сон мене не покидає,
Ще хвилина - я відключусь…
Йди, Галинко, до роботи,
А я вже за двох відмучусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989665
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 25.07.2023
[u][b]Катерина[/b][/u]
[i]Кохайтеся, чорнобриві...
Т. Г. Шевченко[/i]
Нічка. Тихо. Спить село,
любо так на дворі,
Всівся місячень на хмарку,
сяють в небі зорі.
Вишня квітне пелюстками,
ніби снігом білим.
Не засни, моя кохана,
вже давно стемніло...
Сад заквітчаний дрімає,
аромат казковий...
Вітер ти́хенько співає
пісню колискову.
- Мила дівчино моя
не проснуться мати
Лине пісня солов'я,
вийди погуляти !
В цвіту вишні, наче в раю...
під розлогим віттям
Сядем, будем милуватись
Божим розмаїттям...
Де ти, мила, я чекаю...
десь вогні сіяють,
Місяць хмарку обнімає,
й тихо засинає...
Ось тихесенько у хаті
скрипнуло дверима :
В сутінках, з'явилась мила -
ледве-ледве зрима,
Як метелик серед ночі,
промайнула тінню
і сховалась серед цвіту
чарівним видінням.
Дівчину свою кохану,
ніжно пригортаю
Мабуть правду кажуть люди,
що то - краще раю !
Що сказать про ті обійми -
вітерець все знає ...
Підглядали, правда, зорі
й місяць пам'ятає.
Хмарка бачила, звичайно,
вона ж не заснула !
А коли побачила -
погляд відвернула !
Пісня ніжна, солов'їна
лине про кохання,
І танцюють пелюсточки
з вітром до світання...
До світання милувались,
ніжились, кохались,
А як зо́ря заясніла,
світом любувались.
В край небесного шатра
заглянуло сонце.
вже проснулась її мати -
глянула в віконце.
Де там ходить її доня,
де вона ночує ...?
Вийшла кликала тривожно,
а доня не чує...
Доня з милим на осонні,
взя́лися за руки,
Вже звучать слова прощання -
Час настав розлуки.
Білі ніжні пелюсто́чки
підхопило вітром:
- Що ж, до зустрічі, красуне
ми ще стрінемсь літом !
Соком ягода наллється
на солодкій вишні.
Ми ще стрінемсь... Катю, Катю,
не ридай невтішно !
Найгіркішими сльозами
горе не спинити !
Йду до війська з легінями
край свій боронити !
Повернуся літом ясним,
дочекайсь, кохана !
Під вінець підем до церкви,
на рушни́чок станем !
Сонце встало - вже без нього...
сад - у цвіті пишнім...
А вона - сама стояла,
обіймала вишню.
Довго й гірко сумувала,
плакала невтішно.
Та й крізь сльози відчувала
поцілунки грішні...
Раптом вітер злий повіяв -
дійшла до порогу.
Замітає білим цвітом -
серце б'є тривогу !
Залишилась Катерина
з чорною журбою,
Все молилась, щоб Госпо́дь
не полишив в бо́ю !
Потягнулись сірі днини
серед буйства травня.
Вісточка тоді прийшла,
вісточка остання...
Мов весняні пелюсто́чки
літо відлетіло.
Вітер рвав з дерев листочки -
осінь наступила.
Осінь з сірими дощами -
не приходять вісті...
Де ти милий, що з тобою -
серце не на місці !
Бідна, з тяжкими думками,
сам на сам з собою.
Та й воно, під са́мим серцем
вже штовха ногою...
Вже й зима в права вступила,
снігом землю вкрила.
Та ніхто про те не знає,
де Катрусин милий...
Стало важче вже ходити,
живіт випирає.
Від очей чужих ховатись -
Для чого ?... Всі знають...
Знають, горю співчувають,
бачать, що вагітна.
Хто чим може помагають -
в нас народ привітний !
А як строк прийшов - без крику,
прокусивши губи,
Народила дитинчатко -
хлопченятко любе !
Личком - викапаний батько,
як Микола, звісно.
Де ж він, Катін воїн хвацький ?
все немає звістки ...
Сльози виплакала гіркі,
зустрічала ве́сну.
Розцвіли сади вишневі,
теплі дні чудесні...
Взя́ла в руки дитино́ньку
та й пішла до саду -
- Біля вишеньки посто́ю,
то моя відрада...
Підійшла, а там людина -
згорблена, худюща...
Наче знята із хреста -
вбита й невмируща ...
Заглянула їй у очі -
серце заболіло !
Очі рідні ... Люди добрі,
мало не зомліла !
Любий їй стоїть Микола,
дивиться на сина.
Ноги в Каті підкосились,
впала на коліна.
На колінах і коханий...
їй цілує руки !
Мовби винен перед нею
за всі дні розлуки.
Повернувся він з полону -
тіло ледве дише.
В руки взяв свого синочка
милого, колише...
Підхопила попід руку,
повела до хати.
Треба в стрій скоріше ставить
рідного солдата.
В бані мила, вимивала,
сто́ли накривала.
А по тім, як чоловіка
ніжно шанувала.
А щоб ліпше величали
в селі молодичку,
в третій день вони побрались
у малій капличці !
Іллюстрація :
В надійних обіймах ©Соломія Ковальчук
https://img.monoart.com.ua/assets/images/products/
43935/dff71503b6fc9d5e518b02597a9c1559d2ae45ed.jpg
20.07.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989403
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023
Першокласниця Оленка
Подарунок готувала,
Із днем Матері вже зранку
Рідну неньку привітала.
Розповіла, що до свята
Усі діти готувались,
І зробити своїм мамам
Справжнє свято постарались.
Хлопці клеїли, ліпили,
Щось з картону вирізали,
А дівчатка щось в’язали
І серветки вишивали.
-Щоб було оригінально,
Довго думала, гадала,
І метеликів у шафі
Я для тебе назбирала.
На твоїй новенькій шубі
Їх там повно - всі живенькі…
Ось, матусю, їх тут двадцять,
Волохаті і гарненькі.
Мама кинулась до шафи,
Затряслися в неї губи,
Бо дивилася із жахом
На свою облізлу шубу.
Здивувалася Оленка:
Все в матусі не до діла,
Щоб плигати та радіти –
То вона чогось зомліла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989132
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 19.07.2023
Неон фантасмагорії огнів –
Химерне плетиво ілюмінацій.
Мостів намисто. Гордість мореплавців –
Марина з яхт… що близько так мені.
Буремний день збігає до кінця:
Порожній пляж і мідь піску волога,
Природа чиста, виліплена Богом,
Смарагди гладі – в жовтих комірцях.
Втікає сонця денний променад,
Аби забути гамірно-примарне.
У прі з вогнем – нічні бузкові хмари:
Фліртують зорі з пишністю гірлянд.
Дрімають пави-яхти й катери,
Прибравши на ніч бунтівні вітрила.
І бачать милі – всі, що покорили,
Тест-драйв… регату… боротьбу… відрив…
Безтрепетно-погідливий ландшафт
В аквамариновій дрімоті моря.
Тече неон морських фантасмагорій,
І сяє в них поетова душа…
/До картини української художниці Олени Клименко./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988817
дата надходження 15.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Отчего сквозь сумрак ночи
Мне все видится весна,
Где и дни во сне короче,
Еще девственна трава.
Там мне чудятся мгновенья
Счастья давнего любви,
Где искрились светом звенья
У церквей чужой земли.
А теперь трава засохла,
Птиц не слышен дивный хор,
Не успеешь даже охнуть,
В дом пришел убийца-вор.
Что ему так не хватает,
Что он хочет доказать?
Он любви, увы, не знает,
Только любит убивать
!5. 07. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988820
дата надходження 15.07.2023
дата закладки 16.07.2023
…
У весільному платті —
до небесної брами.
Як же тісно у хаті
крику відчаю мами.
В шиби сунеться клопіт,
бродить в чорнім скорбота.
Ще кривавиться попіл
із оселі навпроти.
Щастя вбило влучання,
фатум ліг на обличчя.
Невінчальне вінчання,
і наряд їй так личить…
Під покровами дзвонів
несемо своє горе,
бо ракети та дрони
ще збивають в нас зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988849
дата надходження 15.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Нам не стрибнути вище голови,
Не оминути наших літ завію…
Люблю тебе. А Ти мене – на Ви.
І випадковим дотикам радію.
Якими ти стежками приблудив?
В яких лісах росло твоє коріння?
Та ти – таку стихію пробудив!..
В родючий грунт упало те насіння.
Вливає ніч в сопілку самоти
Мої слова, що так тобі байдужі…
До тебе знов не можу – не прийти,
Далекий, невідомий милий друже.
Маро́ю біля лігва притулюсь…
Твою розмову з місяцем відчую,
Я так люблю, і так тебе боюсь!...
На вістрі жала в полі заночую…
Чи прийдеш на світанку до води?
Чи вовчу шкіру скинути зумієш?
Давай я обніму тебе, ходи!
Що хочу я? Сама не розумію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988845
дата надходження 15.07.2023
дата закладки 16.07.2023
Давно опошлены стишками,
открыток наглой пестротой –
а я опять любуюсь вами,
гаремной вашей красотой.
Жеманных граций – мушки, блонды –
вы украшали на балах,
улыбку гурии – Джоконды! –
тая в упругих лепестках.
Чтоб умереть, благоухая,
на чуть припудренной груди,
вы расцвели в долинах рая –
иль над могилой Саади?
Гори, звезда, сверкайте, росы,
печаль в озёра, месяц, лей! –
О красоте всё той же розы
Всё тот же плачет соловей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988748
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 15.07.2023
У генделику сільському
Тьотя Валя працювала:
На розлив горілку й вина,
Як годиться, продавала.
Валечка до всіх привітна
І веселу має вдачу,
Розсипає компліменти
І не завжди дає здачу.
-Не соромтесь, замовляйте,
Гарно йде торгівля нині!
-Пляшку ’’Хортиці’’ подайте,-
Каже Гриць до продавчині.
-Вам з собою? - запитала
(Гриця аж звела судома),
-Ні, без вас, хай Бог боронить,
В мене є така вже вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988750
дата надходження 14.07.2023
дата закладки 15.07.2023
Дорога трудівниця,
Дорога годувальниця,
В полі де пшениці
Колос наливається,
В'ється між ланами
Від села в простори
Де поля з хлібами,
Золоте де море.
Як жнива настануть,
Дякувати Богу,
Люди називають
"Золота дорога".
У дороги тої,
Що до,хати з поля
Сама благородна,
Найцінніша доля.
Їй віками бути,
Бо вона від Бога.
Це дорога Щастя,
Це Життя Дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988421
дата надходження 11.07.2023
дата закладки 11.07.2023
Ветер словно плетью свищет,
Угодивши в провода.
Смерть сидит у пепелища,
Греет руки, как всегда.
Позади жнива́ большие.
Собран знатный урожай
На просторах этой шири,
Хоть бери, да уезжай.
Наковальне верен молот,
И вздыхая у костра,
Ждёт сестрица в гости Голод,
Прямо с раннего утра.
Состоится эта встреча
У кладбищенских ворот,
Где конфетами под вечер
Угостят они сирот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988295
дата надходження 09.07.2023
дата закладки 09.07.2023
Зайшла в хату баба Зіна
До сусідки Гані,
Розповіла: - Йду з лікарні,
Справи геть погані.
Один зуб так розболівся
(А їх два у роті),
Лікар допоміг сьогодні
Лихо це збороти.
Одним махом вирвав зуба
І почав казати,
Що не скоро вріжу дуба,
Буду ряст топтати.
Так втомилась в тій лікарні,
Дайте десь присісти…
Казав лікар - дві години
Нічого не їсти.
Віддала йому всі гроші,
Тож маю мороку,
Бо тепер не буду їсти,
Принаймні, півроку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987760
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023
-Давно, куме, вас не бачив,
Що у вас нового?
Бачу, наче здоровенькі,
Дякувати Богу.
-І вам, куме, теж бажаю
Жити в щасті й мирі.
В мене є свої проблеми:
Справа вся в квартирі.
Наче хтось наслав прокляття
На оті кімнати:
Цілий рік, як не стараюсь –
Не можу продати.
-То яка причина цьому? –
Кум вже репетує,-
Чи таку ціну загнули,
Чи купців бракує?
-Справа в тім, що ця квартира
Моїх мами й тата,
В цю оселю вони вклали
Всі свої зарплати.
Та батьки мої на старість
Наче показились:
Не було того моменту,
Щоб десь відлучились.
То ж із продажем я буду
Мучитись роками,
Бо кому житло потрібне
З чужими батьками?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987276
дата надходження 27.06.2023
дата закладки 29.06.2023
У Марини - іменини,
Тож набилися у хату
Родичі, куми, сусіди,
Словом, всіх було багато.
Готувалась молодиця,
Вночі спати не лягала,
Щоб було все, як годиться,
До ладу наготувала.
Цілий день пили, гуляли,
Уже вечір наступає,
А додому іти гості
Аж ніяк не поспішають.
Стомлена Марина злиться,
Вже не слухає тих тостів,
В думці крутиться, вертиться:
-Йшли б ви вже до чорта, гості!
Є ж на світі без халтури,
Чемні, виховані люди:
Знають правила, культуру,
Їм подяка за це буде.
Он французи: попрощались,
Зразу в двері - і додому,
А англійці - ці тихенько
Йдуть, не кажучи нікому.
Зате наші, як ті свині:
Вже нажерлись, нализались,
Попрощалися три рази –
Й за стіл знову повсідались!
Іменинниця стогнала,
Присідала, позіхала…
Вже за північ. Так стомилась,
Гостям ввічливо сказала:
-Дуже рада, що не бились,
Тож вам дякую за свято,
Їжте так, щоб не вдавились,
А я йду у ліжко спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986221
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
Я приїду до тебе. У зморений вечір ласкавий.
Скрип старенької хвіртки струною озветься в душі.
Крижаної води із цеберка нап’юсь замість кави
І босоніж пірну у зелені густі спориші.
Ти назустріч – поривом, синочок – усміхненим дивом,
Обіймає за ноги, гостинці шукає міські.
А на плечі нам небо, на кольорі стиглої сливи
Розсипає зернята – блискучі маленькі зірки.
Паничі кучеряві поснули під куполом ночі.
Ти лаштуєш вечерю. В повітрі дзвенять солов'ї.
Я тобі розкажу, що я іншого щастя – не хочу,
Лиш цілунки зривати, вдивляючись в очі твої.
26.09.2015
© Ірина Лівобережна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986083
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 14.06.2023
В поліклініку Ярина
Із села вже прискакала,
Свої скарги на здоров’я
В терапевта виливала.
Лікар вислухав уважно,
Зміряв тиск, пощупав пульси,
Розпитав про сон, дієту,
І які пройшла вже курси.
Ще питав про шлунок, серце,
Баба все розповідала,
Що вживає борщ із перцем,
Сни і страви всі згадала.
-Я не бачу в вас хвороби,
Збоїв в органах немає,
Тож продовжуйте так жити,
Хай вам Бог допомагає.
-Як немає?- Баба швидко
З свого місця підхопилась,-
Враз підкралась ця хвороба,
Навіть я не зогляділась.
Серце бухкає у грудях,
Ледве дух я переводжу:
За автобусом женуся –
І догнать його не можу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985867
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 11.06.2023
[i]Приречена БУТИ не боїться самотини...[/i]
Коли поманиш тихо вдалечінь,
А я лишуся, віддана прибою,
Ти будеш кликать знов і знову тінь,
А я вросту в піщане дно собою,
І блискіт моря стане чути сни...
Прозорі ноти кинуться угору.
Там буде знову два окремих МИ
І тільки небо,.. кинуте мінору.
А тихий поклик буде шити сніг -
Весна чи літо, холод зАвжди в моді.
Торкнуться води втоми наших ніг.
Є світ і ми - не перші і не соті...
А час піде і зі́рве всі мости.
Побачу ве́сни, доти ж - тихі зими.
Ти знов поодаль, знаєш місце гри,
А я у морі, чищу сяйвом зливи...
30.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985173
дата надходження 04.06.2023
дата закладки 04.06.2023
пилок вохристий посипає гладь
туманить дзеркало, щоб небо не дивилось
йому ж бо наші біди не болять
йому байдужа лють людська безсила
а що торкає крижану блакить?
що ріже променем її небесну душу?
що в ній так гаряче палахкотить?
любов і сонце - цінності нерушні
лиш їм скорились холод і печаль…
любові жар і світла дар незгасний
лікують рани і пекучий жаль
щоб ми могли повірити у щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985135
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023
-Мамочко, біда у мене!-
Кричить в трубку доня Галка,-
Зовсім вже мене дістала
Ця Миколина рибалка!
Вудки взяв, подався зранку,
Вже півдня - його немає…
Думаю, завів коханку
І десь в лозах розважає.
Я підозрюю, що в Рози
Зупинився, або в Тані,
На мої дзвінки й підозри –
Нуль уваги і мовчання.
Може, він не на рибалці,
А гуляє десь у барі?
Як ті мухи, біля нього
В’ються всякі Олі, Варі…
А він любить ці моменти,
Вся душа його співає,
Роздає всім компліменти,
А про мене забуває.
Собі місця не знаходжу,
В мене нерви не в порядку,
Уявляю, як коханці
Він дарує шоколадку.
-Доню, цим не переймайся,
І в здогадках не томися,
Може, десь він зазівався,
Впав у воду і втопився,
Ти таке науявляла,
Що мені аж страшно стало,
На обід іди до мене –
Маю добрий борщ і сало.
А Миколу чорт не візьме:
Якщо не судилось вмерти,
То додому він прилізе,
Бо захоче спати й жерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985085
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023
-Був я вчора в галереї,
Розглядав картини,-
Розказував кум Валерій
Кумові Мартину.
-Були гарні і не дуже…
Кругом люди бродять,
Ці шедеври розглядають,
Диспути проводять.
Бачу: юрба зібралася,
Всі - наче завмерли…
Я подумав: -Що за диво
Всіх сюди приперло?
Витріщились, як блондинка
На новеньку ’’Хонду’’,
Виявилось: всіх цікавить
Усмішка Джоконди.
Розглядають зблизька, збоку,
Потім десь відходять,
Милуються, і з портрета
Всі очей не зводять.
Я теж стояв і дивився…
На що час свій трачу?
Все буденне і знайоме –
Щодня таке бачу.
Посміхається так само
Моя жінка Міла,
Коли я її питаю,
Куди гроші діла.
А усмішка її мами
Щось таке ховає,
Там не те, що прості люди –
Сам Бог не узнає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023
[i]Самотина розвіює страхи...[/i]
Потягом осені,.. тільки б з тобою,
Порухом листя у сон дивини.
Стали чужими, як вільні стодоли
У віянні думи бездень-сивини.
Запитом сонця, аби золотого...
Стану чекати своєї вини,
Коли пробиватись почну із німого,
Знаючи пісню живої гори.
Квіткою серця, аби із корінням,..
Тільки б змінити усе, прорости,
Поруч відчути потребу зусиллям
І землю тримати навколо води,
Аби не втекла за бездонним потоком...
Вірити стану собі...і тобі.
Хай листя кружляє у сні білобоко,
Ми знову самотні...у власній біді...
27.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984588
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 28.05.2023
Ти тільки будь, а більшого й не треба!
Цілунком сонця на моїх вустах,
Світанком ніжним зболеного неба,
Від світу вільним, як щасливий птах.
Ти просто будь за сотні кілометрів!
В моїх думках і радісних дзвінках,
Приходь крізь сотні снів похмурих нетрів,
Прилігши тінню на моїх руках.
Ти тільки будь, яскравим сонцем, завтра!
В коханні ніжним, теплим вітерцем.
Запалюй щастям, мов в печері ватра,
Ти просто будь спокусливим дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984294
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Мамо, мамо! Вітер свище,
Скрізь скривавлена рілля,
Дим і полум’я все вище,
Плаче гірко вся земля!
Подивіться, - небо крає
Від ракет пекельний дим,
І дитиночку ховає
Кожен тут громадянин.
Стогне, стогне, наче в пеклі ваше місто золоте,
Пам’ятаєте, як зникло
щастя тут
Прифронтове
Ви пізнали люте горе.
Воював І тато тут.
А тепер і ваша доня
Чує бомб жахливий звук.
Та не бійтесь, спіть спокійно.
Подолаємо цю лють.
Йде страшна, кривава бійня,
Наші ниви не помруть!
27.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984454
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Здесь закаты восходам — враги, а не братья друг другу,
Здесь сирены поют колыбельные павшим бойцам,
Здесь начало молитвы сменяется плавно на ругань,
Потому что на фронт сын идёт отомстить за отца.
Здесь количество жертв измеряется цифрами Грэма,
С горя женщины здесь нарыдали шестой океан,
Здесь у выживших в праздники постфейерверочный тремор —
Взрослый падает на пол, а дети ползут под диван.
Здесь у каменных джунглей-домов нет подъездов и стёкол,
Вместо воздуха — копоти смог, удушающий дым,
Здесь глобальная вера в Победу, потом только — в Бога,
Потому что здесь каждый со Смертью небрежно на ты.
Здесь у школ, детсадов заколочены двери и ставни,
Но зато круглосуточен боли и скорби роддом,
Здесь упасть на колени позорней падения навзничь,
И отложено счастье на пыльную полку "потом".
Здесь уходят на вечный покой непростительно рано,
Журавлиными стаями в небо летят имена...
Здесь бомбят каждый день, мы же только крепчаем, что странно,
Это "здесь" — моя Родина, где корабли идут на...
(24.05.2023, Barcelona)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984221
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Занедужав Герман Соя,
І реально, якимсь чином
Відчував, що смерть з косою
Уже стала за плечима.
Кличе він свою дружину
(Бачить, що не буде жити),
Щоб присіла на хвилину,
Хоче з нею говорити:
-Як мене ти поховаєш
Дуже скоро, Маргарито,
Не чекай півроку навіть –
Вийди заміж за Микиту.
-Отакої!- жінка каже,-
Він же ворог твій заклятий!
З чого раптом захотів ти
Йому щастя побажати?
-Я Микиту проклинаю,-
Каже Герман,- це звірюка.
Хай візьме тебе за жінку
І хай мучиться, падлюка.
Хай тобі і твоїй мамі
Годить і дарує квіти:
Буде знати, що існує
Пекло і на цьому світі.
Благодатні сни на небі
Буду завжди я дивитись,
Що противному Микиті
Удалось таки помститись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984138
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 24.05.2023
За кермом блондинка Алла
Їхала, співала,
На побачення з коханим
Дуже поспішала.
Без пригоди не буває
(Вічна це загадка),
Зупинив автівку Алли
Бравий страж порядку.
Як годиться - представився,
Всі оглянув шини:
-Чи є засоби безпеки
У вашій машині?
І водійку здивували
В питаннях мотиви:
-В бардачку,- сказала Алла
Ось презервативи.
Щось на курсах говорили –
Вже й не пам’ятаю…
Цей предмет завжди рятує,
З досвіду я знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983778
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 20.05.2023
Вчитель з дітьми на природі
Посідали в холодочку,
Обговорювали казку
Про дорослих трьох синочків.
Перший син - розумний, сильний,
Другий - до неробства схильний,
Ну, а третій, як ведеться,
Дурником в народі зветься.
-Тепер, діти,- вчитель каже,-
Будемо фантазувати:
Хто бажає про сім’ю цю
Версію свою сказати?
Здивувала всіх Агата:
-Одружились мама й тато,
Збудували гарну хату,
Жили дружно і багато.
Після першого синочка
Почав тато випивати,
Коли другий народився –
Мама почала гуляти.
На горілку й ресторани
Часу витрачали більше,
Ось чому в них получались
Діти усе гірші й гірші.
Мати вже дійшла до ручки –
Мала препогану звичку,
Бо курила дуже часто
Наркоту - таку травичку.
-В батька вже не стало сили,-
В бесіду вступила Міла,-
В цей період народили
Ваню (третього) - дебіла.
Як почали усі діти
Свої версії казати,
Вчитель тему цю уроку
Став швиденько закривати.
Зрозумів, що легко й просто
Лише в казці все буває,
А в житті така Агата
Часом більше нього знає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982533
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 08.05.2023
Стерегла свою автівку
Я цілодобово,
Не вгледіла: хтось надряпав
Нецензурне слово.
Ці три букви біля дверців
Довели до сказу,
Прокляла цю підлу руку
Й писаку-заразу.
Враз з майстернею зв’язалась,
Де авто фарбують,
Там сказали: -Приїжджайте,
Дефект ліквідують.
Їхала я дві години
(Нові права маю),
Де взялися перешкоди -
До цих пір не знаю.
Обминала каменюку –
Не минула кари:
Через валуна-падлюку
Розтрощила фари.
Тут вже справді за роботу
Чорт рогатий взявся:
В’їхала в чиїсь ворота –
Аж капот піднявся.
Перемогу святкувала
Вся нечиста сила:
Праве крило об березу,
Як млинець змісила.
За кермом сиджу і плачу,
Таке лихо сталось…
Хай би краще оте слово
Збоку красувалось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982140
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 04.05.2023
-Тобі тридцять, є та сила,
Щоб і про сім’ю подбати,-
Кожна бабця торочила,
Що пора вже пару мати.
До дівчат я придивлявся:
Вибрав ніжну, милу Віту,
Як годиться - залицявся,
Дарував цукерки, квіти…
Жив щасливо, мирно, тихо,
Ні на кого я не злився,
А тоді, на своє лихо,
На цій дівці оженився.
Щодо жінки в мене в думці
Запланована програма:
Вона буде кожну страву
Готувати так, як мама.
Звідки ця біда взялася?
Мушу правду вам казати:
В маму Віта не вдалася –
П’є й гуляє так, як тато.
Їй почав мораль читати –
Зразу заробив по пиці!
Знайте: в тихому болоті
Водяться такі чортиці.
На розлучення подав я,
Не стерплю таку образу:
Вона ж мене підманула
Й підвела, така зараза.
Вдала з себе, коли сватав,
Що тихенька, як ягниця,
А насправді - зла і хижа,
Ще й скажена, як тигриця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981706
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023
Був квітень і земля буя́ла.
Яскраве сонце і тепли́нь.
Весна в своїх правах стояла
Скрізь цвіт весни - куди не кинь...
Субота. Ніжність і сонливість
Іду, поли́шив передпо́кій.
Блакить небес, ранко́ва свіжість
І ніжний, дивови́жний спокій ...
Пелю́сток вишні тихий та́нок,
Вже чуть пташо́к весня́ні співи.
Нара́зі хвіртка заскрипіла...
Сільськи́й звича́йний, тихий ранок.
Ступа́ю тихо через ганок
І наші погляди зустрілись...
З пустим відром зайшла сусідка,
В очах тривога, жах і туга...
Весня́ий настрій стерся швидко :
- Стрясло́ся що , яка нару́га ? !
Я не питав, дивився в очі,
А в відповідь вуста шепочуть :
- Ти знаєш, а́томна взірва́лась ...
Отак ця вісточка ввірва́лась,
Як ніж у мозок... Час летить,
Із цим зжили́сь ми, а в ту мить -
Здоровий глузд - ніяк не смів,
Сприйнять весь жах почутих слів !..
- Тьоть Мань, спокійно, то - брехня !
Обман ! ! ! Такого не буває !
Я ж там працюю, добре знаю :
Це - ви́гадки, це маячня́ ! ! !
Не може атомна взірва́тись
Ніко́ли ! Це не може статись !
Плітки́ це все ! Якась облуда !
Реактор - надміцна́ споруда...!
Нара́з , неначе перемкну́ло,
І фрази, що хотів сказати,
В очах сусідки потонули...
Там біль ... не можу передати...
* * *
Неква́пливо, весь в клопо́тах
Зго́рбившись, немов старий
Йде, натомлений, з роботи
Наш сусід Петро Цибрій -
Сторож гідромонтажу́
Зупинився, привітались :
- Дядьку Пе́тре, що там сталось ?
Ка́жуть, а́томна взірва́лась ? !
- За́раз, хлопці, розкажу ...
Дядько мо́вчки зупинився,
Дістав "Приму", закури́в,
Помовча́в, заговорив :
- Блок крізь зе́млю провали́лвся ...
Блок четвертий, мов пропав,
Навіть стін його нема́є ...
Сильно щось вгорі палає ...
Та я довго не стояв,
І не все там роздивився...
Що, до чого, - я не знаю,
Та реа́ктора - немає ! ! !
Може, просто розвали́вся ...
Нічо́го там ніхто не знає,
Ну що я то́лком розкажу́ ... ?
Я - сто́рож, скла́ди стережу ...
Яду́чий дим навкру́г вита́є,
Від то́го диму погиба́ють
Поже́жники... Покрі́влю га́сять,
Вогонь збивають та не злазять
І в то́му чаді зомлівають ! ! !
Їх в медсанчасть везуть машини,
Поже́жні но́ві під'їжджають
І лізуть хлопці по драби́нах
У са́ме пе́кло, на верши́ну ...
І пе́кло те не покида́ють ! .
Замовк Петро, погасла "Прима" :
- Лихо лю́те там зчини́лось,
Таке жахі́ття, що й не снилось ...
Аби це горе під дверима
У наших хат не опинилось ...
Та й рушив далі, невеселий...
А десь, жорстока і незрима,
Біда вже кра́лась до осе́лей ...
[i]Повнісю текст. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941208
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981304
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Було тоді перше квітня,
Усі жартували,
Підсів парубок Микола
До моєї мами.
Мама дівкою була,
Як писанка, гарна!
Жартували серця юні -
Ніч пройшла не марно.
Через день кудись назавжди
Наш Микола змився…
В перший день Нового року
Я на світ з’явився.
Хто мій тато, і який він,
Де живе - не знаю,
Може, до цих пір у квітні
Дівок розважає?
Хто в День сміху розгулявся
І міри не знає,
Про цей жарт вам перше січня
Любо нагадає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981168
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Віка мучилась, хворіла
Підряд дні і ночі:
Дуже голова боліла,
Аж штрикало в очі.
Всі пігулки закупила,
Гелі, креми має,
Хоч у них цілюща сила –
Не допомагає.
Радили кота придбати,
Щоб зникла недуга,
Не покращав її стану
Й куплений папуга.
До цілительки ходила,
Та сказала: -Пізно
Ти звернулась, та врятують
Тебе трави різні.
Бачить дівка, що загнеться,
Час проходить марно,
Вирішила наостанку
Звернутись в лікарню.
Лікар каже: -Завтра зрання
Викиньте всі ліки,
Заманіть для проживання
В хату чоловіка.
Через місяць до лікаря
Прийшла з результатом,
Щастям, радістю ділилась
Наче з рідним братом:
-Все в порядку, я здорова,-
Реготала Віка,-
Тепер болить голівонька
В мого чоловіка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980245
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Поховавши жадання в глибинах душі,
Жду зими так, як інші не ждуть.
Пам′ятаєш, казав, що не буде дощів?
А вони, нескінченні, все йдуть...
Споглядаю здивовано світ за вікном —
Уві сні це, чи все ж наяву?
Пам′ятаєш, казав, що життя — то є сон?
Пробудилася: дивно, живу...
А назавтра мені грати роль мимовіль
І сміятися знову невлад.
Пам′ятаєш, казав, що кохання — це біль?!
Помилився, кохання — це ад...
OSAlx 2о22-о6
Рембрандт ван Рейн. Андромеда
*
Отодвинув мечты и устав от идей,
Жду зимы, как другие не ждут.
Помнишь, ты обещал, что не будет дождей?
А они всё идут и идут...
Удивлённо смотрю из квартирных окон -
Я во сне или всё ж наяву?
Помнишь, ты говорил, что вся жизнь — это сон?
Я проснулась, и странно, живу...
А назавтра опять мне играть свою роль,
И смеяться опять невпопад.
Помнишь, ты говорил, что любовь — это боль?!
Ты ошибся, любовь — это ад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981102
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 24.04.2023
[i]І тільки відважні кануть у собі...[/i]
Я стану чиїмось несказаним дивом,
Стану чиїмось туманом зорі,
Аби тільки серце співало нажи́во
І слалися згадкою теплі вогні.
Я стану хвилинно чиїмось романом
І чашкою кави у ранній порі...
Кипітиме те, що скидалось погаром
У сотах медової тише-імли.
Я стану чиєюсь...і може, достатньо,..
Чиєюсь натрохи, мов крапля весни.
Тільки душа зрозуміє - нагально
Все одкровенне сховаю в СОБІ...
04.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980081
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 13.04.2023
Вчора дачниця Маринка
Вдень додому поспішала:
Швидко й вигідно на ринку
Продала цибулю й сало.
За кермом сама в машині,
Навіть хочеться співати,
Бо до вечора ще встигне
Всю картоплю просапати.
Шурхотіли по асфальті
Нові шини у ’’Славути’’,
Мріяла, щоб пощастило
Завтра кріп і моркву збути.
На дорозі страж порядку
Раптом зупинив машину:
-Ваша швидкість вища норми,-
Приголомшив він Марину.
Жінка тут не розгубилась,
Усмішку подарувала,
Із сидіння враз схопилась,
З сумки гаманець дістала.
-Я свій транспорт розігнала,
На посту щоб вас застати,
Дуже-дуже поспішала
Двісті гривень вам віддати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979970
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 12.04.2023
Тихо Ангел облетает
Над уставшею землей...
Пух белеющий роняет,
Заслоняет боль собой!
Взмах крыла Его слабеет
От смертельной слепоты....
Люди смрадом души "греют",
Мат за матом...
живы ли вы?
Взор людей неузнаваем,
Источая злость и месть!
Вид людей и честь теряют,
Вбрав в себя поспешно спесь!
Ядовиты в венах реки
Прокленаньем дураков!
Эти злобо - человеки
Истребляют в нас любовь!
Боже мой!
Где все те души,
Сотворённые Тобой?
Неужели, сами рушат
Мост, ведущий нас домой?
Что бы в жизни не случилось...
Боль,трагедия,война....
В сердце открывайте милость!
С нами Бог,
не сатана!
Господь нас одарил Своей Любовью,
Сказав, чтоб нероптали на Него!
Грехам - расценки дал, но дал и волю!
Наш выбор! Жить нам с Ним
... иль без Него!
(СОЛНЕЧНАЯ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979892
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 11.04.2023
Иллюзии? Да… Ничего настоящего нет.
Надуманный мир из попыток испытывать чувства.
Заснуть на орбите одной из далеких планет,
Замерзнуть, застыть, замереть …. Мимикрии искусство -
Прикинуться снегом, кристаллами мерзлой воды
Засыпать дома, полустанки, пути и дороги.
Не таять, не думать, лежать-не дышать до среды,
Позволить слепить из себя… И растаять в итоге,
Чтоб стечь между пальцев водой в мировой океан,
И снова – без мыслей, без слов - в одиночестве строгом.
Я кем-то нечаянно–глупо зачем-то был зван.
На чай ли? На час ли? На век? Человеком ли, Богом?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544092
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 11.04.2023
-Я до вчора був щасливий,-
Хваливсь другові Микола,-
Вірив, що кохання - диво:
Не закінчиться ніколи.
Симпатична, мудра, добра –
Любов очі засліпила:
Я, як з ланцюга зірвався –
Зупинити вже не сила!
Белькотів про місяць, зорі,
Що живі всі ласки хочуть,
Про ті хвилі, що у морі
Тіло лагідно лоскочуть…
А учора так раптово
Почуття мої накрились:
З переляку у провулку
Серце ледь не зупинилось.
Разом втрьох вони зібрались:
Симпатична, мудра й добра,
І розправу влаштували,
Ці - змія, акула й кобра.
Били довго і завзято,
Обіцяли ще додати…
Що кохання - це не свято,
Буду довго пам’ятати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979474
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023
[b] [i]Етюд до твору " Звечоріло. За край неба вже сховалось сонце"[/i][/b]
[i]Ніч скидає вже убра́ння,
лагодиться спати.
Зо́ря рання пломеніє,
час іти до хати.
Вже з'явились довгі тіні,
зрання встала мати -
В довгу подорож до війська
сина споряджати,[/i]
[b]
Як примара, ходить в хаті,
біллю серце крає ...
Думки з сином всі - сердешна,
з Богом розмовляє :
- Боже милостивий, зглянься,
на мою дитину,
Захисти мого синочка,
Не дай йо́му згинуть...
Відверни від нього кулю
й полум'я пекельне !
відверни від нього бомбу
й все, що є смертельне ...
А як доленьці судилось
йо́му рану дати -
Хай та рана легка буде,
щоб в строю зостатись ...
А якщо йому на долі -
у війні загинуть...
Ні, не треба, Боже милий !
Не полиш дитину !
Господи, я так благаю,
змовкнуть хай гармати !
Хай синочок мій вернеться
до своєї хати !
Уже склала сину торбу
повсідались чинно...
Плаче, молиться до Бога,
розпрощалась з сином...
Зглянься Боже на молитву,
хай не плаче мати !
Боже милий, захисти
й збережи солдата !
Бо солдати - вони діти,
Вони - батько й мати !
Їм би всім - життю радіти,
А не погиба́ти ...
Та розбиті вщент міста,
і палають хати -
Вдерлися до нас з війною
москалі прокляті
[/b]
[i]Треба йти і воювати,
долю здобувати,
Підлих ворогів незваних
з краю виганяти !
Далі - по тексту твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741
[/i]
26.03.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978336
дата надходження 27.03.2023
дата закладки 29.03.2023
Каже дівка Маргарита:
-Порадь, тату, що робити?
Бо прийде Микола завтра
Про весілля говорити.
-Парубок Микола гарний,
Добрий, чемний і багатий…
Не впирайся, давай згоду,
Будеш щастя, радість мати.
-А мені здається, тату,
Для заміжжя мало цього,
Є недоліків багато
У характері у нього.
Самовпевнений, пихатий,
Хіба вміє він любити?
От візьми такого в хату,
Як з таким я буду жити?
Він не вірить в Рай і Бога,
І в небесні подарунки,
І для нього не існують
Всякі відьми і чаклунки.
Має розум недалекий
І уява не багата:
Відкидає всяке пекло
І що буде там розплата.
Засміявся батько щиро:
-Оце в цьому вся причина?
Переродиться твій милий,
Все вирішується чинно.
З мамою ви доведете –
Він повірить в протилежне,
Що існує відьма й нечисть,
І сприйме це, як належне.
В цьому пеклі для Миколи
Буде праведна дорога:
Сам придумає молитви
Й з ними звернеться до Бога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978437
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
Угрузла стежка, вимощена батьком,
Земля її укрила споришем,
Беззахистна під вітром і дощем
Лускою фарбу осипає хатка.
Старезних яблунь витяглося гІлля,
Шкребе лишайник, що заліз на дах,
Трутовиками затінок пропах,
І стовбури кошлатяться струпінням.
Чорніють мітлами кущі, колись медОві,
І ранять ноги дотики сухі,
Поріг встелився ковдрою мохів,
Сумує дім дитинства і любові
Вікониці розсохлі цідять світло,
Здається, груба вичахла лишень,
Табак прянИть із батькових кишень,
І вишивки над образами квітнуть.
На діл хододний боса хочу стати
Прощення попросити в білих стін
За морок, пил і неминучий тлін.
Та з покуті взирає Божа Мати.
Між маків дивних осяває ніжність-
Пробився в шибку промінець тонкий
На Нього, хто припав Її руки,
І обіцяє, як завжди , утішить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977933
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Через тиждень по весіллі
Задоволена Марина
Змійкою уже звивалась
Біля свого Костянтина:
-Розділю з тобою, милий,
Усі радощі і горе,
Ти для мене, як фортеця:
Будуть в нас курорти, море,
Бутіки, басейн, салони…
Друзі, гості - регулярно!
В вищих прошарках я буду
Креативна й популярна.
Все життя для мене будеш
Теплим і яскравим сонцем,
Ангелом, коханим, рідним,
Спонсором і охоронцем.
Кость зітхав, усе це слухав
(Довгий список його мучив),
Мовчки тім’я своє чухав
І свій висновок озвучив:
-Все для тебе, моя мила,
Дарувати світ я прагнув:
Якщо будеш ти щаслива,
То я довго не протягну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977694
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 21.03.2023
От великой любви у меня не рождаются дети,
От великой любви я схожу по ступенькам с ума,
Выходя босиком на Проспект Безнадежд на рассвете,
Безуспешно пытаясь из сердца ножи вынимать.
Пока кто-то в церквях дочерей/сыновей своих крестит,
Я кресты возвожу на могилах искромсанных чувств,
От великой любви у меня не рождаются дети,
Может быть, потому что не слишком их рьяно хочу?
Я травлюсь поцелуями (брошенных после) любимых,
Приношу себя в жертву, забрызгавши кровью алтарь,
Я убила десятки зачатых в мечтах херувимов,
Подменяя стихами некупленный школьный букварь.
Каждый прожитый день несмываемо рунами метит,
Выводя на ладонях отчетливый символ «не мать!»,
От великой любви у меня не рождаются дети,
Мне гораздо привычней во имя неё умирать!
12.03.2023, Барселона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976941
дата надходження 13.03.2023
дата закладки 14.03.2023
Звечоріло. За́ край неба,
вже сховалось сонце.
Місяць срібним промінцем
стукає в віконце.
Мила, любонька моя,
вже заснула мати.
Двері в хаті не скриплять -
вийди погуляти!
Вийди, мила, я чекаю...
зіроньки так сяють!
Явір вербу обнімає,
гори засинають...
Під плакучою вербою,
біля криниченьки,
Сядем поряд, голубонько,
візьмемсь за рученьки...
Тихо скрипнули ворота,
тінню промайнула ...
І в обійми, наче пташка,
трепетно пірнула*.
Милу свою дівчиноньку
ніжно пригортаю.
Хто не знає тих обіймів,
той не знає раю.
Зорі, наче самоцвіти,
в піднебессі сяють,
Повсідалися на небі,
та ще й підглядають.
Місячень приліг на хмарку
хай він нас пробачить ...
Косами верба прикрила -
то й ніхто не бачить ...
Пісня лина солов'їна
з вечора до рання,
Шелестить тихе́нько листя -
шепче про кохання.
Ладним личеньком любуюсь,
пещу ніжно ручку
І на пальчик надіваю
шлюбную обручку...
Вітер тихо щось шепоче,
не дає сказати...
Не час зараз говорити,
зараз час кохати.
На шатрі небоснім зорі
самоцвітом сяють,
Вітерець ласкавий ніжно
стан твій обнімає.
У твоїх обіймах вічність
сплинула водою
Бо не спинить часу ніжність -
плине час рікою...
Серце ніжно завмирає,
душенька співає ...
Та не мій, неначе, голос
глухо промовляє:
- Мила, я тебе кохаю,
в мене ти єдина!
Та в біді, вогнем палає,
стогне Україна!
Завтра з легінями разом,
на війну, в солдати -
Воювати з москалями,
край свій захищати !
Ну, а доки сонце встане,
то кохаймось, мила !
Щоб навік запам'ятати
про цю мить щасливу !
Побажай мені кохана,
в гірку мить розлуки,
Слово чільне, щоб дать сили
в тяжкий час розпуки ...
Вже над краєм горизонту
спалахнуло жаром,
Розгоравсь на сході обрій
згарища пожаром !
Мила в очі подивилась,
сльози не ховала ...
Мову в неї відібрало,
гірко прошептала:
- З ворогом, як маєш стрітись,
бий ! Не сумнівайся !
З Перемогою, скоріше,
цілим повертайся !!!
З Перемогою і миром!
буду я чекати !
Я свій вік, з тобою милий,
хочу доживати ...
Ніч скидає вже убра́ння,
лагодиться спати.
Зо́ря рання пломеніє,
час іти до хати.
Вже з'явились довгі тіні,
зрання встала мати -
В довгу подорож до війська
сина споряджати.
Як примара, ходить в хаті,
біллю серце крає ...
Думки з сином всі - сердешна,
з Богом розмовляє :
- Боже милостивий, зглянься,
на мою дитину,
Захисти мого синочка,
Не дай йо́му згинуть...
Відверни від нього кулю
й полум'я пекельне !
відверни від нього бомбу
й все, що є смертельне ...
А як доленьці судилось
йо́му рану дати -
Хай та рана легка буде,
щоб в строю зостатись ...
А якщо йому на долі -
у війні загинуть...
Ні, не треба, Боже милий !
Не полиш дитину !
Господи, я так благаю,
змовкнуть хай гармати !
Хай синочок мій вернеться
до своєї хати !
Уже склала сину торбу
повсідались чинно...
Плаче, молиться до Бога,
розпрощалась з сином...
Зглянься Боже на молитву,
хай не плаче мати !
Боже милий, захисти
й збережи солдата !
Бо солдати - вони діти,
Вони - батько й мати !
Їм би всім - життю радіти,
А не погиба́ти ...
Та розбиті вщент міста,
і палають хати -
Вдерлися до нас з війною
москалі прокляті !
Треба йти і воювати,
долю здобувати,
Підлих ворогів незваних
з краю виганяти !
Щоб земля під вороженьком
клятим запалала!
Щоби швидше Перемога
наша засіяла!
Щоб із фронту повернулись
у свій дім, навіки,
Наші славнії герої,
діти й чоловіки!
Повернулись щоб живими
всі, хто воювали
Й нашу славну Україну
в битвах захищали!
Діточки щоб народились,
а відтак і внуки !
Щоб земля для нас родила
й не було розлуки !
Щоб ми всі були єдині
з Заходу до Сходу !
Миру й щастя Україні -
нашому народу !
пірнула* - припала
11-26.03.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741
дата надходження 12.03.2023
дата закладки 12.03.2023
Явись, утраченная почва,
Хотя бы в изболевшем сне,
Лазури простели источник
И мёртвому пролейся мне.
И к дням меня верни забытым,
Росою память окропи,
На исповедь меня возьми ты,
Скажи тихонько: горе, спи!..
Играют солнышка в озёрах
Гогочут гуси у воды.
В эпохи жизненных просторах
Расстаяли мои следы.
Где синь полей, что в грусть объялась,
А где воронья чернь лесов?
Теней рассветных кучерявость
Над радугами голосов,
Где шёпот утренней молебни,
Где крыльев шум и плеск волны,
Слащавый запах винодельни,
Как грех, как память, боль вины?
Где дня расшатанные чаши,
Латунный перезвон шмелей,
Рука твоя в пшеничной пряже,
Что над безбрежностью полей?
Где на рассвете кос чернявость
И алость губ, как жар вина,
И роз бутонов ароматность,
Где ты святая и грешна,
Где та холмистая долина,
И то гнездо, и тот овраг,
Где лебедь трепетная в тине
Крыло ломала, средь коряг?
Где вольных голубей полёты
И брызги радуги в крыле?
Откликнись, прошлое, ну где ты?
Забыты радость, грусть во мгле.
Явись, утраченная почва,
Хотя бы в изболевшем сне,
Лазури простели источник,
Убереги ты душу мне.
********
Василь Стус – О земле втрачена, явися
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні
І лазурове простелися,
Пролийся мертвому мені!
I поверни у дні забуті,
Росою згадок окропи,
Віддай усеблагій покуті
І тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
Спадають гуси до води,
В далеких пожиттєвих ерах
Мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
Де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
Над райдугою голосів,
Ранкові нашепти молільниць,
Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
І солодавий запах винниць,
Як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
Твої пшеничні руки білі
Над безберегістю полів,
Де коси чорні на світанні
І жаром спечені уста,
Троянди пуп'янки духмяні
І ти — і грішна, і свята,
Де та западиста долина,
Той приярок і те кубло,
Де тріпалася лебединя,
Туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
І бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні,
І лазурово простелися,
І душу порятуй мені.
17.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976643
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
Сумбурна філософія життя...
Помилки - вчать, та іспити - провальні.
Чи є, у світі, люди ідеальні?
І геній - не з утроби геніальний.
Але, де помилки - там відкриття.
Приходить мудрість - з кількістю років.
Але, чи завше вік веде до того,
Щоб знати - де та праведна дорога,
Й щоб, врешті решт, повірити у Бога
І жити так, як Бог тобі велів?
Щоб заповіді Божі: "не убий..."
Жили в душі - як матері поради.
Щоб ні собі, ні людям ти не зрадив.
Ще б знати - в чому правда і неправда
І як не вволіктись в смертельний бій.
Сумбурна філософія життя,
Де помилкам немає вороття.
13.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976639
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 11.03.2023
Весеннего начала тонкий дым
Несет рассвет порывистым дыханьем.
Он все ещё едва ли уловим,
Нахально перебит морозом ранним.
Прильнувший снег в объятия теней
Похожий на истертое мочало,
Что в северной осталось стороне
Посадки, где верхушки луч качают.
Натянутые к небу ветки струн
Служили ветру арфой тополиной.
А может, были просто за метлу
Одной из фурий, седовласо длинной.
Но так или иначе, под корой
Вскипает жизнь- весеннее зачатье.
Хотя мороз нахрапистый порой,
Как не верти, зима должна кончаться.
И соки , дрогнувши в лучах, дойдут
До каждой почки капелькой парною,
И закудрявится листвою тонкий прут,
Что был струной ( а может был метлою ?).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975922
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
Я пишу коханій, а вона не пише,
Мабуть що кохана, знову у Парижі,
Що їй написати, я уже не знаю,
Напишу два слова:"Приїжджай...Скучаю"!
А як вона буде, щось там тралі-валі,
Прибрешу коханій, що женюсь на Валі.
Може на Марусі, я вже й сам не знаю,
Думаю кохану цим я налякаю.
Я терпіть не буду, бо не хочу більше,
По ночах не спати та писати вірші,
Виллю я на неї всю свою обіду,
Сяду на тролейбус і в Париж поїду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975821
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023
Чого я боюся? - Ночами не спати.
Кавова гуща омита суднОм.
Залпами світяться вимиті шати,
Хоч і довіра тече за вікном.
Дикі ліси, оберемки і стелі...
Наче й заснув одиноко ліхтар,
Побіля якого шуміли морелі.
А може, то сон, що накинув казкар...
Чого я боюся? - Згадати минуле,
Де вчасно приходив сумний листопАд...
У серці зосталось кипіти забуле,
Якому ніколи...не стане завад...
26.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975775
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 04.03.2023
https://www.youtube.com/watch?v=6HgjzhJwLKs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970130
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 03.03.2023
Любив, люблю й любитиму до згину
Любиму мою неньку - Україну,
Любив її, коли вона співала,
Люблю й тепер, коли вона в печалі.
Люблю її чарівну ніжну вроду,
Люблю за полонини її й води
Ліси, степи, заквітчані поля,
Бо Україна - це моя земля!
Бо як скажіть нам матір не любить?
Ми мусим Україну боронить,
Бо матір у біді хто залишає,
Того Господь до Раю не пускає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975101
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
"Вставай, Україно, вставай,
Виходь на дорогу свободи."
_______ Дмитро Павличко
Вже рік стоїть за волю Україна,
Вже рік іде важкий пекельний бій.
Чому?.. Яка на ній лежить провина,
Що ллється кров, дорогою до мрій?
Чи то така важка в країни карма,
Чи просто злидням спокою нема,
Що скинула радянські з себе ярма,
Які ще й досі носить руська тьма?
В мізках хмільних нема свободи слова.
П'яниць мерзенна армія, раби!
За що вмирати ви в бою готові?
Чому себе вкладаєте в гроби?
Чи вас вовчиці викормили груди,
Що ви всмоктали дикість з молоком?
Не буде Київ під царьком, не буде!
З Москвою не піде одним шляхом.
За вибір свій боротиметься люто
Й гонитиме від себе вас, рабів.
А ви ковтайте путінську отруту,
Під ляскіт проржавілих ланцюгів.
Тримає опір мужня Україна,
Історію карбує на сувій:
Не встане більше Київ на коліна,
Бо - він господар, на землі своїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975051
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
Ще вірю, ще надіюсь, ще люблю.
Війна. Проте, душа не скам'яніла.
В бажанні жити є магічна сила,
Життя - політ, відомий журавлю.
Було б найгіршим втратити все те
Що сил дає, у прагненні до світла...
І проти йшла, і рухалась за вітром,
Де грішне пізнавалось, і святе.
Поставляться крапки, як прийде час,
Над думами, мовчанням і словами,
Над діями земними й почуттями.
Та поки світ для мене не погас
І душу не пленила темна ніч,
Тягнусь, мов птах, до променів джерельних
Й прошу в Небес про силу журавельну,
Коли мовчу із Богом віч-на-віч.
21.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974227
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Ти затям: я не бідна,
не знедолена, ні!
Маю все необхідне –
і достатньо мені.
Маю думку і волю,
в серці – пісню дзвінку.
Маю, голубе, долю.
Другорядне – яку…
Маю світлу надію,
що розтане імла,
бо змиритись не вмію
з безкінечністю зла.
Маю спогадів квіти,
снів гранатовий сад.
Сонце, райдугу, вітер,
водограй, зорепад!..
Паперовий квадратик
на старому столі
(мого простору клаптик
на цій щедрій землі)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973955
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 18.02.2023
Све́жестью от океана
Наполняет грот пещер!
Орхидеи украшают
Катако́мбы ди́вных стен.
Необычные лиа́ны
Разбавляют интерьер.
Гейзер теплый, словно ванна...
Феери́ческий шедевр !
Луч в уще́лье проника́я,
Светом солнечным струи́т!
Диаде́ма в ло́же спальни
Необычностью мани́т.
Эксклюзи́вная пещера,
Ей подобных просто нет!
Натура́льность атмасфе́ры
Чудо-де́йственный эффект!
Разделяет сме́жность комнат
Макроме́ - плете́ний щит!
Тишина звучит исто́мно
В ней спокойствие царит!
А снаружи пальм посадка
Океан...песок...волна...
Дело к вечеру...закатно...
Ночь пейзажности полна
Океаном дышит воздух,
Ракушки моллюск хранят
Свет луны уносит к звездам...
В небесах сверкнул раскат...
Кит с глубин доносит песню
Звук меня насквозь проник
Этот мир так интересен!
В нем - душа ЛЮБВИ звучит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973927
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 15.02.2023
Я дихаю твоїм (про що?) мовчанням,
Коли за вікном тремтять дощі,
І подивом, і герцами зізнання
І пелюстінням вуст
на щоці.
Твоїми дихаю світами (маю),
Октавами, жаркістю думок:
Я рутою в аорту проростаю —
У звід-хрестя,
звів що в серці
Бог.
Я дихаю твоєю мрією
Розбещено-розкутою (до вщент)…
Я міряю — зірниці — міряю
Паблискавицями —
мехтить
змов
щем.
11.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973758
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Читаю вірш, неначе лист від Тебе,
І серце завмирає від любові,
І вирвавшись душа злітає в небо,
Купаючись у кожнім Твоїм слові.
Такі вірші, немов бальзам на душу,
Співає серце соловейком в гАю,
Лише Тобі, одній зізнатись мушу,
Що ніжно, вірно й трепетно кохаю.
Читаю вірш і серцем відчуваю,
Усе, що Ти сказати ним хотіла,
Відчув,як Твоє серденько кохає...
Душа лише зізнатись не посміє.
Читаю вірш і серце завмирає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973479
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Як небо опинилося внизу,
Здавалось, ніби ніж встромили в груди.
Війна - це божевілля. Гинуть люди.
Кричить душа, ковтаючи сльозу.
Як сонце почорніло - ніби й я
Зчорніла. Вмерло в серці все наївне
Й родилося бунтарне, зле і гнівне.
Як нібито душа вже й не моя.
Чи винний вік, чи винна в тім війна -
Не час, мабуть, шукати в тому винних,
Що зникло десь усе моє дитинне,
Що ще жива, та ніби кам'яна.
Настане день - і мирний вітерець
Повіє... Знов розквітнуть в полі квіти
І знов життю земля буде радіти,
І я всміхнусь, щаслива, накінець.
15.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973457
дата надходження 11.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Вы добролюбы, вы правдофилы.
Но результат ваших дел – могилы.
Гореть под вашими сапогами
земле, оплаканной облаками!
Вы поклонились военной мощи
и возлюбили не Дух, а мощи,
благословили убийство плоти, –
вы в осуждение Чашу пьёте…
Вы душу душите тушей грузной.
В моей крови украино-русской
идёт «гражданка» эритроцитов –
и да, кацапы там геноцидят.
Вы всюду ставите ваши метки,
преполагая захват планетки,
рядите лысых чертей в мессии,
мою Россию – в ничью россию.
Вас в возбужденье приводят пушки,
и вами снова застрелен Пушкин.
Вы угрожаете сбросить бомбы,
но ваша армия – телезомби.
С чего вы взяли, что с вами Сила?
Какая муха вас укусила?
Вам одолжил аппетит бокасса,
и вы морозите нас, как мясо.
И вы хотите лишить нас Света,
тогда как сами – с рожденья слепы.
Вы отсекли меня, как мизинец, –
груздём я выпала из корзины.
Язык мой выпачкан вашей скверной,
но вас на нём проклинаю – первой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972053
дата надходження 26.01.2023
дата закладки 08.02.2023
Білий сніг наче лебідь кружляє,
Доторкає своїми крильми.
Моє серце любов'ю палає
І чекає, чекає весни.
Заквітує вона білим цвітом.
Свої запахи ніжні віддасть.
І зігріє теплом наче літом.
Поєднає закоханих нас.
Солов'єм моє серце співає,
Хоч у краї гостює зима.
Всі дороги й стежки замітає.
Та дарма, та дарма, та дарма.
Ми зустрінемось милий з тобою,
Закружляє нас вальсом танок.
Заціловані будем любов'ю
І летітимо аж до зірок.
Ну а поки що сніг хай кружляє
І танцює, танцює зима.
Срібний килим під ноги лягає,
День казковий за руку трима.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973227
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
Ні слова. Вже більше ні слова ворожою мовою.
З корінням згоріло в душі проклятуще й чуже.
Вже зерен кобзарських не сплутаю більше з половою.
Нехай мене Боже від бруду цього вбереже.
Я мир намалюю Шевченка пісенними римами,
В часи перемоги в війні українських людей,
Бо я - українка, душею і серця глибинами.
Любові до Неньки не вирве і смерть із грудей.
Ні слова. Хоч мова й не винна що дикі мерзотники
Міста українські руйнують ракетним дощем.
Та біль задзвонив у душі моїй скривдженій дзвоником:
Вже віршів не буду співати на мові нікчем.
28.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973235
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023
І знову про мову...
"Язык" московітський як бруд відгорну.
"Не буду стоять на распутье",
І руцький забуду лиш тільки тому,
Що ним нас обгавкував путін.
Хай мова красива, співуча моя
Як птах над планетою лине.
В ній чари барвінку і спів солов"я,
цвіт вишні і грона калини.
І мова розквітне , немов рушники,
Що вишили мамині руки.
І вже не на день, не на рік - на віки,
На радість і дітям ,і внукам.
Вона розіллється як наші степи,
Підніметься ввись як Говерла.
Щоб всі зрозуміли - нескорені ми ,
І шо Україна не вмерла !
04.02.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972920
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 05.02.2023
Так тихо. Лишь крик альбатросов
Вдали нарушает покой.
Я слушаю внутренний голос
И трогаю звёзды рукой...
А воздух у моря прохладный
И чистый, как горный хрусталь.
Так мало для радости надо,
Чтоб в сердце уснула печаль...
Так мало - лишь мирного неба
И россыпи звёздной на нём,
Что кажется даже волшебной,
В болгарском раю неродном.
И хочется мне в нём остаться.
Я точно осталась бы тут,
Но мысли, увы, не скитальцы.
Они никуда не уйдут.
От них не сбежать, не забыться,
Хоть как ни пытайся. Душа,
Как та перелётная птица...
Хоть сколько ей рая не дашь,
А рвётся к родимым просторам,
Туда, где пылает война.
Ни боли душевной, ни горя,
Не смоет морская волна.
02.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972898
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 05.02.2023
Релакс в Еле'ните - пейзажный:
Стара Планина, дикий пляж.
Тут жизнь истомна и бродяжна,
Куда ни глянь - покой и блажь.
Цветут магнолии... Прогулки
Напоминают пастораль...
Средь гла'русов, кричащих гулко,
Приятная душе печаль.
Тут воздух свеж и будто легче...
Песочек мягкий, как шагрень.
Занять себя почти что нечем,
Но и заняться чем-то - лень.
Охапки роз цветут на клумбах -
Болгарский розовый Эдем,
Где лишь о жизни хочешь думать,
Как будто смерти нет совсем.
Тут день и ночь неторопливы,
Как праздный танец менуэт.
Еле'ните - курорт красивый,
Жила бы тут... хоть триста лет.
Еле'ните - курортный поселок в Болгарии. Расположен в уютном, небольшом по площади месте, между горами Стара Планина и морем.
Гларусы - птицы (семейство чайковых)
фото - авторское
13.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972899
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 05.02.2023
Це було навесні, коли зникла остання дилема.
Стояли тумани, густі у безверхій красі.
А ми розійшлися, як скинула брови поема,
Як мила омана сказала про відчай росі.
Хотіли багаття - вогонь розвестИ поміж нами,
Але світлячок у подобі натури зімлів.
У ньому було, чого в інших ніяк не буває,
Та НАС не впустили,.. бо сон вітроплинно згорів.
І є тепер Ти і згубилося Я непрозоре.
Зосталося поряд одне красномовне МОВЧИ...
Це було навесні, коли небо здалось виднозоре,
Коли тільки той крок...відділив нас від горя зими...
26.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972368
дата надходження 30.01.2023
дата закладки 31.01.2023
Цілу ніченьку дощило,
Вило тужно між будівель,
Ручає́м лилось з покрівель,
Вранці стихло й засніжило -
Осінь, врешті, відступила ...
Мокрим снігом, сірим небом
Зимонька в права́ вступила,
Встала рано, обдивилась,
Чи усе довкіль як треба ?
Та й тихенько зажурилась ...
Слякоть хлюпа під ногами,
Все навко́ло геть розкисло,
Небо хмарами нависло
Й плаче зимними сльозами...
Сумно так, що серце стисло.
Рук Зима не опустила !
Ча́су даром не марнує -
Щось планує, щось мудрує,
Морозе́нка припросила
Хай швиде́нько щось майструє !
Той, нараз, ріку скував !
Вбрав в дзвінку́ тріскучу кригу
І, леге́ньким шаром снігу,
Зе́млю під покро́в сховав,
Ну, а потім - всім на втіху,
Сотворив Мороз на вітах
Срібні інею дарунки,
Ще й на вікна візерунки -
Фантастичних диво-квітів,
Для дітей чудні малюнки !
А багнюку край дороги,
Заморозив він від скуки
В груддя, наче каменюки,
Щоб не грузли у ній ноги
Й цокотіли закаблуки !
Далі - владно допомо́ги
У хмари́нок попросила.
І вони давай щосили
Завівать кругом дороги,
Сніговицю запросили,
Захурде́лили дерева,
Замели обійстя й поле,
Все укрили - ліс і доли
Снігом білим, перкалевим,
Срібним, ся́йним, все довкола !
А коли те все зробили,
Наказала сонцю й вітру,
Щоби в зимнюю палітру
Фарб яскравих положили,
Щоб було побільше світла !
Ві́три хмарок розігнали,
Сонечко мерщій з'явилось,
Промінцем униз спустилось -
І сніжинки засіяли,
Мов перлинки заіскрились !
Зи́монька відтак спинилась,
На красоти задивилась ...
Довго, довго любувалась :
- Бач, як гоже я убралась !
Ніс задерла, загордилась,
Мовила, узявшись в боки :
- Як же гарний світ широкий !
Бачите, що я зробила ! ?...
Та ще й крикнула щосили :
- Я тут славная газдиня !
Я - зимова господиня !
Я тут правлю лиш одна !
Я царюю, я - Зима ! ! !
28.01-16.03.2023 р.
Фото "https://pibig.info/uploads/posts/2021-06/thumbs/1623609512_17-pibig_info-p-zimnii-sezon-priroda-krasivo-foto-19.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972152
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 28.01.2023
Ти розкажи, ти розкажи, чому приходиш?
Я зрозуміла, що без мене вже не можеш
І не така ще й чарівна і люба осінь
Та відчуває все душа кохання й досі
Ти подивись, ти подивись, кружляє листя,
Твоя любов мов світ бринить п'янка та чиста,
Позолотила навкруги усі простори,
Купаюсь в чарах неземних, як ніби в морі
Ти зупинись, ти зупинись, хоч на хвилинку,
Впіймаю дивно милу мить, її частинку,
Схоплю в обійми теплоти, мов сон тендітно,
Вберу із краплями дощу так не помітно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971353
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 26.01.2023
Этой ночью во сне приходила Арина
С кружкой полною разных монет.
Тихо тлела свеча, пахло всё стеарином,
Ветер дул то в трубу, то в кларнет.
Дождь на скрипке играл, перепутавши ноты
И затрагивал нервы смычком.
Глупый царь возвращался с мышиной охоты,
Проиграв декабристам в очко.
Сколь подков и навоза за ним утоптали
Мужички по дорогам страны,
Променявши Есенина дивные дали
На ошейник у ног сатаны.
А глупец, как и прежде, сидит на пристоле,
Понукая народец кнутом.
На Сенатской ни крови, ни плача, ни боли.
Всюду тишь про далёкое то.
Если хочешь, поправь подо мною перину,
Взбей подушку на старый фасон.
И спасибо тебе за монетку, Арина,
Что поэту навеяла сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971783
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 23.01.2023
Ні не наснилось, не намріялось мені,
Згадалися солені океанські ночі, дні...
Щем серця, спогад за роками…
Ніби стерно торкаю знов руками,
Знайомими зірками курс звіряю,
Ночей долаючи бурхливу далину
Сирен спів чую з островів туманів,
Оманливу і вбивчу їх ману…
Живий є, мертвий і той хто в морі
Блукає у вселенському просторі...
Але пора скінчилась “одисей”,
Знов відродився, до землі приріс,
Із лабіринтів вийшов, як Тесей,
Дороговказну нитку Аріадни ніс…
Та думка ще над хвилями летить,
Але як спогад і лиш на мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971496
дата надходження 20.01.2023
дата закладки 20.01.2023
Ось і зи́монька настала,
Снігом стежки замела,
Кучугур понагортала
Від села і до села...
По засніженому полю
Мчить на лижах малишня ! ...
От зима дала їм волю -
По снігу́ ганять щодня !
Привела лижня за ставом,
До чудесної гори...
Якнайліпші там забави
Для сільської дітвори !
Піднялись аж до вершини
І скоріше вниз летять -
У такі погожі днини
Дітки в хаті не сидять !
Тут, на виковзанім схилі,
З снігу зліплений трамплін...
Вниз до нього полетіли
Всі хлоп'ята, як один !
Ой, як страшно на трампліні ! ...
Відчайдушні наші хлопці !
Хтось упав, промчавсь на спині,
Хтось спустивсь на «п’ятій точці»* !
Величезні кінні са́нки,
Із конюшні, хлопчаки
Притягли аж спозаранку
Й мчать із гірки залюбки !
Скільки ж їх на них усілось -
Я не можу зрахувать !
А ще трійко - причепились
Й на підошвах вниз летять !
Перекинулись... Це ж треба ...
Розметались по горі ...
Сміх і гам стоїть до неба -
Аж злетіли снігурі !
З но́чі сніг пройшов... На сонці
Сяє ніби самоцвіти !
В за́хваті дівчатка й хлопці !
Аж пищать в азарті діти ! ! !
*п'ята точка - термін «п’ята точка» використовується з XVI століття в теорії танців, позначаючи місце, яке розташоване нижче спини.
05.01.2023 р.
Фото : "http://flomaster.club/uploads/posts/2021-11/thumbs/1637724787_84-flomaster-club-p-lizhi-risunok-dlya-detei-detskie-105.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970339
дата надходження 07.01.2023
дата закладки 13.01.2023
С.П.
Пам'ять малює не тільки слідами,
Елітними фарбами, ніжністю ден.
Ранками щиро всипає плодами
Емоції досі не звіданих тем.
Суму немає, чого там шукати -
Перші обійми належали сну.
І серце довірило ВАМ потримати
Водами вмиту живу глибину...
Зоре, я знаю цінУ перевтоми,
ОднОго посильно лише попрошУ -
Радістю лийся предмету любові,
Інакше без тебе навік замовчу...
29.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969727
дата надходження 31.12.2022
дата закладки 31.12.2022
[color="#ff0000"]Слова: Микола Вороний
Музика:Ярослав Ярославенко
Рік написання: 1917
Текст пісні [b][i]«О Україно, о рідна ненько!»[/i] [/b]написав поет та один з засновників Української Центральної Ради Микола Вороний навесні 1917 року, невдовзі після Лютневої революції. Того ж року її опубліковано в одному з перших номерів «Народної волі», а невдовзі — і в стрілецьких часописах (1922-го — з нотами). Музичну обробку згодом здійснив Ярослав Ярославенко.
Мелодія її сягає корінням до церковної композиції «Многая літа», відомої з часу XVIII ст., а згодом у дещо відредагованому варіанті пісня виконувалася спочатку в Галичині, а потім по обидва боки Дніпра в період визвольних змагань Січового Стрілецтва, як улюблена заклично-переможна пісня-марш.
За часів української Незалежності мелодія на мотиви [i]«О Україно!» [/i]Миколи Вороного поруч із [i]«Червоною калиною»[/i] Степана Чарнецького довгий час були офіційними фанфарами Президента України. Слова з твору —[i][b] «За Україну, за її волю»[/b][/i] вишито на бойових прапорах частин Збройних Сил України.
[/color]
https://www.youtube.com/watch?v=XXPYjZfI1zc
О, Україно! О люба ненько,
Тобі вірненько присягнем!
Серця кров і любов,
Все тобі
віддати в боротьбі…
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!
Яре́мні пута ми вже пірвали
І зруйнували царський трон.
З-під ярем і тюрем,
Де був гніт --
ідем на вольний світ.
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!
За Україну, з вогнем-завзяттям,
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас,
Ну ж бо враз
сповнять святий наказ.
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!
Вперед же браття, прапо́р наш має,
І сонце сяє нам в очах.
Дружній тиск, зброї блиск,
Кари гнів
і з ним побідний спів...
За Україну, за її волю,
За честь і славу,
за народ!
P/S [i]яре́мні пута - невільні пута
прапор має- прапор майорить.[/i]
[color="#ff0000"]Кожен з нас, співаючи рідною українською мовою "многая літа", водночас співає "многая літа" неньці-Україні. Многая літа нашій рідній Землі, Її вірним Синам і Доням, що об'єднались духом супроти ворога! ТРИМАЙМО СТРІЙ! ПЕРЕМОГА ЗА НАМИ!
- СЛАВА УКРАЇНІ!
- ГЕРОЯМ СЛАВА![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941572
дата надходження 03.03.2022
дата закладки 30.12.2022
Мороз прибрав дерева в іній,
Скрипить, іскри́ться білий сніг...
Влягли́ся спати хуртовини -
Сніжок ледь сиплеться до ніг ...
Край неба золотом палає,
Безмовний ліс ще спить, дрімає,
Лиш чути птиці перегу́к -
То манить дружку чорний крук !
Їх хижий лет - над полем бою...
На чорній, спаленій землі
Лежать загиблі москалі -
Укрили поле, все, собою.
Голодний ворон... Спозаранку
Подружку кличе... До сніданку...
27.12.2022 р.
Фото "http://www.deryabino.ru/ptaha/voron/voron07.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969551
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 29.12.2022
Вечер объя́ла тишина́́ святая...
Молчаньем посещает душу Бог.
Звучит молитва, тихая такая...
С ней благодать присе́ла на порог.
Струи́тся ароматом нежным ла́дан.
Мерца́ет свет лампа́дочки в углу ...
Со мною Ангел... высшая награда!
С ним благода́рность Богу воздаю́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969102
дата надходження 23.12.2022
дата закладки 27.12.2022
Нестримний час - так швидко плине,
Його нікому не спинить !
Дощила осінь, та за мить -
Сріблиться іній на калині...
Ще з ночі сніг пухкий летить,
Морозить і земля застигне...
Нестримний час - так швидко плине,
Його нікому не спинить !
Сувора і тяжка година -
Весь світ від холоду дрижить ...
Ех !... Нам би до весни дожить,
А там - тепло до нас прилине !
Нестримний час - так швидко плине ...
23.12.2022 р.
Фото "https://www.rabstol.net/uploads/gallery/
comthumb/108/rabstol_net_winter_22.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969119
дата надходження 24.12.2022
дата закладки 24.12.2022
У садочку мене мама
Колихала,
Щоб здорова і красива
Виростала
Приспів:
Ой, дитино, моя доню
Ріднесенька,
Із красою не жартують,
Дорогенька!
Підростаю, сиджу днями
В телефоні,
Не здолає мене всяка
Заборона
Приспів:
Ой, дитино, моя доню
Ріднесенька,
Із красою не жартують,
Дорогенька!
Тепер навіть у садочок
Не виходжу
Від айфона я свій погляд
Не відвожу
Приспів:
Ой, дитино, моя доню
Ріднесенька,
Із красою не жартують,
Дорогенька!
Моє личко рум’янеє
Поблідніло,
Голова тріщить і ломить
Усе тіло
Приспів:
Ой, матусю, моя неньо
Ріднесенька,
Із красою не жартують,
Дорогенька!
Хто ж тобі такую долю
Напророчив,
Що сидиш ти у айфоні
Дні і ночі?
Приспів:
Ой, дівчино, молоденька,
Ріднесенька,
Із красою не жартують,
Дорогенька!
Красота – вона, як сонце,
На долоні !
Не засиджуйся, дівчино,
В телефоні !
Приспів:
Ой, дівчино, молоденька,
Ріднесенька,
Із красою не жартують,
Дорогенька!
В.Ф.- 15.12. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968984
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.12.2022
Ходою неспішною в легкій свитині
Засніженим полем бабуся ішла.
Кийок для опори, хлібина в торбині
Й нікого довкола, лиш біла імла.
Така непримітна у хусточці сірій,
Притьмом, заморилась брести манівці.
Та мусить, небога, бо ймення їй - Віра,
Бо сонце Надії тримає в руці.
Хоч важко долати сипке білопіння,
Вервечкою слід - від села й до села.
Неквапно, старенька, від віку й донині
В святій паляниці Надію несла.
І людям по скибці ділила на долю,
І всіх обіймала, хто віру втрачав.
Ішла навмання, як по мінному полю,
Щоб в жодному серці не згасла свіча.
Бо так надважливо у час перестріту,
Як небо гарматами крає війна,
Не впасти в тартари край білого світу
І вірити міцно, що прийде Весна.
Як в душу до вас роздратованим звіром
Увірветься страх і нутро обпече -
Зверніться до Бога, хоч з крихтою віри
І Янгол вам стане по праве плече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968820
дата надходження 20.12.2022
дата закладки 20.12.2022
Расскажи- ка мне, друг, о своем беревестнике,
Как на палубу сев, тебе бурю вещал.
Он не мог похвалиться ни краской ни песнями,
Разливая над волнами стонов печаль.
Но как резал он гребни упругими крыльями!
В синеву поднимался над сводами туч,
Уходил в глубину, и за пеною вынырнув,
Убеждал , и под водами он вездесущ!
А ещё он кричал, что напившись свободою,
Возвращается к выступам розовых скал,
И желал, чтоб на суше, за милями водными
Дом родной тебя ждал, и всегда отпускал.
А теперь ты грустишь за далёкими волнами,
Где кому- то другому кричит над кормой
Буревестник, подросший в гнезде суходольному,
Что ещё не пора возвращаться домой .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968760
дата надходження 19.12.2022
дата закладки 19.12.2022
[b][i][u]( скоріше - Дон Жуан на пенсії )[/u][/i][/b]
Вогонь горить. У хаті тепло,
На черені* котяра спить.
Немає світла - зовсім темно,
Так сумно... Треба щось робить.
То може до куми податись -
У неї світло й тепло в хаті ...
А щоб добріш' була кума,
Зціджу́ ще пляшечку вина ...
Одів святкову кожушину,
Ступив швиде́нько за поріг -
Сьогодні у куми пиріг !
А ще - яка ж в неї перина ! ...
Та темно й страшно у дворі,
Бо, щось, не світять ліхтарі ...
Сніг бавиться, немов дитина,
Й тихенько падає до ніг.
Та пані - люта хуртовина,
Не може стримати свій біг !
Примчала, в очі заглянула,
У спину холодом війнула,
За шию снігу намела...
Ох, та панянка... Дуже зла !
Заме́тів скрізь понамітала,
Стежки́ довкола замела,
А в лісі, що окрай села,
Гілляччя, з тріском, наламала !
Не можу до куми дібратись...
Та й темно вже - все може статись,
Куди ж там пертися на ніч ?
Додому, та й скоріш - на піч !
Зі слів вуйка Дон Жуана, записано правильно.
Підпис / [i]Родвін[/i] /
*черінь - Площина над зводом печі (між комином і стіною), на якій сплять, сушать зерно і т. ін." http://sum.in.ua/s/cherinj"
15.12.2022 р.
Фото " https://kartinkin.net/pics/uploads/posts/2022-09/1663155231_15-kartinkin-net-p-kot-na-pechke-instagram-16.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968622
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 18.12.2022
Ще ранок і мороз тріщить,
На вітах, наче срібло - іній ...
Зоріє ... Небо - ясно-синє,
На річці лід, як скло, блищить ...
Війнуло снігом, пороши́ть,
В окопах люди, наче тіні ...
Не сплять у вранішній годині -
На гибель москальня спішить...
Морозе, грізний морозенку,
Скоріше постели, серде́нько,
Перину сніжну москалям ! ! !
Нехай лежать, закоченілі,
Ще й са́ваном укриті білим,
Хай пухом буде їм земля ...
14.12.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968518
дата надходження 17.12.2022
дата закладки 17.12.2022
Холодна, мов пломінь січневої бурі,
Ізшита корою німої весни.
Тільки троянди у власній пурпурі
Хай і постійні, але не близькі.
ТАКОЮ була. А якою здавалась?..
Може, у зареві пАли льоди
І я безнастанно в дрімуче вібралась,
Аби не віддати своєї пітьми.
Горде мовчання, тинИ і розлука...
Більше не буде ніяких "Але".
Віднині ця стужа - далеко не мука,
Вона рятівниця, вона - це моє...
08.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968257
дата надходження 14.12.2022
дата закладки 14.12.2022
Тягнулась як стебло- через посуху літа,
Крізь пелену дощів під сірий листопад.
Впліталась як лоза у тебе непомітно ,
Вросталася, і ось пручаюся назад.
Болить мені, деруть твої колючі руки.
То добре, що той біль притишує зима.
Я з терену твого відлунюю так глухо,
Що вже своїх пісень не чую і сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967981
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Человеку хочется тепла -
бомжу, випу, старцу, молодому;
хочется уютного угла
в холоде заброшенного дома;
Хочется раскрыться до конца
встречному на лавке привокзальной,
и прочесть в чертах его лица
вместо безразличья – состраданье;
Отыскать ответный взгляд в толпе,
равнодушно движущейся мимо,…
Повторять, как мантру и припев:
"Ты не одинок, всё поправимо".
Хочется кому-то позвонить,
в голосе почувствовать участье,
и плести, плести общенья нить…
Но в ответ один гудок бесстрастный,
долгий, как осенние дожди,
холодней, чем зимний снежный саван…
Крикнуть бы всем людям: "Я же жив,
не изгой, и так хочу быть с вами!"
5-7 июня 2016 г
* * *
Знать о запасном аэродроме
(пусть и не воспользоваться им)
в час, когда война гремит и стонет
средь родных, простреленных осин...
Знать, что где-то - в мороке и стыни
именное светится окно,
только для тебя, между пустыми
прочими глазницами - равно
тёплому дыханию Гольфстрима
за твоей настуженной спиной!
Знать: близки и дороги кому-то
ты, твои нескладные стихи -
это знанье в коматозе суток
будет Ариадны нить плести,
сгладит жизни виражи крутые
и судьбу склонить заставит выю,
рок стреножив, хоть сиюминутно;
станет талисманом, оберегом,
лет вериги сможет облегчить
и подарит синь раздолья неба,
мартовские шалые ручьи
у причала, в грозовой ночИ.
9-12 декабря 2022 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968061
дата надходження 12.12.2022
дата закладки 12.12.2022
Утром, на рассвете, ветерок резвился,
Лебединый пух срывая с облаков!
Высоко витая,в тучи он внедрился,
Развернув пейзажи сказочных миров!
Солнышко восходит огненной Жар-птицей,
А Царевич скачет на златом коне!
Тайно похищает он свою девицу,
Ветер разгоняет облака извне!
Туча развернулась кроною дубовой,
А на этом дубе - цепь да умный кот!
Он в туманной дымке прячется от гномов,
Вот и Белоснежка издали идёт!
Я смотрю на небо, глаз не отрывая,
Снова живописец свой творит сюжет!
Он Русалку плавно... в пену превращает,
Ведь любви у принца к ней давно уж нет!
Здесь представлен замок,чуть левее - море,
Выше моря - горы в даль уносят взор!
Чайки над волною,пенною,большою...
С этих волн выходит дядька Черномор!
Как красивы эти облака - сюжеты!
Голова кружится от миров иных!
Все мы, словно дети,смотрим на рассветы...
И мечтаем тоже побывать средь них!
Утром на рассвете,ветерок резвился,
Лебединый пух срывая с облаков!
Высоко витая,в тучи он внедрился,
Развернув пейзажи сказочных миров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967835
дата надходження 09.12.2022
дата закладки 09.12.2022
Кожен вечір мама Томі
Вже вкотре казала:
-До весілля, моя доню,
Щоб з Петром не спала.
Бачиш, он сусідка Люба
З радості не скаче:
Спала з парубком до шлюбу –
Тепер гірко плаче.
-Та коли ж там спати, мамо?
(Це дратує Тому),-
Після сексу я від нього
Зразу йду додому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967557
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Байдужий всесвіт до моїх вітань,
Бо студенцем торкнувсь долоні.
Спав місяць і в солодких снах літав,
Зірок лічив на оболоні.
– Агов! Пастуше, прокидайсь, не спи!
Пливи між брижами човенцем
І пригорщю срібляників насип
На ніччю вислане ряденце.
І не вагайся: вартий труд чи ні,
Коли вже зір не забагаю,
Доріжкою твоєю не мені
Шукати в передзимок раю.
Ти свою душу місячну розкриль –
Й романтик юний в хвилі тиші
Натхнеться на серцезворушний стиль
Й коханій вперше вірш напише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967442
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 05.12.2022
Як добре просто помовчАти,
Притиснувшись до шибки носом
У день, що всіх зібрав до хати.
Моя тривога стоголоса,
Ота стошИпа і столИка,
Що у безсоння завжди лізла,
Стомившись, скручується тихо
Котом пухнастим на валізах .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967434
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Ты меня пригласил в своё сердце,
Вдохновил взглядом глаз цвета хаки
Приоткрыл потайной души дверцу,
Мне приятны подобные знаки!
Дышишь мною ты как оксигеном,
Кровь по венам пульсирует током!
Знаю... это к большим переменам!
Глубина чувств уходит к истокам!
27.11.2022
(СОЛНЕЧНАЯ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967414
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Мне приснилось море, капитан,
С бурунами, нежными, как ландыш.
Ими ветер платье пропитал,
И солёными губами ноги гладил.
Слизывал следы, что на песке,
Значит, не пускал меня обратно.
И твой белый парус вдалеке
Алым засиял в лучах закатных .
И вот я , на палубу шагнув,
Созерцая стаксель белополый,
Улыбнусь шальному буруну,
Стряхивая ландыши с подола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967347
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 03.12.2022
Тихе́нько вечір засинає,
В травичці спить, стомившись, вітер,
Поснули й сплять до ранку квіти.
Багрянцем захід сонця грає ...
Затьохкав соловейко... Літо ...
Вже нічка небо прикрашає -
Над світом зіроньки вмикає,
Щоб сни щасливі снились дітям ...
А щоб малят не розбудити,
Навшпи́ньках, всім-усім ходити !
Хай сон нечутно прилітає ...
Засни, дитинонько моя,
А я - ще слухать солов'я -
Бо гарно - серце завмирає...
30.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967178
дата надходження 02.12.2022
дата закладки 02.12.2022
Років п’ять тому Григорій
Шукав жінку для кохання:
Бути в радості і в горі
Поруч звечора до рання.
Щоб жила вона в столиці
І свою квартиру мала,
І його, як чоловіка,
В трьохкімнатній прописала.
Розхитало нерви Гриця
Нинішнє життя в столиці:
Зникнення води і світла,
Тож спокійно вже не спиться.
Жінка й теща догризають
(Де ті мирні вже стосунки)?
Межи очі злісно пхають
Ним не сплачені рахунки.
Щодо розкоші у місті
Помінялась думка в Гриця,
Кинувся в село шукати
Незаміжню молодицю.
Головне, щоб була хата,
В хаті грубка, як годиться,
Дров накладено багато,
У дворі - своя криниця.
Лоскотала душу Гриця
Неабияка приманка:
У підвалі на полицях
Консервація у банках.
В ящиках - картопля, морква…
Ожила уява в Гриця:
Не загрожує тут голод,
Бо в хліві є свині, птиця.
Зразу спалахне кохання
Й почуття найкращі в Гриця,
Неважливо, хто це буде –
Дівка, баба, чи вдовиця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967012
дата надходження 30.11.2022
дата закладки 30.11.2022
Романс
Как же так...Прошла любовь,
Серым облаком коснулась,
Память возвращает вновь
Свежесть утра этих улиц.
За зимой идет весна,
За метелью будет радость,
Только боль моя одна,
Грусти девственной награда.
Убежали дни мои
Будто первые побеги,
Разыгрались сны зари
Над уснувшим оберегом.
Тихо плакала струна
Под судьбы глухим ударом,
Порвалась как нить она,
Вспыхнув в небесах пожаром.
27.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966769
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
В класі Коля, Петя й Жора,
Дві Натки й Марія
Обговорювали тему
Про життя і мрії.
-Мого татка називали
В дитинстві Семеном:
Мріяв стати космонавтом,
А став бізнесменом.
-Моїй мамі,- каже Ната,-
Не таке гадалось:
Мріяла моделлю стати,
Та життя не склалось.
Як не прагнула матуся,
Та не сталось дива:
Продає тепер в кіоску
Цигарки і пиво.
Підсумок зробив Микола:
-Можна все здобути,
А життя міняє плани,
Так повинно бути.
Коли дітки ще маленькі,
Знає мама й татко:
Хлопчики машинку хочуть,
А ляльку дівчатка.
А як виросли, малюють
Іншу вже картину:
Парубки шукають Барбі,
А дівки - машину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966744
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 27.11.2022
На місячній доріжці, розтушованій
По чорних водах хвилею сріблястою
Вітрило біле в осені замовила,
Й повірила сама у нього запросто .
Здіймається вітрильник мій над хвилею,
А мрії на щоглі такі барвисті ще!
І на вірші, які я з моря виловлю,
Надіюся, часУ у мене вистачить.
Тому і не бажаю штилю тихого,
Мені якби туди, де місяць сиплеться,
Де бризками солоними я дихаю,
Й мусон волоссям закриває вилиці .
Не треба під ногами яхти білої,
Свій пліт надійно ув'язала римами.
А ще твоє вітрило там зустріла я-
Та мчав ти так,що я тебе не втримала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966327
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 22.11.2022
Кум Петро і кум Ярема
Випивали зрання:
-Як воно на тому світі?-
Ставили питання.
І, логічно, перша думка
Виникла відразу:
-Чоловіки у Едемі
Із жінками разом?
-Що ви, куме,- заперечив
Запальний Ярема,-
Чоловіки від жіноцтва
Там живуть окремо.
Уяви, що ти в садочку
Мирно походжаєш,
Усю Божу благодать
З квітами вдихаєш…
А тобі назустріч жінка
Про своє белькоче,
А там теща поспішає,
Теж уваги хоче.
Зрозумієш: існування
У Раю пропаще,
Зробиш висновок відразу:
В пеклі буде краще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966314
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 22.11.2022
Скарживсь кумові Кирило:
-Є в біди своє коріння,
А причина цьому - жінка,
Хитре й підле це створіння.
Оженився вже вчетверте.
Кожній щось не вистачало:
Першій - гульків, ресторанів,
Другій - коштів моїх мало.
Третій - не такі прикраси
Дарував на кожне свято,
А четверта верещала,
Що немає в мене блату.
І прозріння тут не видно –
Так історія диктує…
Жодна на призналась видра,
Що їй розуму бракує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966045
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 19.11.2022
Здрастуй, ве́рбонько привітна,
чарівна верби́чка
Розпустила ніжне гілля,
наче молодичка
Простягла униз, додолу,
довгокосі віти
І вплела свої листочки
у осінні квіти.
Пригадай, моя хороша,
як в весняну пору,
З милою сиділи разом,
коло цього двору,
Проводжали сонце красне,
мов з любовним трунком,
Зустрічали ранок ясний
пристрасним цілунком ...
Покляли́сь ми знов зустрітись,
присяглись в коханні
І розстались у схід сонця,
під промінням раннім.
Твій далекий шлях - на захід,
ну а мій - до бою !
На схід - битись, край свій рідний,
боронить собою !
Та ця ніченька, коротка,
в нас була остання ...
Ятрить зараз мою душу
спомин про кохання,
В буднях і ночах воєнних,
в страшній круговерті,
Кожен день - за крок і ближче,
до лютої смерті !
Смерть далека й прудкокрила,
з татарських просторів,
Пролетівши аж півсвіту,
через море й гори,
Розшукала мирне місто
і скоріш, з дороги,
Прямо з неба, нагло й підло,
впала милій в ноги !
Враз косою долю стяла -
небо слізьми вмилось !
Зірки з неба обірвались,
впали і розбились ...
Світ, раптово, став немилий,
на мить серце стало
Та рука, бить вороженьків,
зовсім не пристала* !
Треба й далі воювати,
рани залічити,
Підлих москалів незваних
у Дніпрі топити !
Тяжко й болісно серденьку,
та все ж - треба жити !
Клятих вражих московитів
треба вщент розбити !
Перемоги день настане,
згояться руїни,
Буде доленька щаслива
в вільній Україні !
Кров ворожу, в Чорне море,
змиє Дніпр широкий !
Запанує в нашім краї
тиша, лад і спокій !
А у пам'ять про загиблих,
чуєш, моя мила ?
Встануть золоті тризу́би
на кремлівських шпилях !
*пристати (від праці) - стомлюватися, знесилюватися.
27.11.2022 р.
[i]Додаю подачу вірша в класичному стилі для тих, хто не відшукав рими між 1-м і 3-м рядочком в побудові "шевченківський вірш"
[/i]
[u][b]Здрастуй ве́рбонько[/b].
[/u]
Здрастуй ве́рбонько привітна, чарівна верби́чка
Розпустила ніжне гілля, наче молодичка
Простягла униз, додолу, довгокосі віти
І вплела свої листочки у осінні квіти.
Пригадай, моя хороша, як в весняну пору,
З милою сиділи разом, коло цього двору,
Проводжали сонце красне, мов з любовним трунком,
Зустрічали ранок ясний пристасним цілунком.
Покляли́сь ми знов зустрітись, присяглись в коханні
І розстались у схід сонця, під промінням раннім.
Твій далекий шлях - на захід, ну а мій - до бою !
На схід - битись, край свій рідний,боронить собою !
Та ця ніченька, коротка, в нас була остання ...
Ятрить зараз мою душу спомин про кохання,
В буднях і ночах воєнних, в страшній круговерті,
Кожен день - за крок і ближче, до лютої смерті !
Смерть далека й прудкокрила, з татарських просторів,
Пролетівши аж півсвіту, через море й гори,
Розшукала мирне місто і скоріш, з дороги,
Прямо з неба, нагло й підло, впала милій в ноги !
Враз косою долю стяла - небо слізьми вмилось !
Зірки з неба обірвались, впали і розбились ...
Світ, раптово, став немилий, на мить серце стало
Та рука, бить вороженьків, зовсім не пристала* !
Треба й далі воювати, рани залічити,
Підлих москалів незваних у Дніпрі топити !
Тяжко й болісно серденьку, та все ж - треба жити !
Клятих вражих московитів треба вщент розбити !
Перемоги день настане, згояться руїни,
Буде доленька щаслива в вільній Україні !
Кров ворожу, в Чорне море, змиє Дніпр широкий !
Запанує в нашім краї тиша, лад і спокій !
А у пам'ять про загиблих, чуєш, моя мила ?
Встануть золоті тризу́би на кремлівських шпилях !
*пристати (від праці) - стомлюватися, знесилюватися.
27.11.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965998
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 19.11.2022
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 09.11.2022
Взявся Петя за уроки,
Біля нього тато сів,
Тему враз спіймало око:
’’Побудова нових слів’’.
Тато взявсь допомагати
(Суфікси - не для ослів),
З них утвориться багато
Гарних і цікавих слів.
Примостивсь у слові ззаду
Невеличкий суфікс -ун,
І посипались словечка:
Веселун, мовчун, крикун…
-Різні є Боги на світі,-
Каже тато -говорун,-
Прати Бог любив дощами,
Тому й звуть його Перун.
Ось єнот на цій картинці,
Симпатичний чепурун,
Любить лапки свої мити,
Має кличку - полоскун.
-Зрозумів,- синочок каже,-
Хто біжить - то це бігун,
Той у висоту стрибає,
В спорті знають - це стрибун.
За трибуну он вчепився,
Словом тішиться товстун,
Народ знає: цей політик –
Обіцяльник і брехун.
Під опікою дитина,
В неї батько - опікун,
А хто все майбутнє знає-
Називається віщун.
-Молодець,- радіє тато,-
На ’’відмінно’’ тільки вчись,
Бо мої найкращі гени
Всі тобі передались.
-Знаю, тату, я й про тебе,
Де приткнувся суфікс -ун:
Любиш їсти сир голландський,
То, виходить, ти с..ун?
В тата щелепа відвисла:
-Правило це де взялось?
Ти тупе і дурнувате,
Звісно, в матінку вдалось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965063
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
А ви каталися у чо́вні
У літню ніч, що пахне сіном,
Дмухняним цвітом і поли́ном,
Під небом зоряним безмовним ...?
Тихенько ве́сельце плескоче,
Об борт незримі плещуть хвилі...
Як самоцвіти - зорі милі
Воліють у водицю вскочить.
Іскриться місячна доріжка,
Чарує вродою латаття,
Своїм розкішним бальним платтям -
У неї з місяцем інтрижка ...
А той, як пан розсівсь на хмарі
І пильно з неба спогляда́є
Бо квіти ті, він добре знає,
Ще зрадять в ша́лому угарі !
Спустились в воду з неба зорі
З лата́ттям кружаться у танці
А той, що греблі рве, русалці,
Нашіптує : - втечем за море !
Шепоче щось водя́ник мавці
Бо в неї закохавсь без тями
Намисто дарить з кораля́ми
Й персте́ні надіва на пальці
- Еге... подумав місяць ясний
Зівати, братці, тут не треба ...
Скоріш потрібно злазить з неба,
А то ще вкра́дуть дівку красну !
Спустився місяць аж на воду
Спокійно, важно, бо гордує,
По світ-доріженьці прямує
До квітки, чарівно́ї вроди ...
Та звідкісь вітер злий повіяв,
Здійнявши хвилі ой, не дрібні !
Прогнав із хвильок зорі срібні
Й доріжку місячну розвіяв...
Тож місяць трішки завагався ...
Вітрисько ж швидко все обшастав,
Неві́сту-квітоньку засватав
Й за море з нею геть подався !
А місяць знов посів на хмарі
Вниз ошелешено взирає
І як то сталося - не знає,
Що він залишився без пари ...
05-28.11.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964772
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 05.11.2022
Ты слезою нежданной дрожишь на ресницах,
Я в тумане опять твоего забытья,
Что ты хочешь сказать, продолжая мне сниться,
Бесконечно далекая юность моя?
Что я стала скучнее, расчетливей, строже,
Прежним смехом и плачем уже не зайтись,
Парусов не поднять и морозом по коже
Не проймут, как когда-то, ни строчка, ни стих.
И уже никогда не взлететь на качелях
Так, чтоб дух захватило, в рассветную высь,
Не войти в позабытое утро апреля,
Где надежды с предчувствием счастья слились…
Только вниз и с горы и лимиты на чувства,
Будто хлебные пайки военных блокад,
В чьей-то грусти и радости не повторюсь я,
Мне звучит метрономом судьбы: никогда!
Ну а память дана, чтоб острее потерю
Ощущать на оставшемся кратком веку,
Так с годами ошибки былые виднее,
В свете звезд своя бренность больней мотыльку.
28-29 ноября 2016 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964697
дата надходження 04.11.2022
дата закладки 04.11.2022
[i]У лікарні Миколаєва помер 11-річний
хлопчик, якого після московського ракетного
удару по місту і шести годин
перебування під завалами витягли рятувальники
(голова Миколаївської ОВА Віталій Кім)[/i]
Вибух ракети. В очах потемніло.
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Ноги заклякли і каменем тіло,
давить на груди бетонний карниз…
Темно навколо, бракує повітря,
кров заливає дитяче чоло,
балка у спину упилася вістрям.
Холодно. Ніч забирає тепло…
Хочеться жити… Як хочеться жити!.
Лише одинадцять років спливло,
та чи настане дванадцяте літо?
Скільки дітей у війні полягло!.
Збуджений голос і промені світла,
дужа рука підіймає бетон…
Житиму? Житиму! – думка розквітла.
Ось він! Нарешті! – гуде баритон.
Хочеться жити!. Як хочеться жити!
Мчить до лікарні хлопчину швидка.
Гинуть дорослі, старі, навіть діти…
Шию стискає загуби рука.
Ниє нестерпно, болить усе тіло,
скоро лікарня і мукам цим край!
Раптом все стихло… Душа відлетіла…
Попрямувала на небо, у рай…
Мамо, не плачте, я ще повернуся
градом небесним, дощем упаду,
маком червоним у рідному лузі…
Лише здолайте московську орду!
Я повернуся… Я ще повернуся
цвітом волошок і зеленню віт.
Витри сльозину, кохана матусю,
ми переможемо. З нами весь світ!
15.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962912
дата надходження 15.10.2022
дата закладки 01.11.2022
Я давнюю любовь укрыла тайною.
Где боль была, остался тонкий лёд.
Она ж не хочет оставаться давнею
Ну хоть во сне,да что-то мне шепнет.
Я давнюю мечту укрыла тайною.
Повесила замок.И без обид.
Она ж не хочет оставаться давнею
И все мне спутать планы норовит.
Я давние стихи укрыла тайною.
Хоть не сожгла, оставив на потом.
Но им не хочется считаться давними-
Все просятся ко мне живым листом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931542
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 29.10.2022
Ми летіли разом
У небесний ирій,
Там світанком Всесвіт
Сіяв пелюстки.
Журавлині крила
На вершині миру,
Де галактик юних
Світять маківки.
Ні кілка, ні криці
Ні землі, ні хмари.
Ні меча, ні списа,
Ні біди, ні зрад.
Так блакитні зорі
Вишиті в Стожари,
Зачинали душі
Божих немовлят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964015
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 27.10.2022
У кожного в житті своя шипшина.
Кому- рожеві квіти щовесни,
Що співом переплетені пташиним
Та в росах умиваються рясних.
Комусь запам'ятається колючим
Розпатланим на всі боки гіллям.
Яке лиш ранить може руки й душу
Зненацька, й не побачиш звідкіля .
Ще буде там плодів живе намисто,
Горіть вогнем осіннього тепла:
Яскраве диво на кущі безлистім
Шипшина лиш для тебе зберегла!
Але не забувай, що то шипшина!
До серця поцілунок допече.
Вона ж цвістиме щовесни невинно,
Прикинувшись трояндовим кущем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963935
дата надходження 26.10.2022
дата закладки 27.10.2022
Кроны золотом качает
Долгожданная пора!
Бабье лето возвещает
Нам начало октября!
Время это так прекрасно,
Разве можно описать!
Может быть охра поможет
На холсте рассказом стать?
Тишиной объято небо,
Медленно кружится лист!
Облака играют светом,
Ветер в куполе завис!
Паутинки - парашюты
Заняли собой эфир!
Дали им заданье "путать"
Потерявших ориентир!
Осень лица нам целует
Лучиком нежнейших дней!
Дождик каплями рисует,
По асфальу, вдоль аллей!
Пестротой двор покрывает
От тропинок и до крыш!
Нам картину осень дарит,
Как художник Сабадыш!
Окунуться в сказку глубже
Так и хочется порой!
Лишь война, так неуклюже,
Нам вселяет свой настрой!
(СОЛНЕЧНАЯ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963636
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 23.10.2022
Для того ли слов сплетенье
Разрывает эту тьму,
Чтобы тронуть на мгновенье
В сердце нежную струну.
Для того ли ветер снова
Гонит листья по земле,
Чтобы падали основы,
Чтоб приблизиться к тебе.
Разгулялась осень сонно
На запущенном лугу,
Колокольни всё со звоном
Кличут горькую беду.
Отступает непогода,
Светлым кажется рассвет,
До конца хмельного года
Не найдет душа ответ.
18.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963201
дата надходження 18.10.2022
дата закладки 18.10.2022
Доторкнись до моєї ніжності,
І думками торкнися мрій!
Я молюся словами щирості
Крізь війну і доріг сувій.
Через всі відчуття незвичності,
Крізь тривоги дзвінкий відбій
Доторкнися своєю пристрастю,
Щоб порушити спокій мій!
Щоб купалась душа у вірності,
Зріла справжня у ній весна.
Зберегти всі душевні цінності
Так непросто, коли війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962842
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 18.10.2022
Только взглядом скользнул - и пропала навеки,
будто кто-то прошёлся по краю души...
И теперь можешь жить лишь с одним человеком,
а с другими по жизни - лишь только грешить.
С ним бываешь такая, как Бог тебя создал,
только с ним так легко и болеть, и дышать,
и от счастья летать даже выше, чем звёзды,
если только услышишь: " Как ты хороша! "
По ночам у окна, если где-то в дороге,
закрывая глаза, представлять сотни бед
и вымаливать в страхе у грозного Бога,
каждый раз на коленях давая обет...
И когда он стоит, наконец, на пороге,
будешь роли играть, затмевая актрис:
то доступнее всех, то почти недотрога,
чтоб от скуки с тобой никогда не раскис.
Две минуты врасплох, две минуты на грани,
и закружится ночь на всех струнах души...
Если он пожалел, что рассветы так ранни,
это значит: он - твой! И теперь ты дыши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894805
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 03.10.2022
Невже із тобою ми знали зеніти,
Невже малювали весною плоди,
І слали серпанками дивнії квіти,
Які крізь бетони безмежжя росли?
Усе це було... А чи ли́шиться віра?
Тільки не падай, благаю, - лети!
У чистім тумані любов твоя - сіра,
Я поверну її,.. хай восени.
І буде усе... Тільки згадуй, світися.
У синьому небі зведуться пісні.
Темному лісу на мить відгукнися -
У ньому не стихли твої солов'ї...
29.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961643
дата надходження 02.10.2022
дата закладки 02.10.2022
Цілий місяць хлюпа слякоть,
З неба, мов з цебра́, лило́ся,
Та сьогодні зра́ння - свято !
Сонце яснеє знайшлося !
Рано яблунька проснулась,
Позіхнула, потягнулась,
Простягла до сонця віти -
Пізні яблучка зігріти.
Вже й не вірилось, що осінь,
Посміхнеться, наче літо,
І земля, теплом зігріта,
Знов побачить в небі просинь...
Дощик дрі́бний з но́чі сіяв,
Раптом сталась чудасі́я -
Вітерець із Півдня, жаром,
Хмари сірі геть розвіяв
Й над самісіньським стожаром,
Зранку, райдуга ясніє !
Жартома ранкові роси
Вітер лагідно збиває,
Ледве дише й заплітає
Золоті вербові коси.
Сонце щиро пригріває,
Надає наснаги кленам -
Жовтим, палевим, зеленим,
А навкруг - багрянець грає !
Кольори, як самоцвіти !
Як цим фарбам не радіти ? !
Розцвіли осінні квіти,
Самі пізні, у садочках,
Горобці, теплом зігріті,
Повсідалися рядочком.
А шпаки вже збились в зграї,
В'ються хвилями над гаєм,
Будуть від зими тікати -
Літа теплого шукати !
Павучок зібравсь летіти,
Вперто суне вверх по тину -
Там снує він павутину,
Щоб на ній у небо змити !
Ба́бине на дво́рі літо -
Досить на печі сидіти !
28.10.2022 р.
Фото https://naurok.com.ua/uploads/files/387653/
122065/133543_html/images/122065.002.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961199
дата надходження 28.09.2022
дата закладки 28.09.2022
Заверни меня в нежность,
И не дай мне уснуть.
Ты моя неизбежность,
Ты моей жизни суть.
Заверни меня в ласку,
Вот как есть голышом.
Уведи меня в сказку,
Мне с тобой хорошо.
Заверни меня в вечность,
Никуда не пускай.
Ты моя бесконечность,
Всю люби и ласкай!
1 11 2020г
Виктория Г (Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893703
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 28.09.2022
Знову очі сумні, але є в них надія,
Тільки трохи весну притоптав листопад.
Хочеш ласки, тепла, бо слова вже не гріють,
Та й вони, як на зло, все звучать невпопад.
Щось у світі не так, якось прикро і дивно:
Всі навколо – примари й порожні, мов тінь.
Їх багато тоді лиш, коли непотрібно,
А як серце болить, то ніде ні душі.
Ось і зараз сама, тільки вечір осінній
Споглядає тебе крізь вікно з співчуттям.
Десь про мене фрагментом згадаєш, можливо,
Та давно вже і я тінню-привидом став.
28.09.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961175
дата надходження 28.09.2022
дата закладки 28.09.2022
Цілий місяць залицявся
Удівець Кирило:
Я раділа і літала –
Була, як на крилах!
Іноді приносив фрукти,
Хвалився, зараза,
Що не дасть мені заснути
Вночі аж три рази.
Одружились. І зазнала
Я розчарування…
Де ж ті ночі романтичні,
А в ліжку - кохання?
Якби ж я була розумна,
Не така дурепа,
Може, б мене обминула
З заміжжям халепа.
Я повинна вночі встати
(Такий не дасть вмерти),
Виявляється, три рази
Він встає, щоб жерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961021
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 27.09.2022
Дід привів свою корову
До ветеринара:
-Таке лихо нас спіткало,
Наче Божа кара.
Треба щось проносне дати,
Рятувать скотину,
Я привів, щоб подивились –
Прив’язав до тину.
Практикант на діда глянув,
Молодий Валера:
-Ось прогляну у конспектах,
Що то за холера.
-Та це просто!- засміявся
Щиро дід Омелько,-
Я взяв трубку і пігулку,
Їй розкрию пельку,
А ви в трубку вкладіть ліки,
Вставте в рот корові,
Один раз дмухніть щосили,
І - будьте здорові!
Та пігулка, достеменно,
Кажуть у народі,
Вмить опиниться в худоби
Прямо в стравоході.
Вже три дні ніхто не бачить
Нашого Валери:
Чи, бува, не приключилась
З ним якась холера?
Дід Омелько поцікавивсь:
-Що з тобою, сину?
Ти якийсь безсилий, жовтий,
Під очима - синій…
-Злий і підлий жарт зі мною
Худобина втнула:
Ця рогата скотиняка
Першою дмухнула!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960485
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 22.09.2022
Холодна осінь. В небі хмари злі.
Дощи́ть, поме́ркло - мо́вби вечоріє ...
Копа́ соломи мокне край ріллі,
Осіннє сонце ледве-ледве гріє ...
Вже топлять печі в хатах, у селі,
На тра́вах, зра́ння, мокрий сніг біліє.
Сади дрімають у холодній млі,
Сердито вітер між гілляччям виє,
Збиває пізні яблука з гіллі́,
Ламає ві́ти, гне аж до землі́ !
Невтомний, злющий... Дує, шалені́є,
Немов скажений... В мерзлій ковилі,
На збля́клих фарбах, на осіннім тлі,
Калини кущ червоним пломені́є ...
15.09.2012 р.
Фото https://hozyain.by/wp-content/uploads/2019/11/i.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959973
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 17.09.2022
Мені й сонця на небі не треба,
Тільки б поруч була завжди ти,
Ти мій Янгол, посланець неба,
Захисниця від самоти.
Коли бачу твої я очі,
Я п*янію, я, наче вві сні,
Вони сняться мені щоночі,
То веселі, а то сумні.
Не сумуй, моя Зоряна Пташко,
Ти сумуєш, що ти одна,
Мені теж одинокому важко,
Та скінчиться ж колись війна.
І зустріну кохані очі,
І ніколи не буде розлук,
Мені й сонця на небі не треба,
Лише б дотик відчуть твоїх рук.
Цілувати вуста малинові,
Від цілунків твоїх п*яніть,
І як в юності знову й знову,
Пить кохання твоє кожну мить.
Святкувать будем Дні народження,
Кожне свято в сім*ї святкувать,
І тебе, моя Квіточко Сонячна,
Буду палко і ніжно кохать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958653
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Україно моя,
ти прекрасна як спів солов'їний !
Мій заквітчаний рай,
край навіки, безмежно любимий.
Я кохаю тебе,
твої ниви безмежні й покоси,
Первозданні ліси,
і садочки у вранішніх росах.
І хати́ни в селі,
і степів придніпровські простори,
І лелек на стовбах,
і прадавні Карпатськії гори ...
Я люблю тебе Крим,
моря Чорного чистую воду,
Рідне місто моє -
долі щедру мені нагороду !
Моє місто вже спить,
вже й погасли вогні у будинках,
Нічка тишу несе -
відпочинку й розради хвилинки.
Дітки в лі́жечках сплять,
їм наснилися казки чудові,
І лунали для них
пісні ніжні, як цвіт, колискові !
Ворог підло напав,
у досвітню холодну годину
Спали со́лодко всі,
мати сонна гойдала дитину ...
Стрепенулась земля,
нажаха́лись птахи, в небо зринув,
Враг мерзенний - москаль,
підло сонну бомбив Україну !
Загорілась земля,
запалали нескошені ниви !
Сільські хати в диму,
їх шматують ракетні розриви !
Почорніли поля,
край дороги лелеки убиті !
У руїнах міста,
церкви дощент у селах розбиті !
Задрижала земля,
загриміли колонами танки,
Застогнала земля,
під ногами лихих окупантів,
Як чума, по селу,
потяглися від хати до хати,
Від двора до двора -
йшли з стволами, людей грабувати !
Що не так - знавіснів,
автомат у лице, направляли,
А то - чергами, враз,
без розбору, по людях стріляли !
Убивали мужчин,
бо живих, орки дуже боялись !
Непорочних дівчат,
кагалом, силоміць, гвалтували !
Мертвих, тих, що були,
в цій підступній війні підло вбиті,
Не було вже кому,
по-людськи, у гробах хоронити ...
Батько в землю доньку
поховав, у садочку, під вишню !
Бабця діда в дворі
закопала і плаче невтішно !
Горе люте прийшло,
увірвалось до всіх, в кожну хату !
Смерть клепає косу
і спішить урожай свій збирати ...
Гірко плаче, рида,
виряджає на фронт сина мати !
Квилить, тужить жона,
проводжаючи мужа в солдати !
У запе́клих боях,
виганяли назад московитів !
Іхні підлі війська
були вщент, край столиці, розбиті !
За "паребрик" хтось збіг,
хтось в лісах, немов звірі, сховались !
Познаходили ! Всі
зброю кинули і поздавались !
Відкоти́лись назад
та не йметься ніяк московитам .
Сил зага́рбать нема,
то ракетами хочуть нас вбити !
Вже квітує земля
та з-за моря летять не лелеки,
До насиджених гнізд,
смерть крилата летить із далека !
Плач, сирени набат,
чути скрізь - у містечках і селах !
У великих містах
і в далеких відлюдних оселях !
І дитинка мала,
яка ледь почала говорити
Свою неньку пита :
- Мам, за що нас так хочуть убити ?
Що маленькій сказать...
що у ворога жадібні очі ?
І що руки його
до чужого нестримно охочі ?
Ніде жити, мабу́ть,
в величезній ворожій країні?...
То припе́рлись до нас,
щоби зе́млі віднять в України !
Мріють нас заярми́ть,
нашу Волю чобітьми попрати !
Та ми будемо жить
і свободу свою захищати !
Битись будем, на смерть,
стане кожен, хто може, до бою !
Не один у Дніпрі
захлинеться загарбник водою !
Почорніє земля
від чужинців, поле́глих у полі !
Вітерець налетить,
прах ворожий розвіє в роздо́ллі !
Перемога в війні -
наша ціль, наша правда і воля !
Перемога і мир -
лиш тоді посміхнеться нам доля !
Знов розквітнуть сади,
будуть в небі лелеки летіти !
Встануть з праху міста,
і сміятися знов будуть діти !
Заколи́ше жита,
наче хви́леньки, лагідний вітер.
Буде знов урожай
і від яблук похиляться віти ...
Ще воскресне земля,
позабуде навіки про горе !
Дніпр могучий, завжди́,
буде води нести в Чорне море !
Тільки ниє душа,
не стихає, стенає від болю,
Пам'ятає, про тих,
хто поліг за нескорену Волю !
Хто себе не жалів
не скорився, на смерть, став до бою !
І в жорстокім бою
захистив Україну собою !
Прийде мир і до нас,
залунають пісні солов'їні !
Щастя кожній сім'ї !
Миру й злагоди всій Україні !
02.09.2022 р
Фото https://sites.google.com/site/ukraienanezaleznakraiena/_/rsrc/1395335408161/ukraiena-moa-batkivsina/img19.jpg?height=490&width=651
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958484
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
Поміж нами степи... Далина у півтисячі миль
Від моєї траншеї до тебе.
Йдуть у ряд трасери, і криву у польоті на ціль
Метеор перекреслює в небі.
Приспів:
Летить зоря, закінчує політ,
Свою сім'ю небесну покидає.
А я із своїх вогненних орбіт
До тебе долетіти загадаю.
У польоті зоря на прямій потухає за мить,
До землі не торкнеться ніколи.
А я знаю, моя - до сузір'я твого долетить,
Над війною пройшовши по колу.
Приспів.
По воді не пройти... А у полум'ї броду нема.
Зорепад лиш спалахує в тиші.
Там, високо вгорі, від мого зодіаку пряма
До твого свою лінію пише.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957393
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 25.08.2022
Українець я малий
Вбравсь у вишиванку.
В мене коник вороний,
Осідлав ще зранку.
Шаровари, камізелька,*
Смушева шапчина,
Чобітки риплять маленькі -
Такий я хлопчина !
Українець-козачок
І гарний на вроду,
Затанцюю "Гопачок"
Й люблю пісню зроду.
Сміло з ворогом у бій !
Козак з мене славний.
Шабелька в руках моїх,
На конику справний. *
Бо козацький в мене рід, -
Люблю Україну.
Були мужні прадід, дід
В бою - до загину.
Виросту то Україну
Буду захищати,
Бо вона у нас єдина,
Як рідная мати.
-------------------------------------------
Рости, малий козаченьку,
З чистим небом, мирним.
І примножуй нашу неньку
Та будь сином гідним.
* Камізелька - жилетка, безрукавка.
* справний - тут має досвід, навички у якій-небудь справі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957583
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 25.08.2022
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0deLjVV7GCvnYtp6NUNp1VRBqUKFnJhZ4yWWq3HcY3pSQXr4Ss5wYfHFwp5qaKRdzl&id=100012145083702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957449
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 24.08.2022
Важко в На́стоньки на серці -
Взя́ли у солдати
Йванка, га́зду молодого -
Край свій захищати !
Цілий день трудилась в полі,
А відта́к - у хаті...
До́ньку, сто́млена приспала,
Сіла горювати ...
Сіла тихо, край віконця,
Бо вже звечоріло
Та й давно сховалось сонце,
Рано потемніло.
Хмари небо затягнули,
Місячень не світить.
Дощик нудно накрапає,
Засинає вітер ...
В хаті тихо, тільки мишка
В нірочку шмигну́ла...
Голову до рук схилила
Та й собі заснула ...
Сон її підняв під небо
І поніс на крилах,
В ті далекії простори,
Де воює милий.
Знизу ви́ділись місте́чка,
Димом оповиті,
І сільськії людські хати,
Спалені й розбиті !
Прилетіли. Ось і поле,
Вибухами зрите.
Стогне полечко від болю,
Зга́ром все укрите !
Серед вирв, у тім страхітті,
В бліндажах розбитих,
Стинуть мертві воріже́ньки,
Кляті московити !
Сплять незламні українці,
В за́ростях ромашок ...
Зупинилась, нахилилась,
Заплакала тяжко -
На сплюндрованому полі,
Білим цвітом вкритий,
Бездиха́нний ї́ї Йванко -
Неживий, убитий !
Кров застила в ї́ї жилах,
Серденько спіткнулось,
Закричала гірко з болю,
Скрикнула й проснулась !
В хаті присмерк, доньці спится,
Сходить раннє сонце...
Хтось заскочив на подвір'я,
Стукає в віконце !
Стрепену́лася, побігла
Двері відкривати !
Сво́го милого Іванка
Ве́сти швидше в хату !
Донечка мала́ проснулась -
Аж стриба́ від щастя
Перелякана кошмаром,
Ще не вірить Настя !
Притулилась до Іванка -
Зморений, з дороги,
Ніжно ї́ї обіймає ...
Цілий, слава Богу !
22.08.2022 р.
Фото https://st2.depositphotos.com/3616689/9975/i/600/depositphotos_99752186-stock-photo-sad-girl-illustration.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957418
дата надходження 24.08.2022
дата закладки 24.08.2022
Морю не спиться - шумить, розважається !
Хвилі до круч пригортаються ніжно,
Зо́рі на хвилях тихе́нько гойдаються,
З хви́льок стрибають в пісок білосніжний !
Пта́шки вже стихли, скінчи́лись забави,
Шу́мний прибій в глибині потонув,
Вітер стомився, улігся на трави ,
Стомлений, в сонних обіймах, заснув ...
Місячень я́сний на хмарці дрімає,
Зорі стомились, розсілися тихо,
Дале́ко у морі, де птах не літає,
Підступно і підло прокинулось лихо ...
Проснулось, злетіло - стовп полум'я й диму !
Розкраяли тишу архангельські труби !
Навкруг обдивилось й до берега зринув,
Поне́сло в світ смерть і палаючу згубу !
Те лихо створили не моря стихії -
В красивій морській уніформі - паdлюки !
Все 'дно їм що бо́мблять - Одесу чи Київ,
Бабусю в літа́х, чи із дітками люльки !
Як яструб злітає сталева жар-птиця,
Летить навпере́йми, щоб лихо спинити,
Щоб втрапити в ціль, щоб не дать пролетіти,
Не дати прорватися, не поступитись !
Спа́лахом берег на мить освітився,
Настигли ракету над степом - підрив ! ! !
Гу́ркотом грім навкруги прокотився !
Клу́бом вогонь до землі полетів !
Скрикнула гірко від болю й жахну́лась
Земля від удару, здригнувшися тяжко !
За́спаний степ у тривозі проснувся !
Зірвалися в небо сполохані пташки !
Від стру́су у кручі серде́нько спинилось,
Вона розкололася і похилилась ...
Ще мить постояла і в море упала,
На берег, де хвиля її обнімала ...
Десь виє сирена, тривоги ж бо час...
Маяк стрепетнувся, мигну́в і погас...
08.08.2022 р.
Фотомонтаж автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956246
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 20.08.2022
Перемоги день - він буде, орки кляті згинуть !
Будуть ще радіти люди, й славить Україну !
Ворог хижий. Наша доля - в прах його розбити!
Ми не будемо в неволі, під ярмо́м ходити !
Глотки рватимем зубами і до смерті битись !
Волю нашу ворогам - не дамо скорити !
Ми не схилимось, ні разу ! Москалів - геть гнати!
Буде пам'ятник Тарасу у віках стояти !
Дощик тепленький у полі кров ворожу змиє,
Вітер ла́скавий, в роздоллі, їхній прах розвіє !
Позабудуть люди горе і земля воскресне !
Дніпр могучий в Чорне море буде во́ди нести !
Будуть зи́ми, будуть весни і сади розквітнуть !
Будуть літа дні чудесні, будуть гро́зи літні !
Будуть знову, над землею, ле́леки летіти !
Будуть знов, у кожній хаті, діточкам радіти !
Осінь щедрими дарами схилить рясні віти !
І за партами, не са́мі, будуть вчитись діти !
Ората́й зі сво́го поля повиво́дить терня !
В українську, теплу землю, знов посіє зерня !
Вітер ниву заколише, наче море - гарну !
Всіх віддячить, якнайліпше, поле хлібодарне !
Жи́та будуть достигати... Кожен з нас, із болем,
Буде вічно пям'ятати тих, хто впав за Волю !
Хто в найтяжчую годину став, на смерть, до бою !
Хто від смерті Україну захистив собою !
Позагояться руїни, буде щастя всюди !
Буде жити Україна ! Будуть жити люди ! ! !
18.08.2022 р.
Фото https://polinfo.gov.ua/images/2020/08/17/den-nezalezhnosti-ukrainy.jpg
[u][b]Буде жити Україна[/b][/u]
( варіант для дітей )
Перемоги день - він буде,
О́рки кляті згинуть !
Будуть ще радіти люди,
Й славить Україну !
Ворог хижий. Наша доля -
В прах його розбити !
Ми не будемо в неволі,
Під ярмо́м ходити !
Ми не схилимось, ні разу !
Москалів - геть гнати !
Буде пам'ятник Тарасу
У віках стояти !
Дощик тепленький у полі
Кров ворожу змиє,
Вітер ла́скавий, в роздоллі,
Їхній прах розвіє !
Позабудуть люди горе
І земля воскресне !
Дніпр могучий в Чорне море
Буде во́ди нести !
Будуть зи́ми, будуть весни
І сади розквітнуть !
Будуть літа дні чудесні,
Будуть гро́зи літні !
І лелеки над землею
Будуть знову летіти !
Будуть знову, в кожній хаті
Діточкам радіти !
Ората́й зі сво́го поля
Повиво́дить терня !
В українську, теплу землю,
Знов посіє зерня !
Вітер ниву заколише,
Наче море - гарну !
Всіх віддячить, якнайліпше,
Поле хлібодарне !
Жи́та будуть достигати...
Кожен з нас, із болем,
Буде вічно пям'ятати,
Тих, хто впав за Волю !
Позагояться руїни,
Буде щастя всюди !
Буде жити Україна !
Будуть жити люди ! ! !
18.08.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956979
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 20.08.2022
Коли мене Господь спитає
Чому я так життя прожив,
То я Йому відповідаю,
Тому, що все життя любив.
Любив життя, любив країну,
Любив жінок, любив красу,
Любив я мову солов*їну,
Я цю любов життям несу.
Любив сади весняні в цвіті,
І як співають солов*ї,
Любив, коли сміються діти,
Любов жила в душі моїй.
Любов у пісні і у віршах,
В чарівнім подиху весни,
Не знаю навіть в чому більше,
Однаковісінько мені.
Любов*ю душу свою грію,
Любов*ю зцілюю людей,
Любов у серці я лелію,
Живу любов*ю кожен день.
Мені любов дарують квіти,
Й п*янкі травневі солов*ї,
Любов дарують друзі, діти,
І навіть вороги мої.
Хоч ворогів й немає в мене,
Немає їх і не було,
Земле моя, кохана нене,
Що пережить мені прийшлось?!
За цю любов мою гарячу,
Що я несу й мені несли,
Всього в житті я перебачив,
І так роки мої спливли.
В любові посивіли скроні,
Та ватра в грудях ще горить,
Як мамині колись долоні,
Цілую яблуневий цвіт.
Земле моя, моя любове,
Барвінки цвинтаря й хрести,
Й до вас любов у пісні, в слові,
Через життя буду нести,
Річки, озера, полонини,
Карпатські гори й потічки,
Прийміть любов мою віднині,
Що ллється з силою ріки,
Любов у серці вишиванка,
І пісня батьківська в душі,
І сонце, що дарує зранку
Мені наснагу на вірші,
Вкраїно - матінко,без тебе,
Була б пуста любов моя,
Немов без сонця і без неба,
У цьому світі жив би я.
Коли мене Господь спитає,
Чому я так життя прожив?
То я Йому відповідаю,
Тому, що все життя любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955256
дата надходження 03.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Де ти блукав, серпневий вітре?
Кому висушував сльозу?
Де обдував житло розбите
Та холодив пекучий сум?
Все вієш, хмари небом гониш.
То пил роздмухуєш, то дим
З обпалених війною дворищ,
По котрим лапоть походив .
Коли ж ти станеш теплим вуґом,
На клумбах квіти поливать?
Де плюшеве зайча без вуха
Сховала ревно кропива .
А в домі ти один господар,
Гортаєш листя зі шпалер .
Там відчай протягами ходить ,
Годинник на стіні завмер.
І море склЯнок- посуд, вікна,
Немов на хвилях буруни.
Та дивом уцілів і квітне
Кущ пеларгоній осяйний .
Горить він вогником надії,
Хоч і сумує, звісно, теж.
Та жде, що ти дощу навієш,
І в раму вибиту заллєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956093
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 11.08.2022
Будуть гості в Вероніки:
Сервіровка - все, як в плані,
І вказівки чоловіку
Роздає вона останні:
-Два стільці внеси ще з зали,
Бо давно вже так ведеться:
Той, кому ми не казали –
То воно сюди припреться.
Фікуса підсунь до шафи.
Гості, як татари й турки –
Будуть спльовувати в діжку
І кидатимуть окурки.
Оті два пивних бокали
Й кришталеву більшу вазу
Занеси у меншу залу –
Бо тут їх помітять зразу.
А книжки - оті найкращі
(Палітурки - колір дуба),
Заховай у крайній шафі,
Там, де висить моя шуба.
-Це вже лишнє! Ти гадаєш,
Що це все хтось може взяти?
-Не забудь, що люди пильні –
Своє можуть упізнати.
В гості йдуть не тільки жерти,
(Хоч таке й не відкидаю),
Треба й в хату щось приперти –
Це я по собі вже знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955848
дата надходження 09.08.2022
дата закладки 09.08.2022
Плыви́ мой друг, плыви,
Кора́бликом по лу́жам!
В тебе́ мои стихи
О том, как ты мне нужен.
Здесь радость и печаль
Исто́мою покры́ты.
Любовь и сладкий чай...
Источником испи́ты.
Плыви́ мой друг, плыви!
Водой сюжет размо́чен...
Здесь много запяты́х,
Но больше - многото́чий!
Кораблик мой плывёт
От прошлых заблужде́ний...
Но вот... водоворо́т,
Исто́чник приключений!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955792
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Нет слов, чтоб объяснить мою любовь к тебе простую:
я не играю, не блефую,
и лазы не ищу в судьбе,
не плачу, руки не ломаю от невозможности свиданий,
не уменьшаю расстояний,
и не зову тебя во сне.
Мне это все не так уж важно,
и жизнь сложилась, как могла,
тебя я даже не ждала,
и не сумею быть отважной, настолько, чтоб ломать плоты
и с головой нырять, в итоге.
Нестись теченьем на пороги
безумий жарких красоты.
Моя любовь – она моя!
Глоток воды в пустынной суше,
горячий ветер в злую стужу
и бесконечные мосты мечтой объединенной тайны,
где ты, любимый, самый главный,
мой пленник сбившихся сердец:
и сын, и брат мой, и отец,
любовник нежный и горячий,
мой «Код да Ви́нчи » - настоящий,
мой – чистый ангел, лживый бес,
скиталец бездны и небес.
Мне ревновать и звать – смешно,
смешно играть с тобою в прятки,
выращивать бобы на грядках,
томиться страстностью небес,
ходить с тобой в сосновый лес,
чтобы предавшись наважденью,
испить хмельное искушенье и сочинять героев пьес
твоих, до одуренья.
Читать, твои-мои стихи,
и спорить до самозабвенья,
о том, что даже пустоты,
вокруг царящей не достойно.
Вести в гостях себя пристойно,
от чинной скуки изнывая,
и так, как будто, оживая,
закрывшись в комнате чужой,
стать на мгновение собой,
и искромсать тебя на части,
в угаре сумасшедшей страсти,
и тихо ускользнуть домой...
Шептать на ушко: «только мой!»…
и знать, как сильно заблуждаюсь,
а пуще, что и не раскаюсь, мой легкомысленный герой, но…
Я не обжигаюсь,
мужчину обольстив собой,
к нему, обычно охлаждаюсь,
застывшей огненной рекой.
Ну, назови меня, как хочешь, я не обижусь, дорогой.
Да, я такая, в этом суть,
… хотя, мой бес – большая редкость,
мой личный, левоплечный бес.
И я храню слепую верность,
тому, кто тайно в сердце влез, нахально..
Милый мой повеса,
теперь я: и пасквиль, и месса.
И в этом – личный твой прогресс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955600
дата надходження 06.08.2022
дата закладки 06.08.2022
Як гарно лежати в густій ковилі,
Уту́пити погляд в хмарки́ білосніжні,
Блаженно вдиха́ть аромати землі
І жайвора слухать пісні́ дивовижні.
Десь поряд гуде заклопо́таний джміль,
Кружляють метелики в тихому вальсі,
Цикади невтомно дзвенять звідусіль,
Маленький жучок примостився на пальці.
Це ж сонечко, бе́дрик, червоний в крапи́нку,
По пальцю до неба поде́рся завзято,
Поліз, зупинився, завмер на хвилинку
На сталі холодній ствола автомата ...
03.08.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955495
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 05.08.2022
Облітає бузок - білосніжний і синій -
За вікном на алеї шкільній.
І під вальс номер два перламутровий іній
Невагомо лягає на ній.
Приспів:
Танцює наш десятий клас,
Танцює свій бузковий вальс.
П'янить вечірній аромат,
Парфуми пахнуть від дівчат.
В останній раз танцює вальс
Десятий клас... Спинися, час!
Час багато разів, від прощального балу,
Обсипав пелюстки голубі.
Сині квіти сюжет ненадовго писали,
Лиш на згадку мені і тобі.
Приспів.
На доріжці ліхтар... І бузок облітає.
Ми проходимо поряд по ній.
Ти можливо забув... А я все пам'ятаю
Пелюстки на алеї шкільній.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955407
дата надходження 04.08.2022
дата закладки 04.08.2022
Я по Вашим стихам каждый раз как по лезвию пальцем,
Боль из них- родником, но отнюдь не прохладной воды.
Между слов растяну состраданье свое как на пяльцах,
В нарисованной Вами картине распятой беды.
Успокою себя - это лишь поэтический образ
Море хоть и штормит,Ваша лодка цела и крепка,
В ней достаток всего, есть к тому же и карты и компас,
Постарайтесь доплыть , чтоб унЯлась на сердце тоска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936606
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 03.08.2022
/бездієслівний вірш/
Серпень. Цілунок літа.
Лагідний шум прибою.
Під аромати квітів –
Вечір, удвох з тобою.
Море в примхливій піні,
Серце кохане – птахом.
Щастя на двох – безцінне,
Ластівкою попід дахом.
Радість моя – до стелі,
Адже кохана тобою.
І почуттями- хмелем,
Виром спокуси – двоє.
Серпень. Ранкова злива.
Ми – і веселка в небо!
Хвиля з-під ніг бурхлива,
Як почуття до тебе….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955104
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 01.08.2022
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
ПРОГРАШ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940674
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 30.07.2022
Вітер дощем сіє,
Ламає березу,
А я сиджу край віконця
Сорочку мережу!
Приспів. (2 рази)
Сорочку мережу -
Душеньку вкладаю,
Бо я свого миленького
Із весни кохаю!
Із весни кохання,
Мов маки розквітло,
Як у небі ясні зорі
Чисте воно й світле!
Приспів (2 рази)
Чисте, наче роси
У травах шовкових
Вірність у нашім коханні -
Це сім’ї основа!
Приспів (2 рази)
Це сім’ї основа!
Маки та листочки -
Оберіг, тобі коханий -
Вишита сорочка!
Приспів.(2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954445
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 26.07.2022
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 25.07.2022
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«Хто ж є на світі, щоб був без гріха…»
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 300 ліття від дня народження Григорія Сковороди, українського філософа, письменника, поета.
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
мова написання – українська або російська;
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 1 листопада 2022 року.
Опісля 1 листопада заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу.
Автору слід ЗАМОВИТИ в редакції та ПРИДБАТИ на адресу в Україні книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas", які можна вибрати із списку, що надається (із зазначенням цін) прикріпленому файлі, або на сайті:
https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Прохання до авторів*:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2022 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
* будь-який автор може надіслати лише ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного розгляду.
Автори трьох найкращих оповідань будуть відзначені нагородами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954234
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Коли почув ти вперше тихі кроки
Й побачив абрис у зеленім гіллі-
Зеленокосу і зеленооку
Мене, з паруючим туманним зіллям
Чи міг ти знати те, що день ворожий
Тебе, дитя безмісячної ночі
Своїм світанком так ось приворожить
І те,що бачить ранок ти захочеш?
Коли взяла твою холодну руку
В свої долоні, променем зігріті,
Чи знала я ,що може так розлука
З тобою , цілий день мені боліти?
Із всіх створінь, що ночі найчорніші
Вироджують із хмари- поторочі
Один лиш ти політ над лісом стишив
Щоб на світанку глянуть мені в очі.
Отож, цілуй , допоки мить ця наша,
І сонце не зірвало чорну тканку.
Для нас така вузенька смужках часу-
В тумані поміж ніччю й сивим ранком,
Або тоді, коли останній подих
Свій вечір віддає пітьмі смолистій,
Де через мить, коли ти лиш приходиш
Я розсипаюсь по зеленім листі .
...
Отак у сутінках ранково- вечорових
(Хто день , хто ніч в розлуці) пізнавали
Кохання смак й незвичний шелест мови.
...
І от здалося їм, що миті мало...
...
Весь вечір прочекала на узліссі,
Й розсипалась між травами до ранку.
А вітер поруч розіклав, пронісшись,
Від чорних крил обпалені останки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954152
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Нервово вітер
Вишукує у травах
Дощу сліди.
Як злодій дратівливий,
Що крам згубив при втечі,
Викручує гілляччя,
З дерев збиває рвучко
Холодні темні краплі.
Похмуро зустрічає
Ніч.
Стала на порозі,
Накинула на зорі свою тернову хустку:
- Шануй, козаче, тишу.
Мені вона своячка –
Великого мовчання,
Самотності світанку
Премудрість віковічна.
Що палить душу пеком,
Мій витязю безстрашний,
По-вовчому що хилить
На стогін рвати звуки?
Сум’яття свого попіл
На протягах колишеш –
Розгублюєш у травах
Почутим бути змогу.
Нічого
Нічого із нічого –
Нулі ділити легко.
А як ділити Всесвіт,
Що міститься в мовчанні?
Сльоза з зіниці ока
Господнього –
Свобода:
Безмежності округлість –
На неї не поділиш.
Не буду чорну хустку
На зір вдягати коси –
Хай плачуть і сміються,
Луною стануть тиші,
Яка опісля крику
Ховається у травах.
Тамуй, мій любий, спрагу
Цим сяйвом.
Цілунком теплим в скроню
Ніч з вітром попрощалась –
Земля росою вкрилась.
Крізь раювання тиші
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954127
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
В полі колоситься
жито-житяниця.
Говірливий жайвір в небесах завис.
Золотаві хвилі
і волошки сині,
і вродливі далі – не зівай, дивись!
Золотаві хвилі
і волошки сині,
і вродливі далі – не зівай, дивись!
Ген побіля ставу
запашні отави.
Довгокосі верби і квітковий гай.
П’є медові роси
сонцеграй з покосів.
Зманює до себе веселковий рай.
П’є медові роси
сонцеграй з покосів.
Зманює до себе веселковий рай.
Прохолодний дощик
ген лісок полоще.
Збіглись над рікою табунцем хмарки.
Вітерець грайливо
пригорта калину,
а на видноколі – чарівна блакить.
Вітерець грайливо
пригорта калину,
а на видноколі – чарівна блакить.
Колоситься жито.
Любо-мило жити.
Покохати щедро, пориватись в лет.
Ще не пізно жати,
радісно співати.
Обіймаю щемно польовий букет.
Ще не пізно жати,
радісно співати.
Обіймаю щемно польовий букет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953961
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 21.07.2022
Пробач мені за стриману любов.
Я винна вже до ста обіймів...
Довкола безліч лютих змов:
Посе́ред "щастя", навіть злиднів.
Пробач мені за сто дрібниць,
За п'ять обра́з, за три печалі.
Я не ціную, що вже є.
Завжди́ біжу за чорним "далі"...
Пробач, що впала стільки раз,
Що серце двічі поділила...
І що в душі вогонь погас,
Який я вперше запалила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953937
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 21.07.2022
Піду я до тебе по росяній стежці
Що зорі сплели зі своїх мерехтінь
І поруч присівши, скажу тобі те що
Ця стежка єдина в моєму житті.
Або попливу попід місячним сяйвом
Хмариною білою серед зірок,
Чи вітром полину полями, лісами
Щоб подихом свіжим дихнуть тобі про
Те, як же самотньо і сумно без тебе
Як щемно в саду матіола пахтить.
Я стежкою й вітром, і зоряним небом
Якби лиш з тобою, якби лиш де ти
Заслухався може, що зорі шепочуть.
Заграє під ними роса чи сльоза.
Вдивляюся в небо на сході щоночі
Та вірю, що темінь скінчиться , і за
Обпаленим ранком гряде перемога,
Бо я оберегом з тобою в боях.
Дорога додому важка і предовга ,
Та ти її прОйдеш, надіє моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953863
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 20.07.2022
Зневажена, зруйнована, зґвалтована,
Хоча іще ні разу не цілована.
Загублена, розгублена, розбита
ПроклЯтими руками московита...
Блаженні сімнадцять, юнацькі літа,
Щаслива, невинна і наче свята...
Лишилось від днів тих лише відголосся.
Ту ніч не забуду, як все почалося...
Тоді вже укотре ховались в підвалі,
Та двері відкрили воЯки зухвалі.
Побили батьків і підстрелили брата,
Забрали мене й почалАся розплата.
У темній кімнаті, на ліжку брудному
Спочатку віддала я плату одному.
Та то підготовка була, а не кара,
Бо орків стояла ще ціла отара.
Розплата болюча, розплата глибока.
Свідомість втрачала, дивилась впівока.
Їх стільки булО, що я збилася з ліку.
Ті ж морди лихі не забуду довіку.
Синьці на руках, мішки під очима,
У тіло вросла їх огидна щетина.
А подих сп'янілий смердючий у шию
Здавалось, ніколи уже я не змию.
Ні сльози гіркі, ні непевні вмовляння
Спинить не могли їх потворні бажання.
Страшнішого я ще не знала страждання,
Де кожна розплата була мов остання.
Як тільки хвилина спочинку давалась,
Від звуків на вулиці знову здригалась.
Тремтіла у темряві, наче проклЯта,
Молилась за маму, за тата і брата.
Я втратила сон, надію і віру.
Їх злості і жадності стало надміру.
"Це точно кінець" - в думках пролунало,
Та постріли поруч почула я в'яло.
А далі усе - як кіно на екрані:
БулА ж я немов в наркотичному стані.
- Тут є ще одна, - пролунало здаля.
- Тепер ти в безпеці, невинне дитя...
Як винесли з пекла мене - я змарніла,
Бо дівчина поруч лякливо сиділа.
За нею - іще кілька юних дівчат,
А наші насильники - мертвими в ряд.
Хтось ковдру накинув на мене, напевно,
Зігрів, обійняв, заспокоїв душевно...
Коли ж зрозуміла: відбУла арешт,
До тями прийшла назавждИ врешті-решт.
- Жахіття скінчилось, - сказали мені.
Тривало воно вже аж двадцать два дні...
Коли ж опинилась в обіймах у мами,
Ридати почАла я знов до нестями.
Насправді до того я й гадки не мала,
Що втратила більше, аніж уявляла.
Падлюки ті вбили маленького брата,
Забили до смерті беззбройного тата...
Стояли ми з мамою двоє у трансі:
Живі-неживі, немов в дисонансі.
Дивились на нас хрести із землі.
За що нам це все принеслИ москалі?
Для чого прийшли? Навіщо вбивали?
Навіщо дівчат і жінок ґвалтували?
Ви покидьки, звірі, тварюки, вар'яти.
Ми вас проженемо із нашої хати.
Ці двадцять два дні я вам не пробачу.
Повірте: умієм давати ми здачу.
ПідУть наші хлопці і наші дівчата
І бУде вам пекло, тупі москалята.
Хай тіло болить ще і сльози на скроні,
Зберемо ми сили і стиснем долоні.
Ми вам помстимОся за кожну дитину -
Віддяку ж бо вміємо дати глибинну.
Тому не розгублена я, не розбита,
Хоч тіло пізнало "любов" московита.
За всі оті дні, що була розіп'ята,
За вами іде уже моя розплата!
(Написав його ще на початку квітня.
Тоді було багато повідомлень
про зґвалтування жінок, чоловіків та дітей.
Думки і переживання тоді вилились у такий вірш.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953648
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 18.07.2022
Фермер Петя дуже радий:
Йшов додому понад ставом,
Повертався із наради –
Був три дні в самій Полтаві.
Чоловік уже в кімнаті,
Хоче всістись на дивані,
Вирішив помити руки –
Негр купається у ванній!
Жінка Галя стоїть поруч
(Африканцю спину терла),
Глянула Петрові в очі
І від страху ледь не вмерла.
Та оговталася зразу:
-Тихо, Петю, не сварися,
Чорт приніс оцю заразу –
Ти вже долі підкорися.
Розказала кума Дарка,
Що ні сіло, ані впало –
Прибула гуманітарка
Із далекого Непалу.
Наша влада розказала:
-Що прибуло - треба брати,
Бо побачать, що ми горді,
То не будуть більш давати.
Люди навкруги хороші,
Іноземці - наче рідні,
Присилають одяг, гроші,
Зброя й ліки нам потрібні…
Ти дивись на це крізь пальці,
І радій, що про нас дбають:
Я ж не винна, що непальці
Мужиками помагають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953372
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid024P1dL9JSVnBSYuQd3PRABgNRJ94PjmPBnkkpyYu49fnputiR4Rg8DDoeVZQu5X9rl&id=100012145083702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953340
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
А мені б зорепад, як бувало у юності милій
Коли ніч золота, лиш майнувши легенько крилом,
Вже світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
Знов світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
А мені б ніч таку,де довкола омріяна ніжність...
Неповторність її я несла би в душі крізь роки....
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
А мені б... а мені б.... Ні, не треба чарівної ночі,
Бо навіщо мені той, забутої юності вир.
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Програш.
Знов душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952555
дата надходження 07.07.2022
дата закладки 10.07.2022
Білі троянди в саду розцвіли,
Знов повертаюсь у юність далеку...
Там ми щасливі з тобою були,
Щастя на крилах несли нам лелеки
Приспів.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Білі троянди в душі бережу,
З ними, в душі, недопите кохання...
Хоч відлетіла ти вже за межу,
Нашу любов бережу до остання
Приспів.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Серце у грудях палає моє,
Хоч сивиною притрушені скроні...
Хоч не зі мною - та ти в мене є!
У снах цілую кохані долоні...
Приспів.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952766
дата надходження 09.07.2022
дата закладки 09.07.2022
Сіріє ранок. Як же ти далеко!
Торкнеться вилиць прохолода ніжно.
Якби покликав- вирушила б пішки
До тебе в даль ,у ніч ,у дощ, у спеку,
Усі стежки в одну дорогу сплівши.
Чи впала б росяною краплею в долоню,
Чи раннім птахом сіла полохливо,
І першого проміння світлим дивом
Торкнула б рано посивілі скроні,
Розвіявши твоє про себе сниво
Передранкове.
День приходить спішно.
Короткий чистий ранок- ніби подих,
Колосся стигне і поля золотить,
І солов'їна виспівана пісня .
...
А я усе чекаю добрі вісті,
Дивлюсь туди, де сонце вічне сходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952225
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Білі троянди в саду розцвіли,
І знов повертаюсь у юність далеку,
Туди, де щасливі з тобою були,
Де щастя на крилах несли нам лелеки.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Ті білі троянди в душі бережу,
А з ними в душі, недопите кохання,
І хоч відлетіла ти вже за межу,
Я нашу любов бережу до остання.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
І хоч сивиною притрушені скроні,
Та серце у грудях палає моє,
Цілую у снах твої часто долоні,
Хоч ти не зі мною, та ти в мене є.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952198
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Давай розфарбуємо день за вікном,
За тріснутим склом, поміж смужками- скотчами
Змалюємо те, що так бачити хочемо,
З уривків, дарованих ранішнім сном
СкладЕмо у пазли війною столочену
Не кинуту мрію. То ж фарби подай
І я розмалюю веселками згарища,
Штрихами зелено- блакитними - дАлечі,
Ти тільки уважно дивися в ту даль-
Там мрія. Жива. Усміхнися, побачивши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952127
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 02.07.2022
Забагато коло нас брехні.
Я ніколи не пробачу, бо не зможу.
Що тобі до мене...та й мені?..
Зна́йдеш кращу, може, трохи схожу.
А вибір є. Здається, чималий.
Ну що? Напишеш знову казку,
Де герой, в безжальній боротьбі,
Егоїстично потерпає від поразки?..
Скільки раз: почнеш усе "з нуля",
Ки́неш почуття у випадковість,
Обереш оте примхливе "я",
Що матиме ущент розбиту совість?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951979
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 01.07.2022
Дозволь мені, прошу, тебе любити
Занадто віддано, щоб, знаєш, досхочу.
За це тобі, без сумніву, наївно
Своїм пером, натхненням заплачу...
Дозволь мені від тебе шаленіти,
Аби наза́вжди, чуєш,- не дарма.
У мене більш не буде шансу жити
Посе́ред щастя, спокою, тепла...
Дозволь мені за тебе тихо впасти.
Нехай загину. Так повинно буть.
Аби лиш та, комусь на користь, втрата
Не змусила колись мене забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951784
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 29.06.2022
-Поясни мені, Миколо,-
Кричала дружина,-
Ти гадаєш, що залізні
В мене руки й спина?
Третій рік ти не працюєш,
Сів біля корита,
За що маю годувати
Тебе - паразита?
-Бачиш, Галю, що кохання –
То така холєра…
Ти для мене найдорожча,
А не десь - кар’єра.
Головне - сім’я для мене,
Здохне хай робота,
Бо про тебе, голубонько,
Вся моя турбота.
Непогано, якщо й далі
Будеш працювати,
А я тебе, моя рибко,
Буду вік кохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951691
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Рукопис «Слова Мстислава Ізяславича» був знайдений у 1863 році в архівах православного жіночого Спасо-Єфросинівського монастиря в місті Полоцьку відомим на той час колекціонером, нумізматом, антикваром та знавцем старовини Інокентієм Опатою (1804 – 1882). Документ являв собою копію кінця XVII століття більш давнього рукопису, який по опосередкованим ознакам, мовним особливостям та стилістиці датували другою половиною XIV століття. Рукопис довгий час перебував в особистих колекціях І. Опати, не зберігся, пропав в часи громадянської війни, як і всі його колекції, але зберіглася копія копії яку зробив сам І. Опата для публікації документу в часописі «Київська старовина», що так і не було зроблено по незрозумілим причинам. Очевидно, рукопис не був написаний там і скопійований був не там – на час копіювання рукопису монастир належав ордену єзуїтів католицької церкви. І сумнівно, щоб там і тоді копіювали кириличні тексти. Як писав Казимир Брацлавський (1835 – 1890) текст потрапив в архів чи бібліотеку монастиря не пізніше 1690 року і текст був скопійований з оригіналу «південніше», тобто в одному з українських монастирів.
Щодо авторства документу думки істориків розходяться. Войцех Жолковський (1843 – 1902) вважав, що текст був написаний реальною історичною особою князівського роду – Мстиславом Ізяславичем, що на час написання тексту був військовим ватажком, командиром загону, що діяв у війську великого князя литовського і руського Ольгерда Гедиміновича (1296 – 1377) і брав участь у всіх його походах та битвах, належав до роду Ізяславичів Полоцьких. Але ніяких згадок про нього в історичних хроніках того часу ми не знаходимо, відповідно, не відомі ні деталі біографії автора ні роки його життя. Згідно альтернативної точки зору документ є фальсифікатом одного з ченців Києво-печерської лаври, що був прихильником Великого князівства Литовського і вороже ставився до Золотої Орди. Якщо припустити реальність військового ватажка Мстислава Ізяславича та його авторство тексту (чи авторство одного з воїнів його дружини), то, цілком можливо, що це реальна промова виголошена перед воїнами напередодні битви на Синіх Водах у 1362 році. Проте в тексті не вказано жодного історичного імені і жодного топоніму, тому це датування доволі гіпотетичне. Точно ми можемо судити тільки про час копіювання. Під текстом приписка: «Переписано скрипторієм Никифором (в миру Петром) Вишгородським в літо 7182».
Текст написаний староукраїнською мовою зі значними вкрапленнями старослов’янських архаїзмів, грецизмів та латинізмів – судячи по всьому автор тексту був освіченою для свого часу людиною і вживання латинських і грецьких слів вважав для себе нормальним.
Текст починається зі звертання «Братїє і дружино!», що, певно, лишалось в XIV столітті традиційним звертанням ватажка до воїнів. Далі автор говорить, що веде воїнів в похід за віру християнську проти «царства зла» - саме так він називає Золоту Орду – в тексті просто Орду, яку називає «темницею народів» і «темницею людей» - «затвор і поруб на люд», яка є «тать», тобто, державою, що живе грабіжництвом і злодійством, сіє на підвладних та сусідніх землях тільки горе, смерть, страждання, загрожує всьому світові, погрожує знищенням «християнському світу», тобто цивілізації. Автор розуміє під християнством цивілізацію взагалі. Золоту Орду автор називає дикістю, яка сіє навколо і несе світові тільки відсталість, бруд, бідність ширить навколо себе «царство тьми». Далі автор переходить на особу хана Золотої Орди, якого називає терміном «цар» або «цар поганський». Автор говорить, що влада його не від Бога, а від нечистого, що не «цар» він а «узурпатор». Тут ми зустрічаємо найдавніше використання в слов’янських джерелах цього терміну та ще й саме в такому розумінні. Судячи по всьому автор має на увазі хана Кільдібека. Його він називає «злим карликом» - він «зєл куц тать», що остаточно збожеволів – він «безумний луд», а його тіуни та баскаки наслідують його жорстоке безумство. Далі автор переходить в релігійну площину – говорить про те, що необхідно боронити істинне християнство, що церква яку хоче створити «цар зла» на підвладних землях, це «церква сатани» - «церква вельзевела», а не церква Христа. «Цар зла», на думку автора, порушив всі закони – і людські, і Божі, всі заповіді: творить собі жорстоких кумирів, яким приносить людські жертви, вбиває та окрадає як своїх підданих, так і навколишні народи, говорить тільки брехню – «лжу», він «блѧдословъ», людей перетворює на безсловесних рабів, катування використовує як страшну норму управління своєю державою, благословляє звірства власних вояків, прославляє катів - «спекуляторів». Автор говорить про те, що Орда і «скаредний цар зла» (якого він називає «паки Гог і Магог в одно лице», «людоїд» - «людоєдець», «андрофаг») руйнують християнські святині – «храми наші святі дали на глум», знищують книги – вони є ворогами Слова. Автор використовує термін «варвари», підкреслює, що ця війна – це не війна князів чи царів, це війна добра зі злом, Орда є втіленням зла, а він і воїни його дружини мусять боронити добро. І не за славу, не за військовою здобиччю, не за златом, не за свого князя вони йдуть вони в бій, а за волю – «воляту» та «слободу» і за саме життя людей – за «живот люду нашего».
З часу створення цього тексту пройшло як мінімум 660 років. Але текст дивує якоюсь свіжістю і яскравістю, цікавий світосприйманням людей Русі – таким відмінним від світобачення слуг Золотої Орди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951680
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
За окном трещат цикады,
Альпы в дымке голубой.
Аромата вечер сладок,
Носит ветер за собой.
До сих пор глазам не верю,
Что покинули свой дом.
Вырвались из пасти зверя,
Позади ревущий стон.
Разные дороги жизни,
Отмеряются судьбой.
На борьбу народ наш вызван,
ЗСУ могучий строй.
Верим свято мы ребята,
В смерть врага на всех фронтах.
И с молитвой за солдата,
Засыпаем на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951663
дата надходження 27.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Сьогодні з дідом на футбол
Ідем, за руки взя́вшись !
Васько́ Блоха забити гол,
В дворі нам, нахваля́вся !
Васько Блоха - він Футболіст !
У нього но́ві бутси,
Футболка синя і труси -
Пошила їх бабуся !
А ще у Васі - но́вий м'яч,
Щоправда - волейбольний.
Ним будуть грать, сьогодні матч,
Він - зо́всім, як футбольний !
Нас п'ять ! Команда - чемпіон !
Всі класні футболісти !
А за селом - наш стадіон,
Ще й ла́вочки, щоб сісти !
З другої вулиці до нас
Уже́ прийшла команда !
Чотири хлопці і одна,
А ко́си в неї в бантах ...
Фізрук - суддя ! Все до пуття !
Свисток - і матч поча́вся !
Ми грали славно та суддя
Підсу́джувати взявся !
Як м'яч в ворота нам летів -
Голкіпер не дотягся,
Блоха його назад відбив ! ! !
Лиш ледь рукою зачепив ...
Він ненароком, не хотів ! ! !
Суддя і пристіба́вся ...
Назначив пе́наля фізрук ! ! !
Кричим : - Суддю на мило !
Покі́ль товклися всі навкруг,
Дівча штрафний пробило !
Той м'яч, як з дерева гарбуз
Летів з страше́нним свистом ! ! !
Наш воротар - не боягуз,
І хлопець не без хи́сту,
Відбив м'яча у гурт гравців
Та прямо Васі по башці !
А від башки́, така пiдлóта -
Той м'яч влетів в свої ворота ...
Отак Блоха наш, гол забив !
В наступний день пішли на став,
Ловити рибку - файне діло !
А я у діда все питав :
- Яке ж з фізру́ка буде мило* ?
* мається на увазі : - туалетне чи
господарське. . .
Зі слів внучка, записано правильно.
Підпис / [i]Родвін[/i] /
19.06.2012 р.
м. Чернівці
Фото https://bipbap.ru/wp-content/uploads/2019/08/6-1-730x888.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951392
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 24.06.2022
Я прибіг швиде́нько в сад,
Бо достиг наш виноград !
І сьогодні, спозаранку,
Жде мене дідусь на ганку !
Ми із ним не в жму́рки граєм,
Урожай ми вдвох збираєм !
Вже стоять пусті корзини -
Дід їх сам зв'язав з лозини !
Виноград вродив на славу .
Я ж прийшов не для заба́ви -
За якихось три хвилини
Вже нарвав аж пів корзини !
З дідом мрія в нас давно -
Ми затіяли ... вино !
Завтра зробимо мезгу́,
Тільки мамі - ні гу-гу́ !
Краще їй про це не знати !
Буде гнівно доріка́ти,
Гратись з дідом не дозволить
І сиді́ть мені у школі ...
Якщо мама не прозна́є -
Я до діда завітаю !
Буду виноград давить,
Сік, із дідом, буду пить !
Робить мій дідусь вино,
Ох і га́рненьке воно !
Тільки я його не п'ю,
Через те, що не люблю !
Дітям - пити не дають !
А самі́ - звичайно п'ють !
І, не треба ... Обійду́сь ...
Лимона́ду я нап'юсь !
І скажу́ вам найщирі́ше :
- Лимонад - напій найліпший !
Зі слів внучка, записано правильно.
Підпис / [i]Родвін[/i] /
23.06.2012 р.
м. Чернівці
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951301
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 23.06.2022
У село до баби Гані
Завітала внучка Ната,
Як в заміжжі їй погано
Почала розповідати:
-Чоловік до шлюбу клявся –
Забере мене в Полтаву,
Мамі й тату присягався
Берегти мене, як паву.
І привіз мене в квартиру:
А там - свекор і свекруха,
Тут дійшло, що я з заміжжям
Вляпалась по самі вуха.
Почалися сварки, бійки
(Аж сльозу змахнула Ната),
Через місяць цього пекла
Стали ми житло наймати.
Чоловік мій без роботи,
Я не хочу працювати,
Гроші нам на проживання
Висилали мама й тато.
А це мама захворіла,
Гроші всі пішли в аптеку,
І відмовили всі банки
Нам кредит під іпотеку.
Тож, бабусенько рідненька,
Хай здійсниться моя мрія:
Щоб в борги ми не залізли –
Ти - остання в нас надія!
Баба слухала ці звіти,
Зміряла очима Нату,
Замість грошей, заповіту,
Стала внучку научати:
-Зрозуміло навіть Рексу,
І тобі пора це знати:
Як не в ліжку під час сексу –
То нема чого стогнати.
Буде щастя вашій парі:
В мене ось велика хата,
Є город (біля гектара),
Буде де вам працювати.
Кури, гуси, качки, свині,
Фрукти й овочі хороші,
Праці підставляйте спини –
Будуть в вас водитись гроші.
Щось ти з цього зрозуміла?
-Тепер ясно,- каже Ната,-
Треба завжди під час сексу
Дуже голосно стогнати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951167
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Сатинове небо стало надміру вологе, дихає дощем,
Дитинно плаче скляний світ, мов приречений на мовчання-втому.
Іди додому. Відсьогодні небо не лікує більше твій щем.
В нього теж є вихідні. І певно, саме час поставити кому.
Просто втомилось від чужих рук, щоденних прокльонів, дорікань,
Його судомить од нестерпно-солоних сліз, що не мають управи,
Пахне загубленою весною, меланхолійним духом трав,
Небо забагато знає таємниць і часом плаче молитвами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409338
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 21.06.2022
У відрядження поїхав
Слідчий Анатолій Сивий:
Співставляв події, факти,
Обгрунтовував мотиви.
Через тиждень повернувся,
Збунтувався, як ніколи,
Влаштував дружині Люсі
Допити без протоколів:
-На лічильниках в квартирі
Записав показники я,
Так ретельно додивлявся,
Аж боліли очі й шия.
Як приїхав - перевірив:
Газ і воду не включала,
Ніде світла не вмикала…
В кого, мила, ночувала?
Розпитав я всіх зарані,
Щоб за свідків не хапалась:
Маму, родичів, лікарні –
Ти ніде там не з’являлась.
Мусила признатись мила –
Треба ж цьому лиху взятись,
Що з коханцем согрішила
(А куди ж було діватись)?
А просила ж її мама,
Брат, сестра і тато-вітчим:
-Ковтнеш горя, якщо буде
Чоловік у тебе слідчий.
Тож послухайте, дівчата,
У заміжжя - свої ніші:
Собі мужа вибирайте,
Щоб він був за вас дурніший!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950735
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 17.06.2022
*** *** ***
Иду с утра под дождиком весёлым,
Он шумно льётся с неба и поёт!
А на дороге, радугой зажженной
Сметает пыль воды круговорот!
Дождли́вая, прия́тна све́жесть эта,
Хоть пла́тье и промокло у меня!
Играет солнце ультрофиоле́том...
Люблю я жизнь сильне́й де́нь ото дня́!
Жасмин умы́тый пахнет ещё кра́ше,
И ли́пы цвет раскрыл свой аромат!
Кусты́ от ветра мне ветвя́ми ма́шут,
Пото́ком мокрым обнови́в наря́д!
Пускай гроза грими́т, я ей так рада!
А радуга пусть красит небеса!
В день се́й - нам это очень-очень надо!
Господь во всем нам дарит чудеса!
(СОЛНЕЧНАЯ)
[15 июн. 2022]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950650
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 16.06.2022
Написав цього вірша ще пять років тому. І весь цей час намагався написати до нього музику. Але ніяк не міг найти відповідний стиль, мелодику, які могли б підкреслити глибину його драматизму. Нарешті вимучив щось отаке. Піснею це назвати занадто просто... Тож нехай це буде балада... Що вийшло - судити вам... Трішки осучаснив і конкретизував відносно теперішньої війни... Додав "орків".
!!!!!! 6-го липня наш улюблений поет-композитор-співак Володимир Сірий виконав і записав цей твір, а талановита поетеса-кліпмейкер Ольга Калина створила на нього відеокліп і розмістила в Ютубі на своїй сторінці. Приємного перегляду-прослуховування!
ЧОРНА ХМАРА.
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін –
Плаче! Кличе! Розриває кожне серце він!
З невеличкої дзвіниці бідного села
Горедзвоном страшна, чорна звістка попливла…
У селі тім невеличкім справних мужиків
Може сто… А може менше було до цих днів…
А тепер ще на одного стало менше їх –
Привезли в труні хлопчину… На війні поліг…
Молода ще, гарна, мати постаріла вмить…
Чи жахливіш є наруга – сина хоронить!
Сина в землю положити! Без руки, без ніг!
Хто таке у сні страшному уявити міг?!
"Я ж тобі молила , сину, довгого життя…
Та тепер нема, синоньку, з пітьми вороття!
Ми ж тебе чекали, сину, весілля гулять…
Як тепер без тебе будем жити-доживать!
Вас з коханою чекали ми біля воріт…
Не діждалися онуків! Обірвався рід!
Ой, за що ж ти, чорна хмаро, впала на село?!
Ой, за що ж на нашу землю орків принесло?!"
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін…
Плаче…Кличе…Розриває кожне серце він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950522
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 15.06.2022
Вітер дощем сіє,
Ламає березу,
А я сиджу край віконця
Сорочку мережу!
Сорочку мережу -
Душеньку вкладаю,
Бо я свого миленького
Із весни кохаю!
Із весни кохання,
Мов маки розквітло,
Як у небі ясні зорі
Чисте є і світле!
Чисте, наче роси
У травах шовкових
Вірність у нашім коханні -
Це сім’ї основа!
Це сім’ї основа!
Маки та листочки -
Оберіг, тобі коханий -
Вишита сорочка!
В. Ф. - 17. 02. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950350
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 12.06.2022
Два старих пенсіонери
Байдики у сквері били:
За всіма спостерігали –
Свої висновки робили:
-Пригадай, як молодими
В ті часи парубкували:
Цигарковим пахли димом,
Бо обмежень ми не мали.
’’Ватра’’ - в кожного в кишені
(Цим дешевим затягались),
А якщо перед дівками ,
То дорожчим хизувались.
-Пам’ятаю, то був ’’Кемел’’,
З намальованим верблюдом,
Цим товаром дорожили,
Не вважали все це блудом.
-У нас молодь зараз бідна,
Дуже важко дітям жити,
Цигарки для них - це розкіш,
Бо нема за що купити.
На п’ятьох - одна цигарка,
Бачте, он по черзі курять,
Певне, закордонна марка,
Дорогі, бо скрізь нас дурять.
-Покоління це завзяте,
Зліплене з такого тіста,
Подивіться, які бідні,
А які всі оптимісти!
Не потрібні їм карети,
І не клянчать гроші в неньки:
Від одної сигарети
Всі хіхікають раденько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950059
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 09.06.2022
Не бійся вірити мені,
Де я стоятиму за тебе,
Де я палитиму листи,
Що їх читать було не треба.
Не бійся вірити мені,
Де буде дощ і сірі будні.
Віриш? Про́йдемо крізь все:
Образи, відчай, сва́рки згубні.
Не бійся вірити мені,
Коли побачиш теплі сльози.
Я їх невдовзі загублю
Десь там далеко, на дорозі.
Не бійся вірити мені,
Де я любитиму, як вмію...
Та чи пізнать усе тобі,
Коли і де я щиро вірю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950041
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 09.06.2022
Іду, ногами босими, ранковими покосами
Пташиний спів пробуджує Зорю…
Світ вмився щедро росами, вітають верби косами
На мить якусь, немов я у Раю…
Шепочуть віти листячком… Які ж зелені літечком!
Чекають бджілок, джмеликів в гаю.
Хитнув вітрець он квіточку, пелюстку зняв мов хусточку,
Шука невтомно доленьку свою…
А небо в хмарках з мріями, засіяне надіями…
Там спочивають зіроньки нічні.
О, як же тиші хочеться!… Знать, що ніхто не вторгнеться
в цей Рай здійнять нагострені мечі.
Іду я вранці травами, милуюся загравами…
Цвіркун сюркоче пісню з-під землі…
Квітує літо барвами, хоч б’ють ракети з градами…
І сум війна малює на чолі…
07.06.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949902
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 08.06.2022
Впав, козаче?.. Швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
Програш
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє незгасне й щедре сонце
путь освітить в доли і моря.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Програш
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949833
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
А дружба не греет и льда не растопит,
Не трогает душу, не давит в груди…
Она не меняет моих состояний,
Она, как константа, окрепла внутри
Неравной заменой большому несчастью
Внезапных прозрений под ломкой времен
Доверий больших и больных подозрений,
Когда так безбожно, так радостно врем
Во имя «не знаю» себе и кому-то
А может и правда? Тогда – для чего…
Непрошенным гостем приходит внезапно
Какой-то чужой, без всего моего…
Без смеха, улыбок, без споров и страсти…
И только глаза выдают напоказ
Глубинный пожар под дежурное «здравствуй»
И мир накрывает эффект домино
Но дружба – есть дружба:
- Здорово, товарищ! Ну, как? Все нормально?
- А, как же еще! Все просто прекрасно!
Ну, ты же все знаешь: здоровье в порядке,
Лишь ногу свело… Артроз, понимаешь,
Замучил зараза… А может быть снова закрылись пути?
Такие прозрения миру не в новость –
Не ново и то, что назад не уйти…
Да, сколько же можно?! Господь Всемогущий!
Возьми и посмейся над кем-то другим!
Которую жизнь меня мучая учишь…
Достойно до смерти дожить помоги:
Смириться спокойно с потерею вида,
И с легкой походкой, роскошной косой…
Я рада, конечно же, быть индивидом
Высоких вибраций. Алмазной росой.
Все это забавно! И я научилась
Притворствуя ликом ломаться внутри,
Давиться своим изнуряющим криком…
Ты ж мысли читаешь! Сюда посмотри!
Что это такое? За что эти муки?
Зачем ноет сердце? Ведь все ерунда!
А, знаешь, ему целовала я руки…
За то, что от боли спасали тогда.
Запуталась я… распусти этот узел,
Великий и Сильный! Не знаю, как быть…
И возраст такой, что к тебе рановато
И, как-то не вовремя поздно, любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949666
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Почнімо з тобою вустам довіряти,
Віч-на-віч палити свої міражі.
Почнімо з тобою бентежно кохати
І знову тонути в наземнім вогні.
Сонце розвіє усю непокору.
Знай лиш - не буде чуття як тоді.
Коли довіряти почнемо невтомно,
Світ зрозуміє, що Ми вже не ми.
Віддаймо всі ранки і ночі пустелям,
Де знов заблукаєм у власній біді.
Скажеш,- Як добре, що ти є у Мене,-
А я відповім, що у мене є Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949647
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Сто днів. В руїнах села та міста.
Скрізь пекло. Гул. Виття. Безсоння. Стреси…
Та ти жива. Ти, нене, «Азовсталь»!
Незламна сила! Віра! Дух поезій!
До неба лине з криком: «Війнам STOP!» –
Дитяче личко… Справді, янголине...
Ридає мати сива над хрестом –
Вона – це ти, стражленна Україно!
Ракета. Вибух Опіки страшні…
Тортури. Лютий варвар жертву мучить…
І кров’ю сходять сто звитяжних днів,
Ірпінь.
Ізюм.
Гостомель.
Харків.
Буча…
Сто днів, як в обороні наш солдат,
Вся Україна молить за сміливця.
Щоб Бог на мир надію світлу дав –
Злу в світі панувати не годиться,
…Закон життя – це суд страшних злочинців!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949576
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 04.06.2022
Похилився спілий колос,
Впало в землю зерня.
Десь смутний почувся голос,
Хтось співав про терен.
Кущ терновий вже розрісся.
Жаль, цвіту немає.
Колючки під кожним листям,
Всім їх підставляє.
Не журися, дівчинонька,
Не псуй свою вроду.
Хоч твій милий далеченько,
Не зрадить він зроду.
Так співала, вишивала
Милому сорочку.
У вікно все поглядала,
Шила рівно строчку.
Вибирала різні нитки,
Більше ж все ж червоні.
Сльози були тому свідки,
Не вшивала чорні.
Він повернеться, я знаю
Рано, а чи пізно.
Довго я його чекаю,
Чи почує пісню?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949593
дата надходження 04.06.2022
дата закладки 04.06.2022
Мечта для сердца, как маяк в ночи,
Как свет в любую бурю, непогоду...
Она отыщет путь, вернёт свободу
И выжженные воскресит мосты...
Невзгоды, трудности ей нипочём,
Закалкою своей прочнее стали...
МанЯт её неведомые дали –
Не сдержат даже плаха с палачом...
Зажжёт на небе новую звезду.
Откроет двери, лучиками в окнах
Не даст душе дождём беды промокнуть
И уведёт в иную борозду...
Не отрекайся от своей мечты!
Она твоя! И ей никто не нужен –
Твоей надеждой мир её разбужен,
Уже твои переняла черты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949573
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 04.06.2022
Геній епохи не знатиме слави.
Остання занадто незріла й скупа.
Геній епохи не знатиме правди,
Вона непримітна: аж надто бліда.
Істину кинуть життю на поталу,
Аби розлетілась як темний фаянс.
Опісля напишуть кривавую драму,
Або непривітний для інших романс.
Опісля напишуть, а згодом забудуть.
Геній постане в ламкій простоті.
Лише одинокі як море етюди
Житимуть вічно в самотній душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949558
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 03.06.2022
Ты думаешь легко даётся этот шаг,
Где расстояньем душу в клочья раздирает?!
Я сердцу своему отчаявшийся враг
Или палач, что милости не знает!
Мне так хотелось быть только твоей.
Мне так хотелось стать единственной. Мечтою.
Но у судьбы другая вереница дней,
В которых нет тебя. Где нету нас с тобою.
Я ухожу, но своим сердцем остаюсь,
В том хрупком мире - там по прежнему мы вместе.
Я в мыслях и мечтах за жизнь твою молюсь -
Будь счастлив и любим - пусть и не в нашей песне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949478
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022
Останній промі́нчик змигну́в і погас.
Сонце нарешті втону́ло у морі ...
На ша́трі небеснім, як низки прикрас,
Засяяли ніжними іскрами зорі !
Вітер затих, не гойдає й билину,
Місяць рогатий на хмарці прили́нув.
Хвилі на морі неначе заснули,
Зорі із неба у воду стрибнули !
- Що, кожен з вас про роботу забув ?
Місяць на них подиви́вся сердито :
- Що тепер з вами я маю робити ?
Трішки подумав - й за ними пірну́в !
Мі́сячень срібний у морі купається,
Зі́роньки з хвилями в пі́джмурки граються.
Зі́рочкам в небі набридло світити,
Ранню зорю́ хочуть в хвилях зустріти !
Чорним брилья́нтом все море іскри́ться,
А місяць купається й зо́всім не злиться !
02.06.2022 р
м. Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949440
дата надходження 02.06.2022
дата закладки 02.06.2022
Своих я чувств не выкажу - в глубинах прячу.
Не целовать девичьих губ таких горячих,
И страстной нежностью не пить моё дыханье.
Я недоступностью держу на расстояньи.
Ты не увидишь, как в душе бушует пламя -
Я гордой неприступности вывешу знамя.
Не верь глазам..не уходи - смотри душою,
Я покорённой быть хочу одним тобою.
Устала крепости держать все в обороне.
Возьми в свой плен, судьба моя в твоей ладони.
На одержание побед - отвечу страстью.
Ты рыцарь сердца моего, ты моё счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949249
дата надходження 31.05.2022
дата закладки 31.05.2022
Лети, моя птахо, в заметені далі.
Там віднайде́ш нетривале тепло
І, може, забудеш, про що ти співала,
Може, забудеш, як досі було.
Ти станеш граційна, мов трави у полі,
Тільки далека до неньки-землі.
Тікай, моя птахо, повз наші діброви.
Прошу́, не спиняйся. Лети ж бо, лети.
Звістку маленьку лиши наостанок,
Подай у безпуття лиху німоту.
Щасливою будь, моя зранена птахо,
І я своє щастя від то́го знайду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949208
дата надходження 30.05.2022
дата закладки 30.05.2022
У взуттєвім магазині
Чоловіка свого Гриця
Намагалась жінка взути –
Туфлі брала із полиці.
Десять пар вже переміряв,
Виставивши ноги босі:
Ті тісні, з низьким підйомом,
Ці - вузькі і гостроносі.
-Бачиш, Галю,- обізвався,-
Нестандартні в мене ноги,
Тут ніяк не обійдуся
Без твоєї допомоги.
Все дитинство бігав босим,
Не взував я черевиків,
Тому ноги розтоптались
І тепер такі великі.
Галя стала трохи злиться:
-Отаке буває свинство!
Було б краще, щоб ти, Грицю,
Без трусів ходив в дитинстві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948956
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 30.05.2022
На цій землі - буя́ли б квіти ...
Сере́д горілої трави
Лежать чужі солдати вбиті ,
Лежать в запе́ченій крові !
Розвіяв вітер силу вражу,
Все оберну́в у пил і сажу,
Розбитих танків кістяки́
Й горілі, мертві вояки́ !
Ще вчора бігали по ха́тах
І не́сли смерть та гвалтували !
Що в око впало - грабува́ли,
Під дулом сво́го автомата !
І ось вони лежать ... Безмовні,
Невідспівані, гріховні ...
Лежать в кана́ві сучі діти !
Куди ви вде́рлись, для чого́ ?
Вас тут, незва́них москови́тів,
Всіх переб'ють, до одного́ !
Якої до́леньки лихо́ї,
Прийшли ви до чужих осель ?
Замало вам своїх земе́ль ?
Землі́ схоті́лося чужої ?
То буде мама ваша бідна
Стоя́ти в церкві на колінах,
Моли́тись ре́вно за дітей -
Просити в Бога милосте́й !
Блага́ть за ваші ду́ші грішні,
Безнаді́йно й безуті́шно -
Не дасть вам Бог вові́к проще́ння !
Горіть вам в о́гненній геє́ні ! ! !
20.05.2022 р.
м. Чернівці
Фото " https://thumbs.dreamstime.com/z/%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB-%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2-%D0%B8-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%89%D0%B0%D1%8F%D1%81%D1%8F-%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D1%85-165328223.jpg "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949117
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Проросло безсоння із зерна розлуки
І літа по ньому сірий пух будяччя,
В колючках акацій тягне з ночі руки,
Та буяє радо, тільки - но заплачу.
У мого безсоння жовто- чорні очі
Розчерком зіниці розкололись хижо.
Що воно там шепче, знати я не хочу,
Але, щоб почути, мабуть, подих стишу,
І згорнуся втроє, до колін притиснусь.
То все лиш здалося - птах агукнув хрипло.
А у шибці темній білий місяць висне,
На подушку мокру сивий промінь сипле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949094
дата надходження 29.05.2022
дата закладки 29.05.2022
В ночную мглу моя печаль
Уйдет в прощании заката
И с сердца снимется вуаль
Мечту сокрывшая когда-то.
Забрезжит недалече луч
Надежды, веру воскрешая
И солнце выйдет из-за туч
Любовью сердце согревая.
И станут бабочки порхать
В лугах души весны манящих,
А ты - признания шептать
О чувствах самых настоящих.
И, вдруг, расскажет звонкий смех
Беспечно к звездам улетая,
Что стала я счастливей всех
В твоих объятьях утопая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948993
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Скажи мені "усе" своїм мовчанням.
Словам того, здається, не почуть.
Краще буде здихатись омани,
Яку, на жаль, вдавалось нам відчуть...
Не хочеш так, тоді кричи щосили!
Забуть про бідне серце! Не шкодуй!
Нехай летить у вир моя надія,
Що можна "все" й "одразу" повернуть!..
А я тебе любитиму...в душі.
Нехай слова тобі того не скажуть.
Їм не почуть, як (ті серця) вві сні
Щораз мовчанням сміло розмовляють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948906
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 27.05.2022
мы смешные и Бог с ним
пусть не верит кто хочет
нашим радостям поздним
нашей девственной ночи
бесконечности капель
безудержности света
тьму ласкающий факел
это тоже про это
мы с тобой дилетанты
в чувствах сильных как эти
не Сократы не Канты
просто малые дети
развернувшие фантик
самой сладкой конфеты
нас связали на бантик
это тоже про это
безымянные прежде
нарекаем друг друга
снам излишни одежды
дней безлика разлука
мы из плоти и крови
а обняться не можем
разделённые рвом:
души ближе чем кожи
как мы жили не зная
ни о том ни об этом?
мы не жили, а плыли
по течению событий
иногда тихо выли
без подобных соитий
изучали ладошки
и гадали на гуще
всё считали шажочки
ты в меня уже впущен
я в тебе проростаю
знаем, что будет после
все, что было-не знаем
В соавторстве с космосом, который навсегда со мной и во мне
Авторская начитка
https://youtu.be/A76rA8pQPl0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935109
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 25.05.2022
Знову біле покрива́ло
Вранці впало на село !
Цілу ніч мело́ й кружля́ло -
Ох і снігу намело !
Перший сніг - неначе свято !
З гі́рки вниз летять завзято,
На санча́тах, хлопчаки́ !
З сміхом граються в сніжки́ ,
Хлопці і дзвінкі́ дівчатка ,
Лі́плять бабу снігову,
Крутобоку, як живу !
Очі - чо́рненькі зерня́тка,
На башці́ баня́к блищить,
Ма́леч рада, аж пищи́ть !
Ніс із моркви, чорноброва,
Фа́йна баба снігова !
По́мість рук - гілки́ вербо́ві,
Ще й з мітлою, як жива !
Старші хлопці і дівчата
Повсіда́лися в санчата !
І летять униз з гори
На потіху дітвори !
Сад засніжений дрімає,
Срібним інеєм прорі́с !
Са́ваном спови́тий ліс
І́скрами на гі́лках сяє !
Під ногами сніг скрипи́ть.
Час іти - село вже спить !
24.05.2022 р.
м. Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948673
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 24.05.2022
Вік, як день зимовий -
Торохтів мені сусід -
Ой, сусідко, гарна,
Прийду, жди мене в обід!
А я жінка гарна
І справляюсь всюди:
Вареників наліплю,
І ще борщик буде!
Вареників наварю,
Тай підмету хату,
Люблять мене чоловіки
За вдачу багату.
За вдачу багату,
За веселий норов
Шаленіють чоловіки,
А мені не сором,
А мені не сором,
Нічого встидатись,
Із соколиком своїм
Хочу лише знатись
Хочу лише чути
Його смілу мову,
Мене він пригортає
Покірну, шовкову.
Покірну, шовкову,
Очі - все в віконце -
Жду соколика свого,
Ясного, мов сонце!
Ясного, мов сонце,
Сміливого солдата,
Для коханого завжди
Відкрита душа й хата!
В.Ф. - 15.05. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948484
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 23.05.2022
Ти не плач, найрідніша матуся,
Розлучила з тобою війна,
Я лелекою знову вернуся
У наш дім, як розквітне весна.
Покажу я тобі половинку,
Лелечиху свою дорогу,
Ти ж хотіла діждати невістку,
Але син твій пішов на війну.
Ми завжди будем поряд з тобою
У гнізді на вцілілім даху,
Хоч будинок, розбитий війною,
Я назад вже ніяк не верну.
Ти пробач за недоспані ночі
Й передчасну твою сивину.
Чуєш, бусол із даху клекоче ?–
Це твій син повертає весну.
Розцвіте уціліла ще вишня
І калина, що скраю в садку..
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут, у гнізді на даху.
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут, у гнізді на даху.
Розцвіте Україна, мов вишня
І калина, що скраю в садку..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948354
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 22.05.2022
На схил з гори туман спадає тихо,
Клубо́чить, па́смами, ляга́ на воду ...
А я дивлю́сь ... Твою лиш бачу вроду !
Моя ти радість і моя ти втіха ...
Пора вже йти, твої́м чару́юсь сміхом,
Ще спить спокійно, вра́нішня природа ...
Ловлю твій по́гляд, наче нагороду
Й слова кохання промовляю сти́ха ...
Про щось шепо́чуться десь ясен з бу́ком,
Цілую ніжно я коханій руки :
- Побудь ще, серденько, чуть-чуть зі мною !
Вже небокрай давно налився жаром.
Ще мить і обрій спалахне пожаром,
І сонечко всміхнеться над водою !
20.05.2022 р.
м. Чернівці.
[u][b]Прощання над Прутом. Тривожний сонет[/b][/u]
На схил з гори туман спадає тихо,
Клубо́чить, па́смами, ляга́ на воду ...
А я дивлю́сь ... Твою лиш бачу вроду !
Моя ти радість і моя ти втіха ...
Пора вже йти, твої́м чару́юсь сміхом,
Ще спить спокійно, вра́нішня природа ...
Ловлю твій по́гляд, наче нагороду
Й слова кохання промовляю сти́ха ...
Про щось шепо́чуться ще ясен з бу́ком,
Та вже нависла чорна тінь розлуки -
Набатом в се́рденьку звучи́ть тривога !
Гримить палає навкруги́ війна !
Та в нас любов - сильніша, ніж вона !
Ми все пройде́м і буде Перемога ! ! !
19.05.2022 р.
м. Чернівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948253
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 20.05.2022
Чому, скажи, у світі заблукали?
Наші тіні гордо по землі.
Шукай їх там, де ми колись ступали...
Здається, що стежини ще живі...
Повір, мені без тіні важко.
Начебто, у тебе точно так...
І як знайде́ш невдовзі тіні наші,
Зірви мені на тій стежині мак...
Зірви зів'ялий, зморений, забутий.
Вклади у лист... рукою підпиши.
Пиши, що ті стежини не зарослі...
Що наші тіні ще бодай живі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948262
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 20.05.2022
Що дав мені шалений Схід?
Яких пізнала істин? -
Непросто все... І вплав, і вбрід
Складала доля іспит.
В реаліях Святих земель,
Де сонце вогнепальне,
Мій крихкотілий корабель
Не був оригінальним.
Важким давався кожен крок,
Бо Схід - не ейфорія.
Не мріяла про блиск зірок,
Не ті були надії.
Безцінні: проза, ява, лет,
Падіння і тривоги.
Життя на Сході - не банкет,
Це шлях душі - до Бога.
Це з ним розмови тет-а-тет,
Коли й не віриш... в нього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947773
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 15.05.2022
Ввечері прибігла Ніка
І від втоми ледь не впала,
Розказала чоловіку,
Де була і що придбала:
-Я до тебе на роботу
По обіді забігала,
Всі пішли, а я спішила,
Тебе ждати я не стала.
Куртка висіла на місці,-
Щебетала Ніка Гені,-
Триста баксів взяла в тебе
Я із верхньої кишені.
Гена побілів відразу,
Потім плямами вкривався,
Далі - полетіли фрази,
В компліментах розсипався:
-От розумна в мене жінка,
Буду всім таке казати,
Вона скрізь, завжди і швидко
Вміє гроші добувати.
Я тебе, моє серденько,
Обійму і поцілую:
Тільки знай, що я у шефа
Вже півроку не працюю.
Камера там все знімає,
Так і мітить по мішенях…
Бог таки скарає жінку,
Яка лазить по кишенях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947748
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 14.05.2022
Стань дотиком сліпої переправи,
Вітрилом стань, що рушить паруси.
Віддай весь біль душевної заграви
І знов довірся стишеній росі.
Укотре взором легко обпечися...
Хай помста щастя десь сховає плід
І ми його повік удвох не зна́йдем...
Нехай нас манить лиш опалий цвіт...
А ти порушуй те їдке мовчання.
Я вірить буду. Вірити і знать,
Що ти вже поряд, б'єшся у чеканні,
Що ти вже знаєш, де мене шукать...
Прилине голуб, сяде біля серця.
А лист від тебе думі не забуть.
У нім іскряться два могутні слова,
У нім іскряться ли́ше "Просто будь"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947669
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Я больше не сражаюсь за мужчин:
За их вниманье, статусы, рубашки,
За первенство готовить им борщи
Средь холостяцких стен многоэтажки.
Я не ломаю личность под мужчин,
В попытках превзойти других в удобстве,
Чужую прихоть с радостью тащить
Пусть рвутся те, кто счастьем не опёкся.
Я уступлю мужчину налегке
Той женщине, которой он нужнее,
Поправлю воротник на пиджаке,
Чтоб лоск придать торжественный "трофею"
И пожелаю искренне добра,
Без всяческих скандалов и истерик,
Пусть будет крепким их любовь и брак.
Я даже не почувствую потери!
(07 мая 2022, BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947603
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 13.05.2022
Ти мене розбуди тихо зранку,
Ніжним подихом зелені трав
Та розшторь кольорову фіранку
Під весняні мотиви октав
Подивись милим поглядом ніжно,
Запали почуття, як вогні
І для тебе коханою вічно
Залишуся на рідній землі
Ти мене розбуди навіть в нічку,
Коли сплять вже навколо гаї,
У волосся вплети милу стрічку
Й заспівай, як в саду солов'ї
Доторкнися тендітно і ніжно,
Ніби місяць чарівний зорі́
І для тебе, коханий, я вічно
Буду також співати пісні
Доторкнись і відчуй, як тендітно
Моє серце бринить і живе,
Мов в обіймах коханих розкішно
Відчувати, як стука й твоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947533
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Настанет время - и вы проснётесь
И содрогнётесь от подлой лжи.
Вам не покажется правда солнцем,
Когда расколятся муляжи
Фашистских свастик безумной власти.
Чтоб пропаганда: "иди убей"
Не обернулась для вас несчастьем -
Поберегите своих детей.
Где горы трупов, войной сожжённых -
Такую правду не утаить.
А чьи-то матери, дети, жёны
Хотели - мира! Хотели жить.
Вы все виновны. Виновен - каждый,
Кто слепо льёт понапрасну гнев.
Вас Бог забытый за всё накажет,
Ведь поклоняетесь - сатане.
Но вы проснётесь... И ваша совесть:
Стыдом и болью зажжёт в груди.
А ваши внуки напишут повесть:
"Не навреди..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947490
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав , куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
І в затишку порозцвітав бузок.
Ось так і котить травень свої хвилі-
Тюльпани, ряст, палітра з яблунІв,
А на акацій білому вітрилі
І червень недалеко завиднів.
У лип гілки обсипані намистом,
Там дозріває липня аромат.
Горять кущі яскравим аметистом-
Цвіте бузок. І відцвітає сад.
У цьому таємниця часоплину-
Дні може й довгі, та швидкий їм лік.
І кольори міняються неспинно-
То цвіт ,то лист нам падає до ніг.
...
Зацвів бузок- затримав на хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947471
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 11.05.2022
Бережу твій ніжний погляд
І здається, що ти поряд,
Всі листи, твої світлини,
Намальовані картини
Бережу, плекаю мрію,
Як зворушливу подію,
Світло ніжне, що на сонці,
Образ милий, що в віконці
Я обожнюю і млію
Та весні завжди радію,
З нею вся душа співає
І красою надихає
Бо весна, як світ надії -
Це найкращі наші мрії,
З нею солодко нам жити,
Як же можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947367
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 10.05.2022
Забудь, що вітала я правди ночами.
Забудь, що за водами бігла удаль.
Відкинь у безсиллі звабливі муари
І той не дописаний болем роман.
Сьогодні ми наче незрілі фантоми -
Блукаємо містом залежних людей.
Дума вмирає тут мов у неволі,
Знаючи муки нещадних очей.
Ти не знаходиш, хоча і шукаєш...
Серце зболіле не стогне - бринить.
А що залиши́лося? - Доля не знає.
Зосталося з мислями віддано жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947229
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Цвітуть сади, а смуток не зникає,
Над головою небо голубе.
Здається, що й війни ніби немає,
Але вона не зникла, вона є.
Летять ракети й поливають гради
І чується сирени страшний гул.
Нам краще б грому чути канонади
І краще б вітер гілку ворухнув...
А коли тиша знову наступає,
Ми боїмось чомусь уже й її.
Неспокій в серці, він не відлягає
І так повторюється день при дні.
Воюють хлопці - воїни сміливі,
Женуть навалу з нашої землі.
В бою приймають кулеметні зливи,
На час прийшли цей роки молоді.
Десь там... їх зачекалися кохані,
Маленькі діти, матері, жінки.
Щоразу у молитві ввечір, вранні,
Навколішках стоять старі батьки...
О Господи! Ти захисти цю землю,
Не дай рашистам знищити її.
З руїн міста і села піднімем ми
І буде мир і спокій на землі.
Цвітуть сади, а смуток не зникає,
Над головою небо голубе.
Хай Перемога променем засяє
І радість в серце кожного прийде!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947198
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Ти моя любове, ти мій самий- самий,
Чуєш, розкуйовдив чуба теплий вітер?
То моя турбота долами - лісами
Прилетіла зранку , щоб тебе зігріти .
Ти моя надіє , ти мій самий- - самий,
Слухай , спів пташиний покотився ехом-
То моя молитва попід небесами
Прилетіла щойно - стала оберегом.
Ти моя дорОга, ти мій самий- самий,
Бачиш - ряст квітує, застеляє вЕсну,
То моє чекання міряне часами
Килимом під ноги- щоб додому вЕсти.
Ти моє майбутнє, ти мій самий- самий ,
Знаєш , я для тебе зможу все на світі.
То моя молитва попід небесами.
То рука куйовдить чуба. - то не вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946695
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Хочеться знову полинути в літо,
Сміло вдихнути бузкового квіту,
Пахощі милі троянди, жасмину,
Ніжно вбирати красу без упину
Потім торкнутися тихо рукою,
Вмитися трепетно вранці росою
І обіймати красу щохвилини,
Ніби найкращі дарунки дитини
Сміло підставить обличчя промінню,
Дивно чарівному в світі творінню,
Милим цілунком торкнутися квіту,
Ніжно заснути в обіймах у літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946732
дата надходження 03.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Немає кращої за тебе,
Ти наймиліша, моя нене,
І найпрекрасніша у світі,
Як ніби сад у ніжнім квіті
Твій образ, ніби як святині,
Оберігає і понині,
Твої слова, як ніжне листя,
А мова трепетна та чиста
Твої поради завжди гріють,
Вони зцілити завжди вміють
І мудрість, що живе віками -
Вона збагачує роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946559
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 01.05.2022
Что ты моя дорога
Бричкой пылишь в степях?
От изабилий рога
Много пришлось от Бога,
Бренностью на сносях.
Руки терзают чётки,
Губы молитвы чтут.
Образ с рельефом четким...
Из подворотен сводки -
Люди сенсаций ждут.
Эхом неблагодарность
Катится под прицел,
Смерти азарт и жадность,
Правды косой двурядность -
В спросе, но не у дел.
Пыльный кусочек суши -
Радость моя и боль!
Выворотом наружу
Совесть эфиром глушит
Страшно смешной король.
Серые клетки мозга -
Серость, куда не глянь.
В кадке дубовой розги
Жаждут полотен Босха
И настроенье дрянь.
Кто-то задумал плаху
Сразу и насовсем:
Высеять землю прахом,
Кости швырнуть собакам,
Правда, уже не всем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946458
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 30.04.2022
Війна гримить, пала́ють хати,
Десь рвуться гради, сіють страх !
Хто міг - сховався в погреба́х ...
Прийшли в село чужі солдати !
В двора́х поставили машини,
Побли́з сільмагу метуша́ться,
Грабу́ють все, що тільки вдасться -
Пусто́шать хати, магази́ни !
Зайшли в обійстя, роздиви́лись,
На жі́нок ласо подивились :
- А ну-ка мать, накрой нам жрать !
Давай, быстре́е ! Чтоб не ждать !
Схилилась мати над столом,
Дістала хліб, дістала сало,
Борщу в миски́ поналивала -
Поїли і пішли селом ...
А ввечері припе́рся п'яний,
Розв'язний, і ніки́м незваний !
Став до хазяйки приставать -
- Не бойсь, не бу́ду убивать !
Оха́льна по́смішка на пиці,
А руки тягне до спідни́ці :
- Да брось, иди скоре́й ко мне !
Мы ж не в гостя́х, мы - на войне !
Аж сли́на хле́ще - так хотів !
Злякалась, глянула на нього -
Нещасне, чмо́шне, ра́ди Бога !
Турну́ла так, що полетів !
Ще й автомат з руки́ злетів !
Встає, наводить ствол на груди,
Та що ж він робить ? ! Добрі люди ! ! !
Неначе зо́всім очмані́в !
Ось приложу́ кулак до тіла ...
Та раптом хвіртка заскрипіла -
Вернувсь до до́му з поля дід !
Суворий погляд, грізний вид !
Завжди́ вступи́тися охочий
За сла́бших і за честь жіно́чу !
Й вояк зів'яв, відчувши гнів ! ...
Та раптом автомат підвів
І стрі́лив діду межи очі ... !
Здавалось, світ поме́рк в той час !
Вперед метнулась, боронити
Та До́ленька не да́ла вбити -
Прикла́дом вдарив ! Світ погас ...!
Прийшла до тями - вже світа́ло !
Та бу́ло видно - ще горіло...
Людське добро вщент догорало ...
Ледь підвела побите тіло
І помале́ньку пошкульга́ла ...
Нараз і чоловіка взрі́ла.
Ледь-ледь не впала, не зомліла,
До чо́ла мертвого схили́лась,
До тіла мертвого припала
І навіть сліз не витирала,
І шепотіла й говорила,
Що все життя його любила,
Що світ без ньо́го їй не милий...
Проще́ння жалібно просила,
Що горе в хаті допустила,
Що краще б гада сама́ вби́ла ! ! !
Закрила очі, як годиться,
Й пошкандиба́ла до світли́ці ...
Та тільки стала у порозі,
Стовпо́м засти́ла у тривозі !
Бо у примарнім світлі зга́ру,
В кривавих ві́дблисках пожа́ру,
Лежало ті́ло на дорозі,
На спаплю́женій підлозі !
Нахилилась, придивилась
І без сили поряд сіла ...
Доня старша... Світ немилий ...
Звірі, що ж ви сотвори́ли ... ! ?
Не ридала - скам'яніла ...
Довго ще ота́к сиді́ла,
Як відчула - в сні мерзе́ннім,
В грязних чо́ботах казенних,
Спить воя́ччина сп'яніла ...
Хропу́ть три горе-окупанти
"Асвабаді́тєлі" - гара́нти,
В хмільно́му п'яному угарі,
Безбожнії, паскудні тварі,
На оббльованій білизні
Воя́ки із "свято́й отчи́зны" !
Навпо́мацки, нечу́тно, бистро
У сі́ни впевнено зайшла
І до бензопили́ каністру
В кутку, повнісіньку, знайшла.
Ввійшла, як привид до світлиці
З пічу́рки сірники дістала
І бо́са, як в селі годиться,
До спальні все це притаска́ла !
На іко́ну похрести́лась
Тихе́сенька, немов сова,
Над воя́ками схилилась
Й пості́ль бензином облила ...
Обілля́ла всю підлогу,
Беззвучно двері зачинила,
Помолилася до Бога,
А по́тім хату запалила ...
Вона стояла і дивилась -
Пала́ла хата, як бага́ття !
Чіпля́ло полум'я за плаття
І чорна кі́птява кружи́лась !
А ра́зом з нею - ду́ші чорні,
Невідспі́вані з'явились !
Нараз розве́рзлися безо́дні,
Почувся плач і зу́бів скрегіт,
Ще й сатани́нський дикий регіт !
І в пе́кло ду́ші провалились !
Зверзла́сь земля, вогонь погас !
І мати Божа озирну́лась !
Заплакала і ледь всміхну́лась ...
Й хазяйка ди́виться на нас,
От тільки зо́всім посиві́ла,
А хата - ціла, незгоріла !
Немо́в не був вогне́нний час !
Там менша, ба́лувана до́нька,
Ону́чку пе́стить голово́ньку,
Під хатою цвіте калина,
Круго́м жахітя і війна,
А хата та неопали́ма,
Немов бібле́йська купина́ !
На фото : Ікона Богородиці Неопалима Купина.
Фото : https://facedobra.com/wp-content/uploads/2019/09/c6fdc2b8de732f48a058c9fe2dhq-kartiny-i-panno-ikona-bozhiej-materi-neopalimaya-kupina-768x958.jpg
29.04.2022 р.
м. Чернівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946434
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 29.04.2022
Мова українська,
Це—як рідна мати,
Треба і любити,
Треба й поважати.
Мова українська
Щира і крилата,
Мова наших предків,
Мова мами й тата.
І красу калини,
І козацьку славу,
Міць і дух народу
В себе увібрала.
Це мова Шевченка
І мова Франкова,
Лесі Українки
Рідна веселкова.
Мова українська,
Мова солов’їна ,
Щедра і багата,
Як наша країна.
В ній і шелест ниви,
І хвиля Дніпрова,
Музика сопілки,
Пісня колискова.
В ній народна мудрість,
Що жила віками.
Все це зберігати
Треба нам із вами.
Мова—наша гордість,
Нас вона єднає,
І ніде у світі
Кращої немає.
Мова—це і гідність,
Незалежність зроду,
Воля і свобода
Нашого народу.
Пишаюся, що я українка, розмовляю і пишу рідною мовою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946391
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 29.04.2022
На душі: не весна, - пустеля,
А на серці важке каміння.
Десь поділося розуміння...
Ніби п'яна, та не від хмелю.
На обпаленому мольберті:
Очманіла весна на гіллі.
Вже і квіти - не квіти, - зілля.
Погляд ворона - погляд смерті.
Що не ранок - сумна фатальність.
Чорна правда - не є омана,
Хоч здається вона туманом,
Але сюр - то і є реальність.
Почуття - це і є свідомість,
То ж шукаєш у ній прозріння...
Тому й молишся про спасіння
І знаходиш у тім вагомість.
Нерозплесканих серцем віршів
Про красу весняну бажаєш...
Та, на жаль превеликий, знаєш,
Що комусь в цьому світі гірше...
Як почула б наказ: ні слова,
Щоб ні віршу, щоб вік мовчати,
Щоб жила Україна - мати,
То на жертву таку готова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946056
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 26.04.2022
Зашла́ в озё́рную я воду...
Там ли́лий нежный арома́т
Пове́рхность тро́гаю рукою,
Кувши́нки услажда́ют взгляд.
А у зерка́льности прохладной,
По плёночке вверху́ воды,
Две водоме́рки, меж собо́ю
Играли, ме́ряя следы!
Там ти́на, кормом для аму́ра,
Красивой ро́ссыпью легла́...
Зерка́лят зайчики игриво,
Малько́в и рыбок разогна́в.
Камышь колышется по ве́тру,
А мошки водят хоровод,
Карась и толстолобик где-то
Плеска́ясь, ле́ску рвёт и рвёт!
Вокру́г полянка зеленеет...
Хохла́дки, лютики цветы...
Лягушка камень лапкой гре́ет,
На ко́врике читаешь ты!
Приятно быть возле води́цы...
Уди́ть, вдыхая воздух сей.
Так хочется восстановиться,
Как станет чуточку теплей!
(СОЛНЕЧНАЯ)
(Кондратюк Т.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945661
дата надходження 22.04.2022
дата закладки 22.04.2022
Хай дивляться люди: вона зупинилась
По́серед болю німих авеню.
На власнії груди важезно схилилась
І стала терпіти побої дощу...
Люди минали розмочену сукню
І довге волосся, і гострість плечей.
Давно вже у світі таке повелося:
Люди не бачать подібних - Людей...
Вона не благала в кричущому вітрі.
Вона не спиняла в потоці життя,
А тільки стояла у змоченім світлі
Серед мільйонів, та зовсім одна.
Всередині билась лише порожнеча,
Що легко загарбала поле ідей.
Найкращим рятунком була колись втеча,
Але не сьогодні, але не тепер.
Обліплене тіло скидалося жаром.
Сукня світила прозорістю мли.
Кров істікала розпеченим шрамом,
Що впився у спи́ну з легкої жаги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945647
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 22.04.2022
Лелеки кружляли над Луцьким собором,
І очі жіночі не втримали сліз...
І сльози котились, але - не від горя.
Той клин гарну звістку додому приніс:
Що все буде добре в житті України,
Що скоро скінчиться проклята війна.
Настане вона, ця щаслива хвилина,
Хоч довго Вкраїна ще буде сумна.
Болить... бо в руїнах міста, як і села.
Їх нищила звірська нещадно орда.
Забарвлені кров'ю весняні джерела,
По вулицям бродить чернеча біда.
Лелеки кружляли... святиня народу.
Герої летіли у неба глибінь,
Які так відважно за мир і свободу
Боролись... 🇺🇦 Подяка і слава!
Амінь.
Навіяне розповіддю моєї подруги,
яка проживає в Луцьку і бачила
цю картинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945571
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Не варта вашого тепла...
Не варта навіть вашої години...
Сказали б ви, що я уже чужа.
Я більше не писала б, не дзвонила...
А пам'ятаєте, як то було колись?
Ви мені щоранку усміхались.
Я тоді наки́дала ескіз,
А закінчи́ть його чомусь усе боялась...
Навіщо ви мені допомогли?
Щоб потім не знаходити хвилини...
Я живу...і ви живіть собі,
За́вжди ваша, зранена у тіні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945399
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 19.04.2022
Я пам'ятаю трепетні долоні,
Що ніжно доторкалися лиця,
Коли тепло вкривало мої скроні,
Малюючи привабливе життя
Найкращий смак ранкового цілунку
Так шепотів зворушливо - люблю,
Він був для мене вищого гатунку,
Бо кожну відчував в мені струну
Я бережу його, як світ і радість,
Найвищу нагороду у собі,
Той смак п'янкий - моя найбільша слабість,
Що відобразила у смутку і журбі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945198
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 19.04.2022
Кривавий ґрунт скропили сльози,
Холодний піт, немов роса.
Такі страшні метаморфози,
Де батько жив, пройшла гроза.
Скипіло дуло автомата,
В бентежне серце в’їлась сіль.
Десь тут була батьківська хата,
Тепер димить ворожа гниль.
Бузковий цвіт спадає тихо,
Стяг розвіває вітерець…
Вцілів солдат — минає лихо,
На милість нам, на чортів грець.
Заплющ козак невтомні очі,
Весна прийшла під неба гнів…
Згадай на мить любов дівочу
Ту колискову з ніжних слів.
Встояв Ірпінь — стоїть Гостомель…
Все відбудуєм, так і знай!
Шануймо тих, хто нас боронить,
Хто захищає рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944976
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Вчора відвела я душу,
Хочу знов піти туди…
Пригадати зараз мушу:
Де, коли, із ким, куди?
Що було - не пам’ятаю,
Але дуже рада я,
Що зі мною залишилась
Дорога душа моя.
І вона мені шепоче,
Щоб сиділа вдома я,
Бо вона ще жити хоче,
І боїться Бабая.
Там, де я була учора,
Не давала спати їй
Молода якась потвора
Й троє сильних Бабаїв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945001
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 14.04.2022
Я чула ти співав пісні, як милий сад шумів у квітті,
У ніжній трепетній росі купались в розкоші всі віти,
На травах грала акварель - відтінок сонця і кохання,
Розпочинався новий день і неповторний світ зізнання
Співало озеро в далі, мабуть в коханні зізнавалось,
Там ніжне ім'я Наталі із вуст твоїх давно зривалось,
На полонині де краса привітно дарувала миті,
Душа торкалася листка, в якім думки були повиті
Сміялось небо голубе, у позолоті грали трави
І сонце ніжне і п'янке вже натискало всі октави,
А там у затінку де сад - лист відображував події,
Було лиш чути вітру свист де розлітались наші мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944565
дата надходження 10.04.2022
дата закладки 10.04.2022
Час при́йде й нами́лить джуто́ву вірьовку палач,
Гаспи́д стрепене́ться й розкриє до пе́кла воро́та !
На світ цей, востаннє, спогля́неш ти з під ешафоту -
Суд лю́дський ніко́ли тебе́ не пробачить, хоч плач !
Суд Божий тебе́ не прости́ть, не надійся, зазна́ч :
В геє́ні, вогне́нній, горі́ть тобі бе́зповоротно ! ! !
Час при́йде й нами́лить джуто́ву вірьовку палач,
Гаспи́д стрепене́ться й розкриє до пе́кла воро́та !
На грішній землі́ ти посі́яв лиш сльо́зи і плач !
Творив лихі звірства, криваву наругу й скорботу !
Та ви́сить петля і вже кат зготувавсь до роботи...
"Проща́ньє славянкі" в доро́гу просу́рмить труба́ч !
Час при́йде й нами́лить джуто́ву вірьовку палач !
* * *
На фото :
John C. Woods (Джон Вудз)
Джон Кларенс Вудз був старшим сержантом армії Сполучених Штатів, який разом із Джозефом Мальтою здійснив Нюрнберзькі страти десяти колишніх вищих лідерів Третього рейху 16 жовтня 1946 року після того, як вони були засуджені до страти на Нюрнберзькому процесі ( Вікіпедія )
За що ? !
Із Статуту Міжнародного трибуналу,
далі - на російйській мові, щоб краще розуміли :
Из Устава Международного трибунала :
Полезно напомнить, какие именно преступления попадали под юрисдикцию данного трибунала. В статье 6 они сформулированы так:
a. Преступления против мира, а именно: планирование, подготовка, развязывание или ведение агрессивной войны или войны в нарушение международных договоров, соглашений или заверений, или участие в общем плане или заговоре, направленных к осуществлению любого из вышеизложенных действий.
b. Военные преступления, а именно: нарушение законов или обычаев войны. К этим нарушениям относятся убийства, истязания или увод в рабство или для других целей гражданского населения оккупированной территории; убийства или истязания военнопленных или лиц, находящихся в море; убийства заложников; ограбление общественной или частной собственности; бессмысленное разрушение городов или деревень; разорение, не оправданное военной необходимостью, и другие преступления.
c. Преступления против человечности, а именно: убийства, истребление, порабощение, ссылка и другие жестокости, совершенные в отношении гражданского населения до или во время войны, или преследования по политическим, расовым или религиозным мотивам с целью осуществления или в связи с любым преступлением, подлежащим юрисдикции Трибунала, независимо оттого, являлись ли эти действия нарушением внутреннего права страны, где они были совершены, или нет.
Все ясно ? ! ! !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944406
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 08.04.2022
Які ж то страшні' сьогоденні новини...
Таке відчуття - ніби в серці ножі!
Нервові клітини уже на межі -
До крику! Коли ж ти вже згинеш, скотино?!
Коли ж ти вже здохнеш, гидото російська?!
Чи ж мало ганьби тобі й крові, скажи?!
Додому, до себе, скоріше біжи,
Як ні - стрінеш смерть від козачого війська!
Від кожних очей українських - прокльони:
Щоб очі дитячі ти бачив в аду,
Яких ти нещадно убив! За біду
Заплатиш по людським і Божим законам.
Бо прощення, гаде, не буде ніколи!
Цієї війни не простить тобі Світ
Й не буде добра тобі тисячу літ!
За біль: і розплата тобі буде - болем.
За смерть: і розплата тобі буде - смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944083
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 05.04.2022
Чашка кави на твоїм столі,
Знаю, що ховаєш милі мрії,
Щирі і найкращі у душі
І найперші радісні події
Ніжний аромат такий п'янкий,
Трішки цукру, тістечко із маком,
Бачу, що смакуєш тихо ним,
Так смачним та ще корисним злаком
Ніжить мою душу мила мить,
Ніби повернулася у юність
І хвилина грає і щемить
Та з'явилась нотка - тиха мудрість
Пригадаю трепетні роки,
Чашку кави, що все так п'янила,
Жовто милі осені листки,
Що тендітно з чарами любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944086
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 05.04.2022
Прочитав гарний, патріотичний і оптимістичний вірш Олексія Латишева (Малиновий Рай) і захотілось написати музику до нього, як протиставлення російській "Катюші"... Тому і вступ зробив на її мелодію, але подав його в гротескному, бридкому звучанні. І пару разів ще цитував мелодію з нашими словами, щоб було зрозуміліше, про що йде мова. За згодою з автором слів додав першими свої вісім рядочків. Оцінюйте, підказуйте, доповнюйте.
Марічка
"Расцветали яблони и груши"
ми колись співали залюбки...
Та чужою стала нам "Катюша",
як рашистів вдерлися полки
на квітучу землю українську,
в мирні села, радісні міста,
сплюндрували землю материнську,
плач і стогін до небес зліта! ОЙ!
Сплюндрували землю материнську,
плач і стогін до небес зліта!
Не цвіли ще яблуні і груші,
і калина в лузі не цвіла,
як орда по морю і по суші
Україну знищити прийшла.
Лізли танки і земля горіла,
з неба смерть кидали літаки,
та не здасться Україна мила,
розкидає вас на всі боки! ГЕТЬ!
Та не здасться Україна мила,
розкидає вас на всі боки!
Ей, рашисти, гади! Подивіться,
хто стоїть на березі Дніпра,
то дівчина, що вас не боїться,
побратимів бойова сестра.
У косі блакитно-жовта стрічка,
а в руках надійний автомат,
українська дівчина Марічка
пожене вас, вороги, назад. ТАК!
Українська дівчина Марічка
пожене вас, вороги, назад.
Україна орків переможе
і Марічка усміхнеться знов!
Сам Господь і діва Мати Божа
Україні повернуть любов.
Стане мир на водах і на суші,
і Марічка ще побачить те,
як розквітнуть яблуні, і груші,
і калина в лузі зацвіте. ГЕЙ!
Як розквітнуть яблуні, і груші,
і калина в лузі зацвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943924
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 03.04.2022
Постане зоря у своїм задзеркаллі,
Де скоро зрівняються небо й вода.
Моя невимоглива нотка печалі
Проб'ється у груди стожаром огня.
Зірву́ться зі скелі тоді водоспади,
Щоб ніжно розбитися там, унизу,
Аби під час лету свого прокричати,
Як довго чекали далеку луну.
І все ж дочекалися... Мить-і розруха...
Лягатиме тихо багряна лоза.
Вуаль тільки тої легкої печалі
Укриє досвітня нерання весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943836
дата надходження 02.04.2022
дата закладки 02.04.2022
Вона втратила доньку і сина,
Що пішли на війну воювати.
Її діти, прекрасна родина,
Плаче тихо навколішках мати.
Серце стиснулось каменем в грудях
І прокляття для ворога линуть.
У ці дні стало боляче людям,
Та безстрашні вони в цю хвилину.
З фотографії донька всміхнулась,
Син промовив, не плач моя мамо.
Куля втрапила не розминулась,
Але ми будем завжди із вами.
Поцілуйте молодшого брата,
Хай скоріше росте, підростає.
Буде сміхом наповнена хата,
Хто на небо іде - не вмирає.
Посадіте берізку і дуба
І щоранку ви їх поливайте.
Ми і там вас матусенько любим,
З вами будем завжди - пам'ятайте.
Буде мир і прийде Перемога,
І міста відбудуються знову.
А тепер всі моліться до Бога,
І в молитві ведіть з ним розмову.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943735
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 01.04.2022
Я шла к метро, весны не замечая,
а в голове: ни мыслей, ни идей...
С любимой кошкой, недопитым чаем...
В толпе совсем растерянных людей.
Я шла к метро...Проклевывались почки,
в ушах стоял истошный вой сирен..
Смешалось все: и птички, и цветочки,
и крыска, и собачка, и свирель...
И вновь глаза встречают: СОКИ, ВОДЫ!
А на стене написано углем
то, что последним стало писком моды:
Иди, орк, *** вместе с кораблем!
Над головами что-то просвистело,
и в небо взвились тысячи костров...
Казалось, что душа рассталась с телом...
Но как-то мы зашли, таки, в метро...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856253
первый вариант
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943674
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 01.04.2022
Все буде - і міста і села...
І знов весною будуть бігти
Новонароджені джерела
І колоситись в полі жито...
І всюди буде сміх дитячий,
І небо буде чисто - синім.
І буде мир... Все буде, наче
Війни й не було в Україні.
І ляже вздовж стежин барвінок
І заросте барвінком лихо.
...Але в історії сторінка
Війни кривавої не стихне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943708
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 01.04.2022
-Хочу я такою бути,-
Каже дівка Лера,-
Щоб за мною упадали
Гарні кавалери.
І щоб бігали за мною
Всі мужчини браві,
Я із них, щоб вибирати,
Мала повне право.
Мама слухала, зітхала:
-Тобі мало бою,
Що дружини усі їхні
Біжать за тобою?
Із качалкою, дрючками,
Або з макогоном,
Не раз патли видирали,
Лякали законом.
А як разом всі зберуться –
Так навчать любити,
Що не тільки кавалерів –
Не захочеш жити!
Каже Лера: Тут вже, правда,
Небезпечно жити,
Треба місце проживання
Вже мені змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943614
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Украина пылает в огне:
Мариуполь, Чернигов!.. Внутри
Разрастается боль, и мой гнев -
Как кровавое пламя зари!
Не пытаюсь его затушить.
В одночасье молюсь и кричу:
У небес умоляю за жизнь
И проклятия шлю палачу!
И пока будет жив тот палач
Буду смерти ему я желать
И народу, который незряч,
Чтоб прозрела вражиная мать!
Чтоб почувствовать ей, как и той,
Этот страх, эту боль за дитя
Что навек укрывает землёй,
До безумия, в боли, дойдя!
Я умна, но понять тяжело:
Почему обесценился мир?!
Почему разрастается зло
И марается ложью эфир?!
Чтобы после идти убивать?
Что за цели у этих вождей,
Чтобы горем убитая мать
Хоронила убитых детей?!
Украина пылает в огне,
Но её никому не сломить
И я верю, что будет на дне -
Тот, кто мир попытался убить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943563
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Где вы сегодня, русские поэты,
те, кто владеет струнами души?
Неужто в битве между тьмой и светом
стыдливо затрудняетесь решить
куда пристать? Ведь Бог вручил вам слово
чтобы, когда наступит трудный час,
сумели, зерна отделив от плевел,
нести не ложь, а истину в речах.
Сегодня мир предстал ужасной прозой,
которая в конвульсиях хрипит...
А вы стихи ваяете... о розах
и даже здесь обходите шипы...
Неужто так боитесь быть в опале,
и легче верить вам в белиберду,
что в Украине мальчика распяли,
и ей за это век гореть в Аду?
Горит и содрогается от боли
моя миролюбивая страна...
Здесь трупами усеянное поле,
тех, чьи вы позабыли имена...
Бродячий пёс, да черная ворона
пируют дорогими вам людьми...
А вы молчите...у подножья трона,
сдавая тех немногих, кто ЗА МИР...
Ну что же, это вам, видать, писалось:
"Богатыри не вы", не тот фасон...
Вы бункерного "гения" вассалы,
страны, в которой завтра - страшный сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943492
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Пробач, що знов сумую за тобою...
Я намагалась, чуєш, все забуть.
А серце захлиналось, бідне, кров'ю -
Не могло тебе побачить чи...почуть...
Пробач мені, що досі не байдужа...
Що ще не звикла до п'янкої самоти...
Пробач за сни, що часом непорушні-
У них щораз приходиш саме ти...
Пробач мені мою химерну слабкість.
Така вже доля. Бач, як розвела...
Якби ж мені тебе не пам'ятати...
Якби ж мені почати все з нуля...
І що тоді, коли тебе не буде?
Коли тебе не стріну навесні?..
Чи я собі пробачу, що забула,
Що колись з'явитись маєш ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943329
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Росси́йский народ, я к тебе обращаюсь :
- Зачем ты прислал к нам сыно́в воевать !?
Их на́ смерть отправил, навек распроща́ясь,
В чужие пределы посла́в умирать!
Лежат они мертвые, пе́плом укрылись,
Свой взгляд устремили в небес глубину
А ду́ши их ве́чные в ад покати́лись
За то, что с мечо́м к нам приперлись в страну !
За то, что пришли к нам незванно и подло,
Неся в наши стены разру́ху и смерть !
Как древние ва́рвары, дикое кодло -
В аду им прокля́тым наве́чно гореть !
Не осознав перед Богом провинность,
Не осознав своей тя́жкой вины -
Бомбили и жгли города Украины,
За то, что мы что-то, вам вроде должны!
Мы этот должо́к отдадим вам стори́цей!
Гру́зом двухсотым полу́чите вы -
Сынов ваших мы размели́ под столицей!
И всем остальным - не сносить головы́ !
Страну обязательно мы восстано́вим !
Дере́вни и се́ла, и вновь - города !
Це́ркви, сожже́нные вами, отстро́им,
А не́нависть к вам сохрани́м навсегда!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943274
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Бачу - хвацько циган їде
На велосипеді,
На всі боки поглядає,
Як в театрі леді.
Реготав я з цього дива,
Аж за боки брався,
А тепер аж страшно стало:
Чого я сміявся?
Виявляється, украв він
Мій велосипедик!
Не знав, мабуть: я в районі
Найчесніший медик.
Але, що тут дивувати?
Сяду, щоб не впасти:
Для циганів - не проблема
Навіть танк украсти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943162
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Пам'яті...
Герою властиво дивитися в очі,
Герою властиво іти уперед
І знати, що про́йдуть затяжливі ночі
І місяця милий блідий силует.
Поспіє світанок на вранішні гори
І вмиті росою зелені поля.
Герою властиво дивитись і знати,
Що при́йде й в окопи прекрасна весна.
Народяться діти-і згине розруха.
Зміниться досі не бачений світ.
А зе́млі Вкраїни, обпечені кров'ю,
Всипле історії нашої цвіт...
18.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942811
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 20.03.2022
Скаржився Петрові Жека:
-Торік здуру оженився.
Що дружина недалека –
Аж тепер я роздивився.
Ні краси, ані фігури,
Придане – лиш чепчик з бантом,
Не наділена Всевишнім
Жодним у житті талантом.
-Ти щасливий,- Петя каже,-
Як у маслі будеш жити,
З половиною такою
Можна всі дива творити.
А моя, на жаль, Ельвіра
Дуже вже талановита…
Я спочатку не повірив,
Де собака та зарита.
За два роки жінка встигла
Все добро моє прибрати,
Я й не знав, що в неї друзі –
Прокурори й адвокати.
Виявляється, що троє
В неї вже було синочків
(Десь в селі були в бабусі,
Підростали в холодочку).
Щось давала підписати,
Ставив підпис я охоче:
Для всіх став я рідним татом,
Хоч дітей не бачив в очі.
А недавно розлучилась
(Бо зі мною зійшлась здуру),
Пояснила: підшукала
Вигідну кандидатуру.
Вилізли її таланти
І приховані моменти:
На дітей чужих із мене
Беруть справно аліменти.
А я, Жеко, хочу щастя,
Оженюсь без варіантів,
Об’яви всім, що потрібна
Жінка, тільки без талантів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942654
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022
А ви, нам казали, що ніби не знали,
Що наче, не чули, не бачили кров?!
Коли ми синів на колінах ховали,
Своїх ви ховали під цвинтарем — знов.
Ховали, як псів по шматках у лахміттях,
Згорілих-зотлілих у чорній золі.
Ви, дух поховали, в смітті на століття,
В прокльонах убитих, в сльозАх матерів.
На суд призовемо, на наш та Господній,
Судити вас будуть в раю діточки!
З вас кожен отримав квиток у безодню…
Ваш символ свободи — Гулаг й Соловки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942653
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022
Молись, не молись, не відмиєш прокляття
Та й мітку ярма запечуть батогом.
Встає над Дніпром і любов, і завзяття,
На битву запеклу з рашиським коЗЛОМ!
Не виють вовки у Черкасах та Сумах,
Не скорений люд він лишень зголоднів.
Малюють на мапах скривавлені руни
Та пастки пекельні для бісових псів!
Моя Дорога, ти вмиваєшся кров’ю
Твоїх споконвічно заклятих катів.
Хай кухоль Небесний з святою водою
Освятить навік твій нестомлений ГНІВ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942069
дата надходження 10.03.2022
дата закладки 18.03.2022
Маршрути доль… Знівечені дороги.
Жінки, що притискають малюків.
Так схожі… бо в усіх очах тривога,
А хтось молитву Богу шепотів.
І не забути нам уже нічого…
У пам’яті, допоки ми живі,
Маршрути доль, знівечені дороги,
На блокпостах – суворі вартові.
Неспокоєм у сон тяжкий проникнуть,
Жінки, що притискають малюків.
Ікони плачуть воском многоликі –
Рятуйте небо, воїни стійкі!
…Щось наддоросле у очах малого,
Пронизує, проймає до мурах.
В очах наївних – смуток і тривога,
Дитинство нелюд в малюка забрав….
Сердечний ритм збивають, глушать гради –
Від рідних – шквал стривожених дзвінків,
В цю мить на землю хтось навіки падав,
А хтось молитву Богу шепотів….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942525
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Не летіть в Україну, лелеки,
Хоч і близька вже зовсім весна.
В ріднім краю страшна небезпека:
Ллється кров - спалахнула війна!
Хижий ворог, підступно і підло,
Біснуватий шакал, лицедій
Черевиком брудним, ніби бидло,
Серед ночі ввірвався, крадій,
До оселі, до вашої, пта'хи!
Зруйнувати - така в нього ціль,
І вкраїну покласти на плаху!
В голові в нього єресь і хміль!
Він заплатить за все, маразматик,
І потоне у крові своїй!
Він - сьогодні царьок і загарбник,
Він сьогодні прожерливий змій,
Але завтра настане розплата!
Бо для всього в житті є ціна!
Тільки шкода, що втратила брата
Україна... Війна - це війна!
Коли брат йде на брата тараном,
Коли в руки бере автомат,
Щоб вбивати, щоб стати тираном -
То вже ворог презренний, не брат!
Не летіть в Україну, лелеки,
Бо не радісна буде весна!
Буде литися кров, буде спека,
Бо добра не приносить війна.
25.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942549
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Небо закрийте! Слова - мов гармати!
Колишні будівлі - завали...
Ні міст, а ні сіл не пізнати!
Небо закрийте! - благає дитина,
Ховаючись в темних підвалах...
Дитина ні в чому не винна!
Це Україна! Земля України
На вогнище кинута дико
Тим кодлом московським зміїним!
Світе, прокинься! Спини ту заразу!
Вже досить дитячого крику!
Вже досить для смерті екстазу!
Небо закрийте! Не дайте померти
Дитинству! Чи Бога немає
В вас, люди? Признайтесь відверто!
Матінко Божа й всі Ангели неба,
Спиніть ту ворожую зграю!
Нам більше нічого не треба!
НАМ - МИРУ! ЖИТТЯ Й ВБЕРЕГТИ УКРАЇНУ!
НЕБО ЗАКРИЙТЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942500
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 16.03.2022
Ты попал в самый темный омут,
Самый дальний омут души,
Что теперь на кусочки расколот.
Убежать из него не спеши.
Знай что ты теперь там хозяин
И прогнать я тебя не смогу.
Я теперь ничего не решаю:
По ведению сердца живу.
А оно, это глупое сердце,
Дернешь ниточки, мой кукловод,-
Запоет и застонет, замечеться.
Не хочу, но к тебе влечет.
И куда все слова деваются?
Ничего я сказать не могу.
Только сердце поет, заливается.
И дрожжит, как листва на ветру.
Я могу лишь стихи эти глупые
И улыбку, и тихий восторг.
За такие дары немудрые
Ты не знаешь, какой сейчас торг?
Видишь, ярко теперь озаряется
Самый темный омут души?
Если вдруг ты сбежишь непрощаясь,
За собою свет погаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942352
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 14.03.2022
Згораю у тьмі спопелілого жа́ху,
Тану в уламках сліпої зорі.
А все задля то́го, щоб далі ступати
І знову віддати належне весні.
Ти не чекай, бо і так повернуся
Із піснею вітру чи звуком грози.
Тоді біля тебе навік залишу́ся,
Хоч будуть стоять межи нами роки.
І слухати стану, як тими слідами,
Що тягнуться з моря до сеї землі,
Ітимуть упевнено й трохи незграбно
Наші з тобою весня́ні дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942315
дата надходження 13.03.2022
дата закладки 14.03.2022
Чоловіки в холодочку
Грали в карти, в доміно,
Запізнився Вася Квочка –
Вдома додивлявсь кіно.
Збуджений на лавку всівся,
Наче в хаті був аврал,
Із промовою завівся –
Дуже вплинув серіал.
-Як же в нас несправедливо!
Прав немає в мужика…
Ось в арабів, як на диво –
Скрізь хазяїна рука.
В тих краях життя хороше,
Звісно, той Алі, Саїд,
Маючи гарем і гроші,
У житті залишить слід.
Має право набирати
Цілий штат собі дружин
І в покорі їх тримати:
Кожній по заслузі - чин.
Ті найкращі - для кохання,
Ті - в роботі, ось де суть!
І у ліжко йому зрання
Їсти й пити вже несуть.
А у нас, хіба закони?
Тут одну лиш вибирай,
А на більше - заборона,
Хочеш - тещу доглядай.
Подививсь я - ледь не плачу,
В РАЦСі болю завдають:
Цю одну - дурну й ледачу
Під розписку видають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941971
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 11.03.2022
Росси́йский солдат, я к тебе обращаюсь
Тебе Украи́ну вовек не сломать ! ! !
Штык в в землю вонзи и домой возвращайся,
Ведь ждут тебя дома невеста и мать !
Но если сейчас ты меня не услышишь,
Продолжишь суровую с нами тяжбу́ -
С мечо́м ты пришел, от меча и погибнешь !
И гру́зом двухсотым верне́шься в гробу́ !
Танков коло́нны и градов машины
Испепели́м, защити́м города !
Силу дает нам любовь к Украине,
Рабо́м нам не быть, под пято́й - никогда !
От крымских степей до полесского края
Раскинулась наша родна́я земля !
Готовы погибнуть тебя защища́я,
Любовь беззаветная, горесть моя !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941909
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 09.03.2022
На побачення з коханцем
Я боялась запізнитись,
Довелося на роботі
Терміново відпроситись.
Перед шефом прикидалась
(Співчували мені люди),
Ледве на ногах трималась
Я від сильної ’’застуди’’.
За годину в ресторані
Я з коханцем танцювала,
І що я шляхетна пані –
В ті хвилини забувала.
Час не тратила тут марно:
Веселилась, розважалась,
Погуляла дуже гарно,
Перед ранком спати вклалась.
А оце в обідню пору
Співробітниця дзвонила:
Поцікавилась здоров’ям,
Співчутливо говорила:
-Вже пів офісу сьогодні
На роботу не з’явились,
Подзвонили усі шефу,
Що від тебе заразились!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941473
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 07.03.2022
Із барсеткою в машині
Виглядав заможним паном:
І батьки, і всі знайомі –
Всі пишалися Степаном.
Справи вирішив у банку –
Все чудово, слава Богу!
Раптом стрів стару циганку,
Причепилася до нього:
-Дві біди,- ворожка каже,-
Біля тебе будуть витись:
Перша (ось як карта ляже) –
Тобі треба оженитись.
А із другою бідою
Після шлюбу будеш знатись,
То своєю головою
Будеш сам вже розбиратись.
Із появою дружини
Все само собою сталось:
Усі кошти якимсь чином
Дуже швидко розсмоктались.
Тепер пішки Стьопа ходить
Із потертим сірим ранцем,
З допомогою дружини
Став із пана голодранцем.
З свого досвіду дізнався:
Є на світі сила вража…
Перед кожним присягався,
Що циганка правду каже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941737
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
Із барсеткою в машині
Виглядав заможним паном:
І батьки, і всі знайомі –
Всі пишалися Степаном.
Справи вирішив у банку –
Все чудово, слава Богу!
Раптом стрів стару циганку,
Причепилася до нього:
-Дві біди,- ворожка каже,-
Біля тебе будуть витись:
Перша (ось як карта ляже) –
Тобі треба оженитись.
А із другою бідою
Після шлюбу будеш знатись,
То своєю головою
Будеш сам вже розбиратись.
Із появою дружини
Все само собою сталось:
Усі кошти якимсь чином
Дуже швидко розсмоктались.
Тепер пішки Стьопа ходить
Із потертим сірим ранцем,
З допомогою дружини
Став із пана голодранцем.
З свого досвіду дізнався:
Є на світі сила вража…
Перед кожним присягався,
Що циганка правду каже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941737
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
Я знаю, що життя було важке
Та ти у смутку довго не сиділа,
Твоє чарівне любляче лице -
Всміхатись ти завжди йому веліла
Коли розлука стукала в вікно
Та ти її сміливо проганяла,
Своє душевно трепетне тепло
Із нами, дорогенька, залишала
Твоя любов сіяла, як зоря
І нею ти усіх нас зігрівала
Та прикрашала наше все життя
І у домівці затишній збирала
З тобою було тепло, як завжди
І скрізь було присутнє миле світло,
Твої душевні радісні думки
Нам дарували радість, ніби літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941726
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
Пришла война...нас разбросало...
Нет ря́дышком родных людей!
Наш Киев га́ды обстреляли
Лесно́й, Трое́щину сильне́й!
Весь мир в душе переверну́лся!
Нет я́сности, как дальше жить?
Бог призывает нас очну́ться,
Чтоб в людях - лю́дность разбудить!
По сё́лам - танки, автоматы...
Ирпень и Буча, всё в огне!
Народ их кро́ет благи́м матом!
Боль материнская везде́!
Народ очну́лся от зомби́зма,
Жаль только, что такой ценой!
Воняет воздух от фашистов,
Им не понять боли людско́й!
Раке́тным гу́лом стонет небо,
Клуби́тся дым под небеса́!
А́нгелы плачут над плане́той,
Вздыма́я души на крыла́х!
Фанто́мно виден город Харьков...
Его забыть возмо́жно ль нам?
Вся Украина - рiдна мати
Стон испуска́ет тут и там!
Одесса-мама вновь страда́ет!
Чернигов лупят нещадя́!
В нас Белоруссия стреляет...
Тем распина́ют - как Христа!
Как жить, ко́ль озвере́ли люди?
Детдо́м с плане́ты сте́рли сей!
Их больше никогда́ не будет
Их души - ста́я лебедей...
Молю́ Марию я Святую
Ты Сына Божьего спроси
За како́й грех мы так беду́ем?
Прости нас Го́споди, прости!
Пусть будет мир скоре́й по-всюду!
Его должны мы все ценить!
Войны пускай нигде не будет!
Сплоча́йтесь люди - чтобы жить!
СОЛНЕЧНАЯ(Кондратюк Т.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941761
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
Окра́й розлогої калини,
Де ліс до кручі похилився,
Якоїсь грозово́ї днини
Струмочок джерельце́м пробився !
Погля́нув вгору, огляді́вся !
І знов у глиб землі забився,
Бо дуже про́стору злякався,
Що раптом, перед ним роздався !
Мерщій між ко́ренів сховався
Дрижить і злякано шепоче :
- Матусю, я туди не хо́чу !
Я ледь там з кручі не зірва́вся !
Земе́лько, матінко рідне́нька,
Не хочу в світ той, лю́ба ненько !
Шепоче матінка : - Мій милий,
Весь час триматись за спідни́цю,
Струмо́чку, лю́бий - не годиться !
Прийшов твій час ! Набравсь ти сили !
Не бійся синку, той світ білий -
Безмежний, зва́бний! Будь же смілий!
Ступа́й з домашнього порогу,
І плинь у дальнюю дорогу !
Течи́ крізь до́ли, стань рікою,
В посу́ху спрагле поле зро́сиш,
Водою спра́гнених напо́їш
Й зіллє́шся з хвилею морсько́ю !
Струмо́чку, сину мій рідне́нький,
Збира́йсь в дорогу потихе́ньку ...
* * *
Струмок зітхнув, підня́всь нагору,
Спинивсь на схилі, обдивився !
Й джере́льцем чистим, з косогору,
До світу білого пролився !
Я пам'ятаю те джере́льце,
Якийсь прохожий - добре серце
Зладнав із лу́бу жолобо́чок,
Та ще й з бере́сти туєсо́чок !
Вода в струмочку - ло́мить зуби !
А смак - в слова́х не передати !
Горішка вільхи, листя дуба,
Всіх трав ввібрала аромати !
Дзвінки́м мале́ньким водогра́єм
Зіско́чив з жолобка́ струмочок,
Водою спо́внив туєсочок
Й чимду́ж побіг до до́лу з гаю !
* * *
Лиш мить - і він скоти́всь в доли́ну.
Ніде́ не став, не забари́вся,
В обі́ймах рі́чки, що там пли́не,
У день погожий опини́вся !
Спокійна й сонна, як здавалось,
Річе́нька Ро́двіною зва́лась ...
Тихе́нько во́ди не́сла вдаль
Прозо́рі, чисті, як кришта́ль.
Під тінню пра́лісів поліських,
Крізь хлі́бні ниви на осо́нні,
Чере́з просто́рні оболо́ні
Лежав той шлях її неблизький .
По Прип'яті, Дніпру до моря,
До хвиль солоних - вольна воля !
* * *
Так пли́нув час - не знали горя.
Річки́ текли, як час - невпи́нно...
Вогня́на раптом спала зо́ря*,
І стали во́ди... як поли́нню ...
Поли́нню й Ро́двіну накрило ...
І згі́ркла чиста і прозора !
Незлі́чно лю́ду помори́ло,
Жахливі зга́дки про ту по́ру !
Щоб в море не діставсь поли́н,
Брута́льно рі́ченьку спини́ли -
По руслі дамбу споруди́ли*
І Родвіни скінчи́вся плин !
Рвону́лась річка з берегі́в,
Аби не втра́тити свободу !
Та не здола́ла перешкоду
Лиш розлила́сь сере́д лугів ...
А з ча́сом поросла травою
Ще й комиша́ми, й осоко́ю,
Дрібно́ю ря́сочкою вкрилась -
Болотом Родвіна зробилась
Попала річенька в неволю
І пли́нуть вдаль - нема вже сили ...
* * *
А джерело́ ? Струмочо́к милий ?
- На схилі ще дзвенить джере́льце,
Та де ж прохо́жий - добре серце,
Що зро́бить з лу́бу жолобо́чок,
Та ще й з бере́сти туєсо́чок ? !
Вода в джере́льці - ло́мить зуби !
Ввібра́ла лісу аромати -
Трави і листя, хвої й лубу !
Смачна́ - в слова́х не переда́ти !
Хоч до́бра в джерелі води́ця,
Та ні́кому її напи́тись !
Людей давно нема в окру́зі !
Нема ні в лісі, ні в яру́зі,
Нема ні в се́лах ні в міста́х,
Ніхто не по́рпається в полі,
Безлюдні се́ла сіють страх,
А ві́кна в місті по́вні болю !
Коли вогня́на впала зо́ря,
Трава, земля, й мала́ били́на
Гірки́м напо́внились поли́ном.
Зазна́ли люди в то́й час горя !
Тіка́ли всі - й старе́ й дитина
Домі́вки рі́дні залиша́ли
Нічо́го з хат не забирали
Зірва́лись з місця ... Й на чужи́ну ...
Струмок самесенький лишився,
Він із берізкою здружився,
Дзюрча́в їй тихо щось на схилі
І мріяв про соло́ні хвилі ...
* * *
36 ро́ків по то́му .
Пройшли роки́. Світ став іна́кший.
Але не гірший і не кращий,
На сонці ні́жились, дріма́ли,
Біди ніщо не віщува́ло ...
Напа́сть прийшла́, коли не жда́ли.
Берізку, ва́рвари, зрубали,
У грязних ки́рзових чоботях,
В багнюці, полині́ й болоті
У воду влізли до струмочка :
- Сматрі́ Ярьома ручєйо́чек,
Савсе́м, как дома, в Ярасла́вле.
Давай-ка сдє́лаєм чайочек
И фля́ги здесь панабира́єм !
А пато́м, ядре́на мать,
Пає́дєм Києв ваєва́ть !
Стої́ть їх двоє, в камуфля́жі,
Тупі, жорсто́кі і байду́жі,
Чужо́го світу персона́жі,
Нена́висні, гаспи́дські душі !
- Земе́лько, матінко рідне́нька,
Це ж що твори́ться, лю́ба ненько !
Не хочу я їх напува́ти -
Зага́рбники, чужі солдати !
Дістали фля́ги, нахили́лись,
Армійські фляги у обох,
Струмок в світ білий подиви́вся,
А по́тім вмер і пересо́х ...
Зага́рбникам не дав напи́тись,
Не дав їм спрагу вдовольни́ти,
Бо краще вмерти, чим змири́тись
І в ра́бстві, під п'ято́ю, жити !
- Куда ето вода дева́лась ?
Сквазь землю на глаза́х ушла́ !
Хатя бы ка́пелька аста́лась,
Насы́тить жажду не дала !
Спраглі й злю́щі ще кружля́ли
З пусти́ми фля́жками в обо́х,
А десь, в дале́кім Яросла́влі,
Струмо́к росі́йський теж засо́х ...
* * *
Вогня́на раптом спала зо́ря* - [i]І засурмив третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...
Об'явлення св. Йоана Богослова
8:10-11:[/i]
дамбу споруди́ли* - Google координаты
цього місця 51.363176,30.116286
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941409
дата надходження 01.03.2022
дата закладки 06.03.2022
[i]На світлині : ключі від хати, що стояла, на вулиці Кірова, за номером 5, в селі Копачі,
Чорнобильського району.[/i]
* * *
Лежать ключі в моїм столі...
Болючий спомин, наче рана,
Про жах, поли́н і я́сний ранок,
Й про біль розп'ятої землі...
Де пекло й рай в одне сплели -
В моєму рі́дному селі...
* * *
с. Копачі.
26 квітня 1986 р. Субота
Був квітень і земля буя́ла.
Яскраве сонце і тепли́нь.
Весна в своїх правах стояла
Скрізь цвіт весни - куди не кинь...
Субота. Ніжність і сонливість
Іду, поли́шив передпо́кій.
Блакить небес, ранко́ва свіжість
І ніжний, дивови́жний спокій ...
Пелю́сток вишні тихий та́нок,
Вже чуть пташо́к весня́ні співи.
Нара́зі хвіртка заскрипіла...
Сільськи́й звича́йний, тихий ранок.
Ступа́ю тихо через ганок
І наші погляди зустрілись...
З пустим відром зайшла сусідка,
В очах тривога, жах і туга...
Весня́ий настрій стерся швидко :
- Стрясло́ся що , яка нару́га ? !
Я не питав, дивився в очі,
А в відповідь вуста шепочуть :
- Ти знаєш, а́томна взірва́лась ...
Отак ця вісточка ввірва́лась,
Як ніж у мозок... Час летить,
Із цим зжили́сь ми, а в ту мить -
Здоровий глузд ніяк не смів
Сприйнять весь жах почутих слів !..
- Тьоть Мань, спокійно, то - брехня !
Обман ! ! ! Такого не буває !
Я ж там працюю, добре знаю :
Це - ви́гадки, це маячня́ ! ! !
Не може атомна взірва́тись
Ніко́ли ! Це не може статись !
Плітки́ це все ! Якась облуда !
Реактор - надміцна́ споруда...!
Нара́з , неначе перемкну́ло,
І фрази, що хотів сказати,
В очах сусідки потонули...
Там біль ... не можу передати...
* * *
Неквапливо, весь в клопо́тах
Зго́рбившись, немов старий
Йде, натомлений, з роботи
Наш сусід Петро Цибрій -
Сторож гідромонтажу́
Зупинився, привітались :
- Дядьку Пе́тре, що там сталось ?
Ка́жуть, а́томна взірва́лась ? !
- За́раз, хлопці, розкажу ...
Дядько мо́вчки зупинився,
Вийняв "Приму", закури́в,
Помовча́в, заговорив :
- Блок крізь зе́млю провали́лвся ...
Блок четвертий, мов пропав,
Навіть стін його нема́є ...
Сильно щось вгорі палає ...
Тож я довго не стояв,
І не все там роздивився...
Що, до чого, - я не знаю,
Та реа́ктора - немає ! ! !
Може, просто розвали́вся ...
Ніхто нічо́го там не знає,
Ну що я то́лком розкажу́ ... ?
Я - сто́рож, скла́ди стережу ...
Яду́чий дим навкру́г вита́є,
Від то́го диму погиба́ють
Поже́жники... Покрі́влю га́сять,
Вогонь збивають та не злазять
І в то́му чаді зомлівають ! ! !
Їх в медсанчасть везуть машини,
Поже́жні но́ві під'їжджають
І лізуть хлопці по драби́нах
У са́ме пе́кло, на верши́ну ...
І пе́кло те не покида́ють ! .
Замовк Петро, погасла "Прима" :
- Лихо лю́те там зчини́лось,
Таке жахі́ття, що й не снилось ...
Аби це горе під дверима
У наших хат не опинилось ...
Та й рушив далі, невеселий...
А десь, жорстока і незрима,
Біда вже кра́лась до осе́лей ...
* * *
В сільраді то́лком не сказа́ли,
Бубні́ли щось про непола́дки...
А по́тім прямо, в лоб спитали :
- Ти ж знаєш, що в нас за порядки...
Ти ж грамотний, чого питаєш ?
І станцію ти добре знаєш...
Поїдь... Роздивишся, з'ясуєш
І, звичайно ж - щось почуєш !
Атож і правда... Хоч субота,
Потрібно їхать на роботу -
Несправні МІПи¹ слід мінять*,
Допо́ки буде блок стоять...
Нелегка праця... Що й сказати...
Й для них щось зможу розізнати...
Я з'їздив, краще б там не був ...
А ліпше, навіть, щоб не чув ...
* * *
Доро́гу вла́сті перекрили,
Одначе, вихід є - по полю ...
Край річки дамбу спорудили²
Для мотоцикла - вольна воля !
Через лужок, поті́м по да́мбі
Та по́під ліній проводами...
Яки́хсь в дорозі п'ять хвили́н
І, ось він - АБК³ один !
ОРУ́⁴ проїхав, зупинився,
На блок поглянув й обломи́вся⁵ !
Якби сказав Петро Цибрій :
- Крізь землю блок той провали́вся ...
Якщо не так - то розвали́вся,
Немає блока - хоч убий !
Жахну́всь я сили руйнівно́ї
І розверну́всь ... До прохідно́ї ...
* * *
ЧАЕС. АБК-1, прохідна.
26 квітня 1986 р. Субота
Проско́чить швидко не вдало́ся,
Бо про́пуск прапорщик забрав.
Він був розгубленим, здало́ся,
І довго щось перевіря́в :
- Є в спи́сках ... На четвертий блок ...
Немаю пра́ва не пустити ...
Та ра́джу Вам - не слід ходи́ти ...
У очі глянув і замовк.
Я пам'ятаю. Ту пора́ду,
Звича́йно ж, я ігнорува́в ...
Тим більше, чув я, як позаду,
По дроту хтось доповідав :
- Реа́ктор цілий, безпере́чно !
Вода в реактор подає́ться,
Дах погаси́ли. Не займе́ться !
Все під контролем, все безпе́чно !
Не знав тоді масштаб біди́ !
Не слухав до́брую пораду !
Залишив прохідну́ поза́ду
Й помчав, чимду́жче, до труби́ !
* * *
Горілим тхне тут, сажа й пил !
Четвертий стро́щений і тліє !
Дим бу́рий криє небосхил,
Від цього жа́ху серце мліє !
З нутра́ ввись ва́лить ї́дкий дим !
Навкру́г все вси́пано скалка́ми !
Бетон, залізо - все густим
Кіптя́вим ша́ром під ногами !
В повітрі сті́йкий запах зга́ру,
Смоли́ й пале́ного вугі́лля,
А ще - гарячого металу
І за́пах хімії з окі́лля ...
Четвертий, близько, я спини́вся,
Як зміг, довкола обдивився !
В диму все, в чорному тумані,
Знайомий корпус, невпізнанний ...
Заточи́всь, перечепи́вся
Ледь - ледь не впав і не уби́вся ...
Під ноги, врешті, придивився -
Невті́шна і страшна́ картина
Поста́ла враз пере́д очима ...
Неначе, білий світ скінчи́вся !
Траву накрило чорним пилом,
Вугіллям всипаний маршрут ...
Так не буває ! Що за диво ?
Не може буть вугілля тут !
Це ж не вугі́лля це ж ... Графі́т⁶ ,
Розби́тий ви́вергнув реактор !
Графіт в траві - жахливий фа́ктор...
Катастрофа ... На весь світ ! ! !
Й нічи́м вже тут не допоможеш !
Потрібно йти відсі́ль ! Скорі́ш !
Пора вертатись, по́ки можу !
Бо пропадеш тут ні за гріш !
Та б'ється думка, недоречна :
- Реактор цілий, все безпечно,
Все під контролем, безпере́чно ...
* * *
Чимду́ж наза́д, якмо́жна швидше,
І на прохі́дній ли́ше мо́вив :
- Дружи́ще, дя́кую на слові,
До бло́ка не підходьте ближче ...
Графіту там лежить чима́ло ...
Реактор, пе́вно, розірва́ло ...
У ві́дповідь : - Про це ми знаєм,
І на́віть всіх попереджаєм !
Начальство, тільки, Бога мать !
Ніяк про це не хоче знать !
Бояться правди, от шакали,
А всі ж дози́метри в зашка́лі !
Твердя́ть від ра́нку : - Все безпе́чно,
Все під контролем, безпере́чно !
* * *
Верну́всь в село. Квіту́ють вишні.
Ледь видно листя, в цві́ту пи́шнім,
Голу́бить вітер ніжно ві́ти,
Куди не глянь - буяють квіти !
Сміє́ться сонечко на небі,
Невтомний жа́йворон бринить,
Бджола стурбо́вана летить ...
Ну що іще для щастя треба ?!
В РАЮ, у рідній стороні,
В весняний день, під ясним небом,
Немо́в в тяжкі́м кошмарнім сні
Я бачив ПЕКЛО, по́руч се́бе !
Чи то приви́ділись мені ?!...
Жахливі спомини й страшні ...
* * *
с. Копачі. Сільрада
26 квітня 1986 р. Субота
З обіду я, зайшов в сільраду,
Про що, де бачив, розказа́ти.
Не встиг, бо зам. не дав сказати -
Він сам все знає ! Він тут - влада !
Не заставив зам. чекати -
Він підвівсь, дістав бумаги,
Тиші попроси́в, ува́ги,
Й урочи́сто став читати :
- З району нам прийшла депе́ша,
З якої слі́дує
по-пе́рше :
В машза́лі лопнув трубопровід,
Тож стався ви́тік, ви́лив масла,
А потім, загорівся провід
І запала́ла маслотра́са !
Поже́жники вогонь туши́ли,
Гаси́ли полум'я безстрашно,
Уміло, грамотно й відважно !
Й пожежу швидко погаси́ли ! ! !
По-дру́ге ,
маю що сказати :
Пані́чних слу́хів не сприйма́ти,
Й сами́м плітки́ не розпуска́ти !
І вре́шті решт, та в Бога ж мать !
Спокі́йно ! Не панікува́ть !
Додому йдіть, ляга́йте спать ! ! !
Кажу Вам ще раз - все безпе́чно !
Все під контролем, безпере́чно !
* * *
Ті дні кошмаром промайну́ли ...
Пройшли́ літа́, біль не стиха́є
Хоч може, з ча́сом, призабу́лись,
Та в снах події ті зрина́ють ...!
* * *
27 квітня 1986 р. Неділя
Неділя. Вийшов в передпо́кій,
Ще рано, але спать - незмо́га !
Нервозний і тяжки́й неспокій,
В душі́, як крик, брини́ть тривога !
Красивий і бенте́жний ранок ...
Ступаю тихо че́рез ганок,
Не чуть, чому́сь, пташи́ні співи ...
Нара́зі, хвіртка заскрипі́ла -
Прийшла, пові́рена від вла́ди,
З папе́рами у пу́хкій па́пці,
Посильная сільсько́ї ради,
Й наказ, читає по бумажці ...
Дослівно зміст не пригада́ю.
Текст, може, десь в архі́в й схова́ли ...
Та суть, звича́йно, пам'ятаю,
Прибли́зно, так вона сказала :
- Затя́мте всі й не забува́йте :
В хата́х віко́н не відчиня́йте !
Діто́к гуля́ть - не випуска́ти !
Нехай сидять тихе́нько в хаті !
Й доро́слі, вдома, щоб сиді́ли,
По дво́ру й са́ду не ходили...
Ну, там, худо́бі їсти дати ...
Папе́ри всі свої́ зібра́ти,
Кошто́вні речі й гроші взяти,
Ще й те́плий одяг... І чека́ти !
Чека́ть візиту медсестри́,
Роби́ть щось - в хаті, чи в веранді
І буть готовим, по команді,
Поли́шить хату, днів на три...
Під пі́дпис все - щоб не забу́ли !
А ще - таблетки роздава́ла...
Під пі́дпис, що́би в рот покла́ли
Пігу́лки з йо́дом ! Наказала
Не ви́плюнули, щоб ковтали !
На ді́ток пальцем насвари́ла,
Щоб ро́тики малі відкри́ли,
Й чи є пігулки, показали ...
Поті́м, знервована й нера́да,
По ха́тах да́лі побрела́,
Ще залиши́лось пів села́
Їй обійти́, поті́м - в сільраду ...
* * *
Пройшо́вся й я, зайшов в сільраду,
Гибі́в там зам., над телефоном...
Чи знає щось ? Чи дасть пораду ?
Туди ж зайшов наш агроном.
На до́шці став наказ читати,
Ніяк не може зрозумі́ти,
А як дійшло́, дава́й кричати !
Його́ проси́ли не шуміти,
А агроном - всіх в Бога мать :
- Посівна́ ...! Не дам зірва́ть !
Жіно́к - перебирать в кага́ти
Картоплю ж, бо пора саджати !
Механізаторів - на стан !
Роботи - море ...! Океан !
Плуги́ й сіва́лки готува́ти,
Два тра́ктори ремонтувати !
Він не каже, він вола́є !
Бо день весняний - рік годує !
Не перший рік він ...! Добре знає !
Та раптом гул моторів чуєм !
Монотонний і надривний.
Над принишклою землею...
Довжелезною змією,
Буси тя́гнуться, невпи́нно...
Я́сним днем, при світлі фар,
Пусті́, безлюдні, як прима́ри,
Людей щоб вивезти від зга́ри,
Спішать з усю́дів, на пожар !
Скільки їх ? Десятки ? Сотні⁷ ?
Там проїхали того́ дня.
Зняті з київских маршрутів...
Ту колону не забути !
Нараз, на спо́лох, телефон
Цю тишу, дзвінко, розтривожив :
- Так, слу́хаю, сільрада ... Зможем !
Та враз, здригну́вся барито́н :
- Все зробим ми ! Я гарантую !
Не допускати... Чую, чую !
А потім, трішки промовчав,
Повісив трубку і сказав :
- Евакуація... Людей із міста...
Матір Божая, пречи́ста...
Гарантува́ти ві́льний рух.
Із дванадцяти до трьох ...
Узбі́ч дороги не стояти,
На шлях плуги не випускати...
Присутні стихли, скам'яніли,
Бо ті, хто був тут, зрозуміли,
Що буде далі, із селом...
Замовк, нарешті, й агроном...
* * *
Нічо́го більш не виясня́ли.
Тихе́нько в двері подали́сь,
Як в чо́мусь ви́нні, розпроща́лись
Та й по домівках розбрелись ...
Спіши́ли, щоб скорі́ш, до хати...
Папери в кучу всі зібра́ти,
Кошто́вні речі й гроші взяти,
Ще й теплий одяг... І чекати !
Сидіти - в хаті, чи в вера́нді
І буть готовим, по команді,
Днів на три поли́шить хату,
Три дні - це ж зо́всім небагато ...
* * *
1986 р. Ве́рбна неділя.
Той час мину́в, немов вві сні,
Не в сні, в жахливому кошмарі ...
Весна в пекельному угарі
І спо́внені тривоги дні ...
Під грізний гу́ркіт вертольотів,
Вдиха́ючи їду́чий дим,
Ішли щоранку на роботу !
Покинувши зати́шний дім !
Жінки́ ходили на кага́ти,
В мішки картоплю відбира́ти,
Дідусь у млин - муку моло́ти !
Весна багата на роботу ...
Та жо́ден праці не цура́вся !
Для всіх закон в селі прости́й :
- Вмирати може ти й зібрався,
А хліб, будь ла́скавий, засій !
Пройшла неділя, дні вербо́ві⁸,
На ста́ні у ремонті трактор,
Дві сіва́лки, вже готові
Та тліє за селом реа́ктор ...
* * *
3 травня 1986 р. Понеділок
Автобусів в той день не жда́ли,
Хоча́ звича́йно добре знали,
Що нас чекає гірка путь !
Що при́йде час і заберуть
В автобуси. І повезуть
У даль, від рі́дного порогу ...
Готові всі були в доро́гу
Пода́лі від біди гайну́ть !
Грузи́лись швидко, без зупинок.
Тули́лись мо́вчки, не без сліз !
Немало бо́лісних сльозинок
Тоді упало до коліс !
Вмостились діти, як дорослі.
Неусмі́хнені, серйозні,
Стриво́жені : - Куди ж ми з дому ?
- Мату́сю, а коли додому ? !
- Днів через три - вам все об'являть -
Ви ж тя́мите, у чому суть ?
Пожежники тут все попра́влять
Й додому всіх вас привезу́ть !
В ванта́жівки грузи́ли скот ...
Корів, свине́й везли на бі́йню !
Нерво́вий тик і рук тремтіння
І скри́влений від пла́чу рот...
Більш повезло́ домашній птиці -
Зерна́ їм да́ли, як годи́ться
І хві́ртки скрізь повідкривали !
Котів із хат повипускали,
Собак від бу́док відв'язали⁹,
Прощально, з жалем подивились,
В автобус, спо́внені турбот,
Знерво́вані, нарешті всілись.
Та ду́ші коло хат лиши́лись ...
* * *
До тих, хто був в той час у полі,
Або на тракторному стані,
Хто був на фермі чи у школі,
Автобуси були пода́ні
Прямі́сінько до їх роботи !
Тоді й скінчи́лись їх турбо́ти -
Жіно́к забра́ли від кага́тів -
Чуть - чуть лиши́лось перебра́ти !
Мого діду́ся, Кицуна́
Під руки вивели з млина,
І так, в робочому убра́нні,
У бус всадили, невблага́нні ...
Людей забрали із полів,
А трактористів - від ріллі́,
Від о́ранки взяли́ мужчин !
Була на те значна́ причина :
Весня́ний вітер хи́ский, змі́нний,
Подув з пожа́рища в село !
І дим, їдки́й, радіакти́вний,
На ха́ти лю́дські понесло́ !
* * *
Зібрали всіх - мали́х, стари́х,
Усі в автобусах розсілись,
Нарешті всі угомони́лись.
В салоні навіть шум затих ...
Водій уже мотор завів,
Пора рушать від цього лиха .
- Стривай ! - Чийсь голос задзвенів :
- Ключі на ла́вочці зали́шив !
Побіг, верну́вся сам не свій
- Ключі забув, ключі від ха́ти,
Ну ти хоч па́дай, а хоч стій
Замки́ б прийшло́сь тоді́ збивати ...
* * *
Пройшли́ обі́цяні три дні,
З тих пір, як з дому відлучи́ли ...
В чужі оселі притули́ли
Та ще й в далекій стороні !
Спинився час, лиш сірі дні,
Листки́ в календарі́ зрива́ли,
Зміша́лись бу́дні й вихідні́,
Лиш кло́потів вони дода́ли.
Минали тижні. Невесе́ла
Нови́на швидко нас дістала -
Зломи́ли й в зе́млю закопа́ли
Всі, в рі́дному селі́, осе́лі !
Хати́ звали́ли й потрощили !
Зламали двері, стіни й стелі
Й бульдо́зерами в глиб зарили !
Лише́нь ключі від них лиши́лись ...
* * *
Давно́ замки́ заіржаві́ли,
Лежать в сплюндро́ваній землі.
Давно вже люди постарі́ли,
Живуть в збудо́ванім селі.
І ті ключі вже не потрібні,
Що відмика́ли ха́ти рі́дні .
І треба б все давно́ забути,
І тих ключів давно позбутись ... !
Лежать ключі в мої́м столі́...
Такий тяжки́й, болю́чий спо́мин,
Про я́сний ранок і поли́н,
Про жах й поки́нуті осе́лі
В моє́му рі́дному селі́,
Й про біль розп'я́тої землі́...
* * *
* тут і надалі - абревіатури подаються без перекладу, як імена власні, для більш реалістичного відтвореня подій.
¹МИП ( рос.) МІП - магнітно імпульсний перетворювач сенсора подачі води в канал реактора. Знаходяться, в кількості 1693 шт. безпосередньо під реактором, мають надзвичайно нехорошу властивість виходити з ладу навіть при нормальній роботі реактора.
²дамбу спорудили - навколо ставка-охолоджувача ( пруда-охладителя - рос. ) ЧАЕС.
Штучна відкрита водойма для охолодження нагрітої на АЕС води.
Навкруги ставу, прямо по берегу, була прокладена бетонна дорога аж до АБК-1.
³АБК ( рос.) АПК - адміністративно побутовий корпус .
⁴ОРУ ( рос.) ВРУ - відкрита розпо́дільна установка.
⁵облом - різкий перехід до негативних емоцій
⁶графіт - графітова кладка, знаходиться виключно всередині реактора, поміж уранових стержнів ( пробачте за простоту пояснення ). Герметичний від зовнішнього середовища. Графітові блоки мають характерну, унікальну форму, переплутати їх ні з чим не можна. Графіт зруйнованого реактора надзвичайно радіоактивний, і разом з уламками ядерного палива становить радіаційну небезпеку номер один - на віддалі в два метри до уламка графіту смертельна доза
радіаціі набирається беззахисною людиною приблизно за 10 хвилин.
⁷У Прип'ять прибуло понад 1200 автобусів з інших міст України. На залізничну станцію Янів було подано два дизельних потяги на 1500 місць. Евакуація була оголошена жителям як тимчасовий захід, із собою дозволяли брати тільки речі першої необхідності. ( Вікіпедія )
⁸дні вербові - вербна неділя, в 1986 р. відмічалась з 27 квітня.
⁹Собак від бу́док відв'язали, - одна із собак знайшла своїх хазяїнів у Лехнівці, новозбудованому селі, за 230 км від Копачів, через рік.
25.02.2022 р.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941208
дата надходження 25.02.2022
дата закладки 26.02.2022
Прийшла жінка перед ранком
З гулянки додому,
Чоловік від хвилювання
Ледь не впав у кому.
Стрепенувся, став казитись:
-Дивись мені в очі!
Бачу, щоб повеселитись,
Тобі мало ночі!
-Розкажу все до дрібниці:
Я зайшла до бару,
Не сама, ти не подумай –
З Леською на пару.
Вона з милим розлучилась –
Повна катастрофа!
Разом ми колись учились,
Ще підсіла Софа.
В барі ми потанцювали,
Нам коктейль налили
’’Рибка золота’’ назвали –
Всі його хвалили.
В голові враз закрутилось…
Отака зараза!
В рибку я перетворилась –
Це відчула зразу.
І тоді, ти не повіриш,
До самого рання
Мусила задовільняти
Всі чужі бажання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941225
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 26.02.2022
[b]М[/b]ої милі мрії нарешті збулися,
[b]О[/b]х, як зачаровує сніжна краса,
[b]Р[/b]озбурхані чари довкола зійшлися,
[b]О[/b]бійми свої нам дарує зима.
[b]З[/b]ахоплена дивом де вабить світанок,
[b]М[/b]рійливо дивлюся в засніжену даль,
[b]А[/b] там чарівник розфарбовує ганок,
[b]Л[/b]егенько накинувши милу вуаль.
[b]Ю[/b]пітер засяяв грайливо на фоні,
[b]В[/b] його володінні зірковий рубіж,
[b]А[/b] ось і сніжинка торкнулась долоні,
[b]В[/b]альсуючи дивно у сяйві сторіч.
[b]Н[/b]апевно художник здійснив свою мрію,
[b]Е[/b]мблему створив із усіх кольорів,
[b]П[/b]рекрасно зобразив найкращу подію,
[b]О[/b]здобивши сяйвом всесвітніх умінь.
[b]В[/b]ійнувши ще снігом, як місячним сріблом,
[b]Т[/b]воріння його не забути ніяк,
[b]О[/b]хоплений стиха привабливим світом,
[b]Р[/b]озмову повів у яскравих тонах.
[b]Н[/b]агода доречна - слова і картина,
[b]О[/b]х, як виграє загадковістю мить,
[b]Т[/b]ворить чудеса де засяє година,
[b]А[/b] ніжна краса кришталем забринить,
[b]К[/b]рокую і бачу картини на лоні,
[b]Р[/b]адію життю та плекаю, живу,
[b]А[/b] подих казковий торка мої скроні,
[b]Н[/b]аснагу дарує, що дуже люблю.
[b]О[/b]х, як же приємно відчуть на долоні
[b]К[/b]ристалики світу та сніжну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941218
дата надходження 26.02.2022
дата закладки 26.02.2022
Смакуй мерщій мою присутність. Чуєш!
Як рідко, ох як рідко це буває.
Ти мене поглядом своїм частуєш!
Ти мене поглядом своїм вбиваєш!
Куди біжиш? Вгамуйся вже нарешті!
Планета кругла. Знов вернеш до мене.
Я руки простягну, як при арешті,
А серце в грудях скаче, мов скажене.
І знов твої розгублені зіниці
Благатимуть мене про порятунок.
Таких, як ти, мабуть, є одиниці.
Таких, як я, не просять у дарунок.
Але для тебе я найбільший скарб,
А ти для мене - подарунок долі.
Мій світ без тебе ні гроша не варт.
То ж не біжи...лишайся мимоволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941050
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022
Знову в золоті ліс, знову птахи знялись,
Вдалину потягнулися з криком.
Облітає з беріз, обсипається лист
І спливає по течії тихо.
Скільки всього було і води протекло -
Не змели тебе хани могучі.
Ти стоїш, Новоград, як століття назад,
Свої башти здіймаєш на кручі.
Ти в собі бережеш пам'ять древніх пожеж,
Відбиваєш їх зорями в плесі.
Ти мій дім, Новоград, ти Полісся фасад
І колиска маленької Лесі.
Тебе ніжать вітри, прикрашають бори
І поля обіймають хлібами.
Від північних рівнин в небі тягнеться клин,
Над твоїми летить куполами.
Все в тобі, Новоград, від початку і в ряд:
Перші кроки і юність, і зрілість.
Ти - кохання і біль, ти - досягнута ціль
І надії, що десь розгубились.
Не сумуй, Новоград, оглянімось назад -
На роки що для нас пролетіли.
Тільки бачиться з круч під фортецею Случ
Від прожитого вже посивілий.
А в осінній порі пестить липи старі,
Забавляється вітер над містом.
І на лапи ялин, біля самих вітрин,
Жовте листя лягає намистом.
ID:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941027
дата надходження 22.02.2022
дата закладки 23.02.2022
Тобі лиш тридцять. Молода й красива,
Як знатна панна, гордо йдеш вперед.
Скажи, Вкраїно, де черпаєш сили?
Бо ж твоя доля - не солодкий мед.
А твоя доля - ранена пташина,
Що крил не опускає ні на мить.
І доленька твоя - мов та билина,
Що тягнеться до сонця, у блакить.
Віки минають, люди і події,
Ми пишемо історію свою.
О скільки зустрічалось лиходіїв,
І ти їх подолала у бою.
Тобі лиш тридцять. Дорога країно!
Цвітуть так рясно знов твої сади.
Не дав Господь упасти на коліна
І зникнути із карти назавжди.
Моя Вкраїно, горда й незалежна!
Моя Вкраїно, мужня й молода!
Твоя могутність у віках безмежна
І твоя велич у віках жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940889
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Месниця, мольфарка, чарівниця?
Хто вона для тебе, хто така?
Чом душа її - твоя криниця,
У якій тече жива вода?
Зарікався кинути в провалля
Всі думки про неї. Що ж тепер?
Світ без неї, мовби задзеркалля,
Сповнений бентеги та химер.
Месниця, мольфарка, чарівниця,
Ясні очі, наче з кришталю.
Снів твоїх шалена руйнівниця,
Та, якій не скажеш ти "люблю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940890
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Руки в діда Віті пружні –
Бабу Галю обіймав,
Про обов’язки подружні
Він сьогодні нагадав.
Але, як дід не мостився,
Чогось нового хотів,
Лиш подумав - вже втомився
І фіаско потерпів.
-Це все влада винувата,
Ось до чого довела,-
Дід розказував завзято,-
Хай би трясця їх взяла!
Я до слабості не схильний,
Це система в нас така,
Пригадай, який я сильний
Був колись за Кравчука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940867
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Дня прожитого закінчилась вистава,
Сонце впало в сосни нагорі,
Потягнулась вслід йому заграва ,
Захід, ніби спалах , відгорів.
Лиш жовтіє смуга понад лісом
Зеленню відсвічує з сосни,
А над нею - темних хмар завіса,
Ніби коней чорних табуни.
Шовку синього розмотує сувої
Вечір , що впирається до хмар,
Під якими плямою сумною
Догорає заходу ліхтар.
Місяць - ніби меду грудка жовта,
Відірвались зоряні крихтИ ,
Та й порозсипалися по шовку,
Так, що і до ранку не згребти.
Вітер стих, і пахне берег талий,
До води вербовий кущ припав,
Лютий ніби , а весна настала-
Лебеді вертаються на став-
Хвиля легкі тіні розплескала-
Шурхіт шовку тишу розірвав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940859
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Жіноча гордість - дуже дивна річ.
Хай як би рвалось серденько на шмаття,
Чи брала у полон журлива ніч,
Вона на люди вдягне пишне плаття.
Піднявши вгору погляд свій з-під вій,
Ітиме гордо, незважа на сльози.
Не зневажай, не ігноруй її. Не смій!
Вона простити буде вже не в змозі.
Бо гордість жінки - незбагненна річ.
Хоч як душа невпинно все ж ридає,
На люди не покаже, зовсім ні,
У серці біль навіки поховає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940715
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Чому приходиш в мої сни, така розкішна і красива,
Неначе чарами весни, війнувши образом грайливо?
Ти квітом ніжним, як колись мене навік причарувала
І мрії трепетні збулись де слід відчутний залишала
Така тендітна і п'янка та я не міг насолодитись,
Твоя дівоча ще краса могла весь світ тоді зцілити
І обійняти дивним сном, що заколише внічку спати,
Ти віддаєш усю любов, яку не можна не сприйняти
І звідки ти прийшла така, що сяйвом світ заполонила,
А може ти сама весна, що всіх в обійми захопила?
Душа і врода у тобі настільки мудро поєднались,
Що навітть місяць і зірки так до нестями закохались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940637
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 19.02.2022
Квіти латаття, мов зіроньки ся́ючі,
Ра́зом із місяцем в пле́сі купаються !
Зі́стрибнув мі́сячень із неба в воду
По́милуватися на їхню вроду !
Місяць з лата́ттям кружа́ть обніма́ються,
Ні́би і справді навіки вінчаються !
Мов зачарована, со́нна природа,
З місяцем вальс - незабутня пригода !
В бе́резі верби стоять посміхаються,
Шо́вкові ко́си на хвилях гойдаються,
Че́рга настане і їх милих снів ...
Мрії про щастя, недмінно всі збудуться,
Радість прийде, а журба позабудеться,
До́ленька щедро надас́ть милих днів !
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/1995e215585da246b8f984634e916f11[/img]
26.11.2021 р.
Фото
https://s1.1zoom.me/big0/586/Lotus_flower_Moon_440920.jpg
Фото https://girko.net/uploadedMedia/service/gmvladimi
rovna1/9877/reduce_quality/2dbeaaafa02f8faeb04f
f301ef9d120d688dec122fc9c335cfc530973f825fd6.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932032
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 18.02.2022
Вже все на так...Перегоріла,
В моїй душі тепла нема.
І холод оверложив тіло,
Покрив все інеєм сповна...
Думки полохають волосся:
- Не гри, любові я хотіла!
Летіла я...лиш Вам "здалося",
Та вуглем стали мої крила...
І ще дивилась до безтями,
У ніч, на темний оксамит
І думала: лише із Вами,
Це небо навпіл і весь світ...
Довіку бути вдвох гадалось,
Від мрій крутилася земля,
І вслід - жорстоке:"Вже так сталось,
Пробач, що більше не моя"...
Тепер не дміть на попелище,
Не зводьте вже святий вогонь!
Не чіркайте сірник, бо свище -
Там вітер, де була любов...
Все в темних кольорах навколо,
Торкає серце заметіль.
Замість "Прощай", кажу: "Ніколи",
Лишилась пам`ять, а в ній біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400255
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 18.02.2022
Твій образ - вічний.
Він - немов з ікони.
А обриси обличчя!
В нім диво - дивний шарм.
І ніби ж на землі
людей мільйони,
Та відчуваю я
лиш твого серця жар.
Те полум'я горить,
палає, мов багаття,
В долонях принеси -
і я згорю дотла.
Для мене - це як дар,
для когось - це прокляття,
Палаючий вогонь
і океан тепла.
І знов минають дні,
Світ змінюють події.
Незмінним лиш для мене
Лишається одне:
Отой вогонь горить,
Палає і жевріє.
І хтозна чи колись
Хтось з нас це все збагне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940478
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
Поговори зі мною, весно,
Пошепково,
Щоб лютий не підслухав
Й звичай не зламав.
Мов ненароком,
Доторкнись чола шовково,
Бо біллю білою зурочила зима.
Приходь,
Зродись підсніжниково, ластівково,
Розхресть фіа́лково барві́нкові пучки.
Приходь завчасно
Променисто-веселково
Й розкидай увсібіч стобарвисті стрічки.
Та, зрештою,
Дій так, як ти сама захочеш,
Лиш розтермось зелений трепет,
Не барись.
Весна, послухавши,
Проникливо сокоче:
Змирись. Уже не та я,
Що була колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940420
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 16.02.2022
На подвір’ї баба Ліда
З подивом підняла брови,
Бо помітила: в сусіда
Вигляд зовсім нездоровий.
-Може, Петре, застудився?
Ти ж раніше не трусився…
Це в твоєму організмі
Отой вірус поселився!
-Ой, не знаю, бабо Лідо,
Так чогось сльозяться очі,
Оце кашляв до обіду,
Бачу, буде так до ночі.
-Бери всі з собою гроші,
В поліклініку йди зразу,
Там обладнання хороше,
Виявить твою заразу.
-Хоч поради ваші гарні,
Постараюсь пояснити:
Не піду я у лікарню,
Дуже хочеться ще жити!
Добре помагає, наче,
Всім рецепт від баби Гані:
З кумом випити добряче
Й паритись з кумою в бані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940372
дата надходження 16.02.2022
дата закладки 16.02.2022
А терен цвіте й лист роняє в розмаю,
Бо дівчина гадки журливі пряде.
Сердешна до ранку тихенько ридає
Он там, край віконця. Та він не іде.
А терен цвіте…
У пошуках пташка літає у гаю,
Законом природи підкорена, жде,
Щоб пісню єдину, достойную раю,
Найбільша колючка звільнила з грудей.
Смерть в терні знайде…
Шляхи на землі розляглися лукаво.
Крізь хащі тернові ведуть до зірок.
Заграви, тумани, провалля, та жваво
Й терпляче долаєм пригод ланцюжок.
Устигнути б в строк…
О терне! Наруги й нелюдської муки
Христу ти завдав на Голгофській горі,
Та місця немає в серцях для розпуки:
На Нього Всевишній поклав весь наш гріх…
Ще там, на горі…
Тремтиш при дорозі на рідних тере́нах.
Голки виставляєш фальшивим щитом.
Вгамуй наполохані соки у венах:
Ти вартий також сині неба шматок.
Впав сизий листок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939446
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 15.02.2022
В рожевому світлі омана живе
Й сумління невинних карає.
Кого ж цього разу Господь вознесе,
Кого ж приголубить, не знаю?
Хтось вчора на спомин медаль залишив,
Повзуть ненажери по краю…
Лихвар за борги білий світ погасив
Й кричить — Я, убогий, не маю… —
Дурня та дурня, а люд все мовчить.
По крихті на світло збирає.
Майдан перезрів, вже пора толочить,
Жнива швидкоплинно минають.
Ходім, намалюймо на мапі небес:
Усміхнену, щиру, єдину!
Без підлості, заздрощів, хитрощів — без…
Свою незалежну Країну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940304
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Це наш народ, це наша Україна.
І наш Дніпро, оспіваний в піснях.
Одна в нас мова, віра в нас єдина,
І синьо-жовтий майорить нам стяг.
Ми тут росли, надіялись, любили,
Боролись разом, працею жили.
Тут предків мужніх височать могили,
Тут дух ширяє волі і снаги.
Народ ішов, він здобував нам славу,
Князями був багатий його рід.
Пролився піснею і плачем Ярославни,
Прославився козацтвом на весь світ.
Народ боровсь, народ терпів тортури,
Він мав у серці те, що не згаса.
Він йшов, долав важкі неволі мури
І піснею вернувся до життя.
Поглянув гордо на поля й діброви
І породив великих нам людей.
Синів великих нашого народу,
Що двері нам відкрили в новий день.
Він далі йшов. Тепер вже без кайданів.
Творив нових людей, нові дива.
Та нищив їх і Треблінка, й Майданек,
І нищила людей страшна війна.
А час ішов і мчав у світлі далі,
І стягом помаранчевим зацвів.
Майбутнє захищати на майдані
Всіх патріотів, мов керманич, вів.
Ми всі живі, нащадки України.
Ми є народ,повік нас не здолать!
І доки б'ється серце у людини,
Тебе, Вкраїно, будем пам'ятать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940281
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Я пам'ятаю твій прихід приємний і незнаний,
Як розкривався новий світ до теплоти ласкавий,
У нім бриніла вся любов безмежна і красива,
В її тендіітності, як сон - я так була щаслива
Твій погляд ніжний, дорогий душею відчувала,
А подих милий та п'янкий до глибини вдихала,
Душі чуттєві почуття - у них була вся сила,
Неначе миттю водночас в нас виростали крила
Така ідилія в житті п'янила, ніби квітом,
Тепло і радість у душі летіли сміло світом
І додавали справжній смак чарівно неповторний,
Немовби світ писав роман до глибини змістовний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940048
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Скажи мені, що все-таки сліпа
Дорога наша, кинута несміло.
Скажи мені, що й досі я одна
В печалі б'юся віддано й звірино.
Скажи мені, що все те відцвіло.
Можливо, згодом я таки повірю,
Що зір прекрасних в небі не було,
Що сад співав, але не солов'їно...
Займуться гори. Знов розі́б'є тиша
Свої багряні, вільні паруси,
Аби зали́шити, тепер уже навічно,
Сповиті жа́лем темнії ліси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940003
дата надходження 12.02.2022
дата закладки 12.02.2022
Відчувала глуха баба
Себе, як на крилах:
Місяць тому апарат
Слуховий купила.
У сім’ї ніхто не знав
І не догадався,
Що під хусткою у вусі
Апарат ховався.
Дуже чітко усі звуки
Баба розрізняла,
І за місяць вже три рази
Заповіт міняла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939795
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Своїми чарами руно
Кидає тінь на полотно,
Торкає ніжності рядки
Де викладаю я думки
У них любов і почуття
Де чути кроки майбуття,
Мій неповторний світ-порив -
Це ніжний осені мотив
Краса мене взяла в полон
Та доторкнулась до долонь
І в колоритах неземних
Сховалась казка восени
Така чарівна і проста,
Ніби окрилена душа,
Неначе світло, що ві сні
Намалювало світ мені
Я в нім забудуся навік,
Торкає сон моїх повік
І в дивовижності світів
Я знов вертаюсь до рядків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939753
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Яка вона, сильна жінка?
Це та, що не кориться долі.
Цвіте, наче пишна квітка,
Десь там, на зеленому полі.
Її не зламає вітер,
Її не здолає горе.
Вона, мов чарівна квітка
Десь там, на життєвому полі.
Ітиме вона по дорозі,
Вдивляючись гордо в обличчя.
Її не лякають грози,
В ній сили - на ціле сторіччя.
Для когось вона натхнення,
Для інших - немов прокляття.
Зігріє твоє сьогодення,
Як треба - розірве на шмаття.
Така вона, сильна жінка, -
Зухвала, впевнена, мила.
Ми звемо її - Українка
Чарівна, кохана, вродлива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939690
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 09.02.2022
Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.
А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.
Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!
Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.
Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Старий колгоспний сад пиляли швидко:
Гуло зо два десятки гострих пил,
Коріння яблунь витягли до нитки-
Тягли ж бо його сотні кінських сил.
А сад же цвів ! Котився травень лунко,
Сміявся сонцем, бджолами гудів,
І ніс за вітром смак гіркого трунку
Із цвіту й соку спиляних рядів.
Пташиний плач стояв , мабуть , в повітрі -
Не чуть було за гулом. Обірвав
Ті пИли вечір, і в нічній палітрі
Лиш сумно соловейко заспівав.
Та зранку знов було над чим тужити-
Ці сніжні кучугури - то гілля
Ще повне соку свіжого лежить там
Цвіт не осипався , і навіть не зів'яв.
На нього звично позлітались бджоли
Спішать , бо і нектар там і пилок,
Ось щиглик оглядається довкола,
Там зяблик щось шукає між гілок.
А в небі над усім цим - птАхи роєм
В пташиній паніці летять туди - сюди -
Свій дім не взнати у новІм покрОї
Нежданої , незваної біди.
Поплакали , та й далі із журбою
Шукать собі місця для гнізд нових.
А цвіт засох , посипався охрою,
І так , вмираючи, повільно сад затих.
Життя продовжується - сонях зацвітає
На місці яблунь . Вулики звезли.
Колише вітер поле золотаве.
Але чому ж немає там бджоли?
Чи то земля і досі стогне болем -
Мовляв, зажди , тут вчора смерть була .
Та сумно якось біля того поля
І не летить на ті місця бджола...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939369
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Намальована картина, ох, яка краса!
Посміхаються грайливо дивні небеса,
Білі трепетні хмаринки в милій новизні,
Ніжно падають сніжинки, ніби неземні
Ось і сонце заховалось, в звабливій красі,
Пробиваються крізь хмари милі промінці,
Щоб торкнутися природи, обійняти світ,
Від його п'янких цілунків розквітає квіт
Все змішалось в неповторність - мила дивина,
Хто ж чарує нас сьогодні, осінь чи зима?
У звабливому таночку сніжна й неповторна,
Загадкова мила краля трішечки мінорна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939367
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 06.02.2022
Віє затишком домівка,
Хто ж бо квіти насадив ці?
Тягнуть сонячні голівки
помаранчі-чорнобривці.
Весь квітник – махра барвиста
Килими прослала всюди.
Так проймає… серцю тісно,
Хвилювання тисне груди.
Квітко трепетно-гаряча,
Звідки ця в тобі харизма?
Чом козацька вільна вдача
У тобі палає хмизом?
Згадка – купіль в ароматах –
Щоб зростав синок нівроку.
Чорнобривці гладить мати:
«Де ж ти, сину кароокий?»
Не заснути нареченій,
Сива ніч потроху тане.
«Ти чекай, чекай на мене!» –
Ллється подихом духмяним.
…В неспокійнім сні солдата –
Хата, вквітчана на нивці.
З року в рік там сіє мати
Українські чорнобривці.
/ Картина «Чорнобривці насіяла мати», бренд Мрія Марії./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939219
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
У бризках вогню скам’янілих титанів
Обвуглене серце задихало знов,
Під спраглим плащем молодих океанів
Остигле ядро розтопила любов.
В їдючій ропі швидкоплинного часу
Плела павутину розпечена кров,
Із мертвого моря по сходах Парнасу —
Повстало життя, бо Господь поборов.
Терновим вінцем повпивалось коріння,
Їх небо невпинно поїло слізьми.
То стукалось світло до серця прозрінням,
А ми, не впустили, бо й досі сліпі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939208
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Нарисуй моё счастье
в глазах своих?
Опиши звуки...
множеством красок.
Наколдуй лето бабъе
в мазках твоих...
Напиши холст,
чтоб без перекрасок.
Я хочу видеть мир
через призму чувств,
Где талант твой
беседует с Богом.
Покажи мне его,
даже если там грусть...
Будь моим
на холсте
диалогом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939215
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
О скільки недоказаних розмов!
О скільки поглядів, і снів , і смутку!
Кипить і стигне в моїх венах кров
Як чую голос твій. Мов без притулку
Летить душа моя кудись за хмари,
Здіймає крила й падає униз.
Дрімають вулиці, міста, бульвари,
Дрімає розум. Серце лиш не спить.
Подай долоню. Взявши зорі в руки,
Ми намалюєм диво-небеса.
Ось там веселка буде, там - поля і луки,
А далі, десь за обрієм, весна.
Це буде світ, в якому ми з тобою
Шукати будемо натхнення . Ось і все.
А час хай плине тихо за водою
Й на крила мрії в далеч нас несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939093
дата надходження 03.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Твоя усмішка, як дарунок неба.
Чомусь запала десь у глиб душі.
Така далека, як супутник Феба,
Така чарівна, ніби міражі.
Украсти б посмішку твою й летіти
Туди, де сяє сонце й небокрай.
І доторкнутись разом до зеніту.
Й завмерти...Тільки не питай
Чи я віддам за це частинку серця,
Чи розміняю я свій храм душі…
Та ні…. Лиш твоя посмішка озветься
Чарівними рядками у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939223
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Чи віриш ти в спорідненості душ?
Чи віриш, що існує дивна сила,
Що викрада свідомість і чимдуж
Здіймає в небо і дарує крила?
Чи віриш в те,що є така душа,
Що так далеко, але ніби поруч?
Яка щоночі в сон твій вируша
І подумки цілує твої очі.
І та душа, мов дивний океан,
Що хвилями своїми накриває.
Немов ранковий зоряний туман,
Який тебе незримо огортає.
Чи я твоя споріднена душа?
Чи ти моя? Не знаю. Знає доля.
Ти мріями до мене вирушай
Вночі,бо день для нас - неволя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939222
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Автор слів вніс остаточні корективи в текст... На його прохання трохи допрацював мелодію - в третьому куплеті прибавив кульмінації, зробив модуляцію на тон вище, повторив два останні рядки з розширеним повтором кінцівки. Слухайте, оцінюйте...
Коли я відійду – хай буде свято:
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище.
Це й зрозуміло – в тім життя прогрес.
не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду – не згасне сонце
в планет цнотливих не ущухне рух.
Але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у Небі так же вишколено й вдало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай пульсує в світі неперервність,
що ллється нам з космічної імли…
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі!
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
Леліймо мир і щастя на Землі!
Леліймо мир і щастя на Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939210
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Баба Ганя інформує
Своїх подруг по під’їзду:
-Он Петрівни син прямує,
На якомусь був він з’їзді.
Лоботряс і ледацюга,
Хоч із виду симпатичний,
Кажуть, інститут закінчив,
Не якийсь там, а медичний.
-А я чула, що розумний,-
Обізвалась баба Шура,-
Оцінили його в ВУЗі
І взяли в аспірантуру.
Баба Ганя не здається
(Заперечити тут нічим):
-Через те і залишили,
Щоб людей він не калічив.
Подивіться, ті синочки,
Що знання слабенькі мали –
Ці кругленькі колобочки
Всі міністрами в нас стали.
А хто вчився так, як треба –
Мінімальна в них зарплата,
До цих пір по торбу їдуть
У село до мами й тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939170
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 04.02.2022
В дитинстві визнавав беззаперечно
я образ мами тільки при косі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
ПРИСПІВ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, В Серці і в Душі.
Краса у косах, В Серці і в Душі.
Жіночі коси стали вже не в моді -
в глибокім забутті вже та краса.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
ПРИСПІВ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, в Серці і в Душі.
Краса у косах, в Серці і в Душі.
ПРОГРАШ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, в Серці і в Душі.
Краса у косах, в Серці і в Душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939038
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 02.02.2022
Я досі люблю і досі тікаю,
Скидаюся, мовби наляканий звір.
Широких обіймів усе уникаю,
Чуючи пісню привабливих лір.
Я не боюся зостатися віддаль
І бачити правду на стінах ночей.
Лише стережуся вхопити довіру,
Якої не варта... Тоді й дотепер...
Якщо поспитаєш, чому ж я далека,-
У хижій розпуці своїй промовчу.
А десь у глибинах про відстань до тебе
Тихо-тихісінько лиш прокричу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936642
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 01.02.2022
Дихай зі мною. Дихай моєю печаллю.
Я занотую про все, що давала пітьмі.
Я занотую про те, як тебе виглядала
У дальній дорозі і в тому безликому сні.
Дихай зі мною. Нехай не лякають морози-
Опісля розквітне мрійливий і ніжний бузок.
Дарма що сьогодні настигли обпечені грози,
Дарма що Любов одягнула терновий вінок.
Печаль не зреклася своїх застережливих кроків,
У них потонула моя божевільна війна,
Де крики й дуелі себе розтирають на попіл,
Щоб тільки стояти, за тебе стоять до кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938927
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2022
Загнали правду у підвали,
У темні закутки душі.
Тюремщик платить чорним налом
Свої дешеві бариші.
Гасає влада на підпитку,
А поряд з вогником патруль.
Надів мундир на сучу мітку,
Брехня безкарно крутить руль.
Ламають щогли, — рвуть вітрила,
Під гучний фарс нікчемних слів,
Їм маячня з свинячим рилом,
Велить щоб смачно кендюх їв.
Шукаймо правду у підвалах
У темних закутках душі.
Хай совість рулить за штурвалом
На головному кораблі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938883
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
Позавчора на городі
Я мурашник розкопав,
І за дивом цим природи
Цілий день спостерігав.
Не було тут ні наради,
І начальник не кричав,
І дебілами мурашок
Головний не називав.
Метушилися комашки
І не йшли на перекур,
Не було у них замашки,
Щоб сховатись десь за мур.
Підіймали те, що впало
І малеча, й татусі,
Головне, що здивувало –
Працювали тут усі.
Не давали крихті впасти,
Все носили на горбі,
Не старалися украсти,
Чи присвоїти собі.
Ми жили і жирували
На природних всіх дарах,
Як же, люди, ми відстали
Від простеньких цих мурах!
Треба, щоб комахи нині
Показали, і не раз,
Особливо, депутатам
Досконалий майстер-клас.
Може в нас тоді закони
Будуть не як в дикунів,
І спрацює заборона
На хапуг і брехунів.
Цілий день в думках боровся
За знедолений народ…
Ввечері дістав від жінки
За нескопаний город!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938861
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 01.02.2022
Серед сотень очей я зустріла твої,
Серед тисяч усмішок - найкращу.
І співають в садах свій етюд солов'ї,
Зустрічають весну, та не нашу.
Заспівали про щастя, про яблуні цвіт,
Про чиєсь дивовижне кохання.
І про те, як колись, через тисячу літ
Ти згадаєш мене без вагання.
Пригадаєш рядки, що тривожили кров,
І розмови такі безтурботні.
І той погляд, що спалював знову і знов,
Та про мрії, мов ріки глибокі.
Пригадаєш як сон був солодший за мед,
Лише там ми могли бути разом.
І ми знали удвох кожен крок наперед,
Без докорів, чи болі й образи.
Час летить стрімголов, ніч малює зірки,
Десь блука твоє щире кохання.
Ти зустрінеш його, та колись,крізь роки,
Все ж згадаєш мене без вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938822
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 31.01.2022
Піду від Вас… Не стану озиратись.
Летить життя, у нього жвавий темп.
Даруйте іншим Ви примарну радість,
Мої ж сліди хуртеча замете.
Палкі чуття примкнула на горище,
Ніхто щоб в душу чуйну не заліз.
Тужливо так нічна завія свище –
Однак іду, пробачте мій цинізм…
Лютує вітер, рве шалено п’яти,
Ми втратили тепла орієнтир.
То ж я піду… й не стану озиратись,
Я просто мушу рвати все й іти.
Не треба слів… вони заледеніли…
І сльози, й скарги, й давній біль прочах.
Застогне вітер – зірве сніг щосили:
Простила? Так. Бо серце – вільний птах…
Пробачте й Ви… Не треба нарікання,
Хай лементують віхоли в плачі,
Іду від Вас. Уперше і в останнє,
Не гудьте все хороше, не топчіть.
Зболіле вкриє білий сніг лапатий,
Закрутить сніжний вихор на ходу.
Не ризикну до Вас я озиратись –
Я йду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938607
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Ой летіли соколики
На схід воювати,
Зажурилась наречена,
Плачуть батько й мати…
ПРИСПІВ:
Не плач, мамо, не плач тату,
Не плач і Маруся!
Дав Бог милу, дасть і щастя -
Скоро повернуся!
Воювали, врага били,
Аж летіло пір’я,
Щоб не сунув свого носа
На чуже подвір’я!
ПРИСПІВ:
Не плач, мамо, не плач тату,
Не плач і Маруся!
Дав Бог милу, дасть і щастя -
Скоро повернуся!
Хай квітує, колоситься,
Рідна Україна!
А вороже сім’я кляте
Навіки загине!
ПРИСПІВ:
Радій мамо, радій тату,
Кохана Маруся!
Дав Бог щастя, дає радість -
На тобі женюся!
В.Ф. - 15. 01. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938588
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Пусти моє зранене журою небо,
Мальоване фарбами диких лісів,
Мальоване цвітом нев'янучих квітів
І щастям безмежжя людських полюсів.
Пусти одинокі та зріднені зорі,
Вишиті променем наших бажань,
Аби не тримати у серці минуле,
В якому достатньо любові й страждань...
Падіння і злети; історія, пуща-
Ціною в один незапам'ятний крок.
Пусти моє небо і кинуті зорі,
Пусти під сталевий, понурий замок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938465
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Прочитав Петро в журналі:
’’Сміх продовжує життя’’.
Мовив до дружини Валі:
-Я скажу без каяття:
Це брехня, як казка вічна,
Дана дурням на біду.
Буду мислити логічно
І тобі це доведу.
Довгий вік в жінок - відомо:
Це природа так дала,
Подивись, в селі лиш вдови –
Чоловіків смерть взяла.
Мали всі красу і силу,
І ніхто не знав біди,
Веселилися, любили
І сміялися завжди.
А жінки були в них кляті,
Догризали татусів,
І мегери ці завзяті
До цих пір живі усі.
Значить, сміх тут ні до чого,
Хоч народ іще не звик –
Усі знайте: вік продовжить
Вам істерика і крик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938449
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Ми діти часу. Нам підвладний світ...
Лише Любов не можем підкорити.
Губами тільки кров щораз біжить,
Коли цілунком хочем спокусити...
Цілуєм кров'ю зморених сердець.
Вуста німіють від такої втрати...
Нас душать сни... Можливо, то кінець?-
Ніяк Любові нам не наздогнати...
І губи знову стигнуть у крові́...
Бодай хоч серце спрагле не спинилось.
Лише цілунками доводимо собі,
Що кров з Любов'ю на́різно лишились...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938442
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Ранковим плащем розстелились кульбабки,
Розкрили очам нежурливу красу.
Задихало небо весною, на згадку…
Затертий конвертик на пошту несу.
Колись написав та й забув надіслати.
Нема що читати, бо слово одне,
Воно не давало, не їсти, не спати…
ЛюблЮ, написав та й на цьому усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938234
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 26.01.2022
Не муч мою душу німими шипами,
Які полонили далекі мости,
Які забавлялися щиро з вустами,
Коли я читала порожні листи.
Усміх приносив самі лише болі,
Та я усміхалась. Якою ж була!
Троянди впивались із присмаком крові,
А я все рядками твоїми жила...
Шипи обіймали, давали надію,
В якій засинали гарячі слова...
Дотик омани торкав несміливо
Трояндовим подихом цвіту й зела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938243
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 26.01.2022
П'янкий аромат несмиренної зливи
Закохує поглядом невідь-краси.
Несуться крізь призму моєї дуелі
Горді й безжально ясні вечори.
Лише небеса пурпурові сміються...
Як же дістатись до них із землі?!
Ні, я не зможу... Нехай не сьогодні-
Ще сльози не всохли на битому склі.
А присмерк лягає за темнії спини
Зовсім не рідних мені ліхтарів,
Аби межи тінями сміла збудити
Крики обпечених ніччю вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938153
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Не смію більш торкнути твоє "я".
Нехай вогонь у серці пломеніє...
Ти чуєш бо...пече мені душа,
Що ми так швидко падаєм до прірви...
Приречені на лагідне "Пробач",
Що вб'є не раз ще сотню зовсім інших...
Хоч все давно, здавалося, не так,
Ми будем розмовляти якось звично...
Мені потрібно подихом твоїм...
Мені потрібно... якось пломеніти...
Лише межа між рідним і чужим
Дає мені ідею для "згоріти"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938135
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Не треба слів осінніми ночами,
Нехай не мерзнуть в погляді зорі...
Мовчали ми не перші й не останні.
Слова все бились, ще були живі.
Тягнули ранки втомлено терпіння,
Та грім не стих, ще буде дивен бій.
Пусти мене, пусти і я покину
Страшенний біль, що вже по праву твій.
Хай наше сонце втомлено сідає,
Хай знову все без пам'яті засне,
Бо тільки серце й досі добре знає,
Що Наше місто вже давно Чуже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938068
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Як люблю я поля де квітують привабливі маки
Та найкраща земля де родилася з запахом м'яти
І у світі вітрів, що колишуть кущі та дерева,
Це прекрасне життя, мені іншого зовсім не треба
Я родилася тут і зростала в родині на славу,
Чула ніжності звук, ту найпершу чарівну октаву,
З кожним днем розквітала, як приваблива квітка
І чекала тепла з нетерпінням чарівного літа
І мені із цих пір сняться миті найкращі у світі,
Море маків в полях, у яких ніжно граються діти
І небесна блакить, що розкинулась сміло в безмежжі,
Де звучать голоси неповторні та ніжно бентежні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938100
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 25.01.2022
Жінка дивиться з-під лоба
І теребить хустку,
Заявляє, що її я
Зіпсував відпустку.
Це для мене, як грім з неба,
Що казати маю?
Пояснити зразу треба,
Тож кажу, як знаю:
-Твої, Вірочко, наклепи
Тяжко ображають,
Ці слова у саме серце
Як стріла вражають.
Як я міг твою відпустку
Раптом зіпсувати,
Коло ти вже цілий місяць
Не виходиш з хати?
Ти не лазила по горах,
Не купалась в морі,
Але ж зовсім я не винен
У твоєму горі.
До відпустки - не причетний,
Гніватись не варто,
Бо всі гроші, які мали,
Я програв у карти.
Вбереглась ти від всіх видів
Вірусів, туризму,
Не зазнала біди й болю
І від травматизму.
Ти жива і здоровенька,
І проблем не знаєш,
Тож мені за все любенько
Дякувати маєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937898
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
У родючій і красивій живемо державі,
Ми тобою, Україно, гордимось по праву!
Пам’ятаємо - ми діти козацького роду,
Нашій єдності й любові нема переводу.
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Чисте небо, ясні зорі, світяться над нами
На своїй рідній землі, - тут ми є панами!
Об’єднаємо Карпати і Чорнеє море,
Щоби був усюди мир – нам не треба горя!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
Всі ми, браття – українці, за мир і свободу!
Збережемо для нащадків здобутки народу.
Як ромашки, ген зоріють, у хлібному полі,
Нехай щастям так іскриться кожна наша доля!
Україно! Сонце сходить, умийся росою,
Щоби серце і обличчя світились красою!
В. Ф. - 21. 01. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937781
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Любовью дышат сны и строчки,
О ней не в силах мы молчать.
Травы зелёные росточки,
Ладошкой хочется ласкать.
Весна шелками разнотравья,
И ароматами полей.
Меняет каждому дыханье,
Сердцебиение быстрей.
Промчатся дни январской стужи,
Растают лютого снега.
И на лугах цветных подушек,
Ляжет ромашками кайма.
Любовью дышат сны и строчки,
Пустыми не лежат листы.
Зимы холодные денечки,
Своим дыханьем греем мы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937820
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Не забувай, людино, власних коренів,
Підтримка роду проникає в сни.
Хай серце б’ється спогадом прискорено,
Прислухайся: поради не жени.
Неси в собі нетлінну мудрість прадіда,
Все пам’ ятай: як жив, чому радів.
Навчися із людьми навколо ладити –
Не рвати нитку віри від дідів.
Не кресліть із минулого нічого Ви:
Дарма людей у світі не було.
Стежину власну пращур твій вичовгував,
Щоб не зазнав його ти помилок.
Не забувайте розповідь бабусину,
Хай людяність, як мальва проросте.
Нести тепло довіку щире мусимо,
Лишивши душу роду для дітей.
Теперішнє тривогою спотворене,
Душа людини – ніби льодостав.
Сучасність відштовхнула мудрість коренів –
Всі покоління їй жили «не так»…
Крізь війни предки йшли, голодоморами,
Та цінували хліб, природу, світ.
В щоденній праці бідували, зморені,
Щоб ти онукам істину повів.
З молитвою, душею коридорами,
Знайди свій щит – наснагу поколінь.
Не забуваймо, люди, власних коренів –
Свій справжній слід на матінці-землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937644
дата надходження 21.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Лікуй мої рани розпеченим злотом
Твоєї безжально німої імли.
Лікуй мою правду цілунком безодні,
Тієї близької до краху весни...
Пробач мені, зоре, заплутані ночі,
Де казка ставала подобою сну.
Лише не ховай оксамитові очі,
Якими палаю, якими живу.
Лишайся у серці на довгі хвилини,
Що пахнуть розлукою наших чуттів,
Бо час віднімає тривке і важливе,
Вкриваючи душі вуаллю років...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937786
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Намалюй мені зорі у сірому небі,
Дозволь за світилом надії піти.
І хоч ти й далеко, дозволь доторкнутись
Губами прощання до люті зими.
Нехай не лякають застужені очі,
Серце не може тебе обмануть,
Допоки у ньому любові і втіхи
Осінньої ночі слухняно цвітуть.
Лише бережи, що не можна зіткати...
А хочеш- то й зовсім наза́вжди забудь!
Забудь, що на тебе я буду чекати
У стомлених зорях, які ще живуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937500
дата надходження 19.01.2022
дата закладки 19.01.2022
Засніжені гори, — засніжені…
Розніжені очі, — розніжені…
Вже хвиля стікає на спід вранці — рано,
На річку студену холодним туманом.
Бурульки в гребінчик, — зростають сльозою,
По схилах гранітних спливають лозою…
Зоріє в мереживі скеля відьмацька,
Сполоханим птахом застала зненацька.
Ось вітер самітник дзвенить у дзвіночок,
Розшиваний травень плете свій віночок.
Мокріє каміння з дощами парними
Та падають роси на пахощі з ними.
Весна — весняніє в карпатських просторах,
Де беркут гніздиться на змієвих горах,
Де спокій сховався в мохах під сосною,
Де світ наодинці з бентежним тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937384
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Торкай мою душу холодною тінню
І словом надії щоранку вбивай.
Довіра і ласка іще не втомили,
Та казка, здається, пізнала вже край.
Далека дорога зробила чужими
Наші з тобою душевні міста.
І якось незнано для серця зніміли
За́вжди гарячі і ніжні вуста...
Життя розвело по великому світу.
І що ж нагадає про тебе вві сні?..
Ми й досі з тобою ще маємо небо
І зоряні ночі, тендітні й сліпі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937344
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Мене чомусь минуле не пускає...
І ти не пустиш... Знаю, це навік...
Чомусь ночами серце завмирає,
Чи лине в ньому лютий-лютий крик...
Буває, навіть згадую про тебе-
Це ненароком... якось у думках...
Хоча вирує гучно сьогодення,
Минуле тихо грає на плеча́х...
Нехай сидить. Чіпать його не буду.
Боюсь забуть...забуть оті роки...
Я буду віддана минулому усюди,
Бо в ньому завше квітнеш саме ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937343
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Чому зажурений стоїш, понурений твій погляд,
Схилившись тихо до землі, думки твої не поряд?
Рука непрохано тремтить, а в серці світ надії,
У мріях зовсім лиш земних, зображені події
Від неба синіх кольорів, як ніби тінь на плечі,
Як хвиля смутку почуттів - мабуть вона доречі
І опадає тихо лист, сховавши в барвах літо
Де розгубилося тепло і те душевне світло
Сльоза збігає по щоці - емоцій не зупиниш,
Думками трепетно, як в сні в чужі краї полинеш,
Ось там захована причина того тяжкого суму
І стука в серці і душі вібраціями струму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937118
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Люблю навічно. Хай це буде втома.
Люблю душею. Хай це буде тьма.
З тобою вже постійно і ніколи.
З тобою я по-справжньому жива.
Тримай думками стримані надії,
Тримай вустами кинуті слова.
Не дай лише загоїтись довірі,
Не дай мені піти у небуття...
Я чую пісню зраненого серця.
Я чую біль і власну самоту.
Скажи лише- і миттю вже прилину.
Скажи лише- й навічно я піду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936844
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 13.01.2022
Тисяча - за двоє щеплень!
Радість для Петра хороша:
Розписав куди, й як скоро
Він потратить усі гроші.
На квитки в кіно, театри
(Подарунок для дружини),
Подорож, басейн, а решта –
На книжкові магазини.
Тож, не гаючись, з книгарні
Розпочав походи нині,
Вибрав книгу дуже гарну
’’Всі поради господині’’.
Зачитався нею вдома,
Олівцем став відмічати
(Жінці щоб було відомо),
Як котлети готувати.
Щоб млинці не пригоріли,
Були пишні і рум’яні,
Як зробити, щоб у торті
Був бісквіт і вишні п’яні.
В чому джинси замочити?
Як сорочку прасувати?
Ґудзик правильно пришити
І дитину годувати.
Прочитала все дружина,
Певні висновки зробила,
Враз (сама не знала), раптом
Дуже книги полюбила.
Тож на другий день раненько
У книгарню завітала,
Кама Сутру найдорожчу
Тут на диво всім придбала.
Принесла цей скарб додому,
Так захоплено читала -
Чималенько таки пунктів
Для Петра навідмічала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936829
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 13.01.2022
Сувои крутит снег у фонарей
Возврат зимы предвиден и понятен,
Скребется кошка в дверь, куда теплей,
И по траве все больше белых пятен.
ПашнЯ тверда, как колотый гранит,
Завеса снега синяя от ночи,
Замёрзшей веткой яблоня звенит,
И сыч о чем то за леском хохочет.
Морозный воздух пахнет январем,
За ветром след- как пена от прибоя ,
Бетонное пятно под фонарем
В минуту стало нежно голубое.
Немного опоздал январь седой,
Кого винить, кругом одно застолье,
Вот закрутил с метелью молодой
И потерялся в северном раздолье.
Ночь посветлела, синью потекла,
И небо опустилось мягкой ватой,
А вкусный дым притихшего села
Струится тропками от хаты и до хаты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936704
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Мне сестру нашли в капусте,
В огороде под листом.
Ей жилось там очень грустно,
Мы забрали её в дом.
Мама с папой очень рады,
Славной девочке такой.
В доме нашем большой праздник,
Все знакомятся с сестрой.
К нам пришли мои подружки,
И друзья нашей семьи.
Ей дарили погремушки,
Распашонки и носки.
А Наташа улыбалась,
Всем беззубым своим ртом.
Я вдруг так разволновалась,
Как жилось ей под листом.
Как жевать капусты зелень,
Когда вовсе нет зубов.
Я родителям не верю,
Зачем врать в конце концов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936660
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Мовила дружина Грицю:
-Щоб жіночу сутність мати –
Губи, груди і сідниці
Треба добре накачати.
Для жінок - це стало звично
(Кожна щоб про себе дбала),
Хірургія в нас пластична
Скрізь надійна й досконала.
Щоб моя душа раділа
(Віднесись до цього схвально),
Елемент якийсь на тілі
Виглядав щоб не банально.
Пірсинг, ботокс нехай буде,
Чи складне татуювання,
Звернуть хай увагу люди –
Цим підкреслю я кохання.
Гриць уважно жінку слухав,
Склалась риска між бровами,
Думав і за вухом чухав,
Потім виклав усі плани:
-Твої мрії - то пропаще.
Я прикинув, що робити:
І дешевше буде й краще,
Як хвоста тобі пришити.
Із фінансами в нас скрутність,
Нащо гроші викидати?
Хвіст твою чортячу сутність
Буде скрізь демонструвати!
Цього досить елемента,
Чогось іншого не хочу,
Ним покажеш всі моменти
Й сутність всю свою жіночу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936619
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Коли холод у душу віє,
Коли серце скував мороз –
Твої очі ховають вії,
Та у них – все-одно добро.
І в мені проростають зерна,
І спадає з душі ярмо
Коли ніч заглядає темна
У найдальші кутки думок.
Коли віхола свище люто,
Непроглядно сніги метуть –
Ти не можеш зі мною бути,
А проте – все-одно ти тут.
10.01.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936551
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Хвилюй мене, море, хвилюй щогодини.
Хай віддаляються дикі міста,
Що так несвідомо і легко душили
Покірністю ночі і сухістю дня.
Збивай, моє море, засушливий вітер,
Гони його в сивості згорених сліз,
Що відгомін їхній летить із вершини
Моєї гори через правдоньки ліс.
Люби мене, море, люби що є сили,
Тримай синьоокі бліді небеса.
А я берегами ітиму несміло,
Щоб чуть, як холонуть гарячі вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936547
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 09.01.2022
*** *** ***
Бле́ском моро́зным воздух ды́шит...
Лучи́тся солнце в небеса́х!
Следы́ каллиграфи́чно пишут
Тропи́нки... зи́мние... в стихах!
Снежинки вью́жась, веселя́ться...
Украсив ве́тви серебро́м!
Холод оку́тал зимним царством...
Но на душе тепло- тепло!
Красо́ю сказочной ложи́тся
На водяно́й покров узор...
Мороз слиза́л собо́й води́цу,
Да укрепи́л зерка́л упо́р!
Е́ли... в неве́сты нарядились...
Собра́вшись к празднику... стоя́т...
Иго́лочки сребро́м покры́лись...
Невероя́тен их наряд!
Лазу́рью небеса́ блеста́ют
В них тишина...любовь...ую́т...
Звезду заве́тную встречают
Ведь ночью она бу́дет тут!
А в тайном воздухе вита́ют
Секрет и Божья благодать!
Весь мир таи́нственно встречает
Младе́нца... и Святую Мать!
Бле́ском моро́зным воздух дышит...
Лучи́тся солнце в небесах!
Сегодня ночью мир прослы́шит...
Христос рождается... в яслях!
ХРИСТОС РОЖДАЕТСЯ!
СЛАВИМ ЕГО!)
6 янв. 2022]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936109
дата надходження 06.01.2022
дата закладки 06.01.2022
Ночь как никто умеет слушать,
Когда не спится нам с тобой.
Слагая рифмы лечим души,
За гранью бытия с мольбой.
А фраз избитых очень много,
Не уместить их в пару строк.
Как зерна рассыпаем слоги,
Чтобы к утру созрел стишок.
И хорошо если читатель,
Согреет душу строк теплом.
То для поэта это значит,
Лечить умеет он пером.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935447
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 03.01.2022
Сумувала Русалонька в морі,
Розпрощалась з коханим вона.
Водяні їй лишились простори,
А йому залишилась земля.
Моря хвилі торкалися тіла,
У очах безкінечності сум.
Вона чайкою вслід полетіла б,
Загубилась в мелодіях струн.
Не приносять їй радості перли,
Ні троянда пахуча в руці.
В її серці любов не померла,
Покотилась сльоза по щоці...
Пригадалися зустрічі їхні,
І як гріли собою слова.
Як вони їй тепер, ось потрібні,
Кожне слово в думках ожива.
Як була у обіймах коханих,
Веселилась від щастя душа.
Як розмову вели із вітрами,
Тепер думка одна потіша...
І коли місяць сходить на небі,
Відбивається блиском в воді.
Кличе, кличе Русалка до себе,
Та коханий не чує її...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935703
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Дівчині коханій Ніні
Скаржився боксер Микола:
-Криза паливна в країні,
Стало важко, як ніколи.
Хочеться тут вовком вити,
Бо сьогодні нам сказали,
Що вже змушені закрити
Тренажерні усі зали.
Це для мене - чорна дата,
Кулаки це відчувають,
Всі мої чемпіонати,
Як фанера пролітають.
-Вихід є,- сказала Ніна,-
(Працювала вона в банку)
Установу нашу знаєш?
Тож прийди до мене зранку.
Візьми паспорт і на тебе
Ми оформимо кредити,
І не буде вже потреби
Тобі в зали ті ходити.
З таким видом спорту рано
Тобі, голубе, прощатись,
Із колекторами будеш
Регулярно тренуватись.
Це міцна, надійна школа,
Сам побачиш результати:
В світових боях, Миколо,
Будеш ти перемагати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935420
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Пусть исполнятся мечты,
Всех кто верит в сказки.
И от зимней красоты,
Заискрятся глазки.
Разукрасилась зима,
Голубым сияньем,
В пышном платье госпожа,
За собой в лес манит.
Вокруг ёлки и сосны,
Хороводы пляски.
Доброй матушки зимы,
Солнцем день обласкан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935407
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Ходив сліпий, шукав, що нести?
Шукав прозріння в забутті.
Така біда, що в тин не вплести,—
Зростала морозь на душі.
Пішла десь людяність по людям…
Та так далеко, не знайти.
Попалась в руки підлим суддям,
А підлі хто? Вони — кати.
Глибокі рани, смутку через…
Йому по вінця — він запив.
Втекла любов, зостався вереск,
Лукавий в дзвони задзвонив.
Заходьте в хату окаянні…
Тут не весілля, тут бенкет.
Поклали шльондру у нірвані
На покороблений паркет.
Така поезія та проза,
Така глибинність та буття!
Зітхнув небіжчик — дивна поза,
Пропита сива голова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934618
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Вибрация, подпрыгнул телефон,
Он принял сообщение медбрата.
Простите, изменился зимы фон,
И за укол теперь вдвойне оплата.
А на столе гора пилюль и срач,
Бинты, инъекции, шприцы и вата.
Четвёртый месяц пишет список врач,
Довольно, я устала доктор, хватит.
Спастись и выжить, рвётся тонкий край,
Идёт с пробоиной ко дну кораблик.
Я насмотрелась, каждому свой рай,
Грызут болячки быстро свежий пряник.
Я чувствую себя порой , как труп,
Держусь, не позволяя лишних жалоб.
Плывёт над городом дымок из труб,
Как хорошо, что вижу счастье в малом.
Когда-нибудь увижу я рассвет,
Пойду босая по небесной тверди.
Там нет отчаянья, лекарств, аптек,
И хищного оскала чёрной смерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935324
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Олігархова дружина
Здійняла вже зранку бучу:
-Є претензія у мене,
Зараз я її озвучу.
Ти повинен вже сьогодні
Водія звільнити свого,
Хоч костюми має модні –
Та душа жорстока в нього.
Вчора з ним моя матуся
Їхала у перукарню,
Він, як той індик, надувся,
І завіз чогось в пекарню.
Потім довго вибачався
І завів розмову гречну,
З швидкістю такою мчався –
Ледь не вбив її сердешну.
Була мама, як на голці,
Чи він думав головою?
Просто диво, що в цій гонці
Залишилася живою.
Олігарх сказав дружині:
-Та за що ж його звільнити?
Треба дати шанс людині
Чимось і мені вгодити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935103
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Гложет душу совести червь...
Сыплет снегом зима из кармана.
Рвётся ветер в дверную щель,
В бубен бьёт колотушка шамана.
Я исчезну в дымке ночной,
Не по воздуху, нет, а под снегом.
В темноту шагну за стеной,
Полукошкой, получеловеком.
Что привиделось вдруг во сне,
Больше нет...это ты понимаешь...
Но кто в бубен бьёт при луне,
Никогда, никогда не узнаешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935046
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Вот толкнул вечер ночи клубок,
Сны умчались вдаль за мотком.
С боку на бок верчусь я, милок,
Не забыться мне сладким сном.
Я глазами совы в пустоту...
И тревожусь... ты не придёшь...
У окна я босая стою,
Вся продрогла... по телу дрожь.
Мокрый снег забелил мне окно,
Воет ветер бездомным псом.
Мне бы птицей лететь к тебе,
Но,
Как без крыльев покинуть дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934532
дата надходження 21.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Спасибі друзі, що Ви в мене є!
Ви і тепло, і дихання моє,
І добрий ранок, і прекрасний день
Як спів пташок, їх звабливих пісень
Як дивосвіт, мов квіти чарівні
Та зорі ясні, що у вишині,
Ви ніжні мрії, що ведуть у даль
Та той мотив, що виграє рояль
Ви ніби сонця милі промінці,
Лоскочете легенько по лиці,
Ви мій чарівно неповторний світ,
Рядки, як листя та весняний квіт
Спасибі друзі, що Ви в мене є!
Ви і тепло, і дихання моє,
І добрий ранок, і прекрасний день,
Як спів пташок, їх звабливих пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934505
дата надходження 21.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Там где ветер целует ромашки,
Повстречались мы в поле с тобой.
Поёт песни душа нараспашку,
Утонул я в любви с головой.
Припев:
Ах ромашка моя, ты ромашка,
Полевой мой любимый цветок.
Ах ромашка, моя ты ромашка,
Нагадал мне тебя лепесток.
Я улыбкой твоей очарован,
Глаз своих отвести не могу.
Я тобою любовь околдован,
Для тебя все ромашки сорву.
Как коснулся руки твоей нежной,
Моё сердце забилось в груди.
И ромашек букет белоснежный,
Положил я на руки твои.
Только вместе державшись за руки,
По тропинке с тобою пошли.
Ты оставила ветру разлуку,
Мы любовь здесь в ромашках нашли.
Автор Татьяна Горобец
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934448
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Расступились в небе сером
Стаи туч и облака.
Солнце выглянув над сквером,
Улыбнулось с высока.
Оно светит, но не греет,
В пруд застенчиво глядит.
Не стучится зима в двери,
Пустой трон её стоит.
Ветер гладит ивам кроны,
Рукой нежной у пруда.
Травы жёлтые на склоне,
Приминал он до утра.
Новый год подходит ближе,
Серый город без конца.
Опускаясь небо ниже,
Снег не сыпит из ларца.
Тишиной распят наш вечер,
Уже в пруд глядит луна.
Ждём с зимой мы первой встречи,
Долгожданная она.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933869
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Среди ёлочек и сосен
Я дышу декабрьской мглой,
Птичий хор многоголосий
Не летит сюда за мной.
Ветер стих, и день тоскливый
Убегает будто вдаль,
Было время, миг счастливый
В прошлом вертит календарь.
Хвоей пахнет будто медом,
И туманятся глаза,
Я под сосен терпким сводом
Снова вижу чудеса:
Тянут нежные ручонки
Мои девочки ко мне,
Слышу смех сквозь память звонкий,
Улыбаюсь я тебе.
Эта старая картина
Украшает серый день.
Дочки выросли, для сына
Не годится колыбель.
Мы с тобою постарели,
Сколько прожито чудес!
Молодым нам песни пели
Соловьи и майский лес.
Среди ёлочек и сосен
Вспоминаю прежний путь,
Детский звон многоголосый,
Внуки песни нам поют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933863
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Коли паде в саду лапатий сніг,
Коли в душі жива зимова казка,
Промов до мене слово-оберіг:
- Не плач, Ірусю, усміхнись, будь ласка!
Не плач, не плач, хоч в серці запече
Зимовий сум… пронизливий, як вітер.
Тоді торкнися ніжно за плече:
- Ці дві сльозинки, мила, я вже витер…
А далі піде мова про… біду,
Про товщі снігу, що лягли на плечі…
Я сім по сім цих бід перебреду
І прихилю до віч різдвяний вечір.
І ми уп’ємось казкою сповна –
Бо що для нас ця заметіль, їй-богу –
Дивися… бачиш – сніжна далина
І місяць вповні світить нам дорогу…
Там щедростей різдвяних – цілий міх,
Там радостей - сповиті снігом гори…
А ми журбою зорем переліг,
А ми любов’ю се́рця заговорим…
Дивися… у вікні – наш диво-сад
Зимою розмальований на біло…
- Не плач, Ірусю, мила, «мам ті рад»...*
О, мам ті рад - не плач, Ірусю! Мила…
Зимова ніч на білому коні
Проскаче по засніжених узгір’ях…
А ці слова залишаться в мені,
Неначе зорі, рождені в сузір’ях.
14 грудня 2021, імпровізація
[i]*"мам ті рад" - "я тебе люблю" в одній із слов'янських мов ("mam ti rad")
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933856
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Ти моє серце торкаєш ще й досі,
Хоч у дворі вже прискіплива осінь,
Ніжно гортаю в житті сторінки,
Ніби чарівно осінні листки
Тихо вбираю, красу відчуваю,
Бачиш із нею в таночку кружляю,
Вмить підіймуся високо в небо
І полечу за обрій далеко
Там в вишині неповторні простори,
Бачу з висот всі привабливі доли,
Ніжно чарують серде́нько моє,
Миле творіння таке неземне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933615
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
[youtube]https://youtu.be/WqOeLBPq9D4[/youtube]
По заснеженной дороге,
По полям и по лесам.
Мимо мишкиной берлоги,
Дед на ёлку спешит к нам.
Скачут кони с бубенцами,
И в округе слышен звон.
Ждём сюрпризов с чудесами,
И подарков миллион.
Мы встречать его готовы,
Ёлка светится в огнях.
Разучили стишок новый,
Выбрав лучший в соцсетях.
Скачут кони с бубенцами,
И в округе слышен звон.
Ждём сюрпризов с чудесами,
И подарков миллион.
Музыку написал мой сынуля (14лет)
Не судите строго первые шаги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933573
дата надходження 11.12.2021
дата закладки 11.12.2021
Тоскливо в сером декабре,
Ни километра листопада.
В грязи сосед мой, дровосек,
Дрова камину его надо.
Детишки мёрзнут и жена
Наварит щей и сытной каши.
А эта старая сосна,
Вот-вот сама на землю ляжет.
Синоптик обещал дожди...
Ему он верил неохотно.
Снега скорее впереди,
Сарай забьёт дровами плотно.
В стране забыли про людей,
Кубы за газ подорожали.
Не ждёт хороших новостей,
Ему всю жизнь безбожно врали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933455
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
-Я не розмазня й не плакса,-
Каже п’ятирічний Ваня,-
Купи, мамо, мені таксу –
Хочу йти на полювання.
Буду схожий я на тата!
Зроби, мамо, псові будку.
Щоб рибалка була святом –
Купи спінінг мені й вудку.
Ти свою роботу знаєш:
Перевіриш, як я взутий,
Черв’яків нам накопаєш,
Бо я можу ще забути.
Треба ще намет великий
І рюкзак мені купити,
Щоб із друзями за містом
На природі відпочити.
Потім купиш мотоцикла,
Щоб був більший, як у тата:
Я на ньому кожен вечір
Буду всіх дівчат катати.
Іще, мамо, допоможеш
Двері в гаражі відкрити,
Щоб з своїми алкашами
Міг зарплату я обмити.
Засоромивсь тато збоку
(Треба добре щось зробити),
Пішов вперше за п’ять років
В кухні лампочку вкрутити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Жнива минули, збагатіли хати.
Серпневий Бог на ниву голосну,
Таки прийшов і заходився жати,
Серпом тепло під жовтую стерню.
Сидить ховрах, зерном набиті щоки,
У полі миші розкішшю живуть.
Лишились соняхи й кукурудзи високі,
І ситі звірі лиш водичку п’ють.
А що ж, коли навідає завія,
Снігами вкриє землю заметіль?
Зима прийде і холодом колючим,
Прониже люд і звірину знайде.
Людині – хата, звіру – лігво, нірка,
Де є прихисток, їжа і тепло.
А от птахам, які зимують, гірко.
З-під снігу бігме їм дістать зерно.
Не забувайте крихітну пташину!
У годівничці трішки полишіть:
Зерна сухого, крихти, горобину,
Синичці сала – тільки не соліть.
Не смійте кинуть у біді собачку.
Кота зігрійте, в хату заберіть.
Не вбийте, люди, у собі Людину,
Добро й надію прикладом беріть!
Отак ми зиму зможем пережити,
Як запалає серце від добра.
Бажаю славно всім опанувати
Школу надії, віри і тепла!
Щедрот вам, Люди, з Божого крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932678
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 07.12.2021
У карпатських лісах,
Де модрини, смереки,
Де вершини гірські
Вкриті снігом повік.
Бродить в хащах сумний
І думками далеко -
Дивовижний, самотній
Сніговий чоловік.
Він нудьгує, страждає
Без радості, долі,
Без коханої, що
Пригорнула б на мить.
Яка серце його
Полонила б на волі,
І відразу було б
Кому вірити, жить.
Хто сказав би йому
Тепле, лагідне слово.
Хто б обняв і зігрів,
Розтопив в душі лід.
Не блукати одному,
А жити заново,
І у горах Карпатах
Залишити слід.
Де джерела течуть
У горах високих,
Де трембіти звучать,
Коломийки повік.
Там живе, мріє стріти
Таку синьооку,
Свою долю самотній
Сніговий чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933133
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Щось б’ється в грудях? — серце, чую…
Десь запекло, невже моє?
А час біжить — життя вирує,
Любов безсмертя пізнає.
Хапнути би ковток повітря,
Та тільки б чисте, що своє.
Брехня встромила в спину вістря,
Рубцями біль, бо пам’ять б’є.
Забути хочу, не згадати,
Не хочу з гіркотою сни.
Я, хочу сяяти — палати,
Не тліти іскрою вини.
Небесний шлях, Всевишній, зорі,—
Сплетіння сонячних орбіт.
Згоряють ті, що неозорі
У глибині забутих літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933079
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Чомусь засумували явори,
Вже перший сніг притрушує їм скроні,
Хтось ніжно їм шепоче ізгори,
Тримай, тримай кохання у долоні!
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
Пройде зима, прилинуть солов"ї,
Піснями чаруватимуть нас зрання,
Дивлюсь на явори й в душі моїй,
Щемить моє невипите кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932857
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Моя́ осень золота́я!
Ты́ ж красавица какая!
Пла́тье у тебя поши́то
Из порчи́ и златы́х ни́ток!
Ветеро́к кружи́т листво́ю...
Иногда́ он гро́мко во́ет!
Ка́плет до́ждик, ну́ и пу́сть
Смо́ет с у́лиц на́ших грусть!
Со́лнышко осу́шит ту́чки!
Ёжик гри́б несё́т в колю́чках!
В не́бе облака́ летя́т...
Сла́дкой ватой для ребя́т!
Ты ковры́ собо́й устла́ла!
Реки - зеркала́ми ста́ли!
И́неем покры́лись ве́тки...
Пры́гают от сча́стья де́тки!
Рассказа́ть бы́ мо́жно мно́го,
Да...зима́ уж у поро́га!
Здра́вствуй осень золота́я!
Ты сестрё́нка мне родна́я!
Всё́ ж...пришла́ моя пора!
Наруша́ть режи́м нельзя́!
В две́рь стучи́т мете́ль с утра́...
Сне́га просит детвора́!
Ты́ ж...лети́ в страну́ ину́ю!
Ждут тебя там золоту́ю!
Разукра́сь листво́й и бе́з...
Изоби́лием чуде́с!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932657
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Ян - відомий всім нероба,
Не виходив навіть з хати,
Все придумував хвороби,
Щоб ніде не працювати.
Лікарю уже набридло
Час на нього витрачати,
До психолога направив
Пацієнта виправляти.
Молода психологиня
Стала з Яном говорити:
Двісті гривень за годину
Мусив тут же заплатити.
Хлопу зразу, безумовно,
Стало прояснятись дещо:
Ці питання безкоштовно
Задають дружина й теща!
Кожен день його морально
Так навчились проробляти,
Що за їхні всі прийоми
Вчений ступінь треба дати.
Від фізичної розправи
Треба тіло рятувати,
Хоч-не-хоч, а треба завтра
На роботу вирушати.
Ян забувся за лікарню,
Зрозуміло стало нині,
Що вправляють мізки вміло
Вдома дві психологині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932347
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 30.11.2021
[i]«зривайте рожу, коли є цвіт,
коли дівчи́ні 17 літ»…
(з вуличного шансону).[/i]
На осінь звично в небі переміна:
Ідуть дощі… кружля відлетний птах…
У храмі ревно преклонив коліна
Напів-мирянин і напів-монах.
– Молю Тебе, всемилостивий Боже,
Воздай мені за ісповідь гірку.
Я розповім тобі про… дику рожу,
Що виросла не в райськім квітнику.
В саду у мирі квітла дика рожа,
Любила бджіл і мріяла про шлюб…
Я пожадав чужого, Боже, ложа
І в квітнику содіяв перелюб.
Я розплітав цій рожі темні коси,
Я в місяця просив її руки.
Вона, напевно, й досі ще голосить
У спогадах про вильця й кісники.
Я їй спивав росу з п’янкого тіла,
Допоки місяць в хмару покотивсь…
А на світанку рожа обімліла –
Я тілом жінки, Боже, причастивсь!
Я смакував гріховне це причастя,
Ховав чоло під пу́рпурний покров.
Ох, це рослинне… пелюсткове щастя!
(…А в пуп’янку текла червона кров).
Я смакував, я шматував, впивався,
Аж поки мід не видався гірким.
Мій дух ослаб – і врешті я злякався…
(А, може, дух від роду був слабким)!
Що цей квітник – він дихає вороже,
Що тут між терня плодяться вужі…
Я не молю о тіло тої рожі,
Молю лишень о зцілення душі!
(А пуп’янок)?
… Про пуп’янки – байдуже…
Їх прихистить ‘горожа і квітник.
Моя блаженна втіхо, дика руже!..
(І на півслові непомітно зник).
Прости мені, всемилостивий Боже,
Я вбив її!.. Моя блакитна лож!
(А як же бути з білим квітом рожі –
Не пожадай!? Не вбий!? Не чужелож!?)
…Тремтять уста, палають скроні – любиш!? –
Скажи мерщій…
– О Боже, поможи…
За мить палкої ласки душу згубиш!
А, зрештою, нічого не кажи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932467
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Сама, сама, сама, сама,
Сама живу, сама кохаю,
Сама виховую, люблю…
Чому сама? — Сама, не знаю.
Чому, чому, чому, чому,
Чому в самотності згоряю?
Чому я, гніваюсь, не сплю,
Чому тривожусь? — Я, Не знаю.
Кому, кому, кому, кому,
Кому ж раділа — говорила?
Кому ж довірила журбу,
Кому ж отдалась — завинила?
Молю, молю, молю, молю,
Молю я, Господа та Небо,
Молю я, доленьку свою…
Молю щодня — любити треба.
Нехай, нехай, плете лоза, —
Нові живиці на розхрестях…
Тепер я, зовсім не сумна,
Немає зради та безчестя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931243
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Зігрій мене в осінню ніч
І подаруй своє тепло.
Торкнись устами моїх пліч,
Щоб небо зорями цвіло.
Нехай розкаже Листопад,
Про нашу віддану любов.
Впаде листковий снігопад,
А ми посеред нього знов.
Зігрій мене, прошу, зігрій,
Щоб не торкалися вітри.
Не відбирай завітних мрій,
Ти ніжних слів наговори.
А я до тебе усміхнусь
І тихо так прошепочу.
Кохання досхочу нап'юсь,
В осінню пору дощову.
Зігрій мене своїм теплом,
Від себе більш не відпускай.
Щасливі будемо разо́м,
Коли ми вдвох - то справжній рай.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931241
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
-Я сьогодні,- каже Лола,-
Буду в образі садистки.
Очі вилупив Микола,
Очманів від тої звістки.
-Роздягайсь,- вона сказала,-
І турнула Колю в ліжко,
Батогом оперезала,
Прив’язала вже до ніжки.
Так на ньому гарцювала,
Виробляла, що завгодно:
Скрізь щипала і кусала,
Запевняла, що це модно.
Коля з світом вже прощався,
Думкою до Бога линув:
-Дай же, Боже, мені шансів
Врятувати ноги й спину.
Щоб пощупати це вим’я,
То повинен бути битий?
Якщо вирвуся живим я –
Буду в храм святий ходити.
Поможи мені, Всевишній,
Заспокой моє сердечко,
Зрозумів я, що це лишнє,
Так до смерті недалечко.
Хай Бог милує й боронить
Звечора, вночі і зранку!
Це смертельно: опинитись
В ненаситної коханки.
Всім клянуся, що віднині
Обмину цю силу вражу,
І своїй дружині милій
Я ніколи вже не зраджу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Знову на Поліссі осінь хазяйнує,
Розмашисто і вміло пейзажі малює.
Шати в день погідний золотом сіяють,
А ліси поліські - це багатство краю.
Вбралась так ошатно і Волинь моя -
Зваблива, неповторна окраса ця твоя.
В дібров, гаїв розкішний бурштиновий наряд,
Смарагд з ялин і сосен завершує парад.
Рубіни калино'ві палають на узліссі.
Давно уже не чути соловейка в лісі.
Лиш шелест вітру й опадає листя...
Волинь моя, - в калиновім намисті.
Озера Світязь сумуватимуть без літа,
Краса їх буде серебром сповита.
Природа краю спочиватиме у сні,
Щоб розквітчатися красою навесні.
І знов куватимуть зозулі в лісі.
Загомонить природа на Поліссі.
У кришталю' озернім - небо голубе,
Мій краю калино'вий, - так люблю тебе !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931174
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Вже доросла дівка Ната
Веселенька встала з ночі
І сказала: -Мамо, тату,
Я сама пожити хочу.
-Це розумно,- мама каже,-
Двадцять вісім років маєш,
Самостійності навчишся,
Трохи досвіду придбаєш.
Раді, доню, ми за тебе:
Ти відчуєш справжню волю,
Вдовольниш свої потреби
І зустрінеш свою долю.
Із порадами своїми
Втрутився, як завжди, тато:
-Щось надумаєш робити –
То не думай відступати.
Дівка потягнулась смачно:
-Так, кароче, всьо понятно,
В цьому ділі я обачна,
Поступаю акуратно.
Речі ваші я зібрала
Вам пора уже отчалить,
Тож швиденько одягайтесь,
Чуєте? Таксі сигналить!
Беріть, тату, цю валізу,
Кості зранку розминайте,
Мамі - сумка, й пакет влізе,
Пока. Чао. Не скучайте!
Та не стійте, як статуї,
Ворушіться, мамо й тату,
Будьте певні, тут я точно
Вже не буду відступати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
Как бы я хотел проснуться
По тревоге, быстро й споро.
По морозу - аж за сорок,
В ку́зов впопыха́х метну́тья !
Рев моторов у́тром ранним,
Мощь - стихо́м не переда́ть !
Да быстре́е ! На экра́не -
Цель в квадра́те ! ... Бо́га мать !
* * *
Как бы я хотел проснуться
Под будильник, в шесть пятна́дцать.
По морозу - аж за двадцать,
В бус служебный запихну́ться ...
По заснеженной доро́ге
Ехать ре́зво, без тревоги,
Через ди́вный зимний лес ...
На работу - на ЧАЭС !
Чу́вствовать себя́ при деле,
Людям свет давать и силу,
Жить на всю ! Не еле - еле !
Только жизнь та не сложилась ...
* * *
Как бы я хотел проснуться
Слушать шум дождя под лодкой...
Да с растрепанной молодкой,
Утром - солнцу улыбнуться !
Потяну́вшись, в куче сена,
С поцелуем, непременно,
Выйти у́тречком к реке́
На безлюдном островке ...
Со́лнышка в воде косну́ться,
В чистой речке окунуться,
Жар в костре сильне́й поднять
Да уши́цу затева́ть ...
* * *
Как бы я хотел проснуться
Да не спится мне ничуть !
Ко́вид ру́лит, не уснуть !
Без огня, огне́м горю ...
Как бы я хотел проснуться ...
Только я никак не сплю !
09.11.2021 г.
* * *
Фото https://stihi.ru/pics/2015
/05/09/8384.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930379
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Туди не дійти, де не втримають ноги!
Зачинені двері — забутий рояль.
Тернові стежки на оббиті пороги,
Закутані квіти у чорну вуаль.
Стоять темні тіні, схилились од віку,
У брамі чавунній палає вогнем…
Не впустить провидець старого каліку,
Він теж божевільний й махає мечем.
А муза втомилась, лежить на узбіччі,
Така синьоока, голодна, худа…
Пройшло позаочі величне сторіччя,
Колись загубилось та й досі — нема.
Вблагаєш — вблагай, голоси та вимолюй,
Ставай на коліна та милість проси!
Та все ж, не кляни та не шкірся на долю,
Свій дух підійми та й надалі неси!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930290
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021
Розтанули сни у осінніх туманах,
Спустились на землю жнива золоті.
Зашторили хмари небеснії рани.
Пливуть прілі квіти по чорній воді.
Сховалося сонце за зморений обрій,
В остиглому серці ще крапля тепла.
Он місяць здійнявся, мов витязь хоробрий,
Вдивляється в душу, там сива зима.
Осріблений пил по куткам підвіконня,
Стежина у небі плете золота...
Родилася мрія за морем безсоння,
Мов зіронька світить з небес молода.
Зоріє надія за сірим обманом,
Де милість Господня вкриває вівтар!
Прокинеться віра навколішках рано
Й безсмертям запалить небесний ліхтар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929908
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021
’’Бог все бачить’’ - прочитала
Другокласниця Наталя,
Над цим довго міркувала
І матусі розказала:
-Бог все бачити не може,
І він просить: -Мої рідні,
Хто мені тут допоможе?
Дуже сищики потрібні.
Біля кожного під’їзду
Господь виявив турботу,
І бабусь туди цікавих
Посадив він для роботи.
Щоб на лавочці не просто
Вони так собі сиділи:
Всі гріхи, які хто має,
Щоб помітити зуміли.
Наша баба Зіна знає,
Бачить все і перша чує:
Хто із ким, коли гуляє,
Хто що їсть, і де ночує.
Чого Віктор з кумом бився?
Де бродила тьотя Алла?
А Петренкова Марися
Вдома знов не ночувала!
І в поліції хвалили,
Що бабусі усе бачать,
І вкінці наголосили:
-Вам сам Бог за все віддячить!
-І я теж, як постарію,
За цю службу не забуду:
Серед всіх бабів на лавці –
Найактивнішою буду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929533
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Не ищу тебя я больше,
В листопадную метель.
Не ношу на пальцах кольца,
Не стелю для нас постель.
Разлюбила, не болею,
Не горит в душе огонь.
Песней больше не пьянею,
Допила любви флакон.
Позабуду все, что было,
До крупицы мелочей.
Разлюбила, разлюбила,
Васильковый цвет очей.
21.10. 2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929520
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
У ви́рій відлетіли журавлі,
А з ними ра́зом - теплі дні яскраві !
Дере́ва го́лі, у туманній млі ...
Іскри́ться па́морозь вдосві́т на тра́вах !
Гаря́чі фа́рби зга́сли ... Ген в далі́
Похму́ра ски́рда, по́серед ріллі ...
В розо́рах свіжий мокрий сніг білі́є
Та ла́тка поля зо́рана чорні́є ...
Ген-ге́н за полем сірий, мокрий ліс,
Крає́чок со́нця із-за хмар видні́є ...
Осіннє сонце ... Сві́тить, та не гріє ...
А вітер зно́ву дощ до нас прині́с !
Холодний дощ ... Над нами десь завис
І, наче ма́ком, ле́две-ле́две сіє ...
Дріма́є я́блунька, про ве́сну мріє,
Намо́клі яблука колише на гіллі́ ...
Колю́чий вітер ... Кру́тить, шалені́є,
Заме́рзлі кві́ти хи́лить до землі́ !
Ледь-ле́дь сніжи́ть, та скоро захурде́лить
І білий са́ван зи́монька посте́лить !
А по́ки - сля́коть хлю́па під ногами ...
І осінь плаче зи́мними сльоза́ми !
Воло́гий холод ла́пає за плечі,
За шию кра́плі почали́ стіка́ти ...
Б'ють дрижаки́ ! Пора́ тіка́ти
У теплу хату ... Всістись коло пе́чі,
І ба́ять добрі ка́зочки малечі ...
А осінь - у віко́нце, спогляда́ти !
05.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Як же мені не кохати – вітер жу́ру носить,
Як же мені не співати, коли серце просить…
Жура полем, жура бором – аж під сиві хмари,
Плаче серце тихим болем, доки зійдуть чари.
Гей, наповню чари срібні мед-вином по вінця,
Та й розсію сльози дрібні в росах по колінця…
Впадуть роси на покоси – золотеє жниво!
Уплетуться вінцем коси, жниварям на диво.
Погуляймо, жниварята, славно погуляймо,
А по сьому коровайну «красну долю» вкраймо.
Доле Красна, будь ми щасна, не колися стерням,
А вродися, Красна Доле, коровайним зерням.
Вийся, вийся, короваю, аж під сиві хмари,
А я собі заспіваю, доки діють чари.
Як же мені не співати – вітер журу носить,
Як же слів не римувати, коли серце просить…
[i]29 жовтня, 2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929289
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Зажурилась мама нині:
-Нема, доню, нам добра!
Дорікала Василині:
-Уже дівка ти стара.
І зітхаю я, і плачу,
Ох, думки тяжкі мої…
Я вже виходу не бачу,
Так і будеш без сім’ї?
Я б і зятя шанувала,
Був би він мені, як син,
І онуків доглядала б,
Коли в яслах карантин.
-Старомодна ти, матусю,
Ширше подивись на світ,
Я гуляю й не печуся,
Що минуло тридцять літ.
І твої прохання марні –
Жити чесно, не гулять,
Ці дівки - старі й негарні
Зараз всі міняють стать.
Швидко зміниться картина:
Там не буде вже проблем,
Коли стану з Василини
Бравим хлопцем Василем.
Будеш ти тоді багата
І щаслива на виду,
Невісток тобі я в хату
Скільки хочеш приведу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
[b][u]Етюд осінній.[/u][/b]
І знову - осінь ... Запала́ла
Барви́стим кольором гаїв.
В черво́нне золото прибра́ла
Покро́ви вікових дубів.
Видні́ються зелені шати -
Стоять ялини, як солдати,
Зеле́ний колір у сосни́ -
Не сплять, чека́ють до весни !
Сірі́є мокрий сніг в розорі,
Чорніють при́брані поля
І зо́рана на пар земля.
Холо́дне й сіре все надво́рі ...
Ще й мокре - під нога́ми твань !
Журба́ і сум, куди не глянь !
[b][u]Зимовий етюд.[/u][/b]
Нарешті. Зра́ння забілі́ло !
Вночі́, нежда́но, випав сніг !
Все білим са́ваном укрило
Дзвенить в двора́х дитячий сміх !
Мале́ча, вправна й галасли́ва,
Із сні́гу ліплять справжнє диво -
Величну бабу снігову !
Рум'янощо́ку, як живу !
Із моркви - ніс, з вугли́нок - очі,
На голові́ відро блищить !
Малеча рада, аж пищить !
Дурі́ють, на дворі́, до ночі,
Мороз міцні́є, сніг скрипи́ть.
Пора іти, село вже спить !
[b][u]Етюд весняний.[/u][/b]
Прийшла весна, вже потепліло.
Ще вчора хру́сткий сніг, попли́в !
Струмо́чки ніжно задзвеніли,
Похмурий ліс зазеленів !
Набу́хлими в брунька́х, листка́ми,
З-під сні́гу - ніжними ростка́ми,
Зеле́ним ко́льором сосни !
Чима́ло зе́лені в весни !
Чуть-чуть гойдає віти вітер ...
Узбіч у проліску стоять,
Тенді́тні квіти-первоцві́ти -
Чарівна Божа благода́ть !
Так рано, та вони не сплять -
Проснулись ве́сноньку стріча́ть !
[b][u]Літній етюд.[/u][/b]
Тихе́нько пле́ще ніжна хвиля,
Скрипить розжарений пісок,
Прийшло, нарешті літо миле !
Ще не нали́вся колосок,
Уже́ відхо́дить полуни́ця,
Та я́гід по́вно, подиві́ться -
Черешня хи́лить вниз гілля́ !
Соло́дка, пле́кана, своя !
Додолу фрукти тя́гнуть віти,
Садо́к перетвори́всь на рай !
Тут - що захо́чеш ... Вибира́й !
На клу́мбах са́мі ніжні квіти,
Зали́тий сонцем небокра́й !
Чарі́вний, милий, рідний край !
І хо́четься у ньо́му жити ...
[b][u]20.10.2021 р.[/u][/b]
Фото https://files.liveworksheets.com/def_files/2018/
11/25/811250145145494/811250145145494001.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928642
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021
Скоро в шефа іменини,
Тридцять років - це не жарти!
Мало бути якнайкраще –
Доля сплутала всі карти.
Все прикинули зарані:
Треба боса здивувати –
У престижнім ресторані
Його будемо вітати.
Гарна зала, фотозона,
Кухня наша - не корейська,
Не якесь там ’’В Робінзона’’,
Тут культура європейська!
А сюрпризом, що здивує,
Буде головна цукерка:
Танець свій йому присвятить
Знана в місті стриптизерка.
В відділах здали всі гроші,
Підготовка йде невпинно,
Шеф у настрої хорошім –
Все удатися повинно.
Іменинник наш завзято
Танцював і веселився,
Насолоджувався святом,
Був тверезий, не напився.
Тамада всім об’явила
Для сюрпризу час пророчий,
І пов’язкою закрила
Ювіляру ясні очі.
Повели, відкрили очі,
Він застиг… І в цю хвилину
У відомій стриптизерці
Впізнає свою дружину!
На шесті вона крутилась,
Граціозно вигиналась,
Усміхаючись, шляхетно,
Поступово роздягалась.
В шефа мову відібрало,
Заікаючись, белькоче,
Руки жестом показали,
Що додому він вже хоче.
Свято луснуло, як булька,
Стало все на півдорозі,
Під столом валялись кульки,
Розійшлися всі в тривозі…
В офісі в нас пекло зараз,
Керівник - темніше ночі.
В них - розлучення. Збулися
Всі слова мої пророчі.
За сюрприз (моя ідея)
Додалось мені турботи,
Ювіляр мені помстився –
Вже шукаю я роботу.
На увазі, друзі, майте:
Завжди, в будь-яку годину,
Досконало зразу взнайте
Все про шефову дружину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928195
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
У смутку жовті стоптані алеї:
в осінню нічку хтось любов шукав.
Вона ж оси́палась… уже не склеїш,
Мінорить осінь… їй печаль близька.
Листом осіннім падає безсило
забуте, згасле, виснажене вщент.
Велике почуття сльзить, зніміло,
а так хотілось квітнути іще!
Якби ж назад минуле повернути,
що кожен у собі на дно сховав,
то не вплелись би в осінь ноти смутку,
відо́ме грало б лиш мені та Вам.
Зірвався лист пожовклий та тремтячий,
у прах йому зітліти в бур’яні…
Останнього ключа прощання бачу,
а все благаю: не щезай же… ні!
Блукаймо разом по алеях міста
В омані зір, дивацтвах ліхтарів.
Чому все так? Хто правду розповість нам?
Лист облітає... Не судилось… гріх…
/Надихнув пейзаж чудового художника Леоніда Афремова./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928120
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021
Тихе́нько кінча́ється ба́бине літо ...
Ла́гідний вітер, небе́сна блакить,
Ще при́язним сонцем окі́лля зігріто,
І павучо́к - ген у небі летить ...
Та раптом зміни́лося щось спозара́ння...
Нічка холо́дна, мороз досвіта́ння,
Небо рапто́во, немов потемні́ло -
Ні, не похмуре, воно - посині́ло !
Ро́си, сьогодні повітря умили,
Свіже, пахуче, ним дихати легко !
Видно за о́брій - дале́ко-далеко,
Ключ журавлиний над обрієм квилить !
Бабине літо нежда́но скінчи́лось ...
Осінь, краса́ золота́, наступи́ла !
Чарі́вний мольбе́рт, біля гаю розкрила,
Фарби барви́сті з пеналу дістала,
Навкру́г озирну́лася, поворожила
І пе́нзлем чарі́вним пейзаж дописа́ла -
Кра́сеня ясена вділа в бордо́ве,
Окинула по́глядом - вийшло чудово !
На клена зеле́ного - зо́лота я́сного,
А в верхові́ття - ще й трішки багря́ного !
З пи́шною вишнею - за́вжди морока.
З лівого боку їй треба червле́не,
З правого - жовте, а ззаду зеле́не !
Та вишня у нас - неймові́рно солодка,
То хай покрасу́ється, поряд із кленом !
Осінь всміхнулася - всяк тут чуду́є
Берізка-капри́зка, і та вереду́є,
Хоче той колір, що з білим пасує !
Про́сить крім жо́втого, ко́лір зелений,
А ось і дубо́чки. Немо́в навіже́ні -
Бажа́ють, щоб ша́ти були із прінта́ми,
З прико́льними на́писами, з вензеля́ми
Осінь люб'язно до них посміхну́лась,
Трі́шки подумала і відверну́лась.
На очі коси́нку собі пов'яза́ла,
І знов за роботу, з завзя́ттям, узя́лась !
Пе́нзель чарі́вний в руках аж літа́є,
Фарби нао́сліп, навкру́г розкида́є !
Кра́пельки фарби - роя́ми злітають,
На ша́ти дере́в і кущі́в потрапля́ють !
Бри́зки летять невпопа́д, як попало !
Червоним, оранжевим, скра́шене листя,
Дубо́чки прибра́лись - в багря́нець вдягли́ся,
А осінь сміє́ться : - Всім-всім щоб дісталось !
Ба́виться ко́льором і весели́ться !
Темним бордо́вим, роже́вим, як квіти,
А жо́втих відті́нків - то вік не злічи́ти !
Майсте́рний художник, як є - чарівни́ця !
А що в неї ви́йшло - самі́ подиві́ться !
Милу́йтеся ба́рвами - осінь у лісі !
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/5500080f1d282eb5abc57081a5a4bce2[/img]
14.10.2021 р.
Фото http://4.bp.blogspot.com/-Zs5Zns0su-I/Ve7iD71EBRI/AAAAAAAABD0/_WJbJaffk5Y/s160
0/%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2596%25D0%
25BD%25D1%258C.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928062
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021
Місяць засмучений, ріженьки зубчиком.
Радісна доля з милим голубчиком.
Стелиться стежичька, полем, туманами…
Зорено серденько свіжими ранами.
Листячко падає, вітер полохає…
Туга минає — серденько тьохкає.
Не дочекалася втішної звісточки,
Ніч розірвала коралі - намистечко.
Ранок надіями світить в віконечко,
Новими мріями блиснуло Сонечко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928027
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021
Мурликав теплий синьоокий вечір,
Шовковий мак в степах палав,
Додому линули ключі лелечі
Межи потомлених заграв.
І лився синій воркітливий спокій,
Торкався краплями невмитої землі,
А ми йшли разом по землі широкій,
Немов не з нами все це і немов не ми.
Так пахло м’ятним медом надвечір’я,
Трояндовим настояним вином,
Й здавалось янгол, просушивши пір’я,
Вкриває й нас своїм пухким крилом.
Під ніжне сяйво зоряних багать
Бриніли срібні нитки павутинки,
А нам лишилось трохи почекать -
До щастя – лише мить і півзупинки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355901
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 14.10.2021
Листвой играет лёгкий ветерок,
Перебирая бусы на калине.
И в небо тянется с трубы дымок,
Бинтует осень тесно душу сплином.
Под ёжик скошены вдали поля,
Лесопосадки в рваных жёлтых платьях.
Лист за листом роняют тополя,
Нависло небо серое в заплатках.
Колючий ветер северный и злой,
Под вечер всюду рвет одежды, злится.
А поутру морозец небольшой,
На побледневших травах серебрится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927696
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 10.10.2021
Перше вересня у школі –
Дзвінок сріблом розливався,
Сьомий клас теж, як ніколи,
Веселився й дивувався.
Наяву це все, чи сниться?
Витріщались учні всюди:
Їхня класна керівниця
Збільшила в три рази груди!
В клас зайшла педагогиня,
Вражені замовкли діти:
Була горда, як Богиня –
Як красу таку втаїти?
Думав Петя: -От потвора!
Хоч учителька привітна,
Гроші, що здали на штори –
Пішли зовсім не на вікна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927529
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Оста́нній павучо́к у вись злетів,
На ниточці тонко́ї павутини !
Клин в небі закурли́кав, журавли́ний,
І в теплий край, у ви́рій, полетів !
Здійня́вся дрізд, до зграї в небо злинув
І весь співо́чий ка́гал відлетів !
І ко́жен з них, свій рі́дний край покинув
І вже не чуть в гаю́ пташи́ний спів !
І ні́кому віта́ти сонце співом,
Дзвеніти в лісі ди́вним перели́вом -
Настане че́рга тихих сти́лих днів ...
Ще й білим са́ваном всю зе́млю вкриє
І за́мість співів - вітер тут завиє !
Та й побажа́є тихих зимних снів ...
07.10.2021 р.
Фото https://www.psychologos.ru/images/zhuravlinnyi-klin-1024x671_1414528914.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927424
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021
На зоряну стріху хтось місяць повісив.
Закутані сріблом, пульсують зірки.
В мережеві сяйва сапфіри розвісив,
Блистять в павутині нічні павучки.
Ковзнула блакить за захмаренний обрій,
А сонце горошком скотилось униз.
Воно потонуло в небесному морі,
Залишив на згадку медовий каприз.
На тім перехресті орбіт у бездонні,
На місячній стежці, де сонячний слід,
Зоставило мрію на водах безсоння,
РозтАнувший в сльОзах, розтоплений лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927215
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021
[i]Барвінок Ваш усе цвіте –
Милує око до морозів.
І я люблю його за те,
Що він – дитинства відголосся.[/i]
Бабусю, погляд Ваш горів,
Коли про квіти дбали сині.
Без Вас так порожньо в дворі –
З барвінку падають росини.
П-в.
[i]Не чує холоду барвінок до зими.
В уяві бачу я дитинство, мов в дзерка́лах.
Вертаю в день, де з Вами знову разом ми
Хрещату квітку біля тину вдвох чекали.
Тепер вже знаю, що життя – коротка мить,
І восени усе частіше я журюся.
Не чує холоду барвінок до зими –
Я зрозуміла тільки зараз Вас, бабусю…[/i]
[i]
...Ваш барвінко́вий синій тин
Немов зв’язок із небесами.
Хоч відійшли Ви в засвіти,
Та в синіх квітах – завжди з нами.[/i]
Бабусю, дякую за все!
І хоч в житті Вас не зустріну,
Відлунням голос донесе:
- Не чує холоду барвінок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927116
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021
Мама доню свою рідну
В гості відправляла,
Як вести себе потрібно
Мудро наставляла:
-Будуть виступати гості –
Жувати не можна,
Вислухай уважно тости,
Що там каже кожна.
Та до чарки не тягнися,
Наперед не пхайся,
Серед старших оглянися,
Мило посміхайся.
Пий водичку мінеральну,
Виникне розмова –
Покажи, що ти морально
До життя готова.
А як стануть танцювати,
Зроби по - англійськи:
Не прощаючись - із хати!
(Так у колах світських).
Аж на другий день припхалась
Донечка додому,
Розказала, як набралась
Горілки і рому:
-Я забула, що ти вчила,
Як у тих англійців,
І по-нашому зробила:
Ми ж то - українці!
Гопака я танцювала
Із кумом Альбіни,
Реготала і співала –
Аж дрижали стіни.
На коня пила я залпом,
На кожну підкову,
Всі вітали мене з кайфом,
Наливали знову…
І по-нашому я швидко
Чарку спорожняла,
Мусила там ночувати,
Бо йти не діждала.
У англійців свої тости
Й свої забобони,
А я рада, що в нас в гостях
Отакі закони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021
Вже осінь. В небі павучки́ летять
І сонце зо́всім не пече, а гріє !
Дере́ва - сонні, в зо́лоті стоять,
Про дні квіту́чі, у дрімо́ті мріють ...
Пташи́ні зграї ла́дяться у вирій,
Ще трі́шечки - і в да́льню путь злетять.
Вже осінь. В небі павучки́ летять
І сонце зо́всім не пече, а гріє !
Ласка́вий вітер ледве-ледве віє,
Яскраві барви пло́менем горять,
Осінні квіти, ніжні, серце мліє -
У пишних ша́тах - Божа благодать ...
Вже осінь. В небі павучки́ летять ...
27.09.2021 р.
Фото https://pickimage.ru/wp-content/uploads/images/detskie/indiansummer/babieleto7.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926781
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
Тебе ховав у сутінках туман,
Стирав сміливо незабутні роки,
А я читала трепетний роман
І чула віддалялись твої кроки
Було в житті, а може й не було
Та згадка сколихнула до глибинки
І найрідніше дороге чоло
Так чітко відобразило хвилинки
Похмурий погляд і сльоза в очах
Десь там в куточку тихо заховалась,
Як ніби в опустошених ночах
Зі мною назавжди вона змагалась
Тягнулася чутливо так рука,
Щоб неповторні миті воскресити
І не могла змиритися душа,
Щоб почуття назавжди відпустити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926638
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021
Немов люстерко Осені – вода,
Етюд створила на озерній гладі.
Манірну панну теплий Вітер сватав ,
Осінній кралі в очі заглядав –
Вона ж – на сміх все… ох, вже ці дівчата!
Ліс у багрянці вітер пронизав –
Юнацька пристрасть… як не зрозуміти?
Сердешний тільки стогне сумовито:
Тверда красуня… маю гарбуза…
Ех, ті дівчата! Завиває Вітер…
Розкішна Квітко! В плесі тихих вод
Красу твою жагучу буду пити –
От тільки я для тебе епізод.
Останню згадку рве невгаслий сум
Солодку млість в прозорому люстерці:
Енергію у відданому серці
Навіки я, закоханий, несу
І все прошу, будь поряд, змилосердься!
В красі дзеркальній тихого озерця
Осіння пава ладить гардероб,
Дме вітер… не лишає вічних спроб –
Але ж красуня вперта… не здається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926520
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Довела Марися мужу:
-Досить нам уже казитись.
Я сказати тобі мушу:
Буде краще - розлучитись.
Отака ось катастрофа!
За порадою помчалась
До куми своєї Софи
(Та вже тричі розлучалась).
-Скоро суд. Я переймаюсь,
Щоби в дурні не пошилась,
У розлученні не каюсь,
Щоб майно мені лишилось.
За сім років ми надбали,
Кумонько, добра багато:
Трохи грошей назбирали,
Є машина, діти, хата…
Гроші в нас на депозиті:
Я боюсь, щоб так не склалось,
Чоловіку - паразиту,
Щоб ці кошти не дістались.
Кума Софа професійно
Мудру голову схилила,
Точно і прямолінійно
Все в деталях пояснила:
-В цьому, головне, Марисю,
Розділити майно й хату,
А за гроші не журися –
Їх поділять адвокати.
Будуть рішення читати,
Що повинна ти радіти:
Найдорожче будеш мати –
Тобі лишаться всі діти!
А житло, майно, машина –
Все на плечі чоловіку,
Із проблемами такими
Нехай мучиться довіку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925851
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Кожен день цікава теща
З наполегливим завзяттям
Ревізує й контролює
Поведінку свого зятя.
Молодий, а сиві скроні…
Чи достатньо заробляє?
Як відноситься до доні,
За дітей, добробут дбає?
Це Семена стало злити,
Ляпнув, теща ледь не впала:
-Як би, мамо, так зробити,
Щоб ми довго вас шукали?
Враз схопилась за голівку:
-Якщо я несу вам горе –
В червні ти купи путівку
І відправ мене на море.
В липні, щоб відпочивати –
Прибережні є курорти:
Там я зможу показати
Всі бікіні, сукні й шорти.
А у серпні я не проти
Пригадати сни дівочі –
Кращі всі міста Європи
Бачити на свої очі.
Буде в спокої радіти
Вся сім’я твоя, Семене,
Протягом усього літа
Відпочинете від мене.
А як все оце оплатиш,
Буду я не теща-мати,
Після цього мене будеш
Дорогою називати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926167
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
На осінніх ланах свіжий вітер гуляє,
Так висвистує, ніби схолов від нудьги.
Розфарбованим золотом землю вкриває,
Шле останній привіт від п'янкої пори.
Потопає оранж у сріблястій калюжі,
Та виблискує промінь в краплинах роси
На сухих пелюстках у тендітної ружі,
Як невтішний коханець в полоні журби.
Оксамитовий ліс в кольорах пекторалі
Стелить долом на трави вбрання дорогі,
Висікає вогнем намистини - коралі,
Розмальовує воском листки золоті.
Ця фієрія фарб й нотки зрілого трунку
Залишають на згадку той присмак дощу,
що пролився з небес вересневого ранку
Та й омив, наче сповідь, остиглу красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926145
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.09.2021
Я Вам пишу, думки всі розлетілись,
Немовби пта́хи в сині небеса
І Ваші очі, як вогні зоріли,
Бо Ви пізнали справжні почуття
Скажу відверто, що я все вагалась,
Сміливий крок - писати та ще й Вам,
Та я всю ніч із гордістю змагалась,
Спочатку все, довіривши лиш снам
Прошу пробачить, що немала сили,
Бо відійшла чомусь на задній план
Та знаю я, що Ви давно просили
Довершить недописаний роман
Хоч засмучу та я ще не рішила
І ще зовсім не зважила життя
Та знаю, що душа моя згрішила -
Бо піддалась на справжні почуття
Я вибачаюсь, що немала волі,
Торкнути, хоча б подихом душі,
Але й за це скажу спасибі долі,
За неповторно трепетні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926021
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
Був Микола, як пружина,
І пригод шукав вже зрання,
Тож звернувся до дружини
Із химерним побажанням:
-Відчуттів я хочу з перцем,
І емоцій цілу нішу,
Щось скажи, щоб моє серце
Враз забилося сильніше.
Жінка вивернулась в ліжку,
Загадково усміхнулась,
Ковдрою прикрила ніжку
І ліниво потягнулась:
-Ну, якщо вже доведеться
Розв’ язати цю задачку –
Твоє серденько здригнеться:
Я знайшла твою заначку!
Поки ніжився ти в ванні –
Есемески прочитала…
Твоя видра непогані
Компліменти надсилала.
Тепер, милий, ти без грошей,
Хай вона надалі знає:
Ресторанчик, мій хороший,
В вас надовго відпадає.
На сьогодні досить перцю,
Бо якщо я стану злитись,
То твоє слабеньке серце
Перестане зовсім битись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925452
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
Сегодня яхту видела во сне,
С тобой мы выходили в море.
Над нами звезды плыли в тишине,
Покой на колдовском просторе.
Луна застыла в отраженье вод,
Любуясь сиротливо штилем.
И наше судно прибавляя ход,
За горизонт стремилось синий.
Ты приобнял на мостике меня,
Волшебный миг воспоминаний.
Сливались в поцелуе мы любя,
Вдыхая аромат желаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925333
дата надходження 17.09.2021
дата закладки 17.09.2021
[b]Я[/b] полину туди, де іще не бувала,
[b]П[/b]одолаю маршрут не знайомий мені,
[b]О[/b]бійду всі місця де краса чарувала,
[b]Ї[/b]ї трепетна ніжність, сховавшись в росі.
[b]Д[/b]олинають до мене чарівні трембіти,
[b]У[/b] чудових місцях чую їх голоси,
[b]В[/b]иринають, як ніби із сутінків квіти,
[b]Д[/b]е не бачила я ще такої краси.
[b]А[/b] ось тут неподалік, сопілка заграла,
[b]Л[/b]иш додала мотив до чарівних трембіт,
[b]Е[/b]х, краса, я її з серіала згадала,
[b]К[/b]илимком звуковим устелила весь світ.
[b]І[/b] на крилах лечу, посміхаюся літу,
[b]Н[/b]едоречні стають і слова, і думки,
[b]Е[/b]стетичний мотив додає мені втіху,
[b]З[/b]алишаючи в серці приємні сліди.
[b]Н[/b]е забуду мандрівку в чудові Карпати ,
[b]А[/b] із ними увесь неповторний їх світ,
[b]Н[/b]езабутні мотиви трембіт, як карати
[b]І[/b] завжди пам'ятатиму безліч їх літ.
[b]К[/b]олихають гілки - я уже відлітаю,
[b]Р[/b]озкажу про чарівність і ніжні дива,
[b]А[/b] всі чари Карпат - я завжди пам'ятаю,
[b]Ї[/b]х п'янку неповторність вібрала душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925231
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021
А там у долині калина стояла
І ніжно красою серця чарувала,
Білеє личко та чорні брови -
Всі милувались нею діброви
Приваблива сукня, яскравість помірна,
Така дивовижна, до феї подібна,
На тонкому стані пояс чарівний,
Сплетений ніжно з снів неймовірних
Хто ж так неповторно зміг диво створити,
Щоб вмить до нестями усіх підкорити?
З тої пори вже кожна дівчина -
Вроду бажає лиш від калини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924743
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021
На тин ще пі́вень не забра́вся,
А в двері вну́чок вже ввірва́вся ...
З поро́гу в крик : - Діду́сь вста́вай,
Штани і чо́боти вдіва́й !
Скорі́ше, в сад потрібно мчати -
Ми бу́дем со́нечко стріча́ти !
Наш пі́вник де ? ! Чому він спить ? !
Його́ потрібно розбуди́ть !
Неха́й встає ! Хай кукурі́че !
Хай всіх діте́й у сад покли́че !
Схід со́нця що́би не проспа́ли,
І з на́ми со́нечко стрічали !
В садку́ ми всіх пташо́к розбу́дим,
Неха́й, вдосві́т, щебе́чуть лю́дям
Весе́лі й ра́дісні пісні́ !
Та сплять в гнізде́чках ще вони !
Нехай встають ! Пора співа́ти,
Щоб сонце пі́снею стріча́ти !
Включа́й буди́льник ! Хай дзвени́ть !
Тату́ся треба розбуди́ть !
Бо день сього́днішній - субота !
Й не тре́ба та́тку на роботу !
Ми бу́дем сонце з ним стріча́ть,
А потім, ра́зом, в жму́рки грать !
Ну де ж ти, Со́нечко? Вставай !
Яскраві барви розсипа́й !
Мерщій фарбуй вогне́м обрі́й,
Всіх нас теплом своїм зігрій !
З травиці ро́си позбива́й,
Вже ранок ! Де ти ? ! Не дріма́й !
А я давно́ вже не дріма́ю,
І з дідусе́м тебе́ чекаю !
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/e0ec8cfd39e09ae1c4af1e6c35d7d545[/img]
09.09.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924702
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021
Вот десять дней, как попрощались с летом,
Вокруг царит осенняя пора.
С утра денёк прохладный неприветлив,
Однако в полдень пригоршня тепла.
Ласкает луч зелёное убранство,
И осень не таит печаль в глазах.
Ветер порывами кружится в танце,
Глаза прикрыв летаю в облаках.
Где мне искать любовь, что без обмана,
Где тот к которому могу бежать.
Ступая в темноту душа мембрана,
Как сложно научиться доверять.
Любовь бывает крайне необычна,
Души нечаешь, сердце бьётся в такт.
А через время резко гаснет спичкой,
Ответь мне милый, что со мной не так.
Как больно через раз тебя теряя,
Хранить тепло над тлеющим огнём.
Я больше не нужна...грусть ледяная,
Пустая кукла с выжженным нутром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924656
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 10.09.2021
Имя твое, словно старая песня,
бродит ночами в моей голове...
Мне без тебя и пустынно и тесно,
словно весь мир опустел, овдовел..
Сердце в плену одиночества стынет,
память, как лодку, качнёт на волне,
тихо накатит, внезапно отхлынет
и холодком проползет по спине.
Так же стоят и фонарь, и аптека...
Звезды беседу ведут до утра...
Всё как всегда...только нет человека...
Кажется: кто-то бездушный украл...
За ночь прокрутишь все в жизни этапы,
боль лишь к утру поутихнет слегка...
Звезды уйдут, а Медведица лапой
перед уходом порвет облака...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924485
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 08.09.2021
Осень простелила белые туманы,
Капли с паутинок на ветру звенят.
Я ступаю мягко, семеня ногами,
Путь к тебе неблизкий, не зажжен маяк.
А любовь, что в сердце не даёт покоя,
Солнце светит ярко, только мне темно.
Стоит ждать нам лета с его жгучим зноем,
Если быть нам вместе просто не дано.
В клочья рву сомненья, без зонта по лужам,
Продолжаю путь свой, вопреки судьбе.
Даже если завтра инеи и стужи,
Милый мой, поверь мне, я приду к тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924357
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
- Кругом зима белым-бела,
Река в доспехах из стекла,
Пусты и горы, и поля
До самого апреля;
Идем со мной в мечты и сны,
Там тихо дремлют до весны
Побеги юные сосны
И пряный можжевельник.
- Не видно солнца из-за туч,
Жесток мороз, и ветер жгуч,
А потому, прошу, не мучь
Меня в святой сочельник;
Далекий дом прекрасен твой,
Но не согреют нас зимой
Ни старый вяз, ни граб лесной,
Ни пряный можжевельник.
- Кругом весны пьянящий цвет,
В атлас и шелк весь лес одет,
И тянут головы на свет
Ростки плюща и хмеля;
Пойдем со мной в седой туман:
Там бархат мхов, коры сафьян
И расстелил ковры тимьян
И пряный можжевельник
- Мой сад лучится и поет,
И льют цветы вино и мед, -
Все это требует забот
И ждет труда и дела;
А потому - прости, мой друг,
Мне удаляться недосуг
Туда, где зелен дол и луг
И пряный можжевельник.
- Приносит лето тяжкий дар:
Изнемогают сад и парк,
Терзает дух всесильный жар
И истязает тело;
Иди со мною в тень долин,
Там ароматы льют люпин,
Душистый лавр и розмарин
И пряный можжевельник.
- Да, жарко, нечего сказать,
И воздух сперт - идет гроза;
Но ветви гнутся и лоза
Под грузом ягод спелых;
Прости меня, мой добрый брат,
Но мне покоя не сулят
Ни ежевика, ни мускат,
Ни пряный можжевельник.
- Холмы и долы кроет мрак,
Промозглой влагой тракт набряк;
Ушами прядая, русак
Свой бег оврагом стелет;
Уж верно в этот хмурый дождь
Со мной тем паче не пойдешь
Туда, где ясень так хорош
И пряный можжевельник.
- Пока что лес еще не наг,
Пойду с тобой, лишь дай мне знак;
Мне мил мой сад, чудной очаг
Природы самодельной;
Но мне милее во сто крат
Багряной осени наряд,
Где древний дуб и бук царят
И пряный можжевельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924078
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021
-Мій Тарасику коханий,-
Лежачи у гамаку,
Мовила дружина Ганя,-
Маю думку ось яку:
Відпочили ми чудово,
Турпутівка - вищий клас!
До дітей я вже готова.
-А я ні,- сказав Тарас.
Швидко вересень крадеться,
Школа нас на підвела,
Хоч не хоч, а доведеться
Привезти їх із села.
Тяжко так зітхнула Ганя:
-Всі вважають вчителі,
Що батьки ми геть погані,
Це ж в столиці, не в селі.
І директор слав ’’вітання’’
(Ще одне із всяких див):
Недостатнє виховання,
Вулиці якийсь там вплив.
Скрізь прогалини в навчанні,
Математик задовбав,
І в щоденниках погані
Завжди бали виставляв.
А в селі - свої турботи:
Дід сьогодні рано встав,
Основну зробив роботу –
Всім валізи спакував.
Баба з радості тре руки,
Та найбільше дід радів:
Бо, нарешті, любі внуки
Заберуться до батьків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923945
дата надходження 02.09.2021
дата закладки 02.09.2021
Низе́нько, над кро́нами хмара пови́сла,
Дере́ва прини́шкли, чека́ють дощу́.
Вітри́сько наха́бний, зриває з них листя,
Шарпа́є сердито, грози́ть : - Потрощу́ !
Сморо́дині вітер викру́чує віти,
В садо́чку бісну́ється, несамови́тий !
Споло́хав пташо́к, повали́в спіле жито,
Пелю́сточки ніжні зриває на квітах !
На дах метале́вий, баба́хкають гру́ші,
Бабу́ся, зляка́лась, вікно́ зачиня́є,
Мо́литься Богу : - Спаси́ наші ду́ші !
Бо бли́скавка в хату, бува́, заліта́є !
Пала́є вогне́м - блискави́ця згора́ !
В коли́сці просну́лась і пла́че дитина,
Гри́мнуло так, що зірва́лась карти́на !
Розве́рзлося небо і ллє, як з відра́ !
Сві́тло пога́сло, вже су́тінки в хаті
Споло́ханих ді́ток вколи́сує мати
- Засні́ть мої лю́бі, неха́й вам тала́нить ...
Заснули. Лиш чути, як дощ барабанить ...
31.08.2021 р.
Фото :
https://i.pinimg.com/originals/01/
92/7d/01927d6940b728834131b829e44bbb0d.gif
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923825
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021
Збираються в зграї лелеки
Й полинуть у теплі краї :
- Чому так летіти далеко,
Лишаючи рай на землі ?
Ще світить так лагідно сонце,
Гніздо покидаєте, двір...
Зі смутком дивлюсь у віконце.
У відповідь чую : - Повір,
Вже осінь, зима у дорозі,
За холодом - голод уже навздогін.
Лелекам прожити не в змозі,
Тому й оставляємо дім.
Дітям покажем дорогу,
"Зимівлю" в чужій стороні.
Буде для них засторога :
Нелегко прожить в чужині.
- Летіть же щасливо, лелеки,
В заморські квітучі краї !
Додому вертайтесь здалека,
Стрічатиму вас - навесні.
Примітка : за народним повір'ям лелеки відлітають у вирій
19 серпня (на Спаса).
Недаром народна мудрість каже. : прийшов Спас - готуй рукавиці
про запас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923577
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 29.08.2021
Серпневий вечір котиться до нас,
А вітерець принишк і не дихне.
Давно вже промінь сонячний погас,
До себе небо, нічку пригорне.
Розкинуте мереживо зірок,
Мелодіями грати буде вальс.
Яскравий місяць піде у танок,
Він танцем цим, порадує всіх нас.
В годину цю, не спиться цвіркуну,
Він пише ноти і пісні для нас.
Йому, як бачте також не до сну,
Як тільки промінець останній згас.
Впадуть росинки дзвінко у траву,
Підхопить прохолода їх собі.
Підніме невдоволено брову
І понесе росиночки вербі.
А під вербою пара молода
І іхні таємниці неземні.
За ними тихо нічка підгляда,
Думки сьогодні чомсь її сумні.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923267
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021
Не посмію, ніяк не посмію,
Розказати, як ніжно люблю,
Про таке я кохання лиш мріяв,
А сьогодні, воно наяву.
Посміхаються зорі в небі,
І співають в душі солов"ї,
Ви так треба, Ви так мені треба!
Ви приходите в сни мої.
Ви зі мною у снах до ранку,
А коли сонце гляне в вікно,
Я відшторю рукою фіранку,
І Вас бачу в саду під вікном.
І для мене розлуки немає,
Ви, немов би, моя душа,
Щастя більшого я не знаю,
Виливаю любов у віршах.
Та мить щастя мого настане,
Ми зіллємося сплетивом рук,
Ви навіки моєю станете,
І ніколи не буде розлук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922180
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 22.08.2021
Голубина зграя сіла на подвір’я,
Вуркотіли дзвінко, дзьобали насіння.
Походжали жваво, тріпотіли крила
У танку єдналась голубина сила.
Сизокрилий голуб проходжав зухвало,
Ввічлива голубка дзьобала по мало.
Він розправив крила, набундючив груди,
Ніде було дітись та й втекти нікуди.
Вуркотіла разом на подвір’ї зграя,
Певне то весілля, хто там його знає?
Чи єднання чисте, доля хай пізнає
В спогад цього дійства радість не минає.
У високім небі сонце усміхнулось,
Хтось зрадів відверто, а комусь гикнулось.
Радість то, чи горе, чи мені здається?
Рано, чи то пізно все пройде - минеться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922733
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
Місяць на небі, виблискують зорі.
Нічка на землю спустила рядно.*
Тиша і спокій... ФірАнки прозорі -
Спить у колисці вкраїнське село.
Вітер так ніжно гойдає стражденне,
Співа колискову мати-Вкраїна.
Скільки таких у нас, рідная нене,
Обійсть в бур'янах - сумна слава лине...
Де ті пісні, що повсюди лунали, -
Весілля, хрестини, обряди утіх.
Пісня у праці важкій помагала,
З нею жили й окриляла усіх.
Співали у клубах, на вечорницях,
Скрипка, баян лунали півночі.
На танці ходили дівкИ, молодиці,
Хлопці співали про карії очі.
Лишились розвалини, гнізда лелечі,
Сови кричать чутно лише вночі.
Не співа соловейко, спорожніли криниці,
У журбі "журавель" на одній нозі.
СЕла зникають з мапи Вкраїни,
Багато із них ще існують напів.
Не до веселощів... Глянь, люба нене,
Село вимирає, тому такий біль...
Місяць на небі і зоряне сяйво,
В сні спочиває вкраїнське село.
Гірко й болить... Але ми пам'ятаймо,
Що наше коріння звідти зросло.
*Рядно - вид покривала з ряднини.
Фіранки - занавіска з тюлю, або тканини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922653
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2021
З провінційного містечка
Вже підтоптана дівиця
До пластичного хірурга
Подалася у столицю.
-Зробіть мені грецький профіль,-
Заявила ще з порога,-
Збільшіть губи, а то з цими
Виглядаю геть убого.
Нижні ребра - повиймати!
Зробить це стрункою спину,
І до смерті буду мати
Гарну талію осину.
Пружні і великі груди –
Щоб постава була гожа,
Нехай заздрять усі люди,
Бо на них не буду схожа.
Ще я вам сказати хочу,
Голос внутрішній аж кличе:
Щоб були виразні очі,
Бо це дзеркало обличчя.
Лікар вислухав уважно,
Записав всі побажання,
Викреслив рядок про очі
І сказав привітно: -Пані,
Щоб зробить великі очі,
Не потрібно нам трудитись:
Вам достатньо лише буде
На рахунок подивитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922369
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 16.08.2021
Ти мене не забудеш ніколи,
Хоча може не віриш в слова
Та в серденьку повір, від любові
Розквітає чарівна весна
Ніби квіт абрикоси і вишні,
Поєднались в єдиний мотив
І у рідній непроханій тиші
Неповторність створили для див
Ти мене не забудеш ніколи,
Бо красу неможливо забуть,
Лише дякую скажеш ти долі
Та полинеш, щоб знову відчуть
Ті прекрасні хвилини казкові,
Голоси неймовірні пташок
Та чарівні мотиви чудові
Із яких напишу я рядок
Ти мене не забудеш ніколи,
Почуття - це найкращі думки,
Знай, коханий, що лиш у любові,
Неповторні лунають рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922243
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
Хотіла б я потрапити в той край
Серед степів, порослих ковилою.
Там пінивсь невеличкий водограй
Над річкою з прозорою водою.
А береги, скелясті і круті,
Природа пишним різнотрав"ям вкрила.
Над бистриною верби у воді
Свої розкішні коси розпустили,
Латаття жовте в коси заплели
І слухали історії кохання.
Водяник ними з мавками діливсь
Під хвиль неспішний шепіт і зітхання.
Неподалік стояв густий гайок.
Там розквітали проліски весною,
І соловейка ніжний голосок
В гайку лунав погожою порою.
Чудовий світ, загублений в степах
Прекрасної моєї України,
Тепер існуєш ти лише у снах.
Нещадний час вкрив бур"яном стежини.
Зустріла нещодавно я одну
Гарненьку мавку в одязі дівчини,
Натомлену, печальну і сумну.
Вона розповіла страшні новини:
"Загиджена, засмічена ріка
Вражає каламутною водою.
Зрубали верби. Вже нема гайка
І тих степів, зарослих ковилою.
Наш соловей в Італію подавсь,
Піснями іноземних фей чарує.
Водяник вже у Польщі прописавсь,
На полі полуничному гарує.
А мавки всі по світу розбрелись,
В путанах, у прислузі на чужині.
Чарівний край, знайомий вам колись,
Змінивсь.Його ви не впізнали б нині."
"Хто це зробив? Хто знищив цю красу?-
Спитала я,-негідники-чужинці?"
Змахнула мавка зі щоки сльозу:
"Свої красу згубили. Українці."
5 серпня 2021року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921421
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 14.08.2021
Ласка́вого мо́ря блакить неозора,
Купа́ються ніженьки в шо́вковій хвилі,
Вода пустотли́ва, іскри́ста, прозора,
Проро́чить блаже́нства хвили́ночки милі !
Пісок білопі́нною хвилею ви́праний,
Сія́є на сонці, як цукор розси́паний !
Скрипу́чий, гарячий, від сонця вогнистий !
Чисте́нький, лиш ча́єчки слід, як нами́сто ...
Хвиля, грайли́во водою оббри́зкала,
Торка́ється, ма́нить, шепоче - купа́йтесь,
Воді́ благода́тній, на ми́лість віддайтесь !
В обі́йми до се́бе, пустунка, покли́кала ...
Вода криштале́ва, ледь дише прибоєм ...
Красу́ твого́ тіла ховати не хоче !
Таму́ючи по́дих, милу́юсь тобо́ю ...
В обійми, в обійми - нам море шепоче !
В обі́йми - повто́рює круча луно́ю ...
А тіло, нарешті, з'єдна́лось з водою !
Ні́жними пе́рсами ба́виться піна,
Вода обмива́є, сідни́чки й коліна,
Пе́стить живіт, доторка́ється ло́на,
На хви́льку завме́рла в діво́чій доло́ні...
За мить, голе тіло вже скрізь обніма́є !
Крапли́нки на шкі́рі, перли́нами ся́ють !
Сонце в воді діама́нти розси́пало,
З хвилею ра́зом, у море покли́кало !
Теплим блаже́нством, змори́ло все тіло,
Зася́яло ніжно і час зупини́ло !
А кру́чі стоя́ть на сторо́жі всеці́ло !
І на́віть не знають, що час зупини́вся,
Мая́к насторо́жився, чуть нахилився,
Мені підморгну́в і ледь-ле́дь, зашарі́вся ...
Мовля́в - Я не ви́дів ! Яке́ моє діло ... ?
А море, ледь чу́тно, за ним шелесті́ло :
- Ніхто вас не ба́чить, коха́йтеся сміло !
10.08.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920970
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
Вчителька мораль читала:
-Хто не буде працювати -
Буде у житті відсталий
І не буде щастя мати.
Треба прагнути у школі
Вищих балів досягати!
Тут не витерпів Микола:
-Ну навіщо це казати?
Ната правила всі знала,
В неї розум аж зашкалив,
Бо переказ написала
На усі дванадцять балів.
І, стрибаючи, хвалилась,
Як же любить цю науку!
За камінчик зачепилась –
Впала і зламала руку.
А тепер візьміть Матвійка:
Він не знав, де ставить кому,
Ви йому вліпили двійку,
Хлопець сумно брів додому.
Голову понурив низько,
І від ранця гнулась спина,
Йшов стежками, де не слизько –
Гаманця знайшов з грошима.
А тепер ви порівняйте
Від оцінок результати:
Виграла в Матвійка двійка,
Чи рука у гіпсі в Нати?
Отакі-то парадокси
Зустрічаються у школі!
Ніхто з учнів не насміливсь
Заперечити Миколі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920572
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021
Доки йшла до тебе, промочила ноги,
Відчувала осінь всі мої тривоги.
Відчувала осінь, тихо говорила,
Доки йшла до тебе, любов мене гріла.
Ту любов гарячу, несла я з собою,
Умивались трави дрібною росою.
Умивались трави, вітерець торкався,
Мабуть він у мене також закохався.
А я посміхнулась і йому сказала,
Що тебе одного, все життя кохала.
Що тебе одного і більше нікого,
Лиш до тебе милий приведе дорога.
Зазирну у очі, пригорнусь до тебе,
Б'ється моє серце, щастя бачить небо.
Б'ється моє серце, щастя бачуть зорі,
Корабель кохання нас відносить в море.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920202
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2021
Від лікарень у столицю
Їдуть делегати
Внести правку на початку
Клятви Гіппократа.
Бо негоже: всі науки
Підлягли реформі,
Не дійшли до Клятви руки –
Все в первісній формі.
Треба встигнути зробити
Все найближчим часом,
І закон оцей пустити
У народні маси.
Бо зберуться депутати
Терміново знову,
Завтра будуть засідати
Всі позачергово.
Лікарі на цій нараді
Подали прохання,
Щоб затвердили у Раді
В першому читанні
Новий текст, тому, що Клятва
Явно застаріла…
Перше речення у тексті
Оплесками встріли:
-Щоб були в нас результати
Й наслідки хороші,
Пацієнт повинен мати
Поліс, або гроші.
Я, такий-то, і клянуся:
У цій круговерті
Лікувати вас беруся
До самої смерті.
Далі все іде за текстом –
Сказано там гарно,
Тож не варто час і сили
Витрачати марно.
А в кінці така примітка:
-Дамо відсіч смерті!
Гроші можна через касу
(А краще - в конверті).
Гіппократ не передбачив,
Звідки міг він знати?
Що в нас лікарю теж треба
Якось виживати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920219
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021
Вивчивсь син на адвоката
(Вже свій офіс буде мати),
В кабінет зайшов до тата
Свою радість розказати:
-Справу бізнесмена Мося,
Що тягнулась в вас роками,
Мені виграть удалося
Цими чесними руками.
Батько - адвокат відомий
(Було видно, трохи злився),
Мовчки слухав, тоді мовив:
-Ти ще, сину, не довчився.
Треба тактику й всі сили
Під час суду повертати
Так, щоб все це оплатили,
І щоб зиск із цього мати.
Врахувати всі моменти,
Захист так побудувати,
Щоб із даного клієнта
Ще одну зарплату мати.
Справу виграть - не потрібно
Тут великий розум мати:
Я зумів на цьому ділі
Вас п’ять років годувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919944
дата надходження 19.07.2021
дата закладки 19.07.2021
Шаг за шагом в мир звенящий,
Слушать звуки я иду.
Жар души своей кипящей
Разливает Лель в дуду.
Ты играй пастух мне песни,
Буду слушать до утра.
И в душе моей воскреснет,
Вечно бурная весна.
Под свирель пусть затанцует,
Со мной дикое зверье.
Заколышется в округе,
Все чем дышится легко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919934
дата надходження 19.07.2021
дата закладки 19.07.2021
Гаря́чий степ сухий, безкрайній,
Укритий зо́ряним шатро́м ...
Липне́ва ніч укрила край свій
Сухим полу́денним теплом ...
Не всі у нічку цю заснули.
Безшумні кри́ла промайну́ли.
Нічне життя - дзвенять цика́ди,
Звучать пташи́ні серенади.
Давно́ погасла вже зірни́ця,
Не сплю і я, срібля́стий місяць
Ліниво на стежи́ну світить !
Прима́рно ви́дніються квіти
Й суха, неско́шена трави́ця,
Яку ледь-ледь колише вітер...
А зорі - наче самоцвіти,
Прони́зливо на небі сяють.
Шатро́ небе́сне устеля́ють
Сузі́р'я - но́чі дивоцві́ти ...
Мала́ й Велика ведмеди́ця
Розлі́глись в зо́ряних кущах,
Пега́с помі́ж зірка́ми мчиться
І ма́нить вдаль Чума́цький шлях.
Зоря́ зірва́лась і упала,
З-за хмари вигляда́є місяць...
То акваре́ллю написала
Південна нічка - чарівни́ця !
Стежи́на, врешті обірва́лась,
Десь в тра́вах акварель зоста́лась ...
Безкра́йній степ знайшов свій край,
Й казкова, дивная картина
Нара́з встає пере́д очима -
Бездо́нний синій небокра́й ...
Вгорі на небі срібний місяць,
А зни́зу, в до́лі, плещуть зорі,
Бо там, під кручою іскри́ться,
Сія́є чорним блиском море !
Йому сьогодні щось не спиться,
Жарту́є, ба́виться прибоєм
І пісні моря вже сплелися
З словами пісні степової !
Штовхає в спину теплий бриз
- Не стій ! До моря, швидше вниз !
Голу́бить беріг хвиля ніжно,
Збиває піну білосні́жну !
Стоять на варті моря кручі,
Стрімкі́, обри́висті й могу́чі !
Від спеки розпаші́ле тіло,
Вода ласка́во обіймає,
А зо́рі, що купа́лись в хвилі
Іскря́ться й бри́зками тікають !
О, води блаже́нство миле !
Пе́стять хвилі голе тіло ...
- Милий ! Я чуть-чуть спізнилась ...
- Я так чекав на тебе, мила !
То може море шелестіло,
Чи круча хвилі шепотіла ...
Що вам сказать про ті обі́йми ...
Про все лиш знає вітер вільний,
Зірки́, що з неба підгляда́ли
І ті, що у воді плеска́лись,
Маяк безсонний, над прибоєм,
Безстижий місяць над водою
І бе́рег з кру́чою стрімко́ю ...
12.07.2021 - 24.07.2021 р.
Фото " https://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/67407_800x600_sanzheyka6.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919809
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Ой летіли білі лебеді над моєю країною,
Над широкими полями, над Донбасом – руїною.
Ой летіли та летіли, жалібно курликали,
Наче серце розпинали, наче Бога кликали.
Кликали та й кликали, мов до раю звали,
Мов своїми крилами пекло обіймали.
Чом ви білі лебеді горя не минаєте?
Ви ж від куль ворожих Неньку затуляєте.
Та ж ви, білі лебеді — янголи скалічені,
Ваші крила зламані — дотепер незлічені.
Ви ж безсмертні братики, побратими — лицарі,
У віках нескорені — кулями посічені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919316
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Зросли при дорозі... Простують прохожі :
Хтось погляд зупинить, можливо, хтось ні.
Ромашка і Мак - закохані, схоже,
Привітно і мило кивають мені.
Мак-красень багряний й тендітна Ромашка
Переплелися в обіймах звабливо.
Вітер гойдає легенько... Я стишка
Милуюсь сплетінням квіткового дива.
Виросли разом, росою вмивались,
Жайвір ранкові пісні їм співав.
Незчулися, навіть, як закохались,
А дощик в любові їх об'єднав.
Щасливі квітують, радіючи сонцю,
Щоб дати насіння, продовжити рід.
Хоч світ їх - Природа й мізерне віконце,
Але на Землі, щоб оставити слід.
Ромашка і Мак - краса споконвічна.
Мати-земля життя їм давала.
Хоча їх кохання сезонне - та вічне !
Знов прийде весна, щоб любов воскресала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919245
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 11.07.2021
У сумі тихо дихає земля,
А я тебе з дороги виглядаю,
В моїй душі багато ще тепла,
Яким тебе завжди оберігаю
Коли в чужих, далеких ти краях
Та я любов'ю ніжно обігрію,
Твої сердечні, милі почуття -
Від них, коханий, я завжди хмелію
Зберу я оберіг із почуттів
Та покладу тихесенько до серця,
Щоб він тебе на відстані зігрів
Та зачинив від негараздів дверці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919039
дата надходження 09.07.2021
дата закладки 09.07.2021
Дід Петро прийшов до тину,
Запитав сусіда Рому:
-Вдосвіта твоя дружина
Добирається додому?
І чогось на мене боком
І сердито позирає,
Хоч я зовсім ненароком
Із-за тину виглядаю.
-Ніночка іде з роботи,-
Промовляє гордо Рома,-
Виявляю я турботу –
Все роблю для неї вдома.
Це - секретна установа,
Де працюють в нічну зміну,
Радий я, що вкотре знову
Запросили мою Ніну.
Там - державна таємниця
(Підписалась в цьому кожна),
Хай і в сні таке не сниться,
Це розказувать не можна.
Звечора іде кохана,
Заробітки там хороші:
Стомлена приходить рано,
Та приносить добрі гроші.
Дід Петро всміхнувсь до Роми,
Приховав усі словечка,
Пригадав ці установи,
Де колись скакав у гречку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918909
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2021
Над травами туман - заплата на заплате,
на ягодных кустах - хрустальная слеза,
а я брожу в лесу в коротком синем платье
и лезут комары под платье и в глаза...
Здесь комариный полк надёжною охраной -
не просто подойти к черничному кусту,
заманчив синий взгляд, укутанный в туманы,
но тучи комаров всё время на посту.
Черники не хочу - перехотелось что-то -
запомнились навек укусы комара ,
по сердцу мне теперь малиновые соты
и нежный аромат от ягодки Добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918456
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Мама привела в квартиру
Нового коханця Гошу:
Все оглянув, бажав миру,
І відмітив все хороше:
-Обстановка скрізь прекрасна,
Дихає тут оптимізмом,
В тебе модно й дуже класно,
Зветься це - мінімалізмом.
В очі стінка в вас не лізе,
І з сервізами серванти,
Антресолі і валізи,
Килими відсутні й банти.
Син-школяр промовив щиро:
-Результати очевидні:
Те, що бачите в квартирі,
Називається в нас - злидні.
А найбільше мінімально
В холодильнику на кухні:
Там у нас оригінально –
Каструлі відсутні й кухлі.
Хто з дядьків приходить жити –
Через тиждень всі тікають…
Мама починає нити,
Що їх злидні виганяють.
Втік відразу милий Гоша.
Мама сина б'є: -Ледащо!
Слово те таке хороше
Розшифровувати нащо?
Будемо тепер казати
(А дядьки прийдуть ще різні):
-В нас все модно і сучасно,
Живемо в мінімалізмі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918450
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Спалила спрага сине небо,
Розтанув в далях горизонт…
Єдиний шлях до світла , треба
Здолати хибності кордон.
Химери правлять чорні крила,
Згниває в людях доброта,
Війна сльозами світ скропила,
Вбиває кулями брехня.
Немає правді порятунку,
Дешеве пійло труїть кров…
Нещира дружба — це стосунки,
Бо сита пристрасть — не любов.
Та й заздрість в серці кепська справа,
Бо Кормить бісиків в душі
Та й родить ненависть, образу, —
Вбиває праведність в тобі.
Та що ж поробиш, світ вклонився,
На милість підлості та злу,
А ти ще досі не скорився...
Твій дух зібрався на війну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918409
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
[i] 2 июля - World UFO Day. [/i]
Деда, деда, эНэЛО !
Там, над лесом, пронеслось !
Ну, пожалуйста, вглядись -
Улетело, прямо в высь !
Да всмотрись же - эНэЛО,
Как прожектор засияло,
Искорками засверкало,
И огнями расцвело !
Деда, видел ?! ЭНэЛО,
Возле школы пролетело,
Будто трактор прогремело
И умчалось за село...
Это ж надо - эНэЛО !
Улетело ... Как назло !
Вот опять бы прилетело
Да за нашей школой село !
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/8bbc1d73b6227fc2a18db230fa25468b[/img]
09.09.2020 - 02.07.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918385
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Знов манить медоцвіт - липневе диво,
Вдихнувши аромат, чарує мило.
Ті пахощі п'янкі витають всюди -
Такий медовий квіт збирають люди.
Споконвіків із липи цвіть сушили
І ліки цінні готувати вміли.
Чай липовий ще із дитинства знаний
Ним, при потребі, лікувала мама.
Був трУнок той в коморі і у хаті...
Тоді жили ми зовсім небагато :
Узвар з багнА , а ще із гілок вишні
І ложка меду - тут була не лишня.
Гуде бджолиний рій, нектар збирає,
Несе у соти, бережно складає.
І буде з липи мед : такий цілющий -
Це скарб для українців - багатющий !
Тож бережімо край і липи пишні !
Медові ліки в нас не будуть лишні.
Ще мед освятимо, працюймо в будні,
Лишаймося людьми, а не як бджоли-трутні.
Трунок - тут п'яний запах, пахощі.
Багно звичайне - рослина лісового болота.
14 серпня - Медовий Спас, Маковея ( освячення меду, маку...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918346
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
Как же я в тебя влюбилась...
Над волнами белый дым.
Сердце в ритме джаза билось,
Над простором голубым.
Просто чайки, просто море,
Порт, уютная земля.
Твой фрегат причалит вскоре,
В сердце радость ожила.
Мы на пирсе сбившись с ветром,
Все встречаем корабли.
С нетерпением по детски,
В белый дым душа летит.
Как же я в тебя влюбилась,
Мой моряк незримо вновь.
В руках сердце твоих билось,
На губах цвела любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917721
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 24.06.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Раз июнь простужен,
Ноги в сапоги.
Непогода кружит,
Можно в моряки.
На асфальте лужа,
Точно океан.
Мне кораблик нужен,
Буду капитан.
Мой бумажный крейсер,
Поплывёт быстрей,
Он в далёком рейсе,
Обретёт друзей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917674
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Там де ве́рба плакуча,
На гіллі вітер спав...
По долинах і кручах,
Своє щастя шукав.
Натомився за нічку,
Ліг собі відпочить.
Пробудилася річка,
Що піснями дзвенить.
"Ой ти річечко - річко,
Не шуми я прошу.
Заспокійся водичко,
Бо приліг я до сну..."
Як почула розмову,
Ту, самотня верба.
Вона вітер не словом,
А гіллям обняла.
"Не шукай свого щастя,
Не збирай його з мрій.
нам зустрітися вдасться,
Знай ти мій, тільки мій..."
І з тих пір вітер вербі,
Розплітає косу́.
Пригортає до себе
Її ніжну красу.
А вона все шепоче,
Лиш для нього слова.
З ним в обіймах щоночі,
Про любов розмовля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917643
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
В лікаря панянка мила
Побувала не в одного,
І поріг переступила
В кабінет до головного:
-Можна? – запитала тихо,-
Відповідь мені ви дайте…
Лікар каже: -Що за лихо?
Я вас слухаю. Сідайте.
-Дякую, вже ноги мліють…
Хочу дещо запитати:
Ваші всі підлеглі вміють
Таємницю зберігати?
Чи не буде так, що завтра
Гомоніти будуть люди,
Про важкі мої хвороби
Усе місто знати буде?
-Будьте ви за це спокійні,-
Головний відповідає,-
Зашифровано надійно –
Це ніхто не прочитає.
Почерк в лікарів такий, що
Там сам чорт не розбереться,
Таємниця в вашій картці
Тут навічно збережеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917516
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
Я узнала... Вы меня искали,
На душе приятно и тепло.
Только Вы наверное не знали,
Я замужняя давным-давно.
Много лет живём мы душа в душу,
Муж мой человеком стал родным.
По ночам бывает голос слышу,
Изменить не хочешь... жить с другим.
Знать бы раньше, что нужна Вам очень,
Разными дорогами не шли.
Впрочем зря стихи друг другу строчим,
У судьбы цена за них нули.
Мне не стоило идти налево,
Вам спешить направо от меня,
Ни о чем уже не сожалею.
Я любимая всю жизнь жена.
Пусть навечно западут мне в душу,
Все стихи, что счастьем не сбылись.
Тайное молчанье не нарушу,
Сердцем я впитаю Вашу мысль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917462
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
На старій, сухій вербі -
Там й ліс недалечко.
Пара лелек ще весною
Зробили гніздечко.
Метушились, клекотали,
Галузки носили,
Згодом діти-лелечата
В гніздечку сиділи.
Мати діток крильми гріла
І життю раділа,
А лелека носив корм
Й не кружляв без діла.
Легковажно під вербою
Вогнище лишили.
Верба тліла без полум'я,
Лелеки сиділи.
Жевріла верба вище, вище -
Вже й сонце погасло.
Ніч... Кому було лелек
Врятувати вчасно ?
Ось вогонь піднявсь угору
Й зайнялось гніздечко...
Стривожилась лелечиха,
Занило сердечко.
Піднялася над гніздом
І заклекотала...
Міцно склала свої крила
Й на гніздечко впала...
Рано-вранці на узліссі
Верба догорає.
Убитий горем над згарищем
Лелека кружляє...
Рокований - невідворотний, фатальний, неминучий.
Написала під враженням прочитаного епізоду в книзі
" Малиновий дзвін" Ю. Збанацького.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917301
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
В зеленім лісі: крони, віти,
Ялин смарагдові ряди,
Пахучі різнобарвні квіти
У краплях стиглої роси.
Шалений вихор дубом хилить,
Коли розгнівана гроза.
Небесна сила стовбур кривить,
Стікає берестом сльоза…
Сполохав грім прудкого зайця,
Він наче канув на очах.
Шмигнув у хащі та й сховався
В рясних ожинових кущах.
Стрибають долом бурі жабки,
Немов загралися в квача:
В пеньки, в коріння, в моху шапки,
Під гугіт сивого сича.
Володар твій блукає листям,
Шепоче в хмари, в небокрай…
Блистить шипшинове намисто, —
Танцює в гіллі дивограй.
Ой лісу, лісу — Божа ласка,
Твоя липнева диво мить.
Дощу ковток та літня казка,
Духмяним трунком нас п’янить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917289
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
Памяти Сергея Цушко,
Памяти всех моих
друзей-ровесников,
ушедших в синеву небес ...
В солнце купаясь, в небе́с синеве́,
Домо́й я бреду,́ по зеле́ному лу́гу !
Босы́ми нога́ми, по сжатой траве́,
Пою́ громогла́сно, трево́жу окру́гу !
Жнивье́ наступило, стоя́л летний пал ,
Рассы́пало солнце пылающий жар,
Земе́льку, безжалостно, день раскали́л,
Поко́сы горя́чим дыха́ньем стоми́л.
Сена души́стый, хмельно́й аромат,
Собою, как будто, весь мир заполня́ет ...
Аист, беззвучно, в лазу́ри вита́ет,
Бабочки па́рами, в вальсе, кружа́т,
Кузне́чики, спе́шно, с доро́ги слетают,
Иди́ллия, ро́здых, цика́ды звенят !
Взлетел над цвето́чками шмель, закружи́л,
Засты́ло, наве́рное все, в той дремо́те,
Страсти утихли, и ско́рьби, заботы
А, жа́ворон в небе, мой слух покорил !
Жаво́р в зените, чуде́сный соли́ст,
Же́мчугом, трели вокру́г рассыпа́ет !
Маэ́стро великий, как крошка, артист,
Пе́ньем волшебным, весь мир наполня́ет !
Не торопи́лся, в траву́ лег на спи́ну,
Взгля́дом проникнул , в небе́с глубину́ !
Мечтал я взлететь и, земли́цу покинув,
Пари́ть между ту́чек, махну́ть в вышину́ !
Со́колом в гре́зах, над миром взметнулся...
Не ведал, как кра́тки минуты поко́я !
Кра́ешек неба, уже затяну́лся
Мглою, злове́щею, как пелено́ю !
Я тут же вскочи́л, да быстре́е в доро́гу !
Мрак резво стремится в небе́с бирюзу...
Ну́-ка, дава́й-ка, наля́гу на но́ги -
Совсем неохо́та попасть под грозу !
Ветер, внезапно возни́к, заструи́лся,
Ла́сково ду́нул, с траво́й поигра́лся...
Пове́ял лени́во, немного взбодри́лся,
Резко поду́л - да во всю́ разгуля́лся !
А туча уже́ небоскло́н весь накрыла.
Вдруг ве́тер ути́х, воздух ста́л как стекло.
И тишина́ все вокру́г поглоти́ла...
Но грома раска́ты, тотча́с донесло́ ...
Прити́хли кузне́чики, смо́лкли цика́ды.
Не слы́шны небе́сные тре́ли, рулады...
Жа́вор умо́лкнул в небе́сных глуби́нах.
Ли́стик застыл, не дрожит на осине.
Поко́й наполня́ется сму́тной тревогой.
Уж я не шага́ю, бегу по дороге !
Перед нена́стьем природа застыла.
Но но́ги легки́ и я мчу́сь, со всей си́лы !
Дохну́ло внеза́пно бодря́щей прохладой.
В такую жари́щу - конечно отрада !
Лицо ветеро́чек слегка овева́ет,
Но вид небосво́да, не в шу́тку, пуга́ет !
Мрак, беспросве́тный, полне́ба закрыл,
Да так, что всю синь попола́м раскрои́л.
Разда́лся злове́щий, раска́тистый ро́кот !
И я́ростный спо́лох, весь мир озари́л !
Ветер взъяри́лся, совсе́м стал неи́стов !
Пылью доро́гу, тотча́с заклуби́л !
И подхвати́вши оха́пками листья,
Вы́соко ви́хрем вверху́ закружи́л !
Ка́плями дождик упал на траву́,
Вы́мочил плечи, обры́згал листву́.
Обру́шился ли́внем и тут же приста́л,
Рассы́пался гра́дом, пото́м перестал.
Мра́чным свинцо́м свод небе́с затяну́ло...
Мгла непрогля́дна, бурли́т, и клоко́чет !
Небе́с синевы́ уцелел лоскуто́чек,
А солнце, наве́рно, во тьме утону́ло !
Плыву́т облака́, тяжелы́ как сугробы.
Несу́тся, клубя́тся, кружа́т в небосво́де,
Над миром проно́сятся, по́лные зло́бы,
Нена́стьем препо́лнены и непого́дой...
Ве́тер холодный рванул, как назло́ !
Ветку осины, как ли́стик, сорва́ло !
Копну́ растерза́ло и вщент размета́ло !
И мра́ком, тотча́с, все вокруг облекло́...
Березка за зе́млю корня́ми вцепи́лась,
Трепе́щет и сто́нет на бу́йном ветру́.
Оси́на до са́мой земли́ наклони́лась,
Стои́т, надломи́лась, но нет - не смири́лась !
Никак не сдае́тся лихо́му вихрю́ !
Во мра́ке реву́щем - кошмар первозда́нный !
Мир ослепи́ло - зарни́ца сверка́ет !
Ветер, скрути́вшийся, ви́хрем гигантским
Хо́ботом с тучи к зе́мле прораста́ет !
Хо́бот изви́вист и хле́сткий как кнут !
Реве́т, как безумный, грохо́чет и свищет,
Все бли́же и бли́же ! Кого́-то он ищет !
Секунда, мгнове́нье - и о́н уже тут !
Вы́дернул, то́тчас, с корня́ми березку,
Вы́рвал лего́нько, как будто трави́нку,
Сре́зал, под ко́рень, как бри́твой, оси́нку,
И зашвырну́л, как были́нку, в быстри́ну !
Гром шандара́хнул, поми́луй мя Бо́г !
Зе́млю, шу́тя, вышиба́ет с под ног !
Ветер взбесился - ника́к не вдохну́ть !
Очи слезя́ться - ника́к не взгляну́ть !
Согну́ло, скрути́ло, мне на́земь бы па́сть,
К земли́це, роди́мой, как к маме, припа́сть.
Прижа́ться, вцепи́ться и крепко держа́ть !
Вгры́зтись зубами и не отпускать !
Ко́рнями надо бы в зе́млю врасти́,
Ги́бельной бу́ре - не да́ть унести...
Но воздух, колючий, как тысячи жал,
Хлестну́л, наподда́л и, прижа́ться не дал,
На кры́льях упругих, над миром, подня́л
И зе́млю, нахра́пом, наве́ки отня́л ! ...
Нет, мне не сни́тся, и впрямь - я лечу́ !
Кри́ком беззву́чным, я в стра́хе кричу :
- Бо́же ! Поми́луй !! Ведь жи́ть я хочу́ !!!
Но Го́сподь не слы́шит, ведь буря грохо́чет !
То во́ет, то сви́щет, то глухо роко́чет !
И жи́ть мне оста́лось - поку́да лечу́ . . .
Мелька́ють виде́нья, а может я сплю ?
Проно́сятся быстро, но смысл их ловлю́ ...
Пе́ред глаза́ми - всей жи́зни карти́ны !
Во́т я - ребе́нок, вот - ро́слый юне́ц...
А во́т я - в объя́тиях ми́лой дивчи́ны ...
А да́льше - что ? Сме́рч ? ! И, наве́рно, коне́ц ? ! ...
Мгнове́нья, упрямо, как ка́пли сплыли́ ...
Ли́шь пустота́ ... да страда́нье земли,
В тот ми́г, когда к не́й, прикосну́лося тело,
Исче́зли виде́нья, но па́мять хранит,
Карти́ну, где жа́ворон в небе, звенит ...
Лежу́ я поко́йный, уже́ бездыха́нний...
Внеза́пно зако́нчилось, бу́днее дело...
И ду́шенька, бе́дная, взглядом проща́льным
На мир этот, бу́йный, в уко́р, погляде́ла,
Лего́нько ступи́ла по сжа́той траве,
Чуть-чу́ть подлете́ла, снача́ла несмело,
Пото́м стрепену́лась и в высь улете́ла,
В со́лнце купа́ясь, в небе́с синеве́ ...
11.10.2020 - 12.06.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917264
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
-Розочко,- питає Сара,-
Чи ви чули, як буває?
Уже є така примара,
Що брехню всю викриває!
Такий прилад, що збрехати
Жодного не дасть вам шансу,
Називається - детектор,
Вловлює усі нюанси.
Роза голову схилила,
Перестала пити каву –
Таки Сара зачепила
Тему надто вже цікаву!
Сумно глянула на Сару,
Потім голосно зітхала,
І про дивну цю примару
Усю правду розказала:
-Прилад цей мені зустрівся,
Я зазнала щастя того:
Він мені на шию всівся -
Заміж вийшла я за нього.
Може, знаєте ви Сьому?
Зразу каже, де я винна:
На детекторі оцьому –
Перевірка щогодинна.
Тільки я закінчу фразу
(Може ще й не все сказала),
Видає мені він зразу:
-Отут, Розо, ти збрехала!
Я не знаю, як удасться
Мені далі із ним жити,
Чи навчуся задля щастя
Йому правду говорити?
Не вдалось таки ні разу
Мені Сьому обдурити,
То невже оцю заразу
Мушу кожен день терпіти?
Я в житті зазнала втоми…
Треба так розпланувати,
Щоб детектор в виді Сьоми
Комусь іншому віддати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917213
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 18.06.2021
- Бері́зонька моя, подру́жка мила,
Скажи́ мені, чому́ ти зажури́лась ?
Чи сонце я́сне те́бе не плека́є ?
Чи вітер буйний коси розплітає ?
Чи, може, лютий дикий буреві́й
Студе́ним по́дихом, в гаю, повіяв ?
Чому́ ти в смутку го́лову схили́ла,
І віти в воду, су́мно, опустила ?
Берізка тихо плаче і стена́є,
І ли́ше ше́лест листя долинає :
- І сонечко голу́бить, пригріває,
І вітер, ніжний, пестить, обвіває,
А злий, шалений, лютий буреві́й,
В суворий край, давним-давно, пові́яв ...
Та не діжда́лась я, свої́х дзвінки́х,
Пташо́к співу́чих - ви́вільг золотих*...
Ясно́ї те́плої години, восени́,
В блакитне небо зли́нули вони,
Над гаєм, довго й сумно, покружля́ли,
З гнізде́чком милим, щемно попроща́лись,
А по́тім - в добру зграю, міцно зби́лись,
І в ви́рій, в край далекий, полетіли ...
В таку тяжку́ю пу́ть - шукати лі́та !
В безкра́йню даль, на сам краєчок світу!
Та, дні зимові, вже давно минули,
Спішать додому, з вирію, птахи ...
Шпаки, в шпаківні, рано повернулись !
Лелеки, важно, всілись на дахи !
Нема, в моїм гнізде́чку, тільки їх ...
Моїх співочих пта́шок, дороги́х !
Куди ж, дробиночки, могли подітись ?
Згубившись десь, блука́ють в бі́лім світі ?
А може, хижий яструб, їх дістав ?!
Чи ра́птом, шви́дкий со́кіл наздогнав ?!
А може, зна́гла, втра́пили у сі́ті ?
Й на стіл, давно, попали, в ресторани,
Й замо́рські, підлі, до́вбані, гурма́ни,
Під шардоне́, їх за́раз, дегусту́ють ? !
А може, в пишній клітці, десь ночують ?
Чи то́ - скорі́ш, додому, прилетіли
Й води́ці мертвої, в своїх полях попи́ли ?!
Бо наші, вкра́їнські, тупі, дебіли,
Цари́ну, ядом, геть усю обли́ли !
Он, скільки, сі́рих журавлі́в згуби́ли !
Весна, нара́з, буя́є пишним квітом,
Гніздо, поро́жнє, сти́не в білих ві́тах.
Журбо́ю, ту́гою і горем оповита,
Берізка плаче, кви́лить, як по дітях...
* вивільга золота - "https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%
D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_
%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0"
( рус. иволга золотая )
Фото - " https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/t
humb/9/92/Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg/800px-
Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg"
09.04.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910610
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 17.06.2021
На небі засвітилась зірка,
У пахощах стоять сади,
Десь виграє весни сопілка
І кличе нас удвох туди.
Черемху вітер пригортає,
Торкається її квіток.
А серденько моє кохає,
Із почуттів плете вінок.
Блукати будем до світанку,
Залишимо свої сліди.
Як ніч зустрінеться із ранком,
Засолодять уста меди.
Зловлю ту зірку у долоні,
Бажання загадаю я.
Ти будеш у моїм полоні,
Найкраща зіронько моя...
Автор Тетяна Горобець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916805
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Костёр потух, но стелется, багров,
в промозглости осенних вечеров
его отсвет. Сознание бессильно
не греться даже чадом, даже дымом
от углей в неприкаянности стыни.
Пусть будоражит стынущую кровь
не вид развалин с журавлиным клином,
а прошлых лет потрескиванье дров
под тиглем памяти с её уютом мнимым.
Всё только было, было, было, было
и, чудится, в галактике иной
и с женщиной другою (не со мной) -
красивой, жизнерадостной, счастливой
всем половодьем чувств двоих разлива...
* * *
Так путник, вымокший насквозь,
присядет у огня чужого,
скорбя, сиротствуя, итожа;
лучи давно потухших звёзд,
Земли достигнув, растревожат
поэтов полночью - их слово
ласкать, терзать и жечь готово.
Костёр погас, но тень былого
окрас меняет всех "сейчас",
над изголовьями склонясь, -
кому - глазами василиска,
кому - Мадонною Сикстинской.
Глядит и не отводит глаз
в храм чей-то, а кому-то - в штольню,
то с ненавистью, то с любовью…
1-5 июня 2021 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916559
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Мне за шиворот падают звёзды...
От улыбки твоей я пьянею...
Наши встречи разбиты на дозы,
И я больше не выпью, не смею -
Слишком трудное утром похмелье,
И не лечат народные средства...
Ты - моё приворотное зелье,
Исключаешь возможности бегства.
Оттолкнувшись от берега ночи,
Всё равно я вернусь в эту гавань :
То ли компас мой кем-то испорчен,
То ли атлас неверно составлен...
И все ветры мне дуют навстречу,
Все созвездия шепчут : " Невольник..." -
Я на это одно лишь отвечу :
" Ты - Бермудский мой многоугольник !!!"
Но, в заоблачных далях летая,
Я легко улыбаюсь лениво -
Сыт волнами и ветром до края -
Неопознанным буду счастливым ;
Неразгаданной тайной вселенной,
Ненаучно доказанным фактом,
Постоянным - но всё ж, переменным,
Очевидным - но невероятным.
Словно тайной врачебною связан,
Никому не признаюсь, чем болен...
Я любви твоей многим обязан -
Я , по сути, живу лишь тобою !!!
Мне идти ль, плыть, лететь или падать -
Лишь бы ты надо мною незримо...
Ты со мною разучишься плакать...
Я с тобой научусь быть Мужчиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 13.06.2021
Не каждый может быть со мно́ю...
Лишь тот...кто в му́дрости силё́н!
В чьём сердце я СЕБЯ открою...
С кем встреча станет смыслово́й!
Признаюсь...экстраордина́рной
Бывает часто жизнь моя!
Глуби́н каса́юсь непреста́нно...
В них...заключаюсь Я САМА!
И только OH...мой милый стра́нник
Когда любовью занесё́т
В МОЙ мир... подобный ОКЕАНУ...
Станет ПОТОКОМ... МОИХ ВОД!
❤...
(экстраординарность-
чрезвычайный,беспримерный...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915268
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 12.06.2021
Я п'ю любов твою до дна,
Із твоїх уст її спиваю.
У світі ти така одна,
За тебе кращої немає.
Очей озерна глибина,
Уста неначе спілі вишні.
Я п'ю любов твою до дна,
Благослови її Всевишній.
Я п'ю любов твою до дна,
Від неї без вина хмелію.
Ти Господом мені дана,
Збулись, збулись завітні мрії.
З ромашок падає роса
Летять пелюстки білі, білі.
Я п'ю любов твою до дна,
Вдихаю запахи ванілі...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916497
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Зайшла в порожній рідний дім
І у дверях завмерла,
Скажу спасибі, я усім,
Що спогад цей не стерла
Тихенько погляд підняла,
Вдивляюсь в світ хатини,
Лишилась тільки тишина
Та море павутини
Рікою сльози полились,
Їх зупинить не можу,
Бо юність з мудрістю зійшлись,
Шукаючи дорогу
Душа не може поєднать
Дві різні паралелі
Та слайди в серденьку щемлять,
Як елегійні трелі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916466
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
П’янкі вуста шепочуть ніжні фрази
В глуху бездонність нескінчених днів.
Заплів туман у килим мідні стрази,
Відлунням іскор теплих, щирих слів.
Промінням вкрила землю позолота,
Цвітінням всипав полохливий сад.
В вселенських шатах кропітка робота,
Посіяв в простір срібло зорепад.
Духмяні ноти в пелюстках конвалій,
Тендітна квітка в лагідних руках.
Цілунок долі в нескінчених далях,
Вогонь любові в зоряних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915857
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 08.06.2021
[i]Порхают руки парой лебедей,
Звучит рояль в волшебно-чистых нотах.
Струится звук, струну души задев,
Изящной дымкой тянется к тебе,
И нежность – морем плещет отчего-то.[/i]
Она спешит верхушками берёз,
Парит, благоухает в вечной сини.
Играет в совершенстве виртуоз,
От впечатлений щедрых – проблеск слёз,
Что спрятались в ресницах пелерине.
[i]Бесценный дар – водоворот стихий,
В нём чуткость, глубина интерпретаций.
Ты, словно с чувства скинув балдахин,
Решаешься на первые стихи.
…А лебеди всё кружат в белом танце.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915996
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 08.06.2021
Ливень пройшов, в струмочки збігає.
Хлопчик маленький кораблик пускає.
Пливе... Є парус і щогли на ньому.
Татко поміг змайструвати малому.
Рибки й дельфін у воді іграшкові.
Кораблик пливе, наче в справжньому морі.
Замріяний Саша... В уяві - місточок,
І вже за штурвалом маленький синочок.
Пливе він сміливо в шторм і туманом,
Саша вже бачить себе капітаном.
Вітер гойдає вітрила легенькі,
Здалеку видно берег рідненький.
Боцману чітко команду дає :
- Якір за борт! Тут кораблик стає.
Ким виросте хлопчик ? Так хочеться знати...
Ви будете ким ? Скажіть- но, малята.
1 червня - Міжнародний день захисту дітей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915551
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 08.06.2021
О! Как красиво небо... и слиЯние!..
Там где морЯ, иль океАны есть!
Словно соединение...с дыханием
Воды...земли...и грёз, какие здесь!
От зрЕлища - дыханье замедляется..
И словно тело покидает дух!
Не знаю...в чём еще ТАК проявляется
То чувство, где в молчании...Бог?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914591
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Яких дібрати вже мені ниток,
Гаптуючи своє палке кохання?
Відтінок фарб – душі барвистий тон –
Можливо, буде кольором світання?
Мережу для коханого слова,
Зворушливі та пристрасні, як море.
Всі тонкощі жіночого декору
У рукоділлі. Аж блакить співа!
Бентежна радість, що на двох одна,
Орнамент стелить у червоній гладі.
І оживають в сяйві полотна
Серця, коханню невимовно раді.
Ось – тепла ніжність, що завжди шукав:
Проста та справжня, і на двох – єдина.
Загубимося разом серед трав
У зелені розлогої калини.
Біжу назустріч щастю стрімголов –
У вишиванці ти, теплом розшитій.
Кохання, знаю, вічно буде жити –
Бо в кожний колір до́дана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914335
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Відбулося в нас весілля
І дружина каже: - Саво,
Постарайся, щоб з тобою
Було весело й цікаво.
Ради нашого кохання
Щось новеньке затіваю,
Її примхи і бажання
Кожен день задовільняю.
Стало милій враз цікаво,
Де я був цієї ночі:
-Не відбрешешся тут, Саво,
Подивися мені в очі!
Я не знав, що мою жінку
Так цікавість розбирала,
Мою гладила голівку
Сковорідкою для сала:
-Клявся гарно, все, як треба,
Що у нас не буде зради:
На сорочці чого в тебе
Слід рожевої помади?
І французькими духами
Просякнувся ти добряче,
Не було таких у мами,
Та й нема у мене, наче…
А куди поділись гроші,
Що на сукню відкладала?
Варіанти всі хороші,
Але брешеш ти невдало.
Ось на джинсах, де взялося
(Боже мій, яка гидота)
Меліроване волосся?
Схожий ти на ідіота!
Жінку я не розумію:
Щоб було цікаво жити,
Все роблю, як знаю й вмію
Та не можу їй вгодити.
Так морально низько впала,
Мені вимотала душу,
Щоб цікавість не пропала -
Знов кудись я влізти мушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914347
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Ой діду, діду в тебе горе!
Твої медалі, ще блистять,
А в Україні над Донбасом,
Ключем журавлики летять…
Чи то у вирій далі в небо,
Чи то додому, чи назад…
Не плачте діду, бо нетреба,
Онук найкращий був солдат!
На грудях орден та медалі,
Та й найдорожчий у руках!
Є найцінніше від регалій,
Це ВАШ ОНУКА – НАШ КОЗАК.
Такий, як дуб кремезні плечі,
Славетний воїн НАШ ІВАН!
Цінніша честь, чим інші речі,
Не згине правда – вмре обман.
Скорботу цю розділим з Вами
Та й в мене сльози на очах,
Бо Ваш онука вічно з нами
У наших плачучих серцях!
p.s. Іва́н Ві́кторович Гу́тнік-Залу́жний (18 грудня 1990, Запоріжжя — 10 серпня 2014, поблизу Амвросіївки) — лейтенант (посмертно), командир запорізького взводу Національної гвардії України, міністерство внутрішніх справ України. Учасник російсько-української війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913808
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 07.05.2021
Стоїть береза тихо у зажурі,
Сумна-сумна, як ненька у дворі,
Гілки схилила трепетно понурі
Та все шукає погляд в далині
Кого вона з дороги виглядає?
Переплелися образи, думки,
Мабуть на зустріч трепетну чекає,
Схиливши так низесенько гілки
Я підійду тихенько та й спитаю,
Чому журливий, невеселий стан?
В очах думки зворушні прочитаю,
Як щемний недописаний роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912972
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Якось в барі зустрів Вова
Однокласника Миколу,
Зав’язалася розмова
Про дитинство й все навколо.
-Клас пишавсь тобою й школа,
Бо ти завжди добре вчився,
Радий я за тебе, Колю,
Що уже ти й оженився.
І дружина в тебе - диво:
Дві квартири й дачу має,
Толерантна і красива,
Ще й чотири мови знає.
Дуже гарна господиня:
Не стоїть це на заваді,
Що вона - політикиня ,
Засідає в міській раді.
В бізнесі порядок знає,
У роботі - ідеальна,
І спиртного не вживає,
Бо культурна і моральна.
Коля витріщивсь на Вову:
-Такі дані в тебе звідки?
І подумав, що це знову
Щось придумала сусідка.
Вова скочив, як пружина,
Засміявся на всю залу:
-Та сама ж твоя дружина
Оце все і розказала!
Зітхнув Коля чогось важко,
Проявив тут обережність:
Не сказав, що його Машка
Цьому - повна протилежність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912885
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
Я закохалася у них
Отих хмаринок навісних,
Що так чарівно висли в небі -
Є у красі цій теж потреба,
Бо ті хмарки - вуаль тендітна,
Хоч восени, а хоч у квітні
Пливуть собі в небеснім морі,
Як кораблі в води просторах.
Кумедно граються із вітром,
Який гойдає їх привітно.
А ще кривляють свої личка:
То, як ведмедя, то – лисички,
То раптом чахлика страшного
Личко - не бачила такого…
І так майстерно це творилось,
Неначе все мені наснилось,
І я сміялася щасливо!
Було у небі так красиво,
Що захотілося і собі
На них погойдатись, далебі...
В.Ф. - 30.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912716
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 03.05.2021
-В мене виманили кошти,-
Казав Ян дружині Люсі
(Він ходив на ,,Нову пошту’’
І з посилкою вернувся).
-Правда на моєму боці!
Всі нас хочуть обдурити:
Шахраї на кожнім кроці,
Як же далі в світі жити?
Я замовив тобі туфлі,
Ті, що так давно хотіла,
Сукню, сумочку, два кухлі
З силуетом твого тіла.
А вони прислали карти,
Човен надувний, як в Мілки,
Спінінг, шампури - не жарти,
І пів ящика горілки.
Скаржитись? Думки хороші,
Але правди не добитись:
На суди підуть всі гроші -
То вже краще з цим змиритись.
В Інтернеті замовляю
Що захочеш: те, чи інше…
Тільки там - застерігаю,
Шахраїв удвічі більше.
Он замовив кум Микола
Шубу для своєї Грети,
А отримав кока-колу,
Новий скутер, сигарети.
Я - мужчина, мені легше
Цю неправду подолати,
Буду скрізь від негативів
Я тебе оберігати.
То я думаю, кохана,
Щоб тебе не травмувати
І не вскочити в обмани,
Краще буде - почекати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911962
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 25.04.2021
На неї я дивлюсь, як на богиню,
А може вона й справді неземна?
У неї завжди з серця пісня лине,
І у душі завжди цвіте весна.
Її веселі барвінкові очі,
Промінням щастя світяться мені,
У своїх снах я бачу їх щоночі,
Вони, неначе квіти весняні.
Її усмішка сонячна, чарівна,
П"янить неначе дороге вино,
Перед такою стати на коліно,
Не кожному в житті, мабуть дано.
Торкнуся вуст я спраглими вустами,
Й душа палає так, немов в вогні,
Допоки є богині поміж нами,
Ніякі перешкоди не страшні.
На неї я дивлюсь, як на богиню,
А може вона й справді неземна?
За покликом душі до неї лину,
Вона для мене, зіронька ясна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911974
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 25.04.2021
Мы встречались когда-то давно.
В прошлой жизни, а может и раньше.
Или это сюжет как в кино -
Много грусти, ни капельки фальши.
Я узнала тебя по шагам,
По причудам, стихам и морщинам
Я решила: тебя не отдам,
Пусть ты даже чужой мужчина.
Вот такая моя любовь:
Много чувств - мало слов. Тайна.
Собери мой портрет из слогов.
Ты узнаешь меня случайно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910667
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021
Она есть та, которую не позабы́ть!
А голос, чем-то на её похожий,
Способен твои чувства обножи́ть,
Тем самым, боль сердечную умножить...
И в силуэ́тах, из неле́пых двойнико́в,
Искать ты будешь жадными глазами
Роди́мый взгляд, наде́ясь встретить вновь...
Один из тех, каким смотрела Таня...
(...ЕМУ...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910530
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
[i]Пірнаю
В загублених спогадів втрачений світ,
І бачу підводну примару –
Кохання, що звало у хмари,
Не втримали крила Ікара,
На дно потягнув їх образ вічний гніт
Й тримає…[/i]
У світі,
Де мляві медузи й кораловий ліс,
Ми втратили мрій субмарину.
У пустці сумній відпочину,
Занурюсь у кожну шпарину,
Бо це ж корабель, що до щастя двох ніс -
Розбитий…
[i]Старанно
Такий таємничий підводний ландшафт,
Вражає морськими дарами,
Загублене – стало тут храмом,
Аби із життєвої драми
На дні залишалась розбита душа
Коханих.[/i]
Проб’ється,
Дістане в глибинах сніп сонця мене,
Сполохає риб сонні зграї,
Тож час і мені – виринаю,
І я достеменно вже знаю,
Що вибрала сонячне, світле, земне –
Шлях серця.
[i]/На знімку - судно, затоплене в 1990 році біля узбережжя Іспанії для залучення підводних туристів./[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910129
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
[i]Хвилюється море і штормом береться,
Тебе відшукати неважко, одначе.
Мов хвиля, торкнусь непокірного серця
Коханням – нестримним,
бурхливим,
киплячим.
Хвилюється море – не бачити штилю,
В шаленстві вітрів нами створена пристань.
Шум хвиль – у душі некерованій, милий,
Мої почуття білопінні та чисті.
Здіймаються хвилі в безладному русі…
Ти поряд – і море у повній покорі,
В блаженстві тепла я твого розіллюся.
Ти чуєш? Стихія з тобою говорить:
Кохання моє – це вируюче море.[/i]
/Картинка - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910052
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Воркує голубка жалісно на клені.
Вже зима минула, весна-красна нині.
- Чому одиноко у журбі воркуєш ?
Чи весні не рада, а тому й сумуєш...
- І весні я рада й привітному сонцю.
Постукало горе у моє віконце :
Зима була люта і снігу багато,
Полетів мій голуб поживу шукати.
Полинув коханий, тай не вернувся...
Тому у зажурі з собою борюся.
Ясний світ не милий... Бути молодою, -
Якже тепер жити, зоставшись вдовою ?
- Не сумуй, голубко, бо доля вдовиці:
Розраду шукати в будь-якому віці.
Ой, сива голубка воркує на клені,
Розраду шукає у красі весняній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910028
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
…цю безпритульність
не перечекати.
Коли душа лягає на папір,
кладе тихенько голову на лапи
в мені цей дикий
і свавільний звір.
І завмирає.
Я йому не вірю.
“ …не пробудись від сліз… не пробудись”
…іще не рай… не рай! лиш пастка звіру
моєму
на якусь коротку мить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909933
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
[i]Як сонячно… тремтячі білі квіти
Зриває пустотливий свіжий бриз.
Із чайками кружляє, розігрітий,
То вгору з ними, то раптово – вниз.
Стою у пелюстковій заметілі,
Злилося небо з хвилями в очах.
В повітряно-легкім убранні білім
Для вітру я такий же білий птах.
Оману цю я словом не порушу,
Дарує спокій берег самоти.
Шум білопінних хвиль лікує душу,
Щось особисте тихо шепотить.
Морська душа змагається із вітром…
У щастя та піднесеності мить,
Злітає чайка біла у повітря –
Штормить…[/i]
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909456
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Оглядевшись вокруг, понимаю,
Жизнь,есть сахар, и в этом соль..
Много времени я теряю
Но, мелодия,твоя звучит,- Поль
Мориа! Есть идеи поглубже!
Углубляюсь, на дно, в океан!
Слышу пение, ближе, здесь, тут же
И зачем мне талант этот дан?
Принимаю, дарю, возвращаюсь,
В старом доме звучит детский смех
Он меня своей страстью прельщает
И опять ухожу от утех
Остываю! И, время не лечит
Лекарь правда, а, ложь не болит
Когда сам ты внутри обеспечен
Гость уйдёт, как свеча догорит
Вечность, что? Есть минута молчания,
Чтобы вспомнить о тех, и о нём..
Избавляясь от страха мычания
Окунуться хочу в водоём
С головой, забываясь мечтами
Лодка с парусом, берег немой
Запасаюсь словами хлыстами
Я ничья..В этом сила, покой
Мне лишь снится, в тележке рябина
Красит пальцы мои, ни о чём
Разговор был нелепый, ,, жду сына!"
И на грудь мою лёг палачом.
Утром ранним, я свыклась, болею..
Кто такой как и я, без любви
Тот поймёт, что идти в сад аллею
Нету смысла, ори, не ори
Мне лишь снится, в тележке кокосы
Тело пахнет моё ковылем
Под дождём ты мои гладишь косы
Управляя исправно рулём
Исправляешь мои ударения
Молча смотришь с укором в траву
Ловишь взгляд мой жестокий и пение
Ждёшь, что я успокою молву..
Утром ранним, тебя не звала я
Ты приходишь внезапно, как гром!
Я отвечу, нет, я,- не святая!
В моём теле сильнейший геном
Мне лишь снится, мне снятся ромашки
Мне ручей дарит ласковый взор
Манят звёзды меня и букашки
Иногда, ощущаю дозор
Утром ранним тебя не целую
Целовать по утрам мне не лень
Ты другую возьми, удалую
Я другая я..я..светотень..
Мне лишь снится.. Вся эта нелепость
Ты оставь меня, хочешь, иди..
Я дострою, зачем тебе крепость?
Если лето твоё впереди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909291
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
В ту ночь меня не стало, я исчезла.
Как все живое, перестала жить.
Я не дышала...Сумрачное время...
Как дом без солнца....оборвалась нить.
Моя душа - иллюзия рассвета,
Моя весна... безжизненный экран,
С ней в черно-белом платье из вельвета
Пришла она... Короткий ритуал.
В ту ночь остановилось мое сердце...
Разбилось на огромные куски.
Твой Бог не принял душу иноверца,
А черти улыбались, шутники.
Мои глаза - бездонные озёра,
Моя слеза - холодный океан.
Смывают волны жизнь мою, былое...
И корабли уходят в Орлеан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908867
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 23.03.2021
Ой чом - чом, виноград Слова до пісні
До калини в’ється? -
Молодий зубоскал
Регоче й сміється.
Ох, тому виноград
До калини в’ється,
Їхні серденька два
В унісон тай б’ється.
Молодий зубоскал
Регоче й сміється,
Без любові проживе -
Так йому здається.
Дивись, хлопче, на життя -
В нім – уся підказка,
Лікування для душі -
Це любов і ласка! В.Ф.- 20.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908792
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021
Купа́ючись в сонці й небе́с синяві́,
Додому бреду, по зеле́ному лу́гу.
Ту́пцяю бо́сим, по стя́тій траві,
Співа́ю в весь голос, на ці́лу округу
Спеко́та мори́ла, стояв літній пал ,
Розси́пало сонечко ся́ючий жар,
Земе́льку, безжалісно, день розкалив,
Поко́си гарячим диханням сповив.
Трави́ці соло́дкий, п'янки́й, аромат,
Собою, неначе, весь світ заповня́є,
Лелека, безшу́мно, в блакиті ширяє ...
Цвірку́нчики, спішно, з дороги летять !
Мете́лики, па́рами, в та́нці кружляють,
Іди́лія, спо́кій, цика́ди дзвенять !
Злеті́в, поміж кві́тами, джміль, загуді́в,
Впало, здавалося, все у дрімо́ту,
При́страсть забу́лась, журба і скорбота
Лиш жа́йвір, у небі, мій слух полони́в...
Жайвір в зеніті, мале́нький артист,
Перли́нками, трелі навкру́г розсипа́є !
Мае́стро блиску́чий, найкра́щий соліст,
Співом прекрасним, весь світ наповня́є !
Не ква́пивсь ніку́ди - в траву́ впав на спину,
Свій по́гляд уту́пив в небе́с глибочі́нь !
І мріяв злеті́ти, земе́льку поки́нуть,
Ширя́ти між хма́рок, гайну́ть в височі́нь !
Соколом, в мріях, над світом полинув ...
Не ві́дав - коро́тка хвилинка спокою !
Крає́чок небесний, вже морок поглинув
Імлою злові́сною, як пелено́ю !
Я зразу ж схопився, та швидше в доро́гу!
Пітьма стрімко суне в небе́сну лазур...
Ну́ж-бо, дава́й-но, наляжу на ноги -
Бо зо́всім негоже потрапить в грозу !
Вітер, леге́нький, рапто́во з'яви́вся,
Ла́скаво ду́нув, з травою погрався...
Повіяв ліни́во, нараз збадьорився,
Рі́зко поду́в - і на всю розгуля́вся !
Вже хмара давно неба кра́й весь закрила.
Зненацька все вщухло, повітря як скло.
І ко́вдрою тиша все раптом накрила ...
Та гу́ркоти грому, здалі́к, донесло́ ...
Замовкли цвірку́нчики, стихли цика́ди.
Не чу́тні небе́снії спі́ви, рула́ди...
Жа́йвір затих у небе́сних глиби́нах.
Листо́чок застив, не тремтить на осині.
Довкі́лля заклякло у сму́тній тривозі.
Вже я не іду - я біжу́ по дорозі !
Пе́ред грозою природа застила.
Та ні́женьки легкі і мчусь я щосили !
Вітер, рапто́во, став прохоло́дний !
В спеку, нечу́вана, це насолода !
Лице́ вітере́ць, лиш ледь-ледь, освіжа́є
Та неба картина, невтішно, лякає !
Мо́рок, моги́льний, півне́ба відтя́в,
Так, що всю синь попола́м розкрая́в
Світ засліпи́ла страшна́ блискави́ця
Хитну́лась земля - гуркоти́ть громови́ця
Вітер сказився, став зовсім затя́тий !
Пилом дорі́женьку, враз заклубив !
І, підхопи́вши жмут листя, завзято,
Вихором в небі його закружи́в !
Кра́плями до́щик упав на траву,
Вимочив плечі й стерню́ лугову́.
Накинувся ли́внем і тут же відста́в,
Розси́пався градом, затим перестав.
Понурим свинце́м небеса затягну́ло...
Мо́рок важки́й, скрізь бурли́ть і клеко́че !
Небе́с синяви́ уцілі́в лиш кусо́чок,
А сонце, мабу́ть, у пітьмі потону́ло.
Хмари пливуть, громіздкі́ і холодні.
Су́нуть, клубо́чать в небе́сних вітра́х.
Над світом пану́ють, похмурі і зло́бні,
Віщують страхі́ття, негоду і страх.
Вітер скаженний, подув, як назло́.
Осини гілля́ку, із тріском, зірва́ло !
Копицю розки́дало і розмета́ло.
І мо́роком, щі́льним, навкруг облягло.
Берізка за зе́млю корі́нням вчепилась,
Тремтить вся і стогне, на бу́йнім вітру́.
Оси́нонька, аж до земли́ці схилилась,
Стоїть, надломи́лася та, не змири́лась !
Ніяк не здається лихо́му вихру́ !
В ревучому мо́році - жах первозда́нний ...
Розкра́яло світ, блискави́ця палає !
Скрути́вшийся вітер, униз, як прима́рний,
Хо́ботом, з хмар, до землі́, пророста́є !
Зви́вистий хобот, немо́в хижий спрут !
Реве́, як скаже́ний, все кру́тить і ни́щить
Кого́сь він шукає, все нижче, і ближче !
Секу́нда, миттє́вість ... І він уже тут !
Пори́вом зриває з корі́нням берізку,
Вітром висмикує, наче трави́ну !
Неначе били́нку, розтя́ло осинку,
Та і пожбу́рило прямо в бистри́ну ... !
Гу́ркнуло гро́мом - помилуй мя Біг !
Зе́млю шарпа́є, щосили, з під ніг !
Вітер колючий - не можна вдихну́ть !
Очі сльозя́ться - не можна зиркну́ть !
На зе́млю, потрібно би, па́дати ниць !
Прижа́тись обвити і, може..., спасти́сь...
Як матір обняти і міцно трима́ть !
Зубами вчепи́тись і не відпускать !
Корі́нням у неї, нараз, прорости́,
Бурі не дати у вись піднести́ ...
Та вихор, буре́мний, як гі́рська вода
Хитнув, підштовхнув і упасти не дав ...
На кри́лах жорсто́ких, у небо, підняв
І зе́млю, у мене, наза́вжди відняв ...
Мені це не сниться, я справді лечу,
У ди́кому реві, беззвучно кричу
- Боже ! Всеви́шній, я жити хочу́ !
Та Го́сподь не чує, про що я шепчу ...
І жити відміряв - покі́ль я лечу́ ...
Мелька́ють виді́ння, а може то снить ?
Життя промайнуло - в оста́ннюю мить ...
Пе́ред очима, життя всі картини !
Ось - я, ще дити́на, а ось - молоде́ць !
А ось я - в обі́ймах палко́ї дівчи́ни ...
А далі - цей вихор ? І, ма́буть, кінець ?
Скінчи́лись виді́ння. Оста́нняя мить -
Жа́йвір, прощально, в виді́нні брини́ть ...
Наразі, вже миті, як кра́плі сплили...
Лише́нь пустота, та ще - зо́йкіт землі,
Коли, до її, доторкну́лося тіло...
І зникли й хоро́ші, і спо́гади злі...
Лежу́ я покійний, уже бездиха́нний...
Закі́нчилось, раптом, буденнеє діло...
І ду́шенька бідна, напе́вно, востаннє,
На світ цей, буре́мний, ще раз, погляді́ла,
Поли́шила землю й страшний буревій,
У вись підняла́ся, спочатку несміло,
А по́тім, до суду госпо́днього, зми́ла...
Купаючись в сонці й небес синяві !
12-19.03.2021 р.
Фото https://stihi.ru/pics/2012/05/05/5943.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908552
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Почали знання давати
З економіки у школі,
Легко все було вивчати
П’ятикласнику Миколі.
На уроці вчитель каже:
-Двадцять гривень кожен має,
Хто задачку цю розв’яже –
Бізнесменом скоро стане.
Тут не треба задніх пасти ,
Всі давайте міркувати:
Куди гроші можна вкласти,
Щоб прибуток з цього мати?
-На цю суму,- каже Жанна,-
Я куплю пучок розсади,
А як вродять баклажани –
Їх продам і буду рада.
Тут продовжила Агата:
-Можна виростити качку,
В неї будуть каченята,
Продамо - і є заначка!
Коля руку підіймає:
-Довго думати тут нащо?
Варіанти підбираю,
Та мені такий найкращий:
На ці гроші до бабусі
Я автобусом поїду,
Мій приїзд, тут не хвалюся –
Така радість їй і діду!
На квиток - я так міркую:
Двадцять гривень витрачаю,
День у них я погостюю –
Двісті гривень уже маю.
У нас родичі хороші,
Вони щедрі, їх багато,
На поїздки в гості гроші
Дуже вигідно вкладати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908546
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Я до тебе тихо підійду,
Доторкнуся ніжно до лиця
І відчуєш знову ти весну,
Не погасли, знаю, почуття
Я загляну в очі дорогі,
Бачу, що вогонь зовсім не згас,
Ти мені всміхнешся, як весні,
Нагадавши трепетно про нас
Доторкнешся ніжно моїх вуст,
А вони засяють, як зоря,
Я тобі чарівно посміхнусь
І відчуєш справжні почуття
Заспіває пташка у саду,
Сміло зашумить зелений гай,
Я відчую серденьком весну
І пісенно ніжний дивограй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908327
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2021
Я для тебе загадкою буду
І промінчиком ніжно ясним,
За тобою летітиму всюди,
Навіть в ніжно привабливі сни
І своєю чарівністю, любий,
Відкриватиму нові світи,
Даруватиму звабливі звуки,
Щоб до серця любов донести
Я із неба всміхатимусь ніжно,
Осяватиму зорями шлях
І для тебе, коханий, я вічно,
Наяву буду завжди і в снах
Навіть в мрії твої недосяжні,
Я загляну, як ніжна весна,
Твої очі душевно прекрасні
Випромінюють стільки тепла
Я для тебе загадкою буду,
Вмить сніжинкою я прилечу,
За тобою летітиму всюди,
Щоб відчув ти красу неземну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908127
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
[i]- Краще смерть! Не піду за пога́нина!
Сльози гірко Предслава лила.
Билось пташкою серденько зранене:
Хан хазарський – породження зла!
- Із коханим стрічатиму ранки я!
Якщо ні – то дорога одна!
Я не стану для нелюба бранкою,
Бо чернігівська горда княжна!
Суне нелюд-каган на них битвою,
Так накликала панна біди.
Військо славне княжну боронити йде,
Мнуть хазари їх мужні ряди.
Плач Черніговом лине дзвіницями:
У бою гинуть батько і брат.
В башті тужить краса білолиця та,
Не повернеш загиблих назад.
І з високої башти у теремі
Жінка-воїн зірвалася вниз.
Норовлива душа над озерами
Затихала у величі тризн…
Плаче вітром крізь час нещасливиця,
У душі її – повно вини.
На Чернігів з гори** вічно дивляться
Повні сліз юні очі княжни.[/i]
*до 398 річниці надання Чернігову магдебурзького права (27 березня 2021 року.)
** гора - мається на увазі курган Чорна могила висотою 11м, де за легендою поховані батько та брат Предслави.
/ Картина Б.Ольшанського «Берегиня»/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908085
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Шекспір Сонет 66 (переклад)
Від всього змучившись,бажаю смерті я.
Так важко бачити на паперті добро
І чесність вся занедбана сповна,
І чисту віру - вітром рознесло.
І досконалість тут лежить в пилу,
І честь дівочу вже зім'ято грубо.
І неміч силі посила хулу.
І все мистецтво- слів пустих облуда.
І дурістю зоветься прямота,
І ницість в масці мудреця,пророка.
І у натхнення стиснуті вуста-
І праведність на службі у порока.
Так гірко все,що бачу наяву,
Але є Ти - і я тому живу!
Tired with all these, for restful death I cry,
As, to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And guilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly doctor-like controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907757
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли,
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі,
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів –
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі:
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907584
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Немов весілля надворі,
Набули промені веселки.
Он красень Сонце угорі,
а свіжість пахне медом зранку.
Весна! Весна...! Кричать хлоп’ята,
Музики втяли гопака.
Летять метелики на свято…
Привело шляхом чумака.
Воли сопуть неначе п’яні,
З Тавриди cніжним степом йшли.
Мішки на возах полотняні…
Не видко й сліду від зими.
Іванко грає на цимбалах,
Василько грає на дуді,
На тин посіли сірі гави —
Шпаки підтьохкують весні.
Танцює шлях, танцює панство,
Старі танцюють та малі,
Все українське щире братство,
На цій освяченій землі!
Село ожило — загуділо,
Неначе світ у дивнім сні.
Радіє мила Україна,
Як все радіє навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907530
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Загорілись очі жінки:
- Чоловіче любий,
Стриг мене ти дуже гарно
Зосталась без зуба,
Тепер твоя допомога
Потрібна в покрасці -
Не хочу йти у цирульню,
Ну її до трясці.
Вже не дам голові ладу
Пофарбуй із заду,
Бо вона вся сивиною -
Зніми серця досаду.
- Ну, окей – говорить Вася,
Як скажеш, мій маман!
Дивувались навіть люди,
Коли красив паркан!
Викрашу твою голівку
Будеш – ясне сонце,
Яке зранку зазирає
У наше віконце.
І старався чоловік:
Кректав, сопів – красив!
Заглядав у правий бік,
Вправно вліво лазив…
Жінка змила з голови
Залишки від фарби...
Заясніла голова
Як веселки барви!
Оченята у обох
Стали, мов відерця…
- Що ж ти, Васю, наробив?
- Не плач, моє серце…
Що сказати... карантин,
Хвала новій моді!
Ще такої не було
Покраски в природі...
В.Ф.- 09.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907515
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Прибула в село Маруся
З нареченим Домініком,
Познайомила бабусю
Із майбутнім чоловіком.
Тут старенька побажала,
Щоб жили довіку в парі:
-Для весілля буде зала
В ресторані, а не в барі.
Бо таке лиш раз буває:
Гроші ми на це зібрали,
Значить, вас Господь єднає,
Щоб розлуки ви не знали.
-Що ви, бабцю? Що за мода?
Не така у мене вдача:
Заміж один раз виходять
Некрасиві і ледачі.
Кожен шлюб у мене вдалий,
Я характер маю впертий…
Краще сядьте, щоб не впали:
Нік у мене вже четвертий!
Крапку ставити ще рано,
Тут не знаю я упину,
Бо одна із забаганок –
Ощасливити мужчину.
Не моя вина у тому
(Правила тотожні з віком)
Треба дати холостому
Шанси стати чоловіком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
Ти мені подарував весну,
Проліски, а ще блакитне небо.
Я сьогодні просто не засну,
Не засну коханий мій без тебе.
Ти мені подарував любов,
Ніжну, ніжну, як весняний вечір.
Поцілунком доторкнувся знов
І зігрів мої холодні плечі.
Ти мені подарував себе,
Як же я коханий цьому рада.
Нас весна у юність поведе,
Засолодить ніч цю шоколадом.
Ти мені подарував зорю,
Вона буде нашим талісманом.
У долоні відблиск цей ловлю,
Щастям нас розбудить тихий ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907394
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Пригніченість зникає та зневіра,
Щоразу силу люд в собі знаходить.
Дух волі в нас, бо ми не маса сіра,
Та гідність працелюбного народу.
Шевченка розуміємо з роками.
Дух вірша – вихід нації з депресій.
Майдан (аби не стати кріпаками!)
Стояв з ним за народні інтереси.
Жертовність, витривалість Кобзарева –
Як спротив деспотизму й тиранії.
Людини совість чиста, кришталева,
До волі шлях… Поет про неї мріяв!
Звучать слова. Говорить в них минуле.
За правду у війні вони присутні…
Хай чує світ – ми Батька не забули:
За волю! Україну! За майбутнє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907383
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Я погляд твій коханий бережу,
Ховаю я до серця у глибинку
І мрію найдорожчу неземну,
Оберігаю, ніби, як перлинку
Подалі у куточок де ніхто,
Не зможе ні побачить, ні зурочить,
Як ніжності найкращеє тепло -
Для кожного воно багато значить
Я дотик твій коханий бережу
І все, що так поєднує з тобою,
Його також в куточок покладу,
Щоб назавжди залишився зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907378
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
́́́Весна в сердцах играет вальс!
Меня в "мир танца" приглашают...
Конверт я приняла в сей час,
ДальнЕйшее.... ошеломляет!
Попав в красивый светлый зал,
УвИдев множество налИчий...
Мир зеркалОв - увёл в астрАл!
Меня хватИл восторг девИчий!
Всё в напряжении ждалА
Когда увижусь я с танцором?.
В каком из мнОжеств амплуа?...
Ведь, мы вживую не знакомы!
Вот приоткрылась тихо дверь, и...ах!!!
Мне в животе кольнУло!
Он плац-майор, мой друг теперь!
Красив своей кандидатУрой!
Как хорошо с ним танцевать!
Он так легко меня завОдит!
Он здесь, со мной одной..и вальс...
Меня кружИт...и вновь увОдит!
Мы в отражЕнии своём
ФлюИдно душами встречались!
Вдыхая воздух в унисон,
Созвучно с музой.... растворялись!
РождАлся очень тонкий вкус...
Из наших нежных вожделений!
С тобою больше не боюсь
Кружить волшебно в шлейф забвений!
❤❤❤...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907088
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Волинь моя, мій краю дорогий,
Майже третина - в зоні лісовій.
Велич озер, гаї, луги, ліси,
Як не любить тебе за цю красу !
З дитинства вабить врода ця твоя,
Пташиний спів і трелі солов'я :
Дуби, граби величні і розкішні,
Берізки, клени і осики ніжні.
Хвойні бори' і досі бачу в сні...
Вони завжди у пам'яті моїй.
Давно було, як ми ще школярами,
Шишки соснові й жолуді збирали.
На повні груди дихаю тоді,
Весною, як листочки молоді.
Коли кують настирливо зозулі :
- Чи довго жить? - питаю у мудрулі.
Коли цвіте калина на узліссі,
Конвалія, купина пахнуть в лісі.
П'янить той аромат медовий -
Всі пори року у лісах - чудові !
Мій краю лісовий, Волинь моя !
Чарівність, магію ту відчуваю я,
До крапельки тону в красі твоїй...
А гордість і любов - в душі моїй.
Примітка : Граб, як і дуб, - могутнє довговічне дерево. Окремі особи
доживають до віку понад 200 років. Цікаво, що їх родина, -
березові.
Купина запашна - рослина лісу.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907064
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Прокинувся від дзе́нькоту крапе́ль,
В віконце тихо глянув - вже світає,
І ніжна помаранчева пасте́ль
Собою сніг весня́ний прикрашає ...
Леге́нькі двері, зо́всім не скриплять,
Тихе́сенько виходжу за поріг
І чую, як струмочки, скрізь дзюрчать,
То тане, тане жухлий, збитий сніг !
Як гарно ... Всі мої ще сплять,
Ласка́вий вітер ледь колише віти ...
В прота́лині, як вартові стоять,
На клумбі, серед снігу - первоцвіти !
Листо́чки ніжні, білі пелюстки́
В снігу́ померклому, мов пе́рли, сяють !
Підсніжника, тендітні паростки́,
Тріу́мф весни, в природі, провіщають !
Хай поряд змоклий, сірий сніг лежить
Та дивоцві́т, не забари́вся, а розцвів !
Мабу́ть, чарі́вний, милий первоцвіт,
За ру́ченьку весну́, вночі, в наш сад привів !
04.03.2021 р.
Фото "https://sambircity.gov.ua/2019/03/01/berezhit-pervocviti-3/"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907029
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:
-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.
Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…
Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.
Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.
Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.
В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
Зачем мне говорить Вам о любви?
Я - женщина, мне это не пристало.
И клясться я не буду на крови...
Я сомневаться в Вас, увы, устала.
Зачем признаний нежных разговор,
Зачем томлений страстных ожиданья?
Вы подписали сами приговор
В тот вечер, не явившись на свиданье.
Зачем мне Вам всю душу до конца?!
Я только перед Богом виновата,
Что полюбила труса и лжеца,
Который держится надменно, грубовато.
Мне Ваш цинизм, поверьте, не к лицу.
А Ваше себялюбие... извольте,
Вы не пришлись, мой милый, ко дворцу.
Прошу уйдите и...не беспокойте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906898
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021
Я знову в сутінках нічних
Твоє лице шукаю
І погляд ніжний, дорогий
Я у думках торкаю
Для чого ти з'явивсь в житті
Непрохано та сміло,
Щоб знову в серденьку моїм
Кохання забриніло?
Я знову в сутінках нічних
Шукаю рідний погляд,
Такий приємний і простий,
Який вже зовсім поряд
І відчуваю на собі
Твої кохані очі,
В моїй стривоженій душі
Відходять вдалеч ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906804
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021
Я плутал по глухомани,
Все искал к тебе дорогу,
В дымке бледного тумана
Околачивал пороги,
Вдохновения и страха
Вдоволь черпал полной чашей,
На двенадцати ветрах я
Трепетал, как лист увядший.
Но, немой и бессловесный,
Сам с собой не зная лада,
Хмель и солод древних песен
Я испил из водопада,
В глубине небес бездонных
Все искал твой лик надменный,
Виноградных лоз ладони
Целовал самозабвенно;
Убегая от разлуки,
Обошел весь мир огромный,
А вернулся в пыль и скуку
В переходах тесных комнат.
Тонок стал, почти прозрачен,
Отступал и оступался,
А пришел туда, где начал,
И навеки там остался.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906644
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 02.03.2021
[i]В натхнення незборимій силі,
Як в морі бачу я себе.
Мазками Муза на мольберт
Наносить шторму білі хвилі.
Несе вона у світлі мрії,
Мій світ рятує із руїн,
Знаходить істини мої,
А бриз морський печаль розвіяв.
В натхненні б’ється сила шторму,
Захоплення, шалений крик,
І запал, що в мені не зник
В самотній величі простору.
Немає розкладу в натхнення,
Є пристрасть від звучання слів,
Які душею переплів
В повітрі, що живе в легенях.
Поезії бурхливі води,
Небесний дар спрямую Вам.
… А бриз солоним обдавав
І ніжився від насолоди…[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906404
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Самотня берізка в зимовому сквері,
Вона спочиває, поринула в сон...
Лишивши відчинені трішечки двері,
Щоб чути мелодію вітру шансон.
Співзвучні акорди, десь пісня лунає
Про літо і квіти, погожії дні.
Гілля легенько синичку гойдає,
Мелодія вітру вчувається в сні :
... Колоситься жито, сонце сміється,
Ромашки і маки яскраво цвітуть.
Пташине серденько так трепетно б'ється,
Тепло і любо, не го'лодно тут.
Взимку маленька синичка бідує,
Голод і холод - нестерпні і злі.
Весну дожидає, страждає, сумує...
Вижити треба пташині малій.
Вітер велично шансон виграває,
Берізка мугиче мелодію в сні.
Лети, лети, пташко, журба хай минає,
Перезимувала... Порадій весні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906284
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Окремої мови заслуговує старокняжа візантійська [color="#ff0000"][b]ікона Львівської Богородиці "Одигітрїї-Провідниці"[/b][/color], подарована на шлюб князя Льва Даниловича з Констанцією,донькою угорського короля Бели ІV.У розвідці Івана Крип’якевича «Історичні проходи по Львові» згадується, що Львівську Богородицю «здавна вважали власністю грецьких цісарів, потім вона перейшла до Володимира Великого, далі до князя Льва, а врешті, через посередництво Констанції, до монахів-домініканців. Довгі століття вона була святинею вівтаря Львівського костелу Тіла Христового при монастирі Домініканського ордену. Їй приписувалися численні чуда у порятунку львівських міщан від ворожих облог,пожеж, нашестя чуми та різних нещасних випадків.
Збереглися описи коронування чудотворної[color="#ff0000"][b] Львівської "Одигітрії-Провідниці".[/b] [/color]
"30 червня 1751 року,в середу, опівдні, дзвони всіх церков Львова сповістили про початок свята. Було запрошено священнослужителів трьох обрядів – латинського, руського та вірменського, братів і сестер численних монастирів, церковні братства та парафії, велике панство і шляхту. За наказом великого коронного гетьмана Йозефа Потоцького, прийшли значні військові підрозділи і стали табором на Білогорщі. Війська забезпечили порядок і надали блиску урочистостям. Коронацію, за участі восьми католицьких єпископів трьох обрядів здійснив митрополит Львова – архієпископ Микола Вижицький. Коронування проходило у чистому полі, за мурами Львова, там де пізніше був Городоцький цвинтар, бо саме на той час тривала побудова у бароковому стилі нового костелу Тіла Христового при домініканському монастирі за проектом архітектора Яна де Вітте, що служив генералом у військах гетьмана-мецената.
З престолу церкви Св. Антонія було знято папські корони і хресним ходом перенесено до монастиря домініканок на вулицю Коперника, де вручено їх архієпископу Миколі Вижицькому. Владика переніс їх на поле коронації. Там корони помістили у присланому князем Радзивіллом наметі. 1 липня 1751 року, у четвер, Львівську Богородицю-Одигітрію помістили у польовому вівтарі на помості висотою у 30 стіп (9м), і там після Служби Божої коронували. Потім хресним ходом через вісім тріумфальних арок її було внесено в новозбудовану каплицю домініканського монастиря, а по закінченні будови нового барокового костелу Божого Тіла – поміщено в головному вівтарі. У рельєфах, на підніжжях колон головного вівтаря зображені чуда Львівської Богородиці-Провідниці".
У 1946 році домініканці, покидаючи Львів, забрали ікону з собою до Польщі. Тепер вона прикрашає правицю головного вівтаря у церкві Св.Миколая монастиря проповідників у Ґданську. Що ж, доля старокняжих українських православних ікон, що прислужилися латинському обряду, зрозуміла. Переважна більшість їх опинилася в Польщі.
[i]Цей приклад вшанування староукраїнських православних ікон католицькою церквою – не поодинокий. Не маючи досконало розробленого і впровадженого іконописного канону навіть за наявності мистецтва релігійного змісту, католицький Захід раз по раз звертає увагу, на православний канон. Нині іконописне православне малярство активно досліджується, вивчається і впроваджується в сьогоденне церковне мистецтво. Православна ікона, і українська в тім числі, як найближча до західного мистецтва за духом, повинна відіграти в майбутньому важливу роль. Це роль каталізатора екуменічних об'єднавчих процесів між католицизмом і православ'ям. Колись християнство було єдиним, і цю єдність слід відновити. Ікона в цім процесі повинна стати саме тим вагомим інструментом, який доведе спільність коріння двох гілок християнства. Ікона - це спільне минуле і будемо сподіватися – майбутнє!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906209
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Ну вот и всё. Прощаюсь с летом .
Уж листья с тополя летят...
Ещё чуть-чуть и канут в лету
И нежность губ, и тёплый взгляд ...
Ещё чуть-чуть - холодным взглядом
Тебя зима заворожит...
Чуть-чуть и ты не будешь рядом,
Мгновенье счастья убежит...
29.08.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898126
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 27.02.2021
Складна доля славнозвісної храмової[color="#ff0000"][b] ікони Січової Покровської церкви[/b],[/color] так званої [color="#ff0000"][b]«Запорозької Покрови»[/b][/color], іконографічна традиція якої виникла, ймовірно, у другій половині ХVІІ століття. Богоматір зображена тут посеред сивовусих січовиків,запорізької геральдики, клейнодів, військового обладунку. Ікона вважалася найвищою святинею Війська Запорозького, її дбайливо охороняли в найлихіші часи. Це про неї писав Тарас Шевченко в поемі "Іржавець":
[color="#ff0000"][i]«Як мандрували день і ніч,
Як покидали запорожці
Великий Луг і матір Січ,
Взяли з собою [b]Матер Божу[/b],
А більш нічого не взяли.
І в Крим до хана понесли
На нове горе-Запорожжя»…[/i][/color]
Після ліквідації в 1775 році Запорозької Січі на річці Підпільній ця ікона потрапила до соборної Покровської церкви Переяслава, потім опинилась у збірці творів мистецтва царської родини – спочатку Миколи Миколайовича, а згодом Сергія Олександровича. Останній подав ікону на виставку ХІ Археологічного з’їзду в Києві (1899 р.), після чого «Запорозька Покрова» стала широко відома завдяки численним публікаціям. Копії її зберігаються тепер у музеях Одеси й Дніпропетровська.
Далі сліди цієї історичної реліквії губляться. Можливо, оригінал і досі переховується у фондах якогось музею у Санкт-Петербурзі? Адже, до прикладу, основу Музею російського мистецтва становлять твори із зібрань царської родини – колишня його назва «Музей Олександра ІІІ»!
Принагідно згадаємо тільки, що запорозьке євангеліє київського друку 1689 року, оздоблене коштовними шатами - з Січової Покровської церкви, як і клейнодні гармати, виготовлені в Глухові для гетьмана Розумовського, пишно прикрашені бароковими візерунками, геральдичними композиціями та написами-присвятами, потрапили на Кубань і тепер експонуються в Краснодарському крайовому музеї. «Запорізьке євангеліє» на Кубань перевезли козаки Кущівського куреня, коли чорноморське козацтво переселялося на Кубань.
Історичні реліквії запорізького козацтва, скарбниці історичних коштовностей зберігаються у фондах Санкт-Петербурзького Ермітажу. Є вони також у Палаті зброї Московського Кремля. Там вони знаходяться «за сімома замками» і, думається, що ніколи в Україну не повернуться!
Як не повернуться в Україну і старокняжі православні українські ікони з Польщі та Литви …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906069
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Подібною до [i][b]Вишгородської ікони Богоматері "Замилування" [/b][/i]є [color="#ff0000"][b]історія Белзької ікони[/b][/color]. Її теж було привезено з Візантії та урочисто розміщено в Белзі, який належав до Галицького князівства.
[color="#ff0000"][b]Белзька ікона Богоматері [/b][/color]має інший сюжет і композицію. Це образ засмученої Діви Марії, яка тяжко переживає майбутні страждання Сина. На іконі Вона зображена дуже сумною, зі слідами переживань, мало не в сльозах. Немовля сидить на лівому коліні матері. Голова Богоматері нічим не покрита - волосся кучеряве, оливкового відтінку, вираз обличчя - по-дитячому безпосередній, добрий. Ці почуття невідомий іконописець передав надзвичайно майстерно, образ навіює тривожні почуття й думки.
За легендою, ікона приписується святому євангелістові Луці. У будинку, де Спаситель здійснив Тайну вечерю і відбулося зішестя св. Духа на апостолів, він попросив Богоматір дозволити змалювати її священне для християн зображення. Діставши на це дозвіл, Лука створив кілька образів. За тією ж таки легендою, святі ікони Богородиці, створені святим маляром, спочатку перебували в Єрусалимі, у будинку Іоанна Богослова. Після успіння Богородиці їх зберігали вірні як велику цінність. У 66 р. перед грізною навалою Веспасіана і Тіта на Єрусалим, християни винесли священні образи з міста в гори. На сьогодні відомо десь 40 ікон, які приписують Луці. Зрозуміло, що всі ці ікони приписуються св. Луці не в тому розумінні, що вони були намальовані його рукою. Жодна з намальованих ним ікон до нас не дійшла. Авторство євангеліста треба розуміти у тому сенсі, що вони є списками (або списками зі списків) ікон, які він створив. Тобто вони мають євангельський характер.
У 326 р. згідно з легендою, християни вручили ікону матері імператора Константина Єлені, під час її відвідин Єрусалима. Так ікона опинилась у Константинополі. В V столітті ікону було перенесено в храм, спеціально для неї збудований. За часів іконоборства імператриця Ірина, дружина відомого іконоборця імператора Льва IV Ісавра, зберегла цю ікону, взявши до себе в палати. Якою б не була історія її створення, але останні наукові дослідження лише підтверджують думку, що це один із найдавніших Богородичних образів.
Щодо подальшої долі ікони є різні версії. Згідно з однією, свята ікона Богородиці з Константинополя потрапила в Київську Русь. Це сталось у 988 р., коли сестра візантійською імператора Анна стала дружиною князя Володимира. Імператори Василь і Константин благословили сестру цією іконою. У Києві вона знаходилась у великокняжій церкві і вважалась родовою іконою княгині. Звідси невдовзі потрапила у галицький Белз. Відомо, що князь Володимир і його наступники спеціально розсилали по різних містах святі ікони, отримувані з Константинополя і Херсонеса, а руські князі, віддаючи своїх сестер, дочок заміж, благословляли їх родовими іконами. Можливо, саме так ікона потрапила до Белза.
Ще один переказ говорить про те, що Галицько-Волинський князь Лев привіз ікону з Константинополя до замкової церкви у Белзі. По захопленню Галицького князівства польським князем Владиславом Опольським на Белз напали татари і взяли місто в облогу. Князь Владислав Опольський наказав винести ікону і поставити на фортечні мури. Татари, обстрілюючи замок, влучили в ікону. На військо бусурманів впав туман, це викликало великий переляк, і вони в паніці побігли від міста. Князь Владислав, залишаючи Галичину, не насмілився присвоїти чудотворний образ собі, а передав римо-католицькому ордену Отців Паулінів і збудував для нього монастир на Ясній Горі біля Ченстохова.
У 1291 році князь Лев Данилович буцім-то затвердив диплом, за яким польські королі діставали право на монастирські земельні угіддя в Галичині. У ІЗ77р., за князя Владислава Опольського, який розпочав насильну католизацію Галичини, ікона потрапила до Львова, до монастиря святого Онуфрія - і там пильно охоронялася як його дарунок, а 1382 р. її вивезли назавжди з Галичини. Святу ікону помістили в замку Владислава Опольського на Ясній Горі в Ченстохові. Звідси й назва -[color="#ff0000"][b] «Ченстоховська Матка Боска».[/b][/color]
1415 року на Ченстохов напали гусити і сильно пограбували його, зробили спробу вивезти ікону Богоматері. Але коні не могли зрушити з місця воза, на якому знаходилася святиня. Один з гуситів викинув ікону на землю, інший вдарив по образу мечем. Перший відразу помер, у другого всохла рука. Ікона залишилась в монастирі.
У 1717р. Ченстоховську Божу Матір коронували. Коронування святих ікон, відомих як чудотворних, розпочато католицькою церквою за папи Інокентія XI з 1685 р. Спочатку врочисто освячували корону, а потім накладали її на ікону, після чого ікона іменувалась «чудотворною». Дві корони: (одну - на лик Спасителя, іншу - на лик Богоматері) наклав папський нунцій. Так східна православна святиня остаточно перетворилася на святиню римо-католицьку. Після коронування Ченстоховська Матір Божа стала відомою в усіх римо-католицьких державах Європи. З того часу її копії почали поширюватися у католицькому світі.
У 1813 р.. коли війська Кутузова брали Варшаву, цілий корпус здійснював облогу Ченстоховської монастирської фортеці. Після її падіння настоятель монастиря подарував переможцям копію святої ікони, яку урочисто передали потім до Казанського собору у Санкт-Петербурзі.
Ще одна копія ікони була у православному храмі в Ченстохові. Неабиякою «незручністю» для православних у поклонінні іконі Богоматері було те, що згідно з католицьким обрядом, до ікони не можна прикладатися, а також здійснювати звичні для православної церкви обряди. Тому 1872 р. за розпорядженням вищого православного духовенства неподалік монастиря було збудовано й православний храм, де розмістили копію чудотворної ікони Божої Матері.
А одну з перших копій зроблено ще в 1392р. для Галичини і містилася вона у Сокалі в католицькому костелі бернардинів.
Отак католицька Польща прибрала до рук легендарну українську православну ікону, перетворивши її на всепольську святиню. Найменовано її «святою королевою Польщі». Монастир, де перебуває ікона, став традиційним місцем прощі поляків (і не тільки!). Згадаємо до слова зустріч Всесвітньої Християнської Молоді з Папою Римським – Іваном-Павлом ІІ у Ченстохові 1991 року і ходу-прощу делегацій християнського люду з усіх кінців світу на Ясну Гуру, перед ясні очі Богоматері з Немовлям.
[color="#ff0000"][i]Я теж була у Ченстохові, у складі делегації зі Львова, що складалася з членів УМХ та Молодіжного Експериментального Театру Аматорів "МЕТА", ми тоді показали виставу "Дракон" просто неба, перед собором святого Якуба, а в центрі Ченстохова бавили християнську молодь фрагментами дохристиянських Купал. Мені тоді випало щастя грати в обох виставах головні ролі - Дракона та Купальську Ладу.
На Ясну Гуру, поклонитися Богородиці, коріннями з старожитньої княжої України, ми ішли вбрані в українські строї - не скажу, що нам було просто (не всім наше національне убрання припало до душі і довкола нас утворилася неймовірна тиснява). Ці враження - піднесення і водночас незрозумілої вражди не померкнуть ніколи: у хвилини перебування перед Образом кожен задумував своє сокровенне бажання. Я чомусь плакала від розчулення - напевне відчувала потужню енергію Світла, що йшла від стародавньої чудотворної ікони.[/i]
[/color]
[i]Далі йтиметься розмова про козацьку Покрову.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905937
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021
[i]Українська ікона багата на традиції - її минуле, походження і традиції поглиблено вивчаються і мистецтвознавцями, і богословами. Історія української ікони устелена тернами. Її дорога до нас - складна і болюча. Болюча, бо через численні втрати - чужоземні завоювання, війни, пожежі, пряме нищення та крадіжки - українська ікона дійшла до нас в поодинокому вигляді. Найдавніших ікон періоду Київської Русі залишилось так мало, що їх, либонь, можна полічити на пальцях. До того ж Україна сьогодні - вже не власниця ряду своїх найдавніших ікон доби Київської Русі, які стали духовними святинями інших народів.
[b]Белзька ікона Богоматері [/b]- вивезена до Польщі; [b]Вишгородська ікона Богоматері [/b]- до Росії. Ще одна ікона з України потрапила до міста Жировичі з Білорусі. [b]Остробрамська ікона Божої Матері[/b] (Литва) також свого часу була вивезена з України.
Ці ікони Україна втратила в різні епохи за різних обставин. І біда не тільки в тому, що ми їх практично вже ніколи не повернемо, а ще й у тому, що ці ікони вважають уже не українськими, а «російськими», «польськими» і т. ін. Проте справедливість вимагає правдивої і чесної ідентифікації цих ікон.
Українська школа ікономалярства була така могутня, що забезпечила своїми сакральними творами всі сусідні народи. Це незаперечно свідчить, що традиція української ікони найдавніша у Східній Європі. Не маючи власних іконописних шкіл, наші сусіди тієї давньої доби спромагалися лише на банальне вивезення, а то й на крадіжку ікон. Для розписів своїх храмів зони запрошували українських або візантійських майстрів (Феофан Грек, Андрій Рубльов, Діонісій та ін.).
Найвідоміші з вивезених ікон - [color="#ff0000"][b]Вишгородська і Белзька ікони Богоматері[/b].[/color] Історія першої загальновідома.[/i]
[color="#ff0000"][b]Вишгородська ікона Богоматері[/b], [/color]так звана ікона «Ніжності» згідно з поширеними версіями стала святинею за часів Київській Русі. Ця ікона потрапила до Києва з Візантії, як і більшість ікон X – XІ ст. Візантія тоді ще не допускала існування національних шкіл ікономалярства, боячись будь-яких місцевих відхилень від іконографічного канону. Ці ікони не можна ідентифікувати як мистецькі твори. Образ Богоматері і Ісуса - то не портрет, а подоба їхньої присутності, в них божественне у дивний спосіб приховане. Вони єднають вірного з вищим, надприродним світом, нагадують про нього.
Ікона не є ілюстрацією, не матеріалізує символізованої особи, а є її зовнішнім виразом, доповненням, «символом віри». До речі, є два грецькі слова на означення «символу». Перше тлумачиться як «шматок - уламок череп'яного посуду, персня чи монети», який був знаком причетності до особи; символом приязні, дружби, коли ця особа зустрічала іншу людину; ніби виразником цієї речі. Друге тлумачиться як стислий виклад, зміст, тобто є символом віри. Обидва тлумачення ікони як символу - важливі, хоч богослов'я істинним вважає друге: ікона - символ віри.
Образ Вишгородської Богоматері, що ніжно пестить свого сина («Замилування» чи «Ніжності») близький і зрозумілий людському серцю. Цьому не заважає суворість Її вигляду, твердість зімкнутих губ. Вражає стриманість її почуття - такого глибокого і зрозумілого почуття матері, почуття надії і страху за свою дитину. Марія знає, що Син піде на муки заради людей, і в її очах застигла глибока скорбота. Серед багатьох візантійських ікон Вишгородська відзначається особливою емоційністю, навіть психологізмом.
«Вишгородська Богоматір». привезена та початку XII ст. із Константинополя була даром патріарха Луки Хризоверга. Урочиста зустріч ікони описана в літописах. Цілком імовірно, що вона перебувала у Десятинній церкві або Софійському соборі, хоч постійним місцем її зберігання був Вишгород - одна з резиденцій князя неподалік Києва. Тому й отримала вона назву Вишгородської.
Перевезення святині до Володимира пов'язане з Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським. «Він виріс на Поволжі, і Русь-Україна з її довгою історією, виробленими формами життя була для нього чужа і несимпатична», – писав про нього Михайло Грушевський. Юрій Довгорукий посадив свого сина Андрія у Вишгороді, але той 1155р. втік звідти до Суздальщини, забравши з собою ікону Божої Матері. А через 11 років, у 1169 р. він прийшов на наші землі уже як загарбник та силою захопив Київ. Андрій був першим князем, який, захопивши Київ, не захотів тут княжити, ло-варварському зруйнував його, маючи намір принизити роль Києва як столиці і, водночас, піднести авторитет ближчого йому Володимира. З того часу ,ікону почали називати «Владімірською».
На пам'ять про неї запроваджено було свято Стрітення Володимирськоі ікони Богоматері. На місці зустрічі заснували Стрітенський монастир, а вулиця дістала назву «Стретенка».
У 1395 р. вся Москва молилася перед нею, благаючи про спасіння міста від Тамерлана, і Божа Мати відвернула лихо. Після того, як військо Тамерлана, що рухалося на Москву, несподівано повернуло назад, ікону оголошено «чудотворною». 1480 р. заступниця відвернула від кордонів Русі війська татарського паші Ахмата. Ріка Угра, де стояв Ахмат, дістала в народі назву «пояса Богородиці». У 1591 р. росіяни знову вдалися по допомогу й заступництво до Пречистої Діви, молячись відвернути від Москви хана Каси-Гірея. З того часу вона перетворилась на сакральну національну святиню росіян. До 1918 р. ця ікона перебувала в Успенському соборі Кремля. І9І8 р. потрапила до Третьяковської галереї як музейний експонат. У 1993 р. ікону було повернено на її попереднє місце в Успенський собор.
[i]Далі про Белзьку ікону та про інші ікони з України - в наступних публікаціях.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905860
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Там лишились мрії й сподівання,
Там стрічали радісно весну.
Доторкався день до нас піснями,
Кликала дорога в майбуття.
Піднімались до зірок зі снами,
Щастям посміхалося життя.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Як засвітить в небі зірка рання,
Я на зустріч бажану прийду.
Буде нічка зорями моргати,
Місяць срібло кидати до ніг.
Буде там любов мене стрічати
Із далеких, пройдених доріг.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Поведи у поле на світанні,
Квітів польових тобі нарву.
Будемо радіти ми з тобою,
Сонця промені торкнуться нас.
І полине дзвінкою луною,
Ніжної закоханості вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905711
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Через тисячу довгих днів,
Серед сотень чужих людей,
Ми зустрінемось навесні,
У звичайний, якийсь, день.
В світі створеному з протиріч,
Переплутано все,- але ж...
Ми зустрінемось віч-на-віч,
Ти шукай мене, і знайдеш.
І воскресне любов в мені!
І душа заспіва пісень!
У звичайний, якийсь, день,
Ми зустрінемось, навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776242
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 21.02.2021
Сховалось сонце за туманні сині,
Бурхливі хвилі, втомлені, лягли.
І зазирнуло небо у глибини
Морської загадкової імли.
Романтик-місяць шхуні гладить спину,
Сріблить коштовним щогли та корму.
Здається, в неї – крила лебедині,
Які тріпочуть пристрасно йому.
Так часто море й небо у двобої,
Штормить простори їх душевний стан.
Навколо небо, що злилось з водою,
Посеред бурі – звичний капітан.
Той спокій руху, впевненість штурвалу,
Під грім та спалах, шмаття сірих хмар.
До неба пінні гребені злітали –
Помилуй! – Та мовчав небесний цар!
Тримався мужній та стійкий вітрильник –
І стихли хвилі… штиль… морський пейзаж.
В сміливці кожнім – море всереди́ні.
Скорив стихію вправний екіпаж.
Їх сила волі, злагода в команді
Потрібна, коли все – живий фонтан.
Життя рятує всім суворий, владний,
Та перш за все – безстрашний капітан.
Рожеве небо крізь туманні сині
Лебідці проторує довгий шлях.
І б'ється море в хлопців всереди́ні,
У кожного із них – навік в очах…
(Український художник Артерчук Віктор «Блакитна мрія»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905635
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Тут дихати легко,
тут простір і воля!
Розхристаний вітер
гуляє по полю.
Блаженство і спокій
у білій світлиці,
У сонячних перлах
проміння іскриться.
У руна овечі
вдягнулась природа,
В блискучих лелітках
сріблить прохолода.
Бурульками вкрились
промерзлі потічки,
На кущик самотня
присіла синичка.
Тут думи чистіші,
із небом розмова,
Закутує тиша
пухово-зимова.
Краса білосніжна,
безмежне роздолля!
Тут слово, як пісня,
тут дихати – воля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904860
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 19.02.2021
[i]Весна дарує всім тепло безмежне,
Кохання перше - молоді бруньки.
Тримай його в руках ти обережно,
Хай кріпне пагін сонячно-гінкий.
Твій крик душі – кораблик паперовий –
Струмками весен ранніх завітав.
І я відчула, ніби поклик крові
Мене до тебе кличе, Капітан…
В пралісу царство янгол-охоронець
Кохання човник радісно приб’є.
Весняним квітом тягнеться до сонця –
До тебе, любий, все єство моє.
Весна-красуня молодість поверне
В краю кохання, де серцебиттям
Пливе кораблик в чистоті озерній,
І квітне в веснах сила почуття.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905193
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Крізь всі рядки б’є полум’я, неначе
Хоробрий воїн в них, не квола жінка.
Пульсує кров, жага життя гаряча –
Така вона безсмертна Українка.
Талант та сила духу небуденна,
В тендітній пані – сила патріота.
А поруч – велич Моцарта й Шопена,
Фортепіано незабутні ноти…
Гармонія людини та природи,
Вся складність суперечливих стосунків,
Палка любов, яку в собі знаходить,
Ця хвороблива українська юнка.
В ній – магія поліського фольклору,
Пісні народні, думи та обряди,
Той чар озер, росистих луків, бору
Зерном чарівним в драму-казку падав.
Озвалась Мавка у народнім серці
В самопожертві та красі взаємин,
В поеті чуйнім – Муза її б’ється,
Щоразу Лесю іншою взнаємо.
Як світла чайка лине попід хмари –
Натхнення міцно розправляє крила,
Про справедливість для народу марить,
Хвороба – мрій про щастя не спинила.
І хоч від болю зводить губи й сушить –
Звучать теплом прості рядки відверті.
Очищують, підносять людям душі,
Проклавши шлях для Лесі у безсмертя…
*25 лютого – 150 років з дня народження Лариси Петрівни Косач /Лесі Українки./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904939
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 16.02.2021
-Я була, як спіла вишня,
Жила як Ангел - без гріха,
А за тебе заміж вийшла:
Була сліпа, дурна й глуха.
Віддала роки найкращі,
Тепер хочу все забути,
Бо життя моє пропаще
Вже назад не повернути!
Так частенько починався
День в сімействі Маргарити,
І хоч звик до цього Вася,
Став сьогодні говорити:
-Вийшла ти за мене, фею,
В тридцять сім - це вік конкретний,
І до юності твоєї
Я тут зовсім не причетний.
Нащо голову ти сушиш,
Що була сліпа й дурненька?
Мені дякувати мусиш:
Я зцілив тебе легенько.
Лікарям ти не платила,
Гаманець твій не заплаче,
Відновився слух, є сила,
І розумна стала й зряча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904858
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Чому поїхав в далечінь,
Лишив на серці тільки тінь,
Слова розкидані по світу,
Як ніби сад, опавшим квітом?
Чи лист осінній розтріпався,
Який із осінню прощався,
Чи фарби втратила світлина,
Що зберігала вся родина?
Чому поїхав в далечінь,
У неприємну моросінь
І почуття забрав з собою,
Залишив серце із журбою?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904723
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Сон пропал ... Далекий рокот
Вторгся в царство тишины.
Ветра вой, палатки лопот,
Шум листвы да скрип сосны...
Тучи ниже. Сполох молний
Рощу тенями наполнил !
Образы во тьме смутны,
Будто созданы из тьмы...
Разверзлись хляби. Божий мир,
Дождя закрыло пеленой...
Грохочут громы в мгле ночной,
Как залпы тысячи мортир !
Гремят, ревут наперебой !
И дождь - стеною ледяной !
Костер погас. В палатке сыро.
Тело, вдруг, пронзила дрожь...
Уснуть и спать ! Не тут то было !
Не дал поспать настырный дождь !
Но слышно - дождь перестает,
Светает ! Солнышко встает !
Земля, с утра, дождем умыта,
Белесым саваном укрыта.
Край неба полыхает жаром,
Навстречу солнцу потянулась,
Проснулась роща... Встрепенулась,
Укрылась розовым муаром*...
Над всей землей - причуда Феба**,
Сияет радуга в полнеба !
* из французского языка, означает «переливающийся», «волнующийся».
** Феб -- в римской мифологии
сын Зевса, бог света и солнца
1974 - 12.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904531
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
ВальсИруя, летит снежок на плечи
И нежно...будит музыку во мне!..
Сегодня, для меня ВОЛШЕБНЫЙ вечер...
И чувство" бабочек" сжимает в животе!
О, добрый мой ФЕВРАЛЬ! Как это мило!..
Ты даришь восхищЕнье красотой!
И душу избавляешь от уныний
ИзЫском, с белоснежной простотой!
А снег кружится, всё сильней летАя,
На глазки и реснички мне ложАсь!
Я, наслаждаясь, ВСЯ в нём утопаю...
Ликующим моментам придаясь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904414
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Біля хворого в лікарні
Промовляє жінка тихо:
-В нас новини дуже гарні –
Покидає тебе лихо.
Слава Богу, вийшов з коми,
Вернеться до тебе сила…
Я молилась до ікони,
Гроші лікарю носила.
Зараз побіжу додому
І бульйончик приготую,
Щоб прогнати біль і втому –
Ним тебе я нагодую.
Чоловік сказав, що пам’ять
Повернулась враз до нього,
Кволим голосом промовив:
-Не неси з харчів нічого.
Чи, бува, я не сказився,
Щоб із долею так грати?
Твого супу я наївся,
А тоді вже став вмирати.
Бачив світло у тунелі…
Тепер твердо буду знати:
Всі твої супи і кнелі
Можуть на той світ загнати!
Жінка рада медицині –
Вміють зараз лікувати,
Тільки нащо було пам’ять
Чоловіку повертати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904220
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Запрошуєються автори до 12-го випуску музичного альманаху #Октава
Альманах «ОКТАВА» видається із травня 2015 року українською та російською мовами.
Кожного автора публікацій забезпечено авторським примірником та сертифікатом.
Більш докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s723036/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904166
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
Сон пропав... Десь грім лунає ...
Тиша в дрі́б'язок розбита,
Вітер злющий, завиває,
Небо хмарами сповите.
Слі́пить очі блискави́ця...
В ніч таку - ніяк не спиться !
У світлі блискавок - примари,
Химе́рні, як нічні кошмари.
Розве́рзлось небо. Білий світ
Укрило зливи пеленою !
Вже не жорстокою грозою -
Гарматним боєм, грім гримить !
Нестямні струмені, бурхливі -
Біснуєтся, лютує злива...
Вогонь погас. В наметі мряка,
Тіло почина дрижати...
Засну́ти б швидше ! Та ж, ніяк !
Зухвалий дощ не дасть поспати !
Та чути - дощ перестає...
Світає ! Сонечко встає.
Земе́лька парою сповита,
І, зра́ння, дощиком уми́та !
Вже не́ба край давно палає,
Яскраво барви налилися,
Назу́стріч сонцю простяглися !
Світ Божий сонечко стрічає !
А над землею - примха Фе́ба*...
Ясніє райдуга в півне́ба !
* Феб -- в римскій міфології
син Зевса, бог світла і сонця.
05.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903818
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Від зради хотів я ридати… Проспав майже цілу добу,
Лиш думав про борщ й голубці. А рот дереться до вух…
Чому ти, кохана дружино, Від тих новорічних салютів
Любов звела на манівці? Неначе осліп і оглух.
*** ***
Таке воно – тихе щастя, На асфальті сиділа ворона
В ставочку сидить, вигляда З калюжі воду пила
Жабку вже упіймала, Така фінальна картина
Можливо – ще карася. Минувшого року була
*** ***
Дідусь наш – великий дойда - Робив «під градусом» зарядку
Він полюбляв млинці… Й зачепився за пліт…
Були його вуса в сметані Тепер – мозолі на п’ятах,
Тепер – лише в молоці. Ще й роздертий живіт…
*** ***
Розгулявся буйний вітер Казав батько – дам коня,
Темні хмари прожене, Не скачи лиш навмання!
Тобі подарую усмішку, Як появився в мене кінь -
А ти поцілуєш мене. Охопила тиха лінь.
Сова виглядала з дупла
І думала про майбуття…
Яке ж осяйне і солодке
Оте неземне життя…
В.Ф.- 27.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903752
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Я всегда была необычной
В своей жизни, событиях, чувствах...
Все просили меня стать привЫчней...
Я боролась...устав, стала грустной.
Как же больно, строгАть из полена
По лекАлам чужим Буратино?...
Топором по душе, и по телу...,
Превращаясь в ДРОВА для камИна!..
Пусть оставят меня, позабудут...
С Робинзоном посЕлят на остров!
Я тогда лишь, СОБОЮ там буду!
Знаю, будет вначале не просто!
Мне не хочется видеть безумство!
Не осИлив напор, я ломаюсь...
В этом Мире урОдливы чувства!
Для ЛЮБВИ, лишь сердечко осталось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902385
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 31.01.2021
У кав’ярню зайшов Яшка:
(Обслуговувала Нінка)
-Якщо вам не буде важко –
Щоб на каві була пінка.
Нінка глянула на Яшку,
Підвела угору брови:
-Та чого там буде важко?
Це - раз плюнуть і готово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903013
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Ходить Січень-молодець
Крижаний на нім вінець.
Довго думав, приміряв
І , нарешті, ось придбав.
Підбирає в тон вінця
Шубу білу . До кінця
Має бути той наряд :
Сніжний, пишний, бо парад
Починає вже Зима :
- Де хурделиця ? - Нема...
Січень жде її, гукає
І у Вітра він питає :
- Скрізь, усюди ти буваєш
Закоморки добре знаєш.
Де красуня забарилась,
Може, ще не нарядилась ?
- Вбралась, й запросила нині :
Снігопад і хуртовину,
Ще мороза, завірюху -
Хай морозять щоки, вуха...
Бо який без них парад !
Чи відбувся би ? - Навряд...
Зима Січня привітала,
Нагорода вже чекала.
Закоморки - закутки син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902699
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Не проклинай, бо все одно забуду,
Із пам'яті прогоню, наче буревій.
Не зрозуміють нас з Тобою люди
І сльози не успіють висохнуть із вій.
І так безжально стане ком у горлі,
І серце затріпоче, болем защемить.
А ми з Тобою- в розпачі, но горді
Не поєднали разом мрії в одну мить.
Я так тривожно світ Твій забуваю,
І більше не торкнуся я Твоїх грудей.
У серці нелюбов Тобі прощаю,
Не проклени, а світлом будь поміж людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372881
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 26.01.2021
В этом году апрель непривычно жарок,
Море согрелось, почти отцвела сирень;
В сумке воды бутылка и туфель пара,
Серая шляпа надвинута набекрень;
Вот уже третий год не болят суставы,
Ноги привыкли четкий чеканить ритм, -
Сложные танцы давно превратились в навык,
Образом жизни стали хорпайп и рил.
Клевера листья - особенная примета,
Наш талисман вернее иных примет.
Танцы, наверное, тоже отчасти секта,
Мы узнаем друг друга за километр.
Правда, и в нашем клубе своя ворона -
Даже не белая, а в золотой шеврон:
Тихий угрюмый парень, худой до звона,
Вечно задумчив, нервозен и напряжен.
Больше ни в ком не бывало подобной страсти,
Больше ни в ком не таился такой контраст:
Был он как сам не свой, танцевал, как дрался,
Каждая драка - как будто в последний раз;
Еле касался земли, как в безумной гонке,
Словно бы в пляску пытаясь печаль излить.
Младшую он, говорят, потерял сестренку, -
Сгинула без вести, даже следов не нашли.
Я удостоилась чести делить с ним горе,
Я заслужила доверие, и тогда
Он рассказал мне, что эльфы вернулись в город
И в полнолуние ходят по площадям.
В радость им шум машин и огни неона,
Только их нрав, как и в древние годы, крут.
Если услышишь серебряный смех за спиною,
Можешь молиться - или вступить в игру.
Ловят прохожих они, вовлекая в танцы,
Ставя на кон их свободу и даже жизнь.
Хватит решимости вызов принять мерзавцев -
Смело шагай навстречу, а там держись!
Музыка эльфов пьянее степного ветра,
Только не сбейся с ритма на полпути:
Если сумеешь выдержать до рассвета,
Будешь свободен, иначе - прощай-прости...
Кто бы сумел поверить в такие бредни?
Друг мой порою еще и не так чудил...
Эта беседа стала для нас последней:
На репетиции больше он не ходил.
Не присылал ни строчки, ни даже ноты,
Дверь паутиной успела уже зарасти,
А телефон упрямился отчего-то,
Снова и снова талдыча про "не в сети".
Где ты, мой друг? Искать тебя или плакать?
Может быть, просто уехал, в делах увяз?
Только с тех пор каждый танец - почти что драка,
Каждая драка - как будто в последний раз;
Я в темноте боюсь выходить за двери, -
Чьи это тени мелькнули в лучах витрин?
Может быть, эльфы, в которых я так не верю,
Или патруль, решивший перекурить?
Лунная сфера крадется походкой лисьей
В бархатно-черном небе, от звезд рябом.
Там, за окном, чарующий смех, как бисер,
Сыплется мелким узорчатым серебром.
Рано ли, поздно, но ты устаешь бояться,
Всякий сюжет должен быть подведен к концу.
Я вырастаю привычно на полупальцы,
Шаг за порог,
Еще один -
И танцуй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902548
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Мені осінь прислала на згадку
Золотавий кленовий листок,
Я пройдуся із нею на кладку
Де так тихо розкинувсь місток
Зупинюсь та присяду скраєчку,
Щоб відчути мотиви води
Та побачу ріднесеньку стежку
По якій прокладаєш сліди
Тиха свіжість, нічна прохолода,
Як же серце від згадки щемить,
Так уміє осіння природа
Нагадати зворушливу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902540
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Как трудно всё сначала начинать
В который раз, из морока разрухи,
Как буд-то, разрывают роды мать,
Чтоб жизнь нам дать в ладонях повитухи
Ты корчишься на оголтелый мир
Из теплых недр выплескиваясь к свету
Понять не в силах: голод или пир,
Блаженство ждет или призыв к ответу
Перебираешь мысленно дела,
Деяния, поступки, благодарность...
Где опустила жизнь, где подняла,
Придав тебе осанистую важность...
И так, всю жизнь не с теми и не то,
Чего хотелось. А хотеть боишься -
Сбывается задуманный фантом,
Но платиться не тем, не так. И злишься
Сам на себя, за годы напролет
В трудах за корку и её сохранность
За многократно прерванный полет,
За мудрость стариковскую и странность,
За то, что вечно должен отвечать
За всех, кто сам собою приручился,
За неизбежность, чтобы выжить - врать
И уважать, за всё, о чем молился:
- Святая Богородице, прости!
И сохрани нас во своем сикрове!
От всякия напасти сбереги
Меня и чадо в материнском лоне
Твоей безоговорочной любви,
Принепорочной ангельской заботы
От всякия напасти заслони
И дай упиться счастьем от работы
Во благо и для радости трудов
Не только мне, но и тому, кто рядом
Дай обернутся в Твой святой покров!
Пройди по миру праздничным Парадом!
Чтоб не было на свете суеты,
Вранья во всем и нравственных уродов,
Алкающих из моря красоты
Наживу на свои кривые морды,
Готовых за копейку удавить,
Бросающих смертельные ловушки
на простаков.
Укравших право Жить!
Никак не в силах всласть насытить брюшки.
Прости, что я сужу, но мочи нет
Всё начинать в который раз сначала.
Учу твой Боже, праведный Завет...
Но не смогла смолчать я. Не сдержалась.
Мне вечно кажется, что я не додаю
Тебе и людям, что со мною рядом,
Не так смотрю, не эдак говорю,
Сочусь, бывает, яростью и ядом,
Терплю не к месту, места не могу
Найти себе ни в радости, ни в горе
И отдых позволяю на бегу
В непродуктивном, праздном разговоре.
Не расслабляюсь - сразу жизни кнут
Свистит над ухом, если увернулась...
Спасибо, есть кто веруют и ждут
Для них и для Тебя с утра проснулась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796256
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 25.01.2021
Зразу всі на рідній мові
В Києві заговорили…
Закон прийнятий! І знову
Набув чинності і сили.
В ресторанах і книгарнях
Чулось: «Дякую», «Будь ласка»…
Все звучало ніжно й гарно
(Наче українська казка).
Але клята тут погода
Перекреслила всі плани
І помстилася народу –
Стали вулиці катками.
Лід суцільний, рідна ненько,
Слизько, ноги мов із вати,
Стали люди потихеньку
Рідну мову забувати.
Всі падіння і вставання
Підкріпилися словами:
На москальській чистій мові
Чиїсь згадувались мами…
Хто б подумав: так негайно
(Без людей, все шито-крито)
Ожеледиця погана
Може вмить закон змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902446
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
З репетитором удома
Розмовляє батько Вови:
-Як так можна помилятись –
Аж три рази в кожнім слові?
Я пів року Вас наймаю,
Хочу мати результати!
Що я Вову не питаю –
Він не може розказати.
Бо правопису не знає,
Диктант пише з помилками,
І весь текст пересипає
Лайкою і матюками.
-Прогрес є,- учитель каже,-
Син всі ляпи відчуває,
І як може, на папері
Свою злість відображає.
Хлопчик дуже емоційний,
Все, що думає, те й пише,
А це зараз дуже цінно:
Він - не просто сіра миша.
Я багатий досвід маю:
Матюки - це не завада,
Багатьом допомагають
Бути у Верховній Раді.
Ну, а там, скажіть, навіщо
Той правопис Вові знати?
Коли вся його робота –
Вчасно кнопку натискати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901858
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Слава Богу, налетіло,
Слава Богу, замело !
Покривало впало біле
І на місто й на село.
Ліс засніжений дрімає,
Білим саваном укритий.
Сад, серпанком оповитий,
Іскрами на віттях сяє.
На санчатах дітлахи
З гірки вниз летять завзято.
Ще й шпурляються в сніжки
Перший сніг - це справжнє свято !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901371
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.01.2021
Упав на воду лист кленовий,
За течією вдаль поплив.
Змінив осінній день - зимовий
І білим снігом притрусив.
Приспів:
Любові, ніжності кохання,
В своєму серці бережу.
Як засіяє зірка рання,
Я на побачення біжу...
Біжу туди у нашу юність,
Коли роки наші цвіли.
Де та, моя дівоча мрійність,
Звела до купи береги.
І навіть у зимовий вечір,
Коли я згадую тебе.
В уяві гріють руки плечі,
До себе юність нас зове.
Любові, ніжності, кохання,
Для мого серця він приніс.
Той вечір буде не останній,
Він не проллє на землю сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901176
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
За мотивами вірша Генріха Гейне "Der Brief"
Я перечитую твого листа,
Не можу зрозуміть його, мій друже,
Любить мене ти ніби перестав,
Та вже дванадцяту сторінку тужиш...
Я думала, ми вирішили все,
Стосунки наші ніби завершили,
Мене вже від детальності трясе,
Читать його не маю більше сили...
Скажи мені, дванадцять сторіно́к-
Чи вартували вони того ча́су,
У світі файних маса є діво́к,
Щоби забуть мене й свою обра́зу.
11.01.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900934
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
А море шепчет что-то в тишине...
Волнуясь, вспоминает наши встречи...
Романтика... причал... и при луне...
На пляже двое... с ароматом свечи...
Прогулочный кораблик снова в ночь
От пристани отчаливает где-то...
Горят на нём фонарики, точь-в-точь,
Как на свидании, волшебным летом!
Пустуют наши камни в полумгле,
Качели скрипа больше не услышать...
А ветер снова дует... обо мне....
Обняв тебя собой, он грустно дышит...
Пришла зима, теперь мы далеко...
И каждый вечер ты звонишь, надеясь...
А я?... Всё также жду твоих звонков...
От нежных чувств, на сердце мне теплее...
....💙❤💔...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900093
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
З вірою у рік прийдешній,
Хай все нам удасться!
Із рогів Бика – достатку,
З під копит – лиш щастя!
Н – а траві пасеться Бик, Р - оєм кружаться думки,
А Криса в коморі - Як в небі сніжинки -
Хай нам буде в Новім році, Врожай гарний зібрали,
Як рибі у морі ! Чи будуть обжинки?
*** ***
О- й чи так, чи не так О - біцянки – ситий не будеш
Хай цвіте в пшениці мак, Стара поговірка…
Коли в маку пшениця - Головне, щоби бюджет -
На кутю лиш годиться. Не в бюджеті дірка!
*** ***
В - сюди маска помагає, К - арантин – серйозна справа,
Навіть у інтимі… не виходь із хати!
Двох дітей я народила Як захочеш поїсти -
Від Мао і Діми Можеш лапу ссати.
*** ***
И не дивуйтесь отим звірям, О -соромилася влада -
що лізуть в барлоги - всюди невезуха!
нам вже руки зав’язали, Китайські маски приміряла,
залишилось – ноги. аж опухли вуха!
*** ***
М - оже зубам не той корм - М - и в Новорічну ніч святкову
Це така підказка - З’єднаємось серцями,
Хай лікує доброта, Щоб світлі життя кольори
Не дірява маска! Навіки були з нами!
В. Ф. - 29.12. 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899919
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 01.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2020
Дим навкруги, не замерзла дорога...
Воїни йдуть, наче лицарі Бога!
Не у кольчугах з хрестами на спинах
в бронежилетах в багні по коліна.
Мовчки прямують без зайвого руху,
личить мовчання козацькому духу.
Тихо ступають у сутінках ночі,
біль не заплющує стомленні очі.
Гуркіт гармат майоріє у далях,
вибух малює всю битву в деталях.
Кулі шмигають немов навіжені,
душу тривожать мов зливи вогненні.
Хай тобі грець - чоловіча робота!
Нищить війною їх землю бридота.
Дихає темрява танковим чадом,
ніч поглинає снаряд за снарядом.
Битва кривава із присмаком пекла,
їх не злякає ця січа запекла!
Буде наснага на вдачу та й вміння,
вже проростає козацьке насіння.
Били Батия та орди фашистів…
Разом здолаєм цю силу нечисту!
Стій до кінця, якщо встати зуміла!
Встань назавжди у віках Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899633
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Ти зайдеш до моєї гостини,
А в кімнаті вже кавовий смак,
Пролетять, ніби слайди хвилини
І розтануть, як миті у снах
Запанує в нас затишок милий
І зігріє домашнім теплом,
Звісно будеш у ньому щасливий,
Залишивши сліди за вікном
І розкинеться ніжність і ласка,
Нас обійме приємним теплом,
Ось, коханий, до нас прийшла казка,
Охопивши чарівним крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899378
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Мені дощ нагадав той привабливий день,
Коли в квіті садок ще купався,
А у тиші лісній чулись звуки пісень,
Ти сміливо в коханні зізнався
Зеленіли поля, пахла хлібом земля,
Вся природа від сну прокидалась,
Розквітала й раділа від щастя душа,
Ніби зірка із неба всміхалась
А за лісом вдалі біля диво-ріки,
Походжала приваблива пара,
Мила зустріч чарівна торкалась краси -
Це була, ніби райдуги зваба
Погляд ніжно зустрівсь із палким почуттям,
Романтично, як сяйво спокуси,
Так у милих сердець починалось життя,
А мені посміхалася Муза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898763
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Злий ходив Петро по кухні
(Бо вночі погано спав),
Заглядав в миски і кухлі –
Щось їстівне там шукав.
-Нащо знову ти купила
Ліверну цю ковбасу?
Думаєш, що в ній вся сила?
Дасть здоров’я і красу?
Технології бракує,
Зроблена вона не так,
Якщо хтось її купує,
То, хіба що, для собак.
-Та не гавкай ти вже зранку! –
Крикнула йому жона, -
Можу ще зварити манку,
Кажуть, корисна вона.
Ліверка - це твоя мрія,
Зранку ти жереш за двох:
Три собаки її їли –
Ні один із них не здох!
-Та не злюсь я ні на кого,
Зараз миску принесу,
Якщо більш нема нічого –
Радий вже й за ковбасу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898215
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 15.12.2020
Сніг рипить веселим хрустом –
Будуть вечорниці.
Мамо, дай квітчасту хустку,
Та нову спідницю.
На щасливу світлу долю
Калиту спекли ми.
Наспіваємося вволю
З хлопцями сільськими.
Дай намисто із разками –
Так, своє… не сердься…
Причарую точно, мамо,
парубка до серця.
Я ж весела й працьовита –
Дай іще й сережки!
Маю так заворожити,
Хай не згубить стежку.
Он, у вишитій сорочці,
Серце парубоче –
Найгарніший з-поміж хлопців…
От за нього й хочу!
… Сніг рипить веселим хрустом,
Молодь вся в ударі…
Вишиванка й в квіті хустка
Танцюють у парі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897972
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Ти прийдеш і постукаєш тихо у двері,
Коли сутінки тихо торкають поріг,
Твої думи близькі але так ще далекі
Залишились в вуалі незнаних доріг
Ранок тихо впаде вже осіннім туманом,
Поведе по стежках де тепло ще сховав,
У чарівності зваб в феєричнім дурмані
Стиха мило прокаже, що теж покохав
Квітка ніжно-чарівна в сумній прохолоді,
Листом вкриє самітний пригнічений стан,
Зміна йде так помітна в осінній природі
Та надовго лишається сизий туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897634
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Скрізь по світі радість ходить,
Бо ніхто не верховодить.
Як прийде', теплом втішає, -
Звеселить, то розважає.
Поспішає в кожний дім
Хто в любові живе в нім,
Не чекає благодаті,
А сам трудиться завзято.
Чути десь дитячий сміх :
- Радість там, і море втіх !
До дорослих поспішає
В кого усмішка сіяє.
Якщо радість зайде в хату,
Може, навіть, в небагату.
Бачить, що любов панує, -
Тут візьме і заночує.
А коли у домі горе...
Кличе ВІРУ на підмогу.
Згодом з'явиться НАДІЯ,
З очей іскорка зігріє.
Перемозі радій теж.
Тоді радості - без меж !
Вір, вона завжди з тобою,
Бо не дружить із журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897363
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 08.12.2020
Нема гіршого тай ні в чому,
Коли сохне душа по дому,
Коли в’януть її крилята,
А без крил вона, мов розп’ята
І блукає душа, як билина,
І шукає якусь шпарину
Підкріпити снагою надію
Про розгублені чисті мрії.
Полетіла б соколом ясним,
Щоби глянути на прекрасне
Де в садочку червона калина,
Де в віконці матуся єдина,
Що чекає всі дні та ночі
Уже виплакала свої очі…
Пригорнутися до серденька
- Я з тобою, моя рідненька...
І побути біля криниці,
Де джерельна цілюща водиця,
Бо смачнішої в світі немає
Хай це люди запам’ятають.
Доля часто з нами жартує
Не пригорне, не поцілує,
Раптом ударить так болюче
Лиш надії , що все минуще …
Тішить віра, що дає крила,
Коли доля чомусь не мила
Опускаються в неї крилята
А без крил вона, мов розп’ята.
В.Ф.- 25.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897097
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Краса й багряно-золотава мить,
Осіння серенада десь звучить.
Жовтаве листя так чарує восени:
- Чому сумуєте, прекрасні Ясени?
Ви вбралися у золотий наряд,
Безмовно у зажурі стали в ряд.
Зваблива казка в сквері восени...
- Що вас турбує, браття Ясени?
- Обидва ми закохані в Берізку,
Яка росте у самоті, - тут близько.
З дитинства вабила, коли зросла,
То на очах красою розцвіла.
Лишень легенько вітерець повіє,
У братиків серденько тьохне, мліє.
Один говорить чарівні слова,
А другий пестить і пісні співа.
До Ясенів Берізка не байдужа.
Закохана в обох і любить дуже :
Молодшого - він добрий і вродливий,
Старшого, - бо статний і зманливий.
Сумують втрьох, як прийде осінь,
Як листопад і дощиком моросить.
Прокинувшись, радіють навесні,
Як Білокору бачать наяву, не в сні.
Що тут робить ? Таке буває :
Два братики одну кохають.
Не дай Бог бачити, коли сини
Страждають, мучаться, як Ясени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894774
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 01.12.2020
Грицько взувся в туфлі модні
(Все пройшло, неначе снилось),
Бо відрядження сьогодні
Вже, нарешті, закінчилось.
Залишилось у готелі
Нічку якось перебути,
Речі склав усі ретельно,
Щось приємне хотів чути.
В телефоні хтось воркує,
Так лоскоче ніжно вуха:
-Різні послуги дарує
Наша фірма «Розслабуха».
Пам’ятай, ніщо не вічне,
Все в житті повинен взнати,
Плата – чисто символічна:
Покер, сауна, дівчата…
Гриць: - Не буду я вагатись,
Пишіть: сауна, блондинка,
І по місту покататись,
Щоб була крута машинка.
Голос в трубці почав вити:
-Не чекав такого, гаде?
Вирішила подзвонити
З телефону куми Ади.
Так, це я, дружина Рита,
І як ти переконався,
Вмію ніжно говорити,
А ти завжди сумнівався.
Завтра, милий, будеш вдома,
Буде повна розслабуха:
Без блондинки зникне втома,
В сауні попухнуть вуха.
Приберу тебе і взую,
Як за звичаєм ведеться,
І машину гарантую,
Ту, що катафалком зветься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Гавань тихая.
Тільки море і я – ми удвох,
В ньому дихає вічність епох,
Гавань тихая…
Усвідомити мить цю дав Бог –
Забуваю проблеми і лихо я.
Тільки море і я – ми удвох,
Гавань тихая.
Море дихає…
Видих-вдих – повний магії й чар.
Білі хвилі… мов піною з хмар,
Море дихає…
Відчуваю я кожен удар,
Ця стихія вже стала утіхою.
Видих-вдих – повний магії й чар –
Море дихає…
… Заколихує…
Понад хвилі здіймається пар.
Місяць, ніби самотній мольфар
В гавань тихую,
Старовинний узявши ліхтар,
Світить стиха їм.
Морський бриз всім дарує нектар –
Море дихає!
(Картина Моніки Луньяк.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896327
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Як побачу той сад, серце щемно заплаче,
Не ходи, не чекай, любий, милий козаче,
Бо я більш не прийду, вже усе відшуміло,
А кохання п'янке, як у вирій злетіло
Не вернути часи, що єднали в любові,
Ти мені не кажи свої мрії чудові,
Все в минулому вже, то лиш згадка війнула,
Розлюбила, повір, своїм серцем відчула
А ти ходиш, як тінь, все шукаєш стежину
І біжиш у літа, зупинивши хвилину
Та повір не вернуть, вже ніщо не змінити,
Бо життя я своє хочу з іншим прожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896201
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Морський пейзаж, яка то насолода!
Рясніють хвилі — наче золоті.
Піднялось Сонце нібито по сходах,
промінням сіє в затінки - кутки.
Люблю тебе, люблю твої печалі...
В бездоння світить зірка мовчазна —
омила в водах ті багряні далі,
де стигне в сяйві зоряна краса.
Гадаю я... — Можливо пригадаю?
Де загубив від вічності ключі?
Колись по світлу я дійду до раю,
через усі провалля темноти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895925
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
А я, дивлюсь собі на небо,
там світять зорі чарівні...
Давно до них летіти треба,
у ті незаймані світи...
Де взяти крила?! Не питайте.
Вони даровані птахам.
Ви краще душу окриляйте —
вперед по зоряним шляхам...
Хтось ходить пішки по твердині,
а хтось до вічності летить...
Хтось заблудився аж донині,
комусь до Сонечка кортить...
Лишень би смерті не кортіло,
її здається вже нема!
От тільки б жадібність зогнила,
та Богу душу віддала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895158
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 22.11.2020
Сердешні краплі — то не ліки,
цілющі краплі — то любов!
Гарячих жил багряні ріки,
несуть в буття невинну кров.
Пливе й журба ярами долі,
та трощить прагнення на жаль,
впиває в ґрунт коріння болю—
розносить зрощену печаль.
Покине паром світ неволі
слабка — знесилена душа,
зроситься вранці десь на волі...
На ніжних маків пелюстках.
Душа завжди на небо прагне,
відати пахощі свої...
Людська журба — до долу тягне,
в обійми грішної землі.
Тепло сердець невтішних вабить,
з небесних схилів до земних.
Вогонь життя невпинно манить —
любов до рідних та близьких!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894652
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 11.11.2020
По косогорам клубится вьюга.
Весна нескоро. Мертва округа.
В седую зиму, во мглу ненастья
Несу в корзине чужое счастье.
А злые ветры, как псы цепные,
На каждом метре, в пыли полынной
И скалят пасти, и тянут соки,
А мне бы счастье доставить к сроку;
На тропах тайных не схватит стража,
Воронья стая мне путь укажет.
Бродяжкой сирой в дырявом платье
Пороги мира иду топтать я.
Как тяжко бремя, все тело стонет;
Возьми скорее, согрей в ладонях
Росточек бледный, почти без силы -
Я с края света его тащила,
Своею кровью его поила -
Пустил он корни в скелет и жилы.
Пусть в сердце бьется, и жжет, и давит, -
Моим чужое никак не станет.
Мертвец со стажем, я корм крысиный,
Но снова тяжесть в моей корзине;
Под гнетом долга, походкой шаткой
Скитаюсь долго босячкой жалкой,
И снова чую разверстой раной
Очередную чужую радость...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894560
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Чоловіку каже Зося:
-Підійди сюди, Семене,
Нікудишня стала зовсім
В Інтернеті швидкість в мене.
З друзями, щоб спілкуватись,
Змушена весь час сидіти,
А я хочу розвиватись,
Інтелектом володіти.
Подивись, на що я схожа!
Підборіддя друге маю,
Бо нервуюсь і як можу
Все тортами заїдаю.
-Я в цій техніці не знаюсь,-
Каже Сьома геть розбитий,-
В швидкості не розбираюсь
І не знаю, що робити.
-Що ж тут знати? - обізвався
Семирічний синок Гоша,-
А я зразу догадався
І ідея ця хороша.
До комп’ютера, татусю,
Причепи внизу педалі,
Нехай крутить їх матуся -
Швидкість і зросте надалі.
Через місяць схудне мама,
Вже не буде нервувати,
Тоді й ми з тобою зможем
Тортиком поласувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894528
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
В моїх очах ти,мовби розчинився,
Як дощова краплинка у воді
І світ умить до ніжності змінився
Та посмішка кохана на лиці
Що робить із людьми святе кохання
І зміна поглядів, і якості життя,
Як зачаровують,зворушують зізнання,
Так в світ ведуть прекрасні почуття
І в погляді ласкавім і коханім
Ти ловиш смак найкращий у житті,
В безмежнім світі новім і незнанім
Цілунки ти даруєш навесні
Той смак весняний не зрівнять, не сплутать,
Як святість, що дається лише раз
Та вічність я готова ніжність слухать
І засинати у чарівних снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894523
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Душа зірвалася і покотилася під ноги…
Покаюся! Розчарувала свого Бога!
Дозволь мені на ноги мовчки встати!?
Ти Ідол мій ! Сьогодні в ролі ката…
Життя моє в тобі, хіба ж не бачиш?
Без тебе зброя вся моя ледача….
Розрубана! Примара лісу- Мавка.
Кричи на мене, вовком вий і гавкай!
Я папороті цвіт! Не вірять в мене!
А ти знайшов! І вилив мої вени…
Садизм прогнав. Вдихнув спокусу, волю!
Ти мій єдиний!!! Ні? Не вірю в долю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263827
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 08.11.2020
Голодна....
Ковтаю повітря....
І хочу торкнутися неба!
Твої руки...
Цілую їх знову...
Тихенько шепочеш:"Не треба".
На двох...
Бажанння і пристрасть!
І множим на два насолоду.
І ще раз...
І ще...без зупину
Зануритись в тебе як в воду!
Кохаєш?
Кохай до нестями
І ніжно й брутально до болю!
Спокуса...
Моє мліє тіло
Від звіра, що вийшов на волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239303
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 08.11.2020
Слова, слова, слова, слова...
Кілкі слова — чужої мрії,
а пам'ять досі ще жива
в полоні терпкої надії.
Посохла скошена трава,
у вихорі кружляє листя...
Багряних фарб німа краса
збирає кольори в намисто.
Журба, журба, журба, журба...
Під тином цинії мокріють...
Осінньої пори жнива
бурштиновим відтінком мліють.
Думки шматують мов чужі,
панує тиша в надвечір'я,
сіріє мряка у вікні —
прийшла печаль в моє подвір'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894068
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 03.11.2020
[i]У нас один на двох з тобою дощ…
І тільки ми у ньому чуємо ці ноти,
На жаль, від нього не існує антидоту,
І хай весь світ сьогодні буде проти,
Та бродить спогад змоклий поміж площ.[/i]
Бруківка і скрипаль-аристократ
Сумну мелодію підтримують глибинну:
В негоду струни рвуть розбурхані краплини
Із віртуозом в спалаху єдинім,
Змивають біль від незбагненних втрат…
[i]Від хвилювання голос пересох –
Я відчуваю, через сотні кілометрів
Під парасолею, в улюбленому светрі,
Ти згадуєш приховано-секретне –
В цей особливий дощ… ми знов удвох.[/i]
... і пахне спогадом в руках гарячий чай,
думки обпалюють... удвох нас обпікають...
Вдаряють краплі з силою нагая,
а ми в обіймах неземного раю -
Ти грай, скрипалю, якнайдовше грай...
(Фото Едуарда Гордєєва "Дощ".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893763
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 03.11.2020
Дойшов самітник до пустелі —
шляхи сумління привели.
Посіли ворони на скелі,
на крилах тіні перенесли.
Сидять на крилах чорні душі
Чикають відповідь на те…
Що той ченець — спитати мусить.
Коли ж розплати час прийде?
Самі бояться не питають,
в них страх випитує давно.
Коли ж Господь їх покарає,
та знищить морок заодно?
Упав самітник на коліна.
— Докіль мені свій хрест нести?
Я йшов шляхами твого сина.
Куди надалі треба йти?! —
А вітер сипить на долоні
сухий розпечений пісок.
Творець небесний вимовляє:
— Почуй же істину — пророк!
Свята Земля моє творіння!
Я, сіяв зерна в чистоті,
давав з небес благословіння,
не знавши міри в доброті…
Чого тепер мене питаєш?!
Куди та й з ким тобі піти…
В твоїх руках ключі від раю —
до серця браму одімкни.
Отим скажи, щоб не гадали…
Коли прийде розплати час?!
Ганебні дні давно настали…
Я, все одно прощаю вас! —
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893867
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 03.11.2020
[b]Т[/b]ебе я часто згадую, повір,
[b]В[/b]есну шукаю ніжну і манливу,
[b]О[/b]звучивши мелодію полів
[b]ї[/b]ї тендітну і як я вразливу.
[b]С[/b]тираю пам"ять вперто із душі,
[b]Л[/b]ист рідний розриваю на частинки,
[b]О[/b]хоплена від ясності зорі
[b]В[/b]есна дарує чарівні перлинки.
[b]А[/b] я не знаю, мрія чи збулась,
[b]Я[/b] ніби в світі просто заблукала,
[b]К[/b]оривши мить, якій я піддалась,
[b]С[/b]таралася зітерти, що чекала...
[b]О[/b]станній подих милого тепла
[b]Н[/b]азавжди в моїм серці поселився,
[b]Я[/b] пам"ятаю ніжний зміст рядка
[b]Ч[/b]астинкою якого залишився.
[b]Н[/b]аступну мить незнаного життя,
[b]Е[/b]легія штовхала зрозуміти,
[b]П[/b]рекрасні і тендітні почуття,
[b]Р[/b]озбурхані, як на морозі квіти.
[b]О[/b]говтавшись від емоційних злив
[b]М[/b]рійливо заглядаю у майбутнє
[b]і[/b] бачу, що у ньому ти лишив
[b]Н[/b]айперше відображення відлуння.
[b]Н[/b]айкраще, найдорожче, що вчинив,
[b]Я[/b]к завжди залишається могутнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892883
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Плоть одолела корона...
В легких как будто стекло!..
- Больше не быть мне влюбленной...
Больше не будет тепло...
Солнышко в небе лазурном
долго не будет светить...
Ведь бесполезна микстура...
Рвется моей жизни нить.
Зло на земле будет вечным...
Люди творят для людей...
Злоба иуд бесконечна...
- Сколько им надо смертей?!
Я задыхаюсь от кашля...
В тело погибель вошла...
Дико безжалостно жаля,
душу сжигает дотла...
Мысли вот только со мною...
Бога прошу лишь одно...
- Пусть зло пройдет стороною
всех, кого знаю давно...
* * *
Плоть одолела корона...
В легких как будто стекло...
- Надо мне, глупо влюбленной...
счастье забыть и тепло...
23.10.2020 г.
Фото из инета.
(Корона только у героини)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892579
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
А ти в чарівний сон ховав свою любов
Так глибоко в віддалений куточок
І серце і душа палахкотіли знов,
Коли писав із ніжністю рядочок
І грали небеса,така земна краса,
Як ніби зорі танець танцювали,
А у листі твоїм прекраснії слова
Нам неймовірну долю малювали
І ось сміливість вмить проникла до душі,
Ти вирішив освідчитись в коханні,
Все було, як ві сні при чарівнй зорі -
Звучали так зворушливо зізнання
Щоб передати їх - не підберу слова,
Хоча думок у мене вистачає
Та у моїй душі прекрасні почуття
Мелодія кохання залишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892562
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
А ти прийшов, коли цвіла весна,
Як з бруньки появлявся квіт-листочок,
Коли чутлива, трепетна душа
Писала люблячо із ніжністю рядочок
А ти прийшов, коли кінчався день,
Коли ховався в сутінках вже промінь
І в далечі відчутний звук пісень,
Немовби сторінки писались долі
А ти прийшов похмурий, ніби ніч,
Коли схилялись віти тихо спати
І скільки вже пройшло в житті століть,
Ти вмів чекати так, як тільки мати
І чую й досі я твоє - люблю
Та знаєш маю, що й тобі сказати,
Я пам"ятаю чарівну весну
І вмію теж чекати так, як мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892352
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Першокурсниця Марина
Відставала від програми,
Розказати всі новини
Прибула в село до мами.
-Щастя, мамо, я зустріла!
(Каже із таким завзяттям),
Щоб ти в нас не постаріла –
Подарую тобі зятя!
Працював він програмістом,
І на форум їздив в Штати,
А тепер керує містом
І проліз вже в депутати.
Він тут бачить перспективу!
Мама враз перебиває:
-Таке море позитиву
Зразу сумнів викликає.
-Ні, його бояться банди,
А мене вже так кохає,
Що корзинами троянди
Кожен вечір доставляє!
-Щось не те, я серцем чую,
Охолонь, дитя нещасне,
Доки днями не влаштую
Я розслідування власне.
Мама в місті. Все надійно.
Інтуїцію включила
І за два дні професійно
Цю всю справу розкрутила:
-Доню, мером не працює,
І в кишені вітер свище,
Він всього лиш сторожує
На місцевім кладовищі.
То ж не дивно, що квітками
Він дорогу вистеляє:
Як освідчуватись буде -
То ще й вази позбирає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892260
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Як тихо падав лист в осінній сад,
Вкривав кущі та простеляв стежини,
А ми чекали дивний зорепад
Нічної, неймовірної години
Сіяли зорі зібрані в танок,
А місяць пропливав, як хореограф,
Перебирав всі образи зірок,
Створивши у небессях шоу-огляд
Підходив образно, все зважував не раз,
Щоби майстерність всюди вигравала,
А ми чекали неповторний час,
Щоб пара досконала закружляла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892258
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Осінній сквер. Так ясно світить сонце.
Сидить дідусь із костуром на лавці:
Поважний погляд й доброта живая,
А поруч зграйка голубів літає.
Чому злетілися? Чого їх так багато?
Що думає дідусь - мені того не знати...
Бере велику торбу, в колір неба,
І ставить зовсім близько біля себе.
Розсілись й голуби по лаві. У мовчанні...
На руки дідуся, сидять в чеканні.
Старенький дістає свої наїдки,
Можливо, віддає усе до нитки.
І стільки втіхи і блаженства буде!
Він не один: птахів присутність всюди.
Він - ще потрібен на землі комусь...
А скільки щастя випромінював дідусь!
Поніс тепло і радість не останню.
Приходить він щодня в години ранні.
Давайте будемо добріші, люди,
То й Божа благодать із нами буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890241
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 11.10.2020
Є на Волині - Замшани
Славне поліське село.
Туди повертаюсь думками,
Як сонячно й любо було.
Охайна в тополях хатина,
Стежина бринить в спориші.
Цвітуть чорнобривці й жоржини,
Мчить юність моя по межі.
Змахнула крилом - і в садочок
Весела, щаслива, в'юнка.
В рожевий убралась віночок
Кохана, вродлива, струнка.
Кетяги хилить калина -
Вірна подруга моя.
І пісня звучить тополина,
Вклоняюсь тополям і я.
Є на Волині - Замшани
Чудесний куточок землі.
Там юність моя промайнула,
Здається, неначе у сні.
Приспів.
Не зупинити плину життя,
В снах я ступаю по росах.
Не повернути її з небуття
Юність мою - довгокосу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891401
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Стрів в парку Богдан Макуха
Дівчину своєї мрії:
Веселенька щебетуха
І зовуть її Марія.
Запросила хлопця в гості
Випить філіжанку кави,
Було далі вино й тости
(Відступили від програми).
Випите спиртне і кава,
Загадав Богдан роботу:
Щоб Маруся розказала
Сороміцькі анекдоти.
Муся каже: - Ну, тримайся,
Це тобі - не зорі з неба,
Швидше, хлопче, роздягайся,
Тут показувати треба!
Що вона там показала
(Може, щось було й хороше),
Він прокинувсь… Якась зала…
Зникли туфлі, одяг, гроші!
Чогось люди налетіли,
З різними всі голосами:
-Добре, що прикрите тіло
Хоч єдиними трусами!
Зрозумів нещасний Бодя
Які є манери світські,
І до чого ось доводять
Анекдоти сороміцькі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891283
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
https://www.youtube.com/watch?v=mIOTxoqSsNo
Ти ж мені, осене, наворожила любов,
Жовтня багрянцями літ оповила кохання…
Кружиться листя у вальсі жовтавих дібров, -
Навіть коли це не вальс, а пора розставання…
Я не прощу собі часу змарновану мить,
Я не заплачу, я вашу сердечність пробачу…
Чуєте, мила, як шаля розлуки летить,
Нам не спинить цю мелодію втрат необачну…
Осене, в краплях загублених сліз бурштину,
Жовтих троянд, запечалених присмаком втечі…
Я вам дарую із серця троянду одну,
Хай вам горить поцілунком у дні холоднечі.
Вальсом розлуки, акордами ласки і зваб,
Вальсом прощання завершимо любощів мову.
Жовтень у нас як яскравих зірок зорепад,
Арфами млостей вбере почуття у обнову…
Я вам, кохана, навіки признаюся в тім,
Що не знайшов біля вас ні розради, ні ради…
Мила, як осінь - у вальсі кружляймо, летім,
Хай нас пращають багряні, жаркі листопади…
Кружиться листя у вальсі жовтавих дібров.
Ох, це зітхання альтів - наче біль розставання…
Ти ж мені, осене, наворожила любов,
Жовтня багрянцями літ оповила кохання…
9 жовтня ,2020. Ніч, імпровізація.
[i][i]Сьогодні день пам'яті вуйка Зенка Вовка, який трагічно пішов з життя 42 роки тому, на день народження дружини - тети Лесі (Лариси). Нехай цей вірш-вальс буде поетичним дарунком для них. Нехай їм в небесах буде не самотньо...[/i][color="#ff0000"][/color][/i]
[b][color="#ff0000"][i]До болю родинних втрат додався новий біль - творчий.
10 жовтня 2020 зранку на 95 році життя (не доживши до ювілейної дати менше місяця - 7 листопада 1925) відійшов старійшина поетичного цеху Львова - Микола Петренко, що знав мене ще школяркою, чув мої ранні вірші, дав мені дорогу у світ Великої Літератури і через все життя підтримував мене як "літературний батько". Вогник творчості останнє десятиліття палав теплим вогнем Його присутності на "Петренківських вівторках" у видавництві "Сполом", де за неофіційним застіллям щовівторка збиралися обдаровані іскрою Божою Львівські таланти усіх творчих цехів.
Мир Вашій світлій душеньці, Миколо Євгеновичу! Легкого перельоту!
Цей осінній вальс - теж для Вас. Ви завжди в душі лишалися Великим Ліриком з особливо вишуканим відчуттям прекрасного.
[/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891181
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Зібгала лист, що так тобі писала…
Не підбере слова німа душа,
Розводи й бруд паперу залиша –
Зімну його – бо знову все невдало…
Лишився вірш на сторінках зім’ятих,
Мов доторк серця, що хвилює кров,
У ньому пульс любові не схолов –
Кохання тільки може так писати…
Шалена пристрасть в римі між рядками –
і зламано вже кілька олівців,
Та не змовкає жар в моїй руці,
Терпіти мусить аркуш… під думками.
В душі закрила всі доступні шлюзи –
Бо муки серця – справа непроста.
Зім’ятий аркуш зайвого листа
Читатиме лиш приятелька Муза…
(Картина Ельжбети Бражек. Польща.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889948
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 05.10.2020
[i]Червоніє калина в Лимані
в нотках осені золоче́ної…
а рум’янець, мов в нареченої,
якій милий зізнався в коханні.
Зашарілася та для поета,
у натхненні - ві́ршами писана…
в розкіш віт тендітно нанизані
полум’яні намисто й браслети.
Сонце пестить, закохано, милу
в калино́во-червленій заграві,
обіймає промінням яскравим,
мов до шлюбу веде небосхилом…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890237
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 05.10.2020
Лежу, ласкАясь в пене волн...
Любуюсь морем и закатом...
А ветер дышит надо мной
Теплом и нежностью приЯтной.
Целует в Ушко, гладит спинку,
Игриво волосы ерОшит...
ДурмАнит бриз меня свежИнкой
МанИт... услАдою возносит!
ПокрЫвшись пеною морской,
На берегУ песочном, лЁжа...
Меня пронзАл восторг живой
От восхищЕний всевозмОжных!
С небес - карАлловый закат
Сквозь тучи огненно пылАет!
СулИт свой солнечный обрЯд
И вечер в брОнзу одевает...
Крик чаек над волной звучит,
С прибОем рАкушки играют...
Волна у берега шумит
Следы за мной с песка смывает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890758
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Твоя нежность-мой лучший лекарь!
Не хватает твоей опеки,
Ожиданье наводит грусть...
Твоя нежность-мой лучший лекарь!
Непременно её дождусь.
Не хватает твоей заботы,
А желанье рождает взлёт...
Твоя нежность-души полёты...
Поцелуи,как сладкий мёд!
Не хватает твоей услады,
Не хватает тебя...Клянусь!
Нашей встрече я буду рада,
Непременно её дождусь!
03 07 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841633
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 04.10.2020
Я тебе буду настоящей!
Я так хочу тебе быть нужной,
Я так хочу тебе быть важной.
Пусть даже буду непослушной,
Ведь это и не так уж страшно...
Я так хочу тебе быть главной,
Я так хочу тебе быть вкусной.
Я могу быть такой забавной,
И в один миг могу быть грустной.
Я так хочу тебе быть ближе,
Я так хочу тебе быть слаще.
Я для тебя хоть часть Парижа,
Я тебе буду настоящей!
24 09 2020г
Виктория Г (Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890119
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 04.10.2020
Ти пробач, що тоді не прийшла,
Мабуть ще не розквітла весна
І солодкий той смак не відчула
Та повір, я ту мить не забула
Просто мабуть не зважилась я,
У думках вирували слова,
Просто серце почути хотіла,
А душа мені йти не веліла
Може доля зовсім не моя
Чи у серці тендітнім зима,
Але очі твої - то душа,
В них побачила я почуття
Ти пробач, що тоді не прийшла,
Мабуть ще не розквітла весна
І солодкий той смак не відчула
Та повір, я ту мить не забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890536
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Стрижуть осінні днинки ластівки.
Вже й перше жовте листя впало ненароком.
Ховає в хмари ліс лисіючі чубки
Під сміх зловтішний всюдисущої сороки.
Пора. Її, провісниці, прийшла пора,
Хоч вересень тепло циганкою латає.
Приваба зріла прими – з почуттями гра,
Та й білий вальс здається танцем горностая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889243
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Слов’янська хата, де жили діди...
Одвічний символ, сила України,
Безмежний Всесвіт – вогнище родинне.
Ти не забудь дух предків той, гляди!
На покуті – ікони в рушниках…
Домашній простір весь у витинанках,
Від лиха - у оздобленні лежанка,
За піччю – блюдце для Домовика.
У хаті – свіжий хлібний аромат,
На сволоку – небесні добрі знаки,
на рушниках горять багряні маки,
Різьблені вікна – мальовничість хат.
Немов гостюю: по світлиці йду
Через поріг у справжній насолоді,
Він, вірю, зберігає Душі Роду -
Я житиму з собою у ладу...
На Покуті – Дідух, міцний, тугий…
У рушниках, зі свічкою – Божниця.
Домашня скриня – посагу скарбниця.
На миснику – розписані круги.
Майстерно ліжко вбране вишиттям.
Верета, по́шивка - усі в узорах,
У білосніжнім мареві – підзорник,
А від краси – щемке серцебиття…
Плекали в хаті й душах – чистоту,
Гармонію людини та природи.
Цінуй, вкраїнцю, в генах родоводу
Народну мудрість – щиру і святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888187
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 08.09.2020
Скажи мені, і що в мені не так,
Чому ти не змогла мене любити?
Для чого ти з"являєшся у снах
І не бажаєш спогад зупинити?
Чому забути я не маю сил,
Твй образ, який в натовпі шукаю?
Невже в житті не буде уже див?
Але тобі усе я пробачаю...
І знаю, що взаємність лише в снах,
Так хочеться побачить тебе поряд
Та відображу зустріч хоч в рядках,
Мабуть до мене збайдужіла доля?
Так простелила стежку в майбуття
І сторінки життєвії листає,
А я несу у серці почуття,
Мені повір, тебе не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887833
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
(Копла.)
[i]Прикрию почуття, мов наготу,
І зникнуть всі навіяні страхи́ –
Мій світ тремтів…
Здається, мов дрейфую на плоту,
Де тільки я… І море… І птахи…
В краю флотів.
Свідомість тисне осадом гірким,
А серце б’ється в такт упертих хвиль,
Горить теплом.
Обсіли думи темні, мов круки –
То диким штормом закипає біль
І б’є крилом…
Чи довго зможу ще отак пливти?
Наш спільний берег за туманом зник,
Коли ж устиг?!
Дрімає серце в хвилях самоти –
Десь забарився лицар - рятівник…
Горять мости.
Оголені чуття... самотній пліт...
Сум’яття - хвилі б’ються крізь роки́
Серцебиттям.
Птахи і море… мій таємний світ…
До болю здертий… вельми шкарубкий…
Як все життя…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887517
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 01.09.2020
Якісь ви хвилі неспокійні,
якісь ви дивні, наче злі.
Об скелі б'ються ваші тіні —
ламають крила у пітьмі.
Чого ти вітер сієш смуту,
гойдаєш морем з краю в край?
Забудь навіки про спокуту,
за те, що баламутиш рай.
Там де любов — немає злості,
там навіть сонце не пече,
там ніч як день — приходить в гості,
там час в провалля не тече.
Живе там спокій безтурботно,
у тій блакитній глибині.
Там людям зовсім, не спекотно,
як тут у нас на мілині.
Нема на що огиді спертись —
здійняти в небо хвилі вал,
нема кому там в душу вдертись,
та розігнати гніву шквал.
На дні, на дні лежить кохання,
не в тій бурхливій марноті,
у водах повного мовчання,
у тій бездонній чистоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887390
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Сиплеться під ноги гамма кольорова,
Линуть звідусюди звуки чарівні.
То шепоче осінь до коханих словом
І дарує ніжні й лагідні пісні.
Доторкнеться пісня серця почуттями
І душа озветься у осінній млі.
Люба моя осінь! Ти завжди із нами,
Ті слова розносять вітри́ голосні.
У повітрі чути запахи кориці,
Сонячне проміння неначе бурштин.
Королева осінь, мила чарівниця,
Роздає дарунки радісно усім.
На своїй долонці принесла кохання
І букет весільний в руки подала.
За одну хвилину збулися бажання,
Вона в світ казковий, радо повела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887167
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Ти не клич мене, не прийду,
Вже життєво змінився погляд,
А оту незабутню весну
Лиш в думках ти відчуєш поряд
І хатина, що кликала нас,
Вже ніколи в житті не зустріне,
Ти вже втратив щасливий час,
Лиш лишились холодні стіни
І земля у саду вже не та,
Ми давно по ній не ступали,
Скажеш, що у душі почуття
Та вони відлетіли, як зграя
Ти не клич мене, не прийду,
Вже давно заросла стежина,
Навіть в серці оту весну
Не поверне і мить єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887162
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
[b][i] Ми знищили палке кохання голіруч,
У кожного - своє життя строкате.
Закрию душу я знекровлену під ключ
І не залишу іншим дублікати.
Якщо кохав, то більше спогадом не муч.
Минуле тепле ще ... і снів багато.
… Милуюся красою неозорих круч –
Згорає обрій в річці винувато…[/i][/b]
Сициліа́на (октет) — восьмирядкова строфа з двома четвертними римами, розташованими за схемою: абабабаб, переважно про кохання.
Світлина - з нашими неозорими Зміївськими кручами над Сіверським Донцем, м.Зміїв, Харківщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886750
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
Этой ночью волшебной,
УвИдела я стрАнный сон!
Дом хрустальный,
ПодвИсший над садом,
Качали лиАны!..
Нежной лЕпкой, и жЕмчугом
Был этот дом оснащЕн...
ОбвивАл его плющ, а на крыше..
Ковёр из тюльпанов!
На лиАнах - цветы
С бесподОбной и Райской росЫ!
Птицы, сказочно в небе,
Свой звук издавАли и пели!
Я нигде не видАла
Такой... непонятной красЫ !..
Жизни даже не хватит,
Что б я - провелА параллЕли!
Море с небом и воздухом,
Просто, менялись собой!..
Иллюстрируя чудо,
Что в жизни понять безнадЕжно!
Даже запахи, тонко искрИлись,
И лИлись рекой...
ПерламУтровых звуков, увы...
Описать невозмОжно!
БосонОгою я, по волнАм
НевесОмым брелА...
Ветерок, пробегал вольной лАскою
Нежно...по кОсам.
Как же хочется в ЭТОМ остаться!..
Понять, что жива...
И предАться СЕЙ жизни,
Не зная, что "ДО"... и что "ПОСЛЕ".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886731
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
У маршрутці жінка мужа
Чогось часто смикає,
І як він в вікно погляне –
То вона кахикає:
-Куди витріщивсь, падлюко?-
Прошипіла, як змія,-
Та худюща он, як клюка,
В тобі бачить бабія.
Не до тебе зуби скалить?
Поясни мені тоді,
Сигарету он та смалить,
І моргає - не тобі?
Тебе ж видно, кобеліну,
Очі бігають твої,
Ловлять Галю, Валю, Ніну…
Ох, нещасні дні мої!
-Жінко,- ззаду дама каже,-
Ви себе хоч чуєте?
Та ви ж свого чоловіка
Нам всім рекламуєте!
Збоку пані обізвалась:
-Зовсім чоловік не злий,
Я б такого не цуралась –
Височенький, показний.
Та худа, що самі кості:
-Казанова - вищий клас!
Тут ви луснете від злості –
Заберу його у вас!
Загули, як на Майдані,
Баби хвалять мужика:
Всім підходять такі дані,
Зичать всі йому віка.
Жінка встала: -Слухать бридко!
Та заткніться уже всі!
Бери сумку, виходь швидко,
Ми поїдем на таксі!
Чоловік виходив гордо,
Всім вклонився, як артист,
Під сімейні ці акорди
Хоч заробить наш таксист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886465
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
❤ ***** ***** ***** ❤
Я , лишь увЕриться хочу,
Что это ТЫ...
Тот, кто души моей изрАненой достоин.
Ведь, так давно,
Свои ты садишь в ней цветы,
ОснУя сад,
В котором рОстишь лишь СВЯТОЕ.
Вся боль моя,
Давно извЕдана тобой.
Где отгремели
Грозы слёзных расставаний!
Прошло-ушло...
Моих страданий бытиЕ,
Свободно место здесь
Для будущих предАний.
Я наслаждаюсь ароматами цветов
В своём саду душЕвном,
МнОжеством разлИчным!..
Тебе, я мнОго благодарна,
И за то...
Что заставлЯешь жить меня
НЕ БЕЗРАЗЛИЧНОЙ !..
(❤....тебе....М...❤)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886474
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
Веліли зорі впасти з неба,
велів Господь на світло йти!
Сказала доля, що не треба,
шляхами відчаю пройти.
Вона веліла в мирі жити,
схотіла в пахощах цвісти.
Вблагала серце — мужньо бити,
в чеснотах душу берегти...
Такі прості ці повеління,
але які важкі шляхи,
коли в полон бере сумління —
ламають в прикрощах роки.
Коли надія не жевріє —
карають погляди чужі,
а від безсилля тіло мліє,
бо струни нервів — на межі.
Тоді одне ласкаве слово,
ковтком цілющої води,
тобі надасть наснаги знову
себе в печалях віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886361
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Годы приятной ношей...
Быть вопреки хорошей,
Красивой под слоем морщин.
Годы приятной ношей,
Чтоб удивлять мужчин.
8 06 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885538
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Изящных фраз кристальный свет -
Основа всех основ.
Господь наш Бог и сам поэт,
Знаток цветистых слов,
Для стимуляции труда -
Раз я его вассал,
В командировку иногда
Мне музу присылал.
Но и на небесах подчас
Случается конфуз,
И вместо музы как-то раз
Ко мне явился муз.
Могучих мышц литая сталь,
Слегка небрит и пьян.
- Я, - говорит, - в пути устал, -
И метит на диван. -
- Я б, кстати, что-нибудь сожрал
Да выпил бы стакан.
В скандалах с музом что за прок?
Скандал не пишет строк.
И вот готов мясной пирог
И крепкий пряный грог;
А сытый муз глядит вокруг,
Диктуя мне - увы! -
Про пыль дорог, уют лачуг,
О мертвых и живых...
- Но я же девочка! - ору. -
Диктуй мне о любви!
А он кричит:
- Не возражать!
Я муз, и я главней! -
И продолжает диктовать:
Про скоротечность дней,
Про мир,
Про космос,
Книги,
Сны,
Богов,
Котов,
Людей,
Грозу,
Предчувствие войны
И блики на воде,
Пути судьбы,
Заросший сад,
Реки крутой извив,
Про дни и ночи,
Но опять -
Ни слова о любви!
- Смотри, - твердит, - стакан пустой,
А ну, еще налей!
Я, - говорит, - музык простой,
Без всяких там соплей.
Потом, сказав, что покурить,
Ушел, захлопнув дверь,
С концами.... Что и говорить,
Вот так вот музам верь!
Двенадцать дней стоял мой дом
Безвдохновенно пуст,
А в небесах своим путём
Распределяют муз,
И вот прислали в счет заслуг,
Всю в шелке и цветах,
Такую дуру, что не вдруг
Опишешь на словах.
Нежна, как трепетная лань,
Мила, как розы цвет,
Диктует мне пустую дрянь,
Слащавый пошлый бред.
И я пишу и не ропщу, -
Такой мне выпал рок.
Вернись, мой муз, я все прощу
И испеку пирог...
Но он ушел и был таков,
Тем выразив протест:
Не напасешься музыков
На всяких поэтесс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886257
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020
А ти полинув у чужі краї
За горизонт незнаний так далеко
і у твоїм небаченім житті
Нас розділяє і земля, і небо
І долі розійшлись,як кораблі,
Чи мов птахи у вирій відлетіли,
Неначе дві півкулі на землі,
Які з"єднатись просто не зуміли
У кожного уже своє життя
Поділене на різнії етапи,
Вбирає досвід серце і душа
І роздає життєвії поради
То біла смуга тихо підійде,
То чорна налетить, як ніби хмара
І знову сонце милеє зійде -
Заповнить душу незабутня зваба
Так мудро облаштоване життя
І хоч закине доля нас далеко
Та знаємо, зустріне нас весна
І у краях поселиться лелека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885516
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 12.08.2020
Над моїм містечком
не вчухає гуркіт гранат,
безжалю спалили ,
за це побий їх град.
Думка мене мучить,
летить до рідної хати,
згадую, як їздила грядки сапувати.
Живу, ніби в руці тримаю
останній патрон,
от його жала закипає кров.
Відчуваю себе голою
перед Богом та людьми,
вийшла з дому з торбою,
а повернусь чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885276
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 08.08.2020
[b][i]Стихотворение возникло при созерцании картины польского художника-сюрреалиста Яцека Йорки.[/i]
[i]Особенно интересно мне было работать в дуэте с автором "8 КороЛев", потому что его взгляд отличается особенностью, самобытностью, неповторимой прелестью.[/i][/b]
Скажи, мой друг, чем ты живёшь теперь?
Какие токи жизнь твою питают?
Дрожит незаколоченная дверь,
дырявый парус тряпкой провисает,
гнездо пустует, и скворечник пуст,
а там когда-то щебетали птицы…
И колокол – молчит… Ночная грусть
потоком серым в твой мирок сочится
сквозь телескоп… Не пьет с тобой вина,
не замечает рядом ягод сочных.
Её другая манит глубина
падением песка в часах песочных.
Бунтарский дух упрятав за засов,
хлам чердака отбрасывает тени
на силуэты мачт и парусов -
свидетелей отличных приключений.
Ты плавал в измерении ином,
другие воды этот дом носили.
На палубе, ходящей ходуном,
ты воскресал, уставший от бессилья;
усилия руки, сжимавшей шест,
вперед, вперед тебя толкали к цели!
Был верен шаг и точен каждый жест,
ты омут обходил, и знал все мели.
Не пустовал ни стол твой, ни кровать,
любовь, а не «буржуйка», согревала.
Так перестань – с собою воевать.
Сбрось лишнее, и все начни сначала!
*****
[b]Автор "8 КороЛев"[/b]
Ты - памятью о прошлом всё живёшь -
том, где мой плот витал в небесных высях,
и чуждыми мне были страх и ложь,
возвышен был я, дерзок и хорош,
носил безумный, дикий, яркий клёш...
Но то - прошло; теперь - иные мысли...
- Начать сначала был бы, может, рад,
но я парализован мыслью: "Тщетно!".
Избрал я омут, добровольный мат...
Здесь - тишина дурдомовских палат...
И ветхий плот загружен плотно чем-то.
Увяз я крепко в тине бытовой,
вещей насквОзь пропитан липким тленом...
Давно уж - не любовник, не герой,
не воин... Не стоЮ, с мечом, горой -
за идеалы; опасаюсь крена...
Боюсь я колебаний всяких, волн -
они ведь смоют всё, что накопил здесь!
БеЗстрашен был - тогда, когда был гол;
лютейшее я выбирал из зол...
Но это - в прошлом, а теперь вот - "бизнес".
Я веру продаю и оптимизм,
которые с лихвой даны Всевышним,
за блага мира - те, что тянут вниз,
к МамОне**, что упитан и мясист...
Призыв твой утопичный, право, лишний!
Огонь любви, он - ненадёжней дров;
ветрА эмоций - сплошь, кругОм, опасны...
Куда мне плыть? Имею пищу, кров,
а мир уж мне, увы, давно не нов.
"Движенье - жизнь"?!. Иным "толкайте" басни!
Фантазий мир не обеспечит хлеб...
- Но, право же, не хлебом-то единым!..
- Тебе заняться нечем?! Нынче, мне б,
пора уже укрыться в милый склеп.
Ступай отсель! Спускаю крокодила!
И ты идёшь - воздушна и легка...
Мечтательница ты!.. Ступаешь плесом.
Меня - так жаль! "Пока, родной, пока!"...
И, жизни, в бурях проведёшь года -
Усвоила ведь крепко, навсегда:
"Чем тише омут, тем страшней в нём бесы".
_______
** - Мамона (...) - «имение, богатство, блага земные». В Новом Завете
«маммона» служит олицетворением богатства, от служения которому
предостерегаются верующие: «Никто не может служить двум господам: ибо или одного будет ненавидеть, а другого любить; или одному станет
усердствовать, а о другом нерадеть. Не можете служить Богу и маммоне.»
(Мф. 6:24 , Лук. 16:13)
07.15.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885132
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Як мені стало відомо, вже запрошуються автори до міжнародного конкурсу «По-модньому»*
Цей конкурс запровадив міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas», який має широкий досвід у проведенні літературних конкурсів аж із 1995 року. Я ж особисто долучився до таких живих літ-змагань лише позаминулого року. Шкодую, що не зробив цього раніше. Адже оцінюють конкурси знані та паважні письменники, поети, журналісти, телеведучі. Серед них не завадить назвати такі імена як: Сергій Лазо (автор пісні "Ні обіцянок ні пробачень" та інших), Євгенія Більченко, В*ячеслав Пасенюк, Микола Петренко, Юлія Авраменко, Оксана Щирба та інші... Під час конкурсі ніколи не змінюються умови його проведення та усі конкурсанти мають рівний шанс...
Новий конкурс «По-модньому»* включає прозу, поезію, есеї, нариси відбувається з нагоди 180 ліття від дня народження Михайла Старицького (1840-1904), письменника, драматурга, режисера, перекладача, культурного, громадського діяча.
Мета конкурсу: показ розмаїття сучасних авторів України та світу у царині гумористично-сатиристичного художнього тесту.
Умови конкурсу можна переглянути на на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2743376/
Долучайтеся, хто надає преференцій змаганням наживо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884966
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Горечью юдоли я смертельно болен,
Я смертельно ранен, тяжело вздохнуть.
Стану поневоле перекати-полем
Да сорвусь за ветром в бесконечный путь.
Кто скулит и стонет - ничего не стоит,
Слезы жгучей солью проедят до дыр.
Да не знает горя перекати-поле,
Перекати-земли, перекати-мир.
Что возьмешь у голи? Разве что мозоли.
Злато и престолы в руки не дались.
Кто-то сглазил, что ли, перекати-поле,
Перекати-время, перекати-жизнь.
Ночи темный полог разрывает голос,
Отчего весёлый - сам понять не смог.
Выступает соло перекати-поле,
Перекати-вечность, перекати-бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884888
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
[b] [i]Скажу своєму серцю: спи спокійно,
Сум’яттям стала слізна слабина́.
Світи́ть став спомин світлим сяйвом: Стій-но!
Спини́ свій сум, солоних снів стіна!
Суворий світ… сердечні серенади
Співають спрагло світу солов’ї.
Сонети слухаю, схвильовані сонати –
Слов’янські співи створюю свої.
Старий скрипаль смичком сльозу самотню
Солодкому світанню сколихнув.
Сердезі - світу спалахом сьогодні,
Сільський серпанок силу стрепенув.
(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)
Фото - Сергій Гузаров.
СТАВКОВЕ СОЛО
/тавтограмний рондель/
Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери.
Стрясає серце синьовода сфера –
Спекотним сонцем, стежкою, село…
Схвильовано спокусу стерегло.
Ставкове соло синьо- срібнопере.
Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери.
Сумує самота … Скрипить сідло.
Сльоза сповзла, струмки скотила склера.
Схвильований скрипаль – співрежисером:
Стривожене – симфонію сплело,
Ставок – смарагдом… Споришів – стебло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884823
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Ви для мене пісня солов"їна,
Кожен вечір виглядаю Вас,
Кожен вечір в серці пісня лине,
Коли я почую голос Ваш.
В небі місяць зіроньки колише,
Не вмовкають в гаю солов"ї,
Пісня серця наповняє тишу,
І палають почуття мої.
Лине пісня в синю даль безкраю,
В юність знову повертаюсь я,
Я щоночі долю виглядаю,
Де ти бродиш, доленько моя?!
Ви для мене пісня солов"їна,
Кожен вечір виглядаю Вас,
Кожен вечір в серці пісня лине,
Коли голос я почую Ваш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884737
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020
Десь плакала скрипка, від нас недалеко,
Доносились звуки й торкались сердець.
Зривалися в небо неначе лелеки,
На крила підхоплював їх вітерець.
У небі нічному зоря миготіла
І падали сльози, росою в траву.
Вона пригадала, що також любила,
Та вітер негоду приніс дощову...
А скрипка все грала і линули звуки
Їй навіть негода була до лиця.
Так боляче серцю, якщо є розлука,
Та скрипка, усе розповість до кінця.
В мелодії тій відчувалося слово,
Кохання чиєсь з болем переплелось.
В самотності скрипка виконує соло,
Мелодію цю нам почуть довелось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884611
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
Щоби Ян з самого рання
Під ногами не крутивсь,
Телевізор дід вмикає:
-Сиди, мультики дивись.
Десь уже через годину
Перед дідом внук з’явивсь:
-Мультиків не показали,
Я там інше подививсь.
Враз торкнув старому лоба:
-Показали таку жуть!
В світі є страшна хвороба –
Імпотенцією звуть.
А це дуже страшно, діду?
Ти ще трохи поживеш?
Хочу я, щоб ти одужав,
Ти від неї не умреш?
-Якщо чесно говорити,
Ця болячка - гарна річ.
Як тобі це пояснити?
Це для мене - гора з пліч!
Це тепер - хвороба віку,
Заразились всі діди,
Хоч вони і так каліки,
Бо зазнали скрізь біди.
Живу, горенька не знаю,
Бо обов’язків нема,
Лише зараз відчуваю:
Вільне тіло й голова.
Так що, Яне, будь спокійний
І у сні, і наяву,
Із хворобою цією
Я сто років проживу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883884
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Як описати радість незбагненну?
Коли проснувшись вранці, до зорі
Ти чуєш сам, як дихають легені
Теплом голубленої матінки землі.
Ідеш по стежці… Так ішов би завжди!
На цім святім зеленім вівтарі
Листають між розкішних стебел слайди
В перлинах трав досвітні косарі.
В бентежних звуках, як клепають коси
Звучать дитинства батьківські пісні.
Гортає вітер запашні покоси,
Коли дрімають промені у дні.
Молитву сонця в серце зачерствіле
Несе із поля колотистий шовк,
Вливається природи вічна сила
У стерпле тіло кожен тихий крок.
Ідуть роки веселі, змолоділі
Лани дарують їм медовий цвіт,
Колишуть душу ніжні неба хвилі
І це єднання: ти й безмежний світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882325
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Так хочу в Новому випити
З тобою на брудершафт,
Шаленої, оковитої,
Бо роки мої спішать...
Я вип'ю і не покаюся,
Хоч раз у житті, хоч раз!
Залишуся, не втікаючи,
У тебе, в полоні фраз...
Що буде тоді - побачимо
І, може, помру за мить,
Сп'яніла і необачна я
З обпаленими крильми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769231
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 21.07.2020
* * *
Вкраїна – на передовій
посеред світу одиноко…
Всевидяче Вселенське Око
сприяє третій світовій?
У прірву котиться Земля?
Це ж хто планетами жонглює?
Чи й цілий світ капітулює
перед нахабністю Кремля?
Гібридна шириться мана,
щоб там лукавці не казали…
В людську свідомість нав’язали
немовби наша в тім вина.
Вже світом править сатана
і карлики його, і тролі.
Маріонетки грають ролі,
щоб люд знедолений стогнав.
Щоб, сам собі вчинивши суд,
молився, ставши на коліна.
Мов «дуратіни» із поліна…
В театрі правив щоб абсурд.
Без оголошення війни,
брехавши світові у вічі,
прийшли зелені чоловічки –
окупаційні таргани.
Коли й кордону не було –
отаборились.
Смерті сіє
агресор-окупант Росія.
І править бісове Пуйло.
Чи бачить праведний Господь,
як ошалілий піп Кирило
благословляє хижі рила
на вбивства?
Згинь, рашистська плоть!
Волаємо – Господь, спаси!
Прощати путінців негоже.
Не відвертайсь від нас, Дажбоже.
То де ж ти зраджений єси?
Народ стає під прапори…
Чи кольори – догори раком?..
Допоможи нам – неборакам.
Чи ж дочекаємось пори?..
Ждемо покращення життя
в системі неокаганату.
У мавпи відбирать гранату
ще й не навчились до пуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883148
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Там де дзвінко лине музика любові,
Де дзвенить на струнах ніжність почуттів.
Озоветься пісня в небі світанковім,
Розіллється сонцем різних кольорів.
Там де верес пахне у полях, де м'ята,
Босими ногами по траві іду.
Вона прохолодна і ще не прим'ята,
У ромашках щастя я своє знайду.
Любить... чи не любить... падають пелюстки,
Вітер піднімає їх несе удаль.
Подарує літо ромашкову хустку,
А ще на додачу волошкову шаль.
Як нам не радіти цьому диво - літу,
Як нам не співати разом з ним пісень.
Ось тому і лине музика над світом,
Із пташиним співом розпочався день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882804
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Ти вибач, що прийшов до тебе в снах,
Торкнувсь серде́нька подихом весняним
І на твоїх чаруючих вустах
Лишив цілунок поглядом бажаним
Непрохано прийшов в твоє життя,
Ти зустріч може зовсім не чекала
І що відчула у ту мить душа -
Для мене залишилося незнане
Пробач, що у думках і мріях,
Тебе назавжди в серці поселив
Та бачив навіть,як на ніжних віях
Весняний промінь погляд зупинив
За все ти вибач, за кохання чисте,
З яким пішов в незнанеє життя,
Як опадало в осінь жовте листя,
А я втрачав кохані почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882794
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Князь мой! Звезда упала!
Желание загадав, я ведь тогда не знала,
Той силы, что время вспять
Перевернет в секунду, что будете целовать..
Желанный мой, взгляните на рисунки,
Вот, облаком спустились небеса
И покатились мячиком и в лунке
Ответили дождями голоса
Вот капельки, глядите,- отражение!
Вот вы, а возле вас гляжу и я..
И, чувствую, горячее движение
И мотыльками кружится земля
Я говорю вам сладостные речи
Внимание на ушке зацепив
Поток, что первобытен, свечи лечат
Дыханием горящихся светил
Вы так светлы, так истинно прекрасны
А этот блеск, что сыпется из глаз
Вот, вот, в это мгновение,- опасны!
Как птицы две парящие, у нас..
Есть два крыла, одно моё и Ваше
Частицами ночными вечер мил
Вы были, есть и будете всех краше!
Я вас люблю, желаю, что есть сил
У этой звезды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882782
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2020
Баба каже внуку Вані
(Біля неї той крутився):
-Звички має дід погані –
Гризти нігті десь навчився.
Це так гидко і негарно…
Як від цього відучити?
Скільки прошу, та все марно,
Вже й не знаю, що робити.
-А я знаю! Швидко взувся.
-Є, бабусю, ще надія!
Кудись зник, та вже вернувся,
Розказав про свої дії.
-Вже не вскочить дід в халепу
І забуде дурну звичку:
Я його вставну щелепу
Викинув в глибоку річку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882316
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Не стану думать я иначе,
Всё потому,что я упряма.
И если вдруг душа заплачет,
Я поищу тепла у мамы.
7 07 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882228
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Не всі слова є в словниках
якими квітне наша мова
О, як багато їх в думках!..
Там цілий світ словесно-новий.
Хто чув закоханих слова,
коли говорять звабно очі?…
Розмова поглядів жива
їх чують: небо, зорі, ночі…
Кричить душа, хоча й німа…
В словах: і радість, біль, то туга…
Сильніших, кращих слів нема,
якими мовить серце друга…
Затихне світ… звучать слова
щебече любо ними серце…
А шепіт їх творить дива
магічне в них звучання терцій…
Від розмаїття слів душі
ясниться світ і прози й рими
І ті, що між рядків в вірші
читаються… хоча й незримі
Чарівність слів - душі краса…
звучать в духовному пориві…
Нехай їх сяйво не згаса,
бо так вони в житті важливі!…
09.07.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882261
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Упав останній лист календаря,
Сніжинки тихо падають в долоні.
Зима... Зима... Прийшла до нас зима,
А ще на гілці яблука червоні.
Зірви мені їх любий, я прошу,
Вони такі солодкі й ще медові.
На них хоч осінь лишила сльозу,
Та почуття лишили плід любові.
Упав останній лист календаря,
З тобою сумувати ми не будем.
Твоїм теплом, так зігріваюсь я,
Ми зиму сніжну, цю з тобою любим.
І хоч мете за вікнами сніжок,
Танцює в полі з вітром хуртовина.
Розквітне навесні для нас бузок,
І грітиме серця - любов єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880936
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Свої долоні протягну до тебе,
Бо відчуваю лиш тепло й любов,
Душа у тебе, як безхмарне небо,
Яке в полон захопить мене знов
Там, ніби є долина - світ казковий,
Що полонить красою почуттів
І небосхил у ньому теж зразковий ,
Як хвилі досконалі у морів
Я хочу пригорнутися душею,
В твоїй любові ніжно утонути
Та засіяти звабливо зорею
І справжні почуття твої почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878939
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Секундна мить...І диво - таїна
В душі розквітла, мов зоря ранкова.
Лиш спалах погляду - і радість неземна
Тремтливе тіло пройняла раптово...
Секундна мить...І зупинився час.
І розумом нічого не збагнути...
На тлі його очей весь світ погас...
І хочеться в очах цих потонути...
В оправі сонячній горить його лице.
І щем знемоги проника до споду.
Яке ж бо спрагле почуття оце, -
Вінець блаженства, втіхи й насолоди!
Секундна мить жаданням так п'янить...
Що буде потім - це вже неважливо...
Лише б кохання шал не зупинить -
Найпотаємніше і найдивніше диво !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512280
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 04.06.2020
Посварилась з чоловіком.
Що мені тепер робити?
Мудрості немає з віком,
І як далі в світі жити?
Довелося допомоги
У психолога просити:
Хай розкаже, як найкраще
Вдома затишок створити?
Готувалася ретельно,
Як військовий до параду!
Вислухав уважно вчений,
Потім дав таку пораду:
-Чоловіка не заманиш
Ані пряником, ні кексом,
Щастя так своє прогавиш…
Треба вам зайнятись сексом!
Доведіть, що ви хороші,
Палко вмієте кохати –
Буде лад в сім’ї і гроші,
Позитивні результати.
Я ж не все там зрозуміла,
Тому трохи помилилась:
Не дійшло, що треба спати
З тим, із ким ти посварилась.
Це була не легка ноша –
Всім годити і коритись ,
Була я для всіх хороша,
Саме час і помиритись.
Тут таки перестаралась:
Чоловік утік із хати,
Я тепер сама зосталась –
Ось такі вам результати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877859
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Скажи, мені коханий, що з тобою?
Про це говорить смуток у очах,
Я одягнусь чарівною весною
І прилечу до тебе навіть в снах
Я буду подихом твоїм та світом,
Немовби доторкнулася весна
Та ніжним і чарівним дивоквітом,
Як ніби фея із небес зійшла
Я буду мовою і світ-вустами,
Які заграють звуками навколо
Та ароматними, чарівними садами
В яких відчуєм і дует і соло
Я буду дотиком твоїм і світлом,
Що зачарує ніжністю, красою
Та неповторним і грайливим літом,
Що насолодить світанковою росою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877586
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Просто знай, кохаю любий я
І тебе кохати завжди буду.
У душі живе твоє ім'я,
Я його ніколи не забуду.
І якщо розквітнуть знов сади,
І весна у гості завітає.
Ти у сад коханий наш прийди,
Напою тебе медовим чаєм.
Як у твої очі зазирну,
Вогник в моїм серці запалає.
Ти люби, люби мене одну,
Хай кохання наше буде раєм.
Просто знай, тебе кохаю я
І кохати вже не перестану.
Дарувала нам любов - весна,
Швидше обійми свою кохану.
Подаруй мені цілунок свій,
Щоб його мені не забувати.
Знай, що у житті ти тільки мій,
Більш ніхто не зможе так кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877477
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Не стели мені, Доле, шипи на рушник…
Натерпілась доволі я смути.
Розцвіте хай на ньому осінній квітник,
Що дасть музику літа почути.
Не вплітай кольори, що несуть в дім печаль,
Не неси прохолоду у ранки…
Не стели на волосся сріблясту вуаль ,
Розгуби її в барвах світанку…
Не тривож щемним спогадом душу у снах,
Намалюй ти їй казку весняну…
Там, де юність моя у химерних човнах,
Квітку щастя гойдає духм’яну.
Ти налий в мою чашу жагу і порив…
Не дивися, що втомлені крила.
Вдосталь маю в душі і наснаги і сил
Щоб для світу зорю запалила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877481
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
…ні шурхоту
…ні шепоту, ні муки.
Травневі шершні - випадкові гості.
Зімкнуться в коло лінії і звуки.
...і врешті-решт-
ти знову - дикий острів.
Усе як є…
І кожна хвиля сторч.
І лиш опісля - в косах вітру шелест.
І дика груша молиться на дощ,
…і золотий пісок
…і перша зелень
…і безневинність
…й на вині вина
Усе – твоє... і небо прямовисне.
…із книги доль зникають імена
…я вірю,
хтось це робить ненавмисне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877420
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
На землю мертвою листвою
Ложится мой прощальный стих.
Пишу дрожащею рукою
Свое последнее: «Прости…»
Я не твоей была женою
И солнцем не в твоей судьбе.
Пишу дрожащею рукою
Письмо последнее - ТЕБЕ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208520
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 20.05.2020
Ой зустрів я жінку, жінку, наче писанку
Її полюбив би, вона ж, як та лисонька…
До неї лише пригорнусь, подавай їй шубку!
На годинку задрімаю, з іншим моя любка.
Ой що то за жінка, вона, наче та дзиґа
Не кохання гаряче – пісна мамалига…
Сходжу до сусідки за доброю порадою
Хай серце заспокоїть цілою командою.
Тільки став на поріг – Тобі ми всі радії!
Дітки обступили дружною громадою…
- Ой, таточку рідненький, купи нам по тачечці!
Вас ми покатаємо, як півника й качечку.
Тут вже понесло мене… – Чи таке буває,
Щоб рідного татуся півнем називали?
Ще й не встидаються! Лише одні усмішки,
Поважали б татуся хоч на грам, хоч трішки…
Отаке жіноцтво! Мов наглі, кусючі оси!
Достали так своїм «купи», що ходжу вже босий.
В. Ф.-23.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876283
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Щебетала внучка Люся:
-Ви такі у нас круті!
Що цікавого, дідусю,
Було в вашому житті?
-Пропивав в корчмі я дещо,
Бо частенько горював:
Жив у приймах, годив тещі,
На заводі працював.
Було сумно - втратив друга,
Стала враз душа німа,
Та найбільша в мене туга –
Витверезників нема.
Заклад був такий медичний,
Туди звозили усіх…
Там для мене було звично:
Поруч друзі - плач і сміх!
Колись п’яних поважали,
І ментів не було злих,
Попід руки мене брали,
У машину - і везли.
В витверезнику міському
Я щасливим почувавсь,
Було краще, як удома,
Не чув тещиного «Зась»!
І моралі не читали,
А це сили додає,
Там мене завжди приймали
Отаким, яким я є.
Весь час гріє мою душу,
Я цей заклад не забув,
Сам собі признатись мушу –
Тільки там щасливий був!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875946
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
В твої руки...
Я закохалась в твої руки,
Хіба в житті таке буває...
А в час нестерпної розлуки,
Тебе душею відчуваю...
Мелодії блаженні звуки,
Рука в руці,та віч на віч...
Я закохалась в твої руки,
У ту казкову першу ніч...
В моїх словах нема науки,
То почуттів моїх рушій...
Я закохалась в твої руки,
І доторкнулась до душі...
20 03 2020 р
Вікторія Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875337
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 11.05.2020
Эх, сплету я себе лапоточки
И потопаю счастье искать,
Собирать в перелесках грибочки,
Как блаженный стихи бормотать.
Пусть шипят, что, мол, вот ненормальный!
Это разве беда, господа,
Если есть горизонт где-то дальний,
В небе звезды, а к хлебу вода?
Сам поверю в свою ненормальность --
Легче жить, говорят, дураком. . .
Может это и есть гениальность?
Ладно,
истину после найдем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874919
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Ой гори, гори — сиві душі,
стовпів базальтових хребти,
холодного мовчання кручі,
безсмертям прожиті віки.
Вас не здолає лихом смута,
не вжалить скрутою печаль,
мечем не скорить сила люта,
не зачарує синя даль.
Гранітних скель кілкі колони,
туманів сірих пелена...
Відлунням б'ють печерні дзвони,
лунає слави давнина!
Розкрили плечі гордовито,
від тої першої пори...
На хмари дивитесь сердито,
піднявши шпилі догори!
Синів могутніх породили,
кормили мужністю в лісах,
від стріл ворожих боронили,
любов плекали в їх серцях...
Тече по жилах роду сила,
Карпатський дух живе в віках!
Вас ніч до долу не схилила!
Вас не зламав безодні страх!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874835
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Життя мене неначе тестувало,
Я прийняла належно цей урок.
Нераз воно мене в лещата брало,
Та я щораз вперед робила крок.
Я не озлобилась на світ широкий,
Ніколи не бажала комусь зла.
Закарбувалися назавжди ро́ки,
Коли на собі біль перенесла.
Нераз стояла " біла смерь" над мною,
Та я її у руки не далась.
Тримав мене Господь міцно рукою
І я на цьому світі зостала́сь.
Він дарував життя у друге, третє...
І я від нього дар цей прийняла.
Хоча могла давним - давно вже вмерти,
Господь в моїй душі і я жива.
Для мене жити - то життю радіти,
Для мене жити - то не лиш слова.
Я розмовляю з полем, там де квіти
І там де жайворон пісень співа.
А ще, люблю у лісі заблукати,
Піти до дуба з ним погомоніть.
Суниць в свої долоні назбирати
Й запам'ятати цю прекрасну мить...
А ще люблю вітатися з весною,
Торкає літо ніжним промінцем.
Кружляю з білосніжною зимою,
А люба осінь, не приносить щем.
Всім цим сестрицям - дуже, дуже рада
Й стрічаюся із ними залюбки.
Бо ж з ними бути, то така розрада,
Нехай вони живуть усі роки.
І світ нехай живе - бо він прекрасний
Його нам з вами треба берегти.
Щоби світило в небі сонце ясне,
По небу, щоб хмарки могли пливти.
Нехай течуть у безкінечність ріки,
Життя - то найцінніший скарб, повір.
Нехай живе наш світ такий великий,
У оксамиті й перламуті зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874806
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Мне не нужно от жизни наград,
Мне б хватило одной доброты.
За тобою хоть в рай,хоть в ад...
Потому,что мой мир-это ты!
5 05 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874714
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 06.05.2020
[img][/img]
Весна всміхнулася мені
Білявим проліском розквітлим.
Я кличу спогадами дні,
В них лину птахом перелітним.
Де нас п’янив бузковий цвіт,
А ми так солодко любили.
О, скільки вже минуло літ!
Їх повернути –час безсилий.
Умиті вранішнім дощем
Світанки росяно-сріблисті.
Сповиті ніжністю ночей,
В любові скупані пречистій.
О, як бентежили серця
Нам солов’їні переливи!
Були мені так до лиця
Твого кохання щедрі зливи.
Любові музика хмільна
Кружляла у веснянім танці.
Ми чашу ту спили до дна
Щасливі доленьки обранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874459
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Ты зови, не зови, не вернусь я туда,
Где завяли давно эти поздние розы.
Мое сердце любить так устало всегда,
И растаяли вновь эти гиблые грезы.
Сам ты знаешь куда, враз толкнул мою боль,
Что застыли слова, только горькие слезы.
Ты отрекся давно, погасил ты любовь,
На потухший костер насмотрелась я все же.
Забежала весна в этот горестный свет,
Соловьиная трель скоро снова польется,
Приготовила жизнь свой суровый ответ,
Что любовь для тебя как родник не забьется.
Вновь запела весна, ветер ветки качал,
Горевали седые над степью рассветы,
Сонно плыл над туманом пустынный причал,
На Дону загоралось все радужным светом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874055
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Я Вам пишу, так скромно і не сміло,
Мені простіше буде так сказать.
Що у душі повірте, защеміло,
Все недоказане не хочеться лишать
Мені пробачте, що пішла так швидко,
Лишив думки в саду на самоті.
Хотілось розпрощатися лиш тихо
Та мабуть не судилося мені
Я не хотіла, не бажала смутку,
Мабуть без нього вже не обійтись,
А тут прийшлось провести чітку смугу,
Щоб Ваші мрії і мої збулись
Але не поряд, порізно, незнано.
Де доля нам доріжку прокладе
І щастя посміхнеться так бажано
Та в кожного, як зіронька зійде
Мені пробачте, що прихід не вразив,
А просто стороною обійшов,
Мені не зручно. знаючи, що важив,
Для Вас,він щастям, що звучало знов
В житті буває не збулися мрії,
Ви, не сумуйте, що пішла ось так,
Листа писавши,так тремтіли вії,
Бо не хотіла ображати Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873887
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Ножкой правой,ножкой левой,
Шаг за шагом, выше нос.
,,Мне б родиться королевой,,
В окруженьи алых роз...
26 04 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873631
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Тогда является к нам мудрость,
когда становится жизнь тише.
Глаз не сомкнув, встречаешь утро,
да вот стихи уже не пишешь...
И бродишь мыслями по кругу
что время очень быстротечно,
что болен ты не нужен другу,
и что нельзя живым быть вечно...
Что миновал час созиданий,
что жизнь нас строит не по росту...
Что просто жить без состраданья,
а умирать - не так-то просто...
Что очень много посвящений
писалось нами, лишь для виду...
Что можно жить и без прощений,
но умирать грешно с обидой...
Перебирая, словно четки,
мусолишь жизнь и так, и этак...
Но всё неясно и нечётко
для понимания поэта...
Потом внезапно вспыхнет слово,
наполнят радостью минуту
стихи, казавшиеся стоном...
В разгар ночной душевной смуты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873016
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Захотілося Данилу
мерзлого в петрівку...
Жінка йому вже набридла,
знайшов собі дівку.
А дівуля, ще та краля,
при повнім параді,
є на що подивитись
спереду ще й ззаду...
Оцінила швидко Даню
на сім з плюсом балів
і вихором у копицю
із ним попетляла…
Де взялася громовиця,
в копицю як торохне!!!
Без штанів біжить Данило:
і крекче, і стогне...
- Нащо мені, бідоласі,
отака рахуба!
Залишився без штанів,
обсмалило чуба.
В. Г. - 20.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872988
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Дівки гарні, як ті мухи
В парку лавку обліпили,
Посідали цокотухи,
Про любов заговорили:
-Де знайти собі коханця
І щоб мати чоловіка?
В стриптиз-клубі, чи на танцях,
Щоб любив тебе довіку?
Зачепило бабу Олю
(Тут присіла на хвилину),
Каже: -Треба ловить долю
Біля каси в магазині.
Ото станьте й розглядайте,
Що в мужчини у корзині?
І оцінку свою дайте,
Чи практичний буде нині?
По товарах видно зразу:
Оцей вміє готувати,
Той культурний, не образить,
Цьому - тільки випивати.
Ще одна є вірна мітка,
Перевірена, хороша,
Бо на касі бачиш чітко
Скільки в кого й які гроші.
По манерах визначайте –
Холостий він, чи жонатий:
Якщо путнє, починайте
Ледь помітно загравати.
А тоді вже - вас не вчити,
Свої чари проявляйте,
Постарайтесь обкрутити -
Йому спуску не давайте!
Враз дівчата подивились
На світ іншими очима,
В супермаркет усі змились
Вибирать собі мужчину.
Баба вільно позіхнула,
Розрівняла ноги й спину:
-Всіх дуреп, як вітром здуло,
Я сама хоч відпочину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2020
Ну яке ж я мінливе, – серце сказало…
То щастям співаю, сумую, люблю…
Шовками із мене полуда сповзала,
Коли ми у парі стрічали зорю…
Ніяк не забудеш, – вуста шепотіли,-
палких поцілунків, де дика жага?…
Звабливо тремтіли, палали, горіли…
у кольорі маків, що пристрасть дала.
Сміялася пам'ять, шалено раділа...
Я вас повертатиму завжди туди,
де роєм із неба сніжинки летіли,
і в полум’ї губ їх зникали сліди...
Крильми тріпотіло закохане серце...
І трунком медовим вкривались вуста...
Живило надію кохання джерельце...
Тож в пам'яті вічність живе неспроста.
16.04.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872335
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Сонце грає. як веселка
Шле нам промінці
Виграє блакитність неба
Мило на лиці
Промінець переплітає
Всю голубизну.
Ніби в косу заплітає
Стрічку чарівну
Виграє на сонці сміло
Зваблива краса
Колорити все уміло
Додає весна
Ось торкнулась світ тюльпанів
Вже, як маків квіт
Будуть безлічі романів
На багато літ
Тут торкнула ніжним тоном
Стебла та листки
Огорнула милим лоном
Диво- пелюстки
Запалила, ніби зірку
Зваблива весна
Написала смілу збірку
Про свої дива
Ось і казку розповіла,
Друзі, чарівну
Та на крилах полетіла
Дарувать весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872354
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Життя пливе... Куди пливе?
А хто його питає.
Пливе туди, куди несе.
Куди несе — не знає...
Нехай надія підбере,
до пекла не відпустить.
Печаль від серця відведе,
хоч хтось любити мусить.
Злий пам'ятає майже все,
добра не пам'ятає.
Кому потрібно над усе,
любов тих оминає.
Добродій плаче у ночі,
лихий над ним сміється.
Коли потрібно для брехні,
то з вуст отрута ллється.
Святий не прагне мати все.
Минає рабства пута...
Свій хрест до раю донесе,
коли любов забута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872290
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020
Зросла у Ялини донечка Шишка:
Вродлива, тендітна була.
Плекала матуся в любові, і нишком
Від дощику й сонця краса розцвіла.
У Дятла серденько давно тріпотіло,
Щоденно вистукував ритми гучні.
То вальс Лісовий, що аж серце щеміло,
То вибивав серенади свої.
Красуня не чує, до Дятла байдужа,
Не ваблять мелодії ніжні, п'янкі.
Слухала шепіт Вітру, що дуже
Закохано й лагідно гладив її.
Вітер розгойдував... Мати зітхала...
Доні казала: - Оглянься на мить!
Вітер награвся, і Шишка упала, -
Лежить на землі, страждає, мовчить...
Чує далеко десь пісня лунає,
Дятел вистукує ритми сумні.
Вітер вже іншу Шишку гойдає,
Гладить і пестить, але не її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860271
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 12.04.2020
Волинь, ти мій краю, зелений розмаю,
Дрімучі ліси і квітучі гаї.
Ще змалку люблю і донині кохаю:
Червону калину й Волинь навесні.
Повів калиновий витає над краєм,
Коли наречених одягнуть вбрання.
Щебіт пташиний летить понад гаєм,
Пісні солов' їні лунають здаля.
Як не любити красу калинову:
Ріки, озера, небесну блакить !
Зачарована змалку, заворожена знову
В калину багряну, що душу ятрить.
Волинь і калина - дві вірні подруги,
Бо дружба у них із давніх-давен.
Одна - синьоока й червоная друга
Щасливо живуть по сьогоднішній день.
Повів - аромат, пахощі ( син. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871730
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020
Зі святом Благовіщення,
Шановне Товариство!
ЩАСТЯ ВАМ І НАСНАГИ !!!
Захотілося кохання, Продається в магазині
Та мішає маска - Насіння на грядки.
Проріж дірки «рот і очі» Буде хтось “гребти руками”-
Не любов, а казка! Не купиш лопатки!
* * * * * *
Люди ходять, мов привиди, Комусь хочеться народ
Аж лячно і смішно… Довести до сказу…
Не впізнала вчора кУма, Закручують гайки туго,
От було потішно! Щоб… усіх і зразу!
* * * * * *
Із лопатами народ – Тим, кому за шістдесят,
Весна надихає! Нічого гуляти!
Натягли маски на лиця, Як поїли раз на тиждень -
А зад загорає! Треба більше спати!
* * * * * *
Забагнулося рішуче Боремося з вірусами
В магазин сходити, І самі з собою…
Узяв чувак бочку пива Хай же лихо це пройде,
Ніяк в масці пити! Як мороз весною!
Не читайте ці частівки,
Прошу Вас, у масках!
Крапля сміху хай лікує,
Доброта і ласка!
В.Ф. - 07.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871072
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Те солом'яне сонце,
яке ти сховав на горищі торік,
зв'язавши йому в пучечки проміння
думками зимними,
вже сьогодні
котилося небом
і сяяло дзвінко,
а потім скубло траву
на узбіччі шляху самотнього,
зазирало в душі ярів
і про весну мені співало.
Ой, як рясно лилася пісня ота:
на квітучі дерева
й на галявини зелен-чубаті,
на пахучу ріллю
теплим медом...
Ми ішли з сонцем вдвох
через Землю всю...
аж надвечір воно сіло спочити
на пелюстці кульбаби,
а я далі пішла, бо
горище і досі відчинене.
Тож, зачиню...
до зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870430
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Кохаю!
Ти загубився десь у лоні дня,
А я тебе чекаю,так слухняно...
Смакую каву щойно із горня,
І думаю про тебе,мій коханий!
І кожною хвилиною до мрій,
Літаю небосхилом наче пташка...
З тобою і без тебе,але ж мій,
І як би вже не було мені важко...
Люблю тебе!Кохаю!Знай про це!
На відстані зігрій мої долоні...
Бо ти і я, це замкнуте кільце,
Це віри та надії світлий промінь.
31 03 2020 р
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870775
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Перепутаны мысли и чувства...и волосы...
Твой растерянный взгляд - для меня западня...
Я глотаю слова, непонятное с голосом
если с волчьей тоской ты глядишь на меня.
Сладкий хмель твоих губ меня держит на привязи,
но поставлен диагноз: мы просто друзья...
Сердцу больно в груди, оно больше не вынесет...
Это высшая мера: нам вместе нельзя...
Ты не мой...Не со мной... Безнадежно зависимый...
Распахнулось пальто...Зазвенели ключи...
Мы стоим и молчим, мы прощаемся мысленно...
Мы не смотрим в глаза... Только сердце стучит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870807
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Я мрії перетворюю у казку,
Так хочу, щоб жила у казці ти.
Тобі я буду дарувати ласку,
Ти квіткою у ній будеш цвісти.
Для нас співати птахи будуть дзвінко,
Тобі намисто нанижу з роси.
Для мене ти найкраща в світі жінка,
Поетка мальовничої краси.
Розкине казка нам на небі зорі
І місяць буде грати на струні.
Любити буду в радості і горі,
Бо найдорожча в серці ти мені.
Я мрії перетворюю у казку,
Як добре, що вони живуть в мені.
Гадаю в полі часто на ромашку
І бачу образ любий вдалині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870516
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Ти поглянь, де ховаються радісні дзвони
Де берізка набралася соку вже знову
Ось дарує і нам ці цілющії ліки
Посміхаються мило від щастя повіки
Наситить організм дивовижею соків
Подарує наснагу і привабливий спокій
Ще запросить ласкаво:"Ти напийся досхочу"
Я цілющий напій дарувати все хочу
І на хвильку стоїш, зачарований нею
Розглядаєш єднання її із землею
Додає завжди сил, живить щиро коріння
Та в гармонії жити треба лиш розуміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870500
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Тугим узлом жизнь путает дороги,
и так, порой, что можно лишь ползти.
И в чистом поле люди ранят ноги,
а жизнь прожить - не поле перейти.
Не всё на нём колосится пшеница,
там, в основном, ковёр из ковыля...
А мы форсим, гнушаемся синицы,
поймать мечтая в небе журавля.
И вот финал: когда уже не спится,
подушку в одиночестве обняв,
всё время вспоминаем о синице...
А жизнь прошла, бубенчиком звеня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870354
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Маша - жінка пишнотіла,
Працювала в сфері збуту,
«Мерседеса» захотіла,
Бо не влазила в «Славуту».
З чоловіком витрясали
Всі заначки, хто що має:
Долари порахували –
Хоч ти плач - не вистачає!
-Толю, друзів в нас багато,
І добра усі нам зичать,
Попроси в кумів, чи в тата,
Хай три тисячі позичать.
Толя горду мав натуру,
Каже: - Згадую з роками,
Як просив колись я здуру
Твою руку в тещі-мами.
З того часу я поклявся
Не просить нічого, Машко,
На собі переконався -
Бог карає дуже тяжко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870213
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
«Я одеваюсь для женщин, а раздеваюсь для мужчин» (Энджи Дикинсон)
• «Мой девиз не волноваться, а волновать!» (Мэрилин Монро)
• «Вкус формируется постепенно. Лет двадцать назад мне случалось выходить замуж за мужчин, которых нынче я бы не пригласила к себе даже на обед» (Элизабет Тэйлор)
• «Для здоровья женщин восхищенные взгляды мужчин важнее, чем калории и лекарства» (Француаза Саган)
• «Бог создал женщин красивыми, чтобы их могли любить мужчины, и - глупыми, чтобы они могли любить мужчин» (Фаина Раневская)
• «В девяносто девяти случаях женщины ведут себя как дуры, но на сотый - оказываются хитрее мужчин». (Агата Кристи)
• «Настоящий мужчина - это мужчина, который точно помнит день рождения женщины и никогда не знает, сколько ей лет. Мужчина, который никогда не помнит дня рождения женщины, но точно знает, сколько ей лет - это ее муж». (Фаина Раневская)
• «Мужчина может надеть что хочет – он все равно останется всего – лишь аксессуаром женщины». (Коко Шанель)
• «В мире не найдется столько богатых мужчин, сколько красивых женщин их заслуживает». (Джейн Остин)
• «Величайшее несчастье женщины - мужчина ее жизни». (Мария Нуровская)
• «Вот зачем-то ждешь мужчину как хозяина своей жизни, а он – гость. И в одиночестве, горе, болезни, предательстве скорее всего будет чужим... отдельным. А ты, если гордая, глотая слезы, будешь делать вид, что он твоя каменная стена». (Мария Арбатова)
• «Для того, чтобы хорошо узнать мужчину, нужно с ним расстаться». (Ольга Анина)
• «Женская добродетель и впрямь должна быть велика: ведь ее должно хватить на двоих». (Мария, королева Румынии)
• «Женщина для мужчины загадка, решение которой он ищет у следующей женщины». (Жанна Моро)
• «Женщина веками играла роль зеркала, наделенного волшебным и обманчивым свойством: отраженная в нем фигура мужчины была вдвое больше натуральной величины». (Виржиния Вульф)
• «Женщина должна быть дамой; мужчина, которого она хочет завоевать, должен быть королем, а не валетом. Однако настоящая дама никогда не пренебрегает валетами». (Кристина Кофта)
• «Женщина должна быть настолько умна, чтобы нравиться глупым мужчинам, и настолько вульгарна, чтобы нравиться умным». (Жанна Моро)
• «Женщины в своем большинстве считают мужчин негодяями и мерзавцами, но до той поры, пока не нашли им подходящей замены». (Элизабет Тейлор)
• «Женщины говорят о любви и молчат о любовниках, мужчины – наоборот: говорят о любовницах, но молчат о любви». (Марина Цветаева)
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869299
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
О, сколько народу прошло по Земле!
И каждого что-то болело ...
Не только ж Коперник или Галилей
На звездное небо глядели.
Не Цезарь какой нибудь, не Цицерон
Взвели Вавилонскую башню,
Не строил гробницу себе фараон,
Не он , ведь, возделывал пашню.
История мира -- история войн.
Вначале бросали каменья...
Затем, как проклятье -- на карте времен
Сраженья, сраженья, сраженья.
Стрела и праща, мушкет и копье,
Железные птицы и танки...
И кто знает сколько в боях полегло
Гомеров, Саади и Данте!
Беднее стал мир :в бесконечной цепи
Живые утрачены звенья .
И, может быть, лучших не стало в пути,
В бесчисленных павших сраженьях.
Но люди не стали умней, видит Бог --
Всё без изменений под Солнцем...
Чему удивляться -- в объеме наш мозг
Такой же, как мозг кроманьонца.
Чтоб мы протрезвели, открыли глаза,
Заставить нас объединиться
Нам общего дали врага небеса --
Коронованого убийцу *.
Нам знаки упорно на наших полях
Топтали с завидным терпеньем...
То может теперь хоть мы сможем понять
Последнее предупрежденье? .
М. Гончар
*Корона-вирус (ковид)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869222
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Я задаю себе вопрос,
мой жадный ум не ждет ответа.
Уже расплавился мой мозг
в осколках озорного лета.
Уже не хочется бежать
и в суете искать ответы.
Душа желает отдыхать
в потоках солнечного света.
Уходят мысли на покой,
в закат дорогами лесными
и застывает томный взгляд,
пленённый звёздами ночными.
Немого неба высота
стирает грани голубые.
Небесных крыльев широта
возводит храмы золотые.
Как ты бесценна тишина,
Дыханьем сердца упоёна!
Как ты безмерна глубина,
души свободой окрылёна!
О, Покровитель суеты,
в твоих оковах судьбы мира!
Мой слабый разум окуни
в поток пьянящего эфира.
Ты, отпусти меня в закат,
чтоб мог рассветом насладиться,
и сделав нужный оборот,
Сумел разрушить все границы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869216
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
О, Дорі! Малюють фіранки
У змові Фольга і свинець,
Здаються свіжішими ранки,
Ааа, дехто вже мислить,- кінець?!
Кінець, то,- початок, нового,
Де Альфа і Бета і грім..
Нудьга, - колесниця до Бога
У нього лиш правда, лиш Він
Погляне, і, зглянеться, строго
Картати ..?! У серці, у нім
Аскеза збиває пороги
Заходить, вклоняючись в дім..
У матінки пахнуть сунички
І руки до болю смішні
Торкається ними спіднички
Не каже, що, теж, у вині..
Пробачення просить, дитинко
Народженна, ось де присядь
Присядь, зупинись на хвилинку
Ну, скільки, ще треба вмовлять?
Секунди, ііі.. хліб, в оберемку
Смачні, немов злитки святі
Водичка, прозора, йди, Лемку
Постися!!! Часи йдуть не ті..
Не ті, на воротях одвірки
І я перед ним, як дитя
Схилюся, й промовлю до хвіртки
Прийми і моє каяття ..
Надвечір, обніжок й калина
Убрана в дзвіночки рясні
Найкраща у світі дівчина
Складає в обніжку пісні
Курли туди вклала й гостинця
Солодке і гірке винце
І душу по самії вінця
І з присмаком ладу слівце
Усе, все, що маю,- ділюся
Віддам, ви приходьте, усі..
Мій Бог милосердний, мирюся
Вклоняючись в цій полосі ,-
Так затишно.. Беріг, оливи
Куріпка пробігла, рядном
Прикрила крилом тіло сливи..
І, ніби, над моїм вікном
Здаються свіжішими ранки..
Родинні, за єдним столом..
24березня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869207
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Вчитель на уроці мови
Першокласників питає:
-Новий рік, це що, обнови?
Що про нього кожен знає?
-Новий рік - найкраще свято,-
Розповіла всім Агата,-
Люблю гостям я співати
Й подаруночки шукати.
Підіймає руку Ната:
-Можна всіх зачарувати,
Я із казкою це свято
Дуже хочу порівняти.
-Я була в костюмі свинки,-
Підвелась з-за парти Настя,-
А як світиться ялинка,
То дарує людям щастя.
Вчитель дітям: -Заждіть хвильку,
Я повинен запитати:
-Як ти думаєш, Васильку,
Новий рік - чудове свято?
-Він, як теща,- тато каже,-
В хату нагло вже дереться,
Ти його не зустрічаєш,
А він всеодно припреться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868636
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Я тобі подарую красу
Покладу оберіг у долоні
І пахучу ту ніжну весну
Охоплю ароматом любові
Подарую тобі увесь світ
І торкну найпрекрасніші скроні,
Щоби ти відчував мій прихід
Мої ніжні, кохані долоні
Огорну оксамитом весь шлях,
Що з тобою пройшли ми так мило
Прилечу я до тебе і в снах,
Бо з тобою надійно й щасливо
Я тобі подарую красу
Покладу оберіг у долоні
І пахучу ту ніжну весну
Охоплю ароматом любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868629
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2020
Прийшов дід в робочій формі,
Свого лікаря питає:
-Чи змінили щось в реформі?
(Може він про це щось знає)?
-Тут у нас - провали повні,
Нас ніяк не фінансують,
Безкоштовні є два види –
Їх усім рекомендують.
Процедуру почніть зрання
(Ефективна буде дія):
Цілий день - голодування,
І уринотерапія.
Все це вам задурно буде,
Й результати дуже гарні,
Через місяць вже й забуде
Хворий стежку до лікарні.
Дідусь каже: -Слава Богу,
Є дешевий порятунок,
Дякую за допомогу,
Нам, старим - це подарунок!
Лікар: -Ви іще нівроку!
І подумав: -Ну, це ж треба…
Дорогенький, за півроку
Будеш ти уже на небі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868057
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
Я дивлюся у очі весни,
Там тебе, там тебе люба бачу.
Ти приходиш до мене у сни
І за це я тобі дуже вдячний.
Хай торкається серця весна,
А довкола цвітуть первоцвіти.
Зеленіє травичка густа
І сади в яблуневому цвіті.
Я тобі моя люба віддам,
Те кохання, що серце так гріє.
Накажу не торкатись вітрам,
До завітної нашої мрії.
Нехай буде блакить у очах,
Хай весна мені сни посилає.
Свій цілунок лишу на устах,
Він про мене тобі нагадає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867808
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Я тобі подарую красу,
Яку скільки вже років плекала
Принесу я на крилах весну,
Щоб тебе у житті чарувала
Принесу я на крилах життя
І вкладу у серденько любові
Зігріватиме це почуття
Завдяки найщасливішій долі
Заполоню серденько теплом
Без якого не зможеш прожити
Пригорнуся чарівним чолом,
Відчуваючи, як це любити?
Насолоду черпатиму знов,
Що ще може прекраснішим бути?
Найцінніше - звичайно любов
І її не можливо забути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867802
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Баба в гості до онучки
У Житомир завітала,
Поки Нінка на роботі,
Вільний час розпланувала.
Враз своїм хазяйським оком
Все на кухні роздивилась,
І наводити порядок
Тут негайно заходилась:
Все розставила, помила
(бо з села - не білоручка),
На вечерю борщ зварила…
Вже з роботи прийшла внучка.
Баба Ганя рапортує:
-Гарно в тебе скрізь, Нінулько,
Тільки дуже чогось чорні
Сковорідки і каструльки.
Наче каша там згоріла,
Дно в каструльках, як у сажі,
Шурувала, аж упріла,-
Радісно бабуся каже.
-Цілий день тут морочилась,
І шкребла я їх, і терла,
Ось - блищать! А я втомилась,
Наробилась, ледь не вмерла…
Ніна глянула, поблідла:
-Яке вам до цього діло?
Ой, моя голівко, бідна,
Краще б ви в селі сиділи!
Я за посуд цей новенький
Аж три тисячі вгатила,
А ви знищили легенько,
Де береться у вас сила?
Та вже б краще я умерла!
Який жах… Старались марно…
Ви ж із нього усе здерли
Покриття антипригарне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867503
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 10.03.2020
Я сплету вінок із квітів - просто україночка,
А волошка серед них виграє, як зірочка
Поряд ще червоні маки мило яскравіють,
А у небі чарівному вогники зоріють
І краса така чудова - кольоровий світ
Поєднався в одну долю незвичайний квіт
Виграє його яскравість, зваблива краса
Той вінок такий чарівний шле сама весна
Потім гілочку жасмину мило нам дарує
Аромат його незвичний серденько чарує
Ось торкнулася я гілки - божая краса
Чарувати ось так вміє тільки лиш весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867264
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 08.03.2020
Чому в цім світі був один,
В дорозі честі – пілігрим? —
Кохав…
Кохав, атож.
Любитель рому і сиґар.
Трактир… театри… і бунтар…
Бали… і гість вельмож.
«Вродлива Ганна» і княжна,
Актриса Катя… що ж, дарма —
Лишилась гіркота.
Вінець — Ликера Полусмак…
Терзала чом – вже й не личак?
Призналась: сліпота.
Йому ж хотілося у юнь,
Ще не білила скроні лунь…
Довкіл — жінок бомонд.
Хто ж він, панич, колись кріпак?
Сам не сказав би позаяк —
Цей хіпстер, в моді сноб.
Шептались поруч: дивина,
В укладі світськім — новина,
А жінку звав
«свята».
За вік кохавши не одну,
Свою найбільшу таїну
Забрав він у світа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866717
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 03.03.2020
Загравав зі мною вітер
Дивно так незнано
Та складав слова із літер
Просто так неждано
Наближавсь, спостерігав,
Заглядав у очі
Та додому проводжав
Мило серед ночі
Де набрався у природі
Ввічливих манер,
При такій чудовій вроді
Гарний кавалер?
Тож спасибі тобі доле,
Слухала признання
Та не думала ніколи,
Що бува кохання?
Та краса словесна з літер,
Що і не сказати
Та невже чудовий вітер
Вміє ще й кохати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866534
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
Неля – безтурботна дівка,
І жила - не знала горя,
А тут трапилась путівка
В санаторій біля моря.
Спакувала дві валізи
Суконь, кремів та пігулок,
І здала собачку Лізу
На три тижні у притулок.
За болонку довелося
Аж дві тисячі сплатити:
-Чи не жирно для собаки
З отаким розмахом жити?
Пояснили: -Це порода,
Тут окреме харчування,
Догляд, стрижка - все по моді,
Буде ще дресирування…
-Досить! Я усе це знаю,-
Закипіла злість у Нелі,
Запитала: -Чи немає
В вас собачої борделі?
Бо якщо така порода
Вас усіх так забавляє,
То нехай мені псявіра
Оці гроші відробляє!
Буде мати моя Ліза
Задоволення без краю,
І прибуток непоганий –
Це я по собі вже знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866538
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
Ой-да над горою місяць молодий
Обійняв калину вітер степовий.
Трави низько клонить та гойдає їх
Козаченько в гаю спатоньки приліг.
прспів:
Не журися спи козаче туга одійде,
Ніч холодна не голодна долю не вкраде.
У солодких снах козаче милая прийде
Серденько твоє зігріє лихо відведе.
Зранку до світанку загасив вогонь,
Освятило Сонце юнаку долонь.
Розкажи ворожко доленьку мою,
Долю сиротину з гідністю прийму.
Скраю біля гаю стелиться роса,
Заплітає косу чарівна верба.
Ой-да в чистім полі заспівав козак,
Проситься на волю піснею душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866018
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 28.02.2020
Я чула рапсодію, звуки лились,
Які так чарівно лунали
Звабливістю ноток, що дзвінко неслись
Усіх навкруги дивували
То ніжно торкали весняним теплом,
Ловивши привабливі пахощі,
А потім грайливо зеленим листом,
Лишаючи свіжії радощі
А іноді линули в милі поля,
Торкавши пелюсточки звуками
Від них зігрівалась, співала земля,
Як гралася, ніби сполуками
Я чула рапсодію, звуки лились,
Які так чарівно лунали
Звабливістю ноток, що дзвінко неслись
Усіх навкруги дивували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866067
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Після фільму про бандитів
В тата Дімочка питає:
-Ось, таможня - таке слово,
Що воно в них означає?
-Ось дивись: я їду в Польшу
Сигарети продавати,
На кордоні дяді в торбу
Починають заглядати,
А один кричить: -Не можна!
Бо це зветься контрабанда!
Очі вилупив, сопе так,
І надувся, як та панда.
Я йому - доляри в руку:
-А тепер? Не знав це лихо…
Дякую вам за науку…
-Ну… Та можна! Тільки тихо.
І цю фразу, наче мірку
Знає тут собака кожна,
Оце місце перевірки
Так і звуть тепер - таможня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865400
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Ти написав мені сонет
Найперший у житті
Це був для мене дивний злет,
Що залишив в душі
Мене торкала глибина
Емоцій світ-краси
Та дивувалася душа,
Що зміг проникнуть ти
у недосяжний мій лиш світ
В глибинку мого серця,
То дивовижний був політ
Де відчинились дверці
Сонет-сонет - це новий світ
Рядки так чітко грали,
То дивовижний був політ,
Якого ми не знали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865284
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Ой казала доньці мати
Баламута не кохати
Ти, матусю, запізнилась,
В баламута я влюбилась.
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте -
Завтра там, сьогодні тута,
Не встигаю за тобою,
Нема серденьку покою.
Як погляне, - неба очі…
Ніжки танцювати хочуть!
На часок лиш відвернуся -
З ним вже Зося і Маруся!
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте,
Як же мені тепер бути?
Ти, як півень, в своїм стаді
Всі дівчата тобі раді!
Із дівками хороводиш,
Кожній зуби заговориш,
Не поможе мудрість зріла,
Як кохання загорілось.
В баламута я влюбилась,
Ще й зоря не засвітилась -
Баламуте, баламуте -
Завтра там, сьогодні тута,
Не встигаю за тобою.
Нема серденьку покою.
Ти, матусю, була права
Бо кохання, - як отрава,
Баламуте, баламуте…
Ще не боса, вже й не взута…
В.Ф. – 22.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864945
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Як лине сон, охоплює долину
Там походжає чарівна дівчина
В русяву косу стрічечку вплітає
Та козака галантного чекає
Блакить небесна розкриває чари
Так мерехтять, як дивнії стожари
І вже зірки і місяць сріблом сяють
Вечірнім шоу сміло звеселяють
Там горобина стиха задивилась,
Як дівчина небессям захопилась
Яскрава стрічка в косах вигравала
І козаку дорогу освітляла
Побаче милий, стрічечку єдину
Помчить на зустріч швидко без упину
Торкне рукою ніжну загадковість
І вмить засяє чарівна казковість
Як гармонійно сяють поєднання,
А у чеканнях ніжнії бажання
Вібрали в себе всю земну красу,
Яка на крилах принесе весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864871
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
І ось вже вікно в кришталевій оправі
Небачена грає краса
Мороз зупинився на вдалій октаві,
Щоб звук відтворити сповна
Малює, співає, створив власне шоу
Та комплекс чудових мереж,
А потім усе гордовито вже знову
Так вміло малює котедж
Торкнувся легенько берези і клена
І вже, ніби брат і сестра
Ось тільки не може торкнутися неба
Занадто далеко краса
А тут вже калина і віти так смілі
Кетяги чудові бринять
І ті намистинки червоні у сріблі,
Як ніби зірки мерехтять?
Рука потягнулась, торкнувшись картини
Та хто її автор узнать?
І ніжно гортаю. як ніби світлини,
Проходячи виставки ряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864192
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2020
У иконы мамины глаза -
замечаю в церкви ставя свечи...
Как же много хочется сказать!
Только молчаливые здесь речи...
Тихо я зажгу свою свечу,
с горечью промолвлю в мыслях: "Мама,
сколько я сказать тебе хочу,
самой дорогой и верной самой!
Были не страшны мне холода,
да и октябри не так дождливы,
когда ты всю жизнь могла отдать,
чтоб моя чуть-чуть была счастливей...
Покрестив украдкой каждый раз,
провожала в дальнюю в дорогу ...
Мамочка, я знаю: и сейчас
ты прощенья молишь мне у Бога..."
"У иконы мамины глаза ,
как до боли мне они знакомы! "
Хочется, чтоб сын мой так сказал,
вглядываясь в лик святой иконы. . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863560
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 04.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2020
Ты снова возник на пороге,
заметно потрёпан, но цел,
стараешься как-то убого
улыбку держать на лице...
Пытаешься спрятать в ресницах
смущенный, растерянный взгляд...
А я...я в халате из ситца...
А впрочем, причём здесь халат?
Мне гордо расправить бы плечи,
ведь я не пропала - жива...
Да где эти умные речи,
куда подевались слова?
Молчала...Глазам было слёзно...
снимала с волос бигуди...
Пыталась сказать: " Слишком поздно",
а вышло: "Ну что же, входи..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862701
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Достало всё! Меняю обстановку,
а то одна зелёная тоска...
Беру подругу, мчим на остановку
и едем к морю, то есть к морякам.
Квартиру подобрали как бунгало,
отметили бутылочкой вина,
я выпила всего лишь два бокала,
но суток пять ещё была пьяна.
Проснулась, и свело от злости скулы:
пока я маюсь болью живота, -
моя подруга в море, как акула,
а рядом с ней красавец капитан.
Из моря вышел...ну мираж из пены...
Я думала завою на Луну,
ведь там не только море по колена,
а то, что гонит на душу волну.
Вот и накрылось море медным тазом:
не радовали волны и песок,
пила лишь минералочку без газа,
да раздражал подруги голосок.
А ведь она - ходячие изъяны,
того глядишь, задавит целлюлит...
Но вон как вышивает обезьяна...
А то стонала:"Ой, радикулит..."
Вот так я отгуляла прошлым летом....
Опять в душе зеленая тоска...
Желанья отдохнуть на море нету,
хотя, быть может, это лишь пока...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861498
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Как будто вырывает кто страницы
безжалостной костлявою рукой,
а время в жерновах стирает лица,
нашедшие в астрале свой покой.
И каждый раз, раздавлен и растерян,
беспомощный, как предвесенний снег,
встречаешь ты ужасную потерю,
что множатся как будто на войне.
И что ни год, то новые потери...
Повадились... И не одна - четой...
А ты стоишь, все больше сиротея
и ближе перед пагубной чертой...
Мы на Земле все временно, по сути,
и я шепчу, бессилие кляня:
родимые, прошу, не обессудьте,
что вы ушли, оставив здесь меня.
А мне тянуть ещё свой крест до срока,
когда окончится нелёгкий путь земной,
чтоб мир не показался одиноким
для тех, кто нынче рядышком со мной.
Мы на Земле, как- будто на постое,
придет черёд закатится звезда...
И вот тогда за этою чертою
мы встретимся...И точно навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861209
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 14.01.2020
-Ось в історії є факти,-
Каже бабі дід Павло,-
Не було тоді інфарктів,
І здоров’ячко було.
Пан старий там жив в достатку
(Сім десятків розміняв),
А на восьмому - дитятко,
Всім на диво - татом став!
Баба наволочку шила,
Подивилась на Павла,
Інтуїцію включила –
Зразу відповідь дала:
-Жінка в нього - геть безпутня
І брехуха ще й яка!
Бо тоді була відсутня
Експертиза ДНК.
Можна дурневі старому
Гарну байку розказать:
Вже не діжде піти з дому –
Буде діток годувать.
А тепер вже повелося,
Не обдуриш старика…
Де воно на нас взялося
Оте кляте ДНК?
Хай би тішились дідусі
У свої вісімдесят,
Думали, що роблять те, що
Не могли у п’ятдесят!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860819
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 10.01.2020
Она появлялась как утренний призрак:
в потёртом плаще, да с чужого плеча...
А птицы слетались с окрестных карнизов -
старушку завидев, - спешили встречать.
И эта картина - старуха и птицы,
нам стали, как кофе, бодрящий с утра:
старушка держала в платочке с пшеницу,
а чудилось нам будто зёрна добра.
Пришлось мне покинуть родные пенаты...
Но даже сейчас, когда я у окна,
нет-нет, да вспомнится стайка пернатых
и женщина эта с платочком зерна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859284
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 07.01.2020
[b] З[/b] Новим 2020 роком усіх вітаю!
Безмежного щастя бажаю!
Щоби мирно Вам жилось
І хотілось, і моглось!
Хай в кожній душі пісня лунає!
[b]Н[/b] е поспиш так солодко на сіні [b] Р [/b]адісно проводжу майстер –класи,
В дощові, холодні дні осінні! Наливайте побільше квасу!
Валянки я взую, Ой… розбухло вище ніг,
До дівчат помандрую… Я терпів, скільки зміг…
Не страшні вже й морози зимні! Не змагаюся тепер із часом!
* * * * * *
[b]О [/b]диноке серце не втрачай надію! [b]О [/b] х вже ця мода! Ну й картинки!
Рік Новий хай любов’ю засіє! Наче старі обдерті будинки…
По вінця щоб радості, Мов собачі кватирки
Юним і старості, На колінах он дірки…
Хай завітні здійсняться мрії! Рвані джинси тепер не новинка!
* * * * * *
[b]В [/b]сметані карасів до обіду, [b] К[/b] оли лист календаря опаде,
Закортіло Данилу – сусіду! Новий рік у кожну хату прийде!
На ставок сходив, Хай засіє добром,
Черевика зловив, Миром і теплом!
Сидить-бурчить на невістку Ліду! Здійсниться хай бажання золоте!
* * * * * *
[b]И[/b] вже не зняти спокійно втому… [b] О [/b]сипається листя зі дуба
Такий шум, як в якомусь дурдомі У милого також рахуба!
На калину я сів, Світить лисинка,
Почув страм, а не спів! Наче писанка -
Горобці цвірінчали в соломі… Припорошило бороду й чуба!
* * * * * *
[b]М [/b]и приготуємо стільки блюд, [b]М [/b]рія у кожного з нас є своя…
Щоби ситий був усенький люд! Тільки дружною будь сім"я!
І салати, й голубці, Здоров’я, віри -
Котлети, й риба у яйці! В лиху днину -
Гостинно зустрінем МИРУ САЛЮТ! Любімо рідну Україну!
В.Ф.- 29.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859924
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020
-Навчимось сьогодні, діти,-
Вчителька сказала в класі,-
Нові образи творити
У теперішньому часі.
Свою маму або тата
Ви з ким-небудь порівняйте
І художньо даний образ
В усній формі мені дайте.
Першою зірвалась Машка,
Емоційно торохтіла:
-В мене мама – справжня пташка,
Не сидить вона без діла.
Наче крила вона має,
Всім уміє догодити,
І, крім нас, щодня встигає
На роботу ще й ходити!
А за нею так детально
Розказала усім Ната:
-А я можу свого тата
З космонавтом порівняти:
Бо літати враз навчився,
Хоч немає в нас ракети –
Він ніде не зупинився
І відвідав всі планети.
Вже три роки на орбіті
Десь серед зірок і пилу…
Мама каже, що, напевно,
НЛО його вхопило!
А поправила бабуся:
-Загадкова та тарілка,
Що забрала в нас татуся –
Молода дівиця Мілка.
В неї таткові не спиться!
Перебила тут Агата:
-Тоді треба цю дівицю
З космодромом порівняти!
-В мого тата,- каже Ваня,-
З бичком буде порівняння:
Смокче так горілку татко,
Наче дійку ссе телятко.
Вчителька уже й не рада,
Що цю тему зачепила,
Слава Богу, що чергова,
На перерву подзвонила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859150
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 01.01.2020
Так хочеться скрутитися в клубок,
Втекти в свої зелені лабіринти,
Втекти від смутку, втоми, від думок,
Втекти в весну, лягти у гіацинти.
Так хочеться подалі від зими,
Від холоду, від вітру, від хуртечі,
Від снігу, що стає в очах слізьми,
Від подиху, який морозить плечі.
Так хочеться в обійми без питань,
Без слів в чиїсь гарячі ніжні руки,
Так хочеться в чиїсь сади мовчань,
Без болю, без прощань і без розлуки.
Так хочеться забутись хоч на мить,
Зайти в чиюсь самотню теплу хату,
Струсити з себе все, що так болить,
І схід разом з любов'ю зустрічати.
Так хочеться знайти до щастя шлях
В своїх зелених довгих лабіринтах,
За руку з кимось, з сонцем у очах,
Втекти в весну й лежати в гіацинтах.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859474
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 28.12.2019
А ти заглянь, в мої чудові очі
І зрозумієш зразу, чим живу
Узнаєш мої роздуми дівочі
І душу ту тендітну всю мою?
І як пішла у світ такий незнаний
Зовсім чужий, що навіть не сказать
Та рідна мить була така чекана
І найдорожча із усіх чекань
Та, як зростала,ніби ніжна квітка
У сонця набиралась теплоти
І все тягнулась з темноти до світла
В життєвий світ чарівної краси
Яке то щастя, всю красу пізнати,
Усе вдихати, мріяти, любити
І як би я могла всього незнати,
Хіба в житті можливо так прожити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859386
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019
Напишу тобі лист на віконному склі,
Дощ мені допоможе розставити коми.
Розкажу про свій сум, про самотність і дні,
Що для мене такими були невідомі.
День летить в нікуди, залишає сліди
І лягає рясною росою на трави.
Б'ється серце в мені, бо у ньому є ти,
А на небі розсипались зорі яскраві.
Я пишу тобі лист на віконному склі,
Та його ти читати не будеш ніколи.
Заблукався туман в перламутровім сні,
У житті кожен грає свої лише ролі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858656
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Чом сумуєш, моя пташино?
Чом пісень не співаєш ти?
Замерзають цупкі хвилини,
Відміряючи днів хрести.
Чорнослізно там, окрай гаю,
Плаче-журиться бузина -
Вона відчай твій колисає,
Чи ж її у тім є вина,
Що зима розпустила коси,
І скрипучим зробився світ.
Чуєш, ворон з-за хмар голосить,
Знаменує снігів політ.
Не сумуй, моя пташко мила,
До тепла сім відлиг, сім хуг.
Дуже скоро відчують крила,
Як життям просочився луг.
Як парує земля щедротна,
Видихаючи зимний гнів.
І, зриваючи з цвіту ноти,
Заспіваєш ще бузині.
Ну а поки, чекай малече,
Слухай ритми морозних снів.
Палить вовну холодний вечір...
Ще один день відполотнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857562
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Найкращий!
Я ніколи, тебе ніколи
Ти на мене лише не сердься...
Почуття мої не схололи,
Ти відлунням в моєму серці.
Я нікому, тебе нікому
За тобою завжди і всюди...
Твої любощі теплий спомин,
Зігрівають блаженно груди.
Я нізащо, тебе нізащо
Хоч життя- це великий гребінь...
Бо для мене,ти є найкращий!
І нікого мені не треба.
05 12 19 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857424
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 10.12.2019
Квіти, мої польові,
Як вам живеться на волі?
- Усе, як в людському житті,
В кожної з нас своя доля…
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вранішнє поле дзвенить,
Маком червоним сміється.
Он трудівниця - бджола
Ромашок нектар збирає...
У небі десь жайвір співа,
Колосу пісня лунає…
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вітрець бурштиновий пилок,
Підіймає до піднебесся.
Не лише у небі блакить
Волошки сміються, як очі,
Нам коники - стрибунці
Музики, аж до пів ночі.
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Поле - душі благодать,
Маком червоним сміється.
Тихенько метелик усівсь
На вуса хлібного колосся,
Наливайтеся соком жита,
Щоб з врожаєм удалося!
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Бо хлібне поле - життя,
Що майбуттям відгукнеться!
Я квіти не буду збирать,
Лише налюбуюсь доволі,
Нехай же багатство й краса
Дружать на хлібному полі!
Як не любити красу,
Що нам від Бога дається?
Вранішнє поле дзвенить,
Маком червоним сміється.
В. Ф. – 01.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855282
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 25.11.2019
Ютилась ночь у летнего причала,
качались звёзды, лёжа на волне,
и даже море в этот миг молчало -
похмельно-вяло нежилось во сне.
Ещё волна песок не разбудила,
а чайка не расправила крыло...
Прощались двое...А луна следила,
как парень молча взялся за весло.
Бежала морем лунная дорожка,
ползла слеза скупая по щеке.
Блестели полумесяцы-сережки,
что он оставил в девичьей руке.
Ушел моряк в туманы, волны, годы,
унёс с собою счастье в глубину...
А девушка с тех пор у моря бродит
и всё с надеждой смотрит на волну...
Дрожит все так же лунная дорожка,
серебряным мерцанием полна,
а небом бродит месяц, как серёжка,
и очень жаль, что только лишь одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855571
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 25.11.2019
Перед жінкою Микола
Все собою вихвалявся:
-Дякуй долі, такий скарбик
Лиш тобі одній дістався.
Ти живеш в моїй квартирі,
І таких, як я - в нас мало:
От признайся мені щиро,
Ти ж таких не зустрічала?
Богу дякуй, що мене ти
На своїм шляху уздріла,
А то б ще в дівках ходила,
І вже б досі посивіла.
То ж скажи мені, дружино,
Я повинен про це знати:
Як мене, таку перлину,
Ти повинна зберігати?
-Я б тебе, мій діамантик,
Зразу в скриню закувала,
Відвезла б кудись на острів
І у землю закопала.
Навіть мітку не поставлю,
Буду так оберігати,
Щоб цей скарб не відшукали
Ні туземці, ні пірати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855262
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 25.11.2019
Біля актової зали
Подругу зустріла Майя
І захоплено сказала,
Що коханця Макса має.
-Небезпечна ця затія,
Як дійде до чоловіка,-
Каже подруга Надія,-
Не простить тобі довіку.
Ти закохана, це видно,
Тут нема вже що казати,
І ім’я коханця можеш
Ненароком в сні назвати.
-Я над цим попрацювала:
Песика купила - таксу,
Щоб не вскочити в халепу,
То назвала його Максом.
Раптом Надя стрепенулась
Щодо свого чоловіка:
-Купив вчора черепаху,
Каже, зветься – Анжеліка.
Місяць тому приніс кішку
(Чорна, наче та примара)
І, ховаючи усмішку,
Називав її Тамара.
Надя швидко ішла пішки
З чоловіком розбирати,
Бо крім черепахи й кішки
Є ще Моська біля хати.
Обіцяв, собачка буде
Мати кличку Маргарита…
Ловелас не здогадався –
Таємниця вже розкрита!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854766
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Я з дощами на "ти".
Вони знають ім`я мого его,
Їх вологі вуста
заколисують осінь мою
І, сповзаючи зміями
з неба, торкаються стегон,
Залишаючи присмак
спокуси в моєму раю...
Я з дощами на "ти".
Їхні душі таять непокору,
Нескінченність буття
зачаїлося в їхніх очах.
По безмовних алеях
ведуть в теракотову пору...
Я себе впізнаю
в цих холодних осінніх дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854285
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019
Между мной и тобой эта дикая осень
пожелтевшие листья сжигает дотла...
Всё прошло и ушло - поматросил и бросил...
Ну а мне с той поры не хватает тепла.
От меня до тебя - только пара кварталов,
и лишь два светофора мигают в ночи...
Между мной и тобой - ничего не осталось,
только дождь бесприютный стучит и стучит...
Он спасает меня от пустых разговоров,
и, надеюсь, пройдет, перемелется всё,
дворник листья сгребёт, все забудется скоро...
Только душу тоска все трясет и трясет...
Лист летит, окантован капризной резьбою,
но ему не добраться до нашей скамьи...
Сумасшедшая пропасть меж мной и тобою :
два холодных кольца, две несчастных семьи...
Знаю я, что живёшь ты, как раньше, на взводе,
да и я продолжаю всё в том же ключе...
А за окнами осень продрогшая ходит,
всё рисует тебя, не пойму лишь, - зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853996
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 09.11.2019
Звучала мелодія жовтого саду,
Забутою радістю серце торкала.
Чаруюча музика листопаду
Із давньої казки вальсом злітала.
Розмитими фарбами пух позолоти
Спускався неспішно на килим землі.
У гавані тихій сонно-дрімоти
Легесенько вітер крутив кораблі.
Мелодія в душу перлинно лягала
(Повітря, ціловане сонцем бринить).
І холод, і грози сном пеленала
Щоб листяний вальс ще продовжить на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853848
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 07.11.2019
Мой день из лучших.
Я не горда,
Лицо без грима...
Бегут года,
Душа ранима...
А солнца луч,
Украсил утро...
Мой день без туч,
Из перламутра...
Шумит прибой,
Ласкает уши...
В душе покой,
Мой день из лучших.
22 10 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852908
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
По вулиці гордо крокує маленьке дівчатко:
в пшеничне волосся вплелися смішні кіснички,
тримає за руку маля найсильнішого татка...
Немає на світі міцнішої тата руки!
Дівчатко прямує туди, де лялькИ на вітрині,
а всі перехожі з захопленням дивляться вслід -
її оченятка, неначе дві зірочки сині,
вбирають захоплено цей, такий радісний, світ!
Та ось зупинився цей погляд і став безпорадним -
безхатька узріло малесеньке миле дівча,
сидів у кущах він вчорнілий, як крук, під парадним,
зневіра, образа і біль аж світились в очах.
Дитина на батька звела переляканий погляд:
-Чому це дідусь заховавсь у кущах від людей?
а батько, що гордо ішов із дитиною поряд,
не міг їй сказати: -Такі не потрібні ніде.
Дівча зупинилось:-А може він, татку, голодний?
Не треба попкорну і барбі не треба мені!
І вражений батько погладив голівоньку: -Згодний.
в кущах заблищали надією очі сумні...
Невже наші душі, що нині в глибоких руїнах,
нарешті байдужість, як панцир, відкинуть убік?
А може це йде вже нова, молода Україна,
що Віру, Любов і Надію несе у собі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852395
дата надходження 23.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Господь послал тебе беду,
Благодари за эту милость.
Сбрось с уст печальную унылость,
И с совестью прибудь в ладу.
Умерь огонь в душе своей,
Огонь обид и огорчений.
И малодушных изречений
На сердце людям не пролей!
Господь, любя тебя сынок
Лишенья шлёт во исправленье,
Чтоб ты не минул воскресенья,
Когда закончишь жизни срок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851633
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019
Читатель, я прошу вас: не вините,
что я пишу, как будто от сохи -
без нежных пастернаковских наитий,
простые деревенские стихи.
Нет места поэтическим изыскам,
когда привычный транспорт - просто воз,
а по весне бывает в зоне риска
тот, у кого отсутствует навоз.
Сто раз на дню здесь слышишь: будь здорова!
Ежу понятно что такое жизнь,
особое почтение к коровам,
и даже курам на смех - куражи.
Я верю, что когда дою корову -
поют в подойник в этот миг века,
а циник оптимистом станет снова,
попробовав парного молока.
И некогда потворствовать истоме,
ведь жизнь сама печатает стихи,
а Муза с петухами возле дома
закуталась от зноя в лопухи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851172
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 12.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2019
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 03.10.2019
Высказывания о зависти.
-Зависть прячется в глубине человеческого сердца, как гадюка в своей норе. - Оноре де Бальзак.
-Зависть - это ставка, которую должны платить все различия. Ральф Уолдо Эмерсон.
-Зависть - это язва души. - Сократ.
-Нельзя быть завистливым и счастливым одновременно. - Фрэнк Тайгер.
-Зависть ослепляет людей и делает невозможным ясное мышление. - Macolm X.
-Зависть исходит из невежества людей или неверия в их собственные дары. - Жан Ванье.
-Зависть - это искусство подсчитывать благословения другого, а не свое. Гарольд Гроб.
-Те немногие, что они делают, являются предметом зависти многих, кто только смотрит. Джим Рон.
-Лучше завидовать, чем жалеть. Геродот.
-Все сочувствуют слабым. Вы должны вызывать зависть. - Арнольд Шварценеггер.
-Благочестие для живых, зависть для мертвых. - Марк Твен.
-Как горько смотреть на счастье глазами другого человека. - Уильям Шекспир.
-Наша зависть всегда длится дольше, чем счастье тех, кому мы завидуем. - Гераклит.
-Ничто не обостряет зрение, как зависть. - Томас Фуллер.
-Зависть проистекает из незащищенности. - Игорь Бабайлов.
-Зависть - это невежество. Ральф Уолдо Эмерсон.
-Никто на самом деле не достоин зависти. - Артур Шопенгауэр.
-У тебя есть враги? Ну. Это означает, что вы боролись за что-то в своей жизни. Уинстон Черчилль.
-Зависть всегда возникает при сравнении себя; если нет сравнения, нет зависти. - Фрэнсис Бэкон.
-Будет любимым быть мертвым, которому завидовали быть живым. - Орасио.
-Дух зависти может разрушить; никогда не строить. Маргарет Тэтчер.
-Зависть в тысячу раз страшнее голода, потому что это духовный голод. - Мигель де Унамуно.
-Будьте жестки с собой, но снисходительны с другими. Таким образом, вы будете свободны от зависти и обиды. - Конфуций.
-Счастлив тот, кто не несет зависть как компаньон. - Руми.
-Величие внушает зависть, зависть порождает обиду, обида порождает ложь. Роулинг
-Тихая зависть растет в тишине. - Фридрих Ницше.
-Зависть - самая глупая из пороков, потому что от нее не может быть простого преимущества. - Оноре де Бальзак.
-Самый верный признак рождения с великими качествами - это рождение без зависти. Франсуа Дюк де ла Рошфуко.
-Зависть - корень великого зла общества. - Фернандо Саватер.
-Зависть - это зверь, который разрушает доверие, рассеивает согласие, разрушает справедливость и откармливает все виды зла. Святой Августин.
-Когда люди полны зависти, они презирают все, хорошее или плохое. - Тацит.
-Зависть подобна питью яда и ожиданию смерти другого человека. Кэрри Фишер.
-Люди всегда будут говорить о вас, особенно когда они завидуют вам и вашей жизни. Оставьте их, вы повлияли на их жизнь, они не затронут ваши. - Автор неизвестен.
-Единственный способ не разбудить зависть - это не выделяться. Если хочешь выделиться, привыкни к этому..
-Это практика, когда толпы лают выдающихся людей, когда маленькие собаки лают на незнакомцев. - Сенека.
-Жизнь - это великая дорога со многими знаками. Когда вы едете по маршрутам, не усложняйтесь. Беги от ненависти, зла и ревности. - Боб Марли.
-Ваше презрение к великому повторяется слишком часто, чтобы быть реальным; никто не думает о том, что он презирает. Сэмюэль Джонсон.
-Завистники - низшие из тех, кому завидуют. - Автор неизвестен.
-Успех заставляет многих ненавидеть тебя. Я бы хотел, чтобы это было не так. Было бы замечательно наслаждаться успехом, не видя зависти в окружающих. - Мэрилин Монро.
-Не переоценивайте то, что вы получили, и не завидуйте другим. Тот, кто завидует другим, не обретает душевного спокойствия.
-Не сравнивайте себя с другими. Сравните с человеком, которым вы были вчера. - Неизвестный автор.
-Зависть стреляет в других и ранит себя. - Неизвестный автор.
-Человек рождается с чувствами ненависти и зависти. Если дано, они приведут к насилию и преступности, и любое чувство лояльности и добросовестности будет отброшено..
-Зависть тощая, потому что кусает, но никогда не ест..
-Зависть - это результат того эффекта, который вы оказали в чужой жизни, хотят ли они принять это или нет. - Саша Азеведо.
-Сердце в мире дает жизнь телу, но зависть разъедает кости. - Пословица.
-Ни один человек не любит, когда его обгоняют люди своего уровня. Те, кто завидуют, останутся там, где они есть, те, кто учится у тех, кто преодолеет их, будут продвигаться. - Автор неизвестен.-
-Зависть - это признак отсутствия понимания собственной ценности. Каждому из нас есть что дать, чего нет ни у кого. Автор неизвестен.
-Никогда не доверяй тому, кто хочет того, что у тебя есть. Друг или нет, зависть - непреодолимая эмоция.
-Бедствия бывают двух типов: несчастья для себя и удачи для других. - Амброз Бирс.
-Люди, не имеющие ценности, никогда не учатся быть безразличными; предпочитаю завидовать или жалеть. - Автор неизвестен.
-Никогда не стоит недооценивать силу ревности и силу зависти разрушать. Никогда не стоит недооценивать.
-Нас окружают пять врагов мира: жадность, амбиции, зависть и гордость. Если они были изгнаны, мы должны жить без сбоев и наслаждаться вечным миром. - Петрарко.
-Зависть - это душевная боль, которую успешные люди причиняют соседям. - Автор неизвестен.
-Зависть - это малость души, которую невозможно увидеть за определенной точкой, и, если она не занимает все пространство, она чувствует себя исключенной. - Уильям Хазлитт.
-Вероятно, люди не довольны своей жизнью, если они заняты разговорами о вашей. - Автор неизвестен.
-Игнорировать критиков. Только посредственные могут быть высмеяны. Не бойся быть другим. Дита фон Тиз.
-Гордость, зависть, жадность - это искры, которые разжигают сердца всех людей в огне. - Данте Алигьери.
-Зависть - это оскорбление для себя. Евгений Евтушенко.
-Накажи тех, кто завидует, что ты делаешь им добро. - Пословица.
-Если бы зависть была жаром, все бы заболели. - Пословица.
-Зависть - это признак недостатка понимания нашей уникальности и самооценки. У каждого из нас есть то, чего нет ни у кого. - Фрэнк Тайгер.
-Истинная самооценка не оставляет места для зависти. Когда вы осознаете свою ценность, вам не нужно ненавидеть или завидовать..
-Любовь смотрит в телескоп; Завидую через микроскоп. Джош Биллингс.
-Провоцирование зависти - это хороший знак того, что у вас все хорошо. Люди никогда не будут завидовать проигравшим. - Аноним.
-Никогда не ненавидь людей, которым ты завидуешь. Уважайте их, потому что они считают, что вы лучше их. - Автор неизвестен.
-Люди обычно ненавидят тебя по трем причинам: они хотят быть похожими на тебя, они видят в тебе угрозу или ненавидят себя.
-Завистливое сердце не может быть оригинальным. - Тоба Бета.
-Если вы хотите иметь место наверху, будьте готовы к тому, что завистники возникнут в вашей жизни. - Автор неизвестен.
-Единственный человек, которому стоит завидовать, это тот, кто не завидует другим. - Автор неизвестен.
-Зависть не ест ничего, кроме собственного сердца. - Пословица.
-Чем лучше, тем лучше для зла. Святой Августин
-Проанализируй себя Все эмоции отражаются в теле и уме. Зависть и страх провоцируют лицо бледнеть, любовь заставляет его сиять.-Парамаханса Йогананда.
-Не обращай внимания на тех, кто говорит за тобой. Это просто означает, что они позади вас. - Автор неизвестен.
-Блажен тот, кто научился восхищаться, но не завидовать, следовать, но не подражать, хвалить, но не льстить, и следовать, но не манипулировать. - Уильям Артур Уорд.
-Компания некоторых людей способствует нашей щедрости и чувствительности, в то время как компания других пробуждает конкурентоспособность и зависть. - Ален де Боттон.
-Занятый человек, помогающий человеку, находящемуся ниже его, не успеет позавидовать человеку, находящемуся на нем (Генриетта Мирс).
-Мы тратим время на то, чтобы завидовать людям, которым мы не хотели бы быть. - Жан Ростан.
-Подобно тому, как мотылек грызет предмет одежды, зависть поглощает человека. Сан-Хуан Кризостомо.
-Люди, у которых нет жизни, всегда будут пытаться начать драму у себя. - Автор неизвестен.
-Зависть и гнев сокращают жизнь. - Неизвестный автор.
-Зависть слепа и не имеет другого качества, кроме как отвернуться от добродетели. - Тит Ливий.
-Завистник думает, что если его сосед сломает ногу, он сможет лучше гулять в одиночестве. - Хельмут Шок.
-У меня нет времени беспокоиться о людях, которые мне не нравятся. Я слишком занят любить людей, которых люблю. - Автор неизвестен.
-Не завидуй грешнику; Вы не знаете, какая катастрофа вас ждет. - Автор неизвестен.
-Не завидую успехам других. Будь щедрым духом и поздравь их от всего сердца. - Ирвин Гринберг.
-Уникальный цветок не должен завидовать шипам, которых много. Рабиндранат Тагор.
-Зависть - это оскорбление для себя. Евгений Евтушенко.
-С некоторыми цветами в моем саду, полдюжиной фотографий и книгами я живу без зависти. - Лопе де Вега.
-Когда вы показываете себя миру и обучаете своим талантам, вы, естественно, вызываете всевозможные обиды, зависть и другие проявления незащищенности. Вы не можете провести свою жизнь, переживая за милые чувства окружающих. - Роберт Грин.
-Люди, которые ненавидят тебя, завидуют твоей свободе. - Сантош Калвар.
Перевела на украинский язык 2.10.19 8.48
Вислови про заздрість.
Заздрість ховається в глибині людського серця, як гадюка у своїй норі. - Оноре де Бальзак.
-Заздрість - це ставка, яку повинні платити всі відмінності. Ральф Уолдо Емерсон.
--Заздрість - це виразка душі. - Сократ.
-Не можна бути заздрісним і щасливим одночасно. - Френк Тайгер.
- -Заздрість -засліплює людей і робить неможливим ясне мислення. - Macolm X.
- -Заздрість -виходить з невігластва людей або невіри в їх власні дари. - Жан Ваньє.
--Заздрість - це мистецтво підраховувати благословення іншого, а не своє. Гарольд Гроб.
-Ті деякі, що вони роблять, є предметом заздрості багатьох, хто тільки дивиться. Джим Рон.
-Краще заздрити, ніж шкодувати. Геродот.
Всі співчувають слабким. Ви повинні викликати заздрість. - Арнольд Шварцнегер.
Благочесті для живих, заздрість для мертвих. - Марк Твен.
Як гірко дивитися на щастя очима іншої людини. - Вільям Шекспір.
-Наша заздрість завжди триває довше, ніж щастя тих, кому ми заздримо. - Геракліт.
Ніщо не загострює зір, як заздрість. - Томас Фуллер.
-Заздрість виникає з незахищеності. - Ігор Бабайлов.
-Заздрість - це невігластво. Ральф Уолдо Емерсон.
Ніхто насправді не гідний заздрості. - Артур Шопенгауер.
-У тебе є вороги? Ну. Це означає, що ви боролися за щось у своєму житті. Уїнстон Черчілль.
-Заздрість завжди виникає при порівнянні себе; якщо немає порівняння, немає заздрості. - Френсіс Бекон.
-Чи улюбленим бути мертвим, якому заздрили бути живим. - Орасіо.
-Дух заздрості може зруйнувати; ніколи не будувати. Маргарет Тетчер.
-Заздрість в тисячу разів страшніше голоду, тому що це духовний голод. - Мігель де Унамуно.
-Будьте жорсткі з собою, але поблажливі з іншими. Таким чином, ви будете вільні від заздрості й образи. - Конфуцій.
-Щасливий той, хто не несе заздрість як компаньйон. - Румі.
-Велич вселяє заздрість, заздрість породжує образу, образа породжує брехню. Роулінг
Тихо заздрість зростає в тиші. - Фрідріх Ніцше.
-Заздрість - найдурніша з вад, тому що від неї не може бути простої переваги. - Оноре де Бальзак.
-Сама вірна ознака народження з великими якостями - це народження без заздрості. Франсуа Дюк де ла Рошфуко.
-Заздрість - корінь великого зла суспільства. - Фернандо Саватер.
--Заздрість це звір, який руйнує довіру, розсіює згоду, руйнує справедливість і відгодовує всі види зла. Святий Августин.
-Коли люди сповнені заздрості, вони зневажають все, добре чи погане. - Тацит.
-Заздрість подібна питва отрути і очікуванню смерті іншої людини. Керрі Фішер.
Люди завжди будуть говорити про вас, особливо коли вони заздрять вам і вашому життю. Залиште їх, ви вплинули на їхнє життя, вони не торкнуться вашого. - Автор невідомий.
-Єдиний спосіб не розбудити заздрість - це не виділятися. Якщо хочеш виділитися, звикни до цього ..
-Це практика, коли натовпи гавкають видатних людей, коли маленькі собаки гавкають на незнайомців. - Сенека.
-Життя - це велика дорога з багатьма знаками. Коли ви їдете по маршрутах, не ускладнювати. Біжи від ненависті, зла і ревнощів. - Боб Марлі.
-Ваше презирство до великого повторюється занадто часто, щоб бути реальним; ніхто не думає про те, що він зневажає. Семюель Джонсон.
- Заздрістники - нижчі тих, кому заздрять. - Автор невідомий.
-Успіх змушує багатьох ненавидіти тебе. Я б хотів, щоб це було не так. Було б чудово насолоджуватися успіхом, не бачачи заздрості в оточенні. - Мерилін Монро.
-Не переоцінюйте те, що ви отримали, і не заздріть іншим. Той, хто заздрить іншим, не знаходить душевного спокою.
-Не порівнюйте себе з іншими. Порівняйте з людиною, якою ви були вчора. - Невідомий автор.
-Заздрість стріляє в інших і ранить себе. - Невідомий автор.
Людина народжується з почуттями ненависті і заздрості. Якщо дано, вони приведуть до насильства і злочинності, і будь-яке почуття лояльності і сумлінності буде відкинуто ..
-Заздрість худа, тому що кусає, але ніколи не їсть ..
-Заздрість - це результат того ефекту, який ви надали в чужому житті, чи хочуть вони прийняти це чи ні. - Саша Азеведо.
-Серце в світі дає життя тілу, але заздрість роз'їдає кістки. - Прислів'я.
-Ні одна людина не любить, коли його обганяють люди свого рівня. Ті, хто заздрять, залишаться там, де вони є, ті, хто вчиться у тих, хто подолає їх, будуть просуватися. - Автор невідомий.-
-Заздрість - це ознака відсутності розуміння власної цінності. Кожному з нас є що дати, чого немає ні в кого. Автор невідомий.
Ніколи НЕ довіряй тому, хто хоче того, що у тебе є. Друг чи ні, заздрість - непереборна емоція.
-Бедствія бувають двох типів: нещастя для себе і удачі для інших. - Амброз Бірс.
-Люди, які не мають цінності, ніколи не вчаться бути байдужими; Краще вже заздрити або жаліти. - Автор невідомий.
-Ніколи не варто недооцінювати силу ревнощів і силу заздрості руйнувати.
-Нас оточують п'ять ворогів світу: жадібність, амбіції, заздрість і гордість. Якщо вони були вигнані, ми повинні жити без збоїв і насолоджуватися вічним миром. - Петрарко.
--Заздрість це душевний біль, яку успішні люди завдають сусідам. - Автор невідомий.
- Заздрість- це трохи душі, яку неможливо побачити за певною точкою, і, якщо вона не займає весь простір, вона відчуває себе виключеною. - Вільям Хазлітт.
Можливо, люди не задоволені своїм життям, якщо вони зайняті розмовами про ваше. - Автор невідомий.
-Ігнорувати критиків. Тільки посередні можуть бути висміяні. Не бійся бути іншим. Діта фон Тіз.
Гордість, заздрість, жадібність - це іскри, які розпалюють серця всіх людей у вогні. - Данте Аліг'єрі.
-Заздрість - це образа для себе. Євген Євтушенко.
Накажи тих, хто заздрить, що ти робиш їм добро. - Прислів'я.
-Якщо б заздрість була жаром, всІ б захворіли. - Прислів'я.
--Заздрість це ознака нестачі розуміння нашої унікальності і самооцінки. У кожного з нас є те, чого немає ні в кого. - Френк Тайгер.
-Істинна самооцінка не залишає місця для заздрощів. Коли ви усвідомлюєте свою цінність, вам не потрібно ненавидіти або заздрити ..
-Любов дивиться в телескоп; Заздрість через мікроскоп. Джош Біллінгс.
-Провокувати заздрості - це хороший знак того, що у вас все добре. Люди ніколи не будуть заздрити тим, хто програв. - Анонім.
-Ніколи не ненавидять людей, яким ти заздриш. Поважайте їх, тому що вони вважають, що ви кращі за них. - Автор невідомий.
-Люди зазвичай ненавидять тебе з трьох причин: вони хочуть бути схожими на тебе, вони бачать в тобі загрозу або ненавидять себе.
- Заздрістне серце не може бути оригінальним. - Тоба Бета.
-Якщо ви хочете мати місце нагорі, будьте готові до того, що заздрісники виникнуть у вашому житті. - Автор невідомий.
-Єдина людина, якій варто заздрити, це той, хто не заздрить іншим. - Автор невідомий.
-іЗаздрість - нічого, крім власного серця. - Прислів'я.
-Чим краще, тим краще для зла. Святий Августин
-Проаналізіруй себе Всі емоції відбиваються в тілі і розумі. Заздрість і страх провокують лице блідніти, любов змушує його сіять.-Парамаханса Йогананда.
-Не звертай уваги на тих, хто говорить за тобою. Це просто означає, що вони позаду вас. - Автор невідомий.
-Блажен той, хто навчився захоплюватися, але не заздрити, слідувати, але не наслідувати, хвалити, але не лестити, і слідувати, але не маніпулювати. - Вільям Артур Уорд.
-Компанія деяких людей сприяє нашій щедрості і чутливості, в той час як компанія інших пробуджує конкурентоспроможність і заздрість. - Ален де Боттон.
-Зайнята людина, що допомагає людині, яка перебуває нижче його, не встигне позаздрити людині, що знаходиться на ньому (Генрієтта Мірс).
-Ми витрачаємо час на те, щоб заздрити людям, яким ми не хотіли б бути. - Жан Ростан.
-Подібно тому, як метелик гризе предмет одягу, заздрість поглинає людину. Сан-Хуан Крізостомо.
-Люди, у яких немає життя, завжди будуть намагатися почати драму у себе. - Автор невідомий.
- Заздрість і гнів скорочують життя. - Невідомий автор.
-Заздрість сліпа і не має іншої якості, крім як відвернутися від чесноти. - Тит Лівій.
-Заздрістник думає, що якщо його сусід зламає ногу, він зможе краще гуляти на самоті. - Хельмут Шок.
-У мене немає часу турбуватися про людей, які мені не подобаються. Я дуже зайнятий любити людей, яких люблю. - Автор невідомий.
-Не заздріть грішникові, Ви не знаєте, яка катастрофа вас чекає. - Автор невідомий.
-Не заздрю успіхам інших. Будь щедрим духом і привітай їх усім серцем. - Ірвін Грінберг.
Унікальна квітка не повинна завдавати шпильок, яких багато. Рабіндранат Тагор.
-Заздрість- це образа для себе. Євген Євтушенко.
-З деякими квітами в моєму саду, півдюжиною фотографій і книгами я живу без заздрості. - Лопе де Вега.
-Коли ви показуєте себе світу і навчаєте своїм талантом, ви, природно, викликаєте всілякі образи, заздрість та інші прояви незахищеності. Ви не можете провести своє життя, переживаючи за милі почуття оточуючих. - Роберт Грін.
-Люди, які ненавидять тебе, заздрять твоїй волі. - Сантош Калварі.
Переклала на українську мову 2.10.19 8.48
На фото – мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850084
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Присвячую тим, хто далеко від рідної землі...
Заспівала пташка у чужому краї,
А мені згадався рідний край.
У садах вишневих соловей співає,
Серце звеселяє мов скрипаль.
То веселі ноти линуть, то журливі,
Пташки, що в чужім краю співа.
Голоси рідніші, ті, що в Україні,
Спогад мій у пісні ожива.
Де поля просторі, скупані дощами,
Де волошки й маки у вінках.
Де плакучі верби понад берегами,
Де пахучі трави у полях.
Заспіваю пісню, ту, що мені мила,
Нехай в небо лине наче птах.
Вона моє серце й душу зворушила,
Пролилась сльозою у очах.
Заспівала пташка у чужому краї,
А мені згадався рідний край.
Я за ним і досі з чужини скучаю,
Поселилась в серденьку печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850105
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019
За три роки після школи
Не впізнати дівку Нелю,
Пощастило, як ніколи –
Влаштувалася моделлю.
Запросила, як годиться,
На показ матусю в гості,
Хай побачить і гордиться,
Яка доця на помості.
Бо лиш знала ті городи,
Корови, качки і свині…
Ось - подяка й нагорода
Від єдиної дитини.
Почалося дійство скоро:
Як пішли усі моделі,
Охопив матусю сором –
Не впізнала свою Нелю.
Наче хто наслав ті чари,
Це було таке жахіття:
Всі ходили, як примари
У старезному лахмітті!
Раптом бачить - іде Неля
(Наче мумія тут кожна),
Довга у дірках шинеля,
Що й заплутатись в ній можна.
А ведуча розпиналась,
Що колекція осіння,
І у моді, виявлялось,
Всі деталі дуже цінні.
В одязі - дірки повсюду,
Зручно в будь-яку погоду!
Розказала всьому люду,
Що це є висока мода.
Сидить мама і зітхає:
-От дурницю я зробила,
Такий точно светрик маю –
Вчора ним часник накрила.
Треба в Бобика із будки
Кофту вовняну забрати,
Постелила цуценяті,
Бо не бачу вже латати.
Ще дірява є спідниця
(Колись праскою спалила),
То на неї там, де птиця,
Літом квочку посадила.
Плащ і сукні теж не гірші
(Їх погризли трохи миші),
Треба вийняти із шафи
І дірки зробити більші.
Їхала додому мама –
Радість груди розпинала,
Від побаченого в місті
Вся душа її співала:
-Тільки, хто в селі повірить,
Що життя в нас не пропаще?
І колекція осіння
В мене набагато краща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849825
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 02.10.2019
Когда года оттягивают плечи,
а ночью прогоняют сон стихи -
мы в размышленьях души наши лечим,
пытаясь оправдать свои грехи.
Но что изменишь?... Время пролетело,
в прекрасный Рай не хочется спешить,
ведь может статься, что душа без тела, -
ничем не лучше тела без души.
И посему не надо нам, поэтам,
свои грехи былые ворошить,
а в ночь, когда мы думаем об этом,
с прекрасной Музой снова... согрешить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849949
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Был он суров, говорил очень мало,
чаще всего вёл беседы с котом,
всё о "хозяйке", которой не стало,
и без которой он нынче - никто...
Выпить любил, но при этом знал меру,
сам за собою, как мог, так следил,
в Бога, я думаю, всё-таки верил,
только вот в церковь - совсем не ходил...
И покупал лишь рубашки с карманом:
"Нам, мужикам, без кармана - никак",
просто зверел от любого обмана,
даже когда привирали слегка...
На вертушок запирал он калитку,
косы клепал, хоть и редко косил,
долго в иголку затягивал нитку,
а подсобить - никогда не просил...
Всё дорожил сапогами из хрома,
часто суконкою их протирал,
так и не выйдя в обновке из дома,
а, как протрёт, иногда примерял...
И, как идёт за иголкою нитка,
так на Покров за бабулей ушел...
Стала растерянно хлопать калитка -
не запирается на вертушок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849787
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Ночь напролет нанизываешь слово,
но не поёт капризная строка.
А за окном чужие сны, как совы,
глядят, как ты латаешь облака.
И до утра, томясь азартным чувством,
закрыв себя от тягостных забот,
всё размышляешь, и не об искусстве,
а обо всём, что в голову взбредёт .
Застынет ночь как перед покушеньем,
где лезвие рассвета на груди,
а ты распят коварным искушеньем
искать ответы и не находить.
И у окна, войдя в "святых святая",
где только зарождается рассвет,
глядишь, как расстаются, тихо тая,
влюбленные друг в друга – тьма и свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849627
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019
Сей остатки моего времени,
Режь на части больной застой.
Тишина, как и я беременна
…………………...…..пустотой.
Перематывать, отутюживать
Тусклым взглядом знакомый фильм,
Где миндаль обглодал за ужином
…………………...…..Кентервиль.
Твои пули меня играючи
Заставляют двоить углы,
Я их сердцем ловлю, как бабочек
…………………...…..для иглы.
Разжигай угли слов несказанных,
В них, как в омут хочу упасть.
Нотный стан расчертила фразами
…………………...…..моя страсть.
Полуночная синь изрытая
В реку свесилась через мост.
Сорят звёзды сном малахитовым
…………………...…..на погост.
А луна как я… тоже глупая,
Ведь желанье у нас одно -
До конца своих дней нащупывать
…………………...…..в небе дно.
19 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248245
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 26.09.2019
Давай уедем за обмякший горизонт,
За линию полуденного глянца.
Я буду сетовать на свой не вещий сон,
А ты над ним привычно издеваться.
Давай на час с тобой останемся вдвоём
В дешёвом номере, где гниль и мыши,
Там где рассвет в окно врезается копьём,
Но как трещит стекло никто не слышит.
Я разорву свою удавку словно нить.
И будто бы чертям на угощенье,
Ты станешь душу мне насильно потрошить,
А я за всё вымаливать прощенье.
И будешь с желчью распинаться, как во мне
Ты изощрённо обнаружил суку,
А я в ответ ласкать, как в том не вещем сне,
Твою в кулак издавленную руку.
И станешь снова говорить, как ты для нас
Идёшь вперёд, а я лишь злюсь упрямо,
Чтобы случайно мне напомнить в сотый раз,
Что не гожусь я твоим детям в мамы.
Пойми, ты вырастил в моей душе давно
Рефлекс – плевать на донца обещаньям.
Ты много говоришь, но слышится одно:
«Когда напишешь кровью – До свиданья… ?»
Ты - мой единственный и в том моя вина,
Что разболтались рано мои нервы,
Но среди тех, кто говорил, что я больна,
Прости, родной, ты у меня не первый!
13 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246821
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 26.09.2019
Над полем, над полем, над болем вібрує небо,
вібрує під небом зерном золотим - земля...
Ти знаєш, самотність - вона проника між ребер -
малює дорогу - й дорога веде в поля
такі золоЧЕні, аж їм ні кінця, ні краю!
А ти поміж ними - Творця недолугий клон.
І все що лишається - випустити цю зграю
крізь отвір у серці - цю зграю гірких ворон,
які вже чекають на постріл. Пора. Ворони.
Ше подих. Ше помах. Ще пензля один мазок...
Ти знаєш, самотність - це те, що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
(Вінсент посміхнувся. Вінсент натиснув гачок.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 26.09.2019
Біля річки, край дороги,
Верба коси полоскала.
Задивлялась на пороги,
Де вода стрімко тікала.
Вода чиста, як те серце,
Що в коханні потерпає.
А кохання - душі скерцо,
У вогні горить, палає.
Вогонь гріє дні осінні,
Теплом тіло обіймає.
Почуття живі й нетлінні
В осінь стрічки заплітає.
Кольорові барви ясні,
Як те сонце, як листочок.
В літі бабинім прекрасні,
В сріблі скронь єднань місточок.
23.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849148
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 24.09.2019
Перекрёсток… истома развязки…
Умер день под плафоном луны…
От слежавшейся вешней закваски
Пузырится настой тишины…
Поцелую я в морду Пегаса
И умоюсь мелодией лир…
Дождь свисает, как нити атласа,
Лижет сонную землю до дыр…
А безумие может быть сладким,
Если пить не спеша и вдвоём…
Я оставила в книжке закладку,
Где постельная сцена с огнём…
Ветер сыпется в песне обрядной,
Под ладонями звёздных высот,
Он в полночном безумии жадно
Не одежду, а душу мне рвёт…
30 марта 2010
читает Пётр Кравчина http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4718
перевод Петра Кравчины на украинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347862
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180781
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 22.09.2019
Переклад вірша Каті Желєвої - "Может быть сладким" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180781
Перехрестя… знемога розв’язки,
День помер пiд плафоном зiрок.
Вiд злежалої в квiтнi закваски
Тиша змотана в щiльний клубок.
Поцiлую я в морду Пегаса
Та умиюсь вiдлуннями лiр.
Дощ звисає, мов нитки атласу,
Лиже землю сонливу до дiр…
А безумство буває солодким,
Якщо пити поволi удвох.
Я вiдмiтку лишила коротку,
Де кохання вогонь, наче Бог!
Вiтер пiсню спiва обрядову
I буває, що навiть реве!
В опiвнiчнiм безумствi вiн знову
Не одежу, а душу зiрве!
Вiд злежалої в квiтнi закваски
Тиша змотана в щiльний клубок.
Перехрестя… знемога розв’язки,
День помер пiд плафоном зiрок.
3.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347862
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 22.09.2019
Вокруг всё белеет: деревья, дома и дорога,
декабрь постарался - не хочет остаться в долгу...
Но эту картину прохожий разбавил немного -
он в синих бахилах, что очень нелепы в снегу.
И многие люди улыбки не прячут на лицах-
ну очень смешная обувка его на ногах...
А рядом с аллеей, в берёзовой роще, больница,
как в белом халате стоит неприступно-строга.
Видать, побывал он сегодня в приемном покое...
Идет по аллее, и свет ему белый не мил...
Рассеянный? Может...А вдруг он услышал такое,
что нынче ему не до этих ужасных бахил.
Судьба за спиной его молча колоду тасует,
беззубая рядом умело вращает пращу...
А я уже в мыслях дурные прогнозы рисую...
Возьму сигарету и лучше его угощу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848845
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
У житті, як на довгому полі:
Сонце ясне, і дощ, і гроза
Й реп’яхів, і колючок доволі,
Й взагалі - непотрібна буза.
Все в людській перемішане долі...
Кажуть, що доля сміливих любить,
Хто не боїться всяких проблем.
Нерішучий себе сам загубить,
Як життя в нього йде тягарем.
Слабих духом вона не голубить…
Любов і віра – душі основа -
Нас до світла ведуть без вагань.
Це не є тимчасові обнови -
Це твердість духу, добра і знань-
Для людської душі не окови…
Віра сильною робить людину,
Любов гріє серця повсякчас -
Вони завжди у трудну годину
Знадобляться, як світло для нас.
І поведуть у щасливу днину…
Не шукайте любов за морями,
Не губіть віру в далеких краях,
Живуть вони, отут - поміж нами
У знайомих стежинах, в садах…
І мережать із часу нам гами…
В.Ф. -17.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848536
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Зустрілися -
усе пішло не так...
Забракло усамітнення і тиші.
Хоча в душі - солодкий післясмак, -
Я прагну сліз,
що серце заколишуть...
Жадаю сонця в темряві густій,
безмовності жадаю,
як спокути...
Ховаю недописані листи,
аби хоча б на мить
тебе забути...
Але таке зробити -
то зректись
себе самої
на горі чернечій...
Лишається чекати і плисти
за течією
проти інших течій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847971
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 17.09.2019
Життя моє прекрасне і святе,
Закохана у нього я по вінця.
Воно,мов сонечко яскраве й золоте,
І не продам його я за червінця...
Життя,мов стебельце гнучке й зелене,
Заквітчане у бусинках роси.
Цікаве,кольорове і шалене,
Мов гілочка свяченої лози.
Життя моє з краплинками жалю,
Але душа завжди моя натхненна.
Життя своє я віддано люблю!
Молитвами до Бога одкровенна.
30 07 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843753
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 14.09.2019
Бывает, хочется не жить.
Не умереть, а абсолютно.
И не рождаться, и не быть...
И не дышать ежеминутно.
Бывает кажется, вокруг
Настолько сложно всё, что мысли
Смыкаются в порочный круг
И вертятся безумно быстро.
Бывает, хочется сказать...
И есть о чем сказать, и много...
Но удаётся удержать
Слова, доставшиеся Богу.
И остаётся тишина
Всем чувствам и души порывам.
Такая странная игра...
А после... после просто "было..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847883
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Я дякую за ту палку любов,
Яку змогла на відстані відчути.
Потрапила неначе в казку знов,
Мені цього ніколи не забути.
Щовечора з'являються зірки,
Вони неначе блискавки у небі.
Відчуй тепло на відстані руки,
Думками пригорни її до себе.
А коли сум поселиться в душі,
Згадай слова і посмішку щасливу.
Як прийде Муза, напиши вірші,
Засій словами урожайну ниву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847622
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Так терпко на порозі в осінь:
Від цих смарагдових садів
У пишному дзвінкоголосі –
До перших мряк і холодів…
Від цих медово-теплих сепій
Стареньких затишних дворів –
І до строкатості вертепів
З тополь, беріз і яворів…
Від цих вітрів, таких солоних,
Зі шлейфом спецій вогняних, –
До змерзлих айстр безборонних,
Дощем прибитих до стіни.
Від органзи, що грає морем
Між теракотових ключиць –
До стриманості і покори,
І до смиренності черниць.
Бо ця пора тобі – як сповідь,
Що ви́сотає кожен гріх,
Щоби початися з любові
Змогла ти вкотре між своїх...
Бо все вагоме пізнається
На тлі глобальних катастроф:
Співзвуччя розуму і серця,
І вічні цінності, і Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847631
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Ти чуєш, як світ мовчить,
Як дихає чорнотою?
Блаженства, спокуси мить -
Тьма спалює денну хвою.
І попіл, і сонця жар
Цвіркун віднесе на крилах,
І ніч проросте до хмар,
І стане важка, мов брила.
Мовчатиме криком сов
І плюскітом тихим неба,
За шерхіт сухих розмов
Обпалених вітром стебел
Зачепиться торба снів,
Розв"яжеться вузол дива:
І з присмаком кавунів
Комусь наморфіє* слива.
Й у мушельках сновидінь,
В гучному мовчанні ночі
Все денне стає, мов тлінь.
Ти бачиш, он юні очі
Запалює небостав...
То зорі, а чи купави?
Леліють ходою пав,
Мов мавки, лягають в трави.
Сріблястий човняр-дивак
Намащує воском хвилі...
Хтось просто напише - dark,
А хтось заримує милі...
На те вона й тиша тиш,
Щоб казку свою писати,
Про те, як шумить комиш,
Як ніч крадькома до хати
Веде тобі цілий світ
Захований між рядками,
Фрагменти чужих орбіт
І душ чиїхсь пунктограми.
*наморфіє - насниться (авт.)
22.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Кружляє листя по алеях саду,
Танцює прохолодний вітерець.
І тихий блюз дощу і листопаду
Із сумом доторкається сердець.
У кружеві гаптованім берізки,
Серед ялин зелених - чарівних.
Ляга туман кудлатий на доріжки,
Вернувшись з далей сонних - мандрівних.
Дарує осінь колір золотавий,
Осінній блюз підхопить саксофон.
Мелодію послухають отави
І буде линуть пісня вище крон.
Послухай й ти мелодію цю милу,
Замріяну, окрилену таку.
Вона неначе вітру дивна сила,
Вона мені несе любов п'янку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846753
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Знов Маруся дорікає
Чоловіку Любомиру,
Що він мало заробляє
І тісна у них квартира.
Любчик вже й не дивувався,
(Кожен ранок таке чує)
І свої достатки жінці
Уже вкотре рекламує:
-То ж підвищили зарплату,
І з житлом усе в порядку:
Другий поверх, три кімнати,
Та в селі ще хата в спадку.
Не журись, моє серденько!
Мало коштів? Що я чую?
Та, крім тебе, я легенько
Двох жінок ще прогодую.
-Слава Богу, що признався,-
Вголос тішиться Маруся,-
Бо до нас переїжджають
Мої мама і бабуся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846750
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Закрились очі соняхів. Серпнево.
Передосіння примха чи закон?
До сповіді готуються дерева,
Переступивши літній рубікон.
Простягши руки в небо зголубіле,
Шумлять пророчо, кидаючи тінь.
О, як бджолинно їхня кров кипіла
У час весняних знадливих цвітінь!
Тепер стоять обтяжені плодами.
Життєвий строк обірве скоро сніг,
Впаде листок останній з холодами,
Немов останній, прощений той гріх.
Не страшно їм (бо так воліє вічність),
Така вже суть звичайності вмирань:
Невідворотність диханням кармічним
Над горизонтом пише білу грань.
Та поки роси пахнуть ще серпнево,
Предтеча смутку лиш в календарі.
До осені готуються дерева,
Сповідуючись вітру при зорі.
12.08.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845644
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 29.08.2019
Погляд на мудрість.
В СТАРОСТІ ЛЮДИНА РОЗУМІЄ....(ВИСЛОВИ,ПОГЛЯДИ)
Людина зберігає за собою молодість, поки вона буває здатна чогось навчатися, приймати нові звички і терпляче вислуховувати протиріччя. .
М. Ебнер-Ешенбах
В молодості людина вчиться, в старості розуміє.
М. Ебнер-Ешенбах
З точки зору молодості життя є безкінечно довге майбутнє; з точки зору старості - дуже коротке минуле.
А. Шопенгауер
У старості немає кращого розради, ніж свідомість того, що всі сили в молодості віддані справі, яке не старіє.
А. Шопенгауер
Найправильніше - поєднувати життєвий досвід старості з енергією молодості.
Б. Шоу
Ніч несе спокій людям похилого віку і надію молодим.
Б. Шоу
Я думаю, що серце не старіє. Його діяльність у деяких людей збільшується з віком.
Г. Флобер
У двадцять років людиною панує бажання, в тридцать років - розум, в сорок років - розум.
Б. Франклін
Постаріти - це значить позбутися страху перед минулим.
С. Цвейг
Старість міцна завдяки основам, закладеним в молодості.
Цицерон
Нічого так не варто остерігатися в старості, як лінощів і неробства.
Цицерон
Для людини, яка прожила більше 60, у мене є один рецепт: багато працювати і - ще більше працювати!
А. Швейцер
Старість не може бути щастям. Старість може бути лише спокоєм або бідою. Спокоєм вона стає тоді, коли її поважають. Бідою її роблять забуття і самотність.
В. О. Сухомлинський
Зморшки повинні тільки позначати місця, де раніше була посмішка.
Марк Твен
Трагедія старості не в тому, що людина старіє, а в тому, що він душею залишається молодим.
О. Уайльд
У кожної людини буває три молодості: молодість тіла, молодість серця і молодість розуму. На жаль, вони ніколи не збігаються.
Ф. Фенелон
Старіти нудно, але це єдина відома можливість жити довго.
Ш. Сент-Бев
В молодості ми живемо, щоб любити; в зрілому віці ми любимо, щоб жити.
Ш. Сент-евремон
У праці розгадка довголіття.
С. Н. Сергєєв-Ценський
Число років ще не свідчить про довжину життя; життя людини вимірюється тим, що він в ній зробив і відчув.
С. Смайлс
Участь глибокої старості у обох статей залежить від того, на що спрямована молодість.
Стендаль
Молода людина, яка жодного разу не плакала, - дикарь, а старий, який не сміється, - дурень.
Д. Сангаяна
Ніхто не відчуває, як йде молодість, але всякий відчуває, коли вона вже пішла.
Сенека Молодший
І старість повна насолод, якщо тільки вміти нею користуватися.
Сенека Молодший
Немає нічого безобразніше старого, який не має інших доказів користі його тривалого життя, окрім віку.
Сенека Молодший
Старіти нудно, але це єдина відома можливість жити довго.
Ш. Сент-Бев
Старість наступає, коли людина починає говорить: «Ніколи я не відчував себе таким молодим»
Ж. Ренар
Старість приходить раптово, як сніг. Вранці ви встаєте і бачите, що все біло.
Ж. Ренар
Молодість - ось час для засвоєння мудрості, старість - час для її застосування.
Ж.-Ж. Руссо
Інший сходить в могилу ста років, а помер ледь родившись.
Ж.-Ж. Руссо
Старе ніколи не старіє, старіє лише нове.
Ф. Рюккерта
Хто в молодості не пов'язав себе міцними зв'язками з великою і прекрасною справою або, принаймні, з простою, але чесною і корисною працею, той може вважати свою молодість безслідно втраченою, як би весело вона не пройшла і скільки б приємних спогадів вона ні залишила.
Д. І. Писарєв
Старе дерево краще горить, на старім коні безпечніше їхати, старі книги приємніше читати, старе вино приємніше пити, старим друзям можна більше всього довіритися.
Л. Райт
Старість починається в той день, коли вмирає сміливість.
А. Моруа
Ми старимося, але це єдиний спосіб довго жити.
Д. Обер
Самотність - найвірніша ознака старості.
А. Олкотт
Людина може жити до ста років. Ми самі своєю невитриманністью, своєю беспорядічностью, своїм безобразним поводженням з власним організмом зводимо цей нормальний термін до набагато меншої Цифри.
І. П. Павлов
Якщо ви старі, то ви знаєте; якщо ви молоді, то дізнаєтеся; якщо ви старі і не знаєте, то мені вас дуже шкода.
А. В. Луначарський
Людина молода і стара залежно від того, якою вона себе відчуває.
Т. Манн
Як мало проміжку між часом, коли чоловік занадто молодий і коли він вже застарий!
Ш. Монтеск'є
Мистецтво старіння полягає в тому, щоб бути для молодих опорою, а не перешкодою, вчителем, а не суперником, який розуміє, а не байдужим.
А. Моруа
Ніщо так швидко не старить людину, як постійна думка про те, що він старіє.
Г. Ліхтенберг
Можливо, молодість - порок, але тільки надто швидко виліковує віком.
Д. Лоуелл
Ми вступаємо в різні віки нашого життя точно новонароджені, не маючи за плечима ніякого досвіду, скільки б нам не було років.
Ф. Ларошфуко
Люди похилого віку тому так люблять давати хороші поради, що вже не здатні подавати погані приклади.
Ф. Ларошфуко
Старість - це тиран, який під страхом смерті забороняє нам всі насолоди юності.
Ф. Ларошфуко
Надмірності в юності - вексель на старість, по якому доводиться платити з відсотками за тридцять років.
Ч. Колтон
Юнак шукає щастя в непередбаченому, старий - в звичному.
П. Курті
Ми сподіваємося досягти старості, але боїмося зістаріться. Це означає, що ми любимо життя і боїмося смерті.
Ж. Лабрюйер
Ми вступаємо в різні віки нашого життя точно новонароджені, не маючи за плечима ніякого досвіду, скільки б нам не було років.
Ф. Ларошфуко
Хто дійсно молодий, той буде молодим завжди.
Ж. Клемансо
Підприємливість молоді варто досвіду старих.
Ж. Кнорр
Вечір життя приносить з собою свою лампу.
Ж. Жубер
Молодих плекають надії, люди похилого віку живуть спогадами.
Д- Зандерс
Коли людина виявляє, що вона постаріла? Коли перестає жити надіями і живе лише спогадами.
Д- Зандерс
Що посієш в юності, то пожнеш в зрілості.
Г. Ібсен
Немає жодного прикладу, щоб який-небудь ледащо дожив до похилого віку.
К. Гуфеланд
Сорок років - старість юності, п'ятдесят - юність старості.
В. Гюго
Коли веселість домішується до зморшок, вона чарівна. Якийсь ореол осяває радісну старість.
В. Гюго
Вік - це тиран, який велить.
Е. Делакруа
Блага юності - сила і краса, благо старості - розквіт розуму.
Демокріт
Коли старієш, частіше думаєш про свою молодість.
А. Дюма-батько
Безсумнівно, що з усіх руїн, які існують на світі, людські руїни - найсумніше видовище.
Т. Готьє
По суті, старість починається з того моменту, коли людина втратила здатність вчитися.А.Граф
У старості не збільшується число друзів: всі втрати тоді безповоротні.
Л. Вовенарг
Для дурня старість - тягар, для невігласи - зима, а для людини науки - золота жнива.
Ф. Вольтер
Зморшки на лобі неминучі, але нехай їх не буде на серці. Дух не повинен старіти.
Д. Гарфілд
Юнацькі пороки не слід зберігати до старості, тому що старість приносить свої.
І. Гете
Невелике мистецтво старим стати, мистецтво - старість побороти.
І- Гете
Справжнє життя починається в п'ятдесят років. У ті ж роки людина опановує тим, на чому ґрунтуються справжні досягнення, набуває те, що можна віддати іншим, пізнає те, чого можна вчитися, розчищає те, на чому можна будувати.
Е. Бок
Молодість, подібно жайворонка, має свої ранкові пісні; старість, подібно солов'я, повинна мати свої вечірні пісні.
К. Боув
Ніхто не бажає старості, але всі хочуть довго жити.
П. Буаст
Очі юнаків палають вогнем, а очі стариків відлунюють світло.
П. Верлен
Дорослим ви стаєте в той день, коли вперше по-справжньому посміялися над самим собою!
Е. Баррімор
Людство не старіє, навпаки, воно крок за кроком стає все молодше.
Г. Берже
Основне положення в боротьбі за довголіття: ніякого пересичення.
А. А. Богомолець
Молоді люди мріють. Люди похилого віку згадують.
Л. Арагон
У літньому віці любов перетворюється в порок.
О. Бальзак
Байдужість до прекрасної статі в старості - догана за те, що занадто вмів подобатися в молодості.
О. Бальзак
Хто старий, той молодим вогнем палати не може.
Авіценна
Старі міхи не витримують молодого вина, а старе серце не виносить молодих почуттів.
С. Т. Аксаков
Вміти старіти - вершина мудрості і одна з трудніших сторін великого мистецтва життя.
А. Ам'ел'
Щоб залишатися молодим, треба жити чесно, повільно і - брехати про свій вік. (Люсіль Болл)
Юність, якій прощається все, собі не прощає нічого; зате старості, яка прощає собі все, не прощається нічого.
(Д.Б. Шоу)
Юність це здіймається хвиля: позаду - вітер, попереду - скелі. (В. Вордсворт)
Я бачив чоловіків, які за тридцять років майже не змінилися, зате їхні дружини стали бабами. Все це були доброчесні жінки - а чеснота дуже зношує людини. (Марк Твен)
Отруйні зауваження, які старі відпускають на адресу молодих, - це спроба старості розквитатися з молодістю.
(Джордж Галіфакс)
Гірше немає, чим старіти поодинці: моя дружина вже сьомий рік не відзначає свій день народження. (Роберт Орбен)
Людина не старіє до тих пір, поки жаль не зайняла місце мрій. (Джон Беррімор)
Чим старшою стає людина, тим більше він опирається змінам, особливо змінам на краще. (Джон Стейнбек)
Чим старше стаєш, тим менше навколо старих. (Теткоракс)
Чим старше я стаю, тим менше мене турбує, хто з ким спить. (Дороті Сейерз)
Чим ти старше, тим сильніше стає вітер; і він завжди зустрічний. (Джек Ніколсон)
Щоб повернути свою молодість, я готовий робити все, - тільки не
вставати рано, не займатися гімнастикою і не бути корисним членом суспільства. (О. Уальд)
Три віку людини: молодість, середній вік і «Ви сьогодні чудово виглядаєте!» (Кардинал Франсіс Спеллман)
У жінки завжди три віки: удаваний, дійсний і приписуваний нею собі. (А. Карр)
У кожної людини буває три молодості: молодість тіла, молодість серця і молодість розуму. На жаль, вони ніколи не збігаються. (Франсуа Фенелон)
Участь глибокої старості залежить від того, на що витрачено молодість. (Стендаль)
У людства, як і у окремої людини, з кожним віком приходять свої хвороби. (Емерсон)
Хочеш старості довгої - постаріти раніше. (Цицерон)
Суть старості в тому, що набуваєш досвід, яким можна скористатися. (Станіслав Лем)
Теза «Гуляй, поки молодий» помилковий. Щось потрібно залишити і на старість. (Теткоракс)
Тільки дурень може святкувати роки наближення смерті.
(Д.Б. Шоу)
Тільки одиницям геніїв вдається пережити пубертатний вік. (Теткоракс)
Той, хто не поводиться відповідно до свого віку, завжди розплачується за це. (Вольтер)
Старість - це коли майбутнє стає справжнім. (Автор не встановлений)
Старість - це нагорода і кара за все. (А. Межиров)
Старече бурчання - це спроба передати досвід, термін придатності якого минув. (Борис Крігер)
Старі божевільні безумніше молодих. (Ларошфуко)
Старі і молоді, ми всі вийшли в наш останній круїз.
(Р. Стівенсон)
З точки зору молодості життя є безкінечне майбутнє; з точки зору старості - дуже коротке минуле. (Шопенгауер)
Люди похилого віку тому так люблять давати хороші поради, що вже не здатні подавати погані приклади. (Ларошфуко)
Старість гасить пристрасті, зупиняє заняття, заглушає всякі прагнення і віддає вас в жертву страшному ворогові, який зветься спокоєм, але справжнє ім'я якого - нудьга. (Ернест Легуве)
Старість починається в той момент, коли ти починаєш скаржитися на молодь. (А. Циткін)
Старість починається тоді, коли на підтримку здоров'я витрачається більше грошей, ніж на його руйнування. (Автор в розшуку)
Старість не захищає від любові, але любов захищає від старості. (Коко Шанель)
Старість зазвичай хвалькувата і схильна перебільшувати давно пішли в минуле події і вчинки. (Семюель Джонсон)
Старіти нудно, але це єдина відома можливість жити довго. (Сент-Бев)
Люди похилого віку всьому вірять, люди зрілого віку в усьому сумніваються, молоді все знають. (О. Уальд)
(Взагалі-то люди похилого віку як раз і є самі недовірливі люди. А ось всьому вірять лише ті з них, хто вже вижив з розуму)
Середній вік - це коли тобі все одно, куди йде дружина - аби не тягнутися разом з нею. (Автор не назвався)
Середній вік - це коли праця приносить все менше задоволення, а задоволення вимагають все більше праці.
(Е. Вілсон)
Середній вік - це коли ти занадто молодий, щоб йти на пенсію, і занадто старий, щоб отримати іншу роботу.
(Лоренс Пітер)
Намагайся не закохуватися на старість, бо така любов зробить тебе смішним в очах людей, або нещасним. (Унсурі аль Маалі)
Старіти - значить, переходити від почуттів до співчуття. (Альбар Камю)
З віком розмір втрачає значення. (Теткоракс)
Свій похилий вік ми усвідомлюємо лише у порога смерті. (Габріель Колетт)
Сорокаріччя - ось кордон одвічний,
Попутний вітер був, тепер він зустрічний. (Юсуф Баласагуні)
Сорок років - жахливий вік, оскільки в цьому віці ми стаємо тим, чим є. (Шарль Пегі)
Сорок - старість молодості; п'ятдесят - молодість старості. (Гюго)
(Шістдесят - зрілість старості.)
Сорок років це такий вік, коли нарешті відчуваєш себе молодим. Але вже занадто пізно. (Пікассо)
Радісно спостерігати, як ростуть твої діти, але сумно бачити, як старіють твої жінки, і зовсім вже сумно відчувати, що старієш ти сам. (Теткоракс)
Своїм довголіттям я зобов'язаний спорту - я їм ніколи не займався. (У. Черчилль)
Похилий вік - це час, коли ви готові взятися за справи, за які береться молодість, і саме тому, що ці справи вимагають занадто багато часу. (Сомерсет Моем)
Припинення діяльності завжди призводить за собою млявість, а за млявістю йде дряхлість. (Апулей)
Приємний старий, який привітний і серйозний. (Демокріт)
Ніч несе спокій людям похилого віку і надію молодим. (Д.Б. Шоу)
О, якби знову стати сімдесятирічним! (Жорж Клемансо)
Перший симптом старіння - любов до життя. (Магдалена Самозванець)
Сумно не те, що насувається старість, а те, що йде молодість. (А. Дюма)
Подібно до того, як фрукти дозрівають в різний час, так і люди стають дорослими в різному віці. (Теткоракс)
Ніхто не настільки старий, щоб не бути в змозі протягнути ще рік, ніхто не настільки молодий, щоб не померти сьогодні ж. (Фернандо Рохас)
Ніщо так не старить жінку, як надто багатий костюм.
(Коко Шанель)
Ніщо так не прискорює старості, як непомірні пиятики, неприборкана любов і не знає міри хтивість.
(Еразм Роттердамський)
Чи не веди рахунок років: рахунок завжди йде на секунди! (Євген Кащеєв)
Чи не шкодуй про прожиті роки, шкодуй про втрачені можливості. (Теткоракс)
Чи не знає юність совісті докорів. (Шекспір)
Не можна довіряти жінці, яка не приховує свій вік. Така жінка не посоромиться сказати все, що завгодно. (О. Уальд)
Не треба тягнути за собою в старість помилки юності; у старості свої вади. (Гете)
Нещасна доля людей! Тільки що розум досяг своєї зрілості, як тіло починає слабшати. (Монтеск'є)
Не брати до уваги треба дні, а зважувати. (Пліній Старший)
Чоловік жінки бальзаківського віку зовсім ще юний. (Теткоракс)
Чоловіки стають старше, але не стають кращими. (О. Уальд)
Ми вступаємо в різні віки нашого життя, точно новонароджені, не маючи за плечима ніякого досвіду, скільки б нам не було років. (Ларошфуко)
(Так, навчання людей завжди було несвоєчасним і недостатнім.)
Ми молоді, як наші надії, і старі, як наші страхи.
(Віра Пейффер)
Ми не вважаємо роки людини, поки у нього можна вважати що-небудь інше. (Емерсон)
Мені 65, але якби в році було б п'ятнадцять місяців, мені було б все 49. (Джеймс Фарбер)
Мені не подобається, коли люди говорять про різницю у віці. Різниці у віці не існує. (Артур Трейсі)
Можна дожити і до ста років, якщо відмовитися від усього, заради чого варто жити до ста років. (Вуді Аллен)
Можна народитися старим, так само як можна померти молодим (Кокто)
Краще бути старою, ніж мертвою. (Бріджит Бардо)
Люди не починають менше рухатися, коли старіють. Вони старіють, коли починають менше рухатися. (Густав-Адольф Шур)
Люди старіють, але не стають більш зрілими. (Альфонс Доде)
Мене не засуджують? Значить, роки вже не ті. (Габріель Колетт)
Світом правлять молоді, коли постаріють. (Д. Б. Шоу) [2]
Кожне покоління посміюється над своїми батьками, сміється над дідами і захоплюється прадідами. (Сомерсет Моем)
Кожному віку притаманні свої особливості. (Цицерон)
Кожен вік має свої особливі схильності, але людина завжди залишається один і той же. У десять років він під чарівністю ласощів, в двадцять - коханої, в тридцять - задоволень, в сорок - честолюбства, в п'ятдесят - дурниці. (Жан Жак Руссо)
Як малий проміжок між часом, коли людина ще надто молодий, і коли він вже застарий. (Монтеск'є)
У старості кожна людина на рахунку. (Теткоракс)
У старості немає кращого розради, ніж свідомість того, що всі сили в молодості віддані справі, яке не старіє. (Шопенгауер)
По суті, старість починається з того моменту, коли людина втратила здатність вчитися. (Артуро Граф)
У літньому віці любов перетворюється в порок. (Бальзак)
У професійному плані у мене немає віку. (Кетлін Тернер)
У п'ятдесят років чоловік небезпечніший, ніж у будь-якому іншому віці, бо володіє дорогим досвідом і часто станом. (Бальзак)
Вік завжди залишає сліди, за якими його можна виявити. (Тамара Клейман)
Вік для жінки не найголовніше: можна бути чудовою в 20 років, чарівною в 40 і залишатися чарівною до кінця своїх днів. (Коко Шанель)
Вік кожного чоловіка визначається тим, як виглядає його дружина. (О. Блюменталь)
Спогади - ось через що ми старіємо. Секрет вічної молодості - в умінні забувати. (Ремарк)
(Взагалі-то амнезія - ознака слабоумства, а не «вічної молодості»)
У дитинстві дурень думає лише про батька з матір'ю, в молодості - лише про кохану, в старості - лише про дітей. Так і не встигає він подумати про самого себе. (Вішну Пурана)
Хвороби старості послаблюють нашу прихильність до життя в міру того, як ми наближаємося до смерті. (Джонатан Свіфт)
Неробство - щастя дітей і нещастя людей похилого віку. (В. Гюго)
Старіти - значить переходити від почуттів до співчуття
Альберт Камю
Трагедія старості не в тому, що він старіє,
а в тому, що він душею залишається молодим
Оскар Уайльд
В молодості людина вчиться, в старості розуміє
Марія фон Ебнер-Ешенбах
Люди похилого віку двічі діти
І старість повна насолод, якщо тільки вміти нею користуватися
Сенека Луцій Анею
Вечір життя приносить з собою свою лампу
Жозеф Жубер
Як мало на світі людей похилого віку, які володіють мистецтвом бути старими!
Франсуа де Ларошфуко
Чим старіше учений, тим більше велика його мудрість, ніж старше неук, тим більше велика його дурість. Талмуд
До старості розумний стає філософом, а дурень - старим дурнем. Юрій Г. Шнейдер
Це цікаво: висловлювання про іноземних мовах афоризми великі про погане настрій Мудрість - це те, що розум дає душі. І якщо зі старістю слабшають здібності і навіть сам розум, душа, яка брала ці дари, залишає за собою це, нетлінне. Автор Олександр Круглов
Мудрість приходить в старості на зміну розуму. Болеслав Вольтер
Старики, зазвичай, в головному мудрі, але найчастіше цю мудрість важко виявити серед розрослої безглуздості. Володимир Шойхер
Люди старіють, але не стають зреліше. Альфонс Доде
Можуть бути розумні юнаки та дурні люди похилого віку. Бо навчає мислити не час , а виховання і природа. Демокріт
Мозок старого подібний старого коню: для збереження працездатності йому потрібно постійно тренуватися. (Генрі Брукс Адамс)
Старість - не таке вже велике нещастя, якщо взяти до уваги іншу можливість. Ернест Міллер Хемінгуей
Люди похилого віку] прив'язані до життя, і чим ближче до останнього дня, тим більше. Аристотель
Старі божевільні ще безумніше молодих. Ларошфуко Франсуа де
Люди похилого віку тому так люблять давати хороші поради, що вже не здатні подавати погані приклади. Ларошфуко Франсуа де
З молодості в старість бери запасом мудрість, бо немає надбання надійніше Биант
Не так небезпечна передчасна старість, як запізніла молодість.
(Дон-Амінадо)
Старість міцна завдяки основам, закладеним в молодості. Марк Туллій Цицерон
Залишаються здатності у людей похилого віку, аби тільки залишався у них інтерес до справи і працьовитість. Марк Туллій Цицерон
Нічого так не варто остерігатися в старості, як лінощів і неробства. Марк Туллій Цицерон
Влюблива старий - одне з найбільших вад в природі. Ж. Лабрюйер
Прагнення деяких старих любити молодих жінок нерозумно ще й тому, що вони вимагають до себе відповідну любов і харчуються ілюзією, що вони ще мають право на це розраховувати. Втім, вина тут не тільки самих людей похилого віку, а й тих молодих жінок, які підтримують в них це нерозуміння. Ж. Лабрюйер
За любов до життя нам старість бажана; від страху ж смерті нам старість страшна. Ж. Лабрюйер
Ми сподіваємося досягти старості, але боїмося постаріти. Ж. Лабрюйер
Старий, якщо тільки він не дуже розумний, завжди зарозумілий, пихатий і неприступний. Ж. Лабрюйер
Як зайва недбалість в одязі, так і надмірна чепуристість одно підкреслюють дряхлість і множать зморшки старих. Ж. Лабрюйер
Молодість і середній вік ми повинні присвятити батьківщині, старість - собі. : Пліній Молодший
Для дурня старість - тягар, для невігласи - зима, а для людини науки - золота жнива. Вольтер
Старість створена для того, щоб отримувати засмучення, але вона повинна бути досить розсудлива для того, щоб переносити їх покірно. Вольтер
Старий поет, старий коханець, старий співак і старий кінь нікуди не годяться. Вольтер
Зібрала із різноманітних джерел і переклала на українську мову
10.05.18 11.00
На фото - мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846215
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Я там, де літо й квіти і де твоє люблю,
Я там, де в полі вітер і солов'ї в гаю.
Я там, де чисте небо і осяйна блакить
І птахою до тебе моя любов летить.
Я там, де осінь щедра, прийшов бажанний час,
Зі Всесвіту Венера всміхається до нас.
Я там, де роси в травах злилися в оксамит,
Кохання - наче лава в душі моїй горить.
Я там, де заметілі, притрушують сніжок,
Лягає він на вії, ти робиш ближче крок.
Нас поєднає вечір, до мене усміхнись,
Торкають руки плечі, підніме щастя ввись.
Я там, де весни крила, коханням обіймуть,
Там, де млина вітрила і де сади цвітуть.
Щасливі ми з тобою у пору весняну,
Ти зігрівай любов'ю, цілуй мене одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844986
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019
У чаті суперечка--
і висновок один:
стрибати можна в гречку,
але, на жаль, не всім.
Не дивно сильній статі
свій завести гарем,
та, Боже збав, дівчатам —
кістки їм перетрем.
А щоб ваш збити ґонор,
я приклад наведу
(і ні при чім тут гумор).
Так от про що веду.
У Кременці про Бону
розказують плітки:
король взяв за дружину--
все й сталось навпаки.
З Флоренції принцеса
(хоч воду пий з лиця)
до любощів так ласа,
як песик до млинця.
У Кракові, столиці,
замешкав Сигізмунд,
тож в замковій світлиці
узяв княгиню блуд.
Красуня Бона Сфорца
тримала свій гарем,
побачить красня хлопця--
в покій свій забере.
Щоб врода не марніла,
пішла на договір,
що їй--- прекрасне тіло,
а душу… сатані.
У тиші вечоровій,
як гори всі мовчать,
купалася у крові
незайманих дівчат.
Княгиня спокуша́ла
ще й праведних ченців,
та не дістало жало
пречесніших отців.
Наказ як помста: шкуру
щоб здерли з них живцем
й сплели місток на мурах--
і дехто вірить в це!
Не знаю, чи то правда,
чи то одна з казок,
та з Трансільванським Владом
родинний був зв’язок.
Отож, наші мужчини,
не лоскотіть пиху,
поводьтесь з нами чинно:
в нас рівність на шляху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844764
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Липень вже додимів, як старий кальян,
Пахощами кориці, малини й меду.
Небо гладке і тихе, мов океан,
Хмари пухкі збиває у піну щедру.
Сонце пустило стріли поміж дібров –
Заструменіли світлом густі верхівки.
Дні пронеслись потоками стрімголов,
Наче затерті кадрики ретро-плівки.
Ніби вдалось насититися сповна
Спраглій душі яскравим відрізком літа:
В’яленими суницями у сінах,
Бражниками і бджолами в мокрих квітах…
Чистим і тонкосрібним звучанням злив,
Що позвисали струнами між дахами,
Полиском бурштино́вим достиглих нив,
Дубленими плаями попід ногами…
Лагідними кучериками димів,
Що розповзались між язиками ватри…
Ну, а тепер лиш тіні минулих днів,
Тільки вітрів липневих солодкі мантри.
Хай вони будуть спогадом дорогим
Чи відгукнуться ві́ршами випадково.
Все, що тобі залишиться, – тільки дим,
Сіль на щоках засмаглих і стигле слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843661
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Чи вже люблю, я ще не знаю
Там соловей у зелен-гаю
Виводить пісеньку свою -
Люблю, люблю – тебе люблю!
А я ходжу і серце краю,
Чи вже люблю, я ще не знаю…
- Нащо гнітючі й сірі дні?
Скажи мені, скажи мені,
Чого ти заміж не береш?
Не зізнаєшся… душу рвеш...
- Згадай, колись у чистім полі
Збирали ми ромашки долі…
Жайвір все пісню нам співав,
Бо він кохав, він вже кохав!
А я любив, чи не любив…
Сумний ходив і все мовчав,
Я ще не знав…
- Ти все чекав, чогось чекав!
Зістаривсь міст наш через став
Отой де в юності гуляли,
А ти чекав, ти все чекав!
Давно гніздо лелеки звили
У тім саду, де ми ходили…
Вже відцвіла калина в лузі,
А ми з тобою лише друзі…
Я теж чекала… у зимній холод,
Коли покоси полягли…
Чекала, що прийдеш, коханий -
Побратись так ми й не змогли…
У дні ясні, аж до смеркання
Чекали звечора й до рання
Двоє… Усе чогось чекали…
А доля їх не поєднала...
В.Ф. - 20.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840767
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Спитай мене при зустрічі, спитай
Про що мої мелодії і грози,
Чи янголи у мій принишклий рай
Приходять ще визбирувати роси.
І принагідно в очі зазирни,
У них іще синіють океани.
Комусь-таки тієї глибини
На кількасот життів щасливих стане.
Комусь-таки захочеться з долонь
Моїх надпити вранішньої втоми
І в час липневих зоряних безсонь
Писати казку ситцеву на спомин.
А ти спитай чи мрії всі збулись,
Чи тішить серце спалах матіоли.
Сьогодні по душі дощем пройдись,
Бо часто "завтра" вже стає "ніколи".
Спитай мене при зустрічі...а втім...
Мовчанням стрінь. У ньому, кажуть, сила.
*********************
Скрізь бачу крил твоїх далеку тінь...
Пробач, що отак просто відпустила...
3.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842443
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 20.07.2019
Руки доброй женщины, обвившиеся вокруг шеи мужчины, — это спасательный круг, брошенный ему судьбой с неба» (Джером Дэвид Сэлинджер).
«Для того чтобы быть красивой, женщине достаточно иметь черный свитер, черную юбку и идти под руку с мужчиной, которого она любит» (Ив Сен-Лоран).
«Женщина священна; женщина, которую любишь, священна вдвойне» (Александр Дюма).
«Есть два способа командовать женщиной, но никто их не знает» (Хаббард Франк).
«Некоторым женщинам достаточно один раз пройти по улице, чтобы остаться в памяти мужчины навсегда» (Редьярд Киплинг).
«Как правило, за каждым идиотом стоит великая женщина» (Джон Леннон).
«Кто не видел влюбленной женщины, тот не может сказать, что такое женщина» (Теофиль Готье).
«Красивую женщину можно целовать без конца и ни разу не попасть в одно и то же место» (Януш Макарчик).
«Если женщина не сдаeтся, она побеждает, если сдаeтся — диктует условия победителю» (Карел Чапек).
«В женщине скрывается удивительная, великая тайна, великая жизненная загадка, источник всех радостей и всех забот» (Арне Гарборг).
«Женщина вывела мужчину из рая, и только женщина может вернуть его в рай» (Элберт Хаббард).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841872
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Стихли гневы.
Мозг прохладен.
Только с сердцем
нет мне сладу.
То трепещет,
будто птичка.
То замрёт вдруг,
словно кличет
кто-то в дали
голубые.
Улететь бы,
да мирские
держат путы
до мозолей.
Больно птичке.
Сердце колет.
Долго ль петь ей
в клетке плотской?!
Ах, как грустно.
Верность. Вот ведь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840500
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019
Натщесерце сонячний фреш:
Завойована теплим літом.
Мені небо, аби без меж,
Щоб, мов сокіл, увись летіти,
Цілувати крони дерев,
Я вам вдячна, мої зелені!
Ліс гривастий, неначе лев,
Прохолоду сипне у жмені.
І дитинного щастя клич
Проведе по верткій стежині,
Тій, що в'ється, мов круч-панич,
У шумливі гаї пташині.
Розливається м'ятна кров
По пульсуючих венах літа,
І ромашки очима сов
Задивляються в розкіш світу.
Невагома, легка, мов пух,
Поринаю у пряні трави,
Спів Дажбогів ловлю на слух,
Граю в піжмурки із вітрами.
У полоні оцих красот
Від розквітлості мружу очі.
Літо шле пелюстковий код:
Завойована остаточно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот, однажды, мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 17.06.2019
Моє безмежне щастя!
Я кожний подих твій ловлю,
В душі чуття колишу.
Ти знаєш...Я тебе люблю!
Як цю ранкову тишу.
Я кожне слово,кожний жест,
Малюю в барвах літа.
Твоїм теплом за сотні верст,
Мій,любий,я зігріта.
Я кожний дотик,й серця стук,
Сприймаю,мов причастя...
Я божеволію від рук,
Моє безмежне щастя!
07 06 2019 р.
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838295
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
-Піду, мамо, я у церкву,-
Каже зранку донька Майя,-
Причащатись, сповідатись,
Бо гріхів доволі маю.
-У нас батюшка слабенький,
Візьми, доню, валідолу,
Бо почує, що ти кажеш –
Так і гепнеться додолу.
Я торік як сповідалась,
Він за серце аж хапався,
А щоб я за все призналась –
На той світ вже б перебрався.
Ми з тобою, доню, пара,
Маємо гріхів немало,
Ще попового інфаркту
Тільки нам не вистачало!
Ще загнеться, не дай, Боже,
То куди вже правду діти?
Сповідь тут не допоможе –
В пеклі будемо сидіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836977
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 01.06.2019
Я скупалась у розмаї,
Грілась біля ватри,
І віночок заплітала,
Як навчила мати,
Стрічки в нього запустила,
Вітер трішки грався,
До водиці запросила,
Лиш би не розпався,
За рікою опустила,
Течія забрала,
В путь його благословила,
Та й на сіно впала.
Десь заграли на цимбалах,
Клич взяли трембіти,
А відлуння з перевалів,
Буде ще жевріти,
Заспівали хором села,
Про козацьку долю,
Пісня жаль в душі розвела,
Місяць плакав з болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836967
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Чуєш, мамо, а зозуля кличе мене в поле,
Заховала під крилечка десь дівочу долю,
У гаєчку загубила, місяцю віддала,
Я за нею, чуєш ненько, по лісах блукала.
Закувала тихо-тихо та й у ніч пірнула,
Вкрала моє ніжне серце, більше не вернула,
Поза гори, поза ріки на хмаринку вклала,
Я співала поруч з нею, доки ти ще спала.
На росі розплелись коси, квіти випадали,
Посплітали трави ноги, в сад вже не пускали,
Чуєш, мамо, а зозуля мала свої чари,
Душу мою у струмочку бачили мольфари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836753
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2019
Настали золотые дни:
опальные раздёрнув шторы,
печаль выходит на карниз
и осыпается на город
с улыбкой в лезвие ножа,
что ей отчаянно не страшно
и будет так когда-то с каждым
из ныне присных горожан.
И белый дождь, взбежав за ней
на край небес, предельно шатких,
малюет слёзы на окне
и вытирает их украдкой,
и, беглый взгляд под облака
подбрасывая как монету,
детали вымокших сюжетов
размазывает по щекам.
Бормочет глупое «прости»
и взгляд ответный тщетно ловит,
чеканя паузами стих,
оборванный на полуслове,
её иконную ладонь
целуя в отраженье тусклом,
пока листва – сорокоустом –
нашёптывает свой огонь.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477472
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 17.05.2019
Філософія життя від Сян-цзи
• Всі люди найбільше хочуть дізнатися, а чого вони насправді хочуть.
• Якщо бути як всі, то навіщо тоді бути?
• Хочеш бути як всі - будеш ніким.
• Якщо ти думаєш, як все, ти вже помиляєшся. Всі думають по-різному.
• Якщо ти думаєш за всіх, ти знову помиляєшся. У кожного свої турботи.
• Думай по-своєму і за себе, але пам'ятай - не думаючи про інших, ти перш за все Чи ти думаєш про себе.
• Якщо ти ставиш запитання, виходить, ти вже знаєш половину відповіді.
• Не звертай уваги на те, як до тебе ставляться люди - звертай увагу на те, як ти ставишся до них.
• Допомагаючи ледачим людям ти допомагаєш їм сісти на свою шию.
• Чи не прощаючи помилку, ти здійснюєш помилку сам.
• Прощаючи підлість, ти допомагаєш зробити іншу.
• А дурість взагалі не вимагає вибачення. Вона, як вітер, не залежить ні від чого. Її треба приймати таку, як є, і, захищаючись від її шкоди, шукати в ній користь.
• Хочеш навести порядок у всьому світі, спочатку приберися у себе вдома.
• Доброта беззахисна, і тому існує.
• Більшість поганих вчинків людина робить не тому, що вони йому подобаються, або приносять вигоду, а тому що йому здається, що від нього їх чекають.
• Сумлінність винагороджується, але гроші тут ні до чого.
• Квітка красивий, поки не чіпатимуть.
• Людина може думати про все, але робити повинен те, в чому він упевнений.
• Як відрізнити сильну людину від слабкої? Якщо незадоволений життям сильна людина, то він пред'являє претензії до себе, а якщо слабка, то до людей.
• Легко служити ідеям і богам, вони набагато простіше, ніж живі люди.
• Все гостре з часом втрачає гостроту, і тільки тупість стає ще тупіший.
• Мудрість правителя слід оцінювати не за тим великих звершень, якими йому довелося керувати, а по тим згубним помилкам, яких йому вдалося уникнути.
• Мудрий не той, хто багато розмірковує про великого, а той, хто мало думає про дрібниці.
• І велика людина, і маленька людина можуть одночасно йти до однієї мети, але маленька людина - щоб на ній зупинитися, а великий - щоб від неї йти далі.
• Смішний кричить в люті, але страшний мовчить в образі.
• Щоб дійти до нової істини, потрібно відійти від старої брехні.
• Все, що важливо, не буває терміново. Все, що терміново - тільки суєта.
• Хвастощі - ознака невпевненості. Грубість - ознака безсилля.
• Надія на користь від їх прояву - ознака дурості.
• Часто хвастощами називають звичайну правду, а скромністю - мовчазну брехня.
• Відсутність багатства - це ще не бідність. Бідність - це жага багатства.
• Поки ти говориш зовсім не те, що думаєш, слухаєш зовсім не те, у що віриш, і робиш зовсім не те, до чого розташований - то весь цей час і живеш зовсім не ти.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835399
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Ти-вогник моєї душі!
Матусенько,люба,єдина
Як добре,що ти є жива.
Ти-краща у світі людина!
З тобою і день ожива.
З тобою і сонечко ясне,
Удвічі зігріє теплом.
І руки твої пахнуть щастям,
А серце дарує добро!
З тобою і квітне калина,
Тюльпани,бузок й спориші
Для мене,ти наче зорина,
Ти-вогник моєї душі!
12 05 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835307
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
30 кращих цитат Джорджа Бернарда Шоу
Джордж Бернард Шоу - єдина людина, удостоєний і Нобелівської премії в галузі літератури, і премії «Оскар». Видатний критик свого часу і самий прославлений - після Шекспіра - драматург, писав англійською мовою.
При отриманні Нобелівської премії він з властивою йому дотепністю назвав цю подію «знаком подяки за те полегшення, яке він доставив світу, нічого не надрукувавши в цьому році». Він як ніхто інший вмів ідеально поєднувати гумор і глибокі спостереження, а його влучні і точні цитати підтверджують всю глибину його світогляду:
1. Світ складається з нероб, які хочуть мати гроші, не працюючи, і придурків, які готові працювати, не багатія.
2. Революції ніколи не полегшували тягар тиранії; вони лише перекладали цей тягар з одного плеча на інше.
3. Газета - це друкований орган, що не бачить різниці між падінням з велосипеда і крахом цивілізації.
4. Мій спосіб жартувати - це говорити правду. На світі немає нічого смішніше.
5. Секрет успіху - в тому, щоб викликати обурення у якомога більшої кількості людей.
6. Чи любите чоловіків. Їм дуже потрібна ваша любов. Навіть якщо вони в цьому ніколи не зізнаються. За кожним великим чоловіком завжди є жінка, яка в нього вірила. І любила по-справжньому.
7. Найбільше люди цікавляться тим, що їх абсолютно не стосується.
8. Якщо мій сусід б'є свою дружину щодня, а я - ніколи, то за статистикою ми обидва б'ємо свою дружину через день.
9. Якщо ви починаєте з самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву.
10. Найбільший гріх по відношенню до ближнього - НЕ ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдяності.
11. Ми не маємо права споживати щастя, не роблячи його.
12. Непристойність можна відшукати в будь-якій книзі, за винятком телефонної.
13. Читаючи біографію, пам'ятайте, що правда ніколи не годиться до опублікування.
14. Ідеальний чоловік - це чоловік, який вважає, що у нього ідеальна дружина.
15. Вміти виносити самітність і отримувати від нього задоволення - великий дар.
16. Щирим бути не небезпечно, тим більше якщо ви до того ж дурні.
17. Люди, які вміють веселитися, не мають грошей, а люди, які мають гроші, не вміють веселитися.
18. Іноді треба розсмішити людей, щоб відволікти їх від наміру вас повісити.
19. Мучеництво - єдиний спосіб прославитися, не маючи ніяких здібностей.
20. Ненависть - помста боягуза за який він зазнав страх.
21. Злодій - не той, хто краде, а той, кого зловили.
22. Якщо коли-небудь, ганяючись за щастям, ви знайдете його, то, подібно старій, що шукала свої окуляри, виявите, що щастя було весь час у вас на носі.
23. Той, хто вміє - робить, хто не вміє - вчить інших.
24. Старіти - нудно, але це єдиний спосіб жити довго.
25. Єдиний урок, який можна винести з історії, полягає в тому, що люди не витягують з історії ніяких уроків.
26. Якщо у вас є яблуко і у мене є яблуко, і ми обмінюємося цими яблуками, то у вас і у мене залишається по одному яблуку. А якщо у вас є ідея і у мене є ідея, і ми обмінюємося ними, то у кожного з нас буде по дві ідеї.
27. Моя слава росла з кожною моєю невдачею.
28. Людина - як цегла: обпалюючись, твердне.
29. Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди.
30. Єдиний, хто чинив розумно, був мій кравець. Він знімав з мене мірку заново кожен раз, коли бачив мене, в той час як всі інші підходили до мене зі старими мірками, чекаючи, що я їм буду відповідати.
31. Життя полягає не в тому, щоб знайти себе. Життя полягає в тому, що створити себе.
32. Навчився говорити - значить виріс, навчився мовчати - значить порозумнішав.
33. Постарайтеся отримати те, що любите, інакше доведеться полюбити те, що отримали.
Переклала на українську мову 1.05.19 17.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834110
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019
У цьому світі все відносно.
Хтось вгледів у тобі лише лайно,
Хтось бачить неосяжний космос.
Ти людям -дзеркало, а не вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833949
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Я сумую за тобою, любий,
Хворі нерви колихає струс,
Ти для мене, як пекельна згуба
І найбільша в світі зі спокус.
Я сумую, ніби сніг улітку,
Як мольберт за поштрихом митця,
Як тварина, загнана у клітку,
Я сумую, любий, без кінця.
Лиш вві сні розпливчасто малюю
Сині очі ніби іздалля,
А прокинусь – наново сумую,
Як за мамою невтішне немовля.
А душа надіями ятриться,
Кволе тіло розтинає щем,
Так сумує молода пшениця
За липневим проливним дощем.
Так чекає серед посту здоба,
Зраджена захмеленим вином,
І так плаче птаха жовтодзьоба
За розбитим батьківським гніздом.
Я втомилась і, мабуть, до скону
Не знайду тебе в імлі дібров,
І сумую, як свята ікона,
Що давно не чула молитов.
І від вітру я із неба чую,
Що вже сліз забракло і богам,
Та поки – я віддано сумую,
І цей сум нікому не віддам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 20.04.2019
"о, чувства, чувства...чувства!.."
За осень чувств прощения ищу…
За серость звуков позднего дождя…
За хриплость ветра… листьев желтый шум…
За то, что Вас тревожил приходя…
За то, что рядом был… но был не тем…
Не так глядел… не те цветы Вам нес…
За то, что среди желтых хризантем
Так мало оказалось алых роз...
У Ваших ног строками положив
Охапку слов и облетевших чувств,
У Ваших глаз – и близких… и чужих…
Я попросить прощения хочу…
За долгий грех душевной немоты
Меня уже Вам поздно извинять,
Но за слезу – несбывшейся мечты,
Простите, если сможете, меня…
Я не-прощенья Вашего боюсь…
Оно навек оставит, нам двоим,
Под сердцем, этот вязкий горький вкус
Рябиновой не вызревшей любви...
Я всепрощенья Вашего боюсь.
Оно навек позволит мне забыть
Звучащих чувств моих осенний блюз,
И этот свет, что излучали Вы.
Такой потерей мир невосполним,
И в этой недосказанности фраз
Позвольте мне оставить, как в тени,
Все ласки Ваших рук и Ваших глаз.
Позвольте мне уйти себя виня.
И обрывая нашей связи нить,
Простите, если сможете, меня
За то, что я не дал себя простить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595251
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 20.04.2019
За далекими давніми горами
Між дубами старими прадавніми
Висоту там вимірюють зорями
Глибину величинами справжніми.
Там цвіте все рожевими квітами
Не було і руки посторонньої,
І життя не наділене бідами,
І очима лихими сторонніми.
Там живуть за своїми законами
І ніхто не керується гордістю,
Там солдати не ходять колонами,
Бо навчились миритися з совістю.
І лунає по волі дитячий там сміх,
Він лунає із закликом щирим,
Він все ж кращий ніж братом скоєний гріх,
Він навчає всіх жити із миром.
Між багряно-зелених заплутаних віт
Ніжної Мавки ступав зрання слід:
Один її помах з'являється цвіт,
Один її подих і тане скрізь лід.
І серед тих спокійних гам
Ніхто не чув про лихо.
Ніхто не бачив сам-на-сам
Воно блукали тихо.
Так в серці лісу стояв дім,
А в ньому міф живе роками.
Так і проблема була в тім -
Гуляє привид там ночами.
Одні казали: "То дівча!"-
Воно втопилось в морі,
Інші казали від меча
Убили її горе.
Тепер там ходить як мара
В руках тримає диво
Хоч з виду вона не стара,
Та ходить хворобливо.
Душею добра мирна,
Та таємницю знає.
Із долею була покірна,
Від злого ока правду приховає.
Отож бо ще коли була
Людиною серед людей
Багато оповідки чула
Заходила до всіх дверей.
Її цікавість світлі очі
Приваблювали душі милі.
Їй в темноті всміхались ночі,
Їй в хмурі дні співали хвилі.
Вона й тепер привітна,
Коли немає долі,
Коли не всім помітна
Така вже мимоволі.
Та пам'ятає вона й досі
Події сірих смутних днів,
Свої пориви безголосі
Сліди погашених вогнів.
Як ранком сонних ще садів
Блукала Правда несмілива
Сам Бог приборкати зумів
Її поволі норовливу.
Вона - довірливе дитя
Всміхалась всім ходила всюди
І трепетне серцебиття
Ледь-ледь тривожить вільні груди.
Приходивши в чиюсь домівку,
Несла з собою біль і крах
І так дамаючи верхівку
Шукав її давненько страх.
Дволикий ворог радості й печалі
Він стежив він її шукав,
Ховаючи людей подалі,
Лісами поряд десь блукав.
Тоді ж бо очі привида-дівчини
Все бачили і страшний гріх
Не скоєних проти тварини
У пам'яті навік зберіг.
Зберігся морок темної пітьми,
Та втрачене було життя.
Просила правда:"Волю не бери"-
У відповідь лунали страхове виття.
А поховали Правду темні хвилі рік,
Забравши вглиб вже бездоганне тіло,
Їй страх людський укоротив лиш вік,
Пішов собі гуляти світом сміло.
Тепер лісами привид-дівчина блукає
І не дає вона для страху влади
Вже стільки років правди все шукає,
Не може дати спогадам всім ради.
І ми не знаємо ще ще ховає від нас ліс:
Якісь історії, легенди, може, пісні,
Може, й не варті вони наших гірких сліз,
Може, не всі вони лихі й такі зловісні...
Блукаючи лісом щодня, щогодини
Стрічаєм небачених лих,
А їх би не бачити й кожної днини
Й людських отих помислів злих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832784
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019
[i]"Мы вас не ждали, а вы припёрлись"
(с) поговорка
[/i]
Мне завтра замуж, а ты, «как здрасьте»,
Как снег на голову в сентябре.
Явился призраком прошлой страсти.
А может, сон или пьяный бред?
Да нет. Здоровый, живой. (Проклятье!)
Уселся. Бросил на пол рюкзак.
Как я? Отлично! Пошито платье,
Банкет заказан. И завтра в ЗАГС.
Молчишь. И смотришь… ну так знакомо…
Сдавило сердце… Дышу едва…
Вопрос «Скучала?» как будто громом…
Скучала. Первые года два.
Потом привыкла. Заледенела.
Потом послала все мысли на…
Он был хорошим. Был очень смелым.
Был просто рядом. Твердил: «нужна».
Да, с ним спокойно. (Мы на допросе?)
Заботлив, нежен. И в общем мил.
К чему укоры? Ты бросил! Бросил!
Не надо врать мне, что отпустил!
Уйди, не мучай своею чушью!
Мне замуж завтра! Все СМИ трубят!
___
И я бегу за тобой в ночнушке.
Да к чёрту платье! Люблю тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437307
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 15.04.2019
Не случайно судьба нас свела,
Друг без друга прожить невозможно,
Закружила любовь, увела
В царство грёз, где легко и так сложно.
Обнимал, целовал и ласкал,
Щедрым был ты на нежность и ласку,
Ты обрёл, что так долго искал,
Подарил мне волшебную сказку.
Наслаждались… и снова звала,
И реальность была неземною…
Лишь потом я уже поняла –
Это ТАК ты ПРОЩАЛСЯ со мною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831960
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019
А я скажу кого мы любим -
Да тех, кто нас умеет ждать!
Спустя года мы всех забудем,
Но их, мы будем вспоминать.
Ещё таких, кто нас встречает!
Любых:здоровых и больных...
Кто нас речами воскрешает:
Лаская трезвых и хмельных.
Кто веру в нас не убивает
И нам прощает за грехи,
Кто нас изменой не пинает.
Не режет бранью на куски.
Ещё мы любим тех - кто с нами,
Идёт куда бы мы не шли!
И тех к кому мы шли с венками
И слов прощальных не нашли...
За тех, кто дарит нам ребёнка -
Готовы жизнь свою отдать!
Сгорает жизнь как киноплёнка
В какой нас любит только мать!!!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006023927
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190290
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 30.03.2019
Кум Петро і кум Микола,
Як на диво, стрілись знову,
І за келихами пива
Почали таку розмову:
-Восьме березня на носі,
Я не знаю, що й казати,
Бо гадаю іще й досі -
Жінці що подарувати?
-Не поріть гарячку, куме,
Ця проблема в нас одвічна,
Тут не треба довго думать,
Будем міркувать логічно:
Нашу жінку що хвилює?
-Ну… щоб був порядок в хаті…
-Куме, ні! Лякають жінку
Зморшки й ноги волохаті!
Чув я від сусідки Цілі –
Вже чогось так повелося,
Що в жінок по всьому тілі
Скрізь небажане волосся.
І це ж треба - на гоління
Скільки часу витрачати!
Всі місця ті потаємні…
Навіть соромно казати.
Жінка - це таке створіння,
Що вже хочеться кричати,
Крем і леза для гоління –
Ось для неї справжнє свято!
Вашій Галі й моїй Насті –
Бритви вищого ґатунку,
Будуть сяяти від щастя
Від такого подарунку!
В магазин ходімо зразу,
(Бігти треба нам щосили),
Щоб жінки, такі зарази,
Цей товар не розкупили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830347
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Що за диво за вікном,
Біло, біло все кругом.
Вкрило землю покривало,
Небо сірим димом стало.
Вчора сонечко було
І довкола не мело.
А сьогодні зпозарання,
Виє вітер на світанні.
Щось щебечуть горобці,
Браві хлопці - молодці.
Поховалися під стріху,
Їм там тепло, їм там втіха.
Розсердилися вітри,
Їм би весну вберегти.
Розігнали вони хмари,
Зникли враз зимові чари.
Сонце глянуло згори
Зашуміли явори.
І з весною знов радіють,
Від тепла аж молодіють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830643
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Твої береги-обереги — допоки я тиха,
Допоки весна до землі не торкнулась крилом.
Ти образ мій ніс: молився і майже не дихав —
Боявся здмухнути осіннього серця тепло.
Та я лиш заснула. Сніги, що давили на груди,
Розтали умить і розмили свідомості мул.
В цю ніч присягну я востаннє
цілунком Іуди.
І зникну в серпанку.
Лишивши одвічне
«Чому?»
Я повінь.
Цунамі.
Вулкан, що прокинувся вповню.
Сп’янілій від сонця — по… пояс твої береги…
А хочеш
Удвох, доки місяць стоїть на припоні,
Натрусимо з неба на щастя в поділ кураги.
І будемо з хмар заглядати промінням у вікна.
Розбудимо пристрастю лоно стобарвне землі.
Не стримуй мене, бо я просто стаю божевільна,
Відчувши тепло, що у серці несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 23.03.2019
Риторичне запитання — це риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь.
Це питання, яке ставиться не з метою отримання відповіді, а з метою афористичного узагальнення загальновідомої або очевидної думки, наприклад:
«Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, Боже, утомлений?»
(Т. Шевченко)
Використовується як засіб відтворення діалогу з уявним співрозмовником. Оформляється питальним реченням. Запитання адресатові не розраховане на відповідь, бо відповідь неможлива чи зайва, або вона вміщена чи смислово зосереджена в самому запитанні.
Риторичне запитання — це дуже давня риторична фігура, відома ще з часів античної риторики. За лексико-граматичним вираженням вона не відрізняється від звичайного запитання. Специфіка риторичного запитання полягає в тому, що воно не потребує відповіді на відміну від звичайного.
Наприклад:
Душа полів, ти пам'ятаєш стерні?
Оцю печаль, покинутість оцю?
(Л. Костенко).
Риторичне запитання не потребує відповіді у двох випадках. Перший — найпоширеніший, тому що відповідь і так усім слухачам відома, треба тільки актуалізувати її для сприймання слухачем. Другий випадок: риторичним запитанням є таке, на яке ніхто не знає відповіді або її й зовсім не існує, на зразок: Хто винен? Що робити? Куди йдемо?
Однак автор, не чекаючи відповіді, вважає за потрібне поставити запитання, щоб підкреслити незвичайність ситуації, трагізм або комізм її, звернути на неї увагу співрозмовників.
Слід зауважити, що фігура риторичного запитання не є такою простою, як здається на перший позір. Хоча відповідь усім відома, але автор може ставити провокаційні запитання, тому що в нього є на це запитання зовсім інша відповідь (всі думають так, а насправді все інакше). В такий спосіб створюється стилістичний ефект оманливого очікування.
Тому Є. В. Клюєв вважає, що риторичне запитання, як і риторичний оклик та риторичне звертання, — це фігури, що ґрунтуються на критерії щирості.
Наприклад: Житечко-житечко, хто ж тебе косити буде?
О пам'ять і смуток землі, чи минулися ви? Чи минулись? Бо й тепер од печалі сивіє жито... (М. Стельмах).
Вглядаюсь в осінні стерні —
Куди ти біжиш, дорого?
І як ти озивешся — з такої німоти?
(В.Стус)
Душе моя обпалена
І як ти ще жива?
(Л. Костенко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829841
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
-Ой, Богданчику, вже завтра
Буде свято! В нас – весілля!-
Щебетала у суботу
Наречена файна - Міля.
-Тобі, милий, кожен вечір
Тільки голову морочу:
У своїх гріхах минулих
Я тобі признатись хочу.
-Ти ж призналась позавчора,
Ми це все обговорили,
Що було - для нас не горе,
І цю тему вже закрили.
-Ти учора , як на лихо,
Був в відрядженні, Богдане,
З цього приводу у мене
Вже з’явились нові дані.
Була віддана роботі:
Тут ні сіло, ані впало –
Я незчулась, як з Ашотом
Ненароком переспала.
Щоб ніколи ти не думав,
Де собака та зарита –
Просто знай, що я для тебе
Завжди чесна і відкрита!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829732
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019
Молода красуня Маня
Має клопоти вже зрання,
То ж, відклавши всю роботу,
Йде у відділ страхування.
Розказала своє горе:
-В мене травма (я так каюсь),
Не на гульках, не на морі –
На роботі все це сталось!
Співробітниця поважна
(Жіночка привітна, мила)
Все це слухала уважно,
Тоді Мані пояснила:
-Ви повинні описати
У заяві все детально:
Виробництво, травма, дата,
І це все - документально.
Чи є виписка з лікарні?
Де діагноз? (У нас - звітність).
-Документи в мене гарні,
Ось діагноз: це - вагітність.
Травмував мій шеф щоденно
(крім неділі і суботи),
Тож нехай агентство платить,
Бо було це на роботі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Ти сильна, ти встанеш і знову підеш,
Під сонцем знайдеш свою нішу,
Ти зможеш і знову на гору зійдеш,
Щоб сміхом наповнити тишу.
Красою розквітнеш, кохатимеш знов,
Злетиш, наче птах над полями,
Ти станеш щаслива без зайвих розмов,
Душа забринить з ручаями.
Ти ніжна, жіноча і сповнена мрій,
Ти мудрість життя випиваєш,
А воля, мов жмуток бурхливих стихій,
Повір, ти усе подолаєш.
Довірся хорошим і світлим думкам,
Палай, наче промінь крізь хмари,
Бо врода твоя не підвладна рокам,
Та сама фігура і чари.
Дивись, ти змогла, над полями летиш,
В грозу під дощами стрибаєш,
Від щастя, неначе травинка тремтиш,
Ти знову кохана й кохаєш.
Ти наче богиня, що з неба зійшла,
Під сонцем знайшла свою нішу,
Ти встала і знову на гору зійшла,
І сміхом наповнила тишу.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828747
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Была и я молодкой резвой,
Казакам всем давала бой,
Смотрели робко все с надеждой,
А я смеялась над собой.
Ждала его лишь, атамана,
Любил он чтоб одну меня,
Промчались годы так нежданно,
И нет уже того огня.
Эх, атаманские замашки
Настигнут каждого мальца,
Стремятся все играться с шашкой
Да нет родного удальца.
Судьба и жизнь, моя кручина,
Стою одна я у плетня,
Прошел бы хоть один мужчина,
Взглянул бы робко на меня.)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828996
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
XII століття відзначилося інтенсивним будівництвом замків, які залишалися фортецями, але в той самий час зберігали певний комфорт і навіть блиск.
У лицарів з'являється вільна хвилинка, яку вони проводять в розвагах і забавах. У замках нерідко проходять поетичні змагання. Саме в придворному середовищі зароджується куртуазна література, яка відображає смаки та інтереси цієї верстви населення. Значення слова "куртуазний" пов'язане з новими рисами лицарського побуту.
Виникає новий ідеал людини, новий куртуазний кодекс поведінки. До лицаря тепер ставлять більш складні етичні й естетичні вимоги. Він повинен бути вихованим, щедрим, шляхетним, захищати слабких і пригноблених, бути добре освіченим, розбиратися в музиці, грати в шахи, вміти виконувати і складати пісні, і взагалі, бути здатним на тонкі почуття, що проявляються в любові до прекрасної дами.
Одним з основних жанрів куртуазної літератури стає канцона – (італ. "пісня"), назва якого підкреслювала його музикальність. К. створювалася самою структурою строфи, яка розпадалася на дві або три метрично різні групи, що складалася у певний мелодійний малюнок за рахунок "висхідної" і "низхідної" інтонації та чергування довгих і укорочених рядків. Частина з "висхідною інтонацією", своєю чергою, ділилася на "два кроки", відмічені подібним розташуванням рядків і іноді тотожністю рим. Зв'язок між "висхідною" і "низхідною" частинами підтримувався римою.
В українській літературі до цієї форми звертався В. Самійленко. Так, у його поетичному циклі «Весна» крім сонетів зустрічаємо дві канцони:
Вона вже йде,
І серце жде
Її, як кралю молоду,
Іди ж скоріш,
Мене потіш,
Тобі назустріч я піду.
В ряснім гаю
Журбу свою
Забуду, щастя там знайду,
По муках всіх
До чар твоїх
З сльозами щастя припаду.
Тобі ясній,
Тобі благій
Я розповім свою біду;
Твоїм квіткам,
Твоїм пташкам
Гучні я співи заведу.
Іди ж мерщій!
В природі всій
Я чую вже твою ходу.
Красо моя!
Зустріну я
Тебе, як кралю молоду.
Іншим найважливішим жанром куртуазної поезії була сирвента, що структурно відповідала жанру любовної канцони, але відрізнялася від неї тематикою громадського змісту: політичної і нерідко сатиричної. У сирвенті трубадури торкалися питань війни, феодальних усобиць, взаємних відносин. Переваги і недоліки тієї чи іншої персони або навіть цілої соціальної групи обговорювалися в сирвенті з усім запалом, без усякого стримування негативних емоцій.
Однак частіше сирвенти були "персональними" і викривали не тільки моральні пороки супротивників, але і їх поетичну бездарність.
Подібно до того, як канцони прямо або ж через довірену особу переправляли до адресата, сирвенти посилали ворогу, і вони нерідко сприймалися як виклик, на який відповідали дією або словом. Така, наприклад, сирвента "Про те, що нестерпно", написана трубадуром Ченцем Монтаудонскім:
І, бог свідок, мені неприємно
Захопленість молодика, чий щит,
Незайманий, невинно блищить,
І те, що капелан неголений,
І той, хто, злобствуя, гострить.
Зауважимо однак, що при всій протилежності змісту канцони і сирвенти, бувало, зближалися в тих випадках, коли строфи з політичною і військовою тематикою включали в своєму складі і похвалу коханій.
Куртуазні поети не тільки часто співали полеміку між собою, а й нерідко культивували форми з внутрішньою діалоговою природою. Так, своєрідним діалогом-суперечкою був жанр тенсони. Трубадури сперечалися на теми лицарського етикету. Наприклад, вони могли обмінюватися думками, що краще: бути чоловіком Дами чи її коханцем, віддати перевагу служінню Дамі або лайливій славі і т.д. В області поетичної творчості найбільш значимою була полеміка про відмінності "простого" та "темного" стилю.
Так, популярністю користується тенсона, в якій два поета міркують про мотиви своєї пристрасті до різних стилів: перший відстоює привілеї "темного" стилю, вишукану, витончену манеру, другий віддає перевагу простій і ясній, більш доступній поезії.
Діалогова структура відрізняє також жанр пастурелі. У генезі цього жанру злилися дві традиції: антична і фольклорна середньовічна. На тлі ідеального пейзажу, найчастіше весняного чи літнього, розгортається опис зустрічі лицаря з пастушкою. Розмова між цими представниками різних станів розвивається в дусі змістовного і стильового контрасту, що створює комічну тональність. Лицар, який намагається спокусити пастушку, з'єднує свої домагання з формулами витонченої куртуазії. Але селянська дівчина виявляється стійка проти грубих лестощів і з насмішкою парирує репліки нав'язливого кавалера, який залишається ні з чим. Один з ранніх зразків пастурелі знаходимо в поезії трубадура XII в. Маркабрюна:
Вчора в вечірню годину
Стрів я дівча біля тину,
Просту пастушку невинну.
Ще й одягла та дівиця
Теплу квітчасту хустину,
Хутряну шубку козлину,
Синю картату спідницю.
Любко, таж феї літали,
Як у колисці ви спали,
Вашу красу захищали.
Тільки, прекрасна дівице,
Ви б іще кращою стали,
Якби мені ви сказали
Ближче до вас притулиться.
Пане мій, ніби та злива,
Ви клянетеся бурхливо,
Палко, завзято, чутливо.
Лицарю, - каже дівиця,-
Честь бережу я цнотливо,
Щоб від неслави, можливо,
Потім весь вік не журиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829013
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Пробужденье её - отрада
И моё пробужденье - в ней...
С ней душой ощущаюсь - младо
И богаче... и чуть грешней...
Ощущаюсь - как в новом платье,
В разноцветах её садов!..
Не ругайте же, не ругайте,
За наивность моих стихов.
За слезу, где сияю счастьем,
Что вдыхаю её опять!..
Что душа ей стихами: "Здравствуй"
Может ласково щебетать.
Без меня она обойдётся.
Это я не смогла бы петь
Без цветенья её и солнца!
Без весны - как без чувства - смерть.
Это я не смогла б заплакать,
Если б чувствовать не могла!
Мне весна моя дарит благо,
Без неё я - седая мгла.
Без неё душа - сухоцветы.
В них - бескровная красота.
Не взволнуешь такую ветром,
Если внутренность - пустота...
Ничего, что чуть-чуть грешнее...
Жить и чувствовать - разве грех?
Я - любовью к весне болею,
Ощущаясь счастливей всех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828723
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Росла – цвіла калинонька
У лузі зеленім,
Як дівчина молоденька
У батька і нені.
Квітнуть сонце помагало,
Цвіти – розвивайся,
Молодий клен коло неї,
Радій та кохайся.
Шепталися дві подружки,
Що клен гоноровий.
Красень має гарний стан
І листя чудове…
Швидко росли, виростали
Вже он осінь котить…
Дві подруги біля клена
Зігрітись не проти.
Опадають клена шати
І нічим зігріти.
Нема гонору й тепла
Ніде правди діти.
Пощіпало теж калину
Осіннім морозом…
Вона в ягодах міцніла
Не втратила розум.
А ягідки червоніють,
Аж душа співає!
Поруч з нею дуб розлогий
Стоїть. Він кохає…
Чи та ягода солодка,
Морозом прибита?
Чи та жінка є щаслива -
Туманом сповита?
Не всі ягоди солодкі -
Морозом прибиті…
Жінки лише ті щасливі,
Що теплом зігріті.
12.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828871
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Не клич його... І не проси.
Не спиниться й на мить.
Отак минає день за днем.
Наш час вперед летить.
Куди, скажіть, йому спішить?
Присів би. Відпочив.
Поговорити є про що.
Багато в світі див.
Тут бурі й грози сильні є.
Вітри грізні гудуть.
Та є тут й сонце золоте.
Його вперед лиш путь.
Із часом в дружбі сонцю жить
дано... то ж разом йдуть.
А ми... хто з боку, хто відстав.
Хтось заблудивсь... Зовуть.
Зовуть з собою. Не проси.
Не спиняться... А в тім,
Де з сонцем й часом в ногу йдуть,
Там весело усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
гарбузи –
оранжеві, жовті, червоні, зеленкуваті,
круглі і продовгуваті,
як у ковчегу Ноєвім –
лежать під стіною
у великій кімнаті
…наче парад планет у відкритому Всесвіті…
під міцною скоринкою – соковиті
запаси цілющої м`якоті
от і грудень: синьо-жовті синиці,
як незалежності нашої прапорці,
майорять до завіконної годівниці –
животворних щедрот літа
і для них
запасла гарбуза* помаранчево-золота,
округло випукло живота-ста
…як зима, біліють у годівниці гарбузові зернята
днини грудневої стежка
стрімка і кургу́за:
небосхилом, як городом до річки з горбка,
підстрибом котиться сонячна гарбуза –
щедроплідна, дорідна, здорова,
як священна космічна Корова
01.12.2017
*словники подають "гарбузу" як іменник
виключно чоловічого роду - гарбуз тобто,
але в розмовній традиції широко
використовується і "гарбуза", як іменник
в жіночому роді: у сприйнятті автора
"багатодітна" в плодороднім лоні її -
гарбуза зовсім не асоціюється
з чоловічим родом, тому - автор
вибачається за свідомо допущену
тут "родову" помилку...
врешті, якщо є гарбуз,
то для рівноваги і щедроплідності
має бути і гарбуза (гарбузиха...),
бо інакше виходить, що гарбуз
наш, як олімпійський Зевс,
має здатність самостійно виношувати
і народжувати собі потомків
(Діоніса - з стегна народив,
Афіну Паладу - з голови, здається...)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763362
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 28.02.2019
Я кожен раз все згадую тебе,
Мій хлопчику з блакитними очима.
Минає літо, осінь, сніг мете,
А я усе не розпрощаюсь з ними.
Твій погляд кожен раз манив мене,
Від нього я, мов від вина п'яніла.
Було кохання в серці осяйне,
Воно усе життя кохати вміло
Роки спливли і ми уже не ті,
Та кожен раз думками я вертаю.
У те кохання, що було в житті,
Усе в думках так добре пам'ятаю...
Мені ти був дарований життям,
Мій хлопчику, із юності моєї.
Були у серці ніжні почуття,
Та все ж я бути, не змогла твоєю.
У тебе вже давно своя сім'я,
У мене теж вона була без тебе.
Та не забула я твоє ім'я,
Згадаю очі, коли гляну в небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827028
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Просто осінь. Просто теплий день.
Просто крапля бабиного літа.
Без прикмет важливих і знамень.
Просто ми і нам замало світу.
Тільки ми. І затишок долонь.
Без людей, невидимі й прозорі.
Дотик вій і губ твоїх полон,
І з обіймів плетені узори.
Дотик вій. Метеликом до уст.
На душі і лоскітно, і щемно.
Ніжна млость чуттєвості спокус.
І в очах твоїх глибоко й темно.
Тільки осінь. Цей солодкий день.
Я твоя, а ти моя палітра.
Я - твій смак. В тобі - мій чистий дзен.
Ми тепер, одне на двох повітря.
Ми одне. На двох і водночас.
Догорає день ліхтарним світлом.
Просто день - звичайний, без прикрас.
В ньому ми, заховані від світу.
🍂🍁🍂🍁🍂🍁🍂🍂🍁🍂🍁🍂🍁🍂
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827077
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Відіб'юся в тобі, наче в дзеркалі,
Відчуттями по тонкому склу,
Навпростець по зимовому перкалі,
Щоб твоєму наснитись теплу.
Навпростець по небесному зареву,
Оминаючи пастку зими,
Ти оаза моя… Наче маревом,
Поцілуй мене та обійми.
Поцілуй мене вій легким помахом,
Коли ніжність сягне через край,
Відіб'юся в тобі на півподиху…
Ти оаза моя і мій рай.
Відіб'юся в тобі, наче в дзеркалі,
Навпростець, огинаючи сни,
Перейду по холодному перкалі,
Тільки руку мені простягни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827075
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
«у невідомості є шарм – за це й молюсь, Всевишній…»
А день – свіча; а я ще йду! – дорогами земними:
І дякую за цвіт троянд, що бачу понад ними,
За мрій меди, оману снів, шипи тих слів, що ранять,
За зради звабу, кривди смак, що я пізнав так рано,
Коли торкався вікон днів і квітів серця жінки
Чуттів вінком; за сподівань вино святе – і згіркле
Поміж обітниць-засторог, що Ти стелив: до бога
Безмежжя слів, і суєти, і марнота дороги…
Тому вклоняюсь за земне – буття, кохання, правду,
Що відчуваю біль чужий на струнах серця завжди,
Коли свячу печалі втрат сльозами як причастям,
І за талант душі: Ти дав радіти друга щастям;
Уклін за весни, що вели в світи святі – і грішні!..
За полини років – там дні й солодкі, юні, втішні;
Що й нині сію днів добро, любов’ю ніч зоріє,
І за вогонь останніх свіч – за віру і надію:
Ти впишеш в Книгу Доль? Чи десь
її хтось інший пише?
У невідомості є шарм – тож промовчи, Всевишній!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826768
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Золотою каблучкою котяться сонячні промені
Відкривають скрипічним ключем сіре небо з-за хмар,
Прокидається світ і звучить у пташиному гомоні
Переможний мотив. Відступає зима. Вже фінал.
Хтось уже розкидає по світу біленькі підсніжники
Чую кроки весни… Вона стукає вже каблучком
Так ласкаво голублять і ваблять обіймами ніжності
Неповторні й п’янкі аромати тепла за вікном.
І хоч лютий бува ненароком на весну насвариться,
Ну аякже інакше – зима ще на календарі,
Та вже котик вербовий на гілці із сонечком бавиться
Із далеких країв теплу весну несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826714
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Коли у принцеси немає дракона..
ну...тобто принцеса така... БЕЗДРАКОННА,
не тішить принцесу ні торт,ні корона,
ні сукня новенька,ні плюшевий слон...
Бо сняться принцесі бали і турніри,
де принци відважні,де принци сміливі
рятують із вежі принцесу вродливу...
То ж СПРАВЖНІЙ принцесі ПОТРІБЕН ДРАКОН!
Він дуже Величності кожній згодиться-
лякати несправжніх ПІДРОБЛЕНИХ принців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636003
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 23.02.2019
Капризні наші чоловіки, І не спиться, не лежиться,
Як маленькі діти. Аж чешуться вуха!
Прийшла додому в новій шубі Скільки можна ще терпіти,
Чому б не радіти… Як засне свекруха.
* * * * * *
І яка тут рибалка Задивилася на Васю,
В морозну погоду! Мене очима тішив.
Примерзають поплавки - Як побачив мій жених -
Вирізаєм з льодом… Обом синців навішав.
* * * * * *
Замакітрив дід бабусі Як я міг так лоханутись!
Сиву голівоньку У ногах судома…
Думала, що її любить – Прибігаю серед ночі,
Дід сватає доньку! Жінки нема дома!
* * * * * *
Не для мене Васильок, Мій миленький, як бичок,
Оплата мізерна! В клумбі мочить пісок.
Ненароком ухватилась, Я з собакою стою,
Як бобові зерна… Щоб змінить його струю.
* * * * * *
Засвітилися вогні… Вибирали ми обранців
Мабуть, вже Європа! Багатих, небритих…
Це контакти перепутав Тепер маємо ми все:
Наш електрик Стьопа Роги, ще й копита…
* * * * * *
Пролетіла по всім світу Ой, погляньте, у Данила
Новина бентежна, Виросли вже другі крила!
Що у нас у президенти Треті роги він спиляв,
Черга вже безмежна. Як ще першу жінку мав!
04.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825472
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Коло річки сивий кінь
П’є холодну воду
Задивився вдалечінь
В дощову негоду...
- Ой, ти коню, коню
Тай срібляста грива,
Чи була у тебе
Доленька щаслива?
Чи знав ти простори
І щастя свободи?
Чи один лиш хомут
В жару і негоду?
- Була моя молодість
Весела й щаслива,
Бо поруч подруга -
Струнка, злато грива.
Дружно гарцювали
З нашим возом - щастя,
Думали - гадали,
Що в житті все вдасться.
Не ваблять простори -
Не стало подруги...
Вже мені всерівно -
Радість, чи наруги.
Стоїть кінь біля води,
Аж мороз по спині...
Усе згадує свою
Подругу єдину.
17.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826204
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019
В той час, як засмаглі коханці ще сни додивляються в шафах,
Як бал неймовірно-розкішний шумить у твоїй голові,
Сховай всі листи учорашні від герцога чи то від графа,
На кухню зайди і духм'яної кави звари.
Се ля ві.
Жіноче оголене тіло хай пестить прозора сорочка,
Зима за вікном оглядає замети свої снігові.
Візьми авокадо з ікрою, дор-блю і салату листочки,
Сніданок - також насолода. Про це пам'ятай.
Се ля ві.
А потім подумай - навіщо ітимеш сьогодні на лови?
Бо те, що вполюєш не краще, того, що вже маєш, повір!
Дивись, на твоїм підвіконні розквітли троянди чудові,
Червоні - якраз для кохання. Як мріяли ти.
Се ля ві.
Чернетки віршів - у шухляду! І світ хай увесь зачекає!
Зготуй для коханого борщик. Котлетку засмаж. Краще дві.
Хай випічку хвалить домашню, проте зроду-віку не взнає,
Де в шафах беруться скелети. А ти промовчи.
Се ля ві.
19.02. 2019р.
Для ілюстрації вибрана картина художника Андрія Маркіна
https://liveracing.livejournal.com/1738568.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826118
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 18.02.2019
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8
[/youtube]
Запалила ніч зорі на небі,
у гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
в мерехтливому світлі свічі.
Відчуваю твої сильні руки,
у п'янкому чеканні тремчу.
Тінь гойдається в пристрасних рухах,
знов до раю з тобою лечу.
Ти даруєш жагучі цілунки,
а натомість, бажаю тебе.
Ніч малює з зірок візерунки
і до себе в обійми несе.
Догоряє свіча, ніби бранка,
згасло світло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку,
ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.02.2019
Хай мені кажуть, я живу не так,
Живу, щоб рядом добре було людям,
Хтось думає, що я якийсь дивак,
Спішу допомогти всім в свято й будні.
Мені болить, коли комусь болить,
Болить, коли страждає Украіна,
Інакше просто я не вмію жить,
Я так живу, тому що я, людина!
Інакше вже не зможу жити я,
Мене в житті вже не перекувати,
Така мабуть, вже доленька моя,
Таким життя зробило, батько й мати.
Живу на світі я своє життя,
Живу, грішу і каюся щоночі,
Всьому радію, як мале дитя,
Люблю життя і пестощі жіночі.
Я не святий, далеко не святий,
Хоча мені так часто дорікають,
Коли хочу полегшить біль чужий,
Кажуть я Ангелів роботу підміняю.
А як скажіть, мені інакше жить?
Забуть про всіх, і думать лиш про себе?
Коли моя душа на Небо відлетить,
Як поясню я Господу на Небі?
Як відчитаюсь я за всі моі дари?
Чим Небеса мене обдарували,
Як відчитаюсь перед Господом святим?
Скажу що мене чимось спокушали?!
В моім житті дорога лиш одна,
По правді жить, любить людей, Вкраіну,
Не дивлячись ні на чиі слова,
Лишатися в житті людиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825827
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]
Безсонна довга ніч римує гами,
Думки рояться, гублячись в імлі.
Зима ще сипле мокрими снігами,
Немов притрушує мої жалі.
А я в далеких спогадах блукаю.
У них лиш ти на весь безмежний світ.
Та не знайти мені ключі від раю,
Де нашої любові квітнув цвіт!
Де кожна мить бурхливо-неповторна…
Холодний дощ, мов щедрий зорепад.
І я з тобою поруч завжди гордо,
Несла у серці тисячі свічад.
Вони теплом нам душі зігрівали,
До нових весен наближали шлях.
А ми, як вперше, палко так кохали,
Блукаючи по зоряних стежках…
А тиша ночі злегка пестить душу,
З безсоння час немов спиняє плин.
Я знаю, любий, відпустити мушу…
Дощем стікає смуток із краплин…
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Люби меня!
Мне хочется так нежности твоей,
И взгляда,что пронзает всю до дрожи.
Ты для меня всех краше и милей,
Ты моё сердце страстью растревожил...
Ты в моих мыслях,как ползучий змей,
Касаешься моей горячей кожи...
Хочу тебя,всё больше и сильней,
И в этом мы с тобою, так похожи!
Хочу тебя! И хоть меня убей...
Так нежно,так безумно,бесконечно.
Люби меня! И ласки не жалей!
В минуте каждой чувствую я вечность!
17 02 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825796
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Затихло все. На лінії мовчання
Серед стриножених зимових вечорів
Брела собі прадавня Босорканя
У світлі придорожніх ліхтарів.
Неначе тінь несла химерне тіло,
Крива ковінька цокала об брук.
А позад неї врочисто біліло,
Неначе саван падав з її рук.
Деревам роздавала еполети,
Як полководець після вдалих битв,
Гротескно станцювавши піруети,
Збирала краплі сонячних молитв.
Немає сонця... Захмарі‘ло небо.
Стара чаклунка пристріт навела...
Ввібравши барви осені у себе,
Завіяла навколо, замела...
І в тиші снів зимового мовчання,
Вдягнувши розпач снігу, як вінець,
Шукала скрізь самотня Босорканя
Тепла і затишку невтрачених сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Вхолола спека. Тихо на плечі,
Котом муркоче вересень підпалий.
Листок, вже не живий, ще не опалий.
І посвист крил… Але, ще не ключі.
Сталистий натяк на свинцевість хмар,
Короткий дощ, як задум на протяжність.
Сопіння вітру, так, ще не куражність,
ЗахОду пал з позОвом на пожар.
Зі шкаралупиння визирнув горіх,
Пливе в нічному небі літній спогад.
Розсвіт туманно припускає здогад,
Що осінь вже ступає на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362784
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 14.02.2019
Уносит письма ветром, словно листья,
В них сотни слов, которых не сказать.
Нет смысла ждать и нет нужды молиться.
Зачем себя и мир вокруг терзать?
Вперед! навстречу новым расставаньям.
Всё то, что было, не вернуть назад.
Съедает день за горизонтом пламя.
В далекий путь зовет тебя пассат.
Шуршат страницы пожелтевшего блокнота –
В огне заката жжешь последний стих.
Никто не ждал такого поворота,
Мне очень жаль, прошу тебя, прости!
Твои следы вначале заметет снегами –
Их заморозит в памяти пурга.
А после мы не вспомним даже сами,
За что люблю… И почему ругал.
Бесследный путь, не нарисованный на карте,
Уводит в небо к легким облакам.
Кристально-белые, как и тюльпаны в марте,
Обрежешь крылья, бросишь их к ногам.
Тайком в окно заглянешь ты с рассветом,
Коснешься нежно моих спящих глаз.
Тепло в душе, как и на пляже летом,
Как жаль, что всё это в последний раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824925
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
***
Нелюбимых в бреду не зовут
И не просят не помнить обиды.
Уплывая душой в синеву,
От живых отделяясь, к убитым
Примыкают один за одним -
Сколько их, не успевших проститься,
Сколько их на руках у родни
В эти дни?.. Фотокарточки, лица,
Похоронные ленты, цветы,
Отпевания наскоро - лето.
И-у-же-ни-ка-кой-су-е-ты...
Птичий щебет в саду напоследок.
До чего же земля хороша!
Утопает в ромашках по пояс
Та, которую помнит душа,
По привычке о ней беспокоясь.
Но, как будто накрыло пургой,
И заполнился мир тишиною.
Назовёт её кто-то другой
Незабудкой, любимой, женою...
Оплывает заката свеча,
Оседает земля на погостах.
И любимых отпустит печаль,
Прилетевшая летом с зюйд-оста.
16.07.2014
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-333033-16-1405537387
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512419
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 08.02.2019
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 06.02.2019
Дзвін краплинок на дахах
Тишу розпинає,
Невгамовний рій комах
Над вином кружляє...
У природи знов нудьга
Сіро-прагматична,
Шарудить в руці фольга
Кволо, поетично...
Засмоктала шпарка день
І бурулька впала,
Повиймала із кишень,
Що колись сховала...
І під світлом ліхтаря
В лупу розглядала,
Навіть із небес зоря
Теж під руку впала...
Бачу плями від вина,
Крихти божевілля,
Біль, надія, сивина,
І тотем безсилля...
Грудка сумніву жива,
Затишку намисто,
Намальована сова,
Ноти піаніста...
І розірваний ланцюг
Щирої довіри,
І блукання волоцюг
Без межі, без міри...
Хрест у хусточці святий,
Із гріхів цигарка,
Камінь щастя голубий,
У кохання арка!
Дивні рими і вірші
Простір наповняють,
Мов нитками у душі
Дірочки латають.
Знов на килимі лежать
Сонячні долоні,
Пальці-промені біжать
По нозі й до скроні...
Дзвін краплинок на дахах
Тишу розпинає,
Невгамовний рій комах
Над вином кружляє...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824283
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Закохався кіт у пташку...
Так її любив,
Навіть клітку їй замовив
з вербових прутів.
Відпущу тя, політаєш,
тільки, щоб я знав.
Повернутись в клітку маєш
для моїх забав.
Я люблю тебе, пташино,
аж нетямлюсь весь!
Хочеш, буде в нас дитина,
а як ні, то без...
Я для тебе, пташко мила!
Я усе тобі!
Будем жити ми в палаці -
брами голубі.
Ми з тобою заживемо!
Будеш в мене пані.
Жити будемо окремо,
бо пташок щось не любить мама.
Тобто, як не любить... Любить,
тільки лиш інакше .
І, як довго їх не видить,
То дуже вже плаче...
Отже, я сьогодні те,
а завтра щось інше...
Хочеш, буду тобі другом,
а може і більше...
Все казав хижак пухнастий,
аж сам собі вірив.
Обіцяв пташині щастя
й потай зуби шкірив.
Сиди, пташечко у клітці,
тьохкай, розважайся.
А до інших не ходи.
З іншими не знайся.
Знаєш, пташко, це любов!
Я це відчуваю.
Щастя, що тебе знайшов,
птахо моя з Раю!
Вчора сон мені наснився -
солов'ї і ліс...
Ти до мене прихилилась,
Гладиш мені хвіст...
Що, не вмієш? Нема чим?
То нічого, люба.
Якось я змирюсь із тим.
Якось воно буде...
Може будем, може й ні,
жити ми з любов'ю.
Але, чув я, три гнізда
дають за тобою.
Три гнізда, та ще й дупло,
та ще й ліс за яром...
Хай кохання б і було,
але щоб не даром.
Чи ж за дурно я тебе,
цілувати маю?
Я вже й так тебе, пташино,
місяць обіймаю.
Їсти я тобі приніс
десь аж зо-два рази.
Маєш вірити мені
й не мати відрази.
Маєш тьохкати мені
для приємних вражень і чекати маєш.
Як захочу, то прийду,
а як ні, то знаєш,
Я така собі тваринка -
волелюбна й хитра.
Як шануєш, то шануй!
Ні - то ноги витру.
Можу ображатись я.
Ще як занервую...
Хочеш, буде в нас сім'я,
а як ні, то чуєш,
Ти дурна тоді будеш,
як мене не схочеш.
Щастя свого не збагнеш!
Що ти там лопочеш..?
Хочеш, щоб було кохання,
щоб душа у душу?
Годі, пташечко. До рання!
Я вже бігти мушу.
Ми сьогодні з моїм татом
дивимось мишбол.
До сверблячки хочу знати,
хто заб'є там гол.
Кіт махнув хвостом і щез.
Пташка слізку ронить.
Ніби сотні тисяч лез
хтось у серце встромить.
Що ж кохаєш ти, дурна,
того волоцюгу? -
ніби й думає вона,
та чекає... Друга...
Може завтра, чи в четвер,
прийде та обійме.
Не приходить... Може вмер? -
Бідкається сильно.
Промайнула вже й неділя.
В клітці ні зернини.
Покидають пташку сили,
мало не загине.
Коте, коте! - кличе пташка.
Де ж ти пропадаєш?
Коте, чуєш, мені важко,
а ти і не знаєш...
Як не кликала пташина
і як не гукала,
не відчув її коханий
те, що помирала.
Пташка дзьобик опускає
у холодну воду.
Слізки річкою збігають
і змивають вроду.
Плаче пташка, наріка,
не пускає клітка.
Приліта синичка якось -
Я твоя сусідка.
Я живу на тій сосні,
що за другим буком.
Та й сумні ж твої пісні
про горе й розлуку!
Я могла б допомогти,
чи розрадить співом,
чи комашку принести,
чи ще яким ділом...
Все сумує пташка, й так,
наче не почула,
що дала синичка знак,
наче натякнула.
Набігає сон на пташку
та й додолу хилить.
Вже і плакати не може,
бо не має сили.
Якось аж струснулась вся
клітка дерев'яна.
По-під клітку кіт простяг
своє тіло п'яне.
З пташки сон злетів умить.
Від щастя не диха.
Пісня з дзьобика летить.
Кіт лиш гримнув - "Тихо!
Тут співаю тільки я,
бо талановитий.
Ми сьогодні в солов'я
похрестили діток.
Соловей все наливав,
я потроху сьорбав.
Потім з гілки я упав
і сюди пришкорбав.
Знаєш, втома річ така,
що тобі б мовчати.
Де б ледащиця така
мала втому знати?"
Пташка знітилась, стоїть,
ніби дерев'яна.
І себе втішає - Цить,
просто котик п'яний...
От проспиться і на все
він тверезо гляне.
Може їстки принесе,
що вкраде у мами...
Й провалилась пташка знову
в забуття голодне.
Все ще вірила котові,
тій істоті шкодній.
Прокидалася від снів
і тяжких, й тривожних.
Кіт під кліткою смалив
цигарки безбожно.
Напустив серйозний вид
і насупив брови.
- Я піду. Прийду в обід.
Не згадуй злим словом!
Пташка поглядом услід
провела котище.
Щось казав він про обід...
В шлунку голод свище.
День до вечора. І ніч
заповзла у клітку.
Вже совиний чути клич,
а кота не видко.
Оселився смуток злий
в пташки у голівці.
Бачить - черв'ячок лежить
Прямо на долівці.
Не повірила очам.
Ледве дотяглася.
Слава! Слава всім богам!
Є на світі щастя!
Тільки морок і туман
клітку заливають.
Зір на небі цілий лан,
а кота немає.
І який вже там обід?
Ніч, як дзвін порожня.
Де ти, любий? Де ж ти, кіт?
Це ж здуріти можна!
Що, як пес його лихий
розтягнув по полю?
Чи потік забрав стрімкий? -
Плаче пташка з болю.
І як думка та тяжка
душу вкрай з'ятрила,
враз побачила кота.
- Як ти, моя мила?
Що, не рада? Я прийшов.
Трохи запізнився...
Та вела мене любов!
- ...Де ти так напився?
Я з усіх оцих тривог
мало не здуріла.
Мали ж спати ми удвох.
Я і місце гріла.
Я чекала, ще в обід,
як ти й обіцяв.
А тебе простиг і слід.
Чом ти не сказав,
Що усе буде не так,
що змінились плани?
І приповз, немов хробак
і брудний, і п'яний...
От негідниця така!
Прямо як на зло!
Ну, ходив до Хомяка...
Там було бухло.
Трохи вкинули удвох,
поки було вжитку.
Але ж потім, свідок Бог,
я до тебе, в клітку.
(Далі буде. Угорі перед текстом аудіо файл з повною версією.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824053
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019
205* дієслова-ножі: рими ревнощів
Я передчасно в пеклі побував,
Коли твої він руки цілував,
І ту троянду, що вколола в серце,
До ніг твоїх, прощаючись, поклав!..
206* з криниць роду:
«все постало з землі та із слова любові до Жінки»
О, людині не слово богів на землі серце щастям зігріє,
І зерно проросте не з молитв, де на волю богів всі надії –
Ні, я вірю в святе, що земне, я земному вклоняюся ревно:
Все з любові до жінки живе, все, від слова і хліба – до мрії.
207* сповіді передзим’я:
гріхи і щастя, щастя і гріхи…
А жінка серпнева – солодкий плід, бажаний, зрілий!.. –
І пестить, і порухом вуст манить в сіті уміло!
Хмілію і, спраглий, лечу я у прірву любові –
На милість її віддаю розум, душу і тіло!..
208* що в тобі заховало з народження небо безмовне?!.
Кохана, наділений погляд твій кольором зради,
Цілунок і слово таять смак гіркої печалі.
Чому ж – бранець чар твоїх! – лину від долі причалу
У мріях, у снах у твій світ – і ловлюсь на принади?!.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823943
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
201* вічне і дні мої…
Знай, Касьяне: твій подих, і думка, і крок –
Все назавжди розтане між вічних зірок:
Так цей світ сотворив Той, Хто дав життя вічне
Лиш висотам небес, – пам’ятай цей урок.
202* не неси у світ погане – вернеться до тебе
Касьяне, не можеш цей світ збагатити добром,
Любов’ю та щедрістю? – так не постав же й тавро
Осуду, заздрості, підлості, зла і лукавства,
Будь благородним – і честь не ганьби, і перо.
203* щастя час – обмежений життям…
Ти творив, ти любив, ти лишав на землі праці слід.
А підеш за межу – й через сотню чи тисячу літ
Як би ти не бажав – не повернешся знову у світ цей.
Тут хтось інший почне і так само відчує політ!..
204* на всі часи: «все можливо. – сьогодні!»
Не обманюй, Касьяне, себе днем минулим, прийдешнім:
Є життя лиш в ту мить, коли дихаєш, друже сердечний.
Тож відкинь марність мрій – і радій, що кохана з тобою,
Що твій день не минув! – А ось в завтрашній день чи ввійдеш ти?..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823941
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
197* врожаї листопадин; гіпотонія…
Ти був щасливим теж, Касьяне, – вічний вітер!
Та час осінніх днів межу бажанням мітить:
Пора забути спів весняних мрій юначих,
І смак вина, і дів – он старість шле «привіти»!
198* бентежність листопадин; ревнощі:
ти так всміхаєшся до всіх – і краєш душу й серце!
Скажу: сто ворогів не зможуть принести
В мій дім нещасть і бід, які приносиш ти.
Ревную, мучусь легковажністю твоєю –
Та все одно таку не зможу я знайти!
199* надії листопадин; емігрантці:
ще не злічити літ твоїх, а в мене й дні полічені…
Я не втомлюся жити і любити,
Якщо й за гори, хмарами покриті,
Чи й за моря тебе сховає доля –
От тільки б смерть своє не брала мито!..
200* бенкети листопадин; спрага щастя:
стиглі вишні долі – твої очі…
Вишневих чарів чиста глибина
В твоїх очах сховалася! До дна
Її сягнуть Касьяна серце хоче,
Як молодого випити вина!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823839
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
193* «гречкосій ти, поет, а чи цар – не помилує небо…»
(марсія до 4 грудня – у 885-ту річницю поминання
Абу-ль-Фатх Омара, Гіяз ад-Дина – життєлюба і поета)
Коли по волі долі фатальний час пробив,
Одне з найбільших тут і найдивніших див –
Твоє життя, Хайяме, підступне небо вкрало, –
І що йому краса душі, що слово, котрим жив?!.
194* втішайся тим, що маєш, і – живи!
(на тризні можновладця…)
Сьогодні один, що кумиром міг стати мені,
Лежить без бажань, і без подиху, й злата в труні.
А вчора йому поклонялися й лестили бевзі –
А я ще життю і любові співаю пісні.
195* заспіви з бенкетів листопада: печалі радостей…
Час розвіює дні в порох вічних пустельних пісків.
Мрій всихають джерела, як в спеку потоки струмків –
Караван моїх днів привела ти до осені, доле…
– Як же швидко я спив чашу юності й зрілих років!
196* заспіви з бенкетів листопада: фатальності…
Не злякається доля гріха – вб’є святе все і грішне.
І зів’яне краса, ляжуть зморшки, як часу насмішка,
Сила тіла мого переллється у неміч старечу –
Не пророк цього я! – так цей світ сотворив нам Всевишній…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823838
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Учитесь жить, душой весь мир любя:
Других людей, работу, увлечения,
Ошибки, неудачи и свершения,
Как платья примеряя на себя...
Пусть этот путь непросто воплотить,
Чужие судьбы не ищите краше,
У вашей жизни столько «разукрашек»,
Да впору кистью без конца водить...
Казалось бы, реальность, как сапёр,
Что не видны все мины под ногами,
И не узнать, кто в спину бросит камень,
Но согревает - вера, как костёр...
Учитесь жить, душой весь мир любя:
Других людей, работу, увлечения,
Простите всех и обретя прощение,
Вы наконец познаете себя...
.
.
.
For you Юлия Егзарова ❤🙏
.
.
.
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry #всембобра✌#свет #вашсвет #сатори #жизнь #любовь #прощение #любовь #добро #мир #life #love #welcometomyworld🌎 #light #people #happylife🤗
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823618
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Упала на холодный мрамор
Слеза, встревожив рябью лужи -
Гнев вылился дождем и замер,
Очистив землю, но не душу,
Что бьется в тысяче агоний
бескрылой птицей в тесной клетке ...
Опять небрежный росчерк молний …
Судьба удар наносит метко,
Когда не ждешь, так подло, в спину …
Пронзает болью, и без крика
Летишь в соседнюю могилу...
...А в белых пальцах две гвоздики…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79671
дата надходження 16.06.2008
дата закладки 29.01.2019
Мы с тобою могли бы состариться вместе,
но давно разучились обиды прощать!
Нам по жизни не светит семейная гладь,
и союзы – навеки – почили не в чести…
Пресловутое… долго и счастливо – фальшь!
Мы не силимся вникнуть в оттенки молчанья.
И мгновенья утратами я помечаю,
не держу… напоследок послушай – уважь!
Ты врагом нарекаешь язык мой постылый,
ты жестокой меня называешь… уймись!
Обмакни бледно-розовым прочную кисть
и рисуй, и терзай, и люби что есть силы!
Что есть мочи меня распинай на кресте
без боязни однажды проснуться Иудой!
Я пройду, как весною проходит простуда,
только запах на память оставлю тахте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150475
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 25.01.2019
Апокопа (грецьк. Apokope — утинання) — усічення наприкінці слова одного чи кількох звуків без порушення значення слова.
Внаслідок апокопи в українській мові виникли форми дієслова теперішнього часу, наприклад є < єсть, 2-ї особи однини (ходиш < ходиши), 3-ї особи однини пише < пишєть; минулий час однини чоловічого роду ніс < неслъ, 2-ї особи однини і множини наказового способу сядь < сади, несіть < несЂте; прислівники так < тако, вищий ступінь , гірш < горьше; іменники четвер < четвергъ, Костя < Костянтин тощо. Те ж саме можна сказати про ненаголошені форманти -ть < -ти (ходить < ходити), -м < -мо (ходим < ходимо), частки сь < ся, б < би, ж < же.
А. поширена у мовній (побутовій) практиці, що впливає і на художнє мовлення:
Що кидає тебе у відчай?
Котра частина твого “я”?
Ота, що плаче?,
Та, що квилить?
Ота, що наріка?
(Л.Ярмак).
Останнє дієслово у цитованій строфі “наріка” втратило закінчення “є”, тобто повну форму закінчення. Інший приклад з вірша П. Тичини “Вітер з України”:
Він замахнеться раз —
рев! свист! кружіння!
У другому рядку лише слово “кружіння” має повну форму, тоді як “рев” вжито замість “ревіння”, “свист” — замість “свистіння”. Подеколи А. має авторську специфіку: “Гей, розчиняйте всі вікна, хай увірвесь у груди вогкість” (М.Семенко). В деяких випадках А. сполучається з аферезою, синхронізуючи її смислові поля. До цього прийому вдавався П.Тичина:
вітер вітер ві
терзає дуба кле
на хмарах хмуре сон
це знов осінній ві
Цей досвід плідно використовували поети наступних генерацій, зокрема В.Стус.
А. досить широко використовується не самостійно, а у так званих складноскорочених словах, наприклад, міськрада, генпрокуратура, адмінресурс.
В українському розмовному мовленні скорочені слова трапляються у молодіжному та комп’ютерному сленгу.
Часто А. ускладнюється додаванням закінчень, аби слово мало самостійний характер, у якого є рід і число (комп – комп’ютер, клава — клавіатура, універ — університет).
Широко виявляється апокопа і в говорах: мо(може), гуцульське: Бра Ива, хо! (Брате Иване, ходи).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822198
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Я брожу на границе реальности,
Как по кромке весеннего льда,
Где послушно сближаются крайности,
Растворяя «сейчас» в «никогда»,
Где струится, подобная запаху,
Череда истлевающих дней,
Где цвета собираются в радугу
Лишь затем, чтоб уйти в мир теней,
Где глазами египетской мумии
Смотрит вечность сквозь тысячи лет,
Где в кольцо рокового безумия
Переплавлен закат и рассвет,
Где знакомые и посторонние
Просто пленники чьих-то страниц,
Я ищу, словно брешь в обороне,
Путь наружу, в миры без границ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213541
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 21.01.2019
Перестали ми сміятись, І нащо, скажіть із ранку,
Самі винуваті – Мені рахуба отака!
Ходим, ледве тягнем ноги, Сонна вибігла із хати
Мов чимось напхаті. І присіла… на їжака !
* * * * * *
Новорічні свята в нас Ой впаду! Який орел,
Це важка робота: Як гарно посміхається!
Олів’є, сир, голубці - В зуби «двинули» йому
До сьомого поту. Рот не закривається.
* * * * * *
Помінявся, мабуть світ, Зимові свята у нас -
Чи щось інше стало. По два їх і зразу !
Сьому бабу міняє Боря, Наготовили салатів
Усе йому мало. По свинячім тазу.
* * * * * *
Вже доїли ми козу, У сусіда – деревій,
Осталась лише шкура. В мене росте гречка.
Моя зшила полушубок Любитиму тебе вічно -
Стрибає, як дура. Почеши яєчка.
* * * * * *
Вредне бісове створіння! Прибіг кум до куми,
Що ж ви наробили? Що казати, не знає.
Не встиг зайти до куми - - Ти вже куме, щось роби,
Жінці доложили… Як Петра немає.
* * * * * *
Закінчилися свята, У синів такі жінки,
Настала відлига. Як у горлі кістка.
Василь так назасівався - Якщо зробиш щось не так -
Язиком не двига… Це, мабуть, невістка.
15. 01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821555
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Антономазія (грецьк. antonomddzo – перейменування) – поетичний троп, який вживається у непрямому, часто метонімічному називанні літературного персонажа або зображуваного явища іменем міфічного чи літературного героя:
… хочу вірити,
Що от
Надійде знов
Любити працю
Новий ліричний
Гесіод!
(О. Влизько)
Іноді антономазійний образ, перебираючи на себе властивості іншого предмета, набуває ознак символу:
І ось встає із піни Понту
Над хвиль розгойданим свічадом
Співуча мрія горизонту –
Сліпуча Степова Еллада
(Є. Маланюк).
“Степова Еллада” у поезії Є. Маланюка означала Україну, втілювала в собі риси довершеної краси та шляхетної гармонії на противагу іншим, полярним їй символам – “Чорної Еллади”, “Антимарії” та ін.
Антономазія (гр. antonomasia — перейменування) — різновид синекдохи, який формується в результаті переносу імені. Це перейменування означає, що замість назви певної особи вживається назва такої її ознаки, риси, властивості, дії, речі, завдяки якій цю особу не можна сплутати з іншими.
Наприклад: Автор "Кобзаря" писав: Се той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову-сиротину; Блискоче ніч перлиною Растреллі (Андріївська церква в Києві, роботи Растреллі), з гори збігає Боричів узвіз... (Л. Костенко). Є два види антономазії:
• 1. Використання широко відомих власних імен персонажів у ролі загальних: закоханих називають Ромео і Джульєтта, залицяльника — Дон Жуан, ревнивого — Отелло, скупого — Плюшкін, пустого мрійника — Манілов, слухняного трудівника — Іван.
• 2. Вживання загальних назв у ролі прізвищ або імен літературних персонажів. На такі приклади багата українська література: Пузир, Калита, Часник, Галушка, Марко, Безсмертний, Тарас Трясило.
Антономазія вимагає попередніх базових знань, тобто знань про ознаки і властивості того, чиє ім'я або назву використовують. Обидва види антономазії характеризуються виразною експресією, широко вживаються у публіцистичному, науково-популярному мовленні, у фольклорі, в усній розмові, в художніх творах піднесено романтичного або принижено сатирично характеру.
У чистім полі, в полі на роздоллі,
де колосочки проти сонця жмуряться,
Вернигора, Вернивода й Вернидуб —
три велетні—зібралися та й журяться (Л. Костенко).
Сутність антономазії ґрунтується на тому, що «власне ім'я, найчастіше ім'я особи, що вирізняється якоюсь характерною ознакою або сталою належністю до певного явища, стає прикметою цієї ознаки або цього явища. Багато міфологізмів, літературних персонажів, історичних діячів стали традиційними: Цицерон — „красномовна людина", Плюшкін — „скупий", Марс — „війна".
Більшість власних імен, що використовуються в загальному значенні, передають одночасно й емоційну оцінку»:
Ось і не треба газетних фраз!
— Біль є постійно біль! —
Мовчки зросте десь новий Тарас
Серед кривавих піль!»
(Є. Плужник).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821460
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.01.2019
"Один опыт - лучше тысячи советов".
(пословица)
Советы раздавать, кого любить, не стоит.
Дай опыт пережить, он ста советов стоит.
Случилась, вдруг, любовь у Петуха с Свиньею.
Прекрасный вышел бы у них дуэт,
Да, только как представить их семьею:
Хавронья нежится пол дня,
Петух встает чуть свет.
Как чудны голоса, сливаясь каждый вечер.
Им не нужна соседская братва...
О, как чудесны эти встречи.
Прекрасна же любовь Свиньи и Петуха.
Коза твердит Свинье:
- Ме-е-ня-ка, ты, послушай!
С твоими формами красавчика найдешь.
Толстушка милая не хочет слушать,
Ведь для нее Петух и так хорош.
Гусь Петуху кричит:
- Га-га, она тебе не пара,
Ты вовсе с нею не похож.
Но Петуху влюбленному тех доказательств мало -
Любовь слепа... Он в правде видит ложь.
Корова и Индюк, и даже Кролик...
Советы раздают Свинье и Петуху.
А им все невдомек! И говорить не стоит -
"Советы" братьев ни к чему.
Влюбленных не суди и ты, читатель, строго.
Пусть жизнь откроет им глаза.
Ведь это видим мы́ различий много.
Свинья пусть любит Петуха!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821138
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 04.01.2019
Я дякую тобі кохана,
За нерозтрачену любов.
За те, що ти, мов зірка рання,
Для мене засіяла знов,
За почуття що розбудила,
У серці, ніби яблунь цвіт,
За те, що серце полонила,
Коханням хочеться п"яніть.
За ті п"янкі зимові ночі,
За ту, безмежну благодать,
І за твоі щасливі очі,
Що не дають ночами спать.
Дивлюсь на зорі я ночами,
Злітаю в небо ніби в сні,
З цвітом черемхи, з солов"ями,
Чекаю новоі весни.
І хочеться п"яніть від пісні,
І в небо лебедем злетіть,
Дав Бог мені кохання пізнє,
Дав Бог мені тебе зустріть,
Від почуттів душа співає,
Співає серденько моє,
Я славу Господу складаю,
За те, що Ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Лине тихо ніжний скрипки звук,
Мабуть то зима виводить ноти.
Доторкнусь кохана твоїх губ,
Вони медом змазані солодким.
Упаду з тобою в забуття,
Хочу в ньому бути, як найдовше.
І скажу, що ти моє життя,
Я без тебе жити більш не можу.
Місяць промінь кинув у вікно,
Скрипка в ту хвилину заніміла.
А довкола біле полотно,
То зима його для нас стелила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818322
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Тріолет (фр. triolet, від лат. trio — троє) — восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі:
Сонце і день — не мені.
Сни — моя втіха єдина.
Та не щастить і вві сні.
Сонце і день — не мені.
О, хоч у снах чарівні
Сняться юнацтва години…
Сонце і день — не мені,
Сни — моя втіха єдина
(А. Казка).
Тріолет — це тверда строфічна форма, у якій є лише дві рими. Перший вірш повторюється у 4-му та 7-му рядках, а другий — у 8-му. Строфічна формула Т.: АВаАаЬАВ (варіанти АВаАЬаАВ, АВЬАаЬАВ…). Скріплюючи текст “кільцями”, повтори позначають лейтмотив та підкреслюють композиційну завершеність.
Походження Т., як і ін. твердих строфічних форм (рондель, рондо, секстина, сонет) вчені пов’язують із середньовічною плясовою піснею романських народів, з характерним для неї чергуванням строф та приспівів. В процесі олітературення цієї пісні у старофранцузькій поезії XII ст. кількість строф та приспівів, а також їх рядковий обсяг скорочувалися і вже в кінці XV ст. Т. набуває свого канонічного вигляду. Т. виник у середньовічній французькій поезії, прижився в інших європейських літературах. Пізніше відроджується в ліриці бароко і рококо.
Одним зі зразків тріолету є поезія Світличного "Тріолет":
Навіщо тріолети їсти?
Вони - з химер, фантазій, снів...
Не смійте, плотські та земні,
Небесні тріолети їсти!
Се - сонячні кларнети істин.
... А що як істина - в вині?!
Не треба тріолети їсти,
Вони - з химер, фантазій, снів...
Але закорінюється Т. в добу романтизму, коли відбувається процес наслідування італо-французської віршованої техніки.
Т. писали в Німеччині — Й.Гете, А.Шлегель; в Англії — В.Генлі; у Польщі — С.Гощинський, А.Міцкевич; у Росії — М.Карамзін, І.Бунін, B.Брюсов, К.Бальмонт, І.Северянін.
В українську літературу Т. увів 1831 О.Бодянський, проте справжнє поцінування цієї строфічної форми відбулося в контексті становлення поезії модернізму в к. XIX — на поч. XX ст. (І.Франко, М.Вороний, А.Казка). В сучасній українській поезії автором Т. є В.Мордань. На його тексти композитор О.Костін написав камерну кантату «Тріолети” (1985).
Для Т. переважно характерний усталений віршовий розмір. У французькій і польській літературах Т. пишеться силабічним 8-складовиком, у східних слов’ян — 4-стоповим ямбом, хоча зустрічається 4-стоповий хорей зі збереженням альтернансу. Інколи Т. використовують не як тверду віршовану форму, а як строфу для написання більших творів: вірші К.Фофанова «Бджола і троянда», Н.Зарьяна «Двадцяти шости комісарам” та Северяніна “Принцеса Мімоза».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818267
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.
Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
24.06.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 15.12.2018
(Не закінчене)
1.Стоїш ти, славна Україно,
На перехресті всіх доріг
І вороги не раз зміїнно
До тебе крались на поріг.
Тяглись до тебе хижі руки,
Тому крізь битви, кров і муки
Твій шлях в історії проліг.
2.Неначе чорні грізні хмари
Повзли у край привільний твій:
Пихаті ляхи, злі татари
Чинили кривду і розбій.
І щоб здолать лиху навалу,
Почувши гетьманську ухвалу,
Козацьке військо йшло на бій.
3.І перемоги, і невдачі
Були на карбі тих віків,
Лягали голови козачі
За землю прадідів-батьків.
Про це співала Україна,
Тужили мати і дівчина,
Не дочекавшись козаків.
4.На сході Русь, братів країна,
Збирала землі і моря.
Тобі з'явилась, Україно,
Надії нової зоря:
По волі славного Богдана
Була навічно ти віддана
Під руку Руського царя.
5.Чи стало легше українцям
В сім’ї великій, новій жить?
Адже так боязно чужинцям
Розбій і кривду їм чинить,
Бо Русь – держава православна,
Вона могутня, грізна, славна, -
Братів зуміє захистить.
6.На півдні добре пильнували
Кордон від підлих кримчаків,
Щоб у полон не забирали
Дітей, жінок, а юних дів
Не продавали до гаремів.
Так береже господар ревний
Свою отару від вовків.
7.Козацьке військо, грізна сила,
Були хоробрі вояки.
І де їх тільки не носило
По волі царської руки:
Чи бити турків та поляків,
Чи штурмувать Хотин, Очаків, -
Скрізь побували козаки...
8.Чудовий край! І землі добрі,
І ріки повні, і ліси.
А люди гарні і хоробрі.
Та волелюбні дуже всі!
Але ж те виборне козацтво,
Ті конституції і братство, -
Поганий приклад для Русі.
9.Батурин - гетьманську столицю -
Петро дощенту зруйнував,
Дітей покидав у криниці,
А решту люто порубав.
Хоч бились довго і завзято,
Але знайшовся зрадник клятий, -
Таємний хід за гріш продав.
10.Козацькі звичаї, свободи, -
Це небезпечна вельми річ...
До волелюбного народу
Біда прийшла, мов чорна ніч.
Козацтву вчинена наруга:
На троні сіла Катря Друга
І зруйнувала вільну Січ.
11.Заголосила Україна:
- О, Боже, глянь із висоти, -
Кругом лиш сльози та руїни.
І це накоїли – брати!
Вони ж рідня, вони ж слов’яни,
Тепер від крові ходять п'яні,
Немов ненависні кати.
12.Тяжкі, лихі часи настали:
Іздавна вільні, козаки
Ніяких утисків не знали,
А стали – панські кріпаки.
Царі вельможам, генералам
За вірну службу дарували
Міста і села на віки.
..................................................
Весна 2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210054
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 15.12.2018
Хлопчик Вітя каже мамі:
-Тато наш - не молодець,
Мене вчив казати правду,
А сам - той ще брехунець!
Набрехав він тьоті Ірі
(Двері он її навпроти,
Як тебе не було вдома -
Тато їй приносив шпроти).
Намолов наш чесний тато,
Що тут поруч, недалечко,
Десь живе корова в нього,
Ще є курка і овечка.
Він казав учора Ірі:
-Ти - модель, повинна знати,
Що з коровою моєю
Тут тебе не порівняти.
Моя курка - геть без мозку,
Синя, наче не прилавку,
Вся обскубана й облізла
І холодна, наче Мавка.
Тьотя Іра так сміялась,
(Тато їй приносив гречку)
І сказав, що лягла спати
Десь його дурна овечка.
Отак тато забрехався,
Та нехай він міру знає,
Бо таких тварин і близько
У квартирі в нас немає.
Вдома ввечері сьогодні
(Татові таке й не сниться),
Що зустріне його курка
Дуже схожа на тигрицю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816976
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 12.12.2018
Це просто біль… від того… що зима
Накриє снігом найцінніші квіти…
Це просто біль… від того… що нема
Шляхів простих… а ми – лиш тільки діти…
А ми з тобою – просто два світи…
Ще простягаєм так невміло руки…
Ще мої груди нині пестиш ти…
Та понад нами вже кружляють КРУКИ…
Це просто біль від того… що тепла
Нестерпно мало у твоєму… досить…
А чи від того… що моя весна
Не переможе цю багряну ОСІНЬ…
Це просто біль від того… що світи
Непройдені… непрощені… невмиті…
А ще від того… що твої вітри
Зметуть стежки над прірвою у житі…
Це просто біль від того… що світи
Летять собі… а ми такі безсилі…
Та все ще… незбагненно молоді…
Нестерпно юні… і до сліз красиві…
Це просто біль… від того… що нема…
І знаю я… ніколи вже не буде…
Нестерпний біль… від того… що ЗИМА…
А ми з тобою – лиш… звичайні люди…
……і…..не спинити………………………….
……і……не перейти……………………………
…….летять……………Світи…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513368
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 07.12.2018
Пуант (фр. pointe — вістря, гострий кінець, лезо) — гостродраматичне завершення ліричного сюжету у ліричному (драматичному чи епічному) творі, найвищий прояв градації.
П. — це асоціювання по низхідній від цілості до частини, яка виступає цілістю для ще менших частин, і так далі аж до якоїсь дрібної точки, де буквально чи переносно лежить уся вага твору. За допомогою пуанта митець досягає незвичайності, збудження напруження нашої уяви, виокремлює з-поміж інших головну деталь.
… увігнав
заступ у землю
хотів докопатися
до джерела
а докопався
до крові
(А. Крат).
П. притаманний також байкам, притчам та іншим жанрам, які завершуються лаконічним або афористичним висловом. Термін П. вживається у балеті — танець на кінчиках пальців ніг.
Оповідання Василя Полтавчука – це негаласливо відгранені життєві історії, випадки, за якими людські долі з їхніми правдами і кривдами. У часі – від воєнного лихоліття, котре гірко відлунює в душах людей і понині, до днів теперішніх – не дуже багатих на радісні миті. Зате, як і тоді, щедрих на таланти творити добро, виступати проти зажерливості – на захист людської гідності.
Автор дотримується класичної традиції у будові стислого епічного твору: буденна фабула обов’язково має крутий поворот у своєму розвитку і новелістичний пуант. І робиться це не для приголомшення читача, а для втіхи осягнення ним сподіваної несподіванки.
«Pointiller» (франц. мовою) – писати крапками. Наприклад, у живопису – це манера письма окремими мазками; у музиці – особливий тип письма, при якому кожна нота відокремлена від другої паузою.
У літературі ця манера письма притаманна новелістам. Василь Полтавчук — талановитий новеліст, у творах якого яскраво помітні прояви пуантилізму. Мова його оповідань по-народному барвиста, без словесних викрутасів. Для прикладу, такий ось малюнок.
«У ярку, що через дорогу, за рідкою шеренгою старезних верб, немовби хтось кукурудзу віє. Сиплеться та кукурудза і сиплеться, неначе цілий куток до млина рихтується. Але то тільки так причулося Даникові. Насправді ж там шумить-вишумовує невидима за туманом вода» (оповідання «Даник»).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816600
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Осінь знову моросить дощем,
Крає серце краплями-струмками,
Огорни любов"ю, як плащем
І зігрій красивими словами..
Я чуттєво на твоє плече,
Схилюсь у покорі і мовчанні.
Заховаюсь під твоїм плащем
І тремчу тополею в коханні..
Бачиш, онде гілочка верби,
Бавиться з холодною водою..
Ой якби ж то, любий мій, якби..
Бути в парі ми могли з тобою..
Ти ж не Бог.. Чекай.. А може Бог?
Як кохатимеш таку.. земную?
Те життя, де ми з тобою вдвох.
Я у мріях кожен день малюю..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011205653
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225290
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 06.12.2018
Байки - це короткі оповідання повчального змісту, на початку, або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка – мораль. Байка має здавна сформовану (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа — 6 ст. до н. е.) структуру, традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопівською мовою інколи називають підтекст художнього твору.
У глибині віків бере свій початок байка. Як і міф, вона була однією з перших форм художнього мислення.
Кожну байку можна розпізнати за кількома її яскравими особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним маячком будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія. Тобто, зображення одних предметів та явищ через інші. Саме завдяки цьому пересічними персонажами у байках виступають тварини, рослини та речі, через яких байка, наче зі сторони, показує нам нас - людей. Але й самі люди зрідка також можуть бути персонажами байки - однак лише тоді, коли їхні образи виступають символами тих чи інших людських рис.
Окрім цього, байку неможливо уявити без комізму та сатири — її невід'ємних супутників.
Відомими авторами байок є Езоп, Жан Лафонтен, Іван Крилов. Крім античних джерел, байка зазнала впливу індійської «Панчататри».
Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Байки бувають віршовані та невіршовані. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках М. Довгалевського, Ф. Прокоповича, Г. Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» І. Галятовський та А. Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753—1785).
У перші десятиліття 19 ст. П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський та Є. Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом.
Розквіт жанру в українській літературі пов'язують з іменем Леоніда Глібова. До байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко.
У 20 столітті байки писали Василь Блакитний, Сергій Пилипенко, Микита Годованець, Анатолій Косматенко, Павло Глазовий та ін.
Байка нині зазнає певної еволюції. Крім сюжетних байок, з'являються байки-приповідки («ліліпути»), а також байки-епіграми, байки-жарти, байки-пародії тощо.
Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:
"Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?"
"Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)
Всередині, як ти, порожній він",- сказав.
(байка-приказка П.Гулака-Артемовського «Цікавий і мовчун»)
Сім суток по воду ходив до ставу Рак.
На восьмий день так-сяк
Її він доволік до хати,
Ще трохи відпочив, та й ну перетягати
Через поріг... Клешнею зачепивсь,
А кухлик нахиливсь,
І розлилась вода, — пропали всі клопоти!..
«Нема добра із скорої роботи! —
Говорить, сапаючи, Рак, —
Було б не поспішаться так...»
(байка Б.Грінченка «Швидка робота»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816144
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
Згадай мене моя лебідко,
Коли на серці в тебе туга,
Коли на серці в тебе гірко,
Коли невистачає друга.
Коли з очей, мов роси, сльози,
Весь світ дощами заливають,
Коли в душі тріщать морози,
І серцю спокою немає.
Згадай мене моя лебідко,
Згадай, і серцю легше стане,
Господь на небі буде свідком,
Для тебе зірку я дістану.
Для тебе нахилю я небо,
З тобою біль твій розділю я,
Для мене більшого не треба.
Ти вір і знай, тебе люблю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815768
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018
Перифраз, Перифраза (грецьк.periphrasis — описовий вираз) — мовний зворот, який вживають замість звичайної назви певного об’єкта і полягає в різних формах опису його істотних і характерних ознак. П. можуть бути як довільні, так і фразеологічні сполучення слів: майстер сцени — артист, театральний режисер; благородні птахи — лебеді; чорне золото — вугілля; бити себе в груди — каятись; накивати п’ятами — втекти та ін.
У науково-популярних і публіцистичних текстах П. часто використовують, щоб уникнути повторень і водночас висловити авторське ставлення до об’єкта розповіді: Геродота називають “батьком історії”, Ольгу Кобилянську — Гірською орлицею”, Лесю Українку — “дочкою Прометея”. До П. належить і заміна авторського “Я” — “ваш покірний слуга”, “автор цих рядків”. Від частого вживання, зокрема в засобах масової інформації, позитивні якості П. нівелюються і перетворюються на штамп (королева полів, солодкі корені).
Перифраз (від д.-гр. περίφρασις — «описовий вираз, іносказання»: περί «навколо, біля», φράσις «вислів») — у стилістиці й поетиці троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох.
У перифразах назви предметів і людей замінюються вказівками на їх ознаки, наприклад, «зануритися в сон» замість «заснути», «цар звірів» — «лев», «однорукий бандит» — «гральний автомат», «чорне золото» — «вугілля» чи «нафта», «легені планети» — «ліси». Розрізняють логічні перифрази («автор „Мертвих душ“») і образні перифрази («сонце української поезії»).
П. у художній літературі має завданням зробити текст виразнішим, більш дієвішим та цілеспрямованішим і своїм характером наближається до метафори або метонімії, виражаючи семантику слова чи словосполучення переносно, за принципом подібності й суміжності: “Розпадеться луда на очах ваших [прозрієте] неситих” (Т. Шевченко); “Лягло костьми [загинуло] людей муштрованих [солдатів] чимало” (Т. Шевченко).
Необхідно розрізняти П. і перефразування — часткову зміну відомого вислову (приказки, прислів’я, афоризми) на вимогу контексту: “Не спитавши броду, полізли у воду”; “І кинули бізнесових щук у каламутну річку нестабільної економіки”.
Перифраз можна визначити як неоднослівну вторинну номінацію описового, здебільшого емоціонально-екпресивного, оцінного характеру, що являє собою семантично неподільний вислів, який скісно вказує на істотні, відмітні або суб’єктивно виділені носієм мови ознаки позначеного об’єкта чи явища дійсності.
Окремим випадком перифрази є евфемізм — описовий вираз «низьких» або «заборонених» понять («нечистий» замість «чорт», «обійтися допомогою носової хустки» замість «висякатися»).
Українська мова має усталені перифрази: Кобзар України (Т. Г. Шевченко), Великий Каменяр (І. Я. Франко), Дочка Прометея (Леся Українка), столиця України (Київ), місто Лева (Львів), чорне золото (кам'яне вугілля) тощо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815319
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018
Цей вірш про почуття людей,які втратили коханих...
Ноги ледве ідуть додому
Де тепло твоє не чекає,
Лиш відлуння трамваїв додолу
З гулом падає, тишу лякає.
Наче привид ходжу кутками,
Чомусь у вікно виглядаю
Темна ніч рясніє зірками
Ти ж ніколи не прийдеш, я знаю.
Твоїм тілом пахне сорочка
До грудей її пригортаю,
А самотність згорнулась клубочком
І тихенько сльозу ковтає.
Поридаю й засну невтішно,
А ти ангелом сядеш скраю…
Я не вірю,що все так вийшло
Бо без тебе й сама вмираю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814753
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Заходить сонце, захід весь червоний,
Далекий край збирається до сну.
Темінь біжить, ідуть до сну ворони,
В повітрі чути запах полину.
Прийшла дітвора і помила ноги,
У хаті горить світло, є тепло.
Люди до сну збираються, а Боги,
Від поту витирають знов чоло.
На небі засвітились ясні зорі,
Зарився Місяць в хмари - ліг до сну.
Хрести блищали в древньому соборі,
Чумацький шлях ховався в борозну.
Як все поснуло - наступила тиша,
Роси густі лягли у спориші.
Вітер мовчить, а листя ледве дише,
Заснуло все, на дворі ні душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814057
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Не лякайтесь, що осінь минає,
Страх зими над простором завис...
Що війна наший цвіт убиває,-
Ось цього нам боятися слід...
Не лякайтесь, що довгі вже ночі,
І короткі сполохані дні...
На життя не заплющуйте очі,
Усміхніться привітно зимі...
Хоч зима ось-ось уже прийде,
Та у ній теж буває добро...
Та й три місяці швидко відійде,
І повернеться знову тепло...
Не лякайтесь снігів і морозів,
Негараздів і бід зимових...
Все гнітуче й нікчемне відходить,
Та й зимою живим бува сміх...
Не лякайтесь, що втратили крила,-
На порозі не кращих вже літ,
Бо ж весною відновляться сили,
Усміхнеться оновлений світ...
Не втрачайте і Віри, й Надії,
Бо ж зима, як завжди відійде...
Не бува ніщо в світі довічне,
І весна своєчасно гряде!..
А весною тепло воскресає,
І сміється небесна блакить,
І природа, і світ оживає,
Спів птахів і струмків задзвенить...
Не лякайтесь,що осінь минає,
І зима посила вже привіт,
А війна наший цвіт убиває,-
Зупинити її давно слід!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814072
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WFB2YVjblow [/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813735
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dQ57nsW0-rI [/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813733
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Я умом понимаю,
А вот сердцем нет.
Какой будет знаю
На вопрос ответ.
Тебя не изменить -
Да я и не пытаюсь.
Таким, какой ты есть,
Воспринимать стараюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807710
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 06.11.2018
Тихо плачуть дощі у осіннім тумані,
Сивий морок блукає під вікнами знов.
Трусить осінь під ноги листки полум'яні
І дарує обом неповторну любов.
Подивлюся у очі блакитні - глибинні,
В них прозорість озер і безмежність морів.
І нестимуть нас крила увись - лебедині,
В казку щастя, кохання, яку ти створив.
Закружляють вітри в листопадовім танці,
Нас з собою покличуть у мандри вони.
Прокидаюсь з тобою, щасливою вранці
І шепочуть уста:"Ти мене пригорни."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812700
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
Люблю я свою Україну,-
За те, що родюча земля,
За верби й червону калину,
За те що шумлять тополя...
А ще за степи і діброви,
За ріки, озера й моря,
І за краєвиди чудові,
За сонце,що в небі сія...
За вільні широкі простори,
За села, містечка й міста,
Долини,рівнини і гори,
Врожайні пшениці й жита...
За птахів у небі і хмари,
За далі її голубі,
За сірі осінні тумани,
За теплі і лагідні дні...
А ще за сніги і морози,
Весняні і літні дощі,
Веселки і вранішні роси,
Дерева і квіти, кущі...
За те,що я в ній народилась,
Пізнала казки і пісні,
Що жити у світі навчилась,
Радіти і літу,й весні...
За те, що у ній я трудилась,-
Для себе, країни й сім"ї,
Писати казки я навчилась,
Поеми, пісні і вірші...
Люблю я свою Україну,
Вона Батьківщина моя...
Ніколи її не покину,
І кращої в світі нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812062
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018
Димінутив (грецьк. di — двічі, лат. minutio — зменшення) — здрібнілі, зменшені форми певних слів.
Зменшувальні утворення - це похідні іменники, що виражають значення зменшеності, яке зазвичай супроводжується ще й значенням суб'єктивної оцінки: позитивної (пестливої) або рідше негативної (зневажливої).
Розрізняють демінутиви першого, другого та третього ступенів, що утворюються від іменників, позбавлених значення зменшеності: дівча > дівчина > дівчинка > дівчинонька. Зменшувальні утворення вживають передовсім у розмовній мові.
Серед назв зі значенням зменшеності переважно з позитивною оцінкою можна виділити лексеми з таким частковим значенням: 1) зменшені імена; 2) зменшено-оцінні (зменшено-пестливі або зменшено-згрубілі); 3) оцінні (пестливі). До групи зменшувально-пестливих, тобто тих, що надають словам позитивного емоційного забарвлення, належать такі суфікси іменників: -к- о (татко), -ок (дружок), -ик (Тарасик), -ець (братець), -иц'- (а) (сестриця), -ичка (молодичка), -инка (дівчинка), -очк- а, -ечк- а, -очок, -ечок (невісточка, донечка, синочок), -оньк- а, -еньк- а ( дівчинонька, бабусенька), -ун'- (а) (матуня), -ус'- (а) (матуся); похідні -усеньк- а, -унечк- а, -уньчик, -усечк- а (бабусенька, матунечка, татуньчик, бабусечка) та деякі інші.
Вони досить поширені у фольклорі, відбивають ліричні риси української ментальності:
“Іди, іди, дощику,
Зварим тобі борщику…”
“Копав-копав криниченьку
Неділеньку-дві.
Любив-любив дівчиноньку
Людям — не собі”
Д. має у своїй основі, як і аугментатив, не лише граматичний чинник (здебільшого суфіксальний: -еньк-, -ок-, -есеньк- тощо), а й психологічний, що віддзеркалено й у художній літературі:
“Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках донесу” (М.Старицький);
“Місяць яснесенький
промінь тихесенький
кинув до нас” (Леся Українка)
Однак надмірна пестливість такої поезії, як наприклад, у творчості П.Грабовського, засвідчувала брак волі до життя і тому заперечувалася тією ж Лесею Українкою, представниками “розстріляного відродження” та “празької школи”:
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.
У творах художньої літератури використання зменшено-пестливих іменників сприяє створенню ліричного, емоційного тону мовлення, додаючи до основного значення зменшеності відтінки ніжності, симпатії. Уміле їх використання робить мову багатою, різнобарвною, емоційно насиченою. Оцінні лексеми служать засобом вираження авторського ставлення до зображуваного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811785
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Епіфора (грецьк. epiphora — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі. Вживається задля увиразнення художнього мовлення. Особливого смислового значення Е. набуває у поєднанні з анафорою:
— У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст,
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе завелика голова, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий…
(Надія Кир’ян).
«...Вернітеся!» — «Не вернуться! —
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навіки пропали!» (Тарас Шевченко, "До Основ'яненка")
Стилістичний прийом повтору одних і тих самих звуків у кінці суміжних слів у поетичних рядках (рима) є за своєю суттю граматичною епіфорою:
За роком рік, за століттям століття…
Що ж обурюється чоловік,
Цей злак земної!…
(Ф. В. Тютчев)
Наведемо також яскравий приклад використання лексичної епіфори – повторення в кінці рядка одного й того ж слова:
Сили дано мені долею,
Удача дана мені долею,
І невдача — долею;
Все в світі звершується долею.
(М. Гаспаров)
Наведемо вірші Сергія Островова як приклад риторичної епіфори.
Перше слово дитина сказала:
– Мама!
Виріс. Солдатом прийшов на вокзал.
– Мама!
Ось в атаці на димну землю впав.
– Мама!
Встав. І пішов. І губами до життя припав.
–Мама!
Епіфора – не бідніша, а більш делікатна, ніж анафора. Вона вимагає навколо себе особливої уваги, адже породила ряд класично впорядкованих твердих форм: тріолетів, секстин, ронделів…
Суцільна епіфора має місце в народному епосі, а також у віршиках для засвоєння малюками нових слів. Зловживати такими стилістичними фігурами небажано. Їх треба використовувати як прикрасу для корони вірша.
У поетичному творі Е. часто зливаються з римою, зокрема в ліриці народів Сходу (газель).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811171
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Тишком-нишком, крадькома,
Ніжками навшпиньки.
Йду туди, куди нема
Жодної стежинки.
Роззираюсь навкруги
І питаю в тіні –
Де ж це опинились ми,
Сонні і невпинні?
Що чекаємо знайти?
Головне – навіщо?
Та продовжуємо йти –
Шукачі ми ті ще…
Сонце сіло, ніч прийшла.
Світло раптом зникло.
Зникла й тінь…. Піду сама…
Я до цього звикла.
Лариса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810765
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Інвектива (від лат. invehi — нападати, invectiva oraiio — лайлива промова) — творчий прийом, що полягає в гостро сатиричному викритті певних осіб чи соціальних явищ, відомий з античної доби (ямби Архілоха, промови Демосфена, сатиричні діалоги Лукіана, епіграми Катулла та Марціала тощо). Стильові форми І. спостерігаються й у Святому Письмі, в посланнях Апостолів.
В Україні І. набула розвитку в період полемічної літератури (Герасим Смотрицький, Іван Вишенський та ін.), досить актуальною вона виявилась і в XIX ст. (Т.Шевченко, М.Старицький та ін.), і у XX ст. (І.Франко, В.Самійленко, П.Тичина, М.Рильський, Є.Маланюк, В.Симоненко та ін.).
Прикладом І. є вірш Є.Маланюка, в якому він дає відповідь на “Посланіє…” Я.Савченка, де поета-емігранта було обізвано “Квазімодо”, та М.Долензі, обуреному суворим словом правди в ліриці Є.Маланюка:
Не сперечатимусь: я син свого народу —
Сліпця відвічного, каліки і раба,
І, мабуть, таки-так, що образ Квазімодо
Із образів усіх мені б припав.
Тож хай отак: страшний, великий, незугарний
Я — лихом виплекан і викохан у тьмі.
Щоб в рухах дзвонаря нестримано і марно
Казився лютий гнів непримиренний мій...
Щоб в чорний час зневаг, насильства, ґвалту й муки,
Коли регоче, хам над неміччю краси, —
Враз вовком кинутись, наллять залізом руки
І кров’ю ворога жагу свою вросить!
Стою в височині, в стрільчастій амбразурі,
А там внизу — юрба, де наймити, старці,
І красний Шатопер, ще несвідомий бурі,
Яка пала в очах, яку держу в руці.
Ідилічний початок поеми «Сон» Т.Шевченка різко контрастує з подальшою розповіддю про так званий "рай" — життя кріпаків. Письменник обурений тим, що деякі "писаки" вихваляли такі умови життя селян. Він бачить зовсім інше:
Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
В українській літературі І. завжди користувалася великою популярністю: “Календар римський новий” Г.Смотрицького, “Апокрисис” Христофора Філалета, «Тренос” М.Смотрицького, “Палінодія” З.Копистенського, антиуніатські твори І.Вишенського, “О злобе людей пам’ятозлобных, урядовых” Климентія Зіновіїва, численні твори Т.Шевченка, С.Руданського, І.Франка, М.Старицького, Ю.Федьковича, П.Грабовського, П.Тичини, М.Рильського, В.Симоненка, В.Стуса та ін.
Оригінальним різновидом І. є автоінвектива, де лайка промовця спрямована на самого себе, як у творах Ю. Андруховича “Самійло Немирич, авантурник, посаджений за гвалт у вежу, самому собі”:
вчора був ти герой одягався у плащ
їздив кіньми і саньми співав пияцьки
нині сівши у вежу ридай пропащ
згвалтувавши дівча що розносило пляцки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810477
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
Біда не в тім, що ти мене не любиш,
Біда, що я тебе не можу розлюбити.
(Минає день…)
Там, де двоє – там весілля,
А де троє – перші ягоди журби.
(Дикі гуси)
Якби я, синочку, слухав свою мати,
Той тебе, мій любий, в старості не мав би!
(Ой стояла хата)
Я і друзів розумів
І ворогів умів прощати,
Бо хрещений батько мій –
То Хрещатик, то Хрещатик.
(Хрещатик)
…Но покуда поэт есть духовная власть на земле,
В непотребних стихах, заменивших мне тайную исповедь,
Отпускаю грехи. Всем, кто слаб. И себе в том числе.
(Монолог Фр.Вийона)
Я мартовский ручей,
что всем принадлежал
и был всегда ничей…
(Монолог ручья)
Прошу, в глаза вам глядя:
«Ну, будьте же людьми!
Подайте, Христа ради,
мне
хоть капельку любви!»
(Богач-бедняк)
«Я любя казнил невесту свою.
Я назначил ей свиданье в раю,
обещал ей, что приду в небеса.
А обманывать любимых нельзя!»
(Последний конвой)
Нужно с детства учиться у птиц,
что не знают ни виз, ни границ.
Тем не менее каждой весной
возвращаются с юга домой.
(Париж)
«Ты был Гулливером, пока я любила тебя.
Ты стал лилипутом, когда я тебя разлюбила»
(Гулливер)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810466
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
Знеможена, вдоволена, щаслива,
Тремтяча у цупкім полоні спазму,
У апогеї вільного відриву,
В передчутті наступного оргазму
З-під шкіри струменяться саламандри,
Пашать вогнем завужені зіниці,
У голові повторюються мантри -
Іще хоч раз намаритись, наснитись...
Хоч мить, секунду, частку півсекунди
Цей зблиск, цей спалах, ця жага торкання
Як у забутій казці нібелунгів -
Ступити в ніч, щоб вийти на світанні
Знеможено, вдоволено, блаженно
Всміхнутися зловісному інкубу
Що так любив красиво й навіжено
Й віддав її, беззахисну, на згубу...
Солодка спека та повітря сперте,
Немов міхи розходяться легені,
Останній вдих - це щастя так померти -
З коханим серцем у кривавій жмені...
За ілюстрацію - робота Боріса Вальєхо «Жага (burning)» (фото з нету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791313
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 08.10.2018
Амфібрахій (грецьк. amphibrachys, від amphi — обабіч та brachys — короткий) — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом.
За мелодійністю він, швидше, нагадує звичайну розмовну мову. Тому амфібрахій — це розмір, який є більш спокійним, ніж його «родичі» — ямб, хорей, дактиль.
У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголошеним другим складом (—∪—). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеон); найліпший варіант А. — при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок.
В українській поезії до А. вперше звернувся Є.Гребінка (“Човен”, “Українська мелодія” тощо). Найменш уживаний одностопний А., що трапляється здебільшого в гетерометричних строфах задля увиразнення ліричного сюжету та акцентації поетичної думки:
— Матусю! Хто очі мені замінив? —
Всміхнеться, щоб сліз не побачив.»
Сама — до вікна, до неораних нив —
І плаче…
(Є. Плужник)
Двостопний А.. також не часто спостерігається:
…ночами про подвиг
я марив малим,
а подвиг — це побут
без жару й золи,
шизоїдно чистий,
абсурдно міцний,
не вельми врочистий,
та дуже ясний
(О.Шарварок).
Подеколи поети звертаються до тристопного А.:
На гратах не місяць — корова,
Не сяйво — рапатий язик.
В залізних, вантажних оковах —
Життя божевільного лик
(І. Крушельницький).
Прикладів чотиристопного А. в українському вірші теж не дуже багато:
О метана бурею, Нене злиденна,
Укріплю Тебе я на камені слова,
І будеш, як церква, ясна і сталенна!
(В.Пачовський).
П’ятистопний А. надає поетичному мовленню ознак урочистості, як у вірші М-Бажана “На Карпатських узгір’ях”:
Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні
Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить.
Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, —
Він тут вкорінився, він тут укріпився й не рушить.
Надзвичайно рідкісний А. — шестистопний (С.Голованівський: “Минають роки, як хвилини, і зорі згасають байдужо…”), що виразно розмежовує віршовий рядок на два піввірші, викликає враження “важкого” стилю.
Подеколи поети звертаються і до вільного А., наприклад, І.Франко:
Полуднє.
Широкеє поле безлюдне.
Довкола для ока й для вуха
Ні духа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808469
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Оксиморон (грецьк. oxymoron — дотепна нісенітниця, від oxys — гострий, moras — безглуздий) — різновид тропи, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода, крижаний вогонь тощо).
О. поєднує протилежні за змістом, контрастні поняття, які спільно дають нове уявлення. З погляду мовознавства оксиморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект («холодне полум’я», «сухий дощ», «крижана посмішка», «депресивна веселість» тощо).
Принцип семантичної несумісності між іменником та прикметником широко використано у художній літературі. Наприклад, В. Стус назвав свою збірку “Веселий цвинтар”.
Водночас О. спостерігається між однорідними присудками:
Люди часто живуть після смерті:
Вріже дуба, а ходить і їсть,
Перепродує мислі підтерті
У завулках тісних передмість. (В. Симоненко)
та між означеннями одного й того ж слова: Т. Шевченко:
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
У деяких поетів оксиморонне формулювання розвивається у ліричний сюжет, перетворюється на стилетворчий чинник:
Котилася, як кавун, голова з гори,
як кавун, кривава людська голова.
Котилася голова.
Ще у очах тріпотіли
листя папірці зелені
і стежка намотувалася стрічкою під ноги.
Ще у вухах шурхотіло колосся,
рипів біля колодязя журавель,
гуділи оси,
сміялася дитина...
(В. Голобородько).
Вживається О. й у розмовно-побутовому (ходячий труп, страшенно веселий), у публіцистичному (запеклі друзі; вперед, до світлого минулого і т.п.), навіть у науковому мовленні.
Оксюморон і парадокс мають ряд спільних ознак. Оксюморон може лежати в основі парадоксу. Різниця полягає в тому, що парадокс часто використовують у літературі, щоб дати несподівані висновки, висловити певну ідею. У той час як оксюморон не обов'язково повинен висловити ідейне переконання чи наштовхнути на висновок. Парадокси, зазвичай, висловлюють суперечливі концепції, натякаючи на більш глибоку істину. Оксюморон не натякає на істину, а описує прямо предмет, особу чи ситуацію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808962
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2018
На жіночих модних курсах
Фахівець аж розпинався,
Всім жінкам роздав анкети
І до кожної звертався:
-Сконцентруйте своє вміння
Ради свого інтересу:
Де найбільше потрясіння
Вас доводило до стресу?
Всі моменти пригадайте,
Те, що вас в житті дістало,
Відповідь в анкеті дайте:
Що найбільше схвилювало?
-На роботі була тиша,-
Написала швидко Міла,-
По столі пробігла миша -
То я мало не зомліла!
-Був найбільший стрес у мене,-
Пригадала тут Марічка,-
Я на кладці послизнулась
І шубовснула у річку.
Написала в графі Тома:
-Навіть важко уявити,
Я боюся дуже грому -
Це мені - не пережити!
А Світлана усі стреси
В голові перебирала,
І найбільше потрясіння
У анкеті написала:
-Позавчора мій коханець
(Вірила, що воно путнє)
Клявся - ввечері загляне,
Буде ніч ця - незабутня!
Свічки, музика - все справне,
Нову постіль застелила,
На коньяк і всякі страви
Всю зарплату я вгатила!
Вночі бігала на ганок,
Виглядать його стомилась,
Стрес і сльози - вже під ранок,
Бо це падло не з'явилось!
І не знає, скотиняка,
Що цим жінку можна вбити!
Це - найбільше потрясіння,
Яке важко пережити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801837
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 02.10.2018
Пройдуся вранці по пшеничнім полі,
Візьму в обійми небо синє й вітер.
Зашелестять листочками тополі,
Усміхнено мені кивають квіти.
Пошлю вітання пташці сизокрилій,
Вона мені відкликнеться піснями.
Всміхнусь хмаринці радо, білій, білій,
Сьогодні закохалась донестями.
Йому скажу: " Без тебе, як без неба,
З тобою щастя любий відчуваю.
Ховатись почуттями нам не треба,
Кохаю милий, я тебе кохаю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808282
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Секундна мить...І диво - таїна
В душі розквітла, мов зоря ранкова.
Лиш спалах погляду - і радість неземна
Тремтливе тіло пройняла раптово...
Секундна мить...І зупинився час.
І розумом нічого не збагнути...
На тлі його очей весь світ погас...
І хочеться в очах цих потонути...
В оправі сонячній горить його лице.
І щем знемоги проника до споду.
Яке ж бо спрагле почуття оце, -
Вінець блаженства, втіхи й насолоди!
Секундна мить жаданням так п'янить...
Що буде потім - це вже неважливо...
Лише б кохання шал не зупинить -
Найпотаємніше і найдивніше диво !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512280
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 29.09.2018
А пам'ятаєш, як раділа осінь,
Коли ми йшли за клином журавлиним?
Траву намистом прикрашають досі
Червоні ягоди розкішної калини.
А пам'ятаєш зібрані у жмені
Смарагди крапель ніжно-прохолодні?
Багряне листя із осик та кленів
Тоді так опадало, як сьогодні...
Чому ж нам вітер проспівав прощальний
Мотив кохання, що було шаленим,
І цілий день колючий дощ безжальний:
"А пам'ятаєш,"- все питав у мене?
14.10.2012р. 19:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 12.09.2018
Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки — жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, супроводяться не тільки відповідними рухами, наприклад, погойдуванням дитини на возі, а й розвивають її мовні здібності.
Наприклад: їхав пан, пан, на конику сам, сам
Незважаючи на свою простоту, 3. позначені евфонічною культурою, сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям (форма — діалог), привчають до чуття прекрасного.
3. співають або проказують речитативом. Найпоширеніші 3. — “Зайчику, зайчику”, “Сорока”, “Ладки” та ін.
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобила, там лоша,
А кобилка в лiсi, а лошатко - в cтpici.
Кую, кую ніжку,
Поїдем в доріжку,
Будем коня напувати,
Будем в баби ночувати.
Забавлянки співають дитині дорослі, коли бавлять та заколисують її. Спів поєднують із своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності тощо.
Чуки, чуки, чуки, чук.
Наловив дід щук,
А бабуся плотву - годувати дітвору,
А бабуся карасиків - годувати Тарасиків.
А бабуся окуньків - годувати молодців.
Куй, куй, чобіток,
Подай, бабо, молоток.
Не подаси молотка,
Не підкую чобітка,
Молоток срiбленький,
Чобіток золотенький.
Заклички — це невеликі пісеньки, призначені для виспівування групою дітей. Іноді вони супроводжуються ігровими діями, що імітують процес селянської праці.
Усі явища і сили природи функціонують у закличці як живі істоти. Дитина сама контактує з ними: сонце просить про щедре літо; грім — не лякати худобу; дощ — поливати; обіцяє за справну роботу подарунок.
Закличка — це не просте звернення до природних стихій, а виражена в слові, ритмі, інтонації гама відчуттів — переживання, захоплення, ніжність. Емоції радості, довіри, переконаності в хорошому закладені в самій структурі вірша — у хвилеподібних повторах, у зміні картинок-прохань, у ритмі — жвавому, завзятому, у звучанні кожного рядка, кожного слова.
Усі явища природи мають закріплені за ними ласкаві імена — сонечко золоте, весна красна, червоне літечко.
Сонечко,сонечко,
Засвіти, засвіти!
Сонечко,сонечко,
Звесели, звесели!
Сонечко,сонечко,
Весну й літо запроси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806364
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Парокситонна рима (грецьк. paroxytonos — слово з наголосом на передостанньому складі) — суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на передостанній склад. Термін увів І.Качуровський на противагу поняттю “жіноча рима”, оскільки воно не відповідає специфіці української мови (так, безпідставно слова чоловічого роду належали до категорії “жіночих рим”: півень — дивень тощо).
В українській силабо-тонічній версифікації П.р. чергується переважно з окситонною римою. Однак трапляються випадки наскрізного парокситонного римування:
В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
самітна свічка блимає зо скуки.
(Б.-І.Антонич)
П.р. збігається не лише з парокситонною клаузулою, а й із внутрішнім римуванням:
Довгожданна, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!
(М. Вороний)
Гей, на весла, щоб понесла
Буря човен на простір…
(Г. Чупринка)
П.р. була притаманною силабічному віршуванню ренесансно-барокової доби в Україні, що засвідчує одна з гербових епіграм Т. Земки “На старожитний клейнод їх милостей панів Балабанів”:
Дому цних Балабанів цниї теж клейноти,
Знаками суть чулої і ділної цноти…
Ця традиція позначилась і на подальшій еволюції української версифікації. Принаймні, в одичній строфі І. Котляревського (“Енеїда”) П.р. пропорційно у співвідношеннях 6-ти до 4-х переважає окситонну риму.
Це простежується у творчості Т. Шевченка, П. Куліша та ін.
Жіноча рима надає закінченню рядків м’якого звучання. Вірші з жіночими римами, не маючи наголосів на кінцях рядків, можуть завдяки цьому набувати певної співучості.
Наприклад:
Тихий сон на горах ходить,
За рученьку щастя водить.
І шумлять ліси вже тuхше,
Сон мені квітки колuше.
Спіть, мої дзвіночки сuні,
Дикі рожі в полонuні!
(О. Маковей. «Сон»)
Чорніє повітря, шляхи засиніли,
Гойднулися квіти пахучими снами,
Натомлені села вечеряти сіли
Під грушами, вишнями і небесами.
І, тихий туман пригорнувши до себе,
Вечеряє поле піснями з долин,
Над селами й полем вечеряє небо,
Вмокаючи в ріки хлібини хмарин.
(М.Вінграновський «Вечірнє»)
Ніч. На стоках небозводу
Мерехтять сріблисті зорі,
Чорні пасма скиб на морі
Крає вістря пароходу.
(П. Карманський)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806270
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Когда глаза привыкнут к темноте
До различимой в профиль черной кошки,
Я вспомню..? Вспомню, может быть, о тех,
Кто с трепетом стучал в моё окошко.
О тех, кто ждал и верил под дождем,
Что для него качнулась занавеска,
Что не напрасно верит он и ждёт,
Что выглянет капризная невеста.
О тех, кто мне в окно бросал цветы, -
Не розы, не люблю признаний в алом.
Скажи мне, если это был не ты,
Другие-то вообще существовали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623176
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 04.09.2018
Віреле (фр. virelai від virer — кружляти, повертатися, від старофранц. vireli - приспів, рефрен) — дев’ятирядкова строфа у французькій поезії XV-XVI ст. Тут римуються другий, п’ятий та сьомий вкорочені рядки, інші — подовжені — охоплені своєю римою. В. застосовували як відповідь на ле (фр. lei — світський) — віршовану форму з трьох віршів, де кожен третій вкорочений рядок мав свою риму і навіть відмінний розмір на противагу двом попереднім довгим. Виконувалися вони на молодіжних іграх поперемінно: ле і віреле. Згодом вживаною формою В. став шестивірш, в якому римувалися вкорочені третій та шостий рядки, решта мали парне римування. Такою строфічною конструкцією, що справляє враження елегантності, користувалися й українські поети:
В душі моїй не згас, ще сяє образ твій.
Як часом стрінемось, твій погляд чарівний
В мені бентежить кров.
Та про любов твою, далекий друже мій,
Не марю я вночі в розпуці навісній —
Нащо мені твоя любов?
(М. Вороний).
До речі, у поетичній спадщині М.Вороного трапляються й інші В.: “Мов зібралися юрбою…”, “Соловейко”, “Таємне кохання”.
Душа моя —
Мов з кришталя
Мавзолей.
В нім весь мій скарб
Мрій, звуків, фарб,
Ідей.
Богині дар,
Горить там жар,
Не згаса...
А ймення їй
Богині тій —
Краса.
Сам М. Вороний називав віреле віршем "химерним, кучерявим".
Віреле – це старовинна музично-поетична форма. Особливість В. - обрамлення куплета рефреном. У першій строфі рефрен передує куплету з двох віршованих рядків, що виконуються на однакову музику, потім слідують два рефрени з новим і колишнім текстом. Наступні строфи починаються безпосередньо з куплета. У 1-му проведенні рефрену після куплету текст щоразу оновлюється, у 2-му використовують початковий підтекст: AbbaA // b1b1a1A // b2b2a2A.
В. споріднений з такими музично-поетичними жанрами, як кантігас (Іспанія), балада і рондо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805471
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
БІ́ЛИЙ ВІРШ – вірш без рим у силабічній і силабо-тонічній системах віршування. Б. в. не слід плутати з метричним античним віршуванням чи з російським билинним віршем, яким рима взагалі не властива.
Б. в. дає змогу вводити в поезію елементи розмовної мови, робити віршовану фразу інтонаційно вільнішою й гнучкішою. Зазвичай, Б.в. використовують у драматичних віршованих творах, зокрема в драматичній поемі, оскільки він вдало передає мову персонажів зі збереженням водночас емоцій, сили й виразності, властивих віршованій мові.
Б. в. використовували В. Шекспір, Й. Ґете, Ф. Шіллер. Олександр Пушкін у творах «Маленькие трагедии» та «Борис Годунов» продемонстрував надзвичайну майстерність використання Б. в. у драмі характерів.
В українській літературі білим віршем написані драматичні поеми та драми М. Костомарова («Переяславська ніч»), В. Самійленка («Чураївна»), М. Старицького («Остання ніч»), І. Франка («Сон князя Святослава»). До вищого ступеня досконалості довела Б. в. у своїх драмах та драматичних поемах Леся Українка («У пущі», «Оргія», «Бояриня», «Лісова пісня» та ін.).
А як же можу я на Україні
здійняти зброю так, щоб не діткнути
ніколи нею брата?.. І невже
мушкет і шабля мають більше сили
та честі, ніж перо та щире слово?
Ні, учено мене, що се не так! (Леся Українка «Бояриня»)
Її традиції продовжували в поетичній драматургії І. Кочерга («Свіччине весілля»), О. Левада («Фауст і Смерть»), І. Драч («Дума про Вчителя»), а в поезії – П. Тичина, М. Рильський, В. Барка, М. Калитовська та ін.
Б.в. широко застосовують сучасні поети.
Патриція Килина:
Біліли зорі, мов кульбаба,
і місяць ріс, мов молочай;
як поле ширшало під вітром,
коні прийшли до водопою (…)
Василь Марочкін:
Не збагну. Чи наснилось, а може, насправді…
Наче в трави пірнаю, наче в травах тону…
А на поміч не кличу. Немов божевільний,
Вигрібаю чогось на глибінь.
Богдан Ковальчук «Моє місто»:
Моє місто виховує дітей —
тих, хто за героїв має поетів, —
дзвонами Софії, тонкими вулицями Подолу,
велелюддям Хрещатика та
лінню кварталів лівого берега. Воно
мріє увіковічнити себе
в їхніх серцях.
Ем Скитаній «Умоглядні метаморфози»:
А простору меншає...
менше і менше його...
для світу немає вже місця -
власного світу...
і дихати важче.
і кисню не достає…
у спеку нестерпну доби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804799
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Воровського, іду з роботи,
Якийсь дідусь сидить навпроти.
А біля нього живі квіти,
Торгує, треба ж їх десь діти.
Підхожу ближче, придивляюсь,
Сама собі я посміхаюсь.
Старий, ти хочеш щоб купляли?
Та подивись, вони ж зів'яли!
Це все вже треба викидати
Сміттям навіщо ж торгувати.
Подумала так, зупинилась,
Та й поглядом з старим зустрілась.
Як струмом погляд цей проймає!
Мовчи старий, мовчи, я знаю,
Я бачу, серцем відчуваю,
Ти чоловік. Ти звик все мати,
Ти звик все чесно заробляти,
Є пенсія... - не вистачає.
Син? Десь далеко, заробляє...
Не можеш красти та брехати,
А треба ж якось виживати.
Не можеш ти жебракувати,
А треба гроші, де ж їх взяти.
Мовчимо, в погляді читаю:
Ти молода, ти ще не знаєш...
Все добре в тебе, гроші маєш...
Я б ще робив, без праці - муки,
Не можу — старість… тремтять руки.
Тепер я тут, отак працюю,
Потрошки квітами торгую.
А квіти, так, трошки прив'яли,
Їх вчора, майже не купляли.
Та гарні, гарні, й колір неба.
Купляю. Ні, решту не треба.
Пішла, іду, та ледь не плачу.
Чому? Чому? Себе питаю,
Біжу, реву, квіти кидаю!
Ну що? Що зараз можу?
Ну чим? Чим допоможу?
Мала дитина, ніде жити...
Ну що? Що? Що робити?
В Криму, далеко, стара мати,
Чекає мене кожне свято.
Так, була вчителька, торгує,
Дрібним насінням, хай смакує.
А може й хтось, так, на дорозі,
Їй просто мовчки гляне в очі.
Давно було це. Є де жити,
Нема вже мами... Що ж робити...
Але чомусь, знову і знову
Я згадую оту дорогу...
Воровського, ті очі, віки,
Тремтять в руках зів'ялі квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804036
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Полтава. Лето. Поле битвы,
Я в первый раз иду туда,
Я вспоминаю ход событий,
Ловлю рассказчика слова,
Поэму Пушкина – «Полтава»,
Картины битвы, лик Петра,
Вдруг сильный шок – я осознала
Смерть десять тысяч забрала.
Кресты, редут, прошла по высям,
На этом поле, вот оно,
Погибло люду – десть тысяч,
Нет, больше все же полегло.
Гибли славяне, гибли шведы,
И офицеры, и солдат,
И это все – цена победы…
И Пётр ликует… как всегда..?
Стоит орлом над полем битвы
Покрытым черным вороньём,
Повсюду смерть и стон молитвы…
«И славы полон взор его» ???
Бегу отсюда. Этот ужас…
В ближайший храм, иду туда
И там режим, и там, и тоже
Уж очень, очень ждут царя.
Чтоб снова править простым людом,
Чтоб свой порядок, чтоб опять
Жить по приказам, а не чудом,
Командовать и управлять.
Нет. К людям, в центр, где вольны нравы,
Поет гармоника душой,
И там, там тоже площадь «Славы»,
Славы чего? Славы какой?
В кругу чиновничьих объятий,
На постаменте черный столб,
На нем глава всей черной братьи
Сидит и ждет златой орел.
Лети, орел, лети к двуглавым,
Полтава – это не твоё.
Я не хочу, чтоб в Украине
Вновь пировало вороньё.
Ведь Украина – не Россия,
Не приживаются цари.
Цари – надзор и тирания,
Ты это любишь и лети.
Цари столбами и надолго
Всем закрепляли власть свою.
Я - Украина. Я – свобода!
И россиян я не пойму
Покорных слуг, всегда послушных,
Вы все так любите царя?
Он же готовит ваши души
Для черного, для воронья!?
Иль вам так сладок миг победы?
А что потом? Разрухи след?
Счастье в сердцах и в ваших душах,
А не в царях! В них правды – НЕТ!
Вам всем так нужен лидер сильный?
Он вас куда-то поведёт?
Вперед? К победе? Он всесильный?
А, может быть… наоборот?
Нет! Не хочу я больше славы!
И поле боя пусть одно,
Где за день битвы у Полтавы,
Душ, десять тысяч полегло.
Сейчас Полтава – это песня!
Сейчас Полтава – красота!
И пусть приносит ей известность
Галушки, борщ и доброта.
Полтава – город не имперский,
Не бьёт поклоны королю,
Там дух свободы, Котляревский,
И этот город я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804149
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Для того чтобы обрести радость жизни, избавиться от проблем и добиться успеха, не нужно прикладывать титанических усилий. Главное — поверить в свои силы и дать себе положительную установку. Сделать это можно при помощи силы слова.
⠀
Еще в древние времена люди поняли, что слова, произносимые с убежденностью и повторяемые неоднократно, способны оказывать сильное влияние на жизнь и судьбу человека. Было замечено, что частое употребление слов с резко отрицательным значением приводит к усугублению проблем, и, напротив, преобладание в речи «положительных» слов дает человеку такую силу, что тот выпутывается из самых сложных жизненных ситуаций и добивается удачи. Наши мудрые предки использовали это наблюдение для того, чтобы сделать заговоры по-настоящему эффективными. А современные психологи подтвердили связь того, что мы говорим, с нашим самоощущением и удачливостью.
Все дело в том, что слова, часто произносимые нами, откладываются на подсознании и вызывают особую реакцию организма, влияя на наше поведение и жизнь в целом. Поэтому если проблемы не дают вам покоя, пора задуматься над тем, какие слова вы говорите чаще всего.
Вот список из 10 слов, которые помогут избавиться от проблем и привлечь удачу.
⠀
Удача. Да, удача любит, когда ее зовут по имени. Но употреблять это слово нужно уверенно и только с позитивным настроем. Никаких «Ах, если бы мне улыбнулась удача...». Вместо этого нужно говорить «Я верю, что удача улыбнется мне сегодня».
⠀
Счастье. Счастье — то, к чему вы стремитесь. Напоминайте себе об этой цели каждый день и с уверенностью заглядывайте в будущее: «Я обязательно добьюсь своего счастья». Повторяя это слово, вы приблизите свою цель к себе, и через некоторое время действительно почувствуете себя счастливым человеком.
⠀
Любовь. Способность любить себя и окружающий мир — залог удачи, которая не любит зачерствевших людей. Напоминайте говорите близким о своих чувствах, и не бойтесь признаться в своей любви к миру. Скажите: «Я люблю этот мир за его красоту и возможности, которые он открывает передо мной». И мир поспешит ответить вам взаимностью.
Благополучие. Слово состоит из двух частей, и если переставить их местами, мы увидим сочетание «получать благо». Если вы будете часто употреблять это слово, и особенно если будете желать благополучия другим людям, вы действительно начнете получать благо от жизни и развернете к себе удачу.
⠀
Благодарность. Если разобрать это слово по составляющим, то получится сочетание «дарить благо». Фортуна поворачивается спиной к тем, кто способен только получать, не отдавая ничего взамен. Поэтому за свои успехи благодарите — произнося именно слово «благодарю» — близких людей, удачно сложившиеся обстоятельства, тех, кто оказал вам пусть и несущественную, но помощь, и в следующий раз удача вновь не откажет вам в своей благосклонности.
⠀
Успех. Чтобы все ваш начинания увенчались успехом, почаще произносите это слово. Таким образом вы запрограммируете себя на удачу и добьетесь желаемого.
⠀
Уверенность. Уверенность — одно из основополагающих чувств удачливых людей. Если вы поверите в себя, то Фортуна подарит вам благосклонность. Частое повторение этого слова поможет вам ощутить уверенность в своих силах, убедить себя в собственной вере, даже если поначалу вы испытывали сомнения.
⠀
Доверие. Для того, чтобы обстоятельства складывались удачно, нужно доверять жизни. Перед важным для вас делом почаще говорите о доверии: «Я испытываю доверие по отношению к жизни. Я знаю, что жизненные обстоятельства сложатся в мою пользу».
⠀
Здоровье. Залог удачи — физическое и моральное здоровье. Негативные слова, обсуждения болезней и постоянные жалобы на самочувствие не только притягивают проблемы, но и ухудшают состояние организма. А вот слово «здоровье» в положительных сочетаниях поспособствует тому, что вы будете всегда будете чувствовать себя хорошо.
⠀
Надежда. Надежда заставляет человека собрать силы в кулак и двигаться дальше даже в самых тяжелых ситуациях. Говорите «Я надеюсь на лучшее», и удача обязательно вас услышит и оправдает надежду.
⠀
Меняйте свою жизнь к лучшему, используя правильные слова. Ваше счастье — в ваших руках. Пусть Фортуна всегда одаривает вас своей благосклонностью!
[b]Статья с Интернета, автор неизвестен.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804136
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
И невдомек убогому ему,
Возможно, по его природной лени,
Что против авантюр его в Крыму
Восстал обычный человечий гений.
Восстал Он, как Христос, не громко,
Совсем пред ним не слава и корысть.
Тростник и мыслящий и тонкий
Пилаты тайно всюду будут грызть.
И отстоять своё предназначение
Всяк может только волею своей!
Пилат, тот млеет от Его мучений,
А Он Всевышнему - убей меня, убей!
Раз не по мне, то пусть конец всему,
Так было вслух заявлено Пилатом!
И невдомёк убогому ему,
Что мир принадлежит крылатым!
Что не продажной мелкой волей
Великое свершение взметнется!
И, что замученный невольник,
За каждого из нас Он не сдается!
И вот когда придет грядущий час,
Когда сойдутся плутни все и правды,
Пусть больно станет каждому из нас,
Что не тому на свете дали право!
17.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803718
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Ямб (грецьк. iambos — напасник) — в античній версифікації триморна стопа з двох (довгий та короткий) складів, у силабо-тонічній системі — двоскладова стопа з наголосом на другому складі. В ямбічному вірші ритмічний акцент припадає на парні (сильні) склади, хоч можливі пропуски метричних наголосів (пірихій), що урізноманітнює багатство віршової ритмомелодики. Найрідкіснішим в українській поезії є одностопний ямб:
Іду посеред поля я,
Іду;
Голівонька вже крутиться —
Впаду,
Тоді над лине мавонька,
Як сон […]
(В. Поліщук).
Не часто трапляється й двостопний ямб. Його прикладом може бути строфа з поеми І.Драча “Смерть Шевченка”, подовжена у третьому рядку гіперкаталектичною клаузулою:
Вишневий цвіт
З вишневих віт
Вишневий вітер ,
Звіває з віт.
Тристопний ямб також не дуже поширений:
Заквіт осінній сум,
осінній сум заквіт.
На віях я несу
гаптований привіт —
і любій принесу,
прохатиму: візьми;
заквіт осінній сум —
заквітнемо і ми
(В. Чумак).
Чотиристопний ямб, завдяки своїй гнучкості та місткості, — найуживаніший в українській поезії:
Яких іще зазнаю кар?
Якими нетрями ітиму
Шляхами з Риму і до Криму
Під гвалт і кпини яничар?
(І. Світличний).
Шестистопний ямб, що за кількістю складів відповідає олександрійському віршеві, був улюбленим розміром київських “неокласиків”, передовсім М.Зерова, хоч до нього зверталися й інші автори, зокрема Б.-І.Антонич:
Антонич був хрущем і жив колись не вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко […].
Семистопний ямб спостерігається серед вільних ямбів:
Зсуваються усе грізніше чорно сизі хмари…
Стає на всій землі надто душно, темно; тяжко, млосно…
…І тоскно
В мінливім блискавок червонім миготінні […]
(А. Казка).
Восьмистопний ямб — крайній, помежовий у сучасній ритмо-метричній системі:
Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,
і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко.
Від’їду вже. Тут був я тільки принагідним гостем.
До інших зір молитимусь і інших ждати ранців
(Б.-І.Антонич).
В Елладі ямбом називали жартівливі вірші, що використовували під акомпанемент музичного інструмента — ямбіке. Згодом Я. означає будь-який сатиричний твір, написаний ямбічним розміром. Я. вживають і у формі вільного вірша як вільний Я. при різній кількості стоп у віршовому рядку та астрофічній будові, зберігаючи традиційне римування. Найчастіше такий Я. використовують в жанрі байки і тому він називається байковим віршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803191
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Щедрівки — жанр народних величальних обрядових пісень, якими зустрічали початок нового хліборобського року, початок весняної рільницької праці, що починалася наприкінці березня.
Давні українці-рільники надавали особливої магічної ваги хліборобському новоріччю і назвали Щедрим вечором ніч перед його початком. Молодь і діти у цей вечір обходили оселі, величали господарів, віншували їх піснями-побажаннями. Свідченням того, що саме українці-хлібороби витворили цей вид пісенності, є і сама назва Щ., оскільки в інших слов’янських народів, навіть у найближчих сусідів, вона відсутня.
Щ., будучи однотипними з колядками за змістом, функціонально-структурними особливостями, зберегли свою первісну назву і характерний приспів “Щедрий вечір, святий вечір, добрим людям на здоров’я”. Однак ця диференціація між колядками і Щ. помітна тільки в окремих західних регіонах України. Мотиви Щ. знайшли своє втілення в художній літературі — “Ніч перед Різдвом” М.Гоголя, “Щедрий вечір” М.Стельмаха та ін.
У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну функцію.
Щедрий вечір, добрий вечір —
І дорослим, і малечі!
Щастя, радості, любові,
Щоб завжди були здорові
І багаті, і веселі
І надворі, і в оселі.
Щоб Господь оберігав,
Вам усе потрібне дав! («З Новим роком!)
У давніх щедрівках і колядках відбилися часи Київської Русі й збереглися образи князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках і колядках християнського циклу переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів. У багатьох щедрівках і колядках християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи святих вводяться, щоб надати ще більшої магічної сили поетичній формулі.
До XV століття Новий Рік на Русі святкувався у березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль… («прилетіла ластівочка», … «ой, сивая зозуленька»). До речі, горобцеподібна пташка «щедрик» також прилітає на терени України лише в кінці березня.
Багатством змісту і поетичною формою щедрівок захоплювалися українські письменники і композитори, зокрема Микола Лисенко, Микола Леонтович (відомий «Щедрик»), Кирило Стеценко, Михайло Вериківський, Костянтин Данькевич та інші.
Українська творчість фонтанує багатством щедрівок:
Тільки вигулькнув на небо
Місяць-зорепас,
Щедрий вечір, добрий вечір
Завітав до нас. («Щедрий вечір, українці!»)
або
Як ходили ми бродили,
То щедрівочку зустріли.
З нею ми прийшли до хати,
Тож дозвольте щедрувати!
Щастя, радості, достатку,
В охорону — ангелятко!
Хай приходять до оселі
Друзі вірні і веселі,
Море сміху і любові.
Щоб усі були здорові! («Дозольте щедрувати»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801314
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Шумка — народна танцювальна та жартівлива пісня. Складається з однієї-двох чотирирядкових строф, це, власне, восьмискладовий двоколійний рядок, поділений на дві ритмічні групи (4+4), на які припадає здебільшого однакова кількість наголосів. Римування парне, клаузули окситонні та парокситонні:
Ой мій милий
умер, умер.
Та в коморі
дуду запер,
А я пішла і
муки брати,
Стала мені
дуда грати.
Розмір Ш. трапляється і в піснях серйозного змісту. До цієї форми зверталися українські поети: Т.Шевченко в пісні кобзаря “Отак чини, як я чиню…” (поема “Гайдамаки”):
“Отак чини, як я чиню:
Люби дочку абичию —
Хоч попову, хоч дякову,
Хоч хорошу мужикову”.
С.Руданський (“Повій, вітре, на Вкраїну”):
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі...
Повій, вітре, з полуночі.
Між ярами там долина,
Там біленькая хатина;
В тій хатині голубонька,
Голубонька — дівчинонька...
Шумка — це традиційна подільська жартівлива пісня, яка виконувалася лірниками, близька до коломийки. Також Ш. називають танок у такті 2/4, який танцюють у супроводі пісні.
Ой ти козаче гуляй, гуляй!
До мня ся не притуляй:
Що то мені за гуляння,
Що немає притуляння.
Існують інструментальні шумки. Наприклад, для фортепіано Михайла Завадського. Збірку шумок видав Антон Коципинський.
Такий жартівливий жанр української народної творчості як частівка (або витрибенька коротушка), шумка, жартівлива коломийка відзначаються експромтністю виконання та актуальністю змісту. Вони можуть бути обрядові (найчастіше весільні, т.зв. “передирки”, що виконують як приспівки до танцю) та необрядові (родинно-побутового характеру).
Ш. є широко відома жартівлива пісня:
І шумить, і гуде,
Дрібен дощик іде!
А хто ж мене, молодую,
Та додому проведе?
Обізвався козак
На солодкім меду:
– Гуляй, гуляй, чорнобрива,
Я додому заведу.
Слово «шумка», хоч і нині маловживане в Україні, у Західній Канаді, яка досить щільно заселена вихідцями з карпатського й прикарпатського регіонів, служить популярною назвою для музичних, фольклорних колективів. У місті Едмонтон є ресторан «Шумка». Також у цьому місті широковідомий професійний танцювальний колектив «Шумка».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800958
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Чумацькі пісні — тематична група української станової (суспільно-побутової) лірики, зміст якої відображає життя і побут чумацтва — популярного промислу українців ще за княжих часів.
Основна його функція полягала у транспортуванні на великих просторах України і сусідніх землях найнеобхідніших продуктів — солі, риби, різного краму з інших країн, які, зі свого боку, потребували українського хліба, меду, сала, воску, шкір, хутра та ін. З прокладанням залізниць у другій половині XIX ст. чумацтво занепало.
Головні мотиви Ч.п.: виряджання в дорогу, намагання дружини завернути чумака додому (“Поїхав милий в дорогу”); тривожний постій у дорозі, оборона від грабіжників (“Ой високо сонечко зіходить”), оплакування загиблих (“Ой з-за Дону, з-за ріки”, “Хто не пив води та дунайської”); ярмаркування з дорогим товаром, гуляння на ринку і втрата за чаркою всього майна (“Гей, воли ж мої половії”, “Що в Києві на риночку”); занедужання і смерть у дорозі (“Чомусь мої воли не пасуться”, “Ой воли мої, сиві, половії”); нещаслива мандрівка, розпад чумакової родини (“Над річкою бережком”, “Гей-гей, та журба мене ізсушила”); розлука з коханою дівчиною (“Із-за гори, із-за кручі риплять вози йдучи”, “Чумаче-бурлаче, чого зажурився?”).
Є в Ч.п. яскраве протиставлення вільного козакування і чумакування в Наддніпрянській Україні долі закріпаченого чумака на поневоленій панством Галичині — долі коломийця, якому й жінка заявляє: “А я піду на Вкраїну з дітьми на свободу”. Найдраматичніше зображено в Ч.п., як і в козацьких, смерть чумака в розлуці з родиною і рідним краєм. На цю тему — найбільше пісень.
Серед Ч.п. є пісня “Ой горе тій чайці”, відома у багатьох варіантах:
Ой горе тій чайці, чаєчки-небозі,
Що вивела чаєняток при битій дорозі.
Що вивела чаєняток при битій дороз(і).
Ой ішли чумаки, весело співали.
І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали.
І чаєчку ізігнали, чаєнят забрал(и).
Записана наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Автором її первісного тексту “Ой біда, біда чайці-небозі” в “Історії русів” названо гетьмана І.Мазепу.
Чумацька тема і пісні знайшли відгук у творах Т.Шевченка (“Ой не п’ються пива-меди”, “Ой я свого чоловіка” та ін.), Марка Вовчка (оповідання “Чумак”), С.Руданського (лібретто фольклоризованої опери “Чумак. Український дивоспів на штирьох місцях”), М.Коцюбинського (оповідання “На крилах ) пісні”) та ін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800825
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Хорей, або Трохей (грецьк. choreios, від choros — хор) — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. В силабо-тонічній системі — двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, зазвичай, непарний.
Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, крім константи, що уможливлює варіювання пірихія. На початкових стадіях розвитку силабо-тонічної версифікації в європейській ліриці X. вживали переважно в жанрі оди, звідки він був витіснений ямбом. У сучасній українській поезії X., виникнувши на руїнах силабічного тринадцятискладника, — найпоширеніший віршовий розмір від кінця XIX ст., коли відбулася модернізація Шевченкового вірша, живленого фольклорною традицією (коломийки, шумки тощо).
Найменш вживаний X. – одностопний:
На майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч
(П. Тичина).
Двостопний X. спостерігаємо не часто, однак у творчості Г.Чупринки набув активного поширення:
З жалем, з болем
Понад полем
Крик розноситься чаїний.
Наче в давні
Дні безславні
Плач рабині
На чужині.
Зрідка звертаються автори і до тристопного X.:
Піднялися крила
Сонних вітряків,
І черешню білу
Вітер розбудив.
І війнув на книги,
Розметав листи…
Серце! Ти не з криги?
Не з заліза ти?
(М. Рильський).
Чотиристопний X. — найпоширеніший розмір у сучасній українській ліриці:
Тихо. Зорі потопають
В океані хмар і ночі,
Понад хвилі грім гуркоче,
По каютах скрізь дрімають…
(П. Карманський).
На відміну від чотиристопного X., п’ятистопний простежується не так часто:
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить!
(Олена Теліга).
Цікавий приклад шестистопного X.:
Та замало буде тихої дороги.
Усміхнеться неня: “Ну і басурман!”
Налигаю місяць на срібляні роги,
Шкереберть на ньому полечу в туман
(О. Близько).
Семистопний X. вживають впереміж з іншими стопами, частіше перехідного ґатунку:
Гей, віків та віків,
прокопитило карі навали,
їхні печі впилися —
алкогольний вогонь затуха…
Вони ж десь позавчора
юних мамонтів сном годували
З свого сивого рубчикового фартуха
(І. Драч).
Восьмистопний X., постаючи зі сполуки двох віршів чотиристопного X. в одну ритмічну одиницю, вряди-годи трапляється у віршовій практиці:
Скільки щастя, що боюся. Залоскоче, як русалка.
Шовковинками проміння перев’яже, обів’є.
Заполонить. Зацілує ніжно-ніжно, палко-палко.
Всю жагу — зоревий трунок, п’яний трунок — ізоп’є.
(В. Чумак).
X. може мати форму вільного вірша — вільний X. За умови різної кількості стоп у віршовому рядку та астрофічній будові, зберігаючи традиційне римування:
Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих
(М. Вороний).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800490
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Паліндром, або Перевертень (грецьк. palindromeo — той, що повертається) — віртуозна віршова форма, в якій певне слово або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки за умови збереження змісту. П. відомі світовій літературі з давніх-давен. Найбільшого поширення набули в Китаї. В Україні до П., що визначав інтелектуальні можливості версифікаційної практики та непересічний смак автора, зверталися поети барокової доби. Іван Величковський називав П. “раком літеральним”.
Із рукописної книги І. Величковського «Зегар з полузегарком»:
Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,
Анна дар і мні сін міра данна,
Анна мі мати ї та мі манна
Анна пита мя я мати панна /…./
У сучасній поезії розрізняють вірш-паліндром і вірш-паліндромон. Вірш-паліндром складається з рядків-паліндромів. Вірш-паліндромон — це єдиний від початку до кінця паліндром.
В українській літературі досить вдало використовував П.
М. Мірошніченко у збірці «Око»:
Ідоломинущі ви,
де
аура гілок
у живлі назви лотоса,
човен,
говір із уст сузір
і
вогнево
час
(ото лив за Ніл);
........
ви ж
у колі гару —
аеди_віщуни молодІ.
П. знаходимо у творчості А. Мойсієнка (зб.«Віче мечів») «Сонет»:
А коло тіні — толока.
У тон шипшин бубниш пишноту…
А крок осох осокорка,
А тонко римами рок нота
Меча гукала кугачем.
Арену — римами рун-ера.
Е, четвертими.» Рев тече…
А рев — де нурт! Я тру не двері…
Шедевру мур у мур ведеш.
Він: “О, тре маки камертонів!”
Жде то кого богокотедж?
Він — ока зим… а ми законів.
На крах — аркан, на крах — аркан.
… Мак ніжно сам, а сон — жінкам.
Жанр паліндрому, який в українській літературі започаткував Іван Величковський, 1977 року в дитячій збірці «Чарівний глобус» відродив Володимир Лучук. Його вірш «Епос і нині сопе» зі збірки «Паліндромони» є найдовшим в українській мові паліндромоном на 3333 знака.
Нині в Україні понад 20 поетів мають у доробку раки літеральні.
Наприклад, Олег Будзей «Ні, не Ленін!»:
Є і село — праці цар: поле сіє.
Є і рамена: вйо, Йване, Маріє!
Щоденно село голе, сонне. Дощ…
Що в хаті? Бузок у козубі та хвощ.
Ані сала, сіна,
Ані лат. Суть лукава культу Сталіна:
Ні, не ленінець це. Ні, не Ленін.
Так собі бос — кат.
Ідолові сили, ви — лисі Володі.
Молот, серп — престолом?
Серп — у прес!
Молот — толом!
Існує навіть «Об'єднання голінних ентузіастів рака літерального (ГЕРАКЛІТ)», що й свідчить про те, що з банальної спокуси здивувати загал і колег, паліндром доріс до серйозного явища сучасної поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799778
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Олександрійський вірш — римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема “Роман про Олександра Македонського” (XII ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в XI ст. (“Мандри Карла Великого в Єрусалим та Константинополь”).
О.в. став панівним віршем класицистичної трагедії (П. Корнель, Ж. Расін). У російській поезії — це шестистопний ямб із цезурою після третьої стопи з римуванням аабб. “Улюблений розмір О. Пушкіна (понад 2000 віршів):
Я памятник себе воздвиг нерукотворный,
К нему не зарастет народная тропа,
Вознесся выше он главою непокорной
Александрийского столпа.
Нет, весь я не умру — душа в заветной лире
Мой прах переживет и тленья убежит —
И славен буду я, доколь в подлунном мире
Жив будет хоть один пиит.
Видозмінена форма О.в. називається олександрином: п’ятирядковий 13-складовий вірш, написаний шестистопним ямбом, римований за схемою абааб. До неї звертався І. Франко (“Каменярі”):
Я бачив дивний сон.
Немов передо мною
Безмiрна, та пуста, i дика площина
I я, прикований ланцем залiзним, стою
Пiд височенною гранiтною скалою,
А далi тисячi таких самих, як я.
У кожного чоло життя i жаль порили,
I в оцi кожного горить любовi жар,
I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили,
I плечi кожного додолу ся схилили,
Бо давить всiх один страшний якийсь тягар.
О.в. у класичному вигляді застосовував М. Зеров (цикл “Олександрійські вірші”):
О. Бургардтові
Під кровом сільських муз, в болотяній Лукрозі,
Де розум і чуття — все спить в анабіозі,
Живем ми, кинувши не Київ — Баальбек,
Оподаль від розмов, людей, бібліотек
Ми сіємо пашню на неродюче лоно.
Часами служимо владиці Аполлону,
І тліє ладан наш на вбогім олтарі.
Так в давній Ольбії захожі різьбярі
Серед буденних справ і шкурної громади
В душі плекали сон далекої Еллади
І для окружних орд, для скитів-дикунів
Різьбили з мармуру невиданих богів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799748
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
...
Вечер бессвечный. Ветер дыханья.
- Ах! - На лице твоём исповедальном,
Будто последняя дивная тайна –
«Свете серебряный,
Свете сусальный…»
Ты мне откройся, Ангел печальный,
Где тебя носит ветер случайный,
В странном круженье блудного ветра
Промысел Божий
Есть али нету?
Вновь грозовые слышу раскаты!
Ты мне доверься, Ангел крылатый,
Чем твои крылья птичьих надёжней?
Кто тебе, милый,
В бурю поможет?
В роще дубовой грустная птица
Песни спевает, как Ангелица…
Чем её голос нежный встревожен? -
Ты мне напой,
Соловушка Божий.
Ты расскажи мне, Ангел угрюмый,
Что омрачает светлые думы,
Что оскверняет чистые души?
Нет, не рассказывай,
Любый мой.
- Слушай…
2011 год
Марина Балабашкина (Ангелолов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762779
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 17.07.2018
Пишу,пишу,и вянет лист под фразой,
Как лёгкие от дыма у курца
Так тяжела,как исповедь,не сразу
Дорога к пораженью у гонца...
Война со скукой требует подпитки
"Горят" нейроны искажая жизнь
Я пью любовь,зловонней из напитков,
Даже в Аду не подают "на бис"...
Что ждёт в конце мою седую душу,
Две рюмки водки и один лимон?
Курю печаль,ещё одну минуту,
И вешаю за стаж значок "ГЕРОЙ".
Всё важное опять отбросит тени,
И ты хоть синим пламенем гори,
Уходят навсегда дурак и гений,
Всегда...Какого б чёрта не дери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761614
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 14.07.2018
Шумлять гаї, шумлять гаї, шумлять діброви,
Торкаєш рученьки мої,цілуєш брови.
І закружляють почуття нас у коханні,
Ми будем поруч все життя й такі бажанні.
Верни мені, верни мені моя любове,
Ті літні дні, ті літні дні такі казкові.
Верни тумани на світанку білосніжні
І поцілунки аж до ранку ніжні, ніжні...
Квітують маки у житах, цвітуть волошки,
Виводить соло дзвінко птах в гіллі для пташки.
А я спішу моє кохання так до тебе
І лиш тобі мої вітання шлю від себе.
Несуть нас спогади життя, як русло річки,
Живем тепер минулим ми тим невеличким,
Яке в морози нас собою зігрівало
Й кохання щире нам з тобою дарувало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799106
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Наукова поезія — поезія, в якій думка виявляє нерозривноестетичну єдність раціонального та ірраціонального начал, де науковий компонент визначає зміст художнього твору, напрям розвитку ліричної теми. Теоретиком Н.п. вважають французького критика і літературознавця Р. Гіля, який у своєму “Трактаті про слово” (1896) обстоював потребу єднання науки і мистецтва: “Наука повинна шукати животворного дихання у поезії”.
До перших зразків Н.п. належить давньогрецька космогонічна та астрономічна поезія, філософські дидактичні поеми: “Астрономія” Гесіода, “Астрологія” Клеостра, “Про природу речей” Тіта Дукреція Кара, “Про рільництво” Вергілія та ін.. Літературна традиція Н.п. спирається на наукові засади сцієнтизму (лат. scienta — знання, наука), тому подеколи називається сцієнтичною. ЇЇ розмежовують на кілька тематичних потоків. Один із них – літературознавчий (“Лист до Пізонів” Горація, “Мистецтво поетичне” Н. Буало, “Мистецтво поетичне” П. Вердена, “Іванові Франкові: Відповідь на його посланіє” М. Вороного:
Hi, мій учителю і друже,
Про мене все це не байдуже.
Життя з його скаженим шалом,
З погонею за ідеалом,
З його стражданням і болінням
І невгамованим сумлінням,
Життя — се дві противні сили,
Що між собою в бій вступили.
Одна з них — велетень-гнобитель,
А друга — геній-визволитель;
Його двосічна гостра криця
Влучна, як з неба блискавиця;
Але і велетень могучий
В руці тримає меч блискучий?
Окрему гілку Н.п. складають твори натурфілософського характеру, відомі в українській літературі за поезією Климентія Зіновієва. Пора розквіту Н.п. припадає на XX ст. Її популяризує російський поет В. Брюсов. В Україні — В. Гадзінський, автор поеми “Айнштайн”.
Виразні тенденції Н.п. спостерігаємо й у творчості М. Бажана (“Число”) та П. Тичини (цикли “У космічному оркестрі”, “Псалом залізу”):
Десь за морями право, честь.
За океаном совість.
Хоч би вокзал побіг, гукнув,
розбуркав промисловість!
Стоїть завод, — не п'є, не їсть,
аж цвіллю взявся знизу…
І мовчки в небо устає
новий псалом залізу.
Тут відчутний вплив науково-технічних зрушень. Особливо це помітно було на авангардистських течіях (футуризм, конструктивізм і т.п.).
У сьогочасній ліриці елементи Н.п. наявні у представників “нью-йоркської групи” (Ю. Тарнавський, Б. Рубчак та ін.), у шістдесятників, передовсім в І. Драча, якому притаманна не тільки метафоризація наукової лексики (“синхрофазотрони ридають, як леви”), а й осмислення науково-технічного поступу з погляду гуманістичних цінностей (“Балада про ДНК”, “Чорнобильська Мадонна” та ін.).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798800
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Кільце — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні звуків, лексем, строф тощо, коли немовби змикаються анафора та епіфора. Надзвичайно багата на цей прийом лірика П.Тичини, в якій спостерігається
звукове К. — “Здаля сміялась струнка тополя”:
Сліпучі тони — і дика воля!
Ой, хтось заплакав посеред поля.
Зловісна доля, жорстока доля.
Здаля сміялась струнка тополя.
Сліпучі тони — й смутні волошки…
лексичне К. — “Ой не крийся, природо, не крийся”:
Ой, не крийся, природо, не крийся.
Що ти в тузі за літом, у тузі.
У туманах ти сниш… А чого так сичі
Розридалися в лузі.
Твої коси від смутку, від суму
Вкрила прозолоть, ой ще й кривава.
Певно й серце твоє взолотила печаль,
Що така ти ласкава.
А була ж ти — як буря із громом!
А була ж ти — як ніч на Купала…
Безгоміння і сум. Безгоміння і сон. —
Тільки зірка упала…
строфічне К. “Закучерявилися хмари”:
Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить…
О милий друже, — знов недуже —
О милий брате, — розіп’яте —
Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.
Закучерявилися хмари…
Подеколи стилістичну фігуру, в якій наявне повторення початку і кінця вірша, називають епістрофою (грецьк. epistrophe — крутіння), що надає композиційної стрункості не лише класичній строфі, а й астрофічній віршовій формі:
Останні троянди,
Білі троянди.
Вересневі троянди.
Вони одяглися
В ризи невинності,
В шати дівочої чистоти,
Вони крізь осінній туман
Ледве пригадують літо,
Сонце і грози,
Краплисті дощі і веселі веселки,
Ночі душні і поранки рожеві,
Вони, як вві сні,
Бачать весни колихання зелене,
Чують безсмертні слова солов’їні,
Дотики вітру щасливого ловлять…
А все це живе у них:
Весна запахуща
І пристрасне літо,
Вітер, веселки і грози —
Все це живе в них
І житиме доти,
Доки бичем смертоносним
їх мороз не ударить,
Доки на землю не зронять
Останніх своїх пелюстків
Білі троянди,
Вересневі троянди,
Останні троянди
(М.Рильський).
К. називається ще обрамленням (часто у прозових творах).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798325
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
После прочтения "Любимый, как я тебя ждала!" автор: kostyanika
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536148
Ненаглядный,желанный,мой милый!..
Ты поверь,что я так заждалась!..Что и времени счет потеряла,..и устала тебя ожидать...
Но встречать я тебя не устала...На перроне привыкла гулять...
Слезы кончились все и до капли(а я думала,что их немало)...
Я улыбку свою потеряла,..но не стала скупой на ласку,..и на нежность беднее не стала...
Я страдаю и жду без огласки...И мой взгляд держит лучик надежды...
Но не знаю, когда ты вернешься...И меня приголубишь,..как прежде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536201
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 04.07.2018
Полсотни лет прошло… немалый срок…
Всё изменилось… всё вокруг другое…
А парус в море так же одинок,
И внешне неустойчив под волною.
И непонятно сразу – Что и Как,
Но что-то просит чувства и движенья, –
[i]И белый парус – как вселенский знак,
Как вечный символ жизни продолженья…
[/i]...
О, внешнее, легка твоя черта,
Ты то, что и рука, и время рушат,
Но… нерушимо то, чья полнота
И чувственность затрагивают душу.
Твои ветра стирают внешний след,
Земное время, ты не бог вселенной,
А эта глубина, как лунный свет,
Всеневозвратна и всенеизменна.
Не истинна, быть может, но чиста,
А потому необходима людям.
Да-да, ты слышишь, время, никогда
Той глубины у чувства не убудет.
И это вечно… вечно, будто жизнь,
И ни к чему тоскливость хронологий…
…
[i]Гляжу на море – вдаль, на небо – ввысь,
И вижу белый парус одинокий.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795856
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Чи люблю тебе, чи проклинаю -
все одно без спокою, без сну…
Серцем до безпам’яті кохаю,
розумом цю пристрасть не збагну.
Кожен вечір доторкаюсь неба
під покровом стомлених зірок.
Тільки зустріч – більшого не треба,
тільки натяк, несміливий крок…
Ти ж мене караєш помилково
(гра в мовчанку гірша за батіг)
Хоч очима кинь банальне слово,
щоб його у пам’яті зберіг
За минулим плакати не стану,
все віддам щоби лиш ти змогла
Доторкнутись п’яними устами,
від обіймів сонного, чола
Я готовий у життя рутині
плавати в холодній глибині.
Тільки б знати що і ти віднині
назавжди дарована мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727273
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 14.06.2018
Амебейна композиція (грецьк. amoibdios — взаємний) — будова художнього твору за принципом смислового та синтаксичного паралелізму, повторення композиційно важливих частин (фрагментів, образів, стилістичних прийомів тощо), де обидві теми набувають особливої ускладненості та контрастності, почергово:
Загорнуте у сутінки обличчя,
мандрівки серед пожовтілих гір…
(Такі осінні, суто романтичні
рядки собі лягають на папір).
Подекуди листочки, наче ноти.
По них і награвав вітерець…
(Нечистий шепче:
— Кинь пусте молоти,
Зелений змій виля хвостом, як пес).
Вплітаються назовсім у волосся
липкого павутиння ниточки…
(Та голова наполовину боса,
а як далеко ще оті вінки).
І клоунів розмови безтолкові
приглушує мелодія дощів,
(Рудий регоче, білий хмурить брови
усе життя у кожного в душі) (В Кожелянко).
Характеризуючи цей тип композиції, деякі дослідники зауважують, що суть її "в тотожності синтаксичної структури, репліки чи контррепліки двох співрозмовників або в певній закономірності перегуку двох хорів"'. Приклад амебейної композиції знаходимо у творі німецького романтика Людвіга Улянда:
Чи бачив ти замок високий,
Замок над широм морським?
Тихо пливуть оболоки
Рожеві і золоті над ним.
В води дзеркальні, сумирні
Хотів би схилитись він
І в хмари піднятись вечірні
В їх осяйний рубін.
Бачив я замок високий,
Замок над миром морським.
Слався туман глибокий
І місяць стояв над ним.
(Переклад Михайла Ореста)
Амебейна композиція найбільше поширена в тенцонах і пасторалях трубадурів.
Принцип композиції амебейного вірша полягає у паралельному розвитку двох мотивів; має різні форми. Подеколи другий рядок такого вірша у дещо зміненому вигляді повторює мовлене у першому:
Серед поля попід небом жито жала.
Жито жала попід небом серед поля.
Вітер віяв, сонце гріло, дожинала.
Дожинала, сонце гріло, вітер віяв (О. Олесь).
Амебейна композиція була започаткована в Елладі, зосібна під час діалогічного виконання пісень. Такі тенденції спостерігаються і в українському фольклорі (“А ми просо сіяли…”).
А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.
– А ми просо витопчем, витопчем.
Ой дід-ладо, витопчем, витопчем.
– А чим же вам витоптать, витоптать,
Ой дід-ладо, витоптать, витоптать?
– А ми коней випустим, випустим,
Ой дід-ладо, випустим, випустим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795327
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Залишила рідне місто Дєбальцеве.
Ніччю розгромили базар вщент.
Вулиці мали тяжкий вигляд,
людей майже не було.
Тільки бійці ДНР вишагували.
В душі холодок,
вона буцімто занеміла.
На пероні люди відчувають
цю гнітючу аж дзвінку тишу,
наче перед грозою.
Розуміють, якщо не встигне потяг,
то тут й залишимось.
Дуже не хотілось залишати свою домівку.
В руках торбина та паспорти.
З дитинства знала тут кожну будівлю,
кожен двір.
Коли повернуся,
коли побачу світло у рідному віконці не відомо.
Сум охопив до п'ят.
Таке на серці безповоротнє відчуття,
ні жива, ні мертва.
Ще о чотирнадцятій годині рахувала на балконі солдат,
а о першій ночі вже рушила в невідоме.
Скільки їхав потяг,
стільки й поливав град,
почували себе під Богом.
Молитви шепочеш,
відчуваєш себе беззахисним дитям.
Лише о четвертій ранку вирушили з зони АТО.
Син був весь час на телефоні, хвилювався.
Мала дівчинка зайшла до нас,
гуляла по- вагону,
й каже - це твій дідусь, кажу мій,
а ось що мені мама наділа,
то був хрестик,
кажу добре твоя мама зробила,
це зараз наш єдиний захист.
Пройшов головний потяга
й сказав, що за нами путі взорвано,
провідники дуже хвилювались, бо залишили дітей та жінок.
Так нам пощастило урятуватись,
але чоловік не витримав й помер
під мирним небом,
ми - жінки поридаємо,
а чоловіки все в собі тримають.
Від війни ще втечеш,
як Бог дасть,
та від смерті ніколи.
ps
вікна цього садочка дивились напроти моїх,
котрі також зяють чорною дірою і досі.
Сусіди кажуть, мародери серед білого дня
перебирають, що в хаті вціліло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794464
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Захлестнула волна чувства,
Глубоко,уколов,слева…
Одиночеству так грустно -
Безответная страсть съела!
Но,наверное,не карают,
Выжигая огнём тело…
Почему - когда обожают,
До минувшего есть дело…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794354
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2018
Авторстька пісня
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3R7-RQbXdDU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793068
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Как было много лет назад:
Биенье сердца, те же звуки...
Всё тот же старенький фасад,
Крыльца перила, будто руки
Раскинулись навстречу мне,
Своей шершавостью знакомой.
Лишь нет тебя в немом окне
Уже давно чужого дома...
Поник уныло старый сад,
В котором память так весома,
А с ней и твой невинный взгляд,
Как оправдание былому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792246
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Счастье — это когда тебя понимают, большое счастье — это когда тебя любят, настоящее счастье — это когда любишь ты.
На самом деле, жизнь проста, но мы настойчиво её усложняем.
Несдержанность в мелочах погубит великое дело.
Лишь когда приходят холода, становится ясно, что сосны и кипарисы последними теряют свой убор.
Люди в древности не любили много говорить. Они считали позором для себя не поспеть за собственными словами.
Советы мы принимаем каплями, зато раздаём ведрами.
Драгоценный камень нельзя отполировать без трения. Также и человек не может стать успешным без достаточного количества трудных попыток.
Благородный человек предъявляет требования к себе, низкий человек предъявляет требования к другим.
Побороть дурные привычки можно только сегодня, а не завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791891
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Розквітла яблуня в саду -
Травнева ніжна наречена.
Тебе на зустріч з нею жду…
Нам дасть вона благословення.
П’янить весняний цвіт ранет
Пелюсткам білим усміхаюсь…
Повсюди бджі́лковий сонет…
В його мелодію вслухаюсь.
Душа співа з ним в унісон,
Акорди щастя линуть в серці…
Пейзаж довкола, наче сон…
В думках - звучить кохання скерцо.
Нас подих вітру огорне,
Тепла додасть в палких обіймах,
А в серце сонце зазирне…
[b]Кохання в яблуневих римах.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790486
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Пізнай любов
До неї серцем пригорнися.
І знов, і знов
Іди, люби і вір, і вчися.
Шановні друзі, поети чи гості. виношу на ваш суд свою шестирічну працю, яку робила для кожного із вас з великою любов'ю.
http://bukvardlya.blogspot.gr/2018/05/blog-post_1.html
Прошу писати свої зауваження і поради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790339
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
И закончился дождь - градом…
В пузырях разошлись - лужи…
Пока боль исцелял взглядом,
Вынимал из души стужу...
Разливались слова - песней…
И позвали к себе - звёзды,
Чтоб не было двоим тесно
На тропинке одной слёзной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790296
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
[color="#750868"][b]Жіноча доля знає цю причину,
А зрозумієш — вже сивіють скроні:
Спочатку завойовуєш мужчину,
А потім вік годуєш у полоні.
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790112
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Просились зорі в спраглу ніч мені у руки,
Сипнув до ніг мигдальний місяць дивні звуки.
Почулося «je t'aime, je t'aime» в небесних схилах.
Лягали ноти на слова – «чи ти щаслива?»
Всевладна ніч на сотні ядер розривалась,
Ота мелодія небес в мені озвалась -
І вже ні тіла, ні ваги – лиш невагомість...
Вливають зорі хмелю- меду в невідомість.
Тамуй мене, допий до дна, мій безпощадний -
Кипить жага моїх чуттів – безодня влади!
Із непідвладності стихій – вогнів тих злива!
Прощалась ніч… мені ж зосталося -
щаслива...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Часть 1
Щебетала птичка в клетке,
Пёстрый хвостик распустив,
Красовалась даром редким:
- Посмотрите, как красив
Голосок мой, звонче арфы
И нежнее, чем свирель.
Золочёным плёсом ярким
По окну бежал апрель.
Грустно плакал строй сосулек,
Рассыпая бисер брызг,
Будто солнцем к нам плеснули
Ранним утром на карниз.
Серебро мелизмов пенья
Разливалось целый день,
Поднимая настроенье,
Озаряло дома сень.
Часть 2
Вдохновившись чистым звуком,
Дверцу в клетке приоткрыл,
И слегка подставив руку,
На ладонь свою пустил.
Не боясь моих объятий
Петь летунья принялась,
С ней запел и я, приятель,
Песня вихрем понеслась.
Но прекрасное мгновенье
Вдруг разбилось об испуг:
От негаданного пенья
Оробела пташка вдруг,
Тихо в клетку возвратилась,
Крылья траурно сложив.
- Ну к чему, скажи на милость,
Был мой радостный порыв?
И поблекли краски счастья,
Разлетелись на куски,
Средце сжалось в одночасье,
Защемило от тоски.
Тень по дому молча бродит,
Вяжет марева кисель,
Больше трели не выводит,
Не звучит моя свирель.
Часть 3
Знать, несладок вкус неволи,
Холод веет из щелей,
От затворнической доли
Сам бы жизни не жалел.
Хоть и горестно на сердце,
Но пичужку отпущу,
Пусть летит искать насеста,
Я рабыни не ищу.
Упорхнула в неба просинь
Не видать её совсем,
На душе настала осень,
Не унять тоску ничем.
Затянуло тучку к дому,
Дождь закапал невзначай,
Дробью зычной по былому
Отпевал мою печаль.
Но одно лишь согревает:
Что любовь моя цела,
Что без бед она летает
От рассвета до темна.
Так я думал, в небо глядя,
Где покой навек застыл,
И перо легонько гладил,
Что на память сохранил.
Но не век в тоске сиделось,
Есть насущные дела,
По орбите завертелась
Жизнь, как прежде понеслась.
Часть 4
Как-то ночью я проснулся -
Головою закрутил
Тихий скрежет сна коснулся,
Стук в окошко разбудил.
Глядь, сидит моя подруга
И отчаянно дрожит,
В перьях трепетно, упруго
По загривку рябь бежит.
Я впустил её, конечно,
Взял ладонями легко
И обнял её сердечно.
Знать, пришлось ей нелегко.
Утром милая очнулась,
Как и не было беды
Отогрелась, встрепенулась
И поёт на все лады.
И лучами золотыми
Озарился сумрак вновь,
И веснушками цветными
Разливается любовь.
Эпилог
Так бывает, без оглядки
Любят беззаветно нас,
Но порой не очень сладким
Может стать и день, и час,
Мы любимых отпускаем,
Чая в том для них добро,
Но не ведаем, не знаем,
Что лишь с нами им светло,
Что на воле иль в загоне
Им по силам выбирать.
У любви свои законы:
С милым даже в клетке рай.
2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788716
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Поэт- он словно соловей,
Когда стихи повеселей.
Когда в стихах есть красота,
Созвучна песне соловья.
Слова- целительный ручей.
Текут и днём и средь ночей.
Они как воздух для души,
Как свет спасительный в глуши.
Летает птица счастья в них.
Прекрасный, добрый, лёгкий стих.
Надежду, радость подаёт.
Прочтя стих, каждый расцветёт...
Поэт бывает как пророк.
Он обличает злобный рок.
Слова- огонь в них Божества
И вразумленье иногда.
Он изрекает наперёд,
О чём не ведает народ
И только правду говорит.
Разбудит каждого, кто спит.
Поэт в тот миг- искусный врач.
Но не жесток он, не палач.
Он, как светильник, светит всем;
Лукавых избегает тем...
Поэт бывает как судья
И смотрит словно свысока.
Он душу взвесит на весах
И чаще облекает в страх.
Поэт выносит приговор:
"Разбойник, врун, а может вор."
Конечно, доля правды есть
И чаще справедливый вес.
Судья вердикт всем говорит,
Под стражу может заключить.
А может дать зелёный свет
- Путёвку в жизнь на много лет...
Поэт- себе сам режиссёр.
Открытый он, порой актёр.
То запятой подарит жизнь:
"казнить нельзя спасти стремись!"
Кино в стихах и детектив,
То в них лирический мотив
И мелодрама посетит,
То вдруг фантастика сквозит...
Поэты!Каждому дано
- Писать на благо,не на зло!
О Всех немножко здесь сказал,
С почтеньем просто написал.
Апрель 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787329
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
З ЧЕРНЕЧОЇ #ПоверненняТараса
Стою.. над прірвою на чорній тій горі
Брехня з’їдає душу, бо не знаю:
Чи я живу, чи стигну на вітру ,
Чи з Україною, у муках, помираю
Он, подивіться хто керує там:
Собі, величний, храми хто мурує!
На кістяках дітей…
а Вам, а ВАМ -
Могилу під горою лиш готує..
Он.. бачите: вже
землю українську – продали,
Вже села нищать і дітей зганяють
У Світ..
В Світах, мов ті безхатченки, вони блукають ..
Мов ті сліпі - з поводирями із сліпців.
Годованих, пихатих кабанів.
А ті вже вирішили - йдіть собі по Світу..
Слабкі, безвольні українські діти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784183
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Одета в звездную вуаль
Ночь опустилась тише тени.
Наполним чувствами хрусталь,
Ступая в мир ее владений.
Слова сегодня ни к чему,
От взгляда сердце замирает.
И ночь скрывает в полутьму
Наш маленький кусочек рая.
Прикосновенья невзначай,
Мурашки стаями по коже...
Сердца, ты слышишь, как стучат?
Остановиться мы не сможем...
И будет сладким каждый миг
Слияния души и тела.
Мы этой ночью на двоих
Бессонницу с тобой разделим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783015
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[quote]«Diabolik Lovers - More Blood»
Юи: (Это... шрамы? Похожи на следы от ожогов...)
Руки: ... ...
Юи: (К тому же, если присмотреться, то есть много мелких шрамов...)
Юи: (Может у меня что-то с глазами?)
Юи: (Они... похожи на следы от крыльев ангела…)
Руки: ... Что ты делаешь?
Юи: А?
Руки: Не помню, чтобы я разрешал себя трогать.
Юи: ... А! И-извини!
[/quote]
[img]http://static.diary.ru/userdir/2/0/7/2/2072137/81980677.jpg[/img]
Ожиданием
Жизнь подсвечена…
Чем-то острым сверкнула высь!
Хоть на миг, на краю у Вечности,
Я молю тебя – появись!
Предзакатно,
Краями рваными,
С неба – росчерк один –
Звезда!
Я бальзамами слёз
Над ранами,
Исцелить бы,
Не опоздать!
Рук касания
Стали сильными,
Чтоб не дать пропасть,
Приподнять!...
Ты пришёл,
Распрощавшись с крыльями!
Ты явился –
Меня обнять!
Боль твою
Разделю я поровну,
Счастья дам,
Чтоб тоску забыть,
Если надо «понюхать пороха»,
Соглашусь,
Чтоб тебя любить.
В бездорожье,
И в неизбежностях,
Что приписаны по судьбе,
Дам я столько тепла,
И нежности,
Сколько Небо – не даст тебе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781985
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Зайчик солнечный паркуром
Пробежался по стене.
Дотянувшись абажура,
Подскользнулся на струне…
Опьяневший,не нарочно,
В рыже -огненном волос,
Целовал бутоны розы…
До пупырышек… всерьёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782515
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Хотела сейчас вернуться на час назад…
Но – так не бывает – чтоб всюду, всегда везло…
Откуда-то сверху Всевышний свой бросил взгляд
На лодочку счастья… И Отнял одно весло…
Нельзя, мол, взлетать над буднями высоко,
Наивна ты слишком, урок тебе – поделом!
«Да я, Мой Господь, собрАлась недалеко,
И, в общем, давно уж гребу я – одним веслом…
Конечно, ты прав. Надо к берегу мне грести,
Там нету нужды по волнам ненадежным плыть.
И, да, я, конечно – себя не могу спасти,
А что до других – даже не о чем говорить!
Ты прав. Дай же силы мне всё забыть!
Забыть, как на гребнях взлетала я высоко!...»
…Но небо молчит… Лишь душа продолжает выть,
Лакая разлитое молоко…
10.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781495
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2018
Мені кортить: які на смак твої вуста?
Як пахне шкіра, та яка вона на дотик?
Ти моя манія, єдиний мій наркотик.
Собі дозволю це, бо істина проста -
тебе я хочу...дуже...так несамовито
зацілувати, усього тебе відчути.
Так щоб Відбутись (а не просто так відбути).
Запам'ятатись кольорово, соковито.
У кожнім погляді, у жесті відчуваю,
все розумію, ніби ми роками разом.
Тобі віддам (нехай безумство) все й одразу.
Й ти віддасиш всього себе, я точно знаю.
А поки що, я тут пограюся словами,
твою фантазію розбурхуючи вміло.
Тебе так хоче серце, і душа, і тіло
очима...пальцями...губами та думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777343
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 02.03.2018
Война меня вытоптала,
как траву, да на том месте ещё
и продолжает танцевать - клятая Рать.
Мать уходя, просила береги отца.
Отец, уходя просил - береги детей.
Муж, уходя - береги себя...
И я стала стойкой, как скала.
Войной поставленная на колени,
узнала все жизненные мели.
И только осознание, что со мною
Родина моя, Любимая Отчизна,
не даст мне в смысле Жизни усомниться.
Уходя, буду просить её - выстой,
живи без войны, народ свой береги,
а мы тебе верны.
Лечу по-жизни, как птица,
вниз не смотрю,
чтобы не разбиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778811
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Між нами – прірва часу і питань…
А ватра-пристрасть обпікає розум.
Шукаю вірші між рядками прози.
Скрипить дверима болю самота.
І знов Амур націлився всліпу,
Твою ж броню не візьмуть жодні стріли.
Душі-Ікара обгоріли крила.
Завмерли мрії в обрисах скульптур.
До ран любові прикладаю ніч.
Заварюю із літер тиші ліки.
Фантоме мій, прекрасний і столикий,
Заграй мені на порваній струні,
Щоб вічність затремтіла поміж нас,
Чорнила переплавились на пристрасть.
Та за нектар, жагучий та іскристий,
Одвічна спрага – жертва і ціна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778701
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Надоело, надоело –
Не выигрывать войну…
Под знамёна ностальгии
Позовёте, не приду…
Захотела…захотела –
Но не сладкого вина
(Из хрустального бокала)...
Из сакрального – до дна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778671
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 24.02.2018
«Хлопці, рідненькі, тримайтесь, я з вами!
Господи Боже, чому ж так багато?!»
Пальці тремтять. Упаковки з бинтами.
Шини. Лангети. Джгути. Опіати.
«Милий, не плач, все позаду, благаю!
Лікар сказав – до Дніпра з першим бортом,
Все буде добре, хороший, я знаю –
Ще на весіллі поласуєш тортом».
Сльози ковтає. Яке ж там весілля?!
Лялька на ношах, безнога, безрука,
Тільки й того, що не справлять застілля
ВОрони, очі не виклюють круки.
Стогони, крики, благальне: «Сестричко…»
Сльози… Свої чи чужі утирати?
Мозок грубішає, мозкові звично:
Люди - ляльки із кривавої вати.
***
Що вона бачила після училища?
Тиск у бабусі, синці із порізами?
Раптом – повістка з дитинства в чистилище,
Від військкомату квиток із безвізами.
Жорна людей затискають, мов крекери,
В жменях війни й не таке переміситься,
Світ ущільнИвся до «наших» та «сепарів»,
Перевернувсь на потилицю місяця.
Що вона бачила? Мама в Італії…
Що вона знала? Відмінниця, староста…
Тихе дівчатко з очима печальними,
Ще не забруднений лихами паросток.
***
«Хлопці, не треба! Прошу вас, благаю!
Хлопці, не руште! Ви ж – «наші», не «їхні»!»
Посмішки хтиві супроти одчаю,
Проти ромашки - нагострені кігті.
«Хлопчики, милі, я ж вас бинтувала!» -
Ременем хльостко закручені руки,
Що ж ти, зозуленько, їй накувала
Вельон подертий та прірву розпуки?!
«Господи!!! Мамо!!!», а місяць-світильник
Дивиться байдуже крізь катаракту,
Стогне душа, мов розідраний «тільник» -
ДАнтове пекло в останньому акті.
«Милі, не треба! Ви звірі чи люди!?»
Думала – бачила пекло і спокій?
«Тихше, мала, із тебЕ не убуде!»
Пекло? Наївна… То був передпокій.
***
Темним - по білому, грішним – по чистому,
Глум над дитинною та безборонною,
Хтиві укуси по грудях – намистами…
Що їй з того, що назвали б мадонною,
До співчуття, до прийдешньої святості
Чи, навпаки, до чиєїсь байдужості,
Коли й до мертвих – нічого, крім заздрості,
Коли і світ – лише вияв безглуздості?
Ні, то не плоть, то кохання розірване,
Щирість та юнь. Кострубатою плахою
Стало життя. Над глибокими прірвами
Лине душа скалічілою птахою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778535
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Безмертна, вічна мова соловїна,
Від дрежела... початок ручаїв.
У косах сивих доленька чаїна,
Єреями зневажених волхвів.
Їй намагались вирвати легеньки,
Украли віру в пращурів - дідів.
Та поламали зуби воріженьки,
Бо не знайшлось на неї ланцюгів.
В ній слово мати, пісня колискова,
В ній корінь древній русів, козаків.
В піснях вона, могутня наша мова,
Її прадавність в витоках віків.
Отож ж не знищить, а ні час ні ворог,
Хоча вбивали сотну вже разів.
Та залишають... за собою порох,
Бо в ній палюча ненависть і гнів.
Приспів:
В ній гідність наша скривджена, трагічна,
Народ говорить нею до богів.
Любов в ній, слава Святослава чиста,
Птахи співають нею із гаїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778498
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
В стражлальній мові доля України,
У світлій вірі праведних богів.
У гідності, у зародках клітини,
В генетиці від праведних дідів.
Леліймо мову... прапор перевернем,
Води напиймось з наших ручаїв.
Як віру предків - пращурів повернем,
Украйну вирвем... з диких пазурів.
Повернемо ми гідність, честь і славу,
І пам'ять про волхвів й кобзарів.
В віках ми є, тут наше все по праву,
Ще виметем із хатоньки ж.дів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778496
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
А этот маленький оркестрик
Играет снова до утра…
У пульта чувственный маэстро
Ответа ждёт не на слова...
Одним движением растерзает
С волшебной палочкой рука…
Не прикасанием оживляет,
Когда мелодия нежна…
А этот маленький оркестрик
Играет то же,что вчера…
И роза красная прелестна!.. -
С росой живою...И глаза,
Полузакрытые, - пронзают...
Из раскалённой рампы - свет…
И струны...те же обжигают,
Не обрываясь, столько лет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777185
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Экспромт
Серый дождь сеял грусть на скучающий город...
На кафешки,билборды,стоянки авто...
Подкисал на столе Простоквашино творог...
Мелодрама сезона - афишей кино...
Приоткрыто окно на три четверти дюйма...
Не завешены шторы на мокром стекле...
Полчаса до начала желанного шторма...
Я про это...Про то... И за тех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618934
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 12.02.2018
[b][i][color="#d500ff"]Лише пані
Я для тебе буду лише пані,
Ну така собі - сіренька миш...
В голові думки снують погані,
Ти мене хоч бачиш та мовчиш.
Я для тебе буду лише пані,
У простому платті з декольте.
Знов тебе зустріну на світанні,
Коли встане сонце золоте...
Я для тебе буду лише пані,
Ти в душі у мене наче клин...
Я тебе впізнаю у тумані,
Ти в моєму серці лиш один!
10 02 2018 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776288
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
[b][i][color="#ff0088"]Хай дні минать гірші,
Хай щезне зло і гнів...
Хай проростають вірші-
З чудових, теплих слів!
03 02 2018 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775135
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
[b][i][color="#ff00e1"]Древняя!
А даме сколько зим?..
Да полная деревня...
Ашнадцать с небольшим,
Не очень то и древняя!
29 01 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774040
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
[b][i][color="#bf00ff"]Дерева також бачать сни
Дерева також бачать сни
Весняні, літні, та зимові.
Бо ж до людей схожі вони,
І на своїй шепочуть мові...
Малі, високі і не дуже,
І від природи різні всі...
Ти помилуйся ними, друже
Торкнись листочків у росі.
Постій тихенько і не рухай,
Бо ранок в них-це час розмов...
Ти нагостри швиденько вуха,
Вони воркують про любов!
Он вільха кленові шепоче,
Що бачила у сні лелеку.
Що обійняти клена хоче,
Але від неї він далеко...
А ясен розважав ялину,
Своя ідилія у них...
І вітами до неї линув,
У поцілунках чарівних!
А дуб осиці молодій,
Всміхався чемно й любо...
Було приємно кралі цій,
Бо йшли вони до шлюбу!
28 01 2018 р
Вікторія Р
Лірика
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773759
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Как сладки
Поцелуи на губах…
Как уязвимы бабочки на коже…
И, просыпаясь, оставлять в лугах
Мир колдовства,
свехчувственный и сложный.
Вдруг исчезать,
Не в силах превозмочь
Волн умопомрачительных касаний.
И окунуться в первозданный дождь
На первобытном
уровне желаний.
И обрести
Волшебного коня
У черных врат, с волнистой алой гривой.
И оставаться частью бытия
Желанной,
до безумия счастливой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695288
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 25.01.2018
Думки мої - мої кайдани,
Мої ж ви недруги сумні,
Нащо ятрити давні рани,
Як навіть сльози - й ті прісні?
Мої скупі слова пророчі,
Та ж час не вернеться назад...
Хтось ніби долю поторочив
І сумнів, злісний адвокат,
Мені шепоче дивні речі,
Вже майже вірю, вже здаюсь,
А потім ти обіймеш плечі
І все минається чомусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539083
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 25.01.2018
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 23.01.2018
Грозовою тишею звисає
І печаль очей проводить вслід
Я тебе приречено кохаю,
Ти уяви мій безжальний плід.
Впевнено шукаю в перехожих
Знаю, що ти є, ідеш в світи,
Вірю, що дві долі наші схожі
І що ти не витвір самоти.
Ти мене напевне відчуваєш
Й серце твоє щемно теж бринить,
Ти не вигадка. Все наяву і знаєш
Вже заради цього можна жить.
Дякую Ліні Костенко за ідею написання вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772597
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
А знаешь,как больно дышать?
Как больно дышать и не верить...
Куда-то скрываясь бежать,
Закрыв за собою все двери.
Казалось бы , больно любить,
Но жить не мечтая больнее...
По небу, как облако плыть,
Спустится с небес не умея.
А знаешь,как больно не ждать.
Ни слова...Я слов не жалею.
А знаешь,как трудно дышать?
Как-будто дышать не умею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217193
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 15.01.2018
До ві'ршів твоїх - небайдужа...
Питай - не питай - не збагну,
Чому так схвильована, (дуже!)
Чому мої ночі - без сну...
Шукаю тебе між рядками,
Немов би вивчаю... Пробач!
Не втішу тебе я словами,
Хоч чую, і біль в них, і плач.
Чужа я тобі, незнайома,
Не стану для тебе... ніким.
Чому ж так шукаю, (свідомо!)
Й себе... серед болісних рим?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546989
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 15.01.2018
Вы - так мила, Вы - так прекрасна!
Божественна и хороша
Что даже в стужу, в день ненастный,
Стремится к Вам моя душа.
Вы - глаз моих очарованье!
Зажгли во мне любовь и страсть
Души земное ликованье,
С каким не жалко умирать.
Я даже в снах о Вас мечтаю,
Чтоб Вас прижать к своей груди,
Услышать Ваше: "Заклинаю!..
Не уходи, не уходи...
Не торопись, побудь со мною
Я подарю тебе зарю,
Любви все таинства открою,
Отдамсь всем сердцем и сгорю!"
Я от одной мечты пьянею
При встрече с Вами - весь горю!
В любви признаться не посмею
Я Вас без памяти люблю.
Люблю я Вас святой любовью
Любви моей свидетель Бог!
Я со склоненной головою,
Покорный раб у Ваших ног!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770162
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 15.01.2018
[b][i][color="#d500ff"]Юностi дорiжки...
РокИ біжать, і їх не зупинити,
Розбіглись наші юності доріжки...
Навчились ми життя своє цінити,
Ти не змінилась зовні ані трішки...
ДивлЮся у альбомі на світлини,
Ось перша наша вчителька і клас...
А день за днем, життя невпинно лине,
Вже й декого немає серед нас...
Ми всі покірні цьому часоплину,
І в кожного з нас доленька своя...
Життя зі смаком - щастя і полину,
Десь там позаду юність вся моя....
13 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771202
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Я снова стану черной кошкой
Скользящей в темноте ночной
С которой, потеряв контроль,
Охота поиграть немножко
Без взгляда в стекла прошлых грез
Без лишних слов и сожалений
Без теней собственных сомнений
И боли не пролитых слез
Все будет так, как в первый раз
Свечам не гаснуть до рассвета
И больше никаких запретов
У этой ночи нет для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764123
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 13.01.2018
[i]Взмах крыл ночного мотылька
Рождает ураган эмоций
По мне скользит твоя рука
И этот мир наш, очень плотский
Вермут в бокалах, нагота…
Что-то подвластно только ночи
Она сжигает нас дотла
Как не пытались мы пророчить
Лишь запах кофе поутру
И теплые слова записки
Отложат временно игру
Сердец неимоверно близких.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767802
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 13.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Україну любить – не плескати в долоні
Під промови гучні видатних діячів,
І не в блузках барвистих стоять на пероні,
Не кричати під Лаврою: «Геть москалів!».
Україну любить – це здобути свободу
Від лукавства в собі і осяяти путь,
Сам Христос був розп`ятий як ворог народу!
І тебе не троянди від натовпу ждуть!
Україну любить – це співати душею,
Милувати очима ранковий садок,
Україну любить – це горіти свічею,
Не вступаючи князю пітьми ні на крок!
Україну любить – це не просто важливо
Мати в собі чесноти і гідно служить,
Україну любить – це коли неможливо,
Як без серця, людині без неї прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767940
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 13.01.2018
І як воно: жити і знати, що ти приречений,
що стрілка у вічність жене тебе і жене?
І як воно легше: чи бути лише предтечею,
Чи знати напевне, що жереб вибрав тебе?
Все ближче Голгофа (вже стежку видно й осичину),
Вже скоро, як мітки, до неба зростуть хрести,
А око шукає бодай бадилля-притичину,
Аби зачепитись – і третім на хрест не піти.
Возрадуйтесь, ниці! Розіп’ятий вами – Месія!
Стікає по краплях терпкий і червоний кагор.
Чому ти зітхаєш? Чому ти зітхаєш, Маріє,
Побачивши зірку, котра провіщає Різдво?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769944
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Ты привык к ней. И хочется нового чувства,
И рутиной уже насладился сполна.
Год за годом любить - непростое искусство...
Ты в смятеньи. Но разве повинна она?
Ты привык к изумительно нежному телу,
К обаятельным взглядам застенчивых глаз,
Но и в них постоянство достигло предела,
Прежде пылкий огонь как-то вдруг поугас...
Ты не первый, она не последняя тоже,
У кого "все испортил заезженный быт",
Кто со сном делит некогда общее ложе,
Грустной мыслью о страсти увядшей убит.
То ли в поисках этой забытой тревоги,
То ли просто в желаньи себя оживить
Ты с букетами топчешь к подружкам дороги,
Ощущая их чувства тончайшую нить.
Вот и все. С легким сердцем встречаешь другую,
Закрывая на время реальности дверь -
Не надолго - она все равно не ревнует.
Ты вернешься к ней позже. Еще не теперь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768847
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
[b][i][color="#dd00ff"]Ты будишь меня по утрам,
Готовишь мне завтрак и ужин...
Люблю! Я шепчу ветрам...
Ты милый мне очень нужен!
Как лучик тепла в октябре,
Ласкаешь мне страстно плечи...
Я сердце отдала тебе,
И душу за нашу встречу...
За твой лучезарный смех,
За ласку твою и сердечность...
Любить мне тебя не грех,
Хоть целую жизнь и вечность!
15 11 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763384
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Всі таргани ховаються в шпарини,
Усякі гади заповзають в нори.
На жаль, буває так, що і в людини
Повадки є та вчинки, як в потвори.
Раніше цінували честь та гідність,
За це вмирали навіть на дуелі,
А слово мало безперечну цінність –
Дорожче злата, непорушність скелі.
І добре ім’я значило чимало,
Це було честю – ім’я не ганьбили!
Відвагу та шляхетність цінували
Любили землю і народ любили.
Куди сьогодні ділись ці чесноти?
Принаймні в тих, хто рветься так до влади,
Чому там стільки покидьків, бидлоти,
Що годі навіть всіх порахувати.
Мабуть тому, що не рубають руки,
Не четвертують, не здирають шкіру.
Крадуть безбожно і жирують суки,
Тому, що мають у безкарність віру.
Кругом порука кругова панує,
На всіх щаблях провладної драбини.
Народ в державі не живе, існує,
Від їх щедрот – споживчої корзини.
Держава, що зрослася з криміналом,
Народ в якій, як засіб для наживи,
Корупція тут досі править балом,
При владі цій немає перспективи.
А нас годують ростом і процентом,
Яких на хліб ніяк не положити.
Непросто так ужитись з президентом,
Який нас кликав по-новому жити.
Для нього справді, стало по-новому,
А нас ще більші злидні обступили.
І бджоли тонуть в медові липкому,
Який собі на зиму наносили.
Ми теж втонули у цій липкій брехні,
Брехні від тих, кого самі обрали.
За вибір гірко так, боляче мені,
Але спитаю, - А ми вибір мали?
Мені здається, що і в черговий раз
Найменше зло обрати доведеться,
Бо в другім турі, знущаючись із нас,
Він з радикалом в боротьбі зійдеться…
Невже пророчими стануть ці думки,
Водити знову будуть манівцями,
А людям..., буде зовсім невтямки,
Що в своїх бідах завинили самі.
20.12.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767179
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Я проведу тебе очима: прости... прощай...
Стоїть самотність за дверима. Ну, що ж, нехай.
Накриє сніг уже до ранку твої сліди
і тільки спомин, давній спомин прийде у сни.
Я проведу тебе очима: стою німа
Прийшла розлука так неждано, немов зима.
І буде день мені короткий, і довга ніч,
і віск стікатиме, як сльози із білих свіч.
Я проведу услід очима: благословлю:
Ти бережи того, мій Боже, кого люблю.
Ти збережи його, мій Боже. Чужий... Чужа...
Допоки він на білім світі і я жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766293
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Крапки слідів на білім полотні...
В відлуннях кроків стогнуть протиріччя
Зима-обман,що зітканий з снігів
Зсутулений між мною і узбіччям.
На шкірі тінь від віїв і роса.
П'ять міліметрів між холодними губами
Розтане сніг,і правда поміж нами
Хтось схлипне,прошепоче хтось "Краса"...
Мені час йти,вбираючись в пітьму,
В таку, що навіть сніг в ній розчиниться,
Що ти,що правда -чари,як водиця,
Що знов імітуватиме сльозу.
Кружляє сніг...Засніжені клени
В солодких снах зелені крони бачать,
Хтось в душу влив півкелиха вини
Хоча, спочатку думав, що удачі...
Над містом мрії віхола кружляє,
Неволить в сніг похнюплені дахи,
Кохання справжнім вдруге не буває,
Та й перше тяжко інколи знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765262
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 01.11.2017
Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Летаю - где -то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И не теряешь силы…
Ты песню нежную мою
Как будто и не слышишь...
Рукою сильной колыбель
Тихонечко колышешь…
Но крепко держит нас двоих
Всю жизнь в одной упряжке
Наверно,первая любовь...
Слеза - на промокашке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
В свой тайный мир зовёт дорога,
Как небо - снятого с креста...
И ляжет вечер у порога
В личине ласкового пса.
Забудь кем был,ты станешь новым,
Чуть-чуть печальней и мудрей
Ну а пока прощальным словам
Сердца сожми семье своей!
И в путь..В снега,жару и в грозы
На запад юг или восток.
Не жди под ноги шёлк и розы
И что не будешь одинок..
В пути рык льва и смех гиены
Рассветы будут приводить..
Попробуй жить,не строя стены,
И доверяя полюбить..
А если сердце зачерствеет
Свободой открывай глаза!
Ведь где-то ждёт семья..И с нею
Навеки связаны сердца..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742230
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 17.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2017
какое счастье - у меня есть ты!
мой горький кофе с ароматом пряным
мой самый нежный, чудо-марсианин
герой из книги, гений красоты.
моя опора и семейный врач,
мой мудрый гуру, и помощник первый,
моя таблетка успокоить нервы,
мой самый точный компас, мой силач.
мой лучик солнца утром, мой фонарь
в моем дворе, и в темных закаулках
ты - эксклюзивная моя шкатулка
и мой шикарный редкий инвентарь.
ты - слушатель и критик главный мой,
и долгожданный, благодарный зритель
и сексуальный змей мой искуситель
ты - умный и надёжный рулевой.
какое счастье - у меня есть ты!
мой самый замечательный на свете.
у нас тобой конечно будут дети
и непременно сбудутся мечты!
А.В. (2017 г.) #AnnVishtak #Annaslittlepoetry #happywoman
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748507
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Музыка и исполнение galina bahteeva
Я принесу тебе в ладонях
Нежнейшей ласки и тепла,
Пусть огорчения прогонят.
Хочу, чтоб грусть твоя прошла.
Росою утренней умою
Такие милые глаза,
Что почему-то смотрят с болью,
А по щеке горькА слеза.
Твои слова - ручья журчанье.
Но что ж безмолвствуют уста?
Прошу, верни очарованье,
Ведь моя просьба так проста.
Пусть в сердце струны отзовутся,
И станет вновь прекрасным свет.
Слова волшебные найдутся,
Наступит у Любви рассвет.
Как прежде, нежною улыбкой
Растопим мы сердечный лёд.
И пусть над нашею ошибкой
Свои дожди апрель прольёт..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248823
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 30.08.2017
[i][b] [color="#bd1e1e"]Сліди Столипінських хуторів...
Потім - Совіти... Сльози...Розор...
Дивлюсь... Мораторій на землю...
Що буде з вишневими селами?..[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#17821d"]Попiд лicом клаптi поля,
Сурiпкою вкритi,
Трохи далi - на роздоллi -
Волошки у житi.
На узлiссi - кущ кропиви,
Здичавiлi рожi -
Там, де яблука та сливи
Зрiли в загорожi.
Там, де дiм стояв та клуня
Галушки Свирида, -
Ще Столипiнське вiдлуння,
Справа його дiда.
Як там збiжжя наливалось,
Пахли гречка й динi!
А в невiсток появлялось
Щорiк по дитинi...
Та прийшли в шкiрянках люди,
З мiста, знать, привiтнi,
В хатi нишпорять повсюди,
Риються в дровiтнi.
Пiдрубали рiд Галушки -
Працював не в мiру -
Посадовили в теплушки
Й гайда до Сибiру...
Попiд лiсом клаптi поля,
Потом не политi,
Де кляне сирiтську долю
Перепел у житi... [/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744044
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017
Хочется назойливой любви:
Чтобы голова слегка кружилась,
Чтобы кровь застаивалась в жилах,
Втайне ожидая Илии:
Кроткого, способного на всё,
Видящего слёзы потной прачки.
Прачки не дают обет безбрачья –
В пене тот и этот припасён:
Белый – от гулящих Афродит,
Чёрный – от немотствующей Нюкты,
Рыжий обитает в центре Юты,
А седой – любой – когда сердит.
Четверо, пожалуйте собой!
Всякого охота причаститься.
Каждый – небывалая вещица,
Жаждущая: в кучу – на убой.
Вон бы вас – всех мыслимых мастей! –
Пусть бы – одинока, одинока...
Жаль, что я ни разу недотрога –
Встречу да уважу всех гостей:
Белого и чёрного, потом
Рыжего, седого – лишь бы ласков!
Ты же выбирай любую краску,
Некий обезличенный фантом.
Я тебя, не медля, полюблю,
Сукин сын, отдушина безрыбью:
Залпом, не жеманничая, выпью
Северную кислую калью.
Нравится, не нравится – живи
В горечи моих воспоминаний.
Пусть теперь уродуется няня,
Сочиняя сказку о любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742047
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 28.07.2017
В-се минає, минуться і муки
І- не ляжуть рубцями на серці.
Д-алечінню притишуться звуки,
Б-ез ознак загубившись між терцій.
О-крім спогадів... Їх же не вбити...
Л-ьодяні, а частіш всього - теплі,
І - навіщо... навіщо любити,
Л-иш згораєш, неначе у пеклі.
О-сь і все...буду вчитись надалі
У-никати тривог своїх хутко,
Ж-аль, зібралось чимало деталей,
Е-пізодів минулого смутку.
В-се минає, як літо чи осінь,
І- безсоння не так вже тривожить.
Д-алебі...Десь у пам"яті й досі
Л-егкий смуток історію множить.
Я- готова забути страждання,
Г-ромовиці хай навіть і грози.
Л-иш чому, як згадаю кохання,
О-бпікають непрохані сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Я не твоя уже,наверно -
Я не скучаю за тобой…
И не люблю тебя безмерно
Своей простреленной душой…
Темнеет - горизонт и север…
И клевер красный - за рекой…
Изящно, вырезанный, веер,
Зачем то снова под рукой…
Я не твоя уже, наверно!!! -
Не умиляет комплимент…
Но... белоснежный надеваю -
На тот, торжественный, момент…
И, легковерно повторяя,
Слова,пленившие,тогда…
Быть может - снова обретаю…
Или - теряю навсегда?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743670
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 27.07.2017
Изменённый -время всё расставляет по своим местам!
Мои слова - не филигранны... -
Из пелены тумана сна...
И не найти чернил обманных:
В росе и капельках дождя...
Мои слова - из междуречья...
Поток воздушный - в океан...
Картины света,пламя,свечка,
И... нулевой меридиан...
В моих словах - осанна жизни
И Аллилуйя (для любви)...
А Муза с Гением - капризны...
(Не виноватые дожди)...
Мои слова - идут за мыслью
На растерзание колесниц... -
Писать портреты тонкой кистью...
У незнакомцев - столько лиц...
Мои слова тогда нетленны,
Когда... выигрывают бой...
Добавят чувств любви блаженной...
Палитре неба - голубой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743313
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Прилетает ветер с кручи,
Чтобы тучи разогнать!..
Прогоняет ветер тучи,
Чтобы солнышку сиять!
Чтобы солнце целовало
Золотые купола!..
И витражное забрало,..
Пламя тихого огня...
Поле,речку,лес дремучий
И седые тополя!..
Прилетает ветер кручи
От весны до декабря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742321
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 24.07.2017
И сегодня ласковый вечер -
Все небесные свечи горят…
До чего же приятная встреча,
Когда хочешь душою обнять…
И сегодня ласковый вечер!!!
Бесконечно об этом звонят
С колокольни высокой –далече…
Словно кличут туда и манят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743196
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Чомусь думками рухаюсь по колу...
На серця поклик похапцем біжу...
Зі мною не бувало так ніколи,
Кохання,моє!..Так тебе люблю…
З тобою помандрую на край світу...
Поклич посеред ночі!..Я прийду!
Ти моя зіронька на схилі літа…
З тобою щастя своє віднайду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741882
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.06.2017
Без тебя пролетают года,
Без тебя научилась я жить...
Для меня ты теперь, как звезда -
Не дойти до неё, не доплыть.
Не дойти, но желаю - сияй,
Рассекая унылость дождей,
Иногда обо мне вспоминай -
Стану лёгкою грустью твоей.
Я прощаюсь с тобой навсегда,
Пусть любви обрывается нить...
А на небе сияет звезда -
Не дойти... Только как не любить?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738964
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 25.06.2017
[b][i][color="#ff0066"]
Твоя душа - і ніжна, і ласкава;
Горнусь до неї з трепетом щомиті.
Вуста - смачні, неначе тепла кава;
П'янкі цілунки - вкрай несамовиті!
Яке то щастя - чути краєм вуха...
Твій шепіт...і вміщати Вічність! Мить -
Не поспішай, мій любчику, не рухай!
Тебе, собою, хочу оповить.
З'єднати все, і стук сердець, в єдине!
Тебе вмістити у собі...до ляку...
Збігають швидко лічені години.
Я хочу...
зупинити їх...
всіляко.
17 06 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738268
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Навіяно віршами Хуго Иванова
''Я тебя не спутаю ни с кем''
Я тебя не спутаю ни с кем-
В мире нету на тебя похожих!
Любовь...Запретная...Одна из древних тем
Ворвалась в сердце и мечты тревожит.
Наши мысли где-то вдалеке
Умудряются, порой, соприкоснуться...
Мы в них свободны, наги,налегке
Желаем вместе с дури не проснусться.
Твои руки помнят не меня.
И глаза от блеска подустали...
Ты сойдёшь однажды с корабля
И поймёшь, что всё и все достали.
Цвет волос и возраст...Хулиган
!
Всё меняют тайны и запреты.
Несу свой крест, тебя зовёт луна
Горько плачет Ангел Страсти где-то...
..............................................
Хуго Иванов :: ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ…. .
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернеют розы как сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
этот танец...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
это... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
тайна звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[i]Миколі Годунку в День народження
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…
У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що, де, коли… їм треба знать!
І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус…
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.
Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзуно́к*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
Дідо́ Микола Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво, досвід.
08.04.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
«Ось він – Падолист – сидить біля вогню,
Гріє худі і сині пальці.
О, ці душі, що так жадали дня!
О, ці вітри-мандрівці!
Б’ються в стіни, крутяться біля вогню…»
(Еміль Верхарн)
Шеймасу Шейге*. Щиро.
Мій твідовий піджак –
Колись подарований Падолистом
Має безліч кишень –
І кожна для вихору:
Він залітає і живе там щоп’ятниці:
Той самий вихор пізньої осені,
Що зриває цноту листя червленого кленів,
Що заходить до кожної крамниці-порталу:
Залітає з одним лише привітанням-верлібром,
Шурхотить сторінками конторських книг
Та папірцями з портретами королев
Чи президентів,
А на вулиці він безхатько,
Що гріє пальці біля вогню –
Такого ж незатишного і не домашнього,
Як вогні Святого Ельма
Чи святого Патріка-джентльмена**.
Куди? Куди мандрують душі
Дорогами падолиста-монаха
Сідлаючи вітри-комоні сиві як смерть
І холодніші безодень інферно***?
Куди? В який сід божевільний,
В який Авалон**** мжички?
За годину до Дня Всіх Мертвих,
За хвилину до Самайну жертвоприношень
Я знайшов сірників коробку
У кишені, де міг би сховатися Світ,
А не те, що моя Ірландія разом зі Свіфтом
(А казали, що Ірландія не поміститься до кишені,
А я – дивак – не вірив, не пророчив – бо зайве),
І тими сірниками марно
Намагаюсь розпалити вогнище
На цьому вітрі Падолисту Мертвих,
Вогнище з опалого листя кленів,
Які самі по собі є пожежею Останніх Днів,
А бруківкою – базальту сірого
Важко ступають копита коней візничого
І м’яко ступають лапи кота Часу –
Не цього, не хворого, таки того – доцільного –
М’яко. А я чекав благовіщення –
Останній учень Хоми-літописця*****,
Та дублінського паяца, що блукав від пабу до пабу
В пошуках неіснуючої скрипки вуличного музики,
Чи то просто вихору, що гасить полум’я.
Коли на це ніхто не сподівається. Ніхто.
Навіть Фіннеган – той самий,
По якому потім влаштують поминки******…
Примітки:
* - я називаю його Шеймас Шейге. А ви називайте його як собі хочете.
** - він насправді запалював вогні на вершині гори. Ці вогні були не домашні. А якщо не домашні, то і не затишні. А те, що він був джентльменом, так про це говорить народ. А мені заперечувати думку народу якось не випадає...
*** - Данте Аліг’єрі писав, що в безоднях інферно панує жахливий холод. Наскільки він був правий – не знаю. Я аж так далеко не спускався.
**** - в Авалоні сиро, туманно, мокро і холодно. Так само як в Уельсі восени. Можете мені повірити... Мені обманювати немає сенсу...
***** - Хома – він же Фома. Скільки не читав його Євангелія, стільки переконувався, що він був правий. І його Євангеліє це теж літопис. А Хома Брут був теж і літописцем і євангелістом. Тільки про це всі чомусь сором’язливо мовчать...
****** - три кварки йому від короля Марка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727654
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017