Скоро в шефа іменини,
Тридцять років - це не жарти!
Мало бути якнайкраще –
Доля сплутала всі карти.
Все прикинули зарані:
Треба боса здивувати –
У престижнім ресторані
Його будемо вітати.
Гарна зала, фотозона,
Кухня наша - не корейська,
Не якесь там ’’В Робінзона’’,
Тут культура європейська!
А сюрпризом, що здивує,
Буде головна цукерка:
Танець свій йому присвятить
Знана в місті стриптизерка.
В відділах здали всі гроші,
Підготовка йде невпинно,
Шеф у настрої хорошім –
Все удатися повинно.
Іменинник наш завзято
Танцював і веселився,
Насолоджувався святом,
Був тверезий, не напився.
Тамада всім об’явила
Для сюрпризу час пророчий,
І пов’язкою закрила
Ювіляру ясні очі.
Повели, відкрили очі,
Він застиг… І в цю хвилину
У відомій стриптизерці
Впізнає свою дружину!
На шесті вона крутилась,
Граціозно вигиналась,
Усміхаючись, шляхетно,
Поступово роздягалась.
В шефа мову відібрало,
Заікаючись, белькоче,
Руки жестом показали,
Що додому він вже хоче.
Свято луснуло, як булька,
Стало все на півдорозі,
Під столом валялись кульки,
Розійшлися всі в тривозі…
В офісі в нас пекло зараз,
Керівник - темніше ночі.
В них - розлучення. Збулися
Всі слова мої пророчі.
За сюрприз (моя ідея)
Додалось мені турботи,
Ювіляр мені помстився –
Вже шукаю я роботу.
На увазі, друзі, майте:
Завжди, в будь-яку годину,
Досконало зразу взнайте
Все про шефову дружину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928195
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Біснуються у березні завії
На кришталевій крапельці тепла,
А небо лебедіє й журавліє,
Бо вже весна. Весна.
Вона ступає обережно краєм,
До річок закликає береги,
Уверх піднятись просить шовкограїв—
А їм не до снаги.
Не втямить: сновидіння це чи прокид.
І первоцвітами не пахне сніг…
Відчуло сонячне проміння докір
Й заластилось до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907683
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Це наш Тарас- творець, мислитель,
Для нас герой, борець, учитель,
Рядки, римовані в куплети,
Писав, як спали, ще поети.
Уболівав за Україну,
Немов за неньку, свою рідну,
Його топтали, катували,
І у кайдани закували.
Писав в натхненні із любов’ю,
Не раз у зАстінках стік кров’ю,
Та сила духу, та незламна,
І часто воленька стражденна.
Немов той птах, злітав на крилах,
Зміг побороти всі насилля,
Без довгих снів, часто в безсонні,
Клаптик паперу на підвіконні.
Слова закладені від серця,
Мов малював свої озерця,
Що надихали до боротьби,
Мрії й надії в душі завжди,
Щоби дійти, людям до правди.
Не допустити, лише зради,
Єднати людство кожним словом,
Немов покрити землю сяйвом!
Щоб Мир прийшов й пшениці в полі,
Заколосилися доволі,
Й безсмертне є слово Кобзаря,
Не знало ліку календаря!
Це наш Тарас, це наш учитель
Це наш пророк і наш мислитель
Вклонімось низько, перед поетом!
09.03.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907448
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Напевне, я Тебе люблю,
а може, це мені здається,
однак, частіше серце б́’ється,
коли я голос твій ловлю -
слова-осколки кришталю -
до болі кожен з них уп’ється,
і біль - по тілу розіллється,
а я.. укотре вже, здавлю
у грудях те, що й так гублю...
А доля.. ще раз засміється,
і в сміху цьому відіб’ється
насмішка, знову, без жалю,
чи співчуття.. страждав?.. терплю...
І тут не треба нам провидця,
щоб зрозуміти - не проб’ється
крізь камінь й пагін мигдалю,
(це знає весь свідомий люд),
хіба - навзбіч.. - таке вдається...
Так що ж в душі жагуче в’ється?.. -
напевне, все-таки, люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906190
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Прости.. за те, що вже давно не я
тривожу твої губи поцілунками
жагучими.. жаданими дарунками,
п'янкими, наче марочний коньяк...
І справа тут не в тім, що я - пияк,
та все зміряю шклянками і трунками,
а в тому, що з тих пір я - за лаштунками..
запал не згас, та вже - злегка обм’як...
Прости.. що всі ці роки вже не я
бентежу твоє серце пориваннями
свого.. по вінця повного бажаннями
далекими.. немов старий маяк...
І байдуже, що - не міцний моряк
я, й поступ мій не грає коливаннями -
зарівно - вечорами чи світаннями -
мій курс - завжди до Тебе, як-не-як...
Прости.. що цілу вічність вже не я
хвилюю твою душу небайдужістю
своєї.. незрадливою присутністю,
мов клятий, божевільний маніяк...
І начебто - досвідчений вояк..
одна холера - битись з непорушністю
судьби, чи то - потугою, чи - мудрістю -
покищо все даремно, хтозна-як...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906395
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[i]А ми в коханні – ніби білі лебеді…
Безтямно тягне пристрасть в шепіт хвилі.
В твоїх очах – всі сподівання неба ті,
Голубить сонце у блаженстві милім.
Ґелґочуть гуси… спека… перевтомлені…
Душа моя – з твоєю воєдино.
Енергія кохання – світлі промені,
Є ти і я… і вірність лебедина…
Життя розквітло барвами яскравими,
Заграла річка – по водоймі кола…
тИ поряд… і немов одні в заплаві ми.
І стихло на леваді зичне соло.
Їм всім здалися ми зарозумілими,
Й вони пішли, залишивши нам спокій.
Коханню силі тішились-раділи ми –
Луні від крил на бистрині глибокій…
Ми свій танок у літеплі виводимо,
На фоні хвиль, що променем золо́тить,
Обізвемось в митцях художнім подихом –
Поет змалює почуття польоти…
Розправилися крила – білі красені…
Солодкий щем розлився у повітрі.
Тендітна пара, що любов'ю вразила –
У сни летить… де тільки ми і вітер.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902349
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Художник Іній,намалював картину на вікні,
хоч і замерзлі квіти,але в своїй красі.
Можливо в Зиму закохався,цей чудак,
з вікна зробив мольберт і подав кохання знак.
А білий Сніг,він теж не відступає,
куди ходить Зима,він в білий колір все вбирає.
І Сніг виблискує у різні,різні кольори,
як дороге каміння і все це,для Зими.
Ну а Мороз,теж закохався і ненажарт -
землю і річки,як мрамуром сковав.
Усе щоб чудна і могуча,ця дівиця,
на зустріч з ним,змогла не забариться.
Ці всі закохані а всі,закохані сліпі-
вони не бачать,що потурають цій Зимі.
Всі стали слугами,вона володаркою їх,
а її сила в тому,що роблять -Іній,Мороз І Сніг.
Зима,як жінка розуміє,це усе,
і набирає силу,та страшить усе живе.
Та її мрії змінює,дівчина закохана в життя -
це чарівна,тепла і ласкава Весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902347
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Стоїть зимова ніч, беззора, сива.
Мов соняхи, в задумі ліхтарі.
Повіки вікон сіпаються з дива:
Пихтять без спину з люльок димарі.
Зриває покривало з тиші потяг.
Додому хтось прибув о цій порі:
Хто всі п’ять днів очікував суботи,
Щоб стати знов на батьківський поріг.
А хтось вертає з довгої розлуки
Й хвилини підганяв би, якби міг.
Його обнімуть материнські руки,
Утішить дім, родинний оберіг.
А дехто слухає чеканку з жалем,
Бо ждать на нього вже нема кому.
Йому вночі дивитися зосталось
У даль безмовну й про́сиву пітьму.
-Тік-так, тік-так, – відмірюють колеса.
І відстані маліють, і віки.
Шрамує тишу стукіт, наче лезом.
Як боляче розставити крапки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902009
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Ой надворі завірюха,
Так у вуха, сильно дмуха,
І летять пухкі сніжинки,
Чарівні, срібні пір`їнки.
Скрізь іскрять, сяють килими,
Дочекалися й ми зими,
Ой повсюди, так біленько,
Нині тішиться, серденько.
Порадіймо, зимі й святам,
Нехай мир принесе й щастя!
Най узгодженість на землі,
Й прийде радість у кожен дім.
14.01.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901387
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Вороння креслить чорне коло
Й брунькується на голім гіллі.
Димар розмотує кодолу
І вергне димом в заметілі.
Хрумтить шкоринка свіжоснігу—
Це йде мороз неспішним кроком.
Нарешті взявшись за чепігу,
Зростив кристаликів нівроку.
Вдягнув в них ніч, мов королеву,—
Атла́сами сіяє плаття,
Дивує шик тонких мережив
В букетах з ружі і латаття.
Минає ніч—й щезає казка.
Довкола сіра невидимка.
Десь ділась навіть тінь від паска—
Зігнала обрій сива димка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901056
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Дощ лив, всю нічку – без зупинки,
Виблискують, в смутку ялинки,
Бринять, на голочках краплинки,
Стікають кожної хвилинки.
Вітрець ні звідки враз завітав,
Душевну оду зимі співав,
Чом посварилася з морозом,
Нехай, засніжило би згодом.
Не квітнуть зорі. У полоні,
Немов сховалися в безодні,
Не зазиває й ніч у гості,
Ну не зима, а наче осінь.
У напівсні дерева й кущі,
Про зиму не пишуться вірші,
Хоч Новий рік і зустріли всі,
Земля не в білій ковдрі - в росі.
Давненько спить,зима фліртує,
Я жду, нарешті залютує,
І розмалює мороз шибку,
Й ялинки, одягнуться в шубки,
Завіта віхола крадькома,
Тоді відчую, що це зима.
04.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900233
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 08.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2020
На синьому плюші князь-місяць щербатий
приліг відпочити, а може, й поспати,
та зовсім сердезі сьогодні не спиться,
бо кличе Велика щораз Ведмедиця.
—Дивися, сусіде: забрьохана осінь
бреде по калюжах, а ноги-то босі.
Від самого рання й весь день до смеркання,
як та чорнороба. Яка з неї пані?
У праці горьовій зносилась одежа…
Часу не марнує й за часом не стежить.
Колись допізна так колгоспниці в полі
собі на руках гартували мозолі:
гектари сапали, пололи, збирали,
прийшовши додому, варили і прали,
добра научали синочків і доньок,
їм болі здували з колінець й долоньок —
від самого рання й весь день до смеркання—
ще й призро їх звали бабами, не пані.
—А чим ми могли їм зарадить з тобою?-
зітхнув-крякнув місяць й накривсь з головою.
Колише в візку ведмежа Ведмедиця:
—Ой, люлі, маленька, тобі чом не спиться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895412
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
На час не нарікаймо. Хай собі іде.
Хай мчить куди захоче й проминає.
Ображені, бо кра́де молодість й не жде?
Що нам дарує, сам же відбирає.
У забутті сиринга скіфів і авлос.
В минулім дивні ліри та кіфари.
Зате час баб зали́шив, золото колось
І воїнства зміїного примари.
Колись там Артимпаса сходила з небес,
Закутавшись із золота вуаллю.
Зітхав ревнивець вслід, ненависний Арес,
Коли брела земною пектораллю.
Де ніг її тепло лишалось на землі,
До сходу сонця сходили тюльпани.
Мов жовте золото, блищали в ковилі,
Яріли ними доли та кургани.
Круглились очі у володарів степів.
Кохав богиню не один вояка,
І войовничий дух на мить добрів,
Коли вона дивились з акінака.
На час не нарікаймо. Хай собі іде.
Він вічний—тож даремні й хвилювання.
Пройдуть віки — хтось, може, слід наш віднайде—
І знахідка навіє здивування.
Тюльпан скіфський трапляється у межиріччі Дніпра і Молочної, де зростає лише на території заповідника «Асканія-Нова».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895082
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Ти - літнє тепло... ні, Ти - спека
для серця мого... у неволі...
нестерпно-солодкій... до болі...
близька... і настільки далека...
моя... невловима лелека...
хоч поряд... однак не в долоні...
і все ж... почуття - у полоні... -
як сонце... Ти грієш... здалека...
Ти - світло... у темряві повній
моєї душі... - ясні зорі... -
це очі твої неозорі,
замислено-мрійні, безмовні...
мої... два світи невгамовні,
як море... безмежно-просторі...
Їх сила... краса... апріорі -
небесні... а втім - невимовні...
Ти - радість і сміх... в океані
печалі... солодка краплинка...
цілюща... мій світ і хатинка...
для пристрасті... миті жадані... -
твої... поцілунки... незнані...
моя... невід'ємна частинка...
життя... не лише - половинка... -
Ти - все... пік емоцій... на грані....
[i]15.10.20[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895084
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Ти кажеш, що — не варта цих думок,
тому що — у Тобі одній провина?
Приречення — закрилось на замок,
хоч менша не пройшла і половина,
й не всох іще сподіванок струмок;
а ключ «назад» — втягнула трясовина
епохи, що зникає, як димок…
Хоча у серці — люта хуртовина
з дощем чуттів і я — начисто змок —
нікому і нічого Ти не винна!..
Ти кажеш, що — не гідна даних слів?
Можливо й так, тому що — варта більше —
іменників, в обіймах дієслів…
Вірші — це так, пригамувати біль, ще
сильніший, ніж немилість королів…
Візьму, як антидот, укотре — «Ніцше» —
попутний шторм розбитих кораблів
в глибинах дум, і вже, на хвильку — ліпше,
тягучий морок мовби просвітлів,
та в обрії душі стає ясніше…
Ти кажеш — не вартуєш цих віршів?
Чому ж тоді без них — суттєво гірше?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891425
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Ты думаешь, что видел её голой,
когда она сняла свою одежду?
А ты поведай о её надеждах,
мечтах, ожогах от коварных фолов,
о тысячах язвительных иголок,
разбросанных в её судьбе небрежно
дождём, иль ураганом дико-снежным...
О сердце, изувеченном и квёлом,
что под тяжёлый угодило молот
на наковальне чувств, до слёз мятежных,
где что-то до сих пор легонько брезжит...
Иль от чего ей было жутко-больно?
Чего боится тягостно-безвольно?
Где ищет для больной души убежищ?
Не знаешь? Как же ты её удержишь,
когда ей нужно - полностью, не полу...?
Ты думаешь, что видел её голой,
когда она сняла свою одежду?
Да это... - заключение невежды,
скажу я вам, мой друг, из репой полой...
Увидеть душу... без белья... и масок...
непросто... это нужно заслужить...
в одном дыханьи, вместе пережить
кромешность тьмы и яркий отблеск красок
приятных и противно-горьких встрясок...
Не просто... сладострастно ублажить,
а больше... чем в любовных связях жить,
чем физика ничтожных тел-каркасов...
[i]17.06.20[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890726
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Стрижуть осінні днинки ластівки.
Вже й перше жовте листя впало ненароком.
Ховає в хмари ліс лисіючі чубки
Під сміх зловтішний всюдисущої сороки.
Пора. Її, провісниці, прийшла пора,
Хоч вересень тепло циганкою латає.
Приваба зріла прими – з почуттями гра,
Та й білий вальс здається танцем горностая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889243
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Об мармурову вись ламає сонце списи —
Я ж слухаю тремку елегію беріз.
Малює в підворітті осінь артескіз
Автопортрета в гамах барви барбарису.
Щорік на спілім-переспілім літа листі
Поети вірші пишуть світло-пломенисті —
Так просто, для душі. А може, хтось й на згад —
Про руна лук й лугів заквітчано-барвисті
І споловілі ниви хвильно-колосисті,
Й про особисте — п’янко-солодко-гірчисте…
Не встоявши перед спокусою принад,
Я також кваплюся на творчий променад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886621
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Серпанком вечір запинає акварелі, —
ті ж брижаться молочно-сіро-попелисто,—
й смакує запахами кави з карамеллю,
які вітрець поцупив щойно у баристи.
— Бракує начебто ошатності картинам.
Тож домалюю ще дощу сріблясті френзлі, —
комусь промовив вечір в темному склепінні,
але не брав у руки більш малярних пензлів.
Опершись всім старечим тілом на ковіньку,
побачив, що до ставу пара йде в обнімку.
Про що шепочуться? Покинув вечір ліньки
й пішов на пі́дслухи навшпиньки до зарінку.
ЗАРІ́НОК, нку, чол., діал. Рівне місце біля річки, поросле травою(СУМ)
ФРЕ́НЗЛІ, ів, мн., діал. Торочки (СУМ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884348
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Ще не стара живе-всихає слива.
В кору врослася віялами глива.
Гіллі́в по кілька вичаха́є з року в рік —
Чи під’їдає корінь щось, чи хтось урік.
Ще навесні поміж сухого віття
На ній біленьке купчилось суцвіття,
Мов доторки до совісті людей:— Жива…
А згодом схоронила зсип увесь трава.
Птах вмоститься на гілку колихливу —
На мить здигнеться слива полохлива,
Живильний запульсує в кроні сокорух
Й слабкий прокинеться довершеності дух.
...Життя, немов кришталь, крихке й тендітне,
А час його обмежений, лімітний.
Коли-будь долі надокучить марна гра —
Тож, власне, в неї намір визріє: пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883554
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Чоловік п’є з пива пінку,
Просвіщає свою Милу,
Що на Сході можуть жінку
Проміняти на кобилу.
-Яка дикість! –в крик дружина.
-Де мораль? І де подяки,
Якщо жінку прирівняли
До осла, чи до коняки?
От скажи мені відверто,
Перестань те пиво пити!
Міг би ти за мене вмерти,
Чи так підло поступити?
На струнких ногах Людмили
Його погляд зупинився,
Так закохано і мило
На кохану подивився:
-Що ти, люба, хай всі знають:
В мене - дорога дружина!
Я б за тебе попросив би
Щонайменше - «Лімузина».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883021
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Ти вибач, що прийшов до тебе в снах,
Торкнувсь серде́нька подихом весняним
І на твоїх чаруючих вустах
Лишив цілунок поглядом бажаним
Непрохано прийшов в твоє життя,
Ти зустріч може зовсім не чекала
І що відчула у ту мить душа -
Для мене залишилося незнане
Пробач, що у думках і мріях,
Тебе назавжди в серці поселив
Та бачив навіть,як на ніжних віях
Весняний промінь погляд зупинив
За все ти вибач, за кохання чисте,
З яким пішов в незнанеє життя,
Як опадало в осінь жовте листя,
А я втрачав кохані почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882794
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Потроху-помалу підблизився обрій.
Беззвуччя снується між віттям в саду.
Нічниці, немов нашорошені кобри,
Вслухаються в темінь, чи я ще не сплю.
А ніч-чорноризниця у завіконні
Підзбирує сутінки у саківки
Й чекає на сльози гірчаво-солоні,
Що викотять з серця смутливі думки.
Хіба новина? Сподівання блаженні…
Вік змінює кожного з нас позаяк,
Й кохання остуджують час і буденність…
Між нами так само тепер все не так.
Не стій же, іди собі, ноче-монашко,
Й безсоння моє із собою бери.
Хоч боляче, тоскно, душі надто важко,
Від мене не жди подаяння слізьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882762
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Я ніч тобі…
Брунатні кольори
черкають листя і - ніхто нікому.
…вони іще не вийшли із трави,
пухнасті й мовчазні
адепти грому.
Ще не лягли
на матрицю садів
важкі, солодкі прянощі анісу.
Не розп’яли на сотні голосів
цю абсолютну,
перманентну тишу.
Бреди собі
без полум’я, без свіч,
на чорний килим рятівної рути.
Я ніч тобі, збентежений, я – ніч…
І буде все,
так, як і має бути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882175
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
[b]Не хвилюй Лиман, нехай дріма,
так приємна прохолода рання.
Не буди чуттів, яких нема –
не вернути втрачене кохання…
Не шукай його бліді сліди,
це – міраж тієї насолоди.
Йди вперед… без мене, просто йди,
де життя вирує повноводе.
…Пристрасно чатують рибаки
на зорі ранковій мить улову.
Вправний ти рибалка і меткий –
десь ти розставляєш сіті знову.
Озеро завмерло, спочива,
Змовкли крики чайок галасливих.
А кохання трепетні слова
У цім штилі…більше не важливі.[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882166
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Тебе забути?.. Та хіба можливо
забути подих вітру теплий, літній
небесно-мудрій пташці перелітній,
пірнаючи у пошуках поживи?..
… забути промінь сонця, що грайливо
лоскоче темне око безпросвітній
пітьмі, що після ночі, незлобливо
поступиться цій посмішці привітній?..
Тебе забути?.. Та хіба можливо
забути аромат колючих квітів,
що губиться в безмежжі-буйноцвітті,
зростаючи хвилююче-дражливо?..
… забути спів птахів, що так жадливо,
врізаються у тишу монолітів,
та з захватом природи, галасливо
дарують нам симфонію привітів?..
Тебе забути?.. Хм… Уже простіше
навчитися літати за століття
у ніжному від хмар різноманіття
раю… все далі… вище… та хутчіше…
… забути?.. Хм… Лице найяскравіше?..
Очей духмяно-сяючі суцвіття?..
Усмішок-слів бездонне розмаїття?..
Те сонце, що в обіймах — найпалкіше?..
[i]17,06,2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881688
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Мечты сгорают, как дрова
в костре надежды...
Простые, скромные — сперва,
затем — мятежны…
Хотя… искра ещё резва,
но час — переждан…
Надежда-тварь… ещё жива,
всё тлеет, брезжит…
Возможно, Ты была права
во взглядах нежных...
Быть может, рок — не миновать,
а мы — невежды…
Все говорим… слова… слова…
как вихрем снежным…
Но канут звуки, как листва,
на дне безбрежном...
Мечты сгнивают, как ботва
плодов несвежих...
Не сразу, медленно, едва,
но — неизбежно…
Уйдут дела, сойдёт молва,
и впредь — как прежде…
Но не убрать двойного шва,
на рвани между…
[i]
(Вдохновило название стиха «Мечты сгорают, как дрова...»
С. Мавроди)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881063
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Спочатку боязно, а далі більш рішуче
Зійшов із неба скульптор (може, благодать?).
Довкола стісує кути різкі й гострющі —
І майстра того вже нікому не вблагать.
Втомившись вкрай від філігранної роботи,
Він в оповідача утілився за мить
І ллє на нас чужі історії й секрети.
Вже довго ллє — як хоче — хай торохкотить.
Далеко він блукав, багато чув і бачив.
Із мандрувань приніс великий цей вантаж.
Щось з того, що узнав, по - своєму тлумачив,
Й це був його тріумф, а з ним--ажіотаж.
Явивши всі свої можливості й таланти,
Був задоволений, хоча й валився з ніг,
Та до кінця здаватись він хотів галантним,
Тому цей дощик накрапав, допоки міг.
Важкий тягар спові́дань ліг на плечі зелу -
Все чо́лами й чубами клониться униз.
Я, втрапивши у підняту дощем кушпелу,
У дійство вклинила наївний цей реприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880291
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
В надії сила втомленого серця.
У ній пізнаєш світу промінь.
Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
Стрибнеш заради щастя в пломінь.
Надія вкаже шлях під час падіння.
Хоча й струмують перешкоди.
І свіжістю огорне випар пріння,
І сподівань розкриє коди.
Надіє, не зачахни тільки в пастці,
І жертвою не стань облуди.
Зривай сміливо із насмішок маски,
Змітай непотріб, пересуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880243
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Десь там, де зірки дві мов очі
Вдивляються в ранковий світ,
Десь там, де миті дві - дві ночі,
Ховає місяць свій політ …
Туди потрібно повернутись,
Там те, у чому сенс життя,
Що мало тут таке відбутись,
Що непотрібне вороття …
Знайшлися очі, інші очі,
Ні, не холодні дві зорі,
Дивились втомлено, жіноче,
Відкрили схованки свої …
Ні, не забрали, були поруч,
Казали йди, як треба йти,
Таку слабку й сильну опору
Ніде у світі не знайти …
Одного разу загорітись,
На більше їм не стане сил,
А потім вічність будуть грітись
В тіні ображених світил …
«Завжди з тобою – справжня вічність»,
«Ніде я звідси не піду»,
Оголена безмежна ніжність.
Де ще таку собі знайду …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880249
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
[b][i][color="#064f6e"]Змогла напитися природи...
Немов води із джерела.
Торкнулась серцем диво-вроди,
З відтінком справжнього тепла.
Зміцнилась росами світання,
В саду наслухалась пісень.
Ловила промені останні,
Коли спливав за обрій день.
Вдивлялась у вечірнє небо,
Та закохалась в маків цвіт.
Багатства більшого не треба,
Як досконалий Божий світ.
В дощах купала ноги босі,
А краплі чисті, як сльоза...
Мені здається, що і досі
В вухах шумить рясна гроза.
Землі торкалася руками,
Лишився слід на п'ятірні.
Хіба ж забудуться з роками
Ці неповторні, літні дні...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880261
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Сказати, що я вдячний — нічого не сказати —
за те, що Ти — зі мною, хоча й давно — без мене,
могла би й відвернутись, забути, та напевне,
свої у долі плани, які — не розгадати...
Хоча життя проходить, летить, немов — скажене,
і час невпинний має можливість все стирати,
та серед звалищ згадок все ж можна відшукати
все те, що уціліло, святе, хоч — безіменне...
Здається, й віку мало, щоб вдячність описати,
Хоча би поверхнево, і саме сокровенне,
Та мабуть, має бути у всіх щось нездійсненне,
Про що сказати важче, ніж просто написати...
Сказати, що я радий — нічого не сказати —
Тобі, твоєму серцю, що мрією натхненне,
душі твоїй відкритій, а це завжди — священне,
словам, що як бальзам та уміють лікувати...
Усе, що скажеш, зробиш — ніколи не даремне,
Ти можеш і без слова свій вимір показати,
як зірка — мерехтіти, як вогнище — палати,
та сяйвом освітити життя просте, буденне...
Здається, й мови мало, щоб фрази підібрати,
Щоб виказати все, що болюче і шалене —
Прекрасно — Ти зі мною, хоча й давно без мене!
Й ніхто уже не зможе ці почуття забрати...
[i]2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880193
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Їй надто довга літня ніч
Й занадто куций літній день.
Ідуть слідком, і йдуть навстріч,
Й сама вона йде до людей.
Гуде мурашником вокзал.
Асфальт і брук шкребуть авто.
Охайну пані всяк впізнав,
Та хто вона, не зна ніхто.
Торговок ряд. Отут життя.
Його відчула доокіл.
Під легіт теплий співчуття
Розклала м’яту й чистотіл.
Мовчить. Не просить. Метушня
Знов підхопила, мов листок.
Пересихала в луск сушня,
А їй добра хоча б ковток.
Прохожий чулий не мине -
Щось купить в неї за дрібняк.
Коли ж від жінки день гайне,
Збере всі сили у кулак,
Розділить з ніччю смуток свій
І злине думкою туди,
Де лиш початий той сувій,
В якім залишаться сліди…
Тепер їй надто довга ніч
Й занадто куций літній день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880168
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2020
Пухнасте сонце, наче спритний кіт,
втекло на дах чужої хати,
обрало найжовтіший сніп,
щоб вдень на нім могло поспати.
Ку-ку,- зозулі кличуть зозулиць,
аби роздати на горішки.
Чи стане кілець в рахівниць
собі роки злічить хоч трішки?
На ґвалт озвались цвіркуни,
лишивши в безі теплі ліжка,
і навіть засюрчали ясени,
і кропива збирає смішки.
Дівча з хатини вибігло надвір.
Сорочка біла, у горох спідничка.
А сонце ніжно, мов ласкавий звір,
лоскоче шубкою їй личко.
Ов-ва! Рум’янець вишеньок який!
Квітує грядка нагідками!-
і на город гайнули кісники,
у пахощ кропу з огірками.
…Видіння вмить скінчилося.
Стоп-кадр.
Пощезли інші сонце й хата,
й того дівчаточка життєвий старт,
в котрім себе змогла впізнати.
Фото з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879753
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Чому не зводиш з мене ти очей?
Я не такий, як ти собі це уявляла.
Чому не забираєш рук з моїх плечей?
Що бачиш? Що раніше в них не помічала?
Згорів, змілів, увесь навік пропав,
З душі своєї розтопив всю кригу,
З твоєї всі краплинки позбирав,
Розкрив, гортаю наче книгу ...
Тобі б втекти, та поруч ти стоїш.
Інше життя так вабить кольорами.
А ось зі мною пропадеш, згориш.
Що ти шукаєш уночі вустами?
Із вуст в вуста думки немов ріка,
Їх зупинити вже ніхто не в змозі,
Я не такий, і ти вже не така,
Ми мов птахи на світу огорожі.
Чому не зводиш з мене ти очей,
Своє тепло кладеш в холодні руки,
Зігнувся світ від попелу речей,
І тільки поїздів далекі перестуки ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879026
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Зустрічав літо
Гойдався, жваво гойдався,
Метеличок розгойдався,
На квіточці веселенько,
Зустрів літечко раненько.
***
Ранком
Із джерельця водичка,
Я умию, в ній личко,
Мов у дзеркалі бачу,
Вже дівчинку найкращу.
Веселенько, всміхнуся,
Мене звати Ганнуся,
Гляньте сонечком сяю,
Всіх із ранком вітаю.
І маму, також й тата,
Бабусю й Даню брата,
Тож сімейка дружненька,
І я бачте, гарненька!
***
Хоч маленький хлопчик
Ой, я так люблю літо,
Сяє сонце через сито,
Сія звабливо іскристо,
Вже й всміхнусь променисто.
Промінці посеред квітів,
Дзижчать бджілочки в суцвітті,
Жу… жу – жу, дружно співають
Літо красне прославляють.
Піде теплий, рясний дощик,
Хоч малий, я жвавий хлопчик,
Тож зберу букетик мамі,
Тут слова, звичайно зайві!
Я всім серцем її люблю,
Обійму і поцілую,
Цвіте літечко прекрасне,
Світить сонце, тішить ясне!
05.06 2020р
***
Козенятко
Вечір сонечко сховав,
Туман землю накривав,
Козенятко ме-ме ме,
Гей забули ви мене,
Копитцями туп, туп – туп,
Й ланцюгові стук - стук- стук,
Бабця швидко, вже й тут,
Не могла його забуть,
Біжить козлик ме-ме-ме,
Ой, як любить мене…
***
Пасу каченяток
Каченятка на долині,
Пасу зранку, я ж в малині,
Поблизу малий гайочок,
Дзюрчить радісно струмочок .
Пахнуть ягоди в долоні,
Смакота, вуста червоні,
Вийшла я ,- Кря,- не впізнали,
Подають гучні сигнали.
Радо вмилася в струмочку,
Відпочинок на горбочку,
Тут пасу, я каченяток,
Порахую - сім близняток.
Всі як сонечко жовтенькі,
Веселенькі і гарненькі!
***
Коли ж це настане
/Для розвитку дитини /
У зими срібляста шубка,
А в ялинки шапка з хутра,
Коли сонечко припече,
Шапка вмить, струмком потече.
*
Скажіть дітки коли ж це настане?
Дружно всі – Тоді, як ж сніг розтане!
В яку пору? - ( Як веснонька прийде).
05.02.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878953
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
В далекій савані, де спека щодня
Стоїть на засохлій рівнині,
Розказує друзям своїм левеня,
Що взимку дощі ідуть сині.
І слухає зграйка маленьких котів -
Ще левами стануть не скоро -
Як шторм голубий в небесах хлюпотів
І падав у кратері Нгоро.
Роззявивши ротики, тихо сидять
На сонечку діти звірині,
В думках уявляють як хвилі шумлять,
В озера спадаючи сині.
Аж раптом, буває, верхівки дерев
Здригнуться від окрику тата.
Гарчить на малечу розсерджений лев:
"Заткніться там, годі брехати!
Не котяться хвилі морські з висоти,
А падають крапельки сірі!
Затихніть, бо зараз начищу хвости,
Сопливі, дурні іще звірі!"
Малята на ноги і ходу мерщій -
Подалі від грізної зграї...
І знову розмову про сині дощі
Одне з левенят починає.
Бо хоч і сліпими родились вони
В останні пориви циклону,
Є все-таки досвід життєвий у них,
Знання дощового закону.
Он озеро синє, і неба блакить
Розкинута зверху над ними,
А значить, і дощик зимовий шумить,
Краплинками йде голубими.
І хай скільки хоче гарчить із кущів,
Про сірі доказує тато,
Не хочуть таких непотрібних дощів,
А ждуть голубих левенята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878938
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
Як вабили мене, оті стежки,
Що вилися, як ниткою до хати,
Бо там були заховані думки
І слід відчутний де стояла мати
Ось образ я малюю ніжно словом,
Біжить вже виглядати у віконце,
Так день розпочинається все знову,
Коли в висотах сходе миле сонце
І погляд вже направлений у світ,
Де розлетілись діти, ніби пта́хи
Та опадає той останній квіт,
Але завжди чекає рідна мати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878832
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Кілька лиш слів воскресили поета,
Чисту, гарячу розбурхали кров,
В серці збудили енергію злету,
Світосприймання вернулося знов.
Ллються слова, мов джерельна водиця,
Диха душа через свіжі слова,
Все це йому не здається, не сниться,
Повною образів є голова.
Влучні слова - і душа в ейфорії,
Декілька слів - і поет ожива,
Ямби, хореї, розбуджені мрії...
В світі насправді бувають дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878894
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Батьки і Діти, Сонце й Хліб,
Мир і Здоров"я, Любов - для Всіх!
Слово і Мова, Місто й Село,
І Україна, Київ й Дніпро!..,-
Зима і Осінь, Літо й Весна,
Праця і Пісня, Дім і Сім"я,
Небо і Місяць, Зорі ясні,
Все Це Потрібно Всім і Мені!...
Клени й Тополі, Ріки й Моря,
Гори й Долини, Рідна Земля,
Ставки й Озера, Ліси й Поля,-
Це Україна Всіх і Моя...
Друзі і Школа, і Навчання,
Світ і Природа, і Пізнання,
Шляхи - Дороги у Майбуття,
І Перемоги, Все До Пуття...
Свободи й Волі Ми Досягли,
Та Справедливість не зберегли...
Керують Нами знову пани,
Що збагатитись швидко змогли...
Влада і Люди, Гріхи й Дива,
Їх обіцянки, пусті слова...
Брехні і Зради є повсякчас ,
Труд і Натхнення - Найвищий Клас!
Верба й Калина, Роси й Вода,
Різні Прогнози,вірус й біда,
Літати вмієм, як на "коврі",
Терпіть і Плавать можем самі...
Мати і Діти, Тисячі Літ,
Віра й Надія, і Білий Світ,
Тепло від Сонця з Давніх Століть,
Дано все Богом і для Усіх...
Дерева й Квіти,..і бур"яни,
Рани і болі, Діти Війни,
Війни й Розлуки страхом кричать,
Втрачені Долі - суму печать...
Істини, Пам"ять, Воля й Народ,
Науки й Праця - Гідні Висот,
Примхи і Моди, Пекло і Рай,
Що Кому Треба, те й Вибирай!...
Батьки і Діти, Хліб і Земля,
І Україна на Всіх Одна...
Праця і Спокій,Правда Жива,
Нам не потрібні брехні й Війна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878892
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Чи то не си́віє земля більш полинами,
Чи то утратив силу всю пахкий євшан.
Щоразу мертвий бриж спустошує цунамі,
А люд зітхає безпорадно: знов обман.
Скрадають стиха нашу Золоту Колиску —
Й слабіє міць, і розсипається народ.
І можні прагнуть змоги мати більше зиску,
Шукають неприкрито й тайкома нагод.
А ми, роками звиклі до негоди,
Шепочемо про себе: нам аби не гірш.
Що ж, так хотілось всім пізнати дух свободи,
А маємо її на весь щербатий гріш.
Невже містичний "Сон" це Герберта Уеллса
Чи навкруги нас інший, вивернутий світ,
Де люди зайві й зневажають інтереси,
Де покидає рідний дім рожевий цвіт,
Де продаватимуть найкращі чорноземи,
Ті, за котрі кістьми лягли захисники,
І українські майорітимуть знамена
Лиш на сільрадівських будівлях — на віки́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878105
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 03.06.2020
Торкнулась думки подихом імпреза.
У серці розпогодилось: весна.
Чому ж спокою не дає береза,
Її відрада нинішня смутна?
Заплетені косиці у дрібушки,
Прокинулась в бруньках жага життя…
Чому ж на окоренку шерхлі смужки
У мене викликають співчуття?
По ко́му носить увесь вік плерези
(Знов невеселі хлинули думки
Й пригнічують розсудливість, тверезість) —
Невже сліди байдужої руки
Отої, що живе кромсає лезом,
Віддавшись ненаситності у бран?..
Стоїть вся забинтована береза,
І крапле сік у дзбан із її ран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872041
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 15.04.2020
І чого бурчати стала,
Онук каже до бабусі,
За планшет, мене дістала,
Мов бджола, та у вусі.
Дай на порно подивитись,
Ото жінка, вперта, як бик,
Не набридло дзижчать, спинись,
Та до нього,- Ти, як індик!
Все розставиш ноги, сидиш,
Весь червоний, так кров грає,
Отим порно, собі шкодиш,
Жаль матуся, все не знає.
Не соромлячись їй онук,
Хіба цим, ти не займалась,
Та нарешті виключи звук,
Чи забула, як кохалась.
Стара, зблідла, - Боже –Боже,
Тобі тільки ж чотирнадцять!
Онук їй, - Та ти ж вельможа,
-Де повага, вчить негоже,
- І брехать. Он очі блистять,
-Видно діда пригадала,
-Та не бійсь, гріхи відпустять,
Всі святі, що на небесах.
Рука голову тримала,
Тисне розпач та мовчала,
Сказать мабуть, але дарма,
Жаль пора,така настала.
*
Цей планшет їх виховання,
Чисто знищить самоконтроль,
І зганьбить, всю силу волі
Чи сім`ї такий хранитель?
Як бур`ян, росте у полі…
20.03.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871956
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Вервечкою рожеві сни передсвітань
Майнули тихою молитвою до сходу.
Угору пнеться рання по́зелень клечань,
Нового дня круті здіймає Всесвіт сходи.
До обрію льонів квітує Божий лан.
Зір заспокоєння шукає в ясносині.
Пополотнілий, в землю втупився тимпан,
Як ми над прірвою йдемо по волосині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871347
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Квітує квітень в небі синьо,
Гаптує сонячні шляхи.
Лелек не видно із чужини —
Невже злякалися птахи?
Невже здалека бачать пустку
У селах завше гомінких
І в снах своїх не чують хрусту
Попід ногами трав п’янких?
Не сниться їм в ставку водиця
У течії журливих хвиль,
Той журавель коло криниці,
Що у відрі лиш бачить синь?
Старе не мариться гніздечко
Поблизу шопи на стовпі
Й мовчать мелодії в сердечках,
Як зрине в пам’яті в них спів
В підліску ви́вільги й вільшанки,
В гаю — розливів солов’їв
Чи в висі променів чеканку,
Де кожен з них кохання стрів?..
Квітує квітень в небі синьо,
Гаптує сонячні шляхи.
Вертайтесь, бусли, в Україну,
Бо ріднокрай—святе святих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870904
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2020
Свого ярма гірчив ще післясмак,
А вже людські пригублював страждання.
Його зоря над небосхилом — знак
Насущності відроджень сподівання.
Воістинно народний, бо народ
Вістив його «неложними» вустами:
Пора панів возвати до чеснот
І привести сучасників до тями.
Хотів Тарас побачить, далебі,
Нову, в «рожевім крині» Україну.
Та ми якісь безвольні і слабі
І гріш ціна політиканів вчину.
Ті, що ненарожде́нними були,
Як земляків вчив мудрості «Посланням»,
Нам в хату понаносили хули…
Край приректи жадають на заклання…
Та й досі в нас традиції нема
Гордитись рідним, свого не зрікатись.
І за байдужість, й незнання
сама
Історія нас пробує скарати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867573
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 10.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2020
У мужчин суета, беготня - женский день!
Так добры и нежны стали нынче мужчины!
В их руках гиацинты, тюльпаны, сирень,
Все спешат, чтоб поздравить своих половинок.
Раз в году разноцветный передник одев,
Над кастрюлей колдуют... Прикольно!
Раз в году они балуют нас, королев,
И, похоже, что очень собою довольны.
Ну а я отменила сей праздник давно
(Хоть мне по сердцу праздники и выходные).
Его суть, я клянусь, мне понять не дано:
Лишь один женский день! Ну а чьи остальные?
И от имени женщин (золушек, фей)
Обращаюсь сегодня к мужчинам:
Подарите нам множество праздничных дней!
Нет, не весь год. Хотя б половину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867328
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 08.03.2020
Чи йду по стежці, чи в житі серед поля,
Не знаю хто, це Муза, чи Божа воля,
Дає наснаги, черпати і творити
В душі натхнення, йому заборонити?
Шепочуть ночі… як можу не писати?
Думки на крилах, висот сягти, літати!
Бруньки весняні, сонця і тепла жага,
Рядочки прози… тішиться моя душа.
Засяють рясно, як квіточки в суцвітті,
Яке ж, це щастя, жити на цьому світі!
Донести людям, щиро своє бачення,
І зразу хочу, попросить пробачення.
Якщо не збіглись, нині погляди в житті,
Волошки сонячні в житі - думки мої.
Щоб люди, мрію, як подарунок мали,
Минали осуд, тепло й радість пізнали.
Добра частинку, як у полі, колосків,
Щоб щастям очі, засіяли. Дзвінкий спів,
Почули щебет, лагідний солов`їний,
У житті вибір замали оптимальний.
Яка відрада, у полоні відгуків,
Вам дуже вдячна, мов дзвеніння струмочків,
Мене й надалі, писати надихають,
Це справжнє щастя, коли твори читають.
******
Шановні друзі! Щиро дякую за підтримку!
Бажаю миру, здоров`я, щастя !
Любові і натхнення Вам!
22.02. 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865632
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Не обпікай мене багрянцем,
Не наступай на тінь мою —
За нею я до тебе йду,
Байдужа до мікабри танцю.
Дрібна клітина в твоїм тілі —
Усе ж окремий мікросвіт,
Мов баобаба шовкоцвіт,
Що вранці завше попеліє.
Шляхи щедротно — по відрізку,
А в небі зорі — як зерно,
Ретельно зібране в рядно.
Не впало в руки ані ріски.
Глядиш, щербино, з верховини
Й мовчиш. Пильнуєш свій гарман
Чи терпиш болі свіжих ран —
Тож не бентежить сум людини?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865696
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Веселий сміх сумної казки
Розлігся про́ливнем-дощем.
В затишшя гримають кістяшки
Нудним і завченим кліше.
Напруга, натиск два дні поспіль
І тьмуща стріл в асфальтний щит.
Ослаблий, врешті стеле постіль--
На ній вкладається блакить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855523
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 22.11.2019
Тривоги полохливі, гайда спати,
хай вас пригорне тепла літня ніч.
Думки, як птахи голосні й крилаті,
летіть собі спокійно навсібіч.
Нас вчили змалку виразно читати,
писати вправно і без помилок
рівняння, теореми, тести, дати,
шкільні завдання вчити на зубок.
Ніхто, ніколи нас не вчив л і т а т и
і вірити, що так можливо теж:
злетіти ввись з кута своєї хати
або зі шпиля стародавніх веж!
В усі часи людей манило небо:
там справжній простір, воля і політ,
там відчуття свободи, в ній потреба
душі в жаданні зрозуміти світ.
Який ти, Світе, і твої закони?
Уявний, різний, в кожного ти свій.
Ми тут вчимось долати перепони,
щоб втілити в буття найкращі з мрій.
Ми прагнемо надійності в усьому...
життя ж не раз наш човник похитне.
Відлуння вторить вічну аксіому:
“Живи щасливо, бо життя одне!”
Таня СВІТЛА
11.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855468
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Там за селом, у балці, на долині,
Побіля плавнів у два кроки клині
Граційні верби посхиляли вітця:
Чи б’ється серце в батьковій криничці?
В спокійно-тихім, мудрім жебонінні
Сповіщення про вічне і нетлінне.
Речитатив праматінка землиця
Нашіптує йому -- задля годиться.
Колись приплентач, перекотиполе
Дрібне зернятко тут зронило кволе.
Спасла невдатного жива водичка--
Вже й запашіла яблучками дичка.
Коли ж зими затихнуть схлипи й зойки,
Гойдне віть яблуневу стиха сойка.
--Брунькує провесінь,--стріпочуть крильця. --
А ти живісіньке, моє джерельце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854582
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Ух - ух - дмух - вітер гуляє,
До купи листя збирає,
То повіє веселіше,
То мов сонний, вже й тихіше.
Я спинити, ні, не в змозі,
Зберу листя при дорозі,
У букет дивно яскравий,
Заграє, вітер лукавий.
Та спинися, вже нарешті,
Схоже нині на концерті,
Ще й мелодію, заводиш,
Мене вмить, мов заворожиш.
Я вплету, красу в віночок,
Поспішу, з вітром в таночок,
Як листочки політаю,
Радо осінь привітаю.
2010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854457
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Осіннє щастя--скромне та покірне,
У павутинні зміряних доріг.
За все сповна заплачено комірним,
І човен щогли зігнуті зберіг.
Осіннє щастя-- тихе та тверезе,
Усього встигло розпізнати суть,
І виболіли, зблякли антитези,
Дні котяться за днями, наче ртуть.
Осіннє щастя, мудро-ваговите,--
Розкошування спізнаним життям.
Всі горизонти начебто відкриті--
Незвичності спиняє відчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853601
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 04.11.2019
Спинися, осене, отямся,
Гаси багаття, стримуй шал,
Бо ж з небесами порівнявся
І бе́зуму розбурхав шквал.
Чому ковшами сиплеш зорі
Галактик кленів палахких?
Із ким вступила нині в зговір--
Й беріз червінців дзвін не стих?
Серцями лип стежки встеляєш
Й сама утоптуєш в багно.
Розсерджена, дощем жбурляєш
Й туману сушиш полотно.
Ти йдеш --й слизькі сліди метафор
Змітає день і чорна голь
Й злітають ввись рожевим птахом,
Сягають всесвіту долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853250
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Вже не кажу тобі «люблю»,
Не кажеш ти мені «кохаю»,
Але чудово, певна, знаєш,
Що в Бога щиро я молю,
Щоб першим гін не смів пройти
(Хоча думки сумні відводжу)--
Я просто дихати не зможу,
Якщо не будеш поруч ти.
Не говори про почуття--
Я впізнаю їх у мовчанні,
Як бережливо на світанні
Поправиш ковдру на плечах.
Вже не освідчуйся мені,
А, як завжди, гости уранці
Зеленим чаєм в філіжанці —
Й хай буде в нас так день при дні.
І в наш знаменний світлий день
Даруй букет троянд вогненних,
Що сам ти виплекав для мене…
Благаю, прошу: будь лишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852082
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Розгулявсь шалений вітер, в цей осінній вечір,
Та й рвав коси золотії, молодій берізці,
А в небеснім океані голоси лелечі,
А в них смуток і прощання, мов рідній сестричці.
І прохання до вітриська, не гуляй низенько,
Не рви коси тій красуні, в золотім намисті,
Підіймайсь до нас хутчіше, поміж хмар близенько,
Полетімо ми далеко, де світанки чисті.
Наче вітер вгамувався, приліг при долині,
Чи й розкаже, він про любов, про своє кохання,
Лише струсить, дощу роси, мов сльози полинні,
У тривозі та й в надії спочине до рання.
15.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851515
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 15.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2019
Взяло розбіг спекотне літо,
Й надворі слалась благодать.
Цвіли каштани білоквіто,
А пух з тополь став опадать.
У магазині людно, гамір,
І тіснота о цій порі.
На стелажах, як завше, вибір:
Цукерки, тістечка, зефір.
До ласощів зібралась черга--
Щось кожен знайде до смаку,
Бо тут й кондитерів шедеври —
Не всяк мине красу таку.
Та от підходить до прилавка
Охайний літній чоловік,
І простягає він готівку,
А сам відводить погляд вбік.
Прохає--шепче продавчині:
--Дешеве печиво мені б.
--Хіба кружок чи два «Марії»
За ваші копійки дрібні.
Кладе в долоню три кружечки,
До каси сипле мідяки.
Йому купила б хліба, гречки…
За ним -- його вже й слід простиг.
Минуло літо, а картина
Ця з голови ніяк не йде:
Крамниця, печиво, й мужчина
Ховає очі від людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851428
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Небесна органза висить вгорі,
Ескортом листя падає з дерев.
Пройшов чимало звивистих доріг,
А так хотілося йому перерв.
І осені Шопенівський ноктюрн
Звучав в роздягнутій сумній душі.
Парад дерев - цнотливістю скульптур,
Плоди життя вже зібрані в коші.
І вічний той неміряний цейтнот,
І силует жіночий вдалині.
То ж не було фальшивих в серці нот,
І дотепер блищать очей вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851298
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Сповідаюсь дощу, наче осінь хмільному коханцю,
Заштриховані шиби – розгорнутий ретро-блокнот.
І припрошує вітер самотню берізку до танцю,
Обійнявши за стан під розсипаним бісером нот.
Переписую дні, розпливаються фрази в потоках,
На вологому склі аквареллю течуть ліхтарі.
Наче змокла ворона, обтрушує ніч кароока
Смоляне своє пір’я над га́врами тихих дворів.
Сповідаюсь про все: про мінорні думки і про тишу,
Що гніздиться в душі, відтіснивши дзвінкі голоси,
І про те, як під серцем зажуру осінню колишу,
Як ховаю у спогади рештки леткої краси,
Що невдовзі зотліє, присипана пудрою снігу…
Стиха хруснувши гілкою, в сад прокрадеться зима.
Мов прудкі горностаї, із гір понесуться з розбігу
Білогриві завії і світ перевернуть сторчма.
І осягне душа, що для світу це все не намарне:
І мовчання твоє, й обмирання природи, і сніг…
Й ненаписане слово, що теплиться згустком янтарним,
Зледеніє… щоб раптом відтанути десь навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851313
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Предыдущая часть: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850744
Фея книжицу открыла
и рецептик находила,
а какой такой рецепт
выбрать фее на обед?
Овощи ли запечёт,
или яблочный пирог,
нужно книжку полистать
и варить обед начать.
Рядом с нею сидит мишка,
он игрушка, ещё птичка,
нарисованные груши,
мелет кофемолка лучше.
Выберет хозяюшка
рецептик для заюшек,
с прогулки возвратятся,
станут дети угощаться.
А теперь, милая фея,
пей напиток побыстрее,
крылышками помаши
и готовить помоги.
Продолжение: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852715
7.10.2019-12.10.2019.
Картина Екатерины Бабок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851212
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 12.10.2019
в одній з паралельних дійсностей
нам ніч заплела обійми
ми мліємо там від ніжності
ведем жартівливі війни
борюкаємось, дуріємо
ховаємо сміх під ковдру
лоскочемо шкіру віями
так хороше нам, так добре...
в одній з паралельних дійсностей
ніщо мене не дратує
ні підступів там, ні підлості
ні сумнівів пут отруйних
ми там розмовляєм поглядом
а голос звучить, як пісня
і там не буває холодно
не каже ніхто: ви різні
ми там - як частинки цілого
ми - в серці Амура стріли
ми - світлий відтінок білого...
***
а тут... ми ще не зустрілись
https://instagram.com/p/B4DWxMbnhfj/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851084
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019
Біжить, біжить по камені
швидка вода,
Хвостами б’є і падає
хвиль череда.
З тісних темниць збігаються
стрічки струмків,
В ріку гірську вливаються,
долають стрим.
Куштує обрій вранішній
на смак дими —
Готовлять гори бануші,
будз та гриби?
Посвята в древнє таїнство —
уділ смерек,
Стоять незрушно, гаються
чатують смерк.
В долонях заколисана,
в опіці гір,
Синить краса неписана —
це ж Синевир.
А тиша, тиша мелеться,
питлює млин,
І спокій м’яко стелеться
під часоплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850051
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019
ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот
соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом
я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем
ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
/слова до пісні – у темпі
подібному до пісні «Девочка Надя»/
Золотистий обрій. Вечір у тумані,
Павутинні думки, я наче в дурмані,
Верба хилить коси, тихенько торкає,
Хоче щось сказати, чи мене втішає,
Верба хилить коси, тихенько торкає,
Хоче щось сказати, чи мене втішає.
Споришева стежка, йде до мого серця,
Обігріє душу, жду тебе невперше,
Обнадій кохана, мене й цього разу,
Підемо обнявшись до нашого саду,
Обнадій кохана, мене й цього разу,
Підемо обнявшись до нашого саду.
Літній теплий вечір, буде не останній,
Нашепчу на вушко, зізнаюсь в коханні,
І загляну люба, в звабливі зіниці,
Мов нап`юсь водиці з рідної криниці,
І загляну люба, в звабливі зіниці,
Мов нап`юсь водиці з рідної криниці.
Мабуть дочекався, немов птах злітаю,
Це ж ти йдеш назустріч, серцем відчуваю,
Ти моя троянда, під місячним сяйвом,
Доленька щаслива, далі підем разом,
Ти моя троянда, під місячним сяйвом,
Доленька щаслива, далі підем разом.
***
Доленька щаслива
/ або в такому варіанті,
приспів трішки веселіше/
1
Золотистий обрій…. Вечір ледь в тумані,
Думки павутинні, я наче в дурмані,
Верба хилить коси, тихенько торкає,
Хоче щось сказати, чи мене втішає.
Приспів
А чи дочекаюся, а може і – ні,
Хто за свідка стане нам – чарівниця ніч,
Тож вона господарка - ворожка нині,
Хай на краще зміниться все в житті моїм.
Хай погода не примхлива,
Наша доленька щаслива,
Соловейко заспіває,
Буду знати, що кохаєш!
2
Споришева стежка, йде до мого серця,
Обігріє душу, жду тебе не вперше,
Обнадій кохана, мене й цього разу,
Підемо обнявшись до нашого саду.
Приспів
А чи дочекаюся, а може і – ні,
Хто ж за свідка стане нам – чарівниця ніч,
Тож вона господарка - ворожка нині,
Хай на краще зміниться все в житті моїм.
Хай погода не примхлива,
Наша доленька щаслива,
Соловейко заспіває,
Буду знати, що кохаєш!
3
Літній теплий вечір, буде не останній,
Нашепчу на вушко, зізнаюсь в коханні,
І загляну люба, в звабливі зіниці,
Мов нап`юсь водиці з рідної криниці.
Приспів
А чи дочекаюся, а може і – ні,
Хто ж за свідка стане нам – чарівниця ніч
Тож вона господарка - ворожка нині
Хай на краще зміниться все в житті моїм.
Хай погода не примхлива,
Наша доленька щаслива,
Соловейко заспіває,
Буду знати, що кохаєш!
4
Мабуть дочекався, немов птах злітаю,
Це ж ти йдеш назустріч, серцем відчуваю,
Ти моя троянда, під місячним сяйвом,
Доленька щаслива, далі підем разом.
Приспів
Зустрічі радіймо й нічці чарівниці,
В ніжнім поцілунку солод полуниці,
Вірна любов вічна, вдвох маємо крила,
Хай все буде добре в нас, доленька щаслива,
Хай погода не примхлива,
Наша доленька щаслива,
Соловейко заспіває,
Буду знати, що кохаєш!
05.08.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846771
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Шахраї у світі розвелися,
Думаєш, що друг, а це шахрай,
Тож , дитино, пильно бережися
І нікому ти не довіряй!
В очі подивися ти людині,
Чи лишилося людське щось в них,
Чи, як в ро'бота холодні і байдужі...
Бережись їх, бережись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845255
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019
Якщо душею не зачепило,
тілом довго не втримаєш.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDSOoDEEK40[/youtube]
Коли нагрянуть почуття,
Ти не кажи про це нікому.
Зроби для себе відкриття,
Дай розібратися самому.
Можливо, це - хвилинна слабкість,
Пройде, не зачепив душі.
І ти відчуєш швидко легкість,
Як зрозумієш, що чужі.
Не буде сліз гірких, солоних,
Усе пройде без каяття,
Бо не дали тепла долоні...
Піде все швидко в забуття...
Коли у вас зовсім не так,
То усміхнулась це вам доля.
Це лиш вона дала той знак:
Прийшла вам бажана неволя.
І будуть сльози, буде сміх,
Але на те - друга причина.
Це зрозуміло лиш для тих,
Хто вмів кохать одну, єдину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843533
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Як часто ми знаходимось не з тими,
До кого рветься серце із грудей,
Й годинами безцінно-золотими
Розкидуємось кожен Божий день.
Не з тими прокидаємося вранці,
За руку ми тримаємо не тих,
І нас не надихають імена ці,
Та... менше обираємо із лих.
З собою жити в мирі неохочі,
Картаємо себе на самоті,
Що в некохані дивимося очі,
А згадуються інші, саме ті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843547
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Вправляння мізків, вихиляси,
Й нових цяцянок кусні ласі:
Низькі тарифи, газ дешевий,
На хліб всім стане, сало й пиво.
Подяка за коротку пам’ять
Й за те, що не про все всі тямлять.
Вони ж нам вірні до загуби…
На те граблі лиш щирять зуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841899
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aRbwDv-sR2k[/youtube]
Коли сонце встає із-за обрію,
Перший промінь торкає землі.
Я вслухаюсь у ніжну мелодію,
Від якої світліше в імлі.
Не котися, тумане, клубками,
Не засліплюй ти очі людські.
Тихо плинь байраками, ставками,
Бо шляхи твої надто вузькі.
Новий день починається з сонця,
На удачу скупає роса.
Відкриваю я настіж віконця,
Не затьмарте його, небеса.
Хай проллється дощем життєдайним,
Сіру млу хай приб"є аж до дна,
І освятить добром незвичайним,
Так чекаємо ми цього дня.
Щоб без пострілів, сліз і ридання,
Щоб у радості й мирі пожить.
Зникнуть хай назавжди всі страждання,
Тобі ж, сонце, проміння все лить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838617
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 13.06.2019
Як мало потрібно для щастя —
Прокинутись зранку в обіймах,
З теплом рідних рук на зап'ястях
І все щоб — правдиво й надійно.
Щоб ти і всі рідні — здорові,
Щоб спокій і лад у родині,
Щоб Молох не прагнув так крові,
Як спрагло впивається нині.
Щоб зло врешті взяло відпустку,
На диво, щоб довготривалу,
В душі б не селилася пустка...
Потрібно для щастя так мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838594
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019
Домерехтить і ця доба.
Минуле стане письменами.
Ми перевтілимось в прапра,
І все, що трапилося з нами.
Та поки ще нема пітьми,
Допоки вічність не спіймала,
Давайте будемо людьми,
Для цього треба зовсім мало.
Малюнок Ніно Чакветадзе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838576
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019
Не бійся, що віршами осоромлю,
Не відведи очей при зустрічі убік.
Я в них життя та мрії повідомлю.
Мої вірші, мій особистий оберіг.
Я їх плекаю як лебідку лебідь.
З ними взлітаю ген до тих вершин.
В них як в святому храмі сповідаюсь
Й ховаюсь від засніжених лавин.
Я в них пірнула у глибінь далеку,
Дістала до коралового дна.
Це - прохолодна тінь в нестримну спеку.
Це - щит від людських заздрощів та зла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838563
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019
[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]
Живемо всі в одній святій сім’ї
у шані й дружбі, як в роду годиться…
Жуємо хліб – як чаяння свої,
й водицю п’ємо з спільної криниці.
Буває, хтось схибнеться… Та пусте:
здається, на верству – одна дрібниця.
Тат* всякий на путі своїй росте,
щоб більшого, ніж є, в житті добиться.
А хто сильніший – руку вам подасть,
щоб більш на пні тому вже не спіткнутись…
Такі резонні звичаї і… масть
в спільнот, де дружба між людьми і участь.
То ж знехтувати добрим – смертний гріх,
як одягти на святість злу личину…
Ділити слід на всіх один пиріг,
якою б не була його рощина**.
Напевно, це стосується і нас,
майстрів пера і ювелірів слова.
У мови суть – усталений баланс –
Красиве й Вічне.
Інше все – полова.[/color]
[/b]
6.06.2019
________
*синонім слова "адже";**запара, розчина.
На світлині з нету - один із випадків́ з життя "пирожника"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 11.06.2019
У погляді твоїм є стільки теплоти.
Чому нам є так солодко від того?
У дотику твоїм є стільки доброти.
Хто дав нам це, скажи мені... й для чого?
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Тут кожен день новий... Життю радіє все.
Пелюстки розкривають ніжні квіти.
Ти знов приніс букет і усміхнувсь мені.
Яке це щастя є для нас - любити!
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Нехай летять літа... Їх не дано спинить.
Так непомітно день за днем минає.
Та радість у душі... від того, що ти є,
й мов сад весняний, в серці розцвітає.
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837864
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
[youtube]https://youtu.be/DyQLew0nVUM[/youtube]
Поч.15 сек.
Простелилась дорога мого життя,
Постелилась крутими віражами.
За поворотом- знову поворот,
А що дальше , то усе у тумані.
Пролягала дорога юності моя,
Стежкою, між квітучими полями.
Біля річки, що тихо води несла
Поміж вересовими берегами.
Та все крутішою дорога стає.
І усе важче по ній ступати,
І по серпанку вгору прямую я,
Щоб на самій вершині уже стати.
За поворотом чекає поворот,
Та шлях долаю я до вершини.
Не маю часу оглянутись назад,
Бо дорогі життя кожні хвилини.
Стелиться дорога моя в гори ,
Вгору іде крутими віражами.
За поворотом знову поворот,
А що там дальше, то у тумані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837860
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
хто я для тебе? хто? скажи...
я не шукаю варіантів
шкарлупок, копій, муляжів
слонів рожевих на пуантах
хто я, скажи, для тебе? хто?
передусім, ми - просто люди
під божим ходимо перстом
чи ще чиїмось? та... хай буде
ніщо людське нам не чуже
тому і прагнемо по-людськи
пожити, вірність бережем
якимось принципам, і - дзуськи!
дарма запитую про це
тебе, дарма себе питаю
дарма у дзеркалі лице
серед чужих своє шукаю...
ініціація - пусте
нехай імен я сотні маю
я твердо знаю тільки те
що я - твоя, що я кохаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837707
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Між ромашок загублюсь у білому суцвітті,
Налюбуюся красою, наймиліша в світі!
Люблю неньку- Україну, де ранки росисті,
Мерехтять й виблискують, бурштиновим намистом.
Від Карпат, тих гір величних, де річки бурхливі,
Щоб життю, усі раділи і були щасливі,
Там де сонце, ясне сходить, для нас єдине,
Ген думки, відлітають, а душенька мов стигне.
Прийде час, порозуміння, гріє світла мрія,
Ми ж народ, є український, настане прозріння,
Миле літо зустрічаймо, сонце яснооке,
Хай земля, барвисто квітне і поля широкі.
Щедрим хлібом, золотяться й мир принесе спокій!
Нехай втіху, подарує, барвінкове літо,
Щоби усмішки на обличчях, щасливі діти!
Щоби сміх і спів пташиний, ніжно серця гріли,
Мирне небо, тихі ночі, зіроньки ясніли.
Між волошок, загублюся, очки сині- сині,
Серед трав, густих, шовкових, лелека в долині,
Моя ненько, люблю тебе, рідна Україно,
Щоб добро, хочу повсюди й ми дружня родина!
02.06.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019
поцілуй мене в чоло і в скроні,
поцілуй... від Творення часів
моє серце у твоїм полоні,
а душа - без майки й без трусів
крутить соло-танець на пілоні,
лиш для тебе вивчений приват,
стогне тихо хриплим саксофоном
у кутку музичний автомат…
я цілую груди і між стегон,
упірнаю вглиб і в небуття
я - твій янгол… я - твій біс чи демон…
ти – мій перший вдих, моє життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836790
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xWi6eSpl210[/youtube]
Я не люблю слова, що не від серця,
Оті, які придумані наспіх.
Люблю слова, що чисті, як джерельце,
Не ті, які писалися для втіх.
Їх розпізнати дуже просто й легко,
Душа чутка, відчує фальш в словах.
Написані не щиро, а боязко,
Від нічого робити, для розваг.
Люблю слова, що пахнуть, ніби квіти,
Що мають в моїм серці розцвісти,
(Від них не буде голова боліти),
Їх кожен день даруєш мені ти.
Люблю слова, освячені любов"ю,
Яка загартувалася в житті,
Яка пройшла страждання із журбою,
Що потім відродилась в доброті.
Із слів твоїх складаю я букети,
То не роса на них - моя сльоза.
Про цю любов пишу оці куплети...
Така ось ця історія проста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836671
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
За чашкою кави ми довго мовчали,
По вікнах кав'ярні збігав сірий дощ.
Дивилися в очі, а слів не пускали,
Хоча і тягнулись долоні, мов хвощ.
За чашкою кави, крізь роки страждання
Крізь роки мовчання, чекання і біль.
Ми просто мовчали про те, як кохали
І сипали далі на рани лиш сіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836609
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019
ПОВТОРНО ВІД 21 05
Я ЗАКОХАНА ЗАЛЮБЛЕНА У НЕБО
Я закохана ,залюблена у небо!
у синю блакить в сонячнім промінні.
У життя ,яке дарує час для мене...
веде ,у сад у білосніжнім цвітінні.
Я замріяна, пташка у прекрасний світ!
і люблю ,чорнобриву нічку циганку.
Вдихаю, у духмяний первоцвіт із віт
і веду, розмову з Богом до світанку.
Між зір, чую як ангельський хор співає
з небесних гір ,ллється благодать божа.
В надії ,-новий день сонце зустрічає
розквітаю, як квітка пахуча рожа.
Я Іду, до світла на іншу планету...
туди, де немає болю ,смутку, журби,
Тут від туги , лікують душі поети...
у храмі ,приймають дар з божої руки.
О, як ясно квітне небо неозоре?
виблискує перлами і самоцвітом.
Я крила розмахну у широке море,
і полечу, де пахнуть трави літом.
Я закохана ,залюблена у небо!
у скрипку скрипаля і пісню весни.
Між зір ,шукаю родзинку для тебе ...
щоб змалювати, пейзаж божої краси.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836478
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Копиці хмаровиння з решета немов би
Розсіяли дощу дрібні краплини.
Лиш очі, що далекі тихо-тихо мовлять,
Хоч заблукала в них журба росинно.
Чому наповнились вони відтінком смутку?
І де поділась радості іскрина?
Розлуки пережить би невимовну скруту,
Яка у серці, мов шипи ожини.
...Між ними відстань і війни гарматний постріл,
Дощі дрібні із сивим хмаровинням.
З росинкою блакить очей - цей рідний поклик -
Від смерті оберіг в бою єдиний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836431
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Не завдавайте болю коханим,
Бо боляче стане і вам,
Глибокі відкриєте рани
І душу розірвете в хлам.
Не грайтеся із почуттями -
У них тонко виткана грань,
Ви біль завдасте до нестями,
Ведмедем розчавите лань.
Подумайте, перш ніж сказати,
Слова - найжорстокіша зброя...
Не тільки уражений буде страждати -
Страждатимете обоє!
Зробіть краще крок назустріч,
Позбавтеся протирічь;
Й себе, і коханих не мучте,
Стосунки - крихка дуже річ.
Пробачте, якщо вас образили чимось,
Засуньте в шухляду гординю,
Любов не ламайте словами якимись,
Любов - це найвища святиня!
Приходять образи в життя наше часто,
Гостем чужим, незваним...
Простіть і даруйте коханим щастя,
Не завдавайте болю коханим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817846
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 05.02.2019
Кружится снег… это правда, не первый,
Казалось нам… в себе каждый уверен,
Всё объясни, почему так случилось,
Пойми сердечко, трепетно забилось.
Ты всё молчишь… чародейки снежинки,
Но между нас, они стали как льдинки,
Их не смогли, даже вдвоём расплавить,
Ты решил сдаться и меня оставить.
Я тишину, нет не пойму душою,
Поверь люблю, ведь ты слышишь, не скрою,
Сможем собрать, мы в ладони снежинки,
Они растают- дождливы слезинки,
Пускай вдвоём, как прежде по старинке.
2000г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824223
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
А ти думаєш, здатна я зламати священні узи?
Пов'язати чоло і стрибнути невідь-куди?
Ми з тобою були. І назавжди залишимось - друзі.
Ми з тобою ніколи насправді так й не "були".
___
Та я знаю, як важко щодня малювати сни.
Але то є життя. І, на жаль, всяке може бути.
І не вийде змінити того, що зопалу зробив.
І немає різниці, що скажуть нам інші люди.
_____
Чи безглуздий. Чи хворий. Чи, може, така твоя віра.
Я не просто для тіла. Я вільна. Вперта. Жива.
Я нікого в тобі, на щастя своє, не зустріла.
Я нікого в тобі, на щастя своє, не знайшла.
20.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824262
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Авторська пісня
Я селфі з поросям зробила вчора
І рідним вислала, що на селі живуть -
Та дідуся чуть не забрала скора,
З коханим фото сплутали, мабуть!
А ще з бульдогом селфі посилала,
Він личко лиже, я його цьом, цьом,
Так бідна бабця гикати почала, -
Така ось плутанина з женихом!
До селфі в мене пристрасть досконала,
Кому – кіно, кому – психічний зрив,
До лева в клітку голову запхала –
Він мало собі хвіст не відкусив.
Хотіла б мати селфі з президентом,
Та як його, пухнастого, впіймать?
Тут треба на живця спец-аргументом
І дар свій гіпнотичний підключать!
Як з мерса вилізе той «персик» білозубий,
Не встигне навіть губи облизать,
А я йому на шию: «Hello, любий!»,
Айфончиком клац-клац: «Ану, стоять!».
«Стоять, пацан!», - і в очі йому погляд,
Мов перша я твоя крута любов!
Хоч охоронців трошки сіпне поряд,
Але їх «бос» буде вже мій улов!
Літала у Маямі я за дивом,
Де озеро тубільців чарівне,
Зробила селфі навіть з крокодилом,
Він шкірився і лоскотав мене.
Казав, що з`їв тут двох американок
І двох англійців «мекнув» на десерт,
А ти така, як ніжний, тихий ранок,
Ну що сказать! Ну симпатяга! Ну естет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814405
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Люблю
Безусловно
И нежно...
Это Чувство не знает границ...
Отдаю...
Просто так...
Без надежды...
Свои Чувства,
Что в лучи Солнца вплелись...
Отдаю их тебе...
Безвозмездно...
Чтоб теплом согревали всегда...
Радуется сердце!
Прибавилось Добра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813887
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Долоні неба розсипали сніжність,
І пахло восени зимою.
Згори летіли філігранно-ніжні
Сніжинки на земельний смокінг.
Дерева ще подекуди в листочках,
Що мерехтіли прапорцями.
Оздоблені в зимовій білій строчці,
Демонстрували жовті цятки.
Ось так впритул зійшлись зима і осінь,
Кортіло разом обійнятись.
А може, людям це підказки спосіб,
Щоб Божі розпізнали знаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813902
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Людиною родився на землі
І маєш нею тут життя прожити.
Завжди будь на коні і у сідлі,
Навчися, сину, край свій боронити.
І пам’ятай, складне в людей життя,
Ти ж завжди знай, що ти проста людина.
Навчи і ти колись своє дитя,
Любити й захищати Батьківщину.
Пишайся завжди щедрим врожаєм,
Знімай шапчину, як приходиш в хату.
Зич людям, все що добре, навзаєм
І не груби ніколи мамі й тату.
Як день прожив, то дякуй і молись,
А за кохану помолися двічі.
На неї, а не в дзеркало дивись,
Щоб усмішка не сходила з обличчя.
Коли людське імення пронесеш,
Корону вдягнеш, як нову оправу.
І у житті не заплямуєш честь -
Людиною назвуть тебе поправу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813865
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Коментар до твору Ulcus http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813511
Ловлю твій погляд, голос твій ловлю,
Розчинений у світу стоголоссі,
Вже стало звичним те п'янке: "Люблю...",
Як, ніби, завиток твого волосся.
Вже стало звичним, та щораз нове
Знаходжу в переливах інтонацій...
Що світ?! То лише дзеркало криве,
А у кохання - безліч варіацій.
Кохання - мед, кохання - тихий плин,
Бурхлива річка, чи пахуче жито,
Кохання - хміль, а чи - гіркий полин,
Одвічний вибір - жити чи не жити.
Перебираємо... І знов - новий акорд,
Лише для нас бринять кохання струни...
З тобою сплетені в міцний сталевий корд*
І ритм сердець - твого "Люблю..." відлуння.
*Корд — міцні нитки та сорт вовняної тканини з поздовжніми ворсовими рубчиками; обід, застосовуваний для армування (додання жорсткості) конструкції або матеріалу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813559
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 14.11.2018
В кожної мудрості є глибина,
Всім не дано в ній дістатись до дна.
Знати потрібно чарівні слова,
Щоб глибина у очах ожила.
Мудрість не буде сміятися в очі,
Мудрість ніколи біди не пророчить.
Мудрим щоб бути, потрібно навчатись,
Мудрий ніколи не має згинатись.
Мудрість сховай в своїм серці глибоко,
Щоб не побачило заздрісне око.
Мудрість і розум носи із тобою,
Навіть, коли ти уже з бородою.
Розуму вчиться завжди в небесах,
Мудрість – це розум, це щирість, краса.
Мудрі обходять тернисті путі,
Але й вони не бувають святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813782
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018
Бринить джерельною водою мова,
Бо чисті животворні слів краплини.
Не зраджуйте духовній цій основі,
Вона бере початок із родини.
З дитячої колиски, з пісні мами,
Із батьківської мудрої науки.
В ній волелюбного народу тяма,
І гідність, що пройшла крізь лихо й муки.
У душу нації хай ллється мова -
Велична, неповторна, серцю рідна.
То ж бережіть те джерело з любов'ю,
Єднайтесь словом українським плідно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813693
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
добре з тобою, так хороше й добре з тобою
слово єдине твоє мої сумніви гоїть
сміх твій грайливий торкається струн переливом
тих, потаємних, що роблять з сумної щасливу
я би мовчала, ні звуку нікому й ніколи
віями сльози прядучи, струмками додолу
але не маєш, не виборов права не знати
ти, мій єдиний, мій боже, мій лагідний кате!
я би мовчала, жила б за якоїсь потреби
якби не знала - мені все ж несила без тебе...
добре з тобою, без тебе, коханий, - недоля
ти - мій рятунок, моя найсолодша неволя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785963
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 13.11.2018
Я так втомивсь, немає більше сил.
Я б все віддав, щоб трохи відпочити.
Піднятись до зірок на небосхил
І там спокійно серед них пожити.
Хоч вже в роках, та мрія є в душі,
Лише на мить попасти в диво-казку.
У світ веселки, де не йдуть дощі,
Де на обличчях не буває маски.
Якби крильми Господь благословив,
Щоб міг з коханням в небеса злетіти.
Щоб по ночах співав, не вовком вив
І міг хоч трохи в спокою пожити.
Так лагідно, як подих вітерцю,
Щоб довго ще струна бриніла в серці
У затишку п’янкого ялівцю,
Лише піано, щоб без різних терцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813658
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Втекти найлегше від усіх проблем.
Змовчати і піти, так буде краще.
Та тільки невимовний, гіркий щем,
Як живий камінь, тільки з ним ще важче.
Що дихає провиною, скажи,
Коли ті сльози висохнуть із болю?
Але як легше, то біжи, біжи!
Але і час все ж скрапує поволі...
Тим пізним каяттям, де всі чужі.
Й ніхто вже не приймає світ прощення.
Де слово недоказане - ножі
І невимовність є твоїм хрещенням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813609
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Отакі то справи,
Ц
И
К
Л
О
П
Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося б, тварина безобідна:
живе в багнюці, живиться Ԓайном...
Така собі – сірятина невидна…
І ростом не вдалась… Ну, істий гном!
Та інколи й ту жертву "колупає",
що в кілька раз його – клопа – крупніш,
бо дружить не з людьми, скоріш – з клопами,
що смокчуть кров оганніш, блохи ніж!
І ссуть довкілля бридливі комахи,
кидаючи в окіл зловонний слиз…
І ними гребують і вільні птахи,
і родичі-рачки!
Тікають вниз,
на дно, де темно...
Жити ж спокійніше –
туди не досягає кровосос!..
У нього, бач, комфортна [color="#cf0b0b"]інша[/color] ніша
і [color="#c90a0a"]інший[/color] для чолобиття Христос…
…Тут алегорій в борг шукать не треба:
Погляньте вкруг – чи не сумі́ж той хлоп?..
Веде себе як повелитель Неба,
але ж смердить –
як "благовірний" клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп [/i]([i]Cyclops[/i]) — поширений рід дрібних
прісноводних щелепоногих, що охоплює близько 100
видів тварин. Назва Cyclops походить від циклопів,
що, як і інші представники роду, мали одне велике
око, червоне або чорне, що дуже символічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Не нагадуй мені про себе,
Бо валізи осінь готує.
Заблокую споминів сервер,
Все минуле сховаю в тубу.
Не нагадуй мені про себе,
Зона серця вже недосяжна.
Не для мене моделінг-вебка,
На замках важкі саквояжі.
Не нагадуй мені про себе.
Посилання навіщо скинув?
Вже осіннє хмариться небо,
А я досі...чайкою скиглю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Як сон зійде із колісниці,
Шугне несміло у кімнату,
Тобі, Лізок, нехай насниться
Ведмедик в шапочці картатій.
Нехай насниться лялька гарна,
Прекрасна фея, добрий гномик,
І небо, синє та безхмарне,
Ще й паперовий в річці човник.
І поні –з мультика — крилатий,
Як простягає ручки Владик,
Що в тебе друзів є багато
Й ангелик ніжно щічку гладить.
Хай сняться ролики чи велик —
І ти гасаєш неодмінно.
А за тобою в сизім млеві
Везувій, може,
й Україна.
Рідненька, Лізо, наша втіхо!
Звикаєш жить в чужому краї…
Нам так бракує твого сміху!
Розлуки туга серце крає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811708
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Хтивість подолати неможливо.
Хтивість можна лиш перетворити
На любов. Зроби це! Це важливо
Й необхідно, щоб у щасті жити.
[i]26.09.2018, Київ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808038
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Боляче знову тебе відпускати до іншої,
Стукіт замків, а далі по дверях вниз спиною.
Ти поспішаєш у дім до своєї безгрішної,
Та, що між іншим, зветься твоєю дружиною.
Стомлює час, в графік складені наші побачення,
Все впорядковано, стисло закріплено рамкою.
Знаєш, це іноді навіть не має тлумачення,
Поруч з коханим себе називати коханкою.
Так недоречна печаль, сльози, сварки спустошені
І каяття, та назад уже як повертатися?
Іноді доля нас зводить, ось так, без запрошення...
Іноді просто не маємо сил прокидатися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800865
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Червневе сонце спекою бентежить,
Плете мереживо з проміння.
Від твого погляду до мого стежка,
Хоча завалена камінням.
Мені не треба вже твоїх пояснень.
Гарячі сонячні цілунки
Нагадують бажань нестримну ясність,
Що літнім розлилася трунком.
І ти не проти камінь той прибрати,
Щоб зазирнути ніжно в очі.
- Яка різниця, хто з Вас винуватий, -
Всміхнулось сонце нам пророче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796641
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.
Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,
І щастям мерехтить в думках пестливо.
Ти зустрічай на березі добра
Мене, якщо кохаєш палко досі.
Моя любов - не вінт, не бакара,
Єдиний ти в життєвому хаосі.
( Вінт, бакара - ігри)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796268
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Я ПРОЩАЮ УСІМ ВОРОГАМ
Залишу землю цей жорстокий світ
птахою полину на сьоме небо
там де вічна тишина зореквіт
зоря відкриває Всесвіт для мене.
Забуду, образи страждання біль
всім недругам, які заздрили мені,
хто сипав на зболену рану сіль?
кидав камінь ,сміявсь у вічі мені.
Я, прощаю кривдникам ворогам,
які безневинно словом гнобили,
а брудні руки ламали мій храм,
рили яму , ховали до могили.
Знай, я під захистом Бога Отця!
і під Покровом Пречистої Мати...
на морі , суші рятував життя.
і благословив слово у благодаті .
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796592
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Та женщина, с которой лёг в постель,
С которой был на высоте блаженства рая,
Которую ты так и не назвал своей,
Всё потому, что у тебя была другая.
Та женщина, что от тебя так ждёт
И трепетных объятий, и любви, и ласки,
И что САМА к тебе не подойдёт,
И до сих пор как в детстве верит в сказки.
Та женщина, которой много лет,
Которая тебя так искренне любила
Не сможет никогда ответить тебе «нет»,
И убедить тебя, что всё она забыла.
Та женщина, которой - " повезло"
Сидит совсем одна в своей квартире
И никому не делает назло,
И нет её печальней в целом мире.
Я так хочу добра ей пожелать,
Любимый пусть подарит ей надежду,
Захочет приголубить и обнять,
И облачить в ЛЮБВИ прекрасную одежду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788517
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
1.Стоїш і нині у очах,
Моя кохана і єдина,
Я ж занімів, ні - я зачах,
Мов купина неопалима.
Приспів
А сльози градом на листок,
Де я пишу вірша про тебе,
Життя мені дало урок,
Що так поводитись не треба.
2.Щасливі ми були удвох,
Навіщо ця була розлука?..
Надій позбувся багатьох…
Чому тебе я не послухав?
3.Шукаю в сні твої вуста,
Не можу я тебе забути…
Життя – це справа не проста,
Собі лиш можу дорікнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772558
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 19.04.2018
А ось і нічка в довгій темній сукні,
Зірки шпильками заблищали,
І неба з місяцем ясна сполука
Пишалася на п*єдесталі.
...А він все грав і грав на саксофоні
Мелодію чарівну ночі.
І сумніви розвіяли мусони,
Краплинки сліз з очей жіночих.
Жадали так давно серця любові,
Немов ковток води в пустелі.
І снились серіали кольорові,
І двоє в ролі менестрелей.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788019
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Не обижайте искренних!
По - детски смотрящих на всё!
Их душа - ребёнок...
Им неведомо зло...
Не обижайте тех,кто вам
Больше всех верил...
Смотрел глазами любви...
Боюсь, что эта нежность
Разочаруется...
В любви...
Для кого - то это только опыт...
Для кого - то - жизнь...
В любовь не играют...
На сцене - актёры...
В жизни - в глаза посмотри...
Собаку ударили палкой...
Она больше не подойдёт...
Хоть все знают,
Что верность собаки...
Даже в легендах живёт...
А она была другом...
Искренним...
Для неё друг - вторая жизнь...
А, если гадать"любит - не любит"...
Нет уверенности...
Беги...
Самое Светлое Чувство -
Светится и в темноте...
И в горе и в радости...
Помогает по жизни идти тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785954
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Ти живеш, поки б’ється серце твоє,
Ти живеш, поки спогади є,
Спогади дають натхнення жити,
Дозволяють вірити, мріяти, любити.
Якщо спогадів нема, значить ти не жив,
Сів у човен і просто поплив,
Без цілі, надії, - за рікою життя,
Яка виходить в море забуття.
Відстань кожен пропливає вже свою,
Хтось долає течію,
Когось спогади вертають назад,
В забутий темний сад.
Ці спогади, що хочеш, глибоко закопати,
Спогади, що заставляють страждати,
Спогади про тебе, котику мій,
Спогади, що колись були мрії,
І не залишила мені, ти в серці надії.
І як про тебе без болі згадати,
Навіщо ти пішла? – ти ж мати,
Залишила дитину на мене,
Не було б його, був би вже у тебе.
Знаю, треба жити,
Но куди не гляну, не можу не тужити,
У серці грози, на душі туман,
А життя, неначе обман,
Неначе велика гра,
Де лохів розводить судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781740
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=laHoKWSI6Q4[/youtube]
Згадую час – ти в нім юна й весела,
Радісний сміх мої спогади зве…
Доля мені вже укотре довела:
В серце байдуже не лине кохання нове.
В морі життя дні минали нервово,
Й ціле - я знав - ти зі мною одне;
І навіть коли мій дав тріщину човен,
Ти мов русалка на берег тягнула мене.
Доле, дай
Здолати часу даль,
Знайти у днях минулих справжнє те
Знайоме і просте…
Я прошу, доле, дай
Іще хоч раз, бодай,
Мені нагоду повернути все,
Ти шанс жаданий дай…
О доле, дай.
Марні були всі твої сподівання -
Я то пірнав, то злітав до небес,
Але не бажав, щоб тенета кохання
Мене вловили, як вони вловили тебе.
/Доле, дай
Здолати часу даль,
Знайти у днях минулих справжнє те
Знайоме і просте…
Я прошу, /доле, дай
Іще хоч раз, бодай,
Мені нагоду повернути все,
Ти шанс жаданий дай…
О доле, дай
Море тепер у безпеці і силі,
Доля від згуб і скорбот береже…
Тільки чому знов вдивляюсь у хвилі -
Свою русалку в них вгледіти марю невже?
/Доле, да- /ай
Здолати часу даль,
Знайти у днях минулих справжнє те
Кохане і земне…
О, /доле, да-/ай
Іще хоч раз, бодай,
Мені нагоду повернути все,
Ти шанс остАнній дай,
О доле, дай
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jwgDWWbPXAk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lHzPqIkA5kQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780418
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Навколо неї створюють легенди
Малюючи незримий ідеал небес
Вона як голос внутрішній, потреба,
Міраж далекий й життя сенс
Заради неї ведуться війни,
З неї картини пишуть і нею живуть.
Вона це перший крик перемоги.
Її боготворять і її кленуть
Її ненавидять і моляться до неї
Її шукають і втікають від її чар
Порівнюють невинність до лілеї
Й вона випускає чоловікам пар
Вона і подруга й цариця і богиня
Вона і ангел охоронець й сила зла
Вона це та що дарує життя
Вона це жінка і грішна і свята
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780417
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Ніхто любов не випив ще до дна
Якими не були б зізнання
Лиш час,той вип"є все сповна
Залишивши лише зітхання
Сьогодні пий мою любов
Впивайся нею завтра
Допоки чаша повниться сама
Гортай сторінки щастя
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771732
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 04.03.2018
Я про тебе розкажу всім зорям.
Я про тебе розкажу всім квітам.
Я про тебе розкажу дорогам,
річці, полю... і усьому світу.
Яскравіше заясніють зорі,
ніжно-ніжно в небі зазоріють.
І розквітнуть ще пишніше квіти,
у зелених травах зарясніють.
І... ще швидше побіжать дороги
в світ широкий, весело та дзвінко.
І поля заколосяться житом,
і ріка понесе води стрімко.
Ще про тебе я шепну калині,
що шумить тихенько під віконцем,
й кучерявій вишенці маленькій...
як заглянуть у вікно із сонцем.
А почує яблунька в садочку,
зелен-листом ніжно затріпоче,
немов добре, любляче сердечко...
щось своє сказати тобі схоче.
Я про тебе розкажу всім зорям.
Я про тебе розкажу всім квітам.
Я про тебе розкажу дорогам,
річці, полю... і усьому світу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780186
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Над оврагом, у реки, старый клен растет,
И никто не знает, какой ему год,
Никто не знает кто его посадил,
И сколько войн он пережил.
И вечером, когда солнце зайдет,
Парень с девушкой придет,
Сядут около него,
Глядя на течение реки,
И запретам родителей, - вопреки,
Они каждый вечер встречаются здесь,
И лишь клен ведает о чувствах их,
Но никто не понимает из родных.
Парень девушку обнимая,
Нежно волосы лаская,
Расскажет историю о любви,
Актуальную и в наши дни.
«Этот клен, посадила девчонка одна,
Она была, безумно влюблена,
И солдата с армии ждала,
Клен год за годом рос,
А любимый так и не пришел,
И никто не знает, где похоронен он.
Забрала его война,
И девчонка осталась одна,
Каждый вечер к нему приходила,
И с ним говорила,
Рассказывала о нем, о любви своей,
И он говорил с ней,
Ветвями обнимал,
Но где ее любимый, никто так и не узнал.
Одни говорили, что душа его так и не ушла,
Она обитель в этом дереве нашла,
Но шли и шли года,
Девчонка не дождалась, умерла.
Она в реку прыгнула с оврага,
Мечтая там увидеть его,
На том свете, любимого своего,
С того дня клен начал засыхать,
Словно душа парня страдать,
Но одного дня, он снова ветви распустил,
Словно увидел ту, что любил.
Видишь на том берегу реки,
Березу, что распустила кудри свои,
Она так хотела увидеть его,
Что не слушала сердца своего,
Не знала, что каждый день,
Он ее ветвями обнимал,
Своей тенью ласкал,
Она говорила с ним,
Он трепетом листьев ей отвечал,
И когда ушла, то он страдал,
А теперь, она,
Могла видеть его всегда,
Но обнять – никогда.
Милая прислушайся, слышишь шепот реки,
Это она рассказывает о их любви».
И он нежно поцелует ее,
Она оботрет мокрое от слез, свое лицо,
И скажет «я буду ждать,
Обещаю, никогда не забывать»,
А утром в армию уйдет,
Будет ей писать,
И ответа ждать,
И узнает, лишь когда придет,
Что родители хотели их разлучить,
И она решила умереть, чем с не любимым жить.
И как-то ночью, она придет к нему,
Пожелает счастья ему,
Позовет с собой, нежно улыбнется,
И он больше не проснется.
И о их любви, расскажет старый клен,
И угрюмая река,
Она то знает все наверняка,
Что несчастная любовь разжигает сердца,
И связывает души на века.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779994
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
— А ведь счастье — в простых вещах, —
Повторял мне усталый Бог,
Опуская лучистый диск
В зимний день, как пакетик чая.
— Я помочь обещал вчера,
Но, увы, не успел. Не смог.
Слишком много просящих, ты
Всё сама понимаешь, Зая...
У меня ведь не график, а
Несмолкающих просьб черёд:
Там бы хлеба кусок, а там —
До зарезу б! — соболий ворот.
Там по красной дорожке — ах!
Тут по минному полю — взвод.
То река широка мостам,
То пустыня ползёт на город.
И нон-стопом кружат слова
У постели, гнезда, одра…
То ликующие "Ура",
То отчаянье рвёт аорту.
Ну, а ты с чем ко мне вчера?
В двеститысячный раз — хандра?
Снова рифма, как свет, стара,
А сизифу крута гора?
Не пошла бы ты, детка, к Чёрту?!
Я закрою глаза, не лгу:
Он давно у меня в долгу.
Мне с предателем бы построже...
Жаль, беседовать не могу,
Хоть и вечный — бегу! Бегу!
Не хандри, не пиши "пургу".
Если вовсе уж "ни гугу",
Прямо к Чёрту! Аминь! Поможет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779307
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Прийшла нині кума зрані- щаслива, регоче,
Як та кітка, жи у марцю, і но не муркоче.
Зачала ми повідати за якогось ФрАнка,
А сама чогось збіліла, як тута фіранка.
І за Карлоса також- жиє у Парижі,
Той на ровері не їздит і но має лижі.
Він ї каже- має фірму, якусь будівельну
І кавярню з файнов кавов, і нічну коктельню.
Каже- має будівельну, видно цеглу возит,
Але грошей чось не має, пише всьо у зошит.
- Я му тоже відписала, жи я маю фіру,
Тілько моя юш старенька- всьо юш має міру.
Пару коней, лошє збоку і мій хлоп на возі,
А вно мені мозги пудрит, жи юш у дорозі.
Нині їде - завтра ні, шо маю робити?
Так мі любит, жи не знає, як на світі жити.
Де Івана я подію, як той пан приїде-
Дам му гроші, канапки, най до Львова їде.
Але пише жи подарок хоче би м купила-
Хоче мобіль той, востатний- мені купит мила.
Чи ти кумцю зварювала - то якась афера,
Маєш хлопа коло себе- лиши сі ровера.
Пан не фіру має кумцю, а якусь там фірму,
А ти Зосько май лице і повагу гідну.
Подивила сі кума на мене з під лоба:
- То люби си свого Стефка до самого гроба.
Тілько коні... вісьта- гейта, плуги та землиці,
Як рипіх із кожухом живемо в світлиці.
Мию, перу та вару- а де ж та подяка,
Писок зморщений від соньці, як та стара с...ка.
Йди си кумцю, положи на писок сметанки
І си вроки йди здойми до старої Ганки.
Най ти злєє віск стара на чоло та груди,
Жи би с більше не любила зайди та приблуди.
Маєш Йвана коло себе- люби скілько влізе,
Йди му їсти налади, бо скоро прилізе.
Чужі пани, то не наші хлопи- роботяги,
Від шанівку юш не мают ніякої тяги.
А хлоп в поле сі наробит, як той віл- волище,
Потім в ліжку так ти даст, жи аж вітер свище.
Хочеш кумцю поміняти та й шило на мило-
Туто паньство, жи зі світа, юш цілком зігнило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779225
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Не може серце без кохання
Розлуки спогади гіркі,
Надії, мрії, і бажання
Завжди живуть в мої душі.
До тебе я знайду дорогу,
Тебе впізнаю в самоті,
Покличу до свого порогу,
Ти мій єдиний на землі.
Приспів
Без тебе я, коханий, не живу,
Не дихаю, не плачу, не сміюся,
За течією просто так пливу,
До тебе я в думках горнуся.
Нам тяжко жити без любові,
Зігріють серце почуття,
І сни чарівні кольорові -
Коли разом серцебиття.
Візьми в полон свого кохання,
П'янких цілунків, наче чар,
І біль нестримного бажання
Не відпускай, кохай, кохай.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778883
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 22.02.2018
Ніколи нам не зрозуміти жінку,
Вона завжди тримає все в собі.
Не матимеш спокою ні хвилинки,
Якщо вона не віддана тобі.
Коли вона закохана по вуха,
Не спробуй щось змінити у житті.
І навіть в час коли кусає муха,
Всі вибачення стануть в мить пусті.
Не можу й нині я пізнати жінку,
Яка для мене ватрою була…
Проте я бережу її жаринку,
Згоріти з нею хочеться до тла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778431
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Красивий сад, де ми удвох...
де ми удвох з тобою.
Красива ніч... вона для нас,
для нас тут світять зорі.
Для нас співає соловей...
дзвенить як його пісня!
А ти... ти, ластівко моя,
в моїх обіймах стихла.
З тобою солодко мені,
й тобі добре зі мною.
Ми мовчимо... та чую я
душі тремку розмову.
Яка красива мова ця
у Божому дарунку...
Яка зваблива мова ця
у ніжнім поцілунку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778040
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
учора знову хтось зайшов
поставив двоєчку тихенько
напевне шось таке маленьке
бо і слідів я не знайшов
він дума - двоєчка ота
надєлає дєлов шалених
і дірок дуже здаравєнних
як може думать дрібнота
Гравцю навіть такого жаль
він бо ж читав мій вірш про друзів
а сам знайти їх не в потузі
серед сіреньких Траль і Валь
крисяточко таке маленьке
боїться котика, навєрно,
тому й веде себе манєрно
забувши про усі "але"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775607
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Я в ліжку… від чого прокинулася не можу зрозуміти, чи від слів, чи від почуттів. Помітила, що серце билося ледь швидше. Перевела подих, відкрила очі, за вікном сніг. Так, він два дні, як випав, такий гарний, білий, пухнастий, а перед очима сон, який схвилював мене, до того ж кольоровий.
Я хочу спокою, знову закриваю очі, а хтось немов підказує мені, згадай його. Якісь хвилини, перебрала всі сюжети. І вже саму заінтригував цей сон. Чому мені таке наснилося? Та іще й все кольорове, неначе наяву. З боку на бік кілька раз повернулася та ні, треба вставати. Лип, на годиннику лише п`ята ранку. Накинувши халат, думки, так, треба дописати ту прозу, що почала, адже саме була на фініші.
Екран монітора світився, а в мене в голові той сон, щось, чи хтось підказує, наполягає, щоб сіла написала про нього. Чому такі дивовижні сни приходять до мене інколи? І все копошаться в голові, не хочуть дати мені спокій. І ось, завершила я попередню прозу.
На кухні гарячий сніданок. Наче поспішаю на роботу, а дивний сон перед очима.
Знову тут, біля комп`ютера, магнітом тягне. Пальці самі просяться надавлювати клавіші на клавіатурі, наче кудись поспішають, бояться запізнитись. Ні, не в силах зупинити цей порив душі…
Бачу широку, майже сіру дорогу, а навкруги пагорби червоно - коричневого кольору по них видніється пісок. Посеред дороги стоїть гурт воїнів у шоломах. Який це вік, не можу зрозуміти, чую уривки мови, здається французька. Пил підіймався вище голів, до воїнів підійшло багато люду, як полонені, але не в кайданах та загороджені товстою, сірою мотузкою. Обличчя зморені, голодні очі, а одяг майже весь подертий, лише прикриває частково на пів оголені тіла. Позаду них, теж йшла юрба воїнів.
Брудна жінка, років п`ятдесяти, зажурено дивилася на мене. Ні, я себе в сні не бачу, хтось її товкнув і із юрби вивели дівчину. Напевно років вісімнадцяти, не більше…
Мене переповнювала цікавість… Я відчувала, що дивлюся з захопленням.
На її плечах був накинутий плащ товстий, так, він мені здався товстим і для неї заважким, вона під ним, аж прогнулась, він теж був весь засмальцьований. Славна дівчина, круглолиця, а очі сині, як волошки та так шкода в них сум побачила, страждання, розчарування. Русяве волосся пасмами спадало, торкаючись того, гидкого плаща. Вона, як для дівчини і не пишна, і не худенька, ледь - ледь просвічувався одяг, на персах трохи облягав. Я здивувалася, блузка, не блузка, щось подібне майки, але ж не дуже облягає тіло. Тканина біла, чи то товстий шовк та ні напевно атлас, якби ж то шовк, то просвічувалось би все її молоде тіло.
Десь здалеку чути іржання коней. Лише хотіла поглянути в ту сторону, як побачила на конях двох воїнів. Я була здивована, зацікавлено придивилася до них, мене вразило те, що в них у руках були залізні щити і збоку на поясі висіли шаблі сховані в піхви. Вони впритул під`їхали до дівчини, силоміць витягли і посадили, до одного з них, на коня. Вона, щось спочатку кричала, я того не розуміла, а потім погляд на мене,
-Н! Ні! Я не хочу…
І тільки вслід пил, кудись її повезли..
Вже пройшла якась мить, не знаю де я та тільки бачу сонце, воно світить прямо мені в очі А потім зелені дерева, то декілька штук, а туди далі ліс. А вже немов би стадіон, як по моєму розумінні, чи то долина така величезна всю поглядом не охопити. І скрізь багато людей, обірваних, замучених і серед них воїни. Аж раптом неподалік два воїни і та сама дівчина. Один з воїнів стояв над нею з батогом, таким яскраво – червоним, він відразу кинувся мені в очі. І я чую слова,
-Я повеліваю тобі, ти маєш до нього піти і мене не цікавить твоє бажання, хочеш ти цього, чи не хочеш...
Вона, схиливши голову плакала, на ній не було плаща. Все той же одяг, що був тоді, тільки тепер було видно сірого кольору штанці, ні то не шорти і не бриджі, більше схоже на нижню білизну в царські часи.
До того воїна, що мав бити, підійшов другий воїн, роками набагато старший, щось, прошепотів йому на вухо.
А потім, єхидно посміхнувшись, голосно сказав,
- Гаразд, тебе не будуть більше бити, не хочеш до володаря, пішли до моєї спальні, я тебе заслужив!
- Ні Ні! - вона кричала в розпачі і трусила головою.
Між людей крики, штовханина, хтось одягнений в срібний плащ, який так виблискував на сонці, що ледь можна було розгледіти. Голосно, суворо промовив,
- Що тут коїться? Чого дівчисько те, чи жінка плаче?
До нього, відразу всі стали в поклоні. Лише дівчина закам`яніла, з високо піднятою головою, стояла мов статуя.
Так, йому років сорок, прикинула я. Один з воїнів вийшов вперед, знову зробив уклін і голосно сказав,
-Володарю! Це для вас подарунок на ніч та щось пручається красуня. Ми її мали помити та одягти в кращий одяг, з прикрасами, щоб прийшла до вас, як вранішня зоря.
Той, в сріблястому плащі, підійшов до неї ближче, взяв за підборіддя, заглянув у волошкові очі. Його обличчя вже не таке суворе, в очах з`явилася ніжність,
- Боїшся жінко? Чому?
Вона розставила руки, немов звернулася до Бога,
-А чи не боїшся ти гріха, він тобі не простить за мене..
Здивовано відійшов до воїнів, запитав,
-Хто вона?
Раптом один з воїнів, зняв з дівчини ту блузку.
Я бачила частково оголену спину. Не знаю, що він відчував, лише бачила його відкритий рот, з якого виднілися ледь рижі зуби. Запала тиша, немов у храмі….
Вона не ховала свої перси, розставила руки і голосно закричала,
- Будете мати гріх! Хто доторкнеться до мене хоч пальцем! Я , ще дівчисько, чуєте, розбещений народ і ти повелителю!
А потім гамір і штовханина між людей, які стали повільно йти вперед по дорозі
Вже бачу дорогу, дерева в осінньому вбранні і пил піднімався догори разом із пожовклим листям, яке вітром відносило в сторону. Коней не видно, лише бачу велику, красиву карету, яка вже зупинилась, з неї вийшла та сама синьоока дівчина. Обличчя чисте, волосся розвівалося вітром. Одягнена в білу блузку з мереживом і в пишну, в зборочку спідницю, яка ледь торкалася землі. Вона дивиться на мене прямим поглядом,
-Мені, ще довго треба блукати, щоб знайти притулок, де буде добре, де буду я вільна, як пташка, де буду жити щасливо на цій святій, Богом даній землі.
Оці слова і я проснулась. Тепер вже виклавши все на льоту, самій цікаво, що за дівчина? Відчуваю полегшення на душі……
11.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776534
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.
Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,
Заповнив би його снагою.
В нічному мареві графіту
Малюєш ілюзорно вишню.
Бринить симфонії сюїта...
А чи поверне Бог колишнє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777568
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Є люди – хоч до рани прикладай!
Воно завжди улесливе, привітне,
лунає компліментів водограй
і посмішка на «фейсі» завжди квітне.
Цукеркою старою пригостить,
зі святом риторично привітає,
а приятельства наведе мости
і вигоду свою не забуває.
Та усе добре буде до тих пір,
коли запаси закінча́ться срібні.
Допоки ви король, хоча би лір,
йому лише і будете потрібні…
Коли ж ота потреба відпаде,
через хворобу, пенсію чи інше –
воно ущербне миттю пропаде
і слова привітання не напише.
Але бувають інші диваки,
усе мовчать, лиш інколи кивають.
У душу лізти ті – не мастаки,
та і добра вони не забувають.
Такі вас не підставлять, не здадуть,
хоч неодмінно правду скажуть в вічі.
Тернисту пройдуть разом з вами путь,
себе прохати не примусять двічі.
У світі мало отаких тихонь,
нас доля ними балує не часто.
У воду з ними можна і огонь,
такого друга мати – справжнє щастя!
23.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762003
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Є люди – хоч до рани прикладай!
Воно завжди улесливе, привітне,
лунає компліментів водограй
і посмішка на «фейсі» завжди квітне.
Цукеркою старою пригостить,
зі святом риторично привітає,
а приятельства наведе мости
і вигоду свою не забуває.
Та усе добре буде до тих пір,
коли запаси закінча́ться срібні.
Допоки ви король, хоча би лір,
йому лише і будете потрібні…
Коли ж ота потреба відпаде,
через хворобу, пенсію чи інше –
воно ущербне миттю пропаде
і слова привітання не напише.
Але бувають інші диваки,
усе мовчать, лиш інколи кивають.
У душу лізти ті – не мастаки,
та і добра вони не забувають.
Такі вас не підставлять, не здадуть,
хоч неодмінно правду скажуть в вічі.
Тернисту пройдуть разом з вами путь,
себе прохати не примусять двічі.
У світі мало отаких тихонь,
нас доля ними балує не часто.
У воду з ними можна і огонь,
такого друга мати – справжнє щастя!
23.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762003
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Прощавай, тепер вже назавжди,
Пробач, я йду без вороття.
Я йду туди, де мене не знайти,
Там, де лежить прекрасна вічності земля.
Там, де блакить небесна зовсім поряд,
Хоч уночі збирай зірки.
Де мені вже не нашкодять,
Де спокій буде навіки.
Я там у безтурботності дитячій
Із вітром буду грати залюбки,
На жаль, ти в тому світі будеш зайвий,
Тому без слів мене туди ти відпусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756205
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Ти до мене прийшла уночі
Ні не наяву – у сні
Я дивився в бездонні очі
І пестив Твої груди дівочі
Упивався Твоїми устами
Та захлинався почуттями
Гладив ніжне, пружне тіло
І робив все, що Ти хотіла
Ми з Тобою у хмарах літали
Про кохання вірші читали
Підкоряли круті вершини
У бурхливих потоках плили
Переповнювались почуттями
І було розуміння між Нами
А тоді Нас здолала втома
Просинаюсь – нема Тебе... дома
У життя повернулась проза
Може час Нам взятись за розум
Повернути колишні стосунки
І приймати від долі дарунки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741676
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
[i]Любов є великою прикрасою людського життя. Вона облагороджує людей і є, або, принаймні, повинна бути моральною основою шлюбу. На жаль, це світле почуття нерідко затьмарюється проявом недовіри до улюбленого - ревнощами.
Кажуть, що немає нічого образливішого в любові, ніж безпричинні ревнощі.
Не випадково Вольтер зауважив, що "бурхливі ревнощі роблять більше злочинів, ніж користь і честолюбство "Чудовисько із зеленими очима, глумиться над своєю здобиччю" - так охарактеризував ревнощі Вільям Шекспір. Аналогічних поглядів на ревнощі дотримувався і Д. Бруно, який вважав, що "ревнощі іноді є не тільки руйнуванням люблячого, але часто вбивають саму любов"[/i] ...
http://kayiles.ru/page/revnoshhi-i-yiyi-mozhlivi-prichini-osoblivosti-projavi-reakcij-revnoshhiv-vidi-revnoshhiv-jak-dopomogti-revnivcevi
[youtube]https://youtu.be/NR-mM28JqXw[/youtube]
Не плач, бо сьози не справдешні,
Фальшиву тугу ллєш в свої вірші.
Не повернусь вже я і ми - колишні.
Наш світ для двох іще тоді замшів.*
Не голоси у ніч. Не клич в облуду.
Намарно про любов не говори.
Я вже не вірю і твоя не буду.
Боліло серце...
Що ти натворив?
Ти звинуватив милу в перелюбі.
На посміх світу виставив мене!
Довір'я мало б бути - ми у шлюбі.
Зганьбив мене!
...Образа не мине?
Ні, не минула. Болем відгукнулась.
Затерпло серце. Схлипнула любов.
За хмари сонце долі закотилось.
Шукай тепер чергову жертву знов.
[/b][/i]
* Замшіти - покритися мохом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740252
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017