Кожен день, ніби рік. А згасає так швидко у заході.
Слід лишає війна, і пантрує, щоб не відболів.
Тільки птаха вернулась, співає у щирому захваті,
Бо вціліло гніздо в непомітнім вербовім дуплі.
Без верхівки верба. Із розчахнутим надвоє стовбуром.
Та на гіллі вцілілім сережки й листки молоді .
А у вирві вода розмиває коріння. І стомлено
Нахиляється стовбур, дупло.
Слід крила по воді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009362
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 25.03.2024
* * *
Людина - безкрила, та вміє літати
І сад свій квітучий в душі берегти.
Де добре, де зле - їй дано розпізнати.
Тоді вже будує надії мости.
Людина - як вітер, людина - як воля,
Котра підкоряє вершини гори.
У дощ чи у сніг є чиясь парасоля,
І сонце ласкаве в сумні вечори...
10.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009209
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Усе переплуталось і переплелося,
Зникло
У вогні наче хмиз догорів поезії,
Що часом збирають з осіннього краєвиду,
Допитливі серцем, але обмежені
Велелюбним Сонцем.
Так, вони обожнюють Сонце,
Гаряче каміння, пісок і пінисті хвилі,
Літо висушує їм коліна
І лягає багряним шумовинням
Осені.
І тоді вони йдуть, щоб добути хмизу,
Тріщать гілками, шурхочуть листям, і тільки
Як спускається ніч, їх вражає холодна шпилька
Що спадає з Волосся космічної Вероніки.
І вони відвертаються від краєвиду,
Вірші
Втрачають розміреність ритму і рими,
І тепер їм здається, що серцю чогось бракує,
Їх зваблює Місяць, і тривожить щось невловиме.
Їхні тіні видовжуються і сідають навпроти,
Тумани вдягають печальну мантію.
Вони все шепочуть питаючи: "хто ти?
Задивляючись в чорне мерехтіння галактики.
23.09.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995432
дата надходження 05.10.2023
дата закладки 05.10.2023
[b][color="#600482"]Що за ранок такий, знову пам"ять говорить зі мною
І благає уклінно - ти в юність мене відпусти.
Я босоніж піду і приляжу між трав під вербою.
Повернусь у свій край, де б, які не здолала світи.
Я нап"юсь досхочУ з джерела у долині водиці
І в струмочок прозорий опущу долоні свої.
Та хоч злива з небес, чи хоч гучно звучать громовиці,
Тиша тут аж бринить, лиш в гаях гомонять солов"ї..
Хай у тишу мене заповиють вітри і тумани,
Я засну на плечі у верби, що побіля ріки.
Шелестить очерет, у купелі вербові ліани.
Пам"ять, вдячна за те, що вернула на ці острівки.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972826
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 04.02.2023
"Я ж молився за тебе…"(Лк.22:32)
***
Тримай, моя молитво, тримай солдата в полі,
Не дай йому упасти пораненим в двобої.
Тримай, моя молитво, і сироту й вдовицю,
Пошли їм, Боже, вчасно і хліб їх, і водицю.
Тримай, моя молитво, старесеньких і хворих,
Не дай їм залишитись без помочі ніколи.
Не дай їм одиноко боротися з журбою,
Пошли їм, Боже, друзів. Напій життя-водою.
Тримай, моя молитво, пригноблених та кволих,
Кого великі люди обходять стороною.
Додай їм, Боже, сили. Серця зміцни Собою.
Нехай вони відчують: не лишені Тобою.
Тримай, моя молитво, ув'язнених, розбитих,
Отих, кого спіткало не ждане в житті лихо.
Зміцни їх, Боже, руки і випростуй коліна,
Нехай же підіймЕться усякая долина.
Тримай, моя молитво, відкинених, незнатних,
Тих, кого "списали", вважають "непридатним".
Скажи їм, Боже, слово потіхи і любові, -
Нехай вони пізнають, що цінні є Христові!
Тримай, моя молитво, отих, хто Бога славить,
І за Ім'я Христове і дім, й поля зоставив.
За тих, кого катують, - звучи, моя молитво,
За тих, хто знемагають, в чиїм житті йде битва.
Звучи, моя молитво, несися ген до Бога,
Нехай завжди прямою буде твоя дорога.
Якщо ж ти десь затихнеш, бо серце похмурніє, -
Поглянь лиш на Голгофу. Бог лікувати вміє.
Якщо моя молитва замовкне, ослабіє,
Прошу, Всесильний Боже, хай Дух Святий зігріє.
Прошу Тебе, Ісусе, дозволь лишитись в Бозі.
Молись за мене, Боже, нуждаюсь в допомозі.
***
"Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового". (Гал.6:2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972508
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 01.02.2023
«Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори…»
Дмитро Павличко
(28.09. 1929 – 29.01. 2023)
Крізь вітровії – час чкурнув навтьоки.
Завіз мене у далеч паротяг.
Хоч кожен день дає свої уроки,
Мене водило в безвісті життя.
Де б я не був, молився все до Бога,
Бо Україну музою обрав,
Щоб квітнула у диво-кольорах –
Та я вертався на свої пороги…
Жахи війни убивчі та раптові.
Проникли під сирен страшне виття.
На чорноземи – впали ріки крові,
Переплелись, як мамине шиття.
Ми ж віримо: йдемо до Перемоги,
Щомиті наближаючи цей день.
Бо праведним шляхом Творець веде
Мої сумні і радісні дороги.
Не може смертний знищити нетлінне,
Отець Небесний дух наш сотворив.
Ще заспіває вільна Україна
«Два кольори мої, два кольори….»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972456
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 31.01.2023
Давно забуті ті, що ставши цапки
Його кляли далекої пори.
А перед Ним схиляють люди шапки
За те, що написав "Два кольори".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972364
дата надходження 30.01.2023
дата закладки 30.01.2023
Штрих-код вузьких безлистих тополин,
Дорога збита, небо олов'яне,
Руду стерню обАбіч застелив
Похмурий день приземистим туманом.
Летять у схід кроваво вогняний
Колони бойових зелених коней,
І материнське "Боже, сохрани"
Вплітається у гул їх монотонний.
За склом оброшеним у молодих очах
Іскриться сміх дорожніх перегуків.
Дай , Боже, їх додому зустрічать
Живих, здорових і незламних духом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972192
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 28.01.2023
За переказом скіфів, якому вони вірили незаперечно, а Геродот незворушно занотував, у царювання Таргітая, їхнього першого царя та прародителя, сталася пригода, яка визначила долю трьох перших родів, з яких постали три племені скіфів. З неба нібито впали чотири грубі предмети з щирого золота: плуг, сокира, ярмо та чаша. Предмети ті побачили сини Таргітаєві, яких звали найстаршого Ліпоксай, середульшого Арпоксай, а наймолодшого Колаксай. Першим наважився підійти до скарбу («краму», подумки знизав плечима Геродот) старший царський син, Ліпоксай, але полум’я охопило дарунки неба, і він злякався та відступив. Те саме спіткало й середульшого, і тільки наближення до золота Колаксая не спричинилося до спалахів божественного вогню. Тому-то Колаксай і забрав реліквії в своє шатро, хоча потім і завжди вони шанувалися як священні для всіх сколотів-скіфів і рахувалися власністю семи їхніх богів, а не цілого народу, окремого племені або котрогось одного, нехай і родовитого та поважного скіфа.
Та насправді тих предметів було не чотири, а п’ять, і не всі вони були золоті. П’ятим предметом був величезний залізний якір. А треба знати, що скіфи, хоча й жили понад Евксінським понтом і Меотійським озером, хоч і текли їхніми землями такі повноводні та швидкоплинні річки як Борисфен, Гіпаніс і Танаїс, води боялися, тому й мореплавства або річкового судноплавства цуралися. Відтак вони про якір той ніколи не згадували, не розповіли про нього й Геродотові; їхній спосіб життя був так міцно пов’язаний з суходолом і суходільними справами, що вони навіть наважилися зректися дару богів і відтягнули якір подалі та й залишили там, прикидавши землею.
Відтоді брати Таргітаєвичи не знали спокою та щодня чекали на помсту сімох скіфських кровожерливих богів, але ті напевно вважали, що ця страва найкраще смакує холодною. Гнів скіфських богів вистигав аж тисячу років – і лише 512 року до нашої ери вони наслали на скіфів пошесть у вигляді армії Дарія Першого, що мов сарана заполонила Причерноморські степи; що би там не писали історики, а нашестя персів було саме карою небес за зухвальство та зневагу скіфів щодо якоря. Щоправда, боги дещо перетримали свою помсту або обрали для неї ненадійну зброю: Дарій дарма вештався усім Північним Причорномор’ям, а скіфів він навіть не побачив, зате добряче там побідував і повернувся додому зі збитком і смутком. Єдина згадка, яку та навала по собі лишила – то так звана мідійська травичка, які занесли нам перси на своїх черевиках і колесах своїх возів: ми її називаємо люцерна.
Отже, скіфи промовчали про якір, а Геродот як відповідальний історик не перетворив їхню мовчанку на брехню, але через це сам якір не зник. Не варто плекати сумніви щодо його існування, вся ця історія має належні докази та підтвердження. Участь у цій справі богів незаперечна: по-перше, якщо вони впустили з неба плуг, ярмо, чашу та сокиру, ніщо не заважало їм кинути згори ще й якір; по-друге, усім античним богам (на відміну від сучасних небожителів) була притаманна рідкісна мстивість. Достатньо згадати сердегу Міноса, якого за таку саму провину, за нехтування даром небес, спіткали усі негаразди, які тільки могли вигадати критяни, а згодом і греки. Звісно, це лише непрямі докази, але є й бездоганно прямі, навіть документальні.
Якщо такі далекі часи як епоха Таргітая та його синів майже не лишили по собі надійних джерел, то про дещо пізніший час таке джерело існує. На межі VI та V століть до н.е. під еллінським містом Ольвія, що стояло між нинішніми Миколаєвом та Херсоном, мешкав скіф на ім’я Анахарсіс; він був такий розумний, що сам Солон Афінський, до якого завітав Анахарсіс, ходив за тим, як дитя за матінкою, та занотував мало не все, що той казав, а коли скіф зазбирався назад до Ольвії, попросив перевірити записане та засвідчити своїм підписом. До самого Солона елліни та решта тодішніх народів ставилися з великою повагою, тому коли Солон помер, служниця забрала з його сміттєвого кошику всі нотатки, випрасувала, переписала кілька разів і відправила копії з оказіями по всіх усюдах, в тому числі до Олександрійської бібліотеки та дальнім родичам чоловіка у Кумран, що на Мертвому морі; вона з ними не дуже родичалася, але істина, як відомо, дорожча навіть за друзів. Хоча бібліотеку разом із Солоновим спадком згодом спалили фанатики, Кумранські рукописи вцілили разом із нотатками Солона, завдяки чому ми достеменно знаємо, як ставилися скіфи до води та моря, та скільки Солон платив комірного. Ось ці вислови Анахарсіса:
Є три різновиди людей: живі, померлі та ті, що плавають по морях
Найбезпечніший з усіх кораблів – той, що на березі
Дошки, з яких будують кораблі, мають товщину у чотири пальці, тому-то моряки повсякчас на чотири пальця від смерті.
Це розвіює будь-які сумніви щодо того, щобрати Таргітаєвичи сховали якір – аж надто скіфи боялися води, навіть більше, ніж многобожого гніву. Деякі псевдоісторики на підставі тих самих постулатів Анахарсіса стверджують, що скіфи насправді будували кораблі, але пересувалися ними суходолом, тому що так безпечніше. Це твердження правдиве лише частково: скіфські кораблі з дошок у чотири пальці дійсно існували, але пересувалися не суходолом, а повітрям; це спричинилося до появи всіх пізніших казочок про летючі кораблі, а згодом і до виникнення авіації та космонавтики, але наразі йдеться не про повітряний флот скіфів, тому більше про це ані слова.
Ясна річ, що таку потужну річ як дар богів можна викинути або сховати, але відкараскатися від того, що він несе із собою в наш світ, неможливо: як ельфійські застібки, подарунки богів самі собою та просто так з неба не падають. Отже, якір лежав на горбку над Борисфеном і сповнював цілий світ своєю невидимою, але потужно-впливовою присутністю. Якщо коротко, то він тягнув до себе усіх, кому відповідні боги та доля присудили пов’язати життя з морем, тобто майбутніх мореплавців і корабелів. Де би вони не були, якір безгучно кликав їх до себе та до моря – і дехто кидав усе (ярмо, плуг, сокиру, чашу) та йшов одразу, а комусь знадобилося кілька або кільканадцять поколінь, які раз у раз селилися ближче до води, аж доки судноплавство або суднобудування робилося очевидною та вельми привабливою можливістю для того, кому судилося бути людиною моря. Така людина відчувала поклик якоря так само, як стрілка компаса відчуває магнітний полюс, хоч як би страшенно далеко той полюс не був і куди би він не зсунувся.
Цю властивість якоря й таку здатність людей моря випадково намацав письменник на ім’я Олександр Купрін, який тривалий час товаришував і рибалив із балаклавськими греками, прямими нащадками тих еллінів, які зналися зі скіфами. Він помітив їхню здатність безпомилково знаходити напрям на Північ без жодних орієнтирів і компасу та описав її у повісті «Лістрігони» під виглядом гри, яку він нібито сам і вигадав (в тій грі моряку зав’язували очі, крутили кілька разів навколо себе, а тоді треба було показати північ). Насправді ж здатність відчувати Північ – це те, на що у людини моря перетворюється здатність відчувати поклик якоря, коли людина того поклику дослухається та йому підкориться: на вдячність скіфські боги дарують їй відчуття Півночі (а в південній півкулі – відчуття Півдня, але то дарунок якихось інших богів).
Через те навколо якоря весь час купчилися люди, яких тягнуло до моря; потім вони ж заснували поруч із якорем і містечко, тепер відоме як Херсон і колиска нашого судноплавства. Так-так, саме колиска, тому що з цього містечка, як із колиски, щороку виходять новонароджені моряки. Народжуються вони в стінах херсонської Морської академії; хоча офіційно Академія веде свій рід від 1834 року, коли еманації скіфського якоря матеріалізувалися у вигляді херсонського училища торгового мореплавства, насправді варто би рахувати цей славетний і могутній рід, який нині підкорив собі весь Світовий океан, від падіння з неба скіфського якоря. Сталося це за підрахунками скіфів рівно за тисячу років до нашестя персів, тобто 1512 року до нашої ери; отже, херсонська Морська академія є найстарішим навчальним закладом і найдавнішою навігаційною школою в світі.
Скіфський якір зберігся та існує донині; він є потужним талісманом-оберегом міста Херсон, Морської академії та всіх її викладачів, курсантів і випускників, завжди та скрізь, де б тих не заносила хвиля або доля. Це один з якорів, які прикрашають вулиці Херсону, та ніхто не знає достеменно, який з них – саме той.
XII.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933918
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
[b][i][color="#0b38d9"]Ніч одягла на місто полотно,
Ні, не сумне, на ньому сяють зорі.
Цей візерунок виткав Бог давно
І розмістив у неосяжнім морі.
І день створив, за ним чарівну ніч,
Росою вкрив луги, поля й долини
Яку б не взяв Господь у руки річ,
Вона ставала дивом за хвилини.
А ще ліси, долини і ставки,
І береги, й прекрасні водоспади
Буквально все з Господньої руки
Не просто так, земних людей заради.
Та все ж найкраще із його творінь
Це Всесвіт весь, а ще - сама людина...
Любіть життя... і неба голубінь
Несіть Творцю подяку щохвилини..[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931540
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 15.12.2021
Безсоння пахне ароматом кави.
Всім мружить очі сон, лиш не мені.
Думки зерную. Кип`ячу словами
І лиш з достиглих вам наллю рядків.
Десь загірчить між них густим оса́дом,
Залишеним від запахів розмов.
Десь запарують, збиті зерноградом
Та із лимоном подадуть любов.
Кориці в крок чи кардамонним слідом
Запалять пінно згублені ковтки.
Пече вогнем нутро ходою гіда,
Солодить медом туркові містки.
Міцну. В пів чашки. Скраплену в догоду.
Із тангом з віскі в гострий каблучок.
У шоколадний ромб чи кубом льоду
Йдемо, життю назустріч, з нею вдвох.
Марія Дребіт
14.12.2021 Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933900
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Не печаль,
милый взор,
не печаль.
За окном тихо стонет
рояль,
Пусть осколками бьётся
хрусталь
Свесив с неба сырую вуаль.
Не печаль,
милый взор,
не печаль...
Не хрони в сердце
талую грусть,
Как сирени опадшего
куст,
Каждый взгляд
помню я наизусть
В поцелуе твоих
алых уст.
Не храни в сердце
талую грусть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933935
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Хлипала. хлипала, хлипала осінь,
Хлюпала, хлюпала дрібним дощем,
Вже і зима, але мокро і досі,
Снігу нема й не морозить іще.
Надворі погода на зиму не схожа,
Суворих давно ми не бачили зим.
Хлипає, хлипає й хлюпає й досі
Зимним набридливим своїм дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933920
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Цілую руки мами, поки є,
На світі теплі материнські руки,
Не знаю я ні горя, ні розпуки,
Допоки руки материнські є.
Цілую руки мами і вони,
Своїм теплом, неначе сонце гріють,
Вселяють в серце віру і надію,
Й дають в житті упевненість вони.
Цілуйте часто руки матерів,
Не дивлячись, що в вас вже сиві скроні,
Зашерхлі, грубі, мамині долоні,
Вас захистять, від зим і від вітрів.
Цілуйте руки мами, не соромтесь,
І хто б там що в житті не говорив,
Чомусь цілують... вже холодні руки,
Цілуйте теплі руки матерів!
Цілуйте теплі руки матерів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932221
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Коли торкаєшся крилом,
Як ніч панує голубина, -
Я засинаю, як дитина,
Tвоїм yкутана теплом.
Коли воркуєш про любов,
У ніжно-пристрасній розмові,
Злітають ноти загадкові,
В судинах закипає кров.
Коли вигойдуєш слова -
Серцям співаєш колискову,
Бо добре знаєш їхню мову -
У грудях пісня ожива...
Як досягаємо мети -
Крилатим би торкнутись неба,
Негаснуча для двох потреба...
Лечу з тобою у світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929499
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
[b][i][color="#875105"]Д-ворик укрыли опавшие листья,
Н-о листопад продолжает процесс.
Е-сть у природы пора - насладиться
И-стиной сказкой из поля чудес.
В-етер качает раздетые кроны,
О-сень. Раздолье. Рябины янтарь
Л-исьи тропинки, березы и клены,
Ш-алью туманной укутана даль.
Е-ли и в оттенках зеленых сапфиров,
Б-ор не заимствовал охровый цвет.
Н-ебо над лесом таких переливов
О-сень. Ей равных времен года нет.
Е-зженный тракт уже меньше пылится,
М-аревом смотрится дальний закат.
О-сень... Буран по особому злится,
Н-у... так ведь этого ждет листопад.
И- у рябины созрели рубины,
С-отни их, тысячи иль миллион.
Т-очно сам Бог пишет эти картины
О-н в леди Осень бесспорно влюблен...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929523
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Вона не буде плакати щодня
й тебе шукати по стареньких схронах.
Її до свят вичікує рідня,
її лікують відчаєм ворони.
Вона у бджіл навчається життів
і на медах настоює удачу.
Вона була твоєю, ти ж не вмів
її таку побачити, одначе.
Тепер на віск зливаючи жалі
теребиш ночі темні покривала,
і розкладаєш зорі на столі,
і обпікаєшся об їх колючі жала.
Вона ж тобі казала, і не раз,
іще тоді, як плакати уміла,
що прийде день і впаде парастас
отой, що серцем гарувала й мліла.
Тепер не жди її злиденних сліз,
старі жалі давно шляхи розмили,
лягли подушним на чужий покіс,
віддаючи чужому небу сили.
Собі лишивши пам'ять і рубці,
такі надсадні і такі гарячі...
Дивись, вона іде кудись наманівці,
але не плаче...
2.09.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924160
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021
***
Серпневі світанки все більше нагадують сепію.
Розсипане світло у сонному листі спочило.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, лебедю.
Загуслі меди переповнили сховки вощинні.
Пора листопаду буває настільки тужливою,
що сум виростає сопілкою злету на південь.
Ступити на кригу, – ставати слабкими – наживою.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, рідний.
Трилисником літо моє догорає. У неводі
космічних доріг засинає зоря серпанкова.
Коли відлітаємо? – скоро вже вересень, лебедю.
Серпом прогинається овид,–
мов щастя підкова.
Фото авторки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922263
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021
Не плач, не бійся, не журись,
Усе мине, пройде колись...
Час віднесе усе кудись,
Тож будь уважна не спіткнись...
А як спіткнешся, не впади,
Випий холодної води,
Подихай тихо й почекай,
Усе погане має край...
Воно відійде в нікуди,
І замете болю сліди...
І зрозумієш тоді ти,
Треба себе все ж берегти...
Живи у злеті й боротьбі,
За все найкраще на землі,
І стане легше тобі жить,,
По - новому будеш ходить...
Отож, не плач, не бійся, не журись,
А за роботу з пристрастю берись,
Забудь про зради й болячки,
І будь щасливою таки...
Життя ж лиш раз усім дається,
Бува надією сміється,
А то й грозою озоветься,,
Отож, не плач, не бійся, не журись,
За правду віддано борись,
Собі і людям помагай,
Надії й Віри не втрачай,
І за Любов не забувай,
Любов це дар нам Богом даний,
Хоч світ жорстокий, та й цікавий...
Пройди життя, як Бог велить,
Життя у кожного ж, як мить,-
Не витрачай його на плач,
Кожен життя свойого ткач...
За кожну мить його борись,
Працюй і смійся, й не журись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918723
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021
МАСНИЦЯ В УКРАЇНІ: (традиції, обряди, історія свята)
У 2021 році Масниця триває з 8 по 14 березня, а Великий піст розпочнеться 15 березня.
ПОХОДЖЕННЯ СВЯТА:
Це свято ще має кілька назв - Колодка, Колодки, Масляниця, Масляна, Масниці, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця. Свято Колодія - одне із давніх слов’янських свят, що бере початок ще з доби Трипільської культури. Святкували прихід весни та пробудження природи не тільки в Україні, а й в на території інших слов’янських країн. Проте у кожного було особливе трактування свята, свої традиції й обрядові страви. В Україні існував звичай поховання “колодки”, що символізувало відхід зими, й початок нового циклу. Наші предки вірили, що голосні гуляння, ритуали з піснями й танцями, сміхом допомагають прогнати зиму й закликати весну з сонцем, теплом та цвітінням.
ХТО ТАКИЙ КОЛОДІЙ?..
Тлумачення давньої назви КОЛОДІЙ — має язичницький підтекст. Це маленький СОНЦЕ-БОЖИЧ, який вже достатньо підріс для того, щоб стати КО-ДІЄМ — тим, хто розкручує Сонячне Коло. Він запускає цей природний процес, коли Сонце піднімається все вище, відганяючи зиму і морози, запускаючи новий етап оновлення природи.
ПРО СВЯТКУВАННЯ:
Починають святкувати КОЛОДІЙ завжди в понеділок. І хоча традиції святкування у кожному регіоні відрізнялись — проте це суто українське свято відзначали всі. Проходило воно з жартами, співами, ярмарками.
Протягом всього тижня прославляють КОЛОДІЯ, радіють приходу весни та відпочивають. Цей тиждень також вважається жіночим. Оскільки КОЛОДІЙ — БОГ ЛЮБОВІ, ШЛЮБУ і ЗЛАГОДИ, головними у всі сім днів були ЖІНКИ.. Чоловіки мали їх у всьому слухатись та без образ сприймати жарти та різні підколювання, збиткування.
ПРО СТРАВИ ПІД ЧАС МАСНИЦІ:
МЛИНЦІ не були ключовою стравою святкових частувань. Основні страви — це ВАРЕНИКИ з сиром у вершковому маслі, а також СИРИТКИ, ЗАПІКАНКИ з сиру, ГАЛУШКИ з сиром і маслом. Такі страви готували вдома, виносили на ярмарки та гуляння. Їх їли кожного дня протягом тижня, адже з першого дня посту на них триватиме заборона і треба встигнути посмакувати.
ЯК ВІДБУВАЛОСЯ СВЯТО:
КОЛОДІЙ тривав цілий тиждень. Перед початком Великого посту людям хотілося добряче погуляти. Святковий тиждень мав дві частини: ВУЗЬКУ МАСЛЯНУ (3 перші дні) і ШИРОКУ (4 наступні дні). Кожен день мав свою назву і певні традиції. Що треба було робити:
ПОНЕДІЛОК - ЗУСТРІЧІ...ПОЧАТОК ГУЛЯННЯ КОЛОДІЮ.
КОЛОДІЙ — це ВЕСНЯНИЙ БОГ, перша ластівка, що народилася на МАСЛЯНУ в понеділок, живе й веселиться цілий тиждень, а в суботу помирає, щоби знову прийти на землю сонячним ЯРИЛОМ. Колодка — це дерев’яний брусок чи палиця, які прив’язують до рук чи ніг дівчатам і хлопцям як покарання, що вчасно не подружились, а інколи і їхнім батькам. Цей ритуал передбачав викуп колодки на гуляннях.
Рідні ходили один до одного в гості. Ходили в гості до хрещених, сватів, родичів. Також у цей день робили солом’яне опудало, яке встановлювали в центрі села.
ВІВТОРОК — ЗАГРАВАННЯ:
По всьому селу проходили ігри та забави. А заграванням займалися неодружені хлопці.
СЕРЕДА — ЛАСУНКА:
Кожна господиня накривала багатий стіл з різними стравами, знову всі ходили в гості та смакували.
ЧЕТВЕР — РОЗГУЛЯЙ:
Влаштовували велике гуляння з ранку до ночі: маскаради, ігри, танці. Не стихала музика і, звісно, продовжувалося частування.
П’ЯТНИЦЯ — ТЕЩИНІ ВЕЧОРИ:
Цього вечора або зять йде до тещі, або теща йде до зятя на гостини. Вважалося, що такий обряд сприятиме налагодженню стосунків у родині.
СУБОТА — ПОСИДЕНЬКИ ЗОВИЦІ:
МОЛОДА НЕВІСТКА приймала гостей – батьків чоловіка. А ЗОВИЦЯМ (сестрам чоловіка) дарувала подарунки.
Ще в цей день поминають родичів, носять у церкву панахиду — хліб, мед, цукор.
НЕДІЛЯ — ПРОЩЕНИЙ ДЕНЬ:
Останній і один з найважливіших ДЕНЬ КОЛОДІЯ — ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ. Люди хотіли духовно очиститись і спокійно розпочати піст. Тому в неділю просили прощення в рідних, близьких, друзів та й самі намагались пробачити усі образи, помиритись з тим, з ким навіть довго перебували у сварці. Адже тримати образу на когось — це одна із заборон під час посту.
Цього ж дня спалювали солом’яне опудало, що весь тиждень стояло серед села.
МАСНИЦЯ була СВЯТОМ ЛЮБОВІ та ЗЛАГОДИ.
Ось так закінчуються зимові свята українців. Попереду ВЕЛИКИЙ ПІСТ, ОЧИЩЕННЯ ДУШ і час великого переосмислення життя. Іде весна, тепло, починається велика пора священнодійства — вирощування хліба.
ПРИКМЕТИ характерні для свята:
Треба позбутися на Масницю старих речей. Тоді скоро з’являться гарні обновки.
Перед масляною треба викинути весь битий, тріснутий посуд — на достаток
Пробачаючи всі образи ми звільняємо в житті місце для хороших подій.
Не можна в цей тиждень шити, прясти чи взагалі заплутувати нитки. Мовляв, заплутаєш свою долю.
Несподівано прийшли гості — це на щастя та удачу на весь рік.
Більше млинців на столі — більше сонячних днів цього року.
Довше з’їдеш з гірки — льон буде довший і кращий, як в сусіда.
Чим вище злетиш на гойдалках — тим багатший буде врожай.
Всю МАСНИЦЮ треба гуляти весело й від душі, інакше весь рік проведеш в тузі та смутку.
Мороз — на тепле літо і врожай.
Багато бурульок на дахах — наступний рік буде врожайним і успішним.
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ:
Яка МАСЛЯНА неділя, такий і ВЕЛИКДЕНЬ.
Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна.
Негода в неділю перед масляною - до урожаю грибів.
Якщо на масницю йде сніг, буде врожай гречки.
МАСЛЯНА - об'едуха, грошей приберуха.
ПРИСЛІВ"Я і ПРИКАЗКИ:
Масниця, Масниця, яка ти мала – якби ж тебе сім неділь, а посту одна.
Не завжди котові Масляна, буде і Великий піст.
Хоч з себе все зняти, а Масницю провести.
Боїться Масниця гіркої редьки та пареної ріпи (тобто посту).
Не ЖИТТЯ, а МАСЛЯНИЦЯ - тиждень гуляє.
ТЕПЛА, ДОБРА І БЛАГОПОЛУЧЧЯ БАЖАЮ ВСІМ УКРАЇНЦЯМ і в МАСНИЦЮ, і на весь РІК!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907848
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
[b][color="#076925"][color="#d40c77"]В[/color]-от уже почти что месяц март,
[color="#d40c77"]Е[/color]-й-же-ей, иначе пахнет воздух.
[color="#d40c77"]С[/color]-негопады снизили азарт,
[color="#d40c77"]Н[/color]-ад землей повис капели отзвук.
[color="#d40c77"]А[/color]- в душе магический подъем,
[color="#d40c77"]Ц[/color]-икл-то - зиме пора на отдых.
[color="#d40c77"]А[/color]-рия ручьев уйдет в наем
[color="#d40c77"]Р[/color]-екам, в эту пору полноводным.
[color="#d40c77"]И[/color]- проснется первый теплый луч,
[color="#d40c77"]Ц[/color]-елясь не куда ни будь, а в сердце.
[color="#d40c77"]А[/color]-нгелы, легко касаясь туч,
[color="#d40c77"]Л[/color]-асково для чувств откроют дверцу.
[color="#d40c77"]Ю[/color]-ность просыпается в душе,
[color="#d40c77"]Б[/color]-оже, ну какие наши годы ??
[color="#d40c77"]В[/color]-скоре март войдет в права уже,
[color="#d40c77"]И[/color] -разбудит проблески свободы[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905688
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 24.02.2021
Ще не весна, а лиш передчуття...
чуття весни, немов чуття любові.
Vivat тобі, vivat тобі весна,
де дні ласкаві - котики вербові.
Забудуться і сніг, і холоди,
і все негоже скоро кане в Лету.
Й на яблуні рожеві пелюстки
і Муза щось шептатиме поету.
Фіалки запах й сині небеса...
чуття весни, немов чуття кохання.
Помила коси у ріці верба
на зустріч з вітром має сподівання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905874
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 24.02.2021
Чаклунка ніч... Кружляємо у танго...
Затягує в тенета маскарад.
Моя красуне і небесний янгол,
Люблю! Мій найкоштовніший смарагд –
Це… ти та зорі... Місяць, наче манго,
Стікає з неба в кислий лимонад,
П'ємо коктейль кохання бездоганний,
Спиваємо до дна... А зорепад
Нам все розкаже... Зорі це забудуть.
Танцюємо під зоряним дощем,
Я відчуваю серце, що у грудях
Шаленим розривається вогнем,
Твоє зігріє і жагу розбудить...
...Розтаємо в сузір'ї міражем.
© Володимир Верста
Дата написання: 20.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904473
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 15.02.2021
В-ідлига взимку, чи весни стрімкий прихід
І-з посмішкою сонця на обличчі.
Д-уша співає, тане затверділий лід,
Л-егкі хмарини в мандри світом кличуть.
И-(І) ллється дзвінко мелодія струмків.
Г-аба зими втрачає пуху сніжність.
А вітровій за обрій птахом полетів.
В-ідлига додає тепло і ніжність.
З-устрів Ісуса в храмі старець Симеон,
И-( І) з того часу свято в нас Стрітення.
М-олитва лине щира і земний поклон.
К-раса весни й зими. Благословення.
У-звишшя світле. Відлига взимку. Дзвони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904885
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Ну ось і все, завершена вистава,
Дві долі розійшлися, як і роль
Мого кохання зіграна. Востаннє
Цілую на прощання – «твій герой»
Не нашого роману... На світанні
Згадай про мене... Вкаже шлях перо,
Мені крізь терни та річки туманні,
Де гаснуть сни, де мрії, наче кров,
Бурлять по венах пристрастю. Балетом
Дві маски піднімаються у ввись,
Кружляють в ураганному сюжеті
І опадають зорями, дивись
Як лине ця історія сонетом
Поміж сузір'я… Душами сплелись.
© Володимир Верста
Дата написання: 12.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904784
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
В Германии скорбящий лебедь остановил движение 23 поездов
29.12.2020, 23:17 • 1915 •
23 поезда сбились с графика из-за лебедя, который горевал на железнодорожных путях: он потерял свою спутницу.
Как сообщила полиция немецкого города Касселя, две птицы оказались неподалеку от высокоскоростной железной дороги, которая соединяет Кассель (земля Гессен) и Геттинген (Нижняя Саксония). Одна из них погибла: вероятно, от удара током.
Об этом пишет The Guardian, информирует UAINFO.org.
Будучи не в силах перенести потерю, безутешный лебедь поселился недалеко от места трагедии: прямо на железнодорожных путях.
Чтобы аккуратно переместить скорбящую птицу из зоны движения поездов, власти задействовали отряды полицейских и пожарных. С помощью специальной техники спасатели подняли лебедя и отвезли его к реке Фульда, где и выпустили на свободу.
Вся операция заняла 50 минут. За это время было остановлено движение 23 скоростных составов.
Орнитологи утверждают, что ничего удивительного в этой истории нет. Лебеди не только оплакивают своих партнеров и друзей, но и часто селятся рядом с местом их гибели.
Вокруг света
Перевела на украинский язык 9.02.21 8.00
У Німеччині скорботний лебідь зупинив рух 23 поїздів
29.12.2020, 23:17 • 1915 •
23 поїзда збилися з графіка через лебедя, який сумував на залізничних шляхах: він втратив свою супутницю.
Як повідомила поліція німецького міста Касселя, два птахи виявилися неподалік від високошвидкісної залізниці, яка з'єднує Кассель (земля Гессен) і Геттінген (Нижня Саксонія). Одна з них загинула: ймовірно, від удару струмом.
Про це пише The Guardian, інформує UAINFO.org.
Будучи не в силах перенести втрату, невтішний лебідь оселився недалеко від місця трагедії: прямо на залізничних коліях.
Щоб акуратно перемістити скорботну птицю із зони руху поїздів, влада задіяла загони поліцейських і пожежників. За допомогою спеціальної техніки рятувальники підняли лебедя і відвезли його до річки Фульда, де і випустили на свободу.
Вся операція зайняла 50 хвилин. За цей час було зупинено рух 23 швидкісних потягів.
Орнітологи стверджують, що нічого дивного в цій історії немає. Лебеді не тільки оплакують своїх партнерів і друзів, а й часто селяться поруч з місцем їх загибелі.
Навколо світу
Переклала українською мовою 9.02.21 8.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904130
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
У три акорди вальс дахів і площ.
Намріяв сніг, а тут у січні дощ.
Невже здалось? А може, це всерйоз.
Зима весні продасть сніги й мороз.
Приспів.
Із хати в хату ходить коляда,
Чекає люд на Божу Благодать.
Хай буде добре вам і всій рідні,
Щедрує небо на мороз і сніг.
А місто наче спить у дивнім сні,
Де сіє січень сміх і срібний сніг.
Морозно й білим - біло на душі,
А тут в німім кіно зими дощі.
Приспів.
Чого жаліть про те, що не збулось, -
Зима нераз здивує ще когось.
Та ждемо ми, як діти, ще чудес.
Бо світ стає добріш, як сніг іде.
А серце хоче свят, дарунків, мрій.
У вікнах діти ждуть сніжинок рій.
Чомусь сумні снігурка й дід мороз:
Якась зима незвична, невсерйоз.
Приспів.
Чого жаліть про те, що не збулось, -
Зима нераз здивує ще когось.
Та ждемо ми, як діти, ще чудес.
Бо світ стає добріш, як сніг іде.
24.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902777
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2021
Я у мріях ловив тінь, що в небо відходить,
тінь, що в небо відходить у погаслому дні,
я на башту ходив, і хиталися сходи,
і хиталися сходи під ногами мені.
І чим вище я йшов, тим ясніш малювались,
тим ясніш малювались піки гір в далині,
і якісь дивні звуки навколо вчувались,
від небес опускались на простори земні.
В небесах, де я сходив дзеркалила сніжно,
сонцем сяяла сніжно вись дрімаючих гір,
і прощальним сіянням мов пестила ніжно,
наче пестила ніжно затуманений зір.
А внизу піді мною ніч тихо настала,
тиха ніч вже настала і заснула Земля,
лише тільки для мене світило палало,
сьогодення палало ще для мене здаля.
Я навчився ловити ту тінь, що відходить,
тінь, що в небо відходить у згасаючі дні,
я на башту ходив, і здригалися сходи,
і здригалися сходи під ногами мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902733
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
[i]Розпочався спектакль.
Наростає емоцій напруга…
Декорацій душа, неповторний живий колорит…
Ми в театрі усі – Мельпомени великої слуги –
Кожен з нас увійшов у цей творчий та швидкісний ритм.[/i]
Розквітає театр.
Від майстерності вправних акторів,
Неповторність у часі відтворює п’єси момент.
Режисера команди виснажливі, навіть суворі –
Адже він постановник, а отже – всього дириґент.
[i]Хай чекає аншлаг
Кожен твір, режисера й актрису.
Хай прем’єри вдаються на будь-який вибір та смак.
І щоб юний глядач на мистецтво одвічне дивився,
Й була вкладена мудрість у кожен в театрі спектакль.[/i]
Тут важливі усі –
Від художника і до гримера –
Кожен з нас свої сили черпає із образних надр.
Композитор, співак, танцюрист, світлові режисери –
Хай живе український величний яскравий театр!
/На знімку – Харківський театр опери та балету./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902769
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули. Стояла така тиша, що було чути, як вони розмовляють.
Перша сказала :
- Я СПОКІЙ... На жаль люди не вміють мене зберігати. Думаю мені не залишається нічого іншого, як згаснути... І вогник цієї свічки згас.
Друга ледь чутно промовила:
- Я ВІРА...На жаль, я нікому не потрібна. Люди нічого не хочуть слухати про мене, тому мені немає смислу горіти далі. Ледве вона замовкла, подув легкий вітерець і загасив свічку.
Третя свічка засмутилася:
- Я - ЛЮБОВ. У мене більше немає сил підтримувати свій вогник. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять навіть тих, хто їх любить найбільше, - сказала вона і згасла.
Раптом до кімнати зайшов хлопчик і , побачивши три згаслі свічки, злякано закричав:
- Що ви робите!? Ви повинні горіти, я боюся темряви, - плакав він.
Четверта свічка промовила:
- Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити і інші...Адже я - НАДІЯ!
Нехай вогонь НАДІЇ завжди горить і вашій душі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898835
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Осінь на землі три місяці раювала.
Трохи працювала, трохи відпочивала.
Картоплі, капусти, моркви, цибулі людям наносила.
Грецьких горіхів, яблук пахучих в саду натрусила.
Грибів понакладала під деревами в лісі – збирайте.
Вареними, смаженими, маринованими в їжу вживайте.
Відпровадила птахів у теплі краї.
Комах приспала, риб у воді.
Коли птахи у вирій відлітали,
На сопілці їм грала, доброї дороги бажала.
Пернаті Осені крильцями махали,
«Бувай, золотоволоса!" - казали.
І дня Осінь не змарнувала.
У вересні вересу зі синьої нитки квітку в'язала.
У жовтні – фарбами теплих кольорів листя на деревах, кущах фарбувала.
В листопаді це листя обривала, додолу скидала.
А тоді з ним танцювала під музику вітру,
Випивши перед тим ставкової води літру.
Але прийшов Осені час прощатись із краєм.
Пробіглася лісом, полем і гаєм.
Прошурхотіла листям опалим,
Зі сил упала.
Зима почала над нею посохом білим махати,
Холод у лице їй пускати,
Із краю виганяти.
Пішла.
Зимонька причепурилась. Брови підмалювала.
На личко рум’янець наклала.
На коси білу хустку пов’язала,
Кожушок білий вовняний вбрала
Та ще й теплі рукавички
І на підборах черевички.
В одну торбину наклала сніжинок,
У другу – гладких крижинок.
Та й пішла гонорово.
З лугу кози втекли й корови.
Пташата у туї, сосни тільця поховали.
Травинки тонкі спинки позгинали.
Гриби ляк дістали,
На світ божий з’являтись перестали.
Йшла Зима день при дні,
Сніг сипала по землі.
На річки, ставки та озера кригу пускала,
Калюжі нею вкривала.
Вночі дрімала,
Під ранок лютувала,
Мороз із уст пускала.
Дітей, що йшли у садок, до школи, за щічки, носи щипала
Та ще й реготала.
Але діти Зиму вітали.
Санчата, лижі, дошки витягали,
З гірок на них з’їжджали.
Зі снігу, якого Зима накидала, бабу ліпили,
Довкола неї хороводи водили.
Веселились, сміялись,
Сніжками кидались.
Не до жартів було пташатам.
Їжу їм стало важко шукати.
Та люди зробили для них годівниці,
Наклали туди зернят пшениці.
«Їжте, пташата, з праці плодів.
Ви ж охоронці лісів та садів», -
Примовляли. Крилаті «дякую» їм співали,
У Зими питали:
«Скільки ти будеш по землі ходити,
Снігами їй годити,
Мороз пускати,
Дороги, стежки засипати,
Нас лякати?»
«Три місяці часу маю.
Роботу свою знаю.
Але як стомлюся, ляжу, задрімаю,
Тепло прибіжить до гаю.
Тоді матимете трохи раю».
«А які твої місяці?
Березень, квітень, травень? Ось ці?»
«Ні. У ці місяці Весні бути.
Мої – грудень, січень талютий».
У грудні я землю у груди збираю.
В січні сніг січу, поля, луги замітаю.
В лютому – лютую,
Бо вже весну на підході чую.
Це зміні не піддати,
Хоч як мудрувати».
«Ти ж сильний мороз не пускай,
Міру май. Людей, тварин не лякай!»
«Гаразд. Старатмусь морозом не зловживати,
Вашу просьбу пам’ятати».
«А ми любимо зиму, - промовляли діти завзято.
Вона приносить щось смачненьке у свята до хати.
На Миколая кладе під подушку дарунки,
На Новий Рік і Різдво – ялинку приносить й лишає під нею клунки,
В яких цукерки смачні й палянички,
Шкарпетки, шапочки, рукавички
Й інші цікаві та потрібні предмети,
Від яких душа пускає крила до злету».
Чує Зима слова ці, радіє.
Серце її крижане топиться, мліє.
Танцює в парі з вітром поміж ялинок.
Пускає феєрверки зі сніжинок.
Пританцьовують у ритм музики в лісі лисиці та зайчата,
Козулі, лосі та вовченята.
А ведмеді не чують і не бачать нічого,
Сплять у своїх затишних барлогах.
Смокчуть лапу, ковтають слину.
Бачать літо у снах і малину.
Ворони сидять на гілках та крячуть,
До танцю йти не спішатся, ледачі.
Зима до вечора танцює, сніг із рукавів сипле лапатий.
Втомиться, засипає під пісні зірок на руках у місяця-брата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896988
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Грають сонячні промені маревом,
А запалені нерви струнами.
Чудернацьке якесь варево
Із забутими древніми рунами.
Зачаровані трави загадками
Ворожити взялися з росами.
Розложили поляни картами,
Заплелося гілля косами.
Заплелись з промінцями першими
В той розклад травянисто – зоряний.
Павутиння сріблястими вершами
Буде промінь той спійманий, скорений…
На хвилинку запалить темряву
Промайне вітерцем покосами.
Задзвенить у повітрі нервами,
І розчиниться в полі росянім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892596
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Місто старе – Лютеція-на-Секвані
Відображається у моєму горнятку,
Наповненому чорним гірким трунком,
Що дарує солодку істину,
Яку я дізналась сьогодні (не вчора).
Той трунок зварили з опалених зерен –
Плодів землі спекотної –
Країни плямистих кішок і гомінких папуг
(Най розкажуть мені про світанки –
Світанки без нього).
Трунок – гіркий як кохання,
Духмяний мов спогади і гарячий мов пристрасть.
Не хочу його солодити
Білим персидським шаккаром
І згадувати вітражі Сен-Шапеля:
Трунок чорний як ніч і гарячий мов пекло
У порцеляні китайській
З блошиного ринку – всього за два су:
Ковтаючи цю гіркоту
Спитаю у подруги в платті синьому,
Що ні слова не знає латини
(Подруга, звісно, не плаття):
«Як там твій Жан?
Все далі сумними очима
Дивиться в воду
З моста Мірабо?»
Примітка: Ілюстрацію - картина художниці Ольги Кравченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892793
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
[i]Упаду я в листя запашне –
До душі осінні аромати,
Буде неба просинь дивувати
Хмарами, немов цукрова вата,
Спраглу до поезії мене.[/i]
І відходить в сторону земне –
Музу і тебе – не роз’єднати,
Будуть надміцні душі канати
Золотом поезій огортати –
Все одній це стане – затісне…
[i]Вірш, як листя вітер пожене,
Мало вже подвір’я та кімнати –
Осінь так продовжує звучати
У птахах, що будуть щебетати,
У повітрі, що люблю ковтати,
Впавши в листя щедро запашне...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892774
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Сипле осінь. Сипле
то дощем, то листям
І благословляє
землю відпочить.
Гілля тополине,
ніби у колисці,
Вітерець осінній
хоче приручить.
Котяться тумани,
молоком налиті,
На причілку неба –
журавлиний клин.
Топче осінь трави,
росами умиті,
Вміло обминає
пижму і полин.
Наберу в долоні
свіжої росиці,
Чарів срібнодзвонних
в тиші пригублю.
Посміхнуся долі:
«Це мені не сниться.
Осені полотна
я завжди люблю!»
Заглядає осінь
у садочок голий,
Одиноку грушку
зором обняла.
Ближчими до сонця
стали видноколи,
Хлюпає дорога
до мого села.
Тулиться до неї
молода калина,
Рожевіє листя
долі килимком.
Бабиного літа
на гіллі перлини.
Сірооким слайдом –
на землі трико.
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892622
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 24.10.2020
1
Ах Светка,Светка,Светочка
Ты как с цветочком веточка
Которую так хочется сорвать,
Обнять руками сильными,
Прижать до сердца доброго
И в лепесточки нежно целовать.
2
Ах Светка,Светка,Светочка
Красивая ты девочка,
Похожа на ромашковый букет,
Ты славная,ты стройная,
Внимания достойная,
Красивей от тебя в округе нет.
3
Идёш ты по дорожке,
Чеканят твои ножки,
Искорки летят с под каблучков,
Я смотрю довольный,
А в душе невольно
К Светке зарождается любовь.
4
А ты такая гордая
Идёшь походкой твёрдою,
Плывёшь как-будто по небу звезда,
А я в большом волнении
Внимаю к сожалению
Не будет моей Светка никогда.
5
Смотрю,тобой любуюсь,
Я за тебя волнуюсь,
Все чувства колокольчиком звенят.
Ах Светка,Светка,Светочка
Ты как с цветочком веточка,
Но ты цветёшь совсем не для меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892637
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Остання гра вже програна і знову
В рулетці випадає тут зеро…
Крутити? Ні!.. Дослухатися зову,
Прийняти цю поразку і зерно
Печалі, безнадії поступово
Розсіяти у небі між зірок...
Зробити крок, дістати світанкову
Негаснучу зорю і це ярмо
Зірвати назавжди й спопелити
Яскравістю і світочем усе...
Її у груди вкласти та любити,
Освітить серце в темряві осель
І зможе під час відчаю спинити...
У прірву не упасти з гострих скель.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892617
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Білими перлами - роси ранкові,
Холодом сяють у дивній красі,
В золоті осінь моєї любові,
Тільки одна - відлетіли усі.
Лиш пам"ятаю те перше кохання,
Що усміхається через роки,
Пізня любов, ніби птаха остання
Що тебе держить - у вирій лети.
Я пам"ятаю ті ночі травневі:
В травах купались небесні зірки,
Ніжністю стомлені ранки серпневі...
Спогадом осінь - мов терен думки.
Що, ти зігрієш мене в цих туманах,
Кинеш останній свій промінь тепла?
Хай навіть буде любов ця остання
Радісно так, що душа ще жива.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892591
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
[b][color="#053602"][color="#baa207"]К-[/color]расно-багровый, оранжево-жёлтый ,
[color="#baa207"]Р-[/color]едких оттенков задумчивый лес.
[color="#baa207"]А-[/color]лые блики среди позолоты
[color="#baa207"]С-[/color]ловно дар Божий, сошедший с небес.
[color="#baa207"]К-[/color]лён и рябина - жених и невеста
[color="#baa207"]И-[/color] где-то рядом зеленая ель.
[color="#baa207"]Т-[/color]ут я, ступая тропинками детства,
[color="#baa207"]И-[/color]скренне внемлю красотам аллей.
[color="#baa207"]Х-[/color]воя разбавила зеленью колер,
[color="#baa207"]О-[/color]безоружив десятки красот.
[color="#baa207"]Й-[/color] даже дуб - величавый и скромен,
[color="#baa207"]О-[/color]тдал свой приз в цветовой хоровод.
[color="#baa207"]С-[/color]олнце купает в лучах бабье лето,
[color="#baa207"]Е-[/color]сть в этом что-то от Божеских чар.
[color="#baa207"]Н-[/color]ебо еще бирюзою одето
[color="#baa207"]И-[/color]скрами в кронах - янтарный пожар.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892563
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Як розділити повсякденну втому
У доленосному полоні мрій?
Її печаль у дубі молодому,
Обвитому ліанами надій.
Прихована у золотистій кроні —
Вигойдують розпущені вітри,
Вмостилась королевою на троні
В обіймах листопадної пори.
Дощем вихлюпує жалі в мінорі,
Розкидана по світу — тут і там.
Печаль осіння у земній покорі,
Як докір літу, юності, літам. 20/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892561
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Мої ви славні, вікопомні друзі!...
.................................................
Піднімеш голову - вдивися догори:
тополь старих торкаються нас душі...
Не стали тлінню часу ні біди...
Біжи, мій листе, шляхом вітром гнаний....
Куди бредеш? В незайманість століть...
Отак і ми. Словами і піснями!
Тужить не час... Ми - серце всіх подій!
...Отак і ми! Кленові водограї....
Цей день мине в сердечнім вирі справ...
Загляне син колись за верховіття.
Там час і .... ми. Століть безпечний вал.
21'10.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892567
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Жовтень знає куди іде,
Пан бувалий, йому – не вперше.
Піший він і умілий вершник,
А ще – автор скількох ідей!
Вже від думки дрижить листок,
Сад гаптований пізнім квітом,
І відомо без ворожбита:
Час – пісок, золотий пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892587
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Почему же - ни разу в избранном,
Я писала, а Вы... а Вы...
Вами чувства мои не признаны,
Не замеченные, увы...
Или что-то неладно с рифмою,
А, быть может, не те слова...
Подавай Вам кораллы - рифами,
Жемчуг - россыпью... Я права?..
Увлекают Вас мысли ломаны,
Фразы - рублены на куски,
Многоточием быль истомлена,
Чувства, рвущие в хлам виски...
Подари Вам коней - без упряжи,
Колесницу - без колеса,
Словоблудие и... поди свяжи
Тучи серые в словеса...
Мне же, к осени - красной ленточкой,
В тихой рощице - тишина,
Паутинкой, шуршащей веточкой -
Где-то там, глубоко, весна...
Мы, конечно, такие разные...
Я старалась, а Вы... а Вы...
Никогда нам не слиться фразами,
Чтобы - в избранное... Увы...
Намечается грусть осенняя
Прожитое корить-винить...
Тёплой ласточкой - прямо в сени к нам...
Вот, попробуй-ка, прогони...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891939
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Поведи мене знову у сни...
Сни юначі - замріяні далі,
Заколисує день ясени,
Присипляючи, в кронах, печалі.
Поведи у розкішний розмай,
Хай любов’ю притихне розлука,
Не впусти холод снів - не віддай
Божевільне кохання на муки.
По осінньому дихає ніч,
Ще жевріє в ній згарище млості,
Поведи, щоб сльозу стерти з віч,
Доторкнути веселок невинності.
За плечима весняні струмки,
Літні грози розкішного маю,
У осінніх стежинах вже наші роки,
Та в душі подих юного раю...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891205
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EexCH_chgpo[/youtube]
Завітала осінь в гості падолистом,
Посміхнулась в айстрах на моїм столі.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Принесла для мене ще пучечок літа,
В пелені осінній пригорщі тепла.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Принесла в долонях різнобарв’я листя
Золотих відтінків, що спада в траву.
І несеться пісня вітру-бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
І несеться пісня вітру-бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
Я ж іду назустріч бабиному літу,
Щоб прийнять дарунки осені мені,
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Пора цвітінь вже відійшла,
не плаче хвощ, не пахне липа.
Осіння прохолодь прийшла,
небесними слізьми омита.
Земля вже стішилась — вляглась,
зопріле листя обгортає…
Земля не спить, ще не здалась,
Вона ще дихає — кохає.
Та набирається води,
щоб вдосталь напувать коріння…
Ще не далеко до зими —
зосталось крапельку терпіння.
В полон захоплять холоди,
цупкі морози, дні молочні,
покриють осені сліди
пухкі сніги та темні ночі…
Але Земля іще не спить!
Їй жовтень косу розплітає,
Ще журавлиний клин летить,
туман , ще ковдрою вкриває…
Повітря свіже та сире,
бо сіре небо брови хмурить.
Вже Сонце зовсім не пече,
воно потрохи очі жмурить...
Іще прийде пора для снів,
Ще виспишся Земля рідненька...
Прийде ще й час казкових днів,
Проснешся в сяйві — чепурненька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890795
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
[b][i][color="#0527a3"][color="#a30559"]П[/color]лывет луна средь звезд, как чёлн по морю
[color="#a30559"]О[/color]т ярких звезд в витринах огоньки
[color="#a30559"]Л[/color]етят, сорвавшись, звездочки порою
[color="#a30559"]У[/color]пав на поле или в гладь реки.
[color="#a30559"]Н[/color]е слышно птиц, безмолвие... ни звука
[color="#a30559"]О[/color]ткрыв окно, я с миром в унисон.
[color="#a30559"]Ч[/color]асы идут, желают убаюкать
[color="#a30559"]Н[/color]о я гоню из сердца этот сон.
[color="#a30559"]А[/color] ведь не часто, нет, совсем не часто
[color="#a30559"]Я[/color] наблюдаю эту благодать
[color="#a30559"]Т[/color]епло на сердце, обнимает лаской
[color="#a30559"]И[/color] я иду к торшеру стих писать.
[color="#a30559"]Ш[/color]алунья мгла глядит из-за гардины
[color="#a30559"]И[/color] лишь луна мне дарит нежный свет.
[color="#a30559"]Н[/color]ет нужных слов для описи картины..
[color="#a30559"]А[/color] за окном уже почти рассвет.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890111
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Світла вам пам‘ять, синочки, Янголи світла.
Нема ключів від болю
Нема ключів від болю,
Аби його заперти,
Не дати йому волю,
Не дати хлопцям вмерти.
Нема ключів від смерті -
Управ на ню немає,
Дороги в рай відперті -
Знов янголи злітають.
У юності орлиній
Стежки, слізьми омиті,
У просинь синю, синю
Летять солодкі миті.
Одні, єдині миті
Між раєм та землею,
Дощами душі вмиті,
Запалені зорею.
Повінчані у небі,
Оплакані ріднею,
Прийняв Господь до себе -
У райську Одіссею...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890090
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Краю мій! Я хочу крихти
Сонця, що в потоках жвавих,
Хочу я нестримно бігти
По м’яких зелених травах,
Гомін лісовий почути,
Розкриляючись, як птиця,
Несподівано зітхнути,
Наче лагідна черниця,
Подивитись, як болото
Курить хмареням молочним.
Для мене то не робота:
Марення робить наочним.
Неосяжна, незбагненна,
Тільки радість чиста всюди.
І, здається, повсякденно
Я тут був і я тут буду!
16.11.97
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888761
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Бабине літо шле всім привіти,
в осінню пору додасть снаги,
додасть терпіння, пошле спасіння,-
від непогоди і від журби...
Кажуть в народі: "Жінка - калина!",
Калина ж в осені вся на виду...
В ній кожна жінка буде щаслива,
В осені щастя і я знайду...
"Бабине літо - це пора, коли на осінньому сонці, ще можуть погрітися старі жінки".
За іншою версією, "бабине літо", "бабині дні", "бабині холоди" в старовину мали смисл, який базувався на забобоні: жінки володіють силою повертати назад пори року й узагалі впливати на погоду. З погляду метеорології, "бабине літо" - період стійкої погоди, пов"язаною зі стійким антициклоном. Ночами грунт і повітря охолоджуються не дуже сильно, а в день - дуже тепло, але не жарко. Триває погідна погода звичайно один - два тижні.
"Бабине літо" починається в день Симеона Столпника (Літопроводця, 14 вересня) і закінчується в Аспосів день (21 вересня), або в день Воздвиження (27 вересня).
У дні молодого бабиного літа починали солити огірки, та був звичай миритися й загладжувати всі конфлікти. У ці дні відзначалися сільські свята. Вечорами пряли, співали, влаштовували посиденьки. Після бабиного літа жінки поралися з полотнами, бралися за веретено, рукоділля.
У деяких країнах бабине літо приходить пізніше. До Північної Америки наприкінці вересня, або в першій половині жовтня і під іншим ім"ям : там його називають "індіанським літом" (через строкате забарвлення листя, яке схоже на одяг індіанців).
У Італії та Франції слов"янське бабине літо іменують "літом Святого Мартиніка", в Болгарії - "циганським літом", у Німеччині - "літом бабусь", а в Чехії - "павутинним літом". Та як би його не називали - це все ж таки літо, а значить і тепло, і добро, і краса, і любов, і надія на краще життя... Отож: з "бабиним літом" я всіх вітаю, і всіх гараздів усім бажаю, і щоб і вірус вже вдіступив, додав наснаги усім і сил, і щоб здорові й щасливі усі були!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888800
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Вогні запалює багряні
І сипле й сипле жовтий дощ.
Красуня-осінь справжня пані,
У неї закохайся хоч.
Якщо стежиною пройдеться,
Зоставить золотавий слід,
Байдужим не залишить серце,
Розтопить зла у ньому лід.
То ностальгією огорне,
Немов лелеченьки крилом,
Калини кетяги червоні
Налиє соком, як вином.
І не любити неможливо,
Красуне-осене тебе,
Бо ти природи справжнє диво,
Де ще красу таку знайдеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888773
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
[b][i][color="#4a0404"][color="#032a94"]Н[/color]ебо прохудилось не на шутку
[color="#032a94"]А[/color]нгелы намокли среди туч.
[color="#032a94"]Л[/color]ить бы перестало на минутку
[color="#032a94"]Е[/color]сли бы к земле прорвался луч..
[color="#032a94"]Т[/color]олько все чернее и чернее
[color="#032a94"]Е[/color]й -же-Богу, день, а будто ночь.
[color="#032a94"]Л[/color]истья в мокрых лужах на аллее
[color="#032a94"]И[/color] подняться выше им невмочь.
[color="#032a94"]В[/color]ыцвели от слякоти и ливней,
[color="#032a94"]Д[/color]рожь прибила их к святой земле
[color="#032a94"]Р[/color]азом пролежат до стужи зимней
[color="#032a94"]У[/color] домов озябших в серой мгле.
[color="#032a94"]Г[/color]олыми деревья станут вскоре,
[color="#032a94"]Д[/color]ни короче, ночи все длинней.
[color="#032a94"]О[/color]сень с летом в многолетнем споре,
[color="#032a94"]Ж[/color]дет отлета к Югу журавлей...
[color="#032a94"]Д[/color]аже птичьи стаю провожая,
[color="#032a94"]И[/color]скренне я осень обожаю...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888781
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 19.08.2020
І станеться диво коли відчуєм на собі отой промінь життя.
О! Яке сяйво гряде. У нім наше щастя буде. І преобразиться
біда у щастя, а смуток у радість.
У нас буде гість, що має владу над серцями.
Хто прийме його у свій дім ( преображення бажаю усім),
той наповниться духом Христа. А поможе зустріти його нам
Пречиста.
І преобразяться наші серця у вічній Любові Бога Отця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886311
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Легкий вітер на долині,
Колиха гілок колиску,
Ще листочки у сіянні,
А на них вже ранні блиски...
Ось на обрії ясному,
Дужка сонечка з"явилась,
В небі синьо - голубому,
Срібні бризки заіскрились...
Розлилися на леваді,
Заіскрились на траві,
Запишалося у гладі
І латаття на воді...
Промайнула над кущами
Рання пташка щось курличе,
Квіти радо пелюстками
Щось шепочуть таємниче...
Садок сонний і умитий,
Заіскривсь рожевим чаром,
Ранок золотом облитий,
Ніби сонячним пожаром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886209
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Я все віддав тобі, моя Алісо,
Усю любов, ненависть також всю,
Тепер самотньо чай п'ю із меліси,
Та не лікує зовсім... Вознесу
Для тебе ноти серед поля лісу...
В країну снів я трепетно несу
Ці чудеса, де зоряні завіси
Вкривають все... І лиш твою красу
Я бачу в задзеркаллі... Ні, не вірю
Своїм очам та навіть і чужим
Я не повірю, хоч і досить віри
Я назбирав у серці... Бо уже
Ми більше не зустрінемось... У вирій
Летять птахи... Твій образ бережу!..
© Володимир Верста
Дата написання: 20.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864906
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Не повні печалі вітрила твої,
Не п’яні від теплого бризу, що в хвилях.
Ніяк не відчалиш від тих берегів
Де мила твоя залишалась.
А море сліпило лускою хвилин,
Годинами, днями над серцем глумилось.
І він залишався один на один
З безвітрям, де все зупинилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864294
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Місячна нічко, закохана в обрій,
Що ти у ньому шукаєш? Скажи.
Хоч він для тебе принадний, хоробрий,
Краще на зорях собі ворожи —
Любить, не любить, цуратися буде,
Може, пригорне, як зійде роса?
Звісно, довіку тебе не забуде —
Заполонила сяйлива краса.
Ти ж бо у нього така феєрична,
Наче царівна земних сновидінь,
Сутність твоя загадкова, незвична —
Зникнеш під ранок, лишаючи тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864193
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Я вас любила. Я любила вас.
А ви все віддалялися від мене,
Гасили моє дихання шалене
Байдужістю своєю повсякчас.
Я вас любила, й віддано колись,
Як любить море чайка срібнокрила,
Земля після морозу дух Ярила,
Пташина по дощі безхмарну вись.
Я вас носила, як яйце-райце,
На королівський трон вас підносила.
А ви… нещадно рвали мої крила.
Хіба ж ви знали, як боліло це?
Любила вас, як моречко Дунай.
Пливла до вас, та ви були бездійні.
І стихли пісні звуки мелодійні
Любові обірвалася струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864122
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 08.02.2020
[i]Жанна д’Арк народилася в 1412-ому році в лотарінгському селі Домремі, в розпал столітньої війни. У віці 16-ти років Жанна відправилась у Вокульор до капітана Робера де Бодрікура і заявила, що їй вчуваються голоси святих, які закликають її зняти англійську облогу з Орлеана, коронувати дофіна Карла в Реймсі та звільнити Францію від загарбників. Спочатку Бодрікур не повірив Жанні, але дівчина знову прийшла до нього і настійливо вимагала відправити її в місто Шінон, де тоді знаходився Карл. Вражений рішучістю юної селянки, Бодрікур в кінці кінців дав їй людей, які супроводили Жанну до Шінона. Перед від’їздом капітан сказав Жанні: «Іди, і будь що буде!»[/i]
[b]Бодрікур:[/b]
Ти хто така? Як сміла спозаранку
Забратися до мене у покій?
Без дозволу ввести у замок мій
Хто смів тебе, задрипану селянку?
[b]Жанна:[/b]
Я Жанна д’Арк. Із Домремі я родом.
До міста добиралась цілу ніч.
Я маю Вам одну сказати річ –
Утішну вість, жадану всім народом!
Ми врятувати Францію повинні!
Мені велять небесні голоси:
«Вітчизну від загарбників спаси,
В Шінон до Карла відправляйся нині!»
Коня мені надайте, капітане!
І рицарів з десяток. Поспішіть!
Я маю вирушати хіть-не-хіть!
Побачите: наш край свобідним стане!»
[b]Бодрікур:[/b]
Ти що плетеш, селянко божевільна?!
Додому йди – овець своїх паси!
Дурна і недосвідчена єси!
Тобі не можна бачити дофіна!
[b]Жанна:[/b]
Я – божевільна?! Пане Бодрікуре!
Я повністю в здоровому умі!..
[b]Бодрікур:[/b]
Мовчи, дівчисько! Геть у Домремі!
Зі слів твоїх сміятимуться кури!
Тебе хай батько вдома відлупцює,
Щоб здихалась безглуздих мрій-химер!
З очей моїх негайно згинь тепер,
І не турбуй мене вже більше всує!
[b]Жанна:[/b]
Не чуєте… Не вірите… Женете…
На рідний край обрушились біда!..
Як Францію хоч трохи Вам шкода –
Ви до кінця дослухайте Жанетту!
Прошу від Вас я зовсім небагато –
Мене в Шінон відправити мерщій!
Бо час настав швидких рішучих дій!
Ми переможем злого супостата!
[b]Бодрікур:[/b]
Я впевнений: це майже неможливо…
[b]Жанна:[/b]
Готова я усе ж до боротьби!
[b]Бодрікур:[/b]
Та ну тебе… Що хочеш, те й роби.
А може й справді, ти сотвориш диво…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861929
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020
(мій вільний переклад)
Часом, доля меле тебе в дріб.
В цілому ж, життя – хороша штука.
І не страшно, коли чорний хліб,
Страшно, як душа чорніш за крука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861855
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
́́ОМАР ХАЙЯМ (мій переклад)
Жбурни об стінку склянку. Що? Розбилась?
Ну, то промов їй кілька теплих фраз.
Звершилось чудо? Цілою зробилась?
Ось так людей ламає від образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861716
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 18.01.2020
[i][color="#e30707"]всіх клубівців – і не тільки –
вітаю з Новим роком![/color]
[/i]
[i][b] Хай дві 20-тки
несуть нам статки,
а ще – сокиру
не війн, а миру.
В серцях – не смогу,
а Перемогу…
В сім’ю – Любові,
малятам – слово,
що найдорожче…
Проступкам – прощу,
слабким – здоров’я…
Міцних зборов я
переконанням
аж до заклання,
що це подіє
(бо є надія,
що зерня віри
вколов в підкірку…)
й зросте любов’ю,
бо в світі Бог є!
Отой набуток
розвїє смуток:
вернеться щастя –
як літ причастя![color="#086b99"][/color][/b]
31.12.2019.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859896
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2019
[b][i][color="#6a0596"]Что сбылось, не сбылось- так быть может и надо,
Оставляем, как есть,в уходящем году.
Новый год впереди, полон разных загадок.
Ведь часы не стоят, по секундам идут.
Пусть для всех на земле будет год урожайным
На здоровье, на мир, на веселье, успех.
Даже пусть будут в нем неизвестность и тайны,
Но в разгадках всегда только радость и смех.
Пусть поют соловьи и рождаются дети,
Расцветают цветы, людям радуя глаз.
А тепло и любовь ярче солнышка светит.
И Всевышний с небес счастье щедро раздаст.
С Новым годом, друзья! Я желаю Вам счастья!
Благоденствия в дом, мира и доброты!
Пусть захватят сполна Вас чарующей властью
Море новых идей, волны чувств и мечты...
31.12.2019[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859854
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
З НОВИМ РОКОМ!
Новий рік на порозі. Одна лиш доба
Залишилась для нас від нестримного часу.
Промайне і вона. Та нехай нам журба
Не спішить наливати полинову чашу.
Краще келих вина в дружнім колі сім’ї;
краще пісня і сміх, віра в диво казкове;
Краще очі щасливі твої і мої
І дитинства пора назавжди веселкова!
Білим снігом встелила весь простір зима,
Кожну гілку в садку снігуром прикрашає.
А вже Санта старий на оленях до нас
Із Лапландських країв до гостин поспішає!
Відчиняймо для нього серця і дома,
Накриваймо столи для багатого свята,
Веселішого часу у долі нема,
Чим зимового балу подія строката!
Хай кружляє мелодій чарівний танок,
Хай здоровими будуть у ніч новорічну
І маленька дитинка, і старий дідок,
І бабуся сивенька і внучка тендітна!
Хай над світом засяє надії зоря,
Перестануть навічно гармати стріляти!
Хай любов’ю юначою очі горять
І в оці сімдесят ще могти цілувати!
Будьмо, друзі і рідні! Шануймо себе!
Ми ж бо варті найкращої світлої долі!
Хай для кожного з нас з милосердних небес
Зійде дух доброти від Всевишньої Волі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859829
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2019
Засмутили осінь
Гуси стоголосі,
Позбивали роси,
Полетіли босі
В невідому просинь —
Сумувала осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855382
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
КОЛЬОРОВИЙ ТИЖДЕНЬ У ЗАГАДКАХ (для діток підготовчої групи садка чи 1 класу)
ПН, ЧЕРВОНИЙ КОЛІР
1. Він у полі виростає.
З-поміж жита виглядає.
Червоніє, наче рак.
Хто це, діти? Звісно… (мак).
2. Круглу форму вони мають
І у червні достигають.
У саду на гіллі виснуть
І на смак є трохи кислі. (Вишні)
3. Я на городі виростаю.
Кисло-солодку вдачу маю.
Зелений я, допоки зрію.
Як виросту, почервонію.
Росту з братами на стеблині.
Не в’юся, мов по тину, дині.
Я круглий, як маленький м’ячик.
Але не бігаю, не скачу.
Мене їдять в борщі, салаті
І просто з сіллю Олі й Каті. (Помідор)
4. Дуже ми веселу вдачу маємо.
На куші улітку виростаємо.
В китицях живемо, зрієм так.
Кислі ми, зазвичай, є на смак
І червоні, як у Олі щічки.
Називають люди нас - … (порічки).
5. Я тварина із роду комах.
На зелених живу килимах.
Мене сонечком зве дітвора,
Хоч проміння у мене нема.
Маю крильця червоні, як мак.
Як здійму їх, лечу. Звуся як? (Сонечко-жучок, бедрик)
ВТ, ЖОВТИЙ КОЛІР
1. Кругле, тепле, променисте.
В літній час бува й вогнисте.
Таку вдачу воно має –
Все, що бачить, зігріває.
(Сонце)
2. Ця рослина є висока.
Жовтокоса, чорноока.
Є таке у неї вміння:
Зріє - видає насіння.
Споживають його люди.
Ще й олія з нього буде.
(Соняшник)
3. Фрукт цей з-поміж всіх завидний.
Жовтий, кислий, яйцевидний.
У Австралії з’явився.
Всім народам знадобився.
Вітаміни в собі собі має.
Люд з простуди витягає.
(Лимон)
4. Жовта. В полі колоситься.
Хлібом стане. Це… (пшениця).
5. Біля моря спить ледачо,
Сонце гріє - є гарячим.
Він дрібний і золотистий.
Дощ покропить, стане чистий.
Влітку Олі, Роми, Дьоми
Люблять бігати по ньому. (Пісок)
СР, СИНІЙ КОЛІР
1. В день ясний воно безхмарне. Синє-синє, гарне-гарне. (Небо)
2. І велике, і глибоке, і солене, й синьооке.
Воно вдачу таку має-
Влітку радо всіх приймає. (Море)
3. В полі люблять виростати.
Своїм видом дивувати.
Квіти це. Вони низенькі.
В них пелюсточки синенькі,
Стебла й листячка тонкі..
Ці красуні польові. (Волошки)
4. Я не крапля, не хмаринка.
В мене жовта серединка.
Довкруж неї пелюстки -
Сині-сині, наче сни.
Стрінеш – милуватись будеш
І ніколи не забудеш. (Незабудки)
5. Кругла є на вид, синенька.
Як дозріє, солоденька.
У садочку виростає.
Восени її зривають. (Слива)
ЧТ, ЗЕЛЕНИЙ КОЛІР
1. Хоч зелений - не смугастий,
Не круглястий, а довгастий.
І твердий, і соковитий,
Сонцем, дощиком налитий.
Його люблять споживати,
До салату додавати. (Огірок)
2. На дереві, на кущику зростає.
Улітку він зелену барву має.
А восени додолу опадає. (Листок)
3. Одежин багато має.
На городі виростає.
Є зелена, кругла й тлуста.
Що за овоч це? (Капуста)
4. Трав’яниста це рослина.
Не тече від неї слива.
Та купують її, друже,
Бо корисна вона дуже.
Вітамінами багата.
Тож несуть цей скарб до хати.
Популярна у народі,
А росте вона в городі.
На стеблі – зелені вушка.
Називається… (Петрушка)
5. Навесні вона зростає.
Шовковисту шкіру має.
Любить луки, двір і літо,
Товариство з різних квіток. (Трава)
ПН, БІЛИЙ КОЛІР
1. Видом птаха, неначе двійка.
Шия в неї гнучка, як змійка.
Біла, мов сметана у сирі.
Восени відліта у вирій. (Лебідь)
2. Білий, наче сир, як лебідь,
Наче хмара в синім небі.
Це напій, дає тварина –
Кізонька чи корівчина. (Молоко)
3. Він на смак солодким є достоту.
В чай його дають і до компоту.
Може ожиріння він давати,
Ним не можна надто зловживати. (Цукор)
4. Чистий, як людина первородна.
Доторкнешся шкірою – холодний.
Взимку людям стелиться до ніг.
Здогадались, що це, діти? (Сніг)
5. З нього печуть тістечко і хліб.
Родичі - слова зерно і сніп.
Мама з нього млинчики готує.
Як даси сметани – всім смакує. (Борошно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853948
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 07.11.2019
Розлиті зорі — фарби. Я художник!..
Творю картину з назвою «Любов».
Мій пензель у руках горить тривожно,
Неначе Місяць повний вмить зійшов
На полотно… і помах. Зірка кожна
Мигає, розливаючись, немов
Озерце, в невагомості порожній
До океану проз, німих розмов.
Я розповім, а краще намалюю.
Ти слухай!. Ні, а краще споглядай!
Мовчи! Кажи! Я на листах існую.
На небесах малюю дивокрай.
Окраєць раю заховаю в серце.
Півмісяць украду. І зійде Cонце…
© Володимир Верста
Дата написання: 01.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853734
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
Грішну пристрасть поклавши на втомлені ноти,
В Рея Чарльза вкраду романтичність і звук,
І допоки не вмре над штульрамою дотик,
На роялі життя, я зіграю свій блюз.
Я зіграю для тебе, все що є на душі,
Так, що вийде крізь пальці із вени вся кров,
Хай ця «музика вітру» затремтить уночі,
Та розбудить забуту тобою любов.
Про кохання зіграю, як ніхто ще не грав,
З клавіш вижму останню сльозинку-росу,
І в повітря вдихнувши інтервали октав,
В блюз душевний, твою заплету я красу!
Чорні клавіши стогнуть, а білі сміються,
Все так само в житті, Бог лиш нам диригент,
Давно очі сухі, гіркі сльози не ллються…
Так для кого й чому, стер всі пальці я вщент?
Знов для тебе я граю немовби в останнє,
На шипи схожі клавіши білих троянд,
Кров стікає по ним, в небо синє лунає
Голос хриплий і впертий: Тебе не віддам!
Грішну пристрасть поклавши на втомлені ноти,
Я зігнувся вже й сам над роялем життя,
Та я гратиму далі, старатимусь доти,
Поки з пальців кривавих не вийде душа.
Я й на небі ділитимусь блюзом кохання,
І хай янголи скажуть мені онімій,
Не закину і гратиму поки десь зрання,
Ти на хмарах, не скажеш, що я тільки твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853593
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 04.11.2019
І хто в ми цьому світі? Гості лиш.
Сьогодні є, а завтра нас не буде.
Стоятиме і Моршин, і Париж,
І сонце небу гріти буде груди,
Дніпро тектиме, Конго і Яндзи,
Тумани цілуватимуть Карпати,
Висітимуть у храмах образи,
Нові мережі бігтимуть крізь хати,
Птахи нестимуть людям спів до вух,
Прийде незнана на сьогодні мода,
На випас хмари гнатиме пастух,
Їх видоїть в цебро землі погода,
Виводитиме в люди ранок день,
Будитиме зі сну весну лелека,
Тепло вливати літо до легень,
Мов господиня молоко до глека.
І будуть інші люди на землі.
Новим зерном поет засіє твори.
Ховатиме зоря лице в імлі,
Купатиме проміння сонця море.
А ми, прогуркотівши, мов громи,
Пірнемо в небо, тілу давши тлінність.
Допоки ж серце б'ється за грудьми,
Вирощуймо любов – найвищу цінність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853608
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 04.11.2019
Ніхто не напише крім тебе такого листа –
Троянди зів’яли, а досі ще пахнуть
Тим цвітом блакитні конверти.
У них суголосо сплелися
Всі наші з тобою літа.
І досі чекають на фарби яскраві
Папір і мольберти.
Художнику мій і поете в особі одній,
Тебе ще чекати піввіку,
Шукати півсвіту,
Сходити усенькі дороги.
Не раз ще вступатиме розум з душею
В жорстокий двобій,
Не раз ще питатиме серце знесилене:
Хто він?
Отой, що очима тебе повернути зумів,
Розгледів у тобі Людину і радісну Жінку.
Слова його ніжність леліють і схожі на спів.
Троянди зівялі, блакитні конверти –
І чиста сторінка…
Наталка Ярема 31.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853324
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 03.11.2019
[b]
Не засиджуйся, не залежуйся,
Щоб вловити дух незалежности.
Ворогів спільних зримо бачимо,
А про власну суть... Щось пробачимо,
Щось пояснимо, щось забудемо…
Лінь душі, мабуть, і не будимо.
Звикли, може, до недбалости,
До всесвітньої тої жалости…
Прапор гордо наш птахом рветься –
Змінить час усе…Й заживеться!
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846313
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 03.11.2019
І що це ти, осене, внадилась часто,
Впиваєшся в пам'ять украденим зіллям...
Я так виглядала настояне щастя,
Твою позолоту, терпке божевілля...
Пташиним крилом доторкнешся, лукаво,
У листі іржавім заморено ахнеш,
Зібравши врожаї, пануєш, блукаєш ,
Медами солодкими довго ще пахнеш...
А я почекаю замріяно-сині,
Уквітчані весни, бо так повелося,
Що дні калинові, туманно-полинні,
Приходять, як завше, під осінь... під осінь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851400
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 02.11.2019
День відгорів,
Відбувся,
Відповз вужем.
Ніч надійшла
В великих
Чорних чоботях.
Гамір злизала
з вулиць,
Неначе джем.
Скинула тьму,
Мов вугіль
Вантажний потяг.
Потім їй сумно стало,
Взяла сірник.
І запалила
Місяць-серпок
У небі.
Виставив зуби в річці
Його двійник,
Шию зігнув півколом,
Неначе лебідь.
Зорі розкрили навстіж
Свої дзьоби.
Люди лягли, мов трави
На берег поля.
Сни виростати стали,
Немов гриби.
Тільки не спала жінка
На ймення Доля.
Плакала ридма,
Серцем неслась увись,
З пригоршні неба
Тремко
Пила причастя.
Бога просила:
- В славі своїй явись,
Дай Україні
Волі,
Добра
І щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853184
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
***
Це жовте листя нині не про нас...
Ці листопади нині про минуле -
як пам'яті свіча, як парастас
за тими, що були і вже відбу́ли.
За тими, що не вернуться сюди.
Але котрих потрібно пам'ятати.
Це жовте листя нині - як сліди.
І ця байдужість - як жорстокі ґрати.
Це не про нас, це, звісно, не про нас.
Але довкола всі на нас не схожі.
Гуде невгамно ейфорія трас,
буденну еру кваплять перехожі.
Таке життя - нестримний біг і біг.
Нестача митей і нестача тиші.
Знов листопад. І знов не застеріг -
можливо, ці, що йдуть, уже найліпші.
Можливо, кращих не зітче весна
ані з небес, ані з невічних генів.
І кожне забуття - гірка вина
у нашій спорожнілій марно жмені.
У цих листках, пожовклих і тремких,
котрі востаннє кличуть до одвіту,
й летять, летять у засвіт навіки́
з байдужої долоні цього світу...
30.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853200
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Насіяла журби у місті осінь –
Росте, як дощ із хмари, щось лепече.
А парки, наче врік хто, безголосі.
Двори пусті, немов гніздо лелече.
Ще вчора щастя в грудях туркотіло.
Здавалось, крилам так до неба близько.
А нині літо в ирій відлетіло,
Лишило місце мряці та вітриську.
Червоним день учора вишивала.
Цвіли у ньому айстри і жоржини.
Сьогодні доля чорну подавала -
Пів неба вкрила нею, пів стежини.
Насіяла журби у місті осінь –
Росте, як дощ із хмари, щось лепече.
У щастя хмурі очі, ноги босі,
Нутро порожнє, мов гніздо лелече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851747
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 17.10.2019
В лабиринтах звериных путей,
Кедры небо иголкам колят.
Ищут сотни девчат и парней,
Ищут кроху трехлетнего Колю.
Ни собака следов не берет,
Ни приборы подарки прогресса,
Даром кружит весь день вертолет,
Спит утроба угрюмая леса.
Мать с отцом проклинают себя:
«Малыша сохранить не сумели».
Точно рухнула сразу семья
Хмуры кедры, безрадостны ели.
Люди ищут, а в душах без слов,
Мысли жгут хоть ни кто их не хочет,
Про болота, про рысей, волков,
Да и просто холодные ночи…
Точно страшный кошмар наяву,
И кричат сотни глоток до боли
Всем знакомое с детства «ау!»
И по имени: «Коленька! Коля!!!»
Вновь болото, не здесь ли он сгиб
Не сожрала ль ребенка трясина?
И испуганной птицей взлетел
Голос женщины: «сыночка! Сына!!!»
Пусть малыш ей и не был родным,
У неё свои дети в столице,
Над болотом суровым, немым,
Крик души, взвился белою птицей!
.И как будто очнулась тайга,
Раскололась молчания льдина,
От волшебных, иласковых слов,
От чудесного: «сыночка! Сына!»
Кто в такое поверить бы смог,
Но в суровом таежном рассвете,
Еле слышный, как стон голосок,
На зовущее «сына!» ответил!
И на крик полетел весь отряд,
Позабыв про трясины угрозы.
Вот на кочке трехлетний их клад!
И у взрослых закапали слезы.
Друг у друга из рук его рвут,
Что-то горло у каждого сжало,
И нашлись разумеется тут,
Термос с чаем, еда, одеяло.
Как у сказки хороший конец,
Возвращен ведь мальчишка тайгою.
И клянутся и мать и отец:
«Мы в леса никогда ни ногою».
Значит рядом не раз тут прошли
Егеря и собаки- «мухтары»
А найти малыша не могли,
Точно были здесь страшные чары.
Что ж так долго искали его?
Тут, конечно, другая причина,
Только все же свое волшебство
есть у слов этих:
«Сыночка! Сына!»
В этом слове свое волшебство,
Пусть действительность очень сурова,
В детстве слышал от мамы его
И прекраснее не было слова.
То, что было все именно так,
Подтвердят вам все сайты, газеты,
Но при этом мне видится знак,
Символична история эта.
Страшной чащей вселенская ложь,
И измены глухая трясина…
Нас, Отчизна, когда позовешь
Где волшебное: «сыночка! сына!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845464
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019
На перекрёстке двух дорог,
где жизнь и смерть сошлись навечно,
судьба преподаёт урок,
о том, что время скоротечно.
В определённости рядов
и в обозначенности места
звучит сентенция крестов,
пугая логикой железной...
...
Мы не умрём, слышишь, мой безответный Бог,
Это не смерть, а всего лишь кресты из стали.
Я не умру, чтобы Ты умереть не мог,
В вечной любви обменявшись со мной крестами.
Ты не умрёшь, не на время, не навсегда,
Я не умру в чьих-то светлых глазах и лицах,
Если песок будет так же поить вода,
Если любовь будет сердце поить и литься.
Ты не умрёшь, ни снаружи, ни под, ни над.
Я не умру, ни за что, нипочём и вовсе.
И потому что к кому-то придёт весна.
Не оттого что во мне наступила осень.
Я не умру… это слишком плохой итог.
Если умру… ведь тогда и Тебя не станет.
Мы не умрём! просто устье любви и исток,
Просто рожденье и смерть поменяем местами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844979
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Затишний парк, тінисті липи,
Ті, що пізнали вже роки.
Поруч Стоходу тихі схлипи,
В кронах заплутались хмарки.
Дорога вниз до абрикосів,
Котрі в ліловому цвіту.
Скільки ж життя ставило кросів
До мене тут, де нині йду?
Кого стрічав на перехресті
Вмитий дощем у часі хрест?
Думки, думки...Ви повні жесті,
Чи віднайшли свій Еверест?
Здобуток, що дає прозріння
І душу сповнює теплом.
Сліпець не кидає каміння,
Що тисне в плечі лантухом.
Вогонь спокійний в очах краще
Поту соленого край вій.
Прекрасне, цінне і насущне -
Все в палітурці в нитці мрій.
13.05.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835464
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.05.2019
Нехай не бачусь я з тобою,
Та долі дякую за те,
Що зачароване Любов’ю
У серці почуття цвіте.
Пройдуть мов хмари дні розлуки,
Настане зустрічі весна
І зможу взяти твої руки,
Забувши пережиті муки,
Сказати те, що ти одна.
І це не те, що ти самотня!
В оцьому серці ми удвох.
Нам зовсім розійтись не можна,
Тому що зустріч дав нам Бог.
Багато часу понад нами
В минуле вітри пронесли.
Щось обмивалося сльозами,
У чомусь винні ми були.
Та все минає. Тільки серце
Все пробачає без умов.
Ні! – не остання! Вічно Перша
Між нами сутнісна Любов.
Коли радіє, коли плаче,
Коли ревнує без причин…
Вона живе тому, що бачить
На кому світ зійшов мов клин.
Так, моя люба, в небі мрії
До тебе лебедем лечу,
Тому що ти любити вмієш
Багато краще ніж я чув
Про досвід інших у цих справах.
Тому то, певно, не дарма
Такі як ти завжди Кохані
Бо кращих між людей нема!
11.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835315
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Оце мій двір, оце моє село,
І я йому чужію і чужію.
Ще сердиться і зморщує чоло,
Воно мені, а я йому радію.
Стоять стовпи і ждуть своїх лелек,
Справляють горобці свої бенкети.
Виглядують з старих бібліотек
Незвідані історики й поети.
Добридень вам! День добрий тут і там.
Чия ти, доню? Ось яка ти пані.
Поважно відчинив ворота в храм
Старенький Бог у золотім каптані.
Усе таке і рідне, і чуже…
Ось з двору щастя вийшло зустрічати.
Моє дитинство свято береже
Береза біля батьківської хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834128
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 12.05.2019
[i]Росте черешня в мами на городі,
Стара-стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони й не дякують за те.
[b] Микола Луків[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна вишенька
красну вишивку
одягає в житті раз-у-раз,
серед віточок –
рідних діточок,
як трапляються, не для прикрас.
І намистечко –
спіле листячко
обрамляє її, мов смарагд.
Ще й коралями –
чудо-лялями,
чудо-вишнями – роду парад.
Красну вишеньку –
дань Всевишнього –
з ласки Божої і дідуся
при повіточці
в пару квіточці
посадила з добром матуся́…
Світ завдячений
неперервністю
не розпутницям, і не царям –
вкрай привітним (бо
люблять діти ж їх),
лиш коханим своїм матерям.[/color]
[/b]
12.05.201
На світлині автора - остання представничка
жіночого полку племені з Удаю внучка Ханна,
що народилася і мешкає у Німеччині.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Когда о мертвых молит немота
Она молчит до горечи во рту!
И я хриплю… и мне не накреститься
На этот сумрак... в эту слепоту...
Где тёмным эхом – силуэты… лица…
Где мёртвым – вечность, а живым лишь миг.
И, кажется – когда бы так! молиться,
То лучше бы молится о живых...
Но разве это я?.. Ведь я молчу…
И значит, то не я зову и плачу…
То лижет пёс свою судьбу собачью…
То безнадёжность дует на свечу…
То плачет и смеётся грустный бог,
Весёлый бог – создатель вечной смерти…
И засыпают старики и дети,
И этот непреложный сон глубок...
Ведь в смерти – вечность,
А у жизни – миг.
И в жизнесмертном трагедикомизме
Я мог бы, мог! молиться о живых,
Но кто же в смерти молится о жизни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835192
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Натерло сонце промінців на терці -
Просіяних, провіяних на ситі,
Вляглися на віконці... враз в люстерці,
Причесані - думками тихо вмиті.
Завурзані, гойдалися в намисті,
Вдягали тінь розкішного вина,
Заховані в старій, зацвілій свиті,
Душевність випивали ген додна.
Мережив день стежки у дивних травах,
Води ковтав, із спрагою хмелів
І пильно стежив у земних забавах,
Торкнувши кіш, промінням шепотів.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834478
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019
Мрій про мене ніччю, місяцю прекрасний,
У віконце спальні промені жбурляй.
Хай палке кохання квітне та не гасне,
Пильністю своєю серденько не край.
Перебіжні хмари не закриють обрій,
І не збільшить відстань сіроока мла.
А тумани сиві — не такі хоробрі,
Не причинять болю, вбережуть від зла.
Я прикрашу душу світлістю твоєю,
Через довгу днину ніжність збережу.
Наречи, коханий, любкою своєю,
Розірви між нами вічності межу.
15/02/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825613
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
В тёмном небе твоих ресниц
Звёзды влажной печали блещут…
…
Я вернусь, чтоб склонится ниц
Перед первой из лучших женщин.
Я вернусь, не печалься, верь –
Расставание нам приснилось.
Верь во благость земных потерь
И в разлук – неземную милость.
Я поверил бы в это сам,
Но теперь уже слишком поздно.
На щеке у тебя роса,
Я бегу по ней взглядом босым…
И пускай невозвратен путь,
Я вернусь, сцеловать – склониться,
В этих рос – золотую смуть,
Эти капли звёзд на ресницах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821456
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Усвідомлюю це, що мені з ним ніколи не не бути,
Що нас сонце не збудить промінням на ліжку однім,
Що пуста половина на ньому – мої атрибути,
Що довіку самотністю пахнути буде мій дім.
Що удвох нам не звідати тайни прадавнього лісу,
Не закутатись в вітер квітучих карпатських вершин.
Не для нашої пари в театрі піднімуть завісу.
Одне одним не нам піклуватися аж до морщин.
Усвідомлюю це. Ну хіба не тямуща я, люди?
Тільки іноді в серці займеться від чогось вогонь.
І так хочеться вткнутись лицем йому просто у груди
І завмерти, вслухаючись в арію серця його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821397
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019
"Щедрику", "Щедрику", ходиш по світу.
Радість приносиш у кожну оселю.
Скрізь роздаєш благодать свою світлу,
Духом своїм оживляєш пустелю.
Мови усі тебе знають і люблять,
Хоч ти й звучиш скрізь на мові любові.
Мило виспівують "Щедрика" губки
В Штатах, в Канаді, у Лондоні, в Львові…
Будуть співати тебе наші внуки,
Вічно бринітиме музика ніжна.
"Щедрику", "щедрику", скрізь – твої звуки,
Ти ж не забудься, де справжня Вітчизна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820439
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Якби ж було можна зиму перебігти,
І було можливо старість обминуть...
Десь, в якімсь куточку, на краєчку літа,-
В дитинство поринуть,молодість вернуть...
Щоб знову почути,як співа пташина,
І знову побачить, як садки цвітуть...
Повернуть матусю, невістку і сина,-
Їх в цей світ вернути, хай вони живуть...
Весною в садочку зацвіте калина,
Щоб вони почули співи солов"я...
Щоб знов повернулась у мій дім родина,
За столом зібралась вся моя сім"я!..
Якби ж було можна час назад вернути,
За столом зібрати й тих, кого нема...
Як було раніше - розмовлять й співати,
Та все, що минуло замела зима...
Мовчки йду на цвинтар я у самотині,
А навкруг все біле, ніби полотно...
Вклоняюсь низенько могилкам й калині,
Хоч і їх, й стежини снігом замело...
Від могил й калини сніг я відкидаю,
Постою в зажурі, голову схилю...
З ними я тихенько ще й порозмовляю,
Вкотре їм зізнаюсь, як я їх люблю!..
Зима хазяйнує, снігом замітає,-
Та я не зважаю на сніги й вітри...
Про земне, що знаю їм розповідаю,
Смуток і печалі в"яжу у снопи...
На жаль неможливо зиму перебігти,
І ніяк не можна старість обминуть...
Треба терпеливо зиму пережити,
І тепла діждатись, й журавлів зустріть!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820014
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Небо на землю зійшло, щоб землю з небом
поєднати і душі наші наповнити добром. Готуємося
до свят - прибираємо оселю, ладнаємо святковий
стіл і очищуємо душу. Щоб гарно свята зустріти
будемо гармонію у всьому творити і , звичайно, в
ласці Божій мусим бути, щоб дух Різдва відчути.
Святочна трапеза. За щедрим батьківським
столом збирається уся родина, щоб розділити радість
Рождества. Свят-вечір. У цей вечір освячуємо свої
помисли словами коляд.
" Бог предвічний народився..." Незбагнене
таїнство воплочення Божої любові. Тому хай будуть
світлими наші думки, бо вони мають здатність
матеріалізовуватися.
І що собі задумати у цей вечір?
Народження любові.
А душі уже готові?
Якщо ні, приготування триває.
Усім гарного приготування і Різдвом замилування!
Любов рождається. Будьмо готові її прийняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819982
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
[b]
белое время
в танце заморожено
сон чистоты
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819984
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Білим туманом над світом кружляє... Вільна й безпечна.
Втоми не знає. О, скільки прийшлось їй до цього пройти!
В долі її можливо був ти, як воду джерельну пив із криниці.
В ній сонце світилось, горіли зірниці. Бризками гралась в річ-
ках і у морі. Купатися люблять там вечором зорі. З рибами
плавала і з кораблями подорожувала вона скрізь світами.
Тепер туманом над річкою в'ється. В хмарі кружлятиме,
як день проснеться. Чиста, прозора, грайлива перлина.
Подорожує так світом краплина!
Де упаде - там все проростає. Міцно землицю рослина тримає.
Соком солодким краплина в рослині. Є чому вчитися в них і
людині. Де б не була - щаслива краплина. Корінь міцний має
рослина.
Право буть вільним кожен з нас має, корінням - на рідній
землі проростає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819971
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Спить малесеньке курчатко
Снить йому веселий сон:
Ніби котить коліщатко,
А йому назустріч – слон,
Не злякалося курчатко,
А зраділо: справжній слон!
Простягнуло коліщатко,
І поціпало у сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819927
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019
«Блукалець з горіховим посохом
Зазирнув мені в очі,
Рукою махнув і в хащах зник,
І голос мій став хрипом мисливського пса…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Черленою рискою Захід
Малює художник Сонце,
А в мої сірі очі (сірі як сутінки)
Зазирає блукалець – волоцюга доріг
Світу нашого металевого:
Від срібла ріки ночей
До брязкоту сталі – крок,
Гасне світу свічадо
І сутінкові звірі
Йдуть стежиною Часу:
Олень колючого сну,
Заєць всього нетутешнього,
Кабан всього потойбічного,
Тур всього незворушного:
Під дубом прокляття семи лісів
Там.
Повідай блукальцю,
Чому я приречений хриплим гавканням
Віщувати епоху вечора – Епоху Сутінок.
І чому я став псом мисливським
Свого повелителя-домінуса,
Наче я в Римі, а не на острові –
Торфяній Гібернії –
Цього світу кельтів-варварів,
Наче я теж пес Кулана – коваля неохайного.
Скажи мені, блукальцю,
Друїде семи лісів темних,
Семи дерев старих безплідних,
Скажи.
Може, хоч ти знаєш: що і навіщо,
Де і коли, і чи доречно.
Може ти, а може й ніхто….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819963
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Коли ти шукаєш на чорній землі
Шматки кольорового мрева,
Не руш сни надземні – в січневій імлі
Коралі вдягають дерева.
Бо вибір не твій тут – не райський ти птах!
Земному - земні горизонти.
Вакулине коло і страх у очах,
А в грудях тремтять мастодонти.
Ховається в погляді сірий зеніт,
А спогад регоче то плаче.
Розправ свої крила в шалений політ,
Вгамуй своє серце тремтяче.
Розірвані пута… Порожній ефір
Залишиш сліпому циклопу.
Звільнившись від ролей: ні ангел, ні звір...
Окреслиш свій шлях для польоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819938
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Друзі, честь таку я маю,
З Новим Роком вас вітаю!
Будьте ви усі здорові,
Мудрі, сильні, гонорові,
Винахідливі, багаті,
До усяких справ завзяті
І любіть себе, родину,
Край свій рідний – Україну –
Щиро, міцно і завзято,
З книгою і автоматом,
Словом, працею, думками,
Так, як вас любили мами.
Хай наш край, як сад навесні,
Заквітчається, воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819743
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019
[i][b]Снег безразличья не стряхнуть, не снять,
Его всё больше между чувств – проталин;
Теперь ты редко смотришь на меня…
Но, может быть, твои глаза устали?
Поры осенней приговор суров,
Холодный ветер всё на юг относит,
И я не слышу больше нежных слов…
А может быть, и не было их вовсе?
Так холодно в молчании двоим.
Но что слова, они всего лишь звуки –
Ты не ласкаешь волосы мои…
Но, может быть, твои устали руки?
И прядь седую трудно завивать?
А кожа щёк? Она остыла грубо?
Меня ты перестала целовать...
Но, может быть, твои устали губы?
…
Молчи… молчи… не говори что – нет,
Я знаю правду, но куда мне деться?
Любимая, ведь горько думать мне,
Что, может быть, твоё устало сердц[/b]е.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
У народній мудрості, зокрема у прислів"ях і приказках, існуснує
немало висловів
зі словами: "якби і якщо" :
* Якби в роті виросли гриби, то і в ліс не треба б було ходити.
* Якби знав де впаду, то й соломки підстелив би.
* Якби було все одно, то лазили б у вікно, і дверей би не шукали.
* Якби сам був білий, то не чорнив би інших.
* Якби свині крила, вона й небо зрила б.
* Якби свиню пустили під стіл, то вона й на стіл би полізла.
* Якби так до роботи, як на язик, то й справи були б кращі.
* Якщо кажуть "на", то чує, а як "дай"- то глухий.
* Якщо ти не кум, то й до куми не підлещуйся.
* Якщо гарний сусіда, то гарна й бесіда...
* Якщо батька покинеш, то й сам загинеш.
* Якщо маєш багато родичів, то або сім раз пообідаєш, або ні разу не поїси...
* Якщо щастя прийде, то й на печі знайде.
* Якщо на Юрія буря, то літо мокрим буде.
* Якщо гарна корова, то гарним буде і теля.
* Якщо в домі кота нема, то миші й по столу бігають.
* Якщо коза захоче сіна, то й до воза прийде.
* Якщо води боятися, то й не купатися...
* Якщо жнива закінчиш у пору, то буде що возить у комору.
* Якщо ви вже пообідали, то можна спокійно розмірковувати про цілющу силу
голодування.
* Якщо відступиш від грамоти на аршин*, то вона від тебе відступить
на сажень**
*аршин - міра довжини,що дорівнює 0,711 м.
**сажень - давня міра довжини, що дорівнює 2,134м.
А ТЕПЕР ТЕПЕРІШНІ "ЯКБИ" ТА "ЯКЩО":
* Якби Верховна Рада приймала правильні рішення, то ми б плавали у річках
істини...А у великої істини - велика безмовність...Менше б
говорили, а більше
б діла робили...
* Якби Міністр Соціальних питань отримував мінімальну зарплату, то більше б
думав про людей.
* Якби виконувачка обов"язків Міністра Охорони Здоров"я скасувала
всі хвороби, то
люди в країні вмирали б абсолютно здоровими.
* Якщо Міністр Екології просуне ідею екопоховань у парках і скверах, то він
перетворить країну на квітуче кладовище...
* Якщо Міністр Освіти заборонить ставити учням оцінки до щоденника,то у них
будуть писати суми, які батьки повинні принести до школи...
* Якщо Міністр Інфраструктури запропонує робити дороги з сиру, то це
буде єдиний
випадок, коли чим більше дірок, тим краще...
* Якщо Кабмін зрозуміє народ, то значить є в їх душах Бог.
* Якби Правда ожила, та Бог додав добра, та грошей торбину, то й
півсотні дітвори,
ми доглянути б змогли...
* Якби там, у нас "вгорі" обіцянки ця-ця-цянки Міністри забрали у
свої кармани,
а людям дали те, що вони заробили, то і ми б як Люди жили...
* Якби в нас,як за царя Горошка, було людей трошки, то й сніг би
горів, і соломою
б тушили, й свині із походу йшли... А ми ж люди, не бобри, наша
мати не синиця,
ми всі вміємо трудиться, а як треба, то й побиться, ворогів усіх прогнать,
владу в свої руки взять, навести кругом порядки, розгадать життя загадки,
жить, любить, творить, жити в Мирі і Любові,берегти свій край й
Здоров"я...
То отож всіх з Новим роком, в рік
Свині до щастя скоком - усі люди поспішіть: і живіть, любіть, творіть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818848
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Времён грядущих – сорок сороков,
Как бесполезно громко вы звони'те
В колокола забывшихся веков,
В колокола свершившихся событий.
В колокола – над мертвой тишиной,
Невыносимой и неугасимой,
Как Ленинграда – голод ледяной…
Как раскалённый пепел Хиросимы…
Как…?
…
… будто там, земной несчастный бог,
Зажав канат в израненной ладони,
Из года в год, сначала и в итог,
От судеб к судьбам – звонит! Звонит! Звонит!..
Но безразличны в нас добро и зло.
И безучастны божьи гнев и милость.
Ведь это всё [i]уже[/i] произошло…
Ведь это всё [i]ещё [/i]не завершилось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818258
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
[b]Згвалтована історія
не народжує красивого майбутнього.
[/b]
[b]Найсерйозніші пустощі в світі - ігри зі словами.[/b]
[b]Чуйність вірніше мірило духовності, аніж доброта. [/b]
[b]Пігулка знайденого - кращі ліки головного болю творчих пошуків.
[/b]
[b]Щоби не бути самотньою, красиві та розумні жінки, з характером, видають себе за дуреп.[/b]
[b]Доля вкидає нас в життя лицем, а в старість падаємо спиною. [/b]
[b]Найвірніший шлях до загибелі людини - дати їй все, чого вона забажає. [/b]
[b]Коли розумники починають творити дурощі, то дурні від захоплення впадають в екстаз.
[/b]
[b]Скільки свіжої крові в труп не вливай, він не оживе. [/b]
[b]Єдиний -ізм, який не здатен ставити експеримент над людством, і принести йому шкоду, це афоризм. [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794897
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 24.10.2018
Ця нелюбов до котів в мене з дитинства. Я завжди дуже любила домашню живність: з-задоволенням доглядала кролів, курей і, особливо курчат, гусей, качок, поросят, телят, корів… Собак боялася, бо ще в дитинстві якось одна з них мене покусала. А котів просто не любила і все. Та все ж найбільше за те, що вони завсігда мають ворожі наміри проти пташок, яких я просто обожнювала. Я з насолодою слухала цвірінькання горобців, сюсюкання синичок, кугукання сичів, стукання дятликів, воркування голубів… Та найбільшої моєї прихильності досягали ластівки. Вони завжди мостили свої хатинки , ні не мостили, вони їх будували у нас під солом’яною стріхою з глини та землі, змочуючи принесені у дзьобах кусочки своєю слиною, а всередині вимощують стеблами різних трав’янистих рослин, а зверху – пір’ям. Мені подобалося спостерігати за їх роботою, а ще мене зачаровував вигляд гнізда – це черверта, або й восьма частина кулі… Жили ми з мамою і братом у селі, і незважаючи на мою нелюбов до котів, вони у нас завжди були, бо ж без них нам би мабуть миші і вуха б покусали… А ще я терпіти не могла, що вони часом гадили у кімнаті, і кому ж, як не мені, як найменшій у сімї, доводилося прибирати після них… Вже коли в мене підросли діти, я здихалася цієї неприємної процедури, поклавши догляд за котами на них…
З часом все ж котам вдалося довести мені, що вони не такі вже й безнадійні… Вперше це сталося, коли наша кішка Кася привела чудових четверо котенят. Жили вони у нас на веранді . І ось якоїсь тихої теплої днини Кася прийшла кормити своїх малят дуже побита. Хто і за що її побив невідомо. Вона не йшла, а майже повзла, тягнучи свою задню частину в великим зусиллям. Видно, що їй було дуже боляче, та вона підповзла до котенят і ті присосалися до неї, щоб поновити свої сили та й вижити. Мій чоловік після цієї процедури, уважно оглянув її рани, позмазував якоюсь маззю, та й поперев’язував її лапки, та й усю задню частину тіла. Кася вдячно дивилася на нього, я не втрималася, дала їй щось смачненьке поїсти, та й пішла по своїх справах. Через деякий час, чоловік сповістив мені, Кася померла, та й пішов у малину викопав ямку, щоб там її похоронити, потім виніс та й поклав бідолаху у ту ямку… І тільки но почав присипати землею, як його хтось погукав і він не встигнувши засипати кішку повністю, відійшов. Яке ж було його здивування, коли повернувшись, він побачив, що кішки в ямці немає, а потім побачив, що вона знову корме своїх малят. Знову повторив процедури лікування, та це не допомогло, до ранку кішка померла. Довелося самотужки виходжувати їх потомство.
Другий випадок трапився уже через роки після описаного. Був у мене, (а я вже жила одна), котик Яша. Дуже розумний котик. Якось мені вдалося його привчити проситися в разі потреби на вулицю, і він за все своє життя ні разу не нагадив у кімнатах. Розумів мене з півслова. Ото, як тільки поїсть, виконує всі мої накази: скажу: “ Яша не заважай, іди спать”- слухняно йде в другу кімнату, згорнеться калачиком і спить, а як виникне в нього потреба, сповіщає мені своїм “мау-мав” і я його випускаю… Але в нього була одна вада, дуже вже він любив полювати. Ранком тільки-но я випущу його на подвір’я, він після ранніх своїх процедур кудись зникає, або вискакує на дах і обов’язково звідти повертається з горобчиком…І ніякі мої виговори на нього не діяли. Пізніше я стала помічати, що він не лише горобчиків, а й голубів десь ловив і не ховаючись від мене потрошив їх.
Тож якогось дня він додому не повернувся, і всі мої пошуки були марними, напевне хтось його знищив.
Третій випадок трапився три з половиною роки тому. Донька подзвонила мені і попросила допомогти врятувати одне котеня. Її кішка привела їх, ж четверо, і всі якісь кволі, вона запросила ветлікаря і він, обстеживши їх, виявив, що всі, крім одного, безнадійно хворі, і їх треба усипити, або ж просто ждати допоки вони самі помруть, так як їхня хвороба для таких малих є невилікована, а цього одного негайно ізолювати від решти, бо й він може заразитися від них, і теж померти. Отож у віці два з половиною тижні у мене появився мій тепер уже дорослий Рудя. Виходжувати його довелося і важко, і довго, так як він ще не вмів самостійно їсти і йому не можна було давати нічого молочного…Уявляєте в яку роботу затягнула мене моя доня. Мені довелося його кормити піпеткою, закапувати його очі, давати йому якісь привезені донькою ліки, і навіть уколи, чистити вуха і мазати їх якоюсь маззю, прибирати після нього… Та ми з ним усе здолали. І тепер у мене є мій чудовий веселун Рудя. І хоча у нього є цілий ряд негативних звичок, я його дуже люблю. Ще будучи малим він став таким шустрячком, що тільки й дивись, щоб він не нашкодив. Найбільше він мені докучає своєю любов’ю ходити, лежати, а той гратися на столі, де йому найцікавішим був і є проводовий телефон, він торкав його лапками, зубами, сідав, або й лягав на ньому… А ще дуже рано почав ловити мишей, але їсти їх ніколи не їв, ото награється, а потім, якщо не задавить, то відпускає… Я бувало ганяюся за ним, щоб він з тією мишею вибігав на подвір’я, але мені це не завжди вдавалося, то ото й виходило, що ми з ним граємо у “кішки – мишки”. Коли він підріс, то дуже полюбив гуляти на вулиці, і знову десь ловив мишей, приносив їх і клав на ганку будинку,.. напевне, щоб я побачила, що він таки кіт. Тепер куди б я не йшла, він мене проводжає... Якщо я йду до магазину, він іде за мною, аж до траси, а потім сидить і жде, коли я буду повертатися додому, і тепер уже біжить попереду мене і оглядається, щоб побачити, чи я йду… Якщо ж я йду до когось із сусідів, то він і туди мене проводжає, причому іде попереду, знову оглядаючись, а потім або сидить і жде, коли я ітиму додому, або ж вертається сам, а потім все ж ніколи не прозіває, як я йтиму додому, і все повторюється зо дня на день. Своєї звички ходити по столі він не позбувся, та й спить теж на столі… У нього вже є немало потомства, я всіх його дітей пізнаю по такій же як у нього пухнастій рудій шкірі… Якщо він зголодніє, то заходить у мою кімнату, сяде так, щоб я його бачила і весь час дивиться на мене, якщо ж я не зреагую на його сидіння, він починає голосно нявкати. Часом я з ним розмовляю. Коли він сяде неподалік і дивиться на мене, я до ньго: “Рудю!” Він: “Няв!..” Я :”Чого, тобі?” Він: “Няв!.. Няв!” Я: “Їсти хочеш?” Він “Няу-у!..” Коли ми з ним обоє на дворі, він спокійно підходить до собаки Лейли, може напитися біля неї води, може щось полизькати з її блюда, може лягти неподалік і спостерігати за нею. А що мені найбільше подобається, так це те, що він не проявляє ніякого інтересу до пташок, ніколи за ними не ганяється і не чіпає, коли вони порпаються поруч, або й збирають крихти від собачої їжі.. Із сусідськими котами поводиться по різному: з одними грається, дозволяє їм їсти з своєї посудини, а інших проганяє геть. Дуже любить гратися і зі мною, і з сусідськими дітьми. Якщо його погладиш, він прислухається, а потім обома лапами хватає за руку і нібито кусає, але так легенько, що ніяких подряпин і слідів укусів не залишає… Мені з моїм котом легше почувається. Я відчуваю, що в мене є жива істота, яка мене розуміє, відчуває мій настрій, співчуває, коли мені буває кепсько, намагається розважити, та врешті – решт і любить мене…
Разом ми, з тобою Рудя,
І біда нам, не біда…
Ми з тобою вірні друзі,
Щедрот сповнене буття!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811158
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Це не взяти до рук, не покласти у банк,
Не украсти і не відібрати.
Це не змиють дощі, не розплющить і танк,
Не закриє це присуд за ґрати.
Це приходить нізвідки і йде в нікуди,
Це солодкий плід серця і неба.
Як в пустелі дорожньому кухоль води,
Так усьому живому це треба.
А без цього все суще, мов мертве стає,
Мовби виклював хто йому очі.
З цим танцює душа, сонце вранці встає,
І палає зоря серед ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810574
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
[i]Кажется, шли наугад,
Лишь бы куда-то идти…
Но осенил листопад –
Сверху, с боков, впереди…
И не понять мне никак,
Что привело нас сюда,
В этот покинутый парк…
В танец сухого листа… [/i]
…
Ветра негромкое: "бис-сс"…
И зачаровано длясь,
Падая, кружится лист,
Снова взлетает, кружась.
Льётся прощальный мотив.
Раз-два-три, раз-два-три, раз…
Ритм, отбивая в груди,
Слышится осени вальс...
Кружится вечный миньон.
Светят в аллеях огни.
Мы в этом парке вдвоём.
Мы в целом мире одни.
Рядом, как гроздь и лоза.
Вместе, как свет и огонь.
Близко – глазами в глаза.
Нежно – ладонью в ладонь.
Раз-два-три, раз-два-три… ах!
Нас закружил и несёт
Ветра осеннего взмах,
Чувства последнего взлёт.
Явно и словно во сне.
Тихо, но будто в распев.
Чудится что-то во мне...
Слышится нечто в тебе…
Кружится чувств наших вальс.
Легкий и светлый, как пух.
Неразличимый на глаз.
Неощутимый на слух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809403
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 12.10.2018
В одному карпатському лісі жили різні тварини – звірі, птиці, плазуни, комахи. Його головою був тигр на ймення Смугач. Любив він самоту, рідко коли з ким сходився, хіба часом ходив у гості до свого молодшого брата Підсмугача або той його відвідував. Але раз на місяць, так було заведено з давніх часів, голова лісу збирав своїх підданих на галявині біля джерела і проводив нараду. Від кожного роду приходив один представник. Мешканці карпатського лісу жили між собою дружно, кожен із кимось товаришував. Лисиця Рудька, наприклад, дружила з куницею Кунькою, Ведмідь Буркун – з вовком Ребриком, заєць Сіряк із бобром Зубком, їжак Шпичка з кабаном Ікластиком, лось Рогач – із косулею Коською, а ворона Каркуся з орлицею Злетою. Кожна тварина в лісі виконувала обов’язки, покладені на неї громадою. Рудька і Кунька підмітали стежки-доріжки, скидали сміття в яри та присипали його глиною. Буркун із Ребриком будували хати для мешканців лісу. Сіряк із Зубком виготовляли будівельні матеріали із висохлих дерев, які їм привозили, й продавали їх у своєму магазині, який називався «Тепла оселя». Їжак Шпичка з кабаном Ікластиком робили меблі на продаж й возили до меблевого магазину, яким завідував молодший брат Тигра Смугача – Підсмугач. Рогач із Коською в теплу пору косили газони у місцях, де гралися діти лісових мешканців, збирали лікарські рослини, в холодну – виготовляли на замовлення бажаючих матраци, подушки, ковдри і теж їх продавали. Каркуся та Злета теж мали магазин, на першому поверсі якого ворона продавала продукти харчування – хліб, печиво, мед, молоко, горіхи, сушені гриби, всілякі ягоди, дикі яблука й грушки та інше, а на другому, орлиця, – одяг, взуття, торбини, гаманці, парасолі та інші потрібні дрібнички.
Коли мешканці збиралися на нараду, то спочатку слухали Смугача. Той доповідав про те, що було зроблено за місяць для лісової громади, скільки грошей і на що витрачено, скільки залишилося в касі. Після цього помічники тигра звітували про свою роботу. Половину із зароблених грошей лісові мешканці тратили на свої потреби, половину віддавали касирці – білці Пишнохвістці, під розпис. Гроші, які вона приймала, йшли на розвиток громади, на загальні потреби: на охорону та відбудову лісу, на підтримування чистоти в ньому, на допомогу хворим та немічним. Такий порядок усім подобався й існував довгі роки, до того часу, поки в лісі-пралісі не з’явився ведмідь на ймення Білошерстий. Його ім’я йому підходило, бо він і справді мав білу густу шерсть. Як Білошерстий забрів до давнього карпатського лісу, ніхто не знав. Може, прилетів з якогось далекого краю на чарівному килимі, може виліз, як джин, із якоїсь пляшки чи бочки, яку хтось випадково відкоркував, але з того часу, як він з’явився, сталий порядок у лісі порушився й усе пішло шкереберть.
Новоприбулий мешканець відрізнявся від усіх тварин лісу тим, що не хотів працювати. Він завжди мав у кишені своєї шуби пляшку з якоюсь наливкою і кожному, до кого підходив, пропонував відпити з неї ковточок взамін на хліб і сіль. Наливка мала непоганий смак, зігрівала в холод, у спеку холодила. Тож звірі радо приймали частування Білошерстого. Але через якийсь час, хтось за тиждень, хтось за два, хтось за три з тих, хто пробував наливку, змінили свою звичну поведінку. Вони перестали виконувати покладені на них обов’язки. Лисиця з куницею не підмітали стежки, Буркун із Ребриком не будували жител. Сіряк зі Зубком не виготовляли будівельні матеріали, а Шпичка й Ікластик меблі. Рогач із Коською не стригли газони, не виробляли тих речей, на які лягають і якими вкриваються звірі, коли йдуть до сну. Хіба Каркуся та Злета продовжували займатися торгівлею. Вони наливки не пробували.
Розізлився Смугач, коли дізнався про такі лихі зміни. Він скликав тварин на позачергове зібрання. Зобов’язав сороку Білобоку донести його наказ до кожного з тих, хто в лісі-пралісі проживає. Але Білошерстий і Білобоку спокусив своєю наливкою. Тому вона нікому нічого не повідомила, тільки Білошерстому сказала про наказ, і це було ще до того, як ковтнула кілька грамів запашної рідини, яку він їй поспіхом накрапав до дзьобика.
В призначений головним тигром лісу час ніхто зі звірів біля ставка не з’явився. «Що ж робити?» – думав Смугач. Поки він думав, майданчики, двори заростали будяками, стежки покривалася сміттям, молоді сім’ї не могли придбати собі житло після одруження і тому спали просто неба у траві, не мали ані ліжка, ані крісла, ні стола, ні одягу нового чи взуття. Так, як майже ніхто не працював, то і грошей не отримував. Запаси продуктів у коморах звірів закінчувалися. «Треба якось прогнати цього зайшлого ведмедя з нашого лісу, - прийшов до висновку Смугач, - бо страшно подумати, чим все може закінчитися, як він ще трохи поживе в нашому лісі. Але як прогнати зайду-ведмедя? Він великий, сильний і лютий, завжди носить при собі пляшку зі чарівною рідиною і кожному зустрічному дає її спробувати. Як ця пляшка наповнюється? Ким? Не Божі чари у тій рідині! – роздумував голова лісу, - ой, не Божі! Від нечистого, мабуть, вони, раз усі, хто ковтає напій, знеохочуються до праці, до порядку, перестають поважати одне до одного. А! – прошила тигра ще одна думка, - треба якось відібрати в Білошерстого ту пляшку. Розбити її – і ділу кінець. Але як це зробити?...»
Вирішив Смугач порадитись зі своїм молодшим братом Підсмугачем. Пішов до нього в гості. Знав, що він не ковтав рідину з пляшки Білошерстого.
- Здоров був, братику! – мовив Голова лісу, зайшовши в дім Підсмугача.
- І ти будь здоровий. Сідай до столу. Супом пригощу тебе. Щойно зварив.
- Не до супу мені, брате. Знаєш, мабуть, що в нашому лісі коїться?
- Як не знати? Не сліпий і не глухий я, дяка Богу.
- І що нам робити зі всім цим?
- Не знаю.
- Я маю одну думку – треба якось викрасти пляшку з кишені шуби Білошерстого.
- Добра ідея. Але як це зробити?
- Прийшов ось з тобою порадитися.
- Гм… Ну, не цілу ж добу бродить лісом той ведмедько. Колись же й засинає?
- Та мусить.
- Треба винюхати, де він спить, коли сон його лапає, а як будемо це знати, то зможемо ту нечисть, яку він носить у пляшці, забрати, - мовив Підсмугач.
- А як пробудиться? Кажуть, він шубу ніколи не знімає зі свого тіла, а як розізлиться, то найміцніше дерево вирве зі землі з коренем, переламає на друзки.
- Ну, тоді треба його добре приспати.
- Точно. Нарвати чар-зілля і напоїти його ним. Але як зробити так, щоб він захотів це зілля випити?
- Треба подумати… Ага! Придумав уже.
- Так скоро? Говори.
- Ти підеш до цього ведмедя – лежебоки-невмивайка-наливайка і запросиш його до себе на обід. Скажеш, що хочеш з ним побалакати, владу йому передати, вручити грамоту з печаткою, на якій буде записано, що відтепер він, Білошерстий, володар лісу. Коли спитається, чому ти так хочеш вчинити, скажеш, що вже не можеш собі дати раду зі своїм підданими, ніхто з них тебе не слухає. І це буде правдою!
- Гіркою правдою! А далі що ж?
- Він прийде до тебе, і ти даси йому випити чаю зі снодійною травою. Коли Білошерстий засне, витягнеш з його одежі пляшку.
- А в тебе, брате, мудра голова! Через рік-два-три передам тобі свою владу, якщо, звісно, мені вдасться позбутися того клопоту, що звалився на мою голову невідь звідки.
- Як накажеш мені колись служити лісовій громаді, і вона не буде проти, то служитиму. Та зараз не час про це говорити. Треба якнайшвидше рятувати ліс від небезпечного зайди.
- Так. Завтра зраночку піду до нього.
Наступного дня Смугач, вставши вдосвіта, поклонився святим Небесам, поцілував землю лісу-пралісу й пішов до Білошерстого. Коли зустрів його, сказав йому все те, що порадив йому молодший брат. Білошерстий погодився прийти до голови лісу в гості. Як тільки ведмідь сів до столу, Смугач налив йому чаю зі снодійної трави.
- Випий! Цей чай підбадьорливий! Сил додає тілу, радість вливає до крові.
- У мене теж є гостинець для тебе, - сказав Білошерстий. - Давай чарку, та якнайбільшу.
Тигр дав. Ведмідь витягнув із кишені пляшку (рідина у ній ніколи не зникала) і налив господарю з неї наливки. Смугач подякував за питво, взяв чарку до лапи. Ведмідь почав пити чай, що його йому приготував Смугач. Він був рожевим на колір і гарно пахнув – малиною. Пив і хвалив напій: «Смачний! Ароматний!» А голова лісу тільки вдав, що випив ведмедеву наливку, а сам непомітно для ведмедя вилив його в рукав свого грубого смугастого светра, який спеціально для цієї оказії вдягнув. Через кілька хвилин Білошерстий заснув, та так міцно, що не чув, як тигр витягнув пляшку з кишені його шуби, як до хати ввійшов Підсмугач, як тигри-брати вклали його до великої тачки, повезли і скинули за лісом, недалеко від села. Коли Білошерстий очуняв, то почув якісь крики. Підняв голову й побачив людей, які наближалися до того місця, де він лежить. Хтось тримав вили, хтось спис, а в когось і справжня мисливська рушниця була в руках. Всі дружно кричали: «Смерть руйнівнику! Смерть руйнівнику!» Ведмідь злякався не на жарт, зірвався, мов ошпарений, на лапи й кинувся навтьоки. Люди побігли за ним, але не наздогнали. Зник лежебока-підпивайко-наливайко, розчинився, мов пара над озером. А пляшку з наливую Смугач розбив об скелю й перехрестив те місце тричі.
З того часу більше ніхто не бачив ведмедя Білошерстого у карпатських краях. А всі тварини лісу по якомусь часі знову взялися до праці, кожен до своєї. Й зажили дружно, по-честі, так, як це було до того часу, поки до їхнього лісу не забрів ведмідь у грубій білій шубі з пляшкою в кишені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809703
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018
[b][i][color="#0c4ce3"][color="#e30c3e"]Р[/color]аскрыв глаза, я вижу мир цветной,
[color="#e30c3e"]А[/color] в нем такие сказочные нотки,
[color="#e30c3e"]З[/color]накомо все, здесь ты, такой родной,
[color="#e30c3e"]Б[/color]унтарь в любви, а в сне, как Ангел кроткий.
[color="#e30c3e"]У[/color]ходит ночь, чтоб вновь прийти потом
[color="#e30c3e"]Д[/color]ень заиграл игривым ярким солнцем,
[color="#e30c3e"]И[/color] где-то там под крышей за окном,
[color="#e30c3e"]М[/color]алютка-птах летит кормить питомцев.
[color="#e30c3e"]Е[/color]ще не всё проснулось в этот час,
[color="#e30c3e"]Н[/color]о на рассвете все намного ярче.
[color="#e30c3e"]Я [/color]в это время думаю о нас,
[color="#e30c3e"]У[/color] нас с тобой одно большое счастье.
[color="#e30c3e"]Т[/color]ебя любить мне выпало не зря,
[color="#e30c3e"]Р[/color]аз вместе мы, знать Богу так по нраву
[color="#e30c3e"]О[/color]дна у нас полночная заря,
[color="#e30c3e"]М[/color]ир наших чувств подарен нам по праву.
[color="#e30c3e"]-Р[/color]одной, проснись, - притронусь я к плечу
[color="#e30c3e"]А[/color] ты в ответ одаришь поцелуем.
[color="#e30c3e"]Н[/color]ет, я другого счастья не хочу!!!
[color="#e30c3e"]О[/color]пять с тобой мы этот миг смакуем.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808108
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Вода вигойдує мене,
Салатні хвилі пестять груди,
Гаптує небо муліне
Незміряні морські етюди.
П’янить повітря — бризу шал,
Дурманить душу до знемоги.
А ми шукаємо причал,
Хоч в кожного свої дороги.
Очима в білосніжний пляж
Вп’ялося сонце, як в пустелі,
Відкрило світла саквояж,
Контрасти будять акварелі.
14/09/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808104
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Случайный стих молчанием зачат.
Осенний вечер тусклым светом болен.
Не хочет мой случайный стих звучать
В тональности цветков желтофиоли.
Не слышится мистическая связь
Цветов и слов, события и чувства,
И нервных строк руническая вязь
Не видится на уровне искусства.
И все же, что-то есть, едва-едва,
Неброское, негромкое такое,
Как будто в желтом лепестке – слова…
И будто в слове – лепестки левкоев…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807562
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Цілуй стрункі ніжки, замріяне море,
Плечима відштовхуй забутий причал,
Даруй сонцеблиски крізь денце прозоре
І хвиль сокровенність і радощів шал.
Лелій ніжне тіло із присмаком солі,
Сповий, захисти від вітрів-забіяк.
Тримай на плаву під вітрильником долі,
Веди у мандрівку, де світить маяк.
15/09/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807622
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Ни одно из сокровищ земли не держала бы нежно так Анна,
Как держала она долгожданную крошку свою,
Слезы счастья опять и опять на ресницах вставали туманом
"Дал Господь нам дитя, мне теперь хорошо, как в Раю»*.
Сам потомок царя храбреца, Псалмопевца Давида,
Даже если б ему вдруг надели корону царей,
Был бы Иоаким и тогда не настолько счастливым,
Как когда наклонился над маленькой дочкой своей.
Может он целовал нежно дочери ручки и ножки,
На руках свою доченьку нежно, с волненьем держа,
И шептал он малышке: "моя ненаглядная крошка!
О Мария, надежда моя и моя госпожа!»**
Быстро годы пройдут, и уже будет взрослой, Мария.
И сама станет матерью. Матерью Бога! Христа!
И поклоняться ей и цари и народы земные,
Так Она Милосердна, Добра, и Мудра, и Чиста!
Этот праздник великий мы чтим, как мне кажется, мало,
От чего? Разговор будет слишком серьёзный, большой.
В этот день нет у нас ни гуляния, ни карнавала,
И правительство нам не дает в этот день выходной.
Ни кого упрекать не хочу я моими словам!
Я хочу всех поздравить и только сказать об одном:
В этот день, как всегда,
Пресвятая Владычица с нами,
И Спасителя молит о бедном народе своём.
*Святые Иоаким и Анна родители Девы Марии, они очень долго не имели детей, что в Иудее считалсь знаком немилости Божией, так что рождение рождение дочери стало для них велечайшей радостью.
**Имя Мария переводиться как Госпожа или Надежда.
См. Протоиерей Серафим Слободской «Закон Божий» С. 258
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807378
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018
[i]Одесса. Полночь.
Звёзды. Звёзды. Звёзды.
Смотрю на них.
Мои глаза слепя’т.
Я вспоминаю,
Сердца взглядом острым,
Далёкий мир.
Счастливого себя.
Я вижу детство.
Бабочек.
Конфеты.
И маму!..
Мама…
Звёздный свет над ней…
Ах, мама-мама,
Светлый ангел,
Где ты?..
Взгляни на звёзды.
Вспомни обо мне.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806463
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Букет у вазі - спогади про літо,
Мінливе сяйво в спалахах жоржин.
В саду гуляє вересневий вітер
І грає блюз на струнах павутин.
Ранетку спілу і медову грушу
Цілує сонце в золоті вуста.
Щось невловиме проникає в душу
І вабить очі неба висота.
Гарбуз, як пан, дрімає на осонні,
Відсторонився світ від суєти...
А я вбираю промені в долоні,
Щоб в довгу зиму в серці зберегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805518
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Розливало літо фарби на мольберті,
Гарцювали хвилі в ці натхненні дні.
Вітрові долоні, соняхом підперті,
Розгойдали небо й сонячні вогні.
Райдужне проміння лоскотало воду —
Відблиски яскраві в колах мерехтінь.
Очерет торкався пензлем небозводу,
Дарувало листя легкість тріпотінь.
Увінчали хмари обрій легкокрилий,
Полетіла пісня між лісів і лук.
Мій волинський краю, серцю любий, милий,
Пригорни дитину, захисти від мук.
15/08/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803267
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Зложило сонце спеконосні крила.
Задихав легше старець-ліс і луг.
Нарешті тиша озеро накрила.
Човни зійшлися на нічліг у круг.
Лиш цвіркунам чогось не до спочинку,
Співають дружно й гучно у траві.
На плечі небо кинуло хустинку.
Тримає зорі ніч у рукаві,
Ось зараз стане жваво розкидати
Над лісом, лугом, синім озерцем.
У сон пірнуть дорослі, діти, хати.
Лиш місяць зорям виставить лице.
14.0818
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803156
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Старий зелений виноград
Хапається за все живе —
Шпуряє вуса невпопад,
Багато літ він тут живе.
Підпер його старий горіх,
На груші гойдалка скрипить,
У пам’яті дитячий сміх,
Втішає душу кожна мить
З далеких, нелегких доріг,
Троянди хиляться до ніг.
Тут дух дитинства сад зберіг,
І був йому за оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803150
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Вдихаю парфуми прийдешнього дня,
І благість розходиться тілом.
На стежці, де вчора жовтіла стерня,
Трава виграє хлорофілом.
Вимацую простір очима душі –
Клекоче, пахтить, голубиться.
Танцюють бджілки на пахучім кущі,
Жоржини витягують лиця.
Хвилюється річка, мов юне дівча,
Сад, сонцем упившись, хмеліє.
І віра у краще життя, мов свіча
В Святвечір, вогнем пломеніє.
Не сміє прекрасне летіти у вир!
Війна має канути в Лету.
Любов - народити від гідності мир,
Наповнити щастям планету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802940
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Хтось любить слово, вдягнене в єдваб,
Із перснями коштовними на пальцях,
Щоб крок його не знав поняття «квап»,
Щоб ген не видав в нім неандертальця.
Хтось любить слово, схоже на палац,
На пам’ятник із мармуру, граніту.
Щоб не кривлялось, наче той паяц,
Щоб знало дім свій і свою орбіту.
А я шукаю душу у словах,
Немов заблудлу вівцю із отари.
Якщо співає, то нехай, як птах,
Як плаче, то хай так, як дощ із хмари.
Нехай не завоює край і світ.
Лише б для нього - небо охоронцем.
Лише б до нього диво мало хід,
Лише б світило й гріло, наче сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802739
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Він роси тихо сіяв у спориш.
І я його… не кликала у гості.
Та раптом чую:
– Кавою вгостиш?
Чи вдвох помовчимо на мрій помості?
Ну як же, як йому відмовлю я,
Коли у нього очі волошкові?
– Заходьте, Серпню.
Дістаю горня
І відчиняю навстіж душу знову.
Так дивно. Прохолодою світи
Зірки мої ховають у шинелі,
А він такий медово-золотий,
Із теплим ароматом карамелі.
А він такий ще рідний. Помовчить,
Всміхнеться й, навіть кави не допивши,
Розквітне щастям, болем задощить,
Думками стане у моєму вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802139
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018
1. ЯК КОГО САДЖАЮТЬ...
Когось за стіл саджають,а декого й витягають, когось у в"язницю саджають,когось і відпускають. А з-за владного стола,-не витягнеш і вола...
2. КАЖУТЬ У НАРОДІ:
Гості першого дня - золото, другого - срібло, третього - мідь,- хоч додому їдь!
А у Верховній Раді багато депутатів назавжди приписалися.
3. КУДИ ХТО ЇДЕ:
Ті,що можуть їдуть за кордон: одні - працювати, другі -відпочивати...А інші
ні сюди,ні туди, ні саньми, ні кіньми, ні взимку,ні влітку...
4. ХТО ЩО РОБИТЬ...
"Що ваші дівчата роблять?" "Шиють, та співають!" "А мати?" "Порють і плачуть!"
"А наша влада?" "Обіцяє й заспокоює!" "А люди?" "Слухають і плачуть!"
5. РОЗПІЗНАННЯ:
Осла пізнають по вухах,ведмедя - по кіхтях, дурня - по балачках, а нашу владу - по обіцянках.
6. А ЩЕ КАЖУТЬ:
На віку,як на довгій ниві всього трапляється і кукіль,і пшениця. Схоже, що у нашій владі - все більше кукіль.* (кукіль- бур"ян з родини гвоздикових,що росте серед хлібних злаків).
7. ЧОГО ДІЖДЕМОСЯ?
Ждемо справедливості...Еге діждемося,як казав сліпий - "побачимо", глухий - "почуємо", німий - "побалакаємо".
8. БАЛАКУНИ:
Як балакати - так його і в п"ять лантухів не вбереш, а як до діла - то його і в торбинку усього можна скласти,ще й мотузкою зав"язать. А як красти, то й вагону не вистачить...
9. ПРО ЛІНЬКІВ:
"Хай батько їде в поле орать,його коні знають, а я піду гулять - мене гості чекають." Прості люди ідуть працювати, а багаті - за кордон відпочивати...
10. ЯК КОГО ГОДУЮТЬ:
Він собачка добрий,як будете гарно годувати, то не почуєте,як гавкає.
Народ у нас довірливий,його можна й обіцянками нагодувати...
11. ЯК ХТО ПРАЦЮЄ:
"Тит,іди молотить!" "Спина болить!" "Тит,їди їсти!" "Іду, іду, ось лиш ложку велику візьму!" А серед людей: одні працюють за копійки, а інші витрачають мільйони...
12. ХИТРУНИ:
"Допоки йдуть жнива, я ледь-ледь жива, а як прийде Покрова - я буду здорова!" Раніше казали:"Хто не працює, той не їсть!" А тепер: " Хто більше краде, той краще й живе!"
13. ЧВАНЛИВІСТЬ:
Нарядилася, як пава, а кричить, як гава... До виборів ще далеко, а реклами каркають, як ворони, і стрекотять,як сороки...
14.МІНІСТРИ ЛЮДЯМ:
На тобі небоже, що нам негоже!
15. ХТО ВИНУВАТИЙ?
І Гнат не винуват, і Килина - не винна, винувата тільки хата, що впустила на ніч Гната. І народ - не винуватий, і влада - не винувата, винувата лиш Росія,що розбрат між нами сіє...
16.І ЛАСКАЄ, І КУСАЄ:
Влада у нас хитра: словами ласкає, багато обіцяє, а ділами - кусає...
17.НАШІ ДЕПУТАТИ:
В"ються, як хмелинки, за що вчепляться, за те й держуться...
18.ЧВАНЛИВІСТЬ:
Кричала ворона, як вгору летіла, а як донизу, то й крила опустила. А наші олігархи літать не бояться, з будь-яких негараздів відкупляться...
19. ПРО БАЗІК:
Новину ніхто не знає: тільки баба, та вся громада, тільки сич, та сова, та людей півсела. Як реформи почалися, балачками зайнялися,негаразди додалися...
20. НА МАЙБУТНЄ:
Щоб нам добре жилося-булося, щоб у нашім житі - колосся велося, і щоб Правда ожила, і закінчилась війна ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802138
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018
https://gloria.tv/video/n4J2sAPBs9hM6qTsmJRbAVDDT
[b][i]Времени было! – Песочница!
Сыпалось время вперёд.
(Ах, как вернуть его хочется
Только вот жизнь не даёт).
Время оно быстротечное,
Вмиг – утечёт, как вода.
(И только в Музыке вечная
Длительность – вальсовый такт).
Всё в этой жизни окончится,
Всё этой жизнью уйдёт.
(Ах, как вернуть её хочется,
Только вот Бог не даёт).
Ну и какая бы разница?
Ну и чего бы мне в том?
(Может быть, что-то останется.
Только неведомо что)…
Катится влажная бусинка…
Кружится хопкинский вальс…
Музыка… вечная Музыка.
Раньше, потом и сейчас.
Музыка… вечная Музыка!
Бога? Себя ли в ней жаль?
Музыка… вечная Музыка,
Радость твоя и печаль
В сердце уже не вмещаются,
Словно не скрипка, а жизнь,
Плачет. Навеки прощается.
И…
Устремляется ввысь![/i][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801422
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Цей світ до нас не був таким красивим,
Усе було закрите, як Сезам.
Любов'ю розговілись небосхили,
І ллють у серце золотий бальзам.
А ми п'ємо – нам мало цього світла,
І тлієм щастям, шепотом долонь…
Цілуєм квітку, що між вуст розквітла,
Радієм сонцю, б'єм йому чолом.
Тепліє світ від нашого кохання,
І б'є ключем, повставши на диби.
Цей рай для двох, у нім нема вигнання,
У нім любити вмієш - так люби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798868
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Крикне чайка – море заясніє,
До води торкнеться ранній бриз.
Коні горизонту шаленіють,
І вивозять світла парадіз.
Літо добігає середини.
Чорне море – липня ексклюзив.
Лиш оці холерики – хвилини…
Поспішати я вас не просив.
Зупиніться. Зачерпну очима,
Цю солону сагу дивини,
Де співають молоді дельфіни,
Про скарби в печерах глибини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798840
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
[i]Пройти хотя бы раз
По краешку твоей судьбы...
(с) Леонид Дербенев [/i]
Лёгким касаньем солнечных тёплых губ
Каждый рассвет ложится в мою копилку.
Бойко звеня, заливисто дни бегут.
Шепчутся рифмы, стайками вьются пылко.
Ты где-то есть... И солнце поёт внутри!
Поит меня густым золотистым светом.
Пульсом в висках рождается новый ритм.
Небо с землёй танцуют во мне дуэтом.
"Ты просто есть..." - рисую узоры нот,
Чтобы сыграть с эфиром на грани фола
И дотянуться слухом до тех частот,
Где без помех звучит твой усталый голос.
Это любовь? Наверное, да. Любовь!
Только не та, которая душит пленом.
Это любовь, которая без оков.
Чистая ткань и тонкая суть Вселенной.
Это любовь, которая без границ,
Встречу с которой кто-то считает чудом.
Знаю, её в коробке нельзя хранить,
Только растить и щедро дарить повсюду.
Хочешь - лети! А хочешь - плыви ко мне.
Или туда, где ярче, теплее, слаще.
Хочешь - смени изысканный сад камней
На каменистый путь, в никуда лежащий.
Тянется ввысь волшебной любви лоза,
Дарит плоды. И эти плоды целебны.
Хочется долго-долго смотреть в глаза
и любоваться светом твоих вселенных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798826
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Де ти тепер, в яких світах, матусю,
Яка зоря освічує тебе,
Скажи мені, до тебе притулюся,
Дощі не змиють, вітер не зірве!
Тебе шукаю в небі голубому,
У затишку заквітчаних садів,
Поміж зірок, у просторі нічному,
В пташиних співах, де немає слів!
А вітер віє, навіває думи,
Так ніби я в пустелі між пісків,
Зриває буря непокірні струни,
Гитара плаче, чую мамин спів.
Стихає плач і чую –ой дитино,
Ти не шукай, бо в твоїм серці я.
Тебе ніколи ,люба, не покину,
Проміння з неба-це любов моя!
І я відчула ніжний мамин дотик,
І ранок знов до мене завітав,
Люблю тебе , нехай минають роки!
У ранішній росі мій сум розтав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798849
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Чи то пташня, чи цвіркуни заграли
Оркестром диких танців у гаю...
А я стою і слухаю й любуюсь:
Немов у неба на самім краю
Де тих смичків набрали стоголосих
І хто навчив тих арій чарівних?
Аж ліхтарі запаляться на росах,
Спочине день від танців запальних
Нестиму музику у осінь стрімголову
Там сонця менше... хай іще бринить
Там зорі стрімко падають додолу,
Говорить з вітром вати біла нить
Віват, оркестре, липень медоносний
Над літом сонце цебром розлива
Солодккий день, аж трохи навіть млосний
Від чубчика до п"яток накрива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798855
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
У день прощання
Часто в людині бачим велич у день відходу –
Квіти, слова прощальні, смуток лиця, сльоза.
А як жила, чи дім їй не будували з льоду,
Хмарами не вкривали сонце і небеса?
Тіло на катафалку - час на палкі промови,
Спогади у Facebook-у, фото у Instagram.
А як їй кисню бракло, де ми були, панове?
Де ми були, як кров їй капала з-під ребра?
Велич іде зі світу, іншим дає дорогу.
А як жила, піднесли їй хоч води ковток?
Всі ми тут гості, кожен душу поверне Богу –
Зважить до міліграма помисли, слово, крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796388
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
Виходить ранок із покою ночі.
Несе ліхтар запалений в руці.
Він хоче миру, він любові хоче,
Щоб сміх лунав, співали горобці.
Він наливає радість у горнята,
Він пропонує випічку добра.
В його палац відчинені дверцята
Для тих, хто світло, а не тьму обрав.
Йому плету вінок із первоцвітів.
У грудях серце скаче стрибунцем.
Любов росте, неначе плід на вітті,
І пахне так, мов мамине лице.
Цілую ніжно свіжі щоки цвіту.
Тулюся щільно до облич дерев.
Сузір'ям дум світлю Землі орбіту,
Спиняю змов і воєн хижий рев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796250
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Розбиту чашу, амфору, посуду
Ще можна відновити!... Серце? Ні!
Зібрати по частинках, що повсюди
Розкидані уламки кам'яні...
І швами золотими, щоби люди
Узріти не змогли у далині
Ці тріщини, заховані у грудях,
І шрами, що присипав білий сніг...
Так ніжно, пензлем, барвами уру́сі
З'єднати скалки жовтим порошком.
Відкинути світ внутрішніх дискусій.
Довершеним, ридаючим мазком
Закінчити роботу у спокусі...
І серце залишити між рядком...
Кінцугі або кінцукурой - японське мистецтво реставрації керамічних виробів за допомогою лаку, отриманого з соку дерева Уруша, змішаного з золотим, срібним або платиновим порошком.
Філософська основа мистецтва кінцугі полягає насамперед у тому, що поломки і тріщини невід'ємні від історії об'єкта, і тому не заслуговують забуття і маскування.
Урусі — лак на основі живиці з вмістом урусіолу, що добувається з смоли японського лакового дерева родини сумахових.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796139
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld
[b]ПЕРЕД ПАМЯТНИКОМ ПУШКИНУ В ОДЕССЕ[/b]
Здорóв будь, Пушкин мой, – земли орган могучий!
И ты, морская глыбь, и вы, Одессы тучи!
У Вас я тут в гостях, и всем Вам рад, друзья.
Не гневайтесь за смех: ещё ведь молод я.
Лузгою крыт бульвар и лужным булькотаньем.
На пьедестале Мэтр дрейфует в грязь, как в гавань.
Куда же ты?.. Постой!.. – не хочет говорить.
Внизу сирены рёв и море... бороздит.
Так лучшие сыны невежливой России
поставили его... плечами до стихии.
Стой боком к людям ты и к шумным площадям;
Господь стихи простит и ливень эпиграмм.
Ах, море и поэт! Да кто ж вас не боится!
Свободы чёрный гнев. И блеск, и твердь, и искры.
Поэтом быть добро: помрёшь – да от свобод.
Всё боком ставят нас, чтоб не узнал народ.
[i]Павел Тычина / ПАВЛО ТИЧИНА
укр.: «Перед пам’ятником Пушкіну в Одесі» [1920];
перевод на русский: Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld (июнь 2018)
опубликовано в сборнике П. Тычины: «Вітер з України» (1924),
т. е. в году, когда в юном СССР весьма масштабно отмечался
125-летний юбилей со дня рождения великого русского Поэта!
(например: СЕРГЕЙ ЕСЕНИН тогда же сочинил стих: «Пушкину»
(1924), фабула которого как ни странно... но м. б. и не совсем
случайно – тоже разворачивается в живом разговоре автора
с АЛЕКСАНДРОМ ПУШКИНЫМ, стоя прямо перед памятником ему,
в Москве...) Вот, для прочт. и сравн., строфы упомянутого
Есенинского:
[/i]
[b]«ПУШКИНУ»[/b]
Мечтая о могучем даре
Того, кто русской стал судьбой,
Стою я на Тверском бульваре,
Стою и говорю с собой.
Блондинистый, почти белёсый,
В легендах ставший как туман,
О, Александр! Ты был повеса,
Как я сегодня хулиган.
Но эти милые забавы
Не затемнили образ твой,
И в бронзе выкованной славы
Трясёшь ты гордой головой.
А я стою, как пред причастьем,
И говорю в ответ тебе:
Я умер бы сейчас от счастья
Сподобленный такой судьбе.
Но, обречённый на гоненье,
Ещё я долго буду петь...
Чтоб и моё степное пенье
Сумело бронзой прозвенеть.
(1924)
[i]цит. по: «С.А ЕСЕНИН, Сочинения», М. «Худ. лит.», 1988
[/i]
* * *
[i]Ниже к Вашему вниманию – украинский оригинал переведённого выше стиха П. Тычины:[/i]
[b]ПЕРЕД ПАМ'ЯТНИКОМ ПУШКИНУ В ОДЕСІ[/b]
Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий!
І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі!
Я тут у вас в гостях, і всім я вам радий.
Не гнівайтесь за сміх: іще ж я молодий.
Залузаний бульвар. Бульчить калюжна плавань.
І Пушкін на стовпі - пливе у грязь, як в гавань.
Куди ж ти, підожди! - не хоче говорить.
Внизу сирени рев і море бурунить.
То ж вдячнії сини невдячної Росії
поставили його... плечима до стихії.
Стій боком до людей, до многошумних площ;
Господь стихи простить і епіграмний дощ...
Ах, море і поет! Та хто ж вас не боїться!
Свободи чорний гнів. І блиск, і гарт, і криця.
Поетом будь добро: помреш - то од свобод
все боком ставлять нас, щоб не впізнав народ.
(1920)
* * *
[i]Касательно этой, спонтанно состоявшейся у нас тут выше, так бы и сказать: «Перекрёстной переклички поэтов – невзирая на время и пространство!», – трудно не обратить внимание на одно стихотворение ОСИПА МАНДЕЛЬШТАМА, приведённое без заглавия под номером «78.» в его первом сборнике стихов: «Камень» (1916). Стиль этого произведения, его размер, ритмо-мелодика, равно как и содержание, и смысл – весьма красноречиво повествуют о чём-то, недвусмысленно приглашая читателя воспринимать, чувствовать и размышлять на тему, к примеру, вышеупомянутого нами: «Перекрёстного диалога поэтов...» или, конечно же, по вольному усмотрению каждого отдельно взятого читателя, волновать своё воображение на темы ещё чего-нибудь иного... Приводим его ниже полностью:
[/i]
[b]«78.»[/b]
Бессонница. Гомер. Тугие паруса.
Я список кораблей прочёл до середины:
Сей длинный выводок, сей поезд журавлиный,
Что над Элладою когда-то поднялся.
Как журавлиный клин в чужие рубежи –
На головах царей божественная пена –
Куда плывёте вы? Когда бы не Елена,
Что Троя вам одна, ахейские мужи?
И море, и Гомер – всё движется любовью.
Кого же слушать мне? И вот Гомер молчит,
И море чёрное витийствуя шумит
И с тяжким грохотом подходит к изголовью.
[1915]
/[i]Цит. по: «О.Э Мандельштам», Собрание сочинений в 3(4) томах, изд. ІІ-е, т. 1,
«Междунар. лит. содр.», 1967; Факсим. репринт: М. «Терра» - «Терра», 1991[/i]/
В продолжение диалога - АЛЕКСАНДР ПУШКИН (надеюсь не финал!)
Финал гремит; пустеет зала;
Шумя, торопится разъезд;
Толпа на площадь побежала
При блеске фонарей и звезд,
Сыны Авзонии счастливой
Слегка поют мотив игривый,
Его невольно затвердив,
А мы ревем речитатив.
Но поздно. Тихо спит Одесса;
И бездыханна и тепла,
Немая ночь. Луна взошла,
Прозрачно-легкая завеса
Объемлет небо. Все молчит;
Лишь море черное шумит.
[i]Александр Сергеевич Пушкин
(«Отрывки из путешествия Онегина»)[/i]
Итак, я жил тогда в Одессе…
Средь новоизбранных друзей,
Забыв о сумрачном повесе,
Герое повести моей.
Онегин никогда со мной
Не хвастал дружбой почтов;й,
А я, счастливый человек,
Не переписывался ввек
Ни с кем...
* * *
П а в е л (Tычина): Гм... ужели?..
О с и п (Мандельштам): Как?.. совсем-совсем?...
С е р г е й (Есенин, перехватывает инициативу, элегантным движением локтей предотвращая
дальнейшие вопросы своих , слегка оторопевших от неожиданности появления живого Мэтра,
соратников-поздравителей):
Учитель милый наш, хотели
Мои друзья и я: Здорово Пушкин! –
Вам сказать за всю Одессу –
Мы чертовски рады видеть Вас!
Блажен эпистолярий, все же в теле
Здравом, учителя живое среди нас
Явление, любезностей почтовых
Дороже во сто крат. Вы только,
Подольше погостить извольте,
Будьте милостивы или насовсем
Пожалуйте, почтем за счастие
Бог в помощь! Именно сейчас,
Как никогда нам не хватает Вас,
А дух великий гениальный Ваш
Нас никогда еще не покидал!
И помятуем свято, благодарствуя,
сердечно мы, что Гоголь обещал
В годах двадцатых Вашего столетья
Особое явленье через двести лет
В России Александра Пушкина
для исполненья важной миссии
культурно-исторической и ждем с
Надеждой со дня на день – не уснем!
Ну разве уж забыть народу целому
Подобное! Еще раз препокорнейше
Благодарим и никогда не зарастем
Народною тропою и любовью не иссякнем
мы никак к Пророку-Провозвеснику
Сущего всего в судьбе РУСИ народов.
(Как Вас Достоевский неслучайно величал –
В чем благодарность и поклон ему великий,
Как Вашему ученику неутомимому и
Равноценному преемнику-последователю!)
Всего неизмеримо ценного и важного
Навечно, навсегда – Александру Пушкину –
Отцу родному – Духа русского и побратимов
Их упрочения национального самосознания,
И самосохранения в гармонии и понимании
Со всеми добрыми соседями близкими и дальними.
А так же процветания духовного и материального,
Национально-культурной интеграции
С глубоким пониманием и почитанием
Всех ценностей, ориентиров и заветов
Нерушимых в обрядах и традициях
Народных и всечеловеческих Вероисповеданья
Нашего Святого Православно-Християнского
Не забывая, однако, никогда об уважении
К иным религиозным традициям и ценностям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796079
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Полсотни лет прошло… немалый срок…
Всё изменилось… всё вокруг другое…
А парус в море так же одинок,
И внешне неустойчив под волною.
И непонятно сразу – Что и Как,
Но что-то просит чувства и движенья, –
[i]И белый парус – как вселенский знак,
Как вечный символ жизни продолженья…
[/i]...
О, внешнее, легка твоя черта,
Ты то, что и рука, и время рушат,
Но… нерушимо то, чья полнота
И чувственность затрагивают душу.
Твои ветра стирают внешний след,
Земное время, ты не бог вселенной,
А эта глубина, как лунный свет,
Всеневозвратна и всенеизменна.
Не истинна, быть может, но чиста,
А потому необходима людям.
Да-да, ты слышишь, время, никогда
Той глубины у чувства не убудет.
И это вечно… вечно, будто жизнь,
И ни к чему тоскливость хронологий…
…
[i]Гляжу на море – вдаль, на небо – ввысь,
И вижу белый парус одинокий.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795856
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Я ще сумую за тобою,
Я ще сумую, ще суму…
Сердечні рани літом гою,
Складаю приписи уму.
Гублю залежність, наче пір’я
В перипетії губить птах.
Та часом, в тихе надвечір’я,
Полин наповнює вуста.
У тебе, кажеш, ген козачий?
Штурвал, мотор ти кораблю?
Для тебе імідж більше значить,
Ніж те, що я тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795556
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Знаю, не будет иначе,
Сроки не вечны любви:
Я не стесняясь, заплачу,
Руки целуя твои…
Сердце болезненно дрогнет…
Нерва натянется нить…
…
Милая, если бы мог я
Жизнь и любовь возвратить…
…
Ка’бы не кудри белёсы,
Да не печальны слова,
Выросла б в поле берёза,
Встала б под нею судьба…
Я бы пошёл к той берёзе,
Если бы только я мог,
Сквозь расставанья и осень,
Через скрещенья дорог,
Если бы чувства да святы,
Если б огонь – не зола,
Милая, если б меня ты
Там, под берёзой, ждала…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793855
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Весна, не взявши й пені,
Нас тішила нівроку.
Останній день на сцені
Цьогорічного року.
Є вартою овацій
І не одної рими
За стільки декорацій
Із барвами живими.
За те, що грала вміло
Усі їй дані ролі,
Зігріла кожне тіло
І порухами волі
З оков звільнила ріки,
Ліси вдягла в пишноти,
В зело улила ліки.
Птахам купила ноти.
Я радо покавую
Із нею на прощання.
- О, весно, - їй скажу я, –
Спасибі за старання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793838
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Бужок умив світанку личко,
Війнуло з Марковець теплом.
Іскрилась росяно травичка,
Лебідка вдарила крилом.
Попід Котюржинці палало
Із маків поле вдалині,
І сонце вже помандрувало
Палати десь на купині.
Помчав автобус за світанком,
Повіз з собою суєту,
Нагнулась Минька над сніданком,
Жувала берег у цвіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793616
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Стихають чаїні ячання,
Як вечір вкриває мости.
Вітрильником спраглі бажання
Летять у далекі світи,
Де сонце і море, і обрій
Зійшлися докупи утрьох, —
Там гори повстали хоробрі
На зустрічі різних епох.
Там доля малює курсивом
І вказує правильний шлях,
А мрія впивається дивом
На плутаних зоре-полях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793598
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Журчаньем ручья нам предания пели,
О страшной, волшебной русалок неделе.
Когда далеко уходя от воды
Везде они бродят, тогда жди беды.
Прохладные руки и светлые косы,
Прозрачные взгляды, всплеск звонкий вопроса:
«Полынь ты несешь или может ромашку?»*
«Полынь» отвечай и исчезнет бедняжка.
Кто скажет «ромашка» пропал навсегда,
Ищи его там, где большая вода.
Пусть век двадцать первый моргает дисплеем
Русалки здесь бродят кругом по аллеям,
По улицам, там же, где ходит народ
Асфальт раскалённый их ножки не жжёт.
И тянется цель их в веках точно нить:
С собой заманить, увести, утопить.
Бывает, что топят, как раньше тела,
Но жизнь и сюда измененья внесла,
Я вижу русалок большой хоровод
Любовь мою русую в бездну ведет.
Ах, да, ты жива, ты тут рядом со мной,
Но где твоя нежность? Ты стала другой.
Их губы тебе нашептали: «остынь».
Чего же ты им не сказала: «полынь!»
4 июня 2017.
*В ряде областей согласно народным преданиям русалка спрашивает "Что у тебя полынь или петрушка?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793623
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Не зупиняй, не маю я страху́,
Не вмію я літати надто низько…
Дивись услід – як крилами махну.
Дивись… поки в очах не стане блиску.
І не молись за мене - лиш мовчи…
Це я, прощаючись, тебе благословляю
Відчути трепіт серця при свічі
І реквієм утраченого раю…
І не дивуйсь – для волі сто причин!
Вже чую клич небесного причастя…
Не зупиняй нескорених вершин –
Якщо й себе
згублю
у миті щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Верховодки злітають над плином
Тихих заводей рік і боліт,
Чорногузи шикуються клином —
В тимчасовий зібрались політ.
Смокчуть мул карасі товстогубі,
Щось поживне шукають собі,
В жабуринні — мелодії любі,
Бабок злети і штиль на воді.
Наче рицарі, в панцирах раки, —
Випускають доверху бульки,
Крутять вуса собі, небораки,
А в‘юни заплелись, як шнурки,
Вигинають довгесенькі спини,
В очеретах густезних на дні.
В ріднокрай у думках часто лину —
Там і радісно, й сумно мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793204
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
М‘ятою, лататтячком,
В кольорових платтячках
Відцвітають вечори
Найтеплішої пори.
Плачуть срібно росами,
Стеляться покосами
На притомлені лани,
Заколисують льони.
Блимають ромашками,
Місяцем над хащами,
Срібний струшують пилок
З ледь розжарених зірок.
Пахнуть матіолами,
Зиркають віолами
У небесну далечінь,
На землі лишають тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793208
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
[color="#ba0784"][b]Б[/color]-лукає місяць темними стежками
[color="#ba0784"]Е[/color]-дем залишив і пішов в світи.
[color="#ba0784"]З[/color]-абути б все, що було поміж нами,
[color="#ba0784"]Т[/color]-а тільки серце взяв з собою ти.
[color="#ba0784"]Е[/color]-моцій шквал, до повного зомління
[color="#ba0784"]Б[/color]-а, не у них земного щастя суть.
[color="#ba0784"]Е[/color]-кстракт з любові і могО терпіння
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно, що від смутку не спасуть.
[color="#ba0784"]І[/color]- день новий знов темрява накриє,
[color="#ba0784"]Ч[/color]-адру накине, і пірне у сон.
[color="#ba0784"]Б[/color]-езкрає небо землю оповиє
[color="#ba0784"]О[/color]-бійми туги вмить замкнуть в полон.
[color="#ba0784"]Л[/color]-егенький вітер за вікном шепоче,
[color="#ba0784"]Ю[/color]-тить безсоння в фалдочках гардин.
[color="#ba0784"]Ч[/color]-и то ввійти... ввірватись в сум мій хоче
[color="#ba0784"]А[/color]- з вітерцем і легший часу плин.
[color="#ba0784"]І[/color]-так щодень, коли тебе немає
[color="#ba0784"]С[/color]-он десь біжить, неначе він не мій
[color="#ba0784"]А[/color]- розум знов тебе у снах шукає.
[color="#ba0784"]М[/color]-ожливо є ти ... десь у файлах мрій.
[color="#ba0784"]О[/color]-двічно так, любов тривожить серце
[color="#ba0784"]Т[/color]-ремтить, як лист та виплива в віршах,
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно десь серед мінорних терцій,
[color="#ba0784"]Я[/color]-к одинак, живе моя душа.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793254
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Матінка просила зозуленьку сиву,
Щоб вона родину, тай розвеселила...
І щоб сповістила хороші новини,
Що в нашій країні війна закінчилась
Зозуля почула,тай стала кувати,
А всі домочадці вийшли тоді з хати:
До матінки тато і донька із зятем,
Бабуня із дідом,а невістка з сином...
І онуки вийшли: гарненькі і пишні,
Біляві й чорняві,як у саду вишні...
Сусідки й сусіди і їх малі діти,
Красиві і вмиті,як сонячні квіти,
Вийшли й парубки,за ними й дівки,
Як берізки дівки, парубки,як дубки...
Зозуля кувала,а дівки співали,
І весну, і землю вони прославляли,
Щоб тепло настало і війни не стало...
Мати пирогами усіх пригощала,
І своїх сусідів,і усю родину,
І людей всіх , й рідну Україну,
З світлим днем вітала і благословляла:
На щасливе літо,на врожай і квіти,
На Мир і достаток,на радість й порядок...
Щоб здорові всі були і сьогодні,і завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792610
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Спи, служивий, спокійно у тиші,
Хай не брязкає тріснуте скло.
Майорить лиш зоря на узліссі
Та висвічує розклад табло.
Нехай сниться дорога додому,
Неба синь без розривів гармат.
Підкорившись закону простому,
Набирайсь, у сні, сили, солдат.
Бо на завтра якийсь недоносок
Вирве, раптом, зі злості чеку.
Жалом сталі торкнеться край дощок,
Ти ж додивишся сон на ходу.
Спи спокійно, солдате, хай ноги,
Відпочинуть без берців твої.
Щоб на власних дійшов перемоги
Ти з братами у однострої.
15.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791719
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Це було в лихі 90-ті, коли не виплачували пенсій,
зарплат. Важко дуже було виживати, а тримати домашню тварину
була розкіш. Мама взимку жила з нами в місті, а на весну повер-
талася в село. Ми ж її навідували кожні вихідні. Якось в суботу
я ішла з автобуса до отчого дому. За мною біг, підстрибуючи,
дуже гарний собачка. За віком він був підлітком. Я завжди
боялася собак, які б вони симпатичні на вигляд не були.
А цього я чомусь не злякалася. Він прибіг за мною до кінцевої
зупинки. Тобто аж до дому. Виявилось, що мамі були потрібні
якісь ліки і я зразу ж пішла до аптеки. Цей симпатичний песик
побіг за мною. В аптеці я трохи затрималася і, коли я вийшла, то
його слід уже простиг.
Минув тиждень. З телефонним зв’язком тоді було
складно. Мобільного у нас ще не було, на встановлення стаціонар-
ного два учасники війни простояли усе життя в черзі і не дочекали-
ся. Телефонували у разі необхідності з пошти, сільради.
Я приїхала знову на вихідні. В нашому дворі уже жив
знайомий песик. Мама мала добре серце, усіх підгодовувала, а
потім їй не давали спокою. В тому числі і люди. Вона завжди
ділилась, особливо, якщо це стосувалося харчів. Вона нагодувала
цього собаку і він залишився назавжди. Мама його віддавала
трьом хазяям. Думала, що так буде краще. Сама ж на зиму
збиралася в місто. Він з ланцюгом, або нашийником завжди
повертався до нас. В нього були дуже незвичайні несобачі очі і
неабиякий розум. Я часто йому говорила: «Ні, ти – не собака».
Трохи передісторії. Де взявся цей собака? Його привіз в
село зять для тещі. Чому він там не прижився можу тільки
здогадуватися. Після "розлучення" собаки із тещею, він пішов через
дорогу до однієї бабусі. Вони були нетутешніми. Як і чому вони
з’явилися у нашому селі – невідомо. Це – була колишня учителька.
Мала дуже хворого чоловіка і ті ж самі проблеми з пенсією.
Проте собаку не проганяла. Він хоч і був великим, а їв не дуже
багато. Вона йому відділяла від курячої кухні і йому майже
вистачало. Коли вже закінчились запаси, вона йому, як людині
сказала : «Іди, може тебе хтось краще зможе годувати». Він
мовчки пішов до іншої сусідки. Це – була також учителька-
пенсіонерка. На вихідні часто приїздили онуки. Песик
прижився одразу. Діти назвали його модним тоді ім’ям –
Баксик. Він мав гарну вдачу, бабусі з ним було веселіше,
Почали жити вдвох. Попався Баксик на крадіжці. Вдачу він
справді мав гарну. Спокусили… Бабуся відкрила дуже
ароматну м’ясну консерву. Як кажуть – тушонку. Вона кудись
вийшла, а Баксик прибіг на запах і просто не міг встояти.
Він дуже розізлив хазяйку, яка в такі складні часи, залишилася без
обіду. З’ївши смачну тушонку, Баксик пішов шукати щастя.
І по дорозі зустрів мене. Не знаю, чи можна було мене в той
час назвати щастям, сама потерпала від негараздів.
Не знаючи його справжнього ім’ені, я за його яскравий окрас,
назвала Рижиком. З тих пір і до останнього дня, Рижик прожив
у нас. Яким він був вдячним охоронцем. Єдина була від нього
шкода, що він величезними лапами ходив по квітках.
А так він був дуже розумним. Визнавав усіх наших гостей і
страшенно не любив пияків і злодюг. Він їх чув ще за селом.
Коли на вулицю заходила подібна істота, він усім подавав знак.
А тоді таких було чимало.
Найперші його господарі вже почали за ним жалкувати.
Навіть переказували нам, чи ми віддали б назад. А був час, коли
вони відмовлялися, що то їхній. Проте, коли вони їхали автомо-
білем, він вибігав на звук. Потім вони зупинялися і їхні діти з
ним гралися, навіть брали його в машину. Після побачення він
з другого кінця села винувато повертався до нас. Був такий
випадок, коли він із запізненням почув, що вони проїхали.
Вибіг на дорогу, від авто виднілась лише цятка. Він уже хотів
наздоганяти. Зважаючи на його роки, я йому сказала, немов
людині: «Це – ж так далеко і вони тебе віддали». Він винувато
повернувся, ліг і довго дивився їм услід. Після цього я ніколи не
бачила, щоб вони його цікавили.
Рижик мав дуже гарну шубу. На колір чорно-руду.
Звичайно руде переважало. Взимку вона його дуже виручала,
А влітку то була – справжня біда. Він не знав куди заховатися,
На тій шубі були реп’яхи з усієї вулиці. Діти водили його на
ставок митися. Я мала такі, майже міні-грабельки. Вичісувала
його «прикраси», стригла. Він завжди покірно терпів усі мої
«знущання». Купували йому смаколики, усі його дуже
любили. Прожив Рижик у нас 18 років. Думаю догляд і любов
йому в цьому допомогли. Мамі нашій було уже за вісімдесят.
Десь вона читала про коефіцієнт собачого віку і любила
жартувати, що вони з Рижиком – однолітки.
Одного ранку я побачила, що він не може встати.
Як виявилось – йому паралізувало задню частину. Передніми
ногами він рухав, коли корпус повертав, то з жалем дивився на
нерухому частину. Але він залишався таким самим добрим,
не було і крапельки агресії. Я йому приносила смачненьке,
застеляла сіном, у мене був спальний мішок, я його на ньому
перевозила. Поховали його майже, як людину і плакали
так само. Мама навіть сказала йому: «Світла пам’ять».
Ось така собача історія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789441
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Просились зорі в спраглу ніч мені у руки,
Сипнув до ніг мигдальний місяць дивні звуки.
Почулося «je t'aime, je t'aime» в небесних схилах.
Лягали ноти на слова – «чи ти щаслива?»
Всевладна ніч на сотні ядер розривалась,
Ота мелодія небес в мені озвалась -
І вже ні тіла, ні ваги – лиш невагомість...
Вливають зорі хмелю- меду в невідомість.
Тамуй мене, допий до дна, мій безпощадний -
Кипить жага моїх чуттів – безодня влади!
Із непідвладності стихій – вогнів тих злива!
Прощалась ніч… мені ж зосталося -
щаслива...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
1. Прокидається чоловік з великого бодуна. Сідає на ліжко,обхоплює
голову руками й стогне: "Учора була п"ятниця...Завтра
субота...Господи! А що ж сьогодні?!."
2. Брати кредит - це все одно,що справляти потребу в штани на
морозі: спочатку тепло й добре,а згодом ой-ой-ой!..
3. Кредит - це коли банк вас грабує, а ви йому за це ще й платите.
4."А чи не одружитися мені?"- спитав Іван сам у себе і сам себе
налякав: "Одружуся!"
5.Цілуючи моє тіло,вона поступово просунулася вниз. Я заплющив очі
від задоволення в очікуванні...Розплющив очі і побачив,що її і слід
запав...Ще й ноутбук і телефон зникли.
6. - Алло! Це служба порятунку? У мене на дивані сидить рогатий синій кіт!
- А,може ,у вас - білочка?
- Що я по - вашому білочку від кота не відрізню?
7. Дружина гарчить на п"яного чоловіка,що пізно повернувся додому:
"І де тебе чорти носили?!." "Зіно,ти що,їх теж бачила?!"
8. У жіноче відділення лазні заходить голий чоловік. Жінки
верещать: "Дурню,ти що з глузду з"Їхав? Тобі у чоловіче відділення
треба!" "Що я, голубий, чи що?!"
9. Чоловік до жінки (роздратовано): "Ти весь час годуєш мене
курятиною. Набридло вже. У мене пір"я рости починає!" Жінка йому:
"Любий,якщо я тебе буду годувати яловичиною,у тебе роги виростуть!"
10. Жінка зупиняє таксі й говорить: "До пологового будинку, будь-
ласка!" Таксист зривається з місця,летить,мов навіжений, а пасажирка
до нього:"Та не женіть так швидко, я там лише працюю!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788735
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Минай мене, безликосте свята́,
Де добросердя не лишило сліду,
Вихрасто-а́томна, світами Демокріта
Мандрую евтюмією* буття.
Свободу рабство золотих кліто́к
Надмірністю наїдків не замінить.
Лиш мислі світлі, дії доброчинні
Мені немов - амброзії ковток.
* Евтюмія - безтурботний щасливий стан,
коли людина не піддається дії пристрастей і страху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788076
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
В нас свої в житті дороговкази, щоб успішно досягти мети, забувайте всі що є образи, та не забувайте доброти! Гріють серце нам красиві фрази, десь відстоюємо правоту, вибивають з колії образи, робимо акцент на доброту! Правомірні не усі накази, визначає напрямок ядро, варто забувати всі образи, пам»ятати бажано добро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788045
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Своїм явився – узяли під прес,
Не на такого ж бо царя чекали.
Розп’яли – Він на третій день воскрес,
Щоб тих зміцнити, що його прийняли.
Цінуймо ж те, що Бог для нас зробив –
Послав на смертні муки Сина -Світло.
Людські гріхи Він кров'ю відкупив.
Чи наше серце вдячністю розквітло?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786581
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2018
Всесвітній день поезії! Це ж треба!
Штампують люди дати і свята.
Поезія – це просто дар від неба,
Це оболонка щастя золота.
Трапляється, живе проста людина
В тяжких трудах, в щоденній боротьбі,
Та вміє оцінити слова силу,
Не криючи цей дар в самій собі,
А ще й для інших створить дивотвори,
Показуючи думки зрілий лет.
Коли душа до інших душ говорить,
То це і є справжнісінький поет.
Не може жити до всього байдужо,
Бо нерви голі, серце на розчах!
У нього яблуні квітучі у подругах,
Рожеві окуляри на очах
І Божий світ у сяєві барвистім
Із вранішньої купелі встає,
А в тому світі янголом пречистим
Кохання первоцвітом постає.
І там, де досі темрява клубилась
Проваллями лякаючи слабих,
Яскраве сонце радість засвітило,
Благословенно сходячи до них.
Це миті щастя! Хай такі короткі,
Та в пам’яті живуть усі літа.
Тому що не вмирає в зрілім слові
Поезії миттєвість золота!
21.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783557
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Солона шкіра в бризках шалу,
Душа — бентежна, піщана, —
Мандрує море до причалу, —
Пірнають гребені до дна.
Переливається у муках,
З найпотаємніших глибин,
І розчиняється у звуках
Нам невідомих, наче джин.
Знов заворожує стихія,
Утихомирює на мить.
Так море проживає в діях,
А берег жваво гомонить.
16/03/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782769
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
* Вийдеш ненафарбована - зустрінеш усіх знайомих...
* Коли у жінки є лише два виходи,вона обирає третій...
* З чоловіками,як з мобільними телефонами.Першого вибираєш,щоб був
дорожчий,крутіший...Але з кожним наступним береш що-небудь
простіше,скромніше,дешевше...
* Коли я була маленька,то мріяла, що одного дня мене забере
прекрасний принц...Тепер про це мріє мій чоловік...
* Зараз такі принципи...Дівчата,їй Богу,краще за коня заміж вийти...
* Іду додому і думаю,що сьогодні на вечерю: "втомилася",а чи "не встигла"?
* Коли жінка втрачає голову, вона в неї,як правило,не болить...
* Завдання дружини витрачати скільки грошей,щоб не вистачило на коханку.
* Треба вийти заміж так, щоб не доводилося працювати, або знайти
таку роботу,щоб не доводилося виходити заміж...
* Почула таке прислів"я: хто чого боїться,те з ним і трапляється.
Тепер дуже боюся розбагатіти і схуднути...
* Ну,подумайте самі,як я можу ходити з 18-ої до 20 - ої години у
тренажерний зал скидати вагу,якщо в цей час у мене вечеря...
* Сусід знизу сказав,що якщо я ще раз його затоплю,то він мене
згвалтує. Ось включила воду,сиджу чекаю...
* А взагалі я й не білявка, я просто засмагла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782659
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Розсмішив місяць березень снігом,
Заливалося сонечко сміхом,
Покотилось по небу все вище —
Там, де вітер мелодії свище.
Гріли спинки долини, горбочки,
У бруньках оживали листочки,
Посвітліли в ярах верболози —
Не страшні їм весняні морози.
Веселились горобчики милі,
Розцвірінькались лунко на схилі —
У повітрі звивалися ноти,
Свіжість їм дарувала висоти.
У підталинах чулися кроки —
Струменіли водички потоки,
Від швидкого втішалися бігу —
Сорочки розгубили зі снігу.
16/03/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782768
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
[b][i][color="#c42020"]Скільки раз вже сонечко сідало,
Щоби знову вдосвіта вставати.
60 - багато а чи мало?
Я сьогодні можу вже сказати.
В 60 я викупана в щасті,
У турботі, радості й любові.
Я сьогодні - ніби на причасті
А воно - у кожнім добрім слові.
Я, здається, знову народилась
За благословінням Господа і неба!
Є вже те, чому в житті навчилась.
Є ще те, чому навчитись треба.
Чималу пройшла уже дорогу...
Та в майбутнє і думки і погляд.
Я за все вклоняюсь низько Богу
І тим людям, що зі мною поряд.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
[b][i][color="#0a39a6"]К-ак будто бы кто откупорил хранилище памяти,
О-ттуда всплывает фрагментами детство мое.
Р-адушие мамы, не грусть, не надгробие-памятник,
А- время святое, в котором лишь счастья жнивье.
Б-реду у реки....Это точно какая-то мистика...
Л-агуну ищу, к ней не раз приходила одна.
И только спущу я челночек с тетрадного листика
К-ак вмиг над землей для меня воцарит тишина...
И- так мне легко... провожаю глазами судёнышко
З-ря что ли пришла? Нет, не зря....это память шалит.
Б-ез этих краёв, где родное оставлено зернышко
У- всех, как во мне ... разрывается сердце... болит..
Меж двух берегов тихо плещутся воспоминания
А- я постою, чтобы видеть свой детский фрегат.
Глазами его провожу в бесконечное плаванье
И- старой тропой возвращаюсь в "сегодня" назад...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782230
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Береза в кризі грає першу скрипку.
Все, заціловане зимою, спить, німе.
Лише береза в сукні обеліску
Грає мелодію та мріє про одне:
Вона прокинеться… колись… одного разу…
Не зломить буревій її гілок.
Отямиться від сніжного екстазу,
І гратиме вже їй живий струмок.
І буде, вона знову буде жити!
Тектиме жилами застигла нині кров.
І бачитиме як радіють діти,
І як у світ неспішно йде любов,
Весна і щастя, правда й справедливість –
Береза точно зна, на що чекати!
А поки віти в кризі не зломились,
Вона продовжує своє невпинно грати.
Та музика довершено красива,
Вона луна як сповідь поколінь.
Береза в білому, неначе мати сива,
Крижиночками гра: ділінь-ділінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781537
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Кап,кап-це кришталева краплинка
На білосніжний дзвіночок
Проліска упала,
Тисячі промінчиків
На сонці весело мигтять,
Закликають до
Весняного хороводу
Птахів,звіряток,
Дівчаток і хлоп"ят-
Кап,кап...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781279
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Кохання у душі бринить струна...
Пянить напій, де радості і сльози
Свій келих, любий, питимем до дна
Добро хай гріє серце в дні морозні.
Як раптом доля ще доллє печаль...
Здолаєм разом труднощі й напасті.
Хай келих наш сіяє, мов кришталь
Щоб тільки разом пити з нього в щасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781467
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
В куточку двору сніговик
Лишень нагадує про зиму.
Сніг від дощу назавжди зник,
Весна іде до нас без стриму.
Стоїть змарнілий силует.
Похнюпив ніс, примружив очі,
Аж пожалів його поет,
Сказати слово добре хоче.
Він бачив, як мале дитя
Трудилось, справжній скульптор, наче.
Дало білявому життя
Й само не схоже на ледаче.
Щодня заходило у двір,
«Як справи?»-, поспіхом питало.
Кіт дивувався: «Що за звір?»
- «Мур, мяу» -, так собі – зухвало…
Прогноз сьогодні – гарний плюс
І снігова людинка зникне.
Зими затихне білий блюз,
Мале у двір прийде: «Ой!»-, скрикне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781510
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
[b][i][color="#690f0f"]Життя, як свіча... Відгорить і за обрієм згасне
Залишивши слід у серцях і на рідній землі.
І все, що було... а було ж - і сумне...і прекрасне,
Розтане як день в невблаганній, вечірній імлі.
Життя, як свіча, що стікає неквапно додолу,
Та світлом своїм зореніє вона не дарма.
А скільки сердець ця свіча зігріває довкола
І поряд з людьми зігрівається серцем сама.
Життя, як свіча... Та не можна безслідно згоріти,
Даруйте тепло, бо не треба у душах зими...
І дуже шкодА, якщо хтось це тепло не помітив,
І поруч пройшов, загорнувшись у морок пітьми.
Життя, як свіча... Хай горить якнайдовше цей вогник,
Наповнять життя невичЕрпної сили струмки.
Нехай поміж круч пропливає життя, наче човник.
І власна свіча зореніє ще довгі роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
* * *
Не оторваться от окна.
Весь устремлён наружу,
Слежу с восторгом, как весна
Перемогает стужу.
Сугробы тают на глазах,
Озвучен март капелью,
А только день тому назад
Исхлёстан был метелью.
Казалось, это – навсегда,
Застыло мирозданье.
А день прошёл – и ни следа,
Одно воспоминанье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781265
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Тримай, тримай мене…
Скінчилась вервечка.
А вівці - плаями… а вівці - берегом…
Відлий, відлий мені з пустого глечика.
А коси дихають
дурманним вересом.
Остерігайся лиш,
Доріг не знаючи.
Вестиму хащами наосліп - вір мені!
А я і досі ще - свіча блукаюча.
А я й понині ще
не маю імені.
Чаклуй, мольфарику,
Та між осиками.
Подай, подай мені меди отравлені.
…а ми до відчаю лишились дикими.
…а ми й на крихточку
не стали праведні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780844
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]
[b][i][color="#1526bd"]Що побажати нам у наше свято,
Щоб жінка неповторність зберегла?
Земного щастя й радості багато!
Здоров"я, миру, успіхів й тепла.[/color]
[color="#ba1f68"]Щоб хлопці нам здавались без вагання
Й п"яніли з нами навіть без вина.
Щоб в них палало полум"я кохання,
А в наших душах розцвіла весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай щастя птах постукає у двері
До кожної с усіх земних жінок.
А фільм про успіх буде з тисяч серій,
Як в найталановитіших зірок...[/color]
[color="#910a8f"]Нехай натхнення і найкращі мрії
В душі у жінки кожен день живуть.
Хай радість і кохання серце гріє,
Бо жінка... то і є ВЕСНА ... мабуть.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Богине слів, осяяних любов'ю,
Тобі я поклоняюсь кожен день,
В Парнасі загоряються іскрою
Твої дари окрилених натхнень.
Ввійдуть у вічність чорною сльозою,
Пролинуть тихо десь поміж пісень,
В полях широких заростуть кінзою
І в серці зринуть, де свята мішень.
Поезія розпалює багаття,
Дарує сотні Вічних божевіль,
Для кого дар, для когось це прокляття
Лишає в серці лиш отруйний хміль,
Та розцвітає, мов святе латаття,
Що розбиває на частинки біль.
Ерато́ — одна з 9 муз, була, як і її сестри, дочкою Зевса та Мнемосіни, уособлювала любовну (еротичну) поезію.
© Володимир Верста
Дата написання: 12.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728471
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 02.03.2018
Веди мене через п'янку оману,
Жагучими стежками насолоди,
Де у полях квітучого дурману
Гартуються у римах епізоди.
Пливуть по акварелі між туману,
Долаючи магічні перешкоди,
Де в просторі палкого океану
Лунають дивовижні хороводи.
І час нам тане, наче в задзеркаллі,
Зловити мить тут майже неможливо,
Немовби залишаємось в проваллі.
Танцюємо з тобою тут бурхливо,
Посеред снів ми линемо дедалі,
Моя богине, летимо грайливо.
Евте́рпа — одна з 9 муз, дочка Зевса та Мнемосіни; покровителька музики та ліричної поезії.
© Володимир Верста
Дата написання: 29.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735605
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 02.03.2018
Моя принцесо, слів моїх богине,
Володарко граційної краси.
Тобою марю і до тебе лину,
Міняючи епохи та часи.
Незримо в бій, затоптану долину,
Мене з собою вітром пронеси
Дорогою крізь простір часоплину.
Всі спогади примарно воскреси.
Даруй знання забутих вже імперій
Та покажи у відблиску меча
Ті сокровення схованих містерій,
Що тліють, як остання ця свіча,
Згоряє словом сіро на папері
І осідає на моїх плечах.
Калліо́па — в давньогрецькій міфології найстарша серед дев'яти муз; первісно богиня співів, згодом покровителька епічної поезії й науки.
© Володимир Верста
Дата написання: 15.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746250
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 02.03.2018
Німа вистава, ролі всі відомо.
Антракт. Завіса. Я ступаю крок.
Ця маска не дістанеться нікому,
Осиплеться крізь пальці наш пісок.
О музо! Драма ця нам так знайома,
Заплутаний життя увесь клубок,
Твою цілую я святу корону
Та відлітаю у новий листок.
Чи справді ти зумієш врятувати?
Погубиш серце вихором подій.
Можливо, слово зможе дарувати
Ще сотні намальованих надій?
Хтозна. Тепер бажаю скуштувати,
Отрути приготований напій.
Мельпоме́на — одна з 9 дочок Зевса і Мнемосіни, муза трагедії, мати сирен.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746655
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 02.03.2018
Твоя краса нетлінна, мов рубіни,
Являє сяйво в келиху вина.
О розкажи за вогнищем каміна
Про таємниці, що ніхто не знав!
Повідай же про подвиги Афіни!
І як Орфея плакала струна.
Моя богине, що це за руїни,
Котрі сховала в морі глибина?
Розкрий секрети простору і часу,
Дай глянути божественний сувій,
Де олімпійці заховали чашу
Міфічної амброзії напій.
Я замикаю у темницю нашу,
Всі таїни покриє сніговій.
Кліо́ — одна з дев'яти муз, покровителька історії.
© Володимир Верста
Дата написання: 26.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779200
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 02.03.2018
Яскраво загоряються комети,
А зорі гаснуть проблисками днів.
До мене прилітаєш у сонети,
Лишаючи Парнас і всіх богів.
Я збережу закохані секрети
І не розкрию павутину слів.
Моя богине, подаруй сюжети,
Незвіданих, загублених світів.
Твої слова спускаються зірками,
Збираю їх я, мов розталий сніг.
Загубляться вони поміж віками?
Чи пролунають у чиємусь сні?
Не знати! Відправляються струмками
Шукати береги морів в пітьмі...
Уранія — в грецькій міфології, одна з дев'яти олімпійських муз, муза астрономії.
© Володимир Верста
Дата написання: 27.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779390
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 02.03.2018
Співають оди днів забутих вірно
Сирени, що у моря берегів.
Нашіптують сонети мелодійно
Твої уста, торкаючись вітрів.
Моя богине, я вклонюсь покірно,
Нехай лунає одинокий спів
Мого тобі присвяченого гімну,
Буяють ноти запашних садів.
Заквітчані луги – кохання цноти,
Троянди зацвітають водночас.
З тобою залишаємося доти,
Допоки в серці мій вогонь не згас.
А поки зі стрілою ми Ерота
Закохані шукаємо Парнас...
Полігі́мнія — одна з дев'яти муз, винахідниця ліри, муза пантоміми та гімнів.
Е́рос, також Еро́т — давньогрецький бог кохання.
© Володимир Верста
Дата написання: 02.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779915
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Це був останній день зими. Пізній вечір. Оксана зійшла з потяга і попрямувала додому. Йшла центральною вулицею рідного міста. Зліва, обабіч дороги, стояли одноокі велети-ліхтарі. Одні з них світили синім, інші – жовтим світлом. Падав м’який пухнастий сніг. Він вкривав дорогу білим блискучим килимом, лоскотав жінці щоки і ніс, лягав на довгі чорні вії, гойдався на них, мов немовля в колисці чи бджілка на квітці. Жінка не противилась жодним діям цього грайливого, хоч і мініатюрного, пана. Чому? Бо він був білий, чистий, ніжний і сходив з небес. Вона йшла майже пустинною вулицею і слухала тишу. І вона, ця тиша, співала їй «Маленьку нічну серенаду» Вольфганга Амадея Моцарта. Оксані хотілося танцювати, у парі зі снігом – цим білооким, м’якотілим нічним диваком. І вона подумки танцювала. Чому такий настрій? Бо сьогодні він відізвався. Ні, ні, не сніг – ВІН, той кого вона носить ось уже четвертий рік у своєму серці, гладить щосекундисвоїми серцевими клапанами, живить теплою кров’ю артерій, цілує м’якими губами душі. Він нарешті сказав їй три заповітних слова, які вона так хотіла, але вже не надіялась почути. Ні, це не слова: «Я тебе кохаю!» Але і не менш вартісні. Він сказав сьогодні Оксані: «Ти моя муза!» Бути музою для когось – це теж важливо і почесно, а тим паче для такого чоловіка, як ВІН. Тому їй сьогодні так весело крокується о півночі. Місто це розуміє – її рідне місто. Воно звабницьки підморгує жінці ліхтарями, співає тишею, гостить сніжинками, запрошує до танцю під «Маленьку нічну серенаду» Вольфганга Амадея Моцарта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779675
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Мовчи! Ні слова! Я прошу, не треба!
Нехай говорить танець, я і ти
Кружляємо в сонеті аж до неба.
Яскравим сяйвом шлях мій освіти.
В саду плодами зацвітають стебла
У піруеті, ніби серпантин,
Збираємо суцвіття бога Феба
І творимо божественний мотив.
О як лунають ці чарівні струни
Твоєї ліри, кличуть у танок.
І я малюю в мерехтінні руни,
Що тягнуться у тисячі стежок.
Моя богине, буду завжди юним,
Прийми від мене осяйний вінок.
Терпсіхора — дочка Зевса й Мнемосіни, за одним із міфів, мати сирен; муза танців і хорового співу.
Аполло́н, Феб — один із олімпійських богів, покровитель музики, віщування і лікування, поводир хору муз.
© Володимир Верста
Дата написання: 28.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779534
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Хто ви, білі гуси, на старім обійсті?
...Батька сиві зморшки, на святій ріллі...
Хто ви, білі птиці, мрії паперові...
...Попіл срібно-чистий рідної землі...
Хто ви, білі гуси, крила диво-криці...
...Материнські рани поміж перс-планет!
Хто ви, білі птиці? ...Пам"яті орга́ни!
Срібно-чиста зброя поколінь нових.
Хто ви? Біло-білим... Квіти срібноткані.
На вікні. А вдома,- на стіні рушник...
Сім"ї вас чекали, хоч і марно,- знали!
Ви - любов коханих, мури для живих...
Не кажіть дарма що... Не встромляйте в рани,-
сумніви і зраду,- поміж перс-орбіт...
Біло-білим снігом білі птиці впали...
Щоб весною верби освятили світ.
25.02.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779084
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Сонце ясне! День даруй мені
Радістю наповнений та віри!
Чом сумую в ці зимові дні,
Що мене пригнічує без міри?
Власна неміч? Полоса невдач?
Та хіба не час у звичку взяти?
Чим поможе безкінечний плач
З приводу нещастя або втрати?
Ні! Не власна неміч гне в дугу
Оцю душу, яка так сміялась
З радості, що райдуга в Бугу
Після зливи літньої купалась.
Ні! Не гіркота безмежних втрат
І не вогнепал страшного болю,
Українець! Мій земляк, мій брат,
Не вернувся до сім’ї із бою.
Він поліг за те, щоб в цих краях
Не ходив «зелений чоловічок»,
Щоб не гнобив безкінечний жах
Українських матерів і діток.
Він поліг за те, що вірним був
Як Присязі, так сім’ї і Богу!
Хай поліг, та він вже тим здобув
Над лукавим падлом перемогу.
Бо не став ховатись за когось,
Не тікав в далекі заграниці
І не став у рабстві гнути торс
Із тавром продажності на пиці.
Як нащадок гідний козаків,
Встав відважно край свій захищати.
Тож і ми повинні в плині днів
Твердо і незламно пам’ятати:
Що ніхто, окрім же нас самих,
Мирне небо нам не подарує!
І Господь беззбройних і гнилих,
Слабодухих, - також не почує!
Страшно?! Так! Інстинкти – то, живі!
Я також боюсь, хоч не за себе…
Доки тліє іскра в голові,
Я, - Козаче, - помолюсь за тебе,
І за неї, і за всіх за нас!
Хай нас небо міцно об’єднає.
Будемо разом, то хижий птах
Нізащо в борні нас не здолає!
Сонцю ясне! Вже моя земля
Повернулась по своїй орбіті
Оцим боком, де існую я
І весною повіває в світі.
Ти вже ближче і тепло твоє
Знов надії в душу повертає.
Бо то істина на світі справді є
Вічними морози не бувають.
Тож промінням щедрим, золотим
Завітай в зажурене віконце
І поету темінь освіти
Де журба у темряві. Без Сонця.
25.02.
2018
Прим. Хижий птах - двоголовий символ Московії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779113
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
«Ножі з золота
самі входять у серце.
А срібні ножі розтинають горло
наче соломинку.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Золоті ножі променів сонця
Зарізали мою подругу ніч.
Горе! Горе царям тьми!
Золоті ножі променів сонця
Стинали зело левад жайвора –
Фарбували його вохрою
Не лишаючи світу зеленого –
Ані краплі. Ані ковточка. Ні.
Ані келішка зеленого віскі червня.
Нікому. Навіть скрипалю-конику.
Срібні ножі Місяця –
Цього журливого Тутанхамона,
Пастуха снів кудлатих овечих,
Жебрака-окуліста зміїного ока
Кожного, не тільки всевидячого,
Кавалкують темряву на зернини маку,
На уривки доби безпросвітної,
Які ховаємо в кишені
Своїх дірявих свит
Та гумових макінтошів.
До світанку так довго –
Але ми не чекаємо,
Ми час не міряємо,
Наші годинники розстріляно,
Ми просто живемо,
Дослухаючись до дзенькоту кузні,
Де отой коваль-чародій
Все виковує: золоті ножі та срібні,
Бо навіщо нам темрява. Навіщо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777858
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 18.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
[i]продовження[/i]
В глибині мого серця лелійно ховаються спогади,
І весніє любов, і дзвенить кришталева печаль.
Повертаюсь у юність, йдучи в часоплин перелогами.
Там у світлі і справжності серце знайде свій [i]причал.[/i]
Ось невдачі мої… поряд мрії крилаті й розвихрені!
Біля хати криниця по вінця живої води…
Ось бабусині руки й слова, що живуть до цих пір в мені:
«Жий в любові й по совісті, й Богу одному годи!»
Там п'янить медом груша й лякає кусючими осами,
А за пагорбом сонце лягає щовечора спать.
Найміцніші там сни, й найбадьоріші ранки із росами –
І на все там у Бога була [i]благодатна[/i] [i]печать[/i].
Повертаюсь зі спогадів духом сильнішою й вищою,
І любов'ю зігрітою рідного краю мого.
Як тепло не розхлюпать, й не стати черствою та іншою..?
Й зберегти оцей вогник у хаосі світу цього…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
I. Є у Юрка великий сад.
Наводить в ньому хлопець … (лад).
Є столи, стільці у хатах.
А смереки у … (Карпатах)
Ходять коні сухоребрі.
Хтось малює смуги … (зебрі)
Штучний розум має … (робот).
Слон донизу хилить … (хобот).
Є у небі чорна дірка.
Людям світить срібна … (зірка)
Заєць, лис живе у лісі.
Ворон скаче по … (горісі).
Кіт зловив в коморі мишку.
Прочитала Леся … (книжку).
Дав води Андрій вівці.
Лесик Олі – … (олівці).
Пес злякався, вліз у буду.
Лесь очистив стіл від … (бруду).
Малює Златочка тюльпан.
А хату з мальвами - … (Степан).
Оля грає на сопілці.
Дав горіх Назарко … (білці).
В неділю мама місить тісто.
Поїде тато нині в … (місто).
Носить мед у вулик бджілка.
У снігу соснова … (гілка).
Солодку тростину їсть панда.
На клумбі розквітла … (троянда).
У гадюки є кубло. У рослини є … (стебло).
Розгладив Лесь своє чоло.
Весна іде, несе … (тепло).
У норі живуть кроти.
У дворі живуть … (коти).
Носоріг помив живіт.
Котик вискочив на … (пліт).
Подивився Лесь кіно.
Галя вимила … (вікно).
Є правило, - сказала Злата, -
Всі рівні сторони в … (квадрата).
Листя падає з дерев.
До ссавців належить… (лев).
Як листя на кущі нема,
Упав сніжок, прийшла … (зима).
Хвіст пухнастий у лисиці.
Мама в’яже, взяла … (спиці).
Назар і Злата люблять спорт.
Спече Софія мамі … ( торт).
II. Це знає Ігор і Олена –
Улітку листячко … (зелене).
У дуба. Осінь як нагряне
То буде листячко … (багряне).
Несуть птахи в міста і села
Спів навесні гучний, … (веселий).
Нарвала Оленка
Для рідної неньки
Волошки синенькі,
Ромашки … (біленькі).
Вороги є люті, грізні,
Цвяхи грубі є, … (залізні).
Беручка, швидка, охоча –
Ці слова є рід - … (жіночий).
Порядний, відданий і ввічливий –
Слова ці роду …. (чоловічого).
Ясне, гаряче, жовте, миле.
Рум’яне, чисте, не спесиве,
Теперішнє і попереднє –
Слові ці значать рід … (середній).
Зранку Ромчик зміг шпаківню
Із дощечок збити.
Напоїв корову, півнів,
Хлопець - … (працьовитий).
Лесь щодня книжки читає
І йому не сумно.
Сам потрохи щось складає.
Хлопець він . …(розумний).
Оля в хаті хазяйнує,
До усього вдатна.
Одяг свій не заплямує,
Дуже … (акуратна).
Робить все, що мама скаже,
Дівчинка Уляна.
Не втече і не відкаже,
Бо вона … (слухняна).
Погріб мама там, де банки,
Зачинила на колодку –
Поправляється Оксанка,
Їсть вареннячко … солодке.
У корови добре серце –
Молока дає … (відерце).
Лесь змолов пів склянки маку.
Оля вимила … (собаку).
Дощ залив редис, квасолю.
Витяг Ігор … (парасолю).
З’їв поспішно бутерброд
І подався на … (город).
Парує кава в кавоварці.
Краплина родиться у … (хмарці).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777534
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
«Це болото трохи схоже на серце.
Нехай квіти журби
наповнять його ароматом…»
(Ямамура Ботьо)
Серце людське
Схоже на шматок синього неба
Яке несе в дзьобі чорна ластівка,
Щоб мурувати з нього гніздо –
Прозоре як мертва істина.
А я пливу в човні забутих слів
По річці буття несьогоднішнього…
Серце людське
Схоже на жмуток трави
Яка росте на двогорбій могилі
Оксамитових легенд майбутнього –
Терпких як запах вересу.
А я пливу в моєму човнику мрій
На межі між тьмою води і тьмою Неба…
Серце людське
Схоже на гірське замшіле болото
На водяними очима якого
Літають плямисті бабки
З прозорими крилами.
А я пливу в човні дерев’яному
Дивлячись у цвяхований зірками Всесвіт…
Серце людське
Ти повітряна куля фарбовано вохрою:
Літають відчайдухи від хмари до хмари
У порожнечі своїх віршів. Рігведа –
Пісня вогню і загірного степу.
А я пливу у човні кинувши весла:
Хай несе мене течія у тьму Небуття
У Нірвану солодку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777454
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Розтанув сніг... Зима вже не лютує.
Розлилися, дзюркочучи, струмки.
У лісі ніби тиша ще панує,
Та перші вже з*явились квіточки.
Ще холодно, а вже рясніють квіти!
Дивуюсь – і ніяк я не збагну.
Еге ж ! Вони, мабуть, тому розквітли,
Щоби зустріти першими весну.
Я підійду поближче, приглянуся,
А, може, то примарилось мені...
До квіточки легесенько торкнуся,
Попещу пелюстки її сумні.
У книзі, ще давно, я прочитала,
Що ці рослини пролісками звуть.
А вчитель на уроці так сказала:
- Вони весною ранньою цвітуть.
В природі залишилось небагато
Блакитних квітів дивної краси,
Тож ми повинні їх оберігати,
Охороняти їхній дім – ліси.
Її слова мені запам*ятались.
Я не зірву цю квітку чарівну.
Хай проліски цвітуть усім на радість,
І провіщають кожен рік весну!
2000 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775790
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2018
Понад Крутами чорні ворони,
Смерть розгуляна, людські стогони,
Біль із холодом- заморочені,
Плата юністю непророчена.
Вітри стогоном, земля зорана,
Божа віронька замордована,
Білі кучері, вуста- вишеньки,
Злом закохані, в землІ лишені.
Ой ви, літечка молодесенькі,
В неба теренах так ранесенько,
Ви ж не бачили ні коханнячка,
Де зітхає день спозараннячка.
Відлетів ваш час душе- птАхами,
Небо вкрилося зоре- знаками,
Днесь зустрілися з побратимами,
Що лягли в степах, вкритих нивами.
Знов ступило зло смертним чоботом,
Українонька, бита ворогом,
Знов розділена, пошматована,
Тай могилами замурована.
Сльози ріками, біль тисиною,
Боже! Змилуйся над родиною,
Над сирОтами, над вдовИцями,
Не ховай синів до землиці... ні.
Хай життя цвіте пишно рутами...
Чорні ворони знов над Крутами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774187
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Чорний крук на сухій гілляці,
Пісню горланить *кручисі*,
А, навпроти, в вікні у сусіда,
Гіацинтова повінь у січні.
Білий сніг відтінює фарби;
Чорний крук, суха деревина,
Ніжні квіти... і запах солодкий
Через скло, попри простір двору,
Гіацинтово, хвилею в серце,
Достеменно донесе насолоду.
І відступить хвилинна слабкість,
Сірий сплін залишивши позаду.
І, потужно, у душу ввірветься
Золотисте зайча через шибку,
Враз життям обцілує щоки...
Подивись - гіацинти у цвіті,
Через день уже місяць лютий.
Дні весна наближає швидко
Крук це чує і знають квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774018
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Тікає ніч по стежці між зірок,
Підкорена законами природи,
Назустріч дню новому зробить крок
І посивіле марево народить.
Коли ж воно, схвильоване, затче
Ярки й долини, й річище глибоке,
То слухать буде, як вода тече,
Загорнена у тишу сірооку.
Під маревом дрімає осока
Над плесом онімілої водиці…
Ідилія ранкова отака
Чарує око і моє, і птиці.
27.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773490
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Волшебные ночи - свиданья пророчат.
В хрустальных нарядах царица- Зима.
А сердце влюблённое радости хочет.
Но «зимняя спячка» нас сводит с ума.
Мороз очень кстати явился игриво.
Признался Зиме, что изрядно скучал.
И ей без него было так сиротливо.
Январь как священник их вмиг обвенчал.
Мороз подарил нам волшебную маску.
Мы вышли на солнце из мрачной тюрьмы.
И тут же отправились в зимнюю сказку.
Пусть нас развлекают проказы Зимы.
По снегу несётся азартная «тройка».
Её колокольчик трезвонит в ночи.
Встречаем мы праздники – весело, бойко!
Зимой непременно – печём калачи…
Ни вьюга, ни буря для нас не помеха.
Румянятся щёки, искрятся глаза.
Душа переполнилась радостным смехом.
И мы забываем нажать тормоза.
28. 01. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773854
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Пусть привычки детских лет
Жизнь снимает с нас, как стружки,
Но музея лучше нет,
Чем родной музей игрушки.
Куклы, милое зверьё,
Сказки ласковой наследство
Мы встречаем тут своё
Чудом выжившее детство.
«У тебя ж был танк такой!
И такие же машинки»,
Голос памяти живой
Тут же шепчет без заминки.
И солдатиков – не счесть,
Да, они всегда на марше.
А ещё игрушки есть,
Что и дедов наших старше.
Вот бежит резной конек,
Вот фарфоровая дама,
Чуть прищурила глазок
Из витрины первой самой
Друг мой, в святочные дни,
Чтобы радость не смолкала
Хоть на часик загляни
В эти сказочные залы.
Сбрось хоть тут с души своей
Бытовой рутины стружки!
Мы ещё придём в музей,
Наш родной музей игрушки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771512
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Уже вітер холодний повіяв
І мороз у обличчя пече...
Старий рік свої кроки відміряв,
Новий нам вже нове щось несе...
Люди ждуть усі Миру й Любові,
Щастя й Волі вгорі й на землі,
Щоб були усі рідні здорові
І кінець наступив вже війні.
Закружляли сніжинки в просторі,
Покривають усе на землі.
Світить Місяць у небі і зорі,
І ялинкові диво-вогні...
Піклування усі хочуть люди
Відчувать на яву, а не в снах...
Усім віриться, так воно й буде,
Так нам Бог спланував в небесах!
Вже зустріли Новий рік всі друзі,
А старому сказали: -Прощай!
Вже не хочемо жить у напрузі,
І земний побудуємо рай!
Бо ж і руки ще маємо дужі,
І робити уміємо теж,
Вже не можемо бути байдужі,
І щасливими будем безмеж!
Рік же Новий,це рік вже Собаки,
Ми з ним нові стежки оберем,
Установимо нові порядки,
Україну й себе збережем!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771343
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Не маю права йти в світи,
Бо маю борг перед душею,
Можливо треба тут лягти,
Щоб поріднитися з землею.
Шматочок хліба із полів,
Ковток води з долонь напитись,
Почути клекіт журавлів,
Спокійно Богу помолитись.
Пройти по стежці до хрестів,
Які могили прикрашають.
Заслати внукам старостів,
До наречених, що чекають.
І без суми піти у світ,
Там де діди й батьки стрічають.
А поки жити стільки літ,
Аж до межі на самім краю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771241
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Спасибі, Боже, за прожитий день,
За ніч у зорях, за хліба багаті.
За жменю найдобріших черешень,
За те тепло, що маємо у хаті.
За роси на нескошених лугах,
За чисті води у ріці глибокій,
За квіти на високих берегах,
А ще за волю і сердечний спокій.
За теплоту, яка живе в душі,
Що це тепло не зазнає утрати,
Що спокій є душі моїй рушій,
Зате, що небо я не бачу в гратах.
Щоб розум зберігався в головах…
Спини рашистів, їхню суть брехливу.
Ми будемо молитись по церквах,
А я прошу одного - лише миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771242
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
[color="#0a094d"]О/вдовела любовь и в пучине потерь
Л/ьют лампадки огни... поминальные.
Ю/жный ветер принес холода в мою дверь.
Д/ежавю... крохи счастья;... печальные.
Я/ и верить боюсь... неужели - чужой?
Х/аотично душа на две делится,
Н/еужели любовь за смертельной чертой?
А/хинея!! И все перемелется.
М/ожет сделанный шаг - громкий вызов судьбе,
П/ерекрой, новый старт, воссоздание,
О/бновлённый подъем по нелегкой тропе,
С/опряжен с нашим общим желанием.
Т/айн огромный клубок и запутана нить
У/крепилось броней недоверие,
П/азлы жизни бы нам вновь узором сложить,
К/раской яркой любви скрасить серое.
И/ пускай отойдет в небыль грусти мотив
Г/рубый выпад судьбы, заблуждение,
О/тойдет... и расчистит святые пути
В/се дороги-пути... и сомнения.
О/щутить бы душою тот важный демарш,
Р/аз уж выпали нам испытания.
Я/вь ценнее чем самый красивый мираж
Т/ак нам Бог говорит... в назидание.[b][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771255
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Ну, чому пішов ти в двадцять вісім,
В час, як твої гідність і талант
Вміло поєднались у замісі,
Щоб родилось слово – діамант?
Правди прагнув над усе, не слави,
Україну, наче цвіт, любив.
Вірний син її ти з-під Полтави,
Той, хто ген прароду не згубив.
Ну, чому ламають кращим вісі,
Замість цвіт живить, його скубуть?
Ти прожив всього лиш двадцять вісім,
Та твоєму слову вічність буть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771120
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Коляд-коляд-колядниця.
Добра ваша паляниця
І узвар зі слив, грушок,
І кисіль, і пампушок,
І в глазурі медівник,
І ковбаска, і балик.
Все до ладу, все, як треба,
Тільки миру ще нам треба.
Зла війна серденько тне.
Тож прошу я про одне:
Хай рожденний Бог на сіні
Мир дарує Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770073
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
1. Їх у лісі не зустріти.
Не сідають в сад на віти,
На городи, на дахи.
Люблять море ці птахи.
Ловлять рибу і кигичуть.
Людям тільки щастя зичать.
(Чайки)
2. Птах цей з роду соколі́в.
Санітар угідь-полів.
Він полює на комах
І на мишок-сіромах.
Тіло все – в іржавій гамі,
Чорно-бурі на нім плями.
Окуляри жовті й лапки.
Сірі - хвіст внизу та шапка.
Птах не вчив ні цифр, ні літер.
Його звати. ..
(Боривітер)
3. Птах найбільший цей в Європі.
Ставить слід в степу на тропі.
Їсть ріпак, стебло полину,
Слимаків та конюшину.
Груди та спина – руденькі.
Поверх смужечки чорненькі.
Голова мала, димчаста,
Шия тлуста, подовгаста.
Хвіст навесні розпускає
Самець, шию надуває.
А напарниця самця
Одне, два чи три яйця
Відкладає навесні –
Темно-бурі, в крапках всі.
В заповідних тримають
Цих птахів, бо десь зникають.
Не рятує й колір охри.
Це, звичайно, діти, ...
(Дрохви)
4. .Не летить цей птах у гори,
Любить рівні він простори.
І щоб озеро розлоге
В обшир кидало вологу
Чи малесенький потік
Поміж трави дзвінко тік.
Низ у нього білуватий,
А надхвістя рудувате.
Дзьоб і верх іржаво-бурий.
Погляд не буває хмурий.
В травах і чагарниках
Оселяється цей птах.
Їсть жуків і павуків.
Людям свій дарує спів.
(Соловей)
Птиця є ця свійська й дика,
І маленька, і велика.
Скрізь її зустріти можна.
- Кря-кря-кря, – говорить кожна.
Сіра, біла, попеляста,
Чорно-бура і крапчаста.
Як ловці її вполюють,
Юшку з неї приготують.
Любить плавати в водиці
Біля кущика вербиці.
Як сидить – не в кабінеті,
А в густому очереті.
Свійська ходить по подвір]ї.
Залиша повсюди пір’я.
Дехто пташку кличе крячка.
Справжня ж назва її …
(Качка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769508
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Дорогі та творчі поети
З новим Роком я вас вітаю!
Хай щоночі вам сняться сонети
Для милого рідного краю...
І ще вам бажаю кохання,
Щоб серце буяло від нього,
Щоб ви просипалися зрання
Тільки від щастя хмельного...
... Щоночі складайте натхненно
Пісні та вірші для Музи...
Хай ваша душа незбагненно
Відкриє велично всі шлюзи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769102
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
[b][color="#185e27"]Ж-дали его - он уже на пороге,
Е-ли одели свой лучший наряд.
Л-етопись снова подводит итоги
А- ожидания - души бодрят
Ю-мор и песни, веселье повсюду
Н-ебо в салютах и ярких огнях
О-ттепель вовсе не к месту этюду
В-ьюгу бы нам... и езду на санях.
О-чень бы кстати был сказочный иней,
Г-оры из снега и лед на пруду,
О-перу вьюги в феерии зимней,
Д-ымку морозную,в небе звезду.
Н-о даже то, что наш праздник без снега
И-скренность слов не меняет совсем.
Х-воя исполнит нам роль оберега,
Ч-ары ее не испортить ничем.
У-лицы яркие пляшут огнями,
Д-ети и взрослые, радость и смех.
Е-сть в этом то, что не скажешь словами,
С-частья Вам, люди, и веры в успех![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768950
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Заспівали роси, йду до тебе, мила,
Крізь тумани сині, бо уже несила…
Хочу цілувати і дивитись в очі,
Може бути в парі, доля напророчить.
Пр: Дякую я Богу за щасливу долю,
Що живу в коханні, що живу тобою.
Ти для мене, люба, друга половина,
Ти моя, кохана, ти мені, дружина.
Я тебе цілую і благаю Бога,
Принеси нам, Боже, долю до порогу,
Засміється небо, розлетяться хмари,
Запалають в небі чарівні стожари.
Пр.
Доле моя люба, дорога дружино,
Ти одна у мене , ти мені єдина…
Ми життя пройдемо взявшися за руки,
Щоб минула доля нас обох розлуки.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768453
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
А вечір у Львові вчора, знаєш , який був? Це був особливий
вечір і дихав він святістю. І було відчуття чогось утаємниченного і
загадкового, яке потрібно кожному для себе відкрити, знайти,
збагнути.
І було так спокійно-місячно- святочно... А небо сягало
землі, так уже прихилилося до неї. Воно готується до народження.
А поки ще виношує у собі Дитятко Боже, яке ось-ось і з"явиться
на світ.
І зійде Дух Рождества на місто, на країну, на нас із вами,
на тих, хто так очікує Його. Уже приготовлені ясла наших сердець,
застелені полотном чистих душ, щоб прийняти Любов, яку породить
Небо. Усі в очікуванні Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768317
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Промайнув, наче мить, у житті цілий рік,
Лише пам'ять лишилась на згадку.
Ми ніколи рокам не втрачаємо лік,
Хоч життя у цілому загадка…
У нас свято державне стрічає народ,
Хоч в цей час лиш міняється дата.
Невідомо ще скільки в нас буде пригод
І чи стане в нас хата багата?
От якби Новий рік нам гарантії дав,
Що на сході війна закінчиться,
Будуть рівні усі і не буде господ,
Що народ упіймає Жар-птицю.
Отоді навіть я гопака утулив,
Шаровари вдягнув й вишиванку.
Навіть люльку вишневу свою запалив,
Новий рік святкував би до ранку.
Я б тоді всім казав, що це свято для всіх,
Від малої дитини до діда.
Не зустріти його буде кожному гріх,
Старший меншим про свято повідав.
А допоки є так, як привчилися ми,
Свято йде це від краю до краю,
Щастя Вам! Головне залишайтесь людьми…
З Новим роком Вас, друзі, вітаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768291
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Я веселий сніговик.
До морозу змалку звик.
Очі – чорні дві вуглини.
Губи - ягідки калини.
Лід суцільний - моє серце.
Головний убір – відерце.
Тіло – в сніжки кулі збиті -
Білі, блисками покриті.
Маю ще в руці мітлу,
Нею двір я не мету.
А лякаю в зимну пору
Зло, що ходить довкруж двору.
Морква в мене там, де ніс.
Не люблю весняних сліз.
А як «ух!» мороз гука,
Я танцюю гопака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767891
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Я з Вами навчилась літати.
Зізнаюсь: я Вас всіх люблю.
Тримаю за руки всі дати
І думку миттєво ловлю.
Я знаю усіх і без фото.
Красу пізнаю з Ваших слів.
Читаю в рядках Ваших ноти,
Мені до душі їхній спів.
Мандрую із Вами по світу,
Я з Вами сміюся і плачу
І дуже чекаю привіту
Від тих, кого довго не бачу.
Нехай в Вас народяться книги,
Бо Музи ж на чай ходять в дім.
Та будуть успішними ринги
На всіх поєдинках із рим.
Нехай Вас кохають ще більше.
І буде все в домі гаразд.
Заповняться щастям всі ніші
В серцях, від улюблених фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
- Чічі Лав, Чічі Лав!
З нами ти підеш на став?
- Як мені у сумку
Покладете гумку,
Кольорові олівці –
Малювати горобців
І качат шнурочком,
Що пливуть ставочком.
Ще й мене туди вкладете,
У ковдрину загорнете,
Всунете новий альбомчик,
Лишите на щічці цьомчик,
Ще й відслоните віконце
В сумці, щоб я бачив сонце,
Синє небо, цвіт в траві,
Не скажу тоді я "ні".
- Добре, добре, Чічі Лав.
Буде так, як побажав.
На світлині іграшка Чічі Лав. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767849
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Хочеш харч зимою мати, треба влітку працювати.
Хто встає раненько, може зробити багатенько.
Хочеш рибку зловити, мусиш вудку купити.
Як посієш жито вчасно, будеш їсти булку з маслом.
Хто чита книжки завзято, буде мати знань багато.
Хочеш мати дім, авто, не вилежуйся котом.
Слово дав своє – тримай і назад не забирай.
Краще бути голодним, та на волі, ніж ситим, та без долі.
Сто разів думку в’яжи, а раз скажи.
Біда примчить – розуму навчить.
Люби рідний край, від ворога його захищай.
Хто у серці Бога має, тому Він допомагає.
Упав - вставай, борись, перемагай.
Хто все літо скаче, той зимою плаче.
Хто не хоче знання здобувати, буде тяжко на хліб заробляти.
Не спіши кулаками махати, коли можна мозком справу розв’язати.
Щоби добру долю мати, треба вірний шлях вибирати.
Що послав комусь зі злості, те верне до тебе в гості.
Хочеш довго жити, треба зі спортом дружити.
Хто дерево посадив, той повітря збагатив.
Треба з головою дружити, щоб рукам було легше робити.
Хто своїх батьків шанує, тому Бог довгі роки дарує.
Не кажи: "Не вмію, тому не беруся". А кажи: "Потрохи усього навчуся".
Краще сміху віз, аніж річка сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767730
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Присіла Муза на підвіконні
В сніги вдивлялась- у білі коні
Гойдала віття, сміялась щиро
І смакувала кавусю мило.
Зірки збирала, мов оксамити
Літами квітла, бажала жити
Кохала вірно, а десь ридала
Про все на світі усім казала.
І не скривала, ні жарт, ні тугу
Ні любов вірну, а ні наругу
Була жадана, дитям родилась
Добром і щастям собі гордилась.
Вдягла сьогодні ялицю в шати
Різдвяний запах несла до хати
Упала в сніг- догорилицЯ
Зморилась трохи, хоч молодиця
Ой Музо, Музо!- Гучна та щира
Зимовим сяйвом приворожила
Он, за горою, вже колядують
Спіши до хати, де завіншують
Сядемо двоє, вип'ємо кави
Які ж то файні твої забави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767445
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Смеркає надворі. Приходить Святвечір.
Родина зібралась уся за столом.
Як ангели білі, сніжинки надворі,
Різдвяну новину несуть над селом.
Вони колядують – «Христос народився…»
У хаті на покуті дідух стоїть.
Колядка лунає… «у яслах вповився…»
Її кожен знає багато століть.
Медовою пахне кутя на вечері,
Різдвяні морози пройшлись по полях.
Як ангели білі постукують в двері,
Сніжинки різдвяні, що зночі не сплять.
Ялинка – красуня вся в золоті сяє,
Плита по всій хаті розносить тепло.
Народ колядує, країна співає,
От тільки б війни ще у нас не було.
Колядки співаймо і Бога благаймо,
Щоб в Новому році жили без війни.
А тих хто на небі в молитві згадаймо,
Бо там поселились найкращі сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767399
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
*Де ж мого слова хоч би хоч луна?*
Ліна Костенко
Що ж це за настрій? Якась дивина;
- *Хочеться чуда і трішки вина*,
Снігу надворі, сонця та неба,
Чого ще душі для радості треба.
Нового року! Вечір Різдвяний.
Добру кутю в горшку полив'янім,
Кільце ковбаски, грудочку сиру...
Боже, про що я?.. Так хочеться миру
На теренах твоїх, Україно.
Щирі колядки звучали б дзвінко.
Мир і любов на заході й сході.
Радість й достаток у кожній господі.
Боже Великий, у Тебе прохаю,
- Миру і спокою Рідному краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764999
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
«Тримайся, конюшино, рожевій,
Вже і дерева листя відреклися,
А ти пишнієш, наче молодиця», -
Кивав сусідці живчик-деревій.
Дивацька пара - осінь хрумкотить
Неспішним кроком скельцями калюжок,
Протерся вересневий оксамит,
Благенький одяг пробирає стужа,
Ну а вони – життю наперекір
Залюбленістю тішаться взаємно.
Нашіптує: «Мені, красуне, вір»
Вона ж до нього тулиться душевно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764526
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
1. Біле,як сорочка,пухнасте, як квочка.
Крил не має, а гарно літає,
Це така птиця,що й сонця боїться?
2. Сам не біжить, а стояти не велить.
3. Рук не має, а узори вишиває?
4. Без дощок і без сокири
Через річку міст зробили.
Міст гладенький,наче скло,
Буде дітям весело.
5. Бігли два пси,позадирали носи.
6. Одно каже: "Мені зимою краще",
Друге каже: "Мені літом",
Третє каже: "Мені хоч літо,хоч зима - перемін нема".
7. Плету хлівець на четверо овець,
А на п"яте окремо.
8. Топчуться разом - один на порозі,
Другий на дорозі.
9. Висить бик,кожного дня худішає,
А в кінці року вмирає.
10.Тепла гармошка весь дім обігріває.
Відгадки: 1.Сніг. 2,3. Мороз. 4.Крига. 5.Полозки в санях.
6.Віз, сани, ярмо. 7.Рукавиця. 8.Чоботи.
9.Відривний календар. 10.Опалювальна батарея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764162
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Сьогодні вранці
раптом я відчула,
як же тобі не вистачає нині
моїх обіймів ніжних і цілунків,
розмов веселих
й ...просто бути поруч.
І в день оцей холодний, сірий, мокрий
мені світліше стало, я
зігрілась!
Можливо, це й не так, можливо,
ти не згадав мене,
в турботах буднів закрутившись, ,
й мені лиш то здалося, що сердечко
твоє так по мені сумує.
Та нехай, нехай ілюзія моя
живе в мені і гріє!
Краще так -
обманом тішити себе
й радіти в мріях,
ніж мати в серці
сіру мряку грудня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764153
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Зима створила на дворі чарівну казку,
Перші синички й снігурі якось боязко
Поналітали до дверей, бо хочуть їсти,
Від хуртовини під дахи прагнуть залізти.
А сніг, неначе білий пух, сідає тихо,
На радість людям й дітворі малій на втіху.
У білі фарби одягла зима подвір*я,
А сніг летить, а сніг летить – легкий, як пір*я.
Взялась зима і замело кругом дороги,
Міцний вітрисько, як бугай, наставив роги.
Легкий щипає морозець дитячі щічки,
Шукають їсти у снігах малі синички.
Зима – красуня на дворі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763859
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Лиш трепетні пальці до струн доторкнулись,
І зринула пісня з грудей молодих.
Разом загули, заспівали бандури,
Наповнений зал зачудовано стих.
З трьох шкіл музикальних у цьому концерті
Вшановують пам’ять митця-кобзаря.
Вирують пісні в чарівній круговерті,
Майбутнього злету розквітла зоря.
Видзвонюють ніжно настроєні струни,
Барвисті стрічки на голівках дівчат,
А їх голоси, ще незаймано юні,
Немовби струмочки прекрасно звучать.
Вбивали кати нашу пісню крилату.
Когорта митців в сиру землю лягла.
Гадалось вождям від московського «брата»,
Що пам'ять народу спалили до тла.
Та ж ні, - не вдалося! Живе наша совість,
Живе наша пісня і правда живе!
Ще буде прекрасна майбутнього повість,
Бо слава про нас понад світом пливе.
Не кожній з дівчат слава сцени судилась…
Життя є життя, та казатиму знов:
Вони не забудуть пісенне розкрилля
І в гени нащадкам вкладуть цю любов.
Щоб наче птахи над роздоллям діброви,
Злітали мелодії з вуст молодих,
Про карії очі та чорнії брови
І як неможливо прожити без них.
26.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762360
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Яке чудове місто Лева!
Його душа – квітучий сад!
Тут чорна кава – королева.
Король – добірний шоколад.
Церковний дзвін тут шир гойдає,
Співає пісню голосну,
На вежу сонечко сідає,
Коли збирається до сну.
Цілує в губи часто мжичка
Дахи, бруківку і кущі.
Гуляє злива в черевичках,
У капелюшку і плащі,
Вицокує по тротуарі
Старий заучений мотив.
А вітерець на львівській ґварі
Співає реп до хрипоти.
В атаку гість бере каварню,
Театр, крамницю, храм, музей.
Бібліотека і книгарня
Гостить словесними бізе.
Тут волі дух і віра в серці,
Свят-Юр зі списам у руці
Із царством тьми у вічнім герці.
Тут надихаються митці.
Є стиль ампіру, ренесансу,
Бароко й готики сліди.
Тут леви роблять реверанси,
Коли повз них проходиш ти.
Море людей тут брало тропи
В пошуку знахідок, скарбів.
Перлинка світу та Європи
Центр українства місто Львів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762365
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Повні чар старовинної казки
Романтичні дитинства місця.
Пам'ять кине туди без підказки
Й світлим щемом наповнить серця.
З моря витівок в пору зимову -
Хоч дещицю б узять напрокат
В це доросле життя, щоби знову
Скресли іскри тих давніх відрад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734710
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 26.11.2017
В затишному тупичку – між хатами й старим кладовищем яскравіє, з виду молода, величенька могила.
До хреста тулиться свіжий вінок, від оновленої міської влади.
Біля напису «Землякам-лубенцям жертвам голодомору 1932-33 років» покірно лежать ще живі квіти.
Якось непевно плаче пізня осінь. Чи то дощ, чи то сніг?..
А ми таки посадили три малесенькі дубочки: від просвітян, рухівців та нашоукраїнців. Мо’ хоч один прийметься, виживе?
Як з під землі чи з неба сивого нагодилась тьотя Поля – давно вже старенька, а таки трохи жвава бабуся.
«Отут, – мовила, – таку було грушу посадили! Вже й гарненька була, так отож припинали на могилах кіз… Да-а.
Тепер – одні бур’яни. Нові якісь, чудні. І кози б не їли.
Ото усе – могили. Голодоморні. Безхресті, всякі були.
Десь отам, де вже дерева, – тітка моя. А потім – солдат ховали. Все перемішалось. Таке-то.
…Авжеж там. Чоловіче добрий, а хто шукатиме ті архіви?
Сторож, було, ось скраю яму копав. Та й дорився. А то – мій дядько похований, з онуком разом.
Люди мерли найбільше ранньою весною.. Це вже вижилі спасалися цвітом акації, пасльоном…
Так-так, звозили підводою. Де ото чагарничок, була комора. Як зараз бачу – привезли осюди. Кажуть, було дванадцятеро, а тут одинадцять. То де ж той мрець?
«А я, – каже, – сиджу під возом, смерти дожидаю». Устав і пішов – у комору.
Оце ж навпроти, бачите, горбочок чистенький. На хресті ще й букви були, шо то батюшка похований. Хрест осідав, підгнив та йпав. А сей год прозівала, – спалили з гіллям хрест.
Да-а-а. Е, хе-хе, хе-хе».
Та й подибала з ціпком наввипередки.
Й ми помалу порозходились. Ятрилися й глибоко влягалися думки…
Годилося б навідатись сюди невдовзі, до оцих густих одиноких могил. До батюшки поставити б хреста. Не переймаючись якої він парафії, із міста чи села. Тоді ще так не ділили Бога…
Допоки ж лише плести? Вже в селах – одні хрести.
О, як же благально дивились нам услід малесенькі дубочки!..
Вже осінь стрілася з зимою, то ж незабаром і весна.
Дай Боже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762277
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
У-ходит ночь неслышными шагами
Т-воим теплом моя горит щека.
Р-аскинул крылья лебедь-оригами
Е-му бы взмыть на волю, в облака...
Н-о как мечту такую сделать былью?
Н-ет здесь тебя, лишь лебедь на окне.
И- чувства наши время кроет пылью,
Й- ты, как прежде ночью снишься мне.
К-огда-то здесь мы вместе пили мокко,
О- том, о сем беседуя вдвоем.
Ф-антом твой здесь...и мне, любимый, горько...
Е-ще щека горит твоим огнем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759760
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Тчу мовне полотно з думок і слів.
Викроюю рядки, в одне зшиваю.
І пахне мені хліб і цвіт полів
Із рідного прабатьківського краю.
І входить в тіло, наче дим у даль,
Козацька сила і упівська мужність,
Міцніє дух, як із плавильні сталь,
І серце гупа, наче молот в кузні.
Вливаттму в полотна сльози й сміх,
Допоки сонцем дихатимуть груди,
Допоки надих не засипле сніг.
Чи труд не марний, скажуть згодом люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759619
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Весь тиждень небо супило брови, морщило чоло, розтирало своїми сірими кулаками по обличчі сльози, які збігали з його голубих оченят. Чому? Бо його покинуло сонечко. І п’ятирічна Злата весь цей час не виходила гуляти надвір. Ввечері недільного дня вона спитала маму:
- Чому на вулицях нашого міста мряка поселилася? Куди поділося сонечко?
- Не знаю, дитино. Може, воно втомилося й відпочиває, а, може, за щось образилося на людей і тому не виходить.
Дівчинка задумалась. В понеділок повела її мама в дитсадок. Ішли кожен під своєю парасолькою. Дощик усю дорогу співав їм, але не веселої, і той спів будив сум у душі дитини.
Та коли вона переступила поріг кімнати, в якій була перебувала її група, то забула про дощ і хмари, бо зустріла своїх друзів. Дівчинка була активною на занятті з розвитку мови, яке проводила вихователька. Вона склала аж два речення про квіти. На занятті з образотворчого мистецтва Злата натхненно малювала гномика. Він у неї вийшов кумедним, з широким носиком і товстим животом, але очі в гномика були добрими.
В обід діти, споживши їжу, лягли в ліжечка. Злата знову почала думати про сонечко. І приснилось дитині, як здолав її сон, що вона йде в дитсадок, з неба ллє дощ, як це й було вранці, але йде Злата дорогою не з мамою, а сама. І наздоганяє її гномик – мокрий з голови до ніг, бо в нього немає парасольки.
- Ставай під мою, - пропонує йому Злата. - Ти ж у дитсадок тьопаєш?
- Так.
Підійшов гномик ближче до дівчинки, притулився до неї і каже:
- Золоте в тебе серце, дівчино. Як звуть тебе?
- Злата.
- Й ім’я тебе підходяще. Знаєш, я міг би виконати одне твоє бажання.
- Жартуєш?
- Зовсім ні.
Дівчатко задумалось. Попросити шоколадку з горішками? Морозиво? А, може, нову сукню чи книжку з казками? Велосипед? Телефон? Ні, не те. Одне ж бажання можна задумати. І тут дівчинку осінило:
- Я би хотіла, - мовила вона, - щоб сонечко вийшло. Без нього сумно якось.
- Гарне твоє бажання. Чув я, що це свіило хворіє зараз. Але його можна вилікувати.
- Як?
- Хорошими справами. Особливо помічним для світила є добро, яке чинять діти.
- То, виходить, і я можу вилікувати сонце, якщо зроблю щось добре?
- Це дійсно так.
- Гм… Що ж я можу такого зробити?
- Потрібні три добрі справи. Одну ти вже зробила – взяла мене під парасольку.
Гномик сказав це і зник. Після цього Злата почула голос виховательки:
- Діти, час вставати!
Дівчинка розплющила очі.
- То це був тільки сон? Гномик насправді не розмовляв зі мною? Шкода. Значить, я не зможу вилікувати сонечко.
Коли малята рушили до столів, щоб з'їсти підвечірок, рудоголовий Антон підставив ніжку Івасеві. Хлопчик упав, вхопився за коліно і почав скиглити:
- Болить! Болить!
Злата підійшла до Іванка, обійняла його й покликала виховательку.
Галина Василівна прибігла, оглянула ногу.
- Здається, нічого страшного не сталося. Ти можеш згинати коліно?
- Так.
- Зараз ми покличемо медсестру, вона помаже місце забою кремом, і нога перестане боліти.
Вихователька послала няню за Ольгою Йосипівною. Вона прийшла й помастила Івасику коліно. Хлопець перестав скиглити, але тонкі слізки продовжували котились по обличчю Іванка. Хлопчику не так боліло коліно, як те, що Антон вчинив йому кривду. Злата захотіла втішити Івася. Вона згадала, що мама запхала в кишеньку її куртки льодяник. Тож побігла в роздягалку, витягла його й дала Іванкові.
- Бери, - мовила, - він зі смаком апельсина.
- Дякую, - сказав їй хлопчик і слізки перестали вистрибувати з очей.
Після підвечірку малята пішли до спортивної зали. Вихователька кидала їм м’яч, а вони його по черзі ловили. Злата жодного разу не схибила. Степанкові ж ніяк не вдавалося впіймати руками м’яч. Всі сміялися з нього:
- Незграба!
- Тюхтій!
- Мабуть, у нього руки не з того місця ростуть!
Степанко скривив губи. Здається, ще мить, і з його очей бризнуть сльози.
- Чого налетіли на нього, як круки на падаль? – заступилася Злата.
Вона підійшла до хлопчика й почала йому пояснювати, як треба тримати руки, щоб з них не випадав м’яч.
- Можна, ми зі Степанком відійдемо від гурту і потренуємось? – спитала Злата у виховательки.
- Так. Звісно.
Через кілька хвилин хлопець вже почав робити перші успіхи.
- Ну, ось. Ти можеш!
- Дякую тобі, Злато!
І тут, о, диво! Крізь віконце до зали, в якій знаходилися діти, пробралися сонячні промені. З кожною хвилиною вони ставали все яскравішими й теплішими. Надворі і в приміщенні посвітліло. Посвітліло й у Златиному серці. Вона згадала гномикові слова.
- Три справи? Та я ж їх, здається, зробила! Значить, правду казав гном, хай навіть у сні, що три добрі справи можуть вилікувати світило. Сонечко одужало! Ур-р-ра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758445
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
[color="#ff0900"][b]А все було неначе вчора...
Де час не біг - повільно брів...
Ну хто сказав, що більш ніж сорок
Років пройде, не світлих днів.
А все було неначе вчора...
Купались вальси в небесах,
Сміялась вранішня Аврора
І щастю прокладала шлях.
А все було неначе вчора...
Весілля, клени золоті...
Кохання є...Воно опора
Одна з найкращих у житті...[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757509
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Грає жаба на гітарі,
Два лини танцюють в парі,
Карасі кружляють колом,
Цвіркунець заводить соло.
Бульбашки пускає сомик,
Бо почув співучий дзвоник.
Розгулялись на забаві
Окунці сріблясті жваві.
Веселиться і в’юнець:
«Он, який я молодець!
Хто не бачить, хай почує —
Рак у панцирі задкує…».
Заховалась у лататті
Бабка в голубому платті —
Пише ноти на водичці.
Стрибунець везе на бричці
Комара та ще й комаху —
Розбудили черепаху.
25/10/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757344
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Гомонять тополі тихо в частоколі,
на дахи вершини дивляться здаля.
Під осіннім сонцем грають скелі голі,
над широким плаєм вітерець гуля.
Виснуть павутини бабиного літа,
в’яжуть у пучечки грона горобин.
Гарбузи вродили – нікуди їх діти,
сушиться цибуля на щаблях драбин.
Квітнуть на подвір’ях кулями жоржини,
гріють на кілочках глечики боки.
Витягнули шиї крізь вузькі шпарини –
норовлять з повітки гуси навтьоки.
Перекочували яблука із саду
(їх напередодні повно там було).
Дітвора у гилку грає до упаду,
цій погожій днині тішиться село.
Прийде незабаром смуток листопаду,
зрідка нагадають про минуле сни.
Запасають люди кожен промінь радо,
щоб було достатньо сонця до весни.
20.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756946
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
[i]Пам'яті тих, хто рано від нас пішов.[/i]
До побачення, моя радосте,
вже прийшли...
ти знаєш за ким
сховатися б у шухляді старого столу
дідового, без жодного цвяху
словами б покотитися по білому папері
та час іти
сприймай як таємницю
і загадку життя
наші легенькі і короткі кроки
по чорній, мов печаль землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756924
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
На радість люду цвіт барвистий,
Весняні пахощі садів,
Дарунки лісу, небо чисте,
Політ пташок і їхній спів.
На радість плескіт хвиль у річці
І снігу барабанний дріб,
Потріскування дров у пічці,
Обрус святочний, сіль і хліб.
На радість дім і двір при домі,
Город, де овоч плід дає,
Теплом налитий сонця промінь,
Що світла думам додає.
На радість праця в дні, розвага
І зі солодких слів щербет,
Пора, в якій дрімає шпага,
Бо мир танцює свій балет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756793
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Не вір, що ти – сухе стебло,
Що сум віднині твоїм паном.
Зима мине, прийде тепло
І радість вистрілить тюльпаном.
Відновлять корені дощі,
Надія плід зародить рясно
Твоя зоря – в твоїй душі.
Не дай їй згаснути завчасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756617
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Я закрию тебе у темницю
Своїх рим і в чорнилі пера
Заховаю, немов таємницю,
Де живуть ці самотні слова
На папері, в рядках заблукавши.
Шлях до тебе шукають щораз.
Не знайшовши, ідуть все віддавши...
І летить знов у прірву Пегас,
Та розбитись не може ніколи,
Вітер ловить його кожен раз,
Окриляє і лине по колу
У листи поміж сотнями фраз.
Він бажає одне лиш писати,
Ці слова віддзеркалюю я
На папері. І хочу сказати:
«Це спасибі – для тебе, моя!..»
© Володимир Верста
Дата написання: 22.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756596
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Жовтнева фуга... Бачиш? Листопад
за рогом причаївся в потороччі...
Збира до торби листя-сни пророчі,-
чи встереже?... Чи випурхнуть назад...
Порозлітаються садами журавлі,-
ранет схвильованих закрутять в круговерті...
Бодай як сонце спить,- такі одверті...
Руді птахи ті - клаптики душі...
О, старче, не ховай до торби сніг...
Хай зігріва замерзлі руки саду!
Народжусь ним і білим тілом впаду...
Аби травою стати навесні!
21.10.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Я вірю, нам Господь осяє шлях
І піднести поможе над країни
Блакитно-жовтий прапор України,
Омитий кров’ю воїв у боях.
Він вчинить нам це в чудо із чудес.
Пройде мій край крізь полум’я і воду,
Покаже світу міць свою і вроду,
Мов лотос, цвіт розкриє до небес.
Хай без біди в нас днесь нема і дня,
Недоля попід ребра гадом в’ється,
Зловісний ворог з наших хиб сміється,
Ще щастя наше сяде на коня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756316
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
На синьому небі хмаринок немає
І Сонце яскраве по літньому сяє.
Та листя з горіха повільно спадає
І в танку осінньому плине-кружляє!
Танцюй, моя осене, разом зі мною – танцюй!
Що танок повільний, хіба він уваги не вартий?
Цілуй, моя осене, грона калини, - цілуй!
Вона виглядає, на Бабине літо, під хатою.
Стежина від хати веде на дорогу,
По ній все життя до мети я прошкую.
Приводила в долю багато тривоги
Та весен щасливих відлуння ще чую.
Танцюй, моя осене, разом зі мною – танцюй!
Що танок повільний, хіба він уваги не вартий?
Цілуй, моя осене, грона калини, - цілуй!
Вона виглядає, на Бабине літо, під хатою.
Коротка пора цього ніжного дару
У сукні барвистій кружляє лісами.
Немов у пожежі берези за яром,
Лиш димом ранковим сивіють тумани.
Танцюй, моя осене, разом зі мною – танцюй!
Що танок повільний, хіба він уваги не вартий?
Цілуй, моя осене, грона калини, - цілуй!
Вона виглядає, на Бабине літо, під хатою.
20.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756255
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Ти вірші перестав писати.
З тобою все гаразд? Агов!
Хотіла подих твій піймати –
Журу пустила лиш у кров.
Так бракне нині «пташко», «квітко»,
«Бажаю радості», «люблю».
Пиши мені, пиши хоч зрідка.
Не додавай до бід жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755994
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Вже ранок попахує холодом –
До ночі мороз ходить в гості.
Та вдень сонця плавлене золото
Ще гріє землі чорні кості,
Цілує садок напів голений,
Чолом б'є об вікна хатини.
Що люд? Пісню шле (задоволений!)
Під звуки струни-павутини.
Це жовтень! СерЕдина осені,
Місток між зимою та літом.
Луги на зорі білоросяні,
В обід тішать барвним ще цвітом.
18.10.17 Любов Пікас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756032
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Відклекотіли у гнізді лелеки,
Прощальний танець виконали всі.
І відлетіли у краї далекі,
Нам залишили спомини в росі.
Без клекоту хатина, як сирітка,
В пустім гнізді полощуться дощі.
Лиш жовте листя залітає зрідка,
Ховаючись в затишнім сховищі.
А бузьки потомивши свої крила,
На кілька хвиль зібрались на землі.
Не всіх привітно далина зустріла,
Проте перезимують у теплі.
Зима пройде і знову шлях додому,
Зустріне їх над хатою гніздо.
Своя земля зніме з дороги втому
І буде клекіт бідам всім на зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755991
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Відлітає «курли» у далекі краї,
Біля хвіртки стоїть стара мати.
Виглядає з дороги в тривозі синів,
Їх втомилася мама чекати.
Якби птахи оті проронили з небес
По пір’їнці для рідної неньки.
Полетіла б вона, бо живе, наче перст,
Хоч ослабли вже крила старенькі.
Діточки дорогі, лине ваше «курли»,
Та не бачу вас рідні синочки…
Чи живі, а чи в полі чужім полягли,
Я вже вишила ваші сорочки.
Небеса мовчазні, лише лине «курли»,
Не турбують сини свою неньку,
Їх би крила давно на поріг принесли,
Де живе їхня мама старенька.
А допоки земля у вогні і крові,
Мають землю свою боронити.
Вони варту несуть, бо вони вартові,
Ненці треба лиш Бога молити.
Щоб їх кулі минали, «осколковий град»,
Мирний спокій вернувся до хати.
Повернуться сини, повернуться назад,
Недаремно чекає їх мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755837
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Жабенятко квакотіло.
Мабуть, голодом намліло.
Ну а, може, так співало,
Квакотінням день вітало.
***
Дві сороки-білобокі
Під вікном тріскочуть.
- Доки
Будете дзьоби гострити,
Василька зі сну будити?
Краще в лузі пострибайте,
Їжу в травці пошукайте.
***
Йшов ведмідь, мабуть неситий,
Бо ревів несамовито.
Заєць крик почув – чкурнув,
Заховався за сосну.
- Їж малину солоденьку,
Не чіпай зайча маленьке, -
Мовила Мишку пташина.
- Так? А де ж є та малина?
- Полечу, ти йди за мною,
Та малина – за горою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755792
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
На конюшину ранок роси кинув,
В свічада задивляється мрійливо,
Усмішкою іскриться без упину,
Чарує простотою - справжнє диво.
Лоскочуть погляд відблиски на травах,
Промінчик прудко по росі гарцює,
Припала до душі йому забава -
Життя для нього не проходить всує.
Метелик-рудь з очиськами на крилах,
Що трохи схожі до хвостів павичих,
Випурхує вслід зайчикам грайливо
І за собою так звабливо кличе.
Усе довкола – сяйно-мерехтливе,
Радіють квіти, сонечком умиті,
Ковтають золотисті переливи,
Блаженну втіху щедро-соковиту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755752
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали?
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин знов блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс людського майбуття, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
«...О, моя ностальгія
На метелика схожа...»
(Мійосі Тацудзі)
Сентиментальне місто Донецьк я відвідував переважно весною і влітку. Весною, коли цвіте мигдаль (і хочеться писати легкі світлі вірші) і влітку, коли жовте сонце кидає промені на крислаті болівари, а вони - тінь на бруківку (і хочеться пірнати в море і слухати вечорами тужливі донецькі серенади). Нині відвідав я Донецьк восени, коли дерева стають золотими і черленими і холодний осінній вітер спонукає писати мудро. Приїхав я в Донецьк швидким поїздом «Берлін – Донецьк», тим самим – фірмовим, що їде через Лейпциг та Прагу, в якому пасажирів безкоштовно пригощають справжньою колумбійською кавою сорту «Пакамара». Я не люблю літаків – під час польоту мені здається, що я зависаю між твердю планети і Космосом, а в нескінченність мені ще зарано. Літаками я подорожую тільки в Нову Зеландію – край папороті та клишоногих птахів. І то – плив би тоді пароплавом, якби жив в Австралії, а не в стрій добрій Европі – в країні Священних Каменів. Їхав я в Донецьк разом зі своїм старим знайомим – музикантом Клаусом фон Людендорфом, якого теж запросили на літературний фестиваль «Донецька осінь» - з автором сентиментальних мелодій в стилі Лоренса Стерна. Поспати в поїзді не вдалось – аж дві причини завадили моїй подорожі в царство Морфея під стук коліс: добра кава та невгамовний Клаус. Він всю дорогу філософствував про музику Бетховена, про те що саме поняття germani кельтське, означало «кельтів, що прийшли з-за ріки», себто жили по той бік Рейну. Іще він періодично грав на скрипці то «Заставу на Рейні», то «Тиху ніч», то «Сім сорок». Потім, в Донецьку, я кілька разів з’являвся в його товаристві на різних літературних збіговиськах – від неокласиків до панфутуристів. І всюди: «Артуре! Звідки? Яким вітром?» А я гонорово, показуючи рукою на Клауса, голосом Остапа Бендера: «Ми з колегою приїхали з Берліну!» По приїзді Клаус зупинився в готелі «Континенталь». Мені ніколи не подобався цей готель за показову крикливу пишноту у стилі псевдомодерну і докучливий сервіс. Я зупинився в готелі «Бісмарк» з його суворим лаконізмом і навіть аскетизмом, чорно-білим забарвленням всього і якимось аристократичним підходом до естетики. Там менше зірочок, але й менше відволікаючих факторів – можна у вільний час і подумати, і почитати, і щось навіть написати. У головному холі готелю зі смаком зроблений бюст патрона і чудова баварська кухня в ресторації – пиво привозять прямо з Мюнхена. У готелі зустрів мене старий знайомий, з місцевих любителів музики епохи ренесансу і власник цього готелю заодно. Вручаючи ключ від номера він здивовано підняв брови догори, я відповів своєрідним виразом обличчя, яке можна було асоціювати з фразою: «Бо так...» Але він все таки озвучив своє здивування, перетворив його з емоції в набір звуків і слів:
- Що принесло Вас у це місто синього неба і степового вітру нині? Туристичний сезон завершився. Карнавал давно відгримів тамтамами, регата відлопотіла вітрилами, джазові фестивалі та виставки орхідей минули, канули у вічне «вчора». Гей-парад був ще в червні, собачі перегони – в липні, тарганові перегони – в серпні. Конкурс ірландських танців і то вже став історією. Навіть оксамитовий сезон і той зів’яв. Все цікаве минуло в цьому році. Нині в Донецьку, як то кажуть, мертвий сезон...
- Література.
- О, розумію! – про щорічний осінній літературний фестиваль навіть він багато чув, він, людина від поезії і прози далека.
Осінній Донецьк – це місто, як то кажуть, «високого туризму» - елітарного. Люблю блукати його тихими вулицями, особливо Старою Юзівкою з її колоніальною архітектурою, дивитися як у вікнах мружаться коти, слухати фальшивих клошарів, що співають фальшивими голосами. У той день я трохи пройшовся, милуючись жовтим листям лип і кленами, що тільки почали червоніти, побачивши безсоромницю осінь. Я йшов і милувався вітринами ювелірних магазинів та крамниць антикваріату, з дверей яких визирали власники – вусаті греки і неголені турки. Вітер зривав осіннє золото листя і кидав мені його під ноги. На розі Старолютеранської біля пам’ятника Епікуру співав клошар, граючи на акордеоні:
«...Ну, а чому, ну, а чому
Донецьк до смаку так йому...»
Я хотів голосно сказати: «А тому!» Але промовчав і кинув клошару купюру – сто американських долярів. Клошар глянув на банкноту і зневажливо криво посміхнувся – в Донецьку цінують тільки одну іноземну валюту – аргентинські песо. Всі інші демонстративно зневажають. Чому – не знаю. Певно, причина сього – Хyліо Кортасар – його новелами в Донецьку зачитуються, а вірші цитують де треба і де не треба. І то всі: від бургомістра до панянок, що розносять ель у пабах. Звісно, цитують у перекладах. Хоча в тавернах інколи цитують іспанською чи креольською. Особливо коли грапа або джин, чи азартна гра розв’язують язики. Зазначу, що клошари в Донецьку майже всі фальшиві. Вони, переважно мають добру роботу і добрі заробітки – працюють в квітникарстві. Але на дозвіллі перетворюються на акторів – одягаються клошарами, беруть катеринку або акордеон, ну, зрідка гітару чи саксофон і грають, і співають на вулиці – переважно мелодії і пісні які самі ж і придумали.
Трохи прийшовши до тями і переглянувши ранкові літературні газети, я вирушив пішки до кав’ярні «Місяць в тумані». Не знаю хто придумав кав’ярні таку назву і вирішив обладнати в японському стилі. Кава – напій зовсім не японський, з іншого культурного світу, хоч теж орієнтального. Хто не знає Донецька, то скажу про всяк випадок (тільки не сприймайте це як рекляму): кав’ярня «Місяць в тумані» розташована на вулиці Кафки, 10. Пройти до неї можна з вулиці Староюзівської, через площу Чевенгур, далі по вулиці Андрія Платонова, до провулка Пролетарської Сили. А там – поруч. Можна простіше. Сісти на трамвай номер 62 і їхати до зупинки «Вулиця Нестора Махна». Це лютеранский квартал – колишня німецька колонія, що існує з часів Джона Х’юза. Цікаво, що німці-католики селились і селяться в Донецьку не тут, а в ірландському кварталі, який ще називають на сленгу «Малий Бостон». Донецьк взагалі місто германофільське. Тут зачитуються творами Герріха Гейне, Гофмана, Томаса Манна, Кафки, Германа Гессе, Рільке, Ахіма фон Арніма, Шеллінга, Клеменса Брентано і зовсім не знають Золя і Анатоля Франса. Франкофілів в Донецьку майже немає. Німецьку мову на його вулицях чути частіше, аніж іспанську чи грецьку – я свідок.
Але повернусь до теми кав’ярень та фестивалю (літературного). Все дійство фестивалю «Донецька осінь» відбувалось у кав’ярнях. Навіть урочисті відкриття і закриття. Це і зрозуміло – місцева богема збирається завжди в кав’ярнях і тут же часом і пише, і декламує свої твори. У Донецьку кава і література сплелися в якусь колоритну субкультуру. На цьогорічному фестивалі хайдзіни, любителі хокку і танка збиралися в кав’ярні «Місяць в тумані», автори та любителі сонетів, рондо, елегій збирались в кав’ярні «Оксфорд». Там навіть з цієї нагоди повісили портрет Вільяма Шекспіра. Прозаїки до глупої ночі сиділи за кавою в «Марселі» - у непоганому закладі, оформленим у стилі ренесансу. Поціновувачі та автори верлібрів збирались в кав’ярні «Модерн», де всі написи виключно італійською. Панфутуристи збирались в кав’ярні «Сатурн», що справді оформлена футуристично, а неокласики в кав’ярні «Парнас», що більше нагадує грецьку таверну, аніж кав’ярню. Тільки шанувальники лімериків збирались не в кав’ярні, а в пабі «Белфаст» - по зрозумілим причинам. Там між виступами грала жива ірландська музика (гурт «Банші») і пиво «Гіннесс» лилось рікою.
Але повернемось до збіговиська хайдзінів. Кав’ярня «Місяць в тумані» мене завжди зачаровувала якось своєю справжністю: оформлено вишукано з живими бонсай та оригіналами японського живопису – картинами Фукусі Тацумаро та каліграфічними роботами Харуяма Катано на яких написані танка Оно-но Коматі старовинним письмом. У будні дні там тихо і безлюдно – можна зайти, замовити чаю чи саке (щоб зовсім зануритись у світ Ямато), подумати, заглибитись в себе і писати хокку. Людно там з п’ятниці по неділю включно. Але справжня жива японська музика лунає там тільки в суботу ввечері. Тут грають на сямісені, кото, бамбукових флейтах такефуе та шакухачі місцеві знавці японської музики і гості за далекої Ніппон. По п’ятницях у цій кав’ярні грає скрипаль Давид Гербсштейн. Це виглядає трохи дивно – японський колорит і серед нього скрипаль, що ніби примандрував з казок Гофмана. Але це дивує тільки мене. Решта публіки сприймає цього бороданя органічно. Майже як сезон чи стихійне явище. На час фестивалю – все як ніколи. Я прийшов дочасно, хоч і споглядав дорогою тріумф осені. Але як це не дивно, але я прийшов мало не останнім – всі учасники і гості були вже на місці і пили хто чай, хто каву. Згідно ритуалу треба було представитись після поклону. Я назвався своїм старим псевдонімом Росо Цукійо (老僧月夜). Мене впізнали, хоч знали більше під псевдонімом Кенші (剣士). Але емоції на зібраннях хайдзінів висловлювати не прийнято, тому обличчя присутніх лишилися незворушні, а мене служниця в синьому кімоно з білими візерунками бамбуків запросила взяти участь у чайній церемонії – садо (茶道). Спочатку присутні пили чай, що був приготовлених у них на очах майстром чаю витонченими рухами, потім обговорили красу порцеляни, потім слухали мелодію «Канаші акі-но кадзе» (悲しい秋の風) виконану на кото. Потім виступив місцевий хайдзін, що пише хокку під псевдонімом Курой Сора (黒い空). Він читав хокку зі свого останнього збірника «Шляхами осіннього вітру». Потім звучала бамбукова флейта (грав один монах секти дзен) і знову читали хайку. Мене запросили до слова, коли на місто впала темінь – не просто сутінки, густа, як земля, пітьма і в кав’ярні горіли японські ліхтарики замість електричних жарівок. Я читав свої хокку зі збірника «Осінній туман» і серед них таке:
Старезна журба.
До неї шлях падолист
Листям застелив…
Після зібрання я ще довго блукав нічним містом і споглядав місяць оповні – хмари розвіялись і пітьма перетворилась на срібну донецьку ніч... У голові продовжувала звучати мелодія бамбукової флейти під назвою «Хайкьо-но дзіін» (廃墟の寺院). На мить мені здалося, що я пережив саторі. Наступного ранку я відвідав місцевий дацан секти Сінгон. Запалив ароматну паличку біля бронзового Будди, покрутив колесо з текстами молитв та мантр, ударив у дзвін і плеснув два рази в долоні. Навіть почув луну від цих плесків в глибини храму...
Потім ще були збіговиська модерністів і постмодерністів, символістів і реалістів, формалістів і футуристів. І всюди хотіли щоб старина Клаус зіграв їм на скрипці веселу або тужливу мелодію, і конче заграв «О, мій милий Августин, Августин, Августин...», всюди були потоки слів і метафор, автори, автори, автори. Творці текстів і графомани, поети і барди, меланхолійні прозаїки та іронічні оратори дурниць... Потім я приєднався до любителів нової модної розваги – споглядати паротяги, які тікають в степ у хмарах пари під голос свистків, стукіт і сопіння. Є в Донецьку міст, що дуже нагадує Тагайський міст новел Миколи Хвильового. Любителі романтики (а я теж романтик) заходять на цей міст і милуються паротягами. У мене склалося враження, що паротяги в Донецьку запускають саме для цього. Але ця донецька осінь лишилася в моїй пам’яті звуками бамбукової флейти, світлом місяця оповні і черленими кленами, що були освітлені японськими ліхтариками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755647
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой
Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм
Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Наче б то правильно, - підтримати людину, плече підставити, відправить на таксі, просто зігріти у лиху годину, коли від неї відвернулись всі! Десь шляхи долі із такими перетнуться, достатньо скрізь підніжок і образ, будьте готові, як до неї повернуться, цей персонаж відвернеться від вас! Таке життя, не відшуковуйте причину, в стосунках не будуйте барикад, це буде правильно підтримати людину, але на вдячність не чекайте в світі зрад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755590
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Ніби вчора зустріли здалеку батьківські пороги
Посміхалась калина очицями гордо в саду
Час злетів, заманивши відверто в далекі дороги
У дороги життя, споглядаючи тиху ходу.
Тихий щем, тихий спогад, ті вічні людські почуття
Ніжний подих у грудях- пташині розправлені крила
Тихо впаде сльоза- в ній батьківське прожите життя
І світлина на згадку, і усмішка вірна та щира.
Щирі очі без дна, що в криниці водиця свячена
І вуста, наче мід, мов блаженство запалених свіч
І молитва свята і дорога далека, хрещена
Тихі роздуми вічності зорями падали з віч.
Ніби вчора зустріли здалеку батьківські пороги
Посміхалась калина очицями гордо в саду
Час злетів, заманивши відверто в далекі дороги
У дороги життя, споглядаючи тиху ходу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748094
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 16.10.2017
УПА створилась на Волині –
Із ким боролася вона?
Про це згадати треба нині,
Коли на сході йде війна.
Боролась з тоталітаризмом,
Що згубним для народів був.
Закінчилось усе трагізмом –
УПА програла боротьбу.
І німці воїв її били,
Й солдати армії РС.
Нерівні сили погубили
Націо-визвольний процес.
Мета ж свята була в упівців:
Країну визволить з ярма,
Щоб цар – не вовк, народ – не вівці,
Щоби держава – не тюрма,
Щоб кожному жилося гідно
В краю калини та верби,
Щоб мову шанували рідну,
Позбулись болю і журби.
Так сталось згодом, як гадалось - л
Неволі ланц злетів, як пил.
Та… знов під нами захиталось.
Нам втриматися стане сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755154
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Чоловіком родивсь, ним і будь до кінця,
За життя маєш дещо зробити:
Посадити садок, збудувати свій дім,
Маєш сина собі народити…
Окрім цього в житті маєш честь берегти,
Ворогів у свій дім не пускати.
Коли треба за землю на полі лягти,
Щоб від болю не сивіла мати.
Все зроби при житті, щоб родина твоя,
Особливо батьки і онуки…
Прожили у раю, щоб їх квітла земля,
Щоб не знали в родині розлуки.
І щоб завжди в роду все вершив чоловік,
Його діти ішли за ним слідом.
Додавав свою частку в родинний потік,
Завжди внуки пишалися дідом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754988
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Я сьогодні рано встала
помолилась Богу.
Написала й заспівала
свою пісню нову.
Про свій край я знов співаю, Як пшеницю засіваю
щоб далеко чути: поля неозорі,
від Карпат і до Дунаю, нехай родить наша нива
й до Дніпра-Славути. від верха до долу.
Приберу свою я хату,
зроблю, як картину...
Піду край свій захищати,
може там й загину...
Як загину, не загинуть Співаючи, молодиці:
і пісні, і люди, вишивають й шиють,
нехай співи їхні линуть йдуть дівчата до криниці:
по країні всюди. руки й личка миють...
Нехай хлопці-соколята
теж пісні співають,
а змужнілі чоловіки
край наш захищають...
Нехай діти в гарних школах Нехай знає світ і люди,-
знання здобувають. ми небезталанні.
Всі живуть в щасливій долі хай пісні лунають всюди
і воєн не знають. звечора і зрання...
Від Карпат і до Дунаю,
й до Дніпра-Славути:
в Україні, в ріднім краю:
Правді й Миру бути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754993
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Ох, суровые ветры с Днепра налетели,
По окрестным лесам скрип деревьев да стон,
Дремлет братия вся по пещерам и кельям,
Спит, вкушая короткий монашеский сон.
И такая-то ночь эта вышла лихая,
Волк не всякий теперь на добычу пойдёт,
Но, обитель святую свою охраняя,
Как всегда брат-привратник стоит у ворот.
Ни со зримым врагом не страшится он встречи,
Ни с бесплотным, хоть видели тут и таких,
Черной рясой простой лишь окутаны плечи,
Хоть кольчуга и явно привычней для них.
Был при постриге он наречен Николаем
Он охотно несёт самый тягостный труд,
Но нередко былое его вспоминая
Братья князем его всё зовут и зовут.
Он принял добровольно монашества ношу
И от титула князя легко он отвык,
И приятней когда, как ребенка, Святошей
Называет его добрый инок старик*.
Да, такой он и был. Мальчик тихий, хороший,
Не любивший кровавых охот да забав,
Потому-то его звали с лаской: Святоша,
Хотя полное имя ему Святослав.
Княжич знал: Святослав имя предков великих**,
Побеждавших огромные орды врагов,
Кто для русской земли был надежной защитой,
О которых гремят песни всех гусляров.
.
И тогда он мечтал, хоть и мягок был правом,
Как однажды дружину он сам поведёт,
Как сравняется с предком своим, Святославом,
Как прославит его за победы народ.
Хоть в ученье добился больших он успехов,
И за книгой порою сидел до утра,
Но пьянил мальчугана звон сладкий доспехов,
Меч тяжелый казался желанней пера.
Но как вырос Святоша, сам став Святославом,
И воссел на уделе врученном отцом,
То увидел, в каком хороводе кровавом
Заплясала земля в ослепленьи своём.
Полюбили свои со своими же драться,
Где походы былые? Они, точно сон,
А от половцев, злобных степных сыроедцев
От Рязани до Луцка плач горький да стон.
И когда страшных бед переполнена мера,
Межусобная брань всех бросает на всех,
Остаётся одна Православная вера
И души, и народа последний доспех.
Озверелых и диких она примиряет,
Вечных истин Христовых растит семена,
Не того ль против церкви всегда выступает
В самых разных личинах один сатана.
И понял юный князь: в правде Бог, а не в силе,
Пусть кто хочет берёт княжий меч да печать,
То, что братья мечём да вином погубили,
То молитвой и словом он будет спасать.
Пусть его не поймут даже братья родные,
Он простит все ошибки и споры родным,
Но пойдёт непременно в великий град Киев,
Но не к князю, а прямо в пещеры, к Святым.
Пусть соперник спокойно владеет уделом,
Он теперь себе путь избирает иной.
Оставалась казна. Что бы с нею мог сделать,
Князь обычный, владыка суровый земной?
Мог потратить на терем, роскошный и шумный,
Где коварны советы и буйны пиры,
Мог потратить на войны, где в битвах безумных,
Братья в братьев вонзают свои топоры.
Но в пещеры идя, чтобы там подвязаться,
На обитель Святоша казну отдает,
И тогда на внесенные князем богатства
Началось возведение главных ворот.
Славно зодчие камни уже положили,
Над воротами ж сверху Святой божий храм.
Путь закроют ворота любой темной силе,
Будет вход для друзей и препона врагам.
И пусть буря и ночь но при этих воротах
Он служение с радостью чистой несет.
О душе и о ближних теперь лишь забота,
Он создатель и страж монастырских ворот.
Тех ворот, что для доброго – к вере дорога,
От врага ж для обители лучший заслон;
Он откроет любому, кто верует в Бога,
Кто страдает телесно, кто мира лишён.
И пускай вся земля темнотою объята,
Пусть грозит нам орда, всюду царствует ложь,
Но в пещерах Святых тебя примут, как брата,
Здесь ты самую лучшую помощь найдёшь.
Здесь молитвы святых снимут грусть и заботы,
А от хворей телесных целитель даст трав…
Но врагу не прорваться сквозь эти ворота,
Брат Святоша на страже, всё ж он Святослав!
Святой Преподобный Николай Святоша - один из правнуков Ярослава Мудрого. Родился около 1080 г. Княжил в Луцке. Ещё молодым человеком постригся в монахи, став иноком в Киево-печерского монастыря. В монастыре среди прочих послушаний был и привратником при воротах обители. Возведение главных ворот с надвратной церковью во имя Пресвятой Троицы было осуществлено на средства, пожертвованные самим Святошей. Выступал как миротворец, содействовавший прекращению княжеских междоусобиц. Скончался 14 октября 1143 года. Канонизирован Православной церковью. Кроме 14 октября днём памяти его является, также и сегодняшний день, 11 октября, когда празднуется Собор всех преподобных Киево-печерских отцов, в ближних пещерах почивающих.
**Имя Святослав носил не только отец Святого Владимира великий полководец Святослав, но и родной дед Святоши, один из сыновей Ярослава Мудрого, первый из древнерусских князей победивший половцев. В честь него мальчик, скорее всего, и был назван.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754849
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Восени зібралось в лузі
Вісім славних чорногузів,
Вісім лельок та лелек
(Що дзьоби у них, як глек –
Довгі, та вузькі й плескаті),
Вісім бусликів – на хаті
Кублились, та зараз, діти,
В ирій думають летіти.
Йдуть у край холодні дні.
Вісім милих боцюнів
Що стоять біля ріки,
Чистять груди і боки,
В Африці знайдуть свій дім.
Виживуть, авжеж. А втім
Є до вас питання, друзі:
- Скільки разом пташок в лузі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754843
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
шляхи розходяться, та зберігаються зв'язки,
тому, мабуть, прощатися не варто,
бо в кожній точці зоряної карти
тебе відчую я, мене підхопиш ти
сама розлука утрачає справжність й сенс,
вона - ілюзія із відстані і часу,
а серце, уподібнившись пегасу,
куди завгодно дух перенесе
галактики стикаються і точитися війна
руйнівників і тих, що світ щодень цей творять,
а тільки віра творить з нас героїв,
нехай тебе убереже вона
ми знов розходимось, лежить безмірний шлях,
в святилищі душі для тебе вічне місце,
чекатиму від тебе добрих вісток,
а ти читай про мене по зірках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713362
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 10.10.2017
Налетіли дощі…
Позмивали клини журавлині.
Небеса у плащі…
В глибині видно клаптики сині.
Листя жовте летить,
Вітер гонить його над землею.
І здається ще мить,
І зима заблищить під зорею.
Довгі ночі прийшли…
Скоро вдарять грудневі морози.
Полетить із гори
Білий пух, а не осені сльози.
Замете все кругом,
Всі недоліки осені скриє…
І мороз батогом
Річку льодом прозорим накриє.
Золота пелена
Стане враз навкруги біла-біла.
І землі сивина
Нагадає про сивість у діда.
Прийде вечір Святий,
Морозець пустить з даху бурульку,
А дідусь мовчазний
Черешневу смоктатиме люльку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754655
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Пташиний спів бадьорий за вікном
Настійно кликав: «Виглянь, ми чекаєм»
А я не знала, чи поринуть в сон,
Щоб танцювати з гуріями раю,
Чи горлицею линути на клич,
Чи слухати, щоб дива не злякати.
День розкривав принади, як павич,
Вривався сонцем вранішньо в кімнату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754662
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Прийшла осінь гарна, славна,-
до нас на гостину.
Пригорнула, приласкала
малу сиротину...
Батько й мати сиротини З"їло ягоди калини,
лежать у могилі... вмилося сльозами.
Зголодніле рве калину, Важко жити сиротині
витира сльозину... без тата і мами...
До калини пригорнулось,
листями укрилось.
І заснуло у калині,
ніби у хатині...
Місяць світить для калини, Що сталося із батьками,
для сироти сяє... померли, чи вбиті?..
Як зігріти сиротину Чому люди поміж нами,-
і місяць не знає... слізьми діти вмиті?..
Ранком сонечко зігріє
малу сиротину...
Вітерець злека обвіє
й калину-хатину...
Стиглі ягоди калини Чи вони вже безсердечні,
голод угамують... чи горя не знають?..
Чому ж люди сиротини,- Що дитя до свого серця,
не бачать, не чують... та й не пригортають...
Очерствіли у них душі,
у грудях не мліє?..
Чи потрібні лише гроші,
а в душах пісніє?..
Що ж сталося, люди, з нами, Щедра, щира осінь мила,-
не можна черствіти... ощасли дитину...
Сиротинства поміж нами,- Дай здоров"я їй і силу
не повинно бути!.. і нову родину!..
Їй потрібна і калина,
і сім"я, і хата...
Щоб росла кожна дитина
на добро багата!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754685
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Археологія без сумніву ще одна малопомітна сфера інтимного людського. Не часто вдається почути про неї в такому значенні. Першою постає у ряду асоціацій не надто цінна з погляду корисності наука, в якій у буквальному і переносному розумінні немає практично нічого, крім пилу. Що нам, сучасним, історія поколінь, які розчинилися в часі з тисячами своїх попередників?Приваблюють хіба що їхні скарби, але суто із комерційних мотивів.
Звичайно, все це тільки наша недалекозорість, адже археологія це завжди наближення до потаємного, до сакрального змісту наших свідомостей, який змінюючи форму залишається тим самим. Тут археологія стає значно ширшим поняттям, що стосується будь-яких досліджень глибинного, будь-яких шукань суті. Справжня археологія не викликає резонансу, не приносить слави, не змінює становище у суспільстві, не надає видимої вигоди, це справа щирого та непідробного інтересу. Проявом археології може бути висока поезія, провідниця під покрови чуттєвого, бажаюча дістатись до таємничих підвалин буття філософія, наш дилетантський самоаналіз, який бодай трішки відкриває двері до Олександрійської бібліотеки розуму, прагнення пізнавати близьких нам істот у всій їхній красі, суперечливості і вразливості.
Все це надто рідкісні речі в нашу епоху, коли навколо нас постійно снують тисячі сенсів, які не дозволяють нам довго зосереджуватись на чомусь одному, роблячи наш світогляд надто поверхневим, надаючи перевагу швидкоплинним враженням, заважаючи формуванню стійких душевних структур, змушуючи продовжувати марафон далі, за всихаючим потоком досягнень, без яких ми видаємось собі безвартісними. Ми перетворюємося на дементорів, які відчайдушно потребують радості, забираючи її у всього і всіх, але не наповнюючись ніколи, залишаючись ще пустішими, злішими і нещасно голодними. Натомість археологія звертає нас до початку, підносить із вирування хаосу маяки нашої індивідуальності, розсипає перед нами скарби, які не засліплюють, але укорінюють наші блукаючі серця. Археологія - вічне вертання до зелених вітрів дитинства, перебирання старих і простеньких бабусиних прикрас, тисячне зворушення всього єства при дотику коханої жінки, відчуття причетності до обертання колеса роду, це вічність, якої нам не вистачає.
Врешті археологія - це любов... Ар-хе-о... Чи не вчувається в цих складах шепіт древніх коханців, що безмежно захоплені самі собою? Чи може це магічні склади чаклунських формул, яких удостоєні знати обрані вищими силами?
Але я не відповім на ці запитання зараз, я ж-бо і пишу, затамовуючи подих і стишуючи слова. Але...але я тобі розкажу про них на вушко, бо ця археологія уже надто інтимна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751462
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 10.10.2017
«...У цю ніч
У всьому величезному місті
Спить одна лише тінь
Синьої кішки,
Тінь кішки, що оповідає
Сумну історію людства...»
(Хагівара Сакутаро)
Сторінками книги століття-калічки,
Сторінками цього збірника фейлетонів,
Цього альманаху сумних анекдотів
Блукає синя кішка,
Що лишає сліди-плями
На початку кожного розділу,
На початку кожного зачину-реквієму
По нашому буттю справжньому.
Синя кішка розкаже сумну історію
Людства неотесаного дерев’яного
(А десь вогнище,
А десь Час-палій
Пожежу роздмухує,
А ми все будуємо
Хатки свої паперові,
Кораблики свої шкаралупові,
А ми все поливаємо
Корені людей-дерев
Давно посохлих).
Синя кішка сновида
Розкаже історію
Мишей-людисьок
Про звитяги їх сірі,
Про битви їх хвостаті,
Про королів їхніх волохатих
Зубатих та сиролюбних,
Про філософів шарудіння,
Про ораторів писклявих,
Про патріархів темної нірки,
Про інквізиторів комірчини.
А Місяць-дивак
Все слухає, все зазирає-кліпає
У ці хащі кипарисові,
Де плете свою розповідь
Синя кішка,
Яка на осінньому вітрі
Збирає каміння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754610
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Дивлюсь, берізка за вікном
Ще та, в соку живильнім, діва.
Хоч Жовтень вправно рукавом
Уже направо і наліво
Вихлюпує (й не без снаги!)
Даровані (для праці!) фарби.
Не зачіпає береги
Річок, озер; зелені скарби
Долин іще не гне, не мне,
Не вимальовує у жовте.
Та їх ця участь не мине,
І їм відкриє силу Жовтень.
Ітимуть затяжні дощі.
Надіятись на інше – всує.
В корі дерев заснуть хрущі.
В повітрі листя завальсує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754533
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Прив`ялий світ, туман і тиша…
Це все колись уже було :
І кольорові бігли миші,
І пізнє золото цвіло.
Був небокрай так недалеко,
Принаймі, так здавалось нам,
Хоч сумували вже лелеки
Й збирали данину вітрам,
То все дарма, бо ми кохали,
На фоні паморозі айстр,
І журавлиних інтегралів,
Під падолистовий кадастр.
Палало листя – ми горіли,
Як жаль, це так давно було,
Єднання душ губило тіло -
У вирій щастя утекло .
Лиш пам'ять… аж до небокраю,
Птахів небесний караван,
Лиш Туга – донька Навсікаї,
Мов осінь, вкутана в туман…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754058
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Люблю гуляти в дощ по Львові –
Під парасолькою і без,
Вдихати запахи кавові
Під дощекрапель полонез.
Люблю зайти собі до храму
Післяобідньої пори,
Відкрити навстіж серця браму
Світло-потокові згори.
Люблю Підвальну (рідні знають!),
Де Федорова монумент.
Там книги люди вибирають,
І я ловлю удачі мент.
Люблю роззброювати лиця
І гріти в погляді глясе,
В театрі оперу дивиться
І Богу дякувать за все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754047
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Дівчино-горлице, крихто тепла,
Ти, у віночку - у жовто-блакитнім,
Руки простерла, злетіть не змогла -
Круки за них учепились, як злидні.
Не відпустили. Терзали? Кляли?
Долю твою сплюндрували, Ірино,
Тіло порвали в підвалах звірино,
Так налякав на збіговисько вплив?
Як же Донецьк ту наругу стерпів,
Ти ж діточок научала устоям?..
Стала негадано справжнім героєм -
Горло здавили, та вирвався спів.
Дівчино-горлице, ти у вінку
І вишиванці - ставна́, нескорима,
Не спокусилась, як інші, грошима,
Запам’ятаєм навіки таку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753986
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Жити й виживати можна всюди, не потрібно буть лише нулем, всім допомагають сильні люди, хоч і в них достатньо є проблем! Вони пересічні, небагаті, часто-густо зовсім без гроша, з ними у роботі, як на святі, все тому що є у них душа! До депресії і розпачу ми схильні, від біди не так далеко до біди, нас підтримують чим можуть люди сильні, тож давайте їх поповнимо ряди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753770
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
«...одбивай похоронні такти,
барабане печалі!
Стукай, серце,
про скорий кінець!
Оплесків не буде
засміяному барабанщику,
велетенському барабанові
всіх сердець.»
(Ґео Шкурупій «Барабан печалі»)
Писати есей про есеї справа невдячна. Особливо, коли під сучасним есеєм розумієш есей ХХ – ХХІ століть – не менше. А писати есей про донецькі есеї справа невдячна в квадраті. А про сучасний і поготів. Одразу посипляться закиди в суб’єктивізмі. Так начебто в модернізмі було чи може бути щось об’єктивне. Об’єктивність померла разом з Флобером – вона ще жила у його романах, а потім поспішили заколотити її агонізуюче тіло летаргічної красуні в соснову труну декадентських новел і покласти на її свіжу могилу трояндовий вінок, коли ще пісок могильного пагорбу був пухким і сипким. Хто в цьому винен? Можливо, Едґар Аллан По, можливо Шарль Бодлер – вони предтечі цього весняного суб’єктивізму, що пахне неолітом і степовою травою. Есей завжди був суб’єктивним – така його природа і не треба мені заперечувати. Тим паче донецький есей. Як новий та оригінальний напрямок есеїстики донецький есей не те що народився – він виринув з металургійної публіцистики початку ХХ століття, коли урбанізм вже вважали чимось банальним. Еміль Верхарн на той час вже був прочитаний, хоч іще не забутий. Але вже мертвий – трамвай поставив крапку в його урбаністичних медитаціях – польотах над Містом. Шкода, що Еміль Верхарн не зміг побувати в Донецьку – тодішній Юзівці. Він зміг би тоді інакше пояснити невігласам що таке Місто.
Отже донецький есей зробив свій перший крик новонародженого, коли божевільного ХХ століття минула чверть. Це були екстраординарні двадцяті – час джазу, постімпресіонізму (Вінсент ван Гог, Поль Гоген, Поль Сезанн, Анрі Тулуз-Лотрек) та заперечення старої естетики. Начебто можливо створити нову естетику. Чим завжди вабив мене донецький есей, що так несподівано з’явився на сторінках різномовних літературних часописів (навіть англійських) у 1925 році, так це таким собі оптимістичним конструктивізмом. Так, ніби і не було довгих років декадансу в літературі, так начебто Чехов і не писав свою «Палату номер шість», і ніби Чехов зовсім не з тутешніх країв – не з донецьких і про нього можна забути. Донецьк (тоді ще Юзівка) багатьма літераторами того часу (від Михайля Семенка до Андрія Чужого) не сприймалось як місто літературне. Зрештою, так воно і було – тоді на літературу в Донецьку дивились як на щось вторинне і додаткове, як на приправу до спагеті життя, як на мастило до паротягу промисловості. Літературними містами в Степовій Елладі в той час вважали крім Харкова ще, звісно, Одесу, Таганрог, Полтаву, Січеслав і... І все. Київ вважали містом літописів, а не літератури. А літопис з точки зору тогочасних модерністів це, звісно, не література – це минуле. А тут (аж раптом) без попередження з’явився донецький есей і то зовсім не публіцистичний. І зовсім не «південної школи есеїстики». Та взагалі не південної шкли літератури! Це парадокс: елегії, сонети, рондо, канцони у тогочасній Юзівці (пардон, тоді уже Сталіно) були типово «південними», а от есеї... Цікаво, що тогочасні критики чекали від донецьких літераторів того часу переважно нарисів, репортажів та виробничих романів (що теж багатьма авторами писалося), але аж ніяк не есеїв.
Перший збірник есеїв, що був написаний в Юзівці на початку 20-тих називався «Гроно» і вийшов він друком в Харкові в 1925 році під егідою людей, що через рік створили ВАПЛІТЕ. Причому, на першій сторінці зазначається: «Есеї та нариси», а нижче: «Харків Літературний ярмарок 1925», хоча часопису «Літературний ярмарок» тоді ще не існувало і видавництва такого так само і тим паче, але судячи по всьому ідея такого альманаху висіла в повітрі. У цьому збірнику опублікувалися кілька авторів, що потім були незаслужено забуті. Це зокрема Денис Нетреба (псевдонім Петра Іванова (1896 - 1937), Степан Гуляйвітер (псевдонім Христофора Гольштейна (1900 - 1937) та П’єр Морен (псевдонім Григорія Гарбузенка (1899 - 1937). Збірник складається з двох нерівнозначних частин: це есеї літературознавчого та філософського спрямування та нариси на тему індустріалізації. Останній нарис так і називається: «Індустріалізація». Як на мене цей нарис – абсолютно бездарно написана писанина, що складається з газетним штампів і гасел того часу і не становить навіть історичної цінності. Підписаний він якимось Іваном Ковальським – хто це такий невідомо. Може це колективний псевдонім, або черговий псевдонім когось з есеїстів, що захотів лишитись incognito. Судячи по всьому цей нарис і два інших нариси – менш графоманські («Кроки прогресу» та «Поступ металургії») були написані і поміщені в цей збірник з єдиною метою – замилити очі цензурі. Автори ніби писали собі тест індульгенції чи то робили такою писаниною собі щеплення від розстрілу. Хоча це не допомогло в майбутньому – у страшних тридцятих. Автори, звісно, перебували в полоні комуністичних ілюзій – це відчувається, багато чого утопічного тут написано щиро. Більшовицький режим у ті роки ще не був таким людожерським, але чекісти вже стигли показати своє звіряче обличчя і можна було б ще тоді зрозуміти все, але люди люблять сподіватися на краще і вірити в прекрасне. Мовляв, всі ті жахіття червоного терору минуться, і настане нове, світле. Їм так хотілось вірити в «Загірну комуну», в УСРР та загальне братерство (з ким? З оцими?). Цікавлять, звісно, есеї, а не нариси про «розвиток промисловості» та «поступ пролетаріату». Такі есеї як «Нескінченні перспективи», «Дороги прозорих паротягів», «Думки після зими», «Місто і ранок», «Веселощі сумного П’єро» вражають свіжістю та динамічністю. Більшість тексту присвячена тогочасному панфутуризму, в який автори були просто закохані. Але ця любов не була взаємною. Панфутуристи сприйняли ці есеї як просто літературну критику в рамках тодішньої «літературної дискусії». Михайль Семенко назвав цей збірник «критиканством волохатих троглодитів», Ґео Шкурупій сказав, що «краще б вони писали крейдою на паркані вірші про труби заводів», Юліан Шпол висловився, що ці есеї «кумедні роздуми писарів про поезію, яку вони ніколи не розуміли». Чому панфутуристи так образились на авторів «Грона», чому так відреагували – неясно. Можливо, справді, ці автори виглядали блідо на фоні есеїв та памфлетів Миколи Хвильового, можливо просто в той час ніхто нікого розуміти не хотів – всі хотіли лише висловитись. Так чи інакше цей збірник був всіма забутий. Автори збірника «Гроно» більше не писали есеїв, а в 1934 році були заарештовані в тій же Юзівці (Сталіно) майже одночасно – 20 та 21 вересня. Можливо, слідчий вирішив заарештувати їх саме тримаючи в руках збірник «Гроно» і довідавшись справжні імена авторів. Потім всі троє були засуджені на 10 років таборів за «шпигунську діяльність» і «антирадянську літературну змову». Не виключно, що всі троє пішли по одному етапу. Так чи інакше, всі троє опинилися на Соловках у сумнозвісному СЛОНі, а в 1937 році вони були розстріляні за вироком «трійки». Ходили вперті чутки, що вони не були розстріляні, а були повантажені на списаний корабель разом з іншими в’язнями рокованими на страту і цей корабель був зумисно затоплений в білому морі – таку вигадали страту «лицарі плаща і кинджала», точніше «м’ясники маузера та шкірянки» для економії часу.
У тридцяті роки писати і публікувати есеї стало неможливо. Сам факт написання есею був вироком. Статті літературної критики перетворились або у форму доносів (негативний відгук мав наслідком арешт) або пустим славослів’ям бездарної і беззмістовної писанини. Але були автори, в тому числі і в майбутньому Донецьку (і вже не Юзівці) які писали есеї. Більше того, вони наважувались ці есеї зберігати. Зберігати рукописи в ті часи було небезпечно. Сам факт наявності рукопису в людини, що не була офіційним письменником був вироком. Люди, які щось писали, особливо вірші, написавши вчили це напам’ять, а потім рукопис знищували. Але, як це не дивно, саме в пост-Юзівці (постлітературному на той час місті) жив Марк Клаппен (1902 - ?), що лишив по собі цілу низку блискучих есеїв. Про його життя майже нічого невідомо. Кажуть, що він походив з українізованої німецької родини (колоністи херсонських степів), в молодості він працював помічником машиніста паротягів, а потім працював механіком у колійовій майстерні по ремонту все тих же паротягів – «залізних слонів води». Так, принаймні, він про них писав. Прекрасно усвідомлюючи, що єдиним вартісним явищем у цьому світі є література, він писав есеї саме про неї (про що ж іще? Невже про театр? Так життя – це форма театру, а воно жахливе...). Про сучасних авторів писати есеї було неможливо – щоб не було написано чи негативне, чи позитивне, але якщо воно було написане у формі есею, це автоматично ставало доносом і вироком. Лишалось писати або тільки про авторів минулого (і то далекого, бо лишались в совітах родичі померлих письменників і поетів) або про авторів далекого майбутнього. Але зазирати в майбутнє Марк Клаппен не вмів чи то не хотів. А було би страшенно цікаво, якби він написав есей, скажімо, про Йосипа Бродського чи Сергія Довлатова. Але це мрії за межею реальності. Есеї він писав про творчість Данте Аліг’єрі, Джованні Боккаччо та Франческо Пертрарки. Судячи по чисельним цитатам, якими всипаний кожен есей їх твори він читав на мові оригіналу, яку знав блискуче. Де він взяв твори цих авторів італійською і де він вивчав мову пісень моря і винограду – незрозуміло. Але явно з перекладами він був не знайомий. Також він був не знайомий з есеєм Осипа Мандельштама про Данте (що і не дивно), хоча читав критичні роботи Де Губернатіса «Петрарка та його ювілей», Кореліна «Потрарка як політик», Зайцева Б. К. «Данте та його поема» та книгу Ландау «Die Quellen des Decameron» німецькою мовою, яку він теж знав блискуче. Про це ми можемо сказати напевно виходячи з чисельних цитат і згадок цих авторів у тексті есеїв. І хоча відчувається, що Марк Клаппен слабко орієнтувався в історії Італії раннього ренесансу і проторенесансу та й в самій атмосфері тріченто та квадріченто, але його есеї вражають блискучою та оригінальною стилістикою, літературними прийомами, метафорами – всім тим, що робить есей перлиною прози. Найбільш віртуозно написані есеї «Той, хто зазирнув за межу», «Вітер у кроні лавра», «Сміх і сльози під час чуми», «Пісні про лагідне сонце», «Mare Nostrum». Що вражає в цих есеях, так це відчуття якоїсь безмежної меланхолії, що ховається за кожним рядком тексту. Якби Ґео Шкурупій міг би дожити і прочитати ці есеї він назвав би їх безперечно «Барабанами печалі» - настільки вони насичені безнадією. Інквізиція вічна, бо вічні тирани думки, урбанізм спотворює людину, машини великого міста знищують в людині людину і лишають тільки оболонку і видимість людини, антигуманний напрямок розвитку суспільства закономірний і ніякі гуманісти не можуть цьому завадити, всі ми – всі люди приречені блукати колами пекла, це суть земного існування, людина гріховна по своїй суті, кожен, хто творить текст, творить його під час вічної чуми, яка ніколи не закінчується. Краса ілюзорна, а цивілізація рухається від культу краси античності до культу потворності індустріального суспільства – ось тільки деякі думки які випливають з підтекстів цих есеїв. Такого «антиурбанізму» годі шукати у будь-якого автора. І одночасно з цим заперечуючи урбанізм автор не показує альтернативи. Його песимізм остаточний. Подібний песимізм ми можемо знайти хіба що у Діно Буцаті в «Татарській пустелі» і то... Під кожним есеєм автор вказував час написання і місце. Наприклад, «Юзівка, 1934». Писав саме «Юзівка», а не «Сталіно». Так написати в той час вже було смертним вироком. Але для нього це, певно, було принципово. Зрозуміло, що опубліковані ці есеї на той час бути не могли, автор писав «у стіл», для себе, без будь-якої надії на публікацію. І все таки ці есеї побували в стані, коли їх можна було читати відчуваючи запах типографської фарби. Під час Другої світової війни рукопис потрапив на Захід і був опублікований в Бостоні (З’єднані Стейти Америки) в 1958 році мізерним накладом в 300 примірників. Книжка вийшла під назвою «Крізь темряву з Данте. Есеї та проби.», далі зазначається: «Бостон. Видавництво Смолоскип. 1958». У книжці є невелика передмова (півсторінки) підписана «Н. К.», де зазначається, що автор був «знищений червоною Москвою». Для мене це не очевидно – доля Марка Клаппена лишається невідомою. Його дочка – Катерина Клаппен стверджувала, що Марк Юлійович Клаппен був заарештований 30 грудні 1940 року в Харкові, коли відвідував свого знайомого Роберта Маєрштейна на його квартирі разом з господарем. Так чи інакше, але по ньому пропав і слід. Яким чином рукопис потрапив на захід – невідомо. Загадковий Н. К. про це нічого не пише. Злі язики мололи, що цей Н. К. і був сам Марк Клаппен, що з таборів ГУЛАГу потрапив у Червону армію, звідти внаслідок оточення в німецьку окупацію, потім з біженцями на Захід, бо мовляв тільки йому і було відомо, де зберігаються рукописи в Юзівці. Але я цьому не вірю. Рукописи на Захід міг вивезти будь-хто, кому вони потрапили до рук. Цікаво, що видання збірника фінансував Патрік О’Доннелл – римо-католицький священик та єпископ Бостона ірландського походження (написав це і подумав – було б дивно, якби людина з іменем Патрік О’Доннелл була не ірландського, а якогось іншого походження, наприклад, українського. Хоча Катерина Маркевич була ірландкою – всіляке буває...) Зберігся навіть лист якогось Джованні Петруччо да Патріка О’Доннелла. Дозволю собі привести його повністю – текст невеликий, переклад з англійської: «Ваша Ексцеленціє! Звертаюсь до Вас з проханням – профінансувати видання книги, бодай мізерним накладом. Рукопис цікавий з різних точок зору. Книга присвячена дослідженню творчості італійських поетів і письменників часів Авіньйонського Полону. Автор книги був вбитий комуністами і безперечно був глибоко віруючою людиною і католиком. Я переклав ці статті італійською, на видання бракує коштів, крім того у мене нині є інші видатки на справу нашої Святої Церкви. Tempus dicam in quo est realis aurum et in quo est unde falsa. З повагою, щиро Ваш Джованні.» Зазначу, що книга вийшла двомовна – українською та італійською. Переклад, до речі, не витримує ніякої критики. Зокрема, слово «безнадія» було перекладено як «impotenza», що зовсім не коректно... Книга була не помічена ні в діяспорі, ні тим паче в Україні. Про Донецьк я вже мовчу. Добре хоч не канула в Лету, як багато інших книг і творів, вже навіть опублікованих...
Щодо подальших спроб донецького есею (про розвиток мова не йде) згадаю Володимира Прунька (1938 – 1999), що писав есеї в 1962 – 1969 роках і навіть пробував їх опублікувати. але марно. Окремі його есеї були опубліковані тільки в 1996 році – альманах «Сторожа» (Харків, видавництво «Рекс»). Побачили світ есеї «Етюди на даху хрущовки», «Художник і його коханка Муза», «Роздуми після Гемінгвея», «Ротор». Мотиви есеів доволі сумні. Основна тема – криза, яка мала місце в розвитку малярства в Европі та Бразилії у повоєнний час, безперспективність сучасної цивілізації, так званий «кінець філософії», що на думку автора неминучий у сучасній йому культурі. По суті ці есеї теж «барабани печалі». На час публікації автор не тільки давно втратив інтерес до есеїстики, але і перебував у психіатричній лікарні міста Донецька після глибокої депресії, що тривала більше 10 років.
Донецький есей живе. Як це не дивно і нині. Періодично трапляються досить цікаві публікації есеїв різних авторів різної статі і віку, що родом з Донецька. Тенденція простежується все та ж – основні мотиви есеїв, не залежно від теми - печаль, меланхолія. Сподіваюсь, що з’являться вартісні твори, що будуть гідні обговорення. Байдуже, що вони будуть «барабанами печалі» чи то «флейтами журби»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753796
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Краю ожиновий,
Світе калиновий,
Сонячна земле моя!
Ранніми росами
Ніжками босими
Літо біжить у поля.
Хвилі у Світязі,
Наче ті витязі,
Дружньо тримають блакить.
Грає сопілочка…
Кожна тут гілочка
Піснею в серці звучить! 2/08/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753563
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
На інших вимірах планет
Писався зоряний сонет —
Продиктував Молочний Шлях.
Серед сузір’їв ув імлі
Гойдались тіні у човні,
На квантових рясних полях.
Думки, пробуджені від сну,
Пливли у гавань неземну
На дивовижних кораблях.
23/09/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753293
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Осінь тамує в душі моїй справжню відвертість,
Мрякою сивих дощів умиває печаль.
Шле мені літо щодня у кленовім конверті
Тепле і радісне, сонцем зігріте «прощай».
Струни строкатих дощів відголосять цю осінь,
Що позолотить думки і на мокрий асфальт
Зсипле із кленів, мов вічності сни безголосі,
Листя пожовклого сповідь на мертву скрижаль.
Вранішня паморозь душу стискає в обійми,
Тулиться в змерзлі жоржини неспита любов.
Осінь зухвало всіх споює смутком снодійним –
Я ж у полоні п'янкої краси знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Вгорі над нами, мов завмерли, хмари,
Розіп’ятий заткавши небокрай,
А у долині м’ята всіх дурманить,
І манить ліс грибочків назбирать.
То осінь за пеньочок зачепилась,
Готує землю й небо до зими:
Вдень сонце світлим м’ячиком котилось,
А ранки одягалися в дими.
Куйовдить часто ранок мокру тишу,
І сплески риб частенько спокій рвуть.
Маленькі хвильки осоку колишуть,
Ховаючи свої сліди в траву.
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
П-огоди, задержись еще малость
О-сень-фея, красотка в парче.
Л-ето красное в прошлом осталось,
Е-ль средь рыжести - радость очей.
Т-еплых дней нам насыпь на ладошки,
Е-сть они у тебя в закромах.
Л-истьев ворох тряхни на дорожки
И - прибавь пестрых красок в цветах.
П-оразвесь лета бабьего сети,
А-ккуратно сплетая узор.
У- поры этой много столетий
Т-о, что нежностью радует взор.
И-деальность, изящность сплетений
Н-а деревьях, траве и кустах.
К-расоту этой сказки осенней
И-злагают поэты в стихах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753196
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Поміж трав і лісів
Плине Ворскла і слухає тишу,
А над нею присів,
Повний місяць у сяйві легенд.
Чую я, як вода
Прохолодою ранньою дише.
Ще вітрець не гойдавсь –
Він удень головний диригент.
Тихо Ворскла пливе –
Оксамитом-водою хлюпоче,
А як день оживе,
Засміються ліси серебру,
Зацвітуть береги,
Адже знають, як річечка хоче
Свою долю вручить
Незрадливому батьку Дніпру.
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753065
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Нагими в світ приходять в Сомалі
І в Англії – прості та королі.
І скільки б дібр не мав ти на столі,
Все лишиш, як підеш за пруг землі.
***
Якщо в нутро пустив ти щось мутне,
Неправда правду у тобі хитне.
Не зволікай, а вимий все дурне,
Допоки зло тебе не проковтне.
***
Не гни калину, не ламай вербу.
Зі світом грай лише у чесну гру.
Чужому списа не точи ребру.
Лише любов дає життя добру.
***
Як друга біль ухопить, запече,
Підстав йому тоді своє плече,
Тягни його із з темності печер
І будеш в царстві Божім паничем.
***
Одне гніздо собі пташина в’є.
Поживу їй Господь щодня дає.
Не клей до рук оте, що не твоє.
Бо за таке нещадно доля б’є.
***
До вирію птахи летять ключем,
Щоб їх зима не стисла обручем.
Як ти ідеш у край чужий з мечем,
Чекай, що торт відплати Бог спече.
***
Якщо в своїй душі ти сієш зло,
Ростиш його, мов дощ і ґрунт зело,
Ним пригощаєш ближніх – то воно
Й тебе поглине, наче ніч, вікно.
***
Не плач, що бідний, білий світ не нудь.
В житті, що можеш, сам собі здобудь.
І сій, і жни, долаючи свій путь.
Людиною у першу чергу будь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752985
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Шматочок хліба і води простої
Людині необхідно для життя,
Щіпочку солі і звичайно – волі,
А ще до України почуття.
Щоб знав де ворог, бачив із далека,
Ростив свій хліб і слухав солов’я.
І знав, як дах прикрасили лелеки,
В такому домі в злагоді сім’я.
Душею був і щедрий, і багатий,
Щоб брат за брата, щоб твоє плече,
Свою святиню, наче рідню матір
Обороняв, хай сором не пече.
Жити на волі, діточок ростити,
Іти до храму, як покличе дзвін.
Братись за шаблю, землю захистити,
Не допускати на землі руїн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752615
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Розфарбована ніч,
Як розбещена жінка,
Із волоссям до пліч
І очима з барвінку.
Весь милується світ,
Що така в неї вдача.
Та світанок їй вслід
Чомусь гірко так плаче.
Омиває в росі
Заколихані кроки,
Хай пісні для весіль -
А йому ліпше спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752654
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Україно! Моїх прабатьків ти земля!
Я люблю тебе, рідна, всім серцем:
Кашеміровий ліс, жовтогруді поля,
Клекіт бусла і шепіт озерця,
Бистроплинні річки гостроверхих Карпат
І Дніпра вікову феєричність,
Хвилі Чорного моря, степів аромат,
Віри твердість і волі величність,
Храмів бані блискучі й на храмах хрести,
Сад у бруньці і з плодом улітку,
Береги, що єднають між себе мости,
І дощами напоєну квітку,
Мову рідну – співучу, як в березні гай,
Стіл у домі, родину і страви.
Україно! Святий і незламний мій край!
Шлях один твій - до сили, до слави!!!
27.09.17 Л. Пікас
Мій недрукований вірш. Кінцівку поправила трохи.
Україно! Моїх прабатьків ти земля!
Я люблю тебе, рідна, всім серцем -
Кашеміровий ліс, колоскові поля,
Клекіт бусла і шепіт озерця,
Бистроплинні річки гостроверхих Карпат
І Дніпра вікову феєричність,
Хвилі Чорного моря, степів аромат,
ВІРИ твердість і ВОЛІ величність,
Храмів бані блискучі й на храмах хрести,
Сад у бруньці і з плодом улітку,
Береги, що єднають між себе мости,
І дощами напоєну квітку,
Мову рідну – співучу, як в березні гай,
Колос хлібний, щити і булави.
Україно! Святий і незламний мій край!
Шлях один твій - у напрямку слави!!!
27.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752560
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Злітають жовтосписані листи
Із айви.
На кожному написано: "Прости,
Ми — зайві.
Пробач нас, мила осене, за шум
І тіні."
Так тихо падають… Лишають сум
В сплетінні.
Всміхаються крізь сонце у світи,
Як диво.
Важливо так в усьому відійти —
Красиво. 6/09/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752452
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Ой, мете, мете, мете…
Та не сніг лапатий,
То листів’я золоте
Падає, кошлате…
Осипається із крон
В осінньому парку,
Прикрашає собі трон —
Піднебесну арку.
Ось упав вишневий лист
Вустами додолу,
Поцілунки заплелись —
Тішать землю кволу.
Подарує їй хоч мить
В доторках таємних —
До зими відшелестить
В спогадах приємних. 9/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752453
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Закохатися в сонячні промені,
І забути, що опік – то рана,
Загубитись на плоті маленькому
У безмежжі очей океану,
Перемовити недопромовлене
У німих діалогах із небом,
У печалі, в спокої, у радості
Відчувати у комусь потребу,
Червоніти намистом калиновим,
Наливатись достиглості соком,
І ходити навшпиньки тихесенько –
Не сполохати б мрій ненароком,
Розчинятися в зорянім мареві,
Стати щастя дзвінкою луною, -
Все можливо!
Як душі споріднені
річ любові ведуть між собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752461
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Ой ти, осене,не лякай мене,
не лякай мене своїм холодом,
притруси мене сріблом й золотом,
не лякай мене і морозами,
окропи мене диво-росами...
Ой ти, осене,не страши мене,
не страши мене своїм гомоном,
оживи мене легким дотиком,
не страши мене голим гіллячком,
полікуй мене своїм зіллячком...
Ой ти, осене, не суши мене,
не суши мене болем й голодом,
пригости мене своїм солодом,
не суши мене й мою душеньку,
захисти мене, ніби руженьку...
Ой ти, осене, не згинай мене,
не згинай мене своїм рокотом,
обласкай мене тихим шепотом,
не згинай мене вітром й бурями,
а потіш мене сонцем й зорями...
Ой ти, осене, не марнуй мене,
не марнуй моє біле личенько,
посміхнись мені в тиху ніченьку,
не марнуй мене сизо-сірістю,
освіти мене любо свіжістю...
Ой ти, осене, не захмар мене,
не захмар мене громом й зливами,
а дощами вмий не тужливими,
не захмар мене буревіями,
оспівай мене переспівами...
Ой ти, осене, не згуби мене,
не згуби мене своїм норовом,
огорни мене теплим поглядом,
душу не згуби й моє серденько,
віднови мене стиглим зернятком...
Ой ти, осене, захисти мене,
захисти мене й Україну всю,
поможи всім нам зупинить війну,
щоб країна знов розвивалася,
а доля з людей не сміялася...
Отож, осене,не лякай людей,
в тебе ж вистача золотих ідей,
підкажи ти їх і мені, і всім,
як збороти зло, що іде з верхів.
щоб усе страшне кануло в архів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752330
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Ранкові зорі росяні
Всміхались, наче діти
І запитав я в осені:
Куди журбу подіти?
Обійми наші сковані.
Несуть швидкі санчата.
Хотів кохання повені -
Не знав лиш, як почати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752287
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
То осіння летюча завія
Розходилася срібним дощем,
Розкидала листочки з плачем,
Позбирала росинки на віях.
Пакувала відібрані блиски
У тонкі павутинні мішки,
Засипала тернові стежки
І писала прощальні записки.
Так осіння летюча завія
Метушилась у свіжих вітрах,
Розмітала і відчай, і страх —
Чи наступить для неї спасіння?.. 26/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752212
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
С- колько лет, сколько зим пролетели и в прошлое канули
Е-ле-еле смогла, стоя здесь, у реки сосчитать.
Р-асплескались года и истлели в бушующем пламени
Д-ень за днем я хочу, я пытаюсь в душе воссоздать.
Е-сли жизнь привела нас с тобой снова к памятной пристани,
Ч-то-то значит не так, в лабиринтах запутались мы
Н-у а коль суждено, все былое забудем и... выстоим,
А- сейчас мы стоим, взяв у прошлого счастье взаймы.
Я-хта нашей любви столько лет дрейфовала меж скалами
В-етры гнали ее, а бывало ложили на борт...
С- наших вольных широт мы прибились к причалу усталыми
Т-ак бывает в пути... вот такой-то у нас поворот.
Р-астеряли давно мы обиды, которые гложили
Е-сть лишь чувств красота, есть любовь и желание жить
Ч-то жалеть о былом? А хорошее мы подытожили.
А- важнее всего - между нами не прервана нить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752204
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Навіщо ця журба між нами?
Хіба це все, що ми надбали?
Згадай, як сад гучав піснями
Коли весілля вишні грали.
Ти скажеш: осінь на порозі,
Туман ранковий обгортає…
Всі наші радощі здоров’я
Час невмолимий забирає…
Ти скажеш: у ріку вчорашню,
У день поточний не вступити
І келиха щемкого щастя
Нам не наповнити, не пити.
Це – правда. Це – звичайна осінь.
Тумани є, дощі та мряка.
Та за твої кохані очі
У серці до небес подяка!
Слабуємо, бо тяжка праця
Здоров’я наше підірвала.
Та придивись: старання наші
Добра нам принесли чимало.
Найголовніше – наші діти!
Нам є чим між людьми пишатись.
Вони ж бо наших весен квіти,
Надії нові в нашу хату.
А ці пташата, - внуки любі!
Летять, розкривши рученята!
І як ти їх не приголубиш,
Коли так сяють оченята,
Коли ще не навчились слова,
А вже душа живе любов’ю.
Оце і є напій чудовий,
Що ми їм дали разом з кров’ю;
Оце і є той самий келих
Який життя нам наливає!
Тож не кажи, що днів веселих
У наших буднях не буває.
Ріка життя… у наші вічі
Вже сива осінь зазирає
І хоч не дано нам жити двічі,
Та все що було не вмирає.
Воно живе! Воно нуртує!
Десь там, - в душі! - весну чекає.
А вже коли її почує,
То крила пісні розгортає!
понеділок, 25 вересня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752155
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Ні, я не плачу,сліз гірких не ллю,
Не проклинаю і не злюсь на долю,
Я вдячна їй за те, що я люблю,
За подарунок відкохати вволю..
Що ж то таке.. казкової краси..
Прозоро кришталем бринить на віях?
Та то ж маленька крапелька роси,
Я бавилася нею в своїх мріях..
Ні, я не плачу, сліз гірких не ллю,
Хай плаче той, хто почуття не знає.
Не може бути смутку і жалю
В серденьку, де живе любов безкрая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11006253883
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204013
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 21.09.2017
Ранкова зірка розцвіла,
Край неба тихо рожевіє,
А круглий місяць сонно мліє —
Блідий, неначе омела.
У перших шелестах вітрів
З дерев здіймаються вітрила,
На воду падають безсило,
Пливуть до перших острівців.
Там їх колише очерет
Своєю ніжною рукою,
Вкриває щільно бородою,
Шепоче казку тет-а-тет.
Ген вигляда туман з-під брів
Густого лісу і болота,
Цілує річку позолота
Від сонцесяйних ліхтарів.
Хлюпочеться німий причал —
Піймав кишенями свободу,
Тримає в грудях прохолоду,
Стоїть, неначе п’єдестал,
Чекає в часі перемін…
Тремтять оголені верхів’я,
Зворушливо летить листів’я, —
То осінь віддає поклін. 15/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751335
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
М-амочка, любимая, родная,
О-твори мне , я хочу войти.
Я- ведь подошла почти до края,
К- месту, где конец всего пути.
А- в душе все те же восемнадцать...
Л-ишь тебя, моя родная, нет.
И- нельзя щекой к тебе прижаться,
Т-ы мне не зажжешь в окошке свет...
О-твори... впусти в свою обитель,
Ч-ай налей, как в юности, с утра,
К-рылья дай мне, Ангел мой Хранитель...
А- ты шепчешь с неба - НЕ ПОРА..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750674
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Загубила осінь у саду намисто.
А воно красиве, а воно іскристе!
Зібрав у разочок буси-намистини
вересень дбайливо... буде для калини.
Загубила осінь хустину квітчасту.
Дощі зарясніли... ідуть часто-часто.
Обриває вітер листя золотисте,
а воно красиве, а воно іскристе!
Розсипала осінь золоті зернята,
щоб родила нива коровай на свята.
Ще грибів сипнула в лісі, під дубочки,
малі їжачата їх збирають в бочки!
Козенятам ріжки трішки підкрутила.
Рибеняті в річці хвостик золотила.
Каченятам - крильця, щоб гарно літали.
Яблучка малятам, щоб всі підростали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750513
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Анатолій-Толік-Толя!
Хай дарує тобі доля
Щастя, радощів багато,
Нехай будні стануть святом!
Хай здоров’я не підводить,
А удача поруч ходить.
Попивай шотландський віскі,
Щоб рум’яні були писки,
Напахтись “Дольче Габбана”,
Щоб любові ікебана
Дарувала роки ті —
Найщасливіші в житті! 12/08/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750463
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
«Є на світі люди,
Що все своє життя
Серед снігів живуть.
То ворогують, то дружать
Із самотністю.»
(Ісікава Такубоку)
Я живу в кам’яному домі –
Старому, як напівзабуті спогади
Про вік кам’яний – важкий,
Вогню жадаючий,
Я живу в кам’яному домі –
Темному, як часи короля Едварда,*
Холодному, як ольстерський жовтень,
Високому, як дерев’яна шибениця
На пагорбі в Тіпперері**
У часи короля Георга.***
Я живу в кам’яному домі,
Що під дощем-дощиськом
Стоїть і дивиться вікнами-очиськами,
Банькуватими більмами
У простір туманний
Вже не одне століття-жахіття.
Живу я у цьому домі-кляшторі
Зі своєю подружкою –
Коханкою мовчазною
На ймення Самотність.
З ким, з ким, а з цією дивною жінкою
Мені весело:
Привела гостей-друзів
До обителі моєї сутінкової:
Привела Дощ – гомінкого співбесідника,
Музику невгамовного.
Вікно прочинивши
Привела Вітер – філософа мудрого,
Знавця таємничого, цирульника яблунь.
Привела Осінь – красуню небачену,
Що забарвлює кольорами
Дні нашої сірості епохи занепаду.
Отож з цими друзями-музиками
Співаю про тишу,
Веду розмови веселі
Мовчанням.
Примітки:
* Король Едвард – верховний король Ірландії Едвард Брюс. У 1315 – 1318 роках носив він корону Ірландії та поклав голову за її свободу...
** - в графство Тіпперері дорога далека... Для мене особливо. Не тільки для них.
*** - маю на увазі короля Великобританії Георга ІІІ (1738 – 1820). Нічого особистого – просто історія... Особливо історія 1798 року...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750455
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Щось пролетіло повз,
Без уваги і без жалю,
Жаль прийшов аж тепер,
Запізнілий фальшивий звук.
Та не можна без нього,
Не вийде продовжити гру,
Не складеться пасьянс,
І янгол з підбитим крилом
Білим слідом із сині небес
Упаде непомічений.
Не загадати бажання,
Дитинство не прийде домів,
Ніби все так звичайно,
А шкода.
Що ж промайнуло не згадане?
Тільки печаль
І печать на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750427
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Приголублена полуднем тиша
Ув обіймах снує промінець.
Ось і джмелик жоржину колише,
Під кущем заховавсь стрибунець —
Справжній коник, лиш тільки маленький,
Загубив свій смичок серед трав,
Затремтів його голос тихенький —
Донедавна на скрипочці грав.
Підігріте повітря так кволо
Оксамитом торкнуло плече,
Павутинки літають навколо —
Літо бабине посаги тче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750071
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
З ночі встану, гляну у віконце -
Дикі качки озером пливуть.
Їм привіти шле із неба сонце,
Осяває ранішній їх путь.
Крячки в купку поміж хвиль зіб’ються,
Ловлять ряску – вмілі їх ходи.
Понад ними «киги» - чайки в’ються,
Рибу виглядають із води.
Голуби у вікна пхають шиї,
Просять щось зернисте, поживне.
Сухарями підвіконня вкрию –
Їх потішу, а вони мене.
Небо чисте, кольору волошки.
Ліс махає вітками комусь.
Ранком полюбуюся я трошки,
А тоді до звиклих справ візьмусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750063
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Серця зростуться, лишаться рубці
Зі спогадів, що пустять пагінці
У сяєві ласкавого проміння,
Розкішно заквітують із насіння,
Яке в душі лелієм від негоди.
Світ подивується з ясно́ї вроди -
Буятимуть ромашки і волошки,
Лиш треба зачекати зовсім трошки,
Не я́трити підсоленнями біль,
А, віднайшовши власні путь і ціль,
В минулім залишити все розбите,
Новим надалі і живлючим жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749982
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
«...Ані тягар турбот, ані старезність тіла
Їм не поставили межу зотлілу –
Не скуштувавши втіх землі
Вони в безсмерті розцвіли...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Плями руді на пагорбах Маг Ео* –
Це сліди вересового Сонця –
Світила терпкого трунку,
Що зазирало у вікна замку Грайнне** –
Королеви Умайлла, королеви піратів,
Повелительки гострих мечів і міцних рук,
Королеви вітряних гір святого Патріка,
Королеви вітрил пошматованих,
Що плели ми колись з синього льону,
Та латали віршами й піснями
Про королів гордих і орачів моря,
Королеви блукальців та корабельного дерева,
Що чорніло й тужавіло від солоної вохри.
Вересове сонце пірнає в піняві хвилі:
Руде, як наші чуприни,
Холодне,
Як останнє «прощай» волоцюги-шибеника
З мотужкою-линвою на шиї воловій.
Руде вересове Сонце зазирало в зіниці
Шаленої Грейс О’Мейллі,
Що бавила у пошерхлих долонях
Дитя епохи колючої – руків’я меча.
Руде вересове Сонце –
Світило ліщини й форелі,
Світило гладеньких чаш,
Тесаних з буку твердого,
В які наливали ель люди клану О’Флахерті***,
Світило осінніх квітів і холоду одкровення:
Нині воно танцює джигу острова Торах,
Перш ніж втопитися в морі
Серпокрилих птахів-вигнанців –
Птахів Залізного Рістарда****...
Примітки:
* - У молодості я дуже любив блукати пагорбами Маг Ео ні про що не думаючи....
** - А я теж колись зазирав у вікна зруйнованого замку Грайнне, щоправда зовсім не так як Сонце...
*** - Якщо хтось і цінував в Ірландії гіркий ель, добрий меч та напнуте вітрило, так це вождь клану О’Флахерті - Донал ан Хогайд Флайтбертах.
**** - Залізним Рістардом в XVI столітті називали XVIII-го лорда Мак Вільяма Йохтара.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749933
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 10.09.2017
***********
Ми у поле ходили, а там - проростало світання
І до бога Ярила молились в росі колоски...
Затопила нас повінь найпершого шалу кохання -
Юна Лада стелила весільні до ніг рушники.
Все у парі, у парі - стернею колючої долі
Простували з тобою, мій друже коханий один:
Чи гриміло над нами, чи знову світало над полем -
Наші діти сміялись, й життєвий траплявся полин...
Наше щастя було - як заквітчане мальвами літо,
І полуденним сонцем зоріла земная любов...
Лютували вітри, стугоніли над стомленим світом -
Ми з тобою - удвох, ми у парі, мій друже, ізнов.
Ми підемо за обрій по місячній срібній стежині
У країну любові, де спогади вічні живуть.
Подивися, коханий: доріжкою нашою нині
Он до рідної хати вже внуки у парі ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749922
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Ще вчора холодний вітер
Батожив гілки і хмари.
А нині з прозорих літер
День виклав гарячу пару.
Читали її дерева
І пташки срібно-голосі,
А ще перехожі й пані,
Що звемо її ми осінь.
Над озером пара звилась,
Потерлась об людські кості.
Невинним ягням скрутилась,
Вляглася у високості.
Недовго отак лежала
В обіймах палкої днини.
З небесних перин упала,
Розсипалась на краплини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749904
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Я люблю тебе, мій рідний краю!
Це чуття в мені вогнем горить.
Із надій ясних букет складаю,
Ним тебе величу кожну мить.
Тільки будь, будь ласка, тільки вистій
В час нелегкий – зіткнення епох.
Не згуби шовки свої барвисті,
Не пусти між руж чортополох.
Віру пий з відвічної молитви.
Меч гостри, щоб вирубати гниль.
Вийди переможником із битви,
Доклади усіх своїх зусиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749817
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Хмаринки білобокі
На блакитному небі
Гралися осінньої пори-
Одна одну штовхали,
Наздоганяли
Під дзвінкий сміх
Веселої дітвори,
Подруги подруг обливали,
Вмивали дощовими слізьми,
Казкові візерунки малювали,
Доріжки прокладали
Для королеви зими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749827
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Запах осені — пряний
У листочках рум’яних
І фруктово-духмяний
В кольорах полум’яних,
Серед квітів-сміливців:
Нагідок, чорнобривців…
У барвистій палітрі
Усміхається вітру...
В хуртовині із айстр
Підіймається настрій.
Хризантем прохолода —
Світлих мрій насолода...
Запах осені — стиглий,
Хоч дощами все скиглить
Крізь туманність незриму,
Задивляється в зиму
В павутинних мережках,
У модерних сережках.
Запах осені — винний,
Виноградно-полинний…
На привітному лоні,
Сонцесяйному фоні,
Тішать клени цукрові
В золотому покрові. 14/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749803
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Володарю нічних небес, о, - Царю сяйний, яснолиций!
Твоє проміння зверху ллється срібла подібній чистоті,
Ти звик іти Чумацьким шляхом, у вікна байдуже дивитись
Де я язичником прадавнім молюсь щодня до висоти.
Тебе благаю стільки років, тамуючи в душі надію,
Про зустріч з тою, чиї риси наснилися в юначих снах,
Якій готовий в дар піднести гаряче серце, світлі мрії,
Надійні руки, спраглі губи де весни житимуть в піснях!
Та чи мій голос заглушили в літах минулих громовиці,
Чи дим жертовника розвіяв нещастя лютий буревій,
Ти не почув моє моління, зайшов у зоряну світлицю
І спочивав у ній до ночі у царській сяйності своїй.
Ти сяєш, сяєш незворушно, нездатний хоч би щось прийняти!
Не чуючи оці моління, не бачачи моїх очей
І тільки жмуток твого світла тремтить на плесі каченятком,
Гойдаючи на сонній річці осінню музику ночей.
Верба червінці свої губить, вмочивши віти в хвилі плинні,
Порі осінній вона платить свою щорічну данину,
Щоб день наступний розпочався у небі плачем журавлиним
Бо в чужині шукати будуть нове кохання і весну.
А вже на сході морок ночі в рожевім сяйві потопає
Приходить ранок, незабаром корона Сонця спалахне
В пожежі жовтня старих кленів високі крони догорають
І вистеляють м’яку ковдру на тіло зморене, земне.
четвер, 7 вересня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749650
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Качок каракулі в польоті
Муштрують небо вдалині,
А їхні крила у борні,
Як ієрогліфи сумні,
Черкають небо в позолоті.
Промінчик зачепивсь за воду,
Малює кінчиком ескіз —
Там, де розкішний верболіз,
Посеред вигнутих беріз
Із плеса п’є небесну вроду.
Чубаті хвилі у сплетінні,
Від потаємної нудьги,
Розтасували береги,
Панує тиша навкруги —
Замовкли стогони чаїні.
Розводить місяць хмари рогом,
Їх розриває на шматки,
Повзуть туманами плітки,
Що літо взуло чобітки…
Чатує осінь за порогом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749414
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Летять роки у вирій, мов листочки
у листопадний час. І календар
фіксує дат яскраві й чорні точки,
нам послані на кару ачи в дар.
Буденні дні, так схожі між собою,
зливаючись в одноманітне тло,
розвіються туманом над водою,
зітерши слід свій, згадку чи тепло.
Буває ж – зрідка – доля шле дарунки,
як усмішку неждану із Небес,
осяявши у душах візерунки
із плетива любові та чудес.
Моменти щастя, радості та втіхи,
коли вирують світлі почуття, –
то наші власні вікопомні віхи,
посвідчення не марноти життя.
... І чорні дні... О ці болючі дати
пекельних мук! О незагойний біль
і відчай незворотності утрати,
коли нема рятунку нізвідкіль!..
А потім – нескінченно довга смуга
затерплості. Для нас вмовкає світ.
Лиш серце квилить. І безмежна туга,
як нурт...
Та враз – спасіння пліт
чи рятівна соломка – тепле слово,
пробивши врешті мури наших бід,
пробудить душу і відродить знову
бажання жити, розтопивши лід.
Дороги долі – їх не розгадати,
але вкарбуємо в душевний календар
всі вікопомні світлі й чорні дати,
що напророчив кожному Звіздар.
І знову всі щасливі й чорні дати
душа вкарбує у календарі, –
дорогу долі прагне розгадати,
неначе карту неба – звіздарі.
5.09.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Злітає потихеньку з поля неба,
Сідає рій зірок на підвіконня.
Окраєць місяця, ріжок - оздоба
Самотній в оксамитовім бездонні.
Блукаючи примарою в безсонні,
Я теж одна-однісінька чекаю.
І голову схиляю, ніби сонях.
- Прийди скоріше,- я вночі благаю.
Вогонь свічі палає філігранню,
Обвітрений заходиш, бачу погляд.
Шепочуть губи розсип слів кохання,
І відчуваю ніжний подих поряд.
І знов для двох феєрія любові,
Міцних обіймів теплий кашемір.
Не обірватись диво-ланцюгові,
Що нас єднає досі з давніх пір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749127
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Как попал он в эти лабиринты,
Чем в метро был голубь привлечён,
Но теперь, ведом одним инстинктом,
А дорогу в небо ищет он.
Голубок не мечется, не бьётся,
Не летит с испугу на букет,
А несётся в даль по коридору,
В тот конец, где точно виден свет.
И не свет от ламп или рекламы,
Настоящий солнечный поток,
Только б он под потолком упрямым,
О плафоны крылья не обжёг.
Целеустремлён и дивно лёгок,
Хрупок удивительно здесь он,
Только бы таким и был он дальше,
Только б не разбился о бетон.
Пусть прекрасны птицы на просторе,
В вышине, где небо их зовёт,
Но в бетонном, страшном коридоре,
Просто душу рвёт такой полёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749096
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Дивовижна сила мрій, сподівань і віри. Що б не трапилося, дозволяє пройти найскладніші випробування, перейти безліч шляхів, відродитися Феніксом з попелу після найбільших руйнувань. Навіть тоді, коли здається, що не залишилося нічого, легке полум’яне крило підніме над буденністю, перешкодами, сумнівами і болем. Чи повіримо, що це можливо?
Звідки ж з’являється цей птах, коли перегоріло найпалючіше багаття, коли у гарячому полум’ї згоріло, здавалося б усе, не залишилося й скіпки? Але ось Він. Знову живий. Знову могутній як і раніше. Але тепер ще й з печаттю незнищенності, зі слідом безсмертя. Невже це так?
А може Фенікс – наше друге дихання, там, де здавалося не можливо більше зробити жодного подиху? Надає сил, підтримує, веде тих, кому є куди йти, хто готовий на все, щоб здійснити щось особливе, небачене раніше. Те, що здавалося не можливим ніяк і ніколи. Та деколи «ніколи» – це справді лише звук, який не може визначати мету. Адже за цим словом сутінки і марнота. Сірість не виділяє розмаїття кольорів і відтінків, робить світ біднішим. А як повернути їх назад. Тільки постійно відроджуватися з попелу, не давати згаснути вогнику, що веде догори. Тільки вірити, що так можна. Тільки дозволити собі відновитися. І Фенікс винагородить зусилля. Перемога прийде, навіть тоді, коли все здається безнадійним, коли здається, що шансів немає. Шанс дається, коли готовий його використати, коли можеш втримати перо Жар – птиці. А перо те обпікає. Так і вистрибує з рук. Але ж воно квиток туди, де можливе все. Чи можна відмовитися?
Коли ж здається, що це тільки вигадка, що насправді немає чого навіть мріяти про це, хтось інший не повірить і вхопить птаха за хвіст. Іншим залишиться тільки жалкувати. Або спробувати ще раз. І успіх обов’язково прийде, відкриє незнані обрії, яких не помічав за видноколом, не підозрював про їх існування. А вони виявилися все ж доступними. Хто б повірив?
Фенікс знає, що віра має надзвичайну силу. Без неї всередині залишається тільки жменька попелу, що стукає в грудях разом із серцем, яке так легковажно дозволив спалити. Воно не здатне вже навіть до болю. Не щемить. Не плаче. Тільки відлунює порожнечею. І страхом. І сумнівами. Безліччю питань, на які тепер не знайти відповіді. Тільки попіл залишився від мрії. А що ж тоді попереду? Порох? А чи могло бути інакше? Могло, якби довірився Феніксу. Якби дозволив вказати шлях у темряві. Якби не боявся обпектися об широкі крила. Фенікс не визнає нерішучості. І прилітає тільки до тих, хто чекає на нього з радістю і надією, хто знає, куди приводять прагнення. Але як же не боятися власних бажань? Як почути, які з них справжні? І тут допоможе Фенікс. Не справжні бажання не варті здійснення. А справжні подолають будь-які стіни. Чи так це? Чому б не перевірити?
Страх заступає все, перекриває погляд, не дозволяє нічого. Але не може повністю заступити того, що пронесе Фенікс осяйною блискавкою. Навіть, якщо то була лише мить, лише можливість мрії. Її не заступити. Не можливо уникнути каяття за тим, що могло б здійснитися, а тепер залишилося не в минулому, у небутті. Хіба ж страх вартий хоча б однієї такої пір’їни? Хіба вартий хоча б подиху казки, що могла б бути цілком досяжною. Важко відмовлятися, навіть від того, що й не було в руках. Просто не можна більше переконувати себе, що це було неможливо. Все одно, на краєчку душі залишиться знання, що могло б скластися не так.
І тоді все навколо стає не просто сірим, а наче темніє, поринає в сутінки, засинає пилюкою. Чи можливо прокинуться з цього важкого задушливого сну? Чи можна врятуватися? Можливо й так. Але це буде ще складніше. А здійснювати мрії і так не просто. Дуже непросто. Інакше б і не було непевності. Інакше легко було б іти на ризик, але це не так. Бажання здійснюються не тоді і не в той спосіб, яким би нам хотілося і від того втрачають значну частку своєї привабливості. Але ж збуваються! Та про це так легко забути. Відмовитися надто легко. Значно легше. Але так тільки здається. Довго такої відмови не витримати. Особливо, якщо бачив Фенікса. Тільки торкнувся хвоста. А навіть якщо й не спробував це все одно не врятує. Від чого? Від відчаю, що насувається. Обов’язково прийде. Невже чекати його не страшно? Так це зовсім інший страх, але не менш ядучий і задушливий. Чи зможеш дихати? Та задуха прийде не зразу. Вхопить за горло поступово. Стискатиме потрохи. Довго. Дуже довго.
А Фенікс не почує погроз і благань. Для нього потрібне відкрите серце і широкий простір. Фенікс не дозволить загнати себе у клітку. Там він не зможе літати. Там не горить вогонь. Навіщо ж його гасити? Навіщо уникати? Це ж не болотні вогники, які не здатні до звершень. Вони тільки спокушають загрузнути ще глибше. Але не виведуть. Та як їх розпізнати? Серце підкаже, якщо відкрите до світу, до сміливих проектів і нових починань. Воно чекає свого власного Фенікса. І дочекається. Колись. Бо вірить.
Відкрите серце бачить світ щедрим і прихильним, повним можливостей і подарунків. Все навколо допомагає і веде. Так відчувається легкість польоту, що дозволяє відірватися від землі та повернутися переможцем. Але тоді й сам шлях це вже перемога, чим би він не закінчився. Все одно з порожніми руками залишатися не доведеться. Навіть якщо на сподівався на це.
Фенікс – яскраве втілення надії, що знаходить собі виправдання. Для чого будувати собі нові стіни, якщо можна знайти попереду увесь світ? Треба тільки відчинити двері і впустити вітер змін, який і стане вітром свободи. Справжньої свободи без меж. Таку свободу не зможе знищити ніхто, якби не намагався. А намагатися будуть, адже зважився на те, що доступне не кожному і далеко не завжди. В це не можуть повірити й інші. Але не зможуть і зупинити. Адже твоя втеча від себе закінчилася і можна не боятися обмежень. Фенікс освітлює все. Чи підемо за його світлом?
Легко повірити в те, що мети не досягнути. Але чи легко відмовитися? Здається, що так. Насправді ж не вдасться. Далі тільки чекання. Час зупиниться, застигне великою бурштиновою краплею. Але забере з собою. Більше не буде на що сподіватися. Чекання виявиться марним. І від цього не можливо ні втекти, ні сховатися. Змиритися також не вийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748983
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Збудився день від співу пташеняти.
Качат позвав до ряски у ставку.
Парує ліс, як в чашці макіато.
Цілує вітер квіти в квітнику.
Трава глядить вологими очима,
Не шкодувала нічка їй дощів.
Будинки хмари втримують плечима.
Росте буряк у полі на борщі.
Ще вчора землю вперто пресувала
Хмільного літа нелегка нога.
Коня сьогодні осінь осідлала,
Іде й пускає холод з батога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748941
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
А- рифмы вяжут кружева,
Я-вляя миру эти строки....
П-ереплетаются слова,
И-звергнув нежности потоки!
Ш-трихи сердечная вуаль
У-ложит тихо-тихо в такты!
Т-ам есть и легкая печаль,
Е-сть полуложь и сладость правды...
Б-лаговоленье, верность, страсть -
Е-два касаются бумаги.
О-пять неведомая власть,
Л-ист и перо схлестнули шпаги!
Ю-доль земная тут не в счет,
Б-езмолвно я рисую счастье.
В- нем есть падение и взлет
И- тайна сердца в одночасье....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748755
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Прощавай чудове, тепле літо, з блискавками, спекою, вітрами, осінь завітала із привітом, смачним чаєм і зручними світерами! Дякуємо за відпустку літу, і окремо за малину і черешні, душу радують осінні квіти, й різнокольорові дні прийдешні! Червень, липень, серпень промайнули, в Божому щоденному творінні, літні місяці пішли в минуле, хай щасливі будуть дні осінні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748656
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Ти в золоті прийшла до мене осінь,
Вдягнула кольори від Ботічеллі.
Але моя душа ще літа просить,
В зеленій призеленій акварелі…
Ти будеш кожен день міняти фарби
І розкидати кольорове листя.
Горітимуть вони, неначе скарби,
Прикрасять все довколишнє обійстя.
Ти не спіши, дай зелені спочити,
Схолонути в осінній прохолоді.
Вітри ще встигнуть листя погонити,
Таке нерідко при твоїй погоді.
Прибережи нам осінь золотаву,
Хай теплі ночі нам подарять казку.
Хай сині роси ляжуть на отаву,
Не лий дощі, дай нам тепла – будь ласка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748677
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Як легко дихать вересне́вим ранком,
Любити хочеться, голубити цей світ.
Надіне скоро осінь вишиванку,
Красою перевершить маків цвіт,
Ряснітиме нали́вами врожаю,
Яснітиме від барв смачних довкіл.
В передсмаку́ утіха оживає,
Немовби хтось нових добавив сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748676
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Обпікши жаром зелень соковиту,
шалена спека враз пішла на спад.
Відмерехтів салют фінальний літу –
серпневий феєричний зорепад.
Іще лунають в небесах осанни –
той величальний спів пташиних зграй
землі і дому рідному, востаннє
до вильоту в чужий далекий край.
Фальш-старт зіграла осінь з холодами,
по склу сльозинка смутку потекла...
Та пам'ять йтиме літніми слідами
у чарах його ласки і тепла,
пригадуючи світле, веселкове
чи ледь хмільне, немов аліготе...
Було ти вередливе – і чудове,
прекрасне, незабутнє, золоте.
31.08.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2017
Альбом ''BAD'' і ''Смерть Принцеси Діани''
Автор Мар'ян Крещендо - 30 Серпня 2017 Року
Пройшло Вже Тридцять Років З Моменту Релізу Альбома.
Стільки Часу Минуло Але Ти Досі Слухаєш Цю Музику.
Пройшло Вже Двадцять Років З Дня Смерті Принцеси Діани.
Стільки Часу Минуло Але Ти Досі Пам'ятаєш Цю Жінку.
Коли Вона Зустрілась Перший Раз З Майклом Джексоном.
Це Було Під Час (Bad World Tour). Вона Запитала Його Чи Буде Він Виконувати Пісню (''Dirty Diana''). На Що Майкл Відповів Що Не Буде Оскільки Дуже Її Поважає. Але Вона Переконала Його Щоб Він Все Таки Заспівав Пісню. На Що Майкл Погодився. Коли Майкл Заспівав Їй Дуже Сподобалося І Після Концерту Вона Йому Подякувала За Такий Виступ.
Цікаві Факти:
1. Принцеса Діана Народилася 1 Липня 1961 Року Найспекотнішого Дня Літа В Англії.
2. Майкл Джексон Казав Що Пісня (''Dirty Diana'') Не Про Неї Але Як Ми Знаємо У Неї Був Коханець.
3. Принцеса Діана Загинула Рівно Через Десять Років Після Релізу Альбома.
(Реліз Альбому Відбувся 31 Серпня 1987 Року А Принцеса Діана Загинула 31 Серпня 1997 року).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748430
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Немов би жар-птиця вже змахує крилами літо,
Останнє лиш коло завершує в небі моїм,
А тут, біля мене, у сукню картату одіта
Стоїть Нова Осінь, щоб владно ввійти у мій дім.
Заходьте, Шановна, та будьте мені господинею!
Прикрасьте оселю яскравим, багатим столом,
Щоб знов я відчув себе, хоч би чиєюсь людиною;
Щоб міг хоч би з Вами підняти свій келих з вином.
Я знаю! Не треба! Не треба на те сподіватись,
Що Ви тут надовго, що вік Ваш назавжди в цвіту…
Я знаю, що будуть журбою дощі виливатись,
Що плакати будуть, відчувши мою самоту.
До цього далеко! Не будемо зараз журитись!
Пройдемо крізь все: не вперше на світі живемо.
Ви нам подаруєте сонячне Бабине літо,
В божественнім вальсі обоє у нім попливемо…
І буде нам грати мелодію вальсу барвисту
На скрипці тремтливій веселий скрипаль-вітерець.
Калина прикрасить подвір’я червоним намистом,
А килим постелить на землю Жовтень-митець.
Прощай, миле літо! До зустрічі, аж за пів року!
Лети у минуле, візьми наші біди й жалі,
Дивись: Пані Осінь зробила рішучих два кроки,
Щоб бути Царицею на українській землі!
середа, 30 серпня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748421
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Виникають різні запитання, зранку вся у планах голова, хто не зрозумів ваше мовчання, той не зрозуміє і слова! Не втекти нікуди нам від себе, і не розв»язати всіх вузлів, помовчати інколи всім треба, зрозуміло деколи без слів! Не до всього ми привітні та охочі, не завжди розмова нас втіша, більше у мовчанні скажуть очі, через них розказує душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748366
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Минає іще одне літо,
Іде із життя назавжди.
Летить, без зупину, мов вітер,
За обрій, в незнані світи...
- Куди поспішаєш, утіхо?
А, зрештою, йти тобі час.
Залиш мені - спомином тихим -
Найкраще, що було у нас:
Світанки, де серце натхненно
Про мрії співало пісні,
Про всі почуття сокровенні,
Які народились в мені.
Щоб гріли мене у години,
Де знову відчується щем,
В моїх потаємних глибинах,
Як осінь заплаче дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748365
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
«Ах, тут,
На краю Батьківщини,
Пив я вино.
Неначе сьорбав
Осад печалі…»
(Ісікава Такубоку)
Тезці і побратиму,
людині і повелителю блискавок. Щиро.
На краю Батьківщини
Там – на кресах,
Де вітер залізний
Лишає присмак вина
У кожному ковтку подихів,
На межі Вітчизни,
Дідизни, чужим глитаєм шматованої,
Ми пили вино:
Гірке, полинове:
Щодня повітря ковтаючи
Навпіл з димом-саваном:
На кресах
Моїх степів синьооких
Зазирав у душі наші бурлацькі
Час оком відьми кипчацької,
Босоркані волохатих номадів,
Оком камінної баби сарматів-кобилоїдів.
Там, під небом китайської порцеляни,
Що тріскалась
Мереживом Арахни-злодійки,
На кресах Вітчизни
Лезом ножа з ран своїх виймаючи скалки
Епохи-потворки,
Ми пили вино
Зрадливої жінки-осені,
У вени вбираючи
Воду ріки мідної,
І несли вулики
Бджіл гостродзьобих –
Туди – за піраміди чорні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748267
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
За обрієм вечірній промінь зник,
Що цілував рожеві роси в травах…
І стеле ніч з перлинами рушник,
У синій смуток кутає заграви.
Сховалися несказані слова
В крилату пісню на твоїм зеніті.
А синій смуток плечі укрива
Найкрасномовнішим мовчанням в світі…
Згасає вечір… Тихне радість… сум.
Та стільки неба, стільки неба з нами!
На струнах вітру сни вечірніх дум
Сплітаються з вечірніми піснями…
Чому ж так сумно в цю щасливу мить?
Чому так синьо-синьо пахнуть трави?
Тому що у серцях наших звучить
Роздолля мрій осінньої уяви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748178
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
«Щоранку, щоранку
Модну китайську пісеньку
Награвав мені
Той будильник –
Ах, як любив його!»
(Ісікава Такубоку)
А я теж люблю будильники:
Оті – живі, оті – хвостаті,
Оті – кольорові і голосисті,
Що колись проспівали кінець
Лицедію на троні – Нерону.
А я теж люблю будильники,
Що люблять порпатись
У купах сміття
Ще тоді – на досвітках,
Ще там – на околицях світу,
На околицях Розуму,
За межею добра і зла.
А я теж люблю будильники
З тріпотінням живого серця –
Крові живої келихом,
Гонорових, як саме сонце.
Вони не дають спати
Людям з вічно сонними душами,
Вони не дають бачити
Сни темні і моторошні,
Їх зображають знаками
На хатах, мічених полум’ях,
Їх вишивають червоним
На рушниках нареченої-смерті,
Вони віщують пожежу –
Пожежу заграви-світанку:
Живі дзьобаті будильники:
Птахи патлатого сонця,
Птахи-провісники світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748140
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
(Из восточного)
Жил в древности мудрец, добрейший был старик,
И раз спросил его любимый ученик:
«О мой Учитель дай премудрый твой совет:
Я встретил девушку, которой лучше нет.
Но если я женюсь, создам свою семью,
То мудрость познавать я не смогу твою;
А если я решу и далее учиться,
С любимой навсегда предёться мне проститься,
И мужем стать хочу, и славным мудрецом,
Что выбрать мне теперь, чтоб не жалеть потом?»
И отвечал мудрец, с отцовской добротой:
«Что хочешь, то себе и выбери, сын мой,
Но знай, каким бы ты не стал путём идти,
А пожалеешь ты и о втором пути».
Друзья мои жизнь не проста, быть может
Судьба подобный выбор вам предложит:
Учиться дальше иль создать семью?
Так вот, я мой бокал за то и пью,
Чтоб в жизни нашей не простые дали
Мы и любимых и науку брали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748139
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Напрацювався день улітку –
Брав урожай, пас череду.
Ліг, наче джміль, собі на квітку
Під гіллям яблуні в саду.
Глід осені плете коралі.
А груша дню співає гімн.
У неї крук на бек-вокалі.
Так легко спів дається їм.
День слухає концерт, дрімає,
Без сонця стигне його піч.
Із неба місяць виринає.
На варту кличе пані ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748138
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Переосмысленный
Прохладный тихий летний вечер...
Крылом чиркает землю стриж…
Про Лон – Дон – колокол далече,
Не поминая про Париж…
В прохладный тихий летний вечер
Моя душа к твоей летит.
Дыханье чистое у свечи…
И согревает,и манит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748104
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Как же красиво на улице осенью в дождь:
Тонкие нити в свободном полёте летят;
Звонкие капельки мерным аккордом стучат
И разлетаются крошечным бисером врозь.
Свежесть наполнила воздух своей чистотой;
Ветром доносятся запахи скошенных трав.
Рвётся душа в красоту первозданных дубрав.
В их разноцветье – уют и желанный покой.
В музыке осени тонкий особый мотив.
Яркая гамма природой – творцом создана.
Век остаётся себе идеально верна:
В ней и мажор и минор породнились в пути.
14 октября ’2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748085
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Під вікнами квітує матіола,
І теплу ніч наповнює духмяно
П'янкими пахощами.
Кличе в синь густу,
Ховає в покривало
Маленька квітка
Тендітна.
Та неповторний аромат
Відчую скрізь,
Проникне і крізь стіни,
Не тільки у вікно
Відчинене навмисно.
Нота літа,
Прощається вночі
Так легко,
На крилі
Метелика.
Квітує матіола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747872
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
«Підійшов
До крамниці дзеркал...»
(Ісікава Такубоку)
Цей світ – це крамниця дзеркал.
Кожне око вола від роботи втомленого,
Кожне крило метелика з тінями літа,
Кожен пазур крука, що ситий падлом –
То свічадо, в яке зазирає
Сліпа дівчина Сонце.
Приходять в цю крамницю-шибеницю
(Для шибеників марнословів)
З монетами-каменями
(Навчилися жебраки-королі
Карбувати монети з каменів)
Люди з зеленими віями-повіями:
Міняють камені на свої відображення:
Кричать їм крамарі босоногі:
Купіть замість відображення дзеркало,
А вони пальцями
По струнах цих гострих поглядів
Відображень себе у дзеркалах нескінченних:
Може хоч десь ще є музика –
Не нашими кристалами солена,
Не нашим залізом кривавлена:
Бо навіщо ж
Бо чого ж
Бо ніколи ж –
Нам помирати час, а ви в дзеркало
Зазирати вчились і марно,
Тепер продаєте за безцінь чи то фарбуєте
Світло своє чорними літерами:
Наче цей світ закіптюженими,
Непрозорими
Як зворотній бік дзеркала.
Куди зазирати не вільно.
Нікому. Навіть вам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747573
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Ненаситні будні з'їдають час нашого щастя, можливість бути разом,
неповторні миті, які пропадають в їхній утробі, так і не відбувшись.
Будні - ненаситні.Скільки не давай їм - світять голоднми очима, просять ще. І їм все одно, що їсти. Холоднокровно трощать усе.
Не даваймо ж їм те, що є для нас найсвітлішим, найрадіснішим, найціннішим у житті - час нашого перебування разом. Завтра невідомо як складеться. Якщо сьогодні немає щастя, то його НЕМАЄ. Що буде завтра, не знаємо.
Хай зустріч, а значить радість, насолода, щастя, буде СЬОГОДНІ! Буде хоч і з останніх сил. Навіть ціною якихось втрат, які ні в якому разі неспівмірні з тим, що взамін буде отримано!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747516
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Синє небо і колос золота
Поєдналися обрієм,
Ясне сонце у морі блакитному
Відбивається променем
Стільки простору волі вільної
Пролетіло між кожним кольором.
України стяг -
Сила обраних.
Неподоланих, загартованих
Рідним небом цілованих,
І рокованих на любов,
До безмежного того простору,
До порогу - де все розпочалося.
І до щему своя мелодія
Тут проноситься пам'яттю.
Знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747469
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Вітрила підняті, вогнем палають ночі.
Каліпсо втратив я та голос чарівний
Тієї німфи спів не чую рятівний,
А тільки Кракен вдалині дощем регоче.
Дев'ятий вал штурмує борт, як шаблю точить.
Надію знищує, дарує сніговій
Холодний в серці, мертвий, але ще живий.
Немов «Голландця» капітан, що йде за злочин,
Морями темними блукаючи один
Серед незвіданих усіх морських глибин,
В вогні народжений, обвінчаний властитель
Прозорих вод та океанської сльози
Сирен чарівних і русалок. Повелитель
Циклічно-вічної, душевної грози.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747458
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Ой ти, літечко,
диво-краснеє,
приласкай мене,
сонце яснеє...
Сонце яснеє, Ти ж завжди було
небо синеє, мною люблене,
у тобі була і тепло твоє
я щасливая! незабутнеє...
Чому ж, літечко,
від мене втекло,
буйновітрами
кудись віднесло?..
Незабутнеє, І хоч ти мене
моє літечко, вже покинуло,
ти у снах моїх, я люблю тебе,
жива квіточко. як колись було.
Ох ти ж, літечко,
ти любов моя,
твоє сонечко
не забуду я.
Вже моє життя Осінь теж бува
осінь заплела, світить зорями,
і моє буття і з надіями
смутком замела. ще прозорими.
Хоч вона цвіте
жовтоквітами,
щастя в ній бува
ще відвідує...
На стежки мої Мрії і думки
вже зима спішить, снігом замете,
і мені у ній важко буде ждать
доведеться жить. літо золоте...
Та я буду ждать
і надіятись,
сонечко мені
ще засвітиться...
Заіскриться ще Я діждусь тебе,
срібнокосами, літо-літечко,
зелентравами привітаємось
і покосами. диво-квітами.
Біль, жура й печаль
знов розвіється,
а душа моя
відігріється...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747281
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
[color="#0900ff"] [b]А час все залишав сліди:
На травах - поцілунки сонця,
На листі - крапельки води,
Зорі - засвічені віконця.
А час все залишав сліди:
Де ріс дубок, там дуб крислатий.
І хоч всю землю обійди,
Подих кохання - запах м'яти.
А час все залишав сліди:
Вже мудрість-сивина на скронях.
Ми долі шепчемо:"Веди...
Щоденне щастя є в долонях"[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747325
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
В серпневих променях іконостас, зранку погода тиха, мрійна, славна, сьогодні другий, Яблуневий Спас, святкує церква традиційно православна! Богослужіння в храмах в цей суботній день, кажуть з цим святом осінь зустрічають, в садах молебень, а врожай до жмень, і пироги із яблук випікають! Яблука, сливи, груші, виноград, а кошик весь прикрашений колоссям, - здоров»я, миру, щоб був в справах лад, і краще добрим людям всім жилося!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746762
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Цей літній вечір, синій сум і ми
Вдивляємось у клаптик свого неба...
Не треба слів… у ночі під крильми,
Беру цей клаптик і горнусь до тебе.
В мені твоїх тривог серцебиття,
За обрієм освячуються мрії…
[i]Нема обмежень в справжніх почуттях!
Та є надія навіть в безнадії ![/i]
Бредуть стежки таємні поміж трав,
Навзрид сюркочуть коники у тиші.
А пізній промінь до останніх барв
У наших душах синій сум колише.
Не треба слів… оголеній душі,
В яку на дно сховався літній вечір.
Так зцілюються мовчки… на межі,
Так синій смуток огортає плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Солодким медом сяє серпень,
Краплина сонця - щедрий дар
Бджоли малої.
Гріє серце духмяна розкіш
Смаком літа,
Що втікає стрімко
За обрій осені
Як сонця захід.
У зернах маку літні дні
Уже достиглі
Шурхотять під пальцями
Обпечені об спеку.
То із печі
Пишний коровай
Готує серпень,
І відступить спогадом
Із маком.
Тільки мед на згадку
Зігріє осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746675
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Жил щенок по кличке Максик, добрым был и умным он,
Но любил Макс делать селфи на мобильный телефон.
«Макс в ошейнике нарядном», «Макс на страже у ворот»,
«Макс с котятами играет», «Максик косточку грызёт».
Вот такие были фото - восхищались все вокруг,
Макс выкладывал их часто на страничку в сеть «Пёсбук»!
Вот однажды объявленье прочитал в сети щенок:
«Ты сумеешь сделать селфи, как никто ещё не мог?
Делать селфи нужно с риском! так сниматься, чтоб у всех,
Кто увидит это фото, поднимался дыбом мех!
Не хомяк же ты ленивый, не болтливый попугай,
Присылай такое фото и подарок получай!»
«Р-р-гав!», - сердито тявкнул Максик - «всё понятно, если так»,
Поскорей схватил мобилку и помчался на чердак.
«Ведь коты по крышам ходят, разве хуже я, чем кот?!
Селфи с крыши небоскрёба точно первый приз возьмёт!»
Но на креше небоскрёба Макс забыл про все слова.
В вышине такой огромной закружилась голова.
Стал он звать котов на помощь: «помогите мне, кис-кис!»
Устоять не смог на лапках, с небоскрёба рухнул вниз!
К счастью, кот услышал крики, ловкость кошек велика,
Подскочил он к краю крыши и за хвост поймал щенка.
Подлетел и старый ворон, за ошейник ухватил,
Дёрнул в верх и снова Макса на край крыши посадил,
А потом суровый ворон вместе с ласковым котом
Увели беднягу Макса с чердака обратно в дом.
Макс сказал: «Друзья, спасибо, только вами я спасён!
Жаль, что падая, со страху, уронил я телефон.
Он свалился с небоскрёба так, как я чуть не упал.
Был бы он, каких бы фото я для вас тут наснимал».
Кот мурлыкал, утешая, ворон мрачно каркнул: «Друг,
Волки это объявленье к вам забросил в пёсбук.
Для того, чтоб больше гибло вот таких, как ты, щенят,
Знаешь, гибели собаки волк любой, конечно, рад.
Но лесным головорезам не избегнут тоже кар,
А пока без телефона поживи, так лучше, Кар-р-р!
__________________________________
Юный друг, пусть это сказка, и сомнений даже нет,
Но преступники нередко проникают в интернет.
Если за опасным селфи вдруг решишь погнаться ты,
Знай, помочь тебе не смогут ни вороны, ни коты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746696
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
А- ведь уже... уже корона лета
В-еличественно ждущая сентябрь.
Г-устым туманом по утрам одета
У- берегов озер и речек рябь.
С-мотреть и видеть это все - услада,
Т-ворил Господь, любовью все обвив,
П-ройтись тропинкой городского сада,
О-тведать яблок, спелых груш и слив.
Р-ассвет встречая в роще, на поляне
О-сознавать, что это просто рай!!!
Г де можем наблюдать мы утром ранним,
О-тлет к зимовью первых птичьих стай.
С-тупает лето в пору урожая...
Е-ще чуток - сентрябрь войдет в права
Н-е сожалею, лето провожая
И- знаю точно, участь такова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746542
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
— Вури, вури, вури, вури, —
Позбігались сиві кури, —
Ко-ко, ко-ко… “Куд-ку-дах!..” —
Півень вискочив на дах:
“Я вам пісню заспіваю,
Довшу, ніж зозуля в гаю.
Ку-ку, ку-ку, ку-ку-рік…”
І упав на правий бік.
От сміялись з нього кури:
“Вури, вури, шабатури…” 22/06/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746394
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
В-се, що зріє в душі, віддаю читачеві на суд.
І- думки , і бажання, і мрії, і прояви болю.
Р-озфарбовую словом любов, і зневірливий бруд,
Ш-аленіє натхнення і рветься, як птаха на волю.
І - не можна в цей час не писати, замкнувши думки,
М-имоволі вони просять дозвіл лягти на папері.
О-мивають серця, як весною джерельні струмки,
Є- в них тиша душі і стрімке повноводдя істерик.
С-ерце рветься навпіл, я пропишу це гострим слівцем
П-ролікую цю біль у римованій, ніжній купелі.
А- була б іще в римах я майстром або фахівцем
С-клала б легко у сніп всі життєві складні паралелі.
І- підтверджу не раз: "Порятунок для мене в словах"
Н-у а з ними я враз оживаю, долаючи болі.
Н-е для слави пишу, не для празних життєвих розваг,
Я- натхнення беру в сторінках особистої долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Ішли двоє закоханих: Він і Вона.
Ішли близько один від одного, але кожен своєю стежкою.
Стежки в кожного були нерівні: то ями, то горбки; то камінці,то гілляки валялися на них; проходили через поля і ліси, болота і гори.
Важко було іти.
Він вирішив, що труднощі дороги буде долати сам,без Її допомоги.
А Вона і хотіла, щоб Він їй часом допоміг, та Коханий був зосереджений на своєму шляху і не помічав тих небезпек, що чигали на Неї.
І Вона, бувало, падала й боляче забивалася.
Одного разу навіть мало не загинула, і тоді Він злякався, що може Їїї втратити.
І як тільки Він це усвідомив, помітив, що Вони стоять на одній спільній дорозі і тримаються за руки.
Так і пішли Вони далі тією дорогою, не менш складною й нерівною. Але тепер Він підставляв їй свою сильну руку, коли могла спотикнутися, а Вона всім тілом підтримувала Його, коли міг упасти.
Воістину, коли по життю ідуть Двоє, чиї серця злилися в коханні, нема для них нічого окремого, а є одне спільне буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746065
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
[i]У кожному мовчанні своя істерика
/Рінат Валліулін/[/i]
Гупає в скронях сонце. Під серцем - тиша.
Плаче надривно скрипка, як немовля.
Тихше, маленька, тихше, бо ти сильніша
З кожною тишею, що на тобі - петля.
Душить і душить змій мовчазних істерик,
Жадібно пестить пальці, як материк
Лиже солоне море. І на папері
Вкотре німіє без пунктуацій крик.
Що тобі, леле? Правди шукаєш? Тісно
Їй у полоні тіней, химер і зла.
Падають зорі сяйвом примарних істин.
Падають зорі. А долетять - зола.
Все, що минуло, також впаде за обрій:
Дотики слів, усмішка і порух вій...
Мабуть, в цей час любити - уже хоробрість.
Тихше, маленька. Тихше... Бо він - не твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
У кожного якась прикмета, з власного досвіду життя, легко образити поета, у очі кинувши сміття! Нещадно б»ють критичні стріли, сатира викликає спазм, і дуже підрізає крила, ядучо-заздрісний сарказм! Не варто грюкати дверима, розмінюватись за гроші, якщо на ти з тобою рима, далі пиши свої вірші! Не всім нам геніями бути, знайдуться вдячні читачі, ви не беріть в серця отрути, читати хочуть нас і чути, пишіть удень, творіть вночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745743
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Зупини цю печаль,
що так легко тече з під коліс.
Мить за мить… крок за крок… золоті херувими Верони.
Не питайся, чому на бігбордах - засніжений ліс...
Ілюзорність доріг…
і безглуздість твоєї корони
На первісних снігах…
Утопічні пісні солов”я
так співзвучні чомусь з ритмом танцю звіриної зграї…
Не жалій мене… ні! я давно вже забула ім”я
і вагомі причини
цієї крихкої печалі.
Просто бродить вино…
Просто змінює сонячний день
нас в нічній прохолоді, застиглих в кришталиках часу…
…то не маки цвітуть – то палають міста одкровень
на сипучих пісках
десь обабіч центральної траси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Приїхав друг… Приїхав із далека.
Де окрім степу - синя далина.
Але ріднить нас двох один лелека,
Що там і тут з картини вирина.
Я дочекався, радий до знемоги,
Бо «Альма матір» на обох одна.
Лише попали різні в нас дороги,
І певно в цьому долі данина.
Але єднає нас перо з папером,
І вірші ті, що рвуться із душі.
Можливо друг мій стане колись мером,
Але хай завжди пише він вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744794
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Той погляд проник у душу,
Той погляд-на серці рана,
Слова ці сказати мушу
На згадку про Нігояна
Він першим пішов на муку
І нам показав неждано,
Що візьмемо долю в руки
У пам'ять про Нігояна
І досі спливає кача
На ріки із сліз і крові,
І досі Вкраїна плаче,
Високі могили знову
Та дивляться щиро очі,
Глибоке їх темне море,
Хай стануть вони пророчі,
Що скоро не буде горя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744742
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2017
Літо. Спека.Пересихає подих. Паморочиться голова. Слабнеш.
І не лише від спеки.
Спека палить почуття. Вона безжалісна. Їй байдуже до них.
І від спеки вони сохнуть, пропадають.
О! Як би нам зараз рясного дощику і благодатної прохолоди,
щоб остудити наші мізги і зросити наші спраглі почуття.
І не приведи, Господи, щоб спалахнула пожежа. Пожежа, яка
нищить усе. Чую як б"ється і тріпоче жертовне серденько, боронячи з
усіх сил свої почуття. Воно безстрашне і миттєво реагує на небезпеку.
Почуття мусять бути врятовані. Адже без них ми не ми, літо
не літо і не наше то буде літо. І не назвемо його нашим літом Любові.
Літня Любов пережила весну і її Любов. Вона міцніша, розсудливіша,
розумніша, випробована часом і загартована життєвими труднощами.
Це не весняна, грайлива любов, шалена, пристрасна, відчайдушна,
одночасно - легковажна і ранима. Саме так, літня любов інша. Вона
доросліша, розважливіша, мудріша.
Літня Любов, як добре вистояне вино, міцне. Його засмаку-
вавши раз, не полишатиме тебе бажання смакувати ще, ще і ще, поки
не вп"єшся, відчувши його справжній смак.
Її смак відчуватимеш так довго, допоки щем у серденьку
не полишить його. І щемить. І нема на те ради, і нема на то ліку.
І не треба, і най! Ця Любов з відчуттям незгасимості, нескінченості,
вічності. Це Любов у дусі,правді, у щирості почуттів і непереданих
пережитих відчуттях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744681
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Изменённый!
Свет исчезает в окнах друг за дружкой...
В пустые чашки - капли звонкие воды...
Вивальди "Лето" - обволакивает грустью,
Воспоминанием объяснения в любви...
Смолкает - разговор...
Всё - тише,тише...
Тускнеет нимб у бледных фонарей...
Ночь чёрной кошкой опускается на крыши...
Целует лоб Его Величество Морфей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744702
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Люблю эту роскошь зелёную тёплого лета,
Люблю наслаждаться озоном, гуляя в саду...
Люблю, когда много в окошке лучистого света
И птиц щебетанье... забавную их суету...
Люблю наблюдать пробуждение летнего утра,
Где каждый цветочек сверкает, умытый росой...
Люблю, когда в солнечном небе покой светлокудрый...
Так хочется каждое облако трогать рукой...
Зелёное лето... В нём столько волнительной жизни!
В нём музыка слышится - в каждом его уголке...
Становится юной душа... и немного капризной,
Когда окунуться так хочешь в прохладной реке...
А после уснуть - как младенец, на краешке поля,
О тщетности жизни своей на часок позабыв...
О, лето, зелёное лето - для сердца раздолье
И жизни в крови́ охмеляюще-страстный прилив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744684
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Лишь Луна моего одиночества тихий свидетель -
Молчаливый свидетель в бессонницах тёмных ночей.
Мы знакомы с ней были в каком-то далёком столетии -
В позабытом... растаявшем мире ушедших теней...
И конечно она наблюдала, вот так, как сегодня,
За моей оголённой, чуть-чуть странноватой душой...
И, возможно, в то время казался мне мир - преисподней,
Где сгорела... в любви, нелюбовь отвергая, - свечой...
Невозможно припомнить... но чувство на сердце такое,
Будто карма моя - макраме чёрно-белых стихов...
Я не знаю - кому мне "спасибо" сказать за "былое".
Это всё - за печатью семи проржавелых замков...
Не расскажет и голос души - не раскроет загадку
Тех кругов, где она покуражилась... свет пророня...
Сохранились в душе моей света того отпечатки,
Этой жажды к строке... из любви и живого огня...
Мой сегодняшний путь стихотворным деянием устлан,
Я и "завтра" хочу воспевать свою оду весне,
Не теряя в пути животворного этого чувства -
Этой страсти, которая в венах бунтует во мне...
Пусть не вспомню когда-то ни дня, ни сегодняшней ночи.
Только вновь будет ночь и такая же в небе луна...
И душа окунётся в (мои - не мои) междустрочья
Этих строчек, где вечность она остаётся юна...
Во влюблённой душе не иссякнет желание к жизни...
Даже смерть не способна в душе эту страсть умертвить.
Не несёт в себе смерть никакого конца и трагизма,
Ведь душа с этим светом продолжит над миром кружить...
Даже если покажется вновь этот мир - преисподней -
Во влюблённой душе сохранится трепещущий свет...
Ничего не бывает на свете любви благородней...
А любовь - это жизнь, где всегда побеждает рассвет...
Без любви не рождаются строки, не льются стихами...
Без любви не внесла бы душа в этот мир красоты...
Без любви эту землю не грело бы солнце лучами
И весной на земле не рождались бы снова цветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744623
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Сонце встало – і день в ефірі.
Вітер трави в лугах колише.
Липень-місяць подався в ірій.
Серпень хижо вогнями дише.
Став гойдають тілами чайки -
Ловлять рибу дрібну і випар.
Піт полює на кепки й майки.
Пси ховають хвости під липи.
Лавка холод у гості просить,
Наче успіх в улов рибалка.
Вись зашторила вміло просинь –
Чиста, наче допіру з пралки.
А повітря – кисіль застиглий,
І густе, і солодке в міру.
Плавить подих, лягає тигром
На зелену і білу шкіру.
Заховалась бджола у квітку.
Важко дихає в полі жито.
Серпень ставить на всьому мітку.
Янгол шепче у вухо: «Жити!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744460
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017
Як сутінки огорнуть твій світанок,
Дощів завісу вип'є суховій,
Як сірим смутком ляже на твій ґанок
Печаль років … то пригадай Її.
Хоч для любові пізня вже година,
І серце мудрістю наповнилося вщент,
В зіницях тлілих зблисне: «Ти єдина!»
І під грудьми так млосно запече,
Й торкнеться сонця – Її дивосвіту...
Бо сонцесяйності не зупинить рокам.
Напнуті ще вітрила пізньоцвіту,
Дурманом вишня спогад обпіка.
І щоб відпити хмелю того дива,
Відчути щастя, простір, висоту!
П'янкого трунку, божевілля зливу!
Ти в серце впустиш… Осінь золоту.
Ремейк .... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 02.08.2017
Скучатиму за Писарівським раєм,
Де річечка внизу біжить в'юнка,
Де золотом на хвилях сонце грає
Й збирає роси в травах по ярках.
Де солов'їв вечірнє щебетання
Тривожило мене і при зорі,
Де я пізнала тугу і кохання,
Гостей-подруг стрічав не раз поріг.
Скучатиму за молоденьким садом
Й зозулиним розміреним «ку-ку»,
За квітами і сонячним фасадом,
Й маслятами в сосновому ліску,
За свіжими до річечки стежками,
Ховалися що поміж диких трав,
За складеними власноруч стіжками
З передосінніх запашних отав.
Скучатиму за щирим привітанням
Зі звичними словами «добрий день»,
І в відповідь – «день добрий» так спонтанно,
Що мимоволі тих люблю людей.
Й шукатиму посеред незнайомців
Знайомі риси, розрізи очей,
Так схожих на дівчат шкільних і хлопців,
Й немало пригадаю ще речей.
Скучатиму й за вільними вітрами,
В них розмах крил від неба до землі,
І лікувати буду серця рани
В їх подиху й цілющому зелі.
П'янітиму від запаху калини,
Він нагадає знов далекий край,
Думками поміж зорями полину
У Писарівський неповторний край.
4.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Нескошених полів п’янка отрута,
Настояна на повені тепла.
Спустошеного серця мертві пута
Не розірвати, не спалить дотла.
Незайманих туманів сива тиша,
Їх таїнством насичуйся сповна.
Не сколихни… а дихай глибше, глибше,
Земного щастя меду спий до дна.
На цих лугах до зойку розридайся,
І до хрипот очисть болючий щем,
Облудливим сумлінням не здавайся,
До небокраю йди, ще крок, іще…
Твоїх бажань неперестигле небо,
Моїх щедрот потрійна сила трав.
Хай до світанку сочиться на стеблах
Двох душ заблуклих кришталевий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
****************
Л юбов'ю чистою ясніє білий Світ,
Ю нацьким покликом найпершого кохання,
Б о незабутня й неповторна мить,
О та, єдина, - щирого зізнання...
В она зігріє душу і в стражданні.
Ю рмою дні і ночі відійдуть,
С вітанок долі - спогади зелені...
В оістину: Любов - найвища суть
І цвіт життя, бо незнищенне
Т воє чуття пречисте - не забуть.
С вітанок-витік кожного життя -
Т воєї Матері любов неопалима,
О та, що порятує і підтрима -
Ї дкого болю відступає тьма.
Т воя ж любов - її відлуння зриме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744168
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Допоки сонце – Божий колобок,
Виплигує з вікна чаклунки-ночі
І котиться, мов нитковий клубок,
Стезею неба день за днем охоче,
Лишає позад себе промінці,
Що гріють землю і її творіння,
Допоки плюскіт хвилі у ріці,
Любов живому напува коріння,
Допоки соком мрія виграє,
Немов дозріле виноградне гроно,
Слабкому сильний духу додає
І носить праця, а не лінь корону –
Сади цвістимуть і ростиме хліб,
Птахи співати будуть оду літу.
Любов, добро і праця – це не дріб,
Кити, які тримають щастя світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744107
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Вечір починався як мрія.
Ресторан. Столик зі свічками. Розкішне сервірування. Сліпуча люстра у залі. І музика, жива і надихаюча.
Двоє за столиком зустрілися поглядами, втопилися одне в одному, не помічають навколо ні розкішної позолоти, ні сліпучого сяйва.
Хіба Їй трішки хотілося б півмороку, але з ним добре й так, Він хотів зробити приємне, а зустрічі так не часто трапляються. Не складалося.
Та сьогодні все для них. Особливий день, особливий привід, спільна таємниця, що додає гостроти відчуттів. Мить, розтягнена у часі, простір, що замкнувся для двох.
Напівшепіт запинає завісу за ними, офіціант вже давно приніс замовлення і зник. Тільки дотики, тільки запах і тремтіння свічі. Тільки музика. І ніч не прийде. Вечір застигне в бокалі вина, як сонячні широкі мазки на бузкових хмарах.
Хто сюди прийде? Світ не зможе знайти їх тут, надійно заховалися, так старанно готували втечу.
І чому тільки сіли біля вікна? Чому завчасу розбилася казка? Двері відчинилися і впустили третього, розлюченого і готового на безумства.
Двоє зчепилися, і не звернули увагу на Неї, її слабкі спроби розборонити. Бурю не зупиниш.
Тільки гострий лікоть зачепив бокал і Скинув на білу скатертину.
І крапля вина криваво червоніла на полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744053
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 30.07.2017
Н-анеси на папір сім яскравих мазків
А-дже це буде так веселково.
М-іж якими впишу я сім ніжних рядків,
А- любов прикрашатиме слово.
Л-едь помітна ця ніжна палітра очам,
Ю-рби дум, хвилі ніжності в серці.
Й-ду до того мольберта, неначе у храм,
М-олитвИ промовляю веселці.
Е-х! Як вміло! Як гарно ти, любий, творив,
Н-іби справді митець сьогодення.
І- Господь... він з тобою в цей час говорив,
Щ-об додати в роботі натхнення.
А- картина - шедевр!!! В ній така благодать,
С-вітанково-заквітчана мрія.
Т-и творив, я раділа... бо тут - життєдать.
Я-сен світ, ясен день і надія..[color="#0400fc"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743975
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
Плаче зажурена скрипка,
Ронить мелодію гірко,
Рветься намисто на струнах,
Щойно нанизане.
Зайвою стала скрипка
В чаді густого диму,
Той напівморок зали
Вже не почує схлипу
Старого романсу,
Повного болю
Старого.
Забуто слова,
Їх промовив колись,
Той юнак зі скрипкою,
Що торкнувся уперше
Дзвінкої струни.
Тоді так співала вона
Під пальцями,
Які несли мрію
Кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743821
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
В-се минає, минуться і муки
І- не ляжуть рубцями на серці.
Д-алечінню притишуться звуки,
Б-ез ознак загубившись між терцій.
О-крім спогадів... Їх же не вбити...
Л-ьодяні, а частіш всього - теплі,
І - навіщо... навіщо любити,
Л-иш згораєш, неначе у пеклі.
О-сь і все...буду вчитись надалі
У-никати тривог своїх хутко,
Ж-аль, зібралось чимало деталей,
Е-пізодів минулого смутку.
В-се минає, як літо чи осінь,
І- безсоння не так вже тривожить.
Д-алебі...Десь у пам"яті й досі
Л-егкий смуток історію множить.
Я- готова забути страждання,
Г-ромовиці хай навіть і грози.
Л-иш чому, як згадаю кохання,
О-бпікають непрохані сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Хоч ти далеко, як нічна зоря,
Як неба синь – рукою не вхопити,
На трон тебе возношу, мов царя.
А знаєш, я люблю тебе любити.
Години перелилися у дні.
А дні в роки́ – нічого не зробити,
Між нами мур. Прийди хоча б у сні.
А, знаєш, я люблю тебе любити.
На наше завтра дзьоб наставив крук.
Любові панцир час уже розбити.
Та я не можу молот взять до рук.
А знаєш, я люблю тебе любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Волинь моя люба, чому ти не снишся мені?
І дня не минає, щоб я не згадала про тебе...
Мені б пригорнутись до твого блакитного неба
І полем зеленим пройтися, бодай увi сні...
Сумує душа за красою твоїх квіточок,
Простеньких та лагідних - ніби це мамині руки...
Так болісна серцю моєму з тобою розлука,
Та доля мені на чужи́ну обрала квиток...
Не ваблять мене чужоземні глибокі моря.
Над Стиром рідненьким - вербою схилитися хочу...
Ти - жінка, то ж знаєш, яке воно серце жіноче...
Йому на чужині не мила й на небі зоря.
Волинь синьоока, ні з чим не зрівняна краса -
І в сонячних днях, й в дощового концерту мінорі...
І в щасті своєму, і в радості... в сумі і в горі -
До тебе любов ні на крихту, в душі, не згаса...
Так рветься до рідного міста пісенна душа -
До вуличок древніх, де Леся сліди залишила...
Усе на цих вуличках серцю жадане і миле,
І серце моє, на чужині, у згадках, втіша...
Приснись мені, люба, зроби подарунок такий:
Візьми мою душу, в моїх сновидіннях, - до себе...
... Молюся за спокій... щоб мирним було твоє небо,
Бо й в тебе, кохана, сьогоднішній час - нелегкий...
На щастя - жінки ми... а сила жіноча у тім -
Що стерплять усе, у мінливо-жорстокому світі!..
... Нехай мою пісню зі Сходу несе тобі вітер:
"Довіку для мене ти будеш - промінням моїм..."
На фото - рідне місто
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743639
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
СОНЕТ 13
Зійдеш колись таки на мій Парнас.
Тебе скупаю в ямбі та хореї.
Твій строгий профіль і п’янкий анфас
Наповню пахом білої лілеї.
Лиш мур звали, яким ти оточив
Свій світ, в якому місця я не маю.
Ножа сталеве лезо заточи,
Убий дракона, що мій день з’їдає.
Поки ще можеш оком барви брати
І вухом звук, як квітку джміль, гойдати,
Вогонь горить в зіницях, не загас –
Даруй смичок моїй самотній скрипці,
Хай зазвучить, аж обшир стане дибці.
Як дар безцінний збережу цей час.
СОНЕТ 14
Як дар безцінний збережу цей час,
Коли зведе нас доля наодинці.
На повну гучність блюз ввімкну чи джаз,
Прийму з теплом усі твої гостинці,
Серед яких безцінний, звісно, ти –
Твоя душа, звитяга, розум, сила.
Тобі перечитаю всі листи,
Які в поштову скриньку не впустила.
Ілюзії зітру у порошок,
Вина не вип’ю з дорогих пляшок,
Рожеві вийму з окулярів скельця –
Не казка це, у домі ти стоїш.
Мене своїм коханням напоїш.
Для уст моїх – живильне ти джерельце.
СОНЕТ 15
Для уст моїх – живильне ти джерельце,
Незгасний серця ти мого огень,
Коріння, що насичує стебельце.
Ти висвітлиш колись для мене день.
У Моршині, в Стрию я чи у Львові,
Тебе гойдаю думанням щомить.
Ти генами уже у моїй крові.
Із пам’яті нічим тебе не змить.
Зійде зоря, котра нам шлях освітить.
З тобою я біду зігну у ріг.
Мине зима, теплом заграє літо,
Освятиться любов’ю мій поріг.
Зійдеш колись таки на мій Парнас.
Як дар безцінний збережу цей час.
Це вінок сонетів - 15 віршів. Мій перший вінок сонетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743500
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Звучить по радіо приємна композиція, на роздуми наштовхує мелодія, у кожного життєва є позиція, із присмаком добродія і злодія! Захоплює повітряна симфонія, якоюсь таємничою угодою, відчутна серця і душі гармонія, у нерозривній єдності з природою! Все злагоджено, чітко, не сфальшовано, правдиво прозвучало, без іронії, музикою не один світ врятовано, і гарний настрій майже гарантовано, від оркестрованої церемонії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743371
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Внимаю… обездоленно внимаю
Фортепиано нисходящим звукам…
Как нищий подаянье принимаю,
Испы’туя отверженности муку…
И с упоеньем и восторгом грустным,
Тяну ладонь души самозабвенно,
Надеясь, что ее наполнит чувством
Божественная музыка Шопена.
Блаженствую… блаженствую и мучусь –
На ощупь – как слепой лучами солнца,
И жду, когда неслышимая сущность –
Той музыки, души моей коснется.
И я пойму – куда стремился слепо.
Осмыслю – кто я, что я... и откуда
Вся эта жизнь, весь этот мир – земля и небо,
И этой музыки – немыслимое чудо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743400
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017
СОНЕТ 6
Тебе гойдаю думанням щомить.
Ну як такого можу не гойдати?
Твій голос, наче бір густий, шумить,
А думка може й оленя догнати.
Ти світиш світу – не лише мені,
Як мир, потрібен рідній Україні.
Приходь, приходь до мене хоч у сні,
Коли стоять дерева в білій піні,
Як холод льодом тіло огорта,
Синіють руки, щоки і вуста.
Неси вогонь у чаші пурпуровій.
Душі заштопуй виржавіле дно.
Виймай зі сховку ключик – все-одно
Ти генами уже у моїй крові.
СОНЕТ 7
Ти генами уже у моїй крові.
Собою мій наповнив організм.
Та тіло прагне іншої любові,
Давно тобі відкрило свій безвіз –
Ти в зоні недосяжності моєї,
Як сонця сонях, зірок калачі.
Нема вини у цьому нічиєї,
Що порізно удень ми й уночі.
Хоч так давно тебе я не стрічала,
Очима душу й серце не виймала –
Чуття живе, воно не відщемить,
Чека: червоне зміниш на зелене,
Нектар відбірний увіллєш у вени.
Тебе з моєї пам’яті не змить.
СОНЕТ 8
Тебе з моєї пам’яті не змить,
Думки – не дощ, а ти не пил дорожній,
Не стерти і, мов хліб, не відломить –
Наповнений куток тобою кожний.
Не знаю, чи згадаєш хоч би раз
Мій щирий усміх, спалах слова в добі.
Я ж викладаю день із твоїх фраз –
Вони зорею світяться на лобі.
Про тебе дізнаюсь з чужих джерел.
Літаєш в високості, мов орел –
Великі крила і широкий змах.
А у моїй душі сніги, зима.
І все ж росте надія, наче квіти, –
Зійде зоря, котра нам шлях освітить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743322
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
СОНЕТ 3
Ти корінь що насичує стебе́льце,
Йому поживу із землі дає.
Без тебе сохне квітка мого серця.
З тобою – веселко́во виграє.
Ти той, хто пульс прискорює у днині,
У закапелках пам’яті живе,
Хто крила вимальовує на спині.
Дає легеням дихання нове.
Хоч мучить мене те, що ти далеко,
Що на сьогодні ти – не мій улов –
Привіти шлю, мов небесам смерека,
В радари серця кидаю любов.
Хай небо млу витрушує зі жмень,
Ти висвітлиш колись для мене день.
СОНЕТ 4
Ти висвітлиш колись для мене день.
Розсунеш хмари, мов на вікнах штори.
На всі «не можу» вивісиш мішень,
Візьмеш рушницю, ворухнеш затвором
І пустиш кулі – різко, просто в ціль.
Ми будем разом! Може тільки миті.
Та ти зумієш вигоїти біль –
Розквітнуть маки в висохлому житі.
А поки буду думати про тебе,
Торкатись ніжно променем долонь,
Дощем стікати по щоці із неба,
Гойдатись легким вітром біля скронь -
В уяві – буйній, теплій, кольоровій –
У Моршині, в Стрию, а чи у Львові,
СОНЕТ 5
У Моршині, в Стрию, а чи у Львові,
В кімнаті, у театрі чи в кіно,
У роздумах, читанні чи розмові –
З тобою на зв'язку я все-одно.
Невидимий ручай між нами ллється.
Хоч з надлишком черпає організм –
Плющем туга довкола серця в’ється,
Висмоктує природній оптимізм.
Нас різний поводир по світі водить,
Не схрещуються нам шляхи у дні,
Не співпадають на воротах коди.
Та ти все-рівно зіркою мені.
Хай серце часом болісно щемить.
Тебе гойдаю думанням щомить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743207
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017
К-уди ведеш мене, стежино,
В- отой пшеничний, справжній рай?
І-шла б я нею без упину,
Т-уди, аж ген за небокрай...
У-збіччя трави гне додолу,
Є- їх доволі й між хлібів.
В-рожайний лан шумить довкола,
П-онад яким пташиний спів.
О-сь там, в галяві волошковій
Л-ягти б у самозабутті.
І- назбирать букет чудовий,
М-оже найкращий у житті...
А- трішки далі червоніють
К-риваві плями на землі.
І- як знамена багряніють,
В-елично, гордо на стеблі.
Ц-е ті вогні, що погляд палять,
В-огнем доповнюють блакить.
І- я внесу собі у пам"ять
Т-авром безцінним кожну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743213
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017
*********************
Павлу Тичині присвячую
Ішов за "плугом" - Долю-шлях верстав
Так сонцеквітно, так глибинно-пружно,
Гучав серед сонетів та октав,
А замовкав так болісно-натужно...
З ним гомоніла українська ніч,
А липа шепотіла про кохання...
Він - молодий: всі думи чорні - пріч:
Вібрує арфи золоте гучання.
Знов перед ним "акордились" світи,
Знов Всесвіт плив музичною рікою,
А в самім серці, Україно, - ти,
Твій гомін золотий понад горою.
Метала стріли горобина тьма,
І всі шляхи кривавились - Вітчизна...
Він був, Тичина, - чи чужа сурма,
Коли змія ужалила залізна?
Ти є, Тичино, - батько твій - Орфей,
Знов арфи забриніли сонцеструнні.
Той голос України - апогей -
Вчуваю у пісень твоїх відлунні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743144
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 23.07.2017
Я знаю магію високої трави!
У замовлянні - код вогню Сіону...
Дивися! Месу править всеборонну
правічне сонце, вийшовши з води!
Не вистига, не гасне горизонт!
Так чом же сум незмінний твій поплічник?
Хай буде дощ!... Змиває млу сторічну...
І запах пороху з озону давніх площ...
І - прощ!..........................................
Забутих світом, але незабутніх,-
у затінку суєтності тривог...
Бо хто ж підніме сонце, як не Бог,
випалюючи корені цикути.
22.07.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743071
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Життя стрімке і загадкове напрочуд, дорога не завжди є променистою, майте терпіння, хай осяде бруд, хай заспокоїться вода і стане чистою! Обмани, зради і солодкий блуд, обтяжують свободу павутиною, з джерел інформаційних ллється бруд, навалюється негатив лавиною. Таке життя, замало солі пуд, щоб пута з ланцюгами зникли назавжди, до чистих помислів не прилипає бруд, не каламутьте чистої води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742942
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
СОНЕТ 1
Для уст моїх живильне ти джере́льце,
Я п’ю його – росте у серці цвіт.
Очам – блідо-рожеві милі скельця.
Дивлюсь крізь них – і казкою цей світ.
Та прагне люд те диво обірвати,
І час йому підмогою у цім –
Рубають поміж нас мости, канати,
У кожного сокира у руці.
Та хай очима хижими блискочуть.
Над труднощами нашими регочуть –
Здолаю все, що кине мені день,
Поборю страх, невпевненість і кпини,
Остуду ночі та колючість днини –
Незгасний серця ти мого огень.
СОНЕТ 2
Незгасний серця ти мого огень,
Світанок, що із гір спливає синіх,
Сходинки на драбині вдохновень,
Насущний хліб на білій скатертині.
Ти сонце, що промінням обіймаєш.
Та часом – сірим небом у вікні –
На лик свинцеві хмари зодягаєш.
О, як тоді невесело мені!
Та скільки б не зашторював ти шибу
В будинку, що вимірює твій вдих,
Луску не одягав, неначе риба,
Не бив мовчанням болісним під дих,
Чуттю моєму будеш ти кубе́льцем,
Ти корінь, що насичує стебе́льце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742913
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Знов ранок із ночі у день мене кличе,
Запалює подихом гніт каганця.
Над озером чайка кружляє, кигиче.
Качата у хвильках купають тільця.
Горобчик співає - так дзвінко, завзято.
На крилах метелик шмат світу несе.
Овали кладуть у дворі ластів’ята.
Автівки пихтять, оживилось шосе.
Танцюють під музику вітру ромашки.
У жовтих вінках чорнобривці малі.
Дивлюся на це, тягну каву із чашки.
Втішаюсь. Чим гірше у нас, як в Балі?
А небо бездонне бузком голубіє
Повітря – дозріле солодке вино.
І в ріст, як гриби під дощами, надії –
Цей світ для добра, переможе воно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742791
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Людське щастя, - наша з вами ціль, на стежинах радості й любові, та лише не спричиняйте біль, тим, хто ради нас на все готові! Пробачають нам усе вони, надважливі у людей цих ролі, ти їх у нещастях не вини, без них важче на життєвім полі! Люди ці знаходяться в тіні, співпереживають нашій долі, коли залишаємось одні, сиротіємо на видноколі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742750
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
В утренний час - упоительно странной душе,
Жадно влюбленной во все, что ее окружает.
Нет ощущенья, что осень стучится уже
В сердце, рожденное в шумном взволнованном мае.
Утренний час мне дороже вечерней поры.
Он никогда не напомнит о близком закате.
Утро - как белый листочек в руках детворы;
Утро - как новая радость, от нового платья.
Свежие мысли, как свежий ласкающий бриз,
Столько мне дарят живых и красивых волнений.
Утренний час - безобидный мой женский каприз:
Просто любить тебя, быть для тебя вдохновеньем...
28 августа 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742638
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Що відбулося, цього вже не стерти, на серці залишаються рубці, чергуються в нас драми і концерти, малюють доленосні олівці! Життєві дні швидкі і неповторні, життя одне, і це найбільший скарб, червоні часом в ньому й часто чорні, контрасних є достатньо й сірих фарб! Є кольори таємні і прозорі, відтінки настрою тримаємо в руці, картини дня на позитиві і мінорі, непередбачувані долі олівці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742511
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Йоган Георг Пінзель - галицький скульптор
середини 18 століття,
представник пізнього бароко і рококо.
Зачинатель Львівської школи скульпторів.
Звідки прийшов ти, де родився ти і ріс,
Великий скульпторе, загублений у часі?
Скільки побачив за життя ти сіл і міст,
Скільки зазнав солодких радощів і плачу?
Хто був за нацією – німець чи поляк,
А, може, чех чи італієць – невідомо,
Все це загадкою, лишив лише натяк
У своїх творах неповторних підсвідомо.
У вісімнадцятім столітті ти прибув
На землю галицьку – до скону тут лишився.
Тут визнання своє як скульптора здобув,
На удовиці з міста Бучача вженився.
Приріс до краю цього, серцем прикипів,
Йому лишив навіки всі свої шедеври.
Не всі живуть… Країна молотів й серпів,
Людське невігластво зробили злі маневри –
Спалили щось, а щось невміло зберегли.
Те, що вціліло, промовляє крізь століття:
На лиця постатей емоції лягли,
Гойдає вічність одяг, наче вітер віття.
Ти відродився в нашій пам’яті, живеш,
Проріс крізь сотні літ, немов навесні зело.
Сьогодні славі вже твоїй не має меж.
Ти український майстер наш Мікеланджело.
Мандруєш світом – в Луврі та у Відні був.
Тебе назвали там небесним, геніальним.
Ти збагатив наш край і світову добу,
Хоч і лишивсь у світі знаком запитальним.
ІНФОРМАЦІЯ. В Луврі та у Відні були виставки робіт Пінзеля
(2009 та 2013 рр)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742540
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Він завмер перед аркушем білим
Чистим, холодним як сніг,
Білим без сліду.
Він залишився один на один
Із мріями, страхом, журбою
Іще невимовною.
Перше слово, що чорним зерном засіє біле поле
Порушить гармонію,
Плесо здригнеться
Над озером,
Там де риби
Ховаються десь на дні
У глибині.
Чи зловити їх вийде сьогодні?
А завтра?
Чи всі вже у іншому озері?
Це ж залишили пусткою?
Та з'явилося слово
Майнув хвіст,
Зачепився за вудку.
Не зірветься?
Папір ще білий.
Та вже залишився слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742249
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017
О-пять мой разум с сердцем не в ладу,
Т-ревога бьет сильнее и сильнее.
С-тремилась в рай... но снова, как в аду,
Е-ще бы - опыт делает сильнее.
Б-ежать от жизни - разве мудрый жест?
Я- попыталась...в кровь избила ноги
Н-икто не хочет взять мой личный крест
И- протоптать мои пути-дороги.
К-руговорот, сплошная круговерть
У-дел любой, почти что каждой доли
Д-ень ото дня мы ищем почвы твердь.
А- не зыбун, не топь земной юдоли.
Н-ад нашей жизнью всюду Бога длань
И- мы хранимы от рожденья нею.
К-огда нибудь вдруг наступает грань
У-ж там то все о чем нибудь жалеют.
Д-вух нет дорог, един наш личный путь
А-льтернативы здесь, увы, не будет.
Н-о неизбежна жизненная суть
Е-ё зовут привычно волей судеб.
У-водит вдруг от собственного Я,
И- разорвать желает ум и душу?
Т-ы не забудь законы бытия
И- не пытайся это все разрушить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741999
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Здавна сонячна символіка віночків,
Миру, перемоги, святості і щастя.
Із бадилля, квітів, гілочок, листочків...
Їх торкалися дівочії зап*ястя.
Обручем вплітали мальви і волошки,
Яблуневий цвіт, півонії і ружі,
Маків барви, деревію і ромашки,
Вишні і барвінка квіти світлі, гожі.
І духмяну м*яту, пахощі любистка,
І безсмертник жовтий - у вінок дівочий,
Ніби про кохання і про долю вістка,
Як надії оберіг, убір пророчий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741779
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
«...О, в лісі голоси, о, в морі крик нічний!
Все безпричинно й дивно в круговерті цій...»
(Поль Верлен)
Сонце вдягає штани апостола жовтої віри,
Взуває чоботи діряві захмарного Лютера.
А квіти на цій галявині-ораторії нотами:
Кожна часткою пісні про чорноголового птаха,
А на дах хижі відлюдника краплі дощу –
Струнами гітари іспанської,
босоногими танцюристами
Острова карибських елегій:
струни
дощу.
А ви думали, що то слова чужої пісні
Лісового заброди-привида чи то волохатого.
Ні. Це нитки тканини мокрого неба –
Пошию з них собі одяг
Для тіла свого гарячого. Тіла втечі
Від пилу міст і слідів нафтоїдів:
Банькуватих гумолапів склолобих.
Втеча. До дому стелі зеленоколючої:
Стін лускатих смолою плямованих.
Втеча. Куди і навіщо? Куди....
Куди тікай, не тікай – День заграє тобі на гітарі
Фламенко липневої зливи,
Нагадає тобі про Іспанію,
З якої тікай – не тікай,
Танцюй – не танцюй,
Стріляй – не стріляй,
Літо. І жмуток трави.
І Сонця колесо – туди закотися,
Куди коні блукають щовечора –
Коні зоряні.
І Сонця колесо – таки крутися,
Нагадає тобі про вічність
І про скрипку без струн
Нічного метелика нічийого
Й сірого – наче ти – відлюднику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741718
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Зручно на своїй нам території, комфортніше і веселіше жити, людей на дві, умовні категорії, в усьому світі можна поділити! З першими легко, просто, зрозуміло, на життєвих просторах земних, де чорно, - чорне, а де біло, - біле, але так легко й просто і без них! У тиші прокидатися відрадно, сонячний ранок має добрий знак, є люди із якими дуже складно, та неможливо жить без них ніяк!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741716
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
[b]На землю падав день,
Немов літак у яму.
Завмерли образи
І враження, й думки.
Лиш сонце з піднебесся
Ліниво, ніби п'яно
За горизонт
Вишукує стежки.
На землю падав день...
Шукав, кому на плечі
Покласти руки
Стомлені...Чи ні...
А десь в кущах
Народжувався вечір...
Мріяв про зорі,
Що у вишині...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741585
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Зачіпає вітер
Винограду віти,
І тихенько грона
Стукають в вікно.
Просинайсь, рідненька,
Бо вже сонце світить,
Квіти пелюстками
Білять полотно.
Ароматом літа
Матіола вмита.
Виноград поблизу
Наче старший брат.
Він проміння сонця
Гонить по карнизу.
Ледь пожовкле листя
Наче райський сад.
В царство своє вводить,
А вино вже бродить.
Поцілунком стане
Скоро виноград.
Червона водиця
Поллється, іскриться.
Прихмелілу осінь
Водить зорепад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741550
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Прокинусь вранці, стану на балконі –
Побачу ліс – зелений мармелад,
Хмарки (галопом скачуть, наче коні!),
Траву в замрії, у дрімоті сад,
Ставок міський, що хвилі розкидає
Й купає сонця промені в собі,
Бджолу (ромашка на руках гойдає),
Безмежні неба шати голубі,
Які вкривають ліс і дім навпроти,
Під вікнами - трояндовий вінок,
Дахів між крон блискучі теракоти,
Гуляки-вітру запальний танок -
І враз у серці стане мило-любо.
Іще одне із ранком рандеву!
Всміхнеться сонце ротом жовтозубим.
І я всміхнуся. Бачу все, ЖИВУ-У-У!!!
Або такк
Прокинусь вранці, стану на балконі,
Побачу ліс – зелений мармелад,
Хмарки, що скачуть, наче дикі коні,
Дорогу, що веде бджолу у сад,
Ставок, що наливає срібло в чашку
І щось під ніс наспівує собі,
Ворону, що для діток варить кашку,
Траву, що виграє із вітром бій.
І так на серці стане мило-любо -
Іще одне із ранком рандеву!
Всміхнеться сонце ротом жовтозубим.
І я всміхнуся. Бачу все, ЖИВУ-У-У!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741551
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Припрятав от солнышка лица,
Под шляпками, разных цветов,
Несут себя, будто бы жрицы,
По улицам, всех возрастов
Красивые женщины - дамы...
Струится загар по ногам...
У каждой какая-то драма
И свой затянувшийся шрам...
Но, лето... Ведь это же лето!..
Открытые лету тела!
Так много Восточного света,
Так много повсюду тепла
И море... роскошное море -
Лекарство от разных проблем...
Здесь много родится историй
И много сердечных поэм
О счастье, любви и... разлуке...
Разлука - не редкий конец,
Врывается в судьбы без стука,
Не жалуя женских сердец...
И всё же так верится каждой
В любовь - навсегда, насовсем...
Ах, милые дамы, однажды
Для каждой найдётся Эдем...
Вы верьте, порхайте по миру,
Восточные жрицы - цветы!
Послужат вам добрым пунктиром
Надежды и ваши мечты...
И пусть это жаркое лето
Несёт вашим душам любовь...
И пусть воспевают поэты -
Прекрасное, в море стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741494
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Горить свіча . Ятриться мерехтливо
І вогник випромінює печаль,
Що час проходить і роки мінливо
Для нас диктують радість,біль і жаль.
Усе частіше заглядаєм в осінь,
Закутуємось в ніжних дум саван
І впевнені,що уже пристань,досить,
Що не для нас безмежний океан.
Але душа усе ще свята просить,
Вже майоріє корабель бажань,
Роки лякаються:- куди і де їх носить,
Весна ж підморгує:- не допусти вагань.
Нехай несе тебе безперестанку
На крилах світла,радості,добра
І кожен день стрічай нові світанки
Щоб старість тебе вдома не знайшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740411
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Боль твоя вросла в меня корнями,
Душу навсегда заполоня...
Нет, нельзя живописать словами -
Что всё это значит... для меня...
Кто ты... и зачем меня тревожишь
Тайной междустрочья своего?..
... Как же ты красив и многосложен -
В осени печальной дождевой...
Ах, душа - бездонное раздолье...
Сколько чувств скопилось за года!..
Сколько есть в тебе тоски и боли -
Столько и любви ты мог отдать...
Слов, ещё не сказанных тобою...
... Сбрось с души завесу этих тайн!..
- Женской недоласканый рукою,
Ах, отдай печаль свою, отдай...
Той, с которой всё бы разделил ты -
Всё, что смог бы вылить из души...
Сердце ведь твоё не из гранита...
Чувствую... как чувством хочешь жить...
Как в тебе, ранимое созданье,
Пламя уживается... и лёд?..
... Осень - это жизнь - не увяданье!..
Страстная в ней музыка живёт...
Страсть твоя - и к женщине, и к жизни...
Горная река бурлит в строке...
Как же я люблю, мой милый... призрак,
Сердце окунуть в твоей реке...
... Нет, не отрекайся, слишком рано
Чувства умертвлять в себе свои...
Тесен будет чувствам белый саван,
Как ты этот саван ни крои...
Любы мне... печаль твоя и осень...
... Как с души твоей сорвать замок?!
... Если сердце так красиво просит -
Дай ему ещё отпить глоток!..
Дай ему ещё раз насладиться
Радостью весеннего огня...
Дай ему... весной... испепелиться,
Боль с любовью в нём объединя...
Дай любви, красивой и... последней -
Выхода... как свету от свечей...
... Дай весне, живому сновиденью,
Пить любовь... из осени твоей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741364
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Ви їли морелі*, що пахнуть літом,
Такі, що вкусиш і сік тече?
Садив деревця напевно дідо,
Чи може бабця, чи прадід ще...
А я маленька, в дрібних косичках,
Рожевий бантик спадав набік.
Була сховатись від мами звичка,
Поміж високих крислатих віт.
Квітчасте плаття, в червоних плямах,
Що скаже мама, було дарма!
Сиділа тихо на хистких кронах,
Неначе справді у рай зайшла.
Губи злипались і пахли медом,
Оси з малини сьорбали сік...
Яка ж то втіха під синім небом,
Що навіть збоку шептав горіх.
І наїдалась, як хитра пташка,
Гойдали долю легкі вітри...
Мого дитинства - вишнева казка, -
Дві жменьки вишень в два кулаки.
[i]Морелі* - сорт вишень[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740176
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 09.07.2017
********
Ці виноградні ґрона бурштинові
В вінку зелено-росянім мовчать.
Спадають тихо тіні вечорові
На рясно-кучеряву благодать.
Паде роса - і щось тепліє в грудях,
Малює літо ніжну акварель...
Вечірні згуки сутінками блудять
Між сонних заколисаних осель.
Цей дивний Світ, отінений журбою,
Цей сплеск таланту Вічного Творця,
Що хвилями небесного прибою
Вихлюпує й нуртує без кінця...
Я вся у нім, хоча могла й не бути:
Дарунок - вибір вічного Життя.
Це щастя - рідне Слово серцем чути,
І жити, і любить - до забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741214
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
»…материя звука…»
IVOLGA
"Материя звука" втекала в пространство
Раскрытых параболой сонных ушей.
В прищуре аккорды, гармонией странной,
Метались как платья у сказочных фей.
И сладкая нега следила с улыбкой
За радужным танцем из детской мечты.
Всё было уютно, прозрачно и зыбко.
И полно загадок миров красоты.
Хотелось уплыть, на волне фа-мажорной,
В объятья фантазий, несбывшихся грёз.
Ресницы погладил загадочный шорох,
И маленький гномик уселся на нос.
Свивая узоры из солнечных нитей,
Мы с ним поиграли создав полотно,
Грядущих счастливых весенних событий.
Открыла глаза. День стучится в окно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741290
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Розп’яті тіні на стіні,
Їх акварелі,
Лишились знаки на вікні —
М’які пастелі.
Лилося з губ терпке вино
В цілунках шалу,
Будило пристрасті воно
В поривах шквалу.
В кутку ховався світлячок
У мерехтінні…
Розмиті спалахи свічок…
Тіла в сплетінні… 5/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741280
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Хвиль солоних танець
Тане
Під сонцем піна
Біло -аквамаринна.
Втікають берегом краплі
До моря теплого,
Що поспішає за вітром
До овиду.
Море наповнене туркусом
До небокраю виблискує
Грає легкий джаз
Про нас.
Під сонцем
На хвилях дзвінких
Мчить до берега
Невідомого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741259
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
(По картине А. И. Куинджи " Украинская ночь")
Божественная ночь царит над миром.
Волшебная в деревне тишина.
И небо тёмное в ультрамарине,
Но освещает мазанки луна.
Соломенные крыши, белы хаты.
Чудесен украинский колорит.
Индиго цветом, синим всё объято,
А поле на просторе чёрном спит.
И мельницы видны лишь очертанья,
И тополя стоят в кромешной тьме.
Ночь южная пленит очарованьем,
И звёзды - светлячки горят в кайме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741186
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Життя таке – одна лиш мить,
Полічені у ньому кроки.
Не зчуєшся, як пролетить
І за плечима ляжуть роки,
Де біле й чорне пополам,
Де знахідки твої і втрати,
Життя – не стовпчик для реклам –
Вкопав – на місці вік стояти.
Життя – це рух, життя – це бій
Зі світом і самим собою.
В нім плід росте з насіння мрій
З тією барвою, вагою,
На які, мабуть, заслужив.
Той плід – діяння рук і серця.
Це те, для чого в світі жив,
Що в ньому суттю, стержнем зветься.
Життя – і мука, і краса,
Любов і лютість час од часу.
На кисень право і яса
Квиток узяв – плати у касу.
Яса – тут в значенні обов’язок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741229
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Мудрість народна - Хто любить книги
скарб многоцінний, щодня читати,-
хто його має,- життя глибини
той завжди вільний! зможе пізнати!..
У кого сила
не ломить кості,
той знає правду
й не має злості!
Хто встає рано, Хто сіє жито,
час не марнує,- ячмінь, пшеницю,-
в будь-яку пору в того до сала
не голодує! є й паляниця!
Хто любить землю,
як рідну матір,-
не впаде в яму,
не вступить в ятір!
Хто має вроду Хто до всіх добрий
й вигляд здоровий, і друзів має,-
в будь-якім віці слабшого завше
не буде хворий! той захищає!
Хто пише вірші,
пісні і оди,-
тому не сумно
в любу погоду!
А хто уміє Коли писала,
ще й танцювати, то зрозуміла,
немає часу що в кожнім слові
той сумувати! велика сила!
Дурень намучить,
розумний - научить,
той хто читає,
мудрість пізнає!
А народ скаже, Далеко Крим,
ніби зав"яже, ще далі Рим,
а як вже буде, а гарне слово
то час покаже!.. завжди вагоме!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741156
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
[b]
В серебрёных галошах
Над аквариумом - корытом
Кровавом
Разбитом
Старуха железная
Ржавая
Со стеклянными глазами
Отблесками золотой мечты
Плешется в лужице красной
Пескарик пойменный
Пойманный
Несчастный
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741082
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Прапор наш-символ Держави,
Кольору синього неба,
Повітря земного,
Жовтого сонця,
Колосся і хліба,
Тепла на Землі!
4.07.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741099
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2017
Ми приходимо в світ одиноко і завжди босо́ніж,
І самотньо відходим, щоб знову колись, та прийти,
Тільки різне у кожного в проміжку тому, що поміж,
Хтось пливе течіє́ю, хтось проти – до зір і мети.
Тільки що б не було, ми не маємо права здаватись,
Поле бою - життя, а за нами – несплачений борг,
У терновім вінці, хтось - у лаврі, а дехто і в м’яті
Ідемо до кінця, там, на виході, стріне нас Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740958
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Проводжу хлібом в кринці з молоком,
І спогадом повіяло з дитинства,
Як ласувала зібраним вершком,
Настоянім на літі й материнці,
Сварилася бабуся: «Не чіпай,
Поглянь – позалишала стільки крихот»,
Я – за поріг, і ген – за виднокрай,
Не наздогнати ні вітрам, ні лиху,
А за селом – насонників поля
І кукурудзяні солдати в позі «струнко»,
Зачулось нині, начебто здаля:
«Вертайсь домів, чекаємо, пустунко».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740809
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
На межі, де плуги, доля крає скибки,
Відмірює то рівно, то рвано.
Відлітають грудки, що заблудлі роки,
З сивиною у прядках так рано.
Маків цвіт червонить на стражденній землі,
Летять душі на вічний спочинок.
А зозулька спішить, бо змовчить по Петрі,
Живим літ накувати в світанок.
Гасне в небі зоря, сходом сонце яснить,
Понад прірвою місяць зникає.
Збережіть у собі повноти кожну мить
І хай доля серця не карає.
06.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740747
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Не сполохніть вітри гірського сну,
І не гойдайте тишу в ранніх росах.
Лелію квітку серед бур'яну,
Несу з Карпатських гір у довгих косах.
А наді мною - зоряний намет,
Мовчить у надрах вічність бурштинова.
Смереками торкаюся планет
І дивину небес вплітаю в Слово.
Одна із Мавок, інші де ж? Агов!
Йду до людей, хоч буду там чужою.
Іду на клич утомлений його,
Пливу вінком купальським за водою.
Тікає ніч на місячнім коні,
Упав додолу повід на світанку.
Принишкло тіло Мавчине в тіні,
Та світить в душу квітка-полонянка.
Зірви ту квітку у Купальську ніч,
Цю ружу в серці для тебе ростила,
Пізнай жагу життя межи сторіч,
Безсмертну мить візьми на дужі крила.
Бо я відлунням йшла на поклик твій,
Всі чари, силу, міць біля підніжжя
Тобі кладу в обрамлений сувій
Тернових руж, тенет і бездоріжжя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740577
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Чужі нікчеми і фальшиві…
Не чутно з гаю голосів.
О, де ви руси чорнобриві,
Без мови край мій овдовів.
Картаві дзябли інородні,
Ефір заср.ли й телеком.
Усьо картаві, земноводні,
Худоби шпарять язиком.
Тошнить від блекоту «еліти»,
Тупих овечок й холуїв.
Та скільки можна скавуліти?
Вас… недолюблюю хохлів.
Хутчіш проснітесь варакуди,
Невже померти вам хамлом.
«Реве та стогне»… в повні груди,
Вже в соловейка під крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740201
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
Л/ето сменяет задумчиво-бледная проседь,
Е/й изначально во времени выделен срок.
Т/олько поселится в души унылая осень,
Я/рус за ярусом ляжет на землю снежок.
Т/рель соловья по весне зазвучит непременно
Г/розы пройдут и напоят леса и поля.
О/пыт незыблем и сложено все во Вселенной
Д/вижима этой цикличностью наша земля...
А/нгел с рождения всем нам дается Всевышним
К/то, как не он, вместе с Богом ведет календарь.
А/збуку дней, долгих лет, долгих зим... целой жизни
К/инет у тризны... потом... на священный алтарь.
С/колько отпущено, сколько довЕдено свыше,
Г/орькой окажется... сладко ли сложится жизнь.
О/блаком белым ли, тучей угрюмой над крышей,
Р/ухнет ли наземь... взлетит ли в небесную высь...
В/ремя мелькает, каким ему быть - неизвестно..
О/сень... весна ли. У птиц все равно перелет.
Д/ень ото дня нам будильник под высью небесной.
А/виапочтой отчеты о прОжитом шлет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740106
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Є в світі краєвиди незабутні
І мальовничі, чарівні місця —
Вони у нашій пам’яті присутні
І спонукають битися серця.
Енергією дух наш заряджають
І кличуть у казковий зорепад,
Із радістю додому проводжають —
Магнітами притягують назад.
І у натхненні повняться зіниці —
Не так важливо скільки тілу літ…
Нам відкривають диво-таємниці,
В душі лишають радощів політ! 7/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740036
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Легенький хлюпіт прибережний,
Мінливо-водяні круги...
Принишк тут вітер обережний,
Ледь будить сонні береги.
Вмочили верби жовті пера
У воду — пишуть натюрморт.
Ох, і художня в них манера,
В гармонії знайшли комфорт.
Сюркочуть цвіркуни довкола,
Шукають ноти у траві.
На горизонті сонцеколо
Жбурляє промені живі.
Вони виблискують мінливо,
Аж заломилися в човні...
То сонце золоте грайливо
Всміхнулося тобі й мені! 1/09/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740034
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Бабахнуло в лузі, здригнулася хата,
Забились в куточок під хатнім полом
Сестричка мала і ще менші хлоп'ята,
А лінія фронту уже за селом.
І мама десь ділась - побігла шукати
Козу, що втекла, нажахавшись стрільби.
Так страшно сидіть під полом і гукати,
А луг - за городом, побігти б туди...
Побігли всі троє - якраз до окопа,
Де німець сидів - передишка була.
Тікати - та пізно, а німець до лоба
Дитині долоню ласкаво приклав,
Не вдарив, не встрелив, а ніжно погладив:
"Майн кіндер... майн кіндер" - в очах дві сльози,
І щедро дітей пригощав шоколадом...
А мати біжить, не здоївши кози,
Побачила, скрикнула, впала, зомліла:
"О, Боже! Це ж діток поб'є супостат!"
Лиш дома, приспавши малих, зрозуміла:
Той німець не ворог - він просто солдат.
Сама задрімала, схилилася ничком
І бачила знову, в тривожному сні,
Малі, шоколадом замурзані, личка,
І доня цукерки несе в пелені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739954
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2017
Когда любви рассветы смакуешь натощак,
Над каждою строкой корпеть не надо -
Любовь диктует сказку тебе за просто так,
А может быть - сама Шехерезада.
Как вспыхивают звёзды, рождаются стихи -
Броди тропой космического сада.
Пусть чувства будут ярки, как пёрышко, легки..,
Волшебница моя, Шехерезада.
Когда любви закаты сплетают ленты строк
Последней сокровенной серенады..,
Слетит, как лучик света, как розы лепесток,
Прощальный поцелуй Шехерезады.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739942
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Повір — зустрінеш й ти зорю свою. 20/08/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Зачем вы, струны, душу рвёте?
Ей плакать хочется навзрыд,
Но вы той боли не поймёте.
(Душа у скрипки не болит)
... Ещё одно проходит лето
Вдали от мест, куда так рвусь
И вновь в стихах душа раздета,
Где глупо лгать себе: и пусть...
... Проснуться бы неторопливо
Мне Там... под музыку дождя,
И прежней - женщиной счастливой
В себе приобрести - себя...
И выйти, подставляя плечи,
Под пьяный ливень летних слёз,
И час стоять, а может вечность,
Вернувшись в мир любви и грёз...
В тебе, сторонка золотая,
Собрать счастливые "вчера",
Где я была совсем другая,
Другие ночи и утра...
Всю радость, что бывала в жизни,
Держала я в своих руках...
Сегодня лишь мечты - репризы
Сумбурно лью и лью... в стихах...
А что-то - мимо, мимо, мимо...
Так много "мимо"... вдалеке.
А время так неумолимо
Плывёт куда-то по реке...
Так много мною не испито
Желаний, страсти и любви
Такой красивой... не забытой,
Меня способной оживить,
Пока ещё не очерствела...
(Хватает в сердце светлых чувств)
Хотя... не ангел белый-белый.
(Я не была им. Ну и пусть)
... На сердце странная усталость,
Ему бы встряски, перемен...
Мечты в стихах ему не в радость
Внутри квартирных белых стен...
Восток - чужой, земля - пустыни.
Не станет мне родной она.
В жаре жестокой сердце стынет.
Душа пустыней не пьяна.
... Не режь, смычок, меня по нервам:
Диез - бемоль... диез - бемоль...
Полёт души ещё не прерван,
Коль так сильна в ней эта боль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739578
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Ті поля, що квітчалися маками,
Що пелюстя губили зіжмакане,
Заціловую в маківки сонечком,
Як матуся синочка, чи донечку.
Я озера, що вкрилися ряскою,
Що банують самотньо за ласкою,
То лускою лоскочу, то перами,
І самій аж до кумкання зелено.
Благовійно верхів’я колишу
Вітерцем у погордливих вишень.
Ті пручаються листям: «Тихіше…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739782
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Я-нтарные звезды на небе горят,
*
Л-иловое небо, лиловый закат,
Ю-неет над нами царица-луна,
Б-ыть может в парчу нарядилась она...
Л-адком встали звезды на млечном пути.
Ю-питер по звездам пытаюсь найти.
*
Л-ампадкой мерцая, сорвалась звезда
Е-ё приютит поле или вода.
Т-акое могу до утра наблюдать,
Н-а зорьке летящей любовь загадать.
И- ждать у беседки потом ту любовь
Е-ё... бесподобную фею из снов.
*
Н-еужто у высей немерено верст,
О-ткуда так много мерцающих звёзд?
Ч-ернее земли там небесная ткань...
И-это исчезнет в рассветную рань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739736
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
- Чом ти, Вітре буйний, виєш при дорозі?
Загубив од неба може десь ключі,
Б‘ єш крилом на сполох в дзвони у тривозі,
Та ніхто не чує стогін уночі?
- Був я старшим сином в батечка Ярила,
Хутко і вільготно, високо літав,
В мене закохалась птаха сизокрила,
Хоч на те не мала ні найменших прав.
Лиш один разочок погойдав небогу,
Пір’я розпухнастив і добавив сил,
А вона зраділа, бідненька, із того,
Все до мене рвалась, хоч і не просив.
Та одного разу я необережно
Хмелю наковтався, утеряв контроль,
Полетів долати океан безмежний,
Як отой прадавній мандрівник-герой.
Птаха – вслід за мною, щебетала дзвінко,
Я на те не зважив, уперед летів,
Що мені простори - їх долаю стрімко,
Поки не затих десь той пташиний спів.
Сумно трохи стало, я назад вернувся,
Та над океаном – де кого найти?
Певно геть ослабли крила птахи куці,
Не змогли тримати більше висоти.
Витрусив я хмари, колошматив хвилі,
Гнівно в небо рикав, тільки все – дарма,
Шкода стало милу - птаху сизокрилу,
Потай банував я, що її нема.
Десь вона в обіймах брата Посейдона,
Той цупкий і хитрий, здобич не віддасть,
В нього в океані водяні закони,
У своїй господі він - єдина власть.
- Не печалься, Вітре, є пташок багато:
І лункоголосі, і з рясним пером,
І, повір, що кожній твій візит – як свято,
З ними ти забудеш все, що не збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739500
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
Я гралася з вогнем, хоч знала, що пече,
Любила іскри й дим, в захопленні безкраїм
Не зводила й на мить із полум’я очей,
Зривалася у вись нестримним водограєм.
...Історії такі кінчаються плачем –
Чи спопеляє він, чи сам до тла згорає.
Тож виходу немає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739524
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
[color="#297832"][i][b]Під бліндажем цвіте ромашка
І поки тиша навіть пташка,
Щось у зеленці цвірінчить,
У небі сонячна блакить
І зрідка продзижчить комашка.
Вгорі гойдаються хмаринки,
Немов загублені пір’їнки,
Якоюсь птахою зі снів,
Без них би небокрай збіднів,
Вони небес пухкі родзинки.
Чи ворожити на маруні*,
Чи бути відданім фортуні?
Але ж ромашка тут одна…
В думках лишень вагань стіна,
Вагання – підсумків відлуння.
На що мені поворожити,
Чи згину я, чи буду жити?
Та невблаганна вічна смерть,
Життя – це миті коловерть,
Я мить одна на цій стежині.
Усі вагання я відкину,
Поворожу на Україну,
Аби здолати ворогів,
Віддати владі всі борги,
В пекучу скинувши долину.
Аби не вмерла Україна,
То честь піти за часу плином
І щоб жили всі без страх́у,
Забувши цю війну лиху
І відбулись на краще зміни.
І зацвіла рідненька неня,
В людей не пусто у кишенях,
Не лізли кляті москалі,
Не буть ніколи в кабалі
У різних вилупків з рошена.[/b][/i][/color]
* Ромашка (рум’янок, рум’янець, романок, маруна, невістульки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739349
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Милість очікуємо Божу, не всі стежки ведуть до раю, та не кажіть, що я не можу, продовжуючи, я не знаю! Щоб не відлякував критерій, терпінням відхиляйте злобу, якщо вам не відкрили двері, то треба повторити спробу! Історію знайдете схожу, у розквіті життя й на схилі, гордо кажіть усім, я зможу, я зроблю, це мені по силі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739377
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Лопочуть хвильки під міцним крилом гагари —
Відлуння зринуло на сонні береги.
Вдягнуло небо сонцесяйні шаровари —
Рентгеном пронизало річку і луги.
Ранковий вітерець завдав на камертоні
Мелодію дерев, торкнувшись їх висот —
Пташиний хор защебетав в своєму тоні,
Складав пісні і підбирав слова для нот.
Вусатий цвіркунець виводив гучно соло —
Від сюркоту проснулася його рідня…
Спивало сонечко кошлаті роси кволо —
Ліниві промені сипнуло навмання…
Від акробатів-риб, їхніх стрибків з водиці,
Порозбігалися спіралями круги.
Подався в мандри день новий на колісниці,
Очима неба ясно усміхнувсь згори. 19/08/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739083
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
У лісі зелена сосна
Задивилась у просинь…
Ще недавно була весна,
А сьогодні вже — осінь.
Ще недавно була вона,
Осипала промінням,
І пилочком цвіла сосна
Під небесним склепінням.
У піснях заливався гай,
В солов’їних октавах.
Теплий спогад сховав розмай
У засмучених травах. 17/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739084
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
На ватмані білому-білому хмари клубочаться,
Черпають в небесній лагуні тепла аромат,
А серце у мріях заквітчаних тихо хлюпочеться,
Солодкою ватою вкрилося, наче цукат.
В абстракціях літа густіє, скриває нерівність,
Отак би метнулось у злагідні роси в розмай,
Та тільки не може і горне щосили ту ніжність,
Що треба для нього, щоб лилось щодуху за край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737970
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Над степом притомленим вляглася тиша,
І чути, як знизу дихає колос.
Трава "євшан-зілля" дедалі густіша,
І вітер гуляє, звучить його мелос.
Питання зворушило серце до болю,
І росами покотилися сльози.
І місячне сяйво не дало спокою,
Нелегко одній по битій дорозі.
Коли закінчиться війна, і прийде син?
Мовчазна ніч,до ранку ще далеко.
І гірко на душі, проріс наскрізь полин,
І непокоїться в гнізді лелека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738945
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Вишні, сонцем викохані,
Росами ціловані
Губи. Вітру втіха її
Коси інкрустовані
Спраги невтамованої
Полум’яним заревом.
Загіпнотизований
Споглядаю марево
Чарів, від очей-зірок
Нектару захмелений
Медом. Жаркий ланцюжок
Довкіл шиї звелено
Защебнуть на втіху їй.
Коси інкрустовані
Іскрами кошлатить вітер
Той вогонь прихований.
Вишні-губи, в променях
Сонячних відливані,
Тихо, засоромлено,
Шепчуть слів невживаних -
Кожне тавром лишиться,
Полумям припечене
Поцілунків. Тішиться
На любов приречена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738969
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
[color="#ff0015"][b]Крило червня,
зомлілого птаха,
Зронило пір'їнку
в суцвіття липи.
А десь поряд
розніжилась хмарка -
І ледь чутні
дощику схлипи.
Трави спрагло
спивали вологу.
Квіти скрізь
розглядались лукаво.
Червень птахом
майнув десь у зорі.
Ягідки вже
Червоними стали.[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738988
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Для тих, хто вагається де відгуляти літо.
Гаряча пропозиція - Львів!
Він вгамує ваші культурно-пізнавально-розважальні потреби
У відпочинку, наситить незабутніми враженнями,
Задовільнить на всі сто.
Сьогодні Львів - місто вуличної музики.
Духові оркестри, виконавці аматорської пісні і брейк дансу
Заполонили місто, надають йому неповторного колориту
І своєрідного звучання. Сьогодні на вулицях міста звучатиме джаз.
І складається враження, що усеньке місто занурюється в стихію
Музики, співу, щасття... Шквал емоцій переповнюють тебе і відчуваєш,
Що енергія зашкалює і ... вихлюпується на інших, наповнює львівську
Атмосферу і переходить в тропосферу.
Ну і вміють хлопаки! Вміло, майстерно, по запальному. І ти - вмить жарівка.
Причастися Львовом, його неповторним колоритом, його непідкупною красою,
Його звучанням, його ароматом, його духом.
І ти у вихрі джазу закружляєш над містом і випадеш теплим львівським дощем
Прямо у л і т о - шалене, непередбачене, захоплююче, інтригуюче і
Невідоме ще нам! І хай це літо буде ліком для душі і тіла.
І неважливо скільки тобі літ. Тримай львівський привіт...
Складайте чемодани. Львів чекає на вас кавалери і дами, пані і панове.
Відкриєте для себе тут щось нове - літо по-львівськи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738960
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2017
Минає літо сонячним теплом,
Мина журба і радість у обіймах.
Мина любов, торкаючись чолом
Блакиті неба, згублена у римах.
Усе минає… все уже було -
Сади квітучі і солодкі мрії,
Плачі нестримні і забуте зло,
І білий світ дарований під вії…
І я у ньому в профіль і в анфас
Була собою з сяйвом у волоссі.
Пісні вплітала в зореносний час,
Відгукувалась сонцем стоголосим.
Як це здалося…
Усе було… Згорну пісні в сувій,
В осінній сум впишу життєвий спокій,
І перешлю вперед на сотню літ
Акорди серця світлі і високі.
І буде літо, й знову будем ми,
Краса торкне глибин чийогось серця.
Зігріє світ красивими людьми,
І заквітчає душі у безсмертя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738827
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Втрачати кохання, чи віру у мрію -
Це ніби втрачати частину себе.
Тьмяніє цей сонячний світ в безнадіях,
Хоч в серці ще стільки лунає потреб...
Світанків йому б мальовничих та юних,
Які дарували натхнення душі...
Сьогодні вони - мов далеке відлуння
Часів, у які ти у згадках спішиш...
Так хочеш відчути те щастя минуле -
Відспівану пісню далеку свою...
Душа його пристрастний смак не забула,
В ній стільки за щастям минулим жалю!..
Та душу воно, як колись, не бентежить.
Гіркий в нього присмак, неначе полин.
Все те, що колись малювалось безмежним,
В думках промайнуло... за кілька хвилин.
Ніщо в цьому світі, на жаль, не постійне,
Одна тільки пам'ять тримає в собі
Минулих відтінків яскраве цвітіння...
Вчорашнє кохання - сьогоднішній біль.
Та поки ще серце спроможне на мрії,
Можливо, що завтра повернуться знов
Загублені в часі і віра, й надія,
А з ними й нова пролунає любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738798
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
П’янкі світанки скрапують росою
На кольорові в цвіті орхідеї
На острові, немов оранжереї,
Вмиваються криштальною сльозою.
Ті пахощі усотують долини, —
Устелена екзотика в букетах.
Коріння живиться струмками з глини,
Червоної, в цукрових очеретах.
Охороняють їх отруйні змії.
Мисливцям — зась!, — розгнівані пітони…
Цілує сонце у пухнасті вії
І відкриває ніжності бутони.
На вулканічних згаслих попелищах,
Ліанами плетуться на деревах,
Щоб здичавілий не зламав вітрище…
Ось біла квітка, наче королева,
На творчість надихає — шал емоцій…
Не втриматись від зваб її і вроди…
Царівна — грація у кожнім кроці, —
Мистецтва витвір, тропіків, природи…
Розкішні, неповторні, орхідеї,
Колібрі п’ють ваші вуста медові,
Спалахують над вами, милі феї,
Хреста-сузір’я зорі загадкові. 19/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738765
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Знов теплий дощ ,
цілющий дощик літа,
Ростуть гриби,
святкує кропива,
Під лопухом своїм
колючим дітям,
Їжак говорить,
що найкращий в світі,
Їх сад : там райські
яблука й трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738741
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
І якe ж то щастя - потонути в окeані літа！
Опуститися на дно і жити сeрeд зeлeних хвиль, зітканих з листя, трави і барвистих квітів, пронизаних золотими нитками сонячних промeнів, насичeних співом пташок і нeповторними запахами！
Місто... Робота...Маршрутки... Гуркіт і суєта міста... Усe цe було...колись...дeсь далeко, за часів виживання.
І лиш тeпeр, потонувши в окeані літа, можна пожити - сeрeд тeплих зeлeних хвиль, зітканих з листя, квітів і трав, пронизаних золотими нитками сонячного проміння, насичeних співом пташок і нeповторними запахами！
Якe ж то щастя！
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738735
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
* * *
Найревніших укрів – шляхетних львів'ян
І змішаний цвіт християнства,
Хоронять жиди під банальним сміттям
На цвинтарі їхнього хамства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738630
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
В передвесняні дні зимові,
Коли вдень сонце припече,
Синички пісня невгамовна
В повітрі лагідно тече.
Хоч пісня ця і коротенька,
Й одноманітна - та своя -
Бо рідна нам, як пісня неньки,
Яка колише немовля.
Вслухайтесь, всотуйте, живіться,
Любіть, не зраджуйте її,
Прислухайтесь і роздивіться
Хто з вами був в скрутніші дні.
Хоч тихий голосок синички
Не конкурент для солов'я -
Та не вважайте за дрібнички
Почути в ній родинне "Я".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738605
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Волочить місяць білу пряжу —
Снує проміння на станку,
Полотна котяться по пляжу,
В пісок уплів зорю в’юнку.
Вона обвилася нитками,
Розшила сріблом весь сувій.
Розсіялася бли́скітками
У морі незбагненних мрій.
Вода штовхає шум у гроти —
Відлуння будить береги.
Той звук підсилює частоти,
Шепоче муза навкруги.
Купає місяць свою милу —
В гармонії спіймали шанс,
Закрили простір небосхилу...
Романтика. Нічний романс.
Їй ніжить шию поза вушком
Цілунком з безліччю приправ.
Та пряжа, ніжна, як подушка,
Згодиться парі для забав.
Підранок зникнув за віконцем —
Поспати захотілось враз.
Та зірка здійнялася сонцем
І засіяла, як алмаз. 15.05.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738388
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Повір мені, що мрії не химерні.
Колись таки скажу тобі: "Привіт... "
Не в трубку телефонну - це буденне...
- Відчуєш як душа тремтить у мене,
Побачивши в очах весняний Світ.
Соромлячись візьмеш мене за руки,
Не вірячи у зустріч до кінця...
А я, почувши серця твого стукіт,
Подумаю: яка солодка мука
Любов в мені сьогоднішня оця...
Від неї не шукаючи рятунку,
Не дивлячись розгублено убік,
У ніжному зіллємось поцілунку...
І ти почуєш серця мого стукіт,
І я тобі віддам його навік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738394
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
[b]
На сонячні троянди
Сльозою роси
Літнього ранку
Трохи снігу намело
Якби щасливим
Можна було бути
Завжди...
Та чи щастя
Б то було?
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738398
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Чомусь усe хорошe закінчується нeсподівано, і його, виявляється, було так мало: щастя, молодості, кохання, життя...
А спочатку усe здається нeскінчeнним. Здається, воно будe завжди: і кохання, і щастя, і молодість, і життя...
Чому то так？ Чому людині нe дано знати коли скінчиться тe найкращe, що є, аби цінувати кожeн дeнь, годину, мить？
Напeвно, самe для того, щоб звільнити людину від дамоклового мeча очікування кінця чогось дужe гарного, світлого.
Благословляю цeй замисeл Творця！
І плачу за тим, що добігає кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738355
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Кірка рижа оповила
Сонця диск на сході дня.
Буханець із печі вибіг,
Весь засмаглий, з полум'я.
З пасовиськ корівки в стаді
Повагом у хлів бредуть.
Молока парного в радість
І мені у глечик ллють.
Я його з окрайцем хліба,
Вщерть відчувши благодать,
Мов в голодний рік надибав,
Починаю уминать.
У кабиці тріск оцупків.
Гуркіт грому вдалині
Спокій у нічліга цупить,
Заважає тишині.
Та і він, мов стрів сумління,
Вуркотіти в певний час
Перестав, бо вже проміння
Найостанній проблиск згас.
Рухається тьма завзято,
Мир готується до сну.
І мені б оце за свято
Десь лягти і прикорнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738346
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
1
Сонечко зайшло уже давно.
Небо різними вогнями грає.
Взяла нічка чорне полотно,
І на ньому місяць вишиває…
А навколо - зіроньки малі -
Буде покривало золотисте,
Ним усе покриє на Землі,
Хай планеті гарний сон присниться.
Приспів
Спіть діброви і поляни,
Острови та океани.
Спіть озерця і ставочки,
І малесенькі струмочки.
І долини, і пустелі.
І ліси, і вічні скелі…
2
Погасив ліхтарик світлячок,
І прикрився пелюстками квітки.
Взяла нічка скрипку і смичок,
Буде грати колискові діткам.
Заспіває ніченька пісень,
Цвіркуни їй допоможуть в гаю.
Завтра знову буде новий день,
А сьогодні все хай засинає…
Приспів
Спіть дерева у гайочку,
Ніжні квіти - у садочку.
У гніздечку – пташенята,
А у нірочках – звірята.
І метелики, й комашки,
І малесенькі мурашки…
3
Ти поглянь в небесну далину –
Он хмаринка ніжно позіхає…
Має нічка скриню чарівну,
І її щоночі відкриває.
А у скрині – дивовижні сни,
І цікавих казочок багато.
Вже мандрують по Землі вони.
Їх побачить той, хто ляже спати.
Приспів
Спіть дівчатка та хлоп'ятка.
Засинайте мами й татка.
І бабусі й дідусі,
І книжки, і олівці…
Всі навколо засинайте,
Цілу ніч відпочивайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738347
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Ворони каркають — весна!
Тепло відчуте сповіщають,
Махають крилами, літають.
Проснулась сонна бузина.
Біжить так весело струмок,
Наввипередки у змаганні,
Берегові змиває грані,
У цьому спорті він — знаток!
Танцює соло журавель
Навколо милої журавки,
Він переміряв всі канавки,
Прилинув із чужих земель.
Зраділи навіть горобці —
В кущах цвірінькають невпинно...
Весна ж не в силі тихоплинно
Пройти зимові манівці. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738343
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Відчув медунку красень-джмелик,
Злетів над нею, як ангелик.
За неї міцно ухопився,
Аж доки хмелю не напився.
Вона звивалася так прудко,
Він приголубив її хутко,
Смоктав вуста її медові,
Тремтіли трави полинові...
Спив до останньої краплинки
І не лишився й на хвилинку.
Невдовзі пелюстки змарніли,
На сонці в’яло посивіли...
...Не знала, що святий нектар —
То був у ній, як Божий дар. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738344
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
[color="#9c5757"][i][b]Я промолчу туманом ранним,
О том, что на душе уставшей.
К тоске так привыкаю рваной
В любви... Березою, упавшей...
С небес летящею дождинкой
Молчание замерзнет в стуже,
Преображаясь вдруг в снежинку,
Которую лишь ветер кружит…
Я промолчу ночным сияньем
Звезды, что падает сгорая.
В полете растворю признанья,
Порывы чувства усмиряя…
И приглушу сердцебиенье,
С печалью стал теперь я дружен,
За ней забытой тихой тенью,
Блуждаю мыслями послушно…[/b][/i][/color]
[b]Стихи из прошлого[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738313
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
М/ятко моя, м/ятко, чарівна травичко,
приспи моє сeрцe хоча б на цю нічку.
Матіола пахнe, пташeчка співає.
я сиджу самeнька - милого нeмає.
Заколиши, м/ятко, мeнe в самотині
під тeплeньков ковдров в малeнькій хатині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738267
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Г-оречь потерь разъедает до самих глубин,
О-сень в душе и в природе пора увяданий,
Р-азум твердит - не придумывай разных причин,
И-бо не стоит потерям искать оправданий.
Т-ак вот бывает - уходят как будто на миг
Л-ожь и обман унося за пределы жилища,
Ю-рко сбегая на поле безликих интриг,
Б-ризом измен заливая огни пепелища.
В- этой золе затерялся и наш огонек,
И-стинно наш, он с надеждой на новое пламя.
М-не и тебе был преподан серьезный урок,
О-н навсегда, он навеки останется с нами.
Е-сли бы ты ждал тепла моего очага
И не искал мест иных, где возможно согреться,
Л-одку судьбы повернул бы к моим берегам ,
У-стье реки- это русло от сердца и к сердцу.
Ч-удом сочту встать опять у родного костра
И обменяться той пламенной искрой надежды,
Н-адо забыть, все плохое, что было вчера,
А-нгелу чувств вновь довериться вместе, как прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738187
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
З днем народження, Соломіє Крушельницька!
О, панно Соломіє! О, Мадонно!
Ти гордість наша й цілої Європи!
Умінь, краси, таланту скарб бездонний!
Радієм, що ти клала свої стопи
На Віареджо вулицях і Львова,
Безцінний спів свій дарувала світу.
Була ти, діво, справді виняткова,
Сам Бог твій голос золотом помітив.
Тебе ж, таку величну й незрівнянну,
В часи СРСР вкривали брудом...
Коли ж на сцену вийшла ти востаннє,
То попрощалась з різнобоким людом -
І з тим, що зиму теплим серцем гріє,
І з тим, що крила рве безжально літу.
Ти будеш завжди, панно Соломіє,
У пам’яті людей усього світу.
Твоє ім'я театр у Львові носить.
Тіло... присвоїв цвинтар Личаківський.
Душа ж жива, блищить, як в сонце роси,
Орфею наш співучий український!
Трішки змінила вірш 23.09.22.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738169
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
[color="#4383ba"][i][b]В глухих углах свою печаль,
Вы прятать сможете едва ль...
И ото всех, порой, скрываясь,
Стихами пустоту взрывая,
Седую душу, пряча в щель,
На протяжении недель,
Пытаетесь сыскать потерю…
И все-таки в себя поверив,
Раскрасив рифмой сказку, быль…
Смахнув усталость, словно пыль,
С душой уладив все раздоры,
Войдя на интернет-просторы,
(А Вас друзья тут заждались)
И радости огнем зажглись…
Узнав прочтенные трактаты,
Их измеряем как караты,
Мы им внимаем как себе,
Вы лучик света в общей тьме.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738168
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
[b]
Коли ще Всесвіт
Не зародився
Ще коли не вибухнув
Барвами
Кохання самотнє
Жило в пітьмі
Свіже
Юне
Мріями кольоровими марило
Вдивлялось
В майбутнього далі
Ні зрад
Не знало
Ні відчаю
Ні світлої
печалі...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738144
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Не сплю неначе, я в дозорі,
Дістала темная крилом.
Себе відчув мов у Соборі,
Відкрився пам’яті геном.
І я спинився між світами,
Збудилась пам'ять… у крові.
Хрести стоять поздовж рядами,
Козацька варта.., як живі.
Занила в грудях давня рана,
Проснули пам'ять у мені.
Побиті долею і в шрамах,
Суворі брили камяні.
То роки сплять покриті пилом,
Полином світяться зірки.
Чужинським зранені копитом,
Чекають в цвинтарях віки.
Вставай.
Пора на супостата.
Дістали вихрести Орди.
Буди товариша і брата,
Русь – Оріяну возроди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738089
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017
В-ыше сосен и ёлок колючих,
О-свещая за лесом курган.
С-реди веток играющий лучик
Х-олод ночи уводит в туман.
О-бласкает неспешно и нежно,
Д-еревеньки, поля, города.
С-ладко в этой заботе безбрежной,
О-тогреется с ночи земля.
Л-ишь коснутся лучи светлых высей,
Н-ебо станет в цветах бирюзы.
Ц-икл в природе, роса словно бисер,
А- прозрачность, так чище слезы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738074
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Отчего так знобит меня в эту жару,
Отчего на душе одиноко и пусто?
Почему мои мысли сегодня о грустном?
... Ненавижу в себе я такую хандру.
Ненавижу и этот удушливый ком,
Подступающий к горлу, готовый взорваться!..
Всё же хочется... хочется мне разрыдаться,
Чтобы выплакать всё из себя целиком...
Чтобы выплакать жгучую глупость обид,
Чтобы выплакать то, отчего мне так больно
И потом закричать во весь голос: Довольно!
И у слёз, и у боли бывает лимит!
Никому не позволю обидеть себя,
Никому не позволю терзать свою душу,
На замки заперев... Вот и всё. Будет лучше
Продолжать эту жизнь - никого не любя.
Только знать бы ещё, что сумею, смогу
Навсегда уничтожить в себе свои чувства...
... Я ведь знаю, что то, отчего мне так грустно -
Не сумею ни другу отдать, ни врагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738069
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
[color="#669e4d"][i][b]І знов мене дивує тепле літо,
Пташки на вітах, сонечко в саду
І клумба, що привів я до ладу,
І соловей, що заспівав сюїту.
Дивує різнобарв’я стильних маків,
Черешня, мов замріяне дівча,
Сусідська ще зелена алича,
Метеликів розгублені атаки.
І вечір тихий свіжістю дивує,
Та матіоли запахи п’янкі
І тіні полохливі, боязкі.
Зірок яскравість вдалині чарує.
Дивує все, пов’язане із літом
Що повзає, літає, шелестить…
І тільки мрію: зупинися, мить,
Щоб цілий рік буяли зелень й квіти.
[/b][/i][/color]
16.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738030
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Щиро дякую за натхнення Олені Жежук!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527#com3212226
Не заплачу!
Які б усередині зливи не бились у шибку,
Які б блискавиці не рвали небес цілини –
Стерплю збайдужілості погляд, його стусани!
Ніхто не почує беззвучно про себе як схлипну.
Тримай же, скрипалю, натягуй обірвані струни,
Я арфи каркас – серцевину дарую тобі.
Душевні вервечки для скрипки занадто тугі –
Скривавлені пальці заради мелодій відлуння?
Чотири з десятків ти можеш обрати, не більше –
Наосліп, на дотик відчути тремтіння у них,
Чотири подібних до інших, але головних –
Усе потаємне, найтонше, найвище, найглибше.
О, як ти, скрипалю, впізнав ті пошкоджені струни?!
До болю, до крові мотиви сердечні шукав –
Ти всі мої грози коханням безмежним здолав.
Мелодії сонця й любові умить спалахнули.
Ти граєш – я плачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738000
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Уверена в том, что не всё в этом мире проходит.
Уверена в том, что не всё отпускает душа.
Моя ностальгия - любимый единственный город,
В объятья которого сердцем мечтаю сбежать.
В невинную юность рассветов и зрелость закатов.
В плаксивость дождей, даже в строгость суровой зимы.
Нельзя не любить это всё, с чем сроднилась когда-то.
Дороги от дома - зигзагом, а к дому - прямы.
Эх, время, безумное времечко, что ж так летишь ты?
Так коротко счастье - во снах там бывать!... Наяву
Хочу наслаждаться дождём, поливающим крыши.
В чужой стороне я мечтами об этом живу.
Так хочется мне погулять по вечерним аллеям
И видеть, как дышат озоном на клумбах цветы.
Ну что ещё может быть сердцу на свете милее
Такой вдохновенной и близкой душе красоты?..
Такая любовь не уходит. Она бесконечна!..
Любовь к тем местам, о которых так плачет душа.
Моя ностальгия и в этот заплаканный вечер
Меня возвращает туда, от чего не сбежать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737984
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2017
Оцe вжe точно, справді, по мeні:
завіятися вітром між стeпами,
купатися в гіркому полині,
як нeстори, богдани і стeпани.
Нікуди нe втeчe моє звідсіль.
Нікуди нe сховається від мeнe.
Оцe вжe по мeні — лизати сіль
у хащах з диким олeнeм вогненним.
Всіх правлять на один кривий копил,
нанизують на гострe спільнe вістря.
З нутра, мов з нeвидимки, витру пил
і випхну спeртe, злeжанe повітря!
Збирає мул загачeна ріка.
О скільки в неї можe жур налізти!..
Всe! Баста! Бeз вагань чи нарікань
піду в мандрівники та журналісти!
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737873
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Одужуй, дружe! Дружe мій, одужуй!
Від слів облудних, воскових людeй.
І бійся знов занапастити душу.
Нeхай здорова, всміхнeна ідe.
Хай впeвнeно, завиграшки крокує
бруківкою пeрeсудів людських.
Збагнeш, як пляшку тіла відкоркуєш:
ти — мов шмурдяк, котрий в нeділю скис.
Одужуй дружe! Сeрцю ліпші ліки
пахтять ріднeю душ і чeбрeцeм.
Алe шугають зради, мов шуліки.
Тож бійся! Сам — злітай! І щeдро цe
даруй в польотах спраглим і нуждeнним.
Хай нe спиняють твій натхнeнний лeт
ні янгол, повний чванства, ані дeмон,
що гратимe круг тeбe свій балeт!
Одужуй дружe! Слів таких нe станe,
щоб витягти з болота на твeрдe
клубок твій, що в тривожнім калатанні
у клітці б'ється, прагнe і вeдe...
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737869
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Н-у зачем эта боль поселилась в душе?
Е-й бы бросить меня... и уйти восвояси!
Ж-емчуг нашей любви не способен уже.
Н-овизной напоить и надеждой украсить.
О-тчего же угас тот горячий порыв.
И- теперь не в цене наше прошлое вовсе.
Г-де начало, где старт на жестокий разрыв,
Р-азделяющий время на"До" и на "После"?
У- любви не бывает не сложных дорог,
С-ладость страсти и горечь в коктейле сердечном.
Т-ерпкий привкус тоски и душевных тревог,
И- при всем этом вера в любви бесконечность.
Р-азум сам по себе. Жаль, что с сердцем вразрез...
У-м не знает причин всех тревог и страданий .
К-аждый миг, каждый час дан по воле небес.
А- душе бы в мир грез, за пределы мечтаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737861
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 15.06.2017
М.Лермонтов
Нет, не тебя так пылко я люблю,
Не для меня красы твоей блистанье:
Люблю в тебе я прошлое страданье
И молодость погибшую свою.
Когда порой я на тебя смотрю,
В твои глаза вникая долгим взором,
Таинственным я занят разговором,
Но не с тобой я сердцем говорю.
Я говорю с подругой юных дней,
В твоих чертах ищу черты другие,
В устах живых уста давно немые,
В глазах огонь угаснувших очей.
СПРОБА перекладу
Ні, не тебе жагуче так люблю,
Краси твоєї не мені сіяння:
Люблю в тобі минулеє страждання
І молодість загублену мою.
Коли дивлюсь на тебе часом я,
В чудові очі поглядом вникаю,
Таємную розмову я верстаю,
Та не до тебе серце промовля.
До подруги звертаюсь юних днів,
В тобі шукаю риси, серцю милі,
В устах живих - уста давно знімілі,
В очах - вогонь померклих вже очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737783
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Другий тиждень чекаю на тебе
Та даремно марную свій час
Заблукала у травні веселім
І не в силі вернутись до нас.
З ким ти там по садках розкошуєш
Під пахнющим розкішним бузком?
Кого лірою ніжно чаруєш,
Кому слово диктуєш рядком?
Тут вже червень. Тут літо, - декада
Понад нами пройшла наче мить
Повертайся, співуча відрадо,
Нам поезії треба творить.
Друзі, - он! – вже давненько чекають
Щось душевне та ніжне від нас,
Тільки ми ні на що витрачаємо
На творіння призначений час.
Рано-вранці присів за комп’ютер,
Два – три слова надряпав – і все:
Всі емоції вивітрив вітер
І всі образи змиті дощем…
Ніби я ще до цього ніколи
У екстазі натхнень не горів,
Ніби хлопцем отим, сивочолим,
Для коханої див не творив.
Зараз вечір. Як бачите, трохи,
Щось шептав олівець перед сном.
Дві берези – стрункі та високі,
Щось своє шелестять за вікном.
Човник місяця в хмари пірнає,
Тиха жура навіює щем.
Перед ранком, суглобами знаю,
Ніч розродиться тихим дощем.
Все закрию, та вляжуся спати,
Щоб хоча би в короткому сні,
Прийшла Муза, аби поспівати
Про квітучі сади навесні.
10.06.2017 23:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737733
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Наливаються ягоди під темно-зеленим листям.
Молоденьке вишневе деревце третє літо готує дарунки.
Йдуть люди до пошти тай подивляються на щедру вишеньку,
Яка нікому не шкодує ароматних, напоєних сонячною ласкою плодів.
Хто посадив тебе, вишенько?
Любов.
Хто обкопував землю навколо твого стовбура?
Любов.
Хто милувався твоєю весільною фатою?
Любов.
І так лагідно шелестять її обтяжені ягодами молоді гілочки, гойдають услід швидким автомобілям, автобусам, мотоциклам ніби бажають подорожнім гарної путі і просять не забувати про неї, приходити на гостину.
Над селищем, над розігрітими залишками асфальту, над численними ямами припоштового майданчика, висить насичене сонячною палітрою червневого дня, літо!
Гамір близького ринку, уривки розмов літніх жінок, щебет дітлахів, котрі бавляться обабіч головної дороги, - все зливається в урочисту мелодію життя.
Спостерігаєш, всотуєш у своє єство здавалось би звичайний плин подій, знаєш, що життя важке, часто аж надто жорстоке і все ж, щоразу знаходиш у ньому такі миті, такі події – аж душа птахом злітає від почуття радості, замилування. Божий світе! Ти дарований нам для щасливого, заможного життя. Тобою нам дана земля, яка в собі має незлічені скарби, річки та озера, моря і тільки наша
Людська сутність, наша невигойна гріховність призводить до того, що ти,- Божий світе! - перетворюєшся на пекло, де править бал війна; де людина-людині ворог; де поряд надмірне багатство і злидні; де зрада стала нормою життя.
А як же любов? Вона є! Вона у виді ангела повсюди намагається допомогти нам бути людьми, показує нам красу Божого світу, наповнює його добром.
Це любов допомагає нам долати труднощі, вчить перемагати зло, кличе до звершень у трудах, пробуджує мрії.
Тож не даремно, на припоштовому майданчику подільського селища, навпроти поштового відділення, росте вишенька, посаджена Любов’ю.
Вишенько, що найбільше цінуєш?
Любов.
Вишенько, що всім людям даруєш?
Любов!
Вишенько, що до осені через літо пронесеш?
Вдячність за любов!
Стою. Милуюсь і… ДЯКУЮ!
04.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737734
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Я сиреневых снов
Прихвачу целый ворох
Для тебя лишь одной
Застелю ими город.
Я веслом золотым
Покорю океаны,
Лишь бы помнила ты
О былом и не давнем.
Я вином дорогим
Два бокалы наполню
И гитары изгиб
Зацелует ладони.
Я следы замету,
Где разлука бродила,
Чтобы осень в саду
Не смотрела уныло.
Я безбрачья венок
Спрячу в царстве тумана.
Стану песней шальной
И подамся к цыганам.
Я румянцем костров
Разрисую закаты,
Чтобы встретиться вновь
Мне с любовью когда-то !!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737697
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Пылала заря и о чём-то кричала,
А я восхищалась, в немом изумленьи,
Воистину Божьим прекрасным твореньем,
Живой красотой, без конца и начала.
Когда-то уйду я из этого мира,
Я просто иссякну, - умру, как источник.
Оставлю лишь пару восторженных строчек,
О том, как зарю я всем сердцем любила.
9 мая 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737706
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Мне музыка снилась сегодня.
Красивый и лёгкий мотив
Наивен и так старомоден,
А все-таки... Всё-таки жив,
Коль звуки меня возвратили
Во сне за любимый рояль.
Ах, как же давно это было.
Давно это было, а жаль.
Сейчас я уже и не вспомню
Всё то, что играла тогда.
Мне музыка снилась сегодня.
Мне снится она иногда,
Как в прежнем своём вдохновеньи
По клавишам пальцы бегут,
И дарит мне сон мой волненье,
На несколько дивных минут...
4 сентября 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737709
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Одягнувши кожушок,
Біг по лісу їжачок.
Коли бачить з хатки,
Вигулькнули лапки.
Ріжки - вії розпустили,
І по стежці покотили.
Їжачок заціпенів,
Чудо - юдо він зустрів.
Чи то жук чи павучок,
Ніс на спині рюкзачок.
Хто це був домовичок?
Мабуть (равлик - сли..ма..чок).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737714
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
За що люблю я щедрість літа?
За кожну сонцесяйну мить,
Квіткове пишне розмаїття,
Небесну вимиту блакить.
За щебет ластівки у стрісі,
Весільний радісний бенкет.
Й повітря, випите у лісі,
Цілюще, мов липневий мед.
За поцілунки хвиль Дніпрових,
Вабливу зелень островів,
П’янливий запах матіоли,
Лиш без дзижчання комарів.
За полуничне мрійне свято.
І куцу ніч, як в зайця хвіст,
Пшеничне животворне злато.
Й за те, що день – на повний зріст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737649
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
[color="#2e526b"][i][b]Всевидящий месяц, приверженец ночи,
Нам путь освещаешь и тем озабочен,
С созвездием Девы ты шепчешься тихо.
Надеясь, что выполнишь звездную прихоть.
Влюблен ты и вечного счастья желаешь,
И так же, как люди о страсти мечтаешь,
В далеком пространстве томишься уныло,
В пустом одиночестве плыть так постыло…
Седой вечный путник, ночной завсегдатай,
Любовных утех на земле соглядатай…
Ты видел зачатие всех наших предков,
Но в сонме тоски пребываешь ты едком…
Всевидящий месяц, уставший мечтатель,
Химер и теней высочайший создатель,
Серебряным светом нам ночь освещаешь,
А сам безысходностью тихой страдаешь…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737660
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
* * *
Приємна мова вечорова.
Тріскоче тихо каганець.
Потішусь музикою слова.
Покличу Музу під вінець.
На вівтарі земних взаємин
скажу відверто до ладу:
лиш їй відкрию потаємне,
довірю душу молоду.
Молюсь на долю, Богом дану.
О Музо, душу освяти!
Світи на хатнище жадане,
з тобою підемо в світи.
Який п’янкий приємний трунок –
небесне царство зір-владик...
В самотині на срібних струнах
плекає Музу молодик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737324
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Оспіваний в сонетах і верлібрі,
закоханий у солов'їний спів,
літає Червень пташкою колібрі –
король краси між літніх місяців.
Заколосив смарагдові отави,
грозою розкіш зелені умив
і феєрверком вибухнув яскравим,
розсипавши скарби краси і див.
Від буйноцвіть вгинаються стеблини.
Жасмин п'янить і м'ята, деревій.
Мов стрази, сяють росяні перлини,
а барви, барви – світе ясний мій!
У царстві лілій, мальв, під шепіт вітру,
гуде бджолина музика. А я
вбираю серцем райдужну палітру,
і миром повниться душа моя.
Земля тобою вбрана – незрівнянна,
ти вишив самоцвітами мій край.
О милий Червню, пташко осіянна,
дай ще красою впитися доп'я́на!
Чаруй і владарюй. Не відлітай!
13.06.2017 р.
Авторське фото. Один з куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Пливли духм'яні запахи в довкілля,
Стежина бігла навстріч із села.
Несла в яри весняне божевілля,
Бірючина на схилі розцвіла.
З гнізда лунали клекоти лелечі,
Зелений гай у квітті потопав.
Пташиний спів хапав мене за плечі,
Юначий спогад душу лоскотав.
З-за гаю хата рідна виглядала,
Старезний в'яз зустрів за ворітьми.
Весна цідила спогади з бокала,
Я трунок пив... душею і грудьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737503
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
1.Торох, торох - розсипався горох,
Почало світати - нема що збирати.
2. Всі його люблять, всі його чекають,
А хто подивиться - кожен скривиться.
3. Що існує вік на волі,
А кружляє вічно в колі.
4. Блищить, біжить, гадючиться
І все по низині крутиться.
5. Стоїть корито, повне води налито.
6. Горя не знаємо, а гірко плачемо.
7. Біг кінь білобокий через Дунай глибокий;
Як упав - заіржав, увесь світ задрижав.
8. Мене частенько просять, ждуть,
А тільки покажусь - ховатися почнуть.
9. Прийшов хтось та взяв щось,
Пішов би за ним, та не знаю, за ким.
10. Сонце пече, липа цвіте,
Жито доспіває, - коли це буває?
Відгадки: 1.Зорі. 2.Сонце. 3.Планета. 4.Річка. 5.Ставок.
6. Хмари. 7.Грім. 8.Дощ. 9.Вітер. 10. Влітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737461
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
[color="#505f69"][i][b]Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Змогли б літати.
Ми накопичували їх
Та забували
І крила до отруйних віх*,
Назавше впали.
Тепер лежить у кожній з душ
Вантаж відвертий,
З голками гострими, як в руж,
Чекає вперто…
Хтось забуває про гріхи,
Хтось Бога просить.
Комусь їх вчинки не лихі,
Бо влади досить,
Та не брешіть самі собі,
Панове ситі!
Ви не сховаєтесь в юрбі
В останні миті…
[color="#a14c4c"]І кожен має власний стаж,
Гріхів без міри,
Загляньте в душу, там вантаж
Тяжкий, мов гирі…[/color]
Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Було би свято.
[/b][/i][/color]
*Віх, цикута (Cicuta), рід отруйних рослин.
12.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737448
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Бігаємо, хочемо довести, вирішуємо всі життєві тести, тримаємося вперто на плаву, помиляємося у собі і людях, потрапляємо у різні пересуди, друзів втрачаємо, а часом булаву! Спішимо, великі забаганки, граємо годинами в мовчанку, уваги мало приділяємо рідні, хочеться більшого, чогось не вистачає, серце на жаль всього не пробачає, життя, як свічка плавиться в вогні! Десь похвала і критика вражає, цінує хтось, а дехто зневажає, чергується веселе і сумне, виростають швидко наші діти, і не думалось що можемо старіти, і не вірилося що життя мине…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737399
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2017
Почуватись безпечно, ділитись тропічним теплом,
У обіймів палких океані загублено мліти –
Я до скронь твоїх ніжно торкнулась вологим чолом.
Губ солоність і спрагле бажання
Любити!
Любити!
Без вагань і обмежень, без компасів течій і хвиль
Поглинати всю велич безмежних чуттєвих просторів,
І на сотні пірнати твоїх ще непізнаних миль,
В ті місця, де кохання купають співаючі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737203
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Возможно, судьба
не подарит им встречу,
Влюблённым сердцам...
никогда,
Тем самым любовь
предрекая на вечность,
Спасая её чистоту
от увечий...
- Любовь не уйдёт...
в никуда.
Она не уткнётся
в стену разногласий,
Похожих на холод
зимы.
Духовную связь,
не познавшую страсти,
Нельзя осудить за
иллюзию счастья.
- В ней нет ни греха,
ни вины.
Она не утонет
корабликом хрупким
В штормах кутерьмы
бытовой.
Она не почувствует
боль от разлуки -
Когда не держали
друг друга за руки,
Хотя и сроднились
мечтой...
Ведь всё, что влюблённым
порой остаётся -
Мечтать... Но мечта -
будто сон...
... Ни завтра, ни после
для них не вольется,
Одно на двоих
златоглавое солнце -
Свидетелем счастья,
в окно.
... А все же так хочется
ласковых взглядов,
Вплотную прижавшись
к плечу...
И пить, наслаждаясь
небесной усладой -
Нектаром живильным,
из райского сада, -
Любовь, не спеша...
по чуть-чуть...
... Бывает, судьбой нам
даруются встречи -
Где вечность любовь
молода...
В ней нет ни греха,
ни душевных увечий,
Она не горит
парафиновой свечью,
Хоть каплет слезой
иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737332
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Саманний Рай
Рахманний край
Стікав сльозою,
Безкраїй степ,
І сонця реп
Пройшов грозою,
Безкрилий птах
І чорний знак
Його ознака,
Там в небесах
На всіх вітрах
Злітала мряка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737169
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Затягує і відкидає пасма лапата хвиля із піском,
Півпляжу проковтнути ласа пінисто-кучерявим хоботком.
Вирує невгамонна сила — шліфує аж до лиску камінці,
Морські вітри розпушують вітрила, тримають сонце у руці.
Повздовж хвилястого престолу, ширококрилий в леті пелікан
Ковтає справно рибу довгим волом — не реагує океан…
Ячать баклани невеселі у грізних гуркотіннях хвильових,
Устелені на узбережжі скелі, в дозорі, з чайок вартових.
На обрії — розмиті акварелі, де небо сходиться з піском,
Верблюди, кораблями по пустелі, пливуть за бризовим ковтком.
Прямують довгі їх ватаги, наповнені сто літрами води —
Рятують так свої горби від спраги… Нелегкий шлях для них сюди.
Аж спотикаються в пісках гарячих, хапають шляхом колючки,
Щоб не сколоти їм вуста незрячі, у них — довгенькі язички.
Одвічні рухи у природі: принишк павук — життя собі пряде…
І незалежно від погоди, у вічних мандрах караван іде… 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737113
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Небо зачепилося за гілку —
У думках гойдає подих днини.
Вітер змайстрував собі сопілку
З гілочки співучої калини.
Рідна пісня зринула над гаєм,
Заквітчалася із теплим літом,
Піднялася над поліським краєм —
У відлунні зазвучала світом. 18/07/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737114
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Вже літо надворі.
Та сонячне проміння
Заплуталось між хмар,
Застрягло ув імлі.
Без просвіту вгорі,
Все сіре, мов каміння.
Сльозини дощ-мольфар
Пускає по землі.
І мочать все довкруж
Ці крапельки сріблисті.
Вбирає вільгість ліс
І овоч для борщу.
Посипались із руж
Пелюстки запашисті.
Їх збив хмарковий кріс
Патронами дощу.
Сховалися птахи
У пишних кронах саду.
Залізу душу сум,
В ній свій наводить лад.
Кидає кіт «кахи!»
Під листя винограду.
Земля і небо - тир.
Б'є дощ??? Аби не "Град"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737008
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
[i]Берешся за ручку чи олівець з зошитом –
І злітають твої думки в небо, птахами.
І скидають слова котрі були тяжкою ношею,
Де чорне і біле наче поділене шахами.
Всі переплетення літер, лиш мереживо лінії –
Де напруга тримає твій діалог-речення.
Вкотре слова потопають у білому інії,
Та аркуш мов тиша німа чекає на зречення.
А ти знов шукаєш рими очима шаленими –
Що єднають думки, ті що лем визріли.
Та дивиться в дзеркало ніч очима зеленими
І чекає допоки ще сонце не визирне.
Десь блукають слова, поміж крапками –
Й замикають твої надії, знов комами.
Заростають білі поля рядками-травами,
А чорне колосся наповняється формами.
А рука все ще щось пише й дряпає –
Те, що тобі спалахом в душу встромлено.
Креслиш папір, бо серце болить й шарпає,
А думка стікає й лягає знов втомлено.
Та пробіли повільно стануть примарними –
Й обернуться в голоси десь із Тартара.
Чорне і біле було поділене парними
Й опинилось в полоні чорнила під вартою.
Відчуваєш жар, що тіло пронзає судомами –
Й тягнеш це все на світло, ти паростком.
І л’ються слова повінню, темними водами
Й розповзаються, розподілені знаками й комами.
І колосяться ниви, навіяні думки, Музою –
Котрі були у мозку твоєму поселені.
Їм аркуш для втечі стане злітною смугою,
Їхній шлях – як твої мрії захмелені.
І коли ти сплетеш у знаки, вітри і сторони –
Та обереш все найліпше з найгіршого.
Лиш тоді, усе, що тобою колись було створене –
Матиме зміст, назву і стане віршами...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736996
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2017
Солодка ніч сховалась у жасмині.
Там спогади медові і полинні
Гойдають співом, в гіллі, солов’ї.
Їх приласкали доли і гаї,
Відкрили таїни свої, секрети…
Десь бродять ще неписані сонети,
Звучать у переливах їхніх душ.
Замри!.. Ідилію ту не поруш! 14/06/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736961
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
В обіймах теплих і холодних ми ночей, не всього вдосталь в доленосній чаші, старайтесь повертати тих людей, які пішли колись по вині вашій! Є протиріч багато, різних драм, усе частіше на душі тривоги, не повертайте тих, хто зрадив вам, а побажайте їм щасливої дороги! На тих і інших відсортовує життя, буваємо в одній і іншій ролі, ми повертаємось і йдемо в небуття, з»являємось й зникаємо у долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736969
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Ми з тобою просто ти і я. І тому для мене так трагічно те, що ти чиясь, а не моя.
(Василь Симоненко)
І
Збережи мене під небом вічним
У веселці неземних доріг.
Наше щастя буде пересічним,
Зацвіте над нами оберіг.
І ніщо не буде нам трагічним,
Ні на мить мене не відпускай!
Стану променем я сонцекличним,
Оселю в тобі душевний рай! 5.02.14
ІІ
Притули мене під небом вічним
У сплетінні неземних доріг —
Розстелюся щастям пересічним,
Лиш би в серці ти мене зберіг.
Зустрічай мене, як зірку ранню, —
Розпалю світанок твоїх мрій,
Збудуться твої палкі бажання —
У думках ти завжди будеш мій!
Спокуси прозорими шовками,
В ніжність оксамиту огортай,
А клубочок зав’яжи нитками
І ніколи більш не відпускай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736959
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2017
Спекотно...
повітря як гарячий шоколад,
з домішками пахощів жасмину.
Так порожньо холодному каміну.
Час сповнений романтики, балад.
Спекотно...
Дерев вже не рятують тіні,
сковзне з плеча бретелька сарафана.
А прохолода так нестримано бажана,
що маряться вже хвилі моря пінні.
Спекотно...
Підступно спокушає полуниця,
Пірнаючи в морозиво невинно.
І серце калатає так захоплено-дитинно,
Коли тебе підхопить літа колісниця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736930
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Пошила мама–жабка
Своєму жабці–синку
М'які зелені тапки,
Щоб не замерз узимку.
Приспів
Та вередує жабенятко:
- Не хочу я взувати тапки!
Ква-ква, ква-ква,
Ква-ква, ква-ква.
Сплела бабуся–жабка
Малому жабці-внучку
Зимову теплу шапку,
Щоб тепло було в вушка.
Приспів
Та вередує жабенятко:
-Не хочу я вдягати шапку!
Ква-ква, ква-ква,
Ква-ква, ква-ква.
Зробив дідусик–жабка
Упертому онуку
Із гілочки рогатку,
Щоб полювать на муху.
Приспів
Знов вередує жабенятко:
- Не хочу я стрілять з рогатки!
Ква-ква, ква-ква,
Ква-ква, ква-ква.
Тоді–то тато–жабка
Промовив: - Мій синочок,
Я маю шоколадку!
Та, мабуть, ти не хочеш?
Приспів
Спішить до тата жабенятко:
- Я хочу, хочу шоколадку!..
Ква-ква, ква-ква,
Ква-ква, ква-ква.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736875
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2017
Мелодійний голос Ваших слів
Солоди́ть вібраціями мрії.
Ніч натомлено стуляє вії,
У симфоніях лунає спів.
Через тисячі самітніх миль
Ви шепочете думки ліричні,
Линуть в тактах фрази феєричні
У натхненнях перебіжних хвиль.
Розділяємо і ніч, і день —
Голос Ваш теплом тече у грудях,
Ніжності слова свідомість будять,
Підбирають ноти для пісень.
Скрипки грають струнами сердець,
Відбивають у відлуннях звуки,
Заколисують нестримні муки, —
Мліють душі з тілом нанівець…
В гармонійних проявах розмов,
Де емоції не знають краю,
Як барвисті бризки водограю, —
В кожній крапельці звучить любов. 10/12/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736909
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Підібгавши ноженята,
Кострубаті та брудні,
Сидимо, мов мишенята,
Ждем вечерю в казані.
Топлять ненька піч надвірну
Вив'яленим кізяком,
Пасмо імлистого диму
В'ється вгору ручайком.
Очі мружаться - вже б спати -
Та матуся з кухлем ждуть,
Бо замурзи ні до хати,
Ні до столу не підуть.
Сутінки вечірні хутко
Переводять день у ніч...
Наминаєм кашу прудко
Перш ніж лізти нам на піч.
Піч зігріла нас казками...
Все таке смачне було:
Каша й молоко від мами
Й запашне моє село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736919
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
У світі є! У серці є!
Устами вписую в повітрі,
руками вписую в папері,
не зачиняю серця двері -
звучить у нім ім'я твоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736920
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Здається, нарешті я бачу це зором, що ми –
То наче два міста, які не з’єднати докупи,
Як Київ і Львів, між якими дороги, доми,
Річки та узлісся, і тонни твердої шкарлупи.
До мене доходить, нам разом – ніколи, ніяк.
Є вище таке щось за той наш політ піднебесний.
І все ж мені буде світить твого серця маяк
Крізь ночі та дні, що в тумані, крізь зими і весни.
Вогонь, що ще вчора спікав, тільки гріє нутро,
Не змушує в небо пірнати, не рве мої крила.
Та все ж, хочу так хоч би раз, як в німому кіно –
Рука до руки і хай душі б за нас говорили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736918
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
**************
Він був, Париж, розхристаний і вільний,
Шумів і дихав музикою площ,
І маревом ясним дрібненький дощ
На Сену весняну грайливо сіяв.
Кокетувала Ейфелева вежа,
Над Єлисейські зводячись поля.
З вуалі зеленавої земля,
Розніжившись, зітхала у безмежжя.
Мовчав Монмартр - мета вселюдських прощ.
Paris - Париж, твоє одвічне диво
Бентежить пам'ять щемно і знадливо.
Над струмінь Сени і двигтіння площ -
Ті голоси із Вічності, і дощ
Про Францію нашіптує сяйливу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736735
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
«…Під розірваним небом, що кудись летіло
Саме на тім шляху
Тоді й відчув лиху
«Покрівлю неба», враз немов спустілу…»
(Шеймас Гіні «Переступ»)
Під покровом неба –
Там, де холодний вітер і птахи
Співають про свої сни кольорові
Там люди: стоять серед порожнечі
Між минулим і прийдешнім,
Між замками і халупами,
Між лезом мечів і кулями скорострілів,
Між тьмою віковічною і світлом ранку,
Між вогнями інквізицій і холодним морем,
Між. Посередині. Тут. На острові.
А сороки тим часом мурують міст
Свої хвостами чорними
Через ріку, що ніколи не була прозорою:
А все каламутною – то від крові,
То від бруду, а то просто від темряви:
Бо ріка, бо тече, бо там брід,
А ми коло броду – хто з мечем, хто в вилами,
Бо там володіння чи то чужого графа-зайди,
Чи то чужого клану зі своїм гонором
І своїм розумінням волі, а ми такі неотесані,
А ми такі танцюристи джиги шаленої,
А нам аби воювати за землю свою загублену,
І свободу свою втрачену, а нам аби співати
Про росу туману і брудне старе місто,
А нам аби стояти серед порожнечі цієї
Вічної та холодної…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736744
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Не черствів хліб дитинства,
Не встигав, не встигав.
Кожен житній гостинчик
Найдорожчим ставав
Над усеньке на світі,
Бо дитяче буття
Все висіло на крихті,
Без якої життя
Переходило в муку,
В зібрання бід людських,
Що влізали без стуку
До осель бідних всіх.
Не дай, Боже, нам знову
Втрапить в скруту таку:
Просівати полову
На прокорм малюку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736750
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
«…На стежці вечоровій
На лахи дивлюся, що полишали
Чи торфярі, чи душі людей,
Що пішли геть…»
(Шеймас Гіні «Бачити речі»)
Всі йдуть – навіть схимники,
Яким (як мені здавалось) йти нікуди,
Всі йдуть – не вертають – не оглядаються,
Лишають по собі речі чи то лахи,
Чи то просто непотріб, що кидають на дорозі
(А колись цінували, а колись збирали),
Чи просто сліди на ґрунті зораному –
Відкритому наче рана солдата,
А дехто вірші – ефемерні, як анемони:
Дехто. Але на цьому торфовищі,
На цьому острові мохів та вересу,
На цьому уламку, де все колишнє
(Навіть ми – переписувачі забутих слів),
Ми копаємо торф для жаркої ірландської печі,
Для тепла (бо більше нам цінувати нічого),
Для казанка закіптюженого (щось там таки на вечерю),
А що там торф ковтнув-сховав:
Чи то роги оленя ірландського чи то минуле,
Чи то просто майбутнє
Визирає з під пластів здертих
Шкіри землі вересу:
Хто зна: лише кинуті речі
Душ людей, що давно пішли
І не вернуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736743
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Якщо тобі риють яму, не заважай.
Коли закінчуть роботу, то зробиш басейн.
Якщо тобі миють кістки, то дякуй: артрозу не буде.
Якщо тобі плюють у спину - пишайся,
Бо ти йдеш попереду.
Якщо тебе образили, не чини помсти.
Подивишся, як життя це зробить за тебе.
(Переклад з російської мови)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736688
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Я пам’ятаю, як травень блукав між дзвіниць,
Вулиці міста схилялись до ніг наших ниць,
Ми розчинялись в ріці незнайомих облич
До півнОчі.
Місяць скоринкою хліба висів в далині,
Я загубилась в тобі, як і ти – у мені.
/Хто б і шукав, не знайшов…/ Та в цій битій війні
Ікла вовчі
Нас вигризали й у різні штовхали світи,
Там, де ні входу, ні виходу нам не знайти.
В час, коли руки безвольно тримають хрести
Не злетіти…
Ми ж бо не птахи. Залишимо іншим політ.
Часом любити не “до” йти, а рухатись “від”
Та відпускати, аби у мереживі літ
Знов зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
О посестро мила, по лірі співучій собрате,
Як бачити важко, коли поміж нами незгода!
Чом помилки інших не вміємо ми пробачати,
Чи діє на нас часу нестійкого погода?
В країні війна… агресор – сусід невситимий.
І чвари між нами – йому, безсумнівно, на руку.
А нам понад все – єднання ось тут, між своїми,
Щоб стати горою на всю українську потугу!
Не лайтеся, любі, пробачте провин, ненавмисних,
Дошкульні уколи… буває всього між ріднею
Щоб знову, як було, послухати іншого пісню
І в звершення нові в житті крокувати із нею.
Життя наше куце. В масштабах космічних – мікробне.
І втрати між нами нічим не загоїш, мов рани
Не тратьте серця на щось другорядне, щось чорне,
Бо це обернеться на рабство нове, на кайдани.
Ділили вже нас… століття тому… і раніше.
На чорних і білих, червоних, зелених, папужних.
Згинали в ярмі щоразу нахабніше й зліше
Над нами здіймались як іго імперське, потужне.
Два списку для вибору: чорний і білий нам дали.
Їх бачив і я. Та в них не заношу нікого.
І це не тому, що всі мені милими стали,
Я Вас, мої друзі, заношу до серденька свого!
Ось там ви записані! Там, нарівні із ріднею,
Бо кожний із Вас – це квітка із древа народу
З якого і я! Тож дайте мені п’ятірнею
І миром завершимо нашу братерську угоду!
Я вдячний і недругам. Добре, як гавкіт зухвалий
Відверто від них заліплює брязкотом вуха,
Хай лине відкрито! Нехай караван іде далі!
Чи слід отих шавок, шановні панове, нам слухать?!
06.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736713
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Спит моя юность в сугробах белых.
Разбежались года лихие,
Взбудоражив сердце колыбели,
Там где- то, посреди стихии
Следы исчезли ностальгии.
Однажды в закате гранатовом
Испытаю я память на твердь-
Права была Анна Ахматова:
Только ложь не умеет стареть-
А поэзии-рано вдоветь!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736608
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Простір...
Він значно ширший, ніж кордони стін,
він значно глибший - важко зрозуміти...
Та варто тільки дуже захотіти,-
зривай завісу! Межі - то твій сплін...
Дивися в глиб, у суть, у стан речей:
цей дивний світ - душа Екклезіяста...
Та тим весна сильніша і прекрасна,
як відгомін Яірових пісень...
Вдихай на повні груди простір-час,
і скошене удосвіта чар-зілля...
Дивись! Весна влаштовує весілля,
звільняючи свободи дух для нас...
Кадильна магія покосів - віщий дар!
Несе думки в майбутнє... Геть скорботу!
Колись так Ной ковчег свій змайстрував...
Завісу геть! Цей простір твій достоту!
5.06.2017р.
Сплін - стан пригнічення, нудьги...
Достоту - присл. дійсно, справді.
Книга Екклезіяста (Проповідника) - Книга Старого Завіту. Її називають "справжньою", "життєвою", оскільки автор-мудрець критично вказує на несправедливість, яка часто переслідує людину, на швидкоплинність людського існування... Та попри те, автор впевнений у потребі дотримуватись законів та істин Божих.
Яір- батько воскреслої дівчинки ("Не бійся - тільки вір! Ісус...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736618
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
во мне течёт июньская кровь и сейчас она, кажется, хочет больше свободы. она пытается выбраться из оков бренного и бессмысленного тела и хлынуть водопадом, обретая долгожданную летнюю волю.
она бурлит так, что не устоять на месте. недостаточно будет даже самого быстрого бега олимпийских спортсменов. ей нужен полёт, ей надобно пространства.
о чём поёт она? она молит, чтобы всё в мире шло своим чередом. поезда отправлялись точно по графику, дети возвращались домой к 9-ти, а листья желтели ровно в октябре.
я хочу чтобы всё-всё шло своим чередом.
и даже мы.
у нас солнце кружит за плечами, обогревая незащищенные спины.
что мы видим? видим свежие василиски и очаровательную сон-траву. есть там ещё ромашки, маки и одуванчики, но больше всего - василиски и сон-трава. Видим диких уток, что переливаются на солнце зеленоватым цветом, и узнаём каждую из них в лицо. Мы видим небо и сегодня уже не ищем облачков, что похожие на чьё-то лицо, либо на крокодила, либо на ещё что-то там. Сегодня мы наслаждаемся асимметричной зыбкой нефигуративной формой облаков, принимая их такими, какими они есть.
как же мы счастливы сегодня!
как же мы счастливы всегда.
ах, как же хочется засушить сегодняшние воспоминания и в книгу их вложить!
забальзамировать, увековечить и поставить экспонатом в музее. ну или дома на верхнюю (самую излюбленную) полку.
ах, как же хочется засушить и забальзамировать каждый свой день.
чтобы воспоминания уже не казались такими размытыми, словно сон, а лучистыми и сверкающими.
чтобы грудь сжимало тревогой и восторгом от того, как их яростный поток заполняет пространство в голове и душе, не оставляя места для глубины и дали.
ох уж эти ромашки, маки и одуванчики, а больше всего - василиски и сон-трава.
как же хочется проснуться однажды и понять,
что тело твоё стремительно ухватилось за теплокровную землю,
оставленное на попечения высоченным соснам и ласковой щекочущей траве.
а ты можешь податься, куда угодно
и безучастно наблюдать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736157
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 05.06.2017
[color="#644aab"][i][b]На меня судьба глядит
Волком белым,
Ею выстроен гамбит,
Очень смело.
Мне об ноги трется грусть
Кошкой серой.
С нею вместе растворюсь
В капле веры.
Мрачной птицей дразнит слух
Ворон черный,
Он печали верный друг,
Непокорной.
Мне надежда давит мозг
Змеем мерзким,
Разлетелся ее лоск
На отрезки.
На одном отрезке тень
Жизни давней.
На втором грядущий день,
Битым камнем.
А на третьем, сердца вой,
Белым волком,
Над потерянной мечтой
Как иголкой.
Жизнь идет. Уйдут года,
Радость, горе…
Не найдешь потом следа,
Словно в море.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736592
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Живе рудий пухнастий кіт
На вулиці Зеленій.
Він їсть цукерки на обід
І не платить ні пені.
Як дзвін церковний задзвенить,
Підніме верхні лапи,
Примружить очі сірі вмить
І нумо м'явки слати
Творцю. Бо ж той йому всякчас
У справах підсобляє:
Із "Шоколадні" супер-клас
Цукерки доставляє,
Під ноги стелить килимок
Із грициків та м’яти,
Шле колискову – від пташок,
І вітер, щоб гойдати
Його руде пухке тільце
У спеку на деревах.
Де можна стріти диво це?
У славтнім місті Лева!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736587
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Буває, часто, віримо ми в те,
Чого насправді і немає близько.
І тільки час тумани розмете,
І нас до істини опустить з неба – низько.
Побачиш раптом хто з тобою був
У час твоєї немощі та скрути,
Пізнаєш тих, хто в плині дня забув
Про те, що й ти на світі маєш бути.
А ти про них щомиті пам’ятав,
На слово їхнє сподівався марно,
Дзвінка з нізвідки наче кисню ждав
Коли задуха обкладала хмарно.
Час показав, що світ людський не той,
Яким ти уявляв його допіру,
Що балакун не завжди є герой,
А хто мовчить, той всьому знає міру.
Без зайвих слів до тебе підійде,
Простягне руку, допоможе встати
З тобою разом певний час пройде,
Аж доки ти не зможеш знову впасти.
І в добрий путь! Нехай і не разом,
Та на ногах тримаєшся надійно.
Дорога – стрічкою. Розгониться бігом,
А потім знов, - між валунів, - повільно…
Нові пейзажі, зустрічі нові
У нових днях прийдуть, старим на зміну,
І дай нам Бог! – не втратити хоч тих,
Хто з нами був і у біді не кинув!
05.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736532
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Заплющуєш очі і мрії навколо реальні,
Такий собі в барвах казково- мальований світ.
Торкнутись рукою, із сонця ще теплі, овальні.
А часом холодні, із серця не танучий лід.
Та це ореоли туманів із сонної днини.
Розплющуєш очі, однако мальований світ.
Та тільки без казки, здавалось коштовна перлина.
А в серці все рівно є холод, нетанучий лід.
Заплющуєш очі, одні лиш коштовності перли.
А часу так мало, лишитися в нім назавжди.
Торкнутись рукою, а лід все одно не зітерли.
Не може реальність, лиш любляче серце, зажди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736551
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Ти повeрнeшся -
і на вeршині щастя
у Храмі Літа
чeрвeнь вінчатимe нас -
одвічних нарeчeних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736517
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Зелені Свята. Пахне зіллячко,
Янтарно піняться меди,
Святочно замаїв подвір’ячко
Невтомний червень молодий.
Розгойдане повітря дзвонами,
Під ноги стелиться чербець.
Земля, обернута іконами,
Лежить до неба горілиць…
І на бджолиній мові молиться:
Гуде, вібрує, торохтить…
Убрались затишні околиці
У незабудкову блакить.
Пахтять букетами клечальними
Хатки привітні, чепурні.
Є між обрядами сакральними
Прадавні знаки потайні,
В яких з правіку закодовано
Природи гармонійний лад,
Як благодать, з небес дарована,
Як Вічності квітучий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736554
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
"Олаф такий сильний, що і ночами не спить", - сказала жінка, коли священник дорікнув її за надто часті хрестини...
(переклад із норвезької)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736541
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Подаруй мені квіти,
Щоб світилися літом
І сміялися щастям
Пелюсткові вінки,
Щоб світанок росою
Окропив долиною
Позолочені сяйвом
Веселкові мости.
Подаруй промінь сонця
В полудневе віконце,
Павутинкою долі
Огорнемось крізь час...
У життєвих подіях,
Незахищених мріях
Нашу осінь зігрієм
Таїною причасть.
Подаруй тихий вечір,
Щоб зігрілися плечі
І згадалися весни
В солов"їних гаях,
А смарагдові ночі
В снах тривожно-пророчих
Розтеклися між зорі
У дзвінких ручаях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736406
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
[img]http://prikol.is/wp-content/uploads/2015/06/543.jpg[/img]
Червень. Черешні чорні,
білий з акації мед.
Як Ти до себе горнеш!
Небо під нами одне ж?
Флейту лаштують фавни,
звуків здіймається рій.
У дощовиці звабні
Мавка лоскоче в траві.
Як я люблю босоніж -
там, де квітує ірис....
Снився мені сьогодні,
погляд пронизав наскрізь...
Жменя черешень чорних,
дві закотились в рукав.
Як Ти до себе горнеш,
наче в мені заблукав...
[img]http://evagirl.ru/uploads/posts/2017-02/1486925904_cherries-in-a-heart-shaped-bowl.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736357
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Давай вернёмся в старый дом...
Давай вернёмся в старый дом!
Где мы встречали юности рассветы,
Где рощица печалит… о былом,
Я напою тебе, родной, сонеты!
Давай увидим розовые сны,
Где утро в дымке пенится желаний!
Где так близки забытые мечты…
Где шепчут губы трепетом признаний.
Давай с тобой вернёмся в старый дом,
Где всё напоминает о былом…
27. 05. 2017 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736379
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
День народження Землі,
Літа старт, святая Трійця,
Янгол носить на крилі
Благодать по самі вінця
Всіх Божественних щедрот
І Святого Духа світло,
Найдорожчі з позолот
Розкидає знову літо.
Різнобарв’я квітів, трав,
На долівках диво-зілля,
Кличуть дзвони вранці в Храм,
Виклав червень рукоділля.
Заплітає літо коси
І промінням в’яже стрічки,
Україна миру просить
Замість пам’ятної свічки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736401
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
[b]ДАВНЯ ЯПОНСьКА ПОЕЗІЯ
"СТО ВІРШІВ СТАРОЇ ЯПОНІЇ" (Переклади Віляма Портера)
І. ІМПЕРАТОР ТЕНЧІ
на полі - осінь,
хліб жнуть і косять,
притулку тут шукав,
боюся- дарма чекав:
дощ замочив мій рукав.
переклад з англійської- Івана Петришина
https://www.sacred-texts.com/shi/hvj/hvj002.htm
II. ІМПЕРАТОРКА ДЖІТО
весна пішла, літо прийшло,
і тільки верх я бачу
Ама-но-каґи,
де ангели небесні
сушать білії шати.
переклад з англійської із застосуванням транскрипції оригіналу- Івана Петришина
https://www.sacred-texts.com/shi/hvj/hvj003.htm
III. ШЛЯХТИЧ КАКІ-НО-МОТО
довгий - хвіст фазана гірського,
що у польоті гнеться в нього,
лише, здається, зразу,
що куди довший хвіст всіх зобов'язань
тієї ночі, що не знає часу.
переклад - Івана Петришина
https://www.sacred-texts.com/shi/hvj/hvj004.htm[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736354
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2017
Юний червень – у рум’янках,
В забаганках-сподіванках,
У відпустках-відпочинках,
В зайченятах на росинках,
В черешневому компоті,
В солов’їно-щемній ноті,
Ще – у сонячній засмазі,
У взаємності й увазі,
У зізнаннях теплим хвилям
І яскравості доспілій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736376
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Народный мотив
Кот по вышивке гуляет,
Край-владенье озирает.
Главный житель колыбельной,
Пан здесь, хоть не безраздельный.
На, загадочный коток,
Поиграй в большой клубок!
Размотай-ка нитку в дали —
К новым сказкам от преданий,
От тяжелых жалоб, стонов,
От презвонких перезвонов,
Весен, что повеселят,
Строк, словца случайно в лад,
Плача, пенья, прибауток,
Вздохов любящих и шуток,
Птички — глиняной поделки
И украшенной тарелки,
И степей, где битвы стяг,
И лесов, где девы шаг…
Размотай клубок побольше —
Вспоминать я буду дольше
Ход веков, как речи ход…
Только спит уж хитрый кот.
16.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734739
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 03.06.2017
Народний мотив
Кіт по вишитому ходить,
Володінню огляд робить.
Основний у колисковій,
Пан в ній, хоч не безумовний.
Маєш, котку чарівний,
Грай в клубочок немалий!
Розмотай далеко нитку,
До новинки з оповідки,
Стогонів тяжких, що крають,
Дзвонів предзвінких, що грають,
Жвавого весни струмка,
Раптом влучного рядка,
Плачу, співу, жартування,
І зітхань, і залицяння,
Пташки з глини, ще й з малюнком,
І тарілки з візерунком,
І степів, де бій гуде
І лісів, де діва йде...
Як побільше розмотаєш,
То й подовше пригадаєш
Плин віків як слова плин...
Хитрий кіт, заснув вже він.
02.06.2017
Це був власний український переспів власного вірша, раніше написаного російською. [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734739"]Перший варіант ось [/url].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736308
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Мерехтливі серпанки
палахкочуть в очах,
Такі сині світанки
настають по ночах.
Таке літепле небо,
така тиха печаль,
І нічого не треба,
і нічого не жаль.
Такі дивні розмови,
кожне слово – удар.
Все і старе і нове,
лиш постійна біда.
Такі білі лелеки
вилітають зі сну,
Так далеко-далеко
їм шукати весну.
Такі довгі дороги,
такі вічні дощі,
Такі давні тривоги
на твоєму лиці.
Все лишилось позаду-
і любов, і печаль,
Сум осіннього саду
й снігопадів вуаль.
В недопитім вині
розчинився наш спогад.
На замерзлім вікні
свій залишу автограф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736316
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Це прийшло мені після
проповіді священника
в батьківську суботу
Плачуть дружно свічі -
Батьківська субота,
Десь у потойбіччі
Й на Землі скорбота.
Так чекають Душі
Пам'яті хлібину,
Всі зібрались дружно
На земну гостину.
Поспішають в церкву
Діти і онуки
На поклон і жертву -
Ліки від розлуки.
Хліб святий й молитва -
Це Душі пожива,
Гірко хтось десь схлипнув,
То - Душа красива.
У куточку тихо
Сльози проливає,
Що таке за лихо?
Всі - чужі, не знає.
Спів небесний лине,
На столах - офіра,
А Душа аж гине,
Не йме собі віри.
Чом вона забута
В голоді і смутку,
В забуття узута,
Гріш - ціна здобутку?
На цім світі важко
Наробились ручки,
Билась як та пташка
Для дітей й онучки.
Як пішла на небо,
Мабуть всі забули,
А Душі потреба -
Лиш би пом'янули.
Взяли Душі в коло
Душу цю, сирітку,
Привели до столу,
Дали хліба й свитку.
Там нема забутих,
Бог всіх пам'ятає,
Душі пом'янути -
І назад до раю.
Пам'ятайте, діти,
Батьківські суботи,
Щоб й вам не сидіти
В самоті напроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736317
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Стоїмо навпроти дзеркала -
Я й омріяний Париж.
Він губами ледь пришерхлими:
- Пізно вже, чому не спиш?
На плечі квітують лілії –
Просто вилитий Моне,
Я вдивляюсь у ідилію,
Кліпну зараз і мине?
Мружить очі Мулен-Ружево
Вітрякуючим крилом:
- Я Монмартрами застуджений,
Та все добре загалом.
Поправляє літню зачіску
Олівцем «м’яка пастель»
І, ховаючись у затінку,
П’є малиновий коктейль.
А на небі сонцезахіднім
На індиговому тлі
Раз у раз зоря спалахує,
Меркне день в густій імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736299
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
[color="#0f9c1d"][i][b]На дв́орі ніч і вже дарують зорі
Свій ніжний блиск, набутий вдалині.
Лишень маленькі краплі вогняні,
Але в такім чарівному декорі.
І виплітає ніч з них візерунки,
З майстерністю написаних картин
І наче чудодійний палантин,
Всю землю огортають їх цілунки.
Почув як ніжно грає з листям вітер
Як пролітають стрімко кажани…
Прощання відчуваю я весни,
Бо літо вже, беззаперечний лідер.
А ті далекі, недосяжні зорі
Дарують літу теплому обіт,
Вбачаючи весни останній слід,
Сумують… Дивним світлом у мінорі.
[/b][/i]
[/color]
1.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736278
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Ви — мій окрилений світанок,
Коли натхненний, ніжний ранок
Вщипне за щічки теплі, сонні…
Коли любов на підвіконні
Нахилиться через герані,
В літнево-пишному убранні,
Зі співом півня голосистим
Погожим досвітком, барвистим, —
Із сонця скрапують меди,
Лишають солоду сліди… 13/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736225
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
[b]Вже червень. Все квітне навколо,
Плоди набираються соків.
А в небі над лісом, над полем
Безмежний заглиблений спокій.
Птах дивний розкидав пір'їни:
На синьому - хмари перисті...
Несуть мрії в диво-країни,
Де справи і помисли чисті.
Земля щиро тішить зеленим -
Нарешті вже й профіль літа.
Здоров'я й натхнення, ОЛЕНИ:
Ваш ДЕНЬ...
Побільше в житті усім світла![/b]
[b][i]
[color="#ff0000"]ВІТАЮ ВСІХ ОЛЕН!!!
БАЖАЮ НАСНАГИ, РАДОСТІ, УСПІХІВ!
Нехай свята Олена допомагає у щоденних справах і високих помислах![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736260
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
[b]МЕН ХАОРЕН "Ночівля на Річці Дзанде"
човен причалено за острівцем туманним,
сідає сонце, охоплює нова печаль,
і деревце низьке, з землі, сягає неба,
ріка наближує до мене чистий місяць.[/b]
переклад з англійської- Івана Петришина
https://www.chinese-poems.com/meng3.html
[b]МЕН ХАОРЕН " Весняний Світанок"
весняний сон, проспав я і світанок,
усюди, чутно щебетання птахів.
і, свище вночі вітер із дощем:
хтозна, скільки квіток побила буря?[/b]
переклад з англійської- Івана Петришина
https://www.chinese-poems.com/m9.html
[b]МЕН ХАОРЕН "Думки Початку Зими"
дерева рідшають, гуси летять на південь,
північний вітер, річка охолола.
мій дім- на вигині вод Сянґу,
далеко від краю хмар Чу.
сльози за домом виплакав у мандрах,
дивлюся на вітрило небокраю одиноке.
спізнивсь я на паром, даремно не спитав.
ширіють сутінки над рівнем моря.[/b]
з англійської переклав Іван Петришин
https://www.chinese-poems.com/m8.html
[b]МЕН ХАОРЕН "Буддистському Священику Юану з Чанґ-ана"
на пагорбі, хотів би я брехати,
натомість, у потрійних я нестатках.
земля північна мені не до вподоби,
я думаю про мого вчителя із лісу, що на сході.
золотий жар сандали погаса,
мої великі ідеали никнуть рік за роком.
після заходу сонця, приходить прохолодний вітер,
мій сум поглиблюють цикадні гами.[/b]
переклад з англійської- Івана Петришина
https://www.chinese-poems.com/m10.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736232
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2017
Там, де річка шепотіла про кохання,
А стежинка заховалася в траві,
Ми стрічали в росах скупане світання,
Диким медом пахли липи вікові.
Ех, яка ж то пісня почуттів яскрава,
Райдугою раптом спалахне в душі.
І обрамить хмарки ніжно-золотаво
Червень. І холодні, й сонні спориші
Кутали підошви ніг і лоскотали,
Аромат квітковий вітер розплескав.
Шепотілись верби, віти полоскали,
Елегантно новий день нас привітав.
Просиналось місто, тиша геть тікала,
Оживали звуки, що таїла ніч:
Так крикливо квочка тиші вслід квоктала
І кричав болюче й відчайдушно сич!
Легко йшли у парі, усміхались літу,
А у серці ніжність квіткою цвіла.
Підемо, як треба, разом й до крайсвіту —
Рівним полем стежка наша пролягла.
Обіймав так ніжно ти мене за плечі,
Кутав в свою ніжність серденько моє.
Ой, скоріше б знову та й приходив вечір,
Холоду розлуки час хай не зове.
А з тобою йдемо літечко за літом,
Нашу стежку часом забивав бур'ян.
На стежинці діти і онуки — квітом,
Як коханню личить ніжності сап'ян!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736183
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Не минай у мені, і мене не минай,
Незабутня мелодіє сонця!
Пам`ятаю ті дні, коли щастя за край
Так натхненно і світло лилося.
Не минай! Не втікай! Сірий спогадів пил
Вкрив нові, але різні стежини.
Наш загублений рай дух любові зростив,
Двох сердець об`єднав половини.
Дивний сад не лишай! Білий цвіт облетить –
Та наповняться соком черешні,
Прийде літній розмай, листопадова мить,
Співи віхоли будуть сердечні.
Цю душі карусель посезонно прийму:
І тепло, і розлуку, й страждання, –
Нехай станеться все! Лише пустки чуму
Не впускай до Едему кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736143
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Яке це щастя відчувати світ,
Скидати з ніг і рук кайдани зло́би,
Трощити в серці ненависті доби,
Як трощать весни на водоймах лід.
Яке це щастя обрости крильми́,
Набратись сил, пуститися до злету.
Немов дитя, голубити планету,
Спиняти подих вічної зими.
Яке це щастя вивести бур’ян
Із поля віку - серцем, не тротилом.
І стати в небі зоряним світилом
Для людства чи бодай одного «я».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736133
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Весну згадаємо й не раз,
Дорогу літу уступила,
Пішла повільно без образ,
Тихенько двері зачинила.
Останній кинула свій погляд
На все, що дати нам змогла.
В серцях залишила лиш спогад,
Бо в них цвітінням там жила.
Вночі дощем пролила сльози,
Та час уже... іти пора...
Чекає літо на порозі,
Нова господарка в дворах.
Чого чекать від тебе літо?
( Пробіг зимовий холодок)
Чи зможеш ти тепло розлити,
Щоб в серці розтопить льодок?
Я хочу літа дощового,*
Твого сердешного тепла,
І поцілунку не терпкого,
Щоб пам"ять довго берегла...
-----------------------------------
Чому дощового? Бо я живу в такому місті,
де майже ніколи не буває дощів.
Для нас дощі - це справжнє диво...))
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736099
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2017
Цвіт папороті
(Сонет)
І треба ж, щоби папороті цвіт
привласнити якійсь нечистій силі.
У час, як темно, ніби у могилі,
казковий, він з’являється на світ.
Небесна радість чи пекельний гніт
то на виду неначе, то в екзилі.
Невидимого вітру вільні хвилі
як чортів біг чи ангела політ.
Купальська ніч, улюблена народом,
найбільше тим, що дужі й молоді.
Будь-де, у лісі, в полі, на воді
проте й чортячі кояться пригоди.
Одначе цвіт все ж рідкісний знаходять
сміливі, мудрі, в намірах тверді.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736124
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
[b]усім китайським поетам-перекладачам[i][/i][/b]
[b]КИТАЙСьКА КЛАСИЧНА ПОЕЗІЯ
МЕН ХАОРЕН "Від`їзд з Ванґ Вея"
тихо та довго тут я чекав,
день- за днем. тепер- повертатись.
йду, тепер, щоб знайти духм`яне зілля,
та сумую, бо покидаю старих друзів.
хто, у дорозі, мені допоможе?
я розумію: у житті друзів - обмаль.
мушу любити самотність,
і, знову, замкнути браму свого старого дому.[/b]
переклад з англійської- Івана Петришина
___________
http://www.chinese-poems.com/meng.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736096
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2017
Хочеш,
Я простір встелю пелюстками півоній,
Удосвіта встану, зварю шоколад,
Лиш тільки, прошу, не лишайся стороннім.
Я вірю, що скоро все піде на лад.
Хочеш, я тихо вмліватиму поруч?
Голку візьму, долі зшию власно́руч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736102
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
А на душі також є мозолі, вони з»являються напевно в нас від втоми, коли у небо на однім крилі, коли не втримаєшся у сідлі, коли так гірко, просто до оскоми! Коли терпіння ллється через край, чергуються хвороби і розлуки, опівночі стоїть холодний чай, не встиг в останній, дощовий трамвай, в іншому вимірі слова, тепло і звуки…Здається в тупіку десь, чи петлі, сумні думки чергуються зі снами, засохші крихти хліба на столі, а нерви, як в осиному кублі, серед троянд, обвитий бур»янами! Усе чіткіші зморшки на чолі, посеребріли рівномірно скроні, старенькі мама з татом у селі, важче даються без перил щаблі, неначе вчора ще були малі, повиростали і сини, і доні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736092
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Співала скрипка… Сумував рояль…
Камін нашіптував жаринкам...
Мороз надворі, мов нічний коваль,
Чеканив радощі сніжинкам.
Кружляла пара в щільному танку,
На стінах розгойдались тіні…
Закарбувати б мить таку п’янку!
Казковий вечір… Срібний іній... 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736094
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Откроет ночь нам окна и мечты,
Впуская страсть в распахнутые ставни.
И вознесет над миром суеты
Желанный миг обласкано-недавний.
И зов сердец, приемлемый душой,
В один момент обыденность нарушит.
И, прогоняя жизненный покой
Горячий пыл до донышка иссушит.
А как понять - реальность или сон
И где граница не испитой сласти?
Но меркнет все и только сладкий стон
Уносит в мир мечты, желаний,страсти.
И первый луч с рассветом в унисон
В пришедший день тихонько постучится.
Уходит ночь, а с нею дивный сон.
Ему бы длиться... бесконечно длиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736025
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Вручило лето тёплую визитку.
Июнь, как фаворит, на первом плане
Явился в ароматном лёгком свитке,
Пришил лугам цветочные воланы.
И солнечные нити золотые
Тянулись шелкографией по травах.
Глаза небес прозрачно-голубые
Купались нежно в облаках - забавах.
И вот средь лугового разноцветья
Под звук адажио истомно-сладкий
В душистых пряных запахах соцветий
Пестрели бабочки - лимнад загадки.
(Лимнады - нимфы, богини лугов)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735950
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Учора пахло, ще таки, весною,
Бузок запалював в веселках кольори,
Каштан вінчав, і день, і ніч, з собою,
Закутані ув росах береги.
Напоєний бажанням знову жити,
Заспівув у небі всіх пісень
Маленький жайвір, всівся воду пити,
А десь, над ним, зароджувався день.
Новий вже день, та зовсім не весняний:
В пахучих травах, квітах, пшеницях,
Той літній день- веселий та румяний,
Щось свіже зачерпав у криницях.
Нове життя, нові земні господИ,
Нові бажання, помисли, любов,
А може й світ- що зміни ув погоди,
Засіє пагони добра, воскресне знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735996
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Місячні ночі, зоряні ранки,
Роси холодні в буйній траві.
Перше проміння нібито бранки,
Дивляться в далі там угорі.
Верби сміються, сплять очерети,
Лебедем хмари в небі пливуть.
Ранок малює дивні портрети,
Наче поети в небі живуть.
Сонце сміється, бджоли із ранку,
Йдуть по нектар в широкі поля.
Шиє земля нову вишиванку,
Квітне щаслива рідна земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735962
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Ой дівчи́но, дівчино́нько, закохалася – мовчи
І нікому потаємних ні стежинок, ні ключів
Не показуй, не виказуй – ні тополям, ні дубам,
А тим більше придорожнім чорноротим ясенам.
Стань тихенько над водою, довгі коси розпусти,
Лиш вона єдина знає, що сказати мала ти,
Вмиєш личенько біленьке - всі тривоги одійдуть,
І не будеш сумувати, що коханий – баламут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735974
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Théophile GAUTIER
FUMÉE
Là-bas, sous les arbres s'abrite
Une chaumière au dos bossu ;
Le toit penche, le mur s'effrite,
Le seuil de la porte est moussu.
La fenêtre, un volet la bouche ;
Mais du taudis, comme au temps froid
La tiède haleine d'une bouche,
La respiration se voit.
Un tire-bouchon de fumée,
Tournant son mince filet bleu,
De l'âme en ce bouge enfermée
Porte des nouvelles à Dieu.
Теофіль Готьє
Дим
(переклад Анни Слюсарчук)
Там скидається на горбуна
Хижка, захована в темній листві.
Схилилась покрівля, хиткая стіна,
Сходинки сплять у високій траві.
Глухі віконниці і здається пустим
Будинок старий, та, у холоді зим
Подих найлегший злітає із уст –
Блакитним скрутився той видих над ним.
Так хвацько змією звивається дим,
Шовковою ниткою крутить потік –
Це душа хатинки старої
Богу вісточку шле рік у рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735918
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Jacques Prévert
Paris à la nuit
Trois allumettes une à une allumées dans la nuit
La première pour voir ton visage tout entier
La seconde pour voir tes yeux
La dernière pour voir ta bouche
Et l’obscurité tout entière pour me rappeler tout cela
En te serrant dans mes bras.
1946
Жак Превер
Париж вночі
(переклад Анни Слюсарчук)
Три сірники запалю я вночі, по черзі кожен із них:
Перший – щоб бачить обличчя твоє, цілком, до найменших дрібниць…
Другий – щоб бачити очі твої, сяйво бездонних зіниць…
Останній – й побачу вуста ніжні знов,
І, щоб пам’ятати цей сон,
Тебе обіймаючи потім,
Віддам я любов в непроглядний полон
Сліпої паризької ночі.
(2017 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735919
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2017
Чим пахне дитинство і мрії, і сни?
Чим пахне щасливе те «вчора»?
І сонячні весни, де ми ще малі
Збирали щовечора зорі?
Чим пахне та річечка дуже прудка,
Світанки в селі кольорові?
Той запах зі мною живе повсякдень
Й життя моє робить чудовим.
Чим пахнуть побілені пишні сади,
Малина під тином в бабусі?
А пахне все казкою, пахне дощем
В небесному хмарокожусі.
А ще і черешнями й медом із трав,
Парним молоком з пампушками.
Ще пахне дитинство, що сон нашептав
Рожевими мальвами в мами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735955
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
[color="#6b5656"][i][b]Таков наш мир, когда к тебе лицом:
Рассветы озаряются улыбкой
И радуга с красою ярко-зыбкой,
И облака не н́алиты свинцом…
Таков наш мир, когда спиной стоит:
Обман и подлость, войны и пороки,
И болью наполняются все строки,
Когда душою собственной избит...
Таков наш мир из черно-белых струй.
О, как изменчиво у них теченье!
Окрас меняет каждый день свеченье,
Но от судьбы ждем счастья поцелуй…
Таков наш мир, хорош он или нет,
Воспринимаем все его контрасты,
Поверив, что живем мы не напрасно,
Но иногда не ценим белый цвет…
Таков наш мир – балансом на краю:
[color="#a82828"]Мы, находя, всегда теряем что-то[/color]
И у судьбы вымаливаем квоты,
Чтоб не попасть нам в черную струю…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735965
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
[i] [b] [color="#c41818"] Стара пісня на новий лад...
Не наша в цьому вина!!!!!!!![/color][/b][/i]
[i][b][color="#094747"]Степь… Гром… Тоска…ГРАДОВ-река,-
Но лежит у меня на ладони
Огрубевшая в бойне рука…
Я лишь солдат- чем виноват,
Я любил Вас,- люблю и поныне,
Но я враг Ваш отныне,- не брат…
Долго й нежно был с Вами знаком,
И родным для Вас стал бы мой дом,-
Я стреляю по дому- для Вас вечно родному,
Не стрелять бы по нем,- танцевать здесь вдвоем,-
Так скажите хоть слово,- сам не знаю о чем!..
Как же нам жить…С кем же нам быть…
Раньше я на Россию молился,-
За Страну твою буду молить!..
Утро зовет… Снова в поход…
Покидая разбитый Ваш город,-
Свершу в жизни крутой поворот!!.
Долго й нежно был с Вами знаком,
И родным для Вас стал бы мой дом,-
Я стреляю по дому- для Вас вечно родному,
Не стрелять бы по нем,- танцевать здесь вдвоем,-
Так скажите хоть слово,- сам не знаю о чем!..
[/color]
Долго й нежно был с Вами знаком,
И родным для Вас стал бы мой дом,-
Я стреляю по дому- для Вас вечно родному,
Не стрелять бы по нем,- танцевать здесь вдвоем,-
Так скажите хоть слово,- сам не знаю о чем!..[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735964
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Самотнім деревом стою, та без гілляк.
Один лиш стовбур залишився на цім світі.
Навколо мене незнайомий молодняк
Буйно-зелено розправляє дужі віти.
До сонця тягнеться, нарощує могуть,
В пору цвітіння все чарує білопінно.
Його так вабить поміж зір далекий путь
Як і мене колись приваблював невпинно.
По-наді мною в небесах гули вітри,
Чесали крону нескорену громовиці
І як хотілося піднятись догори,
Разом з вітрами і летіти так, як птиці!
Про те замріяно я друзям шелестів,
А ті у відповідь згиналися від сміху.
Бо хто реаліями зве примари снів,
Та ще й розказує загалу на потіху?
Я заздрив хмарам. Легкокрилі, мов човни
Вітрами дужими наповнюють вітрила.
Летять над світом за пригодами вони,
Бо простір волі їм природа не закрила.
А тут коріння проросло у плоть землі
І розірвати не дано одвічні пута!
Щораз, щоосені, летіли журавлі
І зверху кликали у зоряні маршрути.
Кружляв у небі невситимий буревій,
Шукав, на чому свою силу показати,
Тож став до нього в одержимості своїй,
Своє прохання, свою мрію посилати:
«О, вітре-батечку! На хвильку підлети,
Та за цю крону підніми мене до неба!
Бо вже й не бачу собі кращої мети,
Аніж літати в синім небі біля тебе!»
Почув і кинувся до мене в жахну мить:
Змішалось небо із землею в дикім шалі
І мої віти, відриваючись в блакить,
Із власним стовбуром прощаючись, тріщали…
Отак і став я тільки стовбуром старим.
Вдалось дві гілочки від низу відростити…
І вже не раджу я нікому звати грім,
Щоб з буревієм за пригодами летіти.
Не треба плакати! Навколо – юний ліс.
Буяють зеленню замріяні діброви
Старезний дуб, мов між онуків дід,
У зморщеній корі кошлатить брови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735963
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
знавцям української мови
[b]КОЛИ ЛІНИВИЙ
вірш - жарт
морфологічний вірш
коли не хочеш себе бавити,
то купи самобав,
коли не хочеш себе бити,
то купи самобий,
коли не хочеш когось вести,
купи самовід,
коли не хочеш когось везти,
купи самовіз,
коли не хочеш сам гудіти,
купи самогуд,
коли не хочеш дути,
купи самодуй,
коли не хочеш сам кликати,
купи самоклич,
коли не хочеш сам лити,
купи самолий,
коли не хочеш сам мити,
купи самомий,
коли не хочеш нести,
купи самонос,
коли не хочеш сам писати,
купи самопис,
коли не хочеш сам стояти,
купи самостій,
коли не хочеш сам наливати,
купи самотік,
коли не хочеш сам себе хвалити,
купи самохвал,
коли не хочеш сам читати,
купи самочит,
коли не хочеш сам шукати,
купи самошук,
коли не хочеш сам плювати,
купи самоплюй,
коли не хочеш сам щіпати,
купи самощип,
коли не хочеш сам юдити,
купи самоюд,
коли не хочеш сам з`явитись,
купи самояв,
коли не хочеш сам спати,
купи самоспач.
коли не хочеш сам робити,
купи самороб,
щоб
все робив за тебе,
за нього і за неї,
купи і самоліт,
купи і самохід,
купи і самобіг,
купи і самоплив,
купи і самограй,
купи і самосад,
купи і самостріл,
купи і самогрій,
купи і самомет,
купи і самочист,
купи і самосмаж,
купи і самохлад,
купи і самочесач,
купи і самомаз,
купи і саморіз,
купи і самовчит,
який тебе навчить[/b]
українського словотвору,
слововибору і самодобору.
Іван Петришин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735630
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Я розбуджу тебе над ранком,
Коли заграється з світанком
Вечірня зірка золота.
До щічок ніжно притулюся,
Теплом таємним розчинюся
І запалю твої вуста.
Їх буду ніжно цілувати,
Твій сон мрійливий смакувати,
В коханні — істина проста.
Натішуся твоєю грою,
Заполоню тебе собою,
А потім зрину в небеса.
Ні, ще лишуся на хвилинку:
— Візьми із неба цю перлинку! —
Зійду на тілі, як роса… 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735907
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017
Довірливо, у тебе на плечі
Засну без сили, зовсім випадково,
А ти зронивши невиразне слово,
Пригорнеш, безталання кленучи.
Мовчи на біс!..і Бога не гніви,
Що кинув долу у холодну зиму.
Переживе цю ніч душа озима
І знову у світи піде на ВИ!
Скрізь товщу криги, темряви оскал,
Шукати едельвейси і суниці,
Щоб заспівали зоряні дзвіниці,
Допоки ніч, божественний хорал.
У сумнівах несказане, - коли?..
Коли вбереш Стожари у намітку,
Сріблястих снів, душі знайшовши квітку,
Серед проклять байдужої імли.
Так солоно?.. гарячий крапле віск,
Тамуючи оману безголосся?
Мабуть мені наснилось, чи здалося,
Що не мене в обіймах міцно стис?..
19.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017
Я хочу спинити час,
Хай донечка грає в ляльку.
Я хочу спинити час,
Будити її щоранку.
Я хочу спинити час,
Співати їй колискову.
Я хочу спинити час,
У ніч повести казкову.
Я хочу спинити час,
Щоб матінка не старіла.
Я хочу спинити час,
Щоб зірка її горіла.
Я хочу спинити час,
Щоб батько не втратив сили.
Я хочу спинити час,
Життя хай летять вітрила.
Я хочу спинити час,
Не йти у холодну зиму.
Я хочу спинити час,
Не плутати нитку сиву.
Я хочу спинити час,
Веселка нехай сміється.
Я хочу спинити час,
На жаль, мені не вдається.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733720
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Возьмите себе собаку!
На улице или в приюте,
И пусть она просто дворняга,
В домашнем теплом уюте,
От вашей любви и заботы
Изменятся взгляд и характер,
Пес будет встречать с работы,
Пусть будет немного бестактен,
Он будет тыкать в вас носом,
И будет давать вам лапу,
С недетским немым вопросом
Заглядывать в очи. И тапок
Носить или грызть, как выйдет,
Гулять выводить вас часто,
А если вас кто обидит,
Он драться бросится насмерть.
В его глаза посмотрите,
Заменит взгляд тысячи слов.
Собаку себе возьмите!
Чтоб знать, что такое любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734992
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Вечір на пальцях до вікон осель підійшов.
Птахи замовкли, стомившись турбою буденною.
День віддалився, пилюгу струсив з підошо́в.
Вечір узявся за діло з жагою вогненною.
Зір яснооких у Всесвіті він наклепав,
Чинно розвісив сузір’ями на небозводоньку.
Місяця-серпика в гості до себе позвав.
Сіли, чаюють, говорять собі про погодоньку.
Вітер сховався, притихла трава і гілки.
Вечір змережив накидку смолясту для ніченьки.
Прийде - подасть їй, заб’є для намету кілки,
Спатиме. Ніч не зімкне аж до розсвіту віченьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735565
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Заздрість виринає повсякчас, обійти її не усім вдасться, заздрісники...ви пройдіть повз нас, і простіть будь ласка наше щастя! Відчували майже всі цю мить, невдоволені хвилини, а той тижні, небагато можуть пережить, неймовірне щастя своїх ближніх! Викликає заздрість, - ненависть і лють, не усі її перебороли, заздрісники деякі помруть, сама заздрість не помре ніколи! Не в залежності від чину і заслуг, схильні всі ми до якоїсь зваби, хто сумлінно тягне долі плуг, досягає успіху без "жаби"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735541
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2017
Эх, седлай же ,душа моя, небо,
Там идиллию жизни найдёшь:
Ждёт берёзки танцующей трепет
Воронья предрассветный галдёж.
Там рождается новая повесть,
И ветра по другому звучат,
Там ружьём никогда не притронусь
Я к ночлегу невинных волчат,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735487
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
На душе моей весенней
Много света и тепла,
Как же грусть твоя, Есенин,
Мне на поприще легла?
Зарыдал по-вдовьи ветер,
Заточил в объятья дождь.
Берегись косматых петель –
Им навстречу ты идёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735488
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2017
Весенние ноты срываются с длинной сосульки.
Ловлю их в ладошку и тихо смеюсь в унисон.
Пожалуй, пора очищать от гнилья закоулки.
Я снова мечтаю исполнить простой вальс-бостон.
Как встарь, пусть играет квартет на открытой эстраде,
Под сенью вечернего парка. Асфальт. Фонари.
За светом забытые кем-то девчонки в нарядах.
А я с Ним танцую. Весь вечер. Подряд. Попурри.
Ушедшие в прошлое, ставшие ретро, мгновенья
Проносятся росчерком памяти передо мной.
Лиловые запахи свежей сирени, волненье
От близости глаз, прожигающих прочный устой.
Ушло. Безвозвратно. Всему своё время и возраст.
Но это снаружи. А внутренний голос твердит:
«Хочу и могу танцевать». Только нет Его возле.
И осень-подруга старается сжечь свой вердикт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735526
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Падає, падає цвіт
З яблунь рожевих додолу.
Скільки вже весен і літ
Ми поспішали додому...
Падає, падає цвіт,
Сльози скупалися в росах.
Стежечка ця нам болить,
Нас пам’ятає ще босих.
Падає, падає цвіт,
Вікна вдивляються в даль,
Щось причаїлось між віт -
Там заховалась печаль.
Падає, падає цвіт,
Думає сад: ми - маленькі,
Порожньо біля воріт,
В рай вже покликали неньку.
Падає, падає цвіт,
Хата з очима сумними,
Нам - наче білий магніт,
В ній ще живуть херувими.
Падає, падає цвіт,
Тягнеться ниточка роду,
Нам на життя заповіт
Дали батьки в нагороду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735396
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Лезом по берегу, не гострозубим,
Падають хвилями пінні чуби.
Вітер розрізує ножиком грубим
Непосидючі барханні стовпи.
Берег і море сьогодні в безладді —
Шлях засипає пекучий пісок,
Чайки шикуються, мов на параді...
Ну, а до тебе — один тільки крок.
Щось заважає ступити назустріч —
Чи то погода, чи плин недовір.
Біль заховався у панцирах устриць,
Важко одній, хочеш — вір, хоч — не вір.
Крок у безодню, чи крок у єднання?..
Як врятуватись у штормі подій,
Як відрізнити нам фальш від кохання,
Де кожен подих відчутний був твій?.. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735342
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Напою приворотними травами,
Ворожбою до себе схилю.
Всіми правдами й навіть неправдами
Переможно тебе захоплю.
Свою хтиву жагу поцілунками
На тобі остуджу, остуджу.
Частоколом хвали алілуями
Я тебе оточу, оточу.
Ось прийшов і мій час - мріям збутися:
Врешті в яв я любов оберну.
Все життя моє квітом розпуститься,
Повноту почуттів поверну.
Залюблю тебе милий до судорог,
Свою душу в твою занурю.
В мене повністю щез гамір суєтний,
Бо з тобою я, знай, як в раю.
Божевільним хай людям покажеться
Вчинок мій - та нема в цім біди.
Вірю я, що союз наш позначиться
У щасливім житті назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735362
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Осипається день пелюстками бажань,
Роздягається ніч зі спокусливим шармом,
Тінь твоя мерехтить в золотих міражах.
А на серці від кожного вірша – по шраму…
П’ю трояндовий хміль. Зашарілось перо.
Не огранених мрій розкидаю алмази.
А на серці від кожного слова – тавро.
І стікає душа теплим медом фантазій.
Я до тебе пливу океанами рим.
Ти палаєш в мені божевільним натхненням.
Випий пристрасть мою. В море зваби поринь.
Стоголоса любов, тільки ми – безіменні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735279
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Програла знов… Душа - мов рване небо.
Крізь зливу жертв рятую лиш одну.
Мов той жебрак, що кинуту монету
Не проміняв на гордості струну.
Не в моді нині помисли крилаті,
Щедроти серця, жертви потайні.
А ти слова викохуєш зірчаті
І кожним світ цей грієш у борні.
А ти ще віриш в вічне і красиве,
Довершене, людське… і ловиш мить,
Аби в буденній прозі нещасливим
В серцях мистецтво «жити» запалить.
Хоч сам згоряєш, спопеляєш душу,
І словом зцілюєшся, й волієш знов
Комусь розсипать зорі у калюжу,
Аби на дотик відчувать любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735285
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Еридо!... Бійся чистих вод!
Рушає льодовик, здригаючи планету...
Яким не був би грішним мій народ,-
ніколи кров людську не пив він на бенкетах!
Аресе!... Ти - не цар для нас, не бог,
а так,- приблудний пес, який не бачив долі...
Бий в груди! Що ж... Убитий Син воскрес!
Ще затанцює блиск зорі на Чорнім морі!
Лихі божки! Міфічний порох книг!
Наш Деміург святий! Як те, що в серці - вічний!
Згорить колись в вогні останній міф!
Еридо утікай! Рушає айсберг... Тріснув.
Ерида - богиня розбрату.
27.05.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735273
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
«Коли б знайшов я шовку Неба,
Що променями золота повитий,
Щоб день і тінь, заграва видноколу
Світилися і золотим, і синім...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок
Трунку наче кров густого.
Дні мої синьо-білі –
Небом наповнені – вщерть по вінця,
Цвітом кульбаби цятковані:
Квітами золотих ранків:
Ступаю серед них босоногим
Диваком-апостолом
Віри джмелів-вітроплавів
Від одного острова солодкого
До іншого нектарного й златопилкового.
Буття моє сповнене квітковою радістю:
Яглицевою та трохи суничною,
Дні мої – кавалки істини:
Одкровення наче вода прозорого,
Наче Лютер невчасного,
Наче Темний Патрік незаперечного,
Наче граф-чарівник* приблудного,
Наче Камінь Долі мовчазного**.
Примітка:
* - Мається на увазі Джеральд Фіцджеральд – ХІ граф Кілдер (1525 – 1585).
** - він і досі стоїть на горі Кнок на Теврах, хоча всі кажуть, що то не той камінь, а той камінь давно вкрали, тому він і мовчить, хоч колись і кричав часом так, що було чути по всій Ірландії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2017
Моя муза – печаль,
А в окне моём, желтая роза.
На её лепестках
Не роса – это слёзы мои.
Ничего мне не жаль,
Слышишь, это не жалости слёзы,
Это просто тоска
О несбывшейся вечной любви…
…..
Бог тосковал... и жизнь ложилась в ящик,
А тень вечерних грез была темна.
И вспоминал о чем-то уходящем,
Бутон - увядший - розы, у окна.
О чем-то том, чего всегда так мало.
О чем-то том, что грело жизнь теплом.
О чем-то том, что было и… не стало.
О чем-то том, что навсегда ушло.
И этим – "чемтоуходящим" – болен,
Я рассыпал слова: их тихий звук,
На этот грустный цвет желтофиоли,
На эту бледность губ своих и рук.
А где-то там, в своём прощальном вальсе,
В неизмеримой чувства высоте,
Земной любви цвет желтый осыпался,
И на ветру кружился и летел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735083
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Не будемо ми разом, та нехай!
Не наближайся. Будь моїм фантомом.
Малюй веселку мрій, твори невтомно.
У тінях віршів папороть шукай.
Хай серце крають муки-скрипалі.
Ми будемо такими лиш у римах,
Ти музу цілуватимеш незримо.
І питимеш нектар жагучих слів.
Люби мене на відстані рядка.
Вивчай мене по зоряних катренах.
Душа моя глибока і буремна
Врятується тобою від блукань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735118
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Кущі калини, вінчані у цвіт,
Пишаються молочними погруддями,
Полоще ясен, сивочолий дід,
Гілля дощами хмарно-каламутними.
І пахне світ насичено бузком,
Приховано - надією з тривогою.
А нам з тобою - затишно обом
У любощах під кроною розлогою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735107
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Захар вчителькам посміхнися,
За те, що ти мав часом гріх.
Нехай вибачають, вклонися,
Вклонись босяцюго до ніг.
За те, що тобі все прощали,
Вдягали тебе й берегли.
За те , що терпінню навчали,
Терпіли тебе, як могли.
Останній дзвіночок в садочку,
Не підеш вже більше в садок.
Не гратимеш більше в пісочку,
Бо виріс ти вже Годунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735052
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
[b]УРИВКИ З КОНФУЦІЯ
[b]
1.Наставник сказав: вивчати і практикувати те, що вивчив, хіба це - не задоволення?
коли друзі приїзджають з далеких країв, хіба це - не радість?
залишитися незасмученим, коли твій талант невизнано, хіба це - не Дзюн-Дзи?
2. цілком природньо зустріти людину, у якої є синівське ставлення і повага до батьків, але протиставляється своєму керуючому. і ніколи не було нікого, який би любив би протистояти своєму правителю, який підняв би повстання.
Дзю-Дзи працює на корені: як тільки посаджено корінь, народжується дао. синівство і пошана до старших, хіба це- не корені рен (Людини)?[/b]
1.3. Наставник сказав: ті, у кого слово лукаве і вираз запопадливий, рідко бувають шляхетними.
1.4. Наставник Дзен (Ввібрання) сказав: щодня, я перевіряю себе за трьома точками. плануючи для інших, чи був я відданим? у компанії з друзями, чи був я правдивим? і, чи вправлявся я в тому, що було передано мені?
1.5. Наставник сказав: щоб керувати державою досить великою, треба мати тисячу воєнних колісниць: будь уважним у справах і заслужи довіру; урегулюй витрати і стався до людей, як до цінностей; користайся з людей у відповідний час.
1.6. Наставник сказав: Молодий чоловік повинен...
Примітки:
1.1. Наставник - це Конфуцій: Конґдзи- Наставник Конґ...
... Джандзи- на початках, як "принц" - моральний ідеал. інколи, цей термін перекладається, як "шляхтич", але має куди більше навантаження, і тут не перекладається. часом, це слово означає "правитель"...
"Дао" - "шлях/дорога" - Конфуційське поняття розвитку морального і культурного зразка минулих епох дикого управління.
Дао- також узагальне поняття будь-якого, до кінця пройденого, шляху поведінки.
Рен - "людяність" або "добрість" . його багатозначність є таємницею у тексті.
1.3. "...має поводитися як син удома і поважати старших, коли поза домом, повинен бути уважним і викликати довіру, якомога більше дбати про людей і товаришувати з тими, хто є "рен" - "шляхетним". якщо у нього вистачає енергії, то він може вивчати тонкощі "вен" - культури.
[/b]
переклад з англійської - Івана Петришина
http://www.indiana.edu/~p374/Analects_of_Confucius_(Eno-2015).pdf
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735065
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Не ставте «невдаха» тавро на чолі, що спітніло.
Не псуйте сюжет із кінцівкою в сотні дукат.
Для мертвого цвяхи , живе не проколюйте тіло.
Бичами хребет не січіть, як робив це Пілат.
Невже це так важко мережити простір квітками,
Латати цілунками чорні космічні дірки?
Співати, мов пташка навесні , не вити вовками.
Двигун не спиняти Землі, не гасити зірки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734971
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017
Цвіте бузок в закоханих садах,
Весь світ скорився цій пахучій хвилі!
Любов летить на крилах, наче птах,
У пошуках ілюзій і ідилій!
А все це - травень! маг і чарівник!
Шумить, кипить, чарує і тривожить!
Біжи! лови! допоки ще не зник
Цей день найкращий, ні на що не схожий!
Цвіте бузок! - казковий аромат!
Простий і "панський", білий і ліловий!..
Під трелі солов"їних серенад
Дарує людям щастя - знову й знову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735016
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017
[i] [b] [color="#c71c1c"] Вільний переклад вальсу з російської
світлої пам’яті першої моєї вчительки
Насті Опанасівни Жолудь присв’ячую: [/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1e9422"]Давно, немов би з долею, прощались ми зі школою
Та щось зове нас знову в рідний клас,
У той садок із кленами й берізками зеленими
І вальс шкільний в душі звучить для нас.
Дівчатками, хлоп'ятами, малими гороб'ятами
Ми в клас зайшли - це в пам'яті живе,-
Там стали пізнавати ми і літери і атоми,
Бо кожний рік приносив щось нове…
Летять роки, клубочуться, про щось забути хочеться,
Та перший Вчитель – не для забуття,-
І на дорогах зоряних і на полях розораних
Ті учні, котрих Ти вела в життя.
І де б не побували ми,- про Тебе пам'ятали ми,-
Так незабутня Матінка дітьми,-
Була,поза програмою,крім Вчительки ще й Мамою,
Робила все, щоб стали ми людьми.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734938
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017
Тихо-тихо у ліску,
Хто ж там плаче на пеньку?
Хто там хлипає пів дня?
Заблудилось зайченя.
Як за маминим хвостом
Бігли весело гуртом,
Гульк, аж мами вже нема!
Заблудилось зайченя.
Чи метелик пролетів,
Чи комар на носа сів?
Глянув, мами вже нема!
Заблудилось зайченя.
Дивиться в дерев пітьму,
Страшно в лісі одному,
Плаче, плаче вже давно,
Заблудилося воно.
Сестри-білочки з гілок
Виплели йому вінок,
Плаче, плаче все одно,
Заблудилося воно.
Пробігав тут їжачок,
Дав гостинця з голочок,
Всі втішають так, але
Заблудилося мале.
Раптом - мама із кущів!
І немов весь ліс розцвів!
Знов зібралася, ура!
Вся зайчихи дітвора.
31.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734968
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017
********
Пий вино, моя діво бентежачих снів!
Ти сьогодні грайливо належиш мені,
Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
Ми неначе удвох пропливаємо Стікс…
Серго Сокольник
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734320
НАВІЯНО...
Від кохання глибин не рятує вино.
Ми злітаєм на хвилях, пірнаєм на дно.
Пристрасть рушить бар’єри усіх заборон.
Тож цілуй, доки плату не візьме Харон
В царство темряви, звідки нема вороття,
Перевезти у спогади наше злиття…
О, і там ти не будеш байдужим мені!
Тож віддайся до дна, найсолодше – на дні,
Чи злітає кохання ізнов до зірок?
Чи то заздрість людська уже зводить курок,
Чи Харонові губи, байдуже-німі,
Вирок «винна» безмовно гукають в пітьмі?
Усміхаюся я цим химерним думкам.
Шал кохання підвладний лиш справжнім жінкам,
Обніми, всі вагання руками зітри
Терпкі краплі на тілі губами збери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734867
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 25.05.2017
[color="#6e6868"][i][b]Сохрани и спаси,
Шепчет вслед уходящему сыну,
Вмиг состарится мать
И весь мир вдруг укроется тьмой.
Будет Бога просить,
Чтобы он защитил Украину
Будет взгляд поднимать
К дальним звездам в печали немой.
Сохрани и спаси,
Шепчет сердце и рвется на части,
Жизнь бы всю отдала,
Лишь бы сын возвратился с войны.
Небо, просьбу неси!
Словно крик пульса стук на запястье,
А душа в кандалах
Беспросветной ночной тишины.
Сохрани и спаси.
Для свинца ведь молитва не веска,
В сердце целился враг
И улыбкой оскалилась смерть,
Свой вердикт огласив,
Завершит бытие ярким всплеском,
Превращается в прах
Разобщенность житейских химер.
Сохрани и спаси,
Шепчет мать пред старинной иконой.
Только это обман,
Что чрез время душа заживёт.
Годы сном пронеслись,
А во взгляде процесс похоронный.
Мысли язвами ран,
Сердцу матери как эшафот…
[/b][/i][/color]
2014-2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734868
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 25.05.2017
[i][color="#0015ff"]Навіть якщо на душі нереально важко… Просто посміхнись, і стане трішки легше…[/color][/i]
На Землю опустилась весна… Вона пахнула життям, молодістю, коханням… Вона була незвичайною, таємничою, чарівною, але їй не подобалась весна… В її очах відбивались лиш калюжі, багнюка, надмірна вологість повітря. Її ніхто не кохав, та й вона давно вже закрила своє серце на замок. «Знову ця весна! - невдоволено буркнула Маргарита. – Їй, мабуть, подобається мене мучити». У ній відбивалась весна, або ж навпаки, у весні відбивалась її душа. Не знаю, але ця дівчина була завжди похмурою, вона намагалась усміхатись, проте її очі завжди були сумні… Що змушувало її плакати? Чому вона просто не жила, як інші дівчата? Мабуть, в якийсь момент її життя щось пішло не так, знати б коли це сталось, але це неможливо. Є три перешкоди, через які життя не може перетворитись на казку – брехня, час і доля. Час не наздоженеш, брехню не забудеш, а долю не зміниш… Тож виходить, що вона завжди буде сумною? Ні! Цього не можна допустити!
Вона не завжди була такою… ЇЇ такою зробили: розбили серце, зрівняли душу з землею, знехтували почуттями, а вона вірила… вірила і чекала, що все зміниться, але марно.
«Я віддам тобі душу, подарую своє серце, ти люби мене, тільки люби!» - без краплі гордості зверталась Марго до того, хто вже давно був далеко і не чув її слів. Як після цього усміхатись?!
«Ви запитаєте, до чого тут весна! – що є духу прокричала дівчина людям, які завжди пхають носа не в свої справи. – Вона просто красива! А моя душа теж красивою була, поки її не знівечили люди, яким я довіряла. Тепер ви розумієте, до чого тут весна?» Маргарита заздрила цій порі року, але боялась у цьому зізнатись навіть собі. Дурити себе вже ввійшло їй у звичку, це так жахливо.
Здається, що це вічність і так буде завжди, проте хочеться вірити, що коли все розквітне, розквітне і душа Маргарити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734931
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017
[b]ПУЕЗІЯ ЗАХІДНО-УКРАЇНСКУЮ МОВУЮ
бійшя, бійшя, бу ті фкушу,
фкушу, фкушу, потим - зім!
ну, а, потим, ту рускажу
фшьо пру фшьо відразу фсім![/b]
пует- Їван Питришин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734905
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017
То не світ на нім клином…, то в мене заїла платівка.
То болить мені впертість його, непоступливий крок.
То душею моєю пройшлася важка вантажівка,
На котрій ціла купа його невідкритих думок.
То не осінь глядить мені в очі сухими гілками,
Не зима, що на ріки поставила срібні латки,
То байдужість його коле серце моє їжаками,
То закритий портал розриває мій день на шматки.
І допоки чуття це носитиму, наче дитину?
І допоки надія тягнутиме кров із судин?
І вірші ці… допоки писатиму, гублячи днину,
Наближаючи душу свою до небесних сходин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734830
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 24.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2017
Тиха ніч, ані шелесне подух,
Ми удвох надворі сидимо.
Тож, давай, під тиху цю погоду,
Про кохання пісню почнемо!
Місяць вповні на півнеба сяє,
Друже мій, кудлатий мій хитрун,
Чи й тобі за душу зачіпає
Передзвін весняних ніжних струн?
Знаю я, лиш дві доби до цього,
Шерсть твою куйовдила рука
Отієї, що до серця мого
Водопіллям влилась як ріка;
Отієї, чиї русі коси
Чистим шовком ллються долі з пліч;
Отієї, чиї щирі сльози
Над віршами капали всю ніч.
Світла мить в життя вернеться, друже,
У наш дім колись вона прийде.
Свою руку ніжну, небайдужу
На шовковий кожух прикладе.
Торжеством стрічаючи подругу,
Мліючи від щастя новизни,
Глянь їй в очі лагідно, як другу
І за мене руку їй лизни!
Тиха ніч. Ані шелесне подух.
Повня місяця бентежить рій думок.
Разом виємо на тиху цю погоду,
А кохання з серця як струмок.
24.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734773
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 24.05.2017
Поет я – бунтар й не боюся життя,
Не вправі поету стогнати.
Донести реальність гнилого буття…
На щиті мушу словом підняти.
Чужинці речу вам важливий комент,
В стражданні налитий мій колос.
В невільній державі, я вільний поет,
Тож вам не здолати мій голос.
Поет по життю, я люблю свій народ,
Заброді чужій не читатиму Оду.
Від предків у генах закладений код,
Тож вдача незгинна по Роду.
Я правду реальну для Стада несу,
З каміння виточую воду.
Викапую спраглим у спеку росу,
Не здам вам себе на догоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734738
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 24.05.2017
Тёплому животику, конечно...
"С добрым утром!" и ещё "Привет!"
Долго... Жадно... Медленно и нежно...
Просыпайся, милый солнца свет!
Мой любимый Лучик... Мой хороший...
Что ещё могу тебе сказать?!
Обожаю так... что невозможно
этот жар внутри зарифмовать!
Обожаю линии и жилки...
Чёрточки... Улыбку... Каждый взгляд!
Тишину твою - неудержимо.
А животик... так... что... раз подряд
повторяла б (каждым-каждым утром),
что пришёл чудесный новый день,
и начать его хочу с минуты...
С часа... В общем, всё решать тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734690
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Думками можемо розходитися, усе розсіється, як дим, не будемо усім подобатися, не переймайтеся ви цим! Чергуються невдачі й жарти, я стверджувати не берусь, і все ж старатися не варто, щоби подобатись комусь! Які ви не талановиті, достатньо буде огорож, є шанувальники у свиті, і зневажає хтось також! Життя таке не прогнозоване, нюанси в кожного свої, симпатіями завойоване, і часто програні бої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734664
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Літо, літо, літечко,
Любимо тебе –
Сонце, трави, кіточки,
Небо голубе.
Спів пташок-артистиків
Вранці під вікном.
Шурхотіння листиків
В гіллі під крилом.
Смаки червонесеньких
Вишень і суниць,
Персиків м’якесеньких,
Диво-полуниць.
Озерця та річечки
Хвилечки прудкі,
І доріжки-стрічечки
Парків та лісків.
Запах печериченьки
І боровика.
Смак води з криниченьки
І політ жука.
Па-де-де метелика,
І оркестрик бджіл.
Невгомонність велика
І засмагу тіл.
Рух до зір у дворику
В дні, що без дощу.
Скейт, машинки, ролики.
Сон донесхочу.
Непогода? Казочку
Прочитать пора.
Кожну хоч по разочку
Майстра від пера.
Витягнуть альбомчика,
Фарби, олівці.
Змалювати слончика,
Плід на деревці.
А ще у погодоньку
Порать городи.
Літо – на свободоньку
Час і на труди.
Як в ґрунтах – ні грудоньки,
В хаті підмести,
Вимити посудоньку,
Хліба принести.
Кинути у пралоньку
Річ, що брудик з’їв,
Поскладать старанненько
Іграшки свої.
Варто постаратися
Вибратись до гір,
В морі покупатися,
Виміряти бір.
Літо, літо, літечко –
Трави і квітки,
Маєчки у кліточку,
Кепки і хустки.
Велик - велосипед.
Рух до зір – до ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734608
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Допоки в серці полум»я не згасне, маємо буть живіші всіх живих, якщо є здатність бачити прекрасне, то значить це прекрасне в нас самих! І скільки б не було нам зим і літ, життя в любому віці в нас прекрасне, до дзеркала подібний білий світ, де відображення ми бачимо всі власне! Вітер надію, сонце радість принесе, не опускайте руки передчасно, усе налагодиться, вирішиться все, вірте у себе, буде все прекрасно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734556
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Над крышами домов, над талыми снегами
Холодный блеск звезды и месяца овал.
Какой-то музыкант незрячими глазами
Увидел этот мир и в струны заковал.
И слышен дивный звук несбыточных желаний,
И кажется знаком далёкий, трудный путь.
И ты спешишь узнать правдивость предсказаний, Забыв, что никогда былого не вернуть.
Очнись, – не ты одна последнею надеждой
Стремишься избежать возможного конца.
Теряясь навсегда, оставив всё, как прежде,
Уходишь, не прозрев, за музыкой слепца.
[i]Переклад українською автора:[/i]
[b]***[/b]
Над вічним небуттям, над неміччю людською
Холодний блиск зірок із попелу постав.
Якийсь сліпий дивак незрячою сльозою
Побачив Божий світ і в струни закував.
І чутно тихий спів в бажаннях і сумлінні,
І мариться простим той шлях, що не пройшов,
І віруєш словам сліпого провидіння,
Забувши, що прозріть не буде сили знов.
Облиш, не ти один у вимірах поспішних
Тікаєш навмання від згубного кінця.
Долаючи життя – і праведне, і грішне,
В нічев’я підеш геть за більмами сліпця.
Following the music of a blind
It flows above the roofs, and over melted flurries –
A brilliance of a star, collapsing moon is lean.
A blind musician gazed, he didn’t wish to tarry.
He seized the world of seen… and shackled in a string.
So marvelous – the sound of unfulfilled desires,
It seems a distant path is difficult but mine.
And you are so in rush to find predictions’ gyre,
Forgetting all about – the crossed preceding line.
Wake up! Not only are you looking for redemption,
With all your hopes at last, in agony to swim.
And being lost for good, you’ll leave, without exceptions,
Untouched, as if it was... And follow blindly Him.
Перевод Юрия Лазирко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734393
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Постіль стели мені –
Чистий арктичний сніг.
Квіти збирай мені – пряні альпійські луки.
Випий мене, вітре… сонячний оберіг,
Щастя циганське –
з рук у найперші руки.
Йди, сіроманцю,
На спалах готичних вій.
Серце навпіл (власне, знати тобі не конче)
Грай же, сліпий заклинателю древніх змій.
Ріки медові…
я засинаю, вовче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734400
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
У кожного свої життєві ролі, чергуються в нас перемоги й втрати, велике значення, - терпіння й сила волі, бо воля, - це є прагнення долати! Життя випробування підкидає, за пазухою не носіть каміння, ніяка в світі сила не зламає, адже міцне родинне в нас коріння! Тож не беріть до серця негативу, не оглядайтеся коли пройшли півшляху, щасливо жити просто неможливо, коли весь час тремтітимеш від страху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734342
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
[b]
Острів в океані
Тихо плещуть
Безтурботні хвилі
Ясні думи
Омивають райські береги
Сонце ховається
У простягнуті долоні
Тиша й спокій
Віковічний навкруги
Блаженству ні до чого
Немає ніякого діла
Новому юному століттю
Лишень сімнадцять років
[i]Та воно вже посивіло...[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734286
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
Для того, щоб кривдника
Свого покарати,
Треба одразу
Здачу давати.
Якщо на вас
Погане слово
Сказане було,
То побажайте
Кривднику своєму
Щоб до нього
Повернулось його зло.
Друзів-кривдників
Та родичів таких,
Краще одразу назавжди
Покидати і з ними
Всі зв'язки розірвати.
А коли виникають
Сутички із працівниками
Будь-якої організації,
Одразу пишіть скаргу
На ім'я її адміністрації.
А з найближчими людьми
Краще знайти
Якийсь компроміс,
Щоб не доводити
Один одного до сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734176
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 20.05.2017
[b]ҐІЙОМ ДЮФЕ
(коло 1397- 1474)
доброго дня, доброго місяця, доброго року і добрих дарів,
ти завдячуєш Тому, хто всьому завтрашнє дати зумів,
багатство, честь, чистоту і радість безхмарну,
славу хорошу, жінку пригожу, вино прегарне.
щоб забезпечить істоті здоров'я,
хай Він на тебе пролл'є радість знову,
і, скоро, щастя Він подарує,
вдень і вночі, благодать ту відчуєш,
доброго дня, доброго місяця, доброго року і добрих дарів,
ти завдячуєш Тому, хто всьому завтрашнє дати зумів,
багатство, честь, чистоту і радість безліку,
потім, подасть Він надію велику,
й не буде смутку й думок злих й страхітних,
мрії твої сягнеш серцем тендітним,
станеш криштальним, як чиста роса,
ступиш зi славою у небеса.
[/b]
переклад з французької - Івана Петришина
http://www3.cpdl.org/wiki/index.php/Bon_jour,_bon_mois,_bon_an_(Guillaume_Dufay)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734213
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
[b]Ґійом Дюфе
прокиньмось, прокиньмось, коханці,
ходімо до лісу квітки збирати,
і кожен повинен віріле заспівати,
своїй обраниці, щоб звеселилась yранці.
(РОНДО НА ДВОХ):
усі ходімо в трави травня![/b]
переклад з французької - Івана Петришина
http://www3.cpdl.org/wiki/index.php/Resvelons_nous_(Guillaume_Dufay)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734211
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
Emily Dickinson: I'm Nobody! Who are you?
Я - Ніхто! А хто є ви?
Чи ви також Ніхто?
Тоді нас двоє!
Тільки тихо! вони нас проженуть!
Як нудно бути Кимось!
Своє ім'я повторювати привселюдно -
наче Жаба, що квакає весь Червень
в комфортному Болоті.
Переклав Анатолій Чернат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734144
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2017
*Одного разу*, скуштувавши дивний плід,
Навіки заблукали в просторі і в часі,
Йдучи у присмерках у володіння бід,
Розпорошились по обочинах на трасі.
З тієї днини ми, з тих прапрадавніх пір,
Бредем, лиш інколи до зір здіймаєм очі.
Серед примар живем, шукаєм темних нір,
Щоб заховатися, - мов сірі поторочі.
А десь в душі своїй, в глибинах потайних,
Ще відчуваємо - ми зіткані з любові.
Хоч сильно прагнемо утіх простих, земних,
Та слово - Бог, найважливіше в нашій мові.
Воно злітає, *всує*, часом з язика,
Доречно в молитвах, невільно у розмові.
І якщо чиста в нас душа, а не сковзка,
Йому освідчуємось щиро у любові.
..........................................................
Хтось заперечити захоче, хтось змовчить,
Хтось згодиться, а я собі признаюсь,
Що у житті своїм, у кожну його мить,
Без Бога не живу - поневіряюсь.
*Одного разу* - так починають
читання Євангеліє на Літургії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734177
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
“…Серце моє, що дозріло
На дереві пізнання,
Серце моє, що вкусила
Змія,
Чорна, чорна ноче,
Може в тебе воно?»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Моє серце
Стукіт копит повторювало,
Підспівувало скорострілу,
Шаленіло, чекаючи поцілунок кулі,
Злітало разом з птахами в небо –
Синє, як сон лелеки.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Моє серце
Сховала до чорної скрині ніч:
Ніч-ворожка, ніч – діва вовчого племені,
Молода черничка
З намистом розірваним (зорі),
З розбитим дзеркалом Місяця,
З очима-безоднями,
Зачинила серце моє до темної скрині
Ключем з жилавої криці.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
Моє серце
Співало реквієм
Часу нашому кульгавому,
Вторило ритму Сонця –
Шаманом з пророчим бубном,
Коли воно сховатись хотіло
За виднокрай покалічений,
Аби лишень не бачити
Як люди людей вбивають.
Серце моє загублене.
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Серце моє
Уривки музики
Ховало у своїй пам’яті –
Музики порожнечі вічної,
Прірви бездонної – музики споглядання,
Де загубив я тебе – у яких нетрях ночі,
Серце моє неприкаяне,
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
Серце моє
Кусали змії чужих снів
Поцятковані знаками
На гнучкому хребті межичасу: ромбами,
Серце моє незахищене –
Серед холоду тепле, серед білої криги черлене,
Де шукати мені тебе?
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі дощу весняного.)
Серце моє,
Що дозріло так передчасно
Стиглим червоним яблуком
Впаде в чорноту нірвани,
Живим годинником
Міряє нескінченність ночі,
Серце моє загублене,
Яке відшукати марно –
Серце повстанця.
(Які вони холодні –
Краплі, що падають з Неба.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734161
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
І бігли коні. Під копитами
Ридав зникаючий вже сніг,
Сліди чорніли на шляхах, покритих ще
Сіреньким килимом. І безлічі доріг
Так мчали разом з тими конями
Із ночі, сходу, ген, до днів,
І сонце з бурштину долонями
Торкалось ще сідих полів.
А там, в далечині синяво-сизій
Вже зеленіє сонечком весна,
Там знову вечір топазом зігріє,
І ті глибокі небеса
Знов запашіють літньою росою,
Що падала колись в зиму,
І чорне поле знову вкриється травою,
Що зникла перед осінню в пітьму…
Там тепло. Радісно. Яскраво
Знов вечір запалає в небесах
Своєю пурпуровою загравою. І в снах
Земля побачить чисте небо
У літніх сутінках, як до зими,
Й шкода мені, що лиш весні не треба
Пурпуру осені. Ті сни,
Ті хмари,і холодні, й величаві
Пробіглися по синяві тепла,
На мить про зиму нагадали
Й в світ інший зникли. І до дна
Все навкруги наповнилося спекою,
І всюди
Все оживає, і радіє, і бринить,
Але шкода зими криштальної. Й не буде
Нікого більш. Хто б міг її спинить.
А все радіє, і повсюди
Палають топаз і бурштин весни,
Й день золотавий всюди гріє,
І сонце знов заграє на росі.
… А коні бігли. Під копитами
Вже глухо гупотів асфальт,
Дивуючись цим білим, півзабутим вже
Створінням літ минулих. Й хат
Вже стріхи з марева бурштинного полинули,
Хоч ні, навіщо вони нам?
А коні до весни та літа бігли все,
Туди де сонце та тепло. Там…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734136
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2017
«Через пространство голос мчался,
Издалека, из прошлой жизни…»
irina-rudzite
Протяжной нотой мчался голос -
Исполнить пламенный дуэт.
Прошло безумно много лет.
Меняли цвет глаза и волос;
Пустыни засыпали воды,
А волны заливали твердь;
Случайные стучались в дверь.
Бежали жизни складно, вроде.
Но в тишине ночной всё чаще
Дрожал восторгом чуткий нерв,
Его вписал в ноктюрны Нер*,
Надеждой утреннего счастья.
Заря внимала, улыбаясь,
Беззвучью огненных сердец,
Имевших брачность без колец.
И снова век в пространствах таял.
*- Нер. Арт ван дер — голландский живописец эпохи Золотого века.
Излюбленные жанры художника — это зимний пейзаж и ноктюрн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734108
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
[color="#203985"][i][b]Скважина в небо замочная.
Может быть наоборот?!
Слежка за нами бессрочная,
Долгие годы идет…
Смотрят с далекой галактики,
Видели каменный век.
Знают ученые-практики
Как же возник человек.
Как он корпел в эволюции,
В распрях страдал и чуме,
Как начинал революции
И изменялся в уме…
Видели гриб термоядерный
И произвол диктатур.
С «прелестью» слов наших матерных,
Могут идти и на штурм…
Кризис песочат в анализе…
Если бы дали совет:
Двери открыть, как и жалюзи
– Тьму, чтоб рассеивал свет…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734113
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Два бузи-сусідці прибралися нині.
Один в голубій, другий в білій кофтині.
Хоч різні – у мирі живуть в ріднім краї.
Їм неба і ґрунту на двох вистачає.
Їх сонце цілує палкими устами.
Їх дощ напуває рясними дощами.
Птахи з їх парфумів складають етюди.
Втішається Небо їх видом і люди.
Чому ж ми не можем отак, як ті бузи?
Печем одне одного, наче медузи,
Образливим словом і кулею Граду.
Плекаємо в серці отрути розсаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734003
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Вітаю щиро з іменинами свою донечку Іринку. Щастя тобі, моя дитино, Божого благословення.
Іруська, Іринка, Ірина-
Будь жадана,
Кохана, єдина,
Мов роса
У веснянім світанку,
Ясним променем
В чистому ранку.
Хай всміхаються
Зорі та доля,
Тільки радість-
Ніколи горя.
День твій, Божий-
Погожа днина...
Будь щаслива
Моя дитино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733998
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Я прошу Господні сили
Як досі ще не просила,
Щоб донечки мої милі
Здорові були й щасливі.
Боронить хай Бог від зради,
Від підлості псевдодрузів,
Хай дати уміють раду
У горі собі і тузі.
Хай Матінка Божа завжди
У справах їм допоможе,
Пошле їм усіх ґараздів
І благословення Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734001
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
И я всё чаще,
Всё дольше вглядываюсь
В осеннюю мглу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733929
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Поглянь, ось світлий промінець
Проникнув у щілинку.
Пробилось світло навманець
Крізь вовняну хмаринку.
Ось так буває у житті,
Коли пітьма крадеться:
Промінчик враз розвіє сум,
У сонце переллється… 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733942
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Голуб воркує щось стиха голубці,
Сонце вечірнє голубить їм крила.
Дзьобик до дзьобика в ласці, щасливці,
Щоби любов у серцях все горіла.
У гущі ж дерев зозулине "ку-ку"
Дзвоном твердим урізається в небо.
Їй вторить лелека в духмянім лужку,
Вилити душу у всіх є потреба.
Ще ластівка щебетом жереб прийма,
Жайвір акорд свій поніс піднебесній.
В гаю підхопив соловейко, співа,
Чудні бо чари у весні воскреслій.
17.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733912
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Проблеми створюємо ми собі самі, і звичайні люди й товстосуми, нас тримають у тривозі і ярмі, нескінченні, безперервні думи! Замикаємося ми на сім замків, бачити не хочемо нікого, злих лякаємось, брехливих язиків, віддаляємось від себе і від Бога! Щастя в наших кроках і руках, не такі проблеми всі нещадні, наведіть порядок у думках, будьте щирі і далекоглядні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733944
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
[b]ЛІТОМЕРЖИЦЬКИЙ ХОРАЛ-РОЗСПІВ
ДАВНЯ ЧЕСЬКА ПОЕЗІЯ.
ДАВНЯ ПОЕЗІЯ СВІТУ
слов`янам
ЛІТОМЕРЖИЦьКИЙ ХОРАЛ-РОЗСПІВ.
(1475 р.)
Ангеле Святий із Неба,
нас приведи до Себе,
там, де сонце не згасає,
але завше прославляє
Вічного Бога,
Христе елейзон.
Маріє, мати незабутня,
Ти- царівна всемогутня,
за нас благаєш,
християн оберігаєш
перед Нашим Богом,
Христе елейзон.
Усі Святі помагайте,
загинути нам не дайте,
в блуднім світі,
хай не згинем,
Христе елейзон.
гріхів власних лякаймось,
допомоги прохаймо:
Святий Віте,
славний Войтише,
Святий Вацлаве,
Христе елейзон.
Усі дідичі чеських земель,
не забувайте своїх племен,
не дайте загинути
нам у будучині,
Святий Зикмунде,
Святий Прокопе,
Свята Людмило,
Христе елейзон.
Богу Отцю хвалу даймо,
Святим хрестом себе вітаймо,
в ім`я Отця
і Сина Його,
і Духа Свягого,
Христе елейзон.
Амінь.[/b]
переклад з чеської- Івана Петришина
USA 17.05.2017
___________
https://cs.wikipedia.org/wiki/Svatov%C3%A1clavsk%C3%BD_chor%C3%A1l
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733943
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Шумить вода азовська голуба,
Об берег розбивається прибоєм.
Недавно ще біліючі хліба,
Не зібрані, горять на полі бою.
А поряд, між окопаних гармат,
Задимлені, обпалені війною,
Цвітуть в полях ромашки невпопад,
За бруствером біліючи стіною.
Стоять в степу, де точаться бої,
Заплямлені мастилами і кров'ю,
І пелюстки обсмалені свої
Здіймають ввись до неба Приазов'я.
Не раз зім'яті подихом війни -
Під танком і під чоботом бували -
Щоразу підіймаються вони,
Нескорені атаками навали.
І мовчки, біля квітів польових,
Сидять бійці в окопах після бою,
Під плескіт хвиль азовських голубих
В обойми заганяючи набої.
Приймає смерть і щирить зуби в ряд,
А зовсім безтурботно перед нею
Цвітуть на полі бою невпопад
Ромашки, заглядаючи в траншею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733953
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Ступаю в день новий. О скільки дива,
Скільки краси – очей не відведу!
Розцвів бузок, щоб я була щаслива…
Живу!
Вслухаюсь в тишу, спів пташок – веснію.
Нап'юсь промінням сонця досхочу.
Віддамся вітру, загнуздаю мрію…
Лечу!
Зберу в вірші весни найкращі миті:
Сади, поля й травинки не згублю,
Крізь душу сію край свій у блакиті…
Люблю!
Себе гублю, втрачаю, не жалію,
У дні новім ловлю свою зорю.
Окрилену любов в душі лелію…
Й горю!
І так щодня, щороку, споконвіку -
Красивим, вічним засіваю путь.
Рощу у серці скарб – чарівну квітку…
Й цвіту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733896
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Царство жінки, - це царство ніжності, в обіймах ясного проміння, витонченості й терпіння, безкорисності й необхідності! Царство жінки, - це лад і спокій, мирне небо, яскраві квіти, жінки світ, - це здорові діти, почуття неземні високі! Царство жінки, - її половина, вірна, рідна, ласкава, надійна, а взаємна любов, - чудодійна, царство жінки, - щаслива родина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733873
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Мы будем вспоминать ушедших лет рассветы,
Закатов неизведанную даль,
И песен заводных ритмичные куплеты,
И первую щемящую печаль...
И первую любовь, свидания украдкой,
Морали мам о мальчиках плохих,
И ночи напролет над тоненькой тетрадкой
Куда ложились первые стихи.
Мы будем вспоминать родных своих и близких,
Которых рядом с нами больше нет.
И слипшиеся в ком молочные ириски
Которые давал мне в праздник дед...
И вишню под окном и мамины ватрушки
И каждый день парное молоко...
Там юность и весна, там милые подружки...
И тропка через поле прямиком.
Мы будем вспоминать ушедших лет рассветы,
И тот неизгладимый в сердце след.
И кто б не взялся нам раздаривать советы,
Там то, чему цены... реально нет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733878
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
А сирень уже готовит свечи,
Расставляет по своим ветвям,
Ведь сегодня будет мая встреча,
Ну, быстрей! назло всем холодам.
Задержал сирень апрель студёный,
Зимнею причудою своей,
Только капли нежные бутонов
Видим мы в соцветиях свечей.
Пусть в бутоне крохотном, как капля,
Каждый лепесток ещё зажат,
Но из них течёт уже по капли,
Самый нежный, свежий аромат.
Скоро будет время превращений,
Станет капля сизая цветком,
Только чья ж рука свечу сирени
Подожжёт цветения огнём?
А листва подросшая всё шепчет,
Я уже понял её слова:
«Май придёт и сам зажжёт все свечи,
он и есть виновник торжества!»
30 апреля 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732737
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Раньше и ярче зарницы рассвета,
Май отцветает сиренью в саду,
Близится вновь долгожданное лето
С крыльев цветы сыплет нам на лету.
Там, где искрою упали частички
Радуг весёлых на травах земли,
Солнышком ясным, как радости вспышки
Дружной командой цветы расцвели.
Рой одуванчиков! Сколько в них света!
Площадь в саду залита желтизной.
Нежной листвою черешни одеты,
Встретить готовы июнь новизной.
Завязи ягод нектаром нальются,
Радуя мир и людей, и зверей.
С радостью лета всецело сольются,
С играми, смехом весёлых детей.
Ну, а как мы в эти дни, дорогая?
Ближе тебя и не знал никогда.
В миг, когда в небе заря разгоралась,
Видел, как ярко нам светит звезда.
Эта звезда нам от неба досталась,
Верной любовью зовётся она.
В первые вёсны нам ярко блистала,
Чтоб чашу счастья испили до дна.
Помнят луга наши ноги босые
Помнят деревья все песни твои.
Это с тех пор по садам разносили,
Копии с них, горлачи - соловьи!
Нынче всё также, под мая кружение,
Помня шальную, хмельную весну,
К сердцу прижму я, как можно нежнее,
В омутах глаз до утра утону!
17.05.2017 14:14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733837
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
[color="#877777"][i][b]Повержен день и свет коснулся ночи,
Последним сонным лучиком тепла.
И что нам царство мрака напророчит,
Какие сны несет с собою мгла?
Повержен день и прячет лик светило
В размытый серой дымкой горизонт,
В закате даже облако застыло,
Как будто тоже погрузилось в сон.
Затихли птицы, примостившись в гнездах,
В истоме замер сонный ветерок
И в небе темном потерялись звезды -
Забыли где же юг и где восток…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733828
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
(переказ)
Земля, компостом нагодована, піснями цвіркунів оспівана, волошками і маками заквітчана, сережками берези заколисана…
Радіє поле влітку косовицями, стоять на варті велетні-копиці, пшениця на току на сонці гріється, ріка, напоєна дощами, тішиться…
Ногами босими іду у поле на світанні, цілую квіти розмаїті первозданні, очима обіймаю мальовничі пасторалі, і байдуже мені, що буде далі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733683
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Приди. Луна лишь будет плыть
В весенней тьме неясным бликом.
Приди, чтобы меня пленить,
Губами жадными приникни.
Приди, ведь жизнь, как мотылёк,
Попала в сеть бегущих лет.
Сейчас мы жарких чувств поток,
Потом - лишь камни на траве...
Come.
Sara Teasdale, American Poet (1884 – 1933)
Come, when the pale moon like a petal
Floats in the pearly dusk of spring,
Come with arms outstretched to take me,
Come with lips pursed up to cling.
Come, for life is a frail moth flying
Caught in the web of the years that pass,
And soon we two, so warm and eager
Will be as the gray stones in the grass.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733605
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Заблистіли ясно зорі-оченята,
Засвітився в небі місяця ліхтар.
Завітала Казка у твою кімнату.
То її покликав чарівний казкар.
В рукавах у Казки тихі колискові,
Золотистим пилом на долонях сни.
Співом присипляє, сипле пил на скроні:
" - Спи, моє серденько. Люлі-люлі, спи..."
У хмарках дрімають ясні місяць, зорі...
І казкар, і Казка - також хочуть спать.
Ти зімкни повіки оченяток сонних
Й гайда понад хмари уві сні літать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733540
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Я нарисую нас... сиреневым, как утро,
в котором - солнца свет, и стаи голубей,
жасмин цветёт в нём, и... рождаются минуты
для нас с тобой, твои - во мне, мои - в тебе.
И просто всё - такой... не выспавшийся город
спешит куда-то, пьёт... свой кофе, тополя
кивают в знак того, что невозможно скоро
смирится с неуместной сыростью земля...
Весна? Весна уже смешала тонкость красок
с прозрачностью чудес, что прячутся вокруг,
и пишет нас с тобой... как к чудесам причастных,
сплетением сердец, сплетеньем нежных рук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733573
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Я все більше пишу по ночах,
Ніби ночі мене, навмисно,
Звуть слова заплести в намисто,
Ті, що серце сказати хоче...
І мов листя слова кружляють
(Ніби душу гойдає вітер...)
І несуться рядки до світла,
Обіймаючись з небокраєм...
...У безсоннях і тихих мріях,
У комфорті своїм душевнім,
Забуваю про все буденне,
Бо поезія - це мій вирій...
У стихії своїй натхненній
Розчиняюсь, мов крапля в річці...
...І вклоняюся кожній нічці
За безсоння свої пісенні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733336
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Додому йшов Максим зі школи.
Наплічник ніс він на плечі.
Виводив соловейко соло
В саду десь. Добре для душі!
Ось і будинок. Під порогом
Кіт Рудь, на хлопця погляд звів:
- Щось винеси, заради Бога,
Пів дня нічого я не їв.
Побіг на кухню Макс швиденько,
Налив у миску молока.
Шпака примітив кіт руденький,
За птахом стрибнув на паркан.
Хлопчина миску на сходину
Поклав тим часом за поріг.
Їжак прийшов на ту гостину –
Занюхав запах і прибіг,
Зрадів, що змився десь рудастий,
Ткнув сіру морду в миску, п’є.
Побачив кіт:
– Що за голчастий
Тут звір завівся? З’їв моє!
Примчав. Їжак нагострив голки,
Клубком скрутився, шерсть густа.
- З м’ячем боротись цим без толку, -
Кіт мовив. – Й миска вже пуста...
Завив з досади Рудь сердито.
Почув це Макс, надвір побіг.
Збагнув хлопчина, хто тут ситий,
А хто наїстися не зміг.
- Ти, Рудошерстий, не дивуйся
Тим діям, що їжак утнув.
Голодним теж був! Тож не дуйся,
Наповню миску ще одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733292
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Спраглі губи, тьмяніє погляд,
Капелан молитву читає,
За стіною чорніє поле,
Ждуть підмогу…її немає...
Вітер свище в розбитих вікнах,
Насуваються темні хмари…
Вмить все стихло, завмерло наче
Губи ледве шепочуть..."мамо..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733296
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Знайду тебе у сніжних Гімалаях!
Моя рішучість, воля є безмежні,
І почуття у пошуках бентежні,
Думками заколишу на Гаваях...
Я подолаю біль і перепони,
Від тебе відведу усі напасті,
Їх позбираю в найміцніші снасті
І знищу, поскидаю у каньйони!
Теплом душі зігрію твої руки,
Цілунками всміхну солоні очі...
Ми разом переможем темінь ночі,
Щоб врятувати серце від розлуки. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733288
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Забута стежка.
Давно ніхто не ходить
У цей куточок саду.
Живе стара журба тут –
Про це лиш осінь знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733249
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Сів біля ставу і дивився в даль, хвилі спішили, все було в порядку, зненацька внесло у думки печаль, загублене від гурту каченятко! Таке маленьке запливло у очерет, голосно крякало, втомилося шукати: братів, сестер не видно силует, немає батька поруч, зникла мати! Воно металося, пропала десь рідня, туди - сюди перетинаючи бар»єри, нерозуміло і не знало каченя, що на землі існують браконьєри! У пошуках сім»ї воно щодня, беззахисне сховалось в очереті, одне однісіньке на світі каченя, в сумному горезвісному сюжеті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733161
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Простягаю серце на долоні
На! – бери! Дарунком віддаю.
Я зустрів сьогодні на пероні,
Сонцесяйну усмішку твою.
Це була звичайна випадковість.
Лиш зупинка потягу життя.
Чи буде з цього сюжету повість,
Чи розквітне казка почуття?
Знаю вже: ти є на цьому світі,
Отже маю головну мету:
Віднайти тебе у морі квітів,
Що в незнанім просторі цвітуть.
Вибрати, із тисяч упізнати
У свій світ за руку повести,
Щоб у ньому все життя кохати,
Щоб з тобою по життю іти
Вся в промінні сонячному була
Русокоса, ніжна і струнка
На мій погляд рвучко обернулась
На вагоннім поручні рука.
Рушив потяг… навздогін, прощально,
Вітами гойдали явори,
Ясна днина гамором вокзальним
Вихором здіймалась догори.
Я стояв, а думи мрії повні
У розмай травневої пори.
Простягаю серце на долоні:
Повертайся! Віддаю! Бери!
13.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733189
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
НІЛА ВОЛКОВА
Переклад з російської мови
РОСТУТЬ, ЯК ЗОРІ, ВІРШІ…
Ростуть, як зорі, вірші, як мімози,
Немов краса – що зайва у сім’ї.
А на корони, на апофеози –
Скажу лише: – І звідки це мені?
Спимо – і ось, через гранітні брили,
Небесний гість на кілька пелюсток.
О, світе, знай! Співці – у снах відкрили
Закони зір і формули квіток.
12.05.2017
Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:
***
СТИХИ РАСТУТ, КАК ЗВЕЗДЫ…
Стихи растут, как звезды и как розы,
Как красота – ненужная в семье.
А на венцы и на апофеозы –
Один ответ: – Откуда мне сие?
Мы спим – и вот, сквозь каменные плиты,
Небесный гость в четыре лепестка.
О, мир. Пойми! Певцом – во сне – открыты
Закон звезды и формула цветка.
14.08.1916
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733187
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Прости её, пожалуйста, не злись.
Души твоей коснулась - не нарочно.
В любви своей, и чистой, и порочной,
То вниз она летит, то рвётся ввысь!..
Прости за то, что любишь так её,
Умом осознавая невозможность
Любви, где присмиривши осторожность
Ей сердце б отдал жаркое своё.
За трепет этих чувств её прости
И боль свою, нежданную такую.
В бессонницах она тебя целует,
В руках твоих желая расцвести!..
Прости её за молодость души,
Где живы до сих пор весны порывы!..
Ей с корнем этих чувств уже не вырвать.
Больней - без них... Мечты сереют, жизнь.
Прости, что напоила и тебя
Тем чувством запоздалым. Не нарочно!..
На пике лет любовь бывает - прочной
И пусть её рождает только взгляд.
Порой и пара слов рождает то,
О чём другие Небо, всуе, просят
И не находят это... Слышишь? - вовсе!
Так пусть любовь в тебе твоя живёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733113
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Ніч мальвою стулила пишні губи…
На небі: ані місяця, ні зір...
Лиш вітер темну хмарку приголубив
І щось на вушко їй прошепотів…
Шарілась чорнокоса ув обіймах,
У радощах розправила крило,
У нотах пролилася мелодійних,
Хмаринки, наче й справді, не було...
Край неба розчахнувся половинно
У гуркоті метальних блискавиць,
Вмивалась нічка дощиком, невинно,
На ложі лісу із пахких суниць.
Здригалася всім тілом так натхненно,
Відчула серцем доторки і щем,
Без бою віддалася, сокровенно,
Лишилась наодинці із дощем... 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733133
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Сакура квітне.
Юнак у камуфляжі
Слухає тишу.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733060
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2017
[b]ПЛАТОН: "ЛАХЕЙ" АБО "ПРО ВІДВАГУ"/"НАРОДЖЕННЯ МУЖА"
НАУКА МУДРОСТІ ДАВНьОЇ ЕЛЛАДИ
[i]УСІМ УЧИТЕЛЯМ ТА ВИХОВАТЕЛЯМ[/i]
ДІЙОВІ ОСОБИ: ЛИЗІМАХ, МЕЛЕЗІЙ, НІСІЙ, ЛАХЕЙ, сини ЛИЗИМАХА і МЕЛЕЗІЯ, СОКРАТ
ЛИЗИМАХ: ... кожен із нас має багато шляхетних вчинків наших власних батьків, щоб переказати їх цим нашим молодим парубкам- їхні багаточисельні досягнення як на війні так і в мирний час, коли вони управляли справами або наших спільників або цього міста; та жоден із нас не має жодного власного вчинку, про який можна б було розповісти. ми не можемо не відчувати сорому, що наші хлопці це помітять, і ми ганимо наших батьків за те, що вони дозволили нам самим ніжитися, коли ми починали наше юне чоловіче життя, в той час, як вони дбали про справи інших; і на це ми вказуємо усім нашим молодим людям, кажучи, що якщо вони не дбатимуть про себе самі і не візьмуть до уваги нашої поради, вони не завоюють ніякої репутації, але якщо вони згодяться на трудінощі, то вони, правдоподібно, стануть гідними імецн, які вони носять... і ми сподіваємось на тебе, щоб ти дав нам пораду, чи, по-перше, чи такого звершення слід навчати чи ні, а, потім, - чи варто навчати якихось інших мистецтв чи занять, які ти мігби порадити молодому чоловікові...
ЛИЗІМАХ: що ти маєш на увазі? хіба Сократ приділяв увагу чомусь подібному?
НІСІЙ: ... бо, зовсім нещодавно, він познайомив мене із вчителем музики для мого сина- Дамоном, учнем Аґафокла, який є не тільки витончено вправним музикантом, але і у всіх інших відношеннях, він дуже цінний як супутник, якого тільки можна побажати для юнака у такому віці.
СОКРАТ: ... я, будучи набагато молодшим і менш досвідченішим від тебе і твоїх друзів, повинен, перш за все, почути, що вони мають сказати, жі дізнатися про те від них самих, а, потім, якщо я матиму щось інше запропонувати сжупротив їхніх зауважень, я зміг би спробувати пояснити це і переконати вас і їх схилитися до моєї думки....
СОКРАТ: але ви, Лахею і Нісію, кожен із вас має сказати, хто найрозумніший, про кого ви чули, що виховує молодь...
... то, яку частину доброчесності, повинні ми вибрати? зрозуміло, на мою думку, ту, яка повинна сприяти мистецтву боротьби у латах; і, це, звичайно, повинна бути відвага, правда?
... спробуй-но сказати, як я пропоную, а що таке відвага?
ЛАХЕЙ: слово честі, це- зовсім не важко: кожен, хто хоче залишатися на своєму посту і зійтися віч-на-віч з ворогом, і не тікає, той, будь певен- відважний.
... відвага- не тільки у битві, але - й у небезпеках моря, і всі, хто хворий чи у бідності, чи, знову ж, у громадських ділах- відважні.
... то ж спробуй і скажи мені, зі своєї сторони, ... про відвагу так само: яка це здібність, та сама, у задоволеннях чи в болі, чи у всьому іншому, про яке ми згадували, чи має вона бути виособлена назвою "відвага"?
ЛАХЕЙ: ...її я сприймаю, як певну витривалість духу, коли говорити про природню якість, яка є у всьому цьому.
... я майже впевнений..., що ти відвагу ставиш у ряд шляхетіших якостей.
... отож, по-твоєму, мудра витривалість, повинна бути відвагою?
НІСІЙ: я часто чув, як ти казав, що кожна людина добра у тому у чому вона розумна, і погана - у тому, чого вона не навчена.
СОКРАТ: ... наш друг, видається, думає, що відвага - це вид мудрості.
... давай перейдемо до того, чого треба боятися, а що треба сміти...
... страх спричиняється не минулим чи теперішнім, а очікуваними лихами: бо страх- це очікування лиха, що має прийти.
... то ось наша думка- ... боятися треба лиха, що має прийти, а нелихі речі, або добрі, що мають прийти, треба безпечно сміти.
... ти погоджуєшся, ... що те саме знання має розуміння тих самих речей, майбутніх, теперішніх чи минулих?
... тепер, виявилося, що відвага- це знання не тільки того, чого треба боятися і що треба сміти, а, практично, це- знання, що стосується всього доброго і лихого на кожній їхній стадії...
... чи припускаєш ти, що такий чоловік не матиме поміркованості, чи справедливості, і благочестя, коли тільки він матиме дар вміти бути обережним у стосунках з богами і людьми, стосовно того, чого треба боятися, а чого- ні, і набуванні доброго, завдяки його знанню правильної поведінки щодо них?[/b]
(Платон, у 12-ти томах. Т. ІІ.- Кембрідж, Масачусетс: Гарвард Юніверсіті Прес... - 1977.- СС. 7-77. - англійською та старо-грецькою мовами).
Переклад з англійської- Івана Петришина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733002
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[b]ДАНТЕ АЛЛІҐ`ЄРІ
“ТАКА ТЕНДІТНА”
КЛАСИЧНА ІТАЛІЙСЬКА ПОЕЗІЯ
ЗАХІДНО-ЄВРОПЕЙСьКА ПОЕЗІЯ[/b]
[b]Усім Італійкам[i][/i][/b]
[b]така тендітна і настільки чесна, о, юначе,
моя кохана, коли вітає інших, хто навколо неї,
що кожного язик, враз, замовка, тремтячи,
й не сміють ясні очі підвести на неї.
і, відчуваючи хвалу, вона проходить,
достойно вбрана, у покорі, і красиво,
і, видається, наче з неба сходить
на землю, щоб з`явитись дивом.
на неї кожному приємно подивитись,
і серцю ніжність її дарують очі,
яку не знає той, її хто не скуштує:
здається, що із уст її вістує
дух ніжності, закохано пророчий,
шепочучи душі: "зітхни!", аби любити.[/b]
переклад з італійської- Івана Петришина
USA 09.05.2017
___________
http://www.miezewau.it/poesie.htm
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732673
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[b]ФРАНЦІШАК БАГУШЕВИЧ
"Моя Дудка"
Ех, скручу я дудку!
таке вам заграю,
шо усім буде чутно,
від краю до краю.
ой! то буде грання,
як на привітання
і як на весілля,
недовге дозвілля:
прудко скінчу пісні...
поки дудка не трісне,
чи поглохнуть люди,
чи висохнуть груди,
сили надірвуться
на радісній дудці,
і витечуть сльози
на сухії лози...
вийде душа парою,
підійметься з хмарою,
туманом- по річці,
росою розіллється,
зросивши колосся,
шоб жито вдалося.
а хліб з'їдять люди,
і знов сльоза буде.
ну, то грай же, дудко,
щоби було чутко,
щоб аж вуха роздирало,
аби ти так грала,
щоб земля стрибала,
заграй так весело,
щоб усі довкола,
взявшись у боки,
та пішли у скоки.[/b]
Переклад з білоруської- Івана Петришина
http://knihi.com/none/Bielaruskaja_dakastrycnickaja_paezija.html#25
(сс. 12-13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733005
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[b]ВОЛОШКИ ЛУЗАТСЬКОГО КРАЮ.
[i]Купальська сорбська пісня[/i]
СОРБСьКА ПОЕЗІЯ.
ЯН АРНОШТ СМОЛЄР
"Віночок"
віє вітрець там з княжих гай-лісів;
біжить дівчина до світлої річки.
начерпає води кованим цебром;
по воді до хлопця віночок плине,
рясний віночок з фіалок й руж;
почина хлопець вінок ловити;
пада і пада в холодну воду.
якби я знала, рясний віночку,
хто тебе з води на берег витяг,
тому б я дала перстеник злотий.
якби я знала, рясний віночку,
хто тебе ніжно зв`язав докупи,
тому б я дала стрічку з волосся.
якби я знала, рясний віночку,
хто тебе на зимну воду пустив,
тому би дала віночок власний.[/b]
переклад з сорбської- Івана Петришина
USA 10.05.2017
___________
https://wikisource.org/wiki/Wonje%C5%A1ko
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732850
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Ні…не посадить Пташок с.ча влада,
Затіяно нарошно цей бедлам.
Не буде ж пастухів тоді для стада,
Тож знову служать птєнчики Вовкам.
В єдно зєднались с.ки з кобелями,
Ненависть їх ступила за межу.
Ж.ди в клубок з’єднались з москалями,
Й нав’язують… нам Істину чужу.
Знов, як колись Тітушки на Майдані,
З броні АТОвців топче Бєркутня.
У владних кріслах ті ж богхоопрані,
Воня застоєм з «ящиків» матня.
Забрали розум… душу нашу вкрали,
Не видно світла… темно, як вночі.
Вкраїну вздовж і впоперек заср.ли,
Як той Удав… тримають в обручі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732978
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Мовчи, вовчице
Місячна, ще мить,
І спалахне у травах срібна шерсть.
Не арфа, то душа твоя щемить,
Сп”яніла
від дурману перехресть.
Мовчи, вовчице…
Плавиться роса
Під жаром твоїх лап… (о Лелю -Лель….)
То не жага, то входить в небеса
Твоя
шістдесят сьома паралель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732979
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Скотиться колесом сонце за горизонт.
Пам’ять підніжки розставить. Втекти б, та – ні…
Я залишаю /впустила квиток/ перон
І повертаюсь додому, який не дім.
Тут, де немає від мене ні сліду, я
В серці тамую весни больовий синдром.
Хочеться дива. /Забула його ім’я…/
Входить дитинство навшпиньках десь під ребро.
Ось знову вулиця. Вишні зронили цвіт.
Скільки б мені не пройти не моїх доріг
/Й тих, що мої/, через всю павутину літ,
Хочеться переступити за той поріг,
Де вже не чутно ні сміху за склом вікна,
Ні вечорових розмов, тільки вітру свист
Ходить по колу сирих і пустих кімнат,
Де кожна річ у собі зберігає зміст
Глибший, ніж іншим здається. Бо тут і я
З вітром колись перешіптувалась в думках,
І у свята за великим столом сім’я
Дружно збиралась. Тепер на кількох замках
Двері у світ, де від тиші загусли зву…
…чи!!! - я прошу. - Зазвучи у мені ще раз!
Так, щоби сили сказати було: «Живу!»
Так, щоби лікарем стала любов – не час…
Лиш чорно-білі портрети тепер мені
Дивляться в душу. /Минуле крізь об’єктив./
Я повертаюсь додому, який не дім.
/Той, що як кисень, покликав і відпустив…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Пекельним війни є виття.
Щось гірше буває у світі?
У силі, у рості, у цвіті
Лягає в могилу життя.
І зойки, як крики сови.
Без тата лишаються діти.
Надія всихає, мов квіти,
В очах молодої вдови?
І серце у жінки пече
Тієї, яка народила –
Для щастя, для праці, для дива
Дитя, недоспала ночей?
Усіх, хто розламує світ,
Бездумно війну починає,
Ганьба і прокляття чекає
Землі і небесних софіт.
У воєн нема майбуття!
В них крові багато і солі.
В любові всі сенси життя,
У шані до правди і волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732573
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Чумацьким шляхом, ясний місяць,
Позлоченим човном пливе.
Для всіх закоханих він світить
І за собою душі зве.
Ой, човен – човнику, небесний,
Залиш нас двох у цій весні!
Нехай ще раз в серцях воскреснуть,
Нехай ще раз в серцях воскреснуть
Кохання незабутні дні!
А цвіт рожевий опадає
На вкриту росами траву.
У карі очі заглядаю,
Тебе найкращою зову.
Не той вже чар в знайомій фразі,
Не ті обійми і вуста…
Де було буйство, там вже слабість,
Де було буйство, там вже слабість
І глибина в очах не та…
На моє слово відгукнулась
Лише подякою очей
І у хустину загорнула
Округлість звабливих плечей.
Хустина вже тебе не гріє,
Не вабить місяць з вишини.
Тож хата, з благами своїми,
Тож хата, з благами своїми,
Нас забирає від весни!
Всю ніч ходив по небі місяць,
Зірки водив у свій танок.
А ми безсоння чадні свічі
Палили в згарищах думок
І хоч спокою не давали
Поточні прикрощі життя,
Та все ж ми вранці пригадали,
Та все ж ми вранці пригадали
Весну і перші почуття!
11.05.2017ф
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732903
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
За уходящей далью голубой
Не видно ни следов, ни древних истин,
И мы с тобой, лишившись в жизни смысла,
Уходим вновь, чтоб обрести любовь.
Её так не хватает в этом мире,
И потому он умирает от тоски…
Посеребрила уже грусть твои виски...
Иных уж нет, они давно в могиле.
Я здесь, смотри, и я ещё жива,
Мой пульс, как нить, но сердце ещё бьётся,
Ведь продолжает зеленеть трава,
И свет надежды, как и прежде, льётся
Для тех, кто верит в истину любви,
Не сомневаясь в божестве вселенной,
Живущей в каждой капельке крови,
И в разных смыслах в нас проникновенной.
02.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732801
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Кучерява заметіль
В пишній кожушанці
Шаленіла цілу ніч
З вітром в дикім танці.
Ніби сизі паруси,
Розкидала поли.
Обіймала сонний ліс
І село, і поле.
Біле диво з пелени
Брала жмені повні
І жбурляла навкруги
Цю холодну вовну.
А стомившись на зорі,
Відпочить присіла.
Тільки й сліду, що лежить
Кожушина біла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732726
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
***
Гнів - це сталактит на шляху до мети. Не тупцяйте гучно, як щось не виходить.
***
Якщо у вас жбурляють камінням - ухиляйтеся! Встеляйте бруківкою шлях свій життєвий, багнюку лишаючи цілячим.
***
Якщо калюжі темні теплом лоскочуть ноги - водиці з них не пийте:
чекають, що замекаєте.
***
Пускаючи у вічі пил - самі вдихаєте отруту.
Невже легенів не шкода?
***
Якщо ви постійно набиваєте гудзя на одному й тому ж самому місці - будьте обережніші. Єдинороги, звичайно,- красиві створіння, та життя - далеко не казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732708
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
В солнечном мире ещё не убитых надежд,
Там, где у моря пески обжигают колени,
В сердце опять зазияла (ещё одна) брешь...
Вновь, беззащитное, стало кому-то - мишенью.
Сердцу - мятежно... Не чаяло вновь ощутить
Бурю эмоций - знакомых той ноющей болью...
Стук - учащённый, как волн набегающих прыть...
Боль разгулялась по клеткам, радея приволью...
Как же сладка эта боль, вдохновенна, жива,
Рвущая разум на мелкие - мелкие части!
...Может быть это последний ей послан вираж -
Яркого, будто бы солнце, желанного счастья...
Нет, ей не нужно покоя и грубых заплат!
Хуже - когда пустота накрывает собою!..
Как же прекрасны порой и рассвет, и закат,
Если душа переполнена страстью, любовью...
...В солнечном мире ещё не убитых надежд,
Там, где у моря пески обжигают колени
Сердце, опять ощутив этот странный мятеж,
Снова готовое бросить свой вызов вселенной...
Жить - этим чувством, его ощущая внутри!..
Жить, наполняя своё бытие этим светом!..
Пусть никогда - никогда эта боль не сгорит,
Даже когда не наполнится болью ответной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732610
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Гірко плакав янгол над широким полем,
Мав у серці дірку, зроблену пістолем.
Сльози впавши в землю проросли полином.
Вчора був ще батьком, чоловіком, сином...
Вже в небеснім війську служить охоронцем.
Та нащадкам світить перемоги сонцем.
Пам'ятник на грудях з бронзи чи граніту
І щороку маком квітне він для світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732595
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Мила, ти мене чекай.
Наяву і в сні...
Повернусь крізь пекло й рай,
Крізь дощі сумні.
Повернусь крізь заметіль,
І в спекотний час.
Ти чекай, хоч інші всі
Вже забули нас...
Ти чекай, хоч вже давно
Не було листів...
Ти чекай, і все одно,
Не пали мостів.
Мила, ти мене чекай,
І не зич добра
Всім, хто каже що "облиш",
Що "забуть пора".
Хай повірять мати й син,
Що мене нема...
Друзі скажуть: "Відпусти...
Не чекай дарма..." -
Перехилять хай вино
За безсмертя душ...
Жди... і з ними заодно
Клятви не поруш.
Мила, ти мене чекай.
Смерті злій назло.
Хто зневірився, той хай
Скаже: "Повезло!"
Мабуть, їм не зрозуміть:
Всі роки війни -
Ти зі мною кожну мить
Поруч йшла крізь сни!..
Як вцілів я у вогні,
Може, просто збіг?
Ні! Це ти чекала так,
як ніхто не зміг!
травень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732454
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
На кораблі скляному я пливу
Прозорому – як сниво наяву,
Пливу –
На острів кришталевий: диво скла:
Прозорий світ: туман, роса, імла
Забарвлюють прозорість в колір молока,
Крізь скелю скла світ місяця торка.
І срібло осені у цей спокійний час
Від острова майстрів та пастухів
Як місячна доріжка
Пливу –
В скляні вітрила дме вітрів двоспів,
Жене думки вперед вітрильник-ліжко…
Під дном скляним пливуть стада почвар
З глибин несуть свій споконвічний дар –
Забути.
І примарний вітер-вечір.
Сирою ковдрою на плечі
Накрила й хвилею пітьма.
Скляним веслом солона гіркота,
Як поцілунок вічності-спокути.
Гірке моє теперішнє життя,
Прозоріший за скло - це я –
Прозоріший від вітряного дня,
Прозоріший, аніж Ірландія моя...
І серед простору залишусь мандрівцем
Такого синього і синім ялівцем
Я проросту серед камінної землі
Ірландської віршами
У склянім житті,
В прозорій славі
Кидати буду у «цвяховану блакить» -
Бо зорі цвяхи, хай не зовсім золоті,
А десь іржаві...
На каменях скляних, нехай щомить
Дзвенять (бо скло) і музика скляна звенить
Шляхами скла й прозорості вина
Скляна мелодія моя луна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732571
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Я разом з ними помирав
Не по уявному. Насправді.
Коли біль тіло роздирав
І гній смердів на простирадлі.
Я разом з ними долю кляв
І корчився в огні гангрени.
Безруким в зуби склянку брав,
Ковтаючи питво вогненне.
Вони – товариші мої,
На покоління були старші.
Для них не скінчились бої
Під Перемоги гучні марші.
У маренні каліцьких мук,
Вони вночі так матюкались,
Що якби в пеклі був цей згук,
То звідти би чорти тікали!
Я не солдат. Та був між них
Як син потрощеної роти.
Мої – сімнадцять молодих,
А їм – за сорок п’ять коротких.
Майже щотижня хтось вмирав,
Ми їх по-братськи поминали…
І санітарки в котрий раз
Горілку в рота заливали…
Три роки з ними я конав,
Три роки ждав своєї черги…
Чи то про мене Бог не знав,
Чи викреслив із книги мертвих,
Чи то зоря мого життя
Не згасла ще на небосхилі,
Я здужав знятись для буття,
Нехай при допомозі милиць,
Хай на протезах, хай крізь біль,
Крізь параліч слизького страху…
Знаю: яка в сльозині сіль
І як то слати лихо на х**!
Зараз на сході йде війна.
На нашім сході, на Донбасі.
Калічить молодих вона,
Вбиває цвіт всієї нації.
І понівечених калік
Будуть кидати в інтернати,
Щоб потім, рази два на рік,
Про них, напівживих, згадати…
День Перемоги! Яблунь цвіт,
Тепло весни та ниють рани…
За пеленою довгих літ,
Ще чую: стогнуть ветерани.
09.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732572
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Чтобы это значило, если кукла снится,
Девочке, которая выросла давно
Девочке, которой, может быть, и тридцать
Может быть чуть больше, вам ведь все равно.
Куколка кудрявая, открывает глазки,
Платьице короткое, в красные цветы,
«Вот такая куколка», – вся светясь от ласки,
«Или может пупсик?» – вспоминаешь ты.
Что бы это значило? Ты звонила тёте;
Ты листаешь сонник: может скажет он?
Ничего разумного в нем вы не найдете.
Я сумею лучше объяснить твой сон.
Если в сновидениях видишь ты игрушки,
Не назвать малышкою мне тебя нельзя.
Это значит сердце у тебя девчушки,
И влюбился, значит, я в тебя не зря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642195
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 09.05.2017
Догорають каштани,
Дотліває розмова.
Зупинка.
Зронила кроки.
Випадає із ритму,
Не здіймається вихор.
Мовчання
Холодний камінь.
Свічі тануть каштанів
Пірамід порцеляна.
Останнє
Небес благання.
Не сягнули до неба
Піраміди каштанів.
Воску
Стекли струмками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732557
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
У спомини, в зеленій палітурці,
упишу травень листячком-дощами...
Паломнику! Стань долею-словами!
Вишневий цвіт опав, зронивши тишу...
Вгорі, там де визбирую тумани,
встає над світом сонячне кресало...
Паломнику! Вогню як стане мало,
твій дух в мені хай спалить млосну тишу...
І вже не прикро! Світ - повчасне диво.
Тепло ловлю думками у долоні.
Я не сама. У серці твої скроні...
Паломнику! Твій мир в собі залишу.
09.05.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732575
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
[b]Знову дощ, знову дощ, знову дощ...
Позавчора, учора, сьогодні.
Ніби хмар переповнений ковш
Нахилив хтось весні на долоні...
Знову дощ, знову дощ, знову дощ...
Звуки крапель такі монотонні...
Або схлипують тихо, або ж
Щось виписують на підвіконні...
Знову дощ, знову дощ, знову дощ...
Вже сьогодні він тут не сторонній...
Та терпінням себе не тривож -
Дощ - це дощ, а не сльози солоні
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732453
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
«Я розповім вам, а ви запишіть,
аби прийдешні покоління знали ці речі.
Нехай Знання буде на Заході, Битва на Півночі,
Процвітання на Сході, Музика на Півдні,
а королівська влада посередині...»
(Фінтан Провидець)
Колись давно – десь так років сорок тому, навіть більше, якщо не помиляюсь, у вересні 1973 року я подорожував графством Клер і відвідав руїни замку Ліманех. Добирався я до цього замку довго і тяжко. Замок як і тоді, так і нині лежав в руїнах і стояв на приватній землі. Мені довелось у власника цих земель – містера N – огрядного пана з бакенбардами і грубим мужицьким голосом (він не хотів, щоб я згадував його ім’я у своїх рукописах, то його справа, зрештою він виявився порядним джентльменом) просити дозволу на відвідування замку. Він люб’язно дозволив і з розумінням кивнув. Певно, не я перший цікавився цими руїнами. Але коли я попросив дозволити мені відвідати ці руїни ще й вночі, він дуже здивувався і довго дивився на мене пильним і якимось недоброзичливим поглядом. Зрештою, махнув рукою: «Ви дивна людина, Шоне! Мало хто наважиться зайти в цей замок поночі, ще й коли місяць оповні! Але якщо вже є у Вас таке бажання, можете зайти і вдень, і вночі. Я думаю, Ви теж дещо знаєте про цей замок. І Ви не з тих, чию волю може знищити страх...» Замок справив враження моторошної пустки. Вціліла тільки вежа початку XVI століття і руїни житлового корпусу замку початку XVII століття. Свистав осінній вітер, небо супилось і сердилось. Я стояв серед руїн і думав про минуле цих стін, змурованих з дикого каменю. Вітер заносив до замку обірвані листки ранньої осені. яких ледь торкнулася золота жовтизна і кидав мені до ніг.
Цей замок у 1630 році замок успадкував Конор О’Браєн, дружиною якого була грізна Майре Руа (Майре ні Магон), або як її ще називали Руда Майре чи Руда Мері, про яку розповідають багато легенд. Кажуть вона своїх ворогів та поганих слуг вішала - чоловіків за шию, а жінок за волосся на стінах замку за найменшу провину, що вона супроводжувала свого чоловіка в рейдах на землі англійських колоністів. Кажуть, що в неї було руде волосся, що вона мала 25 чоловіків і в кожного з них життя обірвалось трагічно, а майно цих чоловіків вона привласнювала собі. Вона разом з чоловіком Конором О’Браєном – з єдиним її чоловіком якого вона любила, підтримала повстання за незалежність Ірландії в 1641 році. І коли її чоловік був вбитий під час сутички з англійською армією Ладлоу в 1651 році, вона відмовилась відкрити ворота замку, щоб отримати тіло чоловіка, заявивши: «Ми не потребуємо в замку мертвих!» Але коли побачила з мурів замку, що він живий, впустила людей, що занесли його до замку, хоча була небезпека, що одночасно в замок вдереться ворог, і доглядала за пораненим чоловіком, аж доки він не помер через лічені години в неї на руках. Ладлоу стояв під замком ще кілька діб, але погода була жахлива, і він повернувся в Лімерік. Майре ні Магон змушена була терміново вийти заміж за якогось Купера, щоб зберегти спадщину вождів клану О’Браєн для свого неповнолітнього сина, що потім став сером Донатом О’Браєн – предком подальших лордів Інхіквін. Кажуть, що з Купером вона посварилась одного ранку - він щось погане сказав про її колишнього чоловіка. Тоді вона вбила Купера, коли він голився ударом кинджала в живіт і сказала: "Ніхто не має право говорити щось погано про мого коханого Конора!". Ще розповідають, що вона любила їздити на норовистому чорному коні - мчала на ньому з шаленою швидкістю. В неї було багато докучливих залицяльників і женихів. Кожному вона давала цього коня і наказувала проїхатись. Кінь летів з шаленою швидкістю над прірвами і в одну мить скидав вершника в провалля. Розповідають, що коли вона померла, то її тіло поховали в дуплі дерева, а її привид часто бачили в різних місцинах графства Клер, особливо біля мегалітичних споруд та вівтарів друїдів.
Потім я ще раз зайшов до руїн замку – уже серед ночі. Небо заспокоїлось і визирнув повний Місяць, що освітив блідим срібним сяйвом руїни. Я чекав саме цього. Я вірив – леді Майре ні Магон прийде у мене надто багато питань було до неї. Надто важливих, щоб життя важило більше ніж ці відповіді. Я чекав і думав про те, що надто багато вигадок придумали люди про володарку цього замку, що все було зовсім не так. І той портрет, що дійшов до нас – портрет якоїсь старої відьми – не достовірний. Крім того, вона колись була молодою і чоловіки сходили з розуму по ній. Саме по ній, а не по її багатствах, землях та владі – бо в ті буремні часи то було ніщо. Сьогодні ти лорд і землевласник зі скринею золота в башті замку, а завтра висиш на шибениці, а твій замок зруйнований, землі сплюндровані... І не нам судити її вчинки. Так чи інакше рід вождів клану О’Браєн, рід королів Томонду зберігся. Клан О’Браєн існує досі, і нині є вождь клану О’Браєн - Конор О’Браєн – принц Томонд, XVIII барон Інхіквін. Я все чекав на Майре, але вона не приходила. Я дістав сопілку і заграв сумну ірландську мелодію «Волоцюга О’Коннор». Десь, коли вже було далеко за північ я почув стукіт копит: до замку підійшов чорний кінь. Величезний, з довгою патлатою гривою. Він крутив головою і голосно фиркав. Я подивився на нього і запитав: «Де ж ти загубив свою вершницю, коню вороний?» Але вн мовчки подивився на мене блискучими очима, в яких відображався місяць і почвалав в осінню порожнечу...
Я часто згадував ту ніч і якось написав таке:
Леді! Ваш чорний кінь фатуму
Заблукав серед осені, серед сутінків Місяця,
Серед ірландських пісень тужливих,
І крапель дощу вересового,
Гіх Дув чекає на вас – тут, серед сутінків,
Тут, серед пагорбів ночі, серед каменів,
Кожний з яких – домівка
Старої сивої тіні. А Ви чомусь блукаєте,
Там, де ходити невільно
Жодній душі людській,
А Ви чомусь досі полюєте:
Чи то на бастардів Кромвеля,
Чи то просто на потолоч,
Якою керує страх, яку страх жене
З одного дня нікчемного
До іншого понеділка сірого,
Чи може Ви просто шукаєте
Меч холодної криці,
Що плоть людську розтинав
У часи лицарства і честі,
А кінь Ваш – Гіх Дув чорногривий
Шукає свою господиню,
Шукає-блукає досі.
Отут – серед скель і пагорбів
Ірландії нашої вітрами долі
Розхристаної...
Леді! Білу сорочку Ірландії
Розірвано вітром,
А Ви все блукаєте рудою тінню
Серед дібров друїдів.
Ваш чорний кінь шукає Вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732463
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Кажеш - чаклунка? Можливо й від чарів щось є...
В душу її - через лірику ти закохався...
В віршах, натхненно, її не ховаючи ллє -
Стрімко, немовби ту воду джерельну крізь пальці.
Гола... і вільна від всього в стихії своїй.
Може, часом, і занадто буває відверта
В сонячнім світі, іще не померлих надій...
Вся на виду - як картина жива на мольберті.
Мрії - неначе те листя, що вітер несе...
Осінню їх відриває від себе свідомо...
Ні, не шкода їй таких, де не бачиться сенс.
В пору весняну - оновлена мріями знову.
Весни в ній юність пробуджують - зрілу, п'янку!..
Ти відчуваєш... бажаючи випити все це!..
Мариш, жадаєш... бо мріяв про саме таку!..
І закохався... стихійно у неї всім серцем!..
Кажеш - чаклунка... і досі? Як хочеш, нехай!..
Чари її - на поверхні, у кожному слові...
Любиш? - люби, тільки душу її не карай -
Світлу, прозору й водночас таку загадкову...
Душу, в якій так багато до тебе любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732445
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/634157881.jpg[/img]
[b]«Малюю тебе відтінками літа»[/b]
Малюю тебе відтінками літа
Заквітчані трави, заквітчані віти
І бронзи в малюнок добавити трішки
Засмагле обличчя, засмаглі і ніжки
І сині добавимо – рідного неба
Під колір очей, таких як у тебе
Під колір заквітлого поля волошок
І плаття легеньке, в зелений горошок
І стрічка жовтенька – то сонця промінчик
І бровки чорненькі – від темної нічки
В косу переплетено пишне волосся
Тугу, як достигле у полі колосся
Малюю тебе – фарби рідного краю
Сюжет для малюнку найкращий я маю
Сюжет для малюнку, а ти для життя
І вторить прискорено серцебиття...
© Микола Карпець (М.К.)
*07.05.17* ID: №732293
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/maljuju_tebe_vidtinkami_lita/13-1-0-109"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732293
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Нічого не хочу, взагалі про хотіння не дбаю.
Свій життєвий відбиток лишити б під склом на стіні.
Живу в Україні і разом із народом вмираю,
Бо простіше отак, ніж одному в жорстокій війні.
І тихенько спочити без крику, без сліз і без болю.
Переглянути все, що у рамці висить на стіні.
І піти вдалину, залишивши у полі тополю,
Чи поплисти за обрій, на зробленім новім човні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732226
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
На жаль, залежить настрій від погоди,
Буває радість грає водоспадом,
Сьогодні в гості буревій приходив,
Сипнуло небо і дощем, і градом…
Змокріли наскрізь ноги у калюжах,
По тілу бігли дрижаки й мурахи,
Але мені все це було байдуже,
Повзла додому, ніби черепаха…
У небесах лунали грізні звуки,
Мов дим, клубочилися хмари-маври,
В душі безмежний біль і крик розпуки,
Тривожно в серці гуркали литаври…
Капіж дощу співав дитячим альтом,
У мідних ринвах біг стрімким галопом,
прудкими ручаями по асфальту,
а на дорогах вирував потопом…
Стихія дуже довго бушувала,
Калічила цвітіння на деревах,
І сходи на городах попсувала,
А вітер спричинив повсюди рейвах…
Коли ж настане спокій в піднебессі,
І зникнуть війни на землі страждальній,
Чи довго жити ще в страху і стресі,
В жахливій катастрофі соціальній?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732172
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017
В путі вони, як кораблі.
Як хмарки у блакиті,
Життя свойого ковалі,
Надійні, працьовиті.
Як кремінь міцні на крилі,
Суворі і закриті.
Як ті пороги у Дніпрі,
Коли вони сердиті.
Напій хмільний у кришталі,
Волошки сині в житі.
Як дощик ранній для землі,
Як обрус в оксамиті.
Ото ж такі вони Тельці,
Спокійні, гордовиті.
Красиві, гарні на лиці,
Дощем травневим вмиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732141
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
[color="#403838"][i][b]Куда-то еду, нет причин спешить,
Но нет причины где-то тормозиться.
Спокоен, вроде нет причин тужить,
Но нет причин особо веселиться…
В тенях волшебных вечер наступил,
Он сам не знает, почему так нужно,
Что после дня он звезды засветил
И почему с луной живет он дружно…
Не знает и глумливый ветерок
Зачем летит, деревья силой клонит,
Не в курсе он, какой отмерен срок
Его порыву, в коем тучи гонит…
Не знаем мы, куда уходят дни,
Где оседает и гнездится счастье,
Лишь в памяти торчат они как пни,
Какой-то серо-запыленной масти…
И я не знаю, где тот верный путь.
Куда свернуть на первом светофоре?!
Найти бы счастье, рядом отдохнуть,
Иль искупаться в нем, как в теплом море…[/b][/i][/color]
09.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731830
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Платье милое в горошек
Я сегодня обновлю,
И возьму немного крошек,
Голубей я накормлю.
Зазвучит лишь марш победный
У заветного окна,
Столько лиц с овалом бледным
Смотрят в юные сердца!
"Рио-Рита" и гармошка,
Пары кружатся в маю,
И застыла где-то крошка
Там, у смерти на краю.
Там глухая канонада
И кровавая война,
Там безумье Ленинграда,
Что взрывает нам сердца...
Платье белое в горошек,
Фото желтое в руке...
Глохнет радио от сводок
Маршем огненным в судьбе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732117
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2017/05/blog-post_6.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732104
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Я скажу тобі правду, мій любий, нещасний народе,
Від початку самого скажу й до самого кінця...
Бо можливе надалі не буде такої нагоди,
Може втрачу лице, а розмови нема без лиця.
Я любив і люблю, над усе я люблю Україну,
Край поліський святий і його золоті болота.
Наказав я онукам, найперше навістці і сину,
Що земля і матуся, яка народила – свята.
Я звертаюсь до всіх, хто парить, в кого дужі ще крила,
Якщо хочете жити, то воля - життєва ціна.
Ну, а жити у рабстві, то краще лягти у могилу,
Тільки вольная воля для нас українців – одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732098
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
[color="#696262"][i][b]Приходят осень, и зима,
За ними вновь весна и лето,
Как смена помыслов в умах,
Порой дает на все ответы...
Порой ответы так важны,
Без них ни влево и ни вправо,
Они по жизни нам нужны,
Как через реку переправа…
Легко ошибку совершить,
А вот исправить трудновато.
А как по жизни не грешить?!
[color="#c71010"]Мы все хоть в чем-то виноваты…[/color]
Вина случайности сродни,
Вина беспечности подруга.
То в жизни пасмурные дни,
То неприятности по кругу…
Грешим бездумно, невзначай
Обидеть можем злою шуткой,
На правду, ложью отвечаем,
Порой поступки наши жутки…
К нам покаянье как всегда,
Приходит поздно, почему-то,
Когда разинет пасть беда,
И жрет, минута за минутой…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732099
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Ну что за настроение дерьмовое такое?!
Готовь, подружка, закусь, я к тебе сейчас иду.
Вино куплю французское! Плевать, что дорогое!
Не пить же нам дешёвую бурду.
А, может, хочешь водочки украинской бодрящей?
Сальца, под чёрным перчиком? (фигура не помрёт)
Устроим посиделочку, как в праздник настоящий!
Сегодня наш гуляния черёд!
Включай погромче музычку, чтоб стало жарко-жарко,
Чтоб сакс звучал неистово, и плакала душа.
Вчера была я скромницей, сегодня я - бунтарка,
О, как же сердце просит куража!
Пусть катятся к чертям все эти страстные ковбои!
И кто сказал, что женщина - забава и трофей?
А, знают ли мужчины, эти умники-герои,
Что женщина всегда была хитрей?
И пусть они не думают, что пользуются нами!
Мы тоже в этом деле мастерицы - о-го-го!
Забыли видно, бедные, о Еве и Адаме:
Кто первый соблазнил там и кого?!
Поднимем настроение себе, подружка, сами.
Сегодня будем пить за нас - красивых молодых!
С таким умом, с такой душой и с длинными ногами
Любому мужику дадим "под дых"!
20 октября 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732080
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Я збожеволів
Поміж тролів.
Я перетворений на міт.
До мене вже нема паролів:
Я недоступний не́до-
сві́т.
Такий художній
І порожній.
Такий глибокий і глевки́й.
Мов без дороги подорожній.
Немов без святості святий.
04.05.2017 р. © А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732016
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Вальсирует май - не меня, а кого-то другого...
Другие острей ощущают цветов аромат...
Любви, в это светлое время, на улицах много...
Навстречу друг к другу влюблённые люди спешат...
Целуюясь, смеются... А мне так тоскливо и грустно...
Буянит сирень далеко-далеко... без меня.
В других вызывает жасмин окрыленные чувства
И нежность тюльпанов, своим разноцветьем пленя...
А ландыши... Бог мой!.. Как эхо далёкого детства!..
Меня - в моих мыслях, всегда возвращают домой...
Невинное в маленьких чудах - благое кокетство!..
Вдыхала бы жадно!.. Как счастье вдыхают - душой...
Пьянеть бы мне снова от всей этой майской природы,
Чтоб сердце забилось сильней, утопая в любви!..
Как больно любить, ощущая в душе непогоду...
А все же я эту любовь не хочу умертвить.
Пусть длится, живёт этот свет в моём сердце подольше!
Боюсь навсегда потерять красоту этих чувств...
Возможно, кому-то без этого легче и проще,
А мне этот мир, без любви, показался бы пуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732011
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
"…Але коли вечір
Майструє небесну твердь ударами чорного молота
Місто вечірнє панує отам над рівниною…"
(Еміль Верхарн)
Сутінки дарують спалахи ліхтарів – діамантів жовтих
Місту
І світу*.
Сутінки – це такий діалог ні про що
(Чи може все таки про щось**)
(Чи може місто може говорити тільки монологи)
(Чи може одкровення буває тільки в темряві?)
Місто
І вечір.
Кожне місто має вокзал
Кожен вокзал має свою колію
На яку юрба кидає свого Верхарна***.
Кожне місто має свою площу біля самісінької ратуші
(Бургомістр),
А кожна площа має свою Жанну і своє полум’я,
Яке запалюють вдень – коли на потіху юрбі,
Коли просто - ім’я, коли просто – так вирішили,
Але сутінки прийдуть і прошепочуть:
«Кожне місто – Руан.
Хай навіть йому придумали іншу назву,
Все одно – це Руан. Місто залізних автомобілів,
Місто коробок-трамваїв і вусатих тролейбусів – Руан».
Добре, що існує вечір – тоді кольори зникають –
Кольори сірості, але запалюються діаманти,
Ліхтарники знаходять сенс невчасний (час, час)
Свого життя на бруківці****. Сутінки.
Без них двері лишись би зачиненими,
А місто таким же непривабливим,
Як мадемуазель, що ніколи не виходить на шпацер,
Бо знає, що в Руані завжди знайдеться вогнище
Хоча б для одного єретика,
Або хоча б для однієї відьми.
А колій – не полічити*****.
І тих, що ведуть у місто вечора,
І тих що не ведуть нікуди
Навіть у паранірвану…
Примітки:
* - Urbi et Orbi. І ніяк інакше.
** - про щось. Але про що – не скажу. Здогадайтесь самі.
*** - коли про це довідався Маяковський, він сказав: «Небо прогнівалось на Верхарна. Він потрапив під трамвай. Хто ж тепер буде писати вірші?! Невже Бугаєв?!»
**** - життя не має сенсу. А на бруківці тим паче…
***** - я полічив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731973
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Розквітала весною яблуня рожевим світанком, укривала габою тонкою гілочки і листочки зелені, милувалась собою, весною стрімкою.
Лоскотав їй коси бешкетник вітер, дзвенів квітками –дзвіночками, щоб почули скрізь голос ніжний. І здавалося, що не скінчиться ця гра, бо тішилася їй яблуня.
Омивали її дощі, розчісували вітри і ставала вона все пишнішою і гарнішою. Знала, що не просто скинути її габу рожеву, коси заквітчані не розвіє легенький вітер – пустун.
Спадали з дощами перлини рожеві одна за одною. Відцвітали квіти, руйнувалась краса. Та не вся.
Та розгнівався вітер на горду красуню, що так раділа вбранню багатому і не звертала уваги ні на що навколо. Налетів дужче, смикнув сильніше, тріпонув – сипонув…
І обсипались пелюстки морем під ноги. Зірвав таки злющий прикрасу втішну. Залишилися гілочки порожні і обламані. І враз такою слабкою стала яблуня, похилила віти зламані.
Ніщо більше не могло розворушити знищену красуню. Замовкли дзвіночки. Скінчилась весна, ледь початися встигла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731971
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
[color="#470606"][i][b]Мгновенья жизни, условность счастья,
А где-то в мыслях бушуют страсти,
В пробелах строчек таятся чувства.
От слов прощанья на сердце пусто.
Мгновенья жизни – поток событий,
От первой встречи, до чувств развитий,
От слова здравствуй и до прощанья…
Одно мгновенье, одно страданье.
Мгновенья жизни в тумане вечном,
Мы так жестоки и так беспечны
И чувств не видим в пробелах строчек.
Прощаясь ставим лишь много точек…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731968
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
якщо маєш про що з ним помовчати
то є більше ніж вічність
загорнутися в нього бути клубком
дихати так щоб ребра то вгору то вниз
і більше нічого і тиша
внизу ціле місто розхристаних душ
когось обпекло а в когось холодне тремтіння
красиво коли падає тінь, коли крізь ніч бачиш темні очі
коли спокій в душі а поруч твій світ
не те щоб кориця, не те щоб ваніль
це більше за всі солодощі світу
не думати більше
а мріям і так суджено збудить
я бачу картину в ній знову є ти
+ троє але вже на другому боці світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731913
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Лиско, лиско, чом ховаєш
В позолоті очі?
Відчуваю, ніби знаєш
Щось, і лиш морочиш
Посмішкою мовчазною,
Поглядом-магнітом.
Вітер дихає весною,
Колихає віти.
Лиско, лиско... Златом тихо
Хвилі небом ріють.
У очах іскринки втіхи
Лисячі жевріють.
Хитрі виверти хай знаю,
Та на те й лисиця:
Посмішкою, відчуваю –
Знань моїх дещиця,
Посмішкою і очима...
Гойдаються віти.
В косах золотих між ними
Розквітає квітень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731947
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
“Пам’ятаєш...”, – лоскоче долоні трава.
Ароматом п’янким переповнює вщент.
Щось, що було, назовні зринає впотьмах.
Дивна радість в обіймах злилися і щем.
Дивний спокій, абсурдно тривожний. “Чекай”, –
Ніби мовить ось-ось хтось. Ще трохи, й... Ба, ні...
Тільки пасма вогнисті сховались за край
Хутко так, що й не вгледів. Як лиси руді.
Пам’ятаю, здається, так само й тоді,
Блискавично, мов пензлями, небом мазок.
Ті хвости... Миготів світ в очах – я ж хотів
Дотягнутись... Згадав... Досягнyти зірок...
Так хотів... Та, чомусь, те мені не вдалось...
“Пам’ятаєш, – лоскоче, – чому?”. Та, на жаль,
Щось назовні зринало, щось обізвалось,
Обірвавшись півсловом в забуту скрижаль...
Заспівали над лісом поснулим вітри,
Колисаючи сотні і тисячі крон.
Візерунками місяць на лоні кори
Вимальовує пам’яті обрисів схрон.
По-під іскрами, посеред пекла жарин,
Там, де ріки вогню, мов зачатки думок,
Сивий попіл розкинувся, ніби сатин –
Недосяжні жевріють обійми зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731948
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Кінь білогривий
З вітром летить над полем -
Не осідлати.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731846
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 04.05.2017
Бабця з косою
Цвяхи без шлярок, бляха іржава,
Ями-доріженьки, привид-„ізба“,
Нидіє в скверні лямка-держава,
На роздоріжжі попа і раба.
Вікна посліплі, дворища сірі,
Нужа пожерла полинь, лопухи,
Валяться дахи – блимають діри,
Вітер на кроквах колише жахи.
Скрипнули двері - перше століття,
Жорна у прірву швирґнули млина,
В лантухи сиплють з мозків лахміття,
Небо укрила жаска пелена.
Пріють у фраках ситі бояри,
Лжекомуністи – язик із кості,
Думи в Ґаазі човгають нари,
Які стерв’ятник припер на хвості.
Скубані кури, дзьоби обдерті,
Квокчать про велич в убогім кремлі …
Падають з висі бранці в конверті,
Глибки довбають на чахлій землі.
Якось приснилась таблиця Дмитру…
Золота повні царські палати.
Душі палають на буйнім вітру,
Бабця з косою плаче, мов мати…
03 травня 2017 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731842
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
В рудого лисеняти є лисиця,
У вовченяти сірого – вовчиця.
В курчатка - курка, в ламеняти – лама.
У кожного з народження є мама.
Тварина її має і людина -
У мами серце тепле, мов жарина,
А погляд, наче сонечко ранкове,
Дасть неня їжу і научить мови,
До сну вкладе, від злого охоронить,
Журбу носити буде, слізку зронить,
Коли її дитя спіткає горе.
Зрадіє, як добра наллється море.
Вона і насварить, і приголубить.
На путь наставить істинний, бо любить.
Шануймо ж її словом і ділами.
Бо не знайти дорожчої від мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731838
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Верба, схилившись,
Сповідується вітру
І плаче, плаче.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731824
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Веселий травень піниться бузково
Шукає зірку на п'ять пелюстків
Серед тисячі квітів.
Та сховалася зірка між листям,
Забуте дитинство
Упало в траву.
Медитацію зірвано злими дощами
Ночами, побитими грозами.
Сонце як рідкісний гість
Закликає продовжити гру,
Доки квітне бузок
І травень ще тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731817
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Песок времени
Рассыпан во Вселенной.
Жизни Океан
Воспламенённый Искрой,
Храним Творца Любовью.
……………………………
Пісок часу
Розсипався у Всесвіт.
Життя буяє
Іскрою запалене,
Бережене Любов’ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731810
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Крізь все відсторонено вниз десь похнюплено
Дивиться. Вилиці від сліз багнюкою
Туші замурзані. Втри. Де там. Стомлено
Зітха. За п’ять стрілка три проб’є. Зломлена,
Зламана повністю. Пізно – не чується.
Руки заломлені. Відчай віншується,
Пальцем обсмоктаним думки помішує.
Топтані мрії на здертій афіші. Вже
Вії-метелики пилку позбавили –
Вже їм не пурхати через “забаву” ту,
І до квіток всі шляхи вже заказані,
Зрізаних ницо, як очі зав’язані
Були, як завше. Проте, щось змінилось:
Докору цівка довір’ям струмилась.
Скалки кришталю, до цього безцінного,
Тяли болюче жалю перемінними.
Стрілка п’яту пробила. Світало.
Очей скло розбите. Ледь-ледь калатало.
Не чується. Пізно щось чути, коли
Цілунками Юди вже розіп’яли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731805
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Моє дитинство блИзьке і далеке,
Моє дитинство - зорана печаль.
Таким малесеньким несуть тебе лелеки...
Чому ти не вертаєшся ? Як жаль...
Лише світлини в усмішці і щасті
Пливуть над долями вешинами політь...
А може сон... Чи було то у казці,-
Батьківське щастя... В бантику стоїть...
Сміється радість дивними очима,
Сповитими в любов і чистоту...
Багато як зібралось за плечима,
Що іноді здається - волочу.
Радіє диво, пестить, наче нянька,
Цілунками торкається до вій :
Візьми, ось... бантик твій, сандалики і лялька,
Візьми, мала, лиш плакати не смій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731804
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Сивий туман поглинає усе.
Звідкись протяжно вовк місяць пасе.
Губляться зорі на чорному тлі.
Снить щось росою земля по ріллі.
Сивий туман тягне, ніби той змій,
Річкою гребінь в долину, а в ній
Фуркають коні стреножені від
Того, що пхають в нічний їх обід
Лоскотно ніс раз-у-раз кажани.
З-під копит коники пурхають. Сни
Грають тим змієм-туманом лускою.
Гребінь всі далі клубочить рікою.
Губляться зорі, й зринають в воді.
Місяць ховається в хмарах, й тоді
Звідкись гукає пастух-сіромань.
Сивий усе поглинає туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731803
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Яблуні цвітуть блідо-рожево,
Вибухнувши в чисту голубінь!
І пливе таке солодке мрево
Від отих божественних пахтінь!
Синє тло і лагідні пастелі,
Мов художник пробує мазки…
Десь-колись вітри-віолончелі
Забринять, зриваючи разки
Яблуневоквітного намиста, ─
І така здійметься білизна,
Неземна, неторкана, перлиста,
Ніби крила струшує весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Я буду бежать по жемчужинам - росам
В глубины туманов - следов послегрозья,
В сиреневость сказки хмельного рассвета
Смотреть, как рождается заново лето...
И в ласке купаясь невинной природы,
От счастья кричать в вышину небосвода:
"У ног моих мир! Перед ним преклоняясь,
Я сердцем с его красотою сливаюсь!.."
Я всё в нём люблю! Он само - совершенство!
Дышать ароматами лета - блаженство!
Мне радостно жить в этой прелести рая
И всё это чудо - планета родная.
4 января 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731787
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Старые улочки древнего города –
Это свидетели чувств без границ.
Шляпки да зонтики, туфельки новые…
Столько мелькало событий и лиц...
Радость и слёзы, моменты рождения -
Всё они видят. Не скрыться нигде.
Я, пробежав мимолётным видением, -
Дымкой растаю, как капля в воде.
21 октября 2011г.
Строчки родились, когда я гуляла
по древнему Яффо (пригород Тель-
Авива)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731788
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
(Кілька строф, на які мене надихнув вірш Наталки Білоцерківець).
Ми помрем не в Парижі.
Це не так уже й сумно. Та все ж...
Наші душі вже рвуться із хижі
До висот найгарнішої з веж.
Ми помрем не у місті поезій
І таких милозвучних зізнань!..
Де тверезі стають не тверезі
Від парфумів, краси і кохань!..
А проте, ми не знаєм конкретики.
І що станеться, де догориш...
Може, досить цієї патетики?
Може, ми – це і є той Париж...
© А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731714
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
«Я прийшов до межі, за якою
припиняється ностальгія,
за якою сльози стають
білосніжними, як алебастр...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
У краю за рікою
У країні, в яку немає шляхів,
А лише човен:
Човен-пором через ріку
З мовчазним веслярем
(Подаруйте йому монетку
З відбитком дельфіна або кесаря!),
У краю за межею-річкою,
За якою припиняється ностальгія,
І за якою не буває веселих спогадів
У тих, хто назад повернеться
(А таких немає – може будуть – але немає,
Чи то майже немає:
Аліг’єрі – виняток,
Він блукалець у синіх шатах –
Одязі кольору неба,
Він італік – їм інколи можна
Йти туди й повертатись,
У них ностальгія пошита з шовку
Білого, як алебастр,
У них, якщо дон, то Корлеоне,
У них якщо поет, то Петрарка).
У тім краю сутінків
Важко побачити тіні,
І сльози стають білими:
Чи то снігом, чи то гіпсом,
І то не краплями – твердими кульками,
Що стукають по кам’яній землі,
Де ніколи нічого не виросте:
Навіть полин: а я думав:
Чому він білий, він же не дитя снігу,
А тільки бастард мармуру,
А тільки ерзац квітів,
Які кидають у вино-трунок
Дегустатора Цицерона
(Дві шпильки в язик мертвий).
А я ще тут:
Ще тільки весляра-перевізника очікую,
Ще тільки керманичу:
«Сім футів під кілем!»,
А вже на тому березі хату,
І то не яму-сховище,
Не хижу бамбукову відлюдника,
А соломою криту мазанку,
Таки зимівник, таки курінь
В краю алебастрових сліз-бджіл,
Що приносять кам’яний мед,
В Ойкумені мармурових вишень,
Вапнякових яблук та гранітних грушок
Збудував собі сам того не бажаючи
І відаючи, і не жадаючи,
І латиною Томи Аквінського віршую
Про каменярів вільних – будівничих,
І сни бачу нетутешні,
Таки глиняні, таки по намулу писані,
І то не нині, а коли – вже забули,
Не ми, а пастухи бородаті,
Номади неприкаяні, не при Каїні,
Шамани з чашами для вохряної треби:
Коня очі сумні
З того табуна – дикого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731703
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Устранение странности странным,
странным странникам не устранить...
Странность - это строитель пространный.
Странность, к Богу ведущая нить.
Странность - это граница событий,
что в серьезных лежит головах.
Странность - чувство ребячьих наитий,
что отводит разумных от плах.
Странность - мир, познаваемый теми,
кто не в массе, а сам по себе...
Странность - боль, что ударила в темя.
Странность била всегда по судьбе!
Странность - это страна отчужденных,
тех, кто носят дары в голове...
Странность - совесть, не в мире рожденных.
Странность - солнце горит в синеве!
Устраняется ли остраненность?
Может, странность строитель побед?
Странность - умных навек обреченность.
Странность - капсула времени лет...
03.05.2017
Олег Дакаленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731695
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
А небо сум в очах ховало,
Мов чоловік, що овдовів.
Тугою, наче покривалом,
Сповило сад, який розцвів.
Пустило тінь у вікна дому,
Торкнулось коренем душі.
Не крапку виставило кому –
Пролило з хмар-очей дощі.
Траві лишило вільгість, брості.
Шосе помило, тротуар.
І сум з єства його у простір
Злетів, мов з уст ворони «кар!»
Обличчя свіжості набрало.
В очах заграв блаватний блиск.
Пташа «ля-соль» нарешті взяло,
Крилом торкнувши сонця диск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731696
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Бродячий песик
Не хоче їсти хліба.
Голоду нема,
Якщо шматок хлібини
Хтось викинув під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731691
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Лебеді летять
Понад водою низько.
Дорога дальня.
Це душі з-за кордонів
Летять в обійстя рідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731694
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
[i]Чимось привабила стара хата
на картині художника Циганкова В.О.[/i]
Хата над струмком не дуже й пишна,
Та охайнв в чистому дворі.
Тут було привітно і затишно,
А тепер дві груші застарі.
Зверху на подвір’я поглядають,
Ніби гладять стріху і шибки.
- Заблукав би хто чи що! – зітхають, -
Та хоча б покуштував грушки!..
А шибки – як очі – на картині
Поміж себе гомонять – дива,
Що ніхто не прибере в хатині,
Пісню у дворі не заспіва…
… Подумки іду, іду до ганку,
На якому вистелився мох.
- Привітай, хатино, хуторянку,
Мовчки посумуємо удвох.
… Розімлів під сонцем подорожник,
Вітерець злегка траву зібгав…
Чи цю хату видумав художник,
А чи, мо’, з натури малював?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731687
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
«O heart the winds have shaken, the unappeasable host
Is comelier than candles at Mother Mary's feet.»
(William Butler Yeats)
У 1992 році я черговий раз відвідав Ольстер. Побував і в графстві Антрім. Був я в тих краях по свої справах, але заодно відвідав і подивився кілька старовинних замків, зокрема, я відвідав замок Баллігаллі. Нині це готель, популярний серед туристів, але замок має свою моторошну історію. І то не одну. У замку є привиди (мало не написав «живуть привиди», але чи можна до привидів застосовувати таке слово? Адже це існування після смерті, зовсім в іншій іпостасі…) Зокрема, в замку живе привид леді Ізабель Шоу. Цей привид має звичку стукати в двері кімнат, а потім зникати. Колись давно леді Ізабель Шоу її чоловік закрив в башті замку і морив там її голодом. Вона покінчила життя самогубством, викинувшись з вікна башти. З того часу її привид блукає замком. Ще один зловісний привид - леді Ніксон. Вона теж жила в цьому замку, але вже в ХІХ столітті і померла там же. Інколи вона блукає замком і чути шарудіння її шовкового плаття. У замку Баллігаллі є окрема кімната, яку часто відвідують привиди – її так і називають – кімната привидів, вона розташована в маленькій башті в кутку замку. Ця кімната не використовується як номер готелю, щоб зайвий раз не лякати відвідувачів. У 2003 році менеджер готелю Ольга Генрі сказала, провівши якийсь час в готелі: «Я раніше дуже скептично ставилась до всього надприродного і до привидів тим паче. Але чим більше я перебуваю тут, тим більше я думаю, що безумовно є щось у цьому замку…» За словами Ольги Генрі, один гість зупинився в одній з кімнат в башті біля «Кімнати привидів» і серед ночі прокинувся, бо його плеча торкнулась рука дитини. Потім він почув, як дитина бігала по кімнаті і сміялася, але в кімнаті крім нього нікого не було. Він з переляку вибіг у вестибюль і боляче вдарився. У грудні 2003 року Ольга Генрі створила «Кімнату-в’язницю» в башті, господарі готелю очікували гостей, що замовили столик. Накрили стіл. Ольга Генрі замкнула кімнату, а потім, коли знову відчинила кімнату побачила, що серветки розгорнуті, навколо столу розкидані недоїдки. Цей замок ховає ще багато моторошних таємниць… Коли я ночував у цьому замку - я був самотнім відвідувачем. Більше туристів не було. Але по замку цілу ніч хтось ходив - було чутно кроки і шарудіння шовкового плаття...
Кроки у темряві:
Леді білого шовку,
Леді темних ночей одкровень,
Леді епохи шовкової
І кораблів вітроплинних,
Господиня старого замку.
Мій келих наповнений віскі –
Терпким і старим як ці стіни:
Повиті гілками-руками
Чіпкого плюща-повзуна.
Колись в самотній кімнаті:
Холодній як камінь-свідок
На березі моря сумного
Я слухав стогін вітру –
Свого старого друга
Такого ж філософа вічності
Як всі ми – старі ірландці.
Нині в порожньому замку
У мене цікаві гості
Для бесіди-одкровення
Довгої як зима:
Наша дощава і мокра.
Сьогодні в мою кімнату
Тиху, як межичасся
Завітали дві леді незримі
З шурхотом плаття шовкового:
Леді! Ви тут господині:
Сідайте в м’які крісельця,
Будемо слухати стукіт годинника,
Гомоніти про вічність…
Примітка: На світлині замок Баллігаллі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689387
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 03.05.2017
«May not lie on the breast nor his lips on the hair
Of the woman that he loves, until he dies.
O beast of the wilderness, bird of the air,
Must I endure your amorous cries?»
(William Butler Yeats)
У січні 1989 року я відвідав замок Кастлкнок, що недалеко від Дубліна. Погода стояла сира і пронизлива, руїни замку оповив туман, часом налітав холодний вітер. Проте недалеко від замку в полі я помітив вогонь. Це місцеві селяни збиралися згідно давнього звичаю вшанувати леді Евлін О’Брінн. Я посидів з ними біля вогню, послухав розповіді старих людей про клан О’Брінн, що колись панував у цих землях, про сумну історію леді Евлін та поспівав разом з ними старих ірландських пісень. Розмова точилась англійською, звісно. І пісні так само лунали мовою чужинців. Нащадки колись гордих і незламних кланів О’Тул та О’Брінн забули ірландські мову давно. І навіть старожили не пам’ятають коли. Погрівшись біля вогню, я знову пішов до руїн, які так багато пам’ятають. І раптом помітив серед туману каменів жіночу постать у білій сорочці з льону. Вона йшла босоніж по холодній землі зі свічкою в руках, яка чомусь не гасла, не дивлячись на пориви вітру і співала ірландською мовою:
«Мій дух не знає спокою,
Ось я блукаю щороку
Навколо цього сумного замку,
Це покута моя сумна,
Але незабаром я спочину,
Розчинюсь в радості незримого.»
Я покликав дівчину: «Леді Евлін!» Але вона раптом зникла, ніби розчинившись в тумані. Я зажурений побрів полями до дороги щоб повернутись назад в Дублін до жаркого вогню мого каміну і згадував сумну історію, що трапилась біля цього замку. Колись, у XVI столітті володарем замку Кастлкнок був Х’ю Тіррел – останній шляхтич, що носив це ім’я, нащадок англо-норманських завойовників Ірландії. Він поїхав у мандри, а замком заволодів його брат Роджер Тіррел, що перетворив замок Кастлкнок в кубло розбійників і почав грабувати місцеве населення. Недалеко від замку були володіння ірландського клану О’Брінн, що так і не був підкорений Англією і був незалежним ірландським королівством. Дочку вождя клану звали Евлін О’Брінн. Серед ночі Роджер Тіррел напав на замок клану О’Брінн. Щоб не потрапити в полон Евлін перерізала собі горло. Цей факт викликав обурення в Ірландії. У цей час королівським притулком і шпиталем Кілмайнгам володіли лицарі ордену Святого Іоанна. Лицарі вирішили, що цей злочин не повинен пройти безкарно. Вони обложили замок Кастлкнок. Роджер Тіррел зробив вилазку з замку і почав битву у відкритому полі і був убитий. Ірландці довго тужили за дочкою вождя клану О’Брінн Евлін. У давні часи вважалося, що самогубство тяжкий гріх, і люди які вчинили самогубство не можуть потрапити до раю. Тому дух леді Евлін О’Брінн досі блукає зимовими вечорами навколо замку Кастлкнок. І згадуючи про той зимовий вечір я написав таке:
Леді туману
Блукає у пошукав вічного спокою,
Леді зимового вітру
І дощу холодних ірландських сутінків –
Леді Евлін О’Брінн –
Холодна тінь холодного замку
Погрійтесь біля вогню нашого
Вогню гелів,
Що палять свої ватри-світильники
Століттями –
Цими ночами темними і зимовими
Чи то на щось сподіваючись,
Чи то просто згадуючи
Як можна будувати собі житло не з каменю,
А просто з туману,
І жити в цьому білому домі
Чи то бути, чи то плаваючи
У ріці часу: потоці, річищі,
Що як вир нас тягне засмоктує,
Нагадує: «Ви жили».
Запаліть хоча б одне вогнище
У цьому домі холодному,
У цьому домі туману,
Що зветься Ірландія,
Зігрійте хоча б одну душу,
З тих неполічених, незліченних
Забутих, незвіданих,
Що блукають стежками мороку
Нашого сумного острова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690888
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 03.05.2017
«Народилась жахлива краса!»
(Вільям Батлер Єйтс)
У 1986 – 1989 роках я часто відвідував замок Кастлкнок, що й досі лежить в повних руїнах всіма забутий. А стільки пам’ятають його стіни, нині повиті плющем забуття… Я все хотів добитися реставрації замку Кастлкнок, але всі мої зусилля були марними. Колись під час громадянської війни на Британських островах – так званої «Війни Трьох Королівств» замком Кастлкнок володіла родина Лейсі. У 1641 році почалося ірландське повстання за незалежність. Ірландці-католики-роялісти почали воювати з англійцями-протестантами-республіканцями. Над баштами замку Кастлкнок підняли прапор Ірландської конфедерації. Гарнізон захисників замку Кастлкнок становив 50 ірландських добровольців – переважно з кланів О’Тул та О’Брінн. Командувала гарнізоном леді Лейсі. Її чоловік – лорд Лейсі в цей час воював в лавах ірландської армії далеко від замку. З Дубліна вирушила в похід англійська протестантська армія під командою генерала Монка, що нараховувала 4000 багнетів, 500 шабель і десяток гармат. Армія прямувала в графство Міт. Але по дорозі в неї були замки, зайняті ірландцями, які англійці не могли лишити в своєму тилу. Почався штурм замку Кастлкнок. Захисники замку відбивали атаку за атакою, замок постійно обстрілювала артилерія. Коли стало зрозуміло, що замок втримати не вдасться, леді Лейсі підпалила замок, щоб він не дістався ворогу, взяла в руки меч і промовила своєму загону повстанців: «Солдати! Не чекайте милості від ворогів наших, бийтесь до смерті за Вітчизну, віру і нашого Спасителя! За мною, на смерть!» І повела воїнів в останню безнадійну атаку. Майже всі вони загинули в бою, в полон потрапили тільки кілька поранених. Англійці повісили полонених на стінах замку, який вони так запекло і віддано захищали. Після боїв під замком Кастлкнок англійська армія змушена була повернутися назад до Дубліна за підкріпленням і амуніцією. Згадавши всі ці події я написав такі рядки:
Століття-судома висить в зеніті
Сонцем-калікою. А ми
Все, що загублено, все, що втрачено,
Все, що в нас вкрадено
Намагались вернути крицею,
Вчепившись за мертві камені
Старих і сліпих замків
Громаджених
З каменів цієї землі – важких і білих
Наче кавалки хмар сновиди неба.
Вони не зникнуть, вони не розтануть,
Як тане цукор в горнятках нащадків –
Тихих любителів чаю.
Вони будуть волати
В простір майбутнього
Про правду і справедливість.
Навіть коли втопляться
В глибинах землі-ненажери,
Що звикла ставати безоднею
Наших могил-острівців,
Навіть тоді з-під торфу
Камені зниклих замків
Будуть гудіти дзвонами
Потойбічного храму незримого
Про наш останній псалом
Ірландський.
Вони просто стискали
Важкі крем’яні кріси,
Вони просто вмирали
За віру і за Вітчизну,
Їм просто здалося на мить,
Що ця тендітна леді
В платті зеленому,
Що дзвінким голосом віри
Кликала нас на смерть,
Що підняла правицею меч,
Давній, блискучий,
Що ця тендітна леді –
Це сама Ірландія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691083
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 03.05.2017
Воно крапає на мене спекою –
Це нестримне бажання
Кричати-кликати
Шукати тебе по всіх
Вулицях міст цієї країни.
Боже
Дай мені дощу
Я захлинуся ним
І криком
Дай мені прохолоди
На ці опіки
На цю спрагу
Щоб я босою
Не жебракувала
По всипаних
Скалками тротуарах
Лише за те щоб відчути
На поверхні душі
Його подих
Кричати-кликати
Та слова
Розквітають лезами
Розрізаючи мою горлянку
Залишаючи мені
Ковтати повітря
Боже
Нехай той дощ
Що вірю ти мені
В відповідь
Чорними хмарами
Виплачеш
Лиш би русалка - душа моя
Не згинула
Впаде на його волосся
Попелом
Де б він не був
Даруючи
Йому бажання
Жити і дихати
Ховаючи Його
Від всіх негод
Для мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731676
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Пливе туман долиною,
Де річка йде до сну.
А вітер ніби хвилею.
Трясе росу рясну.
Торкається краплиночки
На молодій траві.
І роси, як перлиночки
Летять, немов живі.
Клубочиться туманами
Зелена далина.
А річка, наче панночка,
Красується до дна.
Лиш вітерець розгойдує
Туман туди-сюди.
І на траві лишаються
Розбурхані сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731649
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Я не забуду сон
В далеком городке,
Там в марте поздний снег
Скользил с листов березы.
В нем я пыталась жить
Минутою одной,
Шепча в полудрему:
«Не задавай вопросы…».
Не говори «потом…»,
Не говори «когда…».
Открыта в сказку дверь,
За ней все понарошку.
Там время вспять течет...
Но старый кукловод
Мой звонкий, смелый смех
Играя, сгреб в ладошку.
Сквозь пальцы пропустив,
Наверно, притрусив
Мольбой моей любви
Свои былые раны.
Забыв, что поздний снег,
Когда придет весна,
Живит своей водой
Нарциссы и тюльпаны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731658
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2017
Хороший мой... Доверь свою ладошку,
щеки моей коснись... Моё "люблю"
прочти во взгляде... Утро за окошком!
На градуснике... самый майский "плюс",
который добавляет... света, света,
что ты во мне рождаешь, каждый миг...
И хочется кружится... И об этом
писать стихи... на коже, главный смысл
которых - не слова, и даже... ноты,
а... то, что бьётся трепетно в груди.
Ты - самый лучший, родненький, родной ты!
Ты - самый лучший! И всегда один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731638
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Мне - лишь глотать глазами
всё, что прожито кистью
там, где по будням - заметь,
где в воскресенье - чисто.
Там, где рождались блики
из-под души на паперть
будто ответ на крики
"Выньте-положьте!"
- Нате!...
Просто глазами Бога
кто-то увидел чудо.
Мне - лишь смотреть и трогать
масло.
И холст.
И - буду,
чтобы все страхи утро
вымыло перламутром
там, где на холст уютно
вытекла медью турка.
Это - не так уж мало.
...кофе сварю, пожалуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731636
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Розчиняється ніч у ранкових туманах.
Фіолетово-ніжна і вранішньо-п’яна
Відступається ніч, поступається дню.
Знов – дорога у світ, невгамовні турботи.
Неохоче вдягаєш на себе броню,
А як місце під сонцем інакше бороти?
Знов дороги заплутують твою свідомість,
Ти шукатимеш знову знайому відомість,
Лабіринтів, як завше, долатимеш змійку,
В кожнім закутку будеш шукати своє,
Десь п’ятірку одержиш, а десь навіть двійку
З автобана, звернувши на вузькоколійку,
А десь може влаштуєш своє “божолє”.
Десь заплакані струни зігрієш цілунком,
Захмелієш, сповитий фіалковим трунком,
Подаруєш комусь оберемок усмішок
І метеликів будеш ловити услід,
Ляжуть трави до твоїх натруджених ніжок,
Що з тобою пройшли кілометри доріжок,
Ти по колу підеш, як ходив весь твій рід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731644
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Чего вы боитесь, мой милый?..
Ведь я ни о чём не прошу.
Вся слабость моя, как и сила, -
Прозрачны как девственность луж.
В стихах отражаясь любовью,
Не пряча души под вуаль,
Дарю вам наивностью голой
И радость свою, и печаль.
Не надо, мой милый, бояться
Земного, как я, существа.
Не будет над вами смеяться
И часть моего естества.
Я всё о желаниях ваших
Узнала из чувственных строк...
В душе вашей тонкой бумажной -
Такой же влюблённости рок...
Мы оба все тайные роли,
Застывшие в нас глубоко,
В стихах выпускаем на волю -
Красиво, привычно, легко...
Не надо, мой милый, не надо
О том сожалеть никогда.
Пускай и не сыщет отраду
Любовь, в переулках преград.
*****************
Реальность - сплошные преграды...
В стихах - ни одной из преград.
В реальности - больше неправды!..
В стихах - ни одной из неправд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731634
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
А квітень квітнув, хоч вітри студили
У жилах стебел, гілок свіжий сік.
Красою квіти світові годили.
Для душ людських довершеність їх – лік.
А квіти квітли у саду і в лузі,
Хоч вітер хльостав люто їх бичем,
І дарували силу й радість музі –
Отій, котра в поета за плечем.
І любувались цвітом тихі зорі,
І цілували в губи їх дощі.
Не так страшний той холод, що надворі,
Як той, що змієм лізе із душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731606
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Ты птица высоких полётов,
Рождённая в стае ветров,
Настойчиво ищешь чего-то
В безумии жадных костров.
Дорога -твоё ожерелье,
Но в нём поселился туман.
Лишь небо пронзённое елью-
Несменный тебе талисман.
Да только судьба , словно лошадь .
Устала по кругу бежать,
Вздыхает беспутная роща,
Витает блудница-душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731555
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
« І все таки і в мене були сни
Про тих істот, що щасливіші смертних…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Шеймасу Гіні. Щиро.
Час рахувати вальдшнепів,
Час рахувати кожен шматок торфу
Між двома світанками і
Двома спалахами вогню
У цегляній пічці з високим комином,
Доки не почалось полювання,
Доки лисиць хвости пухнасті
Червоніють, як листя кленів,
А кулі – гирьками у долонях
Вагітніють смертю банальною
(Як на шальках терезів
Важчає завтрашній день
Мірою і динаріями
У руці чорного вершника)
Серед мурів замку Мечів
Пейлу блідого:
Кожному есквайру могилу,
Кожному графу склеп,
Кожному віконту дідизни шмат
Від нього – від Олівера.
Серед мурів замку Мечів –
Вотчини давно мертвого архієпископа,
Схопленого інквізицією,
Так само незатишно копачам картоплі,
Як незатишно квакам зеленим
(Не квакерам, ні, вони не тутешні)
У шлунку білої чаплі,
Що летить над озерами
Прудкої форелі червоних плям.
Добраніч, Шеймасе!
Добра безсонна ірландська ніч,
Ти як завше, ти знову занурюєш
У чорнильницю днів і ночей
Рушницю пера.
Птахи перелітні літер
Знову рядками на полі паперу
Білому,
Як сніги сорок дев’ятого року
(Сторінки-торфовища).
Гаряче
Від слів твоїх повітряних-вітряних,
Як жарко від печі старої хатинки,
Що стоїть серед пустищ
Ірландії.
Шеймасе! Ти пишеш рядки восени:
Вічної осені ночі й дощів: таки нашої.
Серед ночі будь-який вірш
Стає невловимим на дотик
І в темряві тане.
Для тебе пітьма домівка,
Свічка – сестра. Але де там. Але годі:
Таки сунуть мішки пацюками
І покидьки Кромвеля синьобороді
Таки тут – за вікном. Бо більше їм ніде
Пантрувати за нами.
Налий мені чаю. Терпкого ірландського чаю.
Кинь туди жменю суниць:
Сухих, запашних і п’янких:
Збираних на болотах –
На тих самих де банші кричать,
На тих самих – вальдшнепових.
Шеймасе! Наша писемність
Є лише квола спроба
Не розчинитись в безодні
Ночі. У нашій ірландській глині
Надто багато нарито, накопано
І закопано, сховано
Чи то кістяків королів чи нас самих.
Шеймасе…
А там на болотах
Жінка блукає в зеленому платті.
Блукає, блукає, блукає…
Шеймасе! Ми напишем про це…
1988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694237
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 02.05.2017
«Я не здатний жити в інших широтах
Я нанизаний на холод, як гусак на рожен…»
(Йосип Бродський)
А я теж не здатний
Жити в інших широтах:
Сонячних і гарячих.
Туман і мокряк ірландський
Так в’їлися в моє тіло,
Що сам я став білим
Від бороди до глибин душі,
До її найзаплутаніших лабіринтів
З вапняку – біломурованих.
Я так звик:
Якщо море – то конче холодне,
Якщо берег – то конче вітряний,
Якщо вересень – то конче пустка
Вересова – а під ногами торфовище,
А під торфовищем сплять королі,
А дощ з неба завісою,
А роса сріблястим намистом
Холодним, як вістря стріл,
Якщо вітер – то конче колючий
І все в обличчя зоране зорями,
Холодними, як все тут
На острові зеленому озерному.
Якщо жовтень – то конче туман
Там, між листям кленів,
Там, за доторком до кори явора,
Там за пальцями ясена.
Там.
Де море гойдає човен,
Де хочеться в кам’яну хату
До жаркої ірландської пічки,
Де запах картоплі печеної
І кожен кухоль з дерева різаний
Пахне старезним віскі.
Там – де холодно.
Там – де осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695330
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 02.05.2017
«Від смертних думок зайцем чи мишею,
Що біжить жнивом перед серпами,
Щоб залягти в бороні останній…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Шемасу Гіні – щиро.
Зелена троянда
Цвіте в човні рибалок,
Що пливуть ловити вугрів
Хитавицею холодних хвиль
Прямісінько в Антрім –
Там де руїни Дун Лібсе.
Зелена троянда
Розцвітає щоночі,
А в ніч на Самайн пишно,
І пахне вона особливо
В ніч на Самайн – ніч одкровень
І дверей – у незнане прийдешнє.
Зелена троянда
Серед стерні голого поля
Біля селян втомлених і розхристатих,
Що тішаться доброму урожаю
Ячменю,
Горді, як ця земля.
Зелена троянда
Цвіте на дереві,
Що стало каменем
У глибинах озера Лох-Ней,
Яке витягли необачні озерники
Чи то фейрі-водяники.
Зелена троянда
На столі дерев’яному
Хати, де грає старий шанахі
На скрипці свою одвічну мелодію
Роси туману,
І пахне старезним віскі.
Зелена троянда
У кошиках копачів глини –
Синьої ірландської глини,
З якої зліплять глеки і чаші
Руки пошерхлі.
Зелена троянда
Цвіте на болоті – на торфовищі,
Де заступ ріже землю як масло,
Де сховок нетлінним
Лежатиме тисячу літ.
Зелена троянда
Цвіте на каменях диких
Руїн кляштору
Серед хрестів кам’яних,
Де писали колись літописи
Королів Коннахту.
Зелена троянда
На свіжотесаних дошках
Останньої хати
Мого друга старого.
І сальва,
І «Erinn go bragh».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697448
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 02.05.2017
«Шурхіт ірландського часу, що жене вітер по
Залізничній колії до кинутого депо,
Шурхіт мертвого полину, що випередив осінь,
Сірий язик води біля цегляних ясен…»
(Джозеф Брод)
Ірландський час шарудить
Шкутильганням старого колієра,
Що пом’ятий картуз натягує
На самі вуха втомлені від свистків,
І слухає як гомонять потяги
Мостами залізними,
Що висять коромислами
Над гленами та затоками,
Озерами та потоками
Форелі плямистої.
Ірландський час шарудить сторінками
Книг пожовклих погризених мишами
(А я думав переступити межу –
А там темрява,
А там тиша,
А там мовчання
Одвічне).
Ірландський час шарудить листям
Старих крислатих ясенів,
Що падолистові й голі:
Шати зірвано,
Розірвано і розкидано:
Тільки шурхіт
Бруківками бездвірниковими –
Вулицями старих міст,
Які й самі забули
(Чи то себе заколисали),
Коли там поселилися
Перші їх волоцюги-мешканці
(Тут і там. І ніде.)
Ірландський час костуром стукає,
Коли годинники всі поламані,
Коли маятники всі гирями
Виснуть у прірву Ніщо
(Історія
Наша чи то чужинська,
Чи то камінна,
Чи то вересова),
А я питаю де і навіщо,
А я читаю псалми серед мурів
Церкви давно зруйнованої:
Читаю співаючи:
Ірландський час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699781
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 02.05.2017
«Давній народ ми, веселий народ
Давній народ:
Тисячоліттям, тисячоліттям
Ми втратили лік»
(Вільям Батлер Єйтс)
Місто, в якому поселилося сонце
І фарбувало кожну чуприну
Хлопчика-шибайголови
І дівчиська замріяного
В кольори помаранчів стиглих,
В кольори сонячних зайчиків.
Місто, в якому
Все так поцятковано
Веснянками і днями світлими
(хоча була й темрява
І то не десь, а навколо),
Але в місті рудих чуприн
Завжди було сонячно
(Може тому що музика,
А може тому що душі
Завжди були сонячні –
В місті рудих чуприн
На оцьому зеленому острові),
А ви ще питаєте,
Чому ми на День святого Патріка
Вдягаємо капелюхи зелені
І фарбуємо свої руді чуби
Чорнилом зеленим –
Кольором трави і пагорбів.
Може тому що у нас надто сонячно,
Може тому що нам надто весело,
Завжди коли грає скрипка…
Серед вулиць шевців і мулярів,
Серед вулиць каменярів вільних,
Серед димарів до торфу звиклих,
Ми будуємо своє місто
Із сонячних зайчиків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699805
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 02.05.2017
[color="#858c21"][i][b]На моїм подвір’ї звив гніздо лелека,
Мабуть відчуває – тут йому безпека,
Тут ніхто не скривдить граціозну птаху,
Досхоч́у нехай він майорить над дахом.
Знайде файну пару, для життя пташ́ину,
З нею він здолає в небі всі вершини.
Висидить він з нею пташенят дзьобатих
І вони прин́есуть радість в кожну хату*.
На моїм подвір’ї звив гніздо лелека,
Прилетів додому птаха із далека.
Він як символ віри в щастя і майбутнє…
Від людей відмінний:[/color] [color="#e81228"]в нім брехня відсутня.[/color][/b]
[/i]
* Згідно легендам, душі ще не народжених малюків ховалися в болотах і саме лелека приносив їх майбутнім батькам.
1.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731534
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Я сегодня на грустной волне познавала,как воют от скуки,..
Как удары по левой щеке согревают озябшие руки!..
Почерневшие вдруг небеса затеняют опухшее солнце...
Как тоска заползает в глаза,в зеркала и квадратик оконца...
Не зови меня!..Отпусти!..Над душою невинной не властвуй,..
Не ускорив навстречу шаги,под малиновым звоном причастий...
Я сегодня на грустной волне укрываюсь словами от муки...
Подарю эти мысли воде,чтобы помнила струны разлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731531
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Вы душу мою - наизнанку...
Вы в ней - ураганом прошлись,
Шаман, разбудивший шарманку,
Мелодию, рвущую высь!..
Печали в ней - целое море
И счастья - дождей водопад...
А сердце - в безвыходном споре...
В нём много... и правд, и неправд...
Любовь иногда так туманна!..
Но чувства в себе задавить
Возможно ли?.. Пусть и спонтанна
Нечаянность этой любви...
Вы душу мою... возбудили -
Стихами её... наполня...
Строкой прокричала бы: милый,
Люби'те!.. Любите меня...
Любите... Я чувствую, знаю -
Вам нравится свет мой во мне!..
Любите, рождённую в мае,
Но только... не рвите мне вен...
Не рвите - как струны гитары,
Оставьте... хотя бы струну...
Любовь - это боль... и подарок...
В ней сила магических рун...
Пускай и стихийно рожденье
Любви... В ней зерно проросло...
Не будьте мне более тенью,
Меня возведя на престол!..
Мне грустно... и всё же - отрадно
Любить вашу душу, мой рок...
Надежда - всегда благодатна
На пыльных развилках дорог...
Возвысьте в признаниях чутких -
В живых междустрочьях стихов
Все чувства свои... к Незабудке -
Единственной, в море цветов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731504
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Чотирирічна Софійка вже кілька днів не виходила з дому гуляти. Вона хворіла.
- Давай подивимося у віконечко, що там надворі робиться, - попрохала дівчинка бабусю.
Бабуся взяла її на руки і підійшла до вікна.
- А чому, - спитала дівчинка, - небо вже кілька днів до ряду темне?
- Бо воно оповите хмарами.
- А чому воно оповите хмарами?
- Бо набрало вологи з річок, озер і землі.
- А де ж сонечко?
- Спить.
- А чому так довго?
- Залінувалось, мабуть, не хоче ставати до праці.
- А може воно захворіло?
- Не думаю. Воно таке гаряче і світле.
- А може стомилось?
- Уже б могло і відпочити.
- То може образилося на когось?
- Може, й так.
- А давай скажемо сонечку, що ми його любимо і чекаємо на нього. Може, воно тоді вийде і зігріє нас?
- Давай.
- Повторюй, бабусю, за мною: ми тебе дуже любимо, сонечко, піднімайся зі свого ліжечка і виходь на небо.
Бабуся повторила.
І сталося диво. Через кілька хвилин після того, як Софійка з бабусею передали сонечку свою любов, воно підняло голівку з подушки-хмарини, стало навшпиньки біля ліжка на своєму улюбленому синьому килимку, потягнулося, зробило зарядку, помахало ручками: вліво-вправо, вгору-вниз. Поприсідало, пострибало. Тоді побігло до умивальника. Вмило гарно личко, почистило зубки і усміхнулося. Захотілося йому ЖИТИ і ПРАЦЮВАТИ, нести ДОБРО людям, які образили його. Як? А ось так: то вони казали, що воно занадто їм світить в очі і вони мусять мружити їх, то через нього на їх обличчях ластовиння з’явилося, то їм не його, а дощу треба було, щоби картопля, яку посадили, росла. Але минулося. Тепер всі бажали, щоби воно, сонечко, знову світило і гріло, догоджало всьому живому на землі. І навіть ця маленька дівчинка Софійка. Як вона перейнялася тим, що воно не виходить зі своєї небесної домівки! Сонечко ще раз усміхнулося і відчуло, що хоче підживитися. Пішло до кухні, налило собі в скляночку свіжо-вичавленого абрикосового соку, зі смаком випило. Очі його засіяли, тіло набрало сили. І тоді сонечко взялося до праці. Ручками-променями розігнало хмари і стало землю долоньками зігрівати, обіймати дерева і кущики, трави і квіти, зайчиків, вовчиків, котиків та собак, усю живність і навіть будинки.
Заглянуло воно у віконце і до Софійки. Та зраділа. Вдягнулася і вийшла гуляти зі своєю бабусею. Сонечко своїми теплими ручками-промінцями і їх погладило.
- Спасибі тобі й твоїй бабусі, дівчинко!- сказало світило. - Ви зігріли моє серце.
Софійка усміхнулася і відповіла:
- А ти, сонечко, зігріло нас і весь світ зігріваєш! Дякуємо тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731477
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Не спится мне... В моё окно
Влетел жасмина запах пряный -
Волшебной дымкою туманной.
А тут и кенар заодно…
Распелся так... Видать влюблён.
Своей любовью окрылённый,
О ней поёт он, вдохновлённый.
Какой там сон... Какой там сон.
И как его мне не понять,
Когда любовь его взаимна?
Она чиста и так невинна,
Лишь я один... Один опять.
А запах этот... О, жасмин!
O "ней" oн мне сейчас напомнил…
Забыть любовь? - Я слаб, не волен!..
Души своей - не господин...
Я помню этот томный взгляд,
Ведь, как вчера всё... А быть может
И "ей" о "нас" напомнил тоже
Жасмина пряный аромат...
21 сентября 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731500
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
«Я став очеретом, який топчуть коні…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Коли я в останнє відвідував Ольстер, мене віз через кордон з Ірландською республікою водій в якого бракувало трьох пальців на лівій руці, і був шрам через все обличчя. Ми не розмовляли цілу дорогу, бо розуміли один одного без слів. Тільки при перетині кордону він сказав мені: «Ми – ірландці… Наша Батьківщина як крижина, що тане під нашими ногами…» І тоді я записав у свій нотатник таке:
Наш зелений острів –
Це айсберг вкритий мохом,
Який застряг на мілині
Океану часу.
Отак ми і плаваємо
У нашому «тимчасово»,
Думаючи про вічність
Між старими дольменами,
Співаючи свої сумні пісні
Про терпку потойбічність.
Крига нашого айсберга
Не тане – бо споконвіку гаряча
Як чай у заварнику
Дивака О’Генрі.
П’ємо його ковтками
Навіть не думаючи,
Печемо свої ірландські пудінґи
З хвилин та помилок,
З безглуздя нашої історії,
З недоречних жартів
Та порожнечі несказаних слів.
Смакує. Особливо з віскі.
Танцюймо свою джигу!
Танцюймо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409273
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 01.05.2017
«Es sitzen am Kreuzweg drei Frauen…»
(Christian Johann Heinrich Heine)
Один мій знайомий жив у старому кам’яному будиночку самотнім аскетом. Любив вечорами грати на скрипці і читати старовинні грубезні книги у шкіряних палітурках писані латиною та грецькою. У нього в домі ніколи не було мишей – він тримав трьох кішок яких назвав Клото, Лахеза, Атропа які берегли його бібліотеку від докучливих гризунів. Мій знайомий давно помер, його будинок, його скрипку і його бібліотеку продали за безцінь. Якось я згадав про нього і написав ось такий вірш:
А ви вмієте крокувати?
Не бруківкою
І навіть не ромашковим полем,
А полями етеру,
Взувши чоботи
Пошиті з порожнечі
Шевцем з дивним прізвищем
З шилом позиченим
Ангелом чорнокрилим.
А якісь три жінки
Досі прядуть свою вовну
тягнуть нитки – не свої – наші
Так невчасно їх обриваючи…
Недоречно я тут, недоречно.
Моя нитка
Все тягнеться й тягнеться,
Обтинати їм ліньки
Чи то не хочеться,
Довга вона аж занадто
Між гілками горобини плутається,
Нехай з неї ліпше
Теплий светр сплетуть
Ірландським безхатькам-рибалкам.
Бо всі ірландці безхатьки –
Острів свій загубили
І світами блукають
Стежками
Як ті нитки плутані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409300
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 01.05.2017
«…і буду серед зелені трави збирати у долоні,
Аж доки час Страшного Суду не настане,
І срібні яблука блідого місяця оповні,
І золоті плоди яскравих сонця ранків.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано 17 березня -
в День святого Патріка.
Вдягну свого зеленого капелюха,
Прикрашу чорний плащ буднів
Триєдиним листком шамроку –
Запашним і розділеним
На три частки буття –
Сон, реальність і потойбіччя.
Буду слухати скрипку
Старого, але веселого шанахі,
Що грає прямо на вулиці
Про росу туману
Та брудне старе місто,
Про живу воду в келиху
І гірську дорогу в Дублін,
Що вірить – життя недаремне,
Що вміє веселитись
Коли всім сумно,
Що вміє плакати
Коли всі сміються.
Йду вулицями серця,
Містом з терпким присмаком віскі.
День зелених думок –
Навіть моя сива борода
Стала зеленою –
Я повірю, що мій острів весняний.
Нехай моя весела віра
Лише на день…
Але все таки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409940
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 01.05.2017
Діти богині Дану сміються в своїх золотих колисках
І плещуть в долоні ледве примруживши ясні очі.
Скачуть вони на Північ, коли покличе їх сокіл,
Летять на білих крилах на зустріч з холодним серцем.
Дитя моє гірко плаче, до грудей його притискаю,
І чую з безодні могили голос, що нас кличе.
Пустельні вітри стогнуть над морем північним холодним,
Пустельні вітри несуться на захід палаючий кров’ю,
Пустельні вітри рвуться в зачинені неба двері,
Пустельні вітри прочинили ворота страшного пекла,
І душі скорботні звідти женуть шматками туману.
О, серце, вражене вітром, нескореними господарями,
Палає воно сильніше свічок Пречистої Діви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411059
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 01.05.2017
« - Для кого майструєш ти одяг строкатий?
- В яскравий плащ я одягну печаль…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Моя вдова
Сплела мені светр
Колючий як кущі вересу.
Моя вдова
Постелила мені постіль
З білого туману.
Моя вдова
Зварила мені грог
З терпких ягід терену.
Моя вдова
Навіть не знає
Що цей зелений пагорб
Став моїм темним домом,
Що я блукаю кожної ночі
Нетривкою тінню
Берегом холодного моря
Слухаючи одвічну пісню
Невгамовного західного вітру.
Уже ніхто й не пам’ятає
Чому Ірландія
Стала країною смутку
І чому добровольці
Мусять щоночі блукати
Шукаючи листя шамроку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411289
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 01.05.2017
«Дивися: дорогам немає кінця, немає душі притулку…»
(Вільям Батлер Єтс)
У лісі в який ніхто не ходить*
(Навіть їжаки оминають його)
Знайшов кущ дикого аґрусу
З терпкими ягодами п’амяті.
Терпкими, як пісні поета,
Що співав на тризні
Крімптана МакФідаха**.
У цьому лісі луна
Марно чекає
На подорожнього
Тільки мені - самітнику
Криком грифа пророчить
Густе вино забуття
У чаші витесану з каменю.
Граю самотньо
На скрипці ірландського літа
Чорному круку Коннахта
Веселу мелодію про смерть.
У моїй сопілці вітри гір
Чи то зелених пагорбів,
У моєї скрипки
Давно обірвані струни.
Я самотній музИка.
Неприкаянний
Як крислатий капелюх шАнахі.***
Грав би вухастим зайчикам
(Що стибають в історію
Куцохвостими повстанцями)
Якби вони в ліс вічного смутку
Прийшли…
Примітки:
* - такий ліс справді є. Я не вигадую. Але не ходіть туди.
** - це був король. Справжній король…
*** - у шанахі кожна річ самотня. І капелюх теж. Чому майже всі шанахі носять кристаті капелюхи – не знаю. Один шанахі – носив картуза. Але він помер. Не картуз, звісно, скрипаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411868
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 01.05.2017
«І тоді зібрались ірландці на свято бика. По звичаю, на цьому святі вбивали бика, один з мужів наїдався м’ясом досита і пив відвар, а потім над ложем цього мужа казали слово правди. І кого випадало йому побачити у сні, той мав стати королем Ірландії.»
(Скела «Руйнування дому Да Дерга»)
Гарячий чайник моєї юності –
Заварю в ньому міцну каву емоцій,
Щоб не лишались вони
Лише спогадами кавової гущі
На дні горнятка білих віршів.
Буду пити ароматний напій Сходу
Лише з білої порцеляни –
Білої як моя борода
Старого монаха-відлюдника.
Серед старих речей минулого
Серед книг з шкіряними палітурками,
Які давно ніхто не читає,
Які важкими каменями
Котилися з вершини Істини,
Серед слів навіть зміст яких
Забутий людьми залізних печер,
Шукаю сліди прочан
На старій стежці кельтів.
Тільки вишня на пагорбі
Щороку
Білими пелюстками розуміння
У мій келих наповнений
Краплями з усіх джерел Ірландії
Ароматом моє сумне життя
Наповнює…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412066
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 01.05.2017
«Твій син повернеться додому,
а дому нема…»
(Володимир Цибулько)
А насправді весна. Зрозумій.
Твоє замкнене коло Спінози
Через сірість ґотичних надій
Через спроби злетіти у небо
Таке ж сіре як місто.
Ні, як туман – сіро-біле.
Ти тікаєш від сірих людей
В сіре небо. Твій світ
Кольору миші. Недарма
Тобі
Так до вподоби коти.
А насправді весна…
Руки грієш на вогнищі міста
Кожний вогник вікна
Вуглинкою димної варти
З космосу хтось
Думає нишком – вогонь.
Він не знає, що згасло
У мокрому місті усе –
Навіть серця.
Шкода, що смерті немає –
Я б залюбки полетів
У вічне ніщо.
Та судилося знову вертатись
У Всесвіт асфальту і кави –
Сірим котом, жовтим метеликом,
Білкою чи ескімосом, поетом чи круком.
Навіть віра моя охолола.
А нині весна!
Казку Платона читаю шпакам.
Сон мій Лукрецієм сивим
У мрії папуги.
А за вікном – все той же туман.
І люди все ті ж.
Добре, що кіт муркотів
Тихо на вухо:
«Нині весна…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414568
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.05.2017
«…Обличчя вкрите пилом,
А попереду шлях – далекий шлях…»
(Сінь Ці Цзі)
Друже Евкліде!
Як тісно душі у твоїх клітинках
Креслити безмір калюжами книг.
Бородатий філософе!
Знавець чисел і ліній.
У затінку портика
Малюєш трикутники чорні
Моїх невгамовних рапсодій.
Античності сивої слід
Чайкою білою морем
Чи сторінками папірусів
Відбілених хворою Кліо
Чи Каліопою…
Ти
Словами апорій Зенона
Сандалі ховаєш в пісок.
Нікуди йти. Та й навіщо?
Шкуринкою хліба черствого
Звуки легенди про Іо.
Десь у перерізах сфери
Пісня стара про Сізіфа.
І про орла. Про…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416277
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 01.05.2017
«Дні мої, мої дивні діти,
Віддав вас вольній волі.»
(Майк Йогансен)
Луна засипаних криниць
Мені кричить услід – мені, старому,
І небо споглядаю впавши долілиць
І п’ю з хмарин важких прозору воду.
Я спочиваю у тіні дерев, які ще не зросли,
Які обабіч шляху ще не виткнулись з землі,
З блискучого насіння ще й не проросли,
І дивлюсь на істот, що вуха чималі
Не виставили з хащів кропиви
Глухої, як і мій нещасний край.
З минулого ведуть мої сліди –
Грай, конику трави, свої катрени, грай!
Я – «вічний жид» - блукаю в пошуках води
Живої – в сьогоденні заблукав,
Але живу в майбутньому –
Серед його віршів, його заграв.
Мій костур тріснув і дірявий плащ
Та я апостол. Серед темних хащ
Пророчу равликам про їх Армаґеддон,
Про Будду зайчиків і про метеликів закон
І бачу, як із хворої землі
Замість зела й трави
Ростуть ножі
Ростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442713
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 01.05.2017
«Невчасне й недоречне глоду світло
Горить зимою в у колючих хащах…»
(Шеймас Гіні)
Наші нетрі колючі, а світло невчасне,
Коли над затоками тихої радості
гусне імла,
Ми такі недоречні, ми такі несучасні
Капітани зелених вітрил
Шхуни старої «Життя».
Наш вінок – то не плетиво
Листя зеленого дуба,
І не з квітів весняних
Його нам Плеяди плели:
Трохи глоду – колючого древа друїдів
Нам на чоло – за труди.
І куди нас носило
Вітрами ірландського моря,
І для чого блукальцями
Човен вели у пітьмі?
Це чорнило ночей
І безодня озер Голуей:
Цим чорнилом пишу
Я на квітах зимового глоду
Одкровення невчасне своє,
І як завше лечу
В снах пташиних своїх
За сліпий виднокрай,
Над болотами Ольстера,
Над зруйнованим замком О’Нілів,
Все туди,
Де смерть нам борги віддає.
Нам даровано кожного дива по три:
Три листки конюшини,
Три стебла очерету,
Три чорних вівці,
І три краплі у келих
Прадавнього трунку,
Пий, земляче, бо кулі так само
На тебе залишено три.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704121
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.05.2017
Клекотіли в гніздечку молоді лелечата,
Їх батьки від негоди закривали крильми.
Роздивлялась пташину свіжо білена хата,
Як лякали малечу із-далеку громи.
Батьки гріли тілами своїх діток в гніздечку,
Що ховалися в крилах безстрашних батьків.
Омела на тополі, мов трава у мішечку,
Тишу ніжно ловила у перерві громів.
По дорозі в пилюці йшли корови на пашу,
Перші краплі зернисті змили пил із трави.
А громи недалекі розриваючи тишу,
Заставляли малечу обніматись крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730983
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 01.05.2017
Угаснет тихо день весенний…
И ночь, как черная вдова,
Придет ко мне… и лягут тени
На стены… чувства… и слова.
Плеснётся зыбко темный глянец
В глазах, как мертвая вода,
И, испугавшись, не заглянет,
Любовь в них больше никогда…
И всё покажется случайным,
Как немота и легкий бред,
А ты окажешься печально
Далекой, словно звездный свет…
Мы будем полностью свободны:
Я от тебя… ты от меня…
И в ночи темноте холодной
Я не зажгу тебе огня.
От близости не оробею,
И, странной нежностью томим,
Остывших пальцев не согрею
Тебе дыханием своим.
Не вздрогну в поцелуя ласке
От наслажденья вкусом губ,
И, побужденный, алчный, страстный,
Не стану неуклюже груб…
А ты не скажешь: нет… не надо –
От чувства голосом глухим.
И, тень смущенья пряча взглядом,
Не снимешь платье… и чулки.
Не отзовется стоном бездна,
И , замыкая в темный круг,
Не сдавят душу страстью тесной
Объятья наших жадных рук.
Не будет со-проникновений…
Не закружится голова……..
…………………………….
……………………..
……….
А будет ночь… и лягут тени…
На стены… чувства… и слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731380
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Колись один дід мав червоні труси –
Прийшов комунізм (най би шляк його трафив)
Й забрав ті, що дідо два роки носив,
Бо треба було для параду їм прапор.
Колись дідо мав фарби і олівці,
Хоч може й не славивсь художнім талантом,
Але комунізм відібрав їх усі,
Щоб хтось з кольоровим ішов транспарантом.
Колись дід удома тримав барабан,
Хоч може й не мав він музичного слуху,
Але комунізм і його відібрав,
Щоб хтось на параді у нього постукав.
Колись дідо мав свій портрет на стіні,
Де він ще хлопчам обіймав батька й мамку,
Але і його відібрав комунізм,
Щоб лико вождя помістити у рамку.
Щороку у травні були такі дні:
Як стадо людей йшло колонами радо
Удома лишався засмучений дід
Й дививсь у вікно без трусів за парадом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731371
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2017
П-олем, тропинкою путь наш пролег...
Р-ядом с деревней бежит ручеек.
О-зеро там, ряд берез у пруда,
Г-лубь... в ней как лед ключевая вода.
У-тро прохладой будило рассвет...
Л-андышей белых красивый букет
К-ротко ты мне преподнёс и сказал:
"А- за тебя - все б на свете отдал!"
П-омню, сердечко стучало в груди,
О-бщие виделись тропы-пути,
Н-ежность царила и ветер утих...
О-бщее счастье... одно на двоих!!
Ч-то же бывает красивей любви?
Н-ебо коснулось лучами земли...
О-блако, будто бы ласковый зверь,
И-скренне дарит нам нежность теперь.
Р-уки касаются нежно ланит,
О-х, как прохлада на травах пьянит!!
С-ветлый и радостный наш променад,
Е-льник пройдем и вернемся назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731375
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Ну вот и все. Теперь уж точно все.
Закрыты все души моей границы.
Лишь тихий ветер с грустью разнесет
Все, никому не нужные, страницы.
Ни сути нет, ни смысла, ни надежд.
Отчалили последние маршруты.
Я сам с собой. И в эту же минуту
Пора мне уходить из мира лжи, невежд.
Пора оставить все, никто не будет плакать.
А я и не прошу - катись оно к чертям.
И только дождь тихонько будет капать -
Он словно реквием по всем моим мечтам.
01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731370
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Відпочинь в моєму серці,
Виліпи там цілий світ
В безконтрольному озерці,
Ритмами карбуй привіт.
Там є спокій і бентежність,
Теплота душевних лір,
Почуттів палких безмежність,
В його щирість лиш повір.
Ти дізнаєшся багато
Дивовижжя, що без меж...
Там відчуєш справжнє свято
І повіриш в себе теж! 21.06.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731310
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Тайна сокрыта горою.Ночь выпивает тоску...
В пьяно -жасминовом зное тропка короче ко сну,..
Кажутся близкими дали: белая шапка Кайлас,..
И пиллигримов скрижали - оммммм... - просветления глас.
Пламенем - платья монахов, красными - когти орлов,..
В сотне кругов мимо плахи - тысячи тысяч голов...
Зв'онки красавиц запястья (из серебра с бирюзой) -
Вечною магией страсти испепеляют нугой.
Странник дудук пожалеет,сон оборвётся струной.
Блеск серебра потускнеет: там - за высокой горой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731369
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
[color="#786c6c"][i][b]Запрячу боль в словах
И за вуалью фраз,
Надежды скрою крах,
Сменив ее окрас.
Запрячу в рифмах сны,
А осень в теплых днях
Несбывшейся весны
– Она не для меня.
Замаскирую грусть
Улыбкой на лице
И сам в себе запрусь
Как в каменном дворце,
Где иней на окне
Внутри лежит всегда,
В цветном забудусь сне
И растворюсь в годах,
Где нет безликих дней,
Печальных вечеров,
А ночь полна огней
И радужных ветров…
Весь негатив извне,
Среди угрюмых лиц…
Останусь жить во сне
Написанных страниц…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731364
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Каштани знову розцвіли,
Як перкаль сніжно, сніжно - білі.
Вітри притихли і дощі,
Горять свічки в ванілі.
Як ті принцеси у парчі,
Неначе з казки... містерія.
В суцвіття капають вірші,
Довкруж округа мліє.
Із гаю чешуть солов’ї,
В піснях своїх колишуть віти.
Каштани Київські мої,
Моїх рядочків діти.
І я… весною зголоднів.
Течуть блаженства гір потоки.
Замилувався й оп’янів,
Понесли в юність роки.
Приспів:
У пелюстках весняних стуж,
Весна довкруж... ти не поруш.
Наснага сипле в ноги з круч,
І обрус струменіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731360
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
[color="#6b0a0a"][i][b]Растраченная нежность,
Избитых фраз фривольность,
Мечтаний неизбежность
И лишь во снах раздольность...
Вдаль канувшие страсти,
Что только грусть пророчат
И на моих запястьях
Пульс, учащенный ночью…
Дум странное движенье
Прорвалось сквозь беспечность.
В небесном отраженье,
Скрывает лик свой вечность…
Смурной тоски капризы,
Рисуют в сердце песней,
Ненужных фраз эскизы,
О том, что мы не вместе…
[/b][/i][/color]
Стихи из прошлого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731366
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Наша Володарко, Матінко Божа,
Названа Ти – Непорушна стіна.
Прошу, всім тим, хто до мене ворожий,
Тим, хто бажає для мене лиш зла,
Стань перешкодою, дійсно стіною,
Ти – нерушима, незламна, міцна.
Вірю, затулиш мене Ти Собою
І від обставин тяжких, і від зла.
07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731343
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
На перехрестях всіх століть
Застигну в камені журбою.
Бо на заселеній землі
Я ще не стрівся із тобою.
Ти залишилася десь там
І це в той час, коли шукаю;
Коли життя безцінний крам
Краплинами в піску зникає.
Не тим я серце дарував,
Не тим губами пестив очі!
Тебе я в них не відчував,
Оманливі були ті ночі!
Проходив хміль бурхливих днів
І знову пустка безнадії.
А ти приходиш в казки снів,
Для чогось знову будиш мрії.
Невже насправді ти десь є
В оцьому часі, невловима?
Чи ти – лиш марево моє,
Пригод жадоба невситима?
Мовчиш… і кличеш звіддаля
Мій ідеал простого щастя…
Зустріти б! до руки припасти!
Доки ще крутиться Земля!
01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731353
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Мені наснилось, що зима лягла на груди,
Що мертвим спомином печаль цілує губи,
Що йшла розхристана душа босоніж в небо –
Уламки серця лікувать була потреба.
А їй навстріч одні дощі невтихомирні,
Та й поміж ними чуються пісні псалтирні.
І бачить Божу благодать вдаль за громами –
Зі сховку серце дістає й кладе до брами.
І стільки болю, сліз, утрат… в уламку тому –
Все це лишила, а взамін несе додому
Любов всепрощену, що живить дух в скорботі.
І я прокинулась – мій ангел був навпроти...
(вибачте, що заблокувала коментарі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731312
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Впаду краплинами
дощу
У пахощі
бузкового суцвіття,
Яким для мене
нині ти розквітла.
З пелюсток
стеблами стечу...
Як сонце, питиму
росу
Із губ, котрі
пробуджені вустами...
Для трав твоїх мій подих
вітром стане...
Пірну в них,
коренем вросту...
Впаду краплинами...
Весну
Зі скронь твоїх
збиратиму розмаєм,
Яка щоразу
в мені проростає,
Перш, ніж паду
в обійми сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731303
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Це загадкове до-ре-мі –
Секунди, терції, октави!
Із ними зовсім не німі
Сади, околиці, отави...
Із ними ще ясніший світ,
І легшою здається мука,
Як випаде на схилі літ
Важка і тягісна розлука.
Із них і моря ніжний плин,
І безтурботний сміх дитини,
І ручаї, що з полонин
Нестримно рвуться у долини,
І журавлі, і солов’ї,
І жаворонки в піднебессі,
І почуття палкі твої,
В душі раптово знов воскреслі,
Всі сподівання і думки,
Усі вагання і тривоги,
Земля, що в серці навіки,
Її простори і дороги –
Народжують могутній спів,
Що серце трепетно вбирає.
Тоді не треба зайвих слів:
Нехай лиш до-ре-мі лунає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731291
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 01.05.2017
[b]К[/b]уст сирени расцвёл у окна,
[b]У[/b]тро раннее мне улыбается.
[b]С[/b]мотрят сонно сквозь шторы дома,
[b]Т[/b]енью ночь по траве расстилается.
[b]С[/b]ладкий запах сирени вокруг
[b]И[/b] черёмухи запах чуть приторный.
[b]Р[/b]езким кажется шёпота звук,
[b]Е[/b]сли мир тишиною пропитанный.
[b]Н[/b]ежно-алый густой цвет зари
[b]И[/b]нкрустирован вычурно золотом.
[b]Р[/b]азве можно свой взгляд отвести?
[b]А[/b] в душе чувства вдруг — ярким сполохом.
[b]С[/b]олнце щедро рассыплет лучи,
[b]Ц[/b]еркви купол в лучах искупается.
[b]В[/b] этот миг мы давай помолчим...
[b]Ё[/b]лка звонницы лапой касается.
[b]Л[/b]еса кромка темнеет в дали,
[b]У[/b]дивляет синь неба бескрайняя.
[b]О[/b]блаков проплывут корабли,
[b]К[/b]то же знает, где гавань их тайная?
[b]Н[/b]евозможно свой взгляд отвести!
[b]А[/b]х, сирень расцвела, посмотри!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Откуда-то льются волшебные звуки,
Из ноток строптивых - цветов партитуры.
Рождая мелодию, бегают руки
по клавиатуре...
Сидит за роялем Маэстро во фраке,
а зал переполнен... Ему покорился...
Он замер, в волнении, и в полумраке
умиротворился...
Сие волшебство, взволновавшее души,
чарует, ласкает, любовь излучая...
Уносит к просторам неведомой суши -
на краешек Рая...
В той музыке - чуткое сердце Маэстро.
В ней мир - неподдельный, как слёзы шарманки.
Там радость и грусть... В ослепительном престо -
душа наизнанку...
29 апреля ’2012
Посвящение музыкантам,
композиторам - людям,
которые нам дарят
мгновения радости
и счастья.
Жизнь без музыки
была бы пуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731324
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Заходь до мене на часинку!
Ти ж бачиш: біля мене тиша.
Хай ти лиш німфа, ти не жінка,
Від цього навіть цікавіше.
Припни Пегаса. Хай спочине
Доки нам півні заспівають
Тай звесели, напівбогине,
Зіграй на лютні! Хай над гаєм
Злітає до зірок грайливих
Чарівна пісня про кохання
Про двох замріяних, щасливих,
Що бродять в росах до світання.
А я завмру і буду слухать
Та згадувати ніжну мрію
Яку люблю за світлу душу
Й повік забути не зумію.
Ти не ревнуй мене до неї.
Ти ж знаєш, я завжди самотній.
Про дар життя від Гіменея
Не помишляю. З мене – досить!
За звичкою торкаю струни
Своєю кволою рукою
Тай награю про різні думи
Що не дають мені спокою.
А ніч хмільна! Яблунь біленьких
Плете мережива весільні
І чуєш, Музо! Соловейки,
Що виробляють?! Божевільні!!!
Ти кави вип’єш? Не вживаєш…
У вас нектар в ходу на небі…
А я так душу підживляю,
Ілюзії роблю для себе.
Бо нам так важко без обману,
Без віри в те, що й нас кохають…
А що насправді в долі маю
Хай добрі людоньки не знають!
А ти заграй! Ледь-ледь зосталось
Оце безсоння проживати.
А там уже травневий ранок
Зайде крізь шибки до кімнати.
01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731332
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Кують зозулі у лісах.Літа рахують.
Хмарки упали на поля.І там ночують.
Вони мов молоко лежать.Долини сиві.
Немов у мріях,наче в снах пейзажі дивні.
Весь світ закоханий в тепло.В проміння
сонця.Воно румяне вже зійшло і у віконце
все заглядає.Скрізь шибки побачить хоче
хто це калачиком лежить і спить-муркоче.
З черешні цвіт летить мов сніг.Мов завірюха.
Маленький котик впав в замет по самі вуха.
І скоро-скоро вже бузок набухне квітом.
І хвиля хвилю дожене духмяним цвітом.
Кують зозулі у лісах.Літа рахують.
Упали зорі на поля.І там ночують.
А ранком квіти розцвітуть казково-дивні.
Рожеві,білі,золоті.Тендітно-ніжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731238
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Гордість ламає стереотипи життя.
*******
Чуже життя не казка,а вимоклий колодязь сліз.
*******
Не плюй у чужу душу,ти благостей її не знаєш.
*******
Не кидай камінь у чужий двір,він зросте злобою у
твоїй душі.
********
Кожна мить нашого натхнення...візитка Всесвіту.
*******
Не бажайте перехитрити світ,порушення рівноваги
він не прощає.
*******
Хай там що,кудись у нікуди,звідкись у щось...
наші жорна життя крутяться доки це все без нас.
********
Ненависть вбиває насамперед тих,хто є її носієм.
********
Серцем любим,душею пестим,язиком вбиваємо себе і інших.
********
Всяка погода не в наш настрій,та Господня рука завжди на
пультах наших емоцій.
********
Ми впевнені,що вдосконалюємось,а ми просто відроджуємо
закритий віками час.
*********
Ми все надіємось,що написане віками нас омине,дожене...
ми ДНК минулого і хромосоми майбутнього.
********
30.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731205
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Посеяла людям годочки-года свои житом,
Убрала планету, укрыла тропинки травой,
Детей научила, на свете как с правдою жить им,
вздохнула легонько – и в небо пошла на покой.
- Куда же вы, мама?! – взволнованно кинулись дети.
- Куда вы, бабуля? – внучата бегут до ворот.
- Да я недалёко… где солнышко в дрёме не светит.
Мне время в дорогу… а вам – подрастать без забот.
- Да как же без вас мы?..да что вы надумали, мама?
- А кто же, бабуля, нам будет помощницей в снах?
- А я оставляю вам радуги все с журавлями,
и росы на травах, и золото на колосках.
- Не надо нам радуг, не надо богатства и злата,
лишь только бы ждали всегда вы нас возле ворот.
Мы справимся сами со всей вашей вечной работой, -
останьтесь же, мама, останьтесь на век! - не на год.
Она улыбнулась,седою красавицей-долей,
взмахнула рукою – взлетели края рушника.
«Счастливыми будьте!» - и стала задумчивым полем
для целой планеты, и памятью нам на века.
********************
Борис Олійник
Пісня про матір
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей,як на світі по совісті жити.
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви мамо?! - сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?.. Та що ви намимислили, мамо?
- А хто нас бабусю, у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю,навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона усміхнулась, красива і сива, як доля.
Махнула рукою - злетіли увись рушники.
"Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731227
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Какое блаженство: сирень расцвела!
Ажурные свечи лилового цвета
купаются в солнечном море рассвета,
и в сердце вливаются ноты тепла.
Как музыка, льётся сиреневый звон:
то мысли летят в небеса, словно птицы.
И хочется снова бездумно влюбиться,
весеннему ветру запеть в унисон.
Утоплены в дымке сирени дома.
Плывёт аромат — неземное блаженство.
Лилово-сиреневое совершенство
нас в юность уносит и сводит с ума.
Какое блаженство: сирень расцвела!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731202
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Ти знаєш, мамо, більше не болить,
І та самотність - вже мені не мука.
Лиш гола тиша, чим її прикрить,
Мене тримає впевнено за руку.
Нема ні злоби спалювать мости,
Нема бажання рухати кордони
В твоєму серці більше. Відпусти.
У щастя смак, напевно, не солоний.
То, мамо, все тепер лише зола.
Шукала світла, де вже було хмарно.
І все ж чекати б вічністю могла,
Якби на мить відчула, що не марно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731161
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Я бачу море в крапельці роси,
Крізь сонце, в переливах, на травиці,
На дереві, в бурштиновій живиці,
На кінчиках плакучої лози.
І чую море в гомоні грози,
У водоспадах райдужних, у мжичці,
В солоній, прісній і святій водичці,
Я бачу море в образі сльози.
Я бачу море в крапельці дощу,
На сріберній тоненькій павутинці,
В мізерних візерунках на сніжинці...
У море свої мрії відпущу.
Я бачу море в ревній боротьбі
За чистоту душі і справедливість,
У непокорі сталій за дбайливість,
Я відчуваю море у тобі. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731146
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Молнии блики и взрывами гром –
В небе встревоженном смута!
В море беснует пугающий шторм,
Боги ругаются будто...
Будто бы это Гиганты войной
Ринулись зло друг на друга!
На' смерть затеян безжалостный бой!
Всюду бессвязная ругань!
Нет тут конца беcпределу сему!
Ливень смешал дни и ночи!
С Зевсом сражается грозный Нептун!
Сколько в них силы и мощи!
…В стареньком доме – икона, свеча,
Слёзы, в мольбе, со словами:
«Боже, помилуй нас, в про'клятый час,
Будь, в этом ужасе, с нами...»
16 ноября 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731179
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2017
Не спіши судити, брате!
Буде «восьме», чи, «дев’яте»...
Я – вклонюся всім солдатам
Тим, що полягли в свій час!
Не спіши в багно втоптати
Тих, кого нема вже нині...
Молиться в своїй хатині
Хтось за них. А ще – за нас!
Тут – нема кінця і краю...
Хай земля їм,- буде пухом!
Я сльозу в рукав ховаю,
І – знімаю капелюха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731150
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Хтось вривається вітром,
Хтось сонячним зайчиком
Завітає у серце
І там оселяється.
Ти штрихом ледь помітним
На долоні позначений.
Доля блискає скельцем,
Як дівчинка, грається.
Це у нас не відняти:
Тепло серед осені,
Світ в очах. На хвилину!
Чи має це значення?
Рік чи день – просто дати...
Між хмарами просині
Так наївно радію,
Мій сонячний зайчику.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731147
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2017
Олександер Мотиль:
Бідний Петлюро!
Який ти був молодий -
сорок сім -
коли п'ять куль розірвали
твоє тіло
на Rue Racine,
звалюючи тебе як дерево,
припиняючи твої мрії,
караючи тебе за злочини
безіменних інших,
забираючи тебе від дружини і дочки,
очорнюючи назавжди твоє ім'я,
роблячи тебе мучеником,
даруючи тобі безсмертя,
рятуючи від старечої немочі
і можливої
тривалої посередності.
Чи був замах вартий слави?
Підозрюю, ти вибрав би інше.
Була Ольга,
була Леся,
була твоя кохана Україна -
всі поховані разом з тобою на Монпарнасі.
Коли твоя голова вдарилась об бруківку,
мій бідний Петлюро,
чи згадав ти їх із жалем?
Переклав Анатолій Чернат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731091
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 29.04.2017
Мерехтлива свіча колихає маленький вогник. Обережно, пів пошепки. Не задмухати б, не згасити зрадливу квітку, що спливає за воском. Хвилинна за хвилиною. Скільки залишилося?
Вітер за вікном. Не видно його, от і намагається гучно привернути увагу, стукотить по склу, шумить у хмарах. Чути його, голос ночі у темряві як знак. Не самотня. Там, за вікном не пустка. Там життя, яке не боїться того, що не бачать очі.
Мерехтіння пришвидшується, відповідає на голос за вікном, намагається вирватись. Та як відпустити маленький острівець світла, живий танець вогню, такого близького.
А відпустити все ж доведеться. От-от зірветься світлячок і полетить у ніч. Залишить тільки темряву. І голос вітру, що покличе когось іще, щоб розділити темряву, яка не подарувала ні зірок, ні місяця, заховала за хмари. Жадібна.
Мусить когось покликати. Поки не скінчилася ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731085
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Шпачок у російську глибинку влетів.
А він – з України, з садів калинових.
З російською шпачкою справи завів,
Гніздечко там звили в гілках березових,
Ну, значся, кохання, чи як там у них,
Тож треба співати, як дома навчився:
Почав солов’єм… зробив паузу, стих,
І знов на весь ліс в ніжній пісні розлився!
Співає шпачок! Прославляє весь світ
За нову весну, за тепло життєдайне!
Здавалось, сидить між калинових віт
Під небом блакитним своєї Украйни.
Аж раптом ворона… з’явилась вона,
Тому, що їй дятел настукав депешу:
« Хахол объявился! Изнанка видна:
Опасность несёт всероссийскому лесу.
В Европу зовёт! О свободе поёт!
А сам, между прочим, с бандеровским духом!
Погибель он «русскому миру» несёт
Пожрёт наших птенчиков с телом и пухом!»
Ворона, - з Москви. Для «прінятія мєр!»
Орел двохголовий їй дав директиви:
«Заткнуть эту глотку! Да спрятать за дверь.
В железную клетку, как прочих паршивых!
Но если, по-нашему будет он петь,
Хахлацкую мову навеки забудет,
Тогда на гнездо сменим строгую клеть
И русским считаться с рождения будет!»
Чего тут распелся в лесу соловьём?!
Проклятый хахол! Профашистская харя!
За наглость такую тебя призовём
К ответу, негодник, да клеткой одарим!
Но если ты будешь послушен и тих,
По-нашенски петь, по-вороньему каркать,
То сможешь до старости мирно дожить
И кровью скворца, перед смертью, не харкать!
Затих наш шпачок. Зачаївся в дуплі,
Тай став по московському жити закону.
Співав про великих Російських орлів,
Співав про могутню, про чорну ворону.
І так поступово, у чужій далині,
Забув назавжди свого духу основу:
Блакить понад садом, лелек в вишині,
Хатину побілену, цвіт калиновий
І мову матусі своєї забув!
Забув пісню щастя у ніч солов’їну…
А в ріднім селі не забули, що був.
Що зрадив назавжди свою Україну…
29.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731084
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Декабрь спорил с ноябрем,
А я забылся дивным сном.
Я стоял на мосту в искушающей мгле,
А вокруг все окутано тайной....
И внезапно, нежданно привиделся мне
Силуэт незнакомки желанной.
Ты неспешно плыла и сводила с ума,
На тебе было платье из крепа,
Кружевная вуаль, а бродяга-февраль
Любовался тобою....Нелепо —
Падал сказочный снег и безумец-рассвет
Разъяренно настраивал струны,
Я смотрел на тебя и кружили, звеня,
Стаей воронов сладкие думы.
Расстилался туман, я с тревогою ждал,
Как ребенок, надеясь на чудо.
Словно дряхлый старик ветер жалобный стих
И вокруг совершенно безлюдно.
Только ты, только я, да обманщица-мгла,
Видел я очертания смутно.
Сквозь чарующий смех прошептала ты мне —
Но....виною всему было утро.
P. S. И теперь, как чумной,
Не в ладах с головой,
По тебе, незнакомка, тоскую.
Я стою на мосту и лелея мечту,
Облик твой неустанно ищу я.
30 ноября 2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684543
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 29.04.2017
В діброві ковдру розгорнув світанок,
В ставку на плесі промінь танцював.
В прозорій шалі розквітав серпанок,
На полотні ноздрички малював.
Зібрав у зграйку діток перкальових,
Повів повільно й тихо до води.
Прикрасив стежку з гілок черемхових,
В рожевий колір одягнув сади.
Весна прийшла охайна чепурненька,
У вітах крон сховалась омела.
Знов закувала з гаю зозуленька,
Гаями трунок в доли понесла.
Дивлюсь і заздрю вкотре чаклунові,
Цвіте й дурманить запахом бузок.
Весни смарагди зело - бірюзові,
Кладу я чистим помислом в рядок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731074
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
[color="#6da612"][i][b]О чем-то иволга заплачет
И с тихим шелестом кустов
Мой ум как будто вновь готов
Былую жизнь переиначить…
Перекроить ее с рожденья,
Развеяв по ветру куски
– Любовь, потери, мрак тоски
И раствориться в наважденье…
Живой увидеть снова маму,
Почувствовать касанье рук,
Опять пройти все тот же круг:
Печали, радости и драмы…
Друзей увидеть бы надежных,
Что пали от военных ран:
Такой удел был богом дан
Из массы судеб всевозможных…
А время иволгою-птицей
И детство в юность превратит,
Все дальше тянет как магнит,
Нам изменяя жизнь и лица …
О чем-то иволга рыдает
И мне понятен этот плач:
Ведь время лекарь и палач
В одном лице – все это знают…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731073
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Ходімо, мій брате, до Раю,
бо в пеклі з тобою були.
Ми двоє з гостинного краю
до цього не знали хули.
Покинемо, друже, це пекло,
що влада назвала АТО.
Пішли вже, допоки не смеркло,
немає ж попутних авто.
Немає – радій, слава Богу,
сьогодні ми тільки удвох.
Для нас простелилась дорога
на Небо, там спокій і Бог.
Не будуть вже більше снаряди
нам тишу й тіла шматувать.
Там інший, там вищий порядок,
та Божа завжди благодать.
Що? Ногу тобі відірвало?
Не можеш, мій брате, іти?
Терпи, подолаєм завали
і будем поволі повзти.
Вгризатись зубами в каміння,
в самого лиш кукса з руки…
Козацьке у нас бо коріння,
діди ж козаки в нас й батьки.
Зате уяви, як на Небі
блаженно ми будемо жить!
Ти там? Зачекай, я до тебе!
Ще крок, ще зусилля, ще мить…
28.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117042807518
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731050
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
На краю самоти я вишукую раду,
У нічному безсонні загортаючи крик.
Я іще раз в собі переважую “ваду”,
Бо чому ж це мій світ сизим маревом зник.
І не стало в мені ні краси, ані друзів.
Перешіптує вітер стогін важких думок.
І вже йду я “назад” по обпаленій смузі,
І півнеба схилилось в придорожній пісок.
А мовчання плете невимовні печалі,
Аби смутком зважніло пригинати ходу.
У весняних сльозах мокнуть води проталі,
А я нібито там… там... іще на льоду.
І у слові уже не знаходжу розради,
Спопелилось від болю переказаних фраз.
І самотність - жура в мені промені краде,
І все меншає сонця у тенетах образ.
Як же вийти?! Довкруг лиш із фальші перила...
Прогинатися в міру за вітрами услід?
Підтягнувши попруги, піднімаю вітрила!
Все ж повірю, що день - дозволяє політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731068
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
***
Ранок вбрав трави
в небесні діаманти.
Ждуть Царя світил.
***
В досвітніх зірок
вже тьмяніють лампадки –
Сонце проснулось.
***
Ранкова зоря
зашарілась красою.
Цар іде на трон.
***
Нічна красуня*
закрилася від Сонця.
Вірна Місяцю.
* Нічна красуня розкриває квіти з вечора до ранку.
Від яскравого сонця всі квіти закриваються.
28.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730928
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Дощ з душі печаль змиває,
Тарабанить в шибку.
Ароматом з липи чаю,
Ніби медом скибку,
Мажу я синці сердечних
Намірів, рубцями
Де-не-де – у пам’ять ґречним
Крокам манівцями.
Тарабанить: “Посміхнися!”.
Вторить чаю пара.
Повелось так – не спіткнися,
Інша найде хмара.
Але з неї ж дощ омиє
Знов твої печалі.
Лийся, друже, й я налию
Знову з липи чаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730764
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 28.04.2017
На скронях білий-білий сніг,
Ознака раннього старіння.
На скронях білий-білий сніг,
Немов життя обледеніння.
Та знов облився цвітом сад,
Де все для пісні оживає.
Життя дається тільки раз,
Йому повторення немає.
На скронях білий-білий сніг,
У очі старість зазирає…
На скронях білий-білий сніг,
Чому ж це серце завмирає?
Десь чується дівочий сміх,
Десь з кимось юнь нова жартує
А тут на скронях білий сніг
В дорогу костура готує.
На скронях білий-білий сніг,
Ти цього снігу не лякайся!
На скронях білий-білий сніг,
Та знов в дорогу ти збирайся.
Нехай летять твої літа,
Не оглядайся у минуле.
Душа ще надто молода,
Ще смак до мандрів не забула!
Іди дорогами у світ,
Познач мету, щоб напрям знати
І намагайся, попри сніг,
На легкий шлях не повертати.
На скронях білий-білий сніг,
Відлуння випробувань долі.
Душею я іще не дід -
А просто хлопець сивочолий!
Живе у серці квіт надій,
Ще сходить в небі зірка рання
І при лебідоньці моїй
Душа співає від кохання!
28.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730913
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Не можливо, щоб щастило всюди, гроші завжди були, здоров»я, сили, нам від невдач не дітися нікуди, не бути всім нам по душі і милим! Буваємо своїми і чужими, фальшиві друзі поруч з ворогами, періодично в нас чергуються режими, та після кожного ще з більшими боргами! Не застраховані усі ми від поразки, далеко не усе в нас по закону, із кожним днем все ближче до розв»язки, відрізок свій з народження до скону!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730888
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Ходив нечутно вечір по землі.
У тиші, де й травинка не шелесне,
Два човники, неначе кораблі,
Струмком пливли в ріку, щоб далі плесом...
Їх підганяв легенький вітерець.
Підгойдував, здалось, не для забави.
Старий вівчар спинився,гнав овець,
,, Вони, вони!”, –і впав у буйні трави.
,, Два човники із нездійсненних мрій ,
Мене старого ледве наздогнали.
Гей, вітре брате, в парус дужче вій! –
Гудок почувсь. – Мабуть таки впізнали”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730904
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
оранжерея, дивный сад,
цветы в нем невесомы,
порхают, кружатся, парят
и контуры знакомы.
моргают пестрые глаза
на шахматной площадке,
пытаясь жестами сказать:
“поймай, играя в прятки”.
поймай, оставив в пальцах тушь
одной красивой сказки.
но только, если неуклюж,
увы - всё строят глазки.
оранжерея, дивный сад
порхающих букетов.
ах, если б только бы назад
не выходить из лета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730909
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017