Вимкни мене, будь ласка. Тисни на off.
Хай гасне світло, горять діоди й мости.
Глуши чортів звук від наших пустих розмов.
Глуши мене всім чим можна, як хочеш ти.
Гаси мене, мов цигарку. Пали нутро.
І вилий мене до краплі, розбий після мене склянку.
Тягни за всі важелі. Витисни з мене добро,
Всі вечори одинокі, всі мої самотні світанки.
Зачини мене повністю, викинь ключ.
Спали мої вірші, прозу, мою ментальність.
Вимкни мене, якщо зможеш. Уласноруч.
"forever alone" не цитата, а моя реальність.
Ю. Типусяк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734666
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Тяжело для ребенка стать другом...
Стать хоть немного авторитетом.
А хочеться быть для него опорой,
Быть близким, родным человеком.
Хочеться чтобы тебя полюбил,
И мог доверять секреты.
Хочеться чтобы к тебе приходил,
И не прятал свои скелеты.
Тяжело для ребенка стать другом,
И быть для него скалой...
Особенно если ребенок не твой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733425
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Сумний мотив на вишиванці-
Нитки чорнезні, біле тло.
Ми вічного двобою бранці,
Де у борні- добро і зло.
В країні, оповитій горем,
Нам хрест доводиться нести…
Ті хрестики- на білім чорні-
Могил невишиті хрести…
© Володимир Присяжнюк
18. 05. 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734046
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
[i][b]"Океану Ельзи",[/b]
улюбленому музичному гурту
нашої сім'ї присвячується[/i]
Мільйони слів покладені на музику,
Мільйони руж упали у траву…
Душі затісно в тілі, мов у вузлику –
Співає «Ельза»…Я собі живу…
Самотньо так пахтить вечірня втома,
Холодний зойк промерзлого вікна…
Хлюпоче океан у мене вдома –
Лоскоче мозок келихом вина.
Летить у вільне небо біла птаха,
Зоріють ночі – і дівча росте…
А що є пісня? – вищий в світі знахар!
Все геніальне,бачиться,просте.
І хто є хто… і скільки тої міри
Любові, що стікає через край?..
Звичайні Ночі й Дні і тексти з «Міри» -
Блаженний острів,безконечний рай,
Вселенський світ з зеленими очима,
Людської долі безконечний шлях…
Куди прямуєм?.. – ангел за плечима,
Незмовна туга в тихих небесах…
[i]«Така, як ти…
раз на життя»…[/i]
Одначе,
Хто нас знайде в чарівнім колі муз?
Коли душа у снах піснями плаче –
Співає «Ельза»,український «Mьюз»!..
Зринають ве́сни,шаленіють кроки,
Бринить душа обтяжена, мов дзбан,
Зривають греблі слів дзвінкі потоки –
Бунтує дух… Нуртує Океан!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
[i]До слова, сьогодні у Святослава Вакарчука уродини...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733358
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 16.05.2017