Бирюзовый край небес
приукрасит стопку мыслей...
приукрасит сотни пьес...
- Пьес, в которых... стала лишней...
Ветер сильный... – Надо ли?..
Снег срывается в апреле...
И судьба с прохладою...
- Рядом нет, кого хотела...
Зимний час сошел на нет,
но с теплом все как-то сложно...
- Согревает лишь сонет,
что звучал в далеком прошлом...
Боль в груди средь пустоты...
- Не ее душа просила!..
Не сбылись мои мечты...
позабыть бы все, что было!..
Бирюзовый край небес
приукрасил стопку мыслей...
приукрасил сотни пьес...
- Пьес, в которых... стала лишней...
* * *
Вишни скоро зацветут...
Яблонька порадует...
- Будет с милым счастье тут?
Нет, не будет... знаю я...
29.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938535
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Холод наскв0зь пробирал…
До кости!..
Ветер взвывал, как шакал…
- Где кресты…
Праздничный в небе салют…
Рождество!..
- Только вот их не зовут
в торжество…
Нет больше снов… нет шагов...
нет вражды…
Нету тепла от их слов!
- Лишь следы…
Клеилось что-то… рвалось…
Много тем…
В душах кричащий вопрос…
- Ну зачем?!
Слышен наверно салют…
Голос… смех…
Из-под креста не сбегут…
- Плоти грех…
Зрители из тишины…
Столько тел!..
Главного все лишены…
- Кто хотел?!!
Поднялись душеньки их
в синеву...
Список желаний утих…
- Не живут…
3.01.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900166
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 28.01.2022
Ти заглядаєш в очі. Ні. Не треба.
У них - пустеля стихлих почуттів.
Яскрава зірка падала із неба,
Бажань ти загадати не зуміла.
Тепер при зустрічі чомусь (чому? - не знаю)
Враз обірветься в серці тятива.
Навіщо твої очі пам'ятаю?
Чому у них з'явилася журба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909190
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.01.2022
-А житимеш? –Житиму.
( вогники в диких очах)
-Залишся на мить, ненадовго. -А ти не змінилась.
Я міг би усі скарби світу… ( вогні на свічах
притихли, принишкли, завмерли…
і раптом пролилась
Мелодія ночі)
-А хто це у тебе стоїть
отам за спиною? здається, її я не знаю…
Хоча… -Не зважай, то дрібниці, то просто Ліліт…
Вона досить часто
приходить попити тут чаю.
-Послухай, маленька,
як сонцем вібрують міста,
як кришиться смальта твоїх кришталевих теорій...
-Вона така гарна, лиш інколи ніби з хреста
зняли її щойно…
-А, знаєш, усі ці love story
Я слухав би вічність...
Лиш віри не йметься… - Так ось,
гадаєш, фантазіям цим вже ні меж, ані краю?
-Коли це у тебе? коли оце все почалось?
- З тих пір, як прогнали її
із якогось там раю.
-так житимеш..? – житиму!
-Хочеш, на дверях замки
усі поміняю, і, зрештою, завтра, можливо…
-Смеркає так швидко…(в зелених зіницях зірки)
Завариш нам чаю? на трьох…
бо це справді важливо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697601
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 01.11.2016
Дякую за натхнення, Пташко!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
Чуєш, мелодія…
Легко вібрують звуки…
Стишене скерцо… і - біг зупиняє час…
Пластика тіл – апріорі, як пластика рухів…
Магія танцю і…
пауза раптом між нас…
Дикі стежки…
Тільки інших мені – не треба!…
Тільки півтакту – в найглибших кутках землі…
Тільки півкроку – крізь нас проростає небо!
Й - пауза…
я зупиняю свої кораблі…
Чуєш… тихіше…
Бо вже срібнокрилий ангел
Цілиться вправно в пустельні мої міражі…
В дюнах сердець - неймовірно багряне танго!
Й пауза…
ти завмираєш на дотик душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618196
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Ты должна мне помочь-
Я не верю в любовь, не любя.
Мне нужна эта ночь...
Эта ночь мне подарит Тебя.
Высшим таинством нас
Вновь накроет, как будто плащом,
Словно все в первый раз,
Мы постигнем, познаем, поймем.
Мы пройдем по мосту,
Что миры наши соединит.
Будет новый статут,
И меж нами протянется нить,
Что связует миры,
Пролегая сквозь наши сердца...
Эту рану, надрыв,
Теребящую боль без конца
Должен я залечить.
И рецепт лишь один- это Ты.
Вновь учиться любить-
Как с уставом в чужой монастырь...
Ты монаший наряд,
Плавно сняв, оставляй позади.
В Сад Терзаний, в мой Сад
По ночному мосту приходи.
Я навстречу пройду
Сквозь ворота ночной пустоты.
В Тайну Таин войду,
Где цветут бергамота цветы,
И сквозь сладкую боль
Единение тел впереди...
И воскреснет любовь...
Ты нужна мне. Нужна. Приходи.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110401276
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618249
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Вона кохання відпустила,
Як відпускають із гнізда
Пташа, в котрім достигла сила.
Нехай летить. Прийшла пора.
Ще трохи, зовсім трохи суму
В очах, де палахтів вогонь.
Та в серці вже нема безуму
І пульс спокійний біля скронь.
Вона так гаряче любила.
Та не жалкує ні об чім.
Бо це їй не обдерло крила,
Бо це їй гріло, мов Гольфстрім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571392
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Відридали берези, заспівали ліси,
Первоцвіт б’є у дзвони щоранку
І п’яніє душа від такої краси,
Одягають поля вишиванку.
По долинах туман позбирав всю росу,
Підніме в небеса, в білі хмари,
Мавка дивиться вдаль, заплітає косу,
Чи тумани ранкові розтали...
Яка дивна пора, як весна на душі,
Всюди ходять закохані пари,
Коли хлопці стають, як один - Лукаші,
А дівчата одягнені в чари.
Принеси щастя, весно, до родини у дім,
Щоб музики весілля заграли,
Хай тепло на поля принесе перший грім,
Щоб весною ми всі воскресали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570514
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 01.04.2015
Я перестала думать про війну,
Про чорне горе і страшну руїну.
Але живе у серці Україна,
Чекає на осяяну весну.
Я перестала про війну писать.
Я надто довго серце болем мила.
І ось якась невидимая сила
На темі цій поставила печать.
Про те не можу більше, що палить.
Втікаю в світ, запалений красою.
Якби ж то можна змити бруд сльозою!
Якби ж то можна щось одній змінить!
А, може, нам зібратися разом
І закричать, щоб гори аж здригнулись,
Щоби неправда у дугу зігнулась?
Бо скільки ж можна злобі буть гніздом?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570589
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Сказати про поетів мушу –
Отих, що правду стережуть,
Ллють у рядки не думи – душу.
Людськими болями живуть.
Отих, хто зло всесвітнє ріже
Без шаблі навіть і меча.
Чий подих гострий, щирий, свіжий
Тримає ери на плечах.
Поетам дякувати хочу -
Тим, в кого совість – п'єдестал.
Хто думу сіє в світ пророчу,
Хто робить магію з листа.
Листа - аркуша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568305
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Вітер холодом б"є
(а неначе ж минула зима),
В ніч несе монгольф"єр,
І у ньому летиш ти сама...
Ти фантазій політ
Наших зустрічей в серці сховай,
Наче пазурі кіт...
-Гей, прислужнице, кави подай!..
У нічному бістро
По дорозі, від дому за мить,
Уповільнила крок
Філіжанкою серце зігріть.
Он удома сім"я-
Чоловік... І дитина... Таке...
А душею- моя...
Що ж... Кохання твоє- нелегке...
І до зустрічі час,
Наче кавова гуща, на дні...
Та бувало, не раз
Ти себе дарувала мені...
Наче Божі Дари
Наша зустріч в годину важку...
-Приїжджай! Відігрій!..
-Гей, дівчИно! Подай коньяку!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032300440
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568665
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
На цей вірш шанованої мною поетеси Уляни Задарма. Без її відома, бо я зайшов на сайт, а вона вже, мабуть, спить...
********
...люлі,Зернятко,Киця Капризівна,
ніч над провулками темними ...сонними...
Що тут поробиш - душа як валіза -
порожня й бездонна...
...спи,Люленятко... за ніч -потеплішає...
десь океани дрімають-гойдаються...
Вибач - казКИ -не човнами...а мишами -
в шпарки ховаються...
...очі заплющуй,Горішку мудрований...
Коники - білі...на них - королевичі...
а на плащах - чи дракони з коронами...
леви чи...?
...баю,Зозулько... Допоки так солодко
в Cнах Золотих всі з війни - повертаються
й грають весільні муЗИки... не -МОроки...
...жаль - не збуваються...
....... ....... ....... .......
ЮНИМ МАМАМ ВІЙНИ
Дерева в мороці скоцюрблено-сердито
Згинають віти, наче просять- обігрій!..
Війну у край заніс чужий холодний вітер.
Нас носить світом, наче листя в буревій...
Готичне скло розбив війни кривавий молох...
Тобі тривожно... Наче пташка в комиші
Тріпоче крильцями- у грудях б"ється сполох...
Удвох їм тісно там... І серцю... І душі...
Мала дитинка так повільно засинає...
Ти- краща мама у безкраїні світів,
Та все ж тривога, що її ти відчуваєш,
Дитяче серце відчува і поготів...
Маленьку донечку заколисай, залюлій,
Її у ліжечку дрімотно обійми...
Співай про котика, як прилетіли гулі...
Ще зійде сонечко. Ще будем разом ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567008
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Люба Подруго, я за тобою сумую.
Руку дай. Скоро зустріч. Тебе проведу я
Через міст водорОзділу темних фантазій,
Що світи наші знов поєднають наразі...
Це місток, що створив зачарований Демон...
Це місток, що удвох ми з тобою пройдЕмо
По-над темними водами Стіксу нічного,
Де в лататті орнаментів схлипу німого
Впізнаватимеш Фрейї рунічного знаку,
І навколішки ставши, складеш ти подяку
Чоловічого тіла оголеним гронам,
Що тебе переповнять за покликом лона,
І цілунком торкнешся мого ти чола...
У воді віддзеркаляться наші тіла,
І моєю себе ти відчуєш рабою
З насолодою здатись на милість без бою...
Відчуття поєднання- у Вирій дорога...
Міст світів... Тут стрічавсь Білобог з Чорнобогом...
Тут Смородини-річки круті береги...
Доторкнусь... Увійду... Наберуся снаги
Від твого прохолодно-вологого тіла,
Що для інших святе, а для мЕне грішило...
То пусте. Он латаття вночі розцвіло...
Знай- до мЕне тебе ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031000771
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565514
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
"посвящается моей жене"
Как много в жизни делаем мы зря…
Как медленно и трудно мы взрослеем…
И удрученно в прошлое смотря
О многом запоздало сожалеем…
Эх… если б воля в том была моя
И время воротить достало б сил
За многое раскаялся бы я…
За многое прощенья попросил...
И зная жизни новую ценУ
Я б Вас нашел… моя – «ля фам шерше».
Я б Вам живую подарил весну
(а не поделку из папье-маше).
Я был бы к Вам внимателен и мил…
Я б слушал Ваши легкие шаги…
Я б по-другому Вас сейчас любил…
Я б написал Вам о любви стихи…
Я б приносил цветы Вам просто так…
Я был бы с Вами каждый час и миг…
Я б в Вас опять влюблялся, как дурак…
Я рисовал бы Ваш прекрасный лик…
Я был бы трезв, без теней на щеках…
Я б даже не взглянул на прочих дам…
Я б Вас одну носил бы на руках…
Я б Вам вернул всё то, что должен Вам…
...Эх… ка́бы, ка́бы… осень на дворе…
Летят листочки сожалений разных…
А в памяти моей – календаре
Так много серых… и так мало красных.
Близка зима… уж первый снег кружи́т,
Не заметая в осени следа.
Калиновая ягода – души,
Ты горькая… и поздняя всегда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564662
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Сміються чорнобривці за вікном,
Колись в рядочки сіяла їх мама
І квітничок, неначе полотно,
Гаптує душу вишиту вітрами.
А чорнобривці, мов вишневий цвіт,
Нагадують про роки, що минули,
Зелений виноград – невипите вино,
І усмішка, що вже давно заснула.
Оці два кольори, що хату бережуть,
Нагадують мені долоні мами,
До них немов до рук губами притулюсь,
Згадаю усмішку принесену вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563129
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Вот у этих заборов белёсых,
В тихий вечер, такой, как сейчас,
Был расстрелян мальчишка весёлый
Из двухстволки сверкающих глаз.
Здесь его похоронено сердце
Под трёхбуквенной бранностью слов.
Пыль тяжёлая, ласково сейся
Через сито знакомых шагов.
Смотрят в сердце бессонные лампы,
Смотрит в сердце луны злой пятак,
И салютами задраны лапы
Одичавших бездомных собак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560960
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Кто-то вернулся... Кому-то в дорогу...
Все привыкают к войне понемногу.
Гречка не порох. И масло не пушки.
Словно явясь из былого, старушки
Сахар и спички, мыло и соль
Впрок закупают... Военная боль
Взглядов... Сурово-спокойные лица...
Неизбалованные заграницей,
Те, кто "прессован" не раз был властями,
Те, кто себя обеспечили сами,
В пику властям, что считали их "рванью,"
С давней привычкой своей к выживанью,
Сами себе и опора, и суд...
Те, кто сегодня Отчизну спасут.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022600601
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562520
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
На перроне сиреневый воздух,
Первый снег, предпоследний вагон,
И в солёном зрачке паровоза
Тихо бьётся пленённый огонь.
Ты сказала: "Прощай", и слезинку
Осторожно смахнул семафор.
Я остался один, как снежинка,
На холодных ладонях платформ.
Всё осталось в завьюженном мире,
Только не было рядом тебя:
Так же тихо снега говорили,
Поезда пролетали, трубя.
Нет, ни что не исчезнет на свете,
Нет, ни что не уйдёт без следа,
Мне по-прежнему ласково светит
Твоё имя, как в небе звезда.
Навсегда остаётся со мною
Гул ветров. Море звёзд. Шар земной,
По которому тёплой тропою
Ты шагаешь под светлой листвой.
Остаётся со мною планета,
Глаз твоих синеволный прибой;
Нет, ничего не исчезнет а свете,
Ты всегда остаёшься со мной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560748
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Сьогодні я почула: «От за що
Ми маємо боротись, воювати?
За Україну? Та вона ніщо
Не зможе більше громадянам дати.
Війна, розруха, долар дорогий…
А Президент?! Нема вождя-месії!
Ні, воювати нам не до снаги,
Одразу краще здатися Росії».
Печуть до сліз ті зрадницькі слова.
Невже і досі в когось хата з краю?
Чи маряться їм Путін і Москва –
Синоніми вгодованого раю?
Так, покоріться, голови схиліть –
В ярмо! Навіки! Клякніть на коліна!
Були рабами ви впродовж століть,
Спливала кров’ю ненька Україна.
Та, слава Богу, меншає рабів,
І українці знов стають до зброї.
Настане час – і весь народний гнів
Спрямують на загарбників герої.
А ті, хто зневажає рідний край,
Для кого українська – «дика» мова,
Нехай ідуть від нас за небокрай –
Де «Руський світ», де править дядя Вова.
На вас чекають мирний Магадан,
Якутія і Колима з Сибіром.
Миліша за Вітчизну вам Орда?
Хіба тримаємо вас? Їдьте з миром!
А нам ставати з ворогом на прю
(Страшний він, але ми сильніші духом!),
Як мріялось Шевченку-Кобзарю,
Багряному та іншим відчайдухам.
Пора скінчити еру лихоліть,
Голодоморів, нищення і болю.
Не поступайтесь, браття, зупиніть
Загарбницьку політику-сваволю!
Були б ми разом, не могла б Москва
Розбій чинити у квітучім краю.
Де схована гетьманська булава,
Що здатна розігнати вражу зграю?
Любов, надія, віра – все в нас є.
Борімося – за Україну-мати!
Та поки «вата» в нас не зогниє,
Нам буде важко ворога здолати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555392
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015
I
Два друга в Ірини у класі було:
Відмінник Олесь і крутійко Павло.
З Іриною в двір на перерву ішли.
Портфель їй по черзі додому несли.
Олесь, наче ангел, ходив, говорив.
Слова, мов бальзам дорогий в душу лив.
А Павлик – вогонь. Лиш скакав і скакав,
Штовхався, пищав, кулаки розпускав.
Олена Петрівна кричала не раз:
- Ну, що за дитина! Псує увесь клас!
Поглянь на Олеся. Не треться до стін.
Завжди акуратний і ввічливий він.
З тобою що день – то проблеми нові:
То шибка розбита, то бійка в траві.
Сіяє Олесь, наче сонце ясне.
В Павлуся обличчя, мов хмара, сумне.
II
Якось Іра й Лесик, узявши Павла,
Пішли на майданчик пограти в м’яча.
Як стали по небу хмарини плисти,
Додому зібралися друзі іти.
- Я м’яч понесу, - тут Олесик сказав.
- Бери, - каже Іра.
Павло промовчав.
Ось рушили діти. Собака в дворі.
Став гавкати, зуби оскалив свої.
Присіла Ірина. Пес поряд приліг .
Олесь кинув м’яч і додому побіг.
Іринка ридає. Собака гарчить.
Павлусь до Ірини кидається вмить.
З кишені печення якесь дістає.
Собаці зубастому швидко дає.
- Ховайся за мене, - Ірині кричить.
А тут вже господар з-за рогу біжить
Собаки страшного: «Палкан, до ноги!»
Ошийник в руках і якісь пироги.
Собака покинув дітей і побіг.
А в Іри обличчя бліде, наче сніг.
- Злякалася дуже? – Павлусь запитав.
- Злякалась…
По плечах дівча поплескав.
Ірина йому тут:
- Ти друг – вищий сорт!
Приходь у неділю до мене на торт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504849
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 03.10.2014
Витанцьовує літо бабине
На легких, ніби пух, хмаринах.
Погойдалось на перекладині,
Поснувало своє павутиння.
Павутинок сріблясті ниточки
Сивиною вплітає в скроні,
Одягає дерева у свиточки
Золотаві й багряно – червоні.
Вітер з осінню кучерявою
Заграє, регоче у листі.
Спокушає її забавою,
КалинОві дарує намиста…
І на тлі цієї містерії
Раптом бачу знайому постать.
Забриніла в напрузі артерія
Й до очей підступили сльози…
То була моя перша вчителька.
Я вагався: невже не пробачить?
Наших душ дитячих цілителька.
Скільки ж років я Вас не бачив?!
У стрімкій, мов експрес, буденності
Ми « на потім» усе відкладаємо.
Виправдовуєм злободенністю,
Що цінуємо, як втрачаємо.
Все «аврал», все нам обмаль часу
На візит, чи дзвінок, чи листівку.
Ми стаємо з людей біомасою
І від того так соромно й гірко.
А вона тільки ніжно гладила
Мою сиву, мов сніг чуприну:
« Лише добре про тебе згадую...
Ну, не плач, заспокойся дитино».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527476
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014
Уже відлетіло, мов лист, вересневе тепло...
Уже по ярах залягають вологі тумани...
І щемом по серцю, як клич журавлиний, лягло
Те літнє кохання, на лавці залишене нами...
Загублений ранок всміхається нам з небуття,
Примхливо сміється, закоханий в подихи літа...
В нім спомини щастя, що нам дарувало життя,
У променях сонця, обрамлених неба блакиттю...
І ти, зачарована сонячним світлом сидиш
На лавці зі мною, і сплетені руки коханням...
Нас в світі лиш двоє, і ти від бажання тремтиш
В видіннях картин еротичних до ночі із рАння...
Залишений спомин... Життєвої пам"яті щем...
В усіх так було... Та не так... Ми таки загубили...
Рясніють калюжі, омиті осіннім дощем,
Мов сльози кохання, яке ми саме полишили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524987
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Нас всюди зустрічають на «Ура!»…
Чи президента, чи просту людину,
Ми хрест несемо з берегів Дніпра,
В Європу, щоб вознести Україну!
Від нас ніколи брязкіт не лунав…
А зброя наша лише захищала,
Нікого українець не лякав,
У нас лише земля свята стогнала.
Мовчали ми, бо завжди, як раби,
Згиналися сусіду, наче «брату»,
А він весь час, що мріяв, те й робив,
Тепер рашист заліз до нас у хату.
Не брат він нам, не старший – падаль це,
Хоч росіяни теж хороші люди,
Але рашистам я плюю в лице,
Ніколи ми під ними вже не будем.
Нас всюди зустрічають на «Ура!»…
Чи президента, чи просту людину,
Хрест свій внесемо з берегів Дніпра,
В Європу, щоб вознести Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524365
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Музика Віктора Охріменка
Українці, ставайте до бою,
Нас родила єдина земля,
Коли разом, то ми із тобою,
Відіб’ємо фашистів з кремля.
Наші шаблі нагостримо нині
І пістолі за пояс візьмем,
Не дамо і шматка України,
Ворогам, що так сунуть тепер.
Українці, мій любий народе,
Віра в Бога і віра в душі,
Не віддаймо нізащо свободу,
Хай сконають собаки чужі...
Об’єднайся, стражденний народе,
Від Донбасу до синіх Карпат,
Збережімо навіки свободу,
Нехай згине загарбницький гад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505927
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 20.09.2014
Как красиво горит… как закаты вдали…
Так сгорают… надежды… мосты… корабли…
Равнодушно и слепо в ладони ко мне
С опаленного неба летит серый снег…
Мне до боли понятно… что это мы врозь…
Что с моим твое сердце опять не срослось…
Что кружит этот пепельный снег надо мной
Разделяя нас надвое серой стеной…
Как же снег этот пальцы мои холодит…
Я один… без тебя… бесконечно один…
Я держу все, что есть на ладони руки...
Не надеюсь на что-то… а жду вопреки…
Крутит время на пяльцах… линялую нить…
Только время не знает, что значит любить…
И не знает никто, как двух жизней пути
Уходящие в стороны вместе свести…
Ты сидишь и молчишь… так легко промолчать…
Допивая из чашки… свой стынущий чай…
Ты мои ожидания, словно в ответ…
Виноватым молчанием сводишь на нет…
И не сможет уже никого отогреть…
Лунный призрачный диск… видный только на треть…
И на глупый вопрос… значит мне уезжать?...
Скажешь … что не сбылось… скажешь… мне очень жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519866
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 29.08.2014
Любителям гумору
Конференція жіноча відбулась в Парижі.
Тут були жінки чорняві, біленькі і рижі…
І одним з питань жіночих, не варто сміятись…
Скільки раз на тиждень сексом потрібно займатись?..
Англічанка виступила не краще й не гірше –
«Я стомлююсь на роботі – один раз не більше…»
А німкеня проронила чи дві, чи три фрази -
«Мені сексу вистачає на тиждень два рази.»
Тут зірвалась француженка, як листя із гілля -
«Я рахую, що потрібно сім раз на неділю…»
Піднялася українка: «Ви вдумайтесь тільки…
У неділю зрозуміло... А у будні скільки?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520157
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 29.08.2014
Ні, про любов писати ще не час...
Допоки ворон чорний понад нами
Ще змахує пекельними крилАми-
Ні, про любов писати ще не час...
Не ввічливо писати про любов,
Коли в вогні кривавого завзяття
Бійці Вітчизні віддають синовню кров...
Не ввічливо писати про любов...
Від них би народилися сини...
Зростали б, в їх очах відобразились
Дівочі очі, і життя б не припинилось...
Від них би народилися сини...
Цей смуток, не розвіяний повік,
Нічним туманом ляже посивілим,
Як коси матері, простерті на могилі....
Цей смуток, не розвіяний повік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517124
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Це щось страшне – в гроби лягає юнь,
Без рук, без ніг вертається додому.
Їм пригортать би до грудей красунь,
Віддатися б коханню неземному.
Їм би країну нашу будувать
Із правди й віри неба голубого,
Нове життя у пригорщі вбирать,
Налите світлом і любов’ю Бога.
Та ворог смерч ненависті збудив,
Вложив у руки смерті гостру косу.
І лихо – в ріст, мов трави після злив,
І сонце в тьму, і гіркота у роси…
Та нас так легко ворогу не взять.
Вже кару Бог в руках своїх тримає.
Об наш кулак зламає зуби тать.
І Україна в славі засіяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514014
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Вы простите, что так получилось, ребята,
Вам бы всем еще только ведь жить бы, да жить,
А вы, молча, уходите снова куда-то
По дороге меж этой нескошенной ржи…
По дороге горящей, ногами босыми,
Без грехов… без забот… без морщинок у глаз,
не любив… не узнав… не дожив… молодыми,
Вы ушли… и зачем-то оставили нас…
Вы за все нас ПРОСТИТЕ!…ПРОСТИТЕ!...ПРОСТИТЕ!...
За молчанье… за трусость… за подлость и ложь
И за то, что в последнюю вашу обитель
Постелили вам под ноги колкую рожь…
Вас навеки земля черным пухом укрыла
У кого же теперь нам прощенья просить?
Не прощенные вами… на ваши могилы
Будем… молча… стыдливо… цветы приносить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513716
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Солдате, гвардійцю, до тебе звертаюсь.
За мужність твою у поклоні схиляюсь.
Я знаю, це страшно, як рвуться снаряди,
Як землю вогнем обціловуюють «гради»,
Як важко в бою і в дозорі ночами,
Без теплого ліжка, без усмішки мами.
Я знаю, це сумно, як ранені друзі,
Як смерть свої пастки лишає в окрузі.
Та треба комусь рідний край боронити,
Від ворога нашу країну звільнити.
Тож, хлопчики, любі, прошу вас, тримайтесь!
Здобудьте нам мир і додому вертайтесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512466
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Вона прийшла… і стала на порозі…
На мить завмерла стомлена юрба…
Німим питанням звірів у барлозі…
Та як посміла ти!!?... І хто така!!?...
Вітри прадавні розвівали плаття…
Та не торкали п”яні голоси…
Прекрасна квітка ніжного латаття
Вогнем століть горіла із коси…
Дивилась…на розчавлених в зневірі…
І в їх очах уже читала страх…
Зачавлені… озлоблені… мов звірі…
Сталевий блиск і ненависть в очах…
І біль століть відчула в повній мірі…
І відчаєм наповнені пісні…
Коли навколо лиш голодні звірі…
І погляди… і дотики масні…
Спинилася… здавалось… відступила…
В агонії торкалися руки
Моржі…тюлені… мавпи… і олені…
Голодні пси… розлючені вовки…
І раптом звідкись…
Непідкупна сила…
Яка у ній від правіків була…
На лапи тому звіру наступила…
Так легко йшла до білого стола…
Не випити… не з”їсти… не спинити…
Не заховати від дверей ключі…
А ще… ніколи вам не повторити!!!
Мої круті й прекрасні віражі…
Я – всіх сердець
Розпечена руїна…
Лавина з гір……
Що котиться вночі…
Нестримна…
Незламна…
Нескорена…
Я - Україна…
….. й собою закрила
на чистім столі калачі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511406
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Сегодня не время писать про цветы-
Цветы и без вас процветут.
От газовой гари померкнут мечты-
И именно этого ждут.
Сегодня не к месту писать о любви-
В бессмысленно-глупых боях
Безумия жажду купают в крови
Уродцы в юродивых снах.
Умолкнем. Погибших почтим, тех , кто пал-
Кто б ни были- их ли вина,
Что олигархических гадов финал
Испит Украиной до дна?
Безумие власти- безумие сна.
Измена и подлость извне...
В печали и трауре эта весна
Проходит по нашей стране...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496833
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Спинися… КРАЇНО…
Відкрий свої очі ЗАКРИТІ…
Бо скільки ще крові
Нап’ється прекрасна ЗЕМЛЯ?..
Якими сльозами
Стежки твої будуть ОБМИТІ?..
Допоки у небо безкрає
Відпустиш свого журавля…
Проснися… КРАЇНО…
Тебе не здолати нікому…
Бо виросла з РАБСТВА
Очищена твоя земля…
Постав уже КРАПКУ…
Де звикла ти ставити кому…
І в небо безкрає
Свого відпусти ЖУРАВЛЯ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496840
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 05.05.2014
– Мне сказал диктор в телеке, дУмать так. Вот я и думаю...
Мыслить лень. Да и попросту жаль кучу времени зря.
Прокляну я, пожалуй, Надийку – близняшку-сестру мою,
раз не верует в белого-красного-синего батю царя.
Заболела бедняжка смертельно своей Украиною
и не слышит, что ей говорят, что у нас говорят...
«Приезжай, посмотри», - всё твердит. Мол, пока – не с повинною...
А мне страшно лететь. Там ужасный бандеровский лад!!!
Там едят москалей! И жидов. И детей, представляете?!
Я по телеку всё это видел однажды, клянусь!
Телевизор не смотрите? Душенька, много теряете.
Киев древний сдурел. И собрался войною на Русь...
– Я живу в Украине. Поверишь? – фашистов не видела!
...Кроме тех, что скрывают под кожею крылья орла.
Повалив в зимний Днепр кровожадных довлеющих идолов,
молодая страна Украина н а р е ш т і чуть-чуть ожила.
Хочет жить, наконец, суверенно, свободно, по совести
и забыть геноцид, то бишь автократический «бзык».
Но, однако, мой братец!.. Как сильно меняются новости
в переводе с родного на великорусский язык!..
Приезжай, зацени... Подарю пониманье глубинное.
Не прозреешь ты сам – будут плохи у внуков дела!..
Ты останешься жив! И здоров. Сохраню. Я клянусь пуповиною –
той, которой природа с тобой нас двоих обвила...
– Друг Иван, дорогой, ты неправ, что живу в Украине я.
На Донбассе живу – на окраине славной Руси.
Я свободу и совесть на место рабочее выменял.
Да, мне «нация» по боку. Ты... о зарплате спроси.
Я смотрю НТВ. Меня корчит от слова «бандеровцы».
Холодею от мысли, что сын может думать не так.
Всё молчит, ускользает... Собрался куда-то... Не делится.
Разобраться пытался, а он мне: «Ты, батя, дурак!»
Может быть, и дурак... Мне три года осталось до пенсии.
Мне стабильности хочется. Может быть, западный сэр
даст рабочее место?.. Стареть буду гордо и весело!
Буду умный дурак. И для всех пионеров пример...
– Я борец за свободу. Меня не «спужаешь» потерями.
Я ловил этой грудью приветы от «Беркута» влёт.
Я бандеровец! Что ж... В Иисуса не сразу поверили*...
Не поверили в Стуса... Но каждый велик в свой черёд!
Боль от ран я стерплю. Не дождётесь... Я выживу. Выстою!
Чтобы без искажений – давайте на русском сейчас!
Я такой же, как вы, но победу я вымечтал, выстрадал.
Ни Москва, ни Европа – увидите! – мне не указ.
Я бандеровец. Да! И кипит во мне воля народная.
Я рождён для борьбы. Я к ней совестью приговорён.
Мы для власти любой будем грубыми и неугодными.
Не-угодными жили. Угодными вряд ли помрём...
– Я живу в... регионе. У нас тут – другие материи.
Я – насквозь украинец, а, значит, – изгой. Я привык.
Но спортивные парни грозятся повесить на дереве...
Им мешает мой чистый родной украинский язык!!!
Органичны они в скудоумии и плоскостопии.
«Патриот» почему-то читается: «регио-нал».
Но мы перерастём эти региональные фобии!
Может быть, доживу. И пойму: не напрасно страдал...
А пока что – среда отвечает враждебными лицами.
Но покуда не вздёрнуты все вот такие, как я,
Украина жива! И не купишь её заграницами,
как не купишь ничем вековечную песнь соловья.
– Я – отец украинца, но русский в душе, – жил в бесстрашии...
Но включил телевизор. Центральный российский канал.
И... поверил! Поверил в ущербное наше "безрашие"...
Испугался Бандеры... И вмиг неврастеником стал.
Смене власти я рад... Языковая смена – ошибочна.
Ну нельзя сделать зá день всё то, что под силу векам!!!
Принудили любить. Улыбнулись победной улыбочкой.
Обозлили народ, отхлестали его по щекам...
Я в стране этой жил, и она была доброю матерью,
хоть на тронах верховных сменялись пройдохи-отцы.
Я боюсь за неё!!! Чужаки к ней идут с автоматами.
А родные – терзают. И прячут в оффшорах концы.
– Посмотрю «тех» и «этих» – полночи мне, значит, ворочаться...
Утопаю в агрессии. Грусти. И вычурной лжи.
Что за странные люди? Неужто, и вправду не хочется
им построить страну, чтобы всем нам хотелось в ней жить?!
Ну, пусть вАм всё равно, так о будущем – детях – подумайте!
О весёлых детишках. Счастливых! – не детях войны...
Вы враждой, нетерпимостью, цвет своей нации сдуете,
испещрите могилами тело единой страны!
Да, скрипят табуретки жестоко расшатанных принципов...
Да, непросто и шатко всем нам, а не мне одному....
Я хочу честно жить и любить, но не в чьей-то провинции.
...Помолюсь за страну, хоть уже и не знаю кому...
– Я – хохол-одиночка, духовно родившийся заново.
Совершенно недавно, в жестокой народной борьбе,
понял я и... прозрел. Безвозвратно. Прекрасно. Внепланово.
Колыбель наших предков! Я искренне нужен тебе!!!
Это значит: я счастлив. Нет места в душе одиночеству.
Я познал чувство локтя с чужими, казалось, людьми.
"И пускай не дано изменить всё немедля, как хочется",
я обрёл Украину, а с нею – обрёл целый мир!
Распри, слёзы и боль – в мерках вечности – мелкие, зыбкие...
Память вечно жива. И пускай что хотят говорят,
но однажды моя Украина измученной доброй улыбкою
улыбнётся судьбе. И поверю, что жил я не зря.
* имеется ввиду кровавое насаджение христианства на Руси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485415
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2014
Над Майданом у неділю
Лебідка кружляла.
З пір’я сипала надію,
Щастя гаптувала.
Мов хмарина – біла , мила,
Летіла, летіла...
Низько голову хилила,
В серці сум гоїла.
Небеса сльозами мили
Сотню соколину -
Біла птаха дух і сили
Несла в Україну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485394
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Я першим піду на війну,
За волю дітей і внучаток,
Бо вивчив життєву ціну,
Кінець знаю я і початок…
За волю своєї землі,
За очі жіночі, що плачуть,
В гаї прилетять солов’ї,
Хоч може я їх не побачу…
Але, коли вільна земля,
Коли сяє сонце над краєм,
Душа зрозуміє – моя,
Хто пісню співає у гаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483377
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 06.03.2014
В Зімбабве приїхав Володя.
В таксі з літака пересів.
- Ви звідки? - водій його сходу
Спитав.
- Із російських країв.
- А де це? За морем чи в горах?
- Ви чули, мабуть, про Майдан?
Мій край з Україною поряд.
- А! Слава Вкраїні, братан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481696
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Ніхто в нас волю й честь не забере,
Які омиті кров'ю на Майдані.
Народ три шкіри з кожного зідре
За спробу потопити віру в чані.
Отож не смійте вигинать хвостом,
Ті, що крісла здобудете і трони.
Бо кинеться народ скаженим псом
На вас і не врятують закордони.
Здійміть із тіла Матері абсцес.
Очиститься - нову вдягніть білизну.
І знайте, Бог глядить на вас з небес
Й героїв сотня, вбитих за Вітчизну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481214
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2014
Снайпер цілився у шию,
Голову і груди –
Убивали цвіт країни
Нелюди – не люди.
Полягли наші синочки, -
Прапором накрили…
Не відкриють ясні очки –
Ляжуть у могили.
Не прийде уже додому
Синок ясноокий –
Куля ката наздогнала
Гідних і високих.
Не обніме тата, маму
І не усміхнеться,
Не пригорне і кохану
До юного серця.
Найкрасивіші душею
Йдуть на барикади,
Щоб звільнити свою землю
Від чорної зради.
Вивільнити Україну
Від підлого ката,
Що довів усіх до краю –
Пішов брат на брата.
Буде кара і для нього
І людська і Божа!
Бо розстріляних дітей –
Забути не зможем!
21.02.2014р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480825
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Дзвони б'ють тривожно по церквах.
Кров людська бруківку затопила.
В Києві, звіряча люта сила
Вибрала гвинтівку для розваг.
Син, юнак, від роду двадцять літ,
Взнавши це, до мами йде в світлицю,
Каже: "Я поїду до столиці,
В мене м'язи й воля, мов граніт!"
Зблідла мати, мов би нежива,
В ноги впала, стала голосити:
- Не пущу. Тебе там можуть вбити!
В світ тебе для щастя привела!
Ти один у мене, любий син.
Батько в небі вже ось десять років.
Не роби таких безумних кроків.
Від яких в душі - гіркий полин.
- Мамо, мамо! Завжди слухав Вас.
Нині ж... на своїм стою. Простіте!....
Краще в путь мене благословіте!
Я поїду. Зве мене Тарас.
- Інші є, хай спробують вони.
Залишайся вдома, любий сину.́
- Як це? Там же браття наші гинуть!
Вони ж т́акож чиїсь є сини!
Сам собі того я не прощу,
Коли буду, мов хробак ховатись
В час, коли до діла треба братись...
Я свою країну захищу!
Витерла сльозу, рука тремтить...
Обняла синка, перехрестила
І сказала, знявши вгору крила:
- Їдь! Хай Бог тебе благословить!
Зве Тарас (Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480716
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Немає винних, є лише убиті,
Герої в тюрмах, тішаться кати.
Безжальні руки кров’ю вже обмиті,
Та хрестять лоба :»Господи, прости!»
А потім знов кидають брат на брата.
Наказ один «Впокорити народ».
А дома жде вмить посивіла мати,
Зчорніла від тривоги і скорбот,
Вглядається в екран немов в ікону,
І з острахом очікує новин...
Он б’ють когось «володарі закону»…
—Ой, Боженько, рятуйте, це ж мій син!!!
Удар… Удар… несила зупинити…
Мов цвяхи в руки—гумові кийки.
—Мій син ішов, щоб честь оборонити,
А ви б’єте його за копійки.
Навколішки упала і зомліла,
Аж затрусивсь старесенький екран.
Зима від крові тихо червоніла.
Але стоїть нескорено Майдан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475250
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Синочку мій, ти в тата не стріляй,
Бо від сьогодні тато на Майдані,
Сусід Степан, Михайло Водограй,
Тобі везуть смачненьке в чемодані.
Якщо побачиш тата – підійди,
Негоже сину не признати тата,
Бо ще колись, татусеві сліди,
Згадаєш ти, як стрелиш з автомата.
Чудово знаю, в тебе є наказ,
Та хто ж здобуде для народу волю,
Знов дурять нас, таке було не раз,
А ми і далі скручені від болю.
Прошу тебе, синочку, не стріляй!
І попроси, щоб не стріляли друзі,
З добром ти своє серце відкривай,
Ти подзвони і слово дай матусі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474858
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Я можу загинути, мамо,
В країні, де править “палач”.
Якщо моя доля настане,
Тримайся, рідненька. Не плач.
Я можу загинути, батьку.
Ти поруч зі мною стоїш.
Промов мені слово на згадку,
Якщо ми підемо раніш.
Я можу загинуть, кохана,
За волю у мирні часи.
Та буде Вкраїна плекана
У новому світі краси!
Я можу загинути, друже,
За правду своїх сподівань… .
Та тільки не буду байдужим
До хвилі народних страждань!
Згадаю я, мамо, ті очі,
Благаючі миру й добра.
І прапор узявши охоче,
На захисті я барикад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474562
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 23.01.2014
ПРОСТИ, МІЙ ГОСПОДИ, МЕНІ, Я СМЕРТІ БРАТА НЕ ПРОЩАЮ !!!
Ми стали інші, піднялись, в огненнім зареві столиця,
А ми й не думали колись, що проклинатимем убивцю,
Що стане ближчим вірменин, аніж свій рідний брат по крові,
Що знов поринем в вир війни під ночі й Господа покровом...
Несе Дніпро на хвилях гнів, ридає небо із відча'ю,
Прости, мій Господи, мені - я смерті брата не прощаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474565
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 23.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2014
Люби Украину, как солнце люби,
Как ветер, как травы и воды,
В моменты счастливые, радостный миг,
Люби и в минуты невзгоды.
Люби Украину во сне, наяву
В вишневых садах Украину
Нетленную нежность её и весну
Певучую речь соловьиную
Ничто без неё мы – как пепел и дым,
Развеянный в поле ветрами
Люби Украину всем сердцем своим
И всеми своими делами
Для нас она в мире такая одна
С глазами, как спелые вишни
И в звездах, и в вербах родная страна
И в сердцебиениях свыше
В цветах, в птичьих стаях, в забытых домах,
В народных сказаниях, в песнях,
В улыбке ребенка, девичьих глазах,
В знаменах, когда мы все вместе.
Терновник, которому ввек не сгореть –
Живет Украина в дубравах,
В гудках городов и на волнах Днепра
И в небе закатном багряном.
В гоненьях на запад огней канонад
Ренегов в зелёных мундирах
И в том, что дороги не будет назад -
Мы выбрали путь свой единый.
Парнишка, улыбкой весь мир освети,
Будь ласковым, преданным сыном!
Как можно народы другие любить,
Когда не любить Украину?
Девчонка, как неба её синеву
Стремись её душу постигнуть
Избранник полюбит тебя лишь одну,
Как любит одну Украину.
Люби и в труде, и в любви, и в бою,
Грохочут когда батареи…
Всем сердцем люби Украину свою
И вечными будем мы с нею!
*****************************************************
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину...
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465600
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Хочеться радості, щирості, світла,
Свят новорічних, різдвяних.
Хочеться, щоб Україна розквітла,
Тіней позбулася тьмяних.
Хочеться сміху, колядок, щедрівок,
Пишних столів і ялинок.
В снігом засипані гори мандрівок,
Тріску в каміні жаринок.
Хочеться діткам і внукам маленьким
Доброї долі наткати:
Нитку любові, нитку здоров'я,
Мудрості, ситості взяти.
Тільки ж як хмари туманні розвіяти?
Криють наругу і зраду.
Гілля сухе неродюче леліяти
А чи з корінням із саду?!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463939
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 04.12.2013
1.
"Верни до мене, пам'яте".
Василь Стус
Верни до мене, пам'яте. Із тих віків,
Що на лихих блукали перехрестях.
Навколо Києва – орда кочівників,
Зловісний знак монгольського нашестя.
Палають смолоскипи
давньоруських міст,
Ридає-стогне Борисфена хвиля.
Життя, що втратило свою мету і зміст.
Крик, сльози, ґвалт…
Симфонія насилля.
Гіркі, страшні часи.
Їм чорт хіба що рад.
Поміж братами ворожнечі, чвар і зрад
Логічний наслідок, –
свавілля княже, –
Відтоді ще себе не раз покаже
В часи випробувань, безвладдя, скрут,
Принизливої втечі з-під Полтави…
Та не в ім’я лихе такої слави
Йшли гімназисти з Києва до Крут, –
Бо мертвому не знати соромá.
У рабстві той, чиє сумління кволе.
Прости нам, Боже, звичку до ярма
І межі, що шматують отче поле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463651
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 02.12.2013
Часу нема,
Щоб стоять на колінах,
Мовчки в покорі униз спину гнуть...
Не допоможуть жалі і моління
Зрушить тупого дикунства стіну.
Часу нема,
Щоб у закутку бути,
Слухать прокляття,
Душитись в мані,
Бути в кайданах непевності скутим...
Чую біда в спину дише мені.
Можна знайти з віком думку розумну:
Вільному – воля,
Холопу – тюрма.
Можна було б жити просто й бездумно...
Можна було б, –
Тільки часу нема.
Сяргей Законнікаў
Часу няма
Часу няма,
Каб стаяць на каленях,
Моўчкі згінаць у пакоры спіну…
Не дапаможа жальба і маленне
Зрушыць тупога дзікунства сцяну.
Часу няма,
Каб сядзець у закутку,
Слухаць праклёны,
Давіцца маной,
Быць ланцугамі няпэўнасці скутым…
Чую дыханне бяды за спіной.
Можна прыйсці да высновы з узростам:
Вольнаму — воля,
Халопу — турма.
Можна было б жыць бяздумна і проста…
Можна было б,
Толькі часу няма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463625
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 02.12.2013
Розплющую очі…вони все ще тут -
Холодним вогнем поневолюють душу.
Кайдани шипами на тілі цвітуть,
Я йду з ними далі…не хочу, та мушу.
Втекла би до моря, хоч зараз зима,
І хвилі безжально б мене катували.
Та море - то воля…А так - лиш тюрма,
Де птасі маленькій ще крила зламали.
Гарячі кайдани холодних надій,
Яким в цьому світі не дано здійснитись…
В очах – чорне небо, в душі-суховій,
Я знов іду далі…а , може, спинитись?
А, може, упасти на битім шляху,
І долю , й кохання аж тричі проклясти..?
О, ні, ні, не зараз! В годину лиху,
Коли добре серце всі ладні розп'ясти.
Тому піду далі, а мрію оту
Віддам я дитині, що долі не мала.
Хай вірить у казку, а я -в пустоту...
Що дала кайдани, а щастя забрала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392208
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 02.12.2013
Вони розійшлися, і тихо повіяв вітер.
Вітром був він. А небом була вона:
він був легкий, а вона була ніби вічна.
В кожного з них була своя глибина.
Сонце для нього – просто небесне тіло;
а почуття – або є, або їх нема
- їй же весною воно навіть душу гріло…
Правда, якщо почуття не душила зима.
В нього душа, як і в неї, була прозора,
тільки неслася в свою височінь вона.
Вона була небом, а він розважався з морем…
І їх пожаліла і розвела весна.
Вони розійшлися, і тихо повіяв вітер.
Вітром був він, а небом була вона…
Він полетів – і якось поникли квіти.
Зорями в небі чомусь посміхнулась весна…
2003-2007 рр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299096
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 08.11.2013
***
Заховала промахи зима,
Сніжно-білу постелила скатертину.
Ось вже й дочекались ми Різдва,
І колядки під Зорю у небо линуть.
І радіє снігу дітвора,
Їм печаль мою сьогодні не збагнути;
- Нам же, тих, хто край наш захища,
Не дай Боже в суєті мирській забути.
Тож прошу Тебе, Святе Дитя,
Подаруй Вкраїні - миру, щастя, волі,
А зима хай снігом заміта,
Навіть пам’ять про лихі часи недолі. 06.01.15
***
Справи облиш, вечір цей не для справ,
В небі вечірньому Зірка зійшла.
Кожен промінчик торкається серця,
І понад Світом *Осанна* несеться.
У Назареті, вже дві тисячі літ, як
Хлопчик маленький родився на світ.
Ангели Божі співали про чудо
І пастухи ті дива не забудуть,
Бо у печері-кошарі на сіні
Місце єдине знайшлось для Мессії.
І спеленавши, поклавши у ясла,
Діва Марія - Зіронька Ясна,
- *Люляй, дитятко*, схилившись співала,
Долю щасливу для Сина благала...
*Христос родився,
Бог воплотився,
Ангели співають,
Царіє вітають...* 07.01. 2015
* * *
Прихилилось Небо до Землі...
Щастя нам кують небесні ковалі,
У Різдвяну ніч, щоб кожний з нас отримав
Пару білих крил, які напнуться за плечима,
Мов вітрила чудо-кораблів,
Небо прихиливши до Землі... 06.01.2014
[b]Різдвяна саґа…[/b]
́́Прозора тиша полонила сад...
Лягла на віття срібними льодами..
Оповила Дитятко на руках у Мами...
Налаштувала на мінорний лад
Хори дзвіночків з диво-голосами,
Щоби рознесли Вість по всій землі
[b]- Христос родився![/b] - порадійте з нами...
Янгелики в перинку білий пух
Набили, щоб було Йому тепліше,
І вітер люлечку легесенько колише...
Ще спить Дитя...
Ще не розвиднілось на світ...
Ще тиша бродить білими снігами...
Та вже Зоря, із диво-амальгами,
Розли́ла невечірнє сяйво над полями,
На радість вам.
Поколядуйте Господу із нами. 05.01.2014
***
Різдвяна ніч.
Зоря зійшла на небо.
Під нею, в ясельцях, Дитя сповите. 07.01.2013
***
Серце, мов дзвін,
Радість прийшла,
В небі вечірньому зірка зійшла.
Сяйво навкруг,
Все стихло й чекає, -
В убогій стаєнці Марія рождає,
Нашу надію і
Наше спасіння.
Двері до раю, в життя воскресіння. 07.01.2012
***
Серце палає від полиску свіч.
Тиха радість вирує в Різдвяну ніч.
[b]Христос народився![/b]
Ангельські хори - [b]*Славімо Його*,[/b]
Співають нам з гори. 06.01.2011
***
Різдвяна зірка
у небі з'явилась.
Маленьке Дитятко
в печері вродилось.
Ми з вами це диво
з дитинства знаєм.
[b]*Христос народився,* [/b]-
зі Святом вітаєм. 07.01.2010
***
Ще зовсім трішки
і народиться Христос.
І зірка засія над Вифлиємом.
Вам скаже, незначимий хтось,
що це неправда,
неможливо це під небом.
Не вірте.
Серце ваше відчиніть
назустріч Божій благодаті.
Любіть, любіть,
надійтесь і любіть,
На повну силу, на яку ви здатні.
Він недаремно двері неба
відчинив
І серце ваше
недаремно відчинилось,
Щоб у одну незриму мить -
[b]* Христос рождається*,[/b]
Над світом прокотилось. Святвечір. 2009
***
Ангел Божий
най прийде до вас
У вечірній,
у Різдвяний час.
Хай бажання ваші
візьме й понесе
До Господніх ніжок,
най усе,
Що в молитвах ваших
так бринить,
Виповниться в тую ж
саму мить.
Хай Господь дає вам
більше сил.
Довгих літ вам
і щасливих зим. 06.01.2008
***
Попросіть у Господа,
Щось значиме дуже...
Серце ваше хай до ближніх
Буде не байдуже...
Зглянеться Господь,
Побачивши таємне...
І прохання ваше буде недаремне. Святвечір. 2007
***
Бажаю в Різдво - любові і віри
(по суті ми з вами в душі маловіри).
Бажаю добра, здоров'я, достатку
(хоч наше життя задає нам загадки).
Бажаю вам миру у серці і в домі.
Не вірте в погане, вірте Богу одному. 07.01.2006.
***
Сутінки в кімнаті,
Попід образами ходять світлі тіні.
Полум'я лампадки.
Пироги на сіні.
І кутя смачненька в полив'янім горщику.
Зірочка різдвяна у сріблястім дощику.
За столом зібралась вся моя родина
І нині живуща й та, що в світлих тінях.
Тихії молитви і щирі колядки,
І тріпоче полум'я старої лампадки,
Розганяє сутінки.
Радість в душу лине.
У Різдво повита Україна нині. Святвечір. 2005
***
Янгелики в крильця білі
загорнули диво.
Невечірня зоря ясна
світ заполонила.
У кошарі, серед тварі,
дитятко вродилось.
Бог Предвічний з милосердя
дарував нам Сина. 07.01.2004
***
Хай ангел торкнеться вас ніжно крилом,
І серце зігріє Різдвяним теплом,
Хай щастя дарує маленький Ісус,
В житті щоб не було горя й спокус.
Душа хай співає окрилена вірою,
Добро вам воздасться великою мірою.
Найліпше бажайте сьогодні людям
І ва́ших бажань Господь не забуде. 06.01.2003
***
Зіронька вечірня небо запалила.
Діва Марія Дитятко вродила.
На сіні пахучім в печері-стайні,
А з неба Ангелики співали [b]*Осанна*[/b].
Малі пастушки зібрались докупки -
Там Бог народився. Біла голубка,
Крила над Ним,мов шатро розпростерла,
Небо прихилила, сіяє печера. Святвечір.2002
***
Святвечір. Зоря палає.
В саду, у печері Марія рождає,
Бо в цілому світі для Неї й Дитини,
Немає оселі, немає хатини.
А ви відчиніть своє серце сьогодні,
Відкиньте зневіру, думи холодні,
Затепліть у серці маленьку лампадку,
Малому Ісусику буде там хатка.
Зоря невечірня осяє світлицю,
Різдвяною радістю сповняться лиця. Передвечір Різдва 2001
***
З Різдвом святим тебе вітаю,
мій рідний український краю.
Від гір карпатських і до буйних
чорноморських хвиль.
хай буде мир тобі
і хліб. і сіль,
і все, чим український дім багатий,
хай буде щастя в кожній хаті.
І хай ростуть здоровими сини,
щоб не було злиго́днів і війни,
і щоб не плакала ні жодна мати.
Хай буде радості багато.
Різдва щасливого бажаю, тобі,
мій любий український краю.
Над кручами Славути й на Волині,
в степах таврійських,
й там, де води моря сині,
в горах Карпат і у полтавській хаті,
хай береже нас Бог і Бажа Мати. 07.01.2000
Кожен рік, на Святвечір, я пишу віншування
і розсилаю їх СМС-ками друзям і знайомим,
маю надію і вам вони теж сподобаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409134
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 08.11.2013
чогось так навіяло Панасом-Мирним
як повні ясла не ревуть воли
нема чого українцям волати,
як повні закрома, цвітуть лани,
радіють діти не хворіє мати
так склалось, що Україна – свята,
святий окраєць долі в міжкордонні
із заходу новини осяга
зі сходом сперечається поволі
і кожен мріє відірвать шматок
від запашної долі мрії-неньки,
а я беру до заходу квіток,
щоб не волати як віслюк старенький
з пенсійної (нівроку) маячні,
з тих кодексів, що закрома руйнують…
вже ясла схудли враз зревуть воли,
яких до ясел ланцюгом прикують
і буде горе, як зревуть воли
усім, хто влазить пикою в їх ясла…
так, ми терплячі, але ж – не малі
воліємо хлібину їсти з маслом
в нас є культура – давня та своя
нетреба нам нав`язувать зі сходу
як треба жити - нас навчить земля
і рідна мати дасть свячену воду
і врода в нас своя, як не крути –
нам західних традицій не потрібно
ми потребуєм ясел, як воли,
щоб були повні з маслом ясла житні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254422
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 06.11.2013
Говорят, что "политика" не наше дело, мы не интересуемся "политикой", мы в стороне... Но "сторона" надвигается очень быстро, когда мы начинаем интересоваться счетами на коммуналку, обучением и трудоустройством детей, зарплатами-пенсиями, идем отстаивать свои права в органы правосудия и задумываемся о будущем...
Доколе жить чужим умом
Разорванным пучком метлы,
Откладывая на потом
Осуществление мечты?!
Сгибаться-гнуться и лукавить,
Оставив выбор свой другим...
Да - точно - стадом легче править
Об этом и поговорим...
***
Евроинтеграция?!
Точно - провокация!
Хуже радиации
Для любимой нации!
Выживет в ней только тот,
Кто народ, как "липку" рвет...
***
При таможенном союзе
Вяжут нам другие узы -
Типа - "братства на корнях"...
Вся "братва" давно в "князьях"
В титулах и родословных
Привлеченных и условных.
***
Мы - послушные овечки -
В храмы ходим, ставим свечки
За здоровье властьимущих,
Денежных и всемогущих...
Может крохи подберем
Вот тогда и заживем?!
Верим бредням по "ти-ви"
И грешим на "се-ля-ви".
p.s.При желании частушки можно дополнить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447298
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 06.11.2013
Любіть дівчат, любіть жінок!
Любіть дружин, любіть коханок!
То імпотент ( чи ідіот?)
Гріхом проголосив кохання.
Якийсь зачахлий фарисей,
Кричав про блуд, пустивши слину,
А сам, очицями масними,
Жінкам залазив між грудей.
Любіть усе, любіть усіх.
Любіть вино й чревоугіддя.
Закаламбурю,друзі.Гріх-
Дитя духовного безпліддя.
І я грішив,і я любив.
Хай кине камінь, хто безгрішний…
Виходить - (навіть трохи смішно),
Хто не грішив, то і не жив.
***
Усіх нас-паничів і принців,і жебраків, і розбишак,
Беззуба Баба, мов татарин,косою зрубить в бешбармак.
Потрапить так якийсь святенник у сам Едем…І що тоді?
Ввесь вік чекав…Тепер все можна…Крім заборонених плодів.
***
Та краще вже,мабуть,ридати,
Варитись вічність у смолі…
Зате буде про що згадати ,
Як ми прожили на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441707
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 18.10.2013
31
Зійшла з орбіти глузду вся земля
І йде у темінь сліпо манівцями, –
Сліпці за ще сліпішими сліпцями,
Не знаючи куди і звідкіля;
І лжепророками кишить земля,
Народ мігрує дикими стадами
За лжехристами хибними шляхами,
Не знаючи куди і звідкіля.
Хитається земля неначе п'яний,
Не оминувши чергової ями,
Живе в ній безпорадна, як маля.
Я все це бачу ніби віддаля
В якійсь химерно–дивній перспективі
І навпаки – у ретроантидиві.
34
Подібно, дійсно, християнська ера
Добігла вже трагічного кінця
Через байдужі до Христа серця
І що у світі грішна атмосфера.
Вже навіть в храмі зірка люцифера
Виблискує як райдужні сонця
Над вівтарем–вертепом для Взірця,
Де ніби то різдвяна атмосфера.
А що казати про такі місця,
Як телебачення і кіносфера,
Де проти вчень Святішого Отця
Озброєні сильніше Бундесверу,
А в Палестині, де святі місця, –
Століть тринадцять ера люцифера...
35
Раби рабів і пристрастей раби,
Але не жертви ми лихої долі, –
Самі в собі зреклись святої волі,
І вибрали шлях рабської ганьби.
Ми в цей полон пішли без боротьби
На святості і задоволень полі,
І вибрали широкий шлях неволі,
Вже з перших кроків нашої ходьби.
Тепер дивуємось, чому численні біди
Псують земну життєву нашу путь
І майже всі – духовні інваліди.
Хіба не знають ті, що сліпо йдуть
За збоченцями хтивої еліти,
Що їх шляхи широкі в смерть ведуть?
36
Лукавий, перелюбний рід
Тепер шукає лиш сенсацій
Під час роботи і вакацій,
І на сніданок і в обід;
Накликав безліч різних бід
Із цих ментальних провокацій
І методом глобалізацій
Поширює їх, наче СНІД.
Забув цей перелюбний світ
Шляхи і істини Христові,
Яких дотримуватись слід,
Щоб ми були завжди готові
Принести бездоганний звіт
На остаточний суд Христові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455156
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Красива жінка плаче в самоті.
Нема кому їй з віч утерти сльози.
Красивій жінці не везе в житті.
Комусь веселка - їй лиш дощ і грози.
Красива жінка мрії витяга
І чистить їх хустинкою до блиску.
Та їх щоразу поїда іржа,
Немов голодний пес кістяк із миски.
Красива жінка віри не втрача,
Відкрила навстіж серце, щастя хоче.
Роки минають, а його нема.
Чекайте! Не воно ото стукоче?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454494
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Якби ж то,батечку Тарасе,
Ти раптом взяв,тай з гробу встав...
Погомоніли б за шинквасом*,
"Вонзили в душу копіЯ"*...
А я б все плакався-жалівся,
Мовляв, змілів, здрібнів людець...
А ти все б сумно так дивився,
Й мовчав...Бо ти таки мудрець.
А в погляді б твоїм читався
Чи біль , чи сум -німий докІр...
"...Не каявсь,мучився,карався.
А ви... В кайданах до цих пір..."
Шинквас-сучасною мовою барна стійка.
"ВонзІмо копіЯ в душі своя"-улюблений тост Т.Шевченка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447859
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 08.09.2013
-Ой,кобзарю,кобзарчику,
убогий жебраче,
Та чом твоя бандуронька
так квилить і плаче?
Чом спокою не знаходить,
чому серце крає?
В душі моїй тонкі струни
навпіл розриває?
-Як же їй не заплакати,
як не застогнати?
Заповзялись рідні діти
матір гвалтувати.
Один руки заламує,
а другий гвалтує,
Третій плаче і голОсить
та не порятує.
А четвертий відвернувся-
вдає,що не бачить,
П'ятий так зайшовся сміхом,
що мало не плаче...
Нема кому зупинити
глум лихий над тілом.
Не синів бідна вдовиця-
покручів вродила...
-А хто ж тая,кобзарчику,
вбога сиротина,
Дітьми лежить збезчещена?
-Матір-Україна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447063
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Коли несли ховати Матір Божу,
Безбожник хтів над гробом поглумитись.
Та Бог, котрий постійно на сторожі,
Не дав цій чорній з́адумці здійснитись.
Відсік злочинцю руки Ангел Божий.
З болю завив той, та не впав в розпуку.
Враз усвідомив, що вчинив негоже.
Й апостоли зцілили йому руки.
Всі ті, котрі хрести з церков скидали,
Ікони, чаші забирали з Храму.
Божі будівлі, речі руйнували,
Життя своє перетворили в драму.
Тож пам’ятаймо, люди, ми про це.
Сокиру не здіймаймо на святе.
Гріх святотатства не спішім робити.
Церква – спільнота, в ній учімось жити.
Бо тут з гріха ми душу очищаєм,
Бо тут за нас Ісус щораз вмирає,
Нам даючи в поживу Тіло й Кров,
Щоб в кожному із нас жила Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445906
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2013
Не ховай своє щастя у скрині,
А на крилах неси.
На розлогій квітчастій хустині
В світ широкий пусти.
Хай розійдуться згущені хмари,
Зашумлять комиші
Під щемливе звучання гітари,
Що бриньчить із душі.
Хай веселкою впаде додолу
Твоє щастя в краю́.
Обійме чиюсь душеньку кволу,
Туги скине броню́.
Не ховай своє щастя, ділися
З тим, хто серед пітьми.
Хто там колосом всохлим схилився?
Підійди, підійми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445338
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Рано в ранцi....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445024
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Бог послав нам Тебе у хвилину важку,
Щоб змінилось життя у країні.
Тобі долю пророчать таку не легку,
Але Ти послужи Україні!
Ти для нас патріот, ти кумир і вожак,
Ти наш гетьман нової породи,
Нехай згине навіки прийдешній чужак,
Хай два береги дійдуть до згоди.
Забери крикунів, поєднай береги,
Дай надію і волю народу,
Ти повір! Віддамо ми чужинцям борги,
Ми ж бо хочемо мати свободу.
За Тобою підемо у воду й вогонь,
Плечі наші для Тебе опора,
Ти відчуєш тепло від народних долонь,
Зроби "завтра" щасливе ніж "вчора"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368518
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 23.08.2013
Ти вільний від чужинців, мій народе,
Проте не вільний від своїх хазарів,
Які взяли давно собі за моду,
Робити все, як кажуть, без «базарів»…
Плювати їм на нашу незалежність,
Братва керує, в них свої порядки,
Від нас нічого більше не залежить,
Одне лишається, копати дачні грядки…
Або ціпи і вила готувати
І нанизати, як шашлик - вельможу,
Не варто плакати, а варто воювати,
Може в нас розум засіяє – може!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444929
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Із очей світ напився багрянцем,
Все, кінець...Все, кінець мені, баста!
По повістці, не лишивши шансів,
Дужий "прапор" мене заграбастав.
Чом у мами немає невістки,
І дітей не кричать батальйони?
Про обов'язок чом прийшла звістка,
Як здоров'я - з биками загони?
Мов на шиї затягнуто вузол:
"Захищай батьківщину, солдате!"
- Я і поруч не був з боягузом,
Та від ко́го й кого́ захищати?
- Маячню ти, хлопчина, говориш!
Як кого?! - Рідні се́ла й державу!
Не дрімає-бо пильний наш ворог,
Раптом, гостре він випустить жало?
- Се́ла - ясно. А хто це - держава?
- Як це хто?! Вірні слуги Феміди,
Вповноважені, з чином і глави -
Входять всі у складну піраміду.
- А чи в армії служать ці хлопці?
- Звісно ні! В них же служба складніша, -
Для закону вони полководці,
Як життя нам спростить - їм видніше.
Мовби серце ножем полоснуло:
"Так, держава турботлива в мене!
За таку би поліз хоч під кулі,
Попід ревом зеніток шаленим!"
Але тут став приходить до тями,
І розсіявсь туман, наче казка:
Ворог ззовні сидить, чи між нами,
Лиш вдягнув доброчинності маску?
Обіцяє покращення завтра,
Та таємно клює нас, мов когут,
І зі злиднів розпалює ватру.
Знов питання: "Кого́ і від ко́го?"
Геть омани усі й переляки,
Хай хоч камені сипляться з неба!
Відкошу я, бо парубок "lucky",
Вільний птах - ну а більше й не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444902
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Святкуванню Дня державного прапора присвячується (23. 08)
Синьо-жовте полотнище
В кожному дворі -
Лан пшениці – жовте днище,
Неба синь вгорі.
Мирно, лагідно тріпоче.
Вів колись в бої -
Та не в ті, що гарбать хочуть
Землі в чужині,
В ті, що прагнуть захищати
Рідний Отчий Дім,
Щоби чесно працювати
Можна було в нім.
Прапора торкнись окрайця... –
Кличе до борні.
Україно! Прокидайся!
Досить жить в ярмі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444871
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
За мотивами Наташи Сашиной «Мне снится секс»
Мне снится секс
Мне снится море страсти…
Раз приснився мені секс –
Отаке напастя:
Тільки но пішов процес…
Прийшла «швидка настя».
Як там було у ві сні…
Далі вже не знаю,
Бо прокинувся в гівні,
В повному трамваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444843
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Есть темы вечные, святые…
Их воспевали все во все века…
Сейчас пришли часы иные…
Не время ныть иль «клеить дурака»
Коль есть талант, который дан от бога,
Не стоит его тратить на свиней…
Есть время собирать (не отбирать чужого)
Есть время применения камней…
И в час быка, когда быки «быкуют»,
Забыть на время стоит о себе:
Когда свистят повсюду пули – не танцуют…
И не пускают пузыри в воде.
Забудьте о любовной неге,
Когда страну воруют, продают…
Ведь подлость, развалившись в кресле,
Смотреть на то, как на народ плюют!
Одни мажоры-депутаты
и пидары-политики кругом,
А Врадиевка – только лишь начало,
И в Киеве – донбасовский дурдом…
«Попы», «Гереги» и «Засуки»
Как крысы захватили город,
Донецкий криминал и их же суки…
Уже звучит набатный молот!
Талант – оружие святое!
Коль выпало перо нам в руки взять,
Борись, а не ищи покоя…
Пришел наш час столицу защищать!
Пиши! Да так чтобы за нервы!
Пиши всю правду! Совестью пиши!
Чтоб знали депутаты-стервы,
Что наш народ не купишь за гроши!
Химерами и Беркутом – не сломишь!
Не выпалишь железом … что пером…
Мы у народа ЧЕСТЬ И СОВЕСТЬ…
И нашим словом мы врага добьем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444449
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Ви можете співати про кохання,
Писати вірші про свою любов…
Та зараз треба захищати Батьківщину!
І розуміти: скоро буде кров.
Бо ця система: пахани й смотрящі
Від влади мирно, добровільно не піде,
А якщо так, то вже нізащо
Нормальний в Президенти не пройде.
Збираймося брати до купи.
Пора гострити Єрихонський дзвін,
Щоб в ті фортеці, в ті падлючі дупи…
Та й словом правди, як весняний грім!
Щоб не засрали обіцянки душі,
Щоб не пройшли пройдисвіти у Владу!
Від нас почути правду мусять люди,
А не від тих, хто Україну зрадив.
Б’ють барабани і шумлять знамена,
Труба сурмить: «До бою! В стрій шикуйсь!»
Не час нам упиватися любов’ю…
До битви тяжкої, кривавої готуйсь!
Усі, хто має гостре слово,
Попереду ставай і не дрижи…
Ми в першій лаві …
Ми і ЧЕСТЬ і СОВІСТЬ
Тож «Шаблі на голо!» ПИШИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444450
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 21.08.2013
автор мелодії Віктор Ох:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272057
На дворІ білий день розливає
Все тепло, що приніс іздалека.
В хаті, як посивіла лелека,
Мати фото дочки розглядає:
"У житті вдосталь смутку й розлуки,
І вітрів, які стримують крила.
Від дощів тебе б, доню, накрила,
Та ослабли від старості руки.
На стежках я б насіяла м'яти,
Випрямляла б для тебе дороги.
Та натруджені мамині ноги,
Не ідуть вже далеко від хати.
Заспівала б я пісню "Про рожу" *
Частувала б гірськими медами.
Та надтріснутий голос у мами,
Та й у гори іти вже не можу.
Серафимом тебе шестикрилим
Обгорнула б - і душу, і тіло.
Та багато вже літ пролетіло,
І уже не стає в мене сили.
На світанку, розплющивши очі,
Усміхнувшись, ти глянеш на сонце.
А для мене вже вечір в віконце
Заглядає провісником ночі."
* Пісня "Про рожу" - Назва української народної пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251959
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 14.08.2013
Мати дивиться сину услід,
Який вперше у житті своєму
Робить кроки несмілі у світ,
Й серце мами щемить приємно.
Мати дивиться сину услід,
У ясний вересневий ранок,
Як з портфелем новим у руці
На шкільний вперше ступить ганок.
Мати дивиться сину услід,
Що стає в один ряд з братами
Захищати Вітчизну і світ,
Йде на бій із лихими катами.
Мати дивиться сину услід,
На життя його журавлине,
Що мандрує за долею в світ,
А думками до матері лине.
Мати дивиться сину услід...
1985р.- 1994р. м.Коломия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369230
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Замесила на блины я тесто,
И коровам сена я дала!
Стала я завидная невеста!
Жинихов так много и миня!
Шо типерь мне делать с жинихами ,
И куда я буду их девать?
Буду их в стога метать граблями
И морским узлом в снопы вязать!
Бабы! Усмирите свою похоть!
А не то суръезно разозлюсь!
Где терпенье? Почикайте трохи!
Полк приедет- с вами поделюсь!
А пока томитесь в ожиданьи ,
Я савет вам дюже дельный дам:
Шоб прошло "погорячей" свиданье -
Приготовить нужно сеновал!
И самим быть шоб во всеоружьи:
Навести где надо макияж,
И белье поэротичней нужно
Вам надеть! И в бой-на абордаж!
Мужики тады любить вас будут,
На руках насить словно прынцесс!
Вот ко мне ужо один хранцуз тут
Проявил хранцузский интерес!
Мне сказал , шо в жизни он гламура
Не видал такого наяву!
И еще, шо я с моей хфигурой,
Пакарить смагу и Голливуд!
А еще така вот увертюра:
Я клянусь , шоб с места мне не встать!
Падарил бикини от кутюра,
Шобы я магла в нем загарать!
Попрашу я бабы не смеяцца:
Как бикини я надела свой:
Пятухи вдруг стали нести яйца,
У каров- павысился удой!
А еще сваво он дикалону
Абещал мне три вядра прислать!
Я хочь и привыкшая в "Тройному"
Не смагла яму я отказать!
Вот така слажиласть авантюра!
Что мяне не может он забыть!
Все твярдит мне про сваво лямура,
И во Хранцию зовет прибыть!
Рада приглашенью я безмерно!
Шобы русский поддержать престиж,
Я своим 62-м размером
Еду, бабы , пакарять Парыж!
Автор : колючаяроза
------------------------------------
Я пишу тибе Клавуня до Парыжу!
Знаю там сымеешь ты успех!
Ведь на подиме тваю я фотку вижу,
Убядишь сваей фигурай всех!
Там такую красотищу не видали!
Да и хде им до тибя с их худабой!
Главное проверь аванц шоб дали,
Деньги пригадяца нам с табой!
За тибя я Клава не валнуюсь,
Где ш хвранцузам хилым до миня!
Я ведь гнуть падковы тренеруюсь,
Гвоздь перекушу, свалю коня!
Ты там тож сматри не паддавайся
На диеты и другую хрень...
В ресторацьях разных не питайся,
А гатофь сама.... тибе ж не лень!
Я надеюсь ты взяла картошки?
Сала шмат, авоську чисноку...
Ведь таптать на подиме дарожки
Нада в теле, а не то Мерси Боку!
Да...а ежли будут перерывы,
Тож используй во благА семьи -
Поисщи насос для маей " Нивы "
И исчо ликарства для свиньи
Я слыхал што есть в Парижу поле!
Даже не одно, а может два...
Сена два стога скоси - не боле,
" Елисейского" подсказыват братва
Можешь падработать на "канкане"
Токма не разрушь сматри театр!
Нижнева билья снимись в рикламе,
И прадифилируй на Монматр...
Ладна...ты сама там разберёсся,
Баба ты не глупа у миня!
Токма всё же на "шесте" прикройся!
" Срамота! " ну хочь лоскут шивья
Ну давай Клавунь! Таптай падмосты!
Надевай гупюру от кутюр...
Пусть хвранцуженки сваи таскают кости,
Но куды ж до наших Клав и Нюр!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52212
дата надходження 23.12.2007
дата закладки 27.04.2008
Единственный счастливый человек –
Мой первый неродившийся ребёнок,
Твоя судьба – свободным быть вовек
От тесноты и сырости пелёнок.
Как хорошо, что ты не смог вдохнуть
Того, что нынче воздухом зовётся,
Теперь твоя несуществующая грудь,
От страха жизни криком не взорвётся.
Врачи тебе не будут мять бока,
Усердствуя и до и после родов,
Тебе не знать о вкусе молока,
Того, что доставляется с заводов.
Ты не узнаешь, что такое детский сад,
Где будто дрессировщик – воспитатель
Считает что, отшлёпав детский зад,
Улучшил дисциплины показатель.
Тебе не есть красивых фруктов никогда,
В которых кроются нуклиды и нитраты,
И не понять тебе, что это не беда –
Что ты не ешь в лекарствах химикаты.
Не сможешь ты аллеями гулять
Какого-нибудь сквера или парка,
А потому и нет нужды петлять,
Ведь что ни шаг – то мусорная свалка.
В морях, озёрах, реках, океанах и прудах
Тебе не доведётся, к счастью, искупаться –
С ужасно неприятным вкусом на губах,
Не будешь в сточных водах ты плескаться.
И в классы школы тебе незачем ходить,
Чтобы чему-нибудь и как-нибудь учиться:
Тем чем не хочется мозги себе мутить,
Пока полжизни мимо не промчится.
В больнице побывать тебе не суждено –
Ведь ты совсем не болен и не алкоголик,
Но там врачам, конечно, всё равно –
Для них подопытный щенок ты или кролик.
Я бесконечно рад всегда осознавать,
Что нет нужды за жизнь тебе сражаться –
Ведь лучше жить, а не существовать.
В борьбе – и в дураках легко остаться.
А вот при жизни даже умным нужно петь
Под дудку тех, кто при имуществе и власти,
А значит нужно вечно унижения терпеть
И утолять их низменные похоти и страсти…
Сейчас я больше чем другим завидую тебе
За то, что знать тебе совсем не доведётся
О том, что вовсе неподвластен ты судьбе,
А счастье в жизни лишь за деньги продаётся.
И что такое деньги – не дано тебе узнать,
И то, что пахнут они кровью и развратом,
Зато и взятки не придётся раздавать
Большим чиновникам и прочим бюрократам.
И заработать денег – нет тебе нужды,
Нет вовсе смысла вкалывать натужно –
Ведь бесполезны будут все твои труды,
Коль производишь то, что никому не нужно.
Тогда выходит, что и отдых ни к чему –
Да и была ли хоть малейшая усталость?
Но всё же, даже не рождённому уму
Необходим покой – хотя бы малость.
А, в общем-то, тебе совсем не нужно спать,
И потому тебе не снятся ангелы и черти,
А наяву уже не нужно вечно трепетать,
Случайно вспомнив о грядущей смерти.
И основное твоё счастье только в том –
Что не узнаешь что такое – те́ла старость,
Оставшись в доме для тебя совсем пустом,
И понимая – жить лишь пару дней осталось.
Не будет в морге твоё тело потрошить
Бездушный «врач» – патологоанатом,
И мусор в твоё чрево не дано ему зашить,
Благословив тебя отборным тихим матом.
Нет, ты не будешь беззащитным как ягнёнок –
Тебе уж так судилось – этой жизни избежать…
Пройти нелёгкий путь до смерти от пелёнок,
Чтоб вечно под землёй во тьме лежать.
Родится ещё много и мальчишек и девчонок,
И дай Бог в счастье жить им целый век…
И всё ж, мой первый неродившийся ребёнок –
Самый счастливый в нашем Мире человек.
16.10.1996
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46488
дата надходження 16.11.2007
дата закладки 22.12.2007
Вновь к тибе с приветом я Ванюша!
Полюбила на сваю биду!
На деревьях уж паспели груши,
Хризантемы атцвели в саду!
За окном давно уж ночь настала,
Только что-то сон ко мне нейдет!
Третий карандаш уж исписала,
Саставляя для тибя атчёт!
Я с утра давно уже при деле:
Пол памыла, напекла блинов,
Сена накосила на неделю,
И на месяц наколола дров.
Цельный день, как белка в каруселе,
До глубокай ночи я кручусь.
Баба я здаровая при теле,
Так шо по хозяйству не ленюсь!
Сильно благадарна я канечно
Я тибе за байковы трусы!
И типерь, до самой нашей встречи,
Буду ни снимая их насить.
Для тибя , должна сперва славами,
Я тибе в атчёте доложить,
Я пинжак пашила с карманАми,
Было шоб куда твой груз лажить.
И еще , у нас тяперь научный,
Бабы проявляют интерес:
Мужикофф давать будут паштучно,
Иль как в магазине на развес?
Я же так ряшила для парядку:
Чтобы в очереди не стоять,
Для учету завести тетрадку
И всех баб в нее перепясать!
У миня ж апять переживанье,
Рассказать тибе о нем мой долг:
Просится ко мне на праживанье
Пастоянное- армейский полк!
Шо атветить им -пака не знаю!
У миня всиво адна кравать!
На тибя Ванюша вазлагаю
За миня ряшение принять!
К Гришке не рявнуй- рязону нету!
И яво давно уж след прастыл!
У ниво с мужского инструменту
Только и стаит адин кастыль!
Знаешь, Вань, я делана ни пальцем!
Честь сваю дивичью беригу!
Если надо , так серпом по яйцам,
Я быка кастриравать смагу!
Без тибя я здесь адна скучаю,
От тибя два дня уж нет вестей!
Может ты нашел каку там кралю?
Может закрутил романа с ней?
Я сваи уже дастала грабли!
И спешу тибя предупредить:
Я пади получше ваших кралей,
Тех ведь даже не за чё схватить!
Я ведь, Ваня , ни кака химера,
Шоб с другой ты мог мне изменить.
Я смагу любую Агилеру
Только одной грудью завалить!
Я магу , не пажалев хфигуру,
За тибя , любимый мой казак,
Грудью даже лечь на амбразуру,
Ну а если надо, то под танк!
Если ты задумал там абмана,
И не верен слову сваему,
Я тибя из-пад земли дастану,
И тваю жинилку атарву!
Ну а шоб тибе не скучно было,
Приготовила тибе сюрприз:
Я в лесу вчера брявно срубила-
Буду танцевать тибе стриптиз!
Чтобы там вдали с бальшой любовью
Ты мог чаще вспаминать миня,
Шлю тибе свою я партафОлью:
Там в тельняшке справа -это Я!
Все! Ужо мычит мая Буренка
Ой! Забыла я еще сказать
Завтра у миня по плану съемка-
Буду роль Титаника играть
Абнимаю все тваи размеры,
С благадарностью твою я руку жму.
Будь здарофф! И не блуди без меры!
Вот, что Ваня я тибе скажу!
Автор : колючаяроза
--------------------------------------
Здравствуй Клавонька! И я к тибе с приветом!
Твой я рОман токма палучил...
Отлажил тарелку с винигретом,
Стаканюку "первача" налил....
Ведь типерь тваё письмо, радная
Буду десять раз падряд читать,
А любовью полный я до краю,
И её ва мне не сасчитать!
Стал в калхозе дюже уважаем -
Председатель сам мне руку жмёт!
И картохи спосли уражаю
Целую тилегу мне даёт!
Мужаки от зависти аж плачут,
Как тваю им фотку пакажу!
А зав. складом так вакруг и скачит,
Просит адресок для куражу...
Ничиво с миня он ни палучит!
Я до женщин нонче падкий сам!
Если ж украдёт - гадюк палзучий -
В рыло дам! Ещё и по чреслАм!
А в усах я стал неатразимый,
Как Баярский, в смысле Дартаньян!
Мне с усами очень как красиво!
Я ваще красив кады не пьян...
Но не валнавайся - пью я редко,
В выхадныя, праздники и так -
Спосли баньки - ну святое это!
Вишь...не пьющий я, а так - пустяк
А кады тверёз - как есть трудящий!
Коли нада, крышу справлю сам!
Не трепач...мужик я настаящий!
И всю страсть сваю тибе отдам!
Я сваей любовью страшно пылкий!
Аж натёр мазоли на руке....
И партрет твой, рядышком с капилкой,
Днём нашу пад серцем в пинжаке!
Ну, а полк армейский, коли нада,
Абогрей! То ж наш гражданский долг!
Но взамен пущай дают награду -
Гуталин для мужниных сапог...
Ладно....скора еду, жду стриптизу!
Хочь не видив никода - ужо хочу!
Думаю, ещё ты краше снизу,
В смысле "ниже" - ну шучу, шучу...
Значит труселя с начёсом носишь,
Это харашо, што падашли!
То драва калоть, то сена косишь,
Береги мне "лапушку" смотри!
Как об "ей" падумал, аж невмочь мне!
Карандаш дражит в руке маей...
Мабуть дров сколоть иль чё папроще,
Типа дать саседу п....лей!
Ладна... Клава - мила, не валнуйся!
Я сибя до свадьбы сбиригу!
К бабам я другим не то што чуйства,
Даже в койку с ими ни магу!
Ну так усё....бягу всю ночь тярзаца,
Ты ж в порфолии сваей, ну просто класс!
А какия ножки! Я признаца
Тириблю чевойт ужо сичас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51975
дата надходження 21.12.2007
дата закладки 21.12.2007
ЗОЛУШКА (ТИПА РЕМЕЙК)
( ТИПА ОБЪЯВЛЕНИЕ НА САЙТЕ ЗНАКОМСТВ В ИНЕТЕ)
Я прастая дэушка с народу,
До сих пор в любви мне не везло.
Прынца жду , вздыхая, год от года,
И сама несу свое весло.
И душа томится и стинаит,
Я ж ишшо пачти шта ни жила!
Сколько лет мне-я сама не знаю,
Но на вид еще я малада!
Я перед работой -не рабею.
И широк груди маей простор!
Дров на зиму нарубить сумею,
Починить у трактора матор.
И слыву я дэушкою нэжной,
Стоит только парня мне абнять,
Как в маих абъятиях железных-
Сразу он перестает дышать!
И с лица я вроде бы пригожа:
Ни красавица и не мигера,
И немного даже я похожа
На Кристину, ту , шо Агилера!
Голос мой-пожарная сирена!
Запаю- хоть уши затыкайте!
И паю не хуже я , наверно,
Чем Кристина , та , шо Орбакайте!
Я в огонь магу и даже в воду,
Наскаку каня астановить!
Я прастая дэушка с народу,
И мне очень хочецца любить!
Так, я в ожиданьи адиноком,
Доживу наверно до седин!
Ведь прынцесс на свете очень много,
Ну а прынц, видать, на всех- адин!
Я прашу-найди миня скарее!
Приезжай-с канем иль без каня!
А не то я вся уш на приделе
И кипит терпенье у миня!
Смог миня шоб , адреса не зная,
Ты с хрустальной туфелькой найти,
Я тибе на память аставляю
Сорок пятый свой размер нагИ!
Поэт: Колючаяроза
ОТВЕТ ЗОЛУШКЕ
Дарагая! Ты туда папала!
Во пярвых строках свого пясьма
Радую... такова не видала!
Умен я... да и красив вясьма!
Ты мине по всем статям падходиш
Широту груди тваей циню!
Иде слава такие ты находиш?
Я ваще тибя уже люблю!
Я не прынц, но главным камбанёром
Может стану в тойнем годе я!
Не дождуся нашей встречи скорой
Шоб абнять тибя прынцесушка мая
Попаём мы вмести в нашем клубе -
Это дело я видь тож люблю
Мине тваё жиланье, ох, как любо!
Твой партрет на полку становлю!
И размер наги тваей падходит
Можна сапоги одни насить!
Но смущает.... Агилера вроде?
Кто такая и чего с ей пить?
Я канечна очень не дождуся
Павидать тебя -у нас идут дажди
Пачиню вот трактор...сабируся
И на станцию - всево пол дня пути
Скора буду! Верь мине радная!
Ты миня узнаешь за вирсту!
Там Сталоне проста атдыхает,
А над культурой я сваей расту!
Свадьбу справим спосле урожаю
КоФту я тибе в сильпо купил!
Ты мне десять деток нарожаешь
Всё канчаю....жди что хватит сил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51622
дата надходження 18.12.2007
дата закладки 20.12.2007
Вновь пишу тябе, Ванюша , сладкий!
Как же долго я тебя ждала!
Уже все давно вспахала грядки,
Пять мяшков картошки сабрала.
А еще я пачинила крышу,
Накалола на зиму драва.
Один раз дала саседу Гришке,
Бутыль самагонки нагнала.
Жду тебя! Ты приижай скарее,
Баню я уже три дня топлю.
Накармлю тябя и абагрею,
Спать с сабою рядам улажу.
По тябе скучаю , мой спаситель!
И душа пылает шловно жар!
Захвати с сабой агнетушитель,
Пагасить в грудях маих пажар!
И скажу тябе еще Ванюша
Сильно я тябе не буду бить!
Жить с тобой душа мы будем в душу
Буду на руках тябя носить!
Мы с табой скучать не будем вместе!
Я ужо дастала свой баян!
Заведу тябе сваю я пестню,
Апракинув на душу стакан!
Ты в маей любви не сумневайся,
По секрету я тябе скажу:
"Чтоб твои зимой не мерзли я....а,
Так тябе я варежку свяжу"!
Все! Пара итить даить карову!
Завершаю я писать трактатЪ!
Абнимаю крепко! Будь здаровый!
Завтра выйду снова на кантактЪ!
Автор: колючаяроза
----------------------------------
Клавдия! Письму я очень радый!
Всей бригаде я иво читал...
Ты ж типерь навек мая отрада!
О такой я тока и мечтал!
Мужики завидуют... а как же!
Я тваю им фотку паказал....
Ну и пусть рябая! То неважно!
Им я так в принцИпе и сказал
Сразу.... чтоб не бЫло недомолвок -
Я мужик сурьёзный! Так и знай!
Как приеду - Гришке дам по морде!
Причендалы знай не распускай!
Ладно...я ж гостинец пригатовил!
Валенки и новенькую шаль
Даже я на водке экономил!
Для тибя мне ничаво ни жаль!
А душа мая раскрыта нараспашку!
Я открытый как амбара дверь!
Ну а коль в пастели дам прамашку
Клава... ты глазам сваим не верь!
Спосли бани я всё наверстаю
Токма самогонки пригатофь!
Я же Клав, в тибе души ни чаю!
Весь гарю и бьётца в жилах крофь
Всё бигу! Завут рабочи будни!
Трактора гудят - давай впирёд!
Патерпи...мы скора вмести будим!
Прынц ваздушный пацелуй те шлёт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51727
дата надходження 19.12.2007
дата закладки 20.12.2007
Здравствуй мой , Ванюша, драгоценный!
Рада снова я читать тибя.
Я здарова и в порядке нервы,
Жду тибя , каленки тирибя.
Паменяла лошади падкову,
Пачинила старый лясапед,
Сена накасила для каровы,
И тяперь пяшу тябе атвет.
Я слава сваи все растеряла,
Так я рада тваему письму.
Ты мяне дастойная награда!
Дай тябе пакрепче абниму.
Да, у нас возникла тут прамблема,
Пастараюсь объяснить сейчас:
Тут у наших баб, без кавалерав,
Пачасуха страшна началась!
Все у нас давно привыкли к быту,
И таска па сильнаму плячу.
Бабы только изредка пабиты,
Пра любовь, так я ваще малчу!
Нет савсем любви у нас паверь мне.
И душа стинаит и болит!
Ведь из мужикофф у нас в дяревне
Только поп , да Гришка инвалид!
И па дабрате сваей душевной
Папрашу нам помащь аказать:
Приезжай, и не забудь в дяревню,
Мужикоф с сабой пабольше взять!
За падарки -крепко целуваю!
Па приезду-атблагадарю!
Вижу , ты не жадино какая,
Вот тябя за енто и люблю!
Для тябя ужо я стол накрыла,
Напякла с гарохом пирагофф.
И бутылку первача аткрыла,
Шоб ты только, Ваня , был здарофф!
А шоб ты миня еще сильнее
Мог за красату маю любить,
Так пайду ужо сейчас скарее
На башку наделу бягуди!
Варежку тябе ужо связала,
Шоб зимой хозяйство тваё греть!
И тяперь уж вышивать начАла
Я тябе для табаку кисетЪ!
У мяне к тябе адно прашенье:
Ты мне вышли , Ваня , свой партретЪ!
Шобы на тябе для вдахновенья
Дни и ночи я могла сматретЪ!
Приежай скарее, милый Ваня!
Снять души маей тяжелый гнетЪ!
Это сакравенное желанье
С самово утра сиводня претЪ!
Все! Писать письмо я завершаю!
Шоб да встречи не забыл миня,
Картачку сваю я высылаю:
В бягудях с гитарой- это Я!
Абнимаю крепко , целуваю!
Клавдия любимая твая!
Автор : колючаяроза
------------------------------
Здравствуй КлАвушка! Мой нежный одуванчик!
Наконец та вестачка с тибя!
Я уж сумлевался - ни иначе
Обошлася ты са мной шутя...
Прошлое письмо тваё Клавуша,
Я уже пачти до дыр пратёр!
Мне ано начами греет душу
Днями тож...ну прямо как кастёр!
Лясапед куплю тябе я новай!
Пусть завидует тибе дяревня вся,
А патом пайдём гулять карову,
Киселя напившись из овса...
Бабам передай - пущай патерпют
Я ж на ласку дюже завадной!
Клава не ревнуй! А если нервы -
То сходи на речку за вадой...
Мужики со мною тож сагласны
Токма не пущають сразу усех.
А мине их очинь жаль нисчастных
Двадцать рыл - один Плейбой...ну смех!
Ладно усё про них...как ты радная?
Я валнуюсь апятит прапал!
Ты же есть такая завадная,
Кабы снова Гришка не запал...
И ещё...тяплее одевайся!
Я пришлю те байковых трусоф
Прям поверх колгот и не стесняйся,
Заодно и верность на засоф
Для тибя стараюсь я как можу -
Я усы решил сибе завесть!
И тяперь пущай всех зависть гложит,
У миня ж геройств не перечесть!
А партрет я твойный ставлю в рамку
Рядышком с капилкой на камод.
В бигудях ты прямо Агиларка!
И халат...ну из журнала мод!
Ладна...прощевай! Я завершаю!
Хочь в груди свербит и груз в штанах
Не боися - я не оплошаю!
Я ведь хочь куды! Я парень ах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51855
дата надходження 20.12.2007
дата закладки 20.12.2007
Обидел вчера фею...
Я так ее называю
Теперь перед ней блею...
Без толку... Понимаю...
Морщится и вздыхает
Не говорит ни слова
Крыльями оттирает...
Не хочет меня злого...
Я тоже хожу бледный -
Не слушает извинений...
Пальцами крошек хлебных
Сыплю слой на колени...
Глаз ее избегаю
Жду - опустил веки...
Что я о ней знаю?
О фее и человеке...
Может быть и напишет...
Может быть и окликнет...
Обидел вчера фею...
Мой мир без нее гибнет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42779
дата надходження 16.10.2007
дата закладки 28.11.2007
С днем рождения, Наташа!
Я желаю всей душой:
Чтоб любви и счастья чаша-
У тебя была большой.
Чтобы горести и беды
Обходили стороной!
Были новые победы
И прогулки под луной.
Чтоб работе - улыбалась!
Солнца луч всегда светил,
Чтобы чаще ты смеялась
И на все хватало сил!
С Любовью, Alexandro..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48135
дата надходження 21.11.2007
дата закладки 22.11.2007
Говорят, я похожа на осень:
Та же грусть и задумчивость глаз.
Мне всего? Мне всего двадцать восемь,
А я вволю уже нажилась.
Нажилась, намечталась, напелась.
Мне уйти бы сейчас в никуда.
И души моей скороспелость
Позволяет. Вот только года...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44214
дата надходження 28.10.2007
дата закладки 13.11.2007
Каждый вечер я плачу. Ты не знаешь об этом,
Вспоминаю глаза и ладони твои.
Как хочу я вернуть то прошедшее лето
Моей первой, несчастной, но все же любви.
Нет, мы не были парой и даже друзьями,
И о чувствах моих ты не знал никогда.
Как же больно, любимый, жить, страдать, точно зная –
Не сойдутся уж наши пути никогда.
И по-прежнему губы, такие желанные
Той, другой, будут нежные ласки шептать,
И ладони родные, всегда долгожданные
Девственный стан обнимать и ласкать…
Каждый вечер я плачу, ты не знаешь об этом…
Как не думать, забыть мне тебя, подскажи…
И уже не вернуть то прошедшее лето,
Где забрал ты покой моей грешной души.
10 апреля 2007г. 23:32 ч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45581
дата надходження 09.11.2007
дата закладки 09.11.2007