Борис Гуко: Вибране

Zоrg

Осень, от и до...

Дунет  осень  прохладою  в  трубы,
И  осыплются  листья  с  ветвей,
А  газоны  с  желтеющим  чубом
Седине  удивятся  моей.

Станет  ветер  молить  на  коленях  
У  раздевшейся  рощи  берёз
Наказания,  или  прощенья
За  листву,  что  дыханьем  унёс.

На  осеннюю  гавань  рассветы
Будут  курсы  держать  до  зимы,
Забывая  тепло  в  прошлом  где-то,
На  тернистых  просторах  немых.

Солнца  свечку  зажжёт  восковую
Журавлей  улетающих  ключ,
И  светило,  к  прохладе  ревнуя,
Бросит  в  осень  теплом  из-за  туч.

Ляжет  жёлтый  листок  на  аллею
И,  уснувши  под  лунное  бра,
Не  узнает,  как  тихо  истлеет
Чувство  осени  в  дымных  кострах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73436
дата надходження 10.05.2008
дата закладки 10.05.2008


Серая Шэра

Як соромно дивитися на небо

Як  соромно  дивитися  на  небо
Очима  без  надії  і  любові.
Та  себе  переконувати  знову,
Що  так,  мабуть,  судилося...  так  треба...

Як  страшно  не  побачити  світанку,
Осліпнути  від  сліз  гіркої  долі.
Та  згодом  заспокоїтись  й  поволі
Рушати  далі  за  відлунням  ранку.

Як  гірко  йти  від  себе  до  полону
Чужих  думок  і  волі  не  своєї,
Коли  навколо  лиш  чиїсь  ідеї...
І  ти  зникаеш  в  натовпі  раптово.

Й  тебе  немає  -  ти  лише  примара.
Твій  голос  -  тихий  шепіт  серед  крику.
Ти  зник  чомусь...  Ніхто  і  не  помітив.
А  серце  твоє  рветься  понад  хмари,

Та  не  від  радості  -  від  нелюдського  суму,
Що  виник  разом  з  міцною  стіною
Нерозуміння.  Між  людьми  й  тобою.
І  крає  твоє  сердце  тяжку  думу,

Що  соромно  дивитися  на  небо
Очима  без  надії  і  любові...
Та  крає  твою  душу  думка  знову,
Що  так,  мабуть,  судилося...  так  треба...

29.04.08

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71450
дата надходження 29.04.2008
дата закладки 29.04.2008


Михаил Иванов

Я нашел себя во мраке темных уличных ночей

(5-4-3-4-2-3-4-3)
Am  Em  D  Em
Я  нашел  себя  во  мраке  темных  уличных  ночей,
G  Am  D  Em
Мне  по  нраву  быть  прохожим  редких  грустных  фонарей
Em  Hm  Am  D
Это  время  будит  слабость  в  глубине  моей  души
Am  Em  Hm  Em
Быть  свободным  в  тусклой  глади  придорожной  полосы

Каждый  вечер  спорю  с  духом,  каждый  раз  колеблюсь  вновь,
Но  могущество  желанья  зажигает  в  жилах  кровь.
Я  опять  иду  во  мраке  темных  уличных  ночей  –
Вечно  буду  я  прохожим  редких  грустных  фонарей...

+  1-й  куплет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=26436
дата надходження 05.05.2007
дата закладки 18.04.2008