(Ісаї 42:9-19)
В ту саму річку двічі не зайдеш.
Усе тече, міняється і плине…
Є знаки для доріг, границь і меж.
Означується часу переміна!
Закінчується літо. Урожай
Прийшла пора із вдячністю збирати.
Я помічаю, що в далекий край
Птахи вже скоро будуть відлітати…
Так, для усього в світі є свій час:
Є час мовчати і є час кричати.
Відкрию очі, щоб почуть Твій Глас,
Твоє знамення часу відчувати!
До Слів Твоїх я серце прихилю,
Прошу, Господь, щоб не була глухою…
До Уст Твоїх я серце притулю,
Прошу, Господь, щоб не була сліпою…
Дух Божий кличе: входьте у нове!
Старого у новому не шукайте.
Нехай нова надія оживе
І пісню нОву Господу співайте!
Свій крест з довготерпінням несемо,
Долаючи і страх,і біль, і втому…
За Господом ми з вірою йдемо,
Щоб нам не залишатись у старому!
21.08.2011рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278850
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
Яке то щастя
просто йти,
Дивитись, чути,
смакувати
І ні від кого,
от для цього,
На допомогу
не чекати...
2006 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278790
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
Любимых молча забывают.
Без слёз,
обид,
печальных вздохов,
Без сожалений и упрёков
В чужие руки отпускают.
В сетях в друзья не добавляют,
Меняя амплуа и роли.
Во избежанье долгой боли
Любимых молча забывают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278488
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Вечер осенний дождем подгоняет
Мокрых людей под озябшие крыши…
Где-то в камине дрова догорают…
В ветре холодном я музыку слышу…
Старый рояль, пожелтевшие ноты,
Свет канделябра, холодный хрусталь.
Пальцы по клавишам пробуют что-то,
То ли сыграть, то ли просто им жаль,
Что не дается мелодия в руки
Память никак не отыщет её
Только обрывки, неясные звуки,
Как в черно-белом затертом кино…
…В дальнем порту загорелый мальчишка
Грустную песенку пел под гитару.
Рядом сидела смешная мартышка
И, от жары разомлев, задремала.
Голос парнишки был тихим и нежным
Песня текла как растопленный воск
Он тосковал о любви безнадежной,
Плакал о счастье, оно не сбылось…
Люди бросали в жестянку монеты
И вспоминали о чем-то своем…
…Вот и играл он мелодию эту…
Окна рыдали холодным дождем.
Кровоточило разбитое сердце,
Память на рану насыпала соль.
И разделить было попросту не с кем,
Эту тоску, эту жгучую боль…
Пальцы искали сочувствия клавиш,
Ноты слезами ложились на лист.
Старый рояль, только ты понимаешь,
Из-за чего тосковал пианист…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179018
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 21.03.2010
Пропишите ему любовь,
Пусть узнает ее восторг,
Пусть узнает и сердца боль,
И отчаянье глупых ссор.
Пусть узнает, что значит "нет".
И чего стоит это "да".
Пусть почувствует сердца свет
В безразличных кристаллах льда.
Пусть узнает отраву слез,
Пусть узнает обиды яд.
Пусть пройдет через лжи мороз,
Через пошлости грязный ад.
Пусть не гнет удивленно бровь,
Слыша страстное "Я люблю".
Пропишите ему любовь,
Пусть прочувствует боль свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175702
дата надходження 06.03.2010
дата закладки 06.03.2010
Ховається завжди глибоко правда.
Вона, як правило, колюча і бридка.
I той, хто доколупавсь до неї
вдоволеним ніколи не бува.
Брехати ж можуть всі,хто тільки схоче:
Із вигоди, для жарту, із нудьги.
Брехня п'янить, дурманить і лоскоче.
А небу й Богу не до суєти.
Дивлюся на обличчя в електричках –
простий народ, прості манери і думки.
Як збрешуть щось про бурякову гичку,
нікому з того не будѐ біди.
А он в екрані пики можновладців,
що виголошують з трибун слова.
Їм правду говорити завжди важко,
брехня ж сама із язика зліта.
Брехня приносить їм чималі дивіденди:
I долари, і дачі, і звання.
Лукавлять і міністри, й президенти,
I не горить у них під "мерсами" земля.
Із буряківкою простий, народ бідує,
ну,а панам коньяк французький пить.
Хоч правда об'єктивно і існує,
з брехнею в світі цьому легше жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175646
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 05.03.2010
Ты все придумала сама :
Этих людей и этот мир,
Эти стихи, эти слова…
Воображение – твой кумир.
То, как живешь, та, кто ты есть –
Все это ложь, всего игра.
Сюжетов жизни уж не счесть,
От них кружится голова.
Живешь в иллюзиях, мечтах,
Ты все придумала сама.
И иногда внушают страх
Твои безумные слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173664
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 23.02.2010
Я научилась быть сильней,
Смотреть вперед и верить в Бога.
Я не боюсь шипенья змей,
Они укажут мне дорогу.
Я научилась в темноте
Разжечь огонь. Свои сомненья
Отбросить прочь. И в пустоте
Услышать звук святого пенья.
Я научилась отпускать,
Смотреть в глаза и быть счастливой.
Я научилась отличать
Людей правдивых и фальшивых.
Я научилась тысячам вещей.
И научусь еще когда-то, может.
Но только среди тысячи очей
Кто мне всего одни забыть поможет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173649
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 23.02.2010
Який же ти гарний у білій сорочці !
Ходи, поможу зав'язати краватку...
Ти будеш до вечора? Може, до
ночі?..
Ну, що ти...
...не плачу...
...запізнишся, татку...
Ось квіти. Тримай.
Все. Ні пуха!
Щасливо!
Замкну за тобою...
...я знаю... Доросла...
Ні-ні! Не хвилюйся, ти зовсім не сивий,
То просто сніжок у твоєму волоссі ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172864
дата надходження 20.02.2010
дата закладки 20.02.2010
- Ваше величество! Ваше высочество!
(Так обращалась порой к одиночеству)
- Ваше присутствие рядом так лестно…
Но… в одиночестве стало вдруг тесно…
- Вы не могли бы уснуть лет на триста,
С собой захватив серых будней монисто?
Да! Коль хотите – я вас посылаю -
Текстом открытым! Надежду вновь чаю,
Что и без вас проживу, уж простите,
Надпись, оставив на сером граните
С вензелем в стиле древнейшего зодчества:
- Здесь упокоила я одиночество…
Здесь упокоила… плакать не стану,
Больше надежда меня не обманет
И за барьером противного «Надо!»
Уши расставлю и всю серенаду,
Что для меня написала удача,
Буду внимать… Впрочем… если заплачу -
Это от счастья… Нет… речь не о браке…
«Добро» я дала на прописку… собаке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172867
дата надходження 20.02.2010
дата закладки 20.02.2010
Лягаю з думкою про тебе
І прокидаюсь теж.
Злітаю високо у небо,
Ну а воно без меж.
Рахую зорі я щоночі,
А їм нема кінця.
Щоразу дивлячись у очі
Я бачу в них життя.
Щомиті хочу відчувати,
Що поряд мене ти…
Тепер я можу все здолати,
Усі мости пройти.
26.01.04р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169891
дата надходження 04.02.2010
дата закладки 04.02.2010