Я - білий сніг
самотній білий сніг
що на устах твоїх поволі тане
якби я міг
якби я тільки міг
я б вітерцем торкнувся твого стану
я не холодний
ти побачиш
ні
мій подих теплий
ніби жар гарячий
ти лиш відчуй
чи знак подай мені
не бачиш мила
я дощем заплачу
я - сірий дощ
лютневий сірий дощ
навколо тебе
я нестримно хочу
у лабіринтах вуличок і площ
дощити поруч тебе
дні і ночі
я буду вітром
зорями
дощем
холодною росою на світанні
побач мене
я догораю вщент
відчуй мене
відчуй моє кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555308
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Востаннє я бачив свою кохану
Чотири роки тому
На площі одного з північних міст.
В 17 років кохаєш востаннє -
Це знає кожен, хто пише вірші.
Щоразу, пройшовши усі перепони
(чим більше - тим краще),
Вибігши з дому, взявши грошей на потяг,
Вимкнувши телефон, що гудить від батьківських дзвінків,
У чистому полі влітку,
Під теплими ковдрами взимку,
Закутавшись шалом її волосся,
Ти відчуваєш таке...незрівнянне щастя,
про яке мовчать методичка із філософії,
Дмітрій Нагієв та Опра Вінфрі.
Дихай цим жаром, цим тілом і пилом,
Будь ненаситним, красивим і цілим.
Для міста мостів, парапетів і площ
Кохання нагадує дощ.
Востаннє я бачив свою кохану
Чотири роки тому
На площі одного з північних міст.
Із того часу багато тепла
Я роздавав задешево, задарма.
Обійми - наркотики забуття,
Що вивітрюється на ранок.
Ми сліпо блукаємо в пошуку нових доз,
Мов безпритульні пси у лютневу ніч.
Шукаємо на квартирниках, вписках,
на роздоріжжях та узбережжях,
На фестивалях, плацкартних полицях
та у нічному Львові.
І все, що можна сказати
наступного ранку - це дякую.
Дякую теплому тілу твоєму,
Тим почуттям, що сьогодні взаємні,
Всім непромовленим тихим словам,
Дякую вам.
Востаннє я бачив свою кохану
Чотири...вже більше років тому.
З тих пір ми закінчили універи,
Більше нічого про неї не чув.
Можливо, вона вже знайшла чоловіка,
Готує йому вечері, чекає від нього дітей,
І пісня її не звучить так тужливо, як ця.
Можливо, все зовсім по-іншому,
але ху кейрс?
Сліди почуттів замітає хурделиця часу
і ти опиняєшся серед нескінченно білого
аркушу пам'яті.
Якщо у 17 кохаєш востаннє,
то після - вже навпаки, як уперше,
втім, із повнотою відповідальності за того,
кого приручив.
І хай ти не віриш у вищий задум
І хай почуття вважаєш за ваду,
У мирі, коханні чи боротьбі
Головне - не зраджувати собі.
23.01.15
(с) О.Ткачинський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555470
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Не нужно говорить хороших слов,
Ведь эта суета не обо мне,
Спасает мир священная любовь,
А я балласт, сверкающий на дне.
Не нужно говорить красивых слов
Они же все равно не про меня,
А я не черт и не верховный Бог,
Я только тень, что видит краски дня..
А дождь опять стекает с крыш
Прохожие твердят одно и тоже
Так затаилась в сердце мышь,
Но гордость не поможет, все же.
Я знаю, то что я дурак судьбы,
Судьба поставила подножку понемножку
Она мечтает перейти со мной на ты
Я зачерпнул вдобавок дьогтя ложку.
Мне льстить не надо, нету и причин,
Больная скромность сильно надоела,
В степи далекой буду я терпим,
А может пропаду, взлететь бы выше неба!
А в небе видят все, все то что я таю
Пещерную печаль и чувства, что не спеты
Ах мне бы не упасть в бездонную тоску!
Угрюмо плачет дождь на переплетах лета.
Не нужно говорить пустых, красивых слов!
Ведь знаете, что все равно их не приму,
Я вовсе не красив и нету ярких снов,
Мое добро, как зло, которым я живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521210
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014
Привіт, мій любий Боженьку
Пишу тобі я з України...
У мого татка болить ноженька,
Казав, що в цьому пуля винна...
Казав татусь, що йде війна...
Я запитав у нього: « Нащо»?
Кому потрібная вона,
Така жорстока і пропаща.....???
Не знаю я ...мабуть малий ще...
Але я бачу біль навколо....
І... люди йдуть на кладовище....
Хоронять нашого героя....
Я чув: « Герої не вмирають!!!»
Та не збагну цього ніяк....
Вони ж навіки покидають
Своїх матусь..... ті плачуть так...
Вчора дивилися новини,
Там говорили про АТО..
І рахували скількох вбили,
І скільки ранених було...
Бабуся каже: « Тре молитись»
Я ще не вмію, бо малий.....
Та вмію добре,Боже , битись....
Але не хочу- я не злий...
Я в церкві чув , що ти, мій Боже
єдиний Цар над усіма...
тому прошу тебе, як зможеш
спини війну- вона страшна....
Не думай ти , що я боюся,
бо не за себе я прошу
за тих людей я всіх молюся,
котрі боронять земленьку мою....
Ісусе, чуєш, я не хочу
Щоби війна далі була ...
Буду писать тобі що ночі,
Проситиму для всіх добра)
Молю тебе, прошу, Ісус…
Я буду чемним!
Твій Петрусь….
smeri4ka
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517845
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014
Привіт,
нарешті,
зустрілись.
Ти сумувала чи ні?
Я затамувавши погляд,
малював тебе на вікні...
З ким зустрічаєш ранок?
хто сниться вночі?
ти будеш моїм першим світанком,
який збережу,
далеко
в душі...
Привіт,
ти пробач,
(всі мої гріхи.)
Я затамувавши погляд,
малював тебе,
на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476575
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Поет писав про Україну,
Сльоза стікала по щоці…
«За неї тільки я загину» -
Він написав на папірці.
Поет бажав скоріш підняти
Народ замучений з колін,
Не знав: змогло багато встати,
А хто сидить – так треба їм,
Нехай страждає їхнє тіло
За їх слова, байдужість, вчинки…
Але поету так боліло,
душа не знала відпочинку…
Поет помер ( він надірвався,
Коли з колін всіх підіймав.
Він рвав щосили, не здавався…
Що всі прив’язані – не знав…).
Помер поет, забули люди...
І тільки батько свому сину
замовить пам*ятник, де буде
виднітись "вмер за Україну"....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435118
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Ти і від тебе початок виходить,
До тебе він і кінець свій приводить
Г.Сковорода
А світ, мабуть, почався з України…
Бо де є більш родючіші сади?
Бо де ще є змієпоклонниці-дружини,
Що «западають» на спокусливі плоди?..
Тож світ, мабуть, почався з України…
Із цього краю, де невтомний Авель
Втинав, як віл (без примусу і пут).
Хоч піт солоний пік мозольні рани -
Він свято вірив: благородний труд!
Тож, певно, світ почався саме тут,
Де невмируще і жадане слово ВОЛЯ
Народ у душах все життя носив.
І саме тут, серед свойого поля
Бездушний Каїн не одного брата вбив.
Чи ж світ почне й кінчатись з України?
О, Боже! Відведи! Не доведи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413255
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.04.2013
Твоя коханка – рима – горда пані,
Така капризна, але все ж твоя…
О, скільки ти провів ночей в неспанні,
Шукаючи із нею щастя шлях…
То сердиться на тебе, то сумує,
Забившись у куток душевних стін,
То на папері пристрасно танцює,
Але в житті давно немає змін…
В душі розлилась спогадів безодня,
Минулого й того, що не збулось.
І давня, вірна подруга – самотність
Теплиться під пораненим крилом.
А час іде… А час карає смутком,
А ти живеш в надуманих рядках.
Лиш чашка кави знов зігріє руки,
І мариться душі той синій птах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306746
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Стихи пишутся одиночеством.
У поэтов его с избытком.
Им порою общенья хочется,
А иной раз общенье - пытка.
Их любовь чище всех условностей,
Их мечты выше всех желаний.
У кого-то бесцветны повести.
У поэтов сияют грани.
У поэтов поболе солоны
От печали сердечной слезы.
Им в жару от бездушья холодно,
И уныла им жизни проза.
Кто-то бытом всю жизнь морочится.
А они улыбнутся где-то
И опять бегут в одиночество...
Так живут на Земле поэты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278182
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011