Didol: Вибране

Невідомська Вікторія

Загублені в житті

Десь  є  біда,  десь  знову  смуток,
І  люди  наче  зовсім  не  жили,
Погасли  душі,  мов  недбалий  вулик,
Померли  долі  зовсім  молоді.
Гуляє  вітер,  разом  з  ним  і  хмари,
Це  поле,  що  веде  назад  в  каскад,
Проходять  там  загублені  помалу,
І  зараз  з  ними  проходять  біль,  і  час.
Минуле  вже  не  повернути  більше,
Та  ще  є  образи  із  втрачених  століть,
Так  все  нешвидко,  але  і  поспішно,
Ніхто  не  помічає  ангелів  своїх.
Проходять  дні,  минає  все  помалу,
Змінилися  століття,  з  ними  й  ми,
Пройшло  усе,  що  колись  ціну  мало,
Лише  душа  безцінна,  як  завжди.
Загублені,  куди  звертати  треба?
Скажіть  мені,  чому  ви  знову  тут?
По  колу  ходимо,  виходь  теорема,
Помилки  що  на  старт  нас  приведуть.
Красиве  небо,  знову  білі  хмари,
Ви  бачили  усе  це  сотні  раз,
Та  цінувати  з  втратою  не  стали,
Ви  загубилися,  на  жаль,  в  своїх  словах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324011
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 26.10.2012


Невідомська Вікторія

Ти пішов…

Більш  немає  мене,  тільки  боляче  в  грудях,
Обміну  –  відштовхну,  все  рівно  не  осудять,
Сльози  просто  вода,  сперечатись  не  сила,
Ти  пішов…  Ну  а  я,  залишилась  безкрила.
Просто  взяв  та  й  пішов,  як  тече  вода  далі,
Я  кричала,  не  в  слід…  Тільки  як  жити  стало?
Десять  вдихів  глибоких,  та  від  цього  не  краще,
Люди  роблять  помилки,  ти  помилка,  як  скажеш.
Я  хворіла  тобою,  це  не  було  прокляттям,
А  якщо  хочеш  чесно  –  це  було  як  розп’яття.
Я  хворіла  любов’ю  та  кувала  кайдани,
Я  беззахисна  птиця,  що  попалась  в  капкани.
Ти  пішов,  от  і  добре,  тепер  стала  я  вільна,
Дихать  знову  пригода,  сонце  знову  красиве,
Ти  пішов,  от  і  добре,  лиш  мене  теж  не  стало,
Тепер  знову  я  вільна  та  я  волі  не  рада…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340098
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.10.2012


Мира С

Молчанье …

Родной,  мой  друг,  ты,  не  поймешь,
Не  стоит  даже  и  пытаться.
Молчанье  искренно,  как  дрожь,
Зачем  за  прошлым  нам  скитаться.

Мы  ищем  там,  где  не  найти,
И  любим  тех,  кто  нас  не  любит.
Так  хочется  сказать,  прости
Но  возвращенье  нас  погубит.

16.03.2011  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275230
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 02.10.2011


NATALIKA

хочу свободу…

Мне  нужен  друг  или  любовник?
Или  не  знаю  как  сказать…
Мне  нужен  брат  или  опора,
Пером  всего  не  описать!!!
Мне  нужен  ОН  -    надежность,  сила,
И  чтоб  за  каменной  стеной,  
А  я  как  болтик,  что  не  в  силах
Нагрузки  выдержать  иной…
Могу  я  сильной  быть  –  свободной!!!
Тогда  не  требуйте  взамен  –  
Все  то,  что  Вы  хотите  видеть,  
И  ждать  каких-то  перемен!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227410
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 04.02.2011


Урюпін Анатолій Іванович

Прошел лишь год!

Она  ждала  меня,  и  в  случай  свято  верила.
Мы  повстречались,  и  она  в  судьбу  поверила.
Я  о  такой,  мечтал  всю  жизнь,  и  как  то  мило.
Она  одна  меня  во  сне,  к  себе  всегда  манила.
 
Я  первый  в  жизни  у  тебя,  люблю,  целую  ты  моя.
Дышащий  жизнью  лепесток,  никем  не  тронутый  цветок.
А  ты  в  ответ  мне  говоришь,  что  ты  в  огне  любви  горишь.
И  мотыльком  ко  мне  летишь,  я  подарю  тебе  Париж.

Зашла  тихонько  сразу  в  дом,  и  ставишь  свечи.
Я  страстно  целовал  твои  и  грудь,  и  плечи.
Тост  прошептала  за  любовь  сладкий  мартини.
Нектар  вина  на  бруден-шафт,  мы  сладко  пили.

Луна  любви  взошла  на  трон,  танцуют  звезды.
Калиной  красной  обожгла,  пылают  грозди.
И  каплей  крови,  блеск  в  глазах,  они  таили.
Экспрессом  скорым  плыла  ночь,  таяли  мили.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201887
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 06.10.2010


Урюпін Анатолій Іванович

Не гони, я залишитись хочу

Не  гони,  я  залишитись  хочу
Як  на  біс  виходять  артисти
Зором  сю  скатертину  курочу
Мов  голодний  коли  хоче  їсти

Не  гони,  не  карай  мене  люба!
Не  стріляй,  моє  серденько  краєш
І  не  став  запитання  знов  руба
Бо,  я  твій!  Я  кохаю...  Ти  знаєш!

Не  гони,  я  зробив  зайві  кроки
Для  того  щоб  зблизитись  трохи
І  нехай  хоч  стрекочуть  сороки
Мов  в  поганої  тітки  Солохи
 
Не  гони,  я  залишитись  хочу!!!
Все  життя  світанки  плестиму
Задля  тебе  весь  світ  заохочу
Щоб  весільну  надіти  хустину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211345
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 03.10.2010


Тамила Синеева

Захлопнулась дверь…

Захлопнулась  дверь,  содрогнулась  стена...
Стою  у  окна  совершенно  одна.

Никто  не  придет  и  не  скажет:  "Привет!"
И  мною  никто...  не  будет  согрет.

Мне  б  чем-то  заняться  -  летит  всё  из  рук!
Как  будто  вошла  в  заколдованный  круг.

...Но  вот  в  коридоре  я  слышу  шаги.
Дай,  вечер,  мне  гостя,  прошу,  помоги!

И  сразу  всё  стихло  у  самой  двери.
Стучат...  Эй,  хозяйка,  скорей  отвори!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181983
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 06.04.2010


Ксю...

Ще вчора

Ще  вчора  я  всьОго  хотіла,
Ще  вчора  для  тебе  жилА.
Ще  серцем  за  тебе  боліла,
А  завтра  –  така  вже  чужа.

Ще  вчора  до  тебе  сміялась,
Ще  вчора  губилась  в  думках,
Ще  вчора  кохання  підкралось,
А  завтра  ховалось  в  словах.

Ще  вчора  віч-на-віч  стояли,
Ще  вчора  я  в  мріях  жила.
Ще  вчора  кларнети  нам  грали,
А  завтра  я  вже  не  твоя.

04.04.10  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181793
дата надходження 04.04.2010
дата закладки 04.04.2010


Никодим

От свободы галопом...

В  волчьей  стае  я  вырос,
И  волки  мне  семья.
Но  из  шкуры  я  вырос,
Задыхаюсь  в  ней  я.
И  смеются  пусть  в  стае,
Неуклюжим  я  стал,
Мои  лапы  устали,
И  не  страшен  оскал.
Неприятен  вкус  дичи,
Надоела  возня.
Среди  волчьих  обличий,
Чужды  все  для  меня.
Надоела  свобода,
Степи,  рощи,  луга.
От  свободы  галопом,
Я  подамся  в  бега.
И  с  пораненной  лапой,
Ко  двору  я  прибьюсь,
И  без  жалости  всякой,
Сам  на  цепь  попрошусь!
Пусть  из  миски  железной
Буду  воду  лакать,
Сожалеть  я  не  буду.
Благодать,  благодать…
Но  уже  рассветает,
Просыпаться  пора…
Как  же  ведь  не  хватает  
Мне  тебя  конура!

                                                             19.11.2008,  20.11.2008

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104362
дата надходження 23.11.2008
дата закладки 23.11.2008