[i]Скільки треба тепла щоби серце твоє завесніло?
Щоби пам'ять змогла відпустити минуле навік?
Хочеш стану навшпиньки і в сон прокрадуся несміло
Чи грайливим промінням зігрію тебе звіддалік?
Полуничні вуста поцілую нестримно-бурхливо
І зага́дкою зникну в серпанку шафранових зір.
Ти мене не шукай. Хіба мрію зловити можливо?
Я піду, лиш наповню осяйним коханням ефір.
А коли ти відчуєш як в тебе звільняються груди,
Стане дихати легко, всміхнеться веселкою світ—
Я сама повернусь крізь замети й людські пересуди,
Щоб торкнувшись долонь, прошептати, мов вперше, «Привіт»…
Скільки треба тепла?
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551924
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 17.01.2015
[i]«Нас зрадили…»
Валентин Бут. Крим [/i]
Нас зрадили. Лишивши наодинці
Із демоном. У кігтях сатани.
І люто топчуть чоботом чужинці
Мій рідний край, чекаючи війни.
Щоб показати верховенство «брата»,
Щоб волю розтоптати до кінця.
Вп’ялася в горло лапа волохата,
А зрадникам не шкода й гаманця.
Нас зрадили оті, що в теплих кріслах,
Позують, посміхаються в екран.
А нас чекає, мабуть, друга «Вісла»*,
Бо не пробачать Гоблін і тиран
Святу любов до неньки-України
І нашу віру в гідність і Майдан.
Тече по Криму зради яд зміїний,
Шукає нові душі для кайдан.
Нас зрадили! Лишили на поталу!
Із острахом вдивлятися у ніч:
Чи не прийдуть по душеньку повсталу,
Щоб стерти навіть згадку протиріч.
Та де ж ви ті, що разом в дні криваві
Пили зі мною на Майдані чай?
Дорвалися до влади і у славі
Навік втонули… Боже, пробачай!
Нас зрадили…
*Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486659
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 21.03.2014
Торкніться хоч подихом … тіла
У сяйві липневої ночі.
Я б зіркою в небо злетіла,
Де місяць промінням хлюпоче.
Дозвольте на кінчиках пальців
Відчути тепло ваших весен.
Хай душі кружляють у танці,
Хвилюючи місячне плесо.
Хай ніч нам накине на плечі
Гаптовану сріблом кирею.
Ваш подих—це тільки предтеча.
Цілуйте—я стану зорею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440589
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 01.08.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Коли останній вірш допишем...
доберемо останню риму...
то, хтось - раніше...
хтось - пізніше
на стежку станемо незриму...
підіймемось...
в сади спокою
де так багато душ поетів
до Того, Хто водив рукою
в період наших творчих злетів...
до Того, Хто навчив любити
цей світ... жорстокості і болю
і Словом можна розбудити...
Він дав поетам таку долю
і ми будили...
до знемоги
і ми писали...
до нестриму!
а завтра....
підемо до Бога...
як доберем останню риму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424766
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду… дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Прокинься, Україно, вже весна!
Звільни від снігу серце зледеніле!
Співай! У тебе ж пісня голосна.
Пусти з водою слово наболіле!
Вставай з колін! Буди своїх дітей!
Не дозволяй по закутках ховатись.
Черпай з землі наснагу, мов Антей!
Та досить лиш на Бога сподіватись.
Прислухайся, як стукають серця:
Ми тут навік! Ми—разом! Ми з тобою!
Ми вистоїм з тобою до кінця!
Лиш не ставай покірною рабою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415761
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
За вуаллю сірого туману
Заховався місяць, як на зло.
А дівчи*на-Веснонька село
Крадькома вдягає у сукману:
То сипне смарагду на луги,
Стразами розшиє чорне небо.
І розбудить землю перший щебет,
Сповнений весняної жаги.
Замуркочуть в вербах котенята.
Запульсує в кронах свіжа кров.
І розсіють дощиком любов,
Сховані у хмарах янголята…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415452
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Ну доторкнись… застиг тремтливий подих,
Затерпло серце… знову на межі,
Коли ти вже спускаєшся по сходах,
Коли ми знов безпросвітно чужі.
Коли ніхто… На вулиці, на людях…
Затерпло серце… Як же може йти?..
Ну доторкнись… Мені болить у грудях,
Бо поруч ти. Бо десь далеко ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364554
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 05.10.2012
Я просто разорву тебя на части,
И заново из тех частей сложу,
Когда в моей окажешься ты власти,
Я до утра тебя домой не отпущу.
И будешь ты пьянеть от поцелуя,
И трепетать, желанием горя,
Твои одежды, ласково сниму я,
И ты шепнешь мне – « я хочу тебя».
В твоих глазах, появится истома,
Мольба о страсти, и немой укор,
« не видишь ли, я для тебя готова,
Себя отдать, судьбе наперекор?».
Я на укор , отвечу нежным взглядом,
Моя улыбка, скажет обо всем,
И ты поймешь, что мы сегодня рядом,
Чтобы по жизни вдаль, идти вдвоем.
А дальше будет все казаться сказкой,
Я буду твое тело, жадно целовать,
Порывы страсти, разжигая лаской,
Тобой неспешно, я начну овладевать.
И ты отбросив все предубежденья,
С неистовым желанием любить,
Забыв про всякие запреты и сомненья,
Меня на спину вдруг захочешь положить.
И в миг один, словно преобразившись,
Подобием став, Амазонки на коне,
В жрицу любви со мною воплотившись,
Сожжёшь меня в своей любви огне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356371
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Моя душа… Між небом і землею.
Моя душа… Не в пеклі й не в раю.
Моя душа… Що трапилося з нею?!
Ненáвиджу? Чи, може, я люблюˊ?
Ненáвиджу… Бо в серці мому сльози.
Ненáвиджу… Бо сум в моїх очах.
Ненáвиджу… Бо мрія у морози
Униз летить – лишається лиш прах.
Люблюˊ… Бо серце мóє швидше б’ється.
Люблюˊ… Бо блиск якийсь в моїх очах.
Люблюˊ… Бо мрія все ж у небо в’ється.
Бо я не плачу – усміхаюсь в снах.
Моя душа… Між небом і землею.
Моя душа… Не в пеклі й не в раю.
Моя душа… Що трапилося з нею?!
Ненáвиджу! Ненáвиджу. Й люблюˊ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354489
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Напружено мовчу. Вокзальна тиша
Не дише, співчуваючи з пітьми...
Давай, хоч мить побудемо дітьми,
Скажи ще раз: "Не бійся! Не залишу".
Де наше завтра, хто навчить чекати?
Минеться час, не будемо на "ти",
Крізь дикий біль насмілилась піти,
Крізь щем душі навчилася мовчати.
Розлуки біль на Львівському пероні.
В міцних обіймах ніжності тону.
Я проклинаю,чуєш,цю весну,
Повільно відпускаючи долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267347
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 03.08.2012
Давай загубимося серед трав високих
На краю поля! Ми на самоті.
Поміж кульбаб й волошок яснооких
Як я хотіла і як ти хотів.
Вінком з ромашок і червоних маків
Я поєднаю долі і серця.
І серед золота пахучих злаків
Кохання наше – ніби твір митця.
Давай загубимося серед хмар в блакиті!
Я буду сонцем, а ти небом будь.
Для мене ти такий один на світі,
Для тебе я також одна, мабуть.
Давай втечемо на безлюдний острів,
Де тільки ми і шум ласкавих хвиль!
Вливається навколо вільний простір
Дзвінкої тиші у безумний штиль.
Ми вечорами будемо сідати
На теплий позолочений пісок,
Під колискову ночі засинати,
Долонями торкаючись зірок.
Хай нас розбудить ранок білокрилий!
Дамо свободу трепетним серцям!
Давай навіки бути разом, милий!
Хіба багато щастя треба нам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351219
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Гніздечко тепле, Світле небо,
А ще сміливість без жалю
Віддати серце, якщо треба
За тих, кого я так люблю:
У тому щасті - мрія вічна
Й найкращі прояви мене.
І щоб застигла на обличчі
Усмі́шка, коли смерть прийде....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351689
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
На мить мене, наївну, обдури,
Що так буває. Так в житті буває!..
І світ собі поверне кольори
Захмеленого свіжого розмаю.
На крок один до мене підійди,
Нам більше не дозволено мовчати.
Бо наші зупинились поїзди,
А ми ж з тобою тільки на початку.
На подих, на звабливий порух брів
Наблизитись дозволь посеред мрії.
Щоб ти мені тихенько шепотів
Про те, у що повірити не смію.
На мить мене, наївну, обдури,
Що це неправда! Так не може бути!..
І щось у серці швидко догорить,
Бо той обман така п’янка отрута..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350770
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
От спробував зробити з прози "Навіть янголи роблять боляче" авторки Іванка Лім http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348184
свою поезію) чи вийшло - судити вам:)
Навіть янголи роблять боляче.
Лиш з одною всього неточністю:
Від людей помираєш - стоячи,
А за янголів - житимеш з гордістю...
- - -
Вона жИла у розфарбованих,
Колись - сірих, що звуться буднями.
Він свої - взаємні - приховував
У кімнатах, де ходять взутими.
Вона перша йому відкрилася,
Запросивши на чай із печивом.
І кохання палке їх - з приростом -
Не здавалось уже приреченим.
І вона скоро стала янголом
І хотіла кохати до старості...
Він прикрив - кольоровими стягами
Недостатність - в веселці - яскравості...
І утік у вогняне полум'я...
Він втомився - з коханням порівну,
Виглядаючи лиш з-за обрію -
Червонястого болю кольору...
- - -
Навіть янголи роблять боляче.
Лиш з єдиним всього уточненням -
Від людей помираєш - стоячи,
А від янголів - справді боляче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348219
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Іду вперед, дивлюсь кудись в дорогу.
Стежини переплелись навмання.
Іду вперед, не дивлюсь нінакого.
Що є той хтось, хто шлях призупиня.
Так швидко йду, ламаючи тривоги,
зриваючи квітки, плоди, гілля.
Тепер мені не треба перемоги,
бо поряд сила, щастя, почуття.
Я йду вперед, ламаю перешкоди.
Я всеодно завершу довгий шлях.
І будуть на шляху такі пригоди,
що займуть цілий світовий розмах.
І я не буду плакати в дорозі.
Для сліз немає місця у житті.
І не зупинюсь на чужім порозі,
бо всі тривоги більше не мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346710
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Привіт, знайдеш одну хвилину?
Для слів, для сліз, для рими-горе?
Чи я не схожа на людину?
Давай нарешті поговорим...
Листки не плачуть, не ридають,
Не стукають руками в двері,
Тож виділи одну хвилину
Для слів на білому папері.
На світі є одна людина
Щаслива, радісна, сміється.
Це чиясь молода дружина.
Принаймні, так мені здається.
Так от, щодня вона планує
Як то створити свою казку.
Щодня вона свій світ руйнує,
Щоб заслужити твою ласку.
І так щоранку зріють плани,
Про вечір, про свічки, про квіти.
Та знову, знову на світанку
Доводиться усе змінити!
Сценарій казки, як підробка.
Така гірка солодка кава.
І душу знову у коробку.
Знов лиш ляльковая вистава...
Так день за днем все не до ладу.
Не знаю, просто, що й робити.
Може ти даш якусь пораду,
Щоб почуття не загубити?
Придумай їй новий сценарій,
Порадь, що треба ще зробити.
Склади із почуттів гербарій.
Вона не може не любити!!!
Ну от і все, "поговорили"!
Слова оці - мене частина
Задумайся хоч трошки, милий.
У нас ще є одна хвилина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337570
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Мелодія і тихий стук.
Стук серця розриває груди.
Тіло торкнулось томних мук
І кров розлилася усюди.
І доторк цей - гарячий струм.
Їх в парі двоє, тільки двоє.
В очах холодно грає сум...
У образу вони в неволі.
А серце щастя відчуває.
І дихання біжить вперед,
І ніжно так вона кружляє
В його руках, наче букет.
Ця сила рук і...невагомість...
І мрія в музиці пливе.
Вогонь пробрався у свідомість.
Щось ніжне венами тече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333257
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 17.05.2012
Я просто стиха уночі поплачу,
Щоб зранку усміхатись було легше.
Вдягну не те, що вчора, щось інакше,
Чи то на душу, чи на плечі.
На стелю кину сумний погляд,
Й допоки весело не стане,
Не буду звідти його зводить –
Хай завтра мої очі сяють.
Я вимкну світло і вдивлятись буду
У темряву, в її лукавство лиховісне
І схочу, щоб прийшов не менш облудний,
Зате світанок – сонечка провісник.
Крізь скроні прориваються думки
О Господи!, чому не сила їм втекти?!
…І прийде втома-рятівниця потім,
Сон принесе фальшивий спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278056
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 17.05.2012
Усі листи, вірші́, конверти
В шухляді сховані на дні.
Хоча, мабуть, якщо відверто,
Вони тепер на дні душі.
Співає тиша пісню тиху...
Але вже ні, тепер кричить.
Ти слухай темряву і дихай.
Воно колись переболить.
Стоїть годинник, йти не хоче.
Думки в повітрі тануть знов.
Зникають з спогадів ті очі...
Іди. Прощай, моя любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257486
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 16.05.2012
Втікала від долі тендітна душа
Й, спіткнувшись об щастя, злетіла у небо.
Та втратила знову останній вже шанс,
Упала на землю, бо, кажуть, так треба.
Зібрала всю волю і силу в кулак,
Криваве намисто з кохання вдягнула,
Вплела у косу лиш волошки та мак
Й побігла кудись. Лиш куди - вже й забула.
Згубила в дорозі і серце, й чуття,
Розвіялись коси у полі вітрами.
Поклала в кишеню нікчемне життя
Й блукати пода́лась глухими стежками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267577
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 16.05.2012
Я не знаю, чому вже не пишуться ві́рші,
Спотикаються в горлі, минають папір.
Просто все вже не так, як б́у́ло раніше,
Просто я не така і світ не такий.
Захлинаюсь думками і тихим світанком,
Забуваю потроху вже тисячі слів.
Зустрічаючи день новий кожного ранку,
Відганяю всі спогади танучих снів.
Я шукаю навпомацки стежку у небо,
Зачиняю свідомість на чорний замок.
І мені від життя вже нічого не треба,
Залишається в безвість один лише крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273609
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 16.05.2012
А ты немного груб мой друг,
нетерпелив и чуточку развратен,
слетело жаркое дыханье с твоих губ,
но сладости исток приятен
И мы пустились танцевать в ночи,
сначала в удивительных нарядах,
потом кружились голые почти,
под куполом ночного звездопада...
И оказавшись вдруг наедине,
вдвоем без всякого стесненья,
сплелись в божественный клубок,
оставив в прошлом все сомненья.
И ты любил, так бережно меня,
так страстно, глубоко, неутомимо,
И падала роса с ветвей звеня
И свет звезды качал пространство мира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337553
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
А навколо - лише інтриги
І розчавлені душі пусті.
Вже не топлять людської криги
Речі справжні і дорогі.
Не цінується більше щирість,
Не цінується вічна любов.
І годинник сердець застиглий
Не прокачує свіжу кров.
Не руйнуються більше гори,
Не вбиваються злі почуття.
Ми складаєм життя із горя
Та малої частинки добра..
Зупинитись давно потрібно,
І послухати Всесвіту крик :
Вже пора познімати надійні
Металеві на душах замки.
Треба музику Світла почуть,
Треба Вічність для себе створити.
І прокинутись, як від сну,
І хотіти по-іншому жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318765
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 14.05.2012
Я так часто дорогу до тебе минаю..
Вічний простір пронизаний згадками з вчора,
І думкам ностальгічним немає ні краю,
Ні зупину в моїй підсвідомості хворій.
Та боюсь не впізнати тебе..чи впізнати?
Пам'ятаю ті болі від нових розлук.
Ми могли б перетнутись як-небудь, одначе
Доля знову дає нам можливість звернуть.
Я спокійно іду. Бо все ж знаю напевно,
Що які б там мене не чекали шляхи,
Знов минатиму звичну дорогу до тебе,
І мені в цьому місті не стрінешся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337187
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Сніг. Морози. Не дощі.
Час. Годинник. Миті. Дні.
Щастя. Вітер. І думки.
Були мрії. Тепер ти.
Кисню мало. Йди. Прощай.
Щастя забирай. Вбивай.
Марево. Любов. Слова.
Я неначебто жива.
Сувеніри. Фото. Чай.
Мені страшно. Просто знай.
Вечір. Ніч. Чужа зима.
То минуле. Я сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330459
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 13.05.2012
Я п'ю твій смак.
Гарячими вустами
нев'янучих
трояндових глибин
торкаюсь знов.
І знов кружляє нами
кохання дощ
сріблястих намистин.
Вдихну тебе.
І видихнуть не схочу.
Ти потечеш
по венах, наче кров -
шаленством
так закоханої ночі,
в якій нестримно
ніжиться любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291075
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 11.05.2012
Неважливим колись стане факт призупинення часу,
Навіть те, що зірки не світитимуть в чистій воді.
Ми живем тільки раз, але жити виходить нечасто, -
Наше серце чомусь таке вперте до зважених дій.
І доводиться знов існувати в мережах ілюзій,
Суперечити всім, та найгірше, що спершу – собі.
Попрощатись із кимсь найріднішим на цій злітній смузі,
Вгамувавши печаль і розлуки прощальної біль.
Дорікати чомусь всім умовам, обставинам, світу…
Тільки в думці нестись за таким недосяжним теплом.
А за кілька хвилин вже потягне, неначе магнітом,
До безмежності хмар так невчасно… Напевно, на зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326194
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 10.05.2012
…усе не так. Для чогось так вже склалось,
А може, хтось за це все відповість?
Діапазон всього у дві октави,
Хоча й вони і то не збереглись…
…не відбулись. В тенетах тих інвенцій
Застряли між незрощених думок.
І тільки щось вогнем заниє в серці,
То був, либонь, на зустріч сотий крок…
…і він минув. І далі йти не можна,
У хащах всіх дурних перипетій…
І все би так, та знов чомусь тривожно,
На морі – штиль, а в серці – буревій…
…і надарма. Хай вже не дме на руки,
На душу тих, що зібгана в кулак.
То була мить тривоги і розлуки,
А нині добре, добре… Та не так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268556
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 09.05.2012
И снова ночь, вопросов без ответа
Полным-полно, я вновь сижу один
Измучавшись, в слезах душа поэта
И одиночество, эфира господин
И снова ночь, рассыпала узоры
Кровавым отблеском да в ссохшихся глазах
Безжизненных, съедающих просторы
Себя утративших в манящих небесах
И снова ночь, любовница поэтов
Жемчужной лирикой, воздушный поцелуй
А на душе темно да беспросветно
О искусительница! Давай, со мной танцуй
Танцуй со мной, пошли ты все запреты
В любви несчастный, но, черт – возьми,живой
Хотя смешные, отчаянья сюжеты
Что созданные, под ледяной луной
Танцуй быстрей, до головокруженья
С ума сошедших, на шабаш приглашай
В минуты горя, мгновенье – тоже время
Так что давай, подруга, выручай
Кружи меня, кружи побезобразней
На зло рассудку пусть будут виражи
Как жалок я… но все же нет прекрасней
Летящей к жизни, раненой души
Давай, любовница, кружи…
(14.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293328
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 08.05.2012
Ночь… Балкон… А за окном застыло время
Я сижу с сигаретой и пива бокал в руке
В голове туман и крутится вопрос с кем я?
Силуэт грусти замер во мне
Ночь… Балкон… И тонкая душа поэта
Спасенья ищет в тишине одиночества
А за окном отсутствие волнующего ветра
Хотя его сейчас мне и не хочется
Ночь… Балкон… И дыма траектория
Отображает хаос внутреннего состояния
Химическая сетка алкогольной оргии
Кровью разлучает тело и сознание
Ночь… Балкон… и слез безумная гроза
Положениям звезд написаны вопросы
Жирной точкой выступает луна
Ответ же мой отображают слезы
Ночь… Балкон… Ощущения оторванности от мира
Поток сознания пугает безобразностью
Во мне царит неведомая сила
Открывая путь противоречий гласности
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186464
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 08.05.2012
Тоской захмелев, тело брошу
В туманных улиц лабиринт
Не ругай, я гость не прошеный
Не на любовь, на легкий флирт,
Я претендую… Комнат душных
Клонящих к пьянству, теснотой
Я не Господь, я не разрушу
Царящий в воздухе застой…
И жизнь пускай, покажет белых
Зубов наточенных, оскал
Не поведусь, съедая спелых
Судьбы, пощечин карнавал…
В последний миг, за шаг до края, Я
С ума сошедший, танцевать
В бреду начну, не прекращая
Весь мир, портфельный, проклинать…
О, если б мог я душу выменять
Лишь на один, свободный вздох
Я не задумавшись бы, вырезать
Из тела сердце свое смог…
Не восторгать мне в жизни тысячи
Монетой звонкою соря
Но на надгробье своем вырежу
Был богат, потому что сломя…
В беге бешеном, голову юную
Водосточных, мелодию труб
Слышал я, душевными струнами
В стих корявый, превращая их звук…
(февраль 2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316343
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 08.05.2012
Ти лиш поклич,і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то пірну
В очей нескорену безодню
Ти лиш поклич, не забарюсь
Крізь ночі темне покривало
Я прилечу, і захмелюсь
В обійм нестримнім карнавалі
Ти лиш поклич, я відгукнусь
Прорву можливі рубікони
Якщо почуєш – залишусь
В ефірі ніжним передзвоном
Ти лиш поклич, я обернусь
В кришталь окутану примару
Відкрий вікно, я прокрадусь
І ковдрою для тебе стану
Ти лиш поклич, і потону
Серед прихованих коралів
В твоїй душі… я залишу
Коханням вилиті кристали
Ти лиш поклич, і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то помру
В очей нескореній безодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295122
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 08.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2012
Доторкнись до мого волосся.
Просто так. Дуже ніжно. І лячно.
Я прошу тебе з шумом колосся,
Я прошу тебе тихо і вдячно.
Розпусти його в себе в долонях,
Заплети поміж пальці і вени,
Заховай їх під теплий одяг,
Збережи в них свої озера.
Хай між нами панує квітень,
І чи буде кохання вічним
Це байдуже. Зеленим цвітом
Я з'явлюся, як осінь, пшенична.
Серед білих світанків літа,
Що почалось для нас зимою
Відречуся від всього світу,
Щоб лічити їх тільки з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332790
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 08.05.2012
Присвята Lady Christianna
І упала завіса на плечі -
як же важко її донести!
Я не грішниця - це вже, до речі,
слуги долі мені приплели.
Я стою, наче перед стрілою -
Розпрямилась і голову ввись.
А востаннє напитись тобою
то бажання моє. Подивись,
як заходить північний світанок,
Як вечірня вмирає зоря,
На помучений сонячний ранок
Прийде зібрана ним метушня.
Подивіться на страту, панове,
не шкодуйте каміння й мечів,
Я не грішниця - це вже не нове,
Це вже чули висоти чинів.
Ти найвиший, царем величають,
а за що - позабули вже всі.
Так є завше - коли обирають,
пам'ятають. А далі вже - ні.
Ти купив собі постріл у серце,
І стрілятимеш перший, мабуть.
Щоб не схибить, то випий із перцем
І простити мене не забудь.
Я попрошу, кидаючись в руки,
Дати слово останнє мені.
І скажу, помарніла від муки,
Що хотіла кричать не тобі.
Ці слова пролунають, як громи,
Ці слова не забуде ніхто.
Поклоніться царю, сірі гноми -
Він відкине вам біле пальто.
Настає вже і черга. Тікати?
Ні, я йду. А на шиї слова:
"Якщо страта за те, що кохати,
То вже краще, щоб я й не жила!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332979
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 08.05.2012
Зашарілась, мрією принишкла...
Притягнуло, наче ти - магніт!
Підкрадалась інтернет-інтрижка
Вишеньками в кремовий бісквіт...
Раптом все, що видалось значущим -
Загорнулось в яблуневий дим...
(При бажанні можна в темну гущу
Ще й додати солоденьких рим!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335885
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Мої слова, мої вірші,
Мої рядки – болюча сповідь.
Цей крик самотньої душі
Лиш рима може заспокоїть.
І серце знову ожива,
Як я перо візьму у руки –
Римовані прості слова
Лікують всі душевні муки!
Сльозами зіткані вірші,
Для когось, може, незбагненні.
На молодому рубежі
Вони і чисті й одкровенні.
Весною зваблені слова,
Заквітчані її красою,
Пора б почати їх жнива,
Але все пахне ще зимою.
І знову я пишу вірші,
А між рядками болю сповідь.
Цей крик самотньої душі
Лиш рима зможе заспокоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256630
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 08.05.2012
Коли весна проклюне в чорнобривці,
І прилетять із далей журавлі,
Я повернусь – а ти біля криниці
Одна нові саджаєш спориші.
Я прихилюсь до вишні молодої,
У горлі сльози щастям закиплять.
От і зустрілись – дві жіночі долі…
Як ти жила без мене, мамо, як?
Скажи мені, моя печальна жінко,
Які колись ти мріяла світи?
Вони збулись? Чи на уламки дзвінко?
Якщо це я, то ти мені прости…
Мені минулим в грудях випікають
Оті твої скорботи і жалі.
Хоч знаю, скажеш – доню, я прощаю!
А я в сльозах – пробач ще раз мені,
Що довго так до тебе я збиралась –
Що дощ ішов, за ним сніги мели,
За те, що буде, і за те, що сталось,
І за чоло, де зморшки пролягли.
За те, що ночі швидко наступали,
За те, що довго вечоріли дні,
Що я без тебе жити намагалась.
І, що без мене садиш спориші.
Я поклонюсь вікам минулим в ноги –
Ви дайте ще хоч трішечки часу,
Щоб не лякали тереном пороги,
Щоб всі живі! Ви ж чуєте! Молю!!!
Я б віддала своїх життів десятки –
Якби ти тільки тут і назавжди.
Без тебе , мамо, жити я не здатна!
Бо так радіть мені умієш тільки ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245000
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 08.05.2012
От і зустрілись. Здрастуй, мій Тарасе!
Тобі від мене слава, і хвала –
За слово по-шевченківськи прекрасне,
І Долю, що з тобою нас звела!
Ти не згубив в житті свого таланту,
Не розміняв його на мідяки.
Став змолоду незкореним атлантом
Притримуючи на спині віки.
Тобі твій Всесвіт карою здавався
Таких малих осиротілих див…
Ти теж колись не плакать намагався,
І так, як я, ти мучився й любив.
А час іде. Щось пишемо потроху,
Затискуючи думи у руці.
Настала вже давно нова епоха –
Через одного генії усі…
Прости, Кобзарю! Час минає швидко,
Майстри сивіють в гонці новизни.
Нанизуючи дні свої на нитку,
І в марнославстві тішаться вони,
Спішать вперед, прискорюючи кроки,
Навперегін складаючи вірші…
Поете мій, допоки це, допоки
Болітиме у мене у душі?
А ти мовчиш. І сум твій де подіти?
Лиш тільки грізно дивишся на нас.
Слова, що вже заковані в граніті
Із напуттям не скаже нам Тарас.
Та Заповіт не раз іще повторить
Історія для нашого взірця.
Блаженний час, коли поет говорить,
І Словом загартовує серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256489
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 08.05.2012
Без тебе мене немає
з тобою я знову один
самотній годинник
втрачає:
секунди.
хвилини..
роки ...
і мить...
на крок..
у вічність.
блукає
таланту гроза:
без нього
її не зустрінеш
без нього, її нема...
вони танули вдвох
у безодні
їх світла не видно ніде
їх промінь яскраво-червоний
палає, й просочує..все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321549
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 07.05.2012
За вікном тільки мряка і птахів нема
Все готується до відпочинку,
Наше місто порожнє, листок опада,
Хтось позичив йому кофтинку....
Він не знає про сніг, що його заміта,
і про лід і про вітер не знає,
Той листок наче літо невблаганно зника
лиш для нього ця пісня лунає....
Біль крижинок опустить холодна зима
а він все летить все кружляє
його мабуть підніме маленьке дитя
"прийшла осінь" - листок відчуває...
P.S.послухайте також фонову композицію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290030
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 07.05.2012
Ви чули, як сміється листопад?
Як розриває груди пале листя?
Той сміх, гіркий мов чорний шоколад,
Блищить в очах аж страшно золотистих.
Ви знаєте, як дихати дощем?
Як поцілунками творити осінь?
І через примху спалювати вщент
Себе і всесвіт. Знову як назовсім.
Малює вісімки від втоми час.
По колу зрада зваблює довіру.
Жорстокий рік цинічно відмічав
В календарі агонію пресіру.
І кожний раз за пристрасть золоту
Сам листопад примушує платити.
За смертю на примарну висоту
Злітає осінь, болем оповита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327822
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.05.2012
Вже обпалений ніжністю тоне згасаючий день.
Кожен подих на повну, бо кожний – можливо, останній.
В нас попереду вічність, позаду – півдолі лишень.
Розтеклась насолода, щоб болем зійти на світанні.
Сяє тиша, заплутавшись у павутинні зірок.
Навіть стриманий шепіт лунає пронизливим криком.
Все солодша стає необхідна нам близькість щокрок.
Огортає бажання шовкове так ніжно і дико.
Та зі сміхом заплющує очі відверта блакить.
І видіння, змішавшись із дійсністю, важко минає.
А покинутій темряві власне мовчання болить.
Вона заздрісно славить Кохання, якого немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327531
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 05.05.2012
Де вона? – Хто? – Ніч.
Загубила її серед мороку.
Справжню. Мене. Клич.
Поки темрява. Занадто коротко.
Встигни. Знайти. Шлях.
Молоком він розлитий між зорями.
Краєм. Небес. Йшла.
Розростаючись римами хворими.
Тиша. Страшна. Річ.
Непривиті думки у ній водяться.
Бачиш. Моя. Ніч.
Уже дахом чиїмсь швидко котиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329922
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 05.05.2012
Несказане лишилось несказанним,
Доведене до болю відчаєм німим,
А бажане лишилось позад нами
Примарним білим маревом чудним.
А зорі плакали, котилися планети
У космосі незвіданих стихій.
Вірші писали зраджені поети,
Загублені у пристрасті жагучих мрій.
А море синє неслО свої хвилі,
Змиваючи весь бруд минулих літ.
А в небі все кружляли чайки білі,
Не стримуючи свій замріяний політ...
Життя бурхливе сміло вирувало,
Скрадаючи тихенько день за днем.
А наші душі догорали
Палким і пристрасним рудим вогнем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240825
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 05.05.2012
Чому так мало ніжності в тобі?
Невже ти подих мій не відчуваєш?
Я – крапелька роси в твоїй руці,
А ти мене на землю повертаєш.
Я хочу полетіти в мрії – сни,
Осіннім листопадом в них блукати,
І серце, кришталевіше сльози,
В шалену ніч тобі подарувати.
Я зорепадом ніжних почуттів
Тебе в холодну зиму огортаю,
В нещадну спеку довгоплинних днів
Дощем обличчя миле умиваю.
Я хочу бути … зірваним листком,
Щоб у руках надійних мить побути;
Водою чистою, п’янким вином
В твоїх устах назавжди потонути.
Чому так мало ніжності в тобі?
Невже ти подих мій не відчуваєш!
Я - крапелька роси в твоїй руці,
А ти мене на землю знов вертаєш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334968
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Усе пробігає... на щастя...
А може уже й на біду...
А раптом мені би схотілось
Назавжди лишити красу?
Красу, що відчую у серці,
І душу до світла зверну,
Простягнуться руки доверху -
О, Боже! Тебе я молю
Залишить мені цю хвилину
Назавжди у серці в росі,
В яку із світанком порину...
Назавжди забуду світи
Ось ті, що я бачила досі, -
Жорстокі, холодні, німі.
Й постану, немов на порозі,
До Раю... Прошу Вас, Святі...
Тепер все побачу інакше,
Немов немовля,закричу!
Із подиву того, що серцем
Тепер я інакше живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313510
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 03.05.2012
Чому стала знову твоя,
Рабою у тво́їх обіймах?
Чому серце знову дала?
Воно вже ж і так у порізах.
Яка же колюча рука!
Але мені рідний душею.
Мабуть, любий, знову прийшла,
Щоб ще на мить стати твоєю.
Нехай добиває вона -
Моя одуріла безпечність.
Умерти на твоїх руках
Й щасливою впасти у вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311342
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 03.05.2012
Я лишилась одна серед круків -
Чорносмолих у небі птахів.
Більш тривожних і пагубних звуків
Не стрічалось у світі мені.
Сніг пішов... Ближче навіть до зливи
Став подібним, аніж до дощу.
Мов пекельні убивчі мотиви
Душу жадібно стисли мою.
У відчуженій болю натузі
Серед парку у сніг упаду,
Я розплачусь в шаленій напрузі
І до неба в мольбі закричу!
Я шептатиму Богу молитви!
Вже й не знаю, чого я прошу...
Резонують в душі усі ритми -
Я й незчуюсь, як очі стулю.
Так чудово!.. Тут криги немає,
Й наче легше я стала ступать.
Над воло́шками жайвор співає,
Все навколо - одна благодать!..
Та чомусь стало раптом колю́че
У нозі, у руці, в голові,
Розразився по тілу пекучим
Лютим жаром мороз уві сні.
Вже не стало ні співу, ні поля.
Вже я бачу не сон, а себе
У морозі смертельній неволі -
Холод жаром у жилах росте.
Я забудусь в жахливому бо́лі
У незмозі нічого зробить...
Не відчую холодні долоні -
Більш тепло у руках не біжить...
Я здригнуся - останнє що чула...
Загасились іскринки в очах.
І замерзла краплина на скулах -
Не з'явлюся я більше у снах...
Відновилася пам'ять в думках -
Наче блискавка... Знову жива!
Хтось, розбивши сльозину у крах,
До тепла міцно лід пригорта...
Я не знаю: чи в серці, чи в мозку
Народився в мені знову вік.
Я з душі болю горстку
Упустила з минулим у сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316622
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 03.05.2012
"Если хочешь быть счастливым, будь им!"
(К. Прутков).
Весна пьянА от запахов сирени.
Как душу мне тревожит аромат!
Его вдохнув, поддамся сладкой лени
И разрешу ладони целовать.
Пьянит сирень, лишая размышлений.
Твой нежный взгляд хочу я ощущать.
Опять в плену я сказочных мгновений.
Таких, мне кажется, вовеки не сыскать.
Колышатся от ветра чудо-кисти.
Пять лепестков не стоит мне искать.
На свете есть немало точных истин:
Кто хочет быть счастливым, может стать.
Да, счастье, как цветов весны цветенье.
Под солнцем разольётся красота.
И никогда не будет в нем сомненья,
В чьём сердце поселИтся доброта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Між нами математика і все.
Я просто віднімаю в тебе спокій.
А ніжність твоя в казку віднесе,
Якщо тобі на зустріч зроблю крок я.
Помнож всі почуття у 100 разів.
Я хочу ще сильніше відчувати,
Я хочу, щоб ти мріяв і хотів
Мене до втрати розуму кохати.
Поділимо закоханість на два –
Це розв"язок останнього рівняння.
Повірити у формулу змогла,
Що « Я + (плюс) ТИ = (дорівнює) КОХАННЯ ».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282860
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 29.11.2011
Дощу краплини створені для хмар...
Буває ними небо тихо плаче.
Я від очей твоїх прийму удар.
Та це для тебе дуже мало значить.
В калюжі відображення твоє
Топтатиму безжально каблуками.
Хтось серце кислотою обіллє...
Допоки ти ховатимешся снами.
Дощу краплини створені для хмар...
Так плаче від розгубленості небо.
Ти влив своєї ртуті в мій нектар...
А я, між іншим, створена для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283593
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 29.11.2011
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 26.11.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 26.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Мовчи,не дихай і кричи
цілуй губами свої мрії
нерозфарбовані думки,
сліпої,вічної надії
Заплющуй очі і тікай
у мареві душної ночі
"Смерть покладе усьому край"-
Пітьма солодко прошепоче
І серце кров'ю окропивши
і поховавши почуття
напівсвідомо усміхнися
Йдучи за мною із життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58573
дата надходження 11.02.2008
дата закладки 26.11.2011
Чи давно вам писали листи?
Від руки, від душі – на папері?
Чи давно уявляли, як вам
листоноша постукає в двері?
Чи давно підбирали слова
для близької людини - у риму?
Щоб листом заявити права
на Любов, що в рядочках полине?
Нам листи замінив Інтернет
і провалля мереж соціальних.
Чат(ування), он-лайн, forum.net,
словоблуд в блогосферах брутальних...
Та торкніться рукою листа,
що людина вам рідна прислала.
Відчуваєте?! Там теплота
пальців тих, що листочка складали!...
Там закохана ніжність і сни.
Дні чекання і сльози пророчі.
В цих рядках – візерунки Весни.
І бажання - торкатись щоночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295997
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Приснись мені ще раз зимової ночі...
Я вічність, всю вічність на тебе чекав,
Я бачив твій образ: ці вії, ці очі...
Я вірив, так вірив...Я марив і знав.
Приснись мені ще раз зимової ночі
Й залишся назавжди чи йди назавжди.
Ці втомлені зорі, мені найдорожчі,-
Віддай. Чи з собою, з собою бери.
Приснись мені ще раз,маро зеленава...
Я хочу відчути твій подих і сміх...
Не хочу, щоб ніч твої очі сховала,
Бо я вже не можу, не можу без них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294765
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
От тільки не треба казати, що так буде краще.
Я знаю напевне, що час - ескулап нікудишній.
Я просто хотіла тобою впиватися натще,
і кожного вечора їсти із губ твоїх вишні.
Я просто хотіла відерце прозорого щастя
й міцного кохання маленьку таку філіжанку.
Натомість, гаряча сльоза обпікає зап'ястя...
А місяць, мов зрадник, сховався у складках фіранки.
От тільки не треба фальшиво мені співчувати,
і погляд ховати у купі пожовклого листя.
Можливо, я просто хотіла занадто багато,
тому наші душі в єдину зорю не зрослися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197187
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 21.11.2011
У нас сучасні телефони,
Хороший доступ в Інтернет,
Для нас не писані закони,
Прийшли із різних ми планет.
У нас кохання на годину,
А бог у кожного є свій.
Навіщо нам одна родина?
Коли є все то світ тісний.
Ми перспективні і розумні
І вчитись сенсу нам нема,
Батьки для нас вже старомодні,
А рідний дім то як тюрма.
Та зупинитися не пізно,
Зійти із неба хоч на мить,
Відчути як шепоче слізно
Твоя душа, коли не спить.
І щастя то не купи грошей,
То не забави і вино.
Щасливий той, хто має душу
І плаче, дивлячись кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191714
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 23.09.2011
Я знал его, ещё сошколы
И сам ломал его очки:
Когда был бум от пепси-колы
И крыши ставили качки.
Он в первый день похода в школу
Познал всю тяжесть букваря!
Почти весь класс дубасил Вову
Лошара - проще говоря.
Им много классов перемыто:
Дежурил лох, тогда за всех.
Он был лишь "Вовочка-корыто"
И вызывал у школы смех.
Он, мой портфель таскал тяжелый,
А я курил, носил тэтэ.
Был сильно крут, всегда весёлый
И лез девчонкам в декольте.
Потом медалька золотая
Ей Вова рад, а я в тайге...
Прошли года, башка седая
Отдал немало той пурге.
Зашёл за водочкой с работы -
Да, как обычно в магазин:
Стреляли нервов пулемёты
И вдруг с улыбкой гражданин.
Он вышел с брабуса большого
Достал сигару не спеша:
"Ну что Толян, теперь смешного?
А жизнь и вправду хороша!"
Узнал его и стало грустно,
Конечно, Вова без сомнений!
А кто же лох?Подумать нужно...
У жизни много уравнений.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11012067368
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226875
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 19.12.2010
Если б, души людей не молчали.
В каждом, музыки есть инструмент.
Вот однажды бы мы зазвучали
Джаз оркестра души. Диксиленд…
…Ехал я на работу в маршрутке.
Скучно стало от пробок в час пик.
Я представил оркестр ради шутки.
С пассажиров?! И образ возник!
…Деловито мужик «контрабасил».
Над газетой очкарик «бубнил».
В барабаны подросток дубасил.
Рядом парень мобильным «саксИл».
Томно в девушке флейта звучала.
Пьяный «трубы» залил и «горнил»
Бабка арфу из сумок достала.
В бубен свой работяга забил.
Струны трогала дама-гитара.
Балалайку вертел кавалер.
На тарелках, семейная пара.
Наш водитель сигналом гудел.
Дирижировал я и ногою.
Задавал нашей музыке такт.
Мы звучим!
…Только молча… душою…
Так какой инструмент «живет» в вас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165324
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 10.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2010
Любов...
Краса очей твоїх, краса твого обличчя,
Краса волосся твого, рук твоїх краса.
Краса душі твоєї знову мене кличе,
Як сонця кличе стомлена роса.
Скажу тобі, скажу, що маю:
Я маю сонце, небо, вітер і весну.
Якби ти знала, як тебе кохаю,
Якби ти лише знала, як тебе люблю.
Спитай у сонця, спитай у неба,
Спитай у вітру і весни:
Я віддам своє життя для тебе,
Лиш ти її від себе не жени,
Любов мою, обдерту й зубожілу,
Прийми – це все, що маю я.
А віджени від мене думку наболілу,
Що ніколи вже не будеш ти моя.
...Любов
Судилось, мабуть, нам з тобою
Прожити це життя на самоті.
І любуватись здалеку красою,
І бозна що робити в темноті.
Чому, чому так має статись?
Чому не можем жити, як усі?
Чому ми вдвох не можем їй зізнатись,
Що ти і я... Що любимо її!!!
За що, за що, моя любове,
Що Богом була даная мені,
Даруєш ти мені одні тривоги,
І мучиш мріями небесними вві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164894
дата надходження 08.01.2010
дата закладки 09.01.2010
Растворяю губами усталость
Твоих милых и ласковых глаз.
Пусть немного, хоть самую малость,
Ты со мною от грусти спаслась...
Драгоценные наши мгновенья
Бесконечны, легки и чисты.
Отступают куда-то сомненья,
Оживают былые мечты
Растворилась в дождях наша осень,
Превратившись в красивые сны.
И декабрь за окнами просит
Потерпеть холода до весны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106108
дата надходження 03.12.2008
дата закладки 03.12.2008
Тихо-тихо дождь по крыше -
Вдохновенье для поэта,
Но поэт его не слышит...
У него сегодня лето...
У него сегодня крылья,
Он витает в облаках...
Самый-самый он счастливый,
С солнцем в голубых глазах...
Ожиданьем утомленный,
Безупречный и простой
Мой поэт такой влюбленный,
Даже чуточку смешной...
Столько слов в его твореньях,
Столько безупречных фраз...
Где же это вдохновенье,
Ведь признанья близок час...
Тихо-тихо дождь по крыше
Шепчет нужные слова...
Но поэт его не слышит
В жизни новая глава...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54197
дата надходження 11.01.2008
дата закладки 25.11.2008