Я страшенно закохана в С В І Т!
Я люблю його тихі простори,
В безупинному хаосі літ
Ніжні місячні сни вечорові.
Золотаві вершечки дерев
У лякливім сріблястім тумані,
Тихий регіт смішних хризантем
І замучений стукіт трамваїв...
Я люблю голосну тишину
І світанням запалений вечір,
Чашку чаю з лимоном до сну,
Дрімоту, що крадеться за плечі.
Я люблю все, чим плачу й сміюсь,
Все, що ранить мене і лікує.
І бджолиний пекучий укус,
І твій погляд, що ядом цілує:)
Я страшенно з а к о х а н а в світ,
І, напевно, не навчена жити,
Мабуть з часом ЖИТТЯ навчить -
НЕБЕЗПЕЧНО так сліпо любити!!!
Все ж, вливаюсь в буденний екстаз
І впиваюсь життєвим потоком -
С В І Т - нерозгадана книга для нас,
Що чекає на свого ПРОРОКА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117906
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 24.02.2009
Вірші, вірші - моя відрада.
Моє натхнення, забуття...
Рядки приходять - я їм рада:
У цьому сенс мого життя.
Я з ними можу поділитись
Усим таємним, що в житті,
І сльози можуть з ними литись
І стане легше на душі.
В житті бракує вірних друзів
Мої вірші замінять їх.
Вони нізащо не засудять,
Завжди пробачать мені гріх.
Лише вони плече підставлять
І будуть поруч в тяжкий час,
І так, як друзі, не заставлять
Мене страждати повсякчас.
Мої вірші, на вас надія
У мене теплиться в душі
Хоч і сама я теж Надія
Ідіть зі мною по житті.
Не покидайте в час розпуки,
Коли здається: Все! Кінець!
Візьміть мене міцніш за руки,
Ось де початок! Не кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109285
дата надходження 25.12.2008
дата закладки 25.12.2008
Береги ты его, береги,
и люби ты не меньше чем я.
Потеряла на веки его,
Мы не более чем друзья.
Мне другой говорит люблю,
Ну а ты сейчас рядом с ним.
Обидешь его - не прощу!
Он обязан быть любим!!!
Я не знаю какая ты,
может злая а может плаксивая,
Мне плевать на твои мечты...
Но ты с ним не будешь счастливая...
Так как я его не любить
Не одной на земле душе!
Может сможет меня он простить,
Или может не сможет уже...
Но я верю,когда нибудь
Он поймёт что он нужен мне.
А о злости, подруга, забудь...
За него НЕТ скажу войне...
Я люблю,не ломай любовь...
Я люблю, а ты просто пойми...
Я люблю, повторю это вновь...
Ну а ты...преграда любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109158
дата надходження 24.12.2008
дата закладки 24.12.2008
Любов – це вічна музика дощу,
Це цілий світ в твоєму тільки світі.
Коли у слід комусь не йду – лечу,
Немов метелик в полі серед квітів.
Коли п’янять слова й немає слів.
У грудях ангел крилами тріпоче.
Любов сліпа і робить з нас рабів,
Але в рабів такі щасливі очі.
Любов - це вічна музика сердець,
Їх передзвін, їх трепіт і зізнання.
Це, йти в тумані лугом навпростець
Де кожний крок, як подих твій останній.
Це йти і знати, вірити – дійдеш.
І очі в очі – так не страшно жити.
Так хочеться воскреснути і все-ж
В одних долонях цілий світ втопити.
Любов – троянда, ніжна і зваблива.
Це поцілунку вічний оксамит.
Коли в душі нарешті змовкне злива
І серце відпочине від корид.
Коли усе так раптом стане просто.
І ти збагнеш, що в світі не один.
Любов – то мудрість і вершина росту,
Її не знайдеш в відблиску вітрин.
Любов, то щось для кожного своє.
Відкриє серце білосніжні двері.
Вона не просить – тільки віддає.
Словами не змалюєш на папері…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108207
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 18.12.2008
Після ночі обов’язково настає ранок. І не важливо: чи ніч була палкою і жаданою, чи, навпаки, жахливою. Він всеодно настане. Я боюся ранку. Боюся, бо знаю, що ніч буде найпрекраснішою. Вночі ми легко віддаємося почуттям, адже емоцій не видно. А поява світла все змінить. Ти прокинешся, побачиш мене і зрозумієш, що я – це не те, що тобі треба. Стане прикро і, поцілувавши мене в носик, ти підеш. Прокинувшись, я тебе вже не відчую. І не почую вже ніколи. Ніколи. Страшне слово. Страшний ранок... ***************************************************** От і настав ранок. Хоча за часовими мірками – це був полудень, проте це був ранок. Після палкого бажання ти поцілував мене у щічку, погладив рукою волосся і, сказавши: „Пробач, що так швидко!”, пішов. І залишилася я з ранком. Самотня, покинута, використана. Як презерватив. Спочатку на ньому розривають впакування, тоді натягують, потім забруднюють і викидають. Спочатку під ліжко, а пізніше в смітник. Ось так і я. Для початку роздягли мою душу, опісля натягнули мої почуття, тоді замастили все чисте і викинули. Потім поцілували і викинули взагалі. На смітник. Зранених душ і сердець. Будучи презервативом, ти знаєш, що тебе викинуть. Будучи жінкою, ти знаєш, що тебе покинуть. Хоча б раз у житті. Не варто було тобі вірити. Ти поламав мій стереотип про те, що гарні хлопчики – насправді гарні. Здається, я почала тебе любити. Ні, не так, як друга, а більше. Ти обіймав ( навіть віртуально), а в мене щеміла душа. Чекаю, що подзвониш, і знаю, що цього не буде. Ніколи. NEVER ! – кажуть англійці. Не верь! – прчитаємо транслітом. Не вірю! Не буду вірити нікому... Важко бути презервативом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108105
дата надходження 17.12.2008
дата закладки 17.12.2008
Не зрозумівши помилок,
Ми не зумієм жити далі
Для того, щоб зробити крок
Не треба знати, - що чекає.
Кохання хочеш - тож кохай,
Безтямно, пристрасно, жагуче,
Але, благаю, пам'ятай!!
Ще мить і ти зірвешся з кручі.
Але впадеш лише одна!
Та він не знав, що ти із дна,
З безодні встанеш,бо ти жінка.
Зумій себе не загубити,
І не згубити у печалі,
Тримайся і зумій прожити,
Щоб відчувати серцем далі!
Не намагайся заглушити,
Свій біль у сигаретах й голці -
Цю течію не зупинити,
А серце все ж завиє вовком!
Ні! Не скінчилося життя,
На твоїх венах вкрай помітних,
Це буде згадка пролиття,
В ім'я кохання, так огидно...
Та зараз інша стала ти,
Уранці дуже тихо встала,
Потрібно біль утамувати
Якого б може ти й не знала,
Якби ніколи ( не дай Боже!)
Не відчувала й не кохала...
́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107831
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
Зачем мы обещания даем?
Ведь никогда верны им не бываем.
Зачем клянемся быть вдвоём,
и, изменив, об этом вспоминаем?
Зачем мы лезем людям в сердце?
Зачем его мы вырываем?
Зачем хотим мы чей-то смерти,
Зачем мы боль лишь причиняем?
Зачем нужны нам чьи-то слёзы?
Зачем мы сами себе врём?
Зачем стихи, где можно прозу?
Никто и так их не поймёт.
Пусть остается всё, как есть.
Мне жалость не нужна ничья.
Словить бы только свою честь.
Понять бы только, кто же я.
Я не пытаюсь быть святой
и дьявол мною не владеет.
Хотелось бы остаться той,
кем быть совсем я не умею.
Ведь я внутри совсем другая.
Моя душа ещё не лёд.
И я тебя не забываю,
а только вру на этот счёт.
Ну, да, мне больно, но поймы:
Я не могу открыть всё сразу.
И лучше я умру внутри,
чем я скажу тебе ту фразу.
Мне, как ребёнку, страшно ночью.
Боюсь я жутко эти слов,
и моё сердце очень хочет,
а я боюсь признать любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107826
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
Кухня… Полумрак. Окно… Кто-то стоит у окна. Женский силуэт. Вид со спины. Женщина пьет чай. В одной руке блюдце, в другой чашка. Подносит ее к губам, но не пьет и ставит на место.
Женщина : Положи мне руку на плечо.
Тишина
Женщина: Можешь просто похлопать по ладони…
Женщина опять подносит чашку к губам, но опять не пьет и ставит на место.
Женщина: А как же сахар? Неужели опять… два кусочка?
Тишина…
Снова подносит чашку к губам. И замирает. Внутри чашки ничего нет.
Камера съезжает на пол. На нем два кусочка сахара. Один раздавлен.
Комната пустая… Тишина…
Голос за кадром: Положи мне руку на плечо…
******
Рука пишет слова карандашом на бумаге.
Слова: «Солнце, синий, часы, одуванчик, стрелки, возможность, полет, заперто!!! Секрет, разговор, слабость, крыса, ветер. ВМЕСТЕ»
… На слове «вместе» карандаш ломается. Рука продолжает писать. Пишет быстрее. На бумаге ничего нет. Острый кончик карандаша разрывает бумагу. Рука продолжает что-то писать. Бумага рвется в клочья. Рука продолжает писать.
Камера поднимается вверх. На стене – бельевая веревка. На ней прищепками прицеплины листочки бумаги. На каждой из них даты и слова.
12.04.06 – Солнце
17.06.06 – Синий
23.07.06 – Часы
22.08.06 – Одуванчик
01.10.06 – Стрелки
30.11.06 – Возможность
29.12.06 – Полет
13.02.07 – Заперто!
24.04.07 – Секрет
12.05.07 – Разговор
28.06.07 – Слабость
15.07.07 – Крыса
16.07.07 – Ветер
….
Женская рука держит в пальцах желтый шарик
Женский голос: Это солнце… Только ОДНО солнце.
….
В кадре синяя стена. Мужской голос за кадром: У меня есть только эта ручка. Синяя…
….
Подоконник. Абсолютно пустой. На нем лежат наручные часы.
….
Картинка одуванчика
Женский голос: Он пахнет… не так как другие… Это запах краски. Выкинь!
…
Посреди комнаты лежит листок белой бумаги.
Мужской голос: Нарисуй черным стрелку. Это будет направлением моих мыслей.
Тишина…
Мужской голос: Я думал ты нарисуешь пунктиром. Чтобы каждый кусок был отдельно. По одному…
….
Конверт. На нем написано: Отправь меня людям, не теряй возможность…
…
Девушка спит на диване. У нее в руках бумажный самолетик.
….
Замок лежит на стуле…
Мужской голос: Ключ далеко
Женский голос: Я не могу сесть.
Мужской голос: Тогда уходи
….
В кадре православный крест
Мужской голос: Расскажи мне о том, кто такие люди?
…
Женский голос: Обними меня!
Звонит телефон
Женский голос: Я просила обнять меня молча
…
Карандаш катится к кучке других, но останавливается на полпути
…
Клетка. В ней бумажка с надписью «Крыса»
Женский голос: Еще одна живая душа
…
За окном порывы ветра.
Женская рука выключает вентилятор
…
Кухня… Полумрак. Окно… Кто-то стоит у окна. Женский силуэт. Вид со спины. Женщина пьет чай. В одной руке блюдце, в другой чашка. Подносит ее к губам, но не пьет и ставит на место.
Женщина: сахар нужно пить вместе с чаем.
…
На полу один кусочек сахара. Его поднимает женская рука и кидает в сахарницу к остальным кусочкам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107784
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
1994 год
Великолепие очей,
И сладость губ,
И страсть ночей,
И томность рук,
И тихий шепот,
В ней может вызвать не любой,
И отдана тебе, но стой.
Ты эту деву совратил,
На ложе ласок опустил,
Желал и наслаждался ею,
Минутой каждою хмелея,
Ты жаждал вновь ее нагую,
Такую нежную, святую.
Ты упоенье отыскал,
Ласкал лица ее овал,
Целую плечи, ноги, грудь,
Ну, посмотрел бы кто-нибудь.
Тебе в ней нравилось признанье,
И губ горящих ожиданье,
И слабый стон, и страстный крик,
Ты ждал желанный этот миг,
Когда ты на вершине страсти,
Как когти пальцы ты вонзил
В ее плечо, когда взвопил…
И пал на ложе бездыханный,
Шепча слова, в которых ложь,
И раня, словно в сердце нож,
Сказав, какое оправданье,
Когда здесь властвует желанье,
Последний поцелуй и в миг,
Затихло все и дева спит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107779
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
Когда напишешь первый стих,
Когда возьмешь бумагу в руки,
Когда реальный мир затих,
А волшебство развеет скуку.
Когда читаешь и не веришь,
Что создал вот эти строки.
Когда в груди своей лелеешь,
Того таланта, капли, крохи.
Когда ты плачешь не от горя.
Когда ты скажешь: «Мама вот смотри».
Стоишь у вдохновенья моря,
И пусть все ложь, но с нами ты твори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107772
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
* * *
Прошу, вернись в мои объятья,
Мне так тоскливо без тебя.
Как будто мучают распятья,
Как будто снова нет меня.
Ищу руками твои руки,
Но рядом их не нахожу.
И вновь испытываю муки,
На телефон коль погляжу.
Пишу тебе. В ответ: ни слова.
Ты выключаешь телефон.
Я вытираю слезы с пола
И выключаю микрофон.
Когда не вижу тебя рядом,
То нет желанья даже петь.
Живу сейчас твоим лишь взглядом,
О боже, лучше б умереть…
Ласкал вчера твои запястья,
И гладил шёлк твоих волос.
Себя не помнил я от счастья,
Сейчас я мокрый весь от слез...
Как тяжело… Какая мука…
Надеясь, нежность ожидать.
Вновь не издашь ты даже звука,
И очень плохо мне опять…
И бьется сердце чаще-чаще,
Руками голову сдавил.
Я одинок, опять пропащий,
Живу лишь образом твоим.
Поэт тебе не интересен...
Поцеловав меня, ушла.
От одиноких, мрачных песен
Горит в агонии душа.
Прошу, вернись! Молю, опомнись!
Нам друг без друга тяжело.
Кровоточит стихами роспись,
Молчанье душу обожгло.
Я не могу вот так смириться,
Что больше рядом тебя нет.
Я вспоминаю наши лица,
Что излучали счастьем свет.
Я обниму тебя при встрече,
И прошепчу: «Я очень рад».
Вновь подожжем в общаге свечи.
Я не забуду этот взгляд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107728
дата надходження 15.12.2008
дата закладки 15.12.2008
Ти кохався колись із кригою?
Тоді спробуй на смак мене.
І не мрій, що розстану з відлигою –
Пройде ніч і усе мине.
А чи входив колись у пустку,
Де замість шибок – вітер,
І серце висить на мотузці,
А в серці – вірші й молитви?
Ось, візьми, це тобі, найпалкіша,
Тільки послухай хвилину:
Я молю тебе бути теплішим,
Обпікати мене, наче глину.
Я молю тебе бути терплячим,
Коли я з’їжджаю з глузду
І поглядом своїм звірячим
Б’ю, наче молот у кузні.
Я благаю забути нормальність,
Та стати трошечки дивним,
Увімкнути мою реальність,
Я молю тебе стати вільним.
Я прошу заховати в долонях
Мою полохливу безодню,
Молю, щоб горіло у скронях,
Молю залишити в полоні.
Дай забути, що я є та пустка,
Дай забути, що я є та крига,
Дай відчути, що вже не відпустиш,
Я молю тебе бути сильним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106833
дата надходження 08.12.2008
дата закладки 09.12.2008
Проблем у нас всегда хватает,
Их невозможно предсказать!
Но с ними мы должны бороться,
А не как трус все избегать!
Да, я не спорю, есть моменты,
Когда так хочешь умереть...
Но смерть это совсем не выход!
Всего лишь нужно потерпеть...
Зачем хватать стальную бритву,
Себе по венам проводить?
Иль одевать петлю на шею...
Зачем всё это?! Нужно жить!
На свете нет таких проблем,
Которые решить нельзя!
Лишь только взвесишь все - поймешь,
Что это ерунда!
Нам жизнь дается только раз!
Её мы так должны прожить,
Чтоб умирать бвло не жаль...
Секундой каждой дорожить!
Не забывай, ты не один!
Родные есть, друзья...
Забудь о слове "суицид"!
Не делай глупость зря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20642
дата надходження 17.11.2006
дата закладки 09.12.2008