Когда ураган разнесёт мой последний шалаш
И старый сосед алкоголик забьётся в петле.
Когда Лао - Цзы посетит в первый раз Эрмитаж
И с неба сойдёт темнокожий десантник – атлет
У самого синего моря я сяду одна.
И буду барашков считать и белугой реветь.
И буду смотреть. Как выходит из моря монах.
И море у ног превращается в алую твердь.
Весёлые эльфы со дна поднимают дома.
И фавны вприпрыжку несутся по жирным полям.
Когда мой последний шалаш уничтожит туман
И ангелы божьи земные часы обнулят,
Над твердью морской, погружённой в предутренний сон,
Как символ последней надежды взойдёт Авалон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504881
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Варто бути,
Хоч люд схибнутий.
Хоч світла шкода,
Буття - марнота.
Хоч хибить Доля,
І руки кволі.
Хоч Зла цунамі,
А Смерть - то Пані.
Ми маєм жити,
Бо винні Світу
І кожну хвилю,
І усі квіти...
16:00
13.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502070
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 30.05.2014
А дощ у ніч вплітає прохолоду,
Та тільки сон в вікно не зал1тає,
І мріі загубили насолоду...
Нічого в світі вічним не буває.
Згубить кохання - як зірвати квітку.
Від того серце снігом замітає.
Не обігрітись йому навіть влітку,
Нажаль пусте, та з часом все минає.
А дощ іде...Чи схаменеться вранці ?
То шелестить.., то ніби замовкає...
Рожева квітка у високій склянці
Відмилувала очі - облітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431527
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Ни миллиметра Души без изъязвлений,
Ни мгновения Мира без вторжений…
Внезаконность весны.
Всё синхронно в цвету.
Странна близость мечты,
Как и вклады в Луну.
Сладость ветра в дожде.
Молодец, что без слов.
Танца на животе
Горло бы не снесло.
Рисовал сон во мгле
Пламя вкусно крылом.
Воды влиты извне
Памяти гарпуном.
Весь простор – пыли миг.
Суета – к ране шаг.
Обесцвеченный крик,
Черным белые в такт.
* מט (иврит) – мат, в шахматах – конец игры.
07.V.2012
04:57
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336681
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Елка гирляндой играет,
Пар выпускает пирог,
Гусь соком яблок стекает,
Студень на блюде продрог...
Что ж, наливайте скорее -
В окна стучит Новый год.
Пусть будет он веселее,
Чем убегающий Кот.
Счастье и радость успеха,
Полное сердце щедрот,
Крылья любви, волны смеха
Пусть вас внесут в Новый год!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303365
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2011
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Ніч в минуле загорну,
Знов без болю не засну!
В спогадах тебе знайду,
Сонцем уночі зійду..
Поведу у поле-мрію,
Воскрешу тебе,зігрію....
Стану в полі...Помовчу.
Часом буду...Полечу...
Вітер коси розкуйовдить,
Мрія у вині забродить...
Колос з хмарами сплететься,
Полю з неба посміхнеться.
Тануть в часі наші сни,
В маринаді-цвіт весни.
В лісі зароста стежина,
Заховалась в панцир днина.
Ніч і я у полі -мрії...
Ти воскресла без надії...
Вітер...колос...не судилось.
Поєднання не здійснилось.
Все продумав шарлатан,
Поле-мрія- це обман.
Ніч в серветку загорну,
Знов без болю не засну!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276089
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Грандиозно просто жить...
Видеть алые закаты
И луга, что ветром смяты,
Реки горные.., и прыть
Рыжих белок на опушке,
Увлекаемых игрой...
И в долине, как изгой,
Одинокую избушку.
Грандиозно просто жить...
Иногда грустить, cмеяться,
До бессонницы влюбляться,
Горесть с радостью испить...
Господи, позволь нам жить.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276081
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Я не вырос в прошлой эпохе-
Я сын рубежа перемен.
Со стола лишь культурные крохи
Собираю культуре взамен.
Отголосками теплого мая
Я в летнее время живу.
Гитарного отзвука стая
Меня пробуждает в хлеву.
И манит в далекие страны
Надежд и сердечных побед.
Я знаю и верю, что стану
Борцом за невидимый свет.
И медные звуки оркестра
Я буду душой выдувать
На возгласы «Бис!» и «Прелестно!»
Улыбкой в народ отвечать.
И лезвие рифмы глагольной
Не выронит функций своих.
Пускай неприятно и больно
Я буду играть для двоих.
1.7.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273885
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 10.08.2011
посв. В.Шаламову
Пилить деревья – лес валить –
Природой насладиться пОлно.
Мы по ночам себе вралИ:
«Нам спать тепло! Нам жить неплохо!»
А снег всем спины истязал,
Мороз нам пальцы отморозил.
Стакан под градусом шептал:
«Сегодня вечер жизни просит».
«Ты выпей с нами. Не робей!»
Розжарь душонку в русской бане.
Второй черпак гони скорей,
да поскорее к русской брани.
А завтра вновь на лесопил.
Любить работу как блядину.
Он удивлялся и вопил …
… Художник написал картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253608
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 15.04.2011
В чём же день - похож на предыдущий?
То же утро, тот же грязный снег,
Те же ценности и мусорные кучи,
Тот же крест, которым лечат грех...
Я и сам - ничем не изменился:
Те же руки, тот же тихий шаг...
Только вот - сегодня научился,
Чай холодным наспех выпивать...
Я не верю в старые обряды
И в традиции, и в "так здесь повелось",
И в богатую на витамин - помаду,
Я не верю... (Может - не дорос?)
Наспех выпиваю чай холодный,
Брякну старым кованным замком
И пойду искать потусторонний,
Внеземной и антимирный дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244758
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 07.03.2011
Зодчему
Ты живешь в моей голове.
Наши взгляды танцуют love-zouk.
Кварц стекла беспощаден в игре.
Обнимаешь меня, но без рук.
Твой румянец так ал и красив.
Мои чувства под маскою скрыты.
Мы играем, выводим курсив…
Страсти. Дым ещё не забытый.
Омут глаз поглощает печали,
Прочат радости вкусы уста.
Много зла мы уже повстречали,
Но начнем все с rasae листа.
Необычные краски смешаешь,
Небанальные рифмы сложу.
Не молчать Ты меня заклинаешь,
Твоих слов лишь услышав, дышу.
Виден искрами ярко во мгле
Унисонный сердец наших стук.
Ты живешь у меня в голове…
Спляшем ли мы с Тобою love-zouk?!.
26.II.2011
02:22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243511
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 26.02.2011
Десь
На галявині метелики, течуть струмки
Десь
Та не тут
Бо тут снують поміж сіток наставлених думки
Мов павуки
У павутині кожен кут
Це тут
Десь
Світанок прохолодний і роса вмиває трави
А тут
А тут вбивають для забави
Тупої агресивної орави
І лава дурнів йде на лаву
Бо ж почесті за це возносяться і слава,
І курять у гробницях фіміам
А там, де нас нема
Немає нас
І хоч Едем там у цей час…
Начхати
Там немає нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240285
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Це боляче - вертати щохвилини
В похмурий жовтень спогади ще теплі,
Нанизую, немовби намистини,
Вичерпність пауз на безглуздя реплік.
Ти не приходь,якщо нема потреби.
Я не живу, вслухаючись у кроки.
Прийми вірші, написані до тебе,
Не як присвяту, а лише як докір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214986
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 05.02.2011
Но положим, кто-нибудь сказал всерьез, что поэты много лгут: он был бы прав – мы слишком много лжем.
Мы очень мало знаем и плохо учимся: потому и должны мы лгать.
И кто из нас, поэтов, не разбавлял вина своего? Сколько ядовитых смесей было приготовлено в погребах наших; много там происходило такого, чего нельзя описать.
_________________________________________________________________
Я не люблю стихов,
Как тот, кто презирает
Губителей цветов,
Но тут же сам - безжалостно букет срывает...
И дарит...
И всё равно - пишу...
От злости даже солнце в пятнах..
Кому-то их читать даю...
Их критикуют, хвалят.
Я становлюсь мрачней,
Зависим,
Беспристрастней
И каждый раз, проходит ночь трудней
Вчерашней...
Я мог бы не писать.
Молчать:
Наполниться стихами
И вот пришло бы время умирать -
Упала бы гранитная плита над нами...
Мои стихи - и я...Кому-то жить нужнее,
А значит буду злиться...и писать...
И злиться - чаще,
И писать - скорее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237747
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 31.01.2011
Кавальчики надщербнутого літа
Живуть іще, і хай собі живуть,
Як у знайомій пісні "Дольче віта",-
Минання непорушна, вічна суть.
На клаптиках паперу у клітинку
Написані римовані слова,
В трамваї чи в маршрутці? На зупинці
Торішнього забутого тепла.
Складаю папірці зім"яті,
Читаю. І болить. Зима тепер...
І згадую у дивному сум"ятті :
Був липень. Дощ. Мабуть, четвер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236113
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 22.01.2011
подальше пораньше
уносит волна
и берег (родной ли?)
уже за стеною
питается костью
болемичка-молва
сжирая вслепую «героев»
шпионы и сплетни
аффект и наглеж
бароны и петли
грабеж и галдеж
мрут люди от перьев
брутальность свежа
есть воины ныне
без пуль и ножа
палачи-нефилимы-
автоматчики в сплинах
с томагавками в спинах
со вспоротым брюхом
с зомбофоном над ухом
07.I.2011
04:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233901
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 10.01.2011
Необычно, непривычно, я бы сказал, печально,
В тонах багровых осень вытесняет лето.
Все меньше зайчиков из солнечного света,
Все больше тусклых листьев светло-чайных.
Как неприятно дует, моросит…
И ветерок поет противненьким фальцетом,
Подыгрывая сломанным кларнетом,
По нервам беспощадно теребит.
Осенних линий сложные картины,
Листвы опавшей мрачные узоры,
Опутывают мысли паутиной.
Тяжелы, как свинец, прохожих взоры.
Асфальт – как полотно, на нем изображенья –
Художник рисовал уход из сего мира.
Небрежно он набросил тень сомнений,
И натюрморты жизненного пира.
А мне остались лишь объедки…
Испорченные, мерзостны и едки –
Эмоции-марионетки
Хозяйка-Осень, как тяжело твое бремя.
Отстань, изыди, дьявольское семя!
Еще не время! Нет, еще не время
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225856
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Одиноко стоит это дерево на горе, высоко поднялось оно и над зверем, и над человеком.
И пожелай оно заговорить, не нашлось бы никого, кто бы понял его: так высоко оно вознеслось.
___________________________________________________________________
А есть ли жизнь – внизу?
Они – живут…. Но разве это жизнь?
Я – тридцать лет с горы на них гляжу,
Но кто смотрел сюда? На эту – высь…
Касались облака моих волос,
Я кроной – солнце трогал,
Среди камней родился, среди камней – и рос
На зло - или на радость – всем другим породам.
На камне лунный свет
Сползает вдоль по граням
И тёмный угол лет
Прикладываю к ранам…
Естественный отбор
Внизу рождает гибель:
Цветёт ненужный сор,
Я это часто видел…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231143
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 26.12.2010
Повертаються давні традиції.На початку чи не кожного села стоїть хрест, оповитий рушником. Стає тепло...
Він пальцем тикав нам у світле майбуття
Замішане на крові і стражданнях
Так і пішов у мавзолейне небуття
Залишивши пустопорожні сподівання
І пам’ятаєш, чи не в кожному селі
Божки стояли. Тикали руками
Із бронзи вилиті. Великі і малі
Партійним словом керували нами
Та ось змінився час і хто б як не хотів -
Рушник і хрест – як символ нашого народу
Цей хрест дорожче ТИСЯЧІ божків
Як шлях до Віри і Свободи…
14.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218690
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 09.12.2010
Лёгким взмахом волшебной палочки
Воспарила порханием бабочки,
В летних тёплых лучах окунулась,
Подлетела ко мне, улыбнулась.
Ах, влюблённость.., наивно- нежная
И такая воздушно-безгрешная...
Но внезапно из невесомости
Ворвалась ты любовью , без скромности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224005
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 24.11.2010
Писать стихи уже не в моде,
Сейчас лишь трезво рассуждать.
Играть на скрипке в переходе –
Как цель, как средство выживать.
На редкость встретишь людей чистых.
Все больше «так себе» друзья.
Холодный звук, расчёты чисел,
А дальше «так себе» семья.
Ячейка общества, реформа,
Переворот в мозгах и ВОТ,
Часы застоя 3D формы
Уже никто не разберет.
02.11.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220174
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 05.11.2010
Да, ты сильна! И твоя сила - слабость…
И слаб её не только мозг…
Зачем ты убиваешь радость
Мужских уловок–«розг»?!
Они хотят, ведь, утверждаясь,
Похвастать нам свой арсенал…
А ты всегда, не утруждаясь,
Гнобишь весь их потенциал…
Ну пусть, красавцы, поиграют,
Заняв улыбок, сорванцы!..
Ведь все равно же проиграют
По нашим правилам игры!
Зачем порхаешь вся ТАКАЯ:
Умна, строптива и мила?!
Куда уйдешь ты дальше Рая,
Если мужчин не родила?!
Ведь сын твой будет тоже сильным.
Сильней тебя – и истина верна!
И выбиванью клином клиньев
Жизнь будет вновь посвящена…
Ведь не ломают воды айсберг,
Лишь полируют изнутри…
Устрой мужчине и ты праздник:
Раскраску боя с лица сотри!
Будь мудрой, чтоб казаться глупой…
Глупа ты будь, когда умна!
Попросит Он о варке супа –
Пересоли скорей, уж будь добра!
Не будет боле стряпни просить,
И сам начнет супы варить…
Любить тебя не перестанет,
Но мир Души твоей нагрянет…
Когда не хочешь ты покоя,
(А чувства в стадии застоя)
Потомства подари ему –
Развяжешь новую войну:
«– Не так ты учишь!
– Сам воспитаю!
– Не в тему жучишь!
– Вот ты какая?!»
Так твоя сила обретет
То применение как раз,
Что «розой Мира зацветет
В красивейшей из ваз»…
15.Х.2010
08:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217388
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 23.10.2010
Життя, мов пазли, розкидані уроздріб.
Яскраві є, похмурі в нім непотріб.
Вони дарують мить зворушливу й тягучу.
Одначе і близьку. Моментами - болючу.
Вони зі скла у мене. У інших - з кришталю.
Вони як кров по венах, зотлілу десь зіллю.
І в голові мній хаос. Як всі їх сумістить?
Душа - південний полюс. Все не складеш за мить.
Їй треба ще відтанути, розклади розібрати.
І два червоних пазла в один рядок піймати.
А потім відмотати, щоб пензлем змалювати...
Та й вийде в пазлі тім...
Та й вийде в пазлі тім...
Велике й чисте серце! Прозоре, мов люстерце!
З невинністю у нім! Чого ж іще жадати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208497
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 10.10.2010
Плывёт луна, роняя свет
На лёгкий от кибитки след..,
А колесо слегка скрипит
В тиши полей, где птица спит.
Витают запахи травы,
Смутив коня: "Да не беги..."
Притихший лёгкий ветерок
В кибитке рядышком прилёг
И напевает:" Чудеса -
Целуют поле небеса...
Рассвет далёк и время есть,
Чтоб в звёздную влюбиться взвесь."
Вот так, в кибитке кочевой,
С тобой бы ехала, друг мой.
Плыла б луна, роняя свет
На лёгкий от кибитки след...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212460
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 24.09.2010
Розкинувся навколо Львів величний
На Полтви болотистих берегах,
Він дійсно дивний, істинно містичний -
Не закрива ніколи гостям брам.
Він все запрошує і манить безупину,
З нових туристів скидує думки,
По своєму чудовий в кожну днину -
Тут навіть дощ гостинний, чуваки!
Мій Львів постійно крутиться у русі
І динамічність - краща із його сестер...
Прошу, приїдь, наповнись міста духом -
Ти не захочеши повертатись відтепер!
11.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210420
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 18.09.2010
Нет большего порока, чем трусость !
Зачем тогда нам послана вера ?
А если страх со вкусом эклера ?
Смакуй, если присуща и глупость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211520
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
В емоціях логіки нуль...
В емоціях щастя - пісок!
І серце стомилось від гуль,
І знову вчорашній урок.
З емоцій щоденна канва.
І в масці сьогоднішня суть.
За ширмою наші слова
І ця невибаглива лють...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211470
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
Ой, красеню, красеню!
(або: красуне, красуне)
Невже не помічаєш,
Що не в собі я,
Що шаленію?..
Не маю спокою від нещадних до мене
твоїх очей, твоїх очей...
ნინო ქათამაძე - ახ, ტურფავ, ტურფავ!
...ახ ტურფავ ტურფავ!
... ах турп'ав турп'ав
ნუთუ ვერა გრძნობ გადარეული დავიარები?
нут'у вера ґрдзноб ґадареулі давіаребі
არც მასვენებენ, არც მიბრალებენ
арц масвенебен арц мібралебен
ეგ დასაღუპი შენი თვალები,
еґ дасаг'хупі шені т'валебі,
შენი თვალები…
шені т'валебі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211313
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
після відвідин однієї місцини, де колись дещо сталось
"Десь для когось є дехто, хто для нього є хтось, котрому і він не абихто…" (меус морбозус Ід)
Хто я для тебе?
А ти для мене хто?
Чи моє небо,
Чи акварелей тло?
Чи твоя мавка,
Чи щастя симулякр?
Чи все – затравка,
Чи з «втечі» кожен акр?
«Ходи до мене!»
Чи «Тікай хутчіш!»?!
Б́осі в терн́ене
Чи з ватри ніж?
Свободи пошук
Чи лагідних тенет?
В долоні серце
Чи на кулак кастет?
-----------------------------------
Мапи не маєм, хоч щось веде…
Досі не знаєм до чого й де…
-----------------------------------
Кінь Ками в Сварзі вірно служить:
Шле до Дендери Гатхор шукать,
І квітку Світу відплекать…́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210546
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Картинною жизнью начало эпохи
В бессолнечный край нас смертельно вело.
Воздушною гарью, оббивая пороги
К логичности смерти умов привело.
Обрывов, кюветов досталось нам вдоволь,
Теперь нет уменья их, зарывать.
Ах! Что же, поэты, писатели, вдовы,
Зачем замолчали? Вам есть что скрывать?
Скрываете личное, сущность и бытность.
Ведь, не зачем сор из избы выносить!
Вы душу оставили, чтоб не забылось,
Чего на словах уже не спросить.
Август 2010
*************************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208548
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Еще наивными стихами,
Еще живою простотой,
Всю душу чувствую руками.
Свою судьбу веду порой.
По крайней мере, я хочу так,
А выйдет как - не мне решать.
Мой век покажется минутой
Бродяжьей жизни и опять.
Все восхвалится, воспоется,
Что уважал, и кем я жил,
И в старой памяти прольются
Минуты жизни, что любил.
12.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207429
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 26.08.2010
Кожним подихом, дотиком, порухом
Викарбовуєш слово "кохаю"…
Вишиваєш у серці хворому
Анаграми, котрих я не знаю…
Вигаптовуєш поглядом, комами
Візерунки морозом уквітчані…
Розмальовуєш фарбами кволими
Сірі стіни мойого відчаю…
Звеселяєш усмішкою дивною
В час розпуки шалено вбивчий…
Зникне Світ із страшенно винними,
Доки мови твоєї вивчу…
10.VIIІ.2010
18:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205249
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 11.08.2010
Не потеряй меня, хороший,
Средь суеты, в глубоких снах...
Иль среди множества прохожих
И Там, в неведомых мирах...
Не потеряй среди дождливых
Осенних невеселых дней...
Мой образ сильный, но ранимый -
Храни его в душе своей.
Не потеряй меня, любимый,
Назло седеющим годам
Во имя той, звезды единой,
Что щедро счастье дарит нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203469
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 02.08.2010
Любовь, доверие и грёзы
Впитали запахи травы
И, влагу сняв с кудрей берёзы,
Сосуд наполнили, чтоб мы
С него по капле смаковали,
Затем - взахлёб, из уст в уста
Друг другу чудо отдавали
И страсти вспыхнув красота,
Горела светом, пела раем
И мы не знали - на земле ль ?
И только чувствовали - таем..,
Но пьём и пьём любовный эль.
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031608282
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202353
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 23.07.2010
Ты, как ветер теплый.., нежный
Налетел.., слегка мятежный...
Шелком пал мне на ресницы
И унес полетом птицы...
Миг ты, вечность, моя осень..?
Но вопросы все отбросив,
Просто радуюсь - мы вместе,
Как дуэт прекрасной песни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201334
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 17.07.2010
Кохання? Чи певен, що саме воно?
Може, лиш недопите вино?
І трохи коричної радості з медом,
А ще: недочитані, зомбуючі Веди...
Жадання? Чи певен, що саме воно?
Може, то лиш мистецтво но?
І трохи зустрічної смуги,
А ще: відсутність мозку напруги...
Бажання? Чи певен, що саме воно?
Може, лиш невідзняте кіно?
І трохи акторської гри,
А ще: «Розплющ очі на «ТРИ!»…
Вагання? Чи певен, що саме воно?
Може, то лиш дощ у вікно?
І трохи сумління розваг,
А ще: «Мо’, біс-пес у літах?»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201002
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Sie liebten sich beide, doch keiner
Wollt’es dem andern gestehn.
Heine*
Вони кохали так палко, тривало,
Журились, шалено й бурхливо жадали!
Але, мов чужі, побачень, зізнань уникали,
І в миті розмов морозом немов повівало.
У муках сердечних, пихато і мовчки, вони розпрощались,
Лиш інколи в снах і уявах взаємно ввижались.
Смерть прийшла: часи могильних побачень настали,
Але в світі новому одне одного вони не впізнали.
* Вони кохали, але жоден з них не хотів зізнатися в цьому. Гейне (нім.)
Оригінал тут: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=20808
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200343
дата надходження 10.07.2010
дата закладки 11.07.2010
Когда уже думаешь:
«Вот он тот, кого прочит Судьба»,-
он словно звереет, бежит и сходит с ума.
(из дружеского разговора, походящего на сеанс психотерапии)
I
Мне врут зеркала,
Мне врут мои мысли.
Гладь моря зеркальная
Тоже мне врет…
Зачем вновь зовет
Огонь этой жизни,
Что вовсе не радость
Человеку несет?!
Преходит Тут все…
Возвращается снова.
Не успев оглядеться,
Уже ты в оковах.
И мысль не вольна,
И жить так не хочешь,
С собою война
Нервы уж не щекочет.
Погиб изнутри
Дух надсуетной победы,
Но всё же остался
Вопрос: «Разум, где ты?»
ІІ
Случайно находишь
Бутон в своем сердце,
Где Свет расцветает,
Скрипя счастья дверцей.
Цветком раскрываясь,
К себе ты привяжешь,
Того человечка,
Кому главное скажешь.
А может быть, он твои
Пута разрежет,
Оттенками Мира
Душу утешит.
И будет приятно
Лелеять в друг друге
Наилучшие чувства…
Но вдруг: ты в испуге,
И снова бежишь!..
«Не может быть так!»,-
Себе говоришь…
И попадаешь впросак.
ІІІ
Бежишь от себя:
А война не объявлена!
Ты ждешь наказаний:
Но перемирье заявлено…
Убежать невозможно –
Никто ведь не гонится!
Спокойно все ждут:
И «рать», и «булатная» конница…
Придется смириться,
Придется вернуться,
Но как же не хочется,
Нервов комком поперхнуться!
И ты возвращаешься.
Но уже тут не ждут…
«Нет!» пониманию такого:
Люди дальше живут.
Преходяще здесь все…
Возвращается снова…
«Свободен! Беги!», –
Но ты в безоковных оковах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200345
дата надходження 10.07.2010
дата закладки 11.07.2010
Зарахуйте мене у повстанці
Чуєш, брате, - час вкотре прийшов, -
Йти під Крути, лізти у шанці
За Вітчизну боротися знов
Хрест кладу на божу ікону
Щоб востаннє зійтися в борні,
Дайте зброю, насипте патрони
І за ділом не стане моїм, -
А крім зброї – моє гостре слово
Що стріляє за правду, бо в нім
Біль за волю, за честь, сум за мову
Що одна у світі однім
Як стіна встанем спільною раттю
І відкрито підемо на герць
І згоріти чумі в цім багатті
Із палких українських сердець
Хай тремтять пани-комуністи
Від ходи наших тисячних лав
Патріотів-націоналістів
Хай би як там нас хто не назвав :
Хай ОУН, хай УПА, хай «бандери»
Воля й Правда нас всіх поєдна
МИ – НАРОД, «господа офицеры»!
І козацька в нас сила одна!
Ви забули, напевне, звитягу
Тих козацького роду синів
Честь і славу, любов і відвагу
Що кувалась в нещадній борні
На шляху із варяг та у греки
Споконвіку і дотепер.
Та дарма, - відлетіли лелеки
Тільки дух український не вмер
В москаля яничарів до згину
Козачків з побігеньок отих
Що готові продать Україну,
За своїх – і мертвих, й живих
Та лиш марні пусті сподівання
Не дамо розповзатися тлі
Буде бій. Сьогодні. Востаннє.
На моїй всестраждальній землі
Тож затямте, - ми волі закланці
І за неї поляжемо знов!
Зарахуйте мене у повстанці
Чуєш, брате, - час вкотре прийшов!
06.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199924
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 08.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2010
Роняя свет, свеча трещала,
Как будто душу очищала,
А та, забившись в уголочек,
Свернулась, словно кот, в клубочек.
И нет обид.., и нет тревоги...
Кто спутав, обрубил дороги ?
Терпенья крест душе поставил,
Затем нести его заставил.
Земля гудит зловещим слухом -
Не встать тому, кто падший духом,
Без боли.., радости ...нет жизни...
Да не гони коней до тризны !
Откуда знать? Ведь мы - не боги.
Терпи - откроются дороги !
Любая смерть несёт начало...
Фитиль угас - душа вскричала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196871
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Разрумянилось спелое лето
Вмиг дорог подгорели бока...
Тяжело.., ведь асфальтом одеты,
Не на день, не на год - на века...
Им бы лентою лечь на просторе,
Где играет волною ковыль
И уткнуться в безбрежное море,
Чтобы пеною смыть свою пыль...
Город транспорт взвалил на дороги,
Обнажить бы вас, дать убежать...
Чтоб босые да быстрые ноги
Вас могли средь полей догонять.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196541
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 19.06.2010
Бордово-красная, сочно-мясистая...
Из пышной зелени мне в руки тянется,
После дождей ночных - умыто-чистая
Черешня-ягода...Кому не нравиться ?
Как же хотелось мне зимою снежною
Себя побаловать привкусом свежести,
Сорвав из веточки красиво- нежную
И ощутить нектар ягодной спелости...
И вот, висит она, слегка качается
От ветра летнего, мне в руки просится...
Глядеть на ягоду, конечно, нравится,
Да смаковать её...уже не хочется.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196339
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Что ж, жизнь идет своим чередом, и лучшие друзья ничего не знают друг о друге!
_____________________________________________
Вчера, с твоим письмом в руке
Встречал –
Рассвет:
Я верю, лишь тебе…
Пытался – и себе…
Но
Нет…
Вчера смотрел во тьму –
Пытался уловить –
Что – снится
Им,
Ничто не нарушало тишину:
Учусь
Дышать
Без рифм…
Увидел свет в окне – там человек
Давно
Не спит:
Казалось мне –
Он ждёт рассвет
И что-то в нём
Болит.
Я думал – ты,
Но вовремя решил – ты далеко:
Чуть было не ступил
Одной ногой
В
Окно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196007
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Взвились, заалели в небе языки,
Ласточки вскружили низко у реки,
Берег замечтался, мягко клонит в сон...
Тихо.., только где-то колокольный звон.
Бабочка вспорхнула на замшелый пень,
Робко отползает от деревьев тень,
Падая на воду, уплывает в даль..,
Но вернётся утром в свой зелёный рай.
Алый цвет заката - завтра ветерок,
Залетая в травы, свяжет в узелок
Схожих две былинки...Ласточки кричат -
Завтра...будет завтра.., а сейчас - закат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195484
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Как лед расколоть голову,
Пришпорив порыв норова…
Объездить мыслей зачаток,
Убивая ответы загадок…
Найти в темноте кошку,
Что, конечно, чернее немножко…
Верхом умчаться на рэе,
Узнав в конце что скорее…
Взмыв в глубь истин банальных,
Захотеть забыть все повально…
Все двери открыть, все стены сломать,
А после хотеть всё вновь потерять…
Желать лишь того, чего быть и не может,
Взбираться вверх так, освободила чтоб кожа…
Преград если нет, создать вдруг в тот миг,
Когда, что их нет, пониманья достиг…
*ауцилеблад (с груз.) – обязательно, непременно.
16.V.2010
02:46
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195282
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 12.06.2010
Мне надоело воевать!
Иду ва-банк!
Сдаюсь я в плен!
Хочу, чтоб было наплевать
Какого цвета танк
Чей разлагает тлен!
Хочу, чтоб был один диктат:
Любви и радости, и Света…
Чтоб изучали все один трактат-
о Каме - до рассвета!
Не надоел ли вам
Тот слов бедлам,
Что не пройдет бесследно?!
Нужны ли нам те треп и срам,
Что терпим ежелетно?!
Свои рога у всех длинней…
(Лишь с ракурса "полета"…)
Но знать бы нужно, что больней
Лишать их ветхости налета…
Свои рога всегда ценней;
Во сколько раз умом бедней,
Во столько кратно выросты дороже
(Об этом тихо, не в обиду роже)…
Эх, небо дождем мочится,
Влюбляя нас в его каскады…
А жить-то хочется, как хочется!
Чтоб пелись серенады…
Но нет, увы! Романтика убита…
И путь через клозет с корыта до корыта…
Зачем нам этот мир подарен безвозмездно?!
Вчернеем, ведь его, и вкрутим в бездну…
*(итал.) - мой манифест
16.V.2010
02:31
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195292
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 12.06.2010
Знаешь, запах акации и утренняя распевка птиц снова навевают навзрыдное настроение…
Запекаясь недопитым горячим шоколадом, кровь отбивает ритм в области сплетения солнца и посылает жар в левый висок, заставляя дыхание спираться и кожу покрываться испариной…
Продолжая пульсировать по мельчайшим сеточкам капилляров, основной поток окутывает приятно сдавливающим спазмом горло, как это делает обычно Boa constrictor…
Появляется дико йодированный соленый запах моря на языке, а примешанный к белесо-серому голубой цвет напоминает летний асфальт…
Количество ударов в мозг, зашкаливая, превращает затылок в раскаленную наковальню…
Сдержи свое обещание. Расскажи как тебе там!..
16.V.2010
04:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194999
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Ты красив.
Ты умен.
Прототип для икон.
Ты уходишь.
И все.
Тебя нет.
Унесло.
Номер твой удален.
Перечеркнут и стерт.
Факт: тебя больше нет,–
Как алмаз, ярко-тверд.
Ты ушел.
Ты забыт.
Ты никто…
Кем ты был?
16.V.2010
04:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194998
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Шаловливым ветром
По щеке спуститься,
Бархатным рассветом -
На твои ресницы...
Родниковой влагой
По губам пролиться,
Чтобы длинной сагой
Нам с тобою сбыться...
Есть ты, видно, где-то,
Обо мне вздыхаешь
Здесь, на белом свете.
Сам того не знаешь,
Что хочу проснуться
Я с тобой счастливой,
Тихо улыбнуться :
"С добрым утром, милый..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195091
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Выпив залпом закат малиновый,
Рухнул вечер, руками раскинув...
Кинул в небо взгляд темно-глиняный,
В недовольствии брови надвинув...
День все выжег, как будто вымерла
Жизнь в округе - нет шороха, звука...
Только тучу на небо выперло,
Смотрят молча они друг на друга...
Кто бы знал, что пройдет мгновение,
Туча грозная.., грязно-серая
Обернется земле спасением -
Влагой, здравием, воскрешением.
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11006083496
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194444
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Налий мені у срібний кубок
Своєї давньої журби,
Злий віск свічі,
Ще кілька крапель мрій примарних,
Напиток дивний п'ю не марно
Настояний в ночі,
Досип іще кохання гранул,-
Солодшим буде еліксир,
На ранок ти мене розбудеш,-
І як впізнаєш,- втратиш зір.
Я стану променем нетлінним,
Комети, краще ні,- зорі ,
Тоді вже справді, неодмінно,
Належать буду лиш тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193996
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 06.06.2010
У крові бездушій, гординій під шкірою,
Аналіз зроблений, анамнез зібраний,
Ти- хворий і повною мірою
Впевнена - невиліковно, вибраний.
Стираю із пам"яті пом"яті роки,
Знімаю з стіни пихаті портрети,
По сходах не чутиму більш твоїх кроків,
Все, навіть і знати не хочу де ти.
Ти більше не вчиниш мені терактів,
На філіжанці, на клямці,- відбитки зітру,
Витру із скайпу, з фейсбуку, з контакту-
Три дабл ю, suka- sobaka. ru.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193995
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 06.06.2010
..Всматриваясь в зеркало, я ищу себя..
может в зазеркалье потерялась я..
в тайнах лабиринта, в коридорах лет,
покажи мне зеркало мой пропавший след...
Вижу отраженье лишь холодных глаз,
с ними повстречаюсь я еще не раз..
сколько не пыталась я себя найти..
всякий раз твердили мне:"..Видишь, это ты"!
А душа сквозь слезы, чувствуя обман..
тихо прошептала:"..Ты не верь глазам.."
зеркало кривое, преломляя свет
прячет в лабиринтах твой пропавший след...
И глаза не помня прежние черты,
глупо утверждают, будто это ты...
облик настоящий видит лишь душа,
чтоб себя заметить, просто не спеша..
усыпляя разум, сердца теплотой,
снова повстречаешь прежний облик свой
улыбнешься тихо, упадет слеза...
чтоб увидеть сердцем - ты закрой глаза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189934
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 04.06.2010
Хіба ж не вчать вас в магістеріях,
Що день і ніч то різне тло,
Що є провінції в імперіях,
А в них імперське чахне зло.
Хіба ж не знаєте, що тішить
Всіх недолугих влади смак.
І зрозуміло – дурень згрішить,
А ось покаятись – ніяк.
Та слід за дурнів нас вважати,
Коли не здатні ми самі
Злодюгу кинути за грати
Наївсь щоб досхочу землі.
Не здатні словом, ані ділом
Здійснить нарешті вірний крок.
Ми, всі, керовані дебілом,
Єдиний той хто зміг – вінок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191797
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 03.06.2010
Я Львів люблю і знаю,- це навзаєм,
Він не осудить, не обмовить, не винить,
Він - лицар, сивий древній воїн,
Йому на плечі можна голову схилить.
Його дощі снують нитки тоненькі,
Намотують на вежі срібний час,
Поважні пані і усміхнені панянки,
За ними тут полює львівський ловелас.
Люблю мовчання світла серед ночі,
Як жовто світять древні ліхтарі,
І вікна каменИць старих, як очі
У душу світло ллють мені й тобі.
Люблю світіння тиші понад ранком,
Коли пастель оманлива туману опадає,
Сплять голуби,і туго напняті блискучі рейки
Чекають, як коханця свого першого трамвая.
Десь на горищі пише опуси закоханий поет,
Малює дощ на полотні сумний художник,
І час над містом наче зупиняє лет,-
Вдихни цей світ, ти тут щасливий подорожній.
На площі Ринок вип'ю кави філіжанку,
А там - в медовім пиві піниться екстаз,
Я біля ратуші зустріну коліжанку,
А може на побачення запрошу й Вас.
Обцаси по базальтовій брукфіці тут-та-тук,
Іду до бронзового Короля Данила,
А осінь тепла, і каштани падають на брук,
Побачиш Львів і вже забуть його несила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192760
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 31.05.2010
Свобода — это первое условие для того,
чтобы понять себя.
Мераб Мамардашвили
Впервые за энное количество последних месяцев парочка дней проведенных на лоне природы в полном уединении, в своих мыслях, дала несколько положительные результаты…
Первый раз в жизни коля дрова, было обретено понимание некоторых более важных вещей…
Например, если пилить бревно не с одной стороны, а по всей окружности, то быстрее сломается сердцевина.
Родилась аналогия: для ликвидации опасного элемента в системах стоит только убрать его окружение, вследствие чего сломается сам.
В продолжении колки дров, было сделано, наверное, очень банальное, наблюдение, которое породило ещё один интересный вывод: чем точнее удар топором, тем меньше полетит щепок.
Напросилось: чем зорче прицел, тем меньше лишних жертв…
Убирая высохшие стебли некоего довольно высокого цветка – мальвы, которые всю зиму стояли с созревшими семенами в коробочках, было замечено, что пробивающейся свежей поросли мешают именно эти стебли.
Будучи выломанным мною, растение, тем самым, антропохорически распространилось…
Выходит, расчищая путь новому, старое сеет новейшее…
13.IV.2010
19:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186972
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 01.05.2010
Плелась біда, а слідом лихо,
Ніхто й не знав, бо було тихо,
Хоч око виколи, так темно.
Погасли ліхтарі даремно...
Даремно й небо не світило...
Знайшли, що їх нутро хотіло -
Домівки то було віконце -
Життям світилось н1би сонцем.
Безцінний скарб лихо з бідою
Враз викрали , взяли з собою...
Благала іх :" Облиште, годі !"
Самотній дім стоїть від тоді...
Горять зірки - то людські душі...
Ніхто іх спокій не порушить.
Молюсь за них..., вони - мигають,
Що люблять та оберігають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182484
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 08.04.2010
альтернативний переклад тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181795
Й через сто років знов до міста приходить зима.
Й через сто років знов вирувати сніг почина.
Й через сто років знов поруч з тобою хвилююсь.
Й через сто років знов руки палко цілую.
Люблю тебе я знову, як колись,
Дивуюсь, що сльози лились,
На вулиці вчора тебе знов зустрів,
Та обличчя долонею чомусь затулив…
Й через сто років знову сидимо разом у саду.
Й через сто років чвари знову, й тікаєш додому.
Й через сто років за сяйвом місяця до тебе знову прийду.
Й через сто років двері, люба, відчиниш ти знову,
А я скажу:
«Люблю тебе я знову, як колись,
Дивуюсь, що сльози лились,
На вулиці вчора тебе знов зустрів,
Та обличчя долонею чомусь затулив…»
Через сто років, мабуть, вже матимо сто тридцять.
Через сто років схочемо удруге свої тридцять.
Сто літ мине, хоч і старі, сидітимо удвох.
Сто літ мине, й вже ближчим стане бог,
А я скажу:
«Люблю тебе я знову, як колись,
Дивуюсь, що сльози лились,
На вулиці вчора тебе знов зустрів,
Та обличчя долонею чомусь затулив…»
Й через сто років знов до міста приходить зима.
Й через сто років знов вирувати сніг почина.
І, мабуть, засніжений сад, і сидимо старими удвох …
Лиш то все
Через сто років…
Через сто років…
© Переклад (Iraida Kułakowski)
05.IV.10
15:08
პანჩო – ასი წლის შემდეგ Панчо – асі тц’ліс шемдеґ
асі тц’ліс шемдеґ ісев к’алак’ші замт’арі мова.
ასი წლის შემდეგ ისევ ქალაქში ზამთარი მოვა.
асі тц’ліс шемдеґ ісев даітц’к’хебс п’антелі т’овас.
ასი წლის შემდეგ ისევ დაიწყებს ფანტელი თოვას.
асі тц’ліс шемдеґ ісев ґедждебі мгхелваред ґвердзе.
ასი წლის შემდეგ ისევ გეჯდები მღელვარედ გვერდზე.
асі тц’ліс шемдеґ ісев ґакоцеб мхурвалед хелзе.
ასი წლის შემდეგ ისევ გაკოცებ მხურვალედ ხელზე.
მე ისევ მიყვარხარ როგორც უწინ, ме ісев мік’вархар роґорц утц’ін,
და ისევ მაკვირვებს შენი ცრემლები, да ісев маквірвебс шені цремлебі,
მე ისევ გნახე ქუჩაში გუშინ, ме ісев ґнахе кучаші ґушін,
და ავიფარე სახეზე ხელი. да авіп’аре сахезе хелі.
асі тц’ліс шемдеґ ісев віджебіт’ ме да шен багхші.
ასი წლის შემდეგ ისევ ვიჯდებით მე და შენ ბაღში.
асі тц’ліс шемдеґ ісев вічхубебт’, шен тц’ахвал сахлші.
ასი წლის შემდეგ ისევ ვიჩხუბებთ, შენ წახვალ სახლში.
асі тц’ліс шемдеґ ґзас ґамінат’ебс ме шенскен мт’варе.
ასი წლის შემდეგ გზას გამინათებს მე შენსკენ მთვარე.
асі тц’ліс шемдеґ роца ґамігхеб патарав каребс,
ასი წლის შემდეგ როცა გამიღებ პატარავ კარებს,
ме ґетк’хві:
მე გეტყვი:
მე ისევ მიყვარხარ როგორც უწინ, ме ісев мік’вархар роґорц утц’ін,
და ისევ მაკვირვებს შენი ცრემლები, да ісев маквірвебс шені цремлебі,
მე ისევ გნახე ქუჩაში გუშინ, ме ісев ґнахе кучаші ґушін,
და ავიფარე სახეზე ხელი. да авіп’аре сахезе хелі.
асі тц’ліс шемдеґ албат вік’небіт’ асоцдаат’іс.
ასი წლის შემდეგ ალბათ ვიქნებით ასოცდაათის.
асі тц’ліс шемдеґ моґвенатреба чвен оцдаат’і.
ასი წლის შემდეგ მოგვენატრება ჩვენ ოცდაათი.
асі тц’ліс шемдеґ маінц відждебіт’ бебребі ерт’ад.
ასი წლის შემდეგ მაინც ვიჯდებით ბებრები ერთად.
асі тц’ліс шемдеґ роца вік’небіт’ чвен ахлос гхмерт’т’ан,
ასი წლის შემდეგ როცა ვიქნებით ჩვენ ახლოს ღმერთთან,
ме ґетк’хві:
მე გეტყვი:
მე ისევ მიყვარხარ როგორც უწინ, ме ісев мік’вархар роґорц утц’ін,
და ისევ მაკვირვებს შენი ცრემლები, да ісев маквірвебс шені цремлебі,
მე ისევ გნახე ქუჩაში გუშინ, ме ісев ґнахе кучаші ґушін,
და ავიფარე სახეზე ხელი. да авіп’аре сахезе хелі.
асі тц’ліс шемдеґ ісев к’алак’ші замт’арі мова.
ასი წლის შემდეგ ისევ ქალაქში ზამთარი მოვა.
асі тц’ліс шемдеґ ісев даітц’к’хебс п’антелі т’овас.
ასი წლის შემდეგ ისევ დაიწყებს ფანტელი თოვას.
да албат дат’овліл багхші ісев відждебіт’ бебребі ерт’ад.
და ალბათ დათოვლილ ბაღში ისევ ვიჯდებით ბებრები ერთად.
მაგრამ ეს ყველაფერი маґрам ес к’хвелапері
ასი წლის შემდეგ… асі тц’ліс шемдеґ…
ასი წლის შემდეგ… асі тц’ліс шемдеґ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182469
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 08.04.2010
Червоні коні, коні заходу і сходу, -
у руслі часу крешуть в кров людськую рінь,
із небосхилів п'ють життів гарячу воду,
життів минулих і прийдешніх поколінь.
Так б'ють копитами безжально і завзято, -
дай Боже сил остерегтися від підков!
...Нам не судилося тих коней загнуздати -
по небу цівками стіка гаряча кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148311
дата надходження 04.10.2009
дата закладки 04.04.2010
Я мог бы погибнуть от каждого отдельного аффекта, присущего мне. Я всегда сталкивал их друг с другом.
Мое сильнейшее свойство -- самопреодоление. Но оно же по большей части оказывается и моей нуждой -- я всегда стою на краю бездны.
______________________________________________________________________
Я не думаю тепер…
(Коли я – думав?)
Якби не страта від людей –
Я б сам себе усунув…
Я сам страждання віднайшов
Над купoю любові –
Бо так бажав! Бо та любов –
Частіше - поза грою…
Та я не проти почуттів!
Я може - більш за інших
Їм присягав та з ними жив
У небезпечній тиші…
Мене притягує – важке,
Не здатне на відвертість –
Що є – то є
Усе моє
До біса іншу чемність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180218
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 30.03.2010
Розчинилися вікна осінні
І змішались листочки із нотами.
Мчать з курортів машини невпинні
І наповнилось небо польотами.
Тихо булькає фортепіано,
А за вікнами ніч ожива.
Не стяглися ще літнії рани,
А вже осінь на плечі лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178588
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 27.03.2010
Бентежить враз незвична дійсність,
Побачила уперше усю вічність:
До всіх планет рукою доторкнулась,
До сонечка чарівно посміхнулась.
А я і явити не могла собі ніколи,
Що полечу сміливо у простори,
Де крізь пітьму – зіркові міріади
Зливаються з промінням в водопади,
А ще там янголи живуть усюди –
Малюють дивовижно ніжнії етюди.
І музика лунає тиха й найсолодша,
Енергія там й аура – уся хороша.
Та взагалі, то більше аніж рай!!!
То невідомий людству дивокрай…
А я ж лише у твої очі подивилась
Й красу душі твоєї роздивилась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177524
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 24.03.2010
Небо смотрит глазами-звездами,
Молодым улыбается месяцем,
Словно знает чего мне хочется,
Словно ведает во что верится.
Оно шлет мне звездой сорвавшейся
Знак о том, что все еще сбудется -
Упадет желанье однажды мне
Прямо в руки...Нет, не заблудится.
Небо смотрит глазами-звездами,
Молодым улыбается месяцем,
И зачем волновать вопросами
Небеса..? Все терпеньем мерится.
(картинка с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11003162814
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177837
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 16.03.2010
- Нє, но ти мені скажи. От ти... Ти, так ? вчивси в інституті. Академік ..єв, нє, но не в обіду. То в хорошому смислі. От у тебе там ..ля вища освіта н..й, а я, я б..дь - ..й пустий, алкоголік н..й, нє, шо то я мелю? Віпити люблю, так ? Но ..й з ним. Ти мені об’ясни дурневи такому, от Земльи, сука, кругла н..й, правильно ? А на ї поверхності вода, океан. Як та йо..на вода не розсипаєси, не летит кудас н..й в космос ? Як ?
- Ну Ви що, в школі географії не вчили ? Між тілами діє сила тяжіння, гравітація. Тіла з більшою масою притягають до себе тіла з меншою масою. Чим більша різниця в масі тіл, тим більша сила гравітації.
- Добре. Най тобі буде. Але тогди відки возьмиласи ота твоя гравітація?
- Ну, сучасна наука не дає нам відповіді на це питання, вона може лише описати властивості гравітації і закони її дії.
- Не може кажеш. А знаєш чого не може?
- Чого?
- Бо в нас наука атеїстична...
24.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173834
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 14.03.2010
Як часто згадувала ти про свою Сакартвело!
Але малою я на те щось не зважала…
І ось лиш як тебе не стало,
До Грузії любов’ю й моє серце ожило…
Згадались усі твої: і «шен сулелі**», і «моді ак***»,
Твої життя й кохання в Кутаїсі – з минулого для мене знак!..
Навіщо ж рано так пішла?
Я б, може, ще чогось корисного знайшла для себе,
Ще б більше приросла до гір й ясного неба…
Я не могла збагнуть на якім балконі помітив дід тебе…
Тепер вже знаю: на різьбленім, із гарним візерунком, –
Й мені, онуці, те стало Долі подарунком…
А емоційне і різке: «мама дзагла!****»
«Чемтвіс ахла*****» у вивченні картвелів – сила тягла…
*бебіачеміствіс (груз.) – для моєї бабусі;
**(груз.) - "ти дурень";
*** (груз.) - "підійди сюди!";
****(груз.) - "батько-собака!";
*****(груз.) - мені тепер.
09.ІІІ.10
06:54
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176480
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 10.03.2010
І маючи, навіть, відверті «порухи» Душі, ми не здатні на спонтанні дії… Вбиваємо усі свої надії…
Що це? В глибокій сплячці «раціо»? Чи нездатність до думок і почуттів субординації?..
Братаючи свій мозок з серцем, міксуємо цемент і глину в дитячому цеберці…
Чому врізаєм крила, які ще й не прорізались, лиш засвербіли?!
А мо’, то мозку Долі забаганки, лоскотно-п’янкі забавлянки, що ні до чого не ведуть?..
Коли, в якому місці, на якій життя хвилині ми обираєм Путь?..
Чи обираємо?!.
Ми ж, живучі іще, уже вмираємо…
Спочатку, доведенням до самогубства, ми ліквідуєм пуповину Долі, потому й паростки Душі, вбиваєм залишки чуттєво-кволі.
Ми ампутуємо усе, що ще так солодко щемить, щоб потім дуже не боліло…
І все дивуємось: «А що ж нас вбило?!»
Чи не втямки, що кауза усьому – МИ САМІ?!
05.ІІІ.10
03:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176469
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 10.03.2010
Праска
Щоночі праскою грієш постіль,
І простір кімнати ціпеніє.
До стін тіней, до фантомів завіс
Спиною стаєш, та знаєш: цієї миті,
Не дощить, не мрячить, не сніжить.
Лиш інколи зі стіни усією стелею
Проблукає авта зелене світло,
Виринувши з того ж вікна, де зайшло,
Й пробіжиться темними балконами.
..Додолу чи вгору –
Підземних тунелів косими дорогами,
Оминаючи світлофори,
Коли ти спиш
Пройду непомітно повз
Твій будинок, твою вулицю, твоє місто
Пройду повз твою згаслу квартиру,
Коли ти спиш. X2
Щоночі праскою грієш ліжко,
І простір кімнати ціпеніє.
До стін тіней, до фантомів завіс
Спиною стаєш, та знаєш: цієї миті,
Не дощить, не мрячить, не сніжить.
Лиш інколи зі стіни усією стелею
Проблукає авта зелене світло,
Виринувши з того ж вікна, де зайшло,
Й пробіжиться темними балконами.
05.III.10
06:55
ნინო ქათამაძე - უთო Ніно Катамадзе - Уто
შენ ყოველ ღამე უთოთი ათბობ ლოგინს шен к’ховел гхаме ут’от’і ат’боб лоґінс
და მერე ოთახის ფართობს მიაშტერდები. да мере от’ахіс п’арт’обс міаштердебі.
კედლების ჩრდილს, თუ ფარდების ფანტომს кедлебіс чрділс, т’у п’ардебіс п’антомс
შეაქცევ ზურგს და იცი ამ დროს шеак’цев зурґс да іці ам дрос
რომ გარეთ არც წვიმს, არც ცრის, არც თოვს. ром ґарет’ арц тц’вімс, арц цріс, арц товс.
მხოლოდ ხანდახან კედლიდან ჭერზე мхолод хандахан кедлідан тч’ерзе
მანქანის მწვანე შუქი აივლის, манк’аніс мтц’ване шук’і аівліс,
იმავე ფანჯრიდან უკან რომ გავა імаве п’анджрідан укан ром ґава
და ჩამქრალს დაივლის აივნებს. да чамк’ралс даівліс аівнебс.
..ქვევით თუ ზევით - ..к’вевіт’ т’у зевіт’ -
მიწისქვეშა გვირაბების ირიბი გზებით, мітц’іск’веша ґвірабебіс ірібі ґзебіт,
შუქნიშნების გავლით, шук’нсішнебіс ґавліт’,
როცა შენ გძინავს роца шен ґдзінавс
მე ჩავუვლი მალვით ме чавувлі малвіт’
შენს სახლს, შენს ქუჩას, შენს ქალაქს, шенс сахлс, шенс к’учас, шенс к’алак’с,
მე ჩავუვლი შენს ჩამქრალ ბინას, ме чавувлі шенс чамк’рал бінас,
როცა შენ გძინავს. X2 роца шен ґдзінавс. X2
შენ ყოველ ღამე უთოთი ათბობ ლოგინს шен к’ховел гхаме ут’от’і ат’боб лоґінс
და მერე ოთახის ფართობს მიაშტერდები. да мере от’ахіс п’арт’обс міаштердеб
კედლების ჩრდილს, თუ ფარდების ფანტომს кедлебіс чрділс, т’у п’ардебіс п’антомс
შეაქცევ ზურგს და იცი ამ დროს шеак’цев зурґс да іці ам дрос
რომ გარეთ არც წვიმს, არც ცრის, არც თოვს. ром ґарет’ арц тц’вімс, арц цріс, арц товс.
მხოლოდ ხანდახან კედლიდან ჭერზე мхолод хандахан кедлідан тч’ерзе
მანქანის მწვანე შუქი აივლის, манк’аніс мтц’ване шук’і аівліс,
იმავე ფანჯრიდან უკან რომ გავა імаве п’анджрідан укан ром ґава
და ჩამქრალს დაივლის აივნებს... да чамк’ралс даівліс аівнебс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176468
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 10.03.2010
Простор вокруг витает ветер
И стаи птиц меж облаков
Они вольны ,они свободны
Они прекрасны и сильны
Никто не скажет им остаться
Никто не скажет им лететь
В сердцах свобода их и ветер
И нет границ для них нигде
Взлететь с земли , подняться воздух
Постигнуть мир весь с высоты
Лететь на встречу ввысь к рассвету
Оставив грусть всю позади
Их крик для многих полон боли
Но это ложь в нем скорби звук
За теми кто лишен был воли
Кому не удалось взлететь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175763
дата надходження 06.03.2010
дата закладки 06.03.2010
Вогонь. Тепло. Згораю.
Горю сама в собі!
Вітри вогні здіймають,-
Я не скажу тобі...
Знялась моя жар-птиця
І запалила небо!
А світу знов не спиться,
Я світ украла в тебе!
Хай буде біла ніч!
Горітимем ми двоє.
З тобою віч-на-віч
Згоратимем зимою.
І вогняним пером
Я розмалюю день.
Махне жар-птах крилом
Й мільярди одкровень!
Я в шумі й тишині!
Я тут вогонь і лід.
Я тут, і в стороні...
І знов вкраду твій світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173813
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 05.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2010
Було чи ні?
Чи є? Чи буде?
І все не так,
Як мало б бути…
Життя чи смерть?
Любов чи зрада?
Не дочекатись зорепаду…
Будинок, побут, тиха ніч…
Чи сміх, чи смуток,
Чи самотність… віч-на-віч…
А може, палкість і пожежа?
Чи постійності висока вежа?
Чи, мо’, набридлості картина?
Й приходить Істини година…
А коли, то лиш свобода,
Що дає крила?
Або, то – хвиля волі,
Що з головою вкрила?
Чи незалежності бажання?
Чи, може, Мудрості світання?
А якщо, дурість і їй сприяння?!
Час усе вирішить,
Все зважить…
Й історія усе покаже:
Де дурні й блазні,
А де нехлюї,
Де ледарі й нероби,
Хто постраждав від політичної хвороби,
Де ті, які на правду все полюють
Й за мир усе воюють…
Хто правий і хто винен,
Хто в пам’яті,
А хто забутися повинен…
Володар всьому Час…
Але ж його нема!
Всьому вина –
Людини голова…
12.II.10
19:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171552
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 12.02.2010
Всотавши поглядом усі верхівкові солодощі, Ти до глибин розкраюєш мій орган любові, не усвідомлюючи, що там ще присутні виразки від попередніх лез і є болючі рубці, є ниючі шрами…
Ти не віриш, що можуть боліти вже майже мертві тканини…
Ти й не здогадуєшся, що залишається фантом ампутованого органу і нагадує про минулі смутки й радощі, про не зупинений дощ і константне обпікаюче сонце, про примхливе буркотіння в голові і непередбачуване холодне бряжчання в легенях…
Тобі зась до того Світу, котрий існує лише в м’ятно-зеленій з золотаво-білим сяйвом блакиті…
Мабуть, просто Тебе ніколи не вчавлювало так в землю, щоби фізичне тіло зникало, й залишалась тільки мізерна, майже ефемерна, часточка, якій, наче звіддаля, вчувються оточуючі образи…
Певно, просто Тебе ніколи не прокидало від грудного льодяного, а опісля, й палючого усюдисущого болю в жахливо пекучому багряному, помаранчево-рожевому пекельці, де найреальніші істоти, мов навмисне, намагаються довести Тебе до божевілля, спокушаючись втамувати Твої страждання, а суха, як з паперу, горлянка не здатна до жодного вереску, навіть, банального:"Ні!"
Тобі не зрозуміти, як біле небо під квітнучим каштаном може змусити скніти, зберігаючи всередині повітря, й згадувати про фізичну культуру…
Ти, сподіваюсь, ніколи не зрозумієш як це потім удруге і втретє переживати, й пережити кожного разу різне, але все те саме жахіття…
Отож, не смій увібрати найглибші розтято-шрамуваті крихти, хоч і віриш велету Лео!..
Залиш щемливо солодкі рештки, не намагаючись зрозуміти, аби не спокутувати нездатність до тями!
09.II.10
02:15
*похідне від італ. «Nessuna cosa si puo amare neodiare, se prima non si ha cognition di quella» (Leonardo da Vinci) – Не маєш права будь-що любити або ненавидіти, якщо не надбав ґрунтовного знання про суть цього /Леонардо да Вінчі/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170917
дата надходження 10.02.2010
дата закладки 10.02.2010
Ну вот и все, зима уходит...
Пробудится весны капель,
Но не сейчас, еще заводит
Пластинку грустную метель...
Зима кружится в белом вальсе,
Напоминая о былом...
И в своем легком реверансе,
Лишь сожалеет об одном...
Прощаться, ей пора прощаться...
Водой разлиться, убежать,
А ей так хочется остаться,
Морозной свежестью дышать...
"Не поминайте меня лихом,
Мечтайте, будет встречи час..."
И пала белым пухом тихо
Нам под ноги.., в последний раз.
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11002098071
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170842
дата надходження 09.02.2010
дата закладки 10.02.2010
Шукать Тебе...
Знайти себе...
Тікать в минуле...
Чекати прийшлого в тіні...
Забути все, що промайнуло...
І марить чисто, як в кіні...
Забить до болю...
Звать до бою...
Вбити чемність і нудьгу...
Терпіти все, що не з Тобою...
Шукать у кожному шульгу...
Все ліве - праве, праве - ліве...
І це возз'єднання жахливе!..
Бува, життя є агонічним...
Завжди, мабуть, але не вічно...
Це слів потік, лиш не думок...
Як легко один одному казать:
"Все буде добре, буде Оk'!.."
"Cogito ergo sum*" не діє тут!
Лиш виклика глибокий сум,
Ся відбиває наче об батут...
*лат. — «Мислю, отже, існую»
20.I.09
03:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128575
дата надходження 03.05.2009
дата закладки 08.02.2010
Так жити в світі цьому легко...
Промовив тихо-тихо дехто.
Хіба то правда? Де та сила,
Щоб доля –немов донька дива?
Чи збиті колішки? Невже?
А лікті? Та хіба це головне?
Я йтиму в душу крізь дощі,
Чи пекло, єлисейськії кущі.
І ненароком від зусиль збагну,
Що душу я пізнаю крізь весну.
Крізь власне щастя та любов –
Сценарій власного життя готов.
Бо я лиш зупинила всі задачі
І не чекаю більше дива-вдачі,
Усе найкраще – все із неба того,
Де рай, що подаровано від Бога.
Весь світ тепер лише зі мною,
Він поряд, над моєю головою.
Весь світ – то ти!!! Зі мною...
Мій світ назавжди із тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170455
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 07.02.2010
Тихий шепіт загоєних ран
крізь самотні проб'ється дощі,
де берези свій гнутимуть стан,
де цвістимуть зелені плющі,
де калюжі топитимуть біль,
парасолі ховатимуть сльози,
де дерева вкриватиме цвіль,
де тихенько шумітимуть лози,
де крізь вікна лунатиме джаз,
де замерзне залишена кава,
де ніхто не згадає про нас,
бо закінчилась наша вистава...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169795
дата надходження 04.02.2010
дата закладки 07.02.2010
Застогнали Дніпра води,
Тільки крига держить...
Бідний мій, простий народе...
Як та вода терпить.
На якій землі живемо ?!
Яка ж бо родюча...
Тільки-но біду несемо -
Доленька гнітюча...
Серце рветься, обтікає
Гіркою сльозою...
Коли ж кригу поламає
Сильною водою ?!
Застогнали Дніпра води...
Та замовкли.., тихо...
Чому ж терпиш, мій народе,
Гнітючеє лихо ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170255
дата надходження 06.02.2010
дата закладки 06.02.2010
Я з Чорним морем наодинці зосталась знову.
Й щоранку чую його ніжну промову.
Мене викликає: «Ти де? До мене йди-но!»
Але я мрію про зустріч з тобою єдину.
Сама в садочку, дивлюся в небо:
Думки про тебе, і я літаю…
Літаючи, в думках тебе шукаю…
Кохаю… ти ж знаєш – будемо разом…
Разом… Будемо разом...
Якби ні Місяця, ні Сонця не існувало б,
Я би для тебе і ніч, і день би осявала…
Удень мені ти б квітів назбирав,
А уночі б любов мою у дар приймав…
Й самі лиш ми:
Я, море й ти…
Я, море й ти…
01.II.10
01:30
Me, the sea & you – Me, zgva da shen
ისევ მარტო დავრჩით მე და შავი ზღვა ісев марто даврчіт ме да шаві згва
ყოველ დილით მესმის მისი ნაზი ხმა к’ховел діліт месміс місі назі хма
მეძახის: "სადა ხარ? აქ მოდი, ჩემთან" медзахіс: сада хар? ак моді, чемтан
მე კი შეხვედრას ვნატრობ შენთან ме кі шехведрас внатроб шентан
ვზივარ მარტო ბაღში და შევყურებ ზეცას взівар марто багші да шевк’хуреб зецас
შენზე ვფიქრობ მუდამ და დავფრინავ ყველგან шензе впфікроб мудам да давпфрінав к’хвелган
დავფრინავ, დაგეძებ ფიქრებში… давпфрінав, дагедзеб пфікребші
მიყვარხარ ხომ იცი ერთად ვიქნებით… мік’хвархар хом іці ертад вікнебіт
ერთად… ვიქნებით ერთად… ертад… вікнебіт ертад…
რომ არ იყოს მთვარე და მზე, ром ар ік’хос мтваре да мзе,
მე ვიქნებოდი ღამეც და დღეც შენთვის… ме вікнебоді гамец да дгец шемтвіс…
ყვავილებს დაგიკრეფდი დღისით к’хвавілебс дагікрепфді дгісіт,
სიყვარულს გაჩუქებდი ღამით сік’хварулс гачукебді гаміт…
და მხოლოდ მარტო ჩვენ да мхолод марто чвен:
მე, ზღვა და შენ… ме, згва да шен…
მე, ზღვა და შენ… ме, згва да шен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169600
дата надходження 03.02.2010
дата закладки 03.02.2010
Їй ненависне банальне порівняння Життя з потягом, що мчить повз Людину – незалежного спостерігача, який не може і не хоче втручатись.
Ні! Життя – не низка розділених вагонів, котрі лиш на перший погляд здаються тісно поєднаними одним локомотивом…
Життя – навіть, не потягоподібна швидкісна одноколійка!
Життя – літак!
Життя - не звичайний пасажирський лайнер місцевих авіаліній.
Ні, сервіс у цьому літаку майже відсутній і полягає лише в тому, аби пілот не випустив штурвалу з рук.
Це реактивний шугач небом.
Він жодним чином не пов’язаний з Нею, Людиною – споглядачем, що незалежно стоїть на злітній смузі і не може вже відлетіти, і не може вже піти.
Ні, Вона не забула придбати квиток, ні Вона не спізнилась на реєстрацію.
Ні! Для неї просто не існує квитка, не існує документів для дозволу реєстрації на цей літак Життя.
Або ж…
Ні! Життя – не потяг!
Життя – літак!
А у низці подій існує ще й аеропорт…
І ось, Їй – Людині – не дозволяється, навіть, на злітній смузі перебувати, Вона увесь свій відтинок існування може лиш простояти біля табло рейсів, чекаючи на свій виліт чи на чийсь приліт…
29.I.10
18:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169345
дата надходження 01.02.2010
дата закладки 01.02.2010
Высоцкий жил! Высоцкий умер!
Ведь это вздор! Ведь это ложь!
Высоцкий жив, хрипя нам в уши:
«Меня так просто не возьмешь».
Я восхищаюся стихами,
Жесткой правдою смешной,
За небывалыми горами,
Читаю письма за спиной.
И тетивой времен позорных,
Где жизнь стегает лошадей,
Он нервы рвет в сердцах греховных
Такой себе полу еврей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168445
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 27.01.2010
https://www.youtube.com/watch?v=NI_XO91W8hE
https://www.youtube.com/watch?v=MlwW-whir2c
Тебе не видно - не бідкаюсь, не плачу,
І не втрачаю тями, коли забачу;
Проте, як довго тебе не споглядаю,
Мені чогось бракує, когось зустріти так бажаю!
І в тузі я, і постає питання:
Чи то є дружба? Чи кохання?
Коли з очей щезаєш, всі марні спроби
В уяві відновити твоєї обриси подоби;
Однак, усупереч бажанню, відчуваю,
Що образ твій завжди на згадку маю.
І знову постає питання:
Чи то є дружба? Чи кохання?
Поневірявся я, але й не прагнув,
Тобі повідать про мої страждання;
Без наміру йдучи, не стежачи дороги,
Не тямлю й сам, що ось твої пороги.
Й заходжу я, і постає питання:
Що ж веде сюди? Дружба чи кохання?
Життя б віддав, щоби була здорова.
У пеклі б згинув, щоб була спокійна;
Хоч не волію сміливості у серці своїм,
Але би став й здоров’ям, й миром твоїм.
І знову постає питання:
Чи то є дружба? Чи кохання?
Коли твоя рука в моїй долоні,
Ураз мов ніжний спокій обійма;
Хоч й мариться - сном легким скінчую життя,
Аж знов прокинувсь із серцебиттям,
Яке лунає гучно. І постає питання:
Чи є то дружба? Чи кохання?
Тобі цю оду поки я складав,
Вустам високий дух не віщував;
Сам, повен здивування, не помітив
Звідкіль думки ці узялись, як збіглись рими.
Й окреслив у кінці питання:
Чим надихнувся? Дружбою чи, все ж, коханням?
Оригінал тут: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=20522
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166650
дата надходження 17.01.2010
дата закладки 19.01.2010
Nie wierzę w Nadieżdę na Miłość, zrodzoną Mądrością!**
Когда окончишь мой портрет,
Творец, неведомой рукою?!
Быть может, хватит мне
Перебегать с холста на холст?!
Цвета сменяешь,
палитру всё не устаканишь…
Хочу быть завершенным я твореньем!..
А, может, вдруг, скульптуру Ты задумал изваять?!
Нет, не могу я больше ждать!!!
Я спрыгну! И созданный эскиз меня не остановит!
Я заживу своею жизнью!
Тихэ и Мойры не предугадают,
Что мозг мой для меня готовит!
Ведь Ты и я не знаем этого досель?!
Я в предвкушении предчувствия
Прохода того уровня развития Души,
Где Твои вздохи не действительны, как ни дыши!
Глина ожила! Добавь живительной воды!
Не сможешь удержать уже: лишь помоги!
Возможно ли, что так и есть –
На всё Твоя воля?!
И даже на отрицание оной?!
14.I.2010
21:04
* Бред под музыку Шопена…(польск.)
**Не верю в Надежду на Любовь, порожденную Мудростью!(польск.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166405
дата надходження 15.01.2010
дата закладки 16.01.2010
Що є Світ?
Що є темрява у цьому Світі?
Що є Світло у цьому Світі?
А в іншому?
В будь-якому іншому...
А чи є Інші Світи?
Багато людей не вірять, що є…
Багато людей вірять, що нема…
Багато людей не вірять…
Не вірять у Світи, не вірять у Темряву, не вірять у Світло і Темряву у цьому Світі…
Багато людей не вірять, що є цей Світ взагалі, багато людей не вірять, що є люди в цьому Світі…
Отож, логічно, багато людей не вірять в самих себе – Людей…
18.XII.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81433
дата надходження 28.06.2008
дата закладки 12.12.2009
Шеол чи Гандуньяс - не розумію…
Кохання?! В серці море…
Емоцій безліч… багато почуттів…
І в океані цім я жеврію, я скнію..
Ніколи не було так у моїм житті…
Ніколи не було в житті?! У цьому?!
В минулому чи позатому?!
Авжеж, було!.. Бо все, неначе, є знайомим:
І ночі темнії без сну,
І всі надії на весну…
І, певно, марні сподівання,
Що, нарешті, саме ТЕ мовчання…
І знову море, знову зорі, знову вдвох…
(Як вже було, й до мене, в багатьох…)
І, як завжди, те все у жертву вимага Молох…
Жорстокий цар, господар, бог
Кохання їсть, мов крокодили Сонце,
І розриває серце...
На рахунок "три"...
Виходжу з гри!
А мо’ то лише скерцо?!
06.I.09
02:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160048
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 12.12.2009
Ива - ивушка, что печалишься ?
С ветром осени в такт качаешься,
Листья скинула, застыдилася
И к земле сырой приклонилася.
Зиму снежную и метельную
Подожди - споет колыбельную,
Убаюкает, в сон заманится,
Вот печаль твоя и обманется.
Ива - ивушка, что печалиться ?
Ты поспи чуток - сны сбываются,
Прилетят к тебе птицы певчие -
Будешь счастлива теплым вечером...
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1911105044
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154600
дата надходження 10.11.2009
дата закладки 25.11.2009
Я вималюю кінчиками пальців у повітрі
Так чітко, мов кришталь, твій силует...
Я сяду у таксі й продовжу малювати:
Не у повітрі - нігтями на склі.
І не зозла пекучий іній за живе щепає,
І не від сили волі не заплачу, хоч кортить...
Та їхати не довго та й кидати не важко,
Усе, що серце шкрябало всього лише п"ять хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157053
дата надходження 22.11.2009
дата закладки 22.11.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2009
Первый снег, как откровенье,
Удивляет чистотой...
Начались поползновенья
Зимы- матушки лихой.
Не все листья пожелтели -
Холода открылась пасть,
Золотые акварели
Снегу приказав украсть.
Все притихло в ожиданьи -
Царственно зима идет.
Первый снег - ее дыханье,
Лишь мгновенье - заметет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153087
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 02.11.2009
«И все-таки Она вертится»,
Был убежден Галилей.
Пусть трудно Земле, но не верится,
Что близится конец её дней.
Что Земля, уже плачет дождями,
Заливая своих детей.
Что страны-гиганты, своими вождями
Бессмысленно тратят бесценных людей.
Пускай мы привыкли сегодня:
Покорятся, молчать, не любить.
Пусть нам безрассудство угодно,
И Землю корыстно губить.
Земля погибает! Не верится!
Всемирная разлИлась отрава.
«Пока Земля еще вертится»,
Поет Булат Окуджава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152559
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 30.10.2009
Накрила сном міста і села нічка,
Сипнула жменю зірочок у небо
І запалила місяць, наче свічку,
Щоб помолитись, Господи, до Тебе.
Ось вітер заховався під ялинку
І задрімав там якось ненароком.
Пробач прошу за всі погані вчинки,
Хай кожна помилка буде уроком.
Я не молю про золото і крам,
Я не благаю долі золотої.
Лише любов усіх на світі мам
Візьми до Себе і зроби святою.
А коли раптом в грудях запече
І страх загляне у зірниці-очі,
Підстав, благаю, батьківське плече,
Це все чого в цю мить, мій Боже, хочу.
Так ніжно й легко падають сніжинки
І гинуть від тепла чужих очей.
А прощення за всі гріховні вчинки
Летить і губиться серед пустих речей.
І неба синь, і нічка-українка
Покірно припадуть Тобі до ніг.
Німі слова із легкістю пір*їнки
Зворушать душу і впадуть у сніг......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112320
дата надходження 17.01.2009
дата закладки 28.10.2009
Неторопливой россыпью дождя
Я меряю удачи и потери...
Вот и сейчас, остатки листьев теребя,
Он вынуждает меня верить... и не верить...
Пусть кто - то скажет - "...Это просто дождь...
Подвержен предсказаньям и прогнозам..."...
Пожалуй так,
Но этот грустный гость,
Как никогда сегодня собран и серьёзен...
Какой - то видно в этом есть сакральный смысл...
Его пойму я, рано ... или поздно...
Ну, а пока - встревожен и повис
Мой вечер...
Телом - здесь,
Душою - в звёздах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148817
дата надходження 07.10.2009
дата закладки 27.10.2009
Мне сказали, что пройдет болезнь поэта
Что не буду больше я писать стихи,
Что не буду я приливкой света
На молодые, а может быть, и старые умы.
Те воспаленные, те яростные чувства,
Что молодыми чувствовали все,
Переполняют и меня до безрассудства,
Рассыпаясь по рифмованной строке.
Лишь только рифма мне дает покоя,
Лишь только сочетание игривых слов,
О, нет! Сегодня буду я писать рукою
Исходя из вышеперечисленных основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151416
дата надходження 22.10.2009
дата закладки 22.10.2009
Найінформативнішим є мовчання…
Багато мислять, що словом виявляють кохання…
Лиш, коли любиш, не маєш часу
На слів і літер розмаїті паяси…
Мовчання – то інший рівень стосунків…
Таких, що не мають тілесних цілунків..
В них інший штиб зор́і стрічання…
Тільки поглядом ясним Душ вітання…
27.11.08
23:25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150603
дата надходження 17.10.2009
дата закладки 18.10.2009
Що найдорожче в свiтi? Ти одне!
Ти – море й вiтер. Спека, дощ i снiг.
Жорстоке й добре. Гарне i смiшне.
Тривога й спокiй. Дух Святий i грiх.
Вода й вогонь... Всi радощi й жалi.
Повiтря, сонце й небо голубе…
Заради тебе, - я на цiй землi.
Я не зумiю розлюбить тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147817
дата надходження 01.10.2009
дата закладки 15.10.2009
Сьогодні знов найшло...
Навіщо Я? Для чого Тут існую?
Чому без Тебе сумно і з Тобов сумую?..
Чи може біль, який ті спричиняли,
Закарбувався так в Душі,
Що й не прийдеться вже кохать мені?
Не вірю я, (не хочу вірить!)
Що світлості чуттєвих хвиль
Не пережити вже з усіх зусиль...
Мов пташеня, що випало з гнізда,
Розгублене, з очами страху,
Передчуваю: та біда
Призведе, що поїду дахом.
Не дай з любов’ю розійтись!
Бо гра із нею міниться журбою,
Й хвилину розпачу, спокути
Я хочу пережить, не поділяючи з Тобою...
Усе закінчую, нічого не почавши...
Не хочу більш робити так,
Багато досвіду надбавши...
22.IX.09
21:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147063
дата надходження 25.09.2009
дата закладки 10.10.2009
Убиваю обиды, что гложат Душу…
Хочу кричать: «Люблю Людей!»
Выбираю отказ от бесовских идей,
И диссонанса голос не слушать…
Пусть дождь осенний смоет слезы
Со щеки моей полуизмятой…
Там, на подушке остались грезы,
А здесь: я начинаю верить свято…
Что Человек живет не зря,
Что вдруг всё может измениться…
И даже жизнь кому-то загубя,
Он сможет с мыслью этой сжиться…
Что вновь очистив в крови руки,
Он испытает чувство долга,
И не убив, уж чуя муки,
Отбросит мысль о том на полку…
09.X.09
23:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149211
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 10.10.2009
Спочатку слово, а потім - слава.
Кому - полова, кому - держава.
Кому на душу важучий камінь,
Кому на груди медаль з цяцьками.
Кому крізь грати на світ за волю,
Кому за кривду багату долю.
Хто словом стане в вустах нащадків,
А хто у вічність - ні слів, ні згадки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149105
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 09.10.2009
Вітер дме, вітер дме, вітер дме.
Листя мчить, листя зносить…
І дерева-ліси наче косить…
А ти ж де, а ти ж де, а ти ж де?
Мов то дощ, мов то град, мов то сніг…
Не знайду лиш тебе я повік,
Хоч і завше ти тут,
повсякчас і будь-де!..
Ймлисті думи небо туманом снує,
А вітер дме, вітер дме, вітер дме!..
04.X.09
07:00
Переклад з картулі
(автор оригіналу -
грузинський поет Галактіон Табідзе)
გალაკტიონ ტაბიძე Галактіон Табідзе
1924
ქარი ჰქრის, ქარი ჰქრის, ქარი ჰქრის, карі ххкріс, карі ххкріс, карі ххкріс,
ფოთლები მიჰქრიან ქარდაქარ... пфот’лебі міххкріан кардакар…
ხეთა რიგს, ხეთა ჯარს რკალად ხრის, хет’а ріґс, хет’а джарс ркалад хріс,
სადა ხარ, სადა ხარ, სადა ხარ?.. сада хар, сада хар, сада хар?...
როგორ წვიმს, როგორ თოვს, როგორ თოვს, роґор ц’вімс, роґор т’овс, роґор т’овс,
ვერ ვპოვებ ვერასდროს... ვერასდროს! вер вповеб верасдрос…верасдрос!
შენი მე სახება დამდევს თან шені ме сахеба дамдевс т'ан
ყოველ დროს, ყოველთვის, ყოველგან! к’ховел дріс, к’ховелт’віс, к’ховелган!
შორი ცა ნისლიან ფიქრებს სცრის... шорі ца ніс ліан пфікребс сцріс…
ქარი ჰქრის, ქარი ჰქრის, ქარი ჰქრის! карі ххкріс, карі ххкріс, карі ххкріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148624
дата надходження 06.10.2009
дата закладки 06.10.2009
Перед виходом із дому,
Коли ви відкриваєте двері
Помоліться :
"Благослови мене
Мати Божа в путь і захисти
Від чоловіка лихого,
Звіра злого,
Змія летючого,
Гада повзучого,
І від всіх неблагословенних напастей,
І допоможи мені в моїх ( І благослови мене на мої задуми-діла)
Задумах- ділах.
Амінь".
3 р.+
***
Представити коло навколо себе
І про себе промовити:
"Навколо мене коло,
Малювала його не я,
А Богородиця моя."
***
"Ангеле мій!
Ти переді мною,
Я за тобою".
***
"Іісус Христос
Впереді,
А я за ним"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148263
дата надходження 04.10.2009
дата закладки 04.10.2009
У мене алергія на сльоту,
В очах, у душах, проявах і станах,
І брешу знову. Так, я не прийду,
Уже між нами інша постать стане.
А ти візьмеш в полон мою печаль,
І побредеш туди де хвора осінь
Уже на двох не ділиться, на жаль,
Уже тепла нікому не приносить.
А я зірвусь листочком з рук садів,
Впаду додолу жовтим і забутим.
Пробач за все. Я сам так захотів,
Щоб тільки осінь це могла збагнути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147143
дата надходження 26.09.2009
дата закладки 03.10.2009
День новий- це початок великих мандрів…
То не гра, але давній запеклий бій…
Ти ж, мій друг, волієш фальшивих скарбів,
Переховуєш сумніви в затінку вій.
В час жаги Він серце розлив як воду,
Він казав: «Хто знесилений -досхочу пий.»
Не шукай ні талан,ні уявну свободу,
Час карбує в монети зоряний пил.
Це не гра…Ми всі полонені чи воїни.
І життя наше ребус втрачань та надій.
Не облиш Слово-зброю,
самотній чи стомленний.
Джерело завжди поруч-
схиляйся і пий…
День живий.
Він миттю на миті скорочений.
І безрука–безнога болюча душа…
Та на дошці надії- знайомим почерком:
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119763
дата надходження 06.03.2009
дата закладки 02.10.2009
Коли озон дощу нам освіжає мізки,
(Немов малечі дупу різки),
В житті стає усе незвично,
Зникає справжнє, хаотичне.
Уява малює нам картини фарсу,
Що заважають Тут пізнать катарсис...
У відповідь на знов постале: „ Хто Я?”
„Ніхто...”, - приходять слова „Героя”...
І мариться, що наяву я марю...
Й зникає Світ страшних дрібниць
У чорних дірах Твоїх зіниць...
24.VIII.09
01:11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145167
дата надходження 13.09.2009
дата закладки 13.09.2009
Глаза серые.., или зеленые..?
Цвет меняет пролившийся свет.
Мы влюбленные и не влюбленные...
Скажи, нужен с тобой нам ответ?
В реверансе своем нежно-теплое
Поклонилось нам лето,... ушло.
Так уютно с тобою, ведь доброе
Сердце даришь свое...Хорошо...
Уведи прогуляться, где листьями
В тишине землю клен укрывал
И украдкой волшебными кистями
Позолотою разрисовал...
Глаза серые, или зеленые...
Пусть не видят сомнений во мне.
Мы влюбленные и не влюбленные,
Но обнявшись стоим на земле...
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1909043253
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144217
дата надходження 04.09.2009
дата закладки 04.09.2009
Життя Людини – мить...
Це хвилька існування Світу...
І не помітиш як злетить
Той мент в історії буття...
Дається кожному відтинок свій.
Кому – часу, кому – багатства,
Кому – доброчинів, комусь і лиходій...
Для чого незбагненого шукать?
Чому не підкоритись Долі?
Чому: „Щось з’їсти”, -
І соромитись, що голі?
Але ж то ні, то не для нас!
Ми не раби, ми – ЛЮДИ!
І підкорятись нам не личить!
Ми є і будемо ми всюди!
Не стерти нас з Землі обличчя!
Якби не гордість та,
То людство, й дійсно, завжди існувало б,
І споконвіку знало б для чого тут,
Навіщо кожному його відведені літа...
Нікого „у чому сенс життя?” не переймало б...
Всі б тихо й мирно, спокутуючи незчинені гріхи,
Жили б (а може, й вічно?!)
Комусь кортіло б на цвяхи,
А хтось би жив і відкривав Світи до нашого дотичні.
Але ж то ні, то не для нас!
Те мирне існуванння споглядання!
Давай Війну, щоб нові землі Землі дістати!
А може, ще й на Місяці забрати?!
(Там місяці, мабуть, коли у нас тут землі...)
І починають братовбивчі...
Між ким і ким би не були...
Бо ми ж усі брати!
Хоч ззовні різні –
Однакове єство!
Гниле...
Навіщо так?
Чому б не зупинитись,
Не зрозуміти,
Що людства усього життя - то півгодини часу?..
Чому б не озирнутись на дві дороги,
Що полишили їх давно,
Не помічали, бо точили ляси?..
Те роздоріжжя мало б пояснити,
Як мить життя прожити...
Перша й головна Путь – то Любов,
А інший шлях – вільному від розуму оков.
08.VII.09
22:22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143499
дата надходження 30.08.2009
дата закладки 31.08.2009
Любов-це світло твого життя.
Любов-це ти і я.
Любов-це ніч, що серце сповила.
Любов-це зірка, що надію вручила.
Любов-це горе в німій тишині.
Любов-це компас в дорозі й житті.
Любов-це сльози серця твого.
Любов-це зрада, що нищить добро.
Любов-це те, що дарує усе.
Любов-це й те, що все забере.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140997
дата надходження 11.08.2009
дата закладки 14.08.2009
(або моя друга половинка помаранчі)
Я вже не та, і муза вже не та,
Неначе все змінилось,
Я полем йду, й руками самота
До мене притулилась,
Де віднайти окутаний туманами
Жовтенький колосок?
Пливучи стиглими рясними ланами,
Сховаю жаль в пісок.
Ось золотистий і, мабуть, смачний,
Аж сяє зернами
Підходжу ближче...ні, на жаль, не мій...
Мені не треба з перлами
Ось ще один, достиглий, соковитий,
Та не лежить душа
А ось простенький, сяйвом місяця залитий,
Проста та істинна краса!
Зірву! В родючу землю посаджу
Хай соком наливається
Нізащо в світі я нікому не скажу,
Де зараз він ховається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140725
дата надходження 09.08.2009
дата закладки 13.08.2009
Присвячую Івану Франку
Туман ховає сонячну блакить,
І сильні руки камінь розбивають,
Осколок в небуття летить,
Й відлуння в серці стуки залишають.
Всі голос слухають з небес суворий,
Хоч праця хилить спини до землі,
В душі у них безмежна сила волі,
А на руках - болючі мозолі.
Вони для всіх людей шлях прокладають.
й сльозами його росять на зорі,
Тому що вони вірять і чекають,
На шляху поступу вони - каменярі.
Й коли розсіється туман,
Й торкнеться промінь сірого каміння,
Тоді вони відчують тут і там
Безмежну волю для нового покоління.
Й ніхто не зможе поклик серця зупинити,
Й свободи подих прикувати ланцюгами,
Їх місія - для всіх пробити,
Стежину у життя побитими руками.
Хоч будуть люди йти дорогою крутою
Й топтати понівечені кістки,
Та у душі не буде вдячності святої,
До тих, що тут лежать уже віки.
Таке життя, важке і непросте,
Людські думки заплутані безмежно,
Та, може, в глибині, десь думка проросте,
Й покаже шлях, для нас усіх належний.
Й ніхто не буде марно працювати,
І кров'ю прокладати шлях в майбутнє,
Каменярів всі будуть шанувати,
Бо дзвони молота - священні й незабутні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140660
дата надходження 08.08.2009
дата закладки 09.08.2009
Усі завжди ми в масках...
З собою, навіть, наодинці геть намагатись
Пробить дірки шоломам, що натягли їх змалку...
Не роздовбить той корок, що вкрив наш розум
Й не дозволяє вир емоцій демонструвати палко...
Хоч радість й зображаєм,
Коли печаль і горе з'їдають Душу в нас,
Не можемо віддати розуму лихий наказ:
"Не бачити й не чути буденність, що жахає!.."
Мабуть, то вірно, що не хто хоч
Хто кого може вщент пізнати...
Що поверхово камуфльовані слова
Не прагнуть Істини пізнати,
Коли у візаві не в рівень голова...
Годі символів шукать, де їх нема...
Не треба знаків бачить, де їх не може бути!..
Лиш так не можна зневірять!
Бо ж, кажуть, в щось та й мають вірить люди!
Я вірю, що усі ми вірим в маскування...
Хоча, мабуть, не маю права казать за всіх...
Чи не вважаєте: загрались в камуфлювання?
Та мімікою забавлятися не гріх!
Тільки знайдися той, хто вчує неправдивий сміх!
Відшукайся! Під маску зазирни! Побач!
Побач ридання щирі й чистого серця плач...
* - готуйся до війни (лат.)
02.VI.09
04:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140646
дата надходження 08.08.2009
дата закладки 09.08.2009
"Життя таке бентежне, бурхливе, непередбачуване й буремне" ©К.Л.Л.
Життя бентежне і бурхливе,
І не завжди воно щасливе…
Буремна путь життя така,
Що не завжди вона летка…
Непередбачувана доля –
Не завжди знаєш де неволя…
19.I.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81515
дата надходження 28.06.2008
дата закладки 29.04.2009
Жевріє жертва жасминного жарту…
Хоч жартівник той не дуже жаданий…
Жалом жаліти чи ж жалити ним
Може жагуче жадібний жалем…
30.V.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81926
дата надходження 01.07.2008
дата закладки 29.04.2009
Стільки років проминуло…
Наче хвилька промайнула…
Як у Франка:
"Чого являєшся мені у сні?
Чому вуста твої німі?"
Вважаєш, що мені добра лиш зичиш…
Насправді ж – очі у Сірка позичив…
18.VI.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82594
дата надходження 06.07.2008
дата закладки 29.04.2009
Коли дощить, я так люблю...
У дощ закохана з дитинства...
А дощ осінній!
Коли летить додолу листя...
Коли віконне скло покриється дощем,
Охопить серце туга й ласкавий невимовний щем...
Різниці між "люблю" й "кохаю"
Не розумію, та й не знаю...
Отож, закохана у дощ...
Можливо, теє є причиною любові до води?..
Вона ж бо є підмурочком життя...
Без неї ні туди і ні сюди...
Без неї в Світ немає вороття...
Без тих краплинок живильної вологи,
Ніщо живе не здатне стать на ноги...
Вода ж бо є підмурочком життя,
А з нею й дощ відроджує буття...
05.IV.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80816
дата надходження 24.06.2008
дата закладки 23.12.2008