Как все достали своей философией
Принципом лягу посреди стола
Совести блядство теперь патология
Кожаный мячик твоя голова
Тенью улыбки блестит твоя похоть
Ты прикрываешься дружбой со мной
Как в голове твоей пасмурно. Плохо
Ночью бродить по пустой мостовой
Пахнут абсентом слова и мыслишки
Градусом истины греют они
Тебе уходить пора, наглый мальчишка
Совести блядство погасишь огни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159986
дата надходження 08.12.2009
дата закладки 08.12.2009
Вкраду у Бога день,
чи хоч годину,
а як не вдасться
то за хвилиною піду
і як дитину понесу
ховаючи під серцем сум
й легені страхом стиснуті у грудях.
Гріхом те буде,
вирок на суді,
та не собі
несу той клаптик часу!
Тому — у кого відняли,
забрали весь пісок з клепсидри
радше ніж вимовив кохаю,
й до раю призваний був в мить.
Кому болить,
що не успів прости сказати
і прощенним піти на небо.
Треба було кому лише хвилину,
щоб сину в очі зазирнути
аби збагнути все й заснути тихо...
Лихо не те якого ти хотів,
не там і не в той час.
Згас вогник - і забрали,
загас хтось з нас...
Плавиться віск
й не знаємо коли заберуть свічку,
в нічку чи в день
покличе небо.
Треба встигати:
любити,
вірити,
прощати,
стирати зле
нове творити,
ламати рамки
й
жити
жити
жити...
Не буду красти в Бога час,
для нас він йде
я тут і зараз,
я — люблю тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153085
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 29.11.2009
Під білим платтям-терня болю,
Не хочеш аби бачили слабкою.
І щоб не чули - плачеш по ночах,
Щось швидко гасне у твоїх очах...
Б'ється душа у ніжнім тілі,
Молитву творять губи онімілі.
Капають сльози на шовкове плаття,
І рветься нитка у дрібне латаття...
Вас завжди було й буде двоє,
Ледь чутний голос в серці твоїм.
Він кожен крок вимірює тобі,
Господній ангел на твоїм плечі.
Веде тебе і буде поряд завжди,
В твоїй душі скрижалем правди.
Ти просто слухай голос, вір, і йди,
Вас завжди двоє - він і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128572
дата надходження 03.05.2009
дата закладки 12.05.2009
Для
Таська Мурмуляд: Карамболь-нерозбериха
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122939
Дрогнула последняя струна,
Слёзно, нежно и без фальши...
Ну скажи же мне картонная страна
Почему так грустно? Стала старше?!
Пропитая, скучная, немая
Средь экстазов кофе и мужчин...
Ты такая все ж до дна родная,
Так скажи же! От каких причин
Лучше быть голодною, простою
И тушить об сердце сигарет,
Истекая жизни кровушкой густою...
Наконец ты дашь ответ мне, или нет?
Думаешь сойдет все с рук и даром,
Вместо мяса три в одном суешь,
Хочешь, что б забыла, как ты паром
Иногда так сильно обдаешь!
Знай же, у моей гитары,
Пусть последняя, не лопнула струна,
И хотя не молода, не стара,
Но без фальши в сердце бьет она!
Поживем, как пишется в Завете,
Помолюсь и дальше в бой
Я люблю тебя, сильнее всех на свете,
Жизнь моя, хоть пой, хоть вой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122978
дата надходження 24.03.2009
дата закладки 24.03.2009
Я разрешаю - стреляй
можешь в спину, если так легче...
Мне не хочеться опровергать тезу,
что время лечит...
у него, как у всех - дела...
А что мне остаёться?..Память?
джанк?
гашиш?
метадон?
игла?...
Да стреляй!..Может проще станет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122866
дата надходження 23.03.2009
дата закладки 23.03.2009
Абонент не в сети.
Номеров больше не было в справке.
Отправляю «Прости»
Выбираю «Сказать о доставке».
Аккуратно дышу –
Где-то в воздухе бродит посланье.
И прохожих прошу
Понижать до нуля ритм дыханья.
И молю у судьбы –
Хоть случайно, но встретиться снова.
Небеса! Без пальбы!
Не убейте вы молнией слово.
Вроде смело иду –
Оказалось, блуждаю по краю.
И за локти беду
В своем сердце стихами кусаю.
От тоски не уйти.
Телефон достаю, набираю…
«Абонент не в сети,
Но просил передать Вам «Прощаю»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116130
дата надходження 11.02.2009
дата закладки 20.03.2009
ПРОЛОГ
Да, жизнь, увы – театр и все мы в нем актеры.
Поклон. Снимаю шляпу, браво Вам, Шекспир.
Порой играем так, что даже помидоры
Боятся вдруг изгнить и полететь в наш мир.
***
К чему, ответьте, вечная премьера?
Лет семьдесят играли в мерзлоту.
И флаеры, что мы с СССРа,
Бросали на гранитную плиту .
Отцы и деды роли отыграли,
Незримое вслепую проходя.
И пули в ордена переплавляли
Для самого любимого Вождя.
Крестила нас одна шестая суши
Своей пятиконечною звездой.
Высоцкий пел, спасая наши души
И прикрывал их раненой душой.
Хорошие актеры и актрисы
С клеймом репрессий «Все же Верю. Знай»
Уходят прочь за светлые кулисы
То светлое и есть, похоже, рай.
И мы рождаем новые таланты,
Ответственность снимая без стыда.
И лишь когда стучат в мозгу куранты –
Под ложечкой скребет «А вдруг беда».
Простите, дети, мы не виноваты,
Что школа вдоль программы вас снует,
Что киндеры вам вместо сладкой ваты,
Что вы – такой же, как и мы, народ.
Спасибо, что хоть дышим без суфлера
И думаем, сказать или завыть.
Но монолог поникшего актера
Кончается на «Быть или не быть».
Снимайте парус – ветер дует в лица,
Попутный ветер – это не про нас.
Нам штиль, как и покой, всего лишь сниться –
Играть – не жить, сложнее в сотни раз.
А наш театр - никакого стиля:
Трагедия иль все же Мулен Руж?
Но мне досталась роль автомобиля –
Спасителя отчаявшихся душ.
Мотор ревет. Надолго ли? Не знаю -
Клаксон звучит, нет скрипа от рессор.
Я роль свою затем лишь доиграю,
Чтоб посмотреть, кто главный режиссер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112880
дата надходження 21.01.2009
дата закладки 20.03.2009
Сиджу в кімнаті я та папірець,
Немае сенсу, є солодкий дим.
Втікла б кудись, далеко, на нівець.
Поме́рла б, та чомусь немає з ким.
З вікна життя, солодкі співи з вуст.
Блукають пари, діви у любові...
Малеча грає у дорослий глузд,
А я з-за очі з них рахую зорі.
Буття години з поспіхом тікають.
Йдуть через мене, сходи, та у низ,
Туди, до інших вони справи мають.
Життя тікає геть від моїх криз...
Мій папірець - путівка в потойбіччя,
Квиток на потяг у один кінець.
А помираючи сміятимусь в обличчя.
Лише Дияволу потрібен мій вінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121743
дата надходження 16.03.2009
дата закладки 16.03.2009
Світлом, ніжністю та милозвуччям сповнене ім’я твоє.
Веселе сонячне проміння з твоїм волоссям заграє.
І посміхаються твої проникливі блакитні очі.
Твої вуста до палких поцілунків над усе охочі.
Ласки ніжної, пестунків потребує твоя шкіра,
А все довкола шепотить тобі, що ти вродлива.
Насамперед, в тобі присутня таємнича загадковість,
А твій стрункий та витончений стан підкреслює твою жіночість.
(Аудіо файл, прикріплений до даного акровірша, являється музичною композицією, створеною мною)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109115
дата надходження 24.12.2008
дата закладки 24.12.2008
Кто я, на ощупь ночью идущая по паркету,
Душу отдать готовая за спичку и сигарету?
Вчера – только ты и кто-то.
Завтра - лишь ты, но где-то.
Сегодня – не знаю даты.
Сегодня - ищу ответы.
Кто я, тебя не ждущая, у двери опять застывшая,
Вроде бы настоящая, но так безвозвратно бывшая?
Камнем на сердце прошлое
Тянет ко дну уверенно.
Слабость моя в одиночестве –
Точно теперь проверенно.
Кто я, слезу смахнувшая, снова на ноги вставшая,
Новая и жестокая, сильная, но уставшая?
Сердце всё реже ноет.
В нём заживает трещина.
Кто я? Теперь я знаю – Сильная слабая Женщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108878
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 23.12.2008
Коли серце б`ється нестримно,
Огнем вся палає душа -
Хуртовини крик божевільний
Ангел притишить ритмом вірша.
Не забудуться часом бажання,
Не зітреться химерна краса.
Як маяк шлях покаже кохання,
Я кохаю, а,отже, жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108814
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 22.12.2008
Художники не вміють пробачати,
Бо кожний спогад - то сумна картина.
І тільки в ній молитись чи кричати
Дозволить серцю сіра павутина.
Холодна осінь фарби підбирає,
Щоб все згадалось і здригнулось знову.
Так безпідставно, без вини карає,
Грабує спогад гамму кольорову.
Художники не вміють пробачати.
Безмежна галерея злої ночі
В німих руках, і нічого втрачати,
Тому у них такі самотні очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108812
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 22.12.2008
Аж через усю Україну
я їхав в самий Ізмаіл.
Туди Бог закинув дівчину.
яку років двадцять любив.
Звичайно, літа молодії
згубились, в безодню летять.
Та я не втрачаю надії,
що ми зберегли почуття.
Я їхв. А дух забиває
близького побачення час.
Я їхав. Невже не згадає
кохана про школу, про клас,
про те, як за партой сиділи,
як твори завжди їй писав,
як разом на танці ходили,
як в річку для неї пірнав.
Я хочу безмовно дивитись
на ту, що я завжди любив,
і з нею очами зустрітись.
Приїхав. Це вже Ізмаїл.
Дзвінок телефона. Ми хутко
домовились: місце та час.
Чекання – наркотик солодкий.
А голос засип вже на бас.
Приходить година зустрітись.
Не видно красуню мою.
Тож я, як той стовп, ніде дітись,
на розі стою та й стою.
Минуло уже півгодини
і час утікає, як плин.
Чекати не маю причини.
Жінок ждуть п'ятнадцять хвилин.
Не вийшла. Даремно приїхав,
п'ятсот километрів здолав.
Тужу та не маю утіхи.
А може Бог все-таки прав:
нас знову на зустріч не зводить,
минуле життя не псує?
Ми ніби ті скіфи, чи готти,-
нема їх, а в пам'яті є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108845
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 22.12.2008
Тревожное время, но мы неустанно
С надеждой твердим твоё имя, Татьяна!
Поднялись тарифы и будто экспресс
Проносится доллар, летит до небес.
Невесело жить! Ну а мы неустанно
С надеждой твердим твоё имя, Татьяна!
Я выскажу мнение многих друзей:
С твоею улыбкой и жить веселей!
Безумно уже вздорожала картошка,
Бананы – и те вздорожали немножко,
Орехи – они не для наших зубов…
Но я повторять беспрерывно готов,
С надеждой твержу, повторяю я рьяно
Святое и нежное имя Татьяна!
Я выскажу мнение наших друзей:
С твоею улыбкой и жить веселей!
Невзгоды пугают, но скажем опять:
С улыбкою Тани беды не бывать!
Тебя ожидаем, тебя обнимаем,
Тебя мы прекрасно всегда понимаем
И любим, гордимся мы дружбой твоей!
С твоею улыбкой и жить веселей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108556
дата надходження 20.12.2008
дата закладки 20.12.2008