«Мої руки – туга вода.
Ти моя відчутна, піддатлива
Видра пам’яті
У плесі хвилини...»
(Шеймас Гіні)
Люди збудовані з повітря
Прозорі, наче моє минуле,
Хороші, наче перекази про чуму,
Розказують мені казку
Про Езопа горбатого,
Про теорему Евкліда
Записану між сторінками зошита,
На торішніх жовтих листочках
Осені моїх днів спокою.
Між сторінками зошита
Знайденого серед руїн.
А може справді я лише хвиля річки –
Трохи води в якій плещуться
Ондатри пам’яті і риби слів:
Такі блискучі, лускаті
І такі волохаті й зубаті:
Вони.
Стихії до мене приходять як пори року,
Розказують про суть і прийдешнє:
Наче не стихії вони, а просто пелюстки
Абрикоса, якого посадив Шеймас
На торфовищі, де не росло нічого і зроду,
Хіба що крім моху білого – сфагнуму.
Люди, які стали тінями!
Мислителі, які стали світлом!
Куди полетіли ви, куди зникли
У світі, що перестав бути?
Сміється з мене жбанок з вином –
Може і справді він колись був людиною?
Може не збрехав нам наметів швець,
Може сказав нам правду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945593
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 06.03.2023
«Сльоза, мов яблуко, важенна, біля тебе
Від галасу доріг зіспрагла знати…»
(Пауль Целан)
Споглядання поцяткованих шпаків-пересмішників
Нагадує сині квіти гонорової гортензії
Коли сірі тіні почвар-троглодитів
Сунуть зі сходу – здичавілого. Темного. Непробудимого.
А дух громадить ірландські башти,
Що нагадують мінарети Ататюрка.
Чому? Чому весна плинного Бористена
Обернулась домом потрійного божевілля?
Пальто чорнокнижника Аліг’єрі
Висить між цегляними шафами галактик
Простріляне сталевими кулями
Скорострілів придуманих Гамлетом –
Принцем хвиль каламуті й русалок,
Що плавають в морі Данському
Наче вони не хвостаті комети глибин,
А постійні клієнтки скромної кірхи – оті
В капелюшках солом’яних і довгих сукнях
(У смужечку).
Якщо
Дні нині збатожені трунком драконів,
А ночі такі, що хоч око Всесвіту
Вийми і кинь на долівку
Хати, що забула про свічку бджолину –
Муруємо стіни
Чистого дому прийдешнього –
Нехай і навпомацки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948445
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 22.05.2022
«…він кожний крок зітханням зважити жадає
і підбирає тиші імено…»
(Райнер Рільке)
Там – за хмарами – тиша.
Там – над хмарами – тільки небо.
Високе і синє.
Може тому воно так нагадує
Вічну дорогу у нескінченність.
Ви назавжди полетіли в небо –
Чисті й прекрасні люди.
Ви залишили нас тут –
На цій Землі божевільній
Серед істот,
Що ходять між нами, людьми,
Що так нас – людей нагадують,
Але, які не мають душі.
Які одним натисканням
Кнопки на залізній почварі
Знищують мрію
Радіти сонцю і людям.
Ви лишили нас тут –
На цій хворій Землі,
Заповідали сказати
Негідникам, що вони негідники.
Сказати вовкулакам,
Що вони вовкулаки.
Сказати, що не можна
Землю перетворювати в пекло.
Але не тільки…
Ви нас лишили домріяти
І дорадіти.
І сказати правду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512256
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 12.03.2022
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов
За ворота білих хмар, дорогою прозорою,
Кожному, хто прагнув троянд черлених,
І хреста дерев’яного чорного,
Гілок терену і шляху довгого,
Інколи нескінченного, завжди кам’яного,
Кожному, хто біг з Часом наввипередки,
Хто шукав між зірками свічада -
У келих по вінця синяви.
Колись будуть про нас говорити,
Колись будуть про нас мовчати,
Колись будемо блукати ми тінями
У царстві великому мрій і спогадів,
Але нині келихи наші сповнені Небом,
П’ю найперший оцю синяву -
Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,
Ще сім днів вітру холодному віяти,
Ще сім гір ногам втомленим перейти,
Ще сім хмар птахам білим перелетіти,
Ще сім черевиків букових протерти,
І сім свит твідових подірявити,
Доки Брама прочиниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 11.03.2020
Уходят и приходят Дни рождения,
А жизнь безостановочно идёт.
Не дав нам ни на йоту снисхождения
В чреде падений, взлётов и забот.
Но пусть тебе почаще улыбаются
Счастливые и радостные дни.
И люди только добрые встречаются,
И не погаснут главные огни!!
Серёжа, к сожалению, это не моё творение. Просто не было времени писать, прости меня, но я от души поздравляю тебя с твоим Днём варенья и желаю тебе всегда быть таким, какой ты есть сейчас: весёлым, умным, отзывчивым,, талантливым, любящим . Пусть Бог приносит в твой дом счастье, радость, везение. Желаю тебе верных друзей и писать много, много прекрасных стихов о Любви и жизни!!!
Пусть сбудутся все твои желания!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154378
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 09.01.2012
в середини мая стало халадать
вечерами маюс дурью инагда
лезит чиртовщина прямо в галаву
как адин мущщина утапил муму
штобы стадь как геней напешу раскас
психданим чургенев подойдёд как рас
мужука гирасим звали на руси
ат таких арясин небо упоси
у сабачки было маловатый рост
взял иё вирзила за кароткий хвост
и панёс на речку в лотке пракатить
штобы там сирдечну нафик утапить
исхожу слизами ф сопствинам дому
дажи серцим замер крепка за муму
напесалса шипка жалисный стешок
сорю за ашипки я песал душой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260099
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
На могилі загиблої матері плаче юнак,
І ті сльози його невеселі курган оросили…
«Знай матусю, в цей день я б сміявся – ти дай тільки знак,
Та немає тебе, як немає в мені більше сили.»
На могилі загиблої матері траур постав:
«Боже, мамо, це так роздирає мій дух, мою волю!..
У скорботному журі, під звук тогосвітніх октав,
Більше я собі жодних утіх тут земних не дозволю.»
На могилі загиблої матері голос гіркий:
«Я, матусю, давно розучився леліяти мрію,
Я пізнав гіркоту! Світ гіркий… (Світ – так ось ти який!)
А без тебе я – тінь, а без тебе я тихо дурію.»
На могилі загиблої матері хвиля ридань:
«А недавно я, мамо, красуню зустрів нетутешню.
Вона райська, свята!.. – я покину її, це як дань,
Що без тебе мені не пізнати кохання черешню.»
На могилі загиблої матері біль з-під повік,
Бо немає легкого в розлуці – у вічнім арешті…
Він упав на могилу безсилий, заснувши навік,
Щоб в едемських садах прокидатись щасливим нарешті.
07.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Розірветься небо й до нього в долоні
Сльозами впаде, бо не вистачить волі
Дивитись на ту, що безмірно кохає
І, втупившись в ніч, все благає.., благає...
Потягнуться трави, лизатимуть ноги,
У відчаї всі перев"яжуть дороги...
І тільки до неї, що вірить в кохання,
Відпустять з полону його на світанні.
Це так їй хотілось, та так не буває.
Чекати втомилась і більш не благає...
Не тупиться в ніч, бо вже бачить світ неба,
Лише посміхається з себе: "Дурепа..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180905
дата надходження 31.03.2010
дата закладки 02.02.2011
До тебе я іду, як по канаті.
І все ж, іду, не дивлячись у низ.
Вже ходить ранок гостем по кімнаті
І пахне кава – твій мені сюрприз.
Я хочу, щоб ти пив мене з долоні
П’янку, мов слава, до безтями чисту.
Щоб тіні слів губились в напівтоні
І розсипались у думках намистом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183832
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 02.02.2011
А хочеш я для тебе ночі
У вікнах буду малювати?
Як спогад в серці залоскоче
Ступивши тихо до кімнати.
Чи стану просто білим снігом,
Який не тане у долонях.
Ввірвавшись у життя з розбігу
Я сріблом розіллюсь по скронях.
А хочеш я для тебе вітер
Приборкаю, замкну…. у клітку?
Нам вечір стане вірним гідом
Зізнань відвертих тихим свідком.
Неначе бісер з перламутру
Слова губились і мовчали.
Впаду в обіймів біле хутро
І тих очей, що так вивчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188047
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 02.02.2011
Загадка правды бытия –
Они ж того – тупее,
Чем он, она, и ты, и я,
И не читали ни…чего,
Трёх слов подряд не клея,
Там где Манхэттен и Гудзон
Живут как сыр швейцарский,
Хранит их Бог, хранит озон,
Поёт вживую им Кобзон –
Короче – жизнь по-барски…
Судить не буду – это грех,
Кручу-верчу я шеей –
Вот наш провал, и их успех –
Они хотят быть лучше всех,
А мы – как все – ровнее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189494
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 02.02.2011
Хочешь дышать, а хмельную свободу
пьешь, опасаясь, как талую воду
негоциантом ввезенную тайно,
в мутно-зеленной бутылке стеклянной,
пылью припавшей альпийского талька
снежных вершин на прибрежную гальку,
горных баранов, коров марки «Милка»,
модных курортов на лыжных ботинках,
от «Соломона» (везде преуспели
негоцианты в торговых шинелях) -
возят свободу водою в бутылках…
хочешь – не хочешь, а чешешь затылок,
вымытый в «Эйвон» - свободном шампуне,
важно цитируешь хит «Накануне»,
бывших времен и эпох, и народов…
Дуешь и дуешь на талую воду,
шрамы ожогов холишь и лелеешь…
и не живешь, так себе, не болеешь –
и хорошо! И, зачем та свобода?!
Кран открутил – выпил хлорную воду,
пару ужастиков «скушал» на ужин,
«метро» идеей журнальной простужен -
твердо уверен в ущербности секса,
в смертном грехе пышной сдобы и кексов
для безупречности бренного тела…
Сеточку на ночь натянешь умело,
легким движением – прямо на «Эйвон»,
сбросишь на видео лучшие геймы
матчей любимых «здорового спорта»,
в «Аське» пропишешь два «Вау!» и «Что-то!»,
милой, до слез, виртуальной подружке,
помедитируешь, и - на подушку
(сроду, чужой головой не примятой),
даже не думая, кто виноват в том,
что одинок, как былинка под ветром….
в голой степи обжигающим летом,
что равнодушен, почти, безразличен…
макси - приятен и мега - безличен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192065
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 02.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2011
Засинають розпечені скали
Під грайливу мелодію вітру,
Сонце далі у воду сховало,
Вечір темінь узяв за палітру.
Хвилі в гребінь заштовхують спеку,
Вітерець освіжаюче бродить,
Чайки, схожі на наші лелеки,
Посідали близенько на воду.
Утомившись за день від спекоти,
Задрімали-зітхнули дерева
І птахи, повернувшись з польоту,
Колискові співать завелись.
Засинає і стомлене місто,
Під стихаючий шум ресторанів,
Наче спектр, у неонах намисто
Заступає на варту до рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195067
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 02.02.2011
Залічиш рани, знімеш втому,
Почистиш лати, одягнеш
Мені на голову шолома
Й коня із стайні приведеш.
Любисток заплетеш в вуздечку,
Коню в нашийник вплетеш мірт,
Притулишся усім сердечком
І поцілунком витреш піт.
Лиш до меча не доторкнешся,
Якось відведеш очі вбік,
Як буду брати - відвернешся
Й подаш в торбинці свіжий хліб.
Підійдеш, як буду вже верхи,
Обнімеш ногу в стремені,
А я нагнусь до тебе зверху
Й загляну в очі ті сумні.
Лиш поцілую й вирвусь риссю,
Щоби навік сховать в грудях
Той погляд, що не раз присниться
Й цілунком освіжить уста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195346
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 02.02.2011
Разнесло в пух и прах
Веру в Бога и Храм,
И посеяло страх
Поколение "ХАМ".
В Бугульме и Сумах
Люд от голода чах,
Стала домом тюрьма
Людям времени "КРАХ".
В "соловках" и "крестах"
Вшей кормили и блох,
Умирала мечта
Поколения "ОХ".
Поднялась вся страна
Не щадившая всех,
Полыхала война -
Годы с именем "ЭХ".
А победа нужна
Всем была лишь одна.
И пришла та весна,
Что жила в лучших снах.
Кукуруза в полях,
Потепления дух,
Разрешили "ля-ля"
Поколению "УХ".
Но и этот этап
Был по-своему плох,
В рот засунули кляп
Поколению "МОХ".
Кайф, бабло и фарца,
Бубль-гумка в зубах,
Это - морда лица
Поколения "НАХ".
Перестройки мура,
Деньги - рубль кило.
Наступила пора
Поколения "ЛОХ".
Позабывшие срам
Поднялись на "УРА".
Это было вчера...
Доживём до утра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197278
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 02.02.2011
Не бійтесь говорити компліменти,
Попробуйте добром засіять ниву,
Даруйте посмішку усім інтелигентно,
Робіте всяк зустрІчного щасливим.
Дітей спочатку похваліть, не ганьте
За, навіть кепсько, зроблену роботу,
В найгіршій ситуації все вставте
Те слово, що пробуджує щедроти.
У суперечках не кидайтесь злостю,
Лихі слова забудьте і відкиньте,
Зрадійте враз непроханому гостю
І чуже горе з болем зрозумійте.
Повірте, це, насправді, дужа сила
І перед нею затріщать кордони,
Зніміть цілунком втому з лиця милих,
Обіймами їх визволіть з полону.
Любов*ю вмийте прихворівші сходи
І співчуттям зберіть засохші квіти,
Гніт замалюйте в кольори свободи,
Щоб той малюнок передати дітям.
В житті-польоті швИдкім, турболентнім
Знайдіть завжди для теплоти хвилину,
Не бійтесь говорити компліменти,
Це справжній доказ, що ви є - ЛЮДИНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197398
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 02.02.2011
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 02.02.2011
Упала нравственность в народе,
Роса упала на поля,
А во саду ли, в огороде
На урожай напала тля.
Кружились, падая, листочки,
Опять пошёл падёж скота,
Упала я - на пятой точке
Сижу, святая простота!
Прошёл сезон, упали цены.
Упал престиж у Саркози.
Артист упал в партер со сцены
И духом в этой пал связи.
Поручик Р. – любимец бала
Не пал ни разу в грязь лицом,
С ним не одна девица пала,
Но он держался молодцом.
Упал настрой. Куда уж хуже:
Совсем никак не падал вес,
Либидо падало к тому же,
И падал мужний интерес.
Я над проблемой без пощады
Трудилась, падая без сил,
И наконец упали взгляды
Мужчин на мой фасад и тыл.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198593
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 02.02.2011
Палітру почуттів
поклавши на мольберт,
художник взяв у руки пензля
і завмер
в чеканні миті...
Єдиним подихом творив
шедевр -
ромашки в житі.
Він так писав... Він так писав -
життя спинилось.
Ромашки ті на полотні -
дарунок милій!
Та враз неначе ожила
тендітність біла:
напитися роси бджола
на квітку сіла.
Промінчик квіти цілував -
завмер в екстазі...
Митець в картину свою вклав
і душу разом.
Художник диво з див творив,
і не помітив -
кохана стиха підійшла
з волоссям в літо.
- Звичайні квіти? Ну й дивак!
В них - ніжність?
В оцих маленьких, польових? -
смішно!
Троянди краще б малював, маки...
Юнак дивився на шедевр -
плакав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204376
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 02.02.2011
Навеяно ответом Serg на комментарий…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201185
Хорошо тебе, Серега,
Тяпнешь вермута глоток,
И несется мыслей свежих
Переполненный поток.
Мне ж коньяк уже не в силах
Мысли выстроить в стихи.
Захлебнулась водкой муза,
Не допив свои духи…
Ты один поэт в деревне –
Спился давеча второй,
С музой грешною связавшись,
Поплатился головой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206214
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 02.02.2011
Нічого такого не сталось!
«Хтось» просто тепер не поруч.
Як завжди…. Мені ж зосталась
Душа, заперезана в обруч.
Нічого такого не сталось.
Я звикла уже відвикати.
Не вгледіла - ніч підкралась
Та ніч, що буває катом.
Нічого такого не сталось.
Це смішно - хотіти більше.
Між пальцями правда сховалась:
Той «хтось» не буває іншим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206396
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 02.02.2011
а знаєш...
ночами стало трохи зимно
молочний шлях поблід й сховався десь за хмарами
з зимою склалось в мене чесно та інтимно -
застуда й ностальгія ходять парами
я не заводжу більше тут будильники
ночами сплю спокійно, прокидаюсь з світлом
для чого кляті ліхтарі й світильники
коли й при денному усе так дешево і підло?
а знаєш...
це мені не кара й не наврочено
я, мабуть, створена для хутора
бесаги рустикальності батьками напророчено
щоб вийти з твоїх планів, з мого ступора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206503
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 02.02.2011
Щастя, воно незряче,
Щастя, воно сліпе,
Щастя, воно не бачить
тебе.
Щастя, воно привітне,
І у цю ж мить німе.
Воно непомітно розквітне,
І ніжно тебе обійме.
Щастя воно прилине
Лагідним вітром з весни.
Зігріте крилом журавлиним,
Лише його не сполохни.
Щастя - дарунок неба,
Останній його псалом.
За нього платити треба
теплом.
Щастя, воно планує
Таємний політ до зір.
Щастя, воно існує
повір.
Щастя приходить тихо,
І непомітно йде.
А за ним хутко лихо
бреде.
Лагідний сонця порух,
Ніжно-блакитна вись.
Щастя вже зовсім поруч
Всміхнись
Воно не з піску чи снігу,
Воно не чекає зими.
Це загадка твого сміху,
Щастя - це МИ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161911
дата надходження 19.12.2009
дата закладки 02.02.2011
Не пиши мне писем, не пиши.
Ты – романтик, не эпистолярий.
Потеряет больше, согрешив,
Банный лист, печатаный перстнями,
Брошенный в конверт моей души.
Отдышись, заправься. Нечто горька,
Натощак таблетка перед сном,
От бессонной ночи, ранней зорькой?
Говори и думай, хоть о чем,
Затянув эпистолы бечевкой.
Хочешь, схорони их под причёлком*,
У давно не топленной печи,
Так, чтоб отгорели недомолвки.
А тщету золою подлечи,
Взаповерст** заветной поллитровки.
Запахни ветровку, да в лесок,
Грибничать груздевую охоту.
Сухо. Разгорится костерок.
Холодает. Осень. Здесь бы сотку
Хлопнуть, задышав в воротничок.
Не за ради! Что ты?! Для согреву,
Трепетного тела и души,
Уперевшись мыслию во древо,
Философствуй, лучше – рассмеши.
Только, не пиши мне, не пиши.
*Чело, орл.-мценск. причелок, очелок, шитая кичка.
Наружное отверстие русской печи, устье, также плавильных печей, откуда кладется топливо, в голландских печах топка; иногда челом зовут четвероугольный проем перед шестком, а второй, полукруглый, в самую печь, устьем. Голова с печное чело, а мозгу совсем ничего. Что к чему, а заслона к челу (т. е. к печному).
**заменять, заменить что чем, менять, обменивать, променивать, замещать, верстать, за(по)верстывать одно другим, вознаграждать недостаток одного другим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210932
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 02.02.2011
Кожне слово твоє - то постріл.
Ніби вирок: мене за грати.
Опиратися так не просто.
Виправдовуюсь - винувата.
Кожне слово моє - молитва.
Так вже вийшло, я бранка долі.
Лиш не ріж гострим лезом бритви.
Хай ось так буде все, поволі.
Розкресалися громом звуки
Розлилися ехом у полі.
Це - мій розпач, й моя розпука....
Нескінченність в замкнутім колі.
Ти повір, у цьому двобої
Переможця нема апріорі.
Я є просто жінка, не воїн.
Видно так розмістились зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235892
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 02.02.2011
Мовчання чорним котиком
Лягло до моїх ніг.
Боїться світлим дотиком
Переступить поріг.
І бавиться розмашисто
Заплутаним клубком.
Кінець знайдеться начисто
Обірваним куском.
Залишиться омріяне
Й його гірка печать...
Так можна несподівано
Любов перемовчать.
Тож хай мовчання котиком
Не тулиться до ніг,
А слова світлим дотиком
Здолає враз поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236326
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 02.02.2011
Осліпила радістю, заглушила криком
І зірвались всесвітом всі переконання;
Приручила кольором, напоїла звуком,
А по серцю молотом вдарило кохання…
Заселила юністю, приласкала літом,
Розлучила з відчаєм, кинула до неба
І тепер навіки тут подружились з світом,
Бо коли потрібні ми, то і нам все треба.
07.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220732
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 02.02.2011
Чом вогонь зіниць ледь-ледь жевріє?
Що тебе бентежить стільки літ?
Що у світі найсильніше? (– Мрії.)
Що найдивовижніше? (– Політ.)
Що бракує ще душі шаленій,
Щоб як слід розважитися? (– Піст.)
Хто і Бог, і зло зі смертних? (– Геній.)
Хто найщасливіший? (– Оптиміст.)
Запитань боятися не варто;
Відповідь – не ворог, – друг звертань!
Тільки та душа стійка, мов Спарта,
У якої світ – це світ питань.
10.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233998
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 02.02.2011
Боже, дай сили
Й кращої долі
Нашій родині,
Нашій сім'ї.
І Україні,
Наче тополі,
Сильне коріння,
Міцні гілки.
Боже, дай втіхи,
Правди і волі,
Вічного щастя
І доброти.
Щирого сміху
В дружньому колі.
Шляхи натхненням
Нам освіти.
Господи, дай нам
Жить благородно,
Святість законів
Твоїх сповідать.
Всім твоїм тайнам
Життя присвятити
І за Вкраїну
Серце віддать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114465
дата надходження 31.01.2009
дата закладки 26.02.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2009