Я не люблю тебе давно.
І моє серце не співає.
Що буде далі? – все одно!
Бо я не мрію, не кохаю!
Не гріюся твоїм теплом,
І твої пестощі не ніжні.
Неначе між добром і злом -
Одразу і свята і грішна.
Забудь мене і відпусти.
Бо я не можу без світанків.
Як що не так було – прости!
Розбий все як порожню склянку.
Раз і на завжди відірви.
І не тримай мене у клітці.
Піду із шелестом трави.
У мене вистачає міці...
Бо я втомилась від образ.
Від непотрібностей буденних.
Твого кохання мертвий образ
Мене пригнічує щоденно.
Для мене тиша не німа.
Для тебе теж, та ти не хочеш
Відчути те, що я сама
Проводжу одинокі ночі.
Що наш вогонь давно вже згас,
Що ми самі себе убили.
Вже пізно підіймати галас,
Бо ми ніколи не любили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116584
дата надходження 15.02.2009
дата закладки 16.04.2009
Ти образ нічного сну,
Чи правда життя минула?
Ти мрія? Але існуй!
Щоб я життя не забула...
*********************
Чому люблю тебе щоночі
Чуттєво дотиком жіночим?
Волаю криком переможним
У світ холодний і порожній.
У темряві знайшла дорогу,
Як впало світло на підлогу.
Тож віддаю усе, що маю,
За щире і палке: „Кохаю!”
Прошу, не грай у гру жорстоку.
І серце не змивай до стоку.
Бажання б’є болючим током.
Чому обмежив щастя строком.
Мій крик лунає у безодню.
Незвідані путі Господні...
Як далі житиму без сміху?
Той сміх крізь сльози всім на втіху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115721
дата надходження 08.02.2009
дата закладки 16.04.2009
Кохання дивне вже померло,
Та пам’яттю живу і досі.
Все змила хвиля, море стерло.
Ми молоді були і босі.
Ти так любив моє волосся,
А я п’янкі весняні квіти.
І наше щастя розлилося,
Наївні, щирі, наче діти,
Ми бігли вільні та нестримні,
На зустріч дню, новим пригодам.
Минали ночі швидкоплинні,
Вогонь горів, кипіли води.
Несамовито завмирали,
Ловили пристрасті хвилини.
Від сумнівів себе ламали,
Поїли гіркістю полину.
Горіло все, і світу мало!
Віддати серця половину...
Так по дитячому кохало
І куштувало терпкість винну.
Так кожне слово випадкове
Розповідали, як баладу.
Світання різнокольорове
Змінили на банальну владу.
Контролювати все і всюди,
Тримати у тисках залізних.
”Я так не хочу, більш не буду”
Не так важливо, бо запізно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117506
дата надходження 21.02.2009
дата закладки 16.04.2009
* * *
Напоследок. На посошок
выпиваю и рюмку оземь.
(Что - Тарковский, Есенин, Козин?)
На плече вещевой мешок.
За плечами Добро и Зло
пререкаются, ищут ссоры.
Ожидаю московский скорый.
Полка нижняя – повезло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82236
дата надходження 03.07.2008
дата закладки 06.02.2009
Спи , мій коханий, нічка надворі,
Люди давно уже сплять.
Я ж не засну ні на хвилиночку:
Думки до тебе летять.
В сні принесу гарні квіти весняні,
Казку нову розкажу,
Пісні своі я тобі проспіваю,
Сон я тобі збережу
Я розповім тобі, чом я засмучена,
Чом моє серце в журбі.
Спи, мій ріднесенький, спи, мій гарнесенький,
Очі цілую тобі.
Спи, моє серденько,зникнуть тумани
Темная ніч відійде.
Сонце ласкаве гляне в віконечко
Й теж поцілує тебе.
Спи, мій коханий, спи, мій лебедику,
Холодно, мабуть, тобі?
Серцем гарячим тебе я зігрію:
Будем щасливі у сні...
Спи, мій коханий, спи мій єдиний,
Прийдуть ще дні для журби.
Днів же для справжнього щастя так мало
Поки живий - то л ю б и ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115212
дата надходження 04.02.2009
дата закладки 04.02.2009
Ти там, з вікна, не бачиш край
Землі, де я тебе шукаю.
Поклич мене, надію дай,
Лише цього я і чекаю.
Броджу по листю просто так
Осінньому. Дивлюся в небо.
Летять птахи всі і літак -
На південь! Як же туди треба
Мені! За гори, за ліси,
Можливо, у твою країну,
Країну дивної краси,
Ту, що так зветься – Україна!
Я не знайду тебе ніяк …
Але, я знаю, це – кохання.
Це пам'ять - поцілунку смак,
Твій погляд, посмішка, торкання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112561
дата надходження 19.01.2009
дата закладки 27.01.2009
Ты спишь?
Прекрасно!
В этом ли не суть в небытие ушедших эсэмэсок?
По воле сна ты исполняешь роль фантомной плоти, ноющую боль совместной
невозможности уснуть под кружевом словесных занавесок.
И ночь беспомощна в своей возне, в попытках тщетных вызвать привыканье
к процессу ампутации частей живых не обезболенных страстей.
Страшнее одиночества во сне представить невозможно наказанья.
Мне не заснуть от запахов твоих и увлажненности, оставленной в кровати.
Так медленно слияния наркоз отходит, выявляя перекос желания единства
на двоих.
И душно мне, как рыбе в конденсате.
И я к тебе взываю из глуши моих анатомических страдалищ:
рубцы, как доказательство яви того, что роговеет слой любви на тонком
эпителии души после ожогов чувственных пожарищ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112712
дата надходження 20.01.2009
дата закладки 20.01.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2009
Только ты, в моей жизни был,
Только ты.Один.
Только ты, мною не позабыт,
Только ты.
Только взгляд один и любовь
В сердце- лавиною,
Только ты, так любовью моей,
Был застигнут.
Только ты, в моей жизни
Был глоток воздуха.
Только ты, в моей жизни был,
Неразгаданным космосом.
Для тебя ,лишь, цвела
Тёмно-алою розою,
Для тебя, лишь, любовь моя
Не имеет возраста.
Только ты, один, для меня
Средь мужчин.
Только ты, мне судьбою подаренный,
Только ты- один.
Только ты, любимый!
Память моя драгоценная.
Только ты, для души
Моей, израненой-
Волшебное исцеление!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110765
дата надходження 07.01.2009
дата закладки 07.01.2009
Незбудованих нами мостів
Запорошені скроні,
Недописаних нами листів
Гамівна́ безборонність.
На обличчях безбрів’я наліт -
Бо чому дивуватись?
Може й скресне на озері лід,
Та воно мілкувате.
Несумісність - чаї трав’яні
І з корицею кава...
Ще минуле у скронях дзвенить
Вітруганно- лукаво.
А майбутнє – спустошений рай
Невідомої масті.
На долонях- несхожений край
оступитись – не впасти б!
Долелінії всі нічиї,
Не сумісні, не наші,
То чому ж так дурманять чаї
З гіркуватої чаші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110665
дата надходження 06.01.2009
дата закладки 06.01.2009
Я встал у разума черты,
У края бытового круга,
Во мне разводятся мосты,
И цепи рвутся от испуга.
Мне страшно сделать первый шаг,
Застыл привычный ход событий,
Лишь поезд, мчащийся впотьмах,
Оставьте без кровопролитий!
Но как затея ни глупа,
Шагну, сорвусь и полечу я,
И бледная дрожит губа
От близкой смерти поцелуя…
Но зацепившись за поток
Случайных чисел, дат и звуков,
Я вновь взлетаю на виток
Узлов дорожных виадуков.
Стучится в каждое окно
Луны кривое отраженье,
И освещает полотно
Мое ночное оперенье.
А шпалы – это россыпь слез,
Непролитых моим бессильем,
И этот ритм – не стук колес,
А звук от хлопающих крыльев!
Летящий рядом херувим
Ведет состав рукой чужою
И поезд мчащийся храним
На рельсы брошенной душою.
И лишь когда своим пером
Взмахнув перед огнем сигнальным,
Он утром ранним на перрон,
Залитый запахом вокзальным,
Тебя, неведавшую страх,
Сведет рукою осторожной,
Уснет в уставших поездах
Твой ангел жЕлезнодорожный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110511
дата надходження 04.01.2009
дата закладки 05.01.2009
_ Наверное, так чувствует магнит,
сквозь пустоту приведенный в движенье,
когда его безудержно манит
невидимая сила притяженья.
не ведает влекомый организм
в своём направленном упрямстве
о том, что постоянный магнетизм
есть метод ориентации в пространстве.
Наверное, так чувствуют шары
на полотне, натянутом не туго,
как брошенные в сторону миры
стремятся к центру, чтоб найти друг друга.
так сводит притяжение «на нет»
попытки звёзд разрушить постоянство,
забыв, что гравитация планет –
всего лишь искажение пространства.
Наверное, так чувствует вода
луною взволновавшихся морей, где
прогноза ждут уставшие суда
флотилии, оставленной на рейде.
где ждёт моряк, солён и терпелив,
пропитанный ветрами дальних странствий,
когда вернется в порт его прилив,
как способ заполнения пространства.
Наверное, так чувствует росток,
когда, пробившись через твердь земную,
направит стебель строго на восток
под солнечную влагу семенную.
прощает он сторонникам числу
осмысленного вегетарианства
незнанье, что влечение к теплу
есть путь преодоления пространства.
Наверное, так чувствует листва
в момент отрыва черенка от плоти,
решив, что смысл любого существа –
закончить танцем бытиё в полете,
ковёр устлав для поступей Зимы
узорами осеннего убранства.
в основе притяжения Земли
есть цель – освобождение пространства.
Когда разлук дистанция в глазах
стремительно уходит в бесконечность,
и место острых стрелок на часах
займёт надежды векторная вечность,
напрасно Пифагора не гневи,
лишая геометрию нюанса –
попытка измерения любви
есть суть определения пространства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110530
дата надходження 05.01.2009
дата закладки 05.01.2009
Хочется дальних стран, чтоб лиловая мгла
чтобы душа не пробовала, а могла
чтоб как герой, а не пресное "Целься-пли"
Чтоб не мурой страдать, а жечь корабли.
Ну, или строить, чтоб было потом что жечь.
Семки у пацыков черные, как картечь,
метро, универ, дворец "савецкий ампир",
пыщь-пыщь, ребята, коллайдер разрушит мир,
очередь в поезд - как войско на рубеже,
кучка соплей и нервов в чужом жэжэ,
фотки с деревьями (хуле еще снимать?),
руки откусывать хочется, а не жать.
..во сне я пью с парнем по имени Марк Катон.
Он твердит мне про Карфаген, битвы, ну а потом
Взмах белых крыльев стирает античный вид.
Чищу нос, ставлю воду и жду, пока закипит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100671
дата надходження 01.11.2008
дата закладки 04.01.2009