я нужен тебе
для того чтобы по ночам
в стихах не искать
свой дыхательный аппарат
сожги все слова
это Бродский им завещал
наутро не станет легче
но сможешь спать
не жди ничего
кроме боли
|остались сны|
тебе остается считать
что день тоже
мёртв
не жди никого
кто назвал бы нормальным
мир
который был сердцем
|создан и им же|
стёрт
пиши без меня
пока веришь что силы слов
достаточно
чтоб пресытившись тишиной
писать для себя
и молчать только для того
чтоб вслушаться
в ночь
где я буду дышать
|тобой|
*фоновая композиция –
Make A Change...Kill Yourself
«Chapter Two»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465341
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 27.12.2013
я привык просыпаться
отсутствуя в теле
окна
на моем горизонте не видно
|ни цвета
ни запаха|
слёз
безболезненно в сердце
застряла глухая
стена
равнодушия к боли
от впившихся
|сердцем|
заноз
отчужденно и ровно
сознанием дышит
мой мозг
в задохнувшемся мире
из полностью сгнивших
«вчера»
завтра будет не лучше
весь город утоплен
без гроз
дом не станет
|ковчегом|
меня без тебя
забирать
так привычно молчанье
и холод присутствия
|нас|
среди тысяч |без тысяч|
подобных немеющих
ртов
мне осталось немного
чтоб сном
|бессознательно|
пасть
но проснуться еще раз
живым
|без тебя|
не готов.
*фоновая композиция –
Ancestral «Humanicide»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466410
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 27.12.2013
живые боятся умереть
а мертвые – жить.
*
при аварии нужно выдавить стекло
и кричать
как можно сильнее
чтобы тебя могли спасти
или хотя бы
услышать
почти то же самое надо сделать
при катастрофе в личной жизни
|все еще личной
все еще жизни|
вот только внутри находится
крик
и выдавить его бывает гораздо сложнее
чем просто
сдохнуть
некому сознаться
в сводящей своим непостоянством
с ума
не сильной и не ослабевающей
но глубокой
боли
от несовместимых с жизнью
|среди людей|
ранений
полученных вследствие
неизменно повторяющихся
предугаданных аварий
сердец
уже к тому времени поврежденных
достаточно
чтобы надолго заглушить
внутренний крик
внечастотным
молчанием
уничтожив редкими взрывами
резких эмоций
любую возможность выбраться
из под острых обломков
личной несвободы
от изуродованных
труднопереносимых воспоминаний
и быть похороненным
заживо
среди навечно покорёженного
многоэтажного каркаса
некогда величественного здания
памяти
ставшего сегодня ритуальным
домом
для одного
*
постарайся не кричать
и не шевелиться
постарайся не бояться
и расслабиться
постарайся не думать
о боли внутри
|всех кто ее причиняет|
постарайся остаться
|собой|
в сознании
потому что тут больше некому
услышать
себя.
*фоновая композиция –
Vargnatt «In Erinnerung»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466877
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 27.12.2013
Хворію на токсикози
ікарової гравітації,
переходів на прозу
з чаями із медом акації.
Знову зачатий влітку
віршований лет із бронхітами.
Матриці ковдри в клітку
обчислиш, забудеш відкритими.
Зірка відчує лона
жовтогарячі сонячні осі…
Боже, усе холоне –
чай із калини, клітчата осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468767
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 27.12.2013
***
Так розпинають націю:
На голені перебиті
Ставлять на аб’юрацію
Під написом на івриті,
Латинською і санскриті.
І нація – без держави
(Як жаб’яча лактація)!
«Пржевальські» коні іржали
З горе-емансипації –
Із держави без нації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468768
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 27.12.2013
Земля всё так же на своей орбите.
Её незаурядных зим не счесть.
Взрываются, летя метеориты,
Неся очередную злую весть.
Совсем неосторожно ходят кошки.
Смешались тени лиц и голосов.
И звёзды осыпаются в ладошки
По буковкам из самых нежных снов.
Так хочется обнять весь мир, хоть словом.
Осколочки души сквозь свет пронесть.
И утопить в реке мелодий слова.
Мерцая в них...
… спасибо, что ты есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468773
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 27.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2013
рядом со мной слишком много «родных» людей,
поэтому я уверен, что одинок.
столько выпито /строк/ до дна..
..всем будет одинаково в с е р а в н о,
пей не пей.
в дУше ты остаешься один, а в душЕ –
она..
наедине с подыхающим «понимающим-всех-кроме-меня» Миром,
пытаясь найти в уличной пустыне города свое..
..место, где еще не пахнет сортиром,
я почти потерял
все ориентиры на веру в себя
и надежду.. на то, что этот Мир хотя бы меня переживет.
прослушивая старые записи тишины,
перечитывая воспоминания,
в так и не раскрывшихся бутонах твоей вечнозеленой души,
я не уловил такого необходимого
sosтрадания.
**
поэтому до сих пор вдыхаю аромат собственной
вины.
|26.10.2010|
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424702
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 24.06.2013
ты смотришь на меня так
будто я сказал
всё
что ты хотела услышать
хотя на самом деле мы молчим
взаимно
и вот уже целую вечность
одну бесконечно длинную минуту
одну неумирающую секунду
растянутую на тысячи
миллисекунд
молчим так органично
космосу
и той вакуумной тишине
где не смотря на отсутствие земного
притяжения
присутствует взаимное
и отсутствует та самая
неживая атмосфера
пригодная для нормального
человеческого существования
в которой МЫ САМИ
больше не ощущаем потребности
поддерживать безжизнедеятельность
остальных
с тех пор как мы вместе
перестало быть далекими друг от друга
словами
мы не испытываем кислородного голода
насыщаясь энергией тонких тканей
и нитей которые стягивают
и обвивают
нас обоих
все сильнее
и сильнее
и..
всё
на что я теперь способен
это напитываться молчанием
двух самых темных звезд в мире
спрятанных от чужих
вселенной твоего
взгляда
и продолжать любить
вечно
задыхаясь
тобой
.
*фоновая композиция –
Profetus «The Skull of Silence»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379054
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 24.06.2013
я сюда не вернусь
никогда это слишком
и громко
просто знаю что всё
мне пора
жизнь не правит ошибок
заменяя чертой эту чёртову
бровку
у меня под ногами
подошвы забрызганы кровью
страниц
|я ни каплей не врал|
но тебя не верну
так непросто всё
вышло
безнадежно
а эти последствия хуже
смертельных
простуд
будто после загробного
сна
уже скоро с тобой
|не проснусь|
и мне незачем поиски
смысла
почему обретая звезду
мы теряем вселенные
|в нас|
(?)
*фоновая композиция –
Interpol «Song Seven»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416788
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 24.06.2013
Зачем? Вот зачем? Да таким варварским методом
Меня проверять на вшивость, на выживание?
Господи, Ты же знаешь - в конце я и так воздам
Всё за грехи свои. Что ж с меня брать заранее?..
Люди и так не слушают...
"Ты погоди пока", -
Речешь Ты сквозь облака и глаголит Истина.
Я же - фантом Дон Кихота и ветряка,
Но закрома от рифм до сих пор не очистила...
Как же так можно - жить от стиха к стиху,
Мыслить óбразами, глядя на образá?
Как Тебе, Боже, там глядеть на меня наверху,
Как я мытарю здесь, мрачная, как гроза?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411702
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
* * *
Зелене полум’я трави.
П’янке оновлення весіннє.
Святе любові воскресіння.
Добро посіяти якби.
Молюся знову я.
А ви?
Зелене полум’я трави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409324
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 18.03.2013
одного разу це сито зробиться раптом дірявим
і хтось випадковий схопиться хутко за край.
стане пізно молитись, вдавати надмірно ласкаву,
тут люби-не люби чи шукай- не шукай.
чай розлитий на місто обачності плесом,
діти кожного ранку вивчають старі слова.
немовля мовчазне у колисці чужій воскресло
і нависло над дійсністю наче раптова гроза.
ти лікуєшся текстами,
що не мною тепер написані
я до сукні старанно чіпляю свій колір
й чуже ім"я.
твої відступи схожі на тишу
чи древні істини
під якими знелюднена плаче земля
чи я.
галасують довкола,
жбурляють в лице вітаннями
і рука розчиняється в іншій
як і завжди.
те, що десь між словами не має свого останнього,
безперервно гортає відлуння його ходи
прийди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405270
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
твої обриси набувають звучань
неначе таємна музика
і грають її гнучкі тіні
в темних глибинах
твоїх очей,
а десь поза сценою
тобі аплодує закохана -
в тебе -
публіка,
ховаючи світ
за кордонами чорних земель.
і ти продаєш свої принципи
за безцінь,
по 5 копійок за штуку.
позбудешся сотні -
може й розбагатієш,
вбивши у собі стержень,
збивши себе зі шляху.
тобі аплодує публіка
і ти через це
шаленієш,
душиш у стукоті серця
таємно-щасливу сльозу.
27.02.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404747
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Усі порохівниці мого тіла набиті людськими страхами. Сьогодні я танцюю самотужки, викривлюючи стандартні мелодійні па, аби з мене не вилетіла жодна фобія. Пластинка в грамофоні моторошно скрипить, але не спиняється. Хто ж бо ще не вміє спинятися.
Ти був поряд останнім. Набивав у мене моторошні оповідки про боязнь закохатися не в ту людину. Я сиділа навпроти відкритою чакрою, вгамовувала твоє спантеличене дихання й тягнула цей страх мотузкою в себе. Ти десятки разів повторював, що тебе вкраде дивне створіння жіночої статті й почне топити в океані побуту. А потім ті дитячі плачі, що гострими голками впиватимуться в понівечені ще з юності коліна. Я крадькома ставала за твоїми плечима, поки ти примружував очі. Не торкалася твого тіла, не розчісувала пальцями волосся. Потім сідала в крісло. Ти відкривав повіки , опускав очі додолу й мовчки йшов, як і сьогодні.
Твоя пластинка скрипіла все частіше. Я гойдалася зламаною гілкою на зрубленому дереві, я знемагала від крихт, що просочувались моєю шкірою, повзли кров’яними потоками, ковзали між пальцями.
Коли ж ти почав мене боятися?
13.01.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396730
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
В чужих постелях не считают звёзд,
и плохо сочиняются стихи.
Не станешь соблюдать любовный пост,
когда во власти чувственных стихий.
Безумство плясок похотливых тел,
захлёстнутых божественным вином,
нельзя считать грехом или виной,
и видеть в этом только беспредел.
Награждены желаньями мы все.
Нас всех влечёт любовная игра.
И наша неустойчивость совсем
не признак, что отсутствует мораль.
И не измена лёгкий адюльтер,
нас уложивший не в свою кровать.
Вот такова одна из моих вер,
коль это можно верою назвать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396725
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
В холодные проруби неба
Всё смотрят с надеждой звёзды-глаза.
В незнакомые окна
Стучать?
………….
В глухие уши
Кричать?
………….
Где это сердце,
Кому предназначен пылающий ком?!
Стрелы амура
Летят в пустоту…
Слушай,
кричу, как кричу…
тонкие пальцы терзают струны,
струи воды,
сети ветвей…
В жизни своей,
В бисере слов,
Лежит и томится моя любовь,
Неспетой песней
Неиспитой каплей,
Неразгаданной правдой …
Крылья жадно к себе прижимают
Неба частички,
Свободы осколки…
Дальше и дальше от себя отпускают
Земли притяженье…
Колко…
Сердце, как птица,
Как посланник иных миров,
Чужих городов,
Далёких планет
Поднимается выше,
В пучину холодных,
Бездушных ветров,
Чтобы петь.
Восторженно и безотчётно.
Питаясь небом,
Питаясь дождем…
Петь!
Во все горло, во всю свою силу,
Мощно,
Наизнанку вывернув поры души.
Петь!
О любви, как о благе,
О любви,
Как о силе,
Что даришь мне ты…
СЛЫШИШЬ?!!!
… В холодные проруби неба
Всё смотрят с надеждой звёзды-глаза.
Кончики крыльев белеют
В тёмном проёме окна….
20.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394090
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
I
Отныне ты – не барби, я – не кен.
Мозг вынесен и вытек через уши…
Карфаген
Должен быть разрушен.
II
Сохрани мою тень.
И. Бродский
Пусть не тень, пусть хотя бы ментальный фантом.
То, что тленен и он – мой, пожалуй, единственный довод.
Насели им руины, которыми станет наш город,
Наша улица,
Дом…
Здесь холодные камни и те не избегнут суда,
Память станет прибежищем воя и волчьего лая…
Будет больно,
но, хоть иногда,
/заклинаю/,
Возвращайся сюда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361576
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Напиши мне на небе, какой там алеет закат,
Как скользят облака по вершинам седого Эльбруса,
И какой там в раю дивный и зеленеющий сад
(В нём ведь яблоки, как они, милый, по цвету и вкусу?)...
Напиши мне о том, как плывут над землей облака,
Как туманы, касаясь небес, превращаются в вату.
А еще напиши: Млечный Путь - он белей молока?
Ведь когда мы смотрели, то нам так казалось когда-то...
Расскажи мне, кого ты видал там на небе, кто как,
А конец всей Земли - просто выдумка или..? Прохладно...
Я стараюсь держаться, стараюсь, вот только никак...
Напиши мне две строчки о небе... Две строчки, и ладно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361203
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
металоломит голову
и руку под тяжелословесностью
от павших букв
без |д|на званий
двигаются хладнокровные плиты
размышлений
собирая в уме
словесные менталоконструкции
из бесформенности осознания
беспроцветного
одиночества
в себе объединяющего каждого
всецело принявшего его
в себя
создавая строение
из нескольких онемевших минут
созерцания
последних минут
больного жизнью города
где сентиментальные до краев улицы
законсервированы
в собственном углекислом соку
внутри прозрачных зданий
аккумустимулирующих
сумасшествие
и любовь к стенам
у их жителей
прощально думающих
о внеочередном конце
очередного дня
нарушившего все границы времени
включившимся светом
звёзд
завершающих бесцельное следование
а вместе с тем затухание
суицидально влюбленных
оптимистически расстроенных
|выцветших из-за обилия светлой мысли|
глаз
сегодня в день коллективной смерти звёзд
истекает срок годности
их бесследного пребывания вблизи
нашей планеты
и не смотря на то что они находятся ближе
ко всем
и дальше от себя
|чем когда-либо| в ближайшем прошлом
в небе
наблюдается необычайно прекрасное
свечение
и небывалое потепление сердец
|на Земле|
потому что когда звёзды падают
они возвращаются
домой..
*фоновая композиция –
Inmitten Des Waldes «Der Anfang»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360894
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
речь твоя – нежнейшая сталь
рисуется легкая фобия. я, обильно,
особенно перед сном, пересчитываю
сколько там гласных
вышиваю твои рубашки гладью
дышу сквозь наряды. внятно.
во мне плещут волны разбивая
корабль властью.
мне приятен твой голос.
мне приятен твой голос, жизнь
я вижу тебя как пески и камни
ту нежность, что копишь в ладошках ты
клянусь, никогда не стану сравнивать
по кошачьи. тебя у меня не девять.
одно. только солнечное и резвое.
у нас сейчас лето, жизнь
тебе отутюжить рубашку
темную или светлую?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293908
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 19.08.2012
а, може, вдаймо, що ми – справжні,
що ми з води, із крові, шкіри
(ось нас замішує вчорашнє),
що я брешу, а ти повірив.
що легко нас на смак, на дотик,
що з небом – можемо те саме,
й хирлявий вечір терпко котить
міх правил нашими слідами.
і під ногами справді літо,
асфальт над дахом брови супить,
а ще: те «nostra» - справді «vita»,
і купа «і», і «справді» купа.
пограймось трішки у старанних:
я вперта, ти ще більше вперся!
та й просто вдаймо, що кохання -
лише одна… одна із версій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358460
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Я вернусь в этот мир через тысячу лет,
Может птицей, сверчком иль цветком полевым...
А сегодня простите... Меня уже нет...
Я растаял, как дым, под лучом золотым.
Я ушел... растворился в ночной тишине,
Не прощаясь ни с кем, чтоб не слушать укор...
Буду ветром блуждать, где-то там, в вышине
И на вас проливать с неба нежный свой взор.
Я вернусь, если только меня позовут,
Пусть пройдет не одна даже тысяча лет,
А пока, пусть другим ночью звезды цветут...
Я ушел, я исчез, я... меня больше нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358459
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Закрутить днів скажений паліндром,
І десь туди,в міжгалактичні далі,
Махнувши рукавом,як вітряком,
Маленький Мук спрямовує сандалі.
Він знає,що в небачених світах,
Підошви довго доведеться терти,
Та в грудях оселилась Мрія – птах,
Їй хочеться так крила розпростерти.
Вона, мов той окрилений Ікар,
Що небезпеці в груди заглядає,
Бо хто боїться доторкнутись хмар,
Той вже ніколи більше не літає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358451
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Мій варіант твору "В однині." авторки JuJu.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350763
Коли час виміряють не днями, а довгими кроками -
Я, напевно, хотів би себе залишити у осені.
Нехай сиплеться листя - дощем над моїми протоками,-
Ми давно вже безкрилі, тому і пощади не просимо.
Коли все набридає, то хочеться слухати Моцарта
Чи писати вірші - що ніким і ніколи не визнані...
І - гучніше - спалити свідомість скаженими нотами,
Перестати її турбувати розлуками й числами.
Коли марні старання знайти - в співрозмовнику - дзеркало,
Починаєш вже бавитись з "я", що здавалися різними.
І запрошуєш в гості усих, хто виставу цю стерпіли,
Хоч не дуже вони й дорожать - у життя твоє - візами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357436
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
В том городе, где нет тебя,
не видят снов озябшие скворешни,
не плачет день в предвестье сентября
и теплый ветер называют вешним.
Там по земле рассыпана любовь
горячей горстью сорванной рябины,
и каждый штрих природы как родной,
там в дымке сизой пахнет паутина.
Под неугасшей огненной листвой
попрятались орехи и каштаны,
спит огород с неубранной ботвой,
и тыквы спят, и сникшие баштаны.
Избушки ветхие играют в домино
с многоэтажными кирпичными домами,
в одних идет старинное кино,
соседние же сводят счеты с нами.
Сегодя холодно, как никогда,
а может просто стынет осень,
мне нравится в реке вода,
когда все листья ива сбросит.
В том городе, где нет тебя,
не видят снов озябшие скворешни,
не плачет день в предвестье ноября
и теплый ветер называют вешним.
Ноябрь 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357409
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
"Разве знаешь, как я вечерами
Замерзала в тисках одиночества?
Со свечой и двумя зеркалами
То ли чуда ждала, то ль пророчества…"
Наталя Мазур
***
То ли чуда ждала, то ль пророчества,
Замирая на стук в прихожей.
Я устала от одиночества...
Ты себе не найдёшь похожей
И утешишься первой встреченной,
Обогревшей тебя с дороги,
Будут раны твои залечены,
Может, станешь одним из многих
Для земной, для обычной женщины,
Чей удел быть земной - и только!
...Мы одною бедой повенчаны. -
Сколько ждать мне тебя?
Сколько...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356400
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Плюскоче пором попід панським причалом,
Підшукує путь, по перлину перлин
Поволі пірнає, по-злому палає,
Прохає помітити поклад п'янкий.
Потайно посміхнені перли пліткують,
Порому плюгавому пастку плетуть,
«Побачить, потік підіймемо, - планують, -
Провернем петлею, примусим поснуть…»
Пором повертався порожній-порожній,
Під панським причалом присіла печаль,
По пристані повзли привиддя, півночі
Поївся пітьмою потоплений пан.
Пили помарнілі поміщики пиво,
Понуро плекали почуті плітки,
Перлину перлин проклинали поштиво,
Потому пустили погребні плоти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241468
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 10.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2012
Иль ты выцветаешь под кожей, ум.
Иль кому шепот тот. с утра да пораньше
Всегда усталость. забывчивость стихов
Да очертание линий тех времен. Исход.
Ты просто почини розеток стосы.
Сток. Стекло. Истекло время.
У тебя ведь что ни взгляд так сразу же потек.
И вечер томный. И сердце слоится в ладонях.
Как будто рваные обои. И смутность звуков
Или бледность слез. И чаем подслащаешь губ дыханье.
А голуби ветвями дышат. Лихорадка.
Те розмарина ветки вовсе на распашку.
Распилим их, вдохнем пространства странность.
Их ветхость. Ведь сама я – странность.
Ведь наши вольность и отчаянье
Выскальзывают под наклоном. Млостно. Извини.
Стаканы мягкие. И капиляры окон
Сдирают нежности рефлекс.
Весенняя подкожная болезнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249074
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 27.07.2012
ключицы и кисти ломаю
почти за глаза. за глаза.
пугаю открытые окна.
в квадратах одна я. почти успокоена.
10 часов. не румяная, а пресна.
кухня пустая. в стаканах вода.
и рыбы в ладонях лишь дышат едва.
(чертовски психую видя красные ягоды.
длительно долго лежащие. длительно дурно.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257044
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 27.07.2012
Мои глаза каждый день меняют цвет
Точно как и мои вены
И я не остыну
Хоть стыдно вдыхать следы твоего обвиняющего зрения
Зря но слова расплываются в тоскные тучи
А им бы творить бестселлеры
Рыбы в воздухе дохнут
Так как и мы в забвении
Сведенным из трех точек сегодняшней эры.
А ты прихорашиваешь душу треснувшей философией
Куришь свежую дурь
Беспредельно преодолеваешь черты
Своих человеческих восприятий
Имитируя взрослость и ненавидя лесть
Теряешь кислород теряешься в эмоциях
Прошу останься в алгоритмах моей памяти
В пропасти открытых окон моего сознания
Ведь мои глаза каждый день меняют цвет
Точно как и мои вены
И я не остыну
Хоть стыдно вдыхать следы твоего обвиняющего зрения...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229126
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 27.07.2012
фотографії наші не пожовкнуть.
як добре що тепер не усі вони чорно-білі -
я бачу колір твоїх зіниць.
розбуди мене. розділимо ранок на двох.
адже тіло твоє не бачило сонця з півроку.
лиш битий посуд.
чи чув ти вії мої. їх порух. (?)
я ж бачу тебе замкнутими очима. чи замкненими.
твої доторки. чи дотики. не гірші неба. чи кращі.
не час.
сплети мені жмут годин в зелений светр -
я торкатимусь його скронями.
насправді мій сміх спонтанний.
мов твоє запалення серця.
(розбуди мене. розділимо ранок на двох.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235662
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 27.07.2012
ми заслабкі аби жити вічно
тому вічність наказує вбити себе
навіть не питаючи
готовий ти до цього чи ні
або просто робить це сама
|з часом|
а ти ладен боротись
не погоджуючись
з безапеляційним вердиктом
винесеним власною свідомістю
чи з невиліковним діагнозом
згідно з яким тобі лишилось
недовго
|чекати|
ти марно намагаєшся витягти ножа
безнадії та відчаю
встромленого у груди твоєю ж рукою
лезо якого час від часу доходить до самого серця
та не вбиває
а лише заставляє страждати
викликаючи неспинну внутрішню кровотечу
вчорашніх спогадів
досить свіжих аби ще довго не зникати
з поверхні твоєї самотності
і досить сильних аби нічого не залишати після себе
лише нестерпний біль
від думок
про кожну хвилину
якої не повинно бути
але
вона
настає
про кожний ковток
гидкого
чистого
повітря
яке так важко проходить
крізь відкриті нічному небу в закритих вікнах
виснажені ножем груди
що врешті застрягає
в спустошених сигаретним димом
легенях
тож ти більше не можеш стримувати сльози
безпорадності і відпускаєш..
разом з ножем
на вирваний |з дерева майбутніх некрологів|
листок паперу
голосно падають краплі крові
спогадів що колись належали
двом.
*фонова композиція –
Dark Sanctuary «Les Mémoires Blessées»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353364
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
сенс тоді ще напередодні
бавлюсь знаками
й все без пауз.
мої вірші дощем голодні
і від вірності мерзнуть зараз.
їм зосталась дещиця літер
мов забутий всіма праобраз.
вітер бавить
та плачуть діти,
промовляючи безвість вголос.
перехресні тіла на кпини
сенс тоді ще в зими граалі.
смерть, що пахне кущем малини,
смерть, що вірить у наше *далі*...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352023
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
в твоих голубых глазах не мне утонуть сейчас
молчи. кто "против", кто "за". не надо рубить с плеча
не надо "ты лучше всех" и хватит "мы против них"
на тонкой нити висеть, пока продержиться нить...
забей, оставь мне ключи. не глупенькая - вернусь.
включи во мене нежность, пусть без масок и без причин...
мне просто слишком светло, чтоб тратить мир на плачи.
мне просто... пальцы... стекло... лучи...
http://vk.com/public38449053 (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339922
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Спорожнілі трамвайні колії,
П'ята ранку в синьому Львові.
В тих очах забагато болю,
Щоб на денці знайти любові.
В тих очах небо надто високо,
Щоби пляму на них спокусою.
Просто йди. Не лишай записки,
Не руйнуй світи землетрусами,
Не пиши на зап'ясті літери,
Будь навіки і йди безболісно.
Лікуватимем наше літо
Анестетиком на прополісі,
Будуть падати зорі в решето,
Буде солодко до нудоти...
...Знаєш, справжнє кохання доти,
Доки очі не брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Дорога на Юг течет через город старый,
где сказки сплетает тот, кого так любил,
где липой овеяны в сумерках все бульвары,
фонарик у дома, и теплый древесный спил.
Присядешь. С улыбкою доброй, давно забытой
в стеклянный стакан тебе сладких нальют речей.
"Вернулся? О, горе мое, погляди - башмаки разбиты,
да как ты вообще живешь, вот такой, ничей?
Я знаю все сказки, здесь вечные длятся ночи...
О золоте, страсти, мифической птице Рух...
Ушедший из города смертен, и это точно.
Ну хочешь, придумаю даже тот самый Юг?"
Ты выйдешь из города в ночь без конца и края.
На Юге нет сказок, там пыль и рассвета медь.
Дождался попутчик. За плечи тебя обнимает,
и фляга в руках,
и свобода подлита в смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320726
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Ты похож на коня
С мыслью одной,
Одно имя в душе храня.
Одинокий шахматный конь,
Ты судьбою живёшь не простой
Посмотрим что дальше с судьбой получиться,
А пока грызёшь леденцы.
В этой жизни ещё что-то сбудется
И себя откроешь лишь ты.
Нюхать табак,
Общаться,
Говорю что ты дурак.
Не изменившись
Можешь им и остаться
Но и Я не так-то умён
Чтоб кидать свои мысли в костёр.
Говорю о своей любви
Ни к тебе, а кому-то
Другому
Мы враги
Но вражда это поля простор
На котором посеем свободу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222595
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 26.01.2012
Язичнице,
вертаюся до Вас,
як за вікном
коловоротить хуга.
Прадавню тугу
невблаганний час
настоює для нас.
Лишаюсь другом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302371
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 16.01.2012
Будь уравновешенней.
Изящность глупости не воскрешает.
Не извиняйся с мертвым выражением лица.
Несостояние линий твоего отчасти безумства.
Ведь несостояние.
Растягивай себя в квадратуре потерянности.
Утерянность смыслов прости.
Ведь ты же отчасти. Просто так.
Ведь ты же часто отчасти. И просто так.
Ведь ежедневно больше.
И не прокручивай последние 40 часов
своего непоследовательного мышления.
Ведь наверное все изменится. Ведь должно.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242438
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 15.01.2012
Что-то из бреда придуманного на концерте...
Ты не знаешь мой друг,
Что такое показ.
Это не крик из- за кулис Басанец
Это даже не текст
Забытый вчера.
Это талант рождённый из всех
Это и ветер и град на концертах.
Это стёртые пальцы о сумку с костюмами
Это сломанный язык на стихотворениях
Это сьеденный хвост собаки на выступленьях
И лишь как завершение
Под дождь конфети
Корка хлеба и спасибо,
Вместо чая с печеньем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257985
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 15.01.2012
....мені вночі більше не світять ліхтарі..
мабуть і світло мене розлюбило,-
кисле на смак воно крапає в очі
і виїдає залишки правди з них.
вчора сонце переварилось у шлунку неба
та не гріє нічого вже навіть подумки.
металевими стрілами бавиться ніч,
старанно виводячи на землі ієрогліфи,
ледве торкаючись мого /астрального/ тіла
та від того приємно...
і чомусь хочеться стати ліхтарем,
володіти тінями сивих мандрівників
та ховати їх від безвіконних хмарочосів.
хочеться наситити повітря змістом
та огорнути собою кожну молекулу
чи стати нею на мить зникнення звідси.
Сріблясті ідоли ковтають проміння,
благають впасти крізь сон навколішки.
небо казиться блискавками і знову хоче їсти,
а коли воно наїдається мною -
падає бездиханним на ліжко
і споглядає світло ліхтаря,який не горить.
все стає зрозумілим і незбагненним водночас
я - частина всього, поки вони володіють часом,-
бігаю колом циферблату і задихаюсь,
а ліхтарі так само не світять вночі...
я обманюю вітер спробами наздогнати його.
новопризначене вранішнє сонце скоро забере сили і владу
і заплачеться лимонним соком
перш ніж заснути у темряві...
однак я знаю, що моє /штучне/ сонце
має трохи більше спражнього тепла
аніж ліхтар у паралельних світах ваших очей....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270240
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 28.11.2011
я не зможу так жити..
нестримним бажанням
/поселитись в думках../
стати світ[л]ом
для тебе.
знаю..
хочеш забути
чорних мрій розтинання
на жертовнику вогкого
неба..
пам’ятаю..
як квітне любов
/у тенетах../
як у собі ми знищили
«друзів»..
лиш дізнався..
що смуток вкриває Планети
ніжним попелом штучних
ілюзій..
*фонова композиція - Drudkh «The First Snow»..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262521
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 28.11.2011
привет.
во мне сердце бьется как топот бешенного оленя
это не ты. это мертвое море забытых весен.
вспомни рассветы и может быть перебесишься
и останешься жить со мной хоть до осени.
мимо пролетают птицы
воздух прорезают стекла
я сижу за тобой
продолжая считать вдохи
хилая слабая недотрога.
сколько моря в тебе. сколько иголок.
во мне слезы текут талой водой.
по спине меня ветер старой простыней
хлещет. и становится тяжелей.
я целую тебя в плече
изнутри раздаюсь громом
твой город стоит мне комом -
коридор закрытых дверей.
я борюсь с собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275963
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 04.11.2011
кохання пророкує дощ
щемить у млості західна частина
чому так дивно
чорна гра
і оченята дивляться дитинно.
прости. горить пустеля
знаходжу золоту пустий відхід
холона досі
з подихом спорідна
стаю безоднею
душею у відліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248931
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 04.11.2011
1.
Вицвіли фарби і звуки…
Тихо…
У небі – сіро,
у полі – чорно…
І тільки ворони
іржавим криком
Зрідка
дряпають
своє
горло…
2.
Обсипалось листя.
Сльота осіння.
Сумні дерева –
в небо
корінням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290651
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Твоя любов цвіте мені жасмином
В холодну зиму,в тихі вечори,
Коли душа зривається і лине
Туди,де зорі сипляться згори!..
Твоя любов-гаряча крапля літа
На білій ковдрі вимерзлих снігів.
Душа тобою в спогадах зігріта,
Душа вирує в морі почуттів!..
І білим цвітом сиплеться в долоні,
Терпким вином стікає по руках!..
Твоя любов,як квіти безборонні-
Така прекрасна і така крихка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Разводимся. И расходились раньше.
Зачем тереть наждачкой те же вены...
Затягивают в заросли нас - шашни,
Добычи?.., их приносят - перемены!
В малинниках, насупившихся зимами,
Растут колючки мелкие и длинные.
Цепляющиеся за нас растут, ползучие,
Обпутывающие, вяжущие, жгучие.
В кустах-шипах - не до малины той.
Расходимся,рванувшись, через боль...
06.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284966
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
Кришталеві цілунки - сум'яття пекельних недуг -
Переплавлять сумління, неначе гріховну оману...
Це не літо гаряче. Це простір душевних задух…
Й гіпнотичні бажання сумних солов’їних сопрано…
Перегрітий світанок… Він знову лишається сам…
Це не місто жорстоке. Це просто повірили люди,
Що асфальтові сльози – не чиста янтарна роса,
А вечірні дощі, колоритно забарвлені брудом…
Що не ніжиться ніч за бетонним засмоленим склом…
Що земля – кам’яна і що сонячні бризки – софіти…
…Але літо лляне все одно опромінить добром,
Щоб приховану мудрість і вічність чиюсь відігріти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266663
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 16.08.2011
Невротичними краплями – сльози змарнілих зозуль…
Ти бажав би... спинити мене, але слід звечорів…
Я хотіла б почути (слова поділивши на нуль):
«Перетвориш на янголів сірі старі ліхтарі?
Розітнеш забуття загрубілих забруднених трав?
Віддзеркалиш дитинство? Теплом перевершиш блакить?»
…В невідомість янтарну хтось інший тепер завітав…
Тільки холодно тут. І зозуля зрадливо мовчить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273421
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Очі -
сакральний храм:
Лиють солоні ріки...
Дев'ять чи п'ятдесят -
Люди не мають
віку.
Серце -
велика міць!
Серце б лише відкрити...
Рано чи на смерку -
Люди не вміють
жити.
Силі
палать вогнем!
Іскрами!
Не жевріти!
Душам
би до висот...
Люди бувають
дітьми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275094
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 16.08.2011
ти знав що непідвладна темна ніч
захоче доторкнутись до обличчя
тоді назавжди підем врізнобіч
за вигадане кимось потойбіччя
залишиться торкатись до дзеркал
і знову одягатись в однотонне
де хтось когось колись чомусь шукав
долаючи сумбурні перепони
де хтось когось шукав… напевно в сні
нагадував про щось невідборонно
а вранці вже ті спогади смішні
полинно протікатимуть по скроні
мов сутінки мов начерки пожеж
по тілу протікатиме знемога
ти знав що непідвладна ніч?.. авжеж
а зараз йди… молю тебе… на Бога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275402
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2011
Мимоходом простился июль,
Без улыбки, без слов, без эмоций.
Завернулось в туманный тюль
И о чём-то горюет Солнце.
Рыба-Солнце(карминный хвост!)
Плавниками щекочет небо.
Друг, построй свой небесный мост:
Накормить рыбу-Солнце хлебом.
Накормить целый мир...Затем
Разыскать, кто особо дорог,
Убедить их оставить плен
И вернуться в Небесный город.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274300
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
джерело натхнення - Akari: Поетки плачуть рідко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269951
забагато дощів, забагато римованих строф -
майстер-клас із обману у шовковому халатику.
градом слів, передбаченнями катастроф,
а сльозами? сльозами поетки не вміють плакати!
за одного "того" - десять люблячих і нелюблених.
кожна фраза - тягар, не зламалися б терези...
і не правда, що серця нема чи жалю у них,
та не кожен-бо вартий поетчиної сльози.
13.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269957
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.07.2011
Робинсон Джефферс, "Птицы"
Лютые музычные крики пары ястребов-перепелятников, промышляющих на мысе,
виснущих и падающих, устемлённых к норд-весту,
колют подобно серебряным стрелам, пущенным сквозь занавес океанского шума,
толкущего гранит. Красные тылы хищников блещут
за моим окном, за каменными углами. Сколько изящества,
несравнимого проворства. Морские побирушки,
старые и серые чайки-бродяги собрались западнее. Норд-вест бодрит им крылья
дикими спиралями вихревого танца.
Воздушно-свежие, пенно-солёные, балуют птицы на ясном ветру; летучие соколы
забывают дубравы и сосняк; являются чайки
с Кармель-песков, с песчаного устья реки,
с мыса Лобос и с бескрайней
силы массы моря, ибо стихотворению
необходима уйма, пропасть дум, бездна лютости, легион плотоядцев. И музычно-настоятельные
ясные ястребы, кои парят и стремглав падают. И неловкая
серая голодуха, оперившаяся страстью проступка. И солёные, слизкие клювы с обрывов
скалистых берегов мира, и с тайных вод.
перевод с английского Терджимана Кырымлы
Birds
The fierce musical cries of a couple of sparrowhawks hunting on the headland,
Hovering and darting, their heads northwestward,
Prick like silver arrows shot through a curtain the noise of the ocean
Trampling its granite; their red backs gleam
Under my window around the stone corners; nothing gracefuller, nothing
Nimbler in the wind. Westward the wave-gleaners,
The old gray sea-going gulls are gathered together, the northwest wind wakening
Their wings to the wild spirals of the wind-dance.
Fresh as the air, salt as the foam, play birds in the bright wind, fly falcons
Forgetting the oak and the pinewood, come gulls
From the Carmel sands and the sands at the river-mouth, from
Lobos and out of the limitless
Power of the mass of the sea, for a poem
Needs multitude, multitudes of thoughts, all fierce, all flesh-eaters, musically clamorous
Bright hawks that hover and dart headlong, and ungainly
Gray hungers fledged with desire of transgression, salt slimed beaks, from the sharp
Rock-shores of the world and the secret waters.
Robinson Jeffers
Робинсон Джефферс, "Контраст"
В мире много морей, есть Средиземное, и Атлантика, а здесь—берег одного океана.
И здесь виснут тяжкие волны, подобные облакам, и сцена эта огромна. Играющей массовкой тучна вода. И скала заждалась. Сцена есть, фабула готова, вот актёров поди сыщи.
Со скалы Моро я озирал хребты над долиной Кавеа*. Там корабельные сосны, красавицы-башни на снежных склонах. На этих котурнах кустилась рождественская поросль. Пихтам и соснам быть памятниками для паломников из Европы. Я вспомнил швейцарские дурбавы, тёмные одежды Пилата—нет им под стать тут ствола.
Но тут только подлесок, кустарник, прообраз настоящих кряжей.
Наш люд смекалист и властен: он силён массой, творит чудеса. Возможно, Время прежде, чем обнулит, выделает людей, но в настоящем нет ни одной памятной особы, ни одного ума под стать деревьям, такого, чтоб жизнью своей сравнился с горами.
перевод с английского Терджимана Кырымлы
* долина в штате Калифорния (США), что окружена гранитными сопками, за коими простираются горы
Contrast
The world has many seas, Mediterranean, Atlantic, but here is the shore of the one ocean.
And here the heavy future hangs like a cloud; the enormous scene; the enormous games preparing weigh on the water and strain the rock; the stage is here, the play is conceived; the players are not found.
I saw on the Sierras, up the Kaweah valley above the Moro rock, the mountain redwoods
like red towers on the slopes of snow; about their bases grew a bushery of Christmas green,
firs and pines to be monuments for pilgrimage in Europe; I remembered the Swiss forests, the dark robes of Pilatus, no trunk like these there;
But these are underwood; they are only a shrubbery about the boles of the trees.
Our people are clever and masterful; they have powers in the mass, they accomplish marvels. It is possible Time will make them before it annuls them, but at present there is not one memorable person, there is not one mind to stand with the trees, one life with the mountains.
Robinson Jeffers
Робинсон Джефферс, "Кремация"
"Я почти не боюсь смерти,--сказала мне дражайшая,--
только подумаю о кремации. Гнить в земле
это тошно. Впрочем, вскрикивать во пламени я привыкла.
Не диво, что тело моё устало, не диво, что умирает оно.
Мы разделили его восторг. Развеем пепел".
перевод с английского Терджимана Кырымлы
Cremation
It nearly cancels my fear of death, my dearest said,
When I think of cremation. To rot in the earth
Is a loathsome end, but to roar up in flame—besides, I am used to it,
I have flamed with love or fury so often in my life,
No wonder my body is tired, no wonder it is dying.
We had a great joy of my body. Scatter the ashes.
Robinson Jeffers
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267202
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 26.06.2011
Витікає любов, наповняючи, – ми ж молоді!
Світ дарує, коли ми відкриті для всіх до нестями…
А мій день починається, мила, заледве тоді
Як у тебе з-під вій дві галактики сяють вогнями.
Мої мрії без тебе скупі, це пустельні піски;
Мої мрії з тобою – це все, що потрібно людині!..
Я б і може ще жив, розлетись білий світ на куски,
Тільки хай не згасають оті дві галактики сині.
24.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266826
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
картонний журавлик тривожно курличе під стелею
і сняться йому вирії, ввижається небокрай,
поля, зеленим і жовтим розкішно встелені,
дерева з пишними кронами і їхня шорстка кора...
самотньо йому, картонному, висіти під абажуром,
душа його хоче простору. в паперу теж є душа?
в повітрі запахло осінню, журавлик зоряно журиться,
хоча йому і не велено краї свої залишать.
тужливі ключі під хмарами прямують кудись без компаса,
дороги їхні невидимі, куди летять - невтямки...
а мій журавлик малесенький, зі мною палить рукописи,
а ті горіти відмовились, бо писані від руки.
і сумно моєму пташкові, зібганому з картону,
ніколи там не опиниться, де з крилами побратими...
і можна таких журавликів в світах назбирать хоч тонну,
а мій мені найдорожчий, бо він у мене єдиний.
P.S. Величезне дякую Наталі Годун за музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265972
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Я тобі примарилась спросоння...
Ніч снувала зорі з рукава,
Срібний пил летів на підвіконня
І блищала росами трава
В місячному сяйві,наче іній.
Під ясними кулями лампад
Тінями кривих розмитих ліній
На стіні окреслювався сад.
І тополь м'які,пухкі ворсинки,
Мов мушня,спускалися на став.
Із сузір'їв срібні павутинки
В небі місяць вправно виплітав.
Я б тобі лишилася на спомин,
Як солодкий запах мигдалю!..
Але сонця вранішнього промінь
Спопелив фантазію твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266818
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Дворик в кармане улицы дремлет...и снятся
Ему поезда и коты, и потоки ругани.
Азбуки утром в портфелях икают буквами,
Чтобы в дальнейшем чернилами цвесть на пальцах.
Точно пластмассовые, замрут в беспорядке
Антракта событий фигурки актеров театра.
Тень отшелушенную – так не пришить обратно,
Разве что выстирать, выгладить - на заплаты.
Кто станет бедным, кто злым, здесь еще не ясно,
Здесь первый дым заедается карамелью,
Средства и способы не отличить от цели,
Раны - любые - перекисью и пластырем
Легко поддаются лечению. Своенравные,
Насмерть качели еще никого не сбросили.
Здесь только по небу - две самолетных проседи.
Каждой из них не будет отказано в праве на
Вероятность быть нитью, которой в далеком будущем
Пришью к своим пяткам обрезки-обрывки-тени.
…Прожекторами размазанная по сцене,
Пройду, как в гримерку, в частность и в вообще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266502
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 22.06.2011
В ту ріллю, що незорана,
Та й лелечим уступиш ти клекотом.
В ту ріллю, що незорана,
По шию - всім всесвітам наперекір.
Тій ріллі, що незорана, -
Та й стернею бути повік,
Вже не в"януть вінки - почуй,
як чоло проростатиме тереном.
Тій ріллі, що незорана,
Не забути ніколи неба.
Сокіл-каменем сповіді
все швидше по вітру тінями.
Серед жита, сим шляхом не зім"ятим,
У зарінку зі звитими гніздами,
Відшукаєш собі зорю
І у крилах своїх свою душу
Обвінчаєш із полум"ям берега
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262495
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 06.06.2011
Триматись
цієї хвилі,
допоки горло -
розхрестям вікна
розіп"яте.
Зітнешся на ноги
Та й човен
напнеш свій
клекотом,
та так, щоб
по вітру
всім гребеням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263656
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
зеленая вода
убирает красное мое
столь красивое
невозможное -
космос. неловко-немало.
я чуток неприлична.
вода соленая.
душно здесь. горечь.
а ты? ведь не мы.
мы немы в своих объятьях
как зажеванная тетрадь
как дорожная пыль в дали
мои руки чертовски устали
оставлены
шарфами завязаны
и давит в висках.
сколько я буду подавлена?
гудут весенние вентиля.
а что я?
ведь весьма замечательна.
здравствуйте!
идут холода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263600
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Нам кинули місяць упо́вні: орел, а чи решка..
А він покотився за хмари і на́взнак не падає,
Висить собі в небі велика циганська сережка,
Пророцтвом своїм не лякає нікого й не радує.
Лягають сузір’я на темну нічну скатертину,
Беззвучно шепочуть згори, що пророцтва збуваються,
І кожному душу колишуть, неначе дитину,
І зірка на щастя з високого неба зривається
А далі, а далі - прощання і знову в дорогу,
У першу, в наступну, а може комусь і в останнюю,
Був місяць уповні, а нині уже круторогий,
Він просто мінливий і жодного з нас не обманює….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142179
дата надходження 20.08.2009
дата закладки 19.05.2011
Зламалась тиша. І цьому причина -
Асфальтові мелодії авто.
Шалено мчить розбурхана хвилина -
А я не чую... Зараз я ніхто.
Здивованими поглядами неба
Рясніють вікна. Тисячі зіниць...
А я сліпий. Мені цього не треба!
Лежу посеред світу горілиць.
На вулиці така зимова спека,
Що знову роздягнувся до душі.
Довкола люди, вулиця, аптека -
А я пишу закохані вірші.
Почувши те, на що так сподівався -
Чарівні злети невагомих вій -
Я дописав Тебе. І закохався
У мелодійний образ моїх мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238113
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 12.05.2011
(дійові особи: Небо, Я, Ти)
Небо
сльозиться, схлипує, скалічене скалкою самотності,
скапує створюючи стіни семантики
скрізно – своїми синіми слізьми.
Струменіючи – сивіє.
Я (Синя Стрічка)
стомилась струнко стояти солдатом,
спливаю слідом синього струмка,
стримує страх сліпоти (сотня страхів)
смуток стягує струни співу
Ти (Старий Светр)
судомно стискаєшся серед солоного
стоку синяви,
справді слухняно синієш,
світишся,
сумуєш стиха
Я – Ти
сторонні?
самотньо снили спалене святилище –
ступаємо слідами серця, стежками сну, стопами страчених,
сполохавши старечий світ спустошених століть;
самі спіткали Світло... стрілою сяйва стираємо синь сумління,
страх самоспалення, спопеління.
Я – Ти
спалені самотності... сповнили спустошені світи серед сплюндрованих скульптур спогадів...
Я – Ти
- суміш сподівань,
скресливши спалені свастики, сотали собою Справжнє Сонце,
створили світ спочатку – стали МИ
(Синя Стрічка сміливо сповиває Старий Слухняний Светр) –
МИ
стратили
Смерть...
P.S. Saying "I love you" means to say "You'll never die"... /Heloise/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224158
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 01.05.2011
Коротка просинь – світлий шарфик дня –
Щоранку тонший, легший клаптик неба
До скроні висне й, може, так, як я,
До тебе тулиться і думає про тебе.
Коротка мить – ти допиваєш чай,
Терпкий, як світло вітряне, ранкове,
Гортаєш книжку наспіх, й знову я
Від тебе не змогла відвести погляд.
До вечора! – смієшся, і мені
Коротким щемом синь і сум зійдуться...
І доня щось малює на вікні,
І крапля сонця плаває у блюдці.
______________________________________
Плейкаст AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1550610/639a0dfe41bf5a0eeb6145d21036bb436e8d302apl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252470
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 08.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2011
Когда любишь, детка, нежность твоя необоснованна.
Рисуешь чернилами по телу, касаешься губ вздохом.
Ведь само молчание сводит с ума.
Извиняясь за неосторожность ловкости рук,
Тихо в уме высказываешь мнение о себе.
Ах эти многократные стены.
Видишь наполненный волнениями воздух.
Прелестность выдумок.
Сердишься. Говоришь «люблю».
Тоскуешь еще не уйдя.
Гибкость линий очерчивает подсознание.
К черту вкусности. У тебя одна сладость – шея.
И ведь это совсем не падение,
А вознесение в мир живости и чувств.
Люби.
Да так что б было кого обнять.
Люби.
И ты сново сможешь дышать.
И будут безумности.
И будет сахар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241520
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 20.02.2011
Зупинись і не рухайся! Бачиш? Навколо ілюзії.
Це ті мрії, що вибухом знищило наше минуле.
Тільки контури тіней, помічені після контузії,
Тільки страх і вразливе бажання, бездумно поснуле.
У свідомості - хаос, а логіка гине в реальності.
І її не рятують ціною життя у безодні.
Навіть промені сонця бояться своєї дзеркальності,
Бо, зіткнувшись, розіб'ються, зникнуть, навіки холодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237627
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 29.01.2011
Як несеш ти коромисло Сонця,
Де-не-де та й плеснеш через край.
Увi снi ж твоїм — як на долонцi:
Все насправдi, хоч зорi збирай.
Бiловида, небесноока,
Чи то всмiхненi, чи сумнi,
Тiльки очi твої глибокi
Дiстають до серця менi.
Всi Венери жагою безплiдною
Не затьмарять твою красу.
Животворна моя, моя рiдна, я
Крiзь всi терни тебе пронесу!
Голова соромливо похилена,
У волоссi твоїм — жита...
Я, було, зупинявся, окрилений,
Й вiдступала кудись самота.
А тепер летимо на побачення,
Все вiднинi попереду в нас,
I щось iнше не має значення.
Зустрiчай.
Незабаром.
Марс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231244
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 26.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2010
можливо це станеться
позавчорашнім літом
а можливо цього не
буде ніколи...
коли годинник зупиниться
ти заповзатимеш собі
під ребра і на повіках
твоїх будуть достигати
вишні і яблука
плоди твої почнуть
опадати у русла гірських
річок і я буду хвилями
щоб підбирати їх до кишень
кров інколи буде текти
до коріння і листя
зриватиметься у гонитві
за вітром...
на твоїх гіллях будуть
гніздитись усі перелітні
птахи зі сходу і їм
щоночі снитиметься рай
але прийде осінь і
поскидає твоє жовто-багряне
листя, а птахи покинуть
свої домівки...
можливо це станеться
позавчорашнім літом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227833
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 10.12.2010
Однажды издатель газеты сказал, "Я знаю всё!". А человек что сидел рядом, встал и вышел из зала. Издатель тогда сказал "А почему он вышел?". Ещё пару человек вышло из кабинета. Увидев это, издатель занервничал, посмотрел на всех глазами блюдцами, собрался и произнёс "Так и должно быть, в случайности я не верю". Тогда в зале повисла тишина. Вдруг один из зрителей вскочил крича"А ты, точно Всё, знаешь?!". "У вас всех СПГС" произнёс издатель газеты, чем поверг всех в молчание. Так они все и молчат думая "Мы не такие", некоторые думают "Что же он хотел сказать?". Но всё равно все молчат и думают. А человек когда вышел из кабинета-зала спросил у секретарши "А они знают?", "А вы уверены что им стоит знать?"спросила у зрителя секретарша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223462
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
Від раба, що прозвали генієм і розбитого в дрова ангела
Народилася крапля радості, розчиняючись у насназі
І під хмарами в невагомості моє щастя очима вивела
Написавши там: «Біля тата я – мов троянда у срібній вазі…»
Усміхайся же! – велич в радості не помилиться тут адресою.
Хай же світяться очка синіми диво-квітами і цим цвітом
Називаються!.. Називатиму свою крихітку лиш принцесою
І даватиму іншим приклад цей, як зріднилися весна з літом…
20.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223427
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 20.11.2010
сонет-романс из венка сонетов "МГНОВЕНЬЯ ВСТРЕЧ", размещённого ранее здесь же.
Молитвы глаз: «Не уходи!»…
Но мы уходим… мы уходим
В зенит,
..........в закат,
....................и на восходе,
В любовь,
..........в постылость,
.....................в зной,
.............................в дожди.
Мираж завидя впереди,
Черту поспешную подводим,
И заливает половодье
Останки прошлого в груди…
Сочит сквозь время грусть признаний,
Что долго после расставаний
Сердца залитые дымят…
Меня преследует виденье:
Печальный вздох, прощальный взгляд,
И рук
..........прощальное
............................сплетенье.
******************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223009
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Словами говорити про слова,
І фразами затертими. Мій майстре!
Збиває з ніг, у оберт голова,
Бо Ви мені несете білі айстри.
Благаю Вас, - без жалощів у слід,
На згадку залишіть бездушні квіти.
З очей – сльоза, з чола – холодний піт:
Я завжди буду Вашим фаворитом.
Закон простий, і правила одні:
По лезу йти, торкаючись до мрії.
О, майстре мій! Які Ви все ж чудні, -
Мені не в такт, мені в периферію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220624
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010
Пам'ять схожа бува на дощ -
в дні, пробудженому громами.
Пахне смуток, як пахнув борщ
на обіднім столі у мами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220518
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 06.11.2010
Крізь долоні летять хвилини —
їх політ ти ніяк не спиниш.
Безнадії в’язку перину
просто так аж ніяк не скинеш.
Може, в тебе не та робота...
Може, й досі ти незаміжня...
Це не привід шукати дроту —
є інстанції дещо вищі,
які знають коли й для кого...
Вірю в їхню безмежну мудрість.
Варто жити хоча б для Бога!
Світло —наша реальна сутність.
Може, твоє минуле — темінь,
і не знаєш, як все змінити...
Знаєш, в кожному з нас є демон,
але ангел навчить любити!
Роззирнися, бо світ — то диво!
Буде райдуга лиш по зливі...
Відігнавши скорботу сиву,
зможеш бути щодня щаслива!
P.S. Присвячується одній зневіреній особі. Борися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217975
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 28.10.2010
Це сонце, кольору бажання,
Казки ці, наче диво з див...
А ночі - кольору вагання,
А час їх... так повільно сплив.
Це небо, кольору індиго,
Ці драми, як пекучий жар.
Ці почуття у гамі дзиґи
Будуть вітатися, як дар.
Земля ця, вінчана буянням...
Благословення прогримить.
Ця вічність, сповнена сіяння,
Буде проходити, як мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211272
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 25.10.2010
мысленно мы уже врозь и поровну
наши надежды доели боровы
я задыхаюсь в потёмках города
ты беспробудно пьёшь
а наяву- мы друзья-приятели
и ведь не то чтобы просто спятили
просто симпатия и апатия
вкупе-большая ложь
ты растворяешься в новой прихоти
ищешь в руинах сознанья выхода
ждёшь чем закончится эта тихая
песенка про друзей
нас откопают спустя столетие
из одиночества беспросветного
в день когда будет светло и ветренно
и отнесут
в музей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118143
дата надходження 25.02.2009
дата закладки 19.08.2010
Незаметно и тихо, почти в одну ночь,
Вновь закончилось спелое Лето
И природа нам шанс это все превозмочь
Оставляет осенним приветом
Как-то просто совсем время птицей летит,
Мы ворчим, мол, опять не успели,
Чуда нет, а за окнами дождик стучит,
Вниз смывая тень сказочных трелей
Свежий ветер прохладой цепляет за мысль
И несет вдоль дороги листочки,
То к земле их прижмет, то закружатся в высь,
Будто рифму срывают со строчек
Воздух словно висит, как судьбы пелена,
И наполнен отчаянным звуком,
Ну когда же? Когда же наступит она, -
Эта Осень сердечного стука?!.
Незаметно и тихо, почти как в кино,
Улетело за титрами Лето,
Ощущаю на привкус, как будто вино, -
То душа моя в Осень раздета...
18.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206527
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010
Дитяча молитва
Вже ранок засяяв
І сонечко встало.
Хвилина молитви
Для мене настала.
Мій Отче Небесний!
До Тебе молюся!
І до Ісуса
Всім серцем горнуся.
Цей світ пречудовий
Ти дав мені Боже!
Радіюю, сміюся,
Бо так мені гоже...
Мій Отче Небесний!
До Тебе молюся...
Любити і вірить
В Ісуса навчуся!
2004р.
Дитяча мрія
Сонячний промінчик
Розбудив дитятко.
Помолюсь за маму,
Помолюсь за татка
Дай їм милий Боже,
Сили і здоров’я,
Щоб і ми зростали
В мирі і любові,
Щоб мої сестрички
Й братики хороші
Всі були здорові
Й на Ісуса схожі,
І людей навчали,
Як любити Бога –
Щоб для всіх відкрилась
Зоряна дорога!
2004р.
Ти особливий!!!
Чи ти чув колись про Ісуса?
Чи ти знаєш, що все створив Бог?!
Я за тебе, мій друже, молюся,
Щоб пізнав ти, як добре з ним вдвох...
Він стоїть на твоєму порозі,
Ревно стукає в шибку душі,
І коли твоє серце в тривозі,
Ти до Бога скоріш поспіши.
Ти для Бога такий особливий,
Неповторний, чудовий такий!
Глянь у очі Ісусу сміливо,
Просто серце Йому відкрий...
І дорога твоя засяє,
Як веселка барвиста у небі.
Бог, як Батько, про тебе подбає,
Бо у Нього є все для тебе.
Хай у серці не буде зітхання..
Я за тебе, мій друже, молюсь!
Не страшні всі незгоди й страждання,
Якщо поряд з тобою Ісус!
Він підтримає і допоможе,
Проведе до ясної мети.
Я прохаю Тебе, О Боже,
За дітей, яких так любиш Ти!
Січень 2005р.
Малює Бог.
Бог – чудовий художник,
Майстер Він незрівнянний,
Він малює – де хоче,
В Нього фарби живі.
Очі вмию спросоння:
Бог малює вже зрання
Пензлем сонячним дивним
На росинках в траві.
Просто треба навчитись
Бога скрізь пізнавати.
В Нього дуже багато
Незрівнянних ідей!
Я дивлюсь і радію,
Хочу й вам розказати:
Любить Бог малювати,
Бо Він любить людей!
Любить Бог малювати,
Коли сонце сідає.
Він розмішує гарно
Кольорів акварель
І зірками малює,
Світлом ніч вишиває,
Грає сяйвом полярним
Й міражами пустель.
Бог малює на хмарах
У високому небі,
Там, де мчить блискавиця
І гуркочеться грім...
А якщо ти захочеш –
(Дуже прагнути треба!)
Намалює веселку
Він у серці твоїм.
Вересень 2005р.
Казала мама…
Господь!!! Мені сказала мама,
Що в Тебе знов болять всі рани,
Коли поводжусь неслухняно…
Мені так сумно і погано,
Бо я не слухаюся часто…
Учора я розбила чашку,
За хвостика смикнула кицю…
До Тебе буду я молитись:
«Господь, прости!!!»
Казала мама,
Що в Тебе вся Небесна Ласка,
Ти научи мене, будь ласка,
Щоб я була Тобі слухняна!!!
Тебе побачити я хочу
Та Небеса за небокраєм…
І Дух Святий мені шепоче:
«Люби й чекай…»
І я чекаю!!!
12.08.08.
Хмари
Я люблю дивитись на хмари,
Як вони по небу пливуть,
Ніби білі пухнасті отари
Вирушають в незвідану путь…
Ось хмарина периста і чиста,
Ніби ангела біле крило…
А у серці слова пломенисто
Повертають у те, що було.
Як Ісус до апостолів вірних
Говорив на Оливній горі:
«…Проповідуйте благовістя
До останнього краю землі…»
Він вознісся, благословляючи,
В небеса, де хмари пливуть.
Учні, щиро Йому довіряючи,
Вирушали в незвідану путь…
Я у небо вдивляюсь і мрію…
Я на хмари дивлюся й молюсь…
Я хмарини лічу й радію,
Бо на хмарах вернеться Ісус!!!
16,22.10. 08р
Народження Івана Хрестителя
Коли служив Захарій в храмі Божім,
Явився Ангел і йому сказав:
«Не бійся, бо твоя молитва Богу гожа.
І буде син. Назвеш його Іван!
І буде він на втіху та на радість,
До Господа вестиме він людей.
Вино йому не стане на заваді,
Із лона матері—у Дусі назорей!!!»
Захарій не повірив. «Як це буде?!
Дітей родити час наш відійшов…
І так уже сміються з мене люди!
Чого до мене зараз ти прийшов?»
«Я, Гавриїл, стою ось перед Богом!!!
Тому що ти повірити не смів,
Замовкнеш. І здійсниться осторога:
До родів сина будеш ти німий!»
Єлизавету втіха наповняє,
Дитина в лоні радісно тремтить!
Бо це Марія в гості поспішає,
Говорить тихо й лагідно: Привіт!
«Благословенна ти поміж жінками,
Благословенний плід в твоєму лоні!
Ти — мати Господа!!! І звідкіля я знаю..?»
А серце Духом радісним уповні…
Три місяці вони були ще разом,
Молились, вірили і прославляли Бога!!!
І народився той, що є Іваном,
Щоб готувати Господу дорогу!!!
Божі дари.
Усі друзі мої мають різні дари:
Коля вміє чудово співати,
Ваня має талант до футбольної гри,
Вчиться Лідочка танцювати.
На картинах Сашка оживає ріка,
Надя котику лапку лікує,
У Наталі до вишивки вправна рука,
А Михайлик дотепно віршує...
Я у серці своїм
Таємницю пізнав,
Хочу друзям усім розказати:
Треба даром оцим,
Що нам Бог щедро дав
Повсякденно Його величати!!!
Господь, я дякую
Господь, я дякую Тобі
За сонечко і вітер,
За неба ніжну голубінь,
За дощик та за квіти.
І за росинки у траві,
Й за веселкову браму,
За барви радісно-живі
У Небесах над нами.
Господь, я дякую: Ти є!
З Тобою добре жити.
Усе, що маю, Ти даєш
І вчиш мене любити...
Я дякую за глибину
Морських пучин бездонних...
З Тобою я не потону,
Бо я в Твоїх Долонях!
ЛЮБОВ ДОВГОТЕРПИТЬ
ЛЮБОВ ДОВГОТЕРПИТЬ, З ГОРДИНІ НЕ ПНЕТЬСЯ,
ПРОЩАЄ, РАДІЄ, ДО ГНІВУ НЕ РВЕТЬСЯ,
НЕ МИСЛИТЬ ЛИХОГО, ЛАСКАВА ТА ЧЕМНА,
У СИЛІ СВОЇЙ НЕ БУВАЄ ДАРЕМНА!
НАДІЮ ТА ВІРУ ТЕРПІННЯМ ВІНЧАЄ,
У МУДРОСТІ СЕРЦЯ СПОЧИНКУ НЕ МАЄ.
ТАКОЇ ЛЮБОВІ БАЖАЮ ВАМ, ДІТИ,
ЩОБ ЗАВЖДИ У МИРІ ТА РАДОСТІ ЖИТИ,
ЩОБ СЕРЦЕМ УСІМ ПОЛЮБИЛИ ВИ БОГА,
ЩОБ З НИМ БУЛА СВІТЛОЮ ВАША ДОРОГА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176239
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 17.08.2010
***
у травах жіночого зросту
чекаю на лук і стріли
що дарував чаклун
під сумом каміння гостро
кружляє нечиста сила
замріяного відлуння
радію не збитим пальцям
без опіків власні губи
п’ють очі нектар вогнем
стерв’ятник кружляє вальси
ще вчора він у снігу був
тепер вполював мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197572
дата надходження 24.06.2010
дата закладки 17.08.2010
* * *
Тихо шепоче серце,
Ніжне, тонке, як скельце,
Мамине…Ти послухай
Серцем своїм, не вухом…
Вирушиш ти в дорогу -
Скаже тихенько: «З Богом…»
Не повернеш до хати –
«Буду завжди чекати…»
Ти досягнеш вершини –
«Сонце гаряче, сину…»
Ти упадеш в прокльоні –
«Ось мої руки, доню…»
Болем твій світ зірветься –
«Ось тобі, мила, серце…»
Самотньо – «Я тут, з тобою…»
Боляче – «Я загою…»
Й в останню свою хвилину:
«Господь, бережи дитину…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206355
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Про щo тобі сказав Еклезіаст,
Що ти знайшов свій час посумувати?
На стінах міст—зелені знаки «раст»,
Їх єрихонським трубам не здолати.
Нема нічого, що б вже не було.
Душа стомилась від повторень смерті.
Ми—непримітні, наче темне тло
На полотні художника потертім.
Блукаємо в пустелі, мов раби,
не виноград, не хліб—каміння сієм,
та в переддень грядущої доби
іще жива легенда про Месію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206240
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 16.08.2010
(Тарасе, Ти тут Перший Романтик)
Поглянь, кохана, все тут зацвіло
І навіть мрії – пахнуть живокостом…
В ванільні сни бажання занесло,
Таке велике – наче небо зростом…
Послухай, мила, шелестять ліси,
Нашіптують зіркам про перелази;
Я надіп’ю з очей твоїх роси,
Як ще не пив із Тебе всі ці рази…
Вдихни, голубко, аромат весни
(Ми вічні доти, доки є надія),
В моїх обіймах сотий раз засни,
Нехай єство укотре молодіє…
Відчуй, лебідко, мого серця стук,
Тобі до ніг упав, неначе Троя;
Ти панацея від душевних мук,
Що і в мені побачила героя…
15.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206096
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 16.08.2010
Посварились вітри, бо усі закохалися в осінь,
Без коштовних прикрас - їй однаково все до лиця.
Листопадова мить прохолодного дзвінкоголосся
В капелюшках рудих,то, напевне, початок кінця?
Вже стікають дощі по долонях пожовклого листя.
Сотворіння чудес – ніби сонцем освячений сум.
Світ ще прагне краси і крайнеба такий ще барвистий,
А данайці-вітри вже руйнують звабливу красу...
Вже човни в небесах відпливають в далеку Ітаку,
Чи пливуть у Колхіду шукати новітнє руно,
Золочені щити відбивають останню атаку,
І осінню печаль молоде утішає вино...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149458
дата надходження 11.10.2009
дата закладки 16.08.2010
Ріка життя
Ох, молодість ще живиться майбутнім
І лиже совість нашую іржа -
Життя (завжди таке в могутніх)
Таке ще дике, сильне і чуже.
Хтось ним пишається, а хтось уп'ється,
Хтось йти вже хоче в вічну путь,
А хтось вперед іде і далі б'ється -
Когось ні смерть, ні совість не беруть.
І ми йдемо вперед у ногу з часом
Лишаючи померлих на своїм шляху,
Бо нам ще жити, нам плисти ще брасом -
Нам треба кладку перейти хитку...
22.05.2009 року Ярий Львів
Проломи в паралельності
Життя пливе десь привидом над нами,
Проломи плачуть привидом у сні
І душі видно вбитих у окопах,
А ми лишаємось безпомічно живі.
31.03.2008 року Ярий Сокаль-Львів
Ближче до світла
Бурлить усе, неначе на вулкані,
У рух цей світ так кличе без кінця,
Бо в світлі бачимо ми шлях безпечний -
Без нього втратить можемо життя.
2.04.2008 року Ярий Львів
Byleby trafić
To życie leci stale po jedynce,
Widzimy tam tunele torów, gwiazd,
Jesteśmy sami w świecie. Pojedyńczo
Ktoś trafi w kierownicę Mazd.
10.02.2008 r. Jaryj Lwów
Минув вже місяць з часу незнання,
Минув й кудись у світ собі подався,
Хтось вже наблизив час до каяття,
А хтось в житті таки зламався...
Хтось вліз у бійку дику і борги,
Хтось на роботі не на жарт прокрався...
Хтось не простив таки чужі гріхи
Й без сповіді на Божий світ подався...
Та хтось живе і мучиться, іде
З хрестом великим у буття далеке...
Та чи він істину якусь знайде?
Чи пройде шлях по вінця дикий?
31.01.2008 року Ярий Львів
Obcość
Jesteśmy w emigracji ponurej -
Ponurość dusi nasz łagodny kraj.
Ja jestem obcy i dla swojej skóry...
Co robić, jeśli wciąż ja jestem sam?
9.02.2008 r. Jaryj Lwów
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200286
дата надходження 10.07.2010
дата закладки 16.08.2010
Мене болить. Той біль, неначе яд,
Все роз*їдає і повзе до серця.
Мене болить. Неначе слизький гад
ЗатИснув горло й вогнедише перцем.
Мене болить. На ранах свіжа сіль
Вбирає кров й пече невиносимо.
Мене болить і той нестерпний біль
Вже доїдає неслухнянне тіло.
Мене болить, що я іще живий,
А там вмирають від шматка тротилу.
Мене болить, що він вмер молодим,
А я життя марную посивілим.
Мене болить, що я досхочу їм.
А там дитя вмирає у пустелі.
Мене болить за мій батьківський дім,
Якого «закрутили» в «каруселях».
Мене болить, що тонуть кораблі,
Мене болить, як літаки палають,
Мене болить, що на святій землі
Донині кляті війни не вшухають.
Мене болить, що мучився Ісус,
Мене болить, коли палили Жанну,
Мене болить за бідність людських душ
І за убогість теж болить нестанно.
Мене болить, а значить - я живу,
Коли ще біль той серцем відчуваю.
Мене болить...А нащо я терплю?
Чому мовчу, й не бившись, помираю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194397
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Она любила считать до ста. Очень тихо, чтобы не сбиться
Чтобы не слышала цифры душа, и не отражались лица.
Она смотрела в окно и порой рисовала звезды:
Очень тщательно, зная, что это – чужие солнца.
Ее сторонились соседи, но всегда провожали взглядом,
Ее тень немного сутулилась, но была неизменно рядом.
Ее не боялись птицы, в ее ладонях прятался ветер,
В глазах отражались мечты, в будущем прятались встречи.
Ей было чуть-чуть одиноко, но она не теряла веры,
Зима сменялась весной, а месяц последний – первым.
Однажды шел дождь, наверное, солнце спешило к весне.
Его взгляд замер крыльями на промокшей ее спине.
Что-то вплелось в молчание, что-то тревожило сны,
Она не знала его имени, он – читал вместо книг – дни.
Они чем-то были похожи, может быть – верой в других.
Они (уж точно) не ждали любовь, но последняя – ждала их.
Они порою встречались – глядя каждый в свое окно.
Ее тень все так же сутулилась, в его комнатах пахло весной.
Близился вечер, она возвращалась домой, улыбаясь прохожим,
Он шел навстречу, они были (наверное – тенью) похожи.
Его – тоже сутулилась, и тоже ловила собою рассветы,
Порой – разгоняла птиц, путалась в снах и в трамвайных ветках.
Кажется даже, они улыбнулись друг другу – смущенно.
Встреча была случайной, но судьба – уже предрешенной.
Немного молчанья. Касания пальцев, теней, улыбок.
Потом были встречи, и ссоры, сплетенье побед и ошибок.
Признанья в любви, полевые цветы, стихотворные строки,
Тысячи тысяч рисованных солнц, сияющих в окна…
Мечты, воплощенные в жизнь, расстояния, встречи.
Вера. Надежда. Любовь. С каждым днем – все ярче и крепче.
…Знаешь, если тебе одиноко – не теряй веры:
Зима снова станет весной, а месяц последний – первым.
Будет однажды дождь, и сказки, что станут былью.
Пусть ты не увидишь взгляд…но…чувствуешь – крылья?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194405
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Вірності, щирості,
вільності,
щастя,
чи неба безмеж?
Що тобі треба,
стабільності?
Віри? Любові?
Чи теж
світлих відтінків у голосі,
білої квітки в руці?
Хто ти?
Суцвіття на колосі,
хворість чи мед
в молоці?
Стомлені, зломлені,
Скорені –
Чим?
Заповітним теплом?
Ми, наче віття оголене,
вічність,
що десь за вікном…
губиться, піниться, мариться,
цвітом торкає журбу…
Бавиться,
сумнівом грається
з пам’яттю, щоб не забув…
Що нам з тобою, –
ділитися?
Що нам,
сорочку ділить?
Може, сльозами умитися,
може, тоді –
заболить
серце довірою, щирістю
з першого кроку,
знаття б…
Вирости
з власного виросту
Всесвітом,
світлом,
дитям…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192705
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.05.2010
Сумувала весна, у зажурі за суконьку смикала,
І росою сльозини текли на поснулі світи...
Іще вчора сама проганяла морози і віхолу,
А сьогодні вже їй доведеться за обрій піти...
Сумувала весна, прикрашала волоссячко зеленню,
Зігрівала і пестила миле, мале кошеня,
Її час відлітав, а лишитися довше не велено,
І прощалася з лісом, і йшла десь у світ навмання...
І ніхто не окликне, не спинить, і постать забудеться,
Тільки пролісок якось у травах на згадку мигне,
А весна буде йти по зелених, замріяних вулицях,
А за нею – пригріте кошатко – частинка мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185535
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 27.04.2010
Я знаю усе про лютий,
Про кожну його сніжинку,
Про квітку, в снігу забуту,
Про білу, хрустку скоринку.
Я знаю усе про лютий,
Про те, що він день ховає,
І як візерунки плутав
На вікнах нічних трамваїв.
Я знаю усе про лютий,
Що в декого лютий-свято...
А можна Вас пригорнути
Сьогодні, у двадцять п'яте?
На вушко тихо шепнути:
"Вітаю. Тримайте квіти",
Всміхнутися, порадіти
У цей неповторний лютий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173965
дата надходження 25.02.2010
дата закладки 19.04.2010
Який же ти гарний у білій сорочці !
Ходи, поможу зав'язати краватку...
Ти будеш до вечора? Може, до
ночі?..
Ну, що ти...
...не плачу...
...запізнишся, татку...
Ось квіти. Тримай.
Все. Ні пуха!
Щасливо!
Замкну за тобою...
...я знаю... Доросла...
Ні-ні! Не хвилюйся, ти зовсім не сивий,
То просто сніжок у твоєму волоссі ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172864
дата надходження 20.02.2010
дата закладки 19.04.2010
Сумуєте? Ну що ж, давайте разом,
А потім посміємося до сліз!
Цукерку хочете? Хвилиночку, я зараз,
Ось розгорну... У Вас холодний ніс
І руки теж... Замерзли? Чай готовий
Пішли сміятися! :-) І ну його, той сум!
Я принесла листівочку: "З любов'ю",
А завтра я Вам сонце принесу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178910
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 19.04.2010
Перевернувши чашу поглядів,
Я буду щаслива лиш там,
Де тужливими хвилями спогадів
Розтинає душу океан.
Де я зможу пірнути у джунглі,
Ставши дикою мов лань,
І, зібравши залишки мужності,
Позбутись останніх вагань.
Де я матиму ліпших друзів
Серед спокою квітів і трав -
У тому далекому лузі,
Куди ти мене прогнав.
Де шум гірського водоспаду
Відкриває правду очам,
Де природа сліпить принадами –
Я буду щаслива лиш там.
На мене чекають простори
І спекотний Куала-Лумпур,
Десь там у невідомих горах –
Небезпека, яку я люблю.
Десь там у прозорих водоймах,
Лікуючи душу теплом,
Я сумуватиму … не за тобою,
А за небом, що над Дніпром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183954
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 15.04.2010
Чи знаєш, що востаннє ти сьогодні
Стоїш із спокоєм на самоті?
Чи знаєш, що печаль зірветься
І впаде каменем на дно душі?
Чи знаєш що тебе чекає завтра,
Сьогодні, навіть через рік?
Чи знаєш як злетіти вгору,
Щоб потім відчай не обпік?
Чи знаєш ти, де рай душі шукати,
Де віднайти ту ніжність і тепло?
Чи знаєш ти, що заборонено писати,
"Бо кожне слово вже чиїмсь було?"...
Чи знаєш ти?.. О, ні. Цього, напевне,
Ніхто не скаже, зрозумій!
Коли прийде і не покине
Весна, прогнавши буревій?
29.03.10 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181405
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 14.04.2010
Ти знаєш що таке любов?
Що почуттів це міра?
Й існує безліч в світі мов,
Якими сказані були любов, надія, віра.
Що знаєш ти про почуття?
Що нам дало і що в нас відібрало?
Несказаними залишилися слова,
„Люблю тебе” не прозвучало.
Усьому підійшов кінець
Сказати „досить” важко.
Та вишов з гри уже гравець
Змінити щось доволі тяжко.
Здавалось видумка – реальність,
А сльози – не печаль.
Що щастя це назавжди.
Та це не так, на жаль.
У світі безліч „ні”, „але”, „пробач”,
„прощай”, „я йду назавжди”,
але так мало „стій”, „чекай”,
„тебе любила завжди!”
18.09.09 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182937
дата надходження 10.04.2010
дата закладки 12.04.2010
Ті очі, як океани,
Де бурі змінюють штилі.
Їх музика бездоганна,
Їх чари, мов диво-зілля.
Я в них, як в казкових хащах,
Метеликом мрій літаю.
Що є в цьому світі краще,
Ніж щастя мого дивокраї?
Ті очі, як в небі зорі,
Як проліски мрій таємних.
Пірнати у цьому морі
І боязко, і приємно.
Їх музика бездоганна,
Їх чари, мов диво-ночі.
Прямую я крізь омани
Туди, де горять ті очі.
Цілунком торкнусь тендітних
З єдиним палким бажанням,
Що в них до небес розквітне
Велике твоє кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180974
дата надходження 31.03.2010
дата закладки 31.03.2010
Мої різнобарвні метелики,
Мені малювали соняхи,
Любов розливали у келихи,
Тепло залишали в долонях і
Зникали у темряві...
Мальовані соняхи танули,
Міражно плелися стеблами,
Любов замерзала в гранули...
І тільки долоня тепла, мов
Метелик в ній жевріє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180310
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 30.03.2010
Ви є! Я знаю, точно є,
Бо вже не може вас не бути.
День догорає, дограє…
Щоб в тиші вогником втонути.
І,заховавшись за вікно,
Весь світ стає на мить окремо.
Мій п’єте спокій, як вино
І знову горнетесь до мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180777
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 30.03.2010
В уяві своїй над землею лечу свіжим вітром,
Усе мені видно і чути. І навіть думки...
Притихну на мить, до землі підкрадусь непомітно
Та й слухаю пісню, що зранку співають струмки
Ось гарна дівчина, із сонячних променів коси,
Світанком іде, щоб умитися блиском води,
А трави, мов хвилі, у ноги скидають їй роси
І ніжно співають: - Омріяну долю знайди!
Краса неповторна летить у життя над полями,
Тим вітром у спогади тихо заносить мене,
І вже навпростець, білосніжного цвіту садами,
Біжу я на зустріч в кохання своє неземне
Мов юне хлоп'я у сорочечці білій із льону
В долонях несу я свої чудернацькі думки...
Щоб знову за вітром злетіти в життя невідоме
Й розтанути в пісні, що зранку співають струмки
30.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180789
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 30.03.2010
Коли немає сил сказати теплих слів,
Коли усе життя покрилося туманом,
Здається щось ти не зумів,
Життя твоє здружилося з обманом…
Не треба сліз твоїх, покинь зневіру,
Зроби лиш крок до нового життя,
Впусти до серця ти любов, довіру,
Відкинь в минуле болі, каяття.
Не треба сліз твоїх, образи і страждань,
Перегорни заплакану сторінку…
Постукав час любові, сподівань,
Давай, вперед, смакуй життя родзинку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164950
дата надходження 08.01.2010
дата закладки 08.01.2010
Так тихо-тихо стало на землі,
Гойдаються дерева в білих тогах.
Знов серце бачить ангела політ,
Молитвословить з зіркою до Бога.
Сніжисті ружі, лілії, євшан
Різдвяно вимальовують морози.
Над свічечкою молиться душа,
Роняючи на землю вдячні сльози.
А світ непевний, світ такий крихкий,
Вмивається у хвилях благодаті,
І зойком породіллі крізь віки
Освячує вселенну вічна радість.
Ідуть снігами юні посланці,
Предивну тишу сколихнув дзвіночок.
Тримає Діва зіроньку в руці,
А в яслах спить народжений Синочок.
В короні Неба — золота колиска.
Блакитноперий Ангел нахиливсь.
Вселенна... І зоря пречиста зблизька:
Ісус Христос від Діви народивсь.
Божественно. Пресвітло. І казково.
У діадемі Вічної Краси
Дитятком Споконвічне стало Слово,
І світ Його Молитвою зросив...
Різдвяні троянди в букеті палають,
Дзвіночки пролили на світ голоси,
Красуні ялинки гірляндами сяють –
Запрошують в свято добра і краси.
Молитвенно-чистим і ніжно-родинним
Це свято приходить до кожного в дім.
Дитятко Ісус йде до серця людини,
З небес несучи Свій Божественний німб.
А в небо різдвяна молитва хай лине,
І в ній — наша віра, надія, любов
До Того, Хто з іменем Божого Сина
До кожного серця сьогодні ввійшов.
Земля і Небо! Небо і земля!
Господь благословив усе на віки:
Зірки і квіти, гори і поля,
Моря, озера та блакитні ріки.
Це — Божий світ, і ти у нім — дитя.
Бог дарував тобі своє найвище чудо.
Бог дав тобі прекрасний дар — життя.
Світись життям, світись на радість людям!
Неси цих Десять Божих Заповідей в світ,
Щоб вберегти усі Його творіння,
Гармонію і вічний дивосвіт,
І Божу Правду, й Боже Воскресіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164510
дата надходження 05.01.2010
дата закладки 08.01.2010
Мелькание сюжетов, мыслей, лиц...
Балкон как кинотеатр, и там, с экрана,
На снежном поле стая чёрных птиц,
Как вспоротые пулевые раны...
Застиранное белое белье,
Взлететь полно преступного желанья,
Отчаянно по ветру крылья рвёт,
Как души чьи-то после покаянья...
Последняя всегда затяжка всласть,
Наверно сладок вздох перед расстрелом...
Прощальный залп... и в снег лицом упасть,
И с облаками стать единым целым...
Игра на бис, сюжет вечерних пьес,
Как дня невосполнимая утрата,
Бездымно полыхает дальний лес,
Сжигая облака в огне заката....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164944
дата надходження 08.01.2010
дата закладки 08.01.2010
Простір.
І тихо, ні звуку.
Погляд мій впертий у безмір.
Чогось чекаю у муках,
Очі у темряві
мерзнуть.
Спогади-образи тиснуть,
Серце здавивши чуттям:
Перший мій крок у дитинстві,
Кроки...
Драбина життя...
Серце, чому ти розквітло?..
Я озираюсь на здогад –
І натикаюсь на світло.
Це твій оголений погляд...
Музика –
крила –
угору! –
Пісня –
політ –
танець –
простір –
Думка –
чуття –
правда –
слово –
Все так велично і просто.
Музику Світла і Смислу
Тиша собою не здушить!
Бо у пориві злилися
Наші оголені
душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163040
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 26.12.2009
Ось вечір барвами пачулі
Віллється в душу і сп’янить,
І знов мене вона розчулить -
Та дивно давня вічна мить…
Ця мить потворно неповторна,
Зваблива, добра і страшна,
Укупі візьме біле й чорне,
Розбавить келихом вина.
Бузком просякнута шипшина
І мотлох дивних почуттів
Розчинять світ, немов провина,
А мою душу й поготів.
Немов засну і пригадаю
Очей дитинства широчінь,
Що загубили серед раю
До мого спокою ключі.
Далекий приворотний вітер
Повіє запахом води,
Калюжі-кола, наче квіти,
І я пірнаю весь туди…
Але не час водою литись,
Шляху не видно у пітьмі…
Шкода, що ми уже не діти,
Шкода, що ми тепер німі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163006
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 26.12.2009
Я – не твоя. Я із чужих ведінь.
Я – не одна: зі мною степ і небо,
Сніги, жита й вечірня далечінь,
Та, що мені нагадує про тебе…
Твої обійми – в віршах давнини.
Твоє обличчя – у розмитих зливах…
А я – реальна. З літа й до весни
Тамую спрагу. Й цим уже щаслива.
Не пориваюсь до нічних висот,
Й не плачу від недбалості людської.
Мій вік простий: без втрат і без турбот.
Живу собі. Милуюся красою.
Палюче сонце і німі вітри
Мене нічим уже не залякають…
Я бачу поля й неба кольори,
Але чогось мені не вистачає…
Це, може, просто винні ті пташки,
Що свою пісню ніжно так співають.
Чи ці звабливі польові стежки,
Які кохання віддано чекають…
А, може, річ у тім, що знов дощі -
Такі ж врочисті, світлі й веселкові!
Тривожно й млосно якось на душі
Від доторку вчорашньої любові...
І те ж жовтіє жито вдалині…
І та ж зоря вечірняя заграла…
Я знаю: знов наснишся ти мені,
Та я уже один раз відпалала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162978
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 26.12.2009
Пожовклою осінньою травою
У сходу, чи-то заходу промінні
Повз мене і крізь мене у сувої
Повзе пронизливе до щему тління.
І падає земля, і світ кружляє,
І я тепер один на цій планеті
Я весь той час, що був у мене, згаяв
В залитих тугою глевких тенетах.
В моє драглисте серце вкорінилась,
Пустує, пестить надпуста отрута …
Але я так жадаю мати силу…
Але я так жадаю бути… бути…
…Самотній острів серед океану
Вбирають хвилі берегову душу
В полон беруть, насаджують оману,
А стиглий захід мої очі душить.
Лози золою, залозою злою
Поманить зміна, та мине в омані,
Так рано норов рану не загоїть
І грають очі, у заграві тануть.
На гору горнуть і горять прегарно,
У них вогонь навіки льодом стане.
І хмари, наче мари – міра марна,
Латають лати – карані і карні.
Бузок овитий димом тютюновим
Бентежить душу, млосно кроки лічу
У ніжні очі сиві лину знову,
Донизу серце впаде – наче ближче...
…та більший біль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162867
дата надходження 25.12.2009
дата закладки 25.12.2009
Зіллє залізо в лезо зілля
І буду будь-як, як будяк,
Щоб мати дозвіл на дозвілля
Я згоден згодом знати знак.
Даю, та поки покидаю,
Лише мости лишу, мости
Шляхи шляхетні, не охляю,
Буду вести, щоб довести.
Веду, а отже, доведу.
Подужаю, бо дуже жду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162872
дата надходження 25.12.2009
дата закладки 25.12.2009
Щиро вітаю Вас усіх із Днем Святого Миколая!!!
Особливо тих хто носить це імя Микола!!!
Сердечно бажаю Вам здоров’я, добра, радості та великої духовної благодаті. Святий Миколай в християнській традиції є уособленням благочинності. В цей радісний день всі діти вірять, що знайдуть свій подарунок, тому що Святий Микола всіх бачить з небес, любить і дарує добро «нині і вічно і повсякчас».
Щастя, добра та злагоди Вам і вашим родинам!
***********************************
***********************************
Хай Миколай у вишиванці розбудить подарунком вранці
І принесе у Вашу хату добробут, радості багато.
Розбудить приспані надії, зернятко щастя хай посіє.
Зігріє гумором, любов'ю, і принесе Вам всім здоровя!!!
*********************************
Святий Миколай - це духовна істота, яка відвідує тих людей, які потребують його допомоги.
Святим він став не зразу. Коли він жив на Землі, як проста людина, то дуже любив допомагати людям.
Ще, коли, він був маленьким хлопчиком, то допомагав своїм товаришам так, що вони не здогадувались, хто це їм допомагає.
А коли він виріс, то працював у церкві, став архиєпископом і продовжував допомагати людям. Бідні вдови з діточками, безприданиці, хворі і інваліди знаходили перед порогом свого житла несподівані дари в той час, коли дуже потребували такої допомоги.
Миколай любив допомагати у справах просвіти, мистецтва і науки. Працьовиті студенти, наполегливі вчені отримували несподівану фінансову допомогу, коли вони опановували науку і намагалися винайти хороші речі для людей.
Особливо, Миколай любив знаходити дітей, які багато працювали, щоб опановувати навчання і різні вміння. А коли це були щирі чемні діти, тоді Миколай постійно піклувався, щоб з них виростали хороші люди і чудові професіонали.
Коли ж прийшов кінець його земного життя і Миколай став перед Богом, то за добрі діла Бог визначив йому вічне духовне життя і спитав, в якому матеріальному вигляді Миколай бажає приходити на Землю до людей. Миколай сказав, що він дуже хоче приходити в день свого народження, (19 грудня) втілюючись в особи добрих чоловіків, з подарунками до дітей, які були щирими, чемними і з великим старанням опановували знання і вміння.
І сказав тоді Бог, що так і буде.
І це так є, і так буде завжди.
А тепер казочка...
Казка про Святого Миколая
Сьогодні я зустрів маленького хлопчика. Він усміхнувся і подивився на мене зі старенького фото мого альбому. Хлопчик мовчки дав мені конвертик і зник у сяйві дорослих очей, загубилася у спогадах про дитяче щастя...
Все навколо затихло. І тільки конвертик гомонів словами: Для Миколая. Передайте, будь ласка.
Сніг йшов... Звичайний, білий, зимовий сніг майстерно виписував танцювальні «па» під музику заметілі. Сніжинки лягали на мої плечі, на волосся... і за кілька хвилин я сам став сніжинкою, тільки трошки більшою за всіх. Але і на стільки маленьким, аби вітер зміг відірвати мене від землі та понести високо-високо...Тоді я ще не знав, що опинюся у Сніговій країні – там, де народжуються сніжинки. Я кружляв у вихорі – губився в щасті... І нарешті, стомився... стомився бути щасливим, бо зрозумів, що я не єдиний , а один... зовсім один. Сидів собі на краєчку Землі і дивився, як поодиноко падають зірки. Кажуть, коли падають зорі треба загадувати бажання. Я загадував, дуже часто і так щиро, так щиро... але воно не збулося. Тому я вирішив прийти до тебе на навчання, аби ти навчив мене здійснювати мрії чужих.
--- Але нащо тобі здійснювати мрії чужих?
--- Аби збулося моє бажання, яке загадував кожен раз, коли падала зірка.
--- Чого ти хочеш?
--- Я хочу бути Єдиним.
--- Але Любов може бути тільки Одна. І Певно, ти знаєш – якщо станеш Єдиним, то вже ніколи не будеш Одним.
--- Так, знаю.
--- Ти не мусів йти до мене. Міг, як усі дітки почистити чобітки і покласти на вікно.
--- Ні. Дідусю, я мав саме прийти до тебе, аби повернутися до них Подарунком в чобітках.
***************************************
***************************************
Тому щераз Вас усіх щиро вітаю Вас з Днем Святого Миколая! Це свято є одним з найсвітліших і найрадісніших, що приносить до наших осель радість, світло та приємні несподіванки. Сердечно бажаю Вам добра та великої духовної благодаті.
Нехай у зимові морози зігріє Вас тепле свято, а Святий Миколай здійснить всі Ваші бажання. Щастя Вам і добра, злагоди та благополуччя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161841
дата надходження 19.12.2009
дата закладки 19.12.2009
Я тобі, подружко, все розповім,
Тільки спитай!
Як відлітають хмарки грозові
За небокрай.
Як піднімається сонце щоранку
З ясних небес,
Як колосяться в промінні світанку
Жито й овес.
Я розкажу, що нашіптують зорі
Тихо вночі,
Що тебе ангел боронить від горя,
Твій, на плечі.
Про блискавиці скажу і про грім.
Навіть про рай!
Я тобі, подружко, все розповім,
Тільки спитай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154432
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 19.11.2009
А час іде, летить, біжить, спливає.
Ще день один, ще ніч і знову день.
Та як раніше я себе шукаю
Посеред серцем витканих пісень.
Запитую: «Чому самотність мила
Мені стає рідніша від усіх?».
Чужіє світ, де я малюю крила
І відданість тулю комусь до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154797
дата надходження 11.11.2009
дата закладки 11.11.2009
Зазирає у віконце ніч.
Посміхаються крізь сон вуста.
Я скажу у тишу: надобраніч,
Й знову рахуватиму до ста.
Сто один, сто два...
Отак неспиться тим,
У кого серце - таємниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153732
дата надходження 05.11.2009
дата закладки 05.11.2009
Серед поросяток України шаленим темпом поширюється паніка. Адже по телевізору останніх два тижні дуже часто показують їхніх колег із Мексики… І при цьому кажуть, що у них ніяка не простуда, а справжній грип.
Наші українські хрюші є наляканими такими коментарями, тож масово використовують поради лікарів як уберегтися від цієї свинської хвороби:
треба їсти зелену цибулю, зелену петрушку, зелений укроп (отой, що хазяйка так бережно посадила на грядочці :));
більше часу проводити на свіжому повітрі, займаючись фізичними вправами (до речі, і город заодно можна поорати);
спілкуватися із сусідськими поросятами лише через паркан і не допускати більш тісних п’ятачкових контактів;
у разі отримання посилки від родичів із Мексики чи США, відправити її назад, прикріпивши записку: “Дякуємо, але не треба” – як кажуть, коротко і по-свинськи :);
при появі перших симптомів хвороби у вигляді неможливості хрюкати і радіти життю, попросити у хазяїна давно відомих ліків – горілки з перцем, але до лікаря не йти! А то евакуюють усіх свиноподібних у радіусі 30 км і хазяїнам будуть проблеми;
при виявленні грипового вірусу в своєму сараї гнати його палицею і кричати вслід: “Ану геть, мексикансько-фашистські загарбники!”;
розвішати на подвір’ї тематичні плакати: “Ми будемо кричати до хрипу: “Ні! Свинячому грипу” та “Не винуваті ми! Він сам прийшов!”. При вході на хвірточку причепити: “Свині не винні!”
При чіткому дотриманні усіх цих вимог хвороба не зможе подолати таку лінію оборони і від свого безсилля зникне в невідомому напрямку :).
Тому, якщо у Вас є якісь знайомі поросята, які ще не знають як уберегти себе від цієї загрози – дайте ці поради і на нашій Землі стане на одну усміхнену і здорову свиню більше :)!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153026
дата надходження 01.11.2009
дата закладки 01.11.2009
Вмирає жовтень, упиваючись дощем,
А падолист веде з собою тугу;
В очах - печаль, в душі - болючий щем,
І дві сльози, немов дарунок другу...
Я серед мертвих золотих листків,
Які в покорі впали з п'єдесталу,
Як серед падолисту щирих слів,
Що грішні душі взяли на поталу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152768
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 30.10.2009
Какая-то случайная мимолётная встреча стала генератором этих строк:
[i]Ах, молодость... МутИшь ты разум,
Бокалом старого вина ты разгоняешь кровь.
Как жаль ушедших лет, дней, проведённых праздно,
Когда лишь ждали, а не жаждали любовь.
Ушли они: возможности, желанья.
И только память ещё тем жива,
Что видит эти юные созданья,
В которых вдруг да вспомнится - ОНА! [/i]
Хочется к этому стихотворению добавить фотографию такой вот девочки. Она из Украины. Её зовут Віта :)
Любомила перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173897
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151672
дата надходження 24.10.2009
дата закладки 24.10.2009
Чистий листок паперу
Скоро заповнять букви,
Навстіж відчинені двері
Раптом зачинять руки.
Букви зіллються в слово,
Зовсім ніким не ждане,
Створене випадково,
Сказане дуже рано.
Слову тому не повірять,
Витерти схочуть, та пізно.
Слово стане повір’ям,
З розпачем зовсім різне.
Слово захоче правди,
Тільки, давно затерте,
В тіні гіркої зради
Мусить воно померти.
Слово замінять сльози,
Зронені теж раптово,
Ніби відбиток прози
На похованні слова.
Тільки листок паперу
Знову заповнять букви
Й навстіж відчинені двері
Вже не зачинять руки.
Стоворене із любові,
Знищити неможливо,
Можна не вірити слову
І переждати, мов зливу.
Можна його топтати,
Нівечити, забути,
Тільки воно й розп’яте,
Знов оживляє груди.
Чистий листок паперу
Вже заповняють букви.
Не зачиняйте двері.
Не забирайте руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129488
дата надходження 11.05.2009
дата закладки 24.10.2009
Ми зустрілися знову вночі,
Ти приніс мені білі троянди,
На твоєму заснула плечі,
Як завжди, на холодній веранді.
Ти казав мені знову: "Моя",
Цілу ніч присягався в коханні...
А на ранок додому - сім'я.
І зосталась одна я в чеканні.
Ти прийдеш через тиждень тепер,
Подаруєш вино, хризантеми.
Ми зустрінемо разом четвер,
Та окремо його проведемо.
Так два роки зі мною живеш...
Чи без мене...Я й досі не знаю.
Не прошу, не жену, лиш чекаю,
Коли ти уночі не прийдеш.
В той день буде, напевно, гроза,
Ти подзвониш і скажеш, що діти.
І залишиться в серці сльоза,
І у пляшці вино недопите...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148554
дата надходження 06.10.2009
дата закладки 24.10.2009
Її сонце зненацька згоріло дотла,
Вітер попіл по небу безжально розвіяв…
І опали зірки, наче листя, з чола,
На шматки розриваючи простір і мрії.
Її світ вимирав від нестачі води.
Її райські сади висихали в пустелі,
А Вона не пручалася владі біди,
Тільки сумно стискала мольберт й акварелі…
І.
Був інакшим колись Її внутрішній світ,
Розмальований весь від початку до краю,
Між березових віт кольоровий привіт
Дарувала усім, хто торкавсь Її раю.
У безмежжі думок, почуттів, самоти
Фарбувала ліси, шліфувала коралі,
І словами, і пензлем творила світи.
Все навколо жило, а Вона малювала…
Обережно виводила лінії слів,
Власну душу вдихала у створений образ,
Її вимір бринів з багатьох голосів,
То стихав, то звучав голосніше раз по раз.
Вона вірила в щастя. І щастям жила.
Вона бачила сум. Часом теж сумувала.
Та за спиною мала два білих крила
І злітала увись, як тепла було мало.
ІІ.
Але хтось підпалив Її вимір надій.
Запалав небокрай, задимілися квіти.
Тільки раз засміявся бездушний палій
І пішов, залишаючи простір горіти.
Тоді ввечері рухнув Її дивний світ,
Захворів, загорівся вогнем божевілля.
І відмовили крила нестися в політ,
І зірки опадали на землю вугіллям.
Акварель Її слів стала, наче смола,
Що поглинула простір, безжальна й тягуча,
Її світ відмирав. І вона не жила,
Тільки мовчки ковтала біду неминучу.
Її фарби злилися у сірий коктейль,
Її звуки лунали незграбно й фальшиво,
Затонули ліси під пісками пустель,
Не вщухали вітрів невгамовні пориви.
І душа Її стиснулася в міліметр,
Затремтіла, сховалась, лишаючи пустку,
А Вона до грудей притискала мольберт,
І не знала, що серце пішло у відпустку…
ІІІ.
Її світ став пустим: акварель – нанівець,
Але знищити зовсім його неможливо…
Наполегливо в руки бере олівець
І малює грозу чорно-білу і зливу…
І словами фарбує краплини роси,
Що в траві, яку знову Вона малювала,
І ростуть Її крила з німої сльози,
І летить Вона в небо, бо сонця замало.
Так із кожним падінням росте Її світ,
Стає дужчим, міцним і нешвидко згорає,
А Вона з-поміж віт знов дарує привіт
Усім, хто постукався до її раю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151613
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 24.10.2009
Осіннє сонце накладає вето
На промені відлунням сивини…
На листі вимальовує портрети,
Червоно-жовті марення і сни…
Вбирається природа…і вбирає
Медове світло… Листя, ніби шаль,
Горить вогнем, потріскує, палає…
І падає…
…на жаль…
…на жаль…
…на жаль…
Спливають дні і кануть, ніби в Лету,
Грайливо так, спокійно, жартома…
Осіннє сонце вже наклало вето…
Повільно наближається зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149049
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 24.10.2009
ПЛОЩА СВОБОДИ
О площе лунких заклинань,
Хто вимостив з тебе підмостки?
З яких фантастичних зітхань
Твої підвелись підголоски?
У заводях рідних площин,
Закуті в слова прямокутні,
Ми навіть без зайвих причин
Спішим присягнути у смуті.
Та маршами серцебиття
Змітаєм очей небозводи…
Під нами твердиня життя —
Асфальтовий простір свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149090
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 09.10.2009
Зійшлося на небі сузір'я два дивних,
З'єднались, сховались за хмарками вчасно.
Соромляться поглядів знизу від підлих,
Від злих і нещасних очей поза часом.
Не гаснуть, не дивляться зірки нікуди,
Взялися за руки та й не відпускають.
Планеті - кохання? Та ні, так не бути,
Зіркам це дозволено, зірки кохають.
Їх світло осяяне димкою щастя,
Маленькі, яскраві, закохані цятки.
І є поміж них мов згоріле багаття,
Червоне та біле - загублені знаки.
Зчіпились навіки своїми думками,
Цілуються й знову чекають на хмари.
Їм соромно жити під нами, над нами,
Зіркам треба місце - звільнити всі чари.
Містичний мотив розігрався між ними,
Розкидавши зорі по світові всюди.
Їх щастя - це темрява, місяць та мрії,
Загублені очі й закохані люди.
Їх безліч. Вони безумовно щасливі.
Всі зорі вхопились за руки і плачуть.
Своїм павутинням занадто красиві,
Нещастя під небом ніколи не бачуть.
Самотні джерела, як привиди мертвих,
Заблукані в часі, та просто не варті..
Не зможуть прожити й не можуть померти.
Й навчити все людство щасливо кохати...
[ 3/10/09 | Landen ]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148200
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 03.10.2009
До мене сьогодні всміхнулась калюжа!
Ви знаєте, я здивувалася дуже,
Але посміхнулась у відповідь їй –
Метелики раптом злетіли з-під вій!
Кружляли навколо – зелені, червоні,
Торкалися ніжно обличчя і скроні,
Сплелися у райдужне, гарне намисто,
А потім на землю попадали листям.
А деякі втрапили прямо у воду –
Краси я такої не бачила зроду –
Неначе грайливі русалки із вітром,
Віталося листя зі мною привітно…
Чи то мені, може, на хвильку здалося?
Це ж осінь, чаклунка¸ це ж осінь, це ж осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148159
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 03.10.2009
Недостатков у конфет просто НЕТ!
С ними всякая беда - ЕРУНДА!
Вместо супа ел бы их на обед
И в подарок принимал бы всегда!
Карамельки, шоколадки, суфле,
Леденцы, драже, желейки, грильяж...
Что еще найдется сердцу милей
Для такого сладкоежки как я?
Есть моментик неприятный такой:
Появились (только глазом моргни) -
Исчезают в миг один за щекой... :(
Хочешь фокус? На, при мне разверни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148157
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 03.10.2009
Звезды падают с неба,
Оставляя следы.
Так безумно не смело,
Мне нужна была ты.
Я уйду и замерзнут,
На пороге цветы.
Их никто не согреет,
Это просто мечты.
Месяц жалобно светит,
Освещая мой путь,
И зачем сердце верит,
Почему не уснуть.
От чего каждый вечер,
Вновь иду я к тебе.
И дарю сверток роз,
Облетелой листве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148154
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 03.10.2009
Час іде, а та сама картина
Відкривається нашим очам:
Хибний шлях, де прямує людина...
Поряд хтось. А по суті ти сам...
Знову Змій одягне нову шкіру,
Ось і простір належним думкам.
За обман віддаєш ти довіру...
Поряд хтось. А по суті ти сам...
Можна сотні разів це сприймати.
Знов поповниться список цих драм,
Де для того герой, щоб страждати.
Поряд хтось. А по суті ти сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148146
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 03.10.2009
Она танцует, словно мотылек,
В лучах прожекторов и пьяных глаз,
Она танцует, как в последний раз,
Хотя едва закончила пролог.
В ее улыбке легкость сентября,
В ее движеньях странное тепло,
ЕЕ лицо печально и светло,
Она живет, не веря, но паря.
Вот задохнулась музыка и вдруг,
Я увидал, как невозможный страх,
На миг скользнул в движенье ее рук,
И затаился в трепетных губах.
Как - будто оборвавшись с высоты,
Она внезапно горько замерла...
Ее божественность, сгоревшая дотла,
Сменилась немотою пустоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148133
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 03.10.2009
Давно нічого не писав
І це пишу, мабуть, даремно.
Багато вже позабував,
Забуду скоро все, напевно.
В душі забуті почуття,
Лише дурні думки, як миші,
Об мозок тихо шурхотять...
Сни з кожним днем усе смішніші...
Дедалі ближчий милий ґрунт,
Поволі слабшає коріння
І все частіше лине з губ:
'А й справді я дурне створіння'...
Були між нас і мир, і війни,
Гіркі образи, і любов,
Чому ж ослабли так обійми,
Лице слізьми умите знов?
Ми відчиняєм кожен день,
Мов двері, що з завіс зірвали,
Усе б змінити нам лишень,
Якби ми тільки правду знали...
Зібгали власні почуття
І в кошик кинули сміттєвий,
Все це провалля, небуття,
Що затуляє шлях життєвий.
А доля наче незнайома, -
Гілляка зламана суха,
В своїй країні ми не вдома,
У власній хаті - чужина.
Чужі нам і серця у грудях,
Неначе відгомін здаля,
Морозний віддих в рідних людях,
І ще не звідана земля.
Були ми всі колись щасливі,
Тепер нам пам’ять ледь болить,
Колись слова були важливі,
Тепер - аби їм було жить.
Ми не слова у пісню вклали,
А просто фрази і мотив,
Вітри пісками нас ховали,
А дощ голками молотив.
На мить війне і враз зникає
У тьмі скалічених мостів,
Так кожне слово витікає,
Не залишаючи слідів.
Чому ослабли так обійми?
Бо нам серця ослабли враз,
Замість кохання – люті війни,
Замість прощення – тьма образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147594
дата надходження 29.09.2009
дата закладки 03.10.2009
Я выписался словно из больницы,
Уж не бинтуют голову враньем
Сплелись в котором быль и небылицы,
Капризы, слезы, встречи за углом.
Я выписался, нету больше прыти,
Укладка рифм не более чем рок,
Что не давал любви порыв забыть мне
Ведя страстями каверзных дорог.
Теперь пишу естественную прозу,
Я не рифмую розу и горшок,
Я лишь ревную, чувствуя угрозу
Утраты знанья, чей теперь цветок?
Я выписался, больше не пишу я…
30.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147788
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 30.09.2009
В мене ніколи не виникало питання,хто я.
Адже я-пластир...Бактерицидний,просякнутий аптечними запахами пластир-тоненька лусочка-пелюсточок штучної шкіри,яку за потреби використовують
замість
своєї
власної.
Я-цілковита й безсумнівна стерильність.До мене торкаються тричі:
коли клеять на рану,ховаючи біль,
коли торкаються (о-б-е-р-ж-н-о-о-о),щоб перевірити ,чи не болить,бо безкінечно вірять в мою життєдайність.І востаннє,коли відривають від рани.Ах...
О,це цілий ритуал!Так я пізнаю людей:ті котрі холоднокровно,швидко й без емоці віддирають моє зім"якле тільце вд своєї божественної плоті і презирливо розглядають залишки бруду й сукровиці,під якими сховане моє
колись
стерильне
обличчя.
І викидають на смітник,щоб більше ніколи за мене не згадати,але вони помиляються,як і ті лікарі,які після трепетної клятви Гіпократа не лікують людей,а мовчки
люблять
свою
роботу
з набурмосеними обличчями.
Цікаво спостерігати за очима тих воїнів,яких життя вразило в мозіль.
Вони відшкрябують мене не поспішаючи,пристасно смакуючи біль.
Ні,вони не садомазохісти,просто життя переповнене враженнями,які вони колекціонують ,наче мушлі з різних морів,де побували;мов шрами,історії виникнення яких достеменно пам"ятають.
(Ті ж моря,ті ж мушлі)
...А потім ще довго тримають мене в руках ,як дитину,дивуючись,де це дівся клаптик антисептичного матеріалу з
бинтової
частини
мого тіла.
Я ж твій пластир!... Ти ще довго будеш знаходити під диванами прозорі плівки,що захищали від пошкоджень МОЄ жалюгідне тіло до того,як ти пришпандьорив мене до своєї п"ятки.
Знаходиш,і миттєвість недоумкувато вертиш в руках і раптом здогадуєшся,а ,мовляв,пластир ,і
чухаєш
свою
нову
шкіру,
про яку ще навіть не здогадується твоє хворе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147747
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 30.09.2009
Падає листя, листя багряне,
Падає тихо на сірий асвальт.
Падає листя, летить ніби п'яне,
А вітер в верхів'ях гуде ніби альт.
Листочки зелені, жовті, червоні,
Зірвані вітром, додолу летять...
Усі кольорові... на сірому фоні,
Багряним полум'ям сумно горять.
Листя осіннє шелестить під ногами,
Будить у серці і тугу,.. і сум...
А сіренький дощик, що сіє ночами,
Підняв у душі безконечність від дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147756
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 30.09.2009
Міняє літо перестиглі шати,
Без опору здається у полон,
Вже треба жати, друже, треба жати…
Та сіяти ще часу не було…
То не твої у полі переве́сла,
Зажи́нок, першим снопиком в руках.
Твої лиш сльози, певне крига скресла…
І річечка з-під криги витіка…
Насправді, друже, це наступне коло,
Ти встигнеш, переплач, не метушись.
Нехай вже краще пізно, ніж ніколи,
Нехай вже краще нині, ніж колись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142096
дата надходження 19.08.2009
дата закладки 26.09.2009
Достигають зірки у обійсті небесного саду,
Вистигає ріка на шершавих долонях землі,
Достигають серця по осінньому тихо й принадно,
Як солодке зело, на п’янкому полинному тлі.
Набуває душа кольорів дивограю й любові,
Набуває любов ще незнаних відтінків душі,
І вітрам Вавілон роздаровує щедро по мові,
І співають вітри: залиши або не залиши…
Залиши собі день, і надію, як сонячний сонях,
Залиши собі сад з виноградними зорями грон,
Смак цілунків і ніч на гарячих губах і на скронях,
Тільки не залишай марнослав'я уявних корон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145334
дата надходження 14.09.2009
дата закладки 26.09.2009
***присвячено Віктору Железняку***
З великим смутком думка визначає:
Втрачає щось наш український дух,
Якщо нутро міщанське тіло має—
Його не збудить і народний Рух.
І є такі, що сором їх не мучить,—
В своє минуле зламують містки,
І батько сина мови не научить,
Бо й сам її не знає вже таки.
Де ж пісня наша і коріння роду?
Чому своє—далеке і чуже?
І хто повинен це сказать,народу:
і «Іди вперед, а не поззи вужем!».
Так хто ж ми є? Ростем, як дереза,
Надломлені і тліємо, як хмиз?
На скрижалях історії сльоза—
Летимо вгору й падаємо вниз.
Лікуєм рани, правим пізню тризну,
Терплячі, сильні, без личини зла.
І треба так любити нам Вітчизну,
Щоб мова й пісня рідною була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140474
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 27.08.2009
"Думи мої, думи мої"
18 річниці незалежності присвячено.
Думи мої, думи мої, що з вами робити?
Як вас приспати, куди вас подіти?
Чого ви мучите мене, чому гризете?
Не чіпайте мене, лягайте у куплети.
Болить за Україну, болить за народ,
Чому нас дурять? Хто ж справжній патріот?
Скажіть мені, хто з них не бреше,
Скажіть, хто більше, а хто менше?
Політика - брудна справа, особливо у нас,
Не можуть вони говорити без прикрас,
А ми, мов вівці, слухаємо їх,
Ми чекаємо не на пряник, а на батіг.
І як же жити, коли не знаєш, що буде завтра?
Може, вже скоро піде брат на брата.
Може, люди подуріють до кінця неділі,
Бо їх втримати не вистачило сили.
Думи мої, думи мої, лихо мені з вами,
Ви все важче стаєте з роками.
Вас не втримає нічого, ви неслухняні,
Як на білій скатертині жирні плями.
Скільки безпритульних з'явиться ще?
Скільки п'яниць спатиме під кущем?
Коли жінки народжувати почнуть?
Коли у депутатів пільги заберуть?
Я вдома сиджу, а думи мої
Не зі мною, а далеко взагалі.
Приходять і питання, а відповіді - ні,
Світлим днем, і навіть уві сні.
Де знайти таку країну.
Щоби вона піклувалась про свого сина,
Щоб влада не працювала собі в кишеню,
Щоб кожен придурок не вважав себе за генія.
Добре, коли своєї думки не маєш,
Коли те, як скажуть, так і вважаєш.
Особистий погляд тільки заважає,
Та він потрібен тим, у кого душа є.
Хто не думає, що в житті головне
Набити кишені, а інше - дурне,
Тим, хто думає не тільки про себе,
Хто знає, що жити не йому тільки треба.
Для тих, кому не відомий егоїзм,
Світло світить на дорогах усіх.
Суспільство ворожо ставиться до них,
Бо на долі написано мати успіх.
Думи мої. думи мої...................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142708
дата надходження 24.08.2009
дата закладки 27.08.2009
1.
Сільська залізнична станція -
сиропна вечірня нудьга -
шпал гарячі й бескінечні ребра...
по золотих волосинах колій -
зайчиками райдуга...
з-за повороту -
два вагони місцевого потягу -
від з´яви його жовто-червоної морди
розвилка
смикнулась нервово...
2.
Політ стріли - синій ескпрес.
А за вікном -
ландшафту марафон:
наввипередки
між собою
скелі,
дерева,
різнобарв´я стріх -
і о! -
як непорушно в безвітрянім небі -
мов кома на білім папері -
повітряна куля...
3.
Спокій вечірніх дзеркал -
ріка іде одвічно тихою,
величною ходою -
чи їй
поспішати за потягом? -
Але глибоке,
пронизливе,
вибухове
потягове
"Па-а-а-а!"
розтинає
міський
сутінковий
вокзальний
етеропростір -
прощання
експресне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143015
дата надходження 26.08.2009
дата закладки 26.08.2009
Порою души в унисон поют
Боясь возникновенья резонанса
Свиданья ожиданием живут
Рождая этим музыку романса.
Реакция на Lee :: Близость.
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129576)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129987
дата надходження 15.05.2009
дата закладки 26.08.2009
О зорі шляхи у інші виміри й світи,
Моє життя не варте вашого світіння,
"Чумацький шлях" чи зоряні стежки
На відстані столітть для швидкості проміння.....
Бездонний простір – о небес одвічний спокій
До вас торкався лише невгамовний час,
О зорі скільки треба тисяч років,
Аби пізнати й доторкнутися до вас?
Для вас життя людське не варта пилу,
А зорі що загаснуть і зійдуть,
Пізнають надзвичайну силу
І людство у майбутнє проведуть...
Вони ідуть за нами геть повсюди,
Ми ж мрієм цю стихію підкорить,
А зорі не живі–уникнуть суду,
А наші вчинки будуть перед вічністю судить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142843
дата надходження 25.08.2009
дата закладки 25.08.2009
Переступлю поріг свого безсоння,
Босо́ніж вийду на Чумацький шлях,
Праворуч – коні, і ліворуч – коні,
Від батогів – аж небо у рубцях.
А я босо́ніж, тихо, неквапливо,
Іду Чумацьким шляхом слід у слід,
І зорі усміхаються сяйливо,
І плід спокуси – усього лиш плід…
Іду повз чорну ніч, і білий ранок,
Іду на Ви, а потім і на Ти
Бери коня, і не роз’ятрюй рани,
Кричать комет підпалені хвости.
А я коня прибережу для свята,
Крилатий кінь – не знає батогів,
Крилатих тут не так уже й багато –
Цілунок долі, жереб від богів…
Шлях подолавши, підніму вітрила
І кину в безмір пригорщу монет,
Щоб повернутись вже на білих крилах,
В сузір’я Долі, у парад планет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141983
дата надходження 18.08.2009
дата закладки 18.08.2009
Скінчилися мандри, у ангела складені крила,
Вже Звір, посміхаючись, гострить свої пазури.
Без неба не жить, а піднятися в небо несила,
І стомлене серце частіше і дужче болить.
Став день замалим, затісною на шиї краватка,
Людські пересуди до зашморгу звузили світ,
Свобода безжально відміряна рівнем достатку
І чартерним рейсом обмежено кожний політ.
Піднятися б в небо, хоча б хоч на мить, хоч востаннє,
А далі, згораючи, каменем вниз, перервати політ.
А хтось на землі загадає наївно бажання,
Побачивши в небі палаючий ангела слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141794
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 17.08.2009
Рушаючи у нелегку дорогу,
І в радості, і у лихі часи
за милістю звертайся не до Бога,
Благословення в матері проси.
Коли на сам залишишся з бідою,
І зрадять всі, і вже не сила жить,
Лиш серце матері залишиться з тобою,
Підтримає, зігріє, захистить.
Прислухайся, почуй, поглянь довкола:
Воно в перестуку натруджених коліс,
А літнім ранком падає додолу
Росою чистих материнських сліз.
Воно пройде незримою ходою
Усі стежини, тисячі доріг.
Де ти ідеш, воно завжди з тобою
Як головний і вічний оберіг.
Його любов не зміряти роками,
Не оплатить печалей і тривог,
Та знаю я, що рідне слово Мама
Таке ж святе, неначе слово Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141756
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 17.08.2009
Родился у нас котёнок
Чёрный, буд-то негритёнок,
Словно ноченька мордашка.
Мы его назвали Яшка.
Пусть соседи нам твердят:
-Не зовут так негритят!
Их зовут то Джон, то Смит,
Лиза всем им говорит:
-Пусть другие как хотят
Называют негритят,
А у нас не нергитёнок,
Просто, маленький котёнок.
Он родился в Украине,
Украинец он отныне.
Любит сало он и кашку,
Значит, будет зваться Яшка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141699
дата надходження 16.08.2009
дата закладки 16.08.2009
А зорі,як долі, в небесній оправі:
Одна сяє барвисто,інша ледве блищить,
А мільйони погаслих забулись у славі,
Та нічого не вдієш,треба жить-не тужить.
Твоя доля-для тебе,хоч коротка,як спалах,
Хоч тяжка зверх терпіння,і сумна аж до сліз,
Ти світи,хоч й безкрилий,ти світи,хоч й в кайданах,
Твоє світло важливе,як невинність беріз.
Бо ж зорі палають, і це для когось потрібно,
значить й в долі є свій прихований сенс,
Ми до зір,що у небі живемо подібно,
Ми варті для когось,хоч для інших не вартіші за пенс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141671
дата надходження 16.08.2009
дата закладки 16.08.2009
Важкими росами ногами босими
Поволі йду.
Давно помітно вже початок осені
В моїм саду.
Вже дні осінні, і вже перші інії,
І перший сніг.
Вже віє холодом, став сад оголеним,
Маленьким світ.
Вітрами скорими троянди скорені
І їх не жаль.
Немає гонору, не стало сорому –
Лише печаль.
Забуто сто доріг, кохання перший гріх,
Не лине сміх.
Час за водою збіг, і вже в руках моїх
Не тане сніг.
Катує холодом, у скронях молотом
Звучить набат.
Вже сльози пролито, пекельним золотом
Згорає сад.
Неждано, зопалу згора до попелу –
Сліду нема.
Твір стане драмою, і вже за брамою
Чека зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141679
дата надходження 16.08.2009
дата закладки 16.08.2009
Все менше сну, все більше безсоння,
Фіранка саваном на підвіконня,
А навколо глупа ніч.
Сумління докори - ненажери,
Дим від цигарки малює химери
На тлі мовчазних сторіч.
Хочеться плакати, а не плачу,
Ще тільки вчора і я, неначе,
Злим був і молодим.
Ще тільки вчора гріло багаття,
Згасло, і віра стала розп'яттям,
Очі з'їдає дим.
Що моя воля? Що моя доля?
Стежка-доріжка у чистім полі.
І на душі навскіс
Лягли, мов ноти, знаками терцій,
Пробивши груди прямо під серце,
Рвані сліди коліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141680
дата надходження 16.08.2009
дата закладки 16.08.2009
Любов наче метелика політ,
Візьмеш руками мокрими, вб'єш крила.
Любов - це крапля, а бруд - це цілий світ.
Зрониш на землю, й будеш не щасливий.
Любов - це квітка із пелюстками життя,
Ховай тендітну ти від грому і дощу,
Це магія незрима, що без вороття,
Не поспішай напитися ти нею досхочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140720
дата надходження 09.08.2009
дата закладки 09.08.2009
Холодні сльози теплого дощу
Стікали по щоках і тротуарах.
Я про одне з тобою помовчу,
Продовживши агонію кошмару.
Не хочеться не те що цілий світ,
А навіть це кохання рятувати.
Всього лиш мить, одна єдина мить,
І поглядом не зможемо стрічатись.
Та жовта меланхолія пори,
Такої гострої для пам'яті моєї,
Перетече з реальності у сни,
В яких, можливо, віднайду себе я.
У полі зору – лиш твоя рука,
Така колись обожнювана, рідна.
Моя долоня з'їжилась в кулак –
Кохання ми з тобою вже не гідні.
Йдучи в нікуди, світлом ліхтарів,
Роїтимуться докори сумління,
Через каскад не виказаних слів,
Холодних поглядів і рук осиротіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140691
дата надходження 09.08.2009
дата закладки 09.08.2009
Чорна кава загусла у чашці,
На шибках штучна райдуга грає...
Стільки люду, а всі в одній масці,
Ця картина мені набридає.
Всі байдужі, серйозні, в задумі...
Поспішають до своїх могил,
Це не чорний, тим паче не гумор,
Все мине, одним помахом крил.
Але так воно було і буде,
Так мабуть, правильніше за все,
За простим завжди криється мудрість,
Нас життя не питає, несе.
Запах кави ще повнить повітря.
Я люблю його, як і того
Хто навпроти ховає усмішку,
Від серйозності жесту мого.
Я розтанула, миттю забувши,
Про короткий дарований час.
Стати мить цю я вічністю змушу,
Потонувши у тобі ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140692
дата надходження 09.08.2009
дата закладки 09.08.2009
Життя, як несамовита ріка, життя, як поле бою, життя, просто постійна боротьба за щастя, за волю, за свої мрії і вподобання. Інколи ти все життя біжиш, борешся, лізеш через хащі чужих думок, проблем, а потім враз спотикаєшся… спотикаєшся від незвіданої, страшної прірви, яка лягла тобі під ноги. Ти стоїш і плачеш, кричиш, репетуєш, а потім розумієш, що все марно. Всі твої вчинки, дії, прагнення були пустими, марними і розбилися, як фарфорова фігурка. Важко стояти над прірвою… вона заставляє дивитися на світ по – іншому, серце битися сильніше, груди підіймати з новою силою, душу – кричати про себе. Ти так прагнула до кращого, а вийшло тільки гірше, ти вкладала максимум, а вийшло мінімум. Ти цілилась в його серце, кидала в нього погляди – стріли, згодом почала настирливо стріляти пулями. Але їх було мало, тільки дві… одну запустила собі під серце з його іменем, а другу… Цілившись в нього, отого єдиного, ти промахнулась, і не попала в бажане. Жаль, туга, ненависть сковують тебе перед прірвою, і ти мовчиш не знаю що робити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140706
дата надходження 09.08.2009
дата закладки 09.08.2009
* * *
На скелях днів розвішано світанки.
Мене ти ще сьогодні посвяти
У пломінь, що горить безперестанку
На протязі твоєї самоти.
Ми тут. Ми стали схожими на простір.
Стежина завітрилася в імлі.
І стали зрозумілими до брості
Усі майбутні сполохи землі.
Це час, коли ще квіти не духмяні,
Коли непереборна неба синь.
І все, що нас освітлює і манить,
Уже чекає іншої краси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139866
дата надходження 03.08.2009
дата закладки 03.08.2009
Ми у світі людської заздрості
Щонайменше життя живем,
Й поливаємо квіти щирості
Таким гірким очей дощем,
Тай не бачимо шлях вірності,
Мов осліпли, - куди іти?
А у мізках лишень крайнощі,
В кожнім "ми" звучить "я" без "ти"...
І на лоні краси мірної,
Наче куплений весь світ,
Місця мало для думки вільної,
Видно тільки очей лід!
Ми шукаємо вічні цінності,
Щонайкращі слова в мить,
Щоб відчути вогонь гідності
Спромогтися, він в нас горить,
Та чому ж це такі складнощі
Просто жити чуттям дня?
Пізнавати життя радощі,
В кожнім "ми" трошки є і "я"!
Щоб на лоні краси вічної,
Наче щастя земних втіх,
Як відлуння води криничної,
Знову бачив в очах сміх!
Я повітря свободи, мов мужності,
Щонайбільше за мить ковтну,
Й розірву обійми байдужості,
Знову крилами мрій махну,
Тай порину у світ несхожості,
Як та пташка, у всій красі,
Де не має лищат буденності,
Де щоранку квіти в росі!
І на лоні краси помітної,
Наче думки моєї гріх,
Серед таїнств країни світлої
Бачу погляд очей твоїх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139864
дата надходження 03.08.2009
дата закладки 03.08.2009
Чека на плач
Новонароджених малят
Колиска із калини на горищі.
Якби ж то ткач
Їй виплів парочку крильцят,
То з вирію б дитя принесла в днищі.
Пильнує кіт,
Щоб не проґавить третю ніч
І першим умоститися у люльці.
Тоді як слід
Вбере маля дрімоти міч*,
А пан-баюн за те – сметану в блюдці.
Завів би спів
В особі матері співак
Над слухачем маленьким проти тиші,
Щоб страх не смів
В душі лишать своїх ознак,
А тілом не пройшлись недуги-миші.
Насварить дід
Своїх бездітних онучат,
Що кидають в непотріб колисанку.
Бо родить рід,
Коли любов – дорожче злат,
А друге лоно** бережуть нащадку.
міч* - Сила.
лоно** - Живіт, утроба як символ материнства.
01/08/2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139856
дата надходження 03.08.2009
дата закладки 03.08.2009
Грішниця стала на коліна і в сльозах почала просити у Бога прощення.
Вона щойно зробила гріх.
Ще в часі гріха її совість тихо застерігала від гріха, але голос спокуси мабуть був сильніший і сталось те, за що тепер ллються сльози.
Було гірко за себе, за свою слабість.
Було якось не по собі...
У такому відчаї жінка задумалася і почала, щось Богові пояснювати.
Вона пригадала всі деталі того вчинку в сього, що було перед тим. І зробила висновок, що неможливо було вчинити по-іншому. Далі вона пригадала слова із книжки, де автор пояснював нашу слабку людську природу схильну до грішних вчинків. В очах повстали кілька ситуацій, свідком яким вона була, і це були її подруги: “Хм, якщо вони таке роблять і не раз, то чому я від цього страждаю?” Саме після таких слів вона заспокоїлась. Зникли докори сумління, з’явилась якась впевненість і піднявся настрій. Вона встала з колін, витерла сльози і далі продовжила свій хід життя.
Ангел хоронитель аж сторопів. Це він шептав на вухо тій жінці в часі того, як спокуси нападали на неї, перестерігаючи перед гріхом. Це він тихо і лагідно нагадав про Бога після того, як стався гріх, щоб покаялась і повернула Божу ласку. Це Він заступався перед Богом, Справедливим Суддею, щоб Той виявив Своє Милосердя. А тепер ангел просто був здивований.
Дивні ті люди. Вони хочуть все оправдати і всьому дати пояснення. Хочуть пояснити Самому Богові всі деталі, немов би Він нічого не знає і нічого не розуміє. А тоді, коли самі собі пояснять все, залишаються задоволеними і навіть спокійними, роблячи вигляд, що ніби так має бути.
Ми часто нарікаємо, що світ став поганим і жорстоким, повний несправедливості і обману. І так є. Достатньо причин, щоб робити такі висновки. Рівно ж достатньо пояснень і оправдань, щоб все це зрозуміти.
Що ж приклад перших людей вплинув дуже сильно на всі покоління, це ми назвали наслідком первородного гріха. Тоді, як і тепер, потрібно дуже мало: визнати свою помилку, попросити прощення і покаятися. Так просто...
А ще: зауважмо, що Ісус ніколи ні про що не розпитував, не просив жодних пояснень і не очікував оправдань. Натомість кожному прощав, хто просив про це.
А ми ???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132098
дата надходження 31.05.2009
дата закладки 13.07.2009
Упали в воду фантики... Конфетные обёрточки
Поплыли по асфальту вмиг в журчащем ручейке.
В косичках русых бантики, сижу, смеюсь на корточках:
Ручей течёт, наверное, к большой-большой реке.
Помчусь по летней улице вслед фантикам-корабликам,
И на бегу по лужицам нашлёпаюсь с лихвой.
С хорошим встречусь мальчиком – Серёжей, или Павликом,
С ним будет очень весело бежать по мостовой.
Вокруг дома высокие, в окошках солнце бликами,
И в лужах после дождика лучи его горят.
Плывите к морю, фантики, туда, где ветры дикие
Играют в салки с волнами, и странствия сулят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136955
дата надходження 10.07.2009
дата закладки 10.07.2009
Я даю тебе клятву: через тысячи лет
Отыщу твою душу в теле другом.
И пусть говорят, что это все бред
Я тысячи лет буду помнить о том...
Я запомню тебя до всех мелочей,
За тысячи лет постараюсь понять…
Но даже тогда ты не станешь моей,
Твою душу так быстро не разгадать…
Я даю тебе клятву: встретится вновь,
Как миг пролетит наше бремя – года…
Сердцами по-прежнему правит Любовь,
В чужом теле тебя я узнаю всегда…
Я запомню тебя, чтоб всегда находить,
через тысячи лет и миллионы...
Никого не сумею я так полюбить -
это выше меня. Это выше Любови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136944
дата надходження 10.07.2009
дата закладки 10.07.2009
Он тіні від твоїх зіниць
до небокраю...
Не мрію, щоб не впасти ниць,
і я літаю!
Я не боюся, що не ти
в моєму небі,
Я підкоряюся меті,
а не потребі.
Але надій дрібних струмок
мене тримає,
І музика моїх думок
іще триває...
28.06.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136711
дата надходження 08.07.2009
дата закладки 08.07.2009
Ти купуєш собі мерседеси,
Ти придбаєш собі літак,
І білявка в легкому стрессі,
Не вагаючись, скаже: так!
У момент аморальної згуби
Ти пригадуєш дивний жар.
Тебе ваблять цнотливі губи,
Що кричали: я не товар!
У хвилини, мені найдорожчі,
Ти до мене вертаєш знов.
Бо у тебе мораль - то гроші,
А у мене мораль - любов.
Я дівчисько шістнадцяти років,
Я із криги, я із пожеж.
Від твоїх знахабнілих кроків
Я згубила поняття меж.
І кричали мені, що продажна,
І бруднили сміттям обмов,
Бо у них і мораль - несправжня,
А у мене мораль - любов.
09.01.2005.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135799
дата надходження 01.07.2009
дата закладки 01.07.2009
Є така легенда, що душі всіх хто загинув захищаючи свої землі, відразу летять у рай.
Читають пошепки молитви
Небесних душ поводирі
В скорботній тиші поля битви,
Де вже безсилі лікарі.
Щоб відкривали Божі брами
У рай шляхи захисникам,
Проходять ангели полями,
Схилились тут, схилившись там.
В очах солдат - перисті хмари,
Поліг хоробрий легіон,
Густі гойдає вітер трави,
туманить погляд вічний сон.
Закриють очі янголята
легеньким дотиком руки.
Війна велика, довга, клята,
скупа на почесті й вінки.
Втомились ангели від праці,
і знов спускаються з небес,
нема різниці, в ніч чи вранці,
безперебійний смерті прес.
09.05.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129358
дата надходження 09.05.2009
дата закладки 09.05.2009
Піймаю радість у твоїм коханні,
Безмежний простір – в смілих почуттях,
Солодкий мед – у палкому бажанні,
А волю віднайду в твоїх очах.
Дочка стихії горда і щаслива,
Ти як вода і вітер і вогонь,
Розправ святі і непорочні крила,
І дай мені тепло своїх долонь.
Твоя потуга в силі тої віри,
Що не давала згаснути повік.
Огню свободи і думкам сміливим
Ти як весни незайманий потік.
Ти як саме життя, як поклик волі,
Як час святий і світу глибина,
Моєї невід’ємна частка долі.
І незрівнянна мрії висота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112582
дата надходження 19.01.2009
дата закладки 19.01.2009
Почему не хватает мне воли
И способности крепко любить!?
Каждый день примеряю я роли,
А собою не хочется быть.
Потерял где-то в прошлом я чуткость,
Рано сердцем остыл и ослеп.
И безрадостных дней бесприютность
Заполняет души моей склеп.
Все живые и яркие краски
Серым пеплом укрыты на век,
И растаяли добрые сказки,
Словно солью приправленный снег.
Я бросаю усталое тело
Каждый раз под колеса судьбы,
Что ласкало, давно надоело,
Чем гордился отдам без борьбы.
Неприкаяный, вовсе не нужный,
Ни себе, ни друзьям, ни врагам.
Я свой облик (всего-то наружный)
Скоро рыхлой земле передам.
И пронизана вечным покоем
Нервных клеток рассыпится нить...
Если жил я на свете изгоем,
Значит так суждено было жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112419
дата надходження 18.01.2009
дата закладки 18.01.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2009
Вже ущух зорепад. Залиши́лися тільки сліди
На плеча́х, що обпе́чені, й снігом заметених травах,
І пригу́блює ніч, ніби мрій відкорко́ваних дим
Тихе марево снів із молитвою Céasare áve.
Срібногри́ві кентаври вертаються на небеса
Золотаві русалки – у хвилі свої білопінні,
І Тільців табуни залишають спустошений сад,
І отари Овні́в кучеряво пливуть височі́нню.
Вже ущух зорепад, і заснула утомлена ніч,
У безсонному сні розметала жаркі простирадла,
Лише місяць у по́вні - і Цезар, і Брут, і панич,
Він у небі один зорепадам нічним непідвладний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112118
дата надходження 16.01.2009
дата закладки 16.01.2009
Каблуки твоих слов,
Кислотой по сознанию.
Я в дыму облаков,
Разлагаюсь на азбуку...
Взмах хвостом,
Только мысленно.
А быть бы вдвоем
И встречать с чаем, истину...
Так прозрачна луна,
Что не видно и вечера.
Все плету кружева
И фигуры для встречи, дня...
Отыщу твои сны,
Постучусь тихим почерком.
Стрелки сбросят часы,
Поцелуем на творчество...
Разрешишь, буду петь,
Тебе пятнами голыми.
Постучалась жизнь в сеть,
Ты зарделась, я помню ведь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112076
дата надходження 16.01.2009
дата закладки 16.01.2009
я в жертву свое имя отдаю
оставив выцветших воспоминаний шлейф
не вспомнят.ну и пусть,я признаю -
холодного рассудка тонкий блеф
в исправленом сценарии судьбы
ремарки на полях карандашом
стереть хочу ошибки и забыть
все то,что не искал, но вдруг нашел...
всех тех,чьи адреса еще пестрят
под переплетом телефонной книги
и чей-то вдруг потухший взгляд
и чей-то смех неповторимый
кому я кем-то был.недавно,в прошлом
кто ж остановит ритм летящих лет?
и кто изменит тех, кому остался
на общем фото мой забытый силуэт?
я в жертву свое имя отдаю
кто примет.кто,смеясь,проходит мимо
я очевидность снова познаю:
мы - неизменны.мы - невозвратимы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112072
дата надходження 16.01.2009
дата закладки 16.01.2009