Темний ангел
затьмарює радість,
Ангел світлий
тамує печаль,
Чорнокрилий
гаптує лукавість,
Білокрилий -
Любові вуаль.
Ангел світлий шепоче -
Довірся...
Темний ангел перечить -
Не вір.
Білий лагідно кличе -
Не бійся...
Чорний - страхом
затулює зір.
Боротьба поміж двох...
І надвоє
рветься щось із душі,
аж до хмар...
Вийду світлом
із цього двобою,
а чи тінню
жахливих примар?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336107
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Народжена бути променем,
Нескореним і незломленим,
Маленька і непомічена,
В далеких світах засвічена,
В далекі світи спрямована,
Недолею не вгамована,
Сном-вісником застережена,
У Божій руці збережена,
Блукає в житті півпотемки,
Навпомацки, сканер – дотики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325952
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Такий плачевний ефект плацебо
Він досі діє й я цьому рада
Пігулка шастя зі смаком неба,
мікстура вічного зорепаду…
Наркотик ти, а тебе немає!
Не вистачає… А що робити,
Коли від тебе усе згоряє?
Знов жити далі? Знов просто жити?
Ти хочеш другом? Нехай, будь другом.
І не занадто нетаємнича
Знов правда скаже щось без наруги -
Знов правду скаже й повторить двічі.
Таким банальним і безсердечним
Бажання жити мені здалося,
Таким бажанним і безкінечним
Як запах твого-мого волосся.
Тобі належать? Воно нам треба,
Вважати, що я тебе кохаю?
Таким плачевний ефект плацебо
Такий плачевний, що я зникаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184634
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 07.12.2011
А іноді, знаєш, насниться мені,
Що море минулося, ми на дні.
Що берегом була лиш фата Моргана,
Що я знову пИшу, що нОшу катану.
Насниться світанок із мідних небес,
Що я розбиваю не свій мерседес.
Насниться, що падаю прямо під потяг,
Що вітер здіймає волосся у протяг.
Насниться, що люди – це риби у діжках.
І що я не можу більш встати із ліжка,
Тому мушу снити, постійно і вічно.
Насниться, що більше не маю обличчя.
Однак треба спати і в цьому є мінус,
Бо так часто сниться, що я не прокинусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298337
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Ти одягнена в чорне клечання (не першу добу)…
Похмаринно (із дзьоба лелеки), як з вишень, на шкіру
Сонно скрапує кров, обагривши зорю голубу,
Розмиваючи вечір й ікони сумної довіри…
Ти в мені не мовчиш - вибухаєш спонтанністю лих...
Я тебе передбачила, трунок проливши на тишу…
Надихай. Заворожуй. Розгублену кидай на сніг…
Я сама тебе першою знову (для інших) залишу…
Пелюстковим причастям - лелеки (із чорних сутан)
Знову білу весну передбачать, всміхаючись хтиво…
Я тебе відчуваю. Твій подих, напружений стан,
Твої нерви оголені й збуджені губи зрадливі…
Розірви на мені всі ті чорно-прозорі стрічки…
Я не хочу іти, не відчувши спокусливе літо...
Я тебе не торкнуся. В твої не потраплю думки…
Мені б просто на тебе (іздалеку) раз подивитись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271574
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 23.07.2011
На дверях следы кошачьи
кто, зачем нарисовал?
Перед дверью мальчик плачет:
«Наш Васятка убежал!»
Утешает мама сына:
«Это, миленький не он.
Проходил, наверно, мимо
и следы оставил слон.
Видишь ты – они большие,
а Васятка вот такой!
В нём не чаю тож души я,
и поэтому домой
мы войдём с тобой неслышно,
крикнем Васеньке: «Ау!»
От него в ответ услышим
вместо «здравствуйте!» – «мяу!»
1957 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263046
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
Ще Тебе на дотик
пам’ятають руки,
Пам’ятають губи
З вуст Твоїх нектар.
Чорні привороти
І чисельні згуби,
Невблаганні круки
На святий вівтар.
Все ще спільне ложе
І тонкі парфуми,
Білосніжна постіль
Бережуть тепло,
Але дні негожі
Налетіли поспіль,
Спогади і думи
Часом занесло.
Промайнули весни,
Було як ведеться,
Все як чин по чину
І прийшли дощі,
Думав все минеться,
Клина виб’ю клином,
А живу минулим,
Що не йде з душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262095
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Він не читає твоїх слів,
Давно не бачить твої очі.
Невже він цього захотів?
Невже для тебе це охоче?
Хтось скаже: «Хлопче, зачекай!
Розлука – єдності подруга».
А він не чує. І нехай,
Свідомо пре сумного плуга.
Йому набридли сірі дні.
Без неї – сонце не палає.
Він пише серцем на «стіні»:
«Кохаю, вірю, і чекаю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232909
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 20.02.2011
Ты жива
и не видишь чудесного в том…
Все [привычно], а значит – не ставится в грош.
Для тебя даже смерть – лишь нелепый фантом.
Ты жива….
Но однажды бесспорно умрешь…
Ты жива… Понимаешь?
И в этом предел…
Значит ценно любое мгновение. Рай
Постигает лишь тот, кто постигнуть посмел…
Ты жива… Понимаешь?
Твори!.. Разрушай!..
***
Нашим душам присуща нелепая дрожь
Перед самым последним крещением светом…
Ты жива…
И однажды бесспорно умрешь…
Но пока что…
Не ст́оит и думать об этом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125443
дата надходження 09.04.2009
дата закладки 07.02.2011
Вже звикла пісня до Невідчуття,
Та Незвикає небо без блакиті...
Пофліртувало Немоє життя
Із спалахами, що Невсі відкриті...
Неопинилась пам’ять на вогні.
Необмірковані з’явились кроки...
Клавіатурні (Немої - мені!)
Всміхнулись Непрожиті вкотре роки...
Немоніторно-вражена весна
Знайшла спочинок на відсутній вежі...
А безнадійно ніжна новизна
Неосягнула MMS-ні межі..
На розпорошено-відвертих днях -
Неоповите соло горобини....
Затихло сонце в Немоїх руках,
Щоб відродить любов до Батьківщини...
Із Неокутих і Недорогих
Зібрала осінь висловлені віти.
Вчорашнє-буйних. Вранішньо-простих,
Яким Неможна просто Нерадіти...
Неможна просто відривати тих,
Хто все ще просить крові у шипшини...
Якщо Невперше. І якщо Невстиг.
Плоди зривати будеш без упину...
Неоднобічно. І Небез вагань.
Щоб Незлякати Неодвічні теми...
Розпустять знов провісники світань
Мрійливі сни на Нетвої проблеми...
І буде вічність на Нетій руці,
Щоб завантажити Нету програму...
Та все одно напишуть олівці
Про ніч мою барвистими словами....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159798
дата надходження 07.12.2009
дата закладки 30.01.2011
Тебе торкались інші ніжні руки...
Давно – до мене, в іншому житті.
Не прирікай мене на вічні муки:
Заприсягнись, що всі були «не ті».
Тебе чекали інші щирі очі...
Давно – до мене, десь у забутті.
Скажи мені, я так почути хочу!..
Заприсягнись – вони були «не ті».
І хай злукавиш десь, і на півслові
Подумаєш: «Наївна простота!»
Від цього не поменшає любові.
Аби лиш я була єдина «ТА».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224066
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010
недопоцілунок –
солодкий
як вода
після знеболювального
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215570
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 24.10.2010
Тишина царит над градом мира,
Лучик солнца пробивается средь крон...
Ночь. И в Лету канувших кумиров
Вдруг шаги. И колокольный звон.
Пава белая шагает, как невеста,
Черный лебедь рассекает гордо пруд...
"Ты скажи, мы правда будем вместе?" -
Их не ждут. Они, похоже, ждут.
Враний крик разрежет небо на осколки,
"Час пришел!" - провозгласит курантов бой.
Не боишься пусть ты нечисти нисколько,
Но боишься ль встречи с памятью? С собой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217462
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 22.10.2010
Калиновый чай
Кленовые листья
Мы дальше, чем близко
Мы ближе, чем близко
Чем ближе бывает
Тем больше больнее
Болею тобою
Так больно болею
Плывет безысходность
По венам гудками
Я воздух как рыба
хватаю губами
твой голос, пытаясь
бездарно потрогать,
уныло сползаю
по стенке – к порогу
ни слез, ни укоров
я взрослая вроде
надежда на сказку
сегодня не в моде
Калиновый чай
Прощаясь, умолкну
Осенняя даль
Впивается в окна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217412
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 21.10.2010
Старий театр живе без декорацій,
Під шепіт глядачів: пішов... прийшла...
За шторами цілунків і овацій
Дуелі тіней, ставки смерті, гра...
Ляльки на сцені, завчені прокляття,
На вальс виходиш, а фінал – стриптиз.
Ой, що ж це ви сьогодні? Вже й без плаття?
Не одягайтесь, вам і так... на біс...
У режисера усміх Мони Лізи,
І ти від себе в захваті – гори!
Знімай корону, крила і... білизну,
Усім нарозтвір душу покажи.
Під занавіс розіграних комедій
Застигнеш мовчки, давлячись слізьми.
Зриває вітер тюлі, штори, пледи...
Спинити все так просто:
вийди з гри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216285
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 15.10.2010
По живому,
слепо любить с плеча…
Время коды – лето…
У всех «всё оки»…
Ночь за ночью,
будешь
по мне скучать
Ради (бла-БлА-БЛА),
раздвигая ноги…
Будь честней:
товару – комфорт витрин;
Дуракам – досуг вдох/новенной «примы»…
Шторм, сморкаясь в берег, смывает грим…
Ты – как все; поэтому –
заменима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205231
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Ось звук дощу – тріскучий і нудний –
аж вирватися хочеться назовні,
вдихнути грому, свіжості озону,
хоч доведеться мокнути під ним...
Ось тиша, що немає в світі тиш,
таких, як ця – глибока і тривожна...
Її, мов кулю, пережити можна –
коли ти в неї кулею летиш...
Онде зоря – холодна і бліда –
зірветься раз і зойком озоветься
востаннє у чиїмсь розбитім серці,
коли до нього вторгнеться біда...
У тиші тиш, у темряві ночей
є промінь Богом даний, що не гасне.
Він там, де поміж двох квітує щастя –
у глибині закоханих очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204715
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 08.08.2010
А спека тулиться до тіла,
І липне липень до грудей,
Така п’янка і густоплинна
Жага скуйовджених ночей.
Від слова «так» до слова «хочу»
Коротка мить-лиш блиск зіниць,
Несамовить палка тріпоче
По тілу… Струмінь блискавиць.
А спориші п’янять медами,
Сягають неба биті манівці,
Цвіркун шаліє поза стодолами,
Пахучий килим стелять чебреці.
Ця ніч для них - склепіння марив,
Двох душ і тіл, по вінця із жаги,
Вологістю стікали, - тамували
Хіть … А небо напинало хорогви.
Розніжена на видиху: «моя»,
Роз'ятрений на стогону: «коханий»,
Огохла ніч, й тремтіла ковила,
І захлинався обрій, ледь багряний.
По небу липень зоряного воза
Тягнув… І млів від стогонів земних,
Схилялися у воду пружні лози,
Гарячкувато вітер дихав в них.
Світ спав, не помічав того і досі,
Як з місячного сита синій пил тече,
Заплутавсь бедрик* у Її волоссі,
Що розіллялось на Його плече.
*бедрик- божа корівка, сонечко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204503
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Квітам холодно на бетоні,
Квітам холодно під дощем.
Хтось за вікнами на тромбоні
Виливає душевний щем,
Аж здається—для щастя вузько
В цьому світі прощань й розлук.
…Так повільно паде пелюстка
З мокрих рук на осінній брук.
Задихається у болоті,
Не побачена вже не раз..
Ти стоїш за вікном навпроти
І не знаєш моїх образ.
І здається безглуздим жартом
Цей букет, як в старім кіно.
Квіти гріти уже не варто.
Їх продали. Їм все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201584
дата надходження 18.07.2010
дата закладки 18.07.2010
Сухий сюжет в мережі інновацій,
І штучний розум зваблює серця.
В сучаснім світі love-модифікацій
Вразливі душі змінюють місця.
Кохання в ритмі серця й білих клавіш,
Й моя любов до тебе мов капкан.
І вкотре знову нашу долю свариш,
А я шлю месідж знов за океан.
І вкотре я молюсь на Біла Гейтса,
Лиш не побачиш блиск в моїх очах.
Мільярди метрів і мільйони спейсів,
Лиш одиноке щастя у ночах.
І унісони душ штурмують струми.
Кохання у мережі, вумен-мен,
Для мене смайли панацея суму.
Для когось щастя новий феномен.
Без лампи, правда, і без всіх обмежень…
Інет-мережа для суспільства Джин,
І закохались в інтернет-мережі!
Хоча й зустрілись в магазині вин,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189442
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 13.05.2010
Затмение лунное, темное царство
и только мерцает свечи огонек.
В душе твоей снова так сыро, ненастно
и счастья срок будто давно уж истек.
Вот карты в колоде, желание в сердце,
но что-то не сходится древний пасьянс.
От терпкой тоски этой ночью не деться,
бессонница пустится в дерзкий свой пляс.
Но знай, что наступит еще полнолунье,
и небо зальется молочным теплом.
А ты снова станешь безумной колдуньей,
легко разорвав смехом звенья оков.
Спадет бахрома водопадом несмелым,
а карты, как веер, вновь лягут на стол.
Огарок в подсвечнике тихо дотлеет
и мир станет ясно-прозрачным без слов.
Вот масти мелькают, как радуга неба,
ты вступишь с судьбою опять в мезальянс.
Душевная боль растворится беследно
и сложится древний волшебный пасьянс.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181195
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 06.05.2010
Не зови меня утром весенним,
первым бархатным майским лучом.
На рассвете пронзительней тени
и от слов мне твоих горячо.
Не зови меня цветом сирени,
лепестков нежных тает туман.
Мы с тобою теперь параллели,
для друг друга лишь сладкий обман.
Не зови! Не прощу... Оставайся
просто прошлым, не стану скрывать,
Я боюсь, что вдруг вспомнится счастье
и решусь я вернуться назад.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188065
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 06.05.2010
Душа – это храм, а не двор проходной.
Чужой человек или близкий, родной, –
Нельзя напролом прорываться в их души, -
Ведь каждая станет стеной крепостной,
В ответ на бестакность ответит войной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182083
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 07.04.2010
Спасибо за вдохновение Жанне Чайке))
Пиши, пока в руках перо,
Пиши, пока живешь и дышишь.
Твой дар – изобличать порок,
Что затаился в темной нише
Чужих сердец; тревожить лень,
Из сердца изгоняя стужу.
Душа – доступная мишень,
Перо – сильнее всех оружий.
Освободи свой дивный свет,
Бумага утолит пусть жажду.
Поверь в себя, пиши, поэт!
И ты изменишь мир…однажды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165854
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 13.01.2010
На задворках умерших миров,
в суетливых междометьях звездных
малые арканы* из таро
встали в ряд. Притихший этот строй
сохраняет древние угрозы...
И скрипит гусиное перо.
Верно, тАм преамбула творца,
и блуждает путаная тема
в мимике потухшего лица,
бледного, быть может, от винца
из лозы капризного эдема...
Рыцари, шуты, и короли... -
раскидала старшие арканы
ворожея черными руками
в звездной феерической пыли
и стоят в пентаклях истуканы.
Вот король - сутул, вихраст, упрям,
что-то в спицах... что-то быстро вяжет...
Ба! Да это Лир из старых драм -
спицы утащил у норн и пряжу,
и сучит судьбину... дочерям...
Растянулся в бесконечный нуль
кривобокий эллипс мирозданья,
и мятежный мир с пути свернул,
мир во сне насилует весну,
ржавыми взнуздав ее уздами -
Вот и нет весны... Но есть мираж -
малое подобие экстаза,
А на картах все-таки - марьяж,
потому-то мир бросает в раж,
в тайное мерцанье хризопраза...
Девочка... синеющий дворец,..
Не красотку Бесс попутал Порги,
просто закупил весну купец -
тамошний непроходимый спец
беспросветных рукописных оргий.
Но возможно устоит она -
девочка на выдуманном шаре,
Только бы ее не утешали,
только не несли бы ей вина
олухи Эвтерпы из кошары...
Что так вздуло капюшоны змей?
Что фортуны обруч провернуло?
Пустоты параметры измерь -
лабиринта пятигранный улей -
и войти в бездонный склеп сумей.
Там углов невычисленных много,
несусветных множество стихий...
Богово вернуть бы надо богу,
вот мы и несем
к его порогу
наших душ
безбожные
стихи.
____________________
*арканы - карты таро; старшие арканы - козыри карт таро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163784
дата надходження 31.12.2009
дата закладки 01.01.2010
Я вб'ю тебе на пів-шосту,
І годі із цим зволікати
Невимушено і просто -
Не варто ілюзій плекати...
Я вже назбирала грошей,
Віддам лиш потрібній людині:
Загинеш ти, мій хороший,
Приблизно о шостій годині.
Загинеш не від отрути
Та не від проворних куль.
Ти станеш спотвореним трупом
Плюс-мінус о шостій нуль-нуль.
Мені стане легше жити
На ті твої кількасот грам.
Чи є ще охочі вступити
У «Клюб недороблених мам»?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155507
дата надходження 14.11.2009
дата закладки 15.11.2009
Посмотри - наши липы опали.
Одиночьем оставили сад.
И мне грезится тайной усталой
Твой бездонный каштановый взгляд.
Словно не было осени чуткой
В наших душах и пылкости глаз.
И мне шепчет предлиствие будто
Эта сказка уже не о нас.
Было всё. Раскаленные ночи…
Дождь черёмух по окнам растёк…
И на губы губами звонче
Разливали берёзовый сок.
Безмятежно и грустно отныне
Вспоминать воробьиные дни.
И смотреть, как березы уныло
Сарафанами просят воды.
Не тобой разбросали сирени
В мои волосы капли серёг.
И не ты обернешься у двери,
Раскидав листопад на порог.
Ничего не изменит мгновенье,
Чтобы я полюбился тебе.
Твою белую прядь дуновеньем
Хоть на миг задержать бы в руке…
Я смотрю – осыпаются липы…
Я один…только небо и сад.
И мне кажется метеоритом
В листопаде мелькает твой взгляд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130234
дата надходження 17.05.2009
дата закладки 17.05.2009
Плыви, мой ангел кроткий,
Льняная голова,
За сном на лёгкой лодке
К пуховым островам.
Там всё полно покоем –
И лес, и птичья трель...
А я качну рукою
Легонько колыбель.
Причалит лодка к мысу,
Ты ступишь на песок,
И запахом мелиссы
Поманит вглубь лесок.
Ступай же через ельник,
А там, осилив спуск,
Заметишь можжевельник –
Духмяный колкий куст.
Шагая по дорожке,
Увидишь медвежат,
Что ягодой морошки
Насытиться спешат.
Волшебница незлая
Живёт в густых лесах,
Она все сказки знает
И помнит много саг.
Усни, моя кровинка!
Причалит ночи плот,
Сон, лёгкой паутинкой,
Опутает чело,
Слегка зардеют щёки,
Реснички задрожат..
Пойму - в стране далёкой
Ты встретил медвежат..
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126838
дата надходження 19.04.2009
дата закладки 21.04.2009