Нежданий дзвінок розбив скляну тишу
ночі, на друзки мізерних надій,
переборола слабкість перед спокусою,
не відповіла... не змогла порушити
твоєї крапки, і своїх оманливих мрій.
Тебе мабуть обурили мої слова
написані на відстані від тебе,
або іще в тобі моя присутність жива
і хочеться моєї ласки і мого неба...
Слів яких ніхто крім мене зараз не скаже
і тиші і диму і ледь можливих дотиків
і боротьби між хочу і навіщо, образа...
Дарована зустріч щоб пережити зиму
затягнула в тенета мук і сподівань,
докори були не докори, а розпач,
пошук потрібних фраз, вбивство бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243804
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 19.10.2011
Час іде, а та сама картина
Відкривається нашим очам:
Хибний шлях, де прямує людина...
Поряд хтось. А по суті ти сам...
Знову Змій одягне нову шкіру,
Ось і простір належним думкам.
За обман віддаєш ти довіру...
Поряд хтось. А по суті ти сам...
Можна сотні разів це сприймати.
Знов поповниться список цих драм,
Де для того герой, щоб страждати.
Поряд хтось. А по суті ти сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148146
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 03.10.2009
Невже моя печаль
помітна серед цвіту
тих незбагненних мрій,
тих посмішок по світу?
Невже в моїх словах
присутнє щось фатальне,
той непомітний крах
мрійливих слів востаннє?
Невже це всі слова?
Як можна щось відчути?
Брехня? її нема.
Мабуть, повинна бути
Така собі, як тінь,
цим помарнілим словом
покрила я той біль,
та він пробрався знову
У вежу моїх мрій,
що домом наче стала.
Я - Тінь ,я - образ твій,
хіба цих слів замало?
Той, хто пізнав, відчув,
той, хто відчув ,той знає.
Ким є, ким став ,ким був,
і що в душі зростає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139015
дата надходження 27.07.2009
дата закладки 27.07.2009
Ми кожного дня, хвилини, секунди говоримо, говоримо, говоримо… але чи чують нас? чи зрозумілі наші прості слова для близької людини ? коли ми так потребуємо підтримки… теплого слова… щирої посмішки:( ???
Часто ми говоримо: “Спасибі тобі за те, що ти є…”, коли не можемо сказати: “Я люблю тебе!”
Ми мріємо, знаючи, що це ніколи не станеться…
Ми говоримо: “Тут холодно”, коли нам необхідний чий-небудь дотик…
Ми говоримо: “Мені від тебе більше нічого не треба”, коли не можемо отримати те, що хочемо…
Ми говоримо: “Я не піднімав(ла) трубку, тому що булв(ла) зайнятий(а)”, коли нам соромно зізнатися в тому, що чути цей голос більше не приносить нам радості…
Ми говоримо: “Я нікому не потрібний(а)”, коли ми насправді не потрібні одній-єдиній людині…
Ми говоримо: “Я справлюся…”, коли соромимося попросити про допомогу, адже у відповідь може пролунати відмова …
Ми говоримо: “Ти хороший друг”, коли забуваємо додати “… але тобі не стати для мене чимось більшим”…
Ми говоримо: “Це - не головне”, коли знаємо, що у нас немає іншого вибору, як змиритися…
Ми говоримо: “Я довіряю тобі”, коли боїмося, що ми стали іграшкою в руках людини Х…
Ми говоримо: “Назавжди”, коли нам не хочеться дивитися на годинник…
Ми говоримо: “Я був(ла) поряд”, коли не можемо знайти собі виправдання…
Ми так багато всього говоримо, що коли на устах залишаються три останні невимовлені слова, ми прикушуємо губи, дивимося в підлогу і мовчимо…
Ми часто говоримо: “Не люблю”, а в душі у нас струмками біжать сльози…
Ми часто говоримо: “Ненавиджу” лише для того, щоб самому повірити в це…
Ми часто говоримо: “Прощавай”, в надії побачити людину ще раз…
Ми говоримо: “Тобі час іти”, щоб людина не бачила наших сліз..
Ми говоримо: “Ніколи”, коли знаємо, що це станеться знову… і знову…
Ми говоримо: “Розлюбила”, коли боїмося зізнатися в своїх почуттях…
Ми говоримо: “Я тебе забула”, коли думка про людину не виходить з голови…
Ми говоримо: “Я видалила його номер з телефонна” коли пам’ятаємо його напам’ять…
Ми говоримо: “Між нами все скінчено”, коли все лише починається…
Ми інколи не можемо сказати “люблю”, коли боїмося почути відповідь…
Ми благаємо щоб нас залишили одних, коли потребуємо чиєїсь підтримки…
Ми сподіваємося, коли немає жодних шансів…
Ми чекаємо, коли знаємо, що про нас вже забули…
Автор: невідоме джерело мудрості ))
“Счастье не оставляет шрамов… Мирные времена ничему нас не учат…”
“Каждому нужен кто-то, кто его выслушает… “ Ч.Паланик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137446
дата надходження 14.07.2009
дата закладки 24.07.2009
́Холодно. Сумно. Ти падаєш.
Більше немає мети.
Наперед не загадуєш.
Легше буде іти.
Й зелень весни
Губиш сірістю.
Світлих немає думок.
А попереду крок
Й за реальністю
Мрії вбиваєш банальністю.
думаєш доля лиха?
Не дає тобі ідеалів?
А чи віриш у них ти сама?
Чи можливо бачиш тих чарів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137483
дата надходження 14.07.2009
дата закладки 20.07.2009
Забудь усе що знав,
Забудь своє ім"я,
і йди до краю, дна.
там стежка є твоя.
У прірву туди йди,
тікай від свого "я",
забудь усе, що знав.
(У тому біль твоя!)
Тікай від самоти,
тікай на край землі,
(хто сильний ,той біжить,
лишаються ж слабкі!)
Забудь! Про що це я?..
Ти ж впав, а я стою.
Пробач та пам"ятай:
Рятуй душу свою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137385
дата надходження 14.07.2009
дата закладки 15.07.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2009
Мовчання. Тиша. Крила скуті.
На роздоріжжі тінь лежить.
шукав та не знайшов ти суті -
ну а без неї як прожить?
Ось тінь та біль, та мова звуків,
останній подих - все живе,
позбавлене лиш жвавих рухів.
що це таке? звідки пливе?
Жорстокість вб"є, мовчання прийде...
Ти хто такий? Бо я -це я...
Такий ,як ти до краю дійде.
Та не впаде така як я.
О, так... це ж та колишня мрія.
Сміюсь...можливо ,це все сміх.
я захищатися буду нині
і так зухвально - від усіх!
Бо я це я! кидай каміння,
гадай, що впала я з Луни...
Бо в цьому бачу я спасіння!
А що побачили в тім ви?
Нічого. Тишу. Смерть і розклад
душі і тут виною він!
я так хотіла зла позбутись,
але й сюди проник той гнів!
Та світлий промінь знову лине,
відкрий же очі, встань від сну!
бо той хто спить скоріше згине...
і не дізнається чому....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136373
дата надходження 06.07.2009
дата закладки 06.07.2009
Тікати й тікати з жахливого стану,
пірнути у прірву свого небуття,
поховати нарешті на дні океану
мізерну пародію свого життя.
тікати й тікати, ховатись у стінах
надії й відчути у серці тепло.
Відчути, що з чимось ти станеш єдиним -
з тим, що любов свою завжди несло....
Тікати і впасти на камінь холодний,
побачити розклад душі й відійти.
У серці знов стогне плач той скорботний
Та голос лунає, що треба ж іти.
Зірвало пов"язку ,відкривши враз очі
на те, що повсюди лютує той звір.
Він живиться вдень всіма, хто охочі
Жити і лише пнутися з шкір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135760
дата надходження 01.07.2009
дата закладки 01.07.2009
коли ти лягаєш спати
у дім прокрадається Ніч-
Вовчиця
нечутно входить
до кімнати
стає над тобою
і уважно
придивляється
від в'язкої тиші
просишся болісно в сон
прикликаєш чорну безодню
падаєш
зовсім поряд
мірне
хрускотіння-
то Вовчиця- Ніч гризе
твої кості
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132869
дата надходження 06.06.2009
дата закладки 29.06.2009
Your manacles on the wings -
my dreams once turned alive....
Зі своєї високої вежі,
розкинувши вітряні крила,
ти спукаєшся легко на землю.
Що за сила тебе породила?
та ти Вітер... Навіщо ж питати?
Ти Володар вітрів з того літа...
Я тебе і боюсь, і чекаю.
я - та Тінь, лиш не з цього я світу.
запаливши у серці кострище,
ти залишиш мене на дорозі,
щоб чекала чогось. Може, болю?
та чекати я більше не в змозі.
Ти повинен мені показати,
що ти друг, на якого чекала.
Не соромся, Володаре вітру,
Тінь невидима явною стала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134961
дата надходження 24.06.2009
дата закладки 24.06.2009
Носок… как много в этом звуке –
Он есть начало всех начал,
Он и конец, когда ты брюки
Снять поспешив, его не снял.
Он может даже быть постиран,
Тогда взлетает его ранг,
А коли нет – то смерть вампирам
Несёт пахучий бумеранг.
От пары может быть отличен –
Рисунок, цвет и аромат…
На ногу был впотьмах навинчен –
Девиз один – не на парад!
Он может прятаться, мерзавец,
По тёмным комнаты углам,
Тогда зовём своих красавиц –
Ну чем-то хоть помогут нам.
О да, носок, ты признак касты,
Ты – как супружества почин,
Ты есть, и есть причина хвастать,
Хотя бы запахом мужчин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132254
дата надходження 01.06.2009
дата закладки 23.06.2009
В хвилини печалі, у стані блукання,
коли сипле місяць срібне проміння,
коли ти не в змозі ховати бажання,
а ніч не приносить тобі сновидіння,
коли вже за північ ,а ти все блукаєш,
коли в серці холод від слів, що звучали -
ти мрієш, ти віриш ,ти прагнеш ,шукаєш,
але то минуле, хвилини промчали.
Тоді тільки привид з тобою на пару
розділить страждання у темряві ночі,
Від подиху того лиш легше не стане,
бо він не відчує того, що я хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134738
дата надходження 22.06.2009
дата закладки 22.06.2009
Вона така беззахисна й красива,
А її погляд зачаровує на мить.
І тільки посмішка замріяно щаслива
Когось лякає, а когось п'янить.
Вона комусь дарує свою ласку,
А інших вже не хоче помічать.
Вона лиш іноді повірить в казку,
Коли навколо просто всі мовчать.
А іноді в її скляних очах
Немає місця для щасливих днів.
Там тільки біль, страждання, навіть страх...
Страх загубитися серед міських вогнів.
Мені здається, я на неї схожа.
Та бути лялькою в чужих руках
Не хочу, ні, просто не можу...
Не можу навіть у своїх думках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134198
дата надходження 17.06.2009
дата закладки 17.06.2009
Зізнатись страхові твоєму,
що вже покрив твоє життя,
прокинутися за межею,
де вже не має вороття.
Губити срібло сліз невпинно
і пам"ятати, як було.
Є тільки страх, і це єдине
в тобі існує вже давно.
Не має слів, щоб передати
той розпач ,біль і все таке.
Так легко утикти і спати,
тоді життя, може, й легке.
Але прокинувшись, не спиться -
ти бачиш світ кривих дзеркал.
Усе ,що є тут ,лиш іскриться.
Насправді світ вже мертвим став.
Вставати ,падати, взлітати...
не має крил ,хоча були...
Ти можеш вірити ,жадати,
а можеш бачити лиш сни...
Ти можеш падати й лежати,
а можеш ледве волоктись.
Так хочеться всім закричати -
Це смерть ,тікай мерщій! Прокинсь!
Не чути слів, усе поснуло.
Лиш страх в мені все ще живий....
Не мало днів с тих пір минуло,
а світ жорстокий, світ сліпий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134177
дата надходження 17.06.2009
дата закладки 17.06.2009
Ось бачиш - слід росою вкритий,
Він йде далеко і зникає.
Ніхто не бачить того сліду,
то слід душі, яка шукає.
Чого шукати, запитаєш,
в якихось хащах між кущами,
де кожен слід росою вкритий,
де більше душ людських не має.
Отож неначе навіжена
та Тінь, Душа (як заманеться)
шукає душу не зловісну,
а може ,дехто й віднайдеться.
Колись... а поки тільки мрії.
Та то душа, її не бачать!
Її залишать без уваги
і буде все ,як є, а значить -
Шукати треба ,хто цінує
її казковий світ та вдачу.
Бо тільки ті не пройдуть мимо,
Вони відчують і побачать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134174
дата надходження 17.06.2009
дата закладки 17.06.2009
Світла смерть - народження і воля,
в потоці часу крила - це думки,
коли реалія розбила ніжні мрії
нещадно так - все на дрібні шматки...
То ось де крила - в серці без скорботи,
замріяному легше плинуть вдаль.
Там образ чийсь укаже мені стежку,
перетворивши в радість весь мій жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133774
дата надходження 14.06.2009
дата закладки 14.06.2009
Коли, здається, шлях закрто,
і день. що вчора був ,триває,
коли все істинне розмито,
а здатності до мрій не має,
Коли забув все, що з тобою,
а від нового затаївся -
немов покараний ганьбою ,
не з того світу ти з"явився.
Так хочеться назад тікати,
забути що є ця свобода
із поміж всього вибирати -
де страх ,де смерть ,де насолода.
щасливі ті ,хто не впадає
в той стан ,що важк вгамувати.
Хто розуміє, той і знає,
як важко часто обирати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133315
дата надходження 10.06.2009
дата закладки 10.06.2009
Полум’я біле-біле, але занадто темряви кругом.
Ми в ній сховатися не сміли, бо ми відмічені тавром.
Про Аіда царство мріє і чорним він заповнить небо.
Істома…тіло оніміє. Вже життя йому не треба.
Вода перетвориться в кригу, він посміється, дивлячись на крест.
Та горяща з неба злива спалахне. Настане вмить кінець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131791
дата надходження 29.05.2009
дата закладки 10.06.2009
Хтось пройшов по краплинам із сліз,
і не знає від чого ті сльози.
І не знає, що радість приніс
в ту країну де, лиш вітер та грози...
хтось поглянув на цвіт серед трав
і не знає, що той цвіт відмирає,
що для цвіту холодним день став,
бо самотність повільно вбиває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133172
дата надходження 09.06.2009
дата закладки 09.06.2009
Ти бачиш тінь перед собою,
сукупність всіх минулих днів.
Минає час і сотні слів,
а лист лякає білизною.
На волю просяться питання,
на волю рвуться мов струна,
думки - чому ж душа німа?
Думки - хвилина це остання...
Рятуйте душу від вогню,
щоб не горіти їй бажанням
покінчить бридко всі страждання,
залишивши лиш тінь свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133171
дата надходження 09.06.2009
дата закладки 09.06.2009
Я есть. В живом дыханьи ветра,
В шумящем шепоте волны,
В мерцаньи звезд, в дрожаньи света,
Я здесь. Почувствуй и прими.
И даже если очень скоро
Умолкнут улиц голоса,
Порвется день, презрев законы,
Туман застелет мне глаза,
Я не уйду. Я буду рядом
Застывшим словом тишины,
Я выпаду дождем иль градом,
Я стану превращаться в сны,
Я в каждом сердце биться буду
И в каждом вдохе — наяву,
Я просто есть. И это чудо.
Я не пришла. Я не уйду.
(5.01.08)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132168
дата надходження 01.06.2009
дата закладки 01.06.2009
Я йду за тобою, а відстань в сто кроків.
Де те, що зможе мене врятувати?
ця відстань сягатиме в тисячу років.
як страшно страхіття в собі лиш вбачати.
я вовк, що тікає від зграї своєї,
в тіні я живу, остерігаюсь вогню.
я не зможу опинитись за тією межею,
бо вони не помітять душу мою.
я боюся все більше, що шлях я втрачаю.
Хтось же має ховатися ще поміж зграй!
я не знаю від чого я більше втікаю.
Та відчуваю сильніше пекло, ніж рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132159
дата надходження 01.06.2009
дата закладки 01.06.2009
Ти блукаєш серед двох субстанцій,
а між ними істина лежить.
Питання - відповіді.Все як завжди.
і час спливає, і зникає вмить
усе набуте, дзеркало надії -
то погляд, то мої слова...
Все що є тут, невплинно плине
кудись вперед, а я - одна.
В мені сліди якогось звіра,
а за спиною два крила...
були.. а нині кудись зникли.
Усе пощезло...я одна...
Розбите вмить все на шматочки,
Ілюзія - ось що лиш є.
Вона прикрасить сірі будні.
А може, все й життя моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130814
дата надходження 21.05.2009
дата закладки 27.05.2009
Вона шукала порятунку
в тих стінах, де були вогні.
Вона шукала туди стежку,
вони вели її вві сні.
вона, прокинувшись побігла
туди, де доля знак дала.
Лиш темрява позаду мліла.
А в ній - душа її, одна...
Холодні стіни обпікали
той кожен дотик, вся бліда
робила Тінь кроки за кроком,
а час спливав немов вода.
Здавалось, шлях давно закрито
і більше сили не знайти.
Дарма життя було прожито,
не має місць куди б піти.
Серед таких тіней прикутих
неволею примарних втіх,
хвилин зруйнованих, забутих,
де панував величний Гріх,
вона прокинувшись від жаху,
шукала стежку - ось вона.
В душі тепер лиш суміш страху,
жага велична і нова, -
прокинутись і не заснути,
ввійти в портал і назавжди
уберегти все, що збагнуте,
стерти минулого сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130813
дата надходження 21.05.2009
дата закладки 27.05.2009