Тебе не зачепила ще війна?
Твій дім, сім'ю? Лише торкнулась серця?
Як в чистім небі блискавка, вона
у долю несподівано ввірве́ться
чи холодом тривоги потече.
комусь розтрощить долю, наче жорно,
чи звісткою від друзів обпече –
... і вже не буде, як колись, безжурно...
Великий в Бога викликали гнів!
Скарать за гріх – війна – нагода слушна.
За волю мито платимо – по-душне,
наш найдорожчий скарб – життя синів!
2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505276
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Ты прости, Донецк, своих - глупых…
Ты прости, родной, чужих - подлых.
Как же страшно-то - считать трупы,
На бездетные смотреть школы.
Как же страшно-то дышать гарью
(Кто там следующий за «Дружбой»*?).
Не натешились ещё, твари?
Не набряцались (чтоб вас!) оружием?
Дети - смелые. Почти не хнычут…
А у взрослых вот - мороз по коже.
Выбивание ковров нынче
Бесит люто -
На пальбу похоже…
Реактивные вновь рвут небо,
А по ходу на куски - души…
Сколько ж нас переживёт лето,
До которого дожить нужно?
Взведены все, как курки...
Ночью
Грохотал мусоровоз как-то -
Подорвались враз жена с дочкой,
К окнам бросились -
А вдруг танки?
На работу - как на фронт…
- Здрасьте! Что, ещё один блокпост?
Паршиво…
Я-то местный, ну а вы?
- Клацни пастью!
Документы покажи… Живо!
И с коллегами, и дома - рубка!
Все со всеми разошлись во взглядах.
Ох, Донбасс, понять тебя трудно…
Только всё-таки понять надо.
И желательно понять шибче,
Потому что с каждым днём, часом -
Мы к беде очередной ближе…
Видел сон я.
Был тот сон ужасным:
Опустел после пальбы город,
Тут и там - граффити из крови,
Победители идут гордо,
Проигравшие - червей кормят,
И стыдятся щебетать птицы,
Вечный пьяница сидит трезвым,
Дворник медленно метёт гильзы
И насвистывает
«Марсельезу».
28 мая, 2014 г.
* Дворец спорта «Дружба» (он же - ледовая Арена «Дружба», где играл ХК «Донбасс») - был сожжён некими подонками в ночь на 27 мая 2014 года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501814
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Двох Ангелів пустили на нічліг
В заможний особняк на десять залів,
Господар в домі постелити міг,
Та... кинув їм рядно в бруднім підвалі.
Вкладались обезсилені до сну.
Один з них вздрів діру в стіні підвалу.
Узяв він глину, заліпив стіну
І спати ліг на "постіль" ту недбалу.
Ледь засіріло, Ангели у путь,
Далека ще чекала їх дорога.
Не раз, не два проситимуть, мабуть,
Щоб наніч їх впустили, ради Бога...
Вже сутінки, за ними глупа ніч,
Стоять сердеги на порозі хати.
Господар вийшов Ангелам навстріч,
Запрошує зайти в свої "палати".
У хаті бідно, аж душа болить,
Дітей багато у батьків убогих.
Хазяйка постіль розстеля умить,
Бо подорожніх ледь тримають ноги.
Ще повечеряли ( що Бог послав)
І спати уляглись, зморила втома.
Поснули всі, ніч узялась до справ.
На ліжку спали Ангели, як вдома...
А зранку в хаті розпач був і плач,
Не стало у господарів корови!
Якби хазяїн був отой багач,
Усі достатки - в жінки чорні брови.
Подякували Ангели, пішли,
Благословили бідну цю хатину,
Вони ж бо знали, в хаті цій столи
Не пустували завдяки скотині.
Від нині годувальниці нема...
Хай Бог рятує добру цю родину...
Мовчанка поміж Ангелів німа,
Немов у цьому їхня є провина.
Питає перший другого в путі:
- За що віддячив ти недобрим людям,
А тим, що праведники у житті,
Не врятував корову?.. Це - безглуздя!
Промовив другий Ангел: - Не суди,
Про те, про що не все ти розумієш,
Відвів родину бідну від біди
Страшнішої, де вже ніщо не вдієш.
Вночі у хату Смерть прийшла тоді,
Вона забрати мала господиню...
То як гадаєш, рівня цій біді,
Що без корови рід бідує нині?..
А за дірою схований був клад,
Котрого той господар не вартує...
То, може, ми повернемось назад,
Розберемо діру?.. Напевно, всує?!!
Усе дається нам не просто так,
Тож не гріши: - Мені щось не додали!!!
Не раз якась проблема це лиш знак,
Щоб ми життя своє зревізували...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446015
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Хочу тогорішньої весни
І носити там твою сорочку.
Красти ніжне слово з голови
І розподіляти на шматочки.
Хочу, як тоді, любити смак
Теплих вечорів у білім цвіті.
Поглядом одним давати знак,
Що люблю тебе найбільше в світі.
Хочу повернути ті слова,
Що мене збивали й чарували.
Я там ще наївною була.
В тій весні ми щиро ще кохали.
Ми тягнули небо нам до ніг
І навмисно плутали маршрути.
Я пройшла відтоді сто доріг,
Тільки не змогла тебе забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376497
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 21.03.2013
А жити потрібно сьогодні,
І хочеш розкажу чому?
Бо час на умови погодні,
Не дивиться, чхати йому.
Зустрінь, як належне світанок
Сплануй своє щастя на день.
Хай першим, що чує твій ганок
Спів буде натхненних пісень.
Чекай лише успіху, може,
До тебе він сам завіта,
І радість знайти допоможе,
Зійдуться в усмішці вуста.
Не грішно очікувать горя,
Але так не робить ніхто,
Бо поки живий ти і воля
Все сипле в твоє решето,
То варто вдихати у груди,
І жити, радіти, нестить,
І так, як у Пабла Неруди:
Від сміху і щастя трястись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341212
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 17.03.2013
...
«У городі бузина,
а в Києві – ді́дько»
Де не посій, то там воно і вродить
з дурних часів антихристів-вождів,
на жаль, не «во саду лі в огородє»,
а тут таки, між київських дядьків.
Хоч забагато честі для писаки,
що гавкає, а караван іде,
але ж коли це справді вурдулака,
то хто управу на таких знайде?
У канібала все меню гаряче.
Між блюдолизів щось таки вскубе,
бо всі суди він виграє́, неначе
джекпот від ГПУ і КДБ.
Не пожалію золотого часу,
віддам належне виродку «страны»,
вампіру українського Парнасу,
щоб кожен, хто до смаженого ласий,
утратив апетит до бузини.
Звичайно, що з модерну пієтету,
не виключиш брутальну бузину,
то хай хоч я від імені Поета,
за визбирані в смітниках сюжети,
за всіх – і з того світу прокляну.
За те, що вміє в душу наплювати,
за те, що пнеться в голі королі,
аби його пропхнули в депутати
представником народу у Кремлі,
що він, на заздрість Крезу і Мавроді,
дебелу книжку видав не одну,
про те, як в українському городі
збезчестити невинну бузину.
За цей памфлет Господь мені пробачить.
Це ж вам не про диявола сонет.
На жаль, в просте незнане «чотирнадцять»
про грішне не вміщається сюжет.
Попутав ді́дько, та пробачить дядько,
що я все, – бузина... та бузина…
Коли воно не варте так багацько,
то і саме прилипне десь до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409487
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Жовтий - то колір не горя!
Ти відчуваєш хоч це?
Хай би з тобою що творять,
Хай матюкають в лице.
Скільки ти в душу запустиш -
Стільки і матимеш бід.
Ти найрідкіше загустиш -
В горло не лізе обід.
Все! Вже згортаючи образ,
Скажу тобі ці слова:
В тяжчих проблемах хоробра
Будь, залишайся жива.
З справи сердечної скрутить
Біль у вірші, наче смерть.
Розум сама собі мутить.
Вже й захворіє на чверть.
Жаль, що ми бачимо мало:
Світ об'єктивний не наш.
Де для багаття кресало -
Бачимо попіл від саж.
P.S. Страждати вигаданими проблемами - це важка хвороба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407818
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Мене не відвідує світоч Жадан,
І чхати на це хотів Дереш,
Зібрав Ірванець свій важкий чемодан,
Згадав, що усі ми vivere* ж.
Зате у ночі серед зоряних снів,
Коли обіймають подушку,
Мені виливає все щастя і гнів,
Поет, що потрапив на мушку.
Скосити свій вік, щоб до правди тягтись
У жертву - всі слави й розваги,
І ти, Симоненку, відчуєш колись,
Всю міцність моєї поваги...
P.S. Я знаю, що я людина! Дякую!
Присвячено Василю Симоненку
*vivere - з лат.- "жити".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405515
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Все знают, что трудно прожить не любя,
Поэтому так происходит:
Мужчины, без ласки, уходят в себя,
А женщины, с шумом выходят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138552
дата надходження 23.07.2009
дата закладки 25.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2013
"Лікую душі,та не безкоштовно
Залежність-це моя ціна
То що,малий,не передумав?
Тримай таблетку, на."
Купив одну,за нею другу,третю
У голові замість думок дурман
Сторонні люди тичуть в тебе пальцем
І називають вголос "наркоман"
На шкірі твоїй рани від уколів
Не заживають,та й не хочеш ти
Тепер життя твоє дешевше дози кайфу
Спливає не діждавши й тридцяти
Померли "друзі",за бортом сім'я
А ти усе в полоні анаші
Ти пам'ятаєш
Як все починалось?
Це були просто ліки для душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386532
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Приходь на філіжанку чаю
(Від кави ж - серце заболить!).
Ромашка з медом - бачиш, знаю!
Ну як, сподобалось? Долить?
Ми можемо не говорити,
Якщо втомилися від слів,
Сміятись можемо, як діти,
І мріяти про трьох котів.
А можемо собі сидіти
На кухні, пити теплий чай.
Не дорікати, не просити,
А лиш очима: "Виручай!"
І сонце кине позолоту
Останнім променем в вікно,
І десь подінуться турботи...
А ми - єдині - заодно.
Поглянеш сірими очима,
А я сховаю погляд в чашці.
Вже стільки горя за плечима,
Що страшно вірити у щастя.
Ні! Розтягну сю мить навічно:
Надійні плечі, сірі очі,
І простоту таку величну...
Приходь у гості. Чаю хочеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368620
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Як не хотів би я про неї не писати,
Мабуть така романтика душа.
Що кожне слово про любов повинне стати,
Щоб в кожному рядку вона була.
Ота любов котру я не ціную,
Я не терплю її,нічого в ній нема.
Те почуття котре в душі керує,
То лиш емоції,прив'язаність пуста.
Ця насолода,кращий з всіх наркотик,
І розчинившись в ньому я живу.
Від теплоти сердець,що стали одним цілим,
Я проти течії непомічаючи пливу.
Метелики у холоді вмирають,
Смак поцілунків лишиться завжди.
Зникає тихо,відчуття зникає,
І я не знаю куди далі йти.
Мені здається я не розумію,
Шукаю днями відповідь у ній.
Розбите в ціле склавши,
Я вірю їй...я знову вірю їй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363206
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
смійся мала смійся
висушить сміх сльози
вигріє страх літо
виплаче сум ніч
вибілить щем місяць
видощать сіль грози
виболить плач вітер
вивітрить біль з пліч
смійся мала смійся
викричить птах муку
вимостить шлях трави
виведе по воді
вистелять нам гнізда
теплі щемкі руки
ніжності простирадла
на килимах надій
смійся мала смійся
доля тобі вділила
свіжості світанкові
щедро тобі дала
щастя аж понад вінця
щирості білі крила
серце спрагле любові
душу повну тепла
****************
ніч перейде не бійся
смійся мала смійся
тільки не плач більше
смійся радій мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362265
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
В осінньому повітрі натяглись
Сріблясті струни бабиного літа..
А ми ж були закохані колись
Так щиро і так віддано, як діти.
Ховалися від світу і життя.
Занадто високо і впевнено літали.
Чому ж так боляче розбились почуття,
Якщо здавалось - ще не докохали?
Втомились губи вірити у сміх..
Любов не вічна.. Вічного немає.
В осінньому повітрі.. перший сніг,
Приречений розтанути, літає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311687
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.09.2012
- Мне знаешь что интересно? Прожив столько времени сколько ты, повидав на своем веку много радости и горя, смогу ли я полюбить кого-то так сильно, как люблю тебя сейчас?
- Когда я был молодым и полным жизненных сил, я боялся старости. Боялся, что мир утратит со временем краски, что чувства мои выцветут. И знаешь, будучи зрелым, глаза и душа действительно теряют восприимчивость к многим оттенкам. Но ты начинаешь отчетливо видеть всего несколько цветов и этого тебе вполне достаточно. Мне теперь кажется, что в молодости я был совсем безнравственным человеком. Любовь в твоем возрасте похожа на действие наркотика, человек становиться неконтролируемый: не спит по ночам, не может сосредоточиться, думает постоянно о предмете зависимости. Моя же любовь похожа на наслаждение. Вспомни как ты себя чувствовала прочитав впервые свою любимую книгу или услышав захватывающую мелодию... Представь, что ты смотришь на великолепную бесценную картину... Вот это моя любовь. Это состояние, а не допинг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361115
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2012
Так мало залишилося мужів.
Так мало залишилось благородних.
Вони лягли на війнах від ножів,
А зло перемінило непригодних.
Так часто бачу стомлених рабів,
Так рідко усміхаюся достойним,
А поруч купи тих самих бабів,
Які давно вдавилися пристойним.
Ви, хочете, жінки, щоб ми мужніли,
Ховатися за нами, як за муром.
Вам вітер видув віру, спорожніли,
А чоловік став п'яним балагуром.
Не лицарські тепер часи, я знаю,
Не вішають знамена на щити,
Але хотів би знати де в цім краю,
Рішучі, за якими можна йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360461
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
ГРАЮТЬ ВІКНА У СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ.
ПО ДОРОЗІ ПРОХОДЯТЬСЯ «МАЛЬЧИКІ».
НА ПАРКОВЦІ МАШИНИ КРУТІ.
ВСЕ НЕ ТІ.
У ІКС ПЯТІМ ТИ ЇДЕШ ОДИН.
ДЕПУТАТСЬКИЙ РОЗМАЗАНИЙ СИН
ОКУЛЯРИ ЗА ШТУКУ.
СТРАШНО ВЗЯТИ ЗА РУКУ.
Я ВРОДЛИВА Й ПРОСТА.
УСЕ ТА.
СЛОН У ЛІСІ НАЇЖЕНИЙ ЗДОХ.
В РЕСТОРАНІ В НАС СТОЛИК НА ДВОХ.
І ОБРУЧКА І КВІТИ - УСЕ.
ТИ МЕНЕ НА РУКАХ ВІДНЕСЕШ.
ЗАГУБИЛИСЬ В НЕСТРИМНІМ СПЛЕТІННІ.
ГРАЮТЬ ВІКНА У МІСЯЧНІ ТІНІ.
НА ДОРОЗІ СОБАКИ СКАВЧАТЬ.
НА ПАРКОВЦІ МАШИНА ЕКС ПЯТЬ.
НЕ ТАКА Я Й ПРОСТА.
... ПРОСТО ТА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215981
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 16.08.2012