кремово-невимовно-невагомо-ніжно-торкотливо-пестливо-мружливо-маревно-золотно-крихко-образливо-в-друзки-роздроблено-безповоротно-відірвано-стомлено-виснажно-порожньо-мляво-примружено-стишено-вмотивовано-виразно-графічно-несподівано-вибухом-божевіллям-спільно-об"єднано-красно-спалено-феніксно-попилом-сріблясто-встелено-м"яко-проросяно-цілунно-ііііііііііііііііііі-кремово-невимовно...(далі буде)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259385
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 28.06.2011
Зорепадом з небес сипонули літа,
Сріблим сяйвом упали на коси.
Постелилась до ніг ця пора золота
І туманом лягла на покоси
Трав в лугах запашних, де світанки в імлі
Поклонялися Сонцю і Світлу.
Недаремно прожите життя на землі
Другу юність дарує, де літо
Медоносними квітами зронить росу.
Солов"єм забринить на світанні.
Закарбує у час незрівнянну красу
Твоє перше кохання й останнє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258438
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Щось раптом різко задощило –
Послався вересень до ніг.
Так несподівано й вразливо
Ступила осінь на поріг.
І волошкове наше літо
Вже відлетіло, відгуло…
Я все забула б, ох, якби-то
Тебе в тім літі не було.
Росою чистою омите,
Зіткане з сонця і дощу,
Недоторканне, чисте літо
Я несказанним залишу.
Ридає гірко, жалісливо,
Тремтить обірвана струна.
За те, що так тебе любила,
Чи я прощу собі сповна?
2002 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257695
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 05.05.2011
Лженадія! Реформи, реформи...
На сніданок, обід і - до кави.
Суть лишилась - змінилася Форма,
Підморгнувши Закону лукаво.
Податкова, Медична, Пенсійна...
Знов Охрім* свою свиту чикриже.
Вимикаю ТВ, п"ю снодійне
І благаю - аби лиш не гірше.
Та на ранок, де ж правду подіти,
Наступає на п"яти по колу
"Чудодійна" Реформа освіти,
При якій закриватимуть школи.
Від "ре-форм -до- ре-форм" - клопітливо...
Ця тональність себе відіграла.
Тож не віриться в дивнеє диво,
Щоб корупція сАмоздолалась.
І вирує ріка політична.
Знов непотріб із дна піднімають.
Та питання вже не риторичне:
За кого вони нас усіх мають?!!!
Охрім*- герой байки Л Глібова "Охрімова свита"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252761
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 04.05.2011
Закохався Грім старезний
В Блискавицю молоду.
І гримить, гримить помпезно,
Як годиться, на виду.
Блискавиця блисне й зникне,
Хтиво змійкою крутне...
Ну, а Грім ніяк не звикне -
Що ж іще вона утне.
Прокотився над горами,
Щоб чар-зілля розшукать.
Й повелів під небесами
Вже весілля готувать.
У вогненній колісниці
Поміж хмар прогуркотів.
Й чим скоріш до Блискавиці
Засилав своїх сватів.
А вона все до нестями
Веселиться - не вгава,
Забавляється з вітрами -
Жалю Грому завдава...
Дуже вправна, білолиця,
Наче пальчиком веде,
Мабуть гарна молодиця,
Що аж Грім по ній гуде?!..
А він - парубок "моторний",
Не зважайте - скільки літ,
Як візьме до рук й розгорне
Свій письмовий заповіт,
То збіжаться блискавиці,
Забринять на всіх ладах...
Гучно слава розлетиться
По незвіданих світах....
Будуть файно веселиться
На весіллі в небесах!!!
Тільки швидко молодиця
Та й опиниться в сльозах...
Ну, а дідові старому
Дасть, напевно, одкоша.
Бо відомо і малому -
Не все щастя у грошах.
Дідусю ж потрібно знати-
Не шукать лиху біду.
Й не бажать за жінку мати
Блискавицю молоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257457
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 04.05.2011
Був звичайний осінній вечір. Дощ лив із самотнього, затягнутого сірими важкими хмарами, неба. Останнє листя падало на мокру землю, тонучи у великих сонних калюжах. Усе дзвеніло, трахкотіло, грюкало, тупотіло мінорними акордами дощу. Вулиці, ще недавно шумного і гамірливого міста, покірно мовчали у пустоті. Навколо не було жодної живої душі. Хоча ні….Із далекого безлюдного провулку вийшов невисокий, дивно одягнений молодий хлопець. Це - місцевий не дуже відомий, але талановитий художник. Навколо його худощавої, довгої шиї був обмотаний яскравий синій шарф, з помаранчевого плаща повільно текли тисячі дощових краплин, а у руках міцно стискав складену парасольку. Він неквапливо йшов вулицею, ловив замерзлими руками золотаві листочки, збирав у них важкі небесні сльози, а потім довго дивився в маленькі озерця, що розтікалися уламками осінньої гармонії. Нарешті, помітивши, що промок до нитки, хоча, здається, це не дуже його хвилювало, він зайшов у маленький під’їзд непомітного будинку. Піднявшись на шостий поверх, відкрив великим ключем старі дерев*яні двері. «Нарешті вдома...», - стиха промовив юнак. Хлопець заварив гарячого чаю, зручно вмостився на плетеному кріслі, і з сумом у великих блакитних очах згадував минулий день. Згадував, як критики і омріяні спонсори висміяли його роботи, відмовивши у допомозі, вони сказали, що у нього немає таланту, лише через те, що немає відповідної освіти. Його руки тремтіли, він розумів, що це кінець його творчості, його картини, які cтали змістом життя, не мають жодного потенціалу. Тепер він повинен влаштуватися у якусь фірму на роботу за спеціальністю, від думки про монотонну паперово працю серце боляче стиснулося і, здається, він відчув навіть фізичний біль. Хлопець довго дивився у чашку, не зробивши жодного ковтка, а потім вдивлявся у далину, у дощ, шукаючи допомоги у старого міста. Його яскраві блакитні очі поволі сіріли, у них зникала надія…Зневірившився, він, здавалося, змирився і заснув…Можливо, це був просто сон, а може щось більше…Та художнику приснилася дівчина з красивими очима кольору віри, ніжною усмішкою, ангельськими крилами, та це не головне…вона покликала його до себе і щось тихо прошепотіла на вухо, ніхто ніколи не дізнається, що сказала незнайомка, але у відповідь він довго шепотів: «Вірю, вірю тобі…не здамся…».Проснувшись, він сміливо відкрив знову блакитні очі, впевнено підійшов до мольберта і почав малювати. На полотні з*являлися перші обриси, це була вона, його ангел зі сну…Декілька тижнів він не виходив з квартири, боявся забути той чарівний, життєдайний образ…
Минули роки і дивакуватий, невпевнений у собі художник став всесвітньо відомим творцем. Його полотна були прикладом для наслідування, його талантом захоплювалися мільйони людей. Картина «Мій ангел» стала найбільшою таємницею його епохи, кожен хто підходив до неї відчував тепло, світло, а душа навіть найбільшого скептика сповнювалася надії. Та художник нікому не відкрив таємниці того дня і, можливо, випадкової дівчини-ангела з сну, що навчила його душу вірити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172227
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 18.02.2010
Ты не грусти, приди под вечер..,
Когда уставший Дирижер
Отпустит день...Зажгу я свечи...
И станет лишним разговор.
Сложу на твои плечи крылья,
Я их взрастила для тебя.
Желанье встречи станет былью...
И ты согреешься, любя.
Уткнусь в плечо твое большое
И станет слаще жизни соль.
В скитания уйдет изгоем,
Из наших душ... тупая боль.
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11001133532
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165905
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 16.01.2010
Повстречать бы тебя на рассвете,
Когда солнце прольется лучами,
Растворяя туманные сети,
Что наброшены влагой и снами.
Когда ляжет под ноги мне клевер,
Подорожник...по дикой тропинке,
Не вспугнет разоспавшийся ветер
С буйных трав, словно жемчуг, росинки.
Клен заманит ветвями под крону...
Там, в тени, всегда прячется свежесть.
Утро листьям подарит обнову-
Блеск от влаги и нежности прелесть.
Песня птицы улышится где-то,
Она первая с солнцем проснулась...
Ах, зачем же мне грезится это ?
Это просто мечта оглянулась.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1910140872
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150008
дата надходження 14.10.2009
дата закладки 15.10.2009
Осіннє листя падає додолу.
О, скільки в нім печальної краси!
На крилах вітру носиться довкола.
Мені його в долонях принеси.
Чудовий витвір золота й багрянцю
Бринить відлунням літньої пори,
Кружляє листя в хуртовині танцю,
Злітає стрімко й падає згори…
Мережить літо бабине волосся –
Журливих днів срібляста сивина.
Та не тужи за тим, що не збулося
І не шкодуй, що скоро все мина.
Черпни в літах своїх незриму силу,
Залиш печаль, забудь свої жалі.
Прислухайся: нам осінь залишила
Прекрасний спомин - в небі журавлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148740
дата надходження 07.10.2009
дата закладки 10.10.2009
Я не хочу кохати,
як колись, до нестями.
Я не хочу чекати,
бо чекала роками.
Я не хочу тримати
у руках лише мрії
і у долі благати
про щасливі події.
Я не хочу журитись
від байдужості людства,
і не хочу молитись,
коли інші сміються.
Я не хочу нічого,
що нестерпне до болю.
Я забула свідомо,
що було в нас з тобою.
Що було лише в думках,
що було лише в мріях,
по-наївному хрупких,
нездійсненних в подіях.
Я не хочу щось знати.
Я забуду про тебе!
Я втомилась кохати.
Я втомилась від тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149281
дата надходження 10.10.2009
дата закладки 10.10.2009
Твои уста желаньем светятся,
Мои уста твоим подвластные...
Мне до сих пор никак не верится,
Что чувства названы напрасными.
Твои глаза из грусти сотканы,
В моем огне сам черт зажарился...
Что ж ходишь под моими окнами ?
Зайти не смеешь.., не решаешься.
Я знаю, что молчишь намеренно,
Во мне тем гасишь искру страстную...
Кто нам внушил, что все потеряно,
Тропинку изорвав атласную..?
Твои уста желаньем светятся,
Да вот глаза - из грусти сотканы,
Я знаю, что молчишь намеренно,
Но ходишь под моими окнами...
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1910042731
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148261
дата надходження 04.10.2009
дата закладки 04.10.2009
Вам желаю большой любви
И пусть будет она взаимною.
Чтобы в сердце ее несли
Неустанно дорогой длинною.
Чтобы путь стелился в траве...
И она серебрилась росами,
Чтобы ива вас по весне
От беды закрывала косами.
Чтобы каждый год соловей
Задушевной песней радовал,
Чтоб гуляли среди полей,
Принимая в подарок радугу.
Пусть сбываются все мечты
Ведь не зря же они рождаются...
Я желаю большой любви,
Той, что в сердце не помещается.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1909295217
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147586
дата надходження 29.09.2009
дата закладки 01.10.2009
Квилить дощ, розхлюпавши калюжі
Перед сірим небом, як взірцем.
Нібито нарочито байдуже
Тяжкі хмари плинуть манівцем.
Третій тиждень небо як прорвало,
Ллє безперестанно, мов з відра.
Так на довго сонечко сховалось
І сумує яблунька стара.
Притомилось жито від негоди,
Колосом схилилось до землі,
І чека на милість від природи
Геть розмитий шлях серед полів.
Та у тій негоді, наче диво,
Тисячами сонечок сія
Соняшників неосяжна нива,
Золотом виблискує земля.
Ніби промовляє стоголосо,
Що негоду ми переживем.
І снопи дозрілого колосся
Відзвітують славним врожаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147456
дата надходження 28.09.2009
дата закладки 29.09.2009
Стояла ніч , обпалена грозою.
Ковтала дощ, тамуючи жагу,
Грім гуркотів, незримою рукою
Виписував із блискавиць дугу.
А небо, мов розжарене горнило,
Спалахувало сотнями жарин,
Село завмерло, наче заніміло,
Дивилось сумно вікнами хатин.
Ріка бурлила темною водою,
Звивалася й шипіла, мов змія,
Здавалося зійшлися у двобої
Стихія неба й стомлена земля .
Хитались наче привиди дерева,
Повітря пахло гірким полином..
Заснуло все – коротка ніч липнева…
І лиш твоє світилося вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147080
дата надходження 25.09.2009
дата закладки 27.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2009
Я бываю сильная и слабая -
Не пытайся ты меня понять.
В этот раз отдамся без остатка я,
А на завтра стану убегать.
Не поймешь, я сладкая иль горькая -
Для тебя я перец иль нектар.
Непонятно гладкая иль колкая,
Иль пуста, или полна я чар.
Я летаю в облаках иль ползаю,
Иль борюсь, или сдаюсь я в плен,
Но я - женщина, я Богом создана
И познать меня не твой удел.
Не пытайся удержать - безумие.
Захочу - вдруг ветром улечу,
Неподвластна даже полнолунию
И рождаю за мечтой мечту.
Мои глупости и мои хитрости
Невозможно до конца понять
И своей безмерной многоликостью
Я пугаю и могу держать.
Я летаю в облаках иль ползаю
От бессилия по сей земле,
Но я - женщина и Богом создана
Вдохновение рождать в тебе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146077
дата надходження 19.09.2009
дата закладки 22.09.2009
Прости, мой маленький малыш,
Что я тебя не удержала,
Что в колыбельке ты не спишь,
Что я тебя не целовала,
Что не успел ты быть любим,
И радоваться мне забвенно...
Ты был один, совсем один,
А я не знала! Это скверно...
Прости меня, мой ангелок,
Не пропою тебе я песню...
Вот так бывает мир жесток-
С тобой не быть уже нам вместе...
Прости, котёночек, прости!
Кусочек сердца в твоей боли!
Мне эту боль всю жизнь нести.
Вот так. Но это Божья воля...
22.09.2009
© Copyright: Людмила Холодова, 2009
Свидетельство о публикации №1909227199
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146574
дата надходження 22.09.2009
дата закладки 22.09.2009
Холодная душа с рассветом
Начнёт негромкий разговор
О том, что убежало лето,
О том, что не закончен спор...
О том, что холодно ей стало
Среди людей, среди толпы...
О том, как сильно не хватало
Крылатой лёгкости!..Мечты,
Которые не сбы́лись,
Вновь ожидают свой черед.
О том, сердца как сладко бились...
А, может, навсегда уйдёт
Та лёгкость раненой свободы
И чуть остывший шквал речей...
Душа изнылась непогодой...
И воском обожглась свечей..
"Ну сколько можно этой боли?!"-
Душа кричит всё вновь и вновь.
"Я и на воле и в неволе
Под сладким именем "любовь"!"
09.09-11.09.2009
© Copyright: Людмила , 2009
Свидетельство о публикации №1909114335
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144885
дата надходження 11.09.2009
дата закладки 11.09.2009
Зимовий вечір ,памороззю вкритий,
Малює ніч на запітнілім склі.
Згорає свічка, кава не допита
В маленькому горнятку на столі.
Немилостиво тиша тисне в вуха,
Мовчить неначе бовдур телефон.
Лише годинник маятником стука,
Долаючи секундний марафон.
Завис навколо сум і...порожнеча.
Стоїть дрібних умовностей бар’єр…
Чому не ти, а цей холодний вечір
Мені свої обійми розпростер?
Не клич мене, бо я не повернуся.
Лишились разом – я й моя зима.
Крижинкою на друзки розіб’юся -
Ось так - була, а вже тепер нема.
Зимовий вечір, памороззю вкритий,
Став візерунком на холоднім склі.
Згоріла свічка, кава не допита
В маленькому горнятку на столі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142647
дата надходження 24.08.2009
дата закладки 26.08.2009
Ты в подарок счастье принес
И тихонько сказал: "Надень..."
Неужели это всерьез -
Наступил долгожданный день.
Неспеша, умело провел
В мир мелодий и сладких грез.
Знаю, раньше был не готов
Увести от печальных слез.
Танцевали мы до утра.
В канделябрах горенье свеч...
Зазвенел телефон - пора
Просыпаться...До новых встреч.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1908215162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142383
дата надходження 21.08.2009
дата закладки 21.08.2009
Подушка мокрая от слёз...
Как быть мне без тебя, любимый?
То был лишь сон? Или всерьёз?
Моё всё тело вдруг заныло....
И холодно мне так одной...
И в жар бросает среди ночи...
В словах своих я слышу вой.
Тело, душа-к тебе всё хочет!
Опять кружи́тся голова!
На миг теряю я сознанье...
Очнулась я. Всё же жива...
Я ничего не понимаю...
Опять о нас с тобой молюсь,
Тот Рай, как сон, лишь вспоминая...
В слезах подушка...Ну и пусть!
Нас ждёт с тобою жизнь другая!
11.08.2009
Москва
© Copyright: Людмила , 2009
Свидетельство о публикации №1908113217
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140999
дата надходження 11.08.2009
дата закладки 12.08.2009
Коли маленьким був, я колисала,
Пісні-перлини сипала до ніг.
Молила , щоб недоля не приспала,
Просила Бога, щоб тебе зберіг.
Мій любий сину, зоряний світанку,
В канві життя непройдених доріг
Вплітала у барвисту вишиванку
Свій материнський світлий оберіг.
Я вишивала хрестиком стежини
Під шепіт трав та пісню солов’я .
Рости, рости! Зростай , моя дитино,
Надія, щастя, радосте моя!
Як весни будуть плинуть без упину
Й зозуля накує багато літ,
То не забудь і посади калину
Та на землі залиш достойний слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140451
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 07.08.2009
На тебе гляне, мов людина…
В очах – надія: «Щось даси».
Та раптом – бац! Кілком по спині!...
Ми злючі стали, наче пси.
А пес – відскочить на хвилину,
Не огризнеться, - хоч і звір,
Бо вірить в те, що ти – людина!!!
Ти тільки сам у те повір.
Коли хреста в душі немає,
І зло «творить» - для тебе гра;
Знай: хто кілок в руці тримає,
Тому – покаятись пора…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140389
дата надходження 06.08.2009
дата закладки 07.08.2009
вона готова серце зупинити,
щоб стукіт той не смів дитя будити.
і дихати могла би перестати,
аби дитя своє не турбувати.
вона могла б не їсти і не пити,
і ради нього землю зупинити,
і смерть заради крихітки здолати
вона не просто жінка- просто мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137182
дата надходження 12.07.2009
дата закладки 13.07.2009
ми пізно вкладалися, рано вставали
і каву настоячи пити навчились
ми бігли, спішили, життя доганяли
не помічали наскільки змінились
було в нас бажання,ми ціль свою мали
до успіху йшли,наші плани вершились
добитись чогось у житті поспішали
всього досягли,та чомусь не спинились.
ми звикли до руху, спокою не мали
нарешті ослабли, нарешті втомились.
ми бігли, спішили - життя доганяли...
на жаль просто жити, для себе,спізнились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136265
дата надходження 05.07.2009
дата закладки 12.07.2009
Цвіла весна, чому ж ти не раділа?
Лилися сльози і марнів весь світ,
Себе картала, що любити не уміла,
Що відпустила серце у політ.
Йому єдиному себе подарувала,
У ніч ту темну ви були одні,
Було все байдуже, бо ти його кохала
І ти згоріла, як метелик у вогні.
А він пішов, пішов не оглядався -
Хто ж знав що ти у нього не одна,
І світ неначе навпіл розірвався,
З своїм коханням ти лишилася одна.
Себе хотіла вбити, пожаліла
Жаліла не своє сумне життя-
Згубить невинну душу не зуміла,
Під серцем билося його дитя.
У пізню осінь народила сина –
Прощальний погляд був пронизаний журбою,
Сльозами витекла життя остання сила,
Дала життя та залишила сиротою.
як житиме без мами і без тата,
покликати нема кого плачем-
на світ дивились милі оченята,
з дорослим болем, маминим жалем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137089
дата надходження 12.07.2009
дата закладки 12.07.2009