[i]Скільки треба тепла щоби серце твоє завесніло?
Щоби пам'ять змогла відпустити минуле навік?
Хочеш стану навшпиньки і в сон прокрадуся несміло
Чи грайливим промінням зігрію тебе звіддалік?
Полуничні вуста поцілую нестримно-бурхливо
І зага́дкою зникну в серпанку шафранових зір.
Ти мене не шукай. Хіба мрію зловити можливо?
Я піду, лиш наповню осяйним коханням ефір.
А коли ти відчуєш як в тебе звільняються груди,
Стане дихати легко, всміхнеться веселкою світ—
Я сама повернусь крізь замети й людські пересуди,
Щоб торкнувшись долонь, прошептати, мов вперше, «Привіт»…
Скільки треба тепла?
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551924
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 30.08.2016
Порівнюй мене з терпкуватим вином.
І випий до дна, до останньої краплі.
Я буду для Тебе грозою ранковою десь за вікном,
Лише Я.. У земному твоєму спектаклі.
Для інших - байдужих - я зникну навік,
Залишу їм сонце і літні серпанки.
Лиш ти не вагався, у серце проник, -
Й зостався блаженством у вихорі танго.
Я знаю про щастя і про боротьбу,
Та знову мовчиш. Ти боїшся нового.
Збентежений вкрай, вір у зоряну гру.
Та викинь з кишень усі страхи й тривоги.
Ми - вічні, ми діти матусі-землі.
Хоч губимось в світі, але ж не самотні.
Відкрий своє серце, обійми. Люби.
Звільнись від думок про минуле сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576715
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.05.2015
Босоного збираю роси...
Так по-літньому пахнуть трави...
То дарма, що їх у покоси
Покладуть...
Зайнялась заграва...
* * *
Ти спитав, чи жовтіє листя
тут у нас,
чи поспіли сливи...
Я ж молюсь:
- Ти живий залишся...
Обійди вражих "градів" зливи!
Ще спитав ти про клен похилий
І про вітер, що воду брижив...
Я ж:
- Пишаюсь тобою, милий...
А молюсь, щоб ти просто вижив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518085
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Накресли мені лініями казку,
Щоб я повірила у диво, в чудеса.
Скоси мені хоч грам тепла, будь ласка..
Чудесний, ніжний, чистий грам тепла.
Наріж мені шматочками повітря,
Щоб пахнуло травою і життям,
У вітрі, оповитому лахміттям.
В покрояних думках чуже виття.
Відріж мені промінчики від сонця.
І цілу жменю іскор принеси.
Лампадку світла у своїй долонці
Залиш собі: від болю й для краси.
Не згасне жар. Пече спокійно. Втішно...
Все кличе десь до спогадів, у рай.
І хтось шепне на вушко ніжно-ніжно:
" Лиш почекай..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473618
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 19.01.2014
лучше б знала, что предал, лучше б думала - грешен.
пережить это можно. и не так безутешна
оставалась душа бы ( всё ж во мне - не скиталась,
не искала б, где пятый - угол, в вечной печали... ),
лучше б знала - ненужной ( по причине... не важно! ),
для тебя нелюбимой, заменяемой стала...
ну ведь может же рыба - не раствором, а газом?
ну ведь может же птица - без полета и песен?
так и я без тебя бы... как-то так... неумело и
больно! обходилась же раньше?..
до решающей встречи?.. то, что До и что После
без тебя так... нет слова, чтобы страх этот - точно
( пустота и бесцветность! ). потемневшему небу,
угасающим звездам - ни упрека, ни стона.
раз случилось - так надо ( только Так, не иначе! ),
никогда не заплачу. в моих серо-зеленых -
резь! Сахара, Мохаве... обожженные Солнцем
земли. ад, что без края... без тебя - обреченность.
или просто - с начала ( сотворением мира -
заниматься. а стоит?.. ) ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351713
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 09.12.2013
А хочется укрыть себя весной,
как теплым, мягким, нежным-нежным пледом.
Чтобы за-быть... тебя... И руки эти...
И этот голос, что звучал одной
лишь мне. Рассыпались слова
горошинами - было-нет... и... стынет
душа... А в снежной пелерине
стучит в окно холодная зима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464392
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 07.12.2013