Голомозі дерева підскрипують жалібно вітру,
Що гойдає майбутнє у сонних пахучих бруньках ...
Сльози осені в титрах з віконного скла тихо витру,
І відкрию кав'ярню для птаства у груші в старезних руках ...
Вже парфуми зими обдають всіх морозяним шлейфом,
І куйовдиться дим з ароматом сосни в димарях ...
І останній листок, поруділим і стомленим ельфом,
Ліг в долоню мені, як закладка мого букваря ...
З листопадом на "ти "...Тож прощатись нам важче удвічі ...
Збережу його вірші у теці з поміткою "Мій часоплин "...
Буйні коні зими вже гарцюють у днів на узбіччі,
Закусивши вудила, викрешують іскри хвилин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462755
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 06.12.2013
Кудлатий дим повзе із димаря,
Мов сірий кіт угору по драбинці.
На голих вітах яблука горять -
Скупа потіха, осені гостинці,
Мов ліхтарі, у вранішній туман
Вогніють блиском бабиного літа.
Плете з багряних ягідок гердан
Журна́ калина, маревом повита.
А день летить на буйному коні,
(осінні дні - нестримні й навіжені!)
Підкови срібні свищуть по стерні,
Збивають часу випнуті мішені.
І не встигаєш десь на віражі
Знайти себе, не розміняти всує,
На ледь відчутній рисочці-межі
Так відчайдушно, вперто балансуєш.
І кожен зойк свідомості, чи схлип
У тиху ніч вривається безсонням.
На мокрій шибці зіркою прилип
Листок кленовий, теплий, мов долоня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460689
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Намалюй мені місячне сяйво,
Щоби пензлі звучали, як струни,
Щоби зникло буденне і зайве,
І розквітла душа вічно юна ...
Намалюй зачарованість сосон,
Що вслухаються в музику ночі ;
Ïхній стан розкуйовджена осінь
Обіймає і ніжно лоскоче ...
І щоб річка про щось шепотіла
На твоïй надзвичайній картині ;
Намалюй же, будь ласка, уміло
Як співа вітерець в павутині ;
І бринять срібнодзвонисто зорі,
Опадаючи росами в трави ;
І берізки тремтять білокорі
Без яскравого сонця оправи ...
Намалюй мені місяць уповні,
Щоб звучав, як оргАн, величаво,
Щоб моï почуття невимовні
Струменіли, як місячне сяйво ...
фото мого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461056
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Так близько до зими. Лякливі тіні
Її холодних кучерів лляних
Я вловлюю у кволому промінні,
Що ковзає поверхнею стіни,
Мов пензлик позолочений мольбертом.
Барвисту петриківку яворів
Туманною пастеллю вже затерто
І ліхтарем яскравим догорів
Шовковий клен, закутаний у мжичку.
У жовтооких відблисках лампад
Чекають на останню електричку
Осіння діва й мокрий листопад.
Вдихає запах мускусних парфумів
І книг пожухлих прілі сторінки
Журлива панна, схилена в задумі,
І стан її, обтічний і тонкий,
Обвити прагне холодом шовковим
Джигун-вітрисько, смикає парчу,
Та не пасують ві́тряні обнови
Її сумному тихому плачу.
Ще мить і осінь з тихим листападом,
Майне собі у сонячні краї.
А десь гарбу́ зима вантажить радо,
І скроні жалить дихання її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 11.11.2013
У пасадоблі юний вітровій
Завихрив пишну китицю жоржини!..
О, як не личить ніжності моїй
Жагучий погляд, солодко-полинний,
Твоїх зрадливих, осене, очей,
Жаги твоєї полум'я багряне!
А листопад настирливо січе,
Мов навіженець! Ли́ском порцеляни
Між очере́тів же́вріє ставок,
Вже не бентежать порухи пташині
Застигле плесо. Вижухлий листок,
Мов на крихкій тоненькій павутині,
Магічні кола креслить, як мольфар,
Що так боїться осінь підпустити.
Сльозиться теплий яблучний узвар
На о́брус листя, золотом розшитий.
А ти, палка і горда, мов Кармен,
Тріщать гілки, як брязкіт кастаньєти!..
Шалений гул огненно-пружних вен
Приглушать мідні сяючі браслети.
Звивалось тіло рухами змії,
Летіли бризки свіжого мохіто!..
Та все ж не личать вибрики твої
Моїм очам, задивленим у літо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459328
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 11.11.2013
Липневий ранок. Тиша навкруги.
В верхів'ях гір пасуться пінні хмари,
Повітрям вранішнім до маківок сосни
Прив'язані небеснії отари
Пастух їх вітер ще тихенько спить,
Ледь дихає... Куди поділись сили???
Неначе тут завмерла дивна мить,
Така прозора, лагідна, мінлива.
Не шурхне птах, не задзвенить роса,
Зірвавшись раптом у дрімотні квіти,
Вдивляються в озера небеса,
Спить сивий ліс туманом оповитий.
Здається, що навколо час застиг,
Текти йому вже і нема потреби...
Але ступивши на гірський поріг,
Виходить сонце.. І сіяє небо!
Зі сплячих схилів ночі тінь сжене,
Веселкою заграє рясно в росах,
Теплом зігрівши землю обійме
Та все живе у день новий запросить!
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353811
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 27.02.2013
Дивися –
облітають явори.
Холодні вечори -
дзвінкі,
аж сині.
Багряної пори
печаль осіння
благословляє
білі прапори.
Гори мені.
Благаю,
не згори.
Про тлінне помовчи,
не говори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360216
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 10.02.2013
Спочатку – дощ,
а далі - піде сніг –
густий і безконечний...
Все накриє.
Дерева змовкнуть.
У холоднім сні
впаде останнє листя -
і зімліє.
Настане нескінчено довга ніч.
Безсонна ніч,
проведена без тебе...
Загублю погляд
в мерехтінні свіч,
пошлю молитву
у холодне небо,
бо відчуваю:
завтра – вже зима...
Нехай тобі щастить
в морознім світі!
У ньому ти для мене –
лиш одна -
єдина згадка
про гаряче літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382866
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 01.02.2013
Обси́палась квітка
моїх солодкавих надій
і щастя підсіло в чужий
даленіючий потяг.
При виході з серця мого
на порозі не стій,
хай душу мою не шмагає
пронизливий протяг.
На друзки дрібні
розлетілись криштальні мости
і замки піщані роздмухав
буденності вітер...
Мов два метеори,
зіткнулися наші світи,
блакитна планета
зійшла зі своєї орбіти.
Усе промайне -
у життєву пірне каламуть
і час невблаганний
минуле на попіл розвіє.
А ти не минайся ніколи,
У спогадах будь!
Мій болю солодкий,
моя білокрила надіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396952
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Яка відрада-дихає бузок...
Яка окраса в повені бузковій!..
Солодку мить наблизити б на крок-
І потонути в ніжності шовковій
Твоїх обіймів трепетних,палких,
Твоїх очей, мов кавові зернята!
Крізь теплу хвилю променів м'яких
Весна війнула музикою свята.
І постелила щедро, мов руно,
Із буйнотрав'я ліжники ворсаті,
Вдягнула вишні в біле кімоно,
На клумби барви вилила строкаті.
Мов літачки, в небесній далині
Шовкову гладь пронизують лелеки.
Лише б радіти разом тій весні!..
Лише б любити...Але ти-далекий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 04.05.2012
Это просто ещё одна ночь.
Скорость таянья снега
равна удалённости наших объятий.
И, так сложно боясь превозмочь
Искромётность разбега,
испив пустоты, мы молчаньем освятим
Одиночество наших путей,
Параллельных друг другу.
Боясь обречённости первых мгновений,
Облекаем себя в пустоту,
И, как мухи, – по кругу:
без смысла и цели, страшась откровений…
Это просто ещё одна ночь.
Это просто – и сложно:
люблю. И лишь сердце стучит осторожно.
31.12.2011, 22:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303741
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 24.12.2011
Клубком у горлі та остання ніч,
Той протяг сяйва місячного в скельце.
Розлука - це ж як біль – звичайна річ,
проте так гостро підрізає серце.
Тополя під вікном. Злітає пух
Тонесенькими скибочками вати.
Крадеться тиша, цей вселенський дух,
А час тебе стомився зупиняти.
У небі чорний птах твоїх образ
Кричить слова безжальні на прощання.
Заплаче щастя наше тільки раз,
Та біль пройме від слів твоїх, останніх.
Хіба ж спроможний тополиний рай
Встелити нам дорогу в рай небесний?
Довірились простим словам «Кохай!»
Та їх у кригу заметіль занесла.
ЧАРІВНА AmriLaura зі своїм авторським талантом на http://www.playcast.ru/view/1584523/5e26c88b85eec5ed8df6d88c7c0221d76cdf6a6dpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262180
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 24.12.2011
Вернувшись на несколько лет вперёд,
И сгладив неизгладимые увечья
Серых дождей времени,
В посеченных ветром стёклах –
Всё ещё видеть свет.
Ставить свечи на корме корабля,
Идущего к северным льдам,
Остывая тихо в кают-компании
без компании,
Набрасывать неудобную шубу на палубе,
И всё смотреть вдаль
В ожидании той точки,
Из которой лежит кратчайший путь к Югу.
Терять календари перед праздниками,
Чтобы не испытывать стеснений перед вопросом:
«А почему нет?»
А почему?
А почему – да?
Ехать на край света ради дороги,
И минуту постояв у обрыва,
Даже не удостоверяясь в том,
Что за ним точно нет ничего –
Спешить в обратный путь, опять же ради пути.
Боясь остановиться – бежать,
Хоть и не зная, вперёд ли, назад ли.
Притягивать повороты, заглядывать за угол,
Красться туда, где ничего не ждёт,
И ждать.
Ожидание – проверка на вшивость.
Вот только пройти её не возможно:
Всё равно жизнь – перебежка от срока к сроку.
Записывать сны в надежде на то, что не сбудутся,
Хотя так они запоминаются лучше,
Но всё же надеяться, что память –
не руководство к действию.
Но всё же надеяться…
Просеивая прошлое и настоящее –
Путаться во временах
и падежах
(Падения с высот некоторых временных рамок
крайне опасны)
И, будучи застигнутым за раздёргиванием штор
И срыванием гардин –
Верить, что ей так тоже нравится;
Верить, что она будет счастлива.
Верить, что она будет.
Вопрос: «А разве ты не любил никогда?»
Вызывает даже не недоумение, а
Усиленную работу памяти,
Которая мастерски перебирает моменты,
Как заправский библиотекарь – карточки в картотеке, -
Всё же трудно не найти
Её – лёжа на гипотенузе
И зная, что катеты прошлого и будущего
Пересекаются под прямым углом,
Нашим общим углом зрения.
20.12.2011, 23:34.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301502
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 23.12.2011
ПереболЮ, якось переболю-
Мені не вперше(може й не востаннє).
Застигле серце зм'якло від жалю
І розтопило паморозь світання.
Переболю, пірнувши в круговерть
Буденних днів, провалів, навіть звершень.
Розлука-це також маленька смерть,
Та боляче вмирати тільки вперше.
А потім звикнеш, стИснувши кулак,
Підсівши на самотність, мов на опій...
Гірка та смерть малесенька на смак-
Отак і вчишся смакувати спокій.
Отак звикаєш падати в ровИ,
Та не здаватись,засівати поле.
Переболю...А ти собі живи,
Лише у серце не вертайся болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Відшелестиш нечутно в листопад-
У цю сусальну штучну позолоту...
Із темних шиб насуплених мансард
Зоріє пустка у мою скорботу...
Відшелестиш, немов і не було-
Лише у снах примарилось спонтанно...
В смарагдах ночі вистигло тепло,
Відшепотіло тихим океаном.
Отак і нам судилось між рядків
Переболіти спогадом багряним,
Неначе жмутки вирваних листків,
Що розповзлись асфальтом, ніби рани.
Переболиш-без сліз і без жалю,
В цю тиху рань, негадано погожу.
А я тебе безтямно так люблю-
Нікого полюбити так не зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300929
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Несказане лишилось несказанним...
(Ліна Костенко)
Помовчимо, затамувавши подих,
Не треба слів, фальшивих і гучних.
Серпанок ночі стелиться по сходах,
Повільно гусне в запахах терпких
Різких парфумів, кави та маслин,
Гіркого диму на блідих зап'ястках...
І промінь світла липне до гардин,
Потрапивши в якусь незриму пастку,
Немов метелик в нАскрізну вуаль,
Що безпорадно бореться за втечу.
Помовчимо, розсипавши кришталь
Байдужих слів в холодну порожнечу.
І не шукаймо знаків і причин,
Не сколихнімо в душах океани-
Усе вгамує мудрий часоплин,
НескАзане залишмо несказАнним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299876
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Краплинки розбиваються об сходи,
Збігає з ринв холодний водоспад
І верби поставали струнко в ряд,
Принишкли від осінньої негоди.
В розбиті шибки листя намело,
Старий рояль сховався в падолисті.
Розсипав дощ прозірчасте намисто
На пізні айстри,вигріті теплом.
І під патлату виноградну арку
Сховалась осінь,вкрилась від дощів.
Злетілись в душу на папір вірші,
Та вітер видер той пожухлий аркуш.
І десь поніс в негоду дощову,
Над тихим ставом смуток мій розвіяв...
Дощинки заіскрилися на віях,
Скотилися намистом у траву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282438
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Все звелося у замкнене коло
Усі вчора і завтра усі
Біль у грудях у всій красі
Серце в кригу спотворює холод
Твоє фото - на рану мов сіль
Шелест листя, що на підвіконні
Мов квиток у минулу осінь
Що ніяк не відпустить досі
Як і очі твої бездонні
Й трохи довше плечей волосся
Тихий шепіт - "Ніколи, Ніколи"
Мої мрії вводить в оману
Вже ж здалось затягнуло рану
Ти не ставиш крапки, лиш коми
І у снах моїх кожен ранок
Закохатися би, щоб клин клином
Дурень, думкою себе тішу
Бо й коли обнімаю іншу
Знову серце до тебе лине
А рука знову вірші пише
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277407
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Тремтить на плесі місячна доріжка
Й ховається у гострій осоці.
Ковшем збирає вечір зорі нишком.
І знов моя рука в твоїй руці.
У келих ночі вллється рута-м"ята,
Снодійним трунком у липневу ніч.
У лоні літа у зелених шатах
Безсмертним дотиком торкнешся пліч.
Цей дивний сон насниться аж до ранку,
Засвідчивши кохання таїну...
Та зорі в небі збліднуть на світанку,
І я відчую присмак полину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272480
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Щось між нами було... Ні розмови, ні дії
Тільки відблиск вогню впав у тишу зіниць,
Тільки краплі хвилин, мов сполохані мрії,
Диким криком прощань полетіли з дзвіниць.
Із матерій тонких, манускриптів таємних
Щось межу перейшло й раптом зникло кудись,
Ніби вітер весни на вітрилах зелених,
Ніби погляд зорі, що згоріла колись.
Щось химерно – п’янке, щось до болю реальне:
Ейфорія сердець, унісонне тепло...
Едельвейс почуттів, що на скалах не в’яне
І співає весні: „Щось між нами було.”
Щось між нами було, та втекло від означень,
Потекло в глибину, проповзло поміж слів...
Лиш у храмі грудей хтось окрилено плаче,
Тінь неясних тривог крає лінію брів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265537
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 27.07.2011
Старенька хато,бабина потіхо,
Давно вже всохла липа у дворі,
Лиш мертве гілля падає на стріху
І застрягає в чорнім димарі...
Старенька хато,із твого порогу
Пішов у світ мій гордий родовід!
Ти рушниками білими дорогу
Нам простелила пишно до воріт.
І провела дбайливо,наче мати,
Пустила вслід з тривогою сльозу...
А ми забули в гості повертати,
Топтати трав нескошених росу.
Топити піч,закурену димами,
Що й досі хлібом дихає у світ,
Молитись щиро перед образами,
Які колись прибив на стінах дід...
Вже не скриплять розхитані ворота,
Старий поріг не вгадує сліди...
Ой хато,хато,давніх літ скорбото,
Нема кому у храм твій увійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269198
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Запах диму й немає чим дихати
Той вогонь що в душі все спалює
"Лише друг" - шепотіла так тихо ти
"Лише друг" шепотів вже далі я
І туманом, і димом, і мріями
Ми тепер з тобою не зв,язані
Те, що мали цінити не вміє ми
Свої мрії в ломбард вже я заніс
ПРИСПІВ:
Лише друзі
Писало нам небо зірками
Лише друзі
Без права торкатись руками
Лише друзі
Із той що шукав я роками
Лише друзі
Мов вирок твої слова ті
Лише друзі
Усі телефони вже стерті
Лише друзі
В думках хтось шепоче уперто
Лише друзі
Нам краще мабуть тепЕр так
Лише друзі
І спогади ніц не варті
Запах диму й немає чим дихати
Тліють десь у кутку наші мрії
Все що в ціле з тобою сплести хотів
Я заплутав... Горить та не гріє
А горіло би синім все полум,ям
Зігріваючи й тіло і душу
Не зізнався б мабуть то ніколи я
Що сльозами вогонь той потУшу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258426
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 29.06.2011
В безмерие ночи, в её безвременье
Вонзаемся пропастью собственных стрел.
Секунда моя так безмолвно короче,
Так выждано тише, как будто горенье…
Как будто я мигом с тобою сгорел.
В бессилие мысли, в её упоенье
Спускаемся серостью вытертых дней.
И месяц на небе без всякой корысти
Так ярко играет на наших мгновеньях,
И кружится бездною тихость аллей.
В распахнутых окнах – духи увяданья,
И листья сухие, сухие плоды,
И в запахе – память на тонких волокнах:
Я помню тебя чистотой осязанья
А сердце хранит твоих взглядов следы.
11.09.2009, 21:45
(с) Александр Стадник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145072
дата надходження 12.09.2009
дата закладки 13.09.2009