Долаю шлях земний і з кожним кроком
Спиваю з чаші мудрості напій.
Я винесла з життя свої уроки,
Рятуючись від спеки і завій.
Торую вперто визначені межі,
Чужі не зачепивши береги.
Не намагаюсь вибратись на вежу.
Шукаю серединної ходи.
Лантух ілюзій і образ щоразу
Скидаю з пліч, бо легше так іти.
Підкорюючись Божому наказу,
Стежину прокладаю до мети.
Тамую спрагу в творчості і римах.
Гублюсь серед природи і тварин.
Наснагу їх черпаю незбориму,
Гармонію і світло Вищих сил.
Беру уроки прощення й любові,
Адже — це крила легкості й краси.
Стараюсь у віршованому слові
Принади їх до світу донести.
Збираю у скарбничку по зернині
Захоплюючі лекції й нудні.
Бо іспити настануть неодмінно.
Їх при́йдеться здавати і мені.
Нічого прихопити тут не вдасться
Окрім наук набутих і умінь.
Лише у тому сенс і справжнє щастя —
Лишити слід для інших поколінь.
Ціную час з роками значно вище.
Адже його вернути не дано.
До долі прихилившись знову ближче,
Свого життя розписую панно.
06. 08. 2024 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019346
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 08.08.2024
[b][color="#600482"]Що за ранок такий, знову пам"ять говорить зі мною
І благає уклінно - ти в юність мене відпусти.
Я босоніж піду і приляжу між трав під вербою.
Повернусь у свій край, де б, які не здолала світи.
Я нап"юсь досхочУ з джерела у долині водиці
І в струмочок прозорий опущу долоні свої.
Та хоч злива з небес, чи хоч гучно звучать громовиці,
Тиша тут аж бринить, лиш в гаях гомонять солов"ї..
Хай у тишу мене заповиють вітри і тумани,
Я засну на плечі у верби, що побіля ріки.
Шелестить очерет, у купелі вербові ліани.
Пам"ять, вдячна за те, що вернула на ці острівки.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972826
дата надходження 04.02.2023
дата закладки 11.04.2023
Коли ми виграєм війну,
здобувши нашу перемогу,
і одолієм сатану –
скажу «спасибі» я… не Богу.
Я буду дякувати тим,
хто кров свою пролив на фронті,
хто крізь вогонь пройшов і дим,
і рев гармат на горизонті…
І тим, що понесли життя
у вічність по небесних сходах,
кому не буде вороття –
бійцям од заходу до сходу…
Ще буду дякувати тим,
у них стояв хто за спиною
впродовж холодних, лютих зим,
не переймаючись собою…
Наповню келихи вином
і запрошу близьких та друзів.
І будем пити за одно –
що ми позбулися ілюзій.
Що спекались таки «братів»
і їх іудиних обіймів,
та відділили всіх кротів,
аби лишилися надійні.
Не пожаліємо вина
за світу братню допомогу.
Осушим келихи до дна
всі як один і вкупі з Богом!
28.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972238
дата надходження 29.01.2023
дата закладки 31.01.2023
Зима, мороз, колючі хуртовини
і яблуня у кризі за вікном.
Плоди червоні у таку годину
уже опасти мусили давно…
Але висять, вчепилися у гілля
і кумачем вітають небосхил.
Усупереч агресії свавіллю
триматися їм вистачає сил.
Отак і ми невтомні – попри грози
тримаємося міцно за життя.
Нас не страшать ні зими, ні морози,
і гріє віра в світле майбуття.
Ще добавляє стійкості надія,
що маяком у темряві зорить.
Нас не зламати, не убити мрії,
ми кріпнемо у битві кожну мить!
22.12.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968989
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.12.2022
[b]Сперечались на світанку за моїм селом
Люта злість, сестриця дідька і з людським добром,
Злість кричить несамовито: "Всіх введу в пітьму !!
Вас і морок безпросвітний й холод обіймуть!!"
А добро всміхнулось стиха й мовить без прикрас,
-Від такого, як ти лиха, захист є у нас!
Українки й українці, це такий народ,
Стали скелею міцною, проти вас, заброд."
Навіть в темряву і холод, ми, як моноліт,
Вік гарячими серцями зігріваєм світ.
Мир сприймає нашу волю, справжню, без афіш,
Та й усі випробування роблять нас міцніш.
А тобі, ганебне лихо, тільки в пекло шлях,
Відвоюємо ми волю в цих важких боях!
З нами Бог і з нами правда в визвольній борні
Утопись, відроддя злості, у своїй брехні ![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967470
дата надходження 05.12.2022
дата закладки 05.12.2022
Причаїлась порожнеча у душі, на жаль.
І лягли літа на плечі, наче пектораль.
Та не треба смутку доле, бо життя трива,
Засівала юність поле, ось уже й жнива...
Назбиралось повно збіжжя - різне, як життя.
Було часом бездоріжжя посеред буття.
Були успіхи і злети і нелегкий труд,
Все збираю у куплети й ... читачам на суд.
Не шкодую я, що осінь залишила слід
І заплела у волосся павутинку літ.
Часом думаю з журбою - де моя весна,
Може десь там за зимою жде мене вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965554
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
[b][i][color="#0a16a3"]В колиску мрій стелЮ уяву тиші,
Щоб без тривог і звісток про сумне.
Як пережиток, все важке залишу,
А поряд лише радісно-земне.
Ось так стояти на високій кручі,
Внизу тихенько жабонить ріка.
А поряд луг, по літньому квітучий,
В обвід ріки - висока осока.
А ген, край лісу, зріє в полі колос,
Колише вітер сповнені жита...
Землі моєї ніжний, тихий голос
З усіх усюд до мене доліта.
О, небеса! Я так бажаю тиші!
Спиніть урешті цей смертельний вир.
Моя уява вкотре рими пише
Про Перемогу і жаданий мир[/color].[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960645
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 24.09.2022
[b][i][color="#875105"]Д-ворик укрыли опавшие листья,
Н-о листопад продолжает процесс.
Е-сть у природы пора - насладиться
И-стиной сказкой из поля чудес.
В-етер качает раздетые кроны,
О-сень. Раздолье. Рябины янтарь
Л-исьи тропинки, березы и клены,
Ш-алью туманной укутана даль.
Е-ли и в оттенках зеленых сапфиров,
Б-ор не заимствовал охровый цвет.
Н-ебо над лесом таких переливов
О-сень. Ей равных времен года нет.
Е-зженный тракт уже меньше пылится,
М-аревом смотрится дальний закат.
О-сень... Буран по особому злится,
Н-у... так ведь этого ждет листопад.
И- у рябины созрели рубины,
С-отни их, тысячи иль миллион.
Т-очно сам Бог пишет эти картины
О-н в леди Осень бесспорно влюблен...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929523
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 02.11.2021
Їхали на возі молоді літа,
Доля поганяє, стежки не пита...
Коні воронії шлях копитом б'ють,
Весни наче мрії, йдуть собі і йдуть...
Їхали на возі зрілі вже роки,
Всюди на узвозі ями й штурпаки...
Віз штовхає кОней, дні аж миготять,
Їх ніхто не гонить, а вони летять!..
...Їхали на возі, літо провели,
Відкривайте двері осені посли!
Наливайте в келих доброго вина,
Щоб відчути ще раз смак життя сповна!
...А зима настане, заметуть сніги,
Льодяні титани, в кризі береги...
...Пригадає серце пісню чарівну,
І покличе в світ цей дівчину-весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922387
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 28.08.2021
[b][i][color="#d460bf"]Глупое сердце, слепое, глухое,
Видишь - тебя записали в изгои.
Вместо взаимности - хлещут кнутом
И выставляют с издевкой шутом.
Глупое сердце! Слепое! Глухое!
Не замечаешь коварство людское,
Ты захлебнешься в словесной грязи.
Что же не ищешь достойной стези?
Глупое сердце..... Да что же с тобою?
Чувства хранишь, укрывая собою.
От равнодушия - рвешься в куски!
Розы сажаешь, где злости ростки.
Глупое сердце... Изранено в клочья,
Не замечаешь, что видно воочью.
Храмы возводишь из личной мечты,
Жаль, что рассудка не слушаешь ты.
Милое, доброе, нежное сердце,
Силу Всевышний вложил в твое тельце...
От бессердечных , бездушных - беги!
С жизнью простись - а любовь сбереги.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790032
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 07.08.2019
Буває час надхнення,
Душа твоя співа,
Сама вірші складає,
Сама , усе сама.
Сама слова римує,
Складає у рядок,
І ти вже не встигаєш,
За плином тих думок.
В той час тобі здається
Писав би про усе,
Навідь буденні речі ,
Чіпляють за живе.
Натхненням оце зветься,
Чи музою назвіть,
Та хто це розуміє-
Цінує оту мить.
А є така хвилина,
Душа не мов черства
І знеї не виходять
Ні рими ні слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412752
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 15.07.2019
(в Радоницю, місяця травня…)
Святої тиші спокій і жура…
На цвинтарі сільському сосен варта,
А тінь хрестів застерігає: «Варто
На світі жити, раз твоя пора!».
Тут явиться прозріння, днем одним:
Межу всьому відчуєш явно, зримо
Руками, розумом, шляхами пілігрима –
Он встелені як хвоєю вони –
І камінь в мітках вічності замре:
Твоє життя все вміститься у риску
Між числами! – до тризни від колиски
Ім’я – на подих, дати дві – й тире…
О дар буття, цінуй його мов скарб:
Ким був ти, мав що – все постане прахом,
Тож дні свої, любов, ще душу-птаху
Оберігай – та додавай їм барв;
До часу в камені торкнися, до трави,
Світ обійми любов’ю – і живи.
Біжи від суєти, бо все зітре
Оте святе між датами тире!
---
(над Припа"яттю, де край дитинства і пам’яті роду…)
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834438
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 06.05.2019
А дощ рясний не випускає з хати!
Періщить, ллє, полоще і пере!
Земля повинна цей потік прийняти,
Та, аж ніяк не може - не вбере.
І розлилися ручаї, мов ріки,
Течуть, пливуть, хлюпочуть і біжать.
Здається, дощ прийшов уже навіки,
А серце просить сонця благодать.
Лягла на землю безкінечна хмара,
ЇЇ мабуть, ніщо не прожене.
І вже не знаєш - радість це чи кара,
Чи явище стихійно-неземне...
Ще буде все! весна і сонце, й небо,
І проліски засяють голубі.
Як дощ іде, напевно так і треба,
Небесний дар, принесений тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830812
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 28.03.2019
утома споглядання крізь журбу
на сенс життя своїх і нетутешніх
людських подоб захованих в юрбу
гріхів одвічних і катів прийдешніх
очей що висохли що вже не лиють сліз
що вже не сподіваються любові
а лише смерті ждуть як відповідь на лист
надісланий в чужі світи скарбові
де поза хмарами ховає небуття
без натяку на будь яке злиття
з наявністю відсутності п’янкої
де вічності до серця поклик вщух
де спокій і від’ємний кожен рух
і плине час без лінії чіткої...
270319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830686
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
[color="#069c27"][b][i][color="#9c0ec7"]П[/color]омнишь, там у реки есть тропинка, где мы проходили,
[color="#9c0ec7"]Р[/color]аспускалась верба, опустив лозы длинные вниз.
[color="#9c0ec7"]И[/color] на глади речной больше ста ослепительных лилий
[color="#9c0ec7"]Ч[/color]ас от часа для звезд исполняли свой танец на бис.
[color="#9c0ec7"]А[/color] сейчас я стою, память болью пронзает мне душу
[color="#9c0ec7"]Л[/color]илий нет на воде и луна, словно вор из-за туч...
[color="#9c0ec7"]Н[/color]о пусть годы прошли, наш с тобой уговор не нарушу
[color="#9c0ec7"]А [/color]сказал ты тогда - будем вместе средь зноя и стуж...
[color="#9c0ec7"]Ш[/color]анс всегда может быть, если мы постараемся оба,
[color="#9c0ec7"]Е[/color]сли только в сердцах не погиб тот источник живой
[color="#9c0ec7"]Й[/color] тогда наш обет, наша клятва - быть вместе до гроба
[color="#9c0ec7"]Л[/color]авой страсти большой нас накроет опять с головой
[color="#9c0ec7"]Ю[/color]ность наша ушла, но и зрелость не против желаний
[color="#9c0ec7"]Б[/color]ез которых - не жить...и не зря я стою у реки.
[color="#9c0ec7"]В[/color]се простила давно ради тех незабвенных признаний
[color="#9c0ec7"]И[/color] я верю они в этот раз несомненно близки....[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830239
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Я живу не одна -
В полумраке ночных фонарей
Мне душа не видна,
Но хожу и хожу я за ней...
Все слова о любви
Написала давно, раздала...
Ты меня не зови -
Я не стала сильней, чем была...
Но опять жемчуга
Рассыпаю и верю в траву,
Жду весну, а снега
Обещали: ещё поживу...
И уже босиком
Может быть, не совсем и смогу -
Лет былых снежный ком,
Подмигнёт, охладит на бегу...
А душа, как всегда,
Улетит налегке без меня -
Ведь она хоть куда -
В ней так много живого огня...
Закружит, запоёт,
Молодая весна, берегись -
Мы с душою вдвоём
В твою зелень укутаем жизнь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 14.03.2019
«у невідомості є шарм – за це й молюсь, Всевишній…»
А день – свіча; а я ще йду! – дорогами земними:
І дякую за цвіт троянд, що бачу понад ними,
За мрій меди, оману снів, шипи тих слів, що ранять,
За зради звабу, кривди смак, що я пізнав так рано,
Коли торкався вікон днів і квітів серця жінки
Чуттів вінком; за сподівань вино святе – і згіркле
Поміж обітниць-засторог, що Ти стелив: до бога
Безмежжя слів, і суєти, і марнота дороги…
Тому вклоняюсь за земне – буття, кохання, правду,
Що відчуваю біль чужий на струнах серця завжди,
Коли свячу печалі втрат сльозами як причастям,
І за талант душі: Ти дав радіти друга щастям;
Уклін за весни, що вели в світи святі – і грішні!..
За полини років – там дні й солодкі, юні, втішні;
Що й нині сію днів добро, любов’ю ніч зоріє,
І за вогонь останніх свіч – за віру і надію:
Ти впишеш в Книгу Доль? Чи десь
її хтось інший пише?
У невідомості є шарм – тож промовчи, Всевишній!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826768
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019
[b][i][color="#33700c"][color="#8d1096"]Р[/color]уку отпустить - нужна мне сила
[color="#8d1096"]А[/color] зачем ее мне отпускать?
[color="#8d1096"]С[/color]ловно в стужу вновь душа застыла
[color="#8d1096"]С[/color]ердце реже начало стучать
[color="#8d1096"]Т[/color]ы уходишь, чувства льды сковали...
[color="#8d1096"]А[/color]х, как горько мне от слов "Прости"!
[color="#8d1096"]Е[/color]сть в твоем уходе груз печали
[color="#8d1096"]М[/color]не одной теперь его нести.
[color="#8d1096"]С[/color]лезы при тебе я лить не стану...
[color="#8d1096"]Я[/color]вно, только слабые скорбят.
[color="#8d1096"]С[/color]прячут годы боль, залечат рану,
[color="#8d1096"]Т[/color]олько, как дышать мне без тебя?
[color="#8d1096"]О[/color]сень плавно встретилась с зимою,
[color="#8d1096"]Б[/color]ыло и у нас немало зим.
[color="#8d1096"]О[/color]тболею... горечь вёсны скроют
[color="#8d1096"]И[/color]мя твоё брошу среди льдин[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817369
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018
Кожен робить в житті помилки,
І катує себе цим до скону.
Один нищить з життя сторінки,
Хтось сльозами вмиває ікону.
Кожен робить в житті помилки,
Хтось у юності хтось з сивиною,
Хтось - забуде все через роки,
Інший - може й помре із виною.
Кожен робить в житті помилки,
І бажає ту мить повернути,
Інший - їх, як набридлі скалки,
Позбувається й хоче забути…
Кожен робить в житті помилки,
Головне - усвідомить провину,
І молити, благати небес,
Щоб в майбутнє осяяли днину.
28.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815590
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 03.12.2018
С удивление узнал, что знаменитые личности тоже понимают важность семьи:
[quote]Кто бы что бы не говорил или не делал - нет ничего важнее семьи.
Аль Капоне[/quote]
Когда уходят БЛИЗКИЕ ДРУЗЬЯ,
Осознаёшь не сразу боль утраты.
Ты ходишь, спишь и ешь "на автомате",
А дни мелькают, бредя и скользя...
Но вот, когда РОДНЫЕ отойдут
В тот чуждый мир, откуда нет возврата,
То вот тогда - щемящей станет грусть...
...И скорбь... Невосполнимою утрата.
Уже не будет больше никогда
Так нужной для тебя улыбки МАМЫ...
ОТЕЦ не спросит: "Сын, ну как дела?"-
Тепло, доброжелательно и прямо.
Не будут больше радовать уют
И пройденные в этой жизни вехи...
Не зря: "...Пока РОДИТЕЛИ живут,
ОНИ - фундамент твоего успеха".
март 2010 Киев
Плейкаст «Боль утраты»
www.playcast.ru/view/9691778/6ba5bd4754548b40bd1518d575e1f9a7392a4c66pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244125
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 30.11.2018
Тарганів у голові кожен може мати.
Гірше - коли білочка буде їх ганяти.
Але й гірше може бути - це не теревені-
Коли білочку ганяють чортики зелені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808385
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 21.11.2018
[i]Наверное, один Бог знает,
чего хочется усталому человеческому
сердцу в пасмурный ноябрьский вечер.
Может быть, смерти…
Или, наоборот,
абсолютности жизни и вечной любви.
Один Бог это знает…
…
Да полноте, а знает ли Он?..
[/i]
…
[i][b]Ни о чём не прошу я, Боже.
Ничего уже не хочу.
(Если слышишь Ты,… если можешь…
Мне б… незнамо чего… чуть-чуть.)
…
Непогодится.
Дождь и лужи.
Осень шепчет: всё в жизни зря…
Я иду.
Старый парк простужен
Безнадёжностью ноября.
А рябины то нынче сколько!
Сладко-горькой, как жизни суть…
Вот бы ягодку…
Мне бы только
Эту сухость души сглотнуть.
Покатать на губах вначале, и…
Сдавить! – чтобы вновь потёк,
Этот – радости и печали,
Сладко-алый и горький сок.
И чтоб горечи не осталось,
Чтоб её заласкала сладь.
Чтобы снова – любовь и радость,
А печали уже не знать.
Чтобы с блёклым и жухлым врознь.
Чтоб глазами и чувством – в рдянь,
Чтоб в любви – золотая осень
И рябина – куда ни глянь…
…
А рябины, и, правда, много.
В сердце поздно и горячо.
И прошу я о чём-то Бога…
И не знаю уже о чём…
[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813688
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Я живу у самотині,-
в кінці міста,як в селі...
І сьогодні, і щоднини,-
тут приємно жить мені...
У просторі осяйному
розглядаюсь навкруги,-
і поля,й садки розлогі,
річка плинна й береги...
Дивлюсь зрідка телевізор,-
він наповнений брехні...
Я сама собі провізор,
й сама собі на умі...
Знаю, там "гризуться" люди,
і базари там гучні...
Негаразди ллються всюди,
несприятливі й мені...
Часом я іду до річки,
води манять й береги...
Притуляюсь до вербички,
як до рідної сестри...
Там у спогади я лину,
мені є що пригадать:
і дитинство,й юність чиста,
й зрілих років благодать...
Працювала,як співала,
повна сили і ідей,
свою долю будувала
між сільських добрих людей...
Біля річки стає вільно,
і спокійно на душі,
її води течуть вічно,
і вітри там не гучні...
Жаль роки швидко минають,
та і сили вже не ті,
мої рідні спочивають,
тому й боляче мені...
Є сусіди й більш нікого...
Сад, город, квіти й кущі,
не залежу ні від чого,
варю каші і борщі...
Я сама собі господар,
не скоряюсь метушні...
Лише час життя володар,
та байдужий й він мені...
Скільки житиму ще років,-
невідомо це мені...
Не рахую своїх кроків,
ходжу тихо по землі...
Жду дітей я і онуків,
їх увага до душі...
Приїжджають й часто дзвонять,
додають снаги мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813426
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
У сучасній Україні,
Квітнуть у лихій годині
Бізнес, кримінал і влада-
Корумпована тріада.
Це мутована потвора.
На припоні в неї свора
Стадо вишколених псів
Та прикормлених псарів
Поліцейська в нас держава
Ми у ній не маєм права;
На роботу і навча́ння,
Відпочинок, лікування.
Бо панують у державі
Підлабузники лукаві,
Зграя хижих лихварів
Безсоромних брехунів,
Покидьків, бариг паскудних
Різнобарвних зайд приблудних
Злодіїв та їхніх кланів,
Шахраїв та вуркаганів
Геніальні в них проекти
Де облуда та ґешефти
Та між хитрих гендлярів
Нема мудрих владарів.
Доки будуть править клани.
Гройсмани, Капітельмани
Вальцмани та Бакаї
Клани, сім’ї, шахраї
Не всміхнеться щасна доля, не надійтесь люди.
І сама не прийде воля,і правди не буде
І не згинуть воріженьки як роса на сонці
І не будем панувати у своїй сторонці
Аж допоки патріота не буде гетьма́на
Щоб була йому довіра, повага і шана
Якщо будем обирати , за гречку, у Раду
То не буде в Україні ні зладу ні ладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810109
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 25.10.2018
День - як день, як і всі - Господній,
Хоч і втомлений, не на жарт.
Це природньо, цілком природньо,
Що надвечір пішов азарт...
Зранку - парубок ясноокий,
Повен сили і метушні.
Проти ночі - стихають кроки,
Відлітаючи в далечінь.
Ближче ночі пісні пташині
Замовкають. Так само й я...
В невідому мені годину
Змовкне пісня в мені моя.
Тільки день повернеться знову,
Повен сили і метушні.
І пробудяться в час ранковий,
І злетять в височінь пісні!..
Це природньо, цілком природньо,
Як народження, так і смерть.
І людина, і день - Господня
Нескінченності круговерть...
Тому й маю в душі надію,
Що душа не помре в мені.
Хоч, напевне, що не зумію
Пригадати свої пісні.
Може пташкою заспіваю,
У якийсь із Господніх днів,
Зазирнувши до цього раю,
До пісенних його садів.
І зіллюся з його піснями,
Й оспіваю Господній день!
... О, життя моє! До нестями -
Кожним словом своїх пісень -
Я люблю тебе!
Я люблю тебе!
Я люблю в тобі -
Кожен день!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804918
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 03.09.2018
[b][i]Невозможно все это понять:
Почему и куда все уходит?..
Пустота увлекает меня,
В бесконечном кружа хороводе...
Монотонная дней череда,
Безнадежны в ней чувства и люди.
Без возврата уходят туда.
Их не будет,
Не будет…
Не будет…[/i][/b]
...
[b]Безотчетно проносятся дни.
Безоглядно уходят года.
Грустно мне от того, что они
Не вернутся уже никогда.
Никогда не вернутся они.
Ничего здесь поделать нельзя.
Как песок, просыпаются дни,
Золотою струею скользя...
Так слезинкой стекает вода.
(И никто её вновь не нальёт).
Так искринкой сгорает звезда.
(Догорит, и во тьму упадёт).
Так, наверное, чувствую сам
Пустоты этой - вечный покой.
И не могут искра и слеза
Ни зажечь, ни наполнить собой.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802983
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Как трудно всё сначала начинать
В который раз, из морока разрухи,
Как буд-то, разрывают роды мать,
Чтоб жизнь нам дать в ладонях повитухи
Ты корчишься на оголтелый мир
Из теплых недр выплескиваясь к свету
Понять не в силах: голод или пир,
Блаженство ждет или призыв к ответу
Перебираешь мысленно дела,
Деяния, поступки, благодарность...
Где опустила жизнь, где подняла,
Придав тебе осанистую важность...
И так, всю жизнь не с теми и не то,
Чего хотелось. А хотеть боишься -
Сбывается задуманный фантом,
Но платиться не тем, не так. И злишься
Сам на себя, за годы напролет
В трудах за корку и её сохранность
За многократно прерванный полет,
За мудрость стариковскую и странность,
За то, что вечно должен отвечать
За всех, кто сам собою приручился,
За неизбежность, чтобы выжить - врать
И уважать, за всё, о чем молился:
- Святая Богородице, прости!
И сохрани нас во своем сикрове!
От всякия напасти сбереги
Меня и чадо в материнском лоне
Твоей безоговорочной любви,
Принепорочной ангельской заботы
От всякия напасти заслони
И дай упиться счастьем от работы
Во благо и для радости трудов
Не только мне, но и тому, кто рядом
Дай обернутся в Твой святой покров!
Пройди по миру праздничным Парадом!
Чтоб не было на свете суеты,
Вранья во всем и нравственных уродов,
Алкающих из моря красоты
Наживу на свои кривые морды,
Готовых за копейку удавить,
Бросающих смертельные ловушки
на простаков.
Укравших право Жить!
Никак не в силах всласть насытить брюшки.
Прости, что я сужу, но мочи нет
Всё начинать в который раз сначала.
Учу твой Боже, праведный Завет...
Но не смогла смолчать я. Не сдержалась.
Мне вечно кажется, что я не додаю
Тебе и людям, что со мною рядом,
Не так смотрю, не эдак говорю,
Сочусь, бывает, яростью и ядом,
Терплю не к месту, места не могу
Найти себе ни в радости, ни в горе
И отдых позволяю на бегу
В непродуктивном, праздном разговоре.
Не расслабляюсь - сразу жизни кнут
Свистит над ухом, если увернулась...
Спасибо, есть кто веруют и ждут
Для них и для Тебя с утра проснулась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796256
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 24.07.2018
189* правда малого-великого Чарлі Чапліна:
про силу, слова і любов
А сила потрібна тому лиш, хто бідний на слово,
Щоб в світі людей буть зі злом і з мерзеним у змові.
Тому ж, хто наділений силою духу і правди,
Достатньо добра у очах та у серці любові.
190* аксіоми Декарта: хвала життю і мудрості: ми – є!
Кожна мить – то нам дар, не марнуймо ж його, друже-брате,
Будьмо вдячні за сонце, і щастям, і днями багаті.
А ти, доле, навчи так ці дні рахувати в житті,
Аби нам у тих днях серце мудре і в радості мати.
191* ці дари для тебе лише нині життя пропонує
Знай, Касьяне, не вічний цей світ, як і подих життя твоїх мрій –
Все, що дихає, піде у тлін; але поки ти тут – тож радій,
Що торкаєшся трав і троянд, перса жінки цілуєш і пестиш –
Смак життя і кохання пізнав, руку сина відчув у своїй!
192* заспіви з бенкетів листопада: від стенокардії…
Касьяне, буде день і підеш ти за край –
Багатства, що нажив, в той світ не забирай:
Лиши синам свій дім, вино і слово друзям,
Жінкам, що ти кохав, скарби душі роздай!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799039
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018
341* після прочитання Бальзака…
Має рацію дивний француз: а життя – мов базар,
На якому весь світ виставляє що має на продаж:
У кого лише хліб, у кого і любов за товар,
Хто талант продає, а хто й душу торгує, як одіж…
342* засторога Любомира, блаженного чоловіка
– Не очікуй, хто в вірі, на честь і хвалу,
Не чекай нагород свому духу:
Ти сповідуєш правду? – Чекай на хулу:
«Голос правди мерзений для слуху».
343* в таїні кохання до Жінки – всіх днів чоловічих розрада?
Я в суть таємниць заглядав, що даровані нам
Рукою небес – і ось маю вже відповідь нині:
Є найсокровенніша, вища служіння богам –
То жінка і світ її мрій, і – любов до богині!
344* відповідальності час у житті чоловіка
Я минулих печалей зречуся – бо час настає:
Я стрів долю, що йшла через терни і розпачі-будні –
Хай не можу змінить я минуле твоє і своє,
Та по силі мені будувати для щастя майбутнє!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799038
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018
Не вмію вити я по-вовчи,
ну хай там що, ну хоть кричи.
Най гори золота пророчать
і найпухкіші калачі.
Не вмію ворога простити,
коли душа вогнем горить.
Брехнею рота як мастити –
смолу гарячу краще пить.
Не вмію вити я по-вовчи,
хоча до лісу звик ходить.
Вже як собі ті звірі хочуть,
та в мирі й дружбі нам не жить.
Таким завжди я був, хоч трісни,
таким уже й скінчу свій вік.
Хай краще ногу чобіт тисне,
ніж руку підлий чоловік.
22.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792731
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Вчера Одесса поминала погибших
2 мая 2014 года.
Года, словно божья немилость,
Намедни вот пятый пошёл.
Калёная скорбь притупилась,
И больше не режет ножом.
Одни это всё позабыли
И отдали Богу на суд.
Другие, как к братской могиле,
Цветы и лампадки несут
Туда, где над парком и маем,
Как пепел, кружит вороньё.
Где злоба людская сожгла их,
А кротость простила её.
Обычное, в общем-то, дело,
Привычны и смерть нам, и жизнь.
И вера их слепо отпела,
На Бога грехи возложив…
…
За всех…
…
В кафедральном соборе,
Как будто отпели зараз,
Всё скопом, и радость, и горе,
И море, и город, и нас.
Поющий – с хоров – зафальцетил.
Звонящий – ударил в било'.
И всё…
И ни правды на свете,
Ни кары, содеявшим зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790100
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
[youtube]https://youtu.be/7fiGyqKSLKs[/youtube]
Знов черешня цвіте біля вікон моїх білим цвітом.
З року в рік, з року в рік одягається в білу фату.
Непомітно зросли, ще недавно, малесенькі діти
і зустріли магічної юності першу весну.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
Крізь віконце дивлюсь на вбрання білосніжно-квіткове.
Заворожує погляд його дивовижна краса.
Десь завіялись вітром літа́ молоді, світанкові,
а натомість, стоїть на порозі пора золота.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
Не вернути літа, хоч весна повернулася знову.
Не обіймуть батьки, може прийдуть колись уві сні.
А черешня цвіте. Я веду з нею потай розмову
про дорогу життя, що призначила доля мені.
Приспів
Налетить вітерець, облетить білий цвіт черешневий.
Мов намисто, розсіється він по стежинах моїх.
Як же хочеться знову у дні повернутись рожеві.
Полетіти туди, де був батьківський, рідний поріг.
24. 04. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
https://www.facebook.com/100001737364417/videos/2990278547706695/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788785
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Добрий вечір тобі, моя хато!
Вибачай, що так довго я йшла...
Переплутались будні і свято,
і зміліла вода з джерела.
Добрі очі святої Марії,
На іконі в твоєму куті.
Знають все про літа золотії,
Й перші кроки в моєму житті.
Щось змінилось... а дух такий самий,
Пахне м"ятою і полином.
Лиш немає вже тата і мами,
На горбочку вони, за селом...
Я іду! - Ця стежина знайома,
Пам"ята мої ноги малі!
І веде вона завжди - додому!
З різних місць і куточків землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787612
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 18.04.2018
[i][quote][/quote]Светлой памяти мамы…[quote][/quote][/i]
Держусь за память- шелковую нить,
Боюсь забыть лицо твое и голос.
Мне говорят, что нужно отпустить
Тебя в тот мир, где Свет и Невесомость.
Но не могу! То выше сил моих,
Ты для меня фундамент и основа.
Я вспоминаю каждый светлый миг
И говорю с тобою снова, снова…
Я обсуждаю все свои дела
С тобою мама, хоть проходят годы…
Я календарь с той датой порвала
И повернула время вспять Природе.
Я больше не считаю чисел, дат,
Я им не верю. Все они условность.
И мне легко. Хочу – иду назад,
Туда где ты, мой дом, мой мир и совесть.
Я ненавижу слово «умерла»,
Оно конец всем планам и надеждам,
Его я, мама, стерла, убрала,
Ведь ты жива. Еще живей, чем прежде.
И я жива, коль зеркало не врет,
И я хожу, ношу твои одежды,
И пусть меня никто не узнает…
Они не знают ничего, невежды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781905
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Має силу магічну слово.
Так на світі одвік було:
Платять золотом за промови,
А часом - і свинцем в чоло....
Той сказав - і рахує злото
За свої золоті вуста,
Інший мовив - і на Голгофу
Вже волочить свого хреста.
Можна світ зруйнувати словом,
Можна - ніжно заколисать.
Слово - сила! Вся суть у тому...
Що..., кому..., і коли сказать....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779630
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Пацюки
Колись у ліс забрів один медвідь.
Сподобалась йому зелена хаща
і залишився в тому лісі жить
топтун Мишко, з дитинства роботящий.
Його громада радо прийняла
в розкішні лісові свої пенати,
та заячу посаду лиш змогла
Михайлу косолапому надати.
Погодився й старанно працював,
виконував ведмедячу роботу –
дерева гнув і бджілок доглядав…
До сьомого Мишко трудився поту!
Та випадково, у один із днів,
коли жував свій трудовий окраєць,
зі звірів хтось йому переповів –
Мишка посаду обіймає заєць!..
Не витримав бурмило дивини,
до Головлісу написавши скаргу.
Приїхала комісія слонів –
на місці розібрати прикру сварку.
Направили за куцим ті гінця,
щоб заячі почути аргументи,
а він з кишені витяг гаманця –
надав слонам вагомі документи.
Тоді вони послали за Мишком.
Наказ той дав на працевлаштування,
та був зупинений єхидненьким смішком
і зрозумів – даремні сподівання.
А голова комісії казав
і щурив хитрі очі мов китаєць, –
Навіщо, Мишо, вам оцей скандал?
По документу ви, шановний, заєць!
Немало у житті таких комісій…
Скажу для тих, кому ще не втямки,
що на слонів посади в Головлісі –
оформлені звичайні пацюки!..
14.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777028
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Адам і Єва – то початок людства.
Так Біблія говорить нам про це.
Займатися не хочу богохульством,
та розімкнути спробую кільце.
Ті прабатьки – єврейської породи,
Господь Яхве такими їх зробив.
Взялися звідки інші все ж народи
і хто тих неєвреїв породив?
Що Вавилонську будували вежу,
що мови Бог їм нарізно ділив…
Роздмухав поміж націй хто пожежу,
і розбрату вогонь хто запалив?
Чом допустив Господь у світі рабство?
Людей гнітили гірше за скотів…
Невже їх муки – то не святотатство,
чи ж можна так недолити братів?!.
Чому Всевишній, нації не мавши,
обрав собі окремий все ж народ?
А той, завіти Господа поправши,
затіяв із крадіжок хоровод…
Із малечку, від ранку і до ночі,
безперестанно спини гнуть одні.
Їм сльози з потом застилають очі,
та мусять прозябати у багні…
Усі ж державні фабрики й заводи
у власність по кишеням розповзлись.
Представники елітного народу,
до хитрощів, як в давнину, вдались.
Вони, немов на дріжджах, множать статки,
приносить криза їм новий мільйон.
Кінці з кінцями ж платникам податків
звести не помагає навіть сон.
А де ж тоді Господня справедливість?
Чом з обраних формує пантеон?
Чи він, як Цезар, обраному – милість,
простим же смертним – працю і закон?!
І хто лукаві ті закони пише –
пройдисвіти чи інші сили мли?
Мільйони животіють нині лише,
щоб одиниці обраних жили!
Вернувшись все ж до спільного коріння,
хіба прийти до висновку не слід –
як прабатьки з єврейського насіння,
у всіх нас не один, єврейський, рід?!
Тут нестиковка знову випливає,
бо різні шкіра, звички, лексикон…
За справедливість вище не буває,
лиш справедливість – то життя закон!
09.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776013
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Однажды приснился мне сон необычный,
Как будто беру интервью я привычно,
А мой собеседник – то сам Господь Бог.
Вопрос непростой для него приберёг.
Но, располагая временем вечным,
Господь отвечал на вопрос безупречно:
«Что в людях Тебя больше всех удивляет?»
«А то, что им детство надоедает.
И все так спешат поскорей вырастать,
Потом же мечтают детьми снова стать.
Теряют здоровье, чтоб деньги достать,
Потом их же тратят, чтоб всё наверстать.
О будущем грезят, забыв настоящее.
А время уходит, ведь всё преходящее.
Живут так, как будто они не умрут
И часто не поняв, что временно тут».
Бог взял меня за руку – мы помолчали.
Потом он сказал: « Я хочу, чтоб все знали:
Насильно нельзя никого полюбить,
Позвольте себе вы любимыми быть!
Себя не пытайтесь с другими сравнить,
Умейте друг друга понять и простить.
И знайте, что ранить другого легко,
И если обида уйдёт глубоко,
То может пройти и немалое время,
Чтоб кануло в Лету обиды той бремя.
И помните все, что не те ведь богаты,
Кто деньги имеет, машины, палаты,
А те, кто не требует этих щедрот,
Довольствуясь тем, что на свете живёт.
И знайте, что сколько на свете людей,
То столько и мнений, и разных идей.
И каждый имеет на мысль свою право,
У всех есть характер, привычки и нравы.
И не забывайте, что мало прощать
Лишь только другого. Чтоб душу спасать,
Простить тогда нужно ещё и себя
И жить с собой в мире, всех ближних любя».
И, выдержав паузу, Бог произнёс:
« Пусть помнят, я с вами в жару и мороз,
Пусть знают – для вас я везде и всегда,
Найдёте вы в сердце меня без труда».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767364
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 23.01.2018
[i]Снег[/i]…
Первый снег – в январе –
Он был теплой зиме непричастен.
[i]Поздний[/i]…
Он летел на заре,
Будто темному светлым причастьем.
[i]Нежный[/i]…
Он летел в нелюбовь,
В безысходности скверное чувство.
[i]Кроткий[/i]…
Он летел в суесловь,
В то, что сказано грубо и пусто.
[i]Хрупки[/i]й…
Как надежда в судьбе,
Между прошлым её и грядущим.
[i]Чистый[/i]…
Как слезинка в мольбе,
От земли и до неба идущей.
[i]Белый[/i]…
Как березовый крест
На скрещении двух бездорожий.
[i]Божий[/i]…
Он стелился окрест,
Ни на что... ни на что непохожий…
…
Знаешь…
Я пишу, а вокруг
Тишина… белоснежность покоя.
Знаешь…
Я подумал: а вдруг,
Этот снег – это что-то другое…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772529
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Мы терпимы, встречаясь со злом,
Тут у нас очень крепкие нервы,
Злу легко оправданье найдём
Если только не мы его жертвы,
- Он убийца, злодей, живорез?
Так ведь в детстве его обижали!
-Он в карман к государству залез?
Так другие и больше украли!
Но героев, талантов, Святых,
Видно многим терпеть неприятно,
Мы охотно заметим у них
Даже самые мелкие пятна.
Ходит девушка в церковь – «ханжа,
Знаем, знаем такую мы веру,
А не ты ли шла в джинсах вчера,
Прижималась плечом к кавалеру!»
Добрый парень для многих – слабак,
Или маменькин жалкий сыночек,
И ругая его так и сяк
Каждый сам стать внушительней хочет.
А великим - так просто беда,
Ведь над ними так модно глумиться,
Если б бюсты могли – со стыда
Были б рады в века провалиться.
Что за странные мысли такие?
Но сказав так, увы, я не вру:
Современники, люди, родные!
Мы должны быть терпимей к добру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772773
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Ні про що не шкодую, інакше - це буду не я.
Шкодувати про щось - це себе, перш за все, шкодувати.
Чи сама будувала життя, чи це доля моя,
Але склалося так - як в отих перелітних пернатих...
І не може тут бути ні правд, ні якихось неправд.
Взагалі, із собою, безглузді, марні суперечки.
Десь свідомо обрала дороги, а десь... навздогад...
Часом в ціль попадала. Бувало... що й падала в "гречку"...
Тільки кожна поразка - це крок до моїх перемог...
Хай таких незначних, але так здобувається досвід...
Без падінь і підйомів, до себе якихось вимог,
Не жила б - існувала б, хоча і бувало... не просто...
Але я не шкодую! Інакше - це буду не я...
Шкодувати про щось - це себе, перш за все, шкодувати.
І сьогодні вже знаю, що в цьому є сила моя...
Бо сама кожен крок свій, для себе, змогла обирати.
Тільки в днини останні, де стане близьким... Епілог,
Що й закінчить, земного буття, сторінки жайворині,
Коли матиму змогу... собі напишу... некролог:
"За життям шкодувала одним, що таке... швидкоплинне."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719200
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2017
Написан был этот стих еще в 2005 г. Но по моему, в отличие от меня, не устарел.
Лохотрон
Мы с женой на государство проработали сто лет,
обещали нам полцарства - мы остались без штиблет.
Год за годом нас дурили, призывая понимать,
ну, а что мы получили, неудобно называть.
Спокон века власть любая под себя лишь все гребет,
о народе, забывая, что ей бедный наш народ.
Как запущен был в пещерах тот Всемирный Лохотрон,
так поныне в высших сферах действует исправно он.
Ловит лохов на приманку много лет, в который раз:
- Были прежние бандиты! Мы устроим Рай для вас.
Всех бандитов за решетку мы отправим отдыхать,
а табак, вино и водку перестанем продавать.
Станет нация красивой, расцветет, как никогда,
пить мы будем только пиво, да и то лишь иногда.
Газ и нефть, а также злато, потекут в страну рекой,
защищать нас будет НАТО, охраняя наш покой.
Все невзгоды мы забудем, кто, когда, где и кого,
торговать со всеми будем, мы как члены ВТО.
И избавимся навечно мы от крепких братских уз
нас давно уже сердечно Европейский ждет Союз.
В общем, крутится исправно, тот Всемирный Лохотрон,
шумно, весело, забавно, снова лохов ловит он,
и клюют они, как прежде, на наживку, без проблем,
будет трудно мы в надежде, нам поможет Дядя Сэм.
Продадим мы всем заводы и большие корабли,
но надеюсь, что оставим хоть клочок родной земли.
Даже думать нам не нужно, давно думает за нас,
как бы не было сутужно, элитарный бизнес-класс.
Не дадут остановиться Лохотрону никогда,
поменялись чуть-чуть лица, но все те же господа.
Что ж, мораль совсем простая, ты на Власть не уповай,
государство государством, а себя не забывай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707544
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Зло - бумеранг. Комусь бажаєш зла,
То начувайся на сюрпризи скорі.
Не побудуєш на чужому горі
Жадане щастя. Ось такі діла.
Себе ти можеш месником вважати
І думати що зло лиш інструмент,
Який попав під руку в цей момент.
Та гріх - біду нести комусь до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706786
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 16.12.2016
СВЯТКОВИЙ РЕЦЕПТ " ЩАСТЯ"
Коли на небі зорі загоряться,
Ступити має свято на поріг.
Я починаю готувати ЩАСТЯ,
Так, як готуємо до свята ми Пиріг.
Багато літ його я вже готую,
І з кожним роком кращим він стає
Сьогодні вам рецепт свій подарую,
Щоб кожен міг приготувать с в о є.
Щоб ЩАСТЯ починати готувати,
По-перше, необхідно кожен раз
Гарне Здоров'я в вашім домі мати,
І Віру в те, що все буде гаразд.
Побільш Натхнення у заміс добавте,
І Добрий Настрій в ньому замісіть.
Підходити на Усмішку поставте,
А зверху Добротою притрусіть.
Коли зросте заміс до Віри в себе,
Любові й Ніжності до нього домішать.
І до готовності, кому і скільки треба
На Теплоті Сердечній випікать.
Пиріг смакує в свято і не тільки,
У будні трішки теж не поміша.
Вживати Щастя можна рівно стільки,
Скільки бажають Серце і Душа !
ХАЙ СМАКУЄ !
ТОБТО, ХАЙ ЩАСТИТЬ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706692
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
В першу чергу надійтесь на себе, можуть бути солодкі слова, обіцяють під ваші потреби, неймовірні магічні дива! Про такі геніальні таланти, витьохковують як солов»ї, мають бути завжди варіанти, прораховані чітко свої! Посміхніться, погляньте на небо, помоліться в таку тиху рань, в першу чергу надійтесь на себе, менше буде вам розчарувань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691594
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 04.10.2016
В першу чергу надійтесь на себе, можуть бути солодкі слова, обіцяють під ваші потреби, неймовірні магічні дива! Про такі геніальні таланти, витьохковують як солов»ї, мають бути завжди варіанти, прораховані чітко свої! Посміхніться, погляньте на небо, помоліться в таку тиху рань, в першу чергу надійтесь на себе, менше буде вам розчарувань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691594
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 04.10.2016
Я поклонница нежной осенней прохлады
И предутренней неги густого тумана…
Знаю, этому чаще обычно не рады,
Только я расцветаю, шагая упрямо,
Под косыми стежками унылого ливня,
Припечатав к асфальту осенние листья.
Я смакую хмельное осеннее имя,
Возвращаясь к нему и в катренах, и в мыслях.
Златокудрая, алая иль золотая?
А быть может Аврора она, Афродита?
Знаю точно одно, то, что осень живая…
И любовью её каждый вдох мой пропитан.
И целебный отвар хризантемы и астры
До кипенья довел листопад шаловливый.
Он дает мне отведать напиток прекрасный –
Залпом пью, ощутив себя снова счастливой.
Небо осени ночью темнее, чем бархат
Зябнут звезды на нём, прячась в мягкие пледы…
Но сегодня июль и на улице жарко.
И, похоже, ни к месту такие беседы..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678034
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Не личать зморшки, буйна сивина...
Та старість тільки обраним судилась,
Вона, направду - Вища Божа милість,
Аксесуари - зморшки, не вина.
Тож дякуйте за кожен новий день,
Як поталанить, діждете онуків
І правнуків візьмете ще на руки,
Скуштуєте на смак плоди натхнень.
Що зморшки, що на скронях сивина?..
Такі дрібниці все це проти того,
Що ви здолали, дякуючи Богу...
На зморшки плюньте, пригубіть вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664926
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
* із печалей – радості, з радостей - печалі
Не думай, що в світі мінливому радість – постійна.
Чи там, де печаль – там розквітнути щастю не в силі.
Тож долі вино не розводь надаремне й сумнівно:
Терпке і солодке на тризні воно й на весіллі.
* час – не лікар: серце пам'ять має…
Виглядав прикмети-знаки нашої любові,
А знаходив: серце в ранах, квіт зів’ялий ранній –
Ой, шляхи до щастя-зради, в кропиві, тернові! –
Не лікує шрами долі
час в душі коханням.
* на вітрах вчорашніх, без тебе, без Музи
Ні троп нових, ні образів-метафор для окраси
Рядків скуйовджених моїх; на небо нарікав
Та у вчорашніх днях від щастя смак шукав –
Шукав сліди загубленого часу…
* як же швидко пропливають межі днів і слів!
Відгоріла молодість первоцвітом березня,
Відцвіли слова-дива, мов сади у квітні,
Вже й гульвіси голова – степ дозрілий, літній
Ковиловим сріблом світить на дороги вересня…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659475
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Может, мне приглянулось бы море,
Может, горы сводили б с ума.
Ни о чём я, конечно, не спорю -
Всё, что есть, выбирала сама...
Восхищённо завидую людям,
Что сумели по жизни всерьёз
Находить в наших сереньких буднях
Волшебство недоплаканных слёз...
Оглянулась, а жизнь пролетает,
Больно крыльями бьёт свысока...
Жаль, я вырваться не успеваю,
Не умею. И близок закат...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652243
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Не чекайте наступних станцій,
Не бронюйте майбутні дати!
Прокидайтеся рано-вранці
І пізніше лягайте спати!
Проживайте свій день на повну,
Не чекайте чужих подій,
Почувайтеся невгамовно,
Ми щасливі і молоді!
Зустрічайте «своїх людей»,
Дослухайтеся… Обіймайтеся,
Будьте завжди сповна ідей!
Більше щирості! Посміхайтеся!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650966
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Мої вірші - то душа,
То душа зболіла,
Що в тривогах засина...
Я б не так хотіла...
Може, хтось перечита
І, може, заплаче,
Може , хтось через літа
Тут себе побачить
Може, скаже, що життя-
Це - суцільна казка,
Це - орнамент вишиття,
Де лиш Божа ласка...
Що людина- то пусте
Зілля при дорозі,
Якийсь час собі живе
У Господа, в Бозі...
Мої вірші про пусте,-
Про тіло і душу...
Може, лихо так засне ...
Колисати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648168
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Той, хто любить, зробити все може:
І високих вершин досягти,
І собі він, і людям поможе,
І доб"ється своєї мети.
Той, хто любить,як зірка у небі,
Пронесе дивний спалах в очах.
Й говорити нічого не треба,
Відіб"ється той спалах в серцях.
Той, хто любить, свою долю щастя,-
Береже і у день, і вночі,
Не чекає ні свят, ні причастя,
І до серця віднайде ключі.
Той, хто любить, той втоми на знає,
Працювать на блакитній землі,
Протиріччя усі подолає,
І приємний він людям усім.
Той, хто любить, той лагідність має,
Не ховає своїх почуттів,
І добром він усіх огортає,
Щоб вогонь у серцях не зотлів.
Той, хто любить, зробити все може,
Не будує з піску хоромів.
Він і іншим з любов"ю поможе,
Й захистить від морозів й дощів.
Той, хто любить, творить вміє диво,
І в холодних вітрах чує спів,
Бо любов все дарує людині,
І для всіх це - найкращий з дарів.
Не буває у тих, хто кохає-
Нецікавих сумних вечорів,
Сірих буднів також не буває,
І холодних ранкових вітрів.
Як завжди, я усіх закликаю:
І себе, і любов бережіть!
Бо любов, вона ж всіх зігріває,
То ж завжди у любові живіть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645198
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
113* старе, мов світ
О, світ наш не склав ще своєму цинізму ціни.
А люди – сини своїх пристрастей, злоби сини
Тобі дивуватись почнуть і дійдуть до образ і війни,
Якщо поведеш себе так, як з тобою вони.
114* ілюзії днів наших…
Скажіть, кому пошила доля щастя із вічності нетлінної хоч раз?
А як манила ця лукава діва в дні юності наївних (смертних!) нас
У світ ілюзій, де здавалось: вічні і наші дні, і молодість, і ми!..
Та ще ніхто не зміг в оману ввести Його Бездушність – повелитель Час.
115* не розтринькаймо дні – їх відміряно нам не безмежно
Вчили древні: «Життя втратиш мить – і печалі зазнаєш!»
Тож у серці носімо їх мудрість (і дяка навзаєм!),
Що під сонячним небом наш день – о безцінний то крам! –
Ні поверненню, друзі, ні обміну не підлягає.
116* після п’ятдесяти … : «… то немає віку для душі?»
Днів як снів – не злічить, а ми ті ж: в Дон Жуани все мітим,
Нам би ще покорити і душі паняночок, й світ цей –
Час зазим’я мого вже стоїть на порозі і студить,
А на серці – кохання теплом,
і нев’янучим квітом, і літом!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643192
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
[url="http://chtoikak.vsego.net/filosofskaya-lirika/695-ostrov-pravdy"]Остров Правды[/url]
[img]http://chtoikak.vsego.net/images/stixi/PravdaL1.JPG[/img]
В каждом рассвете немного заката.
Сказка красивая – вовсе не ложь.
Святость любая – чуть-чуть виновата.
Правду чужую вовек не поймешь.
Яркая гамма, цветная палитра –
Лишь отражение белого света.
Краски во тьме растворяются хитро.
Ночью становится серой планета.
Правда людская – игра восприятий,
Угол Обзора на то, что поближе.
Глупо искать совершенных понятий.
Я каждый день по-другому все вижу.
Самая лучшая женщина в мире
Ох, надоела кому-то до смерти.
Любит гурман свою плесень на сыре.
Мне отвратительно это, поверьте.
Может ли быть одинакова прелесть,
Если со временем все исказится?
Церковь, сказавшая Дарвину: «Ересь!»
Лихо теперь исправляет страницы.
И медицина сегодня устала,
Изобретая все новые средства.
Быстро вакцины летят с пьедестала.
Новая Правда. Куда же тут деться?
В школьных учебниках истина дико
Все мельтешит новизной ежегодно.
Как же учения суть многолика!
Вертится истины вектор свободно.
Я восхищаюсь всеобщим упорством.
Правдоискателей очень жалею.
Правда – внутри замечательный остров.
Все, что извне – без конца лотерея.
11 августа 2015 г. (источник: [url="http://chtoikak.vsego.net/filosofskaya-lirika/695-ostrov-pravdy"]личный сайт автора[/url] )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641795
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Когда уходят в замкнутую дверь
Мои друзья, зачем-то слишком рано,
В душе болит и кровоточит рана
И с нею жить приходится теперь
Перебираешь кадры бытия
Года и дни, события и судьбы…
И продолжаешь путь по серым будням,
С оглядкой на своё былое «я».
Непоправимо, странно, непонятно.
Уходит время. С каждым днем быстрей.
А мы теряем близких и друзей.
Так страшно – навсегда и безвозвратно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638731
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
это действительно странное
и совершенно неожиданное
для меня стихотворение
было написано мною сразу после
публикации моего
экспромта в память Кузьмы...
я не стал ничего менять в нём,
ни дописывать не существующее
начало, ни пытаться осмыслить конец...
оно произвело на меня какое-то
мистическое впечатление и я предлагаю
его Вам таким, каким оно пришло ко мне...
...................................................
…и явятся\"эти"\ – не многие
И скажут тебе – увы!
Какие они короткие
Дороги твоей столбы,
Какие они не ровные
И всё по твоей вине…
А тени у \"этих"\... темные,
На фоне других теней.
Такие кривые… скверные…
...и чуя не добрый знак,
/"Другие"/ войдут, наверное,
И скажут, что всё не так...
Не ставя в вину охальное,
Прикрикнут на \"этих"\ – сгинь!..
Засветят свечу прощальную...
Положат мак и полынь…
Послышится плач и пение
И станет так больно аж…
На сердце замрет мгновение,
Когда заиграют марш.
Взлетев, закружатся вороны,
Закаркают что-то зло,
И ветер четыре стороны
Очертит тебе крылом.
Дороги – простынку смятую
Простелют, – чего ж ты ждешь?..
И в смерти всё станет правдою,
А в жизни всё будет ложь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557656
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Прощавай, наш Кузьма,
ти лишишся у серці народу,
Довго-довго ще будуть лунати знайомі пісні
З приймачів, телебачення,
з Заходу світу до Сходу.
Для таланту твого вже кордони країни тісні.
Жартівливий, смішливий,
та душу мав світлу і вільну,
Скільки спогадів буде у фанів і друзів твоїх,
Із тобою прощатись сьогодні прийшла Україна,
Бо всі люблять Кузьму,
і пишаються всім,що ти зміг.
Прощавай, наш кумир, бачиш моляться сотні дівчаток,
Бо повірити важко, що це вже, напевно, кінець,
Хай лунає твій спів, і для когось це буде початок
Нових тем і пісень нових бардів, яким ти взірець.
Ти був чесним з собою, із іншими був справедливий,
І, не дивно, чому ти політиків всіх зневажав,
І писав їм листа відчайдушно, про все наболіле,
А вони …все мовчали…бо безліч у них «чорних справ».
Прощавай наш Кузьма,
музикант молодий і натхнений ,
Скільки сили було, скільки планів,що ти загадав.
Як ніхто для людей ти співав, викладався на сцені,
Та в любого концерту , на жаль, свій буває фінал.
З фотографій старих, де ти з рідними й друзями поруч
Погляд твій обпече, і здригнеться ще серце не раз:
Ну чому саме ти? І чому ми не встигли на поміч?
Ще багато «чому» пролунає в скорботі для нас.
Прощавай, наш герой, обіцяємо вірити в краще,
І збиратися разом на спомин твоєї душі,
Ти й раніше міг бачити те, що всі інші не бачать,
І напевно у Бога досяг неосяжних вершин.
Прощавай , наш Кузьма,…дуже рано, але ми не в змозі
І тобі, і собі хоч хвилину додати життя,
І не знаємо ми: на якій нас чекає дорозі
Той останній зворот, із якого нема вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557103
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2014
[b]её не надо звать ....[/b] Нам кликати Її нема потреби,
[b]и гнать.....[/b] Ні гнати геть, ні дослухатися,
[b]не надо слышать....[/b] Ні чути…
[b]или слушать.....[/b] Вона приходить вчасно, коли треба,
[b]она приходит[/b] Щоб зняти з нас важкі тілесні пута…
[b]нас спасать......[/b] Вона у нагороду нам дається
[b]сумев наш тайный зов[/b] За наші перепетії життя,
[b]подслушать.[/b] Коли вже без натхнення серце б’ється,
[b]за жизнь в награду[/b] Коли уже немає вороття
[b]нам дана [/b] Туди… де нам чогось іще хотілось,
[b]когда уже...[/b] Де не байдужими ми ще були,
[b]не интересн0....[/b] Де било, як фонтан, бажанням тіло,
[b]ничья судьба....[/b] Де знали ми по чому, що, коли…
[b]ничья вина.....[/b]
[b]ни визуально....[/b]
[b]ни словесн0.[/b]
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мой возраст.... Мій вік мені болить нестерпно,
это страшная болезнь.... Поезією лиш його лікую.
её стихами... За словом Вік я подих Смерті чую…
подлечить... Вві сні ж від пристрасті і досі терпну.
пытаюсь...
за словом Возраст....
слышу слово Смерть.....
а в снах ....
к коленкам...
страстно...
прикасаюсь.
...............................................................
Я не умру.... Я не помру, я вийду погуляти,
За мною надто вам не варт ридати.
Я выйду... Я жив, як міг, я дарував тепло,
Дівчат кохав й мені від них було…
погулять.... Писав вірші (пісень є, навіть, пара).
Любив життя, хоч не літав за хмари.
по мне не надо плакать.... Мав судження своє про демагогів,
и стенать... Сам друзів вибирав, кохання і дорогу.
У світі ні про що не жалкував,
Я жил как мог.... Що мати міг, те я хотів і мав.
как мог тепло дарил... Я Всесвіти для себе будував
І в них кохав, кохав, кохав…
любил деФчёнок... Я дякую, що мав любов навзаєм…
Ми ще зустрінемось…
Мовчіть, я вас благаю…
и любимым был...
писал стихи....
и даже пару песен....
мой путь по жизни....
был мне интересен...
смотрел с иронией
на трезвость демагогов...
сам выбирал
друзей....
любовь....
дорогу....
и ни о чём...
на свете не жалел...
был в меру смел....
и то что мог.... хотел.
вокруг себя...
я строил личный мир....
и в нём любил...
любил...
любил
спасибо...
за ответную любовь....
мы ещё встретимся.................
.................
..........
.....
не надо лишних слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543044
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Я наче равлик на дорозі,
Втекти від колеса не в змозі.
Не в змозі я злетіти птахом,
Я на землі залишусь прахом.
Загину я колись без плахи,
Але сказати хочу свідкам:
- Мене турботливі мурахи
Перетаскають своїм діткам.
5.12.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541213
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 10.12.2014
Матуся відійшла у інший вимір,
А серце розриває мої груди...
Так сталося, що вже не зміниш вибір
І вже не стрінеш там, де ходять люди.
Напевно, що ця втрата найстрашніша
Кривавити моє серденько буде...
А чи заповниться ця найрідніша ніша?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537141
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Куди зникають почуття?..
Туди, напевно, взялись звідки,
Як із землі у землю квітка,
Як ми йдемо у небуття...
Здавалося навіки любиш,
Та, виявляється, що... ні,
Давно однаково мені,
Де ти, моя солодка згубо.
Це як тягар спада з плечей,
Або з очей спада полуда.
Чужі ми, знову, зовсім люди,
Я смертна жінка, ти... Орфей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521190
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2014
Я змалечку ще заздрила сестрі,
Що дали ій батьки ім'я Оксана,
Мене ж всі звали Любою в дворі,
Здавалося ім'я це гіршим самим...
Яка ж я дивна в ті часи була,
Так Ангела надурно ображала...
А Він мені два дужих дав крила,
Які не раз мене порятували.
Тепер, нарешті, істини дійшла,
Що Любою таки я мала бути...
Я люба людям, бо цураюсь зла,
Таке моє ім'я в глибинній суті.
І хто б там що про мене не казав,
Та Любою, хоч чи не хоч, покличе.
Моє ім'я десертом серед страв
Було, є й буде, це для нього звично.
Я Люба (якщо повністю — Любов),
Кому це почуття, скажіть, немиле?..
Пробачення у Ангела я знов
Проситиму, хай не відверне крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507244
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 01.07.2014
Я одна така, більш немає
Десь у світі таких самих.
Не усіх до душі проймає
Неповторність ця серед них.
Та чого перейматись маю?..
Я одна, та... серед людей,
Зараз, тут, у своєму Краю...
Дав Господь мені превілей.
Я цієї землі крупинка,
Я народу цього дитя,
Я річок та озер краплинка,
Хрестик нашого вишиття.
Я одна така, більш немає
І не буде ніколи більш,
Як полине душа до Раю...
Хтось колись прочитає вірш...
[youtube]http://youtu.be/8ZV5FYuQxIk[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501643
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Я східцями йшла угору,
тримаючись за перила,
Здорова була чи хвора,
заплакана чи щаслива...
Перила не дали впасти
в дорозі жодного разу,
Хоча й попадала в пастки
і плакала від образи.
Перилами татко й мама
мене у житті тримали,
У світі найкращі самі...
це так, вам скажу, немало.
А зараз нема опори
і, іноді, крок ступити
Не можеш уже так скоро,
на шлях, добре знаний, битий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499197
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
... once more ( так сталось )
Куди ти пливеш, божевільний сумний корабель?
У діри крізь дно запливають медузи і риби.
Хоч кволо шепочуть вітрила: "До кращих земель!"
втікають щурі,прихопивши водиці і хліба...
У шапочці блазня стрибає паяц-капітан,
смішним "Ку-ку-РІК " імітуючи рик леопарда.
А п'яна команда, наливши текіли в стакан,
азартно меДАльками грається в... шахи і нарди!
В той час, коли з палуб стікає не МИРО,а КРОВ,
і лізуть по ЩОглах із кожної шпарки - мокриці,
зневіра гвалтує підстрелену вкотре любов,
а в кожному мозку - вже Каїн чи Авель гніздиться...
Зникає у безвісті СВІТЛИХ ГЕРОЇВ парад,
що в темряві ночі згоріли дотла - МАЯКАМИ!
Засліплений Брут... Тобі й досі ввижається "БРАТ"?
На РАБСЬКИХ галерах МАЙБУТНЄ гримить кандалами!
Куди ти пливеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497696
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014
[i]На майдані коло церкви
революція іде...
[b]П. Г. Тичина, «На майдані коло церкви...»[/b][/i]
Моя Вкраїно, сестри мої, браття,
ви знову розкладаєте багаття...
Здається, мить — і буде кров струмком
чи ріками текти... І ви вінком
купальським на кладо́вищі хрести
прикрасите... Великої мети,
великих пращурів мої погані діти,
впустили злодія — то нині вам сидіти
уже не в себе, а в сирій в'язниці,
бо вам була Вкраїна до сідниці,
коли ваш "кум" пригрівся на осло́ні,
на по́куті... І ви тепер — на зоні, —
чи на майдані ви, чи в рідній хаті...
Чому у вас прокинулось завзяття
лиш після поцілунків з бандюком,
якому над собою да́ли владу?
Ви зрадили себе, а нині зраду
приписуєте тим, хто шапки кра́де
чи розриває на дівчатах плаття?
Майдан, майдан... В Сірка очей та лиця
позичили либонь... Охаменіться:
не той козак, хто гречкосій чи воїн,
а той, хто честі власної достоїн,
хто не продав за ку́сень меч та плуг...
Ваш кум-в-законі нині не оглух, —
він чує вас і бачить. Він — боїться,
що ваша совість ві́зьме та й проспиться,
і стане не йому законом — вам:
батькам та дітям, сестрам та братам!
...і завтра він боятиметься знов!..
Як стомиться боятись — буде кров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465281
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Прислухайтесь – хронометр не втиха.
І стрілку неземного циферблата –
Байдужого й досвідченого ката –
Даремно чи молити, чи прохать.
Ця гільйотина нашого життя
Підступна й потаємна від природи.
Чи ж завжди зойки страчених доходять
До нашої свідомості й чуття?
У круговерті буднів і марнот
Хвилини відлітають пустоцвітом,
А кожен день нас наближа до звіту
Сподіяних прегрішень і чеснот.
Не втримати, не повернуть – летять.
То ж кожну мить наповнюймо по вінця
Добром,любов’ю, щоби не томиться
Невиправно – болючим каяттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459027
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Я скучаю по тебе, мама-мамочка,
Позови меня с небес тихой ласточкой.
Руки кверху протяну – да ведь не достать,
Как же хочется тебе сколько рассказать.
Рассказать, поговорить, побеседовать,
На судьбу свою, на жизнь, ох, посетовать.
И порадовать тебя тоже было б чем,
Не забыть, не заменить мне тебя никем.
Мама, мамочка моя, Лебедь Белая,
Уберечь тебя, спасти не сумела я.
Но тобою прощена на сто лет вперед
Продлевала как могла твоих дней излет.
Заглянуть в твои глаза, мама-мамочка,
А на стенке лишь портрет в черной рамочке.
Сиротинушкой себя снова чувствую
И все чаще я пою песню грустную.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453202
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Пока над просторами тверди
искало приют вороньё,
в словесной пустой круговерти
на свет появилось враньё.
Пугливой бездомною кошкой
таилось враньё по углам,
звучало сперва понарошку,
и то с клеветой пополам.
Но после бесплодных скитаний,
набравшись, как видно, ума,
в душе поселилось и тайно
проникло в её закрома.
И дал результаты до срока
не зря подготовленный план:
из девичьих уст ненароком
сорвался невинный обман.
А вскоре фальшивые нотки
послышались в детских словах,
и после подобной находки
враньё получило размах.
Стремглав, а точнее нахрапом,
ворвалось оно в обиход,
захаживать стало к сатрапам
и в общество знатных господ.
Пресытившись властью и славой,
с беспечностью сытых ворон,
к одним снисходило во благо,
другим - приносило урон.
И словно навязчивый вирус,
житья от которого нет,
враньё разлетелось по миру,
желая бесспорных побед.
А где-то в излучине Тибра
мудрец седовласый изрёк:
- Вот так превращается в тигра
затравленный всеми зверёк…
(IV.2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413749
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
С Новым Годом всех жителей странной поэтической страны!
Именно странной , непонятной для многих. Но мы-то понимаем , что мы не странные, мы - другие!
Желаю всем поэтам , писателям, читателям и их друзьям и поклонникам , чтобы их желания сбывались как можно чаще!
Новогодняя ночь нам подарит свои чудеса.
Всех заветных желаний не сможет исполнить, но все же...
Пару самых-пресамых... И примут наш взгляд небеса!
Пусть для них те желанья пусты, бестолковы, ничтожны...
Мы в весельи своем, как и в грусти, вселенски глупы.
Мы желаем того, до чего не смогли дотянуться.
И не поняли ни глубины наших целей, ни их пустоты...
Но прошли часть пути и уже опоздали вернуться.
Новогодняя ночь. Новый круг по спирали наверх.
Двадцать, тридцать и больше... ведь вовсе не в возрасте суть.
Смысл лишь в точном и правильном расположении вех.
Смысл - прожить без обид. Смысл в уменьи спокойно уснуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389074
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 08.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2013
Прочитала я в газеті отаку пригоду,
Що віднині графомани – вороги народу.
Всіх поганців у обличчя мають знати люди,
Як побачать десь, то миттю віддавать до суду!
Позаймали, розумієш, всі місця на сайтах,
В інтернет понакидали сміття гігабайти!
Лавроносним вже немає куди притулитись,
Геніальністю своєю народ просвітлити.
Треба якось боротися із цим беззаконням!
Пишуть про якісь дурниці – кохання, безсоння…
Та кому любов ця треба та душевні муки,
Слід писати про ліричні ядерні сполуки,
Так писати, щоб в народу округлялись очі,
Вуха в’яли… Не дай Боже, буде рима «ночі»,
Зразу – в суд, і до в’язниці, щоб знали злочинці,
Як мистецтво плямувати подібним безчинством.
Графоманів безсоромних вже готовий список,
Хочеш цілим залишитись, то не сунь свій писок
До божественних поетів, бездара ледача!
Кому твоя правда треба, а вірші – тим паче?
Отакий закон прийняли критики маститі,
Бережіться, любі браття, будемо ми биті!
От халепа! Хоч візьми тай перестань творити…
Як дивитись людям в очі, як на світі жити? :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385814
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Той не судимий, хто не судить сам –
Ця істина відома вже давно
І відповім я лише небесам,
Хоч, може, упаду на саме дно!
Хто може знати , як мене томить
І мучить біль, що є в моїй душі,
І як його я хочу схоронить
В рясні рядки, в пісні свої й вірші?
У кожного одне життя – своє,
І горя вистачає для усіх.
Про себе дбайте, а мені моє,
Моє залиште горе і мій гріх.
Чим грішна? - Бо любила і люблю,
Відкрито людям в очі я дивлюсь.
Що їм і п’ю, вдягаюсь як, з ким сплю –
Хай не обходить голову чиюсь!
Життя прожите… скоро до зими
Вже й скроні покриває білий сніг
Не сиві – просто вимиті слізьми.
Я грішна, бо живу…
Чи це не гріх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373245
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.11.2012
День новий загорався на Сході, та знов не для нього.
Все життя – шкереберть. Вже й надія згаса… А відтак
Непомітною тінню між вілл передмістя «крутого»
Йшов, шукаючи «щастя», з сумою на плечах жебрак.
Несподівано якось одні відчинились ворота –
В ореолі парфумів і в шику заморських одеж
Чоловік простягнув повний кошик …лахміття й болота:
- Забирай, це – тобі! Може щось там собі підбереш.
Не знітився жебрак, все забрав до своєї хатини,
Вимив кошик начисто, полагодив, квітів нарвав
Й повернув, попри подив не надто м’якої людини…
А господар закляк, та старого таки запитав:
- Тож, навіщо приніс мені квіти й оновлений кошик,
Адже знаєш чудово – не дам я за це ні гроша?
- Не за грішми я тут, лиш скажу, чоловіче хороший, -
Кожен те віддає, чим наповнена власна душа.
02.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376923
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Кому куди, мені ж - до перевозу...
Стоїть Харон на березі і жде.
Давно він став в очікувальну позу
І незворушно в дудочку гуде.
Нехай гуде, а я ще погуляю.
У мене доста справ на цій землі.
Допоки їх докупи постуляю,
То й наживусь, не згірш за королів.
Я світом не нудитиму без міри,
Вбиратиму всі радощі земні.
Дарма, як день здаватиметься сірим -
І сірий день наснагу дасть мені!
Стужавів слід від стоптаного рясту,
Вже за плечима гони довгих літ.
Та ще кортить хоч трішечки попрясти
І далі постелити долі слід.
Так, день за днем, дійду до перевозу
І кану в Лету - річку забуття,
Лишивши тут просту життєву прозу,
Немов предтечу іншого життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355301
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 04.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
Усе то – суєта мирська,
Лиш сповідь цвітом молока
Принишклу суть поволі
Очищає,
Ключі від раю наче й
Повертає,
Та хвилі днів накочують
Юрбу,
Життя жбурляє жмутками
Журбу,
І виростає знов девятий
вал,
Нестримний,мов розгніваний
Ваал.
В одне плетуться хитрощі й
Химери,
З інтриг ростуть приховані
Печери,
І знову від шаленої
Гонитви
Рятує острівець –
Палка молитва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372855
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Ранок. Вечір. Ранок. Вечір.
Непомітно дні минають.
Щодень дивні якісь речі
Світопростір розтинають.
Розпач. Віра. Розпач. Віра.
У душі, немов в криниці –
То найнижча з усіх міра,
То за край вона крениться.
Тьма і світло. Тьма і світло.
Серце в клітці – ввись злітає.
То стоїть посохлим цвітом,
То Едемом розцвітає.
Милість. Злоба. Милість. Злоба
Чорний ворон з уст карконить.
Гострий спис пробив утробу.
А десь поруч ангел дзвонить.
Шал кохання, шал любові
І ненависть в круговерті.
Миті пристрасно-святкові
Й чорні, наче очі в смерті.
Дні і ночі – коса косить.
Час летить, мов навіжений.
Серце шквалу сонця просить.
Доля бачить сон блаженний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372610
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
(вольный перевод стихотворения автора Октябрина (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368841)
Отыграло, отгуляло шумное веселье,
И, потягиваясь вяло утречком в постели,
Муж, жених ещё вчера, говорит подруге:
,,Слушай, милая жена, мы теперь супруги!
Я желаю, чтобы в доме мир да лад царили,
Чтобы не были мы в ссоре, чтобы дружно жили.
Верным буду, наряжу, (это без сомненья),
У тебя лишь попрошу, проявить терпенье...
Есть привычки у меня, им не изменяю,
Все их, правды не тая, разом излагаю.
В понедельник, дорогая, я в плену футбола,
Ни чего не замечаю, хоть являйся голой.
По субботам пью пивко в баньке с лучшим другом,
Если хочешь, вечерком приглашай подругу.
В воскресенье, как закон, у меня рыбалка,
Хоть потоп, хоть с неба гром, хоть мороз, хоть жарко.
Если будешь потакать ты моим привычкам,
Зря не злиться, не ворчать, будем жить отлично!
-Всё я, милый, поняла, и сама не скрою,
Слабость есть и у меня, поделюсь с тобою...
Каждый вечер, ровно в пять сексом заниматься,
И, поверь, мне наплевать, где ты будешь шляться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372380
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2012
Где больше слов – скудней дела,
Изъян рождает безупречность…
Мы носим бренные тела,
Войти пытаясь в бесконечность.
Кому на грабли в самый раз,
Кому судьба готовит вилы…
Мы слепы к тем, кто любит нас,
И любим тех, кому не милы.
Лишь вопиют сердца из тьмы,
Но поглощает стон окрестность…
Знать не дано, откуда мы,
И перед нами неизвестность…
А жизнь, как старое вино,
Течет в бездонное окно…
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366365
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Молився тихо чоловік:
«Один я, Господи, навік,
Поговори зі мною, прошу,
Не винесу такую ношу!»
І заспівали трави в лузі,
Пташиний гамір по окрузі
Розносився на всі боки,
Та бідолаха, навпаки,
Ще з більшим відчаєм кричав,
Не чув пташок, не помічав
Трави, що хлюпає росою,
Благав: «Поговори зі мною!»
Враз шквал вогню і небо навпіл,
Загуркотіли хмари залпом!
Та знов не розуміє знак,
Сидить і плачеться бідак:
«Дозволь мені тебе уздріти,
До скону днів буду радіти!»
Зірки засяяли ясніше
Всміхнувся місяць ласкавіше…
Та де там, не звернув уваги,
А серце додало наснаги.
До Бога знов звернувся він,
Низенький роблячи уклін:
«Видіння покажи! О, Боже,
Можливо, це хоч допоможе
Мені дізнатись, що ти є!»
Всьому весна життя дає –
Струмочку, що до річки-мами
Спішить травистими лугами,
Веселій бджілці-трудівниці,
Що мед несе до годівниці,
І жовторотим малюкам,
Які пищать то тут, то там,
Чекаючи на черв’яка,
Що принесуть із далека…
Але й цього не помічав,
Усе молив, усе кричав,
У відчаї стогнав небога,
Благав його торкнутись Бога,
Щоби відчути на собі
Тепло долоні далебі.
Не витримав, спустивсь Всевишній,
Коли цвіли медово вишні.
Ніжнесенько торкнувсь плеча…
«Що за метелик докуча!?»,
Змахнув його і геть пішов,
Так відповіді й не знайшов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357578
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 18.09.2012
І ніхто не прийде. І ніхто не постукає в душу.
Лиш самотність німа чіпко серце моє полонить.
Я стомилася жить. Але жити я все-таки мушу…
А життя – наче вічність, що часом спливає за мить.
2011-09-26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358861
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Я не знаю тебя, незнакомец, покинь мой чертог.
Мир безбрежен и полон сомнений о небе и смерти.
Нас то в омут бросает, по кругу на скорости вертит...
Ты пришел, чтоб сорвать моей жизни душистый цветок?
Я не знаю тебя, незнакомец. Взгляни на Восток.
Там народы живут, что покорны велению неба.
Неужели ты в крае пустынь, гор, озер еще не был?
И не видел, как в русле реки бился буйный поток?
Незнакомец, иди. Пусть пройдет сорок дней и ночей,
Повидай мир, людей, зло познай, перед Богом покайся.
А когда всё увидишь, узнаешь, тогда возвращайся
В край холодных снегов, бесконечных лесов и полей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351309
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012
Какие звёзды? Какое небо?!
Огонь заката давно погас.
Здесь, на земле, не хватает хлеба,
а там, на небе, так мало нас.
Мы горько плачем, себя жалея,
мы жаждем денег и множим прах.
В нас дьявол глупости тьму лелеет,
блистая перстнями на руках.
Их блеск чарует пустые души,
и устремляет в ночную тьму.
Нам мало моря, нам мало суши –
всё не по сердцу, не по уму.
Здесь муж жену изберёт по плоти.
Мужчину женщина – по деньгам.
Но плоть стареет, уходят деньги
и платят дети по их долгам.
Какие звёзды? Какое небо?
Да кто их видит в такую ночь!
А нам всё мало земного хлеба,
нам свет не виден – нам не помочь …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335443
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Благословите себя на страдания
Ибо ведут они нас к очищению,
Ибо ведут они нас к восхождению
И воспитанию в нас сострадания.
Горе становится нашим учителем
Для воспитания жизненной мудрости,
Для избавления мыслей от глупости.
Чтоб над собой стали мы победителем.
В горе рождается к людям участие
И проявляются качества лучшие,
И возвращаются души заблудшие
К Божьему свету и лику причастия.
Не избегай ни страданий, ни радости.
Крест свой неси терпеливо, не жалуясь.
И за успехи товарища радуясь,
Мысленно даже не делая пакости.
Чтобы избавить себя от страдания
Нужно прислушаться к голосу совести.
Нужно избавиться нам от греховности
Горя тогда позабудем название.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330755
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Молодость и зрелость сели на скамейку…
Молодость сказала: «Ты как я сумей-ка…»
Зрелость отвечала: «Красота не вечна,
Научись делиться красотой сердечной…»
Молодость, с насмешкой: «Что в тебе такого?
Дом, семья, работа… Скучные оковы…»
Зрелость улыбалась, будто младшей дочке:
«Без оков семейных люди — одиночки…»
Молодость твердила: «Всё во мне прекрасно,
Молода, свободна, и красива, ясно?»
Зрелость отвечала: «Я тебя мудрее,
И с тобой, малышка, спорить не посмею…
Повзрослей, узнаешь, счастье не в свободе,
Не в ночных гуляньях, не в Парижской моде…»
Молодость смеялась: «Глупости всё это,
Раз не в этом счастье, значит счастья нету»
Зрелость отвечала: «Нет, оно бывает,
Если жить с любимым небо позволяет,
Если смех детишек слышится из дома…
Ты ещё со счастьем, крошка, незнакома…»
Молодость спросила: «Если правда - это,
Что ж ночами плачешь и о чём секреты?»
«Я ночами плачу…», — зрелость говорила:
«Потому что раньше - это не ценила…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330580
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012
У любви моей – два крыла:
Одно – счастье, другое – страдание;
Отступает безропотно мгла,
Видя двух полюсов сияние.
Нет понятий добра и зла,
Совершенна она и искренна;
У любви моей – два крыла:
Одно - ложь, а другое - истина.
Но без них никогда не взлететь
От крестов, куполов и тлена;
У любви моей пряник и плеть –
Два крыла из земного плена…
В.Стр@нник /2007 г.
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324488
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Буває, що життя ламає крила
у той момент, коли злетів увись.
І що поробиш - доля тут безсила.
Як маєш крила - Богові молись...
Як маєш розум - не міняй на гроші.
Цінуй хвилини – в них усе буття.
Достойно пронеси життєву ношу,
З любов’ю, що не кане в забуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323371
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 21.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012
Люблю в мужчине широту души,
Открытую улыбку, умный взгляд.
Когда он любит женщину одну,
Свою, - другим он просто рад.
Но чаще видишь – мелкая душа,
Ухмылочка и этот липкий взгляд,-
Ему своя-чужая – всё равно...
Так разве он, убогий, виноват?!
Мужчина выбирает по себе:
Религию, дорогу и жену,
А женщина - того, кто назовёт
Единственной, на век, её, одну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311982
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Цените тех — Кто Вами дорожит,
Храните тех — Кто Вас Оберегает.
Печальтесь с теми — Кто о Вас грустит,
и вспоминайте — Кто по Вам скучает.
Живите теми — Кто для Вас живет,
поддерживайте тех — Кто Вам опора.
Смешите тех — Кто радость Вам несет,
и слушайте во время разговора.
Заметьте - Кто заботится о Вас,
поймите — Кто ВАС сердцем понимает,
Чуть нежности навстречу, сотню ласк,
И Жизнь звездою засверкает!!!
Летять – не спиняться хвилини,
Приходить неповторна мить,
Коли вдивляється людина
В роки, що встигла вже прожить.
Було і чорне і червоне,
На рушнику земних доріг,
але любові стиглі грона –
То найсвятіший оберіг.
Хоч скроні світяться від срібла,
Добро натхнення додає.
Сердечне, щире Вам спасибі
За те, що Ви на світі є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311019
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 04.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012
Что счастья нет – сама в том виновата!
Не той дорогой шла, не в те края.
Не так жила я и не с тем когда-то
И не того «любимым» назвала.
За доброту и за наивность мыслей
Была наказана. За всё сполна.
Я многого желала в этой жизни
И многое за это отдала.
И так уж вышло, что не смела выпить
Хоть каплю счастья из запретных вод.
Мне свой устой хоть раз переосмыслить
И сделать всё, хоть раз, наоборот.
Хотя бы раз не преклонять колени
Перед любовью, как у алтаря.
И дать себя на растерзанье лени
И быть любимой, гордость хороня.
В путь с эгоизмом (стервы ведь живучи!)
Без лишней совести идти смелей.
Таких, как я, жизнь разуму научит
После того, как стукнет посильней!
А счастья нет! Его я потеряла
Среди людей, не помнящих меня.
Но слишком поздно всё начать сначала.
Разбит грозой штурвал у корабля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305328
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Осінь – божевільна жінка,
Жінка з золотим волоссям.
Вона по вулицям проходить стрімко,
Вона дарує всім дитячий посміх
І все розбризкує осінні коси
На сірі лабіринти наших кроків
У тихім миготінні сонця,
В тремтінні місячної ночі.
Її життя – це нескінченний подив
Журливим хмарам на сліпому небі
Серед блискучих потайних мелодій
Роси на мареві пожовклих стебел.
Ти, Осінь, – божевільна жінка
За генія людини розумніша
І по щокам твоїм стікає стрімко
Очей нестримний і сп`янілий посміх
Та розуму мінливий, тихий спокій.
О жінко з золотим волоссям,
О божевільно жінко,
Жінка – Осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305129
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Вы думаете, умер я? Ошиблись.
Для плоти свежевырытый окоп.
Всего на миг душа и тело сшиблись
И разошлись:
Дух - в небо,
Тело - в гроб.
Вы думаете: все.
А я пылинкой
Взлетел, чтоб замереть у потолка,
Чтоб посмотреть: а хороши ль поминки,
И сколько вы налили в мой стакан.
Не надо ни напыщенного слога,
Ни скорбных и сочувственных гримас,
Вы ешьте, пейте, смейтесь, ради бога,
Я здесь, я с вами, я смотрю на вас.
В молчанье я смотрю, кого сегодня
Собрал сюда мой поминальный стол…
Вот этот, с бородой, мне должен сотню,
Брал на неделю и забыл про долг.
А тот божится, что он был мне другом,
Что он скорбит по мне, как по отцу.
При жизни он не раз был мною руган
И даже бит. Не верьте подлецу.
А это кто?
Не разберу, не вижу,
Не разглядеть - отсверкивает плешь.
Узнал его я. Был я им унижен.
Молчи. Не лги. Возьми кутью и ешь.
А эта ритуал блюла особо -
Поднаторела, видимо, она -
Тайком зевая, плакала у гроба,
Да и теперь слезлива и пьяна.
Но… стойте!
Кто, нетраурно одетый,
У входа мнётся где-то позади?
Уйдите все и дайте стул поэту.
Пришёл мой друг.
Входи, поэт!
Входи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295620
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 08.01.2012
Швидкий потяг до Одеси
Мчить - немов ракета
У вагоні сидить дядько
Згідно до білета
А навпроти африканець,
Мавпочка на спині,
Де та Африка , а він
В нас на Україні.
Дядько думає вечерять.
На столі хлібина,
Четвертина сала, пляшка,
Чарка, цибулина.
Мавпеня уздріло сало
І мов блискавиця
Четвертину хвать, і миттю,
На третю полицю.
Чарка дядькові у роті
Мов кістка застряла.
Як це так? Мала нахаба
Сало в нього вкрала.
Негр до мавпи каже строго
- Що за жарти Мікі?
Поверни негайно. Чуєш?
Ти ж уже великий.
А те бісеня трикляте
Очима моргає
Четвертину, аж за спину
І не повертає.
Дядько, уже як оговтавсь,
Криконув що мочі
- Ти Миколо чого батька
Слухати не хочеш?
Поверни негайно сало
Бісова дитина.
І до негра. – Вам не сором
За такого сина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303708
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 08.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2012
Задавили кота,
задавили бездомного Васю,
мощный джип его сбил и унёсся, как смерч, далеко,
И не знал мальчуган у окна на просторной террасе:
Вася к ним не придёт, как обычно, лакать молоко.
Задавили кота,
ведь котам не положены латы,
полосатая Мурка подумала: вновь обманул,
повздыхала, припомнив, что кошки бывают крылаты,
и в запасе имеют хвостатые жизнь не одну.
Задавили кота,
зверь, с похожей разительно мордой,
у бенгальской деревни лежал уже час в камышах...
Тигр решил неотступно, решительно, твёрдо
стать теперь людоедом – такая вселилась душа.
12.06.2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195227
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 26.11.2011
Мій Боже!
Коли я впаду під хрестом – дай мені сили.
Коли я визнаю свій гріх – відкрий вуста.
Коли зневірюсь – не покинь, згрішу – помилуй,
Коли шукатиму – прийди в моє життя!
Коли я згіркну від біди - дай мені Віри,
Коли я висохну від сліз - Любові дай,
Коли збіднію, захворію – дай Надію,
Коли занапащусь – спаси мене!
Спаси і не покинь мене, бо ввірую!
Під хрест Твій прибігаю і покров,
Коли радію й плачу – Тобі вірую!
І дякую, мій Боже, за Любов.
Друковано в книзі "Під арками", 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247573
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 22.11.2011
Звук флейти першородної
Лунає...
На нотах, притаманних тільки
"ЇМ"...
Там, на верхів*ях гір
Площин немає...
Притулок надається
Не усім...
Зріднитись звуком серця
З висотою;
Низькими стежками не ходять
До вершин...
Співай хвалу мовчанню
І спокою,
Пізнаєш звук піднесених
Глибин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295203
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Вовк женитися надумав і став вибирати:
Почав думати, гадати, котру за жінку взяти.
- На лисицю подивився - руда та погана
За «культурну» поведінку у неї догана.
До зайчихи придивився – в неї довгі вуха,
А свариться, не дай Боже, як скажена муха.
Колюхата їжачиха має куці ніжки,
Ще й до того - дуже бідна: всюди ходить пішки
Взяв би мавпу, але в біса - занадто хвостата,
Ще й до того, в неї, кажуть, свище вітер в хаті.
Жаба майже не вилазить зі свого болота, -
Та не звик я до такого, що ж це за робота?!
Черепаху взяв, би радо: має власну хату.
Дуже мудра, ще до того - казково багата.
Та до неї лиш поткнувся - гарбуз показала,
Бо на сірого давненько компромата мала.
Так вовчисько обирав та дообирався,
Що на старості - як палець - сам один зостався.
То ж спочатку сам на себе, вовче, подивися.
Поважать навчися інших, а тоді женися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295178
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2011
Ошалев от дождя и пьянства,
Разрываю толпы кольцо:
Междурылочное пространство
Вдруг открыло твое лицо.
Как мужчина, я был "из ранних",
Только вспомнил внезапно я –
Что давно уже не избранник
Да и ты давно не моя.
Что-то сердце опять забилось,
Я стою - дураком дурак.
Равнодушие, где ты скрылось,
Мне сейчас без тебя никак.
Мне с тобою все с рук сходило,
Даже если другим назло.
Как легко мне когда-то было,
Как сегодня мне тяжело.
Вот, она и пришла, расплата
И, наверное, навсегда –
Боль за прожитые когда-то
Легкомысленные года.
Боль обманутых мною женщин
Сконцентрировалась во мне.
Понял я, что чертям обещан
На сегодняшнем судном дне.
11.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286656
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Мальчишка-солнце.. Девчонка-вьюга..
Весенний ливень, их, свел друг с другом.
Детские игры во взрослые судьбы:
В море житейском не утонуть бы.
Женщина-холод.. Мужчина-жар..
Быта брандспойты тушат пожар.
Страсти костер догорает шипя:
Трудно быть вместе, себя не любя.
Дедушка-пепел.. Бабушка-иней..
Жизнь улетает, как аисты в ирей.
Вместе встречают закат бытия,
Счастья огарки в ладонях храня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258053
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 03.10.2011
Осень настигла нас, и ни к чему эти фразы...
Хочется чая, и ночь напролет убивать,
Мы пережили любви недописанной фазы,
Больше не стоит о ней нам с тобою мечтать.
Всё, что прошло, то забыто, его не исправить,
Сердце болит? Вечерами. Бывает. И время - вперед...
Если захочется сердце больное расплавить,
Знай, и от этого боль заживет... Заживет...
Грустно, что мы никогда... Остановятся мысли,
Их листопад закружит под небесной рекой.
Я зачеркну за бумаге забытые числа,
И обрету долгожданный и вечный покой.
Время пройдет. Я не вспомню всё то, что забыла,
Брошусь вдруг в память, а там - ничего... Ничего...
Знаешь, а я... до последней минуты любила
В мире бессмысленном только тебя одного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283269
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Если б слышала душа мудрецов,
избавлялась бы сама от наивности..
Ты свободна - если в сердце любовь,
но рабыня, если жаждешь взаимности..
Я сегодня пробудилась другой,
видно Боги ум лишили невинности..
Провели своей волшебной рукой,
избавляя от желаний взаимности..
Нет, не стоило мне слов о любви,
как награду за заслуги выпрашивать?
И картину, где следы нелюбви,
разноцветными мелками раскрашивать..
Научилась я читать между строк,
только силы нет прочтенное вынести.
Не оракул я, не маг, не пророк...
Но вольна я от желаний взаимности..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109164477
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280980
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Она смогла уйти – за ним.
Видать, любила...
Особняком живут. Одни.
Хватило силы
ей оторваться от родни
и жить в разлуке.
А муки – ведомы ль они
обычной суке?
Живут. Два раза в год щенят
на свет рождают.
А те растут. Шалят. Скулят.
И пропадают.
...Собака воет ли, ветра
стенают-свищут?
Неделю бродит по дворам,
детишек ищет...
...Вползёт под вечер в конуру,
уснёт в бессильи,
не зная: это дело рук,
что их кормили.
Но стихнут отблески беды
в глазах собачьих,
и запах лакомой еды
обиды спрячет...
Другое дело человек.
Другое дело:
живут сомненьями вовек
душа и тело.
Когда в тупик ведут пути,
ох, непростая
(неразрешимая почти!)
задача – бросить и уйти...
Уйти из стаи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279659
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Душу натаскивай на одиночество,
терпеливо, ласково, как собаку.
Приучи к наладонным сладостям
и своих узнавать по запаху.
Пусть свернется у ног калачиком,
тебе одному послушная.
Научи себя не растрачивать,
не бежать за чужими душами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277792
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Не спите рядом,
не тратьте время —
ловите нити соединений.
Вдыхайте глубже,
держите крепче
скользящий
в пальцах
восторг мгновений.
Врасплох застигнуть
пытайтесь ласку,
в глазах любимых
ловите искры.
Обид гнилую
срывайте маску —
храните сердца
мелькнувший высверк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231905
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 30.08.2011
Остались неотправленные письма,
Завёрнутые в шёлковую шаль.
Как призраки невосполнимой жизни,
Плывущей в неизведанную даль.
Остались недосказанные речи,
Застывшие в клубке моих обид.
Их шлейф огнём окутал мои плечи
И пламя, то погаснет, то горит.
Остались неотыгранные роли
В комедии абсурдов и теней.
И ужасы невыносимой боли
От одиноких и печальных дней.
Остались недожитые мгновенья
У края жизни, на черте судьбы.
И час последнего благословенья
Перед уходом в царство пустоты.
Вся недосказанность и тщетность жизни
Терзает душу пыткой, как палач.
Желания сухарь последний сгрызли
И умерли под свой прощальный плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275408
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Я не пишу стихи. Я просто вожу шариковой ручкой на бумаге. Буквы сами по себе создают слова, строки и столбцы. Без времени на раздумия. Только авторучка, которая касается своим острием к листу бумаги.
Это очень просто, если отключаешься от всего и слушаешь музыку своего сердца. Мысли сами по себе начинают творить, а ты просто наблюдаешь за их работой. Не вмешиваясь, ничего не перечеркивая и не исправляя. Только то, что имеет значение, в чем сущность твоего “сегодня” и будущность твого “завтра”. Только такое творчество настоящее и ценное автору. Оно ему вместо эликсира жизни. Такое всегда будет частью его мира, миром его жизни, жизнью его души. Только это творчество граничит с безумным чувством – чувством свободы. Это чувство невозможно забыть тем, кто его хотя бы раз на себе испытал.
Открыть окно и, закрыв глаза, чувствовать каждой клеткой тела ночную прохладу. Очистить сознание от всего лишнего, просто выбросить его в пучину ночной тьмы. Попробовать сосчитать звезды и долететь до луны с закрытыми глазами. Просто слушать музыку и быть готовым к наплыву мыслей, часто весьма внезапных и из-за этого разящих наповал. Но это приятно. Словно в геометрии: проектирование собственных мыслей на бумагу. Мысли они ведь словно точки, ожидающие того момента, когда их соединят линии. Они ожидают своего участия, они как никогда прежде жаждут принять участие в чудном и незабываемом спектакле на бумаге. Они создают сценарий, выбирают актеров и придумывают декорации. Ты просто избранный, ты единственный, который имеет право наблюдать эти невероятные процессы, которые, кстати, завораживают не меньше самого спектакля. Это чудесно, если у тебя такое бывает, ведь это просто невообразимо красочно. Ты отдаешь себя на растерзание мыслям, и они тебя освобождают, переходя на бумагу. И ты постепенно, с каждым написанным словом, обретаешь то, что доступно так немногим – свободу. Ведь свобода, разве это не чувство того, что тебя уже ничто не отягощает, что тебя уже ничто не тяготит? Это возможность забыть обо всем и ничего больше не желать, даже любви. Это гармония, гармония с самим собой.
Я так это воспринимаю. Как освобождение. Записывая свои мысли, я изливаю себя и делюсь ими с вами. Некоторые находят отзыв у ваших сердцах, другие проходят сквозь сердце мимолетом, не задерживаясь вовсе и не касаясь ваших потайных струн. Но это только к лучшему, ибо определенные мысли одного человека могут принести вред другим – тем, кто пока к ним не готов.
Творчество – это всегда свобода выбора. Но не нужно стараться что-либо избрать, нужно просто прислушаться к своему внутреннему Я. Оно всегда знает лучшее для нас, оно всегда направляет нас к лучшему, но мы так часто поступаем ему наперекор! Отчего? Неужели из-за неумения слушать свое собственное Я!? А вообще, если подумать, то окажется, что человек не вполне осознает свое лучшее. Но ведь для этого не нужно многое, не нужно почти ничего, кроме времени, которого к нашему оправданию всегда не хватает.
Нас ежесекундно тяготит столько проблем и забот, что мы пребываем в постоянном напряжении и даже в подсознательном ожидании какой-то беды. Но разве это похоже на свободу? Тяготит ведь не отсутствие крыльев, а неумение летать! Жаль, но большинство людей не готовы стать свободными, им проще быть рабами собственных жизней. Но что стоит такая жизнь! Разве бывают красивые глаза с пустым взглядом?!
Но я даже не поэт. И тщетно ищу в словарях слова, которые достойно обьяснили бы вам, чем я занимаюсь. Никакой рифмы, никакого поиска слога, никакого ритма. Только то, первостепенное, не ограниченное никакими рамками и правилами, более того даже нарушающее их! То, что изнывает в клетке, которое не просит его выпустить, а буквально требует этого! Честное, гордое, возвышенное. Знающее, к чему стремиться. Ставящее ультиматум.
Мысли. На мыслях стоит весь мир, никакое дело, слово и даже чувство не может обойтись без мыслей. Все то, ради чего мы живем, чем интересуемся, кого любим всегда рано или поздно трансформируется в мысли. У каждого внутри целый хаос мыслей и если мы удерживаем их в себе, то рано или поздно взорвемся. Если мысли не отпускать, они начинают тяготить хозяина. Их накапливается со временем все больше и больше, они жаждут выхода, им душно в человеческом теле. Они устраивают даже маленький армагеддон и толкают своего заточителя на необдуманные поступки, о которых последний будет потом сожалеть. Так почему же их не освободить, если они так настойчиво стучатся в дверь, желая выйти?
Все то, что внутри человека, составляет его собственную маленькую вселенную, которая страстно желает, чтобы о ней узнали и другие, ведь ей очень скучно быть одной, она ненавидит одиночество больше всего на свете. Разве не поэтому честным и искренним людям намного легче найти себе товарищей и друзей? Они открыты для людей и не скрывают свою маленькую мерцающую вселенную. Даже в том случае, если им есть что скрывать. Они свободны, свободны если не полностью, то хотя бы свободны от лжи. Это они творящие, изливающие ночами свои мысли на бумагу авторучкой. Это они знают, что такое свобода, ведь они так часто ее чувствуют! Стоит только попробовать послушать свое внутреннее Я и оно вам откроет такие ваши грани, о существование которых вы даже не подозревали. Вы познаете свою глубину. Только чуточку времени, чуточку внимания, вконце-концов чуточку одиночества. Не стесняйтесь бывать наедине сами с собой. Это очень важно ибо открывает дверь в вашу внутренную сущность.
Начав записывать свои мысли, бывает очень сложно остановиться. Они такие шустрые и за ними так сложно угнаться! Ты еще не успел записать первую строку, когда они уже придумали целый стих и уже бегут по волнам своей свободы. Ты еще просто не знаешь насколько важно за ними успевать! Промедление способно погубить все творческое в том, кто медлит! Если ты решил идти путем творчества, то должен знать, насколько важен в нем каждый твой шаг. Каждое записанное слово имеет ценность золота, если не большую, ведь оно способно освобождать. Когда ты следуешь за своими мыслями, ты имеешь возможность бежать за ними по морским волнам, летать в небе и купаться в лучах восходящего солнца, наслаждаться тропическими ливнями, танцевать на облаках под музыку своей души… это настолько прекрасно, что тебе было бы грехом этого не попробовать. Если ты это почувствуешь на себе, то будешь жаждать снова это как можно быстрее почувствовать. Еще глубже первого раза. Ты будешь желать этого каждой клеткой своего тела. Каждыми частичками своей души.
Как я уже говорил, творчество освобождает. Не хочу даже думать о том, что было бы с нами, если бы творчество не существовало. Но большинство людей пробуют творить как бы мимоходом, невзначай, и поэтому не могут осознать всей силы и глубины этого процесса. Мало кому известно, например, то, что по-настоящему творческий человек начинает из творчества для себя. Он познает свое внутреннее Я, слушая свои мысли. Кроме того, творческий человек на самом деле болен творчеством, он не создает что-либо из-за какой-то конкретной необходимости. Он просто не может не творить. Поэтому он и знает о свободе больше всех.
Что же касается лично меня, то я считаю день (точнее – ночь), во время которого я ничего не написал, прожитым зря. Я не хвастаюсь этим и не ставлю себя в пример другим, я просто хочу, чтобы вы об этом знали. Ведь фактически каждый день несет в себе столько информации, чувств и серости, что не писать становится даже невозможным. Возникает настоящая потребность “жертвовать собой” во благо своего же освобождения. Такова сущность каждого без исключения человека. Он так или иначе жаждет свободы. А творчество способно изготавливать ключи и открывать двери реального мира, в котором заперт человек. Чем раньше это осознаешь, тем дольше сможешь быть свободным, тем большего достигнешь. Ведь так или иначе ты взаперти и не видишь ничего, кроме своего безумного мира; неужели ты все еще не жаждешь освобождения?!
2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273237
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Настали непростые времена.
Наверно,где-то сделана ошибка!
Но,знать бы в чём была моя вина?
И как уйти от горестей избытка?
Куда идти и где найти приют?
В пути нелёгком истоптала ноги.
В спокойной гавани меня не ждут
И не ведут до благости дороги.
На перекрёстке двух путей - тупик,
И лишь за тёмным лесом чисто поле.
Иссяк давно живительный родник
И корень жизненный засох в неволе.
Настали напростые времена.
Наверно,чем-то Бога прогневила.
Я дух к вершинам радости вела,
Но, главное с собою взять забыла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268344
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 03.07.2011
Однажды в Мире жил-был Я.
Да, было дело.
Во мне жила душа моя,
Страдала, пела.
И кровь написанных стихов,
Текла к бумаге.
И боль прожитых мною слов,
При каждом шаге,
Во мне звучала как мольба,
Струны звенящей.
Стихи рождались как судьба,
Строкой летящей.
И если ты, прочтя судьбу,
Кивнёшь согласно.
Узнаю Я - не зря живу,
Все не напрасно.
Моя судьба, мои стихи,
Угодны Богу.
И он простив мои грехи,
Пошлёт в дорогу.
Чтоб в этом Мире жил-был Я,
Стихом и болью.
Пусть в них поёт душа моя,
Живой любовью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267144
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 26.06.2011
Ты не поверишь! Я трачу все деньги на краски, холсты и мольберты.
И рисую цветы, восходы, закаты, красивых людей портреты…
А потом надеваю воздушное платье изумрудного цвета
И летаю, танцую в ночи! Одна. На дорожке лунного света.
Ты не поверишь! Я учу нелюбимых слушать трав голубых шорох…
И в разбитых сердцах я вставляю окна. Каждый день. Осколков ворох!
А упорное море играет и лижет разноцветные стекла,
Превращая их в камушки и хрусталь, что искрятся на фоне блеклом.
Ты не поверишь! Мне нужен клей ПВА и листы белой бумаги.
Для того, чтобы склеить заблудшие души, большего и не надо!
Я мечтаю пройтись по аллеям сквера в сумерки или под утро…
И еще покрасить скамейки для всех влюбленных розовым перламутром.
Ты не поверишь! Я в июне почти не пишу свои небылицы.
Я купаюсь под солнцем, пью это счастье и не боюсь повториться.
Ты не поверишь! Но здесь замыкается круг даже для ангела!
Я взлетала,
взлетала!!!!!
А после – в небо синее
падала…
падала!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265439
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2011
Я боялась признаться себе, что не любишь.
Я боялась тебя потерять навсегда.
Я прощала, мирилась и знала – погубишь.
Знала – сгубишь меня, но не знала, когда.
Так не любят, как ты! Так не любят, я знаю.
Сердце вдребезги, в мелкие клочья душа.
Но терплю и прощаю, зачем-то страдаю,
В ссоре чувства и разум. Сама хороша.
Мне б уйти, позабыть, мне б с тобой распрощаться,
Четверть века вдвоем зачеркнуть навсегда.
Прочь умчаться хочу,точно так же – остаться.
В этом слабость моя, наказанье, беда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264610
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 12.06.2011
Пора начать жить,
Чтобы каждый твой вздох,
Полон счастья был.
Зачем как волк выть,
Твой удел не так плох,
Если жизнь полюбить.
Пора всех простить,
Все плохое забыть,
И жить, просто жить!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264140
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Ты- прекрасна, ты- чудесна,
Ты мила и хороша.
Жизнь к тебе не справедлива.
Но ты знай, что ты- сильна!
И не нужно огорчаться,
Если что-то вдруг не так,
Все- отлично, все прекрасно,
Только помни, ты- сильна!
Быть не понятой- не просто,
Но, прошу тебя,смирись.
Все пройдет, и это тоже,
Я прошу тебя- держись!
Твое сердце благородно,
Всем желаешь ты добра.
Пусть, не все тебя оценят
Будь, пожалуйста, сильна.
Ты прощаешь все обиды,
Зла на сердце не таишь.
Зря,тебя хотят обидеть,
Просто знай,что ты- сильна.
Время- самый лучший лекарь!
Ты со временем поймешь.
Улыбнись и вытри слезы.
Знай и помни, ты- сильна!
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262242
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 03.06.2011
Святая ложь, презренья мать,
Краеугольный псевдокамень.
А люди учатся писать,
Хотя зачем, не знают сами.
Святая ложь, гнилой бурлеск.
Крутой фундамент раздвоений.
Снаружи колер,лоск и блеск.
А за фасадом только тени.
Конфигурации ума
Порой причудливы нелепо.
И светом мнится людям тьма,
Куда они стремятся слепо.
Слепых пророков злая рать,
Штандарты лжи под небесами.
А люди учатся писать,
Хотя зачем, не знают сами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263168
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011
Мне кажется, я живу прошлым,
А прошлое мною живёт.
Коль будущим стать невозможно,
Оно беззастенчиво врёт.
И топчет забытые тропы,
И в небо устало глядит,
И с горьким упрёком сквозь шёпот
О бывших обидах твердит.
Без стука врывается в гости,
Крадётся бессовестно в сны.
Тайком мастерит дряхлый мостик,
Разрушив гиганты-мосты…
… Грустится с утра отчего-то,
И хочется жить и не жить.
У прошлого снова забота –
Не дать мне его позабыть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262841
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 01.06.2011
Я тебе объявила войну,
Ну и пусть.
С болью крикнула:
Больше к тебе не вернусь!
Ухожу, уезжаю, умчусь
Навсегда.
Не вернусь, не вернусь,
Не вернусь никогда!
Я устала бороться,
Устала рыдать.
Не дано мне тебя
До конца разгадать.
Не постичь твоих чувств,
Я не верю тебе.
Какова моя роль
В твоей грешной судьбе?
Я – удобная вещь,
Что всегда под рукой?
Чтоб тебе создавала
Уют и покой?
Охраняла, чтоб в доме
Твоем пустоту?
Милый мой, ты ошибся,
Ты выбрал не ту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260580
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Жизнь танцует в ритме вальса.
Раз, два, три и разворот.
Что стоишь? Танцуй не парься,
Раз, два, три и жизнь пройдёт.
Забывает быль и небыль,
Равнодушный метроном.
Разделив как крошки хлеба,
Свет и сумрак за углом.
Нашей жизни повороты -
Раз, два, три и ты дурак.
Плачут флейты и фаготы,
Скрипки пилят полумрак.
Полусвет преддверье мрака,
Раз, два, три и ты в гробу.
Что стоишь? Танцуй собака!
Иль потащат на горбу.
Хочешь жить умей вертеться
Жалость нынче не в чести
Жить мешает? Вырви сердце,
И держи его в горсти.
Раз, два, три, какая жалость
Нет друзей? Так это блажь.
Взял бутылку, выпил малость,
И опять поймал кураж.
Но от этих поворотов,
Не танцуется уже,
Слышишь совесть? Есть работа,
На последнем вираже.
И во храмах плачут свечи,
Кап да кап на аналой.
Вальс с тобой танцует Вечность….
Сделай милость – будь собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260900
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2011
Точь-в-точь
Ты, как ночь,
Тёмен.
И упрям, как овен.
Вен сплетенье:
Картины-виденья.
Ночные бденья.
(Тот пишет что-то..
Папирус шуршит..)
Ты не гранит - карбид:
Плюну, и зашипит
Змейка в твоей душе.
Рай в шалаше,
Где полно гадюк,
Словно бурдюк
С прокисшим цвелым вином.
Смотришь на всех свысока:
Ибо, твой, долог уд.
Ха!
Твой аргумент смешон.
Множество жён
Скажут:
"Уменье важно,
А не оно".
Суть человека - душа.
Тело - сосуд.
Как бы красив не был он:
Помои не пьют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260373
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 18.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2011
Пришли на ристалище два идиота.
Из сумок заплечных знамена достали
И с яростью злою доказывать что-то
Друг другу, окрысившись взглядами, стали.
Ругаются, тычут что силы знамена
Другому один в ненавистные лица.
Как будто в их стычке судьба чемпиона
И места под солнцем успешно решится.
А небу до цвета их флагов нет дела.
Оно беспристрастно, хоть плачет дождями.
Под ним не однажды сраженье кипело,
И люди не раз расставались с вождями.
И то, что казалось фундаментом истин,
Когда-то становится ложью трухлявой.
Стирается многое поступью жизни,
Позором становится бывшая слава.
Окажутся блефом иные победы,
Оставив в сознаньи лишь грустные вздохи.
А память с годами становится бледной.
История молча тасует эпохи.
Прошло двести лет - и эмоции стерты.
У новых времен ведь иные заботы.
И лишь на аренах дурацкого спорта
Ведут нафталиновый бой идиоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259633
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Всё так и есть...
Жизнь – это только смерти месть…
И всех обид давным-давно не счесть…
Жить, как творить…
Всё не познать и не переварить,
Молчи, пожалуйста, не стоит говорить…
Увидеть хочешь дно
Сухих глазниц, где все и всё равно…
Держись, не падай ниц… не нужно… но…
Всё так и есть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259392
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 13.05.2011
З пекучим сонцем обнялись,
В пісках киплячих піднялись
Величним маревом пустелі,
Якихось мертвяків оселі.
Суворі сфінкси - сіре груддя,
Царів обличчя і погруддя.
Стоять: черстві і напівстерті,
Все сіють жах в Долині Смерті.
Навіщо мертвим ті вершини,
Що ген підносяться з долини?
Для слави, гордощів чи виду
Шугнули в небо піраміди?
Тутанхамон, Яхмос, Рамзес...
Хтось мудрий, хтось - із неотес.
З них кожен до небес збирався,
А вище всіх Хеопс дістався.
Старались вознестись - дарма,
Стоять гробниці... Їх - нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257528
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 06.05.2011
- Скажи мне, Отче, что вон там вдали
За звёздной мглой, то ярче, то слабее,
Но так печально и устало голубея,
Круж́ится медленно в космической пыл́и?
"О-о... там Земля. Земля... И целый мир земной,
По чьим морям Луна дорожки стелет,
По чьим обветреным просторам и доселе
Журчит вода и сыплет снег зимой."
- А ́есть там кто?
"Там люди видят сны,
Прикованные слабостью к постелям,
Там плачут матери в январские метели,
А сыновья не возвращаются с войны,
Там много бед, разлук, и сердце их болит,
Но всё равно, смеясь, встречают вёсны
И смотрят иногда всю ночь на звёзды,
Шепча слова своих земных молитв...
Спешат...
Спешат домой, спешат пожить,
Страдают, ждут, бегут, стреляют в спины,
Щадят убийц порой, карая неповинных
И ... любят д́о смерти...
.............................Им свойственно любить"
- Но как же так? На чём тот мир стоит,
Когда так часто юных там хоронят?
И как живут, когда он в их ладонях
Следами слёз, как кружевом увит?
"Не знаю... говорят, они поют...
А отпуская, не захлопывают двери,
И верят в светлое, в добро, в святое верят,
И потому ещё, наверное, живут..."
Укутав пухом синие моря,
За звёздной мглой, то ярче, то слабее,
Но так печально и устало голубея,
Круж́ится медленно Земля
.................................Земля..
.....................................Земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253289
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Не продавайте батьківської хати,
Коли в світ інший відійдуть батьки,
Щоб ви завжди могли вертатись
В дитинства свого золоті роки.
Хай стеляться під ноги вам стежини,
Лоскочуть п'яти ніжні спориші,
А отчий дім дарує щохвилини
Любов і радість, спокій для душі.
Хай величезні грона винограду
Хмільним вином запіняться в діжі.
І яблук ніжний аромат із саду
Стрічає вас на росяній межі.
Не продавайте батьківської хати,
Ані за безцінь, ні за тисячі,
Щоб за чужим парканом запах м'яти
Не снився вам ніколи уночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250659
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 05.04.2011
Я такую, как ты, никогда в этом мире не встречу…
Эту мордочку в саже не увижу в далеком окне.
И, наверное, время не все мои ссадины лечит.
Как печально, пугающе в небе взрывается снег.
Я сама, как пугливая Кошка – я так осторожна!
Запах, шорохи, бабочки, звуки и скрип половиц,
И секретные метки, и тайные знаки на коже –
Мой прыжок в неизвестность, в зеро. Или попросту в блиц.
Я сегодня танцую с Луной, да и ты безотказна:
Твой сверкающий мех и бездонно-мечтательный взгляд.
Пустота без тебя, моя девочка, очень заразна.
И зовут ее Сплин. У нее очень серый наряд.
Мне туда, где ты есть, не допрыгнуть и не дотянуться!
Ты дошла до финала, у меня же горит: «EXIT»
Ем отчаяние, запивая печалью и грустью.
Посмотрите на небо… Там чудо сиамское спит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247444
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 05.04.2011
***
Смерти нет. Есть перевоплощенье.
Ветер новый нашептал мотив.
И за все обиды заплатив,
Вновь мы обретаем вдохновенье.
Смерть не крах, а путь к перерожденью.
Нет начала, если нет конца,
Жизнь порой бывает непроста,
А где истина, там вечно есть сомненья.
Всё пройдёт. Но есть к чему стремиться.
Есть причина, цель и результат.
Но имей хоть тысячу наград,
Всё, что было, вновь не повторится.
Новый день – начало новой жизни,
А вчера был подведён итог былой.
Вечность заглушала голос твой,
А толпа смотрела с укоризной.
Сделать выбор – значит сделать шаг вперёд,
Или же к истокам воротиться.
Жизнь подобна вверх летящей птице,
Смерть – как солнца ясного заход.
И подобно звёздному светилу,
Жизнь погаснет и зажжется вновь.
Ненависть, сомнения, любовь,
Как и прежде, не утратят силы.
Смерти нет. Есть вечность и забвенье.
Как закон, над коим мы не властны,
Наши дни суровы и прекрасны, -
Так устроен мир от сотворенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231023
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 26.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2011
Не тратьте жизнь на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
автор текста - Л.Козырь (с)
АВТОР ФОТО, использованного для иллюстрации, - http://flex-flex.livejournal.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159041
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 21.03.2011
Прощення в матері просіть ще за життя.
Спішіть. За що? Пізнаєш через роки:
Як на могилі хрест стоїть високий,
А долі вже немає вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129445
дата надходження 10.05.2009
дата закладки 21.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2011
Мы в бездну не летим лишь потому,
Что в ком- то вера теплится, слабея.
Как, оказалось, в толк я не возьму,
Распятье – украшением на шее?
Нас бездуховность адова поест,
Мы живы одному благодаря –
Гвоздём вбит в небо храма крест,
И грешная висит на нём земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109467
дата надходження 26.12.2008
дата закладки 08.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2011
Хочу тепла,улыбок,света!
Хочу безумств горячих лета!
Хочу рассвета и заката!-
Мне в жизни сказки маловато…
Хочу бродить по лесу с песней,
Ведь с ней,пожалуй,интересней!
Хочу по крышам пробежаться
И в море теплом искупаться!
Над облаком парить хочу!
К мирам далеким улечу!
Хочу Вселенную объять
И звезды в небе зажигать!
Хочу на радугу взглянуть
И в поле клеверном вздремнуть!
Хочу спешить на свете жить,
Надеяться,мечтать,любить!
Смеяться,плакать,восторгаться,
От всех препятствий избавляться.
Вернуться в прошлое хочу,
Переписать свою судьбу!
Хочу стереть обиды,слезы,
Хочу чтоб вновь гремели грозы,
Чтоб пели вечно соловьи,
Зимой ромашки зацвели!
…Хочу,хочу!Перехочу!!!
Но..над мечтой опять взлечу!
Погаснет свет-зажгу свечу
И вновь,как прежде,ЗАХОЧУ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244313
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
Скільки згоріло нині зірок!
Хтось мре безславно, інший - почесно.
Дехто повірить в ще один крок:
Смерть не буває тільки тілесна.
Скільки не стало нині імен!
Книга жалю сумна і преповна...
З нас від кінця ніхто не спасен:
Смерть не буває тільки духовна.
Навіть зерня до сонця росте,
Бийтесь! Боріться! Крила не стерті!
Треба боятись думать пусте:
Смерть може бути ще і до смерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221730
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 28.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2011
Не хорони себя во зле,
Взгляни на жизнь свою иначе.
Поверь, что легче на земле,
Коль не собою озадачен.
Сосредоточься на ином –
Любить, надеяться и верить.
Пусть горести растают сном,
Забудутся навек потери.
Не хорони себя в тоске,
Досадой дерзкою не мучай.
Коль планы строем на песке,
Сгустятся скоро злые тучи.
И могут вдруг померкнуть дни,
Но и тогда в проверках длинных
Мечту свою не хорони:
Невзгоды – к небесам трамплины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243201
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 24.02.2011
В бушующем море и волны, и ветер,
Погибелью лютой свирепо грозят;
Но смело уходит корабль на рассвете,
Чтоб вновь невредимым вернутся назад.
И так среди бурного буйного мира,
Средь страха и зависти, зла и обид,
Одна, неподвластна улыбке кумира,
_______ Церковь Христова стоит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241861
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Поэзия – ни мать мне, ни сестра.
Не в ней я раскрывал свои таланты.
Я строки не рифмую до утра,
В поту перебирая варианты.
Поэзия – мой врач и лучший друг,
Симфония, где буква вместо звука.
Она всегда лечила мой недуг
И встреча с ней – с реальностью разлука.
Поэзии великие творцы
За правду надрывали свои вены.
А я стихом затягивал рубцы,
Когда познал нарочитость измены.
Я чту стихи, где правда нагишом,
Где сила даже в горести и боли.
Мой стих – эскиз простым карандашом,
Раскрашивать нет времени и воли.
Отсутствие гусиного пера –
Стихи писать отнюдь мне не помеха.
Поэзия – и мать мне, и сестра,
В ней правда, жизнь, забвение, утеха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112500
дата надходження 18.01.2009
дата закладки 13.02.2011
Всё так, как будто меня нет...
Как будто вышел покурить и не вернулся...
Как если бы заснул и не проснулся...
На заданный вопрос не дал ответ...
Кто верит мне - таких наперечёт...
Тех, кто не верит - тоже единицы...
Что наяву, а что мне только снится -
Я не пойму, и вряд ли кто поймёт...
И каждым утром словно воскресаю,
Чтобы чужую жизнь прожить за день,
И призраком войти в ночную тень,
Ещё на шаг приблизившись к не своему, возможно, краю....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94962
дата надходження 28.09.2008
дата закладки 11.02.2011
Вона підходить ближче, ближче
У плині часу і подій.
Чому, мов злісний лиходій,
Холодний вітер люто свище
І роздуває попелище
Моїх нездійснених надій?
Вже осінь. Листя опадає,
Повзуть в зажурі сірі дні,
Течуть, мов сльози, по вікні...
Хоч все проходить, все минає,
Та серце й досі памятає
Ту першу зустріч навесні.
17.11.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206746
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 09.02.2011