Ще залишки снігу зім*ятим папером
Подекуди сіро, без блиску лежать.
На втіху весна загострила вже пера,
І променів сонця прислала нам рать.
Тріумфу бажають і успіхам раді,
Струмки дзюркотять і наспівують пісню.
Старанні гінці на веснянім параді.
Як весело їм і зовсім не тісно!
Повітря вдихаємо. Хлюпають ринви.
Бальзам весняний, мов надія тепла.
І скачуть веселі по вулицях рими.
Радіє душа: господиня прийшла.
(Вітаю всіх з першим днем весни! Любові, миру і добра!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906489
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Ще залишки снігу зім*ятим папером
Подекуди сіро, без блиску лежать.
На втіху весна загострила вже пера,
І променів сонця прислала нам рать.
Тріумфу бажають і успіхам раді,
Струмки дзюркотять і наспівують пісню.
Старанні гінці на веснянім параді.
Як весело їм і зовсім не тісно!
Повітря вдихаємо. Хлюпають ринви.
Бальзам весняний, мов надія тепла.
І скачуть веселі по вулицях рими.
Радіє душа: господиня прийшла.
(Вітаю всіх з першим днем весни! Любові, миру і добра!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906489
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Душа без Бога не звучить,
Вона самотня і сумна.
Душа без Бога стугонить
І не квітне у ній весна.
Без Бога жити не вмієм,
Без Бога не звучить струна.
Життя пройти не зумієм,
І душа блукає одна.
Бог поряд, квітне надія,
І щастя душу веселить.
Розквітає наша мрія,
А радість світанки сріблить.
Хай у серцях живе любов,
Та, що від Отця ізходить.
І звільнить душу із оков,
Добрими плодами зродить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906451
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021
Ти дивився тихо в далечінь,
Поглядом проводив у дорогу,
Силует, як мерехтлива тінь
Вже зникав із рідного порогу
Проводжав, а подих зупинявсь,
Відчувався смуток, як розмаю,
Лист осінній, ніби так прощавсь -
Лиш слова розносились - кохаю
Пропливали слайди із життя,
Ніби стрічку тихо проглядала,
Розпачі і милі почуття -
Все у книгу доля записала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906468
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M
[/youtube]
Я чую кроки обережні,
Іде омріяна весна.
Вона на вигляд так поважна,
Та поки що не запашна.
Іще не стала до роботи,
Лиш оглядає все навкруг.
Зиму ще треба побороти,
Он знов наслала завірюх.
Літають стомлені сніжинки,
Ледь досягають до землі.
Вони так хочуть вже спочинку,
Літать не звикли у теплі.
Розправлять крила неохоче,
Що толку з них - уже ж весна.
Чому це вітер з них регоче?
Та їх примушує зима.
І сміх, і гріх, вони це знають,
На землю ляжуть відпочить.
Тайком на зиму споглядають:
Невже вона в цей час вже спить?
Весна присіла до престолу,
Чи щось робити пора вже?
Роботи повно, усе голе.
Не варто їй спішить іще...
___________________________-
Мої любі Друзі і Читачі! Бажаю ВАМ
щасливої ВЕСНИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906488
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
[i]Я тридцять років говорю з тобою...
(Так вірю, що ти поруч весь цей час.)
Стікає свічка теплою сльозою,
Мій вогник віри у роках не згас.
Продовжують в житті моїм світити
І падати любов’ю в кожний вірш
З тобою разом вивчені молитви,
Твоє тепло, дароване раніш,
Для нас ти там заступницею стала,
Несе палку молитву білий птах.
Забракло слів… повір, їх так замало,
Хай мовить серце, як мовчать уста.
Моя бабусю, ангеле мій сивий,
Я дякую за всю любов твою.
Надію маю, що ти там – щаслива,
що ти, моя хороша, у раю.
Що ти живеш у Царствії небеснім
І бачиш наші радощі й жалі.
Бо пам’ять серця та любов не щезнуть
На небі і на грішній цій землі…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906479
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Наш Київ – серце України,
Його дівчата – маків цвіт.
І Роксолани, й Чураївни
Красою знаджують весь світ.
Наш Київ – це оплот держави,
Його історія – моя.
Усе було: тоді дрижала
Полита кровію земля.
Наш Київ – совість України
В усі часи, в усі віки.
Народ уже не на колінах –
Він в світі не один такий.
Наш Київ – рупор України.
За правду, Боже, не карай!
Звучать тут мова солов’їна
І пісня про козацький край.
Наш Київ – місто у каштанах,
Тут сквери й парки – зелен-рай:
Альтанки, зустрічі й прощання,
А в душах – весняний розмай.
Наш Київ – то Дніпрові схили,
Золотоглаві куполи.
Дай, Боже, розуму і сили,
Щоб шляхом праведним пішли.
Наш Київ – місто у загравах,
Мільйони величних споруд,
Несамовиті водограї –
Людей то все величний труд.
Наш Київ – сонячна столиця,
Науки і культури центр.
На прапорі його – пшениця
Й блакить густа – небес лице.
25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906449
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 01.03.2021
Гарна дівка Валентина
Про кохання все вже знала,
В холодочку біля тину
З кавалером розмовляла:
-Щоб ти знав, Андрійку, любий,
В кожній жінці є загадка…
Поцілуй мене у губи,
Бо солодкі, як помадка.
Загадковий погляд, мрії,
Пишне тіло, ніжне слово –
І прокинеться, Андрію,
В тебе жилка пошукова!
Милий у процес включився,
Щоб не втнути чогось здуру,
Дуже пильно придивився,
Оцінив лице, фігуру:
-А де талія у тебе? –
Тут коханий став питати,-
Цю загадку дуже довго
Я не зможу відгадати!
А ще чув від батька, діда,
Не вдалось їм розгадати,
Як могли жінки з бабами
Всю заначку вигрібати?
Нащо лишні теревені?
Язиками тільки тремось:
Виходь заміж ти за мене,
А там якось розберемось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906470
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Вже й відлетів останній день зими,
Листочком білим із календаря,
Вітаю щиро- з першим Днем весни!
Хай заясніє кожного зоря!
У мішок Лютий, зібрав все пір`я,
Хоча лишив, деінде легкий пух,
Ввібрав квітучість, вкрасив подвір`я,
Вже відчувається весняний дух.
До піднебесся злетів немов птах,
Приліг мелодією… на душу,
Ніби на крилах,подолала страх,
Сльозинку я, від радості струшу.
У змові Березень із вітерцем,
Зігрів всю землю, сонячним теплом,
Й вночі малює, небо олівцем,
Щоб нас втішали ранки за вікном.
Вже синій пролісок і підсніжник,
І крокус звабить вас до нових мрій,
Добро в малюнки, заклав художник,
В серця і душі вклав купу надій.
Знов спів пташиний, риму, натхнення,
Несе поету у сподіванні,
В нових віршах про сьогодення,
На аркуш ляжуть слова приємні.
Що всесвіт наш – на краще змінився,
Людина всміхнена, хоч й старенька,
І сон дитині гарний наснився,
З війни діждалась, синочка ненька.
Мої бажання всім зичу щастя!
Щоб не втрачати надії на МИР!
Весни чарівність немов причастя,
Придасть здоров`я й сили для життя!
Щоби в достатку, в порозумінні,
На столі хліб й сіль завжди в родині!
Нехай земля буянням зелен –трав,
І пишних квітів, приносить радість!
Всіх благ земних, бажаю щиро вам!
Благословіння Божого, добра!
Хай сонце більше приносить тепла,
Щоб усі дружні й многії літа!
01.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906469
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
У переддень весняного приходу
З останніх сил старається зима
Засипать снігом і змінить погоду,
Адже й вона спізнилася сама.
Тепер весна нехай ще зачекає,
Адже зима не скрізь все віддала:
Десь-інде снігу досі ще немає,
А десь мороз ще й не торкався скла.
Тому-то, пнеться з сил усіх небога
І снігом сипле, землю застеля -
Вже стала біла за вікном дорога
Та покривалом встелені поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906485
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Всі птахи й з ними лелеки,
до весни вже не далеко,
повертайтеся скоріш,
ми чекаєм вас усіх...
Птахи є, звичайно, різні,
ми чекаєм їх завжди,
Ранні є, та є і пізні,
скоро вернуться сюди...
Птахи ж, ніби санітари,
шкідників ловлять й комах,
виловлюють й поїдають,
у лісах, степах й садках...
Першими завжди вертають
серпокрилі ластівки,
вони справи свої знають,
і працюють залюбки...
А за ними соловейки,
і зозулі тут, як тут...
І шпаки, і журавейки,
всі за кругом роблять круг...
Дятли, одуди, сороки,
і бугайчики, й дрозди,
костогризи, канарейки,
сиворакші й одуди...
І горобчики, й синички,
і горлички, й голуби,
і рибалочки звичайні,
усі друзі нам вони...
Зберігать й допомагати,
ми повинні їм завжди,
зустрічати, і радіти,
щоб верталися сюди...
Ніжний птах білий лелека,
й чорногузом його звуть,
прилітають із далека,
й з нами поруч тут живуть...
Сніжно-біле оперення,
як поглянеш, зведеш дух,
поміж білим оперенням,
чорне є, тому й чорногуз...
Хоча й чорні є лелеки,
білим родичі вони,
дуже рідкісні це птахи,
їх пожива - плазуни...
Білі, звісно, особливі,
усе більш в селах живуть,
ніжні, вірні і красиві,
і життєва в них є суть...
Люди з радістю стрічають,
і з любов"ю їх завжди,
і вони це розуміють,
й повертаються сюди...
Користь є від них велика,
й неймовірна їх краса,
жаби, миші і полівки,
ховрахи і саранча...
Побачити бува можна,
як лелека у гнізді,
гарний, вишукаший, смілий,
на одній стоїть нозі...
За красу їх неймовірну,
за їх вірність і любов,
вони герої вже постійні,
і легенд, й пісень, й казок...
Всі птахи, то наші друзі,
мабуть знають це вже всі,
в кожний час, в любій окрузі,
ми радієм їх красі...
Якщо в чомусь є потреба,
помагаємо їм ми...
Бачить Бог усе із неба,
відчувають це й птахи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906397
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Як зіниця ока, місяць із-за хмари,
Вигляда широко, пестячи примари,
Обійма пітьмою, заколише в нічці,
Викупа їх коси у чарівній річці.
Часом посміхнеться, а часом заплаче,
І над ранок ляже у чуднім космачі*,
Від проміння сонця зімкнуться зіниці,
Одягнуться в біле хмарки - молодиці.
В білі, білі сукні - у весільні шати,
Рушники святкові стануть вишивати,
Простелять дороги, де їх місяць сходить,
По небесній сині знову з ними бродить...
Місяцю-коханцю, - дивний, кароокий,
У чарівнім танці відрахуй всі кроки,
Змучений - над ранок, затули очиці,
Між хмарок-чаклунок, - дивні молодиці...
«Космач»- означає сонячна долина
(С) Леся Утриско Воробець
Світлина - Богдана Білик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906432
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Рожевий місяць
Кланяється до землі.
Нічне весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906430
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[i]В натхнення незборимій силі,
Як в морі бачу я себе.
Мазками Муза на мольберт
Наносить шторму білі хвилі.
Несе вона у світлі мрії,
Мій світ рятує із руїн,
Знаходить істини мої,
А бриз морський печаль розвіяв.
В натхненні б’ється сила шторму,
Захоплення, шалений крик,
І запал, що в мені не зник
В самотній величі простору.
Немає розкладу в натхнення,
Є пристрасть від звучання слів,
Які душею переплів
В повітрі, що живе в легенях.
Поезії бурхливі води,
Небесний дар спрямую Вам.
… А бриз солоним обдавав
І ніжився від насолоди…[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906404
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Під снігами тихо спить « зелений горбочок»
У задумі спочиває «вишневий садочок»,
І «хатинка, мов дитинка» ніби задрімала.
Під той щебіт, що « сивенька» пташка, наспівала.
«Вийшло сонце, засвітило» розбудило весну,
Ту, що Леся так любила, - радісну, чудесну.
Вона з вірою писала, «…що скоро прилине..»
Й зацвіте в яскравих квітах рідна Україна.
«Пробудяться» гори й ріки від важкого сну.
Будем радо зустрічати Лесину весну.
25.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906332
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Глянь, Сашко!!! – кричить Орися, –
Що за жінка! Що за срам!
Із сусідами новими
Пощастило, бачу, нам.
Подивись, білизну сушить –
Наче прала у піску.
Це у неї щось з руками,
Чи причина в порошку?
Чоловік чомусь промовчав –
Правда, трохи спохмурнів.
Через тиждень чує знову
Він дружини сольний спів:
- Треба їй пораду дати!
Розпирає груди гнів:
Люди ж будуть пліткувати,
Що живем між лайдаків.
Та одного разу вранці
У Орисі – справжній шок:
- Глянь, Саньок, білизна сяє!
Диво!!!!!!
Інший порошок?
Тяжко видихнув мужчина:
- Та нема ніяких див –
Просто я нарешті, мила,
Наші вікна став й помив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767780
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 28.02.2021
Ховай у кулак
власні архіви пам'яті,
Бо пам'ять - як жебрак,
що забирає сьогодення,
Б’є очевидним у серце,
справжнім у мозок,
І краде літери теперішнього з тебе.
Обмежуючи твою крилатість,
Тицяє помилками у лице,
І світанкове у тобі
січеться,
І маленький клубок почорнілої віри
ходить,
заглядає за край обгортки душі,
аби витерти темінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906364
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[b][color="#031ca8"]Ти знов над прірвою Країна;
Знесилена, нескорена, жива.
І тяжко дихаєш. В морозну ніч застигли;
І людяність, і віра, і слова.
А руки, Боже, подивись, подерті!!!
Всмоктався в ніжну плоть колючий дріт.
Здається, любий, не боїшся смерті.
Ти повставав із мертвих на цей світ
Іще сильнішим, аніж був, коханий,
І вперто воював, але чому журба,
Так важко хилить до ланів весняних,
В обійми пригорнути… Та хіба
Тебе втрачаю, рідний, схаменися,
Не треба, зупинись, прошу не йди!
Серця ще б’ються наші,
Ти до них горнися,
Під час несамовитої біди…
Ой, воля, воленька,
Звитяжна, залишайся,
Не йди з степів твоїх в далекий схід,
І з Сонцем весняним гуляй кохайся,
І бережи, примножуй родовід.
Дочок, синів, і гордих, і сміливих,
Нехай наповнюють твій простір і твій світ,
І щасливо живуть в просторах вільних,
Без лихоліть, без втрат, журби і бід…
Та що ж це, буревій похмурий, чорний,
Знов літає все рушить навкруги,
І збурює народне сиве море,
А блискавки кують нам ланцюги.
Старі заіржавіли, ми рвали їх що сили,
Тікали від панів і бусурман,
На Слободу, і там од віку жили,
У края, того що нам Богом дан…
З давних давен лунає твоя пісня,
Така дівоча, ніжна, весняна,
Я тут душею й тілом з нею злився,
І закохався, сильно так… Весна
В струмках твої, ярах, річках, дібровах,
Жива, в бурхливих водах чорнобрових,
В п’янке повітря Закарпатських гір,
Мій дух сплітав у рими ясний твір.
Та ще не вгамувалась боротьба.
Ми не відступим! Зводьте барикади!
Лунай гучніше бойова сурма.
Руйнуй, ламай, в собі сталеві грати…[/color]
На світлині руки українського воїна захисника, руки на яких чи в яких тримається ваш особистий комфорт, мир і спокій...Пам*ятайте це, завжди!!!
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906262
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Как время с возрастом летит!
Добром восполним дефицит.
Его всегда нам не хватает.
За ним торопимся, бежим.
От нас всё время убегает!
Мы им отнюдь не дорожим.
Мы тратим время по-пустому.
С утра понежиться влечёт.
Доступна леность - холостому.
В семье - делам не мерян счёт.
Догнать мечтаем непременно.
Чтобы не сбиться нам с пути.
Но планы рушатся мгновенно.
Просила Бабушка придти.
После работы встретил Друга.
Он был весёлый и хмельной…
И пусть простит меня супруга.
Обязан проводить домой.
Давайте экономить время!
Творить ДОБРО – Сам Бог велит!
Уносит радость время-бремя.
Добром восполним дефицит.
28. 02. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906359
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Я грайливий бешкетун
Та сердитий воркотун,
Я є західний і східний
І південний та північний.
В морі хвилі надимаю,
Шторм та бурю починаю.
Як побачу корабель,
Мов дитина з ним я граюсь,
Коли втомлюсь - затихаю.
Невгамовний...( вітерець).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906358
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Всього три слова: «Я тебе кохаю»
Хотіла б я тобі сказати, друже.
Але на це сміливості не маю,
Хоча тримати в собі важко дуже
Те почуття, що розпирає груди,
Що в твої кроки день мій загортає.
Думками направляю його в грудень,
Воно ж… всякчас у липень повертає.
Трясе мене, неначе вітер грушу.
То меду вділить, то ввіллє отрути.
Хотіла б я тобі відкрити душу,
Але боюся «ні» твоє почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906337
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Весна схилилась біля брами,
І підсніжники уже цвітуть.
Казкова весна йде з вітрами,
Прокладає життєдайну путь.
Співають солов'ї - грайливо,
Лунають веселі голоси.
Ти крокуєш так особливо,
Як еталон чудної краси.
Твоя краса всіх полонила,
І вона немов цей первоцвіт.
Любов'ю серце оповила,
Вона буяє, як дивоцвіт.
В тобі пломеніє кохання,
Життєвої снаги додає.
Із твоїх уст лине зізнання,
Серце любовні ноти видає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906324
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Я проснулась рано - рано,
в вікнах ще сіріло...
За вікном щось вже стогнало,
і гучно скрипіло...
Я неспішно з ліжка встала,
до вікна підбігла...
Під вікном там щось стогнало,
ще й не було світла...
Одяглася я неспішно,
у якійсь тривозі...
Щось в садку моїм блищало,
в снігу на морозі...
Обережно в сад пішла ,
розглядалась, звісно...
Пташка там якась лежала,
і пищала слізно...
Пташку в руки я взяла
до грудей притисла...
Притулилася вона,
й відразу притихла...
В хату з пташкою зайшла,
у крісло поклала...
Її вкрила, як могла
і вона заснула...
Довго спала пташка та,
тихо і спокійно...
Я їй їсти принесла,
й водички попити...
Насторожено вона
на мене дивилась,
та коли я відійшла,
поспіхом наїлась...
Коли пташка ожила,
то вже й заспівала:
"Сінь - сінь- сінь!"- почула я,
й мені легше стало...
Лиш два дні в мене жила,
ніби вже й привикла,
Та як тільки "ожила",
зразу ж й полетіла...
Це вівсяночка була,
або ж "канарейка",
як горобчичка мала,
гарна і маленька...
Десь читала колись я,
що ці малі птахи,
про наближення весни,
сповіщають перші...
Зимова пригода ця,
мене звеселила,
Про прихід весни вона,
мені нагадала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906310
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно завжди коханих знайде.
Як весна в рідний край повертається,
Так й кохання стежиною йде.
Розквітає воно первоцвітами,
Посилає у серце тепло.
Розлітається білими квітами
Проростає неначе стебло.
Від кохання ніде не сховаєшся,
В унісон заспівають серця.
І мелодією розлітаються,
Найтепліші із вітром слова.
Воно ніжно до тебе пригорнеться
І цілунком своїм обпече.
Туркотітиме тихо, мов горлиця,
Шаль накине тобі на плече.
А ще буде чекати під вербами,
На місточку швидкої ріки.
Промінцями торкатиме теплими,
Даруватиме радісні сни.
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно вічно на світі живе.
До закоханих ніжно всміхається
І щоразу до себе зове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906372
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Я тихо схилила чарівнії скроні,
Сніжинка упала мені на долоні,
Сказала привітно - прекрасного ранку
І миттю сховалась у чарах серпанку
А я здивувалась, невже так буває,
Що мила сніжинка ось так промовляє?
І тихо схилилась, щоб мить змалювати
Та буду красуню іще виглядати
Вклонилась низенько та знову дивлюся,
Шукаю красуню та в слід посміхнуся,
Знайду і залишу у тихому ранку,
Щоб знову сховалась у чарах серпанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906353
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EPCHJaw1sGU[/youtube]
Не спить, хвилюється природа,
Уперемішку дощ, то сніг.
От чудернацька ця погода!
Та хто ж в борні цій переміг?
Зима лютує, має право,
Весна ж на п"яти наступа.
Така важка оця тут справа,
Ось знову дощик накрапа.
На перехресті двох доріг,
Зима зустрілася з весною.
Притиш, зима, ти свій розбіг,
Не сперечайся з молодою!
Іде нерівна боротьба,
Не заплямуй, зима, ти честі.
Трива між ними ворожба,
Бо кожна хоче мати власті.
Ось сніг розтав, тече сльоза,
Невже, зима вже підкорилась?
Та чим побити їй туза?
З весногю битись заморилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906366
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
И пламенем горел пейзаж
Покрытый мглою
Волшебника немой рассказ
Так слой за слоем
Как часовые елей строй
Свет созерцали
И этой раннею порой
В лучах астрала
Раскинув руки охранял
Вход бледный тополь
Он с грустью лист с ветвей ронял
Стоял некрополь
И в поднебесье этажи
Вздымались круто
Свет переливчатый кружит
Всё пенясь брютом*
Природа в солнечных лучах
В причудах света
Как канделябр в святых свечах
Любви рассветом
27.02.2021г.
*brut - шампанское брют: Этимология этого слова происходит от французского "brut". Значений у термина много. Одно из них прокралось и в русский язык – «брутальный». Но главное значение - это неотесанный, необработанный, неочищенный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906255
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Любити, захищати
Батьківщину-
Найвища творчість
Оборонців у запеклих
Боях із ворожою ордою,
Впродовж життя
Несуть вони хвилю
Українства, стійкості,
Непереможності-
У часи гібридної війни,
Не втративши людяності,
Віри і любові!
24.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906242
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Як проснешся колись уночі
І огорне тебе щемна згадка,
Відшукай у весни ти ключі,
Знов в душі намалюється казка
Місяць ніжно всміхнеться тобі
Та із неба посипляться зорі,
Ніжні миті такі чарівні
У розкішно привабливій вроді
Милі звуки казкові, як сон
Ніжно пестять душевну уяву,
Дивним сяйвом торкаються скронь,
Всю красу, що лишилась незнана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906239
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
[i]Лучистым счастьем теплится погода,
Весенний день снега и льды крушит.
Весна – это не просто время года,
Это, скорей, цветение души.
Дыханье свежим воздухом нальется,
Вдыхаю трав слащавый аромат.
Слепит глаза, лицо ласкает солнце –
Сезон тепла на радости богат.
Душа поёт весенних дней аккордом,
И ноты те – волшебно-хороши.
Идет Весна величественно-гордо –
И все мечты и радости вершит!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906283
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Її матусенька - весна,
Солодка, наче мед вона,
До неї бджілоньки летять,
Щоби смачний нектар збирать
З пелюсток різнокольорових,
Ряст зізнається їй в любові,
Голубить сонце поцілунком
Весняну квітоньку...( медунку).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906258
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Стрілися Зима з Весною
Та й давай змагатись.
Хто із них тут переможе -
Буде панувати.
Насупила Зима брови,
Морозом дмухнула,
Закрутила сніг угору
І Вітром подула.
Веснонька на все дивилась,
Лише усміхалась.
Раптом Сонечко з"явилось,
Мороза прогнало.
Вітер втих і пішов спати.
Тихо-тихо стало
І сніжок став розтавати.
Весело дзюрчали
Гомінливії струмочки,
Бігли кудись вдалеч.
Навіть і Зима не хоче.
Та все ж відступає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906257
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Життя її, як стрімка течія річки,
Де забагато порогів, перепонів,
На жаль, як вирій, часто рвалися стрічки,
Стрічки надій, мрій, жаданої любові.
Хвороби в муках та все ж вивчала мови,
Слова плекала… з материнським молоком,
Тож перед нею схилялися діброви,
Рядки писемності спліталися вінком.
Велика праця - написати підручник,
І залишила у спадок, для нас з вами,
Щоб прочитав, її кожен шанувальник,
Мала уміння, передати словами.
Про всю історію народів зі сходу,
Вона - навчала любити Батьківщину,
І завжди землю прославляла й рідний край,
Та ті слова, про сорочку білу- білу,
Де вигравали ниточки, як водограй,
Всі настанови в ній, як прожити життя.
Тепер й навІки, буде жити серед нас,
Те кожне слово, її патріотичне,
Що залягло, з весняним цвітом у серцях.
Та шанування до людей святе, вічне
Що в мелодійних творах возвеличує,
Навчає - мудрості, любові, як нам жити.
25.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906244
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Самотня берізка в зимовому сквері,
Вона спочиває, поринула в сон...
Лишивши відчинені трішечки двері,
Щоб чути мелодію вітру шансон.
Співзвучні акорди, десь пісня лунає
Про літо і квіти, погожії дні.
Гілля легенько синичку гойдає,
Мелодія вітру вчувається в сні :
... Колоситься жито, сонце сміється,
Ромашки і маки яскраво цвітуть.
Пташине серденько так трепетно б'ється,
Тепло і любо, не го'лодно тут.
Взимку маленька синичка бідує,
Голод і холод - нестерпні і злі.
Весну дожидає, страждає, сумує...
Вижити треба пташині малій.
Вітер велично шансон виграває,
Берізка мугиче мелодію в сні.
Лети, лети, пташко, журба хай минає,
Перезимувала... Порадій весні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906284
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u-R3IQBKb8c[/youtube]
На поляні проталинки видно,
Це промінчик залишив свій слід.
Хоч надворі мороз і ще зимно,
Вже весни відчуваєм прихід.
Крадькома, нерішуче загляне,
Кине промінь на кілька хвилин,
Ледь торкнеться повітря весняне,
Та все спинять танки хуртовин.
Десь прокинеться квітка з-під снігу,
Не до сну, всі чекають весну.
Хоч би трохи тепла, чи відлигу.
Ці тривожать думки з напівсну.
Та зима не буває постійно,
Вщерть розтануть холодні сніги.
І десь зникнуть думки безнадійні,
Нададуть до життя більш снаги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906254
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m2-hLskvH2s[/youtube]
Не забувай мене ніколи,
Для мене втрата ти важка.
Нехай в тумані видноколи,
Мене почуй із далека.
І то нічого, що далеко,
Відчую подих теплий твій.
Хай принесуть його лелеки,
Забуть мене ти не посмій,
Не забувай мене весною,
Яку чекали ми колись.
І навіть лютою зимою,
Прошу, до мене відгукнись.
Коли впаде пожовкле листя,
Відчуй мій шерхіт під ногами.
Всміхнись й до мене озирнися,
Рахує відстань вже роками.
Не забувай у час гіркий,
Коли вже буде не до мене.
Здолай і вітер ти рвучкий,
Здійсни бажання незбагненне...
НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ Н І К О Л И...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906245
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
День вшанування учасників бойових дій на територіях інших країн
і виведення радянських військ з Афганістану.
Червоні гвоздики із "чорним тюльпаном"
Привозили часто додому в Союз.
Про це пам'ятають в далекім Афгані
В містах: Кандагарі, Шинданді, Кундуз.
Так часто там гинули, кров'ю стікали,
Смерть бачив просякнутий нею пісок.
Колони у засідку часто втрапляли –
Лишалося місиво з брухту й кісток.
Збирали останки у "чорні тюльпани",
Везли́ хоронить посивілим батькам.
Постійно звіріли в Афгані душмани -
Пройти довелось крізь це пекло синам.
Удома річки́ наповнялись сльозою
І нею вмивавсь сивочолий курган,
Та досі ще сниться солдату зимою,
Побратим, що загинув в боях за Афган.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904908
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Не ховайся Місяцю,не ховайся,
Нині ж ти казав мені – закохався,
Вихваляв, що зіронька ясноока,
Тож на небі виплила одинока.
Я тобі довірилась, заіскрилась,
З золотим відтінком засвітилась,
Заспівало пташкою надвечір’я,
Розплеска́ється в небі біле пір’я.
І збиралось сонечко вже на спокій,
Однолюб, я присягавсь кароокій,
Зарожевів обрій і хмар чарівність,
Прикрашала місячну щиру вірність.
Вмить, за Місяцем... знову зазорилось,
Кароокої, серце зажурилось,
Він й забув про зіроньку одиноку,
Посвітлів, залицявся в жовтооку.
09.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906130
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Ховала парасоля їх обличчя,
А літній дощ пісні свої співав.
Закохані стояли собі звично,
Ніхто на них уваги не звертав.
Текли струмки по затишній алеї,
І був в зажурі, романтичний сквер.
А він усе не зводив погляд з неї,
Краплини мокрі падали з дерев.
Що тільки робить із людьми кохання!
На різні вчинки здатне без думок,
Не спати ніч, блукати до світання
І танцювати під дощем танок.
Та, що їм дощ, коли вони щасливі,
І, що їм ніч, коли вони удвох.
Нехай, хоч заливні приходять зливи,
Їх не злякає цей переполох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906152
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eW5Y-88fnTo[/youtube]
Чогось чекання - це прекрасно,
Весну, наприклад, чарівну.
Якщо приходить іще вчасно,
Так від морозів рятівну.
Душа бува чогось чекає,
Чого не знає ще й сама.
І до думок таких звикає,
В надії, що це не дарма.
Перон - це інше вже чекання,
Коли когось безмірно ждеш.
Якщо ця зустріч все ж остання,
Не смій! Її не обійдеш.
Колись згадаєш в час осінній,
Від болю стиснеться душа.
Але тепер ніщо не зміниш,
Думка оця не потіша.
Коли приходжу на вокзал,
В надіїї все іще чекаю.
І тих емоцій цілий шквал,
Бо між людьми тебе шукаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906151
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hbk7dFYYnZ8[/youtube]
Мілкий дощ накрапує в долоні,
Я підставлю ще йому лице.
Вже зимові коні на припоні,
Ти скидай своє вже сідельце.
Відпочинь, тобі ми дуже вдячні,
Іноді наводила ти страх.
Це робила, знаю, необачно,
І тому ці сльози на очах.
Та тобі ми все пробачили,
Бо, зима, ти справжньою була.
Хоч таку не передбачили,
Але як ти гарно все ж цвіла.
Відцвіла,тому і постаріла,
Ми весну чекаєм молоду .
Вже не та у тебе зараз сила,
Ти притиш тепер свою ходу...
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905911
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Твоя жена твердит: “кому ты нужен?!“,
Мол, беден, болен и, к тому же, стар...
А я готовлю каждый вечер ужин
И жду тебя у двери, как швейцар!
Откуда знать ей, что на две персоны
Я сервирую безупречно стол,
Что содрогаюсь с каждым телефонным
Звонком, пересекая светлый холл.
Не верь ей, слышишь? Господи Всевышний,
Приди и посмотри в мои глаза!
Сегодня, кстати, есть шарлотка с вишней
И два билета VIP на вернисаж.
25.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906071
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
У кожній душі є свої мінотаври,
Свої лабіринти і пошук шляхів,
І біла голубка із гілкою лавру,
І сни неосяжні про велич віків.
У кожній душі є свої межі світу,
Своя черепаха і трійко слонів,
І плечі атлантів, і сонце в зеніті,
І писані глечики повні вітрів.
У кожній душі є у шафах скелети
І скринька Пандори, і попіл листів,
Синці від падінь і окрилені злети,
І безліч затінених «п‘ятих кутів».
У кожній душі є свій молот, горнило,
І вибір тернових вінків і хрестів...
І тільки поет бузиновим чорнилом
Усе це складає у руни зі слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 25.02.2021
- Ах ты, доля, моя доля...
сыплешь мне душевных ран!..
А потом припудришь солью
веру в радужный роман...
Над душой то дождь, то ветер!..
Снег холодный... прочный лед...
А беда расставит сети...
в пропасть радостно зовет...
Я пойду... Такие планы
приготовлены судьбой...
- Коль дворец мой был песчаный...
пусть засыплет с головой!..
Коль пошла любовь на убыль...
милый счастлив в стороне...
- Пусть судьба меня погубит!..
Чтоб совсем забыться мне...
- Ах ты, доля, моя доля!..
22.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905706
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 25.02.2021
В лунных бликах сердце плачет...
На дороге взгляд застыл...
- Разве я могу иначе?!
Нужен очень тот, кто мил!..
Как блаженная жду встречи!..
- Но согрел меня... лишь плед...
Догорал уставший вечер
средь рассыпанных надежд...
Осень складывает в лужи
зелень хрупкую весны...
Стала я совсем ненужной...
- Мы не оба влюблены...
Облака Луну закрыли...
С ветром вечер не впервой...
Поплелась домой уныло...
- Понимаю, он... чужой...
* * *
До утра уснуть не в силах...
Перелистываю дни,
где все было так красиво!..
- Только в прошлом все они...
Я расстанусь с грустной ролью...
Не такой хочу любви...
- Слишком, милый, было больно!
Больше сердце... не зови.
Ты забрасывал камнями
всю тропу судьбы моей!..
Душу сковывал цепями!
И старался... побольней...
Ранним утром выйду в поле...
отгоню густой туман...
- Как росу, рассыплю горе!..
Без взаимности роман...
25.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906091
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
СУМУВАТИ, ЧИ РАДІТИ
(Із збірки "Чаро-зіллячко")
Життя... Для чого нам дається?
Долати хащі суєти?
Але допоки серце б'ється,
Шукаєм стежку до мети.
Вчимося. В праці і в коханні
Знаходим радість і печаль,
Хоч кожен знає: день останній
Колись настигне нас. На жаль...
Що потім? То душа пізнає
Коли полине до зірок.
Десь там, за неба виднокраєм
Долати знов за кроком крок.
Чи може, розчинитись тінню,
Поповнивши космічний пил?
Лишивши внуків поколінню
На згадку горбики могил?
Для чого маявся в цім світі
В буремнім вирі суєти?
Чи сумувати, чи радіти,
Коли цей світ покинеш ти?
2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906036
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Сто п'ятдесят й... молодша з кожним роком!
Близька за духом, думкою і словом
Тим, що обрали Тараса пророком,
Й живуть під Богородиці покровом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906051
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
У горах сонце — особливе,
Міняється у кожну пору,
Таке яскраве та звабливе,
Розпушує вершини бору.
Пожвавлює весні дороги,
Хоча направилось на захід,
Навпроти — місяць, срібні роги,
Жбурляє свій дошкульний закид.
Тепер вже інший хрускіт снігу,
Тонка скоринка на заметах,
В підталинах — дзюрчання бігу
Струмків гірських у піруетах.
Вмостилось сонечко в міжгір’ї,
Як диск, освітлює тунелі,
А піки, наче гуси в пір’ї,
Спивають з неба акварелі. 25/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906090
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Чому у неї доня Українка?
Тому, що в доні – матінка така.
Вона – богиня, вчителька і жінка.
Народних дум текла у світ ріка,
Вона збирала перли до скарбниці,
Душа народу – ця тендітна Пчілка,
Тримала завжди правду у правиці,
Її думок трудилася сопілка.
Такий «орнамент»* нашого народу,
Такий фундамент нашої землі.
Вона, мов пташка, що несла Свободу –
Нам рідну мову на своїм крилі.
*ОРНАМЕНТ – книга Олени Пчілки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906054
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Дякую Богу за дар мені даний,-
Жить у цім світі писать, і творить...
Бачить блакить і рожеві світанки,
І працювати, і світ цей любить...
Дай мені, Боже, і втіху, і радість,
В білому світі ще трішки пожить...
Рай цей земний і простори безкраї,
І берегти, й шанувать, і любить...
Я не проситиму земного раю,
Квіти вирощую й їх я люблю...
В них я вбачаю зі світом єднання,
Віру, Надію і радість свою...
Часто вдивляюсь в небесні блакиті,
Ніби лечу серед хмар у імлі,
Думи і мрії любов"ю сповиті,
Як же чудово ходить по землі...
А перед сном, я стаю на коліна,
Богу молюся й прощення прошу,
Дать і мені, й людям благословіння,
Й вдячність свою неодмінно кажу...
Може почує Всевишній моління,
Я ж не багато, здається, прошу:
Миру, Свободи, Надії й Терпіння,
Людям простим, за усіх я прошу...
Дякую я, Бог для мене Всевишній,
Вірую я, що мене зрозумів...
Я на землі цій натхненно працюю,
І не зіб"юсь серед бурь і вітрів...
Подих весни я уже відчуваю,
Їх посилають всесущі вітри,
І хоч зима ще цей світ обіймає,
Вже весняні наші мрії й думки...
Жаль лиш, що вірус нас не полишає,
І усе далі від справ віддаля,
Зменшує мрії, а то і вбиває,
Стогнемо ми і природа, й земля...
І де кінець його ніхто не знає,
Втрати людські нині є в нас щодня,
А він у світі цім вільно гуляє,
Й як відігнати ніхто з нас не зна...
Ми тебе просимо, Боже величний,
Ти за гріхи нас, благаєм, прости,
Вірус страшний і до того ж дражливий,
Просимо, Боже, цей світ збережи...
Тобі подякує кожна людина,
Жити ж у світі цім хочуть усі,
Бачить блакить хоче навіть дитина,
Будем вклонятися, Боже, тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906081
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=loIKIXXlqLc[/youtube]
Ясне, погоже синє небо,
Навколо білий сніг блищить.
Затих давно крилатих щебет,
На землю ніч давно спішить.
Пливе по небі блідий Місяць,
За нами пильно спогляда.
Не нарікає на самітність,
Не знає що це холода.
Скував он річку мороз лютий,
У кризі човник міцно спить.
Не можуть хвилі сколихнути.
Ну як йому це зрозуміть?
Хотів він кинути доріжку,
Та де шукати її слід?
Зима підставила підніжку,
Чи не тому це Місяць зблід?
У хвильки зашпори зайшли.
Та хто зуміє відігріти?
А як хотілося весни,
Щоб між собою гомоніти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906079
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
А той горбок із білими берізками
І нині часто так приходить в сни
Із пролісками гарними розквітлими
Та запахом красунечки-весни.
Сюди ми йшли не так за тими квітами,
Як відпочити, бачити красу,
Подихати весняною ще свіжістю
На повні груди, забувать про сум.
Старі берези стали, є й посохлі вже,
За пролісками теж ніхто не йде.
Та дні чудові ті дитинства нашого
Пам"ять назавжди в серці збереже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906021
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Зустріла однокласника. Біда.
Коли встиг, вжився в роль старого діда?
Можливо я смішна, що молода.
Років не відчуваю, де це діти?
Сутулий, мішкуватий якийсь весь.
Минулим тішиться, аж стало страшно:
А п’ятдесят якщо ще проживеш?
Залюбиш всіх своїм позавчорашнім.
Людина завжди оправдає лінь.
До двадцяти – малий, старий у сорок.
Відмазок не шукай. Вставай і дій,
Бо завтра пилом стане душі порох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860822
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 25.02.2021
[b]Л[/b]ікує
[b]Е[/b]моційним
[b]С[/b]вітлом
[b]Я[/b]вищ,
[b]У[/b]досконалюючи
[b]К[/b]расу
[b]Р[/b]езонансів
[b]А[/b]тмосфери,
[b]Ї[/b]м
[b]Н[/b]адає
[b]К[/b]урортної
[b]А[/b]ури.
Світлина з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906034
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Ні - ні, не плач, прошу тебе любове,
Нехай квітує в серденьку весна.
Нехай веселки будуть кольорові
І птахів ніжна пісня, голосна.
Приспів:
Нехай приходить волошкове літо,
І у цимбали виграють вітри.
Всім серцем буду я тебе любити,
З тобою ми давно любов, на ти.
Ні - ні, не плач, прошу тебе любове,
Даруй тепло закоханим своє.
Нехай не хмуряться чорняві брови
І сотню літ зозуля накує.
Ні - ні, не плач, прошу тебе любове,
У лузі вже калина розцвіла.
Росою трави вмилися шовкові,
Стежина в поле змійкою лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906043
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Чи зблизька то, а здалека
Кажуть - приносить їх лелека,
А ще - купують у крамниці,
В садочку знайдуть у суницях.
А чи на грядці у капусті,
Що виросла широко й густо.
Хто мені зможе відповісти
Про кого йдеться тут?Про...( діток).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906022
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2021
Загорнутий в кільканадцять,
А точніше, у дванадцять
Пелюшок прозорих, ніжних,
Оксамитних, дивовижних.
Закутаний у волоссі
Золотому, та не зовсім,
Має з тисячу зернинок —
Дрібних, сонячних хатинок,
Що вмостилися у ложі,
І на зуби дуже схожі,
Головний на кукурудзі —
То (качанчик) жовтопузий! 20/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906000
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Чи то вітер вербу гне, То не вітер вербу гне,
до землі згинає?.. й до землі схиляє...
Чи то дівка хлопця жде, А то мати сина жде
а його немає?.. з далекого краю...
Чи вода в річці шумить, Не вода в річці шумить,
а чайка ридає?.. не чайка ридає...
Чи мороз знову тріщить, То не зна як далі жить
і дуби ламає?.. вдова молодая...
Чи то ліс знову горить, То не ліс знову горить,
як сонце сідає?.. й сонце не сідає...
Чи то люд в селах малих, То війна на Сході йде,
роботу шукає?.. й синів убиває...
Чи то кінь в степу біжить, То не кінь в степу біжить,
сам куди не знає? .. зігнувшись від болю,
Чи то мертвий син лежить, То не зна, як далі жить
у чужому краю?.. люд у важкій долі...
Чи то музика звучить, То не музика звучить,
радістю ясною... в нас над головою...
Чи сова вночі кричить, А то влада людей злить
сповнена журою?.. неправдою злою...
В тім і наша є вина,
не тих вибираєм...
Віддається нам сповна,
ми про це вже знаєм...
Не активно живемо,
і мовчки страждаєм...
Негаразди терпимо,
й владу не міняєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905961
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
«ИСТИНА - в ВИНЕ» *!
Лишь историк претендует
Истину в вине искать.
А вино его волнует –
Языки чтоб развязать.
«Что у трезвого на уме -
У пьяного на языке».
Известно, что истину ищут в вине.
Конкретно - она там осела на дне.
Историки истину честностью мерят.
Традиции древней они не изменят.
Историки очень пытливые люди.
Им истина не подаётся на блюде.
Любыми путями её добывают.
Язык развязать им вино помогает.
Обильно текли алкогольные реки.
Вином увлекались и древние греки.
Поэт и писатель фантазию ценят.
Историк же истину точностью мерит.
Историки истину трудно находят.
Читатель в любых приключениях бродит.
Его завлекают любовь и интрига.
Тогда с увлеченьем читается книга.
В истории много сюжетов туманных.
Они подвигают к созданию романов.
У всех на слуху царь Лжедмитрий и Мнишек…
Подброшено много в огонь тот дровишек.
В романах на истину ты не надейся.
На дне её нет, ты вином хоть залейся.
Но всё же, в романах шаманы колдуют.
На цвет и изысканный вкус претендуют.
Иронию, юмор, фантазию ценят.
Историк - своё амплуа не изменит.
24. 02. 2021. * Автор Плиний Старший -
Древнеримский писатель, эрудит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905962
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Сльоза скупа, зрадлива, чоловіча,
Щоку зросила раптом вояка…
Мо, ж пригадав, як умирав він двічі,
А мо, розхвилювали друзям свічі,
Боявся, не погасла би якась.
Не смій його засуджувать за сльози,
На це причина в нього є своя:
Війна – не тільки ворога погрози,
Війна – це смерть, згорьована сім’я.
Він смерть стрічав не раз і наодинці,
Й в окопі, й в ДАПі, і у бліндажі,
Коли на нього сунули ординці –
Оті, що не були колись чужі.
Виносив з бою тіло друга… теплим,
У ньому власний пульс йому вчувавсь,
Тоді серпневий день бійцям став пеклом
Із назвою земною «Іловайськ».
Сльоза і воїн… Ні, не випадково
Вони у парі… Поєднав їх біль...
Бо ж на портретах наші ті соколи,
Чиї життя згоріли в боротьбі…
20.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905986
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Душа відкрита у поета.
Оголений у нього нерв,
Довкола нього йде планета
По кругу - добно, без перерв,
Всі її засухи і хуги
І темні сторони століть.
Не додавайте йому туги,
Любов'ю шлях його встеліть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905980
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
-Мій Хоттабич,- муркотіла
Іра - хитра й молода,-
Мускулисте в тебе тіло,
Чорна, пишна борода.
І казкове в нас кохання
Буде литись через край…
На одне моє бажання –
Волосину виривай.
Так робив герой казковий,
І людей всіх дивував,
Він у всьому був зразковий –
Подарунки дарував.
Молодий Хоттабич зважив
Ірині бажання всі,
Обережно зауважив:
-Тут я пас, мадам. Мерсі.
Клянусь мамою й підпишусь:
Не минуть мені біди –
Через тиждень я залишусь
Без чуприни й бороди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906019
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
/кансона/
[i]Дождь рисует круги на воде.
Робким шагом крадется весна.
Люди светом надежды полны,
Взаперти столько дней просидев.
Пусть погода еще холодна,
Верят все: дни зимы сочтены.
Этот праздник прихода весны
Дышит счастьем на каждом холсте.
Вёсен первые чудо-шаги,
Теплый отзвук в себе береги.
В трудный миг пусть спасеньем придет
Дождь, что в лужах рисует круги.
Счастья формулу не прогляди –
На воде её пишут дожди…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905987
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
В білім сповиточку спить наш сад,
Крекчуть стовбури – печуть морози,
Гілля, ніби рукава, висять,
В тиші п’ють зимово-сніжну прозу.
Склали свої крилонька вітри,
Чи з морозом їм не по дорозі,
Пень з-під снігу виткнувся старий,
Хоч мовчить, але за сад в тривозі.
13.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905990
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
В тиші шепоче щось море,
Розповідає казки.
Світяться яснії зорі,
Місяць всміхнувся згори.
Котяться, котяться хвилі,
Берег цілує так їх.
Парус, мов чайкині крила,
В морі шукає доріг.
Він не знайде тут дороги,
Моря лишень глибина.
В серці чиємусь тривоги,
А у чиємусь весна.
Знову вдивляюсь у море,
Може і ти припливеш.
Будем з тобою удвоє,
Казку цю слухати теж.
В казці червоні вітрила,
Буду у ній я Ассоль.
Греєм коханим і милим,
Будеш і ти грати роль
Зустріч ця буде бажана,
В серці палає любов.
Буду тобі лиш кохана,
Краще казкових розмов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905959
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Я все частіше згадую весну,
Зелену ще некощену траву,
Троянди нерозквітчений бутон,
Що згодом розкривався ніжний тон
І у думках ріднесеньке тепло,
Яке любов і щастя нам несло
І променями ніжними, як сон
Торкалося чарівністю долонь
Я все частіше згадую красу
І ніжний квіт в вишневому саду
Та милі незабудки щовесни
Де неможливо байдуже пройти
Спасибі, за чарівний в світі рай,
Як вигравав пісенно дивограй
І аромат, що солодко п'янив,
Назавжди моє серце полонив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906018
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Розтратив лютий врешті-решт скажену лють.
Синюшний сніг буравить свердлами капіж.
По-зрадницьки гуськом за днями дні ідуть
За небозвід, де завеснянився рубіж.
Увійде провесінь заучено у дім
(Сакраментальний неодмінний ритуал).
Проклюнуться ростки у безнадій на дні,
Рясними сходами волатиме мурал.
Дарма чи рідкосів, чи руно поривань:
Над ними твердь розгорне лагідну блакить
Й над шпилем, й золотими маківками бань…
В заручному кільці щемких передчувань
Земля, немовби віть під бджілкою, тремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905621
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 23.02.2021
На весіллі зими розгулялись сніги.
За гільце —горобина червона, розчаха.
Шлейфом вельона вкриті поля і луги.
На стовпцях—гостроверхі шапки Мономаха.
Все прасоване, чисте до різі в очах,
В переливах з торішнього трав’я опушка.
Важкий посаг несуть путівці на плечах,
Сипле теплими крихтами сонця цілушка.
Снігомет, снігопад. Стерті всі береги.
Мерехтить увесь день потривожений вулик.
Як поверне зима чималенькі борги,
З легким серцем подасться в смиренне минуле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904828
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Хоч за вікном і погода мінлива,
Зима й весна нині в суперечці,
Та мабуть я, щохвилини щаслива,
Душевно рада Музі – панночці.
Хоча і рідко, до мене заходить,
Веде… до сходу сонця, до зірниці,
На шлях барвистий, сміливо виводить,
До рим. Та до слів - святої скарбниці.
Дякую Богу й цій щирій дівиці,
Слово вкраїнське - у серці плекає,
Прославля мову. Ця мудрість правиці,
Скарб історії - потомкам зберігає.
І я пишу, допоки Божа воля,
Доношу думку, свою до Вас друзі,
Яскраво світить моя зірка- доля,
Знов вкаже шлях по білосніжній смузі.
Дай Боже ще, зустріть не одну весну,
В поклоні я - перед Вашим талантом,
Втішаюсь дружбі, крізь імлу пронесу,
Дорога наша - засіється житом.
Поети прославляймо землю рідну,
Хай Клуб поезії квітне в суцвітті,
Славімо мову - ніжну, солов’їну
Щоб весь народ, її пізнав на світі!
>>
Шановні друзі - поети!
Щиро дякую за привітання!
Всім бажаю миру і здоров*я!
Натхнення, любові і щастя!
22.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905737
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Повій, вітре-вітресеньку,
де воює мій рідненький...
Торкни його легесенько,
у голівку чорнявеньку...
Нагадай йому, вітреньку,
що його чекає ненька,
і дружина молоденька,
і дитиночка маленька...
Торкни вуса густесенькі,
й його руки міцнесенькі...
Заглянь в очі сині - сині,
погладь брівоньки красиві...
Запитай, чи не забув вже,-
берегтися дуже-дуже,
і для себе, й для дитини,
для матусі і дружини...
Повій, вітре-вітресеньку,
де воює мій миленький...
Від ворожої від кулі,
захисти його, молю я...
Шепни, вітре, у вушенька,
що дружина молоденька,
його любить дуже - дуже
передай йому, мій друже...
Повій вітре, не барися,
до нас швидше повернися,
подуй в вікна і у двері,
ми запросим до вечері...
За вечерею розкажеш,
що почув там, й що побачив,
Для нас довга ця розлука,
а в чеканні біль і мука...
Та ми маємо терпіння,
трохи віримо в везіння:
що минуться ці розлуки,
відійдуть і болі, й муки...
А ще молимося Богу,
за щасливу нашу долю,
щоб війна й вірус скінчились,
й українці звеселились
Щоб жили всі люди в мирі,
при здоров"ї і щасливі,
Щоб минули негаразди,
тепло й добре було завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905748
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Зимовий вечір біля брами,
Із ліхтарями гомонить.
Кружляє у танці з снігами,
Закутав небесну блакить.
Перша зірка в небі ясніє,
Ти блукаєш містом одна.
На устах усмішка рясніє,
В душі квітне юна весна.
Кохання душу ув'язнило,
Горить наче ясний вогонь.
Воно любов заполонило,
П'є щастя із твоїх долонь.
Твоя краса нас спопеляє,
Тривожить, манить водночас.
Усмішка душі звеселяє,
І теплом зігріває нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905797
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Зустрів тебе ще молодою,
Весна купалася в красі.
Звабила русою косою,
Твій погляд й очі голубі.
П-ів
Кому очима ти моргаєш?
Говориш ніжності слова.
Невже ти іншого кохаєш?
Де ти тепер любов моя?
Кохав тебе одну, єдину
І цілував твої вуста.
Думав про тебе, щохвилини,
Вважав, що будеш ти моя.
П-ів
Та трапилась лиха година,
Вона прийшла в недобрий час.
Залишилась одна дівчина,
Забрали в військо на Кавказ.
П-ів
Вже відцвіли не раз каштани,
Доки служив у війську я.
Заміжня десь моя кохана,
Загублена й любов моя.
П-ів
Кому очима ти моргаєш?
Говориш ніжності слова.
Невже ти іншого кохаєш?
Де ти тепер любов моя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905545
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 23.02.2021
[b]З[/b]аходить сонце, вже лягає спати,
[b]Е[/b]нергію зібравши з володінь,
[b]М[/b]алює вітер стежечку до хати
[b]Л[/b]егенько доторкнувшись поколінь.
[b]Я[/b] подивлюся у безмежність світу,
[b]С[/b]хилюсь тихенько низько до трави,
[b]Т[/b]ак хвилювання донеслося з квіту,
[b]О[/b]х, як же важко дихають луги.
[b]Г[/b]роза збирає вже усі жахіття,
[b]Н[/b]ахмурилися хмари в небесах,
[b]А[/b] там вдалі де пройдені століття
[b]Л[/b]евада плаче, нібито душа.
[b]А[/b], як безвихідь крає моє серце,
[b]Б[/b]оюсь, що вже немає вороття,
[b]О[/b]роговівше в зарослях озерце
[b]Л[/b]озу ховає ніжно, мов дитя.
[b]І[/b] наче, як поранена пташина
[b]С[/b]хилилася низенько, як душа,
[b]Н[/b]езнає, що замріяна долина
[b]О[/b]х, як страждає та втрача життя.
[b]І[/b] у світах, шукавши співчуття,
[b]С[/b]тараюсь бути сильною та марно,
[b]У[/b] сутінках похмурого життя
[b]М[/b]олитву повторити може варто.
[b]Н[/b]езнаю, а чи буде вороття,
[b]О[/b]х, як чекає зранена душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905799
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Не довго ми зимі раділи,
Відлига в гості завітала.
І сніг, що був, ще досі білий,
У сірий перефарбувала.
Зима заплакала тужливо,
Перетворились краплі в ріки.
Було навколо так красиво,
Тепер калюжі лиш великі.
І морозець чомусь злякався,
Сніг став діватися у лісі.
Він із зимою розпрощався,
Сліди лишилися на кризі.
Проміння сонця пригріває,
Птахи уже розщебетались.
Природа на весну чекає,
А ранки небу посміхались.
Прийде вона - така красива,
Торкнеться до трави рукою.
Дощів, мелодій гучна злива,
Цілунки берега з рікою.
Розсіє ніжні первоцвіти,
І подарує насолоду.
Весні ми будемо радіти,
І збережемо її вроду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905813
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Там лишились мрії й сподівання,
Там стрічали радісно весну.
Доторкався день до нас піснями,
Кликала дорога в майбуття.
Піднімались до зірок зі снами,
Щастям посміхалося життя.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Як засвітить в небі зірка рання,
Я на зустріч бажану прийду.
Буде нічка зорями моргати,
Місяць срібло кидати до ніг.
Буде там любов мене стрічати
Із далеких, пройдених доріг.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Поведи у поле на світанні,
Квітів польових тобі нарву.
Будемо радіти ми з тобою,
Сонця промені торкнуться нас.
І полине дзвінкою луною,
Ніжної закоханості вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905711
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
[i]/акровірш/[/i]
[b]П[/b]розаїк наша і поет,
[b]А[/b] ще – і подруга чудова –
[b]Н[/b]езламної душі портрет
[b]І[/b] в Ніни – це першооснова.
[b]Н[/b]емає вже тепліших слів
[b]І[/b] рима б’ється з хвилюванням
[b]Н[/b]апевне, Клуб до Вас не цвів
[b]У[/b] прозі щирій про кохання.
[b]З[/b]доров’я зичу й теплоти,
[b]Ю[/b]рби Вам читачів до серця.
[b]В[/b] КП – 100 років ще цвісти.
[b]І[/b] хай Вам тепло тут живеться.
[b]Л[/b]егкої Музи та пера,
[b]Е[/b]нергії та позитиву!
[b]Є[/b]днає Клуб нас для добра,
[b]М[/b]ир творчості й таланту ниву!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905709
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
[i]Вона – легенда, жриця Терпсихори.
А Він – цар моря, геній-мариніст.
Кохання дні*, сум’яття, непокору,
До смерті кожен в чистоті проніс.
Він молодий був, запальний і ніжний –
Вся щирість серця, як конвалій сніг.
Вона ж була за сценою заміжня,
Обравши славу Прими, а не їх…
Удвох би їм, як дві зорі палати –
Марія ж просить, щоб навік ішов.
В прощанні – крик рожевого пуанта,
Що розтоптав, понівечив любов…
Лишилася на сцені горда Прима,
Цар моря серцем зболеним писав.
У полотні – вся туга незборима,
Стихійність, пристрасть, почуттів краса.
Сім’я… дві жінки… щастя для сторонніх…
А наодинці – у руках пуант…
Він подумки з Марією Тальоні,
Горить вогнем спокуси океан.
Йшла в небо... Про стосунки нетривалі
Дочці розкрила, сум душі пропік…
І попросила, щоб букет конвалій
Івану в квітні слала кожен рік.
… До смерті Айвазовський в тижні вербнім
Отримував букет, що гріє кров.
Так його Муза, джерело натхнення
Благала вибачень за знищену любов.[/i]
/Фото Приходько Ірини "Натюрморт з конваліями"/
* Історія кохання відомого художника-мариніста Івана Айвазовського та прими-балерини Марії Тальоні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905704
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
ДОРОГІ ДРУЗІ, ДОРОГІ ХРИСТИЯНИ СХІДНОГО ОБРЯДУ,
ВІТАЮ ВАС ІЗ РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Сьогодні знову засяє Благовісна Зоря.
Старі батьківські пороги ( на жаль, не всі)
радісно зустрінуть дітей. Лунатиме
відвічна коляда во хвалу Господню:
«…Діва Марія Сина породила…»
Не просто сина, а Спасителя людського
роду, Боже Слово і Любов.
Бажаю сьогодні всім вам родинного затишку,
єдности, щирої спільної молитви, мудрости,
Світла для душі, лагідного слова та
безмежної Любові!
Шануйте Господню Заповідь Любові,
плекайте її в душах, бо від цього залежить
добробут і майбутнє кожного з нас і нашої
Неньки України.
Живіть у мирі та любові! Шануйте Землю,
Шануйте все Богом дане!
Нехай Боже Дитятко зігріває душі та серця,
наповнює вірою та надією!
Міцного здоров"я і високого духу всім!
Смачної родинної куті! Веселих свят!
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО!
З любов’ю Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900439
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 22.02.2021
1. Якщо хочеш ти читати,
то її ти мусиш знати...
А якщо ж її не знаєш,
то нічого й не вгадаєш...
2. Його люди поважають,
та все ж б"ють, як на нім грають...
3. Коли дама ця приходить,
то травичка тоді сходить,
і ще й квіти розквітають,
й солов"ї в гаях співають...
4. Ця блискуча і гостренька,
вушко в неї геть маленьке,
за собою вона тягне
те що шиє щось гарненьке...
5. В сінях рипають і ходять,
а до хати не заходять...
6. Цілу тонну цей хапає,
й переносить, куди знає...
7. А ця хоч і не їжак,
і на тілі голки видно,
не комаха, і не птах...
Цю істоту звуть ...
8. Влітку чутно на траві
її часте : "ква", та й "ква",
вимовляє все охоче,
й виставля булькаті очі...
9. Цей боїться вовка дуже,
і лисиць також боїться,
і зі страху перед ними
спить з відкритими очима...
10.На зимові диво - віти,
сіли білі - білі квіти...
11. Дуже дивний цей звірок,
круглий нібито клубок,
ще й голки на нім стирчать,
його в руки нам не взять...
12. А цей жвавий ще й вертючий,
знають всі, що він колючий...
13. Цей пузативй і поважний,
починає новий рік,
потім худне із днем кожним,
в кінці року зовсім зник...
14. Не бджола, а все ж гуде,
і не птах літає все ж...
15. На городі, як на току,
стоїть півень в червоному ковпаку...
16. Махнула птиця крилом,
закрила півсвіту чорним рядном...
17. У сорочках дерев"яних,
на столі лежать слухняно,
а як разом затанцюють,
все, що треба розфарбують...
18. А цей у куточку, тче щодня сорочку...
19. Цей на інших геть не схожий:
кучерявий та пригожий...
фіолетове суцвіття...
Стеле він під голе віття...
20. Маленьке, кругленьке,
та ще ж і гостреньке,
та вміло і вчасно,
збігає поле всеньке...
21. Хоч нігде вони й не вчились,
жити в правді все ж навчились...
22. Влітку сушимо шипшину,
липи цвіт, суниць, малини...
Взимку грієм самовар,
варим і п"ємо...
23. Гру цю люблять всі в цім світі:
і дорослі, й навіть діти...
М"яч! Удар! І крики: "Го-о-ол!"
Це чудова гра в....
24. Сіяли в полі, там він зростав,
Зібрали і в комори склали товар,
Потім змололи , потім спекли,
люблять його люди усі...
25. В печі боки їй обпекли,
і в стіну вміло поклали...
26. На вогні частенько спить,
носом уві сні свистить...
27. Вчить читати і писати,
рахувати і співати,
всіх дітей довкола,
наша рідна...
28. У ставку найбільша злюка -
це зубаста хижа...
29. Є і кріп, і бараболя,
м"ясо, морква і квасоля,
і цибуля, і петрушка,
буде в нас смачненька...
30. Повна бочечка вина,
тільки ключика нема...
31. Це не буква, а лиш знак,
та без нього ну ніяк,
він пом"якшує слова,
зайвим в мові не бува...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905628
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021
АБЕТКА РІДНА
[b]А[/b]бетку рідну треба вчити.
В ній перша «а». Це знати варт.
Цієї букви в слові "жито"
Нема. Та є у слові "старт".
[b]Б[/b]андура – інструмент музичний.
Здивує гра на ній тебе.
Дзвінкий звук родить, фантастичний.
В слові "бандура" – перша «бе».
[b]В[/b]інок із квіток виплітають
Варвари, Віри, Віталіни.
На голови його вдягають,
Вони ж бо – діти України.
[b]Г[/b]арбуз – це ягода, не овоч,
Хоч і великим виростає.
А ще гарбуз – це є те слово,
Що букву «ге» у собі має.
[b]Ґ[/b]ава – це ворона сіра.
Пір’ям вкрита її шкіра.
В теплий край не відлітає.
Ґав не ловить, корм шукає.
Дівчатко звуть оце Іванка
У неї гарна вишиванка,
Червонв чоботи нові.
А ще вінок на голові.
[b]Е[/b]дельвейсом звуть цю квітку.
Розцвітає вона влітку.
Біла й трішки волохата.
Виростає у Карпатах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905671
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Солодкий літа аромат
І неповторно ніжний смак
Та незвичайну синяву
Я до нестями так люблю
Чарівні зорі в небесах,
Яка небачена краса
І місяць срібний, наче сон
Чарує серце моє знов
Навколо хмари, милий тон,
Мене захоплюють в полон,
А я у шатах дорогих
Купаюсь в чарах неземних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905687
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Завтра - 22.02. 2021 р-
мій невеличкий ювілей.
Хто зна, п`ять років… це багато, чи мало?
Але, я тут знайшла найщиріших друзів,
Цього в житті напевно так бракувало,
Мабуть, як інколи в полі вод для квітів.
Дитинство, босоноге збігло серед трав,
Й ромашок білих і волошок синіх,
Світанок… як піднебесся обіймав,
Рядочки перші від думок прийдешніх,
Приймав аркуш, написаних так поспіх.
Весни чарівність і перше кохання,
Бузку цвітіння і сонячне тепло,
Звабливий вечір і зіронька рання,
До творчості натхнення, щодень несло.
Блукала в римах, наче по павутинні,
І вибратися намагалась з нього,
Скажу не завжди ,вдається й до нині,
Так є, помилки та не судіть строго,
Адже пишу,з любов`ю і від душі.
Я миті щастя, ловлю, як метелик,
Промінчик сонячний, як посланець рим,
Коли, по небу диво - акварелі,
Як зваба проникнуть, до нових картин,
Життя розкрито у одах, поемі.
Вже щедра осінь… разом з падолистом,
Із листям бурштину писала прози,
Весняним ранком, інколи намистом,
Земля приймала веселкові роси.
Зима… ворожка - чарівна дівиця,
Морозом, вже розмалювала шибки,
Мене окрилить красуня білолиця,
Перо взяти й написати залюбки.
Про землю та людські життєві кроки,
Цей клуб, як ковток, свіжого повітря,
Мене жити надихає й творити,
Завжди, вказує дорогу до світла,
Й навчить, як жити і дружбу цінити.
*
Хочу подякувати панові Юхниці Євгену
за створення сайту.
І Вам шановні поети, друзі, читачі !
Я щиро вдячна за підтримку
За радість і поради, що даруєте мені.
Й попрошу вибачення за якусь помилку
Що часом є в віршах, прозі, чи в поемі.
Я всім – всім бажаю здоров`я, добра!
Мирного неба і людського тепла!
Щастя земного, як весняні дні
Достатку і поваги в родині!
Щирих друзів Вам! Натхнення і любові!
Пишіть! Читайте! Мрійте і кохайте!
Знаходьте віддушину в слові!
Щоб іще кращим стало Ваше майбуття!
21.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905584
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021
[b][color="#076925"][color="#d40c77"]В[/color]-от уже почти что месяц март,
[color="#d40c77"]Е[/color]-й-же-ей, иначе пахнет воздух.
[color="#d40c77"]С[/color]-негопады снизили азарт,
[color="#d40c77"]Н[/color]-ад землей повис капели отзвук.
[color="#d40c77"]А[/color]- в душе магический подъем,
[color="#d40c77"]Ц[/color]-икл-то - зиме пора на отдых.
[color="#d40c77"]А[/color]-рия ручьев уйдет в наем
[color="#d40c77"]Р[/color]-екам, в эту пору полноводным.
[color="#d40c77"]И[/color]- проснется первый теплый луч,
[color="#d40c77"]Ц[/color]-елясь не куда ни будь, а в сердце.
[color="#d40c77"]А[/color]-нгелы, легко касаясь туч,
[color="#d40c77"]Л[/color]-асково для чувств откроют дверцу.
[color="#d40c77"]Ю[/color]-ность просыпается в душе,
[color="#d40c77"]Б[/color]-оже, ну какие наши годы ??
[color="#d40c77"]В[/color]-скоре март войдет в права уже,
[color="#d40c77"]И[/color] -разбудит проблески свободы[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905688
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Холодно. Це – вже занадто.
Птах заховався у крила.
Холодно нашим солдатам,
Холод гуляє по жилах.
Куля шукає мішені,
Навіть не знають пророки:
Скільки ще ті навіжені
Будуть тут? Скільки й допоки?
Лізуть морози у душу,
Лізуть морози за комір,
Винні заховані в мушлі -
Війни огидні на колір!
Винні її фаворити,
Холодно навіть від думки…
Жити б, любити, творити,
Вийняти з серця цілунки.
Холодно, холодно, мінус.
Гаряче! Гаряче! Міни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904886
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Селом чутка пролітала,
Що ні сіло, ані впало,
Буде сватать нашу Галю
Африканець з Сенегалу.
Познайомивсь на базарі
(Продавала Галя шорти),
Уявила дівка: в парі
Всі відвідає курорти.
Збіглись родичі, сусіди
На це диво подивитись,
За столом під час обіду
Мама почала хвалитись:
-Всі казали – вайлувата
Моя доня, некрасива,
І губата, і носата,
Ще й фарбується, бо сива.
Буде у дівках сидіти
(Вага - півтора центнера)!
І куди вже правду діти –
Всіх лякала кавалерів.
Але є дива у світі,
Дочекалися ми свята,
Назло всім Галинка буде
І щаслива, і багата!
Жениху надали слово
(Третя випита чарчина),
Африканець був готовий
Бути і за зятя, й сина:
-Всі губаті в Сенегалі,
Ця красуня - моя мрія…
А що біла? У нас Галя
Дуже швидко почорніє.
Нащо мені худа видра? –
Блищать зуби в чоловіка,-
Я Галюсю собі вибрав,
Бо від неї тінь велика.
На плантації за нею
В холодочку завжди буду,
Гляну я на свою фею –
Україну не забуду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905447
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Холодно. Це – вже занадто.
Птах заховався у крила.
Холодно нашим солдатам,
Холод гуляє по жилах.
Куля шукає мішені,
Навіть не знають пророки:
Скільки ще ті навіжені
Будуть тут? Скільки й допоки?
Лізуть морози у душу,
Лізуть морози за комір,
Винні заховані в мушлі -
Війни огидні на колір!
Винні її фаворити,
Холодно навіть від думки…
Жити б, любити, творити,
Вийняти з серця цілунки.
Холодно, холодно, мінус.
Гаряче! Гаряче! Міни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904886
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 20.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v0hUl27RQO4[/youtube]
Ще зима, мороз, завії,
Можу я весну чекать.
Не лякають сніговії,
Я учуся рахувать.
До весни це скільки кроків?
Я рахую. Мабуть, п"ять.
А мені це скільки років?
Зараз буду рахувать.
Скільки пальчиків у мене,
На одній моїй руці?
Я тримаю їх у жмені,
Порахую швидко всі.
Чи сім"я велика в нас?
Можу я про це сказать:
Тато, мама, кіт Тарас.
Ні! не буде знову п"ять.
Порахуйте ви самі,
Правду зможете сказать?
Скільки нас в одній сім"ї?
Хочу вас про це спитать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905360
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Ти шаллю мене вкрив, як ніби сон
І доторкнувся ніжністю долонь,
Затамувавши подих лиш на мить,
Ти почуття хотів іще прожить
Думками поринав у милий час
Та згадував красу п'янку не раз,
Всміхаючись від загадкових змін,
Ти відчував всю святість поколінь
Пройде багато у житті років,
Переплетуться із красою снів
Та намалюють образи, стежки,
Якими би хотілось ще пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905282
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 20.02.2021
Ворожила зима... ворожила,
С ветерком, уж в танце закружила,
Как посметь отказать, нынче в вальсе?
Ведь хотел побывать, он с ней в сказке.
Эта ночь восторгов, забвенья,
Ночь чудес и затей, наслажденья,
Где снежинки - кристаллы искрили,
Под луной, о любви говорили.
Ворожила зима... ворожила,
Ах красотка, всем взгляды дарила,
Ворожила зима... ворожила,
Покрывалом всю землю накрыла.
Наберётся, пусть силушки во сне,
Ведь уж время торопиться к весне…
А пока пускай с ветром покружит
И украсит землицу, завьюжит….
Заискриться сказочно средь ночи,
Лучик солнца украсит денёчек.
18. 02.2021г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905306
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 20.02.2021
[i][color="#f01111"][b]Дорогі друзі, в такий спосіб хочу
пртвітати вас зі святами Нового Року та
Різдва Христового! Щастя вам всім![/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/svsnQNbOe_k[/youtube]
[b][i][color="#7c0782"]Опісля ночі, ночі скрути й безнадії
йде ранок переможний по землі,
і прокидаються і сни пророчі, й мрії –
хай збудуться в досві́тчаній імлі.
Прокиньтеся ж від сну в житті щасливими –
нехай розтануть айсбергів льоди!
Хай змиється весь бруд рясними зливами,
щоб не попасти вам яко́сь туди,
де вас не ждуть з червоними трояндами,
де похвали й захоплення не ждуть,
де не висять слова подяк гірляндами,
де не у шані звичаї спокут…
Хай хлюпають у вас гормони радості,
панує в плоті задзеркалля транс…
Хай серце тоне у любові-святості,
в душі звучать Бетховен і Сен-Санс.
А в тілі вашому нехай снують мурахи,
немов вас там, у небі ще щось жде,
і не чіпляються до вас нудьга і страхи,
й ніщо вам не загрожує ніде.
То й є та невидима теорема щастя,
довести котру вдасться краще вдвох…
Прийміть в своїй душі,
як в храмі,
те причастя –
й вам допоможе милостивий Бог.[/b][/color]
30.12.2020
_________
Прикраси на ялинку - з інтернету:
курсором клікніть на лебедя![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899782
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 20.02.2021
Дивная картинка
Нынче за окном:
Хоровод снежинок
Кружит, вьюжит днём.
На полях искрИтся
Белый, рыхлый снег.
И зима -царица
В свой пошла разбег.
Вышивает рьяно
Холодом дресс-код.
В гости нам нагрянул
Старый Новый год.
Пусть несет здоровье
В дом тепло, друзья.
Счастье в изголовье
Вашего житья.
Чтоб Вас не тревожил
Дней земной уход.
Чтоб любовь умножил
Старый Новый год!
13.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901312
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 20.02.2021
Ты- моя эрогенная зона,
Без тебя я - пустой импотент...
Толку нет от примочек озона,
Не спасают коньяк и абсент...
Не спасёт одинокий прохожий,
Не поймёт, что творится со мной...
В старом зеркале хмурая рожа
Окунается в мутный прибой...
Не помогут таблетки и маски
Одолеть неземную тоску...
Нет надежды на нежные глазки,
Пистолет впору тыкать к виску...
Но, быть может, каким-нибудь чудом
Ты меня приголубишь чуть-чуть...
И вернутся шальные причуды,
И развеется пьяная муть...
декабрь 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897053
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 20.02.2021
«Ничто не вечно под луною»! *
Сей постулат висит над нами, как дамоклов меч.
Но так начертано судьбою.
Никто никак не может избежать со смертью встреч.
Об этом узнаём мы с детства.
И эта неизбежность отравляет нашу жизнь.
Весьма обидно, что нет средства.
Закон небесный человек не в силах изменить…
Пугает быстротечность жизни.
Никак не удаётся повернуть нам время вспять.
Надо успеть ещё до тризны
Достойный труд создать; надежды Бога оправдать.
Азарт с годами угасает.
Года бегут и человек - на финишной прямой.
Молитва к Богу вдохновляет.
В этот период главное – суметь владеть собой.
С годами мудрость обретаешь.
Твой светлый разум пусть тебя ничем не огорчит.
Ты неизбежность осознаешь.
Тогда твоя Душа спокойно в небеса взлетит.
========== ==========
А впрочем, смерть не так ужасна.
Когда ты осознаешь о бессмертии души.
Твой дух избавится от страха…
А потому пока живёшь - твори, стихи пиши.
И в мир загробный не спеши.
* В. Шекспир.
15. 02. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904927
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Зимовий Львів - красу не передати,
В снігу бруківка, жовті ліхтарі.
Виблискують не наче ті дукати,
Коханням ніжним місяця й зорі.
А під ногами морозець співає,
Та тільки голосочок, щось захрип.
Його б нам напоїти теплим чаєм,
Тільки ж він чай, не звик тепленьким пить.
Взяла в обійми, місто хуртовина,
Вона давно у Львові не була.
Їй до душі казкова ця місцина,
Що лиш краси і шарму додала.
Старі собори і вузькі провулки,
Кавярні, що до себе манять нас.
Гостинний Львів дарує подарунки,
Закоханістю безкінечних фраз.
Покрились білизною сквери, парки,
Сховались лавки під пухнастий сніг.
Летить... летить мереживо із хмарки,
У гості Львів запрошує усіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904887
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Тут дихати легко,
тут простір і воля!
Розхристаний вітер
гуляє по полю.
Блаженство і спокій
у білій світлиці,
У сонячних перлах
проміння іскриться.
У руна овечі
вдягнулась природа,
В блискучих лелітках
сріблить прохолода.
Бурульками вкрились
промерзлі потічки,
На кущик самотня
присіла синичка.
Тут думи чистіші,
із небом розмова,
Закутує тиша
пухово-зимова.
Краса білосніжна,
безмежне роздолля!
Тут слово, як пісня,
тут дихати – воля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904860
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 19.02.2021
/акровірш/
[i]Наливаються бру́ньки клейкі,
Енергійно виспівують бджоли,
Холод тане в дзюрчанні струмків,
А зима тихо сходить з престолу.
Йде весна… верби вкрилися в пух,[/i]
Вслала зелень махру-покривало.
Ех, і вітер розсерджений вщух –
Серед пролісків віє помалу.
Над ставком, де рясна рогоза,
Арендує житло рід качиний,
[i]Довгий, надто лінивий сазан,
Акробатом показує спину.
Розпустила над плесами вод
Українка-верба довгі коси.
Є у цьому одна з насолод –[/i]
Вона вроду свою бачить в просинь.
Срібна рибка б'є в дзеркало-брод -
Іскрометні стрижі ловлять миттю.
Мед зібрав комашиний народ,
[i]Квіти люблять метелики спритні.
Осокір скрив колиску з очей –
Хатку ремеза – все, як годиться.
А між рогозом річка тече …
Ніжить серце пташине водиця.
Навіть котик, шукаючи пару,
Яблуневим піддався нектарам…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905265
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Як кулею перший убитий
Упав наш Сергій Нігоян,
Щитом став себе захистити
Згуртований гордий Майдан.
Бруківка, і палиці, й шини,
І киптява в кожнім вікні.
Крізь неї не видно й людини.
В диму все, в пекельнім вогні.
І падали люди убиті,
Неначе, на справжній війні.
Бруківка, що кров'ю залита,
Ввижається й досі мені.
Сім років пройшло вже відтоді,
А злочин ніхто не розкрив.
Та правди діждатись, в народу
Ще хватить терпіння і сил.
Бо Гідність і Воля, й Свобода
Живе у серцях громадян,
Взірцем є для всього народу
Нескорений, гордий Майдан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905274
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Лютий від січня прийняв естафету.
Трудиться Лютень охоче, завзято.
Старезний мішок розв'язав для утіхи,
Сипле сніжком і жбурляє під стріхи.
Річки заморозив, озера скував,
За мить в кучугурах злодійство сховав.
Межень не хоче Весні уступати,
Йому чим подовше лютість тримати.
Сніжень сніжком засипає поля,
Буде радіти весною земля.
Нап'ється рідненька досхочу вологи
І березню буде хвала й перемога.
Стрітення вже у вікно зазирає.
Крутень регоче, морозом лякає.
Стала Зима з Весною до бою -
Та сили нема... Поборись з молодою ?!
Сонце в підтримку ледь-ледь пригріває,
Радіє двобою. Зима відступає...
Так і в житті намагайся зробить :
Сила здає - гідно вмій уступить.
Зі Стрітенням, любі друзі ! Нехай Весна принесе нам тепло в душі, а
Зима забере всі негаразди.
Лютень, сніжень, крутень, межень (календарна межа між зимою і весною) -
це народні регіональні назви лютого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904921
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=govgGB1SIW4[/youtube]
Тихо й затишно в кімнаті,
Рудий котик в кріслі спить.
Десь сховалися пернаті,
Сніг тихенько мерехтить.
Всі ми ходим обережно,
Щоб кота не розбудить.
Поглядаємо люб"язно,
Треба сон його щадить.
Вітерець в вікно постукав,
Кличе йти пиріг ліпить.
Нашорошив котик вуха,
Ліг на спинку й знову спить.
Але вітер не змовкає,
Кличе знову гу-гу-гу.
Так він котика лякає,
Щоб розвіяти тугу.
У димар залізе спритно,
Хоч так душу відведе.
Бо йому чомусь самотньо,
Може, сон в кота вкраде..
Котик спить у теплій хаті,
Вкрився хвостиком пухким.
Звідки котику це знати,
Що вітрець в житті один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905233
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk[/youtube]
Надворі тихо пада сніг,
Яка красива ця ідилія.
І вітерець в гілках притих,
Його спіткала меланхолія.
Не хоче він розваг в цей час,
Бо про життя своє роздумує.
Про це вже думав і не раз,
Буває інколи сумує.
Заплаче іноді в дротах,
Що він один, такий самотній...
Та раптом зірветься, як птах,
І знову ніби безтурботний.
І стане він, немов дитина,
Спішить так сум свій розігнать,
З дерев поскидує хустини,
Тепер його вже не впізнать.
Кидає сніжки в скло віконне,
То до берізки припаде,
То засумує без причини,
І знову в відчай упаде.
Присяде тихо на пеньочок,
І важко так чомусь зітхне...
" Прошу, спочинь від заморочок"...
Мене почує - і засне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905188
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Замислився мій сад зимовий у снігах
І згадує квітневе розмаїття.
Тоді проміння сонця бігло по слідах.
Тепер - морозно-кришталеве віття.
Сліди, сліди...Й кохання нашого зигзаг.
І звідки та чортополоху порість?
У кожного з*явився свій архіпелаг.
Разом в щасливу не злилися пору.
Засніжений мій сад притих, чи , може, спить...
Які ж були роки весни квітучі.
Все ж дякую життю за ту щасливу мить.
Чомусь узимку спогади пахучі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905192
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Знову ніч розгорнула обійми,
Свище вітер своє щось в пітьмі.
Напросились думки нараз в прийми
Та вони невблаганно німі.
Час завісу підняв у минуле,
Там роки за роками біжать.
Прокидається те, що заснуле,
Що у пам’яті ставить печать.
Що у серце вселяло надію
Та душі дарувало політ.
Без любові я жити не вмію,
Бо вона для життя живокіст.
Живить тіло і розум, і волю,
На безвіллі малює хрести.
Якби в грудях позбутись ще болю,
Компроміс із собою знайти.
Власний суд мені знижки не зробить,
Він карає за промахи всі.
Разом з тим, паралелі проводить,
Щоб радіти духовній красі.
07.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904018
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[i]Весна дарує всім тепло безмежне,
Кохання перше - молоді бруньки.
Тримай його в руках ти обережно,
Хай кріпне пагін сонячно-гінкий.
Твій крик душі – кораблик паперовий –
Струмками весен ранніх завітав.
І я відчула, ніби поклик крові
Мене до тебе кличе, Капітан…
В пралісу царство янгол-охоронець
Кохання човник радісно приб’є.
Весняним квітом тягнеться до сонця –
До тебе, любий, все єство моє.
Весна-красуня молодість поверне
В краю кохання, де серцебиттям
Пливе кораблик в чистоті озерній,
І квітне в веснах сила почуття.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905193
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Вже згасає тихо ніченька-циганка,
Сутінки досвітні поволі встають.
Вся земля чекає з нетерпінням ранку...
Лебеді -хмаринки на Сході пливуть.
Стелиться ранкова прохолода,
й притих,мов у казці, легінь- вітерець...
Зустрічає сонце матінка- природа...
І схід запалився ,як з маків вінець!
На небі окраєць сонця засвітився,
Багряною красою вабить очі.
І верболіз у воду задивився,
Де сонечко купається охоче.
Розцвів світанок в рідному селі...
Скрипнули двері, півні заспівали.
Мурахи вже ворушаться в траві...
І роси щедро на отави впали.
Сонечко за обрій вже піднялось,
Землі проміння щедро роздає...
А літо-краснеє у ранок закохалось
І в новий день , що нам Господь дає!
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905226
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Творець-садівник у мені
Троянду плекав в глибині
Душі, що творила дива,
І квітка ураз зацвіла.
Не зміниш її колючки,
А збільшити можеш квітки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905174
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[b][color="#084b9c"][color="#ed0e33"]П[/color]од утро убежал куда-то сон,
[color="#ed0e33"]Р[/color]астаяли мечты в молочной дымке.
[color="#ed0e33"]Е[/color]два зажегся светом небосклон,
[color="#ed0e33"]Д[/color]ва силуэта вижу вновь на снимке.
[color="#ed0e33"]Р[/color]азбилась чаша наших прежних чувств,
[color="#ed0e33"]А [/color]я еще стремлюсь собрать осколки.
[color="#ed0e33"]С[/color]вязала по рукам сплошная грусть...
[color="#ed0e33"]С[/color]пасают только рифмы, такты, строки....
[color="#ed0e33"]В[/color]от снова утро, снова без него,
[color="#ed0e33"]Е[/color]му теперь тепло в чужой постели.
[color="#ed0e33"]Т[/color]епло им там...как мне среди снегов?
[color="#ed0e33"]Н[/color]акрыли сердце вьюги и метели.
[color="#ed0e33"]А[/color] вскоре из-под снега... первоцвет,
[color="#ed0e33"]Я[/color], может быть, с весной чуть-чуть оттаю.
[color="#ed0e33"]Т[/color]огда смогу собрать большой букет
[color="#ed0e33"]И[/color] с чистым сердцем встретить птичью стаю...
[color="#ed0e33"]...Ш[/color]елка гардин касаются груди,
[color="#ed0e33"]И[/color]скрится снег и за окном ни звука.
[color="#ed0e33"]Н[/color]авеки разошлись у нас пути,
[color="#ed0e33"]А[/color] может замела шальная вьюга...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905180
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Почав озвучувати пісні написані давним-давно.
Одна з них -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m8mJISGAJ48[/youtube]
Коли сади весною квітли і раділа душа,
мене ти поглядом іскристим серед інших знайшла.
Ти на любов і дружбу руку свою ніжну дала,
мені довірила усю себе ти, мила мала̀.
Ти пахнеш весною. Ти – свіжість краси.
Я дихать тобою хотів би завжди.
Ти – чекання. Ти - бажання,
бо кохання ти моє.
Тебе в сад літній милуватись квітами я привів,
Мого освідчення чекала, та боялась ти слів.
Почувши, як горять серця, ти не могла сказать «ні».
І сотворили ми свій світ без суєти і брехні.
Я квітів чарівних для тебе нарву,
все ж по красі рівних тобі не знайду.
Ти і ніжна, і тендітна –
як троянда розцвіла.
Щасливий блиск і хвилювання юних синіх очей…
І насолода теплих днів і темно-синіх ночей.
Я вірю довго будем пити втіхи й щастя нектар.
Хай дим таємний цих приємних не розвіється чар.
Зірвать твою квітку дозволила ти...
Цю щастя лелітку буду берегти.
Ти і мрія, і надія.
Я люблю тебе, дівча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905129
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]
В такі холодні темні ночі,
Коли завія плаче за вікном.
Не хочуть спати чомусь очі.
Невже лякає вітролом?
Та ні! Причина тут не в цьому,
Думки рояться раз - по - раз.
Вночі не знають вони втоми,
Приходять в гості в такий час.
І не тому, щоб випить чаю,
Щоб заспокоїлась душа.
Мене для іншого шукають,
Це не для них - мене втішать.
Мене знайдуть вони без втоми,
Щоб більше болю завдавать.
Бо не змогла поставить коми,
За це все будуть нарікать.
Де заховатись, куди дітись?
Ось знову стукають в вікно.
На цей раз, може, порадіти?
А ранок вже цвіте давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905110
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 18.02.2021
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав: 15.02.1989 виведення радянських військ з Афганістану.
Вони не обирали власну долю,
А підкорялись відданим наказам.
Афганістан ми згадуємо з болем,
Війни відгомін кожне серце вразив.
Так, час лікує тіло ветерана,
А от чи душу зцілить – невідомо.
Він побратима в «чорному тюльпані»
Зі скель чужинських віддає додому.
І тридцять років удові не спиться
(А чи вдова? Бо безвісти він зниклий…)
Чекає чоловіка молодиця,
Хоч до самотності із часом звикла.
Можливо, десь він інвалід-каліка?
По фото пам’ятають батька діти…
Війна, війна… несправедливий виклик –
Навіщо біль та смерть ідуть по світу?
…Від квітів на снігу – забило подих,
Живі схилились в сумі винувато.
Чужу війну й героїв справжніх подвиг
У шані до звичайного солдата
Ми мусимо... повинні пам’ятати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904825
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав: 15.02.1989 виведення радянських військ з Афганістану.
Вони не обирали власну долю,
А підкорялись відданим наказам.
Афганістан ми згадуємо з болем,
Війни відгомін кожне серце вразив.
Так, час лікує тіло ветерана,
А от чи душу зцілить – невідомо.
Він побратима в «чорному тюльпані»
Зі скель чужинських віддає додому.
І тридцять років удові не спиться
(А чи вдова? Бо безвісти він зниклий…)
Чекає чоловіка молодиця,
Хоч до самотності із часом звикла.
Можливо, десь він інвалід-каліка?
По фото пам’ятають батька діти…
Війна, війна… несправедливий виклик –
Навіщо біль та смерть ідуть по світу?
…Від квітів на снігу – забило подих,
Живі схилились в сумі винувато.
Чужу війну й героїв справжніх подвиг
У шані до звичайного солдата
Ми мусимо... повинні пам’ятати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904825
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Заховалось сонечко золоте,
Лиш рожевий обрій ще цвіте.
Виглядають хмароньки здалини,
Пливе Місяць-човник з вишини.
Молодик Хмарину заманив,
Лише срібні весла загубив.
Вітер вночі тайно відшукав,
Щоб кохану Місяць не відняв.
Плине красень з Хмаркою в небесах,
Ніжна пісня звабника не згаса...
Вітер, рвучи горлечко завива,
Тужить так за любкою... Зазива :
- Я тебе кохаю, повернись !
Понесу далеко в синю вись.
Спустимось до моря : ти і я,
Будем разом в парі, милая моя.
Вже не чує Хмаронька Вітра зов,
Як не дивно, з Місяцем - тут любов.
Ось така зрадлива любов та,
Бо співають й возять - неспроста...
Молодик - називають новий молодий Місяць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904170
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Десь ніч розриває столичну
У гавані крик корабля...
А ти над рікою затишно
Лежиш, надслучанська земля.
Хай скромно горить серед ночі
Містечко вогнями вітрин...
Але, ти мій рідний куточок!
Мій Любар такий лиш один.
Приспів.
Палає багряно над Любарем схід...
Зривається з яблунь і падає плід...
А срібні тумани пливуть від ріки.
Привіт, любарчани, мої земляки!
Білів навесні у садочку
Над юним поселенням цвіт...
Тут вітер колише листочки
Незмінно півтисячі літ.
Так само, невпевнено ручки
До матері тягне маля.
І злаки пророщує кучно
На сонці прогріта земля.
Приспів.
Ти вірно лишаєшся з нами
У Богом відведений час.
Збудовані предками храми
Застигли в молитві за нас.
В мурованих каменях сірих,
У свідках минулих століть,
Ти стійко зберіг свою віру -
І люд твій з тобою стоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904797
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
А ти той, що один у світі –
Оберіг і обранець мій.
Ти і я – тільки в нашім літі,
Не підвладне воно зимі.
А я та, що чекати вмію
День чи рік, а чи все життя.
По-жіночому, десь – несміло,
Нетерпляче десь, мов дитя.
А ти той, хто мене розрадить
В час незгоди-зла захистить,
Хто не кине під ноги зраді,
Відбудує хиткі мости.
А я та, що тебе кохає,
Пригорнусь під твоє крило.
Про одне Бога я благаю,
Щоби поряд воно було.
Ти для мене – сонечко в небі,
Я ж хмаринкою – при тобі,
Бо і в дощику є потреба,
Як душа заблука в журбі.
Нас давно поєднало небо,
Хоч не вінчані – не біда.
Я ж не мислю себе без тебе,
Ти ж без мене будеш ридать.
А ти той, що один у світі,
А я та, що лише твоя.
Діти й внуки – то наші квіти –
З ними повна, міцна сім’я.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904811
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Закохалась, немов якесь юне дівчисько,
Хоч судіть її навіть самим судом Лінча –
Про кохання не знаєте ви навіть близько.
Їй для нього не жаль ні себе, ані вірша.
Віддала все минуле на страту пожежі,
Так хотіла покори та миру нарешті,
Десь думками ходила на тім узбережжі,
Де звільнитись могла від образ і арештів.
Розділяють їх милі і мова, і устрій,
Два світи розділяють святі-святі миті.
І не має любов жодних шансів на зустріч.
Там заклякла сльозина жіноча на мирті.
Хоч сама не коханка, не стала жоною
І пече її врода недобрим сусідам,
Та щаслива ця жінка від думки одної,
Що кохати ще вміє супроти всім бідам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904787
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Де ти мила моя, обізвись, обізвись,
Ти із юності люба воскресни.
Нехай буде тепер, так, як бу́ло колись,
У квітучі поклич мене весни.
Ми з тобою підем у широкі поля,
Там де жайворон в небі співає.
Заворожує усмішка ніжна твоя,
Серце б'ється і щиро кохає.
Не забути мені, твоїх синіх очей,
Не забути цілунків медових.
Шовковистих тих трав, мелодійних ночей,
Зорепадів рясних, смарагдових.
Я збирав у долоні ранкову росу́,
Щоб її нам доволі напитись.
Розплітав тобі вітер русяву косу́,
Я не міг все ніяк надивитись...
Де ти мила моя, обізвись, обізвись,
Я давно, так на тебе чекаю.
Хоча наші дороги давно розійшлись,
До сих пір я тебе, ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904785
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Знов весь світ уже усіяний серцями:
Де й розбиті, та частіше - зачаровані,
Хтось втішається взаємністю роками,
Хтось кохає безутішно та приховано...
Та, втім, гарно, що це свято хтось вигадував.
Хто й навіщо, звісно, досі я не знаю,
Проте, привід зайвий мене, звісно, радує,
Щоб сказати зайвий раз "Кохаю".
З днем закоханих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904779
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2021
Безмежний світ, шалений і лукавий,
Багато літ у ньому я живу...
Мене ЛЮБОВ у світі цім тримає,
Я білий світ плекаю і ЛЮБЛЮ...
Природа нас ніколи не питає,
Кому кого любить, чи не любить.
І хоча молодість швидко минає,
В будь-якім віці без любові нам не жить...
По - різному у кожного буває,
Та більшість з нас уміє все життя любить...
І лише той любов свою втрачає,
Хто й дружбою не вміє дорожить...
Кожен по - своєму любити вміє
Розчарування треба вміти пережить..
І віра залишається, й надія,
Якщо умієш віддано любить...
Мого коханого давно немає,
Та він у спогадах моїх живе...
І кожен спогад в молодість вертає,
І оживля, й окрилює мене...
І хоч зима морозами вкриває,
Від спогадів вертається тепло,
Я все хороше завжди пам"ятаю,
Бо ж незабутнє почуття лишилось, як було...
Вже 21 рік коханого немає,
Та відчуваю я його тепло...
Спогад у молодість мене вертає,
Здається, ніби вчора все було...
Піду сьогодні я на цвинтар, милий,
Могилкам вашим з сином, поклонюсь..
Вірю, що це відновить мої сили,
Я вам, життю і світу усміхнусь...
Усе живе Любов в світі тримає,
Знають цю істину усі давно...
Нині мене цей Спогад повертає,
Коли усе навкруг буяло і цвіло...
Я з святом Валентина всіх вітаю,
Бажаю Миру, Любові і Тепла,
Нехай Любов в житті вас окриляє,
Наснаги додає і Сили, і Добра!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904778
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Чому поїхав в далечінь,
Лишив на серці тільки тінь,
Слова розкидані по світу,
Як ніби сад, опавшим квітом?
Чи лист осінній розтріпався,
Який із осінню прощався,
Чи фарби втратила світлина,
Що зберігала вся родина?
Чому поїхав в далечінь,
У неприємну моросінь
І почуття забрав з собою,
Залишив серце із журбою?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904723
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
День Закоханих сьогодні,
Свято ніжності й любові,
Всі, напевне із цим згодні,
Будьте радісні й здорові.
Хто закоханий - сміливий,
А коли воно взаємне,
То насправді вже щасливий
І пташам тріпоче серце.
То ж нехай воно співає
Скільки б вам не було літ,
Нехай завжди окриляє
Кохання вірного політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904743
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Вишивала вишиванку мати сину.
«Хай хранить цей оберіг мою дитину!»
Всю любов до сина, що у серці мала,
Візерунком щедро на сорочку клала.
Вишивала вишиванку сину мати –
В ній дорога, що веде у рідну хату,
Цвіт калини, неба синь, палке бажання
Внучків любих в домі чути щебетання.
Вишивала, вишивала,
Вишивала мати вишиванку.
Вишивала мати сину вишиванку,
Шила звечора, бувало і до ранку –
На любов, на щастя й долю вишивала…
А синочка в небуття війна забрала!
Вишивала вишиванку, вишивала…
У сорочечку біленьку сина вбрала –
Кольори враз на сорочці почорніли…
Вишивала мати сину для могили!
Вишивала, вишивала,
Вишивала мати вишиванку…
П Р О Г Р А Ш
Вишиванки мами будуть вишивати,
Щастя й долю дітям у небес благати.
І прийде, настане, вірю, світла днина – 2 рази.
Заживе щасливо рідна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814102
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 14.02.2021
ГАЛИНА КОРИЗМА :: ГРУШКА
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Глянеш вúсоко, кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось ромашок цвіт!
Розпашілись пелюстками, не столочу квіт.
Збоку в’язіль конюшинка, в сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, ну і ти – рости.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких віт.
Підростала я з роками. Груші Медункú,
Малювала кожна осінь – сонячні боки.
Разом з вирієм пташиним, свій обрала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати – цвітом забілілась, в коси заплела,
Там де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Світ такий, як біла грушка! А над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, вічністю – любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
Перстач* - гусячі лапки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901991
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 14.02.2021
І знову йдуть сніги
Густі, лапаті...
Зі степу дмуть вітри,
Глухі й губаті...
Знов вулиці пусті,
Люди у хатах...
І в будні, й в вихідні,
І без зарплати...
І я дивлюсь в вікно,
і бачу хмари..
Й сніги, ніби зерно,
Сипе богами...
Гуляє знов зима,-
З вітром й снігами...
І спокою нема,
Ще й вірус з нами...
І я рахую дні,
Й кінець настане,
Відкриє шлях весні,
Й зими не стане...
Короткі нині дні,
Та ще й холодні...
Думи мої сумні,
Як дні голодні...
А від вітрів й снігів,-
Життя в тумані,
Молюсь до всіх богів,-
Забрать погане...
Щоб відійшла війна,
І вірус з нею,
Швидше прийшла весна,
І час приємний...
Ще за вікном сніги,
Й вітри губаті,
Не додають снаги,
Лише печалі...
Та все ж таки зимі,
Кінець настане...
На зміну їй весна,
Красою встане ...
Вірю й надіюсь я,
Весна почує...
І вірус прожене,
Й сюрприз дарує...
І буде все окей,
Й робота буде,
В дорослих і дітей
Настрій прибуде...
Та знову йдуть сніги,
Вже й не лапаті...
Це додає снаги,
Весну чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904698
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Відчула лебедя крило,
Його турботу, чемність, ніжність,
Незвичну ласку, дивовижність
І внутрішньо-близьке тепло.
Він доторкнувся і до вух —
Так делікатно та чуттєво —
Пішла реакція миттєво,
Неначе в нас єдиний дух.
Не відірватися від мрій —
Заворожила і постава.
Йому б лебідкою я стала…
Насправді, то був Янгол мій! 12/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904659
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Нехай в серцях зоріє любов,
Така одвічна, не зрадлива.
Одягає душу із обнов,
Любов магічна - особлива.
Кохання зцілює наші серця,
Зігріває тіла, душі наші.
Віпромінює світло без кінця,
І наповнює пристрастю чаші.
Життя без кохання тьмяніє,
Зів'яне і від нас відійде.
А, хто його впіймать зуміє,
Знову своє щастя віднайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904733
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Придуманный праздник, который у нас раньше никто не отмечал.
Поскольку все же раскрутили и интенсивно отмечаем,
то такой небольшой стишок в тему. Должны же быть
и праздники на фоне серых будней!
Валентинка
Известно всем уже давно,
что любят женщины вино,
ну а мужчины,
что-нибудь покрепче.
Бокал вина выпит до дна
и неизвестно чья вина,
хмельные губы
что-то страстно шепчут.
И наступает беспредел,
сплетение рук,
сплетение тел
все как у всех,
привычная картина.
Ночь пролетит,
придет рассвет,
всех протрезвит,
так в чем секрет?
Был просто
День Святого Валентина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904742
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Ходить Січень-молодець
Крижаний на нім вінець.
Довго думав, приміряв
І , нарешті, ось придбав.
Підбирає в тон вінця
Шубу білу . До кінця
Має бути той наряд :
Сніжний, пишний, бо парад
Починає вже Зима :
- Де хурделиця ? - Нема...
Січень жде її, гукає
І у Вітра він питає :
- Скрізь, усюди ти буваєш
Закоморки добре знаєш.
Де красуня забарилась,
Може, ще не нарядилась ?
- Вбралась, й запросила нині :
Снігопад і хуртовину,
Ще мороза, завірюху -
Хай морозять щоки, вуха...
Бо який без них парад !
Чи відбувся би ? - Навряд...
Зима Січня привітала,
Нагорода вже чекала.
Закоморки - закутки син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902699
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 14.02.2021
Краса й багряно-золотава мить,
Осіння серенада десь звучить.
Жовтаве листя так чарує восени:
- Чому сумуєте, прекрасні Ясени?
Ви вбралися у золотий наряд,
Безмовно у зажурі стали в ряд.
Зваблива казка в сквері восени...
- Що вас турбує, браття Ясени?
- Обидва ми закохані в Берізку,
Яка росте у самоті, - тут близько.
З дитинства вабила, коли зросла,
То на очах красою розцвіла.
Лишень легенько вітерець повіє,
У братиків серденько тьохне, мліє.
Один говорить чарівні слова,
А другий пестить і пісні співа.
До Ясенів Берізка не байдужа.
Закохана в обох і любить дуже :
Молодшого - він добрий і вродливий,
Старшого, - бо статний і зманливий.
Сумують втрьох, як прийде осінь,
Як листопад і дощиком моросить.
Прокинувшись, радіють навесні,
Як Білокору бачать наяву, не в сні.
Що тут робить ? Таке буває :
Два братики одну кохають.
Не дай Бог бачити, коли сини
Страждають, мучаться, як Ясени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894774
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 14.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E2HD64KpzEc
[/youtube]
Люби мене різною, як квіточку ніжно,
Люби в тепле літо, зимою, як сніжно.
Як сонце рум"яне, як трави духм"яні,
Щоб ми від кохання були, ніби п"яні.
Як дощик весняний, що пахне грозою,
Тримай мене міцно своєю рукою.
Хай місця не буде зимовим завіям,
Не зрадь лиш найкращим рожевим ти мріям.
Люби, коли плачу гіркою сльозою,
Зітри ти сльозинки своєю щокою.
В обіймах своїх заспокій мою душу,
Та вірність тобі ( ти повір) не нарушу.
Живе хай Любов ця - на зло всім вітрам,
Дарована Богом, призначена нам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904748
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Зима на білих крилах прилетіла,
Захолодила небо, землю, тіло.
Жартує із північними вітрами,
Складає з льоду ніжні діарами.
Звернулася вона якось до неба:
- Прикрити землю білим снігом треба.
І падали, все падали сніжинки,
Із діаманту різьблені крижинки.
А сонце на снігу малює кола,
Таких зима не бачила ніколи:
Червоні, жовті, навіть синюваті:
- Я буду тут ще довго царювати.
Заглянула в лісок зима-царівна:
- Підкину снігу , аби було рівно.
Навколо біла-біла ковдра, чиста.
І на душі святково, урочисто
.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904639
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Літала старанна Бджола в сад – не гуляти.
- Працюй завжди, нектар збирай, - навчала мати.
Науку цю мала Бджола запам’ятала –
Й сьогодні миль із десять намотала.
А ще красива ця Бджола була, нівроку,
Та стріла раптом і вона в житті мороку:
Ледачий Трутень за комахою вв’язався,
Вперше побачивши її, аж облизався:
- Така ж бо працьовита, ця не дасть пропасти.
І став щодня цей ледар милу Бджілку пасти:
І вдома, й на роботі, словом, з нею всюди.
Що їх чекало далі, здогадайтесь, люди!
Трутень – самець бджоли, що не виконує ніякої роботи.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904529
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Недосміяно, недоплакано,
Недолюблено, бо колись
Не заквітчане поле маками.
Хто ж із нас тоді помиливсь.
Ти прилинеш до мене згадкою,
Та чия була в тім вина,
Що лишуся тобі загадкою,
Долю вип"ю сама сповна.
Обгортають тугою пелени
Недоспіваних вечорів.
Зимнім холодом постіль встелена,
Бо так перст згори повелів.
Днів хурделиця перемелеться.
Сплине повеней водоспад.
Та до нас весна не повернеться,
Бо немає шляхів назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904630
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Поезія - у цьому слові,
Живе частиночка любові.
Живуть найкращі почуття
У них є - ти, у них є - я.
Поезія - слова і звуки,
Вона приймає перші муки.
Думки і розповідь душі,
Тому і пишуться вірші.
Поезія - у ній кохання,
Буває біль, розчарування.
Коли розмову поведеш,
З початку й до кінця дійдеш.
Немає сліз і біль проходить
І дивна розповідь виходить.
То дощ, а то уже зима,
Біленький сніг, мов дивина.
То посміхається хмаринка,
У квітах бі́ленька хатинка.
Струмки згори стікають вниз,
А то вже осені каприз...
І так весь час з словами поруч,
Вони для нас суцільний обруч.
Без них нам просто нікуди́,
Вони дороги і мости.
В поезії, ми з ними дружим
І не буваємо байдужі.
Без слів, поезія - ніщо,
Її любити - є защо.
Поезія - в моєму серці,
Мов відзеркалення в люстерці.
Беру перо й пишу для вас,
В ранковий, чи вечірній час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904600
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
[b][i][color="#9306ba"]Г[/color]оды пролетели, упорхнули в небо,
[color="#9306ba"]Р[/color]азметал их ветер, словно с яблонь цвет.
[color="#9306ba"]У[/color] висков осели белым-белым снегом,
[color="#9306ba"]С[/color]еребрится локон, зрелости привет.
[color="#9306ba"]Т[/color]олько юность наша где-то там осталась,
[color="#9306ba"]И[/color] туда тропинки заросли травой.
[color="#9306ba"]М[/color]ожет и не правда, но мне показалось
[color="#9306ba"]С[/color]ердце там доселе рядышком с тобой.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли бы вернуться в юность на минутку,
[color="#9306ba"]Д[/color]а пройтись по саду вниз к родной реке.
[color="#9306ba"]И[/color] сорвать на склоне диво-незабудку,
[color="#9306ba"]Н[/color]о... мечта скатилась каплей по щеке...
[color="#9306ba"]У[/color]летели годы в небо птичьей стаей,
[color="#9306ba"]З[/color]амели снегами за собою след.
[color="#9306ba"]А[/color] я неизменно в памяти листаю,
[color="#9306ba"]М[/color]не бы встретить снова у реки рассвет.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли бы, да.. как бы... Только нет возврата.
[color="#9306ba"]Ч[/color]то мечтать о прошлом, хватит горевать.
[color="#9306ba"]А[/color] ведь есть красоты даже у заката,
[color="#9306ba"]Я[/color] приму, как данность эту благодать...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904462
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Свою краплинку спротиву додай
Спогади 7-річної давнини)
Сторінку ще одну перегортаю
Революційного і непростого дня,
Де небезпека над людьми витає,
Та спільна є мета у них – одна:
Змінити владу, ні, скоріш – систему,
Й суди прозоро б стали працювать,
Тільки тоді народ закриє тему,
Як перестануть на закон плювать
«Тітушки», « гопники» і міліціонери,
Чиновники, яких усюди рать,
Що виросли так швидко в мільйонери,
Навести лад в державі цій пора.
І думка ще одна щодня терзає,
Яка душа сховалась за щитом
У емвеесників? Та і для них стезя є –
К народу перейти – не буть «скотом».
Коли й тебе думки такі хвилюють
І у душі теж маєш свій Майдан,
Усіх не залякають, не вполюють –
Свою краплинку спротиву додай!
11.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко)
Ці люди добре знають, чого хочуть
Колише час людські життя й країну,
І владу, й навіть цінності гойда,
Вогонь революційний в Україні
У душах запалив Євромайдан.
Стоять тепер єдиним всі оплотом –
Ніхто не хоче жити, як раніш,
Не куплені грошима, ані злотом,
І більшість з них – при вченому званні.
Ці люди добре знають, чого хочуть,
І знають, як мети їм досягти.
Розумні, щирі, добрі у них очі,
Прислухайсь, придивися до них ти!
Такий сльозу даремне теж не зронить,
І власної він честі не продасть –
Саме такі у самообороні,
І завдяки таким, живе Майдан.
11.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904431
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Ой ,як біло ,білосніжно навкруги,
Так казково ,світло і сріблисто.
Пеленою стеляться сніги,
На деревах іній , мов намисто.
А сніжинки ,як пушиночки летять,
Цілують ніжно у обличчя й очі.
Мов зачаровані ялиночки стоять,
У срібні шати зодягнулися охоче.
Вітер із снігом у шаленному танку
Кружляють в парі ,творять заметілі.
Слідів не видно в полі й на току,
Кругом лежать намети білі-білі...
Он ліс стоїть у сніжному вбранні,
Притих , немов собі дрімає...
Щож йому сниться в сніговій імлі?
Його у снах уже весна чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904416
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Сріблястих зим вуалі простирадл...
Такі ж як ми. Бо зовсім невагомі!
Тікай з думок холодно-монотонних,
у теплий свій нескореності сад!
Малюй! Різьби! Натхненні вітражі...
За ними хрест. І в кожного - бездонний!
І тільки погляд вічности Мадонни,-
розтопить світ. Лише-но попроси.
11.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904411
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021
А ти шукав кохання неземного,
В зимових барвах холоду й зітхань,
Щось неймовірно чистого й гіркого,
Вливаючись у волю із зізнань.
Любов’ю напивався у повернень-
В оазі задихалася печаль.
І тільки погляд у самотності пояснень,
І стогін слів, і крик в розлуки, даль.
До щему божеволіли світанки -
Солоний смак у серце зазирав,
І у думках заплетені альтанки -
Холодний вітер душу лоскотав.
Чого шукав кохання неземного?
Так паморочить втіха пишну мить,
У ностальгії подиху - чудного,
Сльота весни нам мрією щемить...
(С) Леся Утриско Воробець
Картина заслуженого художника України , Анатолія Марчука
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904440
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Скільки буду іще стовбичити
За порогом входу парадного?
Хочу я, і як швидше, вивчити
Мапу тіла твого принадного,
З дому самості, врешті, вибратись,
Дослідити твій покрив нервами,
В море світу твого заглибитись,
Відшукати там мушлі з перлами.
Скільки буде ще тиша ранити,
Серце смуток тягнути вудкою?
Хочу цукром в тобі розтанути,
Прорости з очей незабудкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904444
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Ти сьогодні кохана наснилась,
Зазирала до мене в вікно.
А тоді у кімнаті з'явилась,
Бо ж за вікнами снігом мело.
Провела по волоссі рукою,
Посміхнулась, торкнула плеча.
Як же добре, коли ти зімною,
Враз тікає від мене печаль.
Нехай сон цей ніде не зникає,
В ньому бачу кохана тебе.
Моє серце горить і палає
І до себе коханням зове.
Прокидатись без тебе не хочу,
Каву пити в самотності теж.
Так боюся розплющити очі,
Бо ти зразу від мене підеш.
Ти сьогодні кохана наснилась,
Зазирала до мене в вікно.
Посміхалась і в очі дивилась,
Зустріч цю я чекав так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904400
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Вже перший промінь виглядав з-за хмари, ранкове сонце в блакитному полотні. Проснувся горобчик й говорить до мами,- Чик- чирик- чомусь сумно мені. Я хочу самостійності нині, он бачиш там за сараєм вдалині, теж є горобчики сміливі й не ліниві. Я теж гадаю, туди пора й мені.
- Ну, що ж хитро поглянула горобчиха. Хоча б не сталося нам з тобою лиха.Ти ще занадто молодий, від гнізда літати далеко. І я гадаю, мабуть це не схвалить твій тато. Але тобі дозволю полетіти недалечко, лиш до сараю. Хоча й повсюди на деревах листячко та я тебе застерігаю. Будь же уважним, обережним. Щоб часом тебе не спіймав кіт хитрющий. Ой, буває він такий голодний й занадто злющий. Що не помітиш, як підкрадеться ненароком. Що ти не встигнеш і моргнути оком.
- Чик- чирик, ну добре… добре мамцю, -крильця раз - у- раз підіймав.Ой, ну нарешті полечу сам, дозволила –подумав.
І ось горобчик з гілочки на гілочку, ну справді, як ота спритна білочка. Все ж сміливо долетів до сараю.Втішавсь, подумав; Ой,як добре, я вже свободу відчуваю. Але зізнатись трішки він пристав. Присів на дах й донизу за всім спостерігав. Гусей, качок та курей, він знав давненько, про них матуся розповідала багатенько. І про людей, на них часто позирав скоса. Та на обійсті їх не було. Лише на траві виблискувала роса. І ні крихти хліба, ні зернини, нічого не побачив. Ну от шкода, даремно відпросився,багато часу втратив. Ану ; подумав- Злечу до землі! Кота не видно, так принаймні здається мені. Й сміливо присів під самими дверима, зненацька, від здивування закліпав очима. За розміром, майже такий як він, за ним спостерігав маленький звір. Два чорні очки пристально спостерігали, здавалось часом, як зірочки мигали. На голові, щось подібне стирчало, як у кота та не побачив він такого ж хвоста. А якийсь мов патичок тоненький, рухався туди - сюди. Ой- ой, сполохався, якби не було би біди! Але його крильця немов прилипли до спини, певно від здивування, ледь не впав, прихилився до стіни. Завмер, злетіти не мав сили. Раптово горобці поряд присіли,
-Чик – чирик! Чого сам тут літаєш, чи може, щось знайшов,чи ще шукаєш?
Він відволікся й сам не помітив, де взялась сила, зненацька злетів. Й за мить присів на дах . Вже й здивувався, де ж подівся страх? І що за звір, на нього пристально дивився? Та вже радів, з горобчиками веселився. І зрозумів,що краще друзів мати ,чим десь далеко самому літати. Й подумав; принаймні мамі,що я злякався, не розповім та й про звіра. Буду хитренький, щоб була довіра. Як буду спати вкладатися, її запитаю, що звіра, бачив якогось, біля того сараю. Нехай мені про нього повідає все, чи він загрозу для мене несе.
І полетів горобчик, озираючись навкруги, як добре, що не сталося біди. А вітерець немов летіти допомагав, що в дружбі сила, тепер горобчик точно знав.
серпень 2020р
Картинка з інтернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903950
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Ви не дивились в мої очі і не торкались моїх рук,
Але думки дзвінкі, пророчі переплелися в перегук.
Чи то весни досвітній промінь, пташок веселий переспів
Збудили приспані надії, зірвали звуком безліч слів.
Ніколи ви мені не снились і в мріях постать не була,
Із стріхи крапелька прозора мого торкнулася чола.
А я на сонце задивилась поміж зіниці світові,
Як пам’ять юності торкнулась гарячим струменем в крові.
Я вас не бачила ніколи і в серці голос не бринів,
Почулось, ви мені сказали, що до весни ще кілька днів.
Від вітру брунька стрепенулась, немов відлига відлягла,
Чи так від подиву здалося, чи то - від сонця і тепла.
Ще лютий з подихом зимовим і десь в дорозі журавлі,
Біленькій пролісок, мов вісник, розцвів з холодної землі.
Чи то замріяній здалося, коли весна несе квітки
В ту мить хотілося відчути торкання вашої руки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903955
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
[b][color="#0721a6"][color="#d41f0b"]Т[/color]акая, знать судьба-судьбина
[color="#d41f0b"]О[/color]шейник, будка... воет псина,
[color="#d41f0b"]С[/color]теречь добро за ковш похлёбки...
[color="#d41f0b"]К[/color] тому же век его короткий .
[color="#d41f0b"]А[/color] за калиткой... там свобода,
[color="#d41f0b"]В[/color]идать, проехала подвода,
[color="#d41f0b"]О[/color]пять шумят, играя дети,
[color="#d41f0b"]Р[/color]ычит в деревьях старых ветер,
[color="#d41f0b"]О[/color]бед дадут, коль не забудут,
[color="#d41f0b"]Т[/color]ревожно... снова лезет в буду.
[color="#d41f0b"]А[/color] на дворе под минус двадцать,
[color="#d41f0b"]М[/color]ороз, с которым зря сражаться.
[color="#d41f0b"]И[/color] до весны еще далече.
[color="#d41f0b"]С[/color]юда бы псу тулуп овечий,
[color="#d41f0b"]К[/color]огда был молод, грелся бегом,
[color="#d41f0b"]Р[/color]езвиться мог весь день под снегом,
[color="#d41f0b"]И[/color] не пугала непогода,
[color="#d41f0b"]П[/color]отом стареть стал год от года...
[color="#d41f0b"]И[/color] все ж, хозяину он верен
[color="#d41f0b"]Т[/color]огда... зачем щенок в вольере?[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903881
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Не осудіть строго, якось так - поетичне відголосся.
цей спогад, наче сніг мені за комір.
прозірна мить позбавилась утоми…
і те, що буде, заховалося за тіні.
окраєць хліба лишу на хустині
усім моїм тривогам непочатим
і спогадам, які навчилися мовчати,
дивитися наосліп, та чіпати
думки і …час у видиху щербатий.
(С) Віктор Крупка
У спогадах живу - в них завмираю,
В них заворожено причастя надіп‘ю,
Що буде дальше? Господи! Не знаю?!
В сніги, так зрілі, горілиць паду.
В них тіні залишають ніжну втому,
Між нині й завтра... між вчорашніх днів,
Мовчатиму... хай хліб пригорне гомін,
На рушнику, молитвою богів.
Це буде завтра... нині знов тривога,
Думки наосліп, холод і зима,
У пишний цвіт вплітатиму дороги,
Де спогадів засніжених нема...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903740
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
У сні стежина у село веде,
Через поля я знов спішу додому.
Тут добре , світло , тепло як ніде...
Та стріти там мене уже нікому.
Вже не стоіть бабуся край воріт,
Вдивляючись на польову дорогу.
На призьбі не сидить мій сивий дід...
Пішли за обрій з рідного порогу.
А як колись тут гамірно було...
Моє дитинство забавлялось на стежині.
Та відлетіло , рястом відцвіло,
Осіло смутком у пустій хатині.
Тут пустка посилилася німа ,
Блукає по подвір'ю бур'янами...
Замовкло все... Нікого вже нема,
Лиш пташки утішаються піснями.
А пахло тут і сіном й молоком,
І свіжим хлібом , грушами й медами...
Той спогад душу гріє нам теплом
І все життя живе разом із нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903746
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Ночь ворожила… шептались звезды,
Все говорят, что нет плохой погоды,
Нас удивляют зимы капризы,
В который раз, уж дарит сюрпризы.
Но как бы всем, не было досадно,
Теперь уж кажется, всё как надо,
Зима в пушистой белой вуали,
Сумела спрятать земли печали.
Словно невеста в белых сапожках,
Морозу шепчет,- Погодь немножко,
Не уходи, я с тобою краше,
Зачем же нам поступать иначе.
Подписан с тучками, ведь договор,
Не уж не понял, меня до сих пор,
Они пушисты, снегу подсыпать,
Весною влагой, сполна насытят.
Договорилась с ветром – удальцом,
Пообещал слегка взмахнуть крылом,
Потрусит тучки, взобьёт снежинки,
В пуху деревья, в них паутинки.
Только тогда, наступит твой черёд,
Ану дружок, ты удиви народ,
Прибавь силёнок, крепчай маленько,
По стёклам окон придай оттенка.
А коли сможешь, нарисуй цветы,
Ведь ты, умеешь придать красоты,
Поведи взглядом по всей округе,
Да посмелее, в помощь подруге.
И мы с тобою под руку пойдём,
Пусть заискрится златом, серебром,
Ведь нынче время, наше, торопись,
Придай мне блеска, ну ка улыбнись.
Месяц всё слышал, ревновал слегка,
Ох, и хитра, уж зимушка - зима,
Но не судил, он красотку строго,
Придал оттенка, ей голубого…
Она сияла, шептались звёзды,
Прибавив нежности её блескам,
Пускай красивей будет наша гостья!
05.02.2021г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903712
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Для тебе, для тебе, для тебе,
Зірву на планеті всі квіти.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Весну подарую і літо.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Блакитні волошки у полі.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Птахів щебетання симфоній.
Приспів:
Б'ють об берег і піняться хвилі,
Море й чайки у хованки грають.
Посміхаються оченьки милі,
А уста поцілунку чекають.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Кохана даровані ранки.
Для тебе для тебе, для тебе,
Ці ніжні, солодкі світанки.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Світитиме сонечко ясно.
Для тебе, для тебе, для тебе,
Душа даруватиме щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903857
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Контрастний минув січень,
Вже лютий на посту...
За ним молодший прийде,
Відкриє шлях в весну...
Та будуть ще морози,
Дощі й сніги пройдуть...
Закапають ще сльози,
З дахів і дерев підуть...
Примхливий й непостійний,
Цей лютий - хитрован...
Та все ж він на сьогодні,
Поводиться, як пан...
Ще відчуває силу,
Як вершник на коні...
І снігом сипе сміло,
І догоджа зимі...
Сніги ще побіліють,
На радість дітворі...
Якби не клятий вірус,
І балачки пусті...
Що йдуть до нас сьогодні,
Від влади кожен час,
А люди як в полоні,
Весни чекають старт...
Думки ведуть в дитинство,
В них спогади живі,
І вулиці пречисті,
І люди не сумні...
Весна скоро прибуде,
Вернуться журавлі,
І небо чистим буде,
І дні всі чарівні...
І лютий весну чує,
По снігу і воді...
Сердито губи дує,
То сніг шле, то дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903799
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5aZAil3wSbo[/youtube]
Оця зима, неначе справжня жінка,
Так часто сльози ллє гіркі.
І котяться вони, як намистинки,
Такі мілесенькі, тримкі.
Земля швиденько сльози ці спиває,
Які тут творяться дива!
Трава крізь землю радо проростає,
І ніби вся природа ожива.
І бачимо весну ми ще незриму,
Думки не сніжні - весняні.
В цю мить ми забуваємо про зиму,
Здаються трави росяні.
Коли всі сльози висохнуть до ранку,
Підкине їх вам лютий морозець...
Впаде ваш погляд далі, за фіранку –
Й думки весняні знищить нанівець.
Примхлива, неповторна, так красива,
Ти можеш доторкатись до сердець.
І то нічого, що така плаксива,
Бо ти людського настрою творець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903725
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Блакитний птах співає про кохання,
У ніжному Едемському саду.
Цієї пісні звуки не останні,
Лишають квітам росяну сльозу.
Торка метелик крильцями пелюстки,
В воді прозорій видно танець риб.
Трава така м'яка, неначе хустка,
Веде стежина змійкою углиб.
Блакитне небо, жодної хмаринки,
Торкає сонце променем дерев.
В нім не спішать і не летять хвилинки,
Не чується страшний і грізний рев.
Живуть там звірі мов одна родина,
І дружить лев з козулею завжди.
У дружнім колі дика вся звіри́на,
Ніколи не потрапить зло туди.
Дерева, що осипані плодами,
Гостинно пригостять мандрівника.
Своїми, неповторними дарами,
З Едемського, казкового садка.
В саду цім зла ніколи не буває,
Там спокій й розуміння завжди є.
Теплом й любов'ю сад цей зустрічає,
Й дарує кожному тепло своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903750
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Сіріє вечір, сяють зорі,
Втік день кудись за небокрай.
Ловімо миті у просторі,
Нехай буяє водограй.
Малюємо чудові мрії,
Спиваємо кохання сік.
Ми у любовній ейфорії,
Мабуть, щасливіші за всіх.
Тебе я ніжно обіймаю,
Від щастя серце миготить.
Ти насолода в вічнім раї,
З'єднала доля нам світи.
Два серця б'ються у коханні,
Любов одна тепер на двох.
Бо поєднав святим вінчанням,
І щастя дарував нам Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903650
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Якщо Господь лишив мене
Ще жити на грішній землі,
Моє завдання тут земне —
Звершити справи чималі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903649
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Коли твір виносиш, як і дитя в утробі,
І випестивши, пустиш у життя,
Тільки тоді поставлять йому пробу,
Й народ уже не викине в сміття.
Коли ж його складатимеш, як сіно.
Й слова колотимеш, на вила беручи,
Той довго вірш не житиме – застигне.
В поетів це трапляється ручних.
«Ручний» – «зручний» – хіба слова не схожі.
Поет – у масці – в масці його й вірш,
Згодиться і для влади, й для заможних.
Не сумнівайся в цьому – краще вір.
Допоки ще звучить у світі слово,
Знай, що воно, неначе голий нерв,
Призначений народ будити знову.
Стовпи ж поета – правда й рідна мова,
Хоч слов’янин він, азіат, чи негр.
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903653
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Осенний лист морозом тронут,
Но ярок он еще и свеж
Окрасом пламенных надежд...
(Не дай, Господь - в гниения омут.)
Взлететь, без ледяных оков,
Осенним золотом кружиться...
А после, как полету сбыться,
Сгореть в костре! И был таков.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903665
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Невеста-Зима ждёт свиданья с Морозом.
Жених уже мчится на тройке коней.
Февраль нарисует оконные розы.
Венчанье готовит в одной из церквей.
К торжественной встрече готова природа.
Под белым покровом укрылась земля.
Немало забот у простого народа.
В тепле чтоб морозы встречала семья.
Морозы зимой нам отнюдь не помеха.
Лишь было б тепло у людей в их домах.
А праздник встречает семья звонким смехом.
Румянятся щёки, смешинки в глазах.
Невесту встречает Жених поцелуем.
Приданое шлёт им с небес снегопад.
А ветер с пургою в объятьях танцуют.
Художник, фиксируй стихийный обряд.
03. 02. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903592
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
То легенький не з лебедів пух
Розлітається тихо в цю днину —
Пустодуйки з кульбаб-відчайдух
Замережили річку, долину.
Парасольки розкрили свої —
Делікатні, маленькі, пухнасті —
Забілили поля та гаї,
На дерева накинули снасті.
Лоскітливо торкаються вух,
Намели кучугури чубами,
Хаотичний у них кожен рух,
І утеплюють землю снігами! 1/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903648
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=usWdQcz5wMY[/youtube]
Ти довго вчив її тебе любити,
Вона тобі слухняною була,
Бо так боялась все це загубити,
Тому на тебе не тримала зла.
Та не цвіла любов ця первоцвітом,
Не часто гріла і в осінні дні.
Коли весна вкривалась білим квітом,
Обоє ви сиділи мовчазні.
Думками десь далеко все літали,
І кожен думав про своє в цей час.
І в дні такі обоє відчували,
Що обмілів чарівних слів запас.
І ось зима у очі заглядає,
А ви вже порізно, одні.
Вона на вас з-під лоба поглядає,
Чому ж ці погляди її сумні?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903555
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8YRqKJzCmJc
[/youtube]
Ти чув колись ці порухи душі,
Коли душа до тебе прилітала,
В сезон неспинних цих нічних дощів,
Коли ночами я не спала?
Я відкривала тихо твої двері,
Бо так боялась, щоб не розбудить.
Бо всі ті дні із пам"яті не стерті,
Так захотілось поряд посидіть..
Присіла тільки на одну хвилинку,
Поклала руку на твоє чоло.
Таку душі здійснила забаганку,
І їй на цей раз знову повезло.
А за вікном, як завжди непогода,
І тонкий місяць загляда в вікно.
Він там, у небі верховодить,
І від проміння в хаті осяйно.
Ти відчував мою колись присутність,
Коли приходила до тебе я вночі?
Чи рятувала так твою самотність,
Коли безперестанку йшли дощі?
Це час змінив усе безповоротно,
З тобою ми не молоді давно.
А я приходжу часто непомітно,
Другого просто більше не дано..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903640
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Зацвіли проліски в снігах
Чарівні ніжні квіти весни.
Я, лечу до тебе наче птах
Їх, нарву тобі серед зими.
Задзвеніли, проліски в піснях
У хоругвах, лісу так красиво.
І іскряться, зоряно в очах
Розквітає, нам весна мрійливо.
Перші ,квіти як перша любов
Сонячна, незабутня свята.
Розкую, тебе із зимових оков
Хай в душі щастя розквіта.
У пролісків, очі сині- сині
листочки зелені немов руки.
Знайшов, для тебе на долині
Краса, як мелодійні звуки.
А за вікном, падає сніг ,зима
Зарясніли , проліски як зорі..
Від цілунку, сонця встає весна
Світлі почуття є прозорі.
Від подиху сонця, розтанув сніг
Усміхнулось, привітно щиро.
Я, дарую тобі казковий світ
Ти, прийми- це блаженне миро.
М .Чайківчанка.
2010 02 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903469
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Багатство фасонів,
Плюмаж… кольори…
Каміння коштовне –
рубін, діаманти.
У розкоші тонуть
блискучі двори,
Шляхетністю повнять
Убори крислаті.
Кокошники й кло́ші –
Мистецтво прикрас.
Панами й берети
у стрічках та стразах.
Віддати б всі гроші…
так сяє алмаз
У милій «таблетці» –
об’єкт всіх фантазій…
Боярки й тюрбани,
«колеса» й брилі,
Незвичні й буденні,
прості й елегантні.
В мереживі й бантах,
великі й малі,
Мірила натхнення
та символи знаті.
В них смак та культура,
і менталітет.
Із фетру й соломи,
із хутра та повсті.
Чорніють в зажурі…
й весільний є тренд,
Носили їх вдома,
вдягали у гості.
Таку енергетику
моді несуть!
Для статі слабкої –
хара́ктерність стилю.
І сяє кокетливо
личко красунь,
Й нема супокою –
такі вони милі!
/Картина Ельжбети Брожек, Польща./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903557
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
На заході, вдень, чи зрання,
небо сумовите...
На війні дівки одної
миленького вбито...
Зажурилась дівчинонька,
та й засумувала...
Вона ж свого миленького,
так вірно чекала...
Заболіло в дівчиноньки
серденько привітне...
Нема її миленького,
уже й не приїде...
І думала, й міркувала,
якже далі жити?..
Свої речі всі зібрала
й пішла воювати...
Зупинить її хотіли
і мама, і тато...
Вговорити не зуміли
рішення завзяте...
Отак вона там на Сході
й донині воює...
Не спинить її нікому,
слів рідним бракує...
На війні, як на війні,-
там всяке буває,
Та не страшно нині їй,
свій край захищає...
Твої діти, Україно,-
не слави шукають...
Вони рід твій превеликий,
й тебе захищають...
Слава й честь вам, любі діти,
Мир всьому народу...
Борітеся, українці,-
за Щастя й Свободу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903527
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
«Хочеться дізнатись від тебе
Куди ти йдеш і звідкіля,
Як тебе звати і з якого ти клану…»
(Скела «Встановлення
володінь Тари»)
Йду я від заходу Сонця
На його горобиний схід –
Туди, де воно прокидається,
Де воно вмивається
І виглядає між пагорбами,
Де воно розтулює вогняні очі,
Щоб споглядати каміння:
Особливо оцей – Камінь Долі,
Я йду від заходу Місяця,
Де він ховається переляканий,
Подивившись на Ночі Зла,
Де Місяць знаходить спокій,
І виймає свої сни з торби,
До наступної тьми банші,
До наступних криків боліт,
До наступних сутінок Пака.
Я йду до сходу Місяця,
Туди, звідки він викочується,
Звідки його чекаємо:
Ми – сліпі у темряві,
Ми – жадаючі світла,
Нехай ось такого – холодного,
Нехай ось такого – підступного.
Я йду від берега моря,
Де хвилі співають реквієм
За старим рибалкою –
Пастухом оселедців.
Я йду до іншого берега
(Бо на острові куди не підеш –
Приходиш берега хвилями битого*),
До берега, де хвилі сині
Такі ж солоні, як сльози,
Де замість риб лускатих
Плавають срібні ножі**.
Я з клану блукальців –
Волоцюг рудочубих,
З клану каменярів вільних,
Що збудують вам башту,
Вам – вбраних в картаті кілти.
Примітки: Назва твору взята з назви казки народу країни, яку в нас в Ірландії називають Лохланн.
* - а не всі в нас в Ірландії знають, що ми живемо на острові. Я знав одного Ронана Мерфі з Кілкенні, який був впевнений, що Ірландія це такий материк.
** - мені розказували колись, що в озері Лох-Дерг замість форелі плавають срібні ножі і відкладають в його прозорі води ікру на Страсну П’ятницю, але це неправда. Срібні ножі водяться і ловляться інколи в сіті рибалкам в морі біля селища Данґарван, що в графстві Вотеорфорд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903542
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=usWdQcz5wMY[/youtube]
Ти довго вчив її тебе любити,
Вона тобі слухняною була,
Бо так боялась все це загубити,
Тому на тебе не тримала зла.
Та не цвіла любов ця первоцвітом,
Не часто гріла і в осінні дні.
Коли весна вкривалась білим квітом,
Обоє ви сиділи мовчазні.
Думками десь далеко все літали,
І кожен думав про своє в цей час.
І в дні такі обоє відчували,
Що обмілів чарівних слів запас.
І ось зима у очі заглядає,
А ви вже порізно, одні.
Вона на вас з-під лоба поглядає,
Чому ж ці погляди її сумні?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903555
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Під ясним сонцем все цінуй,
Під чистим небом завжди мрій,
Даремно часу не марнуй,
В душі не кидай, ти надій.
Умій прощати на землі,
Умій сприймати все, як є,
Бо то життя - бути в борні,
Й відстоять місце ти своє.
Ти Богом посланий сюди,
Тож не зганьби, вчення його,
Чи оцінить здатен сліди,
Для світу що, лишиш цього?
По житті ангел поруч йде,
Охороняє від незгод,
Крилом обійме й поведе,
По тій стежині, де народ.
Вже дім свій має й достатки,
За все завдячуй, ти Богу,
Бо вже проріс, як паростки,
І возвеличує Бога.
Він нас навчає, лиш любові,
Дарить щедроти, всі земні,
Нам благу вість несе в слові,
Прожить повчає - дні сумні.
Сонцем освічені думки,
Навчить сприймати тривоги,
Й чари природи, залюбки,
Тож шлях пройти, маєш довгий.
Життя навчися оцінить,
Не відмов другу у бідах,
І зумій недругу простить,
Та зазирни в очі правді.
Прочитай правила Божі,
Дбай про здоров`я й про життя,
Нехай повік дні погожі,
Неси любов у майбуття!
28.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903500
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 03.02.2021
Вам не грустно,что когда-то…
Что когда-то навсегда
Уведут и вас куда-то?..
И неведомо куда…
Украдёт когда-то вечность -
И малиновый рассвет,
И сандаловые свечи,
Что пылали столько лет…
Уворует сука-вечность
И янтарный амулет,..
И ажурные корсеты,
И затопленный корвет…
И виниловое эхо,
И разбитый патефон,
Искромсавши болью тихой
(Под молельный перезвон…)
И оставит только ноты…
С параллелями планет…
Дав мгновение (за что-то) -
Не тушить горячий свет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 02.02.2021
Вам не грустно,что когда-то…
Что когда-то навсегда
Уведут и вас куда-то?..
И неведомо куда…
Украдёт когда-то вечность -
И малиновый рассвет,
И сандаловые свечи,
Что пылали столько лет…
Уворует сука-вечность
И янтарный амулет,..
И ажурные корсеты,
И затопленный корвет…
И виниловое эхо,
И разбитый патефон,
Искромсавши болью тихой
(Под молельный перезвон…)
И оставит только ноты…
С параллелями планет…
Дав мгновение (за что-то) -
Не тушить горячий свет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 30.01.2021
Тихо пишеться казка вечірня,
В ній безмежність любові, тепла,
Як засяяла зірка всесвітня
І від щастя розквітла душа
Місяченько пливе срібночолий,
Погляд ніжно кидає у слід,
Його образ вечірньо чудовий,
Відчуває зимовий політ
У природі така неповторність,
Закружляла зима в унісон,
З небесами у неї змістовність,
Наяву це усе чи лиш сон?
І милуємось чарами долі,
Погляд сміло направлений вдаль,
А в куточку кімнати чудово
Казку милу співає рояль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903009
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
У кав’ярню зайшов Яшка:
(Обслуговувала Нінка)
-Якщо вам не буде важко –
Щоб на каві була пінка.
Нінка глянула на Яшку,
Підвела угору брови:
-Та чого там буде важко?
Це - раз плюнуть і готово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903013
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Що за гість в моїй квартирі
Робить дірки в хлібі, сирі?
Плаття — з сірого вельвету,
І гасає по паркету —
Швидкісні у неї рухи,
Видає пискляві звуки.
Довжелезні вуса, хвостик,
З нею любить гратись котик.
Має два рожевих вушка…
Дітки, що за шкряботушка?
(Мишка) 27/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902999
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Вари, вари горщик
Український борщик…
Трудимось завзято
Поїмо на свято.
Хлібчик ой, смачненький —
Житній та біленький.
Хай спочине Ненька,
Насипай рідненька.
Коли дія щира,
Люди прагнуть миру!
Посмакуєм нині —
Слава Україні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903060
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
[i]Серце пише,
Як душа від сліз стомилась.
Звечоріло.
За дверима
Музу втомлену колише:
Мов чужими
Стали крила…[/i]
Тут же в віршах
Небо голову схилило –
Задощило…
Змокла рима…
Мокра Муза ледве дише:
За плечима
Важко крилам.
[i]
…Вечір. Тиша.
На папері – що гнітило.
Ліра крила
Херувима
Підсушила – й знову пише
Світлі рими.
Пощастило…[/i]
/Ілюстрація - шпалери-фентезі./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903057
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
[i]На небі-рушникові
Хмарки біліють гладдю.
Поля соняшнико́ві,
Мов золоте багаття.
У сонячнім полоні
Зелено-жовті трави.
Соняшнико́ві коні
На них пасуться жваві
В тон рушнику – люпини
Синіють в позолоті.
Літує Україна
В блакитно-жовтих нотах.[/i]
/Надихнула картина "Серед соняхів" української художниці Катерини Лисової./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903085
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Не журіться Ви так на прощання —
Хай не Вашою стане печаль,
Ранок скинув із ночі вуаль,
Поселились у серці вагання.
Не страждайте — розвіються муки,
Загудуть, як у комині дим.
Знаю я, що тепер не один,
Хоч між нами вляглился розлуки.
Не журіться, кохана, не треба,
Тріскотить наостанок камін.
Ви отримали волю взамін
І політ до високого неба. 27/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903056
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Коли тобі сімнадцять літ,
Довколо нас весна буяє.
Такий не звіданий, ще світ
І серце, ще страждань не знає.
Коли тобі сімнадцять літ,
Попереду майбутнє, мрії.
Життя квітує наче цвіт
І не втрачаються надії.
Коли тобі сімнадцять літ,
Бадьорості і сил хватає.
Кохання перше у політ,
Тебе на крила піднімає.
Коли тобі сімнадцять літ,
В мелодіях, ще серця - звуки.
Хоч зірваний давно вже плід,
Що брав Адам і Єва в руки.
Коли тобі сімнадцять літ,
Ти пам*ятай - не завжди буде.
Бо не стоїть на місці світ,
Щораз міняються в нім люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903042
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Душа моя любов"ю оповита,
Любов дарує іншим навзаєм,
Тоді рясніє буйним-буйним цвітом,
Хоча уже до осені ідем.
Осінь життєва лагідна хай буде
Умене, в тебе, а душа співа,
Любити ближнього також хай не забуде
Й для неї знайдуться привітнії слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903025
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Любов - усіх найкращих справ рушій.
Не має тіла, та багато може.
Вона запалить музику в душі,
Хворобу подолати допоможе.
Закотить сонце у твоє нутро,
Коли у ньому хмари, дощ на флорі.
Під ноги кине гусяче перо,
Верне у позирк ясночолі зорі.
Вдягне тобі на голову шолом,
Засіє в день добірне сім’я віри.
Не голкою із ниткою, теплом
Заштопає усі на серці діри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902989
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 30.01.2021
[i][b]Бігом[/b]
за нею[/i]
Мені сьогодні і вітри попутні,
і голоси манять із висоти...
гайну по лісу і мороз не стукне,
і є надія пасію найти.
Дуби і сосни розпрямили плечі
і явір, каланчею у снігу,
звикає до зимової хуртечі,
а я – до завірюхи... на бігу.
Але за нею гнатися абреку
як і за тою, що піймати легко,
немає сенсу, бо куди не йди,
усе одно не відаю, куди
веде лижня... за обрії далекі,
а на снігу лише її сліди.
[i][b]По одній лижні[/b]
За ним[/i]
Тінь доганяти весело і легко.
Під гору лізу, із гори біжу,
а де нема протоптаної стежки,
виписую фігури Ліссажу.
Кигиче чайка голосом плаксивим
і ґелґає своє гусей табун...
вітаючи мене, велеречиво
віщує щастя птиця гамаюн.
Воно десь є між трьох високих сосон,
заблукане у лісі, безголосе
вороною пікірує на лід
або здіймає лебедині крила...
а от Мороза-діда не зустріла
і білий іній замітає слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903029
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Под образами нынче только сплю,
Уже неделю Богу не молилась,
Не зажигала тонкую свечу.
И, кажется, что вовсе не любила...
Продрогнув изнутри от катастроф,
Смотрю чужое счастье в Instagramе
И ковыряю ноготками мох,
Былых времен в ороговевшей раме.
Веду дневник стихами в Rosa club.
В нем слишком много мыслей и эмоций,
Пророчества, надежды, даже страх
Больших событий, маленьких и прочих...
И не боюсь открыться - нечем крыть,
И критиков уже не опасаюсь.
Намаялась сполна - уже не маюсь.
Куда спокойней, по теченью плыть.
Не вкусно, как бы, но и аппетит
Заметно поменялся, и привычки...
Как у Чуковского "лисички взяли спички"
И вспыхнул в море мой метеорит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902990
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Життя ,бурхливе і прекрасне
Як пісня струнами дзвенить.
Зранку, встає сонечко ясне
Дарує, душі -блаженну мить.
Тече, ріка над берегами
І шумлять, ліси над потоком.
Умаєне, різними кольорами
Дитинство, юність зрілі роки.
Як жайвір, розправляю крила
Лечу, до природи на волю.
Слухаю ,як співає пташина
Лавровий вінець вінчає долю.
Життя ,як пісня милозвучна
Насолоджує, пташки голос.
З навколишнім світом співзвучне
Росте зернятко у колос.
Життя, є втішне ,то печальне...
Як сонячний, дощовий день.
Кіно, реальне , сентиментальне...
Кожен кадр, складається з пісень.
Життя, кіно документальне
ми, головні актори в ньому.
Шукаємо, причастя пасхальне
Молимось, Богу зняти втому.
Є різні люди на нашім путі
Є добрі, злі...сумні, веселі.
Одні, подають тобі руку в біді
Інші, воюють за небо в дуелі.
А чорна заздрість точить ножі
і завдає, тобі у спину удар.
Немов стоїш, на їхній межі
Їм ,кістка в горлі твій -Божий дар.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903031
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JhuB-252TSM
[/youtube]
Котик спав і снилась йому Мишка,
Солодко мурликав він у сні.
Нашорошив Котик гострі вушка,
Так повірив він оцій брехні.
Сон солодкий швидко закінчився,
За вікном пухнастий падав сніг.
Котик зрозумів, що помилився,
Досипати на бочок приліг.
Він уже не спить, лише дрімає,
Більше не повірить снам своїм.
У вікно Синичка заглядає,
Котик тут подумав: я її не з"їм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903027
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Надумалось писать, когда снега
Сырой прохладой освежают душу.
И весь этот ершистый балаган,
В простонародье, называют стужей.
Тепло - дрова, огонь - очаг, свеча
Ласкают щеки отблеском и светом
Никто не пристаёт с пустым советом,
Наброшенным, как с барского плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902992
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Зима-Красавица вернулась!
Оделась в белое манто.
В сугробы снежные обулась.
Укрыла живность под зонтом.
Царит богатое убранство.
Исчез убогий мрачный вид.
Сверкает серебром пространство.
И в царство дивное манит.
Вдруг солнце из-за туч пробилось.
Позолотило всё вокруг.
Пространство вмиг преобразилось.
Открылось счастье людям вдруг.
Такую зиму долго ждали.
Народ на улицу гурьбой.
Уж санки, лыжи все достали.
В разгаре шумный выходной.
Поэт - за карандаш берётся.
Художник приготовил кисть.
Ведь красота в душе поётся.
И вдохновляет – жить, творить.
30. 01. 2021. Мой Рисунок- тушь, перо, ватман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902914
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Відпахло літо житечком гарячим
І росяним петровим батогом,
Озерами, де мама-качка кряче,
І білим мокрим ще дощовиком.*
Викупувались ранки в сивороссі,
Сліди лишаючи у повені краси,
Серпанки карі, пестячи колосся,
Спивали з нього залишки роси.
Мене не вабить ні краса венецій,
Ні Малайзійських дивних островів,
Й тоді, як осінь золотом озветься,
Постане світ у профілі новім.
Красу таку не випити очима
І не вмістити все в одній душі!
Забути теж не маю я причини,
Бо ці раї для мене не чужі.
23.01.2021.
* – гриби.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902864
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[b][i][color="#ab0505"]А[/color] мне бы снег, он точно лечит душу.
[color="#ab0505"]А[/color] мне бы вьюг, метелей волчий рык.
[color="#ab0505"]Н[/color]еужто сердце, леденея в стужу,
[color="#ab0505"]Г[/color]ортанным звуком изрекает крик:
[color="#ab0505"]- "Е[/color]ще чуть-чуть и я скорее в клочья!!!
[color="#ab0505"]Л[/color]юбовь теперь приносит только боль."
[color="#ab0505"]Л[/color]арец любви, а все о ней - в межстрочьях,
[color="#ab0505"]Е[/color]сть та, с высот назначена юдоль.
[color="#ab0505"]Г[/color]орчит в душе и жжет огнем сердечко
[color="#ab0505"]У[/color]шел... а я? Как дальше с этим жить?
[color="#ab0505"]К[/color]ак нужно мне хотя б одно словечко,
[color="#ab0505"]Р[/color]азрушить грусть и счастье заслужить!
[color="#ab0505"]А[/color] слов-то нет, куда не глянешь - пропасть,
[color="#ab0505"]Я [/color]вновь стою над бездною... одна,
[color="#ab0505"]Н[/color]еровен час и жизненная лопасть,
[color="#ab0505"]Е[/color]щё виток... и я уже у дна....
[color="#ab0505"]Б[/color]езгрешный вестник, самый добрый вестник,
[color="#ab0505"]О[/color]н рядом есть, когда так нужен мне,
[color="#ab0505"]С[/color] небес поет спасительные песни,
[color="#ab0505"]К[/color]асаясь нежно-нежно в тишине...
[color="#ab0505"]Л[/color]ишь он держал над жизнью звездный купол,
[color="#ab0505"]О[/color]бъяв меня заботой и теплом.
[color="#ab0505"]Н[/color]ет, шаг мой в бездну - это будет глупо,
[color="#ab0505"]А[/color] мне надежно под его крылом...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902889
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Кришталева паморозь зими.
Наче в казці льодяні пенати.
Бурштинове листя забринить.
На гіллі шипшинові цукати.
Лиш торкнися зором, дежавю.
Зачарує, замилує сріблом,
Передзвоном чистим кришталю.
Діамантів кольоровим світлом
Засіяє дивно все довкруж.
Затамовуй подих на хвилину
І зимову тишу не поруш.
Зачарує світ зимова днина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902963
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-Q1x4FxDcPo
[/youtube]
Ну як примусить долю покоритись,
Щоб була лагідна для нас?
І щоб вона змогла цьому скоритись,
І щоб в житті було так повсякчас.
Важка моя ця просьба - добре знаю,
Чому ж тоді в житті однім щастить?
А я свою, як є, завжди приймаю,
Не раз ти намагалась засмутить.
З тобою я борюся, як умію,
Прихильною ти не завжди була.
Життя - це боротьба - я розумію,
Додай мені хоч трішечки тепла.
Прошу про це я також і для друзів,
І за мою рідню тебе прошу.
Ти не тримай усіх нас у напрузі.
Почуй усе оце, що я пишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902906
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
У білих піщинках сховалося все:
Бадилля, листів”я і віття…
Зимове суцвіття довільним есе
Малює перкальне поліття.
Будинки, дерева у пледі снігів
Вгорнулись, неначе бабулі.
І ґанок в недосвідах тихо скрипів
Й морозились вітром кошулі.
Сніги запорошили чисто поля,
Вмостились у кожну шпарину.
У білому цвіті зимує земля
Під вічний мотив клавесину.
Недосвід - ранковий мороз.
Клавесин- старовинний клавішний музичний інструмент.
Кошулі - сорочки.
Поліття - благодатна погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902947
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
І знову закружляли сніжинки,
Гаптує мереживо зима.
Вона єднає дві половинки,
Іде в наші серця крадькома.
Виблискує на сонці снігами,
Із вітром танцює красиво.
Мандрує поволі берегами,
Створює білосніжне диво.
Дерева у шуби одягнула,
І проклала у мрії стежки.
Тонкі гілки до землі пригнула,
І заморозила берізки.
Зима із вітрами бешкетує,
Вкрила снігом гори і лани.
В неї свято, вона святкує,
Замітає сніжком паркани.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902731
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Дівка- оранж,персик,сонце,
А чи мандаринка,
Глянь,кучерики звисають=
Дівчина- картинка.
Сяє вся,не де- не-де,
бо волоссячко руде.
Очі- ніби два смарагди-
То дівочії принади.
Щастя світиться в очах
.Локон висне на плечах .
Виклик робить всім і вся...
Де ж це легінь подівся?
Губи бантиком пухкі,
Брови- чорнії,чіткі.
Ой,руда,руда,руда,
Дівко,гарна й молода!
Персик,сонце,
мандаринка,
Два смарагди-
Й ось картинка.
/ світлина- картина "Руда дівчина",виконана авторкою в стилі " малювання по цифрах"
27.01.2021р.
Полотно 40×50.Акрил./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902755
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
«Shy one, shy one,
Shy one of my heart,
She moves in the firelight
Pensively apart...»
(William Butler Yeats)
Серед полум’я
В якому тріскотить ялівець,
Яке розпалили кременем
Змість того, щоб чекати на блискавку,
Серед полум’я,
Яке одвічно горіло в Ірландії
На тій горі, де журилися люди в білому,
Що посадили серед каменів ясен
І говорили, що то гора поганого диму
Тоді, коли зацвітали вишні –
Дикі,
Як і все на нашому острові смарагдовому,
Як і все – навіть полум’я
Посеред якого танцює Той,
Хто Володіє Світлом.
І в тому світлі полум’я –
Коли світом заволоділи сутінки,
Не весняні, ні, а ті, що одвічні,
Від яких не рятує свічадо,
Сутінки,
Що приходять до нас з того часу,
Як топтали білий цвіт залізними чоботами,
Люди, що припливли на човнах-вітрильниках
Здалеку – з того боку від ірландського моря.
Світиться досі отой вогонь серед темряви,
І танцює у його жовтих променях
Та, Що Приходить у Снах,
Приходить до мене тільки у снах,
У моїх снах кольорових,
Овечих, солоних і вересових,
Тільки у снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902700
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Співаю для тебе кохана романси,
Співаю кохана для тебе пісні.
Коли прокидаюсь з тобою уранці,
Я усмішку бачу подібну весні.
І я без вагання тебе називаю,
Квітучою квіткою в сонячнім дні.
З її пелюсток я росинки спиваю,
Яка ж дорога, ти кохана мені.
Твій голос для мене - птахів переспіви,
Блакитнії очі - озер глибина.
Десь ніжне звучання доноситься ліри,
Для мене кохана - ти справжня весна.
Хай линуть для тебе кохана романси,
Хай линуть кохана для тебе пісні.
Коли ти мені посміхаєшся вранці,
Я усмішку бачу подібну весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902682
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
1. Будинок будуй на тому місці, де змія гріється, там із землі іде тепло.
2. Криницю копай там, де птахи гніздяться в спеку, там джерельна і смачна
вода.
3. Дерево сади там, де кріт риє, там для дерева земля чудова.
4. Став ліжко там, де кішка укладалася, там спокійніше спать.
5. Лягай і вставай разом з курми, матимеш золоте зерно дня.
6. Їж фрукти, які черв"яки торкали, вони безпечні.
7. Пий там, де кінь п"є. Кінь поганої води не питиме ніколи.
8. Їж більше зеленого і матимеш сильні ноги і витривале серце,як у звіра.
9. Сміливо бери гриби, на які комашня сідає, вони цілющі.
10. Плавай частіше і будеш себе почувати, як риба в воді.
11. Частіше дивись у небо, а не під ноги, і будуть твої думки ясні і легкі.
12.Більше мовчи, ніж говори - і в Душі твоїй оселиться тиша, а Дух буде
Мирним і Спокійним...
Вибирай собі все, що тобі найбільше потрібно: Здоров"я, Щастя, Кохання,
Обійми, Посмішку, Радість, Мир, Віру, Надію...
(Далі можеш продовжити самостійно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902693
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Життя дається тільки раз,
Про це ми добре усі знаєм.
Ми просим Бога, щоб нас спас,
Коли біда когось спіткає.
Тоді листаємо листки,
Коли і щось кому зробили.
На когось десь сплели плітки,
Когось чомусь не зрозуміли,
Чи відказали в допомозі,
Коли страждала так душа..
Та ми ж все ж кинули в дорозі,
Бо та душа була чужа.
Когось пробачить не зуміли,
І злість тримали довгий час..
Чому ж тоді ми збайдужіли,
Коли надіялись на нас?
Іще чимало помилок
В житті ми можем відшукати...
Та тут закінчився листок...
Хоч є чимало що сказати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902482
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
Поміж хмар журавлики ой, кружляли ж швидко як…
бо манила й їх ясна блакить.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Досить! До гніздечка вже летіть.»
І міцніли крилечка у малих журавликів…
Веселилось поле, річка й гай,
як з землі кричали ми: «Гей, малі журавлики!
Є найкращим в світі рідний край!»
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902404
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Й мої літа у осінь заблукали,
За мною – непростий життєвий шлях.
Безпечної дороги не питала –
Сама шукала стежку у полях.
І в світ байдужий рано я злетіла
З-під теплого, твого, мамо, крила,
Так, як і ти, змінить його хотіла.
Бувало й манівцями десь брела.
Собою, як і ти, не хизувалась
І навіть не любила похвали,
Частенько і слова твої вчувались:
В недолю щоб шляхи не завели.
Твоїй, матусю, долі не позаздриш,
Тож в зашкарублих мозолях душа:
У 19, ще неповних – заміж,
Та злидням ти давала відкоша.
Засіявши свій лан сімейним житом,
Я починаю вже й свої жнива,
Не маю звички, як і ти, тужити.
Трудитимусь, допоки ще жива.
Тебе ж, матусю, згадую я часто,
Твій ген в мені надійно теж проріс:
Щаслива десь була, а десь – нещасна,
Не хвастаюся сивиною кіс.
З тобою паралельні в нас дороги:
Я – по землі, а ти – де ходить Бог.
П’ємо родини і землі тривоги –
Болять вони однаково обом.
І хоч літа й мої вже притомились,
Я все ще почуваюся дитям,
Може, тому, що ти з небес молилась
І молишся за наше майбуття!?
9.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902373
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Душа — незвідана, як води океану,
Нуртує гейзером на глибині,
Жбурляє лавами гарячого вулкану,
Ховається у магмі аж на дні.
Бува, зривається в неміряну нірвану,
Летить із хвилями до берегів…
Під сонцем сушить наболілу свіжу рану,
То ніжиться в обіймах островів.
А то хвилюється в розкішному розливі —
Лоскочуть її стінки камінці.
Бентежиться у прибережному приливі —
Турбують її пінні гребінці.
Тримає самоцвіти, перли і корали
Лиш для близьких і вибраних людей.
Їй не страшна негода і стихійні шквали, —
Таємно тулить щастя до грудей. 17/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902392
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vjVBSY-togc[/youtube]
Зима укрила землю снігом,
Пухнастим білим покривалом.
Та не залишилось і сліду -
Земля пожадно сніг спивала.
Зима дивилась, посміхалась:
Нащо ти стерла всі труди?
Вона щосили так старалась,
Та це нічого: півбіди.
І поки думала - гадала,
Трава крізь землю проросла.
Вона ще трохи почекала -
І все знов снігом замела.
Не хоче ще впускать весну,
Для неї дуже ранувато:
Я ще завії нажену,
Ще довго буду царювати.
Притихла - сили вже не ті,
Хоч сніг ще має в рукавах.
І їм наказує: летіть!
А ті сніжинки, ніби вата.
Крихкі, чомусь вже слабуваті.
(Тут сонце глянуло з- за хмар).
Не хочуть слухать - вайлуваті.
Лиш трішки вкрили тротуар.
І тут потік весь сніг водою,
Струмки неначе ожили,
Текли повільною ходою,
Чомусь так радісні були...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902417
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Ти чув, як квилить чайка над водою?
Неначе плаче десь мале дитя.
Думки мої на самоті з собою,
Бо так розпорядилося життя.
Торкають хвилі берега ревниво,
Не охолонув, ще на нім пісок.
За горизонт сідає сонце мило,
На зустріч нічка робить уже крок.
Засвітять зорі в тиші вечоровій,
Заграють струни серця і душі.
Згадаються слова, що при розмові,
Звучали піснею рясних дощів.
Як було добре й затишно з тобою,
Та десь взялися кручені вітри.
І заховали щастя за горою,
Щоби ніхто із нас не зміг знайти...
Все ж вірю я, що ще настане свято,
Коли нас сонце променем торкне.
І ти мені промовиш любий, раптом,
"Я не забув, кохаю, ще тебе!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902323
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Тетяна Прозорова
24 січня 2020 р. ·
Поширено серед: _Публічно
Нова публікація...матеріал не новий і , на цей раз у житомирському журналі "Світло спілкування". Вдячна за публікацію, радує, як багато знайомих облич у цім виданні, вдячна Марії Рудак та редактору Григорію Цимбалюку за уважність до моєї скромної праці та запрошення до видання. Найголовніше те, що щемка тема українського андеграунду та української реконкісти цікавить і, думаю,цікавитиме нових читачів. Вдячна людям, долі яких висвітлені. Вдячна Сашкові Сопронюку, за його правдиві розповіді,такі важливі українцям. =================================================
Моя Ніла Зборовська, або
ХТО ПЕРЕЗАКОДУЄ УКРАЇНУ
*З першого погляду
...За життя я її не знала...не читала раніше і її творів...а забрала мене враз... з першого погляду...випадкове фото в інтернеті, одне з тисяч...подумалось, не вглядаючись:
«Мабуть, кадр з якогось кінофільму»...
Ніби покликали-розумні очі, приємна, хоч і дещо засмучена посмішка, стильна і, якась вся така неповторна дівчина...
«Десь ми зустрічались» –побігли думки...де?.. де...чомусь не згадувалось...де...прочитала статтю про неї...
«Господи, така ж молода ще, красива, повна сил і...вже давно не з нами...як так... – стугоніло морозяним інеєм по неспокійним думкам,...як? »...а друзі памˊятають...пишуть...
«... і...., таки, де ж ми з нею могли зустрічатись...дивно.... » –сколихнуло свідомість і... забулось на певний час...
*Таємниця дідуся Семена
..Згадалось...дитинство...духмяно-квітучо-бджолиний травень...дідусева хата...там я і знайшла свій перший в житті скарб...книги... українські книги... Дідусь мій, Семен Іванович,... дуже любив і шанував Слово...а ось ці книги – він читав матіоловими вечорами ще мамі ...роздивляюсь пожовклі сторіночки, які пахнуть часом, мудрістю й загадково не відпускають...
Чудне, мале й кирпате кучеряве дівча просто не могло тоді збагнути, що найперший Скарб на світі – це, все-таки, Люди, які нас оточують, люди, близькі душею. Вони зˊявляються в нашій Долі в різні часи, щедро віддаючи щось дуже важливе. Настане час, і ми теж віддаватимемо комусь краплини душевного тепла і світла. Невблаганним залишається одне : всесильний Час завжди когось забиратиме. Зненацька. Нагло. Невблаганно. Назавжди.
Все це ще відкриється потім, а зараз...тримаю в руках цілий світ! Книги...Слово...а серце тьохкає соловˊями, ніби на побачення багне не запізнитиись!
... мені років 7-8... лечу після уроків до шкільній бібліотеки, де малечі книжечки «видають по інструкції» у м'яких палітурках, які прочитуються не доходячи додому...тут же повертаюсь назад – обміняти ...дивуються, не вірять...
«Ти не могла так швидко, дівчинко..»
...мовчки печу ніяково раків...ні, я не маю якихось надздібностей...просто читати люблю...зітхаю...повертаю додому...сумно... читати –ні́чого...
.....читати ні́чого!...це хлюпочеться у думках так, ніби ні́чим дихати... І так щоразу... А сьогодні ось – чомусь, спинили лагідно:
«А розкажи-но, про що твої книжки!»
Розповідаю охоче, ділюсь враженнями, бо вони такі цікавенні! І...о диво! Мені дозволяють взяти ще книгу... з цих пір мені довірили одну потаємну Мрію – оту ще віднедавна недоторкану привабливу поличку, де живуть зовсім інші, такі бажані книжечки...у яскравих цупких палітурках, такі класні!
«Мені дозволили!»...усміхаюсь собі і всім назустріч, притискаючи до грудей оту свою скарбничку Слова....
* На скрижалях Долі
Дідусеві книги були зовсім іншими: спершу і достеменно, російською мовою тут я зустріла лише примірник перекладених творів Тараса Григоровича Шевченка...він лежав на поважному місці, хоча й осторонь інших...А інші- ...затьмарювалась свідомість від величі назв: власне,сам «Кобзар» рідною мовою, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» І.Франка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Вибрані твори» Лесі Українки, «Нащадки скіфів» В.Владко...і це –тільки те, що впало в око!
-А...можна...?,- затамувавши подих, проскиглила я до дідуся Сєні.
-А зможеш? – напівжартома, любляче, в тон відповів він. Дідусь, пройшовши дві війни, знав справжню ціну людським істинам, і завжди говорив, що Життя краще зустрічати усміхаючись, аніж плакати.
У відповідь я лише схвильовано перебирала повітря (а ...як не дасть?)
-Кукурузка ти маненька!-усміхнувсь лагідно він, -читай! Тільки так – бережи!
*Ми - українці, то ж і рідна мова наша – українська
Так я дісталася берегів української класичної літератури...дивно, але ці «дорослі твори» були цікавими й захоплюючими. І першим питанням, яке народилось в моїй на той час голові:
-Дідусю, чому у школі ми говоримо російською, а ти – українською?
-Ми – українці, то ж і рідна мова наша – українська.
В дитячих очах – німе запитання.
-Ти навчаєшся в російській школі, бо єдина на мікрорайоні українська школа - маленька, всіх бажаючих не вміщує.
Мені хотілось запитати, а чому така маленька ота школа, в якій навчають рідною мовою, але – побігла читати , бо вже розкрила темно-синю збірочку Лесі Українки і та заполонила мене надовго...
** Промінь Світла крізь часи
Вірші –такі образні, пейзажні, змальовували картину за картиною Лесиного життя і відірватись від цих сторінок – було несила...
Згодом «дійшла» до «Лісової пісні»...і –згубилась у цій незабутній вишуканій феєрії! Так я назавжди запросила в своє серце Лесю Українку... Згодом читала її «Досвітні вогні», «До мого фортепіано» ...все підряд...і відчувала достеменну силу поетеси, силу Духа, силу Слова...
Це їй, Лесі, згодом напишуться такі дещо несміливі ще рядки:
*Лесі Українці
Весняний дотик гомінливий,
Білявий сад тріпоче вітер...
Про очі Лесині журливі
Згадали яблуневі квіти.
Чудова жінка і поет,
Підвладна лише слову й книзі!
Писати б твій палкий портрет
Вогнем на льодовитій кризі!
Світанку вранішнім промінням
Писати б ніжний образ твій,
Додавши весняної мрії
І сповнених життя надій!
Незгаслий вогничок іскристий,
Мій особистий Прометей,
Мов Мавка з “Лісової пісні”,
Що назавжди в серцях людей.
І в незалежній Україні
Шануємо твої пісні...
Дві чисті Лесині краплини
У душу дивляться мені.
Т. Прозорова
2005 р.
*Наша Леся Українка
Одного разу в мережі зустріла твір, який не прочитати просто не могла:
Ніла Зборовська «Моя Леся Українка» ...Ніла Зборовська...чекай-но, це ж та красива дівчина з давнього фото...читаю твір...поглинуло!...від назви і до останньої крапки я відчувала її думки . В його рядках таївся весь сенс жіночої душі і провідником до цих таїн стала Лесина «Лісова пісня»!...Моя, з дитинства, «Лісова пісня»! ...Нілина «Лісова пісня»...Наша «Лісова пісня»...
*Ми всі – в одному небі вдивляємось в зірки...
Аж ось на цих Лесиних струнах забриніла Нілина мелодія...мелодія весняного дощу...той дивний блюз, що пробуджує серця і відкриває їх Світлу.. Від отого щирого, ніжного
«Як хороше грає,
як солодко крає,
розтинає білі груди,
серденько виймає!»
до життєстверджуючого: «Ні!я жива!я буду вічно жити!
я в серці маю те, що не вмирає!» (Леся Українка)
І це все назавжди наше з Нілою, той світлий промінь, який жиє і продовжує життя! Так ось де ми зустрічалися з Нілою Зборовською! На Лесиних сторінках, у тому самому Світі, де весніла «Лісова пісня»...і, потай сховавшись в старенькій вербі, затамувавши подих, ловили очима зеленуваті вогники Потерчат, і, ледь втримувались від спокуси погойдатись з Мавкою на вербовім гіллі...потай закохувались в Лукаша і спів його сопілки... Це нам з Нілою боліла душа, коли порізалась серпом Мавка, даючи ще хоч день пожити Русалці Польовій...і, вплітаючи в коси калину, розмовляли з Перелесником...і ступаючи в холодну печеру з Тим-що-в скалі сидить, все-таки давали славінь життю. Ми обидві були там, в Лесиному світі! Ми сприймали це Життя, відчували його оту дзвінку теплу ниточку, торкаючись Лесиних творів.
..З цих пір вже я не могла не поцікавитись, а хто ж така Ніла Зборовська? Коротка стаття у Вікіпедії зненацька розповіла Стільки, що годі дивуватись:
« Ніла Зборовська закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та аспірантуру при Інституті літератури та мистецтва НАН Казахстану в м. Алма-Аті (1991). У 2008 році захистила докторську дисертацію на тему «Психоісторія новітньої української літератури: проблеми психосемантики і психопоетики» при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Викладала в Київському національному лінгвістичному університеті (доцент кафедри теорії та історії світової літератури).
Була директором Центру ґендерних досліджень. Займала посаду провідного наукового співробітника Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Авторка численних есеїв, декількох прозових творів і понад 100 наукових досліджень.
Авторка книг
• «Танцююча зірка» Тодося Осьмачки. — К.: МСП «Козаки», 1996 . — 64 с.
• Психоаналіз і літературознавство: Посібник. — К.: Академвидав, 2003 . — 392 с.
• Феміністичні роздуми: На карнавалі мертвих поцілунків. — Л.: Літопис, 1999 . — 336 с. (автори: Зборовська Ніла та Ільницька Марія)
• Пришестя вічності. — К.: Факт, 2000 . — 223 с.
• Моя Леся Українка: Есей. — Тернопіль: Джура, 2002 . — 228 с.
• Українська реконкіста: анти-роман. — Тернопіль: Джура, 2003 . — 304 с.
• Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. — К.: Академвидав, 2006 . — 498 с.»
У дитинстві вона мріяла жити після смерті на Сонці з татом… Потім була мрія — збудувати на українській землі храм, у якому можна зцілювати людей знаннями та вірою в Бога, «старовинним українським способом замовляти від страху. Народним українським психоаналізом».
Її улюблений жанр у літературі — драма. Вона ризикнула з’ясувати код української літератури з точки зору психоаналізу — «від Сковороди до Забужко». Цей код, на переконання Ніли Зборовської, захований глибоко у надрах нашої культури, духовності — у фольклорі. «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури» — унікальний проект для сучасного літературознавства. У цьому науковому романі письменниця прагне розгадати таїну, віднайти ключ до розуміння народних істин. Вона стверджує, що головний код історії української літератури — це код апокрифічного християнства.
«Чи варто сучасному літературознавству повертатись знову й знову до минувшини, чи не втратила актуальності нині творчість письменників-класиків, тієї ж Лесі Українки?»- запитали в неї в одному з інтервˊю.
-У мене до Лесі Українки ставлення як до української геніальності, яку я прагну збагнути, оскільки збагнути її тексти для мене означає збагнути сутність нашого порубіжжя,-відповідає на це Ніла,- Священне знання минулого у міфологічному вимірі нагадувало про циклічність часу, про закономірне повторення подій, про необхідність індивідуального та національного пробудження в апокаліптичні часи випробувань, сновидінь і забуття. Тому творчість Лесі Українки, яка активізувала в українській пам’яті античний та християнський міфи, не може втратити актуальність. На кожному українському порубіжжі, коли Україна потраплятиме в епоху хаосу і шукатиме власного шляху, творчість Шевченка, Франка, Лесі Українки набуватиме актуального перепрочитання.
Наприкінці 2017 року під редакцією Олександра Сопронюка знову виходить його часопис «Слово», в якому з надзвичайною теплотою, дражливо-ранимо, такими дружніми, щемкими спогадами, автор висвітлює долі і думки літераторів – представників українського андеґраунду: Володимира Затуливітра, Ніли Зборовської,Юрія Гудзя, Олеся Ульяненка, Костя Єрофєєва та багатьох інших. Андеґраунд став символом духовної свободи, творчої незалежності, синонімом новаторського мистецтва. Він фактично є витоком більшості процесів, що відбуваються в сучасному мистецтві сьогодні. Зауважте – у мистецтві, а не шоу-бізнесі! Олександр , рубаною правдою,як він сам висловлюється, своїм багатюще -силенним словом знову й знову підіймає проблеми Літератури, Історії, України, Життя...
І, ви знаєте, це настільки людяно, просто і ясно як в божий день, те бажання Олександра зберегти для людей по крихтам спогади про друзів! А зібрати докупи все збережене – вийде ціле покоління! «Щоб памˊятали...»,- говорить часто редактор. Щоб памˊятали... Бо ніхто і ніколи не відніме в нас нашу Памˊять! Цей необˊявлений кат ще не раз випікатиме в серці рани і пробіжиться по оголеним нервам…
Щоб памˊятали... Бо без минулого –немає майбутнього!
Знову Ніла Зборовська ... ПРИШЕСТЯ ВІЧНОСТІ
Світлій пам’яті дорогої подруги Соломії Павличко. МОЯ СОЛОМІЯ ПАВЛИЧКО
«Моя Соломія Павличко»...хвилюючий есей, вирваний з душі...власне, сповідь памˊяті близької подруги. Нілина щирість, все її Світло проходить крізь призму почуттів, заломлюється і випромінює стільки всепереможної сили!
«..Могили, могили, могили...,-пише Ніла, - Як я ненавиджу кладовище! Ніколи не прийду до Соломії на могилу! Я знатиму завжди: тут її немає! Таку
подругу зарити в могилу! І думаю: «Соломієчка, якби не було цього страшного материнського горя, цього мовчазного і мужнього страждання твого тата, твоєї доньки, твоєї сестри, твого коханого чоловіка... Я тобі такий похорон влаштувала б! Вони тобі позаздрили на гроб за тисячу доларів, — вони тобі все XXI століття заздрили б за такий веселий похорон
від подруги!
Бо Київ — твоє місто, бо Київ — твоя вічна могила!»
....Так любити можуть тільки справжні Люди... справжні Друзі.
«Ті, кого ми любимо, не вмирають. Щовесни вони приходять до моєї хати й стоять попід вікнами, поміж цвітіння дерев і янголів молодого саду. Вони вже ніколи не покинуть мене саму».(Юрко Ґудзь, Замовляння невидимих крил, - ст. 14).
Ніла гаряче представляє проекти Юрія Гудзя: «У Юрка Гудзя була ідея, – промовляє вона до молоді при творчій зустрічі , – Що жіноча душа і чоловічий інтелект поєднаються і створять оцю гармонію, тільки отой жіночий і чоловічий дух разом можуть створити оту соборність неймовірну в духовному плані, про яку ще писав Захер Мазох, цей поет дуже любив українську жінку... він вірив, що ось ця соборність розпочнеться і це буде чоловічий і жіночий ренессанс . У християн є власна духовна практика і ось ця практика ось-ось розпочнеться.»
Ніла Вікторівна захоплено розповідала про ідею української реконкісти: «Я памˊятаю, як Юрко носився з цією ідеєю. Ми не повинні орієнтуватися на соціальну революцію, нам треба орієнтуватися на духовну революцію,- запевняє вона,-і ми бачимо це, тому, що влада приходить, вона має свій соціум і свої закони. Духовність має закони, які стосуються вічного життя, а влада тимчасово працює. І от Юркові хотілось поєднати оцю духовну революцію з реальною дійсністю. І це приведе до відродження отієї Нової України »
«Код…» — це психоісторія української літератури, це авторське бачення коду української державності. Ніла відчитувала українську літературу на основі батьківсько-материнського коду. Будучи спочатку прихильницею фемінізму, вона все-таки свідомо зійшла на шлях культивування батьківського, чоловічого начала. Бо якщо переважає душевне, романтичне, емоційне у нашій ментальності, Україна стає жіночною. Це однобоко. Це не дозволяє їй бути активно вольовою, духовно зрілою. Тільки всі разом ми маємо створити Свою Україну.
Ніла Зборовська пояснює нам нас самих.
«Та поміж усіх слів невимовним залишається ціле життя...
Зима – наймилосердніша пора року... То лиш здається, що вона невмолимо жорстока... Зима відкриває нам зовсім інший простір і час, нероз'єднаний на уламки минулого і майбутнього, вона дарує нам свою рятівну тишу, безмовність своїх напівсонних торкань, дає можливість перевести дух і дочекатися Різдва...
Бо ж кожна зима - то відлік нового часу, що починається і завершується теплим дотиком Твоїх долонь...»
(Юрко Ґудзь, Замовляння невидимих крил, - ст. 140).
***
А поетове чесне життя-
після смерті буяє не гірше:
У думках неземного буття ...
...недописанім полум'ї віршів.. .
Бˊє ключем в незабутніх шляхах...
Тих, які з ним єднали раніше,
І у сонячних теплих стежках,
По яких не ходитиме більше.
І немає в житті тої сили,
Стерти пам'ять у вічному крузі!
Бо не стримати полум'я й крила,
Що об'єднують в світі цім Друзів.
*Т. Прозорова
Історія повторюється: колись Ніла Зборовська в різдвяну ніч писала есей про улюблену подругу Соломію Павличко...і ось, в ці різдвяні дні пишу про неї саму свої слова я... І це так природньо, адже Різдво оновлює всіх, і переосмислюєш сенс життя. Зараз перечитуючи Нілину «Соломію» ..спіймала себе на думці, що часто останнім часом думаю про неї...так сказано в неї зболіло: «Вся Україна закодована на смерть... в нас треба вмерти, щоб тебе почули...»... і, знаєте що скажу...треба б перезакодовувати все це...дуже треба.
Так хто ж перезакодує Україну?
Україну необхідно ПЕРЕЗАКОДУВАТИ. На щастя. На істину. На долю. Перезакодувати Україну НА ЖИТТЯ. Ще не пізно, ще можемо!
Так хто ж перезакодує Україну?
Кожен з нас має в цім бутті свій неповторний штрих-код, свої неперевершені шляхи, в кожному живе своя надзвичайна сила...і, хочемо ми того,чи ні, кожен додає Світу щось своє. Хочемо ми того чи ні – несемо-випромінюємо-надсилаємо Прийдешньому свою енергетику і досвід, якими б вони не були. Не шукайте і не чекайте якийсь Вищий розум!Не вуду, і не естрасенси змінюють нас. А Господь допоможе лише думаючим, діючим, рішучим.
Не бійтесь вплинути на хід історії. Знайдіть Своє Слово, Своє Світло у собі. Знайдіть, хоч краплиночку доброти для когось іншого, і для країни...ну, давайте спробуємо хоча б не випромінювати негатив і злість!..і подумаємо трішки про того, хто поруч. Ну...ми ж – все можемо.
Ми – українці! Давайте відірвемось від своїх щоденних справ, негараздів, амбіцій, гаджетів та онлайну. Знайдімо ж її, Нашу Україну в собі і нікуди її не відпустимо-не віддамо...жодного її променя...жодної людини...жодного її світанку...
Так хто ж перезакодує НАШУ Україну? Історія –дама з несподіваними примхами. Хто знає...а можливо, і, ймовірніше це будеш – Ти...
Тетяна Прозорова 7-14 січня 2018р.
«...На карнавалі мертвих поцілунків»
Ніла Зборовська
Нілі Зборовській
На карнавалі
Мертвих поцілунків*
Життя
летить
Під відстукіт колес.
Не бачачи у пелені ладунків*
Так легко
доторкнутися небес,
На сонці оселитись вечоровім
І пригорнути
занімілим словом
Затоки недоторканих ще плес...
...Вона не плакала,
коли горіли книги –
«Пришестя вічності»...
весь наклад водночас!
То не слова палали – її крила!
Здавалося, що йти уже несила...
Та, долі не скорилась, не здалась!
Осяйна.
Стильна.
В чорному, «в підлогу»
На цій, гріхами зболеній межі,
Всі мрії, всі дороги й застороги
Зійшлися у оновленій душі.
......Тулила жовті до грудей троянди
Юрко чекав... для нього їх несла.
Зірок у верховітті – міріади...
– Якби ви знали, як до вас я йшла!
Сказала просто...з самого порога...
І стало тепло...нібито від Бога
Сюди її та зірка привела .
Зайшла до серця
І не вийшла звідти...
Маленька...
чиста...світла і тендітна...
А осінь –
все шмагає непривітно
Німим
Безсилим
Січеним дощем.
Не йди! Не треба!
Так потрібне світло!
А душу
Все не покидає
Вітер –
несамовитий щем...
....заплакала у Нього на могилі..
Згадався вечір...добрі дружні хвилі...
Кохання, що можливо б розцвіло...
І те безцінне, що у них було –
ковток несамовитої довіри,
Її-його-на двох одне крило,
Але ж, це їх потужні вірні крила!
І щастя, що торкнулось і пішло...
На карнавалі
Мертвих поцілунків
Життя іде по лезу, на ножах.
За лицарським
Іржавим
Обладунком
Під заборолом –
Сонячна душа.
Вона може примарою здаватись
І, іноді
так важко розібратись,
Та де ж, проходить вічна та межа!
На перегонах часу божевільних
Втрачаючи, летять людино-дні...
Ілюзію плекаємо, що вільні,
А убиваєм Господа в собі.
Та хтось – руки торкатиметься тихо,
І надзвичайний цей відкриє світ...
Розкішні крила яблуневий вихор
Розкриє над тобою сніжний цвіт!
...я вірю
в українську реконкісту*,
І в тих хто за собою світ веде,
Єднає світле й мудре, мужнє й чисте –
Дорогу подолає той, хто йде!
І навпіл все –
стежки і заповіти,
Журбу, нестримність,
радість і біду!
Обіруч з тими, хто приносить світло,
І я – сьогодні за тобою йду.
Ні, не розгубить час твоїх слідів!
У цім немилосерді літ їм жити!
І бути
Барикадам на Хресті.
Зоріти небом...і скресати лід.
І сіяти зелене добре жито.
...Соборами
тулилися дощів,
сплітаючись в єдиний живопліт, –
Твоя нестримна музика душі,
Живий твій Несвіт
й мій маленький Світ.
А десь, вперед на сотні тисяч літ,
В цей час Нове народжується Світло.
Торує шлях свій паросток тендітний
У темній неторованій імлі.
***
Рукописи горять...
водночас і назавжди.
Ах, якого погляду розгораються зорі!
Відкриваючи Всесвіт комусь неозорий,
Відчиняючи мудрі і чесні собори –
Чистий і справжній.
Рукописи...горять..
А які виростають у полум'ї крила!
В час, коли відлітає у небо остання сторінка.
Світлу правду, мов душу, гортаючи стрімко.
Стоголосі. Стокрилі.
Рукописи горять..
Але скільки ж приносять Світла,
Коли жаринками злітають Слова в піднебесся!
І бентежаться ріки, і крига скресла –
Віддзеркалля вогнів Тих Досвітніх.
Вогнів, які запалила Леся...
Всесвітніх...
*Липневий янгол
Юркові Ґудзю
І раз на рік липневий янгол
Знаходить шлях...
злітає
Світ цей пробачити-сказать
У крила друзів обійнять...
Спускає
Оці уклінні небеса,
Які колись омріяв сам.
Як знати,
чи дасть Господь зустрітись ще...
Здолати
У вільнім серці вічний щем,
Вслухатись
У пісню стомлених лісів
І не виймати
Із серця здавнених цвяхів...
Прощати.
Щоб знов злітати.
Ти – в засвіти,
А нам – вслухатись
Чи, може, ще, хоч раз... колись,
Чи перетнуться у житті
липневі крила...
Чи, поруч тихо пролетиш,
Змовчиш...
і знову у білявий сад
Холодних янголів злетить
німе розкрилля...
В цю мить
Так легкокрило... так незаймано...
Згубив пір’їнки зорепад
Отой нестримний,
щоб десь, в захмар’ї,
Народились мрії ...
і, ніби тисячі свічад,
Жила надія .
*Не-Ми
А може – зринемось в Не – Ми?
І, може, дасть того нам Бог,
Залишимось на мить самі...
Й малий і зляканий хроноп
Невміло плюхнеться на ногу
Своїм зеленим босяком...?
Адже ж, вимолювали в Бога,
Щоб всістися отак, рядком.
Зустріти тих, хто вже не з нами,
Де місяць в повіні – козак!
Між заповітними зірками
Угледіти б знайомий знак...
Щоб горілиць в духмяних квітах
Серед стежин оцих,незнаних,
Собі,нарешті, врозуміти,
Як же тебе отут чекали!
Ну як ти? Що знайшов на небі?
Щасливий? Скучив?
Він: «Та... так...»
Й злетить химерою в загравах
Метелик, крила-небеса...
А в запашних високих травах
Поглянь лише, яка краса!
Поговорити б так, ладком
І один одного послухать...
І...поглядами обійнять...
Але – нон-стоп!
...Так щиро либиться хроноп
В локатори – зелені вуха!
Тут – аура своя...тс-с-с... Мить!
Десь в зорях – крила шурхотять...
Так тихо... хоч у серце дмухай...
Бо дві душі палахкотять...
...Мій Боже, як воно щемить...
*Прозорова Тетяна Юріївна*
Народилась і проживає у м. Інгулець, який згодом увійшов до складу
Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Життєве кредо: «В кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити!»
(Сократ)
Педагог, керівник і засновник дитячої літстудії «Іскорки» у КЗШ №114.
Учасник Всеукраїнського фестивалю любовної лірики «Мовою серця».
Переможець Міського конкурсу «Срібний Пегас» – 2016 (м. Кривий Ріг).
Лауреат Міжнародного фестивалю «Зірка Різдва» – 2017-2018 рр.
Учасник Міжнародного конкурсу «Чатує в сторіччях Чернеча гора» – 2017 (м.
Канів).
Учасник Всеукраїнського фестивалю «Українські передзвони» – 2018 (м.
Київ).
Учасник Всеукраїнського фестивалю «Ох, не однаково мені!» – 2019 (м. Київ).
Автор текстів багатьох пісень, покладених на музику Віктора Ліфанчука,
Юрія Криворученка, Христини Панасюк, Миколи Шевченка, Тетяни Мірошниченко,
Володимира Сірого, Мирона Берези, Юрія Шульженка. Частина з них звучали на хвилях Українського Державного радіо та радіостанції "Тризуб ФМ"
Друкувалася в колективних збірках та альманахах: «Весна творчості»,
Кривий Ріг, 2007; «Словом і піснею з народом», Дніпро, 2015; «Магія
кохання»,Хмельницький, 2015; «Сонячна палітра», Хмельницький, 2016; часописі
«Барви», Хмельницький, 2016; «Пісні про рідне та близьке», Лубни, 2016; «Україні
присвячуємо», Хмельницький, 2016; «Опалені рими», Лубни, 2017; «Весна.
Скіфія», Канів, 2017; «Огні горять», Кременчук, 2017; «Крила» Україна-Канада,
2017; «Літ.Ліхтар», Івано-Франківськ, 2017; «Понад усе нам Україна», 2018;
«Обпалені крила», Київ, Друк. двір І. Федорова, 2019; «Українська вишиванка»,
Лубни, 2019; літературне видання «Саксагань» Кривий Ріг; літературно-художнє
видання «Гарний настрій»; газетах «Кримська світлиця», "Домашня газета" та «Історії життя».
Автор книги "А Ви - давно зіркам дивились в вічі?"
#Тетяна_Прозорова
#Світло_спілкування
#Житомир
#КЗШ114
#Кривий_Ріг
##
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902319
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Міць океану, сила гір
І мужність дикої природи —
В тобі, людино, — твердо вір,
Відкрий в собі ці нагороди.
Ти — шлях, а також — мандрівник,
Ідеш позаду тих, хто схибив —
На помилках вчись, кочівник, —
Здолаєш доленосні глиби! 16/01/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902277
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 24.01.2021
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять, що рік цей роком є прориву,
бо він належить білому бику…
Мені б хотілось думку білогриву
сказати вам. Крамольну… Ось таку.
Вам хто сказав, що бик є найсильнішим?..
Сильніш за всіх є скелелаз-баран,
бо він бере такі висоти й ніші,
що недосяжні іншим із горян.
Удар його на кілограми маси –
куди тому боксерові Кличку!
А як летить, то сонце в небі гасне,
усе мізерне дробиться в муку̀!..
Та пальми віть я віддаю мурасі –
тут джоулі*, не лік – на кілограм.
Комаха в нашому краю на часі –
координатор планів і програм!
Впаде донизу лиск судейських лахів,
знітиться вмить хабарник і крадій,
як вчує тіло раз укус комахи…
І рухне хіть до окаянних дій!
А щодо щастя – тут немає спору
(Беру на ум чуттєвий елемент!):
хто не відчув мурах в осінню пору,
В любові той – затятий “дисидент”!
Уклін малій, жалюгідній комасі,
подяка їй жіноцтва і мужчин…
Святкуючи Новий рік на Парнасі,
віншуємо призвідниць святовин! [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця виміру енергії.
Мурашки-анімашки з інтернету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 24.01.2021
❄❄❄
- З Різдвом, матусю! Привітайте й тата!
Напевно вдосталь снігу намело?
- Спасибі, доню. В нас весела хата,
А в січні снігу досі не було.
В нас колядують, смажаться пампушки,
(Шкода, що ти далеко, не прийдеш)
Смачний узвар із яблук, слив та грушки.
Все уявляю, як ти увійдеш.
Все уявляю, доню, уявляю...
За тебе завше мамині думки.
Ми з татом завжди вісточки чекаєм.
Тяжіють дні і нижуться роки.
🌱🌿🌱
- Матусю рідна, вже весна в Карпатах!
Напевно потепління у селі?
- Так, цього тижня бачили із татом
На теплого Олекса журавлів.
Город чекає сапи та картоплі,
Рілля парує, з бруньками верба.
Вже день годину довший, ночі теплі
І хмарка в небі більше голуба.
🌤☀🌈
- Привіт, матусю! Тато хоч виходить?
Під виноградом крісло примостіть.
- Таке в нас літо поміж яблунь бродить,
А на картоплі вже нема суцвіть.
Чи цьогоріч тебе побачу, доню?
Чи прилетиш у серпні до батьків?
Ввели недавно людям заборону
Й нема в країну нашу літаків.
🍁🍂🍁
Яка насправді вдома осінь, мамо?
- Ідуть дощі, дитино, йдуть дощі.
Прив‘яли чорнобривці під туманом,
Дивлюсь в вікно на змочені кущі.
Сумує сад, цвіте лише покрова.
На нині весь обсипався горіх.
А я, повір, із татусем здорова.
Ти не хвилюйся, все в нас, як у всіх.
Збігають дні, як за весною літо,
Проходить час й немає вороття.
Немає більшої печалі в світі -
Коли таке розділене життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900910
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 24.01.2021
І знов не сплю в моїй душі кохана
В безмежжі дум неспіваних пісень
Моя любове вічна й несказанна
Ти мого сну душевна акварель
Малюй співай не стримуйся о панно!
Даруй бери усе моє твоє
О час спинись! не мчи так невблаганно!
Не квап ті миті де вона ще є...
(написано мною від чоловічого імені)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902242
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Я заглядаю в твої очі,
Ловлю у них небесну блакить.
Спиваю любов до півночі,
Місяць твої коси золотить.
У небі зірниці танцюють,
І до кохання нам вказуть шлях.
А серця в унісон вібрують,
Летимо в мрії на кораблях.
Я цілую твої долоні,
І уста такі полум'яні.
Я давно у твоїм полоні,
Ми цією любов'ю п'яні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902246
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Є у кожного земля рідная,
не купить її… то ж не продай.
Бог дарує всім, знай, лиш одну таку,
то ж люби її й оберігай!
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
А моя земля сяє сонячно,
тут співають в вишнях солов’ї.
Дзвенить чистими вона потоками,
найдорожча є мені й тобі.
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
Хоч вітри гудуть і громи гримлять,
та разом крізь грози ми пройдем.
Бо немає сили, щоб любов здолать
ту, що в серці ми своїм несем.
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902258
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Розділи на два стовпчики, кажеш собі – діли:
все хороше – праворуч, а зліва, звичайно, серце.
Розполоханий вітер скидає сніги з ялин
і чекає на дощ – той, нарешті, розмиє усе це:
ластовинчасту кручу, з якої сухий полин
суне прямо за обрій, де сонце горить шафранно,
і воскреснуть сади, наче фенікси із золи…
А, між тим, надвечір’я ізнов обривається рано.
І з хорошого – все, крім паперу. Твоя рука
залишає у білім спокої білий аркуш.
Доля – лінія згину, а не рядка.
Серце – надто ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902195
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Осиковий лист так тремтить,
Неначе чогось боїться.
І навіть як вітер затих,
Тріпоче й тріпоче те листя.
А може замерзла вона
Й зігрітись ніяк не може,
Тому ця осика сумна
Й у сонячний день та погожий.
Не холодно їй, зрозумій,
Вдача така вже у неї -
І вітряно й тихо - тремтить
Листячко срібно-зелене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902179
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Поет – це той, у кім живе потреба
Про все-про все зі світом говорить:
І про зажурені віками сиві верби,
І про стрункі тополі-явори,
Про біль землі, що бачила багато,
І про невтішне горе матерів,
Про отчий край і найбілішу хату,
Про літо у полоні кольорів,
Про зими, що чарують білизною
І килимами стелються до ніг,
Про почуття, народжені весною,
Й про осінню запалені вогні.
Поет не має права оніміти,
Коли народ чекає його слів,
Коли у війнах сиротіють діти.
Це їм він має дарувати спів,
З душі діставши те пророче слово,
В якому вдосталь сонця і тепла,
Й від того звуки зрозумілі й мова,
Щоб нація нарешті відбулась!
14.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902137
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Безмежний світ наш... І зимою
Мені приснилася зима...
І я неначе у полоні,
Й нікого більш в степу нема...
Я роздивляюся довкола,
Лиш сніг й мороз...І я одна...
І степ, й зима - це виклик долі,
І я й сама, ніби зима...
І снігом очі засліпило,
Чого я жду?.. Невже кінця?..
Кого гукать?.. Де взяти сили?...
І де знайти у світ гінця?...
Вірус, війна зима - у долі,-
Диктують всім свої права.
І я живу, ніби в неволі,
Мовчу...Неначе й не жива....
Кущі й дерева зовсім голі,
Весь світ - ідилія сумна.
І я, як айсберг, із неволі,
Шукаю виходу сама...
Немає віри, нема волі,
Все заморозила зима...
І я пливу у вічність долі,
І лише мить її - моя!..
Та, слава Богу, ніч скінчилась,
І я проснулася сама.
Одна...Одна в своїй квартирі,
А за вікном гуля зима...
Та прийде час, зима скінчиться,
Мине і вірус, і війна...
І мені, й людям усміхнеться,
Всепереможная весна...
Я, звісно, більш уже не спала,
Таке вночі часом бува,
В пам"яті все перебирала,
І розуміла, що жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902163
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Дощик стукає: «там-там…»
Вмий обличчя квіточкам,
Для дерев, кущів води
Дай напитись — догоди,
А Настусі б — тих калюж,
Щоб плескатися чимдуж!
Бачиш, гуси та качки
Одягли дощовики… 21/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902138
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Каже Гапка до Максима
- Чи у тебе я єдина?
- А чи є ще десь коханка?
Бож приходиш спозаранку...
- Гапко, чи ти вже здуріла?
Де у мене вже та сила.
Вчора, щось дало у спину,
Стрів куму свою Килину.
Запитала, що зі мною,
Чом іду я з коцюбою.
А я їй:"Дихнуть не можу"
Вона каже:"Допомо́жу."
Запросила мене в хату.
Стала зіллячко виймати.
А тоді, ще й для "согріву",
Натирала ногу ліву.
Цілий день так лікувала
І мене перевертала.
А як нічка завітала,
Вже кумі погано стало.
Став куму я лікувати,
Той прийшлось заночувати.
А, як сонце засвітило,
Мчав до тебе Гапко мила.
Тільки чомсь ти не раде́нька,
Жіночко моя рідненька...
- А чому ж мені радіти,
Коли правди ніде діти.
Вона завжди лізе боком,
То біжить, а то йде скоком.
- Завтра не прийду додому,
А піду провідать Хо́му.
Він просив полікувати,
Бо не може з ліжка встати...
У Максима голос дівся,
Від тих слів він розгубився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902224
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
І буде ніч, як сич. І буде ранок.
Умиє сонце личко у Десні.
І встане мир, вдягне сорочку прану.
Ну, а війна розтане, наче сніг.
Підніме радість крила лебедині.
Бо воля ляже на тернистий шлях.
І честь, як дзвін, заб'ється у грудині.
Засяє правда, мов зоря, в очах.
І буде міць у м’язі, сприт у русі,
І забринить життя, як водограй.
І буде хліб на вишитім обрусі.
І Домом Щастя зватимуть наш край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902255
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Мене зима укрила вже снігами,
Давно вплелась у коси сивина,
Уже і чую, й бачу я погано,
Жива лиш Віра й праця - дивина...
Роки вже привели мене у зиму,
Точніш сказать: вже в неї завели,
І лиш думки в майбутнє мене кличуть,
Не опираюсь, за ними йду туди...
Роки свої уже я й не рахую,
Якось долаю прикрощі буття,
Живу, читаю і пишу, й працюю,
Хоч і важке теперішнє життя...
Тривожить вірус і війна на Сході,
І вся неправда, що іде згори,
І неполадки в природі і народі,
За будь-якого часу і пори...
Та все ж працюю я, і щось шукаю,
Ще й намагаюся нове пізнать,
Мріяти вмію, у думках літаю,
Терпіть умію, вірити і ждать...
Уже давно живу одна у домі,
Та я й навчилась жить у самоті...
Чи це мій рок, чи виклик долі,
За все я вдячна Богу і Землі...
І не лякаюсь я зими з снігами,
Хоча неспокій в мене від них є...
Живу, як вмію з мріями й думками,
Зимі й морозам не злякать мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902244
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w[/youtube]
Ти ненароком струн торкнувся,
Моєї ніжної душі.
То ніби час в тиші схитнувся:
Заграли струни мовчазні.
І стрепенулася душа,
Нові малюються етюди.
Немов все знову воскреша,
Давно забуті ці акорди
І відізвалося кохання,
Що вже мовчало скільки літ.
І миті ніжні хвилювання,
Перевернули увесь світ.
Душа уважно прислухалась,
Мов зачарована була.
Невже, вона знов закохалась,
У віртуоза - скрипаля?
І лине музика, торкає,
Знайти де сили, зупинить?
Мене вона чомусь лякає,
Чи, може, слабкості це мить?
Впустить у душу, помилитись?
Чому ж вона так спокуша?
Душе! Ти можеш запізнитись,
І стане та душа чужа....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902212
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
День зимовий, як спалах, освітлює сутність речей…
Серце гріється миттю в ароматах духмяного чаю.
А за вікнами – сніг, і не можна відвести очей
Від кружляння небес на краєчку сріблястого раю.
Наче й я в заметілі злітаю на землю з-під хмар,
І душа переплутала сніг зі цвітінням весняного саду,
Як і цей занімілий від дива знайомий ліхтар,
Що надвечір так схожий на запалену кимось лампаду.
Напиваюсь красою і свіжістю стихлого дня,
Що у Бога спочити приліг на розкритих долонях,
А на пам’ять про себе лиш слова проросле зерня
Залишив у дарунок мені на тривале безсоння,
А ще свій особливий, насичений ніжністю шарм,
Що в полотнах Митця, в почуваннях моєї душі,
У відтінках сріблястого й білого, в сутінках чар…
Чом не привід, щоб знов зазвучали для чогось вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902145
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Прийшла зима у білому кожушку,
Лиш на два тижні, до нас завітала,
Гарна дівиця в златім капелюшку,
Зізнаюсь сніг, скрізь вміло розсипала.
Тож гляне вправо, посипле сніжинки,
Як прямовисно, в серпанку поле й ліс,
Зирить наліво, іскряться стежинки,
Річка виблискує, по ній ніби міст.
Іній бринить - на сталевих перилах,
Із лазурово-блакитним відтінком,
Відблиск вздовж річки на всіх покривалах,
Ще й місяченько, мов ліхтарик світить.
Річка люстерком, із сніжних кристалів,
Диво картини морозець малював,
Вирізав квіти, підсипав коралів,
Справжня чарівність, то ж мене здивував.
Вечірня тиша так вабить мій погляд,
Кущик калини, всі грона під пухом,
Мороз тріскоче, враз якась тривога,
Вітер підкрався, ніжно теплом дмухав.
Похмурий ранок, цій сонливій пані,
У жмуток взяв і відніс блиск до річки,
Що ж ти красуня, неначе омані,
В розчаруванні, геть збліднілі щічки.
Тож тримайсь люба, відкидай спокусу,
Не грайсь із вітром, сьогодні збережи,
Цю білосніжні жну, казкову окрасу,
І краще землю з морозом освіжи.
Хай я потішусь, місяць січень не спить,
Ще почаруй й хурделицю запроси,
Засяй веселкою, всміхнись до зірниць,
Тож знову перлами, землю ороси.
19.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902080
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Плинуть наді мною сиві весни,
Вже не ті, які були колись, –
То життя земного перевесла,
Котрі в даль з літами подались.
Не заплачу я за пережитим.
Знаю, на усе в житті – свій час:
Коли сіяти й збирати жито,
Й журавлів-веселиків стрічать.
Не одну я весноньку зустріла,
Провела не раз і журавлів,
Котрі мені вірно душу гріли
І любов будили до землі.
Прийде час і замаячить осінь,
З висі срібло в коси упаде,
Журавлі покличуть мене в просинь,
На крилечка візьмуть згаслий день.
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901950
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Земля так схожа на колиску...
й на корабель космічний теж.
Із ласки зіткана й любові,
тут доброта не має меж.
Наша Земля на пташку схожа,
мов птах у просторі летить.
Тут їй немає перешкоди,
й ніхто не зможе зупинить.
Земля й на яблучко теж схожа
й на вишеньку маленьку теж.
Вона із радості й усмішок,
і щастя тут не має меж.
Бог береже її маленьку,
таку красиву та дзвінку.
Любімо її літо й осінь,
і зими, й весни у цвіту.
Тут рідний дім, матуся й тато,
життя святе нас кличе в путь.
Зігріті сонцем, тут дороги
усіх до світла нас ведуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901949
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021
А день пройшовся холодом і сумом.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Шукала...не знайшла його у тлумі.
Не вийти взимку знову на Говерлу.
Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
На серце впала снігова лавина.
Це не повітряна літає кулька -
Журба і біль розлуки - двох провина.
Морозна проза, ще й з колючим вітром...
...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
Торкнулись одне одного, мов віття, -
Цей день пройшов для них зими уроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
І знову дует - Петро Кухарчук, Леся Утриско Воробець
Знову тихо падає сніг, такий, як я, – і водночас він є трохи іншим: у нього погляд твій, мужніший. Вже сльози не зриваються, терпкі…
Зима вже не пояснює такі прості і найдорожчі речі: чому холоне вечір, кого ця ніч пригоне? І сон на різкім обриві самоти не сам, з тобою…
Лиш ніч єдиним тихим словом голубить, аби не
не ніч – мене й тебе не було, і не має вона віку, смутку, сумніву…
Якби було б… і не прийшлося б прожити це…, і ми б з тобою свої стежки не протоптували б у самоті…, і в наших очах не стояла б спрагла сльота, схована від людей, готова будь-якої миті вишмигнути з наших очей й ухопитися в прийдешній день…
Благословенна тиха ніч: бавиться із нами, немовби хоче простелити м’яке покривало переходу для нас, поки ще ми можемо думати, заплющувати очі й укотре не носити відрами замерзле життя…
Ладо Орій
СНІГ І НІЧ
Благословенна тиха ніч, в ній все згорає,
Торкає рани самоти прийдешній сніг,
В розлуку дві стежини загортає
Зима і сміх... її пекельний сміх.
Такий незвичний - паморочить розум,
Сніг забуття, нестерпності й розлук,
В нім ніч напише неповторно тихі прози,
Звільнивши день від помислу та мук.
Хай сніг паде, - бо він, як ми з тобою,
Тобою в нім наповниться зима,
Я ж заберу весь холод із собою,
Де лиш любов, де сліз давно нема.
У вечори холодні із морозів -
Без віку, без обману, без образ,
У все живе, відроджене в тривозі -
Життя зігріте, похапцем для нас...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902004
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Я хочу написати Вам листа
І розповісти все, що наболіло,
Як склалося написане життя
Та серце все сказати не посміло
В рядочках приховати щось від Вас,
А іноді до глибини відкритись,
На мить хоч опинитись в милий час,
Щоб від думок непроханих звільнитись
Я знаю, що чекаєте завжди,
Вже стільки років носите Ви мрію,
Так часто мені пишите листи,
Я відчуттям прекрасно володію
І стежкою найкращою в житті
Проходите так часто без причини,
Сказати знаю, хочете мені -
Без мене не створили Ви родини
Та Ви пробачте, що лише у снах,
До Вас приходжу я несміло стиха,
Я зможу відповісти у листах
Та і без них Ви знаєте - щаслива
Я Вам бажаю щастя у житті
І знаю, що його Ви заслужили
Та дякую, за миті дорогі
Й за те, що сміло, віддано любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901761
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Ну от, ми з вами, в новому році прожили більше двох тижнів. Збирались в родини, йшли до храмів, до церкви, виходили на площі до яскраво прикрашених ялинок.Хоч і погода нас не втішала
гуляв в`їдливий вітер і йшов нежданий дощ та ми відсвяткували Різдво Христове. Хоча і ковід - 19 й війна на сході країни та на Маланку народ співав щедрівки й вітав з святом Василя Великого. За цей час багато новин, розчарувань; подорожчання на комунальні послуги, збільшилися обстріли на Донбасі. В лікарнях зменшилась кількість хворих, але ковід продовжує вражати населення. Що гріха таїти, ввели локдаун ( жорстку форму карантину) та чи ми його дотримуємося? Зневіра до влади, чи байдужість, неповага до інших, що завадить нам набратися терпіння,зробити так, як це робиться в інших державах? Хоча можна зізнатися і там не все гаразд та люди більш відповідальні один перед одним. Чи в такий тяжкий час живемо, чи не мали належного виховання, чи апатія до життя? Ні- Ні, знаю, досягти порозуміння важко, бо в кожного різні погляди на життя та згуртованість і повага є серцевиною об`єднання. Важкі часи вже були, але вижили, переживемо й ці негаразди! Україна була, є і буде! Збережемо, шануймо, щедру землю! Прославляємо Творця нашого!
І ось сьогодні Хрещення Господнє - завершальне велике свято різдвяно – новорічного циклу. Досягши тридцятирічного віку Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег, з небес почувся голос Бога - Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята - Богоявлення. За християнським вченням з`явився Бог у трьох іпостасях; Бог- Отець - в голосі, Син Божий - у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі, до опівночі, вода набуває цілющих властивостей, символізує про початок життя та очищення.
Вона протягом цілого року зберігає властивості і ми з вірою п`ємо її, зцілюємо тілесні і душевні хвороби.
І нам православним, пращури у спадок передали звичаї. В цей день у містах і в селах, де є храми, церкви освятимо воду. Вип`ємо її, вмиємося та окропімо будинок, тварин. І вдома помолимося біля ікон, поставимо воду на збереження. Щоб при нагоді вона нам придала віри і силоньки для життя.
Життя продовжується,тож збережемо нашу рідну Україну, нашу щедру , Богом дану землю! Дай Боже, щоб закінчилася війна! Щоб ми були здатні подолати всі віруси і ковід та його іммутацію! Шануймося, єднаймося! Попереду багато справ і ми маємо бути сильними, подолати всі негаразди. Дітям і онукам у спадок передати найкраще!
Дорогі друзі! Щиро вітаю Вас з Богоявленням і
Хрещенням Господа нашого Ісуса!
Рано- раненько проснися
До Боженьки помолися!
Умийся свяченою водою
Він буде поруч з тобою!
Помолімося до хреста
Омивається душа від гріха!
Хай вода захистить від всіх бід!
Придасть здоров`я на цілий рік!
Хай принесе мир і злагоду в кожен дім!
Щоб панувало щастя і добро в нім!
Шануймося, усміхаймось люди,
Нехай світло й радість запанує всюди!
19.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901773
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.
В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.
Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?
Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...
А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.
В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.
Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?
Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...
А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Намугикав ще одну зі своїх пісеньок. Хто не злякається відсутності в ній вокалу - послухайте.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5FQWXAD-VAA[/youtube]
Примхливе небо то сміється, а то плаче,
і загубило горизонт десь у роках.
І хай нам щастя журавель вже не маячить -
Та свою ластівку ми втримали в руках.
Життя солодкий має присмак з гіркотою.
Ми пережили разом труднощі й страхи.
За біганиною і суєтою
Постаріли ми з тобою
Та в душі ми завжди дітлахи.
Приспів:
Дні помалу спливають
Тихо в пам’ять мою.
А я їх проводжаю
Легко і без жалю.
Я для тебе співаю
Щиру пісню свою.
Знаю я, що ти знаєш,
як тебе я люблю.
Можливо ми не знали радості повернень,
Та це тому, що ми не полишали дім.
У ньому тут відрада, і тепло душевне;
Спокійно, просторо і затишно нам в нім.
Нічого в тебе я не буду вже просити.
Обдарувала ти мене всім чим могла.
Тобі ж я пісню можу присвятити,
В келихи вина налити.
Ти в собі найкраще зберегла.
Приспів.
А моє серденько щоночі ще щось хоче.
І компліменти ще злітають з язика.
Як тільки бачу я твої блакитні очі -
Похмурий погляд мій з лиця кудись зника.
Ще й досі посмішка твоя зігріти може.
Ще й досі тішать ніжні з уст твоїх слова.
Ти й досі ще на себе юну схожа!
Зморшки лише вдячність множать.
І тепло між нами не зника.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901714
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021
На високому небі багряно
Малював захід сонця панно.
Зблиснув промінь останній прощально,
Черкнув кінчиком хатнє вікно.
Там мороз закінчив візерунок
Дивних квітів холодних зими.
Не жалів білокрилих сніжинок
І до скла прикріпляв назавжди.
Вийшов місяць з-за хмари рогатий,
Про сльозивсь, споглядаючи вниз.
Рій зірок кинув розсип строкатий,
Те для місяця з золота приз.
Заіскрились сніжинки казково
Діамантами в сотні карат.
І здалося мені враз раптово,
Що знайшла для душі я дукат.
18.01.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901723
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Над Йорданом голуб вився,
Божий Син там охрестився.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
А вода Йорданська чиста
є прозора ще й сріблиста.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були
Вода, вода Йорданичка,
освяти, умий нам личка.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
* * *
Дай нам, Боже, щастячка!
Дай усім здоров’ячка.
Щоб раділа матінка і
маленька донечка.
Щоб був сильний таточко
і синок міцнесенький.
Украіні радості
дай нам, дорогесенький!
Просять діточки малі,
щоб у мирі ми жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901750
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2021
Впиваються нектаром бджоли в квітті —
Збирають найдухмяніші меди.
Я знаю, Ви — один такий у світі,
Прийдете на побачення сюди.
Прийдете обережно, непомітно,
І, навіть, не залишите свій слід,
А на душі так стане тепло, світло,
Розтане врешті кришталевий лід.
Розтане, потече весни струмками,
Плескатись буде, наче водограй.
Щось відбувається давно між нами…
Веселкою засяє небокрай. 15/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901550
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Ой, зима, зима дівиця,
Навкруги, сніжок іскриться,
Запалали сяйвом зорі,
Ясний місяць на дозорі.
Хмари дивні притаїлись,
По край неба зажурились,
Все ж скидають перли тихо,
Всім приносять світло, втіху..
Сад і ліс в зимовій сплячці,
А сніжинки в легкім танці,
Поспліталися мережки,
В кущах блиск, білі сережки
Дерев чубчики, у шапках,
Калин грона, в вишиванках,
В білосніжних і сріблястих,
Ледь в червоних, попелястих.
Тиха ніч, зимі шепоче,
Вітерець землю лоскоче,
Ледь здійма пушок легенький,
Зирить місяць веселенький.
Йду, любуюсь, зимнім дивом,
Сріблі ковдри, тішусь сяйвом,
У кристаликах - сніжинках,
Наче в казці по стежинках.
Ой, зима, зима дівиця,
Дай мені, насолодиться,
Краєвидами, красою,
Та морозною росою.
16.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Серед білого снігу зими,
Ми розмову про щастя вели.
Мрії, наших торкались думок
І летіли увись до зірок.
Цілував ти долоні мої,
А я вдячна була так зимі.
Бож вона нас до купи звела
І для нас один шанс, ще дала...
Тож не будем втрачати його
Не згадаємо те, що було.
Почуття нам принесла зима,
Зустріч ця не даремна була.
Негаразди в минуле хай йдуть,
Серця нашого більш не торкнуть.
Бо у ньому гаряча любов,
Не замкне, не накине оков...
Розліталися з снігом слова,
Поруч ми, любов наша жива!
Будем завжди її берегти,
Бо у тебе є - я, в мене - ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901568
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x9rEp3E2vMU[/youtube]
З ночі народився новий ранок,
Зазирнув в щілинку крізь в вікно.
(Затягнув навколо все серпанок),
На столі іскрилось ще вино.
У воді купають віти квіти,
Пахощі любистку враз відчув.
Довго сплять, ну треба ж так уміти,
Оцим двом він мовчи дорікнув.
Догоріли дрова у камині,
Свічка ледь жеврІє.. от дива!
Що побачиш крізь оцю щілину?
Це кохання з ночі спочива.
Що було вночі, хто може знати,
Здогадатись ранок так хотів,
Та в дорогу треба вирушати,
Новий день давно уже поспів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901571
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Горобинно вбралась ця зима незимна,
І краса застигла в миті неземній.
Зупинить не можна лиш любов нестримну,
І сховать несила в глибі крижаній.
І отак багряно обійма стеблину -
У холодній стужі розцвіла зима.
А комусь байдуже, а комусь не дивно,
А комусь краса ця груди розпина..
Я цього натхнення споконвічна жриця,
Видихну по тому, як розтане лід.
А життя віднині - біла шахівниця,
По якій любові багряніє слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901541
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[b][i][color="#02429c"]Как у нас на Новый год
Объявили список льгот.
В магазине теперь водку
Льют бесплатно прямо глотку!
Я объелась крем-брюле
И цыплят на вертеле.
А уже после кефира
Не вылажу их сортира!
Ой летят, летят снежинки,
Промочил уже ботинки.
Три часа, как прибыл к клубу,
Жду свою милашку Любу.
Санки вытащу на горку,
Наверху дождусь Егорку.
Хоть нам восемьдесят с лишним,
Спуск наш будет - лучшим в жизни!!
Это кто поет и пляшет!?
Блин - отец моих двойняшек!!
Сорок лет ищу, зас*анца,
А попался здесь, на танцах!
В ночку перед Рождеством
Постучался кто-то в дом.
Не задумалась, впустила.
В койке год уж с тем громилой.
Собралась я на колядки
И помчалась без оглядки.,
Ржут и люди, ржут и кошки
Я ж обута в босоножки!!
Нагадали мне на Святки:
Не ходи ты на колядки!!!
Правы были, возле ели
Донага меня раздели!
Старый Новый на подходе
Все уж выпито навроде.
А без водки праздник мрачный,
Будет год весь неудачный.
Получила СМСку
Вот, прочту за занавеской.
Муженёк мой, гамадрил.
Чуть за это не убил!!
Что-то левый мой сапог...
Не для этих классных ног!
С силой еле натянула.
Видно мой - кума обула!!
Рождество уже прошло....
Но никак мое мурло.
Не придет в себя от пьянки
Подавай ему гулянки!
Ты всё смотришь не туда...
Там - сплошная ерунда.
На меня смотри, влюбляйся!
Страшновата? Не пугайся!
Что, стоишь, как обалдуй,
Если хочешь, поцелуй...
Али ты не хочешь, Вась?
Очередь вон собралась!
На колядки собралась
Накрасила губки.
Маска тёлочки - до глаз,
Не узнают Любки.
Мне на Святки нагадали
Хватит быть мне холостой.
Уведу юнца у Гали,
Не поймет, пока бухой.
Старый Новый на подходе
Праздник вроде много лет.
И дают совет в народе -
Кушать можно, квасить - нет!!!
Подучила СМСку!!
Не кума, а корень зла.
Сквозь окно она в отместку
С кумом голыми сняла...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901494
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Чому сумуєш, чарівна калино,
Схилила віти низько на дубок?
Мені ти схожа зараз на дівчину,
Що витувала в вирії думок
Кетяги ніжні і такі яскраві,
У них любов і теплота душі
І мрії загадкові і цікаві,
Що заховались в образній красі
А шати дивовижні, ніби з казки,
То може ти, красуне, не земна?
І стільки, чарівнице, в тебе ласки,
Як ніби посміхається весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901453
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя,
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси…
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
Ой, яка ж ясна крапля та прозора,
ясніють в ній слова ті, що сказав ти вчора.
Ця крапелька роси - щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній для мене поцілунок.
Крапелька роси… Крапелька роси…
щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній
для мене поцілунок.
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя...
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901517
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
По снігу зайчик скік та скік,
Провели нині Старий рік,
Земля в пуховій хустині,
Радіють всі, хуртовині.
Ой, як гарно і красиво,
Зирить зайчик полохливо,.
Усіх тішать подарунки,
Дід Мороз приніс пакунки.
Є капуста і морквина,
Тут й горішок, ще й калина,
ГоробИна і грибочки!
А ялинкам сніжиночки!
Їх прикрасили гарненько,
Стрінем свято веселенько,
Зібрав зайчик своїх друзів,
Не бояться і морозів,
Круг ялинки жарти і сміх,
Вже зі святом вітають всіх!
16.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901460
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Якби ти знав, як же вона чекала,
Лиш нічка відчувала її біль.
На небі зорі перерахувала,
Пахніла матіола їхніх мрій...
Тихенько з місяцем порозмовляла,
Всі арії цвіркун переспівав.
Якби ти знав, як же вона чекала,
А ти в той час, вже іншую кохав...
Плели думки картини кружев'яні,
Переплелося все у голові.
Блукала лабиринтами в тумані,
Десь відбивались звуки голосні...
Промінчик сонця доторкнувся ранній,
Її плеча, тоді залоскотав.
Хотілось так почуть слова кохані,
І щоби він її поцілував.
Вже новий день за вікнами всміхнувся,
Умилися росою квіти всі.
Якби ти знав, кого в житті позбувся,
Тоб не кидав би у той час її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901481
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Часто замислююся над тим, що рухає нашими воїнами, котрі день і ніч і часто в нелюдських умовах стоять у Донбасі, боронячи наш сон, іноді не маючи дозволу дати ворогові відповідь зброєю. Це надто важко. Прийшла до висновку, що рухає ними особлива, часто не всім зрозуміла любов до України. Дорогі наші захисники! Ми в боргу перед вами. Хай вбереже Господь ваш, допоки згине ворог!
Є любов,
Яку не пояснити.
Проростає вона з землі,
На якій смів ти народитись.
Звідти сила в твоїм крилі1
Є любов,
Що сильніша за тебе,
Шлях диктує вона тобі,
Де долини, калина й верби,
Котра кличе тебе на бій.
Є любов,
Про яку не говорять –
Вона скаже про все сама,
Про долини, поля і гори,
Про народ і його слова.
Є любов,
За яку вмирають,
Землю зрадить вона не дасть –
Дасть квиток в небеса – до раю,
Й шлях лежить той через Донбас.
Є любов,
Яку не поділити
І не витравити з душі.
Нею вистраждані молитви,
Нею творяться і вірші.
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901420
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k35xx1uk4Po[/youtube]
А зима фарбує усе білим,
Світлі й в нас з тобою почуття.
Я кажу про це сміливо:
Не чужі ми зовсім - ти і я.
Червоніють китиці калини,
Піддадуть любові ще смаку.
Я вплету у коси горобину,
Ягідку красиву, хоч терпку.
Ну а ти - погладиш мої коси,
Ще - цілуй, цілуй мої вуста.
Витриш на щоках гарячі сльози,
Подивися - я вже не сумна.
Зовсім я не плачу за весною,
Просто, я боюсь холодних днів,
А коли ти поряд, тут зі мною,
Тільки б розуміть мене ти вмів.
І тоді зима вже не зима,
Кольорова буде вже картинка,
Бо вирує у душах весна,
І зігріє нас оця жаринка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901459
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KfEpQMHfmrI[/youtube]
Довгі й так холодні темні ночі,
Пригорнусь до тебе, обійму.
Може, примхи це мої жіночі,
Та без тебе зовсім не засну.
Руку віднайду твою гарячу,
І до серця ніжно притулю.
І згадаю звичку я дитячу,
І дитинство миле уявлю.
Коло мене люба моя мама,
Відчуваю і тепер її тепло.
І тихенько вмиюся сльозами,
Так давно колись оце було.
Та цього ти зовсім не почуєш;
Спиш, щасливий бачиш сон.
Від зими ти так мене рятуєш,
В надважкий зимовий цей сезон.
Ти тихенько спиш в моїх обіймах,
І не сниться, знаю, ця зима.
Всі дерева вкутані в хустинах,
Сон мене потихо обійма.
За вікном завія чомусь плаче,
З пересердя стукає в вікно.
Але це уже не має значень,
Бо я міцно сплю уже давно...
_________________________
Бажаю всім доброї і спокійної ночі.
[img]https://kartinki-life.ru/articles/2018/09/29/krasivye-otkrytki-kartinki-s-pozhelaniem-spokoynoy-dobroy-nochi-i-sladkih-snov-chast-1-aya-18.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901502
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Як крають серце страх і нерішучість.
І мжичка сиза сиплеться з небес,
Щоб втамувати давнюю жагучість,
Дійду до тебе через сотню плес.
Хоч сумніви повилися плющем,
І смуток гостро вп*явся пазурами.
А з глибини душі - болючий щем, -
Малює думка образ піктограмно.
Відкину гордість, певне, й переляк.
Мені самотньо в світі хаотичнім.
Не знаю, як дійти до тебе, як?
Дійду! Мине ця сиза в серці мжичка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901499
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
А я пишу на зло усім негодам:
Морозам, сніговіям і вітрам –
Писати не умію на догоду,
Всю силу слів візьмусь в кулак зібрать.
Ударю ним по лжепатріотизму,
По тих, що навіть гідність продають.
Для мене Україна – не «отчизна»,
Це слово викликає в мені лють.
Для мене Україна – мати рідна –
Єдина, неповторна і свята.
Нестиму ймення українки гідно,
Хай сам Господь любов таку віта.
Тож я пишу. Ні, вишиваю словом
На мапі світу золотий тризуб.
Немає мелодійнішої мови,
Ніж та, яку у серці я несу!
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901318
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Вже ступив на наш поріг
Добрий Ста́рий Новий Рік.
Навстіж двері відкривайте
І його ви зустрічайте.
Сіє, віє, посіває,
Щастя, радості бажає;
В домі злагоди, достатку,
Щоб примножилися статки,
Щоби через всі мости
Напряму йшли до мети,
Щоби поряд йшов успіх,
І везіння нам для всіх.
Ще здоров’я всім міцного
Та кохання неземного,
Щоби в домі цілий вік
Не втихав дитячий сміх.
Щоби в хату крізь віконце
Всім світило тепле сонце.
Спокою в усі родини
Й миру нашій Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901262
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns
[/youtube]
Грайливий погляд збив із ніг,
Пройшов мурашками по тілу.
Питання виникло для них:
Невже це доля так хотіла?
Рожевий світ навколо ліг,
Усе вже бачать по - другому.
Не має значення вже й сніг,
Для них він теж вже кольоровий.
Не сніг - веселка осліпила,
В другому вимірі уже.
І виростають ніби крила,
Хай доля зустріч збереже!
Та чи зустрінуться ще знову?
На розсуд час все залишав.
Буває зустріч випадкова,
Все ж молодішає душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901148
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
З Новим роком та Різдвом, шановні друзі!
Усім вам доброго здоров'я, щастя, радості
і любові! Для вас святковий подарунок прем'єра пісні
,,Розгулялась метелиця''! Казкового настрою усім і щасливого Різдва!
Приємного прослуховування.
[youtube]https://youtu.be/hmQmfARxDJg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900502
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]
Густий туман прослався по доріжці,
А я іду до тебе навмання.
Далеко чути тихий плескіт річки,
Мене завзяття знову підганя.
Туман вже розвівається повільно,
Спішу, я знаю, будеш ти чекать.
І як завжди, й на цей раз я повірю,
Та все ж боюсь в тумані заблукать.
Вже перший промінь - загорівся світ,
До тебе тут подати лиш рукою.
А хмари розцвіли, як дивоцвіт,
Іду швидкою все ж іще ходою.
Вдихну повітря я на повні груди,
Хвилинку, може, другу відпочить?
Хіба за це осудять мене люди,
Що я на зустріч можу так спішить?
Ще залишилось трохи, йду я швидше...
Поки-що вечір в полі не застав.
В напрузі все довкруж, замовкла тиша,
Лиш вітер щось на вухо вже шептав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900479
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Син Божий народився, увесь світ звеселився!
В небі зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
А та зіронька дуже світлая,
а дитинонька Богу рідная.
Ясна зіронька розсипає цвіт,
а дитиночка - звеселяє світ.
В небі зіронька найясніша є,
то дитиночка нас до світла зве.
В небі зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
А та зіронька дуже світлая,
а дитинонька Богу рідная.
Син Божий народився, увесь світ звеселився!
Славімо Його!
* * *
Щедрик, щедрик, щедрівочка.
Народилась дитиночка
там, де вівці і корови,
щоб були усі здорові
Щедрик, щедрик, щедрівочка.
Усміхнулась дитиночка
де бики є круторогі,
щоб в житті ясні дороги.
Щедрик, щедрик, щедрушечки,
у торбинці пампушечки.
Ми дитятко прославляєм,
із Різдвом всіх Вас вітаєм!
Щиро вітаю всіх друзів з Різдвом Христовим!
Сімейного вам затишку, радості для душі, щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900494
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 07.01.2021
Під стріхою старенької хатини
Синички повсідались й горобці,
Тут мешкає бабусенька Килина,
Прийма гостинно пташечк отих.
Сипне зерна їм, хлібчика ще крихту,
А для синичок припасла сальця.
Давно в її оселі тихо-тихо,
Лиш пісенька пташина звеселя.
Із пташечками часто розмовляє,
Бо більше забалакати ні з ким,
У розповідях тих біль виливає,
То й легше їй на серденьку стає.
Отак живуть бабуся і синички
Й непосидючі сірі горобці,
Єдина ж бо розрада вони нині
Для її доброї самотньої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900308
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021
[i] Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]
[i][b][color="#b80b79"]За синім лісом догорає день,
майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
що злинула,
немов орлан хоробрий.
У круговерті пражнього життя,
коли веселки райдужили мрії
й не лаштували шлях до забуття,
в зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
цілуючи усмак вечірні роси.
Здолати б нам ту відстань немалу,
сховавши тугу
у рясні покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам,
за обрій кличе
невгамовна осінь...
І зайві тут намолені слова...
Мовчання – красномовніше від ночі:
вже іншим пахне скошена трава,
в смерканні утопали
сни пророчі. [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021
[i] Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]
[i][b][color="#b80b79"]За синім лісом догорає день,
майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
що злинула,
немов орлан хоробрий.
У круговерті пражнього життя,
коли веселки райдужили мрії
й не лаштували шлях до забуття,
в зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
цілуючи усмак вечірні роси.
Здолати б нам ту відстань немалу,
сховавши тугу
у рясні покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам,
за обрій кличе
невгамовна осінь...
І зайві тут намолені слова...
Мовчання – красномовніше від ночі:
вже іншим пахне скошена трава,
в смерканні утопали
сни пророчі. [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021
Просили ми, хто що хотів. Пробіг рік… щось збулося.
То ж дякуймо йому за це, зробив він що змоглося.
Цвіли сади, ліси, гаї… в полях дозріло жито. Комусь тут
весело було, частіше – скрутно жити.
Збігає рік… ще мить йому із нами буть зосталось. Всміх-
нувся гірко він чомусь. Кому вже що дісталось.
Всі бачили, старався він і здійснював бажання. Не все вдало-
ся, бо важкі були випробування. Новому року передасть він
все, що не збулося. В Нового більше сили є, в житті так пове-
лося.
Знову веселі прийдуть дні, мир світлий завітає, а з ним
край рідний розцвіте, усмішками засяє.
Роки, як люди, кожен з них свою тут має долю. Нелегко час-
то їм в житті, хоч і здається грою. Від того, що несем в ду-
ші всі ми на кожнім кроці, залежить, які будуть дні для нас
в Новому році.
Чекаєм тебе, Новий рік! Ти сильним будеш. Знаєм.
Бажання найсвітліші ми сьогодні загадаєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899853
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
Сонячний, по особливому чудний, зимовий день, ніби й нічим не різниться від інших днів року, та все ж інший. Інший тим, що вже останній у цьому нелегкому 2020 році. Минає рік - рік тривог та переживань, рік надії та великих сподівань, рік і злетів і напевно падінь. Кожен його підсумовує по свому - особисто.
Напевно кожен бажає його швидкого закінчення через корона - вірус, який забрав не одне людське життя, розбив не одну людську надію.
Незакінчена війна - а в ній теж велика людська жертовність. Та все ж хочеться вірити в краще, в щось світле та радісне - сповнене добра та ласки, розуміння та щирого співчуття.
В переддень Нового року хочу щиро привітати всіх друзів - далеких та близьких, знайомих та віртуальних. Дякую, мої любі, за любов до поезії, за спілкування, сотні відгуків та добрих, ніжних слів. Дякую за чудові пісні на мої віршів, за конкурси та фестивалі, та просто за те, що мала велику нагоду бути з вами. А це дуже велично, будучи в чужині. Хочеться вірити в те, що в найближчий час ми зможемо повернутися в рідні домівки, на рідну землю, до своїх родин, до вас, усіх.
Хай рік новий буде кращим, щасливішим у всіх задумах.
Люблю вас усіх, ціную та поважаю.
З повагою - ваша Леся Утриско
Щось недописане - допишу
Щось недоказане - скажу
Щось недомріяне - притишу
Щось загадкове - розкажу.
Щось романтичне - намалюю
Щось залюбоване - прощу
Душевне щось собі схвилюю
А щось осіннє - очищу.
В весняних пестощах зомлію
У літній рай впущу жагу
Зимовим холодом засію
Щоб з серця вирвати нудьгу.
Хай буде так, як воно просить -
Не заперечу... промовчу
Чудним метеликом злоскочу -
У світ висот із ним злечу.
Щоб жити, мріяти, любити
Горіти світлом почуттів
Добро спішити там творити
Де хтось, так просто, не зумів...
А я зумію... все ж зумію
Закрити морок на замок
Велить душа - так тихо мліє
Зробивши, злету, дивний крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899859
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
Щиро вітаю друзів, поетів і читачів з Новорічними святами! Нехай в Новому році, всі загадані Вами бажання, здійсняться! Натхнення Вам і успіхів на творчому шляху, магічних, незабутніх свят і гарного настрою!
Новорічні свята! Знову сяють граційні ялинки,
В мішурі кольористій, блискучо-яскравих вогнях.
Рік Новий зустрічають з надіями в кожній домівці,
В колі рідних людей при святково-магічних свічах.
А старий непомітно пропав в історичних архівах,
Записавши в літопис частинку новітніх подій.
А ми далі йдемо, попри всі перепони і зливи
І шукаємо вперто солодкого щастя напій.
Ось, і знов небеса в феєрверках і сяйних салютах!
Кришталеві бокали іскряться ігристим вином.
Серпантин, конфетті - новорічних утіх атрибути
І тендітні сніжинки за змерзлим, зимовим вікном.
Що приніс рік Новий у своїй потаємній торбинці?
Зазирнути туди передчасно нам ще не дано.
Попри всі таємниці, всім радості зичу по вінця!
Рік Новий хай гаптує для вас кольорове панно.
А на ньому лише сонцесяйні пливуть візерунки.
Оксамитом весніють життєві дороги й путі.
А літа розкошують в коханні і щедрих дарунках
І вишиване щастя мережать нитки золоті.
Новорічні свята! Вас вітаю, шановане панство!
Хай магічні дива відведуть в зачарований світ.
Де чекають на вас незабутні стежинки дитинства
І у вирі казкових подій вам безмежно щастить!
01. 01. 2021 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899869
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W5tlaGavEqc[/youtube]
А за вікном цвіте зима,
Немов черешня біла-біла.
Весну згадаю крадькома,
Затихне все, що наболіло.
Думки не зраджують весну,
Зиму образить теж не хочу.
Весну на хвильку поверну,
Про неї згадки так лоскочуть.
Зима по- своєму чарівна,
Бо до весни один лиш крок.
Хай моя думка примітивна,
Плету із слів цей ланцюжок.
Зима навчить, як треба ждати,
Наперекір природі йти.
Та що там буде, що гадати,
Та головне - не зрадь меті...
_______________________-
Вітаю всіх моїх друзів і читачів з
прийдешнім Новим роком.
Будьте всі щасливими, здоровими,
успішними.. Миру всім нам і добробуту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899808
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 31.12.2020
... Візьми моє крило...
Не маю змоги більше я літати
Залишусь тут, і як би далі не було...
Одному з нас судилось небо обіймати.
... Візьми мій зір...Не має в ньому більш потреби.
Переді мною тільки розмаїття порожнеч.
Лиш образ твій, що вже метнувсь у небо.
Зоріє світлом як вогненний меч.
... Візьми мій сон... І розчинися в ньому.
Реальний світ вже загубив свою ціну.
Лиш там... Не взрівши ще зорю ранкову
Я підійду до тебе й міцно обійму.
... Візьми усе... Та тільки спомин
Залиш його як у руці перо...
Лети, твори, хай не вщухає в серці гомін...
Та спершу ти.... Візьми моє крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887962
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
[b][i][color="#990909"][color="#090b99"]К[/color]оли вогнений обруч сонця
[color="#090b99"]О[/color]дійде на спочинок свій,
[color="#090b99"]Х[/color]утчіше лину до віконця
[color="#090b99"]А [/color]ти вже йдеш, коханий мій.
[color="#090b99"]Н[/color]ічна імла і зорі неба
[color="#090b99"]Н[/color]ас зачарують у цей час.
[color="#090b99"]Я[/color] певна, кращого не треба,
[color="#090b99"]В[/color]се у весни-краси для нас.
[color="#090b99"]І[/color]риси дивні і лілеї,
[color="#090b99"]Р[/color]омашок ніжні пелюстки
[color="#090b99"]Н[/color]арцисів ряд уздовж алеї
[color="#090b99"]О[/color]жини пагони-ростки
[color="#090b99"]С[/color]вітило ночі - місяць ясний
[color="#090b99"]Т[/color]ремтливі зорі угорі,
[color="#090b99"]І[/color] всеньке-все таке прекрасне
[color="#090b99"]В[/color]се неймовірне в цій порі.
[color="#090b99"]І [/color]ми удвох такі щасливі,
[color="#090b99"]Н[/color]іч неповторна... без прикрас.
[color="#090b99"]О[/color]н, навіть зорі мерехтливі
[color="#090b99"]К[/color]азково дивляться на нас.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883893
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 05.09.2020
Ніколи наш народ не жив без війн,
І кожен раз від них він був у шоці…
Вони зустрілись тут – вона і він, –
Де чатувала смерть на кожнім кроці.
Вона і він, неначе два крила
Одної долі, котра поєднала
Її, що медсестрою тут була,
Й його у час, коли весна буяла.
І свідчив про кохання блиск очей,
Не поміщалось серце в теплих грудях.
І вже нема важливіших речей,
Ніж почуття… Й святішого не буде…
Диктує їм задимлена весна
Свої військові і людські закони:
Садів тут незвичайна білизна
І смерть, що ворог слав з-за териконів.
Та почуття сильніше від війни,
Тож під ногами в них рушник весільний,
Все переможуть з гідністю вони,
Під силу їм і Путінська Росія.
5.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744675
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo[/youtube]
Ну ось зустрілись, осінь, знову,
І в котрий раз кажу: "Привіт! "
Тебе беру я за основу,
Ступай сміливо на поріг.
То ж будь красива і удачна,
Як жінка в сонячнім вінку!
За все хороше будем вдячні,
Полюбим ми тебе таку.
Придай в нелегкі дні нам сили,
Безлад в країні пережить.
Про це не раз тебе просили,
Навчи по - справжньому любить.
Любить й не зрадить Батьківщину,
Будь щедрим, добрим до людей.
І ще: роздмухать ту жарину,
Щоб йшло тепло з людських грудей.
Багато ще просить хотіла,
(Я знаю: чула ти мене).
Але всього просить не сміла,
Прохання хай не промайне...
--------------------------------
Мої хороші Друзі і Читачі!
Бажаю Вам щасливої осені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887568
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Зберу букет квІтів, у вазу поставлю,
Волошки, ромашки, як частинки неба,
Затамую подих… літечко прославлю,
Мов сонце й хмаринки, що мені, ще треба.
Нам зігріла душі духовита м’ята,
Пригадаю нічку, той спів солов’їний,
Вона пахне літом, зведу бровенята,
Поцілунки, ваба і трав запах пряний.
Зваба, погляд ніжний, теплий і ласкавий,
Й в небі блискавицю, хмари звели чвари,
Ні, я не забуду настій чебрецевий,
З медом у прикуску, по хаті мов чари.
У міцних обіймах й барвінкове літо,
Світанок…заграви… Гілочка жасмину,
Як кохання спомин, ми ж давно не діти,
Ще прийдеш я знаю й надії зернину.
Вкладу в букет квітів і заберу в осінь,
Нам серця зігріють, наче літнє сонце,
Розійдуться хмари, заясніє просинь,
Бо кохання вічне - щастячка джерельце.
05.07.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887927
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6rXDZ4lGMYk
[/youtube]
Осінній ранок подививсь уважно:
Який подарувати новий день?
Дорогу дню вступив поважно,
І трішечки зітхнув чомусь лишень.
Десь сонце заховалося у хмарах,
Туман зіткав прозоре полотно.
Це осінь розуміється у чарах,
І володіє ними так давно.
Вона все зробить тільки, як захоче,
Побачим кольоровим увесь світ.
І голови усім цим заморочить,
Що ніби це розцвів знов первоцвіт.
Проллє дощі без страху, безупинно,
Подумає - сміливий її крок.
Та ці думки всі змінить за хвилину,
І не візьме із цього свій урок.
А то нагонить сльози безпросвітні,
І плачем ми, не знаючи причин.
Це зможе легко осінь ця амбітна,
Та ми їй не завадимо нічим.
Отак живем в покорі до зими,
А потім підкоряємось й до неї.
Приймем від неї білі килими,
Слід поважать й зимові привілеї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887844
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Медами розливаєшся в мені —
Смакую солод, чарівнице мила.
І млосно, сонячно стає в ці дні,
Душевні виростають диво-крила,
Які запрошують у стиглий сад
Плодів твоїх — з утіх і сокровення.
Знаходжу рівновагу між принад —
Ти надаєш і силу, і натхнення.
Легенями вдихаю аромат
І відчуваю, як вирує сила!
Люблю тебе, обожнюю стократ,
Моя ти, рання осене, щаслива! 4/09/20
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887910
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020
Десь зіронька у небі зайнялась,
Вона раділа разом з нами щастю.
В вінок калина кетягом вплелась,
А ми приймали Господа причастя.
До нас з тобою осінь поспіша
І роси стелять стежку до порогу.
Коханням молодіє ще душа
І кличе за собою у дорогу.
Підемо сміло по стежині тій,
Бо поруч з нами щастя безкінечне.
У нас з тобою ще багато мрій,
Нас зігріватиме тепло сердечне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887845
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 05.09.2020
"Вот это дааа... Вот это Кухня!
Огромен солнечный желток...
Полуготов пока белок -
На небе жарится глазунья!"
И кто услышит, скажет - "Бред!
Запрячьте вилки да ножи."
Не закричали бы - "Вяжи!"
А ведь диагноза-то нет -
Был просто голоден поэт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801560
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 21.07.2020
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 21.07.2020
Не та весна теперь... Бывало -
Март зимний, белый... Лишь апрель
Дырявил снега покрывало,
Призвав любимицу капель.
Снег исходил ажуром нежным,
Покрывшись тонкой коркой льда...
Глядишь - сугроб огромный, снежный,
Подмыла талая вода...
А сколько мы сосулек съели ?
А помнишь, мастерили плот..?
Чтоб в лужах он не сел на мели,
Тащили к морю талых вод...
Весна резвилась и играла,
А вместе с нею детвора.
Нам было дня и жизни мало !
Что не затеешь - на "Ура!!!"
Не та весна теперь... Бывало...
Да что весна ? Весь мир иной.
Вернуть бы эту жизнь с начала...
Да только где тот путь домой ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 21.07.2020
Краснощекое яблоко августа..,
Винограда янтарная гроздь...
А в придачу примите, пожалуйста,
Малых радостей полную горсть.
Астры яркие, пышные, страстные
И в рубинах калиновый куст...
До чего же в душе чувства разные -
И блаженство, и светлая грусть...
В бархатистых объятиях августа
Явно слаще душистый медок...
А еще.., если можно, пожалуйста..,
Звездным ливнем умыться разок.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846510
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 21.07.2020
Чоловік п’є з пива пінку,
Просвіщає свою Милу,
Що на Сході можуть жінку
Проміняти на кобилу.
-Яка дикість! –в крик дружина.
-Де мораль? І де подяки,
Якщо жінку прирівняли
До осла, чи до коняки?
От скажи мені відверто,
Перестань те пиво пити!
Міг би ти за мене вмерти,
Чи так підло поступити?
На струнких ногах Людмили
Його погляд зупинився,
Так закохано і мило
На кохану подивився:
-Що ти, люба, хай всі знають:
В мене - дорога дружина!
Я б за тебе попросив би
Щонайменше - «Лімузина».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883021
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 21.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g0ygKcx2YJY[/youtube]
По крапельці стікає тепле літо,
Повільно час спливає, як в човні.
Та все тепло у душу перелито.
Так літа залишаються сліди.
Дивлюсь на календар - вже середина,
Не хочеться так літо відпускать,
Та що поробиш - осінь за плечима.
Душа про це не хоче чомусь знать.
Душе моя! Чому ти так вразлива?
Не всі квітки ще відцвіли.
Ще буде їх багато - ціла злива,
Чимало їх даровано були.
Осінні дні привабливі, спокійні,
Помірно день за днями попливуть.
Хоч трішечки вони меланхолійні,
Та не даремно золотими їх зовуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882700
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Ти казав, будеш завжди зі мною,
Ти казав, що любов назавжди.
І, що серце не знатиме болю,
Не торкнуться його холоди.
Ти казав, буде щастя навіки
І його не зруйнує ніщо.
Не розмиють дощі, а ні ріки,
Ти казав, мабуть так, аби що...
Ти казав, бо любив лиш казати,
От кохання повз тебе й пройшло.
Не умів ти його відчувати,
А воно зовсім поруч було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883359
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Вигравав на сопілці, пісень мені ранок,
Примостився на гілці рожевий серпанок.
Прокидайся кохана - нашіптував вітер,
Впала ро́сяна крапля на трави і квіти...
А мені прокидатись чомусь не хотілось,
Я блукала у сні, до кохання тулилась.
У долоні ловила загублене щастя,
А за плечі хтось ніжно і легко торкався...
"Прокидайся кохана" - твій голос почула
І до тебе в цю мить дві руки простягнула.
Смакувала цілунком солодко - гарячим,
Як же добре з тобою, неможе іначе...
Як же добре, ось так, прокидатись з тобою,
І завжди зігріватись твоєю любов'ю.
Відійшов сон від мене далеко, далеко,
Ти мене пригортав, любий, ніжно і легко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883217
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Море тихо шепоче мені...
Про далекі незвідані далі.
Про скарби, що лишились на дні
І про перли, чарівні коралі.
Море тихо шепоче мені...
Розливаються хвилі піною.
Чайок крики лунають сумні,
Дійство це залишиться зі мною.
Море тихо шепоче мені...
І торкається нотами рифів.
Сонця промінь з'явивсь в вишині,
Полетів вітер з гір наче вихор.
Море тихо шепоче мені...
Про легенди і міфи казкові.
Закарбую я все у душі
І залишу напам'ять у слові.
Море тихо шепоче мені...
Я до нього так ніжно всміхаюсь.
Відображення бачу в воді
І руками до хвиль доторкаюсь.
Море тихо шепоче мені...
Я до нього слова промовляю.
То неначе в казковому сні,
Вітер з хвилею в парі кружляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882940
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Там де дзвінко лине музика любові,
Де дзвенить на струнах ніжність почуттів.
Озоветься пісня в небі світанковім,
Розіллється сонцем різних кольорів.
Там де верес пахне у полях, де м'ята,
Босими ногами по траві іду.
Вона прохолодна і ще не прим'ята,
У ромашках щастя я своє знайду.
Любить... чи не любить... падають пелюстки,
Вітер піднімає їх несе удаль.
Подарує літо ромашкову хустку,
А ще на додачу волошкову шаль.
Як нам не радіти цьому диво - літу,
Як нам не співати разом з ним пісень.
Ось тому і лине музика над світом,
Із пташиним співом розпочався день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882804
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Ти говорив зі мною у думках,
Волосся прибирав з мого обличчя.
А тоді ніс у поле на руках,
Воно у гості нас з тобою кличе...
Духмяні трави соком налились,
Кидає нальоту нам щастя пташка.
Ромашки у вінки густі сплелись,
А ти мене несеш... Тобі не важко?
"Не важко люба" - чую голос твій,
Ось так усе б життя лише б з тобою.
Потрапити в кохання заметіль,
Прийняти, що назначене судьбою...
Ти говорив зі мною у думках,
Хотілося побути ще з тобою.
Я відповідь лишу на сторінках,
В своїх думках, що недають спокою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882686
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Ще не одне випробування нам,
З тобою буде посилати доля.
Свої думки я дарувала снам,
У кожного були там свої ролі.
Ще не одна прийде́ до нас весна,
Вона життя осипе білим цвітом.
І поведе стежинка чарівна,
Палким коханням у гаряче літо.
Приймаю долю, що Господь дає,
Випробувань в житті було багато.
В кінці тунелю, завжди світло є
І це уже для нас, велике свято.
У кожнім серці де живе любов,
Квітучий килим, доленька встеляє.
У ній немає зрад, а ні оков,
Всевишній ту любов благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882324
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Ми йшли до Лесиного саду,
Читали ві́рші там свої.
А сад приймав нас дуже радо,
Пісень співали солов'ї.
Манили яблука червоні,
Схилялись віти до землі.
Так гучно пульсували скроні,
Птах щастя ніс нам на крилі...
Нектар збирали з квітів бджоли
І роси падали в траву.
Пісенний скарб лягав у долі,
Хоч день насуплював брову.
Ми йшли до Лесиного саду,
Такі щасливі були дні.
І навіть грому канонади,
Були в той час нам не страшні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881966
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Я закохалася у тебе,
У твої очі голубі.
Вони немов частинка неба,
Неначе ясні дві зорі.
Я закохалася у тебе,
Кохання в серці бережу.
Десь лине солов'їний щебет,
Ти найдорожчий - я скажу.
Я закохалося у тебе,
Неначе поле в маків цвіт.
Ти пригорни мене до себе,
Не будем рахувати літ.
Я закохалася у тебе
І своє серце віддала.
Про щось шепочуть тихо верби,
Чекають ніжності й тепла.
Я закохалася у тебе,
Як вітер в хмари дощові.
І як земля й блакитне небо,
Я буду вірною тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881430
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 21.07.2020
меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...
а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....
всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...
но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа
она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...
бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....
нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...
визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....
только сны... иногда...
не спросив...
как разбойники...
душу из тела выносят....
а в пути... за рулём...
.......
я опять...
пропустил...
поворот.
*****Лина Лу - акапелло - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660360.mp3
*****Петро Кожум'яка - переспів - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712430
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710829
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 21.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kEQ9r8Y-mYI
[/youtube]
Упаду у росяну траву,
Дам душі своїй я відпочинок.
Травами цілющими спою,
Всю красу вбиратиму очима.
Кину погляд на погідне небо,
Промінь ще не скрасив горизонт.
Заспокоїть птаха ніжний щебет,
Покидає землю милий сон.
Тільки він на світі всіх миліший,
Все, що так боліло - відболить.
І оця ранкова ніжна тиша,
Заспокоїть, хай хоч і на мить.
Капають повільно сині роси,
Це збиває вітер їх із трав.
Недалеко десь дзвенять вже коси,
Поки перший промінь не заграв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881977
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Люблю миттєвості, що як в горнятку мак.
У них життя щоденного картини.
Й час не летить – тополі пухом плине,
Тобі лишивши незабутній смак.
Люблю ту мить, як день дарує світло,
Вітраж малює промінь на вікні.
Люблю, як день всміхається мені
Й небес глибини сяють понад світом.
Люблю, як хтось малює пензлем весни,
У паростки вдихаючи життя,
І квітка тягнеться до сонця, мов дитя,
І лебеді вертаються на плесо.
Люблю садів замріяних плетіння
У веселковості весняних кольорів
І хор пташиний в вербах угорі,
І лугу в травах зрошене цвітіння.
Люблю, як в радості оселя ожива,
Люблю цю мить єством оберігати.
То найрідніші повертаються до хати
Й любов’ю пахнуть мовлені слова.
Нехитрих вподобань і відгук, і відбиток
Люблю знаходити в спорідненій душі.
Люблю, як світ вливається в вірші…
…Понад усе в житті люблю любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880770
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020
І сумно, й радісно мені,
Коли приходиш ти.
Вуста палають у вогні —
Немає самоти.
Пригорнеш ніжно до грудей,
Зціловуєш печаль —
Тону в бездонності очей,
Знімає ніч вуаль.
Розмови в’яжуть явори
Під арфовий мотив,
До світанковаї пори
Єднаються мости. 26/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880888
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
[i]Смуток і розчарування ще більше, ніж розбещеність, шкодять нам, щасливим власникам надірваних сердець.
Вінсент ван Гог[/i]
[youtube]https://youtu.be/4pK2dea6Enw[/youtube]
[b]На засіданні, в неділю
у літстудії "гуло", -
літератори зустрілись,
мов родина за столом.
Говорили, виступали,
сміло слово кожен брав,
красномовністю лунало,
рими - розмаїття барв.
Конкурс ще оголосили
на найкращий в тему вірш,
спробували свої сили
вмілі члени й дід Куліш.
Він давно чекав нагоди
прочитати на загал
про свого життя дороги.
Молодечий мав запал -
усміхнувся і читає,
голос ніби й не бринить.
Вірші він давно складає -
ось його щаслива мить!
Прочитав. Аплодували...
Втішився поет старий,
радий - в очі сльози стали,
витер, і блокнот закрив.
Та... не визнали найкращим
вірша діда Куліша,
бракувало рим для щастя,
зміст також не всіх втішав.
Розвернувся, йде на вихід,
ще раз глянувши на зал.
Проковтнув гірчину дідо,
і поплентався з ним жаль...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837013
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 26.06.2020
Люблю я світлий день,
люблю зоряну ніч,
і сонце ясне,
і небо, ріки й гори.
Люблю я чистий сніг,
люблю веселий сміх,
як хвиля грає
в прозорім чистім морі.
Люблю весняний цвіт
і літа теплоту,
налиті соком
рум'яні груші, й сливи.
Як пахне медом сад,
де яблуні рясні.
Люблю той час я,
коли ми є щасливі.
Люблю я вас усіх,
дорослих і малих.
У цьому світі
усі ми є єдині.
Люблю осінній час,
як в золотім вінку
веселе сонце
наливає соком дині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880801
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Молюся друже за твоє життя,
Не поспішай туди... ти тут потрібен.
Борись! Борись! Хвороба не проста,
Ти в світі цьому жити дуже гідний!
Стою в молитві на колінах я
І перед Богом голову схиляю.
Ти завжди Боже, чув мої слова,
До тебе їх в молитві промовляю.
Ти руку Боже дай йому свою
І шлях життєвий освяти водою.
Стояти дуже важко на краю,
Обходити, ще важче стороною...
Сьогодні так болить моя душа,
Сьогодні дні завмерли у чеканні.
Шепоче Муза знов мені вірша,
Звертаюся до Господа в проханні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880830
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8
[/youtube]
Приносить спокій тільки вечір,
Турботи денні йдуть на спад.
Душа радіє такій втечі,
Одна з найкращих це принад.
Посидим з нею у цій тиші,
Думки теж можуть відпочить.
Стають у спокої мудріші,
Не треба їм кудись спішить.
Тут заспокоїть шум діброви,
Відляже все, що так болить.
І зрозуміть дерев розмови,
Це зможе душу полонить.
І десь візьметься ота сила,
Наповнить груди через край.
Неначе виросли знов крила,
Куди летіть, в душі спитай.
Думки прокинулись, чекають:
Куди наступний їх політ?
Та що казать - дорогу знають,
Туди літали скільки літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880842
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Світку мій, мов люстро, відшліфований
Після довгих, окаянних злив,
Викупаний у нещадних повенях!..
Хтось тебе у Бога відмолив...
Щоби струни, вирвані із коренем,
Заново Господь налаштував,
І поля, негодою розорені,
Розплели зелені коси трав...
Щоби, літнім дотиком злеліяний,
Ліс густий навстріч новому дню
Хвойними закліпав ніжно віями,
Струшуючи росяну броню.
Все минеться: і негоди, й віруси,
Час роки на жорнах перетре.
Тільки б ти, мій світку, не зневірився,
Вічне розмінявши на пусте...
Тільки б не здрібнився у гонитві цій
За мирським, бо це - лише обман!..
Ген з-за хмари сонце пишні китиці
Звісило і землю обійма.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880843
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Триптих або шорт-поема в 3-х частинах
[youtube]https://youtu.be/f54sWQxZxOk[/youtube]
[i]Я к ней вошел в полночный час.
́ Она спала, — луна сияла
В ее окно, — и одеяла
Светился спущенный атлас.
Она лежала на спине,
Нагие раздвоивши груди, -
И тихо, как вода в сосуде,
Стояла жизнь ее во сне.
[b] Иван Бунин[/b]
[/i]
[i] 1.
[color="#730768"][b]В ту мить вона була одна.
Нічна габа вкривала тіло,
і цно́ти звабна білизна́
квітково сни рожеві снила.
Й на підвіконня тих принад
лягли галантно красні ружі –
в садку росли кущі троянд:
до них був зір мій небайдужий.
(Мені щораз та благодать
приходить в памку ненароком,
коли часу́ ненатлий тать
краде мої найкращі ро́ки.)
2.
Та ж спальня, ранок… І – ніко́го!
Лиш тіло млосно-молоде,
що захотілось враз такого ж
незвіданого й молодого,
що ще – ніщо ні з ким ніде…
О, ці одвічні поривання!..
...Вона лежала горіли́ць,
а з нею – приспане бажання
і... хіть, дозріла для кохання,
що вкрай нектаром налились...
І ось... Всі зваби згрупувались,
нехай невільно, крадькома,
та враз в коханні поєднались...
До щастя – крок,
магчна малість!
…Ридала вранішня пітьма.
Це так давно було неначе:
дух роз... прочинене вікно...
Та не з'являється версаче,
хоч душу гріє все одно.
3.
...Пройшли роки́, і впали роси,
й далеким став пройдешній світ,
та серце інколи так просяить:
"подай з минулого привіт!"
Й течуть у душу пам'ятання:
цнотлива молодість – і я...
О, ти – нездійснене кохання:
троянди... маків цвіт... чекання...
надії, марні сподівання –
зрадлива зрілосте моя... [/b][/color]
06.06.2020.
© Ол. Удайко
[i]ПРИМІТКА. Зміст написаного ілюструє вальс у
виконанні Хорхе Ітаке і його чарівної партнерші. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878926
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Обніми мене , бабусю... Обніми...
Пригорни дорослу вже дитину...
Як колись , в дитинстві , притули,
І на голівку пов'яжи хустину.
Згадаю знову я твоє тепло,
Усмішку щедру , наче стигле літо...
І наше рідне затишне село,
Де у лугах моє дитинство квітло
Ти хліб пекла і полотно білила,
Сіна збирала в запашних лугах...
Моя бабусю добра , щедра ,мила,
В білій хустинці... Руки в мозолях.
Ти в пам'яті моїй такою залишилась...
Бачу тебе такою в своіх снах...
Що я до тебе ніжно притулилась,
А ти мене тримаєш на руках.
Тож пригорни і пальчик поцілуй,
Що зранила у полі будяками...
Ти мені , рідна, рани залікуй,
Які в житті ятрилися роками.
Мій ясний світе! Ластівко моя!...
Про тебе спогадами з внуками ділюся...
Вже десь за обрієм світла душа твоя,
За неї щиро Господу молюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880572
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 25.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IXV1ZPah_Is
[/youtube]
Про щось шепоче мені ліс,
До мене тягнеться гілками.
Давно мене він переріс,
Так постарів уже з роками.
Постійно вітер в нього гість,
Спочити любить в прохолоді.
Життєву тайну розповість,
Про чималі свої пригоди.
Притихне ліс - в увазі весь,
Яка це радість для старого!
Лиш пташка тихо писне десь,
Злетить з гнізда свого раптово.
І знову тиша, лише промінь,
Торкне верхівки мимохіть,
Освітить цю таємну темінь.
Зморився вітер, вже мовчить.
Дрімає ліс, стомився слухать,
Тихенько вітер гладить ліс.
Повільно зникла десь задуха,
Яку в душі цей вітер ніс..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880662
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Заблукаю у снах під покровом магічної ночі.
Може раптом зустріну тебе у мереживі зір.
В чарах юності ти заколисував мрії дівочі.
Ще тоді не жила у полоні жалю і зневір.
Кольорові літа сонно ніжились ще в оксамиті.
Не встеляла дорогу холодна, ранкова імла.
Ти мені дарував неповторні, омріяні миті,
Спопеляючи серце жагучим цілунком дотла.
Ніби чайка над морем, кружляла в небесній лазурі.
Ані хмар, ні дощу, тільки вітер торкався чола.
Не чекала, що зустріч готує нам келих зажури,
Загорнувши в фальшиву обгортку прощальні слова.
Розійшлися умить в сірих сутінках спільні дороги.
У молочних туманах згубилися наші сліди.
А життя поступово складає роман з епілогом
І заварює чай то з ромашки, а то з лободи.
– Чи колись жалкував? Мабуть відповідь сенсу не має.
Збігло з часом чимало з життєвої річки води.
Неможливо літа повернути, що грали розмаєм.
Може тільки прийду у твої замережені сни.
В них ми знов молоді! Не засріблені снігом ще скроні.
Ще не спито розлуки чаклунський, отруйний напій.
– Лиш за руку візьми, відігрій у змужнілих долонях
І полинемо в мандри рожевих ілюзій і мрій.
29. 05. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877717
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 25.06.2020
Я думав більше не писати про любов,
Я думав більше не писати про кохання,
Але ж душа злітає в небо знов,
Й тривожить душу в небі зірка рання.
Я думав більше не писати про любов,
Писати про сніги і заметілі,
Я думав серцем я вже охолов,
Вважав, якщо вже скроні білі,
Писатиму про батьківський поріг,
Ріку дитинства, стежку в ріднім краі,
Та задавить любов в душі не зміг,
Не зміг я задавить палке кохання.
Я думав більше не писати про любов,
Комусь заняття дивним це здається,
Але пишу, допоки з серця знов,
Мелодія кохання ллється.
Я думав більше не писати про любов,
Але писатиму, я знаю,
Бо хто не пише про любов,
Тих не пускатимуть до Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863363
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 25.06.2020
Нахрапом вітер б’є об скелі,
Старий хвилює очерет,
Щосили дує у кларнет
І, закрутивши пірует,
Розлив літневі акварелі.
Змішались фарби прибережні,
Замалювали береги,
Дощу з’явились батоги,
Кричали чайки навкруги,
А ми, такі необережні,
Шукали прихисток у плавнях,
Що утопали у багні,
І цілувалися в човні.
Було так солодко мені —
Наснилась казонька прадавня. 11/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879460
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Заблукала осінь між зимою й літом,
Пелюстки печалі здійнялись в політ,
І летять листочки мріями зігріті —
Золоті багрянці полонили світ.
Засмутилась осінь в дощовім намисті
Під вітрів підсвисти ранньої пори,
Перлами котились слізоньки пречисті,
Вкутала туманом доли і яри.
Відспівала осінь журавлиним клином,
Закурликав обрій, помахав крильми.
Снігова завія тулиться під тином —
Вже під’їхав грудень до воріт саньми.
Бубенці лунають на усю округу,
Дихають в обличчя коні молоді.
Попрощалась осінь у нестерпну хугу,
Залишивши знаки в крижаній воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876228
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 25.06.2020
У хаті пахне пирогами,
Варення з вишень на столі.
В гостях я нібито у мами,
Все так, як ми були малі.
Весела мама і щаслива,
У очі дивиться мені.
В вікно заглядує калина,
Обоє раді ми весні.
Ну як живеш?- мене спитала.
А в мене сльози полились.
Мою руку в своїй тримала.
Зі мною, дочко, поділись..
Та що казать, всього бувало,
Життя не мед, ти не хвилюйсь.
Її в щоку поцілувала.
Почула слово: ти тримайсь.
Вона мені ще щось казала,
Та вже не чула я її....
Гірка сльоза з щоки сповзала,
Було так боляче мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875724
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 21.06.2020
Щодня ці люди ризикують
Своїм здоров’ям і життям.
І день, і ніч вони вартують –
Назад немає вороття.
А вдома в кожного родина,
У кожного своя сім’я,
Де є старенькі і дитина –
Назад немає вороття.
Немає ліків від «корони»
І хворих більшає щодня.
Вони ж працюють донезмоги –
Назад немає вороття.
Їх прирівняти можна зразу
Всіх до відважного бійця,
Бо неприйнятна їм поразка –
Назад немає вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880339
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Я йшла собі
І слухала Весну...
Колючу,
не люб'язну
Вітродуйну,
По- новому,
Не любу й гомінку,
І не веселу,
Сміхом
Не осЯйну...
Не чуються
І гомони пташок,
Які цвірінькають,
Стрекочуть,чи
Туркочуть...
Де ділися дзижчання
Комашок,
Які дзижчать
І крильцями
Тріпочуть???
Не чуються
ЦвіркУни- горобці,
Що зграями
З кущів перелітають...
І ластівок не
Бачу,молодців,
Що гнізда мостять,
Під балкон
Літають...
Лиш чути
Ворог- вітер
У степу
І видно :хмара
Темна -
синь закрила...
О,Весно,
Допиши свою
Журну
Строфу -
Терпіти все це
Всім...просто
Не сила...
Перепиши,
І знов
Переспівай!
Переродись,
Ввійди в
Мажорні
Нотки!
По- новому,
Воскресни,
Не приснись!
Явись не тільки
В фентезі поетки!
Щоб всі
Ішли...і слухали
Весну...
Веселу,чародійну,
І люб'язну!
Красиву,гомінку
І осяйну!
Любовну,ніжну,
Світло-неосяжну!
26.04.2020р.
В.Мала
/Цвітінню Весни карантин не заважає.
Світлина з міського сайту Дніпра /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873771
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 21.06.2020
Не надивилась...
Ще би півхвилини...
Вивчала б кожну рисочку лиця,
Слова б збирала, наче намистини,
Гердан латала б ними від творця.
Слова ж звучали співом лебединим...
А що слова? Коли жага в очах!
Тамую спрагу голосом любимим -
Найбільше щастя у простих речах...
Спирає подих ніжності лавина,
Найбільше щастя в теплоті долонь...
Не надивилась...
Ще би півхвилини...
Губами, щоб торкнутись твоїх скронь...
07.12.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857244
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 21.06.2020
Хмари-ртуть. Весна, мов каземат.
Маскарад в ім'я здолання смерті?
Вірші, рими, образи - затерті,
Лиш вітри гуляють поміж хат...
В лабіринтах вуличних пустель
Голуби клюють самотній вечір.
Час настав жертовних самозречень,
Час дивитись як трава росте,
Слухати як дощ у шибку б'є,
Як сади справляють шлюбну пору
Й шепотіти, погляд звівши вгору,
Господи, в Святе Ім'я Твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.06.2020
Эпиграф: Мечтайте о великом!
лишь великие мечты в силах
затронуть людские души.
Марк Аврелий.
Иду я по жизни уверенным шагом.
Мне ветер прохладою дышит в лицо.
Семейная жизнь с добродетельным флагом
Тропу проложила в страну мудрецов.
Меня соблазняют мечты о великом!
В намеченных планах - Всемирный Проект,
Чтоб наша планета из стадии дикой
Зажгла над всем Миром Божественный Свет!
Земля натерпелась того беспредела.
Пора обустроить её по-людски.
Ведь землеустройство Планеты назрело.
Так жизнь не влечёт никого без любви.
Высокие цели обязаны ставить.
Задачи глобальные можем решать.
Нам дерзкий проект назревает составить.
Чтоб плановый рейс мог Господь совершать.
Пора от мечты перейти к воплощенью.
И тесную связь со Всевышним внедрить.
Ему наша помощь нужна без сомненья.
И мы без Него так не будем блудить.
Моя специальность* весьма романтична.
Романтикам Мир рукоплещет давно.
В глубины морей проникали цинично.
Нам к новым открытиям плыть суждено.
*Землеустройство.
18. 06. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880070
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Червоним ранок ще таким не був,
Здавалося, що буде сильний вітер.
В росі червоній вітер, мов заснув,
Чи просто в роси вітер ноги витер.
Роса дзвеніла, мов церковний дзвін,
Туман з долини шугонув у небо.
Лише ранковий промінь на поклін,
Будив пташиний незабутній щебет.
Це була казка… Роси зацвіли…
І так хотілось у цій казці жити.
Вітри мовчали, наче не були,
А з ними так хотілось говорити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879356
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Її лице, для мене дивна казка,
Її волосся, як густі жита.
В її очах погроза є і ласка,
Цю жінку не торкаються літа.
Моя красуне, ранку світанковий…
Хіба ще десь я віднайду таку.
Я вже не можу жити без любові,
Тебе єдину стрів я на віку.
Що має бути, хай воно так буде,
Дай мені руку, щоб на все життя.
І хай кохання ще лоскоче груди,
Я ж не міняю власні почуття.
Скільки ми знайомі вже з тобою,
Щастя побажай моїм літам.
Будь мені єдиною судьбою,
Я тебе нікому не віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879176
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Сонце тепло нам дарує,
Всіх і усе воно гріє,
В небі щоденно мандрує,
Сонце, як батечко, рідне...
Сонце встає вранці - рано,
У весняну й літню пору,
Світить і гріє щоденно,
І піднімається вгору...
Зо світу і аж до ночі,
Очі свої не стуляє,
Вчора і завтра, й сьогодні,
Гріє і світ звеселяє...
Сонце - це з див усіх диво,
Іншого в світі немає,
Прямо і стрімко, й ігриво,
Все воно бачить і знає...
Сонце в мішок не уловиш,
Решетом також не вхопиш,
Світить воно і для добрих,
Та і на злих, й непривітних...
Сонце одне лиш на небі,
Вміє радіти новому,
В ньому завжди є потреба,-
Людям і всьому живому...
Сонце встигає усюди,
Не затушить й не спинити,
Люблять його усі люди,
Звірі, рослини і квіти...
Сонце у небі зависло,
Так бува раз лиш у році,
В небі стає урочисто,
Земля у теплій сорочці...
Сонце за обрій заходить,
Місяць на зміну приходить,
Місяць звичайно не сонце,
Хоч він також гарно світить...
Місяць - козацьке то сонце,-
Кажуть так здавна в народі,
І козакам й світу світить,
Та все ж не гріє нікого...
Гарно при місяці, звісно,
Усім закоханим вічно...
Та з ним пшениця не зріє,
Й холодно тим, хто хворіє...
Сонце у небі зависло,
Таке чудове єднання...
В небі безхмарно і чисто,
Літнє це сонцестояння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880394
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
***маленька андеграундна сюреалістична гумористична поема**
Верона це не макарони.
Спитай, хто не знає! Катма...
Принишкли на вітах ворони,
Бо ніч. І бояться примар.
Є привід... Солідне склепіння
"а-ля монументоупир"...
Там привидів дивні шипіння
Підслухав Великий Шекспір...
.................................................
- а знаєш, Ромео... Аби ти
У дім мій тоді не зайшов,
Тібальту б не бути убитим,
І з нас не робили би шоу...
Щасливої долі з Парісом
Нам шал дарував молодий
Зі свіжонасадженим лісом
Малечі, що я народи-
ла... Гладила ніжно голівки
І пестила їх рученя-
та... Фільмів заюзані плівки
Про наше кохання щодня
Піарять і важчає дихан-
ня пилом облізлих куліс...
На лихо закохана втіха ...
Пробач... Утомилася... Пліз!..
.................................................
- а знаєш, Джульєтто... Аби я
Тобі у вікно не заліз,
Пішов би тоді до повії,
Екскюз мі, зізнАюся... Пліз!..
З роками "рішалою" клану
Я став... Одружився... Знуднів...
Але залишився тим самим
Лихим авантюрником... Ні!..
Я був би господарем дому
І, втомлений станом сімей-
ним, трохи гетеросодому
Подалі завів од очей...
Без тебе нічого не значу
У п"єсі, що в вічності грать...
...аби на світанку не бачи-
ли, привидам варто поспать!..)))
.............................................
...а поряд тримає у хащах
Меркуціо п"яний Тібальт
Обіймами братніми. - нАщо
Ота недолуга журба
Акторів переднього плану,
Цей штучнорозіграний щем?
Ніяк не вгамуються!... А!.. Ну,
Налий-но отрути іще!..
....................................................
...у вічнозмораленім небі
Дзвенять неземні голоси,
Що зеленолітнім не треба
Довчасно скидати труси,
Хапатися гострих предметів,
Отрутою сьорбати чай...
...Та тільки Ромео, Джульєтти
Дорослішають зазвичай,
Рахуючи чи не до ста лі-
та... Знаєш!.. Коли молодий,
Того, хто читає моралі,
Відправиш відомо куди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120062106571
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880393
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Лід у серці розтанув,
Мов морозиво... П"єм
Ми напій не останній,
Що гар...сон... подає.
Відлаковані мантри
Прейскуранту кохан-
ню... І з вишуком тантри
Еротичне меню
Охолоджених доти-
ків... Цукати в моро-
зиві... Вдачею, о, ти
Ресторан!.. Не бістро...
Погурманити право
Надає ресторан
До гарячої страви...
До гарячої спра...
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120060908925
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879154
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Я торкаюсь твого чола,
Я торкаюсь твого зап’ястя.
Затремтіла моя рука,
Напилася душа причастя.
Захмеліла духом твоїм,
Припадаю на любі груди.
Я кохаю, хай в небі й грім, -
Спраглі з ніжністю мовлять губи.
Прохолода ночей дарма
Босі ноги в росі полоще.
Доля вибрала нас сама,
Ми для неї духовна проща.
Не втечеш, ще ніхто не зміг,
Хоч доріг навкруги багато.
В спину ж штурхає часу біг,
Він за все виставляє плату.
15.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879813
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Свої долоні протягну до тебе,
Бо відчуваю лиш тепло й любов,
Душа у тебе, як безхмарне небо,
Яке в полон захопить мене знов
Там, ніби є долина - світ казковий,
Що полонить красою почуттів
І небосхил у ньому теж зразковий ,
Як хвилі досконалі у морів
Я хочу пригорнутися душею,
В твоїй любові ніжно утонути
Та засіяти звабливо зорею
І справжні почуття твої почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878939
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Ой-да над горою місяць молодий
Обійняв калину вітер степовий.
Трави низько клонить та гойдає їх
Козаченько в гаю спатоньки приліг.
прспів:
Не журися спи козаче туга одійде,
Ніч холодна не голодна долю не вкраде.
У солодких снах козаче милая прийде
Серденько твоє зігріє лихо відведе.
Зранку до світанку загасив вогонь,
Освятило Сонце юнаку долонь.
Розкажи ворожко доленьку мою,
Долю сиротину з гідністю прийму.
Скраю біля гаю стелиться роса,
Заплітає косу чарівна верба.
Ой-да в чистім полі заспівав козак,
Проситься на волю піснею душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866018
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 21.06.2020
Сонце лагідно землю голубить,
Нині ж літо таке чарівне...
Мені холодно більше не буде,
Сонце тішить і гріє мене...
Як же довго його я чекала,
Затяжні і зима, і весна...
Чи діждусь ще я літа, не знала,
Дочекалась і літа, й тепла...
Додало мені літечко щастя,
І тепла, і дощу, і роси...
Я надіюсь і вірю, що вдасться,
Ще спізнати всю велич краси!..
Холодам, ані вірусу злому,
Не вдалося спинить радість всю.
Я не здамся ніколи й нікому,
Бо і світ я, і літо люблю...
Сонце лагідно землю голубить,
Вся чарівність його на виду,
І я вірю, що щастя ще буде,
З задоволенням в літо іду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880174
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Пролітають літа, пролітають,
І все важче стає мені жить.
Я на старість свою не зважаю,
Негаразди я вмію терпіть...
Що було, те пройшло, промайнуло,-
І хороше було, і гірке...
Та найкраще усе ж не забулось,
Все у пам"яті й нині живе...
Хоч давно я живу в самотині,
А була ж в мене гарна сім"я...
Я любила, й мене теж любили,
Й лиш від щастя блищала сльоза...
Чоловік мій давно у могилі,
І матуся, і брат мій, й синок...
Болить серце за ними донині,
Не втрачаю все ж мрій я й думок...
Десь роз"їхались діти і внуки,
В них свої є і сім"ї, й діла...
Слава Богу, що є в нас мобілки,
Й інтернет додає нам тепла...
Діти й внуки мені помагають,
І посилки мені часто шлють,
Хоч не часто, та все ж приїжджають,
Хоч далеко від мене живуть...
Хоч малі уже маю я сили,
Не зчерствіл у мене в душі...
Відчуваю буває я крила,
То ж й сідаю писати вірші...
Може щось і не так написала,
То пробачення я попрошу...
Математики учнів навчала,
А вірші для душі я пишу...
Маю вірних чудових я друзів,
З ними часто розмови веду,
І в КП, і в Фейсбуці є друзі,
І про них, і для них я пишу...
Цьогоріч десь цей вірус узявся,
Та не вбити йому моїх мрій,
Бо я вірю в удачу і щастя,
Не померкне від нього цей світ...
Хочу я, щоб всіх мрії здійснились,
І частіше лунав щирий сміх,
Очі радістю й щастям світились,
Від наснаги й життєвих утіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880301
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 21.06.2020
[b] Крізь дикі терни
проб’ються вперто перші сходи.
Кохання зерна
в серцях зростуть без перешкоди.
І заспіває
у почуттях чудове літо,
Бо хто кохає,
того уже не зупинити.
Чуттєва врода…
тепло стосунків серце тішить.
Кохання сходи –
Найперші… мабуть, найсильніші…
Який безмежний,
раптово-трепетний цей спалах.
Кохання перше –
як теплий дощ, що так чекали…[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876923
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 21.06.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 21.06.2020
Очеретини розрослись –
Ледь чутно шерех.
За тим, що втрачено колись
Сумує берег.
Як відчуваю в самоті
Хвиль шепотіння,
Була найкращою в житті
Любов осіння.
Слова кохання, мов птахи
Співали в гаю,
Черемха квіт зняла сухий -
життя збігає.
Посутеніло від імли,
І згасла пісня.
Кохання ми не вберегли –
Уже запізно…
Зігнорували дорогим -
удвох недбало…
І нас по різні береги
Пришвартувало.
Та нагадали знов мені
Любов останню
Два дикі лебеді сумні,
Як те кохання…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878095
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 21.06.2020
Літо є і зима...
щось холодить, щось гріє.
Є у кожного мрія своя.
В когось вміє літати,
а у когось - безкрила.
Та не бійся її,
і без крил полетить -
дай вітрила.
Ще попутнього вітру додай,
їй прибавиться сили.
О, скільки безкрилих думок
до зірок долетіли!
А бувало крилатих
залишали без крил.
В свою мрію...
повір!
Осінь є і весна...
щось цвіте й плодоносить.
І плодами своїми
всіх так щедро пригостить.
Ну, а хтось без плодів,
проте крона красива.
Відпочинеш в тіні -
і додосться знов сила.
Ти не бійся своєї,
якою б вона не була,
мрія й доля.
Навіть якщо ти -
одинока край поля
тополя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880354
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Мелодії для мене Муза грала
Аж серця відчувалося биття.
Душа моя раділа і співала,
Жили у ній щасливі почуття.
Я потрапляла з нею в диво - казку,
І з квітами кружляла на лугу.
А вітер дарував свою нам ласку
І тиху ніжність затишну свою.
О Музо мила! Я тобі радію,
Що кожен раз ти біля мене є.
Що здійснюєш мою завітну мрію,
Та мрія, мені сили додає...
Перо й блокнот я у руках тримаю,
Не випущу із рук їх ні на мить.
Я з Музою своєю в снах літаю,
Без неї неможливо в світі жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880347
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Гріє душу село і чарують прозорі світанки,
Б'є ключем джерело, загубились у травах десь ранки.
П'ють холодну росу, чебреці і медунки у полі,
Не забути красу, що дарує життя нашій долі.
Приспів:
Моє село - найкраще в цілім світі,
Квітує навесні і пахне в літі.
Моє село зі щедрими хлібами,
А ще із солов'їними піснями...
Розквітають в житах, візерунками маки й волошки,
Хоч минають літа, та не в'януть, не в'януть ромашки.
Линуть співи птахів і луною торкаються неба,
Там де клин журавлів, де лишилась самотньою верба.
Повертаюсь туди де прибралася мальвами хата,
Дозрівають плоди, будуть ніжно їх руки збирати.
Білим цвітом жасмін, навесні журавля пригортає,
А минулого дзвін, мене в рідне завжди повертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880222
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 21.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HDhNFd0vMt4[/youtube]
Люблю я тишу вечорами,
Коли ніщо ніде не шелесне,
Тоді кудись лечу з думками,
Не знаю, де все ж занесе.
Вони летять - я вслід за ними,
Не збитись тільки б тут з шляху.
Шляхи думок такі незримі,
Я довіряю їм - лечу.
Чи це душі знов забаганки:
Летіть туди, де нас не ждуть,
Де закривають шлях серпанки?
Так важко буде обминуть.
Візьмем з собою свіжий вітер,
Хай освіжить думки мої.
Ти полетиш назустріч звідти,
Де не змовкають солов"ї?
Душа ж чекає, терпелива,
Ось недалеко вже мета...
Та десь взялася літня злива...
Яка ж дорога нелегка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880228
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 21.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v9YLR5xlRs8[/youtube]
Проливсь дощем останній день весни,
Із стріх, дерев покапав, ніби сльози.
Не плач! Твоєї тут нема вини,
Що прогриміли гнівні грози.
Чи, може, ми тебе не так зустріли,
Зі смутком милувались крізь вікно,
За це кидала блискавка нам стріли?
А в тім тепер, повір, нам все одно.
Ми вдячні щиро, що була ти з нами
Холодна, дощова й така сумна.
Ти ще не раз повернешся із снами,
Бо в кожнім серці ти цвітеш, весна!
Все ж маємо надію ми на літо,
Ми віримо у ніжну, теплу ласку
Тепло весни так нами й недопито,
Спіши до нас,запрошуєм, будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878272
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 21.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Чому так музика торкає,
Що ллються сльози із душі?
А гілки бруньки розпускають,
І затихають вмить дощі.
Яка у ній магічна сила!
Змінити може все за мить.
Буває вхопить - й полетіла,
Ніщо не може зупинить.
Душа вразлива чомусь плаче,
На це і приводу нема.
А, може, просто так терпляча,
В собі всі болі захова.
І сльози котяться - не спиниш,
Чомусь солоні і гіркі.
Нема, чи є на те причини,
Такі - то сльози ці людські.
А потім стане ніби легше,
Немов очистилась душа.
Торкає музика не вперше,
Мене так часто утіша.
Чи плачуть душі зачерствілі?
Та, мабуть, в них душа глуха.
Що з часом зовсім заржавілі,
Та не заплаче: сліз нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869744
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 21.06.2020
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 21.06.2020
Відбуяла красуня весна.
Дивним цвітом п'янким відшуміла.
Я - мов птаха у клітці. З вікна
Щемним спогадом серденько гріла.
Як хотілось торкнутись краси,
По Співочому полю пройтися.
І почути дзвінкі голоси,
Що в саду Ботанічнім лилися.
Під твоє заховатись крило.
І забути хоча б на хвилинку
Розставання. Щоб щастя зійшло...
Щоб відчути його хоч краплинку.
Гомоніти б з тобою всю ніч.
Скільки ж всього в мені наболіло!...
Линьте думи мої навсібіч,
Хай спочине душа зледеніла.
13.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879769
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 21.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeH93zEsg0o[/youtube]
Ледь прокинувсь літній ранок,
Вмивсь росою із гілок.
Що іще із забаганок?
Спив росу із пелюсток.
А квіток! Це ж літо - море,
Глянув - квіточка одна,
( А теплінь така надворі!)
А вона чомусь сумна.
Біля неї джміль пухнастий,
Все вустами припада.
Він у неї гість тут частий,
Та красуня - все рида.
Він і так, і сяк до неї,
Крильми збив усю росу.
Він давно вважав своєю,
Цінував таку красу.
Але щось не співпадало,
Чом пішло усе не так?
Не його вона чекала,
Любий серцю - пастернак.
----------------------------
Так розбились сподівання,
Хоч цвіла в душі надія.
Принесе розчарування,
Зависока надто мрія...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862772
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020
Запроси коханий на побачення,
Бо вже цвітом вкрилися сади.
Наші почуття життям збагачені,
Ти під вишню стежкою прийди.
Запроси, коханий, на побачення,
Хай то буде так, мов в перший раз.
Хоч роки... Та то немає значення,
Там любов давно чекає нас.
Приспів:
Ми у вальсі закружляємо,
В обіймах буду я твоїх.
Один - одного кохаємо,
Нам зорі упадуть до ніг.
Запроси, прошу тебе благаю я,
Птахою на крилах прилечу.
Як у небі ясно засія зоря,
Я тебе цілунком пригощу.
Запроси, коханий, на побачення,
Хай з'єднає річка береги.
Все ж кохання ніжністю освячене,
Ми його так довго берегли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841833
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pw5zdYDn4mU[/youtube]
Навіть за сльози диявола,
хтось повинен заплатити.
-------------------------------------------
Я міняю теми: вже не плачу.
Не побачиш більше сліз моїх.
У віршах їх більше не побачиш.
Радість хай наповнить душу й сміх.
Бо частіше люди чують сміх,
А не сльози ті, що їх не бачать.
Сльози - це не вихід для утіх.
Хай за ці слова мене пробачать:
Рідко, хто за сльози пожаліє,
В кожного болить своя душа.
Не тому, що люди збайдужілі
А тому, що в кожного своє життя.
На ногах стою, неначе, твердо,
Іноді збиває щось із ніг.
Та життю й такому завжди рада.
Скільки ще несходжених доріг!
Знаю - поруч доброта і зло,
І до цього треба все ж звикати.
Зрозуміти серце не завжди могло.
І в цім житті я мушу все здолати...
---------------------------------
[img]https://st.depositphotos.com/1818295/2427/i/950/depositphotos_24274233-stock-photo-chocolate-cake-with-rose.jpg[/img]
[img]http://luxfon.com/large/201302/19521.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841762
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019
У кожній душі є свої мінотаври,
Свої лабіринти і пошук шляхів,
І біла голубка із гілкою лавру,
І сни неосяжні про велич віків.
У кожній душі є свої межі світу,
Своя черепаха і трійко слонів,
І плечі атлантів, і сонце в зеніті,
І писані глечики повні вітрів.
У кожній душі є у шафах скелети
І скринька Пандори, і попіл листів,
Синці від падінь і окрилені злети,
І безліч затінених «п‘ятих кутів».
У кожній душі є свій молот, горнило,
І вибір тернових вінків і хрестів...
І тільки поет бузиновим чорнилом
Усе це складає у руни зі слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.06.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 16.06.2019
[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]
Живемо всі в одній святій сім’ї
у шані й дружбі, як в роду годиться…
Жуємо хліб – як чаяння свої,
й водицю п’ємо з спільної криниці.
Буває, хтось схибнеться… Та пусте:
здається, на верству – одна дрібниця.
Тат* всякий на путі своїй росте,
щоб більшого, ніж є, в житті добиться.
А хто сильніший – руку вам подасть,
щоб більш на пні тому вже не спіткнутись…
Такі резонні звичаї і… масть
в спільнот, де дружба між людьми і участь.
То ж знехтувати добрим – смертний гріх,
як одягти на святість злу личину…
Ділити слід на всіх один пиріг,
якою б не була його рощина**.
Напевно, це стосується і нас,
майстрів пера і ювелірів слова.
У мови суть – усталений баланс –
Красиве й Вічне.
Інше все – полова.[/color]
[/b]
6.06.2019
________
*синонім слова "адже";**запара, розчина.
На світлині з нету - один із випадків́ з життя "пирожника"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Багрянцем ледь зайнявся небокрай,
А стоголосо Солов'їний день
Пробуджує цей дивовижний рай
В чарівну ніч народжених пісень.
Вже сутінки сховались у лісах.
Небес аквамарин замінить ніч.
Розправить крила голосистий птах.
Ковчег спасіння запізнілих стріч
Прилине трунком скраплених надій
В день солов"ів, розчинений в літах.
Вернеться птахом запізнілих мрій,
Що десь там заблукали у світах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837575
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Это опыт блаженства – молча увязнуть в утреннем янтаре,
крыльями, стеблями переплестись, в неподвижности поднаторев,
перестать дышать.
Комнатой правит ещё не заправленная постель -
мир пока ещё длится отсель досель,
но никто не способен точно определить границы,
и никто не способен, нарушив их, помешать
проститься.
С ночи не спим – не спится.
Утро гудит трамваем и стрекозой,
здесь особенный кислород - потерянный мезозой,
кожа стекла лоснится,
небесный плот
ровно у наших окон замедлил ход.
Речь уже не о нас – о будущем, о былом,
и комната падает в пропасть, в большой разлом,
в холод и ожидание, кто уйдёт,
первым расколет, выжжет и разобьёт
золотую скорлупку июльского янтаря…
Пусть это будешь ты.
Пусть это буду я.
©Елена Дорофиевская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838979
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Летять швидко роки...Пролітають...
А я тихо шепчу: " Не спішіть..."
Нехай зорі яскраві ще сяють,
Нехай річка бурхливо біжить.
Хай несе нас потічок до щастя,
До нездійсненних долею мрій.
Нехай сили в житті ще додасться,
Тільки ти в це коханий повір.
Хай купається доля в світанках,
Мочить ноги у срібній росі.
Хай співають птахи їй по ранках
У своїй невимовній красі.
І вона повернеться до тебе,
В тепле літо з тобою ввійде
І так ніжно пригорне до себе,
У кохання тебе поведе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838878
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Земля Чернігівська, ти серце України –
Це тут б’є життєдайне джерело
Любові. Почуття святе й нетлінне.
У краї цім завжди воно жило.
Це тут коріння неньки України –
Коротким словом називалось – Русь.
Усім, хто її ставив на коліна,
Уперто заявляла: «Не скорюсь!»
У розквіту часи і лихоліття
Ти боронила Київ від орди,
Плекала долі тим борцям-еліті,
Що землю рятували від біди.
Земля Чернігівська – не просто Україна –
Та особлива праведна земля,
Десна де плине гордо і привільно,
Краса якої справді неземна.
Земля Чернігівська, ти та земля єдина,
Яку я сміло матір’ю зову,
Бо тут мої і хата, і родина,
Люблю тебе і сиву, і нову!
10.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838901
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Земля Чернігівська, ти серце України –
Це тут б’є життєдайне джерело
Любові. Почуття святе й нетлінне.
У краї цім завжди воно жило.
Це тут коріння неньки України –
Коротким словом називалось – Русь.
Усім, хто її ставив на коліна,
Уперто заявляла: «Не скорюсь!»
У розквіту часи і лихоліття
Ти боронила Київ від орди,
Плекала долі тим борцям-еліті,
Що землю рятували від біди.
Земля Чернігівська – не просто Україна –
Та особлива праведна земля,
Десна де плине гордо і привільно,
Краса якої справді неземна.
Земля Чернігівська, ти та земля єдина,
Яку я сміло матір’ю зову,
Бо тут мої і хата, і родина,
Люблю тебе і сиву, і нову!
10.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838901
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Неділенька. Зеленосвяття.
В повітрі повно світла й див!
Немов коралове багаття
У полі червень розпалив –
І полились шовкові маки
У волошкову голубінь.
Зі сну прокинулись байраки,
Розкинувши крислату тінь.
Забили дзвони величальні –
І покотилася луна.
Заквітла в зелені клечальній
Хатина кожна чепурна.
Невтомні бджоли розгойдали
У сонці скупані двори.
Мов перламутрові опали,
Міняють трави кольори,
Ввібравши золото небесне
Намистом срібної роси.
А серце – чшш, анішелесне
Від благодатної краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838950
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Зібрались дрібниці у буднях,
На серці печалі та шрами.
Для тебе я квіткою квітла,
Як білі ромашки садами.
Нічого й сьогодні не сталось.
Ще прийдуть світанки і ночі.
Вже осінь стоїть поміж нами
Й заплакані зморені очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838969
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4mkgJ1eK8cw[/youtube]
Тривожна ніч, розкати грізні грому.
Мені було не страшно - поряд ти.
Я довіряю лиш тобі одному:
Ти можеш все руками відвести.
Луна від грому котиться по річці.
Та ні! Здається, то твої слова.
То ти даруєш їх мені по звичці,
Мелодія ця серце осява.
Не блискава між хмарами вражає:
Із чого ти черпаєш скільки слів?
Та їх сказати дощ не заважає.
Ти так сказать раніше не умів.
Шаленний дощ, розкати грізні грому...
Невже, вони сміливість додали?
Все ти сказав, та якось по-другому.
Від люблячого серця так пливли...
-------------------------------------
Натисніть на картинку ))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838828
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 16.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=M3VTBcwTQzM[/youtube]
Все проходить у цім білім світі,
День вчорашній зникне в нікуди.
Має здатність все переболіти,
І травою заростуть сліди.
Те, що з пересердя відкидали,
І забуть клялися назавжди,
Серце спросить: нАщо убивали,
Місце залишали для вражди ?
Заболить й заплаче душа гірко,
Та уже нічого не вернеш.
В небі все шукатимеш ту зірку,
І до серця спогад пригорнеш.
І коли в вікно постука осінь,
З нею ти заплачеш, як дитя.
Ти відчуєш, що самотній зовсім.
Зробиш ти таке ось відкриття.
Із вікна на дощ будеш дивитись,
Тільки не позаздриш ти вітрам.
Як же ти тоді міг помилитись?
Ти, як вітер одинокий...сам.
Зможеш іншу ти так полюбити,
І слова казати, як отій?
Тільки у душі дощі все будуть лити,
Будеш пити з гіркоти хмільний настій.
----------------------------------
Натисніть на картинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838918
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Ще Сула не розтала,
а душа – відліта...
Діда Гната не стало.
А прожив він до ста.
Нелегкими шляхами
між вітрами ходив.
А село було – храмом.
Щедро долі годив.
Від Дніпра і до Праги
шлях проліг бойовий.
За відвагу мав шану.
Вік – в колгоспі робив.
Факт: єфрейтор Муравський
з фронту скарбу узяв –
для рубанків-струганків
півмішка залізяк.
Бо добавити віку
вмів оселям усім.
Півсела його вікон
й досі дивляться в світ!
Мав небесну іскринку –
вправно столярував.
До сторіччя він скрипку
для душі змайстрував!
Гнат не ойкав ніколи.
Хоч жилось – не меди.
Півжиття порав бджоли, –
мед водився завжди.
Мо’, й тому в нього стільки
не було болячок?
Раз – боліла печінка.
Раз – у ногу гвіздок.
І було – подивуйся:
скрипку візьме мастак,
підфрантить сиві вуса
та як вдарить гопак!
Не втече, було, тісто,
коли хліби пече.
Смачно вмів попоїсти.
Мав і міру, і честь.
І попоратись впору
дід проворний встигав.
А як внуки до двору, –
ввесь куток не вгавав!
Кожна зморшка світилась
життєдайним добром.
Йому б жити годилось!..
І ціни б не було.
Рідко дід був у місті.
В неба ради питав.
«Сільські вісті» провісні
здавнелезна читав.
Не ганявся за возом.
Власні погляди мав.
Спершу голос Морозу
на підтримку віддав...
– Бандюковичу – дулю.
Ну вже й ірод крутий!
Вірю Ющенку, Юлі.
Треба їм помогти.
Як було б усім паші, –
не ревіли б воли.
Дуже радий, що наші
врешті перемогли!
Та якби ж не мішали...
Скакунів запрягли, –
ради слави держави
багатезно б змогли!
На омріяне жито,
теплий вітре, повій.
Як же хочу пожити
я при владі новій!
Повесні буде літо
і трава в молоці.
Будуть в пахощах мліти
мальовничі Хитці.
От би вулики власні
доробити в момент.
Приїжджайте на Спаса, –
буде сонячний мед!
Діда Гната не стало.
Світла пам’ять жива.
Від причілка до ставу
зеленіє трава...
Вітер хвірткою скрипне, –
в путь новий вируша.
Озивається скрипка,
мов нетлінна душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834981
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Ще тихо спали береги, туман упав на трави,
В садах співали солов'ї і в хмарах кучерявих,
Блакить виднілась, вітерець гойдав зелені віти,
А десь летів уже свинець і голосили діти.
Торкнулася людей біда, ввійшла у кожне серце,
В біді країна молода, ліси, поля, озерця.
Страшенна сунула чума із чорними хрестами,
На довгий час в полон взяла, лишивши в серці рани.
Піднявсь старий і молодий на захист Батьківщини,
Летіли кулі наче рій, валилися хатини.
Із гучномовця Левітан промовив грізне слово,
Війна! Розпочалась війна! Кричало в душах знову.
Ішли бої, що несли смерть, там гинули солдати,
Довкола стільки було жертв, від вибухів гармати.
Лише вперед, ні крок назад в думках були єдині,
Була сміливість у солдат служити Батьківщині.
І кожен хто віддав життя за щастя Перемоги,
Пішли у вічність в небуття, пішли служити Богу.
Ми будем пам'ятати їх і згадувать щорічно,
День Перемоги є для всіх історією вічно!
За сьогодення і життя ми скажем їм спасибі!
Безсмертна пам'ять у серцях у домі і садибі.
Хай не торкаються землі, більш бойові заграви,
Хай пам'ятають всі живі меморіали Слави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Лагідний ранок торкнувся вікна,
Промінь впустив крізь шпаринку.
З ніжністю грався, неначе весна
Кинула сонця частинку.
Коли заграють сутінки вечірні,
Запросять день, щоб відпочить,
А по кутках від світла ляжуть тіні...
Оце для мене, мабуть, краща мить.
Злітаються думки мої і мрії,
Влаштовую це свято для душі.
І десь далеко тепляться надії,
Які все бережу від метушні.
Буває, що розправлять дужі крила,
Злетіти хочуть в небо, до хмарин.
Дивлюся: зупинити нема сили.
Думок і мрій кружляє серпантин.
І стомлена душа вже від блаженства.
З-під ніг повільно десь тіка земля.
Неквапно із душі зника шаленство.
Це сон на спокій всіх благословля...
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833604
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834963
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2018
Я Вас зустріну на Волині
І поведу у райський світ.
Побачите в нас небо синє,
Яке льоновий має цвіт.
Це рай земний, де Мавки в лісі,
Де в полі сіють Лукаші.
Де соколи літають в висі,
А по дорогах спориші.
Біленькі хати дерев’яні,
Що потопають у садках.
На «Ви» говорять тут до мами
І ходять люди по церквах.
Це край пісенний, синьоокий -
Озерний край - моя земля.
Ліси – неначе лан широкий,
В них чути пісню солов’я.
Та головне багатство – люди,
Які шанують отчий край.
Тепло відчуєте усюди,
Волинський край – це справжній рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795201
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 06.08.2018
Стоїш і нині у очах,
Моя кохана і єдина,
Я ж занімів, ні - я зачах,
Мов купина неопалима.
А сльози градом на листок,
Де я пишу вірша про тебе,
Життя мені дало урок,
Що так поводитись не треба.
Щасливі ми були удвох,
Навіщо ця була розлука?..
Надій позбувся багатьох…
Чому тебе я не послухав?
Шукаю в сні твої вуста,
Не можу я тебе забути…
Життя – це справа не проста,
Собі лиш можу дорікнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801735
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 06.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f8PQfWKd0SM
[/youtube]
Відчула подихи осінні,
Хоч літо ще в календарі.
Тепла все менше у промінні,
Іще сумують димарі...
Іще не час того зігріти,
Кому не вистачить тепла,
Що в серці буде лише тліти,
Бо там так іскорка мала.
Легенький сум, як павутиння,
Обплутав всі мої думки.
Душе моя, ввійди в прозріння,
Зміни в вірші мої рядки.
Не все погано.. так здається,
Ще літо краю не дійшло,
Усе пройде, переживеться...
Ніде не дінеться лиш зло.
Воно живуче, не вмирає,
Не переробиш на добро..
Воно корінням проростає,
Немов цей світ, в крові старо..
Знов не туди думки несуть...
До всього треба вже звикати.
Нащо про це, не в цьому суть.
Учіться зло перемагати!
Ось в цьому вся життєва суть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802007
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018
В густих квітучих споришах,
Де у купки зібрались мальви
Йде по росі моя душа,
Промінням грають в росах барви.
На сході сонечко встає,
Серпневий ранок пахне хлібом…
Давно мовчить вже соловей,
Лиш промені співають в небі.
В садах дозріли спасівки,
Сливки синіють в рясних гронах.
Повідцвітали лопухи,
Лежать грушки побиті в ранах.
Як відсвяткуємо жнива,
Осінь запросить на городи.
Зміліють в річки рукава,
Одягне золото природа.
І так по колу, з року в рік,
Завжди за літом ходить осінь.
З зими почнеться новий лік
І пори всі прийдуть у гості…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801996
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018
Спасибі тобі, доле, за життя!
Спасибі за батьків моїх – родину!
Спасибі, що вмирав і воскресав,
Що в цій землі зарито пуповину!
Спасибі, доле, що крізь всі роки,
Ти не дала мені упасти низько!
Що із твоєї легкої руки,
Я погойдав внучат своїх в колисках.
Прийми від мене доземний уклін,
Що ти подарувала мені слово.
Що захищала із усіх сторін,
Що не дала щось втнути безтолкове.
Спасибі, доле, за мою Волинь,
Що тут родився, що вернувсь додому.
Тут маю друзів, тут родився син,
Який знайшов в своїм дворі підкову.
Спасибі за кохання, що знайшов,
Яке й понині зігріває груди.
Що негаразди всі переборов,
Можливо по житті їх більш не буде.
Спасибі, що ти є в моїм житті,
Що маю дотепер своє лице.
Що зберігаєш серце в доброті,
Спасибі тобі, доленько, за це!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801827
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018
[i]
Чи то Мавка,
чи квасоля -
Все одно! Така вже
доля…[/i]
[youtube]https://youtu.be/effkoBQqm7g[/youtube]
[i][b][color="#0a7d57"]Прокидаєшся вранці – Вона уже тут,
Красить пристрасно бісером вранішні роси
І розчісує снами заплутані коси,
Що так ніжно і зелено в неї цвітуть…
І Він подумки вторить за нею той рух
Зшаленіло – тремтливо –
рукою
м’якою
Й не знаходить у серці своєму спокою,
Та спирає в душі украй звалений дух.
Він торкається тіла – шаленства ріки –
І знаходить: уся Вона свіжа і… мокра.
Губ-листочків розтулених жадано о᷾крім,
Що усотують прану полів… Вже роки
Разом прожито в парі… І знать – не дарма:
В своїй суті вони вже надовго зрослися
І корінням, й лопуцьком,і квітами, й листям…
І все кличе до Неї ця суть – не сурма!
Ось і сю ніч таємну не спалося, ні:
Її іменем дихав і нею Він марив,
Немов оранкою по цілиннику – арій:
Гарцював на коні
по свіженькій стерні…
І стелив і підпушував, гладив, як міг,
Аби Мавці спосібно* у лоні тім спати,
І на теренах Їй прибирав всі загати,
Та урешті себе – не Її переміг.
І галантно у поле її запросив…
Союз "ділера" й Мавки – напрочуд контентний.
А чи буде патент?.. Такий тон імпотентний**)
Вже нікому не треба…
Подай, Боже, сил![/color][/b]
06.06.2018[/i]
_________
*Зручно.
**Питання, котрі задаєш своєму об’єкту – квасолі сорту Мавка
та її стосункам з БРК (бобово-ризобійним комплексом),мають
бути [i]коректними, глибокими, але водночас і… рішучими. .
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794544
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 14.07.2018
Липню п р и с в я ч у є т ь с я…
[youtube]https://youtu.be/tIIVUVMOVQU[/youtube]
[b][i][color="#0681a3"][color="#045e6e"]Мене знічев’я нарікли як... липа,
Не зводячи себе семантикою слів.
Я ж істина – свята й багатолика –
Таких не знайдеш в лісі диваків!
Цвіту я пишно, зеленію рясно –
Несу в природу сенс і колорит,
Та декому усе-таки не ясно,
Що я не фальш... Святої правди скит.
Проте (я каюся), мій дух духмяний
Запаморочить може будь-кого...
Й буркоче у чаду ваш мозок п'яний,
І кидається серце у вогонь!
То ж «липу» кожен хай шукає в со́́бі:
Чи не завівсь, бува, гризотний черв’ячок,
Який тверезі відчуття "коробить"...
Відтак все «липове» повісьте на гачок!
Й відчуєте себе цілком здоровим,
Коли із тіла зникне короїд...
Бо не спаскудить вам формату крові!
І, головне, – не згасне родовід. [/color][/i] [/b]
03.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Перестав я писати,
Не літаю у снах.
Рано ще помирати,
Ще на серці весна.
Притоптавсь трохи ростом,
Ноги хтось вкоротив.
Розділив життя постом,
Щоб набратися сил.
Не кує вже зозуля
Мені довгі літа.
Та не вилита куля,
Ще не стиглі жита.
Я тримаю у серці
Те, що звати – любов.
Ще беру кілька терцій,
Ще бурлить в жилах кров.
Мрії ще так високо,
Та напевно дарма.
Бо вже осінь глибока,
Правда, ще не зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799140
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Расцвёл шалфей на клумбах ярко —
Зелёно-фиолетовый пейзаж
И чуть пьянящий запах яблок,
Разлита в небе синяя гуашь.
И наша встреча неслучайна,
Не нами, а судьбой предрешено,
Таится в ней загадка, тайна,
Необъяснимо на душе легко.
Лиловым запахом шалфея
Уже наполнен вечера бокал.
Скользит сквозь пальцы тихо время...
Цветы шалфея ветер целовал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779528
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 14.07.2018
[i] ...правдива історія про собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw [/youtube]
[i][b]Т[/b] ака історія: раз песик приблудився...
[b]А[/b] звідки?.. Чи не впав негадано з небес!
[b]К [/b]ому ж то, як не нам, двоногим, пробудитись?
[b]Е[/b]-х! Що за люд! Чуттів і милосердя
[b] без…[/b]
[b]Б[/b] уло б не сумно так, якби не журні очі
[b]У[/b] пса, що плентався, немов трамвай в депо…
[b]Т[/b] ак почались його безрадісні то ночі,
[b]Т[/b] о дні собачого труда в смітиськах,
[b] по[/b]
[b]Я[/b] ких він їжі задля ревно шпортав –
[b]С[/b] обі шукав, клянучи ницість людських зрад…
[b]Т[/b] а швидко постарів через життєві корпи
[b]А[/b] як він був життю тому і дружбі
[b]рад[/b]!
[b]Р[/b] аз зо́чив він вгорі не небо, а колеса...
[b]О[/b] так у пса життя й закінчилось сумне…
[b]Г[/b] осподня кара чи феєрія небесна?
[b]О[/b]! Як те знать? Та кара вбивцю не ми-
[b]не[/b]…
12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b]. [i]На фото автора героїня цього твору,
що приблукала до двору 1.5 роки тому, та загинула
під колесами "вельможного" джипа неподалік дому.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.07.2018
Обещал - не позабудешь…
В нежность кутали слова...
Не обидишь, не погубишь…
Ни за что и ...никогда…
И свою - не растерзаешь…
И мою - не проклянёшь…
Пока любишь - ты летаешь!..
Пока любишь - не умрёшь!..
Только сон - короче ночи…
Только ночь - длиннее сна...
Догорают быстро свечи
У надежды алтаря…
Когда сон – длиннее ночи,
Когда ночь – черным-черна,
Твои руки мои плечи
Обнимают (как тогда)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Многое мне рассказала твоя спина
Под утро, когда до кофейной чашки меньше семи шагов.
Ежели стены умеют слышать, значит, и я - стена,
Владычица темных теней и разбитых лбов…
…И воздух густел, становился такой толщины,
Что не пропустит ни крохотного союза, ни трепетного глагола,
Пока ты твердил, что стены годятся лишь для войны
И ритуального погребения тех, кого жизнь смолола.
Можно уйти, оставляя её за спиной,
Но будет верней уничтожить, снести, разрушить.
Наверное, ты и поступишь вот так со мной.
...Стены молчат. Потому, что у стен есть души.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799065
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018
Шумлять гаї, шумлять гаї, шумлять діброви,
Торкаєш рученьки мої,цілуєш брови.
І закружляють почуття нас у коханні,
Ми будем поруч все життя й такі бажанні.
Верни мені, верни мені моя любове,
Ті літні дні, ті літні дні такі казкові.
Верни тумани на світанку білосніжні
І поцілунки аж до ранку ніжні, ніжні...
Квітують маки у житах, цвітуть волошки,
Виводить соло дзвінко птах в гіллі для пташки.
А я спішу моє кохання так до тебе
І лиш тобі мої вітання шлю від себе.
Несуть нас спогади життя, як русло річки,
Живем тепер минулим ми тим невеличким,
Яке в морози нас собою зігрівало
Й кохання щире нам з тобою дарувало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799106
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018
Не мне магнолия в бутоне
И страсть, и нежность берегла -
Любовь в божественном флаконе.
Моя, похоже, отцвела...
Но манит цвет средь чёрных листьев,
Как бабочку огонь свечи...
Как безысходно мало жизни -
Мелькнула сном былой ночи.
О, женщина во мне, молчи...
(фото автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799150
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros
[/youtube]
Роки мої! Іду за руку з вами.
Не відпускайте, вас прошу, руки.
Ведіть мене життєвими стежками.
Однакові завжди у нас думки.
Багато я чого в житті узнала:
Як пахне первоцвіт, що ще в снігу,
Єдине те кохання розпізнала,
Відчула його радість і жагу.
Супутники роки - бажанна ноша,
Я довіряю вам, вперед ідіть.
Не все ще у житті мені вдалося,
За це не буду вас, роки, винить.
В житті не раз бувало спотикалась,
Підтримку відчувала я від вас.
Хоч боляче, триматись намагалась...
І так іде із нами поряд час.
Везіння, негаразди... Не рахую!
Стараюся по правді в світі жить.
Про свій життєвий шлях завжди міркую,
Бо знаю, що життя це - тільки мить.
Ця сповідь не для того, щоб жаліли.
Приходить час - листаєш сторінки.
А що боліло, вже переболіло,
Це ви старанно гоїли, роки...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799149
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018
Через серце проходить та дорога додому,
Крізь ліси темнолисті, золоті пшениці,
Я іду по дорозі, як до храму святого
І ховаю тривогу на своєму лиці.
Чи стоїть наша хата, де батьківські могили,
А чи хвіртка зустріне старим скрипом мене,
Чи зайти до хатини мені вистачить сили,
А чи новий господар, наче пса, прожене?
То ж частіше додому по тій битій дорозі,
Повертайтеся, діти, поки є там тепло,
Щоб живими зустріли вас батьки на порозі,
Як є хата батьківська і не зникло село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677436
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 07.07.2018
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 07.07.2018
[i]Кохай мене! Куплю тобі коралі, бо в них краса і променів тепло...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/p-zaRDFyGho[/youtube]
[color="#0b5987"]
[i][b] - Купи мені! Я одягну коралі,
відчую дотик рук - твоє тепло,
зігріє душу - відійдуть печалі,
прийде любов, забуду біль і зло.
- Лише кохай, я так цього жадаю -
взаємне щоб палало почуття,
щоб долі дві, що йшли врізнобіч плаєм
разом ступали по стезі життя.
Купив коханій. Пісня понад гаєм
лунала довго з милим в унісон...
Причиною були - краса коралів,
любов, й яскравих митей щастя сонм.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798344
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
То не грому гуркотіння,
Це не блискавки розряд,
Не природи озвіріння,
Це летить снарядів ряд.
Потемніло небо синє,
Хмара чорна наповза.
І з яких причин й по нині,
Брата брат тут убива?
Ллються сльози. Гнів. Прокляття;
Стогне зранена земля.
Вся краса тепер у шматтях,
Це війна все спопеля.
Вдарив грім - і дощ шалений.
В перемішку сльози, кров,
Новий день гряде вогнений,
Канонади знов і знов...
На хвилинку лягла тиша...
Сонце вийшло у зеніт.
Атмосфера, ніби інша...
Відпочинь, душе, мій світ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798350
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Днинко моя усміхнена, Великодня!
Сонце русяве лащиться до дзвіниць.
Як мені легко дихається сьогодні,
Ніби у трави хлюпнулась горілиць!
Від пишно вбраних кошиків так строкато,
На́рід пливе юрбою у Божий храм,
От і діждались, благословенні, свята,
Щоб прихилити голови д’образам!
Щоби вдихнути світлої благодаті,
Змити старозавітний прадавній гріх,
Щедрі дари Господні у рідній хаті
Порівну розділити серед своїх.
Скільки того життя – перейти, як грядку,
Висіятись у ґрунт, а відтак – зійти…
Мудра природа вернеться до початку,
Тільки не ти, людино моя, не ти…
Всесвіт такий безмежний, багатоликий,
Сповнений різних див і метаморфоз…
Ми ж воскресаймо душами в день Великий –
Так, як Христос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786536
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Підкорена тобою, не скорюся,
Я воювати буду за любов.
Із теплотою тілом пригорнуся,
Свою змішаю із твоєю кров.
Єдиним цілим імпульсом чуттєвим
Відчуєм ласки злуку водночас.
Із-за фіранки кінчиком рожевим
Промінчик сонця поцілує нас.
Благословить кохання піднебесна,
Той вільний вибір в морі суєти.
З зими холодної водою скресла,
Рікою розіллюсь, бо поруч ти.
Мій милий серцю чоловік, де доля,
Очей капкан розставила сама.
І губиться у них моя сваволя,
Підкорену голубить глибина.
09.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781260
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]
[b][i][color="#1526bd"]Що побажати нам у наше свято,
Щоб жінка неповторність зберегла?
Земного щастя й радості багато!
Здоров"я, миру, успіхів й тепла.[/color]
[color="#ba1f68"]Щоб хлопці нам здавались без вагання
Й п"яніли з нами навіть без вина.
Щоб в них палало полум"я кохання,
А в наших душах розцвіла весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай щастя птах постукає у двері
До кожної с усіх земних жінок.
А фільм про успіх буде з тисяч серій,
Як в найталановитіших зірок...[/color]
[color="#910a8f"]Нехай натхнення і найкращі мрії
В душі у жінки кожен день живуть.
Хай радість і кохання серце гріє,
Бо жінка... то і є ВЕСНА ... мабуть.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Він українець з мозку до кісток.
З народу вийшов, ним горів до скону.
Літературі він проклав місток,
Їй натягнув на голову корону.
Нової ери істинний рушій,
Той, хто неволі пута рвав словами.
Неслися думи з гнізд його душі,
Між простолюду вилися птахами.
Він той, хто слово віще в світ поніс.
Щоби його почули всі народи.
На ньому кожен українець зріс.
Він словосіяв – і з’являлись сходи.
Він перший український дисидент,
Що звідав бруд солдатчини, заслання.
Та це його не виїло цемент –
Він живописив і складав послання.
Кидав сокиру в ліберальний рух.
Царат клеймив, росію як державу.
Не владцям був – народу вірний друг.
За це йому повіки честь і слава!
За різними даними, на сьогодні у цілому світі налічується від 1100 до 1384 пам’ятників Кобзареві. Він живе в своїх творах, в наших думах і в наших серцях. Він продовжує виконувати свою місію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781136
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Весною розквітає кожна жінка
Із першим білим проліском тендітним.
В очах її із ніжності іскринка,
А на обличчі усмішка привітна.
Яка ж бо гарна оця мила жінка.
І серденько, й душа її від Бога.
І постать лебедина, мов пір*їнка.
Долає всі важкі життя дороги.
Із давнини родини Берегиня.
Їй, мамі, не підвладні навіть роки,
Поради дітям - скарб із серця-скрині,
Дороговказ і стежка з перших кроків.
Душа її довірлива й відкрита,
І чоловіку світить теплим сонцем.
Життєва чаша зовсім недопита,
Любов свою дарує на долоньцях.
І серце їй болить за Україну,
І за життя дітей своїх і внуків.
Хай щастя й мир панують у країні,
І жінка квітне від весняних звуків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Весною розквітає кожна жінка
Із першим білим проліском тендітним.
В очах її із ніжності іскринка,
А на обличчі усмішка привітна.
Яка ж бо гарна оця мила жінка.
І серденько, й душа її від Бога.
І постать лебедина, мов пір*їнка.
Долає всі важкі життя дороги.
Із давнини родини Берегиня.
Їй, мамі, не підвладні навіть роки,
Поради дітям - скарб із серця-скрині,
Дороговказ і стежка з перших кроків.
Душа її довірлива й відкрита,
І чоловіку світить теплим сонцем.
Життєва чаша зовсім недопита,
Любов свою дарує на долоньцях.
І серце їй болить за Україну,
І за життя дітей своїх і внуків.
Хай щастя й мир панують у країні,
І жінка квітне від весняних звуків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 09.03.2018
/ до Шевченкової Музи/
Як Тарас тебе боготворив!
Ти була «пречистая й святая»,
Ти була букетом справжніх див,
Зіронька в невільному безкраї.
Златокрилим дотиком душі,
Пташечкою линула до нього.
В час, коли приносила вірші –
Ти була посланницею Бога.
Ти була «живущою водою»
Посеред засушених степів
І «сестрою завжди молодою» -
Кобзаря, засмучений заспів.
Ти його «порадонька святая»,
Світ безсмертя у його очах
Ти – така, мов дотик горностая.
України – істина і шлях.
У молитві – свічечка за волю,
Глас Тараса, дзвін на цілий світ!
Ти сльозою випала на долю
У його бунтарський «Заповіт».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Пташко моя сизокрила,
Грудка в коричневий пух,
Крильця, як два вітрила,
Змахом легеньким - пурх.
Очка - зернятонька льону,
Боязні скільки й тривог...
Ти не хвилюйся, в чужому
Серденьку також є Бог.
Ніжки, мов гілочки з вишні,
Хвостиком - круть та верть.
Горлечко рветься від пісні,
Дзьобик - олівчика чверть.
Ти не тривожся, як листячко
Впаде в багряну в траву,
Поки ще гріє літечко,
Пісню неси дзвінку.
Лащиться сонечко в затінку,
Квітне черемха п’янка,
Місяць колише ніченьку
В трелях гучних солов’я.
Краю нема наймилішого,
Як соловейко співа.
Зіроньки світять над стріхою -
Це Україна моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781107
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros[/youtube]
Накритий стіл в кафе, всього добра,
І ти сидиш за столиком напроти.
Невже це знов почнеться стара гра?
І як оці думки перебороти.?
Ти наливаєш в келихи вина,
Воно іскриться, ніби в позолоті.
А за вікном холодна ще весна...
Та нАщо про погоду? Про це потім.
А тиша причаїлась край стола,
І подих перехоплює неспокій.
Ось що спитать хотіла й не змогла...
Чому ти так близький, а так далекий?
Надпий із мого келиха добра,
Настояний з роси пахучих квітів.
Душею доторкнись мого пера...
Вони найкращі будуть тобі ліки.
Збери слова, що сказані тобі,
Що силою цілющою повиті.
І пригорни до серця їх собі.
І рани перестануть вже боліти...
Мелодію якусь скрипаль там грав,
І тиша залишалася між нами..
Очима ти мене в полон узяв...
Я так хотіла це почуть словами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781122
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aeCEYUsgp38
[/youtube]
Зима у розпалі... Морози,
Але у дім прийшла весна.
Букетик ніжний із мімози
Це - скромна, ніжна дивина.
Горить, як сонце жовтизною,
Неначе промінь із тепла.
Немов княжна, що пеленою
Усе навколо обплела.
Купає ніжні квіти в склянці.
Який приємний аромат!
Красу затьмарить і троянді,
Бо неповторна у стократ.
Без колючок, сором"язлива,
Це, як кохання перший цвіт.
Серед всіх квітів особлива,
Що від весни несе привіт.
-----------------------------
Вітаю всіх жінок зі святоом Весни та Любові!
Хай вам всім щастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780915
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
В Різдв"яну ніч звернуся я до неба
Дай Боже те, що кожному з нас треба
Пробач провини всім, бо ми грішили.
Та з каяттям до Тебе все спішили.
І в ніч цю безперечно особливу
Ісус родився - сталось справжнє диво.
То ж мить оцю священну величаймо..
Отримуймо Різдв"яне чисте сяйво.
Погляньте, з неба світло струменіє
То Бог дарує кожному надії.
Щоб всі народи у земному вирі
Жили довіку в радості і мирі.
З Різдвом Вас, люди добрі, люди милі.
Хай щастя Вам несуть життєві хвилі,
Добробуту й доволі благодаті,
Здорові будьте, щирі і багаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769971
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Маріє, йди, яскиня ще не близько,
а люд глухий, не пустить на поріг.
ще мітить Бог Ісусові колиску
межи ягнят, у бідному дворі.
Ще Вифлеємська зіронька не світить,
ще прикра темінь вкутала зірки
і Три Царі також блукають світом
чекають днесь Господньої руки.
і буде так, як у святочній пісні:
«Осанна в вишніх…дякую за все…».
Маріє, йди… помолимося грішні
за те Дитя, що світові несеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770166
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Створивши дивну казку вечорову,
Німий дивився місяць ізгори,
Він сяйво лив на поле і діброву,
І на стрункі, високі явори.
Змією яр глибокий, невеселий,
Підповз до перехрестя двох доріг,
Він поєднав забуті Богом села…
За що вони спокутують свій гріх?
Зірки дрібненькі ночі догоджали,
Ще ранок вітру крила не нап’яв.
І кропива у час такий не жалить –
Зізнався у коханні їй реп’ях.
На воду не сповзли іще тумани,
Тому свинцем дзеркалить її длань,
І тільки сон їй голову дурманить,
А місяць Шлях Чумацький осідлав.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Хай сніг нам сіє, посіває,
Святкову землю, прикрашає,
В платті весільнім наречена,
Зіронька в небі, як хрещена.
Вся заіскрилась, засіяла,
Із Різдвом- святом привітала,
Радіймо люди! Співаємо!
Ми із народженням вітаймо!
І прославляєм Боже ім`я,
Веселись небо й рідна земля!
Славим від хати і до хати,
Будемо миру, всім прохати.
Свічу запалим, під образом,
Щастя попросим й добра разом,
Хай принесе злагоду й любов,
Щоб Україна та й вільна знов!
Хай ясно зірка засіяє,
Всевишній нас, благословляє!
07.01.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770287
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
У день святий Різдва Христова
Бажаю щастя Вам земного,
Бажаю в душах відродити
уміння вірити, любити,
А Бог Вам щедрою рукою
За Вашу віру, за терпіння
Своє надасть благословіння.
Хай різдвяна добра казка
Подарує тепло й ласку,
Хай різдвяні світлі зорі
Знищать смуток весь і горе!
Щастя, радість і добро
Хай несе до вас Різдво!
Веселих свят!
Христос рождається! Славімо його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770264
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTVopHhKopx80Z-shqHGUOfVRKZds531uQhgXqYYpP-LPrDzqjGlw[/img]
[color="#4b85d1"]Коли Святвечір зайде нам до хати,
І ясна зірка на небі засія,
Вертепи будуть радо віншувати
І світле славить Ісусове ім'я.
Усіх торкнеться це таїнство святе,
Душа замре у передчутті дива.
На землю Янгол нам звістку принесе:
Марія-Діва сина народила!
Почнуть колядки весело лунати,
І вся родина збереться за столом!
Щоби кутю медову смакувати,
Щоби вітати із світлим всіх Різдвом!
Попросим нам пробачити провини,
Бо ж перед Богом ми всі завинили.
Нехай жорстоку цю війну зупинить,
Щоб ми жили у злагоді і в мирі![/color]
[i]Всіх вас, друзі, вітаю із Різдвом Христовим!
Всім злагоди, миру і життєвих щедрот![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770071
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018
У кожух, вечір вбирався,
Вже давно посутеніло,
Місяць срібний, усміхався,
Там де обрій, червоніло.
Перша зірка загорілась,
Сяйвом небо освітилось,
Вість благая розлетілась,
Тож дитятко народилось.
В Вифлеємі та й у яслах,
Спішив янгол сповістити,
По різних містах й по селах,
Про подію озвучити.
І сьогодні, святкуємо,
День народження Ісуса,
Ми славімо, пам`ятаймо!
Опромінились небеса!
Порадіймо добрі люди !
Зустрічаєм свято Різдво!
Хай же мир повсюди буде!
У кожній хаті торжество!
Свято віри! І любові
Нехай всім, зігріє серця!
Хай колядки вечорові,
Прославлять нашого творця!
Восхваляймо, спасителя,
Та подякуймо за добро!
Возвеличмо учителя,
Й заповіти, усі його!
06.01.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770037
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Коли немає настрою-шукаю.
Усі проблеми бачу у собі.
Наллю з лимоном в нову чашку чаю,
Й шукаю всі слабкі місця свої.
Включу тихенько музику Вівальді
І сяду у роздумах край вікна..
І тихо, у дрімотній насолоді...
Ненастрою, дивлюсь, уже нема.
Хоч за вікном давно журлива осінь,
І дощ дрібненький сіє з решетА.
Думки і настрій тепер інші зовсім.
Вже без проблем тепер мою мета.
А поряд кіт під ніс собі муркоче,
З хитринкою на мене погляда.
А дощ не моросить, а вже хлюпоче...
Жаль, сонце із-за хмар не вигляда...
Допитий чай, а я собі міркую:
Моє життя! Яка це дивина!
Хоч відлетіло літо - не жалкую,
Повернеться у серце ще весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753625
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 08.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=datT_1I6tGI
[/youtube]
Справжній друг – це той, хто буде тримати тебе за руку
і відчувати твоє серце.
Габрієль Гарсія Маркес.
----------------------------------------
І як зробить у будні душі свято?
До себе в гості друзів запросить.
Вони наповнять посмішками хату.
Ненастрій зможуть в свято відтворить..
Коли далеко друзі і не в змозі,
Зі мною посидіть, поговорить,
Вони думками завжди у дорозі,
Не треба їх просити подзвонить..
Оце для мене є найкраще свято,
Почую тих, кого давно люблю.
Хоч вірних і надійних небагато,
Все ж з ними свою радість поділю.
Знайомі голоси, а я в тривозі,
Як хочеться побачить їх, обнять.
Я вас чекаю, станьте на порозі..
Так хочу всіх із радістю прийнять..
Застукотить від радості серденько,
І сльози потечуть струмком чомусь...
Запрошую до себе вас, рідненькі.
Нехай до вас я поглядом торкнусь..
--------------------------------------------
Запрошую і своїх друзів з сайту! Чекаю, бо вас люблю!
Свято для вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753674
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 08.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий вечір зависає в тиші.
Як завжди, волю дам своїм думкам.
Та в вечір цей думки уже тепліші,
Я не роблю аналіз помилкам.
Життя хвилини відбива будильник,
Ніхто не заважає у цей час.
Здивовано поглядує світильник,
Який не тільки в мене для прикрас.
Він свідком є недоспаних ночей,
Коли світанки заглядали в хату,
Не розумів заплаканих очей...
Думки тепер не буду колихати.
Нехай летять в цей час до моїх друзів,
В оточенні, яких я так давно.
Слова мої, не видумка ілюзій,
Вони солодші, ніж міцне вино..
Хто я б була у цьому клубі, ДРУЗІ,
Якби підтримки не було від вас?
Щаслива я тепер у вашім крузі,
І дякую за це вам повсякчас.
Своє добро ви завжди дарували,
Ви не жаліли добрих своїх слів.
Добро у мою душу наливали,
І кожен щиро так сказаь умів...
Хай доброта живе у ваших душах,
За ЛЮДЯНІСТЬ усіх я вас ЛЮБЛЮ!
Вам сказане, ніколи не нарушу,
За вас, МОЇ ХОРОШІ, я молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую за підтримку, розуміння, за щирі і ДОБРІ ДУШІ:
Ніні Незламній, Олексі, Удайко, Шостацькій Людмилі,boroda171,Радченко Олі,
Ганні Верес, Ніні- Марії, Лаурі ( Маковій),Волинському Анатолію,Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, Олені Жежук,Валентина Малая, Макієвській Наталії.
Миколаю Волиняку,Крилатій Любові,Надії Башинській,Миколі Карпець,Феї Світла, Анатолійовичу Сергію, Лілеї ( одній і другій), @NN@ , Чайківчанка,OlgaSydoruk, Без,Олеся Шевчук,Зоя Журавка, Корозлик Оксані, Ганні Верес, Любові ІвановіЙ.
Володимиру Версті, Олі A.Kar-Te, Таїсії,Світлій ( Світлані Пироговій).
геометрії, MERSEDES Танюші, Миколі Холодову, Фіалці Олені, Наталці Данилюк.
Пробачте, якщо я, можливо, когось пропустила...
Бажаю всім бути щасливими! Хай у новому році збудуться всі ваші мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 08.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]
Опустивсь на землю вечір,
Світле сяйво розлилось.
І дорослим, і малечі
По всім хатам розійшлось.
Зайшов Вечір ось до хати,
Подививсь - багатий стіл.
Гостей можуть тут стрічати:
Є тут хліб святий і сіль.
І усміхнений господар,
Повна хата тут дітей.
Знать, хазяїн цей не ледар,
І усмішка до гостей.
На столі всього вдостатку:
Пироги, кутя, вино.
Чепурив до свят кімнатку,
Вигляда гостей в вікно.
А надворі сніг лапатий,
Подарунок цей до свят.
Хай щастить оцім всім в хаті.
Кожен святу дуже рад...
Бачить, в хаті люди добрі.
У сім"ї цій завжди лад.
Зарожевився вже обрій...
То ж піду до інших хат...
______________________-
Друзі мої! Вітаю вас всіх з Різдвом Христовим..
Будьте щасливими і здоровими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769919
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 08.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Чом зажурився, голуб сизий?
Чому неспокій на душі?
Немолодий, та все ж красивий.
Невже замучили дощі?
Сидиш самотній. Де голубка?
Чому до хмар ти не летиш?
Одна літає твоя любка,
А ти від холоду тремтиш.
Покинь в думках своїх тужити.
Дивлюсь: нетронуте зерно.
Ти здатен гнізда в парі вити.
Зніми з душі думок ярмо.
Свої розчесуєш все крила,
Намокли, мабуть, від дощу.
Ти не спіши складать вітрила...
Я так тебе про це прошу.
Ще вийде сонце із-за хмари,
Осушить крила, полетиш.
Всіх заворожать твої чари...
Думки нерадісні залиш.
Іще заграє промінь сонця
В твоїх засмучених очах.
Осяде сум цей десь на донці
В цих безкінечних, злих дощах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Обволокує вечір сивою димкою густий туман,
Цідить крізь листя багряне на землю парне молоко.
Вітер притих, ані шелесне, берізку впіймавши за стан,
Стелить їм світло доріжку тремтячу, де хатнє вікно.
І перша на небі зірка ледь-ледь тьмяно ясніє вгорі
Та раптом зривається, щезає у високій траві.
Із безвісти місяць вигулькує і висне на ліхтарі,
Душа завмирає, розхристана стає на вівтарі.
Ввібрала в себе плач знедолених, покинутих, забутих,
Матері сердечний крик німий, в очах благань покута,
Що груди рве скорботою через гріхи війни проклятих
Та надіється щиро, що Господом буде почута.
18.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755886
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Сумує осінь й плаче знов дощами,
Зриває вітер золото прикрас ,
І витає смуток й туга поміж нами,
Бо осінь -красуня залишає нас.
Йде вона в зажурі та вітру благає,
Щоб останнє листя не кидав до ніг,
Хай він трохи стихне , трохи зачекає,
Щоб красу багряну не прикрив ще сніг.
В пелену туманів ранки одяглися,
Звели голі віти до небес ліси,
По ріллі холодній круки розбрелися...,
Ой як шкода, осене, твоєї краси.
Калина схилилася, трохи зажурилася,
Що минула швидко осені пора,
До смутку осіннього намистом тулилася,
І казала осені , що краса жива!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755878
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2017
Привела стежина до ріки,
гілля до води верба схилила...
І мені нагадує роки,
коли ми з тобою тут ходили...
Під ногами листя шелестить,
а верба полоще свої крила...
Оживає в серці кожна мить-
Ти мене любив...І я любила...
Місяць ту стежину освітив,
що по ній з тобою ми ходили...
Ти мене тоді не зрозумів...
Молоді були й нетерпеливі...
Я дивлюсь на річку і вербу,
в серці щем і трішечки печалі...
Спогади з собою заберу,
смуток хай пливе в блакитні далі...
Жовтень добігає до кінця,
підступа зима вже невблаганно...
І ніщо не піде в забуття,
лиш покриє осінь листопадом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755868
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Холодний вітер жартівник
Сюди – туди ганяє мряку
А горобці із переляку
Під стріху та ані чирик.
На вулиці а ні душі.
Лиш мурі хмари волохаті,
А я біля вікна у хаті
Сиджу та і складую вірші.
Як прийдуть Муза та Пегас
Тоді безсонними ночами
Частенько так, поміж роками
В минуле шастаю щораз.
І повертаюсь знову й знов
У ті казкові, дивні ночі
Де чарівні дівочі очі
І солов’ї в нічний покров.
А ще буває раз у раз,
Коли у дитинство завітаю
то все на с віті забуваю
Бо стане радісно відраз.
Бо там ми грали у квача
В садок колгоспний учащали,
З рогатки в горобців стріляли
До смерку буцали м’яча.
Бо там черешня під вікном
Там, молоді ще, мама й тато
Двір споришевий, рідна хата
Брати і сестри всі гуртом.
Жаль тільки часу вже в обріз
А старість шарудить літами,
та вже й не ті кардіограми,
та й болячок на цілий віз.
А я все пруся на узвіз
Та він здається вже горою
Тягну на нього за собою
Буття жебрацького той віз.
Надіюся тому і прусь.
Мо кращу долю там застану?
Яка ж вона? Хоч оком гляну.
Та ні. Мабуть що не діждусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755860
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Світ фарб довкола золотистий
І листя мов перина на землі
І неба синь в сорочці чистій,
З височини всміхається мені.
Твій погляд ніжності осінній,
Мене мов вітер теплий пронизав.
Закарбувався колір синій
І ті слова, що ти мені сказав...
Ти чуєш, осінь разом з нами,
Торкається до малинОвих губ.
Вмиває личенько дощами.
Ми від дощу ховаємось під дуб.
У дуба чуб й великі віти,
Там дощ нас не дістане ні за що.
Шмигає коло нього вітер,
Ти віддаєш мені своє тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755852
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Різдвяна заметіль...
музика, виконання – Тетяни Мірошниченко
слова – Тетяни Прозорової
1.
Вечірнi сутiнки настануть,
Зігрівши спокоєм усiх.
I землю нiжним покривалом,
Знов обiйме пухнастий снiг.
І сяйвом Зіронька мрійливо
Торкнеться кожного із нас,
Й різдвяне закружляє диво –
Цей заметілі срібний вальс!
Приспів:
Заметiль, заметiль – забере всi незгоди з собою!
Заметiль, заметiль – рани в серцi укриє й життi.
I залишиться свiтло – тієї краси неземної –
Разом пишем її ми з тобою на чистiм листi.
2.
А небо щедро нам дарує
Сузірˊям шитий оксамит.
І всю планету зачарує
Та чиста потаємна мить.
І легкокрило, ніби діти,
Мов перший і в останній раз,
В казкових заблукаєм квітах
І мерехтінні сніжних страз.
Приспів:
На рiздво, на Рiздво – заповітні збуваються мрiї.
А Різдво, а Різдво – час добра й потаємних надій!
Ти мені посміхнись– і ця посмішка серце зігрiє,
Збережімо її ми у світі шалених стихій!
3.
Дорiжка мiсячна у небi
Усі шляхи в один зведе,
І щастя, що усім так треба.
На грішну землю знов прийде.
В очах, і серці зникне крига,
І переможе доброта,
Життя, мов потаємна книга,
Святиня вічна і проста.
Приспів:
Заметiль, заметiль – забере всi незгоди з собою!
Заметiль, заметiль – рани в серцi укриє й життi.
I залишиться свiтло – тієї краси неземної –
Разом пишем її ми з тобою на чистiм листi.
I залишиться свiтло – тієї краси неземної –
Разом пишем її ми з тобою на чистiм листi.
ВІДЕОВЕРСІЯ https://www.youtube.com/watch?v=LhNQaoA1uws
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708441
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 18.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8[/youtube]
Ще вчора настрій був поганий,
І все валилося із рук.
Один дзвінок, що був бажаний,
Прискорив серця мого стук.
Ти щось казав, а я мовчала,
Щось про осінні довгі дні.
А я всміхалася, бо знала:
Не те сказать хотів мені.
Та раптом стих.. Я відчувала,
Моя тут черга щось сказать...
Я швидко тишу обірвала:
Так хочу я тебе обнять.
За мить усе тепер змінилось:
Яка чутлива ти, душа!
Твої слова ще не спізнились,
Любов все терпить, ще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755610
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Відлітає «курли» у далекі краї,
Біля хвіртки стоїть стара мати.
Виглядає з дороги в тривозі синів,
Їх втомилася мама чекати.
Якби птахи оті проронили з небес
По пір’їнці для рідної неньки.
Полетіла б вона, бо живе, наче перст,
Хоч ослабли вже крила старенькі.
Діточки дорогі, лине ваше «курли»,
Та не бачу вас рідні синочки…
Чи живі, а чи в полі чужім полягли,
Я вже вишила ваші сорочки.
Небеса мовчазні, лише лине «курли»,
Не турбують сини свою неньку,
Їх би крила давно на поріг принесли,
Де живе їхня мама старенька.
А допоки земля у вогні і крові,
Мають землю свою боронити.
Вони варту несуть, бо вони вартові,
Ненці треба лиш Бога молити.
Щоб їх кулі минали, «осколковий град»,
Мирний спокій вернувся до хати.
Повернуться сини, повернуться назад,
Недаремно чекає їх мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755837
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Як гадалося, прибула осінь золотиста,
Нині з ягід, плела горобинові намиста,
Налила, калині соком, червоненькі щічки,
Рушник вишитий, справно розстелила до річки.
І вербичку прикрасила, в жовтенький халатик,
У лісочку, із грибів,склала пишний букетик,
От майстриня, всі дерева в бурштин прикрашала,
Веселилася із вітром, пісеньку співала.
Усміхався виноград, наповнив бочки вином,
Журавлі, відгомоніли,полетіли клином,
Господиня, що сказати, знає, що робити,
Стрічки жовті, заплела у березові віти.
По садочку, розгулялась, багряніло листя,
Засріблилася росою, вся стерня плямиста,
Добре робить свою справу, із жовтнем-то друзі,
У обіймах, із з ним вальсує, по всій окрузі
14.10.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755803
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
В ночи не приходи…Уже не ожидаю…
Букеты не носи малиновых цветов…
Я стала забывать длину дороги к раю…
В осенний сон тебе не приоткрою дверь…
Я больше не пою…Я струны оборвала…
И дерево надежд срубила до корней…
Которое сама взрастила, поливая…
Когда навстречу шла средь тысячи свечей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Заплакав росою ранок,
Як сина її убили…
Тяжка, незагойна рана
В душі у матусі нила:
Чому розтоптали право
Її мать живого сина?
За що була ця розправа,
За колір, за жовто-синій?
Син так любив Україну
Від Заходу і до Сходу,
За що ж він тоді загинув –
Продовжувач свого роду?
І тихо сльоза стікала,
І кров’ю волало серце,
А з ними – і дні тікали…
Життя вже не мало сенсу…
Та є материнська сила,
Свята і непереможна,
Устане вона й за сина,
Загляне у серце кожне
Й поділить загальне лихо
На всіх – по дрібній частині –
Такий заповіт великий
Дістала вона від сина.
І плакав росою ранок,
Щоб сили ті відновити,
Й народу глибокі рани
В росі назавжди втопити.
18.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755793
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Постукали слова до мене,
Щоби у вірші їх ввела,
Про жито, стигле і зелене,
Про долю рідного села,
Й про неньку нашу – Україну,
І доленьку її, гірку,
І про красуню Чураївну,
І про Дніпро – святу ріку,
І про замріяну калину,
Що стереже у лузі брід,
І одиноку тополину,
Що український славить рід.
Слова… Ви друзі мої вірні
У горі й радості – завжди,
І це, мабуть, закономірно.
Врятуйте ж край мій від біди!
3.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755787
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Сивочолі тумани, ви приходите в осінь,
Де срібляться давно пережиті літа.
Знову луки покриють перламутрові роси
І прийде до вас в гості пора золота.
Приспів:
Сивочолі тумани,
Сивочолі тумани,
Ви до мене проходите в сни…
Відлітатиме у вирій «курли» вересневе,
Заридали хмаринки сльозою згори.
Синє небо зробилось ніби небо свинцеве,
Наче тіні, край поля, в диму явори.
Приспів.
Сивиною на скроні впали свіжі тумани,
Золотою листвою покрились шляхи.
Осінь скоро загоїть перламутрові рани,
Чекатимуть люди з нетерпінням зими.
Приспів:
Сивочолі тумани,
Сивочолі тумани,
Ви весною нагряньте у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755786
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Бувають дні такі чудові,- Зоріє листя новизною,
як літні і як весняні, до смаку зміни ці мені...
і ранки диво-веселкові, хоч груша стала мовчазною,
і ночі зоряні, й ясні... все ж не ховається в пітьмі...
Вже підрум"янились листочки,-
і на калині, й на вербі,
лиш зажурилися кленочки,
схилили голови в журбі...
На землю падають горіхи, І різнобарв"я пречудове:
шишки з ялини і сосни, в лісах,садках і у гаях,
плоди достигли обліпихи,- усе чарівне, загадкове
таке бува лиш восени... бува лише в рідних краях...
І люди стали спокійніші,
їх дії зважені й прості,
стосунки в сім"ях ще міцніші,-
в ці дні осінньо-золоті...
Природа диха веселково, Давно пора вже зупинити:
радужні пишуться пісні, неправду, злочини й війну,
і все було б дуже чудово, і люду дать можливість жити,
якби не втрати у війні. так як належить це йому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755719
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Одна хвилина тиші…
Й синій мох
Згортає панораму твого міста…
І це уміння плакати удвох,
Цей сплін вогню-
лише ліричний відступ
На фоні
Абсолютної пітьми.
(по контурах душі спливають свічі)
Цілющий мед на квітах бузини
Спотворює реальність.
Беатріче,
Де вихід
З підземелля, і де вхід?
Таємний орден збирачів у зграю.
Тримай ці береги, бо гусне лід
На перестінках
сонячного раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755705
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
И не жалуюсь, и не ропщу…
Но тоска порой укрывает –
По осенней дороге иду...
Неизбежное - принимают…
По осенней дороге иду…
Парашютиком лист опадает…
Никуда я уже не спешу…
Неприметное - умиляет…
Очень грустное в осень поют,
Укрывая, лампадки от ветра…
На кусочки сердечко порвут,
Согревая душу заветным…
Оглянуться назад … - не хочу!
Всё, прошедшее, обжигает…
А за грушею (в стылом саду)
Паутинка седая летает…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755692
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Сплети зорею-місяцем світанок,
Щоб я збудилась , як в земнім раю...
Це буде незвичайно-теплий ранок,
Не похитнуся в щастя на краю
З дощу краплинок зробиш мені кави
І подаси у ліжко - пригуби...
Цілунок теплий, ніжно-нелукавий
У той світанок тихо заплети
Нестямно-звабний на столі сніданок
Напередодні осені багать,
Що простягнуться крильми аж в серпанок...
Не відпускай мене... Хай нами снять
Допоки щастя крутить каруселі,
Хай світ чекає, а у нас дощить,
В вікні всміхнуться айстрів акварелі,
І райдуга від зазрощів згорить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755690
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
По утрам меня будят стихи
Поцелуем Души вдохновения…
Шелестят, как деревьев верхи…
Окрылённой Души дуновение…
По утрам меня будят стихи…
Лучше б Ты разбудил меня нежно!
Подарил бы мне чай и духи,
И любви океан свой безбрежный!...
@ Марина Малиновская / 11.10.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755784
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
В заду́мі, гортаю сімейні світлини
і телепортуюсь в далекі роки...
Ось фото – найперше – моєї дитини.
– Привіт, янголятко! – торкаюсь руки,
а там – світлий Боже! – ті пальчики милі,
немов у Дюймовочки-крихти, – малі...
І ніжість щемливі накочує хвилі,
підхоплена ними, пливу, як в імлі,
крізь ночі безсонні, повз пам'ятні віхи:
ось – зубчик найперший, а тут – перший крок,
від першого слова так мліли од втіхи,
що радість, напевне, сягала зірок.
Згубилася лялька – і слізок озерце,
обдерла колінця – і знов полились
струмочком окропу на мамине серце...
Чи буде спокійним воно, хоч колись?
Траплялися, зрідка, непослух, пручання
і таткова кара – заслання в куток.
Та це вже – садочок і в школі навчання,
де кожен із нас свій проходив урок.
Росла наша доня, а з нею – тривоги,
вже час самостійні шукати путі.
Рішуче долола затори й пороги,
тож місце достойне знайшла у житті.
Ти болі й хвороби уміло гамуєш.
З жіночою чуйністю і співчуттям,
поранені душі батькі́вські лікуєш,
рятуючи діточкам їхнім життя...
Кровиночко рідна, ти нам – нагорода,
безцінний прекрасний дарунок Небес.
Як гілка старого козацького роду,
ти вистоїш всюди і з нами,.. і без.
А дехто не хоче дітей. І без риску
й мороки шукає розваги в житті.
З тобою я взнала любов материнську,
а це – найсвятіше з людських почуттів.
Що просять батьки для єдиної доні?
Здоров'я, кохання, життя без проблем.
І дякують Богу за щастя в долоні,
аби не втекло в небеса журавлем.
Ти – мама і жінка, і доня. Хоч нині
життя в нашім краї – не мед, не єлей,
та, попри тривоги і втрати, і кпини,
примножуй достойні чесно́ти Людини.
Будь Примою, доню, у кожній з ролей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Опять пришла пора грибная.
Лесной пейзаж – моя стихия.
Пока что осень золотая –
О ней спешу писать стихи я.
В лесу знакомая полянка –
Свидетель летних приключений.
А в центре – скатерть-самобранка…
Нельзя забыть тех ощущений!
Но осень вносит коррективы.
Природа знает дело туго.
И эти грустные мотивы
Помогут нам понять друг друга…
Воспоминанья сердце ранят.
Порою вызывают слёзы…
В любви признался, как в романе.
Об этом знают лишь берёзы…
Разлука не продлится долго.
Мой друг прислал мне СМС - у.
Уходит из души тревога.
С лукошком бродит он по лесу.
30. 09. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753057
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2017
Вітаю Вас, учителько моя,
З осіннім святом вдячності людської.
Перед іменням цим схиляюсь я
З поштивістю і серця теплотою.
Я світла Вашого у спогадах торкнусь,
Прислухаюсь до мудрості у слові.
В лінійку зошит давній розгорну,
Де перший твір з оцінкою любові,
Яка, мов шанс, що вірою світивсь
У долею дароване людині,
І ближчали не знані ще світи
Літератури, звабливі й понині.
Спасибі Вам за чесність і сумління,
За людяність як спосіб існування,
За Ваше вічне з висоти зоріння
І за щоденне з Вами непрощання.
В букет барвиста зібрана краса
Промовить музикою сонячних привітів:
«Любов учительська ніколи не згаса,
Лиш множиться теплом осінніх квітів.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753081
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Курличе осінь в піднебессі журавлем,
Дарує золотаві всім дукати,
На землю сірим падає дощем,
До цього восени нам не звикати.
Тоді і річка часто в мареві дріма,
Здається, й вітер ніби утопився,
Ніяких птахів на воді нема.
В тумані ранок теж з дороги збився.
Та сонечко пошле на землю день
І річку радо визволить з туману,
Бадилля висушить, уже не молоде,
Напоїть осінь м’ятою-дурманом.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Кофе. Утро. Складки сна
по углам спешат сокрыться.
Фильдеперсовые лица
у открытого окна.
Марь плывет, небес смятенье
с переходами на явь.
Дремлет старый пономарь.
Новь. Печать. Уходят тени.
Оглянуться нет уж сил.
Откровенье бродит рядом.
Встреча. Грусть. Потеря Сада.
Вех поток. Ушло. Простил.
30.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753044
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 30.09.2017
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 30.09.2017
Только дождь заморосит,
Так печаль воочию
Желтизной зашелестит,
Выйдя на обочину...
Не ко мне ли ты, печаль,
Позолотой выткана..?
Знаешь, мне уже не жаль,
Что тобою выбрана,
Хоть порой ты глубока
До Её Высочества...
Нынче ты, как лист, легка -
Шелест одиночества.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 30.09.2017
На світанку піду.
Не сьогодні… нехай –післязавтра.
…і пронизливо сич закричить на ведмежій горі.
…і відчуєш – я йду… між серцями бринітиме мантра.
Так спокійно і легко
додому ідуть косарі
З косовиць золотих.
Тільки хвиля шаленого вітру
Спалахне смолоскипом й твого доторкнеться весла.
…і на пагорбах раю стареньку іржаву палітру
Розкладеш обережно
й приречено скажеш – пішла…
Не запалюй свічу!
Не шукай на розвалинах літа
Чорно-білі штрихи… не окреслюй в собі пустоту…
… я зостанусь тобі перламутром вишневого цвіту
В час цвітінь найп”янкіших
…і навіть, коли… одцвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Він, як та вісь, що мій обертає світ,
Ніби солодкий гріх, ніби щастя крадене,
Розуму – згуба, а серцю – принадний плід.
Сіль проступає в нього на гострих вилицях,
Ніби на скелях витесаних пісок…
Ну, а коли він спрагло у бік мій дивиться,
Я відчуваю, як затерпає крок.
Я з-поміж сотні звуків найперше вгадую
Поступ його і тембр такий терпкий,
Я відчуваю: кров закипає магмою,
Здавлює ребра тиском, немов гілки.
Я забуваю, що інші важливі речі є
В мить, коли він полює, мов хижий звір…
Погляд його палкий, мов індійські спеції,
Аж до молекул спалює, вір-не-вір.
Тож коли він так пильно у мене цілиться,
Пружно цупку натягує тятиву,
Я відчуваю, як сіпається вилиця,
Як від судоми зводить тонку брову.
Я вже готова здатися у полон його,
Із головою кинутися в імлу –
Так, мов нема нічого довкіл стороннього,
Тільки його присутність на дотик-слух.
Тільки його тепло, ніби щастя крадене,
На перехресті наших земних доріг…
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Мов найсолодший гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Шепоче вітер лірику кохання,
Лоскоче нюх солодкий нектарин,
В ефір пускає теплі хвилювання,
І набухає голос до глибин.
Пронизані цілунки через губи
Коктейль смакують — ллється через край —
Повільними ковтками, в рухах румби,
Миттєвість кожна — нескінченний рай.
Відкриті двері істини, любові
Підживлюють вогонь сердець-жарин.
Крізь темно-сині шати вечорові
Всміхнувся місяць, наче мандарин,
До тих зірок, що сяють променисто
І не шкодують світла і тепла.
Вогнем бенгальським зіронька іскристо
У спалахах горіла і пішла
У безвість невідому і незнану,
Негаснучі карбуючи сліди,
Перевернула Всесвіт і нірвану,
Лишилася у серці назавжди.
28/09/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752902
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Пишаюся тобою, сину мій,
Що ти несеш людське тепло у серці.
Що досягнув в житті своєму мрій…
Бо тільки сильні власні долі вершать.
Ти досягнув в житті усього сам,
Хоч міцний тил завжди був за тобою.
Хвалу шли Богу, що на небесах,
Ніколи дружби не веди з ганьбою.
Умій ділитись, підставляй плече,
Коли біда в родині, чи у друга.
Якщо чужа біда тебе пече,
То їх біда й тобі не біла смуга…
Пишаюся тобою, сину мій,
Що вчиш тепер своїх орлят літати,
Лиш виховати з них людей зумій,
Щоб все життя вони пишались татом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752943
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2017
«Треба збирати каміння, які в вас кидають.
Це основа майбутнього п'єдесталу.»
Гектор Берліоз
Збирайте каміння,
Воно знадобиться
У базис майбутніх років,
Не треба чекати з небес провидіння,
Мов дощ серед вічних пісків,
А впевнено мрію свою здобувати
В щоденнім двобої світів,
Щоб діти й онуки могли шанувати
Зусилля сьогоднішніх днів...
Збирайте каміння,
Іще знадобиться
Можливо на третій Майдан,
Бо влада знов втратила порозуміння
З думками своїх громадян,
Бездарність й безкарність дійшли фаталізму
В той час, як на сході війна,
А псевдореформи - вершина цинізму
З рошеновським смаком лайна...
Збирайте каміння,
Завжди знадобиться
На власний фундамент і дім
З великими вікнами без павутиння
Де тепло і радісно всім.
Ми довго його розкидали без міри,
Так дивно марнуючи час,
Можливо під звук поетичної ліри
Почнемо свій шлях на Парнас!
30.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752959
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Моя любове, віра незгасима,
У дні пекельної війни, гори.
В житті безпутнім будь усе вагома,
Душею чуй та серцем говори.
Щоби у осінь твердою ходою
Ступати сміло в долі перехрест.
За горизонтом Схід дрижить землею
Та підіймає хвилею протест.
Сваволі слід кривавий, ворожнечі,
Зриває стогін з глибини єства.
Хустками чорними вкриває плечі,
До сліз війна байдужа і черства.
Скриплю зубами, стиснутими в гніві,
Допоки маємо терпіти зло.
Кується воля в куль гарячих співі,
Щоб мирним стало небо, як було.
29.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752911
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Три складових життя у кожнім серці.
Це - наші потаємні почуття,
Як оберіг в життєвій круговерті..
Тримають лиш вони серцебиття.
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ - нам допоможуть.
У скрутний час ми молимось до них.
І віримо, надіємось, що зможуть
Підтримать дух, що ніби уже зник.
Хай в кожнім серці не зникають ВІРА І НАДІЯ.
ЛЮБОВ хай окриляє кожну мить.
І вірю,що здійсняться ваші мрії,
Якщо оці жінки у вашім серці будуть жить.
------------------------------------------
Вітаю всіх зі святом ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ.
Будьте щасливими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Зупини цю печаль,
що так легко тече з під коліс.
Мить за мить… крок за крок… золоті херувими Верони.
Не питайся, чому на бігбордах - засніжений ліс...
Ілюзорність доріг…
і безглуздість твоєї корони
На первісних снігах…
Утопічні пісні солов”я
так співзвучні чомусь з ритмом танцю звіриної зграї…
Не жалій мене… ні! я давно вже забула ім”я
і вагомі причини
цієї крихкої печалі.
Просто бродить вино…
Просто змінює сонячний день
нас в нічній прохолоді, застиглих в кришталиках часу…
…то не маки цвітуть – то палають міста одкровень
на сипучих пісках
десь обабіч центральної траси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]
Коли життя закрутить в круговерті,
Не піддавайсь душевній суєті.
Відверті тут поради слухай серця,
Вони не підведуть в передчутті.
Хай хвиля враз накриє з головою,
А ти не смій здаватися, пливи.
Бо цілі досягнеш лиш боротьбою,
Найменшу із надій тримай, лови.
До берега дістатися нелегко,
Бо вітер б"є щосили у лице.
Борися поки день, іще не смеркло,
Хоч руки налились твої свинцем.
Вдихни повітря та на повні груди.
Не треба поспішать, перепочинь.
Нехай ще сили трохи тут прибуде.
Яка краса життя, як моря синь...
Не раз каміння з берега кидали,
Та все-таки, уже ти на землі.
(Хоч збити тебе з курсу так бажали)
Втрачали свою силу сили злі.
------------------------------------------------
( Образ зібраний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Как заворожённая
Нынче тишина..,
Полуобнажённая
На небе луна...
Чуть прикрыта облаком,
Что вот-вот слетит...
Шорохом ли, окликом
Не посмей - грустит.
А цикады хорами
До утра - "на бис"..,
И поэты - одами..,
Ей - любой каприз...
А она, холодная -
На круги своя..,
Грустью заклеймённая,
Впрочем.., как и я.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744804
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Друзів ми в житті не вибираєм.
знаєм: це дарунок нам з небес.
Та чому ж ми часто їх втрачаєм
Через купу кинутих словес,
Від яких душа болить і плаче.
Безсердечні кинуті слова...
Та тихенько зносить все терпляче,
І зажуру від людей хова.
Що втрачаєм, те не повернути.
(Хай не всіх торкнуться ці слова).
Прийде день і зможемо збагнути,
Що помилка ця була страшна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729651
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Нехай весна, капризна і похнюплена,
Така скупа в цю пору на тепло,
Хай буде словом серце приголублене,
Немов лелечим затишним крилом.
Хай гріють світлі спогади про Ра́дову*,
На тлі густого моху й камінців ─
Таку перлинно-ртутну, ледь смарагдову,
Що ковзає по вмоченій руці…
І шелестить між пальців, і видзвонює –
Завжди непроминальна і жива!
Хай дихає між теплими долонями
Росою інкрустована трава…
Хай сниться серцю готика смере́кова
Мов ромбики чіткі на полотні,
Хай голубінь, мережана лелеками,
Дарує золоті й натхненні дні!
І хоч весна, зарюмсана примхливиця,
Така скупа в цю пору на любов,
Хай на душі від теплих слів розвидниться,
Як в церковці від чистих молитов!
[i]*Радова – гірська річка, яка протікає через
селище Перегінське на Івано-Франківщині.[/i]
[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
У сніжній заметілі
знов чарами зима,
неначе в водевілі,
і вітер "у керма".
Сніжинки розставляє,
то колом, а то в ряд,
у небо піднімає
і сипле їх назад.
Ну, де ж тут зрозуміти,
що вітровій в танку
ще закрутив півсвіту
в зимовому вінку.
Він пухом застеляє
доріжки і сліди,
здається, і не знає,
що нам іти сюди.
У сніжній заметілі
хурделить ...навісна !
Не страшно! В водевілі -
акторкою Весна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729610
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Зачаїлися, заклякли верболози,
затремтіли лячно молоді гілки,
невтямки мені, чому прийшли морози,
і покрились снігом доли і горбки…
І не віриться, що зовсім нещодавно
зеленіли рясно і цвіли сади,
що весна у володіння повноправно,
як ґазди́ня, завітала назавжди…
Може гнів небесний, а чи Божа кара,
це стихійне лихо в розквіті весни,
колобродить снігом, як бліда примара,
зазомбована пародія зими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729585
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Так тихо задивляюсь на весну,
Так ніжно, щоб лишень не наврочити:
Десь птаха пісню завела...і не одну,
Десь квіт спиває дощ так, соковито.
Вдивляюсь в ню, та що воно таке?-
Сп'яніла вишня від бджолиних трунків,
Хмільненька вся... у чівку сніг мете,
А може ні? Це грози поцілунків.
І я у ній- закутана в розмай,
Біжу собі в калюжах пелюсткових,
У мій щасливий, ще з дитинства рай,
У ранок мій, у світ, такий казковий.
У просинь неба, чисту голубінь,
В хмарки чудні- розбещені дівчиська:
Що сльози лють, кидають мені тінь,
За мить сміються блискавками з близька.
Та я вже в ній- у тій, моїй весні,
Замислена, щаслива...навіть з втіхою,
Це- наяву, а чи в глибокім сні?
Веде мій день, мов птаха, біла віхола.
Не кинь мене, залиш мені ще мить:
Хай грози, хай веселки, хай заграви,
Хай сніг, як цвіт- в нім спів бринить,
У новім всі дні весняної забави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729581
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Щось бубнить телевізор в кімнаті пустій,
Заглядає мій страх за відхилену штору.
Заховала ніч зорі за хмарний сувій,
Не бажаю я долі своєї повтору.
Крутить пам’ять колеса минулих подій,
Де змілілий здобуток - лише оригамі.
За любов у душі стало лячно самій,
Зло штурмує життя, наче берег цунамі.
Клякне хрипами в грудях задавлений крик
І для серця тепла ставить він перепони.
Хто топтатись по душах підковами звик,
Не спиняє таких ні добро, ні прокльони.
А спиняє непроханих зайдів вогонь,
Щоби ворог відчув запах смерті і страху.
На шляху, щоб пізнав гнів людських перепон,
Де вбивають його, як скажену собаку.
20.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729555
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Ніч, мовчазна, повільно допливала
Уже до ранку, тишу як збудив
Зозулі голос. Поряд закувала.
Ще кругле тіло місяць ледь котив.
Цвіли у небі одинокі зорі
І слухали пташине, мирне «ку».
Солдат всю ніч простояв у дозорі –
Хотілося дрімати юнаку.
–Зозуле,– каже, – птаха ти пророча,
Для мене припасла ти скільки літ?
Він повернув у бік до неї очі
Й помітив раптом, як… здригнувся цвіт.
І біль – стрілою пронизав нестерпний,
Звалив із ніг солдата-козака,
І кров – фонтаном, свіжа, його, тепла,
І постріл… птаху звуком налякав…
Застигли очі десь в ранковім небі,
Мов для душі бійця шукали шлях…
Його ж думки, останні, не про себе –
Про матір й щоб живий лишився птах…
24.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729536
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Весна приходить неминуче
Й немає тих, хто їй не рад,
У неї все непосидюче –
Красот величних променад.
Стрімка, неспинною ходою,
Немов дівчина молода,
Зірниці з першою грозою,
Цілюще сонце і вода.
Її вітрів віолончелі
І ніжні трелі солов’їв,
Веселки дивні акварелі
І милі погляди з-під брів.
Вона рясніє в душах цвітом,
Торкає струни до життя,
Стає смарагдовим магнітом -
Природи дивне відкриття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729328
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 18.04.2017
Стучится боль(тупая) в темя,
Глухая к просьбе - "попусти"...
За каплей капля точит кремень
И разрывает... на куски...
Как молоко сбегает время...
Негромко - тикают часы...
На покрывалах (незабвенных)
Остались метками круги.
Они - из крови(не запястий)...
Они - из крови(не бедра)...
Они - из тех мгновений счастья,
Где страстны тело и душа...
Не поднимался страх по вене,
Не спотыкался о клубки...
Там замирало наше время...
Неслышно - тикали часы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729246
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 18.04.2017
Закриє ніч важкі повіки
І може з нею я засну,
Бо добрі сни – хороші ліки
І я полегшено зітхну.
Війни розтануть хижі тіні,
Підуть десь болі за село
І всі ці спогади в сплетінні
Впадуть у ночі джерело.
Десь на скривавленому сході
Все переоране війною,
Не спиться ворогу-заброді
На перемовинах з бідою.
Мій сон там воїн береже,
А сам забув яка то тиша
І чорно-сірим вітражем
Йому там доля долю пише.
Сам мало жив, а вже до бою
Грудьми за свою Неньку став,
Він на таран пішов з лихою,
Не раз за нас він умирав.
Закриє ніч важкі повіки,
Обом насниться нам війна,
Бо цього смутку - цілі ріки,
То - незалежності ціна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729332
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 18.04.2017
ХРИСТОС ВОСКРЕС! Лунає світом –
Найбільше диво із чудес,
Сіяють свічі Божим світлом.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Віщують дзвони Великодні,
Співають Ангели з небес
І воскресає світ сьогодні.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Співають писанки велично,
Відлунням всіх святих словес
І так звучатиме довічно:
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728986
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Дорогою цією не ходила я давно-
Вже років десять, а чи, може, й більше.
І майже не змінилося село,
Тільки кудись поділись з саду вишні.
А люди як жили, так і живуть-
Хтось постарів, а хтось помітно виріс...
Роки усе міняють на своїм ходу,
Й ніхто не потрапляє в їхню милість.
Ось і хатинка нахилилася на бік.
Насупивсь дах та потемніли вікна,
Обперлись двері на старий поріг...
Давно у хаті не вмикали світла.
Колись в хатині молодість жила,
Ляльками гралося в піску дитинство,
Там моя мама молода була-
Роки нанизувала, як намисто.
А ще - цвіли нарциси під вікном,
Та п"янко пахла сонцем полуниця...
Бабуся гуси гнала за село
І з відрами спішила до криниці.
А потім юність- стежка в білий світ,
Й бабусині поради гріли душу...
Переступила й правнучка поріг
І так, як я горнулась до бабусі.
Та сум і біль постукали в вікно,
Заплакала калина біля хати...
Бабуся відлітала за село,
Щоб ластівкою в небі закружляти.
17. 03. 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724100
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 13.04.2017
СЛОВА… СЛОВА…(Світлана Моренець)http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
Неначе вирвав хто слова
з душі моєї.
В рядочок ставлю букви я -
все не з тієї.
Нічне безсоння заверну,
розсиплю плаєм.
Краєчок долі відгорну
за небокраєм.
Там сонце потуги кладе,
щоб знову встати,
А серце спомином веде
мене до хати,
Де від дитинства в царині -
батькі่่вський подих.
Поріг, обійстя й уві сні
ріднить на подив…
З тих пір, здавалось, всі слова
несла для світу.
Сьогодні ж - “кру่гом голова”
комусь на втіху.
Мовчанням губляться в яру,
дощать сльозою.
Та я слова таки зберу
і “ вийду з бою”.
Загоять душу солов’ї -
озвусь рядками.
Й слова, відроджені мої,
зійдуть житами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728615
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Великодньої суботи
Всю пороблено роботу,
В хаті прибрано ї чисто,
Мов дівчинонька в намисті.
Паска спечена рум"яна,
Крашанки, шматочок сала,
Ковбаса домашня й шинка,
Масло та шматочок сиру.
Господиня зготувала
Та у кошик поскладала,
Бо збирається до храму
На всенощну з молитвами
До Всевишнього звертатись,
Миру й злагоди прохати,
Освятить оті дари
Світанкової пори.
Як прийде вона додому,
Кличе рідних всіх до столу
Трапезу та й розділити,
І Спасителя хвалити.
Великодньої співати,
Благодать святу пізнати,
Що нам послана з Небес.
Христос Воскрес!
Воїстину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728585
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017
Роси намистом, зеленіє трава,
Весняний подих - придасть мені сили,
Туман із сонцем звабливо заграва,
Щоранку усмішка від небосхилу.
Там кольори, ніжно- голубі кличуть,
Душа й натхнення у вирії весни,
ЧарівнІ сили, про твори шепочуть,
Наповнять запахом квітучі сади.
Повітря свіже - бажання писати,
Цвітіння буйне повсюду навесні,
Хочеться щастя та радість пізнавати
На серці нині, добре, тепло мені.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728579
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Ой, степе мій, степе, чом мене не знаєш?
Чом моєї волі та й не привітаєш?
Ой чи ж не знялася я над цілим світом?
Про що ж умліваєш, мій степе, під вітром?
Чи ж я не весела, не вдала та гожа?
Чом же ти, мій степе, стоїш, мов сторожа?
Мов тая сторожа, що лихо чекає
Та ні вдень, ні вночі спочинку не знає.
Ой, степу, мій степу, миленький мій брате!
Чом же ти, мій степу, та й не хочеш знати
Ні моєї волі, ні моєї слави,
Стоїш на сторожі , як колись гетьмани.
Чом не усміхнешся, ой чом не зрадієш,
Чом же ти, мій степу, так сумно синієш?
Де слава козацька вилась соколами,
Високі могили вкрились бур’янами.
Ой, степу мій степу, чом мене не знаєш?
Чом моєї волі та й не величаєш?
Високі могили поставив край шляху,
Де бороли турків, де бороли ляхів,
Де слава козацька соколами вилась,
Та й не розвилася, лягла, притомилась.
Лягла, притомилась довго спочиває,
А чорна зневіра по степу гуляє.
Ой, степу мій, степу, я ж твоя сестриця!
Де ж твої тополі, де чисті криниці?
Ой де ж твої діти, козацькії внуки?
Чом попав, мій степу, ти у чужі руки?
Чом же над тобою орел не літає,
Чом же над полями суховій гуляє?
Чом же всі про волю довго говорили,
А землі своєї та й не зборонили?
Ой степу мій, степу, устань, стрепенися!
До сестри своєї словом озовися.
Словом озовися, піснею святою,
Будем панувати, мій степу, з тобою!
- Ой, я обізвався б, ой, я та і устав би,
Якби наді мною та й орел літав би,
Якби ж мені внуки не робили згину,
Якби не чинили новую руїну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728549
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Доброго ранку, «Наше слово»!
Хай починається все із того,
Як обіймає проміння землю,
Будить у серці музу таємну…
З доброго слова, ясної думки,
Щирого погляду, а не розлуки.
Хай починається з кави смачної,
Хліба скоринки та дяки святої.
Теплих долонь, краси поцілунку,
Ніжно коли на плече вам руку,
В світлім бажанні - дня золотого,
Успіхом стелить з хати дорогу.
Я вам бажаю – світлої долі,
Будьте щасливі: завтра, сьогодні.
Кожному – квітку, яку забажає,
Легкої праці най день посилає.
Коли вже схилить сонце голівку,
Хай повертає кожен в домівку.
В рідному домі хай вас чекають,
Й люблячі люди смутку не знають.
Нехай натхнення всякчас окриляє
І «Наше слово» лише процвітає!
Хай подарує вам світлий Пегас
Слова любові, ще Рими і Час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728560
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Мати, з болем в саду, доторкається вишні,
Сина здалеку жде, та гармати там свищуть,
Впали чорні сніги, де синівська дорога,
Простелились стежки в тиху вічність- до Бога.
Приспів:
Алилуя! Алилуя! Алилуя!
Чом літа молоді вже не лічить зозуля?
Чом притихла в гаю, задрімала журбою?
Обірвалось життя на світанку війною.
Знову вишня цвіте, огортається смутком,
Мати сина все жде, та життя в незабутках,
Впали чорні сніги, де синівська дорога,
Снить матусенька сни- шлях синівський до Бога.
Приспів:
Алилуя! Алилуя! Алилуя!
Чом літа молоді вже не лічить зозуля?
Чом притихла в гаю, задрімала журбою?
Обірвалось життя на світанку війною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728557
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Распустилась вЕрба золотистым цветом,
Бросила на воду прядь густой лозы.
Отозвалась в сердце юности приветом,
И умыла сердце горечью слезы...
Что же ты мне, юность, вновь тревожишь душу?
Почему приводишь к ивушке опять.
Неужели снова свой обет нарушу -
В сердце боль разлуки больше не впускать?
Но сильнее память, чем мои обеты,
Вновь она приводит к месту наших встреч.
Каждая тропинка здесь хранит секреты...
А воспоминанья режут словно меч.
Прислонюсь я к иве и замкну в объятья,
Простою до самой утреней зари...
Упадет роса мне на оборку платья...
Каплями оставит след аквамарин.
Заплету я ветки вЕрбовые в кОсу
И с тревогой вместе подарю воде...
Не нашла ответов на гряду вопросов,
Где ты, мое счастье, где ты...где ты... где?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728527
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Серед безлічі зір
Є одна лиш така.
Як впізнаєш, повір,
В неї вдача палка.
Пробиває пітьму
Крізь густезний туман
Не спитає “чому” —
Вбереже від оман.
Серед тисячі зір
Мерехтить лиш одна.
Якщо любиш, то вір —
Вона буде твоя! 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728518
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Ледь земля крижані розриває окови,
ще дерева – в полоні зимового сну,
верболозові ж котики ніжні, шовкові
і вербові гілки вже вітають весну.
Замість пальм, що не вижили б в люті морози
(не знайти в нашім краї із неї листа)
розквітає верба, переживши загрози,
щоб встелитись під ноги Ісуса Христа.
Свят-водиці краплинки піймавши у руки,
освятивши святкові вербові гілки,
пригадаймо Христа, що за нас йшов на муки,
найвеличніший подвиг вписавши в віки.
Тихо в домі включу благовістові дзвони,
із подякою свічку поставлю на ріг,
і вербові гілки покладу до ікони, –
а в думках я стелю їх до Господа ніг...
Зі святом вас всіх, панове!
Миру, любові, щастя і весни в серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 12.04.2017
[youtube]https://youtu.be/A_jFZFuepXY[/youtube]
[i][b]Згасає жовтим білий світ,
Квітнева ніжна прохолода.
Спізнився ти на безліч літ,
Та все-таки тобі я рада.
Сюди до мене ближче сядь,
Дивись веселими очима:
Ось синій зошит мій і я
В нім віршувала... ще дитина.
Пробач, що жила я в журбі
І в сонці втіхи не вбачала.
Пробач за все... отій ганьбі,
Що замість тебе інших мала.
[/b][/i]
Оригінал
Широк и желт вечерний свет,
Нежна апрельская прохлада.
Ты опоздал на много лет,
Но все-таки тебе я рада.
Сюда ко мне поближе сядь,
Гляди веселыми глазами:
Вот эта синяя тетрадь -
С моими детскими стихами.
Прости, что я жила скорбя
И солнцу радовалась мало.
Прости, прости, что за тебя
Я слишком многих принимала.
1915
Анна Ахматова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728207
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Я не нашла твоих стихов -
в пустой страничности отныне
забыта, стерта горечь слов,
лишь имя....
лишь имя...
Я не нашла твоих путей.
На перекрестках - только омут.
Все дальше путеводный свет
от дома...
от дома...
Слагая в пройденность дорог
всю недосказанность построчно,
ломаю с болью каждый слог
без точек...
БЕЗ точек! Строками из вен,
что обез-кровлены не мною,
я ухожу от серых стен,
оставив время за спиною
без-черточно....
--------------------------------------------
А на камнях,
расплавленных твоим апрелем,
рисует ветер облака
едва заметной легкой тенью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728457
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Вже так рясно цвітуть абрикоси
У моєму веснянім саду.
Умивають ранкові їх роси -
Милуватися ними іду.
Я так хочу до них доторкнутись
І вдихнути п'янкий аромат,
Щоб у цій благодаті забутись
І навести в думках своїх лад.
Хоч на мить, та забути тривоги,
Вигнать з серця журбу і печаль,
Бо пройшла я життєві дороги
І мені їх нітрохи не жаль.
Все було в них: і щастя, і втіха,
Та принесло нам горе біду -
Вже не бачу я радості й сміху,
Днів веселих ніде не знайду.
Я іду до моїх абрикосів
І відкрити їм душу спішу.
Сподіваюсь, що вітер з них роси
Прибере, як пекучу сльозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728455
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Ти ким дароване, віконце?
Дивлюся на природу й світ –
я на горі і миле Сонце
глядить на мене стільки літ...
Дахи так сяють в зиму білу,
сторіночки життя чиїсь,
або голівки посивілі,
тінь може тих, що звились ввись...
Весна, що не відвернеш погляд:
тюльпан, нарцис і гіацинт,
Черешня, персик, груша поряд –
Духмяний зве нас лабіринт.
Синиці скачуть по суниці,
червоні ягоди – до нас...
Колосся гнеться у пшениці,
вже яблука дарує спас.
Як плачуть вікна в жовту осінь –
мазки бурштинові пливуть...
Ще груші пізні виснуть й досі
і виноград птахи скубуть.
Вже й нічка – Місяць засвітився,
пасе красивий Оріон...
В кінці кінців і я змирився –
мене забрав з собою сон...
11.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728454
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Літа у сиві кучері вдяглись,
У молодість давно забута стежка.
Не той політ, як то було колись,
І на обличчі зацвіли мережки.
Щоразу на лелечому крилі
Моя весна до мене прилітала,
І радощі, й надії немалі
На мир вона народу повертала.
Й на те, що скоро кінчиться війна,
Й сини живі повернуться додому.
Я знаю: ця заквітчана весна
Поверне землю у старих кордонах.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728490
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Мої тополі, сестри ясночолі!
Де ваш собор із кронами дзвіниць?...
Більш не ввійду у затінка простори,
і вівтарям не вклонюсь як колись...
Моя святине! Сило і наснаго!
Тебе беріг сам Час, а, люди,... ви?
Охрищені - живете, як погани!
Залишили від стін собору пні...
І моє місто - склеп із шлакоблоку,
асфальт в зеніті сонця, як смола...
Зелений храм, воздвижений весною,-
модерну вбетонована краса.
12.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728473
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Невже, в мені живуть дві Я?
Одна з півслова розуміє,
Друга, неначебто чужа,
Думки ураз мої розвіє.
Коли одній скажу я: досить,
Не треба.. Чуєш? це робить.
А інша тихо мене просить:
Невже, ти мрію можеш вбить?
Одна несе думки крилаті
Далеко, десь за горизонт,
То друга тихо каже: спати.
Миліш всього на світі сон.
Коли надворі дощ, чи слякоть,
Погода першій до душі.
Нащо погоді знову плакать?
Другій набридли ці дощі.
Та все вирішує тут серце.
Коли підкаже - так роблю.
Воно хоч іноді і з перцем,
Думки все ж з ним я розділю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728459
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Мавки з любові зіткали Волинь
Райдужного кольору нитками…
Тут зелений ліс – озерна синь,
Горне нас, немов дитя до мами.
Приспів:
Краю наш поліський, дорогий,
Де озера Шацькі ловлять зорі,
Де дуби, як парубки, міцні,
Твориш в наших душах свят–узори.
В небі загоряються ковші,
І кохання розправляє крила.
Мавки зустрічають Лукашів,
У яких бурлить поліська сила.
Приспів.
По ночах співають солов’ї,
Над болотом теплий вітер віє,
Мавка посміхнулася в душі
І в воді озерній коси миє.
Приспів.
Пізно сонце йде у нас до сну,
Тут синіє небо, як ожина.
І співає пісню голосну,
Сплетена барвінками стежина.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728431
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Дорога в ямах -
Підйом важкий…
Сягай мети,
Вона перед тобою…
Іди вперед,
Ти маєш йти,
Важливо йти,
Немов до бою.
Плече в плече
І крок у крок.
Зроби, як необхідно передишку.
Там шквал вогню,
Ти знаєш це,
Бо коли сам, рахуй, що «кришка».
Ти кожен день тепер в бою…
З поезією поруч,
Наче з другом .
Молись і бережи свою зорю,
Будь сівачем,
Ходи в житті за плугом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728430
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
«Старий»… Його так називали,
Було йому лиш 49 літ,
Мабуть тому, що поважали,
Для них він - батько, брат і дід.
Був мужнім, добрим, позитивним,
Мав щиру посмішку завжди,
На поміч йшов він побратимам…
Не ждав ніякої біди.
Руфимський - вишколений воїн.
Мав добре серце та доньку.
Не думав брати в руки зброї,
Це ворог долю дав таку.
Любив свою країну щиро,
Та мужньо землю захищав.
Бажав народу тільки миру.
Ніколи зради не прощав.
Тепер його не буде поряд,
Сумує за «Старим» загін.
І нащо нам ось стільки горя…
Прийми, герою, наш уклін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728394
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Плакала над нами гранатово
Тиха ніч весняна загадкова
Гронами бузку у фіолеті,
Зачепивши хвіст яркій кометі
Плакалася ніч у надвечір"я
Ароматами нарцисового пір"я,
Крапельками слізок у бутонах,
Цвіркунців співучих камертонах
Решетом трясла на білі грона,
Вроджені з акацій білих лона,
Плакалась в тюльпанові збаночки
І конвалії посріблені дзвіночки
Цнотою кропила сльози-перли,
Цвіркунці від заздрощів завмерли,
У оркестрі зазвучала матіола,-
Тиха ніч - весняна загадкова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728387
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
(пісня)
Слова – Світлана Моренець
Кліп - Студія ОХ
========================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cuq7ziYxyiQ[/youtube]
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Чи щось з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
ЖИВІТЬ, СИНИ МОЇ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728383
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Втекла зима, сховалась за горою,
Побігли перші весняні струмки.
Так, ніби, по - жіночому, з журбою,
В берізки наливаються бруньки.
Народжується світ, як в породіллі,
Оте найкраще на землі диття,
Ще може будуть білі заметілі,
Та вже буяє молоде життя.
І зашумить. Зелені вдягне шати
Весняний гай,прилинуть журавлі
І оживуть в селі старенькі хати.
Піднімуть очі вгору від землі.
Поглянуть в небо синє, аж прозоре,
На Дикий Степ, берізку молоду,
І пригадають радощі і горе,
Колись отут було все доладу.
Стоять та не чекають вже нікого,
Стоять, як при дорозі сирота,
Іде весна, співає колискову,
Все як колись,та не вернуть літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728381
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Грається вітер із гіллям в саду.
Небо сталеву вдягло пелену.
Міцно тримає, ніхто не здмухне.
Небо задумане. Небо сумне.
Бузькам цей настрій небес невтямки́.
Збились у гурт, подались до ріки.
Ходять лужком-бережком по траві
І розгортають її, мов сувій.
З долу – на горбик, із горбика – гоп.
Жабу знайдуть, її кинуть у дзьоб.
Хай сонце промені звило в клубок,
Гріє земля їх – праотчий куток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728371
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw
[/youtube]
Усі ми люди, зовсім різні,
І думка в кожного своя.
В одних віршах хвилює ніжність,
Душа таких, немов рідня.
Читаєш, думаєш, радієш,
Бува сльоза враз запече,
Бо ти людину зрозумієш,
Підставиш словом їй плече.
І розцвіта душа, як квітка,
До сонця тягне пелюстки.
Таке бува у нас нерідко,
Хоча бувають й колючки.
Слова по тілу, наче бритва.
За що триматись, щоб встоять?
Тут допоможе хай Молитва,
Цей негатив з душі, щоб знять.
Не оскверняйте душу словом,
Назад повернеться підчас.
Нехай було це випадково,
Та Бог спасе від слів тих нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728294
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Ясніє сонце, тепліє вітер,
В права вагомі вже вступив квітень:
Теплом багатий цьогоріч місяць,
В його пошані велет-Юпітер.
Отож частіше дивіться в небо,
Ночами гарна небесна сфера,
Можна побачить не лиш Юпітер,
Видимі в квітні і його діти.
Ганімед й Іо - найяскравіші,
Гарні й Європа, і ще й Каллісто*,
Додає шику й краси Юпітер,
Не бува сумно у небі в квітні.
Чудовим буде 10 квітня,
Надто блискучий буде Юпітер,
У його сяйві буде і Місяць,-
Повний, сріблястий, як і Юпітер.
Чумацький шлях не буде видно,
Та вигляд сфери все ж буде гідний,
Пізнать не важко біля зеніту,-
Ківш Колісниці* дуже примітний.
Легко побачить Полярну зірку,
Білу з блакитним відтінком Спіку,
А трохи далі сузір"я Лева,
Отож частіше дивіться в небо...
В нім цікавинок дуже багато,
А квітень місяць, ніби крилатий,
І дуже пишні у ньому квіти,
А за ним травень, а там і літо...
Хоч відцвітають вже первоцвіти,
Квітнуть нарцизи весняні квіти,
Вже зеленіють кущі і трави,
Збудив природу місяць цей жвавий!..
*Ганімед, Іо, Європа і Каллісто - чотири найяскравіші
супутники Юпітера.
*Ківш Колісниці - семизоряний ківш Великої
Ведмедиці, котрий праукраїнці йменували Великий
Віз, або Колісниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727655
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
«Ось він – Падолист – сидить біля вогню,
Гріє худі і сині пальці.
О, ці душі, що так жадали дня!
О, ці вітри-мандрівці!
Б’ються в стіни, крутяться біля вогню…»
(Еміль Верхарн)
Шеймасу Шейге*. Щиро.
Мій твідовий піджак –
Колись подарований Падолистом
Має безліч кишень –
І кожна для вихору:
Він залітає і живе там щоп’ятниці:
Той самий вихор пізньої осені,
Що зриває цноту листя червленого кленів,
Що заходить до кожної крамниці-порталу:
Залітає з одним лише привітанням-верлібром,
Шурхотить сторінками конторських книг
Та папірцями з портретами королев
Чи президентів,
А на вулиці він безхатько,
Що гріє пальці біля вогню –
Такого ж незатишного і не домашнього,
Як вогні Святого Ельма
Чи святого Патріка-джентльмена**.
Куди? Куди мандрують душі
Дорогами падолиста-монаха
Сідлаючи вітри-комоні сиві як смерть
І холодніші безодень інферно***?
Куди? В який сід божевільний,
В який Авалон**** мжички?
За годину до Дня Всіх Мертвих,
За хвилину до Самайну жертвоприношень
Я знайшов сірників коробку
У кишені, де міг би сховатися Світ,
А не те, що моя Ірландія разом зі Свіфтом
(А казали, що Ірландія не поміститься до кишені,
А я – дивак – не вірив, не пророчив – бо зайве),
І тими сірниками марно
Намагаюсь розпалити вогнище
На цьому вітрі Падолисту Мертвих,
Вогнище з опалого листя кленів,
Які самі по собі є пожежею Останніх Днів,
А бруківкою – базальту сірого
Важко ступають копита коней візничого
І м’яко ступають лапи кота Часу –
Не цього, не хворого, таки того – доцільного –
М’яко. А я чекав благовіщення –
Останній учень Хоми-літописця*****,
Та дублінського паяца, що блукав від пабу до пабу
В пошуках неіснуючої скрипки вуличного музики,
Чи то просто вихору, що гасить полум’я.
Коли на це ніхто не сподівається. Ніхто.
Навіть Фіннеган – той самий,
По якому потім влаштують поминки******…
Примітки:
* - я називаю його Шеймас Шейге. А ви називайте його як собі хочете.
** - він насправді запалював вогні на вершині гори. Ці вогні були не домашні. А якщо не домашні, то і не затишні. А те, що він був джентльменом, так про це говорить народ. А мені заперечувати думку народу якось не випадає...
*** - Данте Аліг’єрі писав, що в безоднях інферно панує жахливий холод. Наскільки він був правий – не знаю. Я аж так далеко не спускався.
**** - в Авалоні сиро, туманно, мокро і холодно. Так само як в Уельсі восени. Можете мені повірити... Мені обманювати немає сенсу...
***** - Хома – він же Фома. Скільки не читав його Євангелія, стільки переконувався, що він був правий. І його Євангеліє це теж літопис. А Хома Брут був теж і літописцем і євангелістом. Тільки про це всі чомусь сором’язливо мовчать...
****** - три кварки йому від короля Марка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727654
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Люблю цей світ, де все квітує і голосить,
Де ранок сонячний купається у росах.
Туман прозорий чи молочний – неважливо,
Для мене головне спіймати вчасно диво…
Не завжди радісна моя душа й щаслива,
Життя жорстоке часом і таке мінливе,
Тому слова римую і малюю казку,
Отримавши від долі ляпас чи поразку…
Здається, я й весна - немовби рідні сестри,
Для нас звучать у небі зоряні оркестри,
Скриплять дерева, листя шелестить від вітру,
Тримає сонце міцно у руці палітру…
Фарбує у зелене трави оксамитні,
А небеса вкриває кольором блакитним,
У розмаїтті всіх відтінків сяють квіти,
І пісня журавлина лине понад світом…
** посестра - найближча подруга
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727648
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Коли весна у сни мої загляне
Й лелечі клини витчуть небеса,
Зазеленіють барвами поляни,
Весняну казку стануть колисать.
Вітри розчешуть в полі зелен-вруни,
Що килимами обіч розляглись,
Заграють-задзвенять весняні струни,
Немов теплом, квітневим, упились.
Засяє річка сріблом-кришталями,
В воді розбудить сонний очерет,
Як повінчає зорі з солов’ями,
Їм подарує скрипочки й кларнет.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Ой не шуміть ви осокори,
мої задумливі літа,
мої замріяні простори,
з яких колись у вись злітав...
Як рідного приймало небо –
земна десь куля унизу,
так вільно над життя сонетом
ширяв в прозору бірюзу...
Гніздечко рідне з голубами
не відпускало вдаль злетіть –
дивились знизу очі Мами,
ловив мій погляд сірий кіт...
Плела вже доля ті дороги,
що ними я пройшов тепер.
О, Батьківщиноньки пороги –
у серці час навік завмер.
07.04.2017р.
Благовіщення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727645
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Зітхало небо.Плакав Ангел мій.
На перехресті доленьки-недолі
Навколішки стаю і прощення прошу
У твого болю.
Мій Ангеле,не плач.Усе мені пробач.
Любов незайману тобі не дарувала.
Я пеленала гріх.Кохання чистоту
Другому віддавала.
Розведені мости.Іх доля розвела.
Гірким полином стежку притрусила.
Молитва-каяття?А чи у фальш одягнені слова
І забуття пелена сива.
Хоч кожне слово щире,мов дитя,
Охрещене перед Святим Престолом.
Роздвоєна душа.Закутавшись у гріх
Ховає очі сором...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321676
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 07.04.2017
[i]Мироточать дерева…
Будять весну віді сну…
Земля несе свою первісність
природі і людству… А ми?..
Чим ми віддячуємо своїй матінці-землі?
Про це і не тільки… тут –
у моїх віршованих
роздумах.
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки землі, що прокинулися від зимової сплячки…
Наче та дівка, що йде до жаданого шлюбу – вінця,
Зимонька щедро дарує природі щасливі заначки –
їм вже не видно ні зачину пла́чу землі,
ні кінця…
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин…
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Бо нечестивці ті соки земні в чужину віджимають,
і чужиніє земля – чужим цвітом міняє покров…
Соки земні десь у небі, як хмари-отари, зникають,
сохне на ранах землі безневинно розхлюпана
кров.
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин...
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Соки землі… Хто за первісність «грішну» землі й чим
заплатить?
Чи потребує – й чого – та одвічна колиска – земля?
Їй надважливим є те, щоб її не засі́яли плачем,
щоб не буяла бур’яном її життєдайна
рілля.[/color] [/b]
25.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 07.04.2017
Над кошлатим килимком
котик вертиться млинком.
Гострить кігтики жартун.
Ну й вигадник, ну й пустун!
Стриб на бильце. Ну й мастак –
ловить спритного хвоста.
Причаївся і чека.
Раптом – сальто сторчака.
Вигина хвоста й гойда,
та на блюдце погляда.
Посмакує молочком
й чепуриться язичком.
Щоб не трапився конфуз –
розправля антени вус.
То пустує, то куня
заповзяте кошеня.
То зліта над килимком,
то згортається клубком.
То начубиться й ричить.
То притулиться й мурчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727604
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017
Матінко наша, Небесна,
Матінко всіх матерів,
Дитятко в утробі зачала...
Збори, рідна, зависть та гнів.
Тяжка Тобі випала доля,
У терню стелився Твій шлях,
Ти світ хоронила від горя,
Як сина несла на руках.
Тобі підкорилося небо,
У янгольських хорах псалми,
В земних, у буденних потребах,
В молитвах ідемо всі ми.
Дитя Твоє шлях свій життєвий,
Розп'ятий, на хрест покладе,
Гріхами напоєний... щемний,
В офіру себе принесе.
О Матінко наша, Небесна,
О Матінко всіх матерів,
Цілую сліди Твої хресні:
Рятуй від біди всіх синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727618
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Шановні поети і поетеси, мої чітачі щиро вітаю зі святом Благовіщення!!!
Бажаю здоров*я,миру і добра! Нехай Бог нам принесе у кожну родину, у кожну світлину радість ,тепло,достаток і благополуччя!
Весняний ранок, сонливий між хмаринок,
Щось не веселий, зажурливий сьогодні,
Там за вікном, весільний танок краплинок,
І всі радіють, цій чарівній природі .
Бруньки всміхаються,вмиваючись дощем,
І пробивається веселіш листочок,
Бузок окутується зеленим плащем,
Лине пташиний наддзвінкий голосочок.
Аж виграє, проміння яскравим світлом,
Ясна небесна голубінь золотиться,
По срібних травах малює візерунком,
Немов у казці все раптово іскриться.
Закружляв вітер з хмаринками у вальсі,
Вони ж біленькі, як лебеді літали,
Кричали радо, пташки у піднебессі
З весняним дощиком, усіх привітали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727601
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Весняний день почавсь солодким соком,
Заплакали берези навесні.
Сушив їм вії вітер ненароком,
Птахи весняні почали пісні.
Весна нас знову поведе на зустріч,
Покличуть в сад обох туманні дні…
Ми будемо дивитись очі - в – очі,
Проте, стояти знову мовчазні.
Нова прийде весна і нова зустріч,
Покличе нас обох в вишневий сад.
Ми будемо дивитись очі - в - очі,
А говорити буде зорепад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727599
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Старезна липа вікова
Нам готувала двом весілля
В весняний час
І скільки раз
Ми цілувалися в міжгіллі.
А знизу трави у росі
Світили нам, як з неба зорі
В тумані плавали хрущі,
Неначе кораблі у морі.
Ми говорили про любов,
Яке життя в нас буде взавтра,
І цілувались знов і знов
Під солов’їну ніжну мантру.
Старезна липа вікова
Нам готувала двом весілля
В весняний час
І скільки раз
Ми цілувалися в міжгіллі.
Не замовкали солов’ї,
Хрущі літали поміж вишень…
Здавалося, що вони нам
Гілляча липове колишуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727598
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Душа птахою в гай прилетіла,
Дух Початку принесла в сади.
Над гаями розправила крила,
В хвилюванні вібрують дроти.
То Овен в світ новий заявився,
Зміни нові приніс до Буття.
Світе любий йому посміхнися,
Без його ж неможливе життя.
Обдарований, бо первородний,
Перша посмішка в нього і цвіт.
Тож осипали... лавр благородний,
При народженні клали до ніг.
Бог Всевишній побалував вволю,
Дав сміливість, чарівність, порив.
Буйний норов, вітрів сивих волю,
Щоби в хмарах, як сокіл парив.
Живи довго, дав Бог тобі сили,
Довговічність також феномен.
Щоб тебе поважати й любили,
Не виймай своїх ріжок зрожен.
Ну... добавили гумору трішки,
Не цурайся заслужених слів.
Щоб частіше ходилося пішки,
Щоб в польоті ти там не змалів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727556
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
В білий іній черемшина
Заквітчалася,
Козаченько і дівчина
Там прощалися…
Ой, зібрався ж козаченько
Та й на війноньку…
«Бережи себе, серденько,» –
Просить дівонька.
Цілував козак кохану
В пишні губоньки,
Думав: «Доленько, лихая,
Мини любоньку.»
Черемшина ж відчувала
Чорну бідоньку,
Тої правдоньки не знала
Лиш лебідонька.
В білий іній черемшина
Знов квітчалася,
Війна пару розлучила –
Не вінчалися.
Колисає черемшині
Вітер білий цвіт…
В чорній хусточці дівчині
Тай не милий світ…
Ой, чарує черемшина,
Запахом п’янить,
П’є журбу сама дівчина –
Серденько болить…
21.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727499
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
А ти кохав, отой єдиний раз:
Без болю, без обману, без розлуки,
Без слів пустих, фальшивих фраз,
Не проливаючи пекельні муки?
А чи кохав, отой єдиний раз?
А ти любив, так чисто... без вагань,
Без сумніву, без пустоти, без зречень,
Без божевільних сподівань,
Без слів пустих, промов і речень?
А чи любив, так чисто...без вагань?
А ти чекав її, ту, неповторну,
Таку палку, квітучу, молоду,
Таку чарівну- водночас примхливу,
Таку закохану у тебе, мов в весну?
А ти кохав...любив...а ти чекав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 07.04.2017
За твором Лесі Утриско
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
---------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MLx7FD1ATg [/youtube]
А ти кохав отой єдиний раз?..
Оце питання надскладне,
Таке буває не так часто.
Кохання вірне лиш одне.
Воно прийти може й невчасно.
Коли здається: все пройшло,
І почуття всі заніміли,
Воно ж тебе усе ж знайшло,
Весною в серці задзвеніло.
І ти забудеш день, чи ніч,
Летиш до нього; сильні крила...
Не знаєш, може, там згориш,
Та повернутись вже несила.
Бо ти ж чекав її одну...
(Несе тебе дурне завзяття)
Ти так закоханий в весну...
О, вітре! Не згаси багаття.
Пройшли роки... Вже осінь рання.
Чи все ще так, як і було?
Чи дороге ще те кохання?
Невже, бузком вже відцвіло?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726767
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 07.04.2017
В глибоку осінь ми удвох вступили –
В літах обоє вже – і ти, і я.
У тебе – син і в мене теж два сини…
У кожного із нас – своя сім’я.
Синів батьками наших називають,
Бо й їх дорослі стали вже сини.
Своїх висот онуки досягають –
Міцніють і ростуть, мов ясени.
Нам солов’ї давно відщебетали,
І грози відшуміли теж давно.
Поважними людьми тепер ми стали,
Та про минуле спогадів – танок.
Студентами були в одному вузі,
На лекціях, в читалці – всюди вдвох,
На сесіях теж мали по заслузі,
Та трапилося горе під Різдво.
Немов крилаті ми лелеченята,
Літали по льоду на ковзанах.
Розлуки нашої то був початок,
Коли ти, впавши, ногу там зламав.
Тож витяжка, і гіпс, і стіни білі…
Так, плинув час – його ж не зупинить,
Й хоча усе здавалося стабільним,
Цей випадок життя наше змінив.
Ти там зустрів в халаті білім... долю,
А я не стала плакать, заважать,
Призначення одержавши, додому
Поїхала, не стала й заїжджать.
Пройшло життя. Ні, птахом пролетіло.
І раптом… зустріч, через стільки літ:
Не ті вже очі і волосся, й тіло.
У кожного із нас був свій політ,
Та тільки у душі щось… обірвалось,
Хай глухо, але в самій глибині…
Чому та на катку проста недбалість
Життя тобі змінила і мені?
Колись би долею це все назвали.
Чому ж вона так з нами повелась?
Чи може, не життя – ми казку знали,
А може, просто, мрія не збулась?..
1.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727498
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
[i]Написав би тобі...Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
/Олександр Яворський/
[/i]
Написала б тобі... Та пустим залишився б конверт.
Зміг би ти прочитати листа, у якому без літер
Біле поле незаймано-чисте і тільки на чверть
Того аркуша тінь поцілунків, журбою сповитих?
Як зібрати свої почуття й одягнути в слова?
Скільки раз намагалася, стільки ж терпіла поразки:
Рвалась думка з півоберту, наче тонка тятива
Під невмілими пальцями - я поставала без маски.
І сміялася правда у вічі мені, як дощем
У натягнутих струнах бриніла печаль безголоса:
"Що ж ти, мила, до нього крізь темінь - і ще, й знову ще?
В полі трави, що були за постіль, зібрали в покоси."
Що про мене? Вмістилася б сповідь в хвилину, проте
В нас немає і тої, тому у чорнильному морі
Я шукаю слова, та тобі не напишу про те,
Як хворіє есе в мені /наше/ між тисяч історій...
З вдячністю автору за хвилю натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Коли торкнеться сонця промінь
Вустами спраглої землі,
Проллється різних думок повінь,
І понесуть їх журавлі.
Летять вони туди, де тепло,
Де їм комфортно кожен раз.
Де сіра ластівочка клепле,
Там не бува ні сліз, образ.
Той світ наповнений любов"ю.
Нема там ненависті й зла.
Живою кроплений водою,
Тут не поборить радість мла.
Душа літає разом з ними,
За них радію, назад жду.
Не приживуться в серці зими...
Ще довго щастям цим живу.
Як завжди, поряд ти зі мною.
Розділим щастя пополам.
Не пройде доля стороною..
А поки вдячна я думкам....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727468
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Як же хочеться просто кохати,
Очі в очі, щоб іскри з душі.
Щоб без слів говорити, звучати,
Щоб співали в серцях солов’ї.
Щоб усмішка так гріла собою
І пестила чуттєві тіла.
Щоб цілунок став звабною грою
І торкнувся глибин всіх єства.
І безвільні та віддані волі,
Зову плоті, в політ їх нести.
Щоб в пульсації гарячій крові,
Озивалось:"Любов моя - ти!"
05.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727417
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Він кохав Її все життя,
Він торкався Її лиш очима,
Відійшла Вона в небуття,
А любов Його ще не згасима.
Він ще бачить Її красу
І ще чує чарівний голос,
Не здається іще часу,
Хоч й нестерпне це замкнене коло.
Він хотів привітати зі святом -
Відповіла мовчанням тиша,
Так багато хотів сказати -
Виявляється вічність сильніша.
Він кохав Її так давно,
В документі Його - дев'яносто.
Крутить пам'ять німе кіно,
Як втрачати коханих непросто...
ДЗЕРКАЛЬНИЙ ВІРШ
Як втрачати коханих непросто...
Крутить пам'ять німе кіно,
В документі Його - дев'яносто.
Він кохав Її так давно.
Виявляється вічність сильніша -
Так багато хотів сказати ,
Відповіла мовчанням тиша
Він хотів привітати зі святом.
Хоч нестерпне це замкнене коло -
Не здається іще часу
І ще чує чарівний голос,
Він ще бачить Її красу.
А любов Його ще не згасима,
Відійшла Вона в небуття,
Він торкався Її лиш очима...
Він кохав Її все життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727381
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Весна вигойдує боками,
Склав березень про труд їй звіт.
Бруньки напнулися із віт,
Готують світ вітать листками.
В долині бусли клекотять,
Влаштовують весільні танці.
А хмари, вітру вічні бранці,
Лобами небо борознять.
Шпаклює співом обшир шпак.
Своє «"Ку-ку!" пуска зозуля.
На сході ж спів пускає куля,
І воїн падає навзнак.
І світле, й чорне ця весна.
Цвіте зело, упившись кров’ю.
Скінчилась би скоріш війна,
Заштопалась біда любов’ю.
3.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727368
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Вже клин за клином линуть журавлі,
спішать із чужини до свого раю.
Несуть тепло на зморенім крилі,
весні відкривши шлях до ріднокраю.
І серце мре розчулено, коли
я чую сум і радість, й крик любові
в пташиному журливому "курли",
безмежно глибші, ніж в людському слові.
В негоду, в дощ і в зоряній імлі
веде їх клич. В нім – тайна диво-сили.
А ми, "царі", до рідної землі
цей потяг... в метушні життя згубили.
Розбіглись, розлетілись по світах...
Женуть нас злидні до чужого раю –
у найми – молодих і вже в літах...
Віками зло жене зі свого краю.
Невже це доля, воленька Небес?
Чом щастя люд на цій землі не має?.. –
Бо щастя в тих, котрі не ждуть чудес,
де одностайно зло народ долає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Наворожи мені, веснонько
Духмяного та й первоцвіту,
Помислів чистих і світлих
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Росяних ранків погожих
І щастя безмежного море
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Та й солов"їного співу,
І трав соковитих засіву
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Мирного неба блакиті
І радості сонця в зеніті
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Барвінку очей бірюзових,
І хоч би ще трішки здоров"я
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Міцності ще творчим крилам,
Горіння, неспокою й сили
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько
Віри, надії, любові,
Вони ж бо усього основа,
Наворожи мені, веснонько.
Наворожи мені, веснонько...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727304
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Мирогоща в серці завжди,
Чи зима, а чи весна.
Спомином мене обнявши,
Щораз в думах вирина.
Край села веде дорога,
Де малим ходив у ліс…
Що вертала до порогу,
Як гриби додому ніс.
На весні біля чугунки*,
Грали з хлопцями футбол.
І водили тут веснянки,
Першу тут зустрів любов.
Мирогоща в серці завжди,
Наче казка це село.
Дивно так колись назвавши,
Хтось поставив на крило.
І донині Мирогоща
Знов мене зове у ліс.
Я іду немов на прощу,
Тут родився я і ріс…
Чугунка* - залізниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727023
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017
[i][color="#0a325c"]Природа вже прокинулась від сну.
Травинка кожна вдихає весну.
Земля ховає оголені плечі.
А здалеку чути клекіт лелечий.
Діброви вбрались в зелений килим.
Клин журавлиний у небі квилить.
Вертають птахи до рідного краю.
У світі немає кращого раю.
Глянь, чепуряться сади і гаї.
Втішають піснями їх солов'ї.
Розкішним гіллям он бавиться вітер.
Всміхається небо сонцем привітним.[/color][/i]
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726913
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Весною в росах вмилася ранкових,
Рядилася ти в зорях світанкових.
Вкраїнська мова найдревніша в світі,
Першооснова сонячна в суцвітті.
З віків прийдешніх оріянська мова,
Від молока Матусі колискова.
В словах м’яких божественна вимова,
В душі єлей … сопілка калинова.
Розбиті скалки вічної перлини,
Лежать у краплях кожної клітини.
В віках стражденних нашої країни,
Співуча мова - трелі солов’їні.
Не заберете, серця не відняти,
Живий допоки буду колихати.
Бо не можливо вам її забрати,
Допоки мовлю, буду щебетати.
У грудях наших зранених руїна,
Її нещасна доленька чаїна.
Та в світі вічна пісня солов’їна,
Як мова вічна - вічна й Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726983
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Вона була самотня у саду,
Довкола з цвіту піднялась пороша.
Весняний дощик заховав сльозу,
Думками шепотіла... Я не ваша...
Колись він дарував їй небеса,
Вона була весела та щаслива
На плечі падала її коса
І небуло у світі більше дива.
Їх зігрівали ніжні почуття,
В морози люті, холоди осінні.
Попереду було таке життя,
Та не судилося, покрив все іній...
В руках вона тримала папірець,
У нім слова сумні... Я більш не з вами...
Коханню нашому настав кінець,
В листі було все сказано словами...
Вона була самотня у саду,
Довкола з цвіту піднялась пороша.
Чи то на щастя, а чи набіду,
Заполонила все довкола тиша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726972
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Весняний ранок сонячно, яскраво
замерехтів промінням золотистим,
і кольори у росянім намисті
відтінками всміхалися лукаво…
У небі білі хмари вальсували,
мережили блакить напрочуд гарно,
вони кружляли в танці філігранно,
і згодом, ніби привиди, зникали…
А ліс ще й досі бачив сни казкові,
хоч поряд голосили в церкві дзвони,
скрипіли й хилитались голі крони,
лунали в хащі звуки загадкові…
Долини сонячні сплели віночки,
сп’янів від пахощів весняний вітер,
і народилися слова із літер,
а потім заспівали, мов дзвіночки…
На зміну ранку день прийшов весняний,
заголосив у лісі хор пташиний,
і рій завис над квітами бджолиний,
їх вабив аромат весни духмяний…
Стояла мовчки, ніби під гіпнозом,
кудись завіялись думки мінорні,
лиш дивні звуки вітру у валторні
порушили мій стан анабіозу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726941
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Навіщо все
Оце мені, навіщо?
Ця прохолода прибережних скель?
Замішую кораблики, мов тісто…
Плету собі журу…
о карамель
Чутливих губ,
І сірість панорами
Із сяйвом дивних риб на мілині…
Ідуть у нашу гавань криголами
Із синіми китами
на спині.
Усе! до жнив
Не зібране колосся
Палає смолоскипами в мені.
…і світиться неоново волосся
…і гусне карамель
на глибині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726912
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
[i] [b]Дітям:[/b]
мертвим,
живим і
ненародженим…*
[b]Це ж треба так! В космічну пору світу,
Коли – лиш мить, щоб взнати його суть,
В війни гієні гинуть наші діти –
З опіль Донбасу вісті нам несуть.
Та не про них на цей раз тут балади –
Героям – слава!.. І батьківська дань! –
Хотілось би майбутньому зарадить,
Щоб вже повік не мати тих страждань.
Бо хочеться у злагоді прожити, –
Жадання те не кожному збагнуть! –
Щоб зла, ненависті зловісні ниті
Не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже, нових од і арій,
Нових Богданів, Байд, а чи Гатил,
Щоб в нас зродився свій по крові Дарій –
То й був би фронт – не в масть ворожу! – й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану,
Щоб усмирить імперську “благодать”,
Чи Ярославну – королеву Анну,
Щоб вла́дцям глузду свіжого додать!
До того й сам хотів би прилучитись…
Я Да́рка жду… свого на цілий світ…
Чи Роксолану… То знаменно чимось,
Як восени – нежданий клена цвіт!
То ж, люди добрі, більше вже не лаймось,
Живім в сумирі – з Богом і в миру́…
Зробив провину - неодмінно каймось!..
На себе й я отой тягар беру.
…І прийде час, коли тузи пузаті
Уступлять місце… розуму й добру.
Усіх диктаторів повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…[/b]
[b]Й наступить час… Народяться ще діти!
В країні щастя, не в глухім бору…
Від того нам вже нікуди подітись!
…Ще й цей тягар… на себе… я беру.[/b]
1.06. 2015
________
*...в День захисту дітей[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584885
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.04.2017
[i] [b]Дітям:[/b]
мертвим,
живим і
ненародженим…*
[b]Це ж треба так! В космічну пору світу,
Коли – лиш мить, щоб взнати його суть,
В війни гієні гинуть наші діти –
З опіль Донбасу вісті нам несуть.
Та не про них на цей раз тут балади –
Героям – слава!.. І батьківська дань! –
Хотілось би майбутньому зарадить,
Щоб вже повік не мати тих страждань.
Бо хочеться у злагоді прожити, –
Жадання те не кожному збагнуть! –
Щоб зла, ненависті зловісні ниті
Не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже, нових од і арій,
Нових Богданів, Байд, а чи Гатил,
Щоб в нас зродився свій по крові Дарій –
То й був би фронт – не в масть ворожу! – й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану,
Щоб усмирить імперську “благодать”,
Чи Ярославну – королеву Анну,
Щоб вла́дцям глузду свіжого додать!
До того й сам хотів би прилучитись…
Я Да́рка жду… свого на цілий світ…
Чи Роксолану… То знаменно чимось,
Як восени – нежданий клена цвіт!
То ж, люди добрі, більше вже не лаймось,
Живім в сумирі – з Богом і в миру́…
Зробив провину - неодмінно каймось!..
На себе й я отой тягар беру.
…І прийде час, коли тузи пузаті
Уступлять місце… розуму й добру.
Усіх диктаторів повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…[/b]
[b]Й наступить час… Народяться ще діти!
В країні щастя, не в глухім бору…
Від того нам вже нікуди подітись!
…Ще й цей тягар… на себе… я беру.[/b]
1.06. 2015
________
*...в День захисту дітей[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584885
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.04.2017
Вдягла весна рясну нову сорочку,
Мережану травою й першим квітом,
У жовтому кульбабовім віночку
Й блискучими листочками на вітах,
Прийшла вона і з піснею дзвінкою,
Заколисала річку, ліс, долину…
Й стояло все, зчароване, довкола,
Завмерли сиві росяні краплини. 8.05.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726878
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Меня нарекли Еленой.
Еленой меня крестили.
Живу в этой жизни бренной,
Мечты разбавляя былью.
Колотит судьба порою,
А всё же её лелею.
Быть может чего-то стою,
А думать о том не смею.
Люблю эту жизнь до дрожи,
Где каждый рассвет пленяет,
А всё же уйду… а всё же.
(Бессмертия не бывает)
…Чрез пару лихих столетий
Приду на свою могилу.
А вспомню ль глаза я эти,
И вспомню ли всё, что было?
На камне тоскливо-сером
Черты без души и света!
Не вздрогнут, ни кровь, ни нервы,
О мне незнакомых летах!
Я буду стоять - чужая,
И просто смотреть на дату,
Бесслёзная и немая.
(Моя ли была утрата?)
Конечно же, я не вспомню.
Природа - закономерна:
Рождаясь, судьба по новой
Нутро заполняет скверной!
…Меня нарекли Еленой.
Еленой меня крестили.
Была ли себе неверной,
В растрате любви и силы?
Была ли себе подругой,
Ругая свои безумства,
За то, что бывала грубой,
В душе подавляя чувства?
Была ли так сильно грешной
И кто обо мне молился?
Могу ли иметь надежду
На то, чтоб сюда
возвратиться?...
17 ноября 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724900
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Кожен наступний день – це насправді шанс,
Спроба почати вкотре усе спочатку:
Ще раз у долі випросити аванс,
Спробувати привчитися до порядку –
Передусім у помислах, в голові,
Порозгрібати мотлоху цілі стоси…
Просто радіти променям у траві,
Що на нитки нанизують срібні роси.
І не бажати більшого, лиш тепла
В рідному колі, в лоні своєї хати,
Де, мов листку весняному від стебла,
Взяти тобі судилося свій початок.
І зрозуміти істину, що життя –
Чи не найбільше диво на цій планеті!
Вкотре урок важливий собі затям:
Скільки б тобі не випало прірв і злетів,
Дім твій насправді там, де душі й думкам
Те́пло, коли вертаєшся хтозна-звідки,
Де між долонь надійних садівника
Ти – просто квітка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Викрикнув щось горобчик на кущику калини,
Вітер надув намет і шарудів у вікні.
Від денної утоми нили солдатські спини,
Нехитра вже вечеря на ящиковім дні.
В куті палахкотіла по мирному буржуйка,
Лилась розмова щира про дім та про сім’ю.
Торкнулася невабом щоки солена змійка,
Згадали побратимів, на небі що в строю.
А ніч вже накривала темним шатром простори,
В дозір ставали вої, що духом все міцні.
Пліч о пліч, поруч, не стрінеш кращої опори,
Прикритий тил надійно, - то сила в боротьбі.
31.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726657
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
«Чи розлюбив ти жах, нудьгу їх,
Мандрівниче,
Сумний, задуманий,
На вогняних вокзалах, що оточили Всесвіт?»
(Еміль Верхарн)
Мій візит до замку Раха наприкінці листопада 1982 року давно перетворився на легенду. Він обріс такими вигадками і міфами, що мені самому (теж у певній мірі вигаднику і міфотворцю) самому стає незручно, коли я читаю в якомусь черговому збірнику, що випускає Товариство дослідження паранормальних явищ Ірландії черговий опус про себе і той, тепер вже давній вояж землями графства Кілкенні. Зазначу одразу, що замок Раха я відвідав не в пошуках чогось таємничого і потойбічного, як це пише у своїй статті «Огляд досліджень привидів норманських замків графства Кілкенні» Даніель МакАлістер, а просто з бажання побачити замок де жила родина Свіфт – та сама родина до якої належав Джонатан Свіфт. Крім того мені кортіло побачити замок де жила родина Райт, яка дала світові Вільяма Болла Райта. Такого знавця і майстра генеалогії не було і більше не буде. А ще мені кортіло побачити стіни, де творив Годвін Мід Пратт Свіфт – винахідник першого в світі літака, якого він запустив за допомогою катапульти з даху замку у 1857 році. Щоправда, він чомусь посадив за кермо своєї «повітряної колісниці» дворецького, а не власну персону, і літак пролетів небагато – пішов в піке і грохнувся на землю. Дворецький (ім’я якого загубилося у нетрях історії) поламав руки і ноги, але вижив, а це не аби що. Саме з такими думками я і вирушив до замку Раха, що мовою сасенех зветься Фоулксрат. Але я звик замки нашого смарагдового острова називати ірландською.
До замку мене підкинув на машині Крістофер Боул, адвокат, що потім зайнявся нерухомістю. У нього були свої справи в Кілкенні, і як старий добрий знайомий, він погодився зробити невеликий гак і завести мене до замку. Так що, оті всі повідомлення, начебто я їхав туди на бричці, що була запряжена мулом, а кучером був сліпий на одне око старий моряк – суцільна вигадка. Не знаю, чому про це написав Олівер Кросбі в статті «Таємниці родини Де Френ» (часопис «The Journal of Irish Research Society study of ghosts», 1985, V. 52, N 3, P. 145 – 167). Не знаю, хто йому це наплів і для чого. Я вимагав офіційного спростування і не раз, але схоже редакція часопису більше шанує своїх сумнівних дописувачів, аніж істину. Більш-менш правдиву замітку про мій візит до замку Раха опублікувала газета «Айріш таймс» («The Irish times») у випуску від 30 червня 1986 року. Замітка називалась «У замках живуть не тільки люди». Написав її який анонім під псевдонімом R. T. Хто це, і чому він сховався під псевдонім – мені так і не вдалося встановити. Редактор газети – тоді це був Леонард Сміт – відповів мені, що замітку йому прислали поштою, на конверті не було зворотної адреси, але він вирішив її чомусь опублікувати. І то в тій статті неправильно викладена послідовність подій і чомусь зазначено, що після відвідування замку я довго лікувався від депресії в доктора Фергала Хейса, що мене вкрай обурило – депресії в мене ніколи не було, а доктор Фергал Хейс не психіатр, а ентомолог. До того ж тоді я ще не мав честі буди з ним знайомим. Я не буду перераховувати всі вигадки і плітки, які в свій час так смакувала преса, що так полюбляє різні псевдосенсації. Це зайняло би цілу книгу. Та і для чого це переказувати? Краще розповім, як воно було насправді.
Отже, наприкінці листопада 1982 року я їхав на задньому сидінні машини «Форд Консул» 1975 року випуску і думав про давні родини лицарів Де Френ та Перселл. Ці нормани, що осіли на завойованих ірландських землях, збудували гордий замок Раха в 1349 році, коли по всій Європі лютувала одна з найстрашніших в історії епідемій чуми, лицарі, що воювали у війську короля Англії Едварда ІІІ, брали участь у Столітній війні, щербили свої мечі у битві під Кресі та захопили Кале. Лицарі, що були завойовника та поневолювачами селян з ірландських кланів, потім стали більшими ірландцями ніж самі ірландці і були серед тих, хто підняли повстання за незалежність Ірландії в 1641 році і підняли над своїм замком прапор Ірландської конфедерації – зелений з арфою короля Дагди. І потім, коли військо Олівера Кромвеля втопило Ірландію в крові, втратили все – і замок, і землі, і дехто – саме життя, але селяни продовжували себе називати себе «селянами Перселлів», певно, за звичкою, як людина в давній Ірландії належала в першу чергу до якогось клану, і це було назавжди…
Їхали ми через місто Кілкенні (ірландською Кілл Хонніх), там трохи затримались – Крістофер мав в Кілкенні термінові справи. Заодно ми зазирнули в паб і перехилили по кварті чудового пива «Гіннесс Драут» та ще кращого елю «Беміш Айріш Стаут». Хоч кріс і був за кермом, але пиво та ель не зашкодили – ні йому, ні автомобілю. Місто Кілкенні викликає в мене, нажаль, переважно неприємні асоціації. Саме в Кілкенні засідав «парламент» тої частини Ірландії, яка була під контролем короля Англії. І саме тут був прийнятий в 1367 році горезвісний «Статут Кілкенні», згідно якого заборонялося розмовляти ірландською мовою, носити ірландські імена і прізвища, слухати ірландських бардів, казкарів та музик, дотримуватись ірландських звичаїв, носити ірландський одяг. Багато замків і міст графства Кілкенні мають сумну історію нескінченних трагедій.
До замку Раха Крістофер довіз мене аж ввечері. Листопад того року був понурий і мокрий, сонце сідало рано. Крістофер попрощався зі мною і сказав, що мусить вертатися в місто Кілкенні – там у нього забагато справ. На той час замок Раха був уже давно проданий і перероблений в готель. У замку жив на посаді чи то каштеляна, чи то управляючого готелем мій старий знайомий художник Джек МакКен. Справжнє ім’я його було Ернест МакКен. Ми з нам познайомились на виставці сучасного мистецтва в Дубліні в 1977 році. Він малював пейзажі та портрети маслом – технікою в той час вельми зневаженою. Картини мені його страшенно подобались. В них було щось глибоко ірландське та ностальгічне. Мені здається, він погодився працювати управляючим готелю не з фінансових міркувань, а з бажання усамітнитись і серед тиші ірландської глушини малювати свої картини. Він більше 50 років прожив в цьому замку і покинув його тільки в 2009 році.
Я підійшов до воріт замку коли з неба лила нудна і неприємна мжичка, сутеніло, стелився туман. Перед тим як смикнути дзвоник, я поглянув вгору – у вікні замку я побачив бліде жіночі обличчя. Жінка з якимось глибоким сумом подивилась на мене, смикнула рукою гардину і зникла в глибині кімнати. Двері відчинились – на порозі стояв Ернест: «Шон! Друзяко! Заходь! Ти не уявляєш, як я радий тебе бачити!» Я скинув мокрий плащ і крислатого капелюха. «Заходь, заходь! У мене є віскі «Мідлетон», розтоплений камін, я насмажив баранини, посидимо як в старі добрі часи!» Ми сиділи біля каміну і говорили. Про живопис та старовинні замки, про поезію Єйтса та Данте. Потім Ернест показував свої нові картини... Розмова зайшла про його життя. Він сказав, що задоволений самотністю, є можливість малювати і читати, справи в готелі йдуть гірше нікуди: туристів зараз немає, готель порожній і я буду першим гостем за останні два місяці. Я запитав:
- А хто ця жінка з таким блідим обличчям? Покоївка? Прибиральниця? Кухарка? Я бачив як вона визирала в вікно...
- Ти що, Шоне! Я живу в замку один. Я тут і директор, і прибиральник, і сторож, і кухар, і бухгалтер... У замку крім мене давно нікого немає!
- Але я бачив!
- Ти серйозно, Шоне? – він подивився на мене якимось дивним поглядом. – Ти справді бачив обличчя жінки у вікні замку? Давно не було в нас цієї гості... Це Бліда Жінка. У цьому замку люди багато разів бачили у вікні це обличчя. Так триває вже не одне століття... Це дочка лорда Перселла. Колись давно, у 1454 році лорд довідався про роман дочки з одним ірландцем і дуже негативно поставився до цього, розгнівався на дочку та її коханця. Він зачинив дочку в башті замку і заморив її голодом. З того часу привид цієї жінки інколи визирає з вікна замку і сумно дивиться на гостей...
- Сумна історія...
- Шоне, скажи мені правду: ти навмисно приїхав до замку саме сьогодні, 28 листопада?
- Ні, ця поїздка була спонтанним рішенням. Просто я занудьгував, хотілося побачити твої нові картини, дізнатися, як взагалі малюється відлюднику...
- Якщо це справді так, то це ще більш дивно... Бо ця ніч в замку не зовсім звичайна... Щороку саме в цю ніч тут відбуваються досить дивні події і я, якщо чесно, щороку зі страхом очікую наближення цієї ночі і навіть радий, що замок порожній і відвідувачів готелю немає... Добре, Шоне, можеш вибирати собі будь-яку кімнату, яка тобі сподобається, якщо щось – клич мене – я буду спати внизу. Хоча я навряд чи допоможу, якщо почне відбуватись щось справді моторошне...
Я не дуже то зважив на його слова, піднявся кам’яними гвинтовими сходами на третій поверх і зайняв порожню кімнату з аскетичними меблями та стінами з дикого каменю – без штукатурки та побілки. Я втомився і швидко заснув на старезному дерев’яному ліжку. Прокинувся я несподівано, опівночі без будь-яких причин. У замку було темно і тихо. Знадвору теж не доносилось ніяких звуків і жодного промінчика світла. Раптом я почув в кімнаті важкі кроки. Хтось розмірено ступав по кам’яній підлозі – таке було відчуття, що людина несла на собі якусь важку ношу. Світло чомусь не запалювалось, я присвітив ліхтариком. У кімнаті було порожньо, але важкі кроки наближались, вони лунали поруч біля мене. Таке було відчуття, що хтось пройшов біля мене – великий і важкий. І невидимий. Я виставив руки вперед, але вони ловили тільки порожнечу. Потім все стихло. Спати я вже не лягав, навмисно лишився очікувати і сторожувати і запалив свічку. Пройшло біля години. Я вже почав нудьгувати, коли раптом важкі кроки пролунали знову. І тут раптом в порожнечі кімнати з’явився воїн в латах, шоломі та з алебардою на плечі. Він крокував, як крокують солдати на варті – міряв кроками простір і час, пройшов мимо мене (я буквально заціпенів і не міг поворухнути ні руко, ні ногою). Потім пішов до гвинтових сходів. Я крикнув йому: «Солдате!» Він навіть не озирнувся. Я спробував наздогнати його і покласти руку на плече. Але він розтанув в повітрі – рука моя відчула тільки порожнечу. Заснути я вже не міг. Решту ночі я блукав замком - кімнатами на різних поверхах. Зайшов в чергову порожню кімнату і сів на ліжку. Свічку поставив на стіл. Раптом двері з грюкотом зачинились. Потім після короткої паузи тиші в кімнаті почувся жіночій сміх. Я вже очікував, що зараз щось буде відбуватися. І не помилився. Раптом прямо з повітря кімнати виникла жінка в яскравому платті – з червоним, жовтим, зеленим та помаранчевим візерунком. Такі плаття носили в Ірландії в XIV столітті. Вона кружляла в танці по кімнаті і сміялася. І кімната заповнювалась сильним запахом бузку та польових квітів. Я покликав її: «Леді! Ви завжди такі веселі чи тільки мені хочете показати цей прекрасний танець?» Але чарівна леді раптом зникла. Хоча запах бузку і польових квітів продовжував стояти і густіти в кімнаті, і його було чути до самого світанку.
Вранці я спустився в хол – там на мене вже чекав Ернест з кавою – міцною і запашною. Біля розтопленого каміна. Він запитально подивився на мене. Я розповів йому про все, що пережив минулої ночі. Він якось полегшено зітхнув і сказав:
- Щодо привида солдата, то справді, він з’являється щороку у цьому замку в ніч на 29 листопада. Колись, у 1390 році тут в замку Раха був міцний гарнізон англійських військ. Тоді йшли нескінченні війни. Ірландські клани тіснили англійських колоністів, крок за кроком відвойовували свої землі, здобували та руйнували замки англо-норманських феодалів. Трапився в цьому замку такий випадок. Один солдат заснув на варті. За це його покарали – скинули з башти вниз і він розбився на смерть. З того часу він кожного року в цю ніч в повному озброєнні крокує замком, охороняє його, щоб спокутувати свою провину. А щодо жінки в яскравому одязі, яка залишає за собою аромат бузку – я не знаю. Я нічого не знаю. І тутешні жителі теж. Але її часто бачили в замку... Особливо осінніми вечорами... А іноді просто несподівано замок наповнювався запахом бузку і лунав сміх...
Я ще пару днів погостював в замку Раха, а потім повернувся в Дублін. Але ніколи не міг забуту ту жінки в яскравому платті. І той аромат бузку приходив до мене часто... Колись згадуючи ті події я написав таке:
Серед стін, старіших за саму Смерть
Бузку аромат серед осені – ірландської,
Мокрої, злої, просякнутої туманами безнадії.
Леді в яскравому платті!
У цьому світі бракує кольору,
Бракує світла і радості.
Серед стін, що знали тільки війну й жорстокість
Станцюйте мені танок радості, дайте забути
(Хоча б на мить)
Життя моє сумне,
Мій шлях, всипаний каменюками,
Мої дні отруєні зрадами,
Мої хвилини, пробиті кулями,
Мою молодість втрачену марно,
Розстріляну на вулицях Белфаста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726667
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Відкритий океанський простір,
Сполоханий бурхливими вітрами,
Забутий Невідомий острів
З розбитими у піні берегами.
Там павичі навколо самок
Розпушують хвости, як опахала.
Для них цей острів, наче замок, —
Папуга кольорова закричала.
На пальмах мостяться ліани,
Спивають із дерев останні соки.
Блудливо-неземні тумани
Тривогу стелять і неспокій.
Чи вивчить він свої глибини,
З історії, для корисних копалин?
Його початок — зсереди́ни...
Чи зникне від наявності прогалин?.. 12.05.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726633
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Хочеться щастя, і світла, і трохи тепла.
Хочеться птаха, що в грудях, пустити на волю.
Хочеться жити для когось й згоріти дотла,
Й знов відродитися і не пізнати вже болю.
Болю і відчаю – пустки утрачених днів,
Світлом від світла мережити дні… на поталу?
Хочеться птахом у небі радіти весні,
Сонцем славетним впиватись безтямно, до шалу!
Не сподіватись – надію убито давно,
Та не зневіритись. Як же тоді поміж люди?
Хочеться неба в долонях, а не за вікном.
Неба на двох і на двох одну пісню, до згуби.
Хочеться піснею тою летіти в світи,
Ті, де живе й не вмирає високе й одвічне.
Зрештою, хочеться в щасті себе віднайти
І римувати те щастя з коханням величним.
світлина автора)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726652
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2017
Не спить солдат, коли він на війні,
Коли гримлять снаряди, міни, «гради»,
Лише ті миті, що зовуть «німі»,
Дрімоту викликають із засади.
Подушкою тоді стає кулак,
Часами приклад свого автомата,
І засинає в тишині юнак,
Забулася у сні війна проклята.
Матуся поруч, біла чомусь вся,
Стіл накриває, пригощає сина…
Посеред столу ставить карася,
Бо повернулась із війни дитина.
На покуті ікона в рушнику,
Молиться син з матусею до Бога.
І прокидається від дотику...
Знову у бій… І на душі тривога.
Нелегкий бій - лишитися б живим,
Потім заснути, сон той додивитись.
Туман біжить, чи це звичайний дим,
Солдату треба ворога відбити.
А вже тоді додивиться свій сон,
З матусею поснідають обоє.
І заспівають пісню в унісон,
Про мир, про друзів і надійну зброю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726545
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Кліпи серії "Замки України" - Студія ОХ
(частина четверта)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A7zaqR8zuvA[/youtube]
---------------------------
Щасливий той, хто має власний Дім –
будинок, за́мок, хату чи кімнату –
і відчуває його прихистком своїм,
де затишок не створений за плату.
Не треба золота, коштовних пам’ято́к,
химерних примх дизайнерського раю.
Достатньо теплої розмови чи книжок,
простої їжі чи смачного чаю.
Щоб душу зігрівав маленький світ –
звучала тихо музика знайома,
в вазонах квіти, а на кріслі кіт,
та головне, щоби були всі вдома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726618
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Странные люди лирику пишут
И различают цвета у души.
Странные люди лирикой дышат,
Тайные знаки,вонзая,в стихи.
Мне в середине тепло между ними.
Белые шрамы - совсем не болят,
Но мироточат все давние раны.
Камнем прозрачным - слезинки блестят...
Чёрною ночью время раскрыться
Лилии белой - банальный уют.
От ожидания чуда - не спится
И менестрели - сладко поют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726570
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
[u](Мій рідний край - Чернігівська земля - чарівний Тростянецький дендропарк, названий Українською Швейцарією).
[/u]
Краю мій рідній, праотчий –
Вільне поліське село,
Люди, мов птахи, співочі –
Роду мого джерело.
Там моя батьківська хата
І заповітний поріг,
Запах любистку і м’яти
Й небо високе вгорі.
Там мені мама і тато
Дух гартували в труді,
Юність моя там крилата
Швидко промчала тоді.
Й грози там перші шумливі,
З гуркотом перших громів,
Й перше кохання щемливе –
Сніг його рано замів.
Краю міій рідний коханий,
Я твоє вірне дитя,
Пісня хай ця не стихає,
В серці звучить все життя!
Краю мій рідній, праотчий,
Вільне поліське село,
Люди, мов птахи, співочі –
Роду мого джерело.
22.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726461
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Ой, росла калина біля річки,
Соловей стеріг її щонічки,
А як сонце день свій привітає,
Кущ, як біле диво, зацвітає.
Ой, росла калина біля тину,
І співав їй вітер, мов дитині,
Колискову пісню тихо-тихо:
«Хай мине тебе, кохана, лихо.»
Ой, росла калина біля хати:
«Досить, козаченьку, вже зітхати,
Бо любов сміливих поважає,
Бо в житті всьому-всьому межа є.»
Ой, росла калина у долині,
Тут козак зізнається Галині.
Їх зозуля буде забавляти,
А калина й Бог благословляти.
Ой, росла калина на обніжку,
Ходять туди ніжні босі ніжки,
Хай стерня ті ніжки не поколе,
Й стежка не загубиться ніколи.
23.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726466
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2017
Я зустріла тебе у снах
На таємних просторах ночі,
Ти вірвавсь на семи вітрах
В мої мрії казково- дівочі.
У пустелі плекав сади,
Й буйні клумби у подарунок.
Я дбайливо зібрала плоди
Й скуштувала п янкий поцілунок.
Ми шукали планету мрій,
А відкрили зорю кохання.
Збудували мости надій,
В час взаємного сподівання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726497
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Співає мати колисанки сину,
Стежинку-долю вишиває в майбуття.
Тріпочуть ручки, наче птаха крила,
Так хочеться, вже хочеться літать.
Співає мати ніжну колисанку,
Гаптує долю щирим вишиттям.
Курличуть в небі десь веселики крилаті,
Летять вони у рідний край, спішать.
Росте маля, міцніють його крила,
Лелеки звили вже гніздо своє.
З весни у весну прилітатимуть щасливі,
Нестимуть радість у життя моє.
Спішать роки, щовесни на подвір’я
Веселики несли свою весну.
І, не оглянувшись, мати постаріла,
Подарувавши синові весну.
У хаті тій новий вже сміх лунає –
Обійстя повне сміху онучат.
Лелеки все летять до свого краю,
Співати колисанки і для пернатих дитинчат.
© Тетяна Гриндула, 29 березня 2017 р. (00 год. 25 хв.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726504
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Розкинуло обійми сонце –
Готове гріти,
Наснагу лити в серця гронце
І стежку літу
Уже потрохи прокладати
Поміж розмаю,
Будити дум-ідей карати
Про вічність краю,
Ясне таке, без крапки тіні,
У жовтій льолі,
У небі пише Україні
Щасливу долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726500
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
І знов одвічна порожнеча й пустка,
У закутках душі гуляє протяг.
Ліси думок ламаються на друзки,
Летить життя вперед, неначе потяг.
А пасажири у звичайних справах:
То розмовляють, то смакують шинку.
Немилосердний час колосів чавить,
А я ж у всесвіті маленька порошинка.
Лукавий світ, оманливі закони...
Укотре позбавляюся ілюзій.
Змішалися, як мови Вавилону,
І люті вороги, і любі друзі.
Розрадить хто задуму полинову,
У серці світлу воскресить надію?
«Скажи, мій Боже, – я благаю знову, –
Чого у світі цім не розумію?»
30.03.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726492
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Я українець з ніг до голови,
Ніхто не вирве з серця Україну,
Бог в мене свій, ікони, хоругви,
Її я берегтиму до загину.
Мене Дніпро виховував зажди,
А древній Київ гуртував родину.
По них вивчав історії сліди,
Вони зростили з малюка людину.
Матусю, Україно дорога!
Я тут живу, бо тут я народився,
Тут перший крок відміряла нога,
Пішов у світ і в нім не заблудився.
Мене ти вчила, матінко моя,
Щоб я ділився у житті окрайцем,
Спасибі тобі, матінко земля,
До скону я залишусь українцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726491
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Дивом світить промінь ясний,
Лужок зеленіє.
Сипле в душу краплі рясні,
Гай в піснях хміліє.
З святом щиро всіх вітаю,
З святом Олексія.
У душі вам дивограю,
Хай весна посіє.
Вже прийшла вона в віночку,
В долах мед черпає.
Відсьогодні у гайочку,
Соловей співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726482
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Пила цілющий сік берези на світанку,
Купалася в ряснім промінні сонце-зливи,
Мене весняний ранок ніжив, мов коханку,
Вуста і очі усміхалися щасливо…
Блакить небесна у перистім хмаровинні,
Космічна височінь, прозора й безневинна,
Цілунки сонця на щоках у ластовинні,
І радість у душі, як океан, глибинна!
П’янить повітря соком «фреш» із трав і квітів,
І виростають в мене крила непомітно,
Співає пісню в небесах весняний вітер,
А я лечу в солодких мріях понад світом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726488
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Він любить її за зірками,
Десь там, де вони струмками
Ллють світло за обрій далеко...
Вона у надії чекає,
Він зустрічей уникає...
І сам відліта, мов лелека… 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726478
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Дивилась сумно цілу зиму
Услід замерзлим перехожим
І на снігу писала риму,
І щось нашіптувала, може.
Зраділа Лавочка: Весна!
Усім всміхалася привітно,
Така ця посмішка ясна -
Присядьте тут у парі з Квітнем.
Ось цих закоханих зігріє,
На тлі небесного атласу
Розсипле зоряні всі мрії,
Так в унісон веснянім гласу.
Сама, з дуетом із берізок,
На килимку із споришів
Утерла спогади зі слізок,
Збирала промені в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726472
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Д'опьяна негой не дали упиться
И не успела поблагодарить.
Я не успела тобой насладиться!..
Некого - ни упрекать,ни винить...
Если позволят,снова приснишься?..
А позовёшь,за тобою пойду...
Горсточку зёрен кину для птицы,
И у калитки цветы напою...
Знаю,что нежности лучик приветишь...
Знаю - захочешь мгновенье продлить...
Если ты солнце в объятиях встретишь,
То не спеши,не спеши уходить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726462
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWuuqtmyGCw
[/youtube]
Море любит лишь сильных и смелых,
Кто не может грустить, унывать,
И зовёт к себе только лишь верных
Тех, кто может всегда побеждать.
Когда в море тебе чуть взгрустнётся,
В этот миг ты печаль обмани.
В твоей памяти всё же найдутся
Епизоды красивой любви.
Пусть от бед тебя в море спасают,
С тобой будут в ненастье всегда.
И в минуты тоски утешают...
Пусть лишь лёгкими будут шторма.
Я желаю семь футов под килем.
Знать,попутного ветра всегда.
Ну, а море всегда только в штиле...
Чтоб беды вам не знать никогда...
Не забудьте о вере, надежде,
Что спасают во все времена.
Пусть спокойно всё будет, как прежде.
Будет ласковой с вами волна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726458
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 31.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2017
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 30.03.2017
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 30.03.2017
[i][b]"
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи."[/b][/i]
[b] [i] Гостя[/i][/b]
Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі.
По зів`ялій траві вітер гонить вчорашні сліди
І твої, і мої, щоб сховати від світу найдалі
Несміливу любов, що ятритиме пам`ять завжди.
І допоки ми віримо в те, що себе обдурили,
Переправу змінили й в нікуди наосліп втекли,
Забувай мене, чуєш?.../ щоденно...щоночі...щосили.../
Як і я забуваю в холодних обіймах імли.
Бо прийде знову завтра, в якому нас більше немає, -
Розсміється /підступно/ в обличчя сльотавим дощем.
Пам`ятай мене /зможеш?/ найбільшу із втрачених таєн,
Ту, що вирвала з серця /по собі/ мільйони поем....
/04/03/2017/
[i]
З вдячністю Наталочці за мить натхнення)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Я – кава з чіпким ароматом коханої жінки:
Пригубиш, полюбиш /до згуби/. Мереживом ночі
Вполюю, зцілую, чуття замалюю в відтінки,
Де фарби і тіні змішаються в трепетне: «хочу»…
Надпий і впусти павутиння п’янкого бажання
Блукати по тілу. Та падай в натягнуті сіті
До мене. Відчуй, як під шкірою терпне графіті
Продуманих дотиків наших з тобою повстань. Я
Буду тобі чорним лісом – блукай до світанку;
Незайманим цвітом садів, що дозріє у вишні –
Смакуй і рятуйся. /Врятуй мене!/ Згадуй колишніх
Й в мені забувай… Загойдай. Заримуй в колисанку
Ці тіні на стелі в полоні одної октави,
Де я - Nota bene, в тобі одізвуся… Проллюся
Густим ароматом дурману в тенетах спокуси,
Бо я просто жінка. Твоя. У тональності кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Побралисі молодята, полігали спати...
Шо там було- вже розкажу, бо мусите знати.
Так юш було, жи м сама не могла заснути,
Мусіла старому свому під паху зіхнути.
Та то діло молоде, добре жи сі любліт*,
Таких знаю у селі, жи сі і но чубліт*.
Як їм вснула- не згадаю, так ми було файно,
Мій старий ше ого- го, має моци...а й но.
Встала м тихо, йду до кухні снідані ладити,
Тепер мушу крім старого, зятьови годити.
Наладила*, напекла, кави наварила,
Ну а моя молодьож ше сі не збудила.
Але чую, жи не сплєт, шось си там говорят,
Я їх кличу на снідані, а вни цуда* творят.
Каже зять, жи не голодні, встанут до обіду,
Ой як добре, я тим часом за хлібом поїду.
Осідлала старий ровер, як Стефко кобилу,
Так педалі моцно кручу, до обіду встигну.
Вернула м сі з тої будки, ногами не крешу,
Засапана, захекана... то правда- не брешу.
Скоро тіста намісила, пирогів зліпила,
А сама як та коза, жи води не пила.
Кличу свої молодята до обіду встати,
А вони і в вус не дуют, не вилазіт з хати.
Так і вечір наступив, і знов свіже ранє,
А вони собою ситі, бо їдят коханє.
Ви то доню споживайте плід свого кохані,
Тілько йдіт сі подивіт, шо сі робит в стайні.
Всі сі кури подавили вашими гумками,
Жи с те з ночи покидали ме жи патиками.
Тілько квочка сі лишила, бо з гнізда не злізла,
На дворі ше трохи зимно, а вна чось облізла.
Я тепер ка ніц не знаю, бо в тім всім сі гублю:
Котрим ліпше? Жи сі чублєт? Чи тим, жи сі любліт?
Любліт- люблять, чублєт- чублять, наладила- наготовила, цуда- дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726316
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Казалось бы – грустить не надо.
В семье царит любовь и лад.
Но вдруг ворвалась туча с градом…
«Шерше ля фам» - и в сердце яд.
В такой момент – попей водички…
Рецепт поистине простой.
Спасёт природа, щебет птички,
Общенье с лесом и с рекой.
О сокровенном - лес расскажет.
Ведь у него не счесть проблем.
Река пейзажи мне покажет.
У нас с ней масса общих тем.
Зайду в тенистую аллею.
Там есть заветная скамья:
В любви признался мне, робея,
Итог: счастливая семья.
На берегу пруда взгрустнётся.
Заплачет ива надо мной.
Но сердце радостно забьётся –
Шаги я слышу за спиной.
Пусть назначаются свиданья.
Всю нашу жизнь, как в первый раз.
Любви – синхронное дыханье
Спасёт от стресса в трудный час.
30.03.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726429
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Зникла умить – не стало…
І невідомо де…
Часу пройшло немало,
Сум із душі не йде…
Мрію тебе вернути -
Холодно по ночах.
Важко без тебе бути,
Плачеться при свічах…
Доле, де ти? Чи ти жива?
Плачу очима карими…
Плачу очима синіми…
Зеленими, як трава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726366
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Срібні зорі зігріті весною,
Пломеніли у ранішній млі.
Ніби кликали вслід за собою,
Дарували кохання мені.
Тихо роси упали на трави,
Шепотів щось зажурений ліс.
Вдалині відбивались заграви,
Вітер дощик весняний приніс.
Впали дрібно на землю краплини,
Підбирала акорди весна.
І доносився звук щохвилини,
Заспівали пісні небеса.
Полетіли весняно над краєм,
Ті акорди то вгору, то вниз.
Їх коханий з тобою стрічаєм,
Почуття воєдино злились...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726409
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
“ -Між поцілунками
Зорі такі”… “ -Облиш,
Сонце із півночі. Небо з крихкого велюру.
Маки за обрієм. Завтра - впаде Париж.
Хто я на цих оборонних
холодних мурах?
Не розпрощатися,
Не розминутись ніде.
Вітер здійматиме порох на попелищі.
Нині – кохаймося! Завтра - я вб”ю тебе.”
Трави зволожені.
Небо все нижче… нижче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716686
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 30.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QyuG2dk1aMA[/youtube]
Олексій, Олекса теплий.
Яке славне це ім"я!
Він весну красиву клепле,
Відійшла зима сумна.
Олексій - води потоки,
Зрушить рибу у ставку.
Це вже звірів перші кроки,
Перші квіти в квітнику.
Ніжна пісенька вівсянки,
Журавлів знайомий крик.
Дощові пливуть хмаринки.
Дощ - це справжній чарівник,
Він віщує урожай
і рої багаті,
Бо Олекса робітник...
Славимо це свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726393
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Зберемо народ у єдину родину,
Родина прославить свою Україну,
Червона калина, красуні дівчати,
Родині тут жити, для нею тут свято.
Лани із житами і ріки, як криця,
Нехай України імення святиться.
Душа щоб козацька завжди була вольна,
А щира родина в віках хлібосольна…
Не маємо права ми землю лишати,
Бо може прийдеться іще воювати.
Нам гетьмана треба з козацького роду,
Не варто нам брати чужого заброду.
Постійно в родині всього вистачало,
Наркотиком нашим завжди було сало.
Старенька бабуся до днів була сита,
А всю оковиту робили із жита.
Нехай із Росії, Європи, Канади,
Вкраїнське коріння запалить лампади.
Візьміться за руки брати українці,
Щоб слава родинна лилась через вінця.
Ми маємо чим пригостити Європу,
Щоб заздрили нашому диво хіп-хопу.
Щоб мова родина лунала в Парижі,
Щоб болю не чули ніколи у крижах.
Сади яблуневі дурманили цвітом,
Щоб в гості в родину тягнуло магнітом.
Щоб пиво пилося «сімнадцять - п’ятнадцять»,
Щоб хліба на гривню було булок двадцять.
Піддубний родився, Клички і Борзови,
Щоб хлопці могли розгинати підкови.
Тендітні дівча були всі красуні,
Статечні дружини, прекрасні бабуні.
Щоб тільки у фільмах прийшлось воювати,
Для нас Україна була наче мати.
Щоб «гради» замовкли, спинилась розправа,
Слава Україні! Героям слава!
Вдягнімо сорочку, коня осідлаймо,
Якщо є кохана – шануймо й кохаймо.
Тримаймося роду, а не поодинці…
Пишаймось і знаймо, що ми українці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726351
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Солодке марево ілюзій
і кольорові міражі,
прозріння - на прощальній смузі,
і розуміння – ми були чужі…
Шалений шквал і вир емоцій,
А потім знову повний штиль,
Для мене був ти морем, сонцем,
І порятунком серед хвиль…
Мене хвилює запитання,
Куди зникають почуття?
Невже обман - твої зізнання,
ілюзія - моє життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726347
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Середина літа… ясний день. Яскраве сонечко привітне, немов всміхалося до землі. Пташиний спів лунав довкола і достигали абрикоси, пахли, біля них кружляли оси.
Ті оси, Любі не давали спокою.В колясці поклала донечку спати, прикрила густим тюлем, щоб часом не потрапила туди непрохана гостя - оса. За будинком, на мотузку розвішувала дитячі речі.
- Любо, доброго дня ,- привіталася сусідка Марія.
- Ти знаєш є новини, мого чоловіка племінник- Толя, одружився , служив в Дніпропетровській області . Звідти привіз гарну дівчину, тепер вже дружину, як і твій Сергій, а ти теж звідти?
- Ні - ні, я з Сумської....
- Ну все рівно, ти на чужині й вона, схожі долі, закинуло вас сюди. Може б ви подружилися, напевно й рока ми однакові. Вони купили земельну ділянку тут, внизу по вулиці, будуть будувати будинок,, як і ви, - голосно говорила, підходила до паркану жінка.
- Може колись, до вас у гості зайде, покличете мене, - відповіла, поспішаючи..
- Так вони ж через п`ять будинків винаймають квартиру, в тітки Галини., познайомлю вас , - наполегливо продовжила Марія.
Пройшов час…Люба, хотіла з Нового року вийти на роботу, маленьку Валю оформила в ясла, сидіти вдома нема за що.
Сергій працював на залізниці та з заробітків сто десять карбованців не збудуєш будинок. Він виріс без батька, був єдиним сином, а мама мала малу пенсію, тридцять два карбованці. Помочі не було від кого чекати, в Люби батько теж був на пенсії , а мама ніколи не працювала, виховувала дітей, в сім`ї було ще троє.
В своїх клопотах жінка забула про розмову з сусідкою.
Перед Святим вечором, вона тільки прийшла з роботи, почула стук у вікно,
- Добрий вечір, буду колядувати,- весело зауважила сусідка, заходячи в кімнату.
-. Зайдіть до нас на вечерю, познайомлю тебе з Зоєю, буде вам веселіше…
Люба працювала до двадцятої години, чоловік забрав донечку з ясел, треба було малу нагодувати , помити та вкласти спати, сама ж дивилася на чоловіка, що скаже ? Та він був завжди мовчазним, не любив ходити по гостях, більше любив читати.
Проводжала Марію, пообіцяла, що може навідається сама. Сергій відреагував на пропозицію трохи здивовано, хоч і жив тут давно та з старшими за себе не дуже мав охоту, спілкуватися, тим паче з жінками.
Вже була майже десята вечора, коли зробила всі справи і побігла до сусідки.
За великим столом сиділа, напевно, вся родина, їх всіх Люба не знала, бо минуло лише два роки, як приїхала сюди. Вона з своїм чоловіком познайомилася в Сумах, він там служив, там і побралися, приїхали жити на його батьківщину.
У Марії рот не закривався, все про всіх знала, все про всіх чула, за кожного розповідала. Вона - старша за Любу всього на вісім років, але вже мала дев`ятирічного сина і доню двох років. Сиділа вдома, на роботу не ходила, чоловік працював та дві родини допомагають матеріально, за роботу не журилася.
Люба не довго була в гостях в основному розмову вела з Зоєю, згадували свої весілля. Що їх поєднувало - це те, що приїхали на чужину. Не дарма так кажуть; куди голка, туди й нитка, але журилися жіночки, як воно далі життя складеться.
А далі, Люба поступила заочно вчитися в КЕМТ, чоловік вже там навчався, теж заочно, закінчив перший курс.
Кожен у своїх клопотах, Люба з чоловіком самотужки будували дім, взяли в кредит на два роки »Каркасний будинок». Матеріал то добре, але ж його треба було зліпити докупи. Правда батьки Люби на будівництво, підкинули п`ятсот карбованців, то вже було легше.
Анатолій та Зоя задумали будувати великий будинок, з високим ламаним дахом, щоб зробити там, ще одну кімнату. Їм допомагала вся родина, з села приїжджав цілий гурт людей працювати. Він був із села і всі продукти харчування були звідти. Батьки заможні, мали , ще одного старшого сина, який жив у містечку, вже мав сім`ю. А Зоїн батько працював фельдшером в селі, Тож вона часто отримувала посилки з копченостями та салом. Про це Люба дізналася від Зої, якось у вихідний день зустрілися біля магазину. Вона поділилася, що працевлаштувалася на завод лаборантом.
Пройшов час… Марія підказала Любі, що Анатолій працює водієм, їм для штукатурки не ставало піску. Тож вирішила до нього звернутися за допомогою.
Влітку день великий… Люба - іноді по вулиці гуляла з донькою, де часом й зустрічалася з Зоєю, спілкувалися.
Промайнув рік….. Зоя народила хлопчика, назвали Валентином. Прийшла до них, просила, щоб Сергій став хресним батьком. Та в ті часи, яке там хрещення, церкви були, але , щоб охрестити офіційно, це значить на роботі наражатися на неприємності. Сергій саме в цей час йшов на підвищення та все ж не відмовився, можна сказати, заради дружби жінок. Тим паче поїхали в глухе село, в маленьку, непомітну церкву, там і охрестили, то ж тепер стали кумами.
Пізня осінь, вечір... надворі буря й лупить холодний дощ. Під ногами калюжі з купами опалого листя. Та Зоя майже нічого не бачила, вона бігла до Люби. В душі тривога, разом з дощем сльози. Прямо на голову накинула курточку, яка ледь прикривала плечі, збентежена, в розпачі, стукала в вікно.
Вона саме прийшла з роботи, вкладає доньку спати.Зоя стояла змокла і бліда, знервована, плакала,
- Син дуже плаче. вже пів дня, не можу нічого зробити. Господарка в село поїхала і мій теж, а звідти, має їхати в Київ за приладами для заводу. Валентин ніжками сує та животик опух, напевно температура є , але термометра не маю.
Люба швидко з чоловіком обговорила проблему, побігла до Зої.
Правда, дитя кричало на всю кімнату. Це мабуть трохи досвід, спілкування з старшими по роботі, додали Любі трохи більше знань та й племінники росли на очах. Справно все було обстежено, в малого було звичайне скупчення газів.
Після всіх процедур хлопчик солодко сопів у Люби на руках. Зоя повеселіла, усміхнена й щаслива любувалася сном сина, щиро дякувала подрузі.
Після цього випадку, вони дуже здружилися. Люба сама частіше навідувалася до Зої. Адже бачила, що подруга губилася в рішеннях до сина,доводилося підказувати та допомогти.
Одного вечора , це було на початку зими, Люба прогулюючись з донькою, зайшли до Зої. В коридорі було чути, як у кімнаті, схлипуючи, вона плакала.На душі тривожно,що ж сталося?
Над ліжком сина стояла Зоя,плакала, а він дивився на неї, з рота пускав бульки, калатав іграшкою.
- Ху,-х ,я думала, щось трапилося…..
За кілька хвилин в хаті стало тихо. Зоя мала не найкращий вигляд; почервоніли, припухли очі,вмилася на веранді.
- Не хочеш поділитися, розповісти, що сталося?
Вона тремтячим голосом почала свою розповідь… Анатолій вдома майже не ночував. Часто їздив у відрядження та пропадав на будівництві, часто їздив в село, зовсім не допомагав вдома, не бавився з сином. Весь час вдома сама з сином залишалася. Магазин далеченько, не було на кого залишити малого,адже треба купити хліба й інколи молока. Хлопчик був важкеньким карапузиком, часто капризував, в грудях було недостатньо молока.
А в магазинах з молоком були проблеми. Привозять мало, великі черги, не завжди всім вистачає.
Вислухавши її, Люба порадила, не звертати уваги, знала, як важко працювати на будівництві. Їй було трохи дивно, але ж вона Анатолія вважала відповідальним, працьовитим.
Час летів. Працюючи позмінно, Люба часто виручає подружку, приходила побавитися з малим, поки та скупиться в магазині.
Перед Новим роком, ввечері, вона з донькою зайшла до Зої. Вся увага була звернена на дітей. Раптом жінки почули, що на веранді хтось говорив й сміявся. До хати зайшла розфуфирина жінка, років тридцяти, від неї дуже несло парфумами, слідом за нею зайшов веселий Анатолій.
- Добрий вечір, - привіталися обоє.
Анатолій крутнувся з зухвалістю промовив,
- Що все плаче?!
Любі - ножем по серці та вона лише спостерігала. Анатолій представив жінку, яка назвалася Оксаною, сказав, що це з роботи нарядниця. Що дуже поспішають, він має їхати завтра в Росію за станками. А сьогодні їде в село, скаржився, що вдома із-за малого не відпочине. Та Оксану мав завести додому, вона жила в кінці містечка, саме по дорозі до траси. Гостя все дивилася, то на Анатолія, то на Зою, з під лоба зирила на Любу. Вже взявши документи, розпрощалися, Зоя хотіла провести їх на вулицю та Анатолій заперечив, що вийдуть самі. Він був дуже уважний до Оксани, усміхнувся , ніжно взяв за плечі,
-Ну пішли, тож поки доберемося, скоро ж Новий рік.
Любу немов облили кропом, коли побачила погляди цих молодих людей. «Ні, не спроста очі вогниками світяться», подумала вона.
Вже збиралася йти додому, одягла доню побачила, як заплакала подруга. Лише запитала,чи це вперше він приїжджає сюди з нею і чи часто їздить в село?
Плачучи, повідала, відкрила душу. Анатолій часто їздив в село та, як узнала пізніше від свекрухи в них являвся раз у місяць. А часто був у хаті покійної бабусі, тут же в цьому селі, там ніхто не жив. Він всім говорив, що приїжджає туди ночувати, щоб пропалити пічку та перед відрядженням відпочити.
Люба уважно вислухала, порадила їй більше приділити уваги своїй зовнішності. Бо бачила подругу завжди в одному й тому самому халаті, коси зібрані на шпильку, як - небудь. Вона ж працювала в великому колективі, де багато молоді, тож за собою слідкувала. Хоч одягу не було багато та в халаті тільки тоді ходила, як готувалася лягати спати,чи зранку, коли збиралася на роботу.
Різниця в подругах була в тому, що Зоя дуже повільна в усьому, трохи байдужа до того, як живуть інші. Доволі пухкенька на свої роки, а після пологів добре погладшала, їй самій це подобалося. Йти на роботу після року декрету навіть не думала, принаймні так говорила, що так вирішив Анатолій. А батьки будуть допомагати продуктами та фізично на будівництві.
А в Люби ж, в руках все горіло, робота, дитя, будівництво, навчання. Вона була змушена бути жвавою, бо допомоги не було від кого чекати. Завжди з нічної зміни йшла додому з повними торбами, в її сім`ї так склалися обставини, чоловік вночі сам залишається з донькою, а вранці, по дорозі на роботу, заносив у дитячий садочок.
Зустрілися подруги вже після свят. Зоя знову жалілася, що Анатолій після Нового року вдома з’явився, аж під Святвечір. Приїхав за нею , як завжди на службовому автомобілі, щоб разом поїхати до батьків. Скаржилася, має підозру,що він їй зраджує. Люба втішила подругу, а сама в душі відчувала, що таки , щось недобре коїться між молодими.
Зима минала… добре відчувався подих весни. Струмочками збігав сніг, поміж хмар частіше з`являлося сонечко. Помітно потеплішало, веселіше перегукувалися птахи.
Кожна сім`я жила своїм життям, своїми клопотами. Люба - на три тижні поїхала на сесію в Київ, чоловік справлявся з донечкою сам, свекруха хоч й жила недалеко та часті проблеми з тиском заважали, хоч трохи, допомагати йому.
Зоя ж бавилася з сином, а Анатолій все заробляв гроші. Будівництво підходило до кінця, залишалися тільки внутрішні роботи. Вони влітку хотіли з квартири перейти в свій будинок. Люба з чоловіком теж закінчували останню кімнату . Сергій зробив так звані «козли», щоб жінка змогла діставати до стелі. Як тільки була вихідна, так і змішувала глину з тирсою, з піском, водою, потроху мастила. Ще в дев`ять років мама всіх дітей привчила до всякої роботи, тож тепер це їй знадобилося. Подруги зустрічаються рідко, весняні, літні роботи не давали перепочити. Город, хоч і невеликий, шість соток та все ж треба вручну копати, садити та обробляти.
Одного разу зустрілися жінки біля магазину, Зоя, як завжди була в домашньому халаті. Люба помітила, що подруга не прислухалася до її порад, але промовчала. Зоя поцікавилася в подруги справами на роботі та вдома. Помітила , що Люба схудла, запитала, як справи, чи часом не хвора? Та тільки усміхнулась,
- Займаюся спортом, закінчуємо останню кімнату. Хоч будинок всього шість з половиною на вісім кв.м. та наробитися біля нього треба. Ще робота, навчання та це не біда.
-А ми влітку, думали зайти в свій будинок та не виходить, напевно зайдемо восени. Свекруха приїде з родиною останній раз все побілить та пофарбує. Анатолій немає часу, все по відрядженнях,- трохи з сумом розповідала Зоя.
Подруга не наважилася запитати, які зараз стосунки між молодими. Але та, сама в котрий раз поскаржилася на чоловіка. Рідко вдома, мало звертає на неї уваги, став роздратованим, брутальним, що навіть не знає, що буде далі. Тут на квартирі звикла, часто допомагає хазяйка, як сама буде справлятися, немає уяви. Восени вони таки ввійшли в свій будинок.
Одного дня Люба напекла пиріжків з капустою та з яблучним повидлом,знайшла час вирватися до подруги. За чаєм спілкувалися, розповідала про події на роботі, як була на установчій сесії та про домашні клопоти.
Приблизно через пів години почули гул автомобіля. За мить,
Анатолій, погукав дружину,
-Ти, що не чула, що я під`їхав?! Все не маєш часу,чим займаєшся? Через тебе вічно проблеми.
Любі, стало не по собі. почула яким сердитим голосом він звертався до дружини, не витримала, вийшла слідом за нею.
Зоя вся зчервоніла, знервовано забирала велику сумку. Анатолій побачивши подругу трохи зніяковів, привітався,
-А це ти кума прийшла, а я це…Спішу, бо обід закінчується…
-То ти не будеш обідати ?!
-А ти щось приготувала окрім супу?! Я знайду де поїсти,
- бурчав і відкрив двері автомобіля. Люба стояла на сходах , їй було краще видно, в автомобілі сиділа та сама жінка, яка колись представилася Оксаною.
Від`їхав автомобіль… Зоя з сумки витягувала продукти, які привіз чоловік від свекрухи, заплакала,
- Мені б краще цього не віз, краще б я сама пішла купити, чим на мене весь час гримаєш.
Люба взяла за руку подругу, присіла на стілець,
- Знаєш,ти давно помітила, що Анатолій крутить з цією дамою? Мабуть рік пройшов, як він з нею приїжджав, я саме тоді ж була у вас. Що ти зробила, щоб завадити їх відношенням? О, я б не дозволила, щоб так зі мною розмовляв! Ти не ображайся та ти так і не звертаєш увагу на свій вигляд, чоловіки люблять жінок, які слідкують за своєю зовнішністю. Люблять смачно поїсти, я помітила, йому подобаються вареники, солодощі. Тож приготуй йому смакоту, як приїде ввечері. Накрий стіл, постав квіти, сама гарно одягайся, а не в цьому вилинялому халаті. Знаю ж, хвалилася, що були на базарі, що дещо купила собі, нащо бережеш? Треба бути для нього зіркою, про яку він колись мріяв. Не давати можливості, щоб задивлявся на інших жінок, маєш бути привабливою.
Вона, ще розповідала деякі моменти з особистого життя. В колективах де працювали Люба і її чоловік було багато молоді, то ж напевно серед них вона дечого навчилась.
Йшла додому, не могла збагнути, як можна сидіти вдома, щоб не йти на роботу, як їй не набридло таке життя?
Минув час …сувора зима, навіяло багато снігу. Лише один слід від автомобіля виднівся по вулиці.
О, напевно Зоя вдома, подумала Люба, сліди вели донизу в кінець вулиці. Вона вчора приїхала з зимової сесії, доньку чоловік завів в дитсадок, сама ж займається пранням, три тижні не була вдома, купа білизни чекає на неї у ванні.
Машинка крутилася й Люба крутилася, як білка в колесі. Весело грав приймач, з гарним настроєм, трохи приспівуючи під музику колотила налисники, варився розсольник.
В дверях, як сніг на голову, з`явилася Зоя,
- Привіт, добре, що ти є, прийди до мене, хочу, щоб ти побачила ту, що возить чоловік.
- Та я ж її бачила. А, що там, ще возить?
- Прийди! Я вклала, малого спати , а вона в мене вдома,
- вже витирала сльози, які котилися немов горошини.
- Добре йди, десь через годину буду, постараюся навідатися, тільки ненадовго, поки мої не прийшли.
Справилася з своїми роботами, взяла кілька налисників та для малого цукерок, іграшкову машинку в подарунок, спішила до куми. Ото сюрприз - по дорозі подумала про куму, не позаздриш. Розпашіла, збуджена зайшла в дім.
Перше, що помітила, на Зої новий халат, відчувала запах парфумів. На столі коробка цукерок, вино, мандарини, печиво. Двері в другу кімнату були відчинені навстіж. В кріслі сиділа чорнява жінка, ноги підібрані під себе. З під бокового розрізу шикарного, вишневого кольору халата, виднілися оголені стегна. Відкрите декольте оздоблене червоним мереживом, яке дуже підкреслювало красиві, пишні випуклі груди. Вони вивалювалися з декольте, посеред них на золотому ланцюжку висів хрестик. Волосся красиво заплетене, закріплене шпилькою , яка переливається перламутром. Красиві чорні, як вуглинки очі підведені олівцем, на заокругленому обличчі блистіла жирна пудра та рум`янок, в очі відразу кинулася яскрава помада на губах.
Ух, ні фіга собі - подумала Люба,- оце так новорічний подаруночок!
Вона заметушилася, коли почула привітання жінки. Валентин вискочив з іншої кімнати , з цікавістю дивився, що ж принесла тітка. Малий з радістю забрав іграшкову машинку, пішов гратись у дитячу кімнату.
Оксана вийшла до них, з усмішкою, зміряла з ніг до голови Любу,
- Добрий день, добрий день! О! Давно не бачилися…
Вже всі сиділи, смакували вино, розмовляли. Любі було цікаво поспілкуватися якомога довше, щоб трохи більше дізнатися про цю особу, як давно (дружить ) з Анатолієм?
Оксана багато часу приділяла для розповідей про роботу. Коли Люба запитала , як реагує чоловік, що вона має часто відрядження, якими вона хвалилася та трохи зніяковіла,
- З малим мама бавиться в селі, а я, так сказати, вільна, поки, ще в школу не йде. Хочу теж переїхати в містечко, щоб десь тепленько й гарненько та полюбовно жилося. Анатолій мені пообіцяв допомогти,, маю трохи грошей, хочу купити квартиру чи будинок.
Зоя, аж рота роззявила, коли побачила реакцію Люби, на розповідь жінки. Очі заіскрили, як у вовчиці, що хоче захистити своє дитя. Вона сиділа, терла руку об руку, думала, прийшла б ти до мене, я б тебе за шкібарки, то напевно б залишилася без волосся й назавжди б забула сюди дорогу. Вона побачила, що Оксана розговорилася, усміхаючись запропонувала,
- Слухайте, таке чудове, смачне вино, давайте , ще потроху.
Під столом, ногою торкнула подругу, сама ж заговорила до хлопчика, який вже пив чай, заохочувала його з`їсти печива.
Оксана повеселішала,
- Дівчата, я закурю а? Тут здається можна, бачила Толик курив.
Зоя малого понесла на горщик, а Люба дивилася в одну точку, ледь себе стримувала, але ж, що вона, що? Треба мовчати, є господиня, тож хай і робить зауваження, якщо вважає, що щось не так. Оксана вже поділилася, що колишній чоловік приревнував її до сусіда в селі, що прожили всього два роки. І він не довго був сам, вже одружився, має сім`ю. Вихвалялася, що розуміється на чоловіках і якщо піде заміж, то можна й за розвідника, якби тільки був ласкавим та надійним.
За розмовами не почули, як під`їхав автомобіль.. До хати зайшов веселий Анатолій,
-О, бабине царство зібралося! Привіт кума! Давненько тебе не бачив!
Сам же очами бігав по хаті, кинув хмільний погляд на Оксану, яка відразу поправила декольте й волосся. Закинула ногу за ногу, гладила халат на стегнах, здавалося, хотіла привернути увагу.
- Та коли? Робота, навчання, немає часу, .-відповіла Люба..
- Ха , робота! Що не може чоловік забезпечити? Он, моя вдома сидить і не піде на роботу, хай сина виховує,- усміхаючись продовжив він.
,-Е ні! Це не в моєму характері, одне дитя, бути під великим підбором, як же особистість? Он, ще рік закінчу технікум, буду мати гарну професію, ще на роботі є самодіяльність, де можна прикрасити життя.
Оксана спостерігала за розмовою із Анатолія не зводила очей.Почервоніла, як варений рак, в очах спалахували вогники.
- Ні -ні,то не моє, в нас з Сергієм навіть мови немає, щоб вдома сидіти. На одну зарплату не проживеш та й дитя одне, то не сім`я. Закінчу навчання, треба , ще буде одне маленьке, кого вже Бог дасть,- продовжила Люба.
Анатолій пішов у іншу кімнату, звідти покликав Оксану.
Та швидко, немов метелик усміхаючись, зиркаючи по всіх, поспішала до нього. Люба встала із-за столу,
- Зою, я вже піду, скоро мої прийдуть, засиділася.
За мить шепотіла на вухо,
- Тримайся ! Заходь на чай, може хочеш поділитися, легше стане, через два дні буду вихідна.
Вони вийшли із кімнати обоє веселі, він тримав її за плечі,
- Сідайте, ще почаюємо, ти куди кума?
- Ні, дякую, я вже йду, пора, треба бігти, ще свекруха має прийти на налисники.
Анатолій пішов проводжати, Зоя трохи неуважно і зажурено кивнула головою,
-Я навідаюся.
- Ха, вона навідається! Дома сиди й так не встигаєш все зробити, без мене немає, що швендяти,- підморгнув до Люби.
Її ж , як током пронизало все тіло, нічого собі, подумала,»Оце житуха, дитя, дім, обіди, немов в тюрмі. А може пожартував та ні, хіба так можна жартувати, принизити при сторонніх»- вже заспокоювала себе. Біля хвіртки, все ж не витримала,
-А та принцеса твоя з роботи, нічого така…
Анатолій розплився в посмішці ,- Гарна , правда?
Аж в жар кинуло, випалила,
- Дуже схожа на гарну хвойдочку, я б таку на поріг не пустила! Як кума терпить, не розумію…
Його, як окропом зілляли, весь почервонів, підняв брови доверху, а потім опустив очі донизу і єхидно посміхнувся,
-А куди вона дінеться?!
Раптово струснув головою,
- Ти хоч свої пусті думки Зойки не скажи.
Вона відразу сердито обірвала розмову,
-А з яких пір вона тобі Зойка стала? А не Зоя чи Зоєнька, як колись. Не думай, що вона в тебе, вибач, дурепа , вона все сама бачить. Слухай, кум! Я від тебе такого відношення до неї не очікувала, дуже шкода… Шануй її, вона ж на чужині, все, бувай!
Він мовчки зачинив хвіртку.
Додому йти недалеко та думки крутилися в голові. Звичайно, ця краля старша на років сім чи вісім, на вид принаймні. Очі чорні красиві, а так, штукатурки на обличчі багато, хіба зрозумієш, яка вона. Ну, а вела себе занадто відкрито й нахабно, немов у себе вдома, вже перед очима згадалися її оголені ноги. Звичайно Зоя поступалася красою перед тією хвойдою, але ж вона з Анатолієм дуже схожа, обоє світленькі, навіть в обох очі смарагдові.
Через чотири дні, Зоя забігла на декілька хвилин.
В емоціях розповіла, що в той день чоловік поїхав у відрядження, а Оксану залишив з нею, сказав, що в село, до її батьків, дороги позамітало, хай декілька днів погостює, вона в відпустці, тож немає куди поспішати. Вчора, тільки приїхав з відрядження, пообідали й відразу повіз її в село та повернувся дуже пізно. Завалився спати прямо одягнений, весь час бурчав, що все не так. А на ранок я розбудила його, відбулася серйозна сварка, врешті все пішло на користь. Він дав згоду на роботу, сказав, що можу йти з березня, а син буде ходити в садочок. Люба розуміла подругу, як їй важко, це все бачити та тільки сказала,
- Якщо любиш Анатолія, борися за нього, бо можеш втратити і не навішуй на себе всю роботу, хай хоч трохи займається сином.
Перед святом Восьмого березня сусідка Марія,через паркан, виглядала Любу. Нарешті вдалося побачити, повідомила , що Зоя пішла на роботу, а сина Анатолій возить на автомобілі в дитсадок. Жінка перевела подих, може, якраз все буде добре, а з голови не виходила та краля, може з нею розірве зв`язки. Вона відчувала, що в них дуже близькі відносини.
Весною звичайно робіт дуже багато, тож по гостях немає часу ходити. Подруги майже не зустрічалися, на Великодні свята Люба була на роботі, часу на все не вистачало.
Одного літнього дня, Люба саме була вихідна, подруга прийшла з сином, знервована, заплакана.
Малий відразу побіг гратися в пісок.
-Ти дуже зайнята? Я хочу з тобою порадитися,- розпочала розмову.
-Я не знаю, що мені робити, сьогодні середа, малий був захворів у п`ятницю, тож я зараз на лікарняному, а Анатолій, як поїхав у село так і немає.
Подруга уважно придивилася до неї,
-А у вас все добре, сварок не було? Може, обламався по дорозі?
Зоя ще дужче розплакалася, повідала про сварки, останній місяць Анатолій ночував вдома разів чотири не більше. Розповіла, що запитувала про Оксану, чи купила будинок, чи квартиру та він тільки дужче розсердився, сказав, що це не її діло.
Задумуючись запитала,
-А , що , щось запримітила за ним,може це з-за роботи такий?
-Ні – ні, не з-за роботи. На тому тижні прала речі, в кишені знайшла презервативи, розпочату пачку, але ж ми ними не користуємося. Навесні, в курточці знайшла помаду та жіночу носову хустинку. Останнім часом ввечері каже, що їде в село до батьків, а я, що, знаю правда, чи ні? Щоб ти зробила на моєму місці?
Люба здивувалася, не очікувала такого запитання,
-Я ? Я б давно вже вияснила, які відносини насправді в них ? І не чекала б стільки часу. І не терпіла б отаку гостю.
-А, як ? Я з дитиною, що можу зробити?
Їй чомусь стало трохи смішно, як було бути такою безпорадною. Емоційно почала говорити,
-Ось так- взяла малого на руки та й на автобус і в село, щоб тебе там ніхто не чекав. Не чекала б я на твоєму місці, що колись би мене хтось завіз в село та звідти. А сама без попередження взяла і поїхала автобусом. І до тієї самої свекрухи, і так само в ту бабусину хату. Звичайно, це важко. Треба крім малого сумку нести, взяти штанці та води, якийсь пряник в дорогу, це ж дитина, щось раптом захоче. Та це варто того, щоб нарешті розірвати їх відносини.
Зоя взялася за голову,
-А , як він приїде, а мене вдома немає?
У відповідь ледь не розсміялася,
- Ну ти подруго! Напиши записку так і так, поїхала в село, в гості. Ти ж на лікарняному до п`ятниці….. що ж тут такого? Ні, я чесно кажучи, часу б не гаяла, не відкладала б це в далекий ящик.
-Знаєш останній автобус о двадцятій рівно, це там буду майже о двадцять першій годині,- проговорила Зоя.
Люба дивилася на неї й думала чи сказати, чи ні , та все ж, трохи хвилюючись наважилася,
- Саме добре! Літо, тож темніє пізніше, ти саме вчасно встигнеш до бабусиної хати. Якщо його там немає, значить сюрприз зробиш свекрусі і свекру, побачиш будуть раді. Ти запитувала, щоб я зробила? Я б поступила так, а там твої справи.
Зоя від хвилювання рвала листки з дерева і дрібнила їх на маленькі шматочки, поглядала, то на небо, то на сина, видно було, що думки заполонили її.
-Ти мене проведеш на автобус? - нарешті видавила з себе.
-Звичайно! Чому ні, я сьогодні вихідна, мої прийдуть, повечеряємо та й проведу тебе з донькою.
Зоя під`їжджає в село, останній рейс, людей було багатенько. При виході один чоловік помітив,
-Часом не до свекрухи приїхала? Що відпочити хочеш трохи в селі? Бачив, автомобіль стоїть біля Марфиної хати.
Вона кивнула й поспішила, бо небо захмарилося, видно було, що можливий дощ і вже сутеніло.
Син весь час тягне за руку, щоб йшла швидше, а в неї здавалося підгиналися ноги.
Підійшли до обійстя, от і добре, може справді обламався автомобіль. Та думки про можливу зраду, переслідували її.Нарешті тремтячими руками ледь дістала клямку, відчинила хвіртку. Майже в пітьмі двері з веранди відчинила в хату, в прихожій кімнаті його не було.
Валентин запитав , - А тата немає ?
Вона почула голос чоловіка,
- Одягайся! Швидше, чуєш, що я сказав?! Бачиш приперлася!
Зоя стояла бліда, як стіна та все ж наважилася зайти в ту кімнату, відразу включила світло. Він вже одягнув сорочку, а в штани напевно вліз миттєво. Оксана лежала ледь з прикритими, оголеними грудьми, обличчя її пашіло,усміхнено дивилася на Зою. Відразу до Анатолія,-
- Скільки можна мене дурити? Хай знає! Мені обіцяв, годував обіцянками, завезу звідки привіз. В тому році наполіг, щоб зробила аборт, присягався, що з тобою розірве шлюб.
Зоя більше нічого не стала слухати, їй здалося, що попала в полум`я, в голові загуділо і вже дзвеніло. Різко схопила сина за руку, немов одурманена поспішила до дверей, як п`яна йшла до його батьків. Ні, їй не хотілося плакати, пекло в грудях, боліла душа, хотілося кричати, вити від злості.
Зовсім стемніло…. старі дуже здивовані, але раді. Свекруха раз - по - раз поглядала на Зою, немов очікувала від неї пояснень.Дід з онуком повечеряли й вклалися спати. А свекруха знадвору покликала її до себе. Вони присіли на лавці, біля винограду. Мати поклала руку на плече, ну поплач, розповідай, що трапилося? Тільки тихо, щоб ніхто не почув, а то будуть завтра лепетати по селі, що і чого?
Зоя тихо, не поспішаючи, але дуже хвилюючись розповіла все , що бачила в бабусиній хаті та, як вони живуть. Сльози душили, ком в горлі не давав дихати та в неї достатньо сили волі стримати їх. Свекруха слухала, час від часу хитає головою, багато не говорила,
-Що ти чекала? Чому раніше не розповіла? Чоловіки є чоловіки, за ними треба дивитися й дивитися, вони гірше чим діти. Ото тільки й чатуй, підморгне якась, не озираючись вскочить в гречку.
-Та я була б і сьогодні, ще не приїхала, вже не знала, що робити, пішла до Люби за порадою, ми ж дружимо. Вона відразу нічого не говорила, а потім все ж розповіла, як би сама вчинила в такій ситуації .Ось я і приїхала. А, що робити далі? Не знаю….
- А нічого лягаймо спати , завтра Бог дасть день, воно само покаже,-- встаючи з лавки, сказала свекруха..
Опівночі приїхав Анатолій, мовчки вкладався спати. Та батько почувши, що приїхав син, взяв за комір,
-А ну йдемо, поговорити треба.
Батько зростом був такий же, як і син, силу в руках, ще мав. Той набундючився, дивився з під лоба,
- Йду я, йду…
Ніхто не чув цієї розмови. Навіть мати, котра саме перед приїздом сина , закінчила чоловікові розповідати про походеньки сина.
На ранок Анатолія, як підмінили, був уважним, тільки від дружини сховав очі. Вона набралася мужності, щоб втримати в собі емоції, при старих не хотіла ніяких розмов. Тільки одне зрозуміла, що треба було давно це зробити.
Під вечір наступного дня старі проводжали неочікуваних гостей, були задоволені, що побачилися, погралися з онуком.
Батько,про щось довго розмовляв з Анатолієм. А мати обіймала онука на руках і шепотіла невістці,-
- Тепер залежить все від тебе, захищай свою любов, бережи її і намагайся не мовчати, не плач, а таки дай відсіч, щоб не наважився тебе більше ніколи образити, а тим паче зрадити.
В вихідний день Люба працювала до вечора, як завжди, йшла з роботи, з сумками. Біля своєї хвіртки побачила Зою з сином, який бігав кругом неї, напевно чекали її. З усмішкою, привітно позирнула, підійшла до подруги,
- Як добре, що ти мені підказала, я думала з тобою раніше поділитися підозрами та порадитися не наважилася, ми ж одна одну, ще мало знали. У нас тепер все добре, він присягався, що більше ніколи подібного не станеться.
Любі приємно, що в подруги все склалося на краще, впевнено заговорила,
- Ти зрозумій ми обоє з тобою на чужині, до того, ще й куми, маємо триматися разом, наскільки це можливо. Ми ж не думаємо жити тут два чи три роки, а все життя.
Люба через рік закінчила навчання, згодом народила, ще одну доню, коли їй виповнилося вісім місяців , вийшла на роботу, а донечку носили в ясла.
Все непосидюча, повна енергії, вже пізніше, на роботі роздавали землю під дачі, правда далеченько та треба було працювати, щоб жити більш менш забезпечено. На роботі самодіяльність підіймала настрій, ще й чотири роки була депутатом міської ради, з усім справляється, цим жила.
А Зоя через п`ять років народила дівчинку, після цього вже на роботу не пішла, все ж Анатолій настояв, щоб виховувала дітей.
Таке життя вирувало, десь збігли роки. Хтось з них жив заможніше, хтось бідніше, хтось працював все життя і тішився цим. А хтось все життя, як кажуть в чотирьох стінах крутився, домохазяйкою та це не завадило дружбі. Ці дві жінки, в яких здавалося зовсім різні долі, поєднувало те, що вони більш ніж вісімсот кілометрів від рідного батьківського дому. Зуміли поріднитися, завжди чи радість, чи журба були підмогою одна сім`я другій.
Пройшло більше ніж сорок років, вони давно бабусі, тішаться дітьми, онуками і правнуками, а їх дружба стала, ще міцніша.
30.03.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726345
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2017
Поети – люди-диваки.
Їх часто манить світ ілюзій.
Пірнають в нього залюбки.
Із ним воліють жить в союзі.
Закохуються раз у раз
У створений в уяві образ.
Толочать душу, мов матрац,
І труту п’ють, мов жертви кобри.
Їм мало, що весна на street,
Що в неба дихання ритмічне,
Що сі́м'я їх мережить світ,
Їм подавай щось надкосмічне!
Об'єднують материки
І розрізають океани.
Придатним роблять хліб глевкий.
На дрібки рвуть таємні плани.
Їх світло не підвладне тлі.
Їх тіло часто в бронзу лито.
Крізь душу сиплять біль землі,
Неначе борошно крізь сито.
Сім'я - насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726279
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
А трави в’яло полягали в сінокоси,
Замучені і зморені в жарі.
Цілує, пестить вітер мої коси,
А я лежу на скошеній траві.
Вдивляюся в небес глибінь безмежну,
І так вже добре на святій землі.
А вітер коси пестить обережно…
Я все ж лежу на скошеній траві.
Давно вже трави полягали в сінокоси,
Вдихаю цей духмяний аромат.
Заплутались поміж травинок коси.
Роки летять, не вернуться назад.
Так шелестить поміж травинок вітер,
Цілує руки ніжно і вуста.
Вдихаю аромат духмяних квітів,
Блаженна в скошеній траві краса.
© Тетяна Гриндула 1 березня 2017 р. (00 год. 17 хв.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726324
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Не раз, не два дощенту я згорала,
Усе довкола випекла дотла,
Пила вино з отрутою зухвало,
Безсмертною, одвічною була.
То забуттям гоїлася, то льодом,
Злітала вгору і пірнала вниз,
Мені життя за те у нагороду
В багаття підкидало свіжий хмиз.
Я зупинялась, тільки ненадовго,
Скидала шкіру власну, як баласт,
А потім знов збиралася в дорогу,
Щоб спалахнути у наступний раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726290
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
У промінні сонячнім бачу погляд твій,
Він розсипавсь перлами в міріади мрій,
Розбудив кохання й сонні почуття,
Щоб любов відчути аж до забуття.
У пташинім співі чую голос твій,
Він такий бентежний, як морський прибій,
Мов скрипаль завзято підбира лади,
Щоб в душі від щастя зацвіли сади.
В теплих літніх росах вмию дотик твій,
Він такий гарячий, наче суховій.
Залоскоче травами, понесе у даль,
Віджене з вітрами сумніви й печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726321
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Чи бачив ти, якою є весна,
Та, найраніша, у моєму краї?
Погода ще не тепла, та ясна,
Веселих горобців літають зграї.
Не спить і чорна у полях рілля –
Господаря чекає, щоб засіяв.
І свіжим подихом похвасталась земля,
Чекає, мов жона після весілля.
Ще не тривожать неба косяки
Птахів, що повертаються додому.
Припухли на деревах ледь бруньки,
Мов скинули зимову сіру втому.
Ще корчаться листочки трав в шпичках,
Та вже весні стежки намалювали,
Чи то ідилія у неї є така,
Щоби по зелені в вінку ішла-ступала.
Втопила річка рижі береги,
А з ними – й осоку, і очерет по пояс,
Та й ця весна теж додає снаги,
Й не залиша мене глухою чи сліпою.
21.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726270
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Містерія життя перед очима.
Символіка? Ні, все це наяву,
Немов іскра з багаття, невловима,
Вже не поверне втоплену весну.
Летять думки, і падають у річку,
Вона байдужа, схоплює, несе,
І крутить, крутить давню кінострічку,
Те що було, назад не принесе!
Та він сидить і мріє , повернеться
Хочай на день, у той минулий світ,
Де сонце ссяє, серце в щасті б'ється,
Родинний круг! Він -батько, муж і дід!
Тріщить багаття, догаряє ватра,
Шумить вода, біжить у далечінь
І так сьогодні ,і так буде завтра,
Усе повторне, неповторний ВІН!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726318
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2017
Весняним ранком,
я ступав до хати,
Виднілись верби
на краю села.
Втомився в чужині,
я ряст топтати,
«Зозулька» з заробітків привезла.
Йшов навпростець
до рідної господи,
В душі дитинства
спогад оживав.
З болота бусько
здійснював обходи,
Мене з доріг граційно
зустрічав.
Манить додому м’яти рідний запах,
Внизу в долині
став мене манить.
Гасав малим колись
тут на санчатах,
Той спогад кожну
кліточку п’янить.
Так хочу соку
знов з беріз напитись,
Так повалятись сильно
хочу у траві.
Я так спішу бо ж
хочу не спізнитись,
Моя Волинь в мені
присутня у крові.
Тут виріс я… тут
батькове коріння,
Матуся дяку Богу досі
ще жива.
Ми тут жили від
часу сотворіння,
Тут пращур мій в
могилі спочива.
І лише тут так шпарить
соловейко,
Бо Мавка ще… із спогадів жива.
Маленька птаха мій
чарівниченько,
В гаях Волині творить
ще дива.
Приспів:
Чарівні звуки ринули
з дрімоти,
Озвалось чудо з
гаю, красень соловей.
Такі скрипаль
узяти лише може ноти,
Щоби воздати пісню ніжно так з грудей.
Примітка: Зозулька - вузькоколійка Сарни - Зарічне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717892
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 29.03.2017
Я ніс тобі охапок черемшини,
А соловейко шпарив із гаїв.
Неначе вчора там біля хатини…
Юначі роки виринули з снів.
Я вів тебе за руку наче паву,
М’які під ноги слались спориші.
У мріях наших малював уяву,
І нам було так тепло на душі.
Пройшли роки, відгомоном події,
Журавлики удалеч понесли.
Які ж були тоді ми молодії…
Та вже стежки травою поросли.
В тебе сім’я давно і в мене діти,
І дітки є у наших вже дітей.
А серденько продовжує щеміти,
І знов, як вчора шпарить соловей.
Приспів:
О, роки мої, молодії,
Розсипані в них пелюстки.
Не мучте мене лиходії,
Черемхи опалі листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717651
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 29.03.2017
[i]День народження... Хтось пам’ятає, а
хтось – ні, хтось відмічає, а хтось – ні,
хтось вітає, а хтось – ні. Той день випав і мені...
Ці слова я щиро дарую всім, хто був і є по різні
боки того «сакраментального» словосполучення.
Адже всі ви – мої друзі... зі своїми настроями і
уподобаннями. Та особливо вдячний тим, хто
не пошкодував для мене свого літературного
слова. Адже слово – ідея, думка… Думаймо
і діймо разом, друзі![/i]
[youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew [/youtube]
[i][b][color="#b30b9a"]Черговий рік у Лету рухнув –
Чогось нема, чогось шкода…
Та не живеться в півнапруги –
Душа, як завше, молода.
Нехай попереду – лиш морок,
І тяжко здійснить зайвий крок,
Коли тобі уже не сорок,
І ти далеко не пророк,
Там, в далині іще маячить
Твоєї зірки дальній світ...
Нехай роки у вирій крячуть -
Не гасне в серці їй одвіт!
Допоки зірка в небі світить,
Й струмує в жилах тепла кров,
Твій шлях у темряві відмітять
Надія, Віра і Любов.[/color][/b]
29.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Не верь, красавица, не слушай,
Когда прольётся баритон.
Подумай - не по твою душу,
Средь хохотушек вьётся он.
Амур коварно ставит сети –
Роняет бархатную трель:
Стрелу в твоё сердечко метит,
Тебя пьянит его свирель.
Охотник ловкий точно знает
В какое ушко дробь летит:
В душе под жилочки ласкает,
Сердечко нежно теребит.
Когда Ты - юная монашка,
Никем нетронутый бутон,
И нет чудесней в мире сказки,
Чем твой томлённый первый стон.
Не взыщи, красавица - не плачь,
Не проклинай Судьбу, не злись:
Подарок добрый... скажет врач -
Под сердцем радуется жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 29.03.2017
Накинулась холодом осінь
На ніжне,від літа, вбрання,
Неначе пробуджена повінь
Несеться дощами щодня.
Злякалося літо зелене,
Побігло кудись,чи втекло:
Тихенько,мінливо все в*яне,
Неначе й життя не було.
Листочок летить за листочком,
Вкривається щемом земля,
Заріччя лежить за місточком –
Чорніють,горюють поля.
Туманами стелить світанок:
Холонуть гаї і луги,
Парує довкілля… І ранок
Пробуджує смуток шульги.
Готовиться спати природа,
Стомилась вітрами ходьби,
Щоденно міняється мода
Від золота до голотьби.
Давно попрощалися з літом,
І осінь летить птахом ввись…
Душа схаменулася з віком
І просить мене: «Помолись!»
Роки вже скосились в рядочок,
Від Бога – найкращі дари,
Осінні, згорнулись в клубочок –
Нестримно злітають з гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 29.03.2017
В твоїх цілунках я втрачаю вимір часу,
Гублюся в просторі — немає спасу...
В своїх цілунках надаю тобі я силу,
Вдихаю усмішку, так серцю милу.
Я буду вірною тобі та не святою,
Так хочу, щоб щасливий був зі мною... 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726239
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Метелики торкались пліч
Загравами вогненних свіч.
Полум’яніло...
Замки зривались потайні,
Звивались тіні на стіні —
Все мерехтіло...
Зливались душі і тіла,
Ковтались ніжності слова...
Вікно біліло… 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726238
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Мені б туди, де повінню добро,
Мені б туди, де пригорщами щастя,
Мені б туди, де сонце, де тепло,
Мені б туди, де слово, мов причастя.
Мені б туди, де водоспад зірок,
Мені б туди, де граються веселки,
Мені б туди, де миру вічний крок,
Мені б туди, де квітнуть закапелки.
Та де ж той світ, що повінню добро?
О, де ж той світ, де пригорщами щастя?
Чому в душі лиш холод...не тепло?
Де в смутку, Господи, пливе нещастя.
Спиваю чашу гіркоти, вдягаю біль,
Мов оксамити,
Йду на Голгофу... як і Ти,
Щоб хресний шлях
З Тобою жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726212
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
І загорілись сірим твої очі.
Співає дощ на вулиці щодня.
Змиває пил і тротуари мочить,
Весна іде - іде, іде весна.
Без тебе світу я тепер не бачу,
Тебе нема, життя мені нема,
Здається хата пусткою неначе,
Весна іде - іде, іде весна.
Приспів:
Я закохався в очі синьо-сірі,
Не страшно, що на дворі сипле дощ.
Ми злетимо з тобою в теплий вирій,
Що барабанить по асфальту площ
Твої сліди я згадую щоднини,
Коли була на вулиці зима.
А зараз дощ розсіює краплини,
Весна іде - іде, іде весна.
У вас обох весни і в тебе чари,
І спасу від обох мені нема.
Красиві ви, коли ви двоє в парі,
Весна іде - іде, іде весна.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726171
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
На гілці глоду птах сидів, на сонці спинку свою грів.
Своє гніздо охороняв... й так дзвінко, голосно співав!
Та раптом Вітер налетів, сердитий був, так грізно вив!
Усе ту гілку нагинав, зелене листя обривав...
— Чому ж це сердитися так? — спитав у Вітра мудрий Птах.
Лети до річки, там дуби... То порозчісуй їм чуби!
— Е- е - е...— каже Вітер, — то дарма! На таких силоньки нема.
Ламати гілку лиш посмів, хоч знав, що птах тут гарний жив.
А гілка гнулась недарма... бо колихала пташеня.
Коли це Вітер зрозумів — розсердився й геть полетів!
Як гілка й птах, роби і ти : Своє завжди слід берегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726167
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Я усмішку ловлю у відкриті долоні,
Там прихована щирість, душі доброта.
І запальну іскру ув очах, на припоні,
Не тримаєш ти ласку, пропаща вже я.
Пропадаю у день, бо думками з тобою,
Мрії бархатні вечором човником тчу.
Нічку темну цю місяць скородить скобою,
Я ж молюся до Бога, а тілом тремчу.
Пропадаю з любові в час грізної смути
Та покірна тепло буду в серці нести.
Не боронь цього, Доле, попередь від скрути,
На життєвім шляху від незгод вбережи.
29.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726149
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
На калині, там де став, соловейко заспівав...
А вона й не шелестіла, ледве-ледве тріпотіла.
Легко так той спів лунав, став прокинувсь, та мовчав.
Прислухався до пісень... Народився новий день!
Соловей співав пісні, такі ніжні й голосні.
І притихли верби всі... Ранок засвітивсь в росі!
Він з небес до нас злетів і розсипався, мов спів.
Соловей дзвенів-співав... Новий день так зустрічав!
Поміж верб і вітер стих, дню розкаже все про них,
Про калину й солов'я... Любить він їх, як і я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726108
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017
«У містах із сутінок і черні,
Де цвітуть божевільні вогні…»
(Еміль Верхарн)
Місто, де продають черевики
З вогнетривкими підошвами,
Місто, де я граю на вулиці блюз
На старому банджо без струн.
Місто, що здалеку виглядає,
Наче місто вогнів –
Наче марево Магеллана
На краю Ойкумени,
Місто, де все зроблено з вогнів –
Будинки і вікна, ліхтарі і трамваї,
І навіть душі людей-перехожих
(Все проходить, навіть люди –
І ті – перехожі, перехожі вогню,
Огнепоклонники потойбічного Агні –
Перехожі. Горожани-городники,
Що городять дитинець на попелищах).
Місто Вогнів. Місто Вогню.
Де люди живуть-палають,
Де серця смолоскипи,
Де сонце – вогняна куля,
А Місяць – згарище попелу,
Де відчиняють двері
Тільки до вічного світла,
Де свічки замість монеток,
Де кава ранкова – і то вогняна,
Де огненні ангели віщують пророцтва.
Місто Вогнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726103
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Жінко з ребра Адамового,
з весни,
квітко з Едему райського,
неземного!
Ти, що шукаєш миру
серед війни,
правди в олжі лукавій,
в невір’ї – Бога.
Світло твоє – маяк
поміж диких бур –
вирве благий вітрильник
з тенет утрати.
Віра твоя – міцний
непохитний мур,
сміх твій словам байдужим
надійні ґрати.
Ти, що прийшла у цей
незбагненний світ
стати комусь опорою
і натхненням,
вірною Пенелопою
край воріт,
вічним гріхом і вічним
благословенням.
Ти, що прийшла продовжити
рід людський,
серед руїн і воєн
зійти світанком...
Так і блукаєш нетрями
навпрошки,
клопотів і обов’язку
вічна бранко.
Вірю, що дні твої
не п’янкі меди,
часто гірчать неспокоєм,
полинами…
Ти, що даєш життю
заповітний вдих,
світ освіти любов’ю
і молитвами!
[img]https://ukontent.files.wordpress.com/2017/02/16810879_712368845598315_717233099_o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722270
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Першу хижу пташку я побачила зблизька у віці років п`яти, з незначною рештою, бо було літо. Сонячного дня у дворі, спільному з багатьма тодішніми нашими сусідами, зчинився галас, і ми з мамою вийшли подивитися, що там сталося.
Виявилося, що хтось із чоловіків, чи хлопців-підлітків – усі «великі» здавалися тоді дорослими, упіймав хижу пташку. Як він її упіймав, не знаю, але сусіди збіглися на пташку ту дивитися: яструб – вирішили дружно, що так ту пташку звати.
Я ще не знала, що на світі бувають хижі пташки, і вперше почула слово «яструб», і слово мені сподобалося; не так, як інші нові слова, значення яких залишалося не відомим до решти, до розуміння повного, як, до прикладу, «поїзд», чи «морозиво», але інакше – уже в самому слові «яструб» вчувалось щось невідоме, а саме – «хижість». У слова «яструб» одразу виявився солонуватий присмак – може, крові?.. рани?.. чи – загрози. Було у тому «яструб» (можливо в інтонаціях?..) щось таємниче, рідкісне, швидке і гостре-небезпечне, водночас і привабливе, цікаве, як у казках зо страшнуватими сюжетами (подібно до сюжетів Шарля Перро, скажімо), і щось красиве… недоторка́нне…
Роздивившись на яструба, почали всі радитись, куди ж його тепер подіти: треба забити, вважали одні, ні, треба віддати в школу в «зелений куточок», пропонували інші… «…треба його відпустити…» – підказала я мамі, посмикавши її за поділ плаття, щоб привернути до себе увагу. «Ні-ні, не відпустимо, – підслухавши мої слова, залящали рішуче жіночі голоси наввипередки, – він буде курчат красти…»
Я не повірила, що така красива пташка може красти курчат… навіщо їй ті курчата?... а якщо і вкраде яке курча, то… чомусь я одразу їй, пташці, ті недостойні вчинки готова була і вибачити – гідність мала пташка та, піймана, страху в ній не було, ні паніки, ні приреченості, благородство було в ній – чимось вона мене одразу причарувала… (звісно, слів таких я тоді й не знала, але… я знала, що існують такі поняття – гідність, благородство, але не пам`яттю чи розумом тодішніми – інакше якось, відчуттями може, але знала, і те любила).
Добре, подумала, хай віддають у школу в «зелений куточок», бо я ходила часто мимо школи, і був там, за школою садочок, трава в садочку росла, квітки на грядочках, кущі густі, дерева великі – я зазирала в той садок проміж штахетами, то й вирішила, що пташці там сподобається, в «зеленому» шкільному куточку, бо здалося, що так вони називають шкільний садок.
Уже всі майже погодилися, що полонену пташку оддадуть в школу, поки хтось не сказав, що там є вчитель, який уміє робити чучела, от він з цієї пташки і зробить чучело…
Я не знала, що таке «чучело», але це слово мене насторожило… чучело буде стояти на поличці в «зеленому куточку» і всі будуть на нього дивитися, обговорювали подальшу долю пташки сусіди… спочатку я уявила, як ця пташка, жива звісно ж, сидить на поличці, і всі приходять на неї дивитися і радіють, бачивши, яка вона красива, і таке самій пташці до смаку, бо кому не подобалося б сидіти на поличці, коли всі на тебе дивляться, дивуються і хвалять… я навіть тішилася, що пташці випадає така майбутня слава…
Але тут хтось із присутніх почав розказувати, які ще чучела є в тому «зеленому куточку», і що більшість з них пора й викинути, бо вони вже старі, тирса з них висипається, і назбирали в себе купу порохів… Моя уява, почувши таке, намалювала якусь дивну картину – варто зауважити, що досить близьку до справжньої, я ніби побачила ті чучела на поличках і запахло чимось «не правильним», неприйнятним, запахло й порохом, аж у носі мені запекло… з`явилося дуже неприємне відчуття чогось жахливого: вони там сидять – не живі, ніби вжалила мене здогадка… їх убили, а тоді вже посадили на полички…
Досить рішуче я потягла маму за поділ плаття і коли вона нахилилася до мене, спитала, а що таке чучело…
Ну, сказала мама, щоб цю пташку зберегти такою, як от вона є – її розріжуть, наб`ють соломою, чи тирсою, там є вчитель, який уміє робити чучела…
Пояснення мамине співпадало з тим, що я вже й передбачала, передчувала… і – ні, не заплакала, навіть не закричала – завила… одразу і з усієї сили моїх легенів і здібностей голосового устрою, а тоді впала на землю, забилася в поросі і заверещала – відпусті-і-і-і-і-ть його!!! (його… певно через те, що яструб… якби пташку – то було б – її…)
Всі, хто там був, від несподіванки остовпіли. Стала суцільна тиша – оніміли, ніхто й не ворухнувся, у багатьох самі собою відкрилися роти… Загальний шок не обминув і того, котрий піймав і тримав пташку, м`язи його рук, певно, ослабли і пташка вислизнула з полону – здійнялася вгору…
Я бачила, як пташка вивільнилася і шмигонула в небо, за мить зникнувши десь над полем за селом… Я бачила все – не знаю, як можна битися тілом у поросі, протестуючи, лементувати у відчаї і при тому все бачити: певно, нас там було більше одної – я і… теж я, тільки та, яка може дивитися не очима і перебувати поза тілом, хоч і поруч із ним… інакше ні́чим пояснити – може, всі діти так вміють – бачити не тільки очима, а потім забувають, виростаючи.
Тільки-но пташка опинилась на волі, я вмовкла і підвелася, взялася витріпувати акуратно плаття, виваляне в поросі… Було тихо – ні слова ніхто не вимовив. Коли я підвела голову, відірвавши увагу від свого плаття, нікого вже не було – тихенько розійшлися. Я взяла маму за руку. Ми пішли додому. Мама так нічого мені про те ніколи і не сказала…
(Якщо у переданому тут епізоді і можливі якісь «домисли» пам`яті, то тільки в єдиному – пташку могли сховати, а не випустити, бо дорослим обманути дитину дією все-таки не важко, і про подальшу долю яструба можна тільки здогадуватися, а те, як вона врятувалася і полетіла на волю, що я бачила тоді (але не фізичним зором) і зараз, пригадуючи, бачу – може бути домальовано уявою, чи тією «я», що спостерігала за подією, стоячи поруч зі мною тілесною – щоб вберегти від надто нищівної травми… роблю це припущення, бо відчуваю якусь журбу вглибині себе якраз стосовно цього моменту – коли пташка виривається з рук і летить в небо, тому допускаю, що такого щасливого кінця могло й не відбутися, хоча – логікою, розумом і пам`яттю вірю, що яструб той втік, скориставшись моментом загального оціпеніння).
Але це тільки преамбула, історія ж, яку хочу переповісти, пов`язана з другим близьким знайомством з хижою пташкою, і відбулося воно років через десять. На ту пору я була старшокласницею, ходила в дев`ятий чи й десятий клас, отже, йшов мені 16-й рік, чи вже виповнилося шістнадцять.
Райцентр від нашого села відстоїть на 35 кілометрів, але тричі на день «ходив» тоді до райцентру, мимо нашого села, ПАЗ, старий, розтовчений, гримів залізяччям нутрощів своїх по виямистій-вибоїстій мощеній каменями дорозі, завжди набитий пасажирами з довколишніх сіл. У вихідні від шкільних занять дні я одправлялася інколи в райцентр, бо дуже любила тістечка – там була «Кулінарія» і можна було тих тістечок купити – інколи таких уже старих і засушених, але ж яких смачних – з квіточками солодкими з крему… В селі таких ласощів не знали тоді.
Якогось разу, біля дороги, де я чекала автобуса, щоб повернутися з райцентру в село, мене упізнав «командировочний» водій вантажного автомобіля, він якраз кермував з цукрозаводу за новою порцією буряків на наші поля. Десь він мене бачив, може біля крамниці, може в клубі, от і впізнав, спинився, спитав, чи я з такого-то села і запропонував їхати додому з ним. Це не було винятковою подією, бо прикомандировані з різних областей водії, які осенями «возили буряки» на цукрозавод, жили в нашому селі по кілька місяців, то й ми їх візуально знали, і вони нас, сільських, упізнавали з часом також. Одне слово, я забралася в кабіну і ми поїхали – пощастило, бо їдеш собі з комфортом, а не душишся в переповненому людьми і громіздкою поклажею автобусі.
Окрім розбитої шосейки, була ще й дорога полями, і поки погода залишалася сухою, польова дорога до нашого села була і ближчою, і не такою ямистою, то ми й поїхали полями. Уже під самим селом водій загальмував, швидко вибрався з кабіни і побіг полем по лущеній стерні кудись у напрямку до ожереду… Я не могла втямити, куди це він… Але невдовзі він повернувся, принісши з собою щось велике, загорнуте міцно у його светр, і те «щось» було живе.
До цього ми їхали мовчки, бо обоє виявилися не говіркими, але тут він мені сказав: я піймав велику пташку… «Яку?» – спитала я. Він відповів: «Хижу, у неї щось із крилом, вона не може летіти».
Дивно, але пташка не пручалася (зараз тільки я думаю, що він, певно, накрив їй голову чимось, може рукавом одежі своєї, а так же і чинять з хижими пташками, щоб їх полонити і тримати в покорі – позбавляють зору, накриваючи голову нижче очей ковпаком…)
Він поклав пташку на дно кабіни, ближче собі до ніг. Пташка не борсалася, не боролася , я навіть подумала, що вона вмерла вже… Ми поїхали.
Невдовзі виникла підозра, і я спитала: а для чого тобі ця пташка? – (водій був молодим і ми розмовляли на «ти»…) Спочатку думала, що він збирається ту пташку лікувати, але ж так не виходило, бо мешкав разом з багатьма такими ж водіями в гуртожитку, а умов для лікування пташки там точно не передбачалося.
Він відповів: «…зваримо з хлопцями супу зі свіжиною…» Я позеленіла: «…як це супу? Ти що ж, збираєшся пташку вбити?»
«Ага, збираюся», - відповів водій спокійно.
«Негайно зупини машину і випусти пташку!»
«Вона все одно вмре… Не літає, так-но бігає, тягне за собою крило – інакше я її не зловив би…»
«Відпусти пташку!»
«Чого б це?..» – і він сміявся, але не зло, а так, підсміюючись наче. Відверто кажучи, і дотепер здається мені, що він не збирався варити з тої пташки суп, бо хіба люди їдять таких пташок?
Ми в`їхали в село, через кілька хвилин і моя хата. Я сказала де стати, машина зупинилася проти наших воріт. Я не виходила з кабіни.
«Поїдеш зі мною?..» – спитав водій.
«Ні, але пташку я не залишу…»
«То бери її собі», – сказав він, сміючись.
І я забрала. Внесла в двір. Мама з татом вийшли з хати, бо хотіли з`ясувати, що за машина біля нас зупинилася. Я сказала, що в полі знайшлася підбита хижа пташка. Тато перемотав ту пташку у якусь з наших одеж, я віддала водієві його светр і він поїхав.
Тато одразу ж пішов майструвати для пташки клітку – він усе вмів… Клітка вийшла гарна – з тоненьких дерев`яних планочок, щоб пташка менше їх помічала, але й міцна.
Ми перенесли пташку в клітку, мама зарізала для неї курку – бо мама знала, що такі пташки їдять тільки свіже м`ясо…
Пташка була прекрасна. Велика, займала собою всю клітку, і вона сиділа – виходило так, що в неї тільки крило боліло, уся ж решта тіла була міцною, здоровою і красивою.
Пам`ятаю, що пташка була темною, темно-брунатною до коричневого, на краєчках пір`їн були притлумлено-жовті, як глина, охристі оторочки, але вона не була строкатою – вона здавалася однотонною, щойно з переливами відтінків основного – свіжого глибокого брунатно-коричневого кольору, з мідно-червоним відливом на сонці.
(…Передивилася багато ілюстрацій в Інеті до теми «хижі птахи України», найбільш схожим на «мою» хижу пташку виявився беркут, але беркути, як запевняють фахівці, живуть в горах, а якщо оселяються на рівнинах, в лісостеповій зоні, то поблизу високорослих лісів, гнізда складають на високих хвойних деревах, полюбляють жити на соснах. Цимбалівка ж моя на Хмельниччині, місцина там у нас рівнинна і безліса, то певно беркути там не селяться… Дещо схожим до «моєї» пташки виглядає канюк степовий, але ж очі у канюка зовсім не такі, не круглі і не жовті, а очі тієї «моєї» пташки я найбільш і запам`ятала, і зараз їх бачу, бо є на те причина, з якою і пов`язана вся ця історія…
Пташці поставили води. Пташку пробували нагодувати свіжим курячим м`ясом – щоб окріпла. Пташка сиділа непорушно в клітці, не торкалась води, не помічала м`яса, не боялась, не пручалась, наче сама собою перетворилася на чучело, і тільки дивилась на нас великими холодними круглими жовтими очима, як ніби двома повнями, тільки з чорними колами всередині. Ото і все.
Днів за два мама стиха сказала мені: якщо хочеш, щоб вона не вмерла, то випусти її… Однеси туди, де взяла – в поле, до ожереду і випусти. Там вона може вижити, бо зловить собі яку мишу і з`їсть, їй же ніхто в полі загрози не складе, вона велика, її там всі бояться, то й не підійдуть – лисиця не підійде, а вовки у нас не водяться. В клітці вона вмре – бо такі пташки в клітках не живуть, вони живуть на волі.
«Але ж ми її випустимо, коли крило заживе», – спробувала заперечити я. – «Вона не знає, що ми хочемо їй допомогти, і що випустимо – зауважила мама, – вона знає тільки, що ми її піймали і посадили в клітку, і це все».
Наступного ранку, йдучи до школи, а десятилітка була в сусідньому селі, і ходила я туди полями, сказала мамі, що візьму з собою пташку і випущу десь не оддалік ожереду.
Мама намотала мені на передпліччя лівої руки, захопивши і зап`ястя, і нижню половину кисті, рушника, взяла пташку – при тому вона майже ніяк на ті маніпуляції не реагувала, залишалася цілковито байдужою, і поставила ногами на рушник. Пташка одразу ж запустила в рушник кігті і так трималася в мене на руці.
Ми пішли. Не селом, а берегами, щоб менше уваги людської привертати. Вийшли за село, за хутір вийшли. Почалися поля. Відійшли кілометрів зо два, минули Мшанецьку Руду – так називалося вічне болото між двома селами, його навіть радянська меліорація зо світу зжити не змогла, тому – вічне… Пройшли ще з кілометр, уже й ожеред завиднівся… Упродовж минулого на те часу пташка моя хижа і не ворухнулася – справжнісіньке тобі чучело… Або вона чогось чекала…
Думаю, вона чекала, не виявляючи й найменшого нетерпіння, не видаючи себе абсолютно, бодай хоч і найменшим порухом. Дуже дивно все те було – пташка, сидячи на руці і нічим уже не обмежена, не збиралася втікати, вона ніби стверджувала, що зовсім не знає страху, і страху смерті насамперед – не збирається захищатися чи рятувати собі життя, тільки дивилася перед себе блискучими холодними великими очима з чорними, всередині жовтої радужки, «чоловічками».
Зійшли з дороги і пішли полем в сторону ожереду. Метрів за сто від нього я зупинилася і трохи відсторонила од себе ліву руку, замотану рушником, за який, пронизавши його кігтями, пташка трималася, виставила руку дещо вперед, пропонуючи їй свободу.
Вона все прекрасно розуміла. І тільки у цю прощальну мить повернула голову до мене «обличчям» (очі у пташок розташовані по боках голови, тому вони дивляться людині в очі – боком… але ця дивилася прямо). Одночасно вона ворухнулася, настільки, щоб вийняти кігті лівої лапи своєї з рушника і переставила її мені на кисть, майже не захищену тканиною. Не відводячи гострого чіпкого погляду від моїх очей – я також дивилася їй просто в очі – пташка запустила повільно кігті в кисть моєї руки і стиснула свої пальці «в кулак» – це дуже боляче. Різкий біль пропік руку наскрізь, але я не зойкнула і не ворухнулася, бо… бо я вже знала, що це тільки перший акт розплати… чи розправи.
Далі вона збиралася вирвати кусок теплого живого тіла, який захопила кігтями – разом з сухожиллями, нервовими волокнами і кровоносними судинами – я чула такий її намір і навіть бачила наперед як «весело» і гаряче має бризнути з подертих моїх судин кров і як гарно для пташки має те все виглядати… Пташка любила кров – пульсуючу, живу і гарячу, як вона, кров, виривається з розпанаханої плоті жертви, обмиває пташці ноги і забарвлює землю.
Звідки я знала, чого на той момент хотіла пташка? Від неї і знала, бо запустивши пазурі мені в руку, вона продовжувала холодно, гостро, жорстоко і невідворотно дивитися мені прямо в зіниці. Коли біль пронизав руку, я чомусь ніяк не відреагувала на те ні голосом, ні рухом, ні жодним м`язом обличчя – щоб там скривитися, злякатися чи зробити ще щось нормальне для таких випадків – ні. Я не ворухнулася, але в глибині моїх зіниць, за якими так кинджально спостерігала пташка, певно, сталася якась переміна, відомо ж, що від болю зіниці звужуються… Вона це зауважила, бо майнуло в її очах миттєвою іскрою, тільки швидше тінню від іскри, щасливе вдоволення відомщеного переможця – але тільки майнуло і зникло. Погляд знову став холодним, як ніж, невідворотним, як смерть, і безпристрасним.
І я остаточно зрозуміла її намір, зрозуміла тією ділянкою власного мозку, який свердлила холодним хижим глянцевим-блискучим чорно-жовтим поглядом пташка, що продовжувала сидіти в мене на передпліччі, кігтями однієї могутньої лапи тримаючись за рушник, що намотала мені на руку вранці мама, виряджаючи нас в дорогу, а кігті другої лапи запустивши мені в кисть лівої руки.
Я зрозуміла найстрашніше, те, що вона зібралася вибити мені очі – ось уже зараз, і відмінити її рішення не можливо, як і спробувати захиститися від такого… Я відчувала намір пташки, її жорстоку, але майже байдужу – настільки спокійну рішучість, відчула навіть ту незначну «електричну» напругу, яка зростала в тих її м`язах, які мали бути задіяними заради наміченого удару. Не одного, а кількох підряд, швидких, точних і занадто сильних ударів – виклювати вона зібралася мені обидві оці, замість яких, по кількох секундах часу, мали зазяяти на окровавленому обличчі дві глибокі чорно-червоні ями. Такого хотіла пташка, і ніхто не міг їй зашкодити здійснити бажання своє.
Не відводячи погляду від її зіниць, я периферійним зором оглянула гостро-загнутого, ороговіло-твердого, гачкуватого дзьоба, якого вона готова була пустити в діло, щоб здійснити задумане і бажане своє… Ну, що ж?.. у неї – зброя…
Розмова наша безсловесна з пташкою на тому припинилася – все було ясно обом… якщо точніше висловитися, то розмова наша була односторонньою: вона мені показала, що зробить, я ж тільки «вислухала» її – і по тому… але очей ми одна від одної все ще не одривали… і от я знову зауважила, як у чорній безодні її зіниць удруге майнула на мить, наче прозорий мальок рибки, що так-но вийшов з ікрини, якась переміна… По цій події пташка одразу ж ніби знітилася, відвела погляд, відвернула голову – тепер я бачила її в профіль, далі – розтиснула кігтистого «кулака», в якому затискала все, що вдалося згребти з кисті моєї лівої руки. Вийняла кігті правої лапи з рушника, підважила себе на ногах і, розгорнувши крила та розправивши продовгуватим віялом хвоста, широко стрибнула чимдалі на поле, а там, тягнучи праве крило, але допомагаючи собі лівим – поскакала, трохи й перелітаючи, до ожереду…
Я розмотала руку, щоб подивитися на рану, завдану пташкою – шкіра кисті побіліла і мала пошкодження, там уже формувався синяк, але кров не йшла… отже, вона все-таки не прохромила кігтями мені руки, а тільки сильно «вщипнула», щоб заболіло… я замотала рушником кисть, обернулася та й пішла до дороги, бо вже й так, певно, на перший урок запізнювалася, – а йти ще до школи залишалося кілометрів зо три, а то й більше…
Мамі я цієї нашої з пташкою прощальної сцени не розказувала… пташка всім нам подобалася, і ми не знали, чи жива вона там, в полі, чи й ні, тому про неї дружно і не згадували. Вголос не згадував ніхто.
…То як же могло статися, яким чудом і дивом, щоб уже намірившись вибити ненависні і доступні людські очі, ображена пташка (якщо то був беркут, то, пишуть, беркути особливо терпіти не можуть людей, обминають їх, як тільки де зауважать, сотою дорогою, думаю, вони не бояться нас, а зневажають…) відмовилася від затіяного. Яка ж то дивовижна сила могла відвести того, занесеного вже, ороговілого гачкуватого дзьоба від моїх беззахисних очей?.. Чом пташка передумала пошматувати мені руку і обличчя? Позбавити зору і світла? Покалічити, як десь покалічилась сама, чи хтось її покалічив – може, людина?.. Вона знала і чудово розуміла, що таке очі, і що таке – без очей. Хотіла, щоб і я вмирала серед поля, як те мусила зробити вона, позбавлена крила і лету.
Що сталося за ту долю миті, яка змінила її наміри… так, ніби щось особливе і головне почула вона у себе в голові, коротке і ясне, і заперечувати яке не сміла, не могла і не хотіла, чи ніби щось таке вона побачила – у тій місцині, до якої досвердлилася жовтим холодним і невідворотним поглядом своїм – там, у глибині, з протилежного боку моїх зіниць… Що вона втямила?.. Чи не знайшла, чого шукала – страху в очах, щоб розізлитися за те і бити? Може, може…
Хтось глянув їй ув очі проз мої зіниці, настільки Володар усього, що хижа могутня і беззастережна сила в ту ж мить зів`яла… мов присоромилася трохи, знітилась, погодилась без опору і врешті подалася геть…
Може то прозирнув з очей у очі янгол-хранитель, з Любові приставлений до мене Господом, як і до кожної людини…
28.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726089
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Окрайчик хліба залиши
пташині в годівничці,
Чи на штахетину ввіткни,-
Нехай з"їдять...
Нікого не убуде у такій дрібничці.
Хороші вчинки очі не разять
Не копай, хлопчику той хлібчик,
Наче м"ячик,
Бо в мить цю хтось вмирає без їди,-
Печення, вафельки, не з"їджений калачик...
Так просто відвернути від біди...
Все, що довкола нас,
то Господь посилає...
А ще Він в серденько вложив-
Любити нам...
Так запросто окраєць - на сміття...
Й життя немає,
А жест малий і некрикливий
Закриє світ великих драм
Пильнуй своє серденько,
донечко і сину,
Бо Бог туди любові нам роздав...
І , як не важко, то врятуй...
хоча б пташину,
Щоб на землі Господь
дитину добру мав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726058
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Випнулись нарциси,
Цілять в небо списом,
Зирять гордовито
Нерозквітлим цвітом.
Сонечко ранкове
З надміру любові
Їм голівки гладить
І сміється радо.
Запахи весняні
Настрої дурманять.
Легко так і ясно,
Тішуся прекрасним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722459
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 27.03.2017
З днем народження, Олексо!
Зичу щастя Вам й добра.
І життя широке плесо
Слів веселки хай збира.
Небайдуже Ваше серце
Не дає нам збайдужіть
І натхнення хай джерельце
Не спиняючись дзюрчить.
Дякую, що рідна мова
Найцінніший для Вас скарб,
Бо вона всьому основа,
В ній відтінки різних барв.
Я, Олексо, Вам бажаю
І здоров'я, й довгих літ.
З задоволенням читаю
Ваші вірші. Ви — Піїт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725879
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Увись злітають вихором слова
Несказані…леткі та білокрилі.
О, як жагуче зеленить весна,
Гойдаються кульбаб розлогі брилі.
Скрипливе колесо…і знову, знов…
Вже повертаються мої лелеки,
Як повертається нев’януча любов,
Як розквітають сакури далекі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722945
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Осіннє срібло зацвіло у косах,
Мереживо заграло на лиці,
Постукала і в серце, моє, осінь,
А з нею роки – віддані гінці.
Жита дозріли – колос гнеться долу,
Напившись досту сонця і тепла,
Отак і я, шаную власну долю,
Хоч не завжди та вірною була.
Життя обох підносило, ламало,
Немов перевіряло нас на міць.
Солодке з нею разом смакували,
Гірке ж – завжди доводилось самій.
Сьогодні осінь вдома нас застала,
Сприймаю я її, як Божий дар,
Крилята у борні повідростали,
То ж витримали з нею ми удар.
Я долю пошаную, як годиться,
А стрінеться важливіша пора,
Любов’ю срібло в косах освятиться
Й радітимем і я, і дітвора.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725892
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Догорає кохання до краю,
Відболить його опік вночі...
Я тебе поміж снів не шукаю,
Ти мене не гукай - промовчи.
Прохолодою ніч огортає,
Заколихує тихим дощем...
Моє серце твоє відпускає,
Спогад спить - засинає і щем.
Тільки ранок підкине навмисне
Неба синього промінь надій
І кохання, як літо барвисте,
Стисне груди обіймами мрій.
(кортинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 27.03.2017
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 27.03.2017
***
Небо ясніє,
вабить небесна блакить.
Злетіти б птахом.
***
Вітер ламає
оголену гілочку...
мов чиюсь долю.
***
Сполоханий крик
маленької пташини.
Тривога в душі.
***
Бліднуть зіроньки
від місячного сяйва.
Цар затьмарив свиту.
***
Пташка літає
над засніженим полем,
мов душа землі.
22.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713776
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 27.03.2017
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Ох, що з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній Москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
живіть, сини мої!!!
16.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 27.03.2017
Дніпрові кручі сплять на фоні синяви,
величні у красі, заглиблені у тайни.
Впродовж тисячоліть в життя вдивлялись ви,
з часів далеких Кия і Почайни.
А я дивлюсь на вас. Засніжену гору
цілує промінець, але вона дрімає,
як введений в соматі* велетень-гуру́,
що знань безцінний скарб в собі тримає.
А скільки ж тут подій пробігло-пронеслось!
Як хвиль дніпрових тих, що б'ються об підніжжя.
І славу, і ганьбу відчути довелось,
вглядаючись, як ворог топче збіжжя –
литовець, німець, лях і полчища орди́ –
жорстоких москалів після лихих батиїв.
Горів не раз наш Град, рубалися сади,
та з попелу вставав величний Київ.
Вбирали в себе ви пісенність молитов,
набату гул і благовіст церковних дзвонів,
отруйний шепіт "підкилимних" зрад і змов,
і "Слава Україні!" – клич мільйонів.
Історія століть вкарбована у вас,
і бережете ви її в своїх анналах.
З допам'ятних віків святий іконостас
героїв наших вписаний в кристалах.
Близьке вже майбуття – менш, ніж за сотню літ,
розвіявши з плечей тяжке оціпеніння,
розкажете ви, як творився Київ, світ
від пра-пра-пра-пра-...-пращурів коріння.
Гора – не просто горб, а знань сакральних схов,
настане час, і їх розбудять, як соматі.
О, скільки б таїн люд у горах віднайшов,
аби навчився пам'ять гір читати!
* соматі – стан людини, коли спеціальними
медитаціями досягається вихід душі із тіла, яке стає
камене-нерухомим і може бути в такому стані
як завгодно довго.
Повертають до життя спец. методами.
Такі практики відомі в індуїзмі та буддизмі.
8.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 27.03.2017
Ой давним - давно не кохала я,
Стежка у садок мохом поросла,
Бур"яном густим і терниною,
Де ходила я ще дівчиною.
Ой ходила я в вишневім садку,
І любила я, кого не скажу.
Вже роки давно рознесли любов,
І у свій садок я одна йду знов.
Там весни любов розплескалася,
Лиш печаль - жура в нім зосталася.
Тому й стежечка терном поросла,
Вишня в тім саду теж сумна була...
Осінь вже давно в той садок прийшла,
Та нежданно знов вишня зацвіла,
Все живе в саду засвітилося,
Сили в нім нові появилися!
Я бур"ян і мох весь спалю до тла,
А тернини всі прочищу сама.
І барвінком я стежку обсаджу,
Хай живе садок і я з ним живу.
Хай живе садок розвивається,
А життя у нім обновляється,
І як вишня я, щастя теж знайду,
І до милого я сама піду.
І в коханні я ще зізнаюся,
Чи кохає він теж дізнаюся,
Якщо любить він - об"єднаємось,
Як не любить він - розпрощаємось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725859
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Экспромт
Чччччч...Говорите потише -
Эхо уснуло в саду.
Веточку-люльку колышет -
Ветер и воет в дуду...
Сладко на листике спится.
Снится пурпурный закат,..
Крылья чудесной жар-птицы,
Райские кущи у врат...
Ччччч...Говорите потише -
Эхо уснуло в саду...
Ветер дыхание слышит
И завывает в дуду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725793
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Дивлюсь з вікна в самотній парк зимовий,
Похмурий день, мов казка із химер.
Кленовий лист як докір випадковий
У вихрі днів на дереві завмер.
Змарнілий вкрай, обпалений вітрами,
Останню мить живе до забуття.
В зимових снах, окутаний снігами,
Він не блага в природи вороття.
І ось кінець - затрясся й впав безшумно,
Він в цьому світі був звичайний гість,
Дерева в смутку, й стало якось сумно,
Що вже ніхто про це не розповість.
Дивлюсь з вікна на мовчазні дерева,
Що проводжають лист в беззвісну путь,
Їх оповила тиша кришталева,
Щоб цю печаль вже до весни забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725774
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sywPz444ahE
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAk70lPaPJI
[/youtube]
У цей весняний теплий день,
Я побажати хочу щастя.
Не чути ще птахів пісень,
Хай дощик буде, як причастя.
Прийми букет із теплих слів,
Нехай зігріють добру душу.
Хай збудеться, що ти хотів,
Бажаю добродушно.
Любові, радості,добра,
Хай буде повна хата.
Берись частіше до пера,
Про суть людську писати.
За дружбу дякую тобі,
За те, що розумієш.
Не піддавайсь в житті журбі.
Я знаю: це зумієш.
Удача хай крокує вслід,
Візьми її за руку.
Бажаю довгих іще літ.
"Гризи" іще свою науку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725787
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
У вінок назбираю суцвіття
Із минулого літа, весни.
Їх прикрашу смарагдовим віттям,
Заплету у замріяні сни.
Побредемо за руки у казку:
Ми удвох і веселка з небес.
Ти відчуєш мою ніжну ласку
В піднебессі танцюючих плес.
Замремо́ у цілунках з тобою,
Хай колишуть нас рідні гаї...
Пам'ятаєш, як щедро весною
У коханні клялись солов’ї?.. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725766
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Ой ходила весна, бережком раненько,
Уквітчала землю з сонечком гарненько,
Розпускайтесь пагінці, зелененькі,
Нехай будуть ліси і гаї раденькі,
Розпускайтесь пагінці, зелененькі,
Нехай будуть ліси і гаї раденькі.
Розквітати гарно, сміятись і жити,
У весняночку та й душеньку впустити,
У лісочку нині, радіє синичка,
І співа весело джерельна водичка,
У лісочку нині, радіє синичка,
І співа весело джерельна водичка.
Ой ходила весна, бережком під лісом,
Заряснів бузочок, гарно ніжним цвітом,
Шовковисті трави, ледь - ледь пробивались,
У промінні сонця із вітром купались,
Ой ходила весна, бережком раненько,
Уквітчала землю з сонечком гарненько.
2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725782
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
У облозі з вогню я стою серед зір,
Нічка пестить мене, що кохаю, повір.
Що у серці ношу медоносний я збір,
Первородне зело, дивовижний факір.
Любов душу мою вчарувала, мов сон,
Напоїла теплом, обладнала там схрон.
І гніздечко звила, і понесла на трон,
І милує, і підіймає вище крон.
Їй летіти у ввись тільки ти не боронь,
Те дарма, що літа, сріблом торкають скронь.
Серце черпає жагу - живильну бездонь:
Твої очі, вуста, ніжність дужих долонь.
24.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725370
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Я в твоїх зіницях вкотре молодію,
Знову вісімнадцять! досі на коні!
Ти мені з роками повернеш надію,
Я лиш усміхнуся, просто… Або ні,
Обійму до болю! Повернулась, мріє!
Ти зі мною вип’єш вечір при свічах?.. –
Краще хай довкола все це постаріє,
Аніж постарію я в твоїх очах…
18.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196447
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 27.03.2017
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 27.03.2017
Скоро осінь холодна, зубаста, картата,
Відчуваю її, хоч не видно в біноклі…
«Сьо ти писесь, – донька запитала у тата, –
І цому твої очі моклі?»
Тато витер сльозу, обійняв, наче ненька,
Взяв на руки мале чудо зіткане з раю…
Як, ну як пояснити дитині маленькій? –
Лиш вона його окриляє!
16.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 27.03.2017
Мрії мої побожні
Майже нічого не значать.
Бачу тебе у кожній..,
А все ж – я тебе не бачу.
Може, ті мрії пустка?
Може, то шлях недобрий?
Вернути тебе не просто –
Ти полетіла за обрій.
І все-таки – я не проти
Бачити майже в кожній
Погляду твого дотик,
Губи твої тривожні…
24.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725343
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 27.03.2017
В-оздух пахнет мартом и капелью,
Е-сть в нем чары, магия и шарм
С-разу за бушующей метелью
Н-ачалась пора сердечных драм.
А ведь по другому не бывает...
В сердце и природе - благодать!
П-од лучами солнца лед растает..
У-ж пора цветам благоухать...
Т-ам, у рек ручьи запели песни,
И зацвел галантус - марта вестник!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725504
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 27.03.2017
В науки світі ти ендемік,
В житті звичайний чоловік.
Поет, професор, академік,
Удайку… - ти енергії потік.
Добра тобі бажаю друже,
На ниві колосистих літ.
Хай доля ще років наструже,
Для Овна брате білий світ.
Тримай свої в польоті крила,
Вже не спинити твій розбіг.
Із гаю рими білокрилий,
Хай Ангел носить на поріг.
Люби ще довго і кохайся,
Під звуки арфи і трембіт…
Як грім на кораблі тримайся,
Й горить нехай в запалі гніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725726
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Чуєш, нічка як охкає сплеском води,
Соловей тишу зморену смиче.
Коханий, Воїне Світла, Страж ти війни,
Серце ласкою, ніжністю дише.
І зорею пливе до твоєї зорі,
Смуток стримує в грудях щосили.
Небезпека чигає, стоїть на порі,
Ти і зло навіч сили схрестили.
Твоя сила у вірі на захист добра,
За свободу, за честь і на славу.
Віра в тебе на кінчику мого пера,
Я горджуся тобою по праву.
27.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725743
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Зупинка для автобуса маршрутного.
Остання віхола жбурляє з неба сніг…
Навіщось Бог мені послав попутного,
Навіщось душ у часі стався збіг.
Шеврон на рукаві у кольорах держави,
Притертий камуфляж, розмитість фарб…
Знайомі очі з відлисками кави
Ховають в погляді якийсь одвічний карб.
Та то на мить… А далі – про суттєве…
Про те, що болем пророста в душі,
Про те, що править кожний крок життєвий…
Й, мов дихання, звичайно ж, про вірші…
Лиш кілька є хвилин. І вже від хати
Дорога ляже в хаосі проблем…
« Я встигну ще напам‘ять прочитати
Хоч дещо із усіх земних поем…»
І він читав поспішно, та до ладу,
Ділився від душі, соромлячись немов,
Неначе для душі ясну відраду
В поезії улюбленій знайшов.
Я слухала… Ніколи і ніхто
Так щиросердно не читав мені.
Молилась юність… А, можливо, то
Вірші звучали всупереч війні
Як гімн життю, і мріям, і весні,
А ще - красі, віднайденій у слові…
Й мені здалось, що падає не сніг,
А щось небесне квітами любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725699
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Чому ми не зустрілися весною,
Коли для нас садки усі цвіли,
Коли ми ще не зналися з журбою,
Й здавалося, що все зробить могли?..
Була тоді я з чорною косою,
І очі не були мої сумні,
Бродить любила ранньою росою
І все навкруг всміхалося мені...
А ти, як дуб міцний був і високий,
В уяві я це бачила і в снах...
І погляд твій ласкавий і глибокий,
І усмішка щаслива на устах.
Роки спливли, наповнені до краю,-
Робота, дім, турботи, суєта.
Та ми з тобою часом відчували,
Що нам в житті чогось не вистача...
І ось, нарешті, стрілись ми з тобою,
Хоч в зиму вже пливуть наші літа,
Ми підем тепер стежкою одною,
Нам посміхнулась осінь золота.
Не буде поміж нас більше розлуки,
Ще душі в нас з тобою молоді,
Не втратили ще лагідності руки,
І очі твої сіро - голубі...
Нічого, що не стрілись ми весною,
Терпіть навчились прикрощі буття.
Ми справжньою окрилені любов"ю,
Не зчерствіли в нас душі і серця!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725664
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Душі не замерзає джерело...
Син Божий нас усіх навчав любити.
Жити для себе й для усіх людей,
Щоб кожен в світі зміг добром світити.
Любові цій немає в світі меж.
Він щедро наділив і нас з тобою.
Я відчуваю її знов і знов
В світанку ніжному і в дні ясному!
Без пут вона, без гніву, без оков.
Без ненависті та любов... В ній сила!
В ній стільки світла ясного й тепла...
Підтримає, дасть для польоту крила!
Живи по-правді й ти в цій чистоті.
Бо ж Він хотів, щоб кожен засвітився.
Щоб добротою новий день розцвів,
У душах щастям-радістю розлився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725636
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Я розмовляю з вітром... Де ти любий...
Торкаюсь хмар, цілую твої губи.
Твоя усмішка наче теплий промінь,
Весна... І чується пташиний гомін.
Ти там коханий де стріляють вбивці,
Повернуться не всі, а лиш щасливці.
Та вірю я, що день оцей настане
І буде битись серденько бажане.
Маленький син пригорнеться до тата
І радістю наповниться враз хата.
Голубкою впаду в твої обійми,
Притиснуть мене руки твої сильні...
Сиджу у тиші і про зустріч мрію,
Вона відбудеться і я в це вірю.
Неможу спати за вікном світанок,
Яскраве сонце освітило ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725628
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Экспромт
Хочешь - Вивальди сыграю?..
Хочешь - сыграю "Весну"?..
"Осень" - тоску навевает...
Долго её не гоню...
Хочешь - стихи почитаю?..
Хочешь - сама сочиню?..
Если душа замерзает,
Крепко её обниму?..
Хочешь - мои поцелуи?..
Хочешь - ещё повторю?..
Свечку не скоро задую...
Хочешь - я рядом засну?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725669
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Вже весняним повітрям задихала ніч,
Засвітилися зорі квітнево…
Я легенько торкнувся оголених пліч
Під пальтечком твоїм березневим.
Наче сніг пролітав, а здавалося цвіт.
Я тобі признавався в коханні.
І єднав наші душі весняний політ,
І ловилось "курли" спозарання.
Цілував я вуста і дививсь в небеса,
Наші зорі летіли й моргали.
І вливалася в серце духмяна краса,
А вуста поцілунку чекали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725589
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Кому складаємо вірші:
Для народу, чи естетам,
Чиєї торкнеться душі
Перо загострене поетом?
Кого поранить сила дум,
Що пролилася словом,
Неначе електричний струм
Проб’є чоло, свідомо.
Немало зламано мечів
Серед письменної кориди,
Одні, вітають солов’їв,
Хоч в філософії по груди,
Інші, зваблювати люблять,
Тай б’ються за свої думки,
І шедеври часто гублять,
Прийнявши дар за копійки.
Хто спроможеться творінням –
Думками, щоб вмістити в слові:
Пророчить, розуму ведінням,
Світитись новизною в мові.
Чи маєм право, в даний час,
Ламати душі і свідомість
Ще зовсім не готових мас
Призвати: проявити совість.
Навіщо пишемо вірші,
Як складеться їхня доля,
Чиї зростатимуть кущі
Одиноко серед поля?
Які залишаться сліди
На скам’янілих скелях,
Чи згинуть в глибині води –
Дніпра жорстоких хвилях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704880
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 24.03.2017
Де ж ти моя, пташко?
- Полетіла в вирій,
Бо жилося важко
В Україні милій.
Десь, за синім морем,
Є земля красива…
Та не з твоїм щастям -
Доленька зрадлива.
Там не в’єш гніздечко:
Діточок збавляєш,
З раненим сердечком
Мене залишаєш.
Вже й не любе сонце,
І вночі не спиться,
Вигляну в віконце –
Місяць з нас сміється.
Він напевно знає,
Як тобі живеться –
Душу розриває…
Кров в судинах б’ється.
Пір’ячком торішнім
Вимостив кубельце,
Під романс утішний
Виплакав озерце.
Знов весна буяє,
Соловейком ллється,
А тебе немає -
Серце з жалю рветься.
Може, крук поганий
По дорозі знищив,
Чи Амур лукавий
Серенаду свище?
Молюся за тебе
Доленьку благаю,
Із крайсвіту,з неба
Тебе виглядаю.
Де ж ти моя, пташко,
Що ж ти наробила?
Сама…живеш тяжко,
Ще й мене згубила.
Дякую, поєтам - Світлані Імашевій (Світла) і NN, за допомогу при створенні вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Давно сум у душі панує,
У очах, навіки образ твій,
Щем під серцем, ніхто не чує,
Я раділа музиці отій!
Вже гармошка в тата на плечах,
Диво - звуки, моє дитинство,
Пісні наче, теплі лелечі,
Я пізнала справжнє блаженство.
А чи чули жвавий « Краков`як »?
Так чарівно лунав. Віртуоз,
Заграв весело, мені « Гопак »
Привели спогади, аж до «сльоз».
Я неначе чую всі звуки,
Пригадаю розповідь твою,
Як війна, журба, страшні муки,
Прикривав, ти подружку свою.
Щоб не взЯли клятущі німці,
У землі сховав і сам живий,
Залишивсь,зникав у криниці,
Та злодюга наполегливий.
Все ж знайшов тебе. Гіркий полон,
Змів втекти. І це було не раз,
У кайданах, немов страшний сон,
Та не встигли виконать наказ.
Перемога! Здаля чути спів,
Від подружки галасливої,
Неспроможність скрити почуттів,
Пори згадка вмить щасливої.
По травичці, все босоногі,
У гаю задзвеніли пісні,
Такі раді, хоча й убогі,
Сяють яблука, в садку рясні.
Пам`ятаю свою оселю,
Не забуду знайомих доріг,
Квіточками, їх рясно встелю,
Там життя і мій рідний поріг.
2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725240
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Затронули сердце,затронули душу -
Созвучия терций, объявшие сушу...
Вчера и сегодня,вкусившим полыни,
В созвездии Млечном,навеки - отныне
Меняют на берцы - пуанты из шёлка,
Прозрачную пачку - на тогу из волка!
Не вырвите сердце,не трогайте душу,
Созвучия терций, объявшие сушу!..
Жестокое слово - как горечь полыни...
Вчера и сегодня...Навеки - отныне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725192
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Спалахнуло небо березневе.
Стрімко розродилася гроза.
Морок ночі плутався в деревах
Й неухильно до землі сповзав.
Ще не відійшовши від морозів,
Хриплим голосом озвався грім,
Промайнув відлунням стоголосим
І потонув в мареві нічнім.
А дерева, наче семистріли,
Стали в стрій у полум"ї заграв.
Небо ночі з вдаваним прицілом
Ллє дощем з невидимих застав.
Березневим запахом озону
Повногрудо дихає земля.
Величчю і радістю синхронно
Все єство по вінця наповня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725275
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]
Дякую за ідею Макієвській Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
Обійми мене так, як ти вмієш...
Ні! Сильніше мене обійми.
Ти, напевно, мене розумієш:
Й тебе хочу обняти крильми.
Поцілуй мене так, щоб відчула,
Чи медові у тебе вуста?
Щоб слова я твої не забула:
Що я в тебе назавжди одна.
Подивися в засмучені очі,
Посміхнися ти так, як тоді,
Коли мало було нам і ночі...
Чи забув, може, ти вже ті дні?
Обійми, поцілуй, посміхнися..
Чи багато для серця тепла?
Ти в коханні моїм розчинися...
Я любила тебе, як могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZRScZIq8waA[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f5GX67tb_0A[/youtube]
Продолжение стиха КВолынского
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
Прости.
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
-----------------------------------
В вечерний час, и в час заката,
Смотрю с тоской на горизонт.
Ты рядом был со мной когда-то.
Ты помништь тех дождей сезон?
Жаль, дымкой память та объята,
Когда два сердца - в унисон.
Но тех времён я жду возврата.
Неужто был тогда лишь сон?
Писал стихи ты мне о море,
Но был ты рядом, мой родной.
Но разве думала, что вскоре,
Ты будешь с морем, не со мной.
Но я, как прежде не устану
Любить и верить, понимать.
И в забытьё любовь не канет.
Тебя с надеждой буду ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725253
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Розлито діжу у повітрі, з медом...
Дурманять пахощі солодкого нектару,
Укрились липи золотистим пледом
Цвітінь пухнастих вздовж розкішного бульвару.
Натхненно бджоли наповняють соти,
Шукають щастя в медоносних сонце-квітах.
Лунають щемно мелодійні ноти
Бджолиним гулом, у розлого-пишних вітах.
Таке повітря пахне незабутньо
У працелюбні комашині медозбори.
Сам вітерець шепоче щось попутно,
Душа з природою веде переговори. 5/07/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725062
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Тих поезій тепло у куточках душі зберігаю,
Чи як спомин для себе,а чи, може, як сповідь комусь.
Тільки знаю, що в них я не просто живу, а літаю,
Обіймаючи небо, всім єством своїм світло молюсь.
Мов листи, що чомусь не дісталися до адресата,
Не пробились до сонця сон-травою з глибоких долин,
Ті слова до душі притулилися, мов голуб’ята,
Що збирались у небо, а в прогірклий упали полин.
Та печаль не печаль, як згори є ще світла безодня,
Й ті вірші мов дарунок, що вітри моїй долі несуть.
І нехай в забуття опадає минулим сьогодні,
Мене тішить у схронах пісні вічної зібрана суть.
Й чи важливо тепер, що чиїсь розійшлися дороги.
Пелюстково-зболіло, мов сади навесні, відцвіло…
До думок прислухаюсь ледь окресленого епілогу:
Не журюсь за минулим - усміхаюсь тому, що було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725040
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
(Українським вечорницям присвячується)
Сватався вареник до галушки,
Компліменти їй розвішував на вушка:
Яка пишна і навариста... з шкварками,
Що їй краще буде з ним, аніж у мами,
Про її округлі форми дуже...
Що давно йому вже не байдужа.
Говорив, що ще раніш - пампушка,
Як єлеєм, солодила йому вушка,
А тепер - у дружбі з короваєм...
Певно, на весіллі погуляєм...
Та пампушка була надто нуднувата
І липуча, наче з цукру вата,-
Не рівня вона галушці... що й казати...
Раптом прозвучало : "Треба спати !..
Ти -вареник, я - галушку доїдаєм,
Вдосвіт встати, чоловіче,- тож лягаєм !
Одна вилочка встромилася в вареник...
І закінчив ним вечерю свою Зеник.
Друга застромилась в галущину,
Що якраз задовольнила Одарчину.
А пампушка з короваєм - по весіллях,
У квітках і пахощах чарзілля...
До весілля справа у обох іде-
коровай - пампушка - то одне ціле !
Коровай не зводить погляду очей,
Хай без пафосу надірваних речей,
Без метафор точеного слова,-
Пара солоденька - будь здорова !
---------------------------------------------------
Не питайся про мораль цієї байки:
Як назвавсь вареником - скакай !
Красномовність залиши колись для файки,
Бо порожнє дзвонить поза край!
Не шкодуймо для вареника начинки,
Щоб не буркотіло в животі...
Справ усіх вінець - то є обжинки -
Коровай розкішний на столі !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725010
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
А ніч, як ніч…
Це все уже було.
Магнітні бурі. Перша група крові.
І снігу - по коліна намело!
У мене в косах
стрічки кольорові -
Червоні ,
Синьо-жовті, голубі…
Шорстка долоня ковзає на плечі.
Вампір, що триста літ живе в тобі,
Я знаю,
прокидається в цей вечір…
О темна саго
Сутінків… і плед -
Вже на підлозі, й зорі креслять коло
Довкола нас. І поверх чаші мед.
Смеркає так
ванільно –полиново.
… це все- було.
Колосились жита
Від чорних гір по амплітуді струсу.
І та, що до опівночі свята,
Не відрізнить
цілунку від укусу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725000
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Я зустрінусь з літом десь у полі,
Де вітри гуляють в самоті.
Виллю сум з душі на видноколі,
Й попрощаюсь з ним у гіркоті.
Розкажу, як зустрічала ранки,
Милувалась росами й дощем,
Й на зорі,оспівані світанки,
Проводжала в сутінки з плачем.
Розповім про квіти й буйні трави,
І магічний голос цвіркуна.
Про гінкі нескошені отави,
Що п янять,мов зілля чаклуна.
Я зізнаюсь в щирості й любові,
Й відпущу в таємну світлу путь.
Перерву позмову напівслові,
Щоб вже подих осені відчуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725078
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Бач, малесенька дрімота
Розляглася. Це ж робота.
Ручки мила, ніжки мила.
Хмароньки в дощі цідила.
Ось і Янгол , ось і сім.
Казочку Вам розповім.
Завтра. Завтра. Швидко спати.
Янголятка цілувати.
В кошик зіроньки кладіть .
Снята в ліженько беріть.
Спіть. Бо ранок вже сердитий.
Їв. Помився. Спить вже ситий.
Янгол казку вам розкаже.
Снята з віршами покаже.
Люлі, люлі. Хто не спить?
Янгол сни тепленькі снить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725045
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
***
Відзимували. Відвеснієм,
Діждемо літа, спеки , злив,
Віджмелимо і зосенієм…
Скуштуєм наостанок слив.
Запахнуть терпко хризантеми,
І спопелиться все руде,
Дерев збіліє еритема,-
Сонцезалежність… Сніг іде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725049
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
***
Чорну зграю гілля, не весняного й не зимового,
Під вікном заповзято куйовдять зайшлі вітри,
Полютневого міста вдихаєш з кватирки вологу,
Мружить око ліхтар… у жовтому лімбі, старий.
Скільки ночі, не знаєш спросоння, лишилось до ранку,
Копирсаєшся в снах , бо ж із ними завше на «ти»,
Шарпнеш зашморг і рвучко затулиш кратчасту фіранку,
І вкладаєшся знов рахувати собі: раз, два, три…
Дощ клює підвіконня, вколисує: спатоньки, спати,
Гріє ясік* щоку, - та мариться тепле плече,
Лише подих між вами… Ти часом умієш літати
В сутінкових прозріннях і трійливих хащах ночей.
* маленька подушечка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725048
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017
Я йду в село немов на прощу,
Де за полями ліс росте.
Я повертаюсь в Мирогощу,
Тут моє рідне все – святе...
Тут моя кладка через річку,
Кроки на стежці дотепер.
Висока липа, де я нічку,
Не раз від погляду завмер.
Стоїть і нині наша хата,
Та не родина в ній живе.
Чужі у ній святкую свято,
А час, немов ріка пливе…
Луги окутані туманом,
Як я любив тумани ті.
Ще спить пилюка над майданом,
Сади дрімають в самоті.
Тут крізь поля блукав у житі,
У лісі слухав голоси,
Росли думки несамовиті,
Я їх ні в кого не просив.
Тут все моє, тут храм старечий,
Тут у водоймах карасі…
На ясені гніздо лелече,
Село заховане в красі.
Я йду в село немов на прощу,
Де за полями ліс росте.
Я повертаюсь в Мирогощу,
Тут моє рідне все – святе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724976
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Зичу щастя я всім: і дорослим, й малим.
Чиє слово дзвенить, мов джерельце.
Чиє слово, мов сміх... чиє слово, для всіх!
Будить-зве і звеличує серце.
В тих словах весен цвіт, шум веселий в гаях.
Ночі зоряні... дні, світлі й ясні.
У них радість і біль, солов'їв дзвінкий спів.
Та які б не були — всі прекрасні!
Бо плекають життя і несуть світло в світ.
Разом з нами, буває, і плачуть.
Скільки ж в вас всього є, наші рідні слова...
Як багато для нас кожне значить!
Лліться, линьте, пливіть.... не мовчіть, струменіть.
І дзвеніть! Живе думка в вас наша.
З вами радість й журба... Нехай доля ясна
і любові й добра повна чаша!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Щасливий я, бо я живу,
Дивлюсь щодня на небо чисте,
Люблю людей, люблю траву,
Шаную матінку Пречисту.
Молюсь щодня, пишу вірші,
Кую свої мечі для бою.
Коли поезія в душі,
Ношу її завжди з собою.
Щасливий я, що я живу,
Що поруч мене вірні друзі,
Що я донині на плаву,
Що пахне сіно знов на лузі.
Що в мене ти, кохана, є,
Що можу я життя пізнати,
Що кожному в житті своє,
Що можу жити і кохати.
Що можу, як поет творити,
Нести поета булаву.
Я прагну віршем говорити…
Щасливий я, що я живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724913
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Сльози вечора скрапують в росах...
Їх до ранку голубить земля,
Наче рідне своє немовля,
Заколисує в ранніх покосах.
А вони срібночолим світанком
Помандрують у сонцесвіти,
За собою не лишать сліди,
Оповившись прозорим серпанком.
Ними живиться мати-природа,
П'є настій, що у пахощах трав,
Які місяць вночі обіймав, —
І донині цвіте її врода. 14/01/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724880
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Не журюся я вже й не боюся,
що спливають роки, як вода.
І на світ я з любов"ю дивлюся,
хоч буває на жаль і біда.
Нам сьогодні нелегко живеться,
та в житті все ж і радість бува,
хтось з сусідів мені усміхнеться,
і душа моя враз заспіва.
То онуки і діти приїдуть,
хоч у них своїх справ вистача,
і недовго зі мною побудуть,
та все ж радість мене обійма.
Доглядаю й вирощую квіти,
й на городі роблю щось щодня,
не втрачаю я здатність радіти,
є і друзі у мене, й рідня.
Телефоном я з ними спілкуюсь,
в Інтернет теж заходжу щодня,
і пишу, і читаю, й кручуся,
така вдача напевне моя!
Не журюся я вже й не боюся,
бо ж весна і мене обняла.
І щоденно я Богу молюся,
щоб закінчилась швидше війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724825
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 21.03.2017
За вікнами шумить холодний дощ,
Течуть сльозинки по шипках так рясно,
Весна під капелюх ховає пасма,
Ще спить у соннім царстві тихо хвощ...
Встелили землю проліски малі,
Їх хочеться обняти, пригорнути
І так ось, все життя в обіймах бути
І відчувати дотики твої.
Затамувати дихання своє,
Бо поруч ти, найкращий в цілім світі,
Даруєш запашні, духм'яні квіти,
Щаслива я бо все оце моє..
Чого бажати ще у цім житті,
Найкраще , наймиліше, найрідніше
Історію кохання ще напише
І буде битись серце в доброті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724284
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Поговори зі мною про кохання,
А я тобі відкрию своє серце.
Весна ввірвалась в душу така рання,
А Муза виклала в вірші усе це.
Як радісно, як легко відчувати,
Ті почуття, що берегла для тебе.
Якби ти знав, як вмію я кохати
І цим ділюся із блакитним небом..
Як хочу я почути ніжне слово
І притулитись до грудей гарячих.
Щоб відбувалось все так загадково,
Щоб ти любов палку в очах побачив...
Поговори зі мною про кохання,
Назви мене веселкою ясною.
Нехай не буде болю й сподівання,
А буде зустріч наша під вербою...
Поговори зі мною про кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723862
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 21.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]
Те, що колись було безцінне,
Втрачає з часом увесь зміст.
І почуття уже руїнне,
На жовтий тлінний схоже лист.
Не треба плакать, убиватись
За тим, чого не зберегли.
Назад не варто повертатись,
Бо так зробили, як могли.
Все, що було перемололось,
Частинки вітер розкидав.
В душі в цей час щось надломилось,
Бо ти того так побажав.
Пройшло, промчалось, пролетіло.
Не треба більше помилок.
На щастя, все переболіло...
Тебе я викреслю з думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Сонце моргнуло зранечку,
Вийшло під гул овацій.
Ну ж бо, вставайте, панночко,
Кличе вас день до праці.
Личко біленьке вимийте.
Усміх лишіть люстерку.
В кухні не дуже гримайте.
Тишу не тріть на терку.
Випийте кави з тістечком.
Вийдіть надвір ізрана.
Птах принесе вам вісточку
Від молодого пана -
Скоро його каретою
В двір ваш доставлять коні.
Сядете – мчіть планетою,
Сійте любов з долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724797
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
З днем поезії Вас друзі,
Хай Пегас пасеця в лузі,
В римі вірш Ваш розквітає,
І утома Вас не знає,
Лиш перо скрипить від втоми,
А пегас не ставить коми,
І підскаже тему в вірші,
Та на краще, а не гірше.
В нім ви ділитесь коханням,
Про весну та отчий дім,
В тім про щастя та дитинство,
Що минуло з Вами в нім.
А в поеми на посвяту,
Рима стелиця завзято,
Хай читають вірші всюди,
Не забудуть Вас в тім люди,
Бо як гарно написав,
В честь збудують пароплав,
Як читач розчулитця,
Буде так названа вулиця.
І Славянску рідну прозу,
Прославляйте хто як може,
Не шукай в японців хоки,
То не буде в Вас мороки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724774
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
* * *
Неспешно цедим горькую
Под горький смак стихов.
Бычки и пепел – горкою –
Взамен самих бычков –
В жестянке, искорёженной
Охотничьим ножом.
Огурчик – как положено,
Лимончик и боржом…
Пускай, слегка лишь выбриты,
Кому-то лишек – сто,
Но шпарим не избитыми
Мы рифмами зато!
И «шо» звучит здесь гордое,
И простенькое «чо»,
И всё – путём, по-доброму,
Хоть спорим горячо.
Во всей цивилизации,
Свидетель Бог, не вру:
Одной мы, братцы, нации –
СОБРАТЬЯ ПО ПЕРУ.
___________________________
[color="#ff00a6"][i]Друзья!
Поздравляю с Всемирным днём поэзии!
Желаю вдохновения и свежих пронзительных строк.
Светлых горизонтов и новых высот.
Удач в жизни и творчестве.[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724778
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Найщиріші і теплі вітання колегам, друзям по перу !
Літайте високо, пірнайте глибоко,грійте душі теплом
і боріться зі злом !Хай оббиває пороги ваші муза, а слово
буде мудрим і твердим. Нехай його торкаються вуста
спраглого і закоханого, знедоленогного і щасливого,
борця і миротворця !
Торкнусь пером душі поета :
Співай, дзвени струною !
Вночі і вдень, в тепло і лід,-
Буяй! Цвіти весною !
Схилюсь низенько. Поцілуй
Поета, музо, словом!
Світ слова серцем розфарбуй,-
Душа-бо тут - основа !
Торкнися музи - приголуб,-
Дива метаморфоз - у слові,-
Де радість з болем - в вузлику,
Де смерть - життя - в любові
Вступай в сліди поетові,
Приходь у сни до нього,
Щоб било вічне джерело-
Творця, у всім живого !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724785
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Вітаю всіх поетів і читачів з Міжнародним днем поезії! Бажаю поетам невичерпного натхнення на написання багатьох нових шедеврів, а читачам, читаючи вірші, отримувати велике естетичне задоволення від сили поетичного слова! Нехай поезія вас окриляє і надихає на великі звершення у вашому житті! Щастя всім, любові, достатку і здійснення ваших потаємних мрій!
(В темпі вальсу)
– Дозвольте вам, панове і пані, розказати,
Що серце відчуває, коли пишу рядки.
Воно то гірко плаче, сумні вдягнувши шати,
А то пташині трелі виводить залюбки.
Приспів
Поезія - це слово і подорож у казку!
Поезія - це пісня, що лине у світи!
Поезія - це диво, яке дарує ласку.
Поезія - це крила безсмертної душі.
Свої вам відкриваю таємні лабіринти.
До вас так хочу думку поета донести.
Що слово поетичне не можна не любити,
Адже у ньому зливи граційності й краси.
Приспів
– Не можна, любе панство, поету не писати.
Бо вірші для поета - крислате вишиття!
Запрошую вас, пані й панове, їх читати.
Без вашої уваги поет - це сирота.
Приспів
21. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724771
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Слово поета- молитва,
Слово поета- любов,
Слово поета- бритва,
Слово поета- це Бог.
Слово поета- ніжність,
Слово поета- плач,
Слово поета- Муза,
І вірний супутник- Пегас.
Не чути його молитви-
Не вірити в любов,
Де битва- пекуче лезо,
Де захист- Отець і Бог.
Де все в одному руслі,
Де змішане все водночас:
Відкрию я серце Музі,
Хай душу обніме Пегас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724714
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Вже й мої в житті стомились крила,
А літав у небі, мов орел.
Все робив, на все хватало сили,
Нині вже не той, не той тепер.
Під очима синяки взялися,
Зник рум’янець в діда на лиці.
Чуба вже немає, що так вився,
Зате в мене внуки - молодці.
Інколи докори: - Вже втомився?
Ти на вид ще наче молодик…
Щоб не впасти враз за щось схопився…
Бо життя виносить свій вердикт.
Інколи збираюсь щось зробити
І коли зроблю все до пуття,
Я радію. Тоді хочу жити…
Рада моїм успіхам сім’я.
Я мовчу, хоч часом плачу стиха,
Виглядаю внуків – малюків.
І боюсь не наробити лиха…
Хочу вмерти на землі батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724701
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Знов струмочки життя
Протікають по жилах роками.
Через серце проходять
Всі радощі й біди мої.
І накриті портрети,
Висять на стіні, рушниками.
А в саду, там де липа,
Живуть молоді солов’ї.
Спориші у росі
І кульбабки пожовклі від сонця.
І грабові кущі
У яких я ховався малим.
Нагадали мені,
Як дививсь у туманне віконце,
Коли вдома ще жив,
Ті часи, коли був молодим.
Пригадав я твій голос,
Який в моїм серці і досі.
Твої губи, як вишні
І наш у квіту білий сад.
Я іду в споришах…
Пам’ятаєш ходили ми босі…
Так давно це було
І цей час не вернути назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724700
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
***твір присвячено чарівній жінці, патріотці, мужній волонтерці, Народній артистці України Світлані Мирводі, з якою я мав честь бути з концертами на фронті***
Ти сьогодні до болю губу закусив.
Ти не вийдеш із бою, не маючи сил.
Ти заслаб. Твоя кров витікає із ран.
І- ПОРА. Ти поранений. Так. Ти поран...
Ти акорду і ритму не взяте баре.
Автомат ненаситно патрони жере.
Розвідгрупа "нарвалась", бо видав туман.
А гітара в казармі сумує сама.
Хай засне, мов кохана. Її не буди.
Ти у гості до Хель назавжди відійди.
Бо Беркана пішла годувати ворон.
...автомат доїдає останній патрон...
Ти метелика кокон крилатих ідей.
...супротивника* око в тумані знайде...
То запрошуй у хату на званий обід.
На останню гранату. Усім. І- собі.
*як варіант ТЕПЛОВІЗОРА ОКО...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032101404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724687
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Ясмину пахощі сповили вечір,
Моргали зорі рясно крізь шпарки.
Густа пітьма, до масової втечі,
В’язала вправно темні килимки
Із вовни заблукалої овечки, —
Встеляла ними доли і стежки.
Тягнула з місяця тугі вервечки,
Натомість, клеїла йому хмарки.
Орнаменти плела золоторунні
До перших блисків сонячних вогнів...
Зайнявся обрій світлом у відлунні, —
Рожевим сяйвом небокрай розцвів. 16/01/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724663
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Колише хвиля човен у тремтінні,
Тумани в заводі сплелись,
А ми, щасливі, як колись,
Пильнуєм світлі зорі в мерехтінні.
Вони підморгують згори казково,
Пускають в душі промінці,
Запалюють в них каганці,
Освітлюють бажання поступово…
І ми, в думках, зринаєм на планети,
Згортаєм простір, мов сувій,
І летимо на хвилях мрій
Зі швидкістю небесної комети…
Заломлене проміння — на долонях,
Нитки фантазій навкруги,
А весла в’яжуть береги,
Гойдають човен творчого безсоння… 3/05/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724662
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
В саду занедбанім війною, молода травиця,
Крізь лист осінній випускає пагони тендітні.
Повз них біжить стежинка сива, де стоїть криниця,
Несе із далеку, аж із балки, вісті невтішні.
Там на "лягуху" вранці оступивсь солдат знічев’я,
Коли вставало сонечко в змарнілім за ніч небі.
Останнє зарево ховалось у дерев верхів’я,
Молився Богу про рятунок при єдиній спробі.
І всміхнулося життя, хоч і осколків вився рій,
Чіпавсь що оси за одіж на ногах, він - уцілів.
І побратимам пообіцяв, що повернеться в стрій,
В саду тінистім його весняний день знову зорів.
20.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Свеча без огня не горит...
Свеча без огня и не тлеет...
За нежность посмеет корить
Лишь тот,кто любить не умеет.
И боги когда то уйдут!..
И сердце,что негой болеет.
Истлеет терзания кнут,
И пряник не вдруг зачерствеет.
Забудут свечу зажигать,
И душу... ничто не согреет.
И некому будет сказать, -
Что омуты слёз не мелеют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Принесли на крилі знов весну журавлі...
Сяє сонце — земля просинається, і в святкове нове,
розкішне вбрання знову світ увесь одягається.
Оксамитове плаття одягає земля і вуаль білосніжну, з туману.
Вже вплітає в вінок ніжних пролісків цвіт і підсніжників білих,
що ранок сипле щедро до ніг... у лісах, край доріг.
Роздзвенілись струмки, все біжать до ріки,
мов дитина маленька до неньки. З - під сухої трави
пробиваються скрізь оксамитові стрілки тоненькі.
І лелеченьки знов над селом... над селом! У польоті яснім
ген кружляють... Бо радіють вони своїй рідній землі.
Краще рідного краю не знають!
Принесли на крилі знов весну журавлі...
Сяє сонце — земля просинається, і в святкове нове,
розкішне вбрання знову світ увесь одягається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724629
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Синю сукню з оксамиту ніч на себе одягла,
зорі рясно прикрашали всю безмежність полотна.
Жовтий місяць круторогий між зірками мандрував,
час від часу світлом сонця сонну землю чарував…
Знов блукали, як сновиди, хмари в синій глибині,
Шлях Чумацький Андромеді усміхався вдалині.
В небі, у пітьмі кромішній, є зоря-дороговказ,
шле вона мені щоночі «месидж» поетичних фраз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724695
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Присвячено Кармелі і Альваро
А кажуть, не буває в зрілім віці
Кохання іскри, нібито зима...
І серденько не скаче в грудній клітці,
Не грає кров... Балакають дарма,
Коли полонить - втопитесь в тій річці.
Таке ж із ними сталось. Наче в небі
Літають, під ногами - ні землі,
Десяток восьмий стукає далебі,
Потішні в пустощах, як ті малі.
Від вчора "молоді" в Аддіс-Абебі...
Ще в юності зустрілися вони,
Та розминулись, як багато інших.
Щасливі сім’ї, згодом – із дітьми,
З минулого - світлини тільки й вірші.
Звели подібні долі до пітьми…
Найважче, як у злагоді весь вік,
Тепер – без крил…чи, на однім благенькім.
І рвуться жили...Лялька - чоловік,
Що в темінь пікетований легенько -
Не на роки, а на хвилини лік...
Це потім вже те длубання в собі,
Сумління зрілого нестерпний голос,
Проблеми у нещасній голові...
Втрачає зернятко останнє колос
І світ незримий твій – лише в тобі.
Здається, що не ждеш уже нічого,
Враз світло розриває темне тло,
Бо кожен дочекається ще свого:
В холодну зиму - весняне тепло,
Щоб сходило стрімке життя зело...
Щоб знов довкілля - в океані квіту,
Висот медових сповнилось єство,
Коли душа навстріч новому світу.
Дарунок долі, справжнє торжество -
Кохання чисте з юності, без віку.
Не вирок вік зимовий чи вдівство -
Любов'ю із небес живе єство!
17 березня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724108
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Ти знов приходила у сни
Матусю, з того світу,
А я прохала, поверни
Той час, що до відліту!
Лишись зі мною хоч на день,
Нехай відчую ласку,
Послухаю твоїх пісень,
Розкажеш диво-казку.
І я в обіймах, мов дитя,
Вколисана тобою,
Забуду все земне тертя,
Спочину в супокою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724034
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Літепло, літо, ой, літечко гріло пшеницю
Й раптом упало на поле в зчорнілу стерню –
То понад ним зацвіли вогняні зоряниці.
Ворог криваву почав у Донбасі війну.
То не колоссячком, чорним, устелене поле –
Зламані, зболені, змучені людські життя,
То покалічені, з горем повінчані долі
Кожного, хто Україні є рідним дитям.
Хай і обпалена, але не зламана воля
Кличе до бою, щоб землю свою врятувать.
Світе, невже ти іще не стомився від воєн,
Що дозволяєш невинних людей убивать?
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724095
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Бува, наткнешся на граніт,
Не намагайсь пробити лобом.
Твердий занадто моноліт.
Тікай від нього ти прожогом.
***
Коли біжиш, дивись під ноги,
Спіткнешся, важко буде встать.
Не думай тут про допомогу.
В той час усі кудись спішать.
***
Не тільки звірі нас кусають,
Є люди з ядом в язиці.
Вони ні за що покарають,
Дістануть вас до дна душі.
Та час тут швидко розбереться:
Для чого все це і кому.
Назад тому все повернеться,
Всі непереливки йому.
***
Як набереш проміння в руки,
Пошли тепло в серця людей.
Врятуєш ти їх від розпуки,
Притисни ніжно до грудей.
***
Усі в гостях ми на землі,
І шляхом йдем усі єдиним.
Ми свого щастя ковалі,
Якщо коваль не звір -ЛЮДИНА!
***
Прости мене. За що? Не знаю...
Але прошу тебе, прости.
На тебе я не нарікаю,
Хоч знаю: винуватий ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724076
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
усіх відтінків
зелені шовки
розмотують перед тобою
на проділь зачесані купчики
і спритні крамарчуки
розвиваються
в обертальних рухах швидких
натуральних шовків сувої і штуки –
торохтять
об витерті, аж гладенькі, дубові прилавки
наввипередки
півпрозорі зелені шовки
один поверх іншого – хвилями
ніжно течуть у руки:
не роздумуй довго – бери!
тобі личать усі відтінки і кольори
бачиш,
онде лелеки –
заморські кравці:
дзьоби, як ножиці –
по модних лекалах шовки кроїти…
і ластівки
несуть з иріїв промінці –
тонісінькі золоті нитки:
шати
шити…
березень-березіль –
зелені шовки:
життю – до свят і весіль,
зимі – на поминки
17.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724053
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Втомилося небо.
Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке -
безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу,
по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись,
щоб утримати небо,
І били на сполох,
й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні
й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись
хотіло
давно
до землі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 17.03.2017
Лиш ступлю на поріг я батьківської хати,
То відразу подивиться мама з портрета,
Поряд пильний такий погляд рідного тата
І блакитний-блакитний, як чистеє небо.
Запитають мене, як без них проживаю
І чи не захворіла,Боже борони,
Моє серце тоді із грудей вилітає,
Пам"ятають і там свою доньку вони.
Як недобре мені чи спіткала невдача,
То приходять у сни,заспокоять мене,
Ніжно витерти сльози, як я з горя плачу,
Щиро вірити в те, що біда обмине.
Ой, рідненькі мої, як вас не вистачає,
Голос тата вчувається й досі мені,
Не забуду ніколи, як мама співала,
Часто нині виконую я ті пісні.
Підкрадається осінь життєва тихенько
І до мене уже, сипле сніг сивини.
Найрідніші всім люди матуся і ненько,
Поспішайте до них, як живі ще вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723999
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Весняні сонечка засяяли в траві —
То з неба поспадали жовті зорі.
Розсіяв вітер намистинки дощові,
Купав голівки в росяному морі.
Їх чиста світлість усміхнулася землі,
У легкості з’явилася потреба, —
Перетворились в парашутики малі,
Щоб політати на краєчку неба! 21/03/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723965
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Мелодія вітру і тиша зірок.
Холодний блиск неба в мовчанні.
Пахучі обійми розкішних квіток,
Натхненні хмарини в єднанні.
Віддалений обрій бездумно повис,
Гойдається на павутині.
Хитає голівкою гордий ірис,
Вихлюпує жаль в самотині.
Мрійливий метелик нічних сновидінь
Тріпоче в надії крилато,
У зав’язі снів дивовижних цвітінь
Влаштовує, в темряві, свято.
Природа в балансі, як наше життя,
Де злети земні і падіння.
Йдемо по спіралі, та без вороття,
І просимо душам спасіння. 19/05/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723915
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxWu4wxL9CI
[/youtube]
Таке лице прозоре у вікна,
Це дощ промив старанно його й очі.
А я дивлюсь: чи скоро вже весна
Її прихід чекаю я щоночі.
А ніч живе все так, життям своїм:
Звабливий Місяць погляда на зорі,
А я питанням мучуся одним:
Кому доріжку стелить Місяць в морі?
До берега човенце приплива,
А в нім весна, прикрашена квітками.
Такі вночі ось творяться дива...
Іде весна знайомими стежками.
Навколо розкидає буйний цвіт.
Вродлива, непідступна і мрійлива.
Враз змінює і мій духовний світ,
І радістю наповнить усе злива.
А ти ще спиш, покірний темній ночі.
Усмішка ледь торкається лиця...
Так хочеться, щоб ти відкрив вже очі...
Хай радістю наповняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723895
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017
[i]Ти просто не знав, що мене тобі долею наслано...[/i]
Оксана Забужко
[youtube]https://youtu.be/A5Y7WjjrxN0[/youtube]
[b]
[i][color="#5e0470"]Я - та, що дав у нагороду Бог
тобі, щоб бути буднями і святом,
світитись сонцем, та – одна за двох
тримаю стелю злагоди у хаті.
Я - та, що усміхаюся усім,
а хочеться від розпачу кричати,
бо говорити не свобідна, втім,
пишу вірші... Як у віршах змовчати?
Я - та, що діток народила - трьох!
У мене є ще витримка і сила,
щоб не зламатись і таки удвох
гніздо родинне вити... Є ще крила!
Я - талісман? О, так! Була я та,
що стежку до звитяг тобі стелила...
Чому ж тепер одна, мов самота
собі торую шлях, а де вітрила?
Я - та... я - та... Невже? Невже, я - та?
Ти вмієш гарно мовити - красиво.
І все ж надіюся, що золота
Любов зійде ще...
В Богові та сила![/b]
[/i][/color]
09.03.2017
* Відповідь на вірш О. Удайка "HOMO FEMINIS" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
Образ літературної героїні є збірним образом багатьох сучасниць нашого сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723101
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Шукаю, все життя себе шукаю:
І простору, і розмаху для крил.
Пізнала сутність світу й ще пізнаю…
На штучність – алергія, на акрил…
Душа моя міцніє, хоч страждаю…
Злетіти, зазирнути за завісу,
Бо не одна така у тім житті…
(Смертельне зло над душами нависле)
Здолати б перешкоди на путі
І над буденним -- як святі у висі.
Усім Бог дав можливості такі,
В собі лише потрібно розібратись
І не « на вітер» всі слова палкі,
А зняти із душі печалі ґрати
Убивчі і доволі громіздкі…
Співає звільнена душа на волі,
Допомагає іншим у біді.
Не варто нарікати на злу долю,
Щоденна правда – в тебе у руці,
Позбутися лиш злого і сваволі.
Душа любові прагне, миру, волі!
28 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723756
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2017
[img]https://pp.userapi.com/c636627/v636627008/58efc/sEXCKNVclBY.jpg[/img]
Такий холодний вечір
І руки крижані.
Хтось дихає у плечі
У закутку в тіні.
То хитра і ворожа
Нічна морозна тьма
Вривається безбожно
У серце, як чума.
Колотить несвідомо,
Руками в груди б’є
Що мучать аж судоми.
(Ну хто така ти є?).
Так холодно сьогодні,
Що ноги ледве йдуть.
Мов пси напівголодні
Вчепились і гризуть.
Немає для рятунку
Ні сил ні каяття,
І ніби за лаштунки
Іде тепер життя...
Тремтить душа надвечір,
Коліна заодно.
Вже в сотий раз про втечу
Ти мрієш все одно.
Про Африку, Європу,
І може інший світ,
Але й туди галопом
Ця тьма тобі услід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721386
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Ах, как жаль мне… как хочется снова вдохнуть
Этот запах весеннего ветра и звёзд,
Эту – юного чувства – волшебную муть,
Этот миг скоротечных восторгов и грёз.
Задохнувшись от счастья бежать по траве,
Сквозь просвет листвяно'й и березовый шум…
Ах, как хочется снова прижаться к тебе
И не чувствовать где-то внутри: – Исхожу…
…
Исхожу из всего, тихо так, по чуть-чуть.
Исхожу из себя, каплей водки в крови.
Исхожу из земной невиновности чувств.
Исхожу из презумпции нашей любви.
Исхожу из твоих неразгаданных снов.
Из того, что забыто и станет ничьим.
Из ещё не озвученной музыки слов
Исхожу, как исходит огонь из свечи.
Исхожу с не пролитых и про'литых слёз.
Из холодных и длинных осенних дождей.
Исхожу из рассыпавших листья берез,
В высоту планетарной печали своей.
Исхожу, как звучащий серебряный свет,
Той звезды, что еще не угасла в груди.
Многоточием – этим последним – на нет
Исхожу…
И никак не могу изойти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723078
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Вишневий цвіт на сотнях віт
серця бентежить навесні.
Вишневий цвіт в саду розквіт
й дари пророчить нам рясні.
Вишневий цвіт на цілий світ,
у пахощах втопає все.
Вишневий цвіт – незмінний хіт,
любов і радощі несе.
Вишневий цвіт – душі політ,
кохання неповторна мить.
Вишневий цвіт – пісні трембіт,
уяву й досі полонить.
Вишневий цвіт на схилі літ –
відлуння весен, ніби в сні.
Вишневий цвіт – кохання слід,
він в душу лине знов мені.
16.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031603311
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723836
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Біла вишня тепер не в снігу,
Біла вишня в духмяному цвіті.
Сад веселка вдягнула в дугу,
А листочки нові в оксамиті.
Пахне медом в веснянім саду
І хрущі загули, наче бджоли,
Серед саду до тебе я йду,
Хоч сховались в зірках видноколи.
Розшукаю між цвіту в саду,
Про смак вишні вуста нам розкажуть,
Я до тебе лечу, а не йду,
Поки роси вечірні не впадуть.
Де ти, щастя моє? Обізвись!
Пелюсткова знялась хуртовина,
Що летять то додолу, то ввись
Білим «снігом» лягають над тином.
Пригадаємо, люба, не раз,
Як хурделили вишні весною,
Кожен рік пам’ятатимем час,
Як завіяло нас з головою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723838
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Небо тёмно-серым цветом накрывает с головой.
Серебристым что-то пишут нити молнии кривой.
Пролетают мимо кони - кучевые облака.
Кто накормит их с ладони?.. - Только Господа рука!..
Столько горьких слёз пролито,сколько выпито с горой...
В тёмно-сером неба свита дышит в унисон со мной...
Для чего все эти строки?..Воскрешения пора?..
Или просто бродят соки синей веной без конца?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723834
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Ти крила попалив. Та я літаю.
Та я ще вмію більше, ніж колись!
Спинися. І спитай, чи я чекаю.
Чи Янголом, а чи дощем озвись.
Ти крила розламав. А я сплітала.
Я майструвала інші як могла.
Кинув в вогонь. Душею я дістала.
І опіки... Дивись!Я ще мала .
Ти крила потоптав. Я цілувала
Всю твою душу. Як інакше жить?!
Я із мостів весь попіл вигрібала.
А ти... І попіл кинувся палить.
Скажи :невже тобі так й не болить?..
А десь стояли
Пусті вокзали.
Що поцілунків
І не пізнали.
А десь стояли
Без тебе зорі.
І загортались
В самотність й море.
Мені б навчитись
Без тебе жити.
Його любити...
І не просити
Самого Бога
Тебе тримати.
І... Не кохати...
І не чекати.
Не виглядати
Тебе до ранку.
Розлити каву.
І філіжанку
Подати в небо.
Зібрати щастя.
Забути ночі,
Де сни не сняться
Лише про тебе.
Самотність гола
Стоїть під небом
Стара і квола.
Я двері, вікна
Позачиняла.
Я ціле небо
В обійми взяла.
Милуйся, тішся.
Таких кидАють?
Так... Забувають...
І відпускають...
Я хочу століття, в якому ми разом.
Я хочу наш Всесвіт на двох. Та і тільки.
Я хочу наш дім із лілеями, садом.
І щастя, й кохання, й цілунків ось стільки!
Інакше навіщо мені всі перлини,
Всі зорі без тебе, дощі і всі хмари?
Повітря з тобою вдихать щохвилини.
Бо то є і диво! Бо то справжні чари!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723785
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
В думках лише Схід... Я блукаю, як привид.
І знов напливає цей смуток і сум.
Чи здатен мене хоч який-небудь привід
Звільнить від жахливих нав’язливих дум?
Звільнить від кошмарів, де рвуться снаряди,
Де тиші замало, харчів, теплоти,
Поранено хлопців твоєї бригади,
Де грязь по коліна, і там, де є Ти.
Все вірно. Ти правий. І я тобі вдячна.
Насправді, мені ти не розповідав.
І про переведення в гірші умови
Теж знаю, мій рідний, чому ти змовчав.
Ти вибач. Не стрималась. Просто це нерви.
Тебе я чекаю. Ти майже не спиш.
А орки вночі починають маневри.
Ми швидко прощаємось, і ти біжиш…
Живу і ледь жеврію. Майже тримаюсь.
І зараз життя – це один тільки день.
Як важко мені, я тобі не зізнаюсь.
Аби ще з тобою зустрітись лишень…
***
Дніпро вже звільнився, і крига – за плином.
Сьогодні субота. Розтанув скрізь сніг…
Яскраві вітрини. Іду магазином.
Штовхають і майже збивають із ніг.
При вході кричать, а я силюсь збагнути.
Тут написом крупним: «Розпродаж зими»…
Та майте ж ви мужність хоч раз зазирнути
У вічі триклятій російській війні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723783
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Как жарко, - промолвил бродяга, - в пустынях Востока.
Как трудно мне будет тут выжить, в стране чужаков...
"Найди в себе силу, найди в себе мудрость пророка, -
Ветра прошептали, - не терпит Восток дураков!..
Сюда коль пришёл ты, то путь твой, видать, не бесцельный!
А, может быть Небо с тобой заключило пари?..
Коль хочешь, чтоб стал этот мир, как рассвет - акварельным,
То сам таковым этот мир для себя сотвори!..
Не место нас делает краше, не место творит нас,
А мы сотворяем его, но, запомни, любя!
Не нужно сводить его краски в минор, как и в минус.
Начни этот мир улучшать, начиная с себя..."
17. 08. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723781
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i]- Не згадуй його! - прокричали всі дні.
- Не згадуй його. - Проблагали і ночі.
- Не згадуй... Не треба... Чому пресумні
Від слізок найкращії оченьки, очі?..
Не згадуй його. Не проси. Не чекай!
Не згадуй цілунки, що меду солодші.
І Боженько вкотре уже не благай,
Щоб ночі самотні хоч краплю коротші.
Не згадуй його, бо давно він не твій,
І твоїм ніколи вже певно не буде.
Чому весь цей світ уже ніби німий?!.
Повітря вдихни ти на повнії груди.
Не згадуй його, бо це тільки обман.
І з часом не буде душа вже кровити.
А ти, допиши свій найкращий роман,
Де смертні як Янголи вміють любити. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622135
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 16.03.2017
«Що ти зробив для України? –
Собі дозволю я спитать, –
Коли твоя країна гине?
Як на могилах танцювать
Отих, хто впав на полі брані
За мене й тебе, і дітей,
Отримавши смертельні рани?
Не маєш права ти на те.
Коли ти справжній українець
Й байдужістю не захворів,
Змітаймо кодло все зміїне –
Землі своєї ворогів.
Важка-тяжка борні дорога,
Якщо не хочемо сконать,
Тоді здобудем перемогу,
Як навчимося зло карать.
Устаньмо ж всі за раттю рать!»
15.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723828
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Я любил тебя, не родившись
В этом теле и в этом времени.
Я любил, когда Бог торопился
Из НИЧТО сотворить Вселенную,
Наспех брызнув солнца меланжем
Между гор скалистых отрогов…
Я любил тебя раньше… даже…
Когда вовсе не было Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610044
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 16.03.2017
Не треба, не пишіть мені нічого,
Що поміняють ті коментарі?
Чергова примха, вибрик напівбога,
Чи... Просто блазня при чиїмсь дворі?
Я мерзну.мамо! Серед літа мерзну!
То я, а не придуманий ЛГ!
Стомився бути пафосним й помпезним,
А серце в грудях... Ніби, як наге...
Несила, мамо! ТАК несила жити!
Минеться, мамо, певне, що мине.
Ох, мамо-мамо... То вербові віти?!
Я думав ти... Погладила мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678290
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.03.2017
Не боялась упасть я в небо.
На ходулях ходила по крыше.
Вы меня же совсем не знали,
Но кричали мне: "Выше. Выше."
И шагнула я в космос света.
На орбиту попала к Марсу.
И меня ревновала Венера,
Что танцую с Сатурном вальсы.
У Меркурия пела я песни.
У Юпитера в карты играла.
Целовалась с Ураном по-детски.
С Нептуном я себя потеряла...
А на утро, венчанье с Луною.
Звездный облик невесты рая.
На ходулях я спрыгнула с неба...
Вы стояли и молча моргали.
16.03.2017
Эстония
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723768
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Думки, як хвилі запінили скроні,
Принесли з далини мені слова.
Роки стомились, як від бігу коні,
Назустріч вийшла матінка жива.
Приспів:
Земля хитнулась… У тумані сонце…
Здалося, що упали небеса…
І дотепер щемить розбите серце,
В душі й понині мамина сльоза.
Ти звідкіля, синочку? - шепотіла…
Не думала побачити тебе.
Хоч у думках шукала і летіла,
У снах, бувало, образ промайне.
Приспів.
Чому так довго не вертавсь додому?
Давно вже тата на землі нема,
Тебе хотілось бачити старому,
А я давно залишилась сама.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
(імпровізація на тему
вірша Костянтина Бальмонта
"Із-під льоду")
Можливо, не настав ще час
у нашому житті Весни,
коли нам Бог дарує шанс
прокинутись зі сну Зими…
Коли не просто у зеніт
прямує сонячний Стожар -
поета серце у політ
летить до Сонця, як Ікар…
Весна – заквітчана пора,
коли цвіте не тільки сад,
дарує Небо нам слова,
і віршів щедрий зорепад…
Ми нарізно були роки,
але кохали повсякчас,
світило Сонце з висоти,
і пам'ять зігрівала нас…
Мій друже, зупинись на мить,
поглянь, довкруж цвіте Весна,
і пісня в небесах бринить,
водночас радісна й сумна…
Весна дарує нам життя,
війна – вбиває кожну мить,
тому прекрасне почуття
в моїй душі ще й досі спить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723790
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Весна, о Боже! Знову ця пора
Метеликом майнула над привіллям,
Де котиків пухнастих дітвора
Обсіла густо верболозу гілля.
Там, де зими останній штрих зітерто,
Вже тягнеться до сонця первоцвіт,
Крізь товщу листя ніжно і відверто
Цілує небо й тішить білий світ.
Проснулась брунька й щастям налилась,
Життям наповнилась по вінця, по краї.
Лиш перша бджілка з вітром обнялась,
А вже гудуть над вишнями рої.
В теплі пташа купається і небо,
І все живе пробуджується знов.
Як же душі пори цієї треба,
Мов подиху, і сенсу, і обнов.
І серце закохалося в цей день
Так сонячно й нестримано-крилато.
І круговерть відновлених натхнень
Дарує весняний ковточок свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723543
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Я б збудувала міст до тебе, сину,
Та неможливо в вічність міст звести,
Пливуть у небі хмари диво-сині,
Що так похожі на якісь мости.
Я б міст сплела із хмар і райдуг, сину,
Та не дістать, бо високо вони,
Мрії мої й чекання мої сиві,
Наповнені любові і жури.
Колись веселки в небі голубому,-
Нам розсипали диво-кольори,
Їх не дістати човнику земному,-
Ніколи і ніякої пори.
В уяві бачу міст до тебе, сину,
І човник мій до тебе підплива,
Ти не сумуй, що я до тебе лину,
Мій час земний вже фініш пробива...
Нам не змінити вічності закони,
Вони святі й таїна в них своя,
Усе земне також має кордони,
І лише мить тривалості життя!
Не знаю я, чи стрінемось ми, сину,
В позаземних тих вічностях буття,
Та я до тебе завжди, сину, лину,-
Любові сповнена і каяття!..
Прости, що я тебе не врятувала,
І що малий був час в тебе земний,
Напевне я чогось не врахувала,
Земний твій човник виявивсь хитким...
Та все ж будую міст до тебе, сину,
Не знаю, чи зумію я його звести,
А ти чекай, до тебе я прилину,..
Хоч у думках і мріях назавжди!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723320
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Поділюсь окрайцем останнім
І підставлю плече тій людині,
Що мені в житті допоможе
Побороти біду в Україні…
Нехай плине старечий Дніпро,
Майорить долі стяг жовто-синій,
В позолоті щоб поле було
На моїй дорогій Україні.
Я возношу хвалу трударям,
Поклоняюсь забутій могилі.
Хай святиться віками земля
На моїй дорогій Україні.
Слава нації! Смерть ворогам!
Ці слова мають знати в країні…
Бо творяться «незвичні дива»
В незалежній моїй Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723338
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
[i] Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі...
О. Вишневська[/i]
Обійми мене всю теплим спомином недолюбові,
Бо весни́ не впускають до саду мого злі вітри.
І гойдаються квіти на вітах – все ті ж паперові,
А я й досі ще вірю – живими ще будуть цвісти.
Бо крізь листя торішнє ростуть моїх мрій акварелі,
Що сама прирекла воскресати на сонячнім тлі.
Понад все хочу я віднайти почуттів справжніх трелі,
І розмаєм впиватись, допоки той рай не зотлів.
Та в саду нерозквітлім ні стріч, ні чекань, ні побачень.
Пелюстки паперові спадають у вічні сніги.
Лиш вітри не-весни заколихують мрії тремтячі…
Хтось же має сплатити за гріх нелюбові борги.
Обійми мене всю ніжним спогадом недопечалі,
Хай пробачить нам сад хоч одне із прадавніх прощань.
В міжсезоння дощів він ще виплаче всі наші жалі,
Розцвітуть живі квіти в безодні моїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Кожна буква твоя - то сльози,
Кожне слово твоє - вінець
Вже століття в надриві до неба:
Тож борися,- бо прийде кінець !
Кожна фраза твоя - непохитна
І міцнішою є за граніт
Всі пророцтва астрологів плачуть
Над хотивістю сивих століть
Вічний заклик до правди, свободи,
І любов - вічно трепетна в нім...
До землі поклонились народи.
Лиш твій власний не чує тих слів
Наші діти - один поза другим
В синє небо, до тебе ідуть...
Чи дурман, а чи кара небесна
Відкриває для ворга путь
Не навчилися єдності, батьку ,
За це плата така дорога...
Не мости поміж нами, а кладка,
І любов на ній - надто хитка
Що не буква твоя - то в Бозі ,
Що не слово - то правда свята,-
Знов кобзар десь ридає на кобзі,
І недолею ранить сльоза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722553
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Замерзала до срока река.
Никогда раньше срока не таяла.
Леденела душа без тепла -
Уходящее что-то заставило...
Не на счастье крестила рука -
Все обьятья и слёзы(украдкой)...
Обронённые наспех слова
Разливались божественно сладко!
Я сама покидаю тебя!..
Ненавистные игры - без правила...
Я тебя покидаю,любя...
А река - раньше срока оттаяла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722502
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Де замкові мури і церковні дзвони,
Де берізки плачуть навесні.
Де медунки пахнуть, проліски в поклоні,
Де птахи у парку голосні…
Приспів:
У повітрі весна, чути щебет пташиний,
Синя вись виглядає, як полинуть клини.
Принесе скоро пісню перший клин журавлиний,
Луцьк весняний проснеться від пісень з далини.
Висохла бруківка, розцвіли балкони,
Йде весна красуня, як колись,
Лесин парк у Луцьку Стиру б’є поклони,
Оксамитом трави узялись.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722446
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Ой, Тарасе, батьку рідний,
Кобзарю Великий!
Знову течуть в Україні
Кривавії ріки.
Вражий москаль зазіхає
Та й на наші землі,
І стріляє й убиває
У містах і селах.
Як же його зупинити,
Порадь хоч ти, тату,
Доки він буде душити
Нашу волю клятий,
Називатись "братом старшим",
Керувать як жити?
І подумати нам страшно,
Що може вчинити.
А Твоє правдиве Слово
Його ще лякає,
Українські книги знову
Він забороняє.
Та живе воно й лунає
На весь світ, Тарасе,
Кривду й зло перемагає.
Україну нашу,
Наче матінку рідненьку
Шанує, боронить,
У любові зізнається
Твоє, батьку Слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722621
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Долоньки - на плечах,цілунків - доріжки
І смак полуниць на вустах...
Знов серце тріпоче весняної ночі,
Шукаючи щастя у снах...
Наснилося небо - червлене,глибоке,..
І очі(кохані) - сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє - синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи - ні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Біжить дорога, мов ріка,
Я намагаюсь не відстати,
І зачарована така:
Відкрило небо свої шати.
Упали з неба, мов дива
Чарівні Товтри на рівнину,
Тут, мабуть, зайві всі слова,
Мені б краси тих гір зернину.
Тримають в собі таїну,
Коріння вперлося в корали*,
Цю казку знаю лиш одну
І п’ю пташиних сліз хорали.
Весна вже проситься у Товтри,
Хоч ще дерева шиють сукні
І десь розігруються лоти,
Весни ще більше пульс відчутний.
*Товтри утворилися
на місці морського дна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721034
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 01.03.2017
Ще не всіх відшукала слава,
Хто за землю свою поліг,
За родину свою й державу.
Не засіє уже полів
Той, хто був хлібороб від Бога
І зерну дарував життя,
Поливав потом і любов’ю ,
І готовий був до звитяг.
Тільки б пам’ять жила, о люди,
Й засівались нові жита,
Лиш тоді Україна буде
Вічно вільна і молода.»
16.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720985
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Коли літо відпахне любистком
І зозулине «ку» відкує,
Ще вода тихим золотом блиска,
Літом бабиним луг заснує.
Підрум’яниться трохи калина,
В позолоті – березовий гай,
Журавлиним відточеним клином
Розтривожиться весь небокрай.
Захмеліє трава тоді в росах,
Оживе після довгих дощів,
Забреде у мій край рання осінь,
Тихим смутком осяде в душі.
30.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 01.03.2017
Чекала мати донечку, В далекому десь місті,
чекала і синочка, синок її живе,
пригрілася на сонечку, хоч приїжджає рідко,
схилилась до кленочка. гостинці їй везе.
А донька недалечко,
в містечку прожива,
болить в мами серденько,
бо рідко теж бува.
Приїхала нарешті, Та марно сподівалася,
старенька ожила, бо донька була зла,
забилося серденько, на матір накричала,
як сонце зацвіла... ще й стусанів дала...
І в серденько кольнуло,
аж дух перехопило,
і доньці щось сказати
забракло в неї сили...
Набила та й поїхала, "Доню, моя доню,
а мати залишилася, що ж ти наробила,
знедолена, ображена, я тебе чекала,
гіркими слізьми вмилася... ти ж мене побила..."
Сама себе питала,
за що була побита,
за те що не померла
і дибає по світу?!.
Читаю цю історію, Здалося я побачила
що Надя написала, і вулицю, і хату,
душа моя заплакала бабусеньку заплакану
і я сумною стала. і доньки її зраду.
І хочу я сказати
для доньок і синів,
таке дасть Бог зазнати
від діточок своїх!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721017
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
А Ви любіть мене так просто —
Без пісні, музики і слів
І бажаним приходьте гостем
У загадковість моїх снів.
Любіть, як вмієте, — безмежно,
Своєю ніжністю торкніть,
Струною зачепіть бентежно
І ласкою заполоніть.
А Ви любіть мене душею,
Щоб море відчувало шал,
У думці наречіть своєю,
Бо Ви — мій берег і причал. 26/02/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720946
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Ти порівняв мене з весною,
Сказав, що я така ж нестримна,
І літом названа тобою,
Така ж палка, яскрава й дивна.
Схожість із осінню шукаєш
В моїй душі ліричній, тихій,
Але упевнена - ти знаєш -
В серці зимі немає місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720808
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Візьми мене, музиканте!
Проведи рукою по витонченому стану,
Пригорни!
Поцілуй пальцями струни!
Чи змусиш мене відгукнутися
На кожний твій дотик?
Чи затремтить твій голос
Від муки кохання?
Коли я чую голос твій,
Серце вистрибує із грудей,
А в центрі сонячного сплетіння
Народжується маленьке сонце
Із світла яскравого.
Воно сповнює мене вібраціями
Солодкими.
Далі збільшується, досягає кінчиків пальців,
І вони стають гарячими,
Горла,
І перехоплює подих,
Голови,
І вибухає сотнями сонць
Тепла і довіри.
Чи відчуваєш ти серце моє, музиканте?
Чи зможу я спокій твій забрати,
Аби полетіти за край?
За край неба,
За край світу,
За край долі…
Заграй!
Зіграй!
Грай!
Рай!
Ай!
Й-й-й…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720712
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
“Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось.”
(Олена Вишневська)
А що тобі, вовче,
Коли на холодну алею
Мене прогулятися кличеш щораз уночі?
Належала б зграї, то може, й була би твоєю,
А зараз в руках
від міської квартири ключі.
Й тобі повертатися час
До голодної зграї,
Тому, що вожак… а за тим перевалом – зима.
Поглянь, як до тебе іду по нічній магістралі.
Потім – відвернись,
хай поглине мій образ пітьма.
Й на зорі не вий…
Я також відпущу їх за вітром -
Цих пісень не почують ( хіба що самотній птах)
Тільки б ти не відчув, як вдихаю нічне повітря,
Й не помітив вогню
у зелених, як ліс, очах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720701
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Приїхала донька Стефки, вчора, з заграниці,
Похудала, як глиста, в короткій спідниці.
Відмолодла: а ні зморшки- не знати, шо їла,
А пихата, як воса, говорить не хтіла.
Ше привезла зи собов якесь таке...смугле:
Ніби негер , ніби нє- може носе вуглє.
А машина, більша танка, аж страшно в ню сісти,
Бо не знаєш як в ню влізти, а потім як злізти.
Вчора йшлам тим беріжком, де дівка стояла,
Як їм глянула на ню... мову ми відняло.
Сі зігнула до машини, - дивлюсі... без майток,
Най го шляк уже забере, грішний чужий рай, той.
Придивила м сі я ближче, а там в с...ці шнурок,
Тепер мода вже така, такий от "лемурок".
Та колись також носили короткі спідниці,
Але мали майтки з гумков, а не шнур в гу...ці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720698
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Я пробивась догори, хочу бачити сонце, зорі і небо...
Я хочу бачити радісні очі людини, задля неї приходжу у світ,-
За мною прийдуть інші, вони теж бажатимуть цього.
Але я - перший!
Я - життя, що дивиться очима ніжності на світ, повчись у мене...
Я -ніжність, що очима життя споглядає землю, навчись у мене...
Я - краса, де приховане таїнство волі до буття у Вселенній, навчись у мене...
Я - зародок любові,котру Сотворитель вдихнув у мене на зорі Сотворення Світу...
Мій вік надто короткий, але вслід ідуть інші з тим самим кодом добра і любові.
Я живий... Я тут ! Я майже бачу сонце...
Прийди до мене на побачення, візьми мою ніжність, красу, любов, мою стійкість...
І неси життям, не розхлюпуючи, бо лиш для тебе бережу цей скарб, відколи світ...
Я лиш тендітний і малесенький підсніжник, а так багато несу тобі в своїх долоньках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720687
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Швидко так летять роки,
Я за ними не встигаю,
Хоч затоптані стежки,-
Та по них ще шкандибаю.
Все у спогадах живе,
Що було все пам"ятаю,
Куди старість приведе,-
Я звичайно добре знаю.
То як в небі я лечу,
То як з моря випливаю,
На землі ще ряст топчу,
І живе все звеличаю!..
Морга хмарка з висоти,
Сонце золотом сіяє,
Я готова помогти,
Всім, хто й нині ще страждає!..
Ой роки, мої роки,
Не спішіть, я вас благаю,
На землі ще є стежки,
Ті,які пройти я маю.
Знов за кроком роблю крок,
Хоч і сил вже мало маю,
Кожен крок дає урок,
Я уроки всі сприймаю.
Вже неспішно щось роблю,
Віру в краще я ще маю,
Недарма я ряст топчу,
Та й фасон я ще тримаю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720666
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
По половицам старого дома
Робко ступаю, как в полусне,
Комнаты эти не просто знакомы,
Много расскажут о нас, обо мне...
Здесь я когда-то шалила ребенком,
Здесь ощущала я близких тепло,
Здесь хохотала и пела я звонко,
Жизнь протекала 6еспечно, светло.
Недосягаема старая люстра,
Печь так и манит припасть к изразцам,
Скатерть с морозным, крахмальным хрустом
На стол из шкафа взлетала к нам.
Люди здесь жили в надежде и вере,
Радость с любовью листали года,
И за высокие крепкие двери
Не выносили жильцов навсегда.
Выросли дети, и, выпорхнув, редко
В дом возвращались к истокам своим,
И наконец-то в обычное лето
Дом опустел и для всех стал чужим.
Но не согрели нас новые стены,
Связи терялись и нити родства,
Ни переезды, ни перемены
Не наполняли любовью сердца.
Род обмелел. До пустынного звона
Холод гардины окон шевелит,
Звуки не смеха, а жалкого стона
Слышны в углу, старость в кресле сопит.
Ах, ну зачем старый дом нами предан? -
Близким не сделался новый очаг.
Не сохранил то, что дорого. Не дал
Счастья создать. Мы рубили с плеча.
Хватко за новое дело цеплялись,
Время? - Не жалко ни сил, ни гроша!
И рисковали, и возрождались,
Ожесточалась в работе душа.
Строили новую жизнь по-хозяйски,
Льстило: доходы и бизнес растут,
Редко, с тоской на подушках, на царских,
Милую чтили во сне простоту.
Ту, что утрачена. Нет к ней возврата,
Век двадцать первый - в разгоне педаль,
Брат с каждым днем все далече от брата.
Стынет, черствеет у сердца. А жаль.
Ключ от жилья не оставят соседи
Просто, доверчиво, словно своим,
Вы не позволите маленьким детям
В лифте проехаться с дядькой чужим,
Путника в дом запустить для ночлега? -
Что вы? Как можно! В покое семья.
И поговорки, как обереги, -
Хата, мол, с краю! Рубаха - моя!..
... В "старый свой дом" возвратимся на миг,
Чтоб оставаться подольше людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720656
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
[i]В сучасній державі, кажуть, бракує доктрин:
економічної, воєнної, безпекової, освіти тощо.
Одна з них (без-«бекова»!) пропонується тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
[i][b] – [color="#e01010"]Шарудіть шерлокхолмсики, мізками,
бо зашерхлі вже звивини мруть!
Та скоцюблені руки з безвізами
за кордони грабоване
пруть!
«Нехай думають всі, що ми думаєм,
на добро для усіх трудячись!
Ми ж не лисі – серцями і дупами
за державницькі крісла
вп’ялись...
Бо, як бачите, крісла крислатенькі –
й не корови нехай, але дояться…
І хоч ми тут руді і пархатенькі –
нехай христяться нам та ще
й моляться…
Існування ж бо наше оправдане
Привілейно-зарплатними… кпинами,
А ви, змучені й нами окрадені,
ходіть згорблені гнучими
спинами.
Не родилися ви шерлокхолмсами –
на живому ви нас не впіймаєте…
Вам сузір’я б освоїти в космосі –
на землі ж ви – відверто –
зіхаєте».
– Шарудіть же умом, шерлокхолмсики,
хоч скоцюблені… звивини… жмуть!
Скоро правду звичайну у хоспіси
запроторить зими
каламуть! [/color]
[/b]
27.02.2017
[b]Примітка. [/b]Як антонім "безпекова" мною використано
неологізм "безбекова", котрий автор ризикнув створити від
слова "бек", що означає "захисник". На думку автора, право
на життя у такого слова є, в значенні "беззахисний". В [b]рідній [/b]
нам [b]вражій [/b]мові є такий, часто вживаний афоризм: "Жизнь
наша бекова". За твердженням лінгвістів одіома близька до
виразу "а нам все равно" (Відома пісенька у виконанні Юрія
Нікуліна). В піку російському менталітету, НАМ НЕ ВСЕ РІВНО,
хто нас... (далі відсилаю всіх, хто хоче знати продовження,
до російського вікісловника).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
люди –
смакують:
оцінюють,
приміряються,
заперечують,
хвалять – інколи
для годиться…
а найчастіше,
відкрито чи скритно, гудять –
каже Янгол мій:
служи Господу,
а не людям,
бо такий ще під Місяцем не вродив,
щоб усім догодив…
…люди
бачать не те, що Є,
але кожен шукає
і скрізь знаходить себе і своє
16.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718547
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Він був українцем, за що і загинув -
Поет, правдолюб, протестант, патріот,
Як “зламана віть” грішну землю покинув,
“Душі його птах” полетів до висот.
Він нам залишив в “позапростір вікно”
І “стигми болючі в тілах і у душах”,
І віршів безсмертних своє полотно,
Не мертвим – живим!І усім небайдужим!
“Феномен доби” із застінків кричав
Аби його чули і “небо”, і “кручі”,
З вагою хреста Україну тримав,
На “цвинтар веселий” назавжди ідучи.
“Зимові дерева” ридали у вересні
І світом крутила лиха “круговерть”,
З поета упали кайдани тяжезні,
Із карцера Геній пішов до безсмерть.
Вчора мені пощасливилось бути
присутньою на зустрічі з відомим
українським письменником,
громадським діячем, учасником
перепоховання борців за Україну
Василя Стуса, Олекси Тихого,Юрія
Литвина ВОЛОДИМИРОМ ШОВКОШИТНИМ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718553
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
А/ если взять и сдвинуть жизнь по срокам?
Я/ так хочу сберечь в душе весну .
К/ак птиц домой, мечты вернуть к истокам
А/ там упасть в святую тишину...
К/ак было раньше, летним ранним утром
П/ройтись к реке ковром медовых трав
Р/оса к ногам мне ляжет перламутром
Е/ё я пью, к земле родной припав...
Ж/ивущим здесь понять все это сложно
Д/а и зачем ... зачем им эта грусть?
Е/сть те края, куда вернуться можно
В/ которых я немножко задержусь.
Е/ще пройти дорог не мало надо,
Р/оптать не стоит в этой суете
Ю/доль земная может быть наградой
В/едь есть в ней место той большой мечте.
Ч/его же всем так важно в жизни диво?
У/ всех дорог найдется та одна,
Д/о самой тризны путь пройти красиво,
О/бъятой счастьем... А в душе - весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718615
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Героям майдану...
Прийду я знову на майдан,
Щоб поклонитися героям,
Бо кожен з них життя відстояв,
Для нас, хоча своє віддав.
Не буде сліз… У серці біль.
Горять свічки… Їх не злічити.
Могли б ще хлопці жити й жити,
Та ворог бачив їх, як ціль.
І полилася кров в Дніпро…
Заховався майдан у очах,
Хлопці йдуть ще сюди по ночах,
Тут випромінюють добро..
Майдан із ранку весь кипить.
Сьогодні їх усіх згадають…
Кричать: – «Герої не вмирають!!!»
Горять свічки… Майдан горить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718506
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[youtube]https://youtu.be/JaNpyKJTr0I[/youtube]
[i][b][color="#085757"]Старенька церква, мов старенька мати,
Що діток жде домів... Мов рідна хата,
Де тепло й любо, затишно кругом,
Гостинністю чарує і добром.
Та чує люд весь , бачить і болить
За кожну душу в молитовну мить.
Вона є свідком всіх хрестин і всіх вінчань,
Сумує гірко й проводжає в час прощань.
Скликає дзвоном, милістю манить,
Стрічає хором, псалмами звучить...
Старенька церква в злагоду - завіт,
І так всі - триста вісімдесят пять літ!
Поклін святині у порозі! Божий храм!
Тут ласку Божу і любов дарують нам.
[/color]
Вересень 2015[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718577
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
«I спогади, і зблиски вечорові
Горять-тремтять на обрії палкім
Надії, що в огнистому покрові
Ховається за муром пломінким...»
(Поль Верлен)
(переклад Миколи Куліша)
У цьому місті живуть сумні трамваї,
Що вештаються вулицями без пасажирів,
Дзеленчать, горобців мавпуючи
(І то нездало),
Замість капелюхів одягають дощ,
Замість макінтошів фарбують боки вохрою,
Замість черевиків мастять колеса шміром,
Замість газет читають назви зупинок,
Замість котів бавлять дитячі ровери,
Ховаються в безліхтарну темряву,
У сутінки провулків брукованих,
Коли їм стає сумно,
І риплять ресорами – коли весело.
Як прикро, що в місті цьому
Будинки – лише бутафорія,
Церкви – лише доми пустки,
Пошта – давно зачинена,
Бо писати листи нікому –
Бо не можна в листах-папірусах
Сповідатися про сумні колії,
Якими доля по колу водить
Залізних громадян-мешканців
З одним електричним оком (для ночі),
Про журбу ліхтарів-мовчальників –
Вартових нічного відчаю.
Отак вони і катаються –
Громадяни міста несправжнього,
Городяни міста без імені,
Жителі міста залізного,
Холодного, камінного й електричного
З музиками-дзвониками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718588
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У природі іде все по колу.
Хто зуміє оце зупинить?
Це не зможе ніхто і ніколи
Проти волі природи чинить.
Після ночі приходить вже ранок,
Що вітає новий знову день.
Тільки іншою я вже не стану,
На роки постарію лишень.
І по-іншому гляну навколо,
Повні груди повітря вдихну.
Щось вже пахне не так матіола...
Чомусь важко тоді я зітхну.
Все частіше приходить безсоння,
І як бджоли рояться думки.
І хворіє душа в міжсезоння:
Це даються взнаки ці роки.
Та з роками душа не зчерствіє,
Своїх друзів не кину в біді.
Один погляд - і я зрозумію:
Чи є справжніми друзі мої...
Я ніколи не стану другою.
Буду щастя, як інші чекать...
Свої болі віршами загою,
І відчую в душі благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Між високих і стиглих хлібів,
Що у полі буяє колоссям.
На стежині її я зустрів,
Наче Мавку із довгим волоссям...
А усмішка така чарівна,
Ніжні очі її волошкові.
Зігрівали неначе весна,
Зігріває в казковій любові.
І полинула пісня дзвінка,
Полетіла у небо блакитне.
В береги де самотня ріка,
Де схилилась берізка тендітна.
Підхопили на крила її,
Журавлі і понесли під хмари.
Залишилися в серці мені,
Пломеніючі дивні стожари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
У вечірнім небі запах матіоли,
Облетіли білі із вишень квітки.
Вітер гонить хмари геть за видноколи,
А кульбабки одягли хустки.
В біленькій хустині, наче біла квітка,
Вибігла до мене ти в вишневий сад,
Ми, як дві хмарини – лебідь і лебідка,
Виглядаєм щастя в зорепад.
Я плеча торкнувся і упився в губи,
Вдалині тумани котяться згори…
Я шепчу - кохана, ти шепочеш – любий,
Просить знову серце – повтори…
Впали рясні роси, сяють, як перлини,
Не змовкають птахи цілу ніч в саду.
А весна святкує квіткові зорини,
Я від тебе поцілунка жду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716776
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Кожен слід на снігу залишає тепло,
Наче холод сніжинка на віях,
Так буває в житті: чи було – не було,
Та в душі ще жевріє надія…
Малювати найкраще, як сніг-полотно,
Як негода шукає пастелі.
Коли гріє підбілене, чисте руно,
А весна додає акварелі.
Для картини потрібно сніги й олівець,
Непотрібні колірні пастелі,
Зими середина, ще її не кінець,
Ще не чути хрещенської трелі.
Скоро промінь залишить тепло у снігах,
Заспівають струмочки весною.
І сніги не відчують тепла у ногах,
Все тепло побіжить за водою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712232
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0[/youtube]
.
Спроба продовжити твір Олекси Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
Про сім життів ми згадуєм нечасто.
Та точно знаєм, що дано одне.
Ми живемо, а це вже значить щастя.
Чи кожен це у цім житті збагне?
І живемо усі ми, як хто може.
Хто правдою, а дехто просто так.
З надією, що бог їм допоможе
Прожити все своє життя усмак...
А час іде... Не виняток - спіткнешся.
Життя не пробачає помилок.
І вже тоді, коли ти озирнешся,
Побачиш, що ти знехтував урок...
А що любов? Яке в житті їй місце?
В житті буває: любимо себе.
І почуття зачинять в серці міцно.
Аж поки там трава не зацвіте.
А як зоря, що так й не засвітилась?
Блукатиме по небі між зірок.
А, може, край сердечка десь вмостилась
У тім житті, що не зробило й крок..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712261
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Нагадай мені, зимонько-зимо,
Того хлопця, щоб був тільки мій...
Щоб на жодну з красунь карооких
Він дивитись не знав і не вмів.
Нагадай мені, зимонько-зимо,
Щоби снилась йому кожну ніч,
Як з зорі, у святвечір на небі,
Не зводив заворожених віч
Нагадай мені , зимонько-зимо,
Щоб леліяв, любив і беріг,-
Я на шийку чи пальчик одягну
Найсильніший , що є, оберіг.
На Андрія я свічку палила,
Щоб мені у коханні поміг...
Тепер прошу, Василечку, в Тебе,
Аби Ти долучитися зміг.
Василечку, Андрію. благаю :
Лиш кохання палкого мені,
Щоби зиму прийдешню стрічати
Так не холодно було самій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712193
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Осінній сніг на землю ліг.
Багаття згасло, стихли звуки.
Над білим полем – чорні круки…
Немов за гріх на землю ліг осінній сніг.
Осінній сніг – новий мотив.
Та біла заздрість швидко тане.
Невже ж ми бачимось востаннє?
Невже згасив старий мотив осінній сніг?
Осінній сніг – неначе сміх,
неначе витівка юнацька.
Кохання не мина зненацька.
Лиш білий гріх, лиш білий сміх – осінній сніг.
Приспів:
Заметіль. Заметіль.
Розгулялась невпопад.
Але душу зігріва листопад.
Притуляється до ніг,
розтає осінній сніг.
Розгулялась заметіль невпопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700460
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 08.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2017
Коляд, коляд, коляда, Коляд, коляд, коляда,
А дід бабу вигляда, В діда баба молода.
Може він без баби сісти І куди вона пішла,-
Та не може один їсти... Дід проспав, тому не зна...
Коляд, коляд, коляда,
А у діда знов біда:
Є закусочка чудова,
Та немає баби дома.
Коляд, коляд, коляда, Коляд, коляд, коляда,-
Не вино то, а вода, В вікно баба загляда,
Він ковтнув лише ковток, Настрій в неї пречудовий,
Та й закинув у куток... Дід чекає її дома!
Коляд, коляд, коляда,
Баба в хату забіга.
І сідає біля діда,
Бо пора уже їм снідать.
Коляд, коляд, коляда, Коляд, коляд, коляда,-
В діда баба молода. В діда гарна борода.
Дід сніданок доїда В баби й нині чорні брови,
І на бабу погляда... Та й фігура ще чудова...
Коляд, коляд, коляда,
Вдвох все ж випили вина.
І поснідали чудово,
Й розмовляли дуже довго.
Коляд, коляд, коляда, Коляд, коляд, коляда,-
Дід вже бабу обніма, І зима їм не біда.
Баба тулиться до нього,- Виростають ніби крила,
Більш не треба їм нічого... Бо ЛЮБОВ - велика сила!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710959
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
В нічному озері купалися зірки
І місяць, мов велика жовта диня.
А вдень зникало це. І так було роки.
Жила й мудрішала із цим щодня людина.
Дитинство чомусь швидко пробіга,
А далі юність запрягає роки.
Якщо ти хоч колись когось кохав,
То розумієш, що таке неспокій.
Про нього пам’ятають і зірки,
І дивний місяць з Вічності, ні, з неба,
Кохання берегли вони роки,
Щоб ти прожив – не існував як-небудь.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Два кроки, два жести…
І білим по білому – сніг…
Перефарбує, перемалює до решти
цю безкінечність сірих твоїх доріг
у білизну,
до якої лишилось два жести…
Хто ми з тобою
у дикому цьому танку?
Два силуети, де гори змішалися з небом?
Просто дивись, як лягає на руку тонку
в формі сніжинки
від болю химерне плацебо…
Тільки дивись.
І не треба розпачливих слів,
бунту на палубі, серця німого протесту.
Тихо пірнай в безневинну правічність снігів.
У білосніжність.
У вир… далі – жодного жесту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710894
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Сіється, сіється, сіється, сіється зернятко.
Гріється ласкою, гріється ласкою серденько.
Долі хорошої ми вам бажаємо в добрий час.
Радість і щастя нехай завітають до вас!
Сіється... Сіється... Сіється зернятко.
Гріється ласкою серденько!
Сіється, сіється, сіється, сіється житечко.
Щоб зігрівало усіх нас веселеє літечко.
Під ясним сонечком жито у полечку зашумить.
Щоб веселіше було нам у світі всім жить!
Сіється... Сіється... Сіється житечко.
Щоб зігрівало нас літечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710891
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
С/нова балериной яркой вьюга,
Н/ад уснувшим городом кружИт.
Е/й мороз не в счет, она по кругу,
Г/рацией красуясь, в пляс бежит.
.
Л/ебедем парящим, белокрылым,
Е/ле прикасаясь к фонарю,
Т/канью будто все вокруг накрыла -
И/неем в угоду январю.
Т/ам метель опять бубнит на ухо,
.
З/десь - тепло... свеча, огонь, камин,
А/ в витрине видно - завируха
.
О/ставляет множество картин.
К/ стеклам прилипает пух и тает,
Н/астежь ему ставни распахну!
О/блаком объята... белой стаей,
М/не приятно быть в её плену...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710885
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Дика троянда чарівної вроди,
Трішечки заздрить садовій вона,
/Варта ж коштовної та нагороди/,
Пестить корали яскраві зима.
Снігом прикрила пташині смаколики,
З-під кучугур виглядають вогні,
Крутить зима приморожені ролики,
Марить весною шипшинка у сні.
Сняться в рожевім її часолисті
Бджілки, метелики дивної вроди,
Промені сонця грайливо іскристі
Зайчиків сонячних снять хороводи.
Марить шипшинка смарагдовим раєм,
Дощиком ніжним, веселкою квітною,
Ну, а сама пригощає всіх чаєм,
Голки сховала, всміхнулась привітно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710882
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Зима не знає як мене дістати:
Забрала маму, вирвала із рук.
Мороз нахабний, лізе вже до хати,
Хурделиця накидала перук.
Не полюблю її уже ніколи,
Вона мені завдала стільки болю,
Усі мої дороги захололи,
Звільнила й знову кинула в неволю.
Хизується холодною красою,
Стає до мене в профіль і анфас,
А я ще більш вмиваюся сльозою,
Тепер дивлюся на іконостас.
Мені зима скувала руки й ноги
І серце стало майже крижане,
Ніхто не чує мої монологи,
Лиш вітер в спину уперед жене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710881
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Потрапила коханий в твій полон,
Скажи, кохання то, чи може сон.
Довкола музика лунає, сміх,
Яж ніжно так всміхаюся до всіх.
Мені ти руку подаєш свою,
А я мов зачарована стою.
Про чудо це я марила давно,
Душа горить мов випите вино.
Слова твої для мене рай в душі,
У небі зорями горять ковші.
До себе пригортаєш ти мене,
А я радію, що ти в мене є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710939
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI [/youtube]
Щастя - це міцне здоров'я і слабка пам'ять.
Ернест Міллер Хемінгуей
------------------------------------------
Ну що ми знаємо про щастя?
До кого входить воно в дім?
Воно, немов святе причастя,
Так необхідне нам усім.
Воно приходить непомітно,
Коли ти солодко ще спиш.
Комусь всміхаєшся привітно...
Когось усмішкою сліпиш.
Та щастя дуже обережне,
Ступає тихо, мовчазне.
Йому приходить так належно.
Воно вас хай не промине.
Воно не любить крик і гамір,
Не переносить метушні.
І має завжди гарний намір:
Торкатись доброї душі.
Той не відчує смаку щастя,
Якщо душа його черства.
І за життя йому не вдасться
Відчути запах божества...
------------------------------------
МОЇ ХОРОШІ, ДОБРІ ДРУЗІ!
У хату щастя упустіть...
Оте, що буде не з ілюзій,
А справжнє вмійте заслужить...
-----------------------------------
(Натисніть на картинки - вони відкриються)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Осені торкнусь цілунком, осені,
Ще літа мої не стиглі, не покошені,
Павутинки в баби - літа позбираю...
Ну,звичайно ж виросла... я знаю.
Осені торкнусь цілунком, осені.
Ще суконки з літа не поношені,
Капелюшок мріяла купити,
Аби вдосталь сонця пригубити.
П"ю вино твоє, насичене, багате,
Ні, не стану в дощ густий зітхати,
Навіть , як присипле першим снігом...
Я його зустріну тихим сміхом.
Не втішайся, осене підступна,
Думаєш, як жінка - то доступна?
НІ, не можеш... ти-із роду жінки,
Знаєш ти краси усі відтінки.
Я торкнусь тебе цілунком, осене,
Розжени тумани набурмосені.
Осінь-жінка,- грація цариці,
Ніжна, мила, з присмаком кориці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701832
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Цей перехід несподіваний з осені в зиму,
Від кольорів та експресії у монохром...
Так прозаїчні думки переходять у риму,
А мимовільні симптоми у сталий синдром.
Ця несподівана втеча природи у сплячку ─
З розкоші і бароко́вості в мінімалізм...
Так перевтома душі переходить в болячку,
А самовтеча свідомості – ув ескапізм.
Так, заверши́вши із осінню свій поєдинок,
Дерево мудре відпустить останній листок.
Вміє змиритись природа, і ти вмій, людино,
Крик заглушити, нати́снувши впору «Caps Lock»…
Світло душі вберегти від буденної скверни,
Що іще треба, коли під ногами земля?
Поки живеш, не існує межі неповернень,
Ось тобі аркуш і спроба почати з нуля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701820
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Ще вчора тут співали солов'ї
І ластівки гніздечка в стрісі звили,
Лелеки стрекотали на стерні,
Там сміх і час,- життя своє прожили.
Буденний світ, святА,- в них молитви
Матусині та батька настанови,
Де сіють нині зерна кропивИ,
Мов молодиця, хата жде обнови.
Там спогади лишили гіркий біль,
Матуся сива вперлась до одвірка,
Чекання в її душу сипле сіль,
Вслухаючись, чи рипне стара хвіртка.
Чи чорнобривці знову зацвітуть,
Чи ластівка гніздечко знову звиє,
Чи діти з внуками ось- ось прийдуть,
Святковий стіл матуся знов накриє.
Гуде лиш вітер в комині пусте,
Життя буденність жадно пожирає...
Ось так щодень матуся діти жде,
Ось так щодень та старість виглядає.
Сумна та вбога, зморена буттям,
Забута, тиха та така предвічна,
Прикрита виміром- людським життям,
А в нім молитва, що жива та вічна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701731
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Зацвіла калина край села в затінку,
Де співають в травні дзвінко цвіркуни.
Де біжать тумани, прагнучі спочинку,
Наче бистрі коні – скакуни.
Де біжать тумани, прагнучі спочинку,
Наче бистрі коні – скакуни.
За селом у далі простягнулось поле,
Вітер гонить вруну зранку по житах.
Від калини в поле тягнеться стежина,
Що мене до тебе привела.
Від калини в поле тягнеться стежина,
Що мене до тебе привела.
Зацвіла калина край села в затінку,
Де співають в травні дзвінко цвіркуни.
І втікають в поле, де пташки співучі,
Нашого кохання теплі сни.
І втікають в поле, де пташки співучі,
Нашого кохання теплі сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701823
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]
Пройдуть дощі в холодні дні осінні,
І заметіль на душу упаде.
Прийде, мабуть, тоді твоє прозріння,
Та час жорстокий все вже украде.
Залишаться у пам"яті краплини,
Що сон колись в дарунок принесе
Отих далеких спогадів хвилини...
І більш нічого...Ось тобі і все...
Не раз згадаєш пахощі медові,
Якими ти колись так згордував.
У спогадах пройдуть всі дні зимові,
Які тепер у снах лиш смакував.
Пройдуть дощі, вітри і заметілі.
А час не має звички почекать...
І лиш думки, тепер вже пустотілі,
Ночами не дадуть спокійно спать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701653
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Хто насипав в горнятко росу,
Чи то сльози, що кожна окремо?
Чи дівча, що розплело косу,
Ненароком сльозу проронило?..
А чому всі по краплі вони,
Чи сльоза, чи роса світанкова?
В кожній краплі і думи і сни,
Доля крапель – життєва підкова.
Як сльоза, то зіллється в одне,
Як роса – підніметься в тумани.
Вітер висушить все і мине,
Тоді сонце коханням нагряне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701661
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI [/youtube]
Зелений чай - ранкова насолода.
Медового шматочок пирога...
Твій поцілунок, ніби нагорода,
Як оберіг, від зла в житті втрима.
Із сміхом поринаєш в мої коси,
А я торкаюсь ніжно губ твоїх.
Вже сонце за вікном смакує роси,
А ти іще в полоні рук моїх...
Тихенько вітер колихає штори,
Потріскують в каміні ще дрова.
Дрімота знов повторює узори,
Якими оцей ранок розцвіта.
І десь далеко плинуть білі хмари.
Яке їм діло, що схолонув чай?
Мене й тебе тут зберігають чари...
Лише мене міцніше пригортай..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697527
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 05.11.2016
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]
А музика завжди живе зі мною,
коли є тепло, і коли - дощі...
Вона огорне серце пеленою
і захистить від смутку і плачів.
Розсипеться в душі чудним намистом,
таким жаданим чимось, дорогим,
немов для віття - необхідним листом,
щоб дихати змогла отут я ним.[/color][/b]
04.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692432
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Споришева стежина до школи
ще з дитинства мене повела.
І у серці назавжди лишилась,
найдорожча для мене вона!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
В котре хилиться гроном калина,
і у вирій летять журавлі.
Та дзвінок, що так весело лине,
звеселяє життя мого дні!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
Немов пташки, щебечуть тут діти,
і хоч в скроні вплелась сивина.
Та літає знов бабине літо,
і у серці квітує весна!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692111
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
«Крізь гілки берези –
розрослися за двадцять літ –
Дивлюсь на море
Ірландське з вікна хатинки…»
(Шеймус Гіні)
Джозефу Броду. Щиро.
Пам’ятаєш, Джозефе,
Як ловили ми хвіст кентавра
В лагуні брудній Венеції масок?
Пам’ятаєш, Джозефе,
Холодний вітер Гіпербореї,
Не блаженної – злої,
З деревами, з яких вміють тесати хрести
(Тільки хрести)
Люди з чорними тінями?
І море – тему для афіш-есеїв
І місце почвар?
І книгу товсту слів пошматованих
Мови сасанех,
І мушлі, позбирані для віршів
Мішками
Не на цьому березі, а на химерному -
Тріасовому і
Ти говорив, що час це холод,
Не знаю чому,
Без пошани
Ти мислив про Час і про вічність,
Зневажав басилевсів
І писав, що холод поцінований простором.
Тобі снилися сни про зиму й мороз,
І смак журавлини не остогид:
Тільки не нашої,
Не журавлів,
Не ірландської.
Джозефе!
Ти хотів, щоби тіло твоє – одяг цей
Поховали в прозорості.
Джозефе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692130
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Я іду по стежині до своєї хатини,
Де у вишнях щовечір живуть солов’ї,
Де під посіччю* завжди заплететься ожина,
Де так пишно калина зацвіте на весні.
Завжди біг я додому, де біліла хатина,
Біля тину, де липа медово цвіла,
Де до церкви матуся одягала хустину,
Де весною на берег розливалась ріка.
Де б не був я на світі, та вертаюсь додому,
Бо єдина дорога додому веде…
Поклонитись я можу в своїй хаті святому,
Бо душа моя вічно у цім домі живе.
Посіч*- кущова загорожа від дороги(місцева назва)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691958
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WfPjRYC1bl8[/youtube]
Я на сайті цьому вісім років,
Пролетіли, ніби один день.
Хіба мало це життєвих кроків,
Що ішла сюди я день-у-день?
Дякую Євгенію Юхниці,
Що можливість дав мені:
Мудрість тут черпати, як з криниці,
Прибавляти розуму собі
Із віршів, що вчили, як слід жити,
Співчувать у смутку і біді.
За добро добром платити.
У пошані будеш ти тоді..
Я оце уважно все читала,
Та нікому не робила зла.
Що таке порядність, добре знала.
Все життя в душі це берегла.
Та на сайті тут дали урок життєвий.
Довго буду це я пам"ятать.
Він в життім моїм був особливий.
Не бажаю вам таке узнать..
Дякую за все вам, Друзі Щирі!
Всім бажаю радості й добра!
Щоб жили ми в теплоті і в мирі.
І хай щастям повняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691977
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Любіть Україну і волю її,
Найбільше хай ворог це знає.
Любіть її завше, любіть в однині,
Бо кращої в світі немає.
Розваляться навпіл троси -ланцюги,
Які б не були в світі бурі, вщухають.
Загинуть від заздрощів ще вороги,
Що так її злі зневажають.
Любіть Україну, любіте свою,
Любіть так, як люблять поети.
Як часточку раю весною в гаю,
В краю голубої планети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691825
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 03.10.2016
У спогадах, у снах і на світлинах
ЇЇ життя, що зі шкільним журналом
Та зошитів спакованою купою
Побігло стежкою, де кликав дзвоник…
Старі конспекти кульковою ручкою,
Буває, відкриваються в безсонні
Й говорять з нею дорогими віршами,
Цитат відомих сутністю незримою…
Окличні знаки, наче світлофори,
Ведуть маршрутами народжених уроків,
Лишаючи на полі у лінійку
Оцінки злетів і порозуміння…
В старім альбомі миті оживають,
Відчуті вкотре й знову сотні раз,
Щоб кожного з дітей зігріти серцем
На сонячному боці існування
У світі, що ще тягнеться до світла,
І свято сподіватися на зустріч,
Що подолає відстані й розлуки
Й покличе знов її, неначе на урок…
А коли жовтень стукає у двері,
Готується до вчительського свята,
Пече пиріг із яблуками й медом
І вирушає подумки в дорогу …
...На півшляху її стрічають діти,
Яких вона своїми називає,
Так схожі їй на ангелів небесних,
Бо в них давно добріють світлом очі…
Вони кивають вчительці букетом
Осінніх квітів і біжать назустріч…
Мов свято, думка пригортає душу:
« Яка ж буває тепла стигла осінь,
І як любов уміє розгоратись
На тисячу іскрин під вічним небом…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691893
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Вже одцвітає літо барвнокриле,
Листаті вільхи гублять юнь свою,
Жовтогаряче полум'я застигло
Жоржинами в осінньому раю.
Засмаглі трави, пещені вітрами,
Махрові вії пишних айстр
Затріпотіли маревом, в нестямі:
-Що ж буде, як не стане нас?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691912
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
[u]Присвячую колегам по роботі, а також учителям-поетам нашого сайту. [/u]
Учителю, не просто ти людина –
Ти той, хто сіє розум і знання,
Ти другом є для кожної родини,
І вік тебе від цього не звільня.
Учителю, святе твоє і ймення,
Бо ж від святого твій ведеться шлях,
Слова твої тверді, немов кременні,
Та душі вміють шовком застелять.
Учителю, важкі твої є будні,
Свята – то випуск, іспит чи профдень,
Й звучать слова для тебе незабутні,
Яких не стрінеш більше вже ніде.
Учителю, будь строгий і умілий,
Хай усмішка, мов чари, полонить,
Веди ж вперед ти плем’я юне сміло,
Щоб цю ходу ніколи не спинить!
Нагороди дитину кожну світлом
І подаруй краплиночку добра,
І зацвіте тоді у класі літо,
І затамує подих дітвора…
19.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691834
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
А вночі розквітла вишня в перший раз,
Тільки жаль, що в жовтні виспіть вишням - зась!
На гілках нема листочків вже давно,
Та розквітли білі квіти все одно.
Ось така буває в світі дивина:
Впало в трави павутиння - сивина,
А маленька вишня ще не зна про те -
Надто швидко цвіт осінній отцвіте.
Так трапляється, на жаль, чомусь в житті:
Вже здавалось - більш коханню не цвісти.
Тільки доля зна - прийде в останній раз
Літо бабине й здивує знову нас.
Опадуть тихенько ніжні пелюстки
І тумани вкриють густо плин ріки,
Пройде осінь, снігом закружля зима
Й приведе безсоння глупа ніч й німа.
В жовтні вишня розцвіла у перший раз,
Тільки жаль до сліз, що виспіть вишням - зась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691862
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2016
Зустрілися ми з тобою
У вечір багряно-синій.
Ти зустріч цю звав «судьбою».
Цілунку вуста просили.
Й хоч серцю у грудях тісно,
І часто збивалось з ритму,
Моя це, чи наша пісня
Просила тоді скоритись?
Світилась згори зірками
Та тиша й на нас дивилась,
Як доля двома стежками
Під ноги нам двом стелилась.
25.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691593
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
[img][/img]
Вже надворі золотіє осінь
Відлетіли в вирій журавлі
І сивіє неба синя просинь
Тільки трохи сумно щось мені.
Приспів.
Ой, ти наша доле, доленько,
Скільки ж нам зозуля накувала?
Я прошу роки вас, не летіть,
Бо життя одного нам замало.
Хай ступає осінь сміло в зиму.
Ми не змерзнем в сніговій імлі.
Я крізь заметілі боса йтиму.
Я з тобою - хоч на край землі.
Приспів.
Ой, ти наша доле, доленько,
Скільки ж нам зозуля накувала.
Я прошу роки вас, не летіть,
Бо життя одного нам замало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691849
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
За днями дні летять, минають,
Пройшов той час, коли і ми цвіли.
І арій нам роки вже не співають,
Лиш в згадках те, що ми пережили.
Усе було: і радощі, й печалі,
Перепліталось лихо і добро,
На краще ми надіялись і йшли далі,
І намагалися добитися свого.
Ми не корилися примхам долі,
І не ламалися від горя і біди,
І не ловили вітру в полі,
А вірний шлях в житті усе ж знайшли.
І розуму від успіхів ми не втрачали,
Завжди лише вперед ішли.
Богатирями, звісно, ми не стали,
Та все ж щасливими були.
У холодку ніколи не лежали,
На це в нас часу не було,
Натхненно і завзято працювали,
І так життя по світу нас несло.
Роки нас, звісно, трохи підім"яли,
Здоров"я теж нас підвело,
Багато ми пісень переспівали,
І пам"ятаємо усе, що було.
Меди і вина щастя нам не розливали,
Різні долали ми стежки,
Сміялися і плакали бувало,
І діток колихали залюбки.
Отак і дні, й роки наші минали,
Вже очі й скроні вкрила сивина,
І розум затягається туманом,
Поважний вік - не дивина.
Та хочу я усім сказати,
Що доля нас ніколи не злама,
І склавши руки ми не будемо мовчати,
Допоки в нас життя вирує і буя.
А наш КП нам додає наснаги,
І негаразди всі перенести,
Ми почуваємося знов щасливі,
А дружбу ми умієм берегти.
Отож усім я від душі бажаю:
Наснаги, сили і тепла,
Здоров"я й радості безкраю,
Достатку, злагоди й добра!..
Хай буде радість в кожнім домі,
Оберіга нехай усіх нас Бог,
І нехай завжди буде з нами:
Віра, Надія і Любов!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691842
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Зійшлись дощі у жовтні,
Такі незвичні, жовті.
У сонячних сплетіннях
Світилися промінням.
Під монотонну ноту
Влились у позолоту
Осіннього ландшафту —
Тихенько, без азарту.
Приховані у листі,
Блищали у намисті
Намоклі павутини —
Розвішені гардини.
Усміхнений гарбузик
Підставив свій картузик,
Ловив краплинки світлі
У теплому повітрі.
Впивались без віддачі
Осінні дні ледачі
І поплили струмками
З багряними листками.
29/09/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691773
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Почекай мене, дочекайсь мене,
Навіть коли дощ, чи вітри.
Бо мене вогонь, поспіхом жене,
Ти кохання лиш не зітри…
Приспів:
Збережімо любов, кохана,
Бо без неї нема життя.
Як на серці пора весняна,
То гострішають почуття.
Хоч не близький шлях, але крила є,
Ти лебідкою линь сюди,
Крім твого крила, тут є ще й моє,
Нашу кригу ти розтопи…
Приспів.
Коли вітер нам знову дощ пошле,
Зберегти любов поможи.
Бережи любов, бо без неї зле,
Більше ніж життя, бережи.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691759
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Невже…
Невже усе поставлено на карту?...
І вітер перемін в лице щосили...
У долі б запитати, чи не варто,
Чому так не буває, як просили?
А коли сонце світить - ніч буває?
І одиноко в натовпі шумному...
Скінчилось небо - вчора ще безкрає.
І хтось вкрав стежку, що веде додому.
Крадеться в душу сіра безпорадність,
Шмага в лице холодний, злючий вітер.
Переплелися разом сум і радість,
І мрії, що не встигли спопеліти.
Невже усе поставлено на карту?...
А вірити у краще?...Може варто?...
На вірш Nino27 «Невже…»
НЕ ВСЕ ЗРАЗУ…
Не став ніколи зразу все на карту,
Хай навіть вітер перемін в лице,
І не питай у долі, а чи варто,
Спинити біди вистрілом з свинцем.
Хай буде день, коли на небі сонце,
Радій бо дню при сонці золотому,
Хай воно світить в вимите віконце,
Стежку тобі освічує додому.
Гони від себе сіру безпорядність,
Борися з вітром - це ж бо тільки вітер,
На серці завжди хай панує радість,
А вітер злючий твої біди витре.
Дано життя, повір, що жити варто,
А мріям не потрібно попеліти,
Не став ніколи зразу все на карту,
А варто вірити у краще й жити,
Жити, жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691758
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
[img]http://imagine.pics/images/514/thumb-51468.jpg[/img]
Кілька відсотків вересня – зовсім трохи,
Щоб передати жо́втневі естафету.
Осінь – розкішна жінка у стилі бохо,
Є в ній щось від художника і поета.
Жовтогарячі крони та ірокези
Стримано-строгих сосен на видноколі…
Липне багряне листя, немов компреси,
До асфальтівок і залізничних колій.
Світла пора богемності, блиску й шарму,
Теплих відтінків золота, бронзи й міді!..
Осінь – подвійна доза натхнення в карму,
Вогкість ранкова й затишок пообідній.
В лісі – густі молока грибних туманів,
А поміж тим – сріблясте тороччя зливи…
По тротуарі трюфелями каштанів
Вітер-пісняр вистукує щось грайливе.
Кілька відсотків вересня – трішки-трішки…
Поки помірний градус тримає осінь,
Хочеться вийти з дому й пройтися пішки –
Просто наосліп…
[img]http://img1.picturescafe.com/pc/goodbye-september/goodbye-september_003.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691757
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Три тополі в чистім полі
Зустрічали людькі долі,
Людські долі й три тополі,
Зустрічались в Божім полі.
Приспів:
Перша з них- то віра в Бога,
в ній призначено нам жити,
друга- то людська надія,
ну а третя- щоб любити.
Розростайтеся тополі,
вберігайте людські долі,
людські долі в Божім полі
обнімають три тополі.
Приспів:
Перша з них- то віра в Бога,
в ній призначено нам жити,
друга- то людська надія-
ну а третя- щоб любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691755
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Ти мене не старайся забути,
Не гортай світлі дні у минуле.
Забуття у віки потонуло,
Не минеш за безпам'ять спокути.
Наші дні забереш у майбутнє
І, мов карму, носитимеш спогад,
Повернути захочеш хоч погляд -
Неможливо забуть незабутнє.
Не старайся : даремно, намарно.
Я в полоні твоїм надприродно,
З цим, що хочеш роби, що завгодно -
Забуття не проходить безкарно.
Ти мене не забудеш ніколи,
І весь світ порівняєш зі мною.
Це прокляття навіки з тобою,
Назавжди, на віки і … відколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691746
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
Перша наша кімната,
А ні люстр, ні лавчини,
Ні паркету із дуба,
Ні картин, ні гроша.
Було два чемодани,
Одне крісло і штора,
І надія, що скоро
Заспіває душа…
Та пройдуть наші роки,
Розживемось потрохи,
Буде затишок в хаті,
Буде все для життя.
Доля питиме сили,
Доля питиме соки,
Проте буде в нас свято,
Буде щастя й дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691568
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
Моя Україна в осінньому щемі,
Умита, цілющим, осіннім дощем.
В осіннім роздоллі високі тополі,
Гаї і діброви, укриті плащем.
Плащі ті багряні у вранішніх росах,
Калина у лузі розсипала жар.
У верб і берізок розплетені коси,
І тягнуться в гору до звабливих хмар.
А хмари в безмежжя пливуть чередою,
Уже поспішають в незвідану даль,
Біліють, сіріють небесні простори,
Їх ще не торкнулась осіння печаль.
Ще зливи осінні степів не торкнулись,
І ранками котиться сивий туман.
Ліси і діброви красою укрились,
Це справжня вже осінь, це вже не обман.
Ставки відпустили жовтаві латаття,
Десь, здалеку линуть журливі пісні.
У небо злітають дими від багаття,
Горять непокірні, осінні вогні.
Моя Україна в осінньому щемі,
Умита росою й цілющим дощем,
У осінь відкриті ворота і двері,
І ми в свою осінь неспішно ідем.
І нам до нестями усім дуже треба,
Війну зупинити пора вже прийшла,
Хай зорями буде усіяне небо,
Щоб осінь цікава вже миром цвіла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691544
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JA1llIUkSqI[/youtube]
Я хочу пригадати твої очі.
Чому це мене пам"ять підвела?
Які вони були тоді, тієї ночі?
Та осінь у той час ще не цвіла.
Усміхнені, ласкаві, незабутні.
І ледь помітний сум в твоїх очах.
Ці згадки так далекі, дуже смутні,
І залишок мізерний в почуттях.
А небо синім кольором ясніло,
В очах твоїх відбивсь ультрамарин.
Чомусь надворі швидко сутеніло...
То вітер наганяв тоді хмарин.
Не вечір обіймав мене за плечі..
Це рук тепло, як током пройняло.
І зайвими зостались оті речі...
Це так було, але давним - давно.
Нудьга осіння ллється за дверима,
Хоч осінь у красі своїй цвіте...
Все пам"ять прихова, вона незрима..
А осінь листопадом замете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691619
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Вранці церковнії дзвони,
Просять молитись у храм.
Щоб все своє до ікони,
Вилити зміг сам на сам.
Свято сьогодні в державі,
Хоч неспокійна душа.
Бо у нас дні всі кроваві,
Лиш спокій один втіша.
Станьмо разом на коліна,
Господи, дай нам Ти сил!
Нехай заживе руїна
І лету додай до крил.
Моляться, Боже до Тебе,
Доньки Твої і сини…
«Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685434
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2016
Всё наскучило, хоть убей, -
Ни сказать, ни писать невмочь…
Был когда-то в чести плебей,
Но, то время умчалось прочь…
Видел я, как рожала ночь,
И как звёзды глотал рассвет,
И как липкий июльский дождь
Заливал безвозвратный след…
Чуял, как закипает пар
В ледяной шерстяной воде,
Как легко взбивают пиар
На всеобщей нашей беде…
Мне бы взять, пойти за тобой,
Поискать покой и уют…
Разузнать, что болтает прибой,
И как ласточки воду пьют…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682031
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Забирали в місто діти Та нема вже в неї сили,
свою матір із села. вже не може жить одна.
Вона ж їхать не хотіла, обірвала старість крила,
все ж життя тут прожила. і сліди всі замела.
Із ціпочком походила,
все подвір"я обійшла.
Тут була вона щаслива,
туга душу обняла.
Як усе це залишити: Чоловіка тут зустріла,
тут і в будні, і в свята- сім"я гарною була.
вміла все вона робити Тут і діток народила,
в молоді й зрілі літа. і в дорогу провела.
Та прийшла пора розлуки,
вже не може жить сама...
Підняла до Бога руки
і молитву прорекла.
Всіх простить вона молила, По городі походила
що ж поробиш, вже літа, і до річки добрела...
працювать не має сили, Пригадала - була сила:
доля склалась не проста. він-косив, вона-гребла.
І у річці тут купались,
вистачало їм тепла,
жартували, цілувались,
повні сили і добра.
Що було: пройшло, злетіло, До садочка повернулась,
як у річці цій вода... груша віти простягла.
Її літо відшуміло, З болем мати усміхнулась,
та і осінь вже мина. її ніжно обняла.
Вишні, яблуні і сливи,-
теж зажурені стоять:
-Не сумуйте, мої милі,
я вас буду пам"ятать!
Все своє,усе любила, Ще з сусідами зустрілась,
та ж з собою не забрать... звісно, вже в останній раз.
Що ж ти, старість, наробила, Селу низько поклонилась,
як же вік свій доживать?.. вже не вернеться назад.
Так поїхала до сина,
в місті вік свій доживать.
З селом старість розлучила,
за ним буде сумувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681806
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Мы не случайно с тобой повстречались.
Нам ведь сам Бог даровал эту встречу.
Ну, а зачем? И кому это надо?
Если ты спросишь, тебе я отвечу.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
Сколько дорог пролегло между нами.
Все приближали они нашу встречу.
Ну, а зачем? И кому это надо?
Если ты спросить, тебе я отвечу.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
Мне так приятно к тебе прикоснуться.
А для улыбки достаточно взгляда.
Мне бы в объятьях твоих вновь проснуться.
Нам ведь для счастья много не надо.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681827
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A2GfEacV2nQ
[/youtube]
Уражає доля сильних і слабких.
Падаєм від неї, опустивши руки.
І стаєм залежні від думок гірких.
Забуваєм часто мудреців науку:
Що будуєм долю ми собі самі.
Отже, наші вчинки - це і є та доля.
По житті блукаєм часто у пітьмі.
Все ж заходим вихід: тягнемось на волю.
Можем одим махом зруйнувать життя.
Все, що будувалось, знищить без жалю.
Звинуватить долю, ніби це вона.
Та життя таке крихке, ніби з кришталю.
Друзів забуваєм, зрадити - дрібниці
Знову собі думаєм: не моя вина.
(Звинуватим долю: але ж це дурниці)
Це вона тут винна: знищила човна.
Ну а човен швидко дістає до дна...
А життєві хвилі? Це для них лиш гра..
Але суть у тому: не було весла...
Але це не нове: мудрість тут стара..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681803
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Їдуть хлопці, їдуть хлопці,
Їдуть хлопці на війну.
Вітри віють у волоссі,
Чешуть хлопцям сивину.
Під колесами машини
Сірий шурхотить асфальт.
Злість діймає груди, кпини,
А в очах горить азарт.
Не романтики шукають,
Стогне там в бою земля.
Лебедями ввись злітають
Душі мертвих, то жнива.
На дожинки, на криваві,
Їдуть хлопці все міцні.
Їх серця в гарячім сплаві -
Україна у вогні.
Їдуть землю боронити
Від російської чуми.
Аби в мирі вільно жити,
Щоб не знали ми війни.
04.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681830
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Часто думи додому вертають стежками,
Де у вербах сховалось старе джерело.
Де мовчазні могили стоять тата й мами,
Там чекає мене, моє рідне село
Приспів:
Село під горбочком, де темна грабина,
Серпнева зоря тут з’явилась на світ.
Тут мама любила співати для сина,
Життя тут мого ще цвіте дивоцвіт…
Тут внучат по ріллі я виводив у поле,
Їм поклав у хустиночку грудку землі.
Щоб цвіла росянисто в них прадіда доля,
Щоб співали в гаю лиш свої солов’ї.
Приспів.
Поклонюся могилам, хреста поцілую,
Сповідатися буду батькам кожен рік.
Я вертатиму завжди, в погоду любую,
Бо ізвідси почавсь мій життєвий потік.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681762
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
І море приходило
Завжди чомусь несподівано.
І небо лягало на плечі в сім тисяч вольт.
Ішлося на дощ. То невже тобі справді відспівано,
Доле фатальна,
смарагдова доле? кольт
Зблисне в повітрі яскраво
(лиш на попередження)
Тільки ковчег не готовий мій!.. справді, жаль…
Море без правил, без принципів самозбереження,
Раптом нахлине –
й поглине мою печаль…
Всю, до останку!
Натомість візьме лиш душу, і
Легко допише до списку своїх мадонн.
… чуєш, Нептуне, як чайки кричать над сушею,
Злякані силою
темних твоїх Горгон?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681863
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Іду додому, як на прощу,
Зове мене, моє село.
Люблю її, свою Мирогощу,
Тут все святе, що в ній було.
Тут перший плач і перші кроки,
Колиска плетена з лози.
Тут перші вивчені уроки
І закоптілі образи.
Мене так довго всі чекали,
Найбільш радів тоді татусь.
Тут молоком кормила мама,
Була в них думка – тут лишусь…
Проте життєві корективи
Змінили все, пройшли літа.
В кулак збираю власні сили,
Провідати село пора.
Іду додому, як на прощу,
Зове мене, моє село.
Люблю її, свою Мирогощу,
Тут все святе, що в ній було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681901
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
У нутро моє йшли хворобою,
Тим, що волю мою точило.
Та я пила Вас із жадобою –
То солодило, то гірчило.
Ви світили потужним променем
В дні, що були чорніші ночі.
Світло вийшло космічним комином,
Як сховали від мене очі.
Ви були мені сном навіяним,
Всесвіт ви мені заступали.
Над коханням моїм розстріляним
Навіть круки старі ридали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681624
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
***
З тобою й без тебе… зникають прозірчасті дні,
Відпахла вже липа медами і спраглим липнем.
Від буйної повені скверик занидів, схмарнів,
Лиш знайдене полум’я то спалахне, то схлипне.
Барокові арки від обрію аж до сердець,
Складає маестро в душі недописані вірші.
Із пізнього цвіту сплітає багряний вінець
Закохана мавка із вірою в справжнє і віще.
Прийдешнє – між мріянь, а нині – відлуння і ми,
Захмарні бажання згорають стрімким зорепадом.
Гармонія вітру і лету, небес і пітьми,
Попереду – вічність, минуле між весен, позаду.
Кохаю, як вперше, кохаю, як юна, колись…
Болить листопад енним листиком, енним туманом.
За обрієм – безвість, на шпилі смереки – вись…
З тобою, коханий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681709
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Мила, поезіє, Ваша величносте,
Вам признаюся в любові,
Ви – моя справжняя надособистосте,
Сонце, поєднане в слові.
Істина ви- непорушна,
Голос гучний, ніжна мова,
Загадка, винахід людства,
Ви – всіх чеснот вища школа.
Творчість і роздуми й теми,
Ви – і гармонія й сила,
Ви – і скарби, і шедеври,
Завжди ви – юна і зріла.
Пам’ять, історія і ностальгія,
Ви – епіцентр душі,
Ви – неповторність: і скромна, і сміла,
Вічний двигун і любові рушій.
Ви – і прогрес, і минуле народу,
Мова – і квітів, і трав, і вітрів,
Вищого світу ви винагорода,
Ви – батьківщина симфонії слів.
Ви – і молитва, і сповідь,
Щира розмова з собою,
Ви – і пророк, і надія, і совість,
Будете завжди для мене святою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681663
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Єдиний лист…
Пожовклий…
Спить в шухляді
Вже не один десяток довгих літ.
Він найдорожчий
серед інших кладів –
Це – лист від батька –
із війни привіт…
Він батьковою
писаний рукою,
І почерк його схожий так на мій…
Плило життя
бурхливою рікою…
Папір потерся.
Трохи потемнів.
Торкаюся,
й мов подих чую тата,
Адже згубився образ від часу:
В два рочки
не змогла запам’ятати…
І ранить серце знову
біль і сум.
Від давності
геть букви розповзлися,
Адже писав хімічний олівець,
Та деякі слова
все ж збереглися:
«Чекайте.
Скоро вже війні кінець».
І думка, сива,
повза мимоволі,
Перебирає наші з ним літа:
Чому ж із ним
так повелася доля?
Якби хоч раз
не в сні він завітав!
2.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681616
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GB93IrKFVGA [/youtube]
Прокидаюсь вранці, ледь світає.
Шепочу тобі такі слова,
Що в вазоні квітка розцвітає,
Ти хмелієш, ніби від вина.
Розправляє вітер дужі крила,
Загляда в відчинене вікно.
Втримати тебе немає сили...
Дихає віконне полотно.
В сонцедайнім розчинились щасті,
Вітерець тихенько повіва.
Як же гарно побувать у власті
Отих слів, що здатні на дива....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681584
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Дерева, ще літньозелені,
Розміреність сонячну п"ють,
І наче актори зі сцени
Вдивляються в душу твою,
Бо драми осінньої відчай
Прем"єри наблизився час,
І сум заглядає у вічі,
І дивиться темрява в нас,
Неначе одвічності міра,
Що часу чекає свого...
А ти у майбутнє не віриш...
У те, що не буде його.
А ти відступати не хочеш
З безглуздо- життєвих боїв,
Та Морок вже дивиться в очі,
В засмучені очі твої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116080301012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681577
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Літо густе й пахуче,
тане квапливо серпень,
ніби смачний льодяник
в часу на язиці…
Вервиця днів збігає,
серце у грудях терпне,
спогади ще вчорашні –
дим у моїй руці.
В теплому лоні ґрунту
визріла вже картопля,
згодом холодне лезо
споре землі живіт…
Поміж дерев крадеться
вересень у пантофлях –
ніби навшпиньках вийшов
на полювання кіт.
Тане пломбірна кулька,
пружно вібрують оси,
сонце цілує очі
крізь полароїд лінз.
Літо моє пахуче
з ноткою абрикоси,
серце смолою плаче,
мов дерев’яний зріз.
Що ти мені залишиш –
теплий пресвітлий спомин?
Смак соковитих ягід,
вишень і кавунів?
Смалить медова спека
круглі тюки́ соломи,
кануть в сухій полові
мантри серпневих днів.
Стиглий цілунок літа –
спраглій душі відрада,
дрібка терпкої це́дри,
пахне мені й гірчить.
Серпню мій бурштино́вий,
я тобі дуже рада!
Вкотре на зламі вчуся,
як цінувати мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE
[/youtube]
Сліди від ніг бувають на обличчі,
Такі ж сліди бувають на душі.
Коли в серцях посіли протиріччя,
Тепер ми зовсім стали вже чужі.
Хоч серце пам"ятає погляд, руки.
Іще звучать потрібні так слова.
Та вже не ті звучать із серця звуки:
Це здатна зрозуміти голова.
Страшніше всього - це розчарування.
Це значить, що всьому прийшов кінець.
Коли у душах відбулося руйнування,
Нехай іде тепер все нанівець.
Тут голові потрібно розібратись.
У боротьбу вступає розум і серця..
Чи треба ще такими ж залишатись?
Так, нелегка тут місія борця.
Нащо жаліть за тим, що не збулося.
І думати, що доля розвела?
Якщо воно з тих пір не прижилося,
Нащо жаліть розбитого стебла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680093
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Моя земля - барвистий килим:
Мрійливо - тихі спориші,
І гарбузи широким листям
Люблять купатися в росі.
Поля красуються колоссям:
Жито, пшениця і овес,
І гречка, кукурудза, й просо,-
Рід зернових зібравсь увесь.
Поміж колоссями ромашки
Голівки витягли свої,
Моргають звабливо волошки,
Черпають лагідність землі.
Вдягли крислаті капелюхи
Соняхи хвацько - молоді,
І розляглись, як розвалюхи,
Дині жовтаво - золоті.
А кабачки і огірочки
Шукають затишку в тіні,
Як гарбузові сини й дочки,-
Світло - зелені, чарівні.
Ген посміхаються васильки,
Зоріють тихі чебреці,
Радіють сонечку дзвіночки,
Чемно вклоняються землі.
Як по команді стоять струнко,
Гожі майори - молодці.
Чекають айстри поцілунків,
Неначе вмиті в молоці.
Меліса розгорнула крила,
Грайливо в"ється диво-хміль,
Гвоздики розстелили килим,
Чекають бархатці весіль.
І мальви лагідно - пригожі,
Троянд медовії уста,
Диво - жоржини на сторожі,-
Це літа радісна пора.
Моя земля - барвистий килим,
Я на цім килимі живу.
Було і є, і буде милим,
Усе, що є...Я все люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679867
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Ховався слід у споришевій порослі,
а реп’яхи чіплялись до спідниці,
погойдувались відра на коромислі –
аж хлюпала на моріжок водиця.
Вітався сонях ýсмішкою щирою
із усіма сусідами в городі,
кришив щирій старенькою сокирою
дідусь Лука в подвір’ї на колоді.
Качки завзято дзьобали калачики,
на світ дивився із гнізда лелека,
грайливе кошеня ганяло м’ячика,
сушились на тину рум’яні глеки…
Допоки ряст топтати не стомилася,
щораз вертаю на стежки колишні.
У цій садибі спогади лишилися
під наглядом розложистої вишні.
10.04.2016
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658646
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 25.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Синочку Івану
(23.07.2004-23.07.2004)
Я обіцяю, синку, бути сильною.
Мій світоче! Вказав ти долі шлях.
Господнім ангелом до серця знов прилинеш,
зітреш сум"яття болю на щоках...
І підіпреш плечем - крилом могутнім,
піднімеш, скажеш тихо: "Мамо,- уперед!"
Хоч безтілесний - думкою присутній.
Присутність ця в мені - земний мій хрест.
23.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679784
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 16.07.2016
Тихенько йде старечою ходою.
Ох, час біжить, вона уже не та…
Раніше ж, як була ще молодою,
Їй швидко підкорялась висота.
Недовго вже… Ще пагорб… а за ним…
Так кожний день іде старенька мати
Зустрітися, щоб з сином із своїм,
І про свої всі біди розказати.
Вона іде крізь вир кривавих війн…
Тих війн, де люди ділять гроші, владу.
Де всі поділені на «свій» або « не свій»
Де людська совість дихає на ладан.
І світу байдуже… Вона осиротіла…
Світ розстріляв і поховав їй душу…
Болять кістки, ламає, ниє тіло.
А вона йде і шепче: «Мушу, мушу»
Ну ось, прийшла стражденна, бідна мати.
В очах від сліз таких пекучих - блиск.
- Синочку мій, хоробрий мій солдате!
Й тепло відчула крізь холодний обеліск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669033
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 16.07.2016
Ілюзія намовлених огнів,
Коли горить минуле й невідоме,
Коли надія гіркне до оскоми
І день, що подарований мені —
Це всього-на-всього лиш звуки павутини.
І шал рутини...
Ілюзія несказаних думок,
Де всі слова загублені в «сьогодні»,
Від горя слизько — далі йти не годні.
З пісочника розсипався пісок,
Що рахував: «А скільки ще до літа?»
Лишився вітер…
Ілюзія невистиглих бажань
Між «не моли!» і вічністю, що в небі.
Оте столике, стоязике «треба»,
Де кожен крок — на вічних терезах.
І дощ не дощ, а марево зелене,
Що йде крізь мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519519
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
Яворино, яворино,
Гойдай свої віти...
Хай спочинуть в благодаті
України діти.
Яворино, яворино,
Вітер бавить коси...
Більш не вийде син твій, Ненько,
Викласти покоси.
Яворино, яворино,
Вічно зеленава...
Жде старого батька вдосвіт
Буйненька отава...
Яворино, яворино,
Шелести листвою...
Хай не зна душа козацька
Твого супокою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678281
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
Іде війна вже третє літо,
Донбас страждає і горить.
Плачуть дорослі, плачуть діти,
і неможливо вже там жить.
Нестерпно, боляче і лячно,
пекельна кара, не життя.
Дим і пожежі,все невчасно,
осуд і болі й каяття.
І не спинило літо крові,
а ми ж надіялись на це.
Спека і згарища, й прокльони,
тяжко терпіти оце все.
Коли ж закінчиться це лихо,
в норму в життя людей прийде,
і буде Мир, і буде тихо,
сонце засвітить золоте?..
Цього чекає вся країна,
дорослі, юні і малі,
коли скінчиться ця руїна,
Мир запанує на землі?..
Кому задати ці питання,
у влади ж помисли свої,-
на першім плані в них завдання,-
збільшити статки лиш собі.
Я розумію, що Росія
свою політику веде.
Та є ж Європа й Україна
до неї ніби теж іде.
Сльози людей і їх прокльони,
владі не дано зрозуміть,
ідуть вони лиш на поклони,
війни ж не хочуть зупинить.
Літо відійде...І все ж Правда
прийде, як осінь і зима.
Чи зрозуміє наша влада:
в людей терпіння вже нема.
Нехай не ждуть вони пощади,
совість у них напевне спить.
Живе не той, хто тільки чадить,
а той, хто полум"ям горить!
Іде війна вже третє літо,
зробить всім висновки пора,
і все можливе вже зробити,
щоб закінчилася війна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678218
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Це крісло дуже любить моя мама.
У нім колишуться її пісні...
Там милий сон усівся та - уява
Про сонячні і теплі, гожі дні.
Зітхає тихо сум в нім наодинці
Із смутком вервиць затяжних дощів.
Думки лежать на часом стертій спинці,
А в подущину з м'яти сміх засів.
Це крісло своє дуже любить мама!
В нім тепло завжди, там - її любов.
Я сяду в нього. Моє серце вдома.
В обійми мамині порину знов.
15. 07. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678385
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Я - спалах і дотик
Гребінки чарівної феї.
Поглянь у люстерко,
Там янгола сяючий лик.
З кураре, я дротик
Втопила напевне, в єлеї,
Наливши цеберко,
Пришила навіки гаплик.
Ліліт щось городить
Ночами, шукаючи втіху,
А Єва покірна,
Ну що ти хотів із ребра?
Жага колобродить
І зовсім тобі не до сміху, -
Уперта й манірна,
Словами стікає з пера.
Я - спогад і муки,
Тавруючи болісно й щемно,
Вустами стежину
До раю, повір, протопчу.
І душ перегуки
Відлунням століть недаремно
Зривають жоржину?
Бо знаєш, бо бачиш...мовчу...
О7.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676716
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Вільною… Тільки вільною – і ніяк!
Скільки охочих смикати за мотузки!..
Варто собі намітити певний шлях –
Серце готові вирвати і на друзки!
Що не лялькар – той бавиться залюбки,
Ні, щоб комусь опертися дати змогу…
Смикати, тільки смикати за нитки!
О, як кортить пограти в чийо́гось Бога!
Пасти покірне стадо. А від біди
Лиш присікати впевнено неслухняне:
Вправо чи вліво смикнешся – «Ти куди?».
Туго затягнуть нитку – і вкотре рани…
Те́рпиш, усе зализуєш і в кулак
Відчай стискаєш міцно – яке ниття там!..
Сильною, бути сильною, позаяк
Світ цей слабких не терпить, а ти – затята.
Тільки не смій зламатися, дати збій,
Хай там скубуть і смикають, як завгодно!..
Люди! Пощо соромитеся в собі
Людськості і свободи? Це ж так природно…
Ніби із лона матері через біль
Вийти, вдихнути Всесвіт на повні груди…
Просто навчіться бачити у собі
Ту чистоту затаєну. Ви ж бо – люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677919
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Жив панич, та ще й козак,
і жінок любив, й дівчат.
Раз побачив у садку,
жінку гарну, та чужу.
І подумав: "Украду!"
Й довго ждати не буду,
зараз же і підійду,
і про все їй розкажу.
Він на витівки мастак,
підійшов він просто так.
-Слухай, жінко, не журись,
і на мене подивись,
я, нівроку, молодий,
ще й в добавок холостий,
то ж до мене пригорнись,
і мені ти усміхнись.
А я тебе обніму,
в свою хату відведу,
будеш в мене, як в раю,
я тебе дуже люблю!
Жінка каже: "Підожди!"
Є коханий назавжди,
ось він зараз підійде,
і тебе геть прожене.
Підійшов тут враз козак,
вхопив пана за піджак,
пом"яв ребра і боки,
відпустив його таки,
накрутивши вуха,
щоб той старших слухав.
Щось сказав він молодцю,
ще й пораду дав оцю,
"Ти , паничу,краще вчись,
до заміжніх не тулись,
та ж багато є дівчат,
чорних, гарних бровенят,
з ними буде тобі рай,
на чужих не поглядай!"
Сміялися козаки,
із невдахи так-таки...
Засмутився удалець,
похнюплений пішов геть...
Мораль в баєчці така:
Розум є ж у козака,
перед Богом йому гріх ,
від людей лиш буде сміх.
То ж шануйся й стережись,
і у правді жить учись!..
Прислухайся до порад,
пригортайся до дівчат!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678026
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Є країна казкова - Дитинством зоветься,
Ми уже не потрапим до неї ніколи,
Та хіба що думками.Чи в сні озоветься
Безтурботного часу луна або спогад.
Велитенськими були дуби та ялини,
І черешні смачнющі в саду у сусіда.
Як же іноді хочеться хоч на хвилину
Заглянути туди і босоніж побігать.
Та ніколи цьому вже, на жаль не бувати,
Не вернути назад ті далекії роки,
Нині там веселяться малі онучата,
Ми - життєвої осені чуємо кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677743
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Когда-нибудь закончится война. И мы разроем братские могилы,
и назовем героев имена, срывая маску с тех, кто их убили.
Дожившие увидят Нюренберг, точнее нидерландскую Гаагу.
Погладит солнце утром ветви верб, иссушит в травах капли алых ягод...
Когда-нибудь закончится война. Всему ведь есть конец, где есть начало.
Доказаною будет всем вина - предательство со смертью нас венчало.
Поймет тогда "Великая страна", что все ее величие - большая.
И заорет ночами тишина - стеная, проклиная, не прощая!
Когда-нибудь закончится кошмар, что лихорадит нас, ломая души...
Взметнется в небо истины Икар , салютовав нам выстрелом из пушек.
Но не растает он от солнца вдруг, а долетит и правду всем докажет,
Что СМИ у них, захлебываясь, врут, но ложь сгорит журавликом бумажным.
Когда-нибудь наступит тот рассвет, что небо соком обольет - не кровью.
И скажем все:" Войне навеки - нет!" Но жить нам до конца придется с болью.
По бороздам рассыпется зерно, а к лету даст оно тяжелый колос.
И молодое вызреет вино, и сможем плакать, не стесняясь, в голос...
Когда-нибудь увижу я закат, седая мать с войны встречает сына.
Вернется в каждый дом с войны солдат. Заплачет, но от счастья Украина.
Я испеку душистый каравай, тайком храня мешочек хлебных корок...
И град не напугает - грозы, май... Но вкус победы будет очень горек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677734
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Не покидай мене одну,
Не йди чужим у довговічність....
Я лиш минаю ту біду,
Що пролягла у цілу вічність
Не покидай мене саму,
Тобі мене зігріти дали
За душу зболену мою,
За те, що радість відібрали...
Не покидай мене одну,
Коли душа болить і плаче ,
Коли від болю не засну,
Хоч цього і ніхто не бачить
Не відпускай мене в світи,
Де стільки холоду і бруду,
В твої вступатиму сліди,
Щоб не прийняли за приблуду
Не покидай мене чужим,
Замкнувши за собою двері...
Невже мене ти розлюбив
І все зосталось на папері ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677694
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Любити сонце, що вповзає в твою шкіру,
Блакитне небо, що угору тягне зір.
Торкати крилами верхів’я гір Паміру.
Любові подихом воложити безмір.
Купати душу у ромашковому полі.
В'язати долю свіжо-зрізаним снопом.
Знімати з голосу нав’язливі бемолі.
Стинати ночі темінь місяця серпом.
Магнітом впасти на мужське залізне серце.
На гак удачі щастя виловить в путі.
Забути кави смак – тієї, що із перцем.
Додати меду (і побільше) до куті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677681
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Приспів:
Другий рік, як ступив ти синок за поріг,
Розпочав війну ворог проклятий.
Повертайся мій синку скоріше з доріг,
Юду люту ми мусим здолати.
1
Смерч війни у степах шаленів,
Був запалений миршавим катом.
Ненажерливий звір запалив,
Що колись називався нам братом.
Приспів:
2
Бережи себе синку… вернись,
Я так хочу тебе обійняти.
Пригорну я тебе, як колись…
Як втомилась тебе виглядати.
Приспів:
3
Правда буде за нами… - Вона
не потерпить чужинської зради.
Вип’є ворог свій келих до дна,
В прах розсиплється він від пожади.
Приспів:
4
Україна не згине в вогні,
Як не згинула пам'ять Аратти.
Заспівають в гаю солов'ї…
Віє затишком з рідної хати.
Приспів:
5
Завесніють волошки в літах,
Ратаї будуть ниву орати.
Слава буде гриміти в віках,
Будуть внуки любити й кохати.
Приспів:
6
Знаю лад наведеш ти синок,
Стихнуть Смерчі , Піони - гармати.
Як колись заглянеш до бджілок…
Нам не довго лишилось страждати.
Приспів:
7
Розговіє Вкраїна в медах…
Відійдуть криві числа і дати.
І хоча твоя мама в літах.
Вірить синку і буде чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677665
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Не проси любви никогда,
Если вдруг остыла душа...
Пожалеют слабых всегда...
А для сильных - обрыва стена...
Спинам смелых - ветра порыв...
На разрыв - прощальный мотив...
Все у грешных дела - до поры... -
До последней секунды судьбы...
Не проси любви никогда,
Если нет от неё и тепла...
И в глаза её - не смотри...
Не зови её,не зови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677689
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Горить Україна в багатті війни,
Найкращі у нім згорають –
Ніколи не стануть рабами вони –
Біда їхнє серце крає…
Підступно Росія загарбала Крим,
Донбас вогнем запалила…
Чи ж треба чекати, допоки згорить,
Чи брати у руки вила
Й колоть тих, хто виростив гідру війни,
Моральне ми маєм право,
Росія ж не бачить своєї вини,
Хоч перше її сопрано.
Горить Україна й не видно кінця,
Найкращі у ній згорають…
І вже не ховає Росія лиця,
Та небо її скарає…
28.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677586
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Lz__6Y3F9I
[/youtube]
Про що писать, коли уже не двадцять,
Що роки відлітають в нікуди,
Як швидко прибавлялись оті надцять,
Немов росли з джерельної води?..
Але чому ж думки іще рояться,
І норовлять зірватись і літать.
Вони років ще зовсім не бояться,
А я їх намагалась приручать.
Ще хочеться відчути ніжні руки,
Які мене не зрадили ні з ким.
Відчути того серця дивні звуки...
Як хороше в душі буть молодим.
От тільки літні зливи душу краять.
Можливо, що це осінь у воріт..
Та іноді сумує моя пам"ять,
Що молодості не вернеться політ.
Як біла зграйка роки пролітають,
І я тихенько йду за ними всід.
Лише прошу: нехай не поспішають:
Нелегкий цей життєвий піший хід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677731
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
В детстве теряла варежки,
Знала – никто не накажет,
Ой, ну подумаешь, варежки-
Бабушка новые свяжет!
Делала куклам «вскрытие»,
Так их лечила по сути…
А что потом их выкинуть-
Бабушка новые купит!
Детство прошло безжалостно,
Жизнь помотала нервы!
Где ты, родная бабушка?
Я превращаюсь в стерву!
Скомкана и изорвана
Счастья страница в клочья!
Можно ль связать счастье заново?
Или купить в рассрочку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677302
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Я, напевно, ввійду до раю,
І там місця мені нема.
Десь спочатку я сяду скраю,
Доки скінчиться день -зима.
Я візьму туди свої вірші,
Що згорять у душі моїй.
Зсію попелом, щоб тепліше,
Стоячи поміж слів-руїн.
Мої Янголи так стомились
Витягати мене щодня.
Що молилися, так молились,
Та... Тут жити... Не та... Платня...
Боже, стілечки нагрішила,
Що воріт не знайду у рай.
І блудила душа, блудила,
Сіла в сьомий пустий трамвай.
А він ходить під самим небом,
Опускається в темне дно.
А мені... Так до Бога треба...
Та забите у нім вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677270
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Наче привид, вокзал,
ні душі на сумному пероні,
в голові,- що сказав:
і думки, мов навіжені коні.
Ти докОру мого не почуєш
ні подихом вітру,
і дзвінків не чекай,
в смутку пишу я нашу палітру.
Все зосталось десь там,
у дзеркальнім відбитку портрету,
те, що було між нас-
не підвладне ні навіть поету.
Світ завмер в самоті,
я зостанусь із ним на одинці,
все життя у вікні-
у вагоні пустім, мов на знимці.
Поїзд рушив у даль,
без єдиної крапки та коми,
на устах лиш мигдаль,
я сп'янію від запаху рому.
Я забудусь у сні,
що звучатиме болем сонету,
збережу у душі,
непідвладні слова ні поету.
Наче привид вокзал,
ні душі на сумному пероні,
там усе ти сказав:
всі слова, що біжать в перегоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677274
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
чекання
переціджує миті-хвилини,
ніби тягучі в`язкі краплини
сиропу з малини:
проз учетверо складений шмат марлі
бубнявіють нудно-поволі
важкі краплі -
темно-червоні рубіни
і протяжно зриваються до землі
навпаки -
наче кінь на прив`язі, скаковий-гарячий,
повіддя рве, копитами б`є нетерпляче -
серце:
норовить
підковою срібною -
і у розбризки! -
загуслого часу озерце
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677271
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
У краю неляканих метеликів
Розлилася спека медоносами.
Синій дзвоник з оксамитним келихом
Вмисне зачеплю ногами босими.
Біля шляху полини сторожею,
Стежка поміж них біжить лощиною.
Затишний цей рай із ласки Божої
Здавна звуть малою батьківщиною.
Синь вгорі напоєна нектарами,
Синь земна – у джерелі кремнистому.
Літо на горбку в суничнім мареві
Розкидає ягоди намистами.
Загублюся у світах некошених,
До небес торкатимусь долонями,
І до мене, сонцем запорошені,
Усміхнуться рудуваті соняхи.
04.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677269
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Краткие фразы из тишины -
Меткие дротики дартса...
Между приливами жёлтой Луны -
Встречи Венеры и Марса...
Кажется снова они влюблены
В белые простыни спален,
В алые розы и тени стены,
В души стальных наковален...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Закотилось сонечко
тай за ліс,
Задрімало полечко
при зорі,
Засвітився місяцем
неба край.
Ой, чи все це вміститься
в ночі рай!?
Засвистить-затьохкає
соловей,
Він у сад закоханих
тай зове.
Слухає-милується
раєм сад,
Про красу піклується
в нім роса.
І пливе замріяний
угорі
Місяць, небо міряє
в цій порі,
З зорями вітається,
стереже,
Тільки не вертається
рай уже!
25.02.12
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677221
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Мой русский брат, поговорим про Крым.
Поверь, от темы этой я устала,
но замолчать такое не пристало.
Давай, мой брат, поговорим про Крым.
Еще вчера он был не только мой,
он был и твой и Наш, одновременно.
Его коснулись мало перемены,
под вечный, тихо шепчущий, прибой.
Еще вчера он был не только мой.
Там чайки крик плескался над волной,
никто ее не спрашивал гражданства.
Там смех звучал и не было там чванства-
татарин, украинец не чужой.
Кричат теперь лишь чайки над волной...
А нынче стал внезапно он лишь твой.
Не мой, не наш, лишь твой, и это грустно.
Там и вчера звучал лишь только русский,
над балаклавской бухтой голубой.
Но он теперь не наш, а только твой.
Смириться с этим? Должен понимать,
что белое лишь ночью станет черным.
Разделят полуостров меж придворных
под яростную матерь перемать.
Я не смирюсь. Ты должен понимать.
Нужны Кремлю не люди, а земля.
"Крымнаш" орешь и брызгаешь слюною.
А я тебе Крым отдала без боя.
Я не смогла в тебя, мой брат, стрелять.
Важнее люди мне, тебе - земля.
И вот итог - был наш, стал только твой.
Украден Крым. Я потеряла брата.
В чем пред тобой была я виновата?
В том, что ворам дала смертельный бой?
Скажи мне, "брат", ты дружишь с головой?
Мой бывший брат, поговорим про Крым?
В ответ, через прицел:"Поговорим."
17.04. 2014
История cоздания стихотворения:
Из прямой линии с президентом РФ. 17
апреля 2014
Путин: "Россия не присоединяла Крым силой,
а создала условия с использованием
вооруженных сил, я прямо скажу, для
свободного волеизъявления"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676793
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676591
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Вломилась в дім страшна біда:
Шайтан-чечен вбив тата...
В куточку матінка рида
І сльози ллють дівчата...
А син, зціпивши кулаки,
Із ненавистю й люттю
Мовчить... Та - в горі - на шматки
Він розірвав би Путю...
Кому потрібна ця війна ?!?
Мовчать в скорботі люди..
І плаче свічка з комина,
Лиш батька вже не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676814
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Зазирала Осінь у шпаринку Літа -
Протягом холодним,мрякою,дощем...
і - пожовкло листя,і - змарніли квіти...
Замикалось серце клекотним ключем...
Відлітали душі наче білі птахи...
Відспівали наче сірі солов"ї...
Сонечко котилось до нічної плахи...
Павутинням Осінь креслила шляхи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Пр: Де промінь п’є у парку роси,
Де Стир тече у синю даль.
Там де кохання Мавка просить,
Там де цвіркун - артист – скрипаль…
Моє чарівне чисте місто,
Де клумби вишиті в душі,
Де горобина, як намисто,
Тут де любов завжди рушій.
Пр. Де промінь п’є у парку роси,
Де Стир тече у синю даль.
Там де кохання Мавка просить,
Там де цвіркун - артист – скрипаль…
Мій рідний Лучеськ, що над Стиром,
Де дзвони линуть до небес,
Народ помазаний тут миром,
Живе у щасті – він воскрес.
Пр. Де промінь п’є у парку роси,
Де Стир тече у синю даль.
Там де кохання Мавка просить,
Там де цвіркун - артист – скрипаль…
Святий Микола - чудотворець,
Нам рідне місто береже.
Тут кожен син, як запорожець,
Луцьк, як святиню стереже.
Пр. Де промінь п’є у парку роси,
Де Стир тече у синю даль.
Там де кохання Мавка просить,
Там де цвіркун - артист – скрипаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676792
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2016
Началом всього в білім світі -
То всюдисуща є любов,
Де посеред густих дібров
Шукають папороть у цвіті
Началом всього в світі цьому -
Любов безкрая, без умов...
Бере Лукаш сопілку знов
І кличе Мавку свою знову...
І та на музику, як туга,
Вінцем покрившись з різнотрав
В світанні ранішніх заграв
Іде до серця свого друга
І попливе вінок із ночі
В той бік, де музика лилась,
Незримим мостиком вляглась
Фантазій , мрій її дівочих.
У світі, де лиш раз живемо
Існує предків вічний зов
Посеред битв і молитов,-
Любові ключ життям несемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676723
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов
За ворота білих хмар, дорогою прозорою,
Кожному, хто прагнув троянд черлених,
І хреста дерев’яного чорного,
Гілок терену і шляху довгого,
Інколи нескінченного, завжди кам’яного,
Кожному, хто біг з Часом наввипередки,
Хто шукав між зірками свічада -
У келих по вінця синяви.
Колись будуть про нас говорити,
Колись будуть про нас мовчати,
Колись будемо блукати ми тінями
У царстві великому мрій і спогадів,
Але нині келихи наші сповнені Небом,
П’ю найперший оцю синяву -
Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,
Ще сім днів вітру холодному віяти,
Ще сім гір ногам втомленим перейти,
Ще сім хмар птахам білим перелетіти,
Ще сім черевиків букових протерти,
І сім свит твідових подірявити,
Доки Брама прочиниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Я під вишнею стояла, дивилась на стежку,
Виглядала миленького аж годину й чвертку.
Рахувала довгі тіні берези й тополі,
Добігав вже вечір в нічку, думки стали кволі.
Мовив милий, що я вишня, чарівна та пишна,
Я ж до нього, як покликав, так відразу вийшла.
І на груди йому впала, цілував у щічку,
Говорив, що мене любить, таку - невеличку.
Я від слів його зімліла, теребила коси,
Як на луг роса упала, кликав у покоси.
А там зірок, зірок ясних і дурманить м’ята,
Милувались до схід сонця, китичка прим’ята.
07.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676706
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Вновь встретились тени песчаной стены...
Наверно,давно они были на "ты"...
Под ритм сарабанды,при свете луны
Упали подвязки со стройной ноги...
Ложился на кресло ажурный корсет
И длинная шпага,и - жёлтый браслет...
Звенели монеты и шёлк шелестел...
Под лёгкою поступью пол не скрипел...
Дубовые ставни закрылись окна...
Захлопнулась дверь(сквозняком)до светла...
Та тень так похожа была на меня...
Вторая - на голову выше - твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676704
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Вона виходить знов супроти ночі,
Латаття ніжне у її вінку.
Вдивляються у ліс прекрасні очі...
Шука Марена квітку чарівну.
А папороть цвіте лиш раз у році,
Вінки кидають діви у ріку.
Біжить Марена. Її ноги босі
Лишають слід на мокрому піску.
Через багаття скачуть браві хлопці,
Аж місяць стишив золоту ходу.
Купальська ніч в вишиваній сорочці
Настояна на липовім меду.
Пливуть вінки в бурхливому потоці,
Лише її пішов у глибину.
Заграла скрипка десь на другім боці
І грім, як бубен вдарив у сосну.
Кохає леґеня Марена й досі,
Любов була недовга на віку...
Збирав для неї світлячки у мосі,
Вплітав, як діаманти у косу.
Тулив до серця її ніжки босі
І пив із губ уранішню росу.
Коли настала довга й зимна осінь,
Покинув він красуню неземну.
Вона - царівна всіх морів і весен,
Йому б простішу, не таку чудну...
Їй в вічі заглядає старий ясен,
Розказує про молодість свою.
Така нікому щастя не приносить,
Іще накличе на людей біду.
В її очах стоїть глибока просинь,
Яка буває в небі у грозу.
Така нікому щастя не приносить.
За жінку взяв сусідку молоду...
Русалка з того часу долю просить,
Щоб папороть розквітла у гаю.
Вона сьогодні вийде проти ночі
І, може, знайде квіточку одну...
Пливуть вінки, як марева дівочі
В Купальську ніч прекрасну й чарівну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676718
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Росте вгору льон, - вітер гне стебло,
Синій-синій цвіт, мовби неба тло.
Закохалась я в очі сині ці, -
То дитинства слід, він на все в мені.
Рвала-рвала льон, - перевеслом в’язь,
Мріялось тоді: буде в мами зять.
Простилала сніп на суху стерню,
А з очей сльоза: я - люблю, люблю.
Бігла стежка вниз по крутім ярку,
Писало життя там криву дугу.
В грудях серце: тьох, - тугою зайшлось,
Вишитий рушник збережу для двох.
Заплету вінком синій-синій льон,
Плине річечка між високих крон.
Покладу вінок на гладь поміж хвиль:
"Де любов несіть - не рахуйте миль".
07.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676668
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Ой, на Івана тай на Купала
Вінок Мар’яна на воду клала,
А як поклала на чисту воду,
Замилувалась на свою вроду.
Що та водиця тихенько бігла,
А у дівчини личенько біле,
Личко біленьке, тернами очі
Долю щасливу зустріти хочуть.
Поплив віночок, хвилечка грає,
Нічка купальська молодь збирає.
Музики грають, всі у таночку,
Вогонь палає, пливуть віночки.
А у віночках свічечки з воску,
Білі ромашки й сині волошки,
Ромашки білі, ще й жита колос,
З берега піє дівочий голос:
«Пливи, віночку, в далеке море,
Минай розлуку, зраду і горе,
Пливи водою у море синє,
І мені долю знайди щасливу!»
Ой на Івана тай на Купала
Вінок Мар’яна на воду клала.
Пливе віночок, свічка сміється:
Доля щаслива не всім дається.»
7.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676650
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
До безхмарного ранку не склалося нам
Ні дійти, ні добігти – жадали так зорі,
Тож даремно пожертвою зно́сила в храм
Я всі перли, які познаходила в морі.
Та зіркам надто мало безцінних перлин,
Їм життя би на кін, як надійну відплату,
Сипонули під ноги промінням жарин,
Білозубо сміявся півмісяць щербатий.
Я пройшла по жаринах, танцюючий крок
Полонив і Купайла вогнистим шаленством.
Він, забувши пророчі промови зірок,
У дарунок підніс квіточками блаженство.
Позлітала пелюстячком нічка утіх,
Мій вінок вітер кинув у річку від злості.
Як взаємність палку наших душ устеріг,
Він багрянцем скропив конюши́нову постіль.
Не судилося нам ранок спити на двох,
Не зустрів нас Ярило на вищій орбіті,
Тільки лиш з-під землі, пробиваючи мох,
Ми, як брат-і-сестра, позростали по світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676614
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Плине в небесах
журавлиний клин,
А душа моя
п’є гіркий полин:
Журавлине «кру»
прокотилося,
Я і річечка
зажурилися:
– Ой вербиченько,
закосичена,
Що твоя краса
не позичена…
Що твоя коса –
густе листячко
Ще й жива роса,
мов намистечко.
Ой вербиченько,
тонкорукая,
Чом же ти живеш
із розлукою?
Підійди-заглянь
у водиченьку,
Помилуйся на
зелен-личенько.
Вітер гіллячко
стиха колиса,
Сіре пір’ячко
ловлять небеса…
Журавлі летять
понад річкою,
Я уже в літах
під вербичкою.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Нарешті згасив дощ тривогу,
Полегшало всім і мені.
І хочеться вірить в свободу,
І жить, як в казковому сні.
І стало чудово навколо,
Поля ожили і степи,
Усе навкруги загадкове,
Як в чистому небі зірки.
Природі я дякую й Богу:
За ранки і дні золоті,
За вмиті садки і діброви,
За ночі спокійні й ясні.
А ще: за росу й прохолоду,
За теплі і сонячні дні,
За дощ, за любов, за турботу
До всього земного й землі.
За пташку, що зводить гніздечко,
І в лузі траву запашну,
За квіти земні і листочки,
За лагідність їх і красу.
За воду в річках пречудову
І небо вгорі голубе,..
Я вірю у Бога й Природу,
Хай все розквітає земне.
За верби, ставки і калину,
За чисте кохання земне,
За вірну надійну людину,
Яка розуміє мене.
Мені все земне небайдуже,
Твоє і його, і моє.
Трудитися треба всім дуже,
Щоб все збереглося земне...
07. 07. 2003р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676610
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Три роки бабуся лелек виглядала.
А сьогодні на обійстя пара завітала.
Вийшла бабця з хати пташечкам сказати,
Як їй було важко рідних виглядати.
Де були ви ріднесенькі чому ж не летіли?
Може десь біднесенькі крила обгоріли.
Не кидайте мене рідні прошу вас сердечно,
Будем жити разом бідні мирно і безпечно.
Цілий день лелеки гілочки носили,
Сирітське гніздечко бабці обновили.
Живіть в щасті молодята діточок кохайте,
І на рідну Україну знову прилітайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676555
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Купали ніч схилилась до водиці,
Вдягла намисто низане з зірок,
Чарівний місяць зцілував зіниці,
Хмеліючи у чарах, мов пророк.
Дивився вдалеч поміж очеретів,
Плив на хмаринках, коси заплітав,
Де вірністю змальованих сюжетів,
Купали ніч, мов наречену ждав.
Русалкою явилася йому,
У папороті виплетені коси,
ВдягнЕна в вишиваночку чуднУ,
Свої ранкові випивала роси.
Коханням заманила до ставка,
Вдягла віночок, свічечку палила,
Аби розлука, зрадниця гливка,
Ніколи між любов'ю не ходила.
І місяць з нічкою у парі були вірні,
Де є любов- весна завжди цвіте,
Де є кохання- чари не потрібні,
Де сонце й день- життя прийде нове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676548
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Плаче, слізно плаче моє серденько:
Скімлить, ниє, зранене болить.
Знову вість з війни прийшла, що змертвіло
Впали хлопці - видих зупинивсь.
Обійма землиця їх травицею,
З тіл тепло останнє витіка.
"Гради" трусять небо свинцеливою,
Людським щемом повниться ріка.
Гнів: клекоче, тисне, давить на груди.
Що? Наругу маємо нести?
Закривавлені у ворогів руки,
Горе батькам - загиблі сини.
06.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676478
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Відпусти мене в дощ,
Коли злива періщить в стріху
(бо зруйновано храми… і шансу на сповідь нема…)
Прожени мене в дощ, всім сусідам моїм на втіху…
“так ніхто і ніде…
раз на тисячу літ”… зима...
Не шукатиму слів…
Не чекатиму їх від тебе.
Вечір встане між нами останньою з наших прощ…
Знаю, після грози ти прихилиш до мене небо,
Але зараз я йду,
Аби влитись в безмежний дощ…
Ти відпустиш мене,
І вдихатимеш запах липи…
І впускатимеш світ, що живе за твоїм вікном…
(…доки ми ще живі, доки він нас не знищив, не випив!
Доки нас не спустошив
цей вечір з подвійним дном)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016
Ой, на Івана, та ще й на Купала
Мати синочку та й долю шукала.
В полі збирала і трави, і квіти,
Тільки надвечір верталася звідти.
З них вона склала чарівний віночок
(Знайде нехай наречену синочок).
Варить напій вона з дикого зілля
(Чи ж доживе її син до весілля?)
З річки води принесла для дитини,
Адже не дійде він, навіть, до тину.
Скропить-помиє все синове тіло
(Щира молитва в небо летіла
Аж до Пророка Святого Івана.)
- Хай оздоровить ця купіль, так звана,
Тіло і дух мого рідного сина, -
Мати Купала ще й Бога просила,
Щоб врятував від страшної недуги
Сина її і найкращого друга.
Потім напій подала із меліси
Та й подалась через луки до лісу.
Йшла понад річкою – молодь гуляла,
Через високе багаття стрибала.
Дехто старавсь, очищався водою,
Щоб розминутись в цім році з бідою.
Звичаї ці в Україні прадавні,
Житимуть з молоддю, мабуть, і далі.
Сміх, гамір, пісня лунали навколо –
В серці у матері аж закололо:
- Он, на вінках, вже ворожать дівчата.
Їй теж невістку пора зустрічати,
Та не ходячий синочок, о, люди!
В парі ніколи він, мабуть, не буде.
Темно було, лиш віночки світились.
В матері ноги за день притомились,
Та не звертала уваги на втому,
Відпочивать вона буде удома.
Зараз їй папороть слід відшукати,
Сина на ноги повинна підняти.
Йшла вона лісом: ні страху, ні сили.
Перед очима майбутнє лиш сина.
Так, лиш сьогодні та ніч, на Купала,
Скільки на неї вона вже чекала!
Щоби зірвати чарівну ту квітку,
Мати прибігла сюди хтозна звідки.
Кажуть, що папороть оберігають
Сили нечисті.
- Мене не злякають,
Адже, я мати…
І раптом, як блисне!
- Квітка!..
Рука потяглась і обвисла…
Мати розкрила згорьовані очі –
Це ж вона спала, мабуть, до півночі…
Син повернувся з гуляння додому,
Світло включив.
Де й поділася втома!
Мати зраділа, підводиться з ліжка,
Сон розказала, ходила де пішки.
Син посміхався:
- Я з сном розберуся:
В жовтні вже сватати буду Марусю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676360
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Так навязчиво пахнет жасмин!
Акварель голубая - по небу.
Как-то встретился мне пилигрим,
"Никогда, -он сказал - я здесь не был.
А когда-то приснился мне сон:
Встреча наша, жасмин вдоль забора.
Я закрыл ставни сонных окон,
Засмотрелся на своды собора.
Что-то было таинственно в нём
И нельзя оторвать взгляд уставший.
Вот сейчас мы с тобою вдвоём...
Очень многое я повидавший.
Просто линии судеб внахлёст,
А тебе наша встреча не снилась?
Хочешь я подарю звёздный холст,
Наша встреча - судьбы Божья милость.
Есть в ней что-то от мистики: ты
Так похожа на женщину Осень.
Жизнь была так скупа на мечты,
А на чёлку легла ярко проседь.
Синий вечер укрыл купола,
Можно видеть вдали очертания.
И теперь не нужны нам слова,
Не нужны нам теперь оправдания".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676405
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Музика Віктора Охріменка
Ця пісня - не нова, але досі не виконувалась.
Щойно помістив у "Пісні про рідне та близьке".
(Це співаник наших одноклубників).
Мабуть трішки тут приберемо умовну метушливість,
проробимо заключний куплет, додамо інструментів, барвів,
і - в люди! Даруємо аранжувальникам і виконавцям.
Бажаючим надішлемо ноти.
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: «Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!»
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676400
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Будут тайны лесные шептаться,
Будут страшные сказки летать,
У костра будут люди метаться,
Точно древность вернулась опять.
Но мне папортника ненадо,
Пусть, кто хочет, мечтает о нём.
Если ты, моя русая, рядом,
То владею я лучшим цветком.
Даже если б всё было, как в сказке,
И волшебный цветок расцветал,
Я б любовь твою, нежность и ласку
За него все равно б не отдал.
Спи, девчушка, и страшные сказки
Пусть не знают путей в твои сны;
Пусть в окно к нам вливаются краски,
Колдовские купальской луны.
Ну а если раздвинешь ресницы,
Поцелуя почувствовав жар,
Пусть купальским костром разгорится,
То, что слаще всех сказочных чар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676414
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Когда прощение кому-то не найдется,
Словами злыми их засыпать не спеши.
И не от страха, что «назад тебе вернется»,
А просто - не запачкать чтоб души…
(Нисса)
Переклад:
Коли пробачення комусь ти не знайдеш,
Словами злими їх засипать не спіши.
І не від страху, що їх собі "назад ти повернеш",
А просто, щоб не забруднить собі душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676415
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
…в середине лета – в парке много света…
Лучик на поляне в травушках желтит
Графику портрета, живопись рассвета…
Пейзажист в астрале – смальту хорошит…
…по дуге – блистало цветом – заиграло
Капельное скерцо – радужный мотив
Грозового танго – окрыленьем стало
Молодого сердца – пламенный актив…
…дождик – вечно малый в небесах – усталый
Разбудил засохший в парке стебелёк…
Встрепенулся – бравый, сытый и усатый
На родной тропинке – добрый паренёк!
05. 07. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676236
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Ти простягнеш крізь сон свої руки, як ріки молочні,
І їм байдуже, що міст підірваний, глухонімий,
я благаю: зніми цю пропахлу війною сорочку,
однострій баговинням просякнутий з мене зніми.
Що зосталося там, за фіктивним кордоном тканини
там свічадо розбите на сотні оскалених »я»,
І ще стомлене серце, як висохле гроно калини,
але й досі воно твоє кличе пречисте ім’я.
Хай твоя чистота, хай твоя синьогірськая врода
наскрізь мене пройде молоком, нардом, медом, вином,
і обвившись навколо хребців, онови, моя кродо,
і даруй мені свій руто-мятний жіночий покров.
І солодкість свою, таку ніжну, як вербовий котик,
і також гіркоту, щоби буть співчутливим до сліз…
Ну, а я тобі що ? Тільки сина - округлий животик.
Ну, а я тобі що ? Тільки мирну стежину до звізд.
І так будем разом переборювать нашу погибель,
Не розсиплемось пилом в пошрамленім смертю степу,
Ти світанок приносиш в руїни мені, моя Либідь,
І тому не зречусь сеї долі, не зраджу посту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675487
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 05.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016
источник вдохновения -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676224
[color="#0073ff"]как волны шуршат слышишь
и чайки, и писк дельфинов
и лето тобой дышит
соблазнительно и уязвимо
и клавиши фортепиано
и ноты наших улыбок
медовой мы патокой стали
а не чередой ошибок
как сердце стучит слышишь
прививкой любви согрето
ты письма на волнах пишешь
их прочитает небо
и буквы росинками в травах
или песком сквозь ладони
в тебе мой мир останется
во мне твои горизонты
как я улыбаюсь слышишь
как берег ступни целует
как сердце тобой дышит
поцелуи море рифмует[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676324
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
А, може, мені
Просто варто назватися іншою?
І визнати щиро всі вчинені нею гріхи?
Вогні інквізицій горіли яскраво, здебільшого…
У місті твоєму
старенькі іржаві дахи
Покриються раптом
Фальшивою, все ж – позолотою…
Затьмарять собою світанки мої голубі…
Аби до світанку такою фатальною нотою,
Найвищим акордом
озватись в новому тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676296
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Розсипались думки волошками у травах,
Спросоння рута-м'ята серцю бубонить
Про піднебесний галактично-мрійний замок,
Про тонкорунну надгігантову блакить,
Про росяну журбу, що накрапає з листя,
Орошуючи рвані рани на стеблі.
А маки...в'юняться кораловим намистом,
Вогнями блимають у вранішній імлі.
У пряного зела магічно-томні ноти...
Вдихнула свіжість...і зайнявся літній день.
Поводирі сліпих ілюзій...зорельоти.
О, скільки тут витає тайних одкровень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676283
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Роки горнули сторінки життя,
Неначе мати до грудей дитину,
І спало ніжно молоде дитя,
Запхавши руки в батькову чуприну.
Тумани за вікном збігали вниз,
Ридали роси дрібною сльозою.
Туман горів, немов гарючий хмиз,
Що накривав кохання з головою.
Між черешень мовчав зелений лист,
Ридали білі кладки й перелази,
А соловей творив чарівний міст,
Що змінював приємне із образи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676269
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Вітре-вітре, швидкий, сивочолий,
Де ж ти вієш в гарячих степах?
Димом пахне чебрець пурпуровий,
Гірчить запах й на стислих вустах.
Припадаю думками до серця,
П’ю солоність зігрітих грудей.
Твої очі - два темні озерця,
Права віра на службі ідей.
Червоніє заграва край неба,
Тінню часу я поруч стою.
Мужність знає - то волі потреба
Непохитному бути в бою.
05.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676230
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Вона пахне
морською свіжістю
і J’adore,
і волосся її
вилискує,
ніби глянець…
В час, коли
надвечір’я змінює
свій декор
і ховає
за обрій сонця
палкий рум’янець,
вона входить
у літню спеку,
як гострий ніж,
розтинає
нагрітий прострір,
пульсує нервом…
І багряно кровить
небес
ножовий поріз
на густий і зелений
морок
старого дерева.
У відчинені вікна
протяги
хрипло дмуть,
і полощуть
солоні бризи
вуаль фіранок…
Вона пахне J’adore
і сниться
вночі йому:
на безлюдному пляжі
кутається в серпанок…
Мов простромлена
списом сонця
на тлі піску,
бронзовіє
і манить сяйвом
густа засмага…
І спиває до дна
поставу
її тонку
шоколадних
його очей
ненаситна спрага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676129
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
День жаркий в маках догорает,
Но догореть ему не срок -
Закатом небо отражает
Объятый пламенем цветок,
Томится вечер в чаше лета,
Волнует крыльями стрекоз...
Я бы с тобою - до рассвета,
А ты те маки - на покос.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673835
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 05.07.2016
Де Ти, Господи, був, коли куля у груди летіла?
Де мечем роздирала і душу, і тіло, мов рись,
Світ здригався, запечена кров у тобі клекотіла,
Тільки очі із смутком ще довго дивилися ввись.
Так застигли, як стигнуть льодовії криги зимою,
Так притих тихо подих, затягнутий криком війни,
В нім замовк на землі, та злетів в небеса пеленою,
Голос опер- твій голос предвічного болю й журби.
Сиротою зосталися нині Париж, Сан- Мішель,
Рідний Львів- де твій дім, вся сім'я і уся Україна:
Де Ти, Господи, є, коли тіло стає мов мішень?
Де Ти, Господи, є, коли куля у груди встромлена?
Сьогодні- 29.06.2016р. загинув в АТО оперний співак із Франції, львів'янин
Василь Сліпак. Вічна Пам'ять Герою!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675153
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Немыслимые лица -
Запутанный сюжет,
Летят по небу птицы
И я лечу вослед…
Я с ними как бы рядом,
И в то же время нет -
Парю в лучах заката,
В свои ... с немногим лет
И вижу сверху лодку,
Ведь ночь как день светла,
На чёрно - белой фотке
У правого угла.
Там месяц заполошный
С грустинкой на челе,
Рисует белый остров
На стареньком холсте.
И звёздные качели
Распахнутой души,
Срываются ветрами
С лазоревых вершин,
Я опускаюсь птицей,
Но утренний рассвет,
Стекает под реснички
И преломляет свет
На синеву слезинок
Упал янтарный луч
И капельки дождинок
Размыли боль и грусть ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675067
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Усім не будеш ти хорошим,
Як не стараєшся вгодить.
Твій ворог вуха нашорошить
І по п"ятАм буде ходить.
Тебе не кине він, як друзі.
Він найвірніший є з усіх..
Він не засне, він завжди в русі.
Слова його підсладить сміх.
Нещирих слів проллється злива.
Наївно віриш тим словам.
Лише усмішка, що зрадлива,
На серце зовсім не бальзам..
Так важко часом розібратись:
Де ворог твій, а де твій друг.
Важливо те: не підписатись,
Що вороги твої навкруг.
Хороше слово - сильна зброя,
Колишній ворог - стане друг.
Людьми ж родилися обоє.
Серця ж не ржаві, як терпуг...
------------------------------------
Ці слова не стосуються
політичних ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675162
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016
Люблю свій край я рідний калиновий,
Та верб над ставом весняний танок,
Теплого літа з квітами розмову,
Осінній помаранчевий вінок.
Зелен-барвінку погляд той блакитний,
І жовтих груш в саду та яблук смак.
Як же тебе, Вкраїно не любити,
У цілім світі кращої нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673199
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Впали зорі вечорові
На матусин рушничок,
Вишиваночки чудові,
Це усе для діточок:
І синочкові сорочка,
Блуза донечці своїй.
Не доспала вона ночей,
То ж подякуємо їй.
Скатертину вишивану
Ми простелимо на стіл,
І для тебе, рідна мамо,
Покладемо хліб та сіль.
Заспіваєм тобі пісню,
Як колись співала нам.
Ой, ніде немає рівних
Вмілим маминим рукам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673200
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
На веере каштановой листвы
Дождя ночного капля зависает...
Не знаю где и как сегодня ты,
Как я сама..? Да кто об этом знает?
Быть может знает капля хрусталя,
Что воспарить или упасть не рвётся -
Висит подобием полунуля...
Вот как-то так мне нынче и живётся.
Текущий день особо не мудрит,
Бежит навстречу радости от скуки...
А, может быть, и встречу посулит
Наперекор безвременной разлуке.
(фото с инета)
Спасибо большое Лауре за иллюстрацию стиха.
http://www.playcast.ru/view/11295822/f15d09da03abb5f4f98dad1fe57792509de541b7pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671723
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Написано в співавторстві з Іриною Лівобережною - до Дня незалежності України
Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672981
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 18.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg [/youtube]
Цей спів тобі,маленьке серце,
Яке ти ніжне, золоте!
Душі багатство - слів озерце,
Де доброти зерня росте.
В серцях хороших дає сходи,
Квітками вдячності цвіте.
Врожаєм сонячним ще родить,
Якщо це слово не пусте.
Із слів складатимуть букети
І даруватимуть їх тим,
Хто втратив віру в душі злети,
Життя відчув своє гірким.
Добавлять сили в час зневіри,
Не стане й сліду гіркоти,
Що полином цвіла безміри,.
Лиш кілька крапель доброти.
Коли ж наткнеться на бездушніть,
Не вб"ється ядом доброта.
Та завжди стримуйте поспішність,
Що часто кидають вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
[i][color="#3300ff"][b]На віях тиші -
мерехтить роса ,
Ступив на землю
теплий , літній вечір...
І пахне
матіолою краса
І обіймає
ніжністю за плечі.
Дрімає стежка ,
що веде в садок ,
Шепоче , наніч ,
вітер квітам казку .
А хтось на небі
засвітив зірок...
Спасибі , літній вечоре ,
за ласку .[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672806
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Мовчиш?... Скажи,- розгнівався чому,
мій прадіде, листобородий дубе.
Без слів отих(і я - не я) німу,
кинджалом пустки вдарить тиша в груди.
Плетусь одна, чужа серед мовчань.
Та в чому ж, мій старесенький, провина?...
Анічичирк. Не чути... Не сказав -
мене ж лишилась тільки половина!
Чи половина?... Радше - зеро, нуль.
Мене нема - без слів твоїх я мертва.
Та німота - як попіл сподівань.
Якщо чужа, то значить просто смертна.
11.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671567
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
А день умив біленьке тіло,
М’яким обтерся рушником,
Ліг на хмарину, що летіла,
Відбув за пруг, повитий сном.
Свят-місце довго не буває
Порожнім. Вийшла пава-ніч.
Взяла ножа, зірки стругає
І розкидає навсібіч.
Зліпила місяця із глини,
Покрила злотом - маяк.
Хай спить, на чари вдатна, днина.
У ночі магія своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672790
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Поцілуй у обвітрені губи
І думками лише говори,
Хай безмежністю дихають груди,
Сильні руки на них поклади.
Нехай тіло потроху п'яніє,
Відключається мозок,нехай,
Серце рветься,кричить і дуріє,
А ти просто нестримно кохай.
Огортай поцілунками тіло,
Грай волоссям і пести вуста,
Щоб усе відчайдушно боліло
Адже в цьому любовна краса.
В такі миті ти просто забудься
Та віддайся коханню в полон,
Нехай дУші в'єдино зійдуться
І цвіте непоборна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672748
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
В волошкове небо дивляться волошки,
Заплітає коси пшеничне колосся.
Усміхаюсь сонцю - не біда, що зморшки,
Бороздять обличчя і не все збулося.
В соняхах під тином загубились мрії
І роки з птахами в вирій відлетіли.
Курним шляхом йду я - обважніли вії,
Перехрестя долі хрестом наділили.
Ангел за плечима, на вустах молитва,
Хрест уріс між ребер та із тілом злився.
Ступну в невідомість босоніж, там бритва,
Защемила душу...Усміхнусь...Скорюся...
16.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672771
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Удвох везем давно сімейний віз,
І не одна вдягала осінь ризи,
А коли шлях до прірви нас привів,
Ми зрозуміли: то не є капризи.
Літа, мов птахи, поруч нас летять,
На них малює доля візерунки,
Відомі нам картини каяття,
Фальшиві ласки і гіркі цілунки.
Змією думка знову заповза:
А далі що? Зима і вічний холод?
Або ще гірш – розбурхана гроза?
Вона також озветься в серці болем.
Я ж пересилю власне «я» і біль,
Щоб узи наші врешті розрубати,
Щоб вимовить своє «прощай» тобі,
І закінчились ні про що дебати.
Нехай чоло вбереться у печаль,
І борозну нову добавить доля,
Життя нове я зможу розпочать
На тих стежках, що зараз невідомі.
4.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672676
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Відкрасувалися у полі вже жита,
Вітри і зливи дружно відшуміли,
Ще голос перепела звідти доліта,
Туманом річка в сіре небо задиміла.
Здається, виконала місію земля:
Водою й соком колос напоїла;
І це блаженство душу звеселя,
Надію народити нам зуміло
На кращий день, і рік, подальший вік,
Аби життям сміливо крокували,
Щоб душі мали світлі і живі,
Перед бідою щоб не задкували.
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672674
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
На Волині моїй - українській землі,
У котрої волошкові очі,
Де ожина цвіте, не мовчать солов’ї,
Щастя долі тут зорі пророчать.
Тут збирають хліба і багаті льони,
Квітне прапор завжди жовто-синій,
Тут красуні дівчата і міцні сини,
Тут Волинь в кожнім серці – святиня.
Ой, не легкі часи… Скільки свіжих могил,
А синів ще хоронить країна.
Нам би розуму трішки і зібраних сил,
Щоб з колін піднялась Україна.
Чуєш, рідна Волинь? Твої доньки й сини,
Коли треба, то підуть до бою.
Ти, як мамця до серця частіше горни,
Бо ми в серці завжди із тобою.
Ми останню краплину життя віддамо,
І прикриєм, як треба родину,
Поклонімось братам, їх не мало лягло,
Збережім молоду Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672606
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Почекайте літа, не біжіть…
Я прошу вас кохані заждіте?
Те що мав, із собою візьміть…
А що матиму, нам залишіте.
Ще надії попереду всі…
Хоч моя Україна безкрила.
Та я вірю, побачу в красі…
Доки є ще у мене вітрила.
Моє серце неначе в труні…
Як болить же мені за державу.
Ой, як хочеться жити мені…
Її славу побачить по праву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672588
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
***
Малює літо диво-міражі
на цілині квітуючого поля,
і деревій, і маки на межі,
і на стезі живучі спориші,
і синьо-жовті братки – нашу долю.
***
Як незабудку у косинці
її помітить наодинці
і забуває цілий рік
неідеальний чоловік.
Але якої молодиці
зі смаком спілої суниці
не переплутає повік?
***
Ко́шу отави. А квіти жалію.
То залюбуюся, то порадію.
І дорогі над усе
дві конюшини, утяті косою,
кольору крові червоної, тої,
що й золотий еспарцет.
***
Яка нев'януча краса
оці волошки у колоссі.
А уявляється і досі,
що то у неї – і коса,
і очі, у яких роса,
і небеса, і синя осінь.
***
Чари забуті і квіти пом'януті,
та не міняю одну на букет,
що у гербарій збирає поет,
бо не зів'яне ніколи у пам'яті
їх аромат і її силует.
***
Бути чи не бути, гоїть чи не гоїть –
а пелюстки білі опаду́ть усі.
У саду лілея лілії ворожить.
І яка юначе серце успокоїть
знає лише ружа у її косі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672573
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Нарешті літо завітало в гості,
Прикрасило трояндами паркани.
Повітря задихається від млості,
І гріє сонце ніжно полум'яне...
Вдягнуло поле сарафан із маків,
Сплело вінок з блакитної волошки.
Танцює вітер по вершечках злаків,
Дарує вербам із ромашок брошки...
Біля струмка у тихій прохолоді,
Сховалися красуні незабудки.
Вони радіють будь якій погоді,
Берізки білокурі їх сусідки...
Для мене то неначе дивна казка,
Птахи співають соло на узліссі.
І літа ніжність, мов матусі ласка,
Співати колискових буде в кріслі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672734
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні,
Квітнуть і взимку, й весною.
Татові яблуні, татові яблуні,
Світ прикрашають собою.
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, мов наречені,
Квітнуть за нашою хатою.
Татові яблука, татові яблука,
Сонцем пахнуть і м'ятою.
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні,
Вмиті дощем і росою.
Татові яблука, татові яблука,
Світяться всі добротою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672525
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJkHfmTMEzc[/youtube]
Що побажать тобі в цей день, наш сину?
Живи у щасті для сім"ї і нас.
Ти в нашому житті один-єдиний...
Ми молимось за тебе повсякчас.
З тобою поряд хай ідуть удачі,
І що задумав, щоб усе збулось
Вуста, хай посміхаються від щастя.
Щоб сумувать тобі не довелось.
Іти життям тепер не так то просто,
Долай всі труднощі, що будуть на шляху.
А на роботі досягай значного росту.
Йди по житті, не знаючи страху.
Ми всі тебе за доброту шануєм, любим
За те, що маєш серце золоте.
Будь у сім"ї господарем зразковим,
А доленька хай щастячком цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671923
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 15.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs [/youtube]
Буйні трави вже скинули роси.
Простяглася стерня на полях.
Віддзвеніли давно гострі коси,
На узбіччі проліг битий шлях.
.
Гірко пахне туман полинами.
Але чий то залишився слід?
Зарости ще не встиг бур"янами... .
Як же важко йти шляхом убрід.
І осіли думки тут тривожні...
Літо в розпалі, це ж не зима.
Ми з тобою в цей час подорожні.
Більш тепер нас ніщо не трима.
Може, краще піду я стернею?
Інший шлях собі треба знайти..
Не тремтіти ж мені тут душею.
От, чи зможу від себе втекти?
Вечоріє, знов дощ накрапає,
Розверзлася дорога, слизька..
Я дивлюся: це хто там чвалає?
Отаке тобі, це ж, мабуть, я...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
[b]наталія калинавільний - переклад
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672405[/b]
[b]ID: 348416
Рубрика: Стихи, Лирика
дата поступления: 05.07.2012 22:34:47
© дата последних исправлений: 23.10.2014 19:31:01
автор: Янна[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672316
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Любов і шану, поклін і честь
Віддати хочу матерям планети
За той важкий почесний хрест,-
Для вас, матусі, всі сонети.
Ковдрою туману, з глибини століть,
Ти ідеш до нас, Маріє - Мати,
Твоя любов і біль стоїть
Стовпом страшного горя-втрати.
Не дай, Всевишній, пізнати біль,
Котрий понесла Ти ,у вічність, Діво,
Твоя любов закрила гнів
І нею Ти створила диво !
А хто із тих, хто на землі
Терпіння має більше, аніж мати ?
Лише вона дітей своїх
До скону віку буде ждати.
Пояснень, слів чи ще чогось
Вона не буде в тебе вимагати,
Бо в матері, спитай в когось,
Уміє серце відчувати.
Те серце мами, що стільки раз
Від нас образами вмивалось кров"ю,
Прощало сотні-сотні раз,
Бо це є те, що названо любов"ю.
Любов та вічна,- ранок чистий,
Усмішки щирість, молитви плач,
Вогонь незгасний , променистий...
За все, матусенько, пробач !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672306
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Високая, тополенька,
ген, за селом стоїть.
До неї йде дівчинонька,
зажурена спішить.
На личеньку білесенькім,
сльоза не висиха.
Немає її милого,
серед живих- нема.
Була ж вона щасливая,
коханою була.
Та доленька журливая,
її в полон взяла.
Колись же було весело
і сонячно їй жить.
Тепер у неї серденько
і ниє, і болить.
Немає більше милого,
коханого нема.
Забрала чорнобривого
розлучниця війна.
Тополенько, голубонько ,
що ж дівчині робить?
Вже не проснеться миленький,
ну як без нього жить?
Мовчить сумна тополенька,
лиш гілля нахиля.
Співає десь пташинонька,
жалю ще добавля.
Дівчинонька, голубонька
вже й сліз не витира,
серденько ледь-ледь стукає,
від туги завмира.
Схилилась до тополеньки,
до неї припада.
І молить Бога й доленьку,
щоб згинула війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672288
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
У венах кров, як вир бурлить,
Вогонь гарячий ринув в п’яти.
Кортить тебе в собі спалить...
Щоб зцілувать твої принади.
Дай притулю до себе знов,
Знов запалю твої бажання.
Віддам усю свою любов...
Себе поклавши на заклання.
Чи то за покликом богів,
Чи то за подихом любові.
Сплелись в єдине ми без слів…
Птахи замовкли у діброві.
Заклекотав у венах струм,
Я розплітав шовкові коси.
Чи нам на спокій чи на глум...
Знов закипали в долах роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Рано - рано спозаранку,
Вишивала вишиванку.
А в узорах самоцвіт…
Веселковий дивоцвіт.
Наче луг на виднокрузі,
Як квітник, що у матусі.
Наче небо, що безкрає,
Кольорами розцвітає.
Подаруночок синочку,
Вчора випрала в ставочку.
Хай синочок мій зростає,
Вишиванку одягає.
Душу в нитку свою клала.
Вишиванку вишивала.
Синю... білу наче сніг,
У небесний оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672355
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Сірооке дівча
У полоні глухих кутів…
(Світ не вірить в це… світ колише мою колиску…)
Я тебе не стрічала в ніякому з тих життів,
Я забуду тебе,
щойно вікна натру до блиску.
Щойно вихопить вітер
Із книг амплітуду снів,
І відпустить в ніч ореолом стрімкого сяйва.
Розбрелись антилопи у преріях почуттів…
(Ти малюєш мені
небеса і готичні мальви…)
Це пристанище німф,
Полководців, сліпців, вождів…
Передсмак грози. Атмосфера низького тиску…
Не дістатися берега в жодному із човнів…
(Світу байдуже це…
він колише мою колиску…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672331
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Зітхало небо під пташиний зичний спів,
Притихнув вітер в довгім очереті.
У високості місяць в ореолі плив,
Ясніли зорі в мерехтливім леті.
І ворожила ніч на крилах кажана,
Дерев патлаті тіні рахувала.
І обіймав подушку сон, вона ж сама
Із милим у цілунку завмирала.
Прозора думка, наче, світлий серпантин,
В хмільній в’юнилась течії тепла.
Роїлись в спраглім серці почуття без спин,
Вона - любила, душа її - цвіла.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672347
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
Я бродила по Вашим стихам
От полуночи до рассвета...
Между косами скошенных трав,
Ароматами пряными лета...
Под мелодию тишины,
Просветлённую слогом молитвы...
До белесого шрама войны
И разломанного пюпитра...
Допишите: в красном куплеты...
Разрешите: всем прочитать...
Заблудившимся в сумерках света...
Отрицающим благодать...
Без надежды быть узнанной где то
Я бродила по Вашим стихам!!!
В постоянстве деления клеток
Возносилась Осанна грехам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672346
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Я бродила по Вашим стихам –
Отыскать там пыталась надежду
Между верой с любовью…
И между
Строк, ведущих к заветным мечтам…
Но нашла только горький Ваш смех,
От которого веет морозом…
Засыхают фиалки и розы,
А в июле срывается снег…
Вам видней, за какой их грехов,
Одиночеством жизнь наказала…
Я стихи все читала, читала –
Ночь прогнал звонкий крик петухов.
Догорела, потухла свеча…
Я, склонясь над стихами, сидела
Кто-то спросит, тебе ль до них дело?
Что за радость чужая печаль?
Я бродила по Вашим стихам,
В чем-то в них и себя узнавая…
Я, наверное, тоже такая –
Не дающая воли слезам….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Я тебе відпускати не хочу,
Поведу по стежках наших снів,
Наші ночі, хто їх напророчив,
Мить кохання принести зумів?
Не відміряти щастя ночами,
Я хвилини зупиню у снів,
Що це було, щось сталось між нами?
Щось здійснилось, де світ весь зомлів.
Чую голос, твій голос пророчий,
Що жаринками тіло обпік,
Де вдивляюсь в твої, милий, очі,
Наших снів не забути повік.
Лиш одного такого жаданого,
Без якого нема вже буття,
Вип'ю чашу із рук я коханого,
Божевілля прийму за життя.
Прийму все, що в коханні палає,
Вогник щастя пробудить життя,
Чом так скоро, коханий, світає,
Чом у сни вже нема вороття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672261
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Ось і літо...Різнотрав"я
і черешні у росі.
Все живе до небокраю
у незвіданій красі.
Спозаранку у віконці
заясніли промінці...
Відбиваються від сонця
диво - блиски золоті.
Мене літо поманило,
(цвірінчали горобці).
Обережно я ступила
поміж трави у росі.
Я торкнулася рукою
до обличчя і чола,
наповнялася красою,
набиралася тепла.
Заяснілося від сонця
небо синє і земля,
умивались в ополонці
і калина, і верба.
У ставку вода хлюпоче,
очерет десь шелестить.
І калина щось шепоче,
верба тихо бовванить.
Чую пісня десь лунає,
тихо лине віддаля.
Все навколо оживає,
ранком ніжиться земля.
Пливе літо білим світом,
уквітчалася земля.
Буде ще гарнішим літом,
як закінчиться війна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670625
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.06.2016
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.06.2016
Не сперечайся, так повинно бути,
На те вони лишень твої хрести.
В хвилини жалю, болю і розпуки -
Будеш один-однісінький нести.
Прийде момент, - ніхто не зрозуміє.
Такий момент настане й не один.
Увесь твій всесвіт гірко посіріє,
Не залишивши променю щілин.
А ти ж не зможеш краще пояснити,
Коли болить, - лякаються слова.
Душа-душа... То тихе поле битви,
Найбільша таємниця вікова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660313
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 06.06.2016
Ще ранок сонний за віконцем не сірів,
Коли у сни війна ввірвалась тихі,
Краєчок серця в матері згорів:
Молилась Богу й проклинала лихо.
Прийшла сюди чужа, важка нога,
Щоб розтоптати спокій їй і сину,
І смута чорна землю обняла,
Й сльоза щоку матусину зросила.
Й здригається від вибухів земля,
І ллється кров невинного народу
Із-за поплічників з далекого Кремля,
Й нема в нас бід чи Заходу, чи Сходу,
А є одна на всіх – страшна війна,
Вона життя ковтає дні і ночі,
Й велика в цім Росії є вина…
Й невтішні в горі материнські очі…
1.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670607
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Перший промінь послав небокрай
І пташиний почавсь дивограй…
Миє трави легенький туман,
Грає в промені красень тюльпан.
Приспів:
Вітер гонить сріблясту росу,
Заплітає вербичкам косу.
Пломеніє між квітів тюльпан,
Одягнувши червоний жупан.
Зник під ранок густий зорепад,
Новий день лине в поле і сад.
І цвіте поміж квітів, мов пан,
Красень клумби, чарівний тюльпан.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670575
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Не вбивайте мого сина,
Не ламайте цвіт ясний!
Він для матері – дитина,
А у батька золотий.
Я йому у світ широкий
Дала щирі почуття.
Не кажіть, що він жорстокий -
Це жорстока є війна!
Я його навчила правди,
Я йому дала любов.
Що б мені ви не казали,
Він у світ з добром пішов.
В нього серце материнське,
Й мудрі батькові слова:
Щоб прожити в світі чесно,
Має бути доброта.
Він не знає убивати
Син з любові народивсь!
Інше слово - захищати,
Протилежне - для убивць!
Не ламайте цвіт, не треба!
Він такий ще молодий.
Він у старості - потреба,
А без нього світ сумний.
Не вбивайте мого сина!
Він є нація, народ!
В серці в нього Батьківщина,
А у грудях - живий Бог!
01.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670528
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eFAhYf44pW8[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EufHXV-I-7I[/youtube]
Ритмічно стукає будильник,
Кидає лампа блідий світ.
Мете надворі листя двірник.
Це новий день родивсь на світ.
Та ще дрімає все навколо.
Ніщо ніде не шелесне.
Рум"яне сонце сходить кволо,
То раптом полум"ям сипне.
І зашаріються враз хмари,
Немов рум"янець на щоках.
І побредуть,немов отари,
По їм знайомим лиш шляхах.
Із здивуванням я дивлюся,
На вічний цей коловорот.
Та все в думках своїх гублюся:
Чому ж життя безповорот?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670402
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Пестив вечір зорі в високості…
Місяць – срібним човником вгорі –
Плив він до закоханих у гості,
Ледь вершин торкався яворів.
Засміялись зорі, вечорові,
Брату свому – місяцю вгорі,
Срібну одягли йому корону,
Щастя щоб закоханим беріг.
Ті ж пили те щастя, ніжне, чисте,
Те єдине, що одне на двох…
В тиші, вечоровій, урочистій,
Місяць поглядав на них обох.
27.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669868
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
***
Ти схожий на вечір літній,
такий до нестриму вабний
такий небезпечно ніжний,
аж серцю спирає дух.
І я, наче та волошка,
тендітна і безпорадна,
в обійми твої солодкі
по тихій росі бреду.
Хапаю останній промінь
розлагідненим пелюстям,
вбираюся у коралі
ледь-видимих ще зірниць.
За мить у тобі, жаданий,
до крапельки розчинюся
на ложі трави і неба,
між крилами дивоптиць.
І буде кружляти обрій,
мов марево кольорове
над садом, що став едемом
для душ розімлілих двох.
Аж поки розлиє щастя
своє неосяжне море,
аж поки скупає в ньому
свій усміх ласкавий Бог.
2.06.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669844
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
В мої сни ти приходиш... Навіщо?
Не запрошувала я тебе.
Вже не буде ні краще, ні гірше -
Хай життя мого річка тече
Тих-тихо, без зайвого клопоту
Й не виходить вже більш з берегів.
Я не хочу, щоб навпіл розколоту
"Чашку" склеїти ти захотів,
Бо вона на друзки розкололася,
Їх засипав минулого пил.
І забулося, й перемололося,
Й на стежках наших виріс ковил.
І не треба мені докоряти
Рідним поглядом і мовчазним...
Пам'ятаєш хмільний запах м'яти?
Ти любив, коли чай пахне ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669820
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Мабуть, вчора липень прочитав мого вірша,
Бо сьогодні ранок сонячно всміхнувся.
І безхмарне небо синню лагідно втіша,
Й непомітно край фіранки колихнувся:
Зайчик сонячний веселий і такий прудкий
З підвіконня на підлогу зскочив легко.
Ллється запах квітів і солодкий, і терпкий,
Ніби липень вилива його із глека,
Що стояв прихований від всіх в густій траві,
А сьогодні вранці дуже знадобився.
Ось і закінчились дні холодні, дощові
Й літній ранок із теплом не забарився.
Огортає лагідно і землю, й річку, й ліс
І вчорашній смуток без слідів зникає.
Ранок літній, сонячний, для нас, немов сюрприз -
Ось таке в природі іноді буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669847
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00192900.jpg[/img]
[color="#095c1f"]Цвіте акація так біло-біло
Від рясних китиць гнеться гілля
Чарівним запахом п"янить довкілля
І до нас літом вже промовля.
До неї тулиться красуня липа
Ось-ось розквітне медовий цвіт
А я раненько із росою вийду
В краси цієї порину світ
Поглянь, кущі троянди рожевіють,
Як сріблЯться краплями роси,
Мов хтось зірки розсипав дуже вміло
Для неймовірної їх краси.
Хоча природу ми змінить не в змозі
Вклонюсь землі я і попрошу-
Зачекай квітчаста на півдорозі
Насолодитись, щоб досхочу.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669846
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=53Gzq7ruBQ0
[/youtube]
Ой літо, літо, літечко,
Чом з холодом прийшло?
Не світить у віконечко
Нам сонечко давно.
Багате тільки зливами,
Напоєна земля,
І звуками тужливами
Сумного скрипаля.
Всели у серце радість,
Порадуй нас теплом.
Не б"ю на твоя жалість,
Схиляюся чолом.
Прошу я не за себе,
За милого свого.
Йому тепло так треба,
Хоч трішечки твого.
Поганий в нього настрій,
Так хочу задобрить.
Нервує він в день мрячний.
Ти можеш це спинить..
Зміни дощі на милість.
Завісу опусти.
І хай всміхнеться милий...
Промінням освіти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669818
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Розлога липа плаче знову в серпні,
Бджоли її покинули давно,
Болить душа і болі ці нестерпні...
Чи тінь твоя подивиться в вікно?..
Бо твій відхід застав мене зненацька,
Щось обірвалось у душі нараз,
Ти був міцним і хватку мав козацьку,
Тобою я пишався і не раз.
Міцна рука косила безустанно,
Я за тобою ледве поспівав,
Ті дні серпневі згадую туманно,
Лиш пам’ятаю, хор тоді співав.
Коли часи настали попрощатись,
Печаль моя лилася через край,
На могилках був змушений триматись,
А сам на сам ревів, немов бугай.
Я став, татусю, круглим сиротою,
Тебе мені бракує у житті.
Тепер і я покритий сивиною,
Пам'ять про тебе в серці і хресті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669756
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
О! Який гарний Божий цвіт... Квітує весь навколо світ.
Цвітуть сади, луки й поля. Цвіте уся-уся земля!
А солов' ї... Лиш сонце сяде, так заспівають!
Боже мій! Яких придумав солов' їв. Тут флейта, скрипка
і сопілка.Дзвенять собі на тонких гілках. Дзвенять разом
й на диво - в лад! В кущах виспівують, в гайочку, а ніби то є
царський сад.
Можливо так воно й насправді? Тоді ж хто є оті царі?..
Оті царі - то ми. То - ми! Для нас співають солов' ї.
Для нас виспівує пташина, бо видно знає, хто Людина.
А хто ми є? Чи знаєм самі? Чи шану віддаємо ТИМ,
для КОГО ми є солов'ями?..
О! Який гарний Божий цвіт... Квітує весь навколо світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669815
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Міняє день чаклунку ніч-
Чаклунку між усіх чаклунок,
Цілунком сну торкає віч,
Надпивши десь чарівний трунок.
Терпко- солодкий, мов нектар,
Зірками випитий ізрання,
У пісні чарівних стожар,
Озветься музика чекання.
Чекання дня, що змінить ніч,
Життя чекання, наче промінь,
У полум'ї воскреслих свіч
Лиш вічністю лунає гомін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669745
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 02.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mcjAceTMXSI
[/youtube]
Знов твій дзвінок порушив тишу ночі.
А я не знаю, що тобі сказать,
В цей час сумні згадались твої очі...
Та ти про що хотів мене спитать?
Не думай, що так легко все забути.
Минулим живе пам"ять ще чомусь.
А голос твій так рада я почути...
Та не скажу, а просто посміхнусь.
А серце стукотить в цей час незвично.
Не треба.. я прошу,не видавай,
Ведеш себе ти якось недоречно...
Вести розмову з ним не заважай.
А ти мені про літній дощ холодний,
Що хоче відігрітися душа...
Таким здаєшся зовсім безпорадним...
А сильний дощ розмову заглуша.
І я не знаю, що тобі сказати...
І з голосом байдужим відпущу.
Та гордість не дає вслід прокричати,
Що я тебе сильніше ще люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669676
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 02.06.2016
[i]Людина смертна, і єдина можливість їй
стати безсмертною – залишити після себе
безсмертні діла свої…
У. Фолкнер
[b][color="#d90f0f"]Мені хватає власних нагород,
Щоб до кінця доплентатись безбідно,
Але чи досить дав я у народ,
Щоб за життя своє було не стидно?..
Я – як отой державницький гарант:
Чи не занадто чернь свою принизив?
Й останній у пресподницю мій ґрант –
Чи вистачить вогневі... (з мене) хмизу?
Довкола – глум і торжество негод!
Такі наразі в моді феєрверки…
Чи витрима той іспит мій народ?..
Чи стане сил, припосланих ізверху?
А що я задля то́го учинив,
Щоб мій народ заматерів побідно?..
З тяжких, надлю́дських його жнив
Не хочеться у тлін піти безслідно.
…Мені твердим ввижається закон:
Лиш на землі залишені опертя,
Що не помруть в доланні перепон,
На небі зна́йдуть і своє безсмертя…[/color] [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]
[i]Ілюстрація - безсмертя (із інтернету)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Не може дочекатися Волинь
Синів і доньок славної країни.
Їх навіть просить волинецька синь,
Щоб освятити і назвать своїми.
Чекаю я, чекає і Волинь,
А Світязь виглядає і співає,
Хвиля біжить і ця льонова синь,
Чекає Вас - повірте всіх чекає.
Привітно стріне красень наш – вокзал,
Любий таксист покаже рідне місто.
Хай наша зустріч стане - ідеал,
Де дружба сяє чиста й промениста.
Кажу Вам чесно - Мавки є кругом,
І синьоокі Лукаші під небом.
Ми вільні – нас не били батогом,
Хоча життя нам не здавалось медом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669391
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Жнивувала бешкетливо,
Виплітала в нивах диво:
«Калачі» та «марципани»,
Наче зачіска у панни.
Колосками золотила,
Лукам сукню жовту шила
І вінок плела із маків,
Що ростуть завжди між злаків.
Вітерцем все розчесала –
Гребінця такого мала.
Вкрила хмарою-плащем,
Окропила світ дощем.
Сонцем ніжила та гріла,
Ще й веселку запалила.
Пісню завела пташину.
Що помчала за вершину.
А та пісня про родину,
Про любов і Україну!
жовтень 2015
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669092
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я в тобі, як у квітах, втопаю,
Чую запахи сотень тонів.-
Як би була без тебе ? Не знаю...
Заховалася б в хаосі днів...
Ти, як музика дуже мінлива,
Ти - погода у березні як
І душа в тебе ніжно - грайлива
З засторогою, в випадок всяк...
Ти , як сонце у небі ласкаве,
А за мить... вже хмаринка біжить.
Промовляють зелені лукаво :
Треба думати, що говорить !
Ти, як пісня, як казка солодка,
Лише ти можеш бути таким,-
Щастя мить, кажуть, дуже коротка,
Та кохання буває палким.
Я зелені цілую ті очі,
Що читати так вміють мене
Усім серцем горнуся щоночі
І не вірю, що це все мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669034
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
І раптом,
Засліплена блиском фальшивих монет,
Я змінюю курс. В атмосфері згоряю зопалу…
Примхлива троянда з покинутих принцом планет,
Знаходжу себе у долонях.
Формуюсь із попелу…
І, вкотре,
Смакую біль учорашніх втрат…
І, знову дощами, вогнями пролившись райдужно,
Шукаю в інеті елітних напівкошенят,
Хто б дав мені в руки –
бесплатно, чи майже, байдуже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669028
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Проснувся вмитий росами світанок
під спів колоратурний солов'я.
Легка, як вітер, я лечу на ґанок,
бо при мені – лише душа моя,
яку не встигли загнуздати плани –
тягар обов'язків дрімає ще –
спішу в мій сад, красу спивать доп'яну,
аж поки подих перехопить щем.
Дерева, квіти... – в нас своя розмова
на рівні духа потаємних струн.
Я розумію їх без звуку слова,
як відьма – таємничість древніх рун.
Шепочуть в росах мерехтливих трави,
що янгол слізки тут вночі згубив,
що в нетрях вже підрісшої отави
кипить життя – театр комедій, див.
Про болі проскрипів старезний берест,
поскаржився на остеохондроз,
у затінку поблід низенький верес –
без сонця в нього авітаміноз.
Тюрбан султанський одягли піони
і похилили голови від дум,
стрункі, нап'яливши по три корони,
іриси – ці не відають про сум.
У когось – спрага, хтось над кимось висне,
комусь тут мокро, хтось від сонця вмлів...
Безмежне розмаїття – барвам тісно
в цім царстві незрівнянних кольорів.
Мій любий сад, – сімейства, види, клани –
найперше хоббі, мій пріоритет.
Вони мені диктують мої плани,
задаючи шалений ритм і темп.
Поохаю, жаліючись на втому,
що осідлали всі мене... А втім –
немає від природи краще дому,
коли живеш в гармонії із ним.
28.05. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668982
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Земля Чернігівська – земля мого дитинства,
Я все життя несу твоє тепло,
Моя любове і моя колиско –
Серед полів загублене село!..
Завжди була ти щедра врожаями,
І джерелом просвітницьких ідей,
Боротись як з панами-глитаями,
Щоби настало краще для людей.
Земля Чернігівська – моя земля, праотча,
Це тут відкрила очі я на світ,
Пила слова, Шевченкові, пророчі,
Що дарував дитинству «Заповіт».
Ти край великого Тичини і Довженка,
Це ним Десни оспівана краса,
В піснях тут колисала його ненька,
Котрі складав безсмертний Вересай.
Ти для усіх була і є, як мати,
Котра дітей чекає із доріг,
Ридала, коли йшов хтось воювати,
Спокутувать немов хотіла гріх.
Тоді ти плакала разом із матерями,
Й губила сльози-роси в тиху рань,
І сонце навіть сліз тих не збирало,
Коли синок від ран твій умирав…
Земля Чернігівська – земля мого дитинства...
Для мене ти і дорога, й свята,
Всотала дух від тебе українства,
Котрий любов’ю в серці пророста!
Твоя душа безсмертно-калинова,
Нагадує мені, що я жива,
А українська рідна наша мова
Творити здатна світові дива.
27.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668981
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Збираю всі до купи сторінки
Життя мого і неньки України –
Той шлях не був ніколи в нас легкий,
Та ми ішли, підводились з руїни.
На тім шляху – тавро біди й звитяг,
Війни вогонь, згорали де найкращі,
Жалю були хвилини й каяття,
Та повернутися назад – нізащо.
А час летить і будить знов думки:
Хай завтра буде краще, ніж сьогодні,
З тобою, Україно, ми, таки,
Збудуємо нове життя народне.
22.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668977
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Україночко люба, матусю моя,
Твоя доля ростити пташата,
Їх стрічати завжди, як стрічає земля,
Як додому летять журавлята.
Дві матусі я маю в своєму житті,
Україну і з серцем матусю.
Щоб не сталось зі мою в життєвім путі,
Я до Вас, матуcі – повернуся.
Україні – матусі, завжди захист мій,
Рідній матінці - слово і ласка.
Щоб замовкла війна і пропав східний змій,
Щоб у мирі проходила Паска.
Щоб завжди на могилах молились сини,
Солов’ї для матусь не змовкали,
Щоб цвіли кожен рік черешневі сади,
Діти пам’ять матусь шанували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665014
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Ой погляньте, вернувся лелека!
у гніздо своє рідне. Здалека.
І кружляє.
Кружляє.
Кружляє...
А над ним вгорі небо безкрає.
Синє - синє, небо привітне,
для лелеки фіалково квітне.
А лелека літає по крузі над селом,
був у полі, у лузі.
Сонце ніжно його зігріває,
крилам сили дає. Хай кружляє!
Хай радіє лелека крилатий
Землі рідній.
Гніздечку на хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664911
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Выходные. Чтоб не думать,
Чем неделю завершим,
Выезжаем прочь от шума
Да от выхлопов машин,
От черты столичной - к речке,
К лесу, птицам, шашлыкам -
Вправду, дышится здесь легче,
Мягче топчется ногам.
Вперемешку краски пестро
Веселят отвыкший взор,
Окружили сосны-сестры
Одуванчиков ковер.
В синей выси гомон птичий,
На коре - янтарный блик,
И восторг - до неприличья,
И безумства - на язык!
От акациевой кашки
Руки липкие, в соку,
Шмель пузатый на ромашке
И далекое "Ку-ку".
Эй, кукушка, вспомни юность,
Нагадай мне тыщу лет,
Чтобы молодость вернулась,
Где потерь и боли нет,
Где беспечны и сильны мы,
Где веселых глаз огни,
Чтоб достичь своих любимых -
Только руку протяни!
Впереди дорог немало,
План любой дарил успех,
И всего на всех хватало,
И страна - одна на всех.
Повела лесная птица
С перебоем робкий счет,
Мне пришлось насторожиться:
Что меня в дальнейшем ждет?
Не щедра на годы, птица,
Скоро бросила считать,
То ль решила поглумиться,
То ль боялась обещать?
Я бродила по опушке,
Грусть пытаясь отогнать...
... Вдруг одумалась кукушка,
Куковать взялась опять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664517
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 09.05.2016
О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш.
Поглянь, прошу, на землю із небес.
Коли ж ти цих убивців покараєш?
Нехай здійсниться чудо із чудес!
Хіба їх не родила жінка- мати?
Були ж дітьми такими, як усі.
Невже в дитинстві вчили їх вбивати,
Втрачати усі цінності людські?
Хто їм давав можливість так карати,
Вбивати так жорстоко, без страху?
У Тебе, Господи, про це хочу спитати:
Чи буде кара за годину цю лиху?
За сльози матерів, за їхнє горе,
За те, що не побачуть вже синів.
За відчай, безнадію ціле море.
За долю, що гірчить, немов полинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664776
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Первоцвіт накрив поляну
Знов клини кричать ізрана,
З півдня повертаються птахи…
Грають хмари у промінні,
Небо світить синє-синє
І шумлять пташиною шляхи.
Сіли лебеді на воду,
Задивилися на вроду,
Лебединий танець на воді…
Па виконує лебідка,
Дзьобом п’є водицю зрідка,
Вальс танцюють наче молоді.
Повернулись. Для них свято,
Скоро виростуть малята,
Їх навчать ставати на крило.
Коли лебеді у парі,
Тут і грація, і чари,
Знову вдома, як їм повезло.
Первоцвіт накрив поляну
Знов клини кричать ізрана,
З півдня повертаються птахи…
Грають хмари у промінні,
Небо світить синє-синє
І шумлять пташиною шляхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664783
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Я поцілую твоє волосся,
Я поцілую твоє чоло...
Матусю рідна, так повелося,
Я гість нечастий в своє село...
Любов свою тобі розкажу
А трохи виллю на папір,
Я сивину тобі розгладжу,
Ти лиш чекай мене і вір
Вітаю з святом, дорогенька,
Вже рік котрий із чужини...
Дитина в мама - все маленька,-
Чи дочки зрілі чи сини.
Я цілуватиму ті руки,
Волосся в кіски, що плели...
Від щему, радості і муки
Вітаю з святом щовесни !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664696
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Я вдячна, мамо, за життя,
За колискову в ясні ночі,
Донька твоя- твоє дитя,
Цілує щиро твої очі.
Я вдячна, мамо, за любов,
За ніжність, ласку та терпіння,
Я притулюся знов і знов,
Хоча душа уже осіння.
Я вдячна, мамо, за тепло,
За молитви та щире слово,
В житті по- всякому було,
Та ти прощала знов і знову.
Я вдячна, мамо, за життя-
Твоє життя, що дарувала,
Що вклала у своє дитя,
В цілунках пестила й купала.
Я вдячна, мамо, за життя,
За всі співАнки, вишивАнки,
Твоя в них доля і моя,
В них наші, мамо, світлі ранки.
За все я дякую тобі-
Матусю, мамо, моя ненько!
У всім відказуєш собі,
Все дітям віддаєш рідненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664680
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4
[/youtube]
Тихенько стука дощ по підвіконню.
Здається, що йому нема кінця.
Ця музика тендітна, монотонна,
Не може не тривожити серця.
Я хочу у дощу лише спитати:
Ти сльози ллєш, чи просто це вода?
Чи зможеш мені відповідь ще дати:
Чому краса так швидко ув"яда?..
А музика дощу не замовкає,
Торкається душі його струна,
Що відповідь уперто все чекає:
Чом молодість не вічна, як весна?
Де ділися роки ті безтурботні,
Чому дорога терном заросла?
Назавжди зачинились дні зворотні.
Ключі від них вже час не поверта.
Сумуємо за тим, що не вернути
І хочем побувати там хоч в сні...
А іноді поплакать і збагнути,
Що дякувать повинні й цій весні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664643
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Стихли дзвони, не чути хорів,
Спів пташок десь замовк в гаю,
Тіло Боже знесли із горів,
В плащениці в гробницю сумну.
Ми ідем на колінах до Тебе,
Твої діти- Твої дочки й сини,
Ти гріхи наші взяв на себе,
Тебе просим в молитвах- прости!
За терпіння, за біль, за муки,
За знущання та смерть невинну,
Нині тіло кладуть на руки,
Мамі рідній віддають дитину.
Твоїм шляхом там стеляться квіти,
Тихо свічки стікають в сльозах,
Йдуть до гробу Твої, Боже, діти,
По дорогах, по Твоїх стежках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663145
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016
пани і пані
порфіроносні тюльпанні…
потаємно і довго роїли
щасливі думки
і от попідводили
благородні голівки
пурпурні корони,
з фіолетовими відтінками –
темно-червоні
пани і пані
порфірородні тюльпанні
повистромляли
трикутні голови
у розщелини огорожі –
до наконечників стріл
вогняних похожі
15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662311
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Пр: Стежина у росах, стежина у росах,
Як доля, як доля в сльозах.
Вела крізь покоси, крізь рані покоси,
Де жайвір співав в небесах.
Вже травень погнав яблуневі сніжинки,
Залишивши цвіт на землі.
На синьому небі біленькі хмаринки,
Пливли, як життя кораблі.
Пр.
Ще зрідка біленькі сніжинки у танці ,
Творили казковії па…
Весняні сади у своїй вишиванці,
Про долю співали слова…
Пр.
А промені сонця, як струни казкові,
Заграли на ранній росі.
І жайвір у небі вів пісню любові,
Буяла весна у красі.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661897
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 27.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OPbRyTpyqco
[/youtube]
Маленькі дві тепленькі горошинки,
Дві крапельки скотились по лиці.
І впали на траву, як дві росинки,
Ковзнувши, обережно по руці,
Засяяли на травах діамантом..
Здалося - то попадали зірки.
Трава сіяла гречно аксельбантом -
То жінки сльози скоїли тремкі.
А поряд розпустились ніжні квіти,
Притихли в здивуванні і вітри.
Жіночі сльози можуть навіть гріти,
Але не ті, що ллються від жури.
Усмішка вперемішку зі сльозами.
Можливо, це слабинка всіх жінок.
Зігрійте нас красивими словами,
До радості зробіть ви першим крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662193
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Я вічність не жив на цім світі,
А зорям було всеодно.
Планета плила по орбіті
І падало в землю зерно.
І жайвір співав у блакиті,
Йшли люди на смерть за метал,
Гойдалися маки у житі...
Без мене обходився бал.
До болю все скороминуще -
Закриється знов небосхил...
Одне лиш втішає в грядущім -
Залишиться зоряний пил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662371
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Як сон пригадую ті дні,
Такі тягучі… в паволочі.
Ту біль пекучу, як вогні,
Й такі безжально - довгі ночі.
В очах туман неначе смог,
Повітрям здавлені легені.
Печать невидимих тривог,
Лягала в будні незбагненні.
Вкусив нас атом, зачепив…
Ще й досі дзвін його лунає.
Він нас й тепер не відпустив,
У вирій досі виряджає.
Життя з нас жодний не жалів -
Були готові ми віддати.
Так нам Всевишній повелів
Щоб Україні з чаду встати...
На жаль не тішиться душа,
На сході знов гримлять гармати.
Бо влада й досі в нас чужа,
І знову й знову плаче Мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662263
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Як завиває на холоднім вітрі
чийсь сиротливий до трагізму сум!
Мов згублена душа тремтить в повітрі
і тяжко тужить від скорботних дум.
Як побивається і як страждає,
яка безвихідь у стражданні тім!
Від співчуття аж серце завмирає...
Чи пережитого майнула хижа тінь?
Чого ти, серденько, забилось?
Не згадуй! То тобі наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662205
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
«Вабить мене невідомість цієї імли...»
(Гійом Аполлінер)
Довершено - весна невловима,
Як місто, яке я будував в імлі
З пелюсток вишень минулого квітня,
Що лишились тільки в моїй пам’яті,
Весна зникає й відходить - в імлу.
В імлу невідомості. В імлу вічності.
Наче молитва останнього тамплієра.
З пелюсток білих збудований храм
Нині тільки в спогадах: перехожі
Брудними ногами топчуть його чистоту,
Брудними підошвами стінами міста,
Яке ще вчора називалось весною.
Нині тане в імлі. Нині залишки людяності
Десь там - у спогадах, десь там - у садах,
Десь там - у храмі квітневого дня,
Одного дня чистоти і монахів-джмелів,
І монашок-бджіл. І муралів-мурах,
Що невтомно будуть зводити місто:
Місто Весни. Яке довершено, яке є,
Яке буде, яке спалюють, яке пожирає тлін,
Яке буде вічно воскресати і виростати
З вічної тьми небуття - Новою Весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662336
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Дайте мені пісню солов’я,
Лиш доволі скрипки і цимбалів,
Бо сльозою погляд промовля,
Серце чомусь мерзне від печалі.
Звук цимбалів викликає біль,
Скрипка серце рве на половину.
Тільки соловейко звідусіль,
Заспокоїть душу на хвилину.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
Хай скоріше сонце йде до сну,
Щоб на двох нам бракувало ночі,
Я люблю тебе - тебе одну
І дивлюсь в коханні зорі-очі.
Я і ти, а ще наш соловей,
Пісню заспіваєм про кохання.
Вже сльоза не бігтиме з очей,
Цілу ніч до самого світання.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
Покладу на музику слова,
Соловейко пісню заспіває,
В діамантах зоряна роса,
До зірок під ранок заморгає.
Нам не треба скрипки і цимбал,
Лиш би соловейка чути трелі,
Хай щоночі Місяць править бал,
Бо ранок накладає акварелі.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660372
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Струмки, мов бджоли, у трави впали,
Купали їх, мов водопад отари,
Неслись в'юнками в безмежні ріки,
Пісень співали, не змовкали втіхи.
Весняні втіхи ніжно- загадкові,
Переливалися в терпкій любові,
П'янкій любові- співи пташині,
Їз трав пахучих в квіток гордині.
Де колисали їх вітри мовчазнІ,
І вистелялись, мов у хмелю блазні,
Де ясен місяць розчесав їм коси,
І сіяв зорі, мов ранкові роси.
А зранку сонце лоскотало в груди,
Переливалось із струмками всюди,
Стомившись, впало у пахучі трави,
Й шукало в них дзвінкі заграви.
Весна всім щиро відкривала двері,
Писала вірші на земнім папері,
А з них художник написав картини...
Хай вічні будуть ті весняні днини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660543
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Стою у храмі на колінах перед Богом,
В душі з дзвіниці виграє у звуці дзвін,
А серце рветься з болю за народом,
Моїм народом- в чому винен він?
Скажи, мій Боже, чом немає правди?
Чому спустіли душі назавжди?
Один для одного чомусь неначе зАйди,
Від злоби заступи й охорони.
Себе не любим- ближнього свойого,
Ми не прощаєм, звіту не даєм,
Що всі прийдем до Господа святого,
Не з вірою і не з любов'ю- гіркий щем...
В душі гірким полином відізветься,
Пекуча зависть, що мордує нас,
О Господи! Щоб у маленькім серці,
Той вогник віри та любові не погас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660309
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Поміж лип заховалась стежина,
Що веде до підніжжя гори.
Виглядаю кохану дівчину,
Де в затишку стоять явори.
Жовтим цвітом розквітла кульбаба,
В тиші чується спів цвіркуна,
По стежині біжить моя зваба,
І бринить серця тонка струна.
Приспів:
Моя доленько,
Ніжна і мила.
Як нам добре,
Коли ми удвох.
Ти біжиш і ростуть
Мої крила,
Соловей в яворах
«Тьох» та «тьох»…
Я назустріч лечу, моя пташко,
Коли зійде вечірня зоря,
Принесу для гадання ромашок,
Хоч вже сонце у дні догоря.
Шлях Молочний задзвонить у небі,
Я зустріну кохану свою.
Мені більше нічого не треба,
Бо із нею я завжди в раю.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659911
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WPy-qxa8cgY
[/youtube]
Нерідко туга за однією втраченою радістю,
Може затьмарити всі інші насолоди світу..
---------------------------------------------------------------
Десь ллється музика мінорна,
І серце б"ється в такт її.
Вона всесильна, чудотворна:
Вселя надію у душі.
Здається зовсім близько щастя.
(Не може сум затьмарить світ.)
Хоч доторкнутись, може, вдасться,
Відчуть відради в серці цвіт.
Принишкли трави і дерева.
Затих і вітер серед віт.
І світ навколо вже рожевий,
І щастя тут, біля воріт...
Усе тихіше чуть акорди,
Повільно музика стиха.
Від коливання амплітуди
Реальність світу ожива..
Відчувши радості краплинку,
Затихнуть в серці жалі, біль.
Вона для мене соломинка,
Серед життєвих трима хвиль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659933
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
[img]http://cdn-nus-1.pinme.ru/tumb/600/photo/e1/f1/e1f1b7c7a9826c301ae3596e5612e187.jpg[/img]
Крутяться коліщата,
кавові зерня тріщать…
Думаю про твою каву.
Гірко і солодко співає серце
І відходять у бік інші барви.
Лишень любов з гори і до денця…
Думаю про твої цукерки,
Шурхотять під пальчиками обгортки…
А в сумочці таїна і відвертість,
Захована. Уже не вперше, уже у котре…
Думаю про твої очі кохані
Топлю свій погляд у філіжанці
А на поверхню спливають
Палаючі головешки. А тобі – жарти…
Дмухаю на свою каву,
На серце моє хто б подмухав?..
І вислизую і тікаю,
Ах, ти ж чом хапаєш за руки.
Плавиться під дощем
останній хиткий рубіж
Тануть заграви ,
Ноги не йти велять…
І слухаюсь.. Аж…
Вартові не на чатах,
І знову ці руки,…
І близько розв’язка,
і серце зі стогоном у куток.
і крутяться, крутяться коліщата
моїх думок..
липка ще від кави …
думка одна липка…
Пірнула без дозволу ,
немов рибина.
До твого серця моя душа…
Яка ж гірка, та кава, та думка болюча,
Без кохання… на смак, кажи, яке життя?!
Думаю про твою каву,
Язичок прикусила , чи обпекла…
Чуттєва солодка звабо,
Йди вже додому, де завжди була…
Крутяться коліщата,
кавові зерня тріщать…
18.03.16 .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652494
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 13.04.2016
Хурделиця біла, немов чарівниця,
Тендітні пелюстки у вальс повела.
Всі вишні у квітні – дівки білолиці,
Бо кожна також на весні розцвіла.
Хурделице біла, п’янка чарівнице,
Коханій дорогу під вечір встели.
Щоб кожного року я бачив на лицях,
Відбитки кохання - на стежці сліди.
Приспів:
Хурделице біла, квітнева красуне,
У танці твоєму п’янка карусель.
В тобі хуртовино, щось рідне, спокусне,
Картина, яку малював Рафаель.
Гони пелюсточки, хурделице біла,
Щоби щохвилини летіли в траву.
Щоб поруч з тобою кохання летіло,
І все це було не у сні – на яву.
Хурделице біла, квітнева фортуне,
У танці твоєму безмежна краса.
По житі у квітні біжить перша вруна,
І сині, безхмарні стають небеса.
Кружляй біля вікон, моя хуртовино,
Нехай пелюстки заглядають в вікно.
Зелене і біле - чудова картина,
Неначе хтось крутить на дворі кіно.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659206
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2016
Край дороги квітли чорнобривці,
Милували зір закоханих людей.
Та знайшлись такі черстві і ниці,
Що зім'яли цвіт в спекотний день.
Плачуть чорнобривці при дорозі,
Жалібно так кличуть підійти:
"Милий мій, чи ти іще у змозі
Подолать незвідані світи?"
Приспів:
Чорнобривці зів'ялі,
Наче втрачена воля,
Наче зламана доля, –
Мій покривджений світ!
Ви раніш чарували,
Мої квіти печалі,
Мов птахи у неволі,
Нині зламаний цвіт!
Підійшов прохожий до зів'ялих,
Підібрав, джерельною полив.
Але вельми сильно лист зім'яли –
Квіти все ще никли до землі...
Плачуть чорнобривці при дорозі –
Ой, немилий їм жорстокий світ!
Вже курличе осінь, журавлина осінь:
"Нелегкий у вирій переліт".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423486
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 11.04.2016
як хочеться цей солод фільмувать
що ллють медоточиві абрикоси
заплести квітень у дівочі коси
і цілий рік по краплі смакувать
як хочеться як промінець стрибать
руно з кульбабок світлом запалити
надпити всі квітучо-п'яні квіти
хмаринку на долонях потримать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658695
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
1
Весною пахли ніжно губи…
У ноги падала роса.
Тебе до серця приголубив…
На землю впали... небеса.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
2
Коханням марив поцілунок…
Дурман розлився у грудях.
У вени лив солодкий трунок…
Злітав у небо наче птах.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
3
Пощо розмови нам і люди…
Тремтіла звабливо рука.
Гаряча падала у груди…
Як сповідь святості й гріха.
Неначе все переплелося…
Завмерли джмелики в гаю.
Чи ми в раю чи нам здалося…
Чи в небесах десь на краю?
4
Затихла святість і гріховність…
Понесла нас кудись в світи.
Несли здаровану жертовність…
Де ми були лиш… - Я і Ти!
Приспів:
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…) 2 рази
Спрагу юну зросили дощем. ) 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Україно моя, ти квітуча земля,
Де повітря - роса на світанку.
Легеневі ліси і врожайні поля,
Де найкращі з усіх вишиванки.
Тут музики мої і мої солов’ї,
Тут дівчата найкращі у світі,
Тут ми сили черпаємо з диво-землі,
Тут дощами хліба перемиті.
Працьовитий народ, геніальні думки,
Україна багата дарами,
Шлях до волі один, а не різні шляхи
І мости між двома берегами.
Маки в хлібних полях – це краплини крові,
Що й донині біжать потічками,
Це тернисті шляхи, це роса на траві,
Це хрущі і пісні вечорами.
Україно моя, я твій син назавжди,
Тут родився і тут похоронять,
Як я прагну в тобі залишити сліди,
Хай про мир нам собори задзвонять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658735
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Скотились зорі тихо у траву,
Так тихо- тихо, щоб не чув лелека,
Не розбудить його з земного сну,
Стомився, повертаючись здалека.
Щоб не замовкла пісня у саду,
Де соловей співа мені в світанку,
Докупи зорі ранішні зберу
Й розкину там, де сонце сходить зранку.
Де веснянково зацвіла земля,
Вінок з барвінку заплету гаями
І зарадію, наче немовля,
Мов немовля засну із солов'ями.
Моя земля- це поле та гаї,
Земля моя, що під святим покровом,
Моя земля- родючі пшениці,
Земля моя, благословенна Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658655
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Квітень місяць на дворі
Квітами всміхається,
Доля - доленька моя
В піжмурки все грається..
Квітень місяць на дворі
Дзвенить переливами,
Плаче серце і душа,
Орошені зливами...
Квітень місяць на дворі
До життя запрошує,
І щось дивне, щось нове
В лоні він виношує...
Квітень місяць на дворі
В кожне серце стукає,
Він не зна, що при коханні
На землі розлука є !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658591
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Десь, поза гранню свідомості,
в сферах світів невідомих,
враз набирає вагомості
ЩОСЬ, що вловив підсвідомо:
слово... пунктирами – обриси...
думки політ ефемерний,
щоб із аморфності – в образи
тихо ліпитись химерні.
Теми проклюнулись... Зримими
стали поміж міражами.
Думи у зграї із римами
стрімко літають стрижами.
Серце, із слів, що вже – хмарами,
вибере влучні, коштовні,
сенсом наповнить і чарами,
пензлем торкнувши духовним.
10.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658576
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
То не лелечий клин –
Літа мої летять,
Розправивши, неначе птахи, крила,
То часу тихий плин,
А в нім – моє життя
Мені нові можливості відкрило.
То не лелечий клин –
Літа мої летять
На крилах втаємниченої долі,
Літа, що зберегли
Сліди біди й звитяг.
Шляхи мої лише мені відомі.
То не лелечий клин –
Літа мої летять…
І хто те знає, де остання миля…
Тулюся до щогли,
Тримаюсь за життя,
Тільки б душа моя не притомилась.
8.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658568
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Ти знав, що зорі вміють говорить
І в сонній тиші іноді шепочуть,
Вони, мов свідки Вічності, згори…
А може, то Всевишнього є очі?
А чув, як зорі в тиші гомонять
Про біль людський і про висоти щастя,
Тоді вони не світяться – зорять,
Мов п’ють ніким не випите причастя.
Ти чув, як зорі радяться про сни,
Що землю огортають дивним світлом,
Вона ж у теплих обіймах весни
Квітковим морем серед вод розквітла.
А бачив, як зриваються зірки
І несподівано у вишині згорають?
Сини так наші, вірні вояки,
У цій війні завчасно умирають.
Ти бачив, як хлюпоче їхня кров,
Мов до зірок востаннє промовляє:
«Вмираю я, але жива любов,
Вона ж усіх завжди перемагає!..»
29.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658563
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Під горою цвітуть яблуневі сади,
Яблуневі сади,
Яблуневі сади біло-біло…
У підніжжі густі сивачі залягли,
Від роси заховали світило.
А на квіточці кожній красуня бджола,
Назбирала перги,
Назбирала перги золотої…
Поруч саду ростуть оксамитні хліба,
Оксамитні хліба,
Оксамитні хліба, наче долі…
Приспів:
А серце радіє, а серце співає,
Летять пелюстки до землі…
А сонце, мов сторож садок доглядає,
Шляхи прокладає бджолі.
В тумані густому, у білім садочку,
Кохання зустрів я своє.
Чарівне дівчисько в веснянім віночку,
Що серце забрала моє…
В садку яблуневім покритому цвітом,
Де цвіт облітає,
Де цвіт облітає, як сніг…
Кохана пливе, між трав, що під вітром,
Де роси спадають до ніг.
Віночок із квітів сплела спозаранку,
Злітали тумани,
Злітали тумани увись…
Де жайвір у небі висів на світанку,
А пісні лились,
А пісні в небі лились…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658542
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6Ru88v92pDI
[/youtube]
« Есть небеса бесконечно высокие -
Выше прилипчивой будничной пыли,
Вечно зовущие и одинокие.
Стоя под ними, мечтаешь о крыльях. »
Вероника Иванова
--------------------------------------
Уважно задивилася у небо,
Із криком пролетіли журавлі.
В цей час згадала знову я про тебе...
Нащо залишив в серці ти жалі?
Як цяточка зникали в синім небі.
Ще довго я дивилась їм услід.
Пухнасті хмари, наче білий лебідь,
Підтримували крильми цей політ.
Та синє небо ніби посивіло,
Приймаючи із радістю гостей.
І двері перед ними відчинило...
А я все не відводила очей...
Холодне, непідступне, одиноке,
Воно одне у світі тільки в нас.
Дарує всім красу, а потім спокій...
Загадкою нас манить повсякчас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658519
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Я дитям народився бажаним,
Бо брати ще малими пішли,
Їх маленькі могилки, курганом
У батьківському серці лягли.
Дозрівали отава на лузі,
Ще гуділи в затишку рої,
Всі раділи у сільській окрузі,
Що мої, стали справжні батьки…
Та минали роки, рік за роком,
Певно зверху батькам дано знак,
Чи законно, а чи ненароком,
Виріс я, наче перст, - одинак.
І полоще тривога серденько,
Бо чомусь син у мене один,
Є у серці курган, не близенько
І єдина кровинка – мій син.
Бог мені подарив двоє внуків,
Цих орлят, в яких крила ростуть.
Це надія - мої непослухи,
Діда й батька продовжують путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658517
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Лебеді білі вже прилетіли,
Під очеретом стомлені сіли.
Чистили пір’я, розправили крила,
Лебедям тиша щось говорила. | (2)
Промені перші впали на воду,
І задивились на лебедів вроду.
Легко побігли хвилі ранкові,
Сонце побачило танець любові. | (2)
Штрауса вальс виринав десь із тиші
І не було між птахів щасливіших.
Втома пропала, сонце світило,
Рідна водиця добавила сили. | (2)
Лебеді білі на плесо злетіли,
Під очеретом стомлені сіли.
Чистили пір’я, розправили крила,
Тиша у вальсі щасливих кружила… | (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658447
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Я люблю, коли сонце встає,
Дзвінкий спів солов'я тихо ллється.
Я люблю, як трава роси п'є,
І верба до води тихо гнеться.
Я люблю, коли річка шумить,
А над хвилями ластівка в'ється.
Ту хвилюючу зустрічі мить,
Коли серце від радості б'ється.
Я люблю, коли дощ моросить,
Кожній крапельці можу радіти.
Я люблю, коли пісня дзвенить,
І сміються весело діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658444
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Москва, Мокша - улус Батыев,
Руси ты зло всегда несла!
На Киевской Руси доныне
Не сосчитали того зла…
На Русь исконную монголы
Ходили с знаменем твоим,
Круша, уничтожая снова…
Ты, московит, в ходу был с ним!
Касапы гнобили нас, били
С калмыцкою своей Ордой, -
Мы, русичи, то не забыли,
Готовы дать касапам бой!
Украли вы у нас название,
Мы – русичи, что ни на есть,
Орда вам, фино-угры звание!
Неведомо вам слово честь!
Мордва, и Весь, Эрзя и Меря,
Мокша – вот истинный твой род!
Не лезь в славянское ты племя!
Не русский ты, Москва, народ!
02.05.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657980
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Коли візерунки
Твоїх знавіснілих світів
Зберуться в орнамент на шибках потрійного суму,
Ти просто ідеш, щоб зіграти на струнах вітрів,
Щоб небо впустити
у чисту свою лагуну…
А небо – не йтиме…
І ти – не знаходиш слів…
Лиш струни торкаєш… торкаєш ті струни срібні…
Регочеться небо… і шмаття твоїх прапорів
Несе по асфальту…
й нікому більш не потрібні
Світанки колишні…
У римах пустельних вітрів
Це виразне ”бути”… (і ти обіймаєш гітару…)
Це виключне “бути” у кожному з нових життів -
Як “бути із нею”
в уламках твого аватару…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658373
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
[color="#21496b"]Сьогодні бачила тебе у сні
Чому ж від мене ти так віддалявся?
Я кликала..., та, як здалось, мені
Чомусь не чув, навіть, не обертався
Я плакала...І серце стискав щем
Від мого крику аж здригнулось небо
Загриміло і полилось дощем
Невже тобі я більше вже не треба...
Вітер куйовдив, тріпав волосся
Смуток ночі міцно стискав за плечі
В одну мить чомусь мені здалося,
Що все це-уже просто недоречно
Все раптом стихло...Дощ ще накрапав
Ми назавжди згубилися з тобою...
Досвіток мовчки крапельки збирав
На ранок трави прикрашав росою
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658330
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Который год таращусь в ночь с балкона,
Когда совсем не видно, что внизу…
И, плюнув на Плутарха и Платона,
Унять пытаюсь философский зуд…
Мне говорят ученые соседи,
Что в ночь смотреть не очень хорошо…
И я в заумных дебрях «Википедий»
Весомых возражений не нашёл…
Не вижу я, увы, предмета ссоры
В загадочной первичности яйца…
Сегодня есть такие прекурсоры,
Что не спасёт пчелиная пыльца…
Чтоб устоять в течениях и волнах,
Приходится косить под дурачка…
И нет теперь уверенности полной
В первичности икры и кабачка…
Мне с некоторых пор предельно ясно,
Зачем козе потрёпанный баян…
И бытие совсем не так ужасно,
Покуда цел полупустой стакан…
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658326
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Схилився явір низько над водою,
Мов розглядає зморшки на лиці.
Роса по листі ранньою сльозою,
Перлинкою зависла на щоці.
Зелене листя перли прикрашають,
В воді вони сіяють промінцем,
А рибки між краплиночок шугають
І дивляться на явора лице…
А він поважний задививсь на вроду,
На водяну, чистеньку бистрину,
Собі чекає явір в нагороду,
Кохану із відтінком бурштину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658287
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Люблю тебе, моя Вкраїно, серцем,
Те серце плаче, кровию бринить
І сльози щемом закривають очі,
Болить нутро усе... Ох, знала б ,як болить...
І як болять ті очі твої сині,
І рветься знов глибоко десь струна,
Коли пливе те " Кача по Тисині ",
Не знаючи, що це пливе душа...
Люблю тебе, моя страждальна мати,
І хрест твій поможу тобі нести,-
Дивись, ось тут моє плече, не падай...
Ти маєш йти ! Чи чуєш, маєш йти !
Люблю тебе, як і мільйони дочок,
Які, як треба, то життя дадуть
На твій престол всіх вишитих сорочок,
Аби ти стала на щасливу путь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658208
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Відцвіли, відбуяли каштани,
Їх забрав зі собою проґрес,
Пам`ять білих свічок на світанні,
Світить в серці мов зорі з небес!
О, мій Києве, бачу ще й досі,
Як сріблиться на свічах роса,
Білий цвіт на широкій дорозі,
В серці квітне каштанів краса.
І не зникне! Кругом побувала,
Оглядала чудові міста,
Всім привітом руки помахала,
Завжди в серці Столиця була.
Завжди Київ і білі каштани,
Мандрували в далекі краї,
Бачу все це у сивім тумані,
Все ж зі мною у сні й на яві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658135
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря, і гори, і пшениця золота!
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут отчий дім мій і моя родина –
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
Це моє щастя - лине з серця знов і знов!
Лунає в піснях слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю!
ЩО Б ТАМ НЕ БУЛО!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658218
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Луч солнца первый улыбнулся,
В нем пляшет весело роса.
Шахтерский край уже проснулся,
И льются горлиц голоса.
Ничто покою не грозило,
Казалось, будет вечен мир.
Нужны в работе только силы.
Борьба - спортивный лишь турнир.
Вдруг застонала Украина
От пуль нежданного врага.
Снаряды , вслед за ними мины
Поля курочат и луга.
Здесь без раздумий, колебаний
Поднялись наши горняки
Не для регалий, не для званий,
Страну спасают мужики.
Шахтеров каски с уваженьем
В сторонку тихо отложив,
Надели каски для сраженья…
-Пусть каждый в дом вернется жив…
Совсем недавно с анекдотом,
Ходили с шутками в забой,
Теперь героям-патриотам
Пришлось идти в серьезный бой.
Мы ждем домой живых, с победой.
Шахтера просто не сломать!
Поможет Бог прогнать все беды,
Страну родную отстоять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658074
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Сьогодні дві в нас України:
Велика і мала, в війні,
Але ж була одна – єдина –
Тепер вмирає у війні.
Димить земля… Горить пшениця…
Взяв пів Донбасу окупант…
Ніяк не хоче він спиниться…
Європа ж і глуха, й сліпа…
Голосить ненька Україна –
То матерів кричать серця:
«Крові в Донбасі - по коліна –
Війні ж не видно ще кінця…
Угода Мінська не працює –
Під «градом» падають сини,
Народ замучений, старцює,
Зате багатшають чини:
Не хати в них – новенькі замки,
Офшори, дачі, літаки,
Не знають горя діти-«зайки» –
Їм воювати – не з руки.
Червоне море і Канари,
Британські вузи й США –
Героям українським – нари,
Багата в кожного душа.
Та не сконає Україна –
Вже близько Бог і Правди час –
Не вся пшениця догоріла –
Воскресне із золи Донбас!
Закінчиться і чорна смута,
І миру сонечко зійде,
Забудуть люди слово «Путін»,
Життя нове для всіх гряде!»
Сьогодні дві в нас України:
Велика і мала, в вогні,
Та стане ще вона єдина,
Прийде кінець брудній війні!
8.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658065
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Из прошлых вольностей убрать
чужую боль я не смогу.
Не обернется время вспять
и жар полуденный в стогу
не переждет усталый сын
другой страны. Закат унес
пустой намек. Совсем один
кружится шмель. Завис вопрос
средь паутины быстрых лет
и откровений на бегу.
А от любви остался след,
впитавший позднюю слезу.
9/04/2016
0/00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658229
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Приснилося: ступаю я житами,
А вдалині світанком небокрай.
Перегортаю колоски руками,
Іду і йду, іду я аж за край.
Уперто йду і в долі не спитала.
Це може, врешті, самостійний крок?
Неначе небо на собі тримала
Й губилася у безлічі зірок.
До сонця йду і все поміж житами,
Безмежжя розгортаючи навпіл.
Мережиться дорога за верстами,
А скільки ще перетоптати кіл!
Я радощів хотіла відшукати,
Бо так журби багато в днях отих.
У спомині: як за ворота з хати
Лиш вітер проводжав, навіть притих.
Так і пішла назавжди від порога
З дитинства - у далекий чужий світ.
І не проста була моя дорога,
Й багато вже минуло з того літ.
Приснилося: дійшла до краю жита,
А за межею безліч бур’янів
І далина туманами сповита...
Щоб далі йти... це ж скільки треба снів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658079
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Туманность звездная - покров,
Укрывший вход в твою обитель.
Там ложе из забытых снов,
Там не актер ты, просто зритель...
И в лицедействе нет нужды,
Упав в росу, смакуя свежесть,
Последней каплею воды
Поделишься, врачуя нежность...
Врачуя стон и скрипки грусть,
Крылом от ночи закрывая,
А исцеленьем станет пусть -
Моя мелодия простая...
2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613239
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 09.04.2016
Перев’язала рушником
Обом сватам Оксана руки.
Робила, як велів закон,
Не знала, на які йшла муки.
Мов пролісок серед снігів,
Вона в сім’ї його з’явилась,
Навколо – холодів загін,
Вона ж – добром, теплом світилась.
З зорею встаючи у рань,
Весь день в господі все крутилась.
Стать матір’ю прийшла пора,
Коли на світ благословилось.
Як найцінніший серцю скарб,
Ростила дівчинку Оксана,
Немов затиснута в тисках…
Дівча незмінно колисала.
Хоч дні й летіли навмання,
Все ж чергувались, пам’ятає.
Високе матері звання –
Для неї назва ця свята є.
Вже стала осінь на поріг,
Дівчатку хочеться сидіти,
Дізналась, що о цій порі
Малі повинні вміти діти.
Оксана й так з дитям, і так,
Обмостить, рідне, подушками –
Сама ж сідає за листа.
Тремтячими бере руками
І пише в армію про все:
І про дитя, і як кохає,
Хай службу гідно він несе.
Вкладе в конверт та все зітхає…
Він справно їй відповідав.
Листи коханого – то свято.
Та ось відчула – йде біда
(Маляті місяць йшов десятий).
Листа чекала, як завжди,
А листоноша… не приносив.
Благало серце: «Ще зажди…»
І волосину білу в косах
Теж не помітила якось,
А сонце швидко відшукало,
Коли проміння полилось.
Та сивина вже не зникала.
Проходив час, а він мовчав,
Вже й дембель – ось-ось-ось, на носі.
Оксана вийде із дівчам,
Поперед себе його носить,
Ще сподіваючись на лист,
Вийшла за двір і цього разу.
Аж глядь: за руки узялись
І йшли назустріч їй… Не зразу
І зрозуміть вона змогла,
Впізнать нарешті спромоглася:
Це він, найкращий із села,
Якому серцем віддалася.
А поряд з ним – дівча ішло,
Хоча було вже при надії…
(Тому ж листів і не було,
Тепер побачила на ділі).
Він підійшов до них обох,
Дитини доторкнувсь губами…
Оксана ждала, бачив Бог,
Що скаже: «Скучив я за вами.»
Та… не сказав нічого він,
І руки їх не роз’єднались.
Пішли до хати по траві.
На очі сльози навертались…
Зів’яла зболена душа,
В очах померкли хата, люди:
«Невже мене він залиша,
Невже ніколи мій не буде?..»
Дивились очі, мов крізь пил,
Немов присипані золою.
У скронях стукало: «Терпи!
Нове життя не за горою…»
Вдяглась Оксана у печаль
Тай повінчалась зі сльозами:
«Чи можна знову все почать?
Чому нічого не сказали?..»
Подробиць мало знаю я,
Та чи й потрібні вони, Боже?
В Оксани інша вже сім’я,
Та доля донечки тривожить.
І в нього син – орел росте.
В селі цей випадок забули.
Питання виника просте:
В Оксани сльози від цибулі
Частенько на очах блищать,
Чи від великої любові?
Як може батько залишать
Дитя, із ним одної крові?
Та час лікує рани всі.
І сльози висохли, й образи…
Сидять тепер дві жінки ці,
Що стали вдовами. Ще й разом…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657476
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
Слова – Олег Чорногуз
Виконання – Артем Варивода
Звукозапис – Руслан і Роман Шевченки
--------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VGsXN4Qdi_Q[/youtube]
Тиха ніч над хатою моєю
Піднялась до купола небес,
Я ж стою із думкою своєю,
Від життя чекаючи чудес.
Хоч і див, я знаю, не буває,
Але вдача в кожного така:
Що живеш і все чогось чекаєш,
Як коханий любої чека.
Знаю те, що завжди справедливість,
Наче потяг, не прийде в свій час...
Я живу і вірю у те диво,
Що так часто оминало нас.
Я стою і мрію про казковість
І чекаю я від ночі див.
Я не вірю в нашу випадковість,
Як не вірю в те, що я тут жив.
Хочу я летіти над землею
І кажу: ніколи ти не вмреш,
Оживеш казковою зорею
Поміж цих незвіданих безмеж.
Бо нічого тут мені не треба,
Хочу лиш божествених ночей.
Й полетіть зорею до синь-неба
У безсмертнім відблиску очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657463
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Почалась злива…
Замовкли синички і…
Сховались в стріху.
***************
Червоно сонце…
Прикрасив свої щоки
Сивий морозець.
****************
Доріжка в росі.
Пилюка стала важка,
Вже вечоріє.
****************
А зорі мовчать,
Хоч посивіло чоло,
Сивина – цвіт…
****************
Жайвір у небі,
Вже розляглася весна,
Лелеки в гнізді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657381
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Як блискіт сонечка з’явилась,
Принесла радість таїна.
Славетна Цісик народилась,
Вродилась Доля неземна.
Приспів:
Моєї Вкраїни перлина,
З букетика Квітка моя.
Як в лузі червона калина,
З*явилася наша Весна.
В дібровах ранок прокидався,
Вмивав росою світ зорі.
Талант до світу долучався,
Ніс скарб у світ цей на крилі.
Приспів:
Вітри проснулися в долині,
Пташки озвалися в лісах.
У гори сині й полонини,
Понесли вістку в парусах.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657284
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]
Весна кличе в гори. Взуваю розтоптані кеди –
Іще від минулого літа. Ну, що ж, в добру путь!
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Несу за спиною в наплічнику аркушів стоси –
Давно перепрілі ілюзії ще від зими.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
І що мені треба на лоні безмежного світу,
Де я – лиш піщинка дрібна серед тонни піску?
І вітер гуде в мою душу, немов у трембіту,
І космос постійно тримає мене на зв’язку.
І голос мені промовляє: «Алло, абоненте,
Погода сьогодні чудова, тож welcome to please!».
І серце карбує на згадку щасливі моменти,
І камера вкотре фіксує пробуджений ліс.
А він пахне мохом, терпкими оліями хвої,
Обійми свої розкриває і кличе: «Ходи!».
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…
Дрібні, ледь помітні – невидимі майже, їй Богу,
На відстані лету пташиного. Квітню, агов!..
Спасибі, що кличеш мене в цю натхненну дорогу –
Звучати на хвилі поезії та молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
І знову сон... Розквітла стара вишня,
Та, що садили з мамою удвох,
Ось мама з хати на подвір`я вийшла,
Мене обняла, слухали пташок.
А вітер дув, здував білі пірїнки,
Вкривали плечі мамі і мені,
А ми сміялись , сонячні сніжинки
Стулились й сіли на одній межі.
Чекали літа! Ось доспіє вишня,
Червоні ягідкі солодкі ,чуть гіркі,
Посушимо, скінчилися торішні,
Вродило ж їх...Ламалися гілки!
І якось так і весело, і смутно,
Було колись, куди ж це все пішло?
У сні живу, мені цілком не нудно,
Тут пахнуть вишні, мамине тепло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657268
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Зима припорошила все сніжком,
Зробила це, немов уже востаннє,
Підперезалась синім пояском,
Щоб проліском упасти, як розтане.
Коли ж весна загляне в рідний край,
Кульбабами затче рясні долини,
Підніметься ще вище небокрай,
І пустить парашути тополині.
А сонце, як торкнеться до води,
Ловити буде в ній дрібненькі хвилі,
І очерет, зимою ще рудий,
Стріляти стане стрілами новими.
Немає сили, щоб весну спинить,
Вона найголовніша у природі,
Примхливі в неї день і ніч, і мить,
Чарують нас при будь-якій погоді.
23.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657233
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Коли зима надломиться й впаде
Під ноги кашею зернисто-сніговою ,
Тоді вже сонце довший день пряде,
Й весна прибуде стежкою кривою.
Теплом своїм розбудить голий гай
І воду в річці вітром поколише,
І забуяє-оживе розмай,
Забувши до зими про спокій-тишу.
І ранки стануть щедрі роси пить,
В них сонечко купатиметься часто,
Й тікатимуть у далину степи,
Простори лук простеляться квітчасто.
В природі – все, як треба, все, як слід:
І час тече, й міняються картини.
Чому ж такий неоднозначний світ,
Коли життя стосується людини?
14.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657219
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Хіба щось може бути гірше, аніж смерть ? !
Коли розрізали навпіл, а мож , на чверть...
Як нерв бринить від подиху легкого...
Так світ зійшовся там... де вже нема живого.
Розлука, нежить, біль,хвороба чи безгрішшя,-
Ніколи не було й не буде бездоріжжям !
Нехай - в обріз всього чи всього вщерть.-
Нема нічого гіршого за невблаганну смерть !
Те роздоріжжя- поміж ясним світлом - тьмою,
Є роздоріжжя між байдужістю й любов"ю...
І як опинишся на роздоріжжі хоч би раз,-
Обрати можеш... маєш право й час .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657194
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Місяць на небі заснув,
Ніжно колиханий хмарою.
Ти мене, певно, забув
Й те, що колись були парою…
Дощиком змиє рясним
Слід на пісочку нічному.
Скинути б з серця те – «з ким?»
Раз ми тепер – по-одному…
В ковдрі небесній вони:
Місяць заснулий і зорі,
А на шляху – валуни, –
Луплять їх краплі прозорі.
Втрачена велич всього,
Вмитого нашим коханням.
Зрушу все рівно його
Серця потужним бажанням.
Сонце і сутність свята
Зродить земне все до неба.
Вирветься доля проста
Піснею – вірити треба!
Дзвінко полинуть увись
Ноточки щастя мажорні.
Небо – зі мною, дивись,
Смуги минуть сіро-чорні.
3 квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657025
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Вкраїнський Лелека
Летів їздалека
До рідного дому свого
Лани де широкі
І гори високі,
Куди зорі кличуть його.
Летів що є сили
Батьки так просили
Щоб не забував рідний край...
Несила ж забути
Той цвіт м"яти-рути
Й сріблястих річок водограй.
Летів наш Лелека
Додому здалека
Міцні його крила несли
У рай світанковий
І гай калиновий...
Батьки тут щасливі були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657008
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Ты стоишь между миром и мною,
Защищая меня и храня,
Светом вытканной крепкой стеною
Из надежды, любви и огня.
Ты вдыхаешь в себя ураганы,
Оставляя мне утренний бриз.
Ты врачуешь смертельные раны,
Ты за мною бросаешься вниз.
Все оставят, а ты помогаешь.
Не сжигая надежду дотла,
Над моей головой поднимаешь
Два своих белоснежных крыла.
Эту радость любви познавая,
Сохраняя дыхание Сил,
Я иду, за тобой повторяя,
Я живу, так как ты научил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657002
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Звідки ти, чорна птахо, звідки ти?
Бачила інші зорі й чужі світи.
Марила сонцем, обганяла вітри.
Звідки ти, чорна птахо, звідки ти?
Розкажи, чорна птахо, розкажи мені.
Кого вночі кличеш, які бачиш сни?
Чому завжди повертаєшся з приходом весни?
Розкажи, чорна птахо, розкажи мені.
Лети, чорна птахо, пастки омини.
Розкажи їм усе, хай почують вони:
Гніздо твоє зникло в круговерті війни.
Лети, чорна птахо, пастки омини.
Кайдани на крилах своїх розірви.
Лети у лікарні, лети у церкви.
Дихай на суші, в воді пливи.
Тільки живи, чорна птахо, тільки живи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656996
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Залишила діточок,
В найми подалася,
Мовби сотня голочок,
У серце вп’ялася.
Скажу правду, не з добра,
Лине в світ широкий,
Спонукала доля зла,
Загубила спокій.
Діти плачуть, плаче мати,
Що ж це за химери?
Як не можуть ладу дати,
Міністри й прем’єри.
Підняли пенсійний вік,
Й тому лиш радіють,
Їх мільярдам іде лік,
Люди животіють.
Оббивають все пороги,
Десь там за кордоном,
А у серці ті тривоги,
Віддаються дзвоном.
Чужих батьків доглядають,
Примхливих та й грець,
Свої з суму помирають,
Страшний той кінець.
Хто подасть кружку води,
За що ж Бог карає?
Святий, Боже, вбережи,
Мати все благає.
Складуть руки чужі люди,
На чужині дитина,
З відчаю молотить в груди,
В чім скажіть провина?
Схаменіться, бюрократи,
За що цвіт зриваєте?
Ви будуєте палаци,
За народ не дбаєте.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/1016-zalishila-ditochok.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656999
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Самотність душила.
Самотність в газету писала:
«До щастя спішила,
Та справжнього щастя не знала.
Пролинули роки,
Найкращі літа пролетіли,
А я одинока,
Бо скромна така і несміла.
Подруги сімейні,
Онуків своїх виглядають,
Ще й заздрять на мене,
Що клопотів їхніх не знаю.
Мені б їхній клопіт,
Мені б їхні будні і свята:
На сміх і на гомін
Світлицю, як сонце, багату!
Я дуже чекаю,
Якщо ти хороша людина,
Якщо діток маєш,
То буду за маму й дружину…»
…Отак написала.
На щастя собі чи на муку,
Якби тільки знала,
Хто в серце самотнє постука.
…Листи тасувала,
Вона на столі, наче карти,
Її вибирали,
Вона вибирала. Чи варто?
Та , мабуть, не варто,
Думки то смішні, то тривожні,
То жарти все, жарти…
…Прибивсь до села подорожній.
Води попросив
І хвилиночку перепочити.
І так він дививсь,
Як ніхто і ніколи на світі!
Враз іскра пройшла,
Спопеливши вагання і осуд –
До щастя пішла,
До любові, в непрохану осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656995
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Тихо сяє бірюзою вечір,
Місячна доріжка на воді,
Ми зустрілись знову, як тоді,
І твоя рука лягла на плечі.
Хвилі заколисують зірки
І до тебе в очі зазирають.
Я слова ретельно підбираю,
Та спливають спогади гіркі.
Добре розумієш все без слів.
Нам минулих днів не повернути.
Але й не виходить все забути,
Бо вогонь не зовсім спопелів.
Вітер хвилі швидше покотив,
В глибині затанцювали зорі.
Нас майбутнє ждало неозоре...
Місяць воду сяйвом золотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656994
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2016
Відчути хочу я дурман Весни!
Відчути хочу я Весну, мов подих вітру,
Мов жар душі, квітучої в гаях!
І вкласти почуття в палітру,
Які палають римою в словах!
Відчути хочу я дурман Весни!
Її чарівні і палкі світи…
Тебе вдихати і плекати сни,
І залишитись разом у Весні!
02. 04. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656564
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
О, зоряне небо! Ти так невимовно прекрасне...
І кожна зірниця нас вабить в саму височінь.
Допоки остання зоря в небокраї не згасне
На нашій планеті шукатиме ЯН свою ІНЬ.
Блукаючи поміж людьми неприкаяним духом,
Стомившися від недоцільності свого буття,
Себе підштовхнувши невидимим внутрішнім рухом
Шукає ЇЇ, щоб вернутися знов до життя.
Споріднену душу, єдину у цілому світі,
Таку неповторну, таку... яких більше нема.
Щоб ІНЬ прохолодне зігріти у теплому літі,
Й самотності врешті позбутись важкого клейма.
Як спраглому крапля води - прийде щастя миттєвість,
Торкнеться рука до руки... Цей омріяний час.
Народиться у прохолоді нестримна чуттєвість,
І сотні зірок від любові засвітяться враз!
Це дві протилежності доля в одне поєднає,
Заповнити сяйвом серця, проганяючи тінь.
Допоки остання зоря в небокраї палає
На нашій планеті шукатиме ЯН свою ІНЬ.
06.07.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592123
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 03.04.2016
вже котрий день
ідеш отак по цій стежині
важко спираєшся на костур
кривий і старіший за тебе
спиняєшся од часу час
передихнути аби
і знову продовжуєш звичайний свій шлях
допоки не зійдеш на пагорб
привітати сходження сонця
зійдеш на пагорб і завмреш у чеканні
з твого плеча нечутно розправить крила крук
і злетить він і сяде на гілці тополі
що над тобою розкинула крону
і замліває на гілці крук
у чеканні дива земного...
замилуєшся ти красою перетворень над обрієм
грою зорі світанку у небі -
коли тануть рожеві
червоні
оранжеві хмарки
і крізь серпанок туману поступово проступає сповільнена мить
явлення дивних замків і казкових фортець міфічних століть
зі стін яких красиві музики дмухають у срібні фанфари
і б"ють в барабани -
зазивають тебе
замріяного
у гості
у відповідь їм кивнеш
і подаруєш їм вдячну і добру усмішку...
раптом усі дивовижні спорудження вмить зруйнувались
склались спіраллю
і розпрямилися
скрутилися в кульки і розлетілись
злетіли
і знову змішалися в кулю
крізь яку промалювувались оранжовочервонояскраві вітрила... -
і сходило сонце над обрій!
розсипались хмари-вітрила
розпались в калейдоскопі світанку
пір"їнками
жовтим піском
камінчиками і пилом...
та ось розбрідаються вже в різні боки фантастичні звіри
і летять птахи неспішно змахуючи великомогутніми крилами!..
тепло обійняло день
який красувався у різноквітах
дзвенів піснями птахів
у комашиних кружає танцях...
стомлено сядеш
обіпрешся спиною об стовбур тополі
запалиш люльку
і пригадуючи щось своє
тужливим поглядом проведеш
розкішнопрегарного крильми метелика
який легко спурхував з квітки на квітку в степу
у пилку золотавому весь смакував солодким нектаром...
а потім стежиною ти
попрямуєш зворотним шляхом
звично з пагорбу вниз до помешкання
з казки у будень
...прокаркає голосно крук відлунно з твого плеча
у простір понурого млосного жахливо паркого дня
схожого на інші дні що приречені вже
на загибель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656961
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Я не можу тебе не кохати,
та забути хоча б на хвилину,
обіцяла, що буду чекати,
коли прийдеш під нашу калину...
Знаю стрінемось й знов розлучимось,
попливемо туманом в просторі,
потім будемо тільки мріями
мандрувати на щастя острові...
Теплі спогади, серцю радісно,
відчуття наші стали взаємні,
та нічого, що знову прощання,
зустріч стане від нас невід'ємна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609532
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 03.04.2016
Ставні вікон скиглять від вітру
Хмари темні закрили сонце,
А в хатині затишно й світло
Кошеня муркотить в долонці...
Не лякають оцю малечу
Страшні бурі та небезпека,
Пригорнеться клубок до серця
Й тривоги відійдуть далеко .
Старі ставні скриплять та плачуть,
А надворі лютує холод...
Та вони захищають вікна
І господарям б'ють на сполох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656737
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Знов розсипались краплями хмари,
Розливається сум із відра,
Плачуть янголи- наші примари,
Проливаючи сльози добра.
Не замітили ми один одного,
Не впізнали щасливих очей,
Сльози янгольські смаку холодного,
Десь любов збережуть від ночей.
Ту любов, що повз нас десь пройшла,
Загубила нездійснені мрії,
Як болить, коли знову сама-
Дощ вривається в моє подвір'я.
У відчинене мною вікно-
Плачуть янголи разом зі мною...
Хто придумав цей біль, як в кіно,
Такий дивний між мною й тобою.
Небо вниз опускається руслами,
Плачуть янголи мовчки, без слів,
До очей наших сльози знов туляться,
Від загублених нами тих снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657006
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Та нотка вчулася мені
На легкім вітерця крилі...
Через садок і через тин...
Уже цвіте, цвіте жасмин !
Добридень, куще величавий,
Як до весілля гарно вбраний !
Мій квіте любий, наймиліший,
З тобою світ стає добріший...
Тебе торкнувся Ангел Божий
І пахнеш ти гарніш від рожі...
А пелюстки... вся ніжність світу,
Скільки невинності у цвіту !
За ніжність цю - віддала б все,
Лиш тільки хай жасмин цвіте!
Хай пахощі пливуть землею,
Росою вмившись, і зорею.
Простила б холод, сніг і грози
І біль простила би , і сльози,
Мороз, що знищив всю калину...
Усе прощу за цвіт жасмину !
На легкім вітерця крилі
Весна принесла знов мені
В дарунок дивно-ніжний цвіт,
Як можна не любить цей світ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656988
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Ну от і все…Приїхали…Злізайте,
Щоб не скакати потім на ходу.
Про власні обіцянки нагадайте,
Чи Вам не сором за таку ганьбу?
Стаття у Таймс відкрито закликає
Корупцію здолати у верхах,
На бездіяльність влади нарікає,
На злодіїв й болото на місцях!
А Вам все байдуже? Одні відмовки!
Про ворогів і про брудну війну,
Про злих писак й замовні заголовки?
Дарма, всім видно істину одну:
НІЧОГО не змінилось в Україні,
Як крали можновладці, так й крадуть!
У кабінетах ті ж лишились тіні
І олігархи й далі все гребуть!
Ніхто вже не сприймає слів порожніх:
Ні США, ні МВФ, а ні ЄС!
Немає виконання карт дорожніх,
Є лиш хапуги, злидні і регрес!
Країна на межі! На краю вирви!
Пора зробити вирішальний крок:
Або з ганьбою полетіти в прірву,
Або прийняти гідності урок…
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 03.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656964
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Життя завмерло, бо любов пішла,
Забрала дні, а ночі залишила.
Колись втішала, ніби-то зцілила -
Така м"яка була ота смола,
Така м"яка і тепла, - обійми -
Просилась десь малесенька комашка,
І квилила в траві сіренька пташка.
Пішла любов, погодься і прийми.
Пішла любов, мабуть когось знайшла,
Всміхнулась ніжно і занапастила.
Глянь, почорніли білі мої крила,
Без тебе я,як Ангел без крила.
Без тебе я,як Ангел без крила
Живу помалу, звечора до ранку,
Не сплю, гаптую долі вишиванку, -
Життя завмерло, бо любов пішла.
01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656945
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Не кричімо про Матір
і не биймо себе у груди:
В тиші сходить любов...
Подолаймо той пафос в собі.
У чаду екзальтацій,
в істерії чужинській огуди
Дуже легко зблудити -
похлинутися злом у юрбі.
Про любов не волаймо:
часом зайві епітети пишні,
Та любов виростає,
як у матернім лоні дитя.
Спіють в тиші рожево
у саду найрідніші вишні,
І прабатьківський образ
висвічує долю-життя.
Лиш торкнутись вустами
коханої щічки дитини,
Диво їй показати:
із бруньок вирожевлює цвіт...
Обійме її крильми
той Янгол любові незримий,
І на гілочці долі
зав'яжеться добрий плід.
Не кричімо про Матір-Вкраїну,
панове, не треба,
І пекуча ненависть
хай коріння своє не пуска.
Всі ми, люди, - під Богом...
схиляється рідне небо,
І прабатьківський образ
висвічує долю-життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655533
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 03.04.2016
Про що шепочуть зорі?
Про ранок сонцем вмитий,
Що вже скупав у росах
Барвисті ніжні квіти.
Про верби кучеряві,
що в воду задивились.
Про зерна калинові,
що до землі схилились.
Про золотом налите,
колосся в нашім полі.
Про теплий літній вітер,
що вирвався на волю.
І про потік грайливий,
що перлами сміється.
Про стежку, що між гори
увись до сонця в'ється.
А ще вони розкажуть
про ту шумливу річку
й про клена молодого,
що закохавсь в смерічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656953
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Україно моя,
З незапам’ятних літ ти страждала…
Потемніла земля
Від людської печалі і мук…
Споконвіку своїх
Ворогів і себе годувала
І співала пісні,
Виживаючи в морі розлук…
Україно моя,
Ясночола лебідонько мила,
Дивна доля твоя,
Мов надірвана скрипки струна…
Біль несеш у собі,
Кров’ю, потом, сльозою умилась,
Бо не раз по тобі
Прокотилась жорстока війна.
Україно моя,
Удовиний, нескорений краю,
Скільки літ москалям
Ти служила без плати і рент!..
А тепер ти синів
Під знамено єдине збираєш
Боронити свої
Землі, що захопив конкурент.
Україно моя,
Вірю в долю твою і у силу:
Буде вільна земля
І дзвенітиме жайвір вгорі,
Срібний спів солов’я,
Небо, мирне, волошковосинє,
Й віру буде вселять
Сміх, дитячий, і сміх матерів.
15.01.2016
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656821
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2016
Знову стану твоїм я дощем,
Тим дощем, що краплини мов сльози,
Із душі змию біль твій та щем-
Твого серця торкнулися грози.
Мої грози- кохання й тепла,
В них промокнемо вдвох із тобою,
Наша вірність туди нас несла,
Де твій подих кружляв наді мною.
Вигравалася музика в такт:
Подих твій із дощем- одне ціле,
Де кохання й любов, не антракт,
Де веселка- не чорне та біле.
Ми згубились в життя кольорах:
Дві краплини- дощі наші й грози,
Дві душі розчинились в медах,
Де життя нам писало прогнози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656920
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
От і настав мій судний день,
Прощаюсь з вами, любі друзі.
Нових не буде вже пісень,
Босим не піду більш по лузі.
Більш не зустріну журавлів,
Не буду в вирій проводжати…
Я все життя горів - не тлів,
А час настав - пора прощатись.
Пробачте, як образив я,
Сказати хтів, щоб всі почули.
Нехай прийме мене земля,
Святим залишиться минуле.
Прошу Вас, друзі, прийде час,
Ви підніміть за мене чарку.
Я Вас згадаю там не раз,
За Вас молитимусь щоранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656879
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
У долині, у ріку глибоку
весело стікають ручаї.
Так і вірші – у її потоки
мають литись, як оці широкі
і високі хвилі течії.
Що тобі, поезіє, до мене?
Я своє уже переспівав –
і весну, і літечко зелене,
і осінні золотаві клени
у альбом тобі намалював.
Ну а нині у моєму полі
чую, – [i]люлі-люлі[/i]. А на волі
оперились інші солов’ї.
У моєму тихому садочку
потечуть поезії струмочки
у чиїсь модерні ручаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656876
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1CWZKXZc_8[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AqspuXjWyGo[/youtube]
-
Коли погода й настрій одне ціле,
То я спішу в людський коловорот.
І швидко все зникає наболіле,
Життя приймає інший поворот.
Десь губляться проблеми, що гнітили.
Вітрами гнані, зникли тепер геть.
І десь беруться знову нові сили,
Що душу повнять вірою ущерть.
На все дивлюся іншими очима:
Усмішки тоді вчуся помічать.
А тихий шепіт вітру за плечима,
Навчить у серці радість відчувать.
І я тоді спішу назустріч сонцю.
Там промені назустріч струменять.
І мало світу того, що в віконці,
Так хочеться весь світ тоді обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656866
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Мілярди давно у офшорах,
15 млн. землі, як труна…
Ковтнула ординська обжора,
Годує.., - своїх Сатана.
Мільярди із жил бурштинових,
А з лісу уже й потрохи…
Течуть у кармани ж.дові,
Як в пропасть з долини струмки.
Що ж лишиться нашим онукам?
Хто житиме в нашій землі…
Всі випили соки катюги,
Поржавіли в стрісі шаблі.
Прокиньтесь козацькії діти,
Онуки безвольних, раби…
Забули дідів заповіти,
Покору здійміть на диби.
Навкруг все неначе поснуло,
Замовкли гаями птахи…
Немовби Вкраїни й не було,
Покинули навіть Боги.
Чекають бандури й трембіти,
У затінку болю й журби…
Що, маємо в пеклі згоріти?
Лаштуймо чужинцям гроби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656853
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Преодолевая невесомость
Сладкого предутреннего сна,
В новый день вхожу я, в незнакомый,
В тот, в котором властвует весна.
Что мне этот юный день откроет -
Песней встретит или огорчит?
Одарит за испытанья втрое
Или о награде умолчит?
Я не буду ждать его подарков,
Мне довольно мартовских проказ:
Отраженьем солнца светит ярко
Влажный одуванчик напоказ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656831
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Люблю ранкові блавати неба,
Птахів крилатих потішний спів,
Подуви вітру. І що ще треба,
Що треба людству, щоб день розцвів?
Любові щіпку, усмішки крайчик,
Прозору ясність після дощів
І щоб заплигав від сонця зайчик,
Землі торкнувся і струн душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656830
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Вертайтесь швидше журавлі
в мої краї із вирію.
Я свої мрії весняні
душею й серцем вимрію.
Пора весни швидко мина,
осінню я прихоплена.
Кудись діваються літа,
прийде зима непрохана.
То ж поспішайте журавлі,
розвійте сум і хмурості.
І нагадайте знов мені
літа моєї юності.
Всміхнеться літо хай мені,
встелить доріжки сонячні.
Та все мине і літні дні,
вкриються листям осені.
Прийде з морозами зима,
снігом притрусить помисли.
Невистачатиме тепла,
спогади будуть й домисли.
Я буду ждать знов журавлів
у сніжній сірій хмурості.
Бо лиш від них ідуть мені
струмки моєї юності...
З"явились в небі журавлі,
Їхнє: "Курли!"- розноситься.
І стає радісно мені,
З уст моїх пісня проситься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656847
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Світ прекрасний не втомлююсь я дивуватись,
Цьому диву,що зветься так просто – життя!
В нім є час сумувати і час посміхатись,
Мчить шаленою швидкістю куля Земля.
В ньому лагідне сонце іде за дощами,
І веселка заграє у небі для нас.
Осінь золотом сипле, а зими снігами.
І весна знов із травнем станцює нам вальс.
Літо степ одягне у васильки і маки,
Різнотрав’ям запахнуть барвисті луги.
Це життя, що продовжує нас дивувати,
Хоч не завжди, на жаль, помічаємо ми
Тих речей, що навколо, які поряд з нами:
Шелест трав, і буяння садів на весні.
Шум дощів, і поля, що хвилюють житами.
Світ дарований небом – мені і тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655113
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 03.04.2016
Напилися сонця вишні –
Манить око блиск –
Не червоні – темні, пишні,
З листям обнялись.
Росяні пили нектари
З запахом вина,
Сірий бавив їх світанок,
Цілував щодня.
Засміються вишні в жменях
Сонечку ще раз,
А пізніше і до мене
У зимовий час,
Як наливки в кришталеві
Келихи наллю,
Сонця променем сталевим
Задзвеніть звелю.
22.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656724
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
«Поклик без відповіді.
Блукаючий в’язень власного тіла.
Таке було обличчя вітру.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Мені зазирав в обличчя вітер -
Той самий, що нині весняний,
А вчора був крижаним і мертвим,
Що міняє себе як старий одяг,
Чи то як потріпане зношене тіло,
І знаходить себе в нових перевтіленнях,
Чи то просто метаморфозах
Старого пророка Назона Овідія,
Споглядальника Негостинного моря
(Що досі негостинне для номадів -
Патлатих і пропахлих вівцями).
Я питав його - для чого, для чого
Ти шепочеш мені стару істину,
Лише одну, але таку холодну,
Нині ж весна, хіба бракує на світі
Запашних і п’янких, як вино, істин,
Хіба всі істини такі жахні-крижані,
Хіба?
Я теж в’язень свого тіла - як ти,
Але тимчасовий, лише ненароком,
Одягнув я на себе це тіло
(Нехай досконале чи то краще
Ніж в інших збирачів слів)
Але ненароком, на час,
А ти ж вічний невільник
Свої суті - цього тіла повітряного,
Вічно невчасний, вічно не тут -
Нетутешній. Чи може
Ти теж відпочинок знаходиш
У комині-димоході старого
Кам’яного ірландського дому,
Що чудом стояв довгі віки
Темні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656686
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
І, власне,
Ти міг би цю дівчинку все ж полюбити…
Таку непостійну… таку золотаву… однак…
Вона забувала відвідати виставку квітів…
Проте потрапляла
на форум бродячих собак…
У міру нестерпна,
Не краща за інших й не гірша…
Кренделик до столу… чар-зілля у неї в меню…
Її домові вже писали щось схоже на вірші…
Ти завжди позичити
можеш у неї вогню…
Сьогодні у борг…
Тільки завтра із нею ви квити…
Сум синій… сум білий… її кораблі - по морях…
І ти, безперечно, зумів би таку полюбити,
Якби ж не лишала ключі
від квартири в дверях…
Оту, що складала
Примар на гладенькі полиці…
Читала їм кодекси вдячності… і, зазвичай,
Писала свої мемуари пухнастої киці…
І сутінки лила
в духмяний мелісовий чай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Іще одна весна іде
до нас дощами, вітром лине.
Вона усюди і ніде,
як клекіт в небі журавлинний.
В тендітний квітці край доріг,
вона в бруньках, як кров нуртує,
як найдорожчий оберіг
сережки золотом гаптує.
Весна ніде, але жива –
у гомоні струмків бурхливих,
у пущі лісу ожива,
в озер зіницях полохливих…
В моєму серці дивина –
не біль, а щем як в древа тілі
коли пробуджує весна
життя у кроні омертвілій.
Іде іще одна весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652074
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 02.04.2016
А ти палав…
В усьому… до дрібниць…
Ти ще не знав - зірки впадуть о сьомій…
Читав міста в пісках її зіниць.
Лишав вітри
їй, чистій, невагомій…
Шукав слова,
які сягали дна
її озер, що розлились фатально…
Й минав світи, в яких жила вона,
змальована тобою
подетально…
І засинав,
торкнувшись кам”яниць,
що знали велич й прохолоду Гізи…
(“… я відпущу усіх своїх служниць,
коли складеш
міжзоряні валізи”…)
Коли могутній
Сіріус впаде
в скрижалі вод, в безодню манускриптів,
шляхами караванними пройде
в твої міста…
стояла ніч в Єгипті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652091
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 02.04.2016
Літа мої! Пташки мої крилаті,
Дуже швиденько пролетіли ви,
Присядьте нині ви на моїй хаті,
Змахніть святково дужими крильми !
Ви свої крила в бурях гартували,
Летіли проти вітру і в грозу,
Тривог і болю - усього зазнали,
З очей втирали не одну сльозу.
У світлу днину, аж до хмар злітали,
Коли щасливі діти на поріг,
Ви море радості мені подарували,
За це вклоняюсь , рідні, вам до ніг.
Спочиньте нині , мої пташечки крилаті,
Бо був нелегким за життя політ,
Присядьте в свято ви на моїй хаті,
Й летіть щасливо! Поки жити..., доки світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656489
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Посадила я калину край води.
Ой рости, моя калинонько, рости.
Ой рости, моя калинонько, рости.
Білим цвітом тобі веснами цвісти!
Посадила я калину край води.
Ой цвіти, моя калинонько, цвіти.
Ой цвіти, моя калинонько, цвіти.
Пишним цвітом мою землю освяти!
Ой росте моя калинонька росте.
Та ще й гронами червоними цвіте.
Ой рости, моя калино, розцвітай.
Хай радіє Україна, рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656474
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Слова – Олег Чорногуз
Виконує – Заслужений артист України Олександр Юхименко
Звукозапис – Руслан і Роман Шевченки
------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jY4h4RnVpTI[/youtube]
Я без тебе один, я й з тобою один
І живу наодинці з журбою.
У цім сотні причин, всяких різних причин,
Що живу я один з самотою.
Я в цей світ заблукав із далеких країв,
Випадково зустрівся з тобою.
Все гадав, що кохав, все гадав, що любив,
А тепер сам живу самотою.
Не обманюй себе, не обдурюй мене,
Якщо серце не згідне з тобою.
Швидко листя впаде, швидко спалах мине,
Ти ж залишися сам із журбою.
Отаке це життя у цім дивнім краю,
Де не знаєш, що буде з тобою,
Хоч живеш ти в раю, у казковім раю,
Та живу все одно із журбою.
Так збудовано світ, суперечливий світ
Все прекрасне — це те, що втрачаєш...
Із появи на світ і до старості літ
Ти не знаєш, на що ти чекаєш.
В перелітності днів — загадковість життя,
В цьому й сенс твоїх літ марнування,
Та чи варто воно, як не знать майбуття
Й жить обдуреним ради чекання.
І тому я один, в цілім світі один,
Сам живу і спілкуюсь з собою.
І не знаю причин, ну ніяких причин,
Чом живу я один з самотою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656490
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 02.04.2016
А первоцвіт буяє в соннім різнотрав'ї,
Такий спокусливий, п'янко-медовий шарм...
Милується в люстерко неба різнобарв'ям,
Неначе німфа пелюсткова, снить вітрам.
І відмикається весна ключами феї...
Спадає долі первоцвітом запашним,
Зародження краси...неначе Боттічеллі
Торкався барвів світу пензлем чарівним.
А може мила Флора по землі ступає
Міфічними слідами...квітне доокіл...
О, тії зорі в травах, як на небокраї,
Підказують Амуру пристрасті приціл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656493
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 02.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5XyIFOYmUM
[/youtube]
Коли надворі дощ, нема тепла,
То в серці теж чомусь тоді негода.
Але проста усмІшка все здола,
І зміниться в душі тоді погода.
Коли надвір виходиш ти сумний,
І ніби все у чорно-білих фарбах,
Усмішку ніжну дарувать зумій,
І світ тоді весь буде у оздобах.
Але найкращий сміх - це над собою,
Коли зуміє хтось вас обдурить.
І сміх тоді воює із журбою,
І може дуже вдало тут схитрить.
Від сміху потечуть гіркі сльозинки.
Сміємося, що ходим в дураках..
А щастям ми вважаєм ті хвилинки,
Коли ми сміємОся просто так.
Тож смійтесь на здоров"я, любі друзі.
Найкращі ліки - сміх від всіх недуг.
І кажуть недаремно, по заслузі:
В житті у нашім сміх - надійний друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656400
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
[i]Коміки були завжди.
Аркадій Райкін,
Тарапунька й Штепсель,
кривоязикі Кролики,
Вєрка Смердючка,
нарештті –
одіозний 95-й,
«Розсміши коміка»,
«Ліга Сміxу»...
Сміятися корисно, Особливо - якщо смішно!
Бо якщо смішно, то не гріx, скоріше
дієвий чинник довголіття…
Та гляньмо в коріння, глибше…
З чого і… як сміємось, братове?..
[b][color="#14d134"][color="#25ab11"]Кажуть, хочеш, щоб повірив,
не кажи, в День сміху…
То ж пущу брехню, як пір’я –
хай летить на втіху!
…Ось на сцені в ореолі
різнобарв’я рампи
два митці, мов і не голі,
та одіті в дрантя…
А то голі, мов у лазні,
кривлять свої рожі,
хоч «за пашпотом» й не блазні,
а на ниx поxожі…
Мат, вульгарщина «галіма»,
красномовні руxи –
то ж, богемність наша снима,
хоч дивись, xоч слуxай!
Й корчать дурнів варіяти –
все валять у купу…
А глядач?.. Прийшов на свято,
а потрапив в дупу…
Бо їм є з чого сміятись,
нам же не до сміxу –
в Україні інша святість,
інші – в корні – втіхи!
…Досить вже нас розділяти –
час настав зглобитись,
бо у горі наша Мати,
злодіянням сита…
Куди оком ти не кинеш,
круг – одна руїна…
Вірного чекає сина
страдна Україна!
Та загавні злі маневри
мають свою силу…
Нам би мудрості Мінерви!..
Розуму б навчила:
спершу свого не цуратись
й побороти смуту,
що несуть нам варіяти…
Слід уже проснутись!
Й запровадити свою
політику нову –
церкву, школу і сім’ю,
культуру і мову.
Майбуття ж бо нам творити –
не юдам і зайдам!
Українські фаворити –
То Виговський й Байда…
Та поки що побутують
козачки́ і блазні…
А на Сході зло нуртує –
іноземці «грязні»!
Тут, на сцені «прибаути» –
чужі тьоті й дяді…
І СВОГО уже й не чути –
повелись на... ляді!
…Відтак, к-р-во наша матко,
Годі розділяти –
Уже виросло малятко,
Та в го́рі ще мати…
Киньте, блазні, прясти пряжу:
хлопці... що зі Сходу,
вочевидячки покажуть
всім нам нову моду.
І – потурять «куда надо»
Житків і Зеленських –
омелу зі свого саду
сплавлять… аж в Олешки.
І Його… «в Сім’ї Великій,
в сім’ї вольній, новій,
не забудуть пом’янути
не злим, тихим словом».[/color][/color][/b]
01.04.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656304
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Дощі, дощі, дощі полощуть день і ніч…
О, доленько моя, мене ти не каліч.
Щоби печаль з душі сховалась у вірші
І щоб до них у нас було хоч дві межі.
Вже квітень на дворі, латаття зацвіло,
Багато, що було, багато не було.
Зникає десь печаль, чи наяву, чи в сні,
Як соловей в саду плете свої пісні.
Погода дощова залазить у вірші
І так, як на дворі, в душі моїй дощі.
Десь високо вгорі, відчутно грому храп,
А на дворі дощі і чути кап, і кап…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656269
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Ой не сходить пшениченька,
Та й на ріднім полі,
Виїдають круки очі
У моєї долі.
Роздирають мою душу,
Як іроди Божу,
Скажи мені, рідний батьку,
Чим ж я допоможу?
Моя рідна Україна
Тепер, як Голгота,
Де не глянеш, там руїна-
Панує голота.
Ой чим, Боже, провинили
Твої рідні діти?
Не в роскошах вони жили
На тім страшнім світі.
Чи до церкви не ходили,
Тобі не служили,
Що таку гіреньку долю
Нині заслужили?
На Голготу йдуть з тобою,
У дні твої страсти,
Несуть хрести із собою-
Не дай більше впасти.
Най вороння з світу згине,
А Юди прозріють,
Хай молитва степом лине,
Де пшеницю сіють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656263
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Слова – Олег Чорногуз
Виконання – Денис Кузін
Звукозапис – Руслан і Роман Шевченки
--------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XMfGO9-V4c8[/youtube]
Випадково зустрів на пероні
Й повернувся у пройдений час.
Бо тоді, бо тоді, безумовно,
Я кохав тільки вас, тільки вас.
На собі ви відчули мій погляд,
Й подивились в сусіднє вікно.
Не за ним я сидів, це напевне,
Й попивав з гіркотою вино.
Все минуле і гарне між нами,
Пропливло, наче хмарка чи дим.
Пам’ятаю ви ніжно кохали,
Говорили, кохалися й з ним
Він тепер знов зі мною десь поруч,
У купе, у сусіднім сидить...
І йому, і йому, що ліворуч
Доля випала з вами прожить.
Тільки я в це, повірте, не вірю,
Хочу думати - все це мине,
Бо не любите, знаю, так щиро
Як любили й кохали мене.
Не чекав я від долі такого,
Не гадав, що вона розведе...
І виходить, що любиш одного
Ну, а заміж за іншого йдеш.
Ви прощаєтесь з кимсь на пероні
І сідаєте з нами таки.
Від’їжджаємо в тому ж вагоні
Тільки їдемо в різні боки.
І виходить, що знову ви поруч,
А минуло моє за вікном.
Я ж сиджу і сусіда ліворуч
Пригощаю червоним вином.
Я і досі не можу повірить,
У минулий, у пройдений час,
Бо тоді, бо тоді, ви так щиро
Ви кохали мене, а я вас.
Все пройшло, все минуло, як літо.
Знову осінь уже за вікном.
Я ж і досі кохаю, повірте,
І свій сум запиваю вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656246
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Ой Олексо, Олексонько-
Щирий українцю,
Нехай щастя вам наллється
По самії вінця.
Нехай добро в хаті буде,
Бджоли мід збирають,
Ну а гарні молодиці
Без тями кохають.
Тільки голову не втратьте
Між ними та медом,
Бо кохання ранить душу,
Та й запече щемом.
Ну а мід, то добра справа-
Лікує простуду,
Більш нічого вам, Олексо,
Казати не буду.
Лиш здоров\'я вам міцного,
Довгих літ прожити-
У радості та любові
Щоби не тужити.
Вже нічого більш не кажу,
Не хочу дістати-
Любіть щиро своїх друзів
Й Україну- матір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655919
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Душа остыла
Век перемен иль признак века:
Жизнь, словно тлен, душа - калека.
Еще не жил, а старость рядом,
Нет больше сил идти парадом.
Коль все менять, - так все и сразу,
Съедает гать, как метастазы.
Рвать с корнем зло нас жизнь учила,
Не повезло - душа остыла.
Все, как всегда, но только хуже.
Пришла беда, и Бог стал нужен.
Все молча ждут, боясь признаться:
Украсил кнут фон декораций.
Рвет душу стон друзей ушедших.
Опять поклон на трон зашедшим.
Все больше штор на окнах светлых,
Как приговор, вождей заветы.
Нам суждена одна дорога,
Ничья вина, что понемногу,
Нарушив строй, ушли в болото:
"Народ, постой!" - кричу до рвоты.
автор: Евгений Белов
СХОЛОЛА ДОЛЯ
Спроба перекладу…
Не зміниш ти в житті себе – це зміни віку,
Потрібно навіть берегти життя-каліку.
Ще не пожив, а старість вже, як дощ із градом,
Не має більше сил в житті йти на парадах.
Якщо міняти все в житті – то тільки зразу,
Бо може з’їсти тебе враз, ота зараза,
Рвати із коренем біду життя навчало,
Було добро, було і зло – всього бувало.
Немає Бога, каже люд, та дні минають,
Коли біда, то всі – не всі Його благають.
Згадують Духа і Отця, і Бога сина,
Коли нагайка, мов змія, кусала спину..
Вже не вернути на цей світ хороших друзів,
Які загинули в борні, чи при нарузі.
І закривають знову вікна древні ставні,
То не вітри, що біль несуть – мужі державні.
Ми бережемо на віки одну дорогу,
Як заболить, то ми завжди молімось Богу.
Я прагну з вами до кінця іти до Раю,
Прошу: «Народе, схаменись!» - тебе благаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655731
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Твої очі змальовані небом-
Синім небом без жодних хмарок,
А уста насолоджені медом,
Що торкають до моїх думок.
Мов волошки у чистому полі,
Твої зорі у моїх стежках,
Так зустрілися дві наші долі-
Наші долі, що в наших руках.
Погляд твій, наче пролісок ранній,
Ніжний квіт у моєї весни,
Твої руки міцні та жаданні,
Твоя сила, як русла Десни.
Твої очі змальовані небом,
Твої зорі у моїх стежках
І душа твоя сповнена кредом
Із життя, що у наших руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655701
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2016
Вільний вітер білим світом лине,
дужі крила легко простира.
У глибінь віків течуть хвилини –
там сріблиться мудрість престара.
Народилось життєдайне Слово –
визріла велична таїна,
стукає у серце знову й знову:
Світ – безмежний, Істина – одна.
Зріють вірші зернами свободи.
Щедра нива златом налилась.
Диво-колос неземної вроди
благородним голосом озвавсь:
"Схаменіться, люди! Ще не пізно.
Помиріться! Світ благає вас".
Лине із небес прадавня пісня –
Істина воістину жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655907
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
[i]...Лиш мить мізерна до хули,
Лиш крок короткий до покари...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]
[i][b][color="#e110e8"]Себе й усіх вітаю я Олекс
Із Днем, що йде до нас весняним степом!
Не терпить, знаю, він примички «екс-»,
Бо недарма ж мандрує з словом "теплий".
Теплом своїх нескорених сердець
Зігріємо нараз ми всю планету…
Їй не гряде принизливий кінець –
Пощо б жили на ній такі поети?!
То ж прославляймо милість і красу –
Вже годі все своє навкруг ганьбити!
Я й свій камінчик в шаньці припасу
І покладу в селитву**, щоб бутити…
Ще випустим із вулика бджолу,
Щоб мед з полів у наший дім носила…
Залишимо за вуликом хулу,
Бо в рої однодумців – наша сила!
Й які б дебати в гурті не були –
Не ставте во главу життя почвари!
«Як мить мізерна до експрес-хули,
Так крок короткий до її покари»…[/color][/b]
30.03.2016
________
*Принагідно дякую всім друзям, хто поздоровив
(і не поздоровив) мене з Днем народження. Попри
все я люблю вас і обіцяю тішити й надалі своїм словом
і ділом, хай навіть інколи перцюватим… Бо такі ми,
Олекси-овни, є – занудні правдолюбці! Але – теплі…
**Фундамент.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Снова сменится год,
Об утратах былых не жалея,
И ненужность сметет
Прошлогодней листвы на аллеях.
Предначертанный путь
Время каждому жизни отмерит,
Не жалея ничуть
О бессмысленно- глупых потерях.
Унесут поезда
Вникуда наших дней бандероли.
Навсегда, навсегда
Будут нами доиграны роли.
"Навьих чар" соловьи
Нам подарят последнюю шалость,
Ведь подарков любви
Нам на долю немало досталось.
И в последний трамвай
Я к тебе, словно в душу, залезу.
Доиграй, доиграй
Нашей страсти прощальную пьесу!
Эту тему беречь
Нам дано, словно родины знамя.
Наших солнечных встреч
Будет пьеса доиграна нами.
Пусть людская молва
Пышит злом- ей спасибо за это,
И ложится трава
Нам ковром под тела до рассвета...
...Покатилась звезда
Листопадом ушедшего в Лету.
Никогда, никогда
Мы назад не получим билета...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032801001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
У житті чорно - білих реалій
Хочу чистих букетик конвалій,
Слізок чистих невинності-жАлю...
Може, ти підіграєш, скрипалю ?
Твій смичок повитягує ноти,
Пропадуть всі печалі-скорботи,
Скрипка плакати буде весною,
Білим цвітом, коханням, тобою...
В чистий ранок весни, без вуалі
Принеси мені ніжних конвалій,
Звий гніздечко у серці з тих квітів
І не треба чарзілля магнітів.
Линь, мелодіє, смуг чорно-білих
Пісню щастя світанків зомлілих,
Про світи чорно-білих реалій,
Про печаль - сльози білих конвалій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655628
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ты прости меня,слышишь,прости!..
За сгоревшие(в пепел)мосты!..
За потухшие взгляды на них!..
За разорванный холст и за стих,
Где минорные душат слова...
А бемоли - как грудь(у меня)...
За дыхания сбивчивый ритм...
За последний пронзительный вскрик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655585
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Так несподівано, так задушевно-світло,
Що аж в саду примружилась весна,
Ви дарували проліски розквітлі
На згадку про добро…Мов дивина,
Зворушливо-тремтливо грілись квіти
В теплі моїх долонь, а більш – очей…
Й здавалося, що ми дорослі діти,
Зніяковілі в чистоті речей,
Таких знайомих, згублених де-небудь,
Як у степу далекі голоси…
І грілись душі неозорим небом
У проблисках незваної сльози…
Пучечок пишний свіжої блакиті
Те приспане у серці розбудив.
І поки люди є, допоки будуть й миті,
Зігріті теплотою добрих див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
І знову бій… Жорстокий, довгий бій…
Тремтить сльозою сиво-чорний ранок…
Матусі серце тоне у журбі,
Бо кровоточить болем його рана.
Вже третій день, як телефон замовк…
Вона не спить, не їсть, живе чеканням…
І мозок пухне від важких думок…
А мати згадує своє із ним прощання:
Веселий, ніби сонечко, синок…
– Ти не сумуй, живим я повернуся,
На твій завжди чекатиму дзвінок, –
Казав і цілував свою матусю.
– Коли ж ти виріс?.. – думала вона… –
І рухи, й погляд зовсім чоловічі…
Що робить із людиною війна? –
Все заглядала синові у вічі…
І він пішов… Упевнений, міцний…
Ішов назустріч небезпеці й долі,
У саме пекло чорної війни,
Принести мир щоб людям у долонях…
А біля серця – мамин оберіг…
(Той мусив сина всюди рятувати),
Удома ждали батьківський поріг
І змучена безсонням сива мати…
Вона чекає… Третій день чека…
Перечитала всі-усі молитви…
А з серця сина… тихо кров стіка…
На цьому непростому полі битви…
3.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655508
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
О світе, чуєш: плаче Україна,
Бо ж на Майдані полягли сини,
Що не хотіли жити на колінах,
Від куль беззбройні впали там вони.
Чи чуєш, світе, як земля ридає…
З небес не сотня – тисячі зорять…
Вогонь війни Вкраїну вже гойдає,
Але народ встає за раттю рать…
О світе, бачиш, як зорять ті очі,
Хто заплатив уже своїм життям,
Але «Калашников» в Донбасі строчить,
Снарядів, мін й людське чути виття.
Спини, о світе, рашівську навалу
І Україну, вільну, захисти,
Бо й ти гостей зустрінеш теж незваних,
І в інших землях виростуть хрести.
20.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655505
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Не у нас в этот раз отметелил февраль
И сосульки рвались как патроны…
Но и в наши широты пролился грааль,
И вовсю строят гнёзда вороны…
Уповая на фарт, откапризничал март,
Возвратились грачей караваны…
И вернулись коты, растранжирив азарт,
На любимые кресла-диваны…
На католиков глянул воскресший Христос,
Вышел срок заневеститься вишням…
Разучился народ целоваться взасос
И, увы, третий нынче - не лишний…
Впереди всё ещё утомительный кросс,
Но, пожалуй, не буду о грустном…
Со дня на день цветами стрельнёт абрикос,
Ну, а там зацветёт и капуста…
март 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655492
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ліс на весні прокидається зранку,
Співом весняних птахів,
Сіро-зелену вдягнув вишиванку,
Збувся зимових жахів.
Стежка вузесенька змійкою в’ється,
Через зелені поля,
Йдемо до лісу і серденько б’ється,
Жайвір згори промовля.
Вітер стирає недавні струмочки,
Зазеленіли хліба.
Перші з’явились вербові листочки,
Ліс загудів, як труба.
Пахне медункою ліс спозаранку,
Тихо гукають сичі,
Скоро ліс змінить свою вишиванку,
Хори почнуть співачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655420
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Між хлібів стоїть тополя,
Як чиясь забута доля,
Яку палить сонце влітку,
А зимою б’ють вітри.
Тягнуться у небо віти,
Бо ще прагне жити й жити,
Хоче хмарам догодити,
Білим пухом зацвісти.
Приспів:
Ой, тополе, - дивна доле,
Хай почують небеса.
Знають тільки небо й поле,
Про твою нелегку долю.
Хай біжать вітри по полю,
Хай шумить твоя краса.
Плаче гілля білим пухом,
Знов хрущі гудуть над вухом.
Ще одну весну зустріла,
Тополина між хлібів.
Гріє сонечко тополю,
Пестить їй нелегку долю.
І шумить, шумить тополя,
Солов’я почувши спів.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655419
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Чи я знала.., чи гадала..?
Та роса упала,
Як тебе я обіймала
Та траву зім"яла...
Чи я знала.., чи гадала -
В силі, а зомліла...
Як востаннє цілувала,
Та не відпустила...
Чи я знала.., чи гадала -
Розплелися коси...
Як вночі тебе кохала,
Знають тільки роси...
(картинка з інету)
слухати пісню
https://youtu.be/srbGQ-_IuyE?si=dvSBJK_dpvRpbzEJ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655361
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Там, де зорі густо небо вкрили
І шумить напровесні Десна,
Там мої росли й міцніли крила,
Там мого життя цвіла весна.
Там життя мого цвіла весна.
Там, де юність проплила крилата
І дитинство снігом замело,
Там моє село і рідна хата,
Там моєї долі джерело.
Долі там моєї джерело.
Там, де жито з вітром розмовляє
І синіє гордий небокрай,
Сонце пропливає понад плаєм,
То мій рідний, незабутній край.
Незабутній то мій рідний край.
28.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655323
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Експромт
Коли тримаєш мої руки,
То відчуваєш,як пече?..
Несамовитий час розлуки!..
Ненавиджу його лице...
Кохай сьогодні,як учора:
Із пристрастю,як в перший раз!..
Неси на крилах,моя доле!..
На хвилях ніжності, Парнас!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655236
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
…І просто йти цим потеплілим світом,
Відчувши присмак стомленого дня,
Схилятися над дивом первоцвіту,
Де трав змарнілих стелиться стерня...
Й радіти часу, що приліг під небом,
Втомившись трохи в сутінках буття,
Й задуматися вкотре, що у тебе
На цій землі - лише одне життя...
Між віхами неіснувань і нетлумачень,
Серед неспокою земної метушні
Втішатись тим, що у відборі значень
Ти ще вдихаєш ці весняно-чисті дні...
І не зважати, що, можливо, стерто
Звучить іще раз висновок простий,
І щастя «бути» радісно й відверто
Найвищим даром нести в день новий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653402
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 28.03.2016
у загусло-прозорій
внутрішній атмосфері,
у еліптично-обтічному просторі
гу́сячого яйця –
латунний жовток світанкового сонця…
дні
весняні́ –
гусенята
пухнаті,
теплими но́чами висиджені…
…Великдень-Паска…
кра́шанки-писанки́ –
символи Сонця*
од серця до серця
і з рук у руки:
будьмо!
на вічні віки
Начал і Енергій злиття-розлиття:
яйце – символ Всесвіту і Життя
крашанка –
в голубоватій сфері білка́
сяє
коловорот жовтка:
символ Сонця,
дарованого – від Початку і без кінця:
де був хаос –
народився Космос...
(…а дари назад – не одбираються…)
…оперяться
гусенята пухнаті
у відповідну пору і строк,
здійме́ться у небо псаломний,
янголо-співний разо́к-шнурок –
наднебесна гусяча ґерелиця…
і
живою низкою – на незапліднений мідний жовток
вересневого сонця
28.03.2016
* Сонце - у Святих Письменах (Слові Божому) символізує Бога, Отця Всевишнього;
**Коловорот або свастика. Класична санскритська назва цього символу походить Від індоєвропейського кореня "swa", що означає "пов'язаний з благом". Згадаємо Богиню Славу - Мати Сва (покровительку Русі), бога Сварога, Сваргу - місцеперебування світлих Богів слав'янських. До цього ж кореня відноситься слово "світло". Проте у слов'ян свастику називали Коловорот або Сонце-ворот. Коловрат в усі віки і у всіх народів був символом Сонця, є підстави вважати, що Сонце в давнину називалося саме "Коло". (http://tryglav.com.ua/index.php?module=news&do=print&id=223)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655192
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Не сплять поети і злодії,
У лісі темному сичі,
Не сплять невтрачені надії...
Та мало хто не спить вночі.
А ти, здається, не поет,
Але й не злодій, брате -
Горілка й пачка сигарет
Заважають спати?
Якби ж то так, якби ж я знав -
У всіх причини різні...
Я вчора маму не обняв...
Сьогодні страшно пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652199
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Ще вітер стугонить у шибці,
А вже весна нас спокуша.
Не може березнем зігрітись
Моя розхристана душа.
Холодний дощ, і сніг, і мить ця
Були, чи є, чи все здалось.
Я день за днем біжу до квітня,
Неначе там все жду чогось.
Цілую дощ - дарунок неба,
Кудись приблуда-пес спішить...
Вдихаю світ... Чого ще треба
Моїй розхристаній душі ?
Олена Жежук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655009
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Де далечінь, глибока й неозора,
Стрічається з житами у полях,
Де золотим пером малює зорі
Казкова ніч, то все моя земля.
Від полонин під хмарами в Карпатах
І до глибин чарівної Десни,
Моя Вкраїно, рідна і багата,
Люблю тебе, як теплий день весни.
Росою, потом, кровію полита
Цвіла й горіла за життя не раз.
Моя Вкраїно, ти моя молитво,
Знов захистить тебе прийшла пора.
Коли ж простеле доля дві стежини:
В бою упасти чи продати честь -
Згадаю, як діди тобі служили,
Бо ж і в мені козацька кров тече.
19.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655025
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
...Певно, то був вихідний, найшвидше субота. У мої тодішні «за тридцять» я була «класичною совою», але того дня добровільно прокинулася і встала разом із сонцем, що вже скидалося на невеличке чудо.
Було літо, саме його середохрестя, липень був. Особливо гарним – тихим, теплим і лагідним – видався ранок того дня.
Десь о шостій, чи о пів на сьому ми з Бардом, другом і товаришем вірним, вишли з дому і направили стопи свої до лісового озера, яке могло бути б вишуканою перлиною і окрасою живописною даної місцини, та й було таким, поки його не індустріалізували: спочатку із дна озера намивали пісок для будівництва житломасивів столиці, перетворивши його на глибоку безодню, тоді у лісі, поруч озера, розмістили ще одне із міських кладовищ (зараз воно розрослося і проковтнуло в себе величезну площу), а на протилежному березі набудували усіляких сірих-бетонних-монстріально-великих об`єктів, серед них і банкнотно-монетне виробництво – там друкують українські наші гроші.
Але озеро те все-одно красиве, особливо ж, якщо стати спиною до цвинтаря і відвернути зір від промислових сіро-байдужих монстро-будівель, та й дивитися праворуч, у його, озера, далечінь – відкривається прекрасна живописна перспектива: сосновий ліс на правому високому стрімко-обривистому підково-вигнутому березі, звучить піднесено-округло, об`ємно-поло, м`яко, тепло і глибоко, як орган червонно-золото-струнко-трубий, що сягає блакитного склепіння покинутого у видолинку готичного храму природи; а на пологому озерному лівобережжі – аж до горизонту – відкрита лука, наче вишукано зібгана оксамитово-бархатна скатерка, з усіма відливами, тонами-півтонами і сутінками зеленого…
В озері заборонили купатися і ловити рибу, але мешканці довколишніх житломасивів – столичних «спалень», на ті заборони не зважають: влітку на лісовому березі озера людно, занадто людно. Але в таку рань, подумала я, навіть вихідного дня біля озера можна буде ще вільно пройтися і вдихнути поетичної лісової тиші, зітканої із пташиного переспіву, шелесту вітерців і шепотів води у очеретах. «Дикі» міські туристи ще спатимуть у наметах біля обвуглено-чорних плям вичахлих нічних кострів. Одне слово, ми з Бардом пішли до Лісового (так його називають) озера, щоб крадькома, поки людська метушня дрімає, причаститися красотою і романтикою. Діти мої відпочивали в селі у мами, то ми були удвох самі.
Над озером, коли ми до нього прийшли, віяв, танучи і зникаючи на очах, півпрозорий маркізетовий серпанок. Краєм зору я все-таки зауважила, що на березі геть таки зовсім безлюдно – нікого і ніде, як ніби ми опинилися у найближчому із сусідніх, паралельному до нашого, вимірі, де все цілковито так само, тільки трішечки щось, якась незначна деталь, спричиняє невловиму різницю… Навіть рибалок у численних бухточках, на кривих, грубо збитих дощаних помостах, що видаються з очеретів у відкриту воду – і жодного будь-де нема. От і добре, зраділа я, тихо і ні душі кругом, тільки ліс, озеро, і ми з Бардом удвох…
Варто зауважити, що Бард не любив озер і інших водойм – боявся купатися: якою була б спека – він нізащо у воду не заходив. Може тому, що шерсть на ньому була надзвичайно густою і довгою, як і у всіх коллі, а намокнувши, певно, важко тягнула його на дно: Бард мав вогнисто-руду масть, із мідним на сонці відливом, класичного білого коміра і пишне біле ж таки жабо, а ще, як і належить красеневі його породи, рівненькі білі «шкарпетки» на всіх чотирьох ногах. Дуже гарний був і розумний.
Усе йшло добре, поки ми прямували з лісовою дорогою, роздивляючись і дослухаючи все навкруги (Бард, звісно, віддавав перевагу обнюхуванням, бо такими були собачі його манери і звички, методи, чи способи, сприйняття інформації), аж поки надумала я спуститися вниз до озера – скупатися. Барду така проста ідея одразу ж чомусь не сподобалася: він вважав би за краще того ранку зовсім не наближатися до води. Звідки я знала, що Бард не хоче йти до озера і мені не радить? Це дуже просто – він застряг на стежці вгорі і всім своїм виглядом виразно демонстрував, що терпеливо там чекає на мене, і пора мені повертатися, щоб ми продовжили нашу комфортну подорож лісовою дорогою…
От з`явилася враз у всій його поставі тривога, ніби зненацька натягнули струну, і тривога та виходила з озера, до якого він сам не хотів наближатися і намагався застерегти мене (звісно, чітко це я розумію тепер, багато років пост-фактум… тоді ж – розуміла, але якось лише по дотичній, не фокусуючи на тому уваги), а ще була в його позі німа пропозиція, мовчазне запрошення обійти щось таке, що мало б і мене насторожувати, але чого я не помічала. Я прочитала в його поведінці навіть уперту незгоду, але пояснила те можливою Бардовою підозрою, що я збираюся його купати – траплялося інколи, що у спеку заносила його в воду і поки він випливав – охолоджувався трохи… о, як він цього не любив, як він сердито і пристрасно-довго витрясав із шерсті до останньої краплі усю воду, показово качався в піску, щоб «назад замурзатися», а ще чим швидше стати сухим, витирав об гарячий пісок інтелігентно видовжене своє обличчя, навіть і вуха – вівся так, ніби оса його вжалила… Дорікав тим, тиснув на совість – он, що ти наробила, підступна… не сприймав того насильства, зради – за турботу і співчуття, «… бо така жара, а він париться у своїй шубі, а всі інші собаки онде купаються…»
…йди сюди, - покликала, але Бард з місця не зрушив, тільки підігнув трохи і одразу ж випрямив ноги передні, вийшло так, як чинить, завередувавши, дитина – «не піду!», і притопне з упертості ніжкою. Слідом за цим Бард повернув демонстративно голову у сторону лісу і виразно вказав носом напрямок, куди нам слід іти.
Я зняла літню кофтину і шорти, кинула на траву у кількох метрах від озера, Бард збіг донизу і взявся мене сварити: він пильно дивився в очі і щось пояснював голосом, гавкав, але інтонації свідчили про тривогу, дорікали, що я така неслухняна і навіть вперта, а ще – не розумна наразі… «І чого він так розійшовся», подумала і рушила до води… Бард обігнав, став мені поперек дороги і ще голосніше й дрібніше, гарячкуючи, намагався щось розтлумачити. «Він не пускає мене у воду, – подумала, – дивно, раніше такого ніколи у нас не траплялося…»
Хотіла його обійти – не вийшло, Бард перехопив мою спробу і ще надійніше загородив собою підступ до озера, а сам уже перейшов на крик з «істеричними» нотками…
«Та що це з тобою, – спитала, - одійди…» – не відійшов, а коли я повільно пішла на нього – не відступив, а поточився назад, поки й зайшов задніми лапами в озеро… «..от зараз він дремене, бо води ж не любить...» – та виходило так, що Бард зовсім не зауважив, що частково був уже в озері – він дивився промовисто і невідривно мені просто в очі і «панічно істерикував» – буквально кричав криком…
Я повернулася і відійшла до одежі, кинутої на траву, і наказала йому йти до мене (ми розмовляли з Бардом, як із людиною, бо він усе розумів, але команди також знав, і виконував, хоч і сприймав їх за особисту образу). «Фу голос!» – суворо наказала я і Бард, запустивши наостанок ще одну протяжну трель скарги і відчаю, умовк. – «До мене!», – вимогливо і Бард підійшов, став поруч, як і належало вихованому собаці за таких офіційних обставин. «Стережи!» – вказала я на свою одежину, що благенькою купкою згорнулася на траві. Бард сів поруч з одежею, обравши потрібну позу уважного і відповідального сторожа.
Отак, знайшовши йому роботу, сама знову одправилася до води.
Якщо сказати, що озеро того ранку було – як дзеркало, то вийде досить часто вживане порівняння, але озеро справді було – як дзеркало: жодна брижка, щоб хоч найменша рисочка не порушувала абсолютної безтурботності його відкритого спокою. Ні до, ні після того випадку не довелося більше мені споглядати такої тиші, такого повного спокою і срібно-дзеркальної незайманої чистоти на поверхні водойми… «Гарно…», - подумала я і обережно, повільно і тихо занурилася у воду, увійшла в те дзеркало, наче у ньому розтала…
Є дві особливості у моїх взаєминах із водоймами: перша – я завжди відчуваю, коли перетинаю умовну лінію, за якою глибина стає більшою за мій зріст, тобто, де вода покриє голову, якщо я стану на дно; і друга особливість – пливти від берега я можу довго і далеко, хоч і кілометр, хоч і до віддаленого добряче протилежного берега – але я не можу повертатися назад, туди, звідки почала пливти – відчалила, скажімо так. Не можу навіть оглядатися, бо як тільки оглянуся назад себе – почну потопати… у крайньому разі, почну сильно боятися – і води, і глибини, і нагальної смерті, і ще невідь чого… і боятися панічно, первісно, чи й пещерно – так, що серце битися перестає… тому я завжди плаваю не оддалік берега – є чітко відміряна якимось ехолотом-чуттям відстань, вона складає, як правило, метрів зо десять від тієї умовної границі, з якої дна під ногами вже немає, тобто, відстань, яку, я впевнена, встигну подолати вплав на одному вдихові… це щось підсвідоме і боротися чи перевчити себе від таких «капризів» не вдається і до сих пір… хоча, і минулого літа я пропливала щоранку з кілометр туди-назад у іншому нашому – Священному, як умовно його називаємо, також місцевому озері, неодмінно тримаючись очима спасенного берега… Страх… ірраціональний підсвідомий та неподоланний страх… усе псує. Відбирає свободу, бо тримає на прив`язі з берегом – так чинить інстинкт, турбуючись виживанням свого носія… Певно, десь у попередніх життях було щось дистресове, пов`язане із водою… а може і в цьому житті також – у дитинстві, скажімо. Коротко зауважу, що одного разу ця над-обережність і розрахунок на ривок з останнім вдихом у легенях порятувала усе-таки мені життя, але то інша – «морська» – історія, і згадую її мимоходом тут, щоб сказати – інстинкт знає, що робить, важливо, щоб інстинкт самозбереження не виходив за межі, тобто, покладеної йому Богом міри, не диктував у тих сферах, де передбачено жити і діяти в людині морально-етичним «феям Світла».
Отже, я повільно всочилася, інкрустувалася у ранкове озерне дзеркало і ніби у ньому розтала. Вода прийняла мене, як рідну – лагідно, тепло, комфортно, затишно обгорнула… наче в пелюшку баєву вповила. Руки повільно і плавно вперед і півколом назад себе, ноги – повільно, плавно, з руками у спільному ритмі – жабкою… Гарно пливлося… так, наче уже у вічності, і не у воді, а в самому ефірі… тиша, спокій, затишок, ніжність і лагідність… Звуки зникли – не чула навіть плюскоту, що вчиняла своїми рухами – тиша… глибока бездонна тиша і спокій – повний, безтурботний неторканий спокій… і ніяких думок – нічого, тільки тиша і спокій, розмірений плавний ритм і безтурботне лагідне задоволення… Таке враження, що я заснула на плаву, чи впала у стан спонтанної медитації… Не відчула небезпечної глибини – ехолот внутрішній заблокувався і не подав сигналу, і я пливла собі і пливла, певно так би пливла й роками…
Врешті, у якийсь момент зауважила мимоходом, розніжено і ліниво, що протилежний беріг дивно наблизився, навіть не так, не те, щоб наблизився, але таким я його усе-таки не бачила раніше – виразнішим, детальнішим став… більшим… вищим над водою… контрастнішим… придивившись, зрозуміла, що далеко я від свого берега відпливла, дуже далеко… І в цю мить включилися звуки, плескіт води і, наче з туману густого, чи з іншого світу – уже не крик, а вереск мого собаки, здалеку, з-поза невидимої межі…
Мусила оглянутися, хоч і знала, що буде за тим… Оглянулася – метрів зо сто, чи й півтораста води відділяли мене од земної тверді – світ гойднувся увесь і перевернувся… Лівою рукою різко в сторону – щоб загребти, розвернутися і пливти назад: «Спокійно, спокійно, – вмовляла себе, – це не далеко, ти не втомилася – якщо спокійно, то допливеш…» Бард же мій відкинув геть усі накази, залишив свій пост біля одежі, яку йому доручено було охороняти, з лементом і відвертим у ньому, лементі, одчаєм носився туди-сюди берегом… він усе розумів, він усе ЗНАВ наперед… он чого не пускав мене до води…
Ще навіть не встиг охопити знайомий панічний страх із перебоями серцебиття, як сталося інше: в момент спроби розвернути себе до берега, в одну мить усі мої м`язи, мов за чиєюсь командою ззовні, заклякли і зкам`яніли. Усі рухи спинилися – я спробувала раз-удруге звести-розвести руками, ворухнути ногами – однозначно ні… таке склалося відчуття, як його передати… так, наче ти підійдеш до бетонної будівлі чи монументу багатотонного якого і спробуєш зсунути те з місця власним зусиллям, і от цей дотик взаємний, і спроба, і спротив громади бетонної у відповідь на твій чин – однозначно і одразу ж розумієш: неможливо, і все… додаткові спроби зайві і не потрібні… Отже, з цієї миті я вже не пливла, тонула… Ось уже мала починати тонути… чи й уже почала. Більше ніяких спроб – лежала у воді безшелесно. Безпорадна, як лялечка.
Уява швидко ковзнула і показала всю картину в цілому – і надводну, й підводну водночас. Я бачила себе ніби збоку, не те, щоб з якогось боку, а – відсторонено, так, наче з якоїсь відстані… трохи згори… і в той же час – із середини – тобто, як глядач (спостерігач) і як актор на сцені у якійсь дії спектаклю – водночас… і всю «сцену» із усіма деталями і подробицями – і розуміння всього, що відбувається, і чим завершиться… Те, що я зараз втоплюся – було фактом, «глянула», чи окинула швидко увагою тіло – ясно, ще висить у воді, але мить минає… вода повільно повзе витягнутою догори шиєю до підборіддя – отже, я занурююся, це зрозуміло… страху не було, бо не встиг ще прийти – страх… Прийшло інше: відраза… глибока відраза і огида навіть, бо уява показала дно, на яке я вже опускаюся і скоро там буду лежати… глибина – густа, глуха, непроглядна, каламутна і бездонна – згадалося, що з озера намивали пісок для «подушки» під житломасиви… отже, глибина бездонна, а внизу – бруд і мул на дні… якісь сороканіжки водяні – багато їх назбігалося, копошаться… рибки – маленькі і цікаві – зблискують тусклими іскрами, креслять гострі поривчасті лінії – роздивляються… слизькі, напівзогнилі водорості – як павутиння, гойдаються, скоро дотягнуться і обплутають всю мене …
Одночасно відчула, як вода вже минула підборіддя і рота – до того, щоб затопити ніздрі, залишалася доля миті, але вона, доля та, що залишалася ще мені наостанок, линула неймовірно повільно, так повільно, що я прислухалася і відчувала, як лоскоче вода, підіймаючись до моїх ніздрів, шкіру над верхньою губою….
«…о, Господи!...» - встигла подумати, спостерігаючи за лоскітливим рухом води на останній її дистанції до дихального мого пристрою, і , водночас, споглядаючи те замулене, слизьке, хитливе, невідворотне озерне дно і себе, мертву, на ньому…
«…о, Господи…» - встигла подумати я і була почута Тим, до кого «схлипнула» у останню мить і сталося чудо: м`язи мої розсудомилися – з усіх можливих сил вдарила широко руками по воді, відштовхнулася ногами – попливла… тільки спокійно, тільки спокійно – Господь зі мною… і беріг, погойдуючись вдалині, почав поволеньки наближатися. Не пливла, а рвала воду з усіх сил – рятувалася... Бард мій, узрівши, що розвернулася (отямилася?..) і пливу до берега – кинувся в озеро і рвонув до мене, теж з усіх його собачих сил: забув геть зовсім про відразу свою до води і купань усіляких, про важку свою шерсть, що у воді, либонь, тягне його на дно. Летів рятувати людину. Таку безтолкову, неслухняну і вперту людину свою…
«Зараз Бард мене втопить…» – подумала, бо собаки, які підпливають до людей, як правило, починають радіти зустрічі і обіймати своїх господарів, розбовтуючи воду і хапаючи передніми лапами людину за шию-голову, такі у них радісні собачі реакції… а я й без того трималася на поверхні досить непевно… зупинити Барда ніяк не випадало – я не могла йому нічого гукнути – треба було б зупинитися задля такого, отже, збитися з ритму, а цього робити було не слід. Хай уже буде все, як Бог дасть…
Дистанція між мною і Бардом скорочувалася, ми пливли з обох сторін приблизно з однаковою швидкістю і було видно вже, де ми маємо «зійтися» – як для мене, то надто трагічно далеко від берега… я приготувалася пірнути під воду, поки перший згубний порив радості Бардової від нашої зустрічі на глибині трохи пригасне. Прикинула також, що буду робити, якщо він почне йти на дно – ніколи ж не плавав, а тут – уперше і вже метрів з пів ста від берега… спробую захопити його за поперек (у коллі тіла тонкі і видовжені, коллі не крупні і не важкі собаки – дорослий самець, за нормативами, важить не більше 25 кілограмів, то буйна і пишна шерсть додає цим красивим собачим аристократам «величності») – спробую ухопити його за поперек – планувала спішно собі, не покину його у озері, якщо що… який же неслухняний пес – і чого тобі на березі не всиділося…
Ми з Бардом стали як дві намистини, нанизані на спільну нитку з протилежних кінців, і намистини ці спішно зближалися… ніби кожен енергійно намотував свого кінця тієї невидимої нитки, притягуючись взаємно… ми вчепилися одне в одного поглядами, пильними, зосередженими, напруженими, як тоненькі і міцні сталеві струни, але не переляканими, а надійно тривкими – певно, у тій мізансцені ми були надзвичайно схожими, фактично однаковими, ідентичними.
Дистанція між нами скоротилася десь до метра і я приготувалася до розлапистої Бардової радості – вдихнула більше повітря, щоб встигнути зіслизнути під воду від його пагубних на той момент обіймів… Але Бард мій – а ще кажуть, що тварини, і собаки у їхньому числі, не думають, не мають розуму – яка самовпевненість і егоцентризм людський, нічим не потверджений і не виправданий! яка самозакоханість і примітивний егоїзм! -
то Бард мій, підпливши близько, змінив назустрічний курс, звернув праворуч (щодо мене праворуч) і взявся обпливати мене півколом – справа наліво, мимо мене, а тоді поза мною доокруж… Любий, добрий, розумний і вірний Друже мій… я одразу ж зрозуміла його намір, смисл його дій і замисел… і відчула тільки одне – глибоку вдячність…
Бард обійшов мене півколом і, як вогненно-сонячний острівець надії, виник поруч – акурат під ліву руку мені підплив. Я вхопилася п»ятірнею за його довгу, як грива, шерсть на шиї (за холку), продовжуючи гребти правою рукою воду – і відчула, як Бася мій, ніби торпеда, мчить до берега, підтримуючи таким способом мене і допомагаючи вибратися з біди, яка чигала на мене того прекрасного літнього ранку в озері.
Одразу ж оцінила, що Бард плаває вправніше, спритніше і багато швидше за мене, він мене рятував, просто витягував з води на собі, але і я чесно трудилася. Підгрібала кінцівками, пливла з ним, за ним, при ньому – не повисла важкою ганчіркою, зрозумівши, що порятована… Не виключаю, що Бард, коли ще плив мені назустріч, також вболівав, що я, при нашому зближенні, можу накинутися на нього з обіймами невчасними, учепитися панічно, як те роблять усі потопаючі, коли до них приходить порятунок, і потопити нас обох… тому і почав обходити мене з безпечної відстані, такої, на якій я не змогла б дотягнутися до нього рукою, чи руками… передбачливі ми з ним виявилися – однаково передбачливі…
Коли ми вибралися на беріг і я, потроху взатоки, дійшла до своєї одежі і впала поруч на траву, Бард однаково пристрасно взявся одразу за дві роботи: буйно витрясати із себе противну йому воду і, відкинувши всі інтелігентські застороги, сварити мене на всі доступні йому лади. Він – кричав на мене, він мене всіляко відчитував, шпетив, як ніколи й нікого до того. І звучало це приблизно так: «…чи я не казав тобі – не лізь туди! Чого ти туди полізла?! Ти не бачила, що там на тебе чекає? Я ж тобі казав – не лізь у воду! Ти хоч знаєш, що мало не втопилася? Ти хоч знаєш тепер уже про це?! Ну як можна бути такою бездарною, такою впертою, глупою врешті! Ну чого ти полізла у воду, коли я казав тобі не лізти у воду сьогодні! Хіба послухає коли! Мало не втопилася…»
Бард не міг заспокоїтися: «…ще й команди свої роздає – сидіти! Мовчати! Охороняти! – теж мені, командирша! А сама плаває, як сокира без держална, ще й у воду лізе, коли їй кажуть – не йди…» Я лежала ницьма на траві, вислуховувала усе те (у самих інтонація, звісно) і затишно сама собі посміхалася… «От розійшовся, теж мені – мама знайшлася… ні, тато знайшовся – свариться…»
Але самих відчитувань Бардові здалося не досить і він почав підбігати до мене і штовхати з розгону носом в боки. Певно, йому дуже хотілося і прикуснути мене потроху, не сильно, але щоб знала, та інтелігентність істинна, вроджена, внутрішня усе-таки не дозволяла… Далі він узявся, підбігаючи, штовхати мене в спину передніми лапами – не сильно, не боляче – але повчально… Бася хотів мене покарати, додати до неупинних висварювань ще й фізичного впливу.
Врешті, почав охрипати трохи, відкашлюватися, і знов сварити… я ворухнулася – Бард ще вище здійняв голос – а… ворушишся, що? жива?!
«Бася, хватить – примирливо попросила я, – більше не буду…»
«Не буде вона! Знаю я ціну твоїм «не буду» – будеш… не вмієш плавати – чого лізти на глибину, спитав би хто!..»
«Бася, голос зірвеш…» – посміхнулася я йому. «Голос зірвеш – уже зірвав через тебе… у воду прийшлося самому йти… витягати тебе, негідницю отаку, треба було не рятувати – ото втопилась би – тоді б і знала, сміється вона тут іще… плакати б мала…»
Я підвелася і сіла, жестом запросила його сідати поруч, він охоче прийняв запрошення і я його обняла – обняла його обома руками, пригорнула міцно до себе і сама до нього пригорнулася: «…спасибі, Бася…» –«…на здоров»я...» – хотів відказати сердито, але вже не сердився, вже радів, що жива і що обіймається, лащиться, негідниця неслухняна така… була б утопилася, не додивись за нею…»
Невдовзі, оговтавшись остаточно, ми з Бардом пішли додому. На березі за увесь цей час так жодної людини і не показалося. «Дивно все таки…» – подумала я. Але пригоди тієї сонячної суботи на тому не скінчилися, подія на озері – була лише прелюдією подальших непоясненних і відверто містичних подій.
«Господь ніколи не запізнюється» – так казала мені колись мама моя.
ПІСЛЯ ОЗЕРА
Ще я тільки повертала ключем у замковій щілині домашніх дверей, а телефон (стаціонарний, про мобільні ще ми тоді й не чули) – уже надривався різкими вимогами… Встигла, увійшовши, зняти слухавку: незнайомий жіночий голос уточнив моє ім`я… так – це я, відповіла. «Подзвоніть Іриній мамі», – сказала жінка. Це викликало питання: хто вона, звідки знає мій номер і що це в неї за дивна потреба – щоб я комусь зателефонувала, та й рано ще було турбувати людей у вихідні… «А чому Ірина мама сама не хоче мені телефонувати, – спитала. – Ви подзвоніть, Ірина мама вам усе пояснить… – А ви хто? – …подружка Іриної мами… вона попросила мене вам подзвонити… вона вам усе пояснити – подзвоніть…»
Ірина мама відповіла одразу, видно, що була біля телефону і з нетерпінням чекала на мій дзвінок: «Це вже ти, – уточнила, не дослухавши навіть вітань і вибачень, що турбую зранку і що мені вказано подзвонити. – Я… а хто ж…»
«Я дзвоню тобі сьогодні увесь ранок… – повідомила Ірина мама, – ти була вдома, чи де ти була?» – «…ми з Бардом раненько пішли до озера… щойно вернулися…» – «Що сталось на озері?..» – спитала, ніби зойкнувши, Ірина мама. – «А… звідки ви знаєте…» – «Що там було?» – домагалася стурбована не на жарт знайома жінка… – «Ну… я мало не втопилася…» – «…так і знала!.. знала, що з тобою щось не те…»
Я була ошелешена цією розмовою – ну звідки будь-хто міг знати, що сталося щойно на озері, тим паче, що Ірина мама живе і зараз розмовляє зі мною із протилежного кінця міста…
«…я прокинулася сьогодні ще до схід сонця, – повідомила Ірина мама, – і одразу ж подумала про тебе… Заснути більше не могла, бо весь час свердлила думка, що треба тобі зателефонувати, але ж було ще надто рано… Ледь дотерпіла до половини на восьму і подзвонила… ти відповіла…» – «…я не могла відповісти – ми вийшли з дому о пів на сьому і в половині на восьму вже… купалися в озері…» – спробувала уточнити я. «Та дослухай, – попросила Ірина мама і більше я їй не заважала. – Я подзвонила, ти відповіла, ну, голосом твоїм відповіли… але голосом сердитим і невдоволеним – все одно – твоїм, я ж знаю твій голос… я одразу ж почала вибачатися, що дзвоню так рано і у вихідний, що, певно, ти спиш, а я тебе розбудила, але чогось з самого світанку прокинулася і тільки про тебе й думаю, і от дзвоню… як ти, як у тебе справи, чи все добре, спитала… ти не відповідала – мовчала і я ще більше розгубилася. – Валю, це ти? – спитала, – на що почула: – Ні, це не Валя… – …а хто? – …я тут живу… – …а де Валя… – …Валя ВЖЕ зовсім у іншому місці… не дзвоніть сюди більше… – я подумала-подумала і знов набрала твій номер, бо відбувалося щось неймовірне – із твоєї квартири, із твого телефону, твоїм голосом відповідає якась сердита жінка, каже, що вона там живе, а ти вже у якомусь іншому місці і щоб більше тобі не дзвонити… – Покличте Валю, – вимогливо попросила я, коли трубку зняли, у відповідь – мовчанка… – де Валя? – …у зовсім іншому місці… – …а ви хто і що робите у її квартирі? – …я тут живу… – …а Валя де живе? – …у зовсім іншому місці… – вона що ж, квартиру обміняла чи продала?.. – …обміняла… – …давно?.. – …щойно… – але ми позавчора бачилися, вона не збиралася міняти квартиру – мовчанка у відповідь – …то хто ви… – мовчанка… – де Валя?.. – …у зовсім іншому місці…» – Ірина мама, до краю стурбована, телефонувала ще кілька разів, але розмова щоразу була такою самою… тоді вона й попросила свою подружку зателефонувати мені, може тій вдасться домогтися більшого – і вдалося… я якраз прийшла з озера і відповіла – я відповіла... справжня я… сама відповіла… а не тільки «хтось» моїм голосом із моєї квартири – хтось…
Що це було і що мало означати – ми з Іриною мамою так і не з`ясували, роздумуючи між собою… але вона без сумніву повірила, що грубо і неввічливо (хоч і моїм голосом) з нею говорила не я… решта ж події – обом нам зосталася не зрозумілою, нічим не поясненою.
… у вересні того ж року Ірина мама, допомагаючи братові її на городі – картоплю копали – поранила в землі ногу… так, незначна подряпина, але в результаті – 16 операцій пережила, мало не вмерла від зараження якогось… чи має, чи ні та біда, що з нею сталася, стосунок до того ранку, коли вона боролася з якимись невідомими і невидимими, думаю, надто спритними підселенцями у квартирі моїй, коли я потопала в озері, і «підселенці» ті знали, що я на той час уже маю бути «у зовсім іншому місці» – у якому ж зовсім іншому – чи не на дні озера, часом?..
І що знав і бачив Бард, коли не пускав мене у те озеро?.. Саме собою озеро тут ні до чого, воно «не винне» – і до сих пір купаються в ньому люди, не зважаючи на санітарні заборони і близьке сусідство великого міського кладовища.
Не беруся пояснювати, що все це означає і як подібне могло статися, при тому, що учасником даної події була не тільки я, вразлива, може, занадто, чи фантазерка отака, чи й «містичка» невиліковна, а й зовсім не схильна до фантазувань і вигадувань усіляких – реальна і конкретна Ірина мама… окрім як хіба одного: дуже мало знаємо ми про світ, у якому живемо…
…але найголовніше, що ЗНАЮ я: «Господь ніколи не запізнюється» і «…у Господа завжди найкращі плани щодо кожного з нас…» – і слава Богу.
P.S. По кількох роках після всіх цих подій ми з Іриною мамою випадково зустрілися в місті. Поговорили, як і годиться, про погоду-справи-здоров`я, а тоді я візьми та й спитай, чи пам`ятає вона ту дивну і непоясненну історію, як дзвонила мені раненько, як їй відповідав хтось чужий, але моїм голосом, як наполягав, що він (голос, жіночий, отже – вона) живе вже у моїй квартирі, а я – у зовсім іншому місці, на дні озера, тобто… Ірина мама вислухала те все і подивилася мені в очі чесно, відкрито і вкрай подивовано: «Валю, звідти ти все це взяла, я нічого подібного не пам`ятаю… та нічого такого ніколи і не було…» – …упс… – сказала я собі і, щоб не морочити жінці зайве голову, погодилася і швиденько змінила тему розмови, а за тим і, розпрощавшись, пішла геть…
Он як воно, виявляється, виходить… Ірина мама абсолютно забула… Може в тому і секрет з вірою-не-вірою в чудеса, може, чудеса трапляються з усіма, але всі їх отак безслідно забувають… ніби стирають з пам`яті, видаляють, наче якийсь непотрібний-невдалий фрагмент, епізод… текст… а я ні – не забуваю…
…чи може й справді Ірина мама не має до того стосунку, і я говорила по телефону не з нею, а тільки із її голосом… і тільки з голосом подружки Іриної мами?..
27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654966
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Летять роки все дужче вдалеч,
Біжать, біжать, як поїзди.
Неначе в морі пароплави,
Пливуть кудись в чужі світи.
Там сніг чи дощик накрапає?
У царстві мороку й тіней...
Куди та стежечка ступає,
Ніхто не скаже нам про те.
Та що по тому любий брате,
Лишив ти в цьому світі слід.
Насіяв друже рути - м’яти,
Твої вірші, як малахіт.
У серце падають, як квіти,
Як мед солодкий з стільника.
Як у короні самоцвіти,
Весняна з повені ріка.
Дай Боже довго ще літати
Тобі, поете, у рядках.
Продовжуй свято дарувати,
Допоки ще тверда рука.
Улий нам ще води з криниці,
Хай голос твій звучить живий.
Лягає в строфи білолиці…
Роси ранкової налий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655017
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Намалювала дивне поле,
Ромашками причепурила.
В букет збираю… Моя доле,
Стомилися мої вітрила.
Ще намалюю ясні зорі,
Як пломеніють на стежинку.
Здавалось, шляхом неозорим
Для щастя випрошу хвилинку.
І ясени я намалюю,
Що край дороги в ряд стояли.
Так часто згадую, сумую,
А люди їх чомусь зрубали.
Я намалюю наші клени.
Оселю прикрашали в свято.
І розцвітало все зеленим…
Я намалюю так багато!
І тихе плесо, ліс і трави,
А під вікном жоржини білі,
Далекий човник з переправи
І вишні в пригорщах доспілі.
Я домалюю ще тополю,
Що кронами до сонця квітла,
А в радості й хвилини болю
Була мені благанням світла!
Полотна розгорну малюнком,
Як здавна мами розстеляли.
Лляним на лузі візерунком
Білились сонцем і линяли.
Я намалюю світлу днину,
Блакитне небо над собою.
В дитинство спогадами лину...
І прикрашаю їх весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654773
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q1wqEOmgJdw[/youtube]
Вільний вітер гуляє у полі.
Припада до берізки грудьми.
Одинокий, така в нього доля.
Зна:буває таке й між людьми.
Ніжно гладить березові віти.
Чом же плаче берізка, не зна.
Може, теж сиротина в цім світі?
І до себе крильми пригорта.
А березовий сік - її сльози.
Краять душу безрідну, сумну.
Зупинити їх просто невзмозі:
Нескінченна ріка... не до сну.
Колискову співа серед ночі,
Годі плакать, ну досить, сестрице.
Закривай свої світлії очі.
Ти біленька, моя лебедице.
Бачиш, вже журавлі прилетіли,
Швидко весну розбудить їх крик.
Он, як хмарка, вгорі забілили...
(То не сльози були, гіркий сік...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654991
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Сіре небо, сіра доля, Сірих в ради вибирали,
сірі думи, сіра воля. та не тих, що треба взяли.
Срібний ранок, срібні роси, Ті ж багато обіцяли,
срібні трави і покоси. та собі усе забрали.
І всі пільги, і зарплати,
Їх не можна турбувати.
Збільшуть знову свої статки,
ось такі тепер порядки.
Про обіцянки забули, Живуть люди дуже бідно
ніби зовсім і не чули. і просвітку їм не видно.
Обіцянки були сірі, І важкі у них всі днини,
Нам на них нема надії. ніби сірі павутини.
Кажуть в нас тепер свобода,
тільки сіра в неї врода.
Сірі будні, сірі свята,
лиш фантазія багата.
Про минуле незабутнє, І війну, щоб зупинити,
про сучасне і майбутнє. і свободу відновити,
Щоб життя було цікаве, щоб права всі рівні мали,
срібно - біле не лукаве. за країну свою дбали.
Сіро - біле і сріблясте,
синє небо, сонце ясне.
Дуже хочуть усі люди,
щоби правда була всюди...
Щоб життя було не сіре,
а яскраве, синьо-біле.
Не боліли ноги й груди,
щоб щасливі були люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654961
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Я мрію про тихий садочок,
І мрію ту бавлю ще змалку,
Зелений, мов раю куточок,
Я там кавуватиму зранку.
Зайду, наче в казку чи диво,
Тоді, коли все зацвіте,
Вдихатиму пахощі зливи,
О, диво моє неземне !
Діждуся, дась Бог , урожаю,
На землю святу упаду,
Молитву найліпшу, що знаю,
У лоно її покладу !
В гості приїдуть онуки,
Я щедро вгощатиму їх :
" Ідіть, мої рідні, на руки,
Ви теж жили в мріях моїх !"
Гуляти підем по садочку,
Що золотом осені ллє :
" Дивіться,- це раю куточок,
Це щастя моє земне !"
Багато любові в цім диві,
Це пещена мрія в літах...
Як мало ж бо треба людині,
Щоб щастя світилось в очах !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654973
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
[color="#ee00ff"] [i]Собі, коханому, з почуттям гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
[i][b][color="#269454"]Березовим соком зустріла природа
Холодний той марець … Та істину п’є
Люба соковина – й травина, й порода,
Бо так повелося… Бо так воно є…
Одне відмирає, а інше приходить –
Такий у житті собі круговорот…
Як вигідно людям, так робить природа:
Вона не жаліє для нас тих щедрот!
Прикметним є те, щоб було все навзаєм:
Що взяв у природи – в стократ... доклади!
Не збіднюй природу і душу в тім плаї –
Примножуй багатства, росин не кради!
Березовим соком втішається людство –
Своє благоденство по крапелькам п’є,
Трапляється все ж серед нас і паскудство,
Коли один одному жить не дає…
Така парадигма розходиться з Богом –
У нього для кожного все про запас:
Любов і покара, осу́д й допомога…
Закмітьте ж, о люди, твердий цей пасьянс![/color][/color][/b]
27.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Як навесні воскресне Стир,
Підсніжники ударять в дзвони,
Вода заллє старий пустир,
Почнуть коти весняні гони.
То значить вже прийшла весна,
Хліба зелені прагнуть росту,
Знов закурличе вишина
І прийде час страсного посту.
А потім зацвітуть сади,
Хрущі обліплять вишні знову,
Трава покриє всі сліди,
А жайвір видасть світанкову.
Від вітру висохнуть поля,
В гнізді лелеченім - малята,
І в барвах зацвіте земля,
Тоді в душі настане свято…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654917
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Лебедину шаную любов,
В березневому смутку дібров,
Ще не в зелені сяють гаї,
Прикрашаючи лоно землі.
Ми удвох і «курли» в небесах,
Синьо - синьо співає роса,
Я до тебе вертаюся знов,
Лебедина, чарівна любов.
Ми зустріли з тобою весну,
І тепер нам удвох не до сну,
Березневі ридають гаї,
Ми єдині на цілій землі.
Нам не вперше солодка сльоза,
Не гримить ще весняна гроза.
Повертаються ластівки знов,
Квітне наша весняна любов.
Двох ми стрінули разом весну,
Солов’ї! Нам тепер не до сну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654916
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Сп'яніють в вишнях мої солов'ї,
В піснях мого весняного світанку,
Теплом від мої щедрої землі,
У моїх чистих росах спозаранку.
Покинуть вирій мої журавлі,
Вернуться в дім мого нового ранку,
Я босоніж пройдуся по землі,
Рясних дощів торкну на ріднім ґанку.
Я ними зрошу квіти у саду-
Твої, матусю, роки вип'ють роси,
Я через вічність знов до тебе йду-
Роки життя кладуть свої покоси.
Густі покоси радості й журби,
Вкладають трави чужини й розлуки,
Устами я торкаю сивини,
Лелію поцілунком твої руки.
Радію, що співають солов'ї,
Із вирію вернулася лелека,
З тобою,мамо, йду по тій землі,
Моїй землі, де повернУсь здалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654893
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Як добре і радісно, й мило
Писалося дома мені,
І душу ніщо не гнітило,
Була я в своїй царині.
І звідки лилися ті строки
Доладні, красиві, стрункі ?
А тут хвилі довгі, як роки
І вірші виходять сумні...
Як пташка, що в клітці закрита
Що має і їсти, і пить....
Із толку, з життя свого збита...
Співати?.. Тут хочеться вить !
Хіба ж тобі сонце сміється,
Чи моря читаєш красу ?
Не плачеш, не дишеш, здається,
Немає для цього часу !
Виходить і мило , і світло
Про все, що- твоє і близьке.
В чужого воно не розквітло.
Бо надто далеке й слизьке .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654849
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
В очах моїх згубилися тумани-
Тумани, що лягли між нас обох,
Ятрять в душі гіркі твої обмани-
Обмани, які бачить тільки Бог.
Чом розтоптав, скажи, любов між нами?
Чом роз'єднав лиш зведені мости?
Нашу любов леліяла роками,
Тепер розлуку мушу я нести.
В очах моїх зосталися тумани-
Тумани, що так хилять до зими,
Та я загою ті болючі рани
І почуття розквітнуть у весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654846
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]
Буває так: все рухне і не склеїш,
І полетить до біса шкереберть!..
Не допоможуть ні казкові феї,
Ні клопотів нестримна круговерть.
І, мов на зло, ти вкотре вийдеш боса,
Коли розсипле доля бите скло…
Та, попри все, іди, не вішай носа,
Прояснюй затуманене чоло.
Нехай пресують будні, наче степлер,
І щупальцями штрикають до дір…
Лиш був би поряд кіт, м’який і теплий,
Гаряча кава, ручка і папір…
І вранішнього сонця теплий жмуток
У во́гкому квадратику вікна,
І кольору небесних незабудок
Надихана вітрами пелена…
Й до болю рідний голос в телефоні,
І трішечки здивоване «Привіт…»
В ту мить, коли до теплої долоні
Клубком ворсистим треться сонний кіт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Чому стільки болю на святій цій землі,
Який так пронизує серце стрілою?
І не всі замолити ці можем гріхи,
І не завжди їх в змозі змити сльозою.
Ми не знаєм, на жаль, і не знає ніхто,
Який же насправді той рай потойбічний.
Тому праведно жить треба тут, на землі,
Щоб тяжкий цей тягар не нести у вічність.
Будьте чуйнішими й добрішими люди!
Хай добро переможе і заздрість і зло.
Нужденному дайте якусь копійчину,
Не лишайтесь байдужі до долі його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654777
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
УКРАЇНСЬКА МОВА
Полтавчани, сіверці, кияни.
Ви найперші вкраїнці з правіку.
Що сьогодні зробилося з вами,
Рідна мова від чого каліка?
Запорожці, браславці, подільці
Схаменіться, що сталося з вами?
Ви ж таки як-не-як українці,
А чогось заблукали словами.
Степ”яки, слобідчани, валашці.
В вас козацька кровиця нуртує.
Чом у вас, українські нащадки
Українського слова не вчуєш?
Закарпатці, гуцули і лемки
Ви й по-нині калічите слово
Галичани й волинці з усеньких
Зберегли недоторканість мови.
Відстояли й високо підняли
Її славну і горду величність.
З нею наша Вкраїнська держава
Піднімається вище і вище.
Українці від Десни до моря,
Від Карпат до Донбасу і Криму!
Назавжди попадете в неволю
Як козацькая мова загине.
1991
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654512
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
«Та я…Та вона…Та вони…»
« А я: від весни – до весни…»
…Проходили, мила, повз тебе
Поети – старі брехуни.
Василь Простопчук
Це я і повір, тільки ти,
Зі мною завжди до весни,
Світи моя, зоре, світи,
Не вір, що усі брехуни.
Поет - променистий кришталь,
Він мріє лишити сліди.
Ти поруч – зникає печаль,
Поети ж не завжди діди.
Їх треба зігріти теплом,
Щоб ручка не мерзла в руці.
Щоб поруч була за столом,
Щоб сліз не було на щоці.
І знай, ти для мене одна –
Кохання - мій подих весни,
Моя ти пісенна струна,
Поети - не всі брехуни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654595
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Світять зорі вечорові
І співають явори.
Очі карі, чорні брови,
Моє серце обняли.
Приспів:
Ой ви очі мої карі,
Мої пелюстки-вуста,
Не знімайте з мене чари,
Хай любов в мені зроста.
Щоб від щастя билось серце,
Щоб кохання через край,
Твої очі, як озерця,
Зазивали мене в рай.
Приспів.
Щоб кохання це пронести,
Крізь життя, через літа.
Щоб нам крила з нього сплести,
Щоби птахою літав.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654593
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Вийди зранку в чисте поле,
Світу шир вдихни, мов волю-
В полі світ широкий!..
Всім дається по потребі.
Хай подивиться у небо
Погляд ясноокий.
І почуєш Голос Неба
-Обери свою дорогу,
Нею йди сміливо.
А як прийде в тім потреба,
Я прийду на допомогу-
Станеш невразливим.
Хай ніщо тебе не спинить.
Хай твою прикриє спину
Доля легкокрила,
І кубло оте зміїне,
Те, що знищує країну,
Настроми на вила.
У пера твого на вістрі
Хай заклякнуть і зависнуть
Ниці духом гади.
Ти корупцію, поете,
Виявляй у нетрях НЕТу-
Ось моя порада.
І в "реалі". "Недо-вірші"
Хто на смерть країні пише-
Нищи без упину,
Щоби ворог відав клятий,
Знавіснілий і пихатий,
Це- ТВОЯ КРАЇНА.
Згине той, хто духом нижчий.
Рудиментами не знищить
Те, що ти засієш.
І нехай часи лихії,
Та поезії стихія-
Це- ТВОЯ СТИХІЯ.
Тим, у кого в серці морок,
Хто країні лютий ворог-
Перейди дорогу.
Як загадано- так буде.
Хай тобі всі чесні люди
Йдуть на допомогу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032407791
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654189
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Геранії згадалися мені,
Котрі п'янили запахом дитинство,
Їх викладала мама на вікні
У кольорах, немов рясне намисто.
А я торкалась ніжно пелюсток,
Котрі чарівно щось мені моргали,
Та й так кортіло вплести у вінок-
Лишень вдивлялась, щось мені казали.
Згадалась мама, усмішка її,
Така подібна до моїх гераній,
Тих, що сьогодні пестить на вікні-
На маминім вікні, промінчик ранній.
А я стою, закохана у світ,
Вдивляюсь в сиве мамине віконце,
Лиш спогади лишають тихий слід,
Про маму, про геранії, мов сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654586
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Геранії згадалися мені,
Котрі п'янили запахом дитинство,
Їх викладала мама на вікні
У кольорах, немов рясне намисто.
А я торкалась ніжно пелюсток,
Котрі чарівно щось мені моргали,
Та й так кортіло вплести у вінок-
Лишень вдивлялась, щось мені казали.
Згадалась мама, усмішка її,
Така подібна до моїх гераній,
Тих, що сьогодні пестить на вікні-
На маминім вікні, промінчик ранній.
А я стою, закохана у світ,
Вдивляюсь в сиве мамине віконце,
Лиш спогади лишають тихий слід,
Про маму, про геранії, мов сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654586
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Віншує сонце землю весняну
Легким теплом і рястом буйнолистим.
Ось перший грім повітря сколихнув,
Підковою веселка ген повисла.
Хмаринкою димляться комарі –
То, кажуть люди, на ясну погоду,
Хоч піднебесся чисте угорі –
Все просто і непросто у природі.
І кумкання вечірнє у ставку
Весняних жаб – теж хор то особливий.
Картину загадкову отаку
Курликання доповнить журавлине,
Таке далеке й водночас близьке –
Із вирію птахи летять додому.
І відчуття в душі таке легке:
Як добре, що для них нема кордонів.
28.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654513
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Коли весна одягне в листя віти,
І забуя конвалій ніжних квіт,
Полине аромат незримий звідти,
Замішаний вином з черемхи віт.
Озветься ліс тоді пташиним співом,
Що відчайдушно рай цей прославля,
Мов стоголосий хор і справа, й зліва,
І перші промені в ліс сонце посила.
Така гармонія і буйності, і звуків –
Неперевершений то ступінь є краси.
Його доповнює далекий дятла стукіт
І срібло в павутинні від роси.
27.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654507
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Кудись летять, спішать, несуть,
мов коні нестриножені,
з хаосу вихопивши суть,
думки твої стривожені.
Від них хміліє голова...
Потічками незримими
в рядки вливаються слова,
заквітчуючись римами.
Один у лабіринти йде,
в злоби тенета, ницості,
а хтось до сяйва сонць веде
по Аріадни ниточці,
торкнувшись емоційних струн,
візьме в полон ліричності,
занурить у магічність рун,
в глибинну мудрість вічності.
Якщо у віршах – каламуть,
то доля в них печальная,
а хтось освітить людям путь
кометою осяйною...
Поете! Легкості не жди,
коли нещастя – річкою,
але будь світочем завжди.
Будь променем! Будь свічкою!
25.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654469
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZFb7rMkmKsg
[/youtube]
[
Зморився день. Іде на відпочинок.
Останні промені торкнулися вікна.
І попливли вогнем серед хмаринок.
Недовго це тривало - мить, і вже пітьма.
А вечір сивочубий ліг на плечі.
І смуток випитий душею аж до дна.
Лише думки так мріють все про втечу
Туди, де квітами вже дихає весна.
Он за вікном ще сад відпочиває.
Злітають з вишень білі-білі пелюстки.
Та це зима щось знову затіває...
І я міцніше все тримаюся руки
В надії врятуватись в цю погоду.
А темна ніч широкі крила розкрива,
Вона нас двох рятує від негоди.
Весною сніг холодний землю пелена..
Гарячий чай і теплі твої руки...
Зітруть з душі моєї хибну усю суть.
Серед зими почую весни звуки.
Прокинуться квітки від сну і зацвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652979
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Я знаю, буде боляче до сліз,
Та цей рубіж теж треба перейти,
Залікувати рани на душі,
Спаливши за собою всі мости.
Як швидко без жалю спливає час,
Вже наше літо зникло назавжди,
Життя лишилось сіре, без прикрас,
Ще бачу на піску твої сліди.
Такий звичайний для життя сюжет,
Сліди твої мені не зберегти,
Напише осінь в сквері твій портрет,
На горобині краплями роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652932
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Вже весна крокує світом,
Всі сади покрились цвітом
І ростуть кохання крила,
Проситься в політ душа.
Світяться коханням очі
І у день, і серед ночі.
Це напевно, моя мила,
До нас щастя поспіша.
Приспів:
Відшуміли вже сніги,
Зеленіють береги,
Солов’ї сади полощуть,
Все квітує навкруги.
Відшуміли вже сніги,
Зеленіють береги,
Ми кохання нап’ємося
Із тобою до снаги.
Я дивлюсь в кохані очі,
Доля нам любов пророчить,
Зорі ясні серед ночі,
Нам виписують дива.
Ти розправ, кохана крила,
Щоб зі мною полетіла,
Долі щастя закортіло
Так, щоб кругом голова.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652915
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Посидь зі мною. Сонце йде до сну
І білі хмари світяться червоно.
Ми так колись дивились на весну,
Тепер наш вечір б’є осіннім дзвоном..
Люблю тримати руку у руці,
Вдихати запах яблук, що дозріли.
Хоча сховалися за обрій промінці,
Тут ми неначе вчора воркотіли.
Щастя знайшли колись у цім саду,
Як яблуні купалися у цвіті.
Замість весни, я в осінь поведу,
Де яблука достигли соковиті.
Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Давай зігрію подихом долоні.
Я розповім про сад і про весну,
А сад простягне яблука червоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652914
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2016
Ті журні звуки скрипки Паганіні...
То плакали, то сипали дощем,
Усотувались в душу...по краплині...
Вичавлювали звідти гострий щем.
А далі...у солодкому зомлінні,
Палали свічі зорями журби,
Співало небо соло провидіння,
І дарувало вічності скарби.
Стогнали струни...пломенів маестро,
І завмирала фібрами душа,
Сполохана етеровим оркестром.
Чи є в безкрайній музиці межа?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652817
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Веселка падає в ручай,
Вже пише в зошит нові ноти.
Співа в долині водограй,
Акорди вийняв із дрімоти.
Ясніє промінь у горі…
Кричать вгорі ключі лелечі.
Зелений килим для землі,
Спадає подолом на плечі.
Вдихнувши подих із долонь,
Весна вдягнула вишиванку.
І що їй той зими вогонь,
Що вже втікає… на світанку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652852
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Небо заховалося у трави,
Зник останній промінь. З висоти
Ніч скидала морок кучерявий
На будинки, вулиці, мости.
Шепотіла місту: «Люлі-люлі»,–
Проспівала декілька псалмів,
А проте квартири незаснулі
Вікнами світилися в пітьмі.
То блідими, мов примарне сяйво,
То ясними, як палкий вогонь,
Видавали світу одностайно
Таїну своїх нічних безсонь.
Тільки їм в подробицях відому –
Радісну, печальну чи сумну,
Вікна – незамінні душі дому –
Трепетно вдивлялися в імлу.
Місяць завершив діла пастуші,
І здалося в темноті мені,
Що не вікна, а пречисті душі
Світло випромінюють в пітьмі.
18-19.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652849
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
[i][color="#009dff"]Так склалося, що вірш-пісня, що народися 17
років тому,став актуальним саме сьогодні, коли
неждано випав сніг! Може, то знамення чогось
нового, хорошого?.. Я́к би то не було, радіймо,
друзі!!! [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]Білий сніг 21-го березня
Так привітно під лижу ляга.
Білий сніг 21-го березня –
І з ходою пружніє нога.
Білий сніг 21-го березня –
Наче цвіт яблуневий торік.
Пізній сніг 21-го березня
Мою тугу в весну відволік.
Приспів:
Білий сніг – мов сльоза, притаманна
Тій порі, що збудилась від сну.
Пізній сніг – то солодка омана:
Повернути б жадану весну!
Білий сніг – наче річка чекання,
Що зимою неждано скреса.
Пізній сніг – то вчорашнє кохання...
Чи повернеться давня краса?..
Білий сніг 21-го березня
Пригортається радо до лиж.
Білий сніг 21-го березня –
На повторність надію облиш.
Що було, вже ніколи не вернеться –
Відцвіла едельвейсів пора!
Білий сніг 21-го березня –
Вже збиратись в дорогу пора.[/color][/b]
21.12.1999[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Слова до музики №83 Віктора Оха...
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Вже повертаються додому із невідомих нам країв,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавлів.
Летять журавлики додому, вітає їх своя земля,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавля.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Шлях не легкий вони здолали, та цей політ для них – святе,
Бо їх додому доля кличе, весна у домі вже цвіте.
Нелегкий шлях лишивсь позаду, земля весною стріла їх,
У пролісках цвітуть поляни, в пташинім соло чути сміх.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651914
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Весна ще не скупалася в калюжах,
Тихесенько дрімала у бруньках,
А ті ще не зелені, зате пружні,
Ще горобці «танцюють гопака».
Морози часто в воду заглядають,
Змагається льодок ще за життя.
Шибки холодні росами ридають,
Бо мають весняні передчуття,
Що скоро брунька випустить на волю
Листочок перший, квіточку в тепло,
І горобці теж славитимуть долю:
«Нарешті наше плем’я зажило!»
І намалюють клин лелеки в небі,
Оповістять про себе рідний край:
«Ніде немає кращого від тебе,» –
Колишуть голоси їх небокрай.
23.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651975
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
«Він зліплений зі смірни,
з дерев’яних хвиль та з туку.
Пішов прямо в черево зміїне.»
(Григорій Сковорода)
Я мандрую дорогами,
Я блукаю містами,
Які ростуть із землі
Кам’яними кущами,
Під зливою крапель-фотонів,
Що кидає на землю зернами
Бородатий філософ Сонце.
Я блукаю містами
З поводирем-волоцюгою,
Що в латаній торбі поем
Збирає плісняві крихти
Черствого хліба істини.
Я блукаю містами,
Де нічого, крім шматочків
Кудлатого горя не дарують
Мовчазним голодним дітям
З розширеними очима:
Від здивування, чи то від жаху.
Я блукаю містами,
Де хазяйнує стара й кульгава
Господиня Темрява,
Куди зазирає Місяць
Однооким апостолом,
Сивочолим ліхтарником
У масному циліндрі спогадів
І засвічує, засвічує, засвічує
Ностальгію людей-сновид.
Я блукаю містами,
Де хазяйнує білий від борошна
Мельник Світло
І сміється сміхом байдужого
Мізантропа-відлюдника
Над міщанами-небораками.
Я блукаю містами,
Де живуть лише мертві
І хизуються своїми квартирами-склепами
Й будинками-домовинами
І запевняють – як то добре – не жити.
Я блукаю містами,
Де міщани знають ремесло одне:
Лише одне – жебрати,
І нахваляються
Розміром своїх торб латаних.
Я блукаю, блукаю, блукаю
Містом, що містами громаджено
І запитую свого провідника
Дивакуватого:
«Навіщо?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652112
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Є ранки сирі і похмурі, коли не бадьо́рить
Ні кава міцна, ні улюблений аудіотрек…
У небо вершково-чорнильне впираються гори
Щетиною строгих ялин і колючих смерек.
Є ранки важкі, коли ліньки піднятися з ліжка,
Розшторити вікна, всміхнутись плаксивій весні.
І сніг у дворі – кокаїнова біла доріжка,
Розтерта вітрами за ніч по бруківці брудній.
Є ранки, коли замовкають примхливиці-музи:
Ні пари із вуст, на обличчі – обірваний крик…
І жалять нещадно слова, мов отруйні медузи,
Та аркуш усе перетерпить і справиться. Звик.
Є люди важкі, мов пухлина, коли жодних шансів,
Коли залишається скальпель – ні страху, ні сліз…
І хочеться здуру, сп’янівши в глибокому трансі,
Зробити із лівого боку маленький надріз.
І все оте жовчне й токсичне, що тисне у грудях,
Крізь рану звільнити, самій – загубитись в юрбі…
І вкотре повірити: може, проблема не в людях,
А просто – в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652130
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Село моє - у світі найрідніше.
Розкішні яблуні, і вишенька моя.
Тут завжди сонце світить найясніше,
І найдзвінкіша пісня в солов' я!
Село моє, найкраще ти для мене,
Тут небо голубіє в вишині.
Тут рід мій славний, друзі, мила неня.
Таке все світле й дороге мені.
Село моє - єдине й незабутнє.
Дорога тут, що у життя вела.
Що ходить світом, кличе у майбутнє,
І повертає знову до села.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651868
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Життя люблю й любитиму,-
завжди й понад усе.
Заради внуків житиму,
питання це ясне.
Й для себе також житиму,
й писатиму вірші.
І мрії ворушитиму
для серця і душі.
І квіти знову висію,
город свій оброблю.
Нікого я не висмію,
бо я людей люблю.
Я й землю зігріватиму
своїм палким теплом.
Всі сили віддаватиму
і з ласкою, й добром.
Рослини доглядатиму
й калину, і вербу.
І про садок свій дбатиму,
щоб був, як у раю.
І живність годуватиму,
без них не обійдусь.
І небесам служитиму,
їм вдячно поклонюсь.
За те, що в небі синім
хмариночки пливуть,
І на поля й долини
нам дощики несуть.
Життя я прикрашатиму,
нехай палахкотить.
І людям помагатиму,
щоб легше було жить.
І сонечку всміхатимусь,
і чистоти нап"юсь.
І Богу я молитимусь,
й в молитвах поклонюсь.
Молитви повторятиму-
щодень і наяву.
Всевишнього благатиму,
щоб зупинив війну.
В роботі завжди житиму,
завдання це ясне.
І білий світ любитиму-
завжди й понад усе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652022
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Прости, коли тобі прощають,
Образу в серці не тримай.
Не боронись від зла злобою;
Глупої сварки уникай.
Нехай в душі проллється світло,
Наповнить ближніх через край.
Щоби усе навкруг розквітло,
Заграв в веселках водограй.
Тепло навколо випромінюй,
У світлі сонечка й краси.
Люби і друзів не розмінюй,
Добра промінчик не згаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651351
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Розчарувався я в собі,
Та не весна тому виною.
Вже прилетіли журавлі,
А я ще в снах живу зимою.
Ламаю вранішні льоди
В калюжах босими ногами.
Лишаю кровяні сліди
На полі вкритому снігами.
Куди іду я босоніж?
Чого в зимовім сні шукаю?
Хтось може в спину встромить ніж
А може в серце? Я не знаю.
Шукаю те, що не губив,
Зло на самім собі зганяю,
Весну свою я не зустрів,
В снігах холодних засинаю.
Розчарувався я в собі.
Невже немає порятунку?
Махну рукою на журбу,
Повісивши на плечі сумку.
В останній втиснуся вагон,
Дам волю почуттям в дорозі
І може здамся у полон,
Спинившись на твоїм порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651298
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Волошки сині заплету у коси,
Тобі моя кохана на зорі.
І поведу туди де срібні роси,
Блищать у ще не скошеній траві.
Дрібні росинки я зберу в корали,
Сплету вінок з ромашок польових.
В моєму серці пломенять стожари,
Летить луною в далечінь твій сміх.
Гойдає вітер колоски пшениці,
Щебечуть птахи дзвінко в небесах.
Духм'яний запах з присмаком кориці
Навколо нас чаруюча краса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650271
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Зі святом дорогі дівчата,
З жіночим святом з днем Весни..
Я хочу всім вам побажати,
Здоров'я, радості, краси...
Хтось подарує вам мімози,
А хтось палку свою любов.
В цей день не будуть литись сльози,
А буде тисячу розмов.
Торкне коханий вас за плечі,
Казковим дотиком своїм.
Озвуться голоси лелечі,
У небеса полине дзвін.
І сонця промені ласкаві,
Сплетуть букет для вас в цей день.
У ліжко принесуть вам каву,
Птахи співатимуть пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649822
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Я скроюсь за пределами тоски...
И память обо мне окрест отринут.
Пусть скромной маргаритки лепестки
Тебя в печали, милая, обнимут.
В исповедальнях радуйся, не плачь.
Былое рви, как старую рубаху.
А время, вечный лекарь и палач,
Пусть одного меня зовёт на плаху.
Прощения прощающих прости -
Они, закон природы, опоздали.
И не тревожься - мне легко грести:
Харон бывалый лоцман этой д́али.
Пусть плеч твоих касается тепло
Надёжных рук и нежность губ горячих,
И пусть тебе живётся так легко,
Как скачет по волнам из детства мячик.
3.08.2009-7.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649772
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Спородила мати маленького сина,
Нарекла (Тихенько до церкви зносила),
Думала, на щастя і собі, і людям,
Думала, що поміч їй на старість буде.
А синок тим часом виростав, навчався,
Відслужив у війську, ось і обвінчався,
Двох синочків має (все, як і належить),
Тільки материнську душу щось бентежить.
Оте щось – зневага до неї, до хати,
Де колись він мусив з ними виростати.
Він забув, як ненька не змикала очі,
Коли він, хворенький, мучив її ночі.
Як вела до школи, а потім до вузу,
Куди ж пам’ятати отакому тузу!
Як вона чекала листи з того полку?
Якби ж вона знала, що не буде толку?
Він тепер про неї, навіть, не згадає,
А вона частіше відпочить сідає:
Сили вже підводять і безсонні ночі,
Й хочеться їй глянуть синові у очі…
Не казать нічого – заглянути в душу –
Дума мати: - Я ж бо попередить мушу,
Адже й в нього дітки, дасть Бог, постаріє,
То невже тоді аж все він зрозуміє?
Як тріпоче серце, коли в сина ранка,
Як дзвінка чекаєш ввечері і зранку,
І невістчин докір треба теж терпіти,
То хіба ж для цього мусять бути діти?
***
… Вже давно за північ – місяць ріг ховає,
Мати, ніби свічка, з кожним днем згасає.
Сивина з’явилась, покрутило руки…
- Як там мої діти? Як мої онуки?..
Ох, батьки і діти – віковічна тема –
Майже всі сімейні мають ці проблеми.
Де ж мудрості навчитись? Які мать почуття?
Адже таке коротке і одне життя…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649664
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Життя прожить – не поле перейти –
Ця істина давно вже всім відома.
Я ж хочу істину знайти,
В чім щастя жінки. Може й підсвідомо,
Та тільки право маю це пізнать,
Адже я – жінка, мати і бабуся,
На скронях вималювалась печать,
А я ніяк не нароблюся.
То що ж виходить, щастя у труді?
А як же діти, чоловік, онуки?
Де ж щастя несімейної тоді?
Й чому ми всі так боємось розлуки?
Чому не в моді зараз альтруїзм –
Бажання послужити іншим щиро?
Чому такий далекий героїзм
В ім'я і злагоди, і миру?
Як часто радять жити одним днем!
А як же з вірою, надією і Богом?
Здається, ми далеко так зайдем,
Коли не будем знать, що за порогом.
А може щастя жінки в тім і є,
Щоби шукать його аж до самого скону,
Щоби сказати просто: - Ти – моє,
Таке як є – по божому закону?..
Жіноче серце і жіночий біль,
Жіночі руки і жіночі очі
Ніколи не належали собі,
Якщо вони по-справжньому жіночі.
Допоки сонце світить, і життя
Дарує в муках жінка-мати,
Допоки сенс шукатимем буття,
Й жіноче щастя будемо шукати!!!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649658
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Метелики злітають в одночассі,
Колують пишнобарвним конфеті...
О, скільки їх, кружляючих у вальсі,
Покраплених, пістрявих...у житті...
А скільки їх, влітають у кватирки,
Нараз відкритої космо-душі,
І проникають у осяйність зірки,
Відлунням досягаючи віршів...
Тріпочуть крильцями у зоні світла,
Хитають вітром порухи думок.
Яка неперевершена палітра!
Політ увись крізь морок...до зірок!
Метелики снують у суголоссі!
Знімаючи нектар тичинок- слів,
Влітаючи у мислі безголосі,
Заманюють нас безліччю світів.
Мені хоча б на мить у їхні мандри
Й не перетнуть екліптику душі,
Учути тихий звук - Псіхеї мантри...
Як Данаїди, путь свою вершить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649706
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Присвячується Надії Савченко, Жанні де Арк
та всім жінкам, що йшли на смерть за Свободу.
Весна - це свобода, весна це надія,
Весну кидали за ґрати,
Весну розстрілювали,
Весні забороняли цвісти,
Весні забороняли говорити
Навіть піснями птахів,
Катам невтямки, що весна неминуча,
Що їхнє ремесло ганебне й потворне,
Що викрадати й вбивати жінок це огидно,
Що їхня імперія - це смердюча помийка,
Замішана на крові з багном,
Що свободу неможливо здолати,
Неможливо заперечити і кинути за ґрати,
Що Свобода все одно проросте
Крізь землю шафранами і підсніжниками,
Прилетить весняним вітром і білим лелекою,
Прийде усміхненою жінкою,
Свобода безсмертна, її неможливо
Розстріляти чи згноїти у буцегарні,
Свобода воскресне
Наперекір божевільним карликами
І його знавіснілим слугам,
Свобода - це жінка й весна,
Вічна як сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649652
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Жіночкам сайту...
А сонечко сяє весняним промінням,
Ударив у дзвони підсніжник лісний,
Весна потихеньку пускає коріння,
Де день березневий квітує ясний.
А там де є квіти й кохання квітує,
Дівчата на краще змінились в лиці.
Закохані пари повсюди воркують,
Фонтаном кохання, мов б’ють криниці.
Жінки, як нарциси, чекають на свято,
Протягують руки назустріч весні,
Їм хочеться щастя багато-багато
І щоб їм постійно лунали пісні.
Чарівні, кохані, Вам квіти в дарунок,
Хай світиться щастям сьогодні земля,
Прийміть чоловічий, палкий поцілунок,
Бо серце коханням до Вас промовля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649620
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Таке спокійне й тихе надвечір'я,
В повітрі ніжно пахне матіола.
Пухкі хмарини в небі наче пір'я,
Усе квітує на землі довкола.
У парку ліхтарі вже сяють блиском
І спати день пішов забувши втому.
Самотня ніч шугатиме по місту,
Їй прикро так вертатися додому.
У цьому просторі згубились двоє,
Закохані бурхливо до нестями.
Вони коханням дорожать обоє
І ніжними гарячими серцями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649561
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
на узбіччі трамвайного полотна
засвідчує радо клен
кожному
перехожому,
що прийшла весна…
вес-на
новину́
довгождану,
по́при глиби́ни сну,
підхопили охоче верби,
що доокруж озерця
оддалік трамвайного полотна,
і ожили́ вербові серця́ –
вес-на!
поспішно красуні юні
накинули ша́ти крізні́,
прозірчасто-зеленаві
димчасто-невловимі –
святкові і весняні:
не шати навіть – аури ніби,
не відомі оку звичайному
ореоли-німби…
…янголята малі
у кле́новій кроні
розчісують верхні гілки
і лускають оболонки –
золотаво-коричневі бубляшки*
випускають ясно-зелені хре́ндзелі** –
цнотливі непоказні
ніжні
клено́ві квітки…
уже розрізняє клен, як ізда́леку
спішать до нього рої:
ближчає гул, наростає…
щасливий, поки не знає –
то не бджоли гудуть і джмелі,
а світанкові
перші трамваї
вес-на:
на узбіччі трамвайного полотна
бурштиново-стиха світиться клен –
як полив`яний жбан,
любові і меду по-вен…
05.03.2016
*бублях (мн.бубляхи) – бутон, пуп`янок (пуп`янок - на Поділлі – малий, дрібний ще поки - бублях[)
ще Бубляхи, -хів, м. - Сѣмянные плоды картофеля. - Н. Вол. у. (Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 104.)
**хрендзелі – на Поділлі - бахрома, торочки (крупні, на скатерці чи опинальній хустці; можливо, запозичення з польської…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649126
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
на узбіччі трамвайного полотна
засвідчує радо клен
кожному
перехожому,
що прийшла весна…
вес-на
новину́
довгождану,
по́при глиби́ни сну,
підхопили охоче верби,
що доокруж озерця
оддалік трамвайного полотна,
і ожили́ вербові серця́ –
вес-на!
поспішно красуні юні
накинули ша́ти крізні́,
прозірчасто-зеленаві
димчасто-невловимі –
святкові і весняні:
не шати навіть – аури ніби,
не відомі оку звичайному
ореоли-німби…
…янголята малі
у кле́новій кроні
розчісують верхні гілки
і лускають оболонки –
золотаво-коричневі бубляшки*
випускають ясно-зелені хре́ндзелі** –
цнотливі непоказні
ніжні
клено́ві квітки…
уже розрізняє клен, як ізда́леку
спішать до нього рої:
ближчає гул, наростає…
щасливий, поки не знає –
то не бджоли гудуть і джмелі,
а світанкові
перші трамваї
вес-на:
на узбіччі трамвайного полотна
бурштиново-стиха світиться клен –
як полив`яний жбан,
любові і меду по-вен…
05.03.2016
*бублях (мн.бубляхи) – бутон, пуп`янок (пуп`янок - на Поділлі – малий, дрібний ще поки - бублях[)
ще Бубляхи, -хів, м. - Сѣмянные плоды картофеля. - Н. Вол. у. (Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 104.)
**хрендзелі – на Поділлі - бахрома, торочки (крупні, на скатерці чи опинальній хустці; можливо, запозичення з польської…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649126
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7DwM19JH6EI
[/youtube]
Умирает любовь от усталости,
а хоронит её забвение. (Ж. Лабрюйер)
Бывает, что любовь слепа
К тебе без вызова приходит.
И ей ответит вдруг тоска.
И игры с ней подчас заводит.
Душа же дышит равнодушно:
Она её ведь не звала,
Но приняла её послушно,
Не ощутив того тепла.
Любовь всё чувствует злодейка.
За ложь захочет отомстить.
И, несомненно, чародейка
За всё сумеет отплатить.
Уйдёт тихонько, незаметно,
Как и тогда к тебе пришла.
Зачем любовь ей безответна.
Теперь лишь только поняла...
Бывает, что любовь пройдёт сама,
Ни сердца не затронув, ни ума ( Низами Гянджеви),
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649054
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Мімоза зацвіла - подих ослаб,
Отим яскравим диво- жовтим квітом,
Мов очі сонні в польових кульбаб,
Що доторкнешся і понЕсе вітром.
Терпким на смак, ще в подиху зими,
Зцілує слабко, слабко жовті очі,
Що стелять веснянкові килими-
Напрочуд зоряні яскраві ночі.
І виграва рум'янами вже день,
Мімоза з сонцем затанцює танець,
Земля з життям відлунює пісень,
Де новий місяць- молодий обранець.
У поцілунку доторкне чола,
Освітить сяйвом жовту її крону,
У китицях ще спить дзвінка бджола,
П'янкий нектар дурманить охорону.
Мімоза зацвіла в моїм саду,
Купаюсь в ній, немов у Божім раю,
У сні та на яву до неї йду-
У ній весни ранкової шукаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649022
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Весна, - мелодія душі…
Як квітка бездоганна.
Як під порогом спориші…
У небесах Нірвана.
Весна, - то диворіст
трави…
Бурхливий і спонтанний.
В яру долинах шум води…
То клич безперестанний.
Весна, - то магія жінок…
У бурштині перлина.
В діброві дивоспів пташок…
Як дівчина невинна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649013
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Зникло у часі минуле
І наче його не було.
Стежку, напевно, забула
Чи снігом її замело…
Й лише у споминах досі
В пам'яті той епізод -
Плакала краплями осінь
І падало небо з висот.
Нам поділилась дорога
І кожен звернув у свій бік
Й наша така перемога –
Розлукою стала навік.
Смуток мостився роками,
Думки присипались вночі.
Й стали минулим між нами
Від нашого щастя ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648997
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Закриті очі, але гострий нюх
Вже чує, що несуть у ліжко каву…
Легенький Штраус знов чарує слух,
Цей ранок заслужила ти по праву.
Заглянув промінь сонячний в вікно,
Дивився крізь гаптовану фіранку,
Такого ранку не було давно,
В твоїх руках кавусі філіжанка.
Відкрились очі, став гостріший слух,
Я все дививсь на усмішку ласкаву,
Вітер з вікна привів волосся в рух,
Де ти у ліжку смакувала каву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649019
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Закінчилась зима,
Підійшла до кінця,,
Теплий вітер по полі гуляє.
Хоч пора ця сумна
Ще немає співця,
Що у небі весну вихваляє.
Зеленіють жита,
Бо позбулись снігів,
Що побігли далеко водою.
Весни доля проста,
Не лишити слідів,
Попрощатись на довго з зимою.
І не стало слідів,
Від морозу й снігів,
Знов веселиків чути у небі.
І посилиться спів,
Довгожданих птахів,
Всім весна нагадає про себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649021
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
А роки, наче з вирію птахи,
Налетіли і спогад обпік,
Ти залишила хлопця невдаху,
Він зберіг тебе в серці навік.
Різні долі і різні оселі,
Хоч кохання знайшли ми своє,
Та прожив я роки невеселі,
Бо твій образ і нині жиє…
Мене спогади переповняють
І я з ними лечу ніби птах,
Я кохаю тебе, ще кохаю,
Є кохання – немає невдах.
Пам’ятаю той день і прощання,
Як відліт мені душу обпік,
Збережу я до смерті кохання,
Бо мене хтось коханням нарік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648807
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Объявлен срок. Окончен суд.
И нет надежды никакой!
России всей не стать иной,
и правды от неё не ждут.
Что в кулуарах решено,
то прокурор и запросил,
и у судьи нет вовсе сил
сказать навстречу хоть бы: «Но
неправомочен сей вердикт,
и веских доказательств нет!
Смеяться будет целый свет
за вынужденный наш реликт».
Но это не сказал судья,
боясь за собственную шкуру.
Трусливую он проявил натуру –
весь мир так думает, и я.
Он срок Надежде объявил,
не дав последнее ей слово.
Никто не скажет, что их снова
чиновник русский удивил.
Исполнил он вождя заказ,
хотя заказ тот вне закона.
Но нынче он основа дома,
который вовсе не про нас
и не для Савченко Надежды,
героя собственной страны,
воюющей против войны
и не теряющей надежды
экспансии России упредить,
Донбасс увидеть в Украине
и, что придумал Путин ныне,
«КрымНаш», российскому не быть!
Я верю в то, что мир восстанет,
и Наде года не сидеть,
и Путин будет зло сопеть
и санкции терпеть все станет.
А вот народ?! – захочет он
быть из-за санкций полунищим,
или виновника отыщет
и твёрдо скажет батьке: «Вон!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648954
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Дві долі, дві лагідні людські душі,
Два Божі янголи в земній подобі,
Весни початок- осені дощі,
Зачатий світ любов'ю- не у злобі.
Де хліб святий на Божому престолі,
Життя іде, щоб знову воскреситись,
Дві рідні неповторні людські долі,
Щоб жити, вмерти, знову відродитись.
Прийти у світ, відчути радість, біль,
Добро і зло, любов, гірку розлуку,
Де не знайде у вірі місце тлінь,
Де не відчуєш в Божій ласці муку.
Дві долі, дві лагідні людські душі,
В одній- життя за обрій десь сідає,
Святі, в цілунку- лагідні дощі,
Дощі, де інша жити починає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648782
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Старий поет вдивлявся в монітор.
Він виклав вірш у поетичнім клубі.
Старанно скельця окулярів тер,
Щоб вгледіти ті відгуки, що будуть...
Минає швидко час, хвилини йдуть...
Й години йшли, і вже пройшли. Даремно.
Ніхто не оцінив поетів труд,
Хоч він співав у нім вже так натхненно.
Лиш терся щиро кіт до хворих ніг.
Собака в вічі теж йому дивився...
А на папері білім вірш яснів...
Там світ поета й подих залишився.
04. 02. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648970
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Повз бите скло сягає темна тінь,
І хащі пам’ яті густішають щоночі.
В потрісканих бинтах осілих стін
Пусті хатини погасили очі.
Стара фіранка вибилась з вікна
Та й полетіла птахом із господи
Туди, де ще жива шумить трава
Й цвіте калина, не зронивши вроди.
Ніхто не топче до дверей стежин,
Хіба що в снах додому повертає.
І похилився набік старий тин,
Таку ж вербу стареньку підпирає.
Лиш сни звисають віттям на поріг,
Розгойдуючи час в сумній дрімоті,
Ледь чути ще, здається, шурхіт ніг
І як востаннє скрипнули ворота.
Тужлива пустка кинутих осель,
Що не позначені на мапі і незнані.
…І сходить сум незораних земель
Аж до небес в холодному тумані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648737
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
«Я не мета шляху і не дорога,
Не суворе місто за стіною…»
(Райнер М. Рільке)
Місто потріпаних заборон –
Дірявих, як шкарпетки Тіберія
Тухлих, як солонина липка
З корсарської шхуни вигнання.
Місто, де заборонами мурували стіну,
На якій не дозволено
Навіть гніздитись гомінким ластівкам –
Марнослівним але співочим,
Навіть стоногам забороняли повзати,
І павукам-арахнам було не дозволено
Плести там тенета
Для ловлення вітру.
Місто хитких заборон-застережень,
Заборон-забобон мавп’ячих,
Ефемерних, як туман березолю-безхатька
(Ні зігріти, ні збадьорити),
Наче корона давно зотлілого імператора,
Як одаліски гарему-борделю
Повелителя рабів-бобоїдів.
Там навіть дзвони храмів
Гудуть заборону.
Там навіть єретики
Забороняють повторювати
Свої думки кострубаті,
Там громадяни
Чи то вірнопіддані
Дихають заборонами
Замість повітря.
Туди навіть заходити
Заборонено
Всім без винятку,
Крім повій та євнухів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648735
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Запис і виконання – Володимир СІРИЙ
Музика – Віктор ОХ
Слова – Олександр ПЕЧОРА
-------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uV2d8pL8WbQ[/youtube]
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
--------------------------------
В кліпі використано роботи австралійського художника Луї Жовера
(Loui Jover)
[img]http://www.the-artwork-factory.com/image/data/loui-jover-hp.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648734
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Гойдає вітер за вікном галузку,
Сочиться сонечко скупе повз раму.
Чорненьке собача гризе мотузку,
Не скавулить уже, не кличе маму.
Вкрите з солдатського плеча кожухом,
Пригрілося, тепло людське відчувши.
"Тепер ти будеш, Тимку, справжнім зухом", -
Всміхнувся, сивий бородань, зітхнувши.
Мале уткнулось носиком в коліно
І віддано заглянуло ув вічі.
"Ми вдвох тепер на чатах, Україно,
Від нині стали ми сильніші вдвічі".
03.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648721
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Я очей таких зроду не бачив,
Де б світилась життєва надія.
Я дивився у очі собачі
І здалось, що його розумію.
Він хотів розповісти про долю,
Хилитав хвостом вліво, то вправо,
Був голодний, проте був на волі
А на волі він знав свою справу.
Він забув про покору і ласку,
Хоч жилося не просто собаці,
Попадався не раз він у пастку,
Та не хтів жити в буді-палаці.
Я поклав йому булочку здобну,
Нахилився над нею собака,
Він побачив, що все без обману,
В очах сяяли радість і дяка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648562
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Розсідлані коні галопом пішли,
Копита зривають траву зеленисту,
Галоп свій вони до води почали,
Їх гриви горіли вогнем променистим.
Табун, наче хвиля ховався у ніч,
Хропли неосідлані коні на волі,
Із гілля тополі покрикував сич
І крик цей зникав десь у житньому полі.
Волошки дрімали, хитались хліба,
А коні спішили до чистої річки,
Яка ж для них радість, як воля жива,
Луги соковиті, вода із кринички…
Робота важка у коня кожен день,
Лише в табуні зустрічаються друзі.
За ніч переслухають купу пісень,
Як коні на волі й пасуться на лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648561
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Як пахнуть смачно, Боже, її руки,
Тим білим хлібом на старім столі,
Де вложене життя- всі його муки,
Де сипле снігом сивина вгорі.
Та сивина, простелена полями,
В житах життя, пшеничних колосках,
Летять пісні її понад гаями,
Що снами сплетені в її літах.
Літах старечих маминих, самотніх,
Де кожен день лелек своїх чека-
Своїх дітей, в дорогах тих зворотніх,
Пливуть роки, немов стрімка ріка.
Прожитеє життя- пшеничне поле,
Політ пташиний вже не повернути,
Минулось все- і радості, і горе,
Той запах її хліба не забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648536
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 02.03.2016
Україно, рідна земле,
Маєш про це знати,-
Ти для мене завжди будеш,
Наче рідна мати
Ні за що не заміняю
Я твої простори,
Рідне все мені з тобою -
І невдачі й горе.
Хоч по світу розійшлися
Діти неслухняні,
Та повернуться до дому
В дні твої весняні.
Піднімайся, моя рідна,
Буде вже клякати...
Я своє плече підставлю,
Мусиш про це знати
Всі знання свої і руки,
Я віддам і душу...
Ти скажи лиш, що потрібна,-
Про це знати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648472
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Літає Муза уві сні
у таїні земного раю.
Та не співаються пісні,
коли єдиної немає.
Лети, омріяна моя,
у сни оманою ясною.
Тебе одну чекаю я
цією ранньою весною.
Піймали пасію мою
тенета бабиного літа.
А я із Музою стою
і не умію обігріти.
Минає літечко моє
і, приморожене зимою,
іде у Лету житіє,
а я – у осінь.
За журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648466
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
«Я так боюсь людських слів...»
(Райнер М. Рільке)
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями
Чи круглими гарматними ядрами
Наповненими палаючим порохом.
Людські слова
Іноді гострим лезом
Перукаря божевільного
По горлу людської долі,
Іноді колючими голками їжаків-невдах,
Чи єхидн кволоступів,
Чи зубами рептилії безногої гнучкоспинної
Двозубої та лускатошкірої
В п’яту ахіллесову буття нашого.
Іноді втекти хочеться
Від чорних жахних слів людей,
Слухати слова старого бороданя явора,
Чи мрійника ясена,
Чи клена - сміхотуна рудого,
Слухати
Дерев гомінких слова,
Слова крука-філософа
І паяца горобчика.
У них слова кращі,
Мудріші й доречніші,
Зрозуміліші й добріші.
На жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Подих ночей на припіку спить,
Серед постатей зашпари ранку,
Мимоволі чарують за мить
У піснях світанковоі бранки
Нісенітниці подивом скроней,
Перепродують зайві думки,
А терпкий водограй у долонях
Нагадає про радість весни
Так нестримно, картатим світанком,
Перечитаних слів навмання,
Обіймаєш, смієшся в ремарках,
Поміж гуркоту міста імла...
У загублених вогниках вулиць,
Маринарка знайома, на мить.
Посміхнусь. Він думки мабуть чує.
Зачаровує. Гріє. Бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648460
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
I сум й тривоги й біль мого народу,
Мов тінь лягли на змореній землі,
Ще й чвари скрізь підпалюють незгоду,
І сіють гнів на батьківській ріллі.
Гримить кругом і множиться нещастя,
Забули якось, хто ж ті вороги,
У пошуках причинників напастя,
Товчемо в ступі ті ж самі гріхи!
То Бог не той, то прапор вверх ногами,
То назва вулиць коле і пече,
То пам`ятники злими іменами
Засмічують нам місце золоте.
І мов сліпці ті ,човгаєм ногами,
В душі усе ненавистю бурлить,
Забули доблесть, честь, і хто ж є з нами,
Взялися ,як завждИ, свій свОго бить.
Всі птаріоти й носим вишивАнки,
І “боремось” за людськії права,
А справді, чи достойні забаганки,
Щоб Україна в попелі жила?
І хто ж тут винний за народний хаос,
Хто креше ту набажану іскру?
Підступний клич “самі умієм жити”!
Європа, НАТО, геть! На них “табу”!
За що ,скажіть, вмирають наші діти,
Чи не за те ,що всі тут мудреці?
-Якщо не “Я”, другим не володіти!
“Обранники” ведуть на манівці.
Знов балаган тут твориться при владі,
Вдягнули гирі й не підняти ніг,
Чвертьліття йде, дурниці на заваді,
А “віз” стоїть, так зрушити й не зміг!
Та час гряде! І молодь прозріває,
І розум Божий сповнює серця,
І край наш рідний, гирі поскидає,
І струсить попіл з поміччю Творця!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648419
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Слова поета, - проліски з під снігу,
Єнергія - з під товщі мерзлоти.
Струмки живильні, що лягають в книгу,
Щоби звільнити люд від сліпоти.
Поетів справжніх не терпіла влада
На волі їх бо ж зносить не могла.
Їх розпинала церква біснувата,
Їх проклинали іроди від зла…
Нелегка доля істинну воскрести,
Нещасним людям правду донести.
Не всім дано… та їм воно до чести!
Не кожен може встати й повести.
Поети вічні в пам’яті народу,
Титани світла, промінь чистоти.
Несуть тепло, надію і свободу,
Як ті свічки… в закутках темноти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648412
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
трамваї по мосту́
звіддалеки́,
як бе́дрики
по соломи́ні –
осінні
чи весняні́ –
півсонні…
крила-боки
червоні
і чорні ця́тки-
цятки́ -
пройми віконні
трамваї на мосту
наче жуки
звіддалеки́
02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648367
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
У круговерті днів збігає, згасаючи, життя,
Струмочком тихеньким кволо пульсує кров по жилах.
Назирці думка шліфує спомин - виклик-сум’яття
І почувається в цей час душа на гострих вилах.
Стукоче серце розбурхано. Чом не відпустиш біль?!
Чи то так в’ївся він на все тобі у стислі груди?!
Чуєш, он, на горищі старім, котячий водевіль,
Весна іде, а ми - заручники собі - рекрути.
Того не вернеш, що мріялось та так і не збулось,
Але тепло у тугий вузел пам’ять хай зав’яже.
І в паводку клекучім назавжди щезне безголось,
І внук онукові неспішно про любов розкаже.
02.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648468
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l8plcmeM0ec[/youtube]
Дрібненький дощик освятив весну,
Невпевнено на землю, що ступає.
Земля ще не прокинулась від сну:
Зимовий сон ніяк ще не здолає.
Не чути лише музики краплинок,
Що падали колись із мокрих стріх.
Струмки не потечуть із тих сльозинок,
Що дощ оцей покрапав нам на сміх.
Приємний вітерець пірна в волосся.
Зриває з плеч прозорий ніжний шарф.
Гоню думки про те, що не вдалося...
Весна прийшла, а значить буде шанс.
Так хочеться вдихнути запах квітів.
І впасти серед поля поміж трав.
Відчути, що буває щастя в світі.
Купатися в промінні цих заграв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648302
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
А я натягаю струни,
відтягую час
і стиха пхикаю…
У валізу збираю враження,
І похапцем тобою дихаю…
Але осінь, робота і зобов’язання.
Але засмага, ластовиння, згорілої спини мазання,
звабливі сукні,
смішні пальці у лейкопластирі,
помада на пів номері зламана,
і печиво Улюблене з «Домашньої кухні»,
і еклери з «Цукерні»,
і незнайомі «Міццукіні» запахи…
І той «Бандит» що нас з тобою клеїв…
Вдало.
Одна пляшечка на двох темного Robert –а Piguet-а
І білі сліди від купальника,
І туші сліди під дощем розмивання,
І чорнобривцями милування….
і чур, не плакати...
Але осінь…
Я заплутуюсь у тебе на кінчику літа,-
У павутині недолуга комаха.
Дзизчи - не дзизчи,
А літо з’їде,
З’їхало грайливим дощем з даху.
До щему прикушую пальця,
Згризаючи останню печининку літа,
Моя валіза повна, повна капців,
Які за червень-серпень я стоптати встигла…
А десь згори подають мені хмари,
Пухкі і солодкі, немов зефір
А небо, небо синє, тебе б забрати,
У шухлядку, немов сувенір.
Але осінь…
Панчішки...
Кашемірові шалики…
11.09.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606823
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 02.03.2016
Я бачила вербові котики
У місті, у переходах підземних.
Вони терлись один об одного
Зв’язані долею у один букет.
І дивились вони на гумові чоботи,
І на спідницю, і на синій берет,
Тієї Пані доброї,
Що мала за халявкою
Блискучий, мов лід, стилет.
Котики терлись спинами
І щодуху співали веснянки,
Щоб хтось дужий і сильній
їх придбав для білявки…
Я бачила вербові котики
Які терлись пузцями об небо…
26.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647591
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Панно, не треба хмуритись
Слізку затріть, умийтеся.
Нащо до хмари тулитесь?
Краще із вітром злийтеся.
Онде весна – гайочками.
Сіє тепло крізь ситечко,
Ґрунт напува струмочками,
Щоби родило житечко.
Скоро квітки піднімуться,
Ряст із землі потягнеться.
Нічка і день обіймуться,
Сонце у силу вдягнеться.
Панно, не хмурте брівоньки.
Сум розчешіть гребінчиком.
З неба напийтесь віроньки.
Мрії прикрасьте вінчиком.
Вінчик – вінок з квіток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648237
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Витає кімнатою кави міцний аромат.
Надламаний місяць пливе у віконний квадрат
До столу малого, де зріють бокали з вином,
Де вогник свічі ділить спогади з темним вікном.
Де смак шоколаду ще бродить на спраглих губах,
Де вічність і шал пломеніють, немов на вітрах,
Де музика сфер долинає до нас з висоти,
І нота висока в оголених грудях тремтить.
Хмелію тобою, пірнаю в нестримні світи,
Де все розчиняється, лиш залишаєшся ти,
Де очі навпроти і ми, наче знову в раю,
І де невагомо лунає, як сповідь, - люблю...
14.02-22.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648218
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Мої вірші - то душа,
То душа зболіла,
Що в тривогах засина...
Я б не так хотіла...
Може, хтось перечита
І, може, заплаче,
Може , хтось через літа
Тут себе побачить
Може, скаже, що життя-
Це - суцільна казка,
Це - орнамент вишиття,
Де лиш Божа ласка...
Що людина- то пусте
Зілля при дорозі,
Якийсь час собі живе
У Господа, в Бозі...
Мої вірші про пусте,-
Про тіло і душу...
Може, лихо так засне ...
Колисати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648168
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
«Пливе кача по Тисині,» –
Душу роздирає…
В чорній матінка хустині…
Серденько палає…
Янголами над Майданом
Сотня в небі плине:
«Україну чи не здали?
Скільки ще загибло?
Дишуть свічечки вогнями,
Стогнуть-плачуть дзвони:
«Не жалкуйте ви за нами,
А зберіть мільйони,
Зупиніть на Сході лихо
Зло хай не гуляє…»
«Плине кача, – лине тихо, –
Ворога скараймо.»
21.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648111
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Замріяна дивовижно
У променях сонця та дня,
Розважливо, мливо, ніжно,
Ступила на землю весна.
У подиху світло- блаженнім,
Доторком синіх небес,
Сонячним сяйвом помірним,
Світ весь в любові воскрес.
Перше весняне проміння,
Перше весняне дитя:
Пролісок- раннє творіння-
Творіння нового життя.
Снігу старечі зморшки
Згладжує спів джерела,
Китиці верб, мов ворожки,
Гріють мале пташеня.
Заново світло, святково
В диві земля ожива,
Тепло і так веснянково-
Лелека додому верта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648106
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2016
Дбайливий господар в співучім краю,
Між дерев, що заквітчані рясно,
Вулики звів і поставив в саду,
Де бджолам так пахне... Так ясно!
Бджілоньки ті - непосиди малі,
Працюють із ранку до ночі,
Несуть з дивоквіту нектари п"янкі,
І щастям їх світяться очі.
Нектар свій несуть і у соти складають,
Леліють його, від нероб бережуть,
Люди чекають і бджоли це знають...
У нім - Божа правда і суть !
У нім - вся природа, Вселенної - сила,
У нім - уся мудрість сивих віків...
Що варта Земля, як людина безсила ,
Чи ледарів більше, аніж трударів ?
Трудись, моя бджілко,во благо людини,
Бальзамом цілющим є ,справді, твій мід,-
Хай батькові стачить і стачить дитині,
Хай буде здоровим вкраїнський наш рід !
Прийміть щиросердечні вітання з ювілеєм ! 12 років... - половина Незалежності нашої Держави...Вартує того, аби жити, творити , вдосконалюватись, нести добрим людям краплі сонця , дощу і вітру, свіжість лісу і моря, тепло любові і кохання, що є безмежним, як сама Вселенна !
Особисті вітання Євгену Юхниці та його помічникам, товаришам і , звичайно ж , - всім нам - працьовитим бджілонькам . Хай меду вистачить для всіх ! Будьмо здоровими і щасливими від своєї праці !
Щасти нам, БОЖЕ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647883
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0si2jLQpsbs[/youtube]
Мене матуся вчила вишивати,
Мережку гаптувати в рушнику,
Яскраву нитку гладдю прокладати,
В старих узорах бачить новизну.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
На полотні красується барвінок,
Волошки сині і червоний мак.
Хай оберегом буде аж до віку
Рушник від неньки у моїх руках.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
Спасибі, мамо, що мене навчила,
Уміння це я передам дочці.
Ми – українці, в нас достатньо сили,
Щоб берегти традиції свої.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645933
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 29.02.2016
На полях колись росло жито...,
А трави вмивали роси,
Тепер вони в крові , кулями збиті,
Хрести звелись в небо , згоріли покоси...
Згоріли покоси і люди згоріли ,
В тім пеклі , що зветься війною,
В стражданнях і горі матері посивіли,
Мій краю , що буде з тобою?...
Сумує грудень і плаче дощами,
Туманом сивим землю покриває,
Вітер розносить тугу над полями,
У вись небесну вихором злітає.
Не сипле грудень снігу над полями,
Немає хуртовин й морозів злих,
ГЕРОЇ там стоять за нас із вами,
І сам Господь піклується за них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627760
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 29.02.2016
У кожній травинці, у кожнім листочку ,
В блакитній хмаринці на куполі неба,
У зеленій діброві , у дзеркальнім ставочку,
Звучить рідна мова для мене й для тебе.
Вона в нашім серці із молитвою мами,
Рідним словом душу нам лікує,
Мережить простір ніжними піснями...
Вона- найкраща! Хай світ весь почує!
Завжди звучатиме вона у нашім краї,
Ніхто не вирве з серця рідне слово.
Допоки ми , допоки сонце в небі сяє,
Живи й квітуй , співуча українська мово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645836
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 29.02.2016
[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRFDpp2ozppKHq3299-waN6m4f02tsGaqTfQNTRoWpavXnCYMoDHg[/img]
[i]Україно, голубонько сиза,
Моя земле квіточо-рясна,
Чую стогін твій в серці своєму.
Не радієш, що йде вже весна.
Від неправди і горя стомилась.
Де ж бо сил тобі взять і снаги?
Щоб пихатії вдосталь наїлись,
Пішли геть звідси всі вороги.
Тебе ділять, мов хліба окраєць.
Їм гроші затьмарили розум.
Народ глибше все грузне у злиднях.
Й допомоги в Господа просить.
Манни з небес нам годі чекати
В борні лиш гартується воля
Єднайся ти, мій славний народе,
Щоб Вкраїні всміхнулася доля![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646264
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Напийся сонця і води,
Тепла й березового соку...
Веди, чаклунко, в ті світи,
Яких не бачило ще око...
Вдягнись у барви лісові,
Вдягнись у штиль
і пісні дзвінкість,
Вдягнись у радощі мої,
І водоспаду пінну стрімкість
Вселись у серденько моє,
У спраглу,
одиноку душу...
Весну стрічаю вже вкотре...
Я так люблю її, бо мушу !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647924
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Всі матері живуть любов"ю,
вони для всіх, як оберіг.
Усім єством, життям, здоров"ям,..
на дітях їм зійшовся світ.
Кожної миті у турботі,
на благім човнику життя,..
і їх спинити не спроможні
ніякі прикрощі буття.
І всі їх помисли і мрії,
ніщо їм в тім не заважа,
дитячі помисли і дії,-
кожна завжди оберіга.
Живуть у них світлі надії,-
безбідно діти щоб жили:
в дитинстві, та й у віці зрілім,
й щасливі щоб завжди були.
Постійно всі вони в тривозі:
-ну як там донька, син, онук,
щоб не спіткнулися в дорозі
без материнських теплих рук.
Не помічають, що вже роки
за обрій скоро відведуть.
Готові знов підставить руки,
нікому впасти не дадуть.
Отож і вчора, і сьогодні-
не можна дітям забувать,
що матері завжди спроможні
за них життя своє віддать.
Тому нагадую я знову:
треба любов їх пам"ятать,
і свою крапельку любові
щодня матусям віддавать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647618
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Пробився ранок
сміло крізь туман,
проклюнув носом
сіре павутиння.
Ніхто не гнав,
собі ж бо сам він пан,
із ночі йде,
мов з дині огудиння.
Пробився – й радий,
небо розсвітлив,
злизав з дороги
молоко, мов котик,
І день у села
І в міста пустив,
і люд підняв,
охочий до роботи.
Я славу ранку
граю на трубі,
збираю настрій
із пташиних дзьобів.
Садку дарую,
що давно в журбі,
чека весну -
з надією в утробі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647868
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Хрущев: «Солнце коммунизма на горизонте, подойдите и увидите...»
Обещал Никита всюду
Кукурузы насадить,
Чтоб куда простому люду
Было до-ветру ходить,
Эх, забыл он постулаты
Коммунизма применить:
Био-будки - депутатам,
Люди ж - будут ямки рыть...
Брежнев: «Каждая пятилетка - это шаг к коммунизму.
Так давайте же, товарищи, соберемся с силами
и пройдем эти последние 5 тысяч шагов...»
Леня Брежнев, Бога ради, -
Врал и глазом не моргал,
Поцелуи и награды
Влево-вправо раздавал,
Но динамика сырая, -
Три шага всего прошел,
Глядь - а нету вовсе Рая,
«Целину» пахал(писал) осел...
Горбачев: «У нас плюрализм!
И двух мнений на этот счет быть не может...»
Плюрализм, борьба со «Змеем»,
Разных вольностей порок,
«Мишка меченый» умело
Развалил державу в срок,
И за то почетных званий
У него хоть пруд-пруди,
Он от пятен несмываем
И на лбу и позади...
Ельцин: «100 грамм - и ты играешь на ложках.
Еще 100 - секретарь горкома.
Еще 100 - президент!
Еще 100... И ты опять играешь на ложках»
Не понять рассейску душу,
Тут аршином не возьмешь...
Клятву клоуна нарушу,
Как поймать ядрену вошь:
Накатить с утра по сотке,
Двести - на обед принять,
Золотая вошь от водки
Станет ножками(ложками) играть...
Кравчук: «Що не мали, - те й не маємо...»
Що? Будиночок у Альпах?
Україну Кучмі здав?
Присягаюся Вам скальпом,
Що не маю і не мав!
За народ я вболіваю,
Українською кажу:
- Маю тільки те, що маю,
І надійно бережу!..
Кучма: «Украина с Кучмой, эт Вам, так сказать, не Россия с Путиным...»
Я - не Брежнев, не мессия,
Но книжонку написал:
«Украина - не Россия»,
Где подробно намекал,
Мол, хотите-не-хотите -
Будет Витя управлять!
И, убрав другого Витю,
Юлю в камеру сажать...
Мороз: «У супереч усім морозам «кравчучка» стала «кучмовозом»...»
У морозну ніч лютневу
Саша віршик написав:
- Слово Вам даю сталеве,
Я Майдану не здавав!
Соц-ідеї не для слабих,
Треба купу грошей мать,
Щоб з донецьким кучмовозом
Знову депутатом стать!
Ющенко: «Ложка дьогтю сидить на Грушевського, тому - мед гірчить...»
Новий вид бджолярства в моді:
Мед їсть пасічник один...
Годі вже брехати, годі,
Там ще кум, і сват і син!
Разом на «медок» присіли,
Мов наркоші на «траву»,
Трутні бочку обліпили -
Ген усі на Банкову!
Литвин: «Я над процесом! І хай там, внизу, все... згниє»
Я літаю вище хмари
Й бачу зверху весь процес,
А партійні бійки й чвари -
Не «народний» то ексцес...
Людям не потрібно знати,
Як шикує депутат,
Знову й знову обирати,
Ось такий я демократ!
Тимошенко: «Я взяла його за руку, хотіла направити на шлях істини.
Та раптом вбіг Петя і все навкруг залипло від цукру...»
Я взяла Його за руку,
Праведний вказати шлях,
Та відчула запах цукру, -
У розчинених дверях,
Захлинаючись словами,
Пэтя-кум уже стояв,
Грюкнув голосно ногами
Й медом мене обілляв...
Азаров: «Капуста нынче дешевая.
Запасайтесь, пока курс не подскочил...»
Дорогый народ Украйны!
Обращаюсь тока к Вам:
Не выдкрыю сыльной тайны
Речь моя - велыкий срам,
В руки нада брать лопаты,
Землю чтобы обраблять,
А радные депутаты
Курс капусты удержать...
Янукович: «Все дороги ведут в... тюрьму, даже если Вас пытаются
остановить сырыми яйцами...»
Тяжелое детство, нехватка игрушек,
А, может, и ласки родительских рук...
Тюрьма и чума... Зарекайтесь титушки,
Теперь Вами правит донецкий байстрюк!
Но, самое страшное даже не это,
Я слышал, закон подготовлен уже,
Мол, яйца сырые - запрет для студентов
И будем на встречи ходить в неглиже...
Яценюк: «Я з ганьбою жити не буду. Завтра підемо разом вперед.
Якщо куля в лоб, - то куля в лоб...»
Ох, люблю величні фрази,
Навіть хлібом не годуй...
І скажу тобі одразу:
Кожну кулю в лоб цінуй!
Для реформ потрібен спокій
Й тиша, мов попав у морг,
Буде вам паркан високий
І мільярд новий у борг.
А якщо хтось того проти,
Чи тарифи - наче гніт,
Камікадзе щосуботи
Буде Вам співати хіт!
Кличко: «А сегодня в завтрашний день не все могут смотреть.
Вернее смотреть могут не только лишь все,
мало кто может это делать.»
Политический я лидер!..
Тренируюсь над собой,
Чтоб грядущий день увидеть:
Снова ринг и снова бой.
Пусть смеются громко люди,
Пусть в нокауте «Удар»,
Президентом все же буду,
Даже если очень стар!
В крайнем случае, брательник
Отомстит за мой провал,
Как-никак он не бездельник -
Кандидатскую сдавал…
Порошенко: «Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів.
Ви точно знаєте за що, вони знають за що –
і народ вам повірить»
Починав завжди я з друзів,
Й ліпше друзям віддавав,
Шоколадний світ ілюзій
Кращий в світі збудував.
Там заводи і майстерні,
Телебачення канал,
Банки, фабрики модерні
Гарний роблять капітал...
Маю вже й секрет відкрити:
Як то кажуть, в чому гріх?,
Чом не можу посадити
Ні одного із своїх?
Бо найкращі мої друзі -
Гроші, золото й вино
І ходжу по цьому крузі,
Друзі, я уже давно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646012
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Поету силу слова та ідеї
дали боги Олімпу. А Психея* –
Душа поета – наче орхідея,
ввібрала світу барви й світло Тейї.
В Душі цій ликів, як в божка Протея,
а настроїв, як рук у Бріарея.
Вона – родюча, плодовита Гея
і витончена, ефемерна фея.
Гіпнозом володіючи Морфея,
чарує милозвучністю Орфея,
дарує мудрість від зірок Астрея,
бо в ній – скарби безцінні Гіріея.
Коли ж химерна воля Гіменея
остудить її холодом Борея,
то мстиво заговорить в ній Медея
чи відьма і спокусниця Цирцея.
Є в ній і прозорливість від Фінея,
жертовність героїчна Мінекея...
Творити здатна подвиги Тесея
Душа поетова – метеличок-Психея.
* Психея (гр. міфол.) – втілення людської душі.
Зображалась метеликом чи дівчиною з крилами метелика.
Далі по тексту – імена богів, велетів чи царів гр. міфології.
В кожному рядочку коротко розкрита їх сутність.
29.02. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647878
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Стояла ніч, глибока і… німа.
У кожного в душі – незвична рана:
Надія гинула… Скоріш, майже нема…
В Європу, кажуть, Україні рано.
Та зрадив раптом тишу листопад –
Студентів крик піднявся над Майданом,
То «Беркут» «частував» їх навпопад.
І сколихнуло світ дітей ридання.
І сумно води ніс удаль Дніпро,
Не зрозумів, за що дітей карають,
В очах у них свята любов, добро,
Тепер Майдан увесь народ збирає…
Так починався в Києві Майдан,
Без планів, але під крилом надії.
Уже ніхто не плакав, не ридав.
А всі були, як кажуть, тут при ділі:
Той бутерброди вправно готував,
А той куліш варив, густий, козацький,
Цей друзів від бандитів рятував.
Ділили все по-чесному, по-братськи.
І сходилися ввечері в намет
Донецькі і чернігівські, і львівські –
Хтось підприємець з них, а хтось –поет.
Солдатами були одного «війська».
Зимовий холод хоч і допікав,
Та був безсилий перед цим народом.
Ніхто додому звідси не тікав,
Бо був землі своєї патріотом.
Міняли темні ночі світлі дні,
Пісні уже усі переспівали,
І хоч були там друзі, й не нудні,
Та влада «беркутнею» діставала.
Коли ж народ став голос подавать,
Заради чого вийшов, бо дістало,
Тоді людей взялися… убивать.
І Україна вся тоді повстала:
Старе й мале, у місті і в селі,
Намірились покласти край неволі,
Щоб швидше зникли слуги й королі,
А царювали Правда, Право, Воля.
І світ увесь вітав тоді Майдан:
Європа, і Японія, і Штати…
З нас кожен краплю спротиву додав,
Щоб згинули хапуги-супостати.
Пройшла зима. Морози і вітри
Втекли, адже весні не знадобились.
Народ боровся місяців зо три…
І переміг… Катюги таки змились…
Тепер же Україна, вже нова,
Поринула в війну із головою.
Ослабла тільки трохи булава
І повела дорогою кривою.
Без пострілу старий був зданий Крим,
Донбас горів-димів під триколором:
Війни такий, бач, вивели гібрид,
Котрий не підкоряється законам.
Ми дорого платили за Донбас,
Росія чітко ціни визначала:
То Маріуполь дай їй, то Кривбас…
І заряснів ізнов Майдан свічками…
Свічами тих, хто звідси в бій ішов,
І землю нашу боронив на Сході,
Хто стежку у Безсмертя віднайшов,
Сміливцем був в полку своєму, в роті.
Сьогодні ще кровить Донбас від ран
І на кону стоять Свобода, Рабство…
Народ останні сили вже збира,
Російське щоби наказати хамство.
24.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647824
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Почти весна, полшага до весны,
в неверии, с февральской стужей схожа,
стою. Но сонм невидимых портных
кроит и шьёт наряды. Зябко ёжась,
берёзки примеряют кружева,
сплетённые ветрами из туманов
и чьих-то снов. А я едва жива,
никак с февральской стужей не расстанусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647783
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Торкаюся чола і гладжу коси,
Весняний ранок зазирнув в вікно.
Омили трави прохолодні роси,
Проміння сонця - Золоте руно...
Квітує все довкола наче казка,
Прийшло нарешті знов до нас тепло.
Весняний день, то наче Божа ласка,
Розправили птахи своє крило.
Над нами ніжне волошкове небо
І синь прозора в'ється в вишині.
Вербові котики несу для тебе,
А ти усмішку подаруй мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647768
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Знов на жалобне Віче, поминальне,
Народ зібрався вкотре, як колись,
Бо ж сорок днів якраз тепер минає.
Стояв Майдан і щиро люд моливсь
За тих, хто тут боровся у тривозі
За честь і правду – в них немає дна,
Хто йшов не манівцями – по дорозі –
Їх всіх одна мета лише єдна:
Любов до матінки-землі, ота, велика,
Синівська, щира і непоказна,
Здолати здатна найстрашніше лихо,
Таку любов не кожен зміг пізнать.
Стоїть народ і ділить біль утрати,
І в кожнім серці рана ще болить…
Коли ж убивці сядуть вже за грати?
Коли настане та висока мить,
Щоб Україну не жаліли в світі
І не скидались коштами у борг,
Щоб береги Дніпрові славно квітли
І не забув про неньку нашу Бог!
30.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647639
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[u] Пробразом сучасного українського козака став незламний буковинський козак Михайло Гаврилюк, якого мучили і роздягали наголо під морози,[u]коли відбувалася революція гідності в лютому 2014р.[u]
[b]Війська Запорозького орлів
Недарма назвали козаками –
Дух свободи здавна в них горів,
Посланий їм вільними зірками.
Не спиняють їх швидкі вітри
Й ті, що з-заду, теж не доганяють,
Душі їх неправда лиш ятрить,
Слово честі й дружбу вони знають.
Хай вітри розчешуть ковилі,
Задзвенять в степу ізнов підкови,
Той козак, що в вітру на крилі,
Передасть уміння юнакові,
Вибрать як і осідлать коня,
Виправить поставу у сідлові,
А в бою шаблюки задзвенять –
Втримати своє козацьке слово.
Вберегти як землю і любить,
Україну-неньку захищати.
Козаки – то, справді, не раби –
Не для них домашні пишні шати.
15.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647630
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Липневі пахощі навколо
Чарують мій чудовий край.
Там єсть і ліс, й широке поле,
Й медово- яблуневий рай.
Із покоління в покоління
Любов до праці, до пісень
Крокують поряд по велінню
Таланту, розуму й бажань.
Ось так живуть всі полтавчани!
Ідеш по вулицям села –
Сміються квіти з-за паркана,
Мов кличуть: - тут ще не була.
Стрункі будинки гордовито
Вітають радісно людей.
Немов бажають показати
Живе господар кращий де.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647626
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Вечер осени грустный колышет сон
И по шпалам уносит(шагами)-в репризу...
Вспоминая начало,пылает огнём...
В эпилоге - дождём по карнизу...
Александр "Поэмой экстаза" - пронзил...
Бонапарт к Валевской сбегает с Парижа...
Там и Бродский(в пелёнках),и родине - мил...
А Ван Гог - увлекает своею харизмой...
Под малиновый звон(по велению сил)
Лучик света проснулся,поглаживал розу...
Томный взгляд за собою манил и манил...
В миражах высыхали сонные слёзы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647621
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Якась роздвоєність в мені – любов і злоба.
Дивлюсь з підозрою на світ – і він – з-під лоба.
А ще недавно у душі пташа співало,
І сонце в променях ясних мене купало.
Якась роздвоєність – упевненість й зневіра.
Бо фантик з барвами, а місткість – чорно-сіра,
Бо там, де хліб родився, ллється кров солдата.
І як назад цю плівку вже перемотати?
Якась роздвоєність – нема душі спокою.
Стомилась я вести бої сама з собою,
Колючу правду у слабких долонях гріти
І вірить, кинути зернятка - будуть квіти.
Якась роздвоєність - щось мирне і вороже.
О, дай ж мудрості мені і сили, Боже,
Встоятись, витримать, пройти усе, здолати
І прапор істини на щоглище підняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647560
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
…чудес не буває. Але трапляються ситуації, пояснень яким логіка, здоровий глузд і класична фізика не знаходять.
Мені траплялися чудеса. Для чого про них згадувати публічно? Може і не слід, не слід би дратувати «войовничих матеріалістів», але є три історії, чи ситуації, які, либонь, варто засвідчити…
Перша з таких сталася…
НА ПЕРЕХРЕСТІ
…влітку 1977 року, в Києві. На перехресті вулиці Володимирської і бульвару Шевченка.
То був надзвичайно сонячний червневий день, зелень буяла густо і пишно, не втративши ще весняної глибини і свіжості. Я вийшла з дверей університетського Жовтого корпусу і довелося зупинитися, міцно стуливши очі, щоб встояти під рясним водоспадом світла, радості і тепла. Призвичаївши зір, перейшла на протилежну сторону бульвару і проз сквер Шевченків заспішила до «зебри» – біля входу до станції метро «Університет» на мене чекали.
Замість керуватися сигналами світлофора, зауважила, що автівки зупинилися уздовж по Володимирській, от і вирішила, що того досить – пустилася бігти через дорогу: кажу ж, біля входу до станції метро «Університет» на мене чекали…
Щойно опинилася на проїжджій смузі, голова ніби сама собою обернулася ліворуч, і я побачила, як на мене летить автобус радянської «фірми» «Інтурист»… водій автобуса поспішав – хотів «проскочити» перехрестя на останніх секундах дозвільного для нього сигналу світлофора… Машини, які зупинилися, і на які я зорієнтувалася, мали, як виявилося, виконувати повороти, а от для транспорту, що рухався по Володимирській – дорога була відкритою, для пішоходів же «горіло» червоне світло…
За долі секунди, там, уже перед автобусом «Інтурист», я усе зрозуміла: і мотиви, і причини, і правила, та й фатальну помилку свою… Так само цілковито і об`ємно побачила усю ситуацію, у яку втрапила, ну, і її невідворотний фінал. Автобус був занадто близько од мене і їхав занадто швидко… я бачила у лобастому склі водія. У нього були занадто великими очі… руками він судомно вчепився у кермо, ніби сподівався тим зупинити, утримати, осадити «на повному галопі» свого гарячого коня, усім же «монументальним погруддям» водій напружено подався уперед, ніби збирався вистрибнути, щоб обігнати неминущу подію…
він уже бачив і знав, що не встигне нічого змінити: звернути нікуди – зліва смуга зустрічного руху, по якій мчали зустрічні ж авто, справа – ґерелиця машин, що зупинилися перед світлофором, чекаючи дозволу повернути з Володимирської на бульвар… гальмувати – відстань надто мала, та й швидкість, з якою він «летів», жодних надій не залишала… чим ризикувати багатьма людьми – і в салоні, і уздовж тротуару, і на тротуарі – водій вирішив не гальмувати… та й взагалі нічого не робити – бо можливості розминутися зі мною у нього не було… а може, він просто не встиг зреагувати на тому рівні, де приймаються якісь рішення. Хоча «нічого не робити» – також рішення, врешті….
Я ж бачила усю картину в цілому, а водночас – у дрібних і геть навіть незначних деталях: до прикладу, що автобус – темно червоний, ближчий навіть до вишневого, з широкими вікнами, не новий, але чистенький… водій – чоловік років 40-45-ти, формою обличчя більше подібний до квадрата, чим до овалу, і – надто великі у нього очі… і ніби належать вони не стільки до обличчя, скільки, виокремившись, вгрузають у прозору товщу лобового скла … так само ясно бачила, що стою якраз посередині – по центру переднього бампера, на однаковій відстані від країв, акурат проміж коліс…
Майнула швидка тінь надії – проміж! коліс... але одразу й зникла, бо за такої швидкості і такої сили удару, який невідворотно ось уже зараз станеться, марно було б сподіватися на проміжок між колесами … уява швидко намалювала і продемонструвала, який усе це матиме вигляд: «…на друзки» – оцінив мої шанси хтось відсторонений… і то була не зовсім думка, чи й зовсім не думка, а «картинка» – невідворотна трагедія швидше сприймалася як дещо зорове, точніше – понятійно-зорове, коли бачиш і розумієш усе і одразу, без слів і жодних сумнівів. Певно, думка у такій екстремальній ситуації – занадто повільний засіб комунікації…
Усвідомивши близьке своє майбутнє, не те, щоб і злякалася – не було часу на страх, а – здивувалася трохи. І на те здивування і на всю цю пригоду загалом відгукнулася зовсім коротенько і таки думкою: «о, Господи…» – і все.
…знала… знала, що поступитися автобусу дорогою – зійти з того місця, на якому стояла – не встигну, то й для чого зайва метушня – так і залишалася стояти… Дивилася – очей не відводила – «в лоб» власній нагальній смерті, що це вона – доводів не потребува́лося… тільки сприймалася ця новина не так, як тоді, коли ми наперед про смерть думаємо, чи бачимо її осторонь себе – під час похорон чужих чи на екранах-моніторах. Страх-жах-каяття-прощання – ні, емоцій ніяких: спокійне очікування…
Стою-дивлюся-чекаю… помічаю врешті, що подія, якій давно вже пора статися – не звершується… «щось довго вже я тут стою», – подумалося… трохи аж ніби й заскучалося, тому, знічев`я наче, взялася роздивлятися уважніше подію, що відбувається і не відбувається водночас: автобус продовжував «летіти» на високій швидкості – це було видно і відчувалося, але до мене він не наближався – «…як таке може бути?..» – спитала себе, – «він їде на одному місці»… і дивною була та його «їзда», позбавлена руху – без переміщення, без просування у просторі.
Ще помітила невдовзі, пильніше придивившись, що автобус «мій» ніби вібрує трохи – бо куди ж мала діватися енергія його швидкості при відсутності зміни дорожньо-просторового положення…
«…як він може їхати на одному місці при такій швидкості?...» - сильно зацікавило таке небачене явище, але «Ікарус» продовжував започатковане – їхав швидко і «агресивно», але не наближався… чим далі, тим більше його «трясло» – не те, щоб він тремтів масою власною, чи трясся «тілом», ні – не так, а так, наче його зсередини лихоманило, він наче… бринів увесь. Але беззвучно. Ніби якась тонесенька димка – як аура, чи ще щось таке нереальне – оповивала його, і от сама ця димка – жовтувата, помаранчевувата навіть, але при тому ж і абсолютно прозора – як сонячне світло, вона вібрувала, тонко і дрібно-дрібнесенько. Щось діялося з автобусом, але не за звичними законами світу нашого, і тому не мало пояснень і дуже цікавило… дивувало – попри все.
Хоч і не сприймалося вухом бриніння автобуса, пійманого у дивну пастку «статичного руху», але якимось чином відчувалося, як напруга довкола нього швидко і гостро зростає… «отак він скоро розлетиться на куски…», – подумалося між іншим, і згадалося, що «у ньому ж люди…» то «…треба щось робити…»
Погляд перемістився до коліс – видно, щоб пересвідчитися, що вони «крутяться», тобто, що автобус таки їде, не зрушуючи з місця. Колеса оберталися – дуже швидко, зовсім не «буксували», вони – «їхали», котилися, ковзали асфальтовим покриттям, як звичайно таке і відбувається. Але шлях - маю на увазі термін із фізики - дорівнював нулю...
«Інтурист» не збавляв швидкості, а точка його «фіксації» у просторі не мінялася, саме тому, думаю, він почав ніби злітати трохи (не більше, чим сантиметрів на 10-20 одриваючись од тверді дорожньої) і знов опускався на асфальт – злітав і приземлявся… плавно – гарно навіть, легко і «без потрясінь»… це дуже зацікавило і я спостерігала ті здіймання, утупившись у чудасію, щоб же не подумати «потім», що здалося чи показалося…
Врешті зауважила, що після кожного приземлення автобус злітає вище і вище, – «енергія накопичується», пояснила собі, чи Хтось мені коротко пояснив моїм же внутрішнім голосом. Треба щось робити – там люди … Про себе – чогось і не згадалося…
А «Ікарус» уже почав здійматися над смугою занадто – десь і до півметра у висоту, зависав не надовго і плавно, як парасолька з кульбабовою насіниною, линув назад, до асфальтової смуги, легко її торкався, щоб знову злетіти – як повітряна кулька… При тому напружено вібрував, бринів – уже й металевої дзвінкості звук той нечутний сягав (думаю, то був не стільки звук, скільки стан, і я зчитувала чи відчувала, сприймала стан той якимось дивним новим способом).
Саме собою пригадалося начеб, що енергія «зупиненого руху» дуже швидко наростає – подібно, як прибуває сильним током вода – і невидима дамба, що виникла невідь звідки, має межу «терпіння», тривкості. Тому варто б уже і поворушитися, доки ВСЕ чекає… було очевидно, що треба мені «щось робити», але я не знала, якого чину од мене ждуть. «Що робити?» – спитала врешті себе. І відповіді не прозвучало. Відповідь сталася. Сама собою.
М`язи, ніби отримавши ізвідкись чітку команду, всі разом напружилися, і тіло, отримавши невидимий, та відчутний, щоправда м`який і делікатний, але достатньо сильний поштовх у груди, зробило широкий «стрибок» назад. Просто відлетіло, було відкинуте – «саме собою».
У ту ж таки мить автобус пролетів кулею мимо, ніби ним вистрелили, і так близько од мене, що, здавалося, черкнув боком об кінчик мого носа… Поділ плаття, коси – усе, що могло «літати», здійнялося поривом повітря-потоку… Якусь пів-мить було ще так само тихо. Але наступної пів-миті «увімкнувся» звичний міський «озвук» – шелестіло листя у скверику, вовтузилися пташки, шуміли люди і шини автомобілів по асфальту… Все доокруж як ніби включилося – зарухалося, ожило, «заговорило».
Я продовжувала стояти «на дорозі», бо не знала, що слід чинити. І тут із автівок, водії яких усю ту дорожню пригоду спостерігали (зовнішню її сторону, звичайно: як дівчина вискочила перед «Ікарусом» і як тої ж секунди встигла відстрибнути назад, чудом не опинившись на тому світі) – то водії, вернувшись до тями раніше мене – з усіх сторін дороги… одне слово – закричали і засварилися…
Я не розчула, якими саме словами, але здогадалася, що в основному лайливими, бо про те свідчили тембри і тони їхніх відпущено-як-тятива сердитих голосів. Я злякалася хорового їхнього крику, кинулася, щоб утекти, вперед – по тій же таки «зебрі» і на той все ще заборонний сигнал світлофора…
Але «Інтурист» «мій» уже проминув, і разом з ним проминула ТА мить моя, а цієї вже, наступної – миті, сюжет мався зовсім іншим, із цілковито благополучним завершенням.
…Давно колись мама моя розказала була мені, що людина, яка навіть усе своє життя зневажала Господа, не вірила в Нього, навіть сварила Його, але – в останню свою мить, умираючи, встигне до Господа «схлипнути», хоч би таким найкоротший зітханням, як от «…о, Господи…» – то Господь наш люблячий таку людину СПАСЕ… Тоді, в дитинстві моєму, я одразу повірила мамі – і «віра моя порятувала мене». Я мамі завжди вірила, бо вона була щирою і правдивою в усьому, а діти це дуже добре відчувають – правдивість і щирість дорослих своїх… Тепер я називаю маму мою – моїм Сократом – і це не жарт.
Друга історія, яка потвердила істинність маминих слів про чудодійну Силу найкоротшої із можливих молитов «…о, Господи…», сталася зі мною…
НА ОЗЕРІ
...Невдовзі спробую переповісти і її…)))
27.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647537
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
все що хотілось сказати
розтане цигарковим димом
притруситься тонами митей
думок що лишились в клітці
твого власного тіла
твого власного міста
і країни
можливо просто вигаданими
тобою
чи деким іншим
байдужим
або не зовсім
все що мало б бути сказаним
розщепиться звичайнісіньким пилом
що осідає на твоїх легенях
пророростає малесеньким незліченним
корінням як неосяжна сколопендра
невипущених слів
і тяготіє твоє дихання
кожної миті
та хіба це важливо?
ти просто ти
така ж як тисячі
в забетонованих стінах
будинків стовіконних чи вікових
з невимкненим світлом
кожної ночі
з заборгованою електрикою
з заборгованим життям
чи стимулом
просто жити
з заборгованим світлом
що мерехтить у кожному
з надією вижити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647483
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n5msE7aR4y8[/youtube]
Якщо раптом зберешся в Карпати,
все залишиш внизу і піднімешся ввись,
зможуть гори тобі дарувати
те, що люди-забудьки вже мали колись –
чистоту почуттів немовляти,
вільний дух, рівновагу. Замри і дивись,
як потрібно сум’яття долати.
Гори ці Світотво́рцем сповиті.
Тут небесна енергія йде до легень.
Царство зелені тут і блакиті.
Тут епохи і ери тривають, як день.
Тут століття спресовані в миті.
Тут читаються тексти космічних пісень
про секрети іще не розкриті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647533
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
У того майна – понад люди і дози.
У того – важлива посада (оh, best!).
У того – таланти до вірша чи прози.
У того – сім’я і розклади під ДЕСТ.
У того – високі звання наукові.
У того грошви – не вміщається в рот.
Але як немає у серці любові,
Все інше, повірте, марнота марнот.
ДЕСТ – (в СРСР ГОСТ) державний стандарт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647532
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Ти покликав мене до життя,
Цілувавши заплакані очі,
В унісон чути серцебиття,
Посміхнулись від заздрощів ночі...
Плачу щиро від солоду мук,
Від обіймів твоїх солодких,
Я боюся, як кари, розлук,
Дуже довгих і дуже коротких
Я несу тобі в пригорщах цвіт,
Щоб нектару напилися двоє
Зацілую мій добрий світ,
Що докупи нас звів з тобою
Я несу тобі зорі в долонях,
Я шепочу " спасибі"- за все
Аж до болю у серці і скронях...
Я любитиму понад усе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647480
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Колись я впаду, щоб злетіти.
А ти навіть і не помітиш,
Як зійде планета з орбіти -
Потрібен комусь, доки світиш.
Колись я кохать перестану
Тебе, тільки сумніви точать:
Хіба що занурюсь в оману? -
Хто хоче, того і морочать.
Колись стануть цілими - склянки,
Щоб більше не битись на друзки,
І з болем не пити світанки,
В яких ми - заручники пустки.
27.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647507
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Сипнув сніжок, та лише на хвилину
І сонечко послало промінці.
Враз виникла мені весни картина
І усмішка з’явилась на лиці.
А котики сіріють над водою,
Річка повніє – вийшла з берегів.
В повітрі пахне ранньою весною,
Вдихаючи його, я майже млів…
Летіли хмари й ті здавалось клином,
Проміння сонця гнало вдаль мороз.
Вітри гойдали мокру тополину
І бігли, бігли, мов здавали крос…
Пішли шпаки у весняну розвідку,
Сушились на вітру грязькі стежки.
Ще проліски ховали першу квітку,
Збігали дні, мов хтось листав книжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647493
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Подаруй мені дев’ять ночей, наче дев’ять життів…
І я стану доросліша, та не на мрію — на пристрасть.
***
Всё меняется, милая, так возмутительно быстро:
остаётся блуждать в стороне, цепко руки скрестив.
Остаётся держать себя в самой громоздкой узде,
надевая на чуткость почти безвоздушные шоры…
и не чувствуя снова под ступнями верной опоры,
разливаться словами и снами в чужое нигде.
Сочини мне историю… чтобы и джаз, и фарфор,
чтобы кофе со вкусом дождя и надёжные ставни,
чтобы моря штормящий щенок и горячие камни…
никакой рефлексии, обид и раздумчивых ссор.
Выгорает, родная, растаскивается по углам…
Отмеряя секундами нашу с тобой аритмию,
время — тот ещё доктор и прячущий руки мессия
в складки наших надежд: «Не смогла, не смогла, не смогла…»
Не молчи, говори… как по городу бродят огни,
чтобы просто заполнить моё межсезонье пространством.
***
Неважливо, бо ніч загортається в полум’я вранці,
щоб воскреснути знову в неділю в моєму вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647486
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Не іди- десь сказав ти мені,
Не зривай жовте листя у осені,
Ти по наших стежках пронеси,
Мрії наші коханням зрошені.
Зачекай, де в тумані верба
Над водою шепоче сонати,
Біле мливо, шумлива вода,
Притихаючи, зніме шати.
Не пусти у душевні спогади
Божевілля гіркої розлуки,
Надвечірря зіркове моє ти-
Ти- мої найболючіші муки.
Пригадай зорепади нічні
І закоханість в росах ранкових,
Сходу сонця, в цілунках пісні,
Щирість в наших палких розмовах.
Повернись, зачекай та не йди
У розлуку- подругу страждання,
Ти кохання своє поверни
В наші зустрічі з ночі й до рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647471
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]
Вздовж вуличок, полатаних калюжами,
Під хлюпання плаксивих ринв і стріх,
Ще від зими до решти не одужавши,
З душі не обтрусивши сірий сніг,
Іти собі, всміхатися, бо лоскітно,
Бо треться в шию теплий комірець!..
І думати: яке то щастя, Господи,
Що цій зимі вже близиться кінець!
Що до весни – якісь-там милі, клаптики,
Що лютий вже вичерпує резерв,
І світ мене ковтає, мов галактика,
І я пульсую в ньому, ніби нерв…
На повні груди, залпом, захлинаючись,
Вдихаю цей розріджений озон…
І тішуся від того, що не знаю, чим
Закінчиться передвесняний сон!..
І вірю, що весна оця намолена
До мрій нових наблизить хоч на крок,
Що ранок розвіконить і дозволить нам
Почати відлік… вже без помилок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
[b]На картину Сальвадора Дали «Женщина с головой из роз»[/b]
Стихотворение исполнено в соавторстве с поэтами
Ириной Левобережной
и Сергеем Сокольником
*********
ПЕРВЫЙ ГОЛОС
Не отвечай… вопросов больше нет…
С ресниц пушистых убегают тени…
Лишь лучезарный тающий рассвет
Легко ложится на мои колени…
Лучистый свет, осознанный сполна,
Вдруг растворится в темных топях ила.
Не отвечай… сегодня я – волна
На необъятной черной глади Нила…
Не отвечай… мечтаний глубина
Уснет в шелках струящегося платья…
Как сладок час! Я - скользкая волна,
Застывшая на миг в твоих объятьях…
Вопросов нет… как сладостно порой
Под этим звездным неподвижным зонтом
Осознавать пустынность городов
За бесконечно чистым горизонтом…
Не исчезай… испепелив мечту,
Воспламеняясь явственно и тайно,
Прости меня за эту высоту,
Я оказалась здесь совсем случайно…
*********
ГОЛОС ВТОРОЙ
Мне на лицо ложится хрупкость розы,
Твою любовь я примеряю вновь.
Но лёгкий шёлк струится, словно боль,
Окутывая безмятежность позы.
Вдруг застывая в складках на груди,
Твой взгляд то отрешён, то снова дерзок,
Одной рукой меня ты крепко держишь,
Другая – тёмной плетью позади…
Сомнение в расчерченных дорожках
От треснутой опоры – отведи,
Покачиваясь, вниз – не упади,
Держа собой Колосс на тонких ножках.
Переплетаясь у меня внутри,
Желаний наших токи не иссякнут.
Так бережно закрыв руками чакры,
Ты подсветил их – отблеском зари.
Так прочь гони сомненья. Мысли – прочь.
Я жду тебя, хотя тобою маюсь.
Одной рукой – ещё ныряю в ночь.
Второй – рассвета тёплого касаюсь.
За сон, что наяву – благодарю.
Забытая… цветущая… немая…
Тебя, тобой обвИтая, люблю,
И потому – над страхом – поднимаюсь.
*********
ЭХО
Склоните головы!.. Не знаю, как и быть...
Таки сомнительным я вижу это дело...
Чтоб жажду тела вашу ощутить
Желал бы все же я иметь хотя бы тело...
Плывут в безвестность полосатые пески
Как жизни путь. Взирая с укоризной
На две доски, топорщатся соски...
Отдайте тело! Подарю полжизни!!!
Любить желая, я желал бы все же быть,
Концом заката вхожий в бесконечность.
Жизнь- полосата. Время уходить.
Уходит тело по дороге в вечность.
***
Так, отрываясь от статичных поз,
Земные Музы - неземного просят,
Их хрупкость тел с головками из роз
Пески забвенья вечностью заносят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646686
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Ти її - відпусти…
Бо ті зорі – такі небачені…
Бо світанки – незнані… дороги ведуть в пітьму…
Бо квитки в її бік ніким і ніде не проплачені…
Бо не втримаєш
сонце в долонях ніяк… а тому,
Ти - відпустиш її…
Бо така - спопелить до пороху…
Відречешся, відплачеш, відмолиш - усім світам!
Лише серце… пульсуюче серце, простягнеш Молоху,
Ніби древні ацтеки –
жорстоким своїм богам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639640
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 27.02.2016
Стук-стук!.. відчиняйте двері!
Вам лист - та не на папері...
Весна просила вручити
Вам перші весняні квіти!
І небо - прозоро-синє!
І сонця ясне проміння!
Достатку усім - багато!
Ще й щастя - у кожну хату!
Весни золоте відерце
Наповнює кожне серце!
А я вам бажаю - любові!
І радості - в кожнім слові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647405
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Усыплю тебя, розмарином, и буду смотреть твой сон..
Пусть приснится тебе малина, нет, подснежники, под окном..
Колокольчики и ..дельфины, да да да, и.. клубника со льдом..
Чего хочешь ты?! Я не знаю,- молчаливые губки мои..
Может капельку, капельку мая? Или ливнями, чтоб дожди?
Нет, не надо, не утруждайся, тебя ждёт уже тёпленький плед,
Разговорчики, ..Все на завтрак, ну, а может быть,- на обед)
Усыплю тебя розмарином, под рукой твоей буду льном
Пусть приснится тебе Афина,- колокольчиком, с нежным дном..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646448
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Я розкажу тобі , як я живу,
Які у мене плани та тривоги,
Як я чекаю все себе нову,
Як переплутались усі мої дороги...
І як прощаю кожен день людей,
І як мені гріхи прощають люди…
Ось знову кволий кашель із грудей,
І знову ті самі думки-приблуди…
А за вікном розпатлана весна,
То плаче, то сміється , то голосить,
То випива мене усю до дна,
То мовчки чеше свої русі коси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647340
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Я доторкнулася твоїх долонь
І ніби кип'яток ошпарив руки.
Ти пригорнув мене та біля скронь,
Кипіла кров, бо стукала розлука...
Слова були якісь уже не ті,
Все плуталися наче павутина.
Манери відчувалися круті,
В очах твоїх була німа вітрина...
Дерева в парку відчували сум
І навіть хмари затулили небо.
Для мене то не наче справжній бум...
Я зовсім не чекала це від тебе.
Ну що ж коханий мабуть доля зла,
З тобою розлучає нас назавжди.
По всякому буває і хто зна,
Колись ще й ти просити будеш правди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647329
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Ти сидів за столиком навпроти,
За вікном летів пухнастий сніг.
У думках крутилось дивне... хто ти...
Ти всміхався та сказать неміг...
Покорила хлопця дивна врода,
Дівчина сиділа за столом.
Усмішка її мов насолода,
Зіронька, що світить над селом.
Він... Вона... Думки неначе спільні...
Музика заграла в залі вже.
І вони обоє дивні й вільні...
Запроси прошу тебе... Невже...
Він підвівся рушивши до неї,
Наче прочитав її думки.
І злились в мелодії лілеї,
Серця два коханих залюбки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647321
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Ми ті, що кували долю
Держави, свою й твою,
Шукали всім шлях до волі –
Зламали плани Кремлю.
Про себе лиш ми забули,
У нас – лиш одна мета –
Вогонь хто пізнав Кабулу
І молодь ми золота.
Мороз заглядав нам в очі,
Слав кулі снайпер дощем,
Там – проти народу злочин
Під чорним нічним плащем.
Історії там писались
Важкі нові сторінки,
Життям ми всі присягались,
Хоч різні у нас роки.
Скінчили свою ми справу –
Шлях вільний тепер для вас.
Країна крило розправить,
Настане зоряний час!
Міцніше свій стяг тримайте,
Будуйте нове життя,
Щасливі де будуть мати
Й маленьке її дитя.
8.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647237
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Красива жінка, повні смутку очі,
Бо ще не долюбила до кінця.
Які страшні бувають в неї ночі
І спомини, коли йшли до вінця.
А потім все злетіло падолистом,
З Афгану звістка – безвісті пропав…
Сльози кроваві, як дрібне намисто,
Та їх ніхто й ніколи б не збирав.
Могла б ще вийти заміж, та кохає,
Чекає того, хто пішов і зник
І жде красива жінка – виглядає,
Чи вернеться коханий чоловік…
Красива жінка, повні смутку очі,
Бо ще не долюбила до кінця.
Які страшні бувають в неї ночі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647230
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Часто доля згинає плечі,
Хоч роки здається молоді,
Та в житті страшні бувають речі,
Сріблом осідають в бороді.
Зморшок появляються траншеї,
Косить хтось волосся пишний лан.
Лише в серці квітнуть орхідеї,
Стелиться кохання, як туман.
І тоді в нас виростають крила,
Плечі розправляються тоді.
Час, коли любов у двох щаслива,
То не місце у житті біді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647229
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Нещасна тінь Гіпербореї,
Куди ж ти ділася куди..?
Русини вивелись, - лакеї,
І завелись кругом жиди.
Засіли урки - вуркагани,
Украйну дотла роздягли.
Прийшли непрошені погани,
Вола у ярма запрягли.
Таланто - швондери погані
З джерел створили калаламуть.
Пігмейські свині із ковбані,
Як ті вужі нас дурнів ссуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647201
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dtk1ePpVINg
[/youtube]
Сміх- це сонце: воно проганяє зиму
з людського обличчя. В. Гюго
-------------------------------------
Життя складається із сміху,
Із сліз, зажури і зітхання.
І часто сміх бува, як втіха,
Коли покинуло кохання.
Тоді цей сміх у нас крізь сльози,
Ми сміємось над собою,
Коли збуваються прогнози,
Що посміялись над тобою.
І ходиш довго ти у дурнях.
Не бачиш толку в тім, щоб плакать.
Хоч сивиина цвіте на скронях,
Ти добре знаєш, за що плата.
Від сліз рятуємось ми сміхом.
Ми сміємось, щоб не тужити.
Сміятись нам не є це гріхом.
Із сміхом просто легше жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647300
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2016
«Такі вони ірландці –
вони до жартів ставляться серйозно,
а серйозні речі сприймають як жарт.»
(Шон О’Кейсі)
Якби я жив в маєтку Пауерскорт ,
Я був би тоді джентльменом,
Я дивився б на пагорби Віклоу* –
Такі романтичні і так всім нагадують
Про щось і про святого Патріка,
Злегка примруживши очі –
І то зранку, коли туман
Ще солодкавий, ще нагадує молоко,
Кликав би слугу Джеймса
Та лисого каштеляна Брауна**,
Питав би чому в них імена
Такі як в сасенех – англо-саксів клятих,
Нагадував би їм про обов’язки
Та велів би приготувати чаю***.
А потім дивився би на дерева,
І думав: «О, які ж вони старі!
Старіші, певно, клану О’Ґара!»
Але я ніколи не буду жити
В маєтку розкішному Пауерскорт****
І гуляти господарем
Помпезними його алеями,
Може тому, що я не джентльмен*****,
Не маю чорного циліндру******,
Не вмію дивитися снобом в далечінь,
І взагалі мені не подобається
Жити в маєтку Пауерскорт,
Бо не та епоха і мені хочеться
Грати на скрипці і вештатись волоцюгою
Пагорбами Віклоу,
І слухати як море зле
Б’ється хвилями в чоло скель*******
Майзен Хед або знаходити в літописах
Ім’я короля Коннахта
Домналла мак Гарда,
А це не сумісно з титулом
«Володар маєтку Пауерскорт».
Примітки:
* - а там не тільки пагорби – там ще водоспади гарні є...
** - такі прізвища давали ірландцям в часи англійського короля Генріха VIII – замість ірландських, заборонених.
*** - Шеймус О'Калаган мій старий знайомий, був великим поціновувачем чаю. Він жив в графстві Віклоу, хоч родом був зовсім не звідти. Він знав купу цікавих історій про озеро Глендалох – більшість з них він сам і придумав. Наприклад, про барона О’Данні, що в тому озері потонув, а потім щороку кожної Скорботної П’ятниці приходив у паб «Волоцюга Роні» і сидів між п’яних відвідувачів.
**** - якщо чесно я ніколи і не збирався в тих краях жити. Навіть якби мені сказали: «Шон, поживи трохи в маєтку Пауерскорт, ми тобі за це заплатимо!» Я би все одно відмовився!
***** - а кого нині в графстві Віклоу можна назвати джентльменом?
****** - насправді чорний циліндр у мене є. Але я його ніколи не одягав. Ні, брешу! Одягав один раз – у 1954 році на весіллі в кузени мого доброго приятеля Сема О’Махоні. Але вигляд тоді в мене був дуже старомодний і придуркуватий.
****** - а воно таки там гуркоче! Це в Манстері, біля Бантрі, в графстві Корк. З там бував три рази з Джонатаном мак Кленсі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509962
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 27.02.2016
«Сім років Конан мак Ліатлуахра
жив поза законом,
вбиваючи людей та собак,
викрадаючи худобу…»
(Із давніх ірландських скел)
Колись давно подорожуючи Коннахтом я зупинився на березі океану біля селища Накіл. Дивлячись у нескінченну далину води я думав про сумну і трагічну історію Ірландії, про нескінченні війни між кланами та королями – без мети та причини. І тоді зовсім зажурившись я написав таке:
У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу
Ти чуєш, Еохайде*, чуєш? Напни вітрила.
Я істину шукав в бувальщинах легку й просту
І ноги донести до Дубліна мені не сила.
Свічада днів чужих мені як придорожні знаки,
Із дивними людьми над прірвою іду – отак судилось
А на полях Ірландії – червоні маки –
Сліди легенд сумних – буття спинилось.
Ми легковажимо життям – такі вродились
Чи то наш острів замалий чи все приснилось…
На півночі оленя загубився слід і три поети
За таїною йдуть чи то пливуть в свої сонети.
І я пісень старих сумних собі на рану
Поклав і журюся – колись і нас не стане…
Примітки:
* - це я про Еохайда Мугмедона, а ви про кого подумали? В Ірландії кілька десятків королів носили таке ім’я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450391
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 27.02.2016
«Ми на мосту,
А тінь між нами – вежа.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Розкажіть мені бувальщину –
Важку і темну, як брила торфу,
Гірку, як дим селищ Айргіалла,
Не казку моторошну
Не легенду туманну,
Розкажіть мені бувальщину,
Отут, біля старої ірландської печі,
У кам’яній хаті-скрині,
Що згубилась у графстві Оффалі,
Хай розкаже мені цю бувальщину
Сивий копач картоплі –
Найстаріший у цьому селищі,
Таки нашою мовою – гельською,
Хай розкаже мені бувальщину
Не про чорного Крука Битв,
Не про війни кланів без кінця і без краю,
А про короля Домналла Міді мак Мурхада,
Про короля Ірландії,
Сина короля Уснеха,
Ватажка всіх О’Нейллів,
Вождя клану Холмайн.
Розкажіть мені про короля миру,
Про покровителя храмів,
Про оборонця закону святого Колум Кілле,
Розкажіть про короля мудрого
У ті часи божевілля,
Про короля побожного
У ті часи зради,
Про короля справедливості
У ті часи підступу.
Розкажіть про битву Маг Серед,
Про палаючий палац Бодбрайх,
І про коротку епоху спокою
На землі нескінченних війн –
Зеленої й нервової Ірландії.
Примітки:
Домналл Міді мак Мурхада – верховний король Ірландії Час правління: 743 – 763 роки.
Святий Колум Кілле – його ще називають святий Колумба. Справжнє його ім’я Крімптан О’Нейлл. Жив у 521 – 597 роках. Саме він охрестив піктів і королівство Альба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578657
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 27.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Экспромт
Не важна мне твоя зрелость...
Не нужна мне её сложность...
Мне нужна лишь - её нежность...
Не завидна - её кротость...
Прояви иногда - слабость...
Покажи мне себя,мудрость...
Обожаю - её смелость...
Ненавижу - одну скупость...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647160
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Поезія – магічне диво слова,
Що струменіє в променях душі,
І сповіддю вливається розмова
Між мною й світом в створені вірші.
Та сповідь про волошку в житнім полі,
Про світлу радість від її краси,
І рідної землі стражденну долю,
Й жадане сонце в спалахах грози,
Про щастя жити в мирі і коханні,
Про весни, скупані у співах солов’їв…
Усе в поезії: чуття і міркування,
Й гармонія - бентежить дні мої,
Душі моєї сумніви лікує
Своєю сутністю у розчерку пера.
Поезія для того ж і вікує,
Щоб більш навколо нас було добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643380
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Промінням вранішнім гойдається фіранка,
Черпає сяйво день в свої долоні.
З рожевим спалахом умитого світанку
Тікають сни у роси прохолодні.
Я вдячна дню за те, що він настав,
Влетів у душу, повнить безмір світлом,
І мрії стомлені із забуття дістав,
І починає плин невпинним вітром.
І вдячність ця мені прощає смуток
Й давно забуту гіркоту образ…
Пучечок росянистих незабудок
Розтопить холод учорашніх фраз.
Бентежать душу настрої квітчасті,
Що проросли до сонця на золі…
Ця вдячність є інакшим йменням щастя
У данім шансі жити на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645283
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Я не зову себе поетом -
Пишу, що відчуваю, чим живу.
Та все ж словесним переплетом
Душу чиюсь невабом й зачеплю.
І викупаю в ніжній ласці,
Й жалом дійму глибинного живця.
То хепі енд завжди у казці,
В житті не обійтися без правця.
Тут править балом світ свободи
Й відозва миру в гарячних серцях.
Духовність з цвілістю, де проби,
Вставляє в груди заржавілий цвях.
І вибір ставить сам на якір -
Служіння має різнобарвний блиск.
То честь і слава, гра, де докір -
Тінь Гамлета, квота у вічність - зиск.
26.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647071
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
- Прошу на хліб, на прожиття...
Подай, вельможе милостивий!
Просив дідусь про подання
У вершника, що їхав мимо.
Та враз піднялася рука,
Злетів батіг в повітря грізно.
Пекучий біль торкнувсь лиця
Старенького, що мовив слізно.
Поїхав пан... Лиш курява
За ним стелилась і стелилась...
- Бажаю щастя! - дід сказав,
Пошкутильгав на ціп зіпнувшись.
- Чому, дідусю, так сказав?
Спитав здивовано попутній.
- Адже образу й біль завдав.
Чому стерпів ти це покірно?
- Бажаю щастя я тому,
Бо порожнеча є у ньому.
Якби те щастя мав в собі,
Мене б не вдарив він ніколи.
26. 01. 2016
Притча "Будь щасливим! "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638785
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.02.2016
Вставай, Україно, не плач –
Ще в кріслі своєму палач,
Він руки в крові обагрив.
Не згай того часу-пори.
До діла ставай – не розмов,
Щоб не повернулося знов
Те пекло, що він збудував,
Тобі ж я життя дарував,
А іншого в мене нема
Його ж віддавав недарма.
Вставай, Україно, в цей час –
Багато роботи у вас.
21.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646993
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Я дякую, місяцю лютий, за те,
Що серцем ти все розумієш.
Тому не морозиш і сніг не метеш,
Ти душі АТОвцям цим грієш.
Бо дуже зажерливі тії царьки
За наших синочків забули.
Мабуть на погонах важкі зірочки,
А може за сало здобули.
Напевно не зовсім відомо їм те,
Як жити голодним в багнюці.
Звичайно в палаці… там дощ не іде…
По пиці б… та кожній тварюці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647003
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Ніби райдуги у небі,
закружляли журавлі,
закрутились каруселі
у ранковій тишині.
Я стою, ніби в полоні,
незвичайної краси,
і ловлю в свої долоні
срібні крапельки роси.
Вітерець легенько диха,
обвіва мені лице,
а навколо дивна тиша,
сяє сонечка кільце.
І ранкова прохолода
розтає у тишині,
а від сонця позолота
усміхається мені.
Розмальований ранковий,
осяйний рожевий цвіт,
і величний, і безмежний,
пречудовий білий світ.
Все живе таке жадане,
пломеніє новий день,
просинається і тане
від роботи і пісень...
А під вечір сонце мружить,
каруселі закрива,
тільки пугач в лузі тужить,
все живе відпочива.
Ніч прийде і все поглине,
на спочинок відведе,
щоб набралося все сили-
на незвідане нове...
Знову ранок новий прийде,
неповторний, чарівний,
і нове щось всім прибуде,
не було б тільки війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647059
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Вдивляюся в загиблих я портрети
І бачу докір в світлих їх очах.
Міг стати хтось ученим, хтось поетом,
Життя сімейне хтось лиш розпочав.
Чому вони? Чому? Чому так рано?
Їх шлях лежить тепер на п’єдестал,
А хто загоїть материнську рану,
І батька біль, що, мов мечем, дістав?
Чому так рано йдуть з життя герої?
Щоб вічність теж собою прославлять?
Щоби життя держави перекроїть,
Новим зерном нам душі засівать!
Вдивляюся в портрети убієнних
Й велику віру бачу в їх очах,
Кричить душа народу вже у -енне:
Як можна владі це все пробачать?
1.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646992
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Господи! Я вірю, що Ти є на небесах і я звертаюся до Тебе з цією молитвою.
Образум, Господи, ворогів наших, що поливають землю кров’ю наших синів.
Захисти, Господи, мій народ від посягань на нашу землю і незалежність.
Господи! Ти сотворив Рай у нашій державі. Наділив її родючістю і працьовитими людьми,
прикрасив її голубими озерами і чистими ріками, квітучими степами і пишними лісами.
Ти наділив мій народ розумом і красою, багатствами і піснями. Вказав нам правильний шлях розвитку.
Прошу Тебе, Господи, допоможи нам позбутися диявола, захисти нас!
Дай нам силу, Господи, вистояти у боротьбі. Захисти нас від бід і злиднів, від хвороб і заздрощів.
І торкнись, Господи сердець кожного українця, щоби праведність та святість, милосердя та чуйність, відповідальність та честь, стали основним показником нашого суспільства.
Об’єднай нас, Боже, в єдину родину.
Позбав нас від ворогів наших.
Амінь!
"І торкнись, Господи сердець кожного українця, щоби праведність та святість, милосердя та чуйність, відповідальність та честь, стали основним показником нашого суспільства."
Використані слова автора ПВО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647028
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Ридає ніч піснями солов’я,
Для пари, що покрита сивиною.
Часи минули, як цвіла земля
Їм круглий рік, цвіла навіть зимою.
Мороз зимою казку малював,
А довгі ночі – ночі для кохання,
З них кожен їх, неначе чар чекав,
Чомусь тоді не спалося до рання.
А навесні збиралися в політ,
Душі були у медунковім цвіті.
О, скільки літ, скільки минуло літ,
Їх певно стільки, як волошок в житі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647026
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Перехрестила у дорогу сина - на добро.
Послала своє серце з ним - щоб берегло...
Стояла довго-довго на порозі у сльозах,
Не знала, чи побачить сина ще хоч з раз.
Життя минає швидко день за днем.
Чекає мати сина... Серця щем.
Кровиночку провела - у життя...
Сама й лишилася.
Його ж нема.
Думками гріла сина в далині.
Молилась щиро Богу в тишині.
Молитва сина вірно берегла.
Заснула тихо в самоті.
Одна.
03.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627589
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2016
Коли вертаєшся додому,
До рідних серцю берегів.
Враз забуваєшся про втому,
Та пам'ятаєш хто любив.
Хто пригортав і грів долоні,
Душевне надавав тепло.
Від щастя пульсували скроні,
На серці затишно було.
Високі мальви біля хати,
Повітря чисте і легке.
Вдихаю дивний запах м'яти,
Де ти зустрінеш ще таке...
Там жовті соняшники квітнуть,
В широкім полі край села.
І серцю близьке все і рідне,
Торкалось ніжності крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646805
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Яблучно-ягідна таця – як сни́ться!
Вечір. У гості зайде́ чарівниця.
Весело грайчик-камінчик стріляє.
Я ж – куховарю, з пакетиком чая.
Ось, по крає́чку: маслинки чорняві -
Те́мки-принадки в свічковому сяйві.
Дран – по шухлядоньках , ліжко – накрите,
Ту́лю на шафу - у бли́стках молитву.
...Кажуть, аж з верхніх гілок - вона, сливка.
Може, я з часом, як водиться, звикну
Я́кось до то́го, що гостя ...заміжня...
Буду активним-активним, і ...ніжним.
24.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646499
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Время моих богов - в самых простейших числах...
Около тысячи слов - роем витают мысли.
В каплях слоятся миры,знаками всеми ведомы
В жёлтый кусочек смолы - лёгкой и невесомой.
Волн прикасался янтарь.Было душе его тесно.
Ветра, остывший оскал,там не нашёл себе места...
В рыже-зелёных тонах - листик застыл навечно
И переливчатый страз - глаз стрекозы беспечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Злетіла лелека із вирію-
Далекого свойого вирію,
Крильми змахнула над обрієм,
Над обрієм мого життя,
Чекали її десь дороги,
Далекі сумнії дороги,
Чекали її там поля-
Мої ромашкОві поля.
Приспів:
Моє ромашкОве поле,
Моя калинОва ти доле,
Моєї ти юності слід,
Пташиний далекий політ. (2р.)
Злетиш над моєю домівкою,
Над сивою, мами, голівкою,
Торкнешся води криничної,
Зіп'єш ти з мого джерела,
Ти зросиш мої дороги,
Дощами змиєш пороги,
І зросиш мої там поля-
Мої ромашкОві поля.
Приспів:
У лузі зцілуєш калиноньку-
Калиноньку- мою сЕстроньку,
Зплетете удвох віночок, ви-
Віночок із мого життя,
А в нім зацвітуть дороги-
Далекії мої дороги,
А в нім зацвітуть ті поля-
Мої ромашкОві поля.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646418
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[b]"Кохання – поезія і сонце життя"[/b]
В.Г. Бєлінський
Весна мімозою розквітла на вікні
в обіймах сонця,
Щодня наспівує гаївки весняні
в мої віконця…
Блаженний блиск сльозами в голубих очах -
блакить небесна,
Метеликом проміння на моїх плечах -
Весна воскресла!
Нехай завжди, не тільки у весняний час
чи на світанні,
для тебе буде оберегом без прикрас -
моє кохання...
Звучать священні співи в церковних храмах -
Весні осанна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646375
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
В моїм серці дзвенить весна,
Подих ніжний торкає душу.
Наче випив стакан вина...
В задоволенні очі мружу.
Повернулася в гості знов,
Промінь сонячно гріє плечі.
Теплий вітер пливе з дібров,
Я вже бачу ключі лелечі…
Валентини сьогодні день.
В неї Ангела день сьогодні.
Весна сіє траву зі жмень,
Впали зорями вже з безодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646329
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Ти так далеко в іншім місті,
А я з тобою в своїх снах.
Роса міняється на листі,
Причиною тому весна.
Вона коханням надихає,
Квітує квітами в садах.
Земля стає неначе раєм,
А я з тобою в своїх снах.
У небі зорі наче квіти,
Сльозинки в мене на очах.
Мені так хочеться радіти,
З тобою любий, а не в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646323
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Правдиві скоріш згорають –
То істина є велика –
Їх душі пливуть до раю,
А нас у гурти збирають,
Щоб менш було зла і лиха.
21.02.2014
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646304
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mapt-xmv4Hc
[/youtube]
Надворі весна уже скоро настане,
І крига зимова вже швидко розтане.
Хай сонечко ясне загляне в вікно,
До тебе привітно всміхнеться воно.
І я тобі щастя в цей день побажаю.
Слова, ніби квіти, в букет поскладаю.
Таких, як ти в мене, бува небагато.
Надійний мій Друг і зразковий ти тато.
Хай Бог береже від лихих ворогів.
Хай збудеться те, що давно ти хотів.
А поряд з тобою Надія й Любов.
Щоб всі негаразди ти легко зборов.
Хай щастям наповняться роки твої.
І знай: тебе люблять всі друзі і ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646263
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2016
Поторопись, фиалковый апрель,
Февраль дождём унылым многоточит
И, призывая мокрую метель,
Весну, увы, и в марте не пророчит.
А я всё жду, когда придёт апрель,
На цыпочках тихонько подкрадется
И, приоткрыв зимы тугую дверь,
Весенней негою ко мне ворвётся.
Колышут ветви голые ветра,
Мир серости и одинок, и жалок...
Так снизойди же милостью, весна,
Укрась его букетиком фиалок.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646218
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Пригадалося, повернулося,
Білим лебедем пригорнулося…
І нахлинуло світлим спогадом,
Обдало життя терпким солодом.
Пр: Усміхалася темна ніченька,
Цілував твоє біле личенько,
Зорі падали – зорепадами,
Свою доленьку ми не зрадили.
Попід липою, де гули хрущі,
Ми ховалися, як ішли дощі.
І горнулися й цілувалися,
А серця обох в політ рвалися.
Пр.
Біле личенько, брови чорнії,
Очі карії, як два промені.
Очі карії – два магнітики,
Усміхалися, наче дітоньки.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646200
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Навіщо серце моє краєш?
Навіщо в сни свої зовеш?
Я прилетіла б - не впускаєш,
і все зовеш мене, зовеш...
Стою, як тінь біля порогу,
в думках - ми разом, як колись.
Горнусь до тебе. Ради Бога,
коханий, тут я, озирнись!
Віддай мені свої всі болі,
впусти мене в тривожні сни.
Я тут і дихаю поволі.
Причину гніву поясни.
І не кажи, що не чекаєш.
Чекаєш, сниш, чекаю й я.
Прошу, коханий, заклинаю,
не відвертай від нас життя!
Гойдає вітер гілля, дощ хлюпоче,
годинник б'є. О, цей незмінний такт!
До тебе йду, любове. Йду щоночі.
...Відлуння в скерцо, мов жорстокий кат.
10. 02. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642810
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Я сумую за тобою, любий,
Хворі нерви колихає струс,
Ти для мене, як пекельна згуба
І найбільша в світі зі спокус.
Я сумую, ніби сніг улітку,
Як мольберт за поштрихом митця,
Як тварина, загнана у клітку,
Я сумую, любий, без кінця.
Лиш вві сні розпливчасто малюю
Сині очі ніби іздалля,
А прокинусь – наново сумую,
Як за мамою невтішне немовля.
А душа надіями ятриться,
Кволе тіло розтинає щем,
Так сумує молода пшениця
За липневим проливним дощем.
Так чекає серед посту здоба,
Зраджена захмеленим вином,
І так плаче птаха жовтодзьоба
За розбитим батьківським гніздом.
Я втомилась і, мабуть, до скону
Не знайду тебе в імлі дібров,
І сумую, як свята ікона,
Що давно не чула молитов.
І від вітру я із неба чую,
Що вже сліз забракло і богам,
Та поки – я віддано сумую,
І цей сум нікому не віддам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 22.02.2016
Вот, кажется и все - зима устала
И сдать уже готова рубежи...
Она, свое, достойно отгуляла:
Сугробы выше кровли уложив.
Уже не жгут дотошные морозы
И не юлит поземка по дворам...
В горячий превращают снег мимозы
Мощеные цветочницей к ногам.
Еще не пляшет луч по бездорожью,
Но откровенно стал длиннее день
И ровно в полдень, расставаясь с дрожью,
Свой новый рост, в досье, отметит тень.
Как близко, по весеннему и мило
(По прежнему укутавшись в манто),
Ручьями, зиму, в реку уносило
И час оспаривать не вызвался никто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646105
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Немов в дитинстві мріями у казці,
Блукаю лабиринтами думок.
Мій принц ховаєтьця в казковій масці,
Купається в мелодіях струмок.
І линуть пахощі духм'яних квітів,
У небо де блакить і воля є.
Десь там кружляє в танці теплий вітер,
Несе кохання до верби своє.
А ми удвох з тобою під вербою,
Милуємося поглядом очей.
І усмішкою сонця золотою,
Торкаємося ніжно до плечей.
Хіба ж коханий то для нас не казка,
Коли зустрілись через стільки літ...
І упаде додолу дивна маска,
З під ніг тікати буде цілий світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646018
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
А я уверена,что всё,как прежде:
Гламурный -розовый акрил...
Грядой -(весенние)надежды...
И Ангел страсти - вечно мил...
Полсотни свечек задувает вечер...
Полсотни роз - на остриё пера...
Февраль рождал начало встречи...
И за неё - бокал до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646013
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
[i]«Зима недаром злится,
Прошла её пора -
Весна в окно стучится
И гонит зиму со двора»[/i]
Ф. Тютчев
Злиться дощами і снігом,
Вітром лютує Зима,
Птахою б`ється у вікна,
А на порозі – Весна!
Всі метушаться навколо,
Зиму благають: «Вже йди!»,
Жайвір наспівує соло,
Пісню про чари Весни…
Злиться Зима і клопоче,
Стиха на Весну бурчить,
Та їй у вічі регоче,
Вітром весняним шумить…
Відьма-зима, навіжена,
Снігом жбурляє в лице,
Знову погода студена,
Небо залите свинцем…
Сонцем Весна забуяла,
Вмилася снігом, дощем,
Стала ще більше рум’яна,
Землю накрила плащем…
В душу вселила надію,
Скоро настане тепло!
Я, мов дитина, радію,
І відчиняю вікно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645950
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
[u]Присвячую пам’яті Героя Небесної сотні, учителю фізики Старокостянтинівської гімназії Хмельницької області Бондарчуку Сергію Михайловичу, який загинув на вул.
Інститутській у Києві 20 лютого 2014р. Учитель року 2013року. Герой України (посмертно).[/u]
Гімназія…
Мов джміль, прогув дзвінок:
Урок із фізики
у класі має бути…
Та за дверима
не почувся крок,
Такий знайомий,
звичний, незабутній.
Він не прийшов…
Не відпустив Майдан…
І гімназисти,
ніби оніміли.
Свого учителя
з них кожен ізгадав.
Його чекали,
поки й не стемніло.
Двадцяте лютого –
це роковий був день –
Для нього на землі цій
став останнім.
І сонце вже
для нього не зійде,
Й не посміхнеться
звично він устами.
Не просто фізик він –
учитель по життю –
Не міг стояти
осторонь, в безпеці,
Коли у владі
стільки вже катюг,
Коли й його
потрібні були плечі.
Сьогодні –
України він Герой,
А все життя ж бо
був інтелігентом,
Стояв за Правду,
Волю, за Народ
І втрапив із Майдану
у Безсмертя.
22.12.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645921
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Так відзначали другі роковини кривавого
потопу на Майдані... З міста подій 21-го...
[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон... Дрімота... В сонний ранок
Вже лізе день-договірняк
Крізь пів-проникність пів-фіранок –
Як зупинити даність?.. Як?
Як вгамувать слово-точивість –
Крізь сон – нав′язливих думок,
Щоб їх словесну лжецнотливість
Бодай замкнути на замок?..
...Як хочеться послати в далеч,
Де і Макар телят не пас,
Ту голоцюцькувату каліч –
Керманицько-старшинський клас.
Бо продають вони державу
Й народ наш – велетень – за гріш,
Аби спасти мерлицю* ржаву,
Аби самим було не гірш!
То ж, браття, нумо до роботи –
Сурма́ козацька кличе нас...
Й на цей раз виметем підлоту,
Але востаннє – грянув час![/color][/b]
22.02.2016[/i]
_________
*Овеча шкура.
Фото - автора (вчорашнє)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Y0SLnbBHDGQ[/youtube]
В дали от дома в поздний час,
Мы помним тех, кто помнит нас,
И только бы хватило сил,
Забыть про тех, кто нас забыл. (Неизвестный автор)
------------------------------------------------------------------------
Но память помнит то, что надобно забыть.
Забыли, что всё это разрушали?
Так хочется туда вновь дверь открыть...
Прошли года, но что же мы в печали?
А память нас наказывает строго:
Но почему прощать мы не могли?
Ведь сами ошибались мы так много.
Ну почему Любовь не сберегли?
Легко прощают женщины обиды,
Но как нас научить всё забывать?
Была ошибка и прощенье - квиты,
Но боль обиды будет волновать.
Когда идут дожди - на сердце грустно.
Всё память нас ведёт в далёкий мир.
А на душе тоскливо очень, пусто.
В который раз провинность пережив.
Но музыка звучит ещё в душе.
А за окном кружится белый снег.
Как хорошо всё вспомнить в тишине...
Простить себя за тот далёкий грех..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638791
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 22.02.2016
Заспівай мені пісню, сину!
Зрозумій, що вона й твоя…
Маю мрію в житті єдину,
Ще послухати солов’я.
Дай водиці напитись, сину -
Моя радість, моє життя.
Я прошу тебе, як дитину,
Найдорожче моє дитя.
А на старість дай хліба, сину,
Хліба того, що мав роки…
І уваги хоча б хвилину,
Піднімай онучат ростки.
Добрим будь по житті мій, сину,
Бережи по житті любов.
Я молитимусь до загину,
Ти і я, ми єдина кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645890
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Поглянь матусю в синє небо,
Душа твойого сина там,
Сьогодні я всміхнусь до тебе,
Хоч не всміхалась доля нам.
Поглянь матусю в ясні зорі,
Тільки сьогодні світять так,
Неначе сонце в синім морі,
Так світять душі у свічках.
Поглянь матусю на простори,
Буяють квітом спориші,
Де оживуть весною гори,
Відкинь той смуток із душі.
Поглянь рідненька у віконце,
Твоя дитина навкруги,
У квіті мальви, в яснім сонці,
В глибоких ріках береги.
Та я живий, в Небесній Сотні,
Служити призваний землі,
Уже шляхів нема зворотніх,
Хай світ поклониться тобі.
Немає болю- лиш розлука,
Між Богом, світом та людьми,
Розлука, мамо, твоя мука-
Та мука за чужі гріхи.
Поглянь матусю в синє небо,
А в нім, десь там, твоє дитя,
У сні пригорнеться до тебе-
В молитві твоїй каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645889
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Як у тумані даленіє пам’ять
оазою німого дежавю.
Чи не тому і досі сльози кануть,
що іноді не радує, а ранить
усе, чим дорожу я і живу?
І ні на що уже не претендую
і маю те, що явно заслужив.
А як і ні – допишу, домалюю,
аби герой мій жив і не тужив
із лірою моєю одесную.
І поки, Боже, Ти іще єси,
іду я од лукавого у люди
[i]десятою дорогою[/i] усюди,
де є ще відображення краси,
яка мені поезією буде.
І поки ще скрипить перо моє,
і на порозі в інше житіє
зоря ранкова п’є у травах роси,
я бачу за коловоротом днів
усі дороги пройдених років,
жнива, отави і мої покоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645702
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
[i]У вітрі трав лови спокусу,
Коли стікають вес́ни молоком,
Мокни в набіл спітнілі вуса
Під сонцем - ласим пирогом...
Цілує землю пелюсто́к фонтан,
Барвисті смужки стежок аж до неба
І щастя як з галявини фазан
Так близько може бути біля Тебе...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645732
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Ти знову зник.
І знову я - сама.
Було не раз - отак.
І знову буде.
А за вікном -
Зима, зима, зима...
Пішов... Не залишив
Надій на чудо.
Холодне море
Ластиться до ніг.
Холодний вітер
До кісток проймає.
І що тобі
До сірих днів моїх,
Ночей самотніх,
Де тебе немає?
Ти не почуєш
Ніжності слова.
Не допоможе
Зілля, чи закляття.
З'явись, молю!
Душа - іще жива,
Моя надія,
І моє прокляття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610635
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 22.02.2016
Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.
Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.
Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
О, мово моя ти русинська,
Батьківський мій теплий поріг.
Гірчиста сльоза материнська,
Що в серці своєму зберіг.
Як сонечко гріла в негоду,
Поїла у спрагу дощем.
Святий оберіг для народу,
Лягаєш в душі споришем.
Тебе солов’їна не зраджу,
Ти квітка в едемськім саду.
Як треба зіп’ю повну чашу
За тебе життя покладу.
Сопілко моя калинова,
Лебідонько біла свята.
Роса ти моя світанкова,
Вкраїни дівочі вуста.
Мойого народу колиска,
Ти трелі в гаю солов’я.
Моя не прочитана книжка,
Вкраїни розрада моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645864
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
«У дітей розплющені очі,
Бо за вікном покірно
Обростає птахами дерево.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Місто, в яке прилітають,
А не приїжджають,
Місто, в якому будинки прозорі,
Бруківка прозора і навіть лікарні,
Ратуша і буцегарні - все прозоре,
Бо зроблене все з повітря,
Воно там - у висоті недосяжній,
Я прилітаю туди на повітряній кулі
І на різнокольоровому дирижаблі
(Жаблі, дриглі, чаплі),
Я будую собі будинок
Серед його прозорих вулиць,
Навіть не будинок, а замок,
Запрошую в нього гостей-птахів,
Пригощаю друзів вином-сонцем,
І прошу всіх крилатих: «Не падайте!
Не треба туди - вниз, додолу,
Не треба важкості і себе відчувати
Гирями і брилами, оливними кулями,
Не треба - летимо вгору,
Ми всі легші повітря,
З якого тут муруємо місто,
Допасовуємо повітряну цеглу,
Накриваємо повітряним дахом,
Щоб завжди у наших оселях
Панувало лише світло -
Яблука-сонця чи місяця-п’єро,
Бо так воно влаштовано -
У мріях... І снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645744
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
«Дай мені силу на пісню,
на плач, на прокляття
Розуміння даруй, щоби ясно сказати
Слово скорботне про втрату...»
(Давтак Кертог)
Пам’яті Сергія Нігояна та всіх розстріляних і закатованих тої зими 2014 року.
Я загинув за вашу свободу,
Я загинув за вашу країну,
На площі повсталих каменів,
Під небом важким зимовим
Серед людського виру.
Я прийшов з країни камінної,
Країни давньої і сумної,
Країни вохри і сонця,
Що опалило гори
І лишило так мало
Фарб, кольорів, трави,
Країни каменярів - теслярів тверді,
Гір високих і води чистої,
У вашу країну заквітчану
Світла і тихої радості
Я був так відверто закоханий,
Я читав вірші на площі
Серед людей, що стали вільними,
Серед міста, що дивилося в небо -
Синє, цвяховане золотом.
Мене вбили, щоб вас залякати,
Щоб відібрати у вас мрію,
Мене вбили у День Надії
День свободи вашої і єднання,
Я загинув перший - за правду,
Перший, серед полеглих,
Пам’ятайте про нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645713
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
В промінні яскравого сонця,
Купається лагідний вітер.
У навстіж відкрите віконце,
Доносяться пахощі квітів.
Грайливо міняється річка,
Дарує свою прохолоду.
Прозора у неї водичка,
Так схожа з дівочою врода.
І небо у синій блакиті,
Радіє, що тепло знов стало.
Узори барвисті розшиті,
Зіткала весна покривало.
Розкинула в берег широкий,
Зелені свої оксамити.
У неї ще стільки мороки
І трави росою омиті.
Зберу кришталеві росинки,
Тобі подарую намисто.
Над нами пухнасті хмаринки,
А в серці спокійно і чисто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645703
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Неначе вільні, та проте,
Донині маємо проблеми.
Усе своє, що нам святе,
В нас попадає під дилему.
Плюндрують мову і тепер,
Панує й далі мова «брата»,
Він, як колись на нас попер,
Із чорним дулом автомата.
В нас сотні тисяч ворогів,
Що ненавидять українське…
Люди одні з двох берегів,
Ми за своє – хтось за ординське…
Нема Вкраїнського кіно,
Не маємо ми що читати.
Горілка є і є вино,
Мови нема, що вчила мати.
І наче враження таке,
Що в нас немає України…
Нам рідна мова – це святе,
Тож вирвімо жало зміїне.
Хай у віках живе Тарас,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Вознести мову настав час,
Землі Великого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645622
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
А у неё такие глазищи, что хочется умирать,
распахиваться глубоко и впитывать океаны...
и маяться, разглагольствуя до утра,
и холить под сердцем новорождённый страх,
и плавится между строк (про)странно.
А у неё такие ладони, что хочется изнутри
всё вытряхнуть, выдернуть, выхватить наизнанку
и бросить смешным напутствием: забери!
...когда она замирает в воздухе у двери
совсем ещё незнакомкой и чужестранкой...
А мне остаётся запах с желанием всё менять
и острое беспокойство за всех грядущих.
Она, словно в зеркало, смотрится не в меня,
и хрупкостью, как хрустальностью, леденя-
щей саднит, перекручивая до удушья...
Её б, как варенье, по баночкам разливать
и прятать на чёрный до самой февральской ночи,
когда не спасают солнца на сотни ватт,
когда от бессониц стонет моя кровать
в раскосых глазницах далёких мне одиночеств.
А у неё такие ключицы, что хочется навсегда
забыться, как в музыке, в часе, году, минуте,
не думать, не верить, не чувствовать, не гадать,
когда я смотрю на неё, когда...
...я вздрагиваю и дотрагиваюсь до сути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645539
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Утром я проснулась... Колокольчик
разбудил весенний, что звучит...
прямо в сердце: "Очень, очень, очень..."
Подбирает к февралю ключи,
открывает утро, будто... сейф свой,
достаёт оттуда... тёплый шарф,
чай с ромашкой, и открытку с сердцем,
и ещё... желание дышать -
каждый день - в твои, родной, ладони,
целовать улыбку... А потом -
достаёт стихи, прогулок долгих
и касаний пальцев сладкий ток,
и ещё - сирень, что будет в мае,
детский смех, немного... снега, да,
рифмы к "самый лучший, обожаю",
встречные большие города,
луг цветущий, летний вечер нежный,
васильки, что я вплету в венок,
первый, самый трепетный, подснежник,
радугу над домом, дождь грибной,
запах ёлки, огоньки, салюты...
В сейфе - дни хранятся, ночи, всё,
что и значит, что вот этот - лучший,
лучший миг и год, и он несёт...
звуки колокольчика - делимы
пополам так запросто они,
на двоих с тобою, мой любимый,
как и ночи, утра, годы, дни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645498
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
А я замарена у поволоці дум,
Засліплена лиснючим перламутром
Холодних ранків...мерехтливо тліє сум
На випрілій траві під білим хутром...
А я залюблена у неокраю синь,
У весняні тонкоголосі трелі,
У тополину тонкострунну височінь
І медоцвітні пахощі морелі.
Думки полинули у просинь мовчазну,
Замлілу в сонцебризній позолоті.
Ще мить...примружилась душа землі...зі сну...
Вівальді...у барвінковім акорді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645522
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Весняні промені ласкаві,
Торкнулись лагідно обличчя.
Десь у віддаленій заплаві,
Чийсь голос тихо, тихо кличе.
Відлунням він летить у небо,
Туди де хмари білі, білі.
І повертається до тебе,
Загляне в очі милі, милі.
Погладить ніжно по волоссі,
Візьме долоні тихо в руки.
Кохаю, скаже тебе й досі,
Не хочу щоб була розлука.
І очі наче ті волошки,
Усміхнено і мило глянуть.
Ти зачекай коханий трошки,
Весняні квіти не зав'януть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645455
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
В повітрі пахне знов весною,
Підсніжник із землі проріс.
Щоб милуватися красою,
Прокинувся від сплячки ліс.
Проміння сонця гладить віти
І ніжить лагідно бруньки.
Піднявся в піднебесся вітер,
Помандрував ген навпрямки.
Через поля,великі луки,
Туди, де чути річки дзвін.
Настала Зимонько розлука,
Прошепотів тихенько він...
Защебетали птахи дзвінко,
Радіють голосно весні.
Яскраві оживуть картинки,
Луною полетять пісні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645444
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
В промінні сонця тішаться лелітки,
Вузенька просіка, що в лісі край села,
Весна чарує зір мій малахітом,
Дощем омитим щедро з самого рання…
А там за лісом - озеро блакитне,
Смарагдово-зелені мріють береги,
Хизується яскравим колоритом
І усміхається веселка з висоти…
І наливає небо фарбу синю
У келих озера, в прозорість кришталю,
Пливуть хмарини білі лебедино,
Я поглядом цей дивний караван ловлю…
Стою і відчуваю потепління,
Весняний дотик - знов оголена душа,
Вже вкотре сильне відчуття прозріння,
Що, попри всі випробування, я жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645390
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Чуєш, чуєш - ліс зашепотів,
Зацвірінькав та замироточив?
І серед десятка голосів,
Є один, що серденько лоскоче...
Це не пісня лісових джерел,
Що дзвенить, як ваза кришталева,
І не шурхіт крижаних дерев,
Кожне мов англійська королева.
Це не вітру західного спів,
Не пташиний ґвалт з самого ранку,
Це не перемовини котів,
Що зібрались битися за самку.
Це щось інше, наче видих - вдих,
Це щось ніжне, наче сонця промінь,
Щось дзвінкіше за дитячий сміх,
І свіжіше ніж весняна повінь.
Тріскотіння панцира зими -
Мов змія, ЗЕМЛЯ скидає шкіру
Крижаних і безпробудних снів,
Набуває світ нової віри .
Віри в цю космічну круговерть,
І природи силу життєдайну
Що долає все, і навіть смерть
Залишає площину фатальну.
Віри, у новий, щасливий час,
Що свій зараз відлік починає..
Відчуваєш: йде весна до нас?
І земля її передчуває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645359
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Вірш опублікований в збірці революційної поезії
"Говорить Майдан", 2014 р.
Зима великої тривоги,
обману і розчарувань,
снігів, морозної облоги
і затяжних протистоянь,
бунтів, небаченого руху
протестних настроїв людей.
Зима випробування духу,
стратегій, тактик та ідей,
брехливості й цинізму влади,
«тітушок» звірств, їх формувань,
судів продажності та зради
і міліцейських катувань.
Пора розділення народу
на «наших» і на «бандюків»,
кристалізації породи
хоробрих, вірних вояків.
Сплелися у борні в єдине:
майданів масова хода,
сварки і розбрат у родинах,
і штурм судів, частин, ОДА,
рух запальний автомайданів,
прицільний обстріл барикад,
закличний гуркіт барабанів
і газів сльозогінний чад,
і героїчні силуети
на тлі шаленого вогню,
дими пекельні, водомети
і дух, сильніший за броню,
і лють катів – та, до безтями,
до втрати людських почуттів!..
Зима, оплачена життями
незламних, відданих синів –
НЕБЕСНОЇ святої СОТНІ...
І біль... І сльози – на роки...
Для краю втрати незворотні,
вони – Герої на віки!
Зима снігів, политих кров'ю,
і світ вражаючих подій,
зима, освячена любов'ю,
освітлена вогнем надій.
Зима у пошуках дороги
з провалля – в світле майбуття,
мільйонних молитов до Бога
за Україну, за життя!
Людської Гідності вимога,
зима пробудження від сну
і сподівань на Перемогу –
зима надії на Весну!
Лютий 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645399
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Кров пролита. Майдану сльози
Разом з кров’ю в Дніпро стікають.
Горять скати. Мовчать морози.
Та ще вистріли не змовкають…
Полягло їх тоді багато,
Ще не видно кінця, ні краю…
Невідомо, чи буде свято?..
Та всі знали за що вмирають.
Дифірамби голосить сцена,
А народ простачок, та й годі…
Не майдан це, а вже арена,
Буде бій при любій погоді…
Піднімайтеся, українці,
Коли розум є, є ще сила!
Бо нас знищать всіх по одинці,
Тільки разом розправим крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645368
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
У житті є свої корективи,
Невідомо хто ними керує?
Кожен мріє про долю щасливу,
Проте щастя не завжди будує.
Перепони, кохання і зради,
Вони щастя постійно плюндрують,
Часто серце буває, як радар,
Корективи потрібні відчує…
Хочу щастя руками обняти,
Долю всім побажати щасливу.
Щоб змогли біди всі подолати
І створити життя, наче диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645367
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Не утро, не вечер... Дождливые тучи...
Нависшее небо... Тоской мир замучен...
Букет. Астры, словно свет
Яркий... Солнца нет...
Время... Теплый плед...
Вижу твой портрет...
Холодные капли... Соленые слезы...
Вчера и сегодня... Туманы и грозы...
Скулит ветер... В окнах свет
Тусклый... Солнца нет...
Осень... Смысла след...
Вижу силуэт...
Вороны на ветках... Не детские сказки...
Листва облетела... Всем серые маски...
Парад грусти... Мрачный свет
Душит... Мыслей бред...
Время... Смытый след...
Больше тебя нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645265
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Сьогодні вся земля моя- Майдан,
Дощі і сльози злиті воєдино,
Шматує ворог- у руці наган:
Де ж милосердя у тобі, людино?
Червона й чорна пелина життя,
Квітують маки в лютії морози,
Де душі йдуть у вічність, у буття,
Не втихнуть грози, тії чорні грози.
Моя розколена, розтоптана земля,
Ятрять сьогодні спогади Майдану,
І линуть молитви десь звіддаля-
Я перед Богом на коліна стану.
Молю- сціли, мій Боже, рідний Край,
Благослови життя його ти сина,
Хай заквіте весною буйно гай,
Нехай додому вернеться дитина.
Сьогодні вся земля моя- Майдан,
Небесна Сотня спогляда за нами,
Ти знов, народе, не вдягай кайдан-
Здобута воля смертю та сльозами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645342
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Обніму я життя, поцілую коня, що на волі,
Я природи дитя і за це щиро дякую долі.
Поклонюся хрестам, що стоять на батьківських могилах
І зайду помолитися в храм, поки маю ще силу.
Поки ноги стоять на землі і тумани на лузі,
Поки колос росте на стеблі, ще живу без ілюзій.
Обніму я життя поки коні ще ходять на волі,
Я природи дитя і за це щиро дякую долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645097
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Колись обірветься дзвінка струна,
У безголосся світ піде під вечір.
Ота між нами виникне стіна,
Що дар нам принесе від холоднечі.
Не варто польку грати на струні,
А краще вальс і бажано Шопена.
Тоді козак, тоді ти на коні,
Життя твого перед тобою сцена.
Ти так заграй, щоб зберегти струну,
Щоб струнні звуки зачепили серце.
Піснею стрінеш не одну весну,
Тоді вона заграє тобі скерцо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645096
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Уже третя весна
на дворі,
Одягає зелену
шаль.
Сумом дивляться в
очі зорі
У душі моїй їх
печаль.
Наче судді десь там
в дозорі
Над Майданом летять
удаль.
Як ті свічі
горять в Соборі.
Стережуть в
небесах мораль.
І чекають, усе
чекають,
І чекатимуть до кінця.
Коли вбивці усі
сконають
Не залишиться і
рубця…
Їм прийдеться
тримать одвіту,
Пам'ять має небес
атлас.
Убієнні у нервах
світу,
Щиро моляться там
за нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645119
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
«Один одного кличемо з тьми,
І кожне слово, наче ліс,
В якому блукаємо ми.»
(Райнер М. Рільке)
Серед тьми я кличу людей:
Відповідає тиха сновида луна -
Тільки вона незрима й сумна
І все. Вітер-варяг Борей
Щось проспіває. Колись. До дна
Випитий келих сутінок зла.
Алеями йде Доріан Грей.
І все. І край. І людей нема.
І кожне слово почуте - ліс,
Хащі, терен і дзьоб орла.
Стільки часу кличемо з тьми:
Кличемо й кличемо - все дарма.
Якийсь дивак загубив слова -
Збираємо в кошик речей.
Над вратами напис: «Все марнота»
А ми все блукаємо,
А ми все шукаємо,
Собі серце краємо,
А ми все збираємо,
Слова, слова, слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645259
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Болючий присмак полинУ і гіркоти,
І сніг чомусь не білий а червоний,
Злетіли душі хлопців у світи,
Тіла зостались у земному лоні.
Де багряніє на бруківці квітом кров,
Не змиють грози, не змете вітрами,
І "Пливе кача" в смутку знов і знов,
У блиску свіч, обвіянім сльозами.
Там хвилею пливе людська ріка,
Там щирі очі дивляться з портрету,
В долонях побратима- моряка,
Та вічна тінь твойого силуету.
Там віддає Майдан усім поклін,
І запах шин залишений навічно,
В Михайлівськім звучить прощальний дзвін,
Обірване життя ось так трагічно.
Коханій не сказав- тебе люблю,
Матусі не сказав- пробач рідненька,
А десь залишив ти свою сім'ю,
По тобі плаче Україна- ненька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645076
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
[i][b] [color="#a81b1b"] Життя прожити,-
Не поле перейти…[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#189422"]Зустріч… Там…Під лісом,- де пшениці
В ті роки ми сіяли удвох,-
Постать… Очі…В кошику – суниці…
Іще краща стала – бачить Бог…
Зупинились…Подих…Губи…Слово…
Очі ж інше хочуть говорить…
Розцвіта в душі щось калиново,-
Не забуте… Давнє…Щемна мить…
Геть слова… Не говори … Не треба…
Губи сохнуть…Випити б оті!..
Вона ж бачить - впало синє небо
В її очі… Все бува в житті!..
Очі в очі… Правда проглядає
Кріз повіки…Не забула рук...
Молодих…Жаданих… Сил немає…
Віщував це на стодолі крук!...
Зустріч… Там…Під лісом,- де пшениці
В ті роки ми сіяли удвох,-
Розцвіли дві зІрки мов суниці,-
З стогоном лягли в шовковий мох…[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640591
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Часами дуже плачеться мені,
Життя дарує спуски і підйоми,
Ноги печуть ходити по стерні,
Серце болить - бо я не чую мови.
А Україна - матінка свята,
Ридає вся у крові і печалі.
Якби її в житті знайти причал,
То б ми її зустріли на причалі.
А то війна… Але нема війни…
Народ рашистів, називають «братом»,
В нас знову гинуть доньки і сини,
А «брат» і далі суне з автоматом.
І знов окропом падає сльоза,
Замість дощу ллють смерть рашистські «гради».
Нам треба сонця, а ота гроза,
Щоб берегла нас від війни і зради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643677
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[i] Е.П. [/i]
Жить невозможно в мире без любви.
Пока она еще тревожит сердце,
И никуда вам от нее не деться,
Готовы вы простить сто тысяч вин -
Жить невозможно в мире без любви.
Как горько, если некого обнять.
Зачем ты, Боже, дал мне эти руки?
Чтоб мерить ими глубину разлуки
И на гордыню с мрачностью пенять?
Как горько, если некого обнять.
Не скрипнут половицы в пустоте
Холодного оставленного дома,
Не ставшего родным или знакомым,
Ненужным стынет ужин на плите.
Не скрипнут половицы в пустоте.
Постель измята от бессонных мук,
Герань на подоконнике увяла,
Как будто что-то грешное познала,
Откликнувшись на потаённый звук...
Постель измята от бессонных мук.
Отчаянье канючит у щеки,
Набрасывая старый плед на плечи,
И долго длится одинокий вечер,
Ответа нет в колоде - чёт иль нечет...
Отчаянье канючит у щеки.
В союзницах бесстыжая луна,
Бесцеремонно в окна наблюдает,
Скрываясь в занавесках, верно знает,
Что и сегодня ночь пройдет без сна...
В союзницах бесстыжая луна.
О, где ты, жизнь вселяющий рассвет,
Когда земли не чуя под собою,
Я выбежать смогу,
И дверь открою,
И, осознав, что выше счастья нет,
Любовью освящу остаток лет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643675
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Оплот останній рідна наша мова,
Я вірю браття скоро оживе.
Все відійте чужинське, як полова
Уже в Дніпрі лебедик наш пливе.
Назвемо вулиці, героями Майдану,
І тих, що не повернуться з війни.
Синам своїм засвідчимо пошану,
Прополем вщерть юдейські буряни.
Проспекти будуть милозвуч лунати,
Свою відновим пам'ять ми вкотре.
І оживе свята земля Аратти,
Держава наша вічна й не помре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643660
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Усе ревло… Земля кругом гула
Якимось дивним безкінечним гулом…
І ми в диму біля гори й села,
Чи кишлаку, чи, може, і аулу…
Не знали навіть, як його назвать:
Чужа земля, тому чужа і мова,
Й за що прийшли туди ми воювать,
Нам достеменно також невідомо.
А не було ж нікому й двадцяти:
Я – з України, той – із-за Уралу,
Хто – з Грузії, а хто – із-під Чити,
А ті близнята – десь аж із Аралу.
Ми всі були не просто земляки –
Брати… Й над нами смерть нависла.
І клімат, і рельєф буде який,
Нам пояснили, хоч і дуже стисло.
Та гір таких, і диких сірих скал
Ми не могли тоді і уявити.
І не кохану кожен мав стискать,
А автомат… Бо треба ж відслужити.
Там, де дрімала чорна нагла смерть,
Поміж камінням вміло маскувалась,
Де кожен другий був із нас поет,
Тож пісня навіть на ходу складалась.
Й не воїн проти нас стояв – душман,
Ще – лихоманки, небезпечні чуми.
Це там про «чорний» непростий «тюльпан»
Уперше у житті тоді почули.
І де від запаху пролитої крові
Нас, необстріляних, вернуло і нудило.
І зрозуміли раптом ми тоді,
Життя чого вартує, хрест, кадило.
Та ось нарешті бій, важкий, затих,
А дим усе ще виїдав нам очі.
Тавро страшних моментів, чорних тих,
Не раз нам принесуть тривожні ночі.
Піднявся згодом, рідшав темний дим,
Навколо порох, бурий, мов іржавий.
І ніби сонце, виріс поміж ним…
Тюльпан, червоний, змучений… Й лежали...
Два близнюки, з Аралу були що.
Обох таки їх разом і накрило…
Такі ще молоді…, а вже… За що???
Собою хлопці той тюльпан прикрили.
А він між ними… виткнувсь, червонів,
Немов радів, що й далі жити буде.
Буває так, бува ж так на війні:
Квітки живуть, а гинуть… чомусь люди.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643701
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Моя душа не втихне, бо кохає
Того єдиного серед усіх,
Усе прощає та чогось жадає,
Хоча у відповідь лунає сміх.
Я переборю, перемелю зраду,
Буття її зітру з лиця землі,
У мріях своїх віднайду розраду-
Аби лиш ти також знайти зумів.
Серця заснули мов нічні примари,
Оглухли, та й не чують більше слів,
Мовчання твоє гірше тої кари-
Чому так розлюбити ти зумів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643825
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Ви бачили, як квітка розцвітає,
До сонця простягає пелюстки?
Як ранок прокидається...світає,
То щастя значить мали у житті.
Ти можеш відчувати запах м"яти,
Хвилює ніжна пісня солов"я,
То можу я упевнено сказати:
Не може в такім серці бути зла.
Ти бачиш світ навколо кольоровим,
І здатен дарувать своє тепло,
То ти живеш тоді життям здоровим.
Вважай, що у житті тобі везло.
Коли хвилюють маки серед степу,
То значить не черства твоя душа.
А спраглому даси води у спеку,
Не з"їсть ніколи душу цю іржа.
З такими легко йти, тримать за руку.
Чужу біду приймають, як свою.
Такі ми вчинки приймем за науку.
Подякуєм за Людяність твою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643824
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
«Тому, з ким говорив біля вогню
Коли шукав пісні богині Дану...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Вони лише посередники.
Провідники через хиткий міст
До нової пригоди, що зветься буттям.
Через хиткий рипучий дерев’яний міст
(А під ногами вир),
Вони лише ліхтарники
У цій нескінченній ночі,
Лише вказують шлях помахом рук
До нових острівців світла-істини.
Вони лише вчителі, що вчать
Переходити Темну Ріку
Ступаючи камінцями зірок,
Лише вчать дослухатися
До звуків одвічної музики
(Бо ми поглухли
Від шуму власних вигадок).
Дайте їм холодну блискучу монетку
З долоні в долонь пошерхлу
Срібну - з металу ночі і одкровень,
Вони лише на важкій службі -
Своїй одвічній і темній,
Лише виконують требу вогню
Цьому Всесвіту миготливому
(Бо так має бути),
Вони лише скажуть спокійно
Перед воротами нових світів
(Нам - схвильованим),
Перед новими сонцями
І новими квітами,
Вони лише нагадають
Маленьку стару істину:
«Ніякої смерті немає!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643774
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Я божеволію від своїх мук,
В палітрі кольорів згораю,
Лиш доторкнутись сильних твоїх рук,
Бажаю, так того бажаю.
Не дам стускніти нашим кольорам,
Їх розведу своїм коханням,
Ніщо не стане на заваді нам,
Любов'ю віджену прощання.
Я божеволію від мук своїх,
Тебе не можу не кохати,
Я перед Богом свій замолю гріх
Готова лиш тебе чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643470
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Не могла не подати цей вірш.
Його написав мій чоловік, Олександр Моренець
Важкий солдатський запах поту
проліз крізь тютюновий дим,
і сон змінився на скорботу,
і я відчув, що не один
в своїй кімнаті серед ночі...
І бачу – поруч хтось сидить...
І заглядає просто в очі,
І починає говорить:
«Мене нема... я вчора вбитий...
Та ось прийшов, бо хочу взнать:
чому одним – так легко жити,
а іншим – тяжко й помирать?»
А я мовчав, боявся слова,
лиш бачив сірий камуфляж...
І «камуфляж» промовив знову:
«Снаряд влетів до нас в бліндаж...
Накрило всіх, ніхто не вижив...
Ти чув колись, як "Град" реве?..
О 22-ій, після їжі,..
дививсь ти шоу по ТВ.
А ми, розірвані на шмаття,
вже залишали білий світ
із янголами в білих платтях...
А нам всього по 20 літ...
Ну що ж, не хочеш говорити...
Мабуть, не знаєш, що сказать...
Кого ж спитать – чом легко жити
й чому так тяжко помирать?..»
Автор – Олександр Моренець
07.02.2016 р.
Не можу переконати, що йому варто публікувати
вірші. А Ваша думка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Відмрію, зомлію-
Несу лиш в тобі надію,
Зостану, розтану-
У спогадах наших, коханий,
Зустріну, зцілую-
Любов'ю лишень зачарую,
Спонтанно, нежданно-
У погляді моїм, жаданий.
Торкнуся, згорнуся-
Устами вогню та спраги,
Нап'юся, зцілюся-
У лаві вулканній між нами.
Забуду, не буду-
Зимові стежки стелити,
Кохаю, жадаю-
З тобою лиш вічністю жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641928
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
[u[i]]Ця історія не вигадана, вона має своїх прототипів[/i]
[/u]
Відзначив щойно двадцять два…
Позаду – служба, рік навчання…
Не вірив у казки, дива,
І знав: війна – то є знущання…
Знав, що Донбас уже горить,
А рідну землю ворог топче,
І часто сам себе корив,
І опускав великі очі.
Удома ж мама й менший брат –
Для них він захист і підмога –
Тепер він мусив вибирать:
Вони, чи на війну дорога?
Він вибрав схід, де «градів» шквал
Місив людей і кров з землею…
Й раділа здалеку Москва,
І плакав грунт, подібний глею.
Тут хлопець вперто воював
За Україну, матір, брата…
Щобій – дорослішим ставав,
Старався ворога скарати.
Й дзвінком нечасто турбував
Тай був він не багатослівний:
Живий, здоровий… Забував
Лишень про поголос суспільний.
Матуся й брат щоніч, щодень
Молились Богові й чекали,
Коли вже миру день гряде.
Й сльоза, непрохана, стікала…
Та раптом залпом Іловайськ
В життя ввірвався українське,
Армагеддоном він здававсь
Для нашого у серпні війська.
І материнське серце враз
Відчуло біль – сигнал то лиха:
«Хай буде проклятий Донбас!
В нас Україна й так велика.»
Не забарилася і вість:
«Героєм син Ваш був… Немає…»
Забракло матінці і сліз…
За руку меншого тримає…
А далі – пошуки: дзвінки,
Фейсбук, і морги, і папери…
Не місяці, здалось, – роки…
Зима лягла. І сніг, мов перли…
Та тіла сина не було
Ніде… Це тішило надію…
Його чекало все село…
І через рік, якраз в неділю,
Прибув додому воїн-син,
Худий і змучений, беззубий…
Малий синок заголосив:
«Я знав: війна його не згубить!..»
І мати плакала… без слів –
Не вірила очам уласним –
І сльози капали рясні.
Тепер їй сонечко не згасне…
Він у полоні був цей час,
Позбувся там зубів, двох ребер…
Знав він зсередини Донбас…
«Та захищати його треба, –
Сказав не зразу, й опустив
Додолу знову свої очі,
Борідку теж там відростив, –
Країну здати – то є злочин!..»
6.02.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641914
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Отозвала в прошлое мечты,
Перестала думать, верить, ждать...
Мысли - разведенные мосты,
Не хочу надежду больше звать.
Больше птицей белой не летать.
***** Вот и все солнце, вот и все море...
Я одна буду по росе в поле.
Не зови небо, не зови ветер,
Не гореть углям - все уже пепел.
Мокрым снегом чувство занесло,
Не нашли звезду на небесах
И дрожит от холода стекло,
Словно ветер болью в парусах.
Высыхают слезы на глазах.
***** Вот и все солнце, вот и все море...
Я одна буду по росе в поле.
Не зови небо, не зови ветер,
Не гореть углям - все уже пепел.
Затихает голос вдалеке,
Растворились чувства теплым днем
И себе гадаю по руке,
Забывая медленно о нем.
Все прошло туманом и дождем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641897
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
"Life, believe, is not a dream
So dark as sages say;
Often a little morning rain
Foretells a pleasant day"
Шарлотта Бронте
"Життя"
(за мотивами вірша Шарлотти Бронте)
Повір, життя – не казка, і не сон,
як темний морок, а чи кольоровий,
І навіть дощ із ранком в унісон
Віщує день, ясний і пречудовий...
Похмуре небо гнівно хмурить брови,
Та згодом зникне смуток сірих хмар,
Троянди злива у саду відновить,
І будуть бджілки пити з них нектар…
Так швидко й жваво сонце-дні біжать,
І миготять години і хвилини -
Сприймай життя, як Божу благодать,
Цінуй і насолоджуйся щоднини!
Життя крихке, і смерті скрізь сліди -
Найкращих завжди небо обирає,
Немає більшої в житті біди,
Коли надія на життя зникає...
Лише надія, труднощам на зло,
Нас міцно на плаву в житті тримає,
Вона для нас - живильне джерело,
Надія й віра душу окриляють…
Безстрашно й мужньо йтиму до кінця,
Здолаю труднощі та перешкоди,
Служити людям - карма для митця,
І не потрібно слави й нагороди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641873
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Мої спогади- в них все життя,
Десь притихнуть, а десь мов грози,
Мов весною бурхлива вода,
Тихий подих на лютім морозі.
Заквітчає їх буйний цвіт,
А десь ляже між ними смуток,
Не зостане прожиток літ,
Задрімає в них вічний трунок.
Їх вітри віднесуть у даль,
У широкі земні простори,
А десь тихо їх вкриє вуаль,
Як туманом покриті гори.
На хмаринках посеред ночі,
У пташиних польотах буття,
Мої спогади- всесвіту очі,
Мої спогади- в них все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641862
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Для НАС России БОЛЬШЕ НЕТ !
Есть только НАШ сосед К Р О В А В Ы Й ,
Несущий НАМ лишь бездны бед ,
Грозящий НАМ своей расправой
Для НАС России БОЛЬШЕ НЕТ !
И россиян для НАС не стало …
Ведь путин породил на свет
Мутантов блеющее стадо…
Для НАС России БОЛЬШЕ НЕТ ,
Есть территория фашизма.
В "чести" там ложь , обман и бред ,
И подлость празднует там тризну…
Для НАС России БОЛЬШЕ НЕТ !
Их триколор НАМ ненавистен…
Ведь бело-сине-красный цвет –
Знак смерти и попранья ИСТИН
Для НАС России БОЛЬШЕ НЕТ !
Ведь М Ы предательств НЕ ПРОЩАЕМ !
вас , как ехидну , отсекаем !!
Для НАС России БОЛЬШЕ НЕТ !!!
Александр Борков
Спроба перекладу...
Для нас Росії більш нема,
Є тільки наш сусід кровавий…
Він стільки нам приніс біди,
Його клянемо ми по праву.
Для нас Росії більш нема,
І росіян тепер не стало,
Бо путін породив на світ
Мутантів, їх тепер не мало.
Для нас Росії більш нема,
Є територія рашистів…
Тут тільки бачимо обман
І підлість тут святкує тризну.
Для нас Росії більш нема,
Ми повні зовсім іншим змістом...
Їх нам ворожий триколор,
Бо це знак смерті, він без істин.
Для нас Росії більш нема,
Не простимо ніколи зради.
Це не «брати», а підлі гади.
Для нас Росії більш нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641861
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Мои слова - не филигранны:
Из пелены тумана сна...
Мне не найти чернил обманных
В росинках,капельках дождя...
Мои слова - из междуречья...
Поток воздушный - в океан...
Картины света,пламя,свечка,
И... нулевой меридиан...
В моих словах - осанна жизни
И Аллилуйя (для любви)...
Мои слова - они капризны:
(Из снов тумана,где дожди)...
Мои слова - гонимы мыслью
На растерзание колесниц...
Мои слова - портреты кистью...
У незнакомцев - столько лиц...
Мои слова тогда нетленны,
Когда всегда они с тобой...
Добавят цвет один:(блаженный),
Палитру неба - голубой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641806
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Не спіши, зима, не твоя пора,
Осені пройти я ще маю шлях…
Осінь літечка золота сестра,
Час, як врожаї стигнуть на полях.
Хоч у цій порі в скронях сивина,
Та не іній це, не пора зими.
Я пройдусь пішком по своїх ланах,
Ще не хочу я їхати саньми.
Не спіши, зима, час іще не твій,
Крила ще міцні і стрімкий політ,
Вітре, брате мій, ти думки розвій,
Що зими чомусь виглядають слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640815
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]
Ця лютнева зима – не зима, а суцільна проталина…
Сніг по клаптику вовни за ніч розтягнули вітри
І хрумкій білизні досхочу порадіти не дали нам…
Позіхаючи, равликом сонце повзе догори.
Отже, буде весна – життєдайна, п’янка, неприборкана,
Пробіжиться босоніж під кашель рипучих воріт!
І на місці весняного сліду заграє пацьорками
Білозуба усмішка землі – молодий первоцвіт!
Враз кожнісінька жилка, пульсуючи, соком наповниться…
І коли, поцілована в тім’я світилом рудим,
Ти почнеш зеленіти життям, як біблійна смоко́вниця,
Виноградар твій ревний зрадіє, бо ж будуть плоди.
На пошерхлі долоні заплачеш ранковими росами
І промовиш: “Я знову прийшла… Тож візьми ці дари”.
Так, як юна весна, цілуватимеш п’ятами босими
Пружно випнуті жили, що б’ють з-під земної кори.
І, схилившись йому на плече обважнілими вітами,
Прошепочеш: “Прости, що я плоду не дала торік…”.
І весна поміж вами бджолино-квітково бринітиме,
І дощем благодатним окропить недовгий твій вік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ayv-NmHTwsA[/youtube]
Уважно слухаю твій голос.
Не чую, що там кажеш ти...
Неначе, розцвітає лотос...
Боюся дух перевести.
Про щось питав, та я не чула.
Думками поряд вже була.
Чомусь про все в цей час забула.
Лиш голос слухати могла.
У заметілі слів ласкавих,
Затихли навіть солов"ї.
І тихо - тихо сад вишневий
Скидав на землю пелюстки.
Звучить мелодія далека,
А як торкається душі!
Долає відстані так легко,
І розчиняється в тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640853
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Коли чорної оксамитової книги
Відчуєш важкість у своїх долонях,
Коли всіх озер Ірландії
Не вистачить вгамувати твою спрагу,
Коли туманом
Накриєшся як шерстяною ковдрою
Пошитою з сивої вівці часу,
Коли осіння роса зітхання
Тобі буде здаватися вином снів,
Коли почуєш
Як західний вітер грає на скрипці,
Коли темряву ночі ти будеш пити
Як терпке віскі з давнього Коннахту,
Коли весела музика Ленстера
Буде сіяти в душі журбу,
Коли по квітучому вересу
Будеш ступати нечутно,
Коли чайка кольору надвечір’я
Розкаже тобі про старість Ойсіна,
Коли ти почуєш
Голос замшілого дольмену,
Тоді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365494
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 02.02.2016
Моєму батькові – Патріку Маклеху,
що загинув під час Великоднього повстання 1916 року в Дубліні
присвячую. Щиро.
Кажуть, що коли він впав на бруківку
вражений англійською кулею останніми його словами були слова:
«Óglaigh na hÉireann… Sinn Féin…»
Ми вміємо кепкувати
Коли в очі дивиться смерть,
Ми вміємо бути байдужими
Коли ураган все руйнує вщерть.
Ми вміємо лишатись спокійними
Коли вбивають нас.
Ми з дивним спокоєм споглядаємо
Рев океану, вихору свист та іконостас.
Ми звикли до пожеж
І на згарищах новий будувати світ.
Наша музика весела і безтурботна
Коли доля жорстока зриває цвіт.
Нас не хвилюють нестатки і негаразди
У бідності ми знаходимо втіху,
У своїх нещастях – тему для жартів,
Під шибеницею – причину для сміху.
Ми вміємо спокійно милуватися
Росою туману і цвітом вересу.
Спокійно слухати спів скрипки шанахі
І стогін банші з чорних боліт.
І тільки два слова
І три літери
Змушують наші серця
Калатати шалено
І вилітати з грудей в небо:
«Ми самі»,
ІРА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365491
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 02.02.2016
Срібні стебла верби
Хтиво тягнуться
З ночі до мене.
Клич лелечий луна
Над містичною гладдю води.
Осінь править розбіг
Своїх коней
Барвисто-шалених,
І минула весна
Через літо летить в холоди.
По вітрах шарудить
Очерет,
І вдивляються в тебе
Зорі неба рясні-
Цей Богів споконвічний шатер,
І летить, і летить
Через ніч,
Закликаючи в небо,
Клин лелек в вишині,
Наче душі померлих дітей.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020208637
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640671
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Я народився в Дубліні (Ірландія) у 1 квітня 1915 року і майже все життя прожив у цьому давньому і казковому місті - Темній Гавані (крім кількох років поневірянь, подорожей і перебування в Ольстері в найбільш буремні його роки і періодичного відпочинку-відлюдництва в самотньому будиночку серед ірландської глушини в графстві Слайго). Хоча мої батьки родом з міста Леттеркенні (графство Донегол) - звідти мої корені, від людей з кланів О’Доннелл та О’Ґаллагер. Клан МакЛех мало знаний в Ірландії. Це вже не уланський, а коннахтський клан. Предки з цього клану в мене теж були. Тому почавши свою літературну і журналістську працю я підписувався Шон МакЛех. Так, так, я спробував себе на ниві журналістики, хоча газета псує літератора, а тим паче поета. Я знав багатьох поетів і прозаїків, яких зіпсувала газета. Англійською я писати не любив, а гельською мовою в ті часи газети майже не видавалися, мої статті редактори брали неохоче: шинфейнівські редактори вважали. що мої статті недостатньо шинфейнівські, фіанафайлівські редактори вважали, що мої статті недостатньо фіанафайлівські, фінегельські редактори вважали, що мої статті недостатньоо фінегельські*, а всі три різновидності редакторів вважали, що мої статті занадто мудро написано, занадто заумно і філософськи, і хто отаке буде читати, і взагалі, це газета, а не збірник філософських праць, і ми тут не вірші пишемо, а статті про актуальні події, і таке інше. Зі своїм шкільним другом Томасом О’Саліваном я спробував видавати власну газету в місті Корк під назвою «Клох» гельською мовою у 1947 році, але вийшло всього два номери і наша газета зазнала повного фінансового краху. Після провалу моєї спроби стати редактором газети я найнявся за порадою мого старого друга на рибальську шхуну і спробував стати моряком і рибалкою. Моряк з мене вийшов нікудишній, але я зрозумів, що море це теж книга, її можна читати, на її сторінках-хвилях можна писати вірші, а риби - це чудові співбесідники, вони інколи розумніші за людей, бо ніколи, на відміну від людей не плавають у лайні.
Про своїх предків, як і кожний ірландець, я можу розповідати нескінченно. При цьому забуваючи де закінчується правда і починається вигадка. Але так чи інакше предки мої з півночі та заходу Ірландї - з Уладу та Коннахту, з тих місць, що нині називають гелтахт - це шматочки Ірландії, де досі збереглась ірландська (гельска) мова. Гельську мову я успадкував від батьків і живучи в англомовному Дубліні, де тільки окремі люди розуміють гельську, я відчував себе ніби на чужині - на «рідній чужині», як я прочитав на старості років у відомого українського поета.
Батька свого я не знав - він загинув під час повстання за незалежність Ірландії від англійської кулі. Через багато років мені зустрівся один ветеран повстання і розповідав купу легенд про мого батька. Зокрема, що його псевдо серед повстанців було «Капітан Рорі», що останніми його словами були слова: «Óglaigh na hÉireann… Sinn Féin …» - «Ірландська республіканська армія... Ми самі...». І що поховали його серед Дубліна на клумбі, коли ще точилися вуличні бої і що один з повстанців при цьому просалютував з кріса і вигукнув: «Рорі врятує Ірландію!» Але я в це не вірю. Мені здається, що все це вигадка того старого дивака, який хто зна чи справді знав мого батька. Але так чи інакше саме від батька я успадкував своє шинфейнерство і псевдо «Капітан Рорі» в лавах ІРА. Про свою діяльність в ІРА та в лавах «Шин фейн» я, звісно. ніколи нічого не напишу. І навряд чи хтось напише про «Капітана Рорі». В Ірландії це ще не стало історією (А що в Ірландії стало історією? Все що відбулось, ніби відбулось вчора. а не тисячу років тому, ніби досі триває...). Крім того і в Ірландії, і в усьому світі до ІРА та «Шин фейн» ставляться неоднозначно. Та чого там гріха таїти - я сам до ІРА та «Шин фейн» ставлюся неоднозначно. Може колись, років через сто, коли все нарешті стане історією, як стало історією Ірландське Великоднє повстання 1916 року, може хтось і напише про «Капітана Рорі». Але сумніваюсь, що ця писанина буде про мене - я знав як мінімум трьох бійців ІРА, яких називали так само - «Капітан Рорі».
За своє життя я перепробував багато професій - був моряком, рибалкою, вантажником, кухарем, продавцем пива, вуличним музикантом, двірником, вчителем географії, фермером, водієм велосипеда, проповідником істини, шукачем скарбів, помічником археолога, пожежником, кондуктором, журналістом, газетлярем, старателем, комбатантом, підпільником, філософом, літературознавцем, крамарем. На старість років, назбиравши трохи грошенят, відпочиваю від трудів праведних. Займаюсь літературною творчістю. Англійською мовою - мовою цих зайдів сасенех, які досі поневолюють частину моєї країни, мені писати мені не випадає.
Якось я вирішив писати вірші, в тому числі українською мовою. Цієї мови мене навчив один українець, що потрапив до Ірландії ще у 1922 році з Канади - колишній вояк першої світової війни. Він воював у лавах канадського експедиційного корпусу на кривавих полях Шампані. Це саме про нього і його товаришів по зброї Р. Кіплігнг написав вірш «Канадцям». На фронті він був поранений, потім після шпиталю жив в Англії, потім якимось чином його занесло в Ірландю, в Дублін. Він був нашим сусідом в убогому дублінському домі, в якому жив у сусідньому з нами помешканні у 1922 - 1928 роках. Про себе він сказав, що родом він чи то зі Снятина, чи то з якогось села, що біля Снятина, що на Черлені Русі і звати його Андрій Стефурак. Хоча по документам він був Андрю Стівенсон і саме під таким іменем він був в Канадському експедиційному корпусі. Сумніваюсь, що ці імена маюсть якісь стосунки до його справжнього імені. Емігрував він до канади у 1910 році, а в 1914 пішов добровольцем в британську армію. Вечорами він грав на сопілці, а я і ще кілька сусідських дітлахів любили послухати. Саме він мене і навчив української мови, яку він називав «руська мова», а про себе він казав, що він «русин». В серпні 1928 року він поїхав до Канади і про його подальшу долю мені нічого не вдалось довідатись.
Виховували мене мама і бабуся. Жили ми досить бідно, і дитинство моє було босоноге у буквальному розумінні цього слова. Але сяк так-так закінчивши школу я поступив до Трініті-коледжу у 1934 році. Моя мама мріяла, що б я конче став джентльменом. У Трініті-коледжі я спеціалізувався на філології - студіював кельтські і слов’янські мови. Саме в бібліотеці Трініті-коледжу я зіштовхнувся з творами Григорія Сковороди, які буквально перевернули мій світогляд і уявлення про слов’янські культури. Але коледж я не закінчив - фінансова скрута змусила мене кинути навчання і заробляти на хліб насущний перебиваючись випадковими заробітками. Я пробував писати - літературознавчі і філософські статті, вірші і прозу. Але швидко зрозумів, що моя писанина нікого тоді не цікавила. З написаного в ті роки майже нічого не збереглося. У подальші роки інколи трохи писав - різними мовами і трохи публікувався під різними псевдонімами. Мої літературні спроби в Ірландії мало відомі - хіба у вузькому колі друзів. Українською мовою писав в стіл - так, заради розваги. І то більше після того як вийшов на пенсію.
Крім того моє зацікавлення українською мовою пояснюється ще й тим, що згідно давніх ірландських легенд предки ірландців примандрували на Остів Долі (так в давнину називали Ірландію) з Русі - з берегів Борисфену, зі старої і сивої Скіфії. Крім української мови використовую для віршування нашу ірландську мову - гельську. Пишу у різних жанрах, але лімеріки майже ніколи не писав - мої корені все таки з Донеголу, а це Улад. Лімеріки випадає писати все таки жителям Манстера. Хоча всі ірландці диваки і як писав Зігмунд Фройд: "Ірланці - це єдиний народ, який не піддається психоаналізу", диваком себе ніколи не вважав. Я ним був.
Примітка:
* - «Фіне гел» (ірл. - Fine Gael) - «Обєднані гели», «Фіана файл» (ірл. - Fianna Fáil) - «Солдати долі», «Шин фейн» - (ірл. - Sinn Féin) - «Ми самі» - ірландські політичні партії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364572
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 02.02.2016
«Голодні каміння…
Так раптово закінчилась
одна з мої арабських казок,
але лишалась ще тисяча.»
(Рабіндранат Тагор)
"Не варіть козенятко
у молоці матері його."
(З Біблії)
Козенятко маленьке
Мандрує між галактиками
Затиснувши між ріжками
Одкровення.
З нього би виріс
Цап відпущення,
Якби воно лишилось
Серед стада кудлатого…
А старий сантехнік,
Що в дитинстві його
Морквою частував
Бачить у снах водогони
Потопу всесвітнього
Та старця сивого бородатого,
Що велить лагодити труби,
Що просурмлять
В руках людини крилатої.
Мені б його спокій!
Після трудів праведних
Дивлюсь на ягоди,
Що з дерев звисають
Зажурених,
Слухаю тишу
Людською юрмища…
Осінь.
Просто осінь.
Пригальмуй, капітане!
(Світлила зроблена шляхом прикладання фотоапарату до телескопа. Козенятко на світлині не видно. Нажаль... Але воно є - мандрує між галактиками - в отій порожнечі...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364215
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 02.02.2016
Кожна колиска – каравела
Кожна дитина – Колюмб.
Вирушають океаном часу
У невідомість життя
Не знаючи, що Америка
Давно вже відкрита.
Кожна іграшка – компас,
Кожна дитяча пісенька – вітрило.
Всі ми мандрівники,
Всіх нас кидають хвилі
Змушуючи ставати рибалками,
Закидати сіті у прозорі дні
Ловити химерну здобич
У якої замість луски хвилини,
А замість зябер книжки.
Кожна хата – то острів,
Де Робінзон будує
Свою тимчасову хижку
Мріючи про повернення.
Кожна смерть – відпочинок
Чи то маленький порт
Де ми напиваємось
У брудній таверні
Перед наступним плаванням…
(Малюнок з мережі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363995
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 02.02.2016
Ірландія!
Мрій моїх візерунок,
Світло туманного дня,
Кров серця мого,
Цвіт вересу
І грудка землі
У руці затиснена.
Голос дзвону
І шум Океану,
Холод скель
І вогню жар.
Ірландія!
Вітру подих
Над вересом
І сенс життя мого,
Свободи пісня,
Вічно сумна вдова,
Що синів загиблих оплакує.
Дерево вічнозелене,
Дитина вічно усміхнена,
Що бавиться на березі
Нескінченної ріки часу.
Ірландія!
Роса на траві,
що з крові кельтів виросла,
Хрест кам’яний
І зелені пагорби,
Терпкі жорстокі легенди
І пісні безтурботні,
Камінь долі,
Що кличе дітей своїх
До Волі - їм Богом даної.
Гели -
Сини королів!
Діти богині Дану!
Слухайте
Як Вітчизна кличе вас.
Примітки:
Авторський переклад з ірландської.
Написано під час поїздки в Коннахт у 1962 році.
Острів долі (Фаль) - давня назва Ірландії.
Гели - назва ірландців.
Є така приказка в Ірландії: "Всі ми сини королів." - в Ірландії в старі часи було кілька десятків маленьких самостійних королівств. Так що, якщо добре поритись в генеалогії, кожен ірландець знайде серед своїх предків королівське коріння.
Згідно давніх легенд - найдавніше населення Ірландії складали племена, які себе називали "Діти богині Дану".
На світлині - скелі Мохер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365000
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 02.02.2016
Волинський ліс притих перед грозою…
Краплини перші грають на басах.
Берізки білі звуками гобою,
Відтворюють мелодію в лісах.
Вітер - пустун, який багато бачив,
Вслухається в мелодію здаля.
Легенький дощ і ліс заграв неначе,
Мелодію старого скрипаля.
І раптом всі заграли оркестранти,
Малий тихенько вдарив барабан.
Волинський ліс показував таланти,
Допоки не почався ураган.
І загули, заграли гучно труби,
Гортанний туба видавала звук.
У тромбоністів посиніли губи,
З небес часами чувся грізний стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640531
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
«Смак помаранча танцюйте. Різниця
літепла й літа повільно розтане
там, у повітрі Вітчизни! ...»
(Райнер М. Рільке)
А в нас в Ірландії
Не ростуть помаранчі
Тільки смак витанцьовуємо
Ногами несамовитими.
Тільки запах - білих квітів картоплі
Танцюємо кожного сірого вечора,
Кожного дня похмурого -
І то джигу - танець повного місяця.
Чи може тобі
Забракне повітря для танцю -
Цього літеплого повітря вітряного,
В якому літають оливні бджоли
(Гудуть біля скронь)
Вітряного нетривкого повітря ірландського,
Серед якого на дорогах-толоках
Смак помаранча танцюють
Сновиди-ірландці: люди землі порізаної,
Розділеної, покраяної, пошматованої,
Наче пудинг ірландський
Печений-перепечений у війнах кланових,
Догмами-забобонами приправлений,
У печі нескінченної ворожнечі спечений.
Танцюймо!
Запах вересу, смак столітнього віскі -
Танцюймо!
Запах горілого торфу, гіркоту світлого елю -
Танцюймо!
Може й бідна наша земля на смаки
Й аромати запаморочливі -
Танцюймо!
Під звуки скрипки-каліки
Кулями подіркованої
Танцюймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640333
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Январь достойно завершил поход,
Досёрбано «Шампанское» под шпроты…
Нетерпеливый високосный год
Упрямо набирает обороты…
Покуда за окном скулит февраль
И воет неприкаянная вьюга,
Но день длинней, а с ним и календарь,
И чаще улыбаемся друг другу…
Весёлых красок жаждет мутный глаз,
Оскоминой пугает чёрный кофе…
А молнии мне нравятся анфас
Гораздо больше, чем морозы в профиль…
Чу, встрепенулся робкий лепесток
Под снежной прохудившейся вуалью…
И верится - проклюнет и марток
Подснежником проталину граалью…
февраль 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640337
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
– Чому сивіють рано матері
Дітей , стоять що й гинуть на Майдані?
І день, і ніч чекають їх з доріг,
Безсоння й біль цих матерів гойдають.
Чи міряв хто любові глибину
Тих матерів до власної дитини?
Безсоння й біль здавив їх, ні, зігнув
У цю лиху, ні, прокляту годину.
Чи сколихнула та гірка сльоза
Сьогодні владу, грубу і злочинну?
Над Україною нависла та гроза,
Людей що нищить, юних, безневинних...
Тому й сивіють наші матері,
Взивають к Богу, к людям на Майдані,
А у Михайлівськім святім монастирі
Марія-діва теж… сльозу ковтає…
26.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640307
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
І прийде ранок встелений туманом,
Лише на сході світить небосхил.
Сіяє перламутровий світанок
У сивині туманових вітрил.
Сова мовчить після нічного лету,
Вона давно утратила роки.
І перший промінь шле привіт поету,
Що пише вірші з легкої руки…
І так щоранку, коли сходить сонце,
Чи чисте небо, чи лежить туман.
Лише світанок дивиться в віконце,
Дарує вірші ранок-талісман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640302
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Скоро весна. Хтось чекає підсніжники.
Вишні цвітіння, краплиночки дощику.
Я - щоб змогла пришивать тобі ґудзики,
І всі зірки позбирати до кошику.
Скоро весна. Хтось бажає зігрітися
Після зими, вечорів без закінчення.
Я-щоб до тебе, до тебе тулитися.
Бо небесами з тобою ми вінчані.
Скоро весна. А мені би домовитись,
Щоби зима ця ніяк не кінчалася.
Ґудзик пришити тобі, приголубити...
Скоро весна... А я знов закохалася
В тебе назавжди. Як ніби зустрілися.
Чай пити з горнятка вдвох й цілуватися.
Янголи знов на віконечко всілися,
Щоби до раночку з нами зостатися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640244
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 31.01.2016
«Es ist nichts… nichts…»*
(Останні слова Франца Фердінінда д’Есте)
Микола Хвильовий колись написав збірку романтично-красиву «Сині етюди» за яку заплатив найвищою ціною – життям пустивши собі до скроні кулю. Один з його опонентів написав на противагу живому романтизму Хвильового ідеологічно стерильну і кастровану збірку «Червоні етюди» за що теж заплатив вищу ціну отримавши кулю в потилицю у горезвісному 1937 році. На цьому бажання малювати етюди словами в українських літераторів урвалося. Хоча палітра Скіфії широка і тут малювати і малювати… Але літератори загірної Країни чомусь літературу перестали вважати одкровенням, за яке платять життям. А дарма. Як ми легко забуваємо, що чимало майстрів тексту за кожне слово платили найвищу ціну. Вони писали вірші своєю кров’ю – іноді буквально – як Сергій Єсенін. Нинішні автори пишуть знічев’я, заради розваги – іноді бавлячись в ті самі слова за право сказати які раніше платили життям. Час знецінення слова. Бідна Скіфія! Край сарматський… Коли ще тут так зневажали слово… За слово вбивали, бо його боялись. Зараз просто зневажають. Можливо тому, що нинішні можновладці Скіфії просто не розуміють силу слова. Для них це просто набір звуків. Вони не розрізняють «фєню» і мову. Для них мова – це спосіб лаятись. Але не для нас. Колись Фрідріх Ніцше писав: «Пиши своєю кров’ю і ти зрозумієш, що кров це дух…» І це доводиться нагадувати нащадкам козаків мені – ірландцю. Старому сивому філіду**…
Сиві етюди ще ніхто не писав. І не тільки в Україні Загірній. Взагалі. Навіть в Ірландії. Сивий колір занадто нагадує сірий. Тільки нагадує, але художникам байдуже. Пишуть переважно в молодості про світ своїх бурхливих емоцій. Потім кидають – як Артюр Рембо. Чому він кинув писати в дев’ятнадцять, коли інші тільки починають, і решту свого життя (про яке ми маємо досить туманне уявлення) продавав непотріб кочівникам десь в пустелях Африки. І ні слова на папір… І в той же час чимало авторів починали писати, коли скроні вкривались сивиною. Більше того – усвідомлювали, що для справжньої поезії (а не гри в слова і звуки) потрібна сивина – потрібен досвід прожитих років і мудрість дороги розчарувань. Про це писав Арсеній Тарковський – чи не єдиний поет, який посивів ще в юності, і зрілість до якого прийшла ще в дитинстві. Омар Хайям взяв до рук свій калам вже на схилі віку, Рабіндранат Тагор написав свої кращі твори після довгої дороги прожитих років, і коли було йому вже за сімдесят раптом вирішив стати художником і почав малювати геніальні картини. Тут особливо цікавою є історія китайською літератури: молоді поети писали переважно про старість і журбу, а сивочолі вчителі про радості земного буття і красу. Все перевернуто в цьому світі ритуалів***.
Наприкінці довгого шляху пишуться переважно есеї. Особливо, коли черевики стоптані. Кожен мимоволі стає есеїстом. Микола Гоголь це відчував, його спроби писати «Обрані місця з переписки з друзями» це насправді спроба есею яку ніхто так і не зрозумів. Про «Арабески» я вже мовчу. У Хвильового вся творчість – від памфлетів до повістей – суцільний есей який виливається в різні ливарні форми, застигає на холоді буття. І не випадково. Есей довгий час був якщо не забороненим плодом, то хворим побічним дитям літератури. Його боялися, його уникали. Миколу Хвильового можна порівняти з Оскаром Уальдом в англомовних текстах (о, для чого?). Він теж есеїст який боявся писати есей – без перебільшення. Перетворював його або в казку, або роман, який нагадував чужий есей – чужі думки і роздуми вилиті в одкровення літературних героїв. Есей (і ширше – літературу) він бачив як дзеркало, яке пхають під ніс суспільству, примушують у нього подивитись. І цей примус – не пробачають. Як не пробачили Гоголю. Як не пробачили багатьом – від Франсуа Війона до Маяковського. «І скільки важить оцей зад – дізнається ця шия!» - це Війон писав не тільки про себе.
Я вважаю першим есеїстом Конфуція. І не випадково, що він свої лаконічні роздуми не записував, а лише говорив учням. Есей мав визріти – античність вимагала плодів думок – трактатів, які щось пояснювали чи проясняли (ох, ці громадяни полісів! Як вони вимагали пояснень!), а не вільних роздумів, які сіють запитання. Тут показовою є фігура Сократа – він теж нічого не писав, а лише задавав питання – його есеї так і зависли в повітрі. І досі висять у нас над головами перезрілими плодами. Ці питання рано чи пізно впадуть – і то нам на голови. Не можуть же вони висіти в повітрі тисячоліттями! Ну сто років, ну двісті… Але не дві з половиною тисячі років! Не дивно, що Сократа отруїли. Люди не люблять коли їм задають питання і не дають відповіді – чіткої і ясної.
Дивно, що есей не став реальністю в добу ренесансу – людина в добу бароко могла нарешті опинитися наодинці з собою. Але цього не сталося. Стати чимось в літературі есей зміг тільки в епоху модерн. Хоча його продовжували соромитись. В одних країнах думати стало небезпечно, в інших ганебно. Інтелектуал замикався в собі як Степовий Вовк Германа Гессе. Але ці нескінченні блукання в тумані в пошуках неіснуючої Касталії перетворювали есей на прихисток, сховище. Сучасний есей мені нагадує картини Ван Гога – зміст схований в собі, таємниця буття, яко доступна лише обраним, посвяченим. Велемір Хлєбніков у своїх спробах писати есей постійно збивався на хроніки (очевидно йому більш близькі). Двадцяте століття тому так і не могло визнати есей повноцінним – воно потребувало хронік. І тільки хронік. У хроніки перетворювались романи, повісті, мемуари (ви чуєте? Мемуари! Та де і коли ще це бачено!).
Передчасно закінчившись (чи то відійшовши у світ спогадів) у 1991 році двадцяте століття звільнило есею шлях до визнання (здавалось би!). Та де там. Дев’яності роки стали роками постмодернізму, а не есею. І це не дивно. Есей потребує антитезу, супротивника. Комунізм агонізував. Агонізуюча потвора не може бути антитезою для інтелектуала. Хто ж з знав, що агонія комунізму так затягнеться? Світ завис в ілюзії «завершення історії» (і не тому що дев’яності – «la fin du siècle» - це вже було. А тому що тому.) Людство в черговий раз насолоджувалось безтурботністю – як в двадцяті роки. Це здавалось апогеєм, вершиною цивілізації яка здатна здолати будь-які проблеми (навіть комунізм подолано, цивілізованість всесильна. Ура!) А це не сприяє розвитку есею. Література йшла не до космічних висот, а в глибину людського я, блукаючи нетрями постмодернізму. Двотисячні не стали одкровенням – лише усвідомленням, що історія триває. Література (і есей в тому числі) були в пошуках. Схоже, доба есею настає тільки сьогодні. Саме зараз. У цю мить. І байка, що нині есей бачиться як перехрестя холодної прози і гарячої поезії. Нині обидві ці доньки Аполлона метафізичні. За есей вже не спалюють на вогнищі і не розстрілюють в підвалах НКВД. Можна хіба що заробити кулю від якогось дуркуватого кілера-дегенерата такого ж тупого як і його господар диктатор…
Примітки:
* - «Це нічого… нічого…» (нім.) Він це сказав коли в нього влучили кулі терориста Гавриїла Принципа.
** - ніколи не читайте давніх філідів. Розмовляйте краще з деревами.
*** - читайте китайську класику! Як писав Маяковський: «Ніде! Тільки в Моссельпромі!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408588
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 31.01.2016
Куйовдить зима вітрами,
В облозі народ і світ.
Болять-кровоточать рани…
Забиті й напівживі…
Ростуть всюди барикади,
І дишуть бочки теплом –
Народу ж бо не звикати:
Іще й не таке було.
Колючі вітри з морозом
На владній теж стороні.
Увесь інтернет – в погрозах,
Повсталих авта – в вогні.
В червоних хрестах – карети,
Чергують, мов на війні,
У чорних стрічках портрети
Загиблих. Свічок вогні…
Ліси і лісопосадки
В ці чорні непевні дні
Засвідчили, як досадно,
Картини страшні, сумні,
Як корчилися від болю,
Повзли із останніх сил
Борці за народну волю.
І кожен з них – справжній син
Своєї землі і неньки,
Він – батько своїх дітей.
Й регоче панічно жменька –
Ні совісті, ні ідей.
Така моя Україна
В січневі останні дні,
У душах людей – руїни,
Їх помисли – не одні.
О Боже, святий, великий,
Дай розуму осягнуть,
І наше народне лихо
В безодню таки згорнуть!
31.01.2014 .
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640033
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
добрий ранок
здмухнув із вікон
пелюстки фіранок
і явився
у натурному класі
день нинішній, у всій
буденній красі…
приладнали
на етюдники і мольберти
паперу ва́тманського листи –
і
порозсіда́лися всі…
…на подіумі,
у туманній задумі –
день-натурник, як у оптичному фокусі…
біліють аркуші
на етюдниках і мольбертах –
наче можливі
листи щасливі
без адрес на вірогідних конвертах…
зашурхотіли
пензлі і олівці –
творча робота у довільній техніці:
тема – не обумовлена, а завдання –
виявити-зобразити
характер і на́міри
поточного дня
усі люди – митці-маляри́,
інтуїтивні художники:
хтось інеєм
вписує
янго́ликів у шибки́,
а ще – на противагу морозам –
акварельно-прозорі вазони-квітки
водружає
на текстурно-потріскані підвіконники…
інший пише передчасну весну,
недоречну –
зелену з-під білого – радість
синьокрилу і голосну́…
третій – пером і тушшю
по білому аркушу – чорну малює війну…
хтось – туманності маркізе́тові…
галактик умовні парсе́ки
і розмаїті шовки…
сузір`я Великого Воза ,
а на Возі – кремезні житні сніпки
…дівчата-жінки, вишиванки…
ореоли-вінки,
чоловіки…
козаки-чумаки…
…а тут знову малюють війну –
сучасну,
історично-реальну…
…хтось приписав дню
двозначну
усмі́шечку хижу-заздрісну,
інший на іншому аркуші ватману –
зобразив у́смішку щиру,
чисту-дитячу-наїв-ну…
той – синиць за горішками на балконі,
той – жалі і печалі любовні…
…тендітна панянка
і на червоному столику – чорна кава:
грає рефлексами порцелянова філіжанка,
картинка - наче і справді жива…
…під старими покрученими березами –
грибів красива дружна сім`я…
у сусідстві – гординя точить заздрісне лезо
і на вістрі сонячний промінь сліпуче сія…
необмежена
вільна тема:
хто ми? де ми?..
а за вікном натурного класу – зима:
відповіді нема
…пролунав
ізвідкись згори - з-під стелі -
сріблясто дзвінок:
здавайте ваші гризайлі-пастелі -
закінчився з малярства урок…
підвівся натурник-день
і згріб докупи
малюнки-ескізи-етюди:
яким він буде?
середньо-арифметично-таким,
як су-спільно його зобразили люди…
30.01.2016
[i][b]ВОДРУЖАТИ,[/b] аю, аєш, недок., ВОДРУЗИТИ, ужу, узига, док., перех., ц.-с., уроч., рідко. Ставити, закріплювати щось на чому- або в чому-небудь. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639881
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того, що в серці жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить, в полон бере сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю срібляно... Під ковдру.
А в лісі десь тріснув знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини оту срібність на мить,
ми ве́сни ж бо любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2016
Похмуро...день зажмурив ясні очі,
Блазнюють рими, гусінь аркуш точить.
Світліє...сонце плескає в долоні,
І муза моститься на злотім троні,
А вечір...струни мрій перебирає.
Яка ж мелодія душі безкрая...
О, вже світанок - дань бесонній ночі.
І плинуть сни ятряні та пророчі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639911
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Заверни нашу долю
За ворота вже вийшла.
Це ж для неї весною
Розцвіла дика вишня.
Там під крилами неба
Наше щастя складали,
А воно розсипалось
На маленькі кристали,
Заміталось снігами,
Зачіплялось за трави,
Блискотіло у росах
Молодої отави.
Нам його б відшукати
Часом стерте, зміліле.
В ціле знов поскладати,
Хоча б те, що вціліле.
Заверни нашу долю
Хай присяде між нами...
Як молитву шептала
Наодинці з вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639894
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GBD1R-ML8wQ [/youtube]
Я все чекаю: розпогодиться.
Загляне сонце у вікно.
І все хороше, знов відродиться.
І буде все, як і давно.
Прокинусь з посмішкою вранці.
Який чудовий білий світ!
Зустріну друзів, маю шанси:
Бо умивається он кіт.
Всі неудачі пересіються.
На дні залишиться зерно.
Здійсниться те, про що все мріється.
Життя закрутиться жорно.
І заскриплять міцні колеса.
З зерна посиплеться мука.
Із серця радість обізветься,
Загра, немов ріка стрімка.
І світ навколо кольоровий,
Без чорних смужок і війни.
І поцілунок твій медовий
Відчую я тепер не в сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639877
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
(або спроба сказати слово про векторність ірландської міфології)
«Віднесла буря їх далеко на захід від Ірландії,
де втомлені, опинились вони на морських хвилях.
- Це вітер друїдів. - сказав тоді Донн мак Міль.»
(З «Книги завоювань Ірландії»)
Є одна давня ірландська легенда: в часи верховного короля Ірландії Еліма Фінахта* випав в Ірландії сніг, який був на смак як вино і п’янив людей, які його куштували. Мені давні ірландські легенди завжди нагадують саме отой сніг, про який так довго пам’ятають (а про що в Ірландії не пам’ятають? Хоча один дуже шанований поет порівняв довгу пам'ять з поганою хворобою, але це не хвороба - це звичка - не знаю погана чи хороша, але в Ірландії пам’ятають все). Важко знайти на світі білому ще одну таку саму хвору на довгу пам'ять країну в якої була б така величезна кількість літописів, історичних переказів, легенд про якісь події минувшини, де б люди могли назвати своїх предків до сорок шостого покоління, а іноді й глибше. Така довга пам'ять грає з нами - ірландцями злий жарт. Я іноді заздрю народам і людям, які вміють забувати. Ми ірландці забувати не вміємо. «А от у 1072 році вождя нашого клану О’Хеннселаг Діармайта мак Майла на м-Бо вбив вождь вашого клану О’Мелсехалінн Конхобар. І з того часу ворожнеча між нашими кланами не припиниться, допоки дме вітер і гріє сонце!» Отак і воюємо одне з одним тисячоліттями...
Я часто думав - навіщо у нас в Ірландії про кожен камінь і про кожен пагорб складали купу легенд? Добре хоч не віримо в них. Або намагаємось не вірити. Я колись завів розмову з одним своїм хорошим знайомим і запитав його: «В одній монографії одного англійського історика я прочитав, що король Ірландії Конн Ста Битв це вигадка. Що такого короля не було. Його придумали, як придумують казку. А ти віриш у його існування?» На цей мій хороший знайомий (який досить непогано розбирався в історії, особливо в історії свого клану) відповів: «А яка різниця був цей король насправді, чи його не було? Ми читаємо про нього прекрасні легенди, вірші і пісні. І саме це прекрасно. А що воно таке оте «насправді» не знає ніхто. Якщо цей король був хоча б у моїй свідомості значить він був.» Атак то ми і мислимо. Добре хоч ця розмова була в пабі, за келихом доброго ірландського пива.
Може тому багато істориків (особливо англійських) патологічно не довіряють ірландським літописам. Вважають, що це все суцільна вигадка. (Придумана, звісно ж, за келихом доброго пива.) Звичайно, все що писав Беда Преподобний (673 - 735) це істина і цінні свідчення історії. А все що писали в цей же час ірландські монахи Клонмакнойса та Йони - вигадка. Ах, я забув - це ж писали ірландці. А вони фантазери, вигадники і, взагалі, схиблені. Пам’ятати своїх предків до сорок шостого коліна можуть тільки хворі на голову. Тут цікава простежується закономірність. Ніхто з істориків, хто пише на цю тему не може поставити межу - де закінчується казка і вигадка, і дек починається історія. Щоб якось виплутатись з цієї ситуації англійські історики розбили всіх королів Ірландії, що згадуються в літописах, не на дві, а на три групи: легендарні, історичні та «легендарно-історичні» - вони мовляв нібито історичні, але ірландським джерелам ми не віримо, тому вони легендарні. Звісно, в ірландських літописах та скелах багато епізодів, що є красивою казкою. Але в яких давніх хроніках немає легенд та вигадок? У Геродота їх більш ніж достатньо. Але Геродот - це «батько історії» і це безперечно. А король Туатал Техтмар** це, звісно, вигадка. Хоч про історію його правління та війн написано в скелах сухо, без жодного казкового епізоду.
Не так давно я прочитав досить цікаву монографію Томаса Роллестона (Thomas William Rolleston) «Кельтські міфи і легенди» (Celtic myths and legend). Там він прямо пише, що Тара (Темра) - давня столиця Ірландії - це не більше ніж вигадка, міф, що втілив давню мрію ірландців про незалежність і свою державу. (І це не дивлячись на те, що археологи давно розкопали руїни Тари!) Ще там є кілька словесних шедеврів, про які я просто не можу не згадати. Зокрема, він пише, що «кельтська цивілізація - багато в чому приваблива і багатообіцяюча, несла в собі певну ваду, недолік, внаслідок чого кельти ... не змогли стримати натиск грубої юної сили германських племен...» Або ще одна репліка: «...кельти вважають, що істинним цвітом життя є духовна реальність і забуття цієї істини у механічному чреві матеріальної цивілізації не приносить нічого, крім пекучої болі і відчуття втрати». Так написати міг тільки англо-сакс. Ні, таки германські і кельтські народи - це два різні світи. Схоже вони ніколи один одного не зрозуміють. Ми для них або руді диваки, що говорять нісенітниці і співають чудернацьких пісень, або «брудні ірландські покидьки» (Чарльз Дікенс). Вони ж для нас «заброди сасенех» і «виродки Кромвеля», бо як кажуть ірландці здавна: «Трьох речей треба боятися - копита коня, лопати трунаря та посмішки англійця».
Я часто думаю: чому нас саме так сприймають іноземці? Може тому, що наша історія - це суцільне безглуздя. Сукупність нелогічних вчинків і подій. І навіть ті іноземці, що потрапляють у нашу чудернацьку країну втягуються у цю безглузду гру. Колись в Ірландії за часів англійської окупації був суддя лорд Норбері. Якось на суді від виніс виправдувальний вирок вбивці, вина якого була всім очевидною. На загальне обурення лорд Норбері відповів: «Вчора я засудив до шибениці шістьох невинних людей, треба ж це якось компенсувати...» Коли лорд Норбері помер, то гробарі викопали йому могили глибоку як колодязь. Коли їх запитали навіщо вони це зробили, то вони відповіли: «Та ми б ще глибшу могилу викопали, але мотузки не вистачило...» Ну в якого ще народу була така безглузда історія? Хто так сміявся з власної смерті і власного знищення?
Колись король Великобританії Ґеорґ ІІІ відвідував з урочистим візитом Ірландію. Звісно, вся ірландська аристократія зібралась його вітати, тут король виходить, показує рукою на О’Коннелла і щось каже герцогу Норфолкському. О’Коннелл, звісно, тут же до короля, реверанси, ручку цьом і таке інше в пориві вірно підданства. А потім запитав герцога: «А що про мене говорив король?» Герцог відповів: «Король сказав, що це той самий О’Коннелл - той самий негідник!»
І подібних історій можна розповісти безліч. І всі вони - реальні події, а не чиїсь вигадки. Ну, скажіть, буває така історія насправді? Це ж плід божевільної фантазії якогось хворого на голову казкаря! А ви кажете: «Ірландія...» Ми самі вигадали свій божевільний світ і живемо в ньому!
Що мене найбільше зачаровує в ірландських міфах, так це те, що історія там розповідається як міф. (І тут не треба занурюватись у далекі напівзабуті часи. 26 липня 1813 року на ярмарку відбулась бійка між католиками та протестантами. Все б закінчилось просто мордобоєм, але хтось вистрілив з рушниці і всі перелякано розбіглися. Але барди Ірландії співають балади про «Битву під Ґарвахом». І це цілий епос! Просто «Іліада» протестантів!) І міфи розповідаються як історія. Чи може це насправді одне і теж... У нас - в Ірландії...
Чим зачаровують ірландські міфи - так це своєю недосказанністю. Щось ховається між словами, в оцих розповідях про звичайні події, щось лишається поза текстом, поза вербальним способом повідомлення, щось містичне є в цій буденності, в цих звичайних подіях. Якесь відчуття таємного вини киї, коли читаєш про дівчину, що набирає воду з краю потоку і наливає в один глек, потім бере воду з середини потоку і наливає в інший глек. Чи ці образи жінки, що миє закривавлений одяг в річці, коли до броду підходять воїни і на запитання: «Чий одяг ти переш, жінко?» Відповідає: «Твій, воїне!»
Я не зустрічав жодного міфу в якихось інших народів, де герої переміщувались би не тільки в просторі, але і в часі, де події «одночасно» (це слово тут звучить парадоксом!) відбуваються і в далекому минулому і в сучасності оповідача. І герої мандрують один до одного, ворогують і дружать, викрадають один в одного жінок...
Ірландські міфи векторні. Там людина варто чогось тільки тоді, коли вона здатна вчинок, подію. Її діяння направлене кудись - в часі або в просторі. Вихідною точкою є свій клан - маленький світ, без якого існування втрачає сенс. А діяння направлене назовні клану - подорож до далеких неіснуючих островів, чи вперте намагання перемогти в бою інший клан (для чого? з якою метою? Чи перемога як самодостатня подія?), чи пошук сокровенної мудрості, чи творіння нової пісні - це завжди вектор назовні. Але завжди повернення - назад, додому, чи то в Ірландію, чи то до свого клану, чи то в свій дім, який завжди є шматочком Ірландії, на якому б дикому і скелястому острові не доводилось би його будувати...
В ірландських міфах потойбічний світ існує тут - поруч. В оцих зелених пагорбах. І він є дзеркальним відображенням нашого світу - там теж є королі і герої, коханці і зрадники, смерть і хоробрість, друїди і воїни. Тільки жителі цих пагорбів мудріші за нас - бо пішли в їх глибини, коли зрозуміли, що їх нас на землі завершився, настав час інших. Це велика мудрість - вчасно піти. Цієї мудрості завжди бракувало королям і диктаторам. Що я ціную в ірландцях - так це вміння зневажати короля - як чужого так і свого, зневажати будь-яку владу над собою. Вміння бути вільними - навіть під шибеницею. Але це не тільки наш гонор - але і наша біда. Ми не змогли створити вчасно створити свою державу, своє королівство, але воювали між собою, зводячи давні рахунки між кланами. Так, наша історія - безглуздя. Але що в цьому світі не безглузде?*** Просто ми - ірландці в своїх міфах і піснях підкреслили це. Чи навіть посміялись над цим. І заодно над собою. Напевно, тільки в Ірландії «всі війни веселі, всі пісні сумні». Хоча це теж неправда - історія Ірландії суцільна трагедія.
Не хочеться закінчувати сумним. Завершу но, я ці роздуми словами надії - цитатою зі скели «Пісні дому Бухета» (ірл. - Esnada tige Buchet): «Тоді пішов Бухет геть від всіх цих країв і йшов всю ніч до ранку, доки не опинився в Кеннанас на Ріг»****.
Примітки:
* - Елім Фінахта (ірл. - Elim Fínnachta) - верховний король Ірландії. Згідно «Історії Ірландії» Джефрі Кітінга правив Ірландією в 913 — 895 рр. до н.е.
** - Туатал Техтмар (ірл. - Túathal Techtmar) - верховний король Ірландії Згідно «Історії Ірландії» Джефрі Кітінга правив Ірландією в 80 - 100 роках.
*** - все в цьому світі безглузде. Це я давно зрозумів. Але краще не вірте мені. Спробуйте знайти щось прекрасне в цьому світі, хоч якийсь сенс... Я ж ірландець, та ще й старий як світ, а вам ще творити і творити.
**** - я там бував в молодості - красиве місце. Не тільки для будівництва ірландської кам’яної хатки...
Дублін, Ірландія
1988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638663
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[img]http://gif5gif.ucoz.ru/_ph/90/669054025.gif[/img]
[i]– Хто сотворив казкову цю красу?
У відповідь мені лунає тиша.
Віктор Охріменко: “У відповідь – мовчання.”[/i]
Серце рипить, мов узяте в лубки́* прохолоди,
Ніби мороз візерунки на ньому різьбить…
З неба вечірнього блимають світлодіоди
Прямо на за́склену річку і хвойні чуби.
Тінь розіллялась, мов кава холодна з горнятка,
На шерстяне і пухке укривало зими.
Світить очницями вікон загублена хатка –
Ген аж під лісом – і в кучері соснам димить.
Що я шукаю у цій глушині непритомній –
Чорній, розбавленій снігом вершково-густим?
І голова моя куриться в небо, мов комин,
Пара клубочиться з рота, молочна, як дим.
Хто тут господар – у цій кришталевій світлиці?
Скільки скарбів неземних – і ніхто не бере!..
У мельхіорі виблискують пишні ялиці,
В хутрі позують для місяця крони дерев.
Наче роздроблені вщент дорогі діаманти,
Вкрили блискучі лелітки зимовий масив!..
В руна овечі зодягнуті гори-гіганти
Вперлися гордо в небесний нічний об’єктив.
“Хто тут господар?” – волаю. У відповідь – по́кій…
Тільки підошви мої по снігу храбустять…
Люмінесцентними лампами в тиші глибокій
Світло проціджують зорі в земну благодать.
[i]*Лубки – лещата, шини.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639136
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]
Біла пташка літає над морем.
Чимсь схвильована, гірко кигиче.
Не спіткало її якесь горе?
Когось бідна пташина все кличе...
То не пташка літа білокрила,
То Любов із підбитим крилом.
Їй літати з одним, нема сили.
У душі невимовний надлом.
В однім серці була поселилась.
Так хотіла щасливою стать,
Але гірко вона помилилась:
Марно ласки в цім серці чекать.
Полетіла із жалем, зітхнувши.
Де шукати ій нове тепло?
Може, все таки ще повернутись,
Бо від серця уже відлягло?
А надворі мороз припікає,
Чом жорстокий оцей білий світ?
А Любов усе вихід шукає...
Отаких так багато сиріт..
-------------------------------------------
Події у творі не стосуються автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 28.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=McssROoJ9sk [/youtube]
"В кожній людині сонце, тільки
дозвольте йому світити" (Сократ)
------------------------------------
Тільки ранок настане, посіріє навколо,
Пригорнуся до тебе і тихенько скажу:
Я люблю тебе, любий, як нікого й ніколи,
Цю любов, як дарунок, я її бережу.
Я тебе обіймаю, це для мене приємно.
Відчуваю, що сонце в твоїм серці живе.
Знаю точно, що любов в нас з тобою взаємна,
Тож гармонію й щастя у житті надає.
Обіймаю і друзів тих, хто близько й далеко.
Я вас всіх поважаю і за вірність люблю.
Хай живеться і любиться у житті вам всім легко.
Свою ніжність, повагу вам в серця переллю.
Я вас всіх обнімаю, знаю дружбі ціну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637453
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Пропливли роки, не моя вина,
Зупинити їх не було вже сил.
Ще в душі бринить молода струна,
І несе назад кожен помах крил.
Приспів:
Добре нам було в білому саду,
Я твої вуста цілував.
Повертаюсь я, може знов знайду,
Ту любов свою, що кохав.
Стрілись ми тоді, як цвіли сади,
Соловей всю ніч нам співав пісні.
В зоряній ночі, нам хрущі гули,
В білому цвіту яблуні рясні.
Приспів.
Рясно падав цвіт, наче перший сніг,
Місяць виглядав іноді з-за хмар,
Я тебе кохав так, як тільки міг,
У полоні був незабутніх чар.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639187
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Потрохи сутеніло на дворі,
Та через сніг було ще біло – біло.
Зривали горобину снігурі
І димом з коминів тепло диміло.
Легенький сніг периною лягав,
Синички доїдали свіже сало,
Мороз мовчав, а вітер наче спав,
У хмарах небо зорі заховало.
Сніжинка раптом впала на брову,
Неначе настромилася на вила,
Ліпили діти бабу снігову,
Ніч підтюпцем до заходу спішила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637718
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Осінній похмурий день. Сірі хмари. Холодний дощ.
Шукаю, де б припаркуватися. Здається там, під тією вербою
можна втиснутися. І чому та верба так приковує мій погляд?
У неї руде волосся!
Тоненькі жовті прутики аж вигинаються під дощем.
Бідна верба!
От тоді, сидячи в холодній машині і з`явився у моєму нотатнику
такий текст:
"Дощ гойдає руде волосся верби. Заціловує зимними поцілунками,
залишає пацьорки із холодних краплин. Чорний. мокрий шлейф сповиває кору.
Замотує крону в прозору невагомість туману. Пестить і ніжить її крижаними обіймами.
Залишається ночувати у вологих западинках гілок. Промовляє - усе для тебе, мила, усе для тебе.
Верба засинає під його тихий шепіт, і сниться їй весна, зелені листочки, жовті котики і теплий
залітний вітер, що бавиться її рудим волоссям."
А сьогодні подумалося - шкода, якщо запис залишиться у прозі. І ось...
Осінній дощ верби руде волосся
Студеними цілунками сповив.
Вона стояла гордо - гола й боса -
І не бажала розмовляти з ним.
Він їй намисто із роси накинув
І загорнув у мокрий чорний шлейф.
Вона ж ковтала крадькома сльозину
І віття притискала до грудей.
Закутав дощ вербу в туман прозорий,
Вмостився спати на її гіллі.
Вона тужливо кроною, в покорі,
Виспівувала туги та жалі.
На вушко їй прошепотів: "Кохана,
Усе для тебе, мила. Засинай!"
А їй наснився вітер десь під ранок -
Залітний теплий вітер - і весна.
10.11.2015 - 21.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637578
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Як приємно дивитися в очі,
Говорити чарівні слова,
Цілувати вуста до півночі,
Як любов в кожнім серці жива.
Пр: Не зривайте троянди ніколи,
Не спішіте кохання втрачать…
Як серця у обох охололи,
То троянди від болю кричать.
Збережіте кохання надовго,
Нехай квітнуть троянди в саду.
І живіте одне для одного,
Проганяйте від щастя біду.
Пр.
Хай троянди в саду червоніють,
Не зривайте, нехай помовчать…
Хай вуста в поцілунку німіють,
Бо в розлуці троянди кричать.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637138
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Моя звезда, моя родная фея,
Так горестно и зыбко без тебя,
Душой вздыхая, сердцем леденея,
Пишу слезами преданно любя.
Пусть не со мной моменты наслаждений,
Пусть вдалеке прекрасные мечты,
Но, не унять моей души видений,
Сладчайшей, нежной, робкой красоты.
Пусть засыпают гордые метели,
И закрывают тучи горизонт,
Я все равно один в своей постели,
Болезненно смотрю на небосвод.
И в час ночной, душою леденея,
Пишу слезами голову клоня:
Моя звезда, моя родная фея,
Так горестно и зыбко без тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598249
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 20.01.2016
Снова вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль,
Что теряют люди друг друга.
Не мороз, а печаль серебром
Наши головы покрывает.
О былом... О былом
Сединою напоминает.
Хоть с зимой белоснежной на "Вы",
Средь весны бы юной проснуться.
Но увы... Но увы..,
Журавли-года не вернутся.
Вяжет- вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль...
Берегите, люди, друг друга.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633842
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Поцілунки і сльози прощання,
У тумані заплакані очі,
Це ридає, ридає кохання,
На пероні пустім серед ночі.
Приспів:
І летять сльози рясно, як зорі,
Розривається серце моє,
Поцілунком у край неозорий
Проводжає кохання своє…
Густий смуток мене огортає,
Скоро потяг потягнеться вдаль.
Серце зболене щиро кохає,
Переходить розлука в печаль…
Приспів.
Ти з вагону махнула рукою,
Поїзд рушив, почувся гудок.
Лише пам’ять лишилась зі мною,
Та перон огорнув холодок…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637026
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 19.01.2016
Тихий блюз, уютный вечер и сандал
Одурманивал, зазывно завлекая,
Ты давным - давно мне сниться перестал,
Даже в снах тебя я молча избегаю.
Ты украдкой мочку ушка теребил,
Захватив так нежно пленницу губами.
И на счастье сколько раз бокалы бил...
Столько счастья не отмеряно богами.
Пробиралась непослушная рука
Шаловливая, как ласковая кошка.
То спокойна, то настойчиво-дерзка,
Не дыша дрожала...нет!..да пусть...немножко...
И сгорая, выпивали день и ночь,
Разливая страсть безудержно-игриво,
Ты был чей-то сын, а я чужая дочь,
И венчальный блюз звучал неторопливо...
Моросящий дождь затих и выпал снег,
Время шло, сменило блюз на страсть фламенко,
А кораблик из бумаги на ковчег,
Золотистого котенка - на шатенку...
17.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 17.01.2016
Прикроешь паутиной тлен,
Но даже горстью серебра
Не сшить истлевший гобелен
Без малой толики добра.
Умоешь грязною водой
Вчера блестящее, стекло -
Разводов бешеный конвой
Уныло хмур, ползет излом
Тропы, скользящим шагом вниз...
Вовек осадку не взлететь,
А неустойчивый карниз
Не выдержит стальную клеть.
И даже в пламени свечи
Не сыщется хрусталь слезы,
Сжигая падаль, не взыщи,
Раскат карающей грозы
Не проклинай, немой укор
Не небесам, а мраку душ...
Испорчен слаженный узор -
Оторван кем-то сладкий куш.
Прикроешь плесенью углы,
И расползется тут и там.
В аду давно кипят котлы,
Порок все там же - по углам...
31.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632624
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 17.01.2016
Вже вечір днину прикладав до терки,
На клапті сік, лив темний свій єлей.
Пускало небо сніжні феєрверки
За просто так, щоб тішити людей.
А я ішла в цю пору сутінкову.
Лизала тиша вулиці пусті,
Земля ловила іскорки пухові.
Зима просилась в січня на постій.
Той дав «добро», моргнувши синім оком
З-під сивої загуслої брови.
Пройшлась зима бравурним стильним кроком,
Вдягла у біле простір навкруги.
15.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636574
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Я дивилась і все дивувалась,
Куди гледіли чоловіки?
А вона в компліментах купалась,
І гуляла завжди, залюбки.
Не могла одного зрозуміти,
Нащо кидатися на ТАКЕ?
Можна віддано, вірно любити,
Ти цураєшся слова «бридке».
Що ж, у кожного є інтереси,
Не мені когось злісно судить,
Хай награє закохані п’єси ,
То живи, як так хочеться жить.
Я дивилась і спостерігала,
Чим закінчиться драми фінал,
А вона в переулках гуляла,
Засипала вночі серед лав.
Коли «вірні», «порядні» мужчини
Стрімголов будували сім’ю,
Думки кралі на лаві почили,
Не хотіла створити свою.
Були всі: бідняки, бізнесмени,
Хулігани, жонаті з дітьми,
Лікарі, вчителі, полісмени…
Хочеш з нею гуляти? Візьми!
Як метелик летіла на зустріч;
Молода та гарненька? Е ні!
Старість чорна крокує назустріч,
Не співають красиві пісні.
От і тридцять літ. Що тут такого?
Можна в сорок привабливість мать,
Але чорна троянда ранково,
Так спивалась і що тут сказать.
Самі знаєте,те зловживання
На жінках відобразиться враз,
За роками прийде покарання,
Тож настане і старості час.
Я додому прибігла зі школи,
На батьківських я зборах була,
І найліпшого щастя ніколи
Побажати собі не змогла.
В мене дім є, гарнесенькі діти,
Чоловік мій – найкращий з усіх,
Моя мрія – за ними глядіти,
А у домі лиш радість та сміх.
Я колись ту троянду зустріла,
Її роки вже дійсно не ті,
Та віталась поважно й злетіла
У величній своїй самоті…
14.01.2016 р.
[b]https://vk.com/vyshnevyi_tsvit[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636075
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 17.01.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]
Коли крізь густу заметіль ти вертаєш додому –
У затишну й теплу оселю, де світло горить,
За битим порогом зі снігом обтрушуєш втому,
Приймаєш обіймів і слів благодатні дари…
І свіжістю дихаєш в рідні щасливі обличчя,
Сніжинками з одягу срібно ряхтиш навсібіч…
І щедрим столом зустрічає тебе добрий звичай,
І зашпори з пальців замерзлих втікають у ніч…
Рябіє в очах кольорами, вогнями і гріє
Цей прихисток світло-родинний одвічним теплом!
І поки за вікнами сипле, мете, біловіє,
Оселя тебе пригортає ворсистим крилом…
І зовсім не колеться, ніби улюблений светр,
Що вже залежався, зносився і трохи розм’як.
Вогонь у печі шурхотить, як пожовклі газети,
І кави гіркої лікує терпкий післясмак.
Отак і вертаєшся вкотре з дороги до хати,
Зима під ногами рипить, мов хрумкий пінопласт…
І добре, що можна всміхнутись комусь, обійняти,
І скинути все за порогом, як зайвий баласт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Зимовий ліс притих і весь в снігу…
Сліди лисиці з виходом у поле.
Легенький іній звірям носик коле
І підганяє зайця на бігу.
Сосна зелена вся убралась в сніг,
Сорока десь скрекоче, тиш між гілок
І сніг заховав сіреньких перепілок,
Який великим оберемком ліг.
А тишина блукає між ялин,
Очиці білки дивляться цікаво,
Зимовий ліс сумує величаво,
Лиш червоніють грона горобин.
Рогатий лось – господар лісовий,
Вслухається у тишу, лиш хропить…
Дрімає ліс, чи може міцно спить?
Дуб в маскхалаті в нього вартовий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636458
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Я б умчалась за Ним на века -
Столь утрата моя велика!
С головой окунаюсь в дела.
Пребываю в своём амплуа…
Интернет собирает друзей.
Среди них и мои сыновья…
И становится сразу теплей.
Снова вместе вся наша семья.
Но порою приходит хандра.
Собираю походный рюкзак.
Это значит – в дорогу пора!
Вы поверьте, всё в наших руках.
В жизни каждого много тревог.
Тосковать и грустить есть о чём!
Но Господь мне поверить помог –
Жизнь до смерти должна "бить ключом".
И журчащим бежать ручейком.
17.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636440
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
МУЗИКА ВІКТОРА ОХРІМЕНКА № 80
Падали зорі в нічних небесах,
Роси сіяли яскраво на лузі,
Плаття червоне, немов паруса,
Звало у світ невідомих ілюзій.
Ти пригорнулась мені до плеча,
Залупотіли червоні вітрила,
Нам соловей ніжний вальс посилав,
Наші серця в поцілунку кружило.
Пр: У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
На який ми так довго чекали…
Наче метелики ми поміж трав,
В вальсі кружляли у росах холодних,
Я твого, люба, кохання бажав,
Ти ж не давала надій мені жодних.
Вальс дарував у гаю соловей,
Зорі і роси були нам за свідків,
Я тебе, мила, горнув до грудей,
Місяцю хмари ховали завидки…
Пр.
Падали зорі в нічних небесах,
Роси сіяли яскраво на лузі,
Плаття червоне, немов паруса,
Звало у світ невідомих ілюзій.
Ти пригорнулась мені до плеча,
Залупотіли червоні вітрила,
Нам соловей ніжний вальс посилав,
Наші серця в поцілунку кружило.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636431
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Было время, - весьма не хитёр был уклад,
И лежали дрова на дворе…
И естественно был не так пристален взгляд
В загогулины в календаре…
Был гораздо пышней и смешней снегопад,
Приходила зима в октябре…
И слова приходили, порой невпопад…
И так сладко спалось на заре…
Время съело огрызки событий и дат…
Не признаться в любви на коре…
Безнадёжно, увы, пламенеет закат,
Как сырые дрова на костре…
И всё чаще теперь обращается взор
В те края, где трава на дворе…
Где петух поутру, взгромоздясь на забор,
Исполняет осанну заре…
январь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636426
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Червоні маки, волошки в житі.
Як можна це все та не любити?
Безхмарне небо, поля пшениці,
Спів соловейка, набат дзвіниці…
Твоя Вітчизна! Тут народився,
Ходив до школи, у ВУЗі вчився…
До болю рідні ліси й поля.
Це Україна! Твоя й моя.
Чого сьогодні ти її зрікся?
ЇЇ ти зрадив. Чого домігся?
Кричав: «Рассея – люблю тебя».
Горить, палає твоя земля.
Чого хотів, ти вже добився.
Краще ти б Богу та помолився.
Який ти гріх на душу взяв,
Коли Вітчизну ти проміняв.
Якщо ти будеш в Росії жити,
Одне повинен ти уяснити.
Ніхто й ніколи в жодній країні
Не буде бачить в тобі людини.
Якщо ти брата по крові зрадив,
На честі й совісті хрест поставив,
Зневага буде з тобою всюди,
Бо зрадник другом уже не буде.
Украйна наша, побита ненька.
Ми підлікуєм тебе рідненька.
І будуть квітнуть ліси й поля,
Душа ти наша, рідна земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636390
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
Памяти Коцяра Игоря, погибшего в АТО
Солнце нежно ласкало теплом,
В путь последний бойца провожало.
Только матери было темно,
В ее сердце, как будто бы жало.
Как все это душою принять,
Согласиться, что нет уж сыночка?
Никогда больше ей не обнять,
Не видать ясных глаз Игоречка.
В дом родной больше он не войдет,
Не порадует светлой улыбкой.
Мать ждала… он ее позовет…
Весть о смерти казалась ошибкой.
Но погиб ее сын на войне…
Ах, жестокая эта реальность.
Он боролся, был предан стране,
В нем всегда была верность и храбрость
А теперь... в уголочке портрет
Лишь стоит, добротой отражаясь.
Всем понятно , что сына уж нет…
Только боль и несносная жалость…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636291
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Із тисяч слів, мені одне потрібно,
Воно сіяє, оживає в тьмі,
Беріть слова, які кому принадно,
Лиш це одне дозвольте взять мені!
Без нього я глуха й німа, холодна,
Пташок не чую,зникла десь весна,
Застигли кроки , бо кругом безодня,
Стою й чекаю завтрішнього дня...
Як тільки сонце випливе на небо ,
Я променів у жмені наловлю,
Один із них візьму , а в нім для себе ,
Заховану містерію-“ЛЮБЛЮ” !
Усе кругом озветься стоголосо,
І знов вернеться пісня іздаля ,
Злоба розтане, а добро покосом
Любов простелить,оживе земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636276
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Хто ти? Моя навіяна омано,
Ілюзія чи подорож в астрал?
Моя солодка мить, ясна нірвано,
Начинений промінням серця шал...
Сезон дощів у різнотрав'ї джунглів,
Квіт лотоса у вічності буття,
Засніжена вершина Джомолунгми,
Плин часу до зірок без вороття...
Хто я? Піщинка в океані слова,
Замріяна пташина край вікна,
Трояндова соната...пелюсткова,
Коктейль снаги з ігристого вина.
Хто ми? Протуберанці спраглі істин,
Чи пілігрими на витках часів?
Чи ті, що манівцями...поза містом,
Щоб уникати шуму...голосів..?
Ми тут, ми є, ми прагнемо свободи,
Ми хочем бризу музи у віршах,
А ще - благоприємної погоди,
Паріння ввись на повних парусах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636270
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Вже зима розкрила свої крила,
Ніч холодна в вікна загляда,
Не заснуть сьогодні мені, сину,
Знову я пишу тобі листа.
Віднайду для тебе, мій синочку,
Лагідні проникливі слова,
І складу мережані рядочки,
Сповнені любові і тепла.
Сумовита, сину, моя мова,
Давить мене темрява густа,
Відішлю у небо вечерове,-
Все що я сказати не змогла...
До могили часто поспішаю,
І схиляю голову свою,
Я тобі сьогодні все найкраще,-
В небеса далекі відішлю...
Може ти почуєш мене, сину,
Я у тебе прощення прошу,
І до тебе я думками лину,
І тобі про доню розкажу...
Вже вона доросла в тебе, сину,
(У сирітстві доля нелегка),
Та від тебе їй дісталась сила,
Впевненість і розум, і краса...
Ще не скоро згорне зима крила,
Та її я зовсім не боюсь..
У поривах вітру голос сина
Чую і Всевишньому молюсь...
Хоч зима ще не згортає крила,
Й ніч холодна в вікна загляда,
Всі мої думки про тебе, сину,
І для тебе всі мої слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636219
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Україна моя,
Моя рідна земля у сльозах:
Йде на сході війна,
Йде війна – не АТО, не гроза…
І до Бога луна
В кожній хаті молитва у нас,
Щоб скінчилась війна,
Щоби скорше проснувся Донбас…
То не попіл упав
На голубчине сиве крило –
То за сином журба
Побілила матусі чоло.
Зник і блиск у очах –
То сльоза його змила навік…
Сірий батько… мовчав…
Ніби враз онімів чоловік…
Україна в вогні,
Та не хоче свободу втрачать,
І героїв-синів,
На колінах виходить стрічать,
І сивіє Дніпро,
Бо Вкраїна ховає дітей,
Бо російське «добро»
Україну до прірви веде…
Та ні вбить, ні зламать
Непохитний козацький наш дух…
Хай лютує зима –
Не злякає й вона відчайдух…
Україна жива,
Україна приречена жить,
А російська «братва»
Із Донбасу в тайгу побіжить!
14.01.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636181
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
серед зими покинута хатина,
занесена по вікна
снігом,
стіни –
наскрізь промерзла глина…
було
тепло,
коли була людина –
житло
було,
життя
з-поза фіранок
допитливо у зиму визирало –
геранями рожевими цвіло…
любов була, та зло
перемогло…
жило
між пагорбів село –
але поганками блідими
поросло
де переможе зло –
приходить страх,
отруйний,
на тонки́х-бліди́х
ногах
16.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636203
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Мороз тобі приніс чарівні квіти,
Хурделиця наткала полотна,
Ще один рік разом прийшлось зустріти
З усмішкою, бо на душі весна.
В січневу ніч родилося малятко,
Під зіркою святого Василя.
Малесенька красуня-янголятко,
Що поглядом неначе промовля.
Роки летять, як птахи в піднебессі,
Тумани засріблились в голові,
Господь подарував долю бабусі,
Найкращій бабці на усій землі.
Нічого, що лице вже має зморшки,
Душа ще юна, саме в цьому суть,
Нехай роки ще зачекають трошки,
Або вони тихесенько пливуть.
Не в подарунках бачиш своє щастя,
А у ділах і праведних словах.
Будь нам здорова, щоб любі нещастя,
Слізьми не відбивалися в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636177
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Сліди втрачаю в холодній заметілі
І човен зупинивсь - вже річка не тече.
Малі сніжинки сиплються з неба білі,
Лягають невагомо на моє плече.
Стискаю весла замерзлими руками,
Крізь пелену зими сочиться теплота.
Тебе гукаю - лину у даль думками
І так тремтить на вії гаряча сльоза.
Ти там, де вогняні в мороці загати,
Де інший вимір мають цінності життя.
Серце тисне біль й не хоче відпускати,
Кричить до Господа розхристана душа.
15.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636116
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
І ніби нічого не сталося:
Он, сонце за гору тіка
І небо у річці купається,
Та й ниточка стежки тонка
В траві заховалась нескошеній,
Мабуть, утомилась за день?
В полон мене візьмуть непрошені
Думки, які сипе із жмень
Життя, що не може без сумнівів
Прожити й мені не дає -
І в душу вже хмари насунули,
Й на серці так важко стає.
Та де ж воно те перемирення?
А в відповідь - відчай: війна...
Допоки ж пусті слухать скімлення,
В яких правди й краплі нема?
Дивлюсь на онука дорослого -
Та тільки б було все гаразд.
В молитвах до неба високого
Звертаюсь за день я не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636086
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016
Моя Україно, Лебідко – Лелеко,
Чому ти Матусю, від горя темніш?
То коні понесли мій сину, далеко…
Згорьовану долю у зоряну ніч!
У Дикому полі сичі завивають…
То вийшли диявола слуги з пітьми.
Матусі діток своїх слізьми вмивають…
Чужинці «читають»… ординські псалми!
Тому я і досі там сину в «неволі»…
Заради онуків пішла я туди.
Десь там серед зорей в небесному колі...
ВІдшукую пращурів наших сліди!
Голодна і боса,немаючи долі...
У Нашого Бога розради прошу.
Вимолюю волю й звитяги схололі…
Роси для Донбасу й для Криму дощу!
Як птаха, я дітки злетіла на прощу…
Для вас мої рідні кровинки, для вас.
Щоб встали синочки на нашу Всенощну...
Щоби наших предків вогонь не погас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636000
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Свята проходять… Знову до роботи…
Дано нам рік зібрати врожаї.
Прожити рік нам так, щоб без скорботи,
Щоб замість «градів» - солов’я гаї.
Щоб знову ми товкли кутю у ступі,
Ходили сіяти на Василя…
Хай на свята віншують нас вертепи,
Щоб спокій мали ми від москаля.
Щоб всі забули, що таке «груз двісті»,
Щоб ми були господарі землі.
Достаток був, тепло в селі і місті,
Щоб колос наливався на стеблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635984
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016
А вже й весна, та серце не розтало,
Вона не може розтопити лід,
Бо, виявляється, тепла замало,
Щоб серце в холод вирвалось в політ.
У нього зовсім інші пори року,
Буяє взимку запашна весна,
А влітку маю знову з ним мороку -
Шукає холод, а його нема.
Смішне воно, не хоче тихо жити,
Шукає бурі в тихих берегах,
Воно живе і хоче так любити,
Щоб та любов світилася в очах.
Ні, я не хочу, щоб воно дрімало,
Нехай льоди скресають назавжди,
Нехай йому кохання буде мало,
Як у пустелі спраглому води.
Нехай воно, як в юності, кохає,
Від щастя плаче, світиться вночі,
Ніколи і ніде не затухає,
Які б його не вразили мечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636035
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Экспромт
Когда зажигаю свечу,
За шторою прячется страх...
Короткой строкою пишу...
Совсем не такой,чтобы "ах"!..
Я просто дышу в тех словах!..
Вяжу их узлами и цепью!..
Узором ветров - на песках!..
Ударами - верною плетью!..
Касанием нежным (души)
И тем поцелуем французским...
О жизни - дорогой любви
(Под соусом сладостно - грустным)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016
Встали дітки з поза – рання,
Вмили личка до світання.
Одяглися в кожушок,
Взяли жита і мішок.
Тай побігли, не спіймати...
Всім знайомим засівати.
Зранку сіють засівають
Та у торбу все ховають.
Сало гроші, калачі…
Мають в повні сівачі.
Як сніжиноньки літають,
Всім щедрівочки співають.
З хати в хату, як жмелі,
Щедрувальнички малі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635775
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Ой, як щиро днесь вітають
Всі колеги й друзі,
Пшениченьку засівають-
Коляда в окрузі.
Пшениченьку засівають,
Многих літ дарують,
Щастя й радості співають
Та й щиро вінчують.
Василеньки наші любі
Красені- козАки,
Хай ся доля ваша стелить,
Як у полі маки.
Очі світять волошками,
Личко, як в калини,
Творіть добрі свої справи
В благо України.
Хто словами, хто ділами,
А хто щирим серцем,
Хто в чужині, а хто в Краю-
Щедрим українцем.
Наливайте повні чари
По самії вінця,
Шануйтеся наші славні-
Слава Українцям!
Колядуйте та радійте-
Здоров'я прибуде,
Хай Вкраїна пам'ятає,
Народ не забуде.
За ті справи, ваші вірші,
За душу козацьку,
Любов щира хай застане
Повсюди зненацька.
Вороженьки хай погинуть,
Воленька воскресне,
Мир хай в домі запанує,
Лиха доля щезне.
Василеньки наші любі,
Щастя вам по вінця,
Вас вітаю щиро нині
Мої українці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635768
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Із засніжених доріг,
Прийшо свято на поріг.
З неба Щедрик - чарівник,
Сипле перли на рушник.
Сріблом піниться земля,
Застелив яри й поля.
Через гори і долини
Линуть співи янголині.
Подарунки у пакунках,
Принесла зима – Чаклунка.
Щедрик в хаті й на дворі,
Несе радість дітворі.
За щедрівки від Чаклунки,
Мають дітки подарунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635757
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Кладуть в селі шатор,
Піч ся вже мурує,
Йоні, ги оратор
Усім діріґує.
Зношувуться кури,
Яйця і сметана,
Открита капура
Звечора до рана.
Паленка зварена,
Свіні попалені,
Дружбове з дружками
Ходять, ги вшалені.
Вішавуть березу,
Барвінок притягли,
Нашой село криза
Іщи не досягла.
Слава Богу вшитко
Люди дома мають.
Із вариша рідко
На поміч чекають.
Сокачки в катранах
Місять, ріжуть, парять.
Єдна перед другов
Так чесно ся старать.
Лавіці поклали,
Столи накривають,
Гостяться помали,
Фіґлюють, співають.
Кіста попечені,
Оси в чоколаді,
Застивать кочоня
В пивниці на ладі.
Гентеш варить гурку,
Кось хрінь рісілює.
Мацур собі муркать,
Дідо смолі дує.
Молоді ся журять,
Май они ся мавуть.
Ліплять на капуру
«ПРОСИМЕ ЛАСКАВО!»
Пантлики, балони
Заязують діти.
Пес вже в буді конать,
Мусить всьо терпіти.
Їдіня му пахне,
Промкнув літер слини,
А тоті лем з кухні
Мичуть солонину.
Воробки всі ситі -
Тиждень ся туй гостять.
Такі ги корита
Черева вже носять.
Завтра прийдуть гості
Пішком, на машинах,
Не менше, ги двісті
На сисю гостину.
Прийдіть до нас тоже,
Хоть лем на півчаса,
Кождий вам укаже,
Де звернути з траси.
З Лемберга – направо.
Наліво, кіть з Чопа.
Ліпше на біцігльох,
Аводь автостопом.
На тиждень май мало
Ладіться гудіти,
Бисьте памнятали
Відки наші діти,
Де май свальба файна,
Де май добрі люди!
Наша хижа крайна –
Всіх чекати буду!
2009р. тетяна рибар
сокачка - повариха
катран - фартух
кочоня - студень
гентеш - м ясник
рісілювати- терти на терці
капура - ворота
пантлики - чтрічки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631836
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 14.01.2016
поки твоя абстрактна свобода райдужно міниться кольорами ніби в терариумі хамелеон
поки наелектризоване тіло коханки в обіймах здригається струмом
поки ти чужими серцями забиваєш пенальті вдаряючи немовби тибетський монах у гонг
тиша тебе пильнує..
але зламаний хребет ніжності обросте м'ясом та шкірою
і я на тонких ліктях гойдатиму дівчинку ніби на хвилях паперовий кораблик
пом'якшиться плач натомість дзвіночками сміху вибухнувши
от тільки до тебе вона не простягне ніколи рожевих пальчиків -
тату, мій тату!..
мовчання тобі болить коли опиняємось плечем до плеча на половині кроку
а до підошов липне асфальт немов до пательні плавлений цукор
дихати нічим і ти ладен розідрати затісний комір сорочки
зірвати до біса всі ґудзики..
та я вже смертельно виснажена безсила добирати дотики та слова ніби крадій - відмички
хибність твоїх теорій час доведе самотужки
а поки ніч креслить геометрію сплетених тіл на контурній мапі ліжка
а поки в'януть вишивані квіти на подушках..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628267
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.01.2016
Сын – заботлив и нежен; упрям и спесив.
Далеко укатил, нас с отцом не спросив.
Но домой возвращается лишь погостить.
Что ж…Коль сам предпочёл романтичную жизнь.
Он заморский цветок издалёка нам вёз.
Чтоб в пути не погиб, невзначай не замёрз,
Завернул стебелёк в носовой свой платок.
На картонке расправил с землёй корешок.
Много радостных дней, нет рассказам конца.
Мы простили давно своего беглеца.
В экспедиции он своё счастье нашёл.
А за отпуск цветок его ярко расцвёл.
А теперь сын зовёт нас к себе погостить.
Мы не против продлить романтичную жизнь.
Нам поможет «фантазия» праздник создать.
И любовь расцветёт ярким цветом опять.
13. 01. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635553
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
І вже душа біжить новій весні назустріч,
Бо зранку сніг так стрімко-стрімко розтає.
Зника зимова надоїдлива байдужість
Й думок хода напрОчуд легшою стає.
Дзюрчать струмки, замети тихо осідають
І неба простір синню нас дивує знов.
Звичайно, в січні дні чомусь такі бувають...
А може до Зими приходить так любов?
І, забуваючи на мить свою холодність,
Зима прогонить і мороз, і вітер злий.
Закреслить усмішкою смуток і самотність,
Промовить тихо Січню:" Ти, коханий мій".
Але не втримаються ні мороз, ні вітер -
Повернуться, щоб навести в природі лад:
Мороз на вікнах знову намалює квіти
І піде тихий і лапатий снігопад.
Один одному Січень і Зима всміхнуться:
Хіба кохання спинять вітер й холоди?
Коли два серця, як одне, щасливо б"ються,
Вони життя, як поле, зможуть перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635530
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Если счастлив человек,забывает бурю...
Ремесло любимой век - тяжкое в натуре...
Делят истину в ломтях,а не в крохах( свыше)...
В Шамбале,наверно,снег - с лепесточков вишен...
Разметался завиток на подушке белой...
Ржаво -рыжий колосок для букета - спелый...
Тень сиреневая век - от небес лазури...
Розы белые -зиме...Алые - июлю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635496
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
[color="#72489c"][i]...Солнце уходит за горизонт,
чтобы завтра родится снова...[/i][/color]
Вот, как-то так – звездою о песок
И тихо тлеть в солёной кромке моря,
И жизни чудодейственной ласс`о
Хранить в шкатулке мира и покоя…
Вот, как-то так: с расчетом – наугад
Спешить всю жизнь, ломить потяжелее,
Чтобы мечты неистовый наряд
Воочию узреть, да поскорее…
Вот, как-то так: «терпи и всё пройдет»…
И терпит всё, и новое приходит,
Впечатывать неизгладимый код
В блестящий лик бороздками пародий.
Вот, как-то так, и силы нет вдохнуть
Во весь объём, срывая диафрагму,
Лежит в солёной пене под дождём
Таким чужим ей, меленьким и гадким.
Вот, как-то так, и вроде: ты – не ты
В нелепости рефлексов и желаний –
Не клеится реальность и мечты,
Как ни крути сундук воспоминаний.
Вот, как-то так… и падает звезда,
Шипит от злости в сизой кромке пены,
А ледяная талая вода
Нашептывает что-то о нетленном…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635434
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Господарю, досить спати,
Бо ми прийшли посівати.
Сіємо зерно відбірне,
Щоб вродило поле гідно,
Щоб рясніли пшениці,
Була радість на лиці.
Був розораний пустир,
Було щастя і був мир!
Щоб кожне зернятко,
Принесло дитятко.
Щоб втікала біда з хати,
Ми прийшли Вас засівати!
Сіємо на щастя, на здоров’я,
На Новий рік, щоб він був кращий,
Як той рік!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635381
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Принесли щедрівки до Вашої хати,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Хочемо сьогодні рід Ваш привітати,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Зичимо здоров’я всій Вашій родині,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Хай достаток буде у Вашому домі,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Щоб родило поле, було чисте небо,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Щоб світило сонце і мужніли діти,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Господарю дому, його господині,
Щедрий вечір, добрий вечір!
А тих, хто щедрує, обдадуть дарами
В Щедрий вечір!!!
З Василем Вас вітаємо і гостинців чекаємо!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635380
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Той же спомин... Еscape
У минуле... Як лист у конверті...
Там повітря таке-
Не надихатись... Мов перед смертю...
Там відлуння штормів
Доліта до алей опустілих
Неповторністю днів
Наших зустрічей, що відлетіли...
Там думки наші сплять,
І залишена в поспіх тривога,
Мов забуте маля,
Притулитись бажає до когось...
Там тремтливі тіла
У кохання багатті палали,
І згоріла зола,
Мов молитва, у небо злітала...
Там кінчається час...
І обійми твої на пероні,
Мов останнє прощай
З тихим схлипом під крекіт ворони...
...В потойбічні світи
До тебе простяглася дорога...
Я і ти... Я і ти...
Все скінчилось... Не буде нічого.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011212372
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635345
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Поспіли вишні в маминім саду,
Налились соком наче немовлята.
Відірвиш і скуштуєш хоч одну,
То будеш довго смак той пам'ятати.
Береш в долоні ніжний вишень плід,
Немов разок червоного намиста.
Я пам'ятаю вишню стільки літ,
Про неї пам'ять збереглася чиста.
Цю вишню посадив для тата дід
І хоч вона, як він уже старенька.
На ній ще зріє соковитий плід,
Який збирати їдемо до неньки.
Нас зустрічає радо отчий дім,
До себе пригортають мами руки.
І так стає нам затишно усім
І ніби небуло у нас розлуки.
Вишневий сад у радісній красі,
Красується й до себе зазиває.
Купається у вранішній росі,
Від голосів у ньому оживає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635200
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Троянд дарую цілу в'язку…
Й корзину квітів польових.
Щоби цвіла моя землячко,
Твоя душа немов квітник.
Терпінь тобі щоб ще чекати…
Нехай дасть Ангел благодать.
Твої повернуться солдати,
Комусь нас треба ж захищать.
Хай оминуть тебе нещастя,
І обійдуть нехай вітри.
У тебе буде повне щастя…
Лише сльозу з очей зітри.
Ще зацвітуть під небом синім,
Твої роки - тяжкі літа.
Тож цвіт весняний вишне - білий,
Із них нехай не обліта…
Нехай з тобою ходять поряд,
Надійні друзі і добро.
Хай вірші пишуться при зорях,
Снаги тобі в твоє перо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635194
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Тихо тенькає час:
Я тебе не зречусь...
Словом з колії - не зіб"ю...
Я до тебе душею
Залюбки пригорнусь,
Як повіки ледве стулю...
Нехай дзенькає час!..
У негоду рушає:
Під колючі дощі й заметіль!..
Я до тебе лечу!..
Та крильми зачіпляю
У свідомості раю свій біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]
Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
[i]*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Беспородной бабочкой кружить
Над муаром мягкотелой пыли
И вуаль в вериги превратить
Оставалось - три коротких мили...
Сладко -горький дым сокроет тлен...
Полонез тиши - полночным "браво"...
Тот зелёный(вечный)цвет колен -
В бесподобно-красочной оправе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634988
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Не переймайсь "велика" пані,
Своїх, я маю - слухачів!
Це ті, що цвітом на Майдані...
До нас приходять із віків.
Тож з ким мені конкурувати?
Я маю честь Мадам. Бон - Жур!
А на "сторінку" Нам начхати,
Як в окіяні на Анжу.
Терпіть не можу жид.воні...
І їх закланних
хохлуїв.
Набої маю у
патроні...
З Вкраїни гідності
кроїв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634808
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016
зима – форма
довершено-геометрична,
зразкова поема
класична…
… полірована
біла крізна мармурова маса –
окремішня, вирізьблена детально,
виокремлена досконально
навколишня
монументальна краса…
…летять сніжинки –
відточені однозначні слова…
зима – королева,
вивірено красива…
вальдґла́сово-криштале-ва
Тадж-Махалу
доцільність і рація,
мистецтва –
погребально-пишного – ілюстрація…
найелегантніші лінії
пишуть на теплих шибка́х
холодні інії…
метушливе життя –
зупинене, сховане-сковане,
дорогими блискітками розцяцьковане,
найкращими намірами контрольоване…
…метушливе життя –
допитливе, як дитя:
цікаве собі самому –
віднаходить себе у всьому
життя
хаотично – без толку і без пуття
проникає і виникає скрізь і всюди –
рослини-тварини-комахи-люди…
спонтанне-просте:
куди гляне – бринить щось,
прокльовується, сходить-росте-цвіте
о весняній порі –
хоч і на цвинтарі,
поміж плит мовчазних граніту,
травинкою кволою –
спішить заявити себе світу,
хай на хвилину
перед тим,
як між гранітів спрагло загине…
…зима –
Тадж-Махал,
збудований на упокій літу,
із мармуру, сердоликів-
я́шми-кришталю́-нефриту,
меморіал –
то́му, що недожито,
але – прожито…
сніжинки – реінкарновані квіти
зима-літо –
усе належить Життю:
Герда – з її крихкими
трояндами
нетривкими
і Кай –
з його кришталевою «ВІЧНІСТЮ»
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634802
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Мільйони зоряних очей
Вп'ялись у душу й обпіка...
Нестерпним холодом ночей
Мороз наповнює бокал.
Згадаймо тих, хто в бліндажах,
Хто там, де "Гради" гуркотять,
Хто маневрує поміж плах,
Хто не відступить ні на п'ядь.
У затишку своїх родин
Святкуєм...ласощі...тепло...
Глінтвейн...палахкотить камін.
А там - війни брудне чоло...
А там - день губиться в боях,
Іскрять розпечені сніги...
Ми, хлопці, молимось за Вас!
І за завершення війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634801
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
І знову сніг запах гірким полином,
Оскаженілим вітром всіх вітрів,
І зову мати там, над своїм сином,
Зомліє в розпачі, в молитві до богів.
«Нема війни», смертельні лиш окопи
Забілять скроні снігом сивини,
Ідуть вони стежками до Голгофи-
До вічної господи йдуть сини.
Нема вже сліз- замерзли на морозі,
Де плачу я, там плаче вічний дощ,
Пекучий сніг наздожене в дорозі,
Уста зів'ялі смертю, наче плющ.
Той плющ, що між життям та смертю,
Сплете вітрами, листям онімілим,
Простелить пелюстки холодовертю,
Устами болю, спогадом зомлілим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634823
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
А за вікном мережаний світанок
Скидає тихо мальовничу шаль.
Вплітає промінь золотистий ранок
І гонить вітер вдаль мою печаль.
Візьму до рук я фарби чародійні
І буду малювати твій портрет.
Блакитні очі, як вони подібні
До незабудок, але то секрет.
Мазки лягають ніжно на папері,
З'явивсь мені знайомий силует.
Малюю я мелодію, що в сквері
Виводив голосно для нас кларнет
Твоя усмішка мило усміхнулась,
І ніби ти до себе мене взяв.
Твоїм коханням любий загорнулась,
А вальс чарівний в танці закружляв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634586
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Летить за вікнами сніжок
І стелить шаль пухнасту й білу.
В думках роблю до тебе крок
І ти до мене зробиш... віру...
В печі потріскує вогонь
І віддають тепло жаринки.
А у думках тепло долонь,
Які ж замріяні картинки.
Я тихо гляну у вікно,
Та там нікого не побачу.
Наллю до келиха вино.
Сльозою гіркою заплачу.
Де забарився ти... Скажи...
Чому не чути твої кроки.
Одні лиш мрії й міражи
І швидко так спливають роки.
Почувся шерхіт за вікном.
У двері стукіт... Відкриваю...
Невже коханий то не сон,
У відповідь... Чекаєш... Знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634257
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 10.01.2016
«Хто впертий, той не відступає,
Доки не здолає.
Хто впертий - того любить Бог.»
(Мак Ог - відлюдник з Лісмора)
«Сині капелюхи йдуть через кордон»*
У пошуках білого глоду -
У пошуках квітки щастя і запашного літа,
Сині капелюхи йдуть - шматочки синього неба,
Минаючи сто кам’яних громад,
Мурованих Скоттами та Рукою Сильною
Чи то кланом Мак Гіллелайдір,
Що приніс свій тартан на Місяць,**
Сині капелюхи йдуть через кордон:
Отой, що межує кельтів зі світом чужих королів,
Отой, за яким звитяга дзвеніла мечами сталі,
Отой, за яким кричали черговий раз перелякано,
Черговий раз повітря хвилюючи нашим іменем,
Тривожачи звуком: «Кельти!»
Південною мовою берла.***
Ми, кельти, одвічний народ Прикордоння,
Бо живемо на межі - різних світів давніх:
Світів буття й потойбіччя,
Світів Землі і Моря, світів Води і Повітря,
Напевно, тому що ми гели,
І звикли барвити простір -
Зеленим або синім, або просто картатим,
Кольоровим, але волохатим,
Малюючи в наші твіди наше життя строкате:
Зелене воно або синє, але завжди кольорове,
На те ж бо ми кельти - люди шерсті і кілтів,
Люди землі вересової, пастухи овець волохатих,
Муралі кам’яних замків,
Співаки пісень безтурботних...
Примітки:
В давнину клан Еліотт називався клан Елох.
* - «Сині капелюхи йдуть через кордон» - гімн клану Еліотт, який їм склав Вальтер Скотт.
Білий глід - символ клану Еліотт.
Перша людина яка ступила на місяць - Ніл Армстронг належав до клану Мак Гіллелайдір і він справді взяв на Місяць крім всього іншого тартан свого клану.
*** - гели називали мову зайд сасенех «берла».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634186
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
На музику №79 Віктора Оха
Солов’ї цілу ніч не змовкають,
У квіту зеленіють гаї.
Вони нашу любов виглядають,
Де єднають серця солов’ї.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
А ми взявшись за руки з тобою,
Йдемо слухати в гай солов’я.
Сядем разом удвох під вербою,
Моя доле, єдина моя.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
Соловей все співав нам про щастя,
Від цілунків п’яніли вуста,
Вітер в гіллі вербовім хитався,
Нас п’янила травиця густа.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634170
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Знов летять журавлі понад степом,
В далинІ сумне чую кру – кру,
Чорні хмари зв`язалися кленом,
І журавка знов плаче -помру.
Ой летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад,
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
Так і я, повернусь в Україну.
Над Дніпром ту стежину знайду,
Де стрічала сліди журавлині,
І по них я в дитинство пірну.
Ох, ви сни, чародійні, бажані,
Сніться,сніться я тут відживу
Бо лиш в мріях усе це кохане,
Хоч на мить я в душі воскрешу.
І пахучі степи й рідну хату,
Я до серця свого притулю,
Й тут засну, щоб уже не літати,
За далекі моря ,в чужину.
Ой летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад,
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634135
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Пошматована
І покраяна,
Поневолена,
Мов покарана.
Ор і Мезенмир
Воював-томив
Греків і хазар,
Готів і татар.
Ти під стрілами
Половецькими
Була смілою,
Молодецькою.
Хай звойована
Ти монголами,
Турком мучена –
Не засмучена.
Бита шляхтичем,
Де Дніпро тече,
Не скорилася –
Боронилася.
Шведом, литвином
Кров'ю – не вином
Була кроплена
І захоплена.
Всі сюди зійшлись:
І нацист-фашист –
Всі знущалися.
Виривалася…
Під Кремлем жила,
Мов за мурами,
Хіба раз була
Ти обдурена?
Мерла в голоді,
Мерзла в холоді,
Хоч стомилася –
Не скорилася.
Рвана-ділена –
Нерозділена,
Не розстріляна
Й знову зцілена.
В хлібне полечко
Ти залюблена
І під сонечком
Не загублена,
Україно, ти
Моя матінка,
Моя доленько,
Нене-ластівко!
26.01.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634042
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Із Різдвом вітаю нині друзів, що мені припали до душі.
Мрію їх усіх повіншувати, бо у них теж пишуться вірші…
В Казахстан летить моє вітання, у Лубни і у Кіровоград,
До столиці, там теж маю друзів і повірте, я цим друзям рад.
В Дублін і Туніс до Хаммоуди, що далеко мову бережуть,
До Південної Кореї і Китаю, яка ж відстань, мені просто жуть…
Друзів всіх в моєму білім списку й друзів тих, де є моє ім’я,
Не підводжу я під ними риску, бо ж виходить в нас міцна сім’я…
На Полісся шлю свої вітання, в край ожини, лісу і боліт,
Шлю вітання у Передкарпаття, до дівчат направлений політ.
Із Різдвом, Вас, - миру і достатку і здоров’я зичу від душі,
Це вітання збережу на згадку, ну а Вам хай пишуться вірші!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633802
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 07.01.2016
У зеленому садочку
стоїть нова хата.
Проживає в тій хатині
дівчина багата.
Стан високий, карі очі
брівоньки дугою.
А як вийде на вулицю -
хлопці чередою.
З одним поговорить
з другим пожартує.
Просять хлопці
на музики
вона - мов не чує.
Тому моргне,
тому свисне,
з того посміхнеться.
Покрутиться,
мов та дзига,
і в дім повернеться.
А в хаті матусенька
донечку питає:
"У всіх дівчат вже є хлопці.
чом в тебе немає?"
"Поганії усі хлопці, -
дочка промовляє. -
Один рудий,
другий лисий.
той хати немає!"
Усі хлопці оженились
у кожного хата...
А багата дівчинонька
на шиї у тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633451
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Сердце острой иглою
О прошедшем кольнет.
Это было со мною.
Что мое- не уйдет...
Тайн сокрыты ответы-
Ведь неведомо, где
Нас кровавым рассветом
Встретит завтрашний день.
Сладок пороха запах...
Мир, развеян во прах...
Во фронтальных атаках?
В баррикадных боях?..
До исхода отложим
Эту тему из тем.
Мы из прошлого можем
Вынуть главный тотем.
Как нас звезды качали
В колыбели любви...
Мы ведь в самом начале-
Эту тему лови!
В винной спелости вишни
Сок познаний налИт.
Жаждой тела Всевышний
Нас с тобой одарит.
Как прозрачны весенне
Дни свиданий, когда
От разлук во спасенье
Подадут поезда
На вокзалы, где встречам
Предначертано быть.
Мы не станем перечить
Искушеньям судьбы.
Мир крепится любовью.
Все дороги ведут...
Мы оставим с тобою
Наше прошлое тут.
Этот выход из платий
В обнажения свет-
Словно встреча на пати
Тел небесных комет.
Ты усталость оспоришь
Нежной просьбой- "Еще"!
Локон с запахом моря
Упадет на плечо...
...Скроем вглубь за фасадом
Раритеты наград!..
Их достанут когда-то
На последний парад.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010306600
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633199
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Уже Різдво ступає на поріг,
Засіяна у снігу вся обора,
З пшеничного колосся оберіг-
Святкове сяйво лине надовкола.
Одягнені у вишиванку образи,
Прибралася добром уся світлиця,
Дідух вмостився в лавку залюбки,
Ялинонька струнка, як молодиця.
Виблискує світлами мов в вінку,
І запахом п'янить, немов чар-зіллям,
І слухає колядоньку дзвінку,
Обніме, наче мавка, своїм гіллям.
Заколядує, заспіває цілий світ-
Дитя Господнє щиро вихваляє,
Вінчівка подарує довгих літ,
На Сході ясна зіронька засяє.
Хай миру принесе у кожен дім,
Добро та Божа ласка лиш витає,
Любові й щастя у Різдві святім,
Хай болю Українонька не знає.
Хай кожен син вернеться у домівку,
Хай матір не вкриває сивина,
Дитя до татка пригорне голівку,
Живи Вкраїно- ти у нас одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633086
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
[i]В кого як!.. Та в мене - так!
Бо і досі ще сушняк...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Ij5e49egsRE[/youtube]
[i][color="#00f7ff"][color="#0c26a8"][b]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xоч хазяїну – морока):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
* * *
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
* * *
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
А під боком – жінка мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік…[/b][/color]
[/color]
3.01.2о16[/i]
________
*Спроба уникнути не лишу дієслівни рим,
але й самих дієслів... Судити - читачам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633178
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
А на дворі летить дрібненький сніг,
Неначе небо роздає колядки.
Холодне покривало біля ніг,
Зиму несе неначе б то для згадки.
Сріблиться сніг, що так нам до душі,
Іде Різдво, ще крок і на порозі,
Чекаю свята і пишу вірші
Хоча холоне ручка на морозі.
Коли Святвечір при ясній зорі,
Постукає тихесенько у хату,
Покличуть до собору дзвонарі,
Прийдуть з вертепом нам колядувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633157
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
[i] Присвячується майстру дивовижних снив
Шону Маклеху[/i]
Я знаю одного поета,
який цю історію
описав би краще, аніж я.
Але його пронизуючі очі
дають мені знати, –
[i]напиши її сам.[/i]
У глибині часу
на острові дитинства
я пам'ятаю,
за нашою хатою, за дорогою,
на болоті під лісом
зеленіла мохом стріха моторошної садиби,
яку на той час наймав один бідака
по імені Афанасій
у родичів самогубця,
якому те подвір'я
перепало від інтернованої сім'ї
(казали люди) людоїдів
темної доби великої голодовки,
якої(казали деякі вчителі у школі)
в Україні не було.
(І оповідали мені невіруючому
моя мама,
як її запрошувала Маройка Косогориха
провідати [i]хоруючу[/i] доню,
і як вона «давала драпака»,
коли побачила у дзеркалі
відображення німого Косогора
із сокирою в руці).
І казали сусіда Афанасій татові, –
[i]ти пройшов три війни,
тричі тікав із полону,
і тричі тебе розстрілювали
і німота і сталінські трибунали,
і лише один раз був поранений,
і ніякої бісоти ніколи не боявся.
Якщо ти такий герой,
то переночуй у моїй хаті
бодай одну ніч.
Може і Маройки не побоїшся?[/i]
Натопили ми лежанку у чужій хаті
тай лягли на ній переночувати.
Ніч темна, непроглядна.
Тато дрімають,
а я [i]бісоту[/i] слухаю.
А може то вітер
на горищі зубами клацає?
А може то коти у комині шарудять?
Я умію хреститись,
для зручності піднімаю голову,
а у вікні – дідо косматий
дивиться пильно,
палець до уст приклав
і наче чую, – [i]мовчи[/i].
Киваю головою, – [i]згода[/i].
Не чую, а відчуваю, –
[i]іди до мене[/i].
[i]Ні[/i], – мотаю енергійно
запамороченою головою,
– [i]не можу. Ноги не ідуть.[/i]
Усміхається, – [i]спи[/i]…
Наразі крізь чорне хмаровиння
чи то блискавка оперізує нічне небо,
чи то проливається марево місяця
і вихоплює у пітьмі силует у накидці
із торбою через плече,
із костуром у руці,
і пильним поглядом зірких очей
із-під кошлатих брів.
Бачу його блідо-воскове обличчя,
обрамлене білими пасмами до плечей
і бородою зеленавого відтінку.
Ще раз прикладає палець до рота
і зникає у згасаючому мороці ночі..
Я ще пам'ятаю,
що це був [i]дуже і дуже хороший[/i]
дідо Вій,
якого боїться і слухається
усяка нечиста сила.
Уранці мене – [i]ніякого[/i]
тато принесли додому.
А наступного дня,
коли дорослі пили могорич,
і коли хмільні сусіди прощаючись,
погодились, що немає чого боятися,
окрім однієї людини-нелюда,
мій тато тверезо уточнили:
– [i]як переживемо генералісимуса,
то й дідька переживемо.[/i]
Я хотів і свій п'ятак додати
про волохатого, але не злого дідо.
Але тато заперечили мені:
– [i]це тобі наснилось.[/i]
Може так і є,
що нічого цього не було,
як і великої голодовки,
за яку мене(надто допитливого)
учителі ставили у куток…
Але запитую і донині із року в рік,
із дня на день, поки минає час,
поки триває і досі те,
що не може бути,
тому що такого не буває, –
[i]куди щезає наша пам’ять?[/i]
То пощезали – і хата у чортополосі,
і дурна її слава
за дорогою на болоті
із безоднею-трясовиною,
по якій ночами
блукають вогниками
убієнні душі.
Я багато чого не знаю
і не все умію пояснити,
і я не знаю чому,
коли одного разу
я побачив Аватар із ніком –
Шон Маклех,
я по-новому вірую у цю історію
і у те, що точно знаю того казкового дідо,
який описав би її краще,
аніж я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633030
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2016
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 02.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2016
Останній вірш чекати більш не може,
Він прагне жити, прагне визнання.
Натхнення небо випите, порожнє,
Цей світ не мій, ця стежка не моя.
Останній вірш, хиткі останні рими,
Соромлячись, чіпляються в рядки.
Слова важкі не будуть вже легкими,
Навколо біль нестерпний і їдкий.
Останній вірш, останнє моє слово,
Остання дяка й кава на столі
Вже не парує, майже захолола…
Останній вірш, а хочеться щоб НІ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628862
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 02.01.2016
М'якенькі шкарпетки, ведмедик і шалик,
Велике вікно, мандарини… і ти.
Щаслива до сказу, безумства і шалу –
З тобою на паузі зорі й світи.
Долоні твої пахнуть солодко й ніжно:
Духмянить кориця, і кава й горіх.
За склом інший світ, там все ва́тяно-сніжне,
А вдома ялинка й даруночків міх.
Удвох із тобою в маленькому світі,
Ми нібито ляльки вінтажні, крихкі,
Закуті коханням і щастям зігріті…
Десь дуже морозно, а ми – у теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630847
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 02.01.2016
Не питай мене нащо любила,
Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…
І буденності сірі картини
Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на дні…
Відболіти б давно вже повинно,
Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?
Не приходь в мої сни! Вже несила
Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 02.01.2016
Зима в вікно постукала дощем,
Каприз погоди нам збагнути важко…
Пишу як вперше. Тихий серця щем.
Рука тремтить. І по спині мурашки…
Пишу про тебе. Ти в мій світ прийшов
Такий смішний, закоханий у мрії…
У очі дивишся – читаєш душу мов,
Так тільки ти дивитися умієш!
Війне бажаним затишком, теплом,
Краплини в сумерках блищатимуть свічадом...
І що там дощ за сірим тьмяним склом –
В твоїх очах стає він зорепадом!
Пишу про тебе… Мрія ожива,
У серці б’ється, сум любов’ю стерши.
Рука тремтить і невпопад слова…
Чи то і справді я пишу уперше?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299408
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 02.01.2016
Майдан відшумів! Синьо-жовті знамена
Відкрили надії серця.
Забилася в нори мерзота скажена,
Відчувши безодню кінця.
Поглинувши їх, водоспад ейфорії
Затьмарив і розум живим:
Бо, доки витали в мереживі мрії,
Росія загарбала Крим.
Без жодного пострілу – Гімн замість зброї –
Став пеклом татарський едем…
Тепер на Донбасі зелені «ковбої»
На хліб «заробляють»…свинцем
«Язык» на півострові вже «захистили»,
Тепер « захищають» і тут…
Коли полем бою їх стануть…могили,
Тоді лиш вгамується спрут.
В сільпо танк придбав «тракторист» з-під…Тобольська,
Три «смерчі» - «шахтар» з…Костроми:
Луганськ « визволяє» орда «новороська»
Від НАТО і…нас же самих.
Немає нічого святого в тих звірів,
Підпертих московським штиком.
В крові по коліна, те кодло вампірів
Є мстивим кремлівським биком.
Бараняче стадо країною «править»:
Що ідол зрече – все прийма.
З нудьги отупіли, не думають навіть,
Бо думати – права нема.
Брехливе збіговисько блазнів у « думі»,
«Поборники» прав і свобод,
Ведмедю дозволили зжерти Сухумі
Й загнали Козла в наш город.
Нікчемній тварині зламаємо роги,
Згниє легіон посіпак…
Від стін Конотопа не винесли ноги -
Повинно завжди бути так.
Вітчизну не кинемо псам на поталу,
Сконає ненависна тля.
Повік не забуде фашистську навалу
«Небесної Сотні» земля!
До щастя і волі знайдемо дороги,
Мир в кожну домівку ввійде.
Відродиться в серці ростком Перемоги!
І в душах Весною зійде!
Травень 2015 м. Дніпропетровськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620578
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 02.01.2016
[i]
На грудях галявинки,
рваною ранкою –
проталинка.
Бризкає в очі
сяянням світу –
страз первоцвіту.
А на тих, що трепечуть,
на пелюстках,
до ранку –
відблиск
світанку.
І з рос замерзлих,
скупа
сльоза.
А за лісом...
За лісом!!!
Тріпоче…
Весіння роза вітрів –
гроза.[i][color="#ff0000"][/color][/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596937
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 02.01.2016
..коли ранок тихенько сивіє
й затиха колискова у зорях,
ніжно день присідає на вії
прошептати тобі що я поряд;
зачерпнувши у при́горшні сонця,
налива тобі в чашку надії -
випивай їх до дна, щоб збулося..
ти, напевне, від них захмілієш..
а як вечір награє сонату
і дрімливу накине вуаль,
йду тебе, по краплині, вдихати...
але ніч закоротка, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620863
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 02.01.2016
Відбувся день.
Розлито чорну каву.
На небі гуща.
Тільки пектораль
вдягає місяць
золото-рудаву
і дощ об шибку б’ється,
мов кришталь.
У вазі сонце –
жовті хризантеми,
вони про Вас нагадують мені.
коли погляну,
то зникає темінь
і промені з них ллються
неземні.
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки –
іскри-кожушки.
І карі очі поглядами стежать –
передчуттями
всипані стежки.
Листи читаю,
писані «між іншим»
і, наче чую голос вдалині,
що не погас,
а став іще ніжнішим…
як жовті хризантеми на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 02.01.2016
Что про Илью сказать? Он такой типаж:
ему в двадцать два меньше тридцатника и не дашь,
человек не пробовал ни вермута, ни текилы,
но у парня синдром отличника и огромный стаж
унылого неудачника и терпилы.
Он всегда не с тобой, куда ты ни позовёшь,
и такие истории, что на людях не прочтёшь:
то, блин, лыжи не смажет, то бабушка не отпустит.
Нет, я серьёзно, ребята, вот он чертёж
генератора вечной грусти.
На него внимательней поглядишь -
вроде взгляд соколий, язык, как стриж
острокрыл и высок, но за чашкой кофейной чалды
с ним если сам не заговоришь,
он, наверное, рыбу перемолчал бы.
Единственное оружие у него - падеж,
вместе с ним он, точно гроза невежд
громыхает, роняя рамки из-под дипломов;
и друзья за годы, должно быть, проели плешь,
говоря ему: "Махов, да ты ведь совсем не промах,
обуздать бы только в коленках дрожь,
пару вещичек из крокодильих кож
прикупить и найти наконец-то бабу".
Откровенно сказать, он не против, но только кто ж
перед Вами сейчас вздыхая, стоял тогда бы?
© Copyright: Илья Махов, 2015
Свидетельство о публикации №115112609219
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624166
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 02.01.2016
От і зустріли Новий рік
З ялинкою у хаті.
Прийшов без снігу на поріг,
А ще чого чекати?..
Хотів би, певно, весь народ
Щоб без війни жилося,
Щоб без податків і пригод,
Хлібне росло колосся.
Були в пошані старики,
Роботу мали діти.
Мости з’єднали береги,
Сади були у цвіті.
Щоб спокій панував в душі,
Синіло небо чисте,
Поет писав свої вірші,
Життя було барвисте.
Дай, Боже, в Новім році всім,
Здоров’я і достатку,
Щоб миру всім передусім
Подарував на згадку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632786
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Продовження вже відомого моїм читачам «циклу» «Ти сиділа на ліжку…»
Я стояв у кімнаті, запорошений пилом,
Затаврований сумом далеких доріг.
Задививсь тобі в вічі, а пальці тремтіли
І старенький заплічник лежав біля ніг…
Ти так само на ліжку, немов би й не було
Сірих склизлих світанків й самотніх дощів,
Не мовчав телефон, злих насмішок не чула –
«…Вже б давно повернувся… Якби захотів…»
Ти чекала, кохана, терпляче чекала,
Коли інші давно все підняли на сміх.
Було все…без надії, а ти…виглядала
Вибач, люба, я винен… хоча, й справді, не міг…
Потім…потім…Обійми, цілунки і сльози.
Потім…плекана мріями жадібна ніч.
За вікном блискавицями рватимуть грози,
Віддаючи данИну боротьбі протиріч…
Все це потім, кохана, все буде, я знаю.
А тепер…у густій, мов тягучий кисіль,
Тиші і такім…красномовнім мовчанні
Ми з очей виливали непроханий біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611954
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 02.01.2016
Дві тисячі чотирнадцятий рік
Стрічаємо в підвішеному стані –
Не так, як це було колись, торік –
В блокаді, ні, скоріше, при повстанні
Студентів, зрілих і старих людей,
Претензії що об’явили владі,
Їх не лякає дощ і сніг, що йде,
Й міліція у касках й при параді.
Й мовчить ялинки гілля у крові
Людей, беззахисних і зовсім юних.
Знайшли обвинувачення нові
Ті судді, які думають – не клюне
Біда ніколи їх у цім житті,
А їхній суд тепер – то суд Іуди:
Не наказали винних в побитті,
Тай люди ці для них, мабуть, не люди.
Гадають, зійде все з нечистих рук,
І захистить їх ця гнила система,
Не хочуть знати правди, запорук
Й що перед ними «демос», а не «демон».
І капає з гілок ялин роса,
Червонувата, бо дощем розмита,
Ні, матерів то є рясна сльоза,
Дитя якої там було побито!
Дві тисячі чотирнадцятий рік,
Господар ти історії й погоди,
Я ж хочу, щоб ти виразно прорік,
Що зміниться в житті мого народу?
Чи темно-синій дерев’яний кінь
Державу вивезе і зцілить рани?
Я вірю: мрії збудуться такі,
Й народу успіх вже не за горами.
5.12.2013.
[b]А через 2 роки [/b]
[b]Минув дві тисячі п’ятнадцятий вже рік[/b]
Минув дві тисячі п’ятнадцятий вже рік…
В війні, із втратами, і з невимовним болем.
Він від Кремля країну не вберіг,
Та не поменшало від того в нас любові
До неньки України, рідної землі,
Де перший подих наш, невмілі перші кроки,
Де рідні навіть в небі журавлі,
Гаї й ліси, річки й поля, широкі.
Де ранком жайвір сонце звеселя,
Легенди сиві тчуть старі Карпати, –
То наша, Українська все земля .
На неї ж ворог посягнув зубатий.
О небо й зорі, відверніть біду,
Допоможіть спинити супостата,
Щоб рік шістнадцятий вогонь війни задув,
Щоби живих дітей стрічала мати.
31.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632676
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KJfmWr85jzc[/youtube]
Коли зійдуться стрілки у дванадцять,
І Новий рік постукає в вікно,
Я побажаю, любий, тобі щастя.
І хай воно іскриться, як вино.
Рожевим, неповторним ніжним смаком.
Удача через вінця, щоб лилась.
Здоров"я неймовірного, ще й з гаком.
І радість, щоб назавжди прижилась.
Щоб серце не втомилося любити.
Веселкою нехай цвіте твій світ.
Усмішкою, як сонечком світити,
Бажаю я на довгий -довгий вік.
Надія й віра хай не покидають.
Щоб сонечко світило у вікно.
Твої роки хай втоми не зазнають,
А я з тобою завжди заодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632643
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Я згадую тебе із юності своєї,
Тоді був тільки мій, а я була твоєю.
Я згадую тебе і ті безсонні ночі
І сни,що снились нам, немов були пророчі...
Я згадую тебе і сніг, що сипав з неба,
Ти пригортав мене, тулилась я до тебе.
Я згадую тебе, як грів мої долоні,
А серце билось так і пульсували скроні...
Я згадую тебе і наші заметілі,
Як то було давно та ми були щасливі.
Я згадую тебе і перші поцілунки,
Ці зустрічі були неначе подарунки...
Я згадую тебе і той прощальний вечір,
Як обпекла сльоза, здригнули мої плечі.
Я згадую тебе, та все давно минуло...
Ти був в моєму сні... Давно... Давно то було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632501
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Все дороги ведут к вершине
И сливаются там в одну...
Для везучих - попутный в спину,
Приближающий, высоту...
На вершинах прозрачен воздух,
Обжигающий до сердец...
На вершинах огнём подкожным
Окрыляется человек...
Мускулисты вершин атланты!..
Лёгок - портик кариатид!..
На вершины несут пуанты...
И, наполненный, счастьем миг...
На вершине - кресты надежды!..
А погост - обнесён крутизной!..
Только пленник её харизмы
Возвращается вновь и вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632507
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
[img]https://cs7058.vk.me/c540108/v540108889/10e64/DPGmuJfDFCo.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c633527/v633527098/5da/7Fmi08KFUC8.jpg[/img]
Так незвично із вікон біліє припудрений двір
І вогнів міріади розтягнуті на кілометр…
Я вмикаю стару добру пісеньку “Happy New Year”,
Дістаю із полички улюблений в’язаний светр.
Легко здмухую з іграшок пудру, сріблясто-крихку, –
І від цього довкола стає урочисто-різдвяно!..
І димар бородатий, як Ноель, сидить на даху,
Смачно пахкає люлькою й дихає смолами пряно.
Кольорові гірлянди кладу світляками між віт –
Хай собі мерехтять і дарують мозаїку тіней.
І рояться думки, як метелики, у голові:
Відділяю пусте і для себе лишаю нетлінне.
Відділяю зерно від полови, свободу від пут,
Почуття від підступної фальші, прозорість від бруду!..
Вороги мої мудрі і друзі, приходьте, я тут,
Хай оселя моя переповниться галасом люду!
Хай я буду багатою друзями, щастям, теплом,
Хай дарую обійми і щедрі слова-побажання!
Хай Різдво покладе теплу руку мені на чоло
І промовить: “Світися і вір, ця зима не остання”.
І, розплившись в коханих усмі́шках, у сяйві огнів,
Я думками полину в дитинства роки безтурботні,
І подякую долі за те, що судилось мені
Доторкнутись душею до Вічності… Напередодні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632548
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM[/youtube]
Пахне чай лісовими квітами.
Відчуваю росу на губах.
Вітер грається голими вітами.
Це найкраща для нього з розваг..
Сліпо блима вогонь у комині.
Не скажу, що так сумно душі.
Люблю мріяти я в самотині..
Щоб ніде не було метушні.
Ось до краю вже рік добігає,
Погортаю життя сторінки.
Що було, все старанно згадаю.
Головне, що в житті моїм ти..
День за днем - це життєва дорога.
І не можна тут збитись з шляху.
І триматись міцніш, якомога.
Твердо йти, не піддатись страху.
Новий рік, нехай буде все нове:
Щастя, радість і мир на землі.
Я вітаю усіх Вас, панове,
Тих, що друзями стали мені.
Хай наповняться радістю хати,
Хай дитячий лунає в них сміх.
Щоб на щастя були всі багаті.
З НОВИМ РОКОМ ВІТАЮ УСІХ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632455
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Лиш перше січня ступить на поріг,
Дванадцять відіб’є годинник в хаті,
Прийде до нас у гості Новий рік,
Якого ми стомилися чекати…
Яким він буде, що нам принесе,
Чи буде мир, чи далі кров проллється,
Чи нас Господь від утисків спасе,
Чи мати до дитини усміхнеться?
Якби хотілось миру на землі,
Щоб наші діти доглядали поле,
Щоб патріот в держави на чолі,
Щоб кожен крок не відбивався болем.
Прошу у Бога миру в Новий рік,
Здоров’я для Вас, друзі, і родині,
Щоб йшли до цілі, не скакали вбік
І несли славне ім’я України!
Вітаю всіх, хто патріот в душі,
Хто вміє ще тримати автомата.
Вітаю, кому пишуться вірші,
Хто руку подає в біді для брата.
Зичу вам тільки радості в житті,
Рік, що минув, хай буде нам уроком.
Пишіть поеми вірші і статті,
Вітаю членів клубу з Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632395
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
[b][color="#6600ff"]Притронься, ласкай и целуй, и дари,-
До вздоха, до крика, до стона!
Меня заполняй, в сладкой неге гори
Под музыку вечного звона!
Ты небо, ты море, ты солнце,ты бриз,-
В истоме ты ищешь начало...
О, паж мой! Исполни безумный каприз,-
Чтоб тело от страсти качало,
Влекущие руки сводили с ума
И плоть содрогалась, в оргазме,
В окне зарождалась цветная заря!
И стоны! И трепет! И спазмы!!!
Телами познали мы миг совершенства
И таяли в капельках счастья!
Оставила ночь нам в подарок блаженство,-
И мы возрождались от страсти!
21 05 2014 г
Виктория Р [/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621856
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 30.12.2015
І
«Дух нації» витав по світу
Століття дев’ятнадцяте було,
Країни повставали із – під гніту,
Але кріпацтво на Вкраїні ще цвіло.
Хоч дух національний нині сходив,
На всю Європу сон її порушив .
Кріпак на Україні пану годив,
Згубивши гідність,із ярма не рушив.
В той час, немов би зірка з неба
На Моринці упала у калюжу.
Родивсь хлопчина,ще кріпак нетреба,
В холодну березневу стужу.
Ніхто і не гадав ,що той хлопчисько
Порве кайдани словом непоборним,
Що він душею з Богом ненавмисно,
На цілий світ Пророком стане новим.
ІІ
Гірке дитинство у малого кріпака:
Батьки не витримали «благ», пішли до Бога
Осиротіла доля чорна, нелегка,
Але в мистецтво повела дорога.
Велика сила пензля в нім зросла
І розірвала всі кріпацькі пута,
Це був від Бога той великий Дар.
Тепер душа у нього вже розкута.
Художник в серці його вільний жив,
Та увірвалось ще нестримне слово,
І все , що бачив,все ,що пережив,
В поезіях народжувалось нових.
Самодостатку не хотів митець
За слово вільне,став невільним знову,
Та все одно ,де бачив папірець ,
Писав,щоби воскресла рідна мова.
ІІІ
Складні часи…імперія розквітла
І « Новоросія» зтоптала Україну,
Але селянство наче свічку тлілу
Оберігало мову рідну і єдину.
І буйний вітер розпалив ту свічку,
Явилось слово як бурштин омитий,
І світ побачив українську нічку,
І Україну у сльозах умиту.
Відкрились очі, і народ убогий
Вже міг впізнати панськую наругу,
Хоч дух від гніту ще слабкий у нього,
Але Кобзар плекав,орав, мов плугом
Народ в дрімоті ,почуття розмило,
Та він збивав крильми,як птах підбитий.
«Борітеся – поборете»; як грім гриміло.
«За вас правда,за вас сила» - заставило жити.
ІУ
Пов’язало рідне слово знову в казематі,
Та вуста його не оніміли.
І летіли в світ широкий думи ті крилаті,
Серце було в Україні , на чужині тіло.
Стали вірші Кобзареві,мов кулі гарячі,
І пани від того слова мліли.
І не втримали ту силу навіть в казематі,
Бо від нього душі їх горіли.
І цензура не зламала,ні сира могила
Своїм духом став Пророк над світом.
І донині світлі думи ,то велика сила.
І живе земля вкраїнська його заповітом.
Так ,хотів Тарас,щоб сонце зійшло на Вкраїну,
Та життя у боротьбі триває.
Будем нині сподіватись,що ворог загине,
І земля Шевченком славна, «вольну» заспіває.
6.11.14р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562259
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 30.12.2015
Знов зима за вікном запорошить,
Срібним інеєм вкриється ліс.
Пам'ятатиму лише хороше...
Як блукали з тобою колись.
По засніжених наших алеях,
Де мережевом вбралось гілля.
Я була тоді тільки твоєю
І щаслива була тоді я.
Ти руками мої брав долоні
І торкався до мого плеча.
Пульсували від дотиків скроні
І блищала сльоза на очах.
Пломеніла червона калина
І лягала багрянцем на сніг.
Я кохана була і єдина
Тільки ти почуттів не зберіг.
Знов зима за вікном запороше,
Сніг закидає наші сліди
І усе що було в нас хороше
Я незнаю поділось куди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632240
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Пахли роси в траві
Мокрим сивим густим туманом,
Ледь білів деревій,
Конюшина між ним дрімала.
І нечутно плила
Річка поміж очеретами,
Спокій теж берегла:
В роси тишу ту загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались розправить крила,
Тільки небо згори
Парасолькою все накрило,
Та верба край води
Задивлялась на роси, квіти…
Раптом тишу збудив
Дятел, що заховався в вітах.
Й задзвеніла верба,
Й роси враз заясніли в травах,
Вітерець застрибав,
Бо для себе знайшов забаву,
Й піднялись небеса –
Ранні птахи пісні заводять.
Ця ранкова краса
До душі і мені, і водам.
11.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631859
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1sBLK_hjhs
[/youtube]
За твором http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629773
Коли кохання в двері входить,
Скакає розум із вікна. (нар. мудр.)
Частенько з розуму нас зводить,
І розцвітає, як весна.
Який солодкий хміль любові!
П"янить тебе не від вина,
Коли почуєш на півслові:
Ти - невимовна дивина.
І виростають в душі крила,
А серце пагінці пуска.
І кров кипить, неначе в жилах...
Та що казать: бува й гірка.
Розіб"є все за одним махом.
Впадеш на рівному шляху.
Тебе обійме, ніби страхом:
І проклянеш любов лиху...
Не бійсь кохання невзаємне
Люби для себе, просто так...
І почуття це потаємне,
Подасть про щастя перший знак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629882
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 27.12.2015
(ПОЕМА)
Стала відома, та в душі мовчала,
Червоне сонце і трава в росі,
Чекала долю, внученька чекала…
Хоч залицялись, майже, що не всі.
Була актриса. Грала у театрі.
Не раз її знімали у кіно…
Життя горіло полум’ям у ватрі,
В очах завжди був дід - було село…
Поліський край і доля полум’яна,
Дівча поліське, що пішло у світ,
Молилась завжди, як пора Різдвяна,
Діда кутя нагадувала слід.
І сині очі, дідуха колосся,
Чарівні, незабутні солов’ї,
І золотисте між хлібів волосся -
Красуні із Поліської землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631670
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
(ПОЕМА)
Онучка вчилась…Пам’ятала діда
І наречена виросла з дівча…
Та не могло життя лишити сліду,
Науки тої, що дідусь навчав.
Хоч виросла, життя прилаштувала,
Та завжди, наче сонце, сходив слід,
Ставила свічку, але не ридала,
Бо з нею в серці був любимий дід.
Сіяли роси в полі і на лузі,
Горнулися до купи журавлі…
Співали солов’ї по всій окрузі
І десь зникали стомлені жалі.
Земля волинська їй дала уроду,
Бо тільки між боліт росла трава,
Що волинянкам посилає вроду
І чарівні Лукашеві слова…
Роки минали в сонячнім Поліссі,
Гриби збирало діда онуча,
Сідала попід гаєм на узліссі
Де дід колись життя її навчав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631510
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015
"ПОЕМА"
Вже випускний і дід прийшов до внучки,
За стільки літ його поглинув вальс,
Він талію обняв і взяв за ручку
І тихо-тихо у душі співав.
Дівча дивилось пильно йому в очі
І слухала слова, що говорив,
Було за північ, десь посеред ночі,
Дідусь не спав, дивився і сопів…
А коли внучка вчитись поступила,
На серці радість, разом з тим печаль
І туга враз тоді його розбила,
Так він за внучкою своєю заскучав.
Він попросивсь його посповідати,
Не турбувати внучку, як біда,
Він її спокій мав оберігати,
Навіть тоді, як обійме зима.
Діда не стало… Хоч весна біліла…
А внучка чула серцем, що біда,
Ось телеграма і вона зомліла,
Лише батьки… А так вона сама.
Старого поховали біля краю,
Внуча ридало, плакали гаї,
Дідусь її повинен йти до раю,
Бо вечором не мовкли солов’ї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631307
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 27.12.2015
(ПОЕМА)
Внучатко зростало, пішло ще до року,
Лавчину в подвір’ї дідусь наладнав
І гойдалку внучці, з перильцем до боку,
Із спинкою м’якою дід змайстрував.
На першім дзвіночку старий розридався,
Дитинство забрала наука в маля…
Та жив він для внучки, в житті не здавався,
Село чуло пісню їх завжди здаля…
Ранесенько дід коня ставив до воза,
Малечу садив на м’який пуховик,
Онучку навчав – навчав вірші і прозу,
До внучки з народження дідо привик.
Онучка навчалась, носила п’ятірки,
А в діда росли сильні крила весь час,
А в небі летіли притомлені зірки,
І скоро старенький, як вогник погас…
Стомило життя, та онучка просила:
«Дідусю, рідненький, тобі не пора…»
Всі сили зібрав тоді в жменю старенький,
Із ліжка таки підняла дітвора.
Під весну виходив стрічати онучку,
Записував пісні, що знав ще змаля,
Заходив до стайні, тут гладив конячку
І нюхав, як пахне весною земля.
Росла наречена – розумна, красива,
Раділи батьки, дід, як сокіл літав…
А внучка єдине у Бога просила,
Щоб дід ще їй довго косу заплітав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631133
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 27.12.2015
(ПОЕМА)
(Уривок)
В поліськім селі, де квітує ожина,
Де ліс, наче килим, де жаби кричать.
В біленькій хатині, туманної днини,
Родилось маленьке, тендітне дівча.
У хаті на радість так довго чекали,
Найбільше онучці радів старий дід,
Для нього за щастя колиску гойдати,
Яку сплів малечі далекий сусід.
Великого цвяха загнав дід у балок,
Колиску вчепив у затишнім кутку,
Ходив до сільмагу, купив кілька ляльок,
Таким він щасливим не був на віку…
Курити виходив тепер він із хати,
Пропалював грубку, щоб тепло було,
Він внука, чи внучку стомився чекати,
Про це говорило поліське село.
Тихенько гойдалась онучка в колисці,
А дід все співав і співав їй пісні,
Лише покормити давав він невістці,
Він штори спускав, коли Місяць в вікні…
Онучка зростала, а дід наче квітку ,
Виносив на двір довгождане маля.
Горнув свою внучку, як горне лебідка
І лагідні завжди слова промовляв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630575
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Устал осенний слушать дождь,
Мне от него укрыться нечем;
Я знаю ты, как прежде ждешь...
И я целую твои плечи...
Туманы серые гнетут,
А мне милее цвет рябины
И в напряжении плывут
Любви последние картины...
В закрытых окнах темнота,
Нет сил из сердца вырвать жало;
А без тебя ведь жизнь пуста,
А вместе, воздуха мне мало.
Остепенись, угомонись-
Кричали птицы разрываясь
И я, как грешный, падал ниц
В своем сознании теряясь...
Устал осенний слушать дождь,
Мне от него укрыться нечем;
Я знаю ты, как прежде ждешь...
И я целую твои плечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625879
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Заховалося небо у віхолу,
Колючками вітрисько пройма,
По крайнебу на санЯх проїхала
В горностаєвім хутрі Зима...
Зачепилась намистом перлиновим-
Розірвалась вервечка тонка,
І на землю сніжинки полинули
В бальних сукнях і срібних вінках.
Розійшлась - розгулялась хурделиця,
Цілий світ у танок повела.
І пухнастою ковдрою стелиться
На стежинах по краю села...
І малює на склі візерунками -
Серцем казку її прочитай,
Де вже зваблений вкотре цілунками
Губить Герду свою змерзлий Кай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Минуле спить… Лише часами
Його тривожать думи й сни,
Воно збиралося роками,
Та все це в часі давнини.
А була юність і музики,
Була і радість, і печаль.
Думки роїлися великі
І ось вже фініш… Трохи жаль.
За час отой змінились люди,
Стоптались чоботи життя,
Лиш думи, думи звідусюди,
Посилюють серцебиття.
Те, що було, уже не буде,
Лишились мрії і думки,
А як старіють швидко люди,
Життя листає сторінки…
У мріях часу не минути
І не вернути з давнини,
Як взимку солов’я не чути...
Та це не з нашої вини.
Уже не буде більше того,
Лиш час, отой, лишив сліди…
Та пам'ять крихітку святого
Взяла з минулого сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624992
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Чи дощ, чи сніг, чи невагома мжичка
Поволі падає на вуличні ятки.
Ходити під дощем - то давня звичка.
Пришвидшу крок.Розім`яті листки
Не шурхотять. І під ногами слизько.
Ця пізня осінь зіткана з краплин.
Схилилися хмарини низько-низько
Над містом з теракотових цеглин.
Повільно висипають крупи білі
На вулицю із тьмяним ліхтарем.
Тулю до себе квіти скрижанілі,
З гірчавим ароматом, хризантем.
Спішу до тебе у тепло кімнати,
Де чай із трав заварюєш мені,
І хризантеми там будуть стояти
У кришталевій вазі на столі.
30.11.2015р.
Для ілюстрації використано картину Василя Ромащенко "Білі хризантеми"
http://artnow.ru/ru/gallery/2/27832/picture/0/657082.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625175
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Там падали зорі,
Зранені,
Металися долі,
Зламані,
Там очі, порожні,
Змучені,
Із смертю також…
Заручені.
Тіла штабелями
Складалися,
Хрести для могил…
Не тесалися.
Ворони щодень
Там жирнішали,
А в душах людей…
Холоднішало.
І вітер стогнав там,
На холоді ,
Синок умирав сам…
Від голоду,
Бо мати… раніше
Приставилась,
А всюди про інше
Славилось…
Комуни ускрізь
Будувалися,
А Правда в архів…
Ховалася.
Нарешті вона
Пробилася,
Й волосся у нас
Здибилося.
То заговорила
Історія,
Глибокі пустила
Корені,
Таки ж проросла,
Хай з раною,
Чи ж стане й для кого…
Карою?
Вождів нагородить
Прокляттями –
Ми ж станем народом,
Браттями.
І небо зрадіє,
Зоряне
Над полем надії,
Зораним,
І хрест стане древом
Пам’яті
Про долі, в тридцяті
Спалені…
12.12.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624845
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]
(Натисніть на квадратик, що внизу, праворуч... Екран збільшиться...)
Як молоко незбиране, світанки.
Не снігом припорошена земля.
Я ще смакую осінь доостанку.
Нехай ще землю сніг не застеля.
Туманна осінь з довгими ночами.
І дощ, що не дає мені заснуть.
І я ніяк не справлюся з думками:
Все ж хочеться у зиму зазирнуть..
Іще два дні й зима вже на порозі...
Чи зможе зберегти ці почуття?
Чи захистить від злих вітрів й морозів?
Все ж вірю у душі передчуття.
І котяться клубочками тумани,
Я осені завдячую за все.
Так хочеться, щоб звав мене КОХАНА...
Одне лиш слово ясність принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624758
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2015
Ось і осінь минула, згасає,
Вже зібралась в останній політ,
Як раніше, тепла вже немає,
І не тішиться сонцем зеніт…
Листопад шарудить під ногами
І шепоче мені: "Прощавай",
А на згадку дарує гербарій -
Кольорових листочків розмай…
Знов засмучена і стривожена,
Усамітнена йду у журбі,
Пурпурове і заворожене
листя тліє в пожухлій траві...
Тихий вечір на плечі лягає,
Обіймає мене, ніби шаль,
Я свій смуток у серці ховаю,
На обличчі - прозора вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624704
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Я с тобою, любовь, навсегда -
Листопада ли кружится лист,
По колено ли ахнут снега,
Иль весна стелет яркий батист...
"С добрым утром" - тебе прошепчу,
Обогрею в холодной ночи...
В поклонении ставя свечу,
Об одном лишь молю - "Не молчи..."
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624715
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Запалимо свічу і пом’янемо,
усіх замучених голодомором!
Вже не злічити всіх їх поіменно,
хай згасла пам'ять буде нам докором.
Не обминуло стороною двору
і не пройшло, не зачепивши хати,
велике горе, страх голодомору,
його щоразу згадувала мати,
і рідних й близьких, що наш утратив рід.
А це була Надєжка - її бабця,
й дуже добрим був для неї Йосип - дід.
Згубив тоді їх голод, а не праця.
Жахіття віку - той тридцять третій рік!
Було тоді - дітей на їжу... брали,
дичавів люд! Та, Боже ж! Який то гріх!
І мою маму мало не украли
у полі. Коли за нею вбивця біг,
почув на щастя тато, як гукала
й врятувати донечку Марію встиг.
Біда ще не одну сім'ю спіткала.
Було всього, усе то пережи́ла,
і голод й холод, й повоєнні роки.
Своє життя в світлини... переши́ла.
На жаль, спинились зараз її кроки...
Не проведе вже більше до порогу.
І не спита́, чом зажурилась, доню?
Забрала вічний сон собі в дорогу,
по со́бі лиш зали́шила безсоння...
Той шлях позвав у... вічність маму, вона
стомилася сама...
Пішла по то́му…
Неділі дві вже, як її нема.
А все здається…
Тільки вийшла з дому...
Молитимусь за неї, хай спочине
натруджене роками серце скресле!
А душенька її хай не загине,
їй Вічна Пам'ять! Царство їй Небесне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624695
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
[i]33-й… Багато хто в нас сприймає його через призму
власних втрат, жалів, спогадів, вражень. Але в усьому
тому є пам'ять… Що б там було, ми будемо пам’ятати
ті жахіття, які вселила в душу мого народу орда… Ось
і мені прийшло на ум те, що чув від своїх батьків, дідів,
і прадідів... Відтак заговорили в мені мої рідні, виливши
на папір живі слова гніву і ненависті. Хай Бог дарує нам![/i]
[youtube]https://youtu.be/3PNf4cUTsI0
[/youtube]
[i][b][color="#05497d"]“Ой, Морозе, Морозенку*, ти славний козаче” –
Так співав колись мій дядько, предок славний Яша…
Та загнав його той голод, голод України
У чужі степи далекі, бо була руїна…
І ніхто вже з рідних, друзів не взнав його долі –
Мо’, “брати” голодні вбили чи замерз у полі…
Та батьки назавше в церкві запалили свічку
О здравії… Й проплакали за ним не ‘дну нічку…
Інший же ще молоденький не витерпів лиха –
На бантині у коморі життя скінчив тихо…
Хоч в житті своєму хлопець ще й не цілувався,
А яким же козаком в війську бути мався!
Отакі то злодіяння в краї сотворились…
На те, “брат”, була твоя, а не Божа милість.
Та всьому наперекір знов народ підвівся.
А ти, кате-“брате” милий, ліпше б не родився!
У купелі чи в лaйni бодай утопився
Чи змолоду самогоном чи брагою впився…
Адже й так усім відомо – нам не по дорозі:
Нам у гості до Парнасу, вам – в “сортір”… і прозу.
Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче…[/color][/b]
28.11.2015
______
*Станіслав Морозенко (Морозинский) – козацький полковник,
що у добу Хмельниччини відзначався великою жорстокістю
щодо ворогів-поневолювачів України. Загинув у бою під час
Пілявецької битви (1648). Переказують, що над тілом одного
з найзвитяжніших своїх лицарів плакав сам гетьман.[/i]
відео: https://youtu.be/3PNf4cUTsI0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624662
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Блищать сніги. Іскри летять в повітрі…
Пускають дим холодні димарі.
Білило ліс розводить на палітрі,
Лише ялини, наче ліхтарі.
Сніг покриває опустіле поле,
Озимина натягує кожух.
Лице сніжинка, наче голка коле,
Вітер притих, немов вогонь потух.
І закружляв у білім вальсі вечір,
Сніжинки хороводи повели…
Кудись поділась біла холоднеча,
Лиш хмари, наче лебеді пливли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624682
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Холодний день… Мовчить старе болото…
Рясніє журавлина… Висохли мохи…
Шугає вітер з ледь прикрившим ротом,
На синім небі хмарам змінює штрихи.
І полоснув сніжок, неначе пір’я,
На волю вирвалось із брудних подушок…
Прокльони шле похмуре надвечір’я,
Від вітру хмари ввишині приходять в шок.
А вітер розлютився не на жарти,
Хурделить білим снігом по сирій землі,
Води до снігу добавляє кварту,
Зима холодна йде на білому коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624681
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Стоять під снігом жовті хризантеми,
Немов вдягнули білий капелюх,
Як пишна пані, кожна з них окремо,
Примружена із поглядом жалю.
Вже скоро вітер скине капелюха,
А сонечко зігріє красних панн…
І тільки знову біла завірюха,
Накине їм відбілений жупан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624467
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]
Мати гойдає колиску,
Наче безмовну труну…
Місяць в надщерблену миску
Глипа крізь шибку мутну.
Голос тремтить від утоми –
Боже, як тягнеться час!..
В чорний застуджений комин
Протяг хрипить парастас.
В хаті нетопленій, наче
В темному по́гребі, тхне.
“Бач, і дитина не плаче,
Схоже, заснуло, чудне!..
Добре, бо їсти не просить…” –
Скривилась, квола, страшна…
Жалять морози, мов оси,
Пружну мембрану вікна.
Боже, як тягнеться спокій –
Зв’я́зки тріщать, мов нитки…
Блимають зорі високі,
Як поминальні свічки.
Не пережити все лихо,
Не осягнути сповна!..
В хаті поскрипує стиха
Хворим суглобом труна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2015
[quote]Первая ступень: человек видит в каждой болезни, в каждой неудаче, нечто такое,
за что он должен мстить кому-нибудь другому, - при этом он чувствует еще в себе силу,
и это утешает его.
Вторая ступень: человек видит в каждой болезни, в каждом несчастии наказание,
т.е. очищение от греха и средство освободиться от злых чар действительной или
воображаемой несправедливости. Видя такую выгоду, которую приносит с собой
несчастье, он уже перестает думать, что за это надобно мстить другим, - он освобождается
от такого рода удовлетворения, потому что для него есть удовлетворение другое. [/quote]
__________________Ф-В.Н. "Утренняя заря, или мысль о моральных предрассудках"
О, девственная мать!
Среди людей, бывало,
Я находил похожих на тебя,
Но утром, ты их тело покидала
И я бросал их тоже, без стыда.
Ты — всюду! Ты — во всём!
Ты — пахнешь полем,
Твоих волос цветочный аромат
Вдыхать мне приходилось вместе с горем...
Но я готов — ещё!
Я боли — рад!
Ты — винная лоза, беременная солнцем,
Ты — свежий взгляд проснувшихся детей,
Ты, жизнь моя, разлита по колодцам
Вдали от человеческих очей.
[u]Комментарий[/u]:
[b]vademecum[/b] - принцип «[i]следуй за мной[/i]»
с последующим переходом к принципу [b]vadetecum[/b] - «[i]веди себя сам[/i]»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545148
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 27.11.2015
[quote]Я хочу, чтобы победа и свобода твои страстно желали ребенка. Живые памятники должен ты ставить победе и освобождению.
Ты должен строить превыше и дальше себя. Но прежде построй самого себя, соразмерно в отношении души и тела.
Возрастай же не только вширь, но и ввысь. Сад супружества да поможет в этом тебе! [/quote]
________________Ф-В.Н_________________________________
О боги,
Будьте вместе ради Жизни!
Целуйте мир.
Любите Шар Земной.
И ваш ребёнок – этот образ чистый –
Да будет символом –
Что в вас живёт Любовь!
Стирайте грани!
Разбивайте стены!
Учитесь прыгать через пропасть дней!
Мужчина пусть – не будет выше Девы!
А Дева – не бросает пусть детей!
Любите Жизнь!
Не верьте, что посредник
Законным делает на небесах союз…
Есть только - вы!
Есть знания наследник!
Всё прочее – ярмо
И лишний
Груз.
Я слышу…. Близится!
Гремит горбатый гром –
По швам рвёт небо светом!
Скоро!
Уже скоро!
Мой брат, моя сестра –
Ребёнок ваш –
Проснётся в мире новом.
Да будет так…
[i]* [color="#595050"]изображение сделано в музее Ницше в Наумбурге. Источник - nietzsche.ru [/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623485
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Поздняя осень...
Падает дождь...
Спелые губы сон разрывают...
Всё принимаешь в душу всерьёз
Так осторожно...(еле касаясь)...
Чувствуя время,сразу поймёшь:
Близко зима (с контрамаркою рая)...
На брудершафт(под мелодию роз)
Синяя чашка горячего чая...
Больше не помнишь...
Больше не ждёшь...
Больше не больно...
Шрам заживает...
Слов не хватает...
Если - до слёз...
Если зимою любовь умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624386
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Так тихо скрізь, замовкла моя пісня,
А я стою, розгублена, сумна
І прислухаюсь, чи відлуння пізні
Акордом вдарять й знов прийде весна.
І я тоді схоплю живі акорди,
Знайду слова і пісню напишу,
Як заповіт, як свідчення рекордів,
Для поколінь на згадку залишу.
Завмерла пісня про зиму і літо ,
Про шелест листя і про перший цвіт,
Про перші кроки по широкім світі,
Про війни, мир , життя минулих літ!
О, скільки б я могла іще зробити!
Засіяти спустошені поля,
Посіяти любов, щоб знали діти-
Зерно зійде, а з ним й любов моя.
О, пісне рідна, пісне мого серця,
Збудись, бо спати ще настане час.
Ударь акордом, хай ще раз озветься
Той Божий дар, дарований для нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624356
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2015
[i]Мовчазне світло ліхтарів над каменицями повисло,
Шибки шліфує вітрюган в колодязях нічного міста.
Шляхетний фікус на вікні, портьє кимарить у фотелі
Готелю давніх зустрічань. Хтось зайшлий дивиться у стелю…
Посеред перехресть часУ і паралелей траекторій,
В нічИйнім холоді покоїв, гіркавить з кавою цикорій,
Ошатний спокій. Де ти, хто?.. Кому тебе отут розрадить?..
Волочить сон в координати, туди, де завше листопади.
Німа розмова про своє із вітряком хмільних ілюзій,
Шепоче таємничо код підступна нетутешня муза.
Зненацька тиснеш на гачок, то клацнула лиш запальничка,-
Гаряча цятка, себто крапка… Ти палиш знову, згубна звичка…
Аж ранок відбілив фіранку, розвіяв тишу шурхіт листя,
Готель розтанув… лИше фікус дививсь у світ тісного міста.
23.10.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615728
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 22.11.2015
Я еще не ушел, чтоб уже никогда не вернуться
И к ногам не упал ярко-алый прощальный бутон...
Я хочу еще раз, на прощание, всем улыбнуться
И тогда уже пусть провожают под дождь фаэтон.
Я еще не ушел, не умею я так - по английски,
Не сказал я последнее слово врагам и друзьям...
И не спел за столом, Розенбаума, людям мне близким,
И гитарные звуки еще не спустились к словам.
Я еще не ушел, но ночами холодными снится
Бесконечно-пустынная, ветрами рваная степь...
Я иду в никуда и наверно хочу заблудиться,
И напившись отчаянья песню последнюю спеть.
Я еще не ушел... В небе странно звезда замерцала,
Голос автоответчика хрипло устал отвечать...
И процессии свита под окнами очень устала...
Но я жить в этом мире себе не могу отказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623009
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Коли внучата викликають гордість,
Чорніти починає сивина,
В людській душі давно проснулась совість
І думка про минуле вирина…
Тоді ти вже дозрів і ти мужчина,
Ти муж, ти охоронець, ти поет…
Ти розумієш, що сім’я – родина,
Що ти вожак і за тобою лет…
Що свою честь ти маєш захищати,
Що є кому вертати ще борги,
Багатство роду маєш шанувати
Усе життя, крізь прожиті роки.
Рід бережи, дітей своїх і внуків,
Меч маєш завжди гострим берегти,
Повинен мати вічно чисті руки,
Ростити сад, не ставити хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622955
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Я прозрачною каплей застыну
На ладони твоей, удержи....
Упаду на мгновенье, признаюсь:
Устают, иногда, даже льдины,
Все века еще раз пережить,
Когда огненно солнце ласкает,
Жарким взглядом скользит и тревожит.
Исходящая влагой плывёт.
Неземная, снегов - королева,
Замирает... волнение множит
Бесконечности дивный полет.
Не царица любимому - Дева...
Раскаленною каплей на коже
Расчерчу неизведанный путь...
Прикоснись, кипятком упиваясь.
Ты так близко, мой самый...похоже,
Нелюбимый?.. об этом забудь,
Обожаемый сон...растекаюсь.
Разрывает сияние небо,
Освещая небесный чертог,
Возмущенно рассыпав алмазы.
Может быть убежала и Геба?
Что ей Гера и Зевс, с нею бог
Аполлон - бог Любви ясноглазый...
21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622883
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Волинський ліс узяв сопілку в руки
І полилися звуки у тиші,
Кує зозуля, невідомі звуки
Зовуть на сцену ту, що у глуші…
Старезний дуб готує сцену птахам.
Прикрашує гірляндою навхрест,
Миттєвий дощ змиває сцену даху,
На гіллі розміщається оркестр…
Співає соло вивільга яскрава,
Квартетом узялися солов’ї,
Ще не концерт, а ліс скандує: «Браво!»
Запрошує в розложисті гаї.
Почавсь концерт, закінчився під вечір
І знову тиша… Час сопілкаря..
Зозуля ще кує хвалебні речі,
У такт зозулі дятел ударя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622717
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Мрії про спокій, а насправді – пустка…
Нема нічого, наче не було.
Великим тромбом вліз у горло згусток
І від знемоги щелепи звело.
Ні слова, ні півслова і без крику,
Хоч прагла крику зранена душа…
Кричало серце в пустоту велику,
А розум з серцем в спокій вирушав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622718
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aAoiVtYFQxE
[/youtube]
Пізня осінь. В ній свої принади:
Тішить душу і голубить зір.
Та краса не терпить чиюсь владу,
А цвіте всьому наперекір.
Лист осінній, ніби квітки влітку,
І цвіте, і котиться туман.
Він не має пахощів любистку,
Перепріле листя, як дурман.
Жаль, що мла не пахне тими грушками.
(Пам"ятаєш, ними пригощав?)
А тепер духм"янить ніжно смутками,
Що зі мною разом смакував.
По лиці б"є мжичка колючками..
Бризками сідає на вустах.
А туман все котиться ярками...
Спокій свій знайде в очеретах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620798
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 21.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zjYt5WO5HCM[/youtube]
Победа над самим собой есть
самая лучшая из побед, быть же побеждённым всего постыднее и хуже.
ПЛАТОН.
-------------------------------------
Як навчить себе перемагати?
Де для цього взяти собі сил,
Щоб образи в серці не тримати?
Як злетіть, не маючи вже крил?
Нелегка підчас на це надія.
Як зібратись й перевести дух,
Щоб душа від страху не тремтіла,
Коли біль пекельний ще не вщух?
Розумію: можу враз упасти,
Бо за крок - і ти вже на краю.
Тут я вже в емоціях у пастці...
Відчуваю: я вже програю.
Падаю і знову піднімаюсь,
Значить я себе перемогла!
Каюсь, дуже довго каюсь,
Та зробить інакше не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620957
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 21.11.2015
[i]Some say love, it is a river
That drowns a tender reed
Some say love, it is a razor
That leaves your soul to bleed
(The Rose was written by Amanda McBroom)[/i]
(за мотивами, нова версія)
Кохання – річка повноводна й гомінка,
Ти не почуєш тихий шепіт очерету,
А інші скажуть, що кохання без ножа
наносить рани, мов стріла із арбалету.
Кохання – спрага й дикий голод без кінця,
Шалене й нескінченне диво воскресіння,
Кохання – квітка, що зростає з корінця,
А ти для неї - зріле і живе насіння…
В твоєму серці зачаївся вічний страх -
Кохання квіти не навчився дарувати,
Бентежна мрія загубилася у снах,
І шанс - мізерний, щоб реально покохати…
Самотня ніч - занадто довга і гірка,
Життя дорога – звивиста, важка й терниста,
Мене врятує лиш твоя міцна рука,
твоє кохання ніжне, світле, щире й чисте.
В морози люті взимку сняться різні сни -
В моїй душі насіння, ніжне і тендітне,
Спокійно спить до перших днів весни,
Трояндами кохання влітку знов розквітне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622723
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Наш Київ – України то Майдан,
Великий, вільний. Серце там народу.
Надію він усім містам подав,
Сміливість дарував у нагороду.
Й Небесна сотня теж там піднялась,
Щоби постійно звідти споглядати,
Щоб наша влада і російська «власть»
Лютневу пам’ятала чорну дату.
Коли беззбройні юні йшли у бій,
Де з шинами і їх серця горіли.
Вони нічого не взяли собі,
А влада від вогню того дуріла.
Вже вдруге сколихнув цей світ Майдан,
Смак боротьби за волю знов пізнавши,
Посади владні іншим він роздав –
З бідою ж сам лишився, як і завше.
Без війська, без валюти і клейнод
В нерівний бій вступив проти Росії,
Вставав і падав бідний мій народ,
Бо ворог шлях той мінами засіяв.
Своя земля народу понад все –
Цю істину доводить він щоразу
Й зберіг своє освітлене лице,
Донбас звільняючи від чорної зарази.
Уже не сотня – тисячі зорять
На те, живе чим наша Україна,
Тепер мільйони вже сердець горять,
Щоби піднять державу із руїни!
22.09.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622799
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Спливає півтора. Вже й два не за горами
Як вирував Майдан, лилась рікою кров
Пролита дочками, найкращими, й синами
За честь, за гідність та за звільнення з оков;
Брехні, приниження,грабунку та знущання
Олігархату, криміналу та злодюг
І люди вийшли на майдани, на повстання
Щоб скинуть владу паханату та бандюг
Відклекотав Майдан і пристрасті ущухли.
Пахан зі свитою дременув за кордон.
А обіцяльники до влади, та й поглухли.
Бо вже, напевне, перейшли свій рубікон.
І той що з трактора й розмахував руками,
І той що не боявся навіть кулі в лоб.
Романтики ж під гімн, святий, та з прапорами,
Героїв пакували, першу сотню, в гроб.
Це мудрість, підлість, нерішучість чи бездарність?
Без бою Крим, в крові, палаючий, Донбас?
А може це олігархічна солідарність?
Їм на умі своє, і що вже їм до нас?
Вони щосили галасують про реформи
Натомість третю шкіру вже із нас деруть
Здолать корупцію грозяться для проформи
Народ все хиріє, а ціни все ростуть.
Вагітною не буде Україна вічно!
Це аксіома і невідворотна суть!
І вже тоді насправді, а не символічно
Сатрапів хижих всіх на порох перетруть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620539
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 21.11.2015
І знов народ спішить на поле брані,
Де сніг своєю кров’ю поливав,
Де мав одну на всіх велику рану –
Небесну сотню, лютий що сховав.
Спішить туди, де стрілися в двобої
Злодійська влада й він, простий народ,
Де смерть принишкла в чорному набої,
А перед ним – беззбройний патріот.
Спішить туди, де вже нова бруківка,
Та пам’ять нею не забрукувать,
Адже то є історії сторінка,
Яку є гріх мінять чи забувать.
Спішить народ, щоб знову на Майдані
Зустріть життя нового грізний час,
Бо ж Кремль придумав нам нові кайдани –
Рве Україну з східного плеча.
І хоч героїв полягло немало –
Ряди борців за волю ще густі,
Держави долю міцно ще тримають
Величні люди й водночас прості.
21.11.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622797
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Усі ми - свободолюбний і гордий народ,
Козацького роду прадіди наші й діди,
Разом боронили землю свою від заброд,
А також пліч-о-пліч у радості час та біди.
Їм,ворогам рідний край не дамо на поталу,
Нізащо тут не дозволимо хазяйнувать,
А зробимо все,щоб,Вкраїнонько ти розквітала,
Ми клянемося завжди тебе захищать.
Охороняти простори твої від напасті,
Як дружня родина жити в мирі,любові і щасті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622487
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Згори зоріла неба вишина –
То в обіймах вологих ніч застигла,
Німа запанувала тишина
У лісі поміж соснами густими.
В’язав ще ніжне плетиво павук,
Щоб кинути в холодні, свіжі трави.
Розрізав тишу сонну раптом звук –
То їжачок вчинив свою розправу:
Прорвав те павутиннячко й сопів,
Уполювавши мишку на сніданок,
А крик її, немов протяжний спів,
Збудив нарешті росяний світанок.
21.09.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621587
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Дякую за натхнення, Пташко!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
Чуєш, мелодія…
Легко вібрують звуки…
Стишене скерцо… і - біг зупиняє час…
Пластика тіл – апріорі, як пластика рухів…
Магія танцю і…
пауза раптом між нас…
Дикі стежки…
Тільки інших мені – не треба!…
Тільки півтакту – в найглибших кутках землі…
Тільки півкроку – крізь нас проростає небо!
Й - пауза…
я зупиняю свої кораблі…
Чуєш… тихіше…
Бо вже срібнокрилий ангел
Цілиться вправно в пустельні мої міражі…
В дюнах сердець - неймовірно багряне танго!
Й пауза…
ти завмираєш на дотик душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618196
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Про тебя говорят « суррогатная мать»…
Суррогат - это лишь заменитель.
Я не стану судить, но пытаюсь понять,
Как заменой быть может родитель?
Что ты чувствуешь ночью, когда в тишине
Детский плач за стеною и выше,
И приходят рожденные дети во сне,
От которых ты «мама» не слышишь?
Ты пытаешься совести голос унять,
Что торгуешь божественным даром?
Как же имя для многих священное «мать»
Стало с легкой подачи товаром?
Суррогатная… Что-то сродни миражу,
А, по сути , все та же подделка.
Но ты скажешь: «Я семьям бездетным служу!
Что поделать - тенденция века»
И для многих желающих – ты ценный клад
И твое детородное тело…
А мораль? А божественность? Шлёте их в ад!
И кричите: «Заткнись! Надоело!»
Я то что? я не стану тебя осуждать,
Ты живешь своей жизнью привычной,
Только я не скажу - «суррогатная мать» -
Это даже звучит неприлично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622691
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Приходишь.. Поздно и ночью и..
Спрашивать даже не смею..
Кормлю, мою руки, глазёнки
Уставшие, но, в позе змея..
Глотаешь, жуёшь долго воду.
Ресницы смыкаешь смело
Вот так уже больше года
Сказать не выходит,- мелом
Напишешь опять многоточья
Азбукой Морзе по телу..
Не успею прочесть, как в клочья
Разотрёшь всё гуашью белой..
На такой же цветной простыне
Я вчера сказать не сумела:
" А знаешь, я жду...
" Я знаю.. я видел его во сне.."
" Думаешь в этом счастье?"
" Думаю, да.. В полне!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622703
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
«Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти її розпинають.»
Т.Г.Шевченко
«І мертвим, і живим…» 14.XII.1845
Десь, у тридев'ятім царстві,
Занапащеним недбальством,
Жив відомий цар Петро-н.
Снився йому дивний сон,
Що сусідам раз-у-раз
З нетерпінням до образ
Наче майстер вищих справ
Відсіч впевнено давав.
А життя, немов ріка,
До солодощів звика,
Вже пішло б на відпочинок,
Та сусід на поєдинок
Кличе битися царя,
Не читавши Кобзаря...
Щоб себе оборонити
Й вражі наміри відбити
Цар зібрав чимале військо,
Генерали в ньому свійські,
Рапортують ген щодня,
Мов міцна його броня,
Але ворог, що за горе,
Захопив південне море,
Східний перейшов кордон!
Став молитися Петро-н,
Щоб розвіяти тривогу
Кличе старця на підмогу.
Мудрий старець довго слухав,
Ущіпнув себе за вухо,
У торбиночці порився,
Аж в руках його з'явився
Шоколадний диво-півник.
Каже:
- Пташка ця - чарівник,
Посади його на спицю
До найвищої дзвіниці,
Як почує він облогу,
То збере на допомогу
Сотні тисяч громадян,
Городян, селян, мирян,
Землю власну боронити,
Щоб щасливо разом жити!
Але пташка хоч і диво,
До корупції вразлива,
Доки будеш, царю, спати
Можуть півника злизати
Всі відомі прокурори,
Депутати і мажори,
Шоколадний бізнес в моді?!
Міру знай!
Сказав, та й годі
І пішов собі в поклоні...
Другий рік Петро-н на троні,
Півник вчасно реагує,
Світ навколишній дивує, -
Добровольці й волонтери
Від ворожої химери
Бережуть свою країну,
Заплатив найвищу ціну,
Хто життям, а хто в полон...
Що ж там робить цар Петро-н?
Де палкі його промови,
Про реформи і основи
Європейського завзяття?
Жити важче й гинуть браття
У щоденному двобої,
Цар не бачить, чи в запої?
Може честь продав за квіти
В обіцянках посадити
Кращих друзів-бізнесменів?
Чи змарнів від шоко-генів?
Півник ледве ку-ку-ріка,
Бо у владі знову кліка
Мародерів, шарлатанів
Й брехунів з телеекранів...
Може досить з нас митарства?
До річниці свого царства
Цар Петро-н наказ готує -
Всіх негідників таврує
Й напускає свіжий дим
Про безвізовий режим.
Півник тільки те почув,
Ледве крильцями махнув
Щось тихенько прокричав,
Й на царя з дзвіниці впав.
От тобі й фінал-розруха:
В шоколаді ніс і вуха,
Навіть совість в шоколаді,
Бо не стала на заваді
Власній жадібності влади...
Прийде час, старий поверне,
Щоб побачити мізерне
Десь у тлі коментарів,
Може то святі Надії,
Може шоколадні мрії
Про країну без царів!
21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622704
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
йди на світло! - там буду я
хоч далеко потрібно йти
барикади і блокпости
в егоїзму - моє ім"я
перетнули давно межу
короновані площі міст
Ти вдихаєш мене на біс
і випльовуєш мов іржу
а довкола чужі хрести
рвуть на клапті субот й неділь
але все ж попри страх і біль
Ти продовжуєш далі йти
з невідомості чорний кінь
сипле іскрами з-під копит
Ти злякаєшся темноти
то мене полонила тінь
не лякайся лічи до ста
я ще повністю не зів"яв
в егоїзму - моє ім"я
у любові - Твої уста.
© Dreamer
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622664
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Оце й усе, що я тобі залишу:
Солодкий трунок суміші із днів,
Веселий сміх й, водночас потойбічну тишу .
А що ж ти зможеш залишить мені?
Свій рідний запах на твоїй подушці ,
Поличку в шафі, фото на стіні.
Ще спогади про літні дні задушні,
А ще забуте серце у тюрмі.
А я тобі іще залишу літо,
Залишу ночі, вечори і дні.
Залишу тобі все : себе і квіти.
А що ж ти можеш залишить мені?
Залиш себе , залиш мені до скону.
Залиш цілунок свій шалений на мені.
Залиш себе, усунь всі перепони.
Ну я ж змогла себе лишить тобі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622663
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Хай осіннє розіб’ється небо!
Хай вирують безкраї дощі!
Хай замерзну. Можливо, так треба.
Іди геть. Покидай. Залиши.
Ти дізнаєшся, як це – кохати,
За вікном звикнеш бачить грозу.
І мене уже поруч не мати,
Я себе уже не залишу.
Ти дізнаєшся, як це – любити.
Зрозумієш, як пізно вночі
Задихатись від болю, тужити,
І чужі зберігати ключі.
Ти дізнаєшся, як це – кричати.
Ти відчуєш усе, що і я!
І навчишся спочатку почати,
Як душа починає моя.
Знаю, звикнеш стрічати негоду,
Зрозумієш – навколо брехня!
І назавжди віддавши свободу,
Не шукай її там, де є я.
Не шукай мене більше ніколи!
Зі своєї дороги не йди,
Коли навіть не буде нікого,
Самому зараз легше іти.
Щоб нікого не зв’язувать вітром,
Не заплутатись в долі нитках,
І чужим щоб не дихать повітрям,
Зберігай мене в краплях. В дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622661
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Играй, виолончель.
Терзай мои печали.
Сапфировая гжель.
По ней златые дали.
И крики журавлей.
Я с ними улетаю.
Внизу простор полей.
Любимый образ тает.
Прощай. Но я вернусь.
Дождёшься, будем вместе.
Я странствовать учусь,
Кричать по-птичьи песни.
Зачем? Хочу узнать,
Что там, за горизонтом.
И, может быть, опять
Я смысл жизни трону
За жёлтую листву
На ярко синей гжели.
Пойму – ещё живу,
Хоть годы улетели.
Играй, рви в клочья мир
Осенним листопадом.
Журавль – мой кумир.
А горький дым – отрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622655
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Заглянь в цей світ...де дикі маки квітнуть...
Де в плавнім ритмі вже не можна вальсувать.
Там стільки сонця...лиш би не осліпнуть.
Чи тайну світла прагнеш ти впізнать?
Там розмаїття кольорів гарячих...
І розлетілись в дрізки зайчики-вогні,
Колібрі п'ють нектар в садах висячих...
Скажи: "Ти бачиш сю ілюзію, чи ні?"
Там павичі барвисті чинно бродять,
А квіти...квіти...у мозаїці ясній,
Чарує очі дивна осолода,
Ти певне думаєш, що я фарбую сни?..
О, якби я хотіла малювати
Поверху темних кольорів сього буття...
Із орхідей нектаром приправляти
Весь брудно-журний тон туманностей життя.
Замалювала б всю жорстокість світу
У веселково-бурштинові кольори...
Лантани, гіацінти - вічне літо...
Заглянь в цей світ ілюзій...барв і сонця гри....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622654
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Я з Тобою радію,
Сумую і плачу
І плекаю надію:
Щасливою бачу
Із сміхом дитячим,
Вродливу, багату
І зі співом козачим,
Як прибрану хату;
Де любов – господиня
І милість – загата,
А її берегиня –
Господь, а не злата.
Вся вона в оксамиті,
Вишнева сережка,
Її очі – блакиті
Два озеречка.
Розквітай, Україно!
Загоїш ти рану.
І співай солов’їно
Господу шану.
І хай пісня хвалою
До неба злітає.
То моя Україна
Щаслива співає.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622645
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Усе вже було! І поети були до нас...
І я не марную ілюзій на діло пропаще.
Тоненькою цівкою крові – додолу час.
Єдина мета на Землі – навчитися щастю!
І зовсім не слави! Не почестей! Не відзнак!
Душа зледеніла благає розбити глибу!
Навчитись життю! Не снувати ним абияк!
Уміти ділити у скруті благеньку скибу.
Мені до твоїх зірок не дістатись... Жаль...
Тобі, мабуть, моє небо – білена стеля.
Час поряд з тобою нагадував жерміналь*.
Час поряд зі мною був, мабуть, мов та пустеля...
Комусь шмат землі, гори, звук трембіт...
А хтось по краплині вичавлює душу .... (чорнилом) курсивом.
Назустріч світанкам, до Бога, нових орбіт!
Якби ж лиш не гасли, не танули творчі сили!
Ти поруч. Так близько! Рукою торкнутись скронь...
У кожного шлях свій. Як ляже на долю карта?
Пелюстки рожеві ввібрали запах долонь...
Чи варто кохати спогад?
Думаєш, варто?
Примітка: *ЖЕРМіНАЛЬ — (франц. germinal від лат. germen пагін), сьомий місяць (21/22 березня 19/20 квітня) французського республіканського календаря, час цвітіння і проростання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622641
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Стогнав Донбас, закутаний у полум’я…
В крові, гаряча плакала земля…
Дитячі душі страхом переповнені,
Бо зерна смерті сіяли з Кремля…
Й кричала мати серденьком, збентеженим:
За що сплатив синок її життям?..
Й холодними очима Вічність стежила,
Дописуючи Книгу Каяття.
Там ті, що горе людям щедро сіяли
У благодатний український грунт,
І зупинився погляд над Росією,
Бо не могла й вона ніяк збагнуть,
Що хоче збудувати ця імперія
На України молодих кістках,
Чи, може, посадить нового Берію?..
Але ж давно країна не така…
Пройшовши вишкіл голодом і холодом,
Впустивши волю у свої серця,
Народ не змінить вже її на золото,
Перетворившись із раба в бійця.
І ловить Вічність зорі ті, що падають,
Героїв імена щоб зберегти,
А довга ніч в Донбасі, листопадова,
Від вибухів палає і двигтить…
19.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622626
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
вечір ввійде до хати
плащ від снігу обтрусить
вимиє руки
хліба надкусить
і стане на тебе чекати
викурить з дому тишу
дві нові строфи напише
а потім
а потім
як вперше – усоте
навстіж відкриє душу
а вікна стоятимуть блідо
вдивлятимуться в стежину
котрою зима по ожинах
котитиме місяць мідний
вимерзне голос вітру
згорнувшись засне під порогом
і танути час буде довго
в зимовому сумі палітри
2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622623
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
я – озеро… пелюсткою плеса
вбираю у себе поза́хідні небеса:
неповторна Краса!
я – небо… милуюсь на себе
у дзеркалі плеса:
час не тече, його тут нема,
лише кольорів неймовірна
переливчаста гама…
я – озеро-небо… окраса долини,
її
блакитно-рожевува́та перлина…
я – Небо, Озеро і Долина –
Перлина і дво-доло́нчаста Скойка:
кожна піщина, берегова трави́на,
кожна химерна хмарина,
розпливчаста-нетривка,
відті́нок-су́тінок, кожна хвиль-ка,
нерозчу́тно бринка́
...сферично двоство́рчаста,
навзає́м-відобра́жена ской-ка...
я – сонце, кали́ново стиглий рубін,
по ледь проторо́ченім двополо́тнищу голубім
до горизонту уявного котиться –
саме́ назустріч собі:
і небесне, й озерне – сонця́
на умовній лінії плеса зустрінуться,
доторкну́ться,
взаємопроникнуть і поєднаються -
у одне зіллються…
я – приозе́рного каменя
першосвідома глибінь,
тактильно-чуттєва його поверхня
і водночасно – сам-увесь камінь…
я – Душа, що полоще ноги у небі-озері,
я все – що бу́де ще,
зараз є і колись було…
я – діадема, і Той, Хто вплітає у діадему зорі,
і Хто возлагає її мені-Душі на чоло:
я – увінчана Духом Душа,
Любов`ю сяюча Тиша,
і Давид, і псалом,
чоло Душі і діадема зоряна над чолом…
у щедротах Божої повноти –
я –
ен-вимірно-всеможливі безмежні Світи…
і
між одкритих Світів непроникна умовна лінія –
я…
19.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622339
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Приспів:
Не вір ти, юначе,
Чарівним світанкам…
Не вір ти, козаче,
Гаданню циганки…
Любили тебе до безтями,
До смутку, до плачу, до болю!
Ти можеш гордитись синами,
Що голови склали за волю!
На що було їм сподіватись,
І де свій притулок знайти?
Дві сили зійшлись воювати,
Щоб решту без жалю змести.
Приспів.
А доля - билиночка в полі,-
Вітрам всім і бурям на зло!
Дівчина, струнка як тополя,
Тебе провела за село.
Прощання сльозина упала,
А коні уже під сідлом…
У бій ви пішли на світанні,
Щоб більш не вернутись в село.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622670
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wq6cNz2mxec
[/youtube]
Постаріла осінь непомітно.
До зими лишився один крок.
Де-не-де ще листячко тендітне..
Он один зірвався і в танок.
В танці покружляв і приземлився,
Без страху, так гарно у тиші.
На землі назавжди поселився...
І так гірко стало на душі...
Він летів покірно, без вагання.
Шепотіли щось гілки услід.
І мурашки від краси вмирання...
Як душі зневіреної зліт.
Ніби птах, сполоханий у полі,
Доторкнувся інший до плеча,
Треба покоритись тут вже долі...
І сльоза з очей моїх текла.
У природі все в коловороті,
Тільки нам все тиша до душі.
І думки, як птиці, все в польоті.
Все летять, не знаючи межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622606
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
(за мотивами пісні - Korake Ti Znam - Maya Sar)
Серед усіх тебе впізнаю -
біжиш, як завжди, стрімголов,
куди летиш – не запитаю,
залиш мені своє тепло…
Все важче й важче відпускати,
забути голос твій і сміх,
тебе не хочу зупиняти,
бо ти призначений для всіх…
Коханням душу отруїла,
і запеклася в серці кров,
це все - не те, що я хотіла,
невже страждання – це любов?
Ти, як завжди, такий шалений,
в полоні різних авантюр,
не помічаєш, що для мене
чужим став світ твоїх купюр…
Як у тенетах павутинння,
заплуталась моя душа -
слова, неначе намистини,
нанизую в своїх віршах…
Ти пам’ятаєш, говорили –
"Навіки разом все життя",
відразу виростали крила,
палахкотіли почуття…
І виникає знов дилема –
змиритися мені, чи ні,
що ти - в оточенні богеми,
а я весь день на самоті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622460
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Рука в руці, вуста в вуста,
Зливаються дві долі.
Кохання квітка пророста,
Як маки в хлібнім полі…
Горять стожари в небесах,
Летять по небі зорі,
Яка краса, яка краса,
Пливти в кохання морі…
А поцілунки, мов вулкан,
У їх лавині тіло,
Ще мить іще єдина мить
І серце відлетіло…
Рука в руці, вуста в вуста,
Зливаються дві долі.
Кохання квітка пророста,
Як маки в хлібнім полі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622226
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Спинили лет осінні хмари,
Дощі заграли тихий марш.
І полились звуки гітари,
Гнав вітер лист на абордаж…
І золотиста хуртовина,
Скидала листя в мокроту,
Дощем попрата скатертина,
Збирала нову красоту…
А під вікном калина в гронах,
Дивилась в хату, де тепло,
Хоча безлиста, та червона,
Легенько шкрябала у скло.
Вітер спадав дощем на гілля,
У теплім комині гуло,
Стомився вітер від безсилля
І тихо стало, як було…
Червоне сонце йшло до ліжка,
Півні збиралися до сну,
В дощі чорніла мокра стежка,
Вечір шукав зорю ясну.
Останній промінь попрощався,
Засутенів дощавий двір,
Вітер в кущах густих сховався
І небо вкрило безліч зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622259
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 20.11.2015
... Стою на березі ріки...
Вже сонце впало в очерет,
Вода торкнулася руки...
І чую кречета тривожний лет...
На небі фарби, як в раю,..
Шепоче щось вода щораз.
А я завмер... і ледь стою.
І відчуття... Спинився час...
... І я бреду отут лугами,
Малий - ледь видно із трави.
Іду, чіпляючись ногами,..
За спогади далекої пори.
Як дорогі для нас ці кроки,
Ці перші кроки по землі...
Летять літа, минають роки,
А спогади не піддаються тлі.
Оце напевне наша суть -
Ці перші кроки по траві...
Вони ніколи не помруть,
Вони, як рай в душі живі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136152
дата надходження 04.07.2009
дата закладки 20.11.2015
Збережи мені, доле, біля хати калину,
Щоб завжди зацвітала кожен рік навесні,
Захисти мені, доле, моїх внуків і сина,
Щоб ніколи їх очі не бували сумні.
Я прошу тебе, доле, дай їм щастя до скону,
Хай врожаєм багатим обдарує земля,
Нехай землю шанують, як святую ікону,
Споришем до порогу стежку доля встеля.
Щоб садами із вишень зацвіли буйно віти,
До гнізда біля хати прилітав завжди птах,
Щоб у мирі, без воєн їм вдалося прожити,
Щоб жили в Україні, а не в інших світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622435
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Їм клали янголи на плечі крила сині.
Продери мряку, сонце промінь посилало.
Вітрисько фугу грав в саду на клавесині.
А листя танго аргентинське танцювало.
Вела дорогою їх осінь осениста.
Дощем кропила, мов водицею святою.
І кожна крапелька бальзамно-промениста
Змивала сіль з очей, приправлену журбою.
Вони ішли, за руки взявшись в зимну зиму.
Та не страшили їх ні хуги, ні морози.
Писали хмари вірші їм у білу риму,
А зорі срібло щедро лили їм прозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622049
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Свиданье. Ночь. Рассвет. Вокзал.
И снова - по седьмому кругу.
Но вот однажды ты сказал:
"Я понял. Мы нужны друг другу"
Мгновенье вечностью связав
Одной судьбою неделимой,
В моей душе, в моих глазах
Вмиг эта Нужность поселилась.
В ладонях пестую птенца
Любви, заботы, ласки, дружбы,
И греть готова - до конца,
Когда тебе всё это - нужно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622177
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Закотилось сонце за світи...
В темряві згубивсь совиний крик...
В молочаю парості застиг
Цей останній осені розбіг-
Золотаво- попелястий арт
Мов на паті зібраних дерев...
Наче пар кружляння, листопад...
Спів птахів, що зА душу бере...
Розчинились в сірості міста...
Розчинились в сірості поля...
В серці розлилася пустота,
Вихор смутку у душі кружля...
Тільки ти, благаю, не згубись
У безликій холоду юрбі!..
Прихились до мене, прихились!-
Відігріюсь серцем на тобі.
Наші ночі, сповнені тепла,
Наші дні, що світло ллють надій,
Наші нероз"єднані тіла,
Мов в"юнок, що вплівся в деревій,
Допоможуть в сірості журби
За осіннім сонцем, що пішло.
Відігріюсь серцем на тобі-
Прийде час зимових насолод!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110700229
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618970
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 18.11.2015
[b]Дайте в руку каменюку
Помогите вверх поднять
Кинуть дрянь быстрее звука
И вторую также взять…
Сильно бросив каменюку
Нам ответа надо ждать
Придержав покуда руку
Некто вспомнил нашу мать…
В лоб попала каменюка
Им бы плакать али ржать
В предпочтенье рвётся €ука
Перемирьем в морду дать!!![/b]
18. 11. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621957
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Коли я в дальній стороні,
Крізь морок ночі
Я чую- серце по мені
Твоє тріпоче.
Як крізь вітри шляхом своїм
Пройти зумію,
Кохання полум"ям твоїм
Себе зігрію.
Не вразить сумніву змія
Сердечну гідність.
Понад усе ціную я
Жіночу вірність.
18.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589987
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 18.11.2015
Ти вся гола. Вся моя. Мені
Обхопивши голову руками,
Ти палаєш, наче у вогні...
Наче світ, напередодні драми...
Ніжний дотик нижче живота...
І здригання, наче імпульс току...
Це- початок. А кінець- екстаз.
У Європі біженців потоки...
Тіла оксамитовий дурман...
Вигинаєш еротично спину...
А на сході спокою нема...
А міста сирійські у руїнах...
Дія in на зміну дії off...
Тіла шал. Чуттєво та волого...
Світ напередодні катастроф.
ВСЕ ще перетвориться в НІЧОГО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110201184
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617777
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Горы с плеч. Мы расстались с тобою.
Так устроена жизнь. Позади
Радость встреч на вокзале, и ноет
Память сердца тоскою в груди...
Боль разлуки осенние ливни
Смоют в будней устроенный лад,
Но без муки прошедшей счастливей
Наша жизнь никогда не была б...
Без зашторенных тайны покровом
Наших нежных свиданий и встреч...
Дай же слово, прощальное слово
В сердце таинство встречи беречь.
Это НАШЕ дано лишь немногим.
И ведут, исповедуя грусть,
Вдаль дороги, дороги, дороги...
Я вернусь... Непременно вернусь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111512351
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621370
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 18.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015
Любити світ, не ждучи нагород -
Цей клен опалий, сіру неба димку,
Це місто, котре пахне, мов ренклод
Уранці, як ідеш ти на зупинку,
Щоденну працю, слово запальне,
Батьків науку щиросердну пильну,
Повітря краю отчого хмільне,
До перемоги воя волю сильну.
Любити рідних, друзів, ворогів,
Бажати їм в житті мажорних терцій,
Хлібів пшеничних, мудрості віків.
Вогню, що топить лід твердий у серці.
Воя – воїна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622130
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015
Ти не повернешся, я знаю,
Приборканий у грудях біль,
І вже нічого не чекаю,
Заснув назавжди буйний хміль.
Погасло полум'я кохання -
Воно згоріло без вогню,
Згоріла трісочка остання ,
Лишивши спалену стерню.
Не залоскоче цвіт весною,
Засохнуть ранні пелюстки,
Ми не побачимо з тобою,
Як прилітають ластівки...
Ти не повернешся, я знаю,
Примхливій долі підкорись,
І все одно тебе чекаю,
Вуста шепочуть: - Повернись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622068
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
На градуснике - плюс один.
Рассвет унылый и туманный...
Как веник, под окном жасмин.
Всё - оголился окаянный.
И так последний лист дрожит,
(То ли протестом, иль прощаньем),
Что даже кофе мне горчит
Ноябрьским этим утром ранним.
***
Р.S.
О, нет... Попытка номер два!
(Добавив сахар в кофеин ),
И не мороз, и не жара.
На градуснике - плюс один.
( картина - Эгон Шиле. Деревце поздней осенью)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621980
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Сини України, ви маковий цвіт!
Ви правда, надія і воля,
Ви матері рідної щастя і щит,
Народу вкраїнського доля!
Не зламні в поході, відважні в бою,
Любов віддаєте Вкраїні,
Чуже не берете, за землю свою,
Готові стоять до загину!
Хіба ж це уперше, що прапор брехні,
Підняв для страху “двух-головий”
Вже довгі літа все палив навкруги,
Та правду не спалиш -НІКОЛИ!
Вона мов зоря, що постійно сія,
Показує путь серед ночі,
ЇЇ не зламати, Бог всюди суддя-
Повстане Вкраїна пророча!
Сини України ,ви правда свята,
Ви доля і щастя родини,
Дорога одна і одна в нас мета,
Майбутнє народу Вкраїни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622006
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
1
«Дочурка, здравствуй!
Мы уже в Берлине! .
Но сколько наших
перед этим полегло...
И на губах всё время
горький вкус полыни,
От постоянных взрывов
в городе темно.
А в центре тот,
кто этот ад устроил,
Четвёртый год к нему мы,
извергу, идём!
…А сколько в будущем
нам предстоит отстроить…
Вернее тем,
кто уцелеет под огнём….»
2
«…Устали сильно,
нет нам передышки.
После войны приду, –
неделю буду спать!
Ты пишешь, что уже
сама читаешь книжки,
Да и сама смогла
письмо мне написать.
Вот только письма
нас находят редко,
А иногда бывает –
пачку принесут!
Отправил вам посылку, в ней
тебе конфетки
трофейные. Случайно
их нашёл я тут…»
3
«...Дочурка, постарайся,
слушать маму
И даже, если мама
в чём-то не права…
А в мирной жизни
мы залечим злую рану,
Что нанесла нам всем
проклятая война…
Я скоро, детка,
насовсем приеду,
Но нужно, дорогая,
малость подождать...
Мы всей семьёй тогда
отпразднуем победу
И книжки будем интересные
читать..." .
4
«…Фашисты всё ещё
по нам стреляют,
Безжалостным огнём
плюётся каждый дом,
Но все солдаты наши
очень твёрдо знают,
Что жизни мы не зря
свои здесь отдаём.
Целую крепко. Крепко
обнимаю.
Я никогда не напишу тебе
«прощай».
Ты можешь спать спокойно,
дочка дорогая,
Какой прекрасный, всё же,
наступает май!..»
5
«…Вот, милая, к нам и пришла
Победа!
И этот долгожданный день
всё же настал!
Сегодня, наконец-то,
мы стреляли в небо!
Я даже позабыл, как от войны
устал…
Эх... был бы цел
наш деревянный мостик,
Что в довоенной жизни
через речку вёл...
…Я на Рейхстаге здесь
свою поставил подпись!
И нашу Родину, дочурка,
не подвёл…»
6
«…В бездонном небе
пролетели птицы,
Невероятная какая
тишина…
Но есть враги, которым всё ещё
не спится,
В их чёрных душах продолжается
война…»
………………………………………….
У дома дети
щебетали звонко,
Да и цветы вокруг
улыбками полны...
...Письмом последним оказалась
«похоронка»...
Ну как могли послать её
после войны?!..
(фотографии писем, которые храню…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580025
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 18.11.2015
[i]«Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в годы труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды».
В.Маяковский[/i]
***
Вбиваю заступ в сказані слова,
Бо лагідні торкання тут – безсилі.
Хай мова розсипається жива
Та вільна – в цій неораній місцині.
Старанно кожну грудку - розпушу.
З глибин душі джерельцями заб’ється
Струмок, яким натхнення воскрешу,
Що тягнеться прямісінько від серця.
Та життєдайна сила пробіжить
Корінням, стовбуром, охопить строфи-віти,
Мелодія симфоній забринить,
Розкриють пелюстки чудесні квіти,
Яким чи день, чи в вічності – цвісти,
Красу нести, проміння дарувати.
Якщо сади зростити хочеш ти,
То починай – із плуга, чи з лопати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608657
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 18.11.2015
Пожухлых листьев золото и медь
Так быстро блекнет, морщась и старея...
Чтоб до весны уснуть, не умереть,
Всё сбросив наземь, зАмерли деревья.
Земля под сизой плёнкой и трава,
Блестит асфальт графитным срезом серым,
А дождь лица касается едва
Смывая и смывая боль потери...
Мою тоску тебе передавать
Взметнулась, поднялась воронья стая.
Несут дома усталости печать,
И даже небо - в серость прорастает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621641
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Білим цвітом зародила вишня,
Буде знову рясний урожай,
Мама сива до садочку вийшла,
Щоб ще раз про молодість згадать…
Пр: Білі коси, білі коси, мамо,
Прикрашають наш вишневий сад,
Серце солов’їними гаями,
Навіває тисячі принад.
Ластівки в гніздечку біля стріхи,
Вивели маленьких пташенят,
Юний лист на старому горісі,
Затінив лише розквітлий сад.
Пр.
Я думками лину до порогу,
В день лечу, буває і у сні…
Бо немає більше в нас святого,
Як біленька мама на весні…
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621975
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Небо залите оловом...
Хмар поминальне коливо *
Вітер несе розхристаний
В далеч опалолистяну...
День розговівся мОросом...
Півнячим рветься голосом
Вранішня тиша ватяна,
Зночі дощами латана...
Сніда пташА калиною...
Замість плаща - рядниною
Плечі покриті Осені,
Сіротуманноросяні;
Всі черевички зношено -
В зиму шкребе калошами,
Хлюпа тихцем калюжами
Стомлена і застуджена...
* Ко'ливо - поминальна обрядова страва,
готується із поламаного печива, залитого узваром
чи солодкою водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Старик, а не тряхнуть ли нам копейкой? -
Прислал мне кореш телефонный дзинь…
И мы, накрыв полянку на скамейке,
Базарим за сегодняшнюю жизнь…
Жируют, блин, державные шакалы,
А мы конкретно по уши в дерьме…
И, грустно опрокидывая шкалик,
Плетём своё мужское макраме…
Обидно нам, что ветер по карманам
Гуляет, разжигая нашу злость…
Но мы могём закусывать туманом
Мужской коктейль, типа «Ржавый гвоздь»…
И не беда, что стали неуклюжи,
Что есть ошибки в наших резюме…
Ведь мы отважно шлёпаем по лужам
Навстречу обжигающей зиме…
ноябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621739
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Не відпускай мене, мій любий,
зігрій, щоб не тремтіла на семи вітрах,
не доведи ти, серденько, до згуби,
мій прожени маленький страх.
Не хочу, щоб зосталася у полі
неначе як билина під зливним дощем,
лише з тобою хочу я стрічати зорі
та щоб пішов від серця болю щем.
Не відпускай мене, схопи руками,
та захисти від буру цю осяяну любов,
знай, наше щастя проросте віками,
та будемо в життях наступних разом знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621760
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015
З'єднала небо із землею
молочна пелена туману.
Гублю́, огорнута імлою,
реальність, падаю в оману.
Туман украв картину світу:
сховав у білий морок звуки,
людей, споруди, барви цвіту,
осінній ліс і поле, й луки,
і сонечко, і кущ драцени...
Химерні контури магічні
в німій завмерли мізансцені
а чи в дрімо́ті летаргічній.
Мов лебідь тихою водою
нечутно плаває по колу,
меланхолійною ходою
чаклун приспав усе довкола...
Ворони крик різкий раптовий,
роздерши марево ілюзій,
полон розрушив загадковий,
з туманних вирвавши колізій.
Ранок, 17.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621771
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 17.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2015
Любов моя, ти зіткана із зір,
Медведиця що назбирала в кошик,
із дивних закарпатських гір,
із пелюстків в криштальних росах,
з бере́зових невинних сліз, із снів
духмяно-полуничних літніх,
з роздольних килимів-степів,
із ранніх пролісків тендітних;
ти зіткана із найніжніших мрій,
з лелечого, у небі, водевілю,
з хвилюючих цілунків уночі...
приречена вовік служить тобі я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620081
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
До дня мови і писемності…
Терплю один, але щемить душа,
Згусток крові блокує чисті жили,
Мовчать слова, або кудись спішать,
Вони мене крізь серце вже прошили…
Родинне слово, слово для душі,
Тебе я прагну воскресити знову,
Бо тільки ти в моїй душі рушій,
Що зберігає рідну нашу мову.
Якщо ти українець – пам’ятай!
Без мови наш народ не зможе жити,
Як мову забирають, то вставай,
За неї можем дорого платити!
І мову бережімо, як життя,
Відкиньмо все, згуртуймося у лави
І волю ту, що нам дала земля…
Шануймо у віках і її славу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619797
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
(Сучасна «чванна мова»)
Ну, от і дожилася наша мова,
була-була безсмертною в віках,
але прийшли бендюжники від слова
і потопили мову в матюках.
Л.В.Костенко
Слова прості і зрозумілі всім,
Та гіркота в душі, коли у мову
Вбивають клин, який уже свої
Писаки видають, як мову нову!
Віками берегли святе діди,
Батьків навчали і малих внучаток,
Хліба ростили, в злагоді жили,
Та матюкам наш «брат» поклав початок.
Без мата заживіть! Бо це слова образ,
Їх ми знайдемо у «листі султану»,
Сучасним матюком, мов для прикрас,
Увінчують, так звану, «мову чванну»*.
«Мова чванна»*- блатн., діал. Чванлива мова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619798
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT2ojzrs70k
[/youtube]
Коли останній промінь сонця
За обрій тихо упаде,
Я виглядатиму в віконце:
Чи скоро вечір день вкраде?
Тоді прийдеш до мене знову,
До ранку будем розмовлять.
Ми поведем удвох розмову,
Допоки люди будуть спать.
Ти розкажи мені про зорі.
Чому горять серед ночі?
Чому вітри у непокорі,
Як підібрать до них ключі?
Чому весну зміняє літо,
Чому квітки лягають спать?
Невже не всім дано любити?
Скажи: найкращою, як стать?..
Повільно небо засіріло,
А я все хочу зрозуміть:
Чому так серце стукотіло,
Коли торкнувсь руки на мить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619948
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Листопадова осінь втомилась...
Всі мелодії вітру - сумні...
Вже й калина червона схилилась,
Поклонилась у пояс мені...
Дощ дрібний заколисує тишу,
Намистини дарує гіллю...
...Я до тебе листа не напИшу...
Чи й напИшу... але не пошлю...
Це тому, що у часі спинились
Почуття на останній межі...
...Навіть осінь від нас вже втомилась,
Разом з нею ми стали чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619784
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
На сколько подлость безгранична,
Словами трудно это описать,
И дружба может быть ценична,
Порой так хочется людей не знать.
В порывах искренних признаний,
Мы ищем крепкого себе плеча.
В лукавстве нету состраданий,
А в гневе люди хуже палача.
Удары в спину дружеских гвоздей,
Всю душу разбивают на останки,
Чем ближе узнаешь людей,
Тем больше нравятся собаки.
***
А подлость
хуже
ржавого
гвозня...
теперь я это
точно
знаю....
Лю...
09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619758
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Барвистою стрічкою небо жевріє,
На обрії тане розпечене сонце,
Полум'я гасне, і вмить сутеніє.
Землю вкриває шовкова ніч.
Зграйкою зорі спускаються низько.
Місяця постать струнка виникає,
Срібним красується сяйвом і лиском.
Темінь і тиша село огортають.
Подихом вітер напне нам вітрила,
Здійметься наш човен у темну блакить.
Відчуєш, як казка тебе охопила,
І ти разом з вітром по зорям помчиш.
Спи, мій коханий, нехай тобі сниться
Цілунок русалоньки - подих морський,
Мавок танок біля диво-криниці.
Спи, мій коханий. Мені час іти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619748
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Призначили тобі сьогодні свято,
Хоча повинно так щоднини бути.
Шанують хай тебе у кожній хаті,
Щоб в Україні ти не знала скрути.
Епітетів тобі дають багато:
І солов'їна ти, і калинова...
Не кожному судилось мову мати,
Ти - подарована нам Богом МОВА.
Тож бережімо цей дарунок Божий,
Як найдорожчий скарб, зіницю ока.
Прийшла пора задуматися може?..
Бо якось не виходить у нас, поки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619747
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
***
Така мені солодка ця жовтінь,
Така медова, аж єство п'яніє,
Пірнаючи у хвилі золоті,
У сонячно-грайливі листовії.
Такі мені чудесні ці вогні,
Що навкруги яскраво палахкочуть.
Дивуюсь ненаглядній дивині,
Не можу надивитись, і не хочу.
О, мила осене, художнице чудна,
Які ж оази ти наворожила!
Довкруг містерія буяє неземна.
Що навіть небу втриматись несила.
Воно зціловує твої палкі вуста,
Воно стікає у твої обійми,
І сонце щасне межи вами вироста...
Лише б не війни, Господи, не війни...
Але на мить втрачає суще міць,
Але на час від муки маю спокій,
Коли пірнаю в злато багряниць,
У ці медово-райдужні потоки...
Така мені солодка ця жовтінь...
(9.11.15)
(Фото - моє :) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619754
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Невозвращение любви -
Есть в этом двое виноватых.
Вернуться на круги свои
Они не смогут. Безвозвратно
Забыв любимые глаза,
В водоворот разлуки канут.
Разбив обидами сердца,
Абсурдности тяжёлый камень
Щадить не будет никогда -
Едва воды коснувшись, тянет
На дно водоворота... Пустота...
И всё чужим, ненужным станет.
Есть только двое виноватых -
Любовь умела терпеливо ждать.
Ютилась в сердце. Многократно
Была обижена, но... обижать?
Вот только жаль - не возвращаться
И ей дано... Быть может, к счастью?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619759
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
[i]...В цей День писемності і мови гріх не згадати тих,
хто своєю непосильною працею "стверджували і при-
множували" українську мову - відомих "лінгвістів",які
без часу зійшли зі своїх п'єдисталів на смітник історії...
І - держави...
[b][color="#e00909"]Его, как совершенство, «все» любили.
Но музы возлюбили больше «всех»:
Ласкали, дифирамбы пели или…
В толпе блюли... Го...
Гомеричный смех.
Ведь не любить такого нам нельзя,
Не восхищаться, мудрости дивясь, –
"Ахма́тов" и «Ахме́това»в друзьях! –
Вознес Его на крылышках Пегас…
…Какая удаль в сажени могучей!
Какая мощь – несметная сума! –
Его уму "дивился" даже Кучма,
Ахматова сошла б уже с ума!
И стал бы Чехов, может быть,"поэтом",
Чтоб "славить" одами Любимца муз
И вывернуть нутро апологета
"Союзнонерушимых", "братских" уз
Меж сленгово-жаргонными словами,
Где он давно «проФФесором» прослыл!
…Возвыситься ж Ему мы дали сами,
Живя «в раю», не тратя много сил...
Но не пришлось "лингвисту" стать поэтом:
Его удел – "державные" дела!
И вексель пролонгированный этот
Ему за Флот империя дала…
Ему бы быть в Стране Чудес «прИм’Ьером»,
Да кресло Он Член-корру** уступил,
Чтоб стать Ему и «всем» живым примером,
Как власть "тянуть" на воровско́й копыл.
Как видно, наш «лингвист» – совсем не ВОРон:
На око крюка Он – не претендент.
Любимец муз ведь у «братков» в фаворе:
Пахан теперь – "в законе Президент"[/color][/color]![/b]
26.06.2010
_________
*Герои, даты написания и публикации не вымышленные:
http://www.stihi.ru/2012/06/07/5271
**еще один "лингвист" – неизменный герой "95-го квартала"
Примечание: фото – не автора, разумеется... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619761
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Л ю б о в ь...
Одно лишь слово, а волненье
Души, умеющей любить.
И двух сердец прикосновенье,
Кто чувством может дорожить.
Любовь... Нежней луча рассвета,
Влеченье ярче, чем закат.
Оно гораздо жарче лета.
Лишь, кто влюблённый, тот - богат.
Любовь.. не теплится в бездушье.
Она бежит от пустоты.
И вмиг, почуяв всплеск удушья,
Уходит прочь от суеты.
Любовь... Не терпит униженья,
Чужда предательству и лжи.
И вянет, как цветок, вмгновенье,
Когда цена Любви гроши.
Любовь - цветок из-под асфальта
Пробъёт ростками толщу льда..
И может ранить, словно скальпель..
Уйдёт внезапно никуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595787
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 10.11.2015
Життя пройде, немов вода,
І відцвіте, немов вишнева гілка…
В житті одна помилка – не біда…
Біда, коли усе життя - помилка…
Л.В.Костенко
Старайтесь не робити помилок,
Кожна помилка – це рубець на серці,
Хоч правда, що помилка - то урок,
Що відкриває нам таємні дверці.
І не будуйте з помилок життя,
Хоч є прислів’я, що вони навчають,
Життєві помилки, немов сміття,
Їх мудрі люди з хати вимітають.
Дітей застерігайте від тих бід,
Що були з вами, як ви помилились,
Бо помилки лишають довгий слід,
Ви за окремі все життя молились…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619524
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Я маки для тебе зривав між житами,
П’яніла у полі від щастя душа,
Уява блукала в хлібах, ніби з нами,
І я, наче сокіл, в політ вирушав…
Дув вітер червневий, сміялось колосся,
Я маки червоні зривав при росі,
І пахло це жито знайомим волоссям,
А роси, як сльози стікали в лиці…
Червонії маки, із вами росли ми
І з нами щороку зростали хліба,
Ці дні називаю постійно святими,
Бо маки і жито – це пам'ять жива.
Вклоняюся полю і стиглому житі
І кожному маку, що цвів у хлібах.
До жита лечу я , як птаха щомиті,
І сльози, як роси біжать по щоках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619525
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
[b]М[/b]оя ти зоре вечорова!
[b]О[/b], як люблю твою красу!
[b]В[/b]інок сплету тобі лавровий.
[b]А[/b] ти вдягни його, прошу.
[b]У[/b]мий лице, всміхнися мило,
[b]К[/b]алину в коси заплети.
[b]Р[/b]озкрили дух, вдягнися в силу,
[b]А[/b]дже ти варта висоти.
[b]Ї[/b]дою щирою щоднини
[b]Н[/b]асити нас, потреба є.
[b]Сь[/b]огодні в тебе іменини.
[b]К[/b]ровавлять ще твої судини…,
[b]А[/b]ле ж як палко серце б’є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619618
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 08.11.2015
[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм немає місця на землі,
але вдосталь в нашім серці…[/i]
Сонце стало нічною зорею,
Сохнуть квіти у літнім саду.
Душу біль роз’їдає іржею,
Залишаючи там пустоту.
Роз’їдає так люто, бо знаю,
Опустіла сьогодні земля,
І відкрились ворота до раю
Під палаючий звук скрипаля.
Ти не грай мені пісню криваву,
Не тривож мої струни німі,
Оберни лиш страждання в відвагу
Проживати ці дні, як у сні:
Ніби знову запахло весною
До мурашок, до приступу сліз,
Ніби голос знайомий до болю
Знову кличе до рідних беріз.
І той сон дивовижна реальність,
Закрадається потай в думки.
Але мрію мою, щиру радість
Вщент руйнують останні рядки:
Легше гори зрівняти з землею,
Океан весь розлити в пляшки,
Аніж Вас повернути зорею
Хоч на відстань моєї руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 08.11.2015
Підкралася, пришкандибала старість,
Вже сніг летить, біліє голова ,
Та ще ота супутниця, та слабість
Вселилася, встановлює права .
Минають дні , летять в безодню ночі ,
Немов сновида міряю сліди,
Не спиться знову, десь цвікрун цвіркоче .
Оце мій друг? Ну що для мене ти.
Твоє цвірчання, не дає спокою,
Хіба ж мене ти можеш зрозуміть?
Я хочу тиші, йди собі з покою!
Закрию очі , нічка жаль приспить!
Та де там сон! Зійшов зухвалий місяць,
Всміхається, освічує вікно,
Шепоче щось таємне, щоб потішить,
А спати не дозволить всеодно!
Краде думки, а пісню колискову
Собі забрав ,приспівує зіркам ,
Вони втішаються, а я цю ніч чудову
Віддам своїм засмученим віршам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619500
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
листопад за моим окном
кружит в танце
палитра солнца
ты врываешься светлячком
обжигая
...прицел 120 (с)...
и вчерашние города
и продрогший случайный ветер
акварелью по проводам
каллиграфией с фоном света
и подчёркнут изгиб ночей
и прокуренный парк без встречных
обнимаешь, когда родней,
под сигналы клаксонов млечных
а чудачества октября
в силуэтах полночных тают
чай в заварнике тихим "да"
греет душу имбирной далью
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613254
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 08.11.2015
Аромат хризантем гіркувато - терпкий,
Як нежданне осіннє кохання...
А туман огорнув низку мрій і надій,
Залишивши лиш вітру зітхання...
Запах диму в повітрі...Вже роси рясні...
Світлий смуток - осінній дарунок...
Літо бабине ніжно дарує мені
Запізнілий п"янкий поцілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606695
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 08.11.2015
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться, (2
а перейде у пам’ять святу. рази)
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 08.11.2015
Захворіло Сонечко -
Ліки п'є ;
І хова в долонечки
Личенько своє...
Вкрилася периною
Неба вись,
І блука хмариною
Дощик - он, дивись!
Заберу малесеньке
З-під дощу,
Дам рушник м'якесенький,
Чаєм пригощу;
Запрошу я Сонечко
До душі,
Дам йому в долонечки
Казку і віршІ ...
Завтра розпогодяться
Небеса -
Бо з любові рОдяться
Справжні Чудеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 08.11.2015
Ти течеш в красі,
Між квітучих трав
В далину святу,
До Дніпра Славути…
Стиру дорогий,
Я життя чекав,
Попроси Дніпра,
Волю нам вернути.
В пам’яті часи
У старих людей,
Бо жила земля
В нас колись інакше…
Ти народ спаси,
Щоби без тіней
І чужа петля,
Горлом не заплаче.
Збережи Волинь,
Праведну, святу,
Вознеси хвалу,
Всьому-всьому роду…
Я прошу, як син,
Землю золоту,
І тебе, мій Дніпре,
За душевну вроду.
Сонячна земля
Має жити знов…
Стиру, любий мій,
Влий Дніпрові силу…
Щоб Волині міць,
Полилась в Дніпро,
Щоби Україну,
Ще раз освятили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619313
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2015
А листопад в туманах синіх
Сховавсь між листя – шурхотить,
Лиш грона, що горять в калині,
Милують око кожну мить.
Сосна у шишках засріблилась,
Як привид дивиться здаля,
На сході небо золотилось,
В тумані грілася земля.
Синіли хвилі від припливу,
Мовчали верби край ріки,
Всі дивувались дивнім-диву,
Як перші промені пішли…
Казкове жовто-сіре небо,
Робило світ ледь-ледь дивніш,
Крик пугача, неначе щебет,
Туман розтяв неначе ніж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619280
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Парк позбувся листячка,
Парк позбувся листячка,
Стир біжить у затишку,
Мовкнуть береги…
Золотисте платтячко,
Золотисте платтячко,
Розкидає усмішку
На усі боки…
Клени золотистії,
Клени золотистії,
Де кричать приховані
Молоді сичі,
Як вино ігристеє,
Як вино ігристеє,
В сулію заховане,
На всі дні вночі.
Стир шумує хвилею,
Стир шумує хвилею,
Поцілунки стеляться
Поміж берегів,
Стрілись доля з долею,
Стрілись доля з долею
І у парі бавляться
В щасті почуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619119
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
У когось щастя- гроші у кишені,
У когось хата -хоч і є борги,
У когось друзі, радощі щоденні,
Для мене щастя - коли поруч ти!
Коли ми разом, десь роки зникають
В твоїх обіймах молода, струнка,
Думки мої над озером блукають,
Коли горіла в нас любов палка.
І що мені, що скроні снігом вкрило,
Сніжинки тануть, так як і роки,
О любий мій, кохання не віджило,
Наше тепло лишилось назавжди!
Коли цілуєш й промовляєш “мила”
А я тулюсь, повторюю “люблю”
Не молоді, та в цьому наша сила,
Бо вірю разом, стрінемо зорю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616724
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 07.11.2015
Ты видишь сны. Нет, ты живешь вне жизни,
В невинности не вспаханных полей,
Ты начинался в дни до слов, до смыслов,
До космоса, до весен, до людей.
Ты невесом в прозрачности планеты,
Ты начинался внутривенно в ней
Построчными инъекциями света,
Подкожными вливаниями дней.
Ты - целый мир. Ты сам - его начало,
Седьмая нота вшитой в нас весны,
Ты вырезал мне душу по лекалу,
По формам и обрывкам тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559896
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 07.11.2015
Совсем недавно в душные объятья
Нас заключало лето от души,
Но свитера натянуты на платья
И в сумерках шуршат карандаши…
Туман размазал милые пассажи
И прочие прикольные понты...
Теряют шарм осенние коллажи
И ветер треплет шапки и зонты…
При виде оголившихся баштанов
Гусиной кожей покрываюсь сплошь…
И бьются оземь ёжики каштанов
Там, где влюбляться было невтерпёж…
Всё так же всё «не так у нас, ребята»…
Всё так же в моде синие чулки…
Всё так же бреют пацанов в солдаты
И врут про добровольные полки…
Щекочет ноздри прелым ароматом,
Но мысли нынче как-то не светлы…
И кроет листопад унылым матом
С утра нетрезвый властелин метлы…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 07.11.2015
Ахни, радость, вкусом, цветом,
Словно с голодухи блин
Неожиданным обедом -
"Ешь меня, мой господин!"
На тарелочку с каёмкой
(голубой иль золотой?)
Ляжет блинчик жаркий, тонкий
Да медочком залитой.
Чай жасминовый иль мятный,
Может кофе с молоком ?
Призываю день приятный -
Здесь, сейчас ! (а не потом)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619052
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
"ПАРАСОЛІ" - А. СКРЯБІН
https://www.youtube.com/watch?v=de111Tc_Dp4
Осінній парк. Прогулянка чудова,
А на алеї пара кольорова -
Дві парасолі, жовта і бордова,
Йшли мовчки поряд, ледве чути кроки -
Хоча і разом, але одинокі...
Я вже давно була знайома з ними,
Він і Вона – відомі пілігрими…
Осінній день був лагідний і ніжний,
Щось тихо гомонів їм дощ капіжний.
Зустрів цю дивну пару парк привітно,
Відверто загравав бешкетник-вітер.
Кленові листя різнокольорові -
Як сонце, жовті, і як кров, бордові -
В повітрі, мов метелики, літали,
Жіночу парасолю цілували.
Її усмішка, тепла і привітна,
На лагідних вустах, як мак, розквітла.
Галантний кавалер змахнув те листя,
І жовта парасоля стала чиста…
Ще довго ми алеями гуляли,
Поки пора вечірня не настала.
Сказала, усміхнувшись, парасолям -
Прогулянка була така чудова!
Пора осіння неймовірно гарна,
Дарує нам такі яскраві барви.
На зустріч з вами сподіваюсь знову –
Щаслива поверталась я додому...
Холодний місяць простеляв доріжку,
Давно вже сон чекав на мене в ліжку -
В його обійми упаду пізніше,
Спочатку напишу я нові вірші.
Розквітне вранці сонце, ніби сонях,
І я засну, замучена безсонням…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618095
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 07.11.2015
А час біжить, біжить, біжить,
Пливе так швидкоплинно.
Роки ідуть неначе мить,
Вже й на душі полинно.
Отож спішися, оглянись,
Зігрій його в долонях.
До Батька й Мами пригорнись,
Більш не гарцюй на конях.
Допоки ще вони живі,
Лети до них швиденько.
Ще не забрали журавлі,
Всміхнися їм серденько.
За те що буде і було,
Життя, як в полі сонях.
Дивись світилось й відцвіло,
Вже й сивина на скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618868
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Із святом вас вітаємо в житті,
З щасливим днем, що рідко так буває.
Хай вам щастить лебедики святі,
Нехай цей день ніколи не минає.
Вам стелить стежку осінь золота,
Багряний килим кидає під ноги.
Щоб обійшли вас горе й гіркота,
Вам просить в долі гладкої дороги.
Бажають мами доньок і синів,
Бажає Батько хліба й скатертину.
Нехай обійде зрада вас і гнів,
Кохання вам і вірність лебедину.
Отож ідіте... разом по життю
Нехай в негоду сонечко вам сяє.
Завжди цвіте хай в вашому саду
У всьому хай Господь допомагає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618841
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015
Отгуляла осень в рыжей кутерьме,
напоследок, бросив, капли на окне.
Серые туманы, на листве роса,
откровенья странны - радость и слеза.
Отпущу, готовясь к встрече на заре,
пробегусь по цифрам в днях, календаре.
Новых вех пределы вижу впереди -
сотканы из света, веры и любви.
Кружевные дали - будущего вязь
в вечной пасторали краткий миг, укрась,
чтоб в творенье искры разгорался жар,
призывая счастье и небесный дар.
6.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618763
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Небо ночью рыдало дождём...
И тонуло утро в тумане...
Укрываясь багряным плащом,
Отдавалась игре на органе...
Доживала последние дни Дева-Осень...
Стояла нагая...
Неумело вязала узлы,..
Золотое руно оставляя...
Отзвучало высоким "курлы"...
Под аккорды холодного края...
Всё плохое забыто...Прости...
Ну,пожалуйста,дорогая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618721
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]
Втрачає осінь золотистий колір,
І свято, ніби в будні перейшло,
А морозець повзе уже за комір,
І інший зміст життя вже прийняло.
Протоптані доріжки, вкриті листям,
Лиш тишу вітру подих поруша.
Недавно ще літав отут і злився,
Себе так від самотності втішав.
От тільки осінь не торкнула трави.
Лиш де-не-де жовтіє вже листок.
В вечірніх хмарах бавляться заграви...
А я в житті шукаю помилок....
В такій порі складаю я екзамен...
Невже, я знову наламала дров?
І що в душі лишилось несказАнним,
Тому вина: багато передмов.
Моя душа трепляча і вразлива.
Як пізня осінь, не втрача принад.
І все знесе, і зовсім не плаксива...
За все тобі я вдячна, листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 06.11.2015
Стомився день. Напився вдосталь сонця
і впав у тишу вечра п'янку.
Найперша зірка в склі мого віконця
тремтить, мов у магічному танку,
і тихою котячою ходою
заводить нічку, мирну, без страху́,
і слід свій вистилає, мов слюдою –
безмежжям зір Чумацького шляху.
У "вчора" йде щоденна мелодрама.
Крізь безгомінну зорепадну ніч
лечу думками до нічного храму.
Там запалили міріади свіч
безгрішні душі, що достойні Неба.
Притягуючи погляд, як магніт,
знак подають: в житті світити треба,
згоряючи, немов у свічці гніт.
Шукаю наших вояків зі Сходу,
із СОТНІ хлопців – воїнів добра,
що не вернулись до сімей з походу,
сказала Доля: "В Небо вам пора!"
Чи призвичаїлися до нового Дому?
І бачу в них, безстрашних у боях,
розгубленість, до шоку, сіру втому
і за ріднею смуток, біль і... страх.
І я... ховаю очі... Що сказати?!
Що в їх домівках радості – ні дня?
Без чоловічих рук старіють ха́ти,
зігнулася від горя сива мати,
сльозам вдовиним – вік не висихати,
сиріткам – батьківської ласки більш не знати –
на виживання кинута рідня...
Байдужість -- незборима наша вада,
що ранить душі вбивчо, як снаряд!
Зажерлива і знахабніла влада –
що їй до того, чий загинув брат,
татусь чи син чужий?! Їх чад немає
в окопах. В золотих "цяцьках",
"мажор" в Парижі, в Лондону гуляє... --
а принц англійський служить у військах!
Таке кощунство не знайдете в світі –
на го́рі наживатись, на війні!
На фронт здають бабусі по копійці –
"верхи" крадуть мільярди у тіні́.
Ми ж мовчимо. Знов "наша хата скраю,
нас не торкнулось... горе обійде
манюнє щастячко мойого раю..."
А як зачепить? Захист де знайдеш?
Ой, не мовчімо, браття! Не здаваймось!
Не на Майданах – час не той уже –
на кожнім місці спуску не даваймо,
бо зло вже анакондою повзе!
Щоб потім... там, на Небі, не зустріти
пекучий біль у воїна очах...
Нам Україну зберегти б зуміти,
й дух нації щоб знову не зачах.
Світліє небо, тихо тануть зорі.
Збираю в стіл заплаканий папір...
А нас із Неба, в вічному дозорі,
сканують очі правди... В них – докі́р...
Вересень, 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615388
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 03.11.2015
Настали золотые дни:
опальные раздёрнув шторы,
печаль выходит на карниз
и осыпается на город
с улыбкой в лезвие ножа,
что ей отчаянно не страшно
и будет так когда-то с каждым
из ныне присных горожан.
И белый дождь, взбежав за ней
на край небес, предельно шатких,
малюет слёзы на окне
и вытирает их украдкой,
и, беглый взгляд под облака
подбрасывая как монету,
детали вымокших сюжетов
размазывает по щекам.
Бормочет глупое «прости»
и взгляд ответный тщетно ловит,
чеканя паузами стих,
оборванный на полуслове,
её иконную ладонь
целуя в отраженье тусклом,
пока листва – сорокоустом –
нашёптывает свой огонь.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477472
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 03.11.2015
Я пишаюсь тобою, моя Україно!
За терпимість за мудрість і мужність твою.
Я люблю тебе, чуєш, люблю тебе сильно,
Вірю вистоїш ти у смертельнім бою.
Ми з тобою кохана завжди нерозлучні,
Я думками в тобі, ну а ти у мені.
І лунають пісні голосні, милозвучні,
В переливах твоїх вишиванки ясні.
Ти не станеш ніколи в ярмі на коліна,
Будеш гордо дивитись в своє майбуття.
В цілім світі найкраща моя Батьківщина,
Нехай буде у тебе щасливе життя.
В день народження твій я так щиро вітаю,
Нехай мир над тобою панує завжди,
Незалежність твоя нехай буде безкраю
І не буде у світі для тебе війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602127
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 03.11.2015
Коли я шаблю мав при боці,
Коли пістоль – була гроза,
Міцним я був, бо на сорочку,
Не капала з очей сльоза.
Ставав завжди на бій кривавий
І не щадив я ворогів,
Бо був козак завжди я бравий,
Тримався рідних берегів.
Хоча рука не в тій вже силі,
Знайшов я слово, ним борюсь,
Бо я поклявся на могилі,
На свою землю я вернусь.
Моя земля розквітне знову,
І зовсім іншим стане світ…
Я розігну стару підкову
І над Дніпром розтане лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618077
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2015
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Закохався я, як була весна,
стрів лебідку єдину для пари.
І зійшла зоря, зіронька ясна,
і в гаю солов’ї заспівали…
ПРИСПІВ:
А весна цвіте, а весна цвіте,
білим цвітом вбирає довкілля.
А весна цвіте, а весна цвіте -
молодим готує весілля…
Зоряна блакить – мерехтять зірки,
місяць стеле коханим дорогу.
Поєднав місток береги ріки,
і зберіг нашу вербу розлогу.
ПРИСПІВ
Чарівна весна, нас звела обох,
і єство від кохання тремтіло.
Поєднав тоді нас на віки Бог,
небо в зорях вгорі мерехтіло…
ПРИСПІВ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498686
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 03.11.2015
[img]http://winallos.com/uploads/imgon/640x480/2014-09/5e05e3f02f66670decc9ee327a062db6.jpg[/img]
Як добре мчати сонцю навздогін,
Поскрипуючи стертими педалями,
І слухати, як яблучка колін
Цілує вітер мускусно-сандаловий!..
І зблиски помаранчевих медуз
Ловити на льоту тонкими шприхами,
Розгойдувати трав'яний обрус,
І пахощі усотувати вдихами.
І слати велофарою сигнал
Рудому сонцю: "Еге-гей! Побач мене...",
Воно ж, тебе угледівши з-за хмар,
У відповідь кивне якось завдячливо.
І стиглим обважнілим гарбузом
Покотиться за обрій підрум'янений...
З підсвіткою, немов казковий гном,
Залопоти́ш асфальтом, як мембраною.
І, стрімко набираючи розгін,
Поскрипуючи стертими педалями,
Вже ліхтарям помчишся навздогін –
Щаслива, божевільна, неприкаяна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594026
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 02.11.2015
Рисую я весну и осень.
Рисую лето и зиму.
Хоть тёмные очки мы носим,
Поверьте, красок надо тьму.
Ведь летом множество оттенков
Украсят праздничный наряд.
Народ выходит из «застенков».
Теплу и солнцу каждый рад.
Весной и осенью тем паче –
Пейзаж имеет яркий вид.
Хотя бюджет мой явно плачет…
Богатый нужен колорит!
Зимою снежной – всё иначе!
Кругом метёт – белым бело.
Легко решается задача:
На белом фоне – тушь, перо.
Зимой не стоит «бить баклуши».
Берёшь чистейший белый лист.
Рисуешь зайцу только уши –
И он уже в сугробе спит…
Красиво смотрится ворона
На белоснежном берегу.
Ведь для неё не надо фона:
Лишь чёрный профиль на снегу.
Так пишет школьник белым мелом.
По белому – земной весь шар.
Рисунок зимний – чёрно-белый
Таит в себе особый ш а р м…
Рисунок автора.
20.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614709
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Отнимала твой сон Луна паровозным гудком вокзала...
Послевкусием октября,ароматом свечи сандала...
Половецким танцем теней и раздвоенностью начала...
Прикасанием ягодиц шелковистого одеяла...
Бусы синего янтаря...Полусферою заморочек...
Алфавитом от А до Я...И зигзагом гламурных строчек...
Наливала в бокал вина ...И сама же его отливала...
Воровала твой сон Луна...Всё ей было мало и мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617824
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zv3Ckip76eU[/youtube]
Когда замрут отчаянье и злоба,
Нисходит сон. И крепко спим мы оба
На разных полюсах земли.
-------------------------------------
Листопаду пильно дивлюсь в очі...
Що чекать від тебе в цій порі?
Мабуть, лиш холодні довгі ночі,
І не спать до ранньої зорі.
Довгі ночі сон мій переможуть,
Мрії заважають міцно спать.
Вантажем на душу тяжко ляжуть,
Не дадуть вночі поспочивать.
Веселкові кола скрізь кружляють:
Думи, що ніколи не здійснить,
Та надія й віра не спиняють,
Голова не хоче зрозуміть.
А коли уляжуться вагання,
І повіриш у казки свої,
Сон заспокоїть хвилювання.
Повернуться мрії, як рої.
Міцно сплю тоді я в ці години...
А тобі, чи спиться в пізній час?
Може, хоч у сні до мене линеш?
Стрінемось тоді ми водночас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617900
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Вже скоро випадуть сніги,
Накриють в скверах жовте листя,
Світ побіліє навкруги,
Одягне льодяне намисто.
А ще сьогодні я бреду
По килимах жовто-бордових,
Шукаю втіху чи біду,
А чи пригод якихсь казкових.
Кого шукаю в цих краях?
Що загубив? Напевно, знаю:
Десь горобина у гаях,
Її одну весь час шукаю.
І впевнений - її знайду
У снах осінніх, кольорових,
До себе ніжно пригорну
Й торкнусь вустами вій шовкових...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617895
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Ніколи я твоєю вже не стану,
Про те і дощ осінній моросить...
Хоча буває - ніжністю розтану,
Коли тобою думка защемить.
Птахи злетять у небо - все згадаю.
Згадаю.., та до тебе не злечу.
І не тому, що нині крил не маю,
Чи не кохаю більше до плачу...
Мелодія моя тепер не зрадить -
Вплететься жовтим листям у вінок.
І не тому, що їй не сила звабить
Шаленством до замріяних зірок.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602973
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 26.09.2015
Прохудились души портянки,
Сапоги зашивать не стоит...
Далеко не судьба оборванки,
Да босою по жизни ходит.
Не всегда, где травы да росы.
То стерня, то голые камни...
И занозила ночь вопросом -
"Не сплести ли, голуба, лапти ?"
Ухмыльнулась душа - "Не дело,
Пусть съедят ваши лапти мыши..."
И взлетела она.., взлетела
Над горбатой спиною крыши.
Далеко не судьба оборванки,
Да босою ходить случилось...
А вот были б целЫ портянки,
Как летать бы душа научилась..?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604212
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 26.09.2015
"Не жалею, не зову, не плачу..."
С.Есенин
Шелестят снова листья осенние,
Фонарями аллея горит...
В тишине почитаю Есенина,
Пока парк позолоченный спит.
Не заманит меня вишня пьяная
Похмелиться в былые летА.
Даже если была бы желанная,
Обманусь, что отныне пуста.
Что растерзано жизнью, растоптано,
Пылью пало на битом стекле...
Горделиво любовь дверью хлопнула
И сгорела в осеннем костре.
А листва опадает осенняя..,
(Упокоиться время велит),
Не взволнуют былые мгновения,
Но предательски сердце щемит.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608736
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Покой рисует осень на живом холсте,
Утихли страсти лета безвозвратно,
И тучи стаей в голубой речной воде
Плывут размеренно и аккуратно…
Вздыхают еле слышно камыши во сне,
Лягушка спит в объятиях кувшинки,
Кричат тревожно утки рано на заре,
А в воздухе летают паутинки…
И вдруг разбудит рыба всплеском тишину,
А солнце разукрасит землю златом,
Отправит ночь на отдых в неба глубину,
И новый день подарит до заката…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609402
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
На болоті два бусли журавлину брали,
У дзьобах нам принесли, тай почастували.
Розплескалося вино, на столи упало,
Й чорногузи із селом гуляли.
Бусли, бусли – вирій на порі,
Бузьки, бузьки разом угорі.
Хай обійде горе вас й холоди,
Щоби ви вернулися, як завжди.
Дай вам Бог здружитися бусли із орлом,
Ми ж чекати будемо, будем всім селом.
І хай путь ваш стелеться, серед гір й долин,
Та не спинить часу плин.
*
Цілу зиму чорногузи в чужині літали,
Яка довга та зима, що й засумували.
Радо й любо угорі, крильми лопотіли,
Повернулись буськи клекотіли.
Їх зустріли липи під вікном,
Вітерець грів з пазухи теплом.
Медовуху брали ми у бджіл,
Садовили знову всіх за стіл.
Пісня наша котиться хай далеко в світ,
Гарно відгуляємо, милі ваш приліт.
Вже земля цілована, йде трава в стебло,
Бо на дворі вже тепло.
*
Ой, як легко з чужини розправляти крила,
Бо удома на вітру вони, як вітрила.
Піднімає їх у вись в стрілах дивограю,
Аж за хмари ген до небокраю.
Бусли бусли, братики мої,
У степах замовкли солов’ї.
Тож летіте бусли на Донбас,
Щоб Господь Вкраїну нашу спас.
Занесіте сонечка їм крильми на схід,
Хай розтане в душах їх, зачерствілий лід.
У степах козацьких вже, чахне вуркаган -
То розсіявся туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609453
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Ранок зарядив, як з кулемета,
І січе дощами по дахах.
Наче пережована касета,
На антені тужно квилить птах.
На дроти влягаються бемолі,
Ніби в нотний зошит на рядки,
І пливуть строкаті парасолі
По лискучих вулицях міських.
Де-не-де листки, мов самокрутки,
Осінь підпалила і димить
І пузаті напхані маршрутки
Труться між автівками й людьми.
Мов нитки тонкої павутини,
Що вгорі недремно тче павук,
Падають курсивом безупинним
Краплі на розмитий сірий брук.
Випадаю в ранок, наче грушка,
Випадково збита вітерцем…
І холоне ледь надпита кружка,
І пустіє дім, як деревце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609389
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
На вірш НАДЕЖДИ М. "Если любовь уходит…"
Ти зрозумій розлуку,
Ти зрозумій печаль,
Лише мій дотик в руку,
Зніме з лиця вуаль…
Зникнуть усі обіди,
Ватра засяє знов,
Нам ще потрібно жити,
Хай ще живе любов!
В захист піду горою,
А понад нами плай,
Небо на двох з тобою
Сяє як водограй…
Сто літ тобі прожити,
Хай бережуть літа,
Світлі колосся в житі –
Молодість золота.
Якби здолати відстань
Де ще горить свіча,
Ти не лишай цю пристань,
Змушений я кричать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599627
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
«На чорному небі
Мідяні змії.
Я на світ прийшов з очима,
А йду безокий.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Між двома темними безоднями,
Між двома нескінченностями,
На мить зазирнув я у мить світла,
У мить кольорів і запахів,
Звуків і дотиків,
Я з’явився на мить
У цю смужку світла
З очима повними радості
А тут – у чорному небі
Мідні змії,
На хворій землі –
Залізні почвари,
Люди сповнені ненависті,
Квіти, заплямовані кров’ю,
Очі сповнені жахом.
Залишу я вам свої –
На згадку –
Навіть не окуляри – очі,
Дивіться крізь них на світ,
Щоб побачити:
Небо синє і воду прозору,
Квіти маленьких радостей:
Нехай це і не справжнє –
Вигадане, але воно існувало
У моїй свідомості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594665
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 13.08.2015
[i]Слова: Наталя Данилюк
Музика і виконання: Володимир Сірий[/i]
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши, підеш.
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
[img]http://cs411431.vk.me/v411431946/8773/RpZhQtojAXA.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599257
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Шепоче вітер колосу щось в полі.
Пірнає в золотистих колосках.
Ось ранок прокидається поволі.
І небо потонуло в сокирках..
Ці ніжні синьоокі літні квітки,
Чудовий настрій зранку придають.
Як в коси уплелися тонкі нитки:
Вкрапляють у красу осінню суть.
Про осінь ми згадаєм тільки ранком.
Притиш ти кроки, осінь золота.
Хай квітне поле - ніжна вишиванка,
Що мов на свято, літо одяга.
Сплету вінок з пахучих літніх квітів.
Вплету між них краплиночки роси.
Моїм коханням будуть оповиті,
Як вірний оберіг душі краси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599378
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
(эхом на стих Кадета
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598369 )
Помяните когда-то, потомки,
Но не словом досадным "засранцы".
Есть желанье составить осколки
Лучшей жизни...Обуглены пальцы
И мозги набекрень нам свихнули,
И глаза нам зашорили плотно.
Закипела душа, как Везувий -
Не согласна влачиться бесплодно.
Ей пахать бы да радугу сеять -
Ярких красок земных приумножить...
В грязевые захвачены сели.
Виноваты мы сами, похоже,
Что позволили мраку спуститься
Что не тех мы на трон возводили.
Теперь сами должны приютиться
(К слову ли?) к многоточию "жили..."
Мы сослепу культяшками водим -
Свет не виден в глубоком тоннеле.
С патрохами наш мир нынче продан
Каннибалам - живыми нас съели.
Только живы благие надежды.
Да поможет нам разум, не случай.
Мы, засранцы, стираем одежды,
Чтобы жизнь хоть у вас стала лучшей.
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598567
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 10.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]
Ти не злякай моє кохання.
Воно тендітне, непросте.
Як невгамовна пташка рання,
Яка співає попри все.
Так дуже схоже на голубку
Із сизим зраненим крилом.
На ледь розцвівшу незабудку,
Чомусь з надломленим стеблом.
Але душа живе в надії:
Ще можна рани заживить.
У це повірити посмію,
Бо зможеш ти все відновить.
Візьми голубку в свої руки.
Погладь поранене крило.
Гучніш відчуєш серця стукіт.
І все зроби, щоб зажило.
Любов я виплекала з мрії,
Не знала це, що будеш ти.
Лише тепер я розумію,
Що нам від долі не втекти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598376
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 10.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2015
Пройдуть дощі, осінні зливи,
Дороги снігом замете.
Та серце спогади тремтливі
Старанно в пам"ять уплете.
І кожне слово, як зернинка
В душі ще й досі пророста.
Сльоза лиш стала, як перлинка,
Не усміхаються вуста.
Та що ти, ні! Я вже не плачу.
Хвилинна слабкість - то пусте.
В твоїм житті я ще щось значу?
Оце хвилює над усе.
Чи, що було, не зачерствіло,
Чи крила здатні ще літать?.
Невже з розлуки посивіло?
Так хочу я про це спитать..
А ти мовчиш... Одне лиш слово
Злетіло з вуст твоїх колись...
Воно для мене, як підкова...
Я все чекаю.. Не барись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598232
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 07.08.2015
Твої слова подібні зорепаду,
Що падає в серпневу теплу ніч.
І ніби я стою під водопадом
І слухаю, як сповідь, дивну річ.
Смакую кожне слово знову й знову.
І ніби мед, стікає по вустах.
Душа вдягається у чарівну обнову,
Від радості злітає, наче птах.
На яворі прищулив вітер вуха.
Зозуля від пісень відпочива.
Природа чарівні слова ці слуха.
Не жалить ноги навіть кропива.
А я стою, вагаюсь на розпутті.
Чомусь з-під ніг пливе уже земля.
І зводять з розуму слова твої почуті...
І навіть гордість голову схиля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576562
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 07.05.2015
Полоще дощ весняний теплий вечір.
А я люблю помріяти в цей час.
І радують оті короткі втечі,
Від тих проблем, що так гнітять підчас.
Люблю я слухать тихий шепіт вітру,
Коли на небі сонячна блакить.
І кожен день, щоб змінював палітру...
Та не люблю, коли душа болить.
І так люблю, коли ти завжди поруч,
Твоє кохання крильми обійма..
Та не люблю, коли в чуттях є порух,
Тоді весна на зиму поверта.
І знову шарудить між листям дощик.
І ранок із туману вирина.
Повільно прокидається мій дворик...
Солодка мрія в сон вже порина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577370
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 07.05.2015
Травень феєрверками цвітінь
Вибухнув у просинь василько́ву
І пташине радісне "цвірінь"
Розгойдало вранішню діброву...
З пелюстково-лагідних піал
Обтрусило бджіл рудих і сонних.
Попливли, полишивши причал,
В океан смарагдовий балкони.
І, напнувши сріберну вуаль,
Розлякавши риб прудких лускатих,
І моє вікно пустилось в даль,
Мов саме відчалило від хати...
В дивовижні сяючі світи,
Звуками наповнені і цвітом!..
Як відрадно травами пливти –
По краплинках м'ятного мохіто!
Аж ряхтить в калейдоскопі див
Ця весна розбурхана і п'яна!..
Наче Бог долоню притулив –
І війни́ загоїлася рана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579351
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 06.05.2015
Дощем очищена від бруду -
Від смогу, пилу та сміття,
В обіймах сонячного Будди
Розквітла, ожила земля!
Каштани запалили свічки,
Тополі в небо потяглись,
А клумби вбрались у спіднички,
Бульвари в зелень одяглись...
Нарциси і тюльпани в парі -
Класичний весняний тандем.
Як ніжно струни на гітарі
Оспівують земний Едем!
В саду гудуть хрущі травневі,
І бджоли вторять в унісон,
Сади вишнево-яблуневі
Танцюють плавно вальс бостон.
І пелюстки, як сніг пухнастий,
Встеляють землю полотном,
А вітер весняний, вихрастий
Грайливо стукає в вікно.
Не знаю, чи вже час радіти,
А чи чекати на біду -
Ще й досі гинуть наші діти,
Яких послали на війну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579304
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Упасти в ніжне прядиво трави,
У китиці махрові молочаю
І слухати бджолині молитви
У купелі весняного розмаю...
І думати про світле й неземне –
Яке це щастя в сій буремній ері!..
Коли тебе натхнення доторкне,
Відкривши серцю в раювання двері...
Упасти поміж косами струмка
І наслухати шепіт загадковий,
Коли дзюрчання музика легка
Вплітається у кучері діброви...
І ніжити долоні в завитках
Грайливо-неприборканих потоків...
І стежити, як розтинає птах
Небесні плеса, чисті і глибокі...
Промінню підставляючи лице,
Усотувати проблиски медові,
І прорости у землю деревцем,
По вінця повним цвіту і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 06.05.2015
Xлюпоче спогадом Остерка,
Цілують верби береги ,
На них дивлюсь ,мов до люстерка,
Тут дні сховалися мої.
Ті дні безжурні, дні щасливі,
Тривоги в серці не було,
Тут слово мамине бреніло,
І стільки радості несло.
Хоч плавати іще не вміла,
Все ж “плавала”, руки по дні...
Ногами бульхала щосили,
Хвилі здіймала на воді.
А мама з берега дивилась,
Бадьорила - пливи, пливи...
І де оте дитинство ділось!
Забрало всі найкащі дні.
Ще і тепер коли поїду,
До свого рідного Остра,
Несу привіт із далеч світу,
Бо ти, Остерочко, одна!
В тобі втопилось босоніжжя,
Косички, бантики, дитя,
Стою доросла ,роздоріжжя...
І моє зломане життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578861
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 06.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2015
Гуляй, гуляй, козаченьку,
по крові ти вражій.
Не померкла твоя слава,
не вмре, не поляже.
Розчісує вітер гриву -
летить кінь з запалом.
Зупинився, ніздрі здуті -
видихає паром.
Б’є земельку копитами -
козак на сторожі.
Проженемо геть чужинців -
стануть дні погожі.
А поки що гострі шаблі,
з бувальців мушкети.
Без тремтіння руки дужі,
влучні рикошети.
Пануватиме лиш правда
на матінці милій
В дружних лавах відвоюємо
волю Україні.
04.05.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578928
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Слетают дни календаря..,
А с ними жизнь летит попутно.
Чего ты ждешь, душа моя,
Быть может то, седое утро,
Когда коснется луч земли
И та, как женщина задышит
Безмерностью своей любви,
Дарованной ей кем-то свыше ?
И словно робости вуаль,
Лучи туман её снимают,
А взгляд земли стремится в даль,
Туда, где облака блуждают...
И вот он, чувства апогей -
Взлетит всполошенная пташка
И вымокнет в росе своей
Ромашек белая рубашка.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578859
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Сад все більше всихає,
Посмутніло село,
Хата ще виглядає,
Хоч життя відцвіло.
Приспів:
Я на крилах додому,
В сад весняний лечу,
Все тут рідне, знайоме,
Я від щастя кричу…
Щоб зміг вийти у поле,
Щоб на лавочці сів,
Поверни мені , доле
І роки, і батьків.
Як колись, на порозі,
Зустрічати зорю,
Бо на битій дорозі,
Я ж колись догорю…
Приспів.
А душа часто просить,
Прилети до села…
Хоч у сина ще осінь,
Для батьків вже зима.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578888
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Сонце рум'яним панкейком* пірнуло у пудинг
Талого снігу, сиропом густим потекло...
Схоже, весна повернулася, чуєте, люди?
Хлюпають ринви і маківку гладить тепло!..
Вікна всі навстіж, хай світло заповнить оселі,
Вивільнить сирість зимову з трухлявих дірок,
Перші турботи весняні, немов каруселі,
Стрімко завихрять і день пригальмує свій крок. .
Срібні калюжі лоскочуть намочені п'яти,
Сніг розвезло по асфальті, мов кашу, проте,
Хочеться йти і очима повільно спивати
Хма́рки вершкової лагідну пінку-латте.
Хочеться сонцю назустріч летіти на крилах
І виднокрай розтинати залізним конем...
Коси, пропахлі бруньками, весна розпустила
І поцілунком у скроню торкнула мене!
[i]*Панкейки ─ невеличкі пухкі млинці, политі сиропом.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561355
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Чарівнице моя - чудова, неповторна,
Співуча і палка, єднаєш наш народ,
Возносиш Україну, яка тепер соборна,
Словом своїм палким, ти до нових висот…
Калинова моя, найкраща на планеті,
У вишиванці, мово, ти твориш чудеса,
Ти пісня солов’я у вечеровім леті,
Молитвенні слова злітають в небесах.
Відроджена, жива, стражденна і розпусна,
Була не раз один розп’ята на хресті,
Але зоря твоя ніколи не погасне,
Бо кожному завжди ти додаєш душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561318
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
О, мово моя ти
прекрасна і сильна.
Як барви Веселки
коштовне каміння.
Ти сонячне сяйво
ти трель жайворонка.
Вкраїнцеві кожному
в серці іконка.
Сосуд кришталевий,
коштовная ваза.
Мій промінь яскравий
моя ти Оаза.
Без Тебе немає
насіння і плоду,
Усе, що я маю,
віддам у догоду.
Хоч, як таврували
та досі ти вільна.
Бо крівонька наша
від Батька коріння.
Мелодія флейти
оправа алмаза.
Не брала ні куля
тебе ні проказа.
Тобі моя мово
моє поклоніння,
Моя ти надія
моє ти прозріння.
Тож, як не кохати
і як не любити.
Ну як тобі душу
свою не відкрити.
Ти спрага джерельна
від вітру скала.
У дюнах скроплЕнна
зі слізок зросла.
За Тебе готовий
в вогонь, я і воду,
Без Тебе немає
Держави і Роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561328
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
«Хоч вітер старий, але до сих пір
Бавиться він на схилах гір...»
(Вільям Батлер Єтс)
Будь-який вітер старий.
Навіть легкий вітерець весни
Це старий бородатий дідуган,
Що існував ще до аромату квітів,
До співу пташок і гудіння бджіл.
Сивий, як пелюстки сливи.
Але теж бавиться – як дитина.
Бо все старе і давнє
Вертається в дитинство:
Порпається пошерхлими руками
У сентиментальності спогадів
(А всі ми там діти),
Я тільки не хочу
(Чуєте? Не хочу!)
Щоб смерть теж виявилась дитиною,
Хай навіть з сумними очима сучасності.
Не треба! Ви чуєте мене?
Не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559306
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Зима. Мороз. И злится вьюга..
А на проталинке цветок.
Он побелел не от испуга:
На волю вырвался росток.
Вокруг сугробы по колена.
Летает легкий ветерок.
Но что ж так рано перемену
Цветок почувствовать так смог.
Стоит себе, заброшен снегом,
На зло морозам и ветрам.
С надеждой смотрит всё ж на небо.
Хотел так верить всем мечтам.
Упрямо рвется он на волю.
Проткнулся маленький листок.
Пусть нелего: дается с болью,
(Чудак! Родился ты не в срок).
Метель утихла.. Из-за тучи
Пролился маленький пучок,
На вид простой, но всемогущий,
От злой зимы сберег цветок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559077
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 21.02.2015
[img]https://pp.vk.me/c624317/v624317008/1cf0b/LiLMW4rjK-Y.jpg[/img]
Затріщали лютневі морози,
Снігу всипало – важко іти.
Злісний вітер навіяв погрози
І у душу мені гіркоти.
Та не стану коритися долі,
Крізь негоду до тебе піду.
Зачерпну повні пригорщі волі
І в кишені любов покладу.
Бо як згину я по́серед поля,
Як останній відважний солдат,
Ти знайдеш на тім місці тополю,
Ніби серця мого сурогат.
Та впізнаєш мене не відразу
(Очі часом підводять людей),
Але любляче серце ні разу
Не залишилось в тобі тверде.
Заіскрилися ніжності чари
І усмі́шка пливла, мов човни.
Та насправді вони так кричали:
Твої очі - краплинки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560888
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Я на Алтар Кохання кожній ЖІНЦІ,
Сьогодні принесу по ВАЛЕНТИНЦІ!!!!!
***
Щоб закохатися, на те була причина,
Не тільки в день Святого Валентина.
***
Щоб до душі припала та єдина,
Із серденьком Святого Валентина.
***
Щоб з фронту Вам прислали ВАЛЕНТИНКУ,
Що Вас кохають, як найкращу жінку!
***
Квіти для Вас від мужа і від сина,
У день закоханих – Святого Валентина!
***
Щоб мир настав, щоб обнялась родина,
Сьогодні в день Святого Валентина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559577
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Обвітрені, розхристані думки.
Чому не маю влади я над вами?
Ви лините вночі, немов птахи.
Літаєте із вільними вітрами.
Спішіть туди, де з радістю приймуть.
Де вас вже заморилися чекати.
З відкритим серцем ніжно обіймуть.
Скажіть йому: як можу я кохати.
Як діти неслухняні ви мої.
Та я вам пробачаю, бо я мати.
Розсійте негаразди всі свої,
Та швидше повертайтеся до хати.
Як тільки десь розсіються зірки,
І місяць задрімає після ночі,
І зникнуть непомітно ці казки,
Півільно закриватимуться очі,
Летіть назад, до мене, залюбки
Я вас прийму ... Мої ви знов до ночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555045
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Хіба настане такий час,
Що правда буде жити в світі?
Невже, ми втратимо цей шанс,
Допоки в світі будем жити?
А хто придумав ті казки,
Де злість добро перемагає?
Чомусь на світі навпаки:
Неправда боляче шмагає...
Куди сховатися від злості,
Коли терпінню прийшов край?
Невже лиш там, у високості,
На нас чекає справжній рай?
А що ж життя? Дано на муки,
Узнати підлість рідних душ?
Невже глухі, не чують звуки?
Навколо все кричить: НЕ РУШ..
А як живеться матерям?
Хіба любити їх не вчили?
Пройнятись, може, співчуттям?
Нащо це звірство учинили?
Та прийде ще за все розплата:
За горе, сльози, тяжкий гріх.
І будуть душі ті розп"яті,
Бо Бог з небес все спостеріг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554515
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 26.01.2015
як довго мені болітиме
як тобі
боліли камінці
під ногами босими
під зчухраними п'ятами
як довго мені болітиме
як тобі
за біль товариського
невмирущого плеча
під сонцем
ламп і запитань
як довго мені снитимуть
рядки про льоди
про риби
про сніги і про лиса
про воду
в ній
чи багато ти був
чи багато встигло тобою
пропахтітися
напитися
наїстися твоєю душею
як довго мені болітиме
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544555
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 23.01.2015
Верба спустила гіллячко у воду,
Впивала в себе рештки жовтих днів,
І плакала, губила свою вроду,
Бо знала, що роки - це лиш відплив.
Не попливе вода проти течіЇ,
Не зійде сонце, де втомився день,
Не зацвітуть сади, де снігoм віє,
Не чуть пташиних, в час зими, пісень.
О, вербо мила, знаю твою тугу,
Ти б так хотіла небо споглядать,
Намарно тратиш ти свою напругу,
Не зможеш своє гіллячко піднять.
Не попливе вода проти течіЇ,
Не зійде сонце, де втомився день,
Не зацвітуть сади, де снігoм віє,
Не чуть пташиних ,в час зими, пісень.
То ж кинь журбу, повернеться ще осінь,
І не одна ще вернеться весна,
А час прийде і скаже небо -досить,
Обкутає у пух тебе зима.
Не попливе вода проти течіЇ,
Не зійде сонце, де втомився день,
Не зацвітуть сади, де снігoм віє,
Не чуть пташиних ,в час зими, пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552662
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Ми зи́му пережили. Вже простіше.
А в спину сонна дихає весна.
У згадках - тінь задумливої тиші,
А нині інша.
Вільна.
Голосна.
У ній немає нот меланхолі́ї.
Розтанув лід і понесла вода.
Я з ним пройду.
Зостануся.
Зотлію.
А потім осінь - дорога пора...
І то не страх, не ілюзорні мрії,
Життя природа - мудра і проста:
Ранкове небо тихо вечоріє
Під спалах зір, і в тім така краса!..
І кожен день - всі найдорожчі миті,
Усі вони - Тобі.
Мені.
Обом.
У нас серця з тобою відігріті,
Ми можем поділитися теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322059
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 18.01.2015
Я смотрю на испуганных птиц,
Закружились снежинки, как стая.
На секунду коснулись ресниц,
Побежали водой, вмиг расстаяв.
По щеке покатились слезой..
Неужели причина есть плакать?
Пусть задет тут твой нерв болевой,
Не старайся слезу свою прятать..
Если это устала душа
От холодной назойливой вьюги,
Научись просто глубже дышать.
Вот увидишь: излечит недуги.
Может, кто-то забыл в кутерьме,
Как ты долго его ожидаешь,
Помолись за него в тишине...
Обещай, что его ты прощаешь.
Посмотри, как плывут облака,
На свету, как снежинки сверкают.
И душа облегчится слегка.
Незаметно обиды расстают.
Облегченье.. Как камень с души.
Только, что ж заставляет нас плакать?
Почему так бывает: спешим
Наши слёзы от глаз людских прятать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552567
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2015
У хуртовинах пудряться гаї,
Стрункі тополі в білому, як пави!
Снігів рясні сполохані рої
Влягаються на вітах кучерявих.
Дрібна поземка стелиться, як дим,
Вкриває землю рунною габою,
Під ореолом місячно-блідим
Сріблиться крига світлою фольгою.
Старий ліхтар, закутавшись у шаль,
Ховає в охрі сльози кришталеві.
З тонких бурульок диво-пектораль
Мороз кує зимовій королеві.
Дрімають вишні в тихому дворі,
Гортають сни в казковому полоні,
Чаклунка-ніч сидить на димарі
І пудру снігу здмухує з долоні.
Дрібних сніжинок сивий молочай
Сріблить чуприну стомленому саду.
А на столі парує теплий чай,
На блюдці тануть крихти шоколаду.
Вогонь із печі світло процідив
Крізь темне скло в зимових акварелях.
В передчутті різдвяних добрих див
Блищить і пахне затишна оселя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466646
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 16.01.2015
В малиновый подол небесный закатится лениво остывающее солнце в день последний лета...
Заблудится нездешний ветер в ветках ивы,склоненной над водой, и ляжет отдыхать на гладь реки...
И только соловей не замолкает,.. в любви все признаваться будет...
И яблоки в саду срываться с веток,..и соком истекать в траву...
Брехать дворняга не устанет в подворотне,где каждый шорох - злейший враг...
Я слышу все твои шаги еще далече...
Я ласкова,..как нежный,милый зверь...
Ты поспеши скорей ко мне!..Осталось ночи...ну совсем немножко!..
Вот - вот померкнут звезды...А на рассвете холодно одной!..
Приди и обними,..и обогрей словами...
Уходит день последний лета...И завтра осень тихо постучит листком в окно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551769
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Данило КОНОНЕНКО
ВІК УКРАЇНУ ЛЮБИ
Сонце голубить калину,
Вітер колише дуби.
Сину мій, рідна дитино!
Вік Україну люби!
Далеч шумку тополину,
Степу дзвінкі голоси.
Сину мій, рідну Вкраїну,
Вік біля серця носи!
В грізну тривожну годину
В дзвони на сполох дзвони!
Сину мій, рідну Вкраїну
Від ворогів борони!
Мову свою солов'їну -
Мамину пісню - розмай,
Сину мій, рідна дитино,
Не забувай!
--------------------------
Пам'яті Данила КОНОНЕНКА
Мріяв про щастя щоднини
І, як умів, так і жив...
Кланяюсь низько Данилу,
Що Україну любив!
Щедро низав намистини,
Які в серцях до цих пір,
Землю, червону калину,
Він у віршах освятив.
Миру просив у соборі,
Віршем громив ворогів,
Що нам сіяють, як зорі,
В серці вирощують гнів.
Тихо пішов від родини,
В даль відлетіла душа…
Доля його в Україні -
Пам'ять його у віршах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551801
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/504f/Ov03fiiZvas.jpg[/img]
Я напевно помру від міської нудьги,
Від бетонного ґрунту повсюди.
Душу крають мені чорно-білі сніги,
А повітря міське стисло груди.
Проміняв я дерева на сірий пейзаж
Із балкону семиповерхівки,
Кожен ранок вдивляюсь - картина все таж,
А звикати не хочу, ніскільки.
Не літають у місті на жаль журавлі,
Лиш надмірно набиті маршрутки.
Ностальгійно малюю на мокрому склі
Із дитинства свого візерунки:
Ніби сняться мені серцю милі луги,
Старі липи в нічному покрові,
Білі-білі сади майоріли, цвіли -
Я там вперше зізнався в любові.
Ну а місто моє невблаганно пливе
У безодню людського провалля.
Тільки хто вбереже зубожілих людей,
Якщо більшість набита мовчанням?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501133
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 11.01.2015
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 11.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли зелені каштани,
Поріділа вже пишна трава,
На столі лежать аркуші рвані,
Там для тебе писав я слова.
Підбирав, сортував, видаляв їх,
Тільки правильних я не знайшов.
Може в мене замало уяви,
Щоб мою пояснити любов.
Підійти я ж до тебе не смію,
А не те щоб сказати: Люблю!
Може й ця затята бездія
І накликала нашу біду.
Лиш просебе тебе запитаю:
Чи ти любиш мене чи ні?
Та надію мою відбирають
Твої очі уже крижані.
На дерева осів жовтий іній,
Облетить він з осіннім дощем...
Ти щасливою будеш із іншим,
Ну а я сумніваюсь, що теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 11.01.2015
Порожнечу заповніть, коли є в душі,
Як горить ваше серце і тіло,
Коли мозок насправді життєвий рушій,
Користуйтеся словом уміло.
Вітер наче зачах, сніг лапатий летить,
Різдвяні чути всюди колядки,
А, які небеса, зупиніться на мить,
Щоб дитинства вернулися згадки.
Новорічні свята і кутя, і вертеп,
Загорілася зорі - жевріють,
Не мовчить в Україні Донецькі степи,
Не пшеницею, «градом» їх сіють.
Коли радість заповнить комору душі,
І у грудях помре хуртовина,
Відійдуть від кордонів вояки чужі,
Хай воскресне моя Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550066
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Коли до столу принесуть кутю,
У переддень, як мав прийти Месія,
Моліться Господу,маленькому Христу,
При вечорі, що в нас зовуть – вілія.
Ялиночка Різдвяна і вогні,
Дванадцять страв - вечеря, що багата,
Кутю лишайте на ніч на столі,
Для пращурів і отого солдата,
Що обелісками розкиданий в полях,
Загинув на війні лише учора,
Бо і тепер у нас іде війна,
По всій країні поруч радість й горе.
Запалюйте у вечорі свічу,
Нехай вона в окопах їх зігріє,
До них туди я думкою лечу...
Можливо мир нам принесе Месія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548310
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Думки мої - мої кайдани,
Мої ж ви недруги сумні,
Нащо ятрити давні рани,
Як навіть сльози - й ті прісні?
Мої скупі слова пророчі,
Та ж час не вернеться назад...
Хтось ніби долю поторочив
І сумнів, злісний адвокат,
Мені шепоче дивні речі,
Вже майже вірю, вже здаюсь,
А потім ти обіймеш плечі
І все минається чомусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539083
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 02.01.2015
Знітилися зненацька кучугури
І сніг увесь полегшено присів.
stawitscky http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548106
---------------------------------------
Я не люблю, коли в природі зміни.
Усе повинно збутися, як слід.
Навіщо ті разючі переміни,
Навіщо восени вишневий цвіт?
Зима хай буде сніжна і морозна.
Я не люблю відлигу зимову.
Кому сказать, що це все несерйозно:
Ось сніг розтав і бачу я траву.
Течуть струмки, як ранньою весною.
Купаються в калюжах горобці.
Я хочу милуватися зимою,
Щоб сніг не тав в моєму кулаці.
А то зима закрутиться весною.
Квітучий сад закидають сніги.
Так хочеться заплакать за красою,
Морозом вбиту, бачу навкруги.
Отак і в нас з тобою бува часто:
Зимою у серцях цвіте весна...
Та раптом все міняється й невчасно
Хурделиця все снігом заміта.
Я хочу, щоб в житті була стабільність,
Хоч знаю: не минути і зими.
В душі ми можем помінять тональність.
Чому ж не зАвжди робимо це ми...
Чому буває так? Чому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548181
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015
[i][b]Слишком крохотная птичка
Сердце моё
Не долететь ей к тебе живой
Длинное небо
Жестокая зима[/b][/i] ( Лігріца )
[i][b]Видишь, осину ветер обнял и сжалась та,
в небе по швам расходится серость простыни,
ходят медсёстры ночью кошачьей поступью,
только сегодня не умирай, пожалуйста,
завтра приснится фото твоё в орнаменте,
с лентами в косах, в клетчатой юбке школьницы,
кто же мог знать, что время стеклом расколется
или рассыпется солью в разрезы памяти,
в сонной побелке эхо людей, ты слышишь ли,
тонны молитвы годы хранят в кладке здесь,
как растворить гордости грех, жизни спесь,
каждый кирпич зная, молчит неумышленно ...
Дождь зачастил, я расскажу тебе жестами,
как он дробил в синий карниз безжалостно,
только сегодня не уходи, пожалуйста,
буду петь ... Avec ma besta avec ma bestouille
Белый айфон бился в асфальт до агонии,
в ночь раздражал шумный мотив, помню я,
сегодня луна, как грешный дурак, полная,
милая, спи, только дыши всегда вовремя ...
Будешь ещё, будешь, гулять со своей подружкой
по неоновой Гагаринской але ...
буду ждать, как обычно, с остывающим касулле,
и не смотреть на часы, поправляя подушку ...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547610
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 01.01.2015
[i]я слышу, о чём ты молчишь и почти что вижу,
я тоже когда-то мечтала уйти на рассвете
и даже шагнула в бездну, но сильный ветер
держал меня крепко, чтоб я не упала ниже ...
а мир был похож на смятую временем, карту,
я трогала бережно утром атласные реки,
как синие вены узором живут в человеке и
полнятся странным желанием, особенно к марту ...
я выпила солнце, разбив подстаканник из меди,
я шла по горячим следам и песочным барханам,
но нет в этом суетном мире таких же, как мама,
и нет колыбельных про северных белых медведей ...
теперь её платье похоже на яркую клумбу,
а бант безразмерный на сладко-воздушную вату,
она мне поёт о медведях губами граната
и нежно ломает в антракте руками тулумбу ...
я слышу, о чём ты молчишь, подтверждая упрямо:
на этой земле просто так не находятся души,
на этой земле ты кому-то, зачем-то, но нужен
и эта дорога подарена богом и мамой ...,
а значит ещё подождут золотые их шмели
и ангелы дни разукрашивать будут на святцах,
а я буду жить, целоваться и просто влюбляться,
растить своё чудо и верить в живые апрели ...[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538360
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 01.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2015
Я на землі, а ти у небі, тату,
Різдво ступає скоро на поріг,
Не думав я зустрінути солдата,
Щоб Україну від війни беріг.
Бо Ви ж разом із «братом», що з Росії,
Під танки йшли – лишилися живі,
Тепер Ваш «брат» поля нам «градом» сіє,
Мовчать, татусю, нині солов’ї.
Згуртуй на небі душі, любий тату,
Що в змозі, зупини нам війну,
Мені вже сивому у «войнушки» не грати,
Піду за Україну і умру…
Бо хлопці наші, що лежать по степу,
Де сніг горить і кров бере ріка,
Ті не побачать ясного «вертепу»,
Не посміхнеться доля золота.
Ти захисти, щоб їх минали кулі,
Верталися здорові і живі,
Щоб довго кукували їм зозулі,
А хлопці були лише вартові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547870
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015
Не забирай того, що є у мене ,
Хоч прав у тебе нині «до фіга»…
Повір мені, а може і не треба,
Моя дорога в інший путь лягла.
Я не хвалюся книжкою чи віршем,
Живу, як дав життя мені Господь,
Простий поет, не хочу бути гіршим,
Шаную друзів, але не господ.
Не можу жити без калини цвіту,
Без Стиру, без Полісся, без Дніпра,
Я хочу просто жити і творити,
Бо долю цю Волинь мені дала.
Не вчи мене, як маю в світі жити,
Які писати маю я вірші,
Я прагну свою землю захистити,
Яка мені найбільше до душі.
А ти живеш "пришельцем" в Україні,
Плюєш в криницю, звідки воду п’ють
І сунеш хмари нам на небо синє,
По наших людях знову «гради» б’ють.
Коли для тебе ненька Україна,
Земля родинна на усі літа,
То захисти, бо ти її людина,
Вона ж для тебе матір золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547717
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Цей день сніжить... То замерзають сльози,
Складається у перемети сум ...
Кому вони потрібні, ці морози?
Чому в їх скрипі відчуваю глум?
Не зрозуміло: пада сніг, чи зорі...
Ступаю по землі, чи вже лечу?
Лише бурульки -чисті і прозорі -
В них бачу і причастя, і свічу...
Мете, курИть, зриває хмари з неба,
Жбурляє в мене, опіка лице...
Чому у грудня виникла потреба
Сповити бірюзу важким свинцем?
Замерзлі пальці колючіють болем...
Та у душІ- на зиму холодніш ...
Жене вітрисько перекотиполем
Оцей колючий і схололий вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Добігає кінця старий рік.
Хай не всі в нас збулися надії.
Новий рік ось ступа на поріг.
Хай здійсняться нездійснені мрії.
Хай нам радість, всім мир принесе.
І щоб очі від сліз не блищали.
Хай здійсниться омріяне все.
Щоб багатші, щасливими стали,
Я спілкуюся з вами давно.
І радію я завжди таланту,
Тим кому від природи дано.
Хай щастить моїм друзям із сайту.
Я вітаю найкращих з усіх,
Тих, хто знає ціну справжній дружбі.
Хай лунає в житті вашім сміх.
Щиро дякую Ніні, Ользі і Любі, Таісії.
Не забула про Іру, Валюшу,
Про Віталіка, Федора,Сергія, Петра,
Олексу, Надійку, Оленку,
Наталку, Світланку, Оксанку.
Всіх, хто в білому списку у мене.
Навіть тих, хто чита безіменно.
І Юхниці за сайт моя дяка,
Хай добро не проходить повз вас.
І Олегу від серця подяка,
Що змогли згуртувати всіх нас.
З Новим роком, ДРУЗІ! З НОВИМ ЩАСТЯМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547738
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 01.01.2015
[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]
Мої думки, оголені дерева,
Гілками присягають висоту
І паморозі стружка металева,
Здіймаючись, згасає на льоту.
А спогади – захекані хлопчиська ─
Вже вкотре повертають у Різдво,
Де світ дитинства, як ніколи, близько,
Де з вітром неприборканим удвох
Розхитуємо гойдалку скрипучу ─
Аж п’ятами торкаємося хмар!
На прутику різдвяну зірку кру́чу,
Усівшись на засніжений димар…
І пряники розвішую медові,
Стрічками почепивши за гілки.
Тут відлиски на шибці кольорові
Мені малює місяць від руки.
Вкладає бабця казку сизооку
В картатий вузлик: “Спи, дитино, спи…”
І серце розбігається з півкроку,
В сузір’їв позолочені снопи
Пірнає легко, тоне в мерехтінні,
Вбирає в себе зоряний пилок…
На стику часових космічних ліній
Відлунює кожнісінький мій крок…
Минуле там розсипалось, мов сонях,
Насінням перепріло в рукавах…
І тільки пам’ять гупає у скронях,
Вривається у сни мої безсонням,
Як посвіт із далекого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Моя Батьківщино, обранко трагедій
Землице лісів і пшеничних полів,
Та хто і коли твоє лихо прогледів,
Що плодиш сама собі слуг і катів.
Чи думав твій Київ, що підлії внуки
Тебе обікрасти на світ сей прийдуть
А браттям – кайдани, кайдани на руки,
В сибіри далекі рабів поведуть.
Чи винен Богдан, що повірив облуду
І втрутив народ свій в московське багно,
Бо скільки Петро твого виморив люду,
кістками козацькими вимостив дно
Північній столиці. Вкраїно, Вкраїно,
Синам своїм внукам сьогодні прости,
що з тебе зробили велику руїну
І знов на Голгофу волочать хрести.
Щоб знов розіп'яти при битій дорозі,
І босу, і голу на зломі епох;
Вкраїно, Вкраїно у смуті, тривозі
Тебе поборонить, напевно, лиш Бог.
Бо вже того гніту і горя по вінця
Щоб впали навіки кайдани оков
Єднаймося, браття мої – українці,
щоб ворог ніколи вже нас не зборов.
Немов на жнива прокидаймося вранці,
Вставаймо у звазі крізь бурю і грім.
Сьогодні заступить, покриє у праці
Нас Матінка Божа фелоном своїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545331
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Не зву тебе в мовчанні чи утомі,
не хочу бачити снігів блаженну синь,
лиш знову повертаюся до дому,
до рідних і легких моїх святинь.
Твоя ж душа далека і холодна
на поклик не озветься, не простить,
лиш світла правда житиме ще довго
та доля все ж не стелиться щомить.
Блаженна загадка, у чому ж вся провина?
За те, що не зігріла рідну суть,
за те, що у розлуці і гордині
не розміняла невідомих мук.
І в цьому ревно каюсь і благаю
ні, не тебе - та й сон завжди правий.
Щоденно я молюсь і проклинаю
нахабний відчай, той забутий гнів.
У ніч тривожну та таку незрячу
залізна міць в якій не винен ти,
незламна ціль несказаних пробачень
звучить крізь тишу музикою снів.
Мета уперто в серце ніжно стука, -
впіймати і затримати Любов,
на мить відчути погляд й любі руки,
той несказанно милий їх вогонь.
Погасне і зітреться з часом пам'ять
і цей мотив загубиться без слів,
але я знову, знову повертаюсь
до світла невідгаданих святинь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545374
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Я по тебе вдруг скучаю,
Только признаться боюсь
И вечерами листаю
Книгу с названием "Грусть".
Авторы: сны, мои грёзы,
Память и боль, и мечты.
Только улыбку, не слёзы,
Чувство хмельной пустоты
Чтенье во мне вызывает.
Нежную, лёгкую грусть.
Просто всегда так бывает:
Дней убегающих груз,
Словно бы прессом по чувствам -
Камни останутся, пыль,
Но между ними пробьются
Чувств и цветы, и ковыль.
Будет всё нежным, неярким,
Тихим, без всплеска в душе.
Пылью покрыты помарки...
Светлое чувств купаже
Не опьянит уже больше,
Голову мне не вскружит.
Вновь я скучаю о прошлом -
В книге закладка лежит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545375
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
На тонкой ниточке, спеша,
летит, омытая планета,
дождавшись, ясного рассвета
и грезит новью... А душа
поет псалмы во здраву дню
из откровенья взяв награду,
отдав здесь дань, чтоб выжить рядом,
поняв намек. Испив росу
из крох, мерцаний, налегке,
отбросив скромность. На пределе,
себя подняв на самом деле,
чуть-чуть приблизиться к мечте.
20.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545178
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Я кружевную вижу вязь
из дней и строк... У ранней кромки
слежу за светом, ярко-ломким,
в росе блестящим. День, раскрась
палитру дел. Добавь к ним цвет
и тон, скользящий незаметно,
дразня, в зиме шальное лето,
в узор, вплетая, бренность лет.
Фортуны диск мелькнет на миг
и упорхнет незримой птицей,
душе, мигнув, чтоб воплотиться,
тропою света иль расстриг.
20.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545183
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 21.12.2014
[i][color="#0066ff"]
Осінь малювала фарбами в саду.
Айстрам та жоржинам — колір до ладу.
Небо заколисував зоряний скрипаль,
У вечірніх сутінках гасла пастораль.
Промінь відтворила між багряних віт,
Стежку застелила до самих воріт.
Як ішла по вулиці вербам молодим
Фарбувала листячко кольором рудим.
Вгледіла калину, зблизька підійшла,
Щось поміркувала, пензлем повела.
І тепер на видиво багряніє сік
З гіркуватим присмаком в ягодах щорік.
Скинув камизельку величавий дуб,
Виграє на сонці золотавий чуб.
Скільки літ — то байдуже… Що йому мороз!
Хоч малюй, художнице, вітер серед гроз.
Кольором брунатним підвела красу,
Яблукам і грушам додала росу.
А коли втомилась, то спочити сіла,
В неї залишилась тільки фарба біла.
Що робити з нею думала-гадала
Та й перед світанком грудневі віддала.
[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541881
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 07.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2014
Вставай, Кавказ! Кавказ, вставай!
Восстаньте гордые народы!
Фашизм касапский покарай,
за все безвременные годы!
Тюрьму народов разорвём,
когда пойдём единой лавой,
и кол осиновый вобьём
кремлю на площади кровавой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541399
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 05.12.2014
Обпікає душу пісня журавлина,
Потемніло небо - плачуть небеса,
Бо сини лишають рідну Україну,
Хоч завжди на віях в них бринить сльоза.
Освятіть нам землю, освятіте волю,
Щоб на Україні жив єдиний рід,
Кожен з нас щоб вільно міг іти по полю,
Залишив державі український слід.
Наш Дніпро Славутич –батьку і дідусю,
Бережи державу, як колись було,
Може я у тебе ще чогось навчуся,
Може в Україні розцвіте село!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541330
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Мне нравится быть рядышком с тобой,..пить воду из твоей ладошки,..пустые разговоры под луной...
И обниматься,провожая солнце, утомленное к себе домой...
И замерзать глубокой осенью,зимой, ..чтобы потом от нежности твоей согреться...
Мне нравится и голос твой,и смех,..и озорной,как у мальчишки,..и взгляд так много говорящий...
И влажные твои со мной глаза,..и запах жизни твой,..таланта,..и ласковые, редкие слова,..
Когда бросаешь их в лицо,как будто с барского плеча,..стесняясь их, как будто...
И смелая рука,скользящая по телу,..морщинки в уголочках рта,..и ненасытность,..нежность без предела...
И даже наша та игра,где только ты мой властелин,..а я рабыня всех твоих желаний и прикосновений,..
И что при встрече мысли нас одни волнуют и тревожат...
Мне нравится мечтать,..тихонечко поплакать,..и не стесняться слез,когда ты их не видишь...
И провожая за порог,тебя перекрестить рукой дрожащей...
Молитву про себя прочесть,..поцеловать,..и лишний раз к тебе прижаться,..
Дотла не позволять себе сгореть от страсти...
Мне нравится прощать тот хмурый взгляд,что иногда из под ресниц твоих прорвется...
Мне нравится ,что между нами все по настоящему,..и не игра,..а жизнь...совсем не понарошку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541186
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Буває часто плачем без причини.
Ніхто тебе в цей час не ображав.
І співчуття захочем, як дитина.
Так хочеться, щоб хтось про це узнав.
Солоні сльози ллються безупинно,
Як важко нам тоді їх зупинить.
А, може, так в житті і буть повинно,
Коли згадаєш неповторну мить.
А музика як часто душу крає.
Ти слухаєш, відчуєш щось своє.
Не думаєш тоді, що все минає.
І навіть те, що є тобі святе..
Душа людська - чутка частинка тіла,
Що часто править нами у житті.
А то буває раптом захотіла
Радіти найпростішій доброті.
Сміятися і плакать - значить жити.
Узнати смак нелегкого буття.
Знаходить друзів,пробачать уміти.
Любити й берегти це почуття..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541094
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/01/04/8863.jpg[/img]
[i]Слова Наталі Данилюк.
Музика Віктора Охріменка.
Виконує Ярослав Чорногуз.[/i]
На розі, в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541212
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Намалюй мені день, що зове променисто,
Щоб із ранку до ночі гріли душу серця,
Щоб роса із проміння нанизала намисто,
Бо тобі це намисто підійде до лиця.
Намалюй мені вечір, як при заході сонце,
Коли прагнуть цілунку мої губи твоїх,
Коли зіроньку з неба принесу на долонці
І вуста в поцілунку нас покличуть на гріх.
Намалюй мені ніч, що заснути не змога,
Тільки губи горять і палають слова,
А на небі високо зоряниста дорога
І від щастя йде кругом у обох голова.
Намалюй мені ранок, коли спати бажання,
Та хіба нам заснути, як рука у руці
І втікає із неба наша зіронька рання,
А трава і дерева у ранковій росі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540670
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Я чекаю знов, що прийде весна,
Бо забути тебе я безсилий.
Віталій Назарук.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540681
------------------------------------
Ось уже і осінь, любий, пролетіла.
З журавлиним криком зникла в нікуди.
Перепрілим листям щось прошепотіла.
І дощами змила всі свої сліди.
Це для нас цвіла листям кольоровим.
Килимок стелила нам до самих ніг.
Тільки заважав нам запах полиновий,
Що тремтів в повітрі, хоч надворі сніг.
Не закрию двері... Стану на порозі.
Може, день зимовий звістку принесе?
Заспокойся, серце. Чом же ти в тривозі?
Думаю, що взимку нам ще повезе.
Щастя не буває, любий, по сезону.
Нащо нам з тобою ту весну чекать?
Не смакуй весною калину червону.
Пригуби зимою...Неймовірний смак!
----------------------------------
Щасливої Вам ЗИМИ, мої любі читачі!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540720
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img] [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]
Притрусило пудрою легкою
Листопадом випрані плаї,
І пірнули в купіль супокою
Мовчазні оголені гаї.
Де-не-де поцвіркують синиці,
Чубляться пискливі горобці
І гойдає вітер годівниці
На гілках, неначе каганці.
Нависає ковдрою важкою
Сиве небо. Гранули краплин,
Наче бісер, обліпили хвою.
Інею тендітний серпантин
Замережив білопавутинно
Мокрі віти й шишки-їжачки.
День чи два – обсипляться жасмином
Хмар пухкі шовкові подушки.
Вдарить в очі свіжими снігами,
Від морозу дихання зіпре́!..
Зарипить приємно під ногами
Білизна́, немов білковий крем!
І, зігрівшись кавою терпкою
В затишній кав’ярні край вікна,
Я пірну у купіль супокою,
Від краси зимової хмільна!
Розчинивши пінку в порцеляні,
Наслухати буду залюбки,
Як шустять* у дні передріздвяні
Ласими цукерками думки.
[i]*Шустіти - шурхотіти. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Де ожиновий цвіт застелив болота,
Між озер і льонів заблукали лелеки,
Гордість серце моє за лелек огорта,
Що вернулись додому з далека.
Вруна пестить хліба, у медунках ліси,
Вже берези відплакали долю
І немає на світі такої краси,
Де б так вітер гнав хвилі по полю.
Коли згода єднає, коли день без сльози,
Коли в полі цвіте конюшина,
Коли сонце сіяє – немає грози,
Наступає блаженства вершина.
Моя рідна Волинь, ти колиска моя,
Вишиванки льонові, наче небо в блакиті,
Це Полісся моє - Лукашева земля,
Де сіяють луги в оксамиті.
Я травинку зірву, пригорну до грудей,
Рідна земле, додай мені сили,
Нехай Мавка прийде, де співун -соловей,
Переповнює співом пташиним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540860
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Снежинки падают кружась
И сразу тают на ресницах.
Смотри, они танцуют вальс
И мы умели так кружиться.
Мы забывали обо всём
И только - бесконечность вальса.
Глаза в глаза, не нужно слов,
Сплелись твои с моими пальцы.
А годы мчатся торопясь...
Зима. Снежинки вальс танцуют
И тихо падают кружась,
Ресницы нежно нам целуют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540425
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Трембіта лине із Карпат,
А з Хортиці гопак лунає,
Для тебе кожен, сину, брат,
Хто Гімн святий разом співає…
Поліський льон, кров Берестечка,
Пісня весняна, журавлина,
Наш древній Київ і містечка -
Це наша, сину, Україна!
Сторінок мали різних в долі,
Нас гнули часто до коліна,
Та не схилилася крамолі,
Квітуча наша Україна.
Серця болять по всій державі,
Тут не моя провина, сину,
Нам в руки цвяхи б’ють іржаві,
Розп’яти хочуть Україну.
Виховуй внуків – патріотів,
Закрий грудьми, як треба, сину,
Зміцни їм крила для польоту,
Для злету в небо України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540456
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Ти село лишила і злетіла в вирій,
У саду вишневім змовкли солов’ї…
Вже моє кохання у тумані сивім,
Та лечу до тебе у чужі краї.
Хоч ти вже заміжня і давно кохана,
І я теж жонатий – в мене є сім’я,
Та для мене й досі, доля незрівняна,
І в моєму серці лиш твоє ім’я.
Обізвися, доле, дай хоч попрощатись,
Дай здобути спокій у моїй душі,
І дозволь, любове, в тебе закохатись,
Щоб співали в гаї нашім солов’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539967
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Горянко-зимо́ з фіалками ув очах,
Твій погляд криштально-чистий і майже теплий...
У грудях твоїх тріпоче тендітний птах,
А вітер тонкі бурульки, мов коси, клепле.
В судинах бурлять нестримно прудкі струмки -
На дотик такі студені, що аж пекучі!..
Хоч голос твій, мов крижина крихка, тонкий,
Та крикнеш - і пруть лавини з гірської кручі!
А кинеш мрійливий погляд - і ніжний сніг
Здіймається вгору вальсом лелійно-білим...
І навіть січневе сонце тобі до ніг
Складає проміння гостре, неначе стріли.
Люблю споглядати магію у вікні
Під шепіт вогню у пічці, під шурхіт книги...
Так пахнуть фіалки-очі в ту мить мені,
Як свіжо-весняний подих у мить відлиги!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540105
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Ще дрімає сонний ранок.
Темінь за вікном.
До землі приліг серпанок.
Спить міцним ще сном.
Лиш далеко десь відлуння
Грому, що лякав.
А на небі повнолуння...
Дощ вже перестав.
Заспокоїлась природа,
Тиша навкруги.
Це побачить - насолода,
Біль перемогти.
Пронеслась луна по річці,
Як слова твої.
Ніби грім пробіг на бричці,
Утопивсь в воді.
А за лісом так шварнуло...
Освятився ліс.
Чомусь в серці знов кольнуло...
Та не треба сліз.
Зазирнуло сонце в шпарку.
Пахне вітерцем..
Прожену з душі я хмарку
З проливним дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540181
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 30.11.2014
снег прошел,
мы кажется мечтали,
холода согреть...
немая блажь
небо за графитовой
печатью
дымом сигарет
...
какой купаж
видимо, не стоит
удивляться,
снег прошел,
пора менять
фасон
рейсы, поезда,
пора прощаться
лирика
не трогает
тайком
и ещё хотя бы
улыбнуться
хочется
в ответ пустым
словам
и ещё
так много ...
ты же в курсе
левый берег с правым
пополам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539592
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Зайшли шпари в руки,
Бо вже пізня осінь,
Хмари темно-сірі
Об’єднав туман.
А душа і нині,
Наче хліба просить
Першого кохання,
Де розцвів роман.
Моя осінь рання,
Моя осінь пізня,
Ти єднаєш душі,
Де горять серця.
Хоч із нами доля
Сотворила різне,
Та кохання перше
Завжди до лиця.
Обігрію душі
Першого кохання,
Через сірі хмари
Злину до небес.
Я люблю й донині,
Тебе, зірко рання,
Бо з тобою вперше,
Я в житті воскрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539738
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014
чорно-біла
графіка крон…
на верхівці берези –
двійко ворон
чорних,
із синім одливом,
погойдуються –
недосяжно-безпечно-щасливо…
густі вишняки́
і мали́нники –
поховали гілки
у хутряні́ накидки:
сонні бруньки
стиснуті у кулачки –
гріють майбутні листочки
і квіточки,
ласі рубінові ягідки…
небо – тоненька плівочка
молодого вершка́
на поверхні солодкого молока
кожна стежка – готова ско́взанка
у перехожих - на рипах взуття:
зимово́го життя
живопис і музика…
24.11.2014
*образок – малюнок, картинка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539227
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Вже минули давно довгождані жнива,
Колоски залишилися в полі
І згадались бабусі голодні літа,
І засіяні голодом долі…
Колоски в споришах не збирає ніхто,
За них люди ішли по етапу,
За зерно у кишені – єдине зерно,
Враз міняли розселення мапу.
Геноцид, а чи ні? -Геноцид, геноцид…
Коли кров застигала у жилах,
А хліба в нас були –хліб не був дефіцит,
Бо земля всю Росію кормила.
А тепер в споришах проростають хліба,
Степ ридає поораний «градом»,
Певно доля на сході і нині така,
Що не скоро розквітне знов садом.
Між рясних споришів підніміть колосок,
Збережіть у колоссі зернину,
Автоматний не тисніть постійно курок,
А шануйте святу Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539324
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Мені так хочеться ізнов
Пірнути у твої долоні,
І там притихнути. Сторонніх
Не чути звуків та розмов.
Тоді самотність утече
У сіре завіконня дому,
І десь на обрії блідому
Невтішним виллється плачем.
Холодним подихом зима
На склі напише криптограми,
А те, що станеться між нами,
Сховає ночі бахрома.
25.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539501
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Ви відчували щастя запах?
Це - цвіт рожевий у саду.
Це- сонця вранішнього спалах,
Як краплі теплого дощу.
Це, як цвітіння матіоли,
Як від жасміну хмільний світ,
Чи голос ніжний баркароли,
Чи ледь тужливий звук трембіт...
А, може, щастя - це з тобою
За руки, взявшись, поряд йти.
В житті не знатися з журбою.
Не відчувати самоти...
Тоді я в щасті буду жити,
Як поруч буде вся рідня.
Цьому не можна не радіти...
Про щастя думка ось моя.
Коли в сім"ї нема нещастя.
Навколо диха позитив.
Ось це, мабуть, найбільше щастя.
І це його простий мотив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538697
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Знов могили в степу, догоряють хати,
Кров і сльози течуть потічками,
Невідомо за що, їм прийшлося лягти,
На Донеччині під номерами.
Пішли прахом хліба, погорів урожай,
А поля давно зорані «градом»
І звучить по степу: «Убивай!», «Добивай!»
Так звучало попід Сталінградом.
Схаменіться, слов’яни, бо Вам у роду,
Воювати не можна в Європі,
«Москалів», що рашисти, від нас відведу,
Український народ вчинить опір.
Через тин, крізь поля, ворог суне до нас,
Старики живуть в болі й до нині,
Зупиніть «москалів», зупиніте - Донбас,
Дайте спокій усїй Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538463
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Коли сонце в тумані, виглядає здалеку,
А п’янкі матіоли одягнули росу,
Діток кормлять в гніздечку трудівниці-лелеки,
Вмили синім туманом береги у красу.
Гріє серденько зранку, перший сонячний промінь,
Крила виросли разом і збирають в політ,
Вітер теплий над лугом у клубках туман гонить,
Він немов окопався – понад річкою ліг…
Замовкало латаття, жовтим цвітом у лузі,
Наші квіти любові, що з’єднали життя,
«Кум-кума» долинало із всієї округи,
А у небі, як хмари, пролітали літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538472
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Соленою сльозою
По щоках біль сповзає.
Історія сагою:
- Герої не вмирають.
- Герої не вмирають! -
Так хочеться казати, -
У Небо відлітають,
Щоб ангелами стати.
Нам мірять лет орлиний
Їх кровію святою,
Безсонням материним,
Сирітською сльозою.
І зрадити не можна
Цей стогін України.
Душа героя кожна
Чекає переміни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538606
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Закриваю огорнуті денною втомою очі
і заглиблююсь в тишу, в ній шукаю тебе.
Твій невидимий слід закодований у Всесвіті
посланцем інформаційного поля Землі.
Я занурююсь в нього, в твоє ДНК розщеплене,
що маленькими мікрочастинками блукає,
припадаючи прозорим космічним пилом
та шукає прихистку внутрішній розхристаності,
де одна думка наздоганяє іншу, змінюючи її полярність,
викрешує вогняні іскри, перекреслює очевидне
І біжить назустріч громовиці та спиняє себе,
тягар пройдених доріг лягає на груди, спирає дихання.
Я тягнусь до тебе, до твоєї душі, несу їй свою любов.
Припадаю теплом до серця твого, бажаючи одного,
стати хоч на мить промінцем світла, яким ти є для мене:
провідником у світ емоційної чуттєвості,
що дарує блаженне натхнення,
наповнює багатогранною гармонійністю,
черпає її з твоєї непересічності
І дарма таїти образи непорозуміння,
вони злітають із єства, мов шкарлупа зі зрілого горіха.
Обійми його, обійми мене, прихили до себе,
впийся вустами в вуста. Я - твоя!Твоя!
21.11.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538593
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Пролетает первый снег,
Морозец щипается.
Намекает на мой грех,
Только мне не каятся.
Ты мне руки обогрей,
Обхватив ладошками
Да глоток вина налей -
Посидим немножко мы.
Мне без слова твоего
Мерзнуть под порошею
И не видеть ничего
За окном хорошего.
Пусть ложится белый снег...
Эх, зима-красавица.
Наш с тобой невинный грех
Даже Богу нравится.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538444
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Якщо підеш колись від мене,
(я точно знаю: прийде час).
Кохання, що було шалене,
Чомусь зрадливе бува в нас.
Не буду плакать за тобою,
Без тебе зможу просто жить.
Не перекинуся вербою,
Щоб потім довго ще тужить.
Твою відсутність не помічу,
Ти відійдеш без суму й сліз.
Відчую біль лише гостріше,
Та відведу із серця злість.
От тільки дихать стане важко,
І ніби іншим стане світ.
Заб"ється серце, як у пташки.
Та буде сум лиш до воріт.
Тоді затримаю дихання,
Любові, знай, не попрошу.
Зітру з лиця розчарування,
З плечей брехню твою струшу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538229
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
« Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Знущаються вами.»
«КАТЕРИНА»
Т.Г.Шевченко
Батьку наш далекоглядний,
Ще в роки далекі,
Ти все бачив наперед,
Наш край і лелеки…
Що з пробитими крильми
Лягли серед степу,
Що оплакані людьми,
Через ту халепу,
Бо ж «сусіди – москалі»,
Сунуть знов ордою,
Не дають і нині нам
Трикляті спокою.
«Урагани» й «гради» їх
Вибили пшеницю,
Зброю атомну у Крим
Сунуть…Чи ж годиться?
А Ти ж нас застерігав,
Так не раз бувало,
Хто твої слова читав,
Розуму хватало…
Не вклонятись «москалям»,
Не просити газу,
Через той смердючий газ,
Маємо заразу.
Поки ще мовчить народ,
А «москаль» все лізе,
Закривають знову рот,
Брязкають залізом…
Просимо: скажи ще раз,
Щоб піднявся люде,
Може прийде і наш час,
«Москаля» не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536375
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c622716/v622716407/924b/zITekzL8UZI.jpg[/img]
[i]Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
[/i]
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536496
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014
Повільно тане сум осінній,
Як перший сніг в моїй руці,
Немов на сонці білий іній,
Скупавши сад у молоці.
І полетів, як біла хмарка,
Із жалем, дивлячись униз.
Із хмар створилася отарка,
Що пролилась дощем із сліз.
Задріботів тепленький дощик,
І стало весело чомусь.
Заграв майстерно, як оркестрик.
Не стало суму, я сміюсь.
За комір падають краплинки,
Та я до тебе пригорнусь.
Ці дощові малі перлинки
Так дорогі, бо й ти всміхнувсь.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535074
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014
Ця війна змінила багатьох,
Ця війна змінила Україну.
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну.
Трупний запах, порох і вогонь,
Смерть приносять гради, міни, танки.
Піт із чорних, випалених скронь…
Глина, гільзи, попіл і уламки…
Та стоять:
Дев`ятий, Ворон, Гном,
Абрикос, Богема, Маршал, Цезар...
А над ними – небо полотном,
А у них життя на вістрі леза.
То чиїсь батьки, брати, сини
З Харкова, із Києва, зі Львова.
Шахтарі, таксисти… В час війни
Кіборгами стали тимчасово.
Каска, бронник, берці, автомат,
Друг надійний, що прикриє спину.
Доброволець, патріот, солдат,
Наш Герой і гордість України!
21.10.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531588
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 23.10.2014
Все в природі по колу. Темну ніч зміня день.
Не буває ніколи солов"їв без пісень.
Кожен день сходить сонце. Ніби квітка цвіте.
Але хто буде дякувать цій природі за все?
Лише вам, наші воїни, наша дяка сердець.
Жаль, у вас така доля. Кожен з вас - це борець.
За свободу і щастя, за хороше життя,
Щоб не кров розцвітала, а шуміли жита.
Ми пробачення просим за тяжкі ці бої,
Що життя віддавали за ідеї свої.
Вам би жити, радіти... Ви такі молоді!
Ми вас любим, рідненькі. Ви для нас золоті.
Ми вас будем чекати, бо ви наші сини.
Повертайтесь до хати. Вам немає ціни...
Золоте пада листя...Для вас осінь цвіте.
Ви за правду воюєте, а це діло святе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531847
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 23.10.2014
Надбала до свя́та Покрови
Деревам розкішних обнов
І хлюпнула барв кольорових
В гущавину сонних дібров.
Мережив з тонких павутинок
Навішала поміж гілок,
Сипнула багряних жаринок
В застиглий холодний ставок,
Де вітер у ніжному танці
Гойдає вербу золоту
І сонця рожеві рум'янці
Вистрелюють враз на льоту,
Мов бризки грайливі шампану!
І ллється медова теплінь!..
Вона ж оглядає старанно
Красо́ти своїх володінь.
То тут начаклує дбайливо -
Заграє палітра жива!..
То там оксамитове диво
Здмухне зі свого рукава...
І всюди вона господиня,
У кожному за́кутку лад:
Набита розко́шами скриня
І міддю притрушено сад!
Сотають з вершечків діброви,
Проміння тонке на нитки
До світлого свята Покрови,
До перших морозів терпких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529600
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Ви бачили, як вранці сходить сонце,
Торкається проміннями землі?
Спалахує вогнем на горизонті,
Повільно пробігає по ріллі.
Вже зорана земля імлою вкрита,
Парує, ніби чай, що на столі.
Замріялася... Кава недопита...
Заграло ось проміння на вікні.
Та осінь налаштована на зиму.
Не гріють зовсім промені ясні.
Заглянули уважно у люстерце,
Пробігли, ніби зайчик, по стіні.
Торкнулися легенько мого серця,
І посмішку, мов кинули мені.
Подія відбувається незримо.
Хто зможе цей випадок пояснить?
Ось цукор розчинивсь давно у чашці,
І кава, звісно, має інший смак.
Чом пелюстки зів"яли у ромашки...
Нащо усе буває оце так?
Чому любов буває і проходить,
Яку тримали міцно у руках?
А в серце тихо входить прохолода,
А потім лиш являється у снах?
Кохання непомітно відпускаєм,
Вже руки не тримаєм міцно так...
Чому буває так, ніхто не знає:
Знялося й полетіло, ніби птах..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529387
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Сполохана любов, неначе пташка,
Злетіла із незручного гнізда.
У розпачі зітхнула дуже важко
І полетіла ... Вже нема й сліда.
Вона нас зігрівала, як уміла.
Старалася у всьому догодить.
Та часто підтинали ми їй крила..
Не знав один із нас, як це любить.
Куди летіти? Геть немає сили.
Надворі осінь холодами майорить.
І туга з головою враз накрила.
Ну як тепер на світі одній жить?
На лавочці присіла відпочити.
А серденько стривожене дурне.
За що змогли зі мною так вчинити?
Ніяк бідненька так і не збагне.
Злетіла понад морем, ніби чайка.
Назад ще озирнулася на мить.
А поряд ще летіла сіра зграйка
Від тих, хто лиш себе умів любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529448
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Кто-то тихо вздохнет над алмазом,
А кому-то милее звезда -
Не подменишь ее в небе стразом
И с тобою она навсегда.
Жизнь кому-то сплошное мученье,
А иному - высокий полет.
Но, однако, имеет значение -
Сам себе ты палач иль пилот.
Редко лавры судьбина сплетает,
Как-то чаще терновый венец.
Только мудрость житейская знает -
Там, где лавры, там счастья конец.
Время лечит, беда отступает,
Суета и печаль - ерунда,
Если в небе любовью сияет
Наших судеб простая звезда.
( фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114100706931
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527595
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Дарували посмішку ви людям?
Бачили ви радість в їх очах?
По оцій щедроті людей судять.
Значно більше, ніж по їх речах.
Той, хто має добре, щире серце,
Хто, не звик тримати в серці зло,
Усмішка його, як промінь сонця.
І мені з такими повезло.
Коли сонце вранішнє голубить,
Очі закриваю і сміюсь.
Ніби ніжно ти цілуєш губи...
Промінець цей втратити боюсь.
А коли до хати вечір входить,
Сонечко лягає, щоб спочить,
І тоді бажання верховодить:
Сонечко своє мерщій зустріть..
Кинутись в його палкі обійми.
Провести рукою по щоці.
І йому сказати: ти-надійний.
Ти - краплинка щастя у руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527754
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014
. "Листя яблуні б`є у вікно"
Ниро Вульф
Листя яблуні треться об скло -
Нас ранком духм'яним вітає.
Волосся твоє на груди лягло
І усмішка веселкою грає...
Я усмішку ховаю, як скарб
І серце твоє до свого пригортаю...
Бачу в очах твоїх райдугу фарб
І сама... ніби зірка сіяю...
... Ти ж вкуси моє яблуко спіле,..
Приторний смак залиши на губах,
Дихни ніжно словом сп'янілим...
І я розтану, як димка в лугах...
... Ми з тобою майнем, ніби діти,
По травнево-шовковій траві
І будем безмежно радіти
Впійманій щойно багряній зорі...
... А день заіскриться наш в небесах,
Щастям весняним в очах засіяє...
... Радість і Муза - на терезах...
І Щастя більшого вже не буваає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523251
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Він спотикнувся, мов зомлів…
В атаку йшов - не біг назад,
Лиш зойкнув і не стало слів,
Його накрив російський «град».
Загуркотіло в небесах…
Побіг червоний потічок…
Відбилось небо у очах,
А «гради» дули знов в сюрчок.
За двісті метрів із кущів,
Строчив російський кулемет,
Сонце пекло і степ пашів,
Холод давав лише кювет.
Як били «гради», саме тут,
Ховалися воїни в степу,
Удар цей хлопці переждуть
І думку висловлять скупу.
А він лежав і небеса,
Дивились в очі із гори,
На травах ще була роса,
Червоні маки відцвіли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523332
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Ми ходимо часто над прірвою,
Буває примусить життя.
І говоримо молитву “Вірую...”, -
Як на сповіді – каяття.
Ми ходимо над прірвою з ризиком,
З приливом адреналіну в кров.
І зціпивши зуби, з притиском,
Згадуємо першу любов.
Ступаючи крок за кроком,
Стає твердіша хода.
Але літа, рік за роком,
Біжать, як в річці вода.
Ми ходимо часто над прірвою,
Зірвемось і зникнемо в мить.
Проте живемо з надією,
Живемо, бо треба жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523227
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Поверь, что встретимся мы снова, –
Пусть через многие века! –
Хоть будут прочные оковы,
Хоть встреча будет нелегка.
Олекса Удайко
----------------------------------
Мечты питают наши души.
Порой мечтою мы живем.
Хоть часто жизнь их больно рушит,
К другой упорно мы идем.
Не покидают нас надежды,
Увидеть розовые сны,
Цветущих вишен белоснежных
Среди заснеженой зимы.
Увидеть ласточки зимою,
Что так поют на проводах.
И снова встретиться с тобою,
Что не сказала, все сказать.
А, может, просто улыбнуться,
Смотреть в глаза и помолчать.
К душе лишь взглядом прикоснуться
И тихо- тихо закричать.
Что б ты услышал боль разлуки.
И вспомнил ту весну зимой.
Пускай разбудят тебя звуки,
Чтоб ты прозрел, ведь был слепой.
И пусть реальности не вижу,
Я от мечты не отступлю.
И верю я: она все ближе.
Терпенью я благодарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523371
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Бабине літо сидить на строкатому пледі,
Здмухує бульбашки мильні в погожу блакить,
Хмари повзуть – вайлуваті кумедні ведмеді,
Річка косулею спритною в далеч біжить.
День підсолоджений гусне в липкій карамелі,
В пасмах трави розплескалось обіднє тепло,
Жваві пташки розсипають чаруючі трелі –
Мов розлітається друзками тріснуте скло!..
Десь у смарагдово-мідному плетиві пущі
Млин причаївся, як ветхий біблійний ковчег,
Проз його стіни трухляві, колись невсипущі,
Сонце груше́вим сиропом у шпарки тече.
В кучері річки нападало прілого листу,
Хвильки грайливі розхлюпали світлу печаль,
Клен молодий у чуприну яскраво-огнисту
Вплів, наче бантик, серпанку тендітну вуаль.
Бабине літо надбало тонких павутинок –
Між гілочками напнуло чудні макраме...
Світку мій милий, як легко на серці й дитинно!..
Вітер попутний у плечі окрилені дме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Донецький степ – він наш, чи вже не наш?
Чи варто нам вдягати патронташ?
Бо є країна, є її душа…
Вона свята нам, близька - не чужа.
Прийшлось узяти в руки автомат,
Щоб не стріляла більш система «град»,
Єдиний син пішов у військо сам,
Щоб послужити щирим небесам.
І він упав у першім же бою,
За Україну, за рідню свою,
Будинки догоряли у вогні,
Він зорі рахував у вишині.
Доставили додому у труні,
Усе село було в страшному сні,
Цвіла могила… В серці падав сніг
І батько мертвим біля гробу ліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523443
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Мне не стыдно, что я - Украинец!
Горько мне, что в неправом бою,
Убивают детишек невинных,
Да и жизни свои отдают.
Горько мне, что желанье свободы
Превратилось в причину войны.
Два соседних, два близких народа,
Истреблять сыновей не должны!
Только кто эту истину ценит
За стенами дворцов из Кремля?
Страшной ложью, заразой измены
Переполнена наша земля!
Мне тебя убедить невозможно:
Твоё сердце в лукавом плену...
Лишь прошу:говори осторожно,
Не спеши клеветать на страну
На основе чужой пропаганды
И в угоду доктрине чужой.
Приглядись: это русские банды
Захватили Донбасс наш родной.
Ведь они по кварталах стреляют,
Прикрываясь детьми, как щитом...
Не спеши подпевать краснобаям.
Как бы не было стыдно потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512663
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
На годиннику -вже осінь без п'яти;
Вже легкі злітають павутинки
У безмежні і чужі світи,
Де дитинства жЕвріють стежинки...
Допивають ранки біль думок
У жоржинах дощового літа,
Де рясніють вишивки зірок ,
Де земля ще сонячно -зігріта...
Вже потроху з вишні капотять
Теплі дні в листковій позолоті....
На годиннику -вже вересень за п'ять,
А мені ще в осінь неохота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512500
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Просто имя мое назови
И поправь у виска прядь волос...
Не нужны мне слова о любви
Да и ты их уже перерос.
Сокровенней тепло между строк,
Словно спит в колыбели рассвет.
И дороже найдёныш- цветок,
А не роз откровенный букет.
Над водою замедленный взлет
Птицы белой, а может любви...
Золотится слегка небосвод,
Просто имя мое назови.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071702053
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
Музика Миколи Шевченка
Українці, ставайте до бою,
Нас родила єдина земля,
Коли разом, то ми із тобою,
Відіб’ємо рашистів з кремля.
Наші шаблі нагостримо нині
І пістолі за пояс візьмем,
Не дамо і шматка України,
Ворогам, що так сунуть тепер.
Українці, мій любий народе,
Віра в Бога і віра в душі,
Не віддаймо нізащо свободу,
Нехай згине наш ворог чужий…
Об’єднайся, стражденний народе,
Від Донбасу до синіх Карпат,
Збережімо навіки свободу,
Нехай згине загарбницький гад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505656
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Крі́зь бірюзові скельця
Сонце, неначе лайм.
Слухаю ритми серця,
Літо в мені онлайн.
Зві́льна* сотаю стежку
Через густі лани.
Вставивши свіжу флешку,
Червень гортає сни.
Хвилі, немов позлітка,
Весело шурхотять,
В радощів - безлімітка,
Сонцю кричу: "Дай п'ять!"
Тепла його долоня
Лине навстріч моїй!
Цідить сонливий сонях
Промені поміж вій.
Крізь бірюзові скельця -
Неба аквамарин,
Між децибелів серця
Вібротони́ судин.
Шепіт морської піни
В мушельках теплих вух,
Скелі, як бедуїни,
На трав'яний кожух
Сіли лічити хмари
Крізь золотий пилок.
Проблиски, мов динари,
Сиплються між гілок.
В турці парує кава,
Наче арабська ніч.
Сонце моє русяве,
Клич за собою, клич...
Літо моє, не сердься,
Вітер у голові!
Крізь бірюзові скельця
Фарби, немов живі!
[i]*Звільна - повільно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 28.06.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 28.06.2014
Шепоче час
Пилинки фраз
Про сни, про нас,
Про біль образ,
Про гордість літ,
Про сонцецвіт,
Мрій зореліт,
Днів моноліт ...
Нитки думок
Змота в клубок ;
Карбує крок -
Все "цок " та "цок "...
Не зупинить
Прийдешню мить,
Не прихилить
Небес блакить ...
Танцює час
Секундовальс
Без космотрас
І без прикрас ;
На згинах вій,
Де зір сувій,
Де буревій
В душі моïй ...
На грані снів,
Під дощоспів,
Де жар вогнів
Від почуттів ...
Шепоче час
Пилинки фраз,
Де лиш каркас
Зостався з НАС...
ЩИРО ДЯКУЮ МИКОЛІ ШЕВЧЕНКУ (НИКОЛЯ-БАБА') ЗА МУЗИКУ І ВИКОНАННЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494022
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Гойдає вітер в полі ковилу,
Розчісує сріблясто-білі коси.
Зійду з дороги,ляжу у траву,
Послухати як випадають роси.
Закривши очі, слухаю пісні,
Що їх співає жайворонок в полі,
І задрімавши, мабуть, уві сні
Полину в світ,де розквітають зорі.
Накрила ніч степ зоряним рядном,
З хмарин струсила ніжну прохолоду,
Сріблястий місяць вийшов за селом,
І покотивсь шукати в хмарах броду.
Вдихнув на повні груди запах трав,
Піднявсь з землі і вийшов на долину,
Вже й новий день мене в степу застав.
Його вітаю й славлю Україну.
© Copyright: Виктор Гала, 2014
Свидетельство о публикации №114041709481
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493402
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 19.04.2014
На зрошене вранішнє небо
Нашию проміння цілунків ;
Той день, що почався із тебе -
Найкращий з усіх подарунків !
Розкавилось наше світання,
Від дотику рук стрепенулось ...
-Мій милий, єдиний, коханий ...-
Із кожним ковтком відгукнулось ...
Ми - крила одноï пташини,
Ми - блискавка з громом у парі,
Одної веселки частини,
Романс на циганській гітарі ...
Розкинутий ранок співає,
Торкається вікон рукою...
І кращоï миті немає,
Як миті удвох із тобою ...
Коли ж бо проміння сіяє
І кавою пахне у ліжку,
Рум’яниться личко й співає,
Душа вишиває маніжку.
Кохана, з тобою у парі,
Ми будемо в щасті горіти,
Твої намагнічені чари,
Довіку нам мають світити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488992
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Сидить на гілці пташенятко.
Про щось задумалось мале.
І не торкнулося й зернятка.
Невже й птахам буває зле?
А вітерець легенько диха.
Боїться пташечку злякать.
Качає гілочку ледь, стиха.
Це, щоб мале заколихать.
Та щось не спиться цій пташині.
Невже не чує ще весну?
Отак буває і людині,
Як щось болить, то не до сну.
Маленьке серденько сумує,
Бо ще далеко літні дні?
А, може, просто щось віщує?
Як зрозуміть оце мені?
Так хочу взять оцю пташинку
І пригорнути до грудей.
І пожаліти, мов дитинку...
Бояться, жаль, птахи людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489018
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Доборолися, добалакалися,
Досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
Незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б’ють?
Від чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?
Прости мені, мій змучений народе,
Що я мовчу, дозволь мені мовчать!
Бо сієш, сієш, а воно не сходе,
І тільки змії кубляться й сичать.
Всі проти всіх, усі не з ким не згодні.
Злість рухає людьми,
Але у бік безодні!
Ліна Василівна Костенко
А що ж тепер? Невже усе?
Рвуть на куски мою країну,
Тож збережімо честь, лице,
Нас просить донька України!!!
Що присвятила все життя,
Служінню мові і народу,
Вона і мати, і дитя,
У Бога молить за свободу!
Прислухайтесь, прошу і я...
Шануймо нашу Україну,
Бо бездіяльність, як змія,
Залишить на землі руїну!
Віталій Назарук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486917
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Слагаю Богу жаркую молитву
Из нынешних бессонниц и тревог,
И уповаю: не допустит битвы
Меж братьями-славянами мой Бог.
Он не позволит, чтобы лозунг куцый
По семьям проложил вражды кордон,
И не сопротивленье Конституций,
А побеждал всегда любви Закон,
Невеста жениха могла дождаться,
Не голосила сиротливо мать,
Чтоб на родном стихи могли рождаться,
На мови ридний нижно заспивать,
Растить хлеба, гордиться общей славой,
Спокойной ночью колысать детей,
Крепить могущество святой своей державы,
А внукам не стыдится этих дней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487509
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Наверно мир сошел с ума:
Во всем потерян смысл здравый,
Жгут плети спины, задарма,
Деля на левый и на правый.
Кто сектор занял, да не тот,
Кто заблудился в регионах,
Кто просто так попал на "слет"
И вдруг очнулся при "погонах".
Уж не хватает людям сил,
Все больше кровоточат раны...
И, я, Всевышнего просил:
"Пусть сгинут подлые тираны!"
Прости за все меня жена,
Сын - испытавший изумленье...
Ведь в бедах есть моя вина
И я не жажду снисхожденья.
И ты познай вину свою,
Покайся, чтобы все исправить...
Я новый чистый лист крою,
Чтоб к солнцу нашу жизнь направить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487472
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Пройдуть відспівані літа,
Замовкнуть солов’ї у гаї
І відколосяться жита,
І панахиду відспівають…
Таке життя у нас земне,
Така у кожного дорога,
Є і веселе, і сумне,
Життєвий спокій, і тривога.
Та недаремно ти прожив,
Ходив босоніж по дорозі,
Збирав хліба у пору жнив,
Стрічав кохану на порозі…
Родив дітей, дождавсь внучат,
Писав вірші і жив помалу,
І щастя в тисячі карат,
Не розкидав куди попало…
Махнула доленька крильми,
Підперши голову руками,
Ти дочекався вже зими,
І зупинився біля брами…
А там спитаються тебе,
Як ти прожив на білім світі,
Доки живеш, то відтепер,
Збирай для відповіді миті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485419
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Небо плачется а́спидной краской,
Доедает траву купорос…
Чёрно-белая книжка-раскраска
На коре оголённых берёз…
Маскарад завершился парчовый,
Божьей милостью спят лес и сад…
День скукожился словно анчоус, -
Мало кто всему этому рад…
Нелегко прозябать в карантине,
Но есть выход довольно простой:
Сохранить в повседневной рутине
Позитивный житейский настрой…
А для этого надо немного:
Под чаёк коньячок и жасмин,
Мягкий плед на усталые ноги,
Головешку в трескучий камин…
На заре не вставать с петухами,
Не стегать понапрасну коней...
И... раскрасить цветными стихами
Тягомотину пасмурных дней!
ноябрь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462123
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 10.03.2014
Эх, дела, карамболь мне в печёнку,
Сколько пролито слёз на заре…
Сколько раз, провожая девчонку,
«Получал» я в соседнем дворе…
А когда замесили мы тесто
И гулять расхотелось гурьбой,
Нас дразнили: жених и невеста,
А нам по́фигу было с тобой…
Нынче за́жили все, как улитки
Доверя́сь социальным сетям,
И о том, как дрожать у калитки,
Рассказать стыдно даже детя́м…
Слава богу, не всё ещё пресно
И сегодня, встречая весну,
Я признаться хочу тебе честно:
Для тебя, ну, хоть чем-то блесну…
От тебя не осталось секретов,
Жизнь моя у тебя на кону…
Погоди – докурю сигарету
И - навеки останусь в плену…
март 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484223
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Мої літа немов сніги шовкові
поволі тануть із наближенням весни.
Та стишено небесна синь зітхає,
чаруючи красою, кличучи в світи.
І поглядом до шибки притулившись
у день погожий, злотосяйний, весняний.
Пливу напружуючи пам*ять зажурившись,
до юності й її манливих берегів.
Де молодість свою наздоганяла,
губились силуети милі вдалині.
То внуки - в них себе упізнавала,
радіють очі і тепло на душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483888
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Читай мене книгою без ілюстрацій -
Відчуй десь, на рівні сердечних вібрацій ;
Зіграй на всіх струнах душі й мого тіла -
Щоб я на край світу з тобою летіла ...
Укрий мене словом, загорненим в сонце,
Влети білим птахом до мене в віконце ;
Цілуй мене вітром шаленим без тями -
Я стану для тебе у небо щаблями ...
Тримай у міцних чоловічих долонях,
Люби павутинку сивин, що на скронях ;
Зігрій у обіймах, міцніших за скелі -
Я стану джерельцем для тебе в пустелі ...
Я зможу....я буду ...і вір, що зумію ....
Розраджу, підтримаю, знов дам надію ...
Зі шля'ху твого я зверну кожну гору -
Якщо ти зі мною завжди будеш поруч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 10.03.2014
Осінь -майстриня з батисту й жаккарду
Шиє наряди для сірих доріг,
Небу дарує із сонця кокарду,
З ягід калини плете оберіг ...
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить -айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко -грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси ...
І випускає махрові тумани,
Щоби пухкі розім'яли тіла;
Із цвіркуново -пташиноï гами
Звуки зібрала - і снам віддала ...
Осінь -майстриня дощить і калюжить,
Щоб в парасолі квітчались міста ....
І на полях, де і сіють, і плужать,
Пише до грудня терпкого листа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 10.03.2014
Слова О. ПЕЧОРИ та А. СУПРУНА.
Музика Анатолія СУПРУНА.
Виконує Заслужена артистка України Олена БІЛОКОНЬ.
Міста – прекрасні, мальовничі – села.
Щаслива будь, прабатьківська земля.
Хай пісня лине щира і весела,
Серця і душі гріє й окриля!
Нехай злітає в неозоре небо,
Дощами рясно на поля спада.
У праці нам, в любові жити треба,
Бо Україна – вільна й молода!
Приспів:
Піднімем разом неньку-Україну.
Нехай здійсняться мрії Кобзаря!
Є дух козацький, мова солов’їна.
Над світом зійде праведна зоря!
Єднаймось, друзі, у міцну державу,
Плекаймо рідний неповторний край.
У світі добру здобуваймо славу,
Святковий підіймаймо коровай!
Приспів.
Добром квітують материнські очі.
Дитя леліє світлу мрію в них.
Ми в злагоді і в мирі жити хочем.
Нехай Господь усіх нас боронить!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484351
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 09.03.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них ранкову росу ...
Моє серце до крайнощів схильне -
Я цей хрест свій крізь роки несу ...
Не вдивляйся ...Там плаче дощами
Листопадовий крик журавля ...
Я навмисно лишаю між нами
Непорушений кроками шлях ...
Я так довго ховала від тебе
Тихий шепіт незронених слів ...
Не вдивляйся так пильно...не треба
Проникати у тайну вітрів ...
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них зображень чужих ...
Недовіра морозить могильно
Кожен видих і кожен твій вдих ...
На півкроку залишилось стежки,
На півмріï залишилось днів ...
Не вдивляйся в лякливу мережку,
Якщо більшого щастя хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 09.03.2014
Мій любий і мудрий Кобзаре,
Тривожні настали часи,
Знов чорні згустилися хмари
Над нашою Ненькою,
Пси
Голодні й такі ненависні
Відкрито у наступ ідуть
І всі твої мрії небесні
Ось-ось на очах розірвуть...
Невже ми скотилися в прірву
І втратили сенс відчуття
За що так боролись настирно
Й свої віддавали життя?
Невже лиш слова, а не вчинки,
Так гарно з екранів звучать?
Ще теплі з Майдану жаринки, -
То душі Небесні кричать
Рядками твого Заповіту:
Кайдани порвіте навік
І кров'ю тих псів окропіте
Святу нашу землю!
Убік
Відкинути сумніви зайві,
Ніхто це не зробить за нас,
Або ми народ одностайний,
Або продаємось за газ,
Щоб знову роками блукати
В надії на кращі часи
Вдовж тину від "крайньої хати"
Без власної мрії-краси...
Мій любий і мудрий Кобзаре,
Які ще потрібні слова?
Негайно відкласти всі чвари
І битись за Неньку!
Жива
Поезія в серці людському
Дві сотні нелегких років,
Тому не здолати нікому
Свободу і дух козаків!
09.03.2014
*
Картина: "Дух свободи"
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/spirit-of-freedom
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484541
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2014
Розчарування прийде ти це знаєш,
Душевні рани з часом заживуть.
І може,ти про нього й не згадаєш.
Чому ж вітри так боляче гудуть?
Гудуть.Не хочуть тої злої тиші,
Що пусткою наповнює життя,
Яка кохання й радість заколише
І зробляться холодними серця.
Здіймайся, вітре, роздувай жарину,
Вогнем на серці кригу розтопи
І може, в сні до тебе він полине,
Щоб казку мрій тобі розповісти.
На жаль, не чуєш голосу, ні сміху,
Холодне серце не горить - мовчить,
Вогонь погас, мабуть, для двох на втіху,
Холодна тиша.Боже, як болить... .
© Copyright: Виктор Гала, 2014
Свидетельство о публикации №114022710258
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482585
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 02.03.2014
портовый город - мой сердечный мир
кружат мартыны в предзакатной меди
и лайнеры, застывшие на рейде,
стрелою крана строятся в ранжир...
зеленоглазит быстрая волна
в моих глазах лучистым хризолитом
и город, виноградником увитый,
дурманит вкусом терпкого вина...
стиляга тополь серебрит бульвар,
до горизонта степи и лиманы,
на выселках домишки из самана,
а за вокзалом старенький базар...
надрывно детство тянется туда,
а явь оделась в виллы и коттеджи,
да и саман давно не тот, что прежде -
меняют лица наши города...
и только дух мятежный не унять
мы сентябрями празднуем Победу*,
огонь священный славим, как и деды
и это никому не обуздать...
у нас цветет акациями мед,
тараночка отсвечивает солнцем,
томаты, как на флаге у японцев,
пшеница зреет и айва растет...
гостеприимен солнечный народ,
но не допустит осквернять святыни
так было вечно: присно и поныне
коварный враг здесь долго не живет...
здесь духи предков и горчит полынь
судьбой счастливой многих поколений,
на набережной в море смотрит Ленин
не тронь его! остановись! остынь!
Америка, сотри со лба клеймо
уничтожений племенных народов,
проматерь генетических уродов
похожая на ссушеный лимон...
иди домой, молись своим божкам
с зелеными разводами банкноты,
целуй Гольфстрима сумрачные воды,
склонись масонам к старческим ногам...
самосъедаясь ты ползешь сюда
под свастикой фашистов, не на шутку,
подбросив дезы паленую утку...
ты здесь не развернешься никогда!
мой тихий город спящих облаков
застывших, как полотна в вернисаже
со временем осудит и накажет...
...не любит он надменных дураков.
* 17 сентября - День освобождения города от фашистских захватчиков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482518
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 02.03.2014
Ще листочки вербові дрімають,
Сплять гілки до весни кучеряві,
Сонце в небі промінням палає,
Переносить коханням нам чари…
І радіє весна проліскова,
Що змінила зимовії шати,
Залишила приховане слово,
Що зуміло усіх зчарувати.
Моя весно, красуне, єдина…
Зацілуй, обніми, пригорнися,
Коли є за душею ще спина,
То біді я кажу: «Схаменися!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482667
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Люблю я степ вечірньою порою,
Коли жара уже недопіка.
Коли сідає сонце за горою,
Притулок на ночліг, немов шука.
Тут море трав, сягають аж по пояс.
І забиває дух квітковий аромат.
Люблю за те, що тут я заспокоюсь,
Відчувши музику нечуваних сонат.
Тривожить серце кольорова гама.
Небачену красу вбирає зір.
Оця шовкова літня панорама,
Знеболеній душі, як сувенір.
Дарують силу лікувальні трави.
А мак червоний - віру у любов.
А сум непроханий, розвіється вітрами.
Жага життя повернеться тут знов...
(натисніть на картинку...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482761
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Пам`яті Небесної Сотні,
полеглої 19-20 лютого 2014р. на Майдані
Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога,
Криком тривожним наповнивши душі стократ.
Дзвони все били, і били на білій дзвіниці.
Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг.
Годі! Отямтеся! Кров - то не просто водиця!
Дзвони, немов заклинанням, благали усіх.
... В тата безсило котилися сльози рікою,
В грудях у матері бився розпачливий крик:
"Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою!
Ти для Вітчизни і матері був захисник..."
Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю.
"Отче Правдивий Святий, що на небі єси,
Хай буде воля Твоя, - пронеслось над юрбою, -
Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!"
22.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481188
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Ніколи народ не простить таку бойню,
Прокляття поляже на важні чини,
Бо гинуть сини, їх загнали, як в штольню
І діточки вже на Майдані лягли.
Звертаюсь до вас, президенте: « Чи треба?"
Ви топите всю Україну в крові,
Ви хочете в кров перекрАсити небо,
Напевно не те, щось у вас в голові.
Народ на Майданах, народ по Вкраїні,
Не буде мовчати тепер ні на мить,
Ми маємо землю, єдину святиню
І хочемо тут українцями жить.
Народе, мій любий, я син твій від роду,
Молюся за землю, вкраїнську, святу,
Щоб думка була в нас єдина в народу,
Клянусь тобі земле, тебе я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480630
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
[i]всё это мы уже проходили... неужели мало[/i]
не о чем писать сумасшедший дом -
стая идиотов против стаи воров
выжжена земля, с молотка торги
даже тополя молят за грехи
паника и бред толпы в магазин
на заправках всех кончился бензин...
резервация - киев на замке
оккупация в каждом коготке
рвется оторвать чувственный реванш
не дают забыть в шушенском шалаш...
[b]***[/b]
вроде бы солнце, весна на подходе
только зима на душе хороводит
воет метелями злобного хаоса
и рассыпается звоном стекляруса
солнце выходит погреться на крыши
тянут кусочки съедобного мыши
крысы разъели все сердце столицы
моськами тычут, в надежде, что лица
вырастут резко под грохот и пламя
что это... что это! что это с вами?!
смерть за меня??? не трудитесь! не нужно!
поберегите крысиные душки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480689
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Чи можна втішить серце мами,
Що загубила свого сина?
В очах її пливуть тумани,
У серці палахтить жарина.
Цей жар нічим не загасити.
Був син, він був! Тепер немає...
Довіку мамі сльози лити.
Хоч тіло завтра поховає.
Святі отці молебень правлять.
Б'ють в бубон козаки щосили,
А рани в матері кривавлять -
Ті, що були на тілі сина.
Відходять кращії леѓіні!
Від болю серце кожне рветься...
Лунає: "Слава Україні!"
Хай же ж у славі піднесеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480966
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Мій любий друже, я голову в пошані
Схиляю й молитву до небес несу .
Ти край борониш ! І не страшні тумани
Навислих куль, що скошують весну.
Якби ж то можна зі серця щит зробити,
Щоб схоронить тебе від підлості «братів»,
Я б кинула його тобі в защиту,
Мій юний друже,-герою усіх віків!
О, сором вам плазуючі «нащадки».
Зібралися мов гній , ховаєте лице,
В крові уста... Народ вас вб'є прокляттям!
Не забувайте , іроди , про це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480695
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Я стала старшою за пізню осінь,
Коли весна забрала молодих.
Ще цвіт не облетів, а вже покоси…
Жнива криваві. Поминальний дим.
Брати мої загиблі, голубочки!
Вам кігті вражі обірвали літ.
Вам біль пекельний затуманив очі.
Упало небо від ридань землі.
Посивіла душа. Палає відчай.
Та дух жадає помсти за братів!
Погасло сонце. Затремтіла вічність.
Ростуть сади героїв із хрестів…
Страшна зима вмираючи, голосить.
Багріє кров і тане чорний сніг.
Я стала старшою за пізню осінь,
Проснувшись у розстріляній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480961
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Напряла за ніч, набілила
Таких дивовижних красот!
Мов атласні білі вітрила,
Мережать ліси горизонт.
А срібла на вікнах, а хутра!..
В молочному губиться світ
І крига тонким перламутром
Ясніє на місці боліт.
Як білі ведмеді полярні,
Кущі одяглись в кожушки,
Синиці, мов айви янтарні,
Засніжені вкрили гілки.
І ветхий димар бородатий
У смушку поважний, як пан,
Крізь танучі клаптики вати,
Сотає молочний туман.
Потягує люльку дубову
І сизий викашлює дим,
У пе́чі потріскують дрова,
Охоплені палом рудим.
А в турці посапує кава
І пінка повзе крадькома...
За вікнами горда, як пава,
Блукає розкішна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476243
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Господи, нам захисти Майдан!
Дай терпіння відстояти волю,
Щоб розпався ненависний клан,
Щоб щасливу мали люди долю!
Ти нам Україну дарував,
Научив нас сіяти й орати,
Та не з тим її Ти обвінчав,
Ми вже розучились воювати.
Чи збідніла матінка земля,
Чи гетьмани ще не народились?
Щоб могли поставить до руля,
Щоб до Тебе, Боже, помолились…
А для цього захисти Майдан,
Із молитвою до Тебе я звертаюсь,
Волю дай таку, щоб без кайдан,
За народ прошу і сподіваюсь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473560
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 19.01.2014
Стих навеянный стихом boroda171 За друзей.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445028
------------------------------------------------------
А мысли, как птицы, им нету преграды,
Летят, где тепло, туда, где им рады.
Я чувствую счастье: у меня есть друзья,
Которые помнят: у них есть и я.
Ну что в нашей жизни дороже друзей?
Ты с ними богаче, ты с ними сильней.
Бывает, что друг далеко от тебя,
Тебе если плохо, подбросит огня.
И только услышишь ты слово ПРИВЕТ!
В душе твоей сразу наступит рассвет.
И боль вдруг проходит, проблемы бегут:
Тебя поддержал твой проверенный друг.
Друзей проверяют не только годами...
Они в наших мыслях, всегда рядом с нами.
БЕРЕГИТЕ ДРУЗЕЙ!!!! СПАСИБО ВАМ, МОИ ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445091
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 02.01.2014
А за вікном кружляють заметілі,
Нам дивне срібло кидають до ніг.
Танцюють вальс сніжинки білі - білі,
Пухове покривало стелить сніг.
Співає пісню хуга вечорова
І зазирає кожному в вікно.
Зима, зима, вона така казкова,
Така хмільна, немов п'янке вино.
У темнім небі заховались зорі
І місяць спати вже пішов давно.
Лиш ми з тобою наче човен в морі,
Життя лишило нам своє кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459751
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 02.01.2014
і чого б іще мені треба,
коли бачу серед зими – живу траву…
хіба –
пі́дтримки з неба,
щоб одібрав народ булаву –
символ державної влади –
із лабет прихильників ада:
ад – це розбі́й, насильство,
нена́висть,
брехня, пограбунок – зрада
така – не од Бога влада, ні:
запроданці – на духовному плані
бовваніють, як мертві скелі горди-ні
і безодні,
сповнені мороку…
простри
над воскреслим народом Руку:
морем світла Майдан наповнився,
наче єлеєм соборна Чаша –
благослови
прапори молитовні наші:
від нині
по суті уже – жовто-сині,
що береглись, як у бабціній скрині
святині народні-родинні,
до слушного часу – у кожній Твоїй людині
ладан, єлей і смирна:
істинна перемога – духовно мирна
01.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469683
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Давай розмалюємо білим
Пожухлий пейзаж у дворі,
Мов дрібок легких налетіло -
Пухнастий танцюючий рій!
Де кожна сніжинка - метелик,
Вальсує у пасмах вітрів.
Пооддаль покинутий скверик
Вершками за мить забілів.
У мушлях лимонних лампадок
Дрімають весняні джмелі,
Їх трелями світлих колядок
Колише Різдво на крилі.
Хай віхоли жалять у скроні,
Та нам не звикати до них!..
В тобі, як в ліхтарику соннім,
Ще те́плиться згусток весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469693
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 01.01.2014
Присвятив себе Господу він... Він священнослужитель,
Який кожного дня між людей ширив Божий закон.
Але часом коли по неділях в церковну обитель
Приходила вона — він ховав погляд свій між ікон.
Як обітницю дав – ні на мить не лякав його сумнів,
У призначенні тому, що вибрав свідомо колись.
Він не думав... не знав... він не бачив ще тої красуні
Від якої весь внутрішній світ кардинально змінивсь!
Почуття під табу і постійні душевні тортури...
Він боровся як міг... він до неба невпинно взивав!
Та зітхали лиш церкви старезної купол і мури
Як на сповідь схилилась вона, а він їй сповідавсь...
Вона встала, пішла. Він залишився наче розп'ятий.
Оглянулась сказати: ″А, знаєте, Бог - є любов″...
Чи ти, Боже, на нього зійшов, чи він просто проклятий?
Людям не зрозумілий, відлучений з Твоїх церков...
З нею в серці, із Богом в душі йде упевненим кроком,
Хоча знає чекають випробування чималі.
Може там, на тім світі це вилізе все йому боком -
Він до пекла готовий, а рай вже пізнав на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447169
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 01.01.2014
[i]"Все минає і це мине".
(Напис на персні царя Соломона)[/i]
І це мине: відплаче, відболить,
У часу є можливості магічні.
До подиху зимового лиш мить,
А до весни, здається, ціла вічність.
Та й це мине. Вулкани почуттів
Розвіються з роками, наче порох.
У цій буденній сталій суєті
Не розберу, хто друг, а хто є ворог...
Які стежки мереживом тонким
Лягли й застигли в мене на долоні?
Гортатиму пожухлі сторінки,
Коли заниє серце у безсонні.
Мов по спіралі звичній, знов і знов
Повториться трагічне і прекрасне...
І це мине. Лиш істинна любов
Затвердне діамантом і не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457862
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Ещё не выпал первый снег
И осень листопадом кружит,
Но скован льдом мой сладкий грех,
Как ночью подмерзают лужи.
Кто охладил мои мечты
И этим изменил надежды ?
Не льсти себе, мой друг, не ты...
Жизнь просто сбросила одежды
Наивности до наготы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457872
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Ніжним криком журавлиним
Відлітають десь роки.
Білим пухом лебединим
Притрусилися стежки.
Але я шукаю вихід
З лабірінтових думок.
Невже осінь в цьому винна?
Допустили помилок.
Оксамитові світанки.
І проміння водопад.
А в душі ще забаганки:
Повернути б все назад.
І в твої обійми впасти.
І дзвінкий почути сміх.
І тебе із часу вкрасти.
Чи вважатимуть за гріх?
Пролетіло стільки років!
Та думки ще молоді.
Але що це? Чую кроки?
А так схожі на твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453567
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Давайте славити у віршах все своє:
Червоний борщ, полтавські галушки,
Красу полів, яка завжди в нас є,
І в споришах заквітчані стежки.
Озера сині і ліси дубові,
Болото у мохах і птаха спів…
Красунь – дівчат, які у нас чудові,
І парубків, тут я не маю слів…
Наш прапор - де пшениця й небо чисте,
І тризуб «ВОЛЯ» - герб, що до душі…
Рясну калину, що росте намистом,
Небо у зорях в місячній красі.
Шматочок сала і линка із річки,
Грибів поліських чи з гірських Карпат…
З вербової лози малі колиски
І сушений на плоті самосад.
Найкращі в світі луки у лататті
І вишиті матусі рушники,
І писанки щороку в нас при святі,
І дим із комина, що в’ється догори.
Багато іншого, святого для народу,
Шматок хлібини й чашку молока,
Найкращу на землі у нас природу
І пісню, що з гірського потічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454564
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Упала осінь листям на долоні… (Тамара Шкіндер)
Упала осінь листом на долоні,
Кладу в букет і ніжно пригортаю.
До шибки притулю на підвіконні,
Нехай осіннім золотом палає.
Тут проминуть дощі та вітровії,
Похмурі проганятиму тумани,
Теплом душі я осінь обігрію
Нехай такою буде поміж нами.
Забарвлю листя гронами калини,
Вдихаю щедрість осені багату…
А в спомині – ще ті осінні днини,
Які отак букетом гріли хату.
У спомині – та зустріч із дощами,
Останній крок осіннього прощання.
Тепер ця осінь дихає не нами…
Букетом ... зігріваюся … востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453487
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]
Коли сповиє дні мої імла,
Залиш мені запаленим ліхтарик,
Щоб я до світла вирватись змогла,
Своїх страхів долаючи примари.
Хай голос Твій веде мене між гір
І крок мій стане впевненим від того,
Що серце в Тебе чисте, як сапфір,
Мені покаже істинну дорогу.
Хай не впіймають дикі манівці
Моїх слідів мережива шовкові.
Кришталь сльози затисну в кулаці
І просвітлію з дотиком любові.
Забуду все - невдачі і жалі,
Вдихнувши небо, світле і погоже!
Буває так: загубишся в імлі,
А шлях тобі осяє світло Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Среди цветов и брошенных вещей,
не помнящих времён, ремёсел, быта,
как бабочки на свет весны убитой
слетаются сквозь тёплый мрак ночей,
мы возвращались к звёздам на постой,
неся богов куриных к изголовью,
как символ веры варварски-простой:
не дать себе пресытиться любовью
к резцу лазури и ажуру скал,
и белому наливу полнолунья,
неясным снам и кукованью лгуньи
о жизни долгой-долгой, на века,
и тарханкутский щурился маяк,
как из прозрачной глубины Атлеша
жизнь возвращалась на круги своя
сквозь тёмные расщелины и бреши,
и камни из-под ног летели вниз,
подобно судьбам в новомодной драме,
в подробностях разменивая память
и увлекая за собою дни
в своём паденье к радостям простым,
где, меряя мгновенья мерой полной,
богов случайных дети, как цветы,
бросали в набегающие волны…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452506
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Не нашелся. Ну и ладно.
Значит - не меня искали.
Осыпаясь ожиданьем
в лапы, небо с птичьей стаей
переходит в крик. На ветер
кто-то отпустил пушины
тополиные. День светел.
Проливаясь из кувшина,
согревает на прощанье
в час, когда приходит вечер...
А луна плеснет случайно
в блюдце молоком. И свечи
зажигая в сонном небе,
скатится краюхой хлеба
и печали все излечит,
поменяя быль на небыль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427008
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 30.09.2013
Не хили мені небо донизу,
Не клади зорі прямо до ніг.
Пригорни до грудей без репризи,
Щоб ніхто розлучити не зміг.
Стисни міцно в обіймах гарячих,
Аж до тихого хрусту кісток.
Щоби в любощах долею даних,
Ми пізнали жадоби виток.
В ніжнім шепоті тіл, їх сплетінні,
Розливалось дозріле вино.
Ми вдихали його, імпульсивні,
Що є між нами, те Богом дано.
30.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451840
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Природа фарбами балує,
Листки жовтіють на очах.
Нас осінь золотом чарує,
А небо синє у хмарках.
Червоні грона горобини
На землю глянуть звисока.
І під чаруючи картини
Сивіє з ранку вже ріка.
Тепер тепленький ніжний вітер
Нам холод з півночі несе.
Пора забути вже про літо:
Дощі і сльота понад все.
Чому ж ми осені не раді,
Вона живе в своїх дивах.
Ми їй творити не завадим:
Підсиль поет її в віршах!..
І день, наблизившись до ночі,
Знов перетвориться в росу.
Влюбились в осінь всі охочі
І оцінили цю красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451919
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Рваное небо
штопает клин журавлиный
судьбы полотно
***
Льют и льют дожди
за рыжий ворот осени.
Душа продрогла
***
Перебирает
жёлтые пряди берёз
ветер в порыве
***
Деревьев злато
пустить на ветер жаждет
транжирка-осень
***
Седому клёну
кружит голову осень
воспламеняя
***
Как инквизитор,
дворник в кострах сжигает
колдунью-осень
***
Все ниже, ниже
серое небо над нами...
Не прогнуться бы
***
Белые кони
спешат на водопой...
Осень в багрянце
***
За туманами
идут грибные дожди
шляпки нарасхват
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451694
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
слова - Віталій Назарук
музика, запис, шепіт - Микола Шевченко
В коментах не дуже лайте...
То викладено лише для ознайомлення.
посилання на вірш автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451316
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Ребята, товарищи, дамы и господа... откопал вот коммент,
который и тогда, и сейчас... и всегда, полагаю,
достоен отдельного пуб-ликования...
boroda171, 19.03.2012 - 23:03:12
Давай-ка, помолчим с тобою, друг, –
Оставим разговоры о заветном,
Когда затихнет, умирая, звук,
То в паузе под дымом сигаретным
Бег времени мы распознаем вдруг...
Очертят стрелки свой привычный круг
Скольжением, обычно неприметным.
Чуть подчеркнет лишь сердца перестук
В молчании вот этом, предрассветном,
Всю неизбежность роковых разлук!
Весна вновь будет буйствовать вокруг,
Луна сиять в пространстве межпланетном,
Прощальное прикосновенье рук...
И ощутишь в пожатии ответном –
Что высказать нам было недосуг...
friends
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442202
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 29.09.2013
Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря,
де лебединий став і запашні отави,
де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать
на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть,
з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь. Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь. Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток
і тепла церква в профіль.
І коні на лугу. Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця
змістився центр Європи.
І струменить Любов –
неперебутній скарб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451544
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Мій сад сьогодні дихає полинно,
Між трав пожухлих тліють болота́,
Нанизує дощинки покраплинно
На павутинки осінь золота.
Немов лампадки, охрою налиті,
Махрові айви блимають в туман,
Молочний дим снує по оксамиті-
Між мокрих яблунь куриться кальян.
Пливуть мелодій течії прозорі -
Мрійливий вітер пробує кларнет.
Не я тебе намріяла, а зорі
Зіткали з пилу світлий силует.
Сховала нас загублена альтанка,
Сотала пряжу хляпавка густа,
Гіркої кави тепла філіжанка
Нам зігрівала пальці і вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451466
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Бреду зіщулено поміж дощами.
Пожухле листя по кутках жбурляє вітер.
Янтарний клен поскрипує гілками,
І чорнобривчате минає літо.
Ховаю спогади під парасолю.
Маленький купол відмежовує від світу.
Із марева дощів могутні тролі
В полон взяли останній промінь світла.
Нудьга дошкульно сіла на рамена...
Шукаю дивосвіт в осінніх креативах.
Займиста ікебана з листя клена
Запалить вогник бажаного дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451374
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Все я знаю, коли я помру
Стану гномом в атласнім жилеті,
По мені буде гном'ячий труд
Золотить на сервізах букети.
Не герой, не пророк, не мудрець,
Що я вмію? Сміятись і плакать.
Пломенітиме мій каптурець
Між бокалів, як квіточка маку.
Я любитиму цукор і кмин,
Малиновий лікер і гостинці,
Серед довгої мами-зими
Буду спать в порцеляновій скриньці.
Я навчуся хороших манер,
В порцелянових дам делікатних,
Заведу собі тростку й лорнет.
А також - цвіркуна-музиканта.
І з маркізом зіграю в пікет,
А з маркізою вивчу дуетик,
І тихенько поскаржусь валету,
Що безсмертя моє залегке.
І століття, і друге, і третє,
В час, коли за віконечком сніг
У старенькім картатім жилеті
Буду жити на радість поетам
І малятам казки бубоніть.
О, не плачте, живі, по мені...
....сьогодні 40 днів по новопреставленій Ірині- небо одчинилося для Поета...
пісня "Гном" на слова Ірини Жиленко - із альбому "Білий вовк" Олександра Ігнатуша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448066
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Так айстрово в городі!.. У медах
І нотках амбри викупаний вечір.
Хмарин лінива біла череда
Вляглася горам на могутні плечі.
А в небі тепле пінне молоко
Розбавила брунатна крихта кави.
Рожеве сонце ген за бережком
Видмухує малинові заграви.
Барвистим айстрам китиці дрібні
Цілує вечір ніжним перламутром.
Крадеться ніч, мов кішка, по стерні,
У променях виблискуючи хутром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448091
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Осінній ранок виплива з туману.
Стирає марево із заспаних очей.
А я лицем, де сонце сходить, стану,
Зніму тягар недоспаних ночей.
Поволі розправляю никлі плечі.
Усмішку від проміння запалю.
А сум мій віднесе косяк лелечий.
Тебе, моє кохання, ще знайду.
Радію тим краплинкам, що на листі.
Вслухаюся в мелодію дощу.
Як гарно ж так деревам, що в намисті!
Тебе вже, любий, я не відпущу!
І пролісками серце хай розквітне,
І стане діамантова роса.
А щастя, що для інших непомітне,
У серці тепер знову воскреса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448095
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
По підвіконню барабанить дощ осінній,
Граційним маршем струменіє в небі сірім,
Висить туман, весільний вельон, над рікою,
Закутав ранок на світанку пеленою…
Зміїться дим із димаря, як джин із лампи,
Мовчать зажурені півні, сільські куранти,
Лоскоче ніздрі молоко парне, дурманить,
Крізь сон я знову чую ніжний голос мами…
Лежу замріяна під ковдрою м‘якою,
Згорнувся, як клубочок, котик під рукою,
Його також бентежить аромат молочний,
Він відчиняє, як фіранки, сонні очі…
Стоять на варті біля ліжка теплі капці,
Халат махровий спить спокійно на лежанці,
Висить прозорий дощовик, чекають мешти,
Коли ж це я з котом прокинуся нарешті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447693
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Пливе човник річкою,
В човні перепілки.
Розговілись чічкою,
Дідусеві бджілки.
В човні під вербою,
Наче три лілеї.
Дражняться зі мною,
Ой, красульки - феї.
Із води Дніпрової,
Вигулькнуло диво.
Виткалось за обрієм,
Як у ночі сниво.
Чудо тепле радісно,
З лісу виглядало.
Із лиману жадібну,
Хмарку напувало.
Усміхнулось Сонечко,
Блиснуло в обнові.
Вийняло з віконечка,
Промені казкові.
Стежечка веселкова,
Скупана в любові.
Розчинилась барвами.
Зникла у діброві.
Розгойдала човника,
Зачерпнув водиці.
Замочили ніженьки,
Мої білі птиці.
Та про що малечі ці,
Барви - хитавиці...
На колінах в Діда всі,
Внученьки - сестриці.
Пливе човник річкою,
В човні перепілки.
Розговілись чічкою,
Дідусеві бджілки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447737
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Навіяне віршем Віди Вансель http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447444
---------------------------------------------------------------------------
Тихенько шарудить у листі дощ,
А я думками знову біля тебе.
Ти залишився в літі... Ну і що ж?
Але ж чому душі така потреба?
Так хочеться торкнутися лиця.
Відчути так до болю рідний подих.
І мрія ця здається так проста,
Та люблячі серця занадто горді.
Та я цілую все ж тебе в думках.
І як тоді, так ніжно пригортаю...
А вітер тарабанить по шибках.
І я тебе, як завжди, пробачаю...
Холодний дощ навіяв легкий сум.
І лиш бажання серце зігріває.
Це осінь доторкнулася до струн.
І серце в безнадії спочиває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447690
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Слова: Крилата
Музика, аранжування, запис: Микола Шевченко
Виконує: Тетяна Бородай
Я дочка того краю,
Де Карпати синіють.
Де ліси є безкраї,
Де річки струменіють.
Я дочка того краю,
Де пташок щебетання,
Де в веснянім розмаю
Дозріває кохання.
Приспів:
Україночка я, українонька.
Губи – спіла червона калинонька.
Очі – чорная стигла яѓідочка.
А душа – смерекова сопілочка.
Я дочка того краю,
Де церкви височіють,
Де лелеки кружляють,
будять крильми надію.
України дочка я,
Її вічна я бранка.
Спів дзвінкий тут лунає,
Майорить вишиванка.
Приспів:
27.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445721
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Останній подих літа — у жоржинових кущах,
У ніжнім трепеті метеликів на крилах,
В майорах, чорнобривцях, у велюрових плащах,
На пишних пелюстках, що в айстрових розливах.
Останній подих літа — в зойку чайки ув імлі,
В тендітній павутині, що в просторім леті,
У нотах пісні — там, де мріють рідні журавлі,
На різнобарвних гладіолусах в букеті.
Останній подих літа на калиновім кущі,
В зітханні вітру на самотній каруселі,
У срібночолому грибному теплому дощі,
У золотистій, злитій в осінь акварелі.
Останній подих літа, як проміння на руці,
Що з урожаєм щедрим в осінь мандрувало.
Останній подих літа — згадка на твоїй щоці,
Де ясне сонечко так ніжно цілувало. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446397
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Осінь поспіша зустрітись з літом.
Чую тупіт кінських я копит.
Хоч ще літо грає колоритом,
Осінь на баскім коні спішить.
Гордовита, показна постава
Обережно літо витісня.
І вже швидше потуха заграва.
Спокійніша літня метушня.
Прохолодні, свіжі літні ранки.
Де-не-де злітає жовтий лист.
Я наповню чаєм філіжанки,
А ти, милий, ближче притулись.
Засмутився? Літо ж ще надворі,
Осінь хоч і вступить у права,
Замилує листям кольоровим,
В подарунок я - душі слова.
Та такі, щоб щастю було тісно,
Що примусять смуток забувать.
Ще нам допоможуть вони, звісно,
Почуття прекрасні цінувать..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444214
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
* * *
Юнацтва спомини квітчасті,
мов безкінечні рушники –
гаптовані стежини щастя
не розкодовані ніким.
На волі я, а чи в полоні,
та ще пожити, Боже, дай.
Хоч видно долю на долоні,
та сам попробуй розгадай.
Шурхочуть лебеді провісні,
несуть на крилах манускрипт.
Ще б розгадати їхню пісню
на вівтарі душевних рим.
Чи забарилася лебідка,
а чи зустріти не поспів?..
Юнацький спомин досі квітне
І чую благовісний спів.
В блакиті ніжній кутик тане.
Його згубити так боюсь!
От-от рясна весна настане.
І я дивлюсь-не надивлюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443230
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 18.08.2013
* * *
Цвітуть, небосяють зорі.
А ніч – осяйна журба.
А в серці така безодня...
Бо поряд тебе нема.
Без тебе зникає в безвість
і небо, і зорецвіт.
Бо ти – голуба безмежність,
мій Всесвіт – один навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443991
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
* * *
Розгулявся п’янкий вітерець.
Прилягла череда, ремиґає.
Прогриміло.
Ледь-ледь накрапає.
Дуже приязно пахне чебрець.
В царстві птаства так хочу побуть.
В прохолодному затишку хвої...
Може, зморене серце загою.
Хай наповнює душу могуть.
Де сховалася стежка в траві,
ще бринить призабута криниця.
Замулилася, ледь промениться.
А де світло – джерела живі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443990
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
І знову світ біжить по тому ж колу –
Життя стрімкого дивна круговерть…
Ось сонце з неба дивним ореолом
Теплом весну наповнило ущерть.
Вже скоро зацвітуть кокетки-вишні,
Зазеленить під росами трава…
А потім літо в мріях заколише
Під зорями небесних покривал…
За літом – осінь зажурить дощами,
За осінню – зима знов на порі…
Так день за днем!.. І знову все так само:
Приблудиться весна в календарі…
9 квітня, 2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417386
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 18.08.2013
На стихи Потустороннего "Не пиши мне стихов"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443847
Я тебя не зову ни вперед, ни назад,
А стихи напишу в ожидании чуда,
Ибо верю, придет оно к нам ниоткуда,
И ему ты не сможешь, как мне, отказать.
Что мне думать о прошлом, оно далеко,
Что мечтать о неведомом в облачных далях?
Быть со мной в настоящем, увы, нелегко,
Как по острым камням шагать в ветхих сандалях.
Нет, не стану просить о любви неземной,
Но когда засыпаешь младенцем невинным,
Я молюсь, чтобы ты был подольше со мной,
Не врагом и не другом, а просто любимым.
18.08.2013г. 1:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443932
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Горячий день ныряет в вечер...
Заполонив мечтаний цепь
вуаль из искр легла на плечи...
Стихает жизни круговерть...
Сплетает снов узор несмелый
седая вечность... Льется свет...
Стихи текут... Пером иль мелом,
оставив штрих в ложбинках лет...
Струятся запахи игриво,
влекут за дали у черты,
и среди звезд, рождаясь диво,
дитя лелеет с высоты.
14.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443248
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 17.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2013
Самотній човник плещеться на таці
Дзвінкого плеса між очерети́н.
Серед летких пластичних декорацій
Погойдуються китиці жоржин.
Пряде павук посріблені вітрила,
У мандри кличуть мрійника моря.
Передосінній степ позолотила
Налита білим вермутом зоря.
Як сизий шовк, натягнутий на п'яльці,
Лисніє місяць, піниться вино
Між тополиних вигорілих пальців.
Мережать зорі темне полотно.
Серпнева ніч, немов Шахерезада,
Терпким садам нашіптує казки.
Крадеться по стерні осіння зрада
І факелом запалює листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 17.08.2013
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 12.08.2013
Гаптує вечір
зоряні дива.
Слова мені вишіптує.
У тиші
погідним серцем
човен проплива,
що у жнива
дарований Всевишнім.
Ще не січе
безжальний листопад,
не тужить
сивий вітер на флоярі…
Мольфарові
не спиться
в зорепад:
згорають душі
втомлених
Мольфарів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344293
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 12.08.2013
Її пальці пропахли травами,
Гіркне мед на тонких вустах,
Мріє літо хмільне загравами
В шоколадних палких очах.
А волосся, мов пиво, піниться
По засмаглій її спині...
Зореока печальна схимниця
Пожинає серпневі дні.
Бурштино́ві снопи позліткою
Шурхотять на терпких вітрах,
Порохнявіє плай веріткою
У карпатських густих лісах.
Вона дихає в сад туманами,
Ароматом солодких вин
І дощами блукає п'яними
Між туманних легких гардин.
А на ранок дзвінкими росами
Мерехтить на цупких листках...
О, яка ж ти прекрасна, осене,
Як шафранний акорд п'янка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442864
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Леліє серце літні акварелі:
Багряні маки в житі золотім,
П'янких півоній лагідні пастелі
У всій своїй величній простоті...
І буйних трав смарагдові долини,
Лампадки яблук спілих на гілках,
А за селом - строкаті скатернини
Квіткових барв у росяних полях.
Медів пахучих охру золотаву
І полудневий сонця лимонад,
Розлиту в небі вистуджену каву
Над вечоровим куполом Карпат.
Крізних річок ясні аквамарини,
На пелюстках посріблену росу -
Ці веселкові барво-намистини
Я із собою в осінь понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442662
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Снує над садом прядиво дощів,
Плоди намоклі гупають в отаву,
Бешкетник-вітер яблуньку розплів,
Пірнув у хмарку димно-кучеряву.
Дрібні краплини, зібрані в разки,
Замерехтіли в літа на долоні.
Шовкових лілій ніжні пелюстки,
Мов полохливі крильця безборонні,
Заграли щедро барвами в саду.
Легких думок в'юниться веретено:
Дитинних мрій хурделицю пряду,
Лелійний пух лягає на рамено.
І так на серці радісно мені!
Дзвенять калюжі струнами кіфари,
Тонкі патьоки грають на вікні -
Дощу дзвінкого мокрі мемуари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Чому ти дивишся мені услід?
Я відчуваю погляд твій цікавий...
Здається тебе знаю сотні літ.
І, як уперше, знову відкриваю.
Я озираюсь... погляди зійшлись.
Як завжди свою посмішку ховаю.
Та раптом дзвінким сміхом залились.
В той час про все на світі забуваю.
В полоні вже знайомих почуттів.
Чому це серце так забилось швидко?
Так дивно...Ти прийшов немов із снів.
Це ж ти приходив в сни мої нерідко.
Несміло подивилась в його очі.
І погляд свій цікавий відвела.
Два вогника, як світло серед ночі.
Як два бездонних чистих джерела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439181
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 24.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Тихенько плине річечка мала.
Ось місяць кинув золоту доріжку.
І зірочка у небі зацвіла,
А битий шлях порізала моріжка.
Я шляхом йду вечірнім навмання,
Думки, немов крізь сито просіваю.
Просіється , як нетріб маячня.
Хороше тільки в спогад пропускаю.
Угледіла: он човен... Два весла.
Тихенько його хвильки обмивають.
Куди ж це його доля занесла?
Чомусь сумні думки враз огортають...
Злетів із очерету дикий птах.
А річечка, мов змійкою все в"ється.
А ти, хороший, все в моїх думках.
Чому любов так тяжко дістається?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439130
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Рожевих лілій теплі каганці
Грайливі тіні кидають на сходи.
Чомусь до мене в гості не приходиш...
Зоріє бісер в літа на щоці.
Холоне світло в рамочці вікна,
Де я тебе втомилася чекати.
Хмарки звисають клаптиками вати
З небесно-домотканого рядна.
Немов рубіни, в сонячну імлу
Кривавлять вишні, спекою налиті.
Які чудові неповторні миті -
Лише б радіти світлу і теплу!..
Лише б удвох пірнати в дивосвіт,
Де ми такі усміхнені й щасливі!
Та пролягли сліди твої зрадливі
До інших привідчинених воріт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436415
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Не шуми, зажурений мій клене,
Не ячи в освітлену блакить...
Ще не крильця - листячко зелене
На вітрах шовкових лопотить.
Пахнуть липи теплими медами,
Сік янтарний піниться між віт,
Обважнілі яблуні плодами
Гепають у світлий малахіт
Буйнотрав'я, скупаного в росах,
Зводить літо сонячні мости,
У вербових викоханих косах
Загубився промінь золотий.
Подивись, безрадісний мій друже,
Як барвисто клумба зацвіла,
Літній день усміхнено примружив,
Світлі очі, сповнені тепла!
А тополі - мавки кучеряві -
Щось гуртом ворожать над ставком,
Сіє листя відлиски яскраві
У небесне свіже молоко.
Ну, хіба в раю доречна смута,
Де панує велич простоти?
А коли зима настане люта,
Отоді й журитимешся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437517
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Вимучені довгожданним очікуванням покращення життя, захмелілі від чужих розповідей про казкові заробітки вирушають у далекі подорожі мої земляки. Нерідко забуваючи підлікувати назбирані за життя слабості, а попадаючи у зовсім інакшу атмосферу, провокують їх загострення, що інколи обертається плачевним фіналом.
Так поспіхом збирався у дорогу -
що і проститись ти ні з ким не встиг...
На заробітки. А попав до Бога.
В бригаду мертвих перейшов з живих.
Чи то платню там кращу обіцяли,
чи від життя втомився і утік -
взяв і помер, і крізь чужі вокзали
уже в труні вертався в другий бік.
Труна розкішна - в нас таких не роблять.
Невже ти ради цього і помер?
Спинися, доле! Розвертай голоблі!
Скромніше прагну жити відтепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438563
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Чіпкий чебрець. Чуприна чагарів.
Рядно ріки, рухливої, рябої.
Джмелиний день до денця догорів,
Годиною голубив голубою.
Злітають залпом зорі золоті,
Цвіркун царює, цокотять цикади.
Прошелестять по полю-полотні
Козачі - кураями - кавалькади.
В'юнкий вітрисько вишник вишива,
Шерхоче, шамка шарудкий шептало.
Ніч-ніженка неначе нежива...
Схолонув степ.
Сірішало.
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 26.06.2013
Знайти ромашку в польовім роздоллі,
Зібрати сяйвом у кошіль росу,
ПіднЕстись духом, щоб дістати зорі
І візерунком викласти красу.
Усмішку серця зачепити в трави,
Нехай лоскочуть вітрові боки.
І … чаруватись подихом отави…
Квітують барви на усі смаки.
І вже по плечі загорнутись в жито,
Вплести волошок у вінок собі…
Доріг пройшла, багато пережито.
Та якось так, неначе у юрбі.
Хіба в мені не квітувало літо,
Не духмянів в покосах аромат…
Чому ж, неначе все водою "змито",
Неначе щастя, хтось відрізав шмат.
Вернусь літами я в розкішне літо,
Щоб знову в квітах віднайти себе,
Я стану сонцем понад нашим світом,
І ще зустріну, як тоді, тебе.
І… не повірю, що ми все ж не пара,
Не відпущу, не відступлюсь назад.
Тоді ми щастя загубили в хмарах,
Дощем – сльозою переплакав сад.
Ми не почули мудрого мольфара,
Не зберегли розсипаних дарів.
То ж кожне літо, наче наша пара,
Збирає пам'ять барвами з полів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433531
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Малює літо райдужне графіті,
Медово гусне тепла акварель.
Йдемо з тобою, сонечком зігріті,
І пряних трав смакуємо коктейль.
Цілує вітер ніжними вустами
Моє засмагле бронзове плече
І чередою поміж берегами
Грайлива річка піниться, тече.
На таці плеса бабки* стрекотливі,
Мов павутиння, промені прядуть,
Полощуть крила в сяєві дражливі,
Дзвінких краплин розпирскується ртуть...
І сліпить зір, куди лише не гляну -
Мов хто розсипав жмені кришталю!
Зірву у травах маківку багряну,
Тобі до прядок темних приколю.
*Бабка - стрекоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430059
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Любовь, как будто мотылек,
Вспорхнёт вдруг крыльями цветными
На сердце, хрупкий стебелек,
Подарит чувства неземные.
Любовь - цветенье алых роз,
Нежнее цвета миндаля.
Она для сердца, как наркоз,
Но только тоньше хрусталя.
Она доверчивый ребёнок .
Не понимает слово ЛОЖЬ.
И любит нежность, как котёнок.
От грубых слов уходит прочь.
Она цветенье белой вишни,
Когда снега уже лежат.
Тогда забудешь, что ты лишний,
Хотя пришел твой листопад.
Цветет, как аленький цветочек
Среди кромешной темноты...
Но как же тонок стебелёчек!
Храни цветок свой ЛЮБВИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432841
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Среди множества мифов, сомнительных фактов и дат
Возникает немало обидно-колючих вопросов…
И сдаётся порой, что во всём виноват наш солдат,
Тот, который во все времена был надёжной опорой державных колоссов…
Получается так, что начальники разных мастей
На беднягу-солдата свалили свои недочёты
И, попрятавшись в норы кирпичных своих крепостей,
Продолжают сводить с неудобной историей счёты…
Виноват наш солдатик в лихом вероломстве врага,
В том, что натиск сдержать у него просто не было мочи,
Что не с той стороны наших речек круты берега
И такими короткими выдались белые ночи…
Это он виноват в том, что всё получилось не так,
Что трещала по швам неприступная крепь обороны,
Что дивизии наши легко попадали впросак
И что в наших окопах так быстро кончались патроны…
Это он, негодяй, на колени поставил страну,
Не согнул супостата на наших границах в баранку…
А потом оказался во вражьем тылу и плену,
Уступая по скорости их мотоциклу и танку…
Виноват, что в нетопленой школе «валял дурака»,
Что за злые слова мог легко оказаться в кутузке…
И что в штабе полка не смогли допросить «языка», -
Как не били его, а он, гад, «нихт ферштеял» по-русски…
Виноват, что не выдержал голодно-жалобный плач
И не сжёг урожай, дабы тот не достался фашистам…
Что в сердцах матерясь, самострела латал военврач,
А его расстреляли за то, что не «стукнул» чекистам…
Виноват, что в воздушном бою не устроил таран,
Что не сразу узнал, как пускать под откос паровозы…
Что скончался в замшелом лесу партизан не от ран,
Что не только к врагам беспощадны родные морозы…
Есть, пожалуй, какая-то доля солдатской вины
В том, что сразу не вышло рога обломать «Барбароссе»…
И поэтому помнить уроки той страшной войны
Мы должны, чтобы гарью не пахли не только июньские росы…
22 июнь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432935
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 23.06.2013
А дощ у ніч вплітає прохолоду,
Та тільки сон в вікно не зал1тає,
І мріі загубили насолоду...
Нічого в світі вічним не буває.
Згубить кохання - як зірвати квітку.
Від того серце снігом замітає.
Не обігрітись йому навіть влітку,
Нажаль пусте, та з часом все минає.
А дощ іде...Чи схаменеться вранці ?
То шелестить.., то ніби замовкає...
Рожева квітка у високій склянці
Відмилувала очі - облітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431527
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Тендітний кущ калиновий несміло
Розкинув руки-віти на осонні.
Весь у віночки вбраний, як на свято,
Весну вітає поглядом ласкавим.
Його маленькі пуп'янки завзято
Повиставляли щічки зеленаві.
Та скоро тепле літо щонайдалі
Гайне поривно слідом за весною,
І ти, калино, зодягнеш коралі,
Аби помилуватися собою.
А потім осінь закурличе з гаю,
Сумне ридання стримати не в змозі...
Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
Бо і моя вже осінь на порозі.
13.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431141
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Украй землі, завіщаний Творцем
ще від Трипілля моєму народу,
яким Дніпро несе могутні води
у Чорне море, вотчиною звем.
Де хліб і сіль, цілющий чорнозем,
де запах квітів, чебрецю і м"яти,
де понад все завжди цінують матір,
а людське горе викликає щем.
Край солов"їв, дібров, садків і нив,
дитинства край з джерельною водою,
Карпатських гір та Кримських, Медоборів,
озер, річок, ставків, пісень і див.
Немає краще місця на землі,
ніж те, яке в житті побачив вперше,
яке тебе привело в світ для звершень,
яке є Батьківщиною тобі!
І цей украй, рідніший від усіх,
така, як всі, земна частинка раю,
ми Україна-ненька величаєм
і молимося щедрості її.
1.
Коли Ісус на пагорбі Блаженств
читав Нагірну проповідь біблейську,
множив хліби у Табсі Галилейській,
в нас почитали багатьох божеств.
Моливсь народ до сонця і вітрів,
просив дощу, до ідолів звертався,
наш край в той час ще Скіфією звався,
а скіфи - землероби й скотарі.
Тече у жилах наших дотепер
та кров степна від пращурів Аррати
і як би нас не прагнули назвати -
ми - хлібосії, ними і помрем.
Важким був шлях Ісуса до сердець -
зваливши хрест на плечі, йшов на страту,
щоб всьому світу правду доказати
хто Божий Син, хто вбивця, хто Творець.
І доказав, здолавши власну смерть,
та Воскресінням утвердивши віру,
зійшов на небо, ну а ми в офіру
молитвою серця наповним вщерть.
2.
Зібрав Ісус апостолів своїх
і перед Вшестям на горі Оливній
їм заповів іти в країни дивні,
щоб святу віру донести до всіх.
От й розійшлися учні по містах,
а брат Петра, рибалка від природи,
йшов по Дніпру і скіфському народу
ніс святе слово й віру у Христа.
То був Андрій, апостол Первозванний
Ісусів учень, перший серед всіх,
що й смерть зустрів, як вчитель, на хресті -
був розіп"ятий при Нероні в Патрах.
Та перед тим наш край він обійшов,
святив цю землю і Дніпрові схили,
наперсний хрест зарив, де буде Київ,
прорік Софії зведення й церков.
То ж славим ми в щоденних молитвах
Вкраїнського Апостола Андрія
за благовістя віри і надію,
що до Творця він нам покаже шлях.
3.
Багато літ минуло від тих пір,
Дніпрові кручі, дикий степ, Карпати
селили горді скіфи і сармати,
гостили готи, гунни, врешті анти
та русичів великих славний рід.
Уже і Київ виріс край Дніпра,
де поміж гір, освячених Андрієм
в Дніпро вбігала Либідь - річка-мрія,
Хорива, Кия й Щекова сестра.
Аскольд хоробрий княжив у полян,
що нажахав до смерті Візантію,
але привіз ізвідти святу віру
разом із батьком Діром до киян.
Невтішна доля перших християн
й Аскольду з Діром вирила могили,
коли Олег вступив у стольний Київ
і обидвох убив їх за Христа.
Згадаймо ще і мучеників всіх,
які в наш край несли Христову віру -
єпископ, папа і святий Климент,
святі Єфрем, Євгеній і Василій,
Елпідій, Агафодор, Капітон -
всі убієнні під Святим Хрестом.
4.
Київська Русь - так називався край,
а пращури вже русичами звались
та, як і скіфи, ідолам вклонялись,
молились сонцю, небу і вітрам.
Князь Ігор, що посаджений на трон
Олегом Віщим, у морських походах
Дніпром спускався у понтійські води,
в Босфор заходив, та не вживсь з хрестом.
Так і загинув на землі древлянській
нехрещеним, по звичаям поганським,
ще й поклялася Ольга відомстить.
Христова віра краю вже зорить -
княгиня охрестилася в Цармісті,
і Святослав князівські лати чисті
вже на могутні плечі приміря,
над Руссю слави сходила зоря.
5.
Уміло правив краєм Святослав -
хоробрий воїн, полководець вправний,
він воював, а справи всі державні
старенька Ольга в Києві вела.
Тільки одне княгиня не змогла
привити сину Божую науку
то й прищепила ту любов онуку,
розповідала про Христові муки
і що молитва - зброя проти зла.
І Володимир змалку зрозумів,
що дерев"янні ідоли й камінні
не зможуть захистити землю рідну
і об"єднати вірою серця.
Але, як й батько, все не міг рішиться
від пращурів традицій відхреститься
і стать на шлях Ісуса і Творця.
Лише як раптом важко захворів
і втратив зір звернувся до молитви,
перехрестивсь, як воїн після битви,
і зрячим з Корсуня вертався до Русі.
А поруч з ним на білому коні
скакала Анна, грецькая царівна,
рідна сестра Василя й Костянтина,
Володимиру відтепер жона.
6.
Де хлюпотять озера Опечень,
колись Почайни ширилась заплава
і де вона в старий Дніпро вбігала
хрестити Русь князь вийшов в cвітлий день.
По всій Русі розіслані гінці,
кричать на площах гучно глашатаї -
Христову віру руський люд приймає
і хреститься по пояс у воді.
Найперші Володимира сини,
дванадцять, як апостолів в Ісуса:
"У храм молитви впусти наші душі
і вилікуй з гріху нас і прости!"
Волочать коні скинутих богів,
Дніпро ковтає ідолів поганських,
Київська Русь приймає християнство,
Творцю склада присягу на Дніпрі.
Украй землі, в якім ти народивсь,
Господній глас у час хрещення слухав:
"В Ім"я Отця, і Сина, і Святого Духа
будь благодатна, земле! Возродись!!!"
То ж слався, краю український мій,
як спадкоємцю руської держави,
хранителю її традицій, слави,
благословенний Богом у Христі!
Слався, народе, що цей божий край
так доглядаєш кревно і старанно,
тисячоліття сієш неустанно
і пожинаєш доброти врожай!
Нехай святиться Господа ім"я,
який впровадив заповітну мрію
і ім"я Богородиці Марії,
яка покровом всіх нас огорта!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430408
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Розлилося літо пахощами липи.
І хмільне повітря забиває дух.
Тільки чути вітру чомусь тихі схлипи.
Може, йому важко від цих медовух?
Ось злітає вечір. До землі прибився.
І дерева тихо в сутінь загорта.
Закінчив роботу, мрячкою умився.
Видно, що робота в нього непроста.
Падають із листя ніжні самоцвіти,
Що старанно дощ їх літній начіпляв.
І тремтять у сяйві справжні малахіти.
Пошепки із ними вітер розмовляв.
Дощик припинився... Стало тихо-тихо.
Ще гостріше пахнуть липові квітки.
Коли квітне липа, то не ходить лихо.
Вірю я, повірте й ви в такі чутки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429733
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Я пройду веселкою крутою,
Бо спалив ти вже усі мости.
Потім перекинуся рікою,
Потечу дістатися мети.
А вода прозора,свіжа, чиста.
І її тримають береги.
З них один заріс, сухий, тернистий.
Мул і колючки лиш навкруги.
Бережись: затягне з головою.
Безпощадна ця трясовина..
Або вжалить нишком кропивою,
Що від болю тіло постина.
Не шепочуть між собою трави.
І пташина не зів"є гніздо.
і не бачить темінь тут заграви.
Сонце не світило так давно.
Ну, а другий берег такий чистий.
Бачу, не занедбаний людьми.
Хор пташок лунає голосистий.
І немає місця для пітьми.
Так пливе ріка життя повільно.
Річці треба завжди береги.
Та змінити щось у них насильно,
Знаю, що не вистачить снаги..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428708
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
Люблю я ліс, коли ранкова тиша.
В той час туман дерева пелена.
Та вся краса сприймається гостріше,
Коли ця поволока вже мина.
Тут мешканці ховаються у нори.
Це цілий світ, наповнений життям!
Слабким тут не пробачать непокори.
Та ліс для них надійний рідний храм.
Дерева вже напоєні росою.
Із гілля капа справжній чистий дощ.
На трави падає прозорою сльозою,
А потім пробиває землі товщ.
Ось сонце вже мандрує через листя.
І сяйво обіймає ніжно ліс.
І страхи тут у звірів розійшлися,
Цей ранок вже спасіння їм приніс.
Люблю спостерігати все навколо.
Ось жолудь впав із жовтим вже листом.
Десь іволга затягне раптом соло.
А то затягнуть птАхи всі гуртом.
Розкішний кущик глоду загорівся.
Під кущиком я бачу русака.
Увесь тремтить. Тихенько причаївся.
Будь пильним і тікай від хижака...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427302
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Русяве літо знову на порозі,
Бджола полоще крильця у медах,
На небосхилі, наче на облозі,
Пасеться хмарок біла череда.
Шовкова річка коси розметала,
Цілує й пестить теплі береги.
На трав'яні духмяні покривала
Лягли тремкі кульбабові сніги.
А дітвора юрби́ться біля ставу,
Немов прудкі пискливі горобці,
І плеса гладь, янтарно-золотаву,
Мережать пінні сиві бурунці.
Густа засмага бронзою покрила,
В медовім сонці скупані, тіла.
Хмільна весна розправила вітрила,
У бірюзове море попливла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426331
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Повернулись хрущі. Загуділи в садку і у гаї,
на деревах, на квітах, у шиби гамселять щораз.
Люди мовлять таке - що то вірна прикмета врожаю.
Повернулись хрущі і скликають на вотчину нас.
Певно щось в тому є, та вертатись далеко не просто,
коли звик, як той хрущ, прилітати до яблунь на цвіт,
а чужбини нектар в"ївся в шкіру, неначе короста,
й по шматках розібрав тебе вже перетоптаний світ.
Як їх всіх відшкребти і стулити докупи круг серця,
як себе віднайти, наче в ріднім та дикім краю?
Доїда мошкара і шістнадцять напружених терцій
по секунді літа перескладують в душу мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424240
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Сховався день спочити за горою,
Вляглися тіні спати під кущем,
Вмивають верби гілочки росою,
Що капає в ставок перед дощем.
Щемлива тиша дзеленчить у вусі,
Повітря стало млосне і густе,
Час зупинився,мабуть, десь у русі,
Бо чути навіть як трава росте.
Стемніло. Ніби зав'язали очі.
Вітри з-за лісу хмари принесли,
Загуркотіло, ніби серед ночі
Десяток коней бочку потягли.
Періщить дощ,вмиває горобину,
Полоще листя,тіло молоде,
Немов вмиває молоду дівчину,
Що завтра вранці під вінець іде.
Скінчився дощ, на сході засіріло,
Густа роса вляглася на траву
І новий день із сонечком несміло
Вдивляються в дівочу ту красу.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113051401865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424976
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013
А що мені відомо про війну,
Про дикий гул скаженої гармати?
Чи то мене, як скрипкову струну,
Враз обірвало вибухом гранати?
Чи то мене ворожий автомат
Прошив, неначе маківку у полі?
Чи я отой поранений солдат,
Біля якого журяться тополі?
І чи мене, забуту на війні,
Не дочекалась вигоріла хата?
Чи серце болем випекла мені
Земля, снарядом навпіл перетята?
Ну, що мені відомо про війну?
Живу собі у спокої та мирі...
А хтось додому з бою не вернув
І журавлем пірнув у вічний вирій...
І що я можу, сповнена жалю?
Чиї загою втрати і тривоги?
Хіба що тихо голову схилю,
Подякую за жертву Перемоги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423615
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Вже теплий травень дихає між крон,
Строката клумба грає кольорами
І пелюстки зірчастих анемон
Впиваються мигдальними вітрами.
Уже й тюльпан проклюнувся палкий,
За мить розгорне крильцята багряні,
Стрункі нарциси, горді парубки,
В біло-блакитній неба порцеляні
Медово-ніжні ловлять промінці,
Вони ж петляють в безмірі ясному.
Патлатий джміль у вишні на руці
Полоще тільце в літеплі м'якому.
А сонний кіт приліг на моріжку,
З квіткових мушель вловлює пахтіння.
Такий розмай у маминім садку,
Така шовкова магія цвітіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420641
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 18.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2013
Мій синьоокий квітню, де ти, де?
Спочила злива бісером на стрісі
І на старому мокрому горісі
Весна тумани димчасті пряде.
Сапфір небес залитий молоком,
Сире повітря хлеще теплі скроні
І первоцвітні крильця безборонні
Холодний вітер лиже язиком.
Ще сніг біліє, ніби рафінад.
Візьму й покину пошуки намарні,
Ховаючись у затишній кав'ярні,
Пірну вустами в теплий аромат.
Розпилить джаз непрохану журбу,
І я в думках відчалю неквапливо
Туди, де в пиві свіжому дбайливо
Купає день розплетену вербу.
Де синю гладь криштальної води
Рунтує* лебідь помахом раптовим,
Де сад квітучий міряє обнови,
В піалах цвіту піняться меди.
*Рунтує - тривожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416205
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Закохався в Поезію змалку,
Юнаком лиш за нею ходив
До великої зали в “читалку",
А підріс - то життя присвятив
Дивовижній красі тих емоцій,
Що у серці вирують моїм,
Я до неї приходжу щоночі,
Ми кохаємось...
Ніжно й без слів,
Тільки римами пестим натхнення,
До зірок заблукавши в думках,
Це, неначе подвійне знамення, -
Я - людина і разом я - птах!
А Вона,
Неодмінно чекає,
І бажає сповити мене,
Мою душу очима читає,
Між рядками у серце снує
Щоби вирвати з нього найкраще,
Найсильніше за все почуття...
Так приємно!
Я, мабуть, пропащий,
Бо не можу скоритися я!
Сам бажаю володарем бути,
Розсипаючи ласки в тиші,
У осінньому листі відчути
Потаємні відтінки душі,
І довівши процес до вершини,
Десь під ранок в розкрите вікно
Я зникаю у кавову днину,
Заховавши думки під сукно...
Прийде час, неодмінно стемніє,
Я повернусь,
Крізь терни вінець,
Бо в мені нова рима жевріє,
Йди до мене!
Урвався терпець...
21.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411038
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Це не низькість:
Родитись в селі
І рости „від землі” (як рослини),
Де звучать найщиріші пісні
Солов’їв та людей України .
Це не сором:
„Довбатись” в землі,
Бо ж, насправді, вона всіх годує.
І залежить весь люд від ріллі,
Що господарську руку так(!) чує.
Це не дикість:
Блукати в полях –
Різнотрав’я уголос вітати...
Спів пташок розрізняти в гаях...
І хвалу за це Богу складати.
Це є щастя:
СтупИть на моріг -
І босоніж пройтися росою,
Якнайдалі асфальтних доріг,
Там, де дружать з граблями й косою.
Це є святість:
Рости з джерела –
З джерела найцілющого трунку!
Із села, уся мудрість з села
Йде між люди безцінним дарунком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413607
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Дратує їх моя державна мова,
І завидки беруть за врожаї,
І те, що вихід маємо до моря,
І те, що ми живемо на землі.
Вони б нас знову кинули у тюрми,
Послали воювати до Чечні,
Щоб, як кошмарні із Афгану сурми,
Нас піднімали кожен день у сні.
Вони нас розривають на частини,
Країну ділять, козир їхній – газ,
Дратує їх, що наше небо синє,
Що їхня воля, нам вже не указ.
Звучить не наша музика в ефірі,
Газети і журнали теж чужі,
Народ повсюди хоче жити в мирі,
Бо наші люди справжні трударі.
А нас болить, що спокою немає,
Що наша пісня - з колоса зерня,
Та скоро нас калина об’єднає,
Сяде до столу здружена рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414625
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Я уеду туда, где кончается лес,
Где за стенами сосен - цветущее поле,
Надоел городской, вездесущий прогресс,
Я хочу дать душе, встрепенуться на воле.
А за лесом цветет, маком тканый ковер,
Васильки улыбаются с белой ромашкой
И куда б я не бросил свой жаждущий взор,
Ветерок кружит танец с травой-неваляшкой.
Как в трехмерном кино, небо жжет синевой,
Там в зарницах над рожью пылают рассветы
И приятно слепит солнца луч золотой,
Но, задолго, в тот край раскупили билеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414142
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Завертаю в село, де над річкою хата,
Що сховалась в старих розімлілих садах.
Я приїхав сюди пісню ту доспівати,
Що звучить вже давно в моїх вранішніх снах.
Тут м'які спориші, білосніжні ромашки,
Посивілі стоять у степу полини,
В небесах чути спів полохливої пташки,
Яка знає пісні, що прийшли з давнини.
Доторкнусь до дверей постарілої хати,
Задивлюсь в темні вікна крізь яблуні цвіт,
Тут співала пісні моя стомлена мати,
В цій хатині колись я з'явився на світ.
Вже немає батьків, відлетіли у вирій,
Доспівавши свої журавлині пісні,
Чую я крізь роки ті слова їхні щирі,
Що приходять щораз в мої вранішні сни.
Назбираю в селі оберемок мелодій,
Навдихаюсь п'янких ароматів садів,
Наспіваюсь пісень тих, що зараз не в моді,
Та я з ними прожив і від них я п'янів.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113033007008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414115
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Ти повернулась, дівчинко русява!
Згубила стрічку синю у снігу.
На таці неба хмарка кучерява
Вмокає в піну сонця курагу.
Гнучка вербиця коси розпустила,
Бруньки пухнасті ще у сповитку,
Їх вітерець підхоплює на крилах,
Наспівуючи пісеньку легку.
Стара зима згорнула біле хутро,
Сипнула сріблом щедро з гаманця.
Бліді перлинки сяють перламутром,
Вони тобі, як завше, до лиця!
І ця постава, світла і тендітна,
З-під темних вій - небесна бірюза.
Ти повернулась, ластівко привітна!
І день засяяв, ніби органза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414312
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Чомусь весна тихенько плаче зранку.
А сльози неутішні і гіркі.
Та як узнать таємні забаганки:
Від чого ллються сльози, як людські?
А, може, вона плаче без причини,
Бо іноді душа того бажа.
Поплаче серце й ніби відпочине.
Ну з ким, скажіть, такого не бува?
Півдня лилися сльози горемичні,
А потім враз посипав густий сніг.
Та для весни такі капризи звичні.
Дивися: уже капає із стріх.
А тільки сонце визирне з-за хмари,
Весна про сльози швидко забува.
І на очах збуваються вмить чари:
Із бруньок уже квітка визира.
Весна і жінка з сумом так повінчані.
В обох вразлива лагідна душа.
Красою дивовижною заквітчані,
Яка цим дивом світ весь потіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408539
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Вже все на так...Перегоріла,
В моїй душі тепла нема.
І холод оверложив тіло,
Покрив все інеєм сповна...
Думки полохають волосся:
- Не гри, любові я хотіла!
Летіла я...лиш Вам "здалося",
Та вуглем стали мої крила...
І ще дивилась до безтями,
У ніч, на темний оксамит
І думала: лише із Вами,
Це небо навпіл і весь світ...
Довіку бути вдвох гадалось,
Від мрій крутилася земля,
І вслід - жорстоке:"Вже так сталось,
Пробач, що більше не моя"...
Тепер не дміть на попелище,
Не зводьте вже святий вогонь!
Не чіркайте сірник, бо свище -
Там вітер, де була любов...
Все в темних кольорах навколо,
Торкає серце заметіль.
Замість "Прощай", кажу: "Ніколи",
Лишилась пам`ять, а в ній біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400255
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 10.03.2013
з літа насушені чебреці
пахнуть свічками і ладаном…
намоленим
цвіркунами храмом…
теплим причасним вином,
настояним полинами…
церковними співами:
комариними
виги́нистими диска́нтами
і розважливими
бджолино-джмелиними
баритоно-баса́ми…
…щаслива рідкісна здібність –
у собі зберігати,
на порох уже перетлівши, –
пережитої радості аромати…
либонь, це і є результати
хисту-таланту ЖИТИ!
яко Благо – життя приймати…
…сухі чебреці пахнуть ситчиком
зелененьким
з дрібнесенькими квіточками…
оголеними
безтурботно руками,
коротенькими шортами і спідничками…
округло-привабливими колінцями,
засмаглими
пружно-легки́ми ногами…
виднокраями –
п`яльцями-вінцями…
вигорілими
до золотого відливу
ко́сами,
«долонями ніг»,
довірливо босими…
вітерцем грайливим
ти – не хочеш,
чи не умієш бути щасливим?..
…у тобі – вічний лід і невтішний вечір,
затаєна,
прихована ворожнеча…
ні, я – не жертва,
тобі – не офіра…
наче сухі мої чебреці,
сама у собі – я пахну миром…
…ніби спонтанна липнева злива –
сама у собі я сонячна
і незалежно щаслива…
з літа
насушені чебреці
пахнуть
торішнім раєм
псаломно благоухає
кожна ламка стеблина,
лілово-зелена…
...любові моєї перлина
сяє! –
від мучилищ твоїх захищена,
ніби у скойці, усередині мене…
02.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405531
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Прислухайся: ти чуєш?То ж весна...
Дзвінкі струмочки вирвались назовні
І їхні співи, срібно-молитовні,
Бринять, немов натягнута струна.
Під стріхами бурульок передзвін -
Така весняна магія сльозиться!
На гілочці калиновій синиця
Клює червоних ягідок рубін.
Прокинувшись, потягується сад...
У переливах срібних амальгами
Прудкої річки поміж берегами
Хрумких крижин біліє рафінад.
Прислухайся: в засніженій імлі
Вже первоцвітів чути шарудіння
І, життєдайним вигріте промінням,
Пульсує серце нашої Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402097
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
пустотливі струмки
збирають
розсипані білі коси
зими –
бавляться з ними:
сплітають у колоски –
веселі
в`юнкі коси́чки…
вплітають
срібні нитки,
закосичують
у дрібні
кришталеві дзвіночки –
і бринять, і сяють
стрімкі́ колоски,
у всі низи́ни
і долини́ –
розсипаються сріблом
живим
до річки…
…як ніби домовички́
і домови́чки –
грайливі
заплітають удосвіта,
невідь для чого,
білим коням
шовко́ві
розсипчасті білі гриви…
…прокинулась,
глянула у вікно,
устала з ліжка по́хапцем
на землю холодну – боса:
щось не так…
провела долонею –
дивний знак!..
хто?.. посплітав і мені
у колосочки дрібні
по подушках білих
пухнасто-тілих
русяво розсипані
і розмаяні
сонні коси…
…може, ти?..
приходив до́світком
уві сні…
…бринять
у моїй оселі
кришталево-сріб-ні
коси́чки веселі…
10.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399808
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Книга Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 10.02.2013
Чарівна ніч розпалює багаття,
Усмішка розквітає на устах.
Я пам'ятаю у горошки плаття,
Волошки сині у твоїх очах...
Легенький вітер підіймав покоси,
Червоні маки майоріли нам.
І падали на трави срібні роси,
Розповідали таємниці снам.
На темнім полотні світили зорі,
Тягнувся в нікуди Чумацький шлях.
Пливли хмарини наче хвилі в морі,
Губився я у шовкових косах...
Лягали руки на тендітні плечі
І серця ритм пришвидкувався враз.
Собою грів нас незабутній вечір,
В повітрі линув милозвучний вальс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399332
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Вдохновил стих Э.Листопадной "Не исчезай..."
Я не исчезну – я из крови, плоти.
И я вернусь, ты только ждать умей.
Такой как есть, без рамки в позолоте,
Еще любим после разлучных дней.
После разлучных дней я на колени
Перед тобой, родная упаду,
За все, за все я попрошу прощенья
И подарю счастливую звезду.
Счастливую звезду тебе в ладони –
Пусть блеск ее зажжет глаза твои,
Душа оттает, тело же утонет
В водовороте страсти и любви!
В водовороте страсти так хочу я
С тобой, как в невесомости кружить
И небу спеть как раньше «Аллилуйя!»
За то, что ты смогла меня простить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399295
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Як добре, що щоранку сходить сонце,
Що промені лоскочуть по лиці…
І вітер зранку залетить в віконце,
Попестить коси ніжно золоті.
А під вікном мокріє матіола,
Барвінок сині зорі розгубив…
І квітнуть роси на траві довкола,
І ранок добавляє свіжих сил.
Побігли хвилі зранку понад ставом
І ряска повилазила з води…
Стоять човни, обкутані туманом,
А під горою зацвіли сади.
Хіба ж не рай? В якому ми живемо…
Блаженна мить возносить до небес
І цю красу у серці пронесемо,
Так кожен ранок, ніби ти воскрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399277
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
На самім краєчку откосу,
Розцвів рожевенький мачок.
Не пив він вранці чисті роси,
Не чув сусідніх балачок.
Він ріс один. Тонка стеблинка,
(Хоч був красою для очей)
Як сирота, сумна дитинка,
Що непомітна для людей.
І вітер коршуном крутився,
Збивав росинки з пелюсток.
А то бувало, з ним журився...
Це було радості шматок.
Дощі холодні обливали.
Від сонця в"янув корінець.
На зло природі виживав він,
Оцей тоненький стебелець...
----------------------------------
Отак й в житті буває часто:
Когось зустрінеш на шляху,
І раптом дерево гіллясте,
На гілку схоже вже суху...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399265
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Упасти на коліна, приповзти
До батьківського дворища востаннє
Заклякнути в спокуті за мовчання
І оніміть в обіймах самоти...
Нема куди вертатися, нема -
Замість гнізда лиш чорна пустка зяє
І тільки пам’ять дух перепиняє
І оживляє образи сама:
Ось батько й мати садять новий сад
А ми малі, схвильовані, щасливі,
Слухняні, правда трохи галасливі,
Все ж прислухалися до їх порад.
А ось і знову гості приїздять,
Там гомін, сміх, там радість без упину.
Любив мене мій дядько, мов пір’їну,
Руками аж до неба підкидать.
Що може бути кращим для дітей –
І я пищала зовсім не від страху…
Минулося… пройшла вже скільки шляху –
Нема батьків… і двору… і гостей…
.................................................
Вчепитися руками в спориші.
Клубок у горлі – ні, не проковтнути…
Забути все і врешті осягнути
Як тіло відривають від душі.
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357021
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 09.02.2013
Перехворів тобою, моя доле,
Все, що було, сховалося в тумані,
Знову один виходжу в чисте поле,
Червоне сонце зустрічати зрання.
І мов у сні прощаюся з тобою,
Лиш роси інколи чіпляються за вії,
Ранкове небо чисте наді мною,
Та голову підняти я не смію.
Я казку нашу згадую ночами,
Сон не бере, в вікні мішають зорі,
Вдихаю ранок мокрими вустами
І роси бачу різнокольорові.
Перехворів тобою, моя доле,
Пройшло усе - немає вороття,
Дорога наша бігла через поле,
Лишила слід у серці на життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398929
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Внешность поэта - ничто,
Нечто другое - мысли...
Глянь, -
У него пальто
Старенькое, обвисло,
В каждом кармане срок,
В каждой заплатке вечность,
Где-то у сердца - рок,
За воротом дышит млечность,
Подкладка - сплошная боль,
Бирка - сценарий боя,
Левый рукав, как роль,
Правый - пошив героя,
В целом - одна душа
Вечности мирозданий,
Критики, тише, ша!!!
Вам не понять страданий...
Внешность поэта - мрак,
Внутренность - свет изгоя,
Глянь, -
В каждом взгляде знак
Миру людского зноя,
Просит он о Любви,
Верит в свою наивность,
Лучше б не знал, увы,
Даже и он здесь - живность...
Вдох - углекислый газ,
Выдох - из кислорода,
Он же спасет Нас,
Племя больных уродов!
В общем - одна душа,
Словно комочек боли,
С видом на небеса
Катится жизни полем...
07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398926
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Ну как случилось всё? Не понимаю..
Тихонько вдруг пробралась теплота.
Я с радостью деньки те вспоминаю:
Наполнилась вдруг смыслом пустота...
И в жизни всё тогда перевернулось.
Исчезло всё, что было до тебя.
И нежным шелком к сердцу прикоснулось,
Каким-то волшебством к тебе маня.
Неужто и зимою есть цветенье?
Вот веточка черешни расцвела...
Как жаль, что это было лишь мгновенье.
Зимой цвести так долго не могла...
На миг лишь только счастье улыбнулось,
Но сердце не забудет никогда!
Тихонько Синей птицею вспорхнуло...
Исчезло, к сожаленью, навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399058
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
наверное в дно моего плазмоэкрана черного ноута будто в ящик пандоры
запрятаны все мои нервные спамы… и там есть его недолюбленный город и улыбчивый кот со слезящимся глазом трущийся об ногу того человека собиравшего розы… в ведро а не в вазу… из сна позабытого за пол четверти века. на дне Окон виндОвых ярлыки – словно лодки груженые пылью с редким запахом лета и мои неглиже старомодных фасонов только примеренных но не надетых а еще поцелуи в глаза и запястья и в мягких ладонях пол-горсточки счастья…с которым слоняюсь по улицам гадким в январе ледниковом в простудном ненастье все роюсь в подкладке фиолетовой сумки где любимого хлама четыре сезона . снова ночью ныряю в голубое пространство с июля иконками что пахнут озоном…
а после полуночи опять кофе крепкий … заплатила вдвойне январю за ренту... съеду завтра... в февраль… так уж быть… без отметки в потерянных в странствиях на проезд документах
***
( картинка - графика Марины Шаповаловой)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398897
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Зайшла до хати, де тепло буяло,
Родина тут, просили- залишись !
Тепер лиш дрож, і якось темно стало,
Відкрию вікна!І двері геть- навстіж !
Впущу до хати запахи весняні,
Хай сиплеться проміння! Никне тінь!
За стіл засядуть,лиця осяяні-
Всі родичі, що дивляться зі стін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398727
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Пишні щічки жовтеньких квіток
Заціловує сонечко з неба.
Я сплітаю з кульбабки вінок,
Але думкою лину до тебе.
Враз забракло повітря мені...
Пригадала взаємні зізнання,
Незабудки в очах голубі,
Що зронили у серце кохання.
Як сплела пальці рук у вінок
І тебе сповила ним грайливо.
У шаленстві щасливих думок
Спраглі губи шукала квапливо...
Серед теплих кульбабкових мрій
Незабудки малі голубіють,
У віночок вплітаю їх свій,
Щоби він тобі спогад навіяв.
09.05.2012р. Сатанів
Для ілюстрації твору використана картина Ольги Воробйової.
http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336886
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 07.02.2013
Плило життя.
У безтурботному дитинстві,
В бідній хатині -
Не біда!
Була матуся люба біля мене,
Голівоньку ласкала,
Я цвіла.
Співала пісні сповнені розмаю,
По полі бігала,
Плела собі вінки
Ромашки, васильки і маки- все сплітала
Здавалося- я мавка,
Я весна!
О боже милий, чом життя втікало,
Не зупинилось,
Вихорем неслось,
На край землі занесло,
Аж до небосхилу.
Ще трохи і я у прірву провалюсь
А там... пітьма!
Закрите невідоме!
Згадаю все і Богу помолюсь.
То ж чи згадає хтось,
Чи скаже добре слово,
Чи колесо покотиться у даль.
Гірка печаль.
Та ні! Не зникну я!
Свої вірші посію в рідну землю,
Зійду весною і знову буду я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398606
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
МЕЧТЫ...
Снежинки кружатся
И тихо ложатся
На голые кроны...
Только вороны
В черном наряде,
Как на параде.
Не рады они
Убранству зимы.
Земля отдыхает -
Сил набирает.
Под снежным ковром
Весны тёплый дом.
Время придёт -
Она оживёт,
Лучик поймает -
Ручьём заиграет...
Лес, будто в сказке, -
Подснежников глазки,
Наденут поляны
Цветов сарафаны...
Что я размечталась?
Немного осталось
Зимы холодов
До первых цветов...
Жду первых цветов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397298
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Куня ставок під кригою товстою,
І сняться сни- безмежності блакить,
Ось трісне крига й піснею дзвінкою,
Розбивши скутість, беріг окропить!
Полине сміх дитячого роздолу,
Зніметься вітер, і попливуть човни,
Життя проснеться, заструмить довколо,
Забудуться зимові холоди!
Продовжується день, сміється сонце,
Лиш тихо плачуть очі льодяні,
Ось висохнуть! Й земелька на долонці,
Підсніжники покаже весняні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398160
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Роса блищить – ридають трави,
Схиливши голови свої
І пахнуть скошені отави,
Прижавшись ніжно до землі.
А сонце запах піднімає,
Дурманить цвітом небеса,
Йде косовиця, світ співає,
Як пахне лугова краса.
Лелеки бродять, як примари,
Шукають їжу у траві,
На обрії сіріють хмари,
Ці хмари певно дощові.
А треба гарної погоди,
Щоб швидко висохла трава
І потім вивезли підводи,
Трава в копиці залягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398312
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Обси́палась квітка
моїх солодкавих надій
і щастя підсіло в чужий
даленіючий потяг.
При виході з серця мого
на порозі не стій,
хай душу мою не шмагає
пронизливий протяг.
На друзки дрібні
розлетілись криштальні мости
і замки піщані роздмухав
буденності вітер...
Мов два метеори,
зіткнулися наші світи,
блакитна планета
зійшла зі своєї орбіти.
Усе промайне -
у життєву пірне каламуть
і час невблаганний
минуле на попіл розвіє.
А ти не минайся ніколи,
У спогадах будь!
Мій болю солодкий,
моя білокрила надіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396952
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 05.02.2013
Ці ситцеві мрії, легкі і вільні, дивні, пророчі, на небо схожі.
На білу птаху, на білокрилу, на теплий вітер, весняну днину.
Думка глибоко торкає серце, мов ясне сонце в мале люстерце.
І мружу очі від тих конфузій, зростає настрій, як квіти в лузі.
Стає приємно і лебедино, втікає лютий, зима безсила,
Диктує плани веселий ранок, рум'янить щічки і гріє ґанок.
День рукотворний сьогодні буде, відкриє прозу, а мої груди
вдихнуть повітря озонно-свіже, наповнять душу глибокі ві́рші.
Явлені мрії – цукати з медом, цілушка хліба і більш не треба.
Сьогодні день мій особливий – черпаю з неба удосталь сили.
Лукавить тільки зима, що буде. Авжеж, я знаю, жартують люди…
Які ж це мрії солодкі, милі... І ви помрійте, якщо у силі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398368
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Заплакала відлига гірко,
Їй стало боляче до сліз.
І потекли струмочки дзвінко,
Під лоно лагідних беріз.
Мабуть весна не за горами,
Дарує сонечко тепло.
Проміння веселиться з нами
І зазирає через скло...
Вона застелить ніжний килим,
Поверне птахів в рідний край.
Додасть наснаги тілу сили,
З планети зробить цілий рай...
І заквітує все навколо,
В яскравих фарбах буде день.
Співати птахи будуть соло,
Своїх чаруючих пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397929
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Котилось помаранчем у поля
Зимове сонце, залишивши місто.
Загорнута у сутінки земля
Прощалася зі сяйвом золотистим.
Зіщулилися ягоди калин,
Вже не яскраві - а бліді, змарнілі.
Мороз із порцелянових крижин
Вирізьблював їм шати сніжно-білі.
Мережив сріблом соснам кептарі,
Оздоблював кружальцями, шнурами.
На оксамитних вітах угорі
Бурульки порозвішував разками.
"Оранжево закінчується день", -
Подумала. А спогадів лавини
Несли думки про тебе і про те,
Що любиш ти солодкі апельсини.
25-27.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397922
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
На подушка́х сатинових хмарин
Гойдає небо зоряні дукати.
Немов пуанти срібних балерин,
У білизну розпушеної вати
З ясних ледівок скапує вода,
Між потемнілих зяючих проталин
Весни легка вчувається хода.
Твердої криги тоншають кристали.
І так зухвало супиться зима,
Сердиту хугу кличе на підмогу,
Але в тієї сили вже катма!
Рихтує лютий сани у дорогу,
Складає в клунки па́льта хутряні
Як потепліє, рушать на світанні.
Ще де-не-де білітиметься сніг,
Мов пелюстки опалі бездиханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397746
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Дошкульний холод самоти,
У хаті тиша.
На вікнах іній-серпантин
Мороз розвішав.
Неначе розірвався міх
Необережно,
Летить, летить лапатий сніг -
В душі бентежно.
Чай недопитий на столі,
Лимон до чаю.
Думки, як сиві журавлі,
Що відлітають.
Хай снігопад засіє шлях
Пречисто-біло.
Усе життя чекати я
Тебе уміла.
Не вічний віхоли мотив -
Прийдуть ще весни,
І лід пекучий самоти
На серці скресне.
30.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397648
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Кучерявить білі коси ранок
І готує каву з молоком,
Допікає тістечка світанок
З ніжністю, любов'ю і медком.
Прилетить гарячий поцілунок
І розквітне на твоїй щоці;
Він тримає теплий подарунок
У своїй замріяній руці.
Ти розгорнеш те барвисте диво-
Запалає вогник у душі.
Почуття нестримно і бурхливо
Виллються у неземні вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396238
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Зберігай від роду честь
До самого скону,
Не втрачай ні тут, ні десь,
Шануй як ікону.
Не бажай нікому зла
І не плюй в криницю,
Людям краще дай тепла,
Дай води напиться.
Бережи завжди добро,
Сторонися лиха,
Якщо справі повезло,
То не корчи пихи.
Бережи тепло в душі,
Серце своє чисте,
Не вилазь, живи в тиші,
Чесно, урочисто.
Йди спокійно по путі,
Не прискорюй біг,
І радій, що при житті,
Свою честь зберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396104
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Життя іде між трав по колії
І знову роси сяють, наче зорі,
Для мене швидко пробігають дні,
Лягають хлібом в скошеному полі…
Ударять проліски тихесенько у дзвін,
Берізки заридають, як належить,
Весна прийде і вже не буде зим,
Просто сніги свої часи відлежать…
А потім літо… В лузі килими…
Розквітне червонява конюшина,
Війне холодним, наче від зими,
Та це вже буде літечка картина.
І вічна осінь ляже на лице,
Палітра фарб засяє на узліссі,
Листок залишить голе деревце,
Бурульок більше не побачу в стрісі.
Не вірю в зими, бо не той ще час,
Ще варто обнімати і кохати,
І цілувати доленьку не раз,
Любов свою до віку цінувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396088
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
(посвящен памяти А.Л.)
Все в былом - и тревоги, и радость,
И надежд васильковый букет,
И то счастье, что нам не досталось,
И доверия меркнущий свет....
Нет ни правды теперь, ни обмана.
Наши годы уже не вернешь...
Даже нет потайного кармана,
Где обида хранилась, как грош.
Только память химерною лепкой
Нависает, скорбя о былом...
Да луна молчаливой соседкой
Освещает последний твой дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395925
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Порой душа, как пес под лавкой,
Уставший постаревший пес...
Возможно, били его палкой,
Но все же, "ноги он унес".
Теперь лежит бродяга... Снится
Пора, когда он был щенком.
Не уставал с детьми резвиться
И те поили молоком...
Все чаще грусть, все реже радость.
Душа-душа.., унынье - грех
И сколько б палок не досталось,
Меняй уныние на смех.
Так и живем - и смех, и грех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395939
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
день який!
ясний…
сріблом-злотом
гаптований –
по небесній блакиті,
янге́ликами
розшитій…
…красу отаку по миті
хочеться
переживати –
по кожній дрібній
невловимій
окремій миті
із насолодою смакувати…
нитку по ниточці
по́вагом перебрати –
всотати,
у себе
трансформувати…
…на білому тлі,
на сніжній
крохмальній
хрумкій про́стині́ –
тіні:
сяйвом живим насичені
сапфіри прозоро сині,
зірча́сто-лазур-ні –
поусюдно щедро розсипані…
у невира́зних бга́нках-складка́х,
ямка́х і запа́динках –
не однорідні…
явні
настільки,
аж дивно мені
взуто ступати
по живій під ногами си́ні–
сапфірових ро́зсипах…
як
у чарі́вному сні
скільки краси!
і радості
даровано
провідчути людині
…поталанило нині
й мені
заверлочитись срібною ниткою
у Богородичнім
гаптуван-ні…
26.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395780
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини.
Неначе бриль, в куделю снігову,
Пірнула сонцем вибілена стріха,
Колючий іней срібну тятиву
Напнув між гіллям сонного горіха.
І обважнілі верби молоді
Повісмо віт у сизій поволоці
У крижаній вигойдують воді.
Заснув город у вовняному коці*
Пухких снігів. Мереживо квіток
Зима сховала в ковдру волохату.
А хтось розстриг веретяний* мішок-
Тендітний пух посипався на хату.
*Коц (діалектне)-шерстяне покривало.
*Веретяний (діалектне)-виготовлений з грубого домотканого полотна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394526
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 26.01.2013
На круглих п'яльцях сивої зими
Січневий ранок вишив павутиння
Лопоче сніг пухнастими крильми
Між покривал густого хмаровиння.
І обважнілий кущ горобини́
З багряних грон обтрушує серпанок.
Ледівками* застигли теплі сни,
Туманний розпрозоривши світанок.
Немов міраж, розтанула весна,
Твої сліди в заметах захололи...
Ані душі, суцільна білизна,
Печаль моя сьогодні - біле поле.
*Ледівки - бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395005
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Сніги персидські лестяться до клена
І мружать очі кольору бузку.
Спинилося криштальне верете́но,
Урвавши пряжі ниточку цупку,
Несуться хвилі срібним передзвоном,
В обіймах річки плавляться льоди́,
Втопилося янтарно-стиглим гроном.
Проміння сонця в купелі води.
Прудка синиця гілку розгойдала
Тремтить калини китиця пухка-
Мережить неба синє покривало
Колючих сосен готика чітка.
І в білопіннім мареві казковім
Княгиня горда їде на коні,
Їй сивий гай шепоче колискові
І сніг цілує кучері дрібні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Я знов беру перо у руки.
Свій погляд кинула в вікно...
Про що писать? Про день розлуки?
Чом не допили ми вино?
Червоне грає у бокалі.
Крижинки тануть ще на дні.
На скатертині, як коралі,
Блищать краплинки вогняні.
А, може, про зірки, що в небі?
Хоч вже не світять, як колись...
А чи про хмарку, що як лебідь
Без пари взимку залишивсь?
Туман зміняє сіра мряка.
Думки у простір подались..
І тільки Ангелу подяка,
Який за нас весь час моливсь...
Не помогло, чи не схотіли
Тримать, що іншим не дано.
Чуття знялось і полетіло:
Давно вже зайвим нам було.
Швиденько пустка поселилась,
Хоча її ніхто не звав.
Так шкодувала, що спізнилась...
Тепер багато в неї прав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394505
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Летять роки, летять... Ох, не зумію
Хоч на хвилину зупинити час.
А я ще юність згадками лелію
І повертаюсь в молодість не раз.
Де цвіт акацій сяє білим квітом,
У сад духмяних ягід та вишень.
В ті роси споришеві теплим літом
І під крислатий в школі жовтий клен.
Мій стан стрункий, неначе тополину,
Шовковий вітер ніжно лоскотав.
Я так любила кожну гожу днину,
Та й світ, який чимало дивував!
Ще досі вистрибом-думкáми юність
Торкає через низку довгих літ.
Наївні мрії і набуті — мудрі,
Ідуть зі мною у широкий світ.
Вік молодечий, як мала зернинка —
Пшенична чи горіхова... авжеж (!)
Усе пройшло. Я стала літня жінка
Серед осінніх вогняних пожеж.
Летять роки, летять в далекий вирій,
Зібравши все життєвє набуття.
А я ще молода із «щастя-вимрій»
І в осені продовжую життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393954
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Просилася до хати заметіль,
А я її до себе не впускала...
Мело снігами щедро звідусіль,
Зима стелила білі покривала.
Просилася у душу самота,
Плющем отруйним потайки душила,
А я густі засіяла жита
І над проваллям випростала крила.
Перехитривши пастку гіркоти,
Сховала смутку крапельки солоні,
Допоки в серце не постукав ти,
Насипавши весни мені в долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Моя рука в твоїй руці, це так приємно
І поцілунок на щоці у нас взаємно.
Танцюють вальс свій за вікном, сніжинки білі,
Розкажуть казку перед сном, нам заметілі.
А казка та, неначе сон, прийшла неждано
І б'ється серце в унісон несе кохання.
Мороз малює за вікном чудну картину,
А я туди, де солов'ї, у літо, лину...
Серед прозорого світанку, серед квітів,
Зустріну сонечко на ганку, шелест вітів.
Торкне метелик нас крилом, обох, так ніжно,
Я обернулась, за вікном, хурделі сніжні.
Горить вогонь, співає пісню у каміні,
Стоять у білому вбранні сумні ялини.
І стало затишно, так тепло у кімнаті,
У снах нам будуть солов'ї пісень співати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393879
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Музика Віктора Оха
З праслов’янської синь-давнини
благодатно по милості Божій
чарівні степові дикуни
ген житами мандрують волошки.
У серпневій палкій жароті
промениться причаєно радість.
Прохолода їх на видноті –
золотому колоссю розрада.
Приспів:
Манить за небокрай,
в серці пече і тане.
Рідний вкраїнський рай –
це волошкове танго.
І милішої досі нема,
дивна пісня звучить волошкова.
Жайвір в небо її підніма,
і знайома вона, й загадкова.
Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Волошковий розмаю, стривай.
Родить жито і хочеться жити!
Приспів.
Неповторна земна благодать.
Ясен місяць заснути не хоче,
бо у повені житній зорять
волошкові усміхнені очі.
Ой, ти доле моя, постривай.
Дай ще трішки лишитись молодшим.
Не покину повік рідний край,
хоч житами мандрують волошки.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393793
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Доброта, яка висловлена нам якою-небудь
людиною, прив"язує нас до неї.
(Ж. Руссо )
---------------------------------------------
Хай наповниться серце через вінця добром.
Понеси його в люди. Обігрій їх теплом.
Усміхнись вранці сонцю і збери промінці.
Поділись ними щедро, не тримай у руці.
Не скупися на слово, що лікує серця,
Будь ти щедрим душею, сотвори чудеса.
Хай, як квіти барвисті, напуває роса,
Будуть наміри чисті, як святі небеса.
Не тримай в серці зло. Ти пробач й відпусти.
Ти зумій доброту понад злом піднести.
По житті хай крокують поряд друзі весь час.
Ти цю дружбу цінуй...Не впусти цінний шанс!
Будь і сам добрим другом. Умій руку подать.
Коли в нього проблеми, не дозволь ти страждать.
Ось такі в мене дУмки. Чи підтримаєш ти?
З благородними вчинками по житті нам іти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393728
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Осенью – дороги длинней, осенью – протяжнее вздох,
осенью – все мысли о ней, уходящей в белый пролог...
А душа – темна и странна, словно не родня никому,
и указа нет – начинать наводить порядки в дому:
день убитый – в ящик стола, память – горсткой специй в вино,
горьким смехом быт пополам разорвать и бросить в окно,
и сидеть в сырой темноте, выключив и сердце, и свет,
словно бы давно так хотел: обнулить все счётчики лет,
и дышать по-рыбьи начать, и, звериным слухом едва
различая звуки в речах, привыкать к их дырам и швам
как вещам, что в темени вод обитают тысячи зим,
и уводят в безвесть того, кто решил довериться им,
а когда холодный рассвет поднесет предметы к глазам,
выбрать самый яркий – в ответ на попытку что-то сказать,
роясь в пожелтевших словах, что с небес в отточие дней
катится моя голова…
…и все мысли –
только о ней…
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393530
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Чи справдi було це. чи тiльки наснилось:
Розпечене сонце за обрiй котилось.
Просився до рук дозрiваючий колос.
Вiд щастя тремтiв мiй закоханий голос.
Яскраво всмiхались зiрки вечоровi,
Стелились пiд ноги нам трави шовковi,
I синiх дзвiночкiв лунав тихий смiх,
А я завмирала в обiймах твоiх.
Вже нiчка шатро розстелила над нами,
А ти обпiкав мое тiло вустами.
I звабливо мальва край шляху цвiла,
В шаленнiм вогнi паленiли тiла.
I вiтер куйовдив грайливо волосся,
I щастя в цю мить через вiнця лилося.
I мiсяць по-доброму заздрив нам з неба,
А я все горнулась-горнулась до тебе.
I пахло полином, ромашкою, лiтом...
Вже небо займалось за обрiем свiтом,
А ти все цiлунками пестив лице...
Чи справдi було, чи наснилось все це?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383079
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 13.01.2013
С незапамятно-присных времён
Волновал меня шелест знамён,
Но пытались смутить мудрецы,
Мол, рубить надо с прошлым концы…
Наслаждаться сегодняшним днём,
Не шутить с благодатным огнём,
Что попало не есть и не пить,
И друзей нерадивых забыть…
Выбирая судьбу наугад,
Не спешить ни вперёд, ни назад,
Не заглядывать ближнему в рот,
Не тужить, если кто-то помрёт…
Я так жить не согласен ничуть, -
Это ж просто - не жизнь, а - жуть!
Разве ж можно без всяких забот
Промурыжиться день или год?
Надо с миром вести диалог,
Постоянно оттачивать слог,
Верить в то, что хостится твой блог,
И подаст что-нибудь щедрый бог…
Что на свете есть много дорог,
После корочки слаще пирог…
И, пока не завяла душа,
Надо верить, что жизнь хороша!
декабрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387556
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 13.01.2013
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 13.01.2013
Коли у серці пророста росточок,
Це значить оживає почуття.
Щоб не зів"яв, водички б хоч ковточок...
А, може, треба усмішка твоя?
Воно тоді розпустить ніжне гілля,
І розцвіте квітками мигдаля.
І хоч зима: сп"яніє все довкілля.
І обізвуться струни скрипаля.
Це музика любові оживає.
І тихо ця мелодія звучить.
А серце у блаженстві спочиває.
Про те, що так боліло, промовчить.
І знову я в твоїх обіймах, любий.
Хай серденько від страху не тремтить!
А ти цілуй, цілуй медові губи..
Хіба що є солодше, як ця мить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391776
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Сніжним барсом на білий поріг
Підповзає мереживний ранок,
З гострих вух у розпушений сніг
Легко струшує срібний серпанок.
Розчинились різдвяні вогні,
Мов цукати у глечику ночі,
Теплим спогадом світять мені
Твої сяйвом наповнені очі.
І дзвінким перестуком слова
Шелестять у шкатулці, мов перла.
На світанку трембіта Різдва,
Небеса, мов перину, роздерла.
І такої легкої, як пух,
На поріг намело сніговиці!
Щедрий ранок накинув кожух
Зацілованій вітром осиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390481
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
І ростуть козаки, ніби буйна трава,
Первоцвітом зростають дівчата,
Україно моя, рідна земле моя,
Ти прекрасна у нас і багата.
Тут повітря своє, тут і хмари свої,
Береги у лататі і вербах,
Квітне наша земля, не мовчать солов’ї,
Щастя більшого нам і не треба.
Поклонімось землі, поцілуймо хреста,
Українське плекаймо з дитинства,
Хоча доля у нас на землі не проста,
Українкам ходити в намистах.
Бережім те, що є і додаймо іще,
Щоб онуки зростали багаті,
Хай затихне у серці знеболений щем,
Заживуть люди наче при святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388706
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 01.01.2013
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино
Мої думи несе.
Мама рідна, єдина,
Мама рідна, єдина,
Мама рідна єдина
Зрозуміє усе.
У час коли в замріяній долині
Спадає в роси пісня солов'я,
Як у дитинстві, по м'якій стежині,
Уздовж подвір'я йду до хати я.
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана,
Хата вишнями вбрана -
Мій початок доріг.
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Мамо рідна, кохана,
Ти - життя оберіг.
Матуся сива жде біля порогу
У хусточці терновій на плечах,
І крізь одвічну за дітей тривогу,
Любов ясніє в маминих очах.
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання,
Мамі рідній благання
Тихо я шепочу.
За твої всі страждання,
За твої всі страждання,
За твої всі страждання
Я прощення прошу.
Торкнуся зморщок на щоці устами,
На серці радість грають скрипалі.
За тебе Богу помолюся, мамо,
Бо ти для мене Ангел на землі.
17.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385659
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 01.01.2013
Така погожа світла вись-
Вогні горять, немов софіти,
А ялинкові пишні віти
У мерехтінні зайнялись.
Хрумтить скоринкою сніжок
І до небесної кошари
Зірок прибилися отари
Скубти́ шовковий моріжок.
Витає світлий дух Різдва:
Горять лампадки веселкові
І пахнуть пряники медові,
Довкола множаться дива́.
Святочно вкуталась земля
У тонкосрібну павутинку,
З долоньки здмухує сніжинку
Рожевокриле янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389121
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013
Наступає в житті ще один Новий рік,
Відбиває годинник дванадцять,
А Старий вже минув і у вічність утік,
Наче Нового року злякався.
Накриваймо столи, відкриваймо вино,
Проведімо старого трудягу,
Нехай Місяць сьогодні загляне в вікно,
А вино утамує нам спрагу.
Щоб у домі у нас не згасало тепло,
Щоб усмішки сіяли дитячі,
Щоб щоденно у Новому році везло,
Хай цей рік принесе всім удачу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389040
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 01.01.2013
Не бийся так у шибку, сніговію,
Не огортай трояндові кущі...
Ще крапелину літечка лелію
На денці білокрилої душі.
Іще світанки пахнуть споришами,
У свіжих росах викупався хміль
І теплі ночі срібними дощами
Лавандову цілують заметіль.
Терпких вишень розсипані коралі
На килимках зелених, ніби крам,
І виткали на кроснах верби-ткалі,
Леліткові серпанки вечорам.
І я в житах, як маківка, хмелію
В п'янких обіймах ситцевих вітрів
Допоки ти, мій білий сніговію,
Так безпорадно бавишся у гнів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Ти відійшла... Я вибрав іншу стежку…
Слова втекли... Вселився в серце біль…
Воно мені вже нині не належить,
Ятриться рана, наче сиплять сіль.
І що не день, ти далі все і далі…
Хоча ріднішої, як ти я ще не мав,
Наше життя натискує педалі,
Відстань росте від тої, що кохав.
Прости й прощай, красуне синьоока,
Не знаю чи зустріну ще колись?
Чи ще втоплюся я в очах глибоких,
Чи синьоокі вже перевелись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388281
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
На вікні троянди ніжні, білі.
Знаю, що мороз намалював,
Але в серці тепляться надії.
Що це ти вночі порозкидав.
Жаль, що я не бачила, бо спала.
Чом же не постукав у вікно?
Я б тебе відразу упізнала,
Хоч уже не бачила давно.
Як мені зірвати ніжні квіти,
Притулить до серденька свого?
Але обережно! Треба вміти
Зберегти зимове це тепло.
Та чому ж це білі, не червоні?
Ти ж мені їх завжди дарував!.
Як же їх зібрать тепер в долоні?...
А чому ж нічого не спитав?...
Ось і сонце з обрію устало.
Зникла казка... Швидко відцвіла.
Квітів я твоїх і не зібрала,
А сльоза по шибці потекла...
Жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388267
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Однажды Петр подошел к Иисусу и спросил Его: «Господи ! сколько раз прощать брату моему, согрешающему против меня? до семи ли раз?» На это Иисус ответил ему: «Не говорю тебе: до семи, но до седмижды семидесяти раз.
(Новый Завет).
------------------------------------------------------------------------------
Ви бачили, як терен розцвітає?
Як молоком облиті всі гілки...
Таке цвітіння і Кохання має...
Але ж чому гіркі так ягідки?
Завжди Кохання вабить буйним цвітом.
Хіба ж тут можна відірвати зір?
Та пелюстки зриває бува вітер.
От вір тепер в Кохання і не вір!
Кохання нам дано з небес від Бога.
Яким ми граємось й не хочем дорожить.
Воно, як Квітка чуда неземного.
Воно ПРОБАЧИТЬ ВСЕ! Без цього варто жить?
Буває, що ми сильно себе любим.
Не знаєм змалку, що це пробачать.
І не жалієм ми за тим, що губим,
Бо Я своє не хочемо втрачать...
Ось так вбиваєм Квітку ми, Кохання.
Тримай міцніше і не відпусти.
Не думай, що ще буде. Не останнє...
Та інше вже не буде так цвісти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388349
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Ох метет Метелица
По дороге стелется,
Сыплет она искрами, кажет власть свою!
Пусть кружит по-прежнему
Птицей белоснежною
От нее любовь свою я не утаю.
Припев:
Эх, шалит Метелица,
Ей никак не верится,
Что к любимому пути
Ей не замести.
Зря, Метель, стараешься,
Зря не унимаешься,
Кони мои быстрые мчат еще быстрей.
Колокольчики звенят,
Где тебе догнать меня!
Все равно любовь сильней, справишься ли с ней?!
Может ты ревнивая
Вьюга шаловливая?
Уж не разгадала ли песню я твою?
Но любовь, Метелица,
На двоих не делится –
И тебе любимого я не уступлю!
Ах ты Вьюга белая,
Что бы ты ни сделала –
Вовсе не боюсь тебя, ты мне не страшна!
Отдохни часок-другой
И поладим мы с тобой:
Жизнь моя любви полна, а в душе Весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386739
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Вода замерзла у відрі, що в сінях,
Сліду немає від вхідних дверей,
Стоять в снігу старенькі з липи сані,
Чекають, як впряжуть у них коней.
Вогонь в плиті розносить дух по хаті,
Що навіває ледь забутий спомин,
Вишні в садку неначе кострубаті,
Дивляться угору на зчорнілий комин.
Вікна заснули, наче у тумані,
Мороз панно замалював сльозою,
Перші сліди проклали зранку сані,
Червоно сонце сходить над горою.
Запорошила зимонька хатину,
Чорніє пліт сховавшись де-не-де,
Зима вдягла засріблену свитину,
Прокинулось село, а сніг іде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386087
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 22.12.2012
За окном чуть снежок пролетает.
Вон берёзка укуталась в шаль.
Ей легко: она боли не знает,
Не тревожит ей сердце печаль.
А жасминовый куст под окошком
Тихо дремлет с мечтой о весне.
Ветер гладит ей ветки ладошкой.
Будь счастливой пока что во сне!
Всё вокруг тишиною объято.
Спит земля под блестящим ковром...
В такой день помечтать так приятно
Или вспомнить о ком-то родном.
Засмотрелась на стройные ели:
Словно бархат на белом ковре.
Не страшны ей зимою метели.
Просто краше они в серебре.
Вот синичка в окно засмотрелась.
Может, что-то хотела сказать?
Я спросить ничего не успела...
Значит, нужно кого-то мне ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385999
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Маленьке серце здатне так любити,
Щоб чудо це вчинити із тепла:
ЗимУ в душі на літо повернути.
А замість снігу, щоб весна цвіла.
Ми мучимо серця, коли страждаєм,
Коли близькі не можуть зрозуміть.
Тоді образи в серці ми ховаєм
І думаєм: А як же далі жить?
А серденько ж терпляче, розуміє
Тихенько собі стукає й мовчить...
Коли ж вже дуже боляче - пониє,
Коли ж мороз у жилах, то тремтить.
Коли ж накриє хвилями кохання,
І почуття вирують, як вулкан,
Воно тоді забуде про мовчання,
Лиш тихо нагадає про обман...
А ураган кохання несе в море
Туди, де можуть хвилі потопить.
А ми пливем... Воно ж таке прозоре!
І серце з розумом не хоче вже дружить...
Ми любимо: на то ми живі люди!
Хто не любив, той просто і не жив.
І хай осудять ті, у кого пусті груди,
Немає серця... Значить не Любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386549
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Зимовий ранок розпочався снігом,
Припудрились берізки білочолі
І музика лунає, ніби Гріга,
Це вітер виграє у чистім полі.
Як хочеться тепло відчути зранку,
В моїх очах виблискує надія,
Посмакувати каву з філіжанки,
А сніг собі нехай і далі сіє.
Якби лиш ти пила зі мною каву
І твоя усмішка була ясніша Сонця,
Щоранку посміхалася ласкаво,
Тепло влітало зранку крізь віконце.
Тоді мені не страшні заметілі,
Заслухаюся музикою Гріга,
І грає вітер наче на весіллі,
І покриває все довкола снігом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386536
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 22.12.2012
В_моєму словнику не так багато слів,
І_ ́образи в моїх віршах не часті гості,
Р_адію з того, що лунає в домі спів -
Ш_едеври світу, і немає в серці злості…
В_ишукую нові слова у словниках,
І_заплітаю ніби квіти у віночки,
Р_имую навіть неримовані слова,
Ш_ляхетним жестом їх складаю у рядочки.
У_сірих буднях повсякденного життя,
В_обіймах сонячного світла на світанні,
А_ стрально відлітаю в небуття щодня,
Н_емов приречена, пишу вірші сопранно,
Н_анизую думки на нитку пізнанн́я,
Я_к янгол я живу, але не бездоганно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383535
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Відгомоніли віденські бали,
Відкружеляли мідним листопадом,
Молочний саван білої імли
Осінній день розгойдує над садом.
Десь в рівчаку наспівує ручай-
Вслухається у срібні ноти осінь,
Вже відзвенів багряний листограй
В її хмільному житньому волоссі.
Бліді агати блимають з-під брів,
Мов сивий льон, біліє за плечима
Холодна шаль мереживних дощів.
Вже кроки грудня чутно за дверима.
Ще мить і біле прядиво зими
Загорне все в бавовняну пелюшку.
Мов затулила теплими крильми
Журлива осінь перемлілу грушку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Ти одночасно є й... тебе нема.
Кохання опинилось поза світом…
Осіння ніч предовга і німа
Про щось мовчала…Так несамовито
Вітрище вив у люфі димаря.
Куйовдив по землі туманів пасма…
Любов, неначе свічка догора,
Ще трішечки і… назавжди погасне.
Гарячим воском душу обпече
І тілом розіллється по краплині.
Задивленої пам"яті ковчег
Вже відпливає. Смуток у хатині,
Налитий повним келихом вина
Ще недопитого, п"янкого літа.
Ти одночасно є й тебе нема.
Кохання опинилось поза світом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380676
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Вітаю я тебе, осінній саде!
До тебе знову стежка завела.
А серденько хвилюється, бо раде,
Що пам"ять ту весну ще зберегла.
Ця тиша заглушає мені вуха,
І вірити не хочеться очам.
Але душа надіється і слуха
І молиться усім своїм богам.
І віра десь на краєчку сердечка.
Тихенько притаїлась і мовчить.
А, може, ти десь поряд, недалечко
І з"явишся тут поряд, у цю мить...
А осінь тихо йде..уже минає.
Пожовкле листя вже не шелестить.
І гіркий біль сердечко моє крає.
Лише калина може звеселить..
Візьму пучок червоної калини
І до грудей своїх я притулю.
Мої думки полинуть в ці хвилини
У край далекий, що боготворю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380412
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Пробачте. Будь ласка. Я дякую...
ЧарІвні прості ці слова!
Це щирого серця ознака.
Добром той життя засіва.
Такий не залишить в печалі,
І радість розділить на двох.
Слова підбиратиме вдалі
Такі, щоб помилував бог.
Пихатість, зазнайство, упертість...
Хіба це прекраса в наш час?
От щирість, душевність, відвертість
Порадує кожного з нас.
Так будьмо Людьми в цьому світі!
Робить комусь боляче - гріх!!!
Бо душі у кожного КВІТИ.
Ламати - це злочин для всіх!
Не бійтесь просити пробачень.
А посмішку радо даріть.
Життя стане іншим... побачите.
Не бійтесь людей захистить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380359
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Ти чуєш, грає скрипка серед ночі,
Співає болісно її душа.
У темряві сльозяться й плачуть очі,
Слова летять у вись немов пташа.
Що сталося... Чому такі печалі...
Несуть до серця цей пекельний біль.
У вись, туди, де невідомі далі,
Вони так влучно вибирають ціль.
Тужливо грає скрипка беззупинно,
Її душі торкається смичок.
Вона розповідає щохвилинно,
І темряві назустріч робить крок.
Заслухалась і затужила осінь,
Самотньо так і холодно одній.
Не заплітає більше вітер коси,
Не посилає більше теплих мрій...
Лише холодним дощиком моросить,
І віти вже притрушує сніжком.
По вечорах не гріє, а морозить,
Мелодія виводиться смичком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380663
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Прилетіли вже синички,
Сала їм подам на шпичках,
Бо вже холодно надворі,
А морози йдуть суворі.
Снігом все запорошило,
Кругом стало біло-біло,
Ліг навколо перший сніг
І синички на поріг…
Я насиплю їм зерняток,
Дам пшона з малих горняток,
Як мороз почне тріщати,
То пущу синичок в хату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380658
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Не дай задути в темряві свічу,
Коли затужать поминальні дзвони
І потьмяніють золотоікони
Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь,
Коли змахнуть крилом ворожі круки,
Щоб заглушити стогони і муки,
І змити кров з осквернених долонь.
Їм не згубити істину в олжі
І крики душ, розтерзаних безвинно...
Бо їхня кров гірчитиме полинно
Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми,
Останні крихти вирвавши із хати.
Їм перед Богом випаде постати-
Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу,
Та правди їм ніколи не збороти!
В цей чорний день полинної скорботи
Не дай задути пам'яті свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
[i]"Дерева засинають – до весни"[/i]
(Наталя Данилюк)
Дерева засинають до весни,
Купа їх дощ у купелі осінній,
А потім, потім прийдуть дні зими
Укриє гілля перший білий іній.
Усе засне. Неначе літа й не було —
Ні цвіту, ні плодів, цієї долі.
Дивися, вже й дитинство відійшло,
І юність вже скотилася поволі.
Роки, роки. З весни у осінь йдуть,
Злітає цвіт, мов срібні заметілі.
І щоб красу ніколи не забуть,
Вплели вони у коси квіти білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379894
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
На сайті я вже п"ятий рік.
Чимало друзів тут зустріла.
Не буду я вести їм лік.
Скажу, що дружба - це є сила.
Людей завжди я поважала.
Ділилась часткою душі.
Нікого тут не ображала:
Мене навчили так батьки.
Я народилась в Україні.
І Батьківщину я люблю.
Люблю пісні я солов"їні
І мову рідну осяйну.
На сайті є і росіяни.
Та чим же гірші вони нас?
Вони ж не інопланетяни,
За що ж мене казнять в цей час?
За те, що є віршІ російські?
Що треба рідною писать?
Та я пишу й на українській?
Так що, за це не поважать?
За вчинки я людей ціную.
За їх душевну доброту,
А не за душу крем"яную
Не за сердечну мерзлоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379263
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Дерева засинають - це не смерть,
Тож не оплакуй їхнє обмирання...
Ще буде днів шалена круговерть,
Осяє морок полум'я світання.
Ще забіліє дивоцвітом сад,
П'янка весна дозріє в тепле літо,
Не озирайся з тугою назад,
Нова доба розкрилиться над світом.
Дерева засинають - до весни:
Така в життя задумана циклічність.
Отак і люди падають у сни,
Зірками повертаючись у Вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Роки біжать по росяній стежині
І поки ти ще бачиш свій поріг,
Веселка виграє на небі синім,
Життя розпочинає свій розбіг.
Чим дальше відбігаєш від домівки,
Стримкіш хода і ціль уже не та,
Думками переповнена голівка
І часто в душу рветься пустота.
Дитинство нам нічим не замінити,
Ту радість, що дарують нам батьки,
Важливо тільки у житті зуміти,
Тепло батьківське в серці зберегти.
Допоки не викручує стежина,
Нема на ній закритих віражів,
Ти ще живеш, і ти тоді людина,
Панує спокій у твоїй душі.
Важливо друге дихання вловити,
Сповільнивши ходу в кінці путі,
Старатися своє життя прожити,
Щоб роки пізні стали золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379032
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 20.11.2012
Вірші пишу з надією в душі,
Не тільки чисто підбираю рими,
Щоб засіяли ВІРШІ - не вірші,
Щоб вони стали для людей святими.
Які ж бо різні вірші є у нас ,
Одні вмирають зразу, ті – роками,
Для інших просто непідвладний час,
Вони стають народними піснями.
В окремих віршах забринить сльоза,
Усмішку інший кличе на обличчя,
У певних віршах слово, як гроза,
А є такі, що за собою кличуть.
Вірші живуть, де вкладена душа,
Де пережито все, де є надія,
Інші пусті, не варті і гроша,
Вірші такі писати я не вмію.
Хай кожне слово сяє у вірші,
Хай килимом лягає нам під ноги,
Щоб всі вони припали до душі,
Свою життєву вибрали дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378356
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Хризантеми чекають морозів,
На городі цвітуть, наче плачуть…
Рідко квітів ми бачимо сльози,
Вони сліпнуть і потім не бачать…
Поки квіти купаються в сонці,
То морозам шляхи перекриті,
Бо проміння, як ті охоронці,
Бережуть хризантеми в самшиті…
Квіти ці не прості, а чарівні,
Які завжди милують красою.
Вони вічні, хоча і осінні,
Їх побачити можна й зимою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378082
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Це життя - як покраяна вічність,
по шматинках розсипана долом,
край доріг і стежок пересічних,
котрі всі в неповернення йдуть.
Біжимо по них жваво і спішно,
із тих пазлів складаємо долю,
час скрипить шестернями потішно -
прагне нас зупинити мабуть.
Та не слухаєм. Мов одержимі,
спішимо позазбирувать клапті,
власноруч піджимаєм пружину
на годиннику часу хутчіш.
Лиш пливуть завороженим клином
понад нами роки, як латаття,
осідають на скроні бурштином
і тяжить переповнений кіш.
Як важливо стулити ті клапті
у виразні малюнки логічні,
щоб не дати згоріти в багатті
ні одному із них задарма,
не вступить на дорогу прокляття,
не змішатись з чужим і цинічним,
хресний хід не завершить розп"яттям
як за обрій покличе сурма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377918
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Ідуть дощі.
Накрапують сонети,
а зрІдка –
білих віршів перелив…
Закохані в самотність
як поети,
змивають спеку
променями злив.
Скоринку-ґрунт
напоюють собою.
О, як же спрагло
дзвоник пророста!
І там, де жовті
очі звіробою,
і там, де маком
вкрилися жита.
Червнева ніч.
Півонія зоріє,
мов БІЛИЙ Ангел...
Думаю про Вас -
по краплі,
небом,
сонячно
лелію…
Дощить -
на звуки,
пахощі,
слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 13.11.2012
Гойдалось небо,
вікнами гойдалось,
завіси відривались
від землі…
Тяжіння – це усе,
що нам зосталось
крізь відстані
у часі
немалі.
Довкола рій…
Чужі горизонталі -
дзеркальне
відображення
зими…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячків
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.11.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.11.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 13.11.2012
Вже снігом припорошені світанки,
І листя вкрила біла сивина.
Такі прозорі й свіжі стали ранки.
Зима іде, та це не новина.
А осінь відлітає десь далеко.
Над містом промайнули два крила.
А, може, здоганяє десь лелеки.
Та пізно, треба мчатись, як стріла...
Але вона повільно відлітає...
Не всі ще спопелились кольори.
Вона мене жаліє, добре знає:
Що щастя є осінньої пори.
Я так боюсь: не вбили б щоб морози
Таке крихке це щастя, як кришталь.
Нехай іде й не зІб"ється з дороги,
Бо втрачене кохання буде жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377418
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Облетіла, мов сон, безголосо
Журна липа в намисті краплин.
Перестиглим терпким абрикосом
Закотилося сонце за тин.
На пахучу розпатлану тую
Діамантами впала роса.
Ну, чого ж це я знову сумую?
Днів останніх журлива краса,
Наче легіт між трав, проминуща.
В надвечір'ї обвуглився сквер,
Розіллялася кавова гуща
На посріблені таці озер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Я плекаю рідну мову
та читаю Кобзаря
і тому, не випадково,
посміхається зоря.
Бо слова, як ті цеглини,
що укладені в рядки,
є цінніші від перлини -
існуватимуть віки.
І тому, не випадково,
я благаю долю знов:
щоб звучало рідне слово
серед тисяч інших мов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376284
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 11.11.2012
І на півдні дощі. Правда тут вони,ніби живиця -
їх чекають давно обезводнені краю вуста,
але сум до душі в одночассі із ними вселився,
як німе полотно, із якого глядить суєта.
Підперезана ніч під будинком стояла до рання,
з-під капузи даху було видко згорбачену тінь.
Наче вирва увіч, дико краплі по ній тарабанять,
а вона від жаху перекинула звичний ослін.
Хоч би вітер який! Набундючене небо, як Всесвіт.
Аж притих океан і наморщив дрібненько чоло.
Чи занадто м"який, щоб вступати з дощами в амреслінг,
чи чекав їх і сам сів спочити під їхнім крилом.
Тут нема, як у нас, ані жовтня, ані листопаду -
все зелене, як гай, і радіє провіщим дощам.
Наче коврик-палас, пере осінь доріжку до саду
і не знає украй веселиться чи плакать душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376840
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Неожиданно так возвратилась к нам осень,
Перестали в садах песни петь соловьи.
И не кажется больше красивою просинь,
По которой печально плывут журавли.
И завидуешь ты этим маленьким птицам,
Что летят вереницей в чужие края.
Хоть и держишь в руках золотую синицу, –
В небе ищешь глазами всегда журавля.
И чарует твой взор грациозность движенья
Стаи птиц, прокричавшей тревожно вдали,
Но уносят они наше лучшее время,
Рассыпая его, словно снег, у земли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376653
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Там, де віти сплелися рясні
Сіра пташка завжди ночувала.
Свої пісні тривожно-сумні
Кожен вечір для мене співала.
Приспів:
Ти про осінь мені не співай,
Я ще літом п'янким не зігрілась.
Березнево-квітковий розмай
Ще живе в моїм серці несмілім.
Поки світять нам зорі ясні
Ми кохання ще можем зустріти,
То ж співай,моя пташко,пісні
Всі веселі,щоб нам не старіти.
Приспів:
Як осиплеться листя в саду,
За теплом сумуватимуть віти,
Я до тебе тоді не прийду,
Та твій спів буду в серці носити.
Приспів:
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280794
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 10.11.2012
Край села калина
Вбралася в намисто.
Шелестить грайливо
Золотаве листя.
Своїм ніжним цвітом
Зір вона чарує,
Хилиться від вітру,
Все одна сумує.
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Ніби жар горять.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Дівчино-калино,
Рано ти змарніла.
Твоє біле личко
Не таке вже біле.
Чом стоїш у полі,
Горда,незрадлива,
Чому твоя доля
Така нещаслива?
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Виграють,мов жар.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Зашумить весною листячком калина
І розквітне доля у дівчини,як розмай.
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339587
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 10.11.2012
"Читаю Ваши стихи и мне нравятся все без исключения... Но Адилия права: мысль материальна.........
Белогор Дина"
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/35-1462-46
***
Не пугайте поэта роком -
Он уже повстречался с ним
Рок поэта - быть одиноким,
Даже в обществе меж людьми.
Он вам будет читать баллады
И, возможно, напьётся в дым...
Для поэта жалеть не надо
Ни отчаянья, ни беды. -
Он за ними повсюду следом,
Это то, чем живёт душа,
А случится покой с поэтом -
не напишет он ни шиша!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376570
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Я не та, за которой мужчины - в огонь и под пули,
И не та, от которой скрывают грехи и пороки.
Я скорее из тех, что рыдают, когда все уснули, -
Я из дерзкой породы всегда и везде одиноких.
Я скорее из тех, что на "ты" и с луною, и с ветром,
Для кого шорох листьев осенних - почти серенада.
Я из тех, что столетья назад растерялись по свету,
Для кого горных троп не смогла заменить автострада.
Я из тех, что в толпе неприметны, как серые кошки.
Я из тех, кого ценят "подруги" как фон для знакомства.
Я из тех, для кого не бывает любви понарошку,
Для кого всё, как есть, - романтично, наивно и просто.
Я не та, для которой все звёзды и бархат прибоя,
И не я неземной красотой вдохновляю поэтов...
Но я та, что - и в горе, и в радости - будет с тобою,
Если ты позовёшь прогуляться вдвоём на край света.
(31.08.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 10.11.2012
Игольно зол, изгольно нищ, кривлю душевно,
Середь кострищ, сиречь игрищ грущу зело…
Не греет латаный камзол, смеюсь плачевно,
Лихие мысли как прыщи свербят чело…
Опровергая всё подряд, живу как йети...
Стаканы нагло полонит зелёный гад…
И наугад суюсь в компьютерные сети, -
Мечусь по сайтам как последний ренегат…
Спросонья стало не с руки палить дуплетом,
Но звёзды ночи напролёт сшибаю влёт…
На берегу большой реки жалЮ куплетом
И ненароком попадаю в переплёт…
Прикольно бьётся в гололёд коса об камень,
В мозгах бодяжно бродит всяческая хрень...
А полюса всё не меняются местами
И новый день сдвигает череп набекрень…
Окрест кружевные силки, - ступай с опаской…
Не стоит пробовать на зуб халявный сыр…
Утихомирь словарный зуд закатной сказкой,
Глядишь, в ладонях станет меньше чёрных дыр…
октябрь 12
́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373674
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 09.11.2012
В моїх словах загорнуте життя,
В яке веде протоптана дорога,
Дорога ця веде до алтаря,
Де можна завжди помолитись Богу!
Біжать слова, а я завжди мовчу,
Збрую Пегасу знов не ту вдягаю,
Просто живу, живу і не кричу,
Лиш правди від життя собі чекаю.
Так хочу, щоб цвіли мої сади,
Вишневі пелюстки летіли перші,
Щоб мої внуки, виросли людьми,
А правнуки нехай життя завершать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376516
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
О, мово! Чарівна моя - єдина,
Ти твориш пісню ніжну калинову,
Ти борешся одна за Україну,
Своїм святим, палким, чарівним словом.
Ти надихаєш нас на перемоги,
Даруєш ласку теплотою мами,
Нам відкриваєш двері до дороги,
Що потім вибираються синами.
Цвіти надалі і виховуй, мово,
Щоб тебе діти завжди поважали,
Щоб правдою бриніло кожне слово
І щоб чужої мови не шукали.
Засій добро нам і зміцни нам крила,
Згуртуй людей по цілій Україні,
Бо лиш тоді щаслива є людина,
Коли у мові плаває єдиній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376546
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Пані Осене, мідним відливом
Грає сонце в русявій косі!
Облетіли тополі журливо,
Діамантиться листя в росі.
Зовсім скоро накриє габою
Білий сніг спорожнілі поля.
Попрощаюся тихо з тобою,
Золотава красуне моя!..
Дай надихатись пахощів пряних,
Розігрітих у мушлях лампад!..
Мов дрібні черепкИ порцеляни,
Хрумкотить золотий листопад.
У твоїх мерехтливих зіницях,
Наче кавові зерна, терпких
Літо бабине досі іскриться.
Макраме павутинок тонких
Заплелося в сатИнові пасма.
Ах, яка недоречна журба!..
Пані Осене, діво прекрасна,
Так не хочу прощатись!..Та ба...
Догорає троянда остання,
Не діждавшись цілунку джмеля.
Дай тебе обійму на прощання,
Золотава красуне моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Кожна зустріч з тобою,
Це - як подих весни.
Коли квітнуть левкої.
Так чому? Поясни...
Це маленьке є свято,
Ніби сон на яву.
Тоді сонця багато:
У промінні пливу...
Що до того, що осінь,
Хай уже листопад..
Хай пташки безголосі,
Відшумів зорепад.
Наша ж зірка яскрава
Ясно світить в пітьмі.
І від неї заграви
Гонять думки сумні.
Підійди, любий, ближче.
Скоро прийде зима.
Обійми мене швидше.
Знаю: вдвох недарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376596
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До останнього подиху вітру,
До останньої краплі дощу,
Серце юне любитиме вірно,
А в душі лиш питання: Чому?
У коханні цінив я довіру,
От тому і довірив життя,
Я по-іншому просто не вмію,
Бо була ти, мов щире дитя.
По-наївному вірив у вірність,
Тільки в тобі її не знайшов,
Жаль пройшли ті часи і та юність,
Коли легко повірити знов.
Ти поглянь, вже і вітер не сильний,
Та і дощ не такий-то рясний,
То чому ж тоді досі я вірний,
І цей світ для нас двох замалий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 08.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2012
Спасибі, зорі, за чудову ніч!
А тобі, Місяцю, що освітив дорогу!
За блиски сині, сплетений спориш,
А ще за те, що ти зігрів нам ноги.
Вам, матіоли, за духмяний смак,
Волошкам у хлібах - за тепле літо,
Чумацькому шляху - за світлий шлях,
А тобі доле, що уже прожито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376291
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.
"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.
Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:
"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"
У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.
Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!
Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.
Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.
В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.
15.09 - 05.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Спадає жовтий лист в осінню мить,
П’янить повітря, певно перед снігом,
Струмок, якось захекано спішить,
Немов боїться заховатись в кригу.
Сплелися грати із пустих гілок,
Залазять зашпори у саму серцевину.
Лише старий обтесаний кілок,
В центрі копиці одягнув перину.
Михайло загнуздав уже коней,
Білий давно стоїть напоготові,
Ступити крок лишилось до дверей
І з снігом полетіти на простори.
Хмарки летять скидаючи туман,
Рихтують землю до казкових снів,
Одягне поле сріблений жупан
І затанцює від густих снігів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376071
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Чудовим сяйвом сонце встало
Над полем волошковим цим.
Циганка щастя нам віщала,
Коли зустріла в цвіті тим.
Ти цілував моє волосся,
І плечі вабили тебе.
А запах квітів стоголоссям
Співав про щастя неземне.
Та перед нами, наче з пекла
З`явилась бестія полів.
З очима із шматочком неба,
Та з поглядом таким сумним.
Уквітнена в рясні спідниці
Розхристана була душа.
Здалось на мить що все це сниться,
Бо ж звідки взЯлася вона!?
На хвильку лиш вона застигла,
Щоб правду нам сказать свою,
Про те, що щастя вже достигло
Й заповнює нам душу всю.
Та ніби грози з неба якось
Нам принесуть лиху біду,
Й вкрадуть, як коней, нашу радість
І заберуть любов оцю.
Й пішла у поле та розтала
Немов туман в світанку дня.
І слова більше не сказала.
А ти сидів тоді як я
На волошковім отим полі.
Й від ворожіння від того
В очах змінилось щось поволі,
Мовчав немов в німім кіно.
Ти схаменувся через хвилю
Й побіг чимдуж за нею вслід
Тебе спинитись я молила,
Та ти не чув й немов осліп.
Сідало сонце над тим полем
Багато років день у день.
Тонуло довго у тим морі
З волошок синіх; та лиш тінь
Твоя лишилась там зі мною.
Ти счез навік з мого життя.
Й помчався ти немов стрілою
В очей циганки забуття.
Наврочила колись нам щастя,
І грози, що розлучать нас.
Сама ж і мала оті снасті,
Туманом в полі вкрала враз.
Не вірте, люди, вас благаю,
Очам циганським чарівним.
Якщо хоч раз лиш погадає
Прощайтесь з щастям ви своїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295618
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 07.11.2012
Cхилилось небо хмарами на гай.
Шмагають землю грози блискавками,
І вже співає пісню водограй,
Йому лиш зрозумілими словами.
Шумить потік,біжить стрімка вода
Через городи,далі між садами.
Будує міст веселка молода
Над, вмитими рясним дощем, полями.
Ще дощ періщить по густій траві,
Горохом тарабанить у віконце,
Та вже кружляють ластівки вгорі
І вигляда з-за хмар яскраве сонце.
Гудуть над конюшиною джмелі,
Грім прогримів,мабуть то вже останній,
Дощ прошумів.Як гарно на душі.
Нарву ромашок, віднесу коханій.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11211062426
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376036
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
2012 року, у м. Хмельницькому побачила світ авторська збірка тернопільчанина Ігоря Миколайовича Федчишина «Дух землі». Наклад 1000 примірників.
У збірці автор висвітлює своє бачення історії України і ділиться роздумами з читачами на суспільно-політичні теми. До книги увійшли цикли віршів «Дух землі», «Дідова наука», «Козацька рада», «392 сходинки до правди». Книга розрахована на широке коло читачів.
Книга формує у читачів знання про Україну, її народ, її історію. Книга довершена за змістом і виконана на високому естетичному, художньому та поліграфічному рівні.
У книзі «Дух землі» Ігор Федчишин виступає співцем соціальної і національної свободи. Його вірші відбивають не тільки почуття і прагнення самого автора, але й думи українців, їх віковічні прагнення волі.
У віршах органічно переплелися фольклор і усна оповідь, доповнені спогадами дитинства та філософськими роздумами. У них розкривається багатство, співучість, краса і милозвучність української мови.
Доля рідного народу глибоко хвилює поета. Україна для нього – не тільки в красі землі. Україна – це, насамперед, доля людей, це історія народу з найдавніших її початків.
Як співці-кобзарі, лірники, поет звертається до свідомості українців, до козацького духу, до народної гідності і честі, словом Тараса Григоровича Шевченка в дусі Василя Семеновича Стуса.
Поет оспівує волелюбний народ, героїчно-визвольну боротьбу, душевну та духовну красу українців. Ігор Федчишин закликає не відрікатися від Батьківщини, не нехтувати своєю мовою, культурою, історією.
У віршах Ігоря Миколайовича простежується мрія поета. Мрія про велику Україну. Її велич він вбачає у величі краси, неповторності, одухотвореності та пам’яті народної. Кожен вірш відкриває для читача поета-патріота, котрий любить свій народ, та з великою повагою ставиться до інших народів.
Поетичне слово виявляє безкомпромісність, несхитність та порядність автора. Цільність та всеосяжність його патріотизму вражає! Поет, живучи на чужині, снить і марить Україною. За кожним віршем, за кожним словом – синівська любов до своєї землі, найбільшої його святині.
Поезія Ігоря Федчишина – незвичайна, прекрасна, художньо довершена. В ній знаходить відображення наша історія, наша філософія, наша релігія. У ній минуле і сучасне, передумане автором і вивершене у звитяжних сурмах слова.
Є країна в якій океан повносилий реве,
І оливки ростуть, до небес простягаючи віти,
Там вкраїнський поет з серцем сповненим туги живе,
Як малий журавель, що не в змозі у небо злетіти.
Наче птаха ота він тужливо зорить у блакить,
І всі думи його про свій край, найрідніший та любий,
Бо у кожному сні він назад, на Вкраїну летить,
В край дитинства де з дідом сиділи у лісі під дубом.
Він козацького роду, людина, він воїн-поет!
Він набатом і віршем усіх підіймає на сполох.
Він державних злодіїв, що ласі лише до монет,
Влучним словом таврує і каже на ворога – ворог!
Дух Землі, що у ньому, наснаги йому додає,
Щоб боротися, жить і молитися Богу Святому.
Він ще буде із нами, бо так вже на світі цім є,
Що із вирію птах неодмінно вертає додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375962
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
настане пора – я тебе обійму на прощання,
до самого-самого теплого серця мойого тебе пригорну:
моя ти любове, моє ти безмірне кохання -
журливо всміхнусь і легенько востаннє зітхну…
розправлю в потоках ефіру тобою даровані крила:
нема каяття – і не треба мені вороття!..
я так тебе лагідно, так навзаємно любила –
єдине моє, незрадливе, натхненно-прекрасне Життя
…із небуття
дароване Богом Всевишнім
Життя…
06.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375920
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2012
Повільно зазира осінній ранок
В моє вікно, що дивиться у світ.
Дерева одягнулися в серпанок.
Прикрили свій розкішний дивоцвіт.
Поволі з листя падають краплинки.
Сріблясті сльози зрошують траву.
Так хочеться зібрати ті перлинки,
Та нанизать на ниточку тонку.
А ще зірвати китички калини
І коси причепУрити свої...
Зробить намисто із плодів шипшини:
Красою очі напоїть твої.
А ти прийдеш такий мені жаданний.
Такий один на цілий білий світ!
Фортуною в дарунок мені даний.
Я так тебе чекала стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375452
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2012
Так тісно у твоїх обіймах, осене...
Сльота надворі і в душі-сльота.
Небесні сльози крижаними росами
Посипались на плечі.Гіркота
Нитками вен розходиться цикутою,
Така сумна розпачлива пора.
І знов наївність відчаєм спокутую,
Душа, як пташка, мерзне на вітрах.
За літодні ціну сповна вже сплачено,
На теплі скроні -пальцями дощі,
І горобці, мов шишки наїжачені,
Безлисто-мокрі всіяли кущі.
В густий туман, розлитий поміж соснами,
Скотився з хмари сонячний мідяк*.
Так тісно у твоїх обіймах, осене,-
Аж хрип з душі...Не вирвуся ніяк!..
*Мідяк-мідна монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z_4z6h_CMuo[/youtube]
І час мине… згорить зоря самотня…
І тільки тінь десь скраю упаде…
Та відповідь між тишею… німотна,
Її слідів у травах не знайде…
Фіалка ніжна, піднебесна сповідь…
О хто коли тих слів палких шукав?
Між квітів розчарованої крові,
Букетів запашних не назбирав…
До ніг не кинув… тій зорі самотній,
Що час ковтає, і без сил згаса…
Лиш на устах тремтять ще спрагло ноти,
Чуттям незвідана її краса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372446
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Твоїм ім'ям я дихаю й живу,
Твоє ім'я малюють зорі в небі.
Краплинками омиє дощ траву,
Стежина приведе мене до тебе.
Приспів:
Ти пригорни до серденька мене,
Нас закружляє вихор листопаду.
Щастя в обличчя вітерець війне,
Ніч подарує тихі зорепади.
З твоїм ім'ям так тепло на душі,
Впаде кленовий лист мені під ноги.
Відзеленіли наші cпориші,
Пішли із серця ген сумні тривоги.
Приспів:
З твоїм ім'ям лягаю і встаю,
Тепло від сонця, мов твої долоні.
До себе пригортаєш, я лечу
І розумію, що в твоїм полоні.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372384
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Ах, осене!Скільки багрянцю
Розсипала ти у саду!
Припрошує вітер до танцю,
А я, зашарівшись, не йду...
Ще подумки лину у серпень,
Гортаючи днів сторінки,
І серце у спогадах терпне,
Рояться шовкові думки.
І там, де смарагдові коси
Полоще верба у ставку,
Де мліють бджілки-медоноси
На сонячному моріжку*...
Де лебеді, наче лілеї,
Цвітуть між озерних свічад
І, сонцем залиті, алеї
Чарують красою принад...
Там в сяєві світлого глянцю
Пірнаю у купіль тепла!..
Ах, осене!Скільки багрянцю-
Аж душу мені обпекла...
*Моріг(моріжок)-густа молода трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Немой туман украл надежду теплых дней,
Остались где-то за горами краски лета,
Чтоб обратить вспять дни от призрачных теней.
Я б вдаль умчался за тобою на край света,
Растаял нежный шлейф духов "Коко Шанель",
Изящной феи стан, едва прикрытый блузкой...
Лишь по окну стучит осенняя капель
И полоса воспоминаний стала узкой.
Затерлось фото, что носил я на груди,
Не сохранился номер телефонный в книжке...
Осталось где-то наше лето позади,
Пытаюсь воссоздать, но это сложно слишком.
Пусть лето и прошло... Есть что-то впереди...
Взорвется новый всплеск эмоций яркой вспышкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371981
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Осінній дощ, мов доторки до клавіш...
Об темні шибки дзенькає кришталь,
Листки беріз, мов зорі золотаві,
Вплелись в легку посріблену вуаль.
Сльозяться вікна.Сяєво лимонне
В кімнатну тишу сіють ліхтарі,
Сріблястих крапель соло монотонне
Періщить листя яблунь у дворі.
По черепиці бісером стаккато-
Ох, ці невтішні осені плачі!..
Журлива липа тулиться до хати,
Крізь вікна ловить відлиски свічі.
Ридає небо вперто, мов на збитки,
По склі стікають струмені води
І під дощем, промокнувши до нитки,
Самотня ніч на гойдалці сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371462
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
як добре
пізньої осені на городі –
нікого ніде нема:
цілковито сама,
як зима…
небо таке –
однотонно-сірень-ке,
як пелюшка ба́єва
на дотик – лагідне і м`яке,
простеньке…
повна долина заду́ми,
по самі-самісінькі вінця,
наче глиняна філіжан-ка –
молочно-кавових
передчуттів
хтось над душею
невидимо пролетів!..
тиша
гойднулася, як фіра́нка,
торкнула слуху
ба́єво-теплим крилом –
то обізвалась корова
із протилежного берега за селом,
обізвалася
так доречно - у тон:
розпливчасто-чорно-біло…
каже, уже звечоріло,
каже,
у надрах її молоко
дозріло –
також по самі вінця…
нагадайте про мене, каже,
господині моїй,
отій
забу́дькуватій
заклопотаній жінці…
десь далеко
хтось кинув дошку…
ко-рот-ко й чіт-ко
когось висварив молоток…
перегу́кується соба́ками
кожен віддалений
напівсонний куток:
служба така – гавка-ти…
сіреньку небесну пелюшку
не склепиві́ч
стерегти,
і підслі́пуваті
у надвечір`ї
людські хати…
стерегти
зовсім вечір, а скоро і ніч…
пора і мені
до своєї хатини йти…
будем удвох собі каву пити,
у теплі і затишку
побрехеньки котові
упівуха
слуха-ти…
позіхання в долоні ховати
а за тим уже й спати…
спати…
щоб назавтра
ранесенько-рано
переддосвітом встати…
15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371102
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
А пам'ятаєш, як раділа осінь,
Коли ми йшли за клином журавлиним?
Траву намистом прикрашають досі
Червоні ягоди розкішної калини.
А пам'ятаєш зібрані у жмені
Смарагди крапель ніжно-прохолодні?
Багряне листя із осик та кленів
Тоді так опадало, як сьогодні...
Чому ж нам вітер проспівав прощальний
Мотив кохання, що було шаленим,
І цілий день колючий дощ безжальний:
"А пам'ятаєш,"- все питав у мене?
14.10.2012р. 19:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
С.М.Пышногуб (Дорошиной)
Шелковицу густую - выше крыши-
Упорно покоряли мы когда-то,
Улыбчивый, в подтяжках дядя Миша
Вниз помогал спускаться нам, ребятам:
Вихрастому мальчишке из двойняшек,
Кудрявой девочке с пугливыми глазами,
Подружке их... Спасаясь от подтяжек,
Мы прятались и находились сами...
Как хочется вернуться в мир тот дивный
Бедовой озорницей Нинкой-школьницей,
В тот двор, в тот мир,
где все покуда живы,
И плодоносит старая шелковица...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370846
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
***
(Друзья, это стихотворение - просто «сопроводиловка»
для необычной фотографии, которую предложу вашему
вниманию. Один из закатов, которые я наблюдаю из
окон своей квартиры. Фото называется «Дракон полетел»)
Окно моей кухни выходит в мир
Такой фантастически – классный,
Как будто Вселенная шлет в эфир
Реальности дивные краски.
И вечером каждым смотрю я сон.
Тот сон – наяву, будто песня,
Где Солнца – закат, там, где Солнца – трон,
Где образам в небе так тесно.
О, как это небо красиво! Миг –
И вновь необычные краски.
То – странный цветок, а то – Бога лик, -
Меняет Вселенная маски.
Друзья, это фото дарю я вам –
Средь туч затесался дракончик!
Из всех тех чудес вам хотя бы грамм
Позвольте послать, хоть кусочек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370173
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Ти уві сні мені явилась,
До дому Божого звала.
У очі пристально дивилась –
Була і радісна й сумна.
Тоді ще Сина не пізнала
Твого відвічную любов,
Молитов щирих не зсилала
І не просилась під покров.
Не знала, скільки темних митей
І світлих я переживу,
Що в полі моїм кукіль й жито
Засіється - усе пожну.
Ти прочитала в моїм взорі
Радість і біль – усе вповні,
І ясне сонце, й срібні зорі,
І безпросвітні хмурі дні.
Тому й до храму закликала,
До Сина, щоб мене скріпив.
Його ще навіть не прохала,
А Він мене уже любив.
Я дякую Тобі, Пречиста,
За Твою з’яву уві сні,
За серце материнське, чисте,
За знаки, подані мені.
Сина – Ісуса, полюбила.
Ні з чим любов цю не зрівнять.
Він зносить вгору впалі крила,
Вливає в груди благодать.
14.11.2006 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370717
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Враження від першої книги нашої одноклубниці Наталі Данилюк " Та жінка, що навпроти у вікні"
Я не бував ні разу у Карпатах,
не чув як там ревуть Пробій і Гук,
догадуюсь як пахне в горах м"ята,
і як в лісах токує тетерук.
А про Горгани ходять вже легенди
про Попадю, Сивулю і Грофу,
про Довбушанку, Стримбу і Говерлу
про Перегінську чарівну строфу.
В такім краю і вірші - мов перлина,
у Лімниці вмиваючись щодня,
вбирають в себе запах полонини
і з киснем проникають у серця.
І отой запах жерепу, ялиці
такою насолодою пройме,
що у вікні загадуєш обличчя,
тієї, що навпроти десь живе.
Така вишукана поезія вартує не одного видання і не має права обмежуватися однією книгою. Отож, Наталочко, нових тобі творчих злетів і цілу зграйку поетичних збірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370746
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Лист кружится над землей, цвет ярко-красно-золотой,
Ветра сорванный рукой, мчится парус вдаль резной.
Пролетает над полями, пахнет там земля хлебами
Пахнет медом от весны, той, что часто рвется в сны.
Он завис над лесом хвойным, хорошо быть в небе вольным...
Лист над озером парит, рябью в нем вода дрожит.
Раздувает парус ветер, кружит словно в печке вертел...
Но всему есть свой конец, пал на голый куст венец...
Будут спать так осень, зиму... до весны храня картину
И лишь только по весне, все изменится в окне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370606
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Як важко жити в світі без батьків,
Я вже дідусь, а їх не вистачає,
Життя без них на протязі років,
Воно, як пустка, все їх виглядаю.
Бо найрідніше батьківське тепло...
І слів не чув, миліших ніж батьківські,
В них була ласка, сяяло добро,
З народження мене і ще з колиски.
Для них святинею була завжди земля,
Вони раділи рідним, дітям, внукам
І гордістю була завжди своя сім’я,
Хоча жили у радостях і муках.
Живімо й пам’ятаймо їх тепло,
Скільки б не було нині нам років,
Чого б в житті у нашім не було,
Ми бережімо пам'ять про батьків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370578
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Ще не вбили морози цю осінню красу,
Лише грому погрози несуть тайну якусь.
Ніби осінь змішалась з теплим літнім дощем.
І тихенько всміхалась, зачарована днем.
І здалося, що літо, повернуло тепло,
І над всим білим світом усе знов розцвіло.
Ніби пахнуть ромашки, і цвітуть нагідки.
Прилетіли вже птАшки. А як пахнуть садки!!!
Ми удвох в заметілі. Пелюстків снігопад.
Почуття запізнілі дарував листопад...
Ще не вбили морози цю осінню красу...
Бо хороші прогнози: вдосталь буде часу.
Осінь разом зустріти, і згадати весну.
І морози стерпіти, мати думку одну:
Щоб Любов не зів"яла, коли перший мороз,
Щоб журбою не стала, щоб було все всерйоз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370580
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.
Розглянемо основні питання цієї проблеми.
Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.
Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:
– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;
– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.
Московити, великороси – хто вони?
Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».
У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.
У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом
За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?
На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.
Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.
У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.
На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іще дитиною.
Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.
Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.
Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.
Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.
Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.
Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.
Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.
Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.
Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.
Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.
За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).
Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.
Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.
У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.
Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.
Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.
Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!
Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.
Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:
– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;
– вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;
– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;
– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жодного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.
Не можна вічно жити в брехні!
Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.
Ярослав Дашкевич,
Доктор історичних наук,
bratstvo.info http://firtka.if.ua/?action=show&id=23354.
--------------------------------
У книжковому інтернет-магазині видавництва "ЛІЛІЯ"http://lilia.at.ua/board/knigi_vidavnictva_quot_lilija_quot/1 можна придбати поетичну збірку Ігоря Федчишина "Дух Землі", в якій опублікована історія України-Русі в сонетах з однойменною назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370550
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
небо широке,
низка світів – безмежна…
є де літати…
взаємно і незалежно
не заважати,
не тертись крильми…
ми
атоми:
народились самотні-ми:
хай негативними,
зате – вільними…
ми -
атоми…
обзивають нас –
радикалами,
бо здібні
найтісніші зв`язки
розривати,
полишати
найдорожчі серцю сполу́ки,
як тільки сполуки ті,
для нас –
природно прості,
у якийсь момент
прагнуть стати
НЕ
добровільни-ми
лЮбе ядро…
чиниш
винятково саме лиш добро,
бо ти –
позитивне завжди
але
у природних сполуках
зв`язки –
бувають стабільними
за умовами
виключно добровільними…
втрати…
з кращих намірів
спроби ядра
во ім`я добра
свої атоми
контролювати
негативність їхню природну
неугодну
підправляти,
орбіти підрівнювати,
корегувати
лагідно –
диктувати
так
нерозривні сполуки
змінюють
суть…
власну –
щасну
на протилежно-нещасну
такий
світ наш
молекулярно-крихкий…
чи справді
у його основі,
невловимій і невагомій –
НЕзалежність
і ДоброВільність любові?...
12.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370343
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Всё расписано в мудрой природе
И она не скупа на понты…
Но всё больше претензий к погоде,
Снова в моде шарфы и зонты…
Затяжного дождя эскапада
Размывает небес бирюзу,
А шершавый ноктюрн листопада
Провоцирует глаз на слезу…
Редкий солнечный день как награда…
Осень пестует грустную тень
И багряным листом винограда
Пеленает поникший плетень…
октябрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370119
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
В блискучій охрі міняться листки-
Щедротами за літо платить осінь.
Заплутався метеликом крихким
Шовковий промінь в липи у волоссі.
Янтарним медом піниться тепло
У світлотінях бабиного літа,
Блищить ставок осяяний, мов скло.
Тонка верба у сонячних софітах
Полоще пасма, шелестом легким
Ледь доторка небесного склепіння.
Тверді ранетки виперли боки,
Щоби надпити теплого проміння.
Розсипав клен жовтавий оксамит,
Затихла вітру різьблена сопілка,
Крадеться садом жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба що...хрусне гілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Як добре, що зустрілися з тобою,
Не заблудились поміж берегів.
Глибокий простір синього сувою
У тиху пристань наші долі звів.
Холодний ранок дише свіжим вітром,
Неначе небо пригортає нас.
На дворі осінь. А між нами — літо.
О, як приємно зупиняти час!
Дивитися у вічі океану,
Розчулитись від дотику руки.
Коли ти боязко сказав: «Кохана»,
Змінився час в природі навпаки.
Не відпускай, як берег гонить хвилі,
Спадає нишком золотий відлив.
Світ без любові, мов птахи безкрилі.
Чи я без тебе й ти без мене б жив?
Над морем галас чайок вже стихає,
Вечірня загорається свіча.
Як вітер ніжно хвилі обіймає,
Так ти горнись до теплого плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370109
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Шукає осінь затишку в провулках,
Одягнута у фарби золоті.
Накину шаль з багряним візерунком,
Іду від Вас...блукаю в самоті
Не озирнусь...а сльози сушить вітер,
Гортає спогади жива душа.
Для мене стали Ви єдиним в світі,
Лиш Вам навіщо, жінка ця чужа?
Прошу,не йдіть за мною!...Опалий лист
І ностальгія дме у скроні,
Мов скло,розбивсь життя порожній зміст,
Візьміть!.. Ці ружі не мої червоні!
Лишаю все Вам!...на цім балу осіннім,
І ту красу,що вже за мить - іржа,
Могли б Ви стать моїм спасінням,
У Вас - дружина!...а я ж таки чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369412
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Осінь - наречена в пишному убранні,
Закохалась в клена, шле йому кохання.
А він гордовито підіймає віти,
Та за листя клена шарпає вже вітер.
Враз набігли хмари, небо затулили
І дощі холодні, мов, з відра полили.
Холодно зробилось клену без любові
І додолу листя впало кольорове.
У зажурі небо цілий тиждень плаче,
Кохання для клена нічого не значить.
Полетить у небо осінь, мов, пір'їна,
А на землю прийде люта хуртовина.
Буде від морозу клен, той замерзати,
Осінь - наречену у думках прохати:
"Ти пробач кохана за мої знущання,
Хай мене зігріє знов твоє кохання".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368598
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Душа моя, как раненная птица,
Как в скрипке одинокая струна,
Она не в силах к звездам устремиться,
Отпив невзгоды сумрачного дна...
Рыдает тихо, одиноко и натужно,
Пылая жаром кровотока вен, -
Луна, вздыхая, - проплыла чуть слышно,
Оставив в помощь фазу перемен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368597
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Просочивсь вечір, смаком м`ятним,
Ніч сумно накидає темну шаль
І хмари папірцем зім`ятим,
Пливуть кудись,за горизонт...у даль
Хвилює штори теплий вітер,
Забувшись,в вальсі кружить тихо час,
І ніжність ароматом квітів -
Через роки єднає знову нас
Блукала зустріч ця мостами,
Губила поцілунки край доріг -
Вже осінь пише нам листами
І жовте листя кидає до ніг
Зникає втомлене мовчання,
Скінчилась почуттів болюча гра,
Та й нерозтрачене кохання -
Нам повертати з вирію пора
...Тихенько сяду на коліна,
Струшу з очей твоіх сумну печаль,
Життя пробігло, мов хвилина,
Й весільну дітям грає вже скрипаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364097
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 04.10.2012
Київ. Жорстока спека.
З Ради кульгала Мова...
Обдерта… Майже мертва...
У небо погляд... В вись хрести.
Дзвенить… Фальцетом
Не помісна церква…
Дзвенить монета;
Підкуп, чи пожертва,
Внизу: бруківка, суржик,
Чорний беркут.
Дім Український. Голод.
Студенти. Крути. Нації батьки.
Історії круги.
Чи можна пам'ять стерти?
Йдуть. Посміхаються.
Онуки тих червонопиких,
Що у Холодному Яру
В крові топили українство вперте…
Паперть. Поезія. Поети.
Слізьми пливуть сумні рядки.
Наш Батько мудрий :- Де ти?
Безвихідь. А чи часу тятива.
Московщина... До Пушкіна,-
Французькі лиш куплети.
Там Захід «друг». Зі Сходу « брат»
А мати українка. Німа.
Без колискової дитя.
Ридма. Віка.
У серці пращури,
У голові Москва.
Душа! Яка?...
Зґвалтована, спаплюжена.
Йшла Мова вперта, в спеку.
Води..., грози просити.
У студента, у поета….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350940
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 04.10.2012
Вьется змеистая тропа по полю,
Уходит в темноту, к селу бежит.
Из суеты я вырвался на волю,
Мой каждый шаг тихонько шебаршит.
Мерцают огоньки от изб далече,
Холодным светом отдает луна.
Уходит грусть, мне радостно от встречи:
Здесь милый край, родная тишина.
Время ритмичностью слилось с шагами,
Не хочет отставать немая тень.
Внимательно смотрю вперед глазами,
Лунным сиянием покрыта темь.
В ней спряталась моя родная хата,
Что за рекой, на тихом берегу.
Дыхание полей, дух аромата,
Путь незабвенный в сердце берегу.
04.10.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368508
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
В зграю позбиралися лелеки,
Відірвались з криком від землі.
Полетіли в край чужий, далекий
І розтали у сріблястій млі.
Пронеслось луною гелготання.
І розсіявсь відгук по землі,
А в моїй душі переживання:
Перешкоди будуть немалі.
Вітер мчав за ними, ніби птАха.
Повертайтесь швидше, ж у р а в л і!!
Та не чули слів цих бідолахи.
Їх вже не тривожили жалі.
Зашумів старий лісок гілками:
Побажав щасливого шляху.
Гучний шелест прокотивсь ярками,
Ніби крик в годину цю тяжку.
Помахала вслід я їм рукою.
Чогось сумно стало так мені...
Повертайтесь ранньою весною!
Не сумуйте, рідні, вдалині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368534
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Лети, лелеко-бусле,
У край, теплом нагуслий.
Там сонцем будеш митись.
Там є, чим підживитись.
Займи нового луга.
Але як буде туга,
Нехай тобі присниться
Твій рідний край, копиця,
Гніздечко біля хати –
Тепленьке, волохате,
Озерце при долині
У голубій кофтині,
Травиця оксамитна
І жабка апетитна,
І небо, вмите в морі,
І зорі кольорові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368413
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Заболело сердце, защемило,
Чем не знаю боль свою унять,
Листопадом пьяным закружило,
Хочет у меня тебя отнять.
Мне коньяк не греет кровь густую,
Запах кофе нерв не бередит,
Без тебя весна цветет впустую,
Без тебя день без толку прожит.
Вылечи меня своим дыханьем,
Нежным поцелуем свет зажги,
Сердце успокой очарованьем,
Солнышком взойди средь полной зги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368407
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Как будто давеча в беседке
Ещё не сказано: адьё
И на потрёпанной салфетке
Роится планов громадьё…
Шмыгнуло время горностаем
По обветшалой мостовой…
И мы, увы, не наверстаем
Года у кромки верстовой…
От нестыковочки в раскладе
Мыслишки наперекосяк…
Пылятся в старенькой тетради
Стишки про милых поросят…
Осточертели постулаты
И не попасть в калашный ряд…
И страшно близок час расплаты
За "натюрморты октябрят"…
Не получается, как прежде,
Пойти ко дну любимых глаз…
А на развалинах надежды
Саксофонист лабает джаз…
сентябрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364889
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 03.10.2012
Шелест волны и шуршание гальки
Душу ласкают и радуют глаз…
Режет легко отражение чайки
Чистой воды драгоценный алмаз…
Бриз ненавязчиво волосы треплет,
Взор отдыхает в объятьях стихий…
Мысли летят в кипарисовый трепет,
Сами собой заплетаясь в стихи…
Эти минуты покажутся снами
Позже, когда заметёт, а пока
Солнечной нежностью делится с нами
Сказочный день на краю ЮБКа…
Берег окутает шёлковый вечер,
В небе атласном сгорят облака…
И на твои шоколадные плечи
Ласково ляжет мужская рука…
октябрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368113
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Костёр милейший краской жженья,
Нависши дымкой над землёй,
В аллегро листьев отчужденья
Аккордом коды – тёплым днём
Мастит «Адью…» осенним цветом,
В подстепье тризны падших крон –
Золенье ветром кругосветным
Вселяет пепла – серый тон…
02. 10. 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368138
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Если осень кружит листопадом,
И дороги листва замела,
А на сердце вновь веет прохладой,
И душе не хватает тепла,
А судьба с тобой шутку сыграла,
Ты не плачь и не ной, не хандри.
Успокойся, подумай сначала
И НАДЕЖДУ в душе сохрани.
Она будет с тобой идти рядом
Даже в самые тяжкие дни.
И смотреть будет ласковым взглядом
И попросит тебя: "Потерпи..."
Если ты далеко вдруг от дома,
И дорога к родным не близка,
Пусть тебя не пугает истома:
ВЕРА рядом, она высока.
Знаем все, что ЛЮБОВЬ -это сила,
Она может творить чудеса,
Береги, что судьба подарила,
Ведь хотят же того небеса.
Ну, а если ЛЮБОВЬ вдруг обманет,
Забери свою ВЕРУ с собой.
Пусть она в твоей жизне не станет
Горемычной, пустой, роковой..
Пусть по жизни идут рядом с нами
Три подруги, три верных сестры.
Мы живём только их именами,
Только с ними мы будем мудры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367689
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Закружляє нас знов листопад
І закидає листям барвистим.
У долоні впаде зорепад,
Подарує своє нам намисто.
Листопад, листопад, листопад,
Я давно вже закохана в тебе.
Листопад, листопад, листопад,
Бачить сонце цей танець і небо.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
Ти пригорнеш до себе мене
І полинуть чаруючі звуки.
Осінь вітром легенько війне,
Відлетить з журавлями розлука.
Чуєш б'ється серенько моє,
Воно любить тебе і кохає.
Павутинням дерева снує,
Осінь теплу хустину сплітає.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367523
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Премудрістю пронизана канва,
Хіба ж від цього стане вдвічі легше.
Зотлілих днів не вишита крива.
Байдуже, уостаннє, а чи вперше.
Майбутнє мерехтить, зомбує мить.
Невпевненість рахує полустанки.
У безвість незбагненну потяг мчить.
Відпущено всі гальма до останку.
Ховають стиснуті вуста слова.
Хоч таїна мовчання – красномовна.
Напівпрозора правда ще жива,
Та десь блукає, наче пес бездомний.
Ось так і я пройду й не доторкнусь
Одвічним сяйвом до твоєї долі…
Та все ж надія не вмира чомусь.
Нехай горить й не згасне мимоволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367084
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Палахкотить багрянцем тихий сад-
Пожежу крон повільно гасить вечір.
Пощо жалієш теплий листопад,
Що оксамитом падає на плечі?
О, не жалій, бо сад заквітне знов,
Коли землі весна розІтне груди.
Хіба тобі не шкОда, що любов
Вже одцвіла?А іншої-не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367191
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Злітали ми
на хвилях океану
у неба
синьооку глибину.
Без зайвих фраз,
амбіцій,
без обману
неслись увись
в жадану далину.
І рвали зорі,
мов ромашки в полі.
Складали їх
у зоряний букет.
Палали очі,
наче сонце в морі.
Згоряло серце –
шрамом кожен злет.
Купалися
у серпанкових росах.
Втиралися
веселки рушником.
Й не зчулися,
як у віконце Осінь
постукала
шершавим костуром.
- Чого тобі,
розлучнице жовтава?
Іди! Зажди!
Не відбирай Тепло.
Без нього я,
немов без пір’я пава,
немов без сонця
журавля крило....
Та не питала
пані зморшкувата,
махнула вгору
посагом кривим.
І без Тепла
лишилась моя хата.
Лиш вугіль з серця
випускав свій дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363385
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 18.09.2012
Поле давно скошено,
Лишь кружит листва.
Озеро заброшено...
Вдалеке тропа.
Дымкою окутана
Неба синева.
И в росе искупана
вялая трава.
Ветру всё неймётся:
листьем зашуршит.
Или подкрадётся
И в камыш влетит.
Как прогонит сон его:
Тут же улетит.
То в ветвях запутается
И тихонько спит.
Птица пролетела.
Скрылась за рекой.
Не сидит без дела
дождик проливной.
Пробежал по веткам,
Прошуршал листвой.
Постучался к деткам
Позднею порой.
Но они не слышат
Сладко- сладко спят.
Ну а дождь по крыше
Кап, кап, кап...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220209
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 15.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2012
А небо такое синее,
но воздух такой прозрачный,
а слово такое могучее,
но автор бывает невзрачный.
А любовь – чувство очень сильное,
но, по сути, такое нежное.
Берега у морей изведаны,
но моря остаются безбрежными.
И Светило – такое жаркое,
хотя, с виду, такое малое,
и огромные глыбы айсберги
обернуться водою талою.
Ну, а львицы – такие свирепые,
но со львами такие кроткие.
Много выразить можно поэзией,
хотя строки такие короткие …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341115
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 15.09.2012
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 12.09.2012
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 11.09.2012
Як насняться свині,
То чекай на гістя!!!
Вони в тім не винні,
Що неначе вісті...
Сниться, що побились
До крові, щоб знищить -
Рідні приблудились,
Та самі найближчі.
Коли сняться воші
І кізяк у жменях,
То великі гроші
З"являться в кишенях.
Як у хижій зграї
І пацюк наснився-
Президент то дбає
Щоби не вдавився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363402
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
В обіймах гарячих
нестримного липня-коханця
ледь чутно і солодко
стогне схвильована ніч.
У колі одвічному жаги,
бажань, протиріч
ця пара до ранку
кружлятиме в ніжному танці.
А лінії їхні тремтливі -
в краплинах роси,
у музиці місячній трав,
невловимо сріблястих.
Почувши її, серед них
просто хочеться впасти
і палко згоріти
в багатті цієї краси!..
Ледь чутно і солодко
стогне схвильована ніч
від ніжних цілунків
невтомного липня-коханця.
Ще трохи – і стомлено-сонна,
десь зникне уранці,
забравши з собою
мереживо зоряних свіч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349319
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.09.2012
Я п'ю твій смак.
Гарячими вустами
нев'янучих
трояндових глибин
торкаюсь знов.
І знов кружляє нами
кохання дощ
сріблястих намистин.
Вдихну тебе.
І видихнуть не схочу.
Ти потечеш
по венах, наче кров -
шаленством
так закоханої ночі,
в якій нестримно
ніжиться любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291075
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 10.09.2012
Стежина втоптана до хати
Ще моїм прадідом колись.
Вона і нині може звати,
Як до могили забаривсь.
Спориш на дорогій стежині
Росте й понині і цвіте
І пліт, порослий хмелевинням,
Віночок спогадам плете.
Іду додому, як до храму,
З собою лиш одні думки…
Давно немає тата й мами
Та йду до хати залюбки.
Хоч в цьому домі чужі люди
І в хаті звичаї не ті,
Та до гнізда навічно буде,
Одна стежина у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362830
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
8 вересня відмічаємо День Ангела у Наталій. Щось надзвичайно святкове є у цім імені, сяюче. В перекладі з латинської натал- це різдво. Виходить що недарма щасливі володарки цього імені завжди сяють, наче різдвяні зірочки і створюють навкруг себе атмосферу свята. Прийміть, чарівні наші Наталії, цей букет осінніх квітів, який ми вручаємо Вам разом з автором музики, композитором нашого сайту Віктором Охом:
НАТАЛИН ДЕНЬ
Не всі троянди відцвіли
і ліловіє верес,
під ніжну музику бджоли
в садку цвітуть гербери.
Від суконь айстрів і лілей
в очах квітує осінь.
Так повелось в Наталин день -
весільне відголосся.
Наталин день, Наталин день -
пора осінніх квітів,
пора весіль, пора пісень,
пісень найкращих в світі.
Пора достатку і журби,
пора п"янких туманів,
до ніг поклонів, як верби,
закоханих у храмах.
Ще гладіолус у танок
жоржину закликає,
а з непотушених зірок
летять на землю кали.
І еустоми у вінках,
і дикі орхідеї,
весільні пари у садках -
мов на воді лілеї.
Аж до морозів будуть грать
весільнії музики,
а нам у вікна заглядать
троянди і гвоздики.
І хризантеми в синю даль
ще відлетять не скоро,
вітаєм з святом всіх Наталь
у цю весільну пору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362789
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Співавторство з Віталієм Назаруком.
______________________________________________________________
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Ти дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
І посипе сніг, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Ну який чарівнИй зараз сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Піднебесними передзвонами,
Сонцепроменем, птаства гомоном,
Позолочене серпнем літепло
З ночі-глечика в ранок витекло.
Розлилось в поля піснеспівами,
Впало росами скороспілими,
Перебіглося раєм ягідним
І всміхнулося айстро-лагідно.
Згусло, зрештою, диво-гронами
І туманами невагомими
Й розгубилося сіро-зливами,
Що здавалися неможливими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361794
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Если хочешь узнать человека,
То не слушай заученных фраз,
Рассмотри отражение света
В глубине неизведанных глаз.
Посмотри, как с детьми он играет,
На бродячую кошку глядит,
Что улыбку его вызывает
И на что он бывает сердит.
Как подходит к калекам и нищим,
Как взирает на стариков
И какими глазами он ищет
Пчёлку малую в море цветов.
Присмотрись, как свой взгляд поднимает
В небо звёздное тёмной порой
И каков он без маски бывает
Дома, дверь затворив за собой...
Слово лживо от века до века,
Тишина чаще правду хранит.
Если хочешь узнать человека,
То послушай, о чём он молчит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361791
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Моя Осінь рудоволоса,
Недає тихо спати в ночі.
Заплітає смарагди у коси,
Носить шаль золотаву з парчі.
Закружляє у дивному танці,
Серед айстрів, червоних жоржин.
Під вікном стиглих яблук у ранці,
Ти знайдеш повний кошик ожин.
Ох, ця Осінь чарівна, казкова,
Прилетіла з далеких країв.
Її сукня прозоро - шовкова,
Від яскравих горіла вогнів.
Доторкнеться цілунком до тебе,
Ніжні запахи в серце віллє.
І підніме на крилах у небо,
Бо вона, це щось рідне твоє....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361762
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
На гобелени перестиглих днів
Мазки пастельні накладає осінь
І теракотом теплим у волоссі
Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок
Плете павук мереживну зажуру
І на пожухлу нотну партитуру
Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись,
Старенька вільха у молитві тане
І гарбузів янтарні каравани
Уздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась,
Пантрує тишу осінь невблаганна...
Лиш срібнодзвінна музика органна
В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок крильцята лляні,
Снують над плесом сонячні заграви!..
Пірнуло небо у горнятко кави,
Вершками розчинилося на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Бьет источник издерганных фраз
По страницам бумажных полей...
Струи-строчки замылили глаз,
А тетрадь просит - снова налей.
Наполнял я страницы с лихвой,
Через край даже лились слова...
"Не иссяк бы источник живой!?"-
Пронеслась мимоходом молва.
А слова, так и рвутся на свет,
Так и просятся в поле расти...
Отдохнуть бы, ведь сил уже нет
И дать фразам сполна расцвести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361661
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Бузково захмелів весняний сад,
Конвалії вклонились в реверансі,
Листочками заплівся виноград,
Тюльпани закружляли плавно в вальсі…
Мажорно зазвучали небеса,
Перисті коси розпустили хмари,
Куди не глянуть очі – скрізь краса,
Весняний аромат - духмяні чари...
На міні-сонце схожий первоцвіт,
Цибулька гусяча й кульбаба пишна,
Кущ анемони, жовтий горицвіт,
У лузі пшінка стелиться розкішно…
Квітковий рай існує на Землі -
За це ми вдячні Богу і весні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361655
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Та це не страшно, що пусті кишені,
Ціпок в руках немаючий ціни,
Що біль свою збираючи у жменю,
Ми заберемо у блаженні сни.
Вода і хліб, а ще щіпочка солі,
Веселка в синім небі виграє,
Це рай людський, нам треба тільки волю,
Як воля є – блаженство настає.
В житті не варто за багатством гнатись,
Хай нас ніколи щастя не мине,
Любов знайти і в неї закохатись,
Це у житті людини – головне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361409
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 02.09.2012
Южный ветер подул, но не в сторону нашу
И унес за собой журавлиный косяк...
Златом я на листке все деревья раскрашу,
Грусть добавлю чуть-чуть, самый мизер, пустяк.
Скрылся клин за холмом, с трав роса облетела,
Заиграл бледный луч в ярко-желтых тонах...
Тишина в небесах, синева опустела
И кружит в луже лист, словно бриг на волнах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361470
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Помарніли на могилі квіти,
Провалилась під хрестом земля,
Заїжджати рідше стали діти,
В кожного дорога в них своя.
Та я чую твій знайомий голос,
Що звучить десь поряд за кущем.
І сумний,останній з болем погляд
Обпікає серце, як вогнем.
Обірвалось на високій ноті
Ниткою тоненькою життя,
Залишилась усмішка на фото,
Ти на нім радієш, мов диття.
Не старіє посмішка з роками,
Вже без тебе піднялись сини,
Забіжать до тебе з діточками,
Зашумлять, як влітку, ясени.
Вже за літом приблудила осінь,
Розстелила жовті килими,
Чути в небі крики стоголосі,
Може птахом відлітаєш ти?
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11208319764
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361298
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Листя золоте нечутно впало,
Застелило килимом сади.
За плечима літечко зів'яло
І поля вже встигли відцвісти...
Від вологи падають росини,
По засохлій котяться траві.
Піднялись ключем у небо синє,
Перелітні птахи - журавлі.
Дихає прозора прохолода,
Осінь закрадається у сни.
Золотом розшита її врода,
Усміхнеться променем весни.
Залишило літо нам на згадку,
Тепле море, хвилі чарівні.
А веселка збудувала кладку,
Кольори даруючи свої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361232
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Як кольором змінилися дерева,
Дивлюся крізь відчинене вікно,
Трава у росах, наче кришталева,
Немов в бокалі граюче вино.
А горобина одягла намисто,
Серед листків зелених на виду,
Вода в ставочку стала дуже чиста,
Я повз ставок тихенько в росах йду.
Вже терен почорніле має личко,
Шипшина у гранатовій красі,
Горять по лісі червоняві свічки,
Лише окремі, але ще не всі.
На дворі осінь - краля, королева,
Щодня вдягає платтячко нове,
У золото вбираються дерева,
Минуло літо – осінь настає!
З першим днем осені!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361156
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
І починаємо з початку
Перебирати "з" і "без"... (Ксенія Подільська)
Як дві півкулі у душі, лишилися на згадку…
Лечу в крутому віражі… й тримаю в безпорядку
Якнайміцніше мої «без» і «з» твої в додачу…
Заколошматив вітер й щез… та я уже не плачу.
Світанки сяяли для нас, безмежжям в днях зорили.
Здавалося, що у цей час нам небо нахилили.
Плескали пломені теплом останнє наше літо…
Й ховалось срібло над чолом з любов*ю непомітно.
Вербове віття обняло, здавалось, нашу долю.
Ти ж памˊятаєш, як було… до ночі зради й болю!
У просторі буденних справ згубилась наша вірність.
Мене ти вперше не втішав повірити в безгрішність…
Була любов без меж свята, красива, незвичайна.
Жаль, не цілунком на вуста лягла та ніч остання.
Без тебе квилила земля, дощами перепрана,
Без тебе вже була не я, а просто, голограма.
В розлуці сонце так пекло і так в душі палало,
Неначе в купу все звело і горем поєднало.
І щиро зорі з висоти уже не усміхались,
Без тебе я, без мене ти, дотичні не стикались…
У паралелях почуття - й на зустріч неспроможні.
Проходили своє життя та порізно з нас кожний.
Як дві півкулі у душі , лишилися на згадку...
Майже здолала віражі і все в мене в порядку.
Мої всі «без» і «з» твої давно вже нетутешні.
Чому ж заходиш уві сні у дні мої прийдешні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Останній літній день вже за горами.
Спокійно відірвався від землі.
Полинув з журавлями над степами,
Розтав назавжди у осінній млі.
А я стою сама на роздоріжжі.
І серденько обсіли вже думки...
Не покидають, йдуть по бездоріжжю,
Листаючи життєві сторінки.
Останній літній день...Чомусь так сумно...
Злітає день життя з календаря.
А літо пронеслося так безшумно.
Останній день неспішно догора.
Яка чекає осінь? Так тривожно...
Чи скоро нагадає про зимУ?
І я ступаю в осінь обережно:
Яка вона не буде, то прийму!
Нехай вона посріблить і волосся,
Дощі по вікнах будуть ще хлистать,
Та в серці ще таїться відголосся
Тепла душі, що цій порі під стать.
Останній день... Нехай летить з птахами!
Надію в серці скромну збережу :
Що літо ще прийде.. Не за горами.
Та щоб не забарилось, попрошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361140
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2012
Темний ангел
затьмарює радість,
Ангел світлий
тамує печаль,
Чорнокрилий
гаптує лукавість,
Білокрилий -
Любові вуаль.
Ангел світлий шепоче -
Довірся...
Темний ангел перечить -
Не вір.
Білий лагідно кличе -
Не бійся...
Чорний - страхом
затулює зір.
Боротьба поміж двох...
І надвоє
рветься щось із душі,
аж до хмар...
Вийду світлом
із цього двобою,
а чи тінню
жахливих примар?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336107
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 31.08.2012
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Неустойчивость. Руки в стороны...
Удержаться б, уравновеситься -
На ладонях две дольки Месяца:
В правой - светлая, в левой - чёрная...
Очень трудно сосредоточиться.
Я упрямая! Только надо ли?
... Дольки лунные в небо падали.
Взмах руками. Полёт. Устойчивость...
====
Работа Kopp H. Delaney
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358272
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Для мене незалежність - це надія,
Де мають волю мої діти, внуки,
Воно для мене, як і свято Злуки,
А не нав’язана сусідами стихія.
Той незалежний, де закон єдиний,
Від президента і до тракториста,
Коли у них обох є совість чиста
І хто закон порушив, той є винний.
Якщо всю нечисть заберуть за грати,
Єдина буде у державі мова,
І над усім, закону буде слово,
Тоді нам незалежність святкувати.
Народе мій, ти і донині раб,
Тебе спивають, щоби ти не думав,
Самі ж бо набивають товсті суми
І хочуть, щоб в державі лад ослаб.
Ще прийде час засяє незалежність,
Ще порадію, що живу в державі,
Де честь існує, де існує право
І більш при владі вже не буде нечисть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359190
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ах, ці коси каштаново-русі!
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Я п’ю вино у себе на балконі,
Де промінь сонця дивиться в бокал,
Мені він гріє посивілі скроні
І світить на нечитаний журнал.
А вітер за вікном ганяє листя,
Хмаринки білі птахами летять.
В пустім блокноті є листочки чисті,
Це для поета справжня благодать.
Думки чомусь летять неначе хмари
І закривають вірші від руки,
І тільки звуки любої гітари,
Акордами лягають у рядки.
А в голові несуться круговерті,
Червоне сонечко збирається до сну,
Вкривають столик папірці подерті,
Сьогодні точно скоро не засну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358762
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Сними с себя последний лист,
Ты так прекрасна в наготе.
Твой облик светел, нежен, чист...
В осенней тает пустоте.
Невольно ощущаю дрожь...
Я рук-ветвей слегка касаясь,
Надеясь, ты меня поймешь -
Изящным телом восхищаюсь,
Последний ветром снят наряд,
Береза вздрогнула смущаясь...
Осенний тешится обряд,
С листвою, до весны прощаясь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358454
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Із самотністю віч - на - віч,
Під відкритим простором неба.
Закрадалась у серце ніч,
Говорила мені про тебе.
І лягали мої думки,
На розпечені серцем мрії.
Брала в кошик їх залюбки
І трусила тобі на вії.
Ти думками мене поклич,
Я їх серцем своїм відчую.
Серед тисяч чужих облич,
Ніжний голос я твій почую.
І крізь відстань далеких світів,
З зорів шлях прокладу до тебе.
Лиш би ти не забув... Любив...
Буде свідком любові небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358295
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
У теплих обіймах серпневої ночі
Вирує своє таємниче життя,
Сюрчать цвіркуни, вітер гілку лоскоче,
Торкання дарують палкі відчуття...
Іскряться у любощах зорі-принади,
Пробуджують небо із дальніх висот,
Жбурляють найбільші свої зорепади,
І вітер погойдує ніжно осот.
А пахощі сіна затримують подих...
Така неповторна й шалена ця мить!
Метеликів зграї шукають акорди,
А Ваше тепло в моїм тілі тремтить.
Озветься відлунням у Вашому серці
Улюблене місце під ночі крилом,
І втопиться місяць у нашім озерці,
Простелить доріжку у сяйві обом! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354616
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Золотить верховіттями осінь,
Сивиною торкнувшись чола.
Відзеркалює вереса просинь,
А учора ж весна ще була..?
Йшло цибато ромашкою літо,
Зазирало волошкою в світ,
Набиралося силою в квітах,
Приміряло трояндовий цвіт.
Плюскотіло у синьому плесі,
Очерет зашептало у сон…
Прокотилось в такому піднессі!
І в осінній прибралося тон.
Зажовтіло навколо…Схилилась
У подяці уклінно літам.
Ну, чому вже чоло засріблилось?
Я ще тут, а роки уже там.
Не жури мене, осене мила,
Ще не всі написала вірші.
Прихилила б я небо щасливо
Та захмарене через дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Я от разлук упрятала .. любовь..
На кромке неба, в пурпурном закате,
Среди плывущих стайкой облаков
Под бирюзово-голубую скатерть.
Укроет ночь чернильным полотном..
Уложит чувства в лунной колыбели..
К утру опустит от тревог тайком....
В земное царство розовых камелий..
Перенесет сиреневый туман
Расстелет в поле в желтые покосы..
Излечит чувства от сердечных ран,
Их окуная в голубые росы..
И красным маком на стерне невзгод
Моя любовь опять к тебе вернется..
И заалеет серый небосвод..
От свежих чувств, от радуги и солнца..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208115123
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356667
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Обіднє сонце міряє калюжі-
Яскраві зблиски поглядом ловлю.
О, як пасує осені байдужість-
Як хризантемам холод кришталю,
Коли затихне віхола січнева
Поміж пелюсток білих, наче сніг.
Тремтливим листом схлипують дерева,
Мінорний шурхіт котиться до ніг.
Полоще день опущені вітрила
У тонкосрібних косах потічка,
Дрібне пелюстя осінь обтрусила-
І не здригнулась впевнена рука.
Вже в прохолоду озера-свічада
Багряним листям клен зашурхотів.
О, як пасує осені ця зрада-
Як і тобі нещирість почуттів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Пекучим сонцем яблука налиті
З гілок злітають в пахощі трави.
Смаглявий серпень задрімав у житі
Поміж волошок, маків польових.
Грайливий вітер різкою тонкою
Порозганяв хмаринок череду.
Повзе стежина змійкою прудкою,
Між трав похилих губиться в саду.
Зливає небо з глека на дерева
Липку й солодку сонця карамель
І хризантеми віхола рожева
Хурделить літа теплу акварель.
Затихла вітру сивого трембіта,
Обідня тиша тулиться до хмар...
З останніх днів фісташкового літа
Земля спиває яблучний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356172
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Всміхалось сонце віями весни.
Чомусь в той день хотілося літати.
Ти вкрав мене на білому коні,
Галопом мчали в ніжності згорати...
Хиткий місток купався у воді
На озері, де квітнуло латаття.
Там гордості лишалася тоді,
Коли зім`яв ти моє біле плаття...
Знесилені в цілунках до незмоги,
Вдихали аромат трави густої...
Душа спиналась дотиком тривоги,
У серці щем - натяк долі пустої...
Давно місток нетесаний скосився,
В років польоті не спинити час...
Спокуси результат гірким лишився,
Щаслива мить уже не звабить нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275710
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 07.08.2012
Дякую співавторові чуйній, талановитій, прекрасній людині Н-а-д-е-ж-д-е,за натхнення та ідею у написанні цього твору!
---------------------------------------------------------
Вмиває дощ скло лобове до блиску
Негода розгулялась на шляху
Знов спогади нанизую на нитку...
Не зрадь мене, надіє, так прошу!
Твій образ притуляю я до серця,
І мається в очах ота весна...
Хоч виплакане сліз мале озерце,
Та мрія моя чиста, осяйна.
Спіткнулись ми з тобою об каміння
І рушився між нами цілий світ
Та в серці десь ховається сумління:
Чому ж мовчиш ти, любий, скільки літ?
Земля укрита пелюстками квітів
Це яблунь цвіт розкидала зима
Та спогади заставлять ще боліти,
Бо в серці не зів"яла та весна.
Ти розкажи, мій соколе, як жити?
Чому думки не йдуть у забуття?
Чи зможу я весні одна радіти?
Та, може, вже спізнилось каяття?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234226
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 07.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
В этом городе тысяча лун упало
в реку-Время,
чтоб там навсегда остаться
отраженьем
в ладонях немого старца-
Жизнь.
В этом городе день проливал минуты,
словно дождь
свои слезы. Сладкие почему-то.
На ладони. Чтобы
продлилось утро.
Миражи
рисовали мысли и сны на стеклах.
Чьи-то ноты
стекали немым упреком
в струнность ночи.
Как слоги твои по строкам.
Их сложив,
ночь писала стихи на твоих запястьях,
окунала кисти
в несказанное причастье,
размывала краски,
делила меня на части.
Этажи
пересчитывала по пальцам,
сминала время.
Заставляла упрямо в Тебя поверить,
несмотря на
выщербленные апрели.
Просто жить
лишь тобой, обнимая тебя дыханьем,
вытирая
чужие воспоминанья.
(те, что ранят. Тебя и меня.) Ветрами
свет пролить
на ладони твои. Целовать... запястья
Ощущать, что это - и будет счастье.
Неделимое. Нежное.
В твоей власти
быть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353916
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 05.08.2012
Коли в дитинстві я лякався грому,
Втікаючи від зливи і грози,
То бабця так рекла мені малому,
Кладу́чи хрест на світлі образи́:
- Не бійсь, дитино, Божої десниці,
Душа твоя не віда ще гріха.
То мчить Ілько на грізній колісниці
І списами вогненними маха.
Він грішників спроваджує до пекла,
А праведним до раю святить путь.
Двигтить борня на небесах запекла,
Що аж на землю відголоски йдуть.
І чує кожен те гулке боріння
І острах душі гріховодні рве
За рід увесь, до сьомого коріння,
За те, що той неправедно живе.
А ще Ілько жита складає в копи
І пастухам на поміч поспіша.
Йому болить важкий селянський клопіт,
Бо в нього чуйна й людяна душа...
Я свято вірив кожному словечку,
Що їх бабуся в казку заплела.
І осягав ту мудрість безкінечну,
Оте змагання доброти і зла.
І дотепер я віри ще не втратив,
З усіх чеснот я будь-яку сприйму.
А, часом, доведеться вибирати,-
Лиш доброту і людяність візьму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354677
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
В співавторстві з Данилом-Київським
В обіймах лагідних мене заколихай...
Сховай від світу... пригорни долоні...
Волосся пести... тільки не тікай
Мій милий сон... ще потримай в полоні...
Скажи..., що стала бажаною я...
Й прошепочи на вушко ніжне слово...
Лиш уві сні ми любляча сім"я...
В житті ж мовчання... та суха розмова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343282
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 02.08.2012
УТРО
крылья ветра легки
сизый дым в юго-западной части свидетельствует:
ра и пора раскурили
священную трубку – у них перемирье сегодня
и камни проснулись,
и ракушки запели,
и рыбы пустились влет
и звезды больше не мыслят о самоубийстве:
новый день* будет долгим,
но лето коротким – для тех, кто не смог
ухватиться за хвост
пролетающей мимо кометы
пахтается молочный океан
* день Брахмы – 2160 миллионов лет
ПОЛДЕНЬ
в горном ущелье танцуют нимфы
поет от радости вода и цветы улыбаются небу
белое солнце смотрит в озёра,
заглядывает в окна хижин,
в печные трубы, где живет его чадо:
ярко горят очаги домов
отец пашет ниву и сеет зерно:
пройдут изобильно дожди – и настанет пора урожая
мать пеленает младенца,
спешит, потому что течет молоко –
и нежно подносит его к своей щедрой груди:
детские губы жаждут жизни
и глаза хотят ясного солнца,
а легкие – попутного ветра, потому что скоро в дорогу
колокол на храмовой башне твердит о начале обедни:
монахи снимают вериги,
омывают друг другу стопы,
обнажают бритые головы,
входят в алтарный зал, вдохновенно поют свои гимны,
закрыв глаза, но распахнув сердце
мать точит серп,
отец – катану, могильщик – свою лопату:
кому воевать, кому хоронить,
а ей – собирать урожай и поднимать детей
нужно растить новых воинов
для щедрой жатвы той, что всегда ненасытна
но не изменит язык колоколу,
как монахи своим обетам,
и гимны будут звучать – пока течет океан,
и высушит слезы ветер
волны несут свои годы устало,
разбивают головы о монолит скалы,
откатывают – и наступают с новой силой:
время прилива и время отлива –
как день и ночь, как жизнь и смерть,
как завтра и вчера
ВЕЧЕР
ветры устали и спят,
увив, словно плющ, свои розы –
белую, желтую, красную
необласканной осталась только вейбулл:
завтра здесь будет мистраль,
и небо умоется снегом
светлячки – предвестники ночи –
рассыпались в окнах травы,
зажигают фонарики чинно,
листают ноты цикадам
и тихо шепчут призывно:
давай улетим! сбежим ровно в полночь –
покуда на том огромном холме
не начался черный шабаш
НОЧЬ
когда ра засыпает, выбиваясь из сил,
отдав миру семя огня,
что скопил за короткую прошлую ночь,
чьи-то добрые руки укрывают всех тех,
кто остался в живых,
мягким на ощупь пледом из синей ангоры,
чтобы те не замерзли в ночь,
зажигают в небе лампады – для тех, кто
еще не успел возвратиться домой,
и сияние в северной части неба –
для тех, кто уже не вернется...
эти сильные руки поддерживают огонь
где-то там – глубоко в самом сердце земли,
чтобы та не остыла за ночь*,
которой, возможно, не будет конца
* ночь Брахмы – 2160 миллионов лет
***
Музыка: “Secret Lagoon” by Paul Lawler
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352440
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 01.08.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
На тихім плесі лілії ростуть,
Дрімають чинно гуси та птахи,
Білизну у воді жінки перуть,
Поблизу їх пірнають дітлахи…
На березі пасеться череда,
Пастух корів ганяє батогом,
Телятко, як дитина-вереда,
Випрошує у «мами» молоко…
В траві стрибають диво-коники,
А оси й бджоли п‘ють п’янкий нектар,
Співають ніжну пісню дзвоники,
І сонце квітне в небі, як «стожар»…
Цілує греблю мужній водограй,
Пірнає пінно в прірву стрімголов,
Після дощу вода, аж через край,
Вирує ніби навіжена знов…
А далі, очеретом закосичена,
В обіймах дужих камінців
Дрімає, вітром заколисана,
Мандрує в синю далечінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353737
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012
човняр, заглиблений у се́бе,
повільно веслами гребе
туманний ранок, непроглядне небо
сиджу на лавці
в носові́м «відсі́ку»,
дивлю́сь на воду – згадую тебе…
така вода
у річці відсторонено-сіда,
здається навіть: мертва і тверда́…
а в нашім озері – яка була вода...
смарагдово-цілющо-молода
…і я
…і ти
і ти! навчив мене
сторч головою
з берега стриба́ти
і плава-ти…
вільно і радісно –
без сумніву пливти
стулила очі…
і задрімала наче,
пташиною зіщулившись при дні
в чужім човні,
і ніби сон
привидівся мені:
і ліс… і озеро…
і ми у тому сні…
любові нашої
жалі́ і насолоди…
і найвагоміше
чомусь
тепер,
що ТИ!
навчив мене
сторч головою з берега
у воду стрИбати,
пірна́ти
і пливти́
…заледь зігнувши ноги у колінах –
спружи́нити,
себе од тверді одірвати,
підки́нути,
всі м`язи
разом
весело напружити,
і, не вагаючись,
у воду ластівкою впасти,
руками і ногами загрібати –
пливти... пливти
як пташка в небі – у воді літати.
…аж тут – шубовсть,
така оказія -
обіч човна
велике щось
у мертву річку впало…
вдивляюсь пильно:
аж то – я…
іще такого
споконвіку не бувало,
щоб хтось із лави тої –
дубово-витерто-твердої
підвівсь,
на борт човна хисткий заліз,
спружинився –
в тумані сірому на мить завис
і стрибнув, сто́рчма головою,
у непорушні води річки Стікс*…
човняр, уражений, завмер –
бо як він має діяти тепер?
в анналах
од прежда віка
інструкції на вчин такий нема…
подумати – з його човна
вона
у води Стіксу стрибнула сторчма́...
(при тому – веслами за звичкою ворушить
і човен оддаляється, пливе -
старий Харон
вже за свою злякався душу…)
аж тут розверзлася
чужого неба сірого - завіса,
і у розлом –
ні, не здалося! –
у непорушні води Стікса –
живе щось
і блакитне пролило́ся…
дивлюсь і бачу: я пливу -
не впоперек ріки –
уздовж! сама…
довкруж
на стрази дрібно розсипається
посріблена зсере́дини
жива пітьма…
Харонів човен
зникає точкою на горизонті,
як непотрібний чорний спомин…
а я пливу – уздовж...
по Стіксу...
порожня тиша мліє навкруги…
дивлюсь і бачу, як помалу
обабіч оживають береги…
вже й пагорби якісь видніють –
ввірвалось Сонце
й щедро осіяло
мої! на пагорбах квітучі,
мої! вовік непроминучі,
мої некошені луги:
життя!
життя! -
в живій воді
розходяться од мого тіла –
живі! круги
на небі –
спалахнули райдуги
і темрява наразі обміліла.
вода смарагдова цілується прозоро,
о, Господи!
це ж наше озе-ро...
як символ благодаті й повноти,
на березі
стоїш
такий красиво-досконалий – ти:
радієш,
що зумів навчити
мене
так швидко плавати…
і
з берега
у озеро
стриба-ти.
і я – щаслива й молода,
пливу –
до берега,
до тебе…
липневий ранок,
верби і вода…
здіймаєш плавно
вгору праву руку
і одкриваєш
на́встіж для обох
земне,
блакитне наше,
рідне!
небо.
…і так
зробились МИ
ще за життя –
безсмертними людьми.
двічінароджени-ми…
28.07.2012
*Стікс — уособлення мороку й жаху;одна з річок Аїду.«Піти на Стікс» — померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353674
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012
(oduvan4iku)
якою сти́глістю стате́чною духмя́нять
мої липнево пригаса́ючі луги…
змарніли бар-ви
у затінках задумливо-вербових
ховаються од ґедзів корови́…
ще безтілесною –
та вже зглиби́мо-кришталевою габою,
ще не вловимою –
та вже присутньою в передчуттях журбою
запаволо́чилися схили навкруги
затумани́лись срібно-полинами
лобастих пагорбів пригірклі скроні
у лопухів – зшерша́віли долоні
коричневі́ють кінські щавелі́:
у їхніх ро́змислах гніді пасуться коні…
баскі, вітри́стогри́ві й молоді
заплутавсь пасмами дочасний теракот
у донебе́сній(!) груші-дички кроні:
у пору зрілості осмислено ввіхо́дять
мої прадавні недото́ркані луги́…
у гу́щаві наплу́тано-зеленій,
багря́нить цнотою
безплідний виноград дівочий
(...плоди - наступники любовної жаги́ ) -
о, Боже! – очі...
які блакитно-незбагненні очі!
усміхнено-осяяно-пророчі
звели до янголів
*петрові батоги…
27.07.2012́́́́
*петрові батоги – цикорій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353551
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Не журися, калино, не хились, маків цвіт.
Чуєш, Ненько Вкраїно? Розцвітеш на весь світ!
Ми, народ український, тобі клятву даєм,
Що тепло материнське у серцях збережем.
Будуть люди щасливі, і лунатиме сміх.
Мої мрії сміливі!! І думки це усіх!!
Щоб в блакитному небі лише хмари цвіли,
Білі-білі, як лебідь. Не було щоб війни...
Моя рідна КРАЇНО!! Ти у мене одна.
Я стою на колінах...Хай Молитва луна!!!
Хай мине тяжка днина, хай врятує Господь!
Бо надія на Тебе... Від біди нас відводь!
Усміхнися, калино! Піднімайсь, маків цвіт!!
Ще про тебе, Вкраїно, буде знать увесь світ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353483
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Коктейль кохання і розлуки
Пили смакуючи, повільно.
Геть очманілий від розпуки
Вривався вечір божевільно.
Напій не вищого гатунку
Вливався цівкою отрути.
Ні обіцянок, ні цілунків…
А тільки відчуття покути.
Душа, неначе під прицілом.
Холодні ранки крижать літо.
І осокові семистріли
Гойдає невгамовний вітер.
Вже сплачено високе мито
За експорт душ у задзеркалля,
За еміграцію. Якби ж то
Могли б збагнути, що там далі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353237
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Я пам‘ятаю всі світанки росяні
Всі ночі романтичні, теплі, зоряні
Туман молочний лине понад річкою,
що в‘ється й голубіє плесом-стрічкою…
Я пам’ятаю айстри з чорнобривцями,
І як сиділа ввечері на східцях я,
Звабливо місяць усміхався в унісон,
Коли до хати зазирав чарівний сон…
Я пам‘ятаю літній сад духмяний,
Лимонні груші й яблука рум‘яні.
Як ласували бджоли медоносами,
Смачними сливами і абрикосами…
Я пам‘ятаю теплий хліб і молоко,
Як стукав чорний кіт у заспане вікно,
А мама частувала нас сніданками,
Варениками з сиром і сметанкою…
Я пам‘ятаю, як комбайни-кораблі
Пливли по полю, мов у небі журавлі.
Як молотили хліб і сипалось зерно -
Все це було в житті, але давним-давно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353236
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Прохладой дышит ветерок,
В кустах малиновка запела...
Какой чудесный вечерок,
А в небе звездочка зардела.
Гуляют пары у реки,
Все чаще в небо взор бросая,
Как звезды все же далеки...
Но есть средь них одна, родная.
Звезда, что мы зажгли с тобой,
Звезда, что будет гореть вечно
И жизнью мне не жить иной,
Мы будем рядом бесконечно.
Малиновка поет для нас,
Других она не замечает,
Как быстро все же мчится час,
Уж за рекою луч сверкает...
Родная, завтра приходи...
И ты любимый - возвращайся,
Как сердце больно жжет в груди...
До встречи и не огорчайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352829
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Тоді і там...неначе сон…в обіймах ранку,
Дрімає тиша...в срібних пелюстках дощу,
Прозорі краплі дріботять по склу фіранки, -
Збігають в грона по розлогому плющу.
Тоді і там...десь…на межі…між днем і ніччю,
Душа пройметься ніжним паводком думок,
І все що істинне, реальне... знов містичне,
Як ніч спокуси, чи то місячний танок...
І знов відчую те, що я в тобі втрачаюсь,
Як крихке світло на світанку ліхтаря,
І ти відчуєш теж, що ти себе втрачаєш,
Від плину тих думок, де разом ти і я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352740
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Чим не рай у рідній Україні?
Оксамитові долини, синє небо,
Голосисті пісні солов’їні,
Повноводні річки і плакучі верби…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
Так сумую я за рідним краєм -
У дворі в садочку ароматні квіти,
Їх цілує сонце водограєм,
Заколисує привітний літній вітер…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
Уві сні я чую її голос,
Пам’ятаю рідні й теплі руки мами,
На городі спіє хлібний колос -
А в повітрі смачно пахне пиріжками…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
А вода в криниці кришталева,
Чиста, прохолодна і м‘яка - цілюща,
Біля хати пишна і рожева
Навесні цвіла старенька дика груша…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352817
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Вечірня тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться соком в скошену траву.
Рожева хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку настромилася криву.
Розсипав вечір мелену корицю-
Забагровіла неба акварель
І у стару покинуту криницю
Впустив відро скрипучий журавель,
Щоб начерпати зоряних дукатів.
В задумі кроком стишеним бреду,
Між крон сонливих яблука бокаті
Димком солодким куряться в саду.
Тремтить роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій легка меланхолія
Торкнулась ніжно теплого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Моє минуле вистигло дощем,
Рясніло густо, довго. Відболіло.
На серце вилось-куталось плющем
І цвітом опадало білим-білим...
А потім тихий виткався туман,
Мов сіре полотно. Безмірно сіре.
Бо час - ще той невидимий капкан,
Повільно йшов, на зло. І я безсило
спокійно йшла, безмрійно, долілиць...
І хто ще знав, як хитро вміє доля
В собі ховати стільки таємниць,
Вкладати суть в усе-усе навколо.
Моє минуле - осінь золота:
Запахнуть смутком ніжні хризантеми,
Бо вже за краєм лагідна весна,
Чужа і рідна тягнеться до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337118
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 19.07.2012
Чому болять так тяжко серця рани?
Чому сльоза така гірка на смак?
Чому приносять біль тобі кохані?
Хіба тому, що любимо їх так?
А, може, їх ми любимо занадто,
І в серце їх пускаєм залюбки?
І слухаєм уважно, винувато,
Коли вони плетуть свої казки?
Ми віримо, бо любим відчайдушно,
Хоч серце знов підказує брехню!!
Пробачимо і поряд йдем послушно,
Щоб не згасить сердечного вогня...
Бо світ тоді не буде веселковим,
Зів"януть квіти, що цвіли в душі.
І дні тоді настануть полинові,
Коли з тобою станемо чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351185
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012
У річці,
в діамантовій купелі,
Заграва сонячна,
липнева.
І матіоли запахи
блаженні,
Під звуки порцелянові,
богемні,
Між сонцем й місяцем,
залюблені поеми.
Спокій світлий,
небуденний.
Розхристана душа –
непевна,
Сльозою, каяттям,
смиренням…
Молочним шляхом
зорі незбагненні…
До неба стелі колискова,
молодої нені.
Cвіт вікон -
тіні яблуневі.
Кіт витріщака
в двері,
В полювання, в темінь.
Твій поцілунок
смаку карамелі…
Літній вечір.
Сон чи дійсність?
Чи може, то Богиня Леля
привідкрила вічність?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349561
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Яка ж вона непрохана-печаль...
Ще в шибку зазирають дні погожі
І теплий вітер із пелюсток рожі
Зриває ніжних променів вуаль.
Ще серединка літа.Дзвін пісень
Між шелесту дерев лунає садом-
Та вже війнуло в душу листопадом!..
Листком кленовим обірвався день
І дотліває мовчки під вікном.
Медами липа солодИть духмяно,
Десь волошковим ніжним океаном
Хмарин пливе скуйовджене руно.
Яка ж вона непрохана-сльоза...
У розпал літа сльози недоречні,
Та ниють рани зболені, сердечні,
І суне з гір насуплена гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
гупають яблука
глухо
і лунко
у саду нічному,
місяцем уповні́
містично осяяні…
ніби ходить там хтось
неприкаяний…
ніби хоче сказати мені
вві сні
про самотню столітню втому…
ходить, ходить…
шукає і не знаходить
сте́жки у траві додому –
до дверей! до клямки! до рідної хати…
хоче
свою невідступну втому
із плечей пониклих здійняти
і на лаві укласти – приспа́ти…
гуп-гуп…
прокинуся,
гляну по́зирцем у вікно –
по́рожньо,
нікого не вид-но…
принишкне від погляду,
зачаї́ться
і знов рушає:
гуп-гуп…
так… безнадій-но
…про щось же гупають яблука за вікном…
ні-ні, не знаю…
домнешта старенька моя достигає,
літо минає
літ-то...
літо:
життя прожито,
а пари серцю
немає…
видно, гу́пає десь
по чужих садках –
мене
шукає
16.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350733
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Я сплю вночі немов в раю,
Коли ти поруч я вже млію,
Я першим розбуджу зорю
І пригорну свою надію.
Промінням запалає схід,
Туман підніметься угору,
Кохання знов розтопить лід
І розпочнеться день казковий.
А ти ж бо, сонечко ясне,
Слова якісь шепочеш в вушко,
Не ти, ні я, вже не заснем,
Бо нам солодка ця подушка.
Вуста затерпнуть, як колись,
Серця дуетом заспівають
І знову злетимо у вись,
Бо ти і я, ми вдвох кохаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349373
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Повільно підкрадається світанок,
І нічка - чарівниця десь зника.
У річці розчиняється серпанок,
Бо сонце уже вії підійма.
А вітер причепурює вже крила,
І квітів щось шепочуть пелюстки.
Цей ранок срібні роси освятили.
Тремтять на вітрі збуджені листки.
Сьогодні ми світанок зустрічаєм.
З тобою йдем по росяній траві.
Від радості душа моя співає.
А пахощі медові степові!
А онде колоситься житнє поле.
І маківок розлитий дивоцвіт...
Я вдячна, любий, своїй долі
За те, що ти зі мною стільки літ!
Який же ранок видався чудовий!
На небі ні хмариночки ніде.
І світ здається світлим і казковим,
Коли кохання поруч мене йде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.
І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.
Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.
Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.
І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.07.2012
В саду мого дитинства, мов у лісі,
Крислаті віти густо заплелись,
І на дощами вибіленій стрісі
Гніздечко звили бузьки, як колись.
Тут пахнуть липи в затінку медами
Стара черешня листом шелестить,
Терпкі грушкИ, обтяжені плодами,
П'ють, молоком розбавлену, блакить.
Вишень рубіни тліють між отави,
Старий паркан малина обплела
І таріль сонця ніжно-золотавий
Розсипав жмутки стиглого тепла
Крізь сонні віти у стару криницю.
Немов верета, стежка в холодку,
Їй і тепер у тиші цій не спиться-
Приходять ті, хто жив тут на віку.
Колись і я, зірвавшись з небокраю,
Впаду зорею в землю цю святу
І на долоньці дідового раю
Поміж своїх вербою проросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої диво-хрущі, не хрущі з Колорад,
Мої ластівки - білі й червоні,
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі – озерні, щасливі мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком,
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом!
Я продовжу слова, ті, які вже казав,
Але хочу сказати їх знову…
Не «відрижка» це є, це є мова моя ,
Чарівна, калинова, чудова!
Я звертаюсь до Вас, дорогі земляки!
Хіба в світі народ є без мови?
Якщо мови нема і держави нема,
То лишаються тільки окови!
ЗБЕРЕЖІМО МОВУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348067
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Життя своє рахуємо роками
І кілометрами проторені шляхи.
А в чому зміряти любов до мами
І перед нею скоєні гріхи?
Нема стандартів почуття любові,
Та від народження міцна незрима нить
І внутрішній наш голос - голос крові
У кожному по-своєму бринить.
Усі ми перед мамами в провині:
Хтось неувагою, хтось словом завинив…
Сини і дочки повсякчас повинні
Пробачення просити в матерів.
Без лицемірства, мов перед святими,
Зі щирим серцем, без вагання і прикрас,
Схилитись у поклоні перед ними.
Пробачить мама кожного із нас.
Чи будуть діти добрими із нами,
Чи гріх повернеться в відношенні до нас,
(Бо ми – це приклад ставлення до мами) –
Життя покаже і покаже час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339437
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 04.07.2012
Матусю, твої рушники на паркані,
Біленькі, легкі, чарівні, домоткані,
Ти хрестиком їх вишивала колись,
Узори на них й дотепер збереглись.
На кладочці прала і била прачем,
Коноплі мочила в ставку під дощем,
Кострицю палила в маленькій печі
І пряжу робила при лампі вночі.
А потім, коли мала вільну хвилину,
Рушник вишивала до церкви чи сину,
З жінками співали пісень чарівних,
І вчила їх нас , тоді діток малих.
На свято стареньку ікону в кутку,
Ми бачили зранку в новім рушнику
І довго малими вивчали узори,
А потім в альбомах несли їх до школи.
Для мене твої рушники і до нині,
Сіяють, як сонце, неначе святиня,
Вони - це дитячі сторінки життя,
Коли я їх бачу, то я ще дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348038
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Колись і я чекала на крило...
Якби ти знав, як вперто я чекала!..
Вже з плином літ від серця одлягло,
На попелищі тільки кволий спалах,
Неначе промінь в затінку дібров-
Пробившись, раптом щезне за хвилинку.
Колись і я трималась за любов,
Мов за крихку тоненьку соломинку.
І не згасила проблиски надій,
Коли тепло смарагдового літа
Вмить розчинилось в зустрічі гіркій,
Погожа днина, сонцем обігріта,
Урвалась звуком срібної струни,
Війнула в душу холодом розлуки.
Колись і ти між іскорок дрібних
Роздмухаєш нові душевні муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347700
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Літо. Івана Купала.
В п'янкому запаху трав,
Небо у росах купалось,
День новий наставав.
Замчище - ніжність спокуси,
Магія лісу, квіток.
Мелодія Служби будить
І кличе у даль за село.
Де дуб своє гілля схиляє,
Смерічку туман огорта,
Там серденько плаче й співає,
А ранок цілує уста.
Узлісся встелене цвітом,
Ромашками й чебрецем.
Там папороть квітне літом,
Обмита купало-дощем.
Боже! Як гарно і мило:
Прута краса в далені.
Місто - ранкове диво,
Час зупинивсь на землі.
Сонце уста цілувало,
В морі твоїх очей
Човник, мов берег причалу
Відчула за своїм плечем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347690
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 03.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2012
Любі друзі по перу! На днях у друкарні "Карпатська вежа" (м. Мукачево)
вийшла у світ моя перша поетична збірка "Та жінка, що навпроти у вікні..."(із серії "Трава Парнасу"),
до якої увійшла інтимна та пейзажна осіння лірика. Висловлюю щиру подяку талановитому поету Василю Кузану за роботу над моєю збіркою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346660
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 02.07.2012
L.D.(Валі Савелюк)
Вже розвидає.Пахне медуниця.
Втопились вишні в теплім молоці.
Невже й тобі світанками не спиться?
Лимонний промінь гладить по щоці...
Легким серпанком тане у волоссі,
Химерні руни креслить на стіні.
О, не впускай у теплу душу осінь,
Нехай ще літо ніжиться у ній.
І розсипає в житнім океані
Дрібні волошки й маки вогняні,
Гойдає липи понад вечір п'яні
І губить зорі в озері на дні.
Стікає медом сонячним у збанок,
Піснями будить заспані сади
І у віконці чистому під ранок
Тобі сміється соняхом рудим.
Нанизує на срібну нитку роси
Плете гердан* із крізних намистин.
О, не впускай цю недоречну осінь,
Між буйнотрав'я літечком цвіти!
*Гердан(тур.gerdan-шия)-ткана стрічка або ажурний комірець із бісеру,якими в Галичині,на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346382
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Чорна кава в порцеляні білій,
Гаряче молоко, каничка цукру.
Шість золотавих печева "Марія",
Смородини варення, масла грудку.
Лляна серветка вишита у маках,
Маленьке блюдце, мов окраєць сонця.
Наповнив хату ароматний запах
І білий світ в квадратиках віконця.
Колише ранок тюль шовково-срібну,
З саду ввірвавши присмаки медові
Густих черешень гілочку огідну
Губами пестив перший літній промінь.
Стуливши очі, стало тісно мріям,
Твердило серце, що на світі любо.
Немов з землі росте в душі лілія,
Що стало вузько, стало зовсім трудно.
О, ця любов! Немов пташиний спів...
Хіба ж коріння в неї висихає?
Маленький вузлик щирих почуттів, -
Для всіх кого люблю, кого не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347324
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 01.07.2012
(Лесі Геник)
сьогодні
луги мої пахнуть
некошеними
прив`яленими «на пні»
сіна́ми
і гречаною кашею
з пряженим
у печі молоком…
спека
тремтить понад схилами
невловимим
прозоро-блакитнуватим димком…
так і хочеться:
до дрібноти
змаліти,
оселитися
між пелюсток
невибагливо-ситцевих
лугових квіток
чи,
розкинувши руки, впасти
й розбитися…
закотитися
поміж трав доплі́чних
правічних
безслідно зникнути…
поєднатися
з ду́хами
луговими
чистими –
невелеречистими
і більше
ні з ким не знатися…
не йти
і не вертатися,
не зарікатися-одрікатися
…у при́хисток мій
під грушею-дичкою –
метеличок теракотовий
прилетів,
на передпліччя
літньо-оголене
делікатно всів:
Хто ти!..
гостю мій несподіваний –
помаранчево-теракотовий!..
розпорядник тутешніх життів?..
щось
сказати хотів?...
30.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347302
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 01.07.2012
ранок
вусиком винограду
нао́сліп
спинається на віконце,
півнем сусідським
підхри́пуватим
задьо́ристо ноту бере,
промінцевими
пальчиками рожевими
вії́нки сонні перебира:
прокидайся, людино,
вставати пора!
онде у лісі
перезріває малина…
до куща жоржини
підбирається блекота…
а найперше –
час годувати! не гаючись
нестерпно за ніч зголоднілого
ліниво-рудого кота
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347261
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Я вдячна, мамо, за великий світ,
Що вклала вже давно в мої долоні!..
За те, що Ти уже немало літ
Навчаєш жити зовсім юну доню...
Я дякую за той душі вогонь,
І за любов, що в серці запалила...
І за підтримку, мудрість сивих скронь,
За те, що вчиш, де чорне, а де - біле...
Спасибі, рідна! І Тобі нехай
Кує зозуля вічно сизокрила!!!
Перед Тобою я в боргу, це знай,
Бо Ти для мене щастя відмолила!..
17 квітня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331589
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 25.06.2012
Розплелися вітри, повтікали зі смажених днів,
І земля зашкварчала під сонячним "ніжним" промінням...
І навіщо, спитати б, бойкот влаштували мені???
Де шукати, скажіть, і у кого шукати спасіння???
Так єхидно сміється "світило", роззявивши рот,
Тільки сліплять мене золоті його вставлені зуби...
Ну навіщо мені влаштували той підлий бойкот???
І за що ж мене вітер-втікач так жагучо... не любить???
14 червня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343994
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 25.06.2012
небо с вишнями над головой
ярким светом июня в заначке
мы с тобой в гамаке не найдем
даже тени смущений на сдачу
___
пусть колотится сердце птицей
пусть расшатаны нервы в дым
поцелуйно-воздушный ситец
как лекарство от всех морщин
на улыбку с тобой богаче
на раскаты и гром ночей
по дороге, где сны к удаче
землянично-черничных дней
перекрикивая усталость
перешагивая всю соль
под аккордами и стихами
мы по струнам и без часов
а в запасе всего лишь вечность
мысли росчерк и пять минут
наколенники и беспечность
дом терраса и дней батут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346054
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
луги́ мої!
пахнуть меда́ми:
оксами́тово-барито́нно-
бджоли́но-мажо́рно гудуть…
щемлять галогра́мно
прудконогими тенора́ми…
басують по́части
густо-поважно джмелями,
корів перестигло-молочних!
заради розваги пасуть
хилитають
розвітрено-димко-подібним колоссям
неприборканих диких трав
яв…
а так ніби й прав!
не здалося – то еспарце́т!
вирвався
із колориту тоні́в
жовто-біло-зелено-
приглушених –
як
акрило-насичений фіолето-фальцет…
…невловимі
на́тяки м`яти:
так солодко…
хочеться спати…
піском гарячим
незрячим
відтирає од себе стежка
змарнілі чиїсь сліди,
молодим вужиком
стрімко звивається попід вербами –
до води…
десь
невидимо
форкнув кінь,
ширя́
безшелесно надтрав`ям
великої пташки
тінь…
ні людей –
ні сміття.
Буяй!
мезозойськими схилами пагорбів
медово-незмінне
лугове́ Життя!
24.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345977
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Под сенью разомлевших сосен
Благоуханье диких трав...
Ещё не скоро ступит осень,
Цветок последний подобрав.
Густая хвоя просевает
Полудня жаркие лучи
И лето спелость выдыхает,
Как с пылу-жару калачи.
А ты бредёшь, вдыхая это
Благое лето..,
лето..,
лето...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345363
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 22.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Знов дощем напоєний мій сад,
Тануть в росах срібні павутинки.
Ах, який бордовий вишнепад!..
З гілочок злітають намистинки,
Мов рубіни, котяться між трав,
Блискотять у променях грайливо!
Тільки б хтось чужий не позбирав
Це бордово-мерехтливе диво!..
Притулю розірвані разки
До грудей, мов літечка дарунок.
Присмак вишні, солодко-терпкий,
Ніби твій, на згадку, поцілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345014
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Безмежний степ.Так терпко пахнуть трави!
Як море розшумілась ковила.
Ось обрій запалили вже заграви.
Природа вже проснулась, ожила.
Ранковий промінь гладить ніжно квіти.
На землю стиха капає роса.
Дерева розправляють сонні віти.
І новий день над світом воскреса.
А серце заворожено красою.
Я чую літа неповторний смак!.
Душа хмільна від дивного напою,
Настояний на травах та вітрах.
А я спішу до тебе, Моє Сонце!
Бо вітер переміни вже несе.
Я щастя принесу тобі в долоньцях.
Хай від розлуки нас обох спасе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344954
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Відцвіли килимами луги,
Народилося сіно духмяне,
Знову хмари малюють круги,
Але дощ ще до нас не заглянув.
Пахне димка травою вночі,
Роси вверх піднімають тумани,
Десь далеко блискучі мечі,
Роблять хмарам із гуркотом рани.
Ниць впаду на покіс, як колись,
Щоб бальзамом наповнились груди,
Я ж недавно в траві тут моливсь,
А тепер свіже сіно повсюди.
І радіє від щастя душа,
Поруч з сіном лягають покоси,
Чути знову пісні Лукаша,
Мавка квіти вплітає у коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344937
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
В саду моєму тихо, як у храмі,
Де вже давно не чути молитов.
Тремтять листки-химерні орігамі,
Старий горіх хмаринку наколов
На гостру гілку.Віхола жасмину
Лягла спочити під похилий тин.
На трав'яну пахучу скатертину
Розсипав дощик жмені намистин.
Принишкли квіти.У пелюстках рожі
Бринить росою скроплена бджола.
Тремтять на шибках промені погожі
І липнуть медом до тонкого скла.
Поміж гілок шовкову павутинку,
Напнув павук-мрійливий мандрівник.
Згубило літо ситцеву хустинку-
В траві, розлитий барвами,квітник.
Фарбує червень пензликом левкої,
Медово пахне липа молода...
В саду моєму нас, як завше, двоє:
Я і самотність-нерозлийвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Ген за видноколом небо тужить сонце...
Схлипаний світанок - росами довкруж.
Наче Янгол світлий, ти в моє віконце,
Наче Перст Господній - на освяття душ.
Я долоні серця - під серпання злата...
Солов’їне щастя - дзюркотом з Раю́.
Як стогласа пісня, ти в моє легато,
Як стокрила мрія - зернами в ріллю...
Засівай же духом, зрошуйся, плодися,
Межи днів-коралів досягай висот!
На життя тарелі ласкою пролийся,
Лагідним ягнятком - на святий киот...
Трембітає далеч сизово-туманна...
Вже за мить вплететься променем коса.
Тужить небо сонце - Сонцеві осанна!
З келиха світанку капає роса...
(9.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342863
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Коли шепочеш ти "кохаю"
І пригортаєш мов дитину,
Нічого в світі не благаю,
Лиш зупинити ту хвилину.
Вона ж тікає в темінь ночі
Жасміна запахом блукати...
Як ранок небо залоскоче,
Їй час в минуле відлітати.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342776
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 09.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Історія для мене
Вірш відповідь діду Миколаю
Я також «дідом» був на сайті
І трохи більш, як Миколай,
Учився сам, стояв на варті,
Щоб не паплюжили мій край.
Щоби межу, яка в державі,
Ніхто змінити не зумів,
Я не шукав у віршах слави,
Мене читати не просив.
І далі житиму з народом,
За мову йтиму до кінця,
Я буду чистим перед родом,
Не втрачу я свого лиця.
Історії мене навчали,
Тепер вивчаю сам її,
Бо в цій науці є підвали,
Та варто лиш знайти свої.
Коли ж нам вказують здалеку,
На їх вказівки я плюю,
Я збережу свого лелеку
І мову ту, яку люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342724
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Суцільний світ брехні і похвальби.
Так надоїло слухати і чути:
один професор в крокодила взутий,
а інший геній, хоч без букви "е".
Одна бездарність світом заправля,
а інша їй, як той шакал, вторує,
он диригент хором ослів керує,
а люд кричить не "Браво", а "Ганьба!"
Там неук у історію заліз
і підправляє щось і "коректує",
той, де не треба, щось собі будує,
а той прогресу відкопав десь ...віз.
А титули всім сипляться, як сніг:
отой вже доктор, той ще кандидатом,
отой письменник із мільйонним статком,
а інший враз поетом стати зміг.
Та так себе розніс-проголосив -
неординарний, культовий, відомий.
Від його віршів у душі оскома,
наче із дички яблуко вкусив.
А інший вже витає поміж хмар
поетом всіх галактик і сузір"їв,
хоч захмелів порядно на подвір"ї
і міцно до чарчиноньки припав.
Спиніться, хлопці! Не смішіться хоть,
не галасуйте так усі одразу!
Ми від природи всі є віршомази,
Поетами назве тільки народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342697
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Моя кохана, волошкова доле,
Земна красуне, неземна царівно,
Ти моє щастя, моє хлібне поле,
Моє намисто золоте чарівне.
Мій вірний ангел, сонечко ранкове,
Вода джерельна, що красу дарує,
Трава духмяна, зоре світанкова,
Красуне - квітко, що завжди чарує.
Кусочок хліба і вода з горнятка,
Матуся - сину і бабуся - внукам,
Ти для родини золоте зернятко,
Моя жадана, моє щастя й мука…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342420
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Світанок пахне зливою і медом,
Духмяним сіном, свіжим молоком,
Накрило сонце золотавим пледом
Журливі верби над склянним ставком.
Повзуть хмаркИ кудлаті небокраєм
Поміж яскравих сонячних заграв.
Дзвенить коса, в повітрі завиває,
Немов смичок серед пахучих трав.
Розпирскується свіжими пластками
Скрипучий рій маленьких цвіркунів.
Летять пацьОрки* росяні разками,
Ховаючись у пасма трав'яні.
Бринить повітря чисте і прозоре,
Парують в небо паростки землі
І в синю далеч зеленавим морем
Пливуть хатки, неначе кораблі.
*Пацьорки(діал.)-намисто.
(06.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342269
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Самотні кроки міряю до тебе...
Вже і гніздечко звили ластівки,
Густим барвінком голубіє небо.
Порозплітали коси золоті
Плакучі верби над дзеркальним плесом.
І все мені трапляються не ті
В розмай п'янких вітроволосих весен.
І так сную самотньо між не тих
Загублена у не своєму світі...
В щербатий глек моєї гіркоти
Ховає сонце промені зігріті.
Снують довкруг метелики-думки:
А чи дійду, чи може заблукаю?
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Немов приблуда, вигнана із раю.
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Мене вже не болить, я не вмію Тобою боліти.
І цей час швидкоплинний біжить, наче світ за вікном.
І так важко в душі, бо до Тебе іду крізь століття,
А ти знову чужий, і у мрії вриваєшся з сном.
Мене більш не тривожить холодна понура байдужість,-
Заметілі торкнулись і наших з Тобою сердець.
Десь омріяний наш листопад загубив свою мужність,
А весна на асфальті малює останній сюжет...
Ти уже не болиш,- відболів,- в нас не вірить кохання.
Кілька ран заживуть, коли осінь торкнеться весни.
Я не та, яка зранку приносить в обійми страждання.
А я та, що всміхнеться Тобі, коли
Ти більше серця болиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 04.06.2012
І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 04.06.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 04.06.2012
Намалюй мені усмішку,
добротою уквітчане золото,
Намалюй мені соняхи
і безмежністю сповнену синь,
Намалюй мені озеро,
де кохання сіятиме човником,
Бо немає й між зорями
яскравішої в світі краси...
Намалюй мені затишок
і доверши його оченятами,
Намалюй мені загадку,
що й премудрі її не збагнуть,
Намалюй свою радісність,
і,
кохана,
не прошу багато я:
Просто
будь.
Просто
будь.
Просто
будь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317750
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 04.06.2012
...ну, еще бы женщина призналась....хотя бы себе:))
что это любовь
(с) Джу
...
под музыку вечерней колыбельной,
под шорохи уснувшего дождя,
в какой-то робкий миг и неподдельный,
в улыбке, в горизонты уходя
несносный серый френч давно не в моде
предательски дрожали пальцы ...да
а в голове твой голос ... не проходит
"любить! чего же проще?" как тогда
проспекты, переулки, перекрёстки,
все "пере" никого уже не ждут,
все мелочи расплавить мягким воском,
всё важное - сегодня, здесь и тут
и в этом дне, посеребренном жизнью,
в коралловых чудачествах - прибой,
наверно, мы давно искали... призму
таких вот сумасшедших, нас с тобой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340287
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Мов квітка крихка,
пломеніє у серці надія
і час обриває
тендітні її пелюстки...
А знаєш, любов-
це вогню нездоланна стихія,
лише піднеси-
і обпалиш зап'ясток руки.
Вона не спитає про дозвіл,
як личить, гостинно,
прийде і посяде,
немов переможець свій трон.
І де ж ти тоді
заховаєшся, дивна людино,
як стріли запустить
бешкетник малий Купідон?
Чи може закинеш себе
на далекі орбіти,
і серце зачиниш
на сотні залізних замків?
А знаєш, любов-
це такий несподіваний вітер,
що гордість ламає,
мов стебла у полі тонкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340338
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Легонько ветер тронул занавеску,
И тихо задышала синева.*
А я глаза прищурила от блеска,
От запаха вскружилась голова.
Расцвёл жасмин с блаженным ароматом,
Храня в себе щемящий блеск луны.
Прощальный луч вечернего заката
Коснулся необычной красоты.
Цветок любви со сладким ароматом
Навеял мне ушедшие мечты.
Те дни отрадой были мне когда-то,
Теперь приходят только в мои сны.
Всё так же тихо дышит занавеска.
Жасмин роняет жемчуг-лепестки.
А память полирует всё до блеска,
Вот только б в сердце не было тоски...
----------------------------------------------
*И тихо задышала синева - синяя занавеска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340336
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Мій любий сину, квіте мій весняний,
У тебе очі мамині ясні,
Немов глибокі сині океани,
Грайливо так всміхаються мені.
Молюсь за тебе, сонечка краплино,
У день твоєї восьмої весни,
Щоб ранок цей зустрів тебе гостинно,
Коли з-під вій метеликами сни
Так полохливо випурхнуть і кануть
В ранкову купіль теплу й золоту.
Я над тобою яблунькою стану,
Мов білоцвіту щедрого фату,
Розсиплю ніжність на твоє волосся,
На білі щічки й очі голубі...
Якби ж то все омріяне збулося,
Що я попрошу в Господа тобі!..
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339936
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012
На варті сну стоїть травнева ніч,
Небесні зорі заблукали уві млі,
І місяць заховався. В чому річ,
Що така темінь зараз всюди на Землі?
Безсонням світиться моє вікно,
Моргають світлом на узбіччі ліхтарі,
П‘ю тишу, як хмільне терпке вино,
Черпаю ковшем прохолоду у цебрі…
Люблю писати вірші уночі,
І спати, коли сонце мліє у вікні,
Мій кіт дрімає в мене на плечі
Мені розповідає казку уві сні…
І ось нарешті пісня солов‘їна -
Глибокий спокій душу огортає.
Далеке небо, мов легка пір‘їна,
Вже новий ранок сонечком вітає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339921
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Доля усміхнулась, розцвіла грайливо,
Мої вірні друзі знову на коні
І радіє серце, доленька щаслива,
Пролітають зорі, зорі чарівні.
Коли друзі поруч, то не треба сяйва,
Тут слова лягають просто на поріг,
Всім щаслива доля не буває зайва,
Зайвим лиш буває серед літа сніг.
Доленько грайлива, ластівко весняна,
Ти веселка в небі, ти моя любов,
Знай, що мої квіти, лиш тобі жадана,
Їх нестиму, люба, тобі знов і знов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339851
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Пірнула з головою в надвечір‘я,
Мене залоскотала прохолода,
Жасмином усміхнулося подвір‘я
З полегшенням задихала природа…
Лунає в лісі сонний спів пташиний,
Шепоче вітер пісню колискову,
І пух заснув у травах тополиний,
Дуби ведуть притишену розмову…
Візочки в лісі різнокольорові,
Пливуть неначе човники у морі,
І діткам спиться гарно у діброві –
Вже скоро з‘являться на небі зорі…
Додому повертатися пора,
Бо міцно вже заснула дітвора…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339846
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Хоч вже сиві пасма заплелися в коси,
Та ще сяють очі і горять вуста,
А любов у серці, що з собою носиш,
Повертає знову прожиті літа.
Спогади нахлинуть, заспіває серце
І думки літають, як в повітрі дим,
І птахи щебечуть, і сіяє сонце,
Якби знов хотілось стати молодим.
Кольори веселки знов лягли над лугом,
Ті, що повінчали юності серця,
Знов весна дурманить – голова йде кругом,
Наче нас веселка веде до вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339719
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Запізніло так стукаєш в шибку дощем
Й пелюстковий танок затихає.
Я тебе не чекаю, у серці лиш щем -
Нас не наша весна зустрічає.
А у спомині та дивовижна краса,
Як рожевим квітчав диво-цвітом.
Усміхалася я, усміхалась весна
Й заметіль яблунева над світом.
А вдивляюся в дощ лиш з тієї пори,
Коли сльози ховала в краплину.
Я просила в дощу, що усі забери,
А він тільки забрав половину.
Ти не стукай дощем, не впізнаю тебе.
Не коханий ти вже... моя смута.
Яблунева завія всі сліди замете.
Відчахнута любов... чи ж забута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Безперестану
Думки ловлять промені листячком.
А у неділю -
По стелі течуть, до вікна.
Сплячій коханій
В спросоння навідаюсь літечком,
Де у дозвіллі
Розквітла в,юнка щедрина.
...Оплески травами
Вроді твоїй досконалій.
Ти за правицю
Тримаєш, стискаєш міцніш...
Небом, заплавами
Линемо в яблучні далі...
Ой, що то сниться??.
«Вже ранок, чи ще п,яна ніч?»
Ранок. Брат-вітер чутливим навідом
Привідчиняє гардини. Для світла.
19.05.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338447
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
це ти
тиша їдка і пекуча як сон
це ти
море
до ре мі
як місяць у очі
і музика сонця
це ти
у тобі є світ і світло
сьогодні я торкався до тебе
і слово тремтіло у тілі
і прокидались вітри у горлі
о ти моя холодна самотносте
а камені лежать між водою
що тече собі без упину
і тиша тебе затулила мов сон
ти сонцем у очі прийдеш
я знаю це сон
це сон
це
коли ти мені кажеш що усе буде добре
так і стається
молитись чекати і вірити
молитись і вірити
бачу ліс
я хочу його нюхати і збирати там ягоди
а потім несміло пірнати у небо
а потім творити історію із крапки
ти цілуватимеш
себе у зап'ястки
і музика тектиме по шкірі
твоїми руками намистами
а ми
всього лиш паралельні світи
світи у очі променем лезом чи жалом
шукати у всіх перехожих ту котра
живе у мені
ми самі усе вигадали
прокинься!
ти
тиша
ти сонцем у очі прийдеш
я знаю це сон
це сон
це
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338457
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
"мабуть, найбільші розчарування
припадають на долю тих, хто намагається
впорядковувати навколишню порожнечу,
доповнюючи її своєю власною"
С.ЖАДАН
_______________________________________________________
...якщо бути чесним то найважче дається перший та останній подих
час втискається лініями у твої долоні неначе джерело від якого
витікає холод... обпечені небом твої животворчі води
із усіх "найближчих" чомусь завжди не вистачає "близького"...
кожен розуміє що рано чи пізно прийдеться навчитись мовчати
і алегорія пам'яті судомним диханням прорве простір
межі завжди видаються занадто тісними
якщо не знати
що за ними є інші...
все частіші твої власні руки нагадують руки солдатів
обіймають тільки тоді коли є команда стріляти...
навіть якщо імя твоє і твого бога ребусом в серці
нерозгаданим залишиться
навіть якщо перехожі зализуватимуть твої рани
своїми очима
все одно дві паралелі не зіткнуться...
дно неба все частіше нагадує поверхню води
на ньому ніколи ніхто не зможе залишити сліди...
повертайся у простір гаптований безсонними хворобами
повертайся на захід...щоб схід не здавався таким безмежним
бо вірність часто вимірюють оббитими порогами
а цінність дощу непогашеними пожежами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338372
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 19.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012
Коли по нервах ріжете ножем,
Стрілою з серця п’єте кров, як п’явка,
А по житті звиваєтесь вужем -
У вас є ціль, чи просто певна ставка.
То ви продумайте, коли прийде кінець,
Чи варто пити кров, ятрити рану,
Чи вас цікавить тільки гаманець,
Чи ви знайшли в житті свою кохану?
Якщо ви закохались до кінця,
Забилось серце, хоч і кровоточить,
Підіть з своїм коханням до вінця,
Нехай Господь Вам долю напророчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338285
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Я не хочу лягти у могилу з своїми думками,
Залишивши родині і друзям щемливі слова,
Але хочу батькам на могилі вклонитись словами,
Щоб печаль моя разом зі мною в могилу лягла.
І ніколи й ніхто, я кажу, мої друзі рідненькі,
Не зіб’є мене з того шляху, що колись я обрав,
Є життя, та не має тепла, що від неньки
І оцінок батьківських ніхто мені так і не дав.
Поки є ще життя і біжать не сполохані коні
І лягає до ніг недостигла іще лобода,
Помолюся у вечір старенькій святині-іконі,
Хай зозуля рахує мені ще багаті літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338022
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Ніжний дотик, тихий шепіт,
І по тілу променад,
У кінцівках знову трепет
І чуттєвий зорепад…
Він за плечі обіймає,
І цілує у живіт,
Мої ноги зігріває…
Хто це? Ну, звичайно, КІТ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337466
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Мне нравится смотреть в твои глаза..
Омытые прозрачною слезою,
А может теплой майскою росою,
В них моря синь и неба бирюза..
Мне нравится, когда твоя ладонь
Касается меня тепло и нежно..
В ней чувственная, сладкая безбрежность..
Творящий благо жизненный огонь..
Мне нравится, когда с тобой вдвоем..
И все вокруг теряет свою ценность..
Два сердца.. и святая откровенность.
Мы снова вкус блаженства познаем..
Желанный плен любви и наготы..
Общение - беззвучное... сердцами..
Подаренное счастье небесами..
Мне нравится тот мир.. где Я и ТЫ..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11204049983
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327777
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 15.05.2012
Ростила мати сина, як надію...
Леліяла, вкладала в нього душу,
Пишалась ним, в ній зародилась мрія,
Собі сказала: «Я здійснити мушу».
Дуже хотіла щастя й долі сину,
Щоб народились внуки-янголята,
Дружина була мудра і красива,
Щоб кожен день у нього було свято.
І все збулося, вимолила мати...
Настала старість і пропала сила,
Проте ходила сина виглядати
І щастя йому в Господа просила.
Пройшли роки і білі скроні в сина,
Давно лежить матуся в домовині,
Та до могили втоптана стежина,
А мамині молитви у калині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337310
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Знов сумуєш, ХОРОШИЙ МІЙ ДРУЖЕ!
Не дозволь поселитись журбі!
Ти сумний, а мені не байдуже:
Співчуваю всім серцем тобі.
Хай далека дорога до тебе:
Кілометри, моря і роки...
Та я птахом прилину, як треба,
Щоб відчув дружній потиск руки.
Подивися навколо - вже літо!
Червоніють черешні в саду,
А трава виграва оксамитом.
Я тебе по росі поведу.
Знай, цілющі знайду тобі трави,
Що прогонять із серця печаль,
І душевні загоять всі рани,
А думки стануть - чистий кришталь...
Не сумуй, Друг Хороший... Прошу я.
Вдар по струнах!!! Нехай не мовчать!!!
Щоб за тисячу верст я відчула,
Що у серці твоїм благодать!!!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337272
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Я не знаю, чому вдалині стає вужча дорога
І не знаю, чому тихо голос далеко луна,
І чому із роками на серці у мене тривога,
Часто рветься натягнута співом тендітна струна.
І чому у хлібах розцвітають раненько волошки,
Синій льон творить знову у полі озерну красу,
Сяють квіти, неначе чеканені сріблені брошки,
Що вдягають блискучу холодну досвітню росу.
Освятися мій ранку близеньким куванням зозулі,
Хай у травах запахнуть багаті пергою меди,
Хай вернуться назад ті роки, які вже проминули
І покриють росою не пройдені мною сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337054
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Чуть прохолода освіжила скроні,
світанок сонцем в душу загляда.
Я перед Вами схрещую долоні -
бажаю Вам лиш світла і добра!
Бажаю Вам п"янких, духмяних весен,
бажаю днів Вам літніх запашних,
і осені Вам щедрих перевесел,
і зим яскраво-сніжних і терпких!
Бажаю Вам всього земного цвіту,
бажаю Вам вселенської краси,
наші Дбайливі, Лагідні, Привітні,
наші Святі і Чисті - МАТЕРІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337010
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Не говорімо поки про розлуку,
Не підливаймо здогадів терпких...
В своїй руці мою тримаєш руку
І тулиш до гарячої щоки.
І доторкаєш смутком розпочатим
Моїх таємних закутків душі.
Чи знаєш ти, як буду сумувати?-
Як за дощем принишклі спориші,
Як за вітриськом молода вербиця,
Що срібні роси ронить у ставок...
І погляд твій не раз мені насниться,
Натрусить в душу ніжних пелюсток
Цього бузку, що відцвіте без тебе,
А ще ворсин кульбабових легких,
Що полетять у волошкове небо,
Осиротивши на землі квітки.
Іще сидиш, тримаєш мою руку,
Старий дзигарок відбиває час...
Не говорімо поки про розлуку,
Нехай ще смуток не торкнеться нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336999
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Н-ам предрекалось свидеться опять,
Е-два на сердце станут меньше раны,
Ч-ерт побери!! Как сложно устоять...
А ведь с тобой друг другу мы желанны..
Я-блоко сада райского мы вновь,
Н-е сомневаясь поглощаем жадно..,
Н-у разве это.. разве не любовь?
А что же нас сжигает беспощадно?
Я-зык любви опять доступен нам..
В-лечет друг к другу с небывалой силой?
С-текают дни и годы по волнам,
Т-уда, где море счастье утопило...
Р-азделит снова время.. разведет..
Е-го украсть пытались у разлуки...
Ч-то там за гранью..нас с тобою ждет??..
А ведь любовь нам не отпустит руки...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11205119051
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336888
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Не о вечном, к слову,
О находках…
Мы с тобой, почти что,
Одногодки.
Мы с тобою, к слову,
О потерях
И плевать,
Что через слово верю…
И плевать
На разные дороги,
Где за барной стойкой
«Недотроги»,
Как кули
Сидят на самоваре,
Густонапомаженные крали -
С вековой истомою
Во взгляде
Пробивают:
Надо ли – не надо…
Все пути
Пересекутся в точке -
Точке веры,
Утром или ночью,
В точке-эпицентре разногласий.
Милый мой,
Не так уж ты прекрасен…
Да, и я
Не так неотразима,
Как была:
Заботы, магазины,
Сумки и авоськи,
Дом и школа –
Руки провисают,
Чуть не к полу…
Лишь мелькают кадры
За витриной
За витриной жизни
Интенсивной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268846
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 13.05.2012
главное, чтобы молчал телефон
глупым голосом автоматической няни:
«абонент не в сети, он вне зоны, не с вами»…
и обратно, и снова, и через дозвон
сто вагонов любви, сотни миль - расстояние,
сто звонков не от тех, сотни слов не о том
выпадает бочонком на карты лото
намагниченность сферы лучом и сиянием
главное, чтобы молчал телефон
затаился и ждал слов заветных под утро
воплощением чуда простым и премудрым
золотыми чернилами в неба cotton
сто вагонов любви без таможенной пошлины
через мили пути абонентских дорог
пусть доставит один безлимитный звонок
и развеет сомнения мыслей тревожные
главное, чтобы кричал телефон
не рингтонной пищалкой, а зуммером звонким
чтоб несли поцелуи частотною конкой
сто вагонов любви и приватный поклон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267731
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 13.05.2012
Озерний край, поля і ліс,
Всі мною сходжені стежки,
Я в цім краю квітковім ріс,
По ньому бігав навпрошки.
Тут пас корів, косив траву,
Ходив за плугом, тут любив,
Рибалив зранку на ставу,
Навчався тут і просто жив.
Повітря тут, як хліб, своє
І небо синню віддає,
Тут пізно захід настає,
Тут все життя пройшло моє.
Хіба ще в світі є земля,
Де є волошкові поля,
Де видно маки ген здаля,
Де пісня душу окриля.
Молюся Господу весь час,
За те, що я живу в раю,
Щоб Він цей рай для внуків спас,
Його прошу, Його молю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336637
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Чи бачили як плаче в травні камінь?
Як на світанні він струмками сліз
там відмиває стели з іменами
і враз темніє в спогадах граніт.
Чи бачили мовчазну ту величність?
Чи зрозуміли заклик той німий?
Не потривожте ту скорботну вічність!
Помолимось за мертвих...і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336169
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Заколихана вітром вершина...
Затуманена в сизій імлі.
Непогодою плакала днина,
Доторкнувшись сльозами землі.
Хлюпотіла дощем у калюжах,
З верболозом сплакнула навзрид.
То пейзажем весняним затужить,
То зітхнувши, прощально вітрить...
Ще б розсипати срібла востаннє
В дощову пелену, хоч на мить!
І заплакане наше кохання...
Відпустити, нехай не болить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012
До дня Перемоги
Їх небагато, але ще живі,
Ті, що грудьми країну захистили,
А більшість їх лежить в сирій землі,
Про них лише нагадують могили.
Ось тут - ще нецілований юнак,
В першім бою поліг від куль фашиста,
Він свою волю всю зібрав в кулак,
Щоб зупинити вражого танкіста.
Хтось без ноги з гранатою в руках,
Лягав під танк і разом з ним взривався,
Лилася кров, чорніла у пісках,
А побратим стояв і не здавався.
Земний уклін Вам, воїни землі,
Ви світ в боях зуміли захистити,
Хай Вам співають довго солов’ї,
До сотні літ, Вам, любі, всім дожити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335955
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Той обеліск, загублений у полі,
Мов вірний сторож, на вітрах стоїть,
Бо не надійдуть татові тополі,
Щоб заломити руки верховіть...
І не прилине мамина калина,
Щоб постелити білі рушники
Під голову скривавленого сина,
Зронивши в душу росяні разки...
І не подасться матінка старенька,
В далеку путь із рідного села...
Лише обабіч яблунька біленька,
Немов з одчаю, в землю увійшла.
І натрусила рясно снігоцвіту
В розмай такої пишної весни
На ту плиту з холодного граніту,
Де вічним сном впокоєні сини...
Той обеліск, загублений у полі-
О, скільки їх, мов скалок, у землі!..
Чиїсь життя обірвані і долі,
Чиїсь навіки змовклі журавлі...
(26.04.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335603
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
а мне так нравится
вокзальный шум рядов,
простудный кашель
этих ровных улиц
и невозможно
объяснить одно:
что так тревожит,
будоражит, кружит
и вдруг под утро
он опять приснится,
волшебный город
в белых простынях,
мосты под ветром,
в платьицах из ситца,
каналы стойко
и Варшавский в ряд
и где-то в мае,
где-то весь в заботах
прозрачным эхом
тихо позовет
моё вчера,
моё сегодня, кто-то...
продрогшим утром
в паутине лет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335503
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
В се было на одном дыхании,
С ошли снега, растаял лед,
Я чуть смутилась в ожидании,
В есна сняла с души оплот.
Т еперь твоя, и нет сомнения,
В глазах твоих моя любовь,
О на - Творца прикосновение,
И ей мы отдаемся вновь.
Х очу с тобой на небе скрыться я,
Г орячих чувств нам не унять,
Л уна нам будет колесницею,
А звезды - путь наш освещать.
З атихнут птицы до рассвета,
А мы к мирам дерзаем путь,
Х оть раз испытывал кто это,
Я знаю, вспять не повернут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335452
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
О, як я хочу вірити у себе,
Честь зберегти від роду до кінця,
Прошу у Бога голубого неба,
А по житті квіткового вінця.
Щоб віра в себе піднімала вгору,
Щоб висохли болотисті стежки,
Щоб щастя поверталося до двору
І нові видавалися книжки.
Щоб я і друзі мали чисті руки,
Раділи успіху, неначе успіх свій,
Щоб ми забули, що таке розлуки
І честі поклонялися своїй.
Щоб кожен з нас засіяв по зернині,
Любові до землі і до людей,
Щоб збереглися гнізда журавлині
І пригорталась радість до грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335438
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Побачила я калину у чужім краю, –
Стало сумно мені, Боже, гірко до жалю.
Розірвали сльози душу: - Хто тебе заніс?
Між ці гори, між ці скали шпильчаті як світ...
Все до ладу – і кілочки - калиновий сад,
Лиш придивишся уважно – горя водоспад,
Присилили, обсотали, навкруги паркан,
Ой, калинонько рідненька, як прижитись нам?
Хоч і сонечко високо, тепло і ліси,
А мені, здалося, просиш збігти до води,
Над джерельцем похилитись, вмитися в росі
І на вроду задивитись зранку на зорі.
Разом з дубом молоденьким, жартуючи в парі,
Послухати соловейка під вечір у гаї.
Ой калинонько рідненька, хто тебе заніс
Між ці гори, між ці скали – повні очі сліз.
…Не була там дуже довго, а коли прийшла,
Панувала у тім краю зимонька–зима.
Похилилася калина, опустила віти,
Десь–не–десь по ягодині, щось не оббив вітер.
Побачила б в Україні, казала б «коралі»,
А тут сльози калинові, як кров виглядали.
Не плач, моя калинонько, така наша доля,
Кровавими слізоньками вмиватися з горя.
Одна доля на нас з обох – чужина й неволя.
2.03.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307664
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 05.05.2012
Свічі каштанів і квітки бузку,
Горять не зверху, а горять із низу,
Довше яскряться в тихім холодку,
Коли є сонце, то не треба хмизу.
А коли простір - квіту через край,
Роса на листя падає травнева,
Сади відквітнуть - скінчиться розмай,
Покриє землю ягода вишнева.
Суниці запахом засіють сонця схил,
Травневий вітер спопелить вуста
І засміються тисяча вітрил,
І пісню заспівають небеса.
Щоб свічами порозцвітав бузок
І ніжно квітли сонячні каштани,
Щоб не було поставлених свічок
І щоб ніколи не ятрились рани.
І пломеніють свічки зверху вниз,
Це не бузок цвіте і не каштани,
Стікає по обличчі море сліз,
Це плачуть за минулим ветерани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334786
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
"Если хочешь быть счастливым, будь им!"
(К. Прутков).
Весна пьянА от запахов сирени.
Как душу мне тревожит аромат!
Его вдохнув, поддамся сладкой лени
И разрешу ладони целовать.
Пьянит сирень, лишая размышлений.
Твой нежный взгляд хочу я ощущать.
Опять в плену я сказочных мгновений.
Таких, мне кажется, вовеки не сыскать.
Колышатся от ветра чудо-кисти.
Пять лепестков не стоит мне искать.
На свете есть немало точных истин:
Кто хочет быть счастливым, может стать.
Да, счастье, как цветов весны цветенье.
Под солнцем разольётся красота.
И никогда не будет в нем сомненья,
В чьём сердце поселИтся доброта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Яка відрада-дихає бузок...
Яка окраса в повені бузковій!..
Солодку мить наблизити б на крок-
І потонути в ніжності шовковій
Твоїх обіймів трепетних,палких,
Твоїх очей, мов кавові зернята!
Крізь теплу хвилю променів м'яких
Весна війнула музикою свята.
І постелила щедро, мов руно,
Із буйнотрав'я ліжники ворсаті,
Вдягнула вишні в біле кімоно,
На клумби барви вилила строкаті.
Мов літачки, в небесній далині
Шовкову гладь пронизують лелеки.
Лише б радіти разом тій весні!..
Лише б любити...Але ти-далекий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 01.05.2012
Квітнуть вишні у садку весною,
Знов розкішну одягли фату
І літають бджоли за пергою,
І гудуть в заквітчанім саду.
Пелюстки, немов малі сніжинки,
Засипають роси у траві
І летять всміхаючись хмаринки,
Шлють свої вітання до землі.
Налітає вітер… Хуртовина…
Гонить пелюсточки догори,
Час – художник вишеньку зелену
У червоні вдягне кольори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333758
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012
На сад квітневий випали сніги-
Такі духмяні щедрі заметілі!..
І попливли шовкові береги,
Помчали в далеч плеса сніжно-білі.
На сад квітневий Божа благодать-
Така весна розсипалась довкола!..
Мов срібні струни, промені бринять,
Теплом цілують землю з виднокола.
Кружляють бджоли роєм гомінким-
Вже скоро медом обважніють соти.
Турбот весняних сповнені пташки
Злітають рвучко на стрімкі висоти.
І доторкають крильми до склепінь
Хмільного неба в повені бузковій.
Мов тихий човник плесами цвітінь
Пливу, по вінця сповнена любові...
Квітучим снігом вибілився день,
Лимонним соком сонячним налитий.
В саду квітневім під фату вишень
Сама весна присіла відпочити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333767
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
(до трагічних роковин аварії на ЧАЕС)
Мов журавлі, що згасли в піднебессі,
Блукають душі тих, що на землі
Не дочекались буйноцвітних весен
І полягли в урановій імлі...
Мов журавлів очікує природа
Своїх людей з незвіданих країв,
Мов не торкнулась атомна негода
Отих п'янких покинутих садів.
О, як вони духмяняться врочисто-
Лише б радіти щедрим тим дарам!..
Квітуча гілка сяє променисто
І прихиляє сонце пелюсткам.
Колише вітер гойдалку скрипучу,
Що вже від часу мохом поросла
І так оту колиску туга мучить,
Що у дворі затихла дітвора...
І з-поміж гілля зиркають хатини,
Крізь биті шибки дихаючи в світ,
Чи хтось з рідні додому не прилине,
Чи не торнеться до німих воріт.
П'янкі сади аж гнуться від розмаю,
Аж доторкають спраглої землі...
Вони, мов гнізда, віддано чекають,
Із того світу рідних журавлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333305
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
...Стихи рождаются в крови
Сочащейся из пор души,
На жертвенный алтарь искусства...
Поэты умирают от любви.
Андрей Шигин
***
Поэты умирают от любви,
Оправдывая этот мир жестокий.
И станут искупленьем чьи-то строки... -
Прочти, читатель и благослови
Того, кто жил и верил, и дышал,
В ночи внимая трепету Вселенной,
Земной любви - банальной и нетленной -
Началу всех невидимых начал.
Её печалью этот мир обвит -
Веригами смирения, рогожей,
Нежнейшим шёлком - шрамами на коже...
Поэты умирают от любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333086
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Укрийте з головою мене, мамо,
Чи заспівайте пісню колискову
І притуліться до очей губами,
Бо я так хочу Вас почути знову.
Життя біжить, неначе бистрі коні,
Я своїм онукам пісеньки співаю,
Давно вже попіл запорошив скроні,
А я дитинство й нині пам’ятаю.
Зчорнілі руки ті, що пахли хлібом
І теплий погляд, де сховалась ласка,
І чорний день, що серце обдав снігом,
Коли життєва закінчилась казка.
Тепла я Вашого сховав у свою душу,
Ви ж людяність дали у подарунок,
Її, як пам'ять, берегти я мушу,
Як той дитині ніжний поцілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332837
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Задощило, застрУнило срібно-
Розлетілись акорди гучні
І посипалось стразами дрібно
В закосичені трави хмільні.
Підхопило з дерев, закружляло
Абрикосовим цвітом легким
І рожевим, мов сон, покривалом
Постелило дрібні пелюстки.
Напоїло, мов глечики, квіти-
Обважніли тюльпани п'янкі
І помчало собі шелестіти,
Сколихнувши калюжі дзвінкі.
А по тому, мов струни гітари,
Обірвалось і стихло-чудне!..
Крізь розшиті батистові хмари
Протинає вже небо ясне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332811
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
В час, коли всерйоз
Затріщить мороз,
Загудуть вітри грізним клекотом,
Захурделить ніч
Снігом навсібіч -
Я приснюсь тобі тихим шепотом.
В час, коли зима
Майже крадькома,
Закує вікно срібним помахом,
І захочеш ти
Краплю теплоти -
Я приснюсь тобі ніжним подихом.
В час, коли тобі
Важко у журбі,
Бо без мене ти, як з одним крилом.
Якщо ось в цю мить
Серденько щемить -
Я приснюсь тобі добрим Янголом.
9-10.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 24.04.2012
Заплакала під стріхами зима,
І небо одягнулося у просинь,
Сльозинку я змахнула крадькома,
Думками повертаючись у осінь.
Птахи на крилах принесли весну,
Дівчатам грає сонце у волоссі,
Струмок співає пісню голосну...
Та як же я забути можу осінь?
Забути зустрічі під поглядом зірок,
П'янкі цілунки пам'ятаю досі,
З минулого в майбутнє тільки крок...
Я хочу повернутися у осінь.
23.02.2012р. 11:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.04.2012
Долає ранок ночі тьму
У споконвічному двобої.
Мій сон сьогоднішній чому
Так розтривожений тобою?
Чому, скажи, мої вуста
Без поцілунку ти залишив?
Нерозуміння нароста
І загортається у тишу.
Ти ж обіймав мене у сні,
Я пам'ятаю кожен дотик.
В словах, що говорив мені,
Вчувалися журливі ноти.
Уява то моя, чи ні?
Хитнулася ураз гардина...
Твій голос чую вдалині,
Шепочеш: " Спи, моя єдина.
Світанку сяючий бутон
Іще блукає десь шляхами."
І знов мене солодкий сон
Твоїми обійма руками.
22-27.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325810
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 24.04.2012
Тривалою щось видалась зима,
У квітні ще кидається снігами.
Дивлюся у віконце крадькома,
Чи не приїдуть діточки до мами?
З надією, що скроплена слізьми,
За вас шепочу молитви ночами,
Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
Чому ж не приїжджаєте до мами?
Смачненькі приготую пиріжки,
Округлі, із блискучими боками.
Почастувала б діток залюбки...
Коли приїдете у гості ви до мами?
Минає час... Ідуть за днями дні,
І старість підкрадається з роками.
В якій би не були ви стороні -
Не забувайте, приїздіть до мами!
01-06.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Чи дурніші всіх у світі
Стали українці?
Мутять душу їм немиті,
С півночі, чужинці.
Що відсталі розумово,
Наче комуняки,
На чарівну рідну мову
Брешуть мов собаки.
Ті що вибрали злодюгу
Нам усім на шию...
Чи здолаємо недугу,
Що нас небожіє?
Та спадкова ця хвороба
Зветься мазохізмом,
Бо керує знов нероба,
В дусі комунізму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331890
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Чим більше влада стерфоніє,
На горло слову наступа,
Та ворожнечу всюди сіє,
Тим більш шаную я УПА!
Чим довше темрява блакитна
Творить навколо "світло" трун,
Тим навкруги все більш помітно
Стає прихильників ОУН!
Чим нахабніші злодіюки,
Як навіжені ненажери,
Тим більш ланцюг людської злуки
Любов шикує до Бандери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330800
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 24.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012
зелені вістрячка тюльпанів
зсередини радіти починають…
з росою
всотують у себе кольори
весняних ранків.
і хоч тримають
стуленими ротики –
щоб не одкрились
їхні таємниці –
але ж лоскочуть
теплі промінці
зелені щічки…
вже скоро пирсне,
розсміється квітень
червоним, жовтим
і ліловим сміхом…
20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331687
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Ти називав мене незвичайною, а я ж звичайнісінька. Називав мене злагідною, а я була невпевненою. Чомусь оригіналкою, а я була самотою. А ще називав дивною, я ж була безмежно закоханою. Закоханою і ... зрадженою. Та все ж я тобі вдячна за себе таку : незвичайну в житті , впевнену у думці, оригінальну в самотності, дивиною в коханні... Лише трішки розгубилася, бо де ж я тепер справжня??? Ох!!!
Суму сірого вповні наберу я з дощу.
Розмалюю розлуку, а за зустріч прощу.
Не відчула б я неба
в чистих краплях роси,
Не зуміла б без тебе
так любити й зрости.
Не побачила б в зорях
сяйва дивного я.
І дорога до моря -
це теж казка твоя.
Поцілунок наш перший
ще і досі тремтить...
Ти ж прощанням завершив
найчарівнішу мить...
Посіріло від суму
моє щастя в сльозах.
Наче вдарило струмом
й розп*яли на вітрах...
Та у пам*яті зорі
і прибою кришталь.
І слідами узори
плачуть в росах, на жаль.
Я так довго розмову ще з тобою вела,
А повірити в зраду ну, ніяк не могла.
Суму сірого вповні наберу я з дощу.
Розмалюю розлуку... і за зустріч прощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331382
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Достать бы плед, прижаться бы тесней…
Под окнами машины кашу месят,
Разбрызгивая грязь на свежий снег.
А в доме снова пахнет поднебесьем.
Весна ведь, время холода прошло,
Апрельский снег – нелепый, странный, лишний…
Но всё вокруг задумчиво-бело,
И кажется, мы к небу стали ближе.
Вот так приходит давняя тоска
По тем, кто был опорой и утехой,
В наш пёстрый быт летит издалека,
из прежних лет - и тает белым снегом.
И тихое прозрачное крыло
Нас осеняет в радостях и бедах
Певучим эхом, тающим теплом
И белым светом… белым-белым светом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332495
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
вчера,
в серебристых
потоках зонта,
под симфонию ливней,
звезды спрятались
в дымке
пьянящий
аромат цветения
танцующие хороводы
ласточек
и хлопанье дверей
у соседей
вчера
все
казалось
каталось
грустилось
просто
было
вчера
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332482
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Сонячно-зелені крони
Мріють у весни в долонях.
Вишні, абрикоси, сливи
Усміхаються щасливо.
Заспівали пташки в гаю -
Раді пишному розмаю.
На поляні первоцвіти
Тішаться неначе діти.
Небо знов повеселіло,
І надворі потепліло.
Ластівки у високості
Журавлів чекають в гості.
Сонце випасає хмари,
Пильно стереже отару.
Вже проснулись цокотухи,
І дзижчать мені у вуха.
На даху смішна еротика -
Чухають коти животики.
Голуб трепетно воркує,
Лапку й серце пропонує.
Розкошує розмаїття -
Розпустились диво-квіти,
Одягли нові жупани,
Різноколірні тюльпани.
Оксамитову обнову
Приміряє весна знову.
Коси верба заплітає –
Скоро травень завітає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332453
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Тихий шепіт весняного вітру,
І краплинки дощу на вікні,
І твій образ, що з серця не витру,
Знов навіяли дУмки сумні.
Гладить вітер тепер мої коси
І цілує у очі сумні,
Але серце у кОтрий раз просить
Повернути утрачені дні.
Поведи мене в рай світанковий
У казковий загублений край,
Де духмяне повітря бузкове...
Із самотності днів забирай.
Там галявина квітами вкрита,
І цілющі ростуть нагідки.
Хай моїх почуттів колориту,
Не затьмарять ніколи роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325434
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 22.04.2012
Ну вот опять весенний дождь.
Природа плачет втихомолку.
Вокруг всё вымокло насквозь.
Зачем же слёзы лить без толку?
Сверкнул вдруг молнии разряд-
Огнём всё небо заслепило.
Дождю, наверно, каждый рад,
Но только я вот загрустила...
Поговори со мною, дождь...
Не дай забыть душе, что было.
Ты стороною не пройдешь...
(Чего же, сердце, ты заныло?)
Сотри солёную слезу,
Найди для сердца мне ответы.
Раскрой в ненастную грозу
Дождя мелодии секреты...
Зачем же слёзы льют дожди?
Зачем терзают мою душу?
Ведь, нету сердца в них... Увы!
Неужто плачут от бездушья?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328530
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Шепіт вітру вчуся розуміти.
Що шепоче він стрункій тополі?
Як же ніжно! (Треба ж так уміти!)
Гладить листя люблячи, поволі.
То шугне у небо неозоре,
Осідлає хмарки легкокрилі,
То полине у безкрає поле
І обніме крилами щосили.
То пірне у довгі мої коси,
Витре сльози й очі зацілує.
З квітів позбиває ранні роси,
Щось шепне на вухо, пожартує.
То, награвшись, ляже серед гілля
І складе натруджені вкрай крила.
Треба ж відпочить від божевілля...
Дрімота вже очі покорила...
Як же тебе, вітре, зрозуміти?
Чом сумний буваєш, тихо плачеш?
Можеш ти про це прошепотіти:
Чи стає тобі від цього краще?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Зблідли фарби, видовжились тіні.
За мольбертом вечір сивочолий
Аквареллю пише. На долині
Димом стелиться туман додолу.
А в саду духмянить матіола…
Чарівниця ніч сором"язливо,
Мов незаймане дівча шепоче
Cлово ніжне місяцю, грайливо
Зіроньками заглядає в очі
І дарує дивні сни, пророчі.
Мов химери в таїні ялини,
Тишу в зелен оксамит ховають.
Мліють трави запахом полину…
Стих вітрець… Вже нічка наступає...
Колискову пісню заспіваю:
Лю-лі, Лю-лі, Спи, моя дитино…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332357
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
О, як я не люблю черствих людей,
А ще таких, які плюють у душу,
Що просто проживають без ідей,
У цьому списку певно я щось зрушу.
Я прикладу уміння й купу сил,
Щоб люди подружились, обнялися,
Щоб не було не прибраних могил,
Щоб мудрі у державі віднайшлися.
Щоб керівник за крісло не тремтів,
Щоб його діти їли хліб, як люди,
В своїх думках я трохи захмелів…
Бо знаю, що в нас є Іуди.
Зникає мова, кажуть: не біда,
Земля не родить - віддамо в оренду,
Хочуть забрати букви і слова
І наректи паї землі – фазенда.
Народе мій, ти ж розумом титан,
Робочі руки і знання від Бога,
В нас має бути гетьман - капітан,
Щоб вивів нас на правильну дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332340
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Краплинами дощу збігає ніч
І темряву ховає у шпаринку.
Ти знов зі мною поруч, віч-на-віч...
Не йди, побудь, затримайсь на хвилинку.
Сказати... Що? Забулися слова,
Які в серцях так сонячно бриніли.
Та може ця хвилина рокова
Засяє ранком в душах онімілих.
Як вистояне надхмільне вино,
Кохання мить.... Чом так зникає швидко?
Самотність, що постукала в вікно,
Невідворотністю зачинить клітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328478
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 22.04.2012
(Валі Савелюк)
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!
Яке то щастя-просто знати Вас
І Ваших дум мереживо тендітне,
В яке вплелись окрилені слова,
В якому світло веселково квітне.
Яке то щастя випадком зайти
У глиб зими-кульбабову завію
І, розгубивши зерна гіркоти,
Впустити в душу світлу ностальгію.
І доторкнутись справжньої краси-
Таких тендітних граней дивосвіту,
Де перла сліз чистіші від роси,
Де сила слів міцніша від граніту.
Де почуттів вирують кольори
І в теплу душу світять так блаженно
Смарагди-люди,янголів дари...
Де тиха осінь розмовляє з кленом.
Там відпускає смутку тятива,
Стара хатуня дихає гостинно...
Яке ж то щастя-просто знати Вас-
Глибин космічних зоряна Людино...
***
Давайте я насиплю теплих слів
У Вашу душу, оповиту квітнем,
Немов дрібних коштовних камінців,
І в серці Вашім папороть розквітне!
Давайте я нарву того бузку,
Що в небесах розніжився, мов повінь!..
І зронить квітень райдугу дзвінку
У Ваші мрії, ніжно-волошкові!..
І так Вам легко стане у думках,
Така любов затЕпліє в судинах!..
Розгорне крила небо, наче птах,
Над Вами, найпрекрасніша Людино!
І, зачерпнувши жменями весну,
Вам піднесу, всміхаючись: тримайте!
Давайте я долоні простягну
І обійму Вас лагідно!..Давайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Травневий сад, світанками омитий,
Крізь мокрі шибки піниться бузок.
О, як я хочу вікна прочинити,
Впустити сонця теплого ковток,
Що після сну так мило позіхає,
Мов кучеряве, лагідне дитя!..
А сад квітучий повниться розмаєм
І в кожній квітці дихає життя.
І кожна гілка росами сріблиться,
Гойдає цвіту білого фату,
В шовкове небо дихає криниця,
Барвисті клумби в пахощах пливуть.
А понад ними тануть медоноси,
Янтарним блиском світиться смола
Стара верба в шовкові пишні коси
Сліпучожовті промені вплела.
Гаряча кава стигне в порцеляні,
Парує в двір нестримний аромат
І снігоцвітом вишеньки духмяні
Заполонили мій травневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Звёзды падают не сами
Кто-то их бросает нам,
Почему-то между днями -
Очень строго по ночам.
Ведь у нас свои желанья,
Лишь для звёзд припасены.
Ищем в небе те свиданья
В тихом обществе луны.
Ждём тех самых звездопадов:
Ноги чиркая о грунт,
В небо целясь резким взглядом -
Для тех нескольких секунд.
И когда звезда срываясь
Режет небо пополам,
Мы как будто зажигаясь:
Возвращаемся к делам.
Звёзды лечат очень многих
И горят они для тех -
Кто в желаньях одиноких
Хочет чуда больше всех.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11204217327
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332055
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Сльози ллють через втрату,
Часто плачуть від болю,
Коли жити не змога,
Проклинаючи долю.
Від біди і принижень,
І від відчаю теж,
Коли близькі відходять
І назад не вернеш.
Коли щастя постійно
По житті обминає,
Коли та, яку любиш,
Твого друга кохає.
Важкі сльози бувають,
Коли орють, чи сіють
І бувають щасливі,
Коли люди радіють.
Сльози завжди солоні,
З гіркотою бувають
І щасливі, солодкі,
Коли ніжно кохають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331824
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Тут веснує тепло, дозрівають мигдаль і оливки,
тут в садах такі пахощі цитрус роздав!
Може нам повезло? Он цвітуть, як і в нас, чорнобривки
і вмиває нам ноги на радощах сам Океан.
Прокидається з сонцем, всміхається щиро, зіхає,
зачіпа вітерець, що куйовдить чуприну густу.
Ну, невже то так конче скучати за батьківським краєм,
полонити терпець і серця зодягати в журбу?
Жолудяться дуби і поважно розводять плечима:
"Ну чого вам ще треба, щоб тут залишитися жить?"
Та з дубів тих тут пробки штампують на вина,
а на нашій землі - то як пам"ять і совість століть.
Навіть ренений птах відлітає у вирій додому,
протина блискавиці, поборює дужі вітри,
щоби там, в небесах, напослідок, долаючи втому,
хоча б крик журавлинний до рідних країв донести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 22.04.2012
Не знаю, чи хтось ще більше зробив для України у плані естрадної творчості як Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару, більше відома нам як Народна Артистка України Софія Ротару. Ця співачка, родом з Буковини, стояла біля самих джерел української естради і продовжує залишатися однією із самих популярних естрадних співачок всього пострадянського простору. Кожен свій концерт Герой Україи, володарка майже всіх найвищих титулів і відзнак бувшого СРСР,України, Молдови і Росії починає з української пісні корифея української естради В.Івасюка "Червона рута". Пісні, яка принесла їй славу, з пісні, яка проголосила на весь світ, що є такий чудовий пісенний край - Україна! Цього року у Софії Михайлівни ювілей - 50 років як вона розпочала свою творчу діяльність, як співачка. Саме тоді у 1962 році буковинська дівчинка перемогою на ройонному конкурсі розпочала свою пісенну кар"єру і досягла нечуваних висот естрадної популярності. Побажаймо ж їй довгих літ вокальної неперевершеності і ще довго радувати нас новими піснями.
Я ж з своїм найкращим другом Голоскевичем Сергієм Анатольєвичем хочемо привітати Софію Михайлівну з цим ювілеєм віршом, який ми написали удвох, а перейшовши на сторінку мого друга ви ще почуєте музичне забарвлення цього вітання
.http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10165
З святом Вас, Софіє Михайлівно!
ДВІ ЛЕГЕНДИ
І у легенд бувають імена,
Що крізь сторіччя славу краю віють.
Ми їм за це завдячуєм сповна
І квіти їм даруємо уклінно.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і донька гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Як чисті переливи солов"я,
Пісенні нотки ніжно душу гріють
І дзвоном обзиваються в серцях
Від скал Говерли до узгір"я Криму.
Бо у краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
То Храм Святий і пісня гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
Софіями пишається земля,
Старий Дніпро піснями молодіє.
Їм обидвом мелодію щодня
З гірських джерел дарує полонина.
В моїм краю, що зветься Україна,
Є дві легенди на одне ім"я -
Софія Київська і ліра гір - Софія!
Неначе у жар-птиці два крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325379
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 22.04.2012
Насамперед хочу подякувати авторам нашого Клубу Поезії - На-д-е-ж-да, за прекрасну мелодію, опубліковану на сторінці http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324827
та автору і композитору Анатольевич за те, що добре направив.
Підскажіть ім"я автора музики!
Автором музичної композиції є Рольф Левланд - відомий норвежський композитор і піаніст. Виконуює її ірландсько-норвежський музичний дует " Secret Garden" у складі ірландської скрипачки Фіонули Шеррі та самого Рольфа Левланда. Композиція має назву "Song from A Secret Garden"
Спасибі автору natalux за допомогу!
Ти поверни, прошу, мелодію дощу,
мелодію весни, верни.
Верни мене у край, де синій небокрай,
із вічності пітьми верни.
Щоб запалала знов у серденьку любов,
хай серце заболить на мить
хай запече вогнем, щоб знати, що живе,
від болю закричить на мить.
Щоб наяву і уві сні, на небесах і на землі,
відчути подих і тепло, неначе смерті не було.
Ти поверни мені
світанки росяні
і запахом отав, розбав.
Відкрий ще раз цей світ і дивовижний цвіт
веселку серед хмар добав.
Щоб наяву і уві сні, на небесах і на землі,
відчути подих і тепло, неначе смерті не було.
Ти поверни, прошу, мелодію дощу,
мелодію весни, верни.
Верни мене у край, де синій небокрай,
із вічності пітьми. Верни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325212
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 22.04.2012
Пилип Орлик (11 жовтня 1672 — 24 травня 1742) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у вигнанні (1710—1742). Представник шляхетського роду Орликів чеського походження. Один з упорядників першої у світі Конституції - Конституції Орлика - першого козацького суспільного договору.
Народився 11 жовтня 1672 року в м. Косути Ошмянського повіту на Віленщині (тепер територія Білорусі) в сім'ї родовитої литовської шляхти чеського походження - Орликів.
Навчався у єзуїтському колегіумі у Вільні (Вільнюс), а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив в 1694 році. Навчався відмінно, проявив талант ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою, добре володів українською, польською, церковнослов'янською, болгарською, сербською, латинською, італійською, німецькою, шведською, французькою, російською, старогрецькою, новогрецькою і ймовірно турецькою мовами.
Мазепинець та гетьман-спадкоємець.
1698-1700 - служив консисторським писарем у канцелярії київського митрополита у Києві, потім у Полтавському полку, а потім став старшим військовим канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії Війська Запорізького.
З 1702 року — генеральний писар і найдовіреніша особа Івана Мазепи.
1708 - взяв участь у виступі Івана Мазепи проти Петра I і перейшов на бік Карла XII.
27 червня 1709 року (після Полтавської битви) емігрував в Османську імперію.
В 1710 р. П. Орлик складає (за деяким джерелами - схвалює) “Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького” (“Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis”), укладає зі старшиною та запорожцями угоду - документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика — так звана Бендерська конституція, яку вважають першою українською Конституцією а також однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.
За підтримки Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Оттоманською Портою, і 8 листопада 1710 року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголошує війну Московії.
На початку 1711 р. Орлик розпочинає спільний похід запорожців, буджацьких татар, шведів і поляків (прихильників Станіслава I Лещинського) проти росіян в Україні. Шведський король брав на себе зобов'язання вести війну доти, поки Україна не буде визволена від московського панування, а турки і татари обіцяли свою допомогу у цій боротьбі. Пилип Орлик дуже добре підготувався до походу. Він розсилав листи-універсали в яких закликав до повстання народу проти влади російського царя. Народ же підтримав Орлика і один за одним міста Правобережжя переходили під владу гетьмана. П.Орлик також надіслав листа із закликом до боротьби гетьману Лівобережжя Івану Скоропадському, що дуже налякало російський уряд і Петра І.
Проти полків Пилипа Орлика виступило військо під командуванням генерального осавула Григорія Бутовича, яке було розбите в бою під Лисянкою. Гетьмана підтримав повсталий український народ.
У березні 1711 року об'єднані війська під командуванням П.Орлика підійшли до добре укріпленої Білої Церкви, де перебував російський гарнізон. Розпочалася облога міста, але жоден із штурмів не був успішним, бо гарнізон мав достатню кількість боєприпасів і сильну артилерію. Частина татарських загонів під проводом хана здійснили похід на Слобідську Україну. Такі дії союзників підривали авторитет П.Орлика серед українського населення.
У травні 1711 року розпочався наступ московських військ під проводом Бориса Шереметьєва. За таких обставин поляки відступили, а татари і турки налякані звісткою про те, що йде велике російське військо, почали тікати, беручи дорогою великий ясир. Українські козаки довідавшись про звірства турків і татар кинулись рятувати свої родини. Таким чином із 16 тис. українського війська у Пилипа Орлика залишилося лише 3 тис., з якими гетьман відійшов до Бендер.
Протягом наступних років Орлик із невеликою групою прибічників шукав підтримки своєї справи у різних європейських володарів.
Проте він не припиняв пошуки підтримки у різних європейських державах (Франції, Англії, Польщі, Ватикану, Саксонії, Прусії та інших), неодноразово порушував питання про допомогу в справі відновлення української державності, продовжував бомбардувати французьких, польських, шведських і турецьких політичних діячів маніфестами про недолю України та разом із сином Григором (Григорієм) планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від московського ярма.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
ПОСОЛ ВОЛІ
Баронського роду
і чеської крові
ти був України
найпершим послом
відважний гетьмане,
Пилипе наш, Орле,
з литовським корінням
й козацьким нутром.
Мазепинцю віри,
шляхетний вигнАнцю,
палкий волелюбцю,
противнику зла,
ти волю уперше
увів в кодекс права,
козацькі чесноти
з"єднав у трактат.
Забули нащадки
козацькі закони,
мавпують чужинців,
як ниці раби.
Вертайся, Пилипе!
Вертайся, наш Орле,
і право й закон
на престол возведи.
Пора вже, Пилипе,
вертайся з заслання,
закони Січі
треба вводити в стрій.
Гласить Україна
велике зібрання,
скликає Вітчизна
відважних синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331536
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Вдихни, кохана, запахи весни,
Поглянь у лісі повно первоцвіту,
Я заберу тебе в свої казкові сни,
Щоб ми змогли у парі полетіти.
Поглянь, голубко, на небесну синь,
Де хмарки пропливають, як лебідки,
Лише удвох досягнемо вершин,
Хмарки у небі будуть нам за свідків.
Вдивися, серденько, в засріблену росу,
Як жайвір зрання розправляє крила,
Яку весна дарує нам красу,
Щоб ми раділи і були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329744
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
О, як сумую я за Вами світло
І б'юсь об шибку спогадів терпких...
Весняне сонце соняхом розквітло,
Зібрало з вікон росяні разки.
О, як сумую ніжно і дитинно,
Спиваю днів фісташковий нектар...
Шовкова просинь в хмарках лебединих
Тече в старий закурений димар.
І так боюсь прокинутись з думками,
Що день новий зустріну знов без Вас...
О, як сумую світло я за Вами
У цей квітнево-неповторний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Беззвучно плакала свеча перед иконой,
Вобрав чужую боль, страдания, печаль -
Слеза стекала воском мягким - СТОНОМ,
Накинув призрачную желтую вуаль…
Навзрыд рыдая, облегчала чье-то сердце,
Незримым светом...чистым как хрусталь,
Своей ладошкой открывала в душу дверцы,
И терпким дымом уносила беды вдаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329374
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Вже не злелію той журливий клен,
Що ти зрубав край битої дороги...
Байдужий вітер свище між антен,
Дощі, мов струни, б'ються об пороги.
Вже не злелію трепетну печаль-
Оту кленову лагідність листочків...
Пекучий щем вплітається, мов шаль,
Поміж сумних віршованих рядочків.
Десь за вікном розніжиться весна-
Яка п'янка!Такої більш не буде!..
А ти не бійся, винесу одна
Оту ганьбу оплакану між люди...
І позбираю згаслі кольори-
Моїх надій обпалене ганчір'я...
Хіба ж не ти про щастя говорив?
І пух летів кульбабовий, мов пір'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Чужі хмари накрили твоєї любові вітрила,
Зорі ясні немов смолоскипи у небі горять,
І співає краса, величава краса України,
Щоб сини повертались додому навічно назад.
А народжені в нас, зірочки теж для когось сіяють,
Рідко чуємо ми в Україні народні пісні,
Хай матуся ще хрестиком долю твою вишиває,
Але щоб Україна жила і не тільки в щасливому сні.
А коли, ти мій брате, зустрінеш щасливий світанок,
І обнятий теплом, поцілуєш кохану свою,
І зіллються всі роси в давно вже збережений збанок,
Ти скажи Україні: «Тебе, моя земле, люблю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326595
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Яка темна ця ніч? Безпросвітня, гнітюча, як горе.
Куди ділись всі зорі? Чому торжествує так мла?
Тільки запах від свіч несуть води у Чорнеє море,
в попелищі надій залишилася чорна зола.
Чом ступились зірки і десь світять чужинському краю?
На полицях чужі і крикливі на вигляд книжки,
а старі рушники у коморі пилюку ковтають.
Але ніч! Наче пекла чи Всесвіту чорні дірки.
Коли темная ніч - кажуть - буде яскравим світанок,
щоб усе неживе розбудити із вічного сну.
Чую запахом січ і дозбирую роси у збанок,
вже зірниця пливе, аби змити тривогу і сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326575
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Дорогі читачі, успішні поети...
Читайте з натхненням щоденно вірші.
Вкладайте у пам'ять найкращі куплети.
Пісню для серця, а світло - душі.
Свій час пропустіть крізь пошуків сито,
А сито хай Муза тримає в руках...
І не беріть з неї за творчість мито,
Щоб її не осилив підступності страх.
Не бійтесь розкрити творчості муки:
Плач серця... та крик своєї душі...
Без вагань віддайтесь в її ніжні руки -
І впадуть на папір прекрасні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227234
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 01.04.2012
Ви простіть мене поети,
Моя місія проста.
Бо прийшов на сайт відверто
Всім вам "чистити хвоста".
Хоч прожив я небагато,
І нічого не створив.
Та у критиці завзято
Намагавсь зробить прорив.
Бо під ніком - шито-крито...
Що там всяка похвала...
А тут "зубки поточити"
Враз нагода підповзла.
Рівно нуль у мене творів.
І на доступ також вето,
Та тепер вже, апріорі,
Радить буду всім поетам...
PS
Всезнаюче рече простак:
« І це не те, і те – не так!»
А ти візьми і сам зроби,
Потік божественний знайди, Котрий породжує усе,
І не вознось своє есе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326555
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Чом, кохана, мовчиш? Я так хочу багато почути,
в мене вже наперед стільки різних до тебе питань:
про пташиний спориш, про суцвіття червоної рути,
про калиновий мед і коли розцвітає герань.
Говори, я прошу! Хоч би міг про те все прочитати,
але ти розкажи, то так мило, неначе весна
у краплинах дощу по шибках тарабанить до хати
і, неначе комиш, плете мрії в рогозових снах.
Розкажи про птахів, про лебідку оту одиноку,
щоб мені захотілося взяти тебе під крило,
повідай про батьків, про корисність суничного соку -
про усе говори, що ще буде і що вже було.
Наче спів солов"я, ті слова заколисують душу,
поленіють теплом, наче вогник в мільйон язичків,
та прошу тебе я - червоніти мене не примушуй,
лиш по-нашому мов, не каліч рідну мову батьків.
Бо на мові другій почуття вже втрачають всю силу,
що рожденне в землі - то на камені вже не росте,
перший же буревій те зламає, як ти б не просила,
те, що любе мені - у моїм лиш краю зацвіте.
Говори, говори! Хай підслухають те зоряниці,
нехай місяць старий капелюхом задує зірки.
Он вже промінь згори візерунки малює на лицях,
а мені так додому не хочеться, люба, іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326542
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
П-орхает грациозно и легко,
О-бласканная солнцем и ветрами.
Л-етает невесомо над цветком,
Е-два касаясь нежными крылами...
Т-исненными узорами парчи,
Б-лестяшки ей на крылышки упали.
А- ей бы только в солнышка лучи..
Б-аюкаться в прозрачности вуали...
О-крашен цветом радуг мотылек,
Ч-астичка неземного мирозданья.
К-уда твой путь неведомый пролег?
И- где у нас опять с тобой свиданье?
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11203304379
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326428
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Куди не гляну, всюди-тільки ти,
Снуєш туди-сюди, чудна людино!
А серце, мов ображена дитина,
По днях прожитих черкає хрести.
Пощо тривожиш спокою струну?
Чи може я сама її тривожу
І уповаю знов на милість Божу,
Що нам повернуть з попелу весну?
І доторкаю, ніби й ненароком,
Дрібні шпаринки відболілих ран...
Який солодкий той самообман!
Яка ж бо правда-підла і жорстока...
Куди не гляну-проблиски весни,
Шовкове небо сьорбає калюжі...
О, не виказуй ту страшну байдужість!..
Вже краще у ненАвисть оберни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Іще біліє клаптиками вати
Останній сніг на вимоклій стерні,
А вже в землі ворушаться блавати*,
Багряні маки дихають у сні.
Верба полоще коси у промінні,
Смарагдовіють здалеку бруньки,
Мов стадо кіз по сірому камінню
СторчмА летять розбурхані струмки!
А вітер мчить, розгнівавшись, за ними,
Мов той пастух дбайливий навздогін-
Та не спинити стадо полохливе,
Летить лісами срібний передзвін!
Вже згодом буйно всюди завесніє,
Зелена повінь рине у сади
І проростуть злеліяні надії,
Тендітним цвітом крізь вогкі сліди.
*Блавати-волошки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321807
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Музика Віктора Оха.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 18.03.2012
І
Желание
ВОздух пульсирует
в отраженьи - света биография
переплелась закладкой избранного
невнятными снами замелькали дни
капельками тают многоэтажки снеговиков
в преддверии искренней оттепели
на пороге земляничных поцелуев
растяжимой жвачкой радуги
и надувными шарами адреналина
в полном лунном ожидании
замирать...
ІІ
Зелени в этом городе много
Мы в первый раз виделись
Но все промелькнуло вдруг
Как в подземке поезд
И время мчало по кругу
Как космонавт в центрифуге
Чтобы привести меня вечером к чаю
и созерцанью
Тебя...
будто аквариум неба
а вместо рыбок в нем звезды...
это Тебе
Этот город в зелени
который строили столетия
и достроят наши дети...
одним касанием
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316103
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 04.03.2012
Ти навіщо снуєш візерунки
На моєму вогкому вікні?
Вже шукає душа порятунку
У прийдешній квітучій весні.
Ти навіщо хурделиш мій спокій,
Доторкаючись клавіш німих?
На думки мої щемно-глибокі
Віє подих сирої зими.
І в душі над весняним розмаєм
Сива тінь незворушна лягла...
Ти навіщо мій світ розбиваєш,
Доторкнувшись чужого крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Все зів'яло, Боже, все зівяло-
Відцвіло, відтануло у сні...
Сніг ховає в біле покривало
Вже зотлілі, проминулі дні.
Все зів'яло.Нащо кличу долю?
Завдаю душі своїй жалю?
На мою розвінчану тополю
Натрусило небо кришталю.
Розхитала всі мости розлука,
Облетіли клени ще торік...
Ти пощо у серце моє стукав?
Ти навіщо поглядом обпік?
-Я тому тривожив тебе,мила,
Щоб гірку розвіяти печаль...
Візерунком зоряним розшила
Темна ніч посріблену вуаль.
Скоро дні наповняться розмаєм,
Вкриє сад квітуча пелена,
Заметіль весільна закружляє
Вже не нас, кохана, вже не нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Я так підсіла на терпку печаль...
Дні обтрусили дерево надії,
В моє вікно крізь димчасту вуаль
Обмерзлим цвітом сиплять сніговії.
Я так з усім змирилася без сліз
І перестригла наболілі струни...
З блідих зап'ястків висохлих беріз
Стирає вічність ледь помітні руни.
І темну тінь непроханих тривог
Я відганяю видихом незримо...
Я так відвикла дихати удвох,
Немов ніколи й не була із кимось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Заправский день бежал в закат,
Крепчал мороз, снега скрипели.
На стайку радостных ребят
Смотрели с ветки свиристели.
Топились печи. Меж ветвей
Стелился дым, кружась прозрачно.
Задернув шторы поплотней,
Сосед ругал соседку смачно.
За стенкой, в комнате пустой,
Приятно пахнущей геранью,
Сидела женщина, с тоской
Поддавшись горестно страданью.
Свой взор поднявши к небесам,
Среди унынья и молчанья,
Сидела женщина в слезах -
Ей выпал жребий расставанья.
Вдруг что-то показалось ей
Знакомым в птичьем щебетанье,
К окну придвинулась скорей,
Согрев его своим дыханьем.
На ветке, средь снегов и льда,
Две птицы - певчие свирели...
Когда приходят холода,
Надежду дарят свиристели.
08.02.2012г. 22:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312428
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 19.02.2012
* * * * * * *
оторвали мишке лапу
уронили мишку на пол...
А. Барто
…пройти сквозь шум дождя, задёрнуть шторы,
налить абсента, медленно листать
дневник ошибок, чувствуя, что город
прильнул к стеклу, на цыпочки привстав,
и затаился, падкий на детали
чужого быта, чтобы с молотка
остывшее тепло моих печалей
распродавать прохожим у ларька,
взглянуть на циферблат, прозреть, как споро –
сиамским стрелкам вы-вернув сустав –
шло время вспять… и сквозь полынный шорох
расслышать хохот римлян у креста,
плач поимённый над простёртым телом
и гнев грозы, заполнивший Кедрон...
но красота излившегося гнева
спасёт ли в послесловии миров
больную душу брошенной безлапой
живой игрушки, верившей в любовь
и в медленную смерть горячих капель,
за тенью штор, наедине с собой...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314898
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Чом же розквітають
маки в полі житнім?
Тут колись солдати
в битвах полягли.
Їм же так хотілось
в світі ще пожити,
та минути долі
Хлопці не змогли.
І їх кров багряно
землю оросила
під блакитним небом
золотого дня.
Тих солдат нікому
воскресить несила
і заплачуть гірко
мати і рідня.
І чому волошки
в полі край діброви
голови схиляють
в скошених житах?
Ні, то не волошки,
То солдатські вдови
гірко так ридають
по своїх мужах.
І чому у полі
зацвіли ромашки,
ніжні, сніжно-білі,
наче б то зима?
Юні то дівчата,
посивілі пташки,
тільки наречених
їхніх вже нема.
На кущі калини,
сівши спочивати,
жалібно співає
пташечка мала.
Тільки то не пташка, -
рідна ненька-мати
до синочка в гості
здалеку прийшла.
І ніхто тих квітів
в полі не зриває,
то нехай на згадку
нам вони цвітуть,
а над ними вітер
жалібно співає.
Хай жахливі війни
більше не прийдуть.
19.08.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276539
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 17.02.2012
Маленька доню, гілочко бузкова,
Моя потіхо, променю ясний!
В замерзлу шибку місяця підкова
Ясним серпанком сіє ніжні сни.
Дивлюсь на тебе, тепле моє диво,
Яка ж ти безпорадна в цьому сні...
Хай буде в тебе доля незрадлива,
Зозуля накує щасливих днів!
І янгол твій тебе благословляє,
В дарунок дасть надійний оберіг,
Щоб сад завжди стрічав тебе розмаєм,
Коли з далеких вернешся доріг.
А поки ти, усміхнена і мила,
Витаєш у своїх дитячих снах,
Я над тобою розгортаю крила,
Мов над маленьким проліском весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
Я зачерпну у пригорщі зими,
Розсиплю снігом біло-білим.
Віддавна я і ти - не ми,
Лиш я живу іще минулим.
Я зачерпну у пригорщі зірки,
Розсиплю в небі візерунком.
Життя веде нас навпрошки -
Ми ж витинаємо малюнком.
Я зачерпну у пригорщі дивА,
Розсиплю щедро поміж вами.
Любов моя таки жива,
Просто присипана снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 11.02.2012
Так хочеться ще вірити в добро,
Пройти обабіч сумоти й печалі.
Та світ обманом, наче замело…
І опустилась чорнота вуалі.
А сонце сходить, небокрай горить,
Довкола сипле золотом проміння..
Душа моя чомусь за всіх болить…
Прошу у неба ласки і терпіння:
Любити роси, у яких сльоза.
Попри усе...піднятися - і жити!
Серед своїх хай буду я чужа,
Аби лише облуди не творити.
Невже усім не хочеться добра!
Чому ж тоді так брудно поміж нами?
Не може світ вмістити більше зла…
Й стинає землю паводком й цунамі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Музика Віктора Оха.
На розі в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273850
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 11.02.2012
Яка зима!..Заквітчана княгиня
В дубові сани коней запрягла.
Мете-мете патлате хуртовиння,
Дерева затулила біла мла.
І на варцАбі* задрімали квіти,
Стуливши міцно ніжні пелюстки,
Їм сняться весен громові трембіти,
Високих гір посріблені струмки.
А за вікном така рясна завія,
Немов роздмухав хтось молочаї*!..
Застигли краплі на зимових віях
І кришталем виблискують у млі.
Кущі малини мліють безборонні
Між кучугур, мов серед білих скирт.
Летять-летять сліпучобілі коні,
Холодні іскри крешуть з-під копит!..
Звисає з верб скуйовджена куделя,
В густих заметах губляться стежки...
Яка зима!..І в білих акварелях
Мої легкі втопилися думки...
*Молочай-кульбаба
*Варцаб(діалектне)-підвіконня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309093
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 11.02.2012
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши,підеш.
І втопиш щастя в лагідному морі
Отих шовкових пролісків п'янких!..
Вже не мені любов запалить зорі,
Коли торкнешся іншої щоки...
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312043
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 11.02.2012
О,як ти вмієш вдарити тим словом
Мені в обличчя,ніби батогогом!
А потім,посміхнувшиись,вдати знову,
Що начебто нічого й не було.
О,як ти вмієш бути незворушним,
Коли сльоза кислотна обпече,
І шепотіти ніжно щось на вушко,
І пригортати міцно за плече...
І цілувати палко без зупину...
А потім-відштовхнути навідріз!..
О,як ти вмієш вдарити у спину,
Гіркого слова вигостривши ніж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270241
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 11.02.2012
Вже вистигла стежка до вашої хати,бабусю,
Заплакані вікна поринули в тишу віків...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Лиш відгомін чую тих щирих і лагідних слів.
Вже осінь встелила покинутий сад падолистом
І хата в скорботі встромила у небо димар...
А я підставляю заплакані очі під вістря
Холодних дощів,що спустились з непроханих хмар.
Як часто в житті ми для рідних шкодуємо часу,
Пірнувши у вир особистих проблем чи розваг,
І будні розчавлюють нас,мов дешеву пластмасу.
Я ж так і не встигла сказати вам теплі слова...
Я стільки не встигла,я так забарилась,бабусю,
Як мало нам часу відміряв у всесвіті Бог...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Ви мій оберіг у бурхливому морі тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270126
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 11.02.2012
Коли буває сумно і самотньо,
Я йду до тебе,в спогадах,в думках,
Я йду до тебе,начебто з безодні,
Як свіжий день по спалених мостах.
І сиплю в трави проліски шовкові,
Іскристі роси,ніжний первоцвіт,
І з мертвих тріщин з дотиком любові
Густе зело вривається у світ!..
Я йду до тебе,боса і неспита,
Самотню душу вилити до дна,
І десь під ранок зринути,наснитись
В твоїх таємних,вимріяних снах...
І наша зустріч серце мені гріє,
Так ніжно гладить скроні і чоло...
Я йду до тебе,втрачена надіє,
А під ногами в мене-бите скло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269641
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.02.2012
Сипле літо черешні доспілі,
Мов коралі червоні до ніг.
Ароматом замріяних лілій,
Білих-білих,як вранішній сніг,
Теплий ранок приходить до хати
І нечутно сідає за стіл,
Щоб журнали старі погортати
Й переглянути кілька листів,
І попити гарячого чаю.
А десь там я щодня на столі
Серед мотлоху сум свій лишаю
І свої незліченні жалі.
Може ранок мій смуток сховає,
Може чимось зарадить мені?
Ну а він,посміхнувшись,зникає
Світлим зайчиком десь у вікні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269499
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 11.02.2012
А зорі тануть кубиками льоду,
А зорі знов розсипались по склі
І щось чаклують з ночі на погоду,
І білий відлиск ронять по землі.
І я бреду незграбною ходою
В безмежно біле плетиво снігів,
Де сивий дідик трусить бородою,
Намисто розсипаючи зі снів.
Де срібний іній світиться на вітах
Старих ялинок,сосен і модрин,
І сонний місяць,маревом сповитий,
Мов зачепившись за старезний млин,
Примружив очі й сонно позіхає,
Де цілу ніч в нестоптаних снігах,
Старий мороз із тріскотом блукає,
Розвішує бурульки по дахах.
І так на серці затишно,безсніжно,
Так любо йти і дихати теплом!..
І свіжа хвоя тулиться так ніжно,
І пахне ніч морозяним Різдвом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269086
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 11.02.2012
Дві дороги назад.
На вустах тільки залишки слів...
Й захлинається сад
Від холодних,нестерпних дощів.
І стікає вода
По слизьких і розмоклих гілках.
Може крок,може два-
Ми з тобою по різних стежках
Розтікаємось знов,
Як по тих розгалужених венах
Розтікається кров!..
Я сьогодні твоя наречена,
А вже завтра-ніхто,
Тільки спогадів крихітний жмуток!
Відчуваю нутром
Твій невдало прихований смуток.
І лікуюсь вином,
Заспиртовую душу і тіло...
Відболіло давно-
Ностальгією все відболіло.
Дві дороги назад.
Хто підкаже,як вибрати долю?
А трояндовий сад
Захлинається й плаче од болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268054
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 11.02.2012
Та жінка,що навпроти у вікні-
Вона завжди,немов когось чекає...
Гортає доля сторінками дні,
Світанки зустрічають теплим чаєм
Її самотність.Хто вона така?
Кому дала обітницю чекання?
Її любов-вибаглива й терпка,
Була для неї перша і остання.
Та жінка,що навпроти у вікні,
Як стигла осінь,зрілістю налита,
Вона завжди всміхається мені
І посмішка її-така неспита!..
Вона не знає,що то-суєта,
Ранковий гамір,натовпи,затори...
За друга має білого кота,
Про все на світі з ним вона говорить!
А він клубочком ляже біля ніг
І щось крізь сон тихесенько муркоче...
Отак минають ранки їх сумні,
Впадаючи в глибоке русло ночі.
Гортає доля сторінками дні,
Вони ж летять-рутинні й безтурботні.
Та жінка,що навпроти у вікні...
А може то і є моя самотність?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267864
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Так втомлююсь від буднів і турбот,
Мов вичавлена,падаю безсила...
А де ти,казко втрачених пригод?
Нема тебе,намріялась,наснилась
Мені з гарячки,в душу увійшла,
Як теплий дим в застиглу прохолоду,
Немов з граніту цвітом проросла,
Запала в серце крапельками глоду.
Солодка казко,як мені втекти
Від сірих буднів,розпачу,від себе
В твої далекі,сховані світи,
В твоє безхмарне волошкове небо?
Нема дороги-мохом заросла,
Розтанув світ,як марення строкате!..
Юнацькі сни-натягнута стріла,
Яку душа не хоче відпускати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267251
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Травневі ночі килим нам стелили
Із трав шовкових,росяних квіток,
Блищало небо перлами зірок...
І ми з тобою потайки згрішили...
І я була солодка й неземна-
Чужа жона в обіймах у чужого!..
І грішні,ми ховалися від Бога...
Була весна...Яка була весна!
І смертних нас безсмертні прихистили,
Нам збудували у повітрі храм,
Вклонялись нам,земним напівбогам,
Бо ми згрішили...Боже,як згрішили!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266998
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Я тобі примарилась спросоння...
Ніч снувала зорі з рукава,
Срібний пил летів на підвіконня
І блищала росами трава
В місячному сяйві,наче іній.
Під ясними кулями лампад
Тінями кривих розмитих ліній
На стіні окреслювався сад.
І тополь м'які,пухкі ворсинки,
Мов мушня,спускалися на став.
Із сузір'їв срібні павутинки
В небі місяць вправно виплітав.
Я б тобі лишилася на спомин,
Як солодкий запах мигдалю!..
Але сонця вранішнього промінь
Спопелив фантазію твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266818
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Моя весна пішла у заметіль
Вишень квітучих в росянім намисті.
Таким блаженством віє звідусіль
І погляд твій у душу-наче вистріл!
І все змішалось:фрази і думки,
Холодні зорі й бульбашки шампану!
Під нами-дим,прозорий і легкий,
І я в твоїх обіймах,ніби тану!..
І кров кипить у венах,наче ртуть,
Земля з-під ніг раптово вислизає!..
І білі вишні солодко цвітуть,
І ніч в долонях пелюстки гойдає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266673
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Цей біль проймає до кісток,
Цей біль душі моїй знайомий
І я,відірваний листок,
Лечу за вітром в невідоме.
Ці вікна,що ведуть у сад,
Росою вмившись,аж голосять
І кличуть нас туди,назад-
А там лиш осінь,осінь,осінь...
А там,в покинутім саду,
Така печаль,така розпука!..
І я в багрянці тім бреду,
Горю в своїх душевних муках...
Отак і листю між гілок
В осіннім золоті згорати...
Якби ж то можна,як листок,
Від серця спогад відірвати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266009
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Обірвана мелодія для скрипки-
Немов раптово тріснула струна...
І жовте листя тулиться до шибки,
Осінній вечір випитий до дна.
І вже дерева мовчки прихиляють
Холодні зорі,мертво-крижані.
Я вже давно-давно не пам'ятаю,
Коли востаннє снилися мені
Твоїх долонь холодна порцеляна,
Твоїх очей осонцений кришталь...
Я вже не та,омріяна,кохана,
Все відійшло,забулося.А жаль...
Я вже не те вдоволене дівчисько,
Яке ловило мрії на льоту!..
Обірвана мелодія десь близько,
Та я її ніколи не знайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265872
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Після дощу так гарно пахне ранок
Духмяним цвітом яблунь і бузку,
І білий дим крадеться між альтанок,
Що задрімали в сонному ставку.
І в мокрий двір просочується запах
Гіркої кави,м'яти й коньяку...
Через вікно вистрибую на лапах
В п'янке цвітіння яблунь і бузку!
І тепла шерсть миттєво намокає,
І в гострих кігтях дихає трава!..
Після дощу так солодко буває
І я бреду-нескорена й жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265612
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Знов виблискують вранішні роси,
Біла паморозь,наче руно.
Падолистом постукала осінь
У прозоре спітніле вікно...
І не чути ні зойку,ні писку,
Тільки вітер між чорних гілок
З павутиння гойдає колиску,
Пересипану пилом зірок.
І останні розпатлані квіти
Притулились до кованих брам,
І благають хоч крапельку літа,
Слізно молячись древнім богам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265217
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Не виправдовуйся,не треба,
Розлука має свій резон!
Зриває вітер зорі з неба
І в мій жбурляє капюшон.
Перед очима монотонно
Пливуть рядки з газетних шпальт.
І ліхтарі стікають сонно
Лимонним соком на асфальт.
В кутку двірник цигарку смалить,
Мітлою дряпає поріг.
Закину в небо сірий шалик,
Спіймаю місяць я за ріг.
А потім будемо в кав'ярні
Сплітати фрази у вірші.
Які ж у тебе очі гарні-
Аж досягають до душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264132
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 11.02.2012
Терновий погляд – в серце, як кинджал,
Ввійшов аж по руків’я… Я вмираю…
Але за нього і життя не жаль.
Солодшого нема для мене раю…
Ти болем цим мене приворожив…
Тернова пісня вилилась в розлуку.
Мені казали люди – ти чужий,
Та голос твій щоночі в душу стукав.
Тернові сльози на твоїх слідах
Щемливої жаги зростили квіти.
Мені казали – там, де ти – біда.
А я б за тебе віддала півсвіту…
А я б з тобою щастя напилась,
На зло усім пліткам і пересудам.
Та мрія ця без одного крила.
За нас, на жаль, все вирішили люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312949
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Февраль-синеок
чуть улыбнулся... Тает
покров от Небес
***
Неожиданно:
вишня в облаках цветов -
в Нагое праздник!
Но на горе Ёсино
снег продолжает падать...
***
Летние мечты
греют дыханье зимы...
...................
***
Заснеженный рай...
Зацепилась за сосны
ночь лунным оком
серебря белую гладь
следа не оставляет
***
Тень в лунную ночь
бредёт обезноженной -
снег по колено
***
Как не истаять
снежным гроздьям акаций
дождь, что зимою,
смыл аромат фантазий
будто весну явивший
***
Луной любуюсь
дыхание затаив
за снежным тюлем
***
Даль белым-бела...
Снова метут метели
душу не греют
ночи глаза пустые
словно шёлком увиты
***
Белый-белый снег
кладёт заплаты наземь...
Души латает
***
Мороз штопает
льдинками то, что рвётся
скорей бы весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313005
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Зимовий вечір.Із плениць хатинка
Десь на краю забутого села...
Бринить на склі шовкова павутинка,
Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети
Мережать дрібно заячі сліди.
Самотній комин, сажею затертий,
Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка,
Колише тяга полум'я живе.
На столику стікає воском свічка,
Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові,
Немов троянд розмиті пелюстки...
Скупались очі, ніжно-волошкові,
У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння,
Пірнувши в хмару, наче під рядно...
І я, втопившись у твоїх долонях,
Смакую щастя сонячне вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 09.02.2012
ПересИпати сни,
перевіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди-
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь,
мов кулька легка,
від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
понад шаллю зими
невагомо і ніжно пливти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 09.02.2012
Немов задимлений кришталь,
Зими дзвінкий холодний подих...
І тягнеться шовкова шаль
По всіяних серпанком сходах...
І нагинає вітер сни
Скляними гронами до стелі,
Під білизнОю пелени
Застигли літні акварелі-
Аж до наступного тепла,
Терпкого подиху відлиги.
Вже річка коси заплела
Під люстром кованої криги.
І, мов венеціанське скло,
Хрумтять потріскані крижини...
Сріблясте плетиво лягло
На кущик сонної ожини.
Якась незвідана печаль
Скувала тихий сон природи...
І, мов задимлений кришталь,
Клубиться мій шовковий подих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298636
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 09.02.2012
Стинає ніч у надвечір’ї гаму
І розсипає в кольорові сни.
Тебе любити я не перестану.
Моєї в тім, повір, нема вини.
Твоя любов - уламками каміння,
Моя ж не хоче із душі іти.
У спогадах ота пора осіння,
Хоч де-коли до неї забреди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 09.02.2012
О ,не кажи, що я колись "була",
Кажи,що є, що неодмінно буду!..
Мені дорогу інша перейшла
І пригорнула щастя, мов приблуду.
О, не кажи, що вивітриться біль,
Що розійдуться спогади, мов згустки...
В обмерзлу шибку б'ється заметіль-
Моїх надій обсипані пелЮстки.
Як відчайдушно в пошуках тепла
Наївне серце втрапило в облуду...
О, не кажи, що я колись "була",
Нехай твоєю трішки ще побуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Холодний день.Надірвана струна.
Зима неквапом струшує перини.
О, не питай, чия у тім вина,
Бо там, де двоє, кожен трохи винен.
Бо там, де двоє, тягнеться вуаль
Крихких надій, зневіри і образи...
О, не питай, чи досі маю жаль!..
На мокрих віях захололи стрази...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311794
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Декабрь – растрескалась земля – рвёт ветер полы –
заиндевела цепь гирлянд – собачий холод…
Кровь примерзает изнутри к шершавой коже,
по эту сторону витрин стал невозможен
покой: здесь – пьяный острослов язвит избито,
там – старый храм без трёх углов стоит, как мытарь.
Как оскудел к исходу год: ни птиц, ни снега…
мой старый двор, но память лжёт, что я здесь не был:
запёкшийся стигмат окна и дикий камень…
мне память лжёт – кому нужна такая память:
ходить, не чувствуя родства, от дома к дому,
где век жевать хозяевам словес солому.
Пустые хлопоты – понять кто я и где я…
Мой умный враг, прости меня: ещё надеюсь,
что ангелов трефовый ход по днищу неба
однажды тихо заметёт сочельным снегом.
2007-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312377
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Спасибі зорі, за чудову ніч,
Й тобі уклін, мій красеню рогатий,
За смак цілунку, коли віч-на-віч,
За дивосвіт і за тепло багате.
Що ми без вас, хоч ви там угорі,
Ведете у світах свою розмову,
А ми далеко на своїй Землі,
Про вас частенько теж ведемо мову.
Милуємось, коли мерехтите,
Бажання кажемо, як летите у простір,
Можливо з нас когось заберете
І ми до вас ще попадемо в гості.
Та поки ми живемо на Землі,
Кохаємо і дивимось на зорі,
Яскраво сяйте, зіроньки, вгорі,
Даруйте щастя на Землі, любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312473
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Ти нишком подивився мені в очі,
Так пристрасно, так щиро, як колись,
І пригадались зореносні ночі,
Коли з тобою вперше обнялись.
Згадались роси, зорі без рахунку,
Хоча ти їх хотів порахувати,
Смак першого п’янкого поцілунку,
Якого нам ні з чим не порівняти.
Запах любистку розлітавсь довкола,
Вплітався в коси, як стрічки шовкові,
Хоча роса під ранок охолола,
Ти все дивився в очі волошкові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312003
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012
И день похож на день, и ночь на ночь –
Белесые, припудренные снегом,
Дремучие, как мысли человека,
Которому никак нельзя помочь…
Искрят под солнцем, мечутся в тенях
Потертостей луны (а-ля татами),
Недобрыми, тревожащими снами,
Наляпистыми, как грибы на пнях...
Молитвами гоню холодный ком,
Забившийся под ложечку испугом,
Так надоевшей за недели вьюги -
Проглатываю ночь одним глотком…
Рассвет студеный морщится в окно
Полуулыбкой сонной Мона Лизы –
Говеет до весны зима в сюрпризах
Так много дней, что даже - все равно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311971
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Я стану нелепым твоим домостроем, роялем в кустах,
ослёнком, что под Элеонской горою пугался Христа,
газетой, в трамвае соседом раскрытой, глазами коси
в бес-платное чтиво, пока в «ледовитом» пустуют такси,
иваном бездомным, котенком у двери: ласкай и жалей
воришку съестного, нежнейшего зверя, забаву царей,
я стану твоею любимой игрушкой, игрой в дурака,
самим дураком, деревянною чушкой, ты только ласкай,
я стану копилкою, провинциальным могильником для
столиц всего мира, в переднике сальном задворками дня,
к английскому чаю французским багетом с российской икрой,
и чем-нибудь вроде, и чем-то конкретным в поэме сырой,
воскресной, последней твоей сигаретой, а после – другой,
любовью твоей к шоколадным конфетам с тягучей нугой,
в диетах твоих – недоваренным рисом, последней в ряду
рутиной и первой счастливою крысой у дожа в саду,
приятным на ощупь покоем нирваны, церковным вином,
горячею точкой, горячею ванной в мотеле под Брно,
валютой в свободном от принципов строе, комедией без
бюджета, сюжета и главных героев, дорогой в собес,
твоею мигренью, любою болезнью, приемом во внутрь
всего, что кончается и бесполезной по-пыткой заснуть,
последнею волей, последнею ночью, поповским «аминь»,
цветами на кладбище, треском сорочьим, чужими людьми
на скромных поминках, нетрезвою речью и поздней виной,
а вместе все – слабостью человечьей, лишь ею одной…
2000-2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310530
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 02.02.2012
За мотивами вірша "НЕ ПРИРУЧАЙ"
автор "oduvan4ik"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
Translated by O. SHNURENKO
* * *
And you went in silence without smiling,
Hiding in your pocket a handful of shining.
A cold morning came with silver bells
And in my heart cold winter frost rebels.
But the seeds of bitterness will be pulverized
Scalding tears will get dry in my sorrow eyes.
Don’t allow your love to grow
If there isn’t a glimpse of hope.
And don’t allow your tender lips
To whisper words of flagrant lies
Don’t be attached and get delight
Let flowers sleep in snow for a while
Until you absolutely fall in love
* * *
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310777
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Если что - приходи, хоть в предутренний час,
Хоть под вечер густой, (не стучась),
С огоньками в глазах, со слезой на щеке,
С грузом на́ сердце иль налегке.
Приходи, если радость и если печаль -
Будет стол, угощенья и чай;
Приходи, если боль, нестерпимая боль,
Приходи - я поплачу с тобой.
Если влюбишься вдруг, если тягостен вдох,
Если кто-то предаст, не дай Бог,
Приходи в Рождество и в Крещенья канун,
И в минуты затмения лун.
Будь-то день или ночь, ничего или весть -
Приходи, ведь на то я и есть,
Чтобы счастье удваивать (слава ветрам!),
Ну а горе делить пополам.
Даже если всем телом и резвой душой
Многим станешь навеки чужой
И потянешься к скатам карнизов и крыш,
Если даже из дома сбежишь,
Если всё что угодно! Но не забывай
Рыжий двор и отрывистый лай,
Где оседлый мой дом без звонка у двери.
Приходи, если что. Приходи.
© Copyright: Илья Махов, 2012
Свидетельство о публикации №11202018843
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310655
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
От тільки не треба казати, що так буде краще.
Я знаю напевне, що час - ескулап нікудишній.
Я просто хотіла тобою впиватися натще,
і кожного вечора їсти із губ твоїх вишні.
Я просто хотіла відерце прозорого щастя
й міцного кохання маленьку таку філіжанку.
Натомість, гаряча сльоза обпікає зап'ястя...
А місяць, мов зрадник, сховався у складках фіранки.
От тільки не треба фальшиво мені співчувати,
і погляд ховати у купі пожовклого листя.
Можливо, я просто хотіла занадто багато,
тому наші душі в єдину зорю не зрослися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197187
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 29.01.2012
Прочитайте дітям...
У дорослих справ - багато...
На роботі мама й тато.
Щось дідусь весь час майструє,
І на кухні щось парує -
Там клопочеться бабуся.
Та не весело Катрусі.
Їй до справ отих - байдуже,
Гратись хочеться їй дуже!
Довго бавилась в пісочку,
Потім вигуляла квочку,
В ночвах котика скупала -
Ледь сама туди не впала!
Аж нагримала бабуся...
Зовсім знітилась Катруся,
Засмутилась... Хоч без діла
Катря довго й не сиділа,
Бо підслухала розмову,
Аж занадто вже казкову.
...Ходять валянки по хаті
Набундючені, пихаті,
Клишоногі, тупорилі -
Почуваються на силі:
Ми - найтовщі! Ми - великі,
Не якісь там черевики!
Нас бояться навіть боти,
Не рахуючи дрібноти.
Туфлі, капці, босоніжки
Поховалися під ліжко -
Причаїлися в підпіллі
Всі взуванчики несмілі.
Катря теж, було, злякалась,
Та хоробрості набралась -
Миттю валянки ті взула,
Щойно їх погрози вчула!
І зачовгали по хаті
Два зухвальці вайлуваті.
Гнулись, падали, лягали -
Ледь за Катрею встигали,
Бо маленька витівниця
Їх провчала, як годиться!
Що було вже того сміху -
Всій взувачці на потіху!
Врешті, валянки скорились,
Та з ріднею помирились.
І бабуся не сварила,
Ось вона що говорила:
- Нам у будь-яку погоду
Без взуття немає ходу.
Босоніжки - в літню спеку,
Капці - вдома, недалеко.
Туфлі там, чи черевики,
Коли холод невеликий.
Чобітки в осінню пору
Нас виводитимуть з двору.
Якщо ж дух морозів лютих
Доведеться нам відчути,
Отоді вже у пошані
Будуть валянки повстяні.
Тут Катруся поскладала
Все, що досі розкидала:
Черевик до черевика,
Туфлі татові великі,
Різне мамине взуття
Розіклала до пуття.
Теплі валянки бабусі
Теж послухались Катрусі.
Аж стомилася дитина
Від такої біганини
І лягла тихенько спати -
Від трудів відпочивати.
Тож і вам уже, малята,
Час подушечки обняти.
Зручно в ліжечка лягайте
Та до ранку спочивайте.
Хай вам сняться сни казкові...
Будьте дужі та здорові.
Добраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309882
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
тишина на двоих златоустом,
путешествуя по облакам,
мелодично, касанием чувства,
проведет по небритым щекам
парафраз деловито, некстати,
пролетит, проиграет глазам,
лунный диск полотном и токкатой
зачеркнет глубину, как нельзя
черно-белые клавиши жизни
заиграют мелодии дней,
обнимая, чудачества в призме,
возводя степень важности ей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309492
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 29.01.2012
…пел песню ночи времени сверчок
светло и грустно,
на блюдце золотистый паучок
зажжённой люстры
успел соткать магический узор
теней и света:
вглядись, смотри, рассматривай в упор,
молчи об этом,
молчи, что стаей галочьей с полей,
как птицы ночи,
за мыслью мысль несётся вдоль аллей
живых межстрочий,
что, исчезая с третьим «ку-ка-ре…»
за долю мига,
застынет жизнь, как мошка в янтаре,
в гробнице книги.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309035
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 29.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012
Які багаті українці на поетів!
Що не людина, думка і анфас…
Я їх змалюю віршем на портреті
І у думках змалюю ще не раз.
Щоб їх лице засіяла усмішка
І на папір поклалися рядки,
Щоб Муза зігрівала наче кішка,
Яка поспить зі мною залюбки.
Коли народиться чудове слово
І рими побіжать через рядки,
То Муза заспіває колискову…
І я засну під створені казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309272
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012
до
перепутались звонкие ночи
очевидностью, звуком, мечтой,
там, где след уходил как сквозь точки,
там, где таяли сны, дни с тобой...
а потом в обитаемых далях
кто-то медленно плечи укрыл,
предложил на двоих чашку чая
и не смахивал млечности пыль...
многоточий несносная кратость,
пролетевшая снегом вчера,
театрально свернулась под тапком,
видно, чувствует, что ей пора
и еще
перепутались звонкие ночи
очевидностью, звуком, мечтой,
там, где след уходил как сквозь точки,
там, где таяли сны, дни с тобой...
и потом в обитаемых далях
кто-то медленно плечи укрыл,
предложил на двоих чашку чая
и не смахивал млечности пыл...
многоточий несносная кратость,
пролетевшая снегом вчера,
театрально устроила пакость,
видно, чувствует, что ей пора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309217
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Дихай спокоєм,
Цигарку кинь на холоді,
Полиш,
Як самітні пагорби, як застрягле авто.
Полиш свої роздуми, нехай їх додумує ніч…
Я давно не бачила стільки білого.
Білі аркуші, не займані
Поетом.
Білі сувої, не розрізані
Кравчинею.
Білі простирадла, не зібгані коханцями…
Ліхтар освітлює шлях…
Кроки стьожками на канву,
Врізаються білим муліне в сходинки твого під’їзду…
Обтрушую сніг.
Ні, це не перший і не останній.
Але пухнастий і грайливий, мов песик в дитинстві,
Мов приставучий мотив знайомої пісні.
Налипає білим войлоком
Вдаване тепло зимового саду.
Я не наважусь тебе будити.
Дзвінок посеред ночі
Зненацька заскочить тебе в ванній,
Чи на кухні…
І невистачить часу, щоб висохло твоє волосся,
Щоб як слід витерти тіло,
Капці на вологу ногу і в коридор, до мене…
Але ж ти знаєш що всі сни теплі і затишні
І навіть на сходинках , на вулиці, серед міста
Не застудишся…
Тому ми цілуємось просто біля вхідних дверей,
Які ловлять гав,
І здивованих запізнілих перехожих
Лякають скрипучим «к-хе!».
Тому ми цілуємось кожен у своїй піжамі
У своєму ліжку,
У своєму сні,
Так заповзято і пристрасно притискаючись тілами.
Крізь вологу тканину відчуваємо пестощі дивних створінь,
Які теж заповзято і гаряче лащаться до ніг, спин, рук…
Сніжинки – нагадуєш, відірвавшись на мить від моїх вуст.
Ні, то нас провокують ангели сну.
Прокидайся.
Я вже виткала килим
Білий.
Прокидайся!
Я вже заговорила зошит віршами…
Прокидайся…
Глянь, це я, вбрана у місячне сяйво, у зоряний смух,
У срібну діадему …
Сніжинки – нагадуєш ти,
Відірвавшись на мить від гарячих пальців…
Сніжинки…
І ми продовжуємо ніжитьсь у віхолі кохання,
Але ж ти знаєш, що всі сни теплі і затишні
І навіть на сходинках, на вулиці, серед міста,
Посеред світу
Не застудишся…
Лише ці заповзяті білі створіння
Поналазять за пазуху,
Завовтузяться попід коміром…
Сніжинки!…Нагадуєш…
Сні-жин-ки…
24.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308707
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Поутру, не зови,
И, решив, отпусти.
Свет любви в сердце жив -
Кровь бурлит в реках жил.
На открытке цветы,
Позабудь и не жди,
Зачеркни прошлый зов.
День пришедший так нов!
Окунись с головой
И в окно песню спой,
И лети за мечтой,
Не тужи - будь звездой!
22.01.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308379
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2012
Облетіли волошки.
Віддзвеніли криниці.
Стиглі блиски морошки
Поховали очиці.
Журавлі розтинали
Криком дивним тумани.
Голоси відцвітали
Над смарагдовим ланом.
З неба сипали блиски
Вири сині і світла.
Верби, знов золотисті,
Поховалися в літо.
І дзвеніли востаннє
В дивних блисках морошки
Хвилі ніжних дзвіночків,
І пелюстки волошки...
Сонні айстри жевріли
І бриніли у росах.
У суцвіттях горіла
Золота ніжна осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308069
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
В тихом юродстве забылась ветла,
кутаясь в драный миткаль:
дни не приносят живого тепла
и не уносят печаль;
что ей до этой бесснежной зимы,
этих недобрых мест
в городе с именем, взятым взаймы,
чтоб не нести свой крест.
Прячась за стылую ретушь ветвей,
запил дворовый фонтан,
в рыжей щетине до самых бровей,
пыльную в небо нацелив гортань,
голубем сломленным крылья скрестив
с долгой печалью дней:
лучшего времени нам не найти –
в позднем саду камней
теша себя, что окупит долги
каменный урожай,
теша себя, что не больше других
ели любовь с ножа,
теша себя ветхим правом смолчать:
стоит ли свеч игра -
пить допоздна остывающий чай,
словно в последний раз.
2007-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306804
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 21.01.2012
* * *
Я возьму тебя на руки сонную,
Оберну простынями белыми,
Положу под большими соснами,
Под ветвями со спящими белками.
Чтобы слаще спала любимая,
Я завешу луну рубашкою,
С ёлок ветки сломаю длинные,
Сны твои прогоню я страшные.
Пусть они тебе снятся синие,
Будет всё в них светло и радостно –
Будут в них города красивые,
А над ними крутые радуги;
Великаны и добры молодцы,
И моря с золотыми рыбками…
И лишь пО небу лягут полосы,
Ты проснёшься тогда с улыбкою.
Я возьму тебя снова на руки,
Над полями взлечу росистыми,
Зацелую губами жаркими
И глазами сожгу лучистыми,
Небо выгну хрустальной чашею
И до края наполню ласкою…
И счастливой любовью нашею
Залюбуется солнце красное.
1970 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307148
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 21.01.2012
До мене ніхто не ходить -
До хати слідів нема...
Лишень за порогом бродить
В холодних снігах зима.
Бо хата моя осібно
Живе на краю села.
Тут місяць посіяв срібло,
А сонце зо жменю тепла.
Тут вранці меткі сороки
Новини мені несуть.
Косуючи хитрим оком,
Рудого кота пасуть.
Поцуплять кавалок харчу,
Вдоволено застрекотять
І, радіючи на удачу,
На сідало, в лози, летять...
Мороз на віконцях пише
Холодній зимі листа.
Застояна в закутках тиша
Вже навіть на дотик густа.
А я вже не жду нізвідки
Ні добрих, ні злих вістей.
Смакую чутки-оповідки,
Почуті від давніх гостей.
А вже як сніги розтануть
І крига з душі зійде,
Думки мої знову стануть
П"янкі, як вино молоде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308040
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
С виноградной лозы опускаются гроздья тумана,
начинается день незатейливым танцем песка,
дети солнечных снов просыпаются тихо и рано,
дети тёмных надежд спят, печаль отведя от виска.
На последнем витке оборвалась совиная песня,
затаилась в листве, сумрак цепко сжимая в когтях,
в незнакомую жизнь, как в любимую книгу, отвесно
загляни и листай пересказов солёный костяк.
Весь посёлок пропах шашлыком, разнотравьем и морем,
по двору ходит птица с подрезанным белым крылом,
ты налей ей воды, я насыплю гранатовых зёрен:
ей недолго ходить меж добром и содеянным злом.
Да и нам не с руки наряжаться в одежды бессмертных,
встретим вечер в беседке из дикого камня, игру
чёрно-белых фигур освежая тягучим десертным,
и отложим опять, и оставим стоять на ветру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240544
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 21.01.2012
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 21.01.2012
У сорванных цветов дыханье чище,
чем у растущих на стеблях обвислых:
так пахнет дождь над свежим пепелищем -
стихиею, наполненною смыслом.
У сорванных цветов понятней жесты -
у них уже нет времени лукавить:
стоят, как неизбежного невесты,
и отказаться от него не вправе.
У сорванных цветов уже нет шанса,
как есть у нас с тобой, - начать сначала...
И вянут лепестков протуберанцы
и опадают на паласы в залах.
У сорванных цветов прозренья тоньше:
так проникают в суть, не вскрыв конверта,
так постигают - путь земной окончен,
так умирают с верою в бессмертье.
Их голоса молчанье не нарушат,
и по спиралям восходящей боли
их маленькие праведные души
уносятся в мир белых колоколен.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247818
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 21.01.2012
Семнадцать тысяч дней
о лире плачет шут
и чувствует тепло чужих прикосновений,
и слышит, как слова слетаются на шум
дыхания судеб и отголосков мнений.
Семнадцать тысяч дней
жизнь в полуоборот:
вот у соседки – кот, а у соседа – птичка,
и выдох – на разрыв, и вдох – как чёрный ход
на пятый, где живёт любовь-алкоголичка.
Семнадцать тысяч дней
одним большим глотком,
когда ничто не впрок, что свято и не свято,
и память, как щенок, свернувшийся клубком,
скулит и ловит блох на коврике измятом.
Семнадцать тысяч дней
в копилку полных лун –
монеткою ко дну: чем звонче, тем случайней,
и райских перьев сглаз над столиком в углу,
и долгий поцелуй любимой на прощанье...
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291512
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 21.01.2012
…И отмеряют срок, и оплавят сургуч,
и пропишется в книгах ясельных:
те, кто в детстве не умирают, живут
словно в долг, одиноко, несчастливо…
Снег солили, жгли лето в кострах, с молоком
кровь играла… хотелось братика…
опускался все ниже и ниже балкон,
и жевала кассеты романтика…
На кипучей полоске земли
возле дома, под белой шелковицей
причащались мы тайн, а над нами плелись
паутины, в которые ловятся
легкокрылые бабочки дней,
а старуха, вдова-полунищенка,
трудоденную злобу зажав в пятерне,
молодым абрикосам да вишенькам
корни ночью рубила, в кровь губы жуя…
мы ей мстили разбитыми окнами,
мы желали ей смерти…Господь нам судья…
как её?.. Пантелеевна?.. Прокловна?..
Нас вели под арест, в полутёмный подъезд
плёлся след от обид наших босых,
но и дома хватало обычных чудес
днём, а ночью – занозы вопроса:
в материнском тепле дрожь пытаясь унять,
прошептать пересохшими, как при простуде,-
неужели я тоже умру и меня
никогда-никогда не будет?
И влажнели ладошки…смеялась сова…
падал вздох в темноту с размаху,
но любовь находила живые слова,
заговаривая от страха:
это просто охотится птица на мышь,
засыпай, вспоминая звёзды…
испугаешься позже, когда, мой малыш,
ты однажды проснёшься взрослым
в старом доме, где окна сбежались на юг,
глядя вслед перелётным пророчествам…
пьют запоем… печальные песни поют
и слезой умываются дочиста…
где, в содеянном роясь, из тысячи дел
память вытащит факт бесполый:
от подрубленной яблони яблочко съел,
и по сердцу прошла расколом
пустота, а за ней и весь дом
стал трещать по ночам все отчётливей,
от подземных пустот защищаясь с трудом,
словно те его, тёмные, прокляли…
…И пропишется в книгах: все окна в дому
будут в окна напротив глядеть, как сквозь ставни,
с мыслью: кто эти люди вокруг и кому
собирают устало созревшие камни?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253073
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 21.01.2012
Ти для мене Наталя була,
Скоро віддаль між нами лягла,
Ти злетіла в далекі краї
І тепер ти уже Наталі.
Кращих я не знайшов на землі,
Недосяжна моя Наталі,
Але я свого часу все жду
І Наталкою знову назву.
Ой, Наталко моя – Наталі…
Ти єдина така на землі,
Хай співають тобі солов’ї,
Я Наталку люблю – Наталі.
Ніжні квіти тобі Наталі,
Я зірву із всієї землі,
Зацілую я губи твої,
Моя доле, моя Наталі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308042
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Н очь особенная.. дарит чудеса,
О кунают звезды в речку небеса.
В сё сбывается под сенью этой тьмы.
О колдованные - в чудо верим мы.
Г остем званным этот сон пришел ко мне,
О чутилась в своем детстве я.. во сне..
Д ома.. мамочка хлопочет у печи.,
Н а столе исходят паром калачи,
Я блок полная корзинка до краев..
Я вернулась.. в детство нежное свое.
С лёзы капают из глаз и щеки жгут.
К ак мне дорог тут родительский уют..
А дрес счастья..Он единственный такой.
З абрела опять в мечтах своих домой,
К ошку гладила как будто на крыльце,
А проснулась.. с умиленьем на лице..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11201204920
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307916
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.01.2012
А день побільшав… Рано встало сонце,
Хмари пливуть, їх ледь колише вітер…
Ось снігурі заглянули в віконце,
Сніг обліпив висячі верби віти.
До яблуні зайці свої сліди проклали,
На горобині - сойки і синиці,
Зима хурделицю біленьку розіслала,
Мороз заставив вдіти рукавиці.
Знов сипле сніг і хуртовина злиться,
Із вітром грає схованки у полі,
Скрипучий явір до затишку пнеться,
Рахує дні своїй старечій долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307821
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Ти чудово зіграв свої ролі,
Обманув і себе, і мене.
Та хіба ж не соромишся долі,
Та хіба ж не соромиш себе?
Я повірив твоїм забобонам,
Нашій дружбі, що була стійка.
Та живеш ти за іншим законом,
Що велить тобі доля твоя.
Там де краще, туди і поткнешся
Через голови друзів своїх.
Це – життя! Ти колись і спіткнешся,
Замість друзів знайдеш ворогів.
Те, що втратив, – захочеш вернути.
Та не встигнеш, бо пізно уже,
І слова я не зможу забути,
Що спалили у серці усе.
Слово «Дружба» не має спочину!
Взагалі, чи існує таке?
Якщо зрадиш свою Україну,
Знай, що зрадити можуть тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307127
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Чому у мами посивіли коси
І зморшки появились на лиці?..
Вона ж всі болі в своїм серці носить
І пульт життєвий у її руці…
В дитини пальчик заболить , а в мами - серце,
Дитя не спить і мамі не до сну…
А болі, наповняючи відерця,
Несуть, як хмари, мамі сивину.
Та й зморшки, мов війни траншеї,
Відбитком залишились на лиці,
Вона не раз хустинкою своєю,
Стирала кров на зраненій руці…
Тулила до грудей, коли були маленькі
І разом плакала, коли хтось ображав,
Вона єдина, наша люба ненька,
Вже посивіла, а я й не помічав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306827
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Біжать літа за сивиною,
Немов за сріблом шукачі
І накривають з головою,
Неначе поле сівачі.
Та на полях після посіву,
Зелені виростуть хліба
І зашумить колосся співом…
Від сивини втечеш хіба?..
І я це знаю, не боюся,
Мені відміряний мій путь,
Я лише Богу помолюся,
Хай не біжать, а тихо йдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306570
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Скрипить перо, рядок лягає,
Слова з’являються нові.
А думка дивне щось шукає,
І вносить виправки свої.
Біжить рядочок за рядочком,
Вкриває віршами папір,
Неначе хтось плете віночок…
Мов творить виріб ювелір…
Побудь зі мною, вірна Музо,
Ти не втікай, мене не ріж,
А розквітай, мов ніжна ружа,
Тоді і вийде гарний вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306145
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Несказане лишилось несказанним...
(Ліна Костенко)
Помовчимо, затамувавши подих,
Не треба слів, фальшивих і гучних.
Серпанок ночі стелиться по сходах,
Повільно гусне в запахах терпких
Різких парфумів, кави та маслин,
Гіркого диму на блідих зап'ястках...
І промінь світла липне до гардин,
Потрапивши в якусь незриму пастку,
Немов метелик в нАскрізну вуаль,
Що безпорадно бореться за втечу.
Помовчимо, розсипавши кришталь
Байдужих слів в холодну порожнечу.
І не шукаймо знаків і причин,
Не сколихнімо в душах океани-
Усе вгамує мудрий часоплин,
НескАзане залишмо несказАнним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299876
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
У філіжанці кава захолола,
Пропахли пальці димом цигарок
І пізні айстри, кинуті додолу,
Немов уламки скинутих зірок,
Вже дотлівають, втративши надію
Надпити спрагло свіжої води...
А я при тобі плакати не вмію,
Не озирайся на прощання, йди.
І не вторгайся літом проминулим
В моє сум'яття, сповнене жалю!..
Вже пізню осінь дні перегорнули
І відзвучало трепетне "люблю"
Таким мрійливим джазовим акордом,
Відшелестіло в паморозь нічну...
А ти пішов, вдоволений і гордий,
І у лещата серце затиснув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297732
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2011
"Падают яблоки - время пришло,
Ветер калитку качает..."
Марина Зейтц
***
"Падают яблоки - время пришло,
Ветер калитку качает..."
Скрип старых петель, былое тепло
помнят ещё о начале -
майском безумии, буйстве цветов...
Вешние грозы -
это восторженность первых стихов
С проблеском прозы.
Это в полнеба закат и восход,
Это предтеча
нового чуда... Из жизни уход -
С Вечностью встреча.
Яблоки падают. Время пришло -
просто пора им.
Так и живём все, не ведая, что
Мы умираем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296865
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Виглядає мати на дорозі сина,
У хустині білій дивиться у даль,
І сльоза стікає, ділась десь дитина,
Туга серце крає і гнітить печаль.
Вже багато років, як пішов із хати,
Залишилась мати, як палець – одна,
Почала хатина у землю вростати,
А синочка й досі з вирію нема.
І не раз здається вдалині дитина…
Та проходять мимо образи чужі…
І чекає мати, виглядає сина,
Є надія в серці, хоч і біль в душі.
І почув Всевишній мамині молитви,
Повернувсь додому, посивілий син…
І до ніг припала, сльози полилися,
Бо в житті у неї тільки він один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296466
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Орлом летіти хочу у віршах,
У синім небі землю споглядати
І римами, які знайде душа,
Про білий світ вірші свої писати.
Орлині крила хай несуть мене
У вир кохання, радості, удачі,
А по житті нещастя обмине
І вітер віджене хмарки невдачі.
І незалежність хочу зберегти,
Бути орлом, якщо Господь поможе,
І до мети летіти, а не йти,
Орлу ходити по землі негоже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295575
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Я ступаю заніженими осінню, дощами,
Вітрами вулицями міста осіннього.
Ступаю слідами, що невидимо відпечатались,
Полишили свої відбитки тут,
Можливо і твоїми.
По звірячому розширивши ніздрі,
Всотую в себе вібрації простору,
Намагаюсь пізнати,
Зрозуміти незвідане-заховане.
Шумно вдихаю повітря,
Можливо видихнуте тобою.
Лунко стукають підбори моїх чобіток по бруківці.
Їх відголосок цвьохає мене,
Батожить душу віжками.
Маятником розгойдується надірвана відозва.
Цурпалками виринають неживими,
Розмиті ворохом часу слова.
Пригріла на грудях біль та розпуку,
Що кубляться в перемішку
Із жаром сердечним.
Каскадами різнобарвними
Розлітаються бризки фонтанні,
Сльозою непрошеною тремтять на обличчі моєму.
Тихо плаче душа, невсипно бажаючи
Відчути на губах, на тілі
Присмак цілунку єства твого,
Теплом твоїм закутатись та до останку,
До знемоги, - викупатись у ньому.
23.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295500
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 24.11.2011
"Я живу в ноябре: неприглядном, обидчивом, сером,
Мне уютно в его меланхолии дней..."
Виктория Полякова
*** (Вике)
Ты живёшь в ноябре: неприглядном, обидчивом, сером,
Акварельное небо размыло тоской горизонт -
Это осень уходит, нарушив торжественность скверов,
Небо плачет дождём на продрогший линялый газон.
Ты уже по утрам не торопишься выйти наружу
Из уютного дома в застёгнутый наглухо мир -
Город болен теперь, он всегда в это время простужен,
Не спасает его и тебя дорогой кашемир.
Из вчерашних звонков, из былого пьянящего плена
Есть дорога одна, но она холодна, как металл.
Засыпает земля - зимний сон, говорят, к переменам...
Ты живёшь ноябрём, он и сам безнадёжно устал.
Льёт за шиворот дождь одиноким озябшим прохожим,
Ты глядишь из окна как туманится серая даль.
Ты живёшь по законам земным, а природа - по Божьим,
И на склонах предгорий уже расцветает миндаль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295382
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Т-анго то помню... хоть мне уже за пятьдесят..
А-нгел любви обнимал меня нежно за плечи,
Н-е отводил ты влюблённо-восторженный взгляд
Ц-елую вечность, казалось мне, длился тот вечер..
П-ары вокруг, но мы будто бы в мире своем..
Л-ёгкость движений и тени в приглушенном свете.
О-, как прекрасен отточенный шаг под дождем
Щ-ёголем-франтом в обнимку с дождинками ветер...
А-эропланом качался над нами фонарь,
Д-ымкой-загадкой легонько ноябрь клубился
К-ак же ушедшего, полузабытого.. жаль
А-нгел мой светлый мне снова недавно приснился..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11111225616
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295151
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Звучит душа с печалью в унисон,
Оборванной струной ноябрьского сплина…
И видится немного дивный сон:
Журавлик белый выбивается из клина…
Кричит, курлычит, голосит не в тон,
Так одинок, уже без сил, без стаи…
Вдруг, низкий звук - небесный камертон…
И вот малыш опять легко взлетает…
И... возглавляет клин печальный он…
Молитва - главный камертон…
Веретену - орбита «спина»…
Послушайте, горшечник - Он!
Мы - глина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294522
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2011
Це жінка до повітря водить шпи́цьку,
Руді - обоє, ласі до уваг.
Тусуються по «стрітках» й бережках,
Провулочками - в тишах католицьких.
Це – жінка, і кульочки і...папір
У «черезпле́чці» носить, і...виймає!
І за собачкою – сумлінно прибирає.
Та й має бути чисто між «хавір»!
Та, ниньки, я – без жінки, довгий тиждень...
Той пластик шелестючий - не беру,
Ганяємо футболом дітвору
По листопадних ся́йних дивови́жах.
...Є совість...є... - за шпицькою несусь -
З лапа́тим оберемком того листя...
... Як добре, що листочків струменистих
Удосталь на землі у листєтрус!
15.11.2011р.
Від авт: Шпиць - порода собаки, руда, весела
хавіра - будинок
"стрітки" - вулиці
"черезплечка" - сумочка через плече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293545
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2011
Небо зависло тучами низкими,
Ветер чихает снежными брызгами,
Холодом давит.., город сутулится...
Где же ты, солнцем залитая улица ?
Все поглотила ноябрьская серость.
Где же ты, теплая летняя спелость ?
Только в окне, взгляд прохожего грея,
Розово-сочно цветет орхидея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293370
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Пишу вірші, як засіваю ниву,
Думки під плуг лягають борозною,
Зерно, яке посієш - це важливо,
Такі й хліба побачимо весною.
Коли хліба колоссям зарясніють,
То і рядочки у віршах засяють,
Червоні маки у хлібах розквітнуть
І вірші ляжуть щедрим урожаєм.
Бо хліб і слово - це єдине ціле,
Мов трави в лузі і роса ранкова,
Їх сіяти й ростити треба вміло,
Як буде хліб, лунати буде слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293048
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Тане Осиповой
Мне кажется, что я тебя люблю,
А, может, просто вспоминаю юность.
Ко мне любовь нечаянно вернулась
И я её ни капли не боюсь.
Я столько лет сама себе лгала,
Что можно как-то жизнь переиначить,
Что ты с годами будешь меньше значить.
Гляжу и удивляюсь зеркалам -
Я вижу в них не то, что видно всем:
Глаза полны восторженного света,
И ты меня не упрекай за это:
Люблю.
Люблю!
И это насовсем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293032
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Травила душу
калёным словом,
Клеймила тело
до хриплых стонов -
Я выжигала
любви проказу,
Тебя теряла -
теряла разум.
Но сердце знает,
но сердце помнит
Казаться лёгкой
как нелегко мне,
В безумном танце
скользить на грани...
А ты так просто
всё мог исправить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293026
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Та встреча, что судьбою стать могла,
Надеждам вопреки - не состоялась.
И вот уже морщинкой пролегла
Сквозь суматоху дней
души усталость.
Не каждому по силам эта боль,
Дарованная кем-то щедрым свыше.
Могла бы стать, но не смогла - судьбой, -
Ты Волю Неба
не сумел расслышать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292486
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Последний лист из осени,
Распятый под метлой,
Лежит под кромкой проседи,
Седеющей зимой…
С осенней капли квёлости,
Хрустальной чистотой,
Взлетел снежинкой гордости,
Сочевник молодой…
Осенний фартук зольности –
Карманчик прорезной,
Согреет праздник почести –
Рождественский устой!!!
11. 11. 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292299
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Прозрачное утро чарует мой взор.
Мне кажется будто стал краше мой двор.
Скамейка украшена жёлтым листом,
И стал, вроде, выше мой старенький дом.
Пусть птички отпели и тихо в саду,
Но всё же я радость в таком нахожу.
Цветут и в морозы мои хризантемы.
Их белый наряд для стихов моих темы.
Речушка притихла, камыш не шумит,
А ветер тихонечко в зарослях спит.
И дремлет под листьями сладко земля...
Вдали за рекою седые поля.
Пусть солнца не видно, но что его свет!
Ведь рядом любимый, родней его нет!
Я чувствую близко родное плечо
И сердце, что греет меня горячо.
Я с нежной улыбкой ловлю его взгляд.
Я знаю: любимый меня не предаст.
Не даст загрустить в эту позднюю осень.
За это люблю тебя, милый, я очень!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292284
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2011
Леонід Талалай
***
Відходять поети,
Натомлені віком,
І падає листя на землю прогірклу,
І падають сосен підрізані крони,
І дощ на пеньках підраховує кола.
Міддю
ударить
у груди тривога -
І небо
обірветься
чорним обвалом...
І будуть поспішно давати дорогу
І ті, що її при житті заступали.
І все тоді ясно,
І все тоді пізно.
І довго
у вічність
летітиме пісня.
Це надто жорстоко,
Занадто жорстоко -
Так часто поети
відходять до строку...
Де наші рани?
Скрізь наши рани,
На всіх паралелях,
Меридіанах,
І там - у Марселі,
І там - у В"єтнамі.
Все більше заліза
У нашій крові -
Розстріляні гільзи
Димлять на траві.
Важкі наши думи.
Тривога кругом.
Ми - вольтові дуги
Між злом і добром!
Пожежі і війни
У наших очах
І небо чужої біди.
Чим більший тягар
Несемо на плечах,
Тим глибші
Лишаєм
Сліди!
***
Уходят поэты,
устав от столетий,
И падают листья на горькую землю,
И падают сосен подрезанных ветви,
И кольца на пнях слёзы неба приемлют.
Ударит звучащая медью тревога -
И небо обрушится чёрным обвалом...
Отступят спеша, уступая дорогу
И те, что при жизни пройти не давали.
И всё станет ясно предельно,
Но поздно,
И долго звучать будет в вечности песня.
Жестоко, вы слышите, это жестоко -
Так часто поэты уходят до срока...
А где наши раны?
Везде наши раны,
На всех параллелях и меридианах,
В далёком Марселе,
В далёком Вьетнаме.
Всё больше железа
В крови нашей стынет -
И гильзы дымятся на травах под тыном.
Тяжёлые думы. Тревоги надлом.
Мы - вольтовы дуги
Меж миром и злом!
Пожары и войны в глазах, но не страх,
И небо с чужою бедою, как память.
Чем большую тяжесть несём на плечах,
Тем глубже следы
Остаются
За нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292017
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Она уходит, слов не проронив,
К чему теперь слова - они лишь тени...
Как непрочна связующая нить
Сегодняшнего дня и сновидений,
В которых было всё, как он хотел -
Глаза и руки отвечали лаской,
Но это было поединком тел
Бессмысленным, придуманным, напрасным.
Смятение души... Который год
Сны оживляют в нём былое чувство.
Всё повторилось.
Но её уход -
Душевной боли высшее искусство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291880
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Горел ущербный диск Луны,
Маня запретными дарами,
Ломались вехи между нами,
Сменялись дни, минуя сны...
И откровенья круглый глаз
Заполнив знаками страницу,
Мечтая золотом излиться,
И победить грядущий час
Заполонив собою все,
Чертил узорчатые лики,
И среди звезд с тропы великой
Глядел в открытое окно...
Затих поэт, держа перо,
Сжимая сердце, как скрижали.
И миг умчал в благие дали,
Где вечно, мирно и светло.
9.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291840
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Я в тумані сховаюсь від тебе,
Та по росах прийду світанкових…
Розстелю біля ніг своє небо
І розсиплю сіяючі зорі.
Попрошу вітер сльози зсушити
І цілунки заплести у коси.
Повернусь, бо не можу я жити,
Коли серце кохання ще просить.
Обніму, як завжди, як в останнє,
Пригорну, нехай серце співає…
Ти ж моя, моя зіронька рання,
Я тебе до без тями кохаю.
А роки … Я їх просто не чую…
Сивина… Її просто не бачу…
Як з тобою… Тобою милуюсь…
Як без тебе, буває заплачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291157
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
я буду спати вдень, щоб скоротити відстань на темінь,
розпишу всі свої сни й надішлю в електроннім конверті.
смак бетону й розлуки, моє здичавіло-покинуте плем'я
тупцює на книгах холодних із запахом свічки і смерті.
я люблю тебе. я ковтаю краплини натхнення солоні
і листами тобі свою стелю оздоблюю з плетив.
уживаюся тут, де нікого нема крім сторонніх
і вичавлюю усмішки, віру і сни з інтернету.
загортаю в дощі всі будинки переказом стислим,
хочу, щоб відчувалось та так непомітно і мітко.
щоб гірким світ на смак...засолоджено-кислим,
щоб на шкірі вночі миготіли знайомі відбитки.
я люблю тебе. досить грубо і так філігранно,
що зізнатися в цьому собі навіть дико і дивно...
запізнились на дощ, приплелися до сонця зарано
і гуляють навкруг з попільничками в грудях царівни.
засинатиму вдень, щоб цю відстань в собі заховати
і читатиму вголос зі стелі для тих, хто крізь простір.
я люблю тебе. і на стіни кидаю портрето-плакати,
заливаюся воском і сплю... все так просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268855
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 04.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2011
Утренний воздух штору качнул,
Обнял горячую чашку.
Солнечным бликом кофе лизнул,
Пенную сдвинув рубашку...
Осень дышала в дом теплотой
Бережно.., женственно-нежной.
Так захотелось жизни простой,
Медленной и безмятежной.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290118
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Открыт мой дом.
Прохожий, заходи.
Когда другие снадобья не лечат -
Я от беды сумею оградить,
Найдётся чашка чая
... и покрепче
Я разожгу в дому своём камин,
Достану плед из натуральной шерсти...
И будешь ты молитвою храним
От подлости,
предательства
и мести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289206
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 29.10.2011
На пяльцах кружево сплелось...
И винограда нежно гроздь
На блюде тонком расписном
Манила тщетно... Тих был дом,
Уставший, в сумраке ночном...
Мечта витала над листом
И ускользала с ветром вдаль...
Размытых форм плыла вуаль...
И недосказанность речей
Растаять грезила скорей
За облаками, у Луны,
Где феи ткут другие сны...
28.10.11
художник Фрейдун Рэссули
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289274
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 29.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2011
Она прекрасна...
Только ей
Я посвящал свои стихи!
Средь злободневности трухи
И мнимых званий объеденья,
В порывах нежности стремленья
Я убегал
Лишь к ней одной,
Чтоб в листьях жизни растворится
И чудом спелости упиться,
Забыв сарказмы бытия...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
Она невинна...
Только ей
Я мог доверить свою душу!
Проникновенной рифмой слова рушу
Все, что доныне непременно
В порывах страсти злободневной
Я написал
О чем-то вдруг,
Чтоб красотой ее живиться,
Хотя бы капелькой сравниться,
Сквозь дрожь сердечную творя...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
Она небесна...
Только ей
Я отдаю свои порывы!
Земных забот сплошных обрывы
И вечной суеты пороки,
В мозгах осевших ненароком,
Я забываю,
Только с ней,
Чтоб силы красоты коснуться
И в мудрость жизни обернуться,
Немного выйдя за края...
Ах, Осень,
Я люблю тебя!
23.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288199
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Вже вечір тулиться до хати,
Несміло дивиться в вікно...
Дерева голі, кострубаті
Згубили листя вже давно.
Ліхтар підсліпуватий блима,
В імлу закуталась блакить.
А вітер грюка за дверима,
І дощ осінній моросить.
А пам"ять, ніби біла пташка,
До тебе в час такий летить.
Надію має бідолашка
Весну в цю осінь воскресить...
Промокли в осені повіки,
Зів"яв давно опалий лист,
Від сліз наповнилися ріки...
Не плач, не треба, падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287961
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Зітхнуло стиха сонце і за дерева впало,
На небо, що неначе в олії хто скупав…
А хмари всі, що вранці ніч тихо прив’язала,
Нарешті відірвались – в нічний рушають плав.
Сплять мовчазні дерева, посопуючи листям,
Здригаються, гілками тремтять собі вві сні…
А зорі спокушають – підморгують барвисті
До місяця, що трішки знітивсь, почервонів…
Так романтично вечір вклоняється до ночі,
Передає їй символ володаря часу.
Далеко сонне сонце вляглося вже на спочин,
Шкода, що не побачить переднічну красу…
13 жовтня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286377
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Запитав у Бога про доцільність раю.
бо коли не всім він, то навіщо є
і Господь промовив: «Рай не вибирають,
бо то край, де серце і єство твоє!»
Де прянощі саду,
струмок і левада
злилися з теплом
материнських грудей.
Де батьківська хата
в барвінку і м\"яті -
навіки є раєм
земним для людей!
Я роки збираю у вервечку долі,
розгубив немало по земних шляхах,
та завжди співаю я пісні любові
променям яскравим в голубих ставках.
Ще блукаю світом, ще шукаю світло,
але добре знаю - краще не знайду
як моє дитинство пострічало літом
край той волошковий в золотім вінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287709
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
…є такий час коли не пишеться і майже не живеться
день жалоби за словом знехтуваним у будні…
засинаю на ранок не знаходячи в тілі серця…
і холодно так немов торік у грудні…
я сповідую музику твоїх кроків у спокій
де немає нічого окрім стін із фанери…
і виникає лиш одне запитання «доки»?
ти не випускатимеш мене із душі своєї
немов би із темної печери?...
я там задихаюсь втрачаюсь малію
стаю непомітною неспокійною злою…
треба ж так полюбити і сказати що вірю
вірою непохитною хоча все таки людською…
в нас людей посезонно змінюються боги
хоча одного тримаємо під невпинним серцем
він потайки пише всі анотації та епілоги
на частоті життя у сотні тисяч мегагерців…
бо є такий час коли замовкає навіть тиша
і в чашку улюблену капає дощ на терасі
немає брехні більшої ніж та коли нишком
ховаєш недопалки у старенькій китайській вазі
і кажеш собі що ніхто не помітить змови
твого серця і навдивовижу терпкої осені…
але пам’ятай що є такий час коли слово
шукає тебе загубленого у часі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287692
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Иду протоптанной дорожкой,
Смотрю на осени каприз:
То луч слепит в моё окошко,
То дождь ручьём прольётся с крыш.
То ветер смирный, словно кошка,
Приляжет тихо на крыльцо,
Погладит волосы ладошкой,
То листьями швырнёт в лицо.
А то деревья вдруг качает:
И листья вьюгой закружат.
Свалившись с ног, вдруг засыпает,
Но не утихнет листопад...
Люблю такое время года
Смотреть на осени каприз,
Когда меняется природа
И освежает душу бриз.
О лете лишь грущу немножко,
Но грусть легко смогу унять...
Другой уже иду дорожкой...
Не в силах всё теперь менять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287756
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Моїм найкращим друзям сайту, які завжди
можуть мене зрозуміти і підтримати.
Дякую Вам, МОЇ ХОРОШІ!!!
У час осінній ще вражають квіти,
Бо сонце напуває пелюстки.
Від ягід обважніли тонкі віти,
А сонечку подібні нагідки.
Хоч серце відчуває присмак літа,
Воно не зрадить вірного тепла,
А в час лихий не зможе зачерствіти,
Яка б там непогода не була.
Дорога у житті моїм нерівна,
Бо доля в різнобіч чомусь кида.
Та це ж життя! Воно таке чарівне!
Хоч доброти людської так жада.
Не зрадити, любити, співчувати,
Чужу біду приймати, як свою.
Лиш при такій умові зможеш мати
Людей, що обізвУться й на твою...
Ти зрозумієш, що життя прекрасне,
І поряд друзі , що не підведуть.
І сонце знов світитиме так ясно,
Тяжкі думки із серця пропадуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287606
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2011
Наверно,
по своим жильцам скучает...
Забытый всеми - заколочен дом.
Его ветра,
баюкая,
качают.
Роняет листья,
будто слёзы,
клён.
Калитка
рук тепла
уже не помнит
и цепь молчит
и не гремит ведро
в колодце...
Оттого-то нелегко мне -
Как будто нож всадили под ребро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287349
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Осенний ветер
пушит хвосты воронам -
в боа красотки!
***
ветер вихрастый
вдруг причесал воробьёв -
задираются...
***
ветер порывист -
сносит шляпы, причёски...
Голову держу
***
Локоны сколю
палочками для суши
борщик поедим
***
Деткам наткала
паучиха салфеток.
Где - то зимуют...
А ПОКА ОСЕНЬ, ДУШЕВНОГО ТЕПЛА ВСЕМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287194
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Вспыхнули свечи
тополей пирамидальных.
Осень пирует...
***
Красный лист клёна
слетел в ладонь, любуюсь...
даром сердечным
***
Линии жизни
на стекле, изучаю
клёна ладошки
***
Колдует осень
меж нами поселившись
зимы боится
её первого снега
намоленного Высью
***
Грустной свирелью
в жёлто - зелёных прядях
ветер поющий
струн душевных касаясь
будит воспоминанья
***
Как ароматно
липа цвела по весне
тайно вздыхая...
Ныне шуршит всей листвой
ветренный блюз заслышав
***
Дождь нескончаем
улицы нахохлились
жмутся к окошкам
в жёлто - оранжевый свет
человеческих судеб
***
Ветер осенний
гонит волну за волной
в кронах горячих
гаснут слёзные очи
неба смывая печаль
***
В синцовых тучах
нет - нет да глянет робко
лазурью небо
такой подарок свыше
от грустных дум уводит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286753
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Чому я не маю мольберта?
Де пензлі поділись мої?
Кохання невинного жертва
Блукає в сердечному сні,
У Осінь мандрує відверто
Душі невгамовний політ
Й Бажає у колір розтерти
Буденність від сірості літ...
Невже я не маю мольберта?
Палітру закинув куди?
У жовтому кадмію вперто
Шукаю і хочу знайти
Усе відображення суті
Й величності тих почуттів,
Що мали би бути почуті
І вийти назовні із слів...
Знайти де такого мольберта?
Олива - розчинник душі,
Крізь вени стікає роздерті,
Неначе шукає в тиші
Сієну надії на краще,
Я бачу все це наяву!
Картина не буде пропаща,
Спадає листочок в траву...
Немає такого мольберта,
Щоб мрії мої змалювать,
Кохання невинного жертва
По Осені буде блукать,
Аж доки білила зимові
Не вкриють чарівну красу...
Трояндові краплі червоні
На обрій душі нанесу...
15.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286507
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Рожевий ранок тихо плаче листям,
Вкриває килим зрошену траву,
Такий пухкий, гладенький, золотистий.
І я стежками золота іду.
Чарує ліс, веселкою повитий.
Шипшина вже намисто розправля.
Пашить собі багрянцем соковитим
І душу в час осінній звеселя.
Руками зачіпає моє плаття
І в очі так несміло загляда.
А вітерець жартує із багаттям,
І сум осінній швидко покида.
Галявину обсипало проміння,
Це день новий крокує навпростець...
Та раптом чую тихе шарудіння:
Це клен скидає жовтий жупанець...
Та смуток навіває те гніздечко,
Покинуте птахами до весни...
Та годі вже... Не плач, моє сердечко!
Повернуться додому ще вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285773
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 15.10.2011
кавовим осадом ніч розійшлася,
десь серед поглядів, серед вистав,
тихо герої губились по трасах
зрадженим поспіхом вітру без справ...
щойно світанок, стривожений сонцем,
танув на скронях фарбованих днів,
пальці торкались до мого волосся,
наче уперше... як вересень мрій
будуть гойдати словами секунди,
ті, що так довго не мали адрес,
вулиці, спогади, джазові будди...
в обрисах тануть ранкових чудес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283280
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Летить осінній лист, немов летять роки
І застеляє стежку моріжкову,
А під горіхами зібралися крукИ
І тихим «карканням» ведуть свою розмову.
«Курли» затихло, хмари в небесах
Змінилися і трохи потемніли.
Осіннє золото, ця неземна краса,
Вкриває землю і теплом ще гріє.
Готується до сну матусенька земля,
Десь ожила рілля, озименіє жито.
Ідуть до сну притомлені поля,
Щоб навесні врожаями ожити.
І смуток на душі, що холод настає,
Темніє ліс, щодня плащі міняє.
Лиш кольоровий лист тепла ще додає,
Готується земля і зимоньку чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282790
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Осінній ранок потонув у росах,
Рожевий промінь розбудив блакить.
Прозорим покривалом на покосах
Туман, як біле марево, тремтить.
Земля спросоння підіймає груди
І дивиться на сонце з-під повік.
Лиш в сні щасливі зостаються люди:
Таким коротким є у щастя вік.
Ось вітерець крильми торкнувся листя.
Розбуджене зривається й летить...
Як ватра, загорілося намисто
Калини, що прокинулась в цю мить.
Схитнувся сонях спілий, обважнілий.
І пташка свої крила розправля,
А день новий, ще трішечки несмілий,
Всміхаючись, про право заявля...
До сонця простягаю свої руки,
Ловлю в долоні теплі промінці.
І осені я чую дивні звуки!
Чарівні, неповторні дні оці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282787
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Увага! Ж. «Дніпро» разом з Клубом Поезії розпочинають формування тематичних поетичних збірок за наступними темами:
Поезії подавати на відповідні є-мейли, вказувати адресу, координати, ім`я
(також, прохання звертати увагу на теми календарних дат у Клубі поезії, та радіо-передач на «яскравому радіо» - майбутні збірки)
Мова – бажано - українська, можлива – російська., жанр – поезія.
Кількість творів одного автора - необмежена,
Обсяг твору – необмежений, Формат виданнь – святковий
Палітурка – тверда, Тираж 1.5 – 3 тисячі примірників
Бажаючих прийняти участь у відборі творів разом з фахівцями літ.ж. «Дніпро», надіслати 8-10 поезій відповідної тематики (на мою пошту у сайті) будь-яких авторів і пояснити, чому саме такі вірші, з Вашої точки зору, мають бути у збірках.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
У доісламській поезії, та й після - існував та існує віршовий жанр Мадх (славлення) - панегірик, адресований переважно можновладцям. Цікаво, а чому нашим поетам - не спробувати звернутися до цього жанру, і оспівати тих, хто на Ваш погляд - заслуговує на опоетизацію! Якщо українські Мадхи з,являться у поетів - спробуємо їх видати і поставити у торгівельну мережу! Готові твори - прохання надсилати на мою адресу у сайті Клуба Поезії.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281588
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Я хочу написати твій портрет,
Купив свіженькі звечора пастелі.
На рамку, з візерунками багет,
І нову люстру причепив до стелі.
Поставив світло, щоб сіяли очі
І підібрав мелодію пташину.
Маленький столик чистив до півночі
І слухав пісню ніжну, солов’їну.
Ти сядеш на стільці біля вазона
Із книгою в червоній обкладинці.
Немов княгиня, що сидить на троні,
Вуста застигнуть в лагідній усмішці.
І перший штрих тремтячою рукою,
Я покладу і буду милуватись.
Спасибі долі - ти переді мною…
І я очей не зможу відірвати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279177
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 08.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2011
Мені б тільки за щось зачепитись,
За мотузочок днів, за вервечку снів…
Манікюру не пошкодую, віп’юсь !
Мені б натрапити на одвірок, на сходинку,
На цівку протягу між паркетом і стіною…
Не пошкодую модні чоботи, зіб’ю…
Рухаються за межею тіні, стугонять…
Я вітру дивлюся у вічі, читаючи імена
Трьох останніх місяців, трьох останніх днів…
Червень, липень, серпень…
Ось відкрию я двері і наново
Світ перекрутить годинники,
Вип’є усі відвари пам’яті…
Торкнуться пальці …
Сіпнусь перед невідомим лякливо –
Черешень вгадаю напружені щічки,
Напомацки ввійду у коридори червня,
В сади моїх непевних кроків,
І запальних дискусій про життя…
Долоня з прожогу провалиться в простір
Розсунуться брами зелені й пахучі…
Ложе липня затягне в приватність,
В гарячі обійми й вагони тісні…
Відлунюють кроки сердечних баталій…
Чому зараз так млосно у грудях
Від спраглих твоїх очей…
Тіла торкнулось гаряче й неспокійне…
Шкірою струм шикує своїх посланців…
Є одне лиш слово у цьому заклинанні:
Серпень, серпень! Серпень!!!
Декілька сходинок вгору,
Двері, ось він, вихід-вхід,
Впираюсь лобом об завісу днів.
Хапаюсь за іржаву клямку…
Топлю себе у затишному кріслі,
Балконні двері дихають з кімнати
Теплом з несправжнього каміну…
Загомоніли між собою сторінки майбутніх віршів.,
Збагнув свою причетність до священнодійства кухлик чаю…
Про щось своє співають цвіркуни.
І білі серпики пахучих хризантем
Купаються у срібних місячних загравах…
І яблука гамселять об перетинки паркану,
Чеканять ритм старезні нашорошені дахи,
Крокують дні за горизонт…
Я більше з часом не змагаюсь!!!
24.08.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276705
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
В моїм житті ця осінь неповторна.
О, скільки принесла мені тепла !
І музика тепер звучить мажорна,
Що смуток заспокоїть так змогла!
Любов осіння - поцілунок з медом,
Це літа нерозтрачена жага.
Я з вдячністю тепер дивлюсь на небо:
Ця зустріч невимовно дорога.
Мене ти врятував у час байдужий.
Я дякую за серце вогняне!
Ти ласкою і простотою дужий!
І тим, що розумів завжди мене...
Вустами поринаєш в мої коси...
Любисток прибавляє свій дурман...
Але...чому це рано так покоси
Ховає під крило своє туман?
Як солодко відчуть твої обійми.
Я голову поклала на плече...
Обоє разом і такі щасливі ми...
Чому ж тоді сльоза моя пече?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275235
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Ты приходи, пока мой дом открыт
Но он открыт совсем не для скандала,
В нем чашка чая на столе стоит
И тонкий, терпкий аромат сандала
располагает вовсе не к вражде,
мой дом открыт для дружеской беседы,
Там в жаркий полдень грезят о дожде
И в стужу отправляются по следу
из дома прочь, не важно - день ли, ночь,
Мой дом - вокзал, пристанище и пристань
Я помогу - кому смогу помочь
Молитвой Богородице Пречистой...
И пусть метут снега, идут дожди -
На свет в моём окне ты приходи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275307
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 16.08.2011
"...Обними же меня, пожалуйста! –
Сердце чует дурные вести,
и отпущенный срок безжалостен.
…Растворяет рассвет созвездья…"
Ника Полякова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272880#com1250842
Ты со мною побудь пожалуйста,
Просто рядом с тобой не страшно.
Если хочешь - на жизнь пожалуйся,
Расскажи о беде вчерашней.
Словно чётки, слова звучащие
Помогают забыться горю,
С каждым днём обращаю чаще я
К небу взгляд и с судьбой не спорю.
Небо - в клочья, слова - в молчание,
Словно нет от беды спасения
И захлёстывает отчаянье
В ночь с субботы на воскресение.
Робко тикают в зале ходики
И отсчитывают мгновения.
Тихий вздох твой звучит мелодией,
Мой - надеждою на прощение...
Ночь к земле, будто кошка ластится,
Ветер ветви берёзок треплет...
И как будто забылась засветло -
Петухи прокричали третьи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275337
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Наш ранок летить у відкрите віконце,
Пробуджує сяйвом грайливу красу.
Цілуй мене нІжно, як промені сонця
Цілують ще сонну холодну росу...
А ввечорі - пристрасно, як божевільний,
Неначе, на завтра погасне життя...
Неначе в останнє, захоплюй в обійми,
Цілуй та кохай мене до забуття.
(жарт на своє ж)
Кохай мене, любий, під сонцем гарячим,
Кохай мене, милий, під злИвним дощем.
Тоді й нагодую страшенно добрячим
З цибулею, салом та чаркой... борщем.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275381
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Притупилося майстра перо,
Зашарілася й зблідла рима.
Муза вдарила під ребро,
Підтяла підступно, незримо.
Загубилися влучні слова,
Між рядками гуляє вітер,
Та йде обертом голова -
Розлетілись думки по світу.
І безжально спресовує час
Пережиту кожну хвилину
Закарбованих серцем фраз
Про любов й печаль лебедину.
Несподіваних спалахів мить
Зазоріє світлим лібретто.
Мов оголений нерв болить
Невгамовна душа поета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275107
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Июль.. Июль.. Ну что же ты наделал?
Границей стал.. жестоким переделом..
Размежевал любовь на "ДО" и "ПОСЛЕ",
надежд на счастье не оставил вовсе..
Пролил печали серыми дождями,
прилег на душу грустными стихами.
Зачем, скажи, ты стал зловещим знаком?
Ведь мог цвести букетом алых маков..
Зачем развел мосты между сердцами?
Как сложно быть чужими берегами..
Куда теперь река любви стремится?
Двум берегам нельзя соединиться...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108075974
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274012
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Коли твоя рука лежить в моїй руці,
І губи заніміли від цілунків,
Хоча з'явились зморшки на лиці,
Це є любов найвищого гатунку.
Коли цвіте розбурхана душа,
І серце умивається коханням,
І замість сліз виблискує роса,
А новий день наповнений чеканням.
Ми так щасливі на своїй стезі,
І в унісон пісні разом співаєм.
Думки, як в юності, заплетені в косі,
І ми лише удвох їх розплітаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274075
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Коси посріблила осінь рання,
Серцю більше смутку завдала.
А душа, зневірена в коханні,
Від думок звільнитись не змогла...
Вітер шарудить опалим листям -
Припадаю хутко до вікна.
Та хиткі надії не збулися:
То сумує осені струна.
А душа в надії завмирає,
Іскорка маленька ще горить.
Від солоних сліз не погасає.
Як листочок, на гіллі тремтить.
Подумки я стежку прокладаю...
Може, ще не спалені мости?
Чуєш? Я тебе не проклинаю,
Тільки зрозумій мене й прости...
А навколо тьма і бездоріжжя,
І, спіткнувшись, б"ються всі думки.
І лежать уламки у підніжжя,
Почуттів розбитих на шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273957
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 09.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2011
Старенька хато,бабина потіхо,
Давно вже всохла липа у дворі,
Лиш мертве гілля падає на стріху
І застрягає в чорнім димарі...
Старенька хато,із твого порогу
Пішов у світ мій гордий родовід!
Ти рушниками білими дорогу
Нам простелила пишно до воріт.
І провела дбайливо,наче мати,
Пустила вслід з тривогою сльозу...
А ми забули в гості повертати,
Топтати трав нескошених росу.
Топити піч,закурену димами,
Що й досі хлібом дихає у світ,
Молитись щиро перед образами,
Які колись прибив на стінах дід...
Вже не скриплять розхитані ворота,
Старий поріг не вгадує сліди...
Ой хато,хато,давніх літ скорбото,
Нема кому у храм твій увійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269198
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Тремтить на плесі місячна доріжка
Й ховається у гострій осоці.
Ковшем збирає вечір зорі нишком.
І знов моя рука в твоїй руці.
У келих ночі вллється рута-м"ята,
Снодійним трунком у липневу ніч.
У лоні літа у зелених шатах
Безсмертним дотиком торкнешся пліч.
Цей дивний сон насниться аж до ранку,
Засвідчивши кохання таїну...
Та зорі в небі збліднуть на світанку,
І я відчую присмак полину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272480
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 30.07.2011
***
Полнолуние бубном зависло звенящим….
Диким голосом Динго собака заплачет…
Где-то ухает филин, цикада молчит…
В коридоре пространственном Время Свечи
Тает вяло, разносит мостов вестибюли…
Нечисть в бубен стучится, а люди заснули…
Плачут ангелы, с крыльев роняют росу…
Точат черти для мертвых стальную косу…
Разрывается мир на: до, после и вместо…
Наряжается к Вию Русалка невестой…
Звуки множатся запахом пряного лета…
Полнолунная песня звенит до рассвета….
***
Медно-бледная
Круглолицая
На полнеба восходит
Царицею.
Полнокровная
Белокровием
Из неровностей кратерных
Скроена.
Как придворные
Тучи расходятся –
Полутравятся ей,
Полумолятся.
Бесприданница,
Ликом невинная,
К пирсу мантию
Сбросила длинную,
Как косицу
Увитую золотом –
Манит путников
Ведьминым омутом.
Медно-бледная,
Полнолицая
Восседает на троне
Царицыном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270281
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2011
Кабы знать, где упадёт звезда,
Взял бы обветшалую котомку
И побрёл бы загодя туда, -
Постелить ей мягкую соломку…
Кабы знать, за что мне воевать,
За моря бы двинул да за горы, -
Променял бы хату и кровать
На непокорённые просторы…
Барахлом бы не грузил мешки,
Не искал бы истины в стаканах…
И не бил бы хрупкие горшки,
Задыхаясь в гонках тараканьих…
Кабы знать, как тропку протоптать,
Как не стать обузою для близких,
Понапрасну бы не стал роптать
Ни вовек, ни ныне и ни присно…
июнь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265186
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 19.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011
Послухай, друже, ти куди спішиш…
Чи можеш хоч хвилину зачекати…
Ще сонце не зійшло, а ти уже не спиш?
- Я йду у поле, щоб вірші писати.
Бо тільки вранці, як дрібна роса,
Коли по спориші розсипалися зорі.
Вода у річці чиста, як сльоза,
Виходить Муза на широке поле.
Коли босоніж ходиш по полях,
І запах жита наповняє груди.
Ти розумієш - це твоя земля,
Твоя країна, твої рідні люди.
Вже сходить сонце, наступає день,
Мені пора, я мушу поспішати…
Пасуться коні, чути «дзень – дзелень»,
Я йду у поле, щоб вірші писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265042
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 15.06.2011
1.Изящной линией скользнёт по стенке тень
руки, в порыве вдохновенья вознесённой
куда-то ввысь... Светает. Новый день
торопится на смену ночи тёмной...
2. Как быстро пишется рассвет
Всё так же алым - в тон закату,
Сверкнёт рубинами в росе
И в тучах спрячется косматых
И утро, полное надежд,
Примерит вишня-недотрога
И на краях её одежд
Вишнёвым соком - имя Бога!
3. Сотри воспоминания ложбин
Ромашковым раздольем изначальным
И зрелой ягоды доношенный рубин
Покажется на миг вселенской тайной...
=========================
* СО №41, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264136
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 12.06.2011
На моє підвіконня,
Ніби в пам`ять літа,
Полохлива пташина
Раз-у-раз приліта,
І туркоче ігристо,
Дзьобом штрикає скло,-
Наче з шиї намисто
Обірвалось, втекло:
Намистинки надії,
Жданих слів, марних слів,
Розкотились, як мрії,
Градом битий посів -
Вже не зійде нічого,
За плечима життя,
Час вже сину дорогу
Торувать в майбуття.
Білі квітки калини
Він до шлюбу впліте
У волосся дівчини -
На життя молоде,
І засвітяться очі,
Пригорнеться плече -
Світанкове дівоче -
З п`янким смаком ночей...
Червоніти калині,
Сповіщати мені,
Що не сизий, а синій
Птах співає в вікні.
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262415
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Загортаючи простір кімнати у сутiнь,
Легким протягом вечір крізь вiкна ковзнув...
Я був трохи самотнiм (та вiльним, по сутi),
Мiркував над сюжетом майбутнього сну.
Билась гілка об скло, заважала постiйно.
Я щодуху думки на кулак намотав...
Та все швидше стрибала по меблях та стiнах
Ледь помiтною тiнню моя самота.
Поїдала мене домінуюча втома,
Мертво погляд застиг в конденсаті на склі...
А назовні пожовклеє листя в судомах
Потерпало від крапель на мокрій землі.
Розтинаючи груди, невидима сила
Затискала легені... Сильніше, сильніш...
І застуджене горло про поміч просило -
Не почув же ніхто.
А якби ж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253892
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 29.05.2011
Сам обираєш шлях свого життя,
І гарну долю змалку намалюєш,
Сьогодні маю інше сприйняття,
З уламків не багато набудуєш.
Силенна зграя луснутих сердець,
У кронах ясенів десь спочиває,
А нам шепоче грамотний мудрець,
Що власну колію хтось обирає.
Замало бачимо в житті обранців,
Із парадоксів ліпиться істота,
Уп’ялись в плечі лямки ранців,
І в кожному гойдається скорбота.
То як же так, чому не поскладали
З цеглинок знань широке майбуття,
Не всі, напевне, рівні шанси мали,
Важка хода до справжнього життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258538
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
Намалюй мені грім, запали блискавицю,
Світлий спалах грози поклади на десницю.
Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.
Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
На вівтар поклади щастя в кожному слові.
Піднеси до небес незрівнянне кохання -
То є чудо з чудес наша зустріч остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Громко хлопнул дверью,
И алтарь потух.
Те, кому я верил,
Нынче нем и глух.
Главное, остался
Каждый сам собой.
Снова в путь собрался,
А не на покой.
Чуть не растворился
Я в твоей судьбе.
Извини, что злился.
Моя жизнь в борьбе.
Зажигая свечи,
На твоём пути,
Лишь скажу, под вечер,
Тихое - Прости...
И в безликом стане,
Для тебя босой,
Растворюсь в тумане,
Упаду росой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262172
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Зорі падають в серпні
на сполохані квіти.
Плачуть миті нестерпно,
як малесенькі діти.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Зорепадами зорі падали,
ворожила ніч зіллям-звабами.
Місяць лагідно долю згадує,
соловей в саду серце радує!
З неба падають зорі -
торжество і страждання,
відблиск в росах прозорих
феєрверку кохання.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
Так во ім"я любові
салютує безсмертя -
з неба падають зорі,
зорі падають в серпні.
Плаче серце від болю,
мліє серце від ласки.
Там, де падають зорі,
пеленається казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262135
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Не покрывают и года
Меня бесчувственной корой.
Дубею, разве, иногда,
Когда с чужими в доску свой.
Врагов безвременно простил,
Не загоняя в мир иной.
Несчастных просто полюбил,
Имея нимб над головой.
Пресыщен глупостью мирской,
Найдя пороки лишь в себе,
Хочу уйти я на покой,
А он возможен лишь в борьбе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261298
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Сладкоголо́сый серафим
С глазами черными, как вишни,
Мне песни пел: "Бреду один
Который век и всюду лишний...
Молва твердит - не крылья, мех
Лежит на мне, скрывая тело.
Рождает день упорный смех
При виде дел моих умелых.
Приют ищу на миг, на час,
Согреть в душе незримой, холод.
Быть может, здесь, и подле вас
Я отойду, и стану молод?"
Надежда, медленно скользя,
Вползла в невинное сердечко.
Всегда, то сладко, что нельзя...
Оковам чудится колечко...
23.05.11
*серафимы — духи в иудаизме и христианстве
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261210
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Повільно день уже схилився,
Зійшла вечірняя зоря.
У хмарах місяць заблудився.
Зірки ясніші янтаря...
На руки хтось надів кайдани.
Чомусь мовчать мої вуста.
А як болять сердешні рани!
Душа безкрила, не літа.
І знов вірші свої читаю,
Які писала я комусь..
Але кому? Не пам"ятаю...
Але згадавши, посміхнусь.
В моїх віршах любов, зітхання
І мрії ті, що не збулись.
Вони освячені світанням,
Слізьми гіркими пролились.
Німа душа,але все слуха
Пісні, що так хвилюють знов...
Чомусь бракує сили духу
Співать про втрачену любов...
Мовчить душа, мене не слуха.
І тихо тане літня ніч...
Зима на серці, завірюха...
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261183
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Росами покрилися луги,
Зоряно виблискують під ранок.
У тумані річка й береги,
Червоніє у траві світанок.
І злітає жайворонок ввись,
Своїм співом огортає трави.
Я до рос ногами притуливсь
І у жилах знову кров заграла.
А туман над річкою клубком
Котиться тихесенько від вітру.
Ніби поріднивсь з чарівником
І із квітів в лузі килим виткав.
І душа співає в унісон
Із травневою квітучою весною.
Ніби казка… Але ж це не сон,
Я стою й милуюся красою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261173
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Вновь утонул в зелёной неге город,
Цветёт каштан среди седых камней,
С тобою я душой и телом молод,
Пью аромат цветов весенних дней.
Свисает над водой кудрявый локон
Смиренной ивы в свите тополей,
Кем этот мир для нас искусно соткан?
И отчего свет майских звёзд светлей?
И ранним утром, и в дневных балладах,
В вечерних бликах и ночных мечтах,
В твоих объятьях и в твоих усладах
Являешь ты мне образы в стихах…
В.Стр@нник 17-05-11
http://vadimstrannik.ru/
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260292
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 18.05.2011
Расплавились свечи каштанов,
и капли цветочного воска стекают слезами прощанья в горячие реки асфальта,–
картина весны уходящей…
Так юность, прощаясь, уходит,
оставив нам зрелости годы и жаркого лета объятья. Весна возвратится, конечно,
но юность уже не вернется...
Об этом ли плачут каштаны,
роняя медовые слезы в горячие реки асфальта? Боясь расплескать миро жизни,
иду по весне осторожно, навстречу звенящему лету…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260286
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 18.05.2011
Не хочу жити в клітці золотій,
Мені достатньо спокою для серця,
Шматочок хліба і води з відерця,
Ковточок волі, жмут простих надій.
А починалося все з погляду колись,
Від поцілунків дихати незмога.
І вибрана на двох одна дорога,
Ніхто тоді й не думав розійтись.
Тепер неначе хтось нас підмінив,
Все ніби є, та злагоди бракує.
І більше пара птахів не воркує,
Своє гніздечко голуб залишив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259900
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 17.05.2011
……....………………………………………....Ах, клён…
.......…………………………………...Скажи мне что-нибудь,
…………...…………………………..Листвой осеннею своей,
………………....………………………..Твой друг томим –
………....……………………………….Твой друг влюблён,
..………...……………………………..Я жду её среди аллей!
...…...………………………………….Признаться ей, но как?
......……………………………………..В глаза ли заглянуть?
.......……………………………………...С цветком в руках,
..........…………………………………….И к ней прильнуть?
................………………………………………Да! С розой!
...............…………………………………………...Алой!
....................……………………………………………Как
.....................………………………………………….Цвет
.......................……………………………………………Её
..............Ванильных губ!...........................Как…
.................Винный след ………………………....на дне………………………..........бокала,
....................И ввечеру заката……………………глубь….святое сердце приголубь!
...........................Перед ёё блестящим взглядом сгорает скованность дотла,
..............................Встают деревья анфиладой, сияют златом купола,
.....................................................А в осень слышен звук свирели.
....................................…………………………..Когда она у ветхой двери,
.............................................…………………………….найдёт лишь
.............................................…………………………...розочку мою,
.............................................……………………………….шепни ей,
..................................................………………………………клён, –
........................………………………………………………………………она
................................................………………………………….по-
.................................................………………………………….ве-
................................................…………………………………..рит
......................…………………………………………………………………...К
................................................…………………………………...А
.................................................…………………………………...К
.................................................…………………………………...С
...................................................…………………………………..И
...................................................…………………………………..Л
....................................................………………………………….Ь
...................................................…………………………………..Н
...................................................…………………………………..О
....................................................……………………………………Я
.....................................................………………………………….ЕЁ
.....................................................…………………………………..Л
....................................................…………………………………...Ю
.....................................................……………………………………Б
.....................................................……………………………………Л
.....................................................……………………………………Ю
.....................................................……………………………………!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151267
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 14.05.2011
Не зарекайся никогда, и не клянись
Ни вечной верностью, ни истинной любовью;
Я столько клятв наслышался за жизнь,
Но ни одной исполненной не помню.
А сколько фраз пустых услышать мне пришлось!
Где много слов, всегда не много смысла.
Мне хватит взгляда, брошенного вскользь,
Да блеска радости в глазах твоих искристых.
Не обещайся впредь. Ни слова. Никому.
Ведь в жизни, знаешь ты сама, бывает всяко,
И если вдруг ты скажешь, я пойму
Лишь с первых слов. Без пафоса. Без знаков.
Не надо, знай же, мне ни в полдень, ни в ночи
Свою любовь доказывать словами.
Молчи, покуда зряча ты. Молчи, -
Влюблённые общаются глазами...
(18. 11. 2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222944
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 14.05.2011
Декабрь. Ночь. И вой пурги
Стихал, похоже.
Но чьи-то слышались шаги
В пустой прихожей.
Чуть освещая коридор,
Цветы стояли,
А на стене - ночной узор
И тень рояля.
Он всюду глядя в тёмный зал,
Где ни поставишь,
Какая жизнь, напоминал
Расцветкой клавиш.
Часы смотрели в потолок
Аляповатый,
И в нотник старый с вязью строк
Замысловатых.
Тут сон скользил с прикрытых глаз
Как в полудрёме,
И лунный свет мигал и гас
В дверном проёме.
Стоял стеклянно и в пыли
На верхней полке
Бокал не выпитой любви
С лимонной долькой.
Лишь чьи-то губы до утра
Шептали что-то,
И голос чей-то выжимал
Восьмую ноту.
А за стеною снежный пляс,
В глуби квартала -
Следы... И вьюга торопясь,
Их заметала.
Да чей-то белый капюшон
Гудя, трепала
На силуэте за столбом
Густого пара.
И кто-то взгляд от окон свой
Не отрывая,
Куда-то ехал ночью той
В пустом трамвае.
Смотря тепло из-под ресниц,
На коих иней,
Как тает лёд, стекая вниз
По стёклам синим.
В снегу изгиб воротника,
И сердце жалось,
Да чья-то бледная рука
Стекла касалась.
И глохли звуки в пелене
Метели млечной,
Три слова было на окне:
"Я до конечной..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230875
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 14.05.2011
Я богаче тебя. Намного:
На дыханье и сердца стук.
Взглядом в небо и верой в Бога,
Смело сказанной Правдой вслух.
Полувечностью всех мгновений,
Разговорами в ночь с луной,
Я богаче числом падений
И потерь, пережитых мной.
Всеми встречами зорек ранних
И обнятых в лесу берёз,
Океаном воспоминаний,
Морем сдержанных мною слёз.
Тем, что в жизни одну лишь встретил
И на веки ей был сражён -
Ты ж не вспомнишь сейчас и третью
С твоей дюжины бывших жён.
Я богаче! И пусть со мною
Нищета, а мой кров сожжён,
Пусть я с самой жестокой болью
Был так рано уже знаком,
Шёл доверчиво, как собака,
На крючки неприкрытой лжи
Пусть я умер! Но я не плакал!
Пусть конец. Но зато я жил!
Пусть остался на полдороги
С белизною остывших щёк...
Я богаче тебя. Намного.
Ибо помнят меня ещё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233394
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 14.05.2011
Я не боюсь зимових заметілей.
Ані спекотних довгих літніх днів.
Пильную лиш Любов, щоб не зітліла!
Нехай цвіте, як мак серед полів.
Я не боюсь в Коханні задихнутись,
Напій медовий пити з кришталя.
Але в обмані так боюсь схитнутись:
З-під ніг моїх тоді пливе земля.
Я не боюсь ходить по синіх росах,
І босими ногами по стерні.
І так люблю, коли ромашки в косах.
Коли вночі приснишся ти мені.
Я не боюсь, коли весняна злива,
Коли Перун керує цілу ніч.
Так хочеться відчути, що щаслива,
А це уже серйозна в житті річ.
Весняний день повільно зводить вії,
І лютий відступа з календаря.
Як проліски, пробились мої мрії,
Запахли ніжним цвітом мигдаля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241232
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 14.05.2011
Догорає вечір у серпанку.
Обіймає землю пелена.
Опустилась темрява до ранку.
Нічка уже прядиво сплела.
Сповивала сутінки неспішно.
І закрила тінь її вікно.
Підступала тихо й обережно.
Погасила неба полотно.
Темряви володарка лукава
Очі пустотливі підняла,
Таємницю в себе увібрала,
І бровою хитро повела.
Ухопила місяця за роги,
Що розвіяв морок уночі,
Освітив промінням всі дороги...
Сяйво золоте своє ллючи.
І запахли квіти ще гостріше.
І росою вмилася трава.
І думки стають тоді чистіші,
Коли сонце промінь розлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242492
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 14.05.2011
Жив-був сірий їжачок -
Шубка з гострих голочок,
Чорні очки-намистинки -
Жив у нас біля хатинки.
Ми дружили з їжачком,
Напували молочком,
Проганяли ми собаку,
Щоб не гавкав, неборака.
А коли вже випав сніг,
Їжачок той спати ліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238979
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 14.05.2011
* * *
Пізня частина доби...
Це — щоб тебе не відчути!
Ти без надій відлюби.
Ти відкохай без отрути.
Я не встигаю, затям.
Надто твій термін терновий.
Ніби погорда життям,
Кара за спосіб умовний.
Ще й остороги в'юнкі
Душу чіпляють за п'яти.
Колом кружляють вінки -
Небо не дать розіп'яти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259298
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Стало холодно, певно цвіте алича,
Абрикоси і терен нам квіти дарують.
Коли вишні цвітуть, розквітає душа
І теплом наше серце лікує.
Ну, а яблуні цвіт, мов бджолиний нектар,
Це весняне тепло солов’їного співу.
А красуні дівчата переповнені чар,
Пробудились в цю пору красиву.
Хай для них розквітають щороку сади,
А закохані душі тепло зігріває.
Цвіт весняний дарує усмішку завжди
І хай серце коханням співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259287
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Розцвів бузок окрай мого вікна,
Суцвіття чарівні укрили віти.
Це з нами вже прощається весна,
В дарунок залишаючи ці квіти...
Надходить літо, і з усіх боків
Я чую тихий крок його й щаслива:
Милуюсь тихо зеленню садів,
Тим, як вкивається ростками нива.
Лунає у гаях весняний спів, –
Дзвінкі веселі пташок перемови
Наповнюють мелодію вітрів,
І я вбираю радощі віднови.
Тепла приходу тішиться Земля,
Відроджена природа аж співає, –
Подолано той незбагненний шлях
Покірністю всього земного раю.
14.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259532
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Чаруючим співом влетять солов’ї,
Кожен вечір кохання до себе покличе.
Це найкращі літа і твої, і мої,
Коли килим з роси сонце ранішнє витче.
На весні все цвіте і радіє Земля,
І душа наповняється ніжним нектаром.
Знову соло звучить співуна - солов’я,
Це той час, коли ми піддаємося чарам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259489
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011
Майское небо,
гжелью расписанное,
вдруг встрепенулось
стайкой белых голубей.
Светло душе... Печально
***
Будто бы кистью
тополь пирамидальный
с ветром рисуют
цветом надежды картины...
Взор отдыхает, душа
***
С призывным звоном
весёлых сямисэнов
трудно устоять
в качающейся лодке
в свете ущербной луны
***
Тебе ли не знать
как душист майский ветер
с вечерней зарёй
лишь коснётся дыханьем -
всю печаль забываю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259151
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2011
Восход игриво к стеклам прижимался,
Чертил лучами сказку на окне,
В любви купели чувственно купался
На изомятой страстью простыне..
И пребывая пленницей во власти,
Ступала ночка тенью за порог,
Лишь наблюдала - две горячих страсти,
Слились в единый чувственный клубок.
Туманным пледом над крутым оврагом,
Молочным паром проплывал рассвет,
Ночь уходила еле слышным шагом
С крыльца сметая нашей тайны след.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11104158014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254037
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Сколько могил вдоль российских дорог -
Звёзд в потревоженной н́очи.
С севера ль едешь... на юг.. на восток -
Только венки у обочин.
Чья-то сестра, чей-то брат иль отец,
А под осинами - дети...
То ли оградки стоят, то ли лес,
То ли их вздох, то ли ветер...
Тут по зиме белоснежный покров,
Лёд на озёрах лебяжьих;
Сколько в лесах деревянных крестов,
В рощах берёзовых - кладбищ.
Где-то петляет и к ним колея,
В сизой дал́и пропадая.
Ну, не рождает нам столько земля,
Сколько потом забирает.
"Кто ваши жизни с собою унёс?
Что же под небом вам снится?" -
Тихо в ответ. Только в т́ени берёз
Густо цветёт медуница.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246133
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 13.04.2011
Ура! Наконец улетели на север метели,
Зима перестала цепляться зубами за власть,
Неряха-весна разбросала свои канители
И каждый спешит испытать возбуждения сласть…
Пойдём-ка и мы, прогуляемся берегом речки, -
Раздулась, бедняжка, понятно - опять на сносях,
Проветрим мозги и заплывшие жиром сердечки,
А то недосуг всё и как-то наперекосяк…
Не будем пенять зеркалам за унылые рожи,
Развеем печальные мысли и злую мигрень…
И нам улыбнётся какой-то случайный прохожий
И лихо заломит ушанку себе набекрень…
Забросим до осени зимнюю грусть и усталость,
Припомним какой-нибудь старый забытый шансон,
Попробуем спеть, невзирая на то, что досталось,
Ну, или хотя бы с капелью звучать в унисон…
Забудем, как круто недавно февраль куролесил,
Попробуем снова поверить простым чудесам
И, освобождаясь из плена диванов и кресел,
Поскачем вприпрыжку навстречу живым голосам…
март 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244868
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 08.04.2011
Не спиню, не покличу,
залишу все на відкуп долі.
Зореносного серпня сивиною
вкрите чоло.
Із прив’ялих троянд пелюстки
облітають поволі.
Між минулим й майбутнім
лишилося літа тепло.
Через радість й печаль я іду,
не шукаючи броду,
Моя бистра ріка
не міняє свою крутизну.
І не вдруге - вдесяте,
заходжу в одну і ту ж воду.
Чому трапилось так,
то, мабуть, і сама не збагну.
Захлинаються грози
лісів праправічних луною,
цього літа востаннє
танцюючи свій падеграс.
Покриваючи землю
ряснющих дощів пеленою...
Та це дійство в природі
сьогодні уже не для нас.
Я прозора, мов тінь,
до небес простягаю руки
та у безвість лечу,
знов підхоплена вихором мрій.
Щастя сонячний промінь
і темінь одвічної муки
воєдино злилися
в написаних віршів сувій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248075
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Что такое любовь?
Это просто... весна!
Пусть кому-то морковь,
И съедобна она.
Часто бурный восторг,
И напротив глаза,
Не уместен где торг -
Всё окупит слеза.
Вечных льдов тишина,
Где-то пение птиц,
Потому, что она
Не имеет границ.
Была там, нынче здесь,
Неприметная всем.
Просто... благости весть
Кровеносных систем.
Там где первый твой вдох,
Есть желание жить,
Потому, что лишь Бог
Есть потребность любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245566
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 08.03.2011
З дитячих наймиліших сновидінь
лише одне пригадую затято:
тоді до мене ангел прилетів -
мій добрий вісник трепетного свята.
В світ безкінечних радостей водив,
на крильцях підіймав до веж дзвіниці,
сяйливі промені виловлював з води -
я їх пила, і не могла напиться.
Перешуміли зливами літа,
лягла до скронь непрохана пороша.
Тепер до внучки ангел приліта -
леліє сни спокійні і хороші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238609
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 05.03.2011
""Спасибо, что ты есть," - сказал вчера
А после всё вдруг потеряло суть.
Неотвратимость. Чёрная дыра...
Потом прощанье..."
А. Никифорова, альманах "Восхождение" № 15
(памяти К. Терехова)
Мне хочется плакать - я плачу,
Накрыла, нахлынула грусть.
Я горечь, жеманясь, не прячу
И я не стыжусь этих чувств.
Мне холодно, пусто, мне больно,
Мой путь одинок без тебя
И губы в разлуке невольно
Привычное имя твердят.
Я знаю: ты видишь, ты помнишь...
Неистов и неотвратим,
Ты в самую тёмную полночь
Прольёшься над домом моим
Безудержным яростным ливнем,
Срывающим листья с берёз
И в этом безумии дивном
Мне легче не сдерживать слёз.
======================
*СО №40, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243533
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 27.02.2011
С исинской глины... Cилуэт
Хранит молчанье вековое...
Ты - Мастер, а в душе - Поэт,
В глазах - ваяние немое...
Руками нежно гладишь стан,
Слегка всех форм моих касаясь...
Найти пытаешься изъян...
Найдя, весь в муки погружаясь...
Но вот настанет этот день,
Когда оцениваешь взглядом...
Я стала совершенcтвом, тень
Моя и Ты, стоящий рядом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243297
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 27.02.2011
Мабуть так божеволіють, так безглуздо, так поступово, повільно,
Хворіючи пристрастю до колекціонування місячних бліків,
Наче птахи, до зречення вільні, у німому про фауну фільмі,
Снують нитки дощів, так тихо, і нема голосів, ні зойків, ні криків…
Гострі крила позичивши в ластівки, щоб розтинати простору соти,
Дістатись до міста, що закурене снігом і лузгою з насіння,
Обігнавши скажений червоний трамвай і рвучи тролейбусні дроти,
Розуміючи, сенсу нема, ані уже від безумства спасіння.
Заради торкань до подиху твого за голосом варто летіти,
Тільки біллю лікується біль від цілунку у пульсуючу скроню,
Я досипала в вісімку пил, щоб довше могти за тебе молитись,
Аби встигнути, аби не впасти, божевіль перетнувши кордони.
Мабуть так… Це безглуздя. Та краще безумств не цуратись допоки
Для нас, ізоморфних, відведене в просторі місце й відміряно час,
Закодовані зорями,- стрімкі кровотоки у наших аортах!
Ну а потім - сльота, а може навіть потоп від злив веснянИх по нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243260
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 25.02.2011
Народился месяц, как былинка, тонкий,
Цедит звёзд парное молоко...
А пока фонарный свет в виденьи, ломкий,
До естественного - далеко...
Забеляет иней веточки деревьям,
У судьбы звучит метельный блюз,
А за ним все те, счастливые мгновенья,
Что вещали крепость давних уз...
Но тропинкой той, что судьбой мне велена,
Не всё время сыпаться снегам:
Засияют травы, в росах чудо - зелень,
Цвет вишнёвый упадёт к ногам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243116
дата надходження 24.02.2011
дата закладки 25.02.2011
Туман окутал сонный вечер.
Чуть звёзды в сумерках видны.
Устал качать деревья ветер.
Не видно признаков весны.
Лениво светит месяц медный,
И подо льдом не спит река.
Пустынный дремлет берег бледный,
Спешат куда-то облака.
Земля под снегом тихо дышит,
И снятся ей былые дни:
В полночной темени вдруг слышит
Крик журавлей из тишины...
Висит звенящее молчанье.
Покрытый мглой дремучий лес...
И в радость мне воспоминанье,
Как будто падает с небес...
Где ты, герой моих мечтаний?
Зову... Увы не слышит он.
Хочу коснуться очертаний,
Но убегает быстро сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242903
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 25.02.2011
Ответ на:
Журавка: О былом…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238272
За грусть стихов прошу прощенья,
Не осуждайте Вы меня,
В Любви святой ищу спасенье,
Печальной рифмою звеня
Раскину крылья над планетой, -
Летят чернилами слова,
А между строк полоской света
Души весенняя трава
Нахмурю бровь, - летят осколки,
Всех прошлых лет сметая след,
Зачем ночами воют волки?
Не знают, что творит поэт...
Кому? Чему? Зачем все это?
Итог Любви всегда один...
Иль зноем в сердце жарче лета,
Иль грусть - мой вещий Господин...
18.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241858
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 20.02.2011
Що це?.. В серці весна обізвалась?
Знову чую знайомий я стук.
Так давно вже вона підкрадалась.
Це мелодії втрачений звук.
Щедро в серці колись розливалась
Дивним щемом від трепетних рук.
Осявала і знову втрачалась,
Залишаючи спогади мук.
Але часто цвіла буйним цвітом,
Матіолою пахла в саду.
І лунали громи понад світом,
Прославляли Любов неземну.
Та моїх не почуєш докорів.
Ну а сльози? Пусте, не біда...
Тихо листя зліта з осокорів,
І летять в синю даль все літа.
Але знову я чую тривогу:
Кинув промінь пучечок тепла.
Та невже вируша у дорогу
Літня спека ота, що пройшла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241183
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Ночь напролёт февраль лютует,
Сердитый на кого-то, злой.
На окнах он цветы рисует
И красит краской ледяной.
Плывут над крышей дыма шлейфы,
Бегут тропинки вдоль домов.
Играет ветер грусть на флейте
И бродят сны среди снегов.
Притихшие спят переулки,
Сквозь ставни льётся жёлтый свет.
И шорохи, и тени, звуки -
Всё превращается вдруг в снег.
Озябшей веточкою вишня
Стучится в ставню до утра:
Ей хочеться тепла, затишья,
Ей снятся солнце и трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240813
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Когда-нибудь рассыплются года
На бисеринки млечного скитания
И пробежит под пальцами вода
В бездонный океан обетованный.
Всё станет безразлично и легко
И важные дела и суеверия
И те, к которым всей душой влекло
И те, кто не заслуживал доверия
Всё будет просто: небо, Бог и ты,
Частичка бесконечности вселенной,
Смешно звучат каноны доброты,
Когда зла радость не скользит по венам,
Когда любовь не сравнивать венцом,
А счастье в горе мыкать по сусекам
И ратовать за почести Творца,
Себя невольно прировняв калекам:
Что, слава Богу, вроде не урод
И масса дел, и лени вьются сети,
И прямо всё и все наоборот,
Родители живут, взрослеют дети…
Всё хорошо, но надо бы ещё
Локтями потолкаться за полушку,
А время между пальцами течёт
На вечности слезливую подушку.
Когда-нибудь рассыплются года
Всё станет просто: небо, Бог и вечность
И важных дел смешная суета
Зациклит круг арены "Человечность".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240256
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Темна нічка спеленала
Вечір в полотно,
Що так довго-довго пряла
В заметіль давно.
Ось приспала сивий вечір
Посеред дворів,
А сама лягла на плечі
Старих яворів.
Опустилася на груди
Сонної землі...
Темінь тулиться повсюди,
Тоне степ в імлі.
Вітер в лісі туже, плаче,
Сидячи в гіллі,
Бо здалось, що він неначе
Сирота в пітьмі...
Жовтий лист з дерев спадає,
Закружля в танок.
І душа чомусь зітхає,
В серці холодок...
Шовком вишите все небо,
Розлились зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239039
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 07.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2011
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої, диво – хрущі, не хрущі з Колорад.
Мої ластівки - білі й червоні.
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі - озерні, щасливі, мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком.
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238850
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 07.02.2011
Вот бы выпустить клубные карточки
И родить «Белой розы» кафе,
Чтобы чай был в фарфоровых чашечках,
Нежно-розовым стены гофре
Обтянуть от фойе до стойки…
Чорный бархат, приглушенный свет
И по розе на каждый столик
За которым сидит поэт…
Микрофоны на круглой сцене,
Стул высокий для гитариста,
Скатерть бело-молочной пены
И портреты забытых артистов.
Тишина, каламбуры, капустники
Каждый вторник по интересам,
Крепкий кофе со сливками в утренник
И гламурные поэтессы,
Хоть бы в чём, но с изюмной прелестью
Приходили читать и слушать,
И завидовать белой завистью,
И мизинчик отставив кушать
Шоколад с коньяком и лимоном,
Юных лестью ссужать поэтов,
Я могла бы, как Эд Лимонов,
С умиленьем смотреть на это.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235499
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 30.01.2011
День и ночь снегопад,
Замело все дорожки.
За окном дремлет сад,
Дремлет эхо в сторожке.
И в плену у снегов
Загрустили рябины,
Капли ягод, как кровь
На снегу проступили.
Ветер бьётся в окно,
Ветер в ставни стучится
И метель серебром
На земь снова ложится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236859
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Ти із сну прийшов до мене:
Сон тебе приніс.
Щастя моє незрівнЯнне,
Що з перлинних сліз.
І, як сонце, ллєш проміння
Ласки і надій.
Ніжне вітра шепотіння.
І щасливих мрій.
Ти, немов струмок весняний.
Ластівки політ.
Дощик теплий, життєдайний...
Грієш стільки літ!!!
Квітів тихе колихання
В трепетній росі.
З казки це прийшло Кохання,
Розцвіло в красі.
Ніжний, ніби павутинка,
Що плете добро.
Ти в сльозі моїй перлинка.
Ти - моє крило.
Та буваєш таким, Любий,
Як весняний грім!
Та частіше, зовсім другий:
Той, що радість в нім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236848
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Лив дощ… Теплий, рясний-рясний. Такий буває тільки у маю. Стрімкі ручаї, схожі на гірські потічки, бігли за її ногами. В них було так багато кольорів – золотого,- від сонця, лілового,- від цвіту бузку, білого, - від пуху кульбаб, зеленаво-жовтого ,-від пилку, і блаватного, - від неба.
Вона не тікала від зливи. Їй вона подобалась. Просто знову трапилась нагода заглянути, забігти, ввірватись в Його майстерню, в невеличку кімнатку у пів-півниці, де донестями, дурманливо-п’янко пахло фарбами, розчинниками, сосновими свіжими підрамниками, а ще, – димом, недопалками і кавою. Як вона любила цей запах! І цю кімнату, з одним загратованим віконцем і тріснутою шибкою. А в темному невеличкому коридорчику, з скрипучими завісами на дверях, вона завжди перечипалася через відро наповнене : пустими пачками від кемелу, ганчірками, просяклими фарбами, стертими пензлями , вщент витисненими тубками фарб і пакетами з-під кефіру. Металеве відро від того, що вона наскочила на нього, дзеленчало, перекинувшись на цемент, вона скрикувала :« Ой!», а за дверима, в кімнаті Він голосно казав : « О ! ПрилЕтіла, дивись під ніжки. Забув винести сміття. Шляк би мене трафив…» І так було щоразу.
Він – це художник. Вільний… Тричі розлучений, розлючений на бувших дружин, сповідуючий фрі лав, малюючий пейзажі, люблячий дощ, музику Ліста, пастельня кольори і… її, ту, що прибігала у його майстереню. Дарма, що їй було заледве 18, а йому … більше, звичайно, ж, але ніхто не знав скільки. Він не мав віку, мав тільки трохи сивини на скронях, бороду, великий срібний хрестик на шиї, вправні міцні і завжди теплі руки, що цілком ніколи не відмивалися від фарб.
Він ніколи не малював потретів. Казав, що вони йому не вдаються. А коли вона його попросила про це, - дуже розлютися. «І чого б це?»,- все думала вона… На всіх його полотнах, - чи то писаних олією, чи акварелях, пастелях – скізь був дощ, в різних гамах кольорів, в різні пори року і дня . Тільки місто і дощ…
Він казав, що у дощ всі кольри звучать по-іншому, все виглядає чистим, трохи сумним, - і таке малювати йому до снаги.
У дощ в нього завжди був піднесено-ностальгійно-мрійливий настрій. Він тоді був ніжним, щирим, душевним, як ніколи. Вона любила його у ці хвилини, - до нестями. Але… Ні, між ними нічого такого не було. Але було інше ,- щось тепле і трепетне, щире і до болю ніжне. Були погляди, дотики, розмови, усмішки і… навіть кілька невинних поцілунків, так, у щічку. Тоді вона червоніла, а він починав раптом настирливо чомусь мити пензлі у металевій банці під-зеленого горошку… А потім вимикав музику на старенькому плеєрі і казав, що їй треба іти, бо у нього багато роботи.
Ось вона знов тут. «Ти?» Наче, це міг бути хтось інший. Він дивився на неї, мокру, наче курку, в прилиплій до тіла світло-зеленій суконці, з розтріпаним волоссям, з якого цюркотіла вода. Не відриваючи погляду, поставив біля неї старе, обшарпане шкіряне крісло, і взявши за плечі, сказав :
«Так, нарешті, я намалюю твій портрет. Ні, це буде портрет з дощем. Знаєш, як воно бути натурницею? Ти ж ніколи не позувала художнику? Це довго, нудно, це важко. Зможеш?»,-запитав, і не чекаючи відповіді, сказав: « Але ти мусиш зняти сукню і все інше, і сидіти так, як я тобі скажу, і не ворушитися, розумієш… Наче б то під впивом якогось його гіпнозу, вона зняла сукню… Чомусь не було соромно, зовсім ні.
«Не витирай і необтрушуй зі себе жодної краплини дощу, чуєш, в них вся суть, в них прозорість, в них переломлюється світло.»
Вона мала сидіти підібгавши ноги під себе, підпираючись однією рукою, а іншу,- не вимушено і сором’язливо тримати на грудях, але так, щоб прикрити тільки один рожевий сосок, а очі мали дивитись на нього. Він казав , що в очах має бути пристасть, гарячковіть, бажання.
«Я намалюю твоє мокре, холодне тіло невинної дівчини, ціловане дощем, і очі, густо-зелені, хтиві очі дорослої жінки, яка в цю мить хоче злягання. Не дивуйся, що я кажу грубо, пробач, але я кажу те, що буду малювати.»
До її горла підступив клубочок, наче проковтнула не вишневу , а абрикосову кісточку, не могла ворушитися, прикипіла, застигла, остовпіла. Вона ще ніколи не бачила його таким- одержимим, схибленим…А він, - він помітив в її, широко-розкритих , смарагдових очах, те, що і хотів бачити, що потрібно було йому для натхнення.
Вона не знала, чи іде час, чи зупнився? Тіло затерпло, було холодно, тремтіння хвилями проходило по шкірі, а всередині було гаряче, бентежно, неспокійно. З волосся краплі ще раз-по-раз стікали на плечі, на груди, лоскотіли по тілу вниз, зупинялися на згинах стегон, повільно текли далі, по рівчаку стулених ніг, на коліна. Це було так приємно . А він малював. А їй не хотілося сором’язливо прикривати долонею груди, а їй хотілося цією рукою пестити своє тіло, бо воно хотіло тепла , а може і не тільки тому. А він не міг цього робити тепер, та чи наважився б? Він малював, він також наче пестив її, ту, котра на полотні , де вже доволі ясно вирисовувалися обриси натурниці.
Вона не втрималася. Її руки рефлекторно торкнулися власного тіла, вони збожеволіли, а може сама,- вона. Її очі дивились в його карі, запалені, пристрасні, проникаючі в неї. Він не казав нічого, він вже не малював, пензель впав на підлогу, і було так тихо, лише дощ. А потім сталося те, що мало б статися між чоловіком і жінкою. І його руки , які він не встиг витерти ганчіркою від фарби торкалися її , справжньої, малюючи на білому, тремтливому тілі дивні знаки, хвилі, штрихи, кола, еліпси - блакитним, білим, зеленим, жовтим… І ще, і ще, і потім. Його тіло також забарвилось у ті ж фарби – широкими мазками, плямами. І зявилось червоне, хоча його не мало бути на полотні, але на тілі було.
А портрет з дощем? Він так і залишився розимитим і незавершеним. Може в тому і його сутність, і в тому його щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235142
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Я осідлаю місяць в небесах,
Накину зорям золоті вуздечка -
Вночі здолаю весь Чумацький Шлях
Дістанусь, люба, до твого сердечка.
Лиш не насуплюй брівки чарівні-
Сховай у віях гострі блискавиці,
Веселкою всміхнись в цю мить мені,
Розтань в обіймах, ніби ніч в зірницях.
І розмалюєм небо голубим,
Примхливі хмарки сонечком прикрасим.
Як добре все ж відчутись молодим!
Життя, спасибі! Ти таке прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235146
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Полякова Ника:
"Не окунуться мне в твою весну -
Не выбраться: вокруг зимы заметы.
Метель ли колыбельные поет мне?
Иль слушаю я снега тишину.
Природа спит, и сердце вместе с ней.
Могу мечтать лишь о весне твоей."
* * *
Природа спит, а сердце очень чутко -
Предчувствие весны разбудит утро.
Зима уйдёт и мнимые метели
Свернут свои холодные постели.
Весна раскинет коврик домотканый
У ног твоих и, как это не странно,
Забудешь ты холодный сумрак ночи.-
Хозяйка та давно уже хлопочет:
Незримо зреют почки на деревьях,
Мечтают втайне вишни о фате,
Уже к весне готовятся деревни
И птицы собираются лететь.
И шьются разноцветные одежды
И вяжутся такие кружева,
Что безнадёжный обретёт надежды.
Ты не права - Весна всегда права!
=======================
*"Восторг души" вып.4, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235074
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Белый снег серебрился.
Падал тихо звеня.
И в душе отразился
Болью сердце щемя.
На снегу у дороги,
Среди белого дня,
Три замёрзшие розы,
Ярче пламя огня.
Околевшие розы...
Чьей разлуки букет?
Отгремевшие грозы,
Знать, любви больше нет.
Лепестки умирали.
С ними плакала я.
И слезинки упали,
Растревожив меня.
Кто же здесь их оставил?
Чей же рядом здесь след?
Горечь к сердцу прибавил
Мой вопрос и ответ...
Ветер птицей кружился,
Целовал лепестки,
А на душу ложился
Холод зимней тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234357
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 15.01.2011
В твоїх очах відбився цілий світ.
Шовкові два озерця сині - сині.
Перепливти бажаю стільки літ,
Та все топлюся в них я і донині.
Не можу в них тримАтись на плаву,
Бо шторм з човна мене весь час скидає.
Хапаюсь за солОминку й пливу,
І врятувати Ангела тоді благаю...
Чудні бувають бісики в очах,
Веселкою розсипеться проміння.
І вмить тоді проходить в душі страх:
Знаходимо з тобою розуміння.
Коли вщухає буря, й повний штиль,
То серцем від розлуки відпочину.
А в озері побачу спокій хвиль,
Та в край чудес на човнику полину..
Той порт бува закритий й кораблю,
Коли вони сумні та невблаганні.
Та різними безмежно я люблю,
Хоч змінюється колір в океані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234757
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Осторожно по снегу ступаю,
И ищу твой потерянный след.
Хотя поздно, давно понимаю,
Ведь прошло уже тысяча лет.
Где-то краешком сердца н-а-д-е-ю-с-ь
В тишине вновь услышать шаги.
Хотя, мыслями, знаю, согреюсь
Среди злого ненастья - пурги.
Шелковистое тёмное небо,
Но блестит белый снег, как хрусталь.
Мне бы птицей к тебе полететь бы,
Только крылья замёрзли... Так жаль!
Лунный свет озаряет дорожку,
Но не видно заветной зари...
Вот... Светает уже понемножку,
Плачет сердце:"Судьба! Помоги!"
Белый снег от тоски моей тает,
С ног сбивая, кружИтся метель...
Это память меня покидает...
Так осталась несбыточной цель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232999
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 07.01.2011
Розповім Вам, друзі любі,
Хто живе у нашім клубі.
В клубі Женіка Юхниці
Хлопці є і молодиці,
Є дівчата й старики,
Є серйозні й чудаки.
Гарно пишуть і паршиво,
Хтось слабак, а в когось сила.
Лисий хтось, а в когось чуб,
Та усіх єднає клуб.
Тут є Аня і Афоня,
Є Антон і є Гармонія.
Князь, Княгиня, Киця, Грім –
Клуб вітання шле усім!
Вишня є і є Вода,
Знак питання, Слобода,
Макієвська і Марічка –
Кожен має своє личко.
Є Микола Верещака,
Кошеня і є Комаха,
Є Вовчиця, Верховина,
Доктор є, і є Дарина.
Відьма є і Білосніжка,
В цих поетів власне личко.
Анна є, і є Надія,
Є Маяк і навіть Мія.
КРІПАКОС і пан НІХТО,
Є Москва і Мефисто.
Поцілунок вітру, Жанна,
Є Анюта і Сніжана,
Є Марусенька Мохнацька,
Чарівниця – чудернацька.
Ярий є, Фінковська Юля,
Є Кадет і є Кируля.
Борода є і Танат,
Тишина і Дилетант.
Либідь, Птах і Комуняка,
Невідома – Чорна птаха.
Гільйотина, Грошик, Дим –
В клубі раді друзям всім!
Радченко у нас шанують,
Лілю Джем завжди віншують.
Люблять Любцю Іванову
І Валюшку, і Смирнова.
Побийлихо в нас в пошані.
Є Діди і хлопці ранні,
Є Закохана у вітер,
І Закохана в весну,
І багато інших друзів,
Яких я не осягну.
Всіх згадати я не в силі,
Поможіте, люди милі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233179
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 07.01.2011
Ночь, растворяясь
С кочующим туманом,
День обнажая,
Пастелью красит утро...
В розово - голубое
***
Не ты, а ветер
Морозный обнимает,
Целуя в щёки,
С собою влечёт, настойчив,
Тепла не обещая
***
Калины гроздья,
Ветрами сорванные,
Так полыхают...
В снегу гораздо ярче,
Ведь набело - больнее
***
Тонкой свирелью
Пела метель за окном,
Грусть навевая...
Мне ли не знать, как тяжёл
К дому родному твой путь!
***
Cколько восторга
От розовых слив весной
Белые хлопья
Роняют в безмолвии
Сейчас... Всеми забыты
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232335
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 07.01.2011
Она застелит постель
И снова смотрит в окно.
Смешает ветер пастель
Ушедших звуков давно,
Прощальных слов и речей,
В ночи журчащих словес,
И запах тонких свечей
Летящий в сумрак небес.
Запретный привкус любви
Еще витает над ней,
Рождая чудо-мечты,
За вереницею дней.
3/01/2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232739
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 07.01.2011
Заплатками - окошками
Движение небес, дразня,
С ладоней хлеба крошками
В сырую простынь февраля.
Откликнувшись, нечаянно,
На датах, ставя сонный крест,
Усеять листик тайнами
В сомнениях, порой, и без.
Открытой дверью, звонами,
Из нимба отражением,
Упавшим ниц под склонами
По высшему велению.
6/01/11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233197
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 07.01.2011
Пролетают года незаметно.
Вот ещё пролетел один год.
И, конечно, не знаешь конкретно:
Чем порадует Новый, что ждёт.
Старый год подарил мне немало
Тёплых, светлых и радостных дней.
Моё сердце всегда ощущало
Доброту виртуальных друзей.
Благодарна, что все понимали.
Лился нежности слов водопад.
И такою, как есть, принимали,
Ощущала спокойствие, лад.
Новый Год пусть подарит везенье,
И накроет счастливой волной.
Пусть дающий душе вдохновенье,
Не узнает печали со мной.
Пусть сердца всех наполнит удача,
Орхидеи в серцах зацветут!
И стихи ваши льются в придачу,
Новых сил они мне придают!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232242
дата надходження 31.12.2010
дата закладки 31.12.2010
Мой дождь почему-то тихонько вплетает в тебя
прозрачные капли, смывая пылинки от грусти.
Он пальчики тонкие нынче тихонько опустит
в зашитое сердце на самом краю декабря.
А там, наверху, кто-то капли его остудил
и перекроил их на хрупкие платья снежинок.
Они в своем танце неспешно и плавно кружили,
а месяц из блюдечка свет потихоньку цедил.
Плеснув на изогнутый стан одинокой реки,
от льда ее сердца поспешно в испуге отпрянул,
Почувствовав вдруг, как они меж собой далеки...
разлил свою нежную грусть на лесные поляны.
И вспыхнули травы одеждами из серебра
морозною ночью на самом краю декабря
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230028
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Так странно бывает порою:
Тоскую за тем, чего нет,
Хочу дотянуться рукою,
Увидеть невидимый свет.
Летают серебрянной птицей
Мечты, обуздавшие ум.
Робею своей небылицей,
Нелепостью таинства дум.
Порою любуюсь дорожкой,
Что в море луна пролила.
И тихой, незримой походкой
По ней бы, как фея, прошла.
Достать ту звезду, что упала
И дремлет в пучине реки.
Хочу, чтоб она засияла,
Светила судьбе вопреки.
Хочу, чтоб усталое сердце
Могло отдохнуть на цветке,
Лечебной водой, что в колодце,
Мне смыть бы печаль на лице...
И в солнца лучах искупаться,
Прилечь у травы-чебреца.
И счастья душою касаться,
Любовь, чтоб была без конца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230013
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010
Зимовий день у сутінках сховався,
І тихо надвечір"я попливло.
Молочний Шлях у небі вже прослався,
А місяць розлива своє сріблО.
Надворі вітер все лютує,свище
І крильми припадає до землі.
А кущ калини притулився ближче
До вишеньки, закутаної в млі.
Враз прокотивсь туман по бездоріжжю,
Спіткаючись об трави та кущі.
Розлився молоком в глибокій річці
Й пішов на дно, розтанувши в воді.
Поволі розвівається завіса,
І раптом зачорніло полотно.
А вітер, залишивши все до біса,
Улігся спочивать в саду давно.
А по хатах усі давно заснули.
Лиш де-не-де ще світиться вікно.
У снах щасливих люди потонули.
І те, що там погода: всерівно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227533
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 11.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2010
Соловьи души не улетают -
Даже если сыпет белый снег.
По весне вспорхнут они, оттая,
Запоют, увидев в вишнях брег.
Это ведь достойная причина -
Песни величальные чтоб петь!
Жизнь проходит редко без кручины,
Праздники должна душа иметь!
Ты услышишь эти песни, милый,
И забудешь слово "горевать".
В твоих крыльях больше станет силы -
C cоловьями трудно не летать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226122
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 04.12.2010
А зимушка пришла с порошей
И стало с ней бел́о, и так светлей,
Что сердцу даже легче с ношей,
И очи смотрят как - то веселей.
Придут трескучие морозы
И в голубой оденут реки лёд,
Но вспомню нежные мимозы
И чувств твоих былой водоворот...
С весною, лёд уже растаявший,
Нап́оит луг, он зацветёт опять,
А сердце, вьюгами намаявшись,
Так будет соловьиной песни ждать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225898
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Прийшла зима з морозом, сонцем.
Промінчик глянув у вікно.
Чомусь зрадливе зараз сонце:
Не пестить ніжністю воно.
А до весни ще так далеко...
Хоч дні пташками все летять
І в висі тануть, як лелеки.
Не зупинить, і не здогнать.
Такі холодні довгі ночі.
І сліпить очі білий сніг.
Та не справдились сни пророчі,
Лиш чую долі гіркий сміх..
І тихо- тихо цвіт вишневий
твої приховує сліди...
Не скоро вітер полудневий
Нестиме пахощі весни.
Як тихо скрізь!.. Та не заснути,
Хоч серце вже не жде чогось.
Думки і мрії уже скуті...
Проснеться ранок... вже ось-ось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225732
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
Ярче пламя костра на ветру.
Чуть утихнет - и пламя слабеет.
Резче пахнут цветы поутру.
Запах тонше, когда вечереет.
Нежен ласковый солнечный луч
В час, когда горизонт заалеет.
Когда солнце мелькнёт из-за туч,
На душе моей станет теплее.
Зеленее трава, что в росе
В переливах хрустального света.
Ярче звёздочки мак, что в косе,
Словно капелька знойного лета.
Но милее всё ж тихая ночь,
Когда месяц в окно мне стучится.
Как желанье своё превозмочь:
Полететь к тебе мысленно птицей?
Постучать осторожно крылом:
Может быть, тебе тоже не спится...
Я хочу лишь напомнить о том,
Что теряется - не возвратится.
Пусть морозы пройдут стороной,
А Любовь нас спасёт от метели.
Никогда разлучить нас с тобой,
Чтоб декабрьские стужи не смели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225265
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 30.11.2010
(Танка - 6)
Руки целует
Лицо... Сколько радости
От снежных хлопьев!
Летят и летят кружась
Тая от тёплой встречи
***
Не сон ли это!?
Между туманных полос
Слива зацвела...
Иль виденье снежное -
Хлопьев летящих белых!?
***
Порывом ветра
Разметает ягоды
Рябин по снегу
Будто бы неснизанных
Врассыпную летящих...
***
Не черёмухи
Лепестками цветущей
Усыпано всё
Снегом крыльцо замело
Следов твоих нет на нём
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224974
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Замечательной и неповторимой поэтессе
Макієвська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7898
ко Дню Рождения!
Натали!
Ах, зачем в этом свете
Образ твой мне сияет вдали?
Эти строчки пишу на рассвете,
Забываясь на миг...
Натали!
Роковое желание страсти,
Облик будто с картины Дали,
Я давно нахожусь в её власти,
Это видно судьба...
Натали!
Как нектар твои строки о вечном
Рифмой спелой в душе расцвели,
Вижу взгляд обольщающий встречный
И улыбку твою...
Натали!
Пред тобой преклоняю колено,
И безумные мысли мои
Улетают стихами нетленно
В направленьи твоем...
Натали!
Сочетанием дивного света
Звезд Вселенной во мне провели
Через скромную душу поэта
Твои песни Любви,
Натали!!!
26.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224609
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Лёгким взмахом волшебной палочки
Воспарила порханием бабочки,
В летних тёплых лучах окунулась,
Подлетела ко мне, улыбнулась.
Ах, влюблённость.., наивно- нежная
И такая воздушно-безгрешная...
Но внезапно из невесомости
Ворвалась ты любовью , без скромности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224005
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 24.11.2010
Ещё вчера теплом манила осень.
Ещё вчера бродила налегке.
Среди берёз,среди могучих сосен
И плыли вдаль туманы по реке.
Ещё вчера спокойный.тихий вечер
Рассыпал звёзды сказочным ковром.
И нежно обнимала ночь за плечи,
Окутав мягким и беспечным сном.
Ещё вчера гулял свободный ветер
Багряно-жёлтою играл листвой.
Быть может на рассвете где-то встретил
Блондинку,что зовут у нас Зимой.
Уже вчера она себе сказала
Пожалуй, слишком разленилась я.
Ещё вчера нас осень обнимала,
А будит загулявшая зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222969
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
А він у Осінь закохався сонцелику,
у злото кіс її, туман сумних очей
у вдачу непросту, і трохи дику,
тендітний трем оголених плечей.
“Ти змерзла... дай зігрію ноги босі,
до серця пригорнись, ти геть тремтиш...”
“О, легіню, - сказала тихо Осінь, -
залиш мене - себе занапастиш...
Мене кохати, то кохати тугу,
то приректи себе на вічний сум -
сьогодні я така, а завтра — друга...
Розтану наче дим, як вітру шум.
Проллюсь дощем у почуття гарячі -
схолонеш ти, і серце розіб'єш...
Ти п'єш кохання, а воно незряче,
доп'єш до дна — отрути відіп'єш...
Бо зникну я, мов сонце поміж хмари,
як паморозь із трав у день ясний,
не я тобі, мій легіню, до пари,
забудь мене, журавоньку сумний.
Я змушена піти... тебе покину -
Срібноволоса дівчина-зима,
сестра моя, прийде мені на зміну...
Укриє кригою тебе вона..."
А він стояв, закоханий у осінь,
очима пив сумні її вуста,
бажав зігріти ніжки її босі...
“О, Осінь сонцелика, золота...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222499
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.11.2010
II
Я бодрствую, а ты во власти сна.
На трикотажной розовой пижаме
Прикреплен бантик. И его краями
Твоя щека слегка раздражена.
Я ленту двигаю и думаю о том,
Что ничего нежней нет этой кожи,
Которая в одно мгновенье может
Быть исцарапанною шелковым бантом.
IV
Такая нежность есть в твоих руках,
Когда они, как лепестки жасмина,
Ложатся мне на шею и плечо.
Ты так мала, что до сих пор еще
Мое письмо к тебе не слишком длинно,
Но так прекрасна - что в стихах оно...
VIII
Я знаю: ты всю ночь растила себе ресницы.
Гладкие черные полосы стригла на нежные волосы.
Проснулись. У всех у нас лица как лица,
А ты, мастерица, глаза себе сделала взрослыми.
XIII
Сколько лет тебе? - Одно лето.
Сколько зим тебе? - Ни одной.
Я недавно родилась в семье поэта,
Чтоб поэт записывал за мной.
Все мои агушки-потягушки
Он усердно превращает в стих.
Мне поэт показывал игрушки,
Я внимательно таращилась на них.
У лягушки кожаные лапки,
Мне понравился их пёстренький узор.
А поэт писал в своей тетрадке
Что-то про "невыразимый взор".
XVI
Ты на моих руках, но между нами есть
Преграда в виде книги, что прочесть
Мне хочется быстрее. Я листы
Верчу одной рукой, покуда ты
(Мне верить хочется) надумываешь спать.
Я забываюсь на примерно пять
Исполненных поэзией страниц,
А после думаю увидеть пух ресниц
Опущенных, открытый в дрёме рот,
Но ты глаза таращишь в переплет…
Вот так с тобой, мой маленький зверёк,
Прочли Набокова мы – вдоль и поперёк.
XVI
Уснула рядом. Я тебя как хлеб,
Отставив далеко, несу к кроватке,
Кладу в нее, как в печь, чтоб в ней
Ты подрумянилась еще. Но сладкий
Твой запах так манит, что я разок
Прикладываюсь к мускусной головке
И отрываясь, вижу твой глазок.
(Когда бы говорил, сказать бы смог,
Что пекарь я пусть нежный, но неловкий. )
XXIX
Сон глубже проникает – так,
Что отпускаешь вдруг
Тугую соску изо рта,
Как свечечку из рук.
XXXIV
Почти стоишь, Венера в ползунках,
И наряжаешься по пасмурной погоде.
Ты - тайна маленькая о семи замках,
О капюшоне и о сладкой морде.
XLIV
Отселяю доченьку в комнату свою.
Плачу, будто доченьку замуж отдаю.
Прячу ее кофточки, шортики в комод.
День придет - и доченька от меня уйдет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194950
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 15.11.2010
И снова по заснеженной аллее
Шагаю поэтической тропой,
О юности ушедшей не жалею,
Немного жаль, что это не с тобой
Написана изысканная книга,
Прочитан удивительный роман,
А жизнь несется быстро, в ритмах свинга:
Любовь и боль, и счастье, и обман...
*** НАДО ЖИТЬ!
Куда ушло осеннее тепло?
У грустных кленов зябкие ладошки…
Как будто отболело, отошло,
но на душе опять «всё те же» кошки...
Мне Бог помог простить и отпустить
одним вопросом: «Это твой мужчина?»
Ответа нет... Послушай! Как ты мог?
Надеюсь, у тебя была причина…
Закровоточит куст рябины вновь,
и синева Небес, как отраженье глаз.
«Сильнее смерти может быть Любовь!»
Я думала, так Бог сказал о нас…
Опять ушло осеннее тепло,
и тонкой паутинки-жизни нить
Натянет, как струну, груз сердца моего,
но Бог прикажет строго: НАДО ЖИТЬ!
***УШЛО, МИНУЛО...
Пылятся старые портреты,
Отцветшие до срока розы…
Не беспокойся: милый, где ты?
Оставь зиме все «грёзы-слёзы».
Дай помечтать в уютном доме
О том, чего не будет с нами.
Сердца закоченели в коме,
Шепчу забытыми губами…
Пылятся в рамочках портреты.
В них настоящее уснуло…
Слова остались: кто ты, где ты?
Боль улеглась. Ушло... минуло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221947
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 14.11.2010
ПЛЕЙКАСт:
http://www.playcast.ru/view/1860254/2dc0490e59f2986dca586b974ea76ded5cbcdac4pl
Полыхает шиповник ярко-красным костром.
Что ж усталое сердце не согреешь теплом.?
Что ж ты плачешь осина жёлто-красным листом?
Неужели причина: мелкий дождь за окном?
Гроздь рябины кровавой, словно солнца закат.
Мы с тобой разошлись. Кто же здесь виноват?
Багровеет брусника. Ночи стали длинней.
Лета дни миновали. Сердцу стало больней.
Ветер, листья срывая, и печаль мне развей.
Голос твой долетает. Свет безоблачных дней.
И мне кажется будто ты вот-вот подойдёшь
И усталое сердце в свои руки возмёшь...
И забуду я всё: снова станет теплей.
Ни к чему наши ссоры: ты прости поскорей.
Полыхает шиповник, всё сильнее горит,
Одинокое сердце всё болит и болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 28.10.2010
Чередой реинкарнаций разлетелось утро сферы
Разошлись кругами ада звезды в чашке. Выпит кофе.
Можно жить, придумав смысл. Просто делать свое дело.
Рисовать портреты мира, в основном, выходит в профиль.
Мне б залезть на клен высокий. Среди леса на поляне
И глядеть в небес колодец, обронив мечты горохом
Мне б найти из всех искомых то немыслимое знанье
Что несет в себе лишь счастье всем подаренное Богом.
Прохудился купол свода, плачет кто-то в небе синем
Может счастье, это – глупость, ожиданье неземного?
Ведь не знают васильки, что как розы не красивы
Раскололись бирюзою и не требуют другого.
Позабыть бы все несчастья и влюбиться в немудреность
В своем сердце ощущая только легкость и раздолье
Стать бы яркой, дикой страстью, навсегда отбросив скромность
Капелькой слезы небесной. Васильком в пшеничном поле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218270
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 26.10.2010
Слышен шёпот земли – листопад…
В тишине так отчётливы звуки.
Память вдруг возвращает назад
Нестерпимую боль от разлуки…
Золотых покрывал кружева
Утонули в безоблачном небе.
И последней надеждой слова:
"Я её не любил, я с ней не был…"
*** НИКОГДА...
"Вертолётики" кружатся, под ноги падают.
В землю втоптан нещадно из листьев ковёр.
И дожди твои тихие больше не радуют.
Опустел без цветов одинокий мой двор.
Ты пришла в октябре «молодая, да ранняя»
Жёлтый плащик, накинув на плечи свои,
Не желала спешить, хоть дорога и дальняя.
Сочиняла стихи о прекрасной любви…
Так печально и нежно звучала мелодия, -
Подарил нам октябрь на прощание грусть.
Лучший гимн расставанию - эта рапсодия:
«Никогда... Я к тебе никогда не вернусь…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217783
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 24.10.2010
Пустынный сад морозом дышит.
Покрылись ветви серебром.
И он тоскует...Но всё слышит:
Мы, взявшись зА руки, идём...
Там одинокая скамейка.
В тиши на грусть обречена.
Листок вспорхнул, как канарейка,
Прощаясь с веткой навсегда.
Но есть и в этом наслажденье:
Ведь этот сад - любви исток!
Он стал для нас былым виденьем
И не умрёт, как тот листок.
В саду не раз рассвет встречали.
Скрипят, как раньше фонари...
И потому мы не в печали...
Улыбку снова подари!
Упал листочек мне на руку:
И сердца тронул он струну...
Прости меня за боль, разлуку :
У чувств хороших мы в плену.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217141
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 20.10.2010
На деревьях тонкой паутинкой,
Кружевами вяжет бабье лето.
Солнце красит листья золотинкой..
Пишет охрой осени либретто..
Наклонилась стройная рябина
Над рекой и в воду загляделась..
Как невеста, сказочно-невинна..
В ожерелье красное оделась..
Машет ветер злобно опахалом..
Принуждая вальсом лист кружится..
Кроет землю теплым покрывалом
Величава осень-кружевница..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11010123716
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216117
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 15.10.2010
В твоих глазах я вижу небо.
И с наслаждением смотрю!.
И в час, когда ты рядом не был,
О них тихонечко грущу.
И в них тону я с замираньем.
Но как узнать мне глубину?
С каким-то тайным ожиданьем
Так часто с радостью тону!
Вы подчинили обаянью,
Своим чарующим огнём!
Порой не верю я сознанью
И зря тоскую ночью, днём..
О как горят глаза, сияют
Во время наших нежных встреч!
Они мне силу прибавляют
Куда сильней, чем твоя речь!
Твои слова бывают фальшью.
По ним я вмиг тебя пойму.
И обладают такой мощью,
Тогда опять у них в плену.
И в этом радужном виденьи
Сиянье их не погаси!!!
Такое сердцу наслажденье!!!
И от разлуки их спаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216076
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 15.10.2010
Я сегодня так трезв, что сосед предлагает рассол.
Зло меня выбирает, а я выбираю из зол.
Не тверди: "Подожди...". Я уже подождал до дождей.
Я ищу человека. Смертельно устал от людей.
Если обе на "ять", то объятья их будет не смыть -
Я любимых ищу, я любовниц устал находить.
Было - мало любил. А казалось, что просто мала.
Я пришел насовсем - оказалось совсем не ждала.
Вышло - рыб до утра колотил обознавшийся лед...
Есть матрас и горох. Лишь принцесса никак не идет...
ноябрь 1999 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215803
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.10.2010
Я устала, Шаман, этот мир заколдован
Он разорван на части и склеен так дико
Подскажи мне, Шаман, то сильнейшее слово
Что залечит меня, исколов облепихой.
Я устала, Шаман. От пропорций вселенной
Разрушается вмиг. Созидается долго.
Даже горы ветшают, есть ли то, что нетленно?
Если есть выход в рай, то из ушка иголки.
Я устала, Шаман. Слышишь, лайки как воют?
Сани ждут, когда сяду, чтоб везти меня в холод.
Задержи. Обними. Я останусь с тобою
Для меня мир так стар. Для тебя он так молод.
Я устала, Шаман. Ты бродил меж мирами
Я ходила по краю. Где змеи сплетались.
Дай мне силы, Шаман. Мы вдвоем не устанем
Если есть еще смысл. И причины остались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215480
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 12.10.2010
Ти знову смієшся,а вчора ще капали сльози,
І знову для тебе всміхається лагідно світ,
Пройшли зовсім близько нежданні,непрохані грози,
Ти вже посміхнулась і знову продовжиш політ.
Дивлюсь,як заграли іскринками лагідні очі,
І сонце румянці малює на білих щоках,
А вітер-пустун задирає спідницю на боці,
І хоче зірвати її у людей на очах
Увесь світ у барвах, минуло кіно чорно-біле,
Рожевий туман напува яблуневі сади,
Жита зеленіють,блакитним всміхаються хвилі,
І небо синіє в гілках молодої верби.
Щебечуть пташки,ти щебечеш звичайно не менше,
Сьогодні для тебе немає ні горя,ні болю,ні бід.
Дивлюсь,і я бачу,що стало тобі уже легше,
Дай, Боже,щоб ти обігріла тепер увесь світ.
28 квітня 2009
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910252298
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206880
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 01.10.2010
В этой Осени столько тепла и волшебного света!
Зеленеет листва, не спеша позолоту надеть,
Паутинкою тонкой нежнейшего бабьего лета
Покрывается крыш, куполов, виноградников медь.
Эта О́сень своей теплотой озадачила многих:
Словно бархат трава на лугу, несмотря на сентябрь,
Запоздалый подсолнух расцвёл у излома дороги,
Так светло и торжественно свечи каштанов горят!
Эта Осень и платье примерила в тон изумрудам,
И конечно, к лицу рыжей бестии дивный наряд.
Но встречать по уставу положено - не по причудам
В золотистом убранстве седеющий хмурый ноябрь...
Эта Осень запутала всех, изумила, смутила,
Озадачила дачников - два урожая подряд!
Эта Осень, наверное, просто в кого-то влюбилась -
Чудеса, но влюблённые и не такое творят!
============================
*Союзники-3, СП №2, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211219
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 17.09.2010
Что есть любовь, мой трижды отрёкшийся Пётр?
И что есть страданья за то, во что веришь так страстно?
Ведь я не волшебник, не маг, и не Поттер,
Борьба для меня – трагична, смертельно опасна.
И что же есть смерть за то, во что веришь так свято?
Целовавшие в самое сердце – меня и казнят.
Мне кажется я на самом краю, что у самого Ада,
Или Земля – это правда и есть сущий Ад.
В сознанье впиваются острые иглы терновой короны,
На плечи так давит скалой мне тяжесть креста.
Кровавые слёзы текут ручьями у каждой иконы,
Безропотно яд принимают мои немые уста.
Что же есть боль пронзённых гвоздями ладоней?
Так что же такое любовь, моя Магдалена?
Мы так глубоко в повседневности камнями тонем,
Себя воскресить нам нельзя из праха и тлена.
И те, кто держали в руках моё тёплое сердце,
Им легче всего было просто взять и отречься.
И в самОй Преисподней совсем невозможно согреться,
От смерти такой никак нельзя уберечься.
Отреченье далось им проще всего остального.
И лишь умереть остаётся, чтобы родиться снова.
14.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210920
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Осенний день закатывал зрачки
бельмо луны отбросив к горизонту
и клён сгорал подобием свечи
и ветер плут сломав мой старый зонтик
шалил бросая листья на костёр
что рос и рос как выростают корни
и о метлу давно ладони стёр
стирая осень с улиц старый дворник
и день был рыж как - будто апельсин
он был такой же солнечный и ровный
и мне казалось что лишь он - один
торжественностью осени пленённый
закутываясь в листья словно в плед
едва шуршал по выжженным газонам
казалолсь бы хотел оставить след
навечно в чьём - то сердце воспалённом
и музыкой печальною полна
тоска последних лиственных рассветов
и словно обнажает память нам
и пеплом ворошит её при этом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210803
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Так лепестками
Плач хризантем поникших
Осенью слышен
***
Хрупким мотыльком
Порхает душа вокруг
Пламени любви
***
Осенний туман...
Скрыт берег твоей души
По глазам видно
***
Опрокинулось небо в осенние лужи
И плывут облака по Земле...
Не звоню и не буду, хоть очень мне нужен,
Чтоб пройтись Небесами в листве!
***
Капля за каплей...
Шёлковая грусть берёз
Золотит Землю
***
Как трепещет лист
Летящий меж искрами
Костров осенних!
***
Заплаканные
Глаза осени рыжей
Ветрами сохнут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210649
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Завітний день
Для тебе і для нас.
Найкращі квіти
Едельвейсу волі,
Мажор пісень,
Нірвана щирих фраз,
Ансамбль із світла,
Реверанси долі.
Одній тобі
Даруємо цю мить!
Живись повік
Енергією сонця,
Не смій тужить,
Нехай всміхнеться вік
Яскравим спалахом у тебе на долоньці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210602
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Свежо... Осенняя прохлада,
Дышать свободно и легко.
Да! Слов красивых здесь не надо:
Пред нами красок полотно.
Седые осени рассветы.
В тумане тонут берега.
Луна качается на ветви,
Наставив острые рога.
И нет лазури в небосводе.
Плывут тихонько облака...
На зло тоскующей природе,
Всё озарит собой луна.
Дрожит озябшая осина,
Боясь, чтоб вдруг не заболеть.
Плетёт узоры паутина,
А голый клён устал скрипеть.
И в день ненастный пусть прольются
В душе уставшей от тоски,
И тёплым летом отозвутся
Слова для сердца так близки.
Души волненья успокоят,
И осень станет благодать.
И чувства жаркие напоят,
Хотя в природе листопад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210513
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010
Свободная, как птицы в поднебесье,
Рожденные парить легко-легко
В ажурной пенной вязи облаков,
Едва коснувшись первой ноты песни,
Растаю в пене бездны поднебесной.
Я растворяю в музыке себя,
Весь панцирь роговичный: слой за слоем…
Безкожею, свободною, нагою,
Как только что рожденное дитя,
Я доверяю музыке себя.
Абстракция пространства. Шаг, порыв
За музыкой отточенных движений,
Взлетевших над обрывками сомнений,
Стирающих, как ластик, линий мир…
Нет ничего – объявлен перерыв
Всему, что наживило прочный слой
Защитных сил, утратившему веру
В земное совершенство, без предела
Доверия и истины простой.
И никого. Побыть самой собой,
Те несколько минут. Безумный миг!
А может быть, как раз и не безумный..?
Прозрачный: без тревог, забот, раздумий,
Так ясен, безмятежен, свеж и тих -
Неумолимо быстротечный миг,
Свободной быть, как птицы в поднебесье,
Вознесшись беззаботно высоко,
На крыльях только мне понятной песни,
Почувствовать себя легко-легко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210371
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 12.09.2010
Трояндою в замріянім садку,
Серед подруг петуній,айстр і сальвій
Бабине літо водиш у танку
В осіннім вальсі вересневих барвів.
Як звать тебе , красуне чарівна?
Яке ім"я у пахощах сховала?
"Їх так багато, ну а я одна!
Наташа, Ната, Наталі, Наталя."
В різномаїтті квітів і імен,
Наталка, Наталина, Таля, Пташка,
Тебе вітаю в цей святковий день,
З днем Ангела, Наталочко - Наташка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209874
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 08.09.2010
У серці живе Україна,
Незмінна квітучість садів.
До столу збереться родина
Співати козацькі пісні.
Всі прийдуть і батько, і мати,
І сміх буде литись дзвінкий.
Всі прийдуть до рідної хати
І день стане світлий, ясний.
Блищать вишивані сорочки
І хліб запашний на столі,
Бабуся в квітучі рядочки
Рушник вишивала мені.
Рушник вишивала на щастя,
Достаток, удачу, добро.
Рушник вишивала на долю,
Щоб сіялось в хаті тепло.
У серці живе Батьківщина,
Історія, рідний мій край,
Колоссяна й житняя нива,
Стожари, гаї, водограй.
Навіки Ти будеш тут жити,
Нестрашні ні війни, ні біль.
Навіки я буду любити
Країну калинових мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209804
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 07.09.2010
Снова осень заплетает
Кружевную паутину.
Словно лето провожает
В небе клином журавлиным.
Ярким пламенем зарделась
Чудо-гроздьями рябина,
Ива в речку загляделась
Свой наряд на воду скинув..
Солнце красит рыжим цветом,
Будто охрой листья, травы,
И, подхваченные ветром,
В танце кружатся в дубраве..
Моросящими дождями,
Сентябрит и октябрится..
Стынет воздух над полями,
Покрываясь серой мглицей.
Правит бал хозяйка осень,
Спать пораньше прячет солнце.
Видно показать нам хочет -
Лето выпито до донца..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909083221
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209173
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 05.09.2010
Я говорила с тобой так долго –
горло не выдержало.
Господи, если ты еще помнишь,
кто Ты – всё – выслушай…
И не души – ты ведь знаешь, без голоса
даже продолжу
свой монолог, до тебя сквозь погосты
выкричу, Боже,
эту молитву – не сможешь закрыться
всеми церквами.
С курса сбиваются черные птицы –
это рыдаю
я – чтобы слышал и чтобы заметил
там, на постели
стылой, стерильной становится белым
теплое тело.
Белым становится – слишком до срока,
надо вернуть бы…
Я говорю с тобой долго и много –
с этой минуты
стану еще голосистей, как скальпель –
небо разрежу,
чтобы увидел: в убогой палате –
звонок и грешен –
воска податливей – ну же – потрогай! –
спит человечек.
Если ты мнишь себя знающим Богом –
глянь-ка – отмечен
вечностью. Только споткнулся нелепо,
лег и забылся.
Надо бы память вернуть, чтобы в небе
черные птицы
не затмевали твоих откровений,
ласковый Боже.
Надо бы, чтобы пустилась по венам
жизнь и подкожно
время текло, и ходил по планете
твердо – до срока.
Я докричалась. Плевать, что ответом
выжжено горло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207729
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 02.09.2010
Цвiте калина бiля хати,
Пожовкле листя у гаю,
Спiває пiсню, наче мати,
Про цвiт и молодiсть свою.
Калина тихо червонiє
Летять пожовклiї лiта.
Цвiте чарiвно, наче мрiя
Гiрка осiння смакота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208863
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Скворцы собираются в стаи,
Прощальные песни поют...
Зовут их чужбинные дали,
Суля и тепло, и уют.
Я раньше бы их попросила:
"Возьмите с собой, улечу.."
Но в сети любовь захватила
И в них я остаться хочу.
Пусть осень своей позолотой
Нам под ноги стелет ковры,
Прощальной окутав заботой,
В канун нашей первой зимы.
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031609665
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208777
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
Невкусные стихи горчат во рту половой,
Пожухлых вялых трав, несочностью лиловой
Построчный ураган просроченных обманов,
Вальяжатся строкой неровной, будто, пьяной;
Ложатся на корму (взахлеб бортая пошлость)...
Кичится и вопит самой себе ничтожность –
Творить и сотворять, взалкав из дряблой плоти,
Успеха посошок во вздувшийся животик –
Ментальный перевес славянского здоровья:
Не бог, не царь, не бес (в угаре алкогольном)
Не выдаст, не сожрет не пойманных не воров –
Не по дрова в леса, а с колом за забором
Судьбу подстерегать и во хмелю молиться,
Страдая сострадать, и головою биться
Об острые углы житейских неурядиц
Потомственных воров, юродивых и пьяниц,
Талантливых и злых, скупых и простодушных,
Не выученных жить, пронырливых и ушлых,
Забытых, от бесчинств, уставшими богами,
В ком «горе от ума» «откормленно ногами»
Самим себе тропу вытаптывать в страданьях,
На собственном горбу – к стене за подаяньем
У паперти в церквях иль во дворцах – расстригой,
Укушаться caviar, а заедать ковригой…
Выспрашивать волхвов советов и участий,
А после, по попам – выпрашивать причастий.
Скупать и продавать святыни и бесчинства…
Не от корысти – нет, а просто так, из свинства,
Подрыть под дубом ров (отъевшись желудями)
Историю свою забрасывать камнями –
Не в настоящем жить, не думать о потомках,
А вывалять в грязи наследную иконку.
Страданьями грешить (душе, чтоб, в совершенство),
И знать от всех проблем одно простое средство –
«Залил глаза» и все, потом пойдут дебаты,
На злобу злого дня, с разборками и матом.
И, в общем, все путем – страдайте «на здоровье»,
А во главе страны не вождь, а поголовье
Готовых, дать вам всласть, ментальностью упиться…
ГраждАне! Может «прруууу»? Пора остановиться?
И, перестать «страдать» - не «заливать судьбину»,
Пусть, крыльев не дано - держать прямою спину
За прошлое отцов (мы предков почитаем),
Ответить за свое, что делаем и знаем:
Перед своей судьбой, ни в чем не виноватой,
Пред нищенкой-страной, с «элитною» заплатой:
Воров, рвачей, лжецов...
Что, заберут в наследство?!!
Все те, кто после нас придут в наш мир из детства...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206887
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 20.08.2010
Замислившись, зітхає старий сад.
Німа журба у нім якась пролита...
Я на вустах відчула гіркий смак
Давно минулого жаркого літа.
І серце ранять думки жалібні
За літом, що пройшло й не повернути.
Бо ще не всі тобі проспівані пісні...
Як я бажаю в очі зазирнути!!!
Мої слова тремтять ще на вустах,
Як срібні роси на ранкових травах.
А серце полохливе, наче птах,
Що проліта у сонячних загравах.
І знов у сни до тебе я лечу,
Бо я хотіла щось тобі сказати.
Але зустрівшись поглядом, мовчу...
О! Як мені хотілось закричати...
Чомусь у снах я все тебе шукаю,
А не знайшовши, все кудись іду..
Та дивним цвітом серце розцвітає:
Ти чуєш, любий? Я тебе знайду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205080
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 09.08.2010
Заховалося кохання
Між пелЮстками троянд...
З вечора воно до рання,
П"є солодкий аромат...
На пелюстках проступає
Ніжно краплею роси,
Перлами на сонці грає,
Вигрівається в красі ...
Не тебе воно чекає ?
Нахилися до троянд...
З квітки чарами злітає
В серце... Чуєш аромат ?
(фото з 1нету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193441
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 06.08.2010
Никогда не приходили ко мне слова на украинском языке. Но вот понравилась мне львовская девушка, чей язык родной - украинский и я стал писать ей на украинском (наверное потому, что хотелось сделать ей приятное).
А иллюстрирует это стихотворение фотография другой девушки, Насти из Киева.
И в Киеве встречается красота :) :)
[i]Якби ж то день постукав у вікно
Її рукою, легко, майже млосно...
Замружився б, як сонцю, що зійшло,
Й на ганок вибіг би до Неї босим...
І зупинивсь... не знамо що робити...
Чи губи цілувать, чи руки й очі?..
Як встиг я їх так палко полюбити,
Що нічиїх вже бачити не хочу?![/i]
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Дожилася, Україно!
Дочекались влади,
Що за вишиту сорочку
Саджають за грати.
Спам*ятайтесь, яничари,
Поки ще не пізно!
Бо не пройдуть вам так даром
Акти вандалізму,
Що ви зараз тут творите
Із своїм народом,
Щоб вгодити чужоземцям,
Душите свободу.
Ви ще будете просити
Покаяння в Бога,
Котрого нині продати
У ярмо готові.
Заплатите за синоди,
За святу Софію,
За святі дніпровські води,
За стоптану мрію.
Заплатите, яничари,
Ви, бісові діти,
Що й нащадки ваші будуть
У пеклі горіти!
Проклинаю вас навіки,
(Ви чуєте нині?)
Запроданці безголові!
Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202843
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 02.08.2010
С тобою рай и в шалаше, а ад, все то, что не с тобою
Нашла пристанище душе в огромном счастье или горе
Наверно, нету благ земных, что мне заменят твой уют
С тобою рай и в шалаше…а мы в аду, где продают…
Здесь продают и честь, и совесть, все покупается на раз
Здесь, где любовь кладут под поезд и демон жрет иконостас
В аду смертельных внешних связей, долгов, ворованных вещей
Всегда я буду не собою, оставшись навсегда ничьей.
Закрыв глаза, шалаш я вижу среди дубравы у реки
Прислушавшись, я четко слышу, твои легчайшие шаги
Пустые руки – что за горе? Пустой кошель – вновь суета
Дворец – всего лишь наживное и неделима красота
И если в сердце место раю, тогда не вижу внешний ад,
Но каждый раз я все теряю, ища кто прав, кто виноват
Не разорвать и не развеять все цепи ада, Цербер жив
И ворон продолжает реять над шалашом моей души.
Ты не печалься, милый, слышишь. Ступени ада – не победа
И ты найдешь дворца ключи, и будет новая карета
Все будет. Ад бывает щедр. Ты верь. Я знаю это, честно
Но только мне в таком аду нет предназначенного места.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202436
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Не согреет на теле рубаха,
Что бессилие рвёт на груди.
Не помогут агенты госстраха -
Неизвестность всегда впереди.
Не боимся за топким болотом
Неизбежный пройти перевал...
Лишь пугает, за тем поворотом,
Неизвестности снежный обвал.
Ту тропу, что ведёт к неизбежности,
Вероятно, нельзя потерять.
Разлучают невольно разбежности,
И тревожной пурги не унять.
Не приемлет Душа одиночества.
Храм, куда не пущу никого,
Помоги мне создать Гений зодчества:
Застрахуй от себя сомого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201786
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 20.07.2010
Спала Лолита на боку, не спал Набоков,
Чертил ей пальцем на спине о страсти хокку,
Потом он танку ей писал там о Европе,
Потом закончилась спина, пришлось на...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201170
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 16.07.2010
Невесомо, хрустально, здесь вечером
И легко исключительно дышится,
Обнимаются тени доверчиво,
Где деревья готически вышатся,
Фонари светят жёлто - оранжево
И луна в небесах улыбается,
Вечер вяжет на спицах меланжево
На заказ, всем судьбу, чтоб не маяться.
Успевай, налетай и заказывай...
Разливает коктейли всем лунные
И стаканчик, подставив лишь разовый -
Ты с судьбой... Даже с самой заумною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201138
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010
И вновь стучится в дверь разлука,
Кружит, как коршун над горой.
А сердце, вскормленное мукой,
Тоскует всё же за тобой.
Душа, как раненая птица,
Летит опять вночи к тебе.
И долго будет всё ж кружиться,
Забыв о раненом крыле.
И небо вновь сгущает краски,
А звёзд ночных всё меркнет свет...
Ведь красота пропала сказки,
Теперь бледнее стал рассвет.
Качает ветер незабудки,
Умыты позднею росой...
Мне часто кажется: как будто,
Всё это было не со мной..
К тебе протягиваю руки,
Ловлю чарующий твой взгляд.
Во сне уходит тень разлуки.
Всё возвращается назад!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199813
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 08.07.2010
Луна беспечную дорогу
Простелит в полночь.... Среди струй
Звенящих тонко, недотрогой,
Душа скользнет сквозь поцелуй
Летящей Вечности. Раскрыто
Стремленье сердца, жалок ум.
И звучный хор над картой битой
Устал следить... Из светлых струн
Рожденье ритмов и мелодий.
Дробятся краски. Перелив
Оттенков радостных на своде.
Луна сверкает. Время див.
7.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199772
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 07.07.2010
Гордые в неволе не живут, не плачут
И не рвут людские души на куски.
Небо звёздное для них так много значит,
Что в него летят от боли и тоски...
Звёздное пространство глубиною лечит,
Сыпет крошки неба в душу до краёв,
Чтоб жива была, пока тот Путь не Млечен...
Гордые - ведь соль Земли или Миров!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199710
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 07.07.2010
Любая подлость выльется расплатой
Самотерзаний совести в огне
Нетленной истины, крестом распятой,
В стекающей, из-под гвоздей, вине.
Душа – не мир, ее не приукрасить
Логичной ложью вписанной в закон
Мирских квитанций, въевшейся проказой
Коррупции, за деньги и поклон.
Платить! Платить! Без круговой поруки,
Представит счет фактурная Судьба,
Кредит наследием на души детям, внукам –
Пенею неуплат, процент со лба.
Бездарен путь, намеченный по трупам,
Зашкуренной, до блеска, клеветой.
Оправдывать его смешно и глупо:
Банкротством чувств, душевной нищетой.
Узлом горячим раздувает вены
В крови кипящей истая смола
Ссужаемой вины обыкновенной,
В процентах, набежавших на слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199652
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 07.07.2010
Ты – загляни в мои признанья,
Смотри в страданья явью милой,
И взгляд вонзи до основанья,
Молю тебя – явись же сильной…
И – мощь, неся тропой желаний
Мечту, прельщая далью лунной,
Где крест стоит, и без распятий
Прошу тебя – введи безумной…
Я – обезумев, без сомненья
Тоску швырнул на дверь исподней…,
Скрип означал и страсть свиданья,
Любовь и Всё, что – Благородней!!!
05.07.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199346
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
Качает ветер гроздь рябины.
Целует кудри тех берёз,
Что свои ветви пораскинув,
Доводят часто нас до слёз.
Своею грустью неземною
В ночном блаженстве тишины,
И белоснежною корою
В лучах ласкающей луны.
А шорох листьев осторожен
Чуть только тронет тишину:
До боли сердце растревожит,
Души страждающей струну.
Прильну щекой к стволу берёзы,
Всем сердцем к ветке прикоснусь.
Как сон нахлынут снова грёзы,
Обнимет шёлковая грусть.
Поникли нежные серёжки...
И первый лист, вздохнув, упал.
Среди нехоженной дорожки
Давным - давно твой след пропал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199344
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
НАПИСАНО ОТ ЛИЦА СОБИРАТЕЛЬНОГО ОБРАЗА ВСЕХ МУЗ БЫВШЕГО СССР
(ПОВТОРНО)
Вчера мне снился сон с тобою,
Наутро ты исчез опять,
Не через дверь - ушёл стеною,
Тебя не стала провожать.
Вернёшься ночью через стену,
Во сне вновь буду я с тобой,
В душе простив любви измену,
Наутро сам уйдёшь трубой.
И так я буду ждать покуда,
Ведь я люблю тебя, поверь,
В душе надеяться на чудо -
Ко мне вернёшься через дверь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199104
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 04.07.2010
Отцветшие цветы,
Как прожитые лица.
В них капелька души
Исчезла навсегда.
Они, как тень мечты,
Что унеслась... Не спится,
Опять, в ночи... Дрожит
Полночная звезда...
Приятный легкий дым
От сигареты тонкой
Струится вдаль в окно
К заманчивой тропе...
И мыслеформы дум
Витают над скатёркой,
И трудится перо,
Ища в словах успех.
Иллюзии полна
Недремлющая сонность...
Стараясь сохранить
Расчетливость ума
На краешке, у дна,
Нащупав остов трона,
Держа небрежно нить,
Меняет миг сама.
4/07/2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199158
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 04.07.2010
Мы встретились с тобою в вечер, у реки,
Где колыхались косы у прибрежных ив.
Ромашковое поле рядом, васильки,
Закат, алеющий над полем, был красив.
Скрипел там мостик шаткий, с лодкой, у воды
Среди сплетений живописной ивушки,
Судьба дышала болью будущей беды,
Даря нам счастье из последней силушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198910
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 02.07.2010
В коробке цветных карандашиков для неба раскраски
Хранилась инструкция по обучению рыб нырянию
Ты можешь сидеть и выдумывать разные сказки
Но трудно найти ключ золотой к мирозданию.
А в небе звенит-полыхает стрела, что запущена
Тысячи лет назад через время девой юною
Можешь заняться рыбами, будут они обучены
Тобою нырять, милуясь прохладной лагуною.
Можешь раскрасить небо, карандашей тридцать шесть
Ты назовешь это творчеством, в общем-то, будешь прав
А мне б надышаться тем, что уже существует и есть
Средь прохладных лесов, рядом с речкой, в радугах трав.
Разорвались на тысячи схем отраженья планеты
Можешь в гугле найти Мавританию, ждать там рассвета
Может быть здорово, может быть правильно, так путь короче
...что же нам делать с рыбами так, между прочим?
Их мастерство заставляет рыдать от восхищения
Надо же, как научились нырять и все, без сомнения
Каждый получит то, что желает и то, что захочет
Ты молодец и хороший инструктор. Правильный очень.
Честь тебе и хвала, за то, что небо раскрасил
Пусть оно было всегда, но ты, несомненно, мастер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198860
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 02.07.2010
На краю села вмирає хата,
Чорними дірками світяться шибки.
Розрослася на подвір'ї м'ята,
Будяками рясно заросли стежки.
Стріха почорніла, провалилась
І присіла хата нижче до землі.
Лиш гніздо лелече залишилось,
Та лелеки не вернулись по весні.
Мертвими гілками сливи й вишні
Тягнуться в німій молитві до небес.
Все ще вірять: чує їх Всевишній -
До людських не докричатися сердець.
Вітер нишпорить пустим подвір'ям,
Може, він когось знайомого шука?
Хлипа вітер хвірткою й дверима,
А втомившись, у траві відпочива.
Пусто в хаті: нікому в ній жити.
Помирають села, ніби й не було.
І повторює молитву вітер.
І лелеки не вертаються в село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198171
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 02.07.2010
В июньском трепете листвы
Созрели рифмы налитые.
А от Молдовы до Литвы
Вскипают тучи золотые.
Темнеет неба бирюза
Сверкают молнии лихие
И декламирует гроза
Гремучие стихи стихии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198554
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 30.06.2010
Цветы для любимой
Не люблю сорванные/срезанные цветы. А как их тогда дарить?
Можно сфотографировать и подарить фотографию, особенно, если любимая не рядом...
Вот я сфотографировал и... подарил Ей. А моя муза, получив эту фотографию, огорчилась, что цветы от неё отвернулись. А я огорчился от того, что
она огорчилась... и тут же пришли в голову эти строчки:
[i]Не сварилися...
але ж не завше очі в очі бути...
Не розійшлися...
в нас одне на двох коріння...
І мені, часом, досить тебе поруч тільки чути,
І тільки бачити твоєї тіні майоріння...[/i]
Если по-русски описать о чём это стихотворение, то оно о двоих, которые живут вместе. И даже если они иногда и смотрят в разные стороны, то это не значит, что поругались. Невозможно же жить всегда глаза-в-глаза. И они не разошлись, потому что связаны уже так, словно в них один корень. И кому-то из них (а может и обоим так) достаточно уже даже только слышать присутствие другого рядом, замечать, даже только мельком, его тень... чтобы знать, что любимый, дорогой человек рядом.
Вот, так бы хотелось... :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198257
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 28.06.2010
Рассыпались слова, как руны
И трудно их собрать в стихи,
Ещё звучат в надрыве струны,
В душе дожди пока тихи.
Мне иногда необходимо
Парить меж Небом и Землёй,
А вдохновенье чаще мимо,
Как для меня тот Антин́ой.
Чтобы душа не стала пеплом,
Пишу под музыку дождя
С вечерним, летним, чудо - ветром,
Звеня цепочкой бытия.
И капельки дождя в ресницах
Блестя, как свет моей звезды,
Падут стихами на страницы,
А в них все тайны и мечты.
Звучит поэзия органом
И мысли, словно кружева,
Но проступает жизни драма...
Терпи, душа, пока жива...
Ведь слышен так церковный хор...
Лети стихами на простор!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197314
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
Тик-тик, так-так…
Шепчет время ожидания.
Ни друг, ни враг…
Вслед за встречею прощанье.
Не тот? Не та?
Горький опыт расставаний
Без слов, без слез –
Ни долгов, ни обещаний.
Ниткой вьет Судьба дороги
На земную ось-катушку,
Между дьяволом и богом
Паутинит слов ловушки,
Вяжет, крутит узелками –
Не распутать, только – рвать,
И заплаканной подушке
Сокровенности вверять.
Так-так, тик-тик…
Бьется маятник сердечный.
Как вспышка, миг!
А, казалось, будет вечным
Тот белый стих…
И серьезный, и беспечный
Без слезных слов
У прямой черты – конечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197008
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Под летним солнечным дождём
Возникла радуга на небосклоне
И ты сказал: "Прости, идём",
И протянул мне сильные ладони:
"Спешить не будем, подождём,
До молодого месяца на склоне,
Дай чувствам подрасти с дождём
При серебристом колокола звоне."
***
Душа израненною птицей
В твои ладони прилегла.
Ты дай ей лаской насладиться,
Чтоб сильной стать потом могла.
Она вернёт тебе сторицей
И за тепло, и за любовь,
И безусловно покорится,
Расправив в счастье крылья вновь,
C твоей душой мечтает слиться,
Чтобы забыть про нелюбовь!
***
Кружевную шаль накину
Я на плечи в летний вечер,
Взглядом ласковым окину
Силуэт твой возле свечи...
И прочту тебе свои стихи...
Будут вечера в любви тих́и.
Ты споёшь опять романсы мне...
Наяву любовь чтоб, не во сне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196943
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Длинные в тумане сизом ночи,
Грусть сквозит ещё в моих глазах,
Прошлый год несчастье мне пророчил -
Отмолила Богу в Образах
И прошло несчастье близко, мимо,
Боль тоской на сердце не легла,
Я тобой по - прежнему любима,
Понял: так любить лишь я могла!
***
Затуманенные очи неба
Пелена повисла до земли,
Сколько лет уже со мной ты не был?
Уходил в туман, а помнишь ли?
А теперь стоишь передо мною,
Словно призрак из небытия,
Души тайну сразу не открою,
Хоть и настрадался ты и я.
***
Я, как и прежде, тобой очарована,
Взглядом нежным так сейчас околдована,
Нету сил, чтобы мне перед ним устоять -
Я хочу в этом взгляде купаться опять.
Столько в нём обожанья, любви и тепла,
Ах, судьба, не напрасно тебя ведь влекла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196878
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Як добре жити в неіснуючих покоях,
Як добре… Стеля, стіни – літнє небо,
І обгортатися разом у квітковИх сувоях ,
Без дозволу торкатися дощем до тебе .
Говорити вітрами і від щастя плакати зорями,
І засинати накрившись твоєю сутанОю-оманою,
Кохатися в променях сонця, високо, над горами,
Підстеливши благеньке рядно туману.
Як добре – нікого ніколи не пустим
В плач наш миттєвий, в нашу, чужу їм, печаль,
В нескалічене яблуко зашарілої цноти й розпусти,
І полуничну солодкість вечірніх октав.
Нам на волосся не впаде зненацька світанок,
Нас люди не стрінуть вночі, ані примари -
Тризни не буде по нас, на останок,-
Ми - божевільні, розвіяні вітром хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196477
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 19.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2010
Какая роскошь - быть собой!
Без масок, будто в первор́оде,
Вращаться среди всех наѓой
И отдаваться лишь свободе.
Какая роскошь - быть собой!
И не иметь ни капли страха,
Быть чистой, искренней, простой
И совесть не кидать на плаху.
Какая роскошь - быть собой!
Любви лишь надевать одежды,
Носить сей образ дорогой,
C годами не терять надежды.
Какая роскошь - быть собой!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196135
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Шелковисто звёздно полотно,
Месяц из-за тучи выплывает.
Прелесть!..Неприятно лишь одно:
Зрелище печальное бывает.
Вспыхнула на небе вдруг звезда
И мгновенно полетела вниз...
Сердце встрепенётся вмиг тогда:
Это оборва́лась чья-то жизнь.
А вокруг ничто не изменилось
Золотит луной в реке вода.
Я не верю! Может, мне приснилось,..
Что звезда исчезла навсегда.
Снова не спеша плывёт рассвет.
Темнота во мгле тихонько тает.
И холодный льётся лунный свет...
Красотище! Лучше не бывает.
А душа прощается с землёй,
И печаль глубокую скрывая,
Взмах крылом, и с горькою тоской,
Вдруг исчезла, словно птичья стая...
Адрес Плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268083/3cbd2af37517de5edbd87a331549a45d2c622a02pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 16.06.2010
Яблунева віхола
нас заворожила...
Вп'ється серце втіхами
аж до болю в жилах.
Яблуками спілими
падаємо в роси...
Б'ють Амури стрілами
в наші душі босі.
Зацілую трепетно,
змию сум сльозою,
і не треба третього,
де кохають двоє...
25. 10. 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195610
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Шурхотить на вітрі яблуневе гілля.
Я щоночі плачу, плачу від безсилля...
Не мені даруєш ранки кольорові,
прихистку шукаєш не в моєму лоні,
не мені встеляєш постіль пелюстками...
Смуток ранить душу гострими голками.
Не моє волосся заквітчаєш рясно...
В'януть, в'януть ружі, зірвані завчасно.
Зародили рясно яблука червоні.
Віддаю я серце не в твої долоні.
І щоночі плачу, плачу від безсилля.
Стукає у душу яблуневе гілля...
24. 10. 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195606
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Светла печаль моя, светла
И никуда мне от неё не деться.
Такою вот в меня вошла,
Обосновавшись так с комфортом в сердце.
И песни грустные поёт,
А иногда всплакнёт под синий вечер,
Но всё равно она живёт
Надеждой о желанной для ней встречи!
***
Сколько звёздно - лиловых ночей
Нам подарено в жизни судьбой,
Сколько пламенных страстью очей
Зажигали нам сердце собой.
Не исчезло за дымкой ведь это,
Не пропало бесследно, как будто,
Отложилося в сердце мне где - то,
Воскресив поэтическим утром!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195574
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Взвились, заалели в небе языки,
Ласточки вскружили низко у реки,
Берег замечтался, мягко клонит в сон...
Тихо.., только где-то колокольный звон.
Бабочка вспорхнула на замшелый пень,
Робко отползает от деревьев тень,
Падая на воду, уплывает в даль..,
Но вернётся утром в свой зелёный рай.
Алый цвет заката - завтра ветерок,
Залетая в травы, свяжет в узелок
Схожих две былинки...Ласточки кричат -
Завтра...будет завтра.., а сейчас - закат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195484
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Квіти повплітав берізці травень в коси.
Червень закохавсь в її струнку красу.
Липень дарував ранкові ніжні роси.
Серпень цілував розпушену косу.
Вересень до ніг смачні дари приносив.
Жовтень закружляв красуню золоту.
Листопад шукав, куди ж поділись коси?
Грудень добре знав, якого треба сну…
Січень колихав, і так співав їй ніжно,
Що аж лютий сам благав прийти весну.
Березень почув, коріння напилося,
Час вже прокидатись з чарівного сну.
Квітень дарував їй лист-смарагд зелений,
І благав: до сонця донесу!!!
Тільки б ти була -
Одна-єдина в мене…
Більше не віддам тебе, мою, ясну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195056
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Вночи мерцают сонно звёзды,
И роз сильнее аромат.
И снова розовые грёзы
Влекут в дни прошлые опять..
Живу тоской воспоминаний.
Ещё лечу к тебе душой.
Но всё же я боюсь желанья:
Стереть из сердца образ твой.
Всё так же ты душе желанный,
А как божественно красив!
И почему-то очень странный,
Но моим сердцем так любим...
И всё сильней очарованье!
Улыбка уст и свет очей!
И блекнет вновь моё сознанье:
Влечёшь вновь тайною своей.
Меня ты, память, окрыляла,
Для сердца Музой ты была.
Зачем же снова нужной стала?
Ведь подгорели два крыла...
Молю Всевышнего Святого!
Уйми чарующий напой!
И излечи мне сердца раны.
Смиреньем душу успокой..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195267
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 12.06.2010
Завоюй меня, став одержимым,
Удиви же... снятыми звёздами,
Подхвативши зари шлейф ранимый -
Подари..., окропивши росами...
Утопи, как в зное полуденном,
В страсти, ласках, чтобы не выплыла,
Чтобы сердцу, болью обугленном,
Вновь залиться силою жизненной...
* * *
P.S.
Завоюй же, стань победителем !
Жизнь - мгновенье, не ждут мои годы.
Будь настойчиво- убедительным...
Я готова,
но лишь до субботы.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195253
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 12.06.2010
Где ты бродишь, ангел-музыкант?
Музыкой пропитанные строчки
Разбирать пошовно, как сорочки -
Обнажать духовности талант?
Где же ты, певец души моей?
Тот, кто узнает мою сердечность,
Непредвзятость образов и нежность
Языка непризнанных идей?
Где же ты, мой ангел волховства,
Жжешь и стелешь перья по живому
Шву-разрыву грустного-смешного,
Строчечных напевов волшебства…
...хочешь, я найду тебя сама?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195225
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 12.06.2010
За спиной зовут все ведьмой. Никогда не забывала,
Я несу через столетья свет познаний, что не стало.
Узнаешь меня по взгляду - изумрудов переливы.
Просто будь со мною рядом, чтоб утихли неба ливни.
В чашу лунного сиянья соберу я на заливе,
Сохранит бездонность память, прозвучит мое лишь имя.
Украду тебя у мира, не противься понапрасну.
Посмотри, как все красиво и испей глоток ты страсти.
И утонешь в нежной ласке, теплых рук моих истоме,
Проведу тебя я в сказку, там волна любви накроет.
Мне прошепчешь тихо: «Ведьма!» Знаю, милый, не скрываю,
Из созвездий плету сети и всегда иду по краю.
Я порой немного странна, да, и сам ты все заметил.
Когда поздно - будет рано, на закате жду рассвета.
Карты веером ложатся в лабиринтах перекрестков,
Ярких звезд немые танцы, млечный путь - загадки остров.
Говорят, что ведьму раньше на костре в ночи сжигали,
Будто ангел она падший, хоть сознание из стали.
Только веришь, тоже страшно, одиноко мне бывает
Жить с судьбою в рукопашном, замерзать в горячем мае.
Тебе душу доверяю, сбереги ее пространство,
Чтобы мыслей моих стая не разбилась в темном царстве.
Сохрани блеск изумрудов в двух озерах из ненастья.
Мой хороший, знаю, трудно из беды построить счастье.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Ведьма. Так звучит ее доля"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194569
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 12.06.2010
Б А Й К А
Його привезли в неосяжні далі,
На край землі й встромили у пісок,
Щоби екзотикою тішив він надалі
І дарував опівдні холодок.
Між голими деревами, без пробки,
Межи оливками і пальмами в парку,
Він так й завмер самотній, одинокий,
Зі смутком на зеленому листку.
Йому царівна-Пальма говорила:
«Та кинь ти, Клене, так журитись, мій!
Дивися, як тут тепло, як красиво!
Який чудовий голубий прибій!
Дивись, як сонце сходить спозаранку,
Як апельсини пахнуть у цвіту!
Захочеш - буду я тобі коханка,
А не захочеш - то й не підійду!
Дивись, як чистотою сяє місто,
Скільки людей на тебе, он, глядять!
Ну, перестань, коханий в думах виснуть,
Проснися свіжим соком у гілках!
Ну що ти там у себе бачив вдома -
Терпкі морози, хурделИці, сніг?
А тут живеш, як в пазусі у Бога
І всі причуди Півдня - біля ніг!»
На те їй Клен у відповідь промовив:
«Що знаєш, Пальмо, ти про ті краї?
Там - благодать живущої вологи,
Там - дім мій! І серпанки вогнянні!
Там щедрі роси умивають зранку,
Там, літом, в різнобарв*ї ситих трав
Така краса, яку я доостанку
У своїм серці, з болем, приховав!
Так, там і холодно узимку, і тривожно,
Так, восени не жалують дощі.
Але, хіба цей край зрівняти можна?
Замовкни, Пальмо! Й більше не гріши!
Тобі, можливо, тут і добре, сестро,
Хоч і сама тутешнею не є,
Я ж пригадаю як Калину пестив -
І туга моє серце обдає!»
Надулась гордовито Пальма-цяця,
Поправила корону угорі,
А Клен почав тихенько помирати
Зі смутком в серці у чужім дворі.
Мораль така: Не милі райські далі,
Не тішить душу золото і шик,
Бо найтепліше місце в світі - в ріднім краї,
Де народився й виріс чоловік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194773
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 12.06.2010
"На горло песне" наступает возраст
И возникает внутренний протест,
Чтоб доказать житейскую пригодность
Пришлось не раз устраивать краш-тест.
Сперва сдавал анализы на славу,
На преданность, на вшивость и на честь...
А сколько раз сдавал их на халяву, -
Теперь и вовсе трудно перечесть…
Потом сдавал анализы на наглость,
На хитрость, на предательство и злость…
Бог миловал, - анализы на храбрость
Серьёзно и сдавать-то не пришлось…
Тогда за честный тест на откровенность
Ждала вполне конкретная тюрьма,
Зато теперь анализ на душевность
Сдавать не позволяет кутерьма…
Легко сдавал анализы на твёрдость
В плену стереотипов и клише,
А результат анализов на гордость
Осадком горьким выпал на душе…
Пора сдавать анализы на память, -
Не сдать бы что-то сдуру, наобу́м, -
И что-нибудь серьёзное промямлить
Желательно ещё б на трезвый ум…
Последую библейскому примеру, -
Чего ж теперь зазря-то горевать, -
И скромные анализы на веру
Начну на зорьке робко собирать…
Однако, подытоживая повесть,
Повозмущаю жизни круговерть, -
Надеюсь сдать анализы на совесть,
А там, как полагается, на смерть…
июнь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195184
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Поэзии мёд, закипающий в жилах.
Новейшего времени чёрная мгла,
бездумная нега, безбожная сила,
тебя заковать в кандалы не смогла.
Блуждающим эхом в бессонных потёмках,
Священным Копьём, что сжимала ладонь,
Твой Свет обретённый, надрывно и ломко
по небу струился, и плыл посолонь.
Копились в судьбинах всесильные звуки,
таились в надеждах зари имена,
черпали из штолен словесной науки,
всё то чем таинственна тайна одна.
Когда в твоих недрах мечты оживали -
пестрела соцветием дивная даль,
я знал – это кровь, это влага Грааля,
Твоё покрывало сорвал Парсифаль.
Вот льётся на ноги бесценное миро,
молчаньем природы объят Монсальват,
Поэзии Мёд, закипающий в жилах,
Твой образ надежды - Воистину Свят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195181
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Что знает молодость о том
Как быстро годы пролетают?
И остаётся всё в былом
Морщины лица покрывают.
Как беспощаден взгляд зеркал.
Когда к нему себя подносишь.
Теченье времени оскал
Тебе покажет только осень.
Что знает молодость о том,
Что в нас кипят всё те же страсти?
Всё так же душу рвут на части.
Что так же хочется мечтать
О чувствах чистых и глубоких.
И в сорок пять и в двадцать пять
Одни в крови живут пороки.
Так знай же молодость о том,
Что годы быстро пролетают!
Не остаётся всё в былом
Лишь облик зеркала меняют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194257
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Я тебя не гоню-оставайся.
Я тебя не держу-уходи!
Не спеши!Навсегда не прощайся.
Свет любви нас согреет в пути.
Помолчи!Не изрань ложью дУши.
И любимой меня не зови.
Рядом ворон в предчувствии кружит
Над остатками нашей любви.
Не давай мне пустых обещаний.
Звёзды с неба не надо дарить.
Лишь избавь от больных расставаний.
Слово дай мне, себя не губить.
Я тебя не гоню.Принимаю.
Я тебя не держу.Сам решай.
Но поверь,дорогой,что я знаю
У надежды нет слова "прощай"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193846
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Шелест утренних звёзд- это голос души.
Ты послушай его в предрассветной тиши.
Ты послушай его на закате и днём.
Ведь для счастья с тобою на свете живём!
В дверь чужую стучаться-лишь время терять.
Но не просто свою среди всех разыскать.
Потому не сбываются наши мечты.
Что дорогой чужою идём я и ты.
Заходящее солнце догнать нелегко.
Счастье вот оно,рядом!И так далеко.
Если разум с душою друг друга поймут
То по ровной дороге к нему приведут.
Шелест утренних звёзд- шёпот нашей души
Ты для счастья услышать его поспеши!
В.Зеланд "шелест утренних звёзд"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193843
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Самотність, виміряна келихом вина.
Лише одним, ледь випитим, байдужим.
І моря штиль – натягнута струна
Щораз відіграє не серці дужче…
Моїм вже скам’янілим для всіх інших.
Лиш ти його штовхаєш до биття.
І знаю я, і знає море і Всевишній,
Як я щодня пишу тобі листа.
Як я щодня лише тебе малюю.
Як я талант на тебе лиш марную.
Як пензлями захоплюю твій настрій,
В якому гинуть і цвітуть тендітні айстри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195158
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Шаловливым ветром
По щеке спуститься,
Бархатным рассветом -
На твои ресницы...
Родниковой влагой
По губам пролиться,
Чтобы длинной сагой
Нам с тобою сбыться...
Есть ты, видно, где-то,
Обо мне вздыхаешь
Здесь, на белом свете.
Сам того не знаешь,
Что хочу проснуться
Я с тобой счастливой,
Тихо улыбнуться :
"С добрым утром, милый..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195091
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Ось і осінь заглядує в вікна,
Сонце дивиться сумно на землю.
Щось нашіптує вишеньці вітер,
Терен видерся вгору на скелю.
Ось і літо уже на порозі,
Його сукня давно вже зносилась.
Осінь стеле туман на дорозі,
Стеле літу, воно ж бо втомилось.
Бо було воно щедрим. Без жАлю
Віддавало тепло свого серця.
Залишає нам сни без печалю
І дарує останнєє скерцо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195018
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Вечір змальовує тіні,
Їхні малюнки впадуть
В сніг, де вони темно-сині
Слід залишають, живуть.
Вечір по вулиці тихій
Ночі назустріч іде.
Яснії зірочки-крихти
Він у долонях несе.
Стрінуться. "Добрий же вечір", -
Ніч прошепоче йому.
Вечір опустить знов плечі,
Тіні лишить на снігу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194853
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Хороша ты, наивна, мила.
Только, жаль, – я не пара тебе.
Ты с ума меня словно свела,
Ураганом прошлась по судьбе.
И на миг показалось мне, вдруг,
Что тебя сам Господь мне послал.
Но любовь, - заколдованный круг.
А я бегать по кругу – устал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195001
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Парю я снова над землёю.
Лазури шёлковая даль.
Хочу, как прежде, быть собою:
Души страдания мне жаль.
Мне надоели все признанья,
Красивы лживые слова.
И пусть вернётся вновь сознанье,
И светлой станет голова.
Хочу проснуться на рассвете,
Увидеть Музы вновь глаза.
И ощутить:на белом свете
Всё ж не напрасно ведь жила.
Хочу летать я вольной птицей,
Касаться волн своим крылом.
И пусть удача возвратится.
О ней сильнее грянет гром!
Ручьём прольется вдохновенье.
И потекут рекой слова.
От цвета радуги сплетенья
Пускай кружится голова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194883
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
Сумує знову ніч,бо вітер
Зірки в кишеню позбирав.
І плаче ставня не прикрита,
Та й дуб, як дід старий, кректав.
А темна ніч, немов черниця,
Все молиться своїм богам,
Щоб повернувся любий Місяць
І лиш її одну кохав.
І проклинає ніч самотність,
Благає:"Діточок віддай".
Шепоче:"О, проклята гордість".
Й до ранку молиться богам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194849
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
Кусочком льда в трепещущей ладони
Так быстро таешь ты и, будто бы слезой,
Беззвучно по рукам моим течёшь.
Не дашь тебе растаять - так уронишь:
Ты, выскользнув застывшею росой,
Нечаянно на землю упадёшь.
Как удержать тебя, о Счастье неземное!?
Хрустально-ледяной мечты моей бутон,
Не растопив тебя и вниз не уронив?
Не тай, прошу! Молю! побудь чуть-чуть со мною!
Я волшебством твоим небесным окрылён
И только мыслью о тебе ещё я жив!
Не тай, прошу! Молю! побудь чуть-чуть со мною!
Я волшебством твоим небесным окрылён
И только мыслью о тебе ещё я жив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193882
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 06.06.2010
Когда-нибудь… тихонечко уйду,
Растаю между строчками признаний
Надежд-чудес моих воспоминаний...
Уйду искать и может быть найду
Покой душе смятенной и мятежной
Дорогою по солнечным лучам
Отбросив напряжение плечам
Останусь легкой, бесконечной, нежной…
Когда-нибудь, последний раз вдохну
Не выдыхая, просто улыбаясь,
Когда на ветках намечая завязь
Утонет утро майское в пуху.
В твоем пуху, мечта и прихоть – тополь,
Как на перине в шелковых снегах
Растаю легкой дымкой в облаках
В объятиях «всевидящего ока».
По гороскопу друидов, мой день рождения соответствует знаку тополя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193933
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 06.06.2010
Небеса отражаются листьями. Множество радужных капель
В изумрудных ладонях деревьев - планеты из облаков
А на соснах зимой и летом вместо листьев - узоры сабель
Лохматые лапы хвои - украшение стройных стволов.
На траве, пропотевшей ливнем, я лежу и смотрю на небо
Я пишу на нем письма мыслями, а оно отвечает дождем
Я слилась и с землей и небом, я прошла здесь и быль и небыль
Но не знаю, как было бы если бы… если б шла я другим путем.
Получи мои письма бережно, распечатай капли губами
Засияй внутри неожиданно, полной грудью вдохни мои литеры
Пусть вода снесет неприятности. Я сдержусь. Не отправлю цунами.
И оставлю себе свои вихри. Волшебством поделюсь невидимо.
Растекутся вокруг мои нежности. По щеке, по пластмассе пуговки
Занырнут в твои очи зеленые отраженьем промокшей хвои
Я пишу только самое главное. Поспеши прочитать все буковки
И тебе улыбнется Солнышко. Оно тоже всегда с тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193480
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Цвіте акація, і пухом тополиним
у вікна червень теплий залітає,
а понад ставом білий цвіт калини,
і співи соловейкові у гаї.
Солодко-терпким сюркотливим дивом
царівна-ніч здіймає чорні крила,
а понад нею, срібла зір відливом
ген, човен-місяць знов напнув вітрила.
Колише ніжно вітер сон тополі,
казки шепоче, бавить вербам коси,
дрімають трави, похилившись долі,
голублені і купані у росах.
Коханій пісню палко і завзято
між вітами витьохкує пташина,
цвіте акація і дивним ароматом,
немов туманом, стелиться долина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192900
дата надходження 31.05.2010
дата закладки 03.06.2010
Узнавала себя в героинях каких-то историй…
По накалу страстей и характера властным чертам,
Но не стала менять, все мое – и надежды и горе
Воском, въевшимся в стебли, сплетенных от тяжести трав.
Пусть, все будет, как есть! Пусть, все многое кажется мелким,
Истолченным осколками, плоским, холодным стеклом…
Я, за всю свою жизнь, истерично, не била тарелок
И кормила, с ладони, свободолюбивых волков.
Я не знаю, чего мне:… то пусто, то много, то мало…
Перебор с недобором – соседи моих городов.
Никого не виню, просто, кажется, очень устала,
От контроля истерик и призрачной веры в «потом»…
Вообще - ерунда! Все прекрасно в моем «королевстве»:
И достойно, и чинно, как, собственно, надо бы быть…
А, не пролитых слез, сочиняются глупые песни
Про какие-то беды и горькое счастье - любить,
Про большую судьбу, про бездонное синее небо,
Про бумажный кораблик и алый закат парусов,
Про дороги и страны и прочую, сущую, небыль
Перепетые песни далеких, чужих голосов.
Все сошлось, как у всех: полумраки седые и полдни,
Сухопутные лайнеры, доки и степь ковылей…
Незнакомые песни, родные, знакомых мелодий -
В пережженные угли печальных и радостных дней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192599
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.05.2010
Каждый вечер Солнце разбивается о горизонт, разлетается на мелкие части…
Крошится по земле, извивается змейками червленой и страстной масти…
Может обжечь в зените, но предвечернее Солнце слабое.
Знаете?
Ему б зацепиться за край и не падать. Но вам не спасти. И вы снова его теряете.
Миллионы лет одно и то же, но на немыслимой скорости можно лететь с Солнцем рядом.
Крыло самолета сверкает железом, облака как перина внизу,
а вы отдыхаете взглядом.
Я лично люблю терять Солнце, быть может, и потому,
что привычнее как-то, спокойнее
И я встречаю любя Луну,
которая лишь отражение Солнца. Большого и знойного.
Небольшое небесное зеркало
призывает в морях приливы.
Иногда играет нервами
...считает по пальцам счастливых.
…Огромные камни вселенной, планеты и звезды – всего лишь галактик молекулы.
…Наверное, есть вещества еще меньше, чем неделимые, но мы не знаем об этом.
…Наверное, есть нечто большее, чем эйфория полета за Солнцем и страха его потери.
В конце концов, наша жизнь это то, во что мы с безумием верим…
Послушай, а я вчера держала ежа и он совсем меня не боялся.
Он полз по плечу и вверх, животом ко мне прижимался.
На самом деле он не колючий, а мягкий.
Такие потешные лапки.
Еж при Луне исследовал сад, молча сопел. Не сказал ничего.
В центре огромного города.
… последнее волшебство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192337
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 29.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2010
Когда тебя нет,
из твоей чашки пьют воду цветы (с)
Приходи меня целовать.
Ночь седая читает стихи.
Мои сны ей баюкать опять.
А я знала на память три.
А я знала, что буду ждать.
Дождь рисует твои черты.
Приходи посмотреть на гладь-
Вышиваю свои кресты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191712
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 28.05.2010
Обращалась к Востоку
Я за истиной в споре,
Поклонялась пророку,
Не пророчил чтоб горе,
Но молилась о счастье
Лишь Творцу я усердно,
Чтобы жить мне не страстью,
А Любовью бессмертной!
***
Любовь, конечно, всё прощает
И чудо дивное вещает,
Но счастье это длится до поры:
Пока несёшь душевные дары...
Живёт тогда Любовь, порхает,
Иначе - просто улетает...
***
Краски жизни мне с Небес вернулись,
С ними связь была довольно тонкой,
У Любви объятья распахнулись,
Обняла, целуя меня звонко...
Улетая, крыльями махала,
Так прощалась, будто бы, навечно,
Только вновь вернулась, она знала:
Не смогу я без неё, сердечной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192087
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Коли цвіт вишень до землі злітає
А вітер думку обійма мою,
Я тішусь сподіваннями й співаю
Лірично в небо: "Я тебе люблю!"
Коли твій погляд, мов стріла проймає,
Я рук твоїх торкаюся й молю,
Поламані знов крила підіймаю
Й лечу сказати: "Я тебе люблю!"
Коли проміння сонця ніжно освіщає
Мого стремління вранішню зорю,
Долаю всі шляхи й співаю
Ногами у росі: "Тебе люблю!"
Коли життя про мне забуває
І вже не бачу виходу й горю,
Я образ твій у серці нагадаю
Й співаю знову: "Я тебе люблю!"
Коли тебе всім тілом відчуваю
А в скронях біль нестерпного жалю,
На вушко я тихесенько співаю:
"Кохана, я тебе люблю!"
Коли тягар всіх перешкод долаю
І знову бачу усмішку твою,
Я з радістю невпинно так співаю
Про те, як сильно я тебе люблю!
Коли дороги пройдені всі, знаю
А сивина життя, як сніг в маю,
Всі разом прожиті роки згадаю
І заспіваю: "Я тебе люблю!"
Коли, мов цвітом, до небес злітає
Кохання наше у вишневому гаю,
Я подих твій у серці відчуваю
Й спішу сказати лиш тобі: "Люблю!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126631
дата надходження 17.04.2009
дата закладки 26.05.2010
Намедни, разум, возгордясь, своей логичностью сужденья..
решил, что втаптывая в грязь души высокие стремленья,
постигнет сущность Бытия..и станет во главе всего, что раньше было свято,
а незапятнанность души, хранимая когда-то..осиротеет и поймет-
что мир, лишь разумом живет..
но в том она не виновата, что прерван был ее полет,
за неимением нужды в такой субстанции духовной,
благодарим, мол, за труды, но слишком скромной,
с покорной кротостью в глазах...ты портишь облик человека-
хозяина Судьбы и века!....
...Все это слушая, Душа, вздохнула и сказала:
"Не много ж проку в разуме, без светлого начала....
Умом судьбу не просчитать, линейкой не измерить,
лишь сердца стук научит ждать, надеяться и верить..
под сердца стук, замрет душа и, осторожно, чуть дыша...
легко коснется губ того, с кем вместе быть ей суждено...
а разум, серым веществом, ей может лишь мешать потом,
математической игрой борясь с Судьбой!
Ведь разумом нам не понять- зачем любить, за что страдать,
и где наш путь, который мы, уж избраны, обречены, пройти,
прочувствовать, прожить...сполна испив из чаши той,
что предназначена Судьбой....
Мы сердцем ищем этот путь, боясь упасть, пройти, свернуть..
идем, как-будто, на маяк и сердца стук-нам верный знак,
что мы на правильном пути....а разум сможет привести
в тот лабиринт железных стен, где в бесконечности проблем..
погибнут крылья и душа..и лишь рассудок, не спеша...
скрипя логичностью своей, очертит контур наших дней..."-
...Ответив Разуму, Душа, чуть улыбнулась, хороша..
всей прелестью своей святой, расправив крылья за спиной...
взлетела ввысь.....добавив лишь: "Мне жаль тебя, но в том не виновата..рожден ты ползать по земле, а я-Крылата!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190067
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 17.05.2010
Я Вам скажу: пишу я просто,
И мне помощница душа.
Стихи, быть может, и не броски,
Но отдыхают в них сердца.
Они наполнены весною,
Там слышны трели соловья.
И даже снежною зимою
Теплом стихов согрета я.
Я с ними плачу и страдаю.
Встречаю утренний рассвет.
Хочу - и в счастьи отдыхаю.
Верней друзей пока что нет!
Бывает дождь стучит по крыше,
И льются слёзы по стеклу,
Но боль становится всё тише:
Я в этот миг стихи пишу.
Стихам своим я доверяю
Свои сердечные дела.
Так вышло: много в них страдаю,
Но это жизнь! Она права!
Или от счастья вдруг пьянею
Сильнее тёрпкого вина...
Бывает тут же отрезвею:
В ошибке душу здесь виня.
Вот так шагаем славно вместе
НАДЕЖДА, ВЕРА И ЛЮБОВЬ...
И потому на голом месте
Родился ряд моих стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189944
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 16.05.2010
На горизонте корабли
В размытой дымке. Небо в море
Нашло иллюзию земли.
Там ветер кружит на просторе
И рвет ветрила. Как велик
Сей мир смешавший две стихии.
Перетекающая даль
Дрожит. В ней блики золотые
Бегут и тают. Месяц май.
12.05.2010
фото мое
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189136
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 12.05.2010
Вже скупали ранки кришталеві роси,
А туман над річкою, ніби сніг упав.
І вербичкам вітер розчесав вже коси,
І крилом торкнувся соковитих трав.
Усміхнувсь ласкаво сонцю золотому-
Зацвіла усмішка квітами весни...
Але ж скільки діла!.. Все робить самому!
Вітер віє, мліє, розвіває сни.
То пелюстки білі із дерев зриває,
Наганяє хмари, грозові дощі.
То полине в море - хвилі розбиває,
То чомусь заплаче, сидячи в кущі..
Утомився вітер...та й зітхнув тихенько.
І, згорнувши крила, відпочить приліг.
Заблищали роси на траві дрібненькі
Ті, що вітер вранці вже струсить не зміг.
Та весна уваги зовсім не звертає:
По землі крокує у своїй красі,
Бо приносить радість - вона право має!
Їй вже ні до чого вибрики оці.
Зайнялося сонце, загорілись хмари,
І струмком полинули промені ясні.
Обійня́ли небо і розлили чари...
Ні з чим незрівнянні ранки весняні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188935
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 12.05.2010
Я принесла Вам душу на алтарь,
Она в огне, случалось, так пылала...
Стремилась только в солнечный янтарь,
Когда ей Света становилось мало...
Но сколько б в жизни не было потерь -
Они меня собою закалили...
С надеждой, тайною, открыла дверь...
А души Ваши солнцем одарили...
Красуясь и искрясь под Небесами,
Пар́ят выс́око Ваши мысли - птицы.
А Вы, не зная это даже сами,
Даёте многим заново родиться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187007
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 30.04.2010
Цветёт черёмуха в саду.
Как пахнет! Месяц май...
Меня не жди. Я не приду...
Но всё же вспоминай.
Теперь остынет солнца свет,
И вспять пойдёт река...
Ты ощутил?..Меня уж нет.
Не будет никогда.
И холодеет в жилах кровь:
Уже не по пути...
И не пойдём мы рядом вновь.
Любовь нам не спасти.
Уже не слышно пенье птиц,
И плачут облака...
Среди знакомых тебе лиц
Не будет лишь меня.
Не встретим мы с тобой рассвет.
Зачем сирень цвела?
Кто сможет дать теперь ответ:
Куда Любовь ушла?
Но всё же я прошу тебя:
Не забывай меня..
_______________________
Адрес плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268062/7106bfc4583fb54fc4f8a05260befd4ec8c7bc95pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186980
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 30.04.2010
Уже апрель вершает путь.
Готовясь к ласковости мая,
Душа спешит с мечтой вспорхнуть,
Себе одежду примеряя
Из ярких красок и цветов,
Ища в улыбчивости зёрна,
Касаясь Света и Основ,
Любви отведать ковшик полный.
Из капель радуги цветной
Раскрасить теплые полотна
Бегущих дней... Вслед за судьбой
Взглянуть на вечность беззаботно.
27.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186442
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 27.04.2010
Ты осторожно сорвала цветок,
Ромашку целовала, нежно, белую,
Но с уст твоих сорвался лепесток,
Прикосновенье губ вспорхнув, взлетело...
И я старался нам его вернуть,
Твой поцелуй, случившийся крылатым,
А ты, смеясь, пыталась обмануть:
"Оставь... я поцелую... многократно..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186269
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Стану капелькой росы,
Отразившей звёзды неба...
Поцелуй такой красы
Не пугает даже небыль...
Солнце, утром разбудив,
Не оставит рос и следа,
Но любви Земной испив,
Обозначит встречу с Ледой!
Леда - персонаж древнегреческой мифологии,
почиталась, как олицетворение материнства
и женственности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185933
дата надходження 24.04.2010
дата закладки 24.04.2010
В окно струится лунный свет,
И ночка тёмная вздыхает.
Хотя прошло немало лет,
Но память дней былых летает.
Душа взгрустнула в тишине,
А пред глазами те мгновенья...
В который раз всё снятся мне
Глаза, ушедшие в забвенье.
В крови разли́лась теплота,
И всё светлее тень разлуки.
С далёких лет ведёт тропа...
К тебе протягиваю руки.
Вдруг покачнулся луч свечи...
Я слышу вновь твоё дыханье.
Я умоляю : не спеши...
Душа теряет вмиг сознанье.
Взмахнул крылом седой рассвет.
И дверь тихонько закрипела...
Тебя зову: Ну где ж ты?.. н-е-т..
Опять увидеть не успела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185547
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 22.04.2010
О как светлы дни вдохновенья!
Рекой текут тогда слова,
И сердца трепетно волненье,
И как всегда, Любовь права...
В моём сознании мелькает
Твоей Любви манящий свет.
И сказка былью расцветает,
Яснее розовый рассвет.
В вечерней мгле прольются звуки.
Им суждено стихами стать.
И, словно трепетные руки,
Помогут мне тебя обнять.
Стихов река полна мечтою,
Любви безбрежний океан.
Я очарованна тобою,
Из жизни вычеркнут обман.
Сирени запахи уносят,
Слезой омытые мечты,
И в край несут: два сердца просят,
Тот край чудес, где я и ты..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185221
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 21.04.2010
Россыпь янтарная - в окна. Сиреневой нежностью утра
То, чего ждала давно, нынче грядет поминутно.
Блики на стенах качают весну. Ту, что клокочет во мне.
Ядерный взрыв всех молекул и клеток. Слава весне!
Желто-зеленый налет на деревья – свежие листья.
Разум вселенский будит живое: ласковый мистик.
В ушко мне шепчет голосом нежным «Соня, вставай!
Плащик волшебный из первоцветов ты надевай!»
Плащ легче пуха - на тело нагое, мягкость - губами.
Свежезаваренный кофе течет в молоке, сваренном снами.
Переливаясь за ободок, вязкими каплями к долу
Вроде вокруг все, как прежде, но все по-другому.
Вижу я воздух, он светится, как бирюза и сапфиры.
Переливается как существо из другого, но важного мира.
Море вокруг меня из кислорода. Стала воздушной.
Я – часть вселенной. Она - часть меня. Все, что нам нужно.
Плещет Любовь, растекается всюду, тихо смеется.
То, что не замкнуто, не заколочено – ей отдается.
Мертвому – мертвое, кесарю –давняя боль и налоги
Ну а живое - живому. Ты слышишь? Мы - почти боги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184721
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 18.04.2010
Сонная.., голая.., только сережки
Надела береза, небо вдыхая...
Ей бы смутиться, хотя бы немножко,
Нет же, флиртует, ветру кивая...
Ей хорошо, ее ветер целует,
Поют о любви вдохновленные птицы,
Теплое солнце влюбленных балУет,
Щуря в улыбке златые ресницы.
Сонная.., голая.., тешится.., млеет...
Ей ли одежда ? Успеется, позже...
Ветер весенний страстью овеет,
Павши любовью на белую кожу.
Соком наполнилась, в счастье ликует,
Вскинула ветви, как взлетная птица...
Ей все равно, если кто-то осудит,
В зависти ль скажет: " Нагая блудница."
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11004134121
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183562
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 14.04.2010
І знову спека...Літня днина.
І сад в задусі, ніби спить.
Він тихо диха, мов дитина.
У листі промінь шелестить.
Мовчать квітки. Не чути співу.
Весь світ, неначе занімів.
Лише мелодію красиву
Завів десь коник. Жаль, без слів!
А вітер гладив все колосся,
Грудьми на землю припадав.
А я дивилася: здалося,
Що він траві про щось шептав.
Яка краса! Червоні маки!
Вплелися в житні колоски.
І дивовижні стали злаки!
Як захід сонця пелюстки.
У цій красі й душа розквітла.
І мрія пташкою бринить.
В промінні сонячного світла
В країну щастя хай летить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183519
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 13.04.2010
Любовь последняя моя!
Душа не верит... Вне сознанья!
Ты, как вечерняя заря,
Её лучей ясных сиянье.
Души коснулась благодать,
И струны сердца зазвучали.
Не дай мне, Бог, всё променять
На дни страданий и печали!
Любовь последняя моя!
Верни душе моей дыханье.
Ворвись, цветущая весна!
Весна Н-а-д-е-ж-д, очарований!
Пусть на закате уже день,
И солнца луч нежнее греет,
И землю обнимает тень,
Но сердце от Любви пьянеет.
Ты успокой моё волненье,
Во мгле сияньем освети!
Неповторимым будь явленьем!
О луч Любви!!! Сильней свети!
-----------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182274
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 07.04.2010
Я сахара у жизни не прошу:
мне горький кофе слаще карамели.
Я часто не о том, не так пишу:
мои стихи не ждут всемирных премий.
Я руки к небесам не возношу:
мои молитвы богу надоели.
Но если я однажды согрешу,
купи мне томик древних евангелий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181891
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 05.04.2010
Славянка: Оценка стиха: 5
Знаешь, родная,
Плюнь ты на них
И приезжай,
Мы гульнём на двоих,
Если хотим,
Автоматы закупим,
И так зарядим!
И так мы залупим!
Всё нам по силам,
Всё по плечу!
Пусть содрогаются,
Я так хочу!
Да и Васёк,
Что названья меняет.
Он нас с тобой
Никогда не сломает!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181410
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 02.04.2010
Все зло вернется бумерангом
И коль грешили в жизни вы,
То вас собьет оно мустангом
И жизнь на вас наложет швы
Оно вернется громким эхом,
Узнает вас среди толпы
И разразившись диким смехом,
Разрубит прошлого узлы
Надавит с силой вам на плечи,
Придушит твердою рукой,
Свои для вас растопит печи,
В которых спалит ваш покой
И жар охватит вашу душу
От боли память заорет
И выйдут все грехи наружу
И Бог,тогда предъявит счет
Мы часто зло не замечаем,
Какое делаем другим,
Тем самым таймер запускаем
Какой уже не обнулим
Не делай зла и спи спокойно
И Бог тебя благословит!
Твори добро,живи достойно,
Как мудрость Библии гласит!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315372
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181010
дата надходження 31.03.2010
дата закладки 01.04.2010
Все в жизни нашей возвращается,
Чего мы даже не хотим.
Добро в успех вдруг превращается,
А бумерангом зло другим.
В своих поступках виноваты мы
И бог рассудит,кто есть кто.
И пусть считают сумасшедшими,
Кто в Бога верит и в добро.
По жизни все вновь возвращается,
Здоровья пожелай другим.
И пусть твой друг не обижается,
Когда вдруг правду говорим.
По справедливости ,по совести
Живи и научи других.
Завидовать не надо,скромности
В делах,в успехах ты своих.
Все бумерангом возвращается
И увеличится в сто раз,
В реальность мысли превращаются,
Чего порой не ждем подчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180043
дата надходження 26.03.2010
дата закладки 26.03.2010
Весна красавицей младою
С волной распущенных волос,
Рассыпав солнце над землею,
Вмиг окрылила стайки грез.
Высокой лебединой шеей
Слегка головушку склоня,
Метнула взгляд весело-смелый :
" Меня, голубушка, ждала ? "
"Ждала - в улыбке расплываясь,
Сказала я - а как не ждать ?
Ведь без тебя, как не старалась,
Но все же, стала унывать..."
Весна красавицей младою
С волной распущенных волос
Прищурилась :" Иди за мною...
Смотри.., подснежник первый взрос."
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11003224152
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179128
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 22.03.2010
И снова дождь… Всё так же грустно…
Всё те же серые деньки…
В душе моей несносно пусто
И сердце ноет от тоски.
Приди, апрель! Лучами солнца
Ты прогони мою тоску.
Зелёной травкой у оконца
Оставь весеннюю строку.
Я допишу её любовью
И поделюсь своей мечтой.
Приди, весна, расстанусь с болью
И станет жизнь моя иной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179104
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Между Небом и Землёй
Капелькой Душа зависла...
Тянет Небо в Высь с собой,
Сильно так, что Землю стисло.
Пусть взлетит Душа со мной,
Там Ей покажу просторы...
Ты не жди, Земля, домой:
Ни к чему ведь разговоры.
Млечный Путь ман́ит уже,
Есть тропиночки к чертогам,
Главный мастер, Фаберже -
Реставратор Душ от Бога!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179102
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Серебристый маленький подсвечник -
Ножка-листик, стебель завитком,
Свечка тоненькая, словно пестик,
Огонек порхает мотыльком.
От тебя не отвести мне очи -
Танцем мотылька заворожив,
Ты сжигаешь прозу этой ночи...
Все сижу, о сне совсем забыв.
О былом, о будущем, о доле,
О грехе, любви и о делах,
В радость что, а что помимо воли -
Огоньком прочтешь в моих глазах.
Серебристый маленький подсвечник -
Ножка-листик, стебель завитком,
Вдруг сказал: "Скажи, а кто не грешник ?
Думы прочь и вспыхни огоньком."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178709
дата надходження 20.03.2010
дата закладки 20.03.2010
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на моей спине глубокий шрам? –
Вчера мне вырвал крылья с мясом ветер.
Я обниму твои колени – утешь меня, прошу, утешь!
Не прогоняй меня, я чувствую усталость.
Метафорическим ножом пронзай и взглядом режь,
Я умерла, меня, почти что, не осталось…
Я поцелую твои руки, что пахнут мёдом и весной.
Твой взгляд как 220 вольт разряд по коже:
Я обесточена. Ты близко, ты почти со мной.
Жалей меня… в последний раз, быть может.
Я обниму твои колени и припаду к твоим ногам,
Я на тебя смотрю, как смотрят брошенные дети.
Ты видишь на спине моей глубокий шрам? –
Иль я иллюзия твоя и нет меня на свете?..
18.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168053
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 19.03.2010
Аромат сада
с цветущими вишнями
наполнил чувства
нежнейшим трепетом и
сильным желаньем любви...
Ночь струится сквозь
лёгкую штору, накрыв
нас объятьями...
жёлтая луна нежит
всю наготу признаний...
Прикосновенье
губ твоих, лаская, как
бы одевает...
медленно платьице из
поцелуев - лепестков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178248
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 19.03.2010
Обнять тебя б со всею страстью, забыться б между временами,
И задохнуться бы словами, и промолчать сияньем глаз
Не думать ничего о том, что не случится между нами
Не думать ничего о том, что ошибались мы не раз.
Позволить нежность через край, и сердце вызволить из прутьев,
Увидеть небо под ногами и воспарить всем телом ввысь
Чтоб разлетевшись сотней звезд, вдруг на плече твоем уснуть мне
И не мечтать, что б мы потом в извечной верности клялись.
Раскрыться сотнями улыбок, сиять невиданным рубином
Прикосновеньями к устам, то легким ветром, то Помпеей
И, опьянивши виноградом, раздать ладонями малину
Объять чувствительностью мир, сорвав замки, открыв все двери.
И не просить взамен казны, и не мечтать о чем-то большем
Укравши трепетность весны, вонзая терпкость ее веры
Дарить тебе в тот миг все сны, все что могу и что возможно
Испить до дна все, что дашь ты. Испить до дна. Испить без меры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178268
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 18.03.2010
Уважаемые ЖЕНЩИНЫ!(пусть немного с опозданием)
Я хочу поздравить всех с праздником!
ПУСТЬ ОН НИКОГДА НЕ КОНЧАЕТСЯ!!!
Оленька stоruteller-gir,Оленька Lee,
Makieвська, Корозлик,Кулагина и другие ЖЕНЩИНЫ:
Пускай для Вас добрее солнце светит!
И выбросит, собрав в пучок, лучи тревог.
И все цветы, какие есть на свете -
Благоухают пусть всегда у Ваших ног!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176421
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 10.03.2010
В цю тиху і зимову ніч
Навпіл я душу роздираю
І поглядом в Січневу піч
Всі сумніви свої кидаю,
Не можу далі просто так
Я йти коханням через Лютий,
Летіти хочу, мов літак,
Та крил не маю, часом скутий...
Про Березневі сонця дні
Душа моя щоночі стогне
Й кохатись хоче у весні
А тіло в Квітень ще спроможне,
У теплім сонячнім раю
Лише тебе одну обняти
Й вишнево-білим у гаю
Травневим цвітом закохати...
Така любов обох уб'є...
Нехай відчую ті страждання,
Бо в Червні злива знов проллє
Всі чари нашого кохання,
Я так люблю тебе, тай годі!
Я відчуваю подих твій,
То спека Липня у погоді,
Що зігріває шлях до мрій,
Мов місяць молодий у гребінь,
Висить над полем в час мрячний,
Та освящає нам на небі
Серпневий шлях зірок нічний,
Краса твоя, як сонце з неба,
З душі моєї строки в'є...
Не можу більше я, не треба!
Така любов обох уб'є!
Вагань не маю, протиріччя
У Вересневому краю
Сховаю в лісі на узбіччі...
Ти бачиш посмішку мою?
То сила всіх моїх бажань,
Що неймовірними плодами
Пішла у Жовтень намагань
Поміж достиглими садами,
Чому, скажи, знов сльози ллєш
У Листопаді мрій осінніх?
Невже у чергу знов стаєш
Грудневих снів моїх чарівних?
Так, ти моя Любове ніжна!
В цю тиху і зимову ніч,
Скажу тобі: - Ти дивовижна!
Й кидаю сумніви у піч...
07.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175917
дата надходження 07.03.2010
дата закладки 07.03.2010
Ну, рифма простенькая, даже крайне простенькая, не обессудьте, друзья)
На кусочки и мозаику разлетелись дни,
Собери в ладонь всю нежность, просто собери.
И гони печаль от сердца, и тоску гони
Знаешь, быть бы мне несчастной без твоей любви.
Ветер, развей сор весь по ветру
Солнце, пошли меня по воду
Счастье, согрей да без повода
Жизнь, чтоб из хмеля и солода.
Если верить, то надежду принесут дожди,
И тогда подскажет сердце как тебе идти
И тогда вдали услышишь звон колоколов
Сшей мне яркий талисман да с семи ветров.
Ветер, развей сор весь по ветру
Солнце, пошли меня по воду
Счастье, согрей да без повода
Жизнь, чтоб из хмеля и солода.
И скажи мне заговор, чтобы сохранял,
Чтобы был сильнее тех, кто Христа распял
Чтобы был тот заговор, чище, чем вода,
И нежней, чем Солнце в небе. Ярче, чем звезда.
Ветер, развей сор весь по ветру
Солнце, пошли меня по воду
Счастье, согрей да без повода
Жизнь, чтоб из хмеля и солода.
Стань сосудом, что хранит, только красоту
Стань полетом птицы в небе, чтобы за версту
Видеть всю красу земную, божью благодать
Дай мне силы и прозренья зла не замечать.
Ветер, развей сор весь по ветру
Солнце, пошли меня по воду
Счастье, согрей да без повода
Жизнь, чтоб из хмеля и солода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174970
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 02.03.2010
Вешние воды,
огибая валуны,
стремятся дальше...
Я жду тебя на краешке весны
(И если можешь, ты иди быстрее),
На перекрёстке судеб, без ходьбы
Чужими тропами, пар́ить - своею...
Что в жизни нам с тобою суждено?
То не дано и знать, но свято верим:
Душа не терпит пустоты, грешн́о,
Надеждой время будем только мерять.
И пусть не измельчаются мечты:
Ведь жить в любви угодно миру, Богу.
Без страха, до невидимой черты -
Пар́ить, но в вере, нашею дорогой!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174876
дата надходження 01.03.2010
дата закладки 02.03.2010
Вот и стекла Зима в три дня,
По трубам с крыш,с дорог ручьями,
А жар небесного огня,
Пар поднимал с полей слоями,
Проснувшись в зелени лугов,
Земля напившаяся влагой,
Живому бросит вечный зов,
Он лиственно-цветочной сагой,
Напомнит,что ещё жива,
Распотрашённая планета
И закружится голова,
От неба,солнца,красок,цвета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174863
дата надходження 01.03.2010
дата закладки 02.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2010
Не поміняю день на ніч
І ніч на день - не поміняю,
Не поєднаю протирічь -
Хтось щиро любить, хтось – страждає.
Не відмежуюся від зрад,
Які фатально десь чатують
На запізнілий зорепад.
(чого ж бо він тепер вартує?)
Не доторкнуся до плеча,
Не на моє - не зазіхаю.
Я просто знаю, що ти – є!
І просто – я тебе кохаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174775
дата надходження 01.03.2010
дата закладки 02.03.2010
Музыкы и исполнение galina bahteeva
---------------------------------------
Я не жду твоих писем... не надо.
Мне пустые слова не нужны.
Лучик солнца весны, как награда.
Я забыла и сны, где в них ты.
Развевает мне волосы ветер
И коснулся легонько щеки.
И напомнил тихонько о лете,
И что будут фиалки цвести.
Что не вечны морозы, метели,
И весны зацветает пора..
Птичьи песни все в высь полетели,
И за ними вспорхнула душа.
Поднялась она так на рассвете.
Обнимали её облака.
И всё было в оранжевом цвете,
А земля уже так далека.
И оставив земные печали,
В них тебя, не сумевшим понять.
Журавли ей о чём-то кричали,
Небеса лишь сумели обнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174739
дата надходження 01.03.2010
дата закладки 02.03.2010
В плаваньях водами талыми
Станут весне порталами
Почки ветвей.
Крылья ветров будут отданы
Неба весеннего подданным –
Облаку сизарей.
Стрелкой вороньей, картавящей,
Снегом – часы зимы тающи.
Утро спешит.
Солнца ключами согреты мы,
И по земле самоцветами
Клад будет вскрыт.
Я собирать не намерен
Клад, средь травы что рассеян.
Весь подарю.
Пусть примеряет их лето,
Пряча в сундук самоцветы,
Вновь всё сложив к ноябрю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172238
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 20.02.2010
Благодарю, мой злобный бес,
Благодарю, мой добрый лекарь,
За цвет весны, за синь небес,
За зимний след, ведущий в лето
Благодарю за бури чувств
(хоть я таких трудов не стою)
В искусстве Вашем - за искус
Со-чувствием и красотою
Простите, ныне говорю,
Что поздно, видно, мне словами
Сказать Вам - как же я люблю,
Хоть сердце выстужено Вами
Простим друг другу мы сейчас -
Упрямство - мне, Вам - сеть обмана,
Все распри прочь!
в унынья час
я встану, непременно встану!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171699
дата надходження 13.02.2010
дата закладки 20.02.2010
(как комментарий к картине Надежды - Lee,
ей же с благодарностью за сей подарок)
За молочными, за туманами..,
Разомлевшими, еще пьяными,
Разрешив облакам искупаться,
Пруд заброшенный стал просыпаться.
Берега его в травах стелятся,
Словно солнце, лютики светятся.
И кузнечик на гибкой травинке
Пьет водицу жемчужной росинки.
Ветерок подуть не решается,
Лег на облачко и ...качается,
Свесив ноги, смотрит, любуется,
Как внизу природа красуется...
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11002176041
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172389
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 17.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2010
могу ли я исчезнуть навсегда?
да так, чтобы потом не отыскали,
чтобы забыли образ и, как звали,
но в том ли горе? горе – не беда:
смешаться с ветром в шумных городах,
снующей массой утренних перронов,
и мерить версты тамбуром в вагоне
на скорых пассажирских поездах
но только, не свободна, не одна,
подсчитываю весны, зимы, лета,
явилась, как-то, искорка рассвета –
и стала Солнцем, грустная Луна.
мой дар небесный - девочка моя,
мой маленький цветочек-почемучка.
как крепко держит крохотная ручка,
свободу рельс платформ небытия.
так устаю, что Господи прости,
нести свой крест с бетонною начинкой,
любви спасаться, с подлою личинкой,
и, оттого, что некуда нести
мне этот крест, и спутались грехи…
но, искорка, вдруг, озарит внезапно -
трезвеешь - очевидно, и понятно,
что есть друзья, родные и стихи…
О, Боже мой, спаси и помоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171317
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 12.02.2010
Ну вот и все, зима уходит...
Пробудится весны капель,
Но не сейчас, еще заводит
Пластинку грустную метель...
Зима кружится в белом вальсе,
Напоминая о былом...
И в своем легком реверансе,
Лишь сожалеет об одном...
Прощаться, ей пора прощаться...
Водой разлиться, убежать,
А ей так хочется остаться,
Морозной свежестью дышать...
"Не поминайте меня лихом,
Мечтайте, будет встречи час..."
И пала белым пухом тихо
Нам под ноги.., в последний раз.
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11002098071
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170842
дата надходження 09.02.2010
дата закладки 10.02.2010
Зима повільно добіга кінця,
хоч плаче за вікном ще завірюха.
Але душа весну так відчува
і музику дощу уважно слуха.
В уяві сніг розтанув і поплив,
Струмків відчула пісні ніжні звуки.
А на галявині вже пролісок розцвів
й несміло простяга до сонця руки.
І сон-трава, пухнаста й чарівна,
прокинувшись, вітає нас з весною.
І кучеряве гілля розпуска
душа, зігріта ранньою красою.
А в озері хлюпочеться вода,
Як дзеркало виблискує на сонці.
Здивовано загля́дує верба:
цікаво подивитись: що на до́нці?
І радістю наповняться серця,
побачивши гусей у очереті...
Прокинься, зачарована душа!
Весни нема.. вона іще на злеті....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170809
дата надходження 09.02.2010
дата закладки 10.02.2010
Дарю любимому на «А» -
Алмаз бесценный или два,
Античный бронзовый бокал,
Аплодисментов долгий шквал,
Азалий тонкий аромат,
Альбом стихов.., он будет рад!
Дарю любимому на «В» -
Волною ветер по траве,
И вишню пьяную в вине,
И вздохи вместе при луне,
Великолепный Шевроле
И валентинку в феврале.
Дарю любимому на «К»
Кальян, бутылку коньяка,
Кабриолет, поездку в Канн,
Корто с Казальсом и канкан,
Канаду в клёнах и коня,
Кураж и капельку меня.
Дарю любимому на "С"
Я город солнца - Сан-Тропез,
К нему солёный моря вкус,
Стихом божественный искус,
Старинной скрипки сочный звук,
Сокровищ сказочных сундук.
Дарю любимому на «Ф»
Улыбки мисс и королев,
Фигуру, формы, лёгкий флирт,
Букет фиалок или мирт.
Фонтана брызги, ласки фей,
Фейрверк фантазий и идей!
Дарю любимому на «Ш»
Всё то, о чём поёт душа!
Шагала, шутку, Шевроле,
Шансон Мориса Шевалье,
Три штуки баксов, ножки Шер
И шёпот сладостный «мон шер».
Другому подарю на «Ш»
Поближе к лету малыша,
Шесть шалопаев от других,
Носки со штопкой, шаль, штатив,
Шкатулку, с нею три гроша,
А больше нету ни шиша..
Дарю любимому на «У»
Всё, что тождественно уму.
Улыбку, удочку, уют,
Удачный творческий дебют,
C ним увертюру, и успех..,
И уйму утренних утех.
Дарю любимому на «И»
Идеи лучшие свои,
И интеллект, и интерес,
Игру, изыск - деликатес,
Интим, искусство, идеал..
Вот, как меня он обаял!
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170931
дата надходження 10.02.2010
дата закладки 10.02.2010
В сумасшедший наш бешеный век,
Всех усталость нас косит под корень,
И страдает живой человек,
Часто ходит, придавленный горем,
В сумасшедший наш бешеный век...
А неплохо - бы было - пожить!
Часть оставшейся жизни, красиво.
Чтоб не рвать, не бежать, не спешить,
И любить, чтобы неторопливо...
А неплохо - бы было пожить...
Расслабляться нельзя нам никак,
Ведь съедят нас свои же собратья,
Мы готовы убить за пятак,
Мы забыли, что все люди - братья...
Расслабляться нельзя нам никак.
Надоело о лучшем мечтать,
И о завтрашнем дне только думать.
Днем сегодняшним нужно летать!
Жизнь пройдет, не успеешь подумать...
Надоело о лучшем мечтать...
Жизнь одна, как ее не крути
И дается она нам для счастья,
Ее с гордостью нужно пройти,
Чтоб не сыпались в спину проклятья...
Жизнь одна, как ее не крути.
А неплохо - бы было пожить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138731
дата надходження 24.07.2009
дата закладки 08.02.2010
Вузька доріжка в"ється
До самого села.
Чому ж так серце б"ється?!.
Давно ж тут не була.
Я йду, а в полі тихо.
Ніщо не шелесне...
Виблискує лиш жито:
Колосся золоте.
А попід житом - стежка
Червона, вогняна.
І маки, як мережки,
У колос їх впліта.
А вітер хилитає
Червоні пелюстки...
І згадки навіває
Про прожиті роки.
Дивлюсь: похила хата
Без вікон, без дверей..
Чомусь печаль наводить
І смуток на людей?
А он в садочку пишно
Черешня розцвіла...
І пам"ять про колишнє,
Мов жаром обпекла...
Ледь диха ще криниця...
Яка смачна вода!..
Чому ж так часто сниться
Дорога до села?
Чому ж ти серце плачеш?
Чому болиш душа?..
Не буде вже інакше...
І...потекла сльоза...
--------
Написані твори про хату на основі побеченого. В селі не жила і хату не покидала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170365
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 07.02.2010
" Душа и мысли
Лебединым пёрышком
Над облаками... "
( Sntgeorge ).
Зацвели все веточки у вишни,
В белом платье кажется невестой,
Аромат тончайший ей не лишний,
Под весенние кружась оркестры.
Облака над ней плывут, колышут...
Лебединая, как будто, стая.
Летит сердцем среди них, всё выше...
Осчастливил бы в начале мая.
ОН любовь Земную в каждом слышит,
Помогая волею влюблённым,
Разливает соком спелой вишни,
Чтоб она была лишь разделённой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169607
дата надходження 03.02.2010
дата закладки 03.02.2010
Там за синім морем
Є така країна,
де біленькі хати
й небо синє-синє.
Там садки вишневі
І цвіте калина
Згадую тебе я,
Рідна Україна.
Росяні там трави
І гіркий полин
Все таке це рідне,
Хоч у сні прилинь.
Там старенький батько,
Ледь ступа на ноги,
Дочку виглядати
Ходить на дорогу.
Як згадаю все це
І душа ридає
Полетіла б птахом
До рідного краю.
Згадую з сльозами
Рідну Україну
Ту,що зроду-віку
більше не покину.
Рідна Україно!
Чуєш ти чи ні?!
Ти одна єдина
У моїм житті!
Всіх країн найкраща!
Ти пробач мені....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105432
дата надходження 29.11.2008
дата закладки 31.01.2010
Я ніколи не зраджу країну
На якій народилась й живу.
Ні за яких обставин не кину
Цю страждальницьку землю свою.
Бо для мене вона найдорожча
І миліша за все на землі.
Рідна мова моя волошкова,
Ти найкраща за мови усі.
Я милуюся цвітом калини,
Що квітує в моєму саду.
Та немає цього на чужині,
Своїм дітям про це я скажу.
Я скажу їм це щиро і прямо,
Що країна така лиш одна.
І вербичка,посаджена нами,
Не повинна лишатись одна.
Не залишу її з журавлями,
Що на крилах приносять весну,
Не побачу того за морями
Що наснагу несуть чарівну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98731
дата надходження 20.10.2008
дата закладки 31.01.2010
Неяркий свет от фонарей..,
Крепчал морозом вечер..,
В спокойных сумерках аллей
Я наблюдала встречу...
Она - не юная.., давно,
Седой и он мужчина.
Но, видно было - суждено
Познать им чувств вершину.
Он бережно рукой поднял
Большой пушистый ворот,
Что на плечах ее лежал -
Лицо не тронет холод...
Она глаза свои к нему
С любовью поднимала
И, нежностью смутив луну,
По-детски обнимала...
Так стало интересно мне -
Супружеская ль пара ?
Тепло такое в зимней тьме...
Давно ли так..., начало ?
Неяркий свет от фонарей..,
Крепчал морозом вечер..,
В спокойных сумерках аллей
Благословляла встречу...
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11001284020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168608
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 28.01.2010
Тема: Покинута хата.
-----------------------
Іще одна самотня хата
Тихенько віку дожива.
Та на гостей, жаль, небагата.
І тільки пам"ять ледь жива.
Хитає вітер старі ставні.
І сум за душу обійма.
Нема господарів вже давніх,
Але не зовсім ще сама...
Стара, потрухла уже стріха,
Та береже іще гніздо.
Сіренька ластівка - це втіха,
Яка дарує їй тепло.
І звеселяють ластів"ята,
Людьми покинуте житло.
А он де груша ще крислата.
Іще не всохла... повезло.
Хитає ніжними гілками,
Рожевим цвітом двір встеля.
Гіркими журиться думками:
Давно вона вже нічия.
Для кого ж пахне той бузок,
Що так розрісся біля хати?..
Поїдьте, гляньте хоч разок...
Зірвіть на пам"ять пучок м"яти..
А сонце сходить і заходить.
І день зміняє знову ніч...
Ну що ж... ніхто так й не приходить..
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166888
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 23.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2010
Не покидай меня, Весна
Не оставляй в стеклянных башнях
Среди драконов ледяных
С зубами из огромных льдин
И айсбергов из бед вчерашних.
Не покидай меня, Весна
Пой свои песни даже в холод
Проталинкой под вечным льдом
Живинкой, зернышком, теплом
Пусть будет враз мороз расколот.
Не покидай меня, Весна
Будь лаской, нежностью ты в сердце
Жестокость крутит мне суставы
Пробрать так хочет до костей
Не дай замерзнуть, дай согреться.
Не покидай меня, Весна
Я все в тебе, ты – жизнь взрывная
Ростки, нетронутость, рожденье,
Ты чистота и жизни смысл
Налей мне ароматов мая.
Не покидай меня, Весна
Пусти в меня свои побеги
Пусть ярко твой костер пылает
И пусть озноб не пробирает
Согрей меня усладой неги.
Не покидай меня Весна
Скажи ты пряхе, что над снами
Пусть не вплетает в мои косы
Зимы серебряные нити
Хочу звенеть с тобой ручьями.
Не покидай меня, Весна…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166630
дата надходження 17.01.2010
дата закладки 17.01.2010
Мерехтять зірки в піні туману.
Заглядає нічка у вікно.
Розлилось, подібно океану,
Синє і безмірне полотно.
На тонкій берізці за горою
Місяць зачепився і висить.
Вкутане сріблястою каймою,
Деревце від страху так тремтить!
Повилася стрічечкою річка.
Очерет шепоче щось воді.
А тополя поряд, наче свічка,
Листям плаче тихо в темноті.
Вітерець тихенько повіває,
Й опускає крила у траві...
Попеляста хмарка набігає
Й закриває рай, що на землі.
Тихо дощик дрі́бний накрапає.
І туман прибився до землі...
Ось рожевий ранок визирає.
Тоне все у золотій красі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166063
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 14.01.2010
Найліпший натюрморт в уяві мами:
Боровики у кошичку з лози.
Моя матуся виросла з лісами.
Вона сама садила ті ліси!
Немає тих, кого чекали вдома –
Заховані в землі чужих країн…
Відновлювали сироти і вдови
Своє життя на хаосі руїн.
І повставали хати і заводи.
Хто народився під гарматний рев,
Вже розбирали літери… А згодом
Дійшла, нарешті, черга до дерев.
На лишаях фашистської навали,
На згарищах, на білім пустирі
Жінки корчі на дрова корчували,
І щось мале садили школярі.
Попідростали крихітки-сосонки,
За рядом ряд – зелені їжачки,
А ось тепер – вони такі високі,
Стрункі, смолисті стовбури-свічки!
Синіють в улоговинах чорниці,
Піщані дюни бавить сон-трава…
Хто приїздить сюди на електричці,
І справді вірить: пуща вікова.
На карті – незначна зелена пляма:
Те королівство сосен і осик...
Моя матуся виросла з лісами.
ЇЇ онуки їздять в ці ліси.
P.S. Це - не наші ліси, але маємо що маємо: сфотографувати племінницю в лісі так само важко, як дике звірятко. Оце тільки в Карпатах вловила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129182
дата надходження 08.05.2009
дата закладки 13.01.2010
Средь вечности мглистой и пыли безбрежной
Средь духа седого и бледных миров
Мерцает звезда то печально, то нежно
Укутав мой лик в серебристый покров
С заветной мечтой и печальной улыбкой
С сапфирной слезой и хрустальным лучом
Целует мой сон и прохладою зыбкой
Сдувает пыльцу, что блестит под плечом
Гляжу на тебя и страдаю от боли
Гляжу на тебя средь печальных миров
Глядит седой дух благоуханной воли
Укутав твой лик в серебристый покров
Средь вечности мглистой и пыли безбрежной
Средь нашей мечты то печальной, то нежной
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165876
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 13.01.2010
Осень на вкус - с рябиновой тёрпкою горечью
С ветром, дождавшимся двух новокупленных крыльев
Что же мне делать с ещё ненаписанной повестью
Если слова все дожди косые размыли?
Утро туманное шьёт на стекле заплатами
Не различить узоров - ведь швы небрежные.
Помнится, что говорила весна когда-то мне:
Главное, справиться нам со своими надеждами.
Голову вверх , - этой осенью больше неба
Вдох, и ещё один - запах, пропитанный листьями
Что-то хрустит под ногами - корочка снега
Это такой первый взгляд у зимы, - завистливый.
Парк позади, да и сердце всё пОмнит с точностью
В доме заброшенном лестница в тридцать ступень
Осень, опять проверяешь меня на прочность ты...
Двадцать девятая - и открывается дверь.
Воздух пощёчиной, в лёгких нет места - зола
Скользкая крыша, и я на ней снова, не верится
Вспомнилось мне, что у ветра есть два крыла
Может быть, он хоть одним со мною поделится?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165733
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 12.01.2010
Как хорошо в кругу друзей -
Привычно и уютно.
Чаёк подружка, мне, налей,
Ватрушку дай... Как будто...
С экрана строчки вижу я,
Читаю поздравленья.
Ах, предо мною вся Земля,
Как здорово! Нет лени.
Пишу тебе, ему и ей,
И третьему... Другому...
И чай не стынет... Мне милей
Привет твой добрый Тома,
И Ольчик, твой, и твой, Мариш,
Иринушкин, и Кати.
Я знаю, Светик, подсобишь,
Наташи, здрасти, кстати.
И Ксюшин стих читаю я -
Он сердце греет жарко,
И Маша, милая моя,
Ответ пришлет мне, кратко.
Как хорошо в кругу друзей,
Привычно и уютно.
Чаёк подружка, мне, налей
Ватрушку дай... Как будто...
12.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165710
дата надходження 12.01.2010
дата закладки 12.01.2010
Ну, кем придумано, что в грусти беспросветной
Не видно свято верящим... ни зги
И разделяют десять тысяч километров
Два сердца, что друг к другу так близки?
Ты за морями и за мраком бездорожья:
Ни поезду пройти, ни кораблю.
Но знаешь... эти расстоянья так ничтожны,
В сравненье с тем, как я тебя люблю!
Молюсь, чтобы тебе фортуна улыбнулась!
Ты далеко, но всё ж.. я не один!
Спасибо, что зарёй явилась в мою юность,
Ещё никем я не был так любим!
Твоё письмо в руке! Душа моя трепещет!
Изжёлта-красным пламенем зажгло!
И даже в этот злой морозный вечер
Мне под луною так тепло-тепло!
Эх! Если б волею судьбы мы повстречались...
Друг к другу ринувшись! руками бы обвив!
И со слезами счастья! крепко бы прижались
В обьятиях безудержной любви!
Ну, кем придумано, что в грусти беспросветной
Не видно свято верящим... ни зги
И разделяют десять тысяч километров
Два сердца, что друг к другу так близки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165467
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 11.01.2010
Давно живу я в странном мире.
Он хоть придуманный, но мой.
Как в уютной, маленькой квартире.
Много лет, изрядно обжитой.
Стол. Диван. И удобное кресло.
Книжный шкаф, до отказа набит.
Иногда, в нем бывает мне тесно.
Но надежно , защитой укрыт.
Внешний мир, из окна наблюдаю.
Ощущая, всю хрупкость стекла.
Настежь ветру, порой открываю.
Когда свежести, просит душа.
Оглянусь, а кругом беспорядок.
Не постигнут, порядок вещей.
Прибираю, все то, на что падок.
Что не нужно бы, выгнать взашей.
У дверей развалились привычки.
Сколько их?! Не хочу и считать.
Есть у каждой, не ключ, а отмычки.
По желанию, ходят гулять.
Шкаф все делят. Никак не поделят.
Память цепкая, с бедной Мечтой.
Полки всем, чем, не попадя, селят.
Не советуясь вовсе со мною.
Нет бы, что-то приятное сунуть.
То, что вспомнить, действительно рад.
Норовит в мысли, гадость подсунуть.
Без причины, всегда невпопад.
А Мечта, свои хрупкие вещи.
Абсолютно, не хочет беречь.
Разбиваются. Сердце трепещет.
Испытанием крепости плеч.
Часто ходят, незваные гости.
Совесть, Стыд, и с Печалью, Тоска.
Как собаки , вгрызаются в кости.
И смакуют, седины виска.
Редко, Счастье и Радость заходят.
Но удачно, на праздник Души.
Сразу музыку, где-то находят.
Говорят настроенью
-Пляши!
Веселятся, и я вместе с ними.
Двери настежь! Не страшен сквозняк.
Все становятся, просто родными.
Кто-то скажет
-Наивный! Чудак!…
…Помню. Здесь поселилась, когда-то.
Не вошла, а ворвалась Любовь!
Ярких чувств, ощущений богата.
В ароматах, с охапкой цветов.
Были окна и двери открыты.
Ветер тенями, стены качал.
Жадно пил. Наполнял недопитый.
Страстью пьяной, волшебной бокал.
Охмелевший, терялся рассудок.
От истомы, сводившей с ума.
Я бродил, по полям незабудок.
Мне светила, как солнце, луна.
Звезды, все, исполняли желанья.
А желаний?! Поток! Звездопад!
Я летал, в беспредел мирозданья.
Был я счастлив. Был весел и рад.
Исчезая, раздвинулись стены.
Нет, тех стен, чтоб, меня удержать!
Кровь бурлила, кипящая в венах.
Что угодно, мог сделать, создать!
Я дышал. И не мог, надышаться!
Я кричал, и не слышал свой крик!
Я глядел, и хотел любоваться!
С наслажденьем, ловил, каждый миг.
Жить спешил! Сердце рвалось куда-то.
Каждый день, мне хотелось, чтоб вновь…
…Здесь она поселилась, когда-то.
Мне шептала
-Весь мир твой – Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165476
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 11.01.2010
Вечер тёмен и туманен
Белым холодом снегов.
Свет фонарный так и манит
Из заснеженных оков.
Вечер тих, а что мне в этом?
Одинок прогулки час,
Снег летит с небес приветом...
Кто - то молится о нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165401
дата надходження 10.01.2010
дата закладки 11.01.2010
Снежинка на твоей щеке оттаяла слезой:
Ее несмелость радость оживленья растворяет
И, вот, она, согретая теплом, зажглась звездой
Малюсенькой, твоей, и от любви к тебе - сияет!
Я слышу колкость ревности, как посвист из свистка,
Но не даю, шутя, смахнуть внезапное творенье
Твое и прикоснувшегося с негой ветерка,
Подавшего снежинке веру в перевоплощенье.
- Ч-ш-ш...,- шепчу и бережно губами сам беру звезду,
И подношу к твоим, и наполняем мы собою
Ее чудесный мир, и делим на двоих еду:
Сиянье глаз! И запиваем звездной красотою!
Наполнив полно души счастьем, потихоньку, нега
Уводит нас на Бал Любви из светлой сказки снега...
---------------------------
Благою Вестью и Любовью наполняя мир,
В сияньи звезд повсюду рассевая мудро радость,
В Рождественские вечера благословен Эфир
И дарит всем влюбленным, в счастье, истинную сладость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164752
дата надходження 07.01.2010
дата закладки 08.01.2010
Собираясь в последний полёт,
От страданий устав и метелей,
Приготовила сердце на взлёт,
Чтобы легче мы с ним летели.
Мне мечталось любовь обойти,
Но она в моё сердце ворвалась.
И рождались любви той плоды,
Оставляя на сердце усталость.
Собираюсь, прощайте родные,
Я устала делить с вами боль.
И простите за мысли шальные:
Не по силам мне больше любовь…
Собираясь в заоблачный дом,
Ни о чём, что прошло не жалею…
……………………………………
Вдруг, в отчаянный миг за окном,
Затихают внезапно метели….
Всё вокруг погружается в сон,
Небо в звёздах становится ближе,
И надежда цветущим ростком,
Расцветает всё выше и выше.
Я надеюсь родиться сегодня
С Вифлиемскою Новой звездой,
И желаю, чтоб снова в сердце
Поселился и свет, и покой,
Чтобы страсти покинули землю,
Чтобы каждому стало светло,
И чтоб от сердца двигалось к сердцу,
Безграничное Божье тепло!
Радость тихою, нежною песней,
Заполняла пространство вокруг,
И надежда, что с новой честью,
Всё начнём мы под этот звук.
Что сумеем мы снова родиться,
Словно вновь наступила весна,
И вокруг пусть сияют лица,
Осенённые светом творца!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164586
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 06.01.2010
Луна прядёт туман веретеном…
Вывязывают звёзды серебро для ночи…
Ко мне любовник-ветер влез в окно,
Чтобы ласкать меня под шелковой сорочкой…
Он любит целовать мои уста…
И россыпь локонов моих пропахших мирром…
Он знает, что моя лишь красота,
Воспета смелостью его полночной лиры…
Он каждый вечер из объятий звёзд,
Спешит ко мне одной, сгорая страстью дикой…
Он узнаёт мой дом за сотню вёрст,
На улицах сырых… остывших и безликих…
Но каждый раз, когда средь тусклых снов,
Бросает утро в ночь зари густой обрывки,
Он оставляет без причин и слов,
Меня одну в постели взбитой, словно сливки…
И лишь сегодня я прошу в бреду,
Не оставляй меня, порочный мой любовник!
Я за тобою вслед сейчас пойду…
И я во тьме рукой ищу свой подоконник…
29 декабря 2009
перевод Петра Кравчины на украинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273806
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163498
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 05.01.2010
Тема: Покинута хата.
--------------------------
Стоїть стара самотня хата
На самім кра́єчку села...
На роки так вона багата.
Тут ненька рідная жила.
Стару, я бачу, кривобоку,
Але ж так серцю дорога!
Стоїть сама собі, нівроку,
Чомусь весь час нас вигляда.
Дивлюсь, схилилися ворота,
И тин давно уже упав...
І невимовная скорбота
І жаль за душу мене взяв.
А на подвір"ї, як раніше,
Цвіте собі старенький сад.
Лише,можливо,трохи рідше:
Не так, як десять літ назад.
Мій погляд пада на калину:
Неначе дівчина в вінку...
І знову думкою я лину
В дитинство, що не поверну...
Я раптом чую голос мами.
Обличчя бачу молоде...
Якими ж треба йти стежками,
Щоб повернуть мені усе?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163423
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 29.12.2009
Нічного міста вікна мерехтять –
Не світла спалахи, а послання життя.
Три крапки, три тире, знов крапки три:
«Мені погано – це душа болить.
Я дихати не можу – в серце щем…»
Та місто, перелякане дощем,
Принишкло за фіранками рядна.
Як пережити те, що я одна?
Хто віру у кохання поверне?..
Благаю! SOS!.. Почуйте ж ви мене!!!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163251
дата надходження 28.12.2009
дата закладки 28.12.2009
Мы строим веры новой храмы –
Пытаемся затмить творца.
На теле сына Бога шрамы
И пыль, нестёртая с лица.
В ладони Бога гвозди вбиты
И на кресте Христос распят,
А тело до смерти избито,
Из-под венца печальный взгляд,
И боль его из глаз струёю
Течёт потоком алых слёз.
За искупление над головою
Венок шипованый из роз.
Мы будем прокляты богами,
Которых возвели на трон.
Святые лики под ногами,
Средь них в грязи лежит и Он,
Кто так страдал за наши души,
Кто нам открыл пути дорог,
А мы способны только рушить,
Лишь оскверняя имя "Бог".
18.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162847
дата надходження 25.12.2009
дата закладки 26.12.2009
Нитки сонця долини зібрати я в змозі
Хай хоч три пари чоботь зношу у дорозі
Очі прикриті, кінчики пальців – зіниці
Воском фігури ліплять свічки у світлиці.
Крутиться веретено. Нитка лягає рівненько...
Я шепочу нескінченно «Прийди, мій миленький»
Боже, дай ти прозріння, може трохи везіння!
Косу вплела я в покров той разом з промінням.
І навіть Місяць приставила жовтою рибкою...
Зірочки я пристрочила до долі застібками
Пара моментів щастя смерть розбивають
Пара променів сонця сутінь зривають
В бубну я била дзвінко, біля вогню танцювала.
Дівча чи доросла жінка в ту мить не знала.
Просто я в рухах та в співі духів волала.
Добрих і мудрих животин з'явитися призвала.
«Дайте, духи, мені безсоромності й мужності, дайте!»
«Дайте, духи, мені відваги багато і за спиною встаньте!»
«Дайте кохання більш неба і більш, ніж риб в морі!
Хай його вистачить нам, бо я полюбила до горя!»
Прясти я скінчила з співом першої птиці
Дивна тканина. Сила парить у світлиці.
Зшию тобі, милий, плащ, хай на плечі лягає.
Від небезпеки тебе зберігає та захищає.
Оборонить від меча і стріли, слова злого та гніву.
Хай захищає в усьому, коханий сміливий.
Вивільнить тебе від болю, та дасть тобі без ліку сили
Жадаю лише одного. Щастя тобі, мій милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162995
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 26.12.2009
До весны спи, природа. Твоя неизбежна реприза
ежегодно-осенняя. Снова с холодных карнизов,
словно тушь по лицу, дождь течёт по фасадам домов…
Не упрямься, красотка, снимай-ка парчовый покров.
А зима сохранит твоих новых пейзажей эскизы.
Ты устала от летних канканов, шальная маркиза.
Разлетелись страницы зачитанных садом стихов…
Время пить шоколад и в пижаме фланелевых снов
ждать весны. Спи, природа…
Засыпай… А зима разберёт почту с меткой «авизо».
И твоя детвора, отдаваясь мечтам и сюрпризам,
на снежинки изрежет унылые бланки счетов.
Под подушкой твоей уж припрятан букетик цветов
до весны... до любви, до согретой в тебе новой жизни.
А пока... спи, природа.
Иллюстрация: Юрий Клапоух, "Межсезонье", г. Харьков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157366
дата надходження 23.11.2009
дата закладки 25.12.2009
Посмотри, как рождается утро!
Посмотри, как прекрасен рассвет!
Посмотри, как любовь оживает,
Излучая свой чудный свет.
Вместо горького кофе в постель
Безмятежного счастья букет.
Нежный взгляд, поцелуев коктейль
Красят щеки в стеснительный цвет.
Отпечатками губ твоих сладких
Поцелуи на сердце. И пусть
На лице твоем радости складки
Излечат мою прежнюю грусть.
Подари мне улыбки сиянье.
Подари нежность ласковых рук.
Пусть для тел, что в безумном слияньи,
Станет музыкой сердца стук.
Посмотри, как рождается вечер.
Посмотри, как закат прекрасен,
Как, играя снежинками, ветер
Снегопадом закат украсил.
Даже если стихи мои снегом
Беспощадное время укроет,
Пусть любовь наша сказочным светом
Заблестит на ночном небосклоне.
13 декабря 2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160923
дата надходження 14.12.2009
дата закладки 25.12.2009
А до весны совсем недолго:
Вот вьюги зимние пройдут...
Дни сосчитай: не так уж много...
Ещё осталося чуть-чуть.
Ночами снятся мне капели,
Журчанье слышу ручейка.
Весну забыть, пока метели,
Как ни старалась - не смогла.
Я часто вижу в снах прозрачных
Жасмин, цветущий у окна,
А в небе лебедей кричащих
О том, что вновь цветет весна.
О сны весны! Какая радость!
Ведь во владении зима...
И твоих губ такая сладость
И горечь тёрпкого вина.
Жаль! Сны весны - одно мгновенье...
А сколько радости, тепла!!!
И рук твоих прикосновенье-
Подарок, что судьба дала!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161097
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 15.12.2009
Осень дождиком грусть разбавила
Укрывает листом, как золотом...
Не могу изменить я правила
Снова жду белизною холода
Ветерок по листве катается
В парке тихим осенним шорохом...
А в душе моей Август мается
Поцелуем тепла за воротом
Ночи серым туманом моются,
Зеркалами под утро лужицы...
А в сознании мысли строятся
И в Июльском рассвете кружатся
Под перину все тело прячется, -
Не напьется теплом из горлышка...
Мне в Июньском закате марится
Отражение жизни солнышком
Эта белая скоро явится
Станет грустно немного, холодно...
А мне Мая цветенье нравится,
Красотою его я голоден
Голых веток скелет качается,
За окном пешеходы в сереньком...
Только сердце мое влюбляется
Под сирени цветеньем беленьким
Осень дождиком грусть разбавила,
Снова Зиму я жду, как смолоду...
Ну, давай, только все по правилам, -
Чтобы снег по колени холодом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151419
дата надходження 22.10.2009
дата закладки 07.12.2009
Лежит на вуали, звездой серебрится,
Мерцает, струится загадочный путь,
И пыльными крыльями машет, как птица,
Неся глубочайшую, мудрую суть.
Спокойно глядит ледяными глазами,
Как сказочный гений далеких миров,
И тихо чарует глубокими снами,
Блуждая ветрами средь тайных дворов.
Как старец седой все идет по скрижали,
Шурша под ногами пыльцою небес,
И мудро считает все звездные дали.
Все яркие дали древнейших чудес,
Лежат серебром на холодной вуали,
Лежит и струится святой занавес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159202
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 04.12.2009
Грустиночка моя,печаль души моей!
С глазами синевы, бездонными, как небо.
Жизнь убегает табуном шальных коней...
Как сон, который был, а может, не был...
Дождиночка моя, слеза моей души!
Ты не грусти, ведь в жизни так бывает...
В осеннем вальсе молча мы кружим
Мы в наших снах... и время отступает...
ноябрь 2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157772
дата надходження 25.11.2009
дата закладки 29.11.2009
Пребываю в твёрдом убеждении, что стихи не могут быть без иллюстрации. Для этих строк нашёл фотографию Наталии Мрака, которая из Львова.
Не знаю почему, но кажется, что ей тут место (фотографии этой).
фотограф: Юстина Граб.
[i]День ушёл. Ночь ко мне на порог.
Вроде ждал... и вдруг - не нужна!
Я один бесконечно продрог
От тепла чужого костра.
Новый день отгорел дотла
В моём сердце, не помнящем даты...
Я хочу, чтобы эта зима
Пререпутала все мои карты... [/i]
Серафима перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173157
Lubovik перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197941
фотография размещена с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10340
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158015
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 27.11.2009
Научи меня плавать по твердому, лиши меня боли,
Нарисуй очертанье свободы, превратив основание в прах.
Гордый тигр точит когти об лед, завывая в застенках неволи
А у птиц отпадают крылья… от того, что неведом им страх.
Мы налили в бокалы Всемирный потоп, пьем его залпом
Я теряла себя и искала безумно в других, лезвием глаз
На расстрел поведет нас зима ожиданием солнца и марта
Затворились ворота хлопком, а другие ищу в сотый раз.
И у ямы, которую рыли мы сами, стоим пред расстрелом
Нам уже все равно, мы поем, а рассвет дарит гроздья рябины
Им не нравится текст, ну да нет нам особого дела
До того, что желают они, заполняя свинцом карабины.
Точно также и их расстреляют потом, внезапно и слепо
Нам хотя бы известно про то, что нам некуда деться
Ну а им умирать-то придется довольно нелепо
Повторив, как обычно, башку Берлиоза на рельсах.
Я жива, даже слишком, ты ж видишь, как я рассмеялась
И, наверно, свобода теперь из-за них абсолютна
Если б не был ты сильным, тогда б за тебя я боялась
А теперь мы богаты как боги, и знаем об этом подспудно.
И не буду я петь о любви, эти песни – артерии неба
Я пропитана ими насквозь, как опасным сиянием
И не буду мечтать, я теперь лишена и желания хлеба
Наконец, я свободна, а разве есть выше желанье?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157978
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 27.11.2009
Он брёл судьбою обделенный
По заснеженным, седым лесам.
Словом страсти одарённый.
Кто вел его? Не знал он сам.
Он сам пошел на свет надежды,
Где нет людей и нет машин,
Его изгнали все невежды
В страну людей — лесных вершин.
Искал он правду, нет, не в людях!
Искал он правду в деревАх!
С людьми нет праздника, уюта,
С людьми — непонимание и страх.
Прошел и он — изгнанник из народа,
Они не понимают убожества всего,
Лишь после смерти и переворотов
Узнают имя и фамилию его.
25.11.09 12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157669
дата надходження 25.11.2009
дата закладки 26.11.2009
Я люблю тебя музыкой ветра,
И люблю тебя солнца сияньем.
Я люблю тебя хрупкостью снега,
И люблю тебя теплым дыханьем.
Я люблю тебя запахом лета.
И люблю тебя шумом прибоя.
Я люблю тебя голубым небом.
Тем, что только с тобой голубое.
Я люблю тебя алым закатом,
И люблю тебя криками птиц.
Ничего от тебя мне не надо,
Только взгляд из под чёрных ресниц.
Я люблю тебя призрачным светом.
Тем, что в недрах души обитает.
Для чужих мне людей под запретом -
Лишь тебя он всегда ожидает.
Я люблю тебя мнимой надеждой,
Мне за верность не нужно награды.
Я люблю тебя так же, как прежде.
Ты не веришь мне…И не надо.
Мне давно безразлично кто верит.
Кто-то верит, а кто-то и нет.
Я люблю тебя – в голове бредит.
Всё равно, что ты скажешь в ответ.
Я живу, я люблю, я надеюсь.
И всё верю в потерянный рай.
Я люблю тебя всем, что имею.
Я люблю тебя… просто ты знай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157006
дата надходження 21.11.2009
дата закладки 22.11.2009
Эхо движется над тенью
В млечный городок любви
Изумляют звёзды медью
Царством огненной зари
Буйством утренней свирели
Соловьиною тропой
На пути искрят купели
Эхо тешится игрой
Тихо умиляет смехом
Громко шевелит покой
Между горем и успехом
Круто тянется рекой
То взвивается в сознании
Мелодичностью души
То рыдает в ожидании
Неизбежности судьбы...
20.11.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156658
дата надходження 20.11.2009
дата закладки 20.11.2009
Серебряный дом, освещенный луной,
Стоит на краю мирозданья.
Царит в этом доме безликий покой,
Что пишет всем снам предсказанья.
К нему не подходит ни ангел, ни бес,
Хотя, он их всех не пугает.
В него, за всю вечность, никто и не влез,
Никто его толком не знает.
Он тихая вечность, он темная ночь,
Он вольно витает над бездной.
Его не пытается Бог превозмочь,
Хотя, мог открыть к нему дверцу.
Серебряный дом в гробовой тишине,
Стоит одинокий, безликий.
К нему не дойти ни тебе и ни мне,
К нему не придет и Великий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156062
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 17.11.2009
Суждено ль мне вернуться птицею
Средь весенней летящей стаи...
Иль девчушкою круглолицею
Суждено ли вернуться к маме ?
Незабудкою или колосом...
Иль полынью взрасти на тропе,
А возможно, что скрипки голосом
Заиграть этой грешной земле...
Не столь важно в каком я облике,
Но вернусь потому, что есть смысл -
Песней, шорохом, тихим окликом
Повторить - я люблю тебя, жизнь.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1911146787
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155522
дата надходження 14.11.2009
дата закладки 15.11.2009
«Желаю тебе добра» -
Удар от тебя по щеке.
Оказалась крепче алмаза
За прочность - «отлично».
Может быть потому, что я – налегке.
Может быть от того, что так безразлична.
Режь мною стекла, просто создай оправу.
Если придется, я разрежу металлы.
Если придется -
это просто свойство.
Люминесценция - тоже.
Я отражаю Свет, сверкая на чьей-то руке в театральной ложе.
Как ценит себя алмаз?
Он удивляется собственным свойствам.
Метаморфоза сверхвысоких давлений.
Кто примет его за стекло, тот ошибется
Желая крошить со зла яркость его видений.
Однобуквенна формула - «С».
Омоним черного золота и золотого лимона.
Удар по щеке – нет стона.
Но это, увы, не корона.
Впрочем, пока нет ударов
Алмаз себя не познает.
А знаешь, свет уже не прекращается
Идет огромным бурным потоком.
Ничто ему не мешает.
И даже ты не можешь стать на дороге тем
Что ты так несовершенен, впрочем, как и все..
А кто-то испугался постоять на взлетной полосе…
Причислив себя к людям, идущим в пропасть
Разломав свои крылья и себя пополам…
Человек может сделать счастливым себя только сам…
Склеить все слабое, разметать все в пух и в прах,
Он завидует птицам, что поют просто так.
Он может на великие дела вдохновить,
любовью страстной…
Но долго не разберется в своем мирке неясном.
Бывает, линии пересекаются.
Перед смертью прозреть
- это так жестоко…
Бывает и так: «один плюс два» -
Но задача не решается
Идти на ощупь, не найти выход
и не наткнуться на что-то…
Удар от тебя по щеке
Оставит длинный мокрый след,
И я навсегда спрячу
в жизненной реке,
Своей судьбы - чужой портрет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154384
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 09.11.2009
Будь гордою, та стережись гордині.
Покірна будь, але не як рабині.
Весела будь, грайлива, мов вакханка.
І будь серйозна, стримана, як нянька.
Будь справді сексі, але не вульгарна.
«Закрита» будь, та все ж така бажана.
Актриса будь і вмій міняти маски,
Будь щирою, як добра фея з казки.
І хтива будь, немов би перша зрада,
Будь соромлива –це є теж принада.
Будь владною, неначе ти - богиня
Беззахисною будь, немов дитина.
Будь вільна й дика, хижа, як тигриця.
І лагідною будь, неначе киця.
Будь любляча дружина – не «кухарка»,
Для нього будь і стерва, і коханка.
Будь жінкою – проста і незбагненна.
Стань обраному ніжна і вогненна.
Тоді коханий скориться без бою,
Віддавши, наче жриці, серце й волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154372
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 09.11.2009
Кто вам дороже всего на свете?-
Спросите мать!
Конечно дети - она ответит,
Не станет лгать.
И если долго от них нет вести,
Она поймёт.
И все ошибки их оправдает.
Все наперёд.
А все победы и достиженья
Её детей.
То её гордость и восхищенье,
Награда ей!
Беда коснётся,детей,невольно-
Ей всех больней.
На свете нету больнее боли
Для матерей.
И у иконы,огарок свечки
Горит за полночь.
Чтоб,своим,сыну или дочке,
Прийти на помощь.
Чтобы господь,мольбам внимая,
Послал им света.
У бога просит,не уставая,
До рассвета.
В достатке и в нужде,и в горе,
Всегда вы с ней.
Нет фаворитов и изгоев
У матерей.
А как мучительно,ждать весть-вестиночку,
Они поймут.
Комочек тёпленький,когда,кровиночку,
К груди прижмут.
И как измерить нам,какою мерою?
Боль матерей.
Всё оправдается-любовью,верою,
Её детей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154350
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 09.11.2009
Я будто крылья оставленные телом,
Безжизненно повисших на сучкЕ.
И ветер притрусил их серым пеплом,
Оставив только тенью на песке...
Развеяло в туман на чистом воздухе,
Позолотило солнцем в небесах.
И догорало тихо в нежном сполохе,
Растаяв в пролетавших облаках...
И шли дожди и небо грустно плача,
В круговороте повторяло всю задачу.
И маленькая смерть, уже ничто не знача,
Легла копейкой, оставленной на сдачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154274
дата надходження 08.11.2009
дата закладки 09.11.2009
Як тільки побачу я квітку жоржину,
Чомусь, мимоволі у спогади лину...
Багряні голівки під самим вікном
Вітають нас зранку яскравим чолом.
Приспів: Від ганку до тину – чудові жоржини,
Від ганку до тину, обабіч стежини.
Пробачте, троянди, гвоздики, мені,
Не зможу забути жоржинові дні...
В ній бачу натруджені мамині руки
І перші невинні, юнацькі цілунки...
Царівною двору та квітка була,
А може, царицею, навіть, села.
Приспів.
І зараз уже на моєму подвір’ї
Ця квітка, як спогад дитячої мрії.
Родиною завжди шануєм її,
Як наше кохання й добробут сім’ї.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154186
дата надходження 08.11.2009
дата закладки 08.11.2009
Луна расплылась полная, созревшая, сытая.
Улеглась на ветках томная, одинокая, тихая.
Занялась приливами и отливами, –
Кружит голову желаниями, не скромными.
Занавешено небо звездами, откровенными
И мигают всё, созывают - глазами жадными.
- Не зовите подруги, милые -
Не умею летать - не рожденная.
И сорвется звезда, в танце закружится,
И упавши, исполнит желание мое, важное.
И усну я под утро уставшая,
Чуть простывшая за ночь - летавшая.
И приснится мне сон, самый сладостный,
Что мы снова вдвоем …
И вместе нам радостно…
Может исполниться он? –
Небо благостно….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154056
дата надходження 07.11.2009
дата закладки 07.11.2009
чувствую - мы с тобой крови одной,
те же инстинкты, повадки и нравы.
вижу и в стае чужой, ты - герой,
гордо несешься сквозь мелочь забавы.
и не единожды падший твой ангел,
вновь подымаясь, спешит за огнем.
я за тобою – след твой был найден,
знаю - до цели дойдем мы вдвоем.
кровь на песке и на сердце тревога,
душу прожгла недоверия боль.
раненым нужно всего лишь немного -
верного спутника рядом с собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148939
дата надходження 08.10.2009
дата закладки 07.11.2009
хочеш, я пісню тобі заспіваю,
про щире кохання, про світлу любов.
про те як без тебе ночами я тану,
та в’яну без тебе як квітка немов.
та знаю що ти краще мене співаєш,
як той соловей, як сопілка в лісах.
спиваешь ти іншим, та зовсім не знаєш,
як крається сердце у мене в грудях.
і музика, в серці, твоя не для мене,
і очі твої не на мене глядять.
та все що зі мною все тільки для тебе,
і все що я маю - я можу віддать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149558
дата надходження 12.10.2009
дата закладки 07.11.2009
(Извините,что с опазданием.Только прочла).
Поверьте,жизнь у всех не мёд.
И лишь кто силен,тот живёт,
Свой идеал не предавая
И свою жизнь не попирая.
Мы все приходим,иногда,издалека.
Путь наш тернист,дорога нелегка.
Мы как Икар,стремимся в облака
И как Сизиф,свой камень прём через века.
Мы путь свой ищем,тщетно,сквозь года.
Друзья приходят,иногда,когда беда.
Врагов в лицо мы знаем не всегда.
Где ложь,где правда?Не постигнем никогда.
Конечно,всё понять - не всем дано.
Но,что нас ждёт,уж свыше решено.
И коль по вашему:не вечен ад и рай,
Что ж тогда вечно?Не имеет край?
Душа?Но где тогда её обитель?
Кто истинный её хранитель?
У каждого есть испытаний час.
И молим господа,чтоб он нас спас.
Не каждый выдержит,пройдя сквозь бездны двери.,
Но бог спасёт,того,кто в него верит.
Пусть наши корабли о рифы бьются,
Но сильные душой и духом,не сдаются.
И как бы ни был труден путь:
"Найти себя - вот жизни суть!"
Земной наш путь далёк от вечности.
Планета наша лишь песчинка,в бесконечности.
И,чтобы оправдать существованья суть.
Мы с честью,до конца,должны пройти свой путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153820
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 06.11.2009
Темрява чорна,
Ніч безкінечна,
Очі не вірять, що бачать у тьмі
Тиша німа
Та спокусливо грішна,
Правди не має у вічному сні
Зорі сховали
Хмари бездушні,
Думками лину у гіркі ті дні
Навіщо розп'яли
Так відчайдушно
Пристрасть кохання у вічному сні
Місяць вже сходить
Над стріхою рогу
Навіщо розлука й печалі мені
Усі сподівання
Знайти ту дорогу
Розбились, мов чари у вічному сні
Полем чарівним
Навпомацки знову
Я продираюсь росою в стерні
Просто нестримним
Бажанням промовить
Ніжні слова, як у вічному сні
Сходить вже сонце
Пташки співають
Бачу крізь димку я очі сумні
В наше віконце
Злетіли й сідають
Два голубочки, мов в вічному сні
Просто не буде,
Треба боротись,
Світанок не прийде до того хто спить,
Кохання здобувши
У міцних долонях
Тримайте назавжди та щиро любіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122726
дата надходження 23.03.2009
дата закладки 04.11.2009
Прости меня за все, что с нами было,
Прости за то, что происходит и сейчас.
За то, что я тебя нежданно полюбила,
За лишние морщинки у любимых глаз.
Прости за боль разлук и радость встречи,
За краткий миг с тобой и время без тебя,
За дрожь в руках, опущенные плечи,
За все слова, что сказаны любя.
Прости за то, что я по ветру разметала
Твое спокойствие, уверенность в себе.
Прости за то, что я твоей любимой стала
И по ночам, во снах, я прихожу к тебе.
За грустные стихи, за письма, разговор в ночи,
За боль и горечь, что пришлось перенести,
За поминальный свет полу́ночной свечи
Прости меня, любимый мой! Прости!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153156
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 02.11.2009
Написано это было, для Витуши. Фото той Виктории у меня нет.
Но стихи о любви не могут жить без образа, поэтому искал и нашёл подходящий.
Её зовут Юлия Панкова. Встретить Юлю можно в Украине.
фотограф: Владислав Панков.
[i]Тщетно ждать что случай снова
Мне подарит голос твой
Незнакомая знакомой
Вдруг окажется любовь
И оставит свою память
А в иные времена
Моё сердце станет плакать
Когда вспомнится она... [/i]
фотография размещена с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=12174
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150691
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 31.10.2009
В руках сжимаю я свечу...
От боли сводит пальцы снова!
Я помолиться здесь хочу.
Не упрекнёшь ты, Боже, словом...
В висках моих опять свинец-
Мне с грузом бед пора проститься!
Любому делу есть конец!
Сколько же это будет длиться?
Зажгу свечу и посмотрю:
Огонь расскажет как ты примешь
Мою молитву. Я молю,
А ты невидимо обнимешь...
Я затихаю, слёзы мне
Солёностью очистят душу...
Свеча горит, паду к земле...
О Боже,дай мне сил! Не струшу!
Я вся отдамся до конца
Пути, в который ты направил!
В тот день, когда ногой крыльца
Коснусь я, будь со мной...у Рая...
12.10-22.10.2009
© Copyright: Людмила , 2009
Свидетельство о публикации №1910223263
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151381
дата надходження 22.10.2009
дата закладки 30.10.2009
Плакала Душа в дешевой скрипке,
У смычка выпрашивая сил...
Время одряхлевшею улиткой
Замирало… Кто его просил?
И Душа, как птица без полета,
Задыхалась, память теребя…
Кто-то не споет сегодня… Кто-то…
Кто-то не дослушает тебя…
В этот миг и скрипка Страдивари
Завистью безумной обожглась…
Плакала Душа с Печалью в паре,
Взоры, обратив на ипостась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152624
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 30.10.2009
Святую веру с материнским молоком,мы не впитали.
Другие припасли святыни нам,Ильич и Сталин.
В кровавом Октябре том,навсегда распято,
Что чтили испокон веков,что было свято!
В стране Советов,вожди вершили перемены.
Не убоявшись сатаны и огненной гиены.
Изгнали из страны:искусство,честь и совесть;
Таланты и умы,культуру и духовность!
Те офицеры,дорога была которым честь,
Не убежали за кордон-остались здесь.
И,погибая ни за что,лишь об одном просили:
"Спаси господь и сохрани ты,матушку Россию!"
На верх полезли:нищета,убогость,лень.
От них избавиться не можем по сей мы день.
И шли на смерть:отец на сына,брат на брата.
За что боролись?Много ль им,досталось злата?
Из всех динамиков неслось:"...Мы новый мир построим!"
А мир был устлан трупами и залит кровью.
В безумном хаосе,потуги к свету были так убоги,
Но люди,вопреки всему,тянулись к богу!
Украдкой,на голгофу провожая сыновей,молились за глаза
Под страхом смерти,во спасение,хранили образа.
"Спаси ты господи,любимых наших:"Неслось окрест.
И надевали им ,как святыню,нательный крест.
А власти церкви громили напрочь и жгли иконы!
Бросали с звонниц колокола,с прщальным звоном.
По всей стране неслись проклятия и стоны,
Бесчинства истово творя,вершились новые законы.
Когда война гремела в страшном-сорк первом,
Невесты,матери,молились свято и ждали с верой!
И провожая на фронт,украдкой,крестили вслед,
Тайком иконку,зашивали как талисман,в кисет.
Мы редко в радости помянем бога-злая истина.
Когда же горько,вспоминаем,молясь неистово!
Живём,назло судьбе,не счесть наши потери.
И всё же молимся!А это значит-верим!!!
МОЛИТВА:
Спаси мой крестик на груди
От бед меня и стужи.
Что ждет,неясно,впереди
Лишь ты господь мне нужен.
Пошли мне господи удачу,
Дай силы и терпенья!
Давно от горя я не плачу,
Душе нет облегченья.
Пошли ты счастье моим детям
и исцели мне раны.
Пусть за окном холодный ветер,
Ноябрь принес туманы.
Дай господи,зимой тепла,
Немного хлеба.
И подари на счастье мне
Кусочек неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152601
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 30.10.2009
О, художник! О, художник!
Нарисуй мне мой портрет,
Чтобы он изображал
Темноту внутри, и внешний свет.
Все те правды и неправды,
И добро и зло во мне,
И победы и потери,
Что присутствуют на дне.
Чтобы мог я опровергнуть,
Чтобы мог я подтвердить,
Чтобы знал я, что мне делать,
Что возвысить, осквернить.
О, душа моя в портрете!
О, судьба моя в беде!
О, художник, милый, славный!
Как хочу я быть в тебе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148739
дата надходження 07.10.2009
дата закладки 30.10.2009
.Комментарий к картинке
.
Под куполом Божественного Храма
Усеянного звездами миров.
Прекрасная, загадочная дама
Небесный слышит звон колоколов.
Ты смотришь и стоишь под небосводом,
Рукою держишь вечный млечный путь.
Мечта твоя - в любое время года
На космолете звезды обогнуть.
Ты ангел внеземной на горизонте,
Как яркая звезда в ночи горит.
А над тобой огромный купол зонта -
Свод неба бриллиантами искрит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152505
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 29.10.2009
Насувалася нічна гроза. В невеликій кімнаті художника, яку сміливо можна назвати майстернею, було тихо. По всіх кутках жовтогарячим кольором палахкотіли свічки й сіяли навколо себе легке освітлення. Посеред кімнати був розміщений старий диван. На ньому, в пишному, білому платті, лежала дівчина з обережно розкинутим золотим волоссям. Спокійний погляд блакитних очей дивився перед собою, а з тоненьких уст сочилася кров. Її оголена, молода, білосніжна рука, звисала до підлоги й маленькими пальчиками торкалася леза ножа.
За вікном засвітила блискавка й залила кімнату холодно-синім світлом. В дальньому кутку стояв мольберт, за яким працював молодий, темноволосий художник. Він з насолодою робив обережні мазки по палітрі і час від часу, гарячим поглядом, зиркав на свою музу.
- Кохана! – раптом порушив він тишу піднесеним голосом. – Ти не уявляєш, якою успішною буде ця картина. Всі попередні роботи проти цієї – пуста мазанина! Ось побачиш, як вона нас підніме на ноги. Вся слава буде за нами. Тоді я зможу купити тобі дорогий рояль.
- Так, коханий, так, – почув він у відповідь ніжний голос.
- Ти будеш мені грати свої улюблені пісні, а я даруватиму тобі польові квіти. Ти ж їх так любиш. Не смійся, бо мій пензлик якраз на твоїх витончених устах. Ах, які ж вони в тебе… а кров, кров… Кохана, ти тільки поглянь, як ми чудово розмістили кров! Це буде справжній шедевр! Тепер ми доведемо всім, що наші роботи заслуговують пошани.
- Так, заслуговують.
Раптом за вікном роздався тріск блискавки, а за ним і сильний удар грому. Важкі краплини забарабанили по підвіконню. Хлопця труснуло. Він припинив малювати і завмер як статуя. Обличчя його витяглось і стало блідим, а в очах спалахнув страх.
- Милий мій, не бійся, це лише звичайнісінький грім. Він не завдасть тобі ніякої шкоди, - почувся голос коханої від чого хлопець ніби прийшов до тями. Легка посмішка зійшла на його уста.
- Так, лише грім, - заговорив він ледь тремтячим голосом і якось розсіяно почав розглядати картину. Шум дощу змішався з запахом фарб і розбавив атмосферу більш романтичними тонами. Легке шарудіння жіночого одягу пробігло по тихій кімнаті. Всі свічки одночасно затріскотіли і тоненькі ниточки чорного диму закрутились в повітрі. Невдовзі на другому поверсі залунав рояль. Художник почув знайомі акорди й злегка посміхнувся.
- Знов не стрималась і втекла грати.
Він тремтячою рукою зробив декілька мазків, потім поклав фарби на стілець і пішов на гору. Піднявшись по сходах і пройшовши темний коридор, хлопець відчинив двері і увійшов в невелику бібліотечну залу з тусклим освітленням. Посередині був розміщений письмовий стіл, на якому горіли три свічки, а поруч нього стояв і рояль. Дівчина, сидячи до коханого спиною й легко коливаючись під ритм музики, грала на улюбленому інструменті. Він же, не зачинивши двері, тихо підійшов до неї. Відчувши його тепло, дівчина різко підвелася й кинулася в теплі обійми.
- А давай потанцюємо, - сказала вона ніжно дивлячись в його карі очі. Він без розмов міцно притиснув її до себе і вони в легкому пориві закрутили вальс.
- В тебе чудово виходить, - сказала вона маючи лагідну посмішку ангела.
- Але ж ти знаєш, що я не вмію танцювати.
- Так, знаю.
- А ще я не вмію забивати цвяхи.
- Не вмієш.
- А ще…
- А ще ти не вмієш готувати каву, - перебила вона й засміялася.
- Так, не вмію, - відповів митець і сам засміявся.
- Пам’ятаєш, як на нашому весіллі мене викрав твій найкращий друг?
- Так, мені це не сподобалось.
- І те, що на мене постійно дивились чоловіки, тобі теж не подобалось.
- Ти ж мене знаєш, - сказав він сором’язливо.
- Так, знаю. Але мені все це байдуже. Головне, що ти поруч.
Вони різко зупинились. Дівчина легким дотиком руки провела по його злегка небритому обличчю і кінчиком гостренького носика потерла по сухих, гарячих устах.
- В тебе жар, - сказала вона схвильовано й притулила свою тоненьку руку до його лоба.
- Коханий, ти весь гориш. Швидко спускайся вниз, а я зараз спробую віднайти якісь ліки.
- Добре. Вже спускаюсь. Тільки не барися.
- Я миттю, - відповіла вона блиснувши тоненькими рисами чарівного обличчя.
Хлопець посміхнувся й відпустивши її з теплих обіймів вийшов з кімнати. Він почав сходити донизу, як блискавка засвітила по всіх кутках будинку. Раптом роздався сильний тріск грому. Таке відчуття, ніби небеса розірвало навпіл. Митець зупинився. Холод пройшовся по спині від чого тіло судомно затремтіло. В очах його попливло, а потім настала густа темрява.
- Де світло? – прошепотів він схвильовано. – Чому свічки потухли?
Знов по кімнатах спалахнуло яскраво-синє проміння і знов грім сколихнув змертвілу оселю. Хлопця сильно труснуло від чого похитнувся назад і впав на сходи. Він принишк і лише чув, як сильно колотить його серце. Раптом відчуття чиєїсь присутності з’явилось в будинку. Мороз пройшовся по спині художника. Він якомога тихіше підвівся, стримуючи різкий подих, і обережно спустившись донизу увійшов в свою робочу кімнату.
На журнальному столику горіла лише одна єдина свічка, а поруч, на дивані, продовжувала лежати його дівчина. Освітлення було досить тусклим. Спалахи блискавок падали на меблі, картини і вимальовували видовжені тіні різних предметів. Хлопець тремтів і ледь тримався на ногах. Краплина холодного поту скотилася зі скроні. Він повільно рушив до коханої, не спускаючи з її обличчя своїх зволожених очей. Вона лежала нерухомо й скляним поглядом дивилася на мольберт. Не пам’ятаючи себе, художник підійшов до неї, повільно став на коліна й тремтячою рукою торкнувся її тоненьких пальчиків. Неприємний холод взяв за живе. В очах заблискотіло лезо стального ножа від чого обличчя гірко скривилось, а сльози хлинули по щоках. Хлопець, зібравшись з останніми силами, підняв голову й подивився коханій прямо у вічі. Тут серце і занило потягнувши на себе всі судини. Він підніс руку до її обличчя й провівши тремтячими пальцями по блідій щоці, прийняв з її шиї пишні кружева. Крик так і застряг в його душі, коли побачив глибоко розрізане горло і калюжу темної крові на дивані. Він різко посунувся назад і впавши на підлогу вдарив рукою журнального столика. Підсвічник захитався й за мить опинився на паркеті. Свічка не потухла, але так затріскотіла, що чорний дим повалив як із заводської труби. Хлопець міцно схопився руками за своє довгувате волосся й щосили потягнув його. Він хотів кричати, але тільки тоненький писк виривався з середини. Тут його ніби струмом вдарило і відчуття чиєїсь присутності злегка скувало тіло. Раптом у вухах загримів могутній сміх могильної безодні, від чого душа ледь не вискочила з тіла художника. Він щосили закрив вуха руками й дико зціпив зуби, але марно. Сміх продовжував наростати, заповнюючи своєю величчю всі кутки темної оселі. Неприємний запах сирої землі закрутився над тілом митця. Хлопець не витримав і впавши в стан божевілля щосили закричав:
- Ні-іііі…!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152261
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 28.10.2009
Как я и обещал - получилась песня... Заранее прошу прощения за мой вокал... Голоса нет, но зато пишу музыку и слова, а поют все кому нравиться... И так - муз.и слова мои и "вой" тоже мой... Включайте прослушку и ПОДПЕВАЙТЕ, РЕБЯТА !!!
1.
Слетает вновь листва,
Сорвавшись с крон деревьев парка…
Как видно нам пора
Проститься и забыть любовь…
Что было то прошло
И не вернётся с солнцем завтра
Всё ветром унесло….
И чувства не вернутся вновь !
ПРИПЕВ.
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
2.
Прольются сто дождей
Слезами облаков осенних…
И свет счастливых дней
Исчезнет в памяти твоей…
Забудутся слова
Останется лишь только песня
Что пели мы тогда,
Когда весь мир был к нам добрей.
ПРИПЕВ.
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
3.
А к парковой скамье
Намокшая листва прильнула
Забыла о весне
Когда кругом цвели сады
Сейчас ты не со мной…
Как видно я тебя придумал
И будто бы рукой
Листвою помахала ты.
ПРИПЕВ.
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
Осенью
Деревья платья сбросили
И друг у друга просим мы
Прощенья за любовь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152358
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 28.10.2009
Пусть живёт земля,
Она красива,
Необыкновенно хороша,
Кто не может
Быть на ней счастливым,
В этом умерла душа,
Нет, я вру, душа опять болеет,
И кричит и плачет на разрыв.
И страдает так, и так жалеет,
Что земля, не выдержав, дрожит.
И крушит земля источник боли,
И хоронит крыши, и дома,
И волной сметает всё, что родит,
Всё, чем одарить могла она.
Как же быть, как душу успокоить,
Чтобы вновь рождалася весна,
Чтобы на Земле жила в покое,
Наша непокорная душа.
Ни вожди, ни Боги не помогут,
Это нам дано самим,
Надо просто удалить помои,
Те, с души, которыми раним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152299
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 28.10.2009
…вжимаются губы хладнокровные
в эпитафию каменно горькую
в предисловии слёзы огромные
перекачены в тяжесть бескровную
на пожизненность власти томления
бывшей жизни где перлы осенние
желтизною снесли откровения
в строки стройные и черно-белые
в память долгую и сокровенную
павший листик едва опустившийся
прижимается ветром к надгробию
погибает к нему прислонившийся
отправляется в дно подземельное
через домену болесно чёрную
в пристанище гранично бездонное
в свободную нимфу бессонную…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152294
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 28.10.2009
Устало Солнце – не греет Осень,
Та, обреченно, тепла не просит…
Тепла не просит, роняет слезы,
Скользит надеждой по жизни прозе…
А Ветер грусти, ударив в струны,
Рвет душу в клочья давно не юным…
Рвет душу в клочья, сорвав преграды…
Устала Осень… Нет Солнца рядом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152264
дата надходження 28.10.2009
дата закладки 28.10.2009
Ах, глаза твои карие,
Сколько д́арят упорства
и твёрдости,
Только взглядом одаривай,
Мы уйдём от зла
и от всякой подлости.
Пока мыслями и словами
Любви постигаем красу,
Хочу,
чтоб всегда между нами
Желания - чистый родник,
как в лесу.
Быть, как он... Быть, как все:
Беззаветно любить... не иссыхая,
Жить в этой чуткой красе
С верой...
надеждой не умирая !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151843
дата надходження 25.10.2009
дата закладки 28.10.2009
Слава улесливцям й щебетунам!
Нині прийдешнім і всує забутим!
Мабуть простенько так не передам,
Яка ж то в лестощів страшна отрута!
Які в них "лагідні" мамині очі,
Ой, яка ж "мила" сестринська турбота.
Шал компліментів відірве охоче
Аж до нестями блюзнірства нудота.
Фальш, лицемірство, словесна облуда...
Вдарить у спину ця зброя лукава,
Та сподіваюсь так завжди не буде,
Щоб щира підступність нас обкрадала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140763
дата надходження 09.08.2009
дата закладки 28.10.2009
Ровные впадины
Стены гуашью разъедены
Сила украдена
Глупая, умная, вредина?
Падкие истины,
Тени презрения – прозрения.
Может и вычислю
Дату падения, день столкновения?
Лунным характером
Солнечным заревом сотканы
Истины горькие
Кружевом, листьями, сотами.
Все - одно целое
Что-то растянется-сузится.
Что же хотела я
Слушая «стерпится-слюбится»?
Мне бы как в ракушке.
Градусы тела в хранении.
Не было б графиков
Разных падений, дней столкновений.
Я всё придумала
рваные тени на плоскости
ежесекундное
измерение человеческой колкости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152133
дата надходження 27.10.2009
дата закладки 27.10.2009
Осіння лірика небес
Розлуки і кохання...
Багряно-мертве листя снить
У затінку чекання,
Де ніжить спогадом душа
Розмиті літні барви,
І доля поглядом тво́їм
На серці ставить карби...
Блакиття ж ллється у думки
Прозорістю серпанку,
Де незбагненна осінь п'є
Терпкий цілунок ранку...́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147806
дата надходження 01.10.2009
дата закладки 26.10.2009
Верлибр –
Это когда страшно.
Это когда не знаешь
Что и как написать,
Но садишься и пишешь.
Пишешь, чтоб жить.
Без страха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136819
дата надходження 09.07.2009
дата закладки 26.10.2009
Словно мечтою обманутый.
Сердце зависло и ноет.
Разбудоражен туманами.
Неуспокоенный мною.
Пару шагов до заглавия
Переступить бы, не мучаясь.
Вместе за грех и за здравие
Опохмеляться наскучило.
Под одеяла, под разные,
Подразделяя на главы
Жизнь - до тебя, как до праздника.
Слава разлучникам! Слава!
Только по праздникам хочется
Теплого пледа на плечи. И
Тихо, в своем одиночестве
Слушать дыхание вечности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83194
дата надходження 09.07.2008
дата закладки 26.10.2009
Волосы пепельно-русые
Коснутся красивых коленей.
Помнишь, как было у Брюсова:
«Действительность кажется тенью».
Спрятав игру за портьерами,
Секундными стрелками маясь,
Кажется, столько потеряно,
Когда просыпаешься в мае.
На пол… И пусть босоногие,
Кто первый на кухню за тостом?
(Первые, слабые, многие…
Как вы забываетесь просто!)
Вот она, тень настоящего,
Стаканом китайского чая
Цвета созвездий фисташковых
Невидимо нас угощает –
И ускользает… До августов,
А может, до зимних метелей,
Где так покойно и благостно
Уставшие дремлют апрели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151535
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 26.10.2009
Воздух пахнет промокшими листьями.
То ли плачет, а то ли смеется
Эта осень на брошенной пристани
Под лучами вечернего солнца.
Словно женщина в свитере бежевом,
Распустившая светлые косы, –
То ли принята, то ли отвержена, –
Размышляет о вечности осень.
И тогда усомнится сама на миг
В том, как заново нужно родиться:
То ли инеем, то ли туманами
По домам, по дорогам, по лицам.
И не злиться… Непрошено заново
В тихой дымке она разольется
И впитает дыхание зарева,
Как нектар из лесного колодца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151288
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 26.10.2009
Я не поэт.
На Человека
Учусь уже почти пол века
А если иногда пишу,
То это - мыслями дышу!
Скажу Вам просто, между нами:
Гордиться нужно лишь делами,
Любить, да так, чтоб стыла кровь
Главнее в жизни нет, -
Любовь!
Она одна нас окрыляет
По жизни верно направляет...
Вот философия моя -
Рисую жизнь без масок я
И не дрожит мое нутрО
Там все открыто и простО!
Душе моей стыдиться нечем,
Путь к совершенству долг и вечен,
Одно я знаю в жизни точно,
Учить не буду вас заочно, -
За мнимых баллов громкий хлам
Свою я душу не продам,
Уже я слышу вой и гам,
Сказал же, душу не отдам!
Порой нужны для сцены маски
Чтоб зритель видел все раскраски -
Кто, в чем, зачем и почему,
Всегда артиста я пойму…
Хочу, чтоб знали все и ты
Прекрасны только те мечты,
Что так наивны и чисты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140856
дата надходження 10.08.2009
дата закладки 26.10.2009
Сидеть и ждать: Чего? Зачем?
А может встать и сделать это?
Молить, просить-здесь без проблем,
Хочу сама я зиму переделать в лето.
Ведь в тягость холод внутренний и внешний,
Душа мечтает о тепле, сиянии.
И ей наскучил этот климат здешний,
Прозревшея она в период созерцания.
Меняется погода в любое время года
И холод не приемлем для души.
Девиз души:»Сорву оковы рода!
Теперь свободна ты, дыши!!!»
Дыши любовью, красотой, свободой,
Учись в замен давать и брать.
И наслаждайся внутренней погодой,
Которую когда-то смогла ты обуздать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142449
дата надходження 22.08.2009
дата закладки 25.10.2009
Пусть великанские надежды,
Пусть лилипутские дела,
Пусть протекает жизнь, как прежде,
Пусть не свернула никуда.
Пусть обижаем мы друг друга,
И пусть порою не хотим,
Сказать приятное друг другу,
Что "ты услышан", "ты любим".
Пускай противоречья нам подруги,
Пускай противоречья нам друзья,
Пусть наша жизнь однообразней скуки,
Пускай играется с людьми, как ребятня.
И пусть сегодня буду я добрее,
И пусть меня терзает беспредел.
Сегодня я на шаг стаю роднее,
Сегодня, радость жизни - мой удел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151784
дата надходження 25.10.2009
дата закладки 25.10.2009
Когда впервые тебя встретил -
Чувство тронуло внутри,
Я нигде еще не видел
Такой тонкой красоты.
Что-то тайное прельстило,
Оно прельщало много раз,
Но в этот раз все быстро было,
Встретил, и не отводил я глаз.
Душу чувством ты омыла,
Сердце ветром обнесла,
Ты, меня в себя влюбила,
О том не ведая сама.
Может, ты не одинока?!
Может, это первый всплеск?!
Может, скажешь ты: "Не трогай,
это только внешний блеск"?!
Я не знаю, что мне делать,
Но знаю лишь одно,
Если душу с ликом мерят,
Ты прекрасна все равно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148895
дата надходження 08.10.2009
дата закладки 25.10.2009
Моя сива голубко, сідай,
Поговоримо тихо з тобою.
Плине радість моя через край,
Твої руки цілую з любов’ю .
Що сказати тобі, як зігріть?
Чим розраяти серце, матусю?
Ти побудь, посиди ще хоч мить,
Моя мамо старенька, бабусю.
Чого швидко так плинуть роки ?
І дорослими стали вже внуки…
Я б для тебе дістала зірки
І поклала в натруджені руки.
Яке щастя, що поруч ти є!
Сльози радості стримать несила.
Я найкращих квіток принесу
Тобі люба матусенько, мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140932
дата надходження 10.08.2009
дата закладки 21.10.2009
Опавших листьев шелест утонченный
В мою безоблачную душу проникает,
Ласкает взор и слух мой удивленный
И ритмы сердца стуки учащает.
Бреду один сквозь утренний рассвет,
Вдыхаю свежести пьянящий аромат,
А предо мной березовый октет
Скидает пожелтевший свой наряд.
Печаль, тоска мгновений долгих
Кричит в моих воспоминаниях,
Не слышен шум ветров умолкших
И мыслей свет поник в мерцаниях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108623
дата надходження 21.12.2008
дата закладки 21.10.2009
Дождь. Барабанит по крышам. Прорыв.
Дерево Сейба сбросило листья, Рай приоткрыв.
Осень вонзилась в свою сердцевину зубами.
Возле камина приятно читать Мураками.
Тринадцать небес и девять подземных миров.
Выйдут из пепла прорвавшихся слов.
Мир сотворен лишь тобой. От себя не уйдешь.
Ты – это ты. Это то, чем живешь.
То, чего жаждешь, то, что желаешь
То, каким мир ты снаружи считаешь.
Что замечаешь в мелькании дней
То, к чему тянет и то, что сильней.
Вся твоя сила – лишь в настоящем
Можешь ты мнить себя нищим-пропащим
Если желаешь – кругом будет Ад
Счастлив ли ты, плачешь ли рад?
Часто песчинками люди считают
Себя изнутри и не понимают
Что они боги своих ощущений
Собственных мыслей и жизни течений
Брать себя в руки, врать себе что-то
Глупо, бессмысленно, прямо до рвоты
Искать виноватых – поиски тленья
Все проигравшие в данном сражении
Можно менять все, что так переменно
Не изменить, что дано и нетленно.
Можно обнять все родные вибрации
Можно уйти, а можно остаться.
Россыпи звезд в каждом мгновении
Просто прозрей и настрой свое зренье.
Времени нет. И время не ждет.
Ты стань собой. Счастье придет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151273
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 21.10.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2009
"Что такое любовь?"
У друзей я спросила.
Одни мне сказали :"Боль."
Другие заметили: "Сила!".
А третьи? - они промолчали,
Глаза опустив в печали,
Тогда я спросила: "А друг -
Это кто?" Одни мне сказали:
"Это тот, с кем светло!"
Другие заметили: "Друг - это тот,
Кто за тобою повсюду пойдет"...
И снова смолчали третьи.
Им нечего было ответить.
Но вот со мною случилась беда,
От первых двух не осталось следа,
Без слов на помощь примчались третьи,
На все вопросы мои ответив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150884
дата надходження 19.10.2009
дата закладки 21.10.2009
1.Передчуття кінця.
Невже я знаю власний світ?
Невже це він так гірко плаче?
Лишаючи позаду слід,
В якому кожний крок щось значить.
Він відбирає в мене все,
Наводить смуток і страждання,
Вбиває мрію і несе,
Нові, невідані бажання.
Він взяв в неволю сильне Я
І водить сірими степами,
Там вітер є моє ім’я,
Там зорі ллють думки сльозами.
Я сів під деревом старим,
Сухим безбарвним і холодним,
Поглянув в даль чуттям сумним,
Де крик мерців луна невтомний.
І так щодня і так щоночі,
Я залишаюсь у пітьмі,
Лиш темний лик чарує очі
І жовклий лист дає мені…
2. Лист в нікуди.
Пишу листа у власний світ,
Пишу і чую подих смерті.
Чому тяжкий твій творчий слід?
Чому зі мною невідвертий?
Я наодинці в самоті,
Я прагну болі лиш з тобою.
Чому твої уста німі?
Чому смієшся наді мною?
Мовчиш весь час, життям керуєш,
Вбиваєш сковані думки,
Благання сліз моїх не чуєш,
В яких пливуть тяжкі роки.
Ти ніби вбивця наді мною,
Ти прагнеш смерті власним снам,
Ти тягнеш мертвою рукою
До дерева прощань з життям.
Я знов з тобою засинаю,
Я знов втрачаю ясні дні,
Закривши очі – споглядаю,
Як руку Жнець дає мені…
3.До смерті.
Нарешті я впіймав твій погляд,
Нарешті впав тобі до ніг,
Відчув цей вишуканий одяг,
Що легким вітром тілу ліг.
З тобою я пішов у вічність.
Ти показав мій власний світ.
З тобою темна потойбічність,
З тобою смерть любовних бід.
Ти залишив мене у мрії,
Де я є вітер і туман,
Де зоряний поет в надії
Шукає вірші без оман.
Тут моє дерево всихає,
Тут моє слізне каяття,
Душа моя лиш тут витає
І в цьому світі - тільки я.
09.11.2005 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150390
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 21.10.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2009
Спочатку слово, а потім - слава.
Кому - полова, кому - держава.
Кому на душу важучий камінь,
Кому на груди медаль з цяцьками.
Кому крізь грати на світ за волю,
Кому за кривду багату долю.
Хто словом стане в вустах нащадків,
А хто у вічність - ні слів, ні згадки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149105
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 12.10.2009
Божественной руки прикосновение
В один из дней коснулось моего чела...
И получила я в тот миг благословение:
Возможно сам Господь инициировал меня.
Теперь в моих руках огонь любви струится,
Теперь в моих глазах струятся искорки добра.
И знаю то, что нужно много потрудиться
Для передачи миру Света и Тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142622
дата надходження 23.08.2009
дата закладки 11.10.2009
Зеркала...
Отражения...
Как печать.
Мысли...
Желания...
не понять.
Видится...
Кажется...
То чего нет.
Но в зазеркалье
Знаю: Есть
на вопрос ответ.
Только туда
Коридорами
Одной не пройти.
Бог его знает,
Что встретится
Там на пути.
Если туда
Отправиться,
То не одной.
Ты помоги
В путешествии,
Ангел-Хранитель мой.
Свечи горят...
Непогашенны
В обеих руках.
Путешествуем с Ангелом,
Неприемлем
Нам страх.
Коридорами вечности
Должны мы пройти.
Мы в поисках
Счастья,
Нам его бы найти.
Путешествие
Стоило того,
Чтоб там быть.
Возвращаемся
С Ангелом,
Чтоб в реальности жить.
Зазеркалье,
Конечно,
Удивительный край.
Но жить здесь и сейчас-
Счастье!
И ты это знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149345
дата надходження 10.10.2009
дата закладки 11.10.2009
А давай погуляем по радуге,
Соблюдая обет молчания.
Исключив при этом условности:
Поцелуи, признания, обещания.
И по радуге тихой поступью,
Взявшись за руки, мы в пути.
Отключив свой ум и сознание,
Поглядим, куда сможем прийти.
И вдохнув вдвоём воздух радуги,
Мы замрём всего лишь на миг...
А потом побежим...счастливые,
Закричав...это счастья крик!
Это дивное... состояние
Мы вдвоём пронесём по судьбе:
В нём ты мною всегда восхищался,
Не ошиблась и я... в тебе.
А когда мы с тобой состаримся
Иногда будем вскользь вспоминать:
Как гуляли вдвоём по радуге...
Как смогли счастливыми стать!
/16.09.2009г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145574
дата надходження 16.09.2009
дата закладки 11.10.2009
* * *
Вона доволі груба у коханні,
А я занадто скромний у житті.
Вона мене знесилює страхами,
А я її замкнув у самоті.
І знову день при дні і рік за роком
Сплітаємо себе із протиріч.
А я лише боюсь, що ненароком
Затушимо якусь із наших свіч.
Коли жага світи розколихає,
І в грішники запишуться святі,
Я стану зовсім грубим у коханні,
Вона ж - занадто скромною в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146363
дата надходження 21.09.2009
дата закладки 10.10.2009
Тень уходящего лета
Нас волновала не раз.
Песня любви недопета,
Не повторить на заказ.
Алая роза заката
Вянет в ладонях твоих.
Золотом осень богата,-
Нам не делить на двоих.
Розу положишь у клавиш,
Сердце возьмёшь, уходя...
Только на память оставишь
Горькие слёзы дождя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148514
дата надходження 05.10.2009
дата закладки 10.10.2009
В разные берега-дорожки
Уплывающей реки,
В поистёртых снах-одёжках,
Мы оделись и пошли...
Нам, любя, ласкала ножки,
В блеск, слизавши, метражи,
Ночь художница – в матрёшках
Рисовала миражи…
В том пути резвились кони,
Млечной россыпью они
Вольности несли в низовьях,
А в верховьях прямо шли…
Здесь Луна снискала неги,
Возбуждала в них огни,
И мечта взыграла в свечах
Райской милостью Земли…
В ней – две лунные дорожки,
Две ранимые судьбы
Забрели, в мирских томленьях,
В край счастливейшей любви!!!
08.10.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148879
дата надходження 08.10.2009
дата закладки 08.10.2009
Осіннє листя падає додолу.
О, скільки в нім печальної краси!
На крилах вітру носиться довкола.
Мені його в долонях принеси.
Чудовий витвір золота й багрянцю
Бринить відлунням літньої пори,
Кружляє листя в хуртовині танцю,
Злітає стрімко й падає згори…
Мережить літо бабине волосся –
Журливих днів срібляста сивина.
Та не тужи за тим, що не збулося
І не шкодуй, що скоро все мина.
Черпни в літах своїх незриму силу,
Залиш печаль, забудь свої жалі.
Прислухайся: нам осінь залишила
Прекрасний спомин - в небі журавлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148740
дата надходження 07.10.2009
дата закладки 07.10.2009
Ответ корозлик на её комментарий и Sergu на его просьбу.
В природе грусти не бывает,
а лишь смиренье, красота...
Печальны мысли в нас летают,
и слёзы льёт, как дождь, душа.
Да! Осень это красотище!!!
Ведь это красок разный цвет.
И воздух чистый и душистый,
а утром - розовый рассвет.
Люблю я это время года!!!
Мечтать о чем-то и взлетать..
И не мешает непогода...
А как теперь легко дышать!!!
Я вспоминаю те мгновенья:
прикосновенье твоих рук.
А как прекрасны те волненья,
когда касался моих губ...
А эти встречи под луною,
и листьев золотой букет...
Какое счастье быть с тобою.
Печали в сердце больше нет...
ДА! Осень тоже наслажденье,
не только сладкая весна...
Она какбуд-то наважденье,
и красотой сведёт с ума!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145919
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 06.10.2009
Расплетают на ниточки, заплетают волокнами
Мою душу дожди, собираясь за окнами
И сиротками тучи в небесах уж тоскуют
Листья, словно мазками, акварели рисуют.
До костей пробирает меня ветер тоскою
Скоро снег, словно шаль, мою душу покроет
Мою душу и землю, может это и лучше?
Странно, что перестала, верить в жизнь я, как в случай.
Как в смешение красок, наперед все известно
Но порой я летаю, временами - мне тесно.
Давит нА дУшу дождь повторения судеб
Пониманья того, как похожи все люди.
Их проблемы и быт, их паденья и взлеты,
Их ворчанье, улыбки, тревоги-заботы
Я одна среди них и про нас кинолента
Но зачем же я здесь, рождена ведь зачем-то?
Для чего-то того, что должно быть исполнено
В сером ворохе дней почему-то схоронено.
Расплетают на ниточки, заплетают волокнами
Мою душу дожди, собираясь за окнами
Словно кошка, которой, дождь всегда неприятен
Я бреду среди жизней в сиротском наряде
Я плетусь и ищу, уж не знаю что именно
И кого-то зову, кто без роду-без имени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148459
дата надходження 05.10.2009
дата закладки 05.10.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2009
Поговори со мною, лето,
Быть может, ты меня поймешь.
Лучами солнца - посоветуй,
Пролей на душу звездный дождь!
Накинь зеленые одежды,
Венок сплети из колосков -
А вдруг, я снова стану прежней,
Проникну в явь из давних снов!
Шепну задумчивой ромашке
О том, что скоро холода.
Забуду миг и день вчерашний –
Там грусть осталась навсегда.
Я ливню теплому подставлю
Разгоряченную щеку,
И буду пить шальные капли,
Что с неба весело текут!..
Найду себя в полете ветра,
В кругу танцующих берез.
В палитре солнечного спектра -
Увижу отраженье гроз.
Я вспомню синие рассветы,
И теплой ночью, у костра,
Проговорим с тобою, лето,
"За жизнь" -до самого утра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144316
дата надходження 04.09.2009
дата закладки 05.10.2009
Весь утопающий в церквах
Порошей белою заснежен
О как прекрасен ты зимой,
Звенящий на морозе Нежин
Весною в радугах, в цветах
В разливе зелени безбрежен
О как ты молод сей порой
Тысячелетний город Нежин
И вот уж осень на листах
Сусальным златом занавешен
О как я дорожу тобой
Мой самый теплый город Нежин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147120
дата надходження 26.09.2009
дата закладки 04.10.2009
Давно нічого не писав
І це пишу, мабуть, даремно.
Багато вже позабував,
Забуду скоро все, напевно.
В душі забуті почуття,
Лише дурні думки, як миші,
Об мозок тихо шурхотять...
Сни з кожним днем усе смішніші...
Дедалі ближчий милий ґрунт,
Поволі слабшає коріння
І все частіше лине з губ:
'А й справді я дурне створіння'...
Були між нас і мир, і війни,
Гіркі образи, і любов,
Чому ж ослабли так обійми,
Лице слізьми умите знов?
Ми відчиняєм кожен день,
Мов двері, що з завіс зірвали,
Усе б змінити нам лишень,
Якби ми тільки правду знали...
Зібгали власні почуття
І в кошик кинули сміттєвий,
Все це провалля, небуття,
Що затуляє шлях життєвий.
А доля наче незнайома, -
Гілляка зламана суха,
В своїй країні ми не вдома,
У власній хаті - чужина.
Чужі нам і серця у грудях,
Неначе відгомін здаля,
Морозний віддих в рідних людях,
І ще не звідана земля.
Були ми всі колись щасливі,
Тепер нам пам’ять ледь болить,
Колись слова були важливі,
Тепер - аби їм було жить.
Ми не слова у пісню вклали,
А просто фрази і мотив,
Вітри пісками нас ховали,
А дощ голками молотив.
На мить війне і враз зникає
У тьмі скалічених мостів,
Так кожне слово витікає,
Не залишаючи слідів.
Чому ослабли так обійми?
Бо нам серця ослабли враз,
Замість кохання – люті війни,
Замість прощення – тьма образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147594
дата надходження 29.09.2009
дата закладки 04.10.2009
Стояла ніч , обпалена грозою.
Ковтала дощ, тамуючи жагу,
Грім гуркотів, незримою рукою
Виписував із блискавиць дугу.
А небо, мов розжарене горнило,
Спалахувало сотнями жарин,
Село завмерло, наче заніміло,
Дивилось сумно вікнами хатин.
Ріка бурлила темною водою,
Звивалася й шипіла, мов змія,
Здавалося зійшлися у двобої
Стихія неба й стомлена земля .
Хитались наче привиди дерева,
Повітря пахло гірким полином..
Заснуло все – коротка ніч липнева…
І лиш твоє світилося вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147080
дата надходження 25.09.2009
дата закладки 28.09.2009
Дощ шаленів, і стукав у вікно,
Жбурляв по склу колючими цівками.
Надворі осінь ткала полотно
З ниток-дощів, розчесаних вітрами.
Вплітала сум в строкатий візерунок,
І знову гірко плакала-ридала…
Я в осені шукала порятунок,
Неначе все вона про мене знала.
Розклала листя-карти десь на пні
І довго мудрувала, ворожила,
Немов могла вернуть щасливі дні,
Та це зробити їй було несила...
Почати б все із чистого листа,
Та мчать вперед життєві коліщатка.
Візує пам'ять втрачені літа,
І на листі стоїть велика крапка.
Я вийду в дощ, я обнімуся з вітром,
Сумне пророцтво осені пробачу.
Сльозу зрадливу непомітно витру,
Коли йде дощ – не видно, що я плачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147138
дата надходження 26.09.2009
дата закладки 28.09.2009
Коли маленьким був, я колисала,
Пісні-перлини сипала до ніг.
Молила , щоб недоля не приспала,
Просила Бога, щоб тебе зберіг.
Мій любий сину, зоряний світанку,
В канві життя непройдених доріг
Вплітала у барвисту вишиванку
Свій материнський світлий оберіг.
Я вишивала хрестиком стежини
Під шепіт трав та пісню солов’я .
Рости, рости! Зростай , моя дитино,
Надія, щастя, радосте моя!
Як весни будуть плинуть без упину
Й зозуля накує багато літ,
То не забудь і посади калину
Та на землі залиш достойний слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140451
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 28.09.2009