Я наближаюсь до переосмислення.
Розум занадто невблаганно тішиться.
Розум втрачає практичні обов'язки.
Він розчиняється - бо не відноситься
До перевтілення, себто - формації,
До невід'ємної інтерпретації.
До невід'ємного зайвого значення.
Що не стосується - те забувається.
Хочеться, Віриться, Любиться, Прагнеться -
Зайві відтінки застиглих банальностей,
Безперешкодно розподіляючись,
Так і не маючи власного значення.
Деякі речі занадто окремі,
Це тимчасово, однак це нестерпно.
Хочеться вірити в щось безпричинне -
Трошки надії - і з'являться стигми.
Що невід’ємне - те не застигле -
Ще одна трішки банальна причина
До перевтілення, себто - формації
Вже застарілої інтерпретації.
Що не стосується - те забувається
І називається переосмисленням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71106
дата надходження 27.04.2008
дата закладки 13.12.2009
Вона незасинає без нього... Вона читає романи і відшуковує у головних героях себе і, звичайно - Його... Вона ретельно прочитує відносини закоханих і порівнює з їхніми, і ніжна посмішка з'являється на її лиці...
Він нелягає спати без Неї...Він спостерігає за її рухами, за тим з якою ніжністю Вона готує... Він не уявляє життя без Неї...
Ідилія, взаємність - це про Них. І хоч лице виказує роки та все ж у душі вони вічно молоді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160124
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 11.12.2009
Вівторок...Ранок...Вона, як завжди, прийшла на тролейбусну зупинку...Трамвая немає...Навпроти стоїть чоловік, зодягнений у синю спортивну куртку, голубі джинси, кросівки, кепку і невеличка сумка, через плече...Він стоїть...і неспускає очей з неї...з тих пір, коли вона прийшла...
Приїхав трамвай...Він зайшов за нею...Вона...сіла на вільне місце, а він...став поряд...
Її серце почало частіше битися...страх...все більше зростав.А він...стояв і дивився на неї. Його погляд був дивним. Він ніби любується і ніби щось розмірковує...Вона на це не зважала...Вона лиш хотіла, щоб її страх він не помітив...
Трамвай зробив зупинку. Вона вийшла...і пішла...Він...вийшов...довго дивився їй у слід, а потім пішов своєю дорогою...
Що це було? Вона так і не зрозуміла. Але після того їй трохи стає моторошно, коли заходить у трамвай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160125
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 11.12.2009
Як називається той світ?
Де рідні люди немов чужі.
Де ненависть панує...
Де про кохання вже забули.
Де не відчуєш ніжність почуттів.
Де не відчуєш близьку турботу,
теплі руки, обійми...
Де не побачиш веселу посмішку.
Де не почуєш ті слова,
Які так серце хоче чути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160222
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 11.12.2009
Сиділа. Чекала. Дочекалась...
Прийшов, хоч запізно та все ж,
Як довго тебе виглядала,
І думала, що вже неприйдеш...
Ти подарив мені червоні троянди,
Як було приємно мені.
Звідки дізнався, що саме червоні?
Привидились в ту ніч мені,
Коли я не спала-все виглядала...
Ти часто приходив, дарував мені квіти.
Здавалося сон...
Та якось прийшов, приніс жовті троянди
І двері зачинив за собою...
І сльзи, гіркі, так довго лилися,
І серце, кричало, розвивалось від болю.
Надіялось. що знову побачить...
Надія згасала щодня...
Сиділа. Чекала. Дарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160351
дата надходження 10.12.2009
дата закладки 11.12.2009
Цей шепіт книг. Ця мудра думка.
Ці голоси – твоє ім’я.
Невже не чув, що твоя мука
Сльозами топить власне Я.
Твоє життя – як цвіт любові,
Згасає в сутінках думок,
В твоїх сльозинках краплі крові,
Якими змочений листок.
В сльозах ростуть червоні рози,
В сльозах кричить твоя душа,
Чим би зігнати смутку сльози,
Щоб хоч була, як в ніч роса?
Ти є невільник. Ти в полоні.
Ти маєш дар – він ліг на дно,
Ховаєш погляд свій в долоні,
А чуєш шепіт все одно.
Вірш був опублікований
в журналі: «ВремяZ» 2005-го року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151507
дата надходження 23.10.2009
дата закладки 04.12.2009