: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2013
Не відступай!
В очах моїх ніч танцює.
Зорі гукають.
Чарівні пісні хлюпочуться біля ніг моїх…
Ти черпаєш сік небес,
Долоні тремтять,
Долоні несуть Всесвіт до вуст моїх…
З рук твоїх, питиму магічний нектар,
По вінця наповнююсь
Рікою за край, водоспадом за межі,
Щоб тобі було чим втамувати жагу.
Щоб північ з півднем зійшлись, злиплись, мов наші вуста,
Змішались сердечні удари…
Не відступай!
Хвилі гарячі плюскають біля ніг твоїх,
Зазивають ,
Ритмом своїм,
Шепотом...
Бурштиновий бубон шаманський,
Повний снаги, сипле долу скибочки щастя
До самого краю ойкумени земної втіхи
Розстилає дорогу…
Йди!
Двері тамують подих,
Паркани вже виїла зграя чекань…
Від порогу декілька кроків до серця мого.
Не відступай!
...ходи но сюди...
10.12.2012р.
картинка з інтернету
http://transmission.lenin.ru/Aristasia-Earthmother.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384029
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Ще одна хмара…
Знаєш що буває, коли лягає сонце?
В човниках мрій,
В долонях моїх, немов у коконі,
Тулиться безкриле щастя.
В долонях моїх, немов у лусочках насінина,
Чекає весни серце.
Коли лягає сонце,
Вартові сну заступають,
Плекають вогонь ,
Тримають на списах небо…
Дрімають прозорі крильця, зорі чаклують,
Ниточки пнуться з під пальців,
В клубочок скручують всі шляхи,
Всі пустелі і, всі міста,
Що до ніг твоїх покладу я на ранок.
Знаєш, коли лягає сонце,
Ростуть із моїх долонь,
Квіти мрій…
Я пригортаю їх до очей, і до вуст.
Нехай квітнуть в мені,
Пилком чарівним живляться мрії
Тремтять прозорі крильця
Тріпочуть, мов серце,
Зростають…
Знаєш,
Що буває, коли сонце встає?
Я розтуляю долоні!
Пурхнуть мрії.
Покотяться клубочки,
Ниточки напнуться, немов струни, немов дроти,
Немов потаємний зв’язок,
Вкажуть дорогу
До мого серця…
Сонячні стежини проступлять на лоні землі.
І потече тими шляхами,
Немов венами, сік.
І пробудиться день.
Сонячний .
І буде любов!
11.12.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384047
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Запливала в небо,
Наковталась хмар…
З того боку весни – осінні мости.
Чекаю коли вляжуться сни…
Домуркочуть коти.
Й нумо вітер цибатий до вікна припинати.
Загнуздаю хмарину,
Гайну
Куди очі ведуть, напряду собі слів,
Наберу дощунів,
Гайну!
На твоє дивувате обличчя – сміх,
Як я вдерлась тобі на поріг,
Так як сніг,
Перепитуєш десять раз –
Будеш чай?
Після неба ти мене виручай,
Нагодуй, забалакай на ніч,
Будеш чай?
... вже питав, вибачай…
Філіжанка, дивись, тягне все всередину,
Телевізор, комод, на столі скатертину…
І твої зачаровані очі,
Заримовані з небом,
Враз наповнені медом…
А потім - гайну…
Не пускай, не пускай,
Бо захочу й піду…
До щоки припаду,
До шорстких на їжачок, до цілунків-балачок…
Не пускай, бо гайну!
Серед хмар запливу – здоганяй, зазивай…
Так я знову гайну,
В осінні шати,
Аби не спати,
пірну!!!
17.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378376
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Резкий свет лампы отвоёвывает у меня твоё лицо
и кажется, я забыла черты за эту пятисекундную вечность,
но нет — медленно проявляются на сетчатке, как фотоснимок —
глаза, линия скул, нос, волосы... Я ныряю в сон,
успокоившись: ты рядом. Уставшая, счастливая по-человечьи.
И мне думается, что мы сейчас запредельно, неправильно красивы
на старом диване с изношенным пледом, накинутом поверх,
дышащие гобеленовой пылью и Omnia Crystalline,
слушающие стук сердец со временем переходящий в стук в дверь,
в звонки телефона. К чёрту, милая, к чёрту всех.
Мы имеем право на отдых. Хочешь остывший чай?
Твои руки холодные в гриве моей зарыты — бесценный клад.
Хорошо, что за ним никто никогда не придёт,
ни один учёный, ни один пропитый старый пират...
Это — наше. Только наше, веришь? Твоё и моё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364306
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Все добре.
Моє серце
здорове.
Я бігаю за сонцем
із сонцем граюсь
як дитина.
Я щаслива людина.
Вночі мені спокійно,
а вдень вільно.
Я читаю різні букви
і складаю матриці,
вплітаючи солод
у пальці і волосся.
В мене так повелося.
Моє серце- магніт.
Моє серце- любов
для тих, хто прийшов
по неї.
І я літала і здіймала
крила ще далеко
до того, як вас зустріла.
І вчить мене Всесвіт
того ж.
І дає мені воду і хліб.
Аби могла годувати
і поїти.
Ти сьогодні зі мною?
-Привіт!
Ти сьогодні ідеш?
- Моє серце- магніт.
Моє серце- любов.
Іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356600
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2012
Середина Цього Всесвіту спала...
Зненацька зойкнувши відкрила неонові очі
В мені.
В сонливому безладі нерозуміючи
Як протікає в чужому просторі,
По червоним рікам моїх зап"ясть.
Чи важливо їй це відкрити?
Ні... Тихо, мовчіть!
Моє тіло б"ється в єкстазі від кожного руху...
Видихаю Її запахом,
Співаю Її силою,
Дивлюся Її нерозумінням...
Неначе троянда в лілії
Бомба у атомі
Небо в ядрі землі...
Гряде неймовірний вибух, тікайте тіні
Людьських сірих облич
Таке створіння з"являється не кожен міленіум...
_____________________________________
Доброго ранку, люба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354259
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Ленты атласные
красные
линяют
кровоподтёками,
врезаясь в кожу
мою.
Мокко,
разлитое на спине
загаром,
лакаю
шершавостью языка,
как кошка
до белёсого донышка.
Сколотый ноготь
мой чертит схемы
капитуляции
в белом
танце.
Пропиши постельный режим,
не гони меня в ночь
в дорогу,
не как любовницу —
как дочь
отец строгий
не подпустит к порогу.
Надо — вот запястья.
Вяжи,
чтобы
ленты атласные
красные
линяли кровоподтёками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354415
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Холодні руки
Малюють звуки
В повітрі.
Над вдихом,
Після видиху
Рухи...
Шурхотіння волосся,
Сплетіння пальців
В повітрі
Над видихом,
Після вдиху
Подих...
Гарячі губи,
Хриплим горлом
Звуки...
Стрілки години
Відштовхують вбік...
В повітрі
Над вдихом
Голос зник...
Після видоху
Відновиться...
Місяць соромиться,
За гуртожИток
Сховається...
Роздягається
Остання секунда
Найдовшого дня...
Заснеш...
Підеш навмання
У сни...
Ти спи...
Було добре... Lena Greys
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354182
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Не бійся, дурненька,
я його не вкраду.
Тихо плаче надвечір
півмісяць.
На грудях не хрест, а
чумацький шлях.
Серед усіх присяг,
що доводилось мені варити
в казанах любові,
сьогодні найсолодша.
Найцілющіша.
Не бійся дурненький,
я Тебе не краду.
Лише тулю Твої слова
минулі до себе.
І розчиняюсь у казанах.
Не бійся, серденько.
Я Тебе не уб"ю
Лиш тихо зупиню на
хвильку.
З двома журавлями
в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352065
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Відчуття у грудях
наче болить.
Це втонулі мости.
Це всередині Ти.
Ти не міряєш слів.
Тобі треба іти.
Я можу Тобі
помогти, бо
я всередині -Ти.
Не сприймай мене
так.
Не дратуйся.
Не йди.
я прийшла помогти.
Бо я помираю,
а я ж всередині-Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351095
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2012
У Киры был бизнес, очень даже прибыльный. Ее фирма продавала и сдавала в аренду крылья. Да, да – всем желающим полетать. Ей, очень практичной женщине с расчетливым характером, удалось найти свою нишу на рынке услуг и продаж. И вот, как раз сейчас ее дела шли как нельзя хорошо. Была пора межсезонья – арбузное лето или начало сливовой осени. Людей будоражил уходящий август… То ли Луна в Деве? Ну, в общем от клиентов в это время не было отбоя. Ассортимент крыльев у Киры был очень широкий: по размаху, по качеству, по красоте и по цене, конечно. У нее были крылья счастья, крылья мечты, крылья любви, крылья успеха, крылья печали даже… Конечно имелись в продаже и крылья ангелов. Ведь ангелы тоже иногда нуждались в замене крыльев. Не летать же с одними и теми же всю вечность. Кира просто не успевала принимать заказы по телефону после того, как она разослала в газеты свою рекламу: « Фирма «Кира» предлагает крылья на Ваш вкус и цвет. Хотите летать? Обращайтесь! Мы гарантируем Вам приятный полет! Не упустите возможность. Только у нас Вы можете приобрести самые качественные крылья по разумной цене».
Звонили, еще как звонили! Заказывали, те – кто умел летать…Кому, куда – Киру мало волновало. Главное чтобы только клиент точно уяснил для себя какие крылья ему нужны. А она, Кира, - подбирала их. Все были довольны, никто не жаловался. Покупали, арендовали. Странные, эти клиенты, ненормальные. А кто ж нормальный деньги будет бросать на ве… на крылья.
Вот, один утречком позвонил и таким подавленным голосом попросил крылья, а какие – не сказал. Попробуй,подбери. Говорит: « Хочу крылья, чтоб совсем улететь, подальше и не вернуться, надоело все. Цена не имеет значения»... Кира думала, - что ему предложить из списка? Предложила самые дорогие, похожие на крылья павлина, последняя модель. Пришел, взял не глядя.
В то воскресенье, Кира тоже работала. Закрывалась поздно, около девяти, темно уже было. Сама –то она брала иногда из магазина крылья для себя и всегда крылья успеха. Куда бы она в них не летала – все у нее получалось. Успех во всем! И в любви тоже… « Зачем тогда другие крылья?», - думала Кира. Вот и сейчас, взяв с собой эти крылья на вечер,и как только она собралась сесть в свою машину, - к магазину подошла девушка. Прочитав табличку «Закрыто», села на ступеньках. Худенькая, грустная. Кира окликнула ее: « Девушка! Приходите завтра, магазин открывается в девять». Та подбежала к машине, растерянная, вся в слезах.
- Понимаете, мне сегодня именно надо купить крылья… Не дождусь этого «завтра», не дотяну. Ну, пожалуйста, я вас очень прошу. Это важно. Ах, если бы вы знали. Мне надо улететь… к одному человеку. Он меня там ждет. Там, поймите… Туда мне надо… Руки ее дрожали. Она растирала тушь по лицу, а пальцы то и дело теребили серебряный крестик на тонкой, худенькой шее,который висел на черной нитке, сплетенной в косичку. Кира решила вернуться в магазин. Она не была сердобольной, скорее всего ее волновал имидж ее фирмы.Надо уважать клиента!
- И какие же крылья ты хочешь? Выбор большой, смотри, определись.
Девушка растерянно смотрела на стеллажи и молчала. А потом присела на стул и, глотая слезы, сказала:
- Денег у меня не хватит на эти крылья, что делать?
- Тогда ты можешь взять крылья в аренду, это дешевле, только расписку надо написать, что мол, через три дня вернешь в целости и сохранности. Так какие будем брать?
- Не знаю. Наверное мне нужны крылья ангела…
- А куда лететь-то тебе надо?
- За ним, в вечность.
-Ты чего? А за три дня успеешь? Крылья ангела дорогие.
- Вот... Девушка протянула Кире деньги и в глазах ее заблестела надежда.
- Этого мало, даже если ты возьмешь крылья в аренду.
-Тогда, хотя бы одно крыло. Я ;вас очень прошу. Я смогу и на одном полететь, я сумею. Второе… сама доделаю.
- Как хочешь, дело хозяйское. Бери, только расписку напиши.
Кира положила перед девушкой листок бумаги и ручку. Та принялась писать, красивым разборчивым, школьным почерком:
«Я, Ася, обязуюсь слетать в вечность и вернуть крыло ангела в целости и сохранности, в чем и подписываюсь».
- Ася, дату поставь, а то, знаешь, - документ без даты – не документ. Но я тебе вот что скажу, - зачем в вечность? Лучше бы взяла себе крылья успеха, как я, рекомендую.
Девушка опять раcплакалась:
- Зачем мне успех теперь? В каких делах? Дел-то никаких уже нет. Ничего нет, понимаете? Потому, что мой самый дорогой человек улетел в вечность, а я не успела с ним даже попрощаться. Нам увидеться надо.
-Ладно, бери свое крыло. Упаковать?
- Нет, спасибо.
Девушка выбежала из магазина, словно испарилась. Кира подумала: «Вот, малахольная какая-то. На одном крыле попрется в такую даль.»
Кира уехала со своими успешными крыльями, а девушка Ася вернулась домой, окрыленная однокрылой мечтой – лететь к нему, сегодня же. Ночь была лунная-прелунная, Луна в Деве. Комната вся залита голубым вязким светом. Ася не включала электричество. Все итак видно. Ее манил белый, блестящий подоконник, как порог, за которым, в открытом настежь окне – черное небо, эта самая – Вечность. Ей надо туда, так надо. Она долетит и на одном крыле, надо только этого очень захотеть. Взобравшись на подоконник, Ася расправила арендованное ангельское крыло и полетела… Получилось. Так хорошо было лететь. Она не чувствовала своего тела, только слышала, как свистел воздух под крылом.
Потом прошло три дня. Пять. Неделя. Окончилась сливовая осень. В городе пахло прелой листвой и дождями, в лужах летали птицы. Ася больше не пришла в магазин Киры. На полке одиноко лежало крыло ангела с ярлыком «Некомплект».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350238
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Знову потреба
бігти до неба,
топитись в загравах,
тягнутись до тебе,
смикати з неба
чарівні мости.
Прогулятись веселкою,
мов звичною стежкою.
Вплітати мов стрічки
світанки і роси
і твої поцілунки
в чорно-кавові коси...
Жбурляти відбитки
полотняної свитки
зшитої хмелем
з ромашок й волошок...
І знову потреба
чіплятись за небо,
бігти за хмари,
ганяти отару
вершкових корів
пружно впивається
петрів батіг.
вустами торкається
сонячний зайчик
пелюсток латаття,
небесного плаття,
смаглявих плечей,
відьмацьких очей...
І знову потреба
гуляти крайнеба
топитись в загравах,
тягнутись до тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348638
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Різне буває літо.
Для нас різних.
Ти хочеш гуляти і
пити.
Я хочу заснути
в обіймах.
Різна буває кава.
Ти любиш темну.
Що наче всотує
квіти на сукні
дівчини справа.
Різні бувають любові.
Моя мене ще не знає.
Твоя- вперто не дзвонить.
Так що звело нас сьогодні?
Та кава, що в мене молочна?
Той матч, що невдало
проходить?
Чи знаки на лівій долоні,
що світять у серце і
скроні?
Кого ми врятуєм сьогодні?
Кого зустрічатимем завтра?
Для кого у мЕні, у ТОбі
Та ватра. Ця ватра?
Подати побиті долоні
по- різному нам доведеться.
По- різному подихи
серця.
Народжують різні
любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345112
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Дощ.
Коротке слово…
І вже крізь сльози
Долаю дорогу
Від хмари до тебе…
Дощ…
Краплі
Шукають прихистку,
Ковзають, блискають,
Стікають повз пальці
Ховатись…
Під майку, під мокру спідницю,
Під кишеньками джинсів
На теплу сідницю…
Хапаю повітря
Здивованим ротом.
Блискавка залпом
Роздвоює подих
Грім!
Подих жагучий…
Валькірії рвучко
Гальмують над дахом,
Збиваючи гілля, мов пальці
І пічворк небесний на лахи.
З балкону шкарпетки якогось невдахи
Смішно злітають…
І там під дротами
Падають мовчки
Стрічки й оторочки
Зірвані списом
З небесного торсу
І шморгає носом голий і босий дощ…
Дощ!
Коротке слово.
Запнусь на пів слові, задихнусь від любові…
І тішусь, тішусь…
Підстрибую вище…
Свище в долонях пихато вітрище,
Збиваючи вишні.
Ті стукають в днище
Порожнього серця…
Покотяться глибше,
Скинуться рибою
Скотяться ринвою
Слова пісні любовної…
Дощ!!!
Дощ…
15.06.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344117
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 16.06.2012
В мені- енергії життя.
Я їду геть.
Я- наскрізь Бог.
Хочу розмов
побільше.
В мені стільки,
що наче
все.
Руки вкриті рунічними
тризвуками.
Трипередзвонами,
з яких тільки ейваз.
З яких тільки Великий Віз
Везе мене
Відкриту.
Я- світло.
Це щастя не вловлює
вухо.
Темно. А ллється, рве мене
всесвіт.
Все через мене.
В мене енергії життя.
я їду геть.
Я- наскрізь- Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343908
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
якщо Ти мій- то будь моїм.
то снись. То народись.
Якщо Ти той. То я - Твоя.
Я саме та.
Якщо це те. про що,
То будь. То будь отут.
У місці Сили.
Якщо це так.
То я відкрита.
Я- сповна.
До дна.
одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343649
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Я знаю Тебе. Я бачу Тебе. Дихаю Твоєю зеленою енергією.Ти пахнеш чебрецем і подорожником. Ти живеш у хатинці. Сушиш зілля тільки знадвору. Потім заносиш, зоговорюючи: "Біг пес через міст. Ряба шкура..." Цілуєш як дитину і вішаєш в кутку і шепочеш тихо. На підвіконні свічки поплавились і по-дереву застиглі, сонні чекають вогню як сонця. А сонце- то Ти! Сонце на Твоїй сорочці- на грудях, в Тобі.
Ти ніколи не буваєш сама, але Ти завжди сама. Бо до Тебе приходять люди Просять, живуть трохи, а потім дякують, залишають якісь дрібниці і йдуть своєю дорогою - в поле. Полем ген за край. Туди де сідає сонце.
А сонце- то Ти.
А Ти їх вчиш відваги, не соромитись свого тіла і думок. Слухати себе і чути. Кому даєш поради, кому- таїну життя відкриваєш,- у голові спочатку, потім у грудях, а наостанок- у животі.
І летить душа чиста і вільна тай говорить з Тобою весело. А людина дивується- милується Тобою і дякує щиро.
Чоловіки. Не чужі вони Тобі. Вкохуються і частенько до Тебе заходять. Хто по мед, хто по воду цілющу. Хто до Твого серця стукати намагається.
Та не кожного Ти у своє лоно пускаєш, а того, хто серце хоробре має та волю сильну, хто Бога в собі носить.
Тобі лишають вони квіти та прикраси. Та йдуть також, несуть у світ любов Твою безмежну та дитячу.
А потім час проходить і соромляться вони Тебе. А люди чують та казки складають. Наче з драконами водишся та літаєш ночами над селом.
Так серед подорожніх і я до Тебе забрела. Води Твоєї випила, очі Твої зелені впізнала. Зналися ми з Тобою давненько. Та не тут десь.
І чудуюсь- дивуюсь силі Твоїй зеленій та запахові чебрецевому. Бо навчилась я від слів Твоїх. Пригадала все, що мудрі мої предки в мене завили. Та з руки Твоєї ритм взяла, аби силу свою відкрити.
Нехай- же літо буде коло хатинки Твоєї і сходить повсякчасно світле і ясне щодня. А люди дивуються нехай чого так тепло в тебе та добре. І сонце світить радісно.
Бо не відають вони, бо води Твоєї не пили, що сонце- то Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339914
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Напівкоматозний
Зіп"явся на пальці,
Схопився за плечі.
Але Ти ж не знаєш,
що я в Твому місті.
Не буду ніколи.
Лиш декілька ліній
на Твоїй долоні
провЕла
Спочатку
на згадку.
Я ставила крапку,
продовжую кому.
Дороги погані.
Биті дороги.
Купила непотріб.
Зупинка п"ятнадцять.
Та не в тому місті.
Не тим перехрестям.
дороги погані.
Биті дороги.
Ведуть не до Тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341070
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Божевільними хмарами неба
В люстра зимних ночей
Вертатись минулим до тебе
Відвертою синню очей.
Ставати на мить весною…
Минатись останнім дощем,
Пролившись святою сльозою,
Тамуючи спраглий щем…
Вливатись до часу річищ,
Висихати водою калюж
У спеку, коли мене видихнеш,
Зустрічний, до болю не муж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337012
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Ощущение скользкости рук после жидкого мыла.
Сколько времени кряду прошло, -
Тебя не смыла.
Глубоко въелась краска, что мастер набил мне накожно.
Оставляю тебя насовсем.
Мне -это- можно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204387
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 03.05.2012
О том, что сказано, о том, что не успето…
И.Северянин
Друг, я попала в беду. Падает, падает небо!
Выцветшие облака – ниже на три этажа.
Видишь, зловеще горят шашечки чёрного кэба.
Это за мною летят, звёздами всласть дребезжа.
Времени, значит, в обрез. Всё, что не сделано – прахом.
Всё, что успето - успеть надо лишь только отпеть.
В торте последний кусок до невозможности лаком.
В жизни важнее всего – вовремя – к сроку доспеть.
Друг, ну скажи мне, скажи - разве могло быть иначе?
Слово рвалось изнутри, кровью выхлёстываясь.
Я не умела молчать, ну а смолчать – так тем паче.
И сторонились души, будто коросты боясь.
Не оборачивайся, пригоршню соли в полнеба -
Правой – за левое брось, левой – за правое. – Жрать!
Тот, что за левым был – мразь, тот, что за правым – дулеба.
Друг, не могу я себе более принадлежать.
Нет, здесь не выключен свет. Умерло, умерло солнце!
Жёлтого вдоха свечи – ровно на пару минут.
Воском расплавилась жизнь на позолоченном донце.
Мягкое, тёплое – в храм…
В ладанку пусть завернут.
Кэб - в Великобритании – такси
Дулеб - простофиля, бестолковый, остолоп
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300568
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 03.05.2012
Я не вмію малювати, друже мій,
Пробач...
Задивляюсь на твоє фото...
Німію у боязкому зачаруванні.
Десь у найтемішому куточку ніким ще незвіданої сутності
сумує мольберт...
Аркуші пахнуть сірістю, чи сирістю, чи буденністю запраних доріг...
Ображено загусли акварелі....
Послухай, рідний мій, чуєш...
Я не вмію писати картини...
Не вмію серед цієї
Своєї, твоєї, чужої досконалої завершеності бачити сенс.
Я не вмію між цього незвідано-довершеного сенсу
знаходити нас...
І не вмію змивати наші імена з пересічних сердець,
Як змиваю з пальців свого безликого Я гуаш...
Я не вмію дихати без тебе
І не можу дихати тобою.
Портрети, пейзажі, нариси, замальовки...
А потім
кістки перону, заїжджені дороги, запізніла весна...
І моє останнє пробач
за нашу Любов,
якої я не вмію малювати.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192655
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 27.04.2012
Якщо я тебе не бачу- це не означає,що так триватиме вічність,
якщо я тебе не чую- це не значить,що твій голос колись не стане моєю улюбленою мелодією,
але якщо я тебе не відчуваю - це значить,що між нами прірва...чи є сили,щоб її подолати?
---------------------------------------------------------------------------
Знаєш,я часто прохожу повз-
гадаєш й тепер доведеться?
На мить зупинилась,мабуть здалось,
мабуть просто примхи серця.
А ще я втомилась від цих "мабуть"-
у черзі за зрадою,вперта...
Долоні чужі з уст образи зітруть,
щоб з відчаю не померти...
І сумніви з чаєм холонуть в пітьмі-
навіщо нам світло сонне?
Щовечора разом-хіба це ми?
і місто мовчить,лимонне...
За ці галасливі кілки-слова
я б ляпас безжально долі.
Та тільки шепоче полин-трава,
що надто фальшиві ролі.
Куди обернутись? Прошу не йди,
бо ж правда вартує більше.
У прірву ведуть мене твої сліди
і зрадницьки тануть вІрші...
Ці зливи- провісники наших смертей,
не бійся - я тут,лякливий.
До завтра! Не слухай печаль дверей,
До завтра! ( а завтра-ЗЛИВА!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198368
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 27.04.2012
Ти не можеш дихати смогом
Від цього – нерви, задуха й відчай
Рухи сковані, сумні передпліччя,
Постійно тягне в далекі дороги
Ти б не зміг народитися вдруге
В місті, де не ходять трамваї
Я не зможу залишитись тобі другом
Я ж тебе насправді …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330365
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 16.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2012
Часом.
Часами.
Ми стали поясами.
Послухай.
Не йди.
Отримую дрібки
сонця пораненого
в мені.
Посвяченнями.
І це конання
болюче і криваве.
покалічило
канали
до віри.
і тільки поодинокі
рухи.
Простягнуті руки
дають
сили.
І тільки декілька
рунічних знаків
трішки
мені
говорять.
стою
поміж
світами.
Та ідіть
вже.
Бог
з вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312225
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Язичнице,
вертаюся до Вас,
як за вікном
коловоротить хуга.
Прадавню тугу
невблаганний час
настоює для нас.
Лишаюсь другом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302371
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Наші казки.
Удар,
а потреба руки.
Крик,
а потреба
слів..
мовчки
світ
занімів.
Поспішне збирання
жартів.
Із уст тих, хто дорожчий.
І все важчий
тягар.
Все пустіші площі.
все нудніші фільми,
все коротші ночі.
Все чужіші люди.
Все більше роботи.
Все знову як коло
повтор за повтором.
Актор, за актором.
Приреченість міста
до сну і до і снігу.
Нас знову мільйони,
ми пишем ікони.
Ми йдем напівмістом
напів-пере-знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301654
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Про що так страшно, Боже, Ти мовчав,
Коли Тебе про грішне я благала?
Моя душа, мов хвиля об причал,
Об те страшне мовчання розбивалась.
Про що так страшно, Боже, Ти мовчав?
Про що так гірко Ти мовчав, Господь,
Коли я у язичества шукала
І одкровень, і істин, і висот,
Бо слова Божого було мені замало?
О, як же гірко Ти мовчав, Господь!
Про що тепер так сумно Ти мовчиш,
Коли, бува, збиваюся з дороги?
Хоч я з Тобою раджусь все частіш,
З яким відлунням докору й тривоги
В моєму серці часом Ти мовчиш!
Вже й по собі частенько помічаю:
В тяжкі хвилини просто замовкаю.
Терплю без дорікань і без плачу́
Тоді Господь говорить.
Я - мовчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167829
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 10.09.2011
Знову дощ. Ні, то янголи… янголи плачуть,
Запізнилися знов і обличчя ховають в коліна,
В календарику липня я ще один день позначу,
Радше скраплену ніч, що стікає по тілу і тінях.
Я моли...любий, буду молитись за тебе,
З янголами, бо знають слова молитовні,
І у не… і вони заберуть мене певно у небо,
Ну, а потім куди? До тебе, хоча це гріховно.
ПовернУся у сон по вічноМолочному шлЯху,
Не посмію торкнутись, тримаючи відстань сльози,
Пам'ятай, я слабка... але я перелітна птаха,
Що із вирію лине на небесні твої Терези.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272338
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 28.07.2011
я буду спати вдень, щоб скоротити відстань на темінь,
розпишу всі свої сни й надішлю в електроннім конверті.
смак бетону й розлуки, моє здичавіло-покинуте плем'я
тупцює на книгах холодних із запахом свічки і смерті.
я люблю тебе. я ковтаю краплини натхнення солоні
і листами тобі свою стелю оздоблюю з плетив.
уживаюся тут, де нікого нема крім сторонніх
і вичавлюю усмішки, віру і сни з інтернету.
загортаю в дощі всі будинки переказом стислим,
хочу, щоб відчувалось та так непомітно і мітко.
щоб гірким світ на смак...засолоджено-кислим,
щоб на шкірі вночі миготіли знайомі відбитки.
я люблю тебе. досить грубо і так філігранно,
що зізнатися в цьому собі навіть дико і дивно...
запізнились на дощ, приплелися до сонця зарано
і гуляють навкруг з попільничками в грудях царівни.
засинатиму вдень, щоб цю відстань в собі заховати
і читатиму вголос зі стелі для тих, хто крізь простір.
я люблю тебе. і на стіни кидаю портрето-плакати,
заливаюся воском і сплю... все так просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268855
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Мовчиш?
Мовчи.
Карай мене мовчанням.
Вихлюпуй біль у простір самоти.
Я не відчув би прірви під ногами,
Якби не ти.
Якби не ти, я не відчув би й неба
Під крилами.
Не зміг би так зрости
У розумінні вічного й земного,
Якби не ти.
Розбите серце точить німота,
Зникають зорі днів, немов у кухлі
Вуглини почуттів.
Сумна
Одна
Перегортаєш сутінь.
Пробач мене.
Прости мені.
Мовчи!
Не треба слів просіяних,
Промитих.
В мовчання безмір корені пустив
Кришталь
Розбитий.
Але я вдячний Богові за те,
Що ти на світі є.
Зі мною.
З іншим…
Твоє ім'я солодке і святе
Займає нішу
У пантеоні вічних почуттів,
В сузір'ї Муз, що їх торкнувся геній.
Але невже окрилена любов
Мовчить
На сцені?
Мовчиш?
Мовчи.
Тримай безмежну паузу.
Але в мовчанні я
Помру
Не зразу.
То краще вже,
Неначе кулі в скроню –
Від слів твоїх
Себе я не бороню.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264628
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 22.06.2011
Людина- істота волі.
Два сонця стають за руки.
Ти знаєш усі ролі.
У нас будуть внуки.
Повів мене Бог до храму.
Чекала Тебе в ньому.
Примхою параману
Зову Тебе додому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244743
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 22.06.2011
Мокре тіло.
Спогад упадку.
Серце
у спадку
старого ключника.
Мрію про Тебе,
заручника.
Комусь хоча б цікаво
як я живу.
Хворий, якого
треба провідати,
Серце, яке
провітрити.
Стосунки, які прорідити.
Діти, яких народити
і зрозуміти
ще щось.
Я вірю в Бога
і в Тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252703
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Настояна на шепотінні трав,
Ця тиша надто загадкова.
Мольфаре, починайте ритуал!
Готова я. Проводьте коло –
Замкніть мій простір вже і тут.
Клекоче нетерпінням чаша.
Давайте - не боюсь отрут –
До дна. Любов сильніша завше.
Запалюйте свічу від зір
І замоліть цю ніч на попіл.
Законам всім наперекір
Я пронесу вогонь крізь спокій.
Мольфаре, бачте, я жива –
Як дикий звір чи вільна птиця.
Тож хай шепочеться трава
Про те, що ранкові насниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240304
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Колорити життя не дають тобі спати
А ти звикла до них і не хочеш втрачати.
Ти йдеш сповнена міці - і зірки допоможуть
Бо ти - справжня жінка - інакше не можеш.
Бо в зелених очах незгориме бажання
Й не страшні тобі розчарування, зітхання,
Міцною ходою - й зльозини не зрониш,
Бо ти - справжня жінка - інакше не ходиш
Хай буде попереду все - що завгодно,
Ти знаеш життя - шось нове - то модно.
Невтримна в поривах, думках і бажаннях
Ти - справжня жінка - і всьо буде файно.
Для Руськи. 21-22.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239091
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
Люди,як птахи...
Птахи, як люди...
Роздоріжжя днів -
лінії доріг.
На крилі висить
сховане майбутнє...
Непомітний рух...
видих або вдих...
Персональні дії,
напрямки НІКУДИ.
Хтось біжить направо,
хтось летить назад.
Почуття азарту
тягне у минуле,
Обірвались крила
від значних витрат.
Небохмарні будні
золотавим оком
розморозять погляд
на звичайний світ-
Одинока пташка
з невимовним болем
не злетить нікуди...
схований зеніт.
І птахам видніше,
чого треба серцю,
чого хоче доля,
що пророчить світ.
Але ми птахами
жаль,таки не будем.
Надвелика вартість
за один політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232535
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 02.01.2011
...вистачить сил,
стояти на життя!
Я вперта, лізу вгору,
там розбивають молоти серця.
Перекують моє звичайне,
до штилю звичне, серце
на запальний клубок
бікфортових шнурів!
Зваблива вись,
скелясті виступи сміються,
над нами, хто осмілився рвонуть
благеньку одіж повсякдення!
Стояти на життя!
Дороги всі ведуть вперед,
немає часу на зітхання слабодухі
вростаючих в кухонне збіжжя і начіння!
За барикадами розважливості масок
я не ховатимусь від почуттів!
Нехай сміються гострозубі
помічники страхів і ліні,
опричники "на краще сподівань",
хай визвіряться тисячі зіниць
розширених до викрику: " Як можна!"
Стояти на любов!
Збагнути небо дотиком долонь,
вібрати в себе лезо і вогонь,
та виплавить гарячий сплав,
який обернеться на кубок,
наповнений живим і соковитим
серцебиттям.
Торкаюсь в грудях полум"я життя.
Торкаюсь неба у собі.
...тебе торкаю...
06.12.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226786
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 08.12.2010
поцілуй мене
скрізь
на-скрізь
день
ніч
бог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146353
дата надходження 21.09.2009
дата закладки 18.10.2010
волосся-проміння
клітинотремтіння
квітка у квітці
. . ! м и т ь ! . .
!як органно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146352
дата надходження 21.09.2009
дата закладки 18.10.2010
трошки
незаймано
трошки
вагітно
трошки
розгублено
стою при дорозі
і с я ю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145769
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 18.10.2010
на один метр квадратний
подвійний леон - твоя і моя неувага
не будь більше таким делікатним
твоя несміливість наче неповага
бач, як роздулись вітри на морозі
заховай мою руку в кишеню
"Надобраніч," - скажу на порозі
я тебе на собі ніколи не женю
ну доволі - тягнули за вуха зустрічі
жовтень нас розкладе по полицях
наче крейдою вивели сутичі
нам беззвучністю правду по лицях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214492
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 10.10.2010
Я подумки -
з тобою у грозі
і зараз ти –
у лагідних обіймах...
Громами небо рикає, як звір.
Горнись до мене, -
нині будеш вільна...
У мить, коли у тебе я ввійду,
нагряне дощ,
шалена літня злива,
що змиє хвилювання і біду!
Молюся,
аби ти була щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208219
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 30.08.2010
слухай, а ти часом не ангел?
я якось-то бачила тебе з четверга на п"ятницю
мені знайомі твої риси, руки... і навіть фаланги
я цілувала їх... і губ багряницю
слухай, ну тільки не смійся
я ж бачу часто сни такі... трохи віщі
я не мольфарка, звісно ж, не бійся...
бери глибше чи швидше вище
ти посміхаєшся? думаєш я дурепа?!
ну , будь ласка, не торкайся волосся
я відчую і все розвіється,
а так не можна... не треба
так ось, я якось-то бачила апокаліпсис
в міській лікарні, вікно, другий поверх
мобільний кричав - звонив один псих
шукав на Менсона кислотний ковер
і я заснула. і наснився ти. такий, як зараз -
стомлений і глибинний, чимось навіть мій
хоча не в цьому справа. я не така зараза
що присвоює з перших хвилин. просто з"явилось "ми"
ну і потім... усе сталось - я про риси, і руки, й фаланги
дуже реально: і відчуття і графіка( майже 3D)
ніхто не ділив нас на вік, статуси, ранги...
просто ми були в пустому НІДЕ...
так-от сонце... ти часом не агнел?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207336
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 23.08.2010
Воді не треба йти до неба, щоб з ним злитися…
небо саме розчиняється в ній,
вода стає бездонною, без краю і берега,
майже святою, глибокою і прекрасною…
Тобі не треба постійно бути поряд, адже ти і так є в мене: частинка тебе назавжди розчинилась в мені, і якщо прислухатись, відкидаючи весь шум і буденність, всі інші імена, означення й обличчя, події, рухи, інтонації, зупинки й щоденні новини – ти просто є, і вже це дає привід посміхатися…
Мені не потрібно постійно нагадувати про себе тобі: відчуваю, що я є у тебе, попри всі слова у підсумкових новинах, відстані, порожність хвилин та захламленість щоденним дріб’язком, повз дороги, обов’язки і погляди, стани і статуси, між рядками і листками календаря, десь там, у тебе, в тобі, я теж просто є.
Отак от. Зринає одна мить, коли цілковито тиша. Коли скрип сухої деревини не тривожить замріяні стрілки годинника, коли ніч забуває пригашувати по одній зорі у вікні на даху, … і застигає, заскочена наївною щирістю юного літа, що зродилось у розцвітті старого дерева. Ще слово, ще погляд, ще дрібка тиші – і проступає абсолют – простий і звичний до трему й дежавю. Поки інші щось згадують, снять, мріють, заварюють чай, посміхаються, закривають очі, пишуть смс’и, відмовляються жити чи жити за правилами, перевертаються з боку на бік, народжують дітей, годують тварин, перетягують ковдри, збирають квіти, закладають вибухівку, хочуть співати, не хочуть убивати, поки світ вмирає і народжується на долонях землі, поки світ є таким як є, ми розкриваємось настільки, що здатні вийнятись із себе, настільки,що, здавалось би, можемо все, не те що літати чи завіграшки спинити простір і лет часів, усе – ти ж розумієш… але із безміру комбінацій ми синхронно обираємо саме цю і мовчки ділимось собою навзаєм. Блискавка, повітряна легкість, Мікрокосм, вихлюпнутий через вінця однієї чаші в іншу… глибинно щиро і … мабуть, назавжди…
Залишається недосмакований політ. Не жага, не жар, які невідворотно накриває жалОбний холод попелу. А свіжість, срібно-сива повня, скошена трава, спів нічної води аж ген за брамою, і навіть сакральна мова каменю, за яким вода, така близька і зрозуміла. Мова Всесвіту – іншої не знають ні камінь, ні вода, ні вогонь, ні тиша. Як нам невідома зараз інша, ніж гранична, щирість… Тінь торкання до душі. Пригортання далі, ніж можливо. Крізь погляд, крізь електрику дотиків, крізь сутність нас… до загадкової посмішки Всесвіту за вікном у ніч.
У леті часопростору сплітаються проминання і грядуще, сни і візії, в аркан колом стають зорі і сонця найсправжніших днів – сумні й усміхнені, з’єднуються вогонь і дощ, злучаються бризки місяця й іскринки літа, … і я плачу в твоїх обіймах, отак просто і вперше,солоно і з терпкою насолодою бути собою… бути з тобою… просто бути… поки по підлозі, по стежках і аж на цвяшку місяця розкидані маски, кольорові окуляри і зайві одежі слів. І годинник плутає напрямки руху, і ми залишаємось на крок позаду свого завтра, і майже летимо в нове-тепер, найвічніше і минуче тут-і-зараз, як світанок в мокрих від роси долонях… Промовляєш до мене усміхненою мовою сонця… і ясніє світ. Лиш мить чистого Світла… хвилини, повернення і дороги втискаються в крапку її абсолюту.
І димний спадень обіймає малинове місто з усіма його недомовленостями і дійсностями, ці його руді, синьо-сиві й темногриві серпанки на шпилях і дахах, їх засинання, і пурпурові кучугурки туману над рікою… так, востаннє озирнувшись, день зворушено обіймає все небо.
І цей спадень, і ця крапка миті, і ми в ній – є всюди, і є завжди. Як дотик до Вічності.
І ніхто не озвучить Цього першим. ЦЕ просто є між нами тепер.
Наче складена з мозаїки доль, карта Вічності для двох…
05.08.2010, Reni ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205975
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 15.08.2010
А спека тулиться до тіла,
І липне липень до грудей,
Така п’янка і густоплинна
Жага скуйовджених ночей.
Від слова «так» до слова «хочу»
Коротка мить-лиш блиск зіниць,
Несамовить палка тріпоче
По тілу… Струмінь блискавиць.
А спориші п’янять медами,
Сягають неба биті манівці,
Цвіркун шаліє поза стодолами,
Пахучий килим стелять чебреці.
Ця ніч для них - склепіння марив,
Двох душ і тіл, по вінця із жаги,
Вологістю стікали, - тамували
Хіть … А небо напинало хорогви.
Розніжена на видиху: «моя»,
Роз'ятрений на стогону: «коханий»,
Огохла ніч, й тремтіла ковила,
І захлинався обрій, ледь багряний.
По небу липень зоряного воза
Тягнув… І млів від стогонів земних,
Схилялися у воду пружні лози,
Гарячкувато вітер дихав в них.
Світ спав, не помічав того і досі,
Як з місячного сита синій пил тече,
Заплутавсь бедрик* у Її волоссі,
Що розіллялось на Його плече.
*бедрик- божа корівка, сонечко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204503
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Таким бачать світ перелітні птахи –
Мій світ – у твоїх долонях
Це місто: будинки, дороги, дахи
І сум на камінних скронях
і сонце, що нас спогляда з висоти
і небо це щире, без краю –
мій світ, у якому, на щастя, є ти…
в якому я більш не згораю…
калюжі, а в них - то дощі, то зірки
молОдик, вітриська, і хмари
міста, де живуть на горищах казки
й закохані гОлубів пари
замішаний день в чорнобровую ніч,
неначе вершки в твою каву.
вдивляєшся в гамір мільйонів облич:
байдужих, сумних і цікавих…
і десь поміж плетива вулиць, дротів,
обіймів, побачень, пробачень…
гуляє невидима воля котів
гуляють відносності значень
і знов круговертю життя понесе
ліхтарні, майдани, перони…
весь світ мій строкатий, оця карусель
в найкращих на світі долонях…
24.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202476
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 27.07.2010
Як добре жити в неіснуючих покоях,
Як добре… Стеля, стіни – літнє небо,
І обгортатися разом у квітковИх сувоях ,
Без дозволу торкатися дощем до тебе .
Говорити вітрами і від щастя плакати зорями,
І засинати накрившись твоєю сутанОю-оманою,
Кохатися в променях сонця, високо, над горами,
Підстеливши благеньке рядно туману.
Як добре – нікого ніколи не пустим
В плач наш миттєвий, в нашу, чужу їм, печаль,
В нескалічене яблуко зашарілої цноти й розпусти,
І полуничну солодкість вечірніх октав.
Нам на волосся не впаде зненацька світанок,
Нас люди не стрінуть вночі, ані примари -
Тризни не буде по нас, на останок,-
Ми - божевільні, розвіяні вітром хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196477
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Хліб і трішки коньяку,
Якщо піду, якщо піду...
Закрию вітер у замку-
Чекай біду.
-Чекай!
- Я рай
-Чекай!
- Я тут
-Чекай!
- Я звук Тебе, дивись!
А руки з хмарами злились...
Злились і з ними
щось прядуть.А люди йдуть...
Ах, люди, в серце
забредуть,
потопчуть, кинуть,
понесуть...
В руках тепло.
І наче спогад із кіно,
З чогось минулого
Воно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185393
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 21.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2010
***
тільки розумні прагнуть більшого, а грішні очима вишукують гіршого
***
веселі імпотенти, можливо просто просять, а виходять гарні компліменти
***
деміург? - ні демо версія. - а чому вся у чорному? - просто професія
***
доскіпуйся до кожного слова, в них думка і грам проносного
***
міняти важче ніж змінювати, хоча різниця у літерах і літрах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181472
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 07.04.2010
Сніданок...
Чайна поверхня не бреше -
Кого ти там бачиш?
Щойно наснив кого?
Дивився в очі, заглядав в думки...
На простирадлах, в подушках
Пригрілась, причаїлась хтивість -
Набряк її незайманий запас.
Я підкрадаюсь...
Цілую вище, вище...
Торкаю грань - межу пізнань,
Рецептори любові сколихнулись...
Ввижаюсь, вбачаюсь, лиюсь
Струмком, веселкою, вогнем...
Наповню трунком келих.
Ковтай медову звабу полум'яну,
Пий!
Проказуй вголос,
Шепочи ім'я моє прадавнє...
Марь мною увісні...
Здригаюсь, вигинаюсь, обпікаю...
Скипаєш!..
Чалапаєш у ранок,
У жовті промені вступаєш
І бредеш...
Мерщій змивати насолоду.
А той світанок,
Він, як ти -
Гарячий і спітнілий, пахнеш...
І наскрізь весь просочений жагою.
Залізу в душ ( у твій ) нахабно.
Протуберанцями по тілу
Заторкаю...
Ти питимеш краплинами мене,
Ти питимеш прояву своїх снів...
А на сніданок
З долоні темно-чайний
Сьорбнеш бурштин -
Солодкий і п'янкий.
29. 03. 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180604
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 30.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2010
Нету твоих дорог,
Нет под окном следов…
Вычислю звездный трактир,
Где лютня твоя не молчит…
Закаты текут рекой
Выпитых терпких вин…
Утро и ночь – беру
Запах твоих следов.
Выбит седьмой засов,
Вымощен млечный путь
Мхами стен крепостных,
Каменным блеском мостов…
Взвыли стрелы древних орудий
На перекрестках и вне…
Треть телефонных прелюдий
Будет предана тьме.
…нету твоих дорог –
Есть только запах снов.
Бездны улиц, домов и дворов
Тебя у меня крадут.
Вновь…
02. 03. 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175098
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 02.03.2010
Як не зустрінемось у тиші,
Розбитій поглядом чужим,
То перетворимось на вірші,
Замріяні сплетінням рим.
Вже більше часу непідвладні,
Слова обіймами замруть,
Незримий здогад Аріадни
Замре трикрапкою.
Мабуть....
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174508
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 27.02.2010
банальними зривами тебе насторожую
словами спалюю, сльозами зрошую...
я, зрештою, дивна в своїй необачності
я...просто із болю, а може із вдячності
ти не звертай на це - сама все зношую
я відверну лице: "так, перепрошую..."...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150067
дата надходження 14.10.2009
дата закладки 27.02.2010
Я срібним променем сяйну
У нічку місячну ясну,
Тобі сховаюся під вії,
Щоб Ти хорошого намріяв.
Розгублю всі Твої жалі
Дрібним намистом по землі,
Залишусь подихом вітряним
Твоєї зоряної гами.
І перетворюся у сон:
Два дихання – і в унісон,
Дві місячні стежини.
Куди? Мовчу невинно.
А потім буде ранок.
Засохлі крихти обіцянок.
Замовчані таємні сни,
Хоч двом наснилися вони.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173170
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 21.02.2010
Коли душа свята і чиста
До неї лине інша, рідна.
Не в силі чистота листа
Нам передати це надійно.
Чи той хто чистий завжди білий?
Чи завжди хто святий є цілий?
Я був таким...? Та чи я зміг
Торкнувшись до листа лишити слід?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140680
дата надходження 09.08.2009
дата закладки 30.01.2010
Ніч!.. Безмежне зоряне небо і ти...
Хто коли-небудь стояв на вершині,
Той знає - дальше вже нікуди йти,
Бо наодинці ти з Всесвітом нині...
Все інше осталось далеко позаду,..
До чого тут земні якісь фоліанти.
Міріади зірок,.. ніби з параду,...
Сиплять в безодню свої діаманти...
.............................................................
... А місяць сховався, як яблуко стигле,
Десь в верховіттях старих смерек...
... Птиця над озером жалібно скигле,
Аж страх морозом... за серце бере...
... Мороком темним ніч впала в Карпати,
Покотились горами... звуки чудні.
Звуки століть. Розум мусить їх пам'ятати,
Ніби вічність назад повернула всі дні...
Тільки тут я відчув сущий подих природи,
Дріб'язковість тих дум, що живуть у містах.
Яка сила небес!..
Склоніть свою гордість плем'я,.. народи...
Тут Воля Господня!..
Безконечність!..
Велич!..
і... Страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164004
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 03.01.2010
Не дивися відьмі в очі
Бережися,
Бо як схочеш повернути-
Не вернешся.
Не дивися.Не дивися...
Не дивися!
Де диявол, там і Бог.В одне
Сплелися.
Там кошмари, там гадання,
Там пророцтва.
Там дитина, нам молитва...
Ти не чуєш, чи не хочеш?
то дивися!
Але потім, як шалений
Не жалійся.
Маєш Віру,
То тримайся.
Не дивися відьмі в очі.
Бо з самотністю там щастя
повелося.
Притулись...до Бога
Тісно й міцно.
І не піднімай очей,
Бо буде пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163934
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 02.01.2010
Я закрила очі, подихом відьмацтва,
мов відлуння смерті, подив промайнув,
від сьогодні, мабуть, до часів козацтва,
два звороти маю, в кількостях двох рун,
майже посміхнувся, навпаки, наснилось,
це мені як дітям по ночах жахи,
світлом, тінню, вбиство. Пробачай, мій милий,
я не добра, мабуть, чи не ті часи,
свічка, голка...Вітер гне додолу віття,
дуже неприємно бути "не таким",
сонце вперше в році залягло до півдня,
але договір зі мною не рушим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154434
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 15.11.2009
тепер ти є у мене на губах.
я майже відчуваю все на дотик:
цю осінь - в об"єктивах, хмарах, нотах,
твою́ ходу́ - в ще не прожитих днях...
і можна вік промріяти про це,
не дочекавшичь ОДНОГО́ цілунку,
ще дотику, ще вдалого трафунку,
щоб знов в твоє́ поглянути лице...
хай вересня барвисте шапіто
затопить сіра злива самотою...
про таємницю нашу із тобою
в прийдешніх днях не знатиме ніхто...
(08.10.09, © )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149148
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 08.11.2009