Когда – ни будь, я буду стар.
И надо будет притворяться.
Что болен, или что устал,
Что, не способен удивляться.
.............................
Когда - ни будь, я буду стар.
*******
Пройдёт.
Клянусь Тебе, пройдёт.
Откаркались вороньи стаи.
Идет Весна, вразнос идет,
Последний снег уже растаял.
Так растопи на сердце лёд.
Мы Зиму... – ПереЗимовали.
Идет, поверь же мне идет.
Тепло, которого так ждали.
**********
Жара.
Проклятая Жара.
И с нею мир как будто проклят.
В любви, я клялся Вам вчера,
Увы, мадам, я был не понят.
Запретный плод!
Не так уж сладок,
А мы то разеваем рот.
Запретный плод...
- И горечь яда,
А чаще гнилью отдает.
************
Какой то груз слепой тревоги.
И я, нахохлившись, сижу,
В холодных сумерках берлоги,
И будто исповедь пишу.
Болит душа и мучит совесть.
Там, на дворе, унынья мрак.
Опять Ты... Осень!?
И та же повесть…
- Я сам себе не друг, а враг.
******************************
Белым-бело.
Зима околдовала.
Давным-давно, такого не бывало.
В снегу бредём, так несказанно тихо.
Чего - то ждем,
От встречи Зайца с Тигром.
Искристый снег, роняют тихо ветви.
В душе твой смех.
Так лишь смеются дети.
В плену Зимы...
- Метель, мороза, ветра.
Столкнулись мы.
Не виноват я. Света.
......................
PS.
******
Нам не постичь, вовеки Это:
- Весна Надежд. Крушенья Лета.
И Осень – Страшная Пора.
Зима и… - Взмахи топора.
...................
Мороз побил в саду цветы.
Мне не вернуть уже мечты.
Прощай навек – Моя Весна.
Как Жизнь - Коротка и тесна!
...............
В душе метель,
Вокруг...- Ненастье.
Я – Разбиваю, в осколки счастье.
...........................
Ничто! Не будет, мной забыто.
.....................
Соблазнов Чаша – До дна испита.
...................
Что жизнь – Игра!
Старуха. «Рыбка» и корыто.
Всех Королей Играет Свита.
..........................
ОМ НАМО БХАГАВИТА
Есть Небо. Карма...
- Судьбы свтиток
...................
Хотя дословный перевод этой
МАНТРЫ - О! Жизнь. Как ты...
- Прекрасна и Удивительна
.................
06. 06. 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194111
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 10.11.2011
Уходит параход твой от причала
И слышно лишь гудки его вдали.
"Ты возвращайся": в след я прокричала
И если любишь, то любовь храни.
Ты возвращайся, возвращайся, возвращайся
И помни, что тебя всегда здесь ждут.
Ты возвращайся, возвращайся, возвращайся,
Ты возвращайся, хоть на несколько минут.
Пусть даже дождь в лицо и сильный - южный ветер
И быстрое течение реки.
Мой дорогой, единственный на свете,
Приди прошу в обьятия мои.
Ты возвращайся, возвращайся, возвращайся
И сердцем помни, что тебя здесь ждут.
Ты возвращайся, возвращайся, возвращайся,
Ты возвращайся, хоть на несколько минут.
Любить я обещаю с новой силой,
Сколько б не прошло в разлуке дней,
Тебя я обещаю, ждать мой милый
И буду лишь единственной твоей.
Ты возвращайся, возвращайся, возвращайся
И помни, что тебя всегда здесь ждут,
Ты возвращайся, возвращайся, возвращайся,
Ты возвращайся, хоть на несколько минут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276086
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Ніч горобина.
Плаче калина,
Сльози-кровинки
Капають з гілки.
Чом ти, козаче,
Соколом наче,
Вітром полинув
Мене покинув?
Іншу голубиш,
Мене не любиш,
За що караєш,
Серденько краєш?
Ти ж мою долю
Кинув в неволю.
З осудом люди
Дивляться всюди.
Шкода дитятка.
Як же без батька?
Ніч горобина.
З кручі дівчина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273732
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Звездопад,! Звездопад! Звездопад!
Августовское небо рассыпалось.
Все желанья мои невпопад,
Слишком много их, видимо, выдалось.
Загадала. Гляжу в высоту,
Замерла, в ожиданьи падения,
Может небо исполнит мечту?
Как томительны эти мгновения!
Я из этих летящих огней
Напишу тебе в небе послание:
Дорогой, приезжай поскорей,
Затянулось мое ожидание.
Полумесяц в ответ покивал,
В облака полукутаясь белые,
Это ты мне привет передал
И слова о любви полусмелые
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274191
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Злітна смуга залита дощем.
Мій літак не підніметься в небо.
Люк замкнули великим ключем
Зі словами: «Напевне, так треба».
Мій літак на одному крилі
Не здійметься. Поламані трапи.
Заіржавів ланцюг на рулі.
І ущент пошматовані мапи.
Проживатиме марно свій вік
Безпілотна німа залізяка.
Може, десь і кудись би він втік,
Та не крутяться вже коліщата.
Хтось влаштує у ньому музей,
Ресторанчик чи ще якусь штуку.
На екскурсію натовп дітей
Приведе якась тітка за руку.
...
Та я вірю, з десяток років
Він усім нагадає про себе.
Той літак, що колись не злетів,
Полетить несподівано в небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268811
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 01.08.2011
Лише у вічність зазирнула
І от уже мене не стало.
Та я про тебе не забула.
Весь час із неба доглядала.
Згадай хоча б вчорашню зливу:
Ти сумував – я сумувала.
А потім вітерця пориви,
Дбайливо сльози витирали.
Згадай, як сонечко світило,
По стелі зайчики стрибали.
Це я сьогодні вранці, милий,
З тобою непомітно грала.
Ми з твоїм янголом вже друзі
(Такий кмітливий він у тебе).
Коли буваєш ти не в дусі,
Веселку робимо у небі.
Коханий, не тужи за мною.
Потрібно заново любити.
Я подумки завжди з тобою,
А ти навчись без мене жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273049
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
Забывать,курить,динамить.
Вот они-планы на лето...
Доктор,отрежьте мне память
и подарите кастета.
Доктор,залейте мне в душу
Что-то,что б так не болело.
Дайте боксерскую грушу
что б измотать свое тело.
Дайте чего-то покрепче.
Ну не жлобитесь,налейте.
Я подыхаю,не легче.
Смилуйтесь.просто убейте.
Просто я так измоталась,
просто живу умирая.
Мне лишь на миг показалось,
что наша нежность живая.
Ты изнуряешь молчаньем.
Я обожглась,потерялась.
И несмотря на старания
Я лишь с тобой улыбалась.
Нынче : курить_пить_динамить,
ждать окончания лета.
Доктор,отрежьте мне память
и удалите советы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271690
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Слізьми стеклО обличчя мОє...
аквареллю осінньою у весняну добу...
П А М " Я Т Ь злая ... собака ... виє
й відлуння котить ... Схибнусь...
Котить...градом...Котить...рельєфом
обривів крутих у обвалі комето-камІнь...
Обдати б світ окрОпом-сміхом...
й у - відчай -чорну глибінь.
Тебе нема - Тебе й не буде...
Сокира слів у тім"я лУпить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265726
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 10.07.2011
светлые в стаи
нет больше верности
добрые вести
только лишь ненависть
кожу под сталь
прочь от усталости
тело в броню
лаю и скалюсь
светлые в стаи
жалкое сборище
солнце не встанет
знали же сволочи
вроде любили
попросту лгали
пёс без хозяина
скалюсь и лаю
знали же точно
врали но верили
порваны в клочья
белые перья
всё что осталось
злоба и ненависть
здравствуй хозяин
вот мы и встретились
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266979
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2011
Не дивися на мене – я хвора.
Мої очі – безодня гірка.
Вже не янгол я – справжня потвора.
Не торкайся мене – я бридка.
Моє серце у камінь закресло.
Мовби кригою вкрились вуста.
Покохав ти красуню принцесу,
А лишилась одна самота.
Відпусти, не тримай за долоню.
Ця хвороба лиш тільки моя.
Не цілуй мене ніжно у скроню.
Вірний лицарю, я - не твоя.
Не дивися на мене. Ти чуєш?
Іде геть! Свого серця не край.
Все одно ти мене не врятуєш.
Не губи хоч себе... Прощавай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264446
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 11.06.2011
Були солодкі, наче сон
І теплі, наче літні ночі
Ті дні. Якими ми жили,
Ті дні. Яким відкрили очі.
А пам’ятаєш, ти казав,
Що щастю не буває спину?
Що так хвилин оцих чекав…
Я обіцяла, що не зникну.
Були…а де, а де тепер?
Коли щаслива буде осінь?
Коли нарешті біль мине?
Чому чекаю тебе??
Просила я: не обіцяй,
Не знаєш ти, що буде далі.
«З тобою буду, віриш? Знай!» –
Ну а тепер як сніг зникаєш.
Хоча, до снігу ще далеко,
Я вперше холоду чекаю.
Коли вже відлетять лелеки.
Коли забуду, як кохаю.
Я хочу, щоб мороз кохання
Замовкнути хоч трохи змусив.
щоб вже так палко не чекала,
Щоб хоч на місяць я забула…
…Ну ось: холодний сніг літає,
Мороз скував усі калюжі…
Але чому не забуваю?
Любила я …Тепер ще й дуже!...
23.10.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251060
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 26.05.2011
Давно вы вкрутили вдвоем эти кольца
В брусок дорогого, с резьбой, потолка.
Во внутренних сумерках умерло солнце
И ценности жизни ушли с молотка.
Вы бились всё время за мир во всем мире
Себя отодвинув, как сложный проект…
Теперь эти кольца в просторной квартире,
Как некий секретный и явный объект.
В себе заключает возможность к побегу
От зол и давления со стороны,
Чтоб больше не бегать по грязному снегу
И лезвия не ожидать со спины…
Чтоб как-нибудь просто продеть две веревки,
Связав предварительно петли на них,
(Здесь будет непросто без нужной сноровки)
И смерти коктейль замутить на двоих…
Но это потом, а пока всё отлично:
Красивая пара блистает на бис!
Вы вместе и кажется всё гармонично
(Надежно скрываете этот каприз!).
Вы позже поступком своим удивите
И близких и даже чужих вам людей!
Вот только забудут вас после, простите,
В течение нескольких лет или дней!
10:12
26.05.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261729
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 26.05.2011
Я на роздоріжжі в темноті стою.
Хочеться забути про біду свою.
Хмари кучеряві линуть все кудись.
Захотіла плакать: сльози не лились.
Розшумілись сосни. Зникла десь пітьма.
Що їм всім до того, що прийшла зима?
А мороз лютує, жалить до кісток.
Тільки б не упасти, ще зробить хоч крок.
По слизькій дорозі, прямо навпростець,
Я спішу до тебе, теплий промінець.
Ледве диха вогник, що у серці тлів,
Той, що розпалити, ти так й не зумів.
ПрОйнята морозом, так тремтить душа,
І спішить зігрітись: до весни руша.
Та розгладив смуток сонця промінець,
А як ніжно гладив коси вітерець!
Та весна далеко: швидко не дійти.
Помогло бажання страх перемогти.
Так манило щастя, як рожевий світ,
То ж пішла шукати папороті цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233569
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 23.05.2011
Белый снег серебрился.
Падал тихо звеня.
И в душе отразился
Болью сердце щемя.
На снегу у дороги,
Среди белого дня,
Три замёрзшие розы,
Ярче пламя огня.
Околевшие розы...
Чьей разлуки букет?
Отгремевшие грозы,
Знать, любви больше нет.
Лепестки умирали.
С ними плакала я.
И слезинки упали,
Растревожив меня.
Кто же здесь их оставил?
Чей же рядом здесь след?
Горечь к сердцу прибавил
Мой вопрос и ответ...
Ветер птицей кружился,
Целовал лепестки,
А на душу ложился
Холод зимней тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234357
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 23.05.2011
Наполнен воздух вновь сиренью!
Свисают гроздья у окна.
Как будто розовою тенью,
Мелькнул твой образ с далека.
Коснусь рукой я нежной ветки:
Прольётся сладкий аромат.
Как жаль! Цветенья очень редки!
Но как цвела пять лет назад!
Прильнув губами к лепесточкам,
Свою вам тайну расскажу:
Искала в ней я пять листочков,
Но счастье в них не нахожу.
В окно моё стучится ветка,
Когда сиреневый рассвет.
И промелькает мысль нередко:
"Неуж-то он?.. А, может, нет?"
Зачем опять душе волненье?
Ведь не вернуть тот сладкий сон..
Зачем опять, как наважденье,
НАДЕЖДОЙ наполняет он? ..
И всё же шепчет мне сознанье:
Забудь прошедшие мечты!!!
Но как стереть воспоминанье,
Ведь в лепесточке каждом ты.
---------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189590
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 23.05.2011
Повільно день уже схилився,
Зійшла вечірняя зоря.
У хмарах місяць заблудився.
Зірки ясніші янтаря...
На руки хтось надів кайдани.
Чомусь мовчать мої вуста.
А як болять сердешні рани!
Душа безкрила, не літа.
І знов вірші свої читаю,
Які писала я комусь..
Але кому? Не пам"ятаю...
Але згадавши, посміхнусь.
В моїх віршах любов, зітхання
І мрії ті, що не збулись.
Вони освячені світанням,
Слізьми гіркими пролились.
Німа душа,але все слуха
Пісні, що так хвилюють знов...
Чомусь бракує сили духу
Співать про втрачену любов...
Мовчить душа, мене не слуха.
І тихо тане літня ніч...
Зима на серці, завірюха...
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261183
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011
Останнє листя падало з плюща.
Так тихо, опускаючись в туман.
Воно летіло, мов би нехотя,
По всюди ширячи легкий дурман.
Воно летіло, і шукало долі.
Але примхливу їм не обхитрить.
Воно так рвалося, уверх – на волю
З надією що просто полетить.
Листок останній на плющі висів.
Вчепився вперто у свою гілляку.
О, як він не хотів, як не хотів
Покинути старий свій плющ у парку.
Та не терпіла доля примх його.
Жорстоко вітер рвав , гнав і свистів.
Листочок здався…і, лишаючи плюща свого,
Так тихо-тихо він на землю полетів.
Летів повільно – танув в небуття,
Ковтаючи свою останню мрію.
Він, як і всі, летів так нехотя
І бився об гілки – вчепивсь в надію.
Листок останній і остання мрія
Попереду остання гілка у плюща.
Він собі серце продірявив нею
Заради декількох хвилин життя.
І він висів отак усім на зло!
На зло примхливій долі, вітру.
Комусь народжував нові надії.
Комусь ідеї про нову палітру.
Повсюди ширився легкий дурман,
А він висів, висів, беріг життя.
Тоді все опустилося в туман.
Останнє листя падало з плюща…
[під натхненням новели О.Генрі "Останній листок"]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261140
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011