я люблю людей з чіткими обличчя рисами
які своїми словами-списами
рецепти римовані всім виписують
і ріжуть ними по голові
вони роблять аналіз твоїх середин
і з ними ніколи не будеш певен
що ви це ви а не джізус, ленон,
рапунцель, гикач і поль Верлен.
такі зривають режими, розклади
сіють траву й розпусту
в тролейбусі кажуть їм тільки "Господи"
і хочеться взяти чим більше досвіду
не здорового глузду
з ними ловиш себе в моментах
революцій внутрішніх,відчуттєвих
на різних висотах, дахах, ліхтарних стовпах, говерлах
і з криками захвату повністю вириває дух
вибиває із серця страх
Тільки Потім вже
Після чорного кадру з написом
афтер мені лонг йеас
сидять на горі
патлаті,обірвані,кольорові
майже забули про час
блиск у погляді пробивний
обличчя добре і мудре, лише старе
тоді на згадку про вічних тих хто от-от помре
ми створим хіпповську таку комуну
де все живе
і без шуму,суму
відходить кожен в свою лагуну
і церквою буде їм кабаре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293941
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 19.01.2012
з мого рота вилітають яблучні кісточки
ріжуть язик
у твоєму волоссі заплутуються крихти
з чужих простирадел
ми- заманюємо пташок в такий от
незвичний спосіб
бо ліпшого ще ніхто не порадив
ніхто не сказав нам
і ми ще не знаємо як це - казати
без стуку падати, без одуріння- стріляти
на повноліття дарувати лопату
а на дитинство гармати і ґрати
і як це вміти -
доживати до шістидесяти
не передозуватись в день весілля твоїх батьків
не привалити обкуреною на похорон меншого братика
маленька гола японка
танцює між ротАми і рОтами,
в оцій площині з трицяти вісьми міліметрів.
налетівші зграї шпаків
співають на неї, cкидують простирадло
і все світло мовчить перед нами
в двацять п"ятому кадрі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296058
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 19.01.2012
Безцінний мій товаришу Ювачов
з впевненістю залізобетона стверджуюю вам
що не Іван Іванич а я
найліпший самовар
бо сам варю, сам калатаю
сам врешті сьорбаю
ці кульбабові вина, безсокирові навіть каші
я люблю і цілую глухі кути за всіх краще
бо знаю нічого не стане інакше
світ наповнений вже по вінця
шквалом рецесій, смертей, депресій
прокидаєшся і вганяєш себе у відчай
що ти один
ще один безтолковий інформносій
тиняєшся, скачеш ,мучишся
більшість своїх годин
з боку в бік
гризеш свою кістку свободи вибору
то гризи
і зубами тримай язик
скільки бразилій, солярису навкруги
абсурд екзистенції
підставні пальоні реальності
дрібні жалюгідні потуги втікти від нудьги
трафаретної каторги
повпирались в товари та послуги
тільки ти волоцюга й блудяга, господи,
ану віддавай всі мої борги.
цей квиток на вічний замкнутий зоопарк забери
я думав що виріс,але навколо велетенські діти
громовладно смокчуть льодяники
боюсь той гіганстький малюк,
проковтне мене й оком не кліпне
він певно майбутній політик
чи то пак маньяк, конокрад, орк
бувай Україна і Оклахома
Ми всі сон великого Сома
у якого сьогодні прізвище Йорк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301543
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 19.01.2012
Ми додаємо молоко у каву,
аби цей напій був лише м'яким.
Лише небесну беручи октаву,
ти відчуваваєш ту, яку любив.
Ми цукор додаєм у каву,
Аби тривожна терпкість відійшла.
Рум'яний ранок жмуриться яскраво,
Коханку обіймаєш як горня.
Коньяк ми влиємо у каву,
Коли ця ніч повинна вічність перейти.
Коли відвертістю ми бавимось ласкаво,
І істину беремо за барки.
Порожня кава. Кава-одинак.
Вмістилище усього і нічого.
Хто любить каву, п'є її отак.
І гірко посміхається при цьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294758
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 30.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 19.08.2011
Чашка кофе.
Подоконник.
На дворЕ зима.
Теплый свитер.
MP3-шник.
Закрытые глаза...
...Черный екран.
Пустая чашка.
Лимоновый фонарь.
Пушистый снег.
Ванили запах.
И счастье на душе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234298
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 02.06.2011
Ты бежишь под дождем,
Один,или же вдвоем.
Среди города,
Нет,среди неба.
Слышишь громы небес,
Видишь тучи грозы,
ЧУствуеш капель порезы.
Всем ты нужен сейчас,
И сейчас всем чужой,
Ты беги,и назад не оглядывайсь.
Мысли все отгони,
Несгорая гори,
Просто так, убегая уйди...
Ты бежишь под дождем,
Один,или же вдвоем,
От порезов стекаешь ты кровью.
И душа не горит,оставляя следы-
Превращаясь в каменный уголь.
Ты бежиш не сдаваясь,и бежиш до конца,
Но тебя же, просто просили:
Все забыть и уйти,убежать навсегда,
Лишь пройти етот дождь неронимым...
Ты бежишь под дождем,
Ты один...или...все же один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236581
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 02.06.2011
Хмелю, мій хмелю,
Очі веселі
Може забудуть біду.
Гуляй, козаче,
Танцюй, козаче,
Під мериканську дуду.
Бо свою мову
І колискові
Ти в ресторанах пропив.
Гуляй, козаче,
Танцюй, козаче,
Під мериканський мотив...
Всі твої дітки
На заробітках,
Тай у чужій стороні,
Там за доляри
Чистять кошари
Свиням заморських панів.
А твоя жінка
Гне в полі спинку,
Морщить чоло від журби.
Як справжня леді,
У секонд-хенді
Блузки купує собі.
Твої онуки
Всі білорукі,
Тай по столицях живуть:
Клерки, кур"єри,
Та менеджЕри,
Тільки б хохлами не буть.
Твоя країна
Тай на колінах,
Руку на Захід тягне,
Хоче до столу
Хот-дог та колу,
Бо сало вже їй не смачне.
Але, звичайно,
Все буде файно,
Все буде просто о"кей,
Як далі жити -
Мають навчити
Старші брати з USA.
Чого журливо
Голівку сиву,
Чого додолу схилив?
Чого ж ти плачеш? -
Гуляй, козаче!
Під мериканський мотив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186005
дата надходження 24.04.2010
дата закладки 11.05.2010
На землі, де живе самота,
Мене думка єдина рятує -
Ти в моєму житті саме та,
До котрої сьогодні іду я.
Я іду крізь туман суєти,
Через сумнівів чорні знамена,
Бо на цілій землі саме ти,
Ти чекаєш сьгодні на мене.
Так віщує мелодія сфер,
Час і простір зійшлися пророче,
Кожну мить я приймаю тепер
Саме так. А інакше не хочу.
Я поради в минулих літах
Не шукаю, і мрій не будую,-
Ти в моєму житті саме та,
До котрої сьогодні іду я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186918
дата надходження 29.04.2010
дата закладки 11.05.2010
Він подзвонив їй у 17:30. Еїк знав цей номер на пам’ять уже давно:80637882087. Йшли гудки… ніхто не взяв трубки, другий дзвінок, те саме. Третій дзвінок, набридливі гудки та тривожні думки: «що трапилось? Де її шукати? Як їй...?». Та ось почувся рідний голос!
- Алло, привіт, я не чула, як ти дзвонив.
- Нічого, все добре, - Еїк стримався щоб не вилаятись. – Тебе забрати з роботи? Може підемо кудись?
- Ні, я вже дома, нас відпустили швидше.
- Чудово, щось потрібно купити додому?
- М-м-м… ну хіба що пляшку вина.
- Добре, до зустрічі.
У 18:40 Еїк вийшов з свого авто, яке припаркував біля будинку. Навіть у сутінках було видно, що він стомлений, але він так хоче подарувати їй клаптик щастя. Він тихенько зайшов у квартиру, поставив вино на стіл, підкрався до неї і обійняв за талію.
- Привіт, я вдома.
Еїм обернулась до нього, простягнула руки до його обличчя та ніжно торкнулась шкіри.
- Привіт, як добре, що ти вже є. Я щаслива.
- Я купив вино, як ти і просила, через скільки буде готова вечеря?
- Через 15 хвилин.
- Добре. Я тим часом у душ.
У 19:00 вони сиділи за красиво сервірованим столом, вечеряли та милувались один-одним, милувались щастям.
P.S. Ви мабуть скажете, що це утопія, але для них це буде ідеально-реальне майбутнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158961
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 11.05.2010
Мой Вавилон. Мой.
Странствующий…
Лечащий, голосом небо
Пишущий.
Дающий свободу ,
Идущий на встречу,
Дарящий.
Ты мой, не целующий
Руку судьбе.
Значащий…
Мой Иерусалим.
Слепой проводник
Светящий.
Душою сквозь плен,
Тело забыв
Летящий .
Страждущий миром,
За правду святую
Горящий.
Судимый людьми,
Не прощенный Богом.
Пропащий.
А я не твоя.
Я в плену золотом
Заточенная.
Когда ты пропал
Я мир прокляла.
Обреченная.
На земле не осталось
Ни кусочка тепла,
Напрасная.
Сил искать больше нет.
Я сдалась, Одиссей!
Безгласная.
И пусть плачет земля
На могиле любви
Неисполненной.
Я останусь слезой
В твоих чудных глазах
Бесформенной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158643
дата надходження 30.11.2009
дата закладки 14.01.2010
Я стану м’якою іграшкою
Щоб ти міг мене обійняти
Я буду маленькою й ніжною
Щоб ти зміг мене покохати
Я буду красивою й чесною
Щоб ти міг мені довіряти
Я буду легкою і чемною
Щоб ти міг зі мною розмовляти
Я буду твоєю рабинею
Ти будеш зі мною гратися
Я буду на диво слухняною
І буду покірно мовчати
Ти можеш зі мною –
Робити що хочеш
Штовхати, кричати і бити
Ти можеш залишити
Чи просто забутися
Я стану твоєю - байдужою
Ти можеш любити, кохати
Що ночі мене обіймати
Награвшись ти викинеш у смітник
Так і не дізнавшись кого ти любив
А я буду тихо і просто мовчати
Сама я залишусь, одна
І гірко від того сміятись
Й нічого уже не боятись
Кохання в мені не було
І серце в мені не жило
Без тіла, душі і краси
Залишуся я в самоті :(!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164802
дата надходження 07.01.2010
дата закладки 07.01.2010
Кришталевий подих твого серця
Обігріта ласкою рука.
Завтра вже до мене не вернеться,
А лишиться в сторінках життя.
Голос чоловічого таланту
Не розбудить стіни самоти.
Я пишу, тепер уже без жарту,
Що мене залишив в світі ти.
Ти пішов. Забувши запитати,
Чи готова позабути дні:
Дні кохання, щастя і натхнення,
Що були даровані мені.
Ти пішов змахнувши свою втому,
А мене лишив, як пятистал.
Ти пішов навіки вже додому
І мене чекати там не став…
Кришталевий подих твого серця
Під папір в шухлядку положу.
Голос чоловічого таланту
Я коханням в серце запишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163898
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 02.01.2010
Дождь смывает с души уют
В январе его вряд ли ждут…
Ты скажи мне – какой резон
Приходить, если твой сезон
Еще явно не наступил?
Поберег бы слезливых сил
На весеннюю кутерьму…
Ну, зачем ты пришел? Почему?
Уходи к африканским Гну,
Там ты смоешь свою вину,
А меня провожать не смей!
На работу иду… Ух, змей,
Пролезаешь за воротник
И в сапог уж давно проник…
Как ты мог? Ой, ну как посмел?
Тебе нет, что ли больше дел?
Одиноко тебе? Ну… прости,
Что ты был у меня не в чЕсти…
Сейчас вместе заварим чай,
(На дворе уж, поди, не май!)
И согреемся… заходи…
Одиноки зимой дожди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163900
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 02.01.2010
навіть з моїми садо-мазохістичними нахилами
я не можу переглядати його фото
надто вертиться шлунок..
знаете, як при швидкій їзді
або на американських гірках
або перед важливою співбесідою...
збивається ритм серця
затамовується сам по собі подих..
і я нервово зі словами "ненавиджу тебе"
виходжу з його сторінки..
намагаюсь, ось, як зараз
працювати.повернутись від фантазій до реальності..
а фото все переді мною!
"ненавиджу тебе!"
ну що ти вївся в мій мозок!?
хтось далі показує мені слайд-шоу..
із фото з титрами-спогадами
а я не знаю, де кнопка "стоп"..
НУ ДЕ ТА КЛЯТА КНОПКА "СТОП"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152411
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 01.01.2010
«Мама, скажи мне, в чем смысл
Разбитой мечты и украденных снов
Подвешенной веры в борьбе за спасенье
Беззвучных страдальческих слов.
Мама, а где же спасенье?
Удача, луч света, надежда в пути
Популистический бред по дороге на пытки:
Рыдание душ, что уже не спасти.
А как же любовь, о, милая мама!?
А как мне теперь улыбаться без слез?
Рукою бессильно чертить на асфальте
Фигуру из ада. Фигуру любовь »
...Зависнут все звезды фатальным мотивом
Уверенный ветер разгонит туман.
Ритмическим скрипом, удар за ударом
Внутри сердце давит смертельный капкан.
«Вставай и иди, ты уже не такая.
Вернуться назад не дано, не мечтай, -
Холодным рыком себе приказала.
Я брошу тут молодость… Верно. Вставай».
Сутуло прогнулась. Мурашки по коже.
Мертвенно бледный каскад мостовой…
«Не страшно, тебя я уже потеряла.
Я жить не могу. Я иду за тобой»
… «Мама, ты знаешь, сейчас я летаю…
Воздух целую, рисую закат,
Не ангел я, мама. Крылья ведь святость
Я их отдала за любимого взгляд»…
Проникнуть насквозь она не умела,
Но тайны миров раскрывала не раз.
Судить мы не вправе. Но каждая знает
Магический яд любимого глаз.
25.10.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151886
дата надходження 25.10.2009
дата закладки 04.12.2009