[b]Smoothie[/b]
[i]автор: Le Magnifique [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722873
Як пам'ятаю мить чудову,
Коли в басейн пірнула ти -
Ледь не осліп я, чесне слово,
Від сяйва юної краси.
Тоді сковзнула біля мене -
Й перехопило подих враз...
"Тобі б на подіум чи сцену," -
Подумав, - "чистій, як алмаз".
У вічі глянув - і: "Excuse me!
What is your name?" Всміхнулась ти...
"Замовлю "Секс на пляжі"?" "Smoothie", -
Сміялась щиро, - "and lattes..."
[b]"Секс на пляжі" (пародія 18+) [/b]
Яка ж була то мить чудова,
Коли в басейн пірнула ти!
Я ж не двужильний, чесне слово.
Не мачо я, як не крути.
Тебе побачив - "Секс на пляжі"? -
Не зміг приборкать серця щем.
Та я не знав, яким це ляже
Страшним на мене тягарем...
Ну раз, ну два... Рятуйте, друзі!
Спливає день за небокрай...
- А може сік? А може смузі?
Та врешті-решт! Іди - пірнай!
Goodby, my love*, бувай здорова!
Пливи! The end of fairy tale...**
Та щоб ти знала, безголова, -
Я на увазі мав коктейль.
--------------
* - прощавай, моя любов (пер. з англ.)
** - кінець казки (пер. з англ.)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723423
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 17.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
[b]Как горят сейчас мои ладони…[/b]
[i]автор[/i] Єлена Дорофієвська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679900
Как горят сейчас мои ладони -
Я вручную солнце утоплю
В море. Пусть закат на небосклоне
Позовет тебя в постель мою..
Замирают мысли о весомом,
А в душе расцвел чертополох:
Обойдя бессмысленность условий,
Преподай мне чувственный урок...
...............
Шаровая молния искрится
Там, где раньше жили мотыльки...
Стон твой запечатаю в страницу,
Дерзко поджигая уголки...
Словно сеть, я на тебя накинусь,
Долгожданный шанс не упустив...
Не гаси благоразумно импульс -
Пусть придаст игре любовных сил...
[b] Я же по-хорошему хотела... (пародия)[/b]
Я же по-хорошему хотела...
Ты ж сопротивлялся и кричал.
Ну и что мне оставалось делать? -
Разнесла и лодку и причал.
Солнце в океане утопила,
Рыбу извела вплоть до мальков,
Молниями всё испепелила
Так, чтоб ни зверья, ни мотыльков.
Эх, вошла я в раж! Откуда сила
У таких-то слабых женских рук?!
И сетями я тебя ловила,
И капканы ставила вокруг.
Так и не поймала... Вот же жалость!
Огляделась - ох, помилуй, Бог!
Ничего живого не осталось,
Выстоял один чертополох...
Июль 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679940
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Сорвáла пломбы с выжженной души.
Выгадывая дни, теряя годы,
Я вопрошала: "Эй, скажи, Ху Ши* :
Зачем я рождена в плену свободы?"
И стала вдруг вульгарною печаль
В объятьях малокровного заката…
К ней Абаддон** захаживал на чай
Под оголённым лунным циферблатом.
Когда часы показывали "н0:0ль",
Просроченная кровь моя чернела.
Я покидала скорбную юдоль,
Оставив для распятья только тело.
* Ху Ши – один из ведущих китайских мыслителей и философов XX века.
** Абаддон – ангел (демон) истребления, разрушения и смерти.
03 июля 2016
© Мила Машнова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675937
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 05.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
***
До свиданья друг мой до свиданья…
Я какой-то странный индивид-
У меня не сердце а сознанье
Очень прояснилось и болит.
Это я и объяснить-то вкратце
Не смогу, пока часа за два
Понемногу буду набираться
Горького по вкусу естества.
В глубине у этого занятья,
Кроме каменеющего дна,
Примеряет шорохи от платья
Совершеннолетняя весна,
А по небу стая диких уток,
А по речке лодка в два весла…
И никто не скажет почему так
Щемит жизнь которая прошла
Автор Шанли
[i]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525589
[/i]
* * *
Почему ж никто? Сейчас я вкратце
Расскажу зачем и почему.
Вы Есенина читали, братцы?
Бросьте же, вам это ни к чему.
Что вам до Есенина Сергея?
Что он написал там за стихи?
Вот он я - совсем другое дело,
Да простятся все мои грехи.
Глянул как-то раз, проснувшись утром -
В зеркале маячит индивид.
Странный аж до дрожи, смотрит зубром,
Естество усё его болит.
Ох, и выпало ж вчера занятье!
Мигом пролетели два часа...
Перемерял все трусы и платья,
Что, сбегая, бросила весна.
Да уж, с горькой точно шутки плохи!
Кроме каменеющего дна
У собак еще бывают блохи,
А у человеков - сатана.
И к себе проникшись состраданьем,
Критику оставив на потом,
Захотел сказать я "До свиданья"
Вот хотя-бы уткам за окном.
И сказал, но утки пролетели
Молча. Да и лодку не вернуть...
Грохнул новоявленный Есенин
Кулаком себя в больную грудь.
И стихи возникли из сознанья,
Но щемит на сердце - это факт,
Что моё вот это "До свиданья" -
Все-таки немножко плагиат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526019
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 24.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
Тендітна квітка,
Що росте при дорозі -
Жіноча любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643689
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 12.03.2016
Злови Свій Світ!
Мов нездійсненну мрію.
Злови, мов квітка - сонячну росу.
Хай серце п'є... А мозок розуміє,
Що у життя - ні строків, ні часу!..
У світлі Див. У темряві Бажання.
В солодких ароматах Новизни.
Твій кожен подих - перший і останній.
Тож ввечері з усмішкою засни.
А зранку встань - цілуй коханій губи.
Вдихай Любов! (наповнену Життям)
Лови усе, що ти так спрагло любиш,
На видихах муркочучи ням-ням
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650741
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
[i]Тут, вона говорила, немає місця для двох.
Тут у мене свої правила і свої закони.
Твій букет, подарований в понеділок, засох.
Я ніколи не зніму своєї корони.
Тут, вона говорила, ростуть і так квіти – живі,
Що мені до твоїх мертвих букетів.
Я не ховаю як інші козирі в рукаві,
Тут усі чесні, прямі і відверті.
Як я. Тут, вона говорила, немає місця брехні.
Зрізані ж квіти – брехня. Як намальована їжа.
І вже скільки разів помирала на любовній війні,
Що вперше таки вижила. Мені необхідна тиша.
Тут, вона говорила, ніхто не заздрить з чужих перемог,
Це мій приватний світ. Я його, власне, й створила.
Я тут єдина – людина, тварина, Бог.
Тут, вона говорила.
Поки настав той день, коли світ полетів шкереберть.
І помінялось місцями те, що важливо і не важливо.
Всі пішли з її світу, як і хотіла, геть.
Тут, вона говорила, мені самотньо і неможливо.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635847
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Ніч у театрі серед оксамитів -
Потерті часом крила кажанів.
До кришталю і золота злетіти б -
Є прихисток у закуточках див.
Шукаю правду у нічному храмі
Важких куліс, у канделябрах снів...
В проході сплять комедія і драма -
У них кохання вічне й поготів...
Дарма хилитись в оркестрову яму -
Вночі не ті мелодії звучать
І пошепки висловлюють пошану
До привидів чи демонів-лещат...
Ніч у театрі серед оксамитів
Розлита в залі схибленим вином.
І проситься на сцену срібний місяць,
Протиснувшись в прочинене вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635020
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2016
[i]По мотивам І. Губермана[/i]
Хто шукає істину, тримайся
біля парадоксу на краю;
от жінки: життя дають нам, щастя,
ну а після -- жити не дають.
[i]Оригінал[/i]
Кто ищет истину, держись
у парадокса на краю;
вот женщины: дают нам жизнь,
а после жить нам не дают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607774
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 27.10.2015
[i]По мотивам І. Губермана[/i]
Мені шкодА і небосхил цей синій,
ШкодА і землю, і морські безодні;
І страшно бачить те, що ситі свині
Є жахливІші, ніж вовки голодні.
[i]Оригінал[/i]
Мне жаль небосвод этот синий,
жаль землю и жизни осколки;
мне страшно, что сытые свиньи,
страшней, чем голодные волки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607539
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 27.10.2015
[i]По мотивам І. Губермана[/i]
Вперед і вгору? – нам негоже;
Сидим із другом (із розвідником),
Плювати нам, хто переможе
В борні мерзотника з негідником.
[i]Оригінал[/i]
Ни вверх не глядя, ни вперед,
сижу с друзьями-разгильдяями,
и наплевать нам, чья берет
в борьбе мерзавцев с негодяями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606865
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 27.10.2015
[i]По мотивам І. Губермана[/i]
Кумедно тужаться мислителі --
то мислять швидко, то повільно --
так знайте: розум знепотріблений,
коли є дійсність божевільна.
[i]Оригінал[/i]
Смешно, как тужатся мыслители -
то громогласно, то бесшумно -
забыв, что разум недействителен,
когда действительность безумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605103
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 27.10.2015
Ти забуваєш влізти в душу все частіш –
Від цього дивний спокій маю я.
Щасливий я, коли під ковдрою ти спиш,
Згорнувшись у клубочок, як змія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599179
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 27.10.2015
[i]По мотивам І. Губермана[/i]
Щоб вижить-прожить в цьому світі,
Земля поки ще на осі,
Тримай в собі три заповіти:
Не бійсь, не надійсь, не проси.
[i]Оригінал[/i]
Чтоб выжить и прожить на этом свете,
пока земля не свихнута с оси,
держи себя на тройственном запрете:
не бойся, не надейся, не проси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598717
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 27.10.2015
[i]По мотивам І. Губермана[/i]
Не сварись на мене, мила,
Одійди од суєти,
Всі усіх вже майже з’їли,
А мене іще і ти.
[i]Оригінал[/i]
Не брани меня, подруга,
отвлекись от суеты,
все и так едят друг друга,
а меня еще и ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598030
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 27.10.2015
[i]По мотивам І. Губермана[/i]
Жінка – коштовна перлина,
все, чим прекрасна сім'я;
жінка - завжди друг людини
навіть, коли він свиня.
[i]Оригінал[/i]
Женщиной славно от века
все, чем прекрасна семья;
женщина - друг человека
даже, когда он свинья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597651
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2015
Місто в'язло в мереживі цвіту,
Обплітало намистом камінь...
Сновигали дідки МАСОЛІТом
І складали рядки за рядками.
Місто бухало сталлю й залізом,
Розліталось гілками маршрутів -
МАСОЛІТ розпирало від лисин
І від черев, пухких і надутих.
- Місто, ти ж - як верлібр в камінні,
Яблуневим розсипаний градом!
Я би стала твоєю тінню,
Що блукає чарівним садом,
Я б вдихала бароко вулиць,
Наливала б округлість вилиць,
Розписала б мости поснулі
Найвигаднішою з кирилиць!
- я кричала сліпій громаді,
У якій консервують весни...
А над нею в безкрайній гладі
Акварелі текли небесні.
- Місто, ти ж і саме - як вірші!
- я горлала несамовито,
І ставало немов ясніше
Над будівлею МАСОЛІТу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577608
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 06.07.2015
[i]Дівчинці закортіло погратися в класик([s]и[/s])ів. Автор ориґіналу - Йосиф Бродський. Тапки згризаю на льоту, помідори збережіть на салат.[/i]
Не полишай кімнати, не скоюй хибного вчинка –
Навіщо тобі те Сонце? Ти ж куриш Шипку...
Усе за дверима – пусте, тим паче – викрики щастя.
Дійди лише до вбиральні. І повертайся.
О, не лишай кімнати, не клич мотора,
Тому що простір складається з коридора –
і лиш до лічильника. А як жива заскочить
Любка і витріщить очі – жени, не знявши сорочки.
Не полишай кімнати – немов застудивсь на протягу.
Що цікавіше у світі стола і фотеля?
Нащо виходити звідти, куди за години лічені
Таким, як і був, прийдеш – як не більш скаліченим?
О, не лишай кімнати. Спіймай і танцюй босанову –
В пальті, що на голе тіло, у туфлях на босу ногу.
Лижною маззю й капустою пахне в передпокої...
Ти стільки букв написав, що тепер занадто й одної.
Не залишай кімнати. О, хай лиш ці стіни поглядом
Вловлять твоє обличчя. Врешті, інкоґніто
Ерґо сум, як спересердя кинула формі субстанція.
Не полишай кімнати! Ти думав, надворі – Франція?
Дурнем не будь! Будь тим, чим ніхто не був іще.
Не полишай кімнати! Дай волю дивану й тумбочці,
Злийся з шпалерами. Хай барикадою в дверях виросте
Шафа – від хроносу, космосу, еросу, раси, вірусу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588338
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 06.07.2015
Ще дурна я
І трохи дика я:
Коли складно,
Мій шлях - втекти.
Ще Планета мені
Викає.
Мов боїться
Сказати "ти"...
Ще мені б - на півкрок
Мудрішою.
Відпустити
Старі хвости.
В безхребетті
Залізна ніша є -
У якій все, що маю, -
Ти.
Йду до тебе в Любов
Бездумною.
Розпливтися
Під сильний бік.
Мій дорослий,
Сміливий,
Розумний...
Всемогутній
Чоловік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445889
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Кипіло небо, плавилося листя,
У келихи грози стікала ніч,
Коли прийшла в кістлявому намисті
Володарка стихійних протиріч.
Дрімучий ліс у снах закам’янілих.
У серці – плід смертельних божевіль.
Цілунками холодними по тілу
Сумління розсипає дикий біль.
На кожному листку, як вирок часу –
Засохлий слід кривавого пера,
І ворони – думки у чорних рясах –
Гаптують хмари сповідями втрат.
Крізь ніч шепоче Королева Осінь,
Мов хоче обійняти забуттям,
І образом печалі стоголосим
Вже вкотре віддзеркалює життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371441
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 28.08.2013
Мій вершнику на мертвому коні!
Ти грішних сновидінь моїх володар.
Тобі пітьма співає грізні оди,
Очам дарує ласки кам’яні.
Коханець ночі, пристрасний фантом,
Ти був реальним, але став лиш тінню,
Як час прийшов розкидати каміння,
Як стерлись межі між добром і злом.
Мій темний гостю, я навік твоя
Раба і жриця, і тобі присвята –
Моя душа в приреченні розп’ята.
В ній вогнища жертовних мрій горять.
Мій чорний лицаре, візьми мою любов!
Вона не зрадить серце, та і тілом… –
Воно вже від печалі оніміло,
З тих пір, як ти у сни мої прийшов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371733
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 28.08.2013
Не спрашивайте, как меня зовут,
Для Вас я просто черная миледи.
Я – ваше преступление и суд,
Я – сладкий ад на том и этом свете.
Ах, сударь, лучше Вам меня не знать,
Не быть таким уверенным и смелым!
На сердце у меня греха печать,
Была бы лучше лилия на теле…
Вы любите другую, но меня
Желаете… А я Вас ненавижу!
Но страстью обожгу сильней огня,
Не став к душе ни дальше и ни ближе.
Я презираю Вас! И тем пьяна…
Я – черная миледи, ангел мести.
Казню Вас, хоть отсутствует вина.
Но призрак страсти, как и Вы, воскреснет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445470
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 28.08.2013
[i]Хтось одягнувся у теплий піджак,
Вбрались дерева в оранжеві шати,
Осінь вступає в права,
Путає долі і карти.
А небо мінливе, мов щастя,
То синьої сині синь,
То грози нестримної шмаття
Осінь готує із листя постіль
І гасить розпалені літом багаття.
Yana Тymur
[/i]
[b]
Хто як одягається (літ. пародія)[/b]
Хтось одягається тепло, як слід.
Все-таки осінь…
Не гріють багаття…
Щастя з небес передало привіт
Синій, як синь,
І подертий, як шмаття…
Хтось роздягнувсь до костюма Адама.
Спутались карти
У нього ще з літа.
Синь і оранж – чарівна панорама.
В постіль із листя приліг відпочити…
Оригінал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445478
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445486
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Хтось одягнувся у теплий піджак,
Вбрались дерева в оранжеві шати,
Осінь вступає в права,
Путає долі і карти.
А небо мінливе, мов щастя,
То синьої сині синь,
То грози нестримної шмаття
Осінь готує із листя постіль
І гасить розпалені літом багаття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445478
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 28.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2013
Де грози падають - там райдуги встають.
П. Тичина
Кінець завжди початком має стати,
Закінчення немає, як такого...
Продовження ми в дітях маєм дати,
І побажати долі їм легкої!
В стосунках теж існують паралелі...
Коли навіть не хочемо змиритись,
Відстоюєм, б’ємось, стаєм, як скелі,
Новому не дозволивши відкритись!
А потім, з часом, тільки й розумієм,
Все швидкоплинне, а кінця немає!
Та час бере своє, і ми старієм,
А все прожи́те спогад поглинає!
...Кінець завжди початком має стати,
Закінчення немає, як такого!
І райдуги воліють завжди встати
Після грози, що впала з гіркотою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442217
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 13.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399954
[b]Наталя Святокум
Майже про любов
[/b]
[i]Не думайте, що я кривлю душею,
Коли слова, солодші меду, ллю:
Ні. За життя я вирила траншею,
І в ній, уже захищена, люблю…[/i]
[b]Чисто конкретно про любов.[/b]
Покидали ми заступи, грабарку,
Вплигнули в недокопаний рівчак,
І там, на дні, любились палко-палко,
Захищені від ґедзів і зівак.
Бо вдома – ґвалт! Коза, собаки, діти.
Сусіди заглядають у шпаркИ.
З коханням просто нікуди подітись,
Ото лиш консервуєм огірки.
Тому завжди, як є така потреба,
Виходимо з лопатами у степ.
Яка краса в траншеї! Синє небо,
Пухка земля, і любощів вертеп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439936
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Наша любов - це вічність і ...мить.
Казка й... реальність, помножені в тілі.
Давай відпустимо все, що болить.
І все, що могли б, але ...вже не схотіли.
Навіщо слова, якщо серце - без вух.
Образи знецінюють всі діаманти.
Я, звісно, не Бог!.. Я - примара.. Я дух...,
Який, щоб побачили, в'яжеться в банти.
Наївшись пилюки, асфальту, смоли,
Щоб пульс в животі у твердішу ліг шкіру.
Якщо ми ще вчора щасливі були,
То й завтра не втратимо здатність і віру.
Все хибне - у Пекло. Все справжнє - у Рай.
Життя неповторне! Уперше й востаннє.
Ілюзіям варто казати "Прощай!",
Щоби не втрачати безцінне Кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438013
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 21.07.2013
[b]Олександр Печора[/b]
[b]Антологія «Калинове гроно»[/b]
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3, с.226)
[i]Поет уміє краще багатьох
Ловити миті, ткати думи віщі,
Аби відчути, розуміти вічне,
Щоб серце озивалося тьох-тьох…
[/i]
* * *
Я відчуваю, розумію вічне.
Повірите? Це не пусті слова.
Десь у ставку об’єкт біологічний,
А серце озивається – ква-ква.
А біля хліва я увесь горю.
Там щось живе страшенно хоче їсти!
І мимохіть снуються думи віщі,
І серце тенькне лагідно – хрю-хрю.
А от сигнал, миліший багатьох.
І знаю я давно його природу.
Це Галя із відром іде по воду.
А серце аж заходиться – тьох-тьох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425959
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 23.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2013
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошуємо Вас на творчу зустріч "На хвилі весняного натхнення", в ході якої відбудеться презентація колективної поетичної збірочки "Натхнення".
Зустріч відбудеться 23 березня 2013 року в місті Івано-Франківську
в приміщенні обласної газети «Галичина» за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 13.30 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410927
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2013
В часи депресії сліпої
У Кобзаря були запої.
Підкрутить вуса - і до шинку,
Горілку сьорбати під шинку.
І буде пити, пити, пити
Гірку жидівську оковиту,
Зеленим змієм оповитий,
Писати сяде заповіти.
На світі жив Потьомкін Гриша,
Коли з*їжджала в нього криша,
Коли була у Гриши криза,
То починалась нігтєгриза.
Собі обкусював всі нігті,
Та ще й облизував по крихті,
Допомогало фіфті-фіфті:
Догриз до крові - можна бігти.
В часи печалі Саша Пушкін
Не скиглив тихо з-під подушки,
Переночує у мамзелі,
І знову жвавий та веселий.
Якщо депресія й була би,
То в нього баби, баби, баби,
Любив усіх, не вибирав би.
На бабах зналися араби!
А я не Пушкін, не Потьомкін,
Ані горілки, ані тьолки,
Коли біда кусає хижо,
Мене хвилює тільки їжа.
Я буду жерти, жерти, жерти!
І будуть жертви, жертви, жертви,
Не зможу платтячка наперти,
Бо стану діжей замість жерді.
Я буду їсти, їсти,їсти
Усе шкідливе та корисне,
Увесь халяль, кошерне й пісне,
Допоки лусну ненавмисне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386408
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 14.03.2013
«Весна виникала, де тільки могла…»
Ю.Андрухович
Весна виникала, де тільки могла:
скажено цвіла на дахах, в черепиці,
здіймалась з асфальту. І згустки тепла,
мов ляпас, вдаряли в сполохані лиця.
І буро-срібляста реакторна мла
останнім метеликом липла до віт,
а Прип’ять узріла горілий графіт.
Займалося все: від торфовищ до трав.
Агатові зернята страху посіяв
цей квітень – незграбний аматор розправ.
Розстріляні хмари чекали Месію.
І дощ неіснуючий травень стрічав.
Цей дощ ірреальний не робить калюж.
Й Месія не ходить туди, де Союз.
Здичаві́лі собаки блукали, мов тінь,
шукаючи здобич або дитилін –
ніяк не дозиметр. А десь гвинтокрили
вантажили землю, пожежі гасили.
І сміх сардонічний якийсь мародер
незграбно зронив у порожній хрущівці,
згрібаючи книгу, на сотій сторінці
розкриту. Залишену. Ніби на смерть.
Хрипкі голоси і червоні обличчя
та душі у тих, хто боровся із цим.
Аморфність, примари і візії глибше
від страху забрались у мозок, у сни.
Ні запах, ні колір, ні голос, ні смак
не свідчив собою про тліючий ризик.
Лиш білі знамена гардин і карнизів
здавались на вікнах. Лежали навзна́к.
Весна виникала із гамма-проміння,
із сірості трав, із отруйності стін.
Весна виникала, немов божевільна
аж поки реактор… і Прип’ять… і тлін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408085
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2013
Нам окремо надмірно важко.
Тільки разом було би тяжче.
Це як гра наодинці в шашки –
Вбити час, не спитавши «нащо?».
Я без тебе як без азоту –
Не потрібен, та у повітрі.
Просто маєш одну чесноту –
Погляд душу торкає хитро.
Відчуття ще обом полоскоче
Вся невипита спільно кава.
Але бути з тобою не хочу –
Без трагедії не цікаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306926
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 14.02.2013
Завтра буде завтра, а сьогодні – вчора.
Пролетіло літо швидкокрилим птахом.
І чиясь уява, небезпечно хвора
Покидає тіло, їде разом з дахом.
Бо прийшло майбутнє. І підстав немає
Згадувати знову безпритульні ночі,
Промовчати ще раз: «Вибач, не кохаю»,
У яскравих зорях впізнавати очі…
Так, ніщо не вічне. Саботажувати?
У собі відкрити дикуна чи мавра?
Ні. Собі за хвилю до кінця розплати
Мовити «Добраніч!». Завтра буде завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296289
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 14.02.2013
Перебрать зёрна снов извне.
Не обрезать своих волос.
Я ревную тебя к луне,
Вытекающей на погост.
Страшно то,
что нельзя терпеть,
Не скрывая от глаз других.
Я ревную тебя к тропе,
Что целует твои шаги.
Бьёт по небу рассвета плеть
Как подтёк золотая нить.
Чтоб попалась в твою я сеть
Ты меня научил любить.
Чтобы снежная стала масть,
Чтобы быть для тебя одной,
Я тебя научила всласть
Как никем наслаждаться мной.
Я возьму горсть безумства в долг
И напомню себе опять,
Как беснуясь,
кусает волк
С терпкой нежностью мою стать.
Брод, как в блюдце густой кумыс.
Выгну спину под волчий вой.
В целомудрии хвойной тьмы
Свет пунцовый – след ножевой.
При луне за больную дрожь
И за ревность - не обвиняй,
Ведь она,
когда ты придёшь,
Тебя встретит вперёд меня.
8 декабря 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227298
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 13.02.2013
В час, когда лунный свет, как монеты
Порассыпется в тёмной глуши,
Я сорву все былые запреты,
Что забрали тепло из души.
Я намажу на голое тело
Золотой чудодейственный крем...
Звёзды смотрят на мир чёрно-бело,
Но покой они дарят не всем...
И невидима я, и свободна,
И метлу, оседлавши верхом,
Я устрою погром как угодно
И квартиру поставлю вверх дном.
Разолью на постели чернила
И устрою отличный потоп.
Во мне ярость кипит, как горнило -
Закаляется сталь высших проб.
Этот город - берлога несчастья,
Но его не изжить, как чуму…
И сегодня, наверное, всласть я…
Отомщу за страданья ему!…
Я сегодня - взбешенная ведьма!
И пусть к чёрту летит всё вокруг,
Мне от страсти своей не сгореть бы…
Ведь сегодня всё сходит мне с рук…
Полечу я на лысую гору,
Не стесняясь своей наготы.
Королевское платье мне впору,
Но в нём нету такой остроты.
А потом я прибуду в покои,
Где слышны только отзвуки лир.
Сатане ногу мазью покрою
И со мною станцует мессир.
Я готова подставить колено
Для уставших убийц и воров,
И в мерцающих бликами стенах
Мне не жаль им улыбок и слов…
Пусть меня разрывают на части,
Под весенней обвисшей луной,
Лишь бы только любовник мой - Мастер,
Оказался сегодня со мной!...
И желание выполнил дьявол
Сокровенное это моё
И хоть рай обрести нету права,
Но зато теперь сердце поёт.
И мы вместе живём в чудном доме,
Ведь попали не в рай, и не в ад.
Там отсутствует улицы номер,
Но зато в гости ходит Пилат!...
сентябрь-октябрь 2009
Страница Лугарру - http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4718
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148964
дата надходження 08.10.2009
дата закладки 13.02.2013
Выпивай меня словно ром,
Как порочное ведьмино зелье…
Всадник–ветер бушует с похмелья…
Ночь по снам бежит босиком…
Лопнул мыльный пузырь луны…
Над звездою, повисшей как слива…
Поцелуй меня в шею игриво,
Подкрадись ко мне со спины…
Пар весны, завитый плющом,
Лижет тёплые мутные звёзды…
И об звёзды, как будто об гвозди
Зацепился ветер плащом…
Прикоснись ко мне нежно рукой,
Вылей сладкую дрожь мне на тело,
Я тебя поцелую, как Гелла…
Так же сладко и глубоко…
20 января 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167192
дата надходження 20.01.2010
дата закладки 13.02.2013
……………………….......…………..Петру Желеву…..
В покрытый инеем канал аллеи
Стекает приторно-пунцовый свет.
Камин зари растоплен и в нём тлеют
Засвеченные снимки прошлых лет.
Где разомкнули звёзды с ночью клеммы
Остыла раскалённая луна.
И будто с пламенем играет демон
За выбеленной прорубью окна.
Весна уткнулась носом в паутину
Последних вьюг,
Как в бабушкину шаль,
Она опять останется невинной,
Почувствовав внутри себя февраль.
Опара облачная разопрела.
Немой фонарь обиженно погас.
Мы просыпаемся в одной постели,
Но вместе спим с тобой как в первый раз.
И каждый день мы душим с новой силой
Ту жизнь,
Что нас ведёт на поводу -
Я вру,
Что на работе не курила,
А ты клянёшься подарить звезду.
И чтоб разбавить бренную разруху
Ты достаёшь гитару из чехла,
Она в руках твоих,
Как будто шлюха,
Которая всю жизнь тебя ждала.
Пусть счастье в положеньи самозванца
И не наступит перемирье чувств,
Но всё-равно я буду просыпаться,
Чтоб каждый день касаться твоих уст.
Студёный сумрак улицы расчистил.
Ночной фонарь проснулся у дверей.
Кто говорит,
Что страсть сгорает быстро,
Не знает то,
Что я сгорю быстрей.
1 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244235
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 13.02.2013
Я растворяю звуки в тишине,
Как я играю, так никто не может…
Поникший месяц в полуночной дрожи,
Как линия у неба на спине…
Звучанье нот стекает томно в даль…
Давным-давно задушенная скрипка,
Я не имею право на ошибку,
Когда ты пьёшь застывшую печаль…
Зачем ты, милая, уныло песню льёшь?...
Не ты ль меня учила жизни дерзкой?...
Развесит ночь на место звёзд подвески,
Удушье всюду… и повсюду ложь…
А жизнь для нас с тобой всего лишь блеф…
Мы сплетены с тобой одной печалью
И у меня на сердце не случайно
Есть два глубоких шрама в виде эф*…
*эфы - два резонаторных отверстия в верхней деке скрипки, по форме напоминающие латинскую букву f
2 декабря 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158950
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 13.02.2013
Сей остатки моего времени,
Режь на части больной застой.
Тишина, как и я беременна
…………………...…..пустотой.
Перематывать, отутюживать
Тусклым взглядом знакомый фильм,
Где миндаль обглодал за ужином
…………………...…..Кентервиль.
Твои пули меня играючи
Заставляют двоить углы,
Я их сердцем ловлю, как бабочек
…………………...…..для иглы.
Разжигай угли слов несказанных,
В них, как в омут хочу упасть.
Нотный стан расчертила фразами
…………………...…..моя страсть.
Полуночная синь изрытая
В реку свесилась через мост.
Сорят звёзды сном малахитовым
…………………...…..на погост.
А луна как я… тоже глупая,
Ведь желанье у нас одно -
До конца своих дней нащупывать
…………………...…..в небе дно.
19 марта 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248245
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 12.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2013
Тобі це тільки забавки, цяцьки.
А в ляльки від життя лишились тріски.
На батареї серця тільки риска.
Не іграшки, мій любий, навпаки.
Тобі це тільки кола на воді.
Моє ж чарівне дзеркало розбите.
Вже випита отруйна оковита.
Тож вбий мене чи з розуму зведи.
Серпень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276348
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 14.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2013
Підписана якась була угода,
Так, ніби, щось було у ній про газ...
Підписують від імені народу,
Давно у гробі бачачи всіх нас.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381212
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Останні краплі неба сіро-сині.
Розпиті в тостах...Зустрічі калюж.
Гуляє вітер по тоненькій спині,
Святкуючи цю осінь. Ну ж бо! Ну ж! -
Жене думки, несказані, спонтанні...
Нагайкою невпевненість товче.
Немає правди в жодному питанні,
Якими холод штрикає в плече.
А там вдягнусь...На очі - шарф, як маску.
Камін удома спалює гілки.
Не діставай! Не думай так, будь ласка!
Бо я завіюсь... утечу... таки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376575
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Бессильный вздох… Опять разочарование:
Да что за мужики пошли сейчас?
Клещами с них не вытянуть признание
И мямлить будут что-то целый час…
Хвастовство, нарциссизм и грубость вновь в фаворе.
Круг интересов – лишь деньги, секс, машины…
Какая романтика, какая там «love story»?
Перевелись вдруг настоящие мужчины.
Какая дама! Идет, как пишет. Леди…
Смотрю, а это парень! Боже, ну и жуть!
МУЖЧИНА! НАСТОЯЩИЙ, СИЛЬНЫЙ, СМЕЛЫЙ, ГДЕ ТЫ?
Прошу вас, парни, выбирайте лишь достойный путь!
«Решай сама.» - «Меня вновь не спросила?!»
«Я подожду.» - «Я ж не железный, ждать тебя всю жизнь!»
«Я на работе.» - «Прости, чуток я выпил, милая.»
«Я денег дам на туфли.» - «Ты обалдела? Денег?! Эй, очнись!»
И вновь по кругу… Что ж за люди вы такие?
Не надо обещаний, лести и вранья.
Держите свое слово! Имя ж вам - «мужчины»?
Иль, может, стадо (как вы выражаетесь) бабья?!
А как решать вопросы, так - «сама!»,
Помочь – «там делать нечего, ты справишься, я знаю».
Друзьям же треплет: «Что она? Все - Я!!!
Она ведь дура. Все лишь я решаю!»
«Нож затупился? Я причем? Так наточи!
Ведь ты умеешь, это же не сложно!
С тяжелой сумкой? Накупила – вот сама й неси!»
Потом: «А кушать скоро? А чтО есть? Побольше можно?»
Да сколько ж можно все за вас решать?
И быть вновь виноватыми, и «Дура!» слышать вслед?
Уж просто слов нет. Ну не вашу ж мать!!!
Вы за свои поступки дайте нам ответ!
Опять не то… Потом упреки: «Бабы – стер-вы стали!»
А это все от деградации мужчин!
Ваше нытье, слабость и трусость нас достали.
От каменной стены вы – лишь кирпич один!
За ним не спрячешься… И в этой ситуации нельзя быть слабой,
И чувствовать себя беспечно ты не будешь.
Тут поневоле станешь той «стер-возной бабой»,
Которых и сама давно не любишь!
Из правил исключения могут случится.
И будем верить, что «Адамов род»
Лишь к лучшему вдруг сможет измениться.
И перестанет говорить: «Давай сама! Опять не так! Ну вот…»
Печальный вывод, но вам доверять нельзя…
Теперь вам дороги бутылка, телевизор, сигарета…
Трагедия трагедий, что ни говори, друзья!
А, может, все изменится?
МУЖЧИНА! НАСТОЯЩИЙ, СИЛЬНЫЙ, СМЕЛЫЙ, ГДЕ ТЫ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371429
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
І влада, й опозиція
вже віднайшли баланс.
Така вже в нас традиція –
утратити свій шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370116
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2012
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 10.08.2012
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 10.08.2012
Як же видають минуле запахи!
Ці солодкі. Теплі. Ці терпкі.
Ніби, що було, за чуба злапали,
Ніби босоніж по вранішній росі.
...усміхнешся тихо й таємниче:
десь за рогом зацвіта жасмин.
Й наче знову в подорож покличе
По слідах закинутих стежин.
Вечір якось дуже особливо пахне,
І щемить, щемить моя душа.
За фіалками, чи, може, виноградом.
Тим, що заплітався у дворах.
Але серпень має особливий,
Не усім відчутний аромат.
Він моєму серцю дуже милий,
І дорожчий, певно, у сто крат.
Знову повертає в ті хвилини,
Що тоді я називала Рай.
Там ти обіцяв: я не покину.
А за місяць шепотів- прощай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355920
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Можна тебе спитати?
Скажеш, чи зрозуміло?
Можна, я буду спати,
Скільки захоче тіло?
Так не дивися грізно..
Скромна ця забаганка:
Можна лягати пізно
І не вставати зранку?
І не летіть, як шило,
В милі маршрутки поту
З острахом, що, можливо,
Знайдуть мені роботу?
Не виглядать зарплату
З думкою про потреби.
Не прибирати хату!
І не чекать від тебе!
Можна оргазмів зранку
Й ввечері кілька поспіль?
Можна не мити посуд?
Не застеляти постіль?
І не зважать на осуд
Нервів твоїх на жилах,
Коли я мокра й боса
Капельки розгубила?
Можна напитись вперше,
Щоби упасти в ванні
І наді мною звершив
Ти свої мрії тайні?
Щоб все взуття - на шпильці,
Та не ходити пішки!!!
Щоб без речей на бильці, -
Тільки мої панчішки!
Не перейматись, де ти,
Коли замовкли герци.
Не рахувать бюджети?
Не економить все це!!!
Можна, коли ми в парі,
Щоби ти мною грався?
З трусиків й пенюарів,
Мій гардероб складався?
Є в мене ще капризи:
Кухню - у твої руки.
Можна сеанс стриптизу
З пляжних Мальдів пилюки?
Можна забуть про будні?
Можна щоденне свято?
Можна гостини людні
Й презентів тааак багато!
Грець це б узяв на плечі
Чом я ТЕБЕ питаю?
Я - теж ТВОРЕЦЬ, до речі
Я СОБІ дозволяююю!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355829
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
1.
Та ніч була із шоколадним присмаком.
Руно бажання гаптувала грація.
Який бардак!.. Куняє день невиспаний,
Забризкані шампанським декорації.
2.
Це знову Ви? Нарешті повернулися!
Ну як гастролі по світах зашторених?
Ой, ми ж «ти»! Дощем сплакнула вулиця…
Ну що, тоді на брудершафт? Повторимо?
3.
Твоє життя – сценарій злого генія.
Моє – кораблик у тісному плаванні…
Залишилось фальшивити комедії,
Збирати по думках жертовні камені.
4.
Хоча, давай не будемо лукавити,
Не думати про те, що скажуть критики,
Врятуємо цей день гіркою кавою,
І знов пірнемо у безумні витоки…
5.
У мармурі застигли всі філософи,
І не рятують мудрими порадами.
Привалена душа облуди стосами,
Земні ж вистави перетерті правдою.
6.
Ні-ні! – мовчи! Не рви пітьму прологами.
Твої уста здаються майоранами.
Ти молишся спокусі, наче богові,
Очима кличеш в море затуманене…
7.
Ти – адвокат п’яниць і марнотратників,
Розпусник і творець шляхетних проступків.
Записуєш на незгорілих клаптиках
Уривки заримованого досвіду.
8.
Твій німб шаленим місяцем золочений,
Я не боюся. Ми ж давно союзники.
В тобі побачу тільки те, що хочу я…
Для інших залишайся ти розпусником.
9.
Так можемо лиш ми… Крізь сльози тішитись.
Ми вміємо жаліти всіх без винятку,
У милосерді співчувати грішникам,
І плакати над жертвами безвинними.
10.
Давай разом писати цю історію,
Не клястись, не чекати, і не вірити,
А просто бути цим натхненням хворими,
А просто грати, як лиш ми уміємо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354264
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Улітку погляд не шука лелеку.
Глибоко аж відкриті зваби в дам,
Як тільки промине стриптизна спека.
Настане ще й полегшення очам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353155
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Отож, прощай! Ти вільний і нічий.
В любов фальшиву бавитись доволі!
Ти майстром був. Мене, невмілу, вчив,
Але давав лиш другорядні ролі!
О, як ти грав! – шикарно, наче бог!
Позаздрив би й Шекспір такій удачі.
Та від твоїх абсурдних перемог
Я лиш сміюсь тепер – уже не плачу…
Душа моя звільнилась від облуд,
Не в’яжу більше рани пишним бантом,
Ти звик новеньким дивувати люд,
Мені ж, мабуть, не вистачить таланту.
Отож, прощай! Ти ж так цього хотів –
Самотності гучної, бо для тебе
Життя – це гра, любов – і поготів.
Театр земний, на жаль, не бачить неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351223
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012
Le Magnifique! О пречудовий!
Дотепного письма король!
То джентльмен, то казанова –
Завжди яскрава в тебе роль.
Слова твої – мажорні ноти,
Ох полонили вже сердець!
Аншлаги скрізь! А ті, хто проти,
Бува й таких… – то хай їм грець!
А можеш і дошкулить гарно,
Ех, начувайтеся тоді!
Втече від вас Пегас за хмари,
Натхнення згубить в лободі.
Бо навіть і поет прекрасний
Не кожен мав подібний хист.
І як чудово, як це класно,
Що в нас такий є пародист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350689
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Мальчик, видимо ты забыл, как бывает горько от сладких слов.
Я ныряльщик, и мой в тебя заплыв обернулся расшатанностью основ.
Не то, чтобы стала я так мягка и бегаю на балконы для "покурить".
Просто встретила спесивого дурака и не в силах (Господи!) разлюбить.
Не то, чтобы пальцы мои хотят, если ночью нажать "позвонить ему".
Им скорее нужно ласкать котят. Я еще долго думала: "Почему
Я почти плачу, волосы теребя или дергая надорвавшуюся струну?"
Мальчик, мне дико мало пиксельного тебя, но оживить - пароля не подберу.
Не то, чтобы ты до одурения в легких, но их лучше вырвать, чем не дышать.
Я открываю дно, и втрое - третье, где уже иссохла моя душа.
Мальчик, я перестала спать. Даже спустя полгода
Я ищу вдохновение по сети. Ты так и остался желанною ложкой меда. Обещай музой ночью меня обязательно посетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345518
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
- Піпець, Митрофане!
Як курки не стане - піпець, Митрофане!
- Є шанс у яєць стати куркою, півнем!..
А шансів ніяких у курки... Піпець!..
- Піпець!..
Курка яйцям – не рівня!..
- А блюдо з курятини!.. Знане!..
- Піпець, Митрофане!
Як курки не стане - піпець, Митрофане!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285630
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 15.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2012
ПОБАЧЕННЯ, ЯКОГО НЕ БУЛО.
А ТИ РЕВНУЄШ.
АЖ ЖИЛИ ВИСТУПИЛИ НА ЧОЛО.
АЖ СЛІВ НЕ ЧУЄШ.
НЕНАЧЕ ВУЖ.
КАЖУ Ж -
ПОБАЧЕННЯ, ЯКОГО НЕ БУЛО!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220137
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 30.05.2012
Ты будешь Рихард Зорге,
Я буду Мата Хари
Твои объятья жарче,
чем все пески Сахары.
Твои ладони пахнут
туманами и сталью,
мои печали скрыты
улыбкою-вуалью.
На мили и секунды
расписаны дороги
зашифровали ночи
секретные тревоги.
в плену чужих стратегий
под чей-то грязной властью
мы рисковали жизнью,
себя лишая счастья
Пусть терпкий привкус смерти
смешается с духами,
спешит за нами вечность
широкими шагами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56784
дата надходження 29.01.2008
дата закладки 30.05.2012
Нога на газ.
Одеса.
Фари білі.
Колеса
Великими ковтками
Повітря їли.
Ми туди спішили.
І стрілка на спідометрі крутилась
Навскіс ураз.
Експреси,
Колони, шхуни,
Все, що обганялось,
Таким дрібним і немічним здавалось.
Хотілось швидше.
Руль рука стиснула.
Від поворотів далі уперед
Асфальт стелився...
Поміж крик торпед
Я чула Одеси подих.
Заводить
Само себе.
І 100 FM.
Ми двічі в світі не живем.
Нога на газ.
В обличчя – вітер.
Прощай, камаз,
Дозволь летіти
До сонця.
„Мазди”, „Мерседеси”...
Я відриваюсь від машин.
Гарячі поцілунки шин...
Привіт, красунечко, Одесо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215531
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 30.05.2012
В снах нема покриття.
Між відпущених жмень
Час вбиває життя...
Ніч розмножує день...
У закритих очах
Дійсність в грі не снує.
На Господніх плечах
Хто ми є?
Ранок скошує сни.
На щоках вже є слід.
Дощ періщить рясний.
Йде до мене чи від?
Десь під ковдрою тінь,
Груди ловлять "люблю".
Прокидатися лінь.
ще посплю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273435
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 30.05.2012
По усмішці твоїй, по турботі й цяцьках
Як я скучила!!!!!!!!!!!!!!!... Жах...
По руках, ... які гріють.
По губах, ... які вміють.
По очах, ... що з'їдають.
По плечах, ... що тримають.
Та немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273653
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 30.05.2012
Те, що я тебе …знов,
Те, що ти мене …ще.
Непристойна любов
В наших жилах тече.
Не спинити процес.
Не накласти мостів.
Я готова на все!
Ти … схотів.
Те, що трохи – всю ніч.
Так, щоб тихо – весь дім.
У твоїх сильних пліч
Поклоніння моїм.
Не напитись сповна.
Не здуріти… бо вже.
Моїй волі хана!
Хай Господь береже)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273973
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 30.05.2012
Знов смс.., до речі.
Сонна.. я хочу.. Знову..
Впасти чолом на плечі
І просопіти: Кльово!!..
Ти мої сни складаєш..
В ніжні малюнки Раю!
Дякую, що кохаєш!
Я тебе теж .. Кохаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340562
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
можно?
у меня по плану душевный срыв,
колени трепещут от мук граничных,
нет на вопросы ответов приличных,
хрупкие кости трещат от скуки,
губы дрожат в крике без звука -
соседи -нельзя кричать!
можно я?
я буду сегодня аморфно-нежной
заламывать руки в лавине снежной
я выйду сегодня стоять на балкон
в одних носках.лить слезы на пол
кто ж утешит меня лапочку-душку
можно,
я порыдаю в твою подушку?
П.С.посвящаю своим подружкам-знакомым,олицентворяющим идеал вечной женственности,любящим порыдать и порыдаться в жилетку-подушку и другие подручные средства
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57205
дата надходження 01.02.2008
дата закладки 28.05.2012
він любить мої очі.
на віях шматочки туші
кутик рота примружить -
любить мене дуже.
він любить мої губи.
гіркі од вчорашньої кави
сухі од хвилини розлуки
рубінів покришених сплави
він любить мої плечі:
тендітні,дрижачі,засмаглі
він любить мене ніжно,
він любить мене насправді.
туманом пахне волосся,
нитки браслетів порваті
він любить мене дуже
що тут можна сказати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62178
дата надходження 07.03.2008
дата закладки 28.05.2012
сегодня четверг
я давно обещала признаться.
давай я обрежу ленты,
надену белые туфли -
поедем в Лас-Вегас венчаться,
а завтра разъедемся по своим сторонам и странам.
электросердце дрожит у экспресса
букет из лилий бросаю на рельсы.
не помню как тебя называют
(а ты мне говорил?
не важно)
можете даже поцеловать невесту
(осторожно,
она
кусает
до крови.
несладко,но больно.страстно и влажно)
впрочем,это деталь!
мы же действуем четко,по плану, слажено
нам номер на одну фамилию выдадут
даже шампанское - пузырями залить ночь
я усядусь смотреть на кровати мультики
ты - спать, через 5 часов - прочь
как же быть со мной иначе?
даже молча вижу твои слова
как же со мной говорить, значит?
знаешь, у меня дрожали колени
от каждого взгляда, каждого слова
ты - мой герой.пафосно?
циник,а видишь, признаться готова
маски,черви,смс-ки, ангелы
все потухнет, рассыпется в пыли
я -
всего
лишь
человек.
хоть и разнокалиберный
я люблю тебя.
всегда любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87919
дата надходження 07.08.2008
дата закладки 25.05.2012
не плаче небо синіми слізьми -
то вигадки засмучених поетів
ми просто народилися людьми
на терзаній самотністю планеті
не сипле золотом останній сонця пал
рида Орфей хрестоматійним риком
а у словах жеврія серця шал
емоцій жар глевкий у римах - криках
хай буде так!рядки-роки-віки
всотає Час нестямними руками
а може,ні?а може,навпаки
заплаче небо синіми сльозами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85323
дата надходження 22.07.2008
дата закладки 24.05.2012
ночь.звезды черной вуалью покрыты
памяти нет.зеркала все разбиты.
что было - прошло,что не нужно - забыто.
лишь ночь и боль.я - Маргарита
в слезах и в печали,со смехом и страстью
покорно шла я навстречу несчастью
в беззвучном полете парю над Москвою
я,Мастер,быть хотела с тобою
я - королева!без шелковой лести.
ради Тебя я стала невестой,
холодной тьмы королевой бала
ради Тебя я ведьмою стала
ночь.тишина.душа тайной сокрыта.
где же ты,Мастер?Я - Маргарита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83559
дата надходження 11.07.2008
дата закладки 24.05.2012
вылей кофе в постель
и осыпь меня синими звездами
от касаний твоих
карамель
застывает в горячем воздухе
обойдемся сегодня без слов
пусть глаза твои
в звездной пыли
были рядом мы сто веков,
только жаль,что
об этом забыли
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84362
дата надходження 16.07.2008
дата закладки 24.05.2012
Котить сонце ілюзій спам
Наливає під вії сповна.
Ще порожня.. За грам віддам,
Бо відранку я безвідмовна.
Перевдягнена в інь і янь
І побита від щигля в боки.
Обженуть мене світлороки.
Голос неба тихенько: Стань,
Так, щоб чутно і не кричати!
Йди, щоб легко і без вагань!
Дихай вільно! Бо в мозку грати
Це для в'язнів. Поцентру стань!
І по грамах ковтай до повна,
Щоб розлитись, як океан.
Безвідмовна. Незабобонна...
Не гранчатий вузький стакан
І не склянка в скупій долоні.
Тепло-холодно?.. - все одно.
Людство створено із гармоній -
Нескляне невичерпне дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333569
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Нам кожен день - в календарі відписка,
Що все вже пораховано давно.
Порожня чашка завтра - повна миска.
Набридлий будень завтра - як в кіно.
Вчорашній екшин, може, стане милом,
Народженням кінця твого життя...
Нам кожен день нові дарує сили,
Лиш варто підкрутити сприйняття.
І, може, зайве виказать усмішку.
І, може, ще раз.. - широко до сліз.
Нам кожен день - це стежка в небо пішки,
Щоб кожен крок хотілося "на Біс!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331707
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2012
[b]Когда мой телефон звонит опять не в тему[/b]
[i]автор:[/i] Эмилия Фролович
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330887
Когда мой телефон звонит опять не в тему
И за окном съедает вечер светлоту
Тебя доказываю словно теорему
Самой себе, порой переходя черту..
А за чертой – необходимо быть собой
И на вопросы отвечать открыто.
А за чертой – нечестная игра с судьбой,
Как в сказке, у разбитого корыта.
И нет ни доказательств, ни опровержений
Как книга под замком, влечешь к себе.
А мне так хочется игры воображений
И нежных рук, ласкающих во мгле.
[b]Теорема (пародия с математическим уклоном)[/b]
Когда мой телефон опять звонит не в тему
И за окном съедает вечер день
Тебя доказываю словно теорему
Самой себе, и это мне не лень.
То в степень возвожу, то корень извлекаю,
То поделю на ноль, совсем уж впав в экстаз.
Я знаю, что нельзя. Но я с судьбой играю –
А вдруг получится на этот раз?
Зачем тебя любить, в постель с тобой ложиться,
Кормить, поить, показывать врачу,
Когда не можешь ты на члены разложиться?
А я, увы, так этого хочу.
Какой-то ты неправильный, ей-Богу!
А говорил, что прост. Так значит, врал?
Я до утра сижу, я отсидела ногу,
Пытаясь взять тебя как интеграл...
Еще чуть-чуть - и я найду решенье!
Но что там тянется ко мне из темноты?
И ласки требует, и молит о прощеньи?
Так это ж руки нежные твои!
17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331216
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Наразі ми готуємо 2-й випуск.
Він побачить світ у липні 2012 року.
«СКІФІЯ-2012-Літо» видається із залученням коштів авторів.
До нього запрошуються автори України та країн зарубіжжя.
Умови: прозові та поетичні тексти мають бути не більш 3-х сторінок формату А-5, (12-й кегль, електронної версії в програмі Word).
Термін надсилання творів: до 28 травня 2012 року.
Кожен автор надсилає обов`язково короткий біографічний нарис (українською мовою), зазначаючи рік народження, публікації, книжки, веб-сайт.
Авторський примірник «СКІФІЯ-2012-Літо» гарантовано буде надіслано автору в Країні (іноземним авторам надсилається опісля сплати поштових витрат), по виходу в світ.
Текст твору (на дискеті 3,5, CD, або електронною поштою zeitglas@ck.ukrtel.net) надсилається за адресою видавництва.
Сподіваюсь на Вашу участь у спільному проекті.**
З повагою Олександр Апальков, видавець.
** Довідки за тел. (04736) 36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net
З книгами нашого видавництва можна познайомитися на сайті :
http://zeitglas.libra.in.ua/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328100
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Така, як є!
Із кожним днем
Все краща!
А вчора була інша, -
Мов не я.
Як є!
Хмільна медова,
Та ще..
Невипита, елітна,
Нічия..
Не по кишені,
Не усім по смаку,
На всяке пиво
Не ведусь
Ослом..
Щаслива!!!
Рису цю нізащо
Не поміняю..
Що би не було! :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326829
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Все, що нещире,
Убиває час.
Та поки крила,
Порвані на пір'я.
Тебе шукати?..
Я, напевне, ..пас.
Й тримати поряд,
Щоб добив.. Повір, я
Вже й не чую,
Що говорить Бог:
Ночую в ванній,
Гріюся під кремом..
Я сто разів
Готова бути вдвох...
Та жодну мить
Не уявлю окремо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325501
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
По теннистым аллеям сада
я походкой пройду неслышной
и дотронусь лишь только взглядом
до нагретой на солнце вишни.
на верхушке достану сливу
и глазами ее поем я.
И какое же это счастье-
пройтись по его аллеям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323581
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 22.03.2012
(в соавторстве с поэтом-мужчиной на нашем сайте)
Я - загадка-женщина,
Иногда - изменчива,
Но всегда - любимая,
Я - одна из вас,
Я зимой - весенняя,
А весной - осенняя,
Крохотная повесть я
И большой рассказ...
Платье подвенечное -
Жизнь моя беспечная
И путями Млечными
Часто я иду,
Пусть болтают встречные,
Что совсем не вечна я,
Но с тобою легче мне
Пережить беду...
Искреннею нежностью,
Лишь тебе обещанной,
Я накрою город твой -
Там, где ты живешь
И морской безбрежностью
Глаз моих доверчивых
Я заполню символы -
Веришь...Любишь...Ждешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323822
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Була я вельми у комфортній позі:
Зігнувши ззаду,
Коси - на підлозі,
Хребта тонкого вигин драконихи
Нанизував на себе.
Сильн... Оооо!
- Тихо! -
В долоні мокрі ловиш мого рота...
Я - літачок в руках свого пілота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323843
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Он звал меня чуть слышно Карамелькой,
«Вкус губ твоих послаще всех конфет!»,-
Он говорил, дрожа в ознобе мелком,
Без повода даря цветов букет.
Он мне в любви и верности не клялся,
Как будто знал – не верю я словам!
В машине очень скомкано прощался
И мчался на работу, по делам…
Я с ним была то кошкой, то тигрицей,
Он восторгался каждой из ролей,
Мы друг для друга были лишь страницей,
А книгой стали для других людей.
Он свой "LM" курил под крепкий кофе,
(Банальнее привычки не найти!),
Смотрела я порой на его профиль,
Не веря в то, что сможет он уйти.
Он целовал мои изгибы тела,
Играл с упрямым локоном волос….
Но главного сказать я не успела -
Он карамели вкус с собой унес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321211
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas» оголошує початок конкурсу на краще оповідання.
Три кращі роботи будуть опубліковані на сторінках нашого видання.
Умови конкурсу:
мова написання — українська або російська;
обсяг тексту — не більше 12 000 знаків (з пробілами);
вік учасників — не обмежений.
Автори трьох найкращих оповідань будуть нагороджені призами.
Конкурс триває до 1 травня 2012 року.
Быльш докладно про це конкурс на сайт і журналу:
http://zeitglas.io.ua/s197730/konkurs_na_krashe_opovidannya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314459
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Із неба місяць
Шле сліпі наводки.
У цьому місці -
Знову божевільна.
Нам ніч на двох
Невтомно закоротка
І день не дасть
Подихати повільно.
На вічність ритму -
Перші амплітуди.
Ти дикі стегна
Стримуєш коліном
І у долоні
Ловиш мої груди.
Можна, я буду
Ще хоч мить невільна?
Можна, щомиті я такою буду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312295
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 10.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
Вот я – недодавленный кацап,
вот я – недоделанный хохол.
Говорю себе – не ссы, пацан,
это не трудней, чем сесть на кол!
Если уж кому и дано “писать-выписывать на белых хрустящих листах”, то с того и спрашивается... Судьбой. А она, как известно, дама с крутым нравом. Кто за нею не идёт, того она тащит...
“Мы росли вне благодати”,–признаётся лирический герой Вячеслава Пасенюка. И ведёт неспешный рассказ, в котором “отразился век, и современный человек”, потасканый судьбою от его, столетия середины до его, столетия, конца.
Трагедия человека века социализма – вот альфа и омега творчества поэта с Керама.
Керам – это не Крым. Это клочок земли, зажатый Донцом, Диким Полем и Азовским морем. Где “пасутся золотые змеи” и где выживают те, “кто землю ест и долбит сухую глину”. Именно там живёт поэт и выдавливает на смятой временем пишущей машинке стихи. Саги о бедном человеке – неучастнике глобальных процессов “в стране победившего секса, в стране проигравшей идеи”...
Как известно, поздние сочинения больших мастеров не гарантированы от их ложного истолкования и оценки.
Да неужто это наша Родина? – спросит бывший экс-комсомолец, экс-партиец, экс-гражданин. – Та, которую мы знали в пору нашего детства, юности, молодости? В рубище, синяках, с опухшим лицом? Как можно такое уродище, “допущенный временем промах”, поэтизировать?
Можно! Но далеко не каждому.
Ведь только поэзия и составляет, следуя К.Н.Батюшкову, и муку и услаждение людей, единственно для неё созданных...
Но я обязан это всё любить
не сравнивая и не подвергая
сомнению а попросту платить
любовью за печальный образ рая
А любить такое не хочется... Но такова наша душа (не американская, не немецкая). И приходится любить хотя бы за то, что только здесь мы и можем
терзаться самомнением –
со тщанием, и рвением,
и рвотой полупьяницы...
Когда вообще начинается зрелое творчество? Где и при каких обстоятельствах? Говоря о Вячеславе Пасенюке, можно ответить определённо: радикальная лаконичность образного языка была присуща ему с первой книги. С первой, из двух десятков неизданных... А не издавать пришлось с 1965 по 2000.
Вячеслав Пасенюк создавал и создал целый мир отражений в стихах. С одной целью: дабы не перевелись те, “кто предпочитает печатное слово непечатному, кто выбирает написанное пером, а не вырубленное топором, кто умеет отличить поэзию от прозы, а чистые стихи от нечистых”.
Порадуйся кусту –
забыли и разросся.
Порадуйся куску,
доступному без спроса.
Порадуйся тому,
что день ещё не начат,
что терпится уму,
а сердце дальше скачет.
А являются ли все стихи, вошедшие в эту книгу, вершиной творчества поэта из Нью-Йорка на Кривом Торце с Керама, об этом судить каждому читателю лично.
Памятуя: Керам – это не Крым. Это клочок земли, зажатый Донцом, Диким Полем и Азовским морем. Где “пасутся золотые змеи” и где выживают те, “кто землю ест и долбит сухую глину”. Именно там и обретается прекрасный поэт, в творчестве которого есть всё. Кроме эпилога...
И, дай Бог ему сил, а нам радости встреч с его новыми книгами.
Книгу Вячеслава Пасенюка "Ожидание дождя", 124 стр. можно приобрести послеоплатой (20 грн.), заказав в издательстве:
mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310553
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012
Душу з думок, як з помаранча, фреш.
Чому так сталось?.. Посмокчу й ковтаю.
Ти не любив. Не розумів. Еге ж?
І замість соку випив крові-чаю.
Язик тремтить в оскомі кип'ятку.
У цедрі смужки вирізають кола.
Ти не знайдеш ніде, як я, таку.
Ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298066
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 11.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2012
Кілька добрих новин до свята
У червоній торбині січня
Принеси в цю простору хату
Новорічну.
Відшукай двадцять слів важливих
У верлібрах старих історій.
Будуть мрії в морози сиві
Всі про море.
Це самотнє горнятко чаю
Не зігріє зимові щоки.
Ти приходь. Я тебе чекаю.
З новим роком!
22.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303952
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Фестиваль відеопоезії “ГРАК”
Фестиваль відеопоезії “ГРАК” вже вдруге збирає під своїм крилом усіх шанувальників поетичного слова.
Вимоги до учасників:
-на розгляд журі приймається від 1 до 3 відеоробіт тривалістю не більше 3 хвилин;
-поезія, використана у відеороботі, повинна бути цензурною;
-відео має бути якісним;
УВАГА! Якщо у вашому доробку ще немає відеопоезій, у вас ще є час їх відзняти!
Фінал конкурсу відбудеться весною у легендарному і таємничому місті Конотоп (Сумська обл.).
Переможці фестивалю «ГРАК» отримають цінні призи і можливість побачити свої відеопоезії в інтернеті та на телебаченні.
Охочих взяти участь у фестивалі просимо зголошуватись за адресою: lelinka@ukr.net. Надсилайте свої відеороботи або посилання на них в інтернеті!
Куратор – Олена Багрянцева, тел. 093-922-38-12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303950
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 04.01.2012
1.
Ночь, улица, фонарь... В аптеке
Опять презервативов нет.
Девицу тащит с дискотеки
Домой подвыпивший поэт.
Он в настроении прекрасном,
Младая кровь его бурлит...
Увы, о сексе безопасном
Совсем не думает пиит.
И в холостяцкой комнатушке,
Соседям не давая спать,
Однообразно и натужно
Всю ночь скрипит его кровать.
А утром выходя из дома,
Опять он свеж и полон сил,
Читает стих своей знакомой,
Дает ей деньги на такси...
Он вскоре знаменитым станет,
Мечту в реальность воплотив...
Ах,если бы в его кармане
В тот вечер был презерватив!..
2.
Он через год умрет от СПИДа-
Задумчив, истощен и тих.
Так и не стал он знаменитым,
Не написал свой лучший стих.
Забыл о безопасном сексе
Он под влиянием вина,
Судьбе коварной выдал вексель
И заплатил за все сполна...
Мораль: о сексе безопасном
Не забывай, мой юный друг:
Держи презерватив в запасе
(А лучше- два) в кармане брюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297125
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
Усе мине! Крім фарб, що на малюнку.
Ти з’їв мене, запивши поцілунком.
І воскресив.. з інфекцій і відходів.
І знову не давав мені проходу.
І знов ковтав, немов єдину дозу,
Яка іще вставляє… З каматозу
Ми не виходим. П’яне листя чаю
Ти знов зжуєш. Я знову покохаю.
Усе мине.. й народиться від того.
Ти знов з'їси. І сам приймеш пологи.
Помиєш, вкусиш, вимастиш на хліб, на х..
Минуло все! Залишилось потрібне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293494
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Переверни мій світ, немов учора.
Як позавчора! Все переверни!
Щоб завтра в перевернутому «скоро!»
Від переборів голими грудьми
(Й не лише ними) у сплетінні дикім
Від тіл гарячих, видихів і вдихів
Упасти ликом і піднятись вгору...
Переверни цю горду непокору!
І кроків міць, і безкінечне небо
Переверни у голові!.. Так треба!
Щоб всі зірки зривались у салюти!
Щоб всі думки приречені «не бути»!
Щоб, щойно кінчить, знову розпочати!
Щоб я була рум’яна і патлата!
Перевертай, щоби не зірковзнула.
Щоби забила. Щоби все забула.
Ковтаючи, з’їдаючи скоріше!..
На 360… і більше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296670
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
02 та 03 грудня 2011 року у Львові в рамках проекту "Нічний Львів" організовуються "Молодіжні романтичні літературні читання".
Читання відбуватимуться з 22.00 до 01.00 в галереї "Ґердан" (вул. Руська, 4). Взяти участь в читаннях можуть всі охочі. Реєстрація на включення творів в програму читання: jaryj2005@gmail.com або bacsbox@gmail.com.
Вхід вільний.
Всі, хто хоче послухати твори молодих поетів, просимо реєструватись за адресою: http://lviv.travel/ua/index/registration/city-opens-with-its-secrets-to-the-project-night-lviv (аплікаційна форма: https://docs.google.com/spreadsheet/viewform?formkey=dFFqY2NKSmIzakM0Y1pPQWRpcEtvNlE6MQ).
Ми на...
Facebook: http://www.facebook.com/events/276503205728840/
Vkontakte: http://vkontakte.ru/event32673983
Детальніше: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297363
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295955
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Не зробила ні знижок, ні бонусів -
Розплатився сповна цілунками.
Мої губи відранку в тонусі,
Натрудившись, стікають слюнками.
Крепатура язик замучила.
Соломинка від кави муляє.
Нижня так за тобою скучила,
Що щелепа тремтить й підгулює.
Верхня пінки ледь-ледь торкається.
Це бажання ЇЇ злизать
Призвело, що ми цілувалися
Безустанку годинок з п'ять :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284630
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 09.11.2011
Із чоловічих освідчень
Спортсмен, а п`ятий день - не впізнаюсь.
В ігнори шлю вело́ заїздне, тре́кове.
І - в сайт, де поетичний зоретрус,
До – Неї, із... моїми діалектами.
Рядків поем – не розумію ніц,
Та в серці, капеляри...землетрусом
Заточуються в ланцюговий спис...
В долини так спадають водоспуски.
...Щось там коментував, та все - не те.
Немов, несусь з узгірь без велошлему.
Вже й вірю і не вірю у святе.
Я покохав її...пое́тку, із богеми.
06.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291576
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011
В холодних вулиць виспані алеї.
Ми не минули того, що уперше.
Я думала, що я в цім світі - Фея!
А ти мене так легко перевершив!
Я піддалась на дотики й прохання.
Цілунки, як наркотики. Підсіла.
Нам ще далеко, мабуть, до кохання...
А, втім, - йдемо! Бо скільки того діла?
Коли злітаєм, швидкість карколомна! -
В холодних вулиць закіпає в грудях.
Була я Фея дуже й дуже скромна.
А зараз згодна!!... 100 разів на людях!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291158
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Нехай ця ніч почнеться зі свічок,
Що в ванній ароматами розпещені.
З очей і вуст, у пристрасті розпечених,
Й дверей, замучених в замок.
Почнеться із зіниць, розкритих широко.
З мелодій на моєму ноуті.
Зі звинувачень у спокусі й вироків
І кучерів, що пальцями розколоті.
Скуйовджені сердечками-приколками,
Оббризкані водою малосольною.
Ця ніч ударить струмом,
Щоб без толку ми…
Закохано-невтомною-прикольною.
Щоб мої губи лоскотали мріями.
Вода стікала по губах, по вигинах
Між стегнами, оргазмами, між віями…
Нехай ця ніч почнеться, як хотіли ми. -
І пахнуть свічі, хукнувши затушені.
Вода холодна гріється від тіл -
До ранку цілуватися під душем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214522
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 04.11.2011
На мОїй сукні стречевій червоній,
Немов на мапі, сплять шматочки Азій.
Я кінчена до краю! (У полоні!)
Без горизонтів і межі фантазій.
Ти ніч чекав, мене вдихав і гуглив.
Свічки очей зомліли лиш від джгута...
Новеньке плаття на сідницях круглих
Порвав на шмаття, аби вглиб пірнути.
Втопилась думка з сорому аж п'яна.
Штормило тілом - океан емоцій!
Я геть забула, в чім була убрана.
Шматочки Азій розлетілись ...в шоці :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290571
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Якщо я знову виграла на корті.
Якщо у тебе похибка на вісь.
Не треба од, байок і натюрмортів,
Що баби дури й ти, балбес, повівсь.
Спідничка стегна мало чим прикрила.
Ти був у шортах, а лишився без.
Яка біда, що в моїй попі шило
Тебе вкололо в голову?.. (Балбес?)
Я ані зла, ні сміху не тримаю.
Ракетка. М'ячик. Змах. Удар. Прогрес.
Не хочеш грати?.. Підем, вип'єм чаю!
За мене й тебе! Ба-ба-ба-бал-бес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289537
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 31.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2011
Ти тихенько втікаєш із кайданків сну під світло лампи,
потай перешіптуєшся із білим листком в клітинку,
на мові римованого чи білого вірша чорним чорнилом.
Ти ловиш миті немов хвилі бурхливі на морі під мерехтіння зірок,
набравши повні кишені повітря розправляєш крила і летиш,
а інколи просто тихо дрейфуєш опущеним до низу вітрилом
Чи п’єш на брудершафт чарку кип’яткової кави з коліжанкою тишею
коли на вушко шепоче час настінний червоний годинник,
тоді колючі думки залишаються там де зароджується рима
Тоді приходить муза, сонна байдужа сумна не нафарбована
з замріяним поглядом розтріпаним волоссям у ще теплій піжамі
і ти відчуваєш як серце захлинається власним стуком..ти пишеш
... настає ранок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274474
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 25.10.2011
Скользящая тень, сквозь шум электрички,
Легла на перрон. И как по привычке,
Чиркнули во тьме отсыревшие спички,
И горе-глаза устремились на рельсы
Во мгле проводов, расписаний и кейсов,
Шумела толпа, набиваясь в огоны,
Он молча стоял, прикрывая погоны…
И мокрый перрон в полотне зябкой ночи
Беззвучно стонал от невидимой порчи…
И свет фонарей потускневших и старых
Глушил пламя спички и прятался в фарах…
Сплетение рельс не пугало, а звало,
Когда мчался поезд к перрону вокзала,
И не было слёз, что бы выплакать горе,
И не было сил устоять на перроне…
2003г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287174
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Я не слабая, я уставшая!
Я не дряхлая листва опавшая,
Я не вещь себя исчерпавшая!
Я всего лишь искала забвения,
Утомлённая от безделия,
Усыплённая грустным пением,
Я рассорилась с нетерпением,
Задушила в себе стремление.
Я –заснувшая в поле маковом,
Так привыкла себя оплакивать,
Что другим показалась унынием…
Так что знайте теперь!
Отныне я
Не берёза в саду печальная,
Я отныне фата венчальная!
Не зовите меня ослабшею,
Было время, была уставшая.
Но теперь я искра новогодняя,
Я проснулась, я счастья мелодия!
Я энергия вечная, юная,
В ночи тёмные и полнолуния!
Я очнуться дерзнула упрямая-
Победила в себе отчаянье!
Я отныне цветы весенние!
Я отныне своё спасение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287176
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Сиджу поряд і крядькома дивуюсь чому
ти настільки красивий...
Звідки це волосся з італійського шовку,
налиті яблучним сиропом вуста, густі, оксамитові вії?
Сиджу і сама собі повторюю: Досить.Замовкни!Це тобі
не властиво...
Ти як згусток світла, що в кінці коридору мене притягує,
гріє.
Скільки разів кортіло торкнутись твоєї шкіри
долонею або кінчиком язика.
Якщо розповім, знаю, ти не повіриш,
але я непритомнію, коли ненароком
зачеплю стегном твій рукав.
Чи коли навмисно розстібну на сорочці верхній ґудзик,
щоб ти міг розгледіти смачний овал персикових
грудей.
Іноді здається, що таки остаточно їду з глузду...
Коли ти так невимушено та беззмістовно смієшся.
Це як пошуки святої землі паломниками з Іудеї.
Це, ніби ти два дні голодуєш,щоб влізти в улюблену сукню...
І нижня білизна, що буцімто робить стрункішою, на тобі,
м’яко кажучи, сидить не дуже.
Це, мов самій в собі надто тісно.Це коли
з тобою просто хтось час від часу дружить в губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287228
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Закружило листвой. Засквозило морозной прохладой.
Разукрасило инеем утренний сквер… И пускай!
На пустой остановке ещё не проснувшимся взглядом
Пассажир провожает досрочно сбежавший трамвай.
Несмотря на прогноз, я весьма символично одета,
Улыбаюсь открыто и дерзко в лицо октябрю.
Как лекарство от бед дворник греет в руке сигарету…
Не спасает.. Возможно, поэтому я не курю…
18.10.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287026
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Ти приходь не раніше вівторка
У спресовані стіни. Незмінно
Помовчати. На голі коліна
Тисне тиша під колір махорки.
Ти приходь незумисно. Під вечір.
У сорочці опаловій місто
Ще не спить. Сумніватися пізно.
Кожен порух і подих доречний.
Ти приходь не раніше… Як порох,
Буде спогад. І примха жіноча
Неодмінно і вкотре захоче
Повернути відвертий вівторок.
17.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287124
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Я не вникаю, як це може бути.
Якщо немає, отже, не потрібно!
А здійснювати мрії… Це - як чути
І бачити, і дихати… Я - здібна!
Солодких митей на губах оскома.
Мені не вийти іншим тротуаром!
Ну, напилась до чортиків удома!..
Ну, чути на три метри перегаром!..
В передчуттях не їм на нігтях лаку.
З життям під ручку йду вперед щокроку.
Великий Бозя любить мене всяку!
…Тому, мабуть, така я, бл.., нівроку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286311
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Була порожня
виставкова зала,
Моя душа
здригалась у кутку…
Екскурсія, яку
не показала.
Подерта спина
злиплася в піску.
Підлогу тілом
витерли до блиску
На язику свербить
музейний пил.
Ми від оргазму
в Мурчикову миску
Упали носом…
Списані, без сил.
Пливли по стелі
люстри із фарфору.
Тут, де гарніш
за Лувр і Нотр Дам,
Я не впускала так,
щоб по приколу.
Ти ледь дістав вхідний квиток,
А сам…
На ковраліні
витрусив педалі,
Пройтися далі
вирішив: «не понт».
Я навіть не показувала
залів.
Як мусила закритись
на ремонт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285996
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2011
С утра на столе грустит недопитый кофе…
Сегодня - мой первый день по борьбе с шаблонностью.
Я в этом безумном деле совсем не профи,
И часто грешу по жизни излишней скромностью.
Зачем мне чужой Олимп, на котором тесно,
Где мифы давным-давно подменили истину?….
Слыть лучшей из многих, действительно, очень лестно,
Но высшая мера счастья - лишь быть единственной.
06.10.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284639
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Коли сміялись жовті хризантеми
Й гірким цілунком грілися від носа,
Ти утікав від заданої теми
І сунув руки в мої пишні коси.
Коліньми стис сіднички у панчішках
І дихав так, що відчувалось в штанях.
Я все хотіла пошепки питання:
Чи ти і досі із тією... в ліжку?
У хризантем зітхали серединки.
Ти пив мене так ніжно і без стопів.
Твоя рука вмостилася на попі
І не давала шансів на зупинки.
Я мала би почути: Вільні віжки?
Щоб відпустити мозок свій від тіла.
Ти відповів, не кажучи ні трішки.
А я, не запитавши, зрозуміла :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284256
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Чи ти холодний, чи гарячий, чи…?
По краплі, по чарчині, по каністрі,
Як п‘яний градус, кров мою хлебчи
І труткою масти собі на вістрі!
Встромляй у ціль! Не вписуйсь в поворот!
Чи ти чудовий, чи ще та сволота?
Я закушу об твій солодкий рот
І витру свої губи в твого рота.
Чи ти тверезий, чи ти п’яний, чи…?
Яке мені готуєш в буднях свято?
Коли мій мозок пік й переперчив
І часнику натицькав забагато.
І так солив! Як сталь мене кував!
Чи ти і досі злий, чи вже премилий?
Чи ти і досі «Так собі», чи «Вау!»?
…Сідай на вила!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283827
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Все бла бла бла. Не сказано ніщо.
Я так пила, що вже й забула що.
Вино спочатку. Потім віскі. Пиво.
Тоді шампанське. Пластикове дно.
І знов вино. У ромі утопила
Чиєсь «Що пити будеш?» - «Все одно».
Тоді текіла з сіллю і без солі.
З шматком лимону і кориці смак.
Я від сухого змучилась закону,
Коли від тебе не почула «Так».
… Хоч не питала.
Напилася мало -
Один лиш день в свідомості погас.
Бо думаю про тебе увесь час.
А тільки одну ніч блювала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283824
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Вони б сказали: Just to keep and touch.
Ковтнуть образу, наче сновидіння.
Навчитися промовити «пробач»,
Як з кавуна випльовувать насіння.
Не все те мед – що є червоний сік.
І без ножа цю скибку теж не з’їсти.
Отак мине. І день, і два, і рік.
Без смс, без поглядів, без вісти.
Вони б сказали «Let my people go”
Рушник зітре липкі гарячі груди.
Бо що таке нескорена любов
Якщо її ніколи вже не буде?
І чи любов то є, якщо мина?
Лише скибки смачної серцевини…
Навіщо я купила(сь) кавуна,
Коли тепер це ніжне серце …винне?
Вони б сказали «Take it easy, girl»
Хай цілий світ гойдається на вітрі…!
Я кавуном собі забила гол
У матчі без суперників й арбітрів.
Без глядачів… знов п’яна і одна.
В клейких долонях вириваю коси…
Ніхто не скаже: Кавуну хана!
Ніхто під лезо душу не попросить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276173
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 28.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2011
Це нікому ще не помітно.
Стало в серці життя – дві дози.
Я тобою.. тепер вагітна.
Стій рівненько. Бо я - серйозно!
Я вагітна твоїм натхненням.
Я вагітна твоїм бажанням.
Я відправила друзям–неням
Щодо стану цього питання.
Я вагітна від твого сміху
І від поглядів, слів, від смаку
Того, як ти зривав горіхи
Й годував мене геть ніяку:
Дуже п'яну від вдихів світу,
Божевільну від феромонів!..
Просто з того, що я летіти
Можу в твОїм тіснім полоні!..
Ще нікому це не помітно.
Може, - усмішка ширша й кроки.
Я тобою така вагітна,
Що готова кохать сто років!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277046
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.09.2011
Ти - на коліні! Це мені молитва!
Тремтіли губи... Висохли слова...
Ромашки пахли... З двох сердець ця битва
Розпочалась прекрасно! АААаааааааааа!
Аж в голові заплуталась свідомість:
Із твоїх рук – ніколи і ніяк!!!!!
Люблююююююююю! – ти так кричав невтомно,
Що вже й не слухав, чи кажу я «Тааааааааак!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277777
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 27.09.2011
Давай в стосунках ми поставим кому,
Щоб трохи стишить гордощі й амбіції.
Давай мене ти виженеш із дому.
Давай на мене викличеш міліцію.
Бо, право, я злочинна! І покарана.
Я зґвалтувала! Залюбила з муками!
Я, цілувавши, випила, ошпарена,
Щоби віддатись нині на поруки... Ми -
Рідкісні у відділку романтики,
Коли рятуєш невимовно збочену.
І на халаті перев’яжеш бантики,
І винесеш геть п’яну на обочину.
Давай мене ти виправиш уміло так,
Щоб всіх сержантів відлякало матами.
Щоб вирватись від тебе я хотіла так,
Як і з тобою разом буть за ґратами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282536
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Переступити милості заради.
Я ж думала, ви теж порядні люди!
А забрехались... дуже вчасно... Гади!
Я б навіть додала... паскуди!
Колись дивились в очі, як в ікони,
І кліпали так мило й безпорадно.
Аж раптом - раз - і плюнули!.. Гондони!
Я хоч сварлива, та не мщуся... Ладно,
Обійдемось без тонкощів. Собача
Душа і та ніжніша буде за ваш принцип.
Я все ж вартую козака, одначе!
Тоді як всюди знівечені "принци".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282911
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Есть наблюдения, которыми не делятся,
Есть темы, на которые молчат,
Есть потрясения, в которые не верится,
Но рвётся пульс и поникает взгляд.
Есть факты. Есть догадки. Есть терзания.
Есть шрамы. Не снаружи, а внутри.
Есть те, кто не проходят испытание...
Есть вещи не делимые на три.
22.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281977
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
В чоловіків є вада однозначно,
Розвинена в умовах легкодівства.
Той, кому я від Господа призначена,
Боїться взяти меч й розвинуть дійства:
Відбити, бити, стукать, добивати,
Мечем вражати кожен клаптик тіла,
Дзвонити в дзвони, вкрасти, цілувати,
Переконать, що лиш тебе й хотіла!
Фантазувати, додавати перцю -
І вигравати кожен бій з трофеєм!
Бо ж не Шмаркач ти маєш бути серця,
А – Лицар мого серця!!!.. (ось - ідея!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277778
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 22.09.2011
Люби мене, як любить вітер дощ,
Коли, загравшись, падає в калюжі
І мучить ними панорами площ.
Люби мене! Чи то ніяк, чи дуже!
Хай бракне слів (дурниці теж слова)!
Люби мене, як горобці - фонтани!
Як їх послід - з цементу голова!
Як бейліс - лід, який у ньому тане!
Люби мене, як пісню у думках,
Що зависає на весь день без шансів.
Як автомат в твоїх міцних руках,
З якого ти відстрілюєш коханців.
Усіх, хто претендує пострілять
На результат зусиль твого кохання.
Люби мене, щоби, чи люблю я,
Не виникало в голові питання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279352
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Мовчати не хотілось. Не моглось.
Та саме так ти "мовив" мені в вічі.
Я - твоє віче! Тутечки! Ось-ось!
Зібрались всі, як козаки на Січі:
Душа і Розум. Серце й Голова.
Десь стукає, десь рветься, десь прощає.
Часом важливі сказані слова
За ті, яких між нами вже немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280239
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Дивись, як тіні сунуться вперед
І в поцілунку на асфальті гнуться.
Як скучила!!! Тримай мене! Превед!
Наші серця, як кришталеві блюдця.
В куртах алей ляка чиєсь "Пугу",
Де я тебе обійняла за вуха.
Вже наші тіні схожі на дугу
І мова стегон гордості не слуха.
Трава гойдає стопи - не взуття.
Десь полетіли капці... На коліні
Ти просиш те, що навіть допуття
Я не розчула. "Так" казали тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280138
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Ти мій перчик солодкий,
Що люблю я кусати
І перченої нотки
Додавати в салати.
Переперчена юшка.
Пересолена кава.
Вже щипає подушка
Від такої приправи.
Я перчу себе в спальні.
Я перчу себе в душі.
Вже язик у благаннях,
Що горить і що сушить.
Із вершків збила пінку -
Навіть секс у нас з перцем!
...Посадила печінку.
І серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281922
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 22.09.2011
У нього
очі
карі
зуби
білі.
із ним
всі
ночі
в парі,
наче звірі.
Спочатку
ззаду,
боком,
під стіною.
Була я радо
кроком,
що не встояв.
Грудьми стирала
я паркет
В обідній.
І зав’язала
паритет
за спіднє.
Ти брав зі столу,
з ліжка,
із гітари.
І так по колу.
Ніжки,
як без пари,
Трусились.
Губи
пошепки
стогнали.
Наснилось
те,
чого давно не мали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281902
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Вимкнені очі
Від зла.
Хочу
Всі ночі
Козла.
Всюди
Не буду
Одна.
Випиті губи
До дна.
Роги
Від Бога
Тверді.
Зламане серце
В біді.
Ключ загубила
В смітті.
Ходять,
Шукають
Не ті.
Витерта пам’ять
На прах.
Мріями з’їхавший
Дах
Босі моросить
Думки.
Просить
У мене руки
З випитих
Карих
Джерел
Горний
Тбіліський
Козел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220188
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 20.09.2011
У твого паска затугий замок.
І блискавка, неначе заржавіла...
Довір мені частинку цього діла!;)
ОК?
Від твоїх губ так пахне молоком,
Коли здригаєш, що ... холодні пальці:)
Мої підбори застрягають в гальці
З піском.
А далі рухи.. руки, як оркестр.
Долоні ліплять плоть, немов із глини.
І я тобі зізнатися повинна
Ти - бест!;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279032
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Пробач мені нестримані слова
І дії, варті того, щоб ти злився.
Пробач. Я не сказала "Не права".
Хоч знала це. А ти й на тім змирився.
Ні виправдань, ні вибачень не ждав.
І в мене раптом виникло питання:
То, може, ти мене не так кохав,
Якщо так легко втратив це кохання?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280445
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Вони знайомі давно,
І наче згіркле вино
Той спомин душу вбиває...
Напевно їх не дано́
Хоч раз зіграти в любов,
Потонути в морі безкраїм...
Вони знайомі давно,
Проте чомусь всеодно,
Що болю краю немає:
Говорять знову і знов,
Що це лиш збурює кров
І да́рма сили згоряють...
Вони знайомі давно,
І хто забуде кого?
Чи назавжди́ пам"ятає?
Мовчати, плакати, щоб
ще зберегти той шматок
Давно забутого "раю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281610
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Увага! Ж. «Дніпро» разом з Клубом Поезії розпочинають формування тематичних поетичних збірок за наступними темами:
Поезії подавати на відповідні є-мейли, вказувати адресу, координати, ім`я
(також, прохання звертати увагу на теми календарних дат у Клубі поезії, та радіо-передач на «яскравому радіо» - майбутні збірки)
Мова – бажано - українська, можлива – російська., жанр – поезія.
Кількість творів одного автора - необмежена,
Обсяг твору – необмежений, Формат виданнь – святковий
Палітурка – тверда, Тираж 1.5 – 3 тисячі примірників
Бажаючих прийняти участь у відборі творів разом з фахівцями літ.ж. «Дніпро», надіслати 8-10 поезій відповідної тематики (на мою пошту у сайті) будь-яких авторів і пояснити, чому саме такі вірші, з Вашої точки зору, мають бути у збірках.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
У доісламській поезії, та й після - існував та існує віршовий жанр Мадх (славлення) - панегірик, адресований переважно можновладцям. Цікаво, а чому нашим поетам - не спробувати звернутися до цього жанру, і оспівати тих, хто на Ваш погляд - заслуговує на опоетизацію! Якщо українські Мадхи з,являться у поетів - спробуємо їх видати і поставити у торгівельну мережу! Готові твори - прохання надсилати на мою адресу у сайті Клуба Поезії.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281588
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
До Дня Перукаря
Магічна Зачіска
Мене підстригли! Файно! Й без нудних укладок -
Волосся грає невисоким водопадом.
Та на побаченні...вона таки примітила!
Й розчервонілася аж і "проалфавітила» :
...І що – не кава з молоком і не «Бургунд».
Що я сьогодні – не клієнт у «Голівуд».
І що під мій високий лоб волосся слід
Спускати майже до зубів і до борід.
Щось щебетала за пункти́рничий надріз,
Й чомусь, з пошаною - за мій задовгий ніс.
Та поступово...м.яла чуб мій, так, з азартом,
Який кози́рно називав: «від перукарки».
І поступово – вже Салюти і Любов,
І я у глечику кохання й радість товк!
І поступово мо́я зачіска пізнала
Усю насмиканність коханого навалу!
...Вже тиждень добрий ходжу вулицями гідно!
Дарують посмішки помітно й непомітно.
Скропила? Так? мою чуприну-весели́цю
Магічним чимось перукарка-чарівниця?
14.09.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280520
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот, однажды, мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 12.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2011
Задрімати отак, невинно.
Роздивляйся (я ще слухняна)
Як сповзає піджак з коліна
І на землю спадає п’яним.
Невагомі, зігрівшись наче,
Стали руки навмисно тихі.
Роздивляйся. Я ще не бачу,
Не рахую глибоких вдихів.
Не питаю котра година,
Не лютую від слів «лишайся»…
Поки я ще… отак, невинно.
Потихеньку мене роздивляйся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275207
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Я піду по-англійськи… Можливо, востаннє…
Я піду, як завжди, та по-іншому все ж…
Не відкрию душі, не відкрию страждання,
І мелодію стишу, що ллється без меж…
Я втечу, наче вітер, із сонного саду,
Після себе залишу невидимий слід.
І щемливий мотив засмутить чи розрадить,
Чи розтане в пітьмі, як напровесні лід.
Я піду тихо-тихо. Без сцен і емоцій.
Щоб уже не вернутись, хоч пишним був бал.
Щоб ніхто і не знав, на чиєму я боці,
Що на серці у мене – тріумф чи обвал.
Я залишусь секретом і маску не скину.
Нерозгадані сни, не почуті слова...
І хвала, і ганьба, гостро кинута в спину,
Не примусить мене оглянусь назад.
Я піду по-англійськи, востаннє, як вперше,
Та залишу нектар недопитих думок.
І не вилиті сльози похід мій завершать,
Мука й радість моя – непочатий рядок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272259
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 02.08.2011
Он баловал меня до слёз:
Затяжкой горькой сигареты,
Глоточком пива невсерьёз,
И утверждал, что жизнь – комета.
Мы с ним в «Олимпии» шары
Гоняли резво до рассвета,
И хохотали, как менты
Вели тайком авторитета.
Домой добрались на такси,
Таксист, бедняга, пёр на красный…
«Теперь в постель меня неси!,–
Сказала я, мой мачо страстный!».
Я утро встретила одна,
Следов его я не искала.
«О, как же жизнь моя пресна!...»,–
Я в пустоту грустя сказала.
Я знала , что «окончен бал»,
Что это «разово», «однажды»…
И допила ЕГО бокал,
Скорей от горя, чем от жажды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270309
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011
У мене й сумінівів нема -
Ти цих рядків не прочитаєш.
Чи вже між нами є стіна?
Чи ти на думці іншу маєш?
Та ніби ні. Все майже добре.
Це літо. Сонце і теплО.
Насниться знов вечірнє море...
А зранку - ніби й не було...
Пахуча кава. М\"ятний ранок.
І стиглий вечір на губах.
В твою потрапила приманку
На свій же ризик і на страх...
...Ми дуже різні. В тебе мрії.
А в мене різьблене життя.
Не полишаю я надії,
А тебе дУмки - майбуття.
Я прокидаюсь - ти ще сонний.
Ти -каву, Я -зелений чай.
Ти можеш цілий день голодний,
А я не можу так ніяк)
Я хочу зАвжди знати правду:
З ким, де ти, що і як.
І кожна дівчина -принада,
Що посягла на блиск в очах...
Ти ж хочеш, щоб тебе впустила
В свій дім, у серце, у думки...
Та всюди! Щоб вже й тут відкрила
Всі заборони і замки!
Я так не можу!так не можу!
Я хочу дихати життям...
Та не прив\"язуй міцно,прошу!,
А то порву мотузки в прах!...
Не знаю. Може я буваю
Різка занадто. Може й зла.
Не всім я серце відкриваю,
І багатьом вже допекла)
***
Та я не хочу знов страждати
Від збайдужілих почуттів.
А тОму не спішу віддати
Тобі усе, що б не схотів!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263976
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 13.07.2011
Взгляд очей моих тревожен,
Скоро стану я женой...
Будь же, Милый, осторожен
В отношениях со мной!
Не ворчи, когда ты можешь
Тихо, мирно промолчать,
И не думай молча:"Боже!
Воротить бы время вспять!".
Ты берешь меня Такую,
Какой, собственно, я есть,
Озорную и смешную,
Неспособную на месть.
Боль причинишь - "До свиданья"
Не скажу. Скажу "ПРОЩАЙ!"...
Эти, Ангел, предписанья
Ты почаще вспоминай.
/16.07.2008г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269786
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 12.07.2011
Не любите поэтесс-
Это так опасно!!!
Они в душах носят стресс,
Хоть на вид прекрасны.
Не любите поэтесс,
Их сердца разбиты,
Их любовь- любовь-экспресс,
Их глаза - софиты.
Не любите поэтесс
За тепло и нежность!!!
Драма в жизни их - процесс,
Это неизбежность...
/08.04.2009г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269787
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 12.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2011
А, розірвись, моя клавіатура,
Якщо мене тримають за козла:
На блог до мене Муза зазирнула,
Поклікала там трохи і пішла!
Були причини в неї, і конкретні,
Не пудрить носика гайнула в туалет:
Де Муза? З блогером? Опівночі? В конекті?
Що буде думати про неї уанет?
Але ж покинула так легко небораку,
Хоча ця Муза – той ще «елемент»:
Щоночі зависає он на gak.у,
На інших сайтах серфила контент!
По клавішам я бив, мов був «з привітом»,
Помилуй, Боже, від пекельних мук,
Вона пішла – моє натхнення слідом,
А на екран заліз огидний глюк!
Я вовком вию, п’ятий кут шукаю,
Давно простив їй - тут не той момент:
Вона в он-лайні з іншими, я знаю,
А в мене в неті, видно, гірший бренд!
Кальмари тхнуть, горішки майже всохли,
На мумію я наче схожий став,
Друзяки випили усю, а хай би здохли,
Літрову пива, що для Музи взяв!
Вже не зудить, печаль десь там зосталась,
Роки стекли – в годиннику піски,
Вона пішла, чи просто від’єдналась,
Та видно, загубила два рядки!
Ось ці рядки, ці самобутні вірші,
І слава генія уже не обмине:
«Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене».
/Два останні рядки взято з поезії Ліни Костенко
«Ти знов прийшла, моя печальна музо»/
Оригінал твору
Владимир Высоцкий: «Посещение музы, или песенка плагіатора»
Я щас взорвусь, как триста тонн тротила, -
Во мне заряд нетворческого зла:
Меня сегодня Муза посетила, -
Немного посидела и ушла!
У ней имелись веские причины -
Я не имею права на нытье, -
Представьте: Муза... ночью... у мужчины! -
Бог весть что люди скажут про нее.
И все же мне досадно, одиноко:
Ведь эта Муза - люди подтвердят! -
Засиживалась сутками у Блока,
У Пушкина жила не выходя.
Я бросился к столу, весь нетерпенье,
Но - господи помилуй и спаси -
Она ушла, - исчезло вдохновенье
И - три рубля: должно быть, на такси.
Я в бешенстве мечусь, как зверь, по дому,
Но бог с ней, с Музой, - я ее простил.
Она ушла к кому-нибудь другому:
Я, видно, ее плохо угостил.
Огромный торт, утыканный свечами,
Засох от горя, да и я иссяк.
С соседями я допил, сволочами,
Для Музы предназначенный коньяк.
...Ушли года, как люди в черном списке, -
Все в прошлом, я зеваю от тоски.
Она ушла безмолвно, по-английски,
Но от нее остались две строки.
Вот две строки - я гений, прочь сомненья,
Даешь восторги, лавры и цветы:
"Я помню это чудное мгновенье,
Когда передо мной явилась ты"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266887
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2011
Вона не розмовляла,вона читала на пам'ять Ахматову.
І ці три родинки на лівій щоці навскіс по діагоналі текстами набиті,
і ці орхідеї затиснуті пальцями міцно в руці,
і ці зіниці,наче з кориці,наче матові...
Ягідний пунш на мереживній скатертині тремтінням
в словах тихо розлитий.
Хребет у стільця сколіозом розхитаний...
Совість пришита до ліжка блідими нитками.
Вона вкрита лускою зовні,чекає,мов риба, свого поплавка.
Чекає,щоб місяць був у театральній повні...
Тоді вона еротично-легка,така іншомовна,
аристократично триматиме підборіддя...
У нього на плечах лупа,він декілька років поспіль носить
ганчір'я,
пахне акварельними фарбами і щоранку п'є з-під них воду.
...так невагомо виводить кожен контур,як алегорію,кожну лінію,малює її
зніжену,сонну,малює її нетверезою,малює її океаном,його хвилями...
Робить нариси обережними,пильними і в куточку підписує пензлем
"Gloria".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262999
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Ти настільки тонка матерія, що мені іноді важко тебе розгледіти
серед кілометрів прочитаних книг,
крізь абзаци рядків, недоречно розставлені коми...
Ти неадекватна, космічна істерика, паранормальне явище, жінка-прибулець!
Про тебе пишуть в газетах на перших шпальтах, твої ідеально загострені скули
диктують стандарти, нові канони.Шия напружена чорним лебедем.
Ти мені настільки знайома, що
здається ще мить і я перетну нелегально усі кордони,
жбурнувши в прострір пропалені цигаркою візи.
Щоб ти нарешті збагнула чого насправді варта.Пакуй валізи!
Клей на конверти раритетні марки, завтра нас з тобою зверхньо
зустріне Монмартр!
Мереживо на стегнах, наповнені вершками груди, хода як
еротичний почерк, ти,мов тонка, меланхолійно зніжена Гертруда,
підводиш вином вуста й вугіллям очі.
Подих тамую сонетом Шекспіра, ненароком зникає пульс, німіє шкіра.
Ти ховаєш під серцем ножиці, щоб обрізати хвіст натхненним
моїм кометам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265391
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
У времени достоинство одно –
В отличии от прочих механизмов
Оно не останавливает ход –
Наоборот.
В сравнении с часами, сердцем, жизнью
Оно так мастерски заведено,
Что кажется не кончится завод.
Увы, не доказуем аргумент,
О том, что время превосходный лекарь.
Оно само разносит этот слух.
Когда до мига сократит момент,
Когда жестоко удлинит до века,
Чтоб испытать насколько крепок дух.
Его река не столько глубока,
Сколько длинна и утопиться в Лете
Возможно только низко наклонясь
И разглядев на дне посланье смерти,
В котором выпущена важная строка.
Нагнуться ниже... и строкою стать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193410
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 25.05.2011
тіні чужі
і ракурс падіння променів,
і місто між іншим якесь провінційне.
підозри-вужі
чорнять мене наче сажа в комині,
хоч я не така й претензійна.
слова - стиглі сливи
із реготом вниз і вщент
ну що за біда, що мені за потреба
шукати у хмільних міркуваннях дзен?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261323
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Не зазвонит однажды телефон
И я твой голос хриплый не услышу.
Лишь дождь внезапный, будто в унисон,
Забарабанит каплями по крыше.
Расстались молча, что-то не сбылось.
В судьбе друг друга доиграли роли.
Перед глазами ветром пронеслось
Все что, наверно, помнить и не стоит.
Расстались молча. Вот и весь итог.
Чужими стали за одно мгновенье.
Земля умчалась тихо из-под ног.
Любя проститься – это преступленье.
Не зазвонит однажды телефон,
Не станет верность всех сомнений выше.
Лишь дождь внезапный, будто в унисон
Забарабанит каплями по крыше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261325
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Вже склали розклад для війни і миру,
Каміння розкидати час настав.
Вітає натовп нового кумира,
Когось ведуть на страту, хтось програв…
Співають королям хвалебні оди,
Скликають на бенкети вірних слуг,
Хтось, як і завжди, б’ється за свободу,
Комусь земних блукань замкнувся круг.
Хтось топить у вині свої невдачі,
Чекає з неба золотих дарів,
Хтось душу продає, а потім плаче,
Хтось на землі без пекла вже згорів…
А я втомилась п’єси ці дивитись,
Покинути я хочу душний бал,
У вітру буревію попросити,
Щоб цей театр накрив дев`ятий вал.
Зберу думки, польоти і падіння,
Поразки й перемоги, сум і сміх,
Зірки й пітьму, наївність і прозріння,
Невинну святість і кульгавий гріх,
Зберу любов і нелюбов у скриню –
Усе в одну, закрию і піду.
І дерев`яний ключ спалю, щоб нині
Вже не зустріть ні радість, ні біду…
Щоб просто перейти у вимір інший,
І зникнути в невіданих світах,
В тих, де нема ні кращих, ані гірших,
А вільний кожен, як небесних птах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244645
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 24.05.2011
ты спишь, я - нет.
я мяту в ладонях сжимаю
волосы со лба убираю..
утро..
принимаю..
солнца луч ласкает волосы твои,
озябший рассвет траву серебрит.
а я сахаром тебя посыпаю
влажно-сладко так.
вливаюсь в тебя
как в осень
кислым лаймом приправлю
да, так оставлю..
еще немного..терпи
ром, содовая.. пузырьки..
льдом по телу до дрожи..
до гусиной кожи..
готово..
ты спишь?
а я любовь-мохито пью..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261336
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Я нисколько его не любила,
Не скучала и слёз не лила,
Без азарта о нём говорила
И свиданий, молясь, не ждала.
Я его целовала без страсти,
И смотрела в глаза без огня,
Он казался далёким, и счастье
Было тоже вдали от меня.
О любви я ему не шептала,
И ночами спокойно спала,
Без смущений ему изменяла,
И однажды, сорвавшись, ушла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241438
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 24.05.2011
Ветер дул,а я плакала,плакала,
Как рыдают теряя,скорбя,
И слеза, как роса, в траву капала,
Что же я потеряла?! Тебя!
Небо было высокое, синее,
Я таким его видела в снах,
Ты не скажешь мне больше :\"Ты-сильная!
И держать себя сможешь в руках.\".
А ромашки, цветы-предсказатели,
Возвращали в былое меня,
Но теперь они силу утратили,
Не сорву так, как прежде их я.
Не начну ворожить и выпытывать
На вопрос мой глобальный ответ,
Лепестками не стану высчитывать:
Ты влюблён или может быть нет?
Мы уже не вдвоём, не едины мы,
Ты на Север глядишь я - на Юг,
Мы насытились вдоволь рутинами,
Наши души уже не поют.
И искать виноватых бессмысленно-
Всё равно ям и пропастей тьма,
Мы друг с другом общаемся мысленно
И от этого сходим с ума.
Ветер дул,а я плакала,плакала,
Как рыдают теряя,скорбя,
И слеза, как роса, в траву капала,
Как могла потерять я Тебя???!
/2002г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261359
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Жёны на пляже следят за мужьями,
Близость которых им так дорога,
Те же бесстыдно "стреляют глазами"
Поверх очков, отвернувшись едва.
Жёны мурлычат им песни на ушко,
Чтобы в мужчинах разжечь огонёк,
Но для мужей они просто "старушки"-
Уровень страсти уже невысок.
Им бы намного моложе,стройнее-
Искоренила жизнь бытом любовь,
Им бы в обнимку пройтись по аллее,
Чтоб разыгралась остывшая кровь.
Но бесполезны их пылкие взгляды-
Страсть утопает в горячем песке,
Голые девушки п'орхают рядом....
Те же близ жён-в бесконечной тоске.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260095
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011
Кружка п'янкого Глінтвейну,
Зігріла долоні та кров,
Зі вчора залишила гущу кофейну,
Де хтось нагадав на любов.
Я зранку дістала вчорашні бажання,
Які в мені змалку живуть,
Сьогодні я мабуть уже не остання,
Бо ззаду мене чую звуть.
Я хочу нарешті відкрити долоні,
Зірвати блискучі замки,
Хоча мої руки солодко-солоні,
Бо їх цілував вчора ти.
Я крейдою мрії свої намалюю,
Нехай про них знають усі,
Не бійся, мій рідний, я тебе чую,
Хоч тихо лежу на росі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257529
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2011
Уважаемые друзья!!!!
У меня к Вам некоммерческое предложение! :)
Ищу коллег по цеху и единомышленников для совместного издания сборника.
Кратко о предлагаемом проекте:
- формат книги - А5,
- 160 страниц, из них 150 под поэзию,
- мягкий переплёт, ламинированная полноцветная обложка,
- чёрно-белая печать внутри,
- офсетная (белая) бумага,
- тираж - 600 экземпляров,
- изданию будут присвоены коды + совершается рассылка по библиотекам,
- язык издания, предварительно, русский (но всё обсуждается),
- 15 авторов-участников, каждому из которых отводится 10 страниц под публикацию стихотворений,
- для всех поэтов условия и формат участия (количество страниц, фото и т.п.) - одинаковы, чтобы издание имело солидный вид и не превращалось в сборную солянку.
Приблизительная стоимость участия каждого из авторов - 800-900 грн. с человека. Если договоримся, может получится и дешевле. Все расходы на издание, предпечатную подготовку, корректорскую работу, рассылку по библиотекам - делятся поровну между участниками.
Что Вы получаете за эти деньги?
- 10 страниц для Ваших стихотворений в сборнике,
- Ваше фото и краткое обращение к читателю (или биография) всё обсуждается.
- 38 экземпляров книги на руки: дарите, раздавайте, продавайте (у каждого свои пути реализации)... То есть, вы оплачиваете (фактически) не страницы публикации (как на Стихи.ру или Золотой строфе), а готовые экземпляры сборника, которые получите на руки,
- публикацию в официальном издании, то есть фиксацию авторского права путём печатной публикации,
- возможность порадовать себя и своих близких, а так же- познакомиться с творчеством коллег-поэтов.
Скажу сразу, что рассматриваться будут только те стихотворения, которые соответствуют определённому уровню поэтического мастерства. То есть, вариант "любой каприз за ваши деньги" не принимается!
Если у Вас есть координаты издательства, которое может воплотить сборник в жизнь на меньшую сумму, буду благодарна за наводку!
Если есть желающие - пишите в личку или в рецензиях. с радостью обсужу все "за", "против", предложения и замечания.
С уважением, Люба.
P.S. Если вы знаете того, кому это предложение может быть полезным и интересным, очень прошу поделиться ссылкой или информацией. Заранее благодарна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239926
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 26.04.2011
лежачи у ліжку твого настрою
п’ючи кефір твого спокою
я вигадую для тебе нові сни.
і всі наші кімнати повні по вінця
музикою
і ти смієшся.
оу-оу..
пролітають за вікном птахи
ніби чаїнки падають на дно чашки
і протискується світло у жалюзі
і вимахуються запахи у
моєму волоссі:
з білого на темне
з темного на біле
з білого на темне пиво, а
потім зеленою ручкою в
зошиті з культурології
написати фентезі про лесбійок
і розіслати у всі газети.
і розіслати всіх друзів
хто тебе кудись хоче витягти
зробитися лялечкою в
коконі рожевої ковдри
аби на ранок пробудитися
метеликом без тахікардії
і синців під очима.
і до центру звідси недалеко..
і недалеко до любові..
оу-оу..
лежачи у ліжку твого спокою
п’ючи кефір твого настрою
я вигадую для тебе нові сни
і перефарбовую ними
всі чисті А4 в хаті
і розкидаю по стінах
і розвішую по підлозі
і всі наші кімнати повні по вінця
музикою
і ти смієшся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253867
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Чоловік — істота досконала. Він мислить тверезо, логічно, раціонально. У нього все чітко, без дурних сантиментів. Він твердо знає чого хоче і говорить про це відверто. Його емоції точно і безпомилково знаходять вихід у ту ж хвилину, коли він того побажає, у який спосіб — питання друге, важливо те, що знаходять. Для відчуття щастя чоловікові багато не треба — він щиро задовільняється вже самою присутністю факту його існування. Він — є. І це достатня і вагома причина радіти життю. Все інше додасться. І додається.
Інша річ - жінка. Це істота, з дивним набором химерних ілюзій, які вона сама собі постійно породжує, в які щиро вірить, яким сліпо довіряє, які настирливо прищеплює чоловікові, котрий, на його ж біду, порахує цю, без перебільшення ні з чим незрівнянну істоту, достатньо привабливою для його досконалого ока, аби виявити бажання задовільнити з нею свій цілком природній інстинкт. Ось тут він і попався!
Допоки він насолоджуватиметься цим божим даром, він, чи то пак, вона, з усердям, достойним майстерності павука, плестиме тендітні, тонкі, прекрасні, вражаючої величини і глупості фантазії. Адже вона така захмарна, така чуттєво-мрійлива, фантастично-сентиментальна, що миттєво породить цілі сувої незбагненно-розлогої павутини під назвою "ілюзії".
Вона ж не бачить його чоловічої досконалої простоти. ЇЇ очі, затуманені ілюзорним уявленням, майже миттєво відтворять неймовірно прекрасного принца на білому коні, благородству якого немає межі-краю. Вона пришпилить до його простого силуету силу-силенну вигаданих чеснот. І коли одного чудового дня, цей нерукотворний ідеал донесе до її ніжно-налаштованих вух, якусь просту, раціональну, зовсім неромантичну репліку чи, борони Боже, простий, логічно-продиктований, потребуючий виходу емоцій вчинок - кришталь її фантасмагоричного замку щастя дрібно і неприємно-загрозливо забрязчить мільйонами стривожених дзвіночків:
- Пробі! Рятуйте! Катастрофа!..
Тихіше, дурепо! Прокинься і не галасуй! Годі тобі верещати, наче навіжена.
Це всього-на-всього життя. Просте, без прикрас, тобою ж вигаданих... Хто тобі винен, що ти собі понавигадувала Бог-зна що, і, з усердям запрвського пияка, цмулиш своє вино-ілюзії, безпробудно?
Ти ж сама затуляла очі, коли не хотіла дивитися, а вуха, коли не хотіла слухати. А коли й дивилася, то бачила лише те, чого тобі щиро прагнулось бачити... Нема бо для тебе більшої правди понад ту, що тобі малює твоя хвора уява. Нічого вагомішого, за вигаданий тобою світ...
То чом дивуєшся, що тане він, як ранковий туман під сонцем, зникає, як тіні в полудень? Дурненька ти, люба моя, ох, нерозумна...
Де ж тобі подітися, бідоласі? Дивись, що накоїла - чоловіка душиш своєю набридливою собачою прив"язаністю, діточками обклалася, як квочка курчатами, гніздечко звила, як ластівка повесні... Метушишся... Все б тобі романтики, краси, затишку, баняків, котлет, борщів... Чоловіка - принца ясноликого, що сам у щедрості та любощах розсипається довкола тебе та чад ваших надбаних...
Бідна його головонько...
А йому ж, сердезі, багато не треба... Він простий. А тим і досконалий. Знав би, неборачисько, яку то Бог поміч йому в Едемі готує - не просив би...
Та й тобі було б легше - тебе б не було. А разом з тобою і дурних твоїх ілюзій та сантиментів. А так, бач, правлять світом...
P.S. Якщо ти, голубонько, зі мною не згідна, знай - це теж ілюзія. Ілюзія думати, що сказане мною - ілюзія.
Із щирим співчуттям, жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253248
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 12.04.2011
Для них -ти просто лялька.
Можливо, навіть клон.
Помада -туфлі -плаття.
І Усміх в унісон.
Вдягла чергову маску
Байдужої досади,
Згадала про осанку -
Й співають амфіраби!
Які ж ви, "люди", щирі!
Які ж ви "добродушні"!
З всіма живете в мирі...
А не згодись -задушать!
Ви б ноги цілували,
Коли прийде до справи.
Й роками би чекали
Безплатної забави...
Ставали би на трупи,
Щоб лиш дістатись вище,
А як вас всіх до купи-
В душі аж вітер свище!
Тікати треба швидко,
Бо раз лиш спотикнешся -
Впадеш на дно могили
І більш не підіймешся..!
Тебе затопчуть. Й зверху
Важкі поставлять плити,
Вже вибратись не легко -
В землі залишать гнити...
Десь там -в низинах світу
Самотніх бруднокровок,
Десь там, де плаче вітер,
Де вічний напівморок.
А ті, що були вище,
Й міцніші мають ноги,
Штовхають тих, що нижче
І їм малюють роги.
Хтось виліз з тої купи
Й дереться на "вершину"...
Йому ж ламають руки
Та тягнуть за штанину..
І ось ти був найкращий,
Тобі усі кланЯлись,
Та раптом став пропащий -
Тепер же засміялись!
***
А знаєш, хто це зможе -
На сам той верх залізти?
Той, хто не скаже "Боже",
Хто помсти не боїться.
Кому байдужі сльози,
Кому байдуже щастя,
Котрому допоможе
Ще більше й більше красти.
Хто відбирає в сИріт,
Хто обкрадає хворих,
Кому свої не милі,
Хто уникає добрих...
***
Так що міркуй. Як зможеш.
Уважно думай дуже:
Чи ти таким захочеш
Зробитись, любий друже...?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250882
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 01.04.2011
я думала в тобі сила. здавався мені атлантом,
а ти при найменшій "trouble" спішив умивати руки.
ховався до себе в мушлю, і плакався мамі з татом,
що я забагато знаю і в мене емоцій - нулик,
що я не люблю мохіто і ходжу по хаті гола,
вмикаю на повну "Nigthwish", коли всі лягають спати,
що я не гламурна cучка, як ваша сусідка Оля,
і не продаюсь за "брюлік", хай в ньому і сто каратів.
коротше, я чудо в пір'ї, найбільша твоя помилка.
та, знаєш, мені байдуже, кого я і чим дратую.
зроблю собі чорну каву і з'їм шоколадку "Milka".
молись перед смертю, друже. я, може, тебе врятую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231234
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 24.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2011
Я не терплю романтику. Здивовані? Це, мабуть, вікове. Та з деякого часу у моїй голові романтичне асоціюється, даруйте за натуралізм, зі шмарклями у сиропі. Вчитель літератури за професією і за покликанням, я не виношу романтику в літературі. Ах, Петрарка і Лаура, о, Данте і його загадкова Беатріче! Вони, ці мужчини (не поетами ж вони народились), бачили своїх кумирів всього раз чи двічі у житті. І все життя писали про них вірші. Ви ці вірші читали? Ні, чесно, - читали? Тому, хто зміг з"їсти за раз штук п"ять - мій решпект. Бо я не змогла, - настільки солодко, що реально губи злипаються. Але відштовхує мене не власне літературна цінність їх романтичних почуттів, раз живі досі ці твори, - значить, комусь потрібні. Мене як жінку бентежить інше. Що ж це, хлопці, за любов, коли не знаєш, кого любиш? Коли, вибачте, начхати, як живе ця людина, хто вона, що її турбує, що їй болить.
- Моя мама мене не любить, - каже маленька племінничка.
- З чого ти взяла, дитинко? - питаю здивовано.
- Бо вона мені ляльку не купила, свариться і як личко вранці миє, то так тисне...
Ну, і де тут про почуття? Дитина знає, що каже: любить - це значить робить щось, що сумісне з моїм розумінням любові. Зверніть увагу: робить - а не почуває.
Але давайте ще про літературу. У радянському вузі, який я закінчувала, попри всі непотрібності, нас учили завжди починати аналіз твору з визначення ідейного змісту. Чесно кажучи, я здивована, бо в основу науки (і вузівської, і шкільної) радянська методологія вкладала матеріалізм. Хто забув, нагадую: ленінсько-марксівсько-енгелівський постулат про те, що матерія - первинна, а свідомість - вторинна. Хто "не пойняв" - розшифровую: ваші вчинки і характер погані, тому що життя матеріальне у вас нікудишнє. Продовжую (ох, і люблю ж я до абсурду продовжувати усілякі дурнуваті постулати): от якби ви матеріально добре жили - вмить би виправились, тобто стали раптом білими й пухнастими. Так і хочеться згадати листоношу Пєчкіна із відомого мультика: "Це я чого поганий був? - Бо велосипеда у мене не було". Не смійтесь! Люди у це вірили. Дехто й досі вірить. Так от. Вже й не знаю, який там вийшов у методистів перекос чи недогляд, а нас, студентів, навчили визначати ідейну (тобто духовну) суть літературного твору. І така мені біда з цим умінням, коли йдеться про романтичні твори! Ну, от як визначити основну ідею Шекспірівської "Ромео і Джульєти"? Висота людських почуттів? Стривайте, про які почуття йдеться? Якщо про почуття ворогуючих дорослих, то ніякої висоти тут і під мікроскопом не побачиш. Якщо ж про почуття молодих закоханих, готових на смерть заради кохання, то теж, якщо гарно вдуматись, виходить, як моя бабця казала "їрунда". Дітям по шістнадцять років. Ваші у шістнадцять багато розуміють? Мої он і далеко за двадцять ще такі щенятя дурненькі! У цьому віці для них найкраще - так голови навчанням загрузити а руки роботою, щоб ніяким гормонам місця не залишились. Романтично налаштовані опоненти заперечать: шістнадцять - це найкраща пора для закоханості, побачень, перших почуттів. Гаразд - гаразд, але це ще не пора для будівництва сім"ї, сексу - хоча б тому, що саме так робляться діти, яких народжувати о такій порі ще геть не пора (прикольний каламбур вийшов). Тому я й вважаю, що романтику перших почуттів, перші гормональні вибухи розумні дорослі повинні гарненько розбавляти навчанням і працею. Так як греки розбавляли молоде вино водою. Знали древні розумники - не розбавиш - сп"янієш, а там і до біди недалеко. Зовсім інший вимальовується ідейний зміст старезної і геніальної п"єси: поки нерозумні дорослі чубились, дурненькі діти вкоротили собі віку. Не знаю, як ви, а я романтики тут геть не бачу. Одну трагедію. Те саме виходить і з "Отелло". Зміст такий: ревнивий мавр Отелло повірив наклепу й задушив свою молоду й віддану дружину. Де, людоньки, тут романтика? Нерозумна жінка полюбила негра (бо мавр - це негр, хто не знав). Ні-ні, я не расистка, нічого проти чорношкірих не маю. Я тільки добре засвоїла мудрість своєї бабці, що, як завжди переінакшуючи на свій лад приказку, казала: "знайся кінь з конем, а кіт з котом". Розумні батьки у старі добрі часи навіть майнового мезальянсу дітям не попускали - не те що вийти заміж за людину іншої раси. Ясно, що Отелло з його Дездемоною ніколи б не змогли одне одного до кінця зрозуміти. А нема розуміння - нема й довіри. От і не вистачило Отелло довіри. То покинь, розведись. Ні, треба душити. Й такі гормональні вибухи бувають. І що, скажете це романтика? Скоріше детектив із злочином на побутовому грунті.
Романтики у житті, скажу я вам, не менше, ніж у літературі. А може й більше. От моя знайома з юності полюбляла ходити у гори. "Лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал" - ця пісня Володимира Висоцького була для неї еталоном і дороговказом. Хто з нас , домосідів, не заздрив хоч трохи цим відчайдухам, що лізли на скелі, лазили по непрхідних лісових нетрях, стрибали з парашутом! Ех, романтика! Сьогодні моїй знайомій - п"ятдесят. Позаду напівзруйноване життя: алкоголік - чоловік, злодюжка й аферист - менший син. Тільки старша донька - красуня, студентка і, нажаль, спортсменка-альпіністка. Ні-ні, я знову ж таки не проти спорту, як засобу здобути й підтримувати фізичне здоров"я. Але я проти походів у ліс чи гори з метою втікти від проблем, від життя, від самої себе. Нажаль, мама цієї дівчинки не розуміє, що робити одні й ті ж речі у житті і очікувати різних результатів - ідіотизм. Як не бачить мама й того, що окрім гірської романтики її доньку нічого не цікавить, у тому числі її не цікавить і майбутня професія. Дівчина на четвертому курсі універу на роботу не поспішає, хоч уже давно працюють і більш забезпечені однокурсниці. Хочеш бачити результат життя дочки - дивись на маму, що втікала від проблем у гори. Я не проти екстремальних професій - підводника, альпініста, парашутиста, якщо від цього - користь людям. Порятунок, наприклад. Але я категорично проти екстриму як ін"єкції адреналіну у кров. Знаєте чому? Бо адреналін у даному випадку діє як наркотик. І ця залежність раз-по-раз збільшується. І вкінці-кінців у якийсь момент просто виключає мозок. Як, власне, і інші наркотики.
Романтика, я б сказала, корисна як приправа до основної страви. Соус такий своєрідний. Часом без соусу страва не смакує. От наші звичайні макарони - так собі страва, геть не святкова, не екзотична. А додай туди італійський соус - маєш собі вже не макарони - спагетті. І звучить не так буденно, й їсться краще. Або котлета - така собі річ, може з огляду на наші нинішні фінанси, не зовсім щоденна, але й не святкова, не ресторанна. А от "де воляй під соусом "бешамель" - звучить набагато смачніше, хоч на смак - та ж таки котлета, тільки значно дорожча, якщо у ресторані. Так і романтика. Умілі політологи минулого вправно користувались романтикою як приправою до всіляких "страв". Хто поїде на звичайне будівництво терпіти там необлаштованість, голод і холод? А якщо це будівництво назвати "Стройка века" або "Комсомольская стройка"? Ого! Бажаючих буде - тільки встигай записувати.
Романтика - гарний соус і для інших справ. Амурних. Зразу хочу уточнити, що свічки, букет і шампанське перед сексом я романтикою не вважаю. Образливо й несправедливо для романтики, хоч я її й недолюблю. У справжній любові повинна бути якась доля романтики. Знову ж таки - як соусу до основної страви. Але справжня любов не будується цілком на романтиці - соус без нічого геть не смакує. Його й стравою самостійною назвати не можна. Бо тоді виходить як у Данте з Петраркою: вірші є - життя немає. Якщо ваша "половинка" має до вас суто рамантичні почуття й ви хочете зв"язати з нею своє життя, то будьте готові до того, що вам цілуватимуть ноги, але у що ці ноги взути - це буде вашому партнеру байдуже. Як байдуже буде, чи такі ж почуття маєте ви, і чи взагалі їх маєте. Романтику по барабану, подобається він вам чи ні, навіть краще, якщо ні. Є привід розливати сльози, як казковий П"єро, є тема для романтичного вірша, листа, СМСки. Романтик завжди буде парити у хмарках. І не кажіть йому, що у хаті сто літ ремонт не робився, не жалійтесь, що холодильник порожній. Що ви! Як можна відірвати його увагу на такий дріб"язок від високих дум! Він вам краще серенаду заспіває, чи вірша продекламує. А на день народження подарує справжню веселку! Беріть і суньте її додому. Ну, чого регочете? У мене є знайомий, що подарував дружині гірську вершину у Криму. Правда-правда, лізли у гору, а тут вершина нічийна стоїть. Мій знайомий інструктору:
- Як вершина називається?
Інструктор йому:
- Ніяк.
От мій знайомий (до чого ж мужик розумний!) зареєстрував по всіх правилах пік Євгенії, ім"ям дружини тобто назвав, грубі гроші відвалив і сертифікат їй на день народження подарував. А вона, дурепа, про шубку мріяла, - ну, геть ніякої романтики у баби.
Знаєте, я помітила, що жіночої романтики взагалі у житті значно менше, ніж чоловічої. Мабуть, материнський інстинкт перебиває. Коли годувати, одягати, вчити треба дітей - тут не до романтики. Та і у інших випадках жіноча романтика якась практичніша. Давненько вже, коли мобільні телефони були рідкістю, моя подруга мріяла про мобільник. Мрія була велика й заповітна. А її чоловік взяв і втілив мрію у життя, подарував на 8 Березня мобільний. Зрозумівши, що дзвонити їй нікому - ніхто з друзів ще мобільного не мав, а на міський дорого, - моя подруга поплакавши резюмувала:
- Таку мрію зіпсував, паразит!
От чого ви знову смієтесь? Ну, добре, смійтесь вже на повну. Розповім вам приповідку про романтику. Це приповідка мого давнього знайомого. Вірніше, не власне його, а бабусі, яка його виростила, він класно її переказував, коли ми збирались за одним столом.
- Ти знаєш, Хведю, - запитує моя бабуся - чернігівка за походженням, що все життя розмовляла на своєму неповторному чернігівському діалекті, - ти знаєш, Хведю, що таке романтика? Ні? А от я знаю. Уяви собі, Хведю, що молоді хлопці пішли у ліс на полювання днів на три. Набрали із собою крупи, щоб кашу зварити, хліба, сала. Взяли палатки. Увечері понапинали їх, вогнище розпалили, пісні під гітару співали. Думаєш, Хведю, це - романтика? Ні! Уранці всі на полювання пішли, а одного залишили обід готувати. Той кашу поставив, та у ліс, по хмиз побіг. А тут - ведмідь (бабця вимовляла "мядзведзь"). Палатки поперевертав, харчі поїв, сунувся у казан, обпік лапу, казан перевенув, вогнище загасив і утік. Прийшли хлопці нічого, як на зло не вполювавши, а тут усе поперевернуте, потоптане і харчів нема. Зібрали вони палатки, йдуть додому голодні. Комарі їх гризуть, у животах бурчить із голоду. А навкруги - сонце, пташки співають. От це, Хведю, і є - романтика!
Пам"ятаю гомеричний регіт за столом після останніх слів приповідки Хвединої бабусі. Не смішно було тільки мені, весь вік проживши в одній хаті з романтиком, я знала все, що думали ті хлопці йдучи додому. З того часу, стикаючись у житті з плачевними результатами, я згадую: "Оце,Хведю, - романтика!"
Не знаю, як ви, а я не дуже потребую романтики у своєму житті. Більше потребую реальності: реальної турботи, реальної любові (із серії "роблю" а не "почуваю"), реальної довіри і розуміння. Мені подобається життя таким, як воно є. Чи не подобається - таке теж буває. Буває, я й кричу від роздратування, розпачу чи болю. Але мені не потрібно нічого вигаданого й несправжнього. Я люблю суть, правду. Люблю до неї докопуватись у житті, роботі, стосунках. І в творах своїх теж.
Одного разу мене запросили у гості нові знайомі й, пригощаючи чаєм, спитали: "Ти з яких чашок п"єш - культурних, чи нормальних?" Ну, я ж випендрюватись не люблю, сказала "з нормальних". І мені налили чай у півлітрову чашку. Так от що я вам скажу. Ну її геть, ту романтику, я волію пити життя, почуття, сьогодення без соусу, таким, як воно є. Із нормальної чашки.
1.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241365
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2011
Завжди хотіла бути перша,
Неповторна і єдина.
Все весела, жарти з перцем.
Не така, як всі людина.
Хтось приходить, покидає,
Розлучається, зійдеться.
Я ж давно закам'яніла,
Лиш живим лишилось серце.
Коли бачу його зранку,
В мене віднімає мову.
Щоб дурницю не сказати,
Я вдаю, що незнайомі.
Він мовчить, очей не просе
І не знає, що єдиний.
В нього є коханок досить
Та се ж дивиться у спину.
Асфальт плаче, вітер ллється.
Він іде по тротарі.
У мені живе все б'ється
І лиш погляда вже мало.
Зупинися на хвилину,
Подивись в червоні очі.
Знаєш, ти давно мій милий,
Лиш з тобою бути хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241099
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 15.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2011
………………….......................……..тебе…
Рассвет в опрелом небе,
Выплеснув тепло,
Окружность солнца сукровицей чертит.
Из медных ртов поспавших всласть колоколов
Струится звон,
Напомнив нам о смерти.
Узнав,
Что ночь на звёзды бросила парчу,
Коты на крыше раньше нас проснутся,
Чтобы попробовать по первому лучу
Подняться вверх,
Как по косе Рапунцель.
Весенних месяцев заезженный триптих
В своей манере в душу лезет снова.
Чтоб соблюсти закон,
В толпе глухонемых
Вдруг кто-то разрешил свободу слова.
Ты на ночь форточку закрыть опять забыл,
И нам рассвет забрызгал подоконник.
Чтобы никто не знал длину моей судьбы
Я шрам себе оставлю на ладони.
И пусть в который раз меня задушит грусть,
Что не увижу я тебя неделю.
Но ты ко мне придёшь и я к тебе вернусь,
Чтоб рядом умереть в одной постели.
9 февраля 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239841
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2011
перетекает лето в боль
ложатся сумерки над снегом
забыты явки и пароль
мы не спасемся на ковчеге
в стихах нет смысла, нет идей
доспехи рыцарей ржавеют
в груди нет сердца и дождей
Кихот не любит Дульсинею
на свалку выброшена честь
втоптали в грязь корону князя
ты где-то есть... я где-то есть...
но только нет воды и связи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238437
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
Я все больше похожа на твой поседевший июль.
От бессонных ночей не спасают стихи и мартини.
И вполне вероятно - когда-то дежурный патруль
обнаружит меня с передозом любви и стрихнина.
Я все больше боюсь стать ненужной твоим облакам.
Не допеть. Не доплыть. Не дожить до победы в финале...
На последних страницах, в тяжелых своих дневниках,
нарисуй мою душу, которую бесы сожрали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238427
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
Я плакала,
А він не заспокоїв,
Я сльози лила -
Він мовчав.
Піти із дому в ніч
Я поспішила,
Та він не наздогнав,
не обійняв...
Я все пробачила,
Хотіла повернутись,
Та він мене
У серце не пустив.
Він мою душу
Ніжну і вразливу
Собі на довгу
Память залишив.
Ну, що ж...
Не чую спів Орфеїв,
Скажу: "Так склалося життя"
Ти здобуваєш,
Десь, нові трофеї
А в мене на руках,
Мале дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238386
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2011
Ишь! Тишь да мглядь…
Опричь – разбоюшко громышит;
подвзыщет пузом ложьечку –
в пятак;
и сунет, сурожно, с остатков зарных
дых
Под дах,
да в саму камышову крышу…
Тут, значится – почин:
«Вставай с печи!
Смоча – топчи:
Незнамо кто, зачем,
Утрём талдычит с каланчи…»
А в духе – сгущенный просон,
Куда качнёшь – тому и стон,
соображаешь, слобожон?
С тебя и надобен рожон;
Да, спит – не дышит…
Почайна – навзничь по-ночи;
Подымешь чёрный подбагров,
Ан – не верчёны онучи!
Кто был каков –
Теперь кричи:
Украли, прямо с бельевой,
Грачову душеньку сычи.
Ты всё не чуял: «Мой – не мой»,
Да день-то – вот он,
Сам не свой…
Ну, что, поспела ли зола,
ужо горчит?
Надолго.
Снова ночь – молчи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238166
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011
Пробачте, любий, за кохання,
За спраглий крик моїх романсів,
Душі розпечені страждання,
Що рознеслися з першим вальсом.
За роз’ятрені серця рани,
Тривоги завдані щоранку,
За те, що вами не кохана,
За те, що граю у мовчанку.
Пробачте милий мій, за втому,
Пекельні крики світанкові,
Що ви не ночували вдома,
Бажану гріючи в розмові.
Пробачте страх, пробачте осінь,
Яку в житті для вас створила
Я вас образити не хочу,
Давно вже знаю, що не мила.
Але дозвольте ще востаннє,
На вас свій погляд зупинити,
Не принесу вже вам вмовляння,
Знайду ще сили залишити.
І все одно, що іній лютий
Зимою в серці простягнеться,
Що вас не зможу я забути,
Але скажу: „Усе минеться”.
Я віднайду ще шлях відради,
Знайду у серці диво-ліки,
Пробачте, любий, за образи,
Я залишаю вас навіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238159
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2011
Ручейком карпатским, пеньем птиц рассветных,
Теплым черным хлебом (к запаху привык...)
Мне ласкает душу, тайно и заметно,
Этот самый звонкий на земле язык.
В нем и свет, и сила, и улыбка Бога,
В нем луна и звезды, в нем туман зари.
В нем нюансов милых так волшебно много.
Не молчи, родная, больше говори.
Добрых слов теченье, голосок распевный.
Не молчи, родная, я тебя молю,
Обожаю слышать "себто", "згода", "певно"
И шептать на ушко: "Я тебя люблю".
И тотчас же нежно: "Я тебе кохаю",
Улетая сердцем в сладкое пике.
Говори же больше, говори, родная,
На таком прекрасном, светлом языке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237173
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 27.01.2011
Я не така, як ви гадали, не така.
Стороння вашим збоченим смакам,
незрозуміла вам, хіба що... дивакам
таким, як я, із дивними думками,
поняттями, сухих очей сльозами,
із щастям, подарованим не вами,
що ніжно в схроні серця бережу,
окресливши круг себе ту межу,
поза яку вам зась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236484
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 24.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2011
Ляля сьогодні самодостатня, егоїстична, sтервозна.
Тремтять коліна і руки, а виклики треба приймати усе одно.
Щоденник не йде віршами, бо в днях забагато прози.
...і любить очі-озера, що мають холодне дно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236030
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 21.01.2011
.............………………………..Петру Желеву
Ночь,
Потерянная в синеве,
Звёзды ждёт,
Как далёких крестниц.
Сполз на снег электрический свет
По лучинам пожарных лестниц.
Упирается в дверь животом
Ветер бешеный и гулящий.
Зря пролязгал простуженным ртом
Опустевший почтовый ящик.
В мутных сводах завяз лунный шар,
Без движений в глубинах рая.
В небе кто-то просыпал агар -
Синева в желе застывает.
Снег водой чертит шаг на полу.
По подъезду иду одна я,
И какое мне дело до лун,
До ночных провокаций рая.
Переходит за ширмой стены
Одиночество в огневицу.
Моё сердце твой образ хранит,
Как зрачки жертвы лик убийцы.
4 января 2011 г. Новосибирск
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232879
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 17.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2010
я ладна віддати все на світі аби ти тільки забрався з мого життя, назавжди...аби вже ніколи не бачити твоїх очей...аби не цілувати твоїх губ...не вдихати твій запах, щоразу мліючи...аби не мучити себе питаннями: де ти? з ким ти? як ти?...а при зустрічі з тобою, щоб виникала лише одна думка: хто ти?...аби не зваблювати себе бажанням зателефонувати на твій номер, який назавжди закарбувався в моїй пам"яті...аби не шукати будь-якої мізерної нагоди побачити тебе...аби не згадувати все що було, і все, що мало бути...аби не тішити себе надіями про примирення...аби не переглядати фотографії з тобою...аби не запалюватися щоразу, коли чую телефонний дзвінок, гадаючи, що це ти заволів почути мій голос...аби не дурити себе, що кохання наше було справжнім...що слова ті твої були щирими та від серця...що твій поцілунок був найсолодшим...що ми довіряли один одному, мов дітлахи...що пестивши моє волосся, в твоїй голові був мій образ, була я...що твої обіцянки про щасливе майбутнє були справжніми намірами, а не просто сплеском емоцій чи багатою фантазією...я хотіла бути частиною твого світу, в який ти мене так і не впустив, зачинивши браму прямо перед моїм носом...але ж, чорт візьми, я все одно до тебе не байдужа! я все одно потребую твого кохання! я все одно залежна від тебе, немов від нікотину в шкідливій цигарці, що отруює моє життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228223
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Идите с Богом, мой печальный принц,
Подзапоздало Ваше предложенье,
Я не из тех мечтательных девиц,
Что падают без чувств от восхищенья.
Идите с Богом, рыцарь и герой,
Сражайтесь и залечивайте раны,
Вас поведёт тернистый путь домой,
Сквозь приключенческие бурные романы.
Идите с Богом, мой незваный гость,
А мир без Вас всё так же будет сладок...
Взойдут на небе наши звёзды врозь,
Ведь, к счастью, мы совсем из разных сказок.
22.12.2010
Не отождествлять автора с лирической героиней :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230456
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2010
Я свяжу тебе шарф. Не обычным крючком, не на спицах.
Пропуская сквозь пальцы мохер, за петлёю петлю.
Я свяжу тебе нежность и душу отдам по крупицам,
Превращая в узор «я тебя бесконечно люблю».
Я свяжу тебе шарф. Не хомут на усталую шею...
Тонкой нитью ангоры туда поцелуи вплету.
Я свяжу тебе искренность. Просто поверь – я умею.
Я тебе подарю бесконечной души теплоту.
Я свяжу тебе шарф. Повседневное тёплое чудо.
Танец пальцев и ниток. Чуть-чуть отдохнула – и вновь!..
Пряжу верности прочную тоже вплести не забуду.
Я связала не шарф. Я, наверно, связала любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228733
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 15.12.2010
Моя спроба промуркотіти...
Дивіться, матусю, жоржини цвітуть
на городі.
Життя зачепило осіннім крилом
і мене.
Я став розуміти, що літо не вічне
в природі.
І хочеш, не хочеш, а осінь нас всіх
не мине.
Мені підкажіть, якою насправді
є осінь.
Чи просто врожайна пора, як жовтіє
листок?
Чому на очах появляються сльози,
мов роси?
І в серце вкрадається дивний,
сумний холодок.
Скажу тобі, сину, що осінь дарами
багата.
Колись, в таку пору, була я
щаслива сама.
Живи, так, як жив, а смутку не треба
чекати.
Лише пам’ятай, що за осінню
прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228823
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
Бросает осень рыжей мастью
последние мазки.
Стихи не пишутся от счастья,
а только от тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221473
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 13.12.2010
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228413
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 13.12.2010
Чорне небо,
білий простір,
все змішалося, зжилося.
Сонні витвори мистецтва
полотном закрили всесвіт.
Біла кішка,
чорні цятки,
біля миски, біля хатки.
Хороводи лап маленьких
натоптали витрибеньків.
Чорний песик,
білий хвостик,
щось винюхує цей носик.
Горобець шмигнув під стріху,
натрусив на кішку снігу...
Чорний хмиз
білява грубка,
на мотузці сохне бублик,
а всі інші, мов намисто
на собі ношу навмисно!
Чорна кава,
білий цукор,
твої ніжні теплі руки...
з мене знімуть ті дукати -
я втікатиму із хати...
Чорне небо,
біла постіль
літом пахчене волосся...
Зваблю, зваблю чебрецями,
бузиною і зірками...
Біле тіло
чорні шати,
ніч зіпнулась на пуанти.
Заглядає у віконце
де кохаються два сонця...
Чорна гава,
білий сніг,
я залажу у барліг
сни далекі здоганяти,
затуляю оченята...
Чорну каву
в білий кухлик
наливають вправно руки...
...смішно дибають вухасті
слоненята...
Ні, це ж чайничок на таці...
Ніжусь сонна і рум"яна
в теплих пригорщах світанку
лінькувата ночі бранка,
сонних хащів полонянка...
06.12.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226939
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Шурує перо,
мов лопата,
Щодня піддає
гостинці,
Писати, аби
писати –
Такий головний
твій принцип.
Загнавши
на смерть Пегаса,
Мордуєш
тендітну музу.
Нехай виходить
не «в касу»,
Проте, об’єми –
від пуза.
Зруйнуєм омани капище:
Як каже один твій фан,
Щоб стати ТАКИМ графоманищем,
То теж треба мати талант.
6 грудня 2010 року
́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226976
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Кожен звук ніби постріл нервовий,
Як із неба упасти до ями.
Італійці Голгофу любові
Скоротили на тихе "ti amo".
Промінець апельсина скоринки
Вже гуляє пустими гаями.
Я листам із поштової скриньки
Шепочу молитовне "ti amo"!
Кілометри до тебе, кордони
Пролетить пташеням за вітрами
Ніжнокриле, магічне, бездонне,
І крихке, і стосиле "ti amo".
Де не був би, куди б ти не їхав,
Хоч якими чужими краями,
У піснях листопадів і віхол
Ти почуєш "ti amo,ti amo"!
Як сновида, сліпа і вразлива,
І не хочу вертатись до тями.
Розіллюся як тропіків злива,
Я сама - італійське "ti amo"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225329
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 01.12.2010
Любити.
Коли холодний вітер вогкими шупальцями пронизує кінчики пальців.
Коли сніг падає кудись у прірву розтулених вологих зіниць.
Любити,коли оглядаються з глузливим усміхом.
знати-думати-не боятися відмови.
мовчи.я не хочу говорити по нашу любов.
я стояла на платформі,де до мене були підошви теплих ступнів мільйонів
на цьому самому місці перетинаються лінії чужих магнітних полів,відбитків пальців та загублених енцефалограм.
мій блакитний шарф тріпотів наче мережива на струнких похітливих ногах танцівниць муленруж.
браслети стискали руки брудними шворками.
беріть мене,якщо схочете.я буду вашою королевою.цілуйте мої обкусані губи,мої обвітрені руки,торкайтесь мого тіла пожадливо-байдужими долонями.дайте мені забути.
я розкажу вам про криваві заходи сонця Гуанчжоу,про гіркий глітвейн Будапешта,про смердючі провулки Парижа.
Дайте забути.Ти,не цілься в мене своїм ультрамариновим поглядом,не лий розпечену лазур мені в серце.
Всього-навсього принцеса – з вигаданим іменем і гострими зубками.
Всього-навсього дитина,залякана власними ідеями про те як «має бути саме в неї»
Всьго-навсього людина,загорнута в чорне шмаття,начебто закохана,начебто покинута.начебто зраджена.начебто щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82131
дата надходження 02.07.2008
дата закладки 30.11.2010
Давай, пограємось у «Відстань»?
Ти так далеко, я ще далі…
Ділити ковдру знову ні з ким,
То хто з нас двох на п’єдесталі?
Давай, пограємось у «Винних»?
Я, хочеш, крайньою побуду?
Всіх чинних фраз і безпричинних,
Всіх вироків твоїх без суду.
Давай, пограємось у «Втечу».
Вже "Піжмурки" не актуальні.
Ти скрізь шукав мене, до речі,
Завжди ж знаходив тільки в спальні.
Давай, нарешті просто в «Спокій»,
Бо нерви-струни геть в напрузі.
Щоб світ не був таким жорстоким
Давай, пограємося в «Друзі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2010
Покрали грошей в банку не мільйони,
А Кубик в носі мав усіх і вся,
Можливо бАбки полетіли у бульйони -
Тепер же хлопець мерства просить в дідуся.
Таке життя багате і прекрасне,
Наш Кубик тішиться в нових хатах.
Комусь фігово, а мажорам - класно -
Тепер чувак при бАбах і бабкАх!
За три хвилини раптом загубився,
Між сосон, баксів, яхток і хаток,
А головне, що з шляху доброго не збився -
Подай же хлопцеві новий чіпок!
06.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220809
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010
Чекати тебе. Із розбитих мозаїк
Складати портрети і знову трощити.
О так, я в житті не поет, а прозаїк.
Як хочу!.. Ба ні, не тебе - відпочити...
Не слухати кроків поспішних на сходах,
Очей не ховати, не пити снодійне.
Не дати дзвінку перехоплювать подих...
Ти думай, як хочеш, що я безнадійна.
Закинути Лорку, читати Ремарка,
Простим олівцем вирізати цитати...
Коли на полях появилась ремарка
Чорнилом: «Забути не можна кохати»?..
І кожен вже сам розставлятиме коми,
Шукатиме власні мотиви, підстави...
Не наша це справа – судити прийоми:
Війна, як війна – чий тріумф, той і правий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219571
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 02.11.2010
Вечір холодним туманом лягає на плечі,
Паспорт давно зачекався наступної візи,
Відлік пішов і недовго лишилось до втечі:
Осінь-дивачка таємно пакує валізи.
А листопад їй довірливо дивиться в очі,
Прагне знайти у грайливій безодні відгадку,
Звісно, ніколи ніхто розлучатись не хоче,
Тільки на рейс вже за мить оголосять посадку…
27.10.2010
Картинку взято
http://stat17.privet.ru/lr/0925d3c787f01b4e4c9ad5819be8e333
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218488
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Я сьогодні вища стала –
Серце взулось у підбори.
Цокотить до п’єдесталу,
Йому йти ще довго в гору.
Я сьогодні – королева!
Хай собі лютує осінь.
Серце ж вбралось у рожеве,
Розкуйовдило волосся.
Я така з самого ранку!
В каву хочеться кориці.
На губах все та ж приманка –
Блиск із запахом суниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218483
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Неправильні ритми задав хтось
цій безталанній країні –
грається, як і гралось,
на вимирання й донині:
пливе всякий бруд крізь кордони,
бандити нас охо-роняють,
злочинці нам пишуть закони,
учені нічого не знають,
кульгаві на сцені танцюють,
військові дрижать з переляку,
розумними дУрні керують –
усе якось в нас через сраку.
Порядку не буде аж доти,
доки командують дУрні.
Туди хай не йдуть ідіоти,
де бути повинні розумні.
То ж змінимо ритм наших бубнів!
Ударим чимдуж в барабани!
В свято перЕйдемо з буднів!
Досить уже партизанить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218402
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Не смій брехати, дивлячись у вічі.
А поза очі - все кажи, що хочеш!
В мого кохання різні є обличчя,
Такі, що голову мою не заморочиш.
Одного дня тебе я поцілую,
А іншого...
Забуду вже про тебе.
Я дівчина!
Я часто так жартую,
Тому що вражень нових мені треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218312
дата надходження 26.10.2010
дата закладки 26.10.2010
Сучасність так багато потребує:
Забуть всю правду,
Викинь ти манери,
Не пам'ятай, хто був твоїм найпершим
І не рахуй усіх своїх партнерів.
Порядність щось сьогодні вже не в моді.
Модні спідниця, легенці і кеди...
Міська ти птаха, високо літаєш.
В квартирах товстосумів
Й там де треба.
Сучасна дівчина - весела і розумна,
Добра і гарна,
Молодоп'янка...
Сьогодні роль ця в тебе,
А завтра - ти яка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217905
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 26.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2010
Многоэтажки в тумане теряются крышами,
Сырость крадётся за мной по пятам переулками,
В окна деревья глядят с шевелюрами рыжими,
Будто с призывом опять наслаждаться прогулками.
Зонт не спасёт от дождя, но не стоит печалиться:
Небу вот-вот надоест эта серость и будничность,
Осень к финалу... А жизнь всё равно продолжается,
Чтобы весною шептать про счастливую будущность.
20.10.2010
© Copyright: Любовь Козырь, 2010
Свидетельство о публикации №11010204013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217140
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 20.10.2010
Вальсує багряним листям уздовж тротуарів осінь,
Цей смуток, мабуть, від того, що теплі скінчились дні…
Згорнулась душа в клубочок: не хоче трагедій, досить!
Та тільки думок не гріють столиці п’янкі вогні…
Я хочу прийти додому, облишивши ролі й маски,
Пірнути в тепло обіймів, відчути твій аромат,
Забути усі образи, немовби невдалу казку,
І просто собі кохати, не вірячи в листопад…
19-20.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217123
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 20.10.2010
Не можна любити. Несила забути.
Гірчать поцілунки, тому, що останні.
Додати б ще краплю п`янкої отрути ,
Тієї, що зветься «взаємне кохання».
Не треба спішити. Іще до світанку
Сто двадцять секунд. Прикидатись огидно...
Ми нишком наліпимо пластир на ранку,
На ту, що у серці. Стороннім не видно...
А завтра підеш, начепивши усмішку,
Брехати, що дійсність нагадує казку.
Лиш серце (от лихо!) поболює трішки:
Напевно, забув поміняти пов`язку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216665
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 18.10.2010
А ніч була така чудова,
Лилося пиво, як ріка,
І бронзовий Іван Підкова
В нас втілив душу козака.
І вже були ми не артисти,
Художники чи вчителі,
А лиш підкорювачі міста,
Що зупинились при столі
Потішить душу й тіло хмелем
Під звуки життєдайних труб,
Щоб потім здобувати скелі
Грудей і бастіони губ.
Ми до світанку підкоряли
Цих милих серцю ворогів,
А вранці знову одягали
Пристойні маски вчителів,
Художників а чи артистів,
Знімали лати бойові,
Щоб ввечері вдягнути їх
І знову підкорити місто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216724
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 18.10.2010
Мадрид – темпераментний, пишний
зайд різних не дуже любив.
І тільки каштановий Київ
всіляких чужинців пригрів.
Париж – розвеселий, щасливий –
всій Франції допомага’.
І тільки каштановий Київ
країну свою обкрада’.
Софія не всілась на шию,
Болгарії не заважа’.
І тільки каштановий Київ
податки, як шкури, здира’.
Рим – вічний, розкішний і сивий
народ свій кругом прославляв.
І тільки каштановий Київ
все ж патріотичним не став.
Можуть Берлін чи Афіни
велич держав показать.
І тільки каштановий Київ
столицею важко назвать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216127
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 15.10.2010
Субботний вечер, я одна.
Никто с собою не позвал,
Плеснуть не предложил вина
В мой до краёв пустой бокал.
Никто не преподнёс цветы,
Ни даже соль и каравай.
Давай заваливай, хоть ты
Ко мне заваливай давай!
А ты, я вижу, хоть куда -
Гляди, как здорово сидим!
Мне, понимаешь, иногда
Такой партнёр необходим:
Немножко шут, немножко враль,
Не проходимец и не жмот,
И кто наутро мне мораль
Занудным тоном не прочтёт.
Как хорошо, что ты зашёл
Без обещаний, налегке.
Помял любимой блузки шёлк,
Затяжку сделал на чулке,
Допил чилийское вино,
Не отказался от «Клико»...
Поверь, мне не было давно
Так беззаботно и легко!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216039
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010
крила янголів –
з листя осіннього
шурхіт в небі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215973
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010
клаптики
туману
на твоїх гарячих
вустах –
поцілунок
осені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215975
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010
якби всі промені
мого тіла
були дружні
як промені
одного сонця –
я б вибухала
кожному в очі
без зайвих
запитань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215650
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2010
!а в слоненятка
теплі лапки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145747
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 07.10.2010
зачиталася душею
...
!стільки ч и с т и х
сторінок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145877
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 07.10.2010
сопілка
вітру
мене –
кленовий
листочок –
підносить
високо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146595
дата надходження 22.09.2009
дата закладки 07.10.2010
Если вдруг стихи не прут,
Не морочьте голову,
Ведь стихи – не тяжкий труд,
А забава голая.
На любимых, как с цепи
Не срывайтесь псами, и
Знайте, вирши – не пи-пи,
Чтоб по расписанию!
Если будка по утрам
В зеркале опухшая,
Значит, было не сто грамм
Накануне скушано.
Не бесись и не визжи,
Что мурло потаскано,
А пакетик приложи
Чаю краснодарского.
Если мишка по ушам
Походил нечаянно,
В хор не надо лезть и там
Горло драть отчаянно.
Не попёрло с детских лет
Аллой стать Борисовной,
Так иди себе в балет
Кренделя выписывай!
Если вдруг не прёт зачин -
Не мычит, не телится,
Это всё не без причин.
Знать, зачин – безделица.
Ты его без лишних слов,
Вопля и рыдания,
В мусор кинь – и всех делов,
Типа, до свидания!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214645
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 07.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2010
шматочки
повітря
на віях
застигли
не ворухнуться
чекають
вітру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146872
дата надходження 24.09.2009
дата закладки 06.10.2010
засмаглі ніжки
відчувають
цівочки моря
що стікають
за течією
мого тіла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214623
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 06.10.2010
Я спатиму з відкритими очима,
вивчаючи зі стелі ту науку,
як несучи зміюку за плечима,
від болю жала не терпіти муку.
Складну науку, як п"ючи отруту,
із рук свого усміхненого ката
відкрити серце на поругу люту
і жити, бо не час іще вмирати.
Всміхатися також... Сльоза зрадлива
занадто цінний, щедрий подарунок,
для тих хто їх чекає цілу зливу,
вона для них, що Юдин поцілунок.
Не дай, сльозо, же свідчення такого.
Сховайся, сестро, стрінемось таємно,
коли вклякатиму молитись Богу,
а все довкола вкриє нічка темна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214262
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Пам`ятай мене... Я неодмінно
Повернуся ароматом вишні.
Час складає іспит на відмінно,
Тільки ми студенти нікудишні...
Пам`ятай мене... Я твоє «вчора»,
Без якого «завтра» не настане.
Я твоя мелодія прозора,
Поводир серед тенет омани...
Пам`ятай мене... Я варта того,
Щоб мене довіку пам`ятати.
Можна всіх забути, крім одного –
Того, хто навчив тебе кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214197
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Талант передається, як хвороба?
Чи може рОдиться він у труді?
Він спадок від батьків?
Чи дар від Бога?
Чи все залежить лиш від вчителів?
Один поет предмети оминає,
занурює у власні відчуття,
і логіки ні в чому не шукає,
абстрактностей нанизує слова.
А інший – майстром є оповідання,
фотографічно він фіксує все,
розказує захопливо й повчально
історії про те, або про це.
У кожного з митців своє уміння.
У кожного із них – своє крило.
На крилах двох тих від буденності тяжіння
ми до осяяння вершини злетимо.
Вже, кажуть, є такі комп’ютерні програми,
які поетів можуть замінить –
вони придумують поеми і романи!
Та хочеться з живим митцем пивка попить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213703
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 01.10.2010
ТвоЯ безневинність
трикутниками
митей
обмежує
мОю
Свободу.
Я розберУся з цим
потім,
Якось,
по ходу
розвитку
геометричних
подій.
Я обираю пряму,
але іду не по ній,
а по паралельній
вісІ ординат,
Де прописані шифри
координат
параболи ударів
овального серця,
що належить Тобі
в момент
фінальної терції
Вибору
однієї відповіді
у Кінці.
Геометрично
Ти
ще
у
мені.
А по суті -
бУдеш тут зАвжди!
Геометрія ="дорівнює"= Правда?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213597
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Прет-а-порте...
Осінь
бронює
вулиці,
парки,
порти.
Вибирає
на ринках
то се, то те -
вискладує в кошик.
В кав"ярнях
завждИ
замовить
лате,
А вдома
на ранок
мате
В калабасі...
Вічний пошук!
Ковбасить!!!
Дощить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213596
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
жизнь застыла,как желе
словно пробка на проспекте
и в оставшемся аспекте
непродавшийся билет
минус два по Фаренгейту
скажем осени прощай
я куплю немую флейту
будем пить с ней вместе чай
апертурной диафрагмой
перекроют доступ к свету
зажигалкой или спичкой
отыщу свою комету
по росе пройдешься босым
может там, а может где-то
только глупые вопросы
я оставлю без ответов
30/09/2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213569
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Белый лимузин,
Розы, орхидеи,
Блеск янтарных вин,
Вечное похмелье.
Девочки-«хочу»,
Девочки-«умею»,
Я им всем плачу
И я их всех имею.
Лаковым ногтем
По горячей коже.
Рубль где ни по чем
Доллар там поможет.
…Только где-то ночь
Встретится с зарею,
Протрезвеет боль,
Память волком взвоет.
Взор горит огнем,
Ветром жарким бьется.
Я ее хочу!
Так ее хочу!
Она не продается…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213484
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Назбирала зір повні жмені,
Поскладала зорі в кишені
Та й пішла гуляти по світу,
Над нещасними їх світити.
А нещастя в світі, як море,
Не злічити згашені зорі.
Не дійшла і до небокраю,
А зірок в кишенях немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213136
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Я – Жар-птиця! Я - Жар-птиця!
Дай напитися водиці
І розкрий мені долоні…
Поза мною слід червоний,
Поза мною пожарИща,
На руїнах вітер свище.
Я несу з собою болі,
Душі чорні, душі голі,
Обгорілі від бажання,
Скам’янілі від чекання.
Я – Жар-птиця! Хвіст – комета,
Я живу в гарячім леті.
Не бери мене в долоні –
Обпалю твої я скроні,
Подих мій в тобі озветься -
Спопелю твоє я серце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213479
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Місяць кОвзає оком зваблИвим
по тілу, що співатиме пісню за мить.
Ти поруч лежиш коршуном хтивим,
що вІзьме мене і кудись полетить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213434
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Зачем, изгнанница из рая,
Тобою брошена в судьбе,
Я плачу, боль превозмогая,
Не по тебе – а по себе.
И так мне жаль своей потери!
И больно так от немоты!
Кричу, чтоб ты в меня поверил,
Хочу, чтобы заплакал ты.
Себя жалеть – не ново дело,
Но я хочу испить до дна
Любовь, калечащую тело,
И чувство, что зовем «вина».
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213200
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Сделай музыку чуть тише,
Этой осенью не надо громко.
Мы здесь стали будто лишними,
И душа обожжена по кромке.
Плакать и курить, курить и плакать,
Запивая черным кофе никотин.
Молча чувствовать, как оставляет память,
И тускнеют краски прожитых картин.
Остро пахнут в вазе желтые цветы,
Но, они не кажутся живыми.
Вот и сердце отцвело в груди,
И в блокноте я вычеркиваю имя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211140
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 29.09.2010
так огидно
усі ці впливові особи
з тупими обличчями
у стильних костюмах
старі черепахи
й прості гомофоби
скидають на бідних комах
провини за власні хвороби
як дико:
на спинах титанів сліди
від турецьких бань
і п"янких курортів
а карлики натирають собі мозолі
і плодять таких самих жертв абортів
ненавиджу цей тупий устрій,
де правлять усім масонські ложі
розбити б кубло ненаситних змій
які всіх за масу тримають схоже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158176
дата надходження 28.11.2009
дата закладки 29.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2010
Сюжет розмитий, затерті фрази
Такі банальні аж до відрази
Ти знову кажеш звичайні речі
А я не хочу їх слухать, до речі,
Я дуже втомилась від цих баталій
Я хочу ЖИТИ, тож йдемо далі.
Давай образи сховай в шухляду.,
Десь на горище, сховай за ляду.
Скажи, що любиш і більш не треба
Скандалу цього, я - ВСЕ для тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213219
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Е2 - Е2 чернеет снег,
и смерть - единая для всех
цена таланта,
разыгран клавишный гамбит,
и каждый звук его пропит-
ан Данте!
Мы скачем в тыл врага конем,
и если в сторону свернём,
то только ради
того, чтоб наши стремена
прикрыли слабый фланг звена
в отряде!
Мы ходим наискось слоном,
и чтоб в бою очередном
не облажаться,
и жизнь зазря не потерять,
слова, как смертники, в тетрадь
ложатся.
Но есть бессмертия запас
покуда в жилах кровь у нас
не закипела,
и в каждом шаге - новый шах,
и нет в защите и в словах
пробела!
Мы прём отчаянно турой,
и только истинный герой
дойдет до края…
Слова не в нас живут, а для,
пусть примет корни их земля
сырая!
Мы ходим внаглую - ферзём,
бросая тень на чернозём,
и нам по вере
воздастся всем до одного,
и выйдет жизнь из берегов -
за двери!
И пусть от этой беготни
тошнит часы, и наши дни
сгорают в спешке,
но сделать ход «люблю-люблю»
равновелико королю
и пешке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213188
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2010
слова приходять без жодних резюме
бо в обороти узяли обставини
новий день шокує і плете мене
як макраме - за своїми правилами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212248
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 28.09.2010
посміхнись до вечора кутиками губ,
і нехай на смерть приречена
чи на мідність життєвих труб,
і нехай не рятують знеболювальні,
не вражають вечірні шоу, ти ...
позіхай при черговім проколюванні
цих ілюзій, що звуться love...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192640
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 28.09.2010
Щоби доїхать
із Холмів аж до Лубнів,
п’ять пересадок,
наче танка п'ять рядків
повинен пережити.
- х - х -
Зала вокзалу.
Насінням насмітили
акселерати.
Це і все, що лишили
після себе ці хлопці.
- х - х -
Літній вечір. Духота.
Липне медом піт.
Товстих стегон нагота
дів середніх літ
не турбує? Ні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213182
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
У молодості зИримо далеко –
герої ми, ми напівбОги, ми богИ!
А в старості шукаєм щось в аптеках –
від болю в серці чи від хрускоту ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213161
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Себя я вижу в Августе моём...
Весёлый, под хмельком, в противоречьях.
Улыбкою встречая всех беспечной,
Спешу уйти, прикрывшись сентябрём...
Придёт октябрь...Его я не люблю...
А почему? О том не с первым встречным...
Уйду в ноябрь... достойно... незамеченным...
Не чокаясь, мой кубок пригублю...
============================
Непрошеным я вдруг забрёл сюда,
И встретил то, что показалось близким.
Покину не прощаясь, по-английски...
Респект. Поклон. До встречи, господа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213067
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Вы не знаете меня!
Я без страха и упрека.
На скаку могу коня,
И в избу могу с наскока.
Дом мой – символ чистоты
И комфорту, и престижу.
Но вот только у плиты
Ненавижу, не-на-ви-жу!
Вы не знаете меня!
Я куда спокойней танка.
Я надёжна, как броня,
Я молчу, как партизанка.
Напорюсь на злобных псов,
Всех уделаю втихую.
Но от финских тормозов
Я психую, ох, пси-ху-ю!
Вы не знаете меня!
Я имею силу воли.
Жизнь здоровую ценя,
Не нуждаюсь в алкоголе,
Из зарплаты на коньяк
Не потрачу и рубля я,
Но халявный ещё как
Потребляю, по-тре-бля-ю!
Вы не знаете меня!
В наши дни, конечно, дичь, но
Я, хотя не размазня,
Но ужасно непрактична,
И до тугриков не зла,
Не коплю их под матрасом,
Но лиши меня бабла -
Вырву с мясом, выр-ву с мя-сом!
Вы не знаете меня.
Я на Пушкина похожа!
Рифмы эти – западня.
Я в неё попалась тоже.
Мне хвалиться не резон,
Ровня Пушкину едва я,
Но по осени, как он
Завсегда о-бол-де-ваю!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213036
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Це ти створив мене такою
Рішучою і нестійкою,
Невільною, хоч і одна,
Бо хочу бути я твоя.
Хоч з усмішкою на губах,
Але з сльозами на очах,
Хоч бачу все, але сліпа,
Бо що було, уже нема.
Невже приємно є тобі,
Що я ридаю в самоті?
Що доля рветься, як струна,
А я тепер вже не твоя?
Це ж ти створив мене такою
Чи доброю, а може злою?
З гріхом спокуси й пізнання,
Це ти створив мене – не я!
Моє лиш тіло, а душа
Уся із тебе, все життя!
Моє ніщо не залишилось,
Моє ніщо, а лиш гріхи,
Що на душі моїй лягли.
Це все твоє – я є твоя,
Візьми мене усю сповна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212417
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
Я твоею весной не стала,
Только стала причиной бедствий.
Всё. Конец. Значит, было начало?
Прозевали по малолетству...
Порвались на гитаре струны...
Виновата - перестаралась.
Сколько было сонат лунных,
Столько чёрных ночей осталось.
Я твоим не была летом,
Не согрела твою душу.
Мы – охотники за ответом,
Научиться б ещё слушать!..
Не украшу твою осень,
Не согрею твою зиму...
Об одном я жалею очень:
Что расстались вот так - чужими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212319
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
1. ПОТЕРЯ НЕВИННОСТИ
На Новый год со мной плясала
Красавица из смежной группы -
Весёлая и толстая хохлушка
С пылающим снопом густых волос.
Она была забористо пьяна,
Размахивала потными руками
И взглядами давала мне понять,
Что ей нужна мужская ласка.
Я захотел её поцеловать -
Мы крепко стукнулись зубами
И долго хохотали, прежде чем
Слепить объятия и слюни.
Тем временем музЫка умерла.
Качаясь, мы поплыли по общаге.
Едва попали в комнату, девчонка
Скорёхонько стянула с меня брюки
И бережно взяла красивым ртом
Моё расцветшее растенье.
Когда я брызнул, пассия слизнула
Остатки семени, и добродушно
Мне улыбнулась, и разделась догола.
Четыре яростных минуты
Над скользкой, колыхающейся тёткой -
И девственность, как скорбный сон, ушла;
А милая сжимала мою жопу,
Разила самогоном и духами
И сладко материлась от любви.
2. ЖЕНА
Не перестаю удивляться.
Красивая женщина
спит в моей постели,
варит мне пищу,
сопровождает в путешествиях
и занимает всё свободное время,
которое я и так уделял бы женщинам.
Иногда мы ругаемся с ней
о том, как истратить мою зарплату.
Бойкая любовница,
чуткий семейный руководитель.
Не понимаю, как это случилось,
и куда бы от неё сбежать.
3. ОДНОКЛАССНИЦЕ
Мне так нравятся
твоя потная ладошка,
тонкие ноги,
волосы, как спутанное солнце,
милые веснушки -
всё это похоже на вечерний Крещатик
и на концерт Элтона Джона,
куда нас не пустила милиция.
По дороге нам встретились
воинственные бабушки с хоругвями,
протестующие против содомии.
В этот раз они промазали -
как раз перед выходом на улицу
мы предавались другому греху.
Какое счастье,
что ты тоже не любишь
рыбьих предосторожностей
и отдаёшься, как велит природа.
Итак, десять лет спустя,
воспользовавшись
синхронным отъездом супругов,
мы можем снова сесть за парту
и повторить основные предметы:
геометрию сброшенного платья,
алгебру твоих сосков,
естествознание пылающих губ
и несравненную,
глубокую, как море,
химию взглядов.
А ведь раньше было только мороженое
и дурацкие первые поцелуи.
4. ОДНОКУРСНИЦЕ
Когда ночь
золотым копытом
выстучит
на пишущей машинке
все свои имена,
когда
лунный дирижабль
совершит
вынужденную посадку
на твоём балконе,
когда
ледяная сабля
разрежет солнце
и половинки
брызнут гранатовым соком,
когда ветер-рубанок
разгладит морщины заборов,
разгородивших
бездорожные судьбы -
именно тогда
(и не раньше)
во внутренней берёзовой роще
нашего института,
искусанные муравьями,
соединим несчастья,
губы, мысли, чресла,
и недостаточно полные
высшие образования.
5. СЛУЖЕБНЫЙ РОМАН
Сейчас наши друзья
начнут разбегаться,
как упыри,
спешащие на тайный праздник.
Мы останемся одни
в целомудренной комнате,
под неоновыми лучами.
Сердце будет скользить
на полозьях страха,
старые руки вытянутся из углов,
чтобы преградить дорогу
нашей нежности
в эту пятницу,
в этот неисчерпаемый вечер
совпадений и предосторожностей.
6. ОЩУЩЕНИЯ
Театральный полдень.
Фонетическая нагота.
Ощущения такие,
будто вытаскиваю член
из незнакомой женщины,
похожей на китаянку,
неловко завязываю презерватив,
выплеснув часть семени на одеяло,
вытираю платком плешь
и одеваюсь, не переставая смотреть
на молодое животное,
утомлённое моими ласками,
а в кармане пальто
ещё лежит билет трамвая,
в котором нас сжала толпа,
и тогда я стал желать её так,
что она не могла не заметить,
но она только улыбалась
и следила непроглядными глазами
за плывущими заводскими заборами,
и я спросил её имя,
а она просто взяла меня за руку
и привела сюда,
в эту комнату, полную книг,
на эту кровать,
прогнувшуюся от сотен мужчин,
под глазницы видеокамер,
фиксировавших нашу любовь,
чтобы показывать её
в прямом эфире по интернету.
Вот какие ощущения
возникли у меня при защите кандидатской.
7. СТАТИСТИКА
Наши половые акты
за текущий месяц
образовали
репрезентативную выборку.
Можно сделать
предварительные
статистические выводы.
С вероятностью,
близкой к единице,
ты кричишь от счастья,
если крепко сжимать соски
или покусывать уши.
В одном случае из десяти
мы не успеваем
скинуть одежду -
в ней сами собой возникают
щели и пространства,
необходимые для любви.
С вероятностью девять десятых
твоя причёска,
поначалу идеально уложенная,
уже на четвёртой минуте
напоминает диораму
"Битва за Днепр",
а твоя общежитская кровать
(если мы до неё добрались) -
стадион,
где одноименная команда
принимает донецкий "Шахтёр".
Только один раз
твои глаза вспыхнули,
как газовые горелки,
когда я вошёл в тебя,
и ты шептала слова,
недоступные смертному слуху.
А теперь я постараюсь доказать,
что частота одновременных оргазмов
соответствует нормальному распределению,
вычислить квантили
преждевременных эякуляций
и дисперсию
потерянной нежности.
8. ОДНОКЛАССНИЦА
Ты живёшь
на улице Аполлинера
недалеко от редакции.
Раз в два месяца
я захожу к тебе -
сутулый друг
с кожаным портфелем.
Ты, не переставая
поливать цветы
или готовить ужин,
рассказываешь мне все новости
о своём двенадцатилетнем балбесе
или о бывшем муже,
с которым у тебя
"прекрасные отношения"
(впрочем, как и со всеми мужчинами).
Вдруг твой сын,
сидевший полчаса неподвижно,
уставившись на меня,
как сторожевая собака,
хватает футбольный мяч
и пулей вылетает из дома.
Я собираюсь с силами
ещё четыре минуты
и набрасываюсь на тебя,
целую широкий рот,
сдёргиваю одежду.
Ты смеёшься и отбиваешься:
"Ну что ты, милый.
Как же тебя изняло!" -
но потом начинаешь проявлять
лёгкий интерес,
помогаешь мне раздеться,
показываешь,
как тебя надо ласкать
и даже покрываешься,
как в детстве,
мелкими жемчужинками пота -
но тут звонит телефон,
ты хватаешь за голову
малиновую гадюку
и начинаешь обсуждать с ней
кулинарные рецепты,
наводнение в Австралии
и чудовищные известия
о генетически модифицированном мясе.
Твои глаза становятся
синими и стерильными -
две алюминиевые звезды.
Получив-таки своё,
я одеваюсь,
стараясь не глядеть
ни на тебя, ни в зеркало.
Испытывать к тебе страсть
так же нелепо,
как любить тавтологию
или просроченный
лотерейный билет.
9. КЛАССИКА
Ты одета на все сто,
ты не терпишь небрежности.
Каждое движение похоже
на рассчитанный
порыв ветра.
Давишь ли ты комара,
снимаешь ли юбку
или идёшь по набережной,
пересекая полосы
рыдающего света, -
всякий раз это музыка,
нечто среднее
между Моцартом и Стравинским.
Я записываю
каждое твоё слово,
включая гнусности,
которые ты шепчешь в постели, -
это будет мощная поэма,
недостоверная и умышленная,
как твоя любовь.
10. БОЛОТНЫЙ НОКТЮРН
Бывает
проснусь ночью
и шепчу женское имя
Аня или Наташа
не имеющее отношения
к ценительнице скрытых талантов
груди которой вчера
аппетитно шлёпались друг о друга
если я не придерживал их руками
а теперь это милое вымя
разметалось рядом
прихотливо
как на картинах Пикассо
Я приподымаюсь в постели
Тело любовницы
колышется в болотном свете
будто готовится всплыть
и виолончельная грусть
армянского разлива
брезжит в наушниках
как небо
испачканное помадой
11. CENSORED
Долго не вспоминал
Иру Конюхову,
территорию
моих юношеских позоров,
первую девушку,
которую я держал за руку
в реторте кинотеатра.
Эта априорно опытная
тринадцатилетняя женщина
приехала из Тобольска -
помню, она рассказывала,
как мёрзли её пальцы
во время школьного концерта,
и клавиши фоно от дыхания
покрывались ледяной коркой.
Впрочем, поначалу
мне больше нравилась
её подружка,
наполовину сербка,
вместо имени которой,
как назло,
зияет чернильная клякса.
(Потом эта девочка
выучилась на журналистку
и уехала в Белград
сразу после войны.)
Почти полгода
я то и дело
поворачивался за партой
градусов на сто
и пялился на мою любовь,
чем забавлял и её,
и новенькую,
как украинская государственность,
грудастую соседку Ирину.
Кажется, однажды Заречная
(фамилию мне всё-таки
удалось изъять у забвения)
пригласила меня
прогулять с ней уроки;
я растерялся
и бормотал чепуху
насчёт предстоящей контрольной.
Друзья звали Ирину
Лошадью или Дыркой.
Она и впрямь была
практичной чёрной дырою,
засосавшей два мои года,
непролазным островом,
на котором я не выцыганил
ни одного поцелуя.
Забавно,
что я невыносимо
хотел её трахнуть,
хотя в бассейне
коротконогая мучительница
вовсе не казалась красивой.
Теперь у Иры
чемоданообразный муж -
ещё один одноклассник
по прозвищу Мясо.
При случайных встречах
богатые супруги
делают вид,
будто со мной незнакомы.
Пользуясь удобным случаем,
шлю их обоих [CENSORED]
с помощью электронной чумы
и волшебника.
12. ОТПУСК
Уже десять дней
мы не произносим ни слова -
колесим на велосипедах по Крыму
и занимаемся любовью
на больших и малых холмах.
У тебя зелёные глаза,
близорукие, как море,
и прохладная душа,
словно воздух в сырых каньонах.
Слава Богу,
нам не о чем говорить.
Наш секс -
как зябкая хижина
на склоне горы,
как звезда,
дрожащая в стакане чая.
Сегодня мы видели
на очередном пляжике
бронзового ангела,
который мочился так мощно,
будто намеревался
побить мировой рекорд,
собаку
с высунутым языком,
похожую в профиль
на половину герба России,
и парня
в жёлто-голубых трусах,
так закрывшего даму,
что наружу выглядывали
только толстая ляжка
и две трети улыбки.
А потом
мы неслись под уклон
за разогнавшимся автобусом,
симметричные,
как классическая рифма,
вооружённая колёсами, -
а в заднем окне
взмывали и опадали
два фиолетовых банта,
и хохотал,
указывая на нас пальцем,
рыжебородый поэт.
За время нашего знакомства
я трахнул тебя
почти сорок раз,
но не прочитал на твоём лице
ни прошлого, ни будущего,
ни иронии, ни любопытства.
Мы лежим,
сплетённые, как жгут,
в одном спальном мешке.
Я ещё не вышел из тебя,
руки гладят
давно не мытые волосы,
обнимают солёные плечи,
а мысли
катятся в ночь,
как троллейбусы,
забитые прошлогодней листвой.
13. ХОРОШО
Мне нравится
твоё лицо после секса
исполосованное помадой
и распятое тушью
Мне нравится
когда ты лежишь сверху
расслабленная
потная
хотя
тебе не мешало бы
сбросить несколько килограмм
Мне нравится даже
деликатный целлюлит
и
нелепые
политические споры
в забрызганной семенем
постели
14. ПЛАЦКАРТ
Знаете ли,
как приятно
писать стихи о том,
что происходит с тобою
прямо сейчас,
сию минуту?
Я сижу в поезде,
в считанных сантиметрах от меня
коленки
очень интересной девушки.
Она выходит
в шесть утра в Белгороде,
а мне потом семь часов
ехать до Днепропетровска.
(Как я ещё могу
манипулировать цифрами?)
Она изменчива, как море.
Только что откровенно
строила мне глазки,
а теперь
заложила ногу за ногу,
воздвигла, как памятник,
суровущее лицо,
смотрит в окно
на подмосковные граффити
и запивает их
железнодорожным чаем.
Пока она стелила постель,
я обратил внимание,
что фигура у ней идеальна.
Зато черты лица резковаты
и напоминают идола.
Впрочем, я любил уже когда-то
женщину
с подобным резким лицом,
будто высеченным
ветром и временем.
(Девочка берёт
четвёртый стакан чая.
Как она собирается спать?)
Я подозреваю,
что она умеет
читать мои мысли,
а может быть, может быть,
и нашёптывать их.
Когда она вошла в вагон,
то проскочила мимо собственной полки
и удивилась тому,
как нелогично
расположены места.
Потом, бросив сумку
посреди прохода,
удалилась на перрон
целоваться
и допивать пиво.
Когда вагон тронулся,
она звонила знакомым
до полного оскудения карточки.
Я внимательно слушал
и узнал о ней всё,
за исключением имени.
Перед тем, как пить чай,
она скинула туфли
и растоптала
пакетики с рафинадом,
превратив его в песок.
А потом я стал чудить.
Уронил ей подушку на голову,
когда снимал матрац,
наступил на шоколад,
влезая на верхнюю полку,
размахивал у ней перед носом
давно не мытой подмышкой,
снабжённой к тому же
очаровательной дырой
в рубашке.
Теперь я пишу в блокнот,
поглядываю на неё
и желаю,
чтобы это продолжалось вечно.
15. ВАРИАЦИИ
ты кажешься мне слишком рациональной
чтобы заниматься сексом с коллегой
подумай какая гнилая матрица
какая чудовищная петрушка
где мы будем друг друга любить
может быть в твоём автомобиле
который ты отгонишь на перерыве
в последний ракурс трёхзвенного двора
под песни леди гага
которые тебе подарили
на корпоративе в честь 8 марта
дешёвая безделушка в духе нашей команды
ты включишь их как можно громче
чтобы не замечать окружающей суеты
гастарбайтерской пьянки
жестов кудрявых мальчиков
изучающих нашу
еблю в салоне подержанной тачки
а может мы будем сходиться как у гринуэя
в казённых туалетах там нет видеокамер
или на так называемом минус первом этаже
катаясь голышом по строительному сору
или на чьём-нибудь рабочем месте
когда все уйдут даже лёша
и ты будешь опаздывать забрать ребёнка
и бояться что войдёт дежурный
что нас к чёрту уволят
и просить сделай всё скорее
сделай так как ты можешь
чтобы я лопнула как воздушный шарик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158066
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 22.09.2010
Поэт случайного масштаба –
Отметим птицу между строк –
Владеет неудобным кладом
И веселит им женский полк.
Ревёт огонь в трубе ремёсел –
Делитель нацело чудес,
Густой коньяк в крови повесив,
Плетется рысью, шапки без.
Горчинка в музыке тончайшей,
Густого пара млечный столб,
Ларь звезд, дремотно говорящий,
Мороза рог крутой и ствол
Фонарный, в бледной тьме парящий.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212197
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Такий як є. І що мені з того?
Зірки з небес і ті до мене ближчі.
Ти думаєш, що ти для мене Бог?
Що ж то за храм в якому вітер свище?
У вічній правоті твоїй змовчу.
Сценарій фраз, кому це вже важливо?
Скажи, чи ти хоч раз в житті відчув,
Як тихо кров шумить у мене в жилах?
Чи був ти там, де я? Хоча б на крок
Зі мною на оцій, хиткій планеті?
Я мабуть й справді ближча до зірок,
У них обійми завжди розпростерті.
Усе як є, хай буде! Не гнівись.
От тільки я уже не поряд, бачиш?
Скажи одне: чи ти б мене колись
Таку як є, за все що є пробачив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212166
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Догорало письмо в пепле камина
Да плакал рояль в ночной тишине.
Ночь задремала, раскинув чернила,
Оставив нас молча, наедине.
Под блюзовый дождь вы песни слагали,
Под джазовый ветер гуляли со мной,
Осенние листья, как прозу, читали,
Портрет рисовали моею рукой.
Наивность мою вы в клочья порвали,
Романтизм расстреляли осенним дождем,
Обнажались пред вами поэты и хамы
А вы обнажились лишь предо мной.
Рояль молча сыпал высокие ноты.
Безлунная ночь накрывала плащом.
Мы пили молча оранжевый кофе,
по окрестным аллеям идя босиком.
В осеннюю ночь, без слов и стеснения,
Мы шли обнаженно, друг на друга смотря,
В руках кружка кофе, обманчиво зрение,
Осенняя песня срывалась с дождя...
Я сидел и писал обнаженный романс,
Под джазовый ветер, в осенний период,
Под блюзовый дождь я ушел в декаданс,
Оставив наивность. Мне стало тоскливо.
Догорело письмо в остылом камине.
Окончил рояль плачевную песнь.
Я сидел на полу и смотрел на картину,
Где моею рукой дорисована смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211966
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 21.09.2010
(І знову ж таки емоції....)
Не треба! Зупинися. Я благаю.
Твої слова у вічі, як пісок.
Ні, не до Раю – ми дійшли до краю.
Багаття згасло, не жбурляй трісок.
Не треба! Зупинися. Біль біліший
За сполотнілі лиця дорікань.
Ти просто інший ти, я знаю, інший.
Лиш совість непокірна, наче лань.
Надщерблені краї зізнань кололи
Віночок рук, піднесений до вій.
Стояла правда безсоромно гола
У мертвій тиші, наче й неземній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207761
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 20.09.2010
О РЕДАКТОРЕ, РИФМЕ И ПОЭТЕ
(ироническая поэма)
1. РЕДАКТОР
- Кто из нас, друзья, готов
Сесть в авто без тормозов?
- Кто и сядет, но не я.
- А, к примеру, без руля?
- Плохо, но привыкнешь скоро...
- Ну, а если без мотора?
- Тут, приятель, хошь не хошь -
На своих двоих пойдёшь!
Это присказка звучала -
Всей дискуссии начало.
Всем почтенным господам,
Каверзный вопрос задам:
А на кой, скажите, фактор
Пишущей братве - Редактор?
Сам отвечу и не сгорблюсь:
Важен и мотор, и тормоз!
Нужен ночью, нужен днём
Умный парень за рулём!
На подъёме - газанёт,
С бугорочка - тормознёт,
Если рифма не искрится,
Слово нужное найдёт!
С нарастающим стараньем,
Зная, где стишок болит,
Рифме вскроет заиканье
А в строке радикулит.
С ненавязчивым теплом
Исцеляет перелом
Слога, строчки и сюжета...
И без пафоса при этом,
Улыбаясь во весь рот,
Возведёт на эшафот.
Миль пардон, я перепутал:
К пьедесталу подведёт.
Средством нежным и старинным,
Всем известной гильотиной,
(Кто не пробовал, - изволь)
Снимет головную боль.
И с особым вдохновеньем
Лечит рифмы удареньем:
И под дых, и промеж глаз -
Гарантирован экстаз!
И, практически не больно,
Ком бесстыдных рифм глагольных
И словесную фигню
Срубит сходу! На корню!
Распрямит исподтишка
Скрытый сколиоз стишка.
А логический изъян -
Пластырем для гнойных ран.
Не спеша, укрыв сарказм,
Изгоняет тот маразм,
Что понятен без секрета
Всем, но только не поэту.
Недержание речи -
Пострашнее саранчи...
Перед этим не пасуют
Современные врачи.
У потомков Эскулапа
Средство есть покруче кляпа:
Всех, кто пишет полный бред,
Отправляют в Интернет,-
И клиент весьма доволен,
И мозгам урона нет.
Демонстрируя учтивость,
Стих исследуем на вшивость.
И старательно взашей
Изгоняем всех «ужей»!
Учит нас редактор Лебедь:
- Обрезанье надо делать!
Стих от этого, ей-ей,
Хоть короче, но сильней!
Кто писал строкою длинной
Подходи и не робей!
И никто, нигде, ни разу
Не обижен был отказом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113258
дата надходження 24.01.2009
дата закладки 20.09.2010
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 20.09.2010
І знову тихо в сум перетечу,
Щось притаю у серці сокровенне.
А у віршах надіюсь і кричу
Про те, що я у світі не даремно.
Вже стану знов сама собі своя,
Позбудуся наївності сліпої.
А ти мене у долі відстояв!
І наше «завтра» раптом перекроїв.
Прокинусь зранку, джмеликом злечу
І причаюсь у тебе на волоссі.
У ніжність милу знов перетечу
І закохаюсь, як ніколи в осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211574
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 20.09.2010
. …На чёрном, говорят - не видно.
Врут.
Всё дело в том, что в нём,
под ним –
уж больно бычай крут.
«Невзгоды, - говорят,
привычных не берут:
вот, струпья стерпятся…».
Не верь.
Чем гуще содрано - тем горячей
накладывают жгут.
Кто, вместо стерляди жрёт стервень,
те только ждут.
Кто говорит: «не каркай!» -
до времени в своём корыте ймут:
несёт певучую крыло-кистень
свинца копыто,
клыком молочным выпрет день,
и рваную, бычьём покрыту,
забудут в гулом разгуляе,
и те и эти,
остывающую тень.
Сомнут.
И выпорет…
Желтком по зелени прибитой потекут.
Лови момент,
покуда не срифмован тут,
как след,
в браслет,
в басму наряда...
Налей запретную отраду,
да выгляни: чай, не идут?
…На чёрном, говорят - не видно.
Врут.
Замечательные пародии на сие, тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211312
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 17.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2010
Чем дальше в лес, тем ниже поцелуи.
Этому дала, этому дала, этому дала - семеро по лавкам.
Мягко стелет, клювом не щёлкай.
Собака лает, а олени лучше.
Баба с возу, вылетит - не поймаешь.
Кто смел, тот двух маток сосёт.
Ветер носит, до Киева доведёт.
И на старуху бывает мало водки.
Хороша Маша, да жёстко спать.
Не красна изба углами, а полна горница людей.
Как волка ни корми, маслом не испортишь.
Один ум хорошо, а своя рубашка ближе к телу.
Семеро одного лежачего не бьют.
На чужой роток семь раз отмерь.
Ворон ворону послал кусочек сыру.
Любил волк кобылу – ищет-ищет, не найдёт!
Портной гадит - голому рубашка!
Хочешь жить, не в свои сани не садись.
За двумя зайцами погонишься – умей вертеться!
После дождичка в четверг свинья грязи найдёт.
С миру по нитке – из грязи в князи!
Скупой платит - рубль бережёт.
Кому на Руси жить хорошо, тому и флаг в руки!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210968
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Я паперовий човник на воді...
Давно на "ти" із силою тяжіння.
Тобі відкрию серце лиш тоді,
Коли ти в мене проростеш корінням.
В клітинку чи в лінійку папірець...
Яка різниця! На плаву? Чудово!
На бортику написано: "Кінець"?
Облиш, не треба - це всього лиш слово.
Хай без вітрила, навіть без стерна,
Та відчайдушну мрію не спаплюжу.
Я марю океанами без дна,
Не пропонуй мені тепер калюжу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210836
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 15.09.2010
У цій країні патріотів вже нема,
Посеред тих, хто вріс щелепами у владу.
Моя країна залишилася сама
Її домучують міські й районні ради.
У цьому домі ледве чути солов’я
Ліси порубані, у сітках гине риба.
Під рапсом стогне понівечена земля
Не розуміючи чому не сіють хліба.
У цій країні не виховують митців,
Женуть на захід, відбираючи майстерні...
О Боже милостивий, як би я хотів,
Щоб можновладці ці рядки ділами стерли!
09.09.2010 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210074
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
А мы такие гордые,
Бросаемся аккордами,
Считаемся всесильными,
Мобильными и стильными.
Нам не хватает времени
Достать сапог из стремени,
Почувствовать мгновение,
Подземных вод биение.
А мы такие взрослые,
Не странствуем за звездами,
Мечты не носим смелые,
Не верим в крылья белые.
Мы знаем лишь, что смертные,
И что должны быть первыми…
А жизнь шагает милями:
Как не хватает силы нам…
Тоска свисает прядями,
И нет противоядия,
И нету чувства страстного,
И стержня нет алмазного…
Дождем аккорды капают,
А мы такие слабые…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209904
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 08.09.2010
Україно моя калинова!
Скільки лиха народ твій зазнав,
Поки вітер святої обнови
На просторах твоїх загуляв.
Скільки раз вороги ненаситно
Зазіхали на землю твою.
І ти волю свою непохитно
Боронила в смертельнім бою.
Про незламність твою і відвагу
По всім світі розносився слух,
Джерелом тої сили й наснаги
Був козацької вольниці дух.
Він гойдався в колисці вербовій
Під зажурливий матері спів,
І зростав у добрі і любові
Вільний син українських степів.
Хмільний вітер із Дикого поля,
Терпкі запахи росяних трав
І палке поривання до волі
З молоком материнським вбирав.
Недарма молодим козачатам –
Здавна звичаї ці повелись –
Батько й мати справляли спочатку
Коня доброго, шаблю і спис.
І міцніли козацькії лави,
Гартувались, як сталь, у вогні.
Дух козацької волі і слави
Підіймав наш народ до борні.
Крізь століття зневаги й сваволі,
Через терни страждань і біди
Ясна зірка жаданої волі
Україні світила завжди.
І здійснилася мрія народу:
На початку новітніх століть
Україна, здобувши свободу,
Як держава могутня стоїть!
10.01.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209884
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 08.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2010
Эх, подруга моя «боевая»,
Не в одном мы с тобою окопе.
Здесь – израненный я, умираю,
Там – тебя кто-то гладит по попе.
Ты, подруга, скажи, - сколько надо
(Ведь, в окопе сидеть, - не в буфете),
Ждать конца той лихой «канонады»,
Что ты начала с ним на рассвете?
Да, подруга… Дала жизнь осечку.
Может, лучше мне с фаустпатроном
Постоять возле вас, как со свечкой.
И с «ура»! Чтоб не слышались стоны?
Боевая твоя сверхзадача,
Это – глубже копнуть мою рану.
Нет, подруга моя, - не заплачу.
И стреляться, поверь мне, - не стану...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208737
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
Йому так класно пити з нею каву
Під розповідь захопливу, цікаву,
Про темряву, про світле та ліричне,
Закрите і про нескінченне, вічне.
І кожна зустріч миттю пролітає…
Тому, напевно, значення не має
Пора доби, зима, весна чи літо.
Є він, вона, думки, слова і квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208031
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 27.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2010
Я розхристана перед вами,
Я розіп’ята перед вами –
Приголубте мене обманом
Або вбийте мене словами.
Я вам навстіж відкрила душу,
Я до дна освітила душу,
І тепер я від вас прийняти
Нагороду чи кару мушу.
Я живу, щоб для вас писати,
Я живу, щоб про вас писати,
Бо не можу сліпою бути
І німою не можу стати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207694
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Я невольно отдаюсь на милость сплину
(Хоть мой вечный оптимизм непогрешим),
Вспоминая, как гуляла по Берлину
Я тому всего лишь месяц с небольшим.
Так совпало, что Германия в ЮАРе
Победила и вошла в четвертьфинал,
Оттого хмельная нация в ударе
Загуляла так, что просто криминал!
Поддалась и я на плутни те, короче,
И пошла, как полагается, вразнос –
Утра, дни и вечера, и даже ночи
Беззастенчиво гуляя на износ.
Я гуляла на трамвайчике по Шпрее,
На метро, на электричке, на такси,
Застревая то в картинной галерее,
То в Рейхстаге, то в Бельвю, то в Сан-Суси.
В ресторане на бегу свиную ногу
Успевала пенным пивом запивать,
А, танцуя с кавалерами, ей-богу,
Избегала разговоров про кровать.
По почти сорокоградусному зною
Я моталась всем смертям наперекор
И, когда бы не долги перед семьёю,
Я б гуляла по Берлину до сих пор!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207688
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Мы лету жаркому не рады!
И замечаем, как ни странно и смешно,
Что жаждем ливней и прохлады
Давным-давно, давным-давно, давным-давно.
Когда-то я была красотка:
Прям хоть беги живописуй на полотно,
Но вот не утешает фотка
Давным-давно, давным-давно, давным-давно.
Живя в бессменном браке годы,
Заметить вдруг в один момент немудрено,
Что как-то хочется свободы
Давным-давно, давным-давно, давным-давно.
Объятий жён диван милее
Иным мужьям, они лежат там, как бревно,
Пуская корни из филея
Давным-давно, давным-давно, давным-давно.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206963
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 20.08.2010
Мне думалось: почтенный модератор
Предупредить обязан всех сперва:
Мол, всё, что вы тут скажете, ребята,
Использоваться может против вас!
Сопрёт ли кто-то что-то втихомолку,
Нахально переврёт и раззвонит…
Но – пусть предупредили нас. А толку?
Учтите все, кто робок, кто раним:
Свою материальную облатку
Укроешь хоть в кольчугу, хоть в меха.
Поэту - невозможно душу спрятать!
Она всегда раскроется в стихах!
И всем ещё хотела бы напомнить:
Допустим, стих прекрасен, как цветок,
Души диагноз уточняет коммент –
Уж он покажет точно, кто есть кто!
А бес хитёр. Минутное затменье
Так просто нас доводит до греха!
Я умоляю!!! В скверном настроеньи
Не сочиняйте комменты к стихам!
Уйдёт куда-то оскорблённый автор…
Его ценитель, вольный, как вода,
За ним слиняет не сегодня-завтра.
А с кем же ты останешься тогда?
Мы все на сайте, господа и дамы,
Раздеты, как деревья в декабре.
Мы все стоим, как бабы в Амстердаме,
В прицельном свете красных фонарей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65760
дата надходження 27.03.2008
дата закладки 19.08.2010
Все начиналось хорошо,
Идея – славная, ведь правда?
Хозяин выделил лужок,
Чтоб разрослись цветы и травы.
Порхал, красуясь мотылек,
И пчел манил чудесный запах…
Но как-то в ветреный денёк
Шиповник мальву оцарапал.
И той бы – просто пережить
(Известно всем, что он колючий),
Да где там! Весь лужок дрожит
От злобных фраз… прискорбный случай!
А следом – юные цветы
Азартно, споро встряли в дрязги,
Друг дружке бросились вредить
И стали просто безобразны!
Владелец наконец пришел…
Взглянул – ни запаха, ни вида…
Скосил косой, сметал в стожок
И землю сбрызнул гербицидом…
И с чем теперь встречать весну?!
Поскреб затылок сокрушенно,
Комок сглотнул, слезу смигнул –
И весь лужок залил бетоном.
Мораль: Поэт! В конце концов,
Талантлив ты или бездарен,
Опомнись! Не теряй лицо!
На сайте, чай – не на базаре!
P.S. Все события и персонажи вымышлены, всякое сходство с реальными лицами – досадная случайность
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45967
дата надходження 12.11.2007
дата закладки 19.08.2010
Едкой гарью запахло на сайте,
И не спрячешься даже в стихи.
Чья-то жуткая тень вырастает,
Выедая сердца и мозги.
Наши склоки уже беспросветны…
MiShura, как-то бросила ты
Стих о том, что нарциссы – поэты…
Оглянись – где ты видишь цветы?!
Обезумели – порознь и оптом,
Выдыхаем – не воздух, а грязь.
Кто же этот безжалостный опыт
Как на крысах, проводит на нас?
Кто навеял на нас эти чары?
Космос? Выборы? Зависть? Судьба?
Задурманены черным пиаром,
Вы еще узнаёте себя?!
Соберите по капле на сайте
Вами щедро разлитую злость
И - спокойно себе прочитайте.
Что, ребята? Еще не дошло?!
Нецензурный почти комментарий –
И святого способен достать.
А ведь нас еще люди читают!
Им-то это – за что?! Срамота!
Маски, ники – да всё это мелочь.
Посмотрите – над вашей душой
Онемелой, почти омертвелой –
Изгаляется злобный Чужой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=36493
дата надходження 17.08.2007
дата закладки 19.08.2010
я малюю нігті червоним, я упевнена, аж стерв0зна,
я боюся дзвонити в небо – раптом там нікого удома?
поглинаю літрами щастя, заїдаю його морозивом…
раптом Богові там погано? може, хворо, чи непритомно?
я вдягаю високі шпильки, я керую світом навколо,
раптом Бог мене не почує, чи навмисне дзвінок не прийме?
обіцяю собі обійми, вимикаю своє «ніколи»,
Бог вмикає моє «ніколи», обіцяє мені обійми…
я не вірю в Його відсутність, мабуть в нього просто відпустка
Бог надумався відпочити, усамітнився «поза зону»
я боюся дзвонити, в небі надто якісна вже акустика,
а як Бога немає вдома – то гриміти нема резону,
я малюю нігті червоним, я лікую себе від правил,
я боюся дзвонити перша, мене мучать мої підозри,
Бог запрошений на прем'єру, запускаю свою виставу,
я вдягаю високі шпильки. я упевнена. я стерв0зна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206562
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010
Вид на мир из окна занавешен шумящим дождём,
Он стучит по стеклу, словно просит его пригласить,
И по крышам сбегает игривым холодным ручьём,
Чтобы слиться с землёй, чтобы жажду её утолить
Этот вид из окна заставляет поглубже вдохнуть
Запах летней грозы и рождённый раскатом озон.
Я украдкой любуюсь, боясь ненарочно спугнуть
Льющий дождь, нереально-сумбурный, как сон.
18.08.2010г., 11:20 по киевскому времени
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206524
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2010
для кого-то ебля - хyйня, для кого-то обычный пиздeж,
в зависимости от того, что от рассвета ждешь.
без всяких "ты любишь меня?" она - под душ босиком,
в то время, как он шарит тапки под утренним потолком,
под застывшей магмой вчерашних - что это было? - страстей,
она возвращается мокрая, молча застилает постель,
надевает халат и - на кухню, заваривать черный чай,
он в одном тапке обнимет сзади, на ушко: - ты чья?
она оттолкнет, увернется: - а ну, не мешай! твою мать...
он даже не удивится - обычная блядь.
они разойдутся в разные стороны, чужие, ничья и ничей,
отчаянно веря, что будет много таких вот, ничьих, ночей
(pro)
есть ненорматив
он иногда желал её и трахал вечерами,
она исходила кровью
стояла на голове – зачала ли
говорила по-коровьи
он мыл руки, желая алиби
пытался избежать дискомфорта
её тело покрывалось маками алыми
и она думала: «ну скоро ты»
интернет радио создавало фон, распускались лилии
закрытые глаза приспускали занавес
она уже достаточно выпила,
чтобы осознавать – ебал Её Он или бес
Он уходил весь в синяках от укусов,
бес засыпал рядом
вечер снижался на один уровень и становился тусклым
Она представляла себя персонажем новогоднего маскарада
один раз ей захотелось группового секса
Он – сзади, бес – спереди
и чтоб кто-то второстепенный читал далее по тексту:
аз буки веди
пацаны были не против, купили выпить, зажгли свечи
Она приняла ванну с лепестками роз
уже потом выяснилось, что ей не стало легче
в глубине обычных и повседневных метаморфоз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206380
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Романтик войны
Ведь каждый ищет правду в мире
И каждый ждет свою звезду,
А он всю жизнь прожил в мундире,
И знал лишь алую луну,
И ненавидел тишину.
Он сотни жизней брал в ладони
И превращал их в сотни звезд,
И скрежет стали, стон агоний
Он в музыку весенних гроз
Вливал, и пил ее до слез…
А он ведь тоже был романтик,
Но грезы он искал в войне.
Он бог ее, ее избранник,
Он чувствовал всесилье в ней
И рок, и быстротечность дней…
Он видел в ней величья слабость
И оправданье всем грехам,
Побед блаженную усталость,
Утраты горький фимиам,
Последний нерушимый храм…
Войны романтик, мученик дороги,
Прошедший через тысячи огней,
Он умирал так долго, так жестоко,
Благословляя звезды в вышине,
В последний раз мечтая
о войне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206277
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 17.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2010
Август прольется закатом на плечи,
мягко рисуя узор на воде.
Лето подарит нам сказочный вечер,
словно сонату в тугой пустоте.
Бархатом ночи к щеке прикоснешься,
нежно сверкнут васильки твоих глаз.
Светом луны, пробегая по коже,
станет бессмысленной ветреность фраз.
Голос чуть дрогнет, но это не важно,
взгляд отведу... Ты прости, что все так...
Сердце засыпано едкою сажей,
слезы в глазах... только это пустяк...
Звезды погаснут в струящейся дымке,
снова прощаться... Ну, ладно, пока...
Пусть эта встреча останется снимком
где-то в далеких немых облаках.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Лабиринтами фраз и улыбок"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206177
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 16.08.2010
Тринадцатое, пятница
Приходит, как развратница
Без объявлений и понтов.
Ты к ней морально не готов
(А часто даже аморально!),
Тебе милее пастораль, но
Она обрушится, как гром
И прогремит пустым ведром,
Устроит бурю и ненастье,
И выдаст тридцать три несчастья.
Сомнёт тебя, зажав в горстю,
Невинный облик твой - тю-тю,
И, матерясь и чертыхаясь,
Ты проклянёшь вселенский хаос.
(идея С.М.)
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205709
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 13.08.2010
Любовь-как свет,
Любовь-как тьма.
Любовь-как лучики тепла.
Любовь-как рай,
Любовь-как ад.
Любовь-как желтый листопад.
Любовь-как мир,
Любовь-война.
Любовь-как ранняя весна.
Любовь-как снег,
Любовь-как зной.
И ты-один на мир земной.
Любовь-как небо в облаках.
Любовь-и кровь стучит в висках.
Любовь!.. Не хватит слов,
Чтоб описать мою любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205140
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 13.08.2010
МОЗГИ
С мозгами – это сущий рай,
И уважуха, и почёт.
По жизни с вами всё all right,
Нигде над вами не течёт.
К вам благосклонны в детсаду,
Вы в школе учитесь на «пять»,
Вы в институте на виду,
На службу вас мечтают взять.
Там посулят вам барыши,
Карьерный рост и внешний лоск -
Мол, только, детка, поспеши
И напряги свой классный мозг.
Достигли высших вы кругов
(Почти), изрядно попотев,
И вдруг блондинку без мозгов
Берёт на ваше место шеф.
А почему? Да не вопрос.
Мозги всё те же, просто класс,
Но вы втащили в горку воз,
А дальше справятся без вас!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198397
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 12.08.2010
Десь заглядає місяць у криницю
І світять зорі з висоти небес
І ніч травнева - тиха чарівниця,
Наповнена загадок і чудес.
Ставок наш спить, укрившися туманом,
Розлогі верби бачать дивні сни;
Розквітла груша в пахощах духмяних
Стоїть, повита чарами весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205309
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 11.08.2010
Не псуй мені поганий настрій,
Своїм коханням із погроз.
Я знаю ти у цьому майстер,
Тому букети із мімоз
Прошу, не треба дарувати!
Не лялька Я! І не твоя!
Твої обійми... наче... грати...
Твоїм коханням є не Я!
Навіщо час кидаєш в прірву?
І кажеш знов пусті слова?
Не йму тобі я більше віри!
І більш не вірю у дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205207
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 11.08.2010
Рік. Сьогодні наша дата.
Тільки двоє. Тільки ми.
Мала все. Була багата.
Бо тримав за руку ти.
І нічого не боялась.
Вірила у сонце й дощ.
В мрії. Зорі. зачекалась
Закохалась. Знову? - Знов!
Глузду я вже не підвладна.
Та боюся підійти.
Що ти думаєш, я знаю:
Ехх...та ти такий самий...
Вчора знов таке шаленство.
Близько. Ближче. Майже поряд.
Кава. Інші. Нащо треба?
...ну а ти залиєш горе...
А для чого? Я ще вірю.
Дихаю твоїм життям.
Бо ніхто так не зігріє.
Бо потрібно бути нам.
Я спиною. Ти спиною.
Я лицем. І ти лицем.
Прошу лиш :"піди за мною...!"
Чи вночі. Чи, може, днем.
Знов шаленство. Далі - більше.
Далі ночі всі без сну.
І забути складну млість ту.
Ту твою. Тобі - мою...
Не дивись так ніжно, прошу.
Тяжко витримати це.
Біль кривавий в серці ношу.
Усміхають?...тільки й все...
Не дивись так, прошу...ПРОШУ!!!
Не дивись і не мовчи.
Зустріч згадую я кожну.
Й хочу одного: прийди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205151
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 10.08.2010
Я люблю тебя, мой загадочный,
Самый нежный и самый красивый,
В череде серых дней беспорядочных
Я хочу быть опять счастливой.
Прикасаться, как будто украдкою,
К твоим тёплым изящным рукам,
Целовать твои губы сладкие
И шептать:"Никому не отдам..."
Обнимать тебя, млея от нежности
И в течении дней и ночей
Понимаю всю суть неизбежности:
Я НАВЕКИ ОСТАЛАСЬ ТВОЕЙ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204573
дата надходження 06.08.2010
дата закладки 09.08.2010
Руки ласковые и смелые
Словно волны ласкают тело,
Плечи тёплые загорелые
В лунном свете неясно-белом...
Изучают наощупь линии:
Груди нежные, словно лилии...
И желанием опалённые
Растворяются в ласках влюблённые.
Губы жаждущие прикасаются
В лунном свете любви сливаются...
Между снами и между грёзами
Две души рассыпались звёздами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204996
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 09.08.2010
Иногда случается,
Иногда приходится.
Иногда ломается
То, что долго строится.
А порой мы, сильные,
Очень громко падаем.
Только слезы мыльные,
И глаза не радуют.
Временами пьяные
Мысли где-то крутятся.
И тогда им верится,
И тогда им чудится,
Что все чувства - старые,
А слова - ненужные.
Только мысли - пьяные,
Только мысли - грузные.
И тогда по лестнице
Вверх они вскарабкались
И подругам-сплетницам
О судьбе наплакались.
Мысли мои милые,
Хмельные девицы,
Что же вам мешает
В голове резвиться?
Что же вы попадали,
Словно под забором
Вас держали силою
Голодом-измором?
Может, сердце в пламени
Чем-то вас обидело,
Ведь оно, влюбленное,
Вас совсем не видело!
Может, вместе с вами
Пело-веселилось,
А потом, уставшее,
Взяло и разбилось.
Иногда сдаемся мы,
Иногда не боремся.
А потом на ставленный
На капкан напоремся.
А капкан захлопнется,
Весело капкану -
Он-то не откроется,
Но оставит рану.
Смехом заливается
И стучит зубами,
Чтоб болело больше,
Чтобы рвало раны.
Все тогда трезвеют,
Да вот только поздно.
Сердце ведь седеет,
Сердцу ведь морозно
На снегу в капкане
С мыслями валяться.
Знали б вы, как больно
Со слезой смеяться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204716
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 09.08.2010
О.И.
А ты живешь где всё наоборот,
Где люди ходят странно - вверх ногами,
Где летом наступает Новый год
И спутаны сезоны с временами.
Там всё не так – и ветры, и дожди,
Другие звёзды и другие лица,
А лица тех, кому сказал «не жди»
Забудутся и перестанут сниться.
Сомнений и тревог ненужный хлам
Развеет вихрь слепого урагана...
Бежал ты как из плена, только там
И впрямь живешь в плену - у океана.
И ездишь ты по левой стороне,
И шутишь ты. Но что-то не до смеха.
Зачем? – Ты не сказал об этом мне
И не со мной в Австралию уехал…
08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204994
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 09.08.2010
Хто сказав, що невістка
означа «чужа кістка»?
Той, хто так заявляє,
мабуть клепки не має,
про життя геть не знає
і жінок зневажає!
Знайте всі, що невістка
в свому домі - солістка ,
якщо вірно співає –
все в сімї уладнає.
Ніжно мову заводить,
чоловікові годить.
А приїде свекруха –
не відтягнеш за вуха!
Щиро маму цілує,
тішить, поїть, годує.
Всі новини розкаже,
і обновки покаже,
і пораду спитає –
так її поважає!
А крім того невістка –
геніальна артистка:
щоб синка годувати
треба сто ролей грати!
Так що наша невістка –
нам ніяка не «кістка».
Хоч з ребра у Адама
в неї все супер – дама,
донька, жінка і мама
і в сімї – мелодрама!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197668
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 09.08.2010
Осінній дощ намочить хризантеми,
Які мені тепер не захистити,
А ти шукаєш ті банальні теми,
Що я на них не хочу говорити.
Як я живу? Спасибі, все прекрасно.
Тобі ж однаково, я це чудово знаю.
Не треба слів, між нами й так все ясно.
Ну що ж, бувай! Пробач, я поспішаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204386
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010
«Что знаешь обо мне? Лишь имя-отчество,
А думаешь, что всё уже рассказано...»
На разных полюсах два одиночества
К надуманным условностям привязаны.
Разгоним скуку монотонно кликами...
И ночи напролёт за мониторами
Общаемся с «любимыми» безликими,
На обещания и клятвы больно скорыми...
Обманываем? Да, бывает разное...
Варвары вдруг становятся Агатами...
А цифровые джунгли непролазные
Бесценной жизни стали суррогатами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204385
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Как милосерден к нам с тобой Всевышний,
Из памяти стирая горечь страсти.
Ты был любимый, только третий лишний.
Ты был король, но не козырной масти.
Фигура нездоровых отношений
Колола сердце острыми углами.
Любовь не просит жертвоприношений –
Мы геометрию любви рисуем сами...
Мы проклинали краденные встречи,
Друг друга ранили, бросали и жалели...
Теперь я верю в то, что время лечит.
Всё хорошо. Мы просто параллели...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204217
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 05.08.2010
предложение из палаты №6
04.08.2010 - 17:42 юрий: Здравствуй,вредный человечек!Приезжай в Ялту,я тебя покатаю на яхте,хватит дома сидеть без кондиционера обливаясь потом!Тут весёлая компания,пообщавшись с которой ты будешь писать шедевры - ибо каждое твоё слово будет обдуманным,после общения с добрыми людьми!Закрывай свою берлогу,кота соседке отдай и сюда на юг к нам!Ты меня можешь найти в ресторане "Белый лев" почти каждый вечер я там!Выпьем вина и тогда я послушаю с удовольствием твою критику,да я думаю и зал послушает!Упадёшь лицом в грязь - пешком пойдёшь домой,а если убедишь 2 недели будешь жить за мой счёт!№ своего мобильного можешь оставить сдесь!И все читатели пусть будут в курсе дела,от людей нечего скрывать,ведь мы все друзья по большому счету!Жду твоего ответа до 26 числа!
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204036)
что посоветуете, друзья мои, на столь заманчивое предложение? :)
и вот ещё одно:
04.08.2010 - 18:34 юрий: Настя цветочек,не надо нервничать и говорить мне о моём возрасте!По вашему фото видно,что вы ещё ребёнок,глупо с такой позиции говорить о возрасте
Как только я начал говорить о вас,как о Моське,так вы сразу начали оправдываться,значит есть моя правда!На странице Белоснежки можно устроить полигон!Приглашаю весь свой черный список сюда!Белоснешка станешь звездой этого сайта!Сейсас 30 человек в черном списке,а будет ещё больше,ты представь как будет интересно!
Приходят к тебе поплакать,разные цветочки-пестики!
Вот тебе и карты в руки,создавай страницу "Полигон Юрия"!
Вот там мы и узнаем кто чего стоит!
Как тебе идея?!
И насчет Ялты не забывай,хорошо подумай,толи поживёшь как человек 14 дней за мой счёт,толи прогуляешься впереди тайоты до самого дома,для здоровья полезно во всяко случае,тем более под звуки шансона!Минералка и еда тоже за мой счет если так получится!Думай!
ваганыч отдыхает =))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204344
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Пишу письмо из мясорубки,
У нас по-прежнему делёж.
Мозги свои готовят зубки:
Грядет культ-массовый падеж.
Не в моде нынче расчлененка.
Есть спрос на комбижир и фарш.
Несет в утробе мать ребенка
Под нож врача. Включайте марш!
Мелите плод любви и страсти.
Сдавайте совесть на сырье,
Коль человеческою властью
Живет бесовье воронье.
Давно все пущено на брагу:
Где стыд, где честь - не разобрать.
Бредет душа к универмагу
В надежде веру отыскать.
На полках грусть, тоска, обида,
Циничность, мелочность и месть.
Подайте веры инвалиду,
Должна быть где-то вера...
Есть?...
05.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204414
дата надходження 05.08.2010
дата закладки 05.08.2010
Когда ты говорил, что больше не вернешься,
Наверно, солнце в небе решило не светить.
Когда ты повторял, что вряд-ли отзовешься
Тебе тогда поверила: любовь не воскресить.
Когда ты повторяешь мне с упорством слово "нет",
То сердце разрывается, узнав такой ответ.
Моя душа рассыпалась на мелкие куски,
Но только одиночки ночью воют от тоски.
А знаешь, я ведь верила,
Что можно всё вернуть.
И снова ночь рассеялась,
Вернись когда-нибудь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204113
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 03.08.2010
29 июля в Киеве прошла "Литературная Интервенция", очередной проект организованный
творческим объединением "Письма на бетонных стенах". Плацдармом послужил Харьков, город окончательно и бесповоротно ассимилированный вышеупомянутым творческим объединением. Можно сказать, что высадка в Киеве вцелом была вполне логичным продолжением деятельности "ПНБС". Сами организаторы проекта, Ал Пантелят и Оксана Ефименко говорят следующее: "Сидели мы как-то в каком-то кафе, пили себе то ли пиво то ли чай, то ли... в общем, сидели никого не трогали, кроме разве что коллег по цеху, и тут соответственно мы подумали - вот в Харькове мы достигли, в общем-то, того, чего и достигать не хотели. Если подумать, мы были первыми в Харькове, кто стал делать что либо качественно публично-поэтическое, и нам удалось заполнить вакуум между слэмом и "библиотечной поэзией", настало время сделать тоже самое с Киевом. Кто если не мы." Стоит признать, что это вполне типично заносчивое заявление от "ПНБС" в данном случае не лишено оснований. Но оставим эту тему литературоведам, если они еще живы. Итак. Сказано сделано. Буквально за неделю все было организовано. Местом проведения послужило арт кафе "Купидон". В нем Ал и Оксана постарались собрать одних из самых ярких, по их мнению, киевских авторов, среди них сразу же можно выделить Андрея Мединского и Анну Малигон. Также были приглашены Наталья Билець, Юрий Крыжановский, Евгения Бильченко, Kraizer и Xa-a. Подлинных имен последних двух узнать так и не удалось. Да и стоит ли ( поэзия кривое зеркало реальности, и имена в нем искажаются первыми). Предварительно получив благословение и согласие своего третьего участника Метронома, ПНБС нагрянули в Киев, а затем и в клуб "Купидон". "Купидон" мягко сказать не произвел должного впечатления на Ала и Оксану. По словам Оксаны "Купидон представляет собой некую смесь харьковского клуба "Дранкен Швайнэ" и кофейни "Золотой дукат"". Читателям не знакомым с реалиями харьковской публичной жизни поясню - "Купидон" представляет собой казалось бы несоединимое совмещение пивной 90х и ресторана для всей семьи аля "Баскин Робинс" все тех же 90х. Мало того в этом гротескном месте еще каким-то непостижимым образом уживается букинистический магазин. Впрочем, возможно ПНБС не особенно угодило место просто тем, что им "было с чем сравнивать" (по словам Оксаны). Здесь речь идет, пожалуй, о том, что в Харькове ПНБС перепробовали практически все существующие кафе и в результате нашли для себя то что искали. А именно кафе "Je T'aime", где в течение последнего года смогла "сформироваться харьковская литературная богема в хорошем смысле этого слова" (по словам Ала). От себя скажу, "Je T'aime" и вправду на редкость атмосферное и просто, пожалуй, одно из лучших харьковских публичных заведений. Но мы отклонились от темы. Помимо всего прочего участникам объявили что, оказывается, выступать они будут не в основном зале, а в недавно открывшейся "дополнительной комнате для не курящих" (поэтический вечер в зале для не курящих! что дальше? Открытие сезона охоты для вегетарианцев??). Самое дешевое что можно было найти в меню это чай в пакетиках. По цене 12 грн. Поэтому более целесообразным казалось доплатить еще 2 грн и купить себе пиво. В 18.00 (заявленное в афише время) в комнате для некурящих собралось 8 человек. 7 из них были поэтами. Но организаторы не сдавались и тянули время до последнего. В результате примерно через час публика начала подтягиваться. и примерно к 19.20 собрался полный зал. В последствии стало известно, что это вполне естественное поведение киевской публики и опоздание на час это еще цветочки. Кто знает, может после окончания мероприятия, поздней ночью в "Купидон" попыталась вломиться основная часть целевой аудитории авторов...Но увидев что "Купидон" уже закрыт прокляла своих кумиров и разбрелась по своим квартирам и подвалам. Говоря о ходе самого мероприятия, все было в лучших традициях "Писем на бетонных стенах". Два "круга". Поэт выходит, читает примерно 5-6 своих стихотворений, срывает аплодисменты и на его место становится другой автор примерно с таким же успехом. Что еще раз доказывает, что авторы собрались по-настоящему стоящие. "Круг" замыкал "ПАП" (Попытка автоматического письма), проводимый Алом, Оксаной и Метрономом. ПАП несомненно был в диковинку киевской публики, но ей ничего не оставалось делать как подчиниться этой психоделической фантасмагории и дружно качать головами в такт Метронома...После ПАПа по традиции пошел "свободны микрофон". Из людей, читавших на нем можно выделить слэмера с лирической душой Вову Кулибабу. Также приятной неожиданностью на вечере стало выступление "тайного десантника" их Харькова Лизы Муромской, доказавшей киевской публике "хороший смысл" харьковской богемы. После свободного микрофона последовал уже традиционный перерыв. Авторам и зрителям была предоставлена возможность пообщаться друг с другом, покурить и просто сходить в туалет. Затем последовал второй круг, затянувшийся примерно до 22.30. Киевские авторы явно испытывали катастрофический дефицит публичных чтений, и было, несомненно, приятно смотреть, как они от него избавлялись. В этом плане им хотелось бы пожелать слушать не только себя и давно знакомых авторов, но и уделять внимание поэтам мало им известным. Собственно, по идее именно это должно быть одной из причин проведения литературных перформансов. Но понять их можно прекрасно, вспоминая ситуацию в Харькове три года назад, когда слэм набирал обороты, приобщая к себе массы, а поэты в это время томились в стенах литстудий и безграничных тюрьмах интернета. Поэт Должен читать стихи, поэт Должен высказаться, и этот акт имел место 29 июля. Единственное что, хотелось бы несколько большего внимания к организаторам мероприятия со стороны киевской публики, потому как после вечера самым актуальным вопросом, а точнее просьбой, а еще точнее чуть ли не требованием к Алу и Оксане было "вот мой имэйл. вышлите сюда фотки". Так или иначе "ПНБС" особо не цикляться на этот счет, как говорит Ал "Знаете, я кажется понял, мы являемся неким порталом...или даже точнее сказать супермаркетом... поставляющим общественности поэтов, "поэтов" и Поэтов. Несомненно приятно, что первых и третьих на наших перформансах большинство, но всех троих объединяет одно желание - высказаться в творческой форме. И мы им такую возможность предоставляем. Это, несомненно, как минимум. Ведь этим наша деятельность вряд ли ограничивается." Так или иначе, как харьковская, так и киевская сторона остались в полной мере удовлетворены мероприятием. А удовлетворенность чувство временное. Так что пожелаем "Письмам на бетонных стенах" дальнейших подвигов в неравной схватке с холодным материальным прогрессом.
_______________
Від себе хотілось би додати те, що на нашу думку, дві найбільші проблеми Києва - це безініціативність (абсолютно байдуже місто до нових людей і подій.. та Боже, їх взагалі можна хоч чимось здивувати? ймовірно, це недолік будь-якої столиці, яка звикла, що все й так до неї тягнеться, і робити для цього нічого не треба - а навіщо? прийде однаково, столиця ж бо... мало того, мусить прийти, і немає тут нічого незвичайного) і банальна але абсолютно беззаперечна відсутність хорошого місця, де подібні речі можуть проводитись. Окрім "Купідону", де були ми, існує ще два місця, де часом проводяться "літературки". Тобто, вже одне - у іншому літературні дійства (слем) припинили, бо невигідно. Ну звичайно, поезія (кхе, слем тобто) стадіони не збирає. =) Шкода також, що комунікації, яка стала такою звичною для харківських кафешників, не вийшло - народ себе почув та й розійшовся на домів. Трошки шкода, що так. Зовсім-зовсім трошки. Проте не за вдячністю туди їхали, а за тим, щоби побачити, як воно там люди живуть та й що поробляють. Це ми, власне, і з'ясували. =)
Дякуємо всім авторами за їх виступи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204059
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 03.08.2010
...А ты - Игрок
Невидимых баталий,
...А ты - Игрок,
Забывший о Любви,
...А ты - Игрок,
Но вылит не из стали,
...А ты - Игрок
Из каменных глубин.
Игра твоя - уже отнюдь не карты,
Не лотерея и не домино.
Игра твоя - удачное паденье кармы,
И не вернешься ты к тому, что было так давно.
...А ты - Игрок,
Но мне уже не жалко.
...А ты - Игрок,
И рядом ни души.
...А ты - Игрок,
С тобою быть так сладко,
...А ты - Игрок,
И в чувствах клясться не спеши.
Возможно, я - всего-то лишь страница,
И вот, пора уже ее перелистнуть.
И в голове твоей - лишь мыслей вереница,
И шепчет кто-то в тишину: "Забудь!"
...А ты - Игрок
И не снимаешь маски.
...А ты - Игрок,
И уж не обессудь.
...А ты - Игрок,
И я смываю краски.
Но ты - Игрок,
И шепот лишь: "Забудь!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203857
дата надходження 01.08.2010
дата закладки 02.08.2010
Вольный перевод произведений Эмиля Боева :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199700
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202175
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202813
----------------------------------------------------
Мне надоел мой ник.
И я его сменила.
А разве может кто-нибудь мне это запретить?
Теперь я - Лиля Брик*,
И улыбаюсь мило
Врагам своим, которых мне так просто не сменить.
И этот сайт в офсайд
Послала я умело.
А разве может кто-нибудь мне это запретить?
Теперь я на другом,
Но в том-то все и дело -
Не устают враги мои меня в сетях ловить.
Мое авто - не то.
И я его сменила.
А разве может кто-нибудь мне это запретить?
Купила BMW,
Там под капотом - сила!
Хоть по Сахаре можно в нем бесшумно колесить.
Свой старый дом - на слом
Вчера определила.
А разве может кто-нибудь мне это запретить?
На восемь этажей
Я новый дом купила.
Бассейн, джакузи, сауна - чтобы красивой быть.
Мне надоело всё.
Я это всё сменила.
А разве может кто-нибудь мне это запретить?
И лишь врагов своих
Я била - не добила,
И чувствую, придется мне их взять и полюбить.
(И таким образом от них избавиться :)
-----------------------------------------------
* - Да простит меня Лиля Брик за использование
ее ника.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203151
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2010
Спала Лолита на боку, не спал Набоков,
Чертил ей пальцем на спине о страсти хокку,
Потом он танку ей писал там о Европе,
Потом закончилась спина, пришлось на...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201170
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Так подумалось мне пафосно
Аллегории вылетом в форточку
Я погладила ваши волосы
Вы поправили мою кофточку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159998
дата надходження 08.12.2009
дата закладки 15.07.2010
Как все достали своей философией
Принципом лягу посреди стола
Совести блядство теперь патология
Кожаный мячик твоя голова
Тенью улыбки блестит твоя похоть
Ты прикрываешься дружбой со мной
Как в голове твоей пасмурно. Плохо
Ночью бродить по пустой мостовой
Пахнут абсентом слова и мыслишки
Градусом истины греют они
Тебе уходить пора, наглый мальчишка
Совести блядство погасишь огни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159986
дата надходження 08.12.2009
дата закладки 15.07.2010
Меня изнасиловал дьявол
В подъезде в грязном углу.
Я сяду теперь на иглу,
С которой сегодня встала
В подъезде моем деревянном,
Где солнышко бьет в окно
Я спала с самим Сатаной...
Теперь я валяюсь в ванной
Я даже не пила портвейна,
Мне было слишком тепло...
Теперь я вонзаю стекло
В свои почерневшие вены
В подъезде пыльном и старом
Я была ничем перед ним...
Теперь я пойду в магазин
За синим воздушным шаром
Меня изнасиловал дьявол,
А в поле рябилась рожь...
Теперь я пойду под дождь
Гулять, как всегда гуляла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201054
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2010
Ты завел себе чёрный Lexus-Jeep,
Личного фитнес тренера, ты *персона VIP*,
Присылаешь розы, зовешь меня на Гоа…
*Но не хочется ни в Гоа, ни в Мадрид*…
Не бьется, не колется, не горит…
Если честно: было б чему гореть!
*Может, в субботу в кино или в пятницу на балет?*
Ты к купюрам пририсовываешь нули,
Добавляя им значительный вес...
Ты готов вылиться – только б подставить бокал…
Пахнешь миксом конъяка и табака…
Ты удавшийся сын полка
В грозной *army of lovers*
*Конченый Ламер!*
Продаешь иллюзии… Ловишь красавиц-невест…
Ты окружен повсюду говорящими зеркалами.
Только я не из тех, кто с радостью - на ловца.
Я такая, как ты сказал: *крашеная овца*,
Но я никогда не буду в стаде.
Юра, прощай…Юра, прости,
Ты мне совсем не кстати!
Мне дороже философы без пойка,
Без машины, без дома, без кошелька…
У одного морщинки рассыпаны по щекам…
Другой звонит мне в 6:30…
Спустя час после звонка
Третий ждет меня у дома, когда я крашу ресницы,
И пишет: *Я приехал, выходи, встречай!
Я твой небесный циркуль.*
Четвертому я делаю свой любимый чай…
Он пьет, обжигаясь, просит меня сбиться с цикла,
Но знает ли он про родную лишь мне печаль
*Ненависть к людям и к январю*?…
Мои птицы просят пристанища на чужом балконе…
Важно лишь то, что из них я лишь себя люблю,
Понял?!?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200791
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 13.07.2010
Мужененавистница в назидание объектам своей ненависти:
1. Ценителю (изящных): У полных женщин мало преимуществ, за исключеньем одного - они полны!
2. Лысому (рогоносцу): Плешивому еще нужней расческа, уж больно
чешется, когда растут рога...
3. Склеротику (начинающему): Подумаешь, не отдал всю зарплату, заначки
очень тренируют память...
4. Слепцу (по жизни): Очки нужны тому, кто плохо видит, когда же видишь
плохо, оптика бессильна!
5. Снобу (высокомерному): Маэстро знал в лицо, и даже фото с его
автографом добыл! Соседу показать бы рад, но как зовут, его забыл...
6. Зануде (скучному): Сильнее скуки только скучный муж, и почему не учат
это в школе? Когда в зубах тебе застрянет этот муж, подумаешь, объелся б
груш он что ли...
7. Игроку (невезучему): Закон рулетки прост - следи за стрелкой, а
проморгал не обижайся, поздно...
8. Скряге (жадному): Когда в последний раз купил букет цветов для милой?
Он не помнит! Да ты не скряга, а скупец!
9. Мужу (хорошему): У хорошего мужа жену не защиплют гусыни, у хорошего мужа свинья не зайдет в огород!
10.Мужу (плохому): Мне только остается сожалеть, что ты им остаешься, к
сожаленью..
P.S.
Мне полюбился юноша кудрявый,веселый симпатичный паренек.
Откуда ж взялся этот дед корявый,упрямый и трухлявый как пенек?
автор: Алла Войцеховская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200722
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 13.07.2010
І к.
Не тратьте жизнь на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Припев:
Не тратьте жизнь свою, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
ІІ к.
Не тратьте сил на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Припев:
Не тратьте жизнь свою, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
Слова: Любовь Козырь
Музыка: Денис Педан
Исполнение: Ольга Зайцева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200538
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
Пітьма циклопом постає з цигарки
як в порнофільм задивишся в вікно
де я спітніла пристрасна циганка
читаю... Безпорадний гном
проґавив мить - раніше розлилося
вино, стікає струменем приблуднім
униз... на жаль, і ковдра і волосся
вже змовились прикрити груди.
У сторінки вдивляюсь як в безсоння,
гортаю їх не облизавши пальця.
Здаюся берегинею я - скромна...
Це збуджує тебе, неандертальцю?
…Повернешся до тихої скамійки
що вже давно утратила цнотливість
і там розкажеш їжачкам та змійкам
про мене, як про Божу милість...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195964
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 12.07.2010
Мчится блоха по мне,
Челюстями звеня.
Вижу её во сне -
Спрашивает меня:
Как же так можно жить -
С толстою кожей такой?
Кровь твою как мне пить? -
Да, нелегко быть блохой...
Ночь за окном темнит,
Что-то скрывает ночь.
Только блоха не спит
И не уходит прочь.
Странно мне быть плохим...
Здесь всё наоборот:
С точки зренья блохи
Я - бессердечный жмот!..
...Вдаль уходит блоха,
Камнем в мой огород,
Путаясь в стеблях мха,
И вряд ли ещё придёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200087
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 09.07.2010
сьогодні наш вечір.
оголені плечі
думки вже не б'ють по устах.
хотіла б я бути.
хотіла забути.
перед сном поцілую хреста.
я мушу мовчати.
шалено кричати.
та не допоможе мені.
ми просто невинні.
і сни довгоплинні.
і люди, що зовсім пусті.
запалені свічі.
повторюю двічі.
тікаю у бездну очей запальних.
а може не треба?
іду я від тебе.
вогонь, що у серці, вже стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199682
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 07.07.2010
Він загасить цигарку, протяжно скаже:
«О, в тій дівчинці щось було.»
Він не здатен висловить своїх вражень,
тому просто бовкне «Воно відчулось.
З неї мало вийти щось (дійсно ж вийшло –
обдивилось, встало і десь пішло)».
Хоча, каюсь заздалегідь – я буду
тоді певна, що досі йому забулась.
Врешті решт, заведено так – кидатись
Тим кліше «Дитинко, в тобі щось є».
(Це в цю пастку хочеться попадатись,
Це оте, що на нього мужик клює.)
І я мала б кинутись готуватись –
Підбирати сукню, черевички, снасті,
І не йняти віри своєму щастю…
Він про мене мало міг би розказати,
До пуття не зв’яже навіть кілька слів,
Він кидатиме недоречні жарти,
Наче він вже все в мені прояснив.
Його погляди туго так кимось зв’язані,
І такі розчаровуюче тісні,
хоча щось у ньому так чітко вказує,
що хлопака із непростих умів.
(Може й тужився розірвати пута,
А смикнуть сильніше просто не зумів?)
Буде силитись пригадати тупо,
що подумав, як вперше мене зустрів,
Що про нього я розказати можу,
Який план на мене тоді гострив,
Та і чим тоді я видавалась схожою
до його двоюрідної сестри…
Він ще раз сипне мені компліментів –
жмені десь так зо дві, а то й цілих три,
я своїм задумаюсь в тім моменті –
позіхну: говори собі, говори!…
Він запалить ще одну там цигарку –
хоч бери і собі отут закури, -
тільки дим, і грим, і вульгарні жарти –
реквізити зовсім не з тої гри.
Він казатиме, ніби добре знає,
що мене чекає у цім житті –
типу, з тими даними, що я маю,
треба буть на людях, на видноті;
я ж достойна щастя, земного раю –
жити в славі, в розкошах, в пишноті…
я ж творю, захоплюю, надихаю –
словом, не така, як оті, прості…
Ех шкода мені, що не та вистава –
Я б йому в обличчя запустила дим,
Щоби зрозумів, що не хочу бавитись,
Що не схильна клином вибивати клин,
Що вже непогано розуміюсь в людях,
І міняти бачення не кортить -
І коли мене при людині студить -
То пора послати під три чорти.
Ну скажіть, який би мужик нормальний
Міг би довго витримать мій цинізм?
Може справді варто ввімкнути гальма,
та іще приборкати фемінізм?
Перестати в світі шукать дуальність,
припинити зайвий маразм-ліризм,
Та ще щось учверити екстремальне
Щоби в епілог. (Чи хоч в епікриз.) –
Це ж, скажіть, яке те життя банальне,
Що собі свідомо десь шукаєш криз???
Він мені припише деяку фатальність,
І легкий юнацький максималізм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199683
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 07.07.2010
По мокрому від сліз асфальту
втікало літо в темний ліс.
І то було таки занадто -
неначе всіх поплутав біс.
Ридав каштанчик шоколадом,
палав, мов з сорому, листок,
горіхи в ніч котились градом
і в дуба викликали шок.
А я все слухала сонату,
котру придумав хитрий лис...
А десь по мокрому асфальту
втікало літо в темний ліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199672
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 07.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2010
Тримаймо Господа у серці
І Він нас візьме у Своє.
Плекаймо в душах милосердність,
Бо доброта життя снує.
Будьмо терплячі і мудріші.
Лиш від добра світ стане кращим.
Молитвою рятуймо душі грішні,
Не зводьмо час цей на нінАщо.
Руйнуймо зло, неправду, черствість...
В нас є життя і віра є.
Тримаймо Господа у серці
І Він нас візьме у Своє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198903
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 02.07.2010
Я ему уступила! О Господи!
Я едва оторвалась от губ!
В волосах его не было проседи,
Он то нежен, то зверски был груб.
В холостяцкой уютной квартире,
Я «вкушала» мелодию «рок»,
И казалось во всём этом мире
Никого нет, кто б был одинок.
Он играл то с моим сарафаном,
Что (предатель!) просвечивал тюль,
Говорил то спокойно, то рьяно….
За окном был почти что июль.
В гармоничном купаясь порядке,
Я смотрела, как бьётся душа
В окольцованном, брачном припадке,
Как живёт она так – не дыша.
Мне плевать, что я «галочкой» стану,
Что Стрелок поразит меня в грудь,
Может с ним наконец я восстану
И пойму свою женскую суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198343
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
ЛЮБОВНИК
Любовник – это хорошо!
Моложе, старше, суть не в том.
Любовник – это просто schön,
Хоть где-то в чём-то моветон*.
Он, может, вовсе не богат
И на лицо комси комса**,
Но стимулирует вас, гад,
Держать в порядке телеса.
И если даже часа пол-
Вы с ним урвёте на интим,
Он не таращится в футбол
В такой момент, когда вы с ним,
А он спасает от тоски,
Вас увлекая в полутьму,
При том, что вам стирать носки
Совсем ненадобно ему.
Но неустроенность вам влом,
А он не женится, балбес,
И, чем с таким-то барахлом,
То стопудово лучше без!
===================
*mauvais ton (франц.)
**comme si comme ça (франц.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197747
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 25.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2010
Відзеркалення світу
тримаю у жменьці води,
Утираю чоло
від розлуки і зради спітніле.
Мої очі мовчать.
Я прошу ти мене не суди!
Ми кохання своє
вберегти не змогли, не зуміли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197454
дата надходження 24.06.2010
дата закладки 24.06.2010
А таку історію будете слухати
Агов панове ви мене чуєте listen to me
Чи вам краще повітря свободи нюхати
Так, так, да, да, (хро, хро), yes, yes, ja, ja, si, si, oui, oui
Я хочу щоб пам’ятник Леніну ще довго прикрашав місцеву раду
А в сто метрах від нього ходити на службу до Московського патріархату
Хочу щоб вулиці мали назви вождів «Октябрської» революції
Хочу щоб наші права нехтувалися записані у конституції
Хочу щоб більше було безхатченків, безпритульних і бомжів
Хочу щоб Донецьк відійшов до Росії, а до Польщі Львів
Щоби державною мовою стала братня мова російська
І щоби тільки селян забирали як Шевченка колись до війська
Хочу щоб в спадок передавалися усі керівні посади
І тільки обраний народ вибирався до Верховної Ради
Люди для чого вам спокійна старість й забезпечене життя
Я хочу щоб в дітей ваших і внуків не було майбуття
Хочу щоб роба стала вашою другою шкірою
Щоби ви були бидлом і біомасою стабільно сірою
Хочу щоб багаті ще більше багатіли а ви остаточно збідніли
Я хочу щоби рабське становище люди вічно терпіли
Будую бараки для вас тримайте this is story
Сьогодні ви ще живі а завтра будете смертельно хворі
Вибачте що нагнітаю I'm glad I'm so sorry
Будую ваші бутафорії
Хочу щоб на світлофорах машини не зупинялися
Хочу щоб люди по вулицях ходити боялися
Щоб міліція простих громадян могла катувати
А злочинці відкуповувалися від потрапляння за грати
Хочу більше крові збочень пропаганди гомосексуалізму
Щоб діти торували шлях до наркоманії й алкоголізму
Більше абортів подружніх зрад моральної деградації
Хочу всього цього для української нації
2.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197355
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2010
В 17 казалось, я знала истину наперёд:
Кто будет мерзавцем, кто - другом, а кто соврёт..
И вот мы сидели с тобой и сутками напролёт
Искали друг в друге сладкий перец и горький мёд..
Я красила ногти в чёрный, мешала в стакане лёд,
А ты слушал треки с отчаянным джазом..
И даже тогда у тебя был цветной iPod,
Хотя большинство и не видело их ни разу..
И каждую ночь мы прятались по своим домам,
Такие не взрослые, не циничные и не злые..
И все эти шрамы в сердцах, ранения ножевые
Казались далёкими и не страшными смелым нам..
Теперь мы пьём крепкий кофе по утрам,
Читаем научные книги, подражаем сильным,
Живём с другими, прошлое уже бессильно
И слезы души текут по моим щекам..
............................................................
Мы много смеялись, искали любовь по следам
И были уверены, что будем всегда родными,
Теперь ты молишься каким-то своим Богам,
А я до сих пор почитаю тебя образцом святыни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197335
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
Вдохновение от: http://stihi-tsebrenko.ru/proizvedenija/1-o-lyubvi/ezhevecherne.html#c
Вечер на плечи накинет бархат июньских трав,
снова луна прольется, звезды в охапку собрав.
Сердце мое в тетрадке строчкой немою дрожит,
мысли твои пророчит, чувства нелепо нежны.
Страстью к тебе поманит магия сладостных чар,
в этом болоте, милый, пью я прадавний нектар.
Кликали раньше ведьмой, мудрой и смелой меня,
только поверь, любимый, ревность страшнее огня.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Ведьма. Так звучит ее доля"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197020
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 22.06.2010
"..............."
(Юрген Пті)
Прийшла від друга Юри ММС-ка
порожня – без зображення і текста.
Можливо це якийсь лиш «глюк» технічний.
А може в цьому є щось символічне –
спорожнення медитативне «чаші»,
щоб нової напхатись «каші».
Як Немо (капітан), Мамай (козак) –
Ніде, Ніхто, Нізвідки і Ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197040
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Французский шик и пьяное вино.
После второй бутылки я раскроюсь
И вряд ли после третей успокоюсь,
Пойду к тебе.И это решено.
(Прохладно,шалью по плечам укроюсь.)
Манящие духи, je t'aime и mon ange.
Слова переплетутся в поцелуе.
Их не сравнить с другими,что флиртуя
Дарила я другим,но без любви.́́
(По окнам образ твой рукой рисуя)
В разлуке столько дней,а вместе полчаса
Пропитаны тобою,мной..и чем-то выше.
Мой сон кроме тебя лишь ночь услышит,
Как после этого не верить в чудеса?
(Когда на ушко ты мне нервно дышишь...)
Я маленькая странная девчонка,
Ты сильный,независимый такой...
А мне бы лишь дотронутся рукой,
Услышать бы "Не уходи ,Аленка!..
Ведь без тебя мой мир совсем пустой..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196907
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
***
Упала сонячна в туман
праща,
Розверзлась чорная небес
паща,
Дихнувши холодом імли
ночі,
Моргнувши зорями очей
вовчих,
Мазнувши сірих рваних хмар
дуги,
Накривши саваном пітьми –
туги.
Печальну пісню затягнув
вітер −
Прощання з величчю краси
світу.
Здригнулись у плачу дерев
мітли,
Погас останній промінець
світла.
Висить Дамокловим мечем
місяць,
Шпигáють боляче думок
шпиці.
Усі потомлені лягли
спати,
А хто запалить у серцях
ватру?
А хто на білих осяйних
крилах
Святої Правди принесе
Силу?
Хто стрельне в бісові зірок
морди?
Ну де ж ви, воїни-стрільці
горді?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195520
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Я у многих была на коленях
И все целовали мне щёки.
Я кружилась в любовных метелях,
Просыпаясь на утро под боком...
Ну, а ты, как скала непреступен,
Я не снюсь тебе в тёмные ночи,
Не о мне ты мечтаешь, преступник-
Ты уходишь не взяв мои очи!
И не мне ты читаешь прозу,
И не мне ты стихи напишешь,
Обо мне не пускаешь слёзы,
Не меня в этом мире ищешь...
Ну, а я остаюсь в скитаниях-
Жду тебя, а люблю другого,
И о гении все признания
Попадают в уши простого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196380
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Наступило резко лето.
Я сегодня встала рано
И пишу письмо поэту,
Что нанёс мне в сердце рану.
Ароматами сирени
Упиваюсь, как чумная
И пишу о всякой хрени,
Умоляя, заклиная.
Я сижу в одной сорочке,
Босиком и без халата
И пишу прямые строчки
Чересчур витиевато
Я прошу, чтоб он услышал
И ответил, бога ради.
За окном в кипени вишни,
Словно в свадебном наряде.
Я не жалуюсь на боли,
Хоть и ноет непрестанно,
Я пишу: «Чего же боле?
Ну, хотите, Музой стану!
К Вам, плюя на экивоки,
В тишь приду библиотек, и
Нашепчу на ушко строки,
Что прославят Вас навеки»
Солнце жаркими лучами
Мне прицельно метит в темя.
Я пишу, не замечая,
Как бежит шальное время.
Предрассветному туману
Зной дневной пришёл на смену.
«Как - пишу я, - негуманно
Быть бездушным джентльмену!»
Хорошо, что ночи летом
Не черны у нас, как сажа,
Провела я день с поэтом
И кусочек ночи даже –
Флёр заката золотого,
Ароматная прохладца..
А письмо уже готово!
Только как-то жаль прощаться.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196383
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2010
Девушка, покажите мне соски!
Я говорю это громко
В нашем аптечном киоске.
Я стал отцом ребенка!
А вы что подумали, братцы?
Это стихотворение
Многих заставит смеяться,
Спутавших ударения...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196272
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Люби, кохай, цінуй усе, що маєш,
Усе воно святе, усе – від Бога,
Бо лиш тоді цей простір весь пізнаєш...
Люби життя, ти створений для нього.
Щодня читай молитву на вустах,
І зерна висівай на ниві доброти.
Пізнай суть правди у своїх думках
Й упевнено вперед іди!
Щоб там не сталося, не падай на шляху,
Бо кожен час таїть і біле, й чорне.
Біда навчить. Лиш в вічі глянь страху,
І спокій душу втомлену огорне.
Радій життю! Всміхайся! Сильним будь!
Живи по правді і добро твори,
Не зрадь тих мрій, що у житті ведуть,
Своє покликання знайди.
Не забувай про те, що ти – Людина,
І добре знай, чого в житті шукаєш,
Повагу май до друзів і родини
Й люби, кохай, цінуй усе, що маєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195994
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Присвячую Le Magnifique
Т алант зваблення брюнеток, блондинок -
А ртистично-красивий вчинок.
Є днає розпустою двох коханців.
М ачо - увечері, сім’янин - вранці.
Н ічого наче й не сталося -
Е кзотично-вершково кохалися.
П росто і все зрозуміло:
О дна - для розваг, для тіла…
Б агато шампанського, квіти.
А дружина - штамп в паспорті, діти,
Ч оловіка повинна любити.
Е гоїст? Ловелас? Казанова!!!
Н е зупинить його й сивина,
Н авпаки: анонімно-таємне побачення,
Я к полуничка у збитих вершках.
P.S. Всі особи вказані у акровірші - вигадані.
Співпадіння - випадкове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196134
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Я сделаю глубокий вдох, глаза закрою,
В тебя, как в воду окунуся с головою.
А через несколько минут, с разбитым сердцем,
Уйду я, вытершись махровым полотенцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194691
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Одного лишь слова
Хватит с головой,
И пойду я снова,
Милый, за тобой.
Помнишь, как когда-то
Много лет назад,
Ничего не надо –
Лишь один твой взгляд.
Годы, расстоянья,
Небо, облака,
И твое молчанье,
И моя тоска.
Все тебе простила,
Все тебе прощу,
И о том, что было,
Милый, не грущу,
И о том, что будет
Не жалею я,
Пусть осудят люди -
Бог простит меня.
Годы, расстоянья,
Небо, облака,
И твое молчанье,
И моя тоска.
Верить ли возможно
И любить сильней,
Так неосторожно,
До скончанья дней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194891
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Точно те же и небо, и ветры
Над такой же, как раньше, землей.
Были версты, теперь – километры,
Только разницы нет никакой.
И все так же, по тем же дорогам
Мы бесцельно куда-то спешим,
Как положено - веруем в Бога,
Как положено - тайно грешим.
На земле обо всем уже спето,
Чувства все пережиты до нас,
И такое же маялось лето,
И кончалось три тысячи раз.
И мечтать и грустить – нету смысла,
Все истлеет за давностью лет…
У кого там есть новые мысли?
Допишите последний куплет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195572
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Щоб збагнути суть ЦЬОГО (ви зробіть хоч спробу),
Прочитайте, люди, хто дійові особи.
Наберіть повітря в груди, в голову – терпіння,
Допоможе це знайти шлях до розуміння.
Чапка – це наш депутат,
Він у нас – король витрат.
Файний в нього атестат,
Але мізки, як салат.
Дядя Гриша – фельдшер в нас,
Думали, що він є ас.
Клас – людина, серце - жар,
Та нюанс – ветеринар.
А чому про них пишу
Чесно, заповзято?
Бо вони насправді є
Куми мого тата…
Ранок. Сонечко встає…
Хрюкають вже свині…
Мати жару вже дає.
Ну, а я в малині !
На порозі вже стирчить,
Й голосом так «м’яко»
Цілий день ото кричить:
– Ах ти, лобуряко !
Ну, а я сиджу в малині
Й вчу оту науку,
Босоніж в холодній глині
Розглядаю злуку.
Вирішив я депутатом
У майбутнім стати,
Щоб над мамою і татом
Владу певну мати.
Бо малого ображають,
Солодощів не дають,
Бо за правильне вважають,
Що мене ті зіпсують.
От як стану депутатом,
Гроші буду мати,
І народом керувати,
Як-то буду знати !
Я робить нічо не буду,
Як тепер в нас Чапка.
Недоторканість здобуду,
Розпущу вже лапки !
Отакий то приклад в нас –
Депутат наш Чапка,
З махлювання – просто ас,
Не обійде й хатки !
Ну, а може у майбутнім
Науковцем стану,
Може я хоч буду путнім
Виконавцем плану…
Може фельдшером я стану,
Як наш дядя Гриша,
Він збирає ліки з лану,
Вдома їх з’їсть миша.
А поки що я маленький,
Й думаю я про буття,
Смуток б’є моє серденько
За просте людське життя.
Надиха мене малина
Ось на роздуми такі,
Та летить тарілка з глини,
Б’є мене по голові…
Репетує вже матуся:
- Бовдур ! Копія татусь !
Хай би вас взяла холера,
Стільки часу з вами б’юсь !
Той привів ветеринара
Й депутата, хай їм грець !
Грізна мама, наче хмара,
Руки вбоки – хоч на герць !
Випили вже по півлітри
Й теревенять про народ !
Тут вона дає граблі їм
І жене на наш город.
Тож гребуть сухе бадилля
Куми мого тата !
Мама вміє вговорити
Навіть депутата !
А мене від міркування
Також відриває,
Бо букет із кропиви
Враз переконає !
До роботи я схопивсь,
Наче навіжений,
Все деру, гребу, мету,
Мов якийсь скажений !
Чапка в захваті сказав:
- Розумієш, куме,
Тільки зараз я пізнав,
Зараз все продумав…
Тут таке вже я почув,
Аж роззявив рота,
Як би матінку мою
в Київ, на роботу !
Щоби депутатам всім
Байдики не бити,
Не патякать про народ,
А хоч щось робити !
- Ваша Галя, любий кум,
Без парламентів і дум,
Різних рад і коаліцій,
Без нахабства і амбіцій,
Ради б нам усім дала,
Починаючи з села,
Ще б і пана Лазаренка
Враз до тями привела !
Бо якщо керує жінка,
Знають добрі люди,
Та ще й справжня українка –
Толок завжди буде !
Аж тоді мої всі мрії
Довелися до ладу –
Коли стану депутатом –
То матріархат введу !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183190
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 16.06.2010
у в*язниці думок та сподівань
панічно шукаю шляхи до втечі.
вікно заґратоване, а стіни - без жодних вад.
простору все менше й менше.
клаустрофобія.
або просто величезна кількість меблів
-
непотрібних декорацій
-
що заважають дихати
у занадто маленькій кімнатці,
яка часом нагадує кімнату тортур
із типового фільму жахів.
найгірше ж те, що будувала приміщення сама.
у змозі лише здогадуватися, хто сюди потрапить.
і тільки тепер розумію,
як некомфортно та душно було б тут Тобі.
нічого з цим не поробиш -
я - поганий архітектор,
але я – хороший втікач.
…і коли вагітна втомою все ж втікаєш в одинокий,
свій дім, оминаючи затори на дорогах,
спросоння чуєш головне: «Зберігайте спокій!
Та не забувайте, будь ласка, речі в вагонах».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195979
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Хочу, щоб через тиждень настав кінець світу.
Але так, щоб про це ніхто не знав,
Окрім нас.
Тоді все-все життя вмістилося б у сім днів та шість ночей -
На сьому нас не стане.
Спочатку ми б сиділи на даху з філіжанками міцної кави та цигарками -
Моїми пахучо-яблучними, та твоїми - з доволі неприємним, але таким звичним запахом,
Зустрічаючи світанок та роздивляючися смерть зірок
В очікуванні власної.
У другий день ми би просто нічого не робили -
Спали, абощо,
Даючи відпочинок втомленим випробуваннями світу тілу та душі.
На третій - впали б у дитинство та робили дурнуваті вчинки,
За які нормальним людям, мабуть, було б соромно.
Наступний день ми би присвятили музиці -
Вона ж і є життя.
Зіграй останній реквієм,
Ніхто не зрозуміє тонкого натяку.
У п*ятий день здійснимо маленькі мрії -
Погуляємо хмаринками з парашутом за плечима.
І можна не боятися, що він не відкриється -
У будь-якому випадку, тепер нічого не страшно.
Передостанню добу проживемо далеко одне від одного,
Щоб встигнути зрозуміти, наскільки сумуємо
І не можемо окремо.
А на сьомий день побачимося
І цей день мине під знаком пристрасті...
У палких поцілунках кожної клітини тіл,
В останніх відвертих зізнаннях.
А о двадцять четвертій нуль-нуль ми вибухнемо найпекельнішим оргазмом,
Віддаючи світові все те, чого йому не вистачало.
Вибухнемо. І всі разом з нами.
За компанію.
Кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195980
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Я Вам пишу, из слов слагая строчки,
Из строчек составляя этажи.
А Вы твердите - дурь и заморочки! -
И поперёк Вам слова не скажи.
И я молчу. Стихотворенья множа,
Им посвящаю душу и мозги,
А Вы меня с супружеского ложа
Опять зовёте отдавать долги,
Внушая мысль, что слово эфемерно,
А ощутим лишь плотский материал.
И в коридоре курите Вы нервно,
Меня не в силах заманить в реал.
А я пишу – неплоско, неизбито,
Почти без мук рождая новый плод,
Но Вы ворчите, что о рифы быта
Готов разбиться наш семейный плот.
И в сотый раз докучливо и тупо
Пытаетесь внушить, что тысяч слов
Нужнее Вам теперь тарелка супа,
Котлета с вермишелью или плов.
Я Вас дарю стихами, как духами
Жуиры награждают светских львиц,
А Вы сожрать готовы с потрохами
Меня за пару новеньких страниц.
Я Вас кормлю не порцией, не дозой –
Лавиной слов во всей их полноте!
Так почему меня житейской прозой
Вы приковать намерены к плите?!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195972
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Зухвала зима зламала замки заборон, заснувавши звичку знищувати закони. Засвітилися збуджено зорі, засміялися змучені звуки. Змучені замовчуванням, злякані завтрашнім, зламані зсередини, знехтувані, забуті… Забуті зневажливими заручниками заліза. Закохані ж знаходять затишок, зрозумівши загадки звуків. Завдання загадок – затемнити зір забаганками знайти задоволення, зруйнувавши забобони. Зорі здатні зігріти, знехтувавши затемненням. Знизу – здивовані *звірі*, захоплені зачаровуючою забавкою. Залишитися, загубившися у затінку? Зрадити звичкам, злякавшися забуття? З*явитися знову? Занадто… Закохатися? Запитання зникли… Залишитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195268
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 16.06.2010
Місто продовжує дихати
Так само ритмічно
Потрапляючи в кожну ноту
Нікому не відомої пісні
І тільки наші душі
Втратили це вміння
Назавжди?
Ні
Це, як показовий виступ
Шлях до пізнання сутності
Зайдемо в книжковий магазин за мапою?
Я, як завжди, на своїх двух
З думками у голові та порожнечею у грудній клітці
А ти - особистим літаком
Щоб швидше
Так, швидше, а не пафосніше
І нехай на фініші
Я буду з побитими ногами
Ранами на руках
Та порізами на шкірі
А ти - як завжди, ідеал
Все ж навчиться жити знову лише один із нас
Як думаєш, хто?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195668
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 16.06.2010
В этом городе грусть,
в этом городе боль и усталость…
Я хочу убежать,
только сил не хватает, прости…
Этот город… он пуст –
от любви ничего не осталось,
А она ведь дышать
заставляла его и цвести.
По осколкам порой
собираем разбитые чувства,
Но что делать, когда
нет осколков – лишь слезы дождя?!
Этот город – немой,
для меня стал он призрак как будто,
Потому что в нем нет
твоих глаз, твоих слов, нет тебя…
14.11.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178018
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 15.06.2010
П*ю чай із власних сліз
В кав*ярні власного болю
Зажовуючи твоєю байдужістю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195783
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
І ось я знову пишу тобі, що кохаю
Пожовуючи м*ясистий гамбургер
Та запиваючи кольоровою кислотою
(О, кляті фаст-фуди! )
А ти віриш пустій електроніці
І думаєш, що робиш мені боляче
Відправляючи банальне «Я тебе теж»
Після пляшки коньяку наодинці
Боляче тому, що зранку про це жалкуватимеш
І зрештою забудеш
Думаєш, впорався?
Думаєш, ранив?
Та мені не важко натиснути delete.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195782
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
«Мир тесен так,
что и ты не одета».
ДДТ.
Оголено-втомлена,
безборонно-відкрита
непевно несу своє ім’я
на долоні.
Це нічого, що руки
тремтять,
а у грудях тисне
тривога-колючка.
Це нічого, що біль
відчуваю завчасно
й розминаюсь з Тобою
у радості.
Я боюся Тебе,
бо стою зовсім гола –
химера співчуття-любові
й язичницької сили.
Боюсь –
Не даси собі ради зі мною.
Та, мабуть, так було
і буде віками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167427
дата надходження 21.01.2010
дата закладки 15.06.2010
Растрепались на подушке волосы.
Я к тебе, мой ясный, не приду.
Захотелось мне сегодня осени,
Рыжей осени в горячечном бреду.
Показалось…просто показалось –
Я стою у мира на краю,
А ты гладишь нежно мои волосы,
А ты любишь, потому что я люблю –
Показалось, просто показалось…
Растрепалась на ветру душа.
Только нежности, мой бархатный, так мало
В осени без твоего тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195789
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Пусть все цели его - миражи,
А вокруг лишь песок и ветер,
Он готов до конца прожить
Свой единственный раз на свете.
Пусть слова его - лишь стихи,
А слезам его здесь нет места,
Но прекрасны его грехи,
Как и бедность - его невеста.
Разрушает, за щагом шаг,
Свою душу, в стихи вдыхая
Жизнь. Для смертных - смертельный враг,
Для бессмертных - ворота рая.
Океаны песка бессмысленного,
За барханом бархан.
Опаленным солнцем мыслям его,
Бесполезным стихам
Ни цены нет, ни счета. Ни радости
Не приносят они.
Коротает в грехе и бедности
Свои жалкие дни.
Ведь стихи его - лишь слова,
А слезам его здесь не верят.
Поседела его голова,
Открывая бессмертным двери,
Проживает, за шагом шаг,
Свою душу в стихи вдыхая.
Жизнь для смертных - смертельный враг,
Для бессмертных - ворота рая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195626
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 15.06.2010
я наблюдаю за небом.
я знаю, там ангелы где-то
живут далеко. а мне бы
вернуться в зелёное лето.
но серые тучи закрыли
зелёного лета сердце.
промокли, продрогли крылья
и грязью покрылись берцы.
промозглый ублюдок-ветер
пронзает дрожащее тело.
мне небо не хочет ответить.
не знаю, что дальше делать.
та да, я не ангел вовсе,
и крылья не в белых перьях.
но всё же, за что эта осень
убила листву на деревьях?
а луж кривые зеркала
меня подло дразнят небом.
мне больно, мне холодно, мало
мне жизни. вина и хлеба.
и капля одна упала
солёная, следом другая,
но с неба. слезы так мало,
чтоб вымолить лето рая
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195627
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Із Натхненням я гарно знайома,
А Самотність – це муза моя!
Я із Втомою граю в пів тона...
Божевілля... можливо це Я !?!
Розквітаю палким я Коханням...
А сміюся в безмежжі Печалі...
Моя відповідь теж є проханням...
Безкінечної ніжної Далі.
Я із Вічністю граю у шахи,
А Мрійливість світанком чекаю...
Думи мої – палаючі птахи...
Я у відчаї Жалю зникаю...
Ось і ВСЕ!!!Я розкрила всі карти...
Чудернацький портрет... почуття...
Звеселили сумні мої жарти?!
То ж тепер відгадайте – ХТО Я ? ? ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189742
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 14.06.2010
Ты - Дьявол, но крылья лежат в тайнике.
Я первая увидала,
Когда полнолунье тонуло в реке,
Но мне оказалось мало
Улыбки волшебной и глаз васильков.
Не знала, что дальше - бездна.
Душой колдовал из доверчивых слов,
С собой увлекая в детство.
Но за чертой было сыро и слякоть,
И солнце погасло опять.
А я разучилась по-детски плакать,
Не знала, что надо сказать.
Ты - черный, не белый! Ты - Дьявол! Увы...
Но выбор я делаю вновь.
Спешу за тобой сквозь ожоги молвы,
За грань черно-призрачных снов.
© Зеленоглазая, 2010
Из цикла "Лабиринтами фраз и улыбок"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195088
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2010
Кажуть кохання найкраще у світі,
Люди туди потрапляють мов в сіті,
Кохання підносить нас високо в небо,
Так боляче падати з нього, та треба.
Кажуть кохання то також свобода,
То певне страждання і вічна турбота,
В коханні знаходиш яскраві мірила,
А де ж ті обіцяні крила?
Кохання для нас наче виграш у карти,
А потім приходиш ще раз та пограти
І тільки один необдуманий рух
І ти без кохання неначе без рук.
І що то – кохання? Отруєне зілля?
Чи може кохання для вас божевілля?
І може найкраще в житті це кохати?
А може кохання і зовсім не знати?
Задуматись можна, за що ж ти кохаєш?
А правди насправді не знаєш.
Якщо ти кохаєш, отримаєш знак,
Кохають ні за що, кохають за так…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195065
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Любить ровесницу мы не считаем мерзким...
А страсть испытывать к такой же, кто моложе,
Мы называем извращением столь дерзким,
Что и мороз готов идти по коже.
Мы часто в ханжестве напасть готовы,
На тех, кто, как нам кажется, не с нами.
Но не видать чего-то там плохого
Себе в желаньях позволяем сами.
А вот гарем в системе мусульманской,
Его мы отрицаем страстно тоже...
А суть-то просто в догмах христианских.
Они ведь тоже в чем-то сильно пахнут ложью.
А если он любил? Пусть похотливо,
Но без нее не представлял и жизни...
Скажите, а всегда чисты в любви вы?
Жизнь - это свет, рожденный спектром призмы.
И если красное увиделось в зеленом,
Судить нельзя за разночтенья света.
А если б ты в Лолиту был влюбленным?
Могли бы мы тебя судить за это?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194792
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
я как остальные душевнобольные отчаянно все скрываю,
еще бы, кому бы хотелось попасть в дурдом,
где стены немые. где люди немые, где носят таблетки к чаю,
где каждый другому болезненно незнаком,
я как и другие душевнобольные пугаюсь чужой опеки,
навязанной ласки, свободы на поводке,
но если мы выберемся живыми и нам все же выбьют чеки:
"за счастье заплачено", брошусь к твоей руке.
и если мы выберемся живыми, минутными просветленьями
молить тебя буду мне крылья подрезать...
будь
с другими, пока я не справлю свой девятнадцатый день рождения
и честно и окончательно не свихнусь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194703
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
Я розриваю старі стосунки,
Модернізую старі світлинки,
Я додаю в них нові малюнки –
Корона, ріжки, крильця зі спинки.
Мені не сумно, мені не страшно,
Мені не складно послати к бісу
Всіх, хто спитає; всіх, хто наважиться;
Всіх, хто під руку гарячу лізе.
Я розриваю старі стосунки,
У мене в мозку перевороти,
У мене дивний feedback на дотики,
У мене комплекси, в мене пунктики.
Мені не важко змінити імідж,
Мені не складно кинутись матом,
Коли на краще вже ніц не зміниш,
Якщо ламати – то вже ламати!
Я розриваю старі стосунки,
Мені плювати, хто що там каже,
Мені не шкода псувати враження,
Коли вже вивчено всі лаштунки,
Коли вже здерто й роздерто маски,
Забути ролі мені не важко,
Нема суфлера – нема підказки,
Шкода лиш, - щойно розбила чашку…
07.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194688
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2010
Бісова електрика
- Людоньки!—Фекла в дворІ голоси́ла,--
-МабУ́ть чоловіка електрика вбила!
- Як же це сталось?—сусіда спитав.
- Акумулятор на голову впав.
************
Мабуть досить
Жіночка багатодітна в лікаря пита:
- А чи можна ще родити після сорока́?
Ледве стримавсь гінеколог, щоб з нею не битись:
- На дитині сороковій
треба зупинитись!
************
По чому
– А скажи ти нам, Абраме,
ти жид по батьку чи по мамі?
– Чисту правду вам скажу,
що єврей я по життю.
************
На кому шкіра
Не в кольорі шкіри справа –
чи жде нас ганьба, чи слава.
Залежить ще все від того,
натягнута шкіра на кого.
************
Багаті чи хворі
– Багаті душевно ми, Вова?–
пита, споглядаючи зорі.
– Ми, Лєра, багаті духовно.
Душевно, скоріш за все, хворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194599
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
Занеси меня в память обновлённым объёмным файлом,
Без ошибок, но и без проверки орфографии,
Назови меня своим самым любимым смайлом,
Сохрани на диске «Д», где фотографии.
Открывай меня как можно чаще
И читай, вникая в букв суть,
Верь не прошлому, а настоящему
И о старой версии забудь.
Не желай сканировать Касперским,
Не «лечи» и «очищать» не смей,
Я не нахожу причин на это веских,
Ведь меня принёс тебе не спам сетей.
Не забудь меня на флешку сбросить
И с собою на ключах таскать.
Если вдруг товарищи попросят,
Ты не смей меня пересылать!
Занеси меня в память обновлённым объёмным файлом…
7.06.2010…………………….Мезенцева Е.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194388
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 08.06.2010
Я кохаю. чи пак, насміхаюся з тебе, поки ти перебуваєш поза межами цієї божевільеої країни.Кохаю...
Не приведи Господи тобі звикнути до мене і полюбити навзаєм.Ні!...
Але не обожнювати мене ти вже не зможеш, якщо ти - законослухняний громадянин і все таке ...
Схиляюсь до думки, що я вже готова жити у міцному скляному будинку.
І прозорому,щоб усі бачили, як я багато пишу, і як іще більше думаю.
І міцному,щоб не могли діствтись до мене.
...Сиди навпроти,груди в груди,повіки до...
-Повік!
Тобто назавжди.
І Franz Ferdinand, та інше,нехай буде і блідість облич,м'якість волосся і вино.І довершеність,але не завершеність.попнрду ще стільки шастя!...
Лиш непотрібність любити когось окрім тиші,боятись когось окрім тиші.
Тиша ніжності скляного будинку,де двоє не хочуть говорити:не бачились рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194310
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Не пишите чужих стихов,
Не читайте чужие жизни.
В мире столько брошенных слов
О любви, о счастье, о тризне.
Не рисуйте с чужих холстов,
Не воруйте чужие судьбы.
Столько красок вокруг, видит бог,
Что хотят и умеют люди.
Не любите чужих теней,
Не тревожьте чужие души.
Лишь в один день из многих дней
Сердце сможет слышать и слушать.
Не молитесь чужим богам,
На алтарь не бросайте жертву.
Этот мир лишь на миг отдан нам -
В этот миг будь собой - человеком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194289
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Я пив тебе солодку, молоду...
Так вже написано, у чоловіків на роду.
Я пив тебе усю і до останку...
Кохаючи тебе, із вечора й до ранку.
Ти річкою, мов паводок на весні розлилась.
На милість переможцю, віддалась.
І ти мене у відповідь, кохала і пила.
Мов об"єдналися на вічно, два крила.
Ми злилися в одну блакитну річку.
Коли в ночі ти запалила білу свічку.
Я пив нектар твій, мов колібрі пташка.
Духмяним ароматом пахла, кави чашка.
Я мить ловив, і судороги тіла...
Коли мене ти, жадібно хотіла...
Іще, іще, іще... злилися в поцілунках.
А потім сбилися, обоє в підрахунках...
Я відчував в ту мить, кожну клітинку.
В єкстазі цілував біленьку, спинку.
Які ж солодкі ті дівочі, стиглі груди.
Вустами лагідно блукав по тілі всюди.
Стрімко ввійшов, немов дельфін у океан...
Зараз на мить, закрийте біблію й коран.
Бо стримати себе, вже майже неможливо.
Коли кохають щиро, це завжди красиво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194309
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2010
"...Бог вовсе не призрак с иконы..."
КОВАЛЁНОК
Богу немного за тридцать,
Сутул он, представь, близорук,
Он судьбы читает по лицам,
Он любит бомжей и старух,
Он любит согбенных и сирых,
Он терпит богатых и злых,
В носках его водятся дыры,
Он скромен, стеснителен, тих...
Он очень боится трамваев,
Вокзалов, дрезин, поездов,
Мечтает об отпуске в мае,
Жалеет молоденьких вдов.
Живет он в обычной хрущобе,
Работает кладовщиком,
И ходит в замызганной робе,
И платит исправно в профком.
Он только не может креститься,
И дразнит его машинист,
Сосед его, Саша Возница:
-Наверно, ты, Бог, атеист.
Когда же восходит над миром
Светило великое - Ра,
Бог ходит в портках по квартире,
И смотрит в колодец двора.
Он знает, что завтра случится,
Он ведает тайны и сны,
Он любит пельмени и пиццу,
А водку не пьет он с весны.
Не веруют в этого Бога,
Лицом он не вышел, убог,
И лет ему вовсе немного,
Но все же он истинный Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93723
дата надходження 21.09.2008
дата закладки 07.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2010
ляжу брёвнышком на пляже,
(или всё же на пляжу?)
сквозь очки за эпатажем
вдохновенно подгляжу:
ходят девы и матроны
в неприкрытом неглиже,
и порхают купидоны,
промышляя на пляже.
я с татуировкой "вася"
на руке, курю, лежа...
(не успел в каком-то классе
разобраться в падежах)
сочиняю, глядя в небо,
несусветную фигню -
славлю невидаль и небыль
в откровенном стиле "ню"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194206
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Він:
А це не з Вас, бува, картину малювали?..
А це не Ви, бува, з'являлись мені в снах?..
А це не Ви, бува, дивились у дзеркала?..
Це не у Вас, бува, цвіла усмішка на устах?..
Вона:
На жаль, не з мене цю картину малювали.
На жаль, не я приходила до Вас у снах.
На жаль, не я натхнення дарувала.
Та це у мене посмішка розквітла на устах...
Він:
Так це не Ви перед мольбертом позували?
І це не Ви приходили у віщих снах?
Невже не Ви мені натхнення дарували?
Все ж - дякую за усмішку, розквітлу на устах!..
Вона:
Мою усмішку Ви здобули дуже легко.
Шкода, картина не моя, та схожість певна є.
Тепер признатись мушу Вам відверто:
Ховаю між рядків я тут єство своє...
Він:
...Не я - художник той, не Ви - модель... Ви - поетеса...
Та кажете, що схожість усе ж є?..
Милуюсь я картиною... Ні, не модель - принцеса
Свою красу натхненно віддає...
* Автор першого, третього та п'ятого катренів:
Le Magnifique (http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8474)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193435
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 04.06.2010
- Я хочу аби ти сприймав мене такою як я є!! ти мне розумієш?- кричала вона, що є сили… - Так я розумію – спокійно відповідав він… - Я хочу, щоб мене любили за мою душу…а не за тіло… - Добре..добре… не репитуй..так воно і є.. - ..ні все ж таки ти мене не розумієш.. - Та ж ні..чудово розумію… а тепер йди до мене… я хочу тебе… ти така гарна як розлючена… ти заспокоїшся… а завтра все буде добре… ти вдягнеш свою нову спідницю.. та туфлі на шпильках і ми підемо до моїх друзів, пам’ятаєш вони нас запрошували? - Так.. але ж ти обіцяв, що ми побудемо у двох, я навіть з роботи відпросилася… - Ну вибач котику,я знаю.. але не гарно було відмовляти … - Ну гаразд.. хай буде так.. та це буде завтра…я сьогодні залиш мене в спокої… … Вона пішла у іншу кімнату і зачинила за собою двері… дістала заховані далеко в шафу старенькі джинси та легенького светра, вдягла кросівки запхнула в кишеню МР3плеєра…і стрибнула через вікно…вони жили на першому поверсі… вона так часто робила,коли хотіла залишитись на одинці, бо лише в такі моменти вона могла бути сама собою. Ніхто не докоряв їй її зовнішнім виглядом, не тягнув в ліжко, не відвішував компліментів в адресу її сідниць… вона була вільна, вільна від усього, що їй так заважало. Вона йшла слухаючи «неправильну» музику, дивилася на зірки, думала «неправильними» думками… та вони були її, її власними, не надиктованими кимось іншим, вони народжувались сама по собі, і так само зникали… це було так цікаво.. а іноді й весело. І вона посміхалась, не тому, що так треба, а тому що Вона цього хоче. Йшла не замислюючись, що вже пізно, що через кілька хвилин він зазирне у її кімнату та побачить , що її нема і це потягне за собою ще одну сварку.. Їй було байдуже… Вона почувалась щасливою у цьому неправильному світі, її світі, в якому її ніхто не розуміє. Вона б пішла до друзів.. але в неї їх не було. Ні, звичайно була купа різних знайомих, з їх награними посмішками та обіймами, милими лицями.. в ті моменти коли їм щось було від неї потрібно… а от з справжніми друзями якось не склалося.. Та ні.. був у неї один друг.. так.. був.. вони перестали спілкуватися кілька років тому, відколи вона зустріла Його. Безглуздо все сталося… Вона вважала його просто другом… найкращим другом.. та для нього цього було не достатньо,він мирився з тим, що вона не відповідає йому взаємністю, але її закоханість в іншого стала для нього останньою краплею… Так і блукала вона нічними вулицями, не відчуваючи ні страху ні холоду. Зі сторони здавалося, що її шлях веде в нікуди, проте це не так.. було в неї одне улюблене місце – дах багатоповерхівки, недалеко від парку. Звідти було добре видно її будинок, весь від першого до останнього під’їзду. Вона навіть могла бачити як Він нервово курить на балконі в очікуванні на неї, і це її забавляло. Вона сиділа і дивилась на небо, в наушниках надривав зв’язки якийсь бард чи рокер, а вона сиділа непорушно…понурившись в свої мрії… Цього вечора було так само.. вона забігла у знайомий під’їзд, викликала ліфт, піднялась на останній поверх, звідти вверх по драбині на дах… дивно, що досі ніхто не зачинив прохід на гору, зараз мало де таке зустрінеш… але для неї це було тільки на краще… Той самий двір, те саме нічне небо… тиша… легкий шум вітру.. Чомусь його досі, ще не видно, раніше він вже стовбичив би з сигаретою , нервово курячи і чекаючи поки Вона повернеться, щоб потім нічого не розпитуючи з ображеним виглядом піти спати. Проте сьогодні його не було.. напевне, ще не відійшов від сварки та лежить ображений у вітальні – подумала вона, - от дурненький, чого він ображається, це ж не я його змушую поводитись як годиться, а не як хочеться, вдягати те, що гарно, а не те, що зручно.. робити безліч непотрібних речей коли можна обійтись і без них.. я просто хочу, щоб він сприймав мене такою яка я є, а не робив з мене ляльку на показ своїм друзям… та.. та чомусь й все одно його люблю…, вона посміхнулась іронічною посмішкою… в наушниках тим часом Земфіра співала про дівчинку з мережі, яка обов’язково зустріне своє кохання. Раніше вона завжди уявляла себе цією дівчинкою. Слова з пісні були написані наче з неї, а може для неї… Адже своє перше кохання вона зустріла саме в мережі… це була довга та романтична історія, з досить печальним кінцем.. чого слід було й очікувати, проте все це вже позаду, зараз в неї інше життя, інші турботи, інші пісні з героями яких вона вже себе не порівнює. У плеєрі змінювався трек за треком, в голові утворювались нові і нові думки.. Вона й не відчула як вже скоро наближався світанок… Він на балкон так і не вийшов, мабуть добре образився, та це і на краще, менше лишніх запитань взавтра, точніше вже сьогодні. Вона вже збиралася йти, але тут помітила, що на даху вона була не одна…не далеко від неї сидів, ще хтось, так ж понурий у навушниках і повільно кивав головою, напевно в такт музики… Хм, виявляється я не одна така – весело подумала вона, й швиденько пішла геть.. На ранок в неї була серйозна розмова з ним.. Виявилось, що він цілу ніч не спав, … прочекав її на лавці у сквері, тому вона його й не помітила… Їй стало ніяково, вперше з всі ці роки вона відчула себе винною… Винною не за те, що змусила його нервувати, не за безсонну ніч, а за те, що їй було байдуже, байдуже на все це. Він кохав її, кохав безмежно, але по своєму. Її ще дитячі розуміння про кохання кришились як шоколад в його сильних руках. Ні не подумайте.. все було чудово, можливо навіть краще ніж хотілось, проте чогось все ж таки не доставало. Він намагався зробити з неї справжню Леді, в той час коли вона була звичайним дівчиськом. Це ламало її, ламало її внутрішнє я, змушувало грати по його правилам. Їй щодня доводилось влаштовувати «вистави» з гарним «дорослим» одягом, взуттям, зачісками. Далі доламуючи себе, нищити вщент все, що від неї залишилось. А ввечері, в котрий раз тікаючи через вікно латати свою понівечену бунтарську душу, склеювати скетчем думок, зашивати підривними акордами гітар, заспокоювати текстами на пам’ять заучених пісень. І так щодня, день у день… Не дивно, що вона була такою нервово-напруженою. В останніх пів року вона знову почала плакати. З нею такого вже давно не траплялось. Раніше сльозу з неї могли вичавити лише сильний біль, та інколи болючі образи. А зараз, щоб заплакати їй варто було лише подумати про щось сумне, чи поринути сентиментальний спогад.. Вона відчувала, щось в ній змінюється. Можливо навіть на краще, вона ще не розуміла, що саме… Це було дивне відчуття. Розумом вона була готова до змін, але щось всередині неї пручалося що є сил, не даючи цим змінам повністю заволодіти нею… Постійно борсаючись між розумінням та відчуттям вона вкрай заплуталась, ця невизначеність породжувала нові істерики. Він не розумів, що з нею коїться, гадав що це звичайні приступи ПМС…і, що скоро все минеться… і він не помилявся… не про ПМС, а що минеться. Що не день вона ставала все спокійнішою та м’якшою… як пластилін. Напевне те, що було всередині витратило останні сили, і більше не могло боротися. Хоча інколи, ще були викиди агресії. Та намагання щось комусь довести, проте на це вже не зверталась увага… Він ліпив з неї те що хотів бачити в її подобі, звичайну ляльку… якою вона ніколи не мала бути… .. Вони знов посварилися, ще більше ніж учора, вона не знала як себе виправдати, а може й не хотіла цього робити. Просто мовчала і плакала… Все ж таки йому стало її шкода. Він не любив коли вона плаче. Й Вона це знала, це був майже не єдиний спосіб впливати на нього. І вона частенько ним користувалася. Так, це було не чесно з її боку, але сльози були певним вираженням самозахисту, а вона не могла не захищатися. … Врешті після довгих нотацій Він все ж підійшов першим, обійняв її. Сльози ще раз-у-раз стікали по її щічкам. Сонечко моє, куди ж ти тікаєш від мене вечорами? Я ж місця собі не знаходжу, я хвилююся за тебе… ти це розумієш? – так.. – шепотіла вона. Тоді навіщо це робити? – незнаю… ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192103
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Чего тебе еще? Скажи, что надо?
Прошу тебя, коль можешь – отпусти.
А знаешь, ты мне больше не награда,
А тяжкий крест, что мне пришлось нести.
Чего тебе еще? Мое терпенье?
Которое так долго прожило?
А, может быть, еще благословенье
На ту, с которой станешь на крыло?
Чего тебе еще? Побыть отрадой?
Я слишком долго для тебя жила…
Пойми ты наконец, что я – не рядом.
Прими тот факт – я от тебя ушла.
Чего тебе еще? «Когда увижу?»
Как хочется сказать, что никогда…
Свою любовь к тебе я ненавижу,
Как ненавижу слово «навсегда».
Чего тебе еще? Останься прошлым,
А дальше мы не встретимся в пути…
Прости, что не смогла тебе дать больше,
И что недолюбила, ты прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192099
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Спаси меня от грусти будних дней,
От горьких слёз растоптанных желаний,
Заставь меня вперёд грести быстрей,
К заветным островам моих мечтаний.
Спаси меня от ярости ветров,
От молний и глухих раскатов грома...
Ты - жизни смысл под именем "Любовь",
Ты - воплощенье идеалов дома.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179970
дата надходження 26.03.2010
дата закладки 27.05.2010
Пишу листи, складаючи в шухляду, -
У адресата вже нове життя...
А у душі - ні спокою, ні ладу,
Переплелись з думками почуття.
І не тобі тепер мене судити -
Я все тобі до крихти віддала.
А серце просить:"Хочу просто жити,
Любові хочу, вірності, тепла!"
На аркушах - і сльози, і чорнило,
Неначе хтось навмисно наслідив.
Я ще напишу, як тебе любила,
А ти згадаєш, як мене любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192048
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Не время для намёков; се ля ви...
Нас разделяет пара сантиметров.
Ресниц моих движения лови;
Я чёрно- белая сегодня - в стиле ретро.
Лови дыханья ритм, улыбку, взгляд -
В них ключ к тому, что называют тайной.
Не отрицай - ты был бы очень рад
Меня по ходу разгадать случайно.
Красивых жестов театральный флёр,
Но это мишура, ты понимаешь...
Я тонко обрываю разговор -
Меня ты никогда не разгадаешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192046
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Зеркало луж отражает реал черно-белым.
Давит мартини виски, заплетает в косичку.
Вновь достаю свой любимый родной парабеллум,
Хлеба краюху, «резинку», веревку и спички.
За горизонтом маячит луна. Или все-таки солнце?
Прищур зрачков улыбается по вертикали.
Переварю каждый день, каждый шаг, даже – стронций.
Что? Не такую меня вы сейчас ожидали?
Думали, раз рождена – значит, создана Девой?
Как бы не так! Захожу сразу в лоб и с разбега!
Да, я крещенная. Да, всеблагой Параскевой.
Верила – дар. Оказалось – небес ипотека.
18.03.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191959
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 26.05.2010
Бодрящий кофе с пряным кардамоном,
Янтарь огромных гроздьев винограда...
Тяни минуты наслажденья. Что нам?
Мы на Востоке, здесь спешить не надо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191074
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 26.05.2010
Так хотелось секса,
Да не так все стало.
Ты уселась в "Лексус"
И к друзьям умчала...
И догнать бы надо,
Да поди посмей-ка,
У меня ведь "Лада",
Да еще "Копейка".
Не догонит "Лексус"
Старенькая "Лада".
Так хотелось секса.
Вот и вся отрада...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191855
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 26.05.2010
У кожного із нас
Є свій шматочок щастя,
Складається він із солодких фраз…
І головне забути про ненастя.
У кожного із нас
На світі є людина,
Якій би ти віддав мільйон прикрас,
Пробачив би усі її провини.
У кожного із нас
Є зірочка на небі
Якій бажання ти загадував не раз
Можливо просто, а можливо по потребі.
І мабуть кожен з нас
Хоч раз, життя вважав жахливим
І може зараз не найкращий час,
Та не сумуй і стань щасливим,
Бо ми живемо лише раз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191715
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 25.05.2010
Перестань: я старію хвилинами,
Упиваюсь не пристрастю - кавою.
Усе те, що недавно хвалили ми,
Дуже скоро звучатиме карою.
Не картайсь, не підписуйсь під вироком:
Ти була досконалістю наживо.
Ми тоді одне в одного вірили,
А сьогодні я завтрашнім вражений.
Не сумуй за кінійським філософом
І не кпинь, що зголив свою бороду.
Я озброюсь словами і посохом -
Боронитись від псів і від поглядів.
Помолюся сльозами розкаяння
Над розбитою страхом колискою.
Перестань: ти була надто ранньою,
Та, однак, зрозумів дуже пізно я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191711
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 25.05.2010
Зацепиться взглядом за ресницы...
Для двоих и мир порою тесен.
Откровенно - не юлить, не крыться -
Показать, что ты мне интересен.
Не боятся показаться жалкой,
Глупой показаться не страшиться...
Знаешь, я, конечно, не гадалка,
Но тебе судьба - в меня влюбиться.
Знаешь, я, конечно, не святая...
Главное - о прошлом не жалею.
Я, увы, не рыбка золотая,
Но желанья исполнять умею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191455
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 25.05.2010
критическая статья
Общаюсь с людьми сильными,умными!Тот,кто понимае мои стихи - того понимаю я!Тот,кто не понимет мои стихи,того не хочу понимать и не хочу знать!(с)Юрий
Бог,мне судья!Не судите меня,потому как не увижу я Вас.А,кто Вы есть,чтобы судить меня?Прийму поучение от мудрых,а глупых не увижу!Ибо глупых,по глупости их наказываю по полной!(с)юрий
«Этим дождливым вечером хочется критики, нормальной критики. И совсем не любви и макарон по-флотски» - душевно подумал один Посетитель, бродя по сайту «Клуб Поэзии», возвышенно именуемом в простонародье как «Сайт Розовой Поэзии».
Сосредоточенно исследовав каждый закоулок Клуба, Посетитель разочарованно вздохнул – отзывы пестрели разноцветными шевелящимися смайлами, букетиками подзавявших цветков и огромными транспарантами нагло утащенных с соседних порталов картинок. Критики нигде не было. Если не считать те комментарии, в ингредиентах которых присутствовали фразы: «Витя, вы талантливы», «Анечка, за вас любой пойдёт», «Да, Алик, в яблочко! Такое творят эти депутаты! Пиво и табак запрещают на улицах, зато в Раде палят шашки, бьют морды, матерятся. Весь мир смотрит и смеётся, а наш народ плачет!», «Очень сильно! Познал предательство ни раз! Теперь верю только себе и родителям!», «Очень тяжелый стих! Прочувствовал вашу боль! Честно признаться даже глаза прослезились! Очень тронули!», «Я уверен, что у Снежинки шизофрения! У неё как минимум три анкеты. Сама себя хвалит, а кого чернит, тому льстит под другим именем! Это можно проследить по айпи адресу! Весной шизофрения прогрессирует, и это явно заметно по поведению Снежинки! Кстати живёт она на Украине, и то, что я узнал! Не сильно хорошо живёт !Снежинка, вовремя плати за коммунальные услуги. У тебя должок по ним!!! Сказали, что ты не серьёзно себя ведёшь! Вот такая Снежинка - злостная неплательщица».. Ну и так далее. На критику это было не похоже.
Крайне расстроенный Посетитель задумался: «Если нет критики, значит, автору никто не укажет на его ошибки, штампы, не поможет что-то переделать, а в итоге автор может и погибнуть как автор! А не попробовать ли мне написать хотя бы одну маленькую критическую статейку. И себе на пользу, как Начинающему Критику, так и гибнущего автора реанимировать постараюсь».
И вот дождь струился за окном редким стуком, влажность усиливалась, весна назревала, а Начинающий Критик (назовём его КаРП – клуб розовой Поэзии) поплыл на нерест, то бишь, влился в Ленту Свежих Публикаций. Карп, рыба зеркальная, плавает в чистых холодных водах, но их не было. Воды, конечно, существовали, но или тёплые с мутными прожилками, или с запашком и плавающими на поверхностях ошмётками бытовых отходов настораживающего вида.
Навстречу Карпу плыло множество разношёрстных Авторов, они булькали, взбивали искорёженными в сражениях плавниками ошмётки недоразвитых творений и их зародышей, шевелили распухшими жабрами, пытаясь выбулькнуть катрены, рифмы, метафоры. Все они шли на нерест – откладывать гроздья икринок в Ленту Публикаций в надежде, что из них вылупятся отборные лососевые породы стихов.
Одна разгневанная рыбища очень остро привлекала к себе внимание. Рыбища настолько была в яростных движениях и злости, что её крупные чешуины излучали ядовито-зелёный свет и пахли осетриной не первой свежести.
Юрий (так звали зелёную рыбину) изо дня в день нерестилась икрой и откладывала её в Ленту. Но икринки получались бледными и невзрачными, детёныши из них рождались с явными дефектами – необратимо патологическими явлениями. Куча грамматических и смысловых ошибок, примитивизм лексики, сломанный смысл и пятипалые конечности, штампованные в разных местах глаза и уши делали Юрино потомство посмешищем для некоторых очень умных рыбин.
Тогда Юрий доставал свой потёртый хвост и записывал имена смеющихся рыбищ на свое чешуе, думая, что таким образом его икра станет янтарнее и из неё обязательно вылупится лососевый гений.
Наш проницательный КаРП решил поближе подплыть к отпрыскам юры и вдумчивее изучить их рыбную сущность:
«юрий :: Тот не живет, кто не летает
О жизни думал я не мало,
Пытаясь смысл в ней найти
За основу взял начало,
И от него искал пути.
Как только мы приходим в мир,
Нам сразу крылья подрезают
И вместо неба,нас в сортир
Там нас ростят и удобряют.
Когда становимся мы старше,
На небо смотрим и молчим
У нас украли небо наше
И оттого,мы все грустим
Учителя мечты разбили,
Таланты пылью притрусив
Смотреть лишь в землю научили
С годами всех нас заземлив
Забуду то,чему учили
С таланта пыль я их струшу
Мечты все склею,что разбили
И гнев свой к ним я остужу.
Нашел я в жизни смысл один,
Отбросить то,что мне мешает
Будь с судьбой непримирим
Тот не живет,кто не летает!
ID: 141808
Рубрика: Вірші, філософська лірика
дата надходження 17.08.2009 16:40:37
автор: юрий (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141808)
Прочитав сию гроздь икры, Карп слегка ошалел. Прочитав ещё раз, ушёл вглубь.
давайте попробуем понять смысл или идею, или сюжет, который вложил автор.
«О жизни думал я не мало,
Пытаясь смысл в ней найти
За основу взял начало,
И от него искал пути»
ЛГ очень много думал о жизни, очень и очень. Настолько много, что он решил взять начало за основу, чтобы найти свой путь. Решение по сути гениальное и мужественное, ибо искать путь с середины или с конца – это крайне невыгодное решение, потому как не каждый ЛГ позволит себе искать на конце пути свой жизненный путь. Это весьма ценный вывод – оставить конец в неприкосновенности или на крайний случай.
продравшись сквозь мучительные поиски и решения, выбрав начало за основу, ЛГ приходит к неутешительной действительности:
«Как только мы приходим в мир,
Нам сразу крылья подрезают
И вместо неба,нас в сортир
Там нас ростят и удобряют.
Когда становимся мы старше,
На небо смотрим и молчим
У нас украли небо наше
И оттого,мы все грустим»
Да, он смог войти в жизнь, в мир, но что это? Ему тут же срезали крылья и закопали в сортир и стали удобрять какие-то посторонние люди какими-то своими отходами жизнедеятельности. Но, по-видимому, ЛГ был совсем даже не против столь сомнительной процедуры, ибо он молчал и смотрел в небо. Смотрел в небо долго, всю жизнь, пока не понял, что находится в сортире, его регулярно обкакивают и неба-то по сути в сортире быть не может, ибо это отдельно стоящее здание с крышей. Когда ЛГ всё это осознал, стоя по горло в какашках, он решил, что небо у него кто-то нагло спёр и ему стало грустно и плохо пахнуть.
«Учителя мечты разбили,
Таланты пылью притрусив
Смотреть лишь в землю научили
С годами всех нас заземлив
Забуду то,чему учили
С таланта пыль я их струшу
Мечты все склею,что разбили
И гнев свой к ним я остужу»
Дальше начинается вообще детективные события. Откуда ни возьмись в сортире, где ЛГ думал о неправильности своего выбора, взяв за основу начало пищеварительного тракта, появляются его учителя. Откуда они могли появиться, ведь ЛГ сам выбрал сортир, его никто этому не учил и никто не заставлял это делать? Хотя, можно предположить, что учителя вместе с ним приняли основу как начало и перебрались совместно в сортир.
Потом появились трусы («притрусив»). Из этих трусов ЛГ с учителями яростно выбили пыль и припорошили этой пылью невесть откуда взявшиеся в сортире таланты. Возможно (КаРПу постоянно приходилось догадываться), этими талантами и были люди, которые регулярно унавоживали ЛГ и учителей.
Прошло много лет, ЛГ начал одолевать жуткий страх при виде талантов. («СтрУшу» - боюсь, «стряхну», но не «стрУшу»). Он тщательно пытался выловить в сортире разбитые мечты, склеить их и остудиться. Мечты плавали повсюду, они никогда и не тонули, потому что в сортире чему-то утонуть очень сложно, а клей тоже всегда под рукой, главное – густо смазать, чем ЛГ усердно и занимался, ныряя и остывая.
И вот финал сортирных скитаний, размышлений, выбивания пыли из трусов, светско-сортирные рауты с учителями, попыток понять, почему небо кто-то замазал, почему мечты не склеиваются подручным материалом и кто заземлил ЛГ, предположив, что он прибор переменного тока с основой для конца. КаРп, не дыша, прочитал:
«Нашел я в жизни смысл один,
Отбросить то,что мне мешает
Будь с судьбой непримирим
Тот не живет,кто не летает!»
ЛГ нашёл, он нашёл смысл! Он нашёл смысл, сидя в сортире, заземлённый, подобно розетке, выбивающий всю жизнь пыль из трусов, склеивая разбитые мечты проплывающими мимо талантами. Наконец-то, свершилось! Это так мужественно, так героически самоотверженно плавать в дерьме и понять, что даже в таком состоянии может быть смысл. Пусть хотя бы ОДИН СМЫСЛ, но он найден!!! Мы видели, как нелёгок был путь ЛГ, через ЧТО ему пришлось проплыть, сколько пыли было выбито из трусов, но РАДИ ТАКОГО СМЫСЛА можно было жить не то что в сортире, но даже в ПРОРУБИ, где мечты плавают ещё лучше.
КаРП затаил дыхание, переходя к следующей строчке: «Отбросить то, что мне мешает» - ВОТ ОНО! ОТКРЫТИЕ! ЛГ отбрасывает от себя плавающие мечты, он их гонит прочь – одно движение руки, и они отплывают от него, образуя вокруг мутную смердящую жидкость. И что дальше? «Будь с судьбой непримирим» - ДА, он был НЕПРИМИРИМ!!! ДА! ЛГ не смирился со своим существованием, его топили в сортире, он всплывал, пытаясь отыскать небо, и, не обнаружив его, начинал выбивать таланты из трусов, его навещали учителя, он вместе с ними пытался увидеть небо, его заземляли, и тогда мечты всплывали, расползались и начинали бить током. ОН через ВСЁ ЭТО прошёл, но НЕ СМИРИЛСЯ СО СВОЕЙ СУДЬБОЙ. И вот – СМЫСЛ! ВНИМАНИЕ! Специальное предложение для тех, кто сидит в сортирах всю жизнь. ВСЕГО ОДИН ДЕНЬ. ДВА ПРЕДЛОЖЕНИЯ ПО ЦЕНЕ ОДНОГО! ДВА СПОСОБА ВЫБРАТЬСЯ ИЗ СОРТИРА В ПОДАРОК. ВЫ ЖДАЛИ ВСЮ СВОЮ ЖИЗНЬ ЭТОЙ ГРАНДИОЗНОЙ АКЦИИ. Предложение автора гениально:
«ТОТ НЕ ЖИВЁТ, КТО НЕ ЛЕТАЕТ» (с) юрий
УРА! СВЕРШИЛОСЬ!!! ЛГ понял, что вот он – СМЫСЛ! Вот ЭТОТ СМЫСЛ всей его жизни. Он долгие годы шёл к нему, он столько перенёс, столько выстрадал, сидя в сортире, заземлённый к унитазу и теперь всему этому КОНЕЦ! СМЫСЛ НАЙДЕН!
ЛГ просто не жил, потому что НЕ ЛЕТАЛ!
Что-то булькнуло в сортире. Последняя мечта скрылась от одного нажатия на рычаг. В сортире не было НЕБА.
«Из такой икры вылупятся только разбитые мечты, которые всю жизнь будут искать небо в сортире», - подумал КаРП и ушёл на ДНО.
p.s – (в разбираемом творении сохранены авторская орфография и пунктуация)
ничего личного, критика базируется исключительно на тексте юрия «Тот не живет, кто не летает». Все выводы сделаны исключительно из текста произведения.
Понерестимся?
традиционное ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ:
если кому-то из вас, дорогие читатели, понравится статья и вы открыто об этом заявите в своём отзыве, то не сомневайтесь, что автоматически попадёте в чёрный список юрия (если вы уже не там :)))
вот забыла сразу предупредить Хагена :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187207
дата надходження 01.05.2010
дата закладки 21.05.2010
От вас музыка и голос,от меня стихи!Стихи на любые темы!
Если надо серьёзное и мощьное - без проблем,только немного времени и сделаем хит!
Мой папугай намного умнее,чем люди из черного списка! (юрий)
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4298
когда-то в день неясный, даже хмурый
настойчиво долбился дождь в окно
поэт гражданский, в просторечье – юра
на пару с попугаем пил вино
«а знаешь, попка» - пьяно молвил юра –
«я написал тьму тьмущую стихов.
про жизнь, любовь и про прокуратуру..
настало время для мелодий и хитов.
я обзвонил пятнадцать порностудий,
встречался с Басковым, Биланом и БИ-два
но петь стихи мои никто из них не будет –
не те уста должны озвучивать слова.
я долго думал, кто достоин моих текстов –
кто их споёт, как курский соловей.
и я решил, что доверяю это место
тебе, мой попугай! так пой скорей!
взлети своим хвостом на хит-парады,
и клювом острым спой мои стихи.
Билан и Басков – это просто гады
а Боря Моисеев чистый псих!»
и встрепенулся попка, щёлкнул клювом
глотнул остатки красного вина
и молвил, шепелявя, очень мудро:
«иди-ка ты проспись, мой милый юра, -
спасённую конечность петь не буду -
в сортире неба больше не видать.
и крикнул в гневе юра:
«ты дурак».
а попугай, взмахнув хвостом –
«сам дура»
при написании произведения ни одно животное не пострадало
любые совпадения с реальными лицами - случайны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190757
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 20.05.2010
Не закривай дверей. Давай запросим тишу
На наш банкет зневірених сердець,
А я пізніше в зошиті запишу:
"Це був кінець. Але який кінець!.."
Не закривай очей. Вони мені світили
У мороці зневіри, мов маяк.
Ми ж так любили, Боже, так любили!
Я напишу:"А розлюбили як?"
Не забирай долонь. Бо їх тепло ласкаве
Ще гріє серце. А струна тонка
Бринить. Я п"ю твою гарячу каву,
А напишу:"Вона була гірка..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190240
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 20.05.2010
Сколько раз я поддавалась лени,
И цветной была, и чёрно-белой...
Да, я становилась на колени,
Только лишь когда сама хотела.
Часто попадая в завихрени,
Словно лодка с множеством пробоин...
Да, я становилась на колени,
Но лишь перед тем, кто был достоин.
Нет, ничто не предано забвенью,
Хоть не каждый шаг, наверно, понят...
Да, я становилась на колени,
Но лишь перед тем, кто это помнит.
Яркие цвета и светотени...
Жизнь моя - большая галерея.
Да, я становилась на колени
И ничуть об этом не жалею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190468
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 20.05.2010
Холодне ліжко – там тебе немає,
Залишились кохання лиш сліди,
І тільки за вікном холодний вітер знає
Куди подівся, де розтанув ти.
В кімнаті морок, я відкрила очі,
Все тіло відчуває ще твоє тепло
Мені наснився сон цієї ночі?
Чи може це насправді все було?
Мене любив ти – пристрасно й безжально,
Ти тіло брав, я душу віддала,
А потім все ж пішов – і це нормально,
Я просто це забути не змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190114
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 20.05.2010
Когда идет дождь, я не втягиваю голову в плечи, не открываю зонт….я смотрю ему прямо в душу.
Если только к нему прислушаться, а не пытаться пробежать мимо, можно заметить, что он тоже сердится, что он тоже радуется, что он тоже плачет!
Только кто-то скажет - дождь не комфортный, с ним не уютно. Это не теплый плед возле камина зимним вечером, это не прохлада в тени дерева жарким днем. Он чаще не вовремя и чаще без настроения. Возможно ли любить дождь?
Я понимаю и жалею дождь. Он одинок. Поэтому и пристает к каждому прохожему, желая рассказать о своих переживаниях, поделиться тайнами, найти отклик…Но от него загораживаются зонтами и капюшонами, закрывают плотно окна и сердца.
А я нет…только дождь так умеет целовать губы, только дождь может подарить блеск миллионов бриллиантов своих капель безрассудно и не скупясь.
Когда рядом дождь, никто больше не нужен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190333
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
Я плачу - та сльози мої тобі непотрібні,
Я бачу - та очі мої до болю самітні,
Я вірю - та думки мої потонули в безодні.
Я мрію - та ти все ж не мій ні тоді, ні сьогодні.
Я знаю - але не чую перестороги,
Я каюсь - але стою в кінці вже дороги.
Так грішно - але ж сама цього я хотіла,
Вже пізно - бо так своє серце і душу згубила.
Смієшся - тобі це була забава звичайна,
Нап'єшся - і друзям розкажеш, що в ліжку я файна.
Глузуєш - бо знаєш тебе це все не торкнеться,
Хизуєш - бо сотня таких на шляху ще знайдеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190311
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
Шляхи до зАмків, що шукають люди –
як марення, як Образи вночі,
як образИ, що зИрять звідусюди
й обрАзи за незнайдені ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189248
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 13.05.2010
SOS – скучилась…
Свернулась калачом.
Колен коснулась бронзовым плечом.
Горячим капнула смола, -
Должно быть, слезы…
Из этой позы,
Похоже,
Мне не выбраться вовек.
Бесчисленностью собственных омег,
В который раз я снова ставлю точку.
Удар по почкам,
Выдох – вдох,
Под дых.
Мне Небо видится в предсердиях пустых,
И я в артерии свою вливаю душу.
Я эмбрион.
Мне б выбраться на сушу,
Причалить к Сердцу, так – чтоб навсегда…
Готов ли Ты?
Прошу ответить… (рифма)
Ты мой предел.
Мой смысл.
Парадигма.
30.06.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164191
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 13.05.2010
Мороз дохнул суровостью в лицо.
Кофейный запах растворил ее «на раз».
Керамики алжирское кольцо
На грани холода вошло в большой экстаз
Напиток выжег капельками снег.
Пустынный зной так вызвал на войну
Февральский день бушующих омег,
Уже почти ушедших в старину.
Хрусталь снежинки вызвался на бой.
Мой кофе яростью и страстью опьянел.
Он красоту расплавил наготой.
Он так любил ее, он так ее хотел.
05.02.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169979
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 13.05.2010
Я смену сдал.
Он смену принял.
С кофейной чашкою и пачкой сигарет
вдыхаю дым ушедшего
до срока
Дитя Пророка.
Я вновь смотрю вперёд.
Там - звёзды.
По-прежнему холодный шлют привет
и свет.
Мне зябко в этой пантомиме.
И я тоскливый
ласкаю у качели детской скрип.
Горячий кофе
прольётся мимо
подёрнутых забвением
надежд.
Не надо открывать мне вежд.
Я и без зрения достаточно всё вижу.
Я ненавижу.
Черной акварелью
невидимый рисую взлёт
Бровей не только.
Мой мальчик Волька
вновь улыбается.
Совсем издалека.
...пока.
Почти из прошлого.
Наверняка
мне путать запретят
котлету с мухой.
Плевать.
Кто может помешать любить
себя?
Маэстро!
Дайте туш!
Расписываюсь кровью.
Мне с болью жить совсем не привыкать.
Алкаете души? - Держите.
Не жаль совсем.
Озябли пальцы.
Керамикой пытаюсь их
согреть.
Но кофе умер.
Мой зуммер
зовет опять в постель.
Давно ли?
Минут не замечаю.
Зато в отчаяньи
я вижу хорошо.
Немая боль даёт
прозренье.
Я комкаю бычок.
Он тихо плачет.
Он тоже хочет жить.
Но суть не в этом.
Как хорошо, что слово...
...за Поэтом.
Всё остальное -
чушь.
Маэстро!
Играйте туш! - Плачу стихами.
Прекрасная игра,
Но мне пора...
Я ухожу.
Откройте выход Даме.
22.03.09
Лера Крок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149504
дата надходження 11.10.2009
дата закладки 13.05.2010
Я все гоняю по двору футбольный мяч,
Я все смотрю по сторонам, играю в прятки.
Играю в фантики, и вроде - все в порядке.
И вроде круглый мир не пуст, не глух и зряч.
Могу сорваться, не сказав друзьям "Пока"
И убежать смотреть мультфильм про Винни-Пуха.
И точно так же не хватает силы духа
Не съесть последний (лучший!) ломтик пирога.
Могу наврать семь верст, чтоб только не молчать.
Вслед уходящему люблю покорчить рожи.
И обдирать с руки куски сгоревшей кожи.
И зазевавшихся прохожих напугать.
Пришел - устал, скорей улегся на диван:
Лежу, не сплю, курю, неспешно размышляю:
"Да я не старый! Я живу легко, играя!
Я все еще - великовозрастный пацан!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189145
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 13.05.2010
Поцелуем клубничным моих губ ты коснись,
Что бы сладость его разжигала огонь,
Им по шее, неспешно, до дрожи пройдись,
Опускаясь на нежную кожу ладонь.
Холодком прокатись по дрожащей спине,
Дыханьем одним доведи до экстаза,
Утони в содрогающей спазмом, во мне,
Чтоб увидеть во взгляде сиянье алмаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189069
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 12.05.2010
И снова открыты окна.
И снова закрыты двери.
Мой мир паутинно соткан
Игрою «верю - не верю».
В пересечении звуков
Я слышу сарказм фантомов.
А дале – сплошная скука:
Ван Гог + Илья Обломов.
Салоны, богема, слухи…
Коктейли, вино и водка.
Шепчу: «ни пера, ни пуха!»,
Когда получаю сводку.
Заказ непременно подан
Под соусом авангарда.
Поймать бы судьбу за слоган,
Да только мешает гарда.
16.03.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177845
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 11.05.2010
І знову ця весна запахла літом,
Жбурнула сонячним промінням у обличчя,
Убралася бузку яскравим цвітом,
Розбурхуючи в душах протиріччя.
І знову ця весна запахла літом,
З примружено-зеленими очима,
Неначе це вона керує світом
І ніби в неї янгол за плечима.
І знову ця весна запахла літом,
Щебече до людей пташиним співом,
Притягуючи усмішки магнітом
І щедро обдаровуючи дивом.
:) 07.05.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188497
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 11.05.2010
Ти думаєш,забула,що було?
І не помітила,що зник ти?
Куди?Для чого?...Всеодно.
Бо в слід тобі уже не крикну...
Не крикну.Й справді.Так і є.
І не обійму на прощання.
Колись любов ця заживе.
Та не тепер.Ще надто рано.
Чому не кличу?-Сил нема.
Нема бажання подзвонити.
Немає сил.Нехай одна.
Сльозами ж я не хочу жити.
Я не забула ні хвилини
Холодних слів і теплих рук.
Байдужість й радість-половини
Солодких днів і згірклих мук.
-Чи хочеш все вернути знову?-
Питаєш.Та не знаю я.
Минулого чи треба болю?
Й п"янкого впівночі вина?
Піду.А,може,і вернуся.
Чи вийде щось-покаже час.
Та слів я "друзів"не боюся,
Однаково засудять нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188753
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 11.05.2010
Ура!
Перезагрузка!
Где рвется,
Там и узко.
Но здесь на сисадминов
Огромный дефицит.
Зато с безумной страстью
Попользоваться властью
Тут всякий юзер-чайник
Нахально норовит.
А им программы пишут,
Да так, что громко дышат,
Хитрющие соседи с улыбкой до ушей.
Но лишь с колен ты встанешь,
Как неугодным станешь,
И выгонят с издевкой
Надолго и взашей.
Да только очень странно,
Что в войнах тараканов
Те чайники так хамски
И злобно прут во власть.
А мы - адепты лени,
Безвольно на колени
Лишь можем и стремимся
Скорей и громче пасть.
Хотим себе добра мы.
Да вот не те программы
В свой мир мы загружаем,
Желая в счастье жить.
А может, всем подняться,
Ни в чем не сомневаться
И эту камарилью
На разум заменить?
Иль нам милей объедки
Любой страны-соседки?
Иль с нашим интеллектом
Вперед дороги нет?
Где рвется, там и узко.
Даешь перезагрузку!
Даешь дорогу в счастье?
А чайников -
В кювет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187941
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 06.05.2010
Если б мог я согреть огонь
Тот, что жжёт, ты его только тронь
Или рЕку водой напоить
Словно ранней весной ручьи
Солнца в небе сильнее сиять
Если б мог я…
Если б мог я как рыба кричать
И как северный ветер молчать
Стать надёжней зыбучих песков
И нежнее холодных оков
Посреди океана стоять
Если б мог я…
Если б мог написать как ты
Я стихи неземной красоты
Ведь они словно посланы свыше
Ты творишь, а не просто пишешь
Мир от слов твоих будто пьян
Если б смог я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187771
дата надходження 05.05.2010
дата закладки 05.05.2010
Разорвав облака, и ломая струящее солнце,
все спешишь в никуда, оставляя осколки небес.
Легким жестом крыла ты свернул на мгновенье колодцы
и на тихом покое поставил серебрянный крест.
Словно сгусток тепла, что пропитан воздушной истомой,
ты играешь с волной забирая остатки души.
Я ведь тоже, мой милый, когда-то была "теплокровной",
только сердце мое охладить кое-кто поспешил.
Я стою у воды, и пропитана жадною влагой,
собираю себя по кусочкам из прошлого, где
я была так наивна и верила в сказочных магов,
правда, крылья сломали безудержно-смелой мечте.
И сейчас растекаясь по радуге светом сапфира,
я ловлю каждый вздох, каждый выдох тигрицы-волны.
Стаи чаек покой нарушают протяжно-крикливо
А мне хочется просто немного святой тишины.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187006
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 30.04.2010
Можна за гроші таланти купити,
можна за слабкість свою заплатити.
Маєш ти гроші – то все в світі маєш.
Тільки нещастя без грошей придбаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186969
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 30.04.2010
Спасибо Вам, тем, кого я, увы, не любила,
Кого я не видела, даже когда были рядом...
Спасибо за чувства, пускай я о них не просила,
За яркий букет из взаимно не встреченных взглядов...
Спасибо Вам, тем, кто украдкой мечтал о свиданьях,
За то, что прошли стороной, не задев мою душу,
За то, что нашли мне местечко во снах и мечтаньях,
Которые даже не рвались словами наружу.
Спасибо Вам, тем, кто мелькнул в моей жизни лишь тенью.
Простите за всё, и за то, что я Вас не ценила,
Ведь просто не знала... Жестоко предала забвенью...
Простите за то, что я Вас никогда не любила.
30.04.2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186994
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 30.04.2010
Жила-была коварная красавица
И знала, что мужчинам очень нравится
Она парней, смеясь, в себя влюбляла
А позже, так же с легкостью бросала
И легкой поступью идя по их сердцам
Осколки оставляла тут и там
А безутешные печальные мужчины
Кто в петлю, кто на дно морской пучины…
Её же забавляла эта сила
Чужую боль легко переносила…
Наткнувшись раз на безразличный взгляд,
Возмущена, ну как же это так?
Как смеет он не восхищаться мною?
Ну, погоди! Вот я тебе устрою…
И в ход пустила все свое уменье
По части флирта…
Только с сожаленьем
Не замечала вовсе перемен-
Не торопился он сдаваться в плен
Она из кожи вон, сильней старалась
Но незамеченной опять-таки осталась
Она бесилась, злобою давилась
Не ела, не спала, а только злилась.
Не выдержала и спросила
-Как же так?
Как устоял ты протии всех атак?
(Любой от благосклонности её
От счастья имя бы забыл своё)
ОН просто улыбнулся ей в ответ:
-Ну что ж, секрета в этом нет
Я- слеп…
не удивить меня любой картине,
Душой я вижу то, что в середине
А сердце у тебя совсем пустое
Оно большой любви совсем не стоит
А красота? Она, увы, увянет
И одиночество тебя тогда застанет…
Кому нужна обертка от конфеты,
Когда самой конфеты там и нету?
И вдруг заулыбался и сказал
-Ко мне пришли, прости…
И тут же встал
И радостно пошел навстречу той,
Которая пришла…
Постой, постой-
Глаза его от счастья так сияли
Ну как же так? Неужто слеп?
Едва ли…
Неужто правда, что он сердцем видит…
Красавица рыдала от обиды
Размазывая тушь и красоту
И в сердце ощущала пустоту…
28 04 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186889
дата надходження 29.04.2010
дата закладки 30.04.2010
Я дивлюся на небо, на прекрасні зорі,
Як вони далеко іскрами горять.
Над прекрасним світом, де тумани в полі,
Де гілки вербові на вітру тремтять.
Де волошки квітнуть, соловей співає,
Де прекрасні ріки, і вершини гір.
Де у час вечірній, дівчина чекає,
І їй світить тихо, світло ясних зір.
Падає проміння, ніжно і чарівно,
Містика кохання огортає світ.
Все таке прекрасне, і буває дивно,
Що усе зникає й не лишає слід.
Ось зоря іскриться. Місяць випливає,
Наче вільний човен у стрімку ріку.
Наче той господар, все перевіряє.
Виглядає нишком, зіроньку одну.
Ці небесні зорі, всі такі прекрасні!
Дивнії світила в Всесвіті горять.
Ось зоря упала. Загадаю щастя.
Щоб ніхто не бачив. Поки всі ще сплять.
Зачиню віконце. Стану під проміння,
Серце вже не б’ється, а немов тремтить.
Щоб здійснилась мрія, наберусь терпіння,
Я напевно знаю, швидко прилетить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183710
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 30.04.2010
Ты молчишь…
И опять свою грусть отпуская,
Вдаль за солнцем летят мои птицы-слова.
Ты заглядывал времени в сердце,
Меня забывая.
А я просто не знала, как жить без тебя.
Ты молчишь…
И озябшие пальцы не греет
Новый день,
Забирая тебя у меня.
И прощания взгляд
По моим неприкрытым коленям
Не заставит тебя вновь вернуться назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186413
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Oh! C’est l’amour
Oh! C’est l’amour!
C’est le depart et le retour.
L’amour c’est la douler.
L’amour c’est le malheur.
C’est la mort et la naissance.
L’amour c’est la souffrance…
C’est la fin et le commencement.
C’est un grand sentiment!
2000
Переклад:
О! Це кохання!
Це старт і це фініш.
Кохання - це горе (біль).
Кохання - це нещастя.
Це смерть і це нарождення.
Кохання - це страждання.
Це початок і це кінець.
Це велике почуття.
P.S. вірш написаний мною у 9 класі... взагалі я вчила французьку мову з 1 по 11 класи...прикро, що вже багато чого забулося...
Можливо хтось захоче перекласти більш гарно та поетично. Буду рада!
P.S.S. аудіо - це мій голос... наче з вимовою ще не все втрачено :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186632
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Снежной пустыней людской отчужденности,
Безразличности и отрешенности,
Босая улыбка идет безоружная.
По-детски наивна, по-детски простуженна,
Озябшая, голая и простодушная.
Ей камнем в лицо, а она улыбается.
Её на колени - она растворяется
Мгновеньями счастья в своих порицателях.
Грех ли по Миру идти созерцателем?
Не оставляя следов за походкою,
Не надрываясь за Истину глоткою?
Быть замыкающим цепи наследия,
Точкой бесследной картины Бессмертия.
Каждый здесь первый по ходу окружности,
Каждый сочится сквозь души наружностью.
Открыть бы в зарытой одухотворенности
Врожденный источник людской окрыленности.
20.03.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185210
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Стук. Открывается дверь.
Падает свет в междудверье,
Словно затравленный зверь,
Кошкой мое суеверье.
Угол прогнулся спиной.
Тесен стал мир в моих песнях.
Плечи столкнулись стеной
Яростью туч поднебесья.
Ядерной страсти удар
Кинулся в ноги асфальтом.
Стоном разлился хазар,
Скрипка заплакала альтом...
23.04.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185751
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 23.04.2010
Волос черный смолою дымящей,
глаз сапфирных колдующий свет.
Тьмы осколок - душа в этой чаще
в сердце мира, как выжженный след.
Пару слов - ветер с силой Вселенной,
снова травы с испугом легли.
Словно омут жестокого гнева -
в ее власти все тайны земли.
На плече мирно ворон уселся,
взмах крыла - небо пышет огнем.
В этот миг для покоя нет места,
заливает планету живьем.
Ей неведомы страх и сомненье,
темный лес стал роднее, чем дом.
Кошка-магия к ней на колени,
ни молитв, ни креста перед сном.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185418
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 22.04.2010
Сомнение, как лезвие ножа,
Скользит по тёплой беззащитной коже
И наблюдает, как застывшая душа
Ничем себе, увы, помочь не может.
Сомнение, как остриё меча,
Вонзается в доверчивое сердце,
Что задыхается, неистово крича,
Когда на раны сыпят соли с перцем.
Сомнение - ты мой заклятый враг.
Какое у тебя предназначенье?!
Когда же ты поднимешь белый флаг,
Признав в бою неравном пораженье?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185507
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 22.04.2010
Душа натянута струною,
А тело будто продолженье.
И взгляд стремится за рукою,
Там птица в небе отраженьем.
/Прости меня за откровенье/
Пусть сокровенное летит.
А солнце падает на плечи,
И мне как будто станет легче,
Если душа и тело вместе.
/За обнажённое прости/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185351
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 22.04.2010
Холодний дощ і темна ніч
часом мене рятують.
Вони у серці пліч о пліч
в моєму запанують.
Холоне тіло, а душа пече,
бо серце моє не закрите.
І кров гаряча так тече
і почуття пролите.
О так! загублене серед пітьми
і льоду серця твого.
Яке не бачило весни
і променя ясного.
Яке не чуло ніжності, тепла
що линуло без міри.
Моє ж віддало все до дна,
проте найшло лиш стіни.
Ти егоїст, бо моє вкрав.
І мури будував, палив мости
Ти заживо його вбивав
і хоронив і клав хрести.
Мою любов!
Яка так щиро гріла
тебе в холодну ніч і знов!
вона палахкотіла...
Тепер усе!!! Горю дотла
палю любов, і ще жива...
І тільки дощ, що за вікном,
невпинно ллє із неба
мене колише тихим сном.
Можливо так і треба.
Засну!
Як хочеться про все забути!
Засну!
Щоб болю свого більш не чути.
Якби ж то дощ зумів згасити
вогонь моїх німих страждань.
Не можу плакати й просити
вже сил нема й нема бажань.
І тільки крапельки дощу,
яким до тебе плачу,
я змию все. Тебе прощу
і більше мабуть не побачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182421
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 21.04.2010
Вдохновение от: Лейла Бегим http://www.stihi.ru/2010/04/19/4819
Бархат томного рассвета,
блики солнца на окне
Повторяю тихо: "Где ты?"
в сшитой шелком тишине...
Лунный свет почти расстаял,
аромат весны пьянит,
Только сердцу места мало -
треснул каменный гранит.
Что случилось? Я не знаю,
у окна твержу: "Где ты?"
И спешу в объятья к маю
из апрельской пустоты.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185074
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 20.04.2010
Необхідні приготування
- Доню, принеси із шафи
тарілОк шість-сім.
Мені треба побалакать
з татусЕм твоЇм.
************
Божа кара
- Дуб той, під яким ми стрілись
від блискавки з неба,
знаєш, любий, загорівся!
- Так йому і треба!
************
Обмінялись
- Коли я з банкіром зійшлася,
був досвід у мене хороший.
Тепер в мене є його гроші,
а він має досвід багатий.
************
Повна інформація
Мама доньку розпинає:
- Я неначе в страшнім сні!
Як же ти зібралась заміж –
ви знайомі лиш два дні.
- Я усе про нього знаю!
Ну, ви, мамо, і чуднІ!
Моя пОдруга жилА з ним
й розказала все мені.
************
Не настільки хворий
- Куплю у вас книжку хорошу!
- Є все – й детективи, й страшилки…
- Щось хворому б...
- Біблію, може?
- Ні! Хворий він не настільки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185087
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 20.04.2010
Без объяснения причин,
Словесных не транжиря гранул,
Ты растворился – как почил,
Как сгинул или в воду канул.
Бушует за окном весна,
Хохочет в небесах Ярило,
А я молчу, изумлена –
Что я такое натворила?
Вот тут припомнила на днях,
Когда напала вдруг истома,
Как ты пришёл, на грудь приняв,
А я сказала: «Вон из дома!»
Добро бы ты пришёл один,
А то с каким-то забулдыгой,
Сказал: «Мы это... посидим,
А ты давай к соседке двигай.
Позвал я Алика к себе,
А в доме нету алкоголя!
Он, кстати, из второго «б»,
Мы с ним в одной учились школе».
Произнесла я: «Вот козёл!»,
От злости став белее мела.
Но чтоб из дому ты ушёл,
Я даже в мыслях не имела.
Вот так же было в прошлый раз!
Вернулся ты, спустя неделю:
Вдвоём с подружкой мы у нас
Тогда за рюмкою сидели
И обсуждали твой уход.
Она тебя ругала всяко:
Мол, и зануда ты, и жмот,
Ревнивец, врун и задавака,
И как со мной нехорошо
Ты вёл себя перед свекровью...
Да, ты как раз тогда вошёл,
А я, не поведя и бровью,
Тебе плеснула кальвадос
И стала потчевать блинами.
Но ты в ответ наморщил нос,
Сказав, что пить не станешь с нами.
А после было всё тип-топ:
И лад в быту, и кайф в постели.
Да я вообще не помню, чтоб
Тебя держала в чёрном теле.
Ну, иногда звала скотом,
Громя фамильные фарфоры,
Но утверждал ты сам потом,
Что секс шикарный после ссоры.
А в этот раз не по уму –
Ушёл в туман, не молвя слова,
И до сих пор я не пойму,
И что я сделала такого?!
С утра сегодня капал дождь,
С тоской глядела я в окошко,
Ждала – а вдруг да ты придёшь,
И мы, полаявшись немножко,
С поникших плеч стряхнём хандру
И, обратив друг к другу взоры,
Начнём любовную игру,
Что так вставляет после ссоры.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184984
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 20.04.2010
"Ум - замечательный слуга, но ужасный владелец"
Робин Шарма
Я - не я.
Оболонка...
І життя - не життя ...
Міражі.
Розум - пан,
Крижана ополонка,
Душ студений,
для серця й душі...
Я - не я.
Павутина...
Донька вітру,
Німа сирота,
Тінь, заблуда,
що прагне родини...
Вбрід по річці -
немає моста.
Вбрід у темінь.
В глибини...
Через морок -
до центру буття,
Через холод,
колючі тернини...
А допоки ще...
Я - це не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184268
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 16.04.2010
Я жалею всех подряд:
Рыбок, птичек, медвежат,
Кошек, пёсиков и хрюшек,
Пионеров и старушек,
Генералов и солдат..
Лишь тебя не жалко, гад!
Жаль мне мух и комаров,
Жалко в Индии коров,
Жаль желе, коль ем желе я -
Ем и жутко сожалею.
Жаль лангет и антрекот..
Лишь тебя не жалко, скот!
Так случилось не со зла.
Ведь люблю тебя, козла,
Ну, а ты, как хряк из хлева,
Пьёшь, жуешь, идёшь налево..
Мне попортил жизни треть!
И за что тебя жалеть?
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184036
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 15.04.2010
Я для Вас не останусь хорошею -
Потому что останусь без Вас....
Ната Ли
Мне тебя забывать не надо,
Мне с тобою проститься пора.
Ах, какою была награда
Мне тебя средь других узнавать.
Тонким лучиком гладил мне руки,
Согревая в бокале вино.
Мне казалось, что это будет!
Будет, будет…да только прошло.
По щеке слезою непрошеной-
Нелюбимой женщины след.
Для тебя не останусь хорошею.
Мне не ждать тебя сотни лет.
Мне осталось совсем немного
Без тебя этой жизни прожить.
Милый мой, обернусь у порога,
Разреши мне тебя не любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181157
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 14.04.2010
Борис ПАСТЕРНАК
* * *
О, знав би я, що так буває,
Коли пускався на дебют:
Рядки із кров’ю — убивають,
От підуть горлом і уб’ють.
Від жартів із таким підтекстом
Відмовився б я без чудес.
Початок був таким далеким,
Неначе перший інтерес.
Та старість — Рим, який раз по раз
Взамін манірностей і поз
Не читки вимага з актора,
Але загибелі всерйоз.
Коли рядок диктує серце,
Воно раба на сцену шле
І тут кінчається мистецтво,
І доля почина свій лет.
Переклад з російської aleksgun
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183581
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 13.04.2010
Чи бувають ще в тебе хвилини,
щоб хотів розпочать день новИй
у обіймах палкОї дівчИни ?
Не бувають? То ти вже старий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183238
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 12.04.2010
Вершника-невдаху кінь
спересердя візьми й кинь.
Доки до землі летів,
мудру мисль родить зумів:
«Перш ніж кимось керувати,
треба справу добре знати!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182626
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Зачем родились Вы так поздно?
Зачем становитесь все краше?
И насмотреться невозможно
На юность радостную Вашу..
Могу я только любоваться
Как Вы, весну легко вдыхая,
Стремитесь жизнью наслаждаться,
Скользя, танцуя, искушая…
Готов служить вам Проведеньем.
Стоять меж Вами и бедою.
И с горечью и наслажденьем
Быть другом…
Хоть , увы, на скрою
Так хочется изведать сладость
Коснувшись пальчиков губами…
Не смею омрачить Вам радость
Ведь пропасть лет лежит меж нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182537
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 08.04.2010
Поп'ємо кави, друже мій, поп'ємо кави,
По філіжанці з гіркотинкою тепла,
Хай недомовок не буде між нами,
Лише довіра - тиха і сліпа...
Щоб зимна заметіль торкалась неба,
А нас з тобою гріли почуття.
Посидьмо мовчки, слів пустих не треба,
Попиймо кави... Ох, яка ж гірка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161475
дата надходження 17.12.2009
дата закладки 02.04.2010
Хай хтось кричить услід так гнівно:
"Смотри,бандеровка пошла!"
Погляну в очі їм привітно
Й скажу:"На вас його нема..."
О так.Бандерівка.Це-правда.
Бо з Україною душа.
І всеодно мені,що кажуть
І про ОУН,і про УПА.
Моя улюблена футболка-
У жовто-синіх кольорах,
У Львові на бруківці кроки
Приємніші,ніж десь в степах)
І скільки б українофоби
Не крали нашої землі,
Не закривали б рота словом:
"Вас нет!"-а МИ УСЕ Ж ЖИВІ!
Бо доти Україна буде
Не падати,а все рости,
Допоки ще існують люди,
Які із нею назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180535
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 02.04.2010
Натхненно й самовіддано
він на гітарі гра
фламенко піренейське
і циганський «ну-да-най»,
а ще американський джаз…
Ці звуки, як слова.
Не говори нічого гітарист, а тільки грай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181285
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 02.04.2010
не знаете, когда начнутся месячные,
когда мужчина обратит вниманье?
пишите в личку господину VAMу
он угостит вас чаем и печеньем,
предложит выпить даже утром ранним
сто граммов чая в граненых стаканах
а, может, вы искали счастье?
или хотели съесть на завтрак
яйца, не оплодотворённые великим VAMом?
он ждёт вас в гости, он научит, как всё украсть, и -
в осеннем и промокшем парке
он вам докажет, что скамейки те же нары.
он даже пропиарит все сайты паутины,
он попытается подсунуть вам чужую шутку,
он даже выдаст замуж Интернетовскую Зину
за модератора КП и тут же, остановив попутку,
вернётся вновь, телеграфируя всем авторам –
зайдите почитать мой опус!
там сроки месячных для всех – прочтите завтра.
ваш VAM. и хрен, что НЕ стихи, крутите глобус!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144646
дата надходження 07.09.2009
дата закладки 02.04.2010
Amor non est medicabilis herbis
Немає ліків від кохання..
Куди свій погляд не повернеш
Усюди бачиш лиш страждання...
Усюди бачиш тільки муки
І страх, що підеш в небуття...
Хто проведе тебе за руки?
Крізь метушливий вир життя
Із ким відкриєш ти кохання?
Із ким пізнаєш ти любов?
Із ким відчуєш знов бажання?
Хто змусить серце битись знов?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181329
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 02.04.2010
Вроде праздник на неделе
И совсем не выходной,
Только он мне в самом деле
Совершенно как родной.
И, хоть к дурам не причислю
Я себя ещё пока,
Возбуждаюсь вся от мысли,
Что грядёт День дурака.
В этот день я на подъёме,
Веселиться мне не лень,
Но, конечно, и на стрёме
Пребываю целый день.
Силы вовсе не ослабли,
Отрывается народ,
Ну, а я на те же грабли
Наступаю каждый год:
То костюм испачкан мелом,
То на лбу моём мука...
Коллектив не занят делом,
Все валяют дурака!
Этот праздник любят дети,
Молодёжь и старики,
Ведь умнее всех на свете
Даже в сказках дураки.
Это праздник любят сёла
И большие города,
Дурака в стране весёлой
Люди ценят завсегда.
Ну, а если станет плохо
И дурак не станет рад,
Заведём себе День Лоха –
Этих больше во сто крат!
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181177
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 01.04.2010
мой "враг",
давай мы перестанем быть врагами
разделим хлеб,
нальем чуть-чуть вина
и прекратим сражение словами,
жизнь по местам расставит все сама
не стоит отравлять нам злобой воздух
никто не умер,
не срывай свой гнев и настроенье на других,
попробуй…
и пусть потухнет злоба, догорев...
верши добро, бросай подальше в воду
чтоб злые взгляды не сверлили спину,
и отпусти улыбку на свободу,
пускай весна царит вокруг отныне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180986
дата надходження 31.03.2010
дата закладки 01.04.2010
Лютий місяць! Це плакати треба!
Взять чорнильницю й ридма ридать...
Хіба можна про слякоть і небо,
І проталини тихо писать?
Взяти тачку за декілька гривень
І на ній перенестись туди,
Де шумніше ніж сльози й чорнила
Линуть звуки дощу і грози.
Там, де наче грушки обгорівші,
З гілля здіймуться сотні граків
До весняних калюж, та найгірше-
Від них смуток сухий та гіркий.
І проталини вже почорніють,
Крики вітер зуміли порвать,
Випадково поети уміють
Писать вірші і ридма ридать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167475
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 31.03.2010
Була церква на селі найвищою спорудою –
все земне (це знали всі) – під Божою орудою.
В місті церкву обступили башти-хмарочоси.
Символічно – грОшей сила, дУші ж бідні й босі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180855
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 31.03.2010
Когда-то ученые вывели любопытные факты: для комфортного общения жителям севера достатчно расстояния в 120 см., жителям наших с вами широт удобнее общаться в метре от собеседника, а вот южане приближаются друг к другу на 80 сантиметров. И если собеседники хотя бы на пару сантиметров отодвинутся от оптимального расстояния, беседа становится вялой и неинтересной, а если вы нарушите заветную границу и начнете приближаться, ваш визави начнет испытвать дискомфорт и волнение.
Этими сантиметрами можно очень неплохо управлять, переводя разговор с собеседником в разные плоскости эмоциональности. Сколько бы чувств вы ни вкладывали в фразу Я хочу тебя, лишь та, сказанная вблизи, способна не на шутку всколыхнуть ваши эмоции и ставит перед вами неотвратимость выбора: либо принимать ее как долгожданную и отключить тормоза самоконтроля, либо отодвинуться на то расстояние, какое кажется вам наиболее безопасным в этот момент.
Потому-то и кажутся нашим женщинам более темпераментными уроженцы южных стран, что начинают свою атаку с 80 сантиметров, а не с привычного метра: куда сложнее оборонять крепость, когда неприятель находится уже внутри ее, а не только начинает приступ... На деле же они такие же по темпераменту, как и финны, просто последние могут начать с метра десяти, а нашей женщине это покажется снежным началом...
Между этой дистанцией комфорта и вами находится еще одна - на расстоянии вытянутой женской руки, и эту зону можно назвать зоной безопасности. Но у женщин, кроме защиты есть и наступательное оружие, 30-сантиметровая зона, сооблазняющая и вскруживащая головы мужчинам.
Как вы думаете, в чем интрига того, что женщина наносит духи на запястья рук, за ушками и в милую ложбинку между восхитительными холмиками грудей?
Именно потому, чтобы раз и навсегда опутать загадкой своего аромата того избранника, которому она позволит преодолеть зону вытянутой руки.
Запах духов на запястьях, его шлейфы при жестикуляции - это нечто многообещающее для того, кто будет допущен к зоне соблазнения и для того, кто будет отвергнут. Но кто-то все же будет пропущен через эту благоухающую таможню, а там счастливца уже ожидает запах волос, вобравший в себя нюансы аромата духов, и вот избранник уже доведен почти до умопомрачения... Именно в этой зоне происходит подготовка к удивительно сладкому празднеству поцелуя, а аромат от груди - это уже интрига на будущее, фантазия на тему восхищенного взгляда избранника, когда кружевная ткань медленно сползет с этих наполненных трепетом ожидания изысканной ласки чудес природы...
Знали бы мужчины, что сыграй они по сценарию, выписанному женскими ароматами, и его, и ее ощущения усилились бы в несколько раз. Этот сценарий требует неторопливости, нарастающего восхищения и, следовательно, большего диапазона чувств, какие разжигают человеческие объятия.
И искренне жаль тех женщин, которые считают аромат своим имджем, с утра обливающихся духами так, что их благоухание распространяется за границы самой дальней из описанных тут зон. Они рискуют при этом, как минимум, дважды:учуявший сие либо предпочтет поскорее удалиться, либо подсознательно бует искать в источнике атакующего ароматного дискомфорта дополнительные несовершенства. И, увы, найдет, ибо идеального в этом мире нет.
Зато те женщины, кто интуитивно или осознанно пользуется стратегией зон и ароматов, загадочны, волшебны, трепетны и желанны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180347
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 29.03.2010
У этого юноши было всего два недостатка: он был робким и не курил.
Каждым утром, едва отряхнувшись ото сна и наспех перекусив, он спешил в недавно открывшийся магазинчик на углу улицы, чтобы купить сигареты. Он никогда в жизни не курил, но сигареты покупал ежедневно уже третий месяц. И ничего в этой его сегодняшней жизни не было таким приятным и солнечным, как покупка очередной сигаретной пачки.
А все это было потому, что в один день на исходе зимы, забежав в магазин за какой-то продуктовой мелочью, он увидел самые прекрасные на свете глаза, во взгляде которых хочется купаться всю жизнь.
Она была прекрасна. Она была лучше всего мира. Она была... И ему не хватило слов, чтобы описать эту грациозную милую девушку, которая улыбнулась ему из-за соседнего прилавка.
Но у нее был всего лишь один недостаток - она работала в табачном отделе...
и он соврал тогда себе и миру, купив тогда свою первую в жизни пачку сигарет. Но ложь эта оказалась настолько волшебно приятной, что ему захотелось солгать жизни еще раз. Ведь когда она возвращала ему сдачу, их руки соприкоснулись.
Это было сильнее электрического разряда. Это было касание Вселенной, расширившее границы мира до необъятно счастливых далей. Ее длинные точеные пальчики были мягкими и необычно гладкими, будто вобрали в себя всю ласку земли. Его пальцы были сильными и робкими, благоговеющие перед изысканностью коснувшегося их чуда.
И он каждый день приходил теперь в магазинчик и покупал сигареты ради этих восхитительных прикосновений и ошеломляющих искорок, каких все больше и больше становилось в ее глазах при каждой новой встрече.
Он уже готов был сказать первое слово их любви, но, как назло, в каждый такой момент в магазин входил кто-то и своим неуклюжим прсутствием нарушал хрустальность этого первого слова, которое так и осталось несказанным.
В продуктовом отделе магазина работала еще одна продавщица. И от ее внимания, конечно же, не ускользнуло то электрическое сияние любви, какое возникало в табачном отделе при каждом возврате сдачи такому восторженному и такому робкому покупателю. Умудренная опытом жизни, она прекрасно видела взаимность их чувств. И один раз она не выдержала и спросила-таки свою подругу:
- Я же вижу, что происходит... Ведь это же твой тип: скромный, робкий, чистый, интеллигентный, а значит - верный. Почему ты не хочешь подать ему какой-то знак?
В ответ ей вспыхнул и быстро спрятался в глубины души откровенный и немного грустный взгляд.
- Я могу простить любые недостатки, но я напрочь не переношу курящих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179888
дата надходження 26.03.2010
дата закладки 26.03.2010
Здається,забула...Закрила роман і спалила в вогні.
Ти кликав-не чула...Хотіла піти,та мовчала всі дні.
Бо буде так краще.
Так ТРЕБА.Я МУШУ.
Вертатися?Нащо?
Тривожити душу?...
Навчилась терпіти холодну байдужість,
І зраду прощати,і вдавану сутність...
Але...як же тяжко-
Терпіти кохання...
Мовчати.Любити.
І чути-востаннє...
Востаннє чекати,щасливою бути.
...Хіба це можливо-так просто забути?
Дивитися в очі і знати-ніколи
Не будете разом.Й мовчати від болю??
Ковтати таблетки...
Тікати від світу...
Туде,де самотньо...
Туди...там,де вітер...
Сльозами залити свій біль і нещастя,
Постійно казати:Що є?-Буде краще!
Стрибнути зі скелі...
Піднятися в небо...
І в серці одна тільки думка-
ТАК ТРЕБА.......
...З дощем розчинитись,весь біль викидати,
Чогось безнадійно й наївно чекати...
Нарешті забути...
Заповнити пустку...
Всміхнутися сонцю...
Уникнути смутку...
А ти...повернутися мрієш?Для чого?
Я вже не захочу ні сліз,ані болю,
Я вже не заплачу за мертвим коханням,
ЖИТТЯ Ж БО КОРОТКЕ-НАВІЩО СТРАЖДАННЯ??
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179825
дата надходження 25.03.2010
дата закладки 26.03.2010
Прийшла весна в самій сорочці, боса,
Пахучого чар-зілля принесла,
і ворожила, розпустивши коси,
аж поки у кохання проросла...
Кохались трави у густих туманах,
І мліла ніч у співах солов'я,
І легінь-дощ хмільними почуттями
шалів, і шал його пила земля.
А вітер-шельма так запанібрата
облесно обіймав гнучку вербу
і поцілунками дурив завзято,
немов любив лише її одну.
Весна в розлогім буйнім дивоцвіті
запалювала вогники життя,
Стояли дні теплом густим налиті,
Кохання дні до самозабуття.
*ЩИРО ВДЯЧНА АВТОРУ КЛУБУ ПОЕЗІЇ,
ЩО ПЕРЕБУВАЄ НА САЙТІ ПІД ЛОГІНОМ
ВІКТОР ОХ ЗА НАПИСАНУ МУЗИКУ НА СЛОВА ЦЬОГО ВІРША.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179680
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 25.03.2010
Примружу очі, повні сліз,
Залию все назад у себе,
Із серця вирву гострий ніж,
І піднімуся вище неба.
Біді немає вороття,
Як скажу - так воно і буде,
Бог недарма віддав життя,
Щоб вічність згодом мали люди.
Останній крок - останній вальс,
Як вперше, з ніжністю ввірветься,
І тільки в думці: ще не час,
усе пройде, усе минеться.
Чекаєм смерті ми щодня,
І за роки готуєм скрині,
У що зодягнеться душа,
Коли вже будем на спочині.
Такі думки, турбот роки
Приносять вічне: як там далі,
А далі треба просто йти, -
виймати з серця гори сталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179593
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 24.03.2010
Напиши меня на полотне
Смелой, соблазнительной и тонкой.
У ручья скучающей Алёнкой
Представляться как-то не по мне.
Разметай мне кудри по плечам,
Как у новорожденной Венеры
И пикантной дерзости гетеры
Капельку придай моим очам.
А в фигуре будет пусть изыск,
Величавость, как во время оно,
Чтобы на манер Пигмалиона
В образ этот ты влюбился вдрызг.
Для того, чтоб снова по весне
Мне себя почувствовать девчонкой,
Смелой, соблазнительной и тонкой
Напиши меня на полотне.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179549
дата надходження 24.03.2010
дата закладки 24.03.2010
Сказати правду можна тільки раз,
Брехню ж - хоч сотню вдало промовляти.
Ніхто ніколи не полюбить нас,
Якщо уперто будемо брехати.
За дві хвилини - 10 твердих "ні",
Хоча насправді "так" було б доречно,
І правду чути тільки уві сні,
А наяву брехня живе безпечно.
На неї ж і законів не знайшли,
Її й не кожен може відгадати,
І чисту совість ми не зберегли,
Ту совість, що так важко відшукати.
Палає чесність в грізному вогні,
Дарма проходять дорогі хвилини,
Не в світі ми живемо - у брехні,
Туманом темряви обкутані години.
Себе продали і свою сім'ю,
Сусідів всіх, і друзів, і родину,
Та й зараз не наповнились жалю,
І хочемо продати батьківщину.
Так крок за кроком, день у день життя
Минає, пролітає, ніби пташка,
Дістань із серця ноти каяття.
Скажи, що не брехатимеш нізащо.
Усе пройде: і сором, і слова,
Безмежний тік кохання і надії,
Не забувай - лише твоє ім'я
Будитиме в нащадків світлі мрії.
Не заплямуй його брехнею літ,
Що в свій полон забрала всю планету,
Змайструй для себе ідеальний світ,
Не для падінь - лише для стрімких злетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179147
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Отряхнув с ушей лапшу,
Порешила - всё, железно,
В жизни больше не грешу
Я всем тем, что неполезно:
Жрать не стану у компа,
Колу пить, читать в кровати..
Пусть я сделаюсь тупа,
Но читать в кровати хватит!
Десять лет пахать подряд,
В отпусках не отдыхая,
Неполезно, говорят –
Станешь, мол, совсем плохая.
Вредно маяться виной
И в душе носить обиды,
И ложиться спать одной
Неполезно для либиды.
Не испортилась пока,
Красотой не оскудела,
Хорошо бы мужика
Завести под это дело.
Лопать торты каждый день -
Смерть для тыла и фасада,
А с экрана дребедень
Для мозгов вообще засада.
Без закуски самогон
Вредно пить, и водку тоже,
Всяких комплексов вагон
Накопить – себе дороже,
Заболеешь и трындец -
Язва или несваренье,
И негоже для сердец
Жить без удовлетворенья.
Подвести пора черту,
Неполезности итожа...
Кстати, мат катать во рту
Я теперь не стану тоже.
Часто крепкое словцо
Пострашнее пистолета,
Но могёшь зато лицо
Потерять в мгновенье это.
А ещё бы был резон
(Если взять проблему ширше),
Время тратить на музон,
Не расходуясь на вирши.
Не затем, что, мол, низзя,
А затем, что пользы нету,
Ибо музыка – стезя
И приносит мне монету,
И полезна, словно фтор
Для моей зубной эмали.
А стишата – это сор,
Проживёшь на них едва ли.
Так что, верь или не верь,
А решила: как ни жаль, но
С неполезным я теперь
Не вожусь принципиально.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179044
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Уйдя в злословия гипноз,
за истину держись:
Любой сатирик – диагност,
а врач, что лечит, - жизнь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179110
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 22.03.2010
В студентські роки я спостерігав,
як комсомольські шльондри-активістки,
щоб влиться до номенклатурних лав,
старались в різні "комітети" влізти.
Талант найбільший мали межи ніг.
І жоден "член" для них не був бар'єром.
От, натираючи у піхві мозолі,
кували органом отим собі кар'єру.
Ще бачив я вертлявих юнаків,
що професурі перед очі лізли,
і годували білих пацюків,
чавили жаб чи ставили їм клізми.
Таблицю тягне той, а той муляж несе,
а той радіє, як презент підсунуть вдасться.
Вони погоджувались на усе,
аби лише на кафедрі зостаться.
Тепер і шльондри й кафедральні плазуни
в начальстві вже. Повід'їдали морди.
Займають вищі соціальнії щаблі
і звідти дивляться на мене згорда.
В житті, можливо, вигод й благ не мав,
лише простеньку істину я знаю:
я тих скотів тоді вже зневажав.
а зараз іще більше зневажаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179047
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 22.03.2010
Я не прошу пробачити мене...
Занадто складно це зробити
Але життя моє ось-ось мине...
Назгадку я нічого не лишила
Шукала щастя, що згубилось
Від себе намагалась утекти
Та сон один і той же снився...
Що таки я добилася мети...
За посмішкою біль ховала
Сльозам заборонила литись
Сама себе тихенько убивала
Продовжуючи нащось жити...
Лиш мрії у душі моїй живуть
Й по вечорам приходить туга
Мене давно вже дома ждуть
Ну все, бувайте, йду до друга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128110
дата надходження 29.04.2009
дата закладки 19.03.2010
И выскользнет ладонь с ладони,
Чужие взгляды мимо глаз,
Любимым причиняем много боли
Обрывками колючих фраз…
В постели спинами соприкоснемся,
Захлопнешь громко дверь,
Уйдешь… и больше не вернешься,
С собой наедине теперь…
Мелькнет в толпе знакомый силуэт,
Не оберусь, запрячу слезы,
Ты был как сон, как фантик от конфет,
Нет смысла в прошлом, поздно…
Но память навестит ударом в спину,
Всего лишь фото на полу,
Продолжу жизнь, душой погибнув,
Хоть миф, но я тебя люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178537
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 19.03.2010
Всезнаюче рече простак:
« І це не те, і те – не так!»
А ти візьми і сам зроби,
Потік божественний знайди,
Котрий породжує усе,
І не вознось своє есе!
---------------------
Хтось творить плідно, хтось снується,
Лиш пиху береже свою.
Черв’як до чаші знову рветься,
Себе вдаючи за змію.
А скільки їх на подощів’ї!
Кишить гидотою земля.
Чи ж прорости квітучій силі,
Як там черв’як, а там-змія.
Воно лиш вміє плазувати,
А при нагоді й засичить.
Покритикує всіх пихато.
(Критикувати – не робить)
---------------------------
Тож розпізнайте черв’яків,
І відмежуйтесь від змії.
Звільніть квітник від хробаків,
Добро хай квітне на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140470
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 19.03.2010
А ей всё чаще снится Коктебель,
волна, с которой ветер подружился,
июль, который персиком созрел,
и соком по щекам её разлился.
Ей хочется дожить до теплых дней,
которые в Крыму наступят раньше…
ей хочется вернуться в Коктебель,
и снова стать на девять жизней младше.
Ей Коктебель, как счастья уголок,
там детства запах, память добрых кукол,
сомнений и отчаяний клубок
однажды там окажется распутан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178284
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 18.03.2010
Стукає вітер у темне вікно,
Тихо скриплять незачинені двері...
Це уже сталося, це вже було
Десь, у якійсь там загубленій ері!
Небо нахмарилось, пахне дощем,
З півночі тінню прийшла прохолода.
Знову усе, як завжди. День за днем
Мовчки тьмяніє життя позолота.
Скоро у місто прийде листопад,
Літо кудись непомітно тікає...
Як же я хочу вернутись назад -
в день, де мене вже ніхто не чекає!
04.08.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159262
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 17.03.2010
Быть хочу твоею половинкою,
Для тебя вообще, что хочешь сделаю:
Натуральной выкрашусь блондинкою,
Притворюсь пушистою и белою,
Тараканов пересыплю дустом и
Завяжу с рифмованными хренями,
А потом начну тебя без устали
Потчевать борщами и пельменями.
Пирогами выходные каждые
Баловать тебя начну, звезду мою,
А с другой застукаю, так даже и
Застрелить ни разу не подумаю.
Подружусь теснее с Камасутрою,
Дабы ты не счёл меня весталкою,
А, случись, заявишься под утро, я
По башке не залимоню скалкою.
Адекватной сделаюсь и доброю,
Заодно и ласковою самою,
А свекруху, что звала я коброю,
Называть отныне стану мамою.
Пусть плетёт интриги безнаказанно,
Хает дом, наряды и стряпню мою.
Хоть она и редкая зараза, но
С ней ругаться даже не подумаю.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177940
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 17.03.2010
(сороміцька пісня)
Я читачу
наче бачу
і готовий розказать
про смачненьку
походеньку
років тому з сорок п’ять.
На просторі
світять зорі.
Я гуляю по саду.
Мо' залишу
цюю тишу
і дівчат шукать піду?
Та надія
мене гріє,
і я підтюбцем біжу.
Йдіть подалі
всі печалі –
вже не втримати жагу.
Он дівчата!
Щось казати
починаю здалека –
про погоду
про природу.
Тут морга мені одна.
Випадково
бовкнув слово:
"Хочу!".
А вона:
"Я теж!".
Кралю знято!
Буде свято!
Збудженню немає меж.
Не пихата.
Є і хата.
Прямо в хату ми й пішли.
Ця Жар-Птиця
покориться,
бо я легінь хоч куди!
Взявсь за діло
я не сміло,
бо ще практики не мав.
Думав, може
допоможе
ситуація сама.
В цьому стані
бездоганні –
краще всяких вчителів –
були всюди
її груди.
Й я нарешті осмілів.
Помічаю,
що шукаю
її стегна і живіт,
і єдину ту долину,
яка вабить всенький світ.
Вона мліла
й шепотіла
дивні пристрасні слова ,
її тіло
аж кипіло,
наче в казанку вода,
все щедріше
нас колише –
то наблизить, то штовхне
і хотіло,
і тремтіло,
поглинаючи мене.
І годину,
й цілу днину
вона темпів не збавля.
Їй утома
не відома,
утомився першим я.
Відчуваю,
що згораю –
то кінчав, то починав.
Та невчасно
все погасло –
він упав і я упав.
"Була сила
та вся сплила?"–
зразу сумнів мене взяв.
"Може хворе
оте горе?
І кінець кінцю настав?"
Але мила
похвалила
й заспокоїла мене:
"Ще врожаїв
назбираєш!
Ще не скоро він помре!"
Була прАва
моя пава.
І чичирка, ойо-йой,
знадобилась,
пригодилась,
як і досвід перший той...
Потихеньку
вже й... старенький,
і чичирка вже звиса...
Але, друже,
не байдужа
мені й досі ще краса.
Як побачу
я дівчачу
юну вроду неземну –
і жвавію,
і радію,
і серцеві краплі п’ю.
На просторі
світять зорі.
Я на лавці у саду.
I до чаю
добавляю
грам зо тридцять коньяку.
Я читачу,
наче бачу,
й знову можу розказать
про смачненьку походеньку
років тому з сорок п’ять.
P.S. Прохання не ототожнювати героя вірша з автором. Автор ще ого-го!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177906
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 17.03.2010
Мои песни - не просто поэзия,
Не созвучия сладеньких строк.
В многоцветных огнях своих песен я
Очень часто бываю жесток.
Просто мне мне до безумия хочется
Всех вокруг и навек заклеймить.
Все - враги моего одиночества,
Помешавшие радостно жить.
И теперь, воспылав черной злобою,
Изувечу прекрасную суть,
И клеймящими строками долго я
Буду жилы из вас всех тянуть.
И тогда успокоюсь, наверное,
Если жаркою силой ума
И строкою, жестокой и верною,
Утоплю всех в болоте дерьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177779
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 16.03.2010
Я ж разная… поэтому пишу серьёзное, несерьёзное и флудно-полу-матерное. Эт прошлогодний цикл, который задумывался как иронично-серьёзный, но благодаря комментам сестрёныша, скатился в «хи-хи-ха-ха».
1.
Кошко-мыши. Счёт 3:0
Эй! Посмотрите!
Выше! Ну же! Выше!
Я на краю стою у жизни! Я на крыше!
Куда старушка навострила лыжи?
Я прыгну! Я сумею! Я смогу!
Эй! Расступитесь!
Шире! Ну же, шире!
Транслируйте полет в прямом эфире.
Сейчас меня не станет в вашем мире!
Восьмой... Второй... И вот я на снегу...
Эй… Отойдите люди...
Ну же... дышит…
А я душа ее ващет, я с той же крыши.
Мы так играем с нею в "Кошко-мыши"…
Веду 2:0...
Жива? - 3:0 веду...
2.
А ты поверил «Кошко-мышам»
Иду ко дну... Не надо вёсел...
Сама дойду за пару весен,
За пару литров, пару "бросил"...
За пару строк отдам одну -
Иду ко дну...
Уже ушла... А ты не слышал...
Ты всё ловил меня по крышам.
Дурак! Поверил "Кошко-Мышам"!
Спускайся...
Я гораздо ниже иду ко дну...
3.
А ты смеялась над «А ты поверил…»
Обращение к сестре близняшке, которая наглым образом (но без злого умысла) позволила себе не понять всей глубины трагизма предЫдущей части "Кошко-Мышей"... и до сих пор ципляиццы:))
А ты смеялась над "А ты поверил...",
Как будто суицид смешное дело!
Как будто утонуть не может тело,
Которое слегка засомневалось прыгать!
А я смеялась, когда ты смеялась,
Как будто это повод веселиться.
Пойду повешусь! Все ж серьёзней, чем топиться -
Висеть мешком, ногами мертво дрыгать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176918
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Здравствуй, мама...Да. Нормально. Тоже.
Нет не пью. Да, ем. Да не похоже...
Ну зачем?!! А те куда?! Ну, ладно...
Нет, не злюсь... конечно мне приятно...
Расскажи... Ага...ага...Вот сука!
Не тебе! В окно влетела муха...
Продолжай... Ага... Иа!...Икота!
Задержу... я знаю... на Федота...
Продолжай... Ага... ага... да слышу!
Да, люблю... Тебя и дядю Мишу.
Да приду. Не знаю. На работе.
Опоздаю. Без меня начнете.
Все, пока! Мне просыпаться рано.
Да и кстати... С днем рожденья, мама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176916
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Зима і осінь – чоловіче це начало.
Весна і літо – це жіноча сутність.
Якщо зима мертвенно-білим впала,
то літо явить зелені могутність.
Яскравих кольорів осіннє різнобарв'я –
то філософія прощальної краси.
А фарби цвіту, квітів, різнотрав'я –
то непоборна сила ніжної весни.
Зв’язок взаємний, переплетення циклічність
двох різних сфер, що разом світ становлять,
тримають кулю, яка перетинає вічність
у напрямку, що називається Любов'ю.
І перетворяться в плоди з могили кості.
Радітимуть потомки тим дарункам.
Зігрій же мій холодний зимній посміх
своїм весняним теплим поцілунком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176669
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Агресивне невігластво – як фанатизм
без Любові і Віри, й Надії.
Християнство, Іслам, Юдаїзм і Буддизм -
віровчення ( не заклик до дії).
************
Один тупо глаголить завче́ні слова.
Зазира другий з іншого боку.
Для фанатів обмежених віра – сліпа.
Для розумних вона – третє око.
************
Світ вивча́ на галявинці в лісі дитя.
Зупиняти його нам негоже.
Може сутність буття – здобування знання,
бо наука – то Промисел Божий.
************
Той все в формулах вчених плута́ навмання.
Цей не випустить з рук «Слово Боже».
Розвивать одночасно і віру, й знання,
гармонійна людина лиш може.
************
Дармовщи́нку легку́ підсува сатана́.
Ті, нещасні, хто клюнув – «кайфують».
Не боїться спокус християнська душа,
бо вони її тільки гартують.
************
Чи сказане було не випадково
оте божественне найперше Слово?
************
«Повісився Іуда!».
У Біблії святій-
то є найбільше чудо –
мораль в душі людській.
************
Хтось копа́є горо́д, хтось летить до небес,
хтось шукає собі небуденне.
Для укріплення віри не треба чудес,
лиш осмислена праця щоденна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176830
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Осадча Катя десь знаходить
й показує столичне дно,
де з грошей, вкрадених в народу,
жирує всякеє гівно:
тут і державні казнокради,
й нуворіші усіх мастей,
і обслуговуючі їх гади –
лакуза, гей, халдєй, лакей.
Тут і худіючі обжори,
й московський франт (він же – сексот),
тут і обкурені мажори,
і інвалід гламурних мод.
Тут не жінки, а їх «моделі»
від голоду кістляві й злі,
і їх господарі дебелі –
«вори в законє» й торгаші,
тут вся пластична хірургія –
«підтягнуті» альфонс-орли
і силіконові повії,
і обезжирені курвИ,
«мистець», що присмоктавсь до фонда,
тупі спортсмени-пацани,
«блювонд», що мнить себе бомондом
і безголосі «звєздуни».
В звіринці тім нема людини.
Показуйте нам далі, Кать’,
всіх паразитів України –
кого на вила треба брать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176662
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 12.03.2010
Я думаю о Риме.
Не Одри я. Так что же?
Ведь и каникул нету,
И денег тоже нет.
Сегодня нет, но с ними
Я точно буду к лету,
Лишь был бы там похожий
На Грегори брюнет.
Я думаю о пицце!
Когда вы на диете,
Вам хочется невольно
Вкусить запретный плод:
До одури напиться,
Наесться хлебосольно,
И пусть диеты эти
Рогатый поберёт!
Я думаю о лете:
Пускай там будет жарко,
А то и знойно даже,
Чтоб это дело под
Катить в кабриолете,
А после лечь на пляже
И жариться, как шкварка
Без всяческих хлопот.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176779
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 11.03.2010
Купаються трави у росах
В долині, яка іще спить,
А ген, у кошлатих покосах,
На обрії ранок бринить.
Ледь жевріє небо зі сходу.
Пустує ранкова зоря,
Пірнаючи тихо у воду.
Проснувшись, синіють моря.
До берега горнуться хвилі.
Дельфіни грайливо пливуть.
Красиві вони й такі милі,
Бо в злагоді вічно живуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176767
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 11.03.2010
*** Экспромт с Соревнования Флудеров (полуфинал)
http://www.stihi.ru/2009/02/04/4823
А я вот, ты знаешь, все больше склоняюсь
к тому, что в мужчинах чуть-чуть, но нуждаюсь…
Нет - гвоздик забить, или дать врагу в тыкву
могу и сама… мне не сложно.. привыкла…
Карьеру построить, добиться успеха,
и даже в горящую избу в доспехах,
коня на скаку, без закуски наливку
могу и сама… мне не сложно.. привыкла…
Не плакать, как баба, пусть даже в кровь душу,
глазами любить, и сама себя слушать,
и даже кончать… (режет слух? слишком дико?)
могу и сама… мне не сложно.. привыкла…
Но только не в этом… не в этом богатство…
Так глупо за одиночество драться…
Так странно, его называя свободой,
считать себя сильной и истинно гордой…
А я вот, ты знаешь, всё больше склоняюсь,
к тому, что я из… из ребра…
каюсь... каюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176700
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 11.03.2010
Под заборами твоей-моей любви,
Прижимаясь, маясь, к будущего прошлому,
На земле пишу-стираю "Забери!...",
На душе жгу-выжигаю правду - "Брошена..."
Ты на паперти глухо-немых разлук
Спотыкаясь, каясь, о приставку "Бывшая",
Среди сотен ждущих подаянья рук
Не ищи моих...
Твоя блаженно-нищая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176614
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 11.03.2010
А ты меня в свою рифмуешь жизнь...
К своим друзьям, к свекрови и кредитам.
Спешишь! Три точки, Enter и дефис...
Следишь, чтобы окно было закрытым.
У ног твоих так много неудач,
Разорванных, помятых проб-попыток.
И слышь!.. Не надо грызть мой карандаш!
Ему хватило стихоплётных пыток...
А я тебя в свою рифмую боль...
Опять тебя... к "люблю" и "ненавижу"!
Король не умер... здравствует король...
А мне б в Париж... Я не была в Париже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176484
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 10.03.2010
Разными -
Грязными,
Грозными,
Слезными...
Тленнобумажными,
Свеженавозными...
Иссиня-черными,
Искренне-белыми...
Слеванаправыми,
Справаналевыми
строчками-точками
в жизнь твою впутались
стихов моих фенечки...
Как мы запутались
Разными грязными,
Грозными, слезными,
Тленнобумажными,
Свеженавозными
криками-воплями,
Бредомаразмами...
Сдохли,сражаясь за право
быть разными...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176384
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 10.03.2010
На подоконнике своей души
сижу… курю… Я истинно убога,
когда пишу «жы»-«шы» не через «и»,
когда не верю в «истина у бога».
Я в рай не мечу, не мечу икру,
дамоклов меч – не про меня, но всё же…
Бывает снами так прижмёт к утру,
что я сквозь «бога нет», шиплю «О, Боже…»
Бывает с нами… Ты от пустоты
примерил небо «самой» из религий.
И прыгнул. Просто.
Пусто..............................................
Пусто...........................................ты
так низко никогда ещё не прыгал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176511
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 10.03.2010
"Но Алиса успела привыкнуть к тому, что вокруг происходит одно только
удивительное; ей показалось скучно и глупо, что жизнь опять пошла
по-обычному." (Льюис Кэрролл)
Одно из утверждений относительно человеческой природы гласит: «Мы - то, что мы едим»
С помощью этого утверждения трактуются и пропагандируются разные теории. Но так как у меня болезненно развито ассоциативное мышление, я, напрочь отвергая логику здравого смысла, задумалась об этом буквально. Вот что получилось…
- Я ОВОЩ. (бррр… вот кем бы не хотела быть, так это овощем). Тем не менее, это может означать, что я – полезная; от меня не поправляются (чаще сохнут:)); есть те, кто любят только меня (вегетарианцы); есть те, кто любят меня и ни в коем случае не «готовую» (сыроеды); меня варят, тушат, парят, трут и жарят (прям Кама-сутра какая-то); в меня можно дать (если я тыква*); мной можно рассчитаться (если я капуста); меня можно чесать (если я репа); на меня можно послать (если я хрен); от меня может пучить (если я фасоль); я могу быть шутом (если я горох); во мне можно отвиснуть (если я кабачок); я талантлива (если я пастернак); я могу обжечь язык (если я перец); я могу стрелять (если я лук); я еврей (если я фенхель); я надоем (если я картошка)
* не надо со мной спорить на предмет принадлежности тыкв, арбузов, помидоров и т.п. к овоще-ягодо-фруктам. Многие из них по разным признакам относят и туда и туда и туда:)
- Я ФРУКТ. (вот это другое дело… канеша, я ещё тот фрукт!;))
Это означает, что я – дороже овощей; полезная и вкусная, но когда меня много, может развиться аллергия; вроде бы диетическая, но бываю слишком сладкая (коварная, кароче); женщины любят меня больше, чем мужчины (сомневаюсь…); меня лучше не смешивать с другими продуктами, иначе я начну бродить (свалю, в общем); меня приносят больным (не… баба яга протифф); я упала на голову Ньютона (если я яблоко); на мне отрабатывают (удары.. если я груша); мне равны три дня в кабачке (если я слива); я обалденная тёлка (если я персик); я грудь Ирэн Феррари (если я арбуз); я люблю женщин (если я голубика); я в огороде, а не в Киеве (если я бузина); я коза (если я дереза); я сосательная (если я барбарис); я наш начальник цеха ДСП (если я калина); мне совсем не повезло (если я лох**); меня могут посадить (если я подофил**); многие думают, что я козлиное дерьмо (если я кизил); на меня могут послать, если хрен уже занят (если я фига); если меня дернуть за кольцо (в пупке), я взорвусь (если я гранат); я могу вспылить (если я помело); я птица!!! Ёп.. не летаю.. (если я киви); я мамаша семейки Адамс (если я монстера привлекательная**); я недоделанная зараза (если я араза**); каким бы фруктом я ни была, в старости я буду сухофруктом (если доживу)
** реально существующие фрукты
- Я МОРЕПРОДУКТ и РЫБА
Это означает что – про меня не скажешь: «не рыба, не мясо»; я передвигаюсь за счет боковых изгибов и виляния хвоста; у меня хорошо развита печень; меня часто разводят (сцуки…); я один из ранних символов христианства; четверг – мой день; я не тону; если меня ловить, нужно запастить терпением, и тогда я могу клюнуть; я фиговая певица-подросток (если я акула); я костлявая (если я карп); я жирная (если я сёмга); я рано умру (если я рыба-пила); я плоская (если я камбала); я особенно хороша под водку (если я сельдь); я проблема подростков (если я угрь); я могу трахнуть (если я электрический скат); я всё преувеличиваю (если я телескоп); я Хаям (если я омар); на мне девочка (если я рыба-шар)
- Я СЫР.
Это означает что – у меня есть дырки и я возбуждаю аппетит… но не у всех (если я с плесенью) и непродолжительно (если я мимолет***)
*** сыр такой хфранцузский
Всё, больше не могу…:) И так страшно:)
Подводя итог, отмечу, что для более точного и глубокого анализа нужно учитывать не только, что я ем, но и что с чем сочетаю…Но это уж сами пофантазируйте (например, лох + рыба-шар = мне совсем не повезло – на мне девочка…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176485
дата надходження 10.03.2010
дата закладки 10.03.2010
Я сегодня проснулась какая-то слишком свободная!
- Одинокая, может?..
- К чертям! Называй так как хочется!
И кровать на двоих для одной меня странно удобная,
И подушка упала, и простынь по полу волочится.
Я сегодня проснулась какая-то ветренно-легкая!
- Может, легкодоступная?...
- Пусть! Но тебя не касается!
У меня за спиною мужчины вслед ахают-охают,
И на каждый их "АХ!" тебе нервно на кухне икается.
Я сегодня заснула впервые от счастья уставшая!
- И не стыдно?!...
- Ничуть! Я впервые уснула довольная!...
И кровать для двоих непривычно (простите) скрипящая,
И я завтра проснусь чуть хмельная и слишком free (вольная)!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176300
дата надходження 09.03.2010
дата закладки 09.03.2010
Побажання ляпописцю.
Присвячується "Київському поету Євгену Ю."
Зашкорублий у своїх занедолужих вправах
Із знущання над слухавком та мізком
Вправно літери в гидотні кляпаси складає
«Київський поет», що пише кізяком.
Краще б добродумно і заклято
Прогурмив від краю до кінця
Ті вірші, що призакнила мати
Як ще був розумним немовлям.
З щиросердним зубленом
замокручені погляни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175374
дата надходження 04.03.2010
дата закладки 04.03.2010
На довгу пам'ять я тобі дарую
Свою любов і з дивом на вустах
Тебе три рази палко поцілую,
Хай поцілунки ці живуть в віках.
Один - холодний, як роса ранкова,
І чистий, як печаль в твоїх очах,
Примарний, як надія світанкова,
Легкий, як подих вітру на руках.
А другий - теплий, поцілунок сонця,
Нехай тебе зігріє у мороз,
Хай заглядає у твоє віконце
Крізь снігопад і сльози літніх гроз.
А третій - ніжний, зітканий весною,
Прекрасний, як заквітчані сади,
Нехай цей поцілунок пахне мною,
Тобою, щастям... Ближче підійди.
Я поцілую так, що не забудеш
Мене ніколи, навіть уві сні
Я знов прийду і цілувати буду
Твої уста і очі навесні..
15.08.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159228
дата надходження 04.12.2009
дата закладки 24.02.2010
Лік беззупину,лік у даль.
В далеку,ніжну казку ночі
Несе мене сумний трамвай,
По рельсах скаче не охоче.
Усе біжить,усе спішить,
А я у справах йти не хочу.
Несе мене сумний трамвай
Далеко,в даль,світ поза очі.
Цілує ранок сивий гай
І сонце вже осіннє встало,
А одинокий той трамвай
Усе похитується мляво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173341
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 23.02.2010
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Дорога у життя така далека...
Ще трапляться у ній і дощ, і спека,
і грім, і грози, пахощі й розмай...
Не квапся, не біжи, не поспішай.
Ще будуть радості, печалі і тривоги,
стежки неходжені, поразки, перемоги,
любов і сльози - віри не втрачай.
Усе в житті з подякою приймай.
Хай буде добрим щире твоє серце,
а очі - ласки повнії озерця.
Не квапся, не біжи, не поспішай...
* Моїм дітям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173325
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 22.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2010
Ничего милее дома
Я не ведаю, друзья:
Дома с каждым я знакома
И для каждого своя.
Здесь могу я без опаски
Топнуть, если что, ногой,
Здесь могу гулять без маски
Или попросту нагой.
Смачно плюнуть на манеры
Можно дома иногда,
Съесть чего-нибудь без меры,
Благо в доме есть еда.
Дома можно, что угодно
Делать, честно говоря,
Сесть и чинно благородно
Хлопнуть рюмку втихаря,
В бигуди, без макияжа
Рухнуть с книжкой на софу
И хранить, годами даже,
От других скелет в шкафу!
То я киска, то я зайка,
Липну к мужнему плечу,
Дома я себе хозяйка –
Что хочу, то ворочу.
Дома я, устала если,
Не заботясь ни о чём,
Прикорну в глубоком кресле
И задрыхну кирпичом.
Я же дома! Здесь, хоть тресни,
Можно портить кровь родным,
Например, горланя песни
В душе голосом дурным
Или так врубить колонки,
Что припомнят мат и шах,
Ибо лопнуть перепонки
Так и просятся в ушах.
Дом – он крепость и отрада,
Завсегда уютно в нём,
И его лизать я рада
Утром, вечером и днём.
Дом мой, просто загляденье,
Так мне нравится самой,
Что готова каждый день я
Со всех ног спешить домой!
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172919
дата надходження 20.02.2010
дата закладки 22.02.2010
Біжить кохання босоноге
На вітрі коси розвіва.
Росу, ганяючи по лузі
Пахучі квіти обійма!
Біжить кохання повне сили
Пишний вінок з думок спліта
Біжить, пірна у небосхили
Надію й віру вигляда.
А за оазисами вальсу,
За поцілунками життя
Чатує на кохання щастя –
Наївне й щире, як дитя!
Біжить кохання босоноге
На вітрі коси розвіва.
Воно ще зради не зустріло,
Тому й наївне, як дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171356
дата надходження 12.02.2010
дата закладки 12.02.2010
*10 февраля день смерти А.С. Пушкина
Кабы я была Арина,
Сашку б тож боготворила,
Но любимого мальца
Не пустила б до дворца!
Каб была я Кюхельбекер,
Саше Пушкину навеки
Оставалась бы верна –
Не кидала б пацана.
Кабы я была Наталья,
То была бы твёрже стали –
На хрен нужен тот Дантес,
Если Пушкин рядом есть!
Кабы я была Дантесом,
Не чинясь, и с политесом
Стала б Пушкину дружком -
Мы бы квасили тайком,
Напивались до икоты,
И травили анекдоты,
Порицая знать и свет...
Жил бы долго наш Поэт!
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170974
дата надходження 10.02.2010
дата закладки 11.02.2010
Дарю любимому на «А» -
Алмаз бесценный или два,
Античный бронзовый бокал,
Аплодисментов долгий шквал,
Азалий тонкий аромат,
Альбом стихов.., он будет рад!
Дарю любимому на «В» -
Волною ветер по траве,
И вишню пьяную в вине,
И вздохи вместе при луне,
Великолепный Шевроле
И валентинку в феврале.
Дарю любимому на «К»
Кальян, бутылку коньяка,
Кабриолет, поездку в Канн,
Корто с Казальсом и канкан,
Канаду в клёнах и коня,
Кураж и капельку меня.
Дарю любимому на "С"
Я город солнца - Сан-Тропез,
К нему солёный моря вкус,
Стихом божественный искус,
Старинной скрипки сочный звук,
Сокровищ сказочных сундук.
Дарю любимому на «Ф»
Улыбки мисс и королев,
Фигуру, формы, лёгкий флирт,
Букет фиалок или мирт.
Фонтана брызги, ласки фей,
Фейрверк фантазий и идей!
Дарю любимому на «Ш»
Всё то, о чём поёт душа!
Шагала, шутку, Шевроле,
Шансон Мориса Шевалье,
Три штуки баксов, ножки Шер
И шёпот сладостный «мон шер».
Другому подарю на «Ш»
Поближе к лету малыша,
Шесть шалопаев от других,
Носки со штопкой, шаль, штатив,
Шкатулку, с нею три гроша,
А больше нету ни шиша..
Дарю любимому на «У»
Всё, что тождественно уму.
Улыбку, удочку, уют,
Удачный творческий дебют,
C ним увертюру, и успех..,
И уйму утренних утех.
Дарю любимому на «И»
Идеи лучшие свои,
И интеллект, и интерес,
Игру, изыск - деликатес,
Интим, искусство, идеал..
Вот, как меня он обаял!
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170931
дата надходження 10.02.2010
дата закладки 10.02.2010
На замерзлому склі намалюю вуста.
Я не маю таланту… Я, як люди проста.
Я не вмію зливати різних фарб кольори,
Я лиш вмію кохати і вигадувать сни.
Я тебе покохала і забуть не змогла.
Я для тебе відала всю себе і життя.
Я тебе забувала … На замерзлому склі
Я портрет малювала вже назгадку собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170750
дата надходження 09.02.2010
дата закладки 09.02.2010
Вузька доріжка в"ється
До самого села.
Чому ж так серце б"ється?!.
Давно ж тут не була.
Я йду, а в полі тихо.
Ніщо не шелесне...
Виблискує лиш жито:
Колосся золоте.
А попід житом - стежка
Червона, вогняна.
І маки, як мережки,
У колос їх впліта.
А вітер хилитає
Червоні пелюстки...
І згадки навіває
Про прожиті роки.
Дивлюсь: похила хата
Без вікон, без дверей..
Чомусь печаль наводить
І смуток на людей?
А он в садочку пишно
Черешня розцвіла...
І пам"ять про колишнє,
Мов жаром обпекла...
Ледь диха ще криниця...
Яка смачна вода!..
Чому ж так часто сниться
Дорога до села?
Чому ж ти серце плачеш?
Чому болиш душа?..
Не буде вже інакше...
І...потекла сльоза...
--------
Написані твори про хату на основі побеченого. В селі не жила і хату не покидала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170365
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 08.02.2010
На дикому березі чайки і хвилі.
І за кілометри весь хаос юрбою.
І тільки пісок, тільки вітер і мрії.
І так би хотілось тут бути з тобою…
07.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170545
дата надходження 08.02.2010
дата закладки 08.02.2010
Кто играет вот так: до, ре, ми..?
Это ME
С кем охота создать мне семью?
Это YOU
Ты и я без каких-то там свит
Это SWEET!
Шапка пены и вобла в гарнир
Это BEER
Если я безнадёжно влюблюсь
Это BLUES
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170025
дата надходження 05.02.2010
дата закладки 05.02.2010
Небо ясніє зорями,
Сутінками прозорими
стигне нічна імла.
Місяця стигле яблуко
променів срібну патоку
в трави густі злива.
Стану ногами босими
в зілля умите росами,
садом нічним пройдусь,
Там де танцюють колами
запахи матіолові, -
в пахощах розчинюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169276
дата надходження 01.02.2010
дата закладки 01.02.2010
Місячна ніч, небо зорі засіяли...
Ти підведи вгору очі на мить:
Чи не проце ми з тобою і мріяли?
От би цей час назавжди зупинить.
В срібному мареві місто купається,
Сяйвом залиті сади і дахи,
Небо, як в казці, з землею зливається,
В Космос тікають порожні шляхи.
Втомлені вулиці сповнені тишею,
Пам'ятник в парку суворо мовчить,
Постать якась промайне, ніби мишею,
Місто завмерло і зніжено спить.
Навіть дерева стоять, не ворушаться,
Вітер свій подих затамував,
Вікна од світла ліхтарного мружаться,
Потяг в безсоння попрямував.
Зорі на себе в Десну задивляються,
Хвилями ніжно шепоче вода,
Після спекотного дня умивається
Берег, дрімає трава молода.
Місячна ніч, небо зорі засіяли...
Час невблаганно тікає кудись...
Чи не про це ми з тобою і мріяли?
Отже, милуйся, радій і дивись...
25.01.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168914
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 01.02.2010
Любил меня Петрарка
И на аллеях парка
В том изъяснялся жарко,
Являя пыл и страсть.
А после брякнул хмуро:
«О, нет, ты – не Лаура!»,
А я рыдала дура,
Зачем я отдалась!
* * *
Он звал меня – Джульетта,
Ухаживал всё лето
И тридцать три сонета
Забацал в мою честь.
А я ждала сапфира
И свадебного пира,
Но что возьмёшь с Шекспира:
Поэт – поэт и есть!
* * *
А Михалков – зануда!
Наобещал с три пуда.
Я ждать устала чуда,
Спросила как-то раз:
«Встречаемся всё лето,
А предложенья нету.
У вас что на уме-то?!»
А он мне: «А у вас?»
* * *
С Есениным – умора! –
Дела пошли так споро,
Хоть имя Айседора
Зачем-то дал он мне.
Как жаль, что он при этом
Крестьянским был поэтом,
И я зимой и летом
Ходила в шушуне.
* * *
С Твардовским, погляди-ка,
Я веселилась дико,
Но как-то раз улика
Нашлась в кармане брюк.
Взглянула – нефигассе,
А там стихи о Васе!
И жутко восвояси
Мне захотелось вдруг.
* * *
Признаюсь – я, однако,
Влюбилась в Пастернака,
А он мне, вот те на-ка,
Мол, я Вас на хочу!
А я ему: «Жестоко!
Ломаться нету прока.
Раз домогались стоко,
Несите-ка свечу!»
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168572
дата надходження 28.01.2010
дата закладки 28.01.2010
Вечір
Пара
Вино
Свіча
Очі
Погляд
Подих
Вуста
Дотик
Ніжність
Блаженство
Рай
Нічка
Зорі
Весна
Розмай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168523
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 28.01.2010
В своё время я серьёзно задумалась над тем, какие люди нас окружают. Размышления привели к выводу, что их можно поделить на 4 категории:
1. "ПРОХОЖИЕ" - они либо не подозревают о вашем существовании, либо им абсолютно/почти не интересна ваша персона. Приходят, уходят, меняются незаметно для вас.
2. "СОСТРАДАЛЬЦЫ" - всегда готовы вас пожалеть, вытереть горькие слёзы и временно исполнить функцию дружеского плеча. Они рядом, когда вам так трудно... ведь на вашем фоне их собственные беды блекнут, а успехи сияют ярче!!!! Как же меняется их отношение, если ваши дела начинают идти на поправку!!!
3. "ПАРАЗИТЫ" - с огромной охотой радуются вместе с вами, разделяют все успехи и достижения и... исчезают, как только вы "падаете в рейтингах" или начинаете "терять высоту полёта".
4. "РОДНЫЕ" - это люди (независимо от кровного родства), близкие вам по духу. Они искренне и от всего сердца радуются вашим успехам, вместе переживают ваши неудачи, всегда готовы помочь и поддержать. Они знают о ваших достоинствах и недостатках и, тем не менее, любят вас. Они редко замечают, что на вас надето, какая у вас причёска..., ведь привыкли смотреть не в глаза, а в душу.
(с) Л.Козырь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167228
дата надходження 20.01.2010
дата закладки 21.01.2010
Ніколи не дивися в мої очі,
Бо з них такий шалений ллється біль,
Бо з них,немов безодня,світять ночі
І усмішку всю виїдає сіль...
Ти знаєш,чому я тебе кохаю?
Як знаєш,то скажи,прошу,мені...
Ну що таке до тебе відчуваю,
Що спокою не дасть ніяк в житті?
Ніколи не дивися в мої очі,
Лише як скажеш:"Люблю" і "Прийди",
А як змовчиш,то не дивися,хлопче,
Ніколи,бо пропадеш назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167019
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 19.01.2010
Ты смотришь в глаза мне ,
Ты пишешь стихи.
Страдаешь и шепчешь :
"Мы будем близки?"
А я , отвечая, шепчу лиш одно,
Купи мне сначала
из норки пальто!
На пальчик с брильянтом
Колечко надень.
Тогда может стану
Твоею на день.
А ты умоляешь:
"Будь вечно моей!"
А я улыбаюсь:
"Ты будь посмелей!"
Коль хочешь меня
ты увлечь навсегда,
купи мне квартиру ,
быть может тогда,
твоею я стану,
а может и нет,
никак не найду я
приличный ответ!
Дружок, подожди,
это вовсе не то,
Но я бы хотела
в подарок авто.
Купи мне машыну
лилового цвета,
Тогда я поеду с тобой
на край света!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166833
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 18.01.2010
Ты пишешь мне стихи по Нету
Ты даришь нежные слова,
Ценнее их на свете нету
И так кружится голова.
Пусть между нами километры,
Но нити Слова связывают нас
Пусть замолчат на миг поэты
Пусть дольше длится этот час.
В эфире чувство - ето пошло?,
Быть может, глупо все слегка,
Но чувствую, как сквозь окошко
твоя дотронулась рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166262
дата надходження 15.01.2010
дата закладки 18.01.2010
В сльозу перетворилася душа,
У горлі лунко серденько забилось,
Зросила черствість світу у очах,
Коли щокою стрімко прокотилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166290
дата надходження 15.01.2010
дата закладки 18.01.2010
Дома скучно стало что-то,
День на день, как есть, похож.
Вот бы выйти на работу,
Только где ж её возьмёшь?
Я от века и поныне
С этим мыкаюсь сама.
Блата нету и в помине,
Волосатых рук – нема!
Тут ведь вот какая штука –
Важно влиться в «ближний круг»,
И подумалось – а ну-ка,
Попытаю я подруг.
Вот у Клавочки прикольный
Есть знакомый военком.
Открывает двери в Смольный
Этот чел одним пинком.
Клаве тут же, для порядку,
Я звоню, мол, то да сё...
Та в ответ: «Готов за взятку
Военком устроить всё!»
«Взятка – это сколько, Клава?» -
Попыталась я понять.
«Рассуди, подруга, здраво!
Взятка – это тысяч пять!»
«Тысяч пять рублей? Терпимо!
Не в убыток и семье»
«Извини, подруга, мимо,
Взятку чел берёт в у.е.!»
Наскребла на взятку как-то
И к сеньору на приём.
Ну, а этот чел без такта,
Враз о возрасте моём:
Мол, каков Ваш возраст, дама?
Место будет к декабрю!
Ой, а я сомлела прямо:
«Сорок девять!» - говорю.
Сорок девять?! Это круто.
Это я загнула, блин..
Лет пяток от института,
Истекли, как день один.
Это просто я с расстройства
Из-за денег (где их взять?!)
Потеряла мигом свойство
Адекватно рассуждать.
«Сорок девять? До свиданья!» -
Взятку сунул в свой карман.
Я же бросилась в рыданья.
Что за жизнь? Кругом обман!
Говорю: «Ошиблась, дядя!»
«Поздно! – дядя мне в ответ.
Позвонила, на ночь глядя,
Другу Саньке я. «Привет!
Излагаю по порядку:
Мест у нас в Газпроме нет,
Но могу одно за взятку...
Нету денег? Ну, привет!»
Я считала, Санька - сила
И надежда всей страны!
Лучше б я и не просила,
Вот уж эти дружбаны!
Мчусь я с просьбою до Юры -
Ходит к Юре весь бомонд
На массаж и процедуры,
Не друзья – алмазный фонд!
Тот мне: «С радостью, старуха,
Я б помог тебе, поверь,
Но с любовником непруха,
Я в раздрае, не теперь!»
Надоело, чесслово!
Написала резюме:
Деловита и толкова,
Недостатка нет в уме,
Молода, и языками
Я владею, хоть куда!
Ожидала, что с руками
Оторвут. Ан нет, беда!
А вчера, такое дело,
Заглянула в банк к сестре
(Лиф под платье не надела,
Не ношу их по жаре!).
Босс ко мне подходит слёту:
«Есть вакансия у нас!
В понедельник – на работу,
Я уже пишу приказ!»
У меня достоинств куча:
Есть и те, и те, и те...
Но других достоинств круче
То, что видно в декольте!
2008
(идея В.С.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166146
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 15.01.2010
Оливия К.
Бывают хороши собою финнки!
Особенно в том случае, когда
По кайфу синеглазые блондинки,
Вы здесь их обнаружите стада.
Они активны, и у них манера
Общения с мужчинами своя.
Вот только часто бабки и карьера
Тем девушкам важнее, чем семья.
Игорь Р.
Как хороши по осени канадки,
О лучших не мечтал бы я призах!
Такую встретишь - сразу всё в порядке:
Не ноет и не топит Вас в слезах.
Высокий бюст сдержать непросто блузке,
А в стройном теле ловкость есть и прыть,
Но жаль - предпочитает по-французски
Не целовать, а только говорить.
Виктория С.
А как порою удивляют фрау
(И фройляйн поражают, ясен пень)
Тевтонский темперамент - просто вау!
Неведомы им сплин, тоска и лень.
По жизни прут решительно и гордо,
Являя свету красоту и стать...
Но, боже мой! Их пресловутый Ordnung!
Как может не-тевтонца он достать!
Оливия К.
Отменно хороши собою шведки!
Летит об этом слух во все концы:
Свободны нравом, внешностью – конфетки,
Такие, я б сказала, леденцы.
Умны, спокойны, без излишеств в теле,
И всё в хозяйстве спорится у них,
Но вот беда - в супружеской постели
Соображают часто на троих.
Сергей М.
Прелестны молодые китаянки,
Достоинств милых дам не перечесть -
Хрупки, изящны, гордая осанка,
Почтение к мужскому полу есть,
В одежде и еде неприхотливы,
(Насытятся китайскою лапшой)
Они в постели сделают счастливым,
Но трудно различать их меж собой.
Владимир К.
Весьма неординарны итальянки.
Была одна... В постели - беспредел.
От этой темпераментной смуглянки,
Как кот от валерьянки, я балдел.
Но отчего пошёл я на измену?
Трещит, как стая бешеных ворон,
И каждый божий день, хоть лезь на стену,
Спагетти, братья наших макарон.
Оливия К.
Француженки, вот девушки, без спору,
Что всем, во всём и всяко хороши.
В любви дадут другим феминам фору,
А внешность – хоть картины с них пиши!
Их губы пухлы, а глаза миндальны,
Наряды стильны, талия тонка,
Одна беда - француженки скандальны
И на приезжих смотрят свысока.
Любовь В.
Конечно, бесподобны англичанки!
Ведь в королевстве - королевский дух!
Умны, в делах упорны, словно танки,
Отменный вкус и безупречный нюх.
Да только поведешься с англичанкой -
Потуже ремешок свой затяни:
На завтрак будет блюдечко с овсянкой,
А пудинг - только в праздничные дни.
Михаил Ф.
Нет женщины милее русской бабы,
Вместившей красоту и простоту,
Ей пофигу российские ухабы
И прочие колдобины в быту.
Красавица, хозяйка, работяга,
В постели - ни малейшего табу,
Но вот беда: неслыханная тяга
Въезжать верхом в горящую избу!
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164033
дата надходження 03.01.2010
дата закладки 14.01.2010
Я на концерте пианистки
В бинокль узрел такие.. ноты,
Она, в них глядя (это что-то!),
На «бис» этюд слабала Листа.
Когда она играла Баха,
Был кайф, как будто села.. рядом
И поманила нежным взглядом
Меня роскошная деваха.
Когда она играла Монка,
То я чесал свою.. бородку,
Решал - в антракте пить мне водку
Иль побеседовать с ней тонко?
Потом в программе был Глиэр,
И в это время встал мой.. кореш,
Сказал – пошли! С ним не поспоришь,
Он всё же бывший офицер.
Сижу, листаю Интернет,
Жена мне делает... котлеты,
Зимой их делает, и летом,
Ну, ни хрена фантазий нет!
У всех знакомых на виду
Я обнажил твою... натуру –
Ведь ты вела себя, как дура,
Несла такую ерунду!
Потом ты к другу села близко,
И говоришь – «погладь мне... платье,
Ведь мы друзья, почти что братья..
А я сварю тебе сосиску!»
Тогда, поклонник жёстких мер,
Из брюк достал и я свой.. пояс,
Но ждал, что скоро успокоюсь,
Не показав дурных манер.
2007
идея М.В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154826
дата надходження 11.11.2009
дата закладки 14.01.2010
Граф очень недоволен браком!
Любил он брать графиню... в горы,
А той милее разговоры
И тайны, что покрыты мраком.
Он не был дома трое суток,
Свой тратит пыл на... состязаньях,
Графиня в замке вся в терзаньях,
Ей, бедной, нынче не до шуток.
Она считает: «Бога ради!
Уж коль ему по вкусу... драки,
Не вижу смысла в нашем браке!»
И прочь из дома, на ночь глядя.
Расторгла брак она втихую,
Но, скуку чувствуя по... деткам,
Перевезла малюток к предкам,
И жизнь пошла вести лихую.
Пленил графиню кабальеро
Размерами большого... парка,
Что дал ей в качестве подарка
И окрестил «Моя Венера».
Но так охота ей везде
Дать волю собственной... натуре,
Что к ней относятся, как к дуре,
А не как к леди и звезде.
2008
(идея М.Л.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151007
дата надходження 19.10.2009
дата закладки 14.01.2010
Не тратьте жизнь на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
автор текста - Л.Козырь (с)
АВТОР ФОТО, использованного для иллюстрации, - http://flex-flex.livejournal.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159041
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 23.12.2009
Табачного дыма облако
Колышется в тёмном зале,
Я вновь притворюсь не слышащей
Того, что Вы мне сказали,
Ресницами хлопнув рассеянно,
Тихонько шепну: "Простите?"
Вам трудно сказать единожды...
Вы дважды не повторите.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
http://www.stihi.ru/2009/06/18/2251
Плэйкаст на это стихотворение:
http://www.playcast.ru/view/1239689/96ad0cf9164024f81377a3f42e796e5739efbe51pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160443
дата надходження 11.12.2009
дата закладки 16.12.2009