Що ти робиш зі мною, óсене?!
Я ще мрію: простоволосою,
в літній сукні, ногами босими
йти по рідній святій землі,
милуватися в лузі квітами,
що дарує так щедро літо нам…
…Та – очима вже сумовитими
в небо дивляться журавлі.
Нещодавно мені наснилося,
що ти, óсене, забарилася.
…Та – на ранок дерева вкрилися
ніжним золотом сивини.
Я люблю тебе, осінь, різною:
безтурботною, злою, слізною…
…Та найбільше люблю я – пізньою,
і не бачу у тім вини!
Ти виблискуєш днями гожими,
на замріяну казку схожими –
осягнути ніяк не можу я
велич лагідну і німу…
Серце повниться хвилюваннями
від приходу такого раннього.
…Знай же, óсене: до останнього
сукні літньої не зніму!
2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143926
дата надходження 02.09.2009
дата закладки 11.12.2009