Твоя звична клітка - на одній шальці,
На іншій – моє захлинання над прірвою...
Тумблер. Кактус. До крові – пальці…
Тяжко заплачено за щирість з довірою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219996
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Сон молочними слідами
Залишається на склі
І нічними мотилями
На шовковому крилі
Принесе тобі усмішку
Крізь зімкнутість губ і вій
Спи… до ранку зовсім трішки
Гарних снів, хороший мій)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221008
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Коли небо грає серенади краплинами дощу над нашими тілами...
Коли гумка з клаптика тканини, що прикриває... сповзає дещо вниз...
Коли Ти тим, що покидаєш мене у дивні миті, щоразу знов доводячи мене до сказу...
Коли Твоя волога потрапляє на мОю шкіру, раптово викликає невимовну тугу...
Коли, опісля, у свідомість вибухає якесь таке земне фізичне щастя...
Тоді я , прокидаючись, обов"язково молюся до Бога, що нині я прокинулась з Тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208605
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 02.10.2010
Ти входиш у мене без посередників, тобто без пальців.
І, знаєш, таке, чомусь, збуджує понад усе!
БАйдуже, що я рОблю в цю мить:читаю Павича, вишиваю на п"яльцях,
Чи п"ю малими ковтками каву "гляссе".
Бо, коли, нарешті, крізь перепони думок ти таки входиш,
Я відкладаю на бік закономірні : читати, вишивати,чи пити
І зачинаю співати усім свОїм тілом:"Що ти...хочеш?", "Що ж ти...робиш?"
Бажаючи чути у відповідь твОго тіла :"Я... просто.... так хочу жити!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208663
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 02.10.2010
Нетривким щастям ти розповсюджуєшся в повітрі вагону. Таким приємним, насиченим, загадковим ароматом...
Сильні руки тебе зривали... Сушили твої краплі душі на жорстокому палючому сонці... Перебирали твої маленькі, цінні, солодко-гіркі шматочки єства... І ти народилась! Граючись з людським оком хизуєшся своїм шоколадним, нестримним виглядом... Спокушаєш... Інтригуєш і забираєш в полон свого витонченого смаку... Він заводить з пів-оберта, охоплює все тіло солодким теплом; заставляє прокинутись найменшу, найпотаємнішу клітинку тіла... Хитро заставляєш непомітно опинятись в приємному екстазі...
Спочатку була ти...
Спочатку була кава...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212818
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Холодний місяць марив серед хмар.
Тужливо вили вовки в серці лісу.
Самотньою стояла між примар
Твоїх обійм і слала їх до бісу.
А світ увесь невічливо замовк,
Усе в мені, неначе, заніміло.
Хотілося завити, ніби вовк.
Не чула серця, - так мене боліло.
На ноги наступав похмурий мрак,
І не було куди уже сховатись.
Я все чекала на наймеший знак,
І почал́а до цього привикати…
Себе переступлю, як ти навчив.
До крові здерті змучені коліна.
Це ти востаннє так мене «любив».
І це востаннє я тебе любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184691
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 06.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2010
Кровь танго стучит в висках.
Кровь танца с солёным вкусом.
Звук снова устал искать
Свет солнечных прядей русых.
Звук голоса тих как дым.
Цвет вечера тих и млечен;
Цвет вечера стал таким
От нашей погибшей встречи.
Свети же ясней звезда,
Не мне, а тому – в дороге,
Где ночь не смогла раздать
На память мечты-тревоги.
Свети же ясней звезда,
Не мне, а тому – в дороге,
Где я, не успев сказать,
Рассеюсь листвой под ноги.
08.05.2010
(с) Александр Стадник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188493
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 08.05.2010
Хто шукає об’єкт поклоніння – той слабкий
Хто сам хоче стати цим об’єктом – той божевільний
Хто чекає манни з неба - отримує грудки
Хто отримавши грудки стоїть на місці – той безнадійний
Хто чекає чогось надзвичайного – той цікавий
Хто нічого не робить аби відчути його – той пустота
Коли Магомет не іде до гори, гора іде до Магомета – це правда
А для когось підніжжя її – уже висота
Для одних крик душі – це ніщо
Для інших голос її – це життя
Хтось істину топче в багно
Для когось істина – купи сміття
Хтось бачить дерево в парку
Хтось листя, гілки, що створюють його
Хтось плаче в сорочку ще змалку
І робить з картону крило
Та падає так не злетівши
На тих хто іде по дорозі життя
І крила від незгод обважнівши
Формують сенс людського буття (весна 2009)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174659
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 01.03.2010
Между старых домов, в цепенеющем ветхом затишье
Шла девчонка, дивясь иллюстрациям осени пышной.
Переростки с гитарой, нетрезвые мысли лелея,
Видят вдруг - Лорелея.
Лорелея, Селеста она или, может быть, Ольга,
Только ей бы послушать советы разумного толка -
Не ходить бы туда, где бессилен от всякой напАсти
Оберег на запястье.
Но она - Лорелея, чей рыцарь витает в пространствах -
Тоже тихо витает в пастели осенних романсов,
И звучат в ее сердце любви беспечальной сонеты,
Что неспеты, неспеты.
Так идет, очарована древнею тайной раздумья
Ни о чем, обо всем - о тревожном огне полнолунья,
О безумии красок. Во взгляде мечты поволока
О легендах далеких.
И глаза васильковые не замечают угрозы,
Только вот всполошились в руках ее чуткие розы,
Лепестками укрылись: спасайся, беги, Лорелея,
Стройных ног не жалея.
Но в душе, возгораясь, толпятся старинные руны.
Вот прошла и случайно задела гитарные струны,
Из аккорда взвилась, словно кода, звенящая нота -
Расступилось болото,
Расступились охотники злой и бесчестной потравы,
В изумленье застыв, онемели - что левый, что правый,
А она себе шла, и цикады слагали ей песни,
Ей - девчонке Селесте...
(Послушать в исполнении Елены Чичериной
можно здесь: http://www.chitalnya.ru/work/139665/ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170160
дата надходження 06.02.2010
дата закладки 06.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2010
Ты задаёшь вопросы
Ответам на которые
По десять тысяч лет
Я роняю на пол
Керамическую посуду
Времён Триполья
Ты пишешь так
Как я никогда не смогу
О жизни и смерти
Но я напишу о тебе
О каком ты себе не знаешь
Но возможно будет интересно
Если посплетать в тугую косу
Всякие дикие разности
Получается новый мир
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164020
дата надходження 03.01.2010
дата закладки 03.01.2010