Вик Стрелец: Вибране

Надя Чернослив

холод сковывает пальцы

холод  сковывает  пальцы
и  стремится  глубже  в  тело.
время  года  осмелело.
я  пытаюсь  улыбаться,
получается  не  очень.
всё  во  мне  заледенело
всё  застыло,  кроме  строчек.

тики-таки,  таки-тики
что-то  часики  притихли,
плед  не  греет,  чай  не  лечит,
что-то  ни  черта  не  легче.

и  цепляясь  за  туманы,
чувствую  себя  букашкой
или  куклой-неваляшкой.
можно  выпить?  мама,  мама,
можно  твой  халат  надену?
мама,  мама,  мне  так  страшно,
видишь,  мама,  с  чёрной  башни
дым  клубится  перемены.  

таки-тики,  тики-таки.
где-то  там  зимуют  раки,
где-то  здесь…  всё  ближе,  ближе
горькой  гарью  стёкла  дышат.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214658
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 10.10.2010


kanan

Стара кав’ярня

Вулиці  знайомої  долоні
Знову  серце  втримують  в  полоні
І  старий  будинок,
Як  жива  людина
Спогадом  шепоче  в  сиву  скроню:

Сумніви  марні,
Нам  по  дорозі.
Там,  там  на  розі  
Вхід  у  кав’ярню.  
На  підвіконні
В  глечику  квіти.
Лагідний  вітер
Подихом  в  скроню.
……………………………………………………

А  в  кав’ярні  затишно,  як  вдома,
Де  зникають  прикрощі  і  втома,
Мари  кольорові  
З  присмаком  любові
І  новенька  доля  невідома.  



Всі  сподівання
Знову  доречи.
З  квітами  глечик
Штрих  той  останній
Прямо  у  груди
Мрію  засіє,
Маю  надію,
Що  не  забуду.
……………………………………………………………
Ланцюжками  спогадів  до  ранку
Тіні  заповзають  на  фіранку
Відголос  ноктюрна  
І  мініатюрна,
Вишукано  вбраная  панянка

І  забаганка
Майже  постійна  –  
Кава  подвійна,
Пів  філіжанки.
Ми  ж  не  забули
Взяти  в  майбутнє
Те  незабутнє
Тепле  минуле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164711
дата надходження 07.01.2010
дата закладки 06.05.2010


kanan

На перших рівнях ти був найкращим

На  перших  рівнях  ти  був  найкращим.
На  перших  рівнях  ти  був,  як  зірка.
А  що  отримав?  Суцільні  хащі!
Невже  все  видно?  Невже  так  гірко?
Невже  пологи  нічим  не  стануть?
Невже  порине  у  небуття
Ота  єдина,  болюча  рана
Що  буде  дурню  новим  взуттям?
Невже,  що  маєш,  піде  у  яму?
Невже  коріння  нема  хоч  трохи?
Невже  зі  скарбу  одні  панчохи,
І  обладунки,  як  та  піжама?
Невже  ми  брали,  чого  хотіли?
Невже  ми  мали,  чого  замало?  
Невже  зламали  живії  крила?
Невже  кресало  дешевше  сала?
Невже  благати  почнем  зозулю,
Нарахувати  на  щастя  долю?
Невже  святому  тому  Миколі
З  лайна  доручим  ліпити  кулю?
Які  стежини  в  тобі  блукали?
З  якого  часу,  з  якого  неба?
Чи  може  й  справді  всього  замало,
Що  ти  шукаєш  стару  халепу?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170573
дата надходження 08.02.2010
дата закладки 06.05.2010


kanan

Зелений борщ

Зелений  борщ  –  це  вам  не  просто  страва!
Сакральна  штучка,  майже  задарма.
То  ж  тут  не  досить  жити  кучеряво,
А  конче  треба  мати  хист  і  смак.
А  ще  щавель,  картопельку,  цибульку,
Часник,  яєчко,  прянощів  потрошку.
Якусь  каструльку  (треба,  щоб  забулькав),
Тарілку,  ложку…  чі,  принаймні,  ложку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184501
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 06.05.2010