Слова – Леся Геник
Виконує – Володимир Сірий
Використано ролик -Dibujando una pareja besandose– https://www.youtube.com/watch?v=ZV2hi-VaMJo
---------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3Bnj5V8lMJY[/youtube]
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
Навіть непосидючий вітер
тихо всідався межи віть,
і любувалось нами літо,
і милувався нами світ.
Згадую сонячні світанки,
промені перші крайнебес,
як почувалась любо-п'янко,
ніжно цілуючи тебе.
Як лоскотала віща радість
серце схвильоване щораз,
все надовкола зупинялось
і задивлялося на нас.
І хоч минуло п'яне літо,
осінь у кучері вплелась,
лину збентеженим привітом
в по́ру, що пам'ятає нас.
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651615
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
***
Яка ж то радість, Господи пресвітлий!
Яка ж то насолода у житті -
Що люди є хороші десь на світі.
А ще, бува, стрічаються й тобі.
О, як тоді у грудях заквітає
П'янка весна, хай зими у дворі.
Бо кращого, направду, не буває,
Ніж те зерно, що сходить на добрі.
І хай собі хурделять сніговії,
Хай ніч спадає в озеро жалю...
Душа твоя втішається, радіє,
Бо є добро ще тут, не у Раю.
Бо світло чисте ходить межи нами.
Нехай не часто, але є, та є!
Лікуючи твої болючі рани,
Упасти у зневір'я не дає.
Я дякую Тобі, Величний Боже,
За ці життя перлини осяйні -
Людей, і серцем, і душею гожих!
За те, що дав їх стрінути й мені...
(3.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625826
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Заблукала старість посріблила скроні
Заплела у коси паростки весни
Заховала завтра мальвою в долонях
Загорнула вчора в чорно-білі сни
Лиш одне сьогодні тішить світлі очі,
і дитячим сміхом огортає дім
Линуть в чисте небо наміри пророчі
Й пеленають смуток плетивом густим
Заблукала старість посріблила скроні
Висіяла мальви з бабчиних кишень
Посміхнувся тепло пожовтілий сонях
Обійняв дитинно літа новий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607241
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Дерево жизни
Листья роняет
Где-то над бездною.
Пыльной дорогой
К темному Раю
Вслед за возмездием.
В дереве жизни
Мира недуги –
Черными соками.
Будто в моленьи,
Ветви, как руки,
Бьют небо токами.
Дерево жизни
Пусто, снаружи
Корни истлевшие.
Между корней тех
Прячутся души,
Солнцу не певшие.
Дерево жизни
Не плодоносит,
Страшно изогнуто.
Пыльной дорогой
Ветер всё носит
Крохи лжезолота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601589
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]
[i]Слова: Наталя Данилюк.
Музика і виконання: Володимир Сірий.
Відеоряд: Олексій Тичко.[/i]
Слово об’єднало нас в родину,
Стало оберегом назавжди.
З кожного куточка України,
Мов на крилах, линемо сюди -
Ув обійми нашої світлиці,
Під її осонцений покров,
Де в очах у кожного іскриться
Незгасима лагідна любов.
Слово об’єднало нас , поетів,
Пригорнуло теплими крильми,
Мов ключі журавликів у леті,
Вкупі всі тримаємося ми.
Несемо велику силу слова,
Щоб запричастилася душа
І дзенить співуча рідна мова
У піснях, у прозі і віршах.
Тут єднання кожного зігріє,
Надихнувши на високий злет.
Слово об’єднало наші мрії
У святе покликання “Поет”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
[img]http://i.lb.ua/splash/028/00/54510a9b7c21a.jpeg[/img]
Уся країна наша в шоці...
Добу назад ти був живим
І жартував, "курився дим"
Від жартів у своєму соці.
У інтерв'ю "рубав з плеча"
Гірку і неприємну правду
Про недолугість нашу й владу...
А нині он... горить свіча...
І сльози годі зупинити,
Бо слухаю твої пісні,
Вони змістовно не пісні,
Ти зміст шукав, аби не нити,
Як ниють інші про життя,
Як "важко бідним їм живеться"...
Пісні ти пропускав крізь серце
І все було там до пуття.
Прощай, Кузьма... Як все це дико...
Як страшно що тебе... НЕМА.
Минулий рік і ця зима -
Суцільний вміст німого крику.
Твій голос у вухах бринить
І кожне слово резонує...
Нас утішати нині всує,
Бо вийшов ти лише... на мить.
[youtube]http://youtu.be/9AverhY6qAo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556767
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Коли життям, немов горою,
Нерідко і без правил гри,
Повір, що поруч із тобою
Хтось, ще не знаний до пори.
Коли емоцій згубне море,
На тебе котить буйний час,
Повір, що поряд,зовсім поряд,
Хтось ще не видимий для нас.
Коли жене щоденний вітер
На тебе клопоти і бруд,
Повір, що є таки на світі
Хтось той, що виставить редут.
Як сил нема , снага пропала,
І склала зброю в боротьбі,
Напустить світла у дзеркала
Хтось ,ще не пізнаний в тобі.
Коли прийдешність гляне в очі,
А стрілки дня зупинить час
«Я поруч,тут»,- шепне пророче,
Хтось, ще не пройдений крізь нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509243
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 05.07.2014
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291239
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 02.07.2014
Я змалечку ще заздрила сестрі,
Що дали ій батьки ім'я Оксана,
Мене ж всі звали Любою в дворі,
Здавалося ім'я це гіршим самим...
Яка ж я дивна в ті часи була,
Так Ангела надурно ображала...
А Він мені два дужих дав крила,
Які не раз мене порятували.
Тепер, нарешті, істини дійшла,
Що Любою таки я мала бути...
Я люба людям, бо цураюсь зла,
Таке моє ім'я в глибинній суті.
І хто б там що про мене не казав,
Та Любою, хоч чи не хоч, покличе.
Моє ім'я десертом серед страв
Було, є й буде, це для нього звично.
Я Люба (якщо повністю — Любов),
Кому це почуття, скажіть, немиле?..
Пробачення у Ангела я знов
Проситиму, хай не відверне крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507244
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Слова і виконання - Володимир Сірий (Рідний)
Кліп - Олексія Тичка
=================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=TItFxlvR2OU[/youtube]
Я у вашу вдивляюся осінь,
В ній , неначе зізнання палке,
Вітер лист пурпуровий відносить
У безкрає і дальнє таке.
Пр -в:
Хоч упевнений , що не дістану
Голубине і щире «люблю»,
До студеного вашого лану
Сонцем душу журливо тулю.
Я хмариною в небі за вами
Полечу ризиковано ввись,
І проллюся рясними дощами,
Де ви з літом навік обнялись.
Я у вашу вдивляюся осінь,
Як це сталося - не осягну:
Ви мого доторкнулись волосся,
Заплели юність у сивину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494278
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Дикої черешні стовбур обнімаю,
Де-не-де засохла, бо уже стара.
Глиняна дорога, хата біля гаю,
Зліва і до краю – все поля, поля…
По межі черешні, дворики ошатні,
Дідусева хата на краю села.
Аура рожева, як у шістдесяті –
Це усе насправді чи уяви гра?
Нахиляю гілля, згадую минуле,
Терпко-гіркуваті дістаю плоди.
Раз було дитинство – не буває вдруге,
Жодна моя стежка не веде туди.
Тут усе незмінне, тільки я змінився,
Не біжу босоніж пізнавати світ.
Рву плоди дитинства і торкаю листя –
Вірю і не вірю… Сам уже я дід.
2013.
Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=ajAwqOINvcc
Музика Віктора Охріменка, виконує Володимир Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491984
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 13.04.2014
Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.
Пливе човен, води повен,
Ніхто не спиняє,
Кому спинить — рибалоньки
На світі немає.
Поплив човен в синє море,
А воно заграло,
Погралися гори-хвилі —
І скіпок не стало.
Недовгий шлях — як човнові
До синього моря —
Сиротині на чужину,
А там і до горя.
Пограються добрі люди,
Як холодні хвилі,
Потім собі подивляться,
Як сирота плаче,
Потім спитай, де сирота, —
Не чув і не бачив.
------------
1841
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484543
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Виконує: Володимир Сірий (Рідний)
Запис: Рогатинський Ігор
Кліп: http://www.youtube.com/watch?v=WXijeD2xjzc
В кліпі використано малюнки і картини Тараса Шевченка
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=WXijeD2xjzc[/youtube]
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший –
Молоду дівчину.
Посадила стара мати
Три ясени в полі.
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині…
А дівчина заручена –
Червону калину.
Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала,
Повсихали три явори,
Калина зов’яла.
Не вертаються три брати.
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину…
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484517
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014
[i]Радуйся, ой, радуйся, земле,
Син Божий народився![/i]
Саме словами цієї колядки – звіщання радісної новини народження Спасителя світу, осяйної Надії для всього українства, особливо сьогодні, і розпочалася перша цьогорічна творча зустріч Міжрегіонального поетичного клубу «Об́’єднані словом». В Різдвяній поетичній містерії, яка відбулася 11 січня вже традиційно у світлиці «Галичини», взяли участь поети та письменники з м. Івано-Франківська та Івано-Франківщини, Тернопілля, Львівщини тощо. Тематично літературне дійство переплелося в двох напрямках, а саме це - різдвяно-новорічні поезії з одного боку та твори, присвячені Євромайданові, з іншого. Присутні зачаровувалися натхненними рядочками Наталі Данилюк, Олесі Овчар, Василя Процюка, Данути Сем’янів, Романа та Олі Бойчуків, Романа Федишина, Уляни Дубініної, Тані Нємцової та інших. Окрім того, поетклуб підбивав підсумки за минулий рік і відрадним стало те, що творчий набуток відчутний, адже це і низка творчих зустрічей, і вихід у світ декількох поетичних збірок, і цілий ряд цікавих презентацій як у світлиці «Галичини», так і за її межами. Не обійшлося й цього разу без представлення вартісних поетичних добірок, а саме потішили своїми первістками Володимир Сірий та Шон Маклех. Щодо Володимира Сірого(на нашому сайті - Рідний), то він вперше завітав у гості до івано-франківського товариства і представив увазі колег по перу свою першу поетичну збірку під назвою «Наодинці зі словом», яка минулого року вийшла у Тернопільському видавництві, а також запросив у таємниче царство єднання слова і музики, виконавши кілька музичних творів, зокрема пісню «Я до тебе прийду навесні» на музику В. Охріменка. Іншу збірку поезій ірландського поета, слов’яніста Шона Маклеха з неординарною назвою «Кам’яний трамвай», яка нещодавно вийшла в одному з видавництв м. Івано-Франківська, представив його добрий друг – станіславівський поет, прозаїк, науковець Артур Сіренко, який, окрім того, став ще й упорядником книжки та автором передмови до неї.
В другій частині творчої зустрічі виступили ті учасники, які мали можливість особисто відвідати головний Євромайдан країни. Тут вони ділилися своїми враженнями від почутого-побаченого, і, скажу відверто, що від де-яких розповідей про вияви патріотки наших співвітчизників аж мурашки дріботіли по спині! Так, особливою колористикою відзначилися виступи Ігора Стожара (який, зокрема, був сотенним у загонах самооборони на майдані), Василя Процюка, Романа Лесюка, Наталі Крісман, Оксанки Пронюк та інших. Не можливо для прикладу не навести слова Оксанки Пронюк: «Коли я приїхала на Майдан, мені дали до рук віника. Господи, яка ж я була щаслива прислужитися спільній справі цим віником! Мені здавалося, що це на даний момент – найдорожче!». Також слово взяв журналіст, літературний критик Ігор Лазоришин і дав свою оцінку тій ситуації, яка має місце на даний момент в Україні, і заочно своїм баченням поділився Ярослав Дзісяк-Дорожний. На жаль, з вагомих причин не змогли доєнатись до зустрічі Адель Станіславська та Сашко Букатюк, проте їхня духовна присутність відчувалася майже на дотик. Зате окрилював своєю щирістю найменший учасник поетичної світлиці – маленький Матвійко, синочок Наталі Крісман та Романа Лесюка, який своєю усмішкою, «козацьким» чубом та вишиванкою додавав особливої снаги всім присутнім. Насамкінець зустрічі поетклубівці вирішили долучитися до матеріальної підтримки на спільну справу Майдану і зібрали хоча й невелику суму, та тим не менше вартісну, адже по нитці зі світу - та й буде сорочка!
Закінчилося дійство молитвою за Україну та виконанням Державного Гімну. Таким чином, літературна зустріч, окрім всього іншого, ще й стала своєрідною творчою акцією підтримки Євромайдану. Учасники висловили щире сподівання на те, що зміни на краще таки відбудуться з Божою поміччю, з поміччю кожного небайдужого Українця!
То ж і різдвяний дзвіночок, який радісно звістив про народження нової Надії, ще довго дзвенітиме не тільки у світлиці "Галичини", а й у серцях «Об’єднаних словом».
Христос народився! Слава Україні!
[b][i]Леся Геник[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472957
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Тет-а-тет,
На одинці зі словом*,
Цей поет
Веде тиху розмову,
Наче сповідь, з пером у руці.
Він плекає лози пагінці...
Їх дует -
У цій збірці, панове!
З перших строф
Перехоплює подих:
В них любов
До життя, до природи,
Там де річки живої габа**
Загадково мовчить, а слова
Всі, немов
Задивились на воду.
Творчі дні***
З́авжди в пошуках рими;
Йде у світ
Слів своїх пілігримом.
У натхненні себе віднайшов:
В його ліриці чиста любов,
Наче сніг,
Наче квітка калини.
Сам на сам,
На одинці зі словом*,
Написав
Він про дивні розмови****
З тихим ставом й зеленим листом...
Серце автора з́авжди десь там,
Де весна
Почувається вдома.
Серця стук
Відчувається в віршах,
Мов струмок
Ллється лірика ніжна.
Відкорковане з серця вино*****
Вуст читацьких торкнутись дано -
Мов ковток
Дару даного з Вище.
[i]*
Назва збірки [b]"НА ОДИНЦІ ЗІ СЛОВОМ"[/b]. Поет - Володимир Сірий.
**
"...Ще небеса високі
Дрімали на деревах,
І ніжки банив спокій
У росах кришталевих,
Габа живої річки
Мовчала загадково,
Ішло світання пішки
Туди, де спало слово..."
[b]"На березі любові" [/b]
***
"...О, творчі дні, повік благословенні!
Ласкаве сонце, небо голубе...
Я кожну мить знаходжу у натхненні
Хоча б маленьку часточку тебе."
[b]"Творчі дні"[/b]
****
"Вчуйте, трави шепіт сонця, що цілує роси ранні
І возносить світу долю у небесну глибочінь,
І у тиші вечоровій всім повідайте коханим,
Як то добре, коли серце не затьмарить зради тінь..."
[b]"Дивні розмови"[/b]
*****
"Відкорковане серце тобою,
Ледь надпите любові вино,
Ще учора іскрилось воно,
А сьогодні мутніє журою..."
[b]"Відкорковане серце"[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473554
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 21.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2013
Віталії М. з теплом присвячую
Ми дивились одна на одну...
Через прірву шалених літ,
через відстані даль холодну
визирали свій юний світ...
Очі в очі... Ті самі очі -
ледь помітним серпанком сум.
Ніжне личко, ще геть дівоче
вже захмарене плином дум.
Тихий голос. Звикаю знову -
поза часом він став чужим...
Ловить вухо неквапну мову,
око - рухи, а поза тим
серце стислось - уже сумує...
Як то живо крокує час!
Та журитися не пасує,
що не стало колишніх нас...
2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449690
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...
Роки збігли - темним валуном
Покотились ген аж у долину.
І тепер там бовваніє хрест,
Наче знак, зарубаний до болю:
Що ніколи більше не торкнеш
Батьківською щирою любов'ю!
В грудях оселилася сльоза -
Пам'яті нескресла, сива крига...
Прошумить ще не одна гроза,
Пробере ще не одна відлига,
Та ніколи найрідніших рук
Запах не забути тютюновий
І не стерти з плівки серця звук
Таткової дорогої мови...
(10.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441238
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2013
Біль опадає снігом білим знову / співаний сонет/
[i]Слова: Сірого Володимира
Виконує: Рідний
Запис: Рогатинський Ігор[/i]
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412296
Кліп -
http://www.youtube.com/watch?v=IYDv8gNDq8k
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=IYDv8gNDq8k[/youtube]
==================
Біль опадає снігом білим знову
Углиб душі, на пригірки журби,
І шепче, осідаючи: якби
Вернутися у тиху ту розмову,
У пору ту, замріяну, казкову,
Довіри на півслові - не клятьби,
Де серце в серце стукало: люби
І ласкою кохання зачаровуй!
Та слизько там, на пагорбах отих,
Де легіт щастя вереснево стих
І острахом наповнилася тиша,
Де нам удвох не стріти яву дня,
І все минуле, наче маячня,
Імлою пам'яті морозно дише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420070
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 02.05.2013
Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми!
А ти мене заго'рнеш, як дитя,
У плед картатий, трішечки кусючий...
І стримаєш моє серцебиття,
А я, як завжди, буду балакуча...
Гарячий чай, улюблене кіно...
Такі зати'шні твої теплі руки...
Хай хлюпа носом небо за вікном,-
Я так люблю завершення розлуки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405347
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2013
Лежить холодна тиша на гілках
Високих сосен, що торкають хмари.
У шахті фосфоритній затиха
Із вічності відлунням голос Сари.
***
- Моя кровинко, тихо! Спи, не плач, -
Згорьована вмовляє сина мати. -
За тебе я молилася, та бач...
Ніхто вже нас не прийде рятувати.
- Чому надсадно плачуть, мамо, всі.
Біди, немов, чекають, а чи страти?
- Ти не зважай на плач той, уві сні
Не страшно буде, сину, помирати.
- Скажи, матусю, нащо Авігаль
У воду кинула малу дитину,
Коли нас через міст вів поліцай?
- Вона її так рятувала, сину...
- Я їсти, мамо, хочу... Дай шматок
Тієї хали, що пекла ти в печі.
А ще води би випити ковток...
- Про це згадав ти, сину, не до речі.
- До хедеру я, мамо, дуже звик,
У мене друзів там було багато.
Освоювали Тору та іврит,
Щоби могти з раввіном розмовляти.
- Ти знаєш, сину, як молились ми, -
В її очах спалахує розпука. -
Смолу розпечену на тім'я налили,
І Ребе наш помер у лютих муках.
- Мені так важко дихати, чомусь...
Хтось у пітьмі там просить допомоги.
Ридає тяжко... Мамо, я боюсь...
- Ох, сину, сину... Не тримають ноги...
- А завтра, мамо, як настане день,
Чи будуть ще нас мучити прокляті?
- Не буде, сину, ворогам прощень! -
Сказала стиха і... замовкла мати.
Земля волала, клянучи війну!
Межи трьох тисяч знищених у шахті,
Маленький хлопчик з мамою заснув...
Завмерли сосни, стоячи на варті.
***
Лежить холодна тиша довкруги,
Деревами вдивляючись у вічність.
Звучать щороку в шахті молитви,
І люди палять поминальні свічі.
21-24.01.2013р.
У 1942р. під час Другої Світової війни, фашисти загнали у
фосфоритну шахту, розташовану за 3 км. від м. Дунаївці,
близько трьох тисяч жінок, старших людей і дітей.
Вхід у шахту замурували і вибратися звідти ніхто не міг.
Старожили свідчать, що декілька днів на місці трагедії
рухалася земля. З шахти чулися крики про допомогу,
стогін, плач помираючих у страшних муках людей.
Вони загинули від спраги, голоду і задухи.
Щорічно, починаючи з 1945р., 2 травня з усіх куточків
землі з'їжджаються рідні і близькі заживо похоронених
євреїв, щоб пом'янути їх на місці трагедії, запалити
поминальну свічу, прочитати поминальну молитву.
На фото - Фосфоритна шахта, що стала пам'ятником. Фото 2009 р.
Сосны на страже.
Перевод Валентины Агаповой
http://www.stihi.ru/2013/03/01/9494
Застыла тишь в разлапистых ветвях
Высоких сосен, там, у шахты старой,
Заброшенной, где фосфорит иссяк,
Где вечным эхом только голос Сары.
Всё просит исстрадавшаяся мать:
- Не плач, потише… Спи, моя кровинка!
Я за тебя молилась, но, видать,
Никто нас не спасёт уже, мой сынка…
- Что так надсадно, мама, плачут все?
Беды иль смерти ждут как будто люди…
- Не обращай внимания. Во сне
Не страшно умирать, сыночек, будет…
- Но, мама, а зачем же Авигаль
С младенцем в воду бросила кулёчек,
Когда нас через мост вёл полицай?
- Она его спасала так, сыночек…
- Я есть хочу… Дай, мамочка, кусок
Той халы, что ты выпекать любила.
Ещё б воды попить, хотя б глоток…
- Не вовремя об этом вспомнил, милый…
- И к хедеру* я, мамочка, привык,
Во всём с друзьями были заедино -
Осваивали Тору и иврит,
Беседовать чтоб мы могли с раввином.
- Ему, сынок, мы воздаём хвалу,-
В глазах отчаянье и боль разлуки. -
На темя Ребе налили смолу
Горячую, он умер в адской муке…
- Дышать мне тяжко, мама, задохнусь…
Зовёт на помощь кто-то, плачет очень…
Что будет, мама? Мама, я боюсь…
- Ох, дитятко!.. Стоять нет больше мочи!..
- А что же станет, мама, завтра днём?
Когда закончатся проклятые кошмары?
- Не будет изверг никогда прощён! –
Сказала тихо… и замолкла Сара.
Земля вопила и кляла войну!
Меж этих тысяч, что загибли в шахте,
Был хлопчик с мамой, он навек уснул…
И сосны замерли. Они - на вахте.
***
С тех пор здесь тихо. Часовыми лишь
Стоят деревья, вглядываясь в вечность.
Раз в год молитвы нарушают тишь,
Да поминальные во тьме сияют свечи.
*Хедер - начальная еврейская школа.
В 1942 году, во время Второй Мировой войны, фашисты загнали
в фосфоритную шахту, расположенную в трёх километрах от
города Дунаевцы, около трех тысяч женщин, стариков и детей.
Вход в шахту замуровали, и выбраться оттуда никто не мог.
Старожилы говорят, что несколько дней на месте трагедии
двигалась земля.
Из шахты доносились крики о помощи, стоны, плач умирающих в
страшных муках людей. Они погибли от жажды, голода и удушья.
Ежегодно, начиная с 1945 года, 2 мая со всех уголков земли
съезжаются сюда родные и близкие заживо погребенных евреев,
чтобы помянуть их на месте трагедии, зажечь поминальную
свечу, прочитать поминальную молитву.
На фото - фосфоритная шахта, что стала памятником. Фото 2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395336
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 03.02.2013
. 2012 року у Луганську побачила світ авторська збірка поета із Житомирщини – Михайла Аркадійовича Плосковітова «Вона кохає». Наклад 100 примірників.
Книга має три розділи: «Життя, яким воно є»; «Доторкнутися до небес»; «На два серця».
Перший розділ вміщує громадянсько-патріотичну лірику, другий – лірику кохання. До третього розділу увійшли вірші, написані у співавторстві з Людмилою Ганяк, Марічкою Юськів, Тарасом Кушніром.
У передмові до книги М.Д.Малахута, головний редактор ТОВ «Книжковий світ», де і вийшла збірка, пише: «Михайло Плосковітов, незважаючи на молодість, талановитий поет і зрілий майстер художнього слова. Вірші його відзначаються оригінальними метафорами, епітетами, порівняннями. Вони глибокозмістовні, виписані на взірцях української поетичної класики, з традиційною українською палітрою, високою культурою ошатної мови».
Читаючи збірку, розумієш, що очі поета бачать усі реалії життя набагато глибше, ніж те видно звичайним людям. Тому не дивно, що його громадянська лірика сповнена болю за безхатченків, за дітей-сиріт, за одиноких людей похилого віку.
Окрасою збірки є лірика кохання. Вірші, що увійшли до цього розділу, відкривають читачеві поета-романтика. Найпалкіші почуття кохання, найщиріші слова палаючого серця звучать у віршах Михайла Плосковітова.
Але кохання, це не лише усміхнене щастя, але й полин розлуки, довгі дні самоти та вимріяна надія на зустріч. Різнобарвна веселка почуттів передана Михайлом Плосковітовим дуже чуттєво і щиро у кожному вірші.
Михайло Плосковітов – талановитий і всебічно обдарований поет. Майстерно виписані ним вірші не залишають байдужими нікого. Його поезія лірична, художньо довершена, витончена, та написана від щирого серця романтика із житомирських шляхів.
Романтик із житомирських шляхів,
Що знає ямби, дактилі, хореї,
Що слову дарував чарівний спів,
Закоханий у землю і… у Неї…
Колись їй дарував своє тепло…
Тепер, позбувшись від усіх ілюзій,
Як журавель з поламаним крилом,
Не зміг летіти й залишився в тузі.
Та він не здався. Він ще повен сил,
Життя торує польову стежину!
Він брат, учитель, друг і добрий син,
А ще, він любить неньку-Україну.
То ж хай зозуля накує роки,
Весна зустріне променистим ранком!
Хай з’явиться сім’я і малюки
Обсядуть стіл у кухні за сніданком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387246
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Фото з вечора творчої зустрічі "Об'єднаних словом" можна знайти у моєму фотоальбомі на сайті "КЛУБ ПОЕЗІЇ"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375656
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Ізнов зарядили ті кляті дощі,
Струмлять, бубонять, стукотять без потреби.
Я вже розучилась писати вірші
І всесвіт не вмію любити без тебе.
Приречене листя зіпріє до тла
Покіль мандруватиме в пошуках правди.
А я б за тобою у безвість пішла
Крізь терни, крізь морок, якби погукав ти.
А ти не гукаєш…. То ж плачте дощі,
Залийте усе, стукотіть без потреби.
Я, може, навчуся писати вірші
І всесвіт навчуся любити без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375245
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Вдали от шума улиц городских,
От суеты дней, “в никуда” бегущих,
Я место нахожу, где нрав мой тих,
И дух смирен, и мыслей нет гнетущих.
Там нет границ, и разум мне не страж
В познании причины мирозданья,
Любовь - реальность, всё вокруг - мираж,
И жизнь - лишь отблеск от её сиянья.
Что для Вселенной миг, года, иль век?
Здесь о событьях мелочных не судишь.
О, Боже, что такое человек,
Которого ты так безмерно любишь?…
В. Стр@нник \2010г
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366746
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Затихнет в полночь город сонный.
И купол звёздный и бездонный
Услышит песню сердца вновь.
И мир, уму непостижимый,
Дверь распахнёт в глазах любимой
Туда, где царствует любовь.
Там всё не так уже, как раньше,
Там страхов нет, обид и фальши,
Бессилен там сомнений ад.
Там нет печали увяданья,
Там сила вечного дыханья,
Цветеньем оживляет сад.
Растает сон, закружат птицы,
Поднимет солнце вновь ресницы,
Начнётся новых лет отсчёт.
Дорогой ясной и открытой,
Росою утренней умытый,
Нас день в дорогу позовёт…
Вадим Странник \2010г
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366185
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Где больше слов – скудней дела,
Изъян рождает безупречность…
Мы носим бренные тела,
Войти пытаясь в бесконечность.
Кому на грабли в самый раз,
Кому судьба готовит вилы…
Мы слепы к тем, кто любит нас,
И любим тех, кому не милы.
Лишь вопиют сердца из тьмы,
Но поглощает стон окрестность…
Знать не дано, откуда мы,
И перед нами неизвестность…
А жизнь, как старое вино,
Течет в бездонное окно…
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366365
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Когда в твоём творенье свет небес,
То меркнут свечи созданных законов,
Взлетает аист, разорвав навес,
Седою святостью наброшенных канонов.
Ваяй, пиши, твори и создавай!
Поверь в себя – ты есть частица Бога,
Бесплатно дали - даром отдавай,
Пусть к небесам лежит твоя дорога.
Не создавай судьбу земных опор,
Не отвечай на лай земных уставов,
Для творчества ищи душе простор,
Взлетай, как птица, над вершиной нравов…
Твори огнём любви свой стих, поэт!
Мир создан словом - в слове явлен Свет…
Вадим Странник \2009г
http://pilligrim-9999.blogspot.com/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355038
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Возлюби Господа Бога твоего…
вот первая заповедь! [Мк.12:30]
Спаситель, к Небу путь с земли открыв,
Учил, что важно, что второстепенно…
Любите Бога! – заповедь забыв,
Мы любим то, что в этом мире тленно.
Мы просим то, в чем радости на миг,
Отравленные от плодов познанья,
По вере каждый храм себе воздвиг,
Возвысив дух свой в самоосознаньи.
Нисходят с неба светлые лучи,
Мы ставим им законные препоны:
Вместо сиянья – тусклый свет свечи,
А вместо Бога – бледные иконы.
Но блудный сын в процессе пробужденья:
Не скрыть законом божьего свеченья…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352508
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Снова ветер срывает листву, как одежду
С беззащитных берез у пруда…
Боже правый, оставь мне хотя бы надежду,
Если в дверь постучала беда.
Если в мае завьюжит, и грянут метели,
И наполнится холодом дом,
Ты мне веру оставь в виде звонкой капели,
Чтобы сердце не сделалось льдом.
Если в жаркой пустыне от жажды страдая,
Не найду Твой заветный исток,
Ты напомни: О, странник, живая вода – Я!
Дай любви чистой, Боже, глоток.
В.Стр@нник \2010
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352748
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 28.07.2012
Під вечір зупинилися хвилини,
Поклала вічність у кишеню день.
Співає мати пісню для дитини,
Душа в собі нашукує пісень.
Тремтять у зорях недосяжні бані,
Непояснимі затінки світів,
Мій дух сховався десь в Альдебарані,
Як добре, що не ввесь перегорів.
І хочеться так музикою стати,
Органом світло в людях розливати,
В акорди вкласти ще незнані сили,
Аби під них прощали і любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345240
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
***
Я не из тех, кто идет впереди ,
Флаг разметавши,
Кто преклонит, убедит , победит…
Я же из тех, кто приложит к груди
Зелье упавшим…
Я не умею править , рулить,
Горы ворочать…
Но неповерившим веру вселить,
В руки вложить путеводную нить,
Свет среди ночи…
Кто в кулаке держит праведный меч …
Я же – лишь жалость…
Я - для того, чтоб их души беречь,
Чтобы снимать с этих каменных плеч
Гнет и усталость…
Чье-то бессмертье, чей-то успех…
Сильных хватает…
Нет в моей жизни знамений и вех,
Я лишь из тех,
Из малюсеньких тех,
Кто, может, всех их спасает…
6.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291172
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 22.05.2012
***
Ховає день за пазухою сонце,
Лиш клаптик неба, мовби ще в огні.
А я лечу до тебе в мислі... Конче
Торкатися хоч думкою мені
Твоїх очей - на хвилі океану,
Коханих уст - у маренні висот...
Виводить вечір партію органну
І місяць ясен тихо межи нот
Намисто дивне сипле у долину.
Під колискові со́ньків у гаю
До тебе, милий, ластівкою лину -
На крилах мрії щастям виграю...
(9.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336702
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 28.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
Якби мені забракло часом сили,
То ти скажи одне-одне "люблю".
Які ж у цього слова переливи,
О, скільки в нім цілющого вогню!
Якби мені раптово захотілось
Забути все, покинути, піти,
То Ти моєму змученому тілу
Відчути дай від свого теплоти.
Якби мені сказав Ти, що несила,
Якби й змовчав, що гинеш від жал́ю,
Я в твої очі б свого перелила
Безсмертного цілющого вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326683
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
Если грустно тебе в этом мире земном,
Если думаешь ты день и ночь об одном,
Если радость исчезла из глаз и души,
Подожди, обвинять никого не спеши.
Если мир черно-серым раскрасил декабрь,
Если ты сторонишься людей, как дикарь,
Если мира, покоя иссяк огонек,
Значит что-то святое в себе не сберег.
Значит много не видишь, не чувствуешь ты,
Существуешь лишь только среди суеты.
Не живешь полной жизнью, летая в мечтах,
И не видишь надежды лучей в небесах.
Заблудился, возможно, ты в мыслях своих,
Заблудился в проблемах гнетущих, глухих.
Заблудился в годах ты, прошедших давно...
А тебе нужно сделать сегодня одно:
Вспомнить должен скорее, что жизнь нам одна
Для любви и для счастья Всевышним дана.
Выход есть! И для тех, кто все сможет простить,
Солнце Мудрости не перестанет светить.
05.12.2011г. 14:43
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298040
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Бог створив людину,
А лукавий,- гроші
І не легко сущим в світі
Від такої ноші.
В замін того , щоб життям,
Вітром, небесами,
Лісом, полем, просторами
Ми втішались з вами.
Веселкою, дощу шумом,
Птахів співом , громом . . .
Думки зайняті грошима,
Які сніжним комом,
Лавиною все життя
Кожен день нас гнуть,
А що дане нам Всевишнім
Не в силі збагнуть.
Хіба має ціну сміх
Грудної дитини ?
Чи оцінить хтось із нас
Гори і долини ?
П’янкий запах сіножаті,
Морозного ранку,
Промінь перший, - сонце в небі,
Дівочу осанку.
Скільки літня ніч коштує ?
Місячна,- в мільярди зір
Ні ,- немає в лукавого
На усе це мір.
Бог дає нам цю красу
Хай кожен з нас знає
Й ,- “... ізбави нас від лукавого...”
Щодень промовляє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272918
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 31.07.2011
Що то сталось серцю,
як заграв музи́ка?
Що з очима стало?.. -
Вкрила пелена...
Де взялася туга,
та така велика,
мов глибока річка,
що не має дна...
Що то сталось серцю,
може в ньому рана,
чи у ньому скалка
болісно саднить,
що літа минають,
юність полум'яна
канула у Лету
за одну лиш мить?..
Що то сталось серцю,
як заграв музика?..
Озирнулась, ніби,
вчора я була,
а сьогодні доня, -
юна, сонцелика,
як весняна квітка
ніжно розцвіла.
́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266197
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 21.06.2011
Заколисує ніч перевтомлені ноги
І розмотує біль вкрай наморених рук.
А мені цілу ніч сняться дальні дороги
І вагонних коліс ледь приглушений стук.
А мені цілу ніч сняться лагідні руки,
Любі очі сумні, вуст омріяний рай.
Сниться серця її розтривожений стукіт,
неймовірні вірші і мелісовий чай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263812
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Вона прийшла -
хвилина у хвилину:
достигле небо
репнуло від слів.
А теплий дощ,
слухняний, мов дитина,
мене за руку
босоного вів.
Ми раювали -
мокрі і щасливі.
Друзяка - вітер
цвітом лопотів.
...Я так хотів,
аби безумству зливи
зі мною,
поруч,
ангел Ваш радів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260889
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 09.06.2011
Дивак червонолобий у сірому картузі
За обрій поспішає на ночівку,
Перлинами лягають сріблясті роси в лузі
І вечір дню розв'язує шнурівки.
Немов дитя мале його вкладає спати:
Під купол зорепадний, під загадковий дах.
І день, набігавшись, лягає спочивати
Із променем останнім на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263708
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011
Скриплять старі розлогі ясени
Над стежкою в життя, в безкрає поле.
Твої літа – у нитках сивини,
Мій сивочолий батьку, сивочолий.
Як рано ти, мій Неньо, посивів
(а ще ж роки й не перейшли на зиму).
Життєву мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав донькам і сину.
Натруджені робочі мозолі,
росте журба в мереживі на скронях.
ХлібоТворець найперший на Землі -
Господній Світ тримаєш на долонях.
Вже так бракує сил твоїм рукам:
Тримати час і нести косу в поле…
За посмішку твою я все віддам -
Мій сивочолий батьку, сивочолий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
А пам’ятаєш Як цвіли магнолії -
бродили містом пахощі в меду,
старий трамвайчик по худенькій колії
то підбігав, то стишував ходу.
Ми наче вдвох, хоч люду тисло хвилями,
штовхалися й хилились під укіс,
і час топтавсь зупинками і милями -
старий трамвайчик між магнолій віз.
За светром серце калатало втіхою,
збивала кров коктейль з суцвіть-вина
Я, навіть, зараз тим цілунком дихаю
й п’ю перший цвіт магнолій... сам... до дна…
магнолії цвітуть….
….ти вже заручена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Взиваю до Тебе, розп'ята всесвітня Любове,
молюся до Тебе і ласки у Неба прошу,
єством до Єства, а душею до вічного Слова,
горнусь до надій і хреста, що у серці ношу...
Ти знаєш думки, і сумління, і випиту муку,
і долю мою, бо за неї умер на хресті,
я стражду з Тобою й без Тебе... візьми мою руку
в долоні Твої, покалічені мною, святі...
Боюся згубитись, як стане несила терпіти,
любов'ю змаліти в щоденній мирській суєті,
де вірити маю, як вірити вміють лиш діти,
де маю любити, як вмієш любити лиш Ти.
Взиваю до Тебе, розп'ята всесвітня Любове,
Зціли мою віру і за нелюбов мя прости...
*автор картини німецький художник Ганс Георг Лейендекер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254723
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Неспокою чи пізнього прозріння
душа запрагне в затишку небес.
Приходить час розкидати каміння
по тій дорозі, де нестимуть хрест.
Бо віднайде свою Голготу кожен
й піде туди, аби пізнати суть,
з хрестом на плечах. А іти не зможе—
його брати піднімуть, понесуть.
Настане день й тобі іти до неї.
А де твій хрест?.. Невже—паперу стос?..
Умить збагнеш: ти Симон з Киринеї,
і кожен із братів твоїх—Христос
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192628
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.05.2010