Засудити!
Усіх засудити!
Всім довічний призначити строк,
Кожен дім - як тюрма, навіть діти,
Щоб платили сльозами оброк,
А ту сіль продавали нащадкам,
Мов покори дияволу ген,
І у паспорті круглу печатку:
«Власний раб», без фото та імен...
Посадити!
Всіх тих посадити,
Хто не хоче «стабільне життя»,
А іуді-судді – ноги вмити
Й начепити на шию хреста,
Щоб те дійство душі не спалило,
Є ще сумнів? Скоріш обирай,
Бо інакше - мотузка і мило,
Кожен вирок - то сходинка в рай...
Розтрубити!
Усім розтрубити, -
«Надлюдський» відродився в нас клас,
Хай знедолені в цілому світі
Все кидають і їдуть до нас,
Бо лиш тут вони зможуть відчути
Неймовірну звитягу ідей, -
Одночасно щасливими бути
Й найбіднішими серед людей...
Окропити!
Усе окропити!
Та чи вдосталь святої води?
Навіть віра, під рясами скрита,
Вже забула, навіщо й куди
Своє паство веде... Чи жирує?
І прощає гріхи лиш царям...
Може Він мене бачить і чує?
І тому я не сплю по ночам?
Засудити?
Все це засудити?
Та чи маю сам право на те?
Працювати і вільно тут жити, -
Ось бажання людське і просте...
Доки будем терпіти цих гадів
Біля власної долі керма,
Доти й будем рабами у влади,
А в них міри і віри нема!
12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408315
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 10.12.2013
26 лютого в Івано-Франківському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей з сільської місцевості відбулася творча зустріч Обдарованих словом ліцеїстів з представниками Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом". Метою зустрічі було сплести тугий віночок взаєморозуміння, взаємопідтримки та обміну творчим потенціалом, познайомити молодь з нашим поетичним сайтом, а також заохотити здібних до творчості молодих людей, творити й надалі. І, як результат, вийшло справжнє феєричне свято поезії та пісні. Зі сцени лунало милозвучне поетичне слово авторства поетклубівців у чудовому учнівському виконанні, справжні українські пісні у дарунок гостям. Останні ж, у свою чергу, виступаючи, зачитували учнівську поезію і прозу, виділяючи найсильніші та найбільш вподобані рядочки. Особливою вагомістю відзначився виступ п. Ігора Лазоришина, як літературного критика, котрий зробив достеменний аналіз представлених юнацьких творів, таким чином зорієнтувавши поетів-початківців у подальшій творчій роботі. Зрештою, кожен із запрошених зумів залишити у юних серцях весняні пагінчики любові та приязні.
У програмі заходу мали місце запитання, адресовані поетам "Об’єдниним словом" і вони з превеликим задоволенням давали відповіді на них. Так, Адель Станіславська (Олександра Федорів) привідкрила таємницю значення для неї поезії, ознаменувавши її "самим життям", Віталія Савченко, озвалася до аудиторії надхненними словами "тільки писати не полишай", Данута Сем’янів здивувала всіх своїм обдаруванням писати твори на чотирьох мовах, Леся Геник зазирнула в далеке дитинство, коли тільки започатковувалися перші образи і рими... Справжньою несподіванкою стала зустріч двох Наталочок Данилюк, нашого любого "одуванчика" і талановитої юної поетки-ліцеїсти, а Наталя Крісман, як і завше, вразила усіх присутніх граційністю свого виступу, означивши місію "Об’єднаних словом" - "нести слово до людей!".
Окрім того зі сцени звучали поезії Романа Бойчука (справжнього романтика), Михайла Гутина (сучасного Сковороди, за словами господарів дійства), Оксанки Винницької та Олесі Овчар. Поетклубівці мали можливість познайомитися з творчістю вихованок ліцею Даналишин Надійки, Гарасам"юк Іринки, Капущак Віри, Сенів Юлії, Годованець Іринки, Данилюк Наталі, а також насолодитися пісенними виступами Ані Луклян, Ілонки Панчишин, Анастасії Павлюк та педагога ліцею Галини Михайлівни Павлюк. А насамкінець, як вже традиційно склалося на більшості поетичних зустрічей, мала слово Оксана Пронюк (Світанок), що, за словами ведучих, "здатна виступити так, щоб у кожній душі зійшов світанок"
"Об’єднані словом" висловлюють щиру подяку організаторам цієї творчої зустрічі, а саме дирекції Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей, зокрема, Ірині Антонівній Купчак, освітянці з багаторічним досвідом, вихователю-організатору ліцею, Яницькій Галині Григорівні, класному керівнику 9-го класу та, дійсно неймовірно талановитим, учням-дев’ятикласникам, котрі створили феєрію словесно-пісенного свята. Та й усім-усім, хто тією чи іншою мірою долучився до організації пам’ятного дійства. Дякуємо Вам за ту теплу атмосферу, у якій рясно-рясно колосилося Українське Слово, за ці прекрасні миті, котрі залишаться в душі кожного з нас назавжди. Нам неймовірно радо було бути на Вашій гостині.
З усього серця бажаємо всім юним Талантам творчого розвою, рясно всіяних найяскравішим квітом життєвих стежин, сонячних звершень на дужих крилах поезії! А завершити ці щирі побажання хочу словами Оксаночки Пронюк:
Обдаровуйте словами - хай вони цвітуть між нами,
Ясноокі, ясночолі - з візерунками любові!
Вишивайте, примовляйте - рідним словом сповивайте.
І любистком на світанні в срібних росах напувайте!
Словом світ благословляйте і дітей оберігайте
Словом сильним і пророчим рідну землю захищайте!
І шануйтеся у слові - в українській рідній мові!
У шляхетній, гоноровій, найосяйнішій обнові!!!
Хай по мові нас впізнають, по любові запізнають,
А по вірності і честі - Многа Літа заспівають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404749
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Валентин Бут
Зоряне танго для валькірії
Певно хтось тут всесильний ворожить,
Певно тут перетнулись світи,
Бо не можу, я справді не можу
Погляд свій від твого відвести.
Невипадково тут зустрілись ми,
Тож я прошу, дозвольте, мила панно,
Мені сьогодні, на краю зими,
Вас запросить на це чарівне танго.
Очі в очі, за порухом порух,
Десь розтанули простір і час,
Танго нас понесло поміж зорі
І нема тут нікого, крім нас.
Ми летимо крізь зоряні світи
Крізь океан чуттєвого прибою -
Чаклунко мила, що зробила ти –
Як розлучитись нам тепер з тобою…
-----------------------
Цією піснею-танго вітаємо Валькірію, в неї сьогодні 05.12 день народження!
=============================
Галина_Литовченко
ЗАГУБЛЕНА СТЕЖИНА
Ми купалися в росяних травах,
Дарувала черемуха цвіт,
Я вплітала у коси купаву -
Це ж пройшло стільки літ, стільки літ...
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний.
Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
Мов учора, бродили ми садом,
Розсипали пісні солов`ї,
Солов`ям ти підсвистував радо,
Розплітав ніжно коси мої.
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний,
Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
Я направо пішла, ти - наліво,
Не згадаю чия в тім вина.
Та коли солов`я чую співи,
Озивається серця струна.
Пр.:Десь там гудуть над квітами джмелі,
В дорогу кличе шепіт тополиний:
- Чекає вишня в рідному селі
І в спориші загублена стежина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381954
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Певно хтось тут всесильний ворожить,
Певно тут перетнулись світи,
Бо не можу, я справді не можу
Погляд свій від твого відвести.
Невипадково тут зустрілись ми,
Тож я прошу, дозвольте, мила панно,
Мені сьогодні, на краю зими,
Вас запросить на це чарівне танго.
Очі в очі, за порухом порух,
Десь розтанули простір і час,
Танго нас понесло поміж зорі
І нема тут нікого, крім нас.
Ми летимо крізь зоряні світи
Крізь океан чуттєвого прибою -
Чаклунко мила, що зробила ти –
Як розлучитись нам тепер з тобою…
https://www.youtube.com/watch?v=F2zTd_YwTvo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382525
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012
...Та скільки зможу - крильми затулю
Я ближнього від скверни цього світу,
Впиратимуся злу несамовито
Й навік себе до Правди прикую...
ВАЛЬКІРІЯ Борись!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381416
Себе до правди прикувать не штука,
Узяв ланци і молот, уперед!
Лиш скільки, після, сьорбнете Ви муки...
Іти життям із правдою - не мед.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381423
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
І "Глухі до волань німого,
На душах - печать рабів..."
(Наталія Крісман, Почався Зворотній Відлік)
А, що - хіба світ цей милий
Колись виглядав інакше?
Не згадуйте тільки всує
Мені про Едемський сад…
Цей світ поважає силу
Було так і буде завше
Безсилля я не потребую,
Безсилля нас тягне назад.
Жалі полинові пити
Плекати душевні рани
І солодко власну нікчемність
Мов гній виставляти на люд?
Про долю нещасну нити,
Із вечора і до рання
І вірити в нескінченність
Проклятого роду іуд?
Е, ні, моя мила паство!
Від цього усього є ліки.
І ліки ті безвідмовні,
І ліки ці - сила душі.
Вона лиш нас виведе з рабства -
Не гнити ж нам в ньому довіку!
Хай славляться непогамовні,
Під силу їм все звершить!
Не надто багато тут треба.
По-перше, незламна віра
У сили свої безмежні,
По-друге, запас доброти.
З душі геть ледачість ганебну,
Забитість принизлово-сіру …
Нум, ліво- і правобережні -
То, може, пора б вже і йти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380715
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Я розгриз залізні вудила!
Розірвав тяжкі ганебні пута!
Воля мені гриву заплела --
Палить кров її солодка трута!
Розлітайсь грудками з-під копит!
Я підкови, мов кайдани скинув.
Не батіг помежи вух свистить --
Стрічна воля обпікає спину!
Одірвусь, здається, від землі
І, як в річку, в небеса порину!
Куйте собі грати, ковалі!
Гей, раби, ковтайте заздро слину!
Рознесу в тріски отой паркан!
Слідом брат мій -- впізнаю по рисі.
А в сідлі арканщик... он аркан!..
Брате! що ти робиш? схаменися!
Ти міцніший і швидкий, мов птах,
А мені прогризли пута рани.
Скинь його! Хай на своїх ногах
Дожене мене і заарканить!
Брате, ми ж обидва склали план!
Кров моя твою підступність змиє... --
На все небо засвистів аркан
І дротяним гадом впився в шию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277510
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 12.03.2012
Н. К…
Шарудить сніжинками зима
Уночі й потріскує морозом.
Відчуваю нині, що дарма
До цих пір не вірив у прогнози.
Не сніжок, а міжпланетний пил
За віконням піниться й клекоче.
Докладаю максимум зусиль,
Та заплющить не вдається очі.
Споглядаю сумно сивизну
Хмурої, як сутінь, заметілі.
Я ніяк узимку не засну,
А весною – спати не хотілось.
Шарудить сніжинками зима
Уночі й потріскує морозом, -
Ти сидиш, напевно, теж сама,
У весну закохана до дрожу?..
Віктор Кучерук Шарудить сніжинками зима...
Поет вночі заглянув у вікно,
Там падав сніг — узимку це не диво.
Є жінка, бачить Бог, — така щаслива,
Бо служить Музою йому давно.
Вони удвох є прикладом для нас,
І хай їх Бог оберігає завше.
Нема граминки лицемірства-фальшу
У дружбі цій, в такий непевний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303531
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012