Прихилила вустоньки свої,
Напоїла дотиком тремтячим.
Захмелів розсудок у вині,
Запаливши кров мою гарячу.
І до Бога в трансі понесло,
Першо - цноту диво спокусило.
Невичерпне юно - джерело,
Під крилом у Янгола летіло...
Заховався Місяць угорі,
В небесах до берега прибило.
Лише нам світило дві зорі,
До Землі їх небо притулило!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484439
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 10.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013
У кожній армії колись
були елітні легіони,
найкращі вояки клялись
стріть завойовника кордоном.
І першими були в бою,
і січ лиш мертві покидали.
Краса і вишкіл у строю -
гордились ними генерали.
А зараз ліпшії війська
є поліцаями держави
і доблесть їхня у кийках,
які на свій народ підняли.
Не сороміть хоч однострій,
не смійтеся з традицій славних!
Народ наймив вас як Воїв,
а не прислужливих шакалів!
Ви стали гавкати на тих,
хто вас годує й одягає,
і замість стерегти від лих -
самі вже лихом є для краю.
Немов опричники, вдяглись
у комуфляжі і в шоломи.
Беззбройний люде, стережись!
Ідуть "елітні" легіони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348888
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Полюби ти мене , полюби.
Задивися в проталену воду.
Там зимової крапля сльози,
Там краплинка моєї сльози...
До кохання відшукує броду.
Я так довго до тебе іду,
Пелюстками нанизую квіти,
А слова у букети кладу,
Ті слова у букети складу,
Які серцем зуміла зігріти.
Полюби ти мене , полюби.
Прихили моє небо душею.
І мене за любов не вини,
За безмірну любов не вини,
Я веснянкою буду твоєю.
Полюби ти мене полюби.
Ми зітремо сльозу поцілунком.
Попросила я щастя в весни,
Попросили ми б долі в весни,
А кохання було б подарунком.
Полюби!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319385
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.07.2012
Есть такая партия в державе,
и причём та партия - при власти,
что уже названием корявым
разрывает Родину на части.
Слушаешь - и в подсознанье сразу
прёт мыслишка (гаденькая, сучка):
Украина - не страна, а пазлы,
регионов маленькая кучка.
Рвут страну кусками, как шакалы,
разделяют города и веси,
сделали б страну и ПиСУАР*ом,
лишь бы - паханами в этом месте.
Делят украинцев на три сорта:
вспомните - давно ли это было?
Имидж Украины - только портят,
мы для них - рабочий скот и быдло!
Галичане все для них - фашисты,
Донеччане - краснокоммуняки,
стравливают нас, а мы - деритесь,
как за кость голодные собаки...
Вот теперь - ещё одною костью
станет пресловутая двомовность...
Кто-то притеснял здесь русских? Бросьте!
Украинского - не слышно слова!
О, когда же мы умнее станем?!
Мова - как наживка на крючке...
Что нам - легче, если будут грабить
нас уже на русском языке?!
О, когда же понимать мы станем:
не за то борьба теперь нужна!
Выборы уже не за горами.
Мы - не регионы. Мы - Страна !!!
* ПиСУАР - Пивденно-Схидно- Украинська Автономна Республика,
которую региналы пытались основать в Северодонецку в 2005г.-
попытка сепаратизма, разделения страны, за которую так никто
и не понёс ответственности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348041
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Ось 35 синок , спинися ,
Хоч на хвилинку , озирнися .
Зміни життєвий свій формат ,
Звільнись від німбу , від сонат ,
Які тобі зівсюд лунають ,
Немов святий ти , навівають .
Аби по твердому пройтись ,
З-за хмар на Землю опустись .
Щоб ти , як житній колосок ,
Знов силу з неї пив синок .
Нехай підтвердять небеса ,
Ця сила чиста , як роса .
Щоб не накликать Божий гнів ,
Ти бережи любов Батьків .
Образи , гнів не полишай ,
Аби пожИли ще , благай .
Не цілься в небі в журавля ,
Не у багатстві сенс життя .
Зіжми в кулак свою гординю ,
Тиж батько сам , мій любий сину .
Жадоба – то лиха стезя :
Ой не у золоті ферзя .
Не йди за нею , повернись ,
Не пізно ще , тож схаменись .
А ще скажу тобі дитино ,
Колись мій милий добрий сину .
Батьківських грошей не рахуй ,
Мудріш своїми покеруй .
Бо не робив ти мозолями ,
Не працював , як тато й мама :
Щоб ті часи , були згоріли ,
Коли ви грошики ділили .
Ось невісток чужих не «жмуть» ,
Бо їм батьки навряд дадуть …
І не наступлять ті на вила ,
Де нас нечистая носила .
Тож будь здоров , поздоровляю ,
І з днем народження вітаю .
Усі помрем , та нас згадай ,
Як час пливе … – його не згай !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347681
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Тебя увидев, я как будто был в бреду.
Тобой зомбирован, минирован, разрушен,
ты снизошла... меня попробовать на ужин,
а я был рад - меня к десерту подадут...
Я был в раздрае, гнал по встречной полосе...
Мои порывы ты со смаком окунала
в глубины тёмно-красно-винного бокала,
где отражалась лишь сама во всей красе.
Когда ж решила ты: бокал почти что пуст,
хотя по мне - наполовину был он полон, -
ты всё отбросила, и дребезги по полу,
осколки острой недосказанности чувств...
О, где же, где я согрешил, где был неправ ?
Недосказал, недомолчал, иль недослушал ?
Недовошёл я, или был недоснаружи,
припав к твоим, уже захлопнутым, дверям ?
Теперь, и наг, и бос, я за тобой бреду...
Ты по осколкам застучала каблучками -
оставив сердце, превратившееся в камень,
в хрустальных брызгах, заменяющих мечту.
Ты... мне позволишь искупить мои грехи?
Ступнями голыми собрав осколки чувства,
я, может быть, смогу еще раз окунуться
щемящей болью в недопитые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347385
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Гаптую крила, щоб у вись злетіти,
Туди, де голубінь твоїх зіниць.
А дощик не вмовкає дріботіти.
Усе мине під шепіт багряниць.
Думок політ, як сад дощами вмитий.
Від тягаря звільняється душа.
Цілує промінь рими день прожитий,
Стікає дощ трикрапкою вірша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Не ищи меня там, где мне быть не по нраву,
Где в мирских ледниках замерзает душа.
Где на берег любви омут смыл переправу
Черным зевом своим в естестве куража.
Не ищи меня там, где зловещие вьюги,
Там, где сизый туман, как чепец мерзлоты.
Где зовут холода, то в друзья, то в подруги,
Где по воле своей оказался и ты.
А коль в лето войдешь, не пройди меня мимо.
У любви моей грелся ты раньше не раз.
Не ищи меня... Нет! Не бываю я в зимах,
Где любовь замерзает отрывками фраз.
Не ищи меня там, где сердцами не грелись,
Не веди за собой по грустящему льду.
Я вкусила с тобой лета жаркого прелесть,
В мир холодной души я к тебе не приду.
Мне не жить никогда на студеной планете,
Мне хоть час, мне хоть миг, но с тобой у огня.
Пусть останусь одна, только чувствами в лете.
Не ищи... Вспоминай с теплым сердцем меня.
И никто не зажжет в небе сумрачном звезды,
Свечи пламенных чувств угасают во льдах.
Ты уходишь в туман ... и морозную роздымь...
А любовь будет жить... в моих грустных стихах.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11206217050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345433
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Меня пугает ХХ1-ый век,
Не по нутру мне джокерные блоги,
Похоже, я - отсталый человек, -
«Не догоняю» новых технологий…
На койке с подогревом простыня,
На стенке телевизор как обои,
В мобильнике болтливая возня,
Из ванной виртуальный шум прибоя…
Доходит в хлебопечке каравай,
Калорий в холодильнике «от пуза»,
По комнатам слоняется Wi-Fi
Напа́ру с неприкаянным Bluetooth-ом…
На задушевность обвалился спрос,
Из моды вышли песни под гитару...
Всем интересно заглянуть под хвост
3D-ешному тупому аватару…
Боготворим бездушный Интернет,
В микроволновке варим козинаки,
На всё про всё от Google ждём ответ,
Забыты вопросительные знаки…
Гнетёт литературный беспредел
Обилием бессмысленных сюжетов,
«Достал» архитектурный новодел
И спам карманно-сумочных гаджетов…
Бумажных книжек не листать, как встарь,
Не пошуршать газетою в клозете…
Такой анахронизм как букварь
Уже в утробе мониторят дети…
И детям нашим всё не до детей, -
Их напрягает жизнь довольно резко…
Такое изобилие сетей,
А по душам поговорить-то не с кем…
Но в этой катавасии потех,
В таком бескомпромиссном марафоне
Нет-нет да прозвенит любимый смех
И рожица скукожится… в смартфоне…
июнь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344509
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
В співавторстві з Данилом-Київським
В обіймах лагідних мене заколихай...
Сховай від світу... пригорни долоні...
Волосся пести... тільки не тікай
Мій милий сон... ще потримай в полоні...
Скажи..., що стала бажаною я...
Й прошепочи на вушко ніжне слово...
Лиш уві сні ми любляча сім"я...
В житті ж мовчання... та суха розмова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343282
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
Я зустрів тебе знов , як колись ,
Ти босоніж виходила з ганку .
Я закляк і чомусь затремтів ,
у пориві схопившись за клямку .
Я забувся , що ти не моя ...
Ой як довго ж тебе я не бачив .
Що серденьку так гірко , щемить ,
я ще й досі собі не пробачу .
Пам’ятаю ту ніч восени
ми гуляли з тобою до ранку .
У гаю соловї – співуни
обізвались чомусь з позаранку .
Запитав тебе тихо , чому
вони встали для нас на світанку ,
наче пісню щасливу свою ,
віддають нам усю до останку .
В твоїм личку зявилась сльоза
і додолу скотилася кволо ,
це не Наша , не Наша Весна ,
В моїм серці шепнуло - вкололо .
Ти зірвалася , наче у сні ,
Я почув , як ридала у сінях .
Відчини я просив , відчини :
Але ти мені вже не відкрила .
То чому ж так співав соловей
для обох нас не лише для мене .
Невже знала , ти знала тоді ,
що не будеш моя наречена .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342692
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 14.06.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
Ледь спохмурніло синьооке небо,
На землю вже туман холодний ліг,
І надвечіря стукає до тебе,
Сріблом і злотом стелиться до ніг.
Та не сумуй, що дощ холодний сіє,
Що лист багряний - вітром по землі.
Нехай тебе любов моя зігріє,
Хай не тривожать спогади й жалі.
Ти не журись,що вже вітри доносять,
Холодний подих спраглої землі.
І не журись,що жалібно голосять,
Збираючись у вирій журавлі.
Твої роки далеко ще не осінь.
Ще ́́́ молодість гуляє у житах.
То ж не сумуй, що в косах твоїх просинь,
І що з гори тепер, уже ,твій шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244071
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 14.06.2012
Не сполохай мої почуття,
Як світання я їх зустрічаю.
І, неначе маленьке дитя,
Щиро в очі твої зазираю.
А там неба така далечінь...
Аж ніяк не пробитись крізь хмару.
І чия ж то вина, і у чім?
Що мене не береш ти у пару.
Не сполохай мої почуття,
На ромашках гадаю про щастя.
Знову я, як маленьке дитя,
Поспішаю прийняти причастя.
Смуток в спогад гіркий переллю,
Пригорнуся до долі душею.
Та не раз уві сні прошепчу:
-Я хотіла так бути твоєю.
Не сполохай мої почуття...
З пелюстОк ще ромашки збираю.
Не судіть... Як маленьке дитя,
Я розбите - у ціле складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Коли не гріє запальничка,
І холоднішає єство,
То запали тоненьку свічку,
Повір в молитви торжество.
Нехай вона ще зовсім квола,
Й тремтить від завірюхи днів,
Та нею ти окреслиш коло,
В якому чисто од гріхів.
Хоч ще за колом надто чорно,
Та півень тричі прокричить,
І виб`є сонце промінь з жорна,
Запам’ятай цю світлу мить:
Тепло молитва принесла
Й душа зів`яла розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342302
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Зайчонок мой, ну что ещё сказать мне
кроме того, что я тебя люблю ?
Пусть гололёд, пурга, мороз, ненастье, -
я тихо счастлив за судьбу свою.
Так грустно утром мне с тобой прощаться,
днём так светло мне вспомнить о тебе,
и в радость вечерами вихрем мчаться
в наш тёплый дом, когда вокруг метель.
Как хорошо, что ты нашлась, родная,
и я о бОльшем Бога не молю,
хочу лишь, чтобы ты полней узнала,
как трепетно и нежно я люблю.
В тебе - моя мечта, и ты реальна !
Такое счастье разве может быть ?
Спасибо, милая, за этот дар хрустальный...
Я и не знал, что так могу любить.
Как знать, зачем меня создал Всевышний,
и для чего явилась ты на свет,
но, затаив дыханье, сердцем слышу,
как тихо шепчешь ты "люблю" в ответ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342274
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Люблю Єсєнінські вірші.
Що мироточать і стікають
любов*ю, вигнанці із раю,
що він свідомо залишив...
І Маяковського набат
люблю, що віє завірюху
в буремнім серці, загріба
руками жар і в душу дмуха...
Люблю Чайковського: розкрив
і щиро положив на ноти
він руської душі надрив,
звабливість праведної цноти...
Багато ще чого люблю...
в надбаннях Руської культури
є місце величі й жалю,
і пристрасним самотортурам...
Але люблю передусім
я Україну. Серце плаче,
що двісті тридцять голосів
цих Шариків, синів собачих,
готові все продать: і нас,
і верби тихі наддніпрянські,
Карпати, Крим, хатИ селянські
за нафту і дешевий газ!
Чому, скажіть, себе забувши
(адже мотиви не ясні)
продАли Мову - нашу душу,
наче зарізали вві сні?
Хіба культура їх турбує?
Вони свої на цій землі?
Та ні! Скоріш продать трубу, і
захапать золото й рублі!
Хіба тим карликам кремлівьким,
що в себе задушили всіх,
потрібно щастя українське?
Та не брешіть, адже це гріх!
Хіба в кремлівських басурманів
лишилась Руськая душа ?
Та ні! Бажання Бути Паном
єдине їх не полиша!
Люблю я ніжно Руську душу...
Як любите її і ви.
Але хіба Украйну мушу
робить колонієй Москви ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342198
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Шкандаль із гвалтом на свинарні !
Кругом Содома і Гомора !
Свинар щоранку починає
Із кормом відкривать комору.
Всі рила дивляться на нього,
та Одне Одному сердито
твердЯть про совість, честь і Бога,
тим часом пнучись до корита.
Одні кричать: "Ми всі в загоні!
Тож буде правильно і гарно,
щоб лИше Партія Загонів
хазяйнувала на свинарні."
Відповідають інші грізно:
"Свинарня - наша Батьківщина!
Але у нас ідеї - різні!" -
та критикують їх нищівно.
Волають треті: "З нами Ленін!
Він годував нас стільки років!
Ідеї наші ще не вмерли!
Тож погодуйте нас ще трохи..."
Кричать четверті: "Ми - народні!
Ми ляжемо під кого скажуть !
Лиш... погодуйте нас сьогодні,
І нашим лИшиться, і вашим..."
Горлають п*яті: "Ми на фронті!
На фронті змін біля корита!"
"Вперед, Свинар!" -почАли шості
навкруг корита землю рити.
"Ми-ліберальні!" "Радикальні!"
"Демократичні!" "Християнські!"
"Ми - за Европу і єднання!"
"Росія! Янкі - восвоясі!"
Свинар послухав всі ці крики:
"Ну що за лемент? Ви - лиш свині!
Ідеї? Пузо лиш набити!
Ви сало нагулять повинні!
Тож пожируйте ще до часу...
На кухні ніж уже готовий.
Як прийде осінь - сало з м*ясом
Нарешті подамо до столу!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341774
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
За селом на буграх горицвіт,
Навесні, як завжди, зустрічає.
ЩЕмкий спогад – солодкий привіт,
Із дитинства мені посилає
По стежині іду понад гай.
У родинний наш дім поспішаю.
Зустрічає мене рідний край,
Батьківщина, мене, зустрічає.
Он старезний вітряк край села.
Он лелече гніздо на тополі.
А он гуска гусят повела –
Все знайоме і рідне до болю.
Десь скрипить журавель у дворі.
Попід тином клубочиться квочка.
Де –не – де ще курять димарі
І квітують вишнІ у садочку.
Ось і хата. Ось рідний поріг.
Серце б’ється в грудЯх калатає
Над дверима висить оберіг,
Та ніхто мене тут не чекає
Біль вини та гірке каяття,
Мою душу навпІл розривають,
Бо батьки вже пішли в небуття –
На погості, давно, спочивають.
Я тепер до пустого гнізда,
У село щовесни прилітаю.
На могилах цілую хреста,
Та й до міста назад повертаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258031
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 28.05.2012
Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.
Біль його передався мені. Закричала я, щоб
Зупинились машини, що мчали до пунктів призначень.
Зупиніться, будь ласка! Затримайте, люди, свій біг!
Та мій крик відчайдушний заплутався десь у смереці...
Він до нас прилетів через сотні далеких доріг,
Та невже задля того, щоб сум був у долі лелечій?
Він у теплих краях мріяв палко про землю дідів,
Він летів через море, до крові стираючи крила.
Із коханою він звити разом гніздечко хотів
У краю, де барвиста веселка кришталь розгубила.
Він ростити так прагнув у рідній землі лелечат,
Коли є і кохання. і дім, і сім'я, і дружина.
То чому ж польові запорошені трави мовчать?
І чому безсердечно зустріла його батьківщина?
Він зігнувшись стояв на червоних, тоненьких ногах.
Він утратив усе: свою віру, любов і надію.
А у неї життя, на узбіччі, де куриться шлях,
Закінчилося щойно на білих квітках деревію.
По дорозі машини байдуже неслись в далечінь.
Над коханою в тузі самотньо стояв бідолаха...
Крізь вологу очей, я вдивлялась в небес голубінь,
І сльоза поповзла по червоному дзьобі у птаха.
Це сталося нещодавно. Я поверталася з відпочинку додому.
Зненацька на узбіччі я побачила лелеку, що похнюпившись
стояв і не ворушився. Під'їхавши ближче, я угледіла в
бур'янах мертву птаху. Лелека стояв над своєю подругою
і оплакував її. Побачене так схвилювало мене, що я довго
не могла заспокоїтися. Ця картинка і досі у мене перед очима.
Власне, ця пригода спонукала мене до написання віршу.
24.05.2012р. 00:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Ц-елится море охапками пены..
Е-сли лежишь на горячем песке..
Л-инию пенную сменит мгновенно
У-зким видением там, вдалеке..
Е-сть в этом виде особая прелесть,
Т-аинство всех на планете морей.
Б-риз нам подарит прохладу и свежесть.
Е-ле касаясь в порту якорей..
Р-ифы полощет бегущим потоком,
Ё-кает сердце от мощи воды..
Г-ладь или штиль в горизонте далеком..
В память навечно оставит следы..
О-стровом счастья останется море..
Л-ижет мне тело соленый прибой..
Н-ежный песок на приморском просторе..
А-х! Как мне нравится отдых такой..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №112051610074
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337858
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Чуть прохолода освіжила скроні,
світанок сонцем в душу загляда.
Я перед Вами схрещую долоні -
бажаю Вам лиш світла і добра!
Бажаю Вам п"янких, духмяних весен,
бажаю днів Вам літніх запашних,
і осені Вам щедрих перевесел,
і зим яскраво-сніжних і терпких!
Бажаю Вам всього земного цвіту,
бажаю Вам вселенської краси,
наші Дбайливі, Лагідні, Привітні,
наші Святі і Чисті - МАТЕРІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337010
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Не почуй почуте
І забудь забуте,
Розгроми розбите,
Розплещи розлите,
Розмасти розтерте,
Прикінчи вже мертве.
Розлюби немиле,
Не окриль безкриле.
Не надій надію,
Не омріюй мрію.
Бо – спалив згоріле,
Спопелив зотліле.
Не ятрю я люте,
Призабув забуте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336866
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2012
Заколихана вітром вершина...
Затуманена в сизій імлі.
Непогодою плакала днина,
Доторкнувшись сльозами землі.
Хлюпотіла дощем у калюжах,
З верболозом сплакнула навзрид.
То пейзажем весняним затужить,
То зітхнувши, прощально вітрить...
Ще б розсипати срібла востаннє
В дощову пелену, хоч на мить!
І заплакане наше кохання...
Відпустити, нехай не болить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012
БЕРІЗКИ
Привітливо щирі,
Сумні та щасливі,
Вклоняючись вітру,
Берізки стоять,
Берізки милі,
Хай мої мрії
Прямо до Бога
Від вас полетять.
Шукаючи долю,
Я вдячно щокою
До вас приторкнуся,
Берізки мої,
Берізки ніжні,
На роздоріжжі
Шлях до кохання
Знайдіть і мені.
Берізки, берізки,
Ви те, що хоч трішки,
Але так потрібне
І серцю й душі,
Берізки білі,
В модному стилі
Бачу вас завжди
В своєму житті.
Авторське виконання, мінусовка та текст нот:
http://shantyr.biz/load/pesni/berizki/7-1-0-244
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319735
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 30.04.2012
ГРОЗА НЕЖДАННАЯ!
Гроза нежданная
Вскружила кровь,
И долгожданная
Пришла любовь,
Ворвалась в жизнь мою
Она дождём,
А стала сказкою
И сладким сном!
Припев:
Ромашка белая,
Черешня спелая,
Гроза нежданная
В судьбе моей, -
Сверкает молния,
И зажигаю я
Все чувства радуги
Любви своей!
Гуляют издавна
Так небеса,
Танцует искренно
Всегда гроза,
Огнём играется
Святая власть,
И в ней купается
Земная страсть! (припев)
Отброшу прошлое,
Смахну слезу,
В своё грядущее
Возьму грозу,
Её размашистый
Шумит кураж,
И гром раскатистый
Пьянит пейзаж! (припев)
Авторское исполнение:
http://shantyr.biz/load/russkie_pesni/groza_nezhdannaja/1-1-0-8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334194
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Повернувшись із роботи,
Жіночка під вечір
Докоряє чоловіку
За серйозні речі:
– Ти мене вже не голубиш
І не пригортаєш,
Дорікаєш, буцім повна –
Талії не знайдеш!
А сьогодні у метро, без
Зайвої причини,
Мені місцем поступились
Зразу три мужчини!
Чоловік бурмоче сонно,
Сьорбаючи пиво:
– Зразу три? Я сподіваюсь,
Що тобі хватило!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333610
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Легкий вітерець біля вуха
І м’якість щоки на плечі.
А місяць льє світло із кухля
Неспілої ще аличі.
У мандри лаштуються миші –
Пакують зерно і полин.
Кіт-тенор взяв ноту найвищу,
Загнавши коханку на тин.
Пес радо подався на гулі,
Друзякам прогавкавши клич.
І дні пригадавши минулі
Щось тихо розказує сич.
І тінню час міряє липа -
Стартує комар до зірок.
По приладах він, а не сліпо,
Цей зробить в історію крок.
Ніч тихо пливе над землею.
Ти спиш, я вартую твій сон.
Дарма, що плече трохи мліє,
Я буду стійким мов Самсон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333229
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Будували хату навесні лелеки,
Вмощували вправно знайдене гілля,
З музикою сонця із країв далеких
Матінки-природи - диво-скрипаля.
Діточок лелеки пестили в гніздечку,
Милувались даллю і теплом землі,
Під високим небом на села краєчку
Посміхались долі степу кораблі.
Пам"ятають місце, де були малими,
Де розкрили очі й підняли крило,
Вже свої зростають, вже летять за ними,
А колишнє пір"я світом рознесло...
Найміцніша сила кожне покоління
Змусить повернутись крізь роки буття
В прадідову землю, де батьків коріння,
Де початок брали молоді життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330961
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Ти пестиш наче матінка мене.
Ти - пісня солов"я у гомінких дібровах,
Що зачарує й небо осяйне..
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Цілющої води п"янкий струмок.
Ти ніжна і м"яка, джерельно-світанкова,
Повітря життєдайного ковток..
Чарівна і свята! Насправді - солов"їна!
На світі краще мови не знайти.
Ти -лагідна моя, улюблена, родинна,
Ти - незрівнянна! Сама краща ти!
Чарівна і свята! Пісенно-колискова!
Ти краща на землі посеред мов,
Тобі, тільки тобі, моя співоча мово!
Освідчуюсь в любові знов і знов..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11005275511
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199229
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 05.07.2010