Me4tatel*niza): Вибране

Blondberry

Я намалюю світ

Я  намалюю  олівцями  світ,
Я  намалюю  те,  про  що  так  мрію.
Я  намалюю  замість  снігу  цвіт,
Де  кожна  квітка  -  це  чиясь  надія.

Яскраву  крейду  в  руки  я  візьму́
І  намалюю  на  асфальті  диво.
Свою  дитячу  мрію  я  здійсню:
Бо  кожному  я  намалюю  крила.

Ти  хочеш  жити  так,  як  хочеш  ти?
Тоді  візьми  лиш  в  руки  олівці
І  намалюй  собі  такі  світи,
Де  замість  хмар  є  тільки  промінці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179459
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 15.04.2012


maria_sea

Я вчера видела счастье

Я  вчера  видела  счастье,  оно  гуляло  по  улицам  города  
Грустно  шагая  вдоль  домов  кирпичных  
Оно  зябло  отчасти  от  напавшего  на  лица  холода,  
Который  для  них  был  вполне  привычным.  

Я  вчера  видела,  как  оно  обиженно  спасалось  бегством,  
По  улицам  и  по  дворам,  когда-то  шумным  до  жути.  
Я  наверно  его  обидела,  своим  полуночным  текстом  
Или  другой  кто-то  с  ним  злые  шутки  шутит.  

Оно  рыдало  и  просило  сил,  ведь  верит  в  него  не  каждый.  
А  счастья  ты  заметишь  в  пыли  обыденной  прохлады?  
Но  ты  ж  его  прийти  просил,  как  воду,  умирающий  от  жажды.  
А  принимал  его  всегда  как  должную  награду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309091
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012


Ярослав Дорожний

Філософський натюрморт

Знов  Чорна  карта*  увібрала  кофеїн,
Й  бордовий  келих  світиться  святково  –  
Всього  то  відблиск  електронних  техно  змін,
Комусь  складе  творіння  суть  основу.

А  збоку  заіскрився  ще  маслини  блиск,
Зелені,  з  кісточками  всередині.
Таке  буття:  шукаєш  зайця,  вкрав  вже  лис
Учора,  теж,  мабуть,  і  в  завтра  днині.  

Реальність  творимо  укупі  разом  ми.
Із  ким?  Та  як  там  попадеться,  вийде:
Фатум,  і  Доля  й  Hard  Rock  серед  зими.
Я  знаю  Сварги**  шлях,  Весна  ще  трішки  й  прийде!  

*  -  напис  на  філіжанці;
**  -  із  санскриту  –  сонце.

25.01.  14.35.  кафе  «Старе  місто»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309076
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012


zap

Самотня кішка

Самотня  кішка
Лізе  на  стола
Зникає  ніч
Лягає  день
Поспати
Нарешті  станеться
Не  буде  
Не  вина
Тяжка  біда
Тяжка  вона
Розплата
Дні  ідуть
Самотня  кішка
Б'ється  за  прощання
Яке  тримається
На  соплях  полину
Яке  картається
Пороблене  зарання
Та  хто  простить
Тяжку  її  вину
Ти  вб'єш  саму  себе
Ти  вже  вбила
Закинь  туди  мене
Забий  потворні  сили
Минай  скоріше
Як  не  говори
Останній  день
Прийшов  останній
День.
Самотня  кішка
Дохлий  труп  дороги
Понурий  дощ
По  тілу  полива
Скажи  навіщо
Знову  чую  стогін
Я  знову  чую
Ті  пусті  слова.
Померла  ти  
Старе  життя  минуле
Не  дивиться
Зеленими  очима
Спокусою  дурної
Жовтизни
І  за  дверима
Тихе,  не  відчуле
Тупі  признання
Й  кольрові  сни
Твого  життя.
Стара,  самотня
Самотня  і  стара
Ти  може  ще  жива
Чи  завтра  чи  сьогодні
Тебе  побачу  я
Чому  твоє  життя
За  мить  кудись
Нема  тебе  нема
Та  повернись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304189
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 20.01.2012


zap

ХТО НЕ ВМЕР, ТОЙ НЕ ВОСКРЕСНЕ

Хто  не  вмер,  той  не  воскресне
Упаде  в  могилу  хрестик
Заспіваєм  на  останок
Ніч  закінчиться.  Світанок
Тиху  землю  обійме
В  ній  не  буде  вже  тебе.
Смерть  твоя  прийшла  неждано
Вона  мучила  старанно
І  довершила  своє
Страшне  діло  неземне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307665
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2012


Лунная соната

Примарний світ кохання

Шалений  та  примарний  світ  кохання
Знов  кличе  у  свої  краї.
У  ті,  де  пристрасні  твої  бажання
Проходять    крізь  мої  думки.

Вони  так  дивно,  так  мрійливо  кличуть.
Що  подих    зупинився    вмить  .
Тому  коханню  так  уява  личить,
Що  хочеться  сльозу  пролить.

У  тім  краю  немає  мені  місця.
Воно  вже  зайнято  давно.
У  світі  тім  лежить  пожовкле  листя
І  кров  –  лише  саме  вино.

Дарма  усе.  Немає  в  тім  потреби.
На  самоті  вже  звикла  буть.
Моя  любов  –  лелека  в  синім  небі,
Лише  осіння  каламуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284126
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011


Інга Хухра

Послання з небес (присв. О. М. )

Необхідність  вибору  направді  є  найважчим  з  усього,  що  доводиться  робити  у  житті.

Наталка  Сняданко  (  "Колекція  пристрастей  або  пригоди  молодої  українки"  )

Пишу  тобі  цього  останнього  листа  
Промінням  сонця  по  нічному  небу.
Пишу,  поки  ще  не  прийшла  весна.
А  ти  читай!  Не  клич  мене.  Не  треба.
Я  свастику  зітру  з  лиця,
Підтекст  опіки  лиш  відомий  Богу.
І  не  спинити  мріям  бігунця,
Та  припинити  можу  я  облогу.
Нема  більш  сил.  Прости  мені.  Пробач.
Не  мала,  любий,  крил  одвіку.
В  площині  втрат  я  чую  плач.
Не  треба!  Їм  немає  ліку.
Збагни!  Ти  вигадав  собі
Святого  друга  в  ореолі.
Та  то  не  ангел.  Роздивись!
Створіння  боже  з  плоті  й  крові!
Не  стане  янголом  людина  
Заради  дружби.  Зрозумій!
Кохати  вже  немає  сили.
Та  я  кохаю,  Боже  мій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284127
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011


Наталі Рибальська

Алло? Увы, Вы обознались…

Алло?  Увы,  Вы  обознались…
Приятный  голос?
       Вы  мнет  льстите)))
Но  так  приятно…
       Говорите-
Вы  мне  знакомым  показались…
Встречались?
       Это  не  возможно
Я  здесь  проездом,  только  сутки…
В  кафе,  чтоб  скоротать  минутку..
Ох,  не  дразните,
       Осторожно…)))

Мне  расскажите  о  себе
       Хоть  пару  слов
Откуда  родом?
       Мы  земляки…
И  помню  я,  какая  дивная  природа-
Красиво  дома,  как  нигде…
Вот  так  сюрприз…
       Учились  вместе,
Но  только  я  на  класс  моложе
Но  Вас  не  помню,
       Но  похоже,
Так  будет  даже  интересней…
И  как  же  так?  Вы  тоже  ждёте
Свой  поезд  в  опустевшем  зале
И  непременно  бы  позвали  меня…
       В  кафе…  Что  ж  не  зовёте?
Здесь  варят  превосходный  кофе
Хотите,  я  Вас  угощу?
А  то  сама  сижу,  грущу…
Ночь,  тишина…
     Вы  на  пороге?
Я  вижу…
     Вы…
         Куда  спешить?
Да,  много  лет
     Все  изменились…
Теперь  я  помню-
     Изловчились
Вы  кнопку  «классной»  подложить-
Мешала  самоутверждаться…
И  был  скандал  в  десятом  классе
А  вы,  да  прямо  на  Пегасе,
Стихами  в  класс  готовы  мчаться
И  признаваться  ей  в  любви…
Завидовали  все  девчонки,
Вздыхали  глядя  на  тебя
Да  что  же  это,  право,  я?
А  может  всё-таки  на  «ты»?
Нам  детство  даст  на  это  право…
Женат?  Семья?  Детишки?  Внуки?
Да  это  просто  я  от  скуки
Я  просто  поезд  ждать  устала…
Вот  и  охота  поболтать
Я?  Замужем…
       Была  когда-то…
Сама  конечно  виновата,
Да  что  об  этом  вспоминать…
Домой  я  еду,  в  гости  к  маме
Я  не  была  там  много  лет
И  вот  взяла  теперь  билет…
Пью  кофе
     Мелкими  глотками
И  жду  на  этом  «полустанке»
Заветной  встречи  в  отчем  доме,
Где  мамочка  в  дверном  проёме
Меня  встречает  спозаранку…
А  ты  ?  в  столицу  уезжаешь?
Ну  надо  ж  было  разминуться,
Могли  бы  вместе  прикоснуться
К  истокам…
       Ты  уже  не  знаешь,
Зачем  тебе  куда-то  ехать?..)))
Конечно,  слушать  мне  приятно
Такие  глупости.
       Понятно,
Чтоб  самолюбие  потешить…

Пора,  пора…
       Мой  «паровоз»
До  встречи  через  много  лет,
И  сохраню  я  свой  билет,
Что  встречу  с  юностью  принёс…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283622
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 30.09.2011


Володимир Шевчук

Сутінки

Сутінки  згустились;  що  тобі  до  цього?
Це  ж  моя  дорога,  мій  крутий  обрив!..  
Вдосталь  було  щастя,  жаль,  лише  німого,  
А  тепер,  на  лихо,  сум  заговорив.  

…Я  розчарувався.  Підпалили  крила  
І  горять  без  диму,  а  душа  ж  нова!..  
Точно  пам’ятаю  –  ти  мене  любила,  
Тільки  не  згадаю  за  які  слова.    

08.02.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 30.09.2011


Володимир Шевчук

Невозможно

Невозможно  придумать  ответ,  
А  возможно  не  знать  ответа.  
На  единственный  твой  «Привет»
Променяю  «за  так»  полсвета…  

Я  смогу  всех  друзей  забыть,  
Красотою  себя  укрою.  
Невозможно  тебя  не  любить!  –    
…Но  возможно  не  быть  с  тобою.  

17.09.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 30.09.2011


Biryuza

Пережили осінь

Ми  пережили  осінь...
Більше  мовчати  не  хочу..
все,що  робила  я  досі
здирається  з  серця  скотчем.
Символ  кохання-жолудь,
відчай  в  кишенях  ховаєш.
Вечір,шалена  молодь,
схожих  на  нас  немає...
Два  мегабайти  смутку,
десять  пігулок  відради,
дощ  бомбардує  куртку,
змиває  сліди  помади...
Перша  й  остання  казка,
більше  її  не  згадаю.
Ніч  для  самотніх-пастка,
пастка  з  відтінком  раю.
Ти  чарівник  з  мого  світу,
я  буду  тебе  чекати...
А  поки  нам  шлях  закрито,
лишається    сон    писати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164591
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 11.12.2010


Лілея

Тепер тебе я не чекаю!

Вже  не  рахую  в  небі  зорі,
Вже  не  дивлюсь  у  далечінь.
Вже  не  шукаю  твої  очі  і  не  шукаю  твою  тінь.

Та  кажуть  серцю  не  прикажеш-
Життя  це  думи  і  мої  віршІ,
Про  світ  із  щирості  не  скажеш-
Забула  все,  та  в  серці-  знову    Ти!

Забула  я  про  дні  і  ночі,
Забула  і  про  час.
Забула  і  про  те,що  доля
Все  вирішить  за  нас

Я  не  просила  в  неба  щастя,
А  ти  ж  бо,просто  не  любив.
Я  танцювала  поруч  з  вітром,
А  ти  ж  бо,  вЕсну  приручив.

Кохав  ти  іншу,точно  знаю,
Мені  сказали  осені  вітри.
Тепер  тебе  я  не  чекаю,
Вже  не  чекаю,ти  мені  прости.........

Велика  подяка  Оксані  Карпевич  за  допомогу  у  створенні  цього  вірша!!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227096
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 11.12.2010


В.А.М.

Милая… +п

У  Игоря  Талькова  есть  песня  "Праздник".  Под  эту  музыку  и  мне  написалось  о  своей  милой.  Её  звали  (зовут)  Виктория.  К  сожалению  у  меня  нет  ни  одной  фотографии  Витуши,  но  я  нашёл  для  этого  стихотворения  фотографию  Оли  (из  Львовщины),  которой  тоже  можно  спеть  такую  песню.  :)



Милая  моя
Я  в  этот  вечер
Вновь  вспоминаю  тебя
Слушая  капли  дождя
И  мечтая  о  встрече
Милая
Ты  не  со  мною
Так  далеко  от  меня
Но  сердце
помня  тебя
Болеет  тобою
Милая  моя
Я  вспоминаю
Рук  твоих  нежных  тепло
Как  много  мне  было  дано
Я  понимаю
Милая
Жалеть  не  надо
Любовь  что  тебя  не  нашла
И  ту  от  которой  ушла
Жалеть  не  надо
Милая  моя
Я  не  случайно
Так  называю  тебя
Просто  безумно  любя
Любя  печально
Милая
Ты  не  ответишь
Вдруг  обратившись  дождем
Ясным  солнечным  днем
Ничего  не  изменишь
Милая  моя
Ты  все  дороже
Каждым  прожитым  днем
Но  мир  где  с  тобой  мы  вдвоем
Увы  невозможен
Милая
Не  понимаю
Зачем  тебя  должен  забыть
И  как  без  тебя  дальше  жить
Уже  не  знаю
Милая  моя
Я  в  этот  вечер
Вновь  вспоминаю  тебя
И  слушая  капли  дождя
Мечтаю  о  встрече
Милая...  

Фотография  опубликована  с  разрешения
её:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8209

Gelly  перевела  его  на  украинский  язык
здесь:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312160

Вот,  кстати,  музыка:  
[youtube]http://youtu.be/Dy_pDgo2Pbw[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150438
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 09.10.2010


Галина Левицька

Мамина молитва

Перед  Богом  мама  на  колінах,  
Щирим  серцем  молиться  вона
І  горить  незмінна  і  нетлінна
Віра—непідкупна  і  міцна!

Ця  молитва  небо  відкриває,
Ця  молитва  рветься  в  Небеса,
Бо  любов  Господня  а  ній  палає!
І  слова,  як  вранішня  роса:

Кожна  крапля  має  силу  Божу
Для  нужденних,  хворих  і  німих…
За  дітей  незрячих  і  безсилих—
Молиться  не  тільки  за  своїх!

За  дітей,  щоб  вирвати  із  аду,
Усім  серцем  молиться  вона.
В  цій  молитві  сила  зорепаду
І  морської  хвилі  глибина…

Перед  Богом  на  колінах  мати,  
А  насправді—воїн  на  коні!!!
Дай  бажання  поряд  з  нею  стати  
І  молитись,  Боже,  і  мені!!!
                                                                                       20.05.2009р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177022
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Ляля Хівська

Заїм шоколадом осінь :)

Золота,  багряна,  чудова…
Кому  осінь  саме  така?
А  мені  вона  –  мокра,  холодна,
І  на  сонячні  дні  скупа.

Я  сховаюсь  від  неї  під  ковдру,
Шоколадом  заїм  її,
Тепло-жовті  веселі  штори
Я  повішу  на  вікна  свої.

Осінь-осінь-осінь!  Благаю:
Не  нагадуй  про  себе  нічим!
Не  люблю  я  тебе!  Не  кохаю!
…  Шоколадом  тебе  заїм  :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152446
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 09.10.2010


Галина Левицька

Научи мене слухати тишу

Научи  мене  слухати  тишу,
Щоб  почути,  як  б’ється  серце,
Твоє  серце,  Отець  Небесний,  
І  пізнати  Твої  бажання…

Научи  мене  слухати  тишу,
Щоб  почути,  як  дихає  вітер
В  крилах  Духа  Твого  Святого,
Коли  я  пригортаюсь  до  серця
Мого  Батька,  Бога  Живого!!!


Научи  мене  слухати  тишу,
Щоб  відчути,  як  б’ється  серце,
Щоб  дмухнути,  як  вітер  дише
І  почути,  як  Сонце  сміється…

Сонце  істини,  миру  і  правди  —
Я  радію  в  Його  промінні!
Лиш  у  Тебе  шукаю  розради,
Лиш  у  Тебе  благаю  терпіння!

Серед  вітру,  бурі  та  грому
Научи  мене  слухати  тишу,
Щоб  Твій  спокій  мене  наповнив,
І  Твій  мир  мене  не  полишив!

Научи  мене  слухати  тишу
Серед  битви,  пожежі,  недолі,  
Щоб  я  міцно  тримала  знамено
І  була  у  Твоїй  я  волі,  
Щоб  Ти,  Тату,  радів  за  мене…  

                                                                                             15.05.09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177023
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Вольга

Вы видели, как умирает любовь?

Вы  видели,как  умирает  любовь?
Безжизненна  кисть  побелевшей  руки,
Стекает  на  кафель  брусничная  кровь,
Отчаян  романс  неизбывной  тоски.
Вы  видели,как  умирает  любовь?
В  бездумных  глазах  безысходности  брешь...
Найдут,  всполошатся,  оплачут,  и  вновь
Укроют  забвеньем  кровавый  мятеж.
Вы  видели  боль  в  потемневших  глазах
И  спазмов  предсмертных  немое  бессилье,
Отчаянье,  рок  одиночества,  страх
Видали?  Вы  сами  ее  погубили!
Не  вы  ль  для  нее  заточили  ножи,
Чтоб  взрезать  играючи  теплые  вены,
А  после,  смеясь,  в  соловьиной  глуши,
Сплясать  на  могиле  гопак  вдохновенно?
Не  вы  ли  ее  бичевали  кнутом,
Изрезав  рубцами  изящную  спину,
Соткали  зеленый  узор  гематом,
Брезгливо  взирая  с  надменною  миной?
Под  пристальным  взглядом  нечищенных  дул
Ей  прыгнуть  в  петлю  показалось  спасеньем.
Не  вы  ль  из-под  ног  ее  выбили  стул,
Навеки  отрезав  пути  к  отступленью?
И  воли  надтреснутый  стержень  сломив,
Набросили  камень  на  нежную  шею.
Зарделся  закат,  начинался  прилив,
Гремя,  возвещал  он  конец  эпопеи.
С  востока  повеял  кладбищенский  бриз,
Скрипели  надгробья  могучим  контральто.
И  призрак  надежды,  ступив  на  карниз,
Нырнул  в  бесконечное  море  асфальта.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96587
дата надходження 08.10.2008
дата закладки 09.10.2010


Вольга

Будто это не игра

Отчего  она  влюбляется
Как  обычно,  не  в  меня?
И  шутливо  забавляется,
Неприступностью  маня.
Я  искал  себе  спасения
И  сворачивал  петлю,
Но  не  смог  предать  забвению
Ту,  что  все  еще  люблю.
А  сегодня,  верно,  кажется,
О  любви  поют  ветра.
Снова    хочется  отважиться,
Будто  это  не  игра,
На  случайные  послания,
Взгляды,  полные  свинца,
И  немое  созерцание
Ненаглядного  лица.
Но  смешливые  любезности
Над  бокалом  во  хмелю
Дарят  муки  неизвестности,
Ненавижу  и  люблю.
Что  за  страсти  чрезмерные,
Подколодная  Змея?
Отпусти  меня,  неверная,
Несравненная  моя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177030
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 09.10.2010


notka

А ХТО СКАЗАВ, ЩО МРІЯТИ ШКІДЛИВО?

А  хто  сказав,що  мріяти  шкідливо,  

Для  мене  це  щаслива  мить,

Ти  починаєш  думати  красиво,

Про  все,що  навкруги  летить!

Без  мрії  люди  не  є  люди,

Бо  мрія  творить  чудеса,

І  хочеться  ,щоб  завжди  і  усюди,

Була  в  усіх  одна  мета!

Йдучи  вперед,  не  варто  оглядатись,

Нехай  усе,що  було,  згасне  назавжди,

А  лиш  безжурно  й  сміло  сподіватись,

Що  вже  не  станемо  такими,як  були!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177224
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Горобин@

Здравствуй Весна!

Здравствуй..!
Мой  свежий  с  утра  ветерок!
Что  прятался  в  ямочках  бархатных  щек!
Здравствуй..!
Игривое  солнце  в  лучах!
Что  радугой  льёшься    на  карих  очах!
Здравствуй..!
Веселое  пение  птиц!
Устами  желанной  любви  без  границ!
Здравствуй..!
Пьянящая  взглядом  Весна!
Ты  круглый  год  в  моем  сердце    нужна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174230
дата надходження 26.02.2010
дата закладки 09.10.2010


Ольга Кричинська

Боса

Кажеш:"Це  танго,мила,
треба  дивитися  в  очі".
(тобі  пасуватимуть  крила,
якщо  ти  цього  захочеш).

"Можеш  мені  сказати
все,що  вважаєш  вагомим",
краще  ,мабуть,не  питати,
що  тобі  ще  невідомо.

Тільки  б  мені  зрозуміти-
хто  з  нас  чекає  пробачення?
"Треба  уже  полюбити,
інше-не  має  значення".

Скільки  приховано  правди
в  лініях  наших  рук?..
(кілька  вульгарних  жартів
стиснеш  в  куточках  губ).

Може  я  ще  й  не  любила,
звідки  тобі  про  це  знати?
(хтось  забере  твої  крила,
ти  ж  не  посмієш  літати)

Так,з  твого  верхнього  ярусу
легко  дивитись  у  вічі.
Танго  не  має  пауз,
Справжнє-триває  вічно.

Боже,як  тихо  стало,
ти  не  мовчав  ще  досі.
я  ж  тобі  все  сказала,
танцюю  неначе  боса!

"Це  було  танго.Слухай,
стало  таким  все  млявим",
з  болем  читаю  в  рухах-
я  тобі  вже  нецікава.

Різко  розправиш  плечі
(тобі  б  пасували  крила).
ти  ж  не  згадаєш  цей  вечір?


божеякялюбила

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178406
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Blondberry

Не забудеш

Не  забудеш,  не  старайся  -
Тебе  розум  підведе.
Він  ім'я  моє  вкарбує
В  твою  душу  назавжди.

А  коли  щось  залоскоче
Твої  губи  чарівні,
То  ти  знай,  що  вони  хочуть
Лиш  відчути  подих  мій.

І  коли  почнуть  шукати
Твої  руки  моїх  рук,
Ти  не  будеш  ще  страждати,
Не  відчуєш  гіркість  мук.

Та  коли  солона  крапля
Дзвінко  впа́де  із-під  вік,
Ти  побачиш,  що  зостанусь
В  серці  я  твоїм  навік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178395
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Наталі Рибальська

Закутаюсь в вуаль тумана

Закутаюсь  в  вуаль  тумана
И  босиком  шагну  в  рассвет
Прохладно…
             Сыро…
                   Как-то  пряно…
Нарву  цветов  с  росой  букет

И  окунусь  в  него  щеками,
Чтоб  остудить  пожар  в  груди
Такие  искры  между  нами
Еще  испепелят,  гляди

А  ты  за  мной
           Немножко  сонный
Крадешься,  чтоб  опять  обнять
Ты  мой  родной,
           Неугомонный
Тебе  я  рада  потакать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178176
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Наталі Рибальська

Утро

мне  хочется  побыть  вдвоем  с  тобой
наполнить  ванну  ароматной  пеной,
чтоб  окунуться  прямо  с  головой
в  приятность  перламутровых  оттенков

зажечь  побольше  маленьких  свечей,
поставить  диск  со  множеством  мелодий
и  радость  получать  от  мелочей…
я  так  хочу  расслабиться  сегодня,

чтобы  забыть  про  кухню,
                                   магазин,
чтоб  на  работе  про  меня  забыли,
чтоб  побездельничать  денек  хотя  б  один,
чтобы  в  постель  мне  кофе  приносили...

и  я  бы  тонкой  ласковой  рукой
с  изящным  безупречным  маникюром
взяла  фарфор,
         протянутый  тобой...

...похоже,  у  меня  температура...

но  где  же  ты?
       рассвет,
                     столь  ранний  час,
проснулась  я  одна
       в  твоей  рубашке...

глазам  не  верю...  
       вот  тебе  и  раз...
ты  кофе  мне  несешь
           в  красивой  чашке...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177774
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Наталі Рибальська

Прости…

Если  бы  я  тебя  любила,
Самой  нежной  была  б,  
                 самой  страстной,
Я  бы  душу  тебе  подарила
И  сон  берегла  б  ночью  ясной

Я  бы  другом  была  и  женою,
Вечерами  ждала  б  без  упреков
И  делила  б  проблемы  с  тобою...
Ты  бы  не  был  со  мной  одиноким…

Родила  бы  детей-  сына,  дочку
И  была  бы  с  тобою  счастлИва,
Но,  /  добавлю  я  грустную  строчку/
Было  б  так,  если  б  правда  любила…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177691
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 09.10.2010


С. Стекленёв

Скороговорка

Боб  любил  побить  по  бубну,
Баба  –  побубнить  по  будням.
Был  у  бабы  буйным  Боб,
А  буянил  –  без  бобов.

Были  бы  бобы  у  бабы,
Баба  Бобу  бы  с  бобами
Забабахала  бы  борщ,
Дабы  Боб  забыл  дебош.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178412
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Blondberry

Мрія

На  дні  душі  жевріла  ще  надія,
Тремтіли  руки,  шукаючи  тепла.
А  в  серці  десь  заворушилась  мрія,
Що  ніжною  й  наївною  була.

Та  в  серці  мрії  було  місця  мало,
Вона  хотіла  вирватись,  злетіти.
І  мрія  скраю  біля  прірви  стала.
Та  лиш  на  мить  вдалося  їй  зрадіти.

Один  лиш  крок  -  і  ти  летиш  у  безвість
Не  в  змозі  зачепитись  за  карниз.
Але  вже  пізно  -  закінчилася  повість.
Закрий  лиш  очі  і  лети  униз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175664
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Наталі Рибальська

ШУТ

Придворный  шут
         влюбленный  в  королеву…
Он  каждый  вечер  видит  ее  страх…
Она  юна,  лукавить  не  умеет
И  слезы  часто  светятся  в  глазах…

Ей  в  куклы  в  самый  раз  еще  играться,
Но  долг  велит,
           И  вот  она  на  троне
Приходится  ей  взрослой  притворяться…
Шут  видит  боль,
                           ну  а  король  не  понял…

Он  сделку  заключил  с  своим  соседом,
Теперь  она  заложница-жена.
Её  народ  теперь  живет  безбедно
Ну  а  она  одна,  
                       совсем  одна…

Король  в  кругу  придворных
                         С  фавориткой…
О  ней  забыл,
         он  весел,  часто  пьян…

…  Все  реже  появляется  улыбка,
Бледней    лицо,
             все  тоньше  хрупкий  стан…

И  хочется  шуту  обнять,  утешить
Живым    теплом  согреть  ее  ладони…
Да,  он  влюблен,
           И,  как  все  люди,  грешен…
 Она  ж  недосягаема  на  троне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178557
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 09.10.2010


Noctivagus

Ветер

Небо  тучи  затянули,
Ветер  их  пригнал.
На  людей  упали  капли,
Дождь  всех  разогнал.

Разгулялся  вольный  ветер,
Листья  рвёт.
Слышу  я  его  призыв,
Он  за  собой  зовёт.

Тянет  он  оковы  сбросить,
Волю  раздобыть,
Вместе  с  ним  гулять  по  миру,
Всё  вокруг  крушить.

И,  расправив  крылья  воли,
Я  за  ним  лечу.
Нет  в  теле  больше  боли,
Всё  мне  по  плечу.

Ураганы  крушат  всё,
Мир  стоит  на  грани,
Ветер  странный  смех  несёт
В  своём  завывании.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23052
дата надходження 13.03.2007
дата закладки 09.10.2010


Talia

Я стояла у железных ворот…

Я  стояла  у  железных  ворот
И  молила  впустить  на  мгновенье,
Но  за  ними  был  только  лишь  лёд
Многозначности  и  откровенья.

Я  рыдала,  но  слёзы  мои
Застывали  от  холода  чувств.
Ты  разрушил  желанья  свои,
Зачеркнул  ты  меня,  но  и  пусть!

Я  молила  тебя:  «Подожди!»
Я  просила:  «Останься  со  мной!»
Но  под  маскою  холода  ты
Сохранял  нерушимый  покой.

Я  звала…Ты  не  слышал  меня.
Я  стучала  в  стальные  ворота,
Я  узнать  попыталась  тебя,
Только  ты  превратился  в  кого-то.

Ты  был  каменный,  словно  стена,
Ты,  как  сфинкс,  улыбался  чему-то.
Отпереть  я  ворот  не  смогла.
Ты  ушёл  в  никуда,  но  к  кому-то.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183922
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 09.10.2010


Ксю...

Мовчиш? Тепер і я мовчу

Мовчиш?  Тепер  і  я  мовчу.
Мені  вже  нічОго  казати.
Я  зовсім-зовсім  скоро  полечу,
Й  навіки  буду  вже  мовчати.

Не  думай,  я  вже  не  вернусь.
Тебе  стрічати  у  думках  не  буду.
Якщо  слова  були  призначені  комусь  –
Сьогодні  ж  я  їх  всіх  забуду.

І  на  прощання  погляд  я  не  кину,
І  на  завершення  рядочок  не  скажу.
Я  просто  піду,  ввись  полину
І  в  спогади  тебе  я  не  візьму.

Ти  так  цього  колись  хотів  
Тепер  це  справдиться  нарешті.
«Забудь  мене»  -  чи  не  цього  волів?
Я  це  зроблю  –  ось  слово  честі.

Але  забути  зможу  я  лише
Коли  піду  із  світу  цього,
Коли  залишу  на  землі  усе,
Любов  із  серця  вирву  свого.

Ти  вбив  мене  в  своїх  думках,
Жорстоко  знищив  мою  віру.
Не  бачив  правди  у  моїх  словах…
Хоча  кохала  щиро  я  й  боліла…

Радій,  ще  трішки  –  і  мене  не  буде.
Я  піду  назавжди,  як  ти  хотів.
Мені  скажуть,  що  «гріх  це»  люде,
І  буде  так!  Ти  ж  так  хотів?

Банального  листа  тобі  я  не  залишу,
Записки  на  столі  не  покладу.
Я  лише  піду  в  тьму  і  тишу,
В  яких  печаль  і  сум  вкраду.

Вже  час,  пора  мені  прощатись,
Та  не  з  тобою,  «милий»,  ні!
Пробач  мене,  біленький  світе
Я  каюсь,  вибач,  але  ні………..
08.05.10  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188436
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 09.10.2010


ola kiwi

Собі

Ти  боїшся  себе  не  тому,  що  не  знаєш
Яким  завта  для  тебе  настане  життя.
Ти  боїшся  тому,  що  ти  сильно  кохаєш
I  не  знаєш  чи  знає  про  це  твоє  я.
Ти  ховаєш  обличчя  в  пісок,  наче  страус
Щоби  вчасно  уникнути  горя  й  біди.
Як  позбутись  помилок  ти  себе  запитаєш
Але  відповідь  скажеш  не  ти.
Ти  втікаєш  від  себе,  у  втрачені  мрії,
Ти  не  віриш  ні  в  зміни  ні  в  радість  ,  любов
Але  десь  в  твоїм  серці  палає  надія.
Що  все  буде  накраще  в  майбутньому  знов
Головне  не  забудь,  що  ще  б'ється  щось  в  грудях
I  з  очей  витікає  гаряча  сльоза
I  повір,  біля  тебе  не  раз  хтось  ще  буде.
I  повір,  що  у  світі  ти  єдина  така.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176742
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 01.10.2010


ola kiwi

Ламаєш

Вогнем  горить  пекуче  серце,
В  тривозі  б’ється  в  ньому  біль.
У  мить  важку  –  розчарування
Тобі  я  вже  не  скажу  стій.
Ти  зав’язав  на  вузлик  руки,
На  очі  пелену  наклав,
Мене  штовхнув  у  вир  емоцій
І  йти  наосліп  наказав.
І  я  ішла,  корилась  долі,
Прощала  зраду,  біль  образ.
Хотіла  бути  завжди  поруч,
Без  діамантів  і  прикрас.
А  ти,  байдужою  ходою,
Обходив  всі  мої  стежки.
Чи  уникав,  чи  насміхався.
Чи  не  хотів  до  мене  йти.
А  я  так  вірила  у  казку
І  віддавалася  тобі.
Тебе  у  мріях  цілувала,
Коли  блукала  по  землі.
Спинився  час,  завмерли  кроки,
Я  спотикнулась  у  пітьмі.
Коли  я  падала  додолу-
Ти  руку  не  подав  мені
І  розв'язались  мої  руки,
З  очей  злетіла  пелена.
І  лиш  тоді  я  зрозуміла,
Що  весь  цей  час  ішла  сама.
Горять  вогнем  мої  страждання,
Ледь  дотлівають  почуття,
А  ти,  байдужою  ходою
Ламаєш  знов  чиєсь  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176740
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 01.10.2010


Андрей Гнибиденко

Одиночество

Я  один  в  пустыне  сей
И  ни  кого  мне  не  привлечь.
Среди  бессмысленных  смертей
Пытаюсь  силы  уберечь.

Ищу  своё  призванье,
Своё  место  в  этой  жизни.
Среди  закрытых  стен  молчанья
Так  одиноки  мои  мысли.

И  так  же  одиноко  светит
Луна  в  моё  окно.
Качает  шторы  ветер
И  сердце  в  щель  плыло,

Пустую  душу  покидая.
В  могиле  вечной,  роковой,
Словно  сны,  все  годы  оставляя
В  земле  сырой.

Как  страшен  новый  день
И  в  одиночестве  его  прожить.
Оставляя  позади  лишь  тень,
Что  грусть  не  сможет  разделить.

Я  вижу:  боль  в  заплаканных  глазах,
Страданья  в  сердце  так  жестоки.
Что  в  темноте  любовь  сжигают  в  прах
И  капли  слёз  так  одиноки.
_

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188285
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 07.05.2010


Ксю...

Горять неспалені мости

Горять  неспалені  мости,
Назад  дороги  вже  немає.
Чому  відсутнє  слово  „ми”?
Чому  цей  біль  так  серце  крає?

Не  покидай  мене,  прошу.
Залишся  хоч  на  чашку  чаю.
Зажди,  побудь  ще  тут.
Хоч  ти  не  чуєш  мене,  знаю…

Не  йди,  давай  хоч  поговорим
Про  щастя,  сонце  чи  любов.
„Не  йди!”  Я  вкотре  повторяюсь.
Прошу  тебе  все  знову  й  знов.

Ще  мить,  ще  мить  постій!
ЇЇ  цілую,  обіймаю.
Сльоза  стікає  по  щоці.
„Прощай!  Я  маю  йти…  вмираю!”

08.11.09  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181651
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 04.04.2010


Ксю...

Пробач

Пробач  за  те,  що  не  люблю,
Пробач  за  те,  що  серце  краю.
Пробач  за  те,  що  поруч  йду
Й  твоїми  почуттями  граю.

Пробач  мене  за  першу  зустріч,
Пробач  мене  за  гру  сердець.
Пробач  мене  за  теплий  дотик
І  почуттям  гіркий  кінець.

Пробач  за  вкрадений  сюжет,
Пробач  за  марні  сподівання.
За  все,  що  з"єднювало  нас.
Пробач  за  біль,  відчай  кохання...

09.01.10  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181650
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 03.04.2010


k-ivanka

/зв'язок відсутній/

тепер,  мабуть,  забути  б  всі  тривожні  звуки
у  телефоні,  що  очікує  дзвінка...
схопитися,  і  знову  впасти...в  руки
набрати  трохи  білого  вина
і  ним  помити  очі...щоб  пеклО,
і  щоб  щоками  туш  текла  твоя...
нехай  тебе  забули...хай  давно
вже  не  чекають  теплого  дзвінка...
/зв'язок  відсутній/  всім  на  вас  начхати/
яка  печаль!  стривожені  гудки...
на  відповідь  нема  чого  чекати,
нема  нічого,  лиш  пусті  думки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181637
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 03.04.2010


Алексей Дунаев

Трагедия

Прощение  –  небесный  пьедестал.
Как  трудно  на  вершине  оставаться!
Трагедия  не  в  том,  что  ты  упал,
А  что  никак  не  хочешь  подниматься.

Порокам  и  грехам  покорный  раб,
За  ними  следуешь  овцой  безмолвной.
Трагедия  не  в  том,  что  ты  ослаб,
А  что  бороться  перестал  духовно.

Так  неужели  ты  оледенел?
Свалившись  в  пропасть,  всех  легко  обидишь.
Трагедия  не  в  том,  что  проглядел,
А  что  уже  ты  ничего  не  видишь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180002
дата надходження 26.03.2010
дата закладки 26.03.2010


ola kiwi

Дощ (змиває дощ калюжі крові…)

Змиває  дощ  калюжі  крові,  
Змиває  сльози  на  щоках,
Співає  вітер  пісню  болю,
А  серце  розриває  страх.

Ти  зазираєш  в  очі  смерті,  
Вона  байдужа  і  страшна,
В  цю  мить  холодною  косою
Чиєсь  життя  вона  стина.

Ти  чуєш  крик-навколо  ж  тиша,
Це  знов  кричить  твоя  душа,
Це  вітер  гілкою  колише,
Хоча  зламалася  вона.

Навколо  люди  чорні-чорні,
ПОнурі,  втомлені,  німі,
Їм  залишилось  існувати
На  цій  спустошеній  землі.

Хай  грім  гримить,  трясуться  стіни,
Хай  блискавка  летить  у  даль,
Та  між  людей  навколо  себе  
Ти  своїх  близьких  не  шукай.

Змиває  дощ  калюжі  крові,
На  стежках  стреться  кожен  крок,
Але  не  змиє  дощ  ніколи  
Таких  жахливих  помилок.

(вірш  написаний  під  впливом  Скнилівської  трагедії,  що  відбулась  у  Львові  декілька  років  тому)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176958
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 22.03.2010


Наталі Рибальська

Представим жизнь как нить изящных бус…

Представим  жизнь  как  нить  изящных  бус,
Где  каждый  день  своим  отмечен  цветом.
Предсказывать,  конечно,  не  берусь,
Позволю  просто  помечтать  об  этом...

Вот  у  кого-то  только  серый  цвет,
а  у  кого-то  бусины  искрятся
И  каждый  день  имеет  свой  секрет,
А  к  тайнам  нужно  тихо  прикасаться...

Вот  алым  день  окрасила  любовь...
Вот  синий-  тут,возможно,  сын  родился..
Зеленый-  ревность  отравляет  кровь,
Оранжевый-  тут  праздник  поселился...

Вот  персиковый-  первый  поцелуй,
А  черный-  боль  сметающей  потери,
Сиреневый-  влюбляйся  и  ликуй,
А  золотой  -стучится  счастье  в  двери...

И  так  всю  жизнь  на  ниточку  судьбы
Нанизываем  мерно  день  за  днем.
Сплетаем  бусы  с  бусами  других,
А,  расставаясь,  нити  с  болью  рвем...

Потом  пытаемся  свою  связать  узлом.
И  с  каждым  днем  уходит  он  все  дальше
И  скоро  не  заметен  тот  излом
И  больше  нет  в  улыбке  нашей  фальши....

Приходит  время  -бусин  больше  нет.
И  ниточка  завершена  последним  днем...
И  путь  ,  который  длился  много  лет
Закончился,
                                           а  значит  мы  уйдем...

И  тает  нить,  разбрасывая  дождь
Из  ярких  бусин,  с  тихим  лёгким  стуком...
И  если  ты  по  совести  живешь,
То  попадут  они  на  нити  внуков...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178407
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 18.03.2010