*Лелю, лелю, лем мя ся в остани*
Над травинкою Ангел схилився, шепоче,-
проростай, проростай...
У гнізді, над пташиною Ангел тріпоче,-
Вилітай, вилітай...
Над тобою, ди́тятко - мати, Ангел, наче...
Виростай, виростай...
...........................................................................
Не забув Господь Україну, лише ти, чоловіче,-
Не забудь... пам'ятай... Бо тоді,
На колінах в саду Гетсиманськім, Він стояв і шептав, -
*Не покинь мене, Отче, будь в мені*,
Потом з кров'ю стікаючи в Землю, серцем в Небо вростав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759772
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Маленькая предыстория.
Вышла из салона со стрижкой, маникюром и пр. и думаю - "Ну-ну.., как всегда, "вовремя", завтра маникюру будет хана (в лес собралась). Ладно, зато грибы будут в диком восторге!"
На тропинку выскочил гриб,
Без смущения восклицая -
"Я, похоже, по шляпу влип!
Посмотрите - идёт какая..."
Подмигнула ему - "Привет!
Неужели готов в лукошко
И зажариться на обед..?
Ты подумай о том немножко..."
"Что там думать - мечтал всегда!"
И таким окатил задором...
Что ему бы ответила - "да",
Кабы не был он мухомором.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751047
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
М-амочка, любимая, родная,
О-твори мне , я хочу войти.
Я- ведь подошла почти до края,
К- месту, где конец всего пути.
А- в душе все те же восемнадцать...
Л-ишь тебя, моя родная, нет.
И- нельзя щекой к тебе прижаться,
Т-ы мне не зажжешь в окошке свет...
О-твори... впусти в свою обитель,
Ч-ай налей, как в юности, с утра,
К-рылья дай мне, Ангел мой Хранитель...
А- ты шепчешь с неба - НЕ ПОРА..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750674
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
[b][i][color="#167a2a"]Жаль, квиток "в минуле"
не купити, ні.
І в скарбничку "було"
хтось ховає дні.
Невловимий досі
злодій краде час...
Скоро, скоро осінь -
літо йде від нас.
Засмучений погляд,
ніжності сльоза...
Залишає спогад
літечка краса.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748336
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
[b][i][color="#167a2a"]Жаль, квиток "в минуле"
не купити, ні.
І в скарбничку "було"
хтось ховає дні.
Невловимий досі
злодій краде час...
Скоро, скоро осінь -
літо йде від нас.
Засмучений погляд,
ніжності сльоза...
Залишає спогад
літечка краса.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748336
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
У лицемірстві НЕ втопись,
Хоч і мілка та ополонка,
Та лід крихкий, так тонко-тонко,
Що крок, то - хрусь!..впадеш кудись.
У лицемірстві НЕ втопись.
У сни прочинений тунель,
Вогонь в кінці немилосердний
Та крига в серці... Де ті Герди,
Як вийти їм із підземель?
У сни прочинений тунель.
Удосвіта й меди гірчать,
Якщо застукає прозріння,
І день, як ніч, колись і нині, -
Душа згорає, як свіча...
Удосвіта й меди гірчать.
Усі слова, НЕ просто так.
Всі зустрічі - серцям домівка.
І вірші наші - кіноплівка:
За кадром, фрагментарно, - знак!
Надійна почуттям криївка.
Усі слова - НЕ просто так.
У лицемірстві НЕ втопись.
НЕ королева, - покоївка,
Слова - безсилля облямівка, -
У порожнечі власний зиск...
Засліплює всевладдя блиск?
У лицемірстві НЕ втопись.
13.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748339
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Чуєш, внучко, - бабця каже так малечі, -
Що закон життєвий знати всім до речі.
По голівці гладять руки вузлуваті,
А думки обсіли - хмарки пелехаті.
У житті буває трапляється часто,
Що в вогонь не треба підливати масло.
Бо вогонь пекучий спопеляє душу
І не скажеш потім:"Я про все забуду".
І не зможеш долю назад повернути,
І вже неважливо, що осудять люди.
Важливо, що сам ти при цьому відчуєш,
Якими нитками рушничок з гаптуєш.
Рушничок, що зветься збіглими роками,
Що стежками круто ліг між споришами.
Що стало для тебе повчальним уроком,
Щоб внукам, твоїм вже, було щастя кроком.
Щоби в мирі жити, слави наживати,
Вільними у силі, щоб війни не знати
Ні в душі, ні в серці, в Україні-неньці,
Добром щиро засівати, не по жменці.
27.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748027
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Остынь, душа...Уймись, мерзавка!
Жара.., за полночь - отдыхать...
Кто ты сегодня..? Куртизанка!?
Шампанское со льдом в кровать?
Припудрить носик.., (Боже правый...)
Повыше ножку оголить !?
Иной не нахожу управы -
Водой холодной окатить!
Остыла..? Всё - спокойной ночи.
(Был, видно, тепловой удар...)
Но кто исподтишка хохочет -
"Ну что.., взбодрилась?
В будуар !"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
С-он убежал, вроде вовсе его не бывало
Т-ихо вокруг, только шепчет тихонько камин.
И- над землей опускается мгла-покрывало,
Х-мель бьет в виски, он такой, как бывает от вин.
И- не секрет то, что Муза приходит под утро,
Э-то ведь час, когда в сердце, в душе благодать,
Т-очно с небес кто-то сыпет на лист перламутром,
О-существляя большую потребность - писать.
М-олкнут в тот миг даже звуки биения сердца,
О-ткуп - лишь взять в руки чистой бумаги листок.
Ё-сть в этом вкус наивысшего в мире блаженства,
Л-ист... карандаш и неровные линии строк.
Е-жели я пропишу... прокричу свои боли,
К-аждую фразу соленой слезой окроплю,
А- от усердия вскроются мыслей мозоли,
Р-адость то в том, что страдая, я все же люблю.
С-лово за словом душа получает пилюли,
Т-репетность чувств я сегодня пролью на листе.
В-ерю, они в летаргии еще не уснули,
О-тображу, как художник мазки на холсте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745820
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
[b]ЗАКАЛЯЮСЬ[/b]
Рина Сокол
( http://nefabula.net/publication/poesia/lyrics/philosophical-lyrics/zakaljayus.html )
Об неудачу
спотыкаюсь...
Я очень рада-
закаляюсь.
Лишь бы не сильно
было больно,
а так, закалкою
довольна.
Перешагну
валун огромный,
что на пути
лежит бездомный.
И по стеклу
бутылок битых,
в песке невидимо
зарытых,
пройду с усилием,
хромая,
и не замечу,
что босая...
С подачи Евгения Вермута (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729577)
получилась вот такая пародия:
[b]Удача [/b]
Лежал валун
совсем бездомный.
Хотела я перешагнуть.
Схватил за ногу
вероломный!
Пришлось домой
его тянуть.
Терплю,
хотя совсем не рада.
Ну, ничего себе,
кино!
Что неудачи?
Вот - засада!
Не закалялась так
давно...
Хотя... оно
почти не больно.
Мы с ним уже -
ну как родня...
Зато какой валун
довольный,
что поселился у меня!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730250
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
[b]ЗАКАЛЯЮСЬ[/b]
Рина Сокол
( http://nefabula.net/publication/poesia/lyrics/philosophical-lyrics/zakaljayus.html )
Об неудачу
спотыкаюсь...
Я очень рада-
закаляюсь.
Лишь бы не сильно
было больно,
а так, закалкою
довольна.
Перешагну
валун огромный,
что на пути
лежит бездомный.
И по стеклу
бутылок битых,
в песке невидимо
зарытых,
пройду с усилием,
хромая,
и не замечу,
что босая...
С подачи Евгения Вермута (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729577)
получилась вот такая пародия:
[b]Удача [/b]
Лежал валун
совсем бездомный.
Хотела я перешагнуть.
Схватил за ногу
вероломный!
Пришлось домой
его тянуть.
Терплю,
хотя совсем не рада.
Ну, ничего себе,
кино!
Что неудачи?
Вот - засада!
Не закалялась так
давно...
Хотя... оно
почти не больно.
Мы с ним уже -
ну как родня...
Зато какой валун
довольный,
что поселился у меня!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730250
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Знову бундючаться
хмари розпатлані –
сірі, як повсть
на молочному ватмані…
Поки весна
не виходить з депресії,
ти у мені затерпай,
наче спеції.
Ти розливайся
судинами п’яними
нотками свіжими,
нотками пряними,
будь у гортані
гірчично-медовими
ніжно-мовчанками,
тайно-розмовами.
Ти мої зливи
розщеплюй на атоми,
будь між лопаток
цілунками м’ятними,
ти інкрустуй
мою власну галактику
перлами-зорями –
клаптик за клаптиком.
Небо підперли
дерева розхристані…
Будь мені сонцем
янтарним на відстані,
будь у пустелі душі,
мов конвалія,
спразі – як во́ди,
а нервам – як Валіум.
Зрошуй вологою
висохлі кратери,
поки цей вітер
мене шматуватиме,
хай залишаюся
світлою, чистою...
Поки ти поруч,
будь певен,
я вистою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730287
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
На цыпочках..,
тихонько..,
не вспугнуть..,
Как бабочку, души благоговение.
Щекой к цветущей веточке прильнуть
И потерять земное притяжение...
Медовый аромат.., цветущий рай
Прервут на миг круги земного ада.
И ты, себе позволив - "Улетай",
Вдруг растворишься в белой дымке сада...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730259
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
[i]День народження... Хтось пам’ятає, а
хтось – ні, хтось відмічає, а хтось – ні,
хтось вітає, а хтось – ні. Той день випав і мені...
Ці слова я щиро дарую всім, хто був і є по різні
боки того «сакраментального» словосполучення.
Адже всі ви – мої друзі... зі своїми настроями і
уподобаннями. Та особливо вдячний тим, хто
не пошкодував для мене свого літературного
слова. Адже слово – ідея, думка… Думаймо
і діймо разом, друзі![/i]
[youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew [/youtube]
[i][b][color="#b30b9a"]Черговий рік у Лету рухнув –
Чогось нема, чогось шкода…
Та не живеться в півнапруги –
Душа, як завше, молода.
Нехай попереду – лиш морок,
І тяжко здійснить зайвий крок,
Коли тобі уже не сорок,
І ти далеко не пророк,
Там, в далині іще маячить
Твоєї зірки дальній світ...
Нехай роки у вирій крячуть -
Не гасне в серці їй одвіт!
Допоки зірка в небі світить,
Й струмує в жилах тепла кров,
Твій шлях у темряві відмітять
Надія, Віра і Любов.[/color][/b]
29.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[i]Спонтанно... про сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]
[i][b][color="#004970"]Геть не піду я, гримнувши дверима,
З образою на всіх я не піду!
Мені життя реальне, як і сниме,
Не утворило хиби і біду.
Був, як усі, при участі, при ділі,
Виконував немало важних справ…
Хоч мозолі вже – на мізка́х і тілі,
Ніколи від роботи не стогнав.
А ви, ображені на світ і Всесвіт,
Ідіть всі геть з-перед моїх очей!
Що ви зробили, щоб наш світ воскреснув –
Чи світло запалили між ночей?
Жалітись хоч на щось – усі ми ладні,
Оправдуючи цим свою немі́ч…
Чи засвітили темню, бісу владну,
Чи запалили жар небесних свіч?
Прокльони слати – то останнє діло,
Жалітися на когось – марна річ!
Що ви зробили, щоб серця горіли,
Щоб темність щезла, ранкові навстріч?
То ж не жалійтесь ниці ґалаґани*,
Не злобуйте, пусті балакуни!
Погляньте, як боролися титани –
Вкраїнської минувшини сини!
Я не піду в нікуди – у покуття,
Нехай хоч в річці Удай потону…
Та по мені ще підуть у майбутнє,
Бо жив, бо буду!.. В небіль** не гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці на риболовецьких снастях.
**Великий камінь, піщаник.
31.01.2017.
Світлина: не із інтернету – зі школи життя...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Село вмирало болісно і довго,
Ховаючись в високій кропиві.
Ще стежкою хтось по-старече човгав
І гниллю пахли яблука в траві.
Бездонне небо, заніміла тиша
І моторошний спокій огорта.
Чим завинив, що світ ще не залишив,
Себе не раз він з відчаю питав.
Примара-тінь трималася причілка
Їй блякнув світ у вицвілих очах,
Як ніби дух померлого присілка,
Та горобці гойдались на кущах.
Якісь принишклі і заціпенілі,
На душі схожі вимерлих людей
На поминальнім всілися застіллі
І сум німий точився з їх грудей.
Квітують мальви, смутку поволока
В прадавніх квітах розпачем бринить.
А в тіні вишні трохи кособока
Осиротіла пустка бовванить.
У хаті все як залишили люди,
На образах зчорніли рушники.
Світлини в рамках напоказ усюди,
На них життя, і долі, і роки…
Ворота впали, приросли травою.
Паркан тримає яблуня стара.
Вже спрагу не вгамовує водою
Поросла мохом студня, без цебра.
Спориш чіплявся, мов хапав за ноги
Благав беззвучно, - потопчи, пройдись,
Ще поки слід сільської є дороги,
Та за село вмираюче молись…
26.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714759
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
Дрожащим парусом казалось далеко
Сиянье звезд среди воздушных облаков,
Где межпланетным кораблем был мой балкон
И вся Галактика пыталась нам помочь.
А я, в ладони день собрав, лечила тьму,
Лучами солнца исцеляла и влекла;
Ведь я той искоркой пылающей была,
Сжигая страстью, уходила в зеркала,
А возвращаясь, выжигала по клейму.
А я, в ладони день собрав, искала след
Скользя по коже, раскаленной добела.
Корнями в душу, незаметно, проросла.
Июньским утром тридцать первого числа
В шкафу последний обнаружила скелет.
А я, в ладони день собрав, сжигала зло.
Из паутины километров кружева
Плела ночами, неуемная, едва
Спускалась лестницей сусальная канва,
В твою любовь, пока еще не рассвело.
А я, в ладони день собрав, спасала ночь...
24.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Промінь крише
тверду кригу,
Ставить чорні
латки у полі.
Схожа доля моя
на відлигу.
Та чи вірю я
своїй долі?
Мені схожа вона
на поземку,
Що кружляє
мов гайвороння,
А ще більше схожа
на лемку,
Що тримає бинди
в долонях.
На сопілку в вечірній
тиші,
Пастушком на журбу
покла́дену.
На біленьку лебідку
в виші,
Що за лебедем
лине ладою.
На червону голівку
маківки
Серед цвіту
волошкового,
На політ білогрудої
ластівки,
По-над батьківською
господою.
Та на щоб не була
ти схожою,
Я тобі дуже вдячна,
Доле,
Ти ведеш мене стежкою
Божою,
України рідної
полем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714105
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Совсем недавно в душные объятья
Нас заключало лето от души,
Но свитера натянуты на платья
И в сумерках шуршат карандаши…
Туман размазал милые пассажи
И прочие прикольные понты...
Теряют шарм осенние коллажи
И ветер треплет шапки и зонты…
При виде оголившихся баштанов
Гусиной кожей покрываюсь сплошь…
И бьются оземь ёжики каштанов
Там, где влюбляться было невтерпёж…
Всё так же всё «не так у нас, ребята»…
Всё так же в моде синие чулки…
Всё так же бреют пацанов в солдаты
И врут про добровольные полки…
Щекочет ноздри прелым ароматом,
Но мысли нынче как-то не светлы…
И кроет листопад унылым матом
С утра нетрезвый властелин метлы…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 02.11.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Осень в ночь дождём лила,
Тяжело вздыхала...
Словно мужняя жена,
Вдруг вдовою стала...
Иль волчица во степи,
Что дитя теряет -
Ты к ней шагу не ступи,
В клочья растерзает.
Страхом полнится окно,
(Господи Всевышний),
Ведь ещё не так давно
Зацветали вишни...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696820
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Блукає осінь Ірпенем
В пожухлих травах,
Тумани змішує з дощем,
Немов приправи.
Розводить тишу перестук
Коліс і колій,
А ще грози далекий звук
І вітер в полі.
Блукає осінь Ірпенем
В опалім листі,
В терпких жаринах хризантем,
В роси намисті.
Ховає душі ліхтарів
У морок ночі,
І силуети у вікні —
Як поторочі.
В калюжі хмари і зірки
Спивають вічність,
Сідає мжичка на гілки —
То нелогічність?
Листок багряний, як тотем,
Упав на коси...
Блукає осінь Ірпенем,
Самотня осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693999
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Слаб человечишко.., слаб,
Если он сам так решил,
Если унынию раб,
Если мечту иссушил.
Где твой романтик - герой ?
Кто в твоей шкуре сидит -
Богом забытый изгой
Или уставший пиит..?
Осень хлестнула лицо
Мокрой перчаткой дождя -
"Впору назваться лжецом
И обмануть своё "Я"!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693550
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2016
Тумана белый крепдешин
Пропитан запахом лаванды...
Мне красоты той хоть аршин,
Иной не знаю в жизни правды.
Мне красоты той хоть аршин...
Да под дождями звездопада
Души наполнить бы кувшин.
А что ещё для счастья надо..?
Чтобы рябина на снегу
Горела да не догорала...
Почувствовать - любить могу...
Похоже, что хочу немало.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Всё наскучило, хоть убей, -
Ни сказать, ни писать невмочь…
Был когда-то в чести плебей,
Но, то время умчалось прочь…
Видел я, как рожала ночь,
И как звёзды глотал рассвет,
И как липкий июльский дождь
Заливал безвозвратный след…
Чуял, как закипает пар
В ледяной шерстяной воде,
Как легко взбивают пиар
На всеобщей нашей беде…
Мне бы взять, пойти за тобой,
Поискать покой и уют…
Разузнать, что болтает прибой,
И как ласточки воду пьют…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682031
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Одні тікають від війни
Десь за кордон, на заробітки.
Живуть без почуття вини,
Страшних подій далекі свідки.
А інші залишають все,
Достаток, славу, визнання.
Любов на крилах їх несе –
Сини народу їх звання!
Ідуть свідомо на війну
Найкращі з кращих, патріоти!
Найвищу платять там ціну,
Бо смерть не розбирає, - хто ти?
Водій, айтішник чи співак,
Що в опері співав в Парижі,
Василь славетний був козак
І мав талант навдивовижу.
Він не ховався, не тікав,
А повернувся в Україну,
Щоб захистити, бо кохав
Її єдину – Батьківщину.
Слова із Гімну не пусті,
Для нього це життєве кредо
Він був Людиною в житті,
А на війні«Міф» було псевдо.
Він душу й тіло положив,
Земля вкраїнська кров ввібрала,
Заради неї вмер і жив,
Герою вічна пам'ять й слава!
“Міф» буде жити у серцях,
А голос кликати до бою.
Душа у шрамах і рубцях,
Душа обпалена війною…
***
В той час, коли загинув «Міф»,
На фестивалі джазу в Львові,
Еліта довбана, на гріх,
Гульбу влаштовує на крові….
На Донбасі 29 червня в районі Луганського загинув славетний український оперний співак Василь Сліпак, який служив у ДУК "Правий сектор". Він вже 20 рорків проживав в Парижі і 19 років співав в Парижській опері… Вічна пам'ять герою! На жаль в цій війні Україна втрачає найкращих, справжню еліту. А ця «довбана еліта» і далі буде піаритися і пудрити нам мізки.
30. 06. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675283
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
На веере каштановой листвы
Дождя ночного капля зависает...
Не знаю где и как сегодня ты,
Как я сама..? Да кто об этом знает?
Быть может знает капля хрусталя,
Что воспарить или упасть не рвётся -
Висит подобием полунуля...
Вот как-то так мне нынче и живётся.
Текущий день особо не мудрит,
Бежит навстречу радости от скуки...
А, может быть, и встречу посулит
Наперекор безвременной разлуке.
(фото с инета)
Спасибо большое Лауре за иллюстрацию стиха.
http://www.playcast.ru/view/11295822/f15d09da03abb5f4f98dad1fe57792509de541b7pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671723
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2016
Бреду по замші скошених полів,
Струмок тріпоче стрічкою шовковою…
І гайморові пазухи землі
Ущент забиті свіжою половою.
Ні гуркоту довкіл, ні суєти,
Хіба що пташка вітер перекрикує.
Під хмарами натягнуті дроти
Тримають на собі бетонні циркулі.
У травах монотонні цвіркуни
Капелою вливаються у тишу цю…
І я пливу в червневі теплі сни,
І стебла піді мною ледь колишуться…
І промінь поцілунком золотим
Виблискує на пальці безіменному,
Хапаю неосяжність висоти,
І небо стугонить моїми венами!..
І від цієї стиглої краси
У голові так солодко макітриться!
Над оборогом сонечко висить,
Мов китиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671039
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Просто тебе я любила.
Снігом окроплені квіти,
Вітром розвіяне листя
Килимом вкрило обійстя.
Сльози на руки не злити,
Вмитись туманом несила.
Просто придумала втіху:
Призьбі - бурштинову глину,
Стінам білесеньким - синьку.
Лист твій, єдиний - у скриньку,
Подумки пташкою лину,
Небо дощить, не до сміху.
Просто зустрілась на розі
Та, куди краща за мене.
Поглядом кликала звично
І обпекла блискавично
Полум"ям...стій, навіжене!
Тільки ще б"ється і досі...
03.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663687
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 08.06.2016
Мы у деда на баштане,
А баштан тот у реки,
Стынет мятный чай в стакане,
Плечи наши так близки.
Тихий берег. Ночь. Сторожка.
Перекличка лягушат.
Мы печем в костре картошку,
Угли палкой вороша.
Лживо шепчет ночь-ворожка,.
Новолуньем, на восход,
По искрящейся дорожке
Корка дынная плывет.
Опьяняет нас тревожно
Дым уснувшего костра,
Обнимаешь осторожно -
Толь невеста, толь сестра...
А вдали слышна гармошка, -
Песни слух не разберет, -
Сон пушистой черной кошкой
К пяткам ласково прильнет.
В старой лодочке-долбленке -
Вдруг где сонный сом плеснет,-
Продремал над старой донкой
Дед всю ночку напролет.
С ветки вниз ночная птица
Камнем в травы упадет...
...Ночь та в памяти хранится,
И доныне сердце жмет.
Первых чувств касанье светло,
Всплески нежности в глазах.
От костра пушинки пепла
Серебрятся в волосах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670300
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Есть в нашей жизни такие моменты, которые запоминаются на всю жизнь и ты их не можешь вычеркнуть из памяти. Да и стоит ли? Они (как минимум) помогают нам ценить то, что имеем. Один из таких моментов.
Было это много лет назад. Крайний север, бесконечная полярная ночь. Еду я в автобусе, а на руках - четырехлетняя дочь. Темно, холодно... И тут вдруг, солнце встает. Дочурка увидела его в окошке и с удивительной радостью воскликнула - "Мама.., мама, смотри, солнышко". Это не опишешь, это нужно было слышать. И не просто слышать, а слышать после беспросветной бесконечной тьмы. Казалось бы.., солнце... Что тут удивительного?
Сколько стоит, скажи, милый друг,
Белой птицы полёт над землёю,
Или радуги мост- полукруг,
Оберег над притихшей рекою..?
Или, может быть, дружба людей,
Та, что верность хранит, без опаски..?
Нежность рук и тепло матерей,
Наша вера в недетские сказки..?
Сколько стоишь ты, чувство любви..?
Знаешь, как-то тебя оценила
Бескорыстием робкой зари,
Что от ночи меня заслонила.
Искренняя благодарность за редактирование стиха Генадию
Потустороннему
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670180
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
А я, надышавшись тобой едва,
Взвываю опять волчицею.
Исполнила тремоло тетива,
Стрелу вогнав под ключицею.
И после сто раз наложились швы
И словом святым, и лескою,
Но снова в приход молодой листвы
Они неизменно трескались.
И сверху наматывались бинты
Крестами и параллелями,
Но рифмы просачивались в листы
Безудержными капелями.
А дальше вязались в узлы пути
В постели и души разные,
Но только обломок стрелы в груди,
Как компас, тебя указывал.
Пока не пройдёт , не осядет смог
Над выжженной оболочкою,
Ты будешь в начале любых дорог
И будешь их крайней точкою.
Юлия Холод
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670055
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Туда, где трава до пояса,
Полынь да ромашка белая,
Волнение дикого колоса
Да мёдом душица зрелая...
И рухнув на землю замертво,
Успеть её силу вдохнуть...
Воскреснуть, родиться заново,
А после - продолжить свой путь...
Лишь там, где трава до пояса
Да небо с птицею певчею,
На пике чистого голоса
Пойму любовь эту, вечную.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668629
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Купую півонії - кульки рожеві,
Вологі та пишні в убранні своїм,
Хоч майже не пахнуть чаклунки травневі,
Несу їх дарунком барвистим живим.
Як мама любила ці квіти гривасті,
Як пестила ніжні вогкі пелюстки!
У мамину вазу я ставлю пухнасті,-
Випростують стебла цупкі залюбки.
Приємно і затишно в нашому домі,
Відчинені вікна в заквітчаний двір,
Панують півонії в вазі знайомій.
Неначе при мамі...
Ллю сум на папір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667215
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Я "Радости" закончила раздел.
Теперь его по святкам открываю
И крохи упоенно изымаю:
Неведом измышления предел.
Окончен бал - вуали палантин
На паутину, кажется похожим,
Затянет вскоре будуар и ложе,
И станет смутным контуром патин.
А на порог - печаль...чего тебе?
Крепки засовы, наведу порядки
И вымету сухие ветки с грядки
Души моей; в саду стоит мольберт.
Натянут холст и ждет палитры всплеск
Рука обнимется с пером и кистью
И зазвучит капель, разбудит листья,
Явит весне сияние и блеск,
Мелодий новых цикл и страсти жар.
Засовы отопру, хлеб-солью встречу
А что печаль? ее и не замечу -
Смеюсь до слез опять, держу удар...
04.04.2016
Картина К.Разумова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657625
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Завжди у тата посмішкою - літо,
А губи колір вишні зберегли.
Лиш сивину не знає де подіти,
Яку роки при старості дали.
Дивлюсь на себе - бачу свого тата,
Бо вже й мене покрила сивина.
І кожен спомин – це для мене свято,
І кожен спомин - душу поглина.
Літа біжать галопом, рік за роком,
Батьківська школа у моїй душі.
Як пам’ять десь відлине ненароком,
То замість сонця, падають дощі.
Свята людина, мозолисті руки,
Людське тепло, що линуло з грудей.
Він пережив всі негаразди й муки,
Він мій Татусь, Він справжній Прометей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657631
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Пересчитав ступеньки по одной,
Я поднимаюсь в башню, замирая
И взглядом осторожно собирая,
Приманиваю тени за спиной.
На бархатном ковре - колючки роз,
А теплый ветер ластится словами,
Хотя порою заметет снегами,
Когда явит отчаянье угроз.
Ступаю робко, свечи не найдя,
А вы смеясь, обманете немедля.
Горчит от дыма вкус, как плесень, въедлив,
Зола в камине - хлябь после дождя.
Мне на колени? Я молюсь, приди...
Но кровью обагрив ладони тоже
Шипы не вынуть мне из нежной кожи,
А за окном - кислотные дожди.
Ночь расчленят на вспышки до утра,
Назвав грозой бесчестные утехи.
Лохмотьями душе чинить прорехи, -
Огонь угас, лишь пепел от костра.
02.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656638
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Не стой за спиною, я слышу,
Виниловый шорох пластинки
И старой иголки жужанье
Извне.
Долбит дождь по-прежнему, крышу,
Сосульки и робкие льдинки
Смывает, отдав на закланье
Весне.
Ползешь по руке, умирая
От страха дрожу или неги?
Тебя ненавижу и жажду
Огня.
Безумия грани стирая,
Прозренья немые побеги
Не раз уже, даже не дважды,
Кляня.
Не стой за спиною, я слышу
Виниловый шорох пластинки
И шепот осипший от дыма:
"Молю..."
Упавшие крылья все выше,
Касаясь коленей, ложбинки
Глазами, губами судима -
Люблю.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656309
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Чи я знала.., чи гадала..?
Та роса упала,
Як тебе я обіймала
Та траву зім"яла...
Чи я знала.., чи гадала -
В силі, а зомліла...
Як востаннє цілувала,
Та не відпустила...
Чи я знала.., чи гадала -
Розплелися коси...
Як вночі тебе кохала,
Знають тільки роси...
(картинка з інету)
слухати пісню
https://youtu.be/srbGQ-_IuyE?si=dvSBJK_dpvRpbzEJ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655361
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем
Не вірвуся, щоб лишити в серці щем.
Весняним теплом до тебе пригорнусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь.
Чи не бачиш, (зупинись, благаю, мить),
Що душа моя, як ластівка летить ?
Я до тебе - крізь холодні, сірі дні...
А чекаєш ти мене.., чи може ні ?
Якщо скажеш, що я птаха, та не та,
Що душа твоя до мене вже пуста,
Я від крил тих ластівкових відрікусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь...
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654394
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
КАМІНЬ
Я – КАМІНЬ! Від старих часів і досі
Мене частенько згадує народ:
Буває, що за пазухою носять,
Буває, кинуть у чужий город!
Шукав мене філософ дні і ночі,
Та марно все – зусиль його шкода!
Хоч я твердий, краплина КАМІНЬ точить,
А під лежачий – не тече вода!
Коштовний КАМІНЬ – в дар коханій жінці –
Приємніший буває, ніж вірші!
Велика прикрість – КАМІНЬ у печінці,
Ще більша прикрість – КАМІНЬ на душі.
Про КАМІНЬ спотикання піде мова,
Коли не дружить з римою перо,
Наріжний КАМІНЬ – то всього основа!
Все – КАМІНЬ!.. Навіть – сам святий Петро*!
*************
Конкурс "Вещь в себе - ноумен" - ІІ місце
* Симон (пізніше Петро) був старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Господа. Він був син Йони з Віфсаїди (Ів. 1:44), одружений, батько дітей, займався рибальством та проживав у Капернаумі. Згідно з Євангелієм від Івана Андрій з іншим учнем Івана Хрестителя провадить Ісуса до Симона коли вони були над Йорданом (Ів. 1:35-41). Тоді ж Симон був названий символічним ім'ям Петро (з грец. πετρος), що означає — камінь (арамійською його звали Кифа, тобто скеля) (Ів. 1:42). Згодом Господь знову звернувся до апостола Петра зі словами:
«Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу тобі, що ти скеля; на скелі оцій побудую я Церкву Свою, — і сили пекельні не переможуть її» (Мт. 16:17-18).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644777
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Дві години поспіль лікар шкіру шиє,
Вже вдев'яте хлопець в нього на столі.
Ось стежок останній закінчив на шиї...
Як отой хлопчина вижив взагалі?
Скільки тих уламків було - незліченно,
Клятого заліза скільки ж було в нім!
Гоїться потроху згадкою страшенна
Шрамо-вишиванка на тілі живім.
На грудях та стегнах поле "гіацинтів"-
Спалахами квітнуть синії вогні.
Гронами "акацій" плечі оповиті
Й пелюстки скидають нижче по спині.
Шрами! Шрами! Шрами! Мовчки плаче мати,
А душі нестерпно хочеться спитать:
" Щоб ту вбивчу зброю, квітами назвати,
То яку ж уяву людям треба мать?"
Доторкнувшись шрамів, дівчина шепоче:
" Не сумуй, мій любий, вишию тобі
Мирними квітками я нову сорочку,
Що сховає квіти, сіяні в війні!"
Скільки ж вишиванок на тілах солдатських
Залишить на згадку клята ця війна?
За стежок за кожен, що на тілі братськім,
Неодмінно ворог відповість сповна!
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641582
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Завернусь в одеяло, мне зябко
Обними меня и отогрей.
Пару строчек из старой тетрадки
Мне прочти... где Ассоль, там и Грей.
А еще о глазах моих грустных,
О губах, горячее вина.
И печаль потихоньку отпустит,
И зимою наступит весна.
Повтори эту песню о главном,
Что еще есть важнее любви?
Станет танец стремительно-плавным,
Или страстным, как ни назови.
Что еще сердце вымолить просит?
У судьбы на краю, подожди.
Поздний август еще ведь не осень,
Знать и слезы пока не дожди...
03.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641107
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ayv-NmHTwsA[/youtube]
Уважно слухаю твій голос.
Не чую, що там кажеш ти...
Неначе, розцвітає лотос...
Боюся дух перевести.
Про щось питав, та я не чула.
Думками поряд вже була.
Чомусь про все в цей час забула.
Лиш голос слухати могла.
У заметілі слів ласкавих,
Затихли навіть солов"ї.
І тихо - тихо сад вишневий
Скидав на землю пелюстки.
Звучить мелодія далека,
А як торкається душі!
Долає відстані так легко,
І розчиняється в тиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640853
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Опять застыв как изваяние, немею
Рисуют тени на стекле дожди косые.
А мысли Золушкой - безудержно-босые,
Хрустальной туфельки конечно, не имея.
Опять по венам, лед и пламя разливая,
Судьба и Бог торопят трепетно и властно,
Забрав надежду, обольстив меня напрасно,
Поочередно, в завтра двери закрывают.
Опять и вновь, круги в спираль, как наважденье,
Все ниже спуск, виток все круче и опасней,
Все извращеннее сегодняшнее "здравствуй",
И лицемернее улыбка провиденья.
Опять застыв, как изваяние, немею.
А под ногами то ли пак*,то ли коварство?
Скольжу, мгновения растаяли в пространстве,
Начну сначала,ведь иначе не умею.
31.01.2016
*под паковым льдом понимаются свободно плавающие ледяные массивы, сползшие в воду и оторвавшиеся от ледников на суше, а также дрейфующие льдины
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640034
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Своїм життям живе шпиталь військовий,
Де біль поранень зупиняє мить...
На дальнім ліжку парубок зі Львова,
А поруч з ним з Луганщини лежить.
Праворуч он з Житомиру хлопчина,
А біля входу тут із Чернівців.
Юнак з Херсону, майже що дитина,
Сміється з метушливих горобців.
Влягається з Полтави дядько сивий,
Бинти на двох скалічених руках...
Тут звідусіль зібрались побратими,
Їх побратав війни суцільний жах.
Неспішний час вбивають у розмові,
Про щось для них насправді головне.
Хай ті розмови і на різних мовах,
Але ці хлопці розуміють все.
Щоб бути зрозумілим, наш львів'янин
Луганському про бій розповіда,
Про жінку, про дітей, про львівську каву,
Російські підбираючи слова.
І відповість йому сором'язливо,
З відвертою подякою в очах
Сусід на українській неквапливо,
Неначе мову пробує на смак.
Дивлюсь на них і сліз не вистачає -
Вони ж брати віднині й до кінця!
І не важливо, хто як розмовляє,
Важніше, як спілкуються серця.
Й прозріння наче спалах в цю ж хвилину.
Я розумію це без зайвих слів -
Нову вивчати треба Україну
По цій правдивій мапі шпиталів.
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638904
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Я пестую глупость - любимое мною дитя.
Смешные надежды, как планки, - рассыпался веер,
И если сегодня разорванный холод не веет
Надеюсь, что завтра он будет целее хотя б.
Я пестую нежность, слова по слогам подобрав,
И тихо твержу их в душе, как всегда замирая.
Скользит моя жизнь параллелью, как рельсы трамвая,
Тебя вспоминаю,к лицу прижимая рукав.
Я пестую горечь, себя в тишине накрутив,
По нитке клубок, только нервные тонкие нити
Укажут не выход, а вход прямо в ад, не взыщите,
Застыв перед дверью и сил не имея зайти...
Я пестую память, и светлые искорки глаз
Тепло рассыпая, коснутся - уходят тревоги...
Нехоженой тропкой покажутся наши дороги,
Мы за руки взявшись, на ней заблудились сейчас.
25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631278
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Заховалося небо у віхолу,
Колючками вітрисько пройма,
По крайнебу на санЯх проїхала
В горностаєвім хутрі Зима...
Зачепилась намистом перлиновим-
Розірвалась вервечка тонка,
І на землю сніжинки полинули
В бальних сукнях і срібних вінках.
Розійшлась - розгулялась хурделиця,
Цілий світ у танок повела.
І пухнастою ковдрою стелиться
На стежинах по краю села...
І малює на склі візерунками -
Серцем казку її прочитай,
Де вже зваблений вкотре цілунками
Губить Герду свою змерзлий Кай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]
Мати гойдає колиску,
Наче безмовну труну…
Місяць в надщерблену миску
Глипа крізь шибку мутну.
Голос тремтить від утоми –
Боже, як тягнеться час!..
В чорний застуджений комин
Протяг хрипить парастас.
В хаті нетопленій, наче
В темному по́гребі, тхне.
“Бач, і дитина не плаче,
Схоже, заснуло, чудне!..
Добре, бо їсти не просить…” –
Скривилась, квола, страшна…
Жалять морози, мов оси,
Пружну мембрану вікна.
Боже, як тягнеться спокій –
Зв’я́зки тріщать, мов нитки…
Блимають зорі високі,
Як поминальні свічки.
Не пережити все лихо,
Не осягнути сповна!..
В хаті поскрипує стиха
Хворим суглобом труна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Ты помнишь наш кукольный домик,
Затерянный в старом овраге,
На хижину больше похожий?
Ты - добрый волшебник, я-гномик...
Свечу зажигая во мраке,
Смеялись до колик, до дрожи.
Весь мир был далек,безразличен,
Мы ласковым словом питались -
Любовь нам раскрасила ночи.
Исчезли обиды... различий
Мы вовсе с тобой не боялись,
В желаньях своих сверхурочных.
Наш маленький кукольный домик -
На стенах драпри из гардины,
И свечи повсюду, и тени...
Я - кроха совсем, я - твой гномик,
Малышка и мини-картина,
Я вспышка ярчайших мгновений...
Давай вновь вернемся?..быть может,
Тот домик еще существует?
А нет,так из хвороста сложим...
Любовью мы счастье умножим
Закрасим беду, зарисуем
Мы любим, а значит и МОЖЕМ...
29.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624726
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Я с тобою, любовь, навсегда -
Листопада ли кружится лист,
По колено ли ахнут снега,
Иль весна стелет яркий батист...
"С добрым утром" - тебе прошепчу,
Обогрею в холодной ночи...
В поклонении ставя свечу,
Об одном лишь молю - "Не молчи..."
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624715
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Замесила тесто туго...
Рассмеялась бы подруга -
"Вся в муке и даже нос...
Не хозяйка - Дед Мороз!"
Ух, края леплю пельменю...
Я же не родня тюленю -
Чем на боковой лежать,
Лучше кухню поражать
Вкусом, запахом, частушкой...
Жду вас, други да подружки !
Впору воду кипятить,
Чтоб пельмешки запустить.
О "счастливом" не забыла,
Первым я его слепила.
Нет, ни с перцем, ни с вареньем -
Со своим стихотвореньем.
Будет весел гость и сыт...
Всё готово - стол накрыт!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623074
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Я - пьяна... ароматами преющих листьев
Упиваюсь, забыв бесконечные "надо"...
Если явятся тени маркиза де Сада,
Я раскрашу их в белое беличьей кистью...
Я смеюсь...не художница ведь,а туда же...
Мне,в охотку, рассыпаться солнечным бликом.
Ты такой замечательный и многоликий.
Неуверенным шагом, немую поклажу
Я несу...я несусь, разрывая на клочья,
Тяжкий груз беспредельных и косных видений
Даже если мое не одно из тех мнений,
Что совпало с твоим, нам уже не помочь ведь...
Я люблю...только в этом и высшее - нечто.
Но в бесмысленных глупых словах и поступках -
Это чувство так нежно, изысканно...хрупко -
Это то,что останется в памяти вечно.
Я уйду, а оно будет жить и тревожить,
Разрезая тоску на фрагменты стихами.
Разделяя на "было" и "будет " штрихами,
На ладони останется ниточкой?.. может...
18.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621955
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
На градуснике - плюс один.
Рассвет унылый и туманный...
Как веник, под окном жасмин.
Всё - оголился окаянный.
И так последний лист дрожит,
(То ли протестом, иль прощаньем),
Что даже кофе мне горчит
Ноябрьским этим утром ранним.
***
Р.S.
О, нет... Попытка номер два!
(Добавив сахар в кофеин ),
И не мороз, и не жара.
На градуснике - плюс один.
( картина - Эгон Шиле. Деревце поздней осенью)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621980
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Коли помре надія, зникнуть сили,
Прошепочи лишень моє ім’я
У небеса. Як горлиця дбайлива,
Злечу до тебе стрімко звідтіля.
Розхристану, знесилену від болю,
Самотню душу в опіках гріхів
Твою я лікуватиму любов’ю,
Сповивши серце лагідністю слів.
Я ніжністю загою садна долі,
Зітерши нею жахи у думках.
Спираючись на плечі, ти поволі,
Нарешті станеш твердо на ногах.
Поїтиму чарівною росою
Відвертих сліз, пролитих в молитвАх.
І ти зцілишся від того, що скоїв,
Блукаючи в загублених світах.
Не зможе Бог відмовити проханню!
Він зглянеться! Він зрозуміє все!
Бо, в гідного жіночого кохання,
Іще лишилось у душі святе!
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479608
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 14.11.2015
Ніяковію... Простягаю
Маленьку книжку: " Що змогла!
На жаль я більшого не маю,
Ось тільки крапельки тепла,
Що вклала я у ті рядочки
Віршів, які від серця йшли..."
А серце рветься на шматочки...
Жахливий наслідок війни -
Поранений лежить хлопчина.
Та біль нестерпний з-під повік!
Чиясь скалічена дитина
І чийсь коханий чоловік.
Мені б той біль собі забрати,
Щоб він хоч трошки відпочив...
І починаю я читати
Палке мереживо із слів
З тієї книжки. По-жіночі
Вливаю в душу смак життя.
Він відкриває ширше очі,
Вертаючись із забуття.
Йому читаю про кохання,
Про тих, хто всуперч війні,
У світлій вірі та чеканні,
Запалить свічку на вікні.
Стискає пальці : "Так і буде!"
І сила знов в його руках.
А в мене щось стискає груди.
Я посміхаюсь : " Буде так!
Тримай! Читай! Нехай зігріє,
Зцілить любов у тих віршах...
Спасибі!!!" - й знов ніяковію,
А в хлопця сльози на очах...
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546235
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 14.11.2015
Місцевий цвинтар. Небо наче скло.
Великий натовп. Подихів не чутно.
Не спекою то серце розпекло,
То так пече нестерпний, чорний смуток.
Стрічки гойдає вітер на вінках,
Церковний дзвін лунає десь здалека
І плачуть воском свічки у руках,
А в небі крила розгорнув лелека.
Застигла мати, наче нежива,
Немов з граніту сірого обличчя...
Її дитину зжерла ця війна
Та скільки ще зжере та покаліче.
І кожен поруч розуміє це -
Нема чужого болю, біль тут спільний.
То ж обіймають матері плече
Чужих синів дбайливі руки сильні.
Які ще можна тут знайти слова?
Тому й мовчу, казати і не мушу,
Вона не сина зараз тут хова,
Вона ховає власну свою душу!
Я тільки до землі їй уклонюсь,
Заплачу тихо й, ставши на коліна,
За кожну матір щиро помолюсь,
За кожного загубленого сина.
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601735
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 14.11.2015
Нету повода. Просто налей-ка
Нам обоим по двести и, «с Богом!».
Вот знакомая в парке скамейка,
Посидим и продолжим дорогу.
Нет вопросов? Как нет и ответов.
Не ищи где же правда на свете.
И разгадки для многих секретов.
Не найти даже в Новом Завете.
Как же трудно остаться собою.
К храму выбрать прямую дорогу.
Осознать, что чего-нибудь стою.
Всем простить и покаяться Богу.
Ну, а повод? Он просто не нужен.
Мне с тобою приятно общаться.
Ты в заветные мысли погружен
И не хочется нам расставаться.
Выпьем молча. Ты просто налей-ка
Нам обоим по двести и, «с Богом!».
Вот знакомая в парке скамейка,
Посидим и продолжим дорогу.
Ноябрь 2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621024
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
В соавторстве с Потусторонним.
Наш век смеётся, плачет невпопад,
Играет смело в "русскую рулетку ";
И, созерцая тусклый звездопад,
Махровым матом мягко стелет клетку ...
И "секонд -хенд " беря на абордаж,
По весу тряпок раскупая души,
Из фильможизней лепит антураж
Лапше "пророков " подставляя уши ...
Переосмыслив формулу любви,
Собрал манатки ...И, кляня дорогу,
Построив мегаполис на крови,
Ногой стучится в ожидальню к Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592914
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 14.11.2015
О чём звонят колокола..?
О том, что осень золотая,
Под листопадом угасая,
Хоть и печальна, но светла.
О том, что не журчит ручей -
Замерзнет змейкою хрустальной,
Зима подхватит его тайно,
Как брошь для туфельки своей.
О том, что нынче по земле,
Ворча, шагает старый ворон...
И я за ним, подняв свой ворот -
Как не крути, а быть зиме.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617421
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 13.11.2015
Ахни, радость, вкусом, цветом,
Словно с голодухи блин
Неожиданным обедом -
"Ешь меня, мой господин!"
На тарелочку с каёмкой
(голубой иль золотой?)
Ляжет блинчик жаркий, тонкий
Да медочком залитой.
Чай жасминовый иль мятный,
Может кофе с молоком ?
Призываю день приятный -
Здесь, сейчас ! (а не потом)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619052
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Я падала, как оказалось,мимо...
Надорван у моей страховки край.
Успела выдохнуть:"К тебе,любимый..."
Не испугалась, знала - неподвластно
Желанное, до боли, "обладай",
Хотелось только снова крикнуть:"Здравствуй!"
Но заскользило, растекаясь тело...
Неистовостью рук не угрожай,
Когда они...когда оно...хотело
Рассыпаться безмолвно и беспечно.
Коснись который раз и растерзай
Мгновения, перетекая в Вечность.
13.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620782
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Верба лоскоче тиху воду,
А та на сонці виграє...
Чи ти без імені, без роду,
Що з тебе сум мотузки в"є ?
Вдягни смарагдове намисто
Та волю в косу заплети.
А як терпіння гілкой трісне,
На воду смуток відпусти.
Його там верби залоскочуть,
Його там сонце засміє.
Печалі більше не захочуть
Селитись в серденько твоє.
Там місце білої лілеї,
Що по-під берегом цвіте.
Бери красу надхненну з неї,
Бо все, що чорне, то пусте.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599143
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 20.10.2015
Правда ведь, что зайти к себе, к своей душе и мыслям, намного приятнее, когда там наведен порядок ? Как в прибранную квартиру, где каждая вещь имеет свое место и где царит уют и гармония. И если даже нужная вещь не может найти свое место в доме, она нарушает твой комфорт. Боже сохрани из этого делать культ! Дом периодически должен испытывать встряску, всплески эмоций, удивляться брызгам шампанского, сходить с ума от шума гостей и пр. Но, как говорится, в серые будни дом должен быть приятным убежищем для отдыха.
В один ничем не запоминающийся день, поздним вечером, придавив подушку, смотрела фильм. Не помню, что меня побудило нажать кнопку "пауза" на пульте... Закрыла глаза и погрузилась в тишину.
Может хотела подумать о событиях фильма...Но тишину нарушил долетевший с улицы лай пса и .... Я ощутила себя в ином месте и времени. Там, в молодости. Лежала так же, с закрытыми глазами на диване, в комнате своего родительского дома. И четко ощущала, что на мне тот, мой мягкий, болотного цвета махровый халат в тоненьких разноцветных продольных черточках. В доме было тихо - вся семья была во дворе. Лаял соседский пес...А как же, готовился шашлык по случаю встречи. Через открытое окно пахло дымком.
Ощущения были реальными и я готова была дать голову на отсечение, что я именно там. Но я же не сумасшедшая ? Открыла глаза - ну вот, в настоящем времени и не сплю...Вновь закрыла глаза -лает пес...И я снова там, дома, в далеком прошлом...
После этого события, я задумывалась -" О чем лаял пес ? Что мне этим хотели показать, может о чем-то предупредить? Вселить надежду ? Что это было ?" Много вопросов я себе задавала. Шло время и этот факт я периодически вспоминала, но не находя объяснений, отмахивалась от мысли - "Ну лаял, да и ладно..."
Но как-то... "А сколько раз ты мечтала хоть на мгновение оказаться там, когда были все живы, все вместе и целая жизнь была впереди ?"
И ответ, оказавшись довольно простым, "Мечты сбываются", занял свое место в душе.
(на реальных событиях)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593168
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 20.10.2015
Рюкзачок за спину,
Кепку набекрень...
В суете не сгину,
Как вчерашний день.
Тропка от дороги
Прямо в лес ведёт...
Не ленитесь ноги,
Пусть душа поёт.
Ягода лесная,
Воздух, как вино...
Мать моя честная,
Мне не всё равно,
Что щебечет пташка
Там, где мох растет,
Малая букашка
По коре ползёт...
Мать моя честная,
Искололась в кровь!
Вот она какая
Ягоды любовь.
Там заноза колет,
Там колено рвёт,
Поясницу ломит,
А душа...поёт !
С горкою лукошко -
Нынче щедрый день.
Стелется дорожка,
Кепка набекрень !
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600920
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.10.2015
Прохудились души портянки,
Сапоги зашивать не стоит...
Далеко не судьба оборванки,
Да босою по жизни ходит.
Не всегда, где травы да росы.
То стерня, то голые камни...
И занозила ночь вопросом -
"Не сплести ли, голуба, лапти ?"
Ухмыльнулась душа - "Не дело,
Пусть съедят ваши лапти мыши..."
И взлетела она.., взлетела
Над горбатой спиною крыши.
Далеко не судьба оборванки,
Да босою ходить случилось...
А вот были б целЫ портянки,
Как летать бы душа научилась..?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604212
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 20.10.2015
"Не жалею, не зову, не плачу..."
С.Есенин
Шелестят снова листья осенние,
Фонарями аллея горит...
В тишине почитаю Есенина,
Пока парк позолоченный спит.
Не заманит меня вишня пьяная
Похмелиться в былые летА.
Даже если была бы желанная,
Обманусь, что отныне пуста.
Что растерзано жизнью, растоптано,
Пылью пало на битом стекле...
Горделиво любовь дверью хлопнула
И сгорела в осеннем костре.
А листва опадает осенняя..,
(Упокоиться время велит),
Не взволнуют былые мгновения,
Но предательски сердце щемит.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608736
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 20.10.2015
Оперевшись на длинную ногу
Большеглазого фонаря,
Засмотрелся октябрь на дорогу,
Уходящего в даль сентября.
Вечер день отпустил желтолистный
Почивать в затуманенный яр...
Впору бросить на небо монисто
Да луны одинокой янтарь.
А под утро нежданный морозец
Снимет нежный березы листок...
И забросив в ближайший колодец,
Освятит чей-то ранний глоток.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612398
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Ты не держи меня, осенний день,
И надо мною золотом не властвуй -
Цветущая пригрезилась сирень,
его улыбка над букетом - "Здравствуй."
Не слышу больше шорохов листвы,
Небесного не вижу перламутра,
Глаза закрою - лишь его черты,
Все остальное - до смешного смутно.
Накрыло с головою и не вдруг...
По телу сладострастное томление.
Сбиваясь с ритма, листопада круг
Подбрасывает новые виденья.
Прости и отпусти, осенний день,
Во мне теплится той весны истома,
Поймет ли облетевшая сирень,
Что, как она, к зиме я не готова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613792
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Параллели, меридианы
Разделили красоты Земли
И зовут нас в дальние страны
Самолеты да корабли.
Поезда повезут и машины,
А кого-то велосипед...
Пусть оставят упругие шины
Неустанных романтиков след.
Собирайтесь в дорогу скорее
Познавать удивительный мир...
Кто же лень свою нынче взлелеял -
Не протрите диваны до дыр!
Ну.., а если судьбина-злодейка,
Норовит вас потуже связать
И оставить в кармане копейку...
Можно мир и пешком прошагать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614140
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Де знайти те чарівне кресало -
Кинуть іскру у серце своє ?
Як замало життя, як замало...
А зима крадькома дістає.
Дощ осінній облизує віти -
Забирає останнє тепло...
Як же, серце, тебе обігріти ?
Вже регоче холодне ярмо.
Феєрверком - в молекули, атом!
(Де у біса кресало лежить?)
Під самісіньке небо набатом
І нехай там квітуче горить!
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611754
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Кромка у пропасти вроде, неровная?..
Может, зацепится да и утешится
Милая теплая, кажется кровная,
Разве моя?.. безымянная грешница...
Западным ветром, а может и северным,
Листья сметает, куражится, кружится,
И упадет здесь трилистником клеверным,
И затеряется, или разрушится.
Или котенком забьется, оскалится,
Страхом напоена, как озарением.
Что ж и душа, штукатуркой обвалится,
Если по ней сапогом, да со рвением.
Кромка косая, огнями подчищена,
Может тепла захотела? Не жалуйся,
Вот и бредешь неопознанной нищенкой,
Много хотела, не жди даже малости...
02.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611330
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
...Я сейчас - пятикубовый шприц,
И внутри во мне дурная жижа.
Мне б воткнуться в белизну страниц
И до дна саму себя в них выжать,
Пропустить себя сквозь фильтры строк,
Как сквозь древние сырые карсты...
Снять иглу бы,
Навинтив перо,
И разбавить боль свою в лекарство...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610659
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
По разорванным ветром, иду облакам
На душе воют волки и впору упиться.
Только вновь пересохла надежды река,
А ручьи не успели слезами разлиться.
Я иду, чтобы стать у судьбы на краю,
На попутке добраться быть может, успею,
До конечной, где в долг не любовь раздают,
А хотя бы участие, вот и согреюсь.
На конечной висит расписание, жду...
Кто-то первый пришел, а кому и не снилось,
Что судьба учинила, как есть чехарду,
Привела нас сюда, как я здесь очутилась?
По разорванным ветром, иду облакам,
Загляну в подворотню безмолвного ада,
Здесь давно уже место цветам и венкам,
Только мне наплевать и туда мне не надо.
Я пока постою, пламенеет закат,
Может зарево снова душе угрожает
Обнаженностью нервов?..извечный расклад:
Выпивая дожди, облака разрывает...
29.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610167
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Рутина свяжет цепью вечной:
Обязан, должен, завтра в шесть...
И бросить взгляд на звёздный Млечный
Нам некогда, нам не успеть...
Нет времени испив дыханье,
Чтоб выдохнуть, не то вздохнуть,
И редкие слова признаний
Шепнуть, а уж потом уснуть.
А жизнь у ног дорожкой ляжет,
Да не ковровой - половик.
И толком ведь никто не скажет,
Где притаился домовик?
И не хватает дней и денег,
Нет времени купить букет.
А жизнь - одно из тех мгновений -
Которых, оказалось, нет...
09.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605660
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Умылся лес грибными дождями сентября. Влажный, тихий...Лишь только изредка птица где-то крикнет, веточка хрустнет да дерево заскрипит. Первая пожелтевшая листва легла под ноги - мягко, приятно... Идешь, как по ковру, а солнце упало в березы, запуталось в их ветвях и не торопится освободиться из плена. И воздух нынче свежий, чуть пряный. Но откуда-то повеяло сладким запахом, да таким знакомым. Ну конечно же, это запах цветущей черемухи. В сентябре? Глаза начали искать ту, которая умудрилась влюбиться осенью и по-весеннему расцвести. Прячется...
Красота.., вот только грибочков, увы, нет. Это лишь так говорят, мол выросли, как грибы. На все требуется время...
Нагулялись, налюбовались, пора и домой возвращаться. Ноги не торопятся, а мысль в голове крутиться да крутится -" А корзинка-то пустая...Ничего страшного, прогулка замечательная. Однако хотелось бы гостинец из леса принести." И откуда ни возьмись - огромная яблоня. Стоит между берез и сосен... Ветви, как руки гостеприимной хозяйки, раскинула. А на ветвях видимо-невидимо яблок. Вот это да! Получай гостинец!
Странное чувство на душе. Не столько удивления, сколько благодарности за то, что этот мир тебя слышит и отвечает взаимностью на чувства к нему.
Конечно, яблоки можно выбрать и купить какие твоей душе угодно. Но моей душе дОроги именно эти.
(Фото автора. Прошу прощение за плохое качество снимка )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605743
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Разомну листик черной смородины -
И тоска, и души благодать...
Помню запах своей малой родины,
А она меня сможет узнать ?
Может вспомнит, как маленькой девочкой
Выбирала во ржи колосок...
И, букетик стянув тонкою ленточкой,
Завязала в душе узелок.
Или в юности - сизою горлицей
Звало утро меня погулять.
И ветрам, далеко за околицей,
Разрешала себя целовать.
А черешню - нектаром налитую,
Что от окон укрыла стеной,
И щеку молодую, небритую,
Что коснулась... Да время - домой.
Разомну листик черной смородины -
И тоска, и души благодать...
Помню запах своей малой родины,
А она меня сможет узнать ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580027
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 05.08.2015
И все же прозвучал вопрос -
Как долго жизнь твоя течет ?
На что, смакуя кальвадос,
Лишь улыбнулся звездочет.
Когда пришел последний час,
Он и не вспомнил о погосте...
А удивился - "Вот те раз !
Таки позвали звезды в гости..."
****
Мораль рассказа такова -
Жизнь хороша иль только с виду,
Не стоит ждать когда она
Набросит черную хламиду.
Далее следует
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569134
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568968
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 04.08.2015
Посвящается подруге Т.С.
Мысли в строки накатом ложатся,
Как волну накрывает волной,
Не о том, что когда-то воздастся,
Если праведно жили с тобой.
Не о том, что мы зла не таили
На отравленный глупостью мир,
А о том, что мы все же любили
В полный рост человеческих сил:
И косые дожди, и метели,
И тяжелый весенний туман,
Голубые высокие ели,
И лугов расписной сарафан...
Что успели мы здесь, а ни где-то,
Где уже не родиться строке..,
Рассмотреть преломление света
Через каплю росы на листке.
(Фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594076
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Як розпустять пелюсткИ
Під вікном троянди,
Відпущу свої думки
У далекі мандри.
Та залишу лиш одну -
думу про кохання.
Тільки з нею і засну,
І прокинусь зрання.
Як запахнуть під вікном
ПелюсткИ чудові,
Напою тебе вином
Своєї любові...
А як квіти обірвуть,
Що ж то має бути ?
Тоді ж очі не заснуть,
Не зможуть забути...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597095
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 04.08.2015
VOV
Что ты можешь, спроси у себя,
Где вчера твоя мысль ночевала?
Беспокойному сердцу вещала,
Серый дым...видно боги скорбят.
Видно, снова неймется душе...
Прислонись, одиночество тает.
Даже, если уныло по краю -
Не сорвись, удержись в кураже.
Даже, если казаться - не быть,
Ни к чему примерять угрожая,
Все равно среди мрака узнает -
Чуждый облик несложно раскрыть.
Видно, снова сломалось крыло,
И отброшен завистливой стаей,
Оглянись, время молча листая,
И кому же здесь не повезло?..
01.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597096
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Ой, у полі, що край шляху, розрита могила,
Там літає сизий сокіл розпростерши крила.
Мочить кості в землі білі скупою сльозою,
Розверзлось над ними й небо - плачеться грозою.
Летять блискавки в могилу: " Чий ти будеш, сину?"
А десь мати біля хвіртки тамує провину.
Видивляє впалі очі на стежку, що в’ється,
Сушить холод її груди, а лихо сміється.
Одним-одна - одинока. Болять старі ноги.
Ухопилася, де серце, здалось, чутно кроки.
Та лиш вітер обіймає розхристані груди,
Ще, як вечір, зірка з неба падає їй в руки.
01.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597127
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Мне небо серым и угрюмым снилось,
Скользило по земле, задев траву
И растеряв казалось, синеву
К ветвям багряным тихо наклонилось.
Сжигало солнце жаркими лучами
И на минуты распыляя вздох,
Сжимало время до мельчайших крох,
И небо плакало холодными дождями.
Мне небо снилось -
золото на синем...
Мелодии искусно лира льёт.
Кружились листья, укрывая лед -
Дождя застывшего в жемчужный иней.
Пылало солнце, выпивая реки
Туманной дымки...
Пережив свечу,
Лазурь склонилась к моему плечу,
И снилось мне
прекрасное...
навеки.
31.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597184
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Меня не любишь?..Ну и что?
Я разве нищенка на плахе,
В одной разорванной рубахе?
А жизнь, как время - в решето...
Меня не любишь?..Не спросив,
Я на любовь благословенья
Не ожидаю, но волненья
Не отпускает пароксизм...
Меня не любишь...не суди,
Того, кто мучаясь... доколе?..
Плашмя не разложил неволю,
Не вынул сердце из груди.
Меня не любишь... даже плоть
Насыщенная утомляет,
Когда душа хвостом виляет,
Желая ложью уколоть.
Меня не любишь...я дождусь,
Когда растерзанный и гневный,
Взывать к НЕЙ будешь непременно.
Расплачется дождями грусть...
Меня не любишь...разрублю,
Гордиев узел и замечу,
Любовь прекрасна без увечий,
Тем счастлива, что Я люблю...
01.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597349
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Я приеду к листве невесомого дома,
Где качели летают, а пчёлы цветут,
Сладким шёпотом леса хранима, ведома
Откровений земных отыщу перламутр.
Время сонно зевает, качаясь на тучах,
Тишину обнимая беспечностью луж,
Ты выходишь ко мне окрылённо-созвучным,
И я падаю в небо, найдя поцелуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597483
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Я в зеркало смотрю, печали нет.
Шутя играют блики на ресницах,
Улыбка шаловливая кружится
И кажется, долой десяток лет...
Я в зеркало смотрю, ликует смех,
Вуалью тени укрывают время,
Мне быта хочется отбросить бремя,
Чтоб не упасть в унынья тяжкий грех.
Я в зеркало смотрю, растаял день,
На золото волос ложатся тени,
И где-то шорохи ночных видений
Зловещим шепотом, зовут мигрень.
Я в зеркало смотрю, в любви тону
Неукротимо, вызывая ярость...
А годы что?..усталость или старость?
Вы не ко мне...я время обману...
02.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597568
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Не разрушай забытый сад,
Пусть без дождя цветы завяли,
Иссушит землю огненный поток.
Что сохранилось - выбил град,
Сорт редких роз мы опоздали
Укрыть...хотя бы уронив платок.
Не разрушай, не жги, прошу,
Хоть оторопь взяла в осаду.
Уже не видно в темноте ни зги...
То, чего я и так лишусь,
Не разрушай прошу, не надо,
Но снова по воде идут круги...
Не разрушай души приют,
Мы все в долгу у вдохновенья,
На пепелище - новые ростки
Назавтра верю, прорастут,
Пробьются умиротвореньем.
Не разрушай...печалью иссеки...
22.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595615
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Сдвинется сумрак, отозванный ночью,
Выпустит стрелы под утро заря...
Бросит к ступеням, разорванный в клочья,
Сизый туманный поток января.
Сдвинется сумрак угрюмый и мрачный,
И разольется в душе тишина,
Сломаны стены, лишь полупрозрачной,
Бьётся гардин кружевная волна.
Сдвинется сумрак, и воздух напоен -
В огненных бликах струится озон.
Но пламенем адским страх упокоен,
Тает под утро бессмысленный сон, -
Сдвинется сумрак...
20.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595117
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Прости, что я не умерла.
О гордости забыв,
Тебе осанну пела ежечасно,
Прости за то, что я была.
Презрев мои мольбы,
Напомнил мне, -
я лишь Ему, подвластна.
Прости, не превратилась в тлен,
Еще жива. дышу, -
Крыла его нечаянно коснулась.
Прости, мой добровольный плен,
Покинуть не спешу,
Я видимо спала,
да вот проснулась.
Прости, что сорваны цветы,
Завял не мой букет,
И лепестки его благоуханны.
Прости, я думала, что...ты?
Как оказалось. нет.
Вот и живу,
взлетая дымкой рваной.
Прости, что я не предала,
И в памяти храню,
И света тень, и помыслы , и тайны.
Прости, как только поняла,
Я вырву на корню,
Безумное,
ненужное -
"случайно".
22.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582853
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Може забіжиш яко́сь на каву
В мій пропахлий цвітом тихий сад,
Розкуйовдиш вишню кучеряву,
Обтрусивши листя від цикад…
Не щоки торкнешся поцілунком,
А моєї спраглої душі,
Забринить щасливе серце лунко,
Наче бабка* десь, у комиші…
Ні, воно не викаже любові,
Мов дитина, втішиться тихцем,
Тільки очі ніжно-волошкові
Обів’ю́ть теплом твоє лице…
Захололу каву в порцеляні
Молоком розбавлять пелюстки ─
І нехай! Вуста від щастя п’яні,
Бо вдихають подих твій легкий!
[i]*Бабка ─ стрекоза.[/i]
[i]Ілюстрація: Anna Emilia Laitinen[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581449
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Хоть бывает хандра и усталость,
Черт рогами к стене не припрёт,
Даже если останется малость,
Даже если ногами вперед.
Того хуже - земля сотрясется,
С головою накроет беда...
Буду верить, что чуду икнется -
Вновь воскликну прекрасному "Да!"
"Пустозвон -кто-то скажет, -чудачка..."
Только ада знакомы круги,
Выпекала надежды заначка
Поминальные мне пироги.
И предательство было, и слёзы,
И летела судьба под откос,
И молила, чтоб летние грозы
Разметали меня на покос.
Ничего нет страшней нашей жизни,
Но и краше ее тоже нет.
И покуда есть время до тризны,
То хоть искру подкинь в божий свет.
Да, лелею мечту непростую -
Чтоб судьба полюбила в ответ,
Пусть чудачку, но все же живую,
А умру - да хоть псам на паштет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579317
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Твоих, струится строк серебряный ручей.
И Песней Песнь - слова, Парнас - души вершина,
Благоуханье роз, хоть в общем сад ничей, -
Слезой туманит нас, как стоны клавесина.
Глаз зелень невзначай, напомнит шепот трав.
Фарфора белизной и шеи алебастром -
Времен ушедших миг, и благородства нрав.
Там - нежности экстаз и вычурность пилястры.
Там куртуазность чувств, не отзвуки манер, -
Душа трепещет вновь, крылом стремится вверх,
Испив из чаши хмель с восторгом ароматным.
Но не вина бокал в оцепененье вверг,
Не терпкое бордо, ни изыски мадер,-
Твои слова о, Джон! пьянят невероятно...
04.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579327
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Последний залп артподготовки
Взъерошил седину виска…
Ещё на бруствере винтовки
И три затяжки до броска…
За три затяжки до атаки
Все думы только о былом,
Когда на чай и кулебяки
Все собирались за столом…
За три затяжки до атаки
Не философствуют бойцы…
А марафетом дикой драки
Потом займутся мудрецы…
За три затяжки до атаки
Не слышно даже старшины, -
Субординация до сраки,
Когда смертельно все равны…
За три затяжки до атаки
Здесь, на нейтральной полосе
Все вопросительные знаки
Встают во всей своей красе…
За три затяжки до атаки
Всего-то дел - примкнуть штыки,
Чтобы с отвагою собаки
Проредить вражии клыки…
И чумовое неурочье
Перечеркнуть одним рывком,
Незаживающие строчки
Вписать в историю штыком…
май 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578777
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Слетают дни календаря..,
А с ними жизнь летит попутно.
Чего ты ждешь, душа моя,
Быть может то, седое утро,
Когда коснется луч земли
И та, как женщина задышит
Безмерностью своей любви,
Дарованной ей кем-то свыше ?
И словно робости вуаль,
Лучи туман её снимают,
А взгляд земли стремится в даль,
Туда, где облака блуждают...
И вот он, чувства апогей -
Взлетит всполошенная пташка
И вымокнет в росе своей
Ромашек белая рубашка.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578859
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Памяти отца, кумира и лучшего друга
моего детства - посвящаю.
Кроме долга перед семьей и ответственности за дело, людей, как правило, в жизни характеризует страсть. Хобби. Любимая забава. Нередко она оказывается неодолимой, будь то филателия, путешествия, фотография или собаководство, любовь к сплетням, кляузам да и собственно любовь к свеженькому объекту противоположного пола. Сюда же можно отнести дурные привычки - вот уж точно, неуправляемые страсти. Обуреваемый ими человек способен забыть о семье, о деле и о самом себе...
Если серьезно взглянуть на себя со стороны, непременно ее, эту самую замороку обнаружишь, как бы глубоко в душе она не таилась.
Такая страсть обнаружилась у меня уже в раннем детстве. Поскольку постоянно предаваться ей возможности у меня не было, возникала она периодически, при особых условиях, и беспокойства у родителей не вызывала, разве что улыбку по поводу не типичного для девочки увлечения.
История первая. Зозулька*.
Недалеко от дома, по неглубокому овражку, проложила свое узкое русло речушка Зозулька. Даже не речка, а ручей, но стремительно мчащийся навстречу Купальне (так местная голопузая детвора называла речку Кодыму), которую где-то, на пути к настоящему Черному морю должен был встретить Южный Буг. Представляли мы единое пацанье братство, строго не делившееся в ту пору на мальчиков и девочек, и эту самую Зозульку мы, малышня, переходили вброд. В прозрачных говорливых струях речушки мы распугивали шустрых зеленых лягушат, вылавливали оранжево-пятнистых тритонов и свою настоящую первую рыбу. Ловили мы руками, так ее было много! Пристрастил нас к необычной рыбалке Шурик, чей-то старший брат, кажется, уже учившийся в школе и потому пользовавшийся непререкаемым авторитетом. Ловить вьюнов, Коричневатых, в черную крапинку глянцевых, змееподобно извивающихся живых рыбок было не сложно: если не боишься и не крутишь сопливым носом от погружения в вязкую черную жижу прибрежного ила, знай запускай руку поглубже, и хватай, что шевелится! Вьюны, бойко сопротивлялись, изворачиваясь всем гибким длинным телом, нередко выскальзывали из маленьких кулачков, плюхались в поднятую нашими ногами болотную муть и вновь становились объектом промысла. В конце "путИны" десяток-другой рыбешек, присмирев без воды, удавалось донести за пазухой мокрой майки до ближайшего пацаньего дома. А пока мы, чумазые, поджав под себя грязные ноги, грелись на горячей от солнышка завалинке, чья-нибудь добрая бабушка, мама или старшая сестра, посмеиваясь, жарили наш улов в шкворчащем масле, в черной чугунной сковороде, на вечно чихающем примусе**. Потом мы быстро поедали недавно пойманных рыбешек, превратившихся в хрустящие кривые палочки, присыпанные крупными кристаллами серой соли. Мясцо было белым, нежным, с тоненькой гибкой хребтовой косточкой и слегка отдавало тиной. Ничего вкуснее в своем ярко всплывающем в памяти детстве я не пробовала! А неосмотрительно выпустившие нас из дворов мамы - ведь ненадолго... совсем недалеко... погулять с Любочкой, Ирочкой или Сашей..., даже не предполагали, чем закончится такая прогулка, и почему вновь платье мокрое и грязное! Вряд ли со мной согласятся нынешние обладатели крутых электронных игр и планшетов, но увлекательнее затеи самостоятельной добычи еды в то время для нас не существовало!
* Зозулька - кукушечка (укр.)
** примус - бытовая керосиновая горелка, предшественник газовой плиты.
История вторая. Вишневая удочка.
Я страстно любила рыбалку и буквально теряла над собой контроль, едва оказывалась у водной глади с удочкой в руках. Отец, посмеиваясь, поощрял во мне, как ему казалось, мальчишечьи замашки (кому из самых нежных папаш в тайне не мечталось о сыне!), и потому нередко заманивал меня с собой порыбачить в каком-нибудь живописном уголке. Благо вокруг нашего городка располагалось множество поросших ивняком и камышами синих (так рисует их память) прудов. Выезжали мы обычно поздним вечером или на заре, чтобы еще в сизой мгле под ленивые переговоры лягушек облюбовать и обжить правильное место, раскидать донки (это папа) и установить на рогатинах гибкие удочки (это я). Специальных рыбацких секретов в свои 10-12 лет я знала немало: легко определяла удачную для рыбалки погоду, умела заготовлять червя и опарыша (бр-р-р! - мерзость какая! - скажу вам сегодня), профессионально прикармливала с вечера будущий улов макухой*, хорошо, хоть и недолго, могла управлять весельным плавсредством. Комары, промокшая обувь, вонючая тина, которую уже не улавливал мокрый нос, страсти моей не мешали. И хотя по натуре я была весьма резвой, бедовой девчонкой, выносливости, и терпеливому молчанию я научилась, видимо, еще в те годы во время наших рыбацких вылазок.
Я обожала эти ранние часы. Зеленовато-черная от густых прибрежных верб вода в шелковой зыби... Поперек озера протянулась золотисто-розовая полоса - знак скорого пробуждения солнца... И вот оно - начало дня! Вначале зарыжеют, но скоро заалеют тонкой полоской камыши на востоке. Затем тяжело вспорхнут над водой первые чирки - мелкие болотные уточки, и плавно всплывет над селом похожее на румяную булку, а вскоре на огромный пылающий шар, - величественное солнце.
Сразу преображалось все вокруг! Светлело почти мгновенно! Вода в озере постепенно становилась сине-зеленой, а день - золотым и теплым!
Я во все глаза смотрю на сонный поплавок. Не шелохнется. На удилище присела голубая стрекоза. Слюдяные крылья - врастопырку, голова - в самолетном шлеме, хвост - на излете. И тут кажется, что именно она, невесомая, качнула дремавший поплавок! Он легко накренился, распустил вокруг себя коническую рябь и незаметно юркнул под воду! Тут уж не зевай! "Подсекай! - не выдерживает напряжения отец. И, еле сдерживая волнение, - ведь важно не упустить тот самый момент! - я неловко дергаю удилище. Намокший и ставший вдруг тяжелым вишневый прут, изгибается, выскальзывает из мокрых рук и неуклюже плюхается вдоль своего отражения. Я со слезами вытягиваю его из воды, стараясь не спутать леску и не зацепить крючком корягу. Червя на конце нити нет. Всхлипывая, растопыривая в сторону руки, начинаю доказывать отцу, какие плотва или карась только что сорвались!.. "Настоящий ты у меня рыбак!" - восхищенно восклицает родитель.
После неудачи я становлюсь собранней, внимательней. Никакой стрекозе меня больше не отвлечь! И вскоре удача откликается на мое терпеливое ожидание мокрым треском, нет, серебристым всплеском о воду у самого берега, а потом беспорядочными скачками и трепыханием в траве скользкого лобастого линька, беспомощно раскрывающего широкий зев, насквозь вспоротый острым крючком. Мне немного жаль недавнего озерного обитателя, но дремучий азарт ловца уже
овладел мной, клокочет во мне, и скоро я теряю счет своей добыче.
Солнце поднялось уже высоко. Рыбалка становится вялой, рыба уже "балует" - осторожно и тихо подплывает к наживке, ловко склевывая ее с крючка. Уже несколько раз уда выныривает пустой. Клев кончился. Наступил знакомый всем рыболовам момент: пора сматывать удочки.
Это занятие меня совсем не привлекает. Я устало и хладнокровно наблюдаю, как папа собирает и аккуратно увязывает снасти.
Оскомина сбита. Страсть моя удовлетворена. До следующего похода.
[i]* Макух, макуха (укр.) - спрессованные куски жмыха подсолнечника, после выдавленного масла. [/i]
История третья. "Коррида".
Однажды, мне было наверное лет 15, с нами на рыбалку напросилась моя школьная подружка и соседка Люська. Папе не слишком хотелось быть гарантом безопасности в часы редкого отдыха "чужому ребенку", но отказать нашему напору не сумел, и мы отправились на промысел втроем. Село называлось забавно - Пужайково*. Кого и когда пугало оно, кто наделил его таким странным именем, было неизвестно, и мы всю дорогу шутили на эту тему, обыгрывая возможные и невозможные приключения.
Снасти разложили под почти отвесным косогором, нависшим над берегом озера. Клев был роскошным! Мы даже умудрились развести небольшой костерок и на толстых сучьях приладили над огнем котелок под уху. Пряно пах корешок петрушки, лениво поворачивалась в бурунах кипятка пузатая луковица, остро волновал обоняние перец. Уха была задумана особая, тройная. Уже забросили рыбью мелочь - для навара. Выпотрошенная рыбка среднего калибра - три плотвички и окунек, ожидали своей очереди на широком листе лопуха. Дело было в конце августа, осень обещала быть ранней, свежесть утра вблизи воды ощущалась даже у костра. Но мы были довольны поездкой на природу, в садке шевелился живой еще улов, а ухе надлежало подвести полновесные итоги дня.
И вдруг за нашими спинами, прямо над на головами послышались громкие и странные звуки - рев и скорый топот. С крутого косогора, которым обрывался лес, на наш лагерь неслось стадо коров! Это колхозный пастух пригнал их таким путем к водопою! Спуск усиливал ускорение тяжелых животных. С бешеной скоростью и угрожающей мощью прямо на нас с горы неслась дикая безудержная живая лавина! И это представляло угрозу, не меньшую, чем коррида в далекой Испании!
Мы с Люськой в панике метнулись от костра, увернувшись сразу из-под нескольких парных копыт. Папа с невероятной ловкостью успел выхватить из воды наше рыболовецкое имущество. Стремительно летевшие вниз коровы удивительным образом миновали горящий костер с нашей несбывшейся ухой, но одна из буренок уже в воде напоролась на крепкую леску донной удочки и взвыла не по-коровьи, а диким звериным воем. В тот же миг я удвоила силу резкого звука. Папа был на грани инфаркта, поскольку принял мой визг за сигнал постигшего меня бедствия от колхозных кормилиц. Весь этот кошмар так же неожиданно закончился, как и начался. Слава Богу, с малыми потерями...
Пастух через полчаса угнал стадо куда-то дальше на пастбище. Мы выбросили погнутый котелок, три сломанных удочки и не нашли две утопленные донки. Папа осмотрел мою раненую ногу и успокоился. Убегая от коров босиком, я просто наступила в траве на осу, которая и отомстила мне в свой смертный час. Юная девица, воспитанная в лучших традициях семейных приличий, я, ласковая и застенчивая, в сердцах выразила все эмоции пережитого ужаса грубой мужицкой бранью. Моему лексикону не подобало содержать такие слова.
Папа не укорял меня. Я думаю, даже не удивился. Он был со мной в этот миг солидарен. Он меня понимал! И это навсегда осталось нашей не обсуждаемой тайной.
[i]* Пужайково - село в Балтском районе Одесской области. В Балте прошли мои детские годы. [/i]
История четвертая. Часики.
В своей взрослой жизни мы уже жили в Кишиневе. У меня рос маленький сынишка, и мы воспитывали его вдвоем с моим отцом. Дед безумно любил внука, и тот платил ему тем же: практически до подросткового возраста, подражая мне, называл его папой.
В свои предпенсионные годы дед был представителем дружного военизированного подразделения, являвшегося коллективным членом республиканского общества "Рыболов-спортсмен". Персонал этой организации довольно часто выезжал на городские или республиканские соревнования для поддержания спортивного духа и укрепления дружеских межличностных отношений. В теплое время года принято было привлекать к соревнованиям болельщиков, которых представляли члены семей.
Однажды, в начале по-летнему теплого и ясного сентября, команда выехала на местные соревнования к живописному лесному озеру километрах в пятнадцати от столицы. Широкая, еще полная не топтаной зелени поляна спускалась прямо к воде. Мужчины и мальчики - подростки разделились на две команды. Им предстояло в конце дня взвесить улов каждого спортсмена и общий командный для выявления победителя. На женщин и девочек были возложены обязанности собирать хворост, поддерживать в очаге огонь, устроить на поляне пикник в складчину, следить за многочисленным общекомандным потомством, дабы не одичало и не убежало в лес, а также, по мере продвижения соревнования, взвешенный улов выпотрошить и превратить в программное блюдо события - царскую уху. А пока все нежились под ласковым сентябрьским солнышком, смельчаки даже полезли в незнакомую воду.
Я присела на высокий пенек, чтобы надуть пластиковый матрасик. Накрыла его большим банным полотенцем с желтыми утятами и усадила сверху трехлетнего сына, предвкушая безмятежный отдых на природе. Начало учебного года в школе выдалось беспокойным и успело меня утомить. И тут вдруг выяснилось, что в одной из команд для соблюдения равных условий не хватает одного участника. Мой отец, знающий о страсти дочери, предложил меня как сносно подготовленного рыболова-спортсмена.
Мне вручили чудесную бамбуковую удочку, к поясу пристегнули небольшой садок и... Мир перестал для меня существовать.
Едва войдя по колено в воду и натянув упругое удилище, я забыла, что на берегу, на матрасике, остался мой малыш, что вокруг малознакомые люди, не призванные выполнять за меня материнские обязанности. Выпростанная плавным щелчком леса вспорхнула над водой и плавно опустилась метрах в семи от меня. Пластмассовый поплавок выпрямил красный штырек над сферической белой бейсболкой и стал плавно покачиваться на легкой волне словно китайский болванчик.
- Часы! Сними часы! Намочишь! - послышались женские окрики за спиной, и я поняла, что адресованы они мне. Не повернув головы, я в каком-то сомнамбулическом состоянии сняла свои новенькие наручные часики и, заведя руку за спину, протянула их на чей-то голос. Часы с ладони сняли... Тут уместно было бы вспомнить и о других удивительных событиях в моей жизни, связанных с часами, но это отвлечет от начатого повествования.
В рыбацком соревновании моя команда одержала победу. Мы до конца дня бахвалились перевесом в семьсот пятьдесят граммов, ели наваристую уху, печеные на костре грибы и традиционные шашлыки, запивая ароматным сухим вином. Ко мне вернулось недавно беспечно преданное чувство материнства: соскучившись, мы долго обнимались с сынишкой, я целовала перемазанную шашлыком и персиками мордашку и была абсолютно счастлива.
Утром следующего дня , собираясь в детский сад и на работу, я долго не могла найти свои часы. Мы искали их втроем, но безуспешно.
В середине рабочего дня мне позвонил отец: "Ты нашла часы?" "Нет , - ответила я, - все еще не понимаю, куда они могли подеваться." "Я тут нашим рассказывал, что дочка так хорошо вчера отдохнула, расслабилась, отвлеклась от своей школы, даже вспомнить не смогла, куда часы свои положила. А Марья Сергеевна, бухгалтер, вдруг вспомнила, вчера их у тебя из рук получила и на пенек возле нашего матрасика положила..."
Интересно, долго ли они ожидали нового владельца там, на лесной поляне?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578196
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Прости мене, за невимовний щем,
Народжений із туги безголосся...
Його приборкать, ніби-то, вдалося,
Та душу знов, дошкульно так пече...
Прости мене, за той холодний дощ,
Який упав з моїх долонь на ганок.
У сірий день перетікає ранок,
Туманом піднімаючись із площ...
Прости мене, за втому та печаль,
Прості слова, не вишуканість, знаю...
Я мабуть, вірну ноту не вгадаю?
Тому скло не дзвенить, бо не кришталь.
Прости мене, що через прірву хрест,
Не перекинуть, хай і завеликий.
Нема у долі пам"яті та віку...
Та є... прозріння - кара від небес...
24.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576939
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
И что ты снова следом, так навязчиво?
Дышать не смею, позволенья нет...
На грань реального, в миры скользящего,
Меня уводит твой пустой сонет.
В нем - ничего, ни с кем...желаний марево
Струится, словно серая вуаль.
Сквозь дым обиды, зреет гнева зарево,
А вдруг рванет? Поверь, тебя мне жаль.
Ну что ты хочешь, подержаться за руки?
Или у памяти опять возьмешь взаймы,
Слова избитые?.. ночами жаркими,
Украденными как-то, у зимы...
Найди свой путь, восторженной молитвою,
Его cпроси, чтобы узнать, как жить.
А желчь твоя, ведь НА СЕБЯ излитая,
Уйдет в песок, как в небо миражи.
16.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574874
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 17.04.2015
Брешью...прорехой распахнуты неба чертоги,
Полною чашей любви не насытится Тор...
Что же вы злитесь, кого проклинаете, боги?
Тучи закрыли верхушки заснеженных гор.
Жадно глотая рассвет, утро в ночь превращая,
Хляби разверзлись, а Ной строит новый ковчег...
Света ростки, словно шпагу факир, поглощают
Боги, вы что же, устроили вечный ночлег?
Мечутся тени в безумной и бешеной пляске,
В огненных отблесках падают молот и меч...
Зевс в колеснице крылатой, Данаей обласкан,
Громко "смакует" фрагменты волнующих встреч.
Где уж умолкнуть стихиям и угомониться?
Страсти извечные правят и правили бал...
Может вином вам любовным, по капле, упиться?
Истину, будто, в нем кто-то, когда-то искал?..
Брешью...прорехой распахнуты неба чертоги,
Стрелы и дротики ищут невидимый дартс.
Неумолимы вы, неугомонные боги,
В ликах своих, отражая безумство гримас...
14.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574564
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 17.04.2015
Я вчера набрела на заброшенный дом...
Старый дом, стекла выбиты, дверь без замка...
Паутиною драпри...совсем незнаком...
Только тянется прошлое издалека...
Вижу белые ставни, как кадры в кино,
Промелькнули забытые чьи-то глаза...
Солнце зайчиком резвым заглянет в окно,
Память, кажется помнит еще...голоса...
Кружевные салфетки, свеча... и камин...
Запах нежный жасмина, плывет аромат...
На столе запотевший хрустальный кувшин,
Наливает вино...Кто?.. на пальце - агат...
Белоснежный...сверкает "морозный узор"...
Серебра филигрань заплетает в острог.
Душу камня вложил Он в твой пламенный взор,
А священный Грааль - из агата цветок...
Заклиная хранить, отгоняя беду,
Защищая собой, выдворяя напасть.
Ты не знал, что тебя, я ведь снова найду...
Даже если придется мне в небо упасть...
На пороге стою...шорох тихий листвы...
Ветер под ноги бросил не дождь - водопад...
Крошки хлеба, как камень, уже...не черствы...
А в углу, - наклонюсь...Боже, белый... агат...
01.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571334
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Утраченное отпусти и слез не лей, вздохни,
Последний лист, прочитанный давно.
Чернила, с солью пополам, в бокал чуток плесни,
И разливай по строкам, как вино.
"Ну было и прошло...зачем, на части рвется плоть?
Застыла, - в лед сверкающий, душа.
Зеленый призрак здесь, плывет, качаясь...уколоть
Себя хочу, забыться...не дыша.
Взываю, и молюсь, где твои, Лета, берега?
Рождает дивный образ вновь абсент...
Искрится нежный свет и не дрожит уже рука,
Лишь имя позабытое, - Винсент..."
Утраченное отпусти и слез не лей, вздохни,
Последний лист, прочитанный давно.
Чернила, с солью пополам, в бокал чуток плесни,
И разливай по строкам, как вино...
29.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570214
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Проста ль в мечтах, иль не проста..,
Мне чужды царские палаты.
Милее - таинство холста
Селянской выбеленной хаты.
В пейзаже солнечного дня
Прозрачен пруд в плакучих ивах,
Косматость трав, замшелость пня
И россыпь незабудок синих.
В ночи - поманит Млечный путь
В края, где зарождалось лето...
О, жизнь, не дай мечту спугнуть
С души уставшего поэта.
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567566
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Зіронька моя в небі ясная,
Не вишукуй річеньки дно...
Чи щаслива я, чи нещасна я,
Чи мені тепер все одно..?
Місяць поміж хмари ховається,
Загубились квіти в траві...
У коханні серденько крається,
Без кохання ми неживі.
Раннішня роса грає перлами...
Чи то слізоньки, чи то рай..?
Господи, жива чи померла я?
Ти мене про те не питай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566038
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Зелений чай, ватрушка на сніданок,
У вікна -неймовірний сонцесяй,
Лиш де-не-де шифоновий серпанок
Спустив на луки обважнілий край.
Загрався кіт -розсипав муркотИнки,
Тепер танцюють штори пірует...
І, нанизавши плани на хвилинки,
Годинник метрономить часолет...
В родзинках сну ще солодИться думка,
Хоча буденність вже гризе, як міль...
І ранок поруч потихеньку хрумка
Корицю ночі і зірок ваніль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562317
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
[i]...быть может в ней - одно мгновенье...
Марина Зейтц [/i]
***
Есть у жизни мгновения, ради которых жить,
Даже если ты сам понимаешь, что недостоин -
Всё же, стоит. Смотри, как возвышенно среди ржи
Васильковое счастье колышется на просторе!
Как нежны и как трепетны тонкие стебельки
Белокурых ромашек в своей простоте особой,
Как призывно желтеют крокусы вопреки
Подступающей стуже, и как они невесомы.
Как сквозь толщу снегов пробивается первый луч -
Первоцвета весеннего солнечный яркий зайчик,
И крошится отчаянно твёрдой земли сургуч,
Чтобы мог сквозь неё прорасти золотой одуванчик!
03.01.2014
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-285496-16-1388776131
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553482
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Темнота пробиралась в ее спальню постепенно: из глубоких складок задернутых штор, из дальних углов, из-за шкафа. Сначала очень медленно, неуверенно, как-будто с опаской, а потом просто выливалась разом, темно-чернильным потоком заполняя комнату под завязку. Окутывала собой женское тело, сжавшееся под одеялом, устраивалась поудобней на подушке и начинала ждать, когда с ней заговорят.
Полина до минуты знала, когда это все начнется. И ждала. Каждую ночь ждала ее прихода для начала ритуала. Женщина нисколько не боялась темноты, наоборот, в последнее время она стала для нее самой близкой подругой. С темнотой удобно было говорить. Она прекрасно слышала и крик, и шепот, и даже мысли. А еще разговор с ней спасал от другой назойливой гостьи, избавиться от которой было невозможно. Больше всего Полина ненавидела свою бессонницу. Поэтому с таким нетерпением ждала прихода темноты - всепонимающей, всеслышащей, всепрощающей.
Вот и сейчас Полина открыла глаза и грустно улыбнулась.
- Поговорим?
- Давай! - Ответила собеседница тихим шорохом простыни.
- Что-то холодно сегодня.
- Зима! - Порывом ветра за окном прозвучал ответ.
- И сегодня не было никаких новостей от него ... - Подумала про себя Полина.
- Отсутствие новостей тоже само по себе неплохо. - Прошептала темнота чуть слышными шорохами в соседней квартире.
- Он разлюбил меня?
- Нет! Нет! Нет! - Выстукивали тиканьем в ответ, ставшие вдруг очень громкими часы.
- Как же он может так жить? Любя... И без меня?
- Так же, как и ты! - Резким уколом в сердце ответила темнота.
- Разве это жизнь? Когда кажется в ней нет смысла?- Почти выдохнула женщина.
- У тебя есть смысл... - Покашливанием сына в соседней комнате возразила темнота.
- Да! Ты права! - Полина помолчала немного, задумчиво всматриваясь в лицо собеседницы. - Но почему же так больно?
- Проще всего делать больно, тому, кто тебя любит. Этот человек беззащитен перед тобой... - Пульсирующей болью в виске отдался ответ.
Полина заплакала. Темнота терпеливо и молчаливо ждала, когда это закончится. Постепенно женщина притихла, но темнота знала, что она не спит.
Мысли яркими картинками сменяли одна другую в голове Полины. Весь этот калейдоскоп напоминал собой бред сумасшедшего, нестерпимую какофонию чувств, которые бросались в крайности, от нежности к гневу, радости к горю, от блаженства к страданию. Растрепав свою душу до остатка, обессилевшая Полина заскулила.
- Почему я не могу уснуть?
- Если ты не можешь уснуть, значит ты бодрствуешь в чьем то сне... - Успокаивающе зашептала ей темнота.
- Значит он счастливей меня сейчас... - Улыбнувшись констатировала женщина.- Но мне нужно поспать. Я так устала!
- Самое сложное говорить правду самому себе. Но мы то с тобой прекрасно знаем, почему ты так хочешь уснуть. - Шелестом шин, проехавшей за окном машины, засмеялась собеседница.
- Все то ты обо мне знаешь. - Полина хмыкнула - Да, я хочу увидеть его во сне! Хотя бы во сне...
- Конечно увидишь. - Темнота крепче обняла свою подругу.
Бессонница, устав слушать этот диалог, беззвучно выскользнула из спальни.
А темнота убаюкивала Полину, укачивала, как ребенка, напевая мелодию начавшейся на улице метели. И постепенно женский голос темноты сменился на тихий шепот его голоса. Объятия стали еще нежнее. На шее ощущалось тепло его дыхания. Запах, его такой родной запах, наполнил воздух вокруг. Полина замерла, вбирая каждой клеточкой своего тела эту нежность и ласку, эту сладкую иллюзию свершившейся мечты.
- Поспи, моя девочка! - Тихим шорохом упавшего с бутона розы лепестка прозвучал его голос.
- Если бы ты знал, как я тебя ненавижу! - Прошептала сквозь сжатые зубы Полина и, проваливаясь в спасительный сон, выдохнула - И как люблю!
Наталья Козак
январь 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553742
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Сказать за все тебе спасибо,
Так это просто ничего.
Сказать так хочется красиво
Словами сердца моего.
За день и ночь я благодарна,
За то, что рядом был всегда.
Казалось жизнь порой коварна,
Тебя уводит навсегда.
Когда от жажды изнывала,
Ты подавал глоток воды,
Когда тебя не понимала,
Ты не спешил сжигать мосты.
За твое сердце золотое,
За теплоту и нежность рук.
За все с тобою прожитое,
За теплоту от слов вокруг.
За радость, грусть и откровенье,
За жизнь нелегкую вдвоем,
За вкус Любви и наслажденье,
За то, что рядом мы идем..
-----------------------------
Поздравляю всех с Днем БЛАГОДАРНОСТИ.
Спасибо, мои Друзья, за поддержку и
Понимание..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550594
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Мое "хочу" сражаясь с "не могу",
Все время шепчет про себя: "Нельзя..."
Слова, с дрожащих, не упали губ,
А мысли скрыть?.. я отвожу глаза...
"Хочу", не уступая ни на шаг,
Терзает душу, будоражит кровь.
Но "не могу", мой самый злейший враг,
"Нельзя" зовет на помощь, вновь и вновь...
Я среди них, распята, как Исус,
"Нельзя" твержу, молитвой день и ночь...
"Хочу"змеей вползает, а искус,
Мне "не могу" поможет превозмочь...
И что же делать, где ответ искать?
Когда, желаний огненных, кольцо,
Мое "нельзя" начнет испепелять,
Явив твое любимое лицо?
09.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550149
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Зима із рукава все трусить сніг,
Співає вітер у дротах колядки...
А я прийду на змерзлий твій поріг
Малесеньким пухнастим кошенятком...
Поглянеш в очі -у душі кольне:
Впізнаєш в них щось рідне, незбагненне...
І забереш до рук своїх мене
В тепло безмежне і таке приємне...
Я пригорнусь до тебе, до грудей,
Замуркочу тихенько диво -казку,
Щоб ніжністю тендітних орхідей
В тобі затріпотіла моя ласка...
А вранці розчинюсь, неначе сон,
В твоїх думках, твоїй душі і мріях....
І тільки млостю витканий вельОн
Сніжинкою залишиться на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
После прочтения стихотворения "Крик"Н.Цыгановой.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549078
Я слышу… не ветер гудит в проводах…
Я слышу, как стонет и плачет надрывно…
Душа чья-то рвется наружу... в стихах...
Зовет… умоляет… тоскливо… призывно…
Я слышу, как ветви шуршат за окном,
С метелью в обнимку, и с ветром играя…
Внезапно, разрезав ночь острым клинком,
Крик вырвался, резко упав, замирая…
И, прерванной нотой, всплакнула струна,
По капле мелодия вдаль уплывает…
Повенчана с криком в снегах тишина…
Звенит и рыдает… звенит и рыдает…
05.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549112
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2015
Вишиває бісером зима
новорічне срібло візерунків.
Підглядає Янгол крадькома,
як радіють люди подарункам.
У торбинці кожному своє…
Відкоркує намір добре слово -
якщо серце Іскру відімкне,
то свіча горітиме святково.
Огортає казкою шитво,
морозець кирпатий пінить сіно.
Віриться, що Мати на Різдво
обійняти зможе свого Сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547883
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015
Когда из сердца вырвется на свет,
Истерзанная адской болью нота,
Ее поймает, может быть куплет
Стихов заброшенных давно…охота…
Остановиться и послушать… нет?..
Звучит… молитвою, иль диким криком?
Зовет на протяженье стольких лет,
Кем рождена, Шопеном?.. Листом?...Григом?..
Кто сей кудесник?.. разбудив струну,
Вибрацией души сплел паутину
Мелодий... что сердцам, как свет – окну,
А бронзе – тусклой пленкою патина…
Переливаясь чувством через край,
Взлетев крылом в заоблачные выси,
Прошу у музыки, не затихай…
И звуки вновь рождай, рассыпав в бисер…
И стоном вырывается на свет,
Из сердца, набирая обороты,
Как в прошлое, надорванный билет –
Истерзанная адской мукой нота…
13.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543685
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Но сначала оригинал:
ПОРА ПОЭТА
Снова дождь целый день моросит,
По утрам просыпаюсь едва.
И туман над домами висит,
И в тумане моя голова.
Мне ее бы к подушке прижать
И в кровати до лета прожить.
Никуда не пытаюсь бежать,
Никуда не стараюсь спешить.
А зима впереди, как назло,
Не украсит отнюдь бытия.
Говорят, будто мне повезло,
Что родился не в Арктике я.
Вновь от снега всю зиму страдать,
Укрываться и кутаться мне.
Ну, зачем же ему выпадать,
Если таять потом по весне.
Я с опаской в окошко гляжу
На унылых людей и дома.
Прогуляться? Пожалуй, схожу.
Хорошо, что еще не зима.
Ухожу от тепла и ковра,
Одеваю лениво пальто.
Благодатна поэтов пора –
Вот и я сочинил кое-что.
26.11.2014г.
ID: 539797
Рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
автор: Евгений ВЕРМУТ
Пародия:
И жить хорошо!
В календарь посмотрел – не зима.
Значит, осень. Раз так, то – творить!
Прогуляться? – В тумане дома...
Не пойду... А куда мне спешить?
Голова на подушке лежит.
Да и дождь моросит целый день.
Только время куда-то бежит,
Но вокруг – лишь одна дребедень.
Ведь родился не в Арктике я...
(И придёт же такое на ум).
Не дай Бог! Тьфу, тьфу, тьфу... Вам, друзья,
Не мешает на улице шум?
Вот проснётся моя голова...
– Голова! Не пора ли вставать?
Тут чуток опускаю слова...
Нет! Они все – про родину-мать...
«Благодатна поэтов пора!..»
– Это сам я сейчас сочинил?
Поглядев на узоры ковра,
Догадался – во сне настрочил.
«Вновь от снега всю зиму страдать...»
Правда, мне подсказала душа,
Кое-что... я способен создать!
Как же, всё-таки, жизнь хороша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539984
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Застывают капли слез на щеке,
Только ветру до меня нет дела…
Пробежать я по жизни налегке.
Не сумела, да и не хотела…
Поминутно, мысли вновь к образам,
То ли просьбы шлю,то ли вопросы?
Видно дал Ты выходной небесам…
Холод - мне, чтоб душу заморозить…
Как бы в холоде том отогреться?
Разве можно?.. да и чудо не светит…
И душе донага не раздеться?..
Только Бог, знамо же, шельму метит…
За спиною чьи-то крылья мелькнут …
Будто ангел… хотя бы не падший…
Называет он страховкою – кнут…
Может быть, просто ангел уставший…
27.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539995
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014
* * *
В лесу, где лиственно и хвойно,
Где неразлучны лист с иглой,
Сосна с берёзою тугой
Ветвями заплелись невольно.
На клок земли свои права
Они взаимно не внушали,
Росли и, вроде, не мешали
Друг другу эти дерева.
И даже короед-жучок
Их в связке трогать опасался…
Да вот однажды мужичок
Тропой из леса выбирался.
Воткнул он в древесину нож,
Похлопал по стволу привычно…
- Гляди-кось, цвет коры не схож,
И сок не тот,
И вид различен.
Такая сорность ни к чему,
Негожа лесу мешанина…
И чтоб всё было "по уму",
Топор из голенища вынул.
…И погубил мужик красу,
Простую не учёл банальность,
Что у деревьев в том лесу
Одна на всех национальность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538995
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Знов запалили свічку в кожнім домі,
Щоб душам відіслати те тепло,
Яке забрали у голодоморі,
Як вимирало місто і село…
Не так давно зростили обеліски,
Бо геноцид не визнає «москаль»,
А їх прислуги - ярі комуністи,
І нині сіяти збираються печаль…
Людей мільйони сплять по Україні,
А ще від Соловків до Колими,
Порядні люди ще живуть в Росії,
Що залишились дотепер – людьми.
Що бачили усе й були голодні,
А потім їх відправили до нас,
Де заселяли у хати порожні,
Їм снилися покійники не раз…
Теж свічі пам’яті нехай тепер запалять,
І пригадають запах колоска,
Хоч є й такі, які уже лукавлять,
І сунуть зброю знову до виска.
Не знищити вам ,прихвосні, народу,
Не витерти із пам’яті сліди,
Бо коли ми здобули вже свободу,
Захистимо, як треба, від біди.
Я з усіма, котрі відчують голод,
Шматочком хліба щедро поділюсь
Зігрію душу у голодний холод,
За їхні долі Богу помолюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538918
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
* * *
Какое восхищенье видеть Вас!..
Любимая, Вы всё в себя вместили:
Надменный полонез и быстрый вальс,
И каблучковый перестук кадрили.
…Слегка воздушным платьем шелестя,
Пленяя совершенством пируэта,
Вы вводите в озноб полушутя,
Лукаво оставляя без ответа
Восторг и домогание руки,
Мой нервный шаг по белому паркету,
И лёгкий флирт, рассудку вопреки…
Но ушко Ваше, чуткое к секрету,
Ответит тотчас алой вспышкой щёк
На мой нескромный возглас восхищенья…
В трёхчетвертной ритмический отсчёт
Вплетается моё стихотворенье.
Наперекор пылающим щекам,
Скрипач танцует пальцами по грифу,
И музыкальным следуя шагам,
В изящный пируэт кладу я рифму.
И мне неважно – в полонез ли, в вальс
Вы входите в своём упругом шаге –
Навеки, на балу и на бумаге,
Моё перо запечатлело Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535047
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 22.11.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Ви відчували щастя запах?
Це - цвіт рожевий у саду.
Це- сонця вранішнього спалах,
Як краплі теплого дощу.
Це, як цвітіння матіоли,
Як від жасміну хмільний світ,
Чи голос ніжний баркароли,
Чи ледь тужливий звук трембіт...
А, може, щастя - це з тобою
За руки, взявшись, поряд йти.
В житті не знатися з журбою.
Не відчувати самоти...
Тоді я в щасті буду жити,
Як поруч буде вся рідня.
Цьому не можна не радіти...
Про щастя думка ось моя.
Коли в сім"ї нема нещастя.
Навколо диха позитив.
Ось це, мабуть, найбільше щастя.
І це його простий мотив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538697
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Пролетает первый снег,
Морозец щипается.
Намекает на мой грех,
Только мне не каятся.
Ты мне руки обогрей,
Обхватив ладошками
Да глоток вина налей -
Посидим немножко мы.
Мне без слова твоего
Мерзнуть под порошею
И не видеть ничего
За окном хорошего.
Пусть ложится белый снег...
Эх, зима-красавица.
Наш с тобой невинный грех
Даже Богу нравится.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538444
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014
Похмурий ранок, ледь не плаче.
Та сліз в природі вже нема.
У полі ворон чорний кряче.
За душу холод обійма.
Навколо тиша ледве диха,
Повільно крадеться зима.
Не принесла б вона нам лиха...
Такі думки нежартома.
Звертаю очі я до неба.
Прошу, Господь, мене почуй!
Нічого нам в житті не треба,
Лиш від війни, прошу, врятуй...
І ці думки вже не про себе.
Прошу за внуків і дітей...
Ми так надіємось на ТЕБЕ.
Чекаєм радісних вістей...
Хай не наповнять моря сльози,
І хто планує тяжкий гріх,
ТИ пересилити будь взмозі,
Від Матерів прошу усіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536666
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 20.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2014
Скинув жовтень мідні обладунки,
Перепрів у стосах падолист,
За плечима осені-чаклунки
Золотиться промінь, наче спис.
Допиває сонце по краплині
Захололе дзеркало ставка,
На стрункій розпатланій модрині
Засріблилась паморозь крихка.
Тліє листя, скручене в пергамент,
Мов уламки згаслої зорі.
Ще дивують айстри кольорами
О такій притлумленій порі.
При́йде час і айстрову гординю
Вистудять непрохані сніги...
Вже зима опоряджає скриню,
Репаються змерзлі береги.
Запрягає коней білогривих
У скрипучі сани - і гайда!
Вислизає осінь полохлива,
Мов лисиця загнана руда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538094
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Пролітають хмарами літа,
Як батьківська пролітає доля,
Хвилями біжать густі жита,
Наче вруна по зеленім полі.
Сипле зорі рясний зорепад,
Святить небо зоряну стежину,
Не вернути пройдене назад,
Та моє життя тобі належить сину…
Сину мій, кровиночко моя,
За твою завжди молюся долю,
У роду тримай завжди руля,
Засівай добром життєве поле.
Янголом до тебе прилечу,
Коли піднімусь високо в небо,
Шлях життєвий серцем освічу,
Бо тепла тобі ще довго треба.
Піднімай в політ своїх синів,
У долонях розтопи крижину,
Щоб їх долі дзвоник продзвенів,
Долю нагадав батьківську, сину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535117
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Ты не поверишь, но я с тобой рядом…
Запахом… тенью, а может и взглядом…
Легким касанием чьей-то ладошки,
И обожанием тоже… немножко…
Ты не поверишь, я – крошкою хлеба…
Нет, не случайно… веление неба…
На уголке губ твоих притаилась
И наслаждаюсь, мне даже не снилось…
Ты не поверишь, дождями умытый,
День начинается, ночью забытый…
Теплой подушкою у изголовья…
«Доброе утро»… встречаю… любовью…
05.11. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535309
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
«Три речі даровані нам, щоб пом'якшити гіркоту життя:
сміх, сон і надія. »М. Дамбровський
-----------------------------------------
У світі часто ненависть керує.
Де люди забувають доброту.
Нехай душа надію десь почує,
Нехай мізерну вчує красоту.
і ми повинні вміти сподіватись,
Що десь добро прозріє в темноті.
Захочеться у вічі злу сміятись,
Сказати: НІ! Життєвій гіркоті.
У світі цім жорстокім, безпощаднім,
Навчитися так треба щедроті.
Уміть прощать, хоч декому це складно.
Віддать в житті повагу простоті.
Прогнати відчай, що руйнує плани.
І мріяти про веселкові дні.
І не страшні життєві урагани,
А всі проблеми будуть нескладні.
Ненависть, злість і заздрощі, пихатість,
Любити лиш себе - ось в чім біда.
І ще життя безмірна полосатість.
Та все ми терпим, бо таке життя...
:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533242
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Коли в житті спіткнешся ненароком,
І важко тобі буде підвестись,
Не думай, що скінчилася дорога,
Збери свої всі сили, не схитнись.
Якщо тебе це доля з ніг так збила,
Чи друзі неуважні в чімсь були,
Найкращий вихід, щоб усе простила.
І хоч вони тебе не підняли.
Тримайсь надалі міцно на дорозі,
Не падай духом, щоб там не було.
Не думай, що іти уже невзмозі.
Забудь про те, що є у світі зло.
Знайдуться ще такі, що допоможуть.
І ти відчуєш вірне ще плече.
В потрібний час ще тепле слова скажуть.
Не будуть за помилку бить мечем.
Усім на світі сонце любо світить.
Даруймо людям ми своє тепло.
Бо люди ж - це ті самі ніжні квіти..
І не ламайте з-за дрібниць стебло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531726
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Теперь не важно, кто чего хотел…
У всякого терпенья есть предел,
Под океаном счастья скрыто дно,
И раз его увидеть суждено,
Я соберу в кулак былую прыть,
Тебе меня так просто не сломить!
И, если нужно, по осколкам грёз
Пойду одна. Босая. На мороз,
Где бродят безымянные в ночи,
Сегодня – жертвы, завтра - палачи…
Но, сколько их, душой коснувшись дна,
Поймут, как я, что жизнь всего одна?
Жива! Жива! Ты слышишь? Выдох-вдох…
Мне хватит сил, чтоб подвести итог:
Сюжет для заключительной главы –
Моё к тебе письмо: «Иду на Вы!»*
© Любовь Козырь, 2014
"Иду на Вы"
________________________
Фото - © Margarita Kareva
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530482
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Сполохана любов, неначе пташка,
Злетіла із незручного гнізда.
У розпачі зітхнула дуже важко
І полетіла ... Вже нема й сліда.
Вона нас зігрівала, як уміла.
Старалася у всьому догодить.
Та часто підтинали ми їй крила..
Не знав один із нас, як це любить.
Куди летіти? Геть немає сили.
Надворі осінь холодами майорить.
І туга з головою враз накрила.
Ну як тепер на світі одній жить?
На лавочці присіла відпочити.
А серденько стривожене дурне.
За що змогли зі мною так вчинити?
Ніяк бідненька так і не збагне.
Злетіла понад морем, ніби чайка.
Назад ще озирнулася на мить.
А поряд ще летіла сіра зграйка
Від тих, хто лиш себе умів любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529448
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
Я прильну…зацелую…прижмусь…
Обернись…одиночество тает…
И уходит на цыпочках грусть,
И тоска навсегда улетает…
Я ладонью горячей коснусь,
Закрывая глаза в упоенье…
Ты со мной…я уже не проснусь,
В сером сумраке уединенья…
Ты губами слезу осушив,
Замираешь и вспыхнула кожа…
Одарив,уходить не спеши…
Я тебя зажигаю тоже,
Опрокинув серебряный дождь.
Искупаю, недуг исцеляя…
Ты уходишь? Надолго?.. придешь…
И уже насовсем?..понимаю...
07.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528639
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 11.10.2014
[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]
[i]Я ненавижу ваших мертвых. Всех сразу. Даже молодых.
Я ненавижу ваши слезы. И ваших матерей седых.
Я проклинаю вас навеки за ваши подлые дела,
За то,что Родина когда-то у нас одна на всех была!
Вы не славяне, вы - холопы! Зверьё, отъявленная мразь!
Под польской плетью "незалежность" у вас, как видно, завелась.
Она зудит у вас под кожей, зовёт в неведомую даль,
Туда, куда вас вел Бандера, и вся эсэсовская шваль.
О, вы - панове,"западенцы"! И вам претит наш русский дух.
О, как немецкие словечки ласкают вам ваш нежный слух!
Хотите жрать и улыбаться, убийцы женщин и детей?!
Хотите, гады, размножаться, плодя породистых чертей?!
Коричневой чумы отродье, вам от суда не убежать,
Вам в Новороссии придется в могилах общих полежать!
Я ненавижу даже мертвых! Я ненавижу вас, живых,
И ваших жен. И ваших братьев. И ваших матерей седых.
Алеся Пономарева[/i]
* * *
Такий, з призволення сказати, твір було опубліковано вчора
на титульній сторінці нашого клубу. Для чого – відомо лише
організаторам сайту! В кожному разі хотілось сказати свою
думку-відповідь. Звичайно, мовою оригіналу.
[b] * * * [/b]
[i][b]Мне жаль Вас, милая Алеся! Вы – жертва Путина письма,
Что на Донбассе куралесит… Как кот, напакостил весьма!
Но Вы, младая поэтеса, ужель не можете читать,
Чтоб донести градàм и весям, что есть добро и кто есть тать.
Историю, что Вас постарше, понять, видать, Вам не дано,
Но кто и чем поля нам пашет, увидьте, выглянув в окно!
Кто звал вас, танки, смерчи, грады? И чьи войска воюют здесь,
Рассказывать уж Вам не надо! Воочью убедитесь днесь…
Прошед воду́ и яко сушу, и три жестокие войны,
Народ не хочет больше слушать об искуплении вины!
Вина, как видно, уж не наша… Ваш “милостивый” государь
И необузданная раша свершили в спину нам удар.
Вы – чудь, моксель иль угро-меря, а мы – майдановский народ.
Нас по достоинствам уж мерят, а вами правит ваш урод!
И видно – вас снедает зависть, что вы не можете нести
Славян и руссов гордо знамя. Вам бы волков в тайге пасти!
Вам дела нет до наших братьев, гарячих материнских слез…
Не лучше ль вам домой убраться, забрав - на память - трупный воз.
Не то, мы сами грузом двести отправим вас восвояси́…
Глотайте путинские “Вести”... Из Украины ж – гой еси!
[/b]
30.09.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 09.10.2014
Поймём спокойно: ще не вмерла, -
Всей возрождаемой страной,
И будут Ленин и Бандера
стоять на площади одной,
и над могилами убитых,
над крошевом идей и тел
прошелестит из уст гранитных:
- Я не хотел...
на фото: Горловка, 07.11.2014
http://sprotyv.info/ru/news/7737-v-okkupirovannoy-gorlovke-reet-ukrainskiy-flag-foto
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528089
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Підкорив ти мене непідкорену,
Долі в степ упаду нерозораний.
Пестить вітер ривком геть заніжено,
Пустоцвітом цвіту всеньке літечко.
Кропить дощик, гей-гей, не питається,
Чом на світі оцім без розмаю я.
Хмарки в небі біжать білокрилі
І думки мої всі білі лілії.
Піднімусь та піду, там, де хвилечки,
Де мана - зір очей - що дві зірочки,
Що ясніють теплом в темінь ніченьки,
Запаливши в мені аж дві свічечки.
Одна в серці горить неприкаяно,
Інша душу хранить, що все мається.
Осінь знову пряде літо бабине,
Розпускає кужіль в зиму вкраплений.
І живу й не живу відсторонена,
Для твоєї душі заборона я.
16.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523790
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Вже зорі водять хороводи
Під флейту місячних музик;
Сріблястий промінь ліг на воду,
Де вечір так раптово зник.
Бентежить душу крик совиний,
Що темінь розріза ножем;
І Осінь в заспаній жоржині
Готує світанковий джем...
Гойдає вітер павутинку -
Романси грає вочевидь;
Пливуть з-за обрію хмаринки -
В них дощенятко казку снить...
У попелі турбот вчорашніх
То тут, то там жаринки дум;
І у пантофельках домашніх
Блукає росянистий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка,
Спокійний погляд, мудрий і сумний...
Ще наші сни ховаються у шпарки
І пахне пам'ять подихом весни.
Яким ти був – кумедним і зухвалим,
За спритним вітром нісся навздогін!
І росянисті трави лоскотали
Тебе, мов мавки, із усіх сторін.
А як удвох ховалися від хвищі,
Обтрушуючи краплі, мов разки,
І порпалися на старім горищі,
Де ночували бабині казки!..
І здмухували у небесну просинь
Кульбабок парашутики чудні,
Пірнали у розніжені покоси,
Шугали невгамовних цвіркунів!
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка...
Невже й тебе завихрив листопад?
І не знайти чудесного дзиґарка*,
Що дні твої відміряв би назад?
Та стрілки вже повернуто на зиму
І я в очах уловлюю твоїх
Ні, не якусь тривогу незбориму,
А тихий смуток, чистий, ніби сніг...
[i]*Дзиґар, дзиґарок (заст.) – годинник.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Сердце Данко, зоркий взгляд Немезиды -
Выступает в свой поход инквизитор.
Пёсьим нюхом за версту чует ересь:
«Кто осмелился не так в Бога верить?
Кто каноны христианские предал –
Недозволенных познаний отведал?»
На глазах толстеет кипа доносов.
Сходят грешники с ума от вопросов:
«Ты ли Господа хулил в чёрных мессах?
Колдовал и жадно пил кровь младенцев?»
Прегрешений не бывает в избытке.
Не покаявшимся – клещи да пытки.
Инквизитор - милосердно-суровый -
Приговаривает к смерти без крови.
Разгораются костры адским жаром.
Слава Господу! Отступникам – кара!
___
Снова ходит инквизитор да ищет.
Оставляет за собой пепелища -
С чистой совестью и яростной верой…
А от рясы всё сильней пахнет серой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522955
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
В каждом из нас непременно живут сомненья,
Кто промолчит, тот молчаньем тебе соврёт.
Хочешь летать? Исцели свою боль прощеньем,
Помни хорошее, веруй, что будет взлёт.
Часто судьба преподносит одни потери,
В сердце твоём зарождая колючий лёд,
Даже когда ты стоишь у закрытой двери -
Помни хорошее, грейся им. Всё пройдёт.
Много по миру посеяно всякой грусти,
Глупо, наверно, вести бесконечный счёт.
Будет счастливым лишь тот, кто её отпустит:
Помни хорошее, это тебя спасёт!
© Copyright: Любовь Козырь, 2014
_____________________
Фото - © Moroz Irina
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521320
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Так дивно...
тихо ніжиться печаль...
Липневе листя теж жовтіти може...
Коханець пам"яті сентименталь
З троянд колючих
стелить ніжно ложе...
А в мене задощило не на жарт
І змило мрії вже
про сьоме небо,
І фініш там,
де мав початись старт
Слізьми крізь посмішку:
"Не йди... не треба..."
В навушниках, як завжди, "Океан"
І хриплий голос...
так на твій не схожий:
- Я поверну́сь у сни... ОК?
Обман...
Та пальці в кров...
й чіпляюсь в тихе "може..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 03.08.2014
Ну, привет... давно тебе я не писала...
В моем городе вовсю метёт метель...
Несмотря на холод... я вчера летала...
В сердце так нежданно забрела капель...
Да, и в личном... тоже всё отлично...
Дом... сынуля... и любимая работа...
Даже волосы... ведут себя прилично...
Не растрёпаны... в глазах - тепло... забота...
А стихи пишу... еще... хотя всё реже...
И о Питере... я так же... всё мечтаю...
Верю... что туда вернусь я всё же...
Да... еще... я так по НАМ скучаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403252
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 03.08.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Мамо, я падаю в небо – все вище і вище...
З лівого боку не серце, а чорна діра.
Там, піді мною, суцільне димить попелище,
Битва триває між силами зла і добра.
Голими п'ятами ковзаю плавно по хмарах,
Мов паперовий кораблик, що з бурі війни
Вирвала смерті раптова холодна примара...
Мамо, прошу, не шукайте чиєїсь вини.
Може й мене хтось покликав тримати це небо,
Стати на варті мільйонів невинних життів,
Поки чужинська орда розкрадає ганебно
Землі мої, наче зграя скажених вовків.
Так повелося: хтось мусить собою прикрити
В пастці скалічене миру тендітне пташа,
Важко злетіти увись, бо крило перебите,
Але ж яка в нього вільна живуча душа!
Скроплене кров'ю загиблих, воно стрепенеться,
Змиє високо і темінь густу розітне!..
У відголоску його невмирущого серця,
Мабуть, пульсує й малесенька частка мене...
Мамо, я падаю в небо – далеко-далеко,
Наша хатина, як цятка, ще мить – і нема...
Там, піді мною,– пекельна задушлива спека,
Попіл кружляє, немов серед літа зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 27.07.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=blBtr4xj8sA[/youtube]
Згадай мене, коли настане осінь,
Коли дощі ще смутку додадуть...
Коли пташки замовкнуть безголосі...
Згадай мене... Прошу я: не забудь...
Згадай мене, коли журба на серці,
Безрадісними будуть твої дні.
Себе побачиш іншим у люстерці..
Відкинь, прошу, свої думки сумні..
Згадай мене, коли на очах сльози...
Ти плачеш: відлітають журавлі..
Не вір тоді, отим сумним прогнозам,
І стримай свої сльози і жалі.
Згадай мене, як радість все ж нагряне,
(Прийде до тебе ще щасливий день),
Коли душа наповнеться піснями,
Відчуєш, що далеко я лишень.
Та знай одне: що ти у моїм серці.
Чомусь не перетнулися шляхи.
Хоч іноді згадай у круговерті...
Як жаль, що розлетілись, як птахи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513019
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
----
Коли дощам нема кінця і краю,
І місяць сумно дивиться в вікно,
У час такий про тебе я згадаю.
І все перед очима, як кіно.
Чому дощі нагадують про тебе?
І пам"ять тих часів знов ожива..
Та сумніви беруть: нащо це треба?
Але любов живе - перемага.!
Дощі змивають, що було, повільно,
Та миті дорогі іще живуть.
І в спогадах з"являються невільно,
І тихо по житті моїм пливуть..
Пройшли роки... Не згадую розлуку.
Та гіркота, а серце ще болить...
Так хочеться відчуть твої ласкаві руки.
Слабенький вогник в серці ще горить.
Жіноча гордість... Як було простити?
Чому ж тепер відшукую слова...
Якими хочу так тебе просити:
Не забувай любов...Вона іще жива...
Дощ відшумів...Крадеться тихо ранок.
Дощем до блиску вимите вікно..
Мої думки сховалися в серпанок,
Та незабаром прийдуть всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512842
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Просто имя мое назови
И поправь у виска прядь волос...
Не нужны мне слова о любви
Да и ты их уже перерос.
Сокровенней тепло между строк,
Словно спит в колыбели рассвет.
И дороже найдёныш- цветок,
А не роз откровенный букет.
Над водою замедленный взлет
Птицы белой, а может любви...
Золотится слегка небосвод,
Просто имя мое назови.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071702053
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 18.07.2014
[i](вариация на тему)[/i]
Наступает минута прощания
И вот-вот содрогнётся вагон…
И даю я тебе обещание
Возвратиться на этот перрон…
Предстоят мне лихие страдания
И в метель, и в жару, и в дожди…
Но почти, как в священных преданиях,
Я вернусь, только ты меня жди…
И когда возвращусь из ненастия
С Божьей помощью и со щитом,
Ты, уверен, заплачешь от счастия,
Но об этом, родная, потом…
Ну, а ежели в этих пожарищах
Не спасёт меня твой медальон,
То тебе всё расскажут товарищи
И помянет меня батальон…
А пока не спешит человечество
Отрекаться от смертных грехов,
Я за Веру, Царя и Отечество
Ухожу проливать свою кровь…
[i]Прощай, не горюй,
Напрасно слёз не лей,
Лишь крепче обними (и поцелуй)
И стременную мне налей…[/i]
июль 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511645
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 18.07.2014
Как изнеженный запах фиалки
или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснулись обветренных уст.
Словно небо зарей загорелось
Там, где мак заалел у реки...
Так желанием тело зарделось
От мужской загрубелой руки.
Мир большой. Уезжаешь? Ну, что же...
Но тебе от любви не сбежать.
Лишь славянская женщина может
Так любить беззаветно и ждать.
Как изнеженный запах фиалки
Или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснутся обветренных уст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505515
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Коли замовкають вірші -
Впадає душа в летаргію,
І крила втрачають мрії,
І ночі стають темніші...
І попіл тих слів згорівших
Змивають дощів краплини...
Пече десь усерЕдині,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Від них залишаються шрами,
Думки стають ворогами,
І спади стають крутіші...
Вкриваються пилом ніші,
Де вчора іскрились рими;
Чуття вкриті шаром гриму,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Тьмяніє весь світ навколо,
Втрача аромат матіола,
І зорі стають блідіші...
Записую сни торішні...
Напевно, я завинила,
Згорнувши свої вітрила -
В мені замовкають вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 10.06.2014
...Я - вчорашній Володар Світу...
В моїм місті цвіли - троянди...
А тепер на мені - ганчір"я.
Я безцільно іду вперед...
Я - вчорашній провісник світла...
Стали крила - спаленим пір"ям...
Не цілуйте мене,примари,
на вустах моїх - згірклий мед...
Я звикаю тепер потроху
утішатись краденим Сонцем.
Так тривожно клекоче море,
де чужі - не мої - човни...
Спрага жити,що в кожнім кроці,
припадає потроху порохом
і благає про влучний постріл
у безкрилість гірку спини...
Я - вчорашній Володар Світу,
де цвіли у містах - троянди...
А тепер скрізь ростуть осики
(ось - моТУзка... і - ЛюцифЕР...)
...я - вчорашній провісник Світла,
що ТАК легко,так просто - ЗРАДИВ...
...я живу... я - живу?... я дихаю
хоч уже розумію - ВМЕР.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491312
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Я тополя, що гнеться на вітрі,
Приколихана хижою ніччю.
По житті йшла не раз по зустрічній,
Щастя стало короткою миттю.
Наштрикнулась душею на палю,
Постріл у серце з холодності днів.
Я не в силах здолати ту скелю,
Що поміж нами ти стрімко так звів.
Поринає кохання в безсоння,
Знову чіпляє за вії сльозу.
Ти мені, ти - людина стороння, -
Мовчки слухаю. Його ж я люблю.
10.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484800
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Пригорну до серця ніжну квітку.
Затремтять червоні пелюстки.
І в очах забігають лелітки,
Бо тепло торкнулося й руки.
Це окраса степу - мак червоний.
Серед квітів вогнищем горить.
А на вигляд шовковистий, скромний.
Тільки у руках чомусь тремтить.
Та чому краса оця так дика?
Чом боїться теплих моїх рук?
Через хвильку мак уже не диха.
В"яне...і втрача принаду луг.
З пелюстків закапали росинки.
Оживить водою? Та дарма...
Тільки залишилися жаринки...
Ось така історія сумна...
Неможливо диких приручити,
Бо не знають радості тепла.
Лиш для себе можуть вони жити.
І згорять в самотності дотла.
( натисніть на картинку...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483178
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
А давайте мы все соберемся,
Пусть закат догорит у костра.
Снова в детство свое окунемся...
А давайте не спать до утра.
Сохранилась под яркой закладкой
В нашей памяти детства пора -
А вы помните, как было сладко
Воду пить из большого ведра ?
А намочим водой ломоть хлеба ?
Да задобрим его сахарком.
Пусть расщедрится звездами небо -
Мы ему подмигнем костерком.
Кто-то скажет, что детство наивно.
А не в детстве ль учились терпеть ?
Сбить коленки нам было не стыдно,
Стыдно было при всех зареветь.
В костерке запечется картошка -
С кожурою пойдет на "Ура !"
Пальцы в пепле и губы немножко...
А давайте не спать до утра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477051
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 28.02.2014
Йдуть роки прискорено до краю,
А за краєм ясна далечінь,
Наче Сонце в небі догоряє,
Ніч у зорях зустрічає синь.
У селі під пагорбом хатина,
Дві берези і розлогий дуб,
Глечик перевернутий над тином,
Шашлем битий дерев’яний зруб.
Біля печі в біленькій хустині,
Мама хліб зібралася спекти,
Наліпила коржиків дитині,
Щоби хліб мав певний час зійти…
Розгорнула жар в печі під боки,
Розвела солодкої води,
Дим здіймався догори високо,
В небі залишаючи сліди.
І чомусь понині ця картина,
Часто постає у голові,
Мами вже нема - та є дитина,
Спогади, при хлібі на столі.
Ще ніхто й ніколи в цілім світі,
Мами нам в житті не замінив,
Діточок, неначе хлібний колос,
У житті, як мама, не любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476809
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Я схожа на лялечку вуду,
бо болем фантомним буду.
( У мене - простромленi груди
i в голову загнаний - цвях ).
Бо знаю - у свiтлому небi,
беззахисно-свiтлому небi,
полює уже на тебе
безвиходi чорний Птах.
Я схожа на лялечку вуду,
та все ж - сподiваюсь на чудо:
розтанути воском - не згубою!-
в гарячих твоїх руках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475692
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Выписанный тонко месяца рожок,
Зимушка надела белый кожушок,
Ущипнул за щеки батенька-мороз...
Может мне влюбиться ? Только не до слез.
Может и влюбиться, только не зимой.
Сколько тут осталось до весны шальной ?
С первыми цветами сердце не робей -
По весне щебечет даже воробей.
Талою водою изойдут снега,
Может и сольются речки берега.
Пусть волной накроет, но не в полный рост.
Хорошо б влюбиться.., только не до слез.
Серебрится тонкий месяца рожок,
Мягко лег на плечи белый кожушок,
Разрумянил щеки батенька-мороз...
Стоит ли влюбляться, если не всерьез?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475066
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014
Как мечтали мы о коммунизме,
Беспощадно комкая уклад,
Без него нам было, как без клизмы,
Бредили о нём и стар и млад…
Новый мир решили мы отгрохать
На руинах старого жилья,
Но всё чаще приходилось охать
Под напором разного жулья…
Мы ещё не слышали про «яндекс»
И гордились ровной бороздой,
И светил нам наш лукавый Кодекс
Яркой путеводною звездой…
До коммунистического рая
Оставалось нам совсем чуть-чуть…
Капиталистическая ж стая
Не давала, сволочь, продохнуть…
Ихняя блестящая зараза
Соблазняла «колой» и попсой…
И сообразили мы не сразу,
Что не одолеть их колбасой…
Отдавая должное культуре,
Мы не знали, что грядёт облом,
Что загнёмся сами мы, в натуре,
В тараканьих гонках за баблом…
В перебежках к вожделённой цели
Нам казалось – пофигу сам чёрт…
Напоролись на крутые мели
И гурьбой посыпались за борт…
Так и не постигнувши харизмы
До конца, вчерашние рабы
Проморгали «призрак коммунизма»
И подсели дружно на грибы…
июнь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431691
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 24.01.2014
Вона пішла ...не грюкнувши дверима ...
Скандал не влаштувавши ...просто так ...
Знизавши по-дитячому плечима. ..
Зваривши кави ще на двох ...про всяк ...
І задзвеніла тишею кімната,
Осиротіла без тоненьких рук ...
Лиш кави такі щЕмні аромати
Впліталися в самотній серця стук ...
І вікна ...о, які самотні вікна
Заплакали непроханим дощем ...
А вчора ще буяли сонцеквітнем ...
Сміялися вони ...учора ще ...
Сепійний світ угвинчується в мІзки
На вістрі думки і слабких надій ...
І зникли звуки й відчуттів обрізки
В нашаруванні зламаних подій ...
Холоне кава гірко - непотрібна ...
Зібгався час у зморшку на чолі...
Ну от і все...Остання крапка срібна -
Від щастя ключ у кухні на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Есть в моем сердце тихий уголок,
Пристанище любви моей заветной.
Я захожу порою на часок -
Зажечь свечу и спрятаться от ветра.
Хранятся в нем уснувшие мечты,
Обрывки старых задушевных песен
Портреты, на которых я и ты...
Лишь для вопросов уголок мой тесен.
И даже в синем небе журавли,
Простившись с отзвеневшим бабьим летом,
Неспешно улетая, берегли
Молчание твоих немых ответов.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471256
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Вьётся бесшумно, жалит ладошку
первых снежинок рой.
Кажется, было всё понарошку…
кажется, не со мной.
Память подводит… Cловно в тумане,
словно в каком-то сне
сыпала снегом в душу зима мне…
Ты ненавидел снег…
Что-то случилось… Помнишь? Ну вспомни!
Сердцем совсем остыв,
кто-то любовь прихлопнул ладонью…
Это ведь был не ты?
Верю, не мог бы… ты же хороший!
Мамочки, как болит…
«Всё понарошку!.. Всё понарошку!..» -
эхо кричит вдали…
Воспоминанья сыплются с неба:
прошлой зимой не зря
кто-то замёрз и умер под снегом…
Это была не я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469501
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 31.12.2013
Месяц заглянет в окошко украдкой -
Лучик мышонком шмыгнёт по стене .
Спи, моя радость, безоблачно -сладко,
Пусть к тебе сказка приходит во сне.
В кресле пушистится кот полосатый,
Лапки домоет -и тоже уснёт.
Только на улице ветер крылатый
Меряет звёздами вечный полёт.
Плюшевый мишенька спит на подушке
Рядом с тобою и лапу сосёт,
Книжки уснули и дремлют игрушки,
Только часы продолжают отсчёт.
Я поцелую тебя в обе щёчки,
Маленький носик, что сонно сопит.
Доброй желаю волшебницы -ночки,
Пусть тебя ангел, малышка, хранит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467494
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013
А у нас по лодочке и фонарику,
По бокам обрывы сменяют заводи.
Улетают принципы, словно шарики,
И звенят мечты, как гроши на паперти.
На руках позвякивают бубенчики,
Раздаются весла, как крылья, в стороны,
И такие звезды над нами вечные,
И такая бездна под нами черная.
Кто кого утопит, спасет и вылечит,
Кто кому соврет и кому покается.
Жизнь, она не ровная – вся в развилочках,
Жизнь, она с другими пересекается…
А у нас по лодочке и фонарику.
Что за кругом света – все неразборчиво.
Может свяжем вместе свои кораблики –
Будет на порогах вдвоем устойчивей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454612
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 05.12.2013
Посвящается моим друзьям-критикам.
Принимаю душ. Пою.
— Тара-та-та, ля-ля-ля, тара-та-та.
И тут — бац: первая строчка в голове: «Шагами огромными, железобетонными…»
— Ого! Чудесно!
Выскакиваю, одеваюсь. Жадно бросаюсь на поиски блокнота. Блокно-от? Ты где? Ах, вот он. А чем писать? Где ручка? Перебегаю глазами по излюбленным местам её обитания. Но нигде не нахожу. Ага, вот она — под столом. Радостно сжимаю в руке и пишу. Пишу. Пишу. Написала первые четыре строчки. Звёздочки в голове, волшебная пыль на ушах — радуюсь. Глубоко вздыхаю и перечитываю. И тут неожиданно в голове раздаётся грустный Голос Вспыха:
— Лилу, этот текст – просто банальный набор бессмысленных красивостей.
Плечи опускаются. Вздыхаю. Мысленно бегу на кухню и достаю кусочек тортика из холодильника. С благодарностью протягиваю Шатуну. Начинаю писать дальше. Пишу. Ах, как хорошо. Класс! Перечитываю.
Теперь в голове слышится деловой Голос Дивы :
— Образность хороша, но стихо не торкнуло, нет.
Всматриваюсь в строчки. Перестраиваюсь. И понимаю, что она права. Немного расстраиваюсь. Листик блокнота начинает нервно дрожать, ручка задыхается в предсмертном танце. Мысленно достаю из холодильника шоколадные конфеты и делюсь с Дивой.
Сосредотачиваюсь. Собираюсь с мыслями. Напрягаю мозги. Пишу дальше. Пишу. Пишу. Перечитываю: бессмысленные красивости убрала, глагольные рифмы придушила.
И тут в голове Голос Фру:
— Нет у тебя здесь яркого пятна, крючёчка. Нет! Для меня - жидковато.
На столе стоит ваза с розами. Беру розу – ярко — красную, свежую, — протягиваю Фру. Мысленно улыбаюсь.
Думаю. Думаю. Да, этот текст — никуда не годится. Встаю, выхожу на балкон. Смотрю на небо. Отчаянье. Тоска. Грусть. Чёрная беспросветная пустота. Я — ничтожетсво. Почему я чувствую, а сказать не могу? Не могу нащупать и подобрать нужные слова. Звёзды нежно мерцают, весело мне подмигивая. Листья шелестят. Всё же хорошо. Беру себя в руки. Собираюсь. Надо как-то спасать положение. Внутренний голос поддерживает:
— Лилу! Здесь нужны Драйв, Озарение, Инсайт. Думай о чём-нибудь приятном, расслабься, дыши глубоко…
Отвлекаюсь от суеты. Начинаю дремать. И потихоньку забираюсь в глубины своих сознательно-подсознательных откровений. Впадаю в транс. Какие-то неясные незнакомые огоньки, чёрточки, точки, глаза, линии. Сюрреализм. Импрессионизм. Футуризм. Кончик носа возбуждённо зашевелился, рука зачесалась. Не отвлекайся! Я — в космосе. Лечу. Лечу. О! Просыпаюсь. Пишу, пишу. Пишу.
Написала. Перечитала. Напряжённо прислушиваюсь — все голоса молчат.
— Ау, вы где? Уснули, что ли?
Всё равно молчат. Ага! Значит, всё хорошо. Всем нравится. Сонный ежонок и Идущая по времени улыбаются: нравится. Ура! Ура!!!
И тут в душе внезапно снова просыпается Голос Вспыха:
— А месседж? Какой во всём этом месседж?
У меня на лице – шок. Ужас. Я же про месседж забыла. Это — не текст. Это каша. Где логика? Какая идея? В чём смысл? Снова собираюсь. Настраиваю антенны. Включаю логику. Красная лампочка. «Пип». «Пип». Перегрузка. Сейчас будет взрыв. Нужна эвакуация. Дезориентация. Трансплантация. Ой, это не отсюда. Вобщем, нужен допинг. Горячий крепкий чай. Две чашки. И ищем логику. Связываем этих разрозненных, убегающих друг от друга тараканов, которые должны быть в принципе строчками стиха. Кладу ещё одну ложку сахара. Ем печеньку. Пишу. Неожиданно для самой себя беру яблоко. Откусываю. Из открытой форточки порывом свежести доносится ласковый Голос Ветра:
— Простейшая несъедобная еретическая ересь. Название уже отпугивает. Самое то — для детского утренника.
Осторожно откладываю яблоко в сторону. Закрываю форточку. И пишу дальше. Читаю. Буквы расплываются. Всё пятнами. Ничего не понимаю. Смотрю на часы. Пристально. Сколько? Полпятого? Ужас. Снова внутренний голос раздражённо и настойчиво:
— Хватит! На дворе – глубокая ночь, точнее, раннее утро. Ничего не сделано. И всё почему? Потому что ты – не поэт. Ты — Клоун. Сколько можно страдать и строчить этот бред? Срочно — спать. Немедленно!
Всё откладываю. Обречённо умываюсь. Раздеваюсь. Ложусь. Прячусь под одеяло. Обнимаю подушку. Сладко зеваю. Закрываю глаза. И тут в голове снова: «Шагами огромными,
железобетонными…».
Зажмуриваюсь. Нет! Никаких строчек! Никаких стихов! Хватит! Я — сплю!
На следующий день жду, когда появится свободная минутка. Сажусь, специально засекаю время – полчаса и не больше. Пишу. Получается. Придумывается. Так. Ага. Здорово. Есть! Перечитываю. Думаю. И тут в голове наконец-то долгожданный голос Рии:
— А неплохо, кстати. Думаю, нашим будет интересно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446281
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 20.11.2013
Як мені тебе не вистачає,
Привидом блукаю по стіні.
Час іде, а я в руках тримаю
Світло-ніжні невагомі дні.
Сумно день мовчить на підвіконні,
В темряві на стелі ніч тремтить,
Причаїлись поцілунки сонні,
Щоб мене у спогадах втопить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428265
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 20.11.2013
Ну, здрастуй, старенька пе́че!
А що тобі сниться, га?
Як в піні вогню лепече
Обвуглена кочерга?
Чи як у хрумкій скоринці
Впрівають пухкі паски?
То бабця пече гостинці,
Пливе аромат п'янкий,
Мов хтось засіває ниву
Добірним зерном з долонь!
І тіняву полохливу
Гойдає прудкий вогонь.
Цілує пошерхлі руки
Легка золота імла.
Рояться в кутку онуки -
Поближче би до крила,
А з ним до самого Бога,
Насінням із рукава,
Засіяти по облогах
Намолених душ слова.
На білих Його зап'ястках
Збирати тепло до жмень.
А сонце вгорі, як паска,
Жахтить у морозний день.
Ну, що тобі сниться, пече,
В холодній такій порі?
Самотнє гніздо лелече,
Забуте на димарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461249
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Таємниця місячного світла
Запливає музикою в серце ...
Я воскресла знову! .. Я розквітла! ..
Вибилась з-під каменю джерельцем! ..
Знявши з дум буденності кайданки
І відпивши зоряної рими,
Одягла на душу вишиванку,
В піднебессі стала пілігримом. ..
І зустрівши свій попутний вітер,
Поборовши силу гравітацій,
Віднайшла своє сузір'я літер
Серед сотень різних варіацій ...
Загорнувши ніч у плащаницю,
Відпустивши з пам'яті минуле,
Місячного світла таємницю
Я на рівні серця осягнула ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459689
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 11.11.2013
* * *
Пронырливым ветрам
Дают пространство щели,
И их пройдя насквозь,
С унылой фистулой,
Ветра прильнут к углам
И, словно по пещере,
Пройдутся вкривь и вкось
Нещадною метлой.
И выметет метла
Из сорных складок дома
Травинки и песок,
Что внёс через балкон;
Засохшие тела
Каких-то насекомых
И… скомканный листок,
А в нём – твой телефон.
Я подниму клочок
Замызганный и хрупкий,
Его зажму в руке
(Он и велик, и мал).
Что я скажу, о чём,
Когда поднимут трубку?
Что в этом мне звонке?
Я слишком опоздал.
Зачем он мне сейчас?
Его истёрли годы.
У сердца нет петель,
Чтоб распахнуть опять.
…Пройдёт какой-то час,
Утихнет непогода.
Я разберу постель
И рано лягу спать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459234
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Не хмурте брови в час світанку,
Хоч на душі коти шкребуть.
Відкрийте з радістю фіранку,
Думки чудові знов прийдуть.
Вдихніть азонове повітря,
Зітріть образу із душі.
Ця процедура все ж не хитра.
Не забувайте в метушні.
Струсіть пилюку, що осіла
На плечі від чиїхсь образ.
Розправте до польоту крила.
Та щоб політ усіх потряс.
А ворогам даріть усмішку.
(Страшна це зброя, як для них)
Цей сміх і радість вперемішку,
Розтоплять лід в серцях черствих.
Та не забудьте і про себе:
Влаштуйте свято для душі.
Не буде вже тоді потреби
Шукать для настрою ключі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457877
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Ты в руки гитару возьмёшь,
Настроишь струну, чтоб звучала
И звук, словно жизни начало,
Прольётся и ты запоёшь...
Твой бархатный голос далёк,
Но нет ничего его ближе...
Хочу, чтоб звучал он под крышей
Одной на двоих и не смолк,
Ведь счастье не копится впрок.
Его, словно пса, не привяжешь.
Люблю тебя... Что еще скажешь?
Хочу, чтобы голос не смолк...
Как близок.., но как ты далёк...
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031609975
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227736
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 19.10.2013
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Коли надворі вітер злиться,
І дощ холодний б"є у скло,
До тебе хочу притулиться,
Відчуть приємне це тепло.
Які гарячі в тебе руки!
Приємний подих зігріва.
Я чую серця твого стукіт.
Хіба доречні тут слова?
І повернулось ніби літо.
Жасмін розцвів знов під вікном.
Було це нами пережито...
І так задихало теплом.
Тепер жасмін укритий снігом.
Пташки клюють горобину.
І так чарують своїм співом.
Торкають серця глибину.
Нехай там осінь холоднюча..
А на порозі вже зима.
Вона, звичайно, неминуча...
А ти цілуй нежартома...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452741
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Ніжним криком журавлиним
Відлітають десь роки.
Білим пухом лебединим
Притрусилися стежки.
Але я шукаю вихід
З лабірінтових думок.
Невже осінь в цьому винна?
Допустили помилок.
Оксамитові світанки.
І проміння водопад.
А в душі ще забаганки:
Повернути б все назад.
І в твої обійми впасти.
І дзвінкий почути сміх.
І тебе із часу вкрасти.
Чи вважатимуть за гріх?
Пролетіло стільки років!
Та думки ще молоді.
Але що це? Чую кроки?
А так схожі на твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453567
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Ты такая же, сс-сука, Вечная,
как Твой Рим, что не там построенный.
то ли майя, то ли ацтеками
пять веков назад напророчена,
нагалдёжена вольным табором,
в чашке кофе - осела гущею...
ненавижу Тебя!.. до воя волчьего!..
так за что же Тобой коронована -
в Безнадежно и Верно Любящую?
так за что - непременно в Избранные?
есть ведь женщины и достойнее.
Ты слепа, сучья дочь?.. только сильным!
мне ж - не справиться с этой болью!
приговором, ещё не зачитанным
( и так знаю - кострами и пытками! )
я из ведьм да из тяжких грешниц -
до святости! Твоей казнью буду очищена...
* Выросло из комментария к дневнику автора Soul
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379249
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 08.10.2013
Ранок. Я.І чашка чаю.
І годинник на стіні.
Відсторонено вивчаю
Відблиск сонця на вікні.
Майже тиша. Майже звуки
(Ми з годинником -живі),
Його серце гучно стука,
Ніби думка в голові.
Телефон. Гуде на "вібро ".
Ігнорую його спів.
Недописаним верлібром
Чайник знову закипів...
Чай. Ковток .Блокнот і ручка.
Напівтиші кашемір.
Випала з душі колючка
НОвим віршем на папір ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453294
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
***
Гроздь винограда янтарного
Ветку согнула.
Завтра зима серебром разукрасит холмы.
***
Последний лист свой уронил
Роскошный виноград.
Ветвь одинокая весну осталась ждать.
***
На серой воде
Одинокий кленовый лист.
Зимних стуж за горой перезвон.
***
Красный глаз заходящего солнца,
Над прудом, что порос осокой.
Будет буря к утру.
***
Серый туман
Скрыл реки серебристой гладь.
Одинокий камыш у излучины спит.
***
Источив из себя янтарь,
Сосны в небо ушли давно,
Только море шумит откликаясь борею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451647
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 06.10.2013
Всё реже пишутся хорошие стихи...
За этот год... я странно повзрослела...
Всё переборчивей становятся мечты...
И осень... с золотой... вдруг поседела...
Всё чаще... я тоскую по друзьям...
Ну, а на фото - чаще... улыбаюсь...
Всё реже... посылаю всё к чертям...
Но и под жизнью... реже прогибаюсь...
Ну, а душа... взрослеть же не умеет...
И нежность просто так... не пропадёт...
И сердце... никогда не постареет...
А в жизнь мою... любовь еще придёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 06.09.2013
Сад забросал плодами абрикос.
Под старым деревом – вся в золоте поляна,
Гудят шмели, и стая наглых ос
Кружит над изобилием румяным.
И лижет солнце всласть нежданный дар,
Распространяя дух примятых ягод.
Горит в саду оранжевый пожар,
Что избавляет от забот и тягот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444472
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
(посвящен памяти А.Л.)
Все в былом - и тревоги, и радость,
И надежд васильковый букет,
И то счастье, что нам не досталось,
И доверия меркнущий свет....
Нет ни правды теперь, ни обмана.
Наши годы уже не вернешь...
Даже нет потайного кармана,
Где обида хранилась, как грош.
Только память химерною лепкой
Нависает, скорбя о былом...
Да луна молчаливой соседкой
Освещает последний твой дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395925
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 20.08.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Оставил я поэзии догматы.
Ушел в леса, где вязевые сны.
Где в деревнях стоят резные хаты,
Где печь чадит корою от сосны.
Я тихий странник этих подмосковий,
Рязанских и Владимирских широт.
Я вижу здесь, как бьют копытом кони,
И как туман ложится у болот.
Мои под вечер не тускнеют очи,
Я в соль земли ржаной макаю хлеб.
Чтоб было меньше в жизни многоточий,
Чтобы никто душою не ослеп.
Темница дня, окутавшая город
Ложится спать в терновую постель.
А я , подняв немного выше ворот,
Иду на сеновал и жду гостей.
И вот они, затеплив в небе свечи,
Медведица ли малая иль Рак,
Со мною на двоих разделят вечер,
Заглянут прямо с неба на чердак...
Мешая сны под запахи ковыли,
Мы будем с ними пить горячий чай.
Покуда в душах наших не остыли
И не погасли звезды невзначай.
06.07.2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435574
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
* * *
В разъединеньи рук
Холодных, как молчание, –
Статистика разлук,
Ещё одно отчаянье.
…Когда – уже без слов,
Когда – уже с горячкою,
Сведённые узлом,
Из пальцев рвутся пальчики.
Всё яростней, всё злей
И горячей пощёчины
В испытанном узле
От боли пальцы корчатся.
Ещё лишь только миг,
Ещё одно движение –
И разорвётся мир,
Двух душ соединение.
Печален лик луны,
И звёзды – словно оспины…
Две ледяных спины.
Две иноходных поступи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349780
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 06.07.2013
* * *
Ты ушла со страниц –
Жаль!
Спинка стула хранит
Шаль.
Пух подушки щекой
Смят,
Дом задрался щепой –
Клят.
Ой, дождями сечёт –
В гром!
Ой, стрехами течёт
Дом!
Дверь, как рот, искривил
В «ах!»…
Чем тебя прогневил,
А?
Ах, терпения б мне
Чуть!
Ах, в душе, как в окне, –
Муть!
Твой уход – по судьбе
Шаг.
Не пишу о тебе,
Жаль.
Солнце сгинуло – мрак,
Ад…
Что я сделал не так,
А?
10 января 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305719
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 06.07.2013
Як жаль.. не можна повернути
Все те, що цінне так душі.
Лиш є можливість - зазирнути
У край смерековий в тиші.
Минуле в спогадах нарушу.
Думки лягають на листок.
І зачіпають мою душу.
Пройшов по тілу холодок.
Стою в задумі.. непорушно.
Я бачу мальву під вікном.
А он розквітла знову груша.
Повітря в грудях вже комком.
Шукаю маму я очима.
Так хочу рідну я спитать:
Чому так рано на спочинок
Пішла й не хоче завітать
В свою домівку, в нашу хату.
Я так сказать тобі хотіла
Те, що не встигла... так багато,
Моя голубко посивіла...
До тебе ніжно прихилитись.
Обличчя, руки цілувать.
За тебе Богу помолитись.
Слова найкращі відшукать...
Але ні звуку... Тільки тиша.
Торкнувся вітер лиш крилом.
Хитнула гілочками вишня...
А так повіяло теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433488
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Когда опускается мглы покров,
и городом правит тьма,
мой демон приходит из царства снов
и сводит меня с ума.
Зловеще мерцает звериный взгляд.
Стоит тошнотворный смрад.
И губы его источают яд,
мой мир превращая в ад.
Он ласково шепчет: «Не жди, не жди -
дождаться не суждено.
Тебе не лежать на его груди,
Не быть для него женой.»
Он просит лукаво: «Не верь, не верь…
По вере воздастся? Бред!
Ну верил один, ну и где теперь?
Прибили его на крест…»
Смеётся: «Любовь – чепуха, лапша,
приманка для дураков!
Забавно смотреть, как они грешат,
и пить их живую кровь»
Кричит: «Ну зачем ты ему нужна?!
Ему без тебя – покой!
Ну что ты изводишься? Шли всех на…
И дальше иди со мной!
Не будешь реветь от тоски всю ночь.
Не чувствовать ни шиша -
Ни боли, ни страха - тебе помочь?
Всё просто, цена – душа.»
Зверею, седею… А утром он,
Пылинку небрежно сдув,
Зеркальный отвешивает поклон:
«Мужайся. Ещё приду…»
И каждую ночь - вот такая жуть…
Трещит от стихов тетрадь…
Осмелюсь и завтра ему скажу:
- Иди-ка ты, демон… /спать/!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400439
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 25.06.2013
Разрывают мой мозг
отголоски безмолвного крика.
Перекаты набата –
волной по зажившему шву.
И фантомною болью –
давно позабытое «Ирка!»
отдаётся в висках,
создавая эффект дежавю.
Разбивая замки,
вырывается память на волю,
на ходу оживляя химеры,
одну за другой.
Я хочу закричать
от неистово режущей боли.
И, не в силах терпеть,
выгибается тело дугой.
Я узнала тебя!
Я тебя не могла не услышать!
Потому что люблю,
потому что любила всегда!
Потому что с тобой
в унисон мы по-прежнему дышим.
Километры,
века,
воплощенья -
для нас - ерунда.
Ты не можешь не помнить,
как мы говорили часами,
как, боясь помешать,
окружающий мир затихал…
Понимая без слов,
мы лечили друг друга стихами…
Через тысячу лет
я узнала тебя - по стихам.
Ты немного взрослее,
в тебе я не чувствую злости,
лишь немую тоску,
одиночество
и пустоту.
И по-прежнему ты
ощущаешь себя лишним гостем
на жестокой земле,
полюбив, как и прежде, не ту.
Ты не лишний, поверь!
Ты реальный, живой, настоящий!
Неживые не плачут!
Я слёзы твои – разделю.
Не случайно привёл нас
великий и мудрый Смотрящий
на дорогу одну,
на одну временнУю петлю.
Отогрею тебя,
и заштопаю свежую рану
зачарованной ниткой
из собственных нервов.
И вслед
я не стану кричать,
и, наверное, плакать не стану.
Подожду, поскучаю…
Да сколько той тысячи лет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335044
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 24.06.2013
Среди множества мифов, сомнительных фактов и дат
Возникает немало обидно-колючих вопросов…
И сдаётся порой, что во всём виноват наш солдат,
Тот, который во все времена был надёжной опорой державных колоссов…
Получается так, что начальники разных мастей
На беднягу-солдата свалили свои недочёты
И, попрятавшись в норы кирпичных своих крепостей,
Продолжают сводить с неудобной историей счёты…
Виноват наш солдатик в лихом вероломстве врага,
В том, что натиск сдержать у него просто не было мочи,
Что не с той стороны наших речек круты берега
И такими короткими выдались белые ночи…
Это он виноват в том, что всё получилось не так,
Что трещала по швам неприступная крепь обороны,
Что дивизии наши легко попадали впросак
И что в наших окопах так быстро кончались патроны…
Это он, негодяй, на колени поставил страну,
Не согнул супостата на наших границах в баранку…
А потом оказался во вражьем тылу и плену,
Уступая по скорости их мотоциклу и танку…
Виноват, что в нетопленой школе «валял дурака»,
Что за злые слова мог легко оказаться в кутузке…
И что в штабе полка не смогли допросить «языка», -
Как не били его, а он, гад, «нихт ферштеял» по-русски…
Виноват, что не выдержал голодно-жалобный плач
И не сжёг урожай, дабы тот не достался фашистам…
Что в сердцах матерясь, самострела латал военврач,
А его расстреляли за то, что не «стукнул» чекистам…
Виноват, что в воздушном бою не устроил таран,
Что не сразу узнал, как пускать под откос паровозы…
Что скончался в замшелом лесу партизан не от ран,
Что не только к врагам беспощадны родные морозы…
Есть, пожалуй, какая-то доля солдатской вины
В том, что сразу не вышло рога обломать «Барбароссе»…
И поэтому помнить уроки той страшной войны
Мы должны, чтобы гарью не пахли не только июньские росы…
22 июнь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432935
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 24.06.2013
У шовковості скошенних трав
З ароматами дикої м'яти
Ти мені про кохання мовчав,
Не зурочити щоб, не злякати...
Красномовність несказанних слів
Запліталась у подих ритмічний...
День лампадно для нас догорів;
Наша ніч загоралася свічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432390
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 09.06.2013
На вірш ''Вже сутінки завісили вікно…*''АВТОР: @NN@
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428789
Я знов будую замки із пісків,
Що сипляться хвилинами із жмені,
Сплітаючись в мереживо років,
Даруючи весняне одкровення...
У павутинні темряви вікно
Мені малює дивні силуети,
Небесне розшиваючи сукно,
Гаптуючи на нім свої сюжети.
Тікає сон від втомлених думок-
Метеликом літає по кімнаті;
Спліта безсоння рими у рядок,
Рахуючи склади на циферблаті.
Яскравим сонцем, зірваним з небес,
Настільна лампа воскрешає ранок,
Щоб розітнуть минулого абсцес
І витягнуть скривавлений уламок...
... Зруйную зАмок, розмету пісок,
Із каменю просту збудую хату,
Зроблю ключі, щоби закрить замОк,
Лиш друзям подарую дублікати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428833
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Він був твій коханець, не - коханий!
Ось тому й вривається терпець.
Тож не дивно, що так невблаганно
Надсумний прописано кінець.
Це не рідний був, а тимчасовий,
Разово позичений на мить.
Швидкоплин транзитної любові,
Що поперед потяга промчить.
І залишить за собою потім
У душі розриту колію.
Й не важливо в небі, а чи в гроті
Похорониш ти печаль свою.
Він був твій коханець, не - коханий!
Ось тому й вривається терпець.
Тож не дивно, що так невблаганно
Не із лавру сплетено вінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425330
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.05.2013
"Стара любов не ржа́віє."
(Бойківська приказка)
Стара* любов не ржа́віє ніколи,
Із року в рік міцнішає стократ.
В городі снять шовкові матіоли,
Зігріті теплим подихом Карпат.
Вчуваю річки срібні перегуки,
Лоскоче нюх духмяна ковила...
Мені крізь ро́ки простягаєш руки,
Мов лебедині вірні два крила.
А я за них тримаюсь без вагання,
Бо знаю, що не впустиш. Летимо!
Стара любов - найперша і остання,
Як Вічності невидиме клеймо.
*Під словом "стара" мається на увазі "перша".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425301
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Раздевай меня только взглядом...
Вызывающе глядя в глаза...
Задержи между раем и адом...
Где рождается страсти гроза...
Ты вводи мне себя подкожно...
Чтоб зашкалил адреналин...
И владей мной... до "невозможного"...
До... и после... лишь ты... один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420489
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Сопки мои Забайкальские
И деревенька моя
Помню деньки первомайские-
Юная девушка я.
Улица наша Заречная
Бабы поют под баян:
«Эй, баргузин…» - песня вечная
И с медовухой стакан.
Просто и дружно, и весело,
Щедрый сибирский народ.
Чаша судьбы перевесила –
В прошлом остался восход.
Поезд по рельсам накатанным
Мчится по рельсам со мной.
Сердце покрыто заплатами.
Взор застилает слезой.
Родина, родина милая!
Белых берёзок печаль,
Годы прошли, не забыла я
Эту прекрасную даль.
Небо лазурно – бездонное,
Яркий багульник в цвету.
Избы из дерева скромные,
Снежной зимы красоту.
Знала, наверно, заранее
Скорби я, сделав глоток,
Не одолеть расстояние
С запада на восток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418168
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Растопи сомнений горьких лед,
О, моя сердечная подруга!
Вырви из тяжелого недуга,
Снаряди в торжественный полет!
Песни мои стали неуклюжи,
Белая гармоника - тускней.
Помоги же выбраться скорей,
Старый мой, во всем надежный, друже!
Из подушек этих мягких лап,
Из коварных замыслов когтистых.
Лишь на миг ступить на берег чистых,
Доказав, что я лишь Божий раб!
Свет терзает темные края!
Ничего на свете нет прекрасней,
Чем воспрять и вырваться из пасти,
И вкусить всю сущность бытия!..
Вижу из окна своей клетушки,
Где немного низок потолок:
Лес весенний вымок и замолк.
Но на солнце яркие веснушки
Освещают всю земную гладь,
Глянцевым рассветом грея ниши.
Может быть и мы уже услышим
В птичьей трели Неба благодать!?
19.03.2013 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419548
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Кровь шумит в ушах.Голова в тисках.
Ночь.Бессонница
Сон опять в бегах...Мысленно в стихах
Строчки ссорятся.
Мягкий уголок.Взглядом в потолок
Одиночество.
И стучит в висок разных дум поток
Всплески творчества.
Близится рассвет.С явью тяжкий бред -
Что ни вспомнится...
Вот в окошке свет. Совести в помине нет
У бессонницы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417121
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 05.04.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 05.04.2013
Кажуть: вірші, як музика, лікують.
Читаєш і знайдеш там щось своє.
А потім іще довго їх смакуєш.
І те чуже, неначе вже твоє.
Буває: плачеш, співчуваєш горю.
Хоч і чуже, а серце так болить.
Картинкою оце усе відтвориш,
І сум тебе усього полонить...
А як радієш, коли в когось щастя.
Всміхаєшся...І радість тут без меж.
І знову тут таке собі сприйняття:
Що ніби ти його життям живеш...
Та не люблю вірші, де є неправда.
Такі рядки збивають мене з ніг..
Вони не є моїй душі розрада..
Так хочеться, щоб менше було їх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402746
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 19.03.2013
Моя спроба промуркотіти...
Дивіться, матусю, жоржини цвітуть
на городі.
Життя зачепило осіннім крилом
і мене.
Я став розуміти, що літо не вічне
в природі.
І хочеш, не хочеш, а осінь нас всіх
не мине.
Мені підкажіть, якою насправді
є осінь.
Чи просто врожайна пора, як жовтіє
листок?
Чому на очах появляються сльози,
мов роси?
І в серце вкрадається дивний,
сумний холодок.
Скажу тобі, сину, що осінь дарами
багата.
Колись, в таку пору, була я
щаслива сама.
Живи, так, як жив, а смутку не треба
чекати.
Лише пам’ятай, що за осінню
прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228823
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 13.03.2013
* * *
Встал рассвет, приветлив и белёс,
И искрясь на солнечном луче,
Золотое гнёздышко волос
Тихо дремлет на моём плече.
Будто ангел в белой простыне,
Чьё дыханье лёгкое, как нить,
Спит моя любимая и мне
Этот сон так нужно сохранить.
Вы не шарьте по окну, лучи,
Обойдите стороной плечо.
Ветер, стихни!
Соловей, смолчи!
Спит моя любимая ещё.
Кто с утра обходит этажи?
Кто там громко шелестит плащом?
Сном постель нагрета до пружин,
Спит моя любимая ещё.
Может быть, я грежусь ей во сне,
Может, я и там её люблю…
Ах, прижмусь я к гнёздышку тесней,
Завиток волнистый пригублю
И войду к ней в сон сквозь щёлки век,
Обниму, изнежу, опалю…
Спи спокойно, добрый человек,
Спи, мой ангел.
Я тебя люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408068
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 12.03.2013
* * *
Рванётся песня птицей в синеву,
И влажный лист спорхнёт на плечи с древа,
И раскачает голос твой траву,
И жизнь начнётся с твоего запева;
И будет синий шар лететь во мглу,
И всё в урочный час на нём проснётся,
И нить послушно вденется в иглу,
И ключ в замке привычно повернётся;
Зарю с курятни возвестит петух,
В родильном доме закричит ребёнок,
И будет о цветке мечтать лопух,
И на лугу рванёт траву опёнок;
И к колесу привыкнет колея,
Настанет час тепла и час посева,
И будет жизнь...
Но точно знаю я:
Она начнётся с твоего запева.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407124
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Эй, кто там наверху, добавьте снега!...
Пускай продлится это волшебство!
( Груздева http://soyuz-pisatelei.ru/forum/35-1462-55)
Вам нужен снег? Зима не надоела?
Вы не намерзлись? Грипп не одолел?
Уже весна пришла, взялась за дело.
У вас, серьезно, нет весенних дел?
Март суматошный, почки разрывая,
Торопит в ветках пробужденный сок,
И вот, стыдливо губки раскрывая,
Пьет синий воздух молодой листок.
Друзей зовите! Дело лишь за малым -
У межсезонья нынче торжество!
Скорей на горку – к бугоркам подталым!
Не долго длится это волшебство!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406653
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
* * *
Прости мне, друг, что не было меня
В тот хмурый день в бою с тобою рядом,
Твой «Бэтээр» разорвалО снарядом,
А я тебя не вынес из огня.
А я в тот день в бою за Файзабад,
Полёт осколка не определив по звуку,
Был ранен в грудь,
Мне прострелило руку
Полуживым был привезён в Санбат.
Здесь всё кругом белО.
И тишина
Покоем будто выбелила своды,
Но пОтом гимнастёрки запах йода
Перебивает всё ещё война.
Мы всё ещё с тобою бьём с колен
В стреляющую глушь из автомата,
Бегут во тьму и падают ребята
И смерть для них желаннее, чем плен.
…Весну сменила новая весна,
Она вошла в больничные покои,
Но по ночам мне не даёт покоя
Моя несовершённая вина.
Судьба иная, видно, мне дана:
Я не сожжён, я не погиб от пули –
Вернулся я…
А ты упал в Кабуле.
И в этом моя тяжкая вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403495
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 05.03.2013
Із весною зима у цю ніч призначає побачення.
Я в обіймах твоїх, навіть дихать боюсь, як ві сні!
Їм обом за це щастя відверте так щиро завдячую,
За кохання, за мрію, за сльози на віях рясні.
Вдячна сивій зимі за цю зустріч, благання почутії.
За пухнастий той сніг, на якому розгледів мій слід
І за те, що вона назавжди залишає у лютому
Самоти і звірячого відчаю болісний лід.
Ми вірвемось в весну з усією нестерпною силою,
Розчинивши у ній почуття неймовірні, святі.
Сподіваюсь і з нами вона буде лагідно-милою
І сильніше розквітне кохання в долонях її!
Одне одному нас дві сестри віддають подарунками!
Перетвориться ніч, запірнувши у ніжність, на мить...
Так, звільнившись нарешті минулого, грішна, дикункою -
Несподівана радість, коханням у серці бринить.
Ну, а зараз лиш зорі в вікно випадковими свідками
Зазирають з цікавістю й щастя бажають мені...
І останній цілунок свій, білою, сніжною квіткою,
Нам на згадку зима намалює сьогодні на склі
Наталія Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404377
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 28.02.2013
***
Я теряю друзей одного за другим,
Я уже не делю на родных и знакомых
Этот мир, эту жизнь, но сужает круги
Год за годом судьба.
Не подбросишь соломы:
Знать бы час, где упасть доведётся кому,
Знать бы место, успеть бы! -
Но Вечность хохочет!
Человеку всегда за себя одному
Отвечать перед Тем, кто вмонтирует прочерк...
Между датами жизни и вечности - миг.
Между вздохом последним и первым - забвенье.
Улыбнулся младенец...
Заплакал старик...
И ничто на земле не спасёт от паденья...
Я теряю друзей.
Я теряю врагов.
Я себя узнаю по особым приметам:
По кругам по воде, по звучанью шагов,
По дрожащей полоске кричащего света...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404896
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2013
Обмелела любовь,
издержалась,
иссякла…
Ненадежные крылья не держат уже…
Захлебнулся, мой милый?
Увлекся, не так ли?..
И колеблешься,
Стоя на общей меже?..
Сколько долгих ночей
Провела я в тревоге
за тебя… за детей…
мир семейный храня…
А сегодня …
Другой ты уходишь дорогой…
И к объятьям другим…
Оставляешь меня…
Слез моих
и отчаянья
ты не заметил…
Я не стану стоять
у тебя на пути…
Хмель весны закружил?..
Новой страстью приветил?..
Отпущу…
Сможешь счастье иное найти?..
А когда отрезвит
вероломная осень
и к родному порогу
потянешься вновь,
Я прощу…
Даже, если простить
Не попросишь…
Только дверь не откроет
Обида-любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404400
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 27.02.2013
І крок за кроком, наче у пітьму,
Ступаю нині тихою ходою,
Що мав колись - того вже не візьму,
Туди у даль омріяну собою.
Відбився від життя, як від стіни,
А серце і понині тихо плаче,
Повідлітали доньки і сини,
«Курли» прощальне слухаю неначе…
Ось дощ пішов, немов би з дому втік,
Лишає на подвір’ї відголосок,
З’явилось Сонце… Він, як привид зник,
Розсипавсь в лісі, наче в полі просо.
А дощ іде, періщить по душі,
Хоч Сонце рветься на простори знову,
Воно засяє, замовчать дощі
І зорі заспівають колискову.
І знову крок, віднині без дощу,
Сім’я зібралась в хаті до вечері…
Спішу додому, як на прощу йду,
З відкритим серцем...У відкриті двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402925
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Ольге Радченко-Фоменко
В жизни часто так бывает -
Мельком, наугад
Нас в дороге провожает
Чей-то вздох иль взгляд.
И потом, в смущенной грусти,
За столом, в тиши,
Сердце вспомнит - не отпустит -
Всплеск чужой души,
И ложится на бумагу
Трепетно легка
О судьбе и об отваге
Дивная строка...
В сердце музыка не тает
Много лет подряд...
...Пусть во след тебе бросают
Восхищенный взгляд!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402299
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
В непроглядности самой,
В полуночной глуши,
Слышу вновь, будто мама
Дарит песню в тиши.
Я проснулась в тревоге
Средь забытых огней,
Так нахлынуло много
Из растраченных дней:
Веснушчатого детства
Неуемный разбег,
Буйство юности, зрелость
И искрящийся снег,
Что осыпал так рано
Завитки у висков,
Предъявляя нежданно
Корешки от счетов...
Без труда озираясь,
Возвращаюсь туда,
Где взлетаю, где каюсь,
Где пока молода,
Где весна половодьем
Размывает межу...
За сбежавшие годы
Я судьбу не сужу.
Я проснулась внезапно,
Оттого, что во сне
Услыхала, как мама
Пела маленькой мне.
И слова возродились,
И знакомый мотив...
Может, жизнь мне приснилась,
Этот путь начертив?
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263955
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 19.02.2013
Засмальцьована, наче смажена,
Сорочина лягла на плечі;
А душа у дитини вражена,
Лише вісім тепер малечі.
Татуся він не мав ніколи,
Його мама на шлях поклала...
Називають його Микола,
І про нього йде добра слава.
Він не хрещений, а підібраний,
Без свідоцтва, один на світі;
Гордо він живе, хоч обідраний,
Як вишневе гілля у цвіті.
Та роботи він не цурається -
Вміє все до пуття робити...
У машинки давно не грається,
Як усі восьмилітні діти.
Очі сині - небесні клаптики -
Мудрість всіх поколінь минулих...
І шкребе у стареньких лаптиках,
По дорогах давно поснулих...
Як він прагне собі прихильності,
І, хоча би, тарілку каші.
Зазирає, в своїй наївності,
У заче'рствілі душі наші.
Подивіться на цю дитину -
Хай хоч хтось забере до хати!
Пригорніте, бо він - людина!
Перед Богом нам всім стояти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401361
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Із дитинства у зрілість, а далі у старість,
Чимчикують літа із країни казок,
Здобуваючи мудрість, ми втрачаємо радість,
А насправді політ наш веде до зірок.
Загорілася зірка, коли народились,
І освічує шлях до останнього дня,
Наші скроні тепер, наче сріблом покрились,
Та дитинства роки, як відбірне зерня.
Проросло із землі чарівним колосочком
І у серці лишило щемливі сліди,
Нас єднає з дитинством довжелезний місточок,
Та дитинства роки пам’ятаймо завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400689
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Хмаринко сива, кучерява,
Яка краса в тобі закута,
Ідеш по небу, наче пава,
Тебе зі шляху не звернути.
Міняєш обриси щомиті
І часом твориш орігами,
Хмарки твої бувають ситі,
Зимою сповнені снігами.
Темнієш, як води нап’єшся,
Світлієш, як стаєш сухою,
Часами ніжно усміхнешся,
Часом накриєш з головою.
Твори красу на небі, хмарко,
Зроби у спеку прохолоду,
Закрий від Сонця, коли жарко,
І забери від нас негоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396614
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
* * *
Без сожаления, без зла
Ты дом наш на себе везла,
Как терпеливая улитка.
Ты говорила: «Я смогу,
Я нас обоих сберегу,
Чтоб нам ни в чём не знать убытка».
Что дом… Ты боль мою взяла
И, охнув, всё же подняла,
На плечи хрупкие взвалила
И повторила: «Я смогу,
Я нас обоих сберегу,
Я не такую боль носила».
И я… И я влезал в ярмо
И дом тянул наш, но клеймо
И белоручки, и поэта
Жгло до нутра. Ты рядом шла,
Шептала мне: «Забудь дела!
Оставь, согрей меня куплетом…»
Боль оказалась тяжела,
Нести её ты не смогла,
Сломалась, вдруг, на быстром шаге…
Тогда я всё перерешил,
И карандаш я заточил,
И отдал свою боль… бумаге.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396106
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Закружила, завертела вьюга,
Холодом меня оледенив.
Я сегодня потеряла друга -
Его Летом кто-то поманил.
Не смеюсь я и не плачу вовсе,
Лишь вдогонку пробую спросить:
"Так легко ты смог покинуть Осень,
Пусть же и на Лето хватит сил".
Сполоснувши чашку после чая,
Поцелую дочь, потом усну.
И приснится мне, как я встречаю
С верным другом хрупкую весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381082
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 23.01.2013
И сколько б мы не грезили ночами,
И как бы мы друг друга не хотели,
Из искры, что порхнула между нами,
Рождается не пламя, а метели.
Не важно, сколько будет междустрочий,
Судьбой давно размыты акварели,
И как бы не старались, между прочим,
Мы не проснёмся на одной постели.
Всё просто, от конца и до начала:
Ведь, словно корабли, минуя мели,
Причалим… каждый к своему причалу,
По жизни мы – всего лишь параллели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394337
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини.
Неначе бриль, в куделю снігову,
Пірнула сонцем вибілена стріха,
Колючий іней срібну тятиву
Напнув між гіллям сонного горіха.
І обважнілі верби молоді
Повісмо віт у сизій поволоці
У крижаній вигойдують воді.
Заснув город у вовняному коці*
Пухких снігів. Мереживо квіток
Зима сховала в ковдру волохату.
А хтось розстриг веретяний* мішок-
Тендітний пух посипався на хату.
*Коц (діалектне)-шерстяне покривало.
*Веретяний (діалектне)-виготовлений з грубого домотканого полотна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394526
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Я маю совість, а вона мене.
Хоча вона мене частіше має
І іноді здається, розіпне,
А іноді буває – забуває.
А інколи зачепить за живе
І тягне жили, на кулак мотає.
І те, що вже здавалось заживе,
Вона розріже і розковиряє.
І так живеш, коли приймаєш гріх.
Даєш їй волю повну, не здолану.
Хоча коли дістане більш за всіх,
Наллєш горілки й трохи хлюпнеш в рану.
Пощепить трохи та і відійде,
Щось по бурчить, як не твереза жінка,
Але тихенько спати відійде,
І я її сховаю у хустинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392426
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Память листаю – знакомую книгу,
Шелест событий-страниц еле слышен,
Снова прошедшее чувствую, вижу,
Все воссоздалось – до кратости мига.
Детство и юность, пора становленья,
Не по годам испытанья – на плечи,
Мне и сегодня облегчить их нечем,
Но притупилось, привычно явленье...
Чаще от дома манили дороги,
Разные люди гранили характер,
Дерзко смеялась, где надо бы плакать:
Я научилась справляться со многим.
Твердо ступала – не женщиной, бабой,
Строги и каверзны жизни законы.
Сильною я выхожу к рубикону...
Не повезло ощутить себя слабой...
* Здесь – некий необратимый этап жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314040
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.01.2013
Я милуюсь проліском розквітлим.
І на фоні снігу синява.
Ніби він беззахисний, тендітний,
Але товщу снігу пробива.
І радіє: знову народився!
І цвіте усім снігам назло.
Він на небо з усміхом дивився...
Той же колір! Як же повезло!
Подививсь здивовано на мене...
Очі мають колір не такий.
Він побачив оксамит зелений
І подумав: як листочок мій.
Синій із зеленим так пасує!
І неначе став світлішим світ.
Та весна у жилах вже пульсує,
Бо приносить щастя малахіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391527
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 10.01.2013
І ростуть козаки, ніби буйна трава,
Первоцвітом зростають дівчата,
Україно моя, рідна земле моя,
Ти прекрасна у нас і багата.
Тут повітря своє, тут і хмари свої,
Береги у лататі і вербах,
Квітне наша земля, не мовчать солов’ї,
Щастя більшого нам і не треба.
Поклонімось землі, поцілуймо хреста,
Українське плекаймо з дитинства,
Хоча доля у нас на землі не проста,
Українкам ходити в намистах.
Бережім те, що є і додаймо іще,
Щоб онуки зростали багаті,
Хай затихне у серці знеболений щем,
Заживуть люди наче при святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388706
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
С незапамятно-присных времён
Волновал меня шелест знамён,
Но пытались смутить мудрецы,
Мол, рубить надо с прошлым концы…
Наслаждаться сегодняшним днём,
Не шутить с благодатным огнём,
Что попало не есть и не пить,
И друзей нерадивых забыть…
Выбирая судьбу наугад,
Не спешить ни вперёд, ни назад,
Не заглядывать ближнему в рот,
Не тужить, если кто-то помрёт…
Я так жить не согласен ничуть, -
Это ж просто - не жизнь, а - жуть!
Разве ж можно без всяких забот
Промурыжиться день или год?
Надо с миром вести диалог,
Постоянно оттачивать слог,
Верить в то, что хостится твой блог,
И подаст что-нибудь щедрый бог…
Что на свете есть много дорог,
После корочки слаще пирог…
И, пока не завяла душа,
Надо верить, что жизнь хороша!
декабрь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387556
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Счастье! Что может быть проще?
Утром, глаза открывая,
После разлучницы-ночи,
Слышать: "Здравствуй, родная!"
Счастье! Целует ладошку,
Слегка царапнув щетиной...
С прищуром довольной кошки
Мурлычу: " Мой нежный мужчина!"
Счастье! Две чашечки кофе,
Глаза его близко слишком
И плещется смех беззаботный:
" Мой сумасшедший мальчишка!"
Счастье! Вдохнув его запах,
Я не могу надышаться...
" Да ну его, этот завтрак!
Мне б так замереть и остаться!"
Счастье! Быть может по-женски...
Но, как-то пойму в одночасье,
Что высшее в жизни блаженство,
Самой для него быть СЧАСТЬЕМ!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372355
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 18.12.2012
Самое сладкое в мире чувство
Не может быть наказанием...
Долго искали... Не находили
И убеждались... Заранее
Зная, чего не будет,
Пока мы друг друга не встретим...
Самое сладкое в мире чувство-
На вкус распробовать ветер!
И задохнуться внезапным счастьем,
Не разбираясь в причинах,
Понять не пытаясь слабости женщин
И ласковой силы мужчины...
Пить с упоеньем,
Как-будто бы завтра больше уже не будет...
Самое сладкое в мире чувство-
Сплестись окончанием судеб!
Не добиваясь логики, смысла,
Огнем на любимых ладонях,
Сгорая до тла, умирая - воскреснуть
И прошлой боли не помня,
С улыбкой блаженной, смотреть в неизвестность
И видеть, как бывшее бременем,
Становится это сладкое чувство,
Победой над смертью и временем!!!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379500
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 18.12.2012
О_сінь щедро розпогодилась теплом,
Р_адісно сміється сонце за вікном,
Е_нергійні хмари - купчасті й перисті,
В_ітер їм розчісує коси білі й чисті.
У_ мандрівку вирушає осінь золота,
А_ на згадку залишає спогадів нектар,
Р_омантично промовляє нам: «Оревуар»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380987
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Оченята чорні і кругленьке личко,
Усмішка казкова, що бере в полон,
От якби, Михайле, ще тобі сестричку,
Ви б тоді співали з нею в унісон.
Радий, що ти маєш дідуся характер,
Вмієш постояти, як тебе навчав,
Хоч ти вчора внучку, новий зламав трактор,
Та дідусь на тебе навіть не бурчав…
Бо тобі, рідненький, варто світ пізнати,
Коли щось ламаєш – значить пізнаєш,
З дідусем ти можеш все перевертати,
Бо любов дідуся не сягає меж.
Хай засіють поле чистими житами,
Хай твоє дитинство колосом піде,
Щоб пишались завжди, твої тато й мама
І було дитинство в тебе золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379659
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 28.11.2012
На могилу прийду, помолюся до Господа Бога.
Припаду до хреста і вклонюся землиці святій.
Мамо рідна моя, відійшли ви у вічну дорогу,
Залишили у серці ні з чим не порівняний біль.
Відцвіли чорнобривці, калина знизала намисто,
Крають спогади душу в самотнім чеканні зими.
Тільки пам"ять про вас, як життя джерело світло-чисте,
В час гіркої розпуки обійме незримо крильми.
А здавалося нам, що розлука не прийде ніколи.
Залишаємось дітьми тоді, коли мама жива.
Перед рідним порогом спинюся закована болем,
І ніхто для розради не знайде у світі слова.
Та й заплачу без сліз і ридатиму серцем я гірко,
Як на прощу священну тихенько до хати зайду…
Вишня в смутку мені прихилила, мов рученьку гілку,
Наче рідна матуся на хвильку з"явилась в саду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373316
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 27.11.2012
Ти одночасно є й... тебе нема.
Кохання опинилось поза світом…
Осіння ніч предовга і німа
Про щось мовчала…Так несамовито
Вітрище вив у люфі димаря.
Куйовдив по землі туманів пасма…
Любов, неначе свічка догора,
Ще трішечки і… назавжди погасне.
Гарячим воском душу обпече
І тілом розіллється по краплині.
Задивленої пам"яті ковчег
Вже відпливає. Смуток у хатині,
Налитий повним келихом вина
Ще недопитого, п"янкого літа.
Ти одночасно є й тебе нема.
Кохання опинилось поза світом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380676
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Н_арешті день скінчився – на порозі вечір,
А_лмазні зорі заіскрились в піднебессі,
Д_ивакуватий місяць обійняв за плечі,
О_бачно зазирнув у очі поетеси…
Б_езмежне небо зашарілося тендітно,
Р_озквітли зоряних сполучень міріади,
А_ктриса-ніч вклонилась до землі привітно,
Н_ашіптує довкіллю зоряні балади…
І_ заспівало серце із ніччю в унісон
Ч_арівна ніч для поетеси - це камертон…
* * *
Наконец-то день окончился – на пороге вечер,
Алмазные звезды заискрились в поднебесье,
Чудаковатый месяц обнял за плечи,
Осторожно заглянул в глаза поэтессы.
Безграничное небо зарделось нежно,
Расцвели звездных соединений мириады,
Актриса-ночь наклонилась к земле низко-низко
И рассказывает ей звездные баллады.
И запело сердце с ночью в унисон
Волшебная ночь для поэтессы - это камертон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380764
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2012
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
П. Глазовий
Коли у мене на могилі
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:
– Ти пам’ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив для того,
Щоб людям весело було.
Пам’яті Павла Глазового…
Будяк не зможе прорости,
Бо «раундап» уб’є рослину.
Ви в нашій пам’яті завжди,
Хоч не сміється вже країна.
Життя, яке Ви прожили,
Роздаючи смішинки – чари.
Змінилось, квіти відцвіли,
З’явились усмішки – кошмари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379902
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
На сайті я вже п"ятий рік.
Чимало друзів тут зустріла.
Не буду я вести їм лік.
Скажу, що дружба - це є сила.
Людей завжди я поважала.
Ділилась часткою душі.
Нікого тут не ображала:
Мене навчили так батьки.
Я народилась в Україні.
І Батьківщину я люблю.
Люблю пісні я солов"їні
І мову рідну осяйну.
На сайті є і росіяни.
Та чим же гірші вони нас?
Вони ж не інопланетяни,
За що ж мене казнять в цей час?
За те, що є віршІ російські?
Що треба рідною писать?
Та я пишу й на українській?
Так що, за це не поважать?
За вчинки я людей ціную.
За їх душевну доброту,
А не за душу крем"яную
Не за сердечну мерзлоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379263
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 24.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2012
Любителям гумору
Розповім Вам правду, друзі,
Як уже багато літ
Я на сайтовій окрузі,
При двох внуках - тричі «дід»…
Ну, для внуків я дідусь,
Цим звичайно я горджусь.
Перший «дід», бо маю внуків,
Хоч ще є сердечна мука,
Хочу взяти ще за ручку,
Свою лапоньку – онучку.
Другий «дід», бо це вже вік,
Хоч ще вправний чоловік…
Ще їм сало, п’ю чарчину,
Не ображу і дружину,
Як дівчата йдуть бува,
Як пропелер голова.
Третій «дід» в мені живе,
Певно нас таких багато,
Куди час нас заведе?
Чи в житті ще буде свято?
Маю шану від людей,
Та не маю я грошей…
Хоч прожив чимало літ,
Та без грошей, хто я? –«Дід».
Не шкодую! Не біда!
Внуки є і я багатий!
Як щебече дітвора,
То найбільше в мене свято!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373456
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 14.11.2012
Дурманить пізня осінь ароматом,
згасає листя тьмяне на землі,
не зеленіє, а рудим агатом
дивує в дні холодні й дощові…
Налиті соком горобині грона,
Немов краплини крові на гілках.
Знімає осінь з голови корону,
Глибокий смуток жевріє в очах…
Похмуре небо дивиться з-під лоба,
Надуті хмари сльози ллють щодня.
У серці поселилася жалоба,
Тепер надовго ми, немов рідня…
Зима на п’яти наступає нишком,
Рожевий обрій у полоні мрій,
А на землі, немов осінню книжку,
Гортає листя вітер-чародій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371821
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 14.11.2012
Пробило сонце темно-сіру сферу,
Проміння злива, ніби стріли з висоти,
Солодким і терпким, густим лікером
Нас пригощає осінь щедро й залюбки…
Засяяли верхівки в позолоті -
Поодинокі жовтолисті острови,
Радіє сонцю очерет в болоті,
Дрімає падолист у залишках трави…
Чатує на рибин велика чапля,
Велично ходить довгонога по воді -
Маленьке озеро, як неба крапля,
Осінні промені танцюють золоті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371976
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 14.11.2012
Розплющив очі бадьорий ранок,
Почався новий осінній день,
Так ніжно й тихо пливе світанок
В тісних обіймах пустих алей…
Сумують вранці у скверах лавки,
У розмаїтті квіткових площ
Блукає осінь-казкова мавка,
Капіжить рясно холодний дощ…
Тремтять від вітру вже голі гілки,
І сонце зникло, як НЛО,
Холодний вітер свистить в сопілку,
Мережить злива на вікнах скло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372264
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 14.11.2012
Як добре, коли затишно в душі -
Заснув тайфун, затихнув буревій,
Не ллються із очей рясні дощі,
І висохла роса в обіймах вій…
Як добре, коли зранку сонце-грай,
Безхмарне небо і ясна блакить,
Коли життя квітує мов розмай,
І вже нічого більше не болить…
Як добре, коли в грудях не пече,
І дивна легкість в тілі і думках,
Коли схилитись можна на плече,
Й довірливо заснути на руках…
Як добре, коли є надійний тил,
Коли в житті ти вибрав вірний шлях...
В полоні неба у вінку світил
Моя душа літає ніби птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377395
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Обіймає небо сизими крильми -
Злякане довкілля подихом зими.
Причаїлось сонце в золоті дібров,
Листя червоніє, ніби свіжа кров.
Рожевіє обрій – незабаром сніг,
Знов зима казкова прийде на поріг.
Заспівало небо нотами дощу -
Я до себе холод в душу не пущу!
Голосним сопрано, ніби саксофон,
вітер завиває в позолоті крон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374910
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Сліпуче сонце цілувало вікна,
Блакить небесна милувала очі,
Осінній ранок, ніжний і привітний,
На землю завітав опісля ночі…
На небі хмари, білосніжна вата -
Здавалось літо повернулось знову,
І ліс зелений, пишно-кострубатий,
Пташино з сонцем вів свою розмову…
Аж раптом небо зовсім потемніло,
Сховалось сонце в хмари з переляку,
З‘явився вітер, листя затремтіло,
Прийшов на землю знов туман і мряка…
Так швидко зникло марево осіннє,
Та гріє спогад сонячним промінням…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376275
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Про зиму ще писати зовсім рано -
Осінній дощ щодня мережить землю,
На непогоду ниють старі рани,
Ставок цілує, вкриту мохом, греблю…
Купається в калюжах сонне місто,
Із-під коліс авто летять фонтани,
Висять на гілках краплі, як намисто,
А за вікном звучить фортепіано…
Сумує блюзом стомлена нірвана,
І обіймає душу міцно й ніжно,
Зіщулився мій кіт в кутку дивана -
Моя єдина щира радість втішна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377159
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Порепаний асфальт, брудні калюжі -
Осіннє сонце сонно очі мружить…
Встелила осінь землю падолистом -
Зіщулилось від вітру жовте листя…
Холодне небо зиркає вороже –
На голубу блакить давно не схоже…
Щоранку відчиняю в світ фіранку
і випиваю чаю філіжанку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377165
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 14.11.2012
А на майдані знов радянські танки,
неначе тінь жорстокої війни,
ідуть повз них кияни і киянки,
у бій ідуть за власні голоси.
З мокрих дворів обпльовані білборди
похмурі двірники метуть з сміттям,
бездомний пес справля у позі гордій
нужду на стовп "покращення життя".
Брехня після дощу стіка в канави,
хвальба і обіцянки по ровах,
громадський гнів, неначе запах кави,
нуртує в душах і лупцює страх.
Як вулики, ще виборчі дільниці,
"міліціянтів" сонних легіон,
третю добу ідуть бої в столиці
з загарбником на ім"я "ригіон".
Хіба народна пам"ять лиш у танках,
що мала б від війни застерегти?
коли новітніх злочинів останки
кричать з лісів: "Рятуйте голоси!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374572
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Біжать із осені думки
В розкішне і гаряче літо,
В якому росяні стежки
І колоситься сизе жито.
Роки, мов коні вороні,
Летять, неначе ошалілі.
Я ранив ноги до стерні
І копнував соломи білі.
Холодну ранішню росу
Ногами босими збивав.
Мантачив батькову косу
Достиглі яблука зривав.
Роки злетіли, вже онук
Своїми ділиться думками.
Життя - неначе битий брук,
До блиску витертий ногами.
Його топтав я і не раз
До крові ноги оббивав.
Сльозу, пекучу від образ,
З обличчя нишком витирав.
Бувало боляче мені,
Коли втрачав або губив.
Найкращими були ті дні,
Коли кохав, коли любив.
Коли окрилена душа
У піднебессі десь була.
Життя не варте і гроша,
Якщо любов там не жила.
16.10.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372888
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Окунусь лицом в твои ладони.
Словом прикоснусь к душе твоей
И она его, конечно, не уронит:
Отозвется нежностью - в моей.
Я тебя ласкаю нежным взглядом:
Тихо тонешь ты в глазах моих.
Это счастье - быть с тобою рядом.
Мы его поделим на двоих.
Вот опять целуешь мои руки.
С нежностью прильнула я к щеке.
Никакой не надо здесь науки:
Радость поселИтся налегке.
Монотонно дождь стучит по крыше,
(По стеклу хрустальная слеза).
Только мы его совсем не слышим,
Не пугает осени гроза...
Тишина в квартире еле дышит..
Дождик затихает за окном.
Кажется асфальт сегодня вышит
Золотистым бархатным цветком....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372748
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре,
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367545
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 16.10.2012
В піалі чай зі смаком вишні.
Спинився погляд в натовпі людей.
Між них - коханий мій, "колишній",
І серце ледь не вискочить з грудей.
За столиком в кафе затишнім,
Де очі в відображенні дзеркал,
Ти не один...і я вже з іншим,
Твій не мого торкається бокал.
Нервуєш так...ця мить коротка,
Твої слова і жести невпопад.
Між нас тепер перегородка,
І той з вітрами, сірий листопад.
А бачиш?...Я таки змінилась,
Мов те дівчисько, виросла з образ.
Надіі всі давно зносились,
Подарувала доля інший шанс.
Вже досить тих блукань в минуле,
У кожного із нас - окремий світ
Я знов щаслива!...Все забула!
Жаль, сину ти не передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371182
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Шукає осінь затишку в провулках,
Одягнута у фарби золоті.
Накину шаль з багряним візерунком,
Іду від Вас...блукаю в самоті
Не озирнусь...а сльози сушить вітер,
Гортає спогади жива душа.
Для мене стали Ви єдиним в світі,
Лиш Вам навіщо, жінка ця чужа?
Прошу,не йдіть за мною!...Опалий лист
І ностальгія дме у скроні,
Мов скло,розбивсь життя порожній зміст,
Візьміть!.. Ці ружі не мої червоні!
Лишаю все Вам!...на цім балу осіннім,
І ту красу,що вже за мить - іржа,
Могли б Ви стать моїм спасінням,
У Вас - дружина!...а я ж таки чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369412
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Телефонный звонок –
Резкой трелью в квартире,
Просигналил и смолк,
Вновь гармония в мире.
Шнур трубы теребя,
В ночь взываю: Ответьте?
Кто-то ищет меня
Иль балуются дети?
Только прервана связь,
Не успев закрепиться,
И сомненья, таясь,
В сердце острою спицей:
Может, это был Он?..
Так, надеясь на помощь,
Глаз не сводит с окон
Собачонка-найденыш.
И, тепло ощутив,
С незнакомым прохожим
Хлеб разделит в пути
Да и крышу, быть может…
А из трубки – гудки –
Безответно в эфире:
Нет причин для тоски?
Нет бездомных и сирых?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368351
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 03.09.2012
* * *
Что-то забыто,
Что-то забыто,
Будто бы ватою сердце набито,
Будто бы ножичком вострым, как бритва,
Грудь ковырнули – и память убита.
…Старые письма размыты и жёлты,
В ветхом альбоме развод от лица.
Пилится память, а из-под ножовки –
Струйками – лет деревянных тырса.
Что упустил?
Что же стало надгробием?
Что не нашёл в длинных списках могил?
Были же годы красивые вроде бы,
А погибали под зубьями пил.
Ноет во мне что-то злое, паскудное –
Будто нога к перепаду погод.
Память моя – одеяло лоскутное,
Каждый лоскут – молью траченный год.
Прежде закат был лилово-малиновый,
Ныне закат – это просто закат.
Из шифоньера смердит нафталиново
То, что вчера ещё шил на заказ.
Всё я заказывал – будто доказывал:
Качество надобно даже в шитье.
Жаль, что не носким я был – одноразовым,
Что мне теперь в этом старом шмотье?
В гнусных пивнушках чадил папиросками,
Жадно отрады искал в суете.
Женщины были. Да тоже не ноские.
Были друзья да, как видно, не те.
Фразками острыми резал товарищей,
Сладко и лживо сюсюкал с дерьмом…
Вот и стою теперь среди пожарища,
Память сгорела – мой карточный дом.
Жизнь простирнуть бы, да в щелях корыто,
Память в гробу – вся отпета, обвыта.
…Что ж я смотрю так темно, так убито?
Всё позабыто.
Всё позабыто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361684
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
После дней раскаленных,
После плавки асфальта,
Ветви мокрые клена
Гнутся вниз виновато.
Дождь, пришедший надолго
Завоевывать город,
Слюдяною иголкой
Заползает за ворот.
Стылый ветер напрасно
Вербам путает косы...
...В настроенье и в паспорт
Пробирается осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356965
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Ветку спелой рябины
Надломил ураган,
Этой жертве невинной
Я исчезнуть не дам,
Отряхну осторожно,
Унесу ее в дом, -
Проживет, сколько можно,
Над рабочим столом.
Ярко ягоды рдеют,
Оживляя уют,
Говорить не умеют,
Но зато КАК поют!
Филигранные листя,
Словно рифмы, легки.
Из оранжевой кисти
Сыплет август стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356910
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Клапоть неба у моє вікно
Заглядає рясно-зоряно,
Мов старанно виткане сукно,
Чорне, як земля, що зорана…
Зорі мерехтять у вишині,
Як вночі комахи «світлячки»,
А сузір’я, ніби вишиті,
Схожі на цікаві карлючки…
Сумно місяць усміхається -
Десь хмаринки загубилися…
В мене знову серце крається –
Від життя свого стомилася…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353893
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Залиш краплиночки роси
ти на моєму тілі,
Поміж духмяних трав впадемо
щасливі та зомлілі.
Гуляє вітер-пустунець,
напнув свої вітрила,
Неначе вчулося:
"Моя голубко сизокрила."
І вдарив теплий дзвін,
і забринів, пече у грудях,
Думки заплутались, переплелись,
в веселці блудять.
Гайнули лугом навпростець,
ти відчини кватирку,
Впокорені, послухаємо разом
стару платівку.
03.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347934
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Тебя увидев, я как будто был в бреду.
Тобой зомбирован, минирован, разрушен,
ты снизошла... меня попробовать на ужин,
а я был рад - меня к десерту подадут...
Я был в раздрае, гнал по встречной полосе...
Мои порывы ты со смаком окунала
в глубины тёмно-красно-винного бокала,
где отражалась лишь сама во всей красе.
Когда ж решила ты: бокал почти что пуст,
хотя по мне - наполовину был он полон, -
ты всё отбросила, и дребезги по полу,
осколки острой недосказанности чувств...
О, где же, где я согрешил, где был неправ ?
Недосказал, недомолчал, иль недослушал ?
Недовошёл я, или был недоснаружи,
припав к твоим, уже захлопнутым, дверям ?
Теперь, и наг, и бос, я за тобой бреду...
Ты по осколкам застучала каблучками -
оставив сердце, превратившееся в камень,
в хрустальных брызгах, заменяющих мечту.
Ты... мне позволишь искупить мои грехи?
Ступнями голыми собрав осколки чувства,
я, может быть, смогу еще раз окунуться
щемящей болью в недопитые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347385
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 02.07.2012
Липнева ніч. Так близько до світанку.
Сховався сон зрадливо у пітьмі.
Лиш вітерець погойдує фіранку.
Бентежать серце спогади німіі.
Липнева ніч. Чому ж не спиться нині?
Палітра дум міняє кольори
І зупиняє погдяд на світлині
Щасливо безтурботної пори.
Стирає пам"ять партитуру скерцо.
Самотність доторкнулась тихо пліч.
Чомусь нестримно защеміло серце...
І стала довгою коротка ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347584
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Безмежний степ.Так терпко пахнуть трави!
Як море розшумілась ковила.
Ось обрій запалили вже заграви.
Природа вже проснулась, ожила.
Ранковий промінь гладить ніжно квіти.
На землю стиха капає роса.
Дерева розправляють сонні віти.
І новий день над світом воскреса.
А серце заворожено красою.
Я чую літа неповторний смак!.
Душа хмільна від дивного напою,
Настояний на травах та вітрах.
А я спішу до тебе, Моє Сонце!
Бо вітер переміни вже несе.
Я щастя принесу тобі в долоньцях.
Хай від розлуки нас обох спасе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344954
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Я твои слова положу на сирени цветение,
На лепестки самых красных роз,
И не будет больше забвения...
Я пущу их кругами по майской живой воде,
Она мне расскажет где спит душа
Твоя этой лунной ночью, где?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336549
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Я устала ходить по небу,
По воде водить за собой,
Хочу корку черного хлеба
Разделить на двоих с тобой.
Не хочу ни трибун, ни плахи,
Погружаясь в холодный сплин,
Я почти приручила страхи,
Дегустатор прощеных вин.
Чуть горчит. Мы до дна испили
Чашу терпких немых обид,
Что осталось? Осадок. Или…
Тень надежды в бокале спит…
Я устала ходить по небу,
По воде водить за собой,
Хочу корку черного хлеба
Разделить на двоих с тобой.
Я хочу быть земной и глупой,
И смеяться от чепухи,
Светлым - крылья, свободным - ступы,
А мятущимся - жар-стихи.
Одиночество - та же плаха,
Погружаюсь в холодный сплин,
Я почти покорилась страхам,
Что горчей непрощенных вин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338673
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Поза межами доступу…Де ти?
Десь на грані небес і землі.
І мовчать оніміло планети,
І вітрильно мовчать кораблі.
Доторкається тиша рукою…
Залишає на віях блакить.
А мені би –десь поряд з тобою,
На секунду, на вічність, на мить.
Догорають зірки, як лампадки,
Розмивають чекання бліде.
Ніч у ніжність вкладає закладки
Поза межами доступу…Де?
Із бокалу терпіння ковтаю,
Як гарячий нектар, як наркотик
Поза межами. Ще відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І дотик
Гаснуть зорі і губляться цифри,
Замовкають зловісно планети.
Ще ж не фініш! Чому ж тоді –титри?..
Поза…межами…доступу…Де ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Зустрічаю прохолодний ранок,
До криниці йду по воду,
Випущу котів на сонний ганок
Із «в’язниці» на природу…
Наче кішка, вигну свою спину,
І вдихну на повні груди -
Так люблю я вранішню годину,
Коли у дворі безлюдно…
Квіти не розплющили ще очі,
Не розкрилися листочки,
В лісі не лунає спів пророчий,
І стоять дерева мовчки…
Знаю, що буквально за хвилину,
Вибухне природа співом,
Сонце освятить чергову днину
Різнокольоровим дивом…
Тишу п’ю повільними ковтками -
У душі глибокий спокій.
Обіймаю простір і думками
Відлітаю в світ утопій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338200
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Хай слова помовчать, коли зло возвеличити мають,
Забринять лиш тоді, коли вгору злітає добро,
Коли яблука грішні забрали з життєвого раю
І Адам не шкодує за відданим Єві ребром.
Помовчімо тоді, коли мир на землі без солдатів,
Помолімося тихо, за тих хто лежить у землі
І радіймо тоді, коли щастя приходить до хати,
І коли спозаранку співають дзвінкі солов’ї.
Не хваліться багатством й ніколи не будьте пихаті,
Не принижуйте тих, хто вершин у житті не досяг.
І моліться завжди, коли ви в лікарняній палаті,
І коли на життєвій вершині ваш піднято стяг.
Хай слова помовчать, коли звістку несуть почорнілу,
Чи образу душі, чи родині довічну ганьбу.
Ті ж на крилах летять, що несуть звістку роду щасливу,
Що дарують нам радісну, сонячну, теплу добу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337728
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Я, пожалуй, позволю сегодня себе - коньяка...
И немного сперва - для контраста - Лундстрема.
А затем - в тишине - за строкою ложится строка:
Одиночество. Девочка. Сад. Удивленье. Поэма...
Т. Осипова
Ты позволишь себе коньяка и немного тоски
И польются стихи, словно хлористый кальций по венам.
Между глыбами рифм будет сердце зажато в тиски
И придётся платить откровенностью за откровенность.
Принимая игру за любовь, а любовь за игру,
Ты безжалостно будешь себя посвящать ежечасно
Этой муке земной, от которой и смерть на миру
Небывало красна! И азарт именуется счастьем.
Где рифмуют слова оттого, что не в силах унять
Опьянения истинной болью до дрожи в коленях,
Где положено всё на весы, чтобы только понять
Как бывает безмерна тоска на просторах Вселенной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337913
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Насправді, кожна жінка, як гітара,
течуть у ній по жилах ноти чарівні.
Коли ж заграє музикант-нездара
порватись струни можуть навіть золоті!
А музика звучить безмежно ніжно,
коли мастак трима гітару у руках...
Народжується в єдності, а не порізно -
мозаїка кохання в життєвих вітражах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224017
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 05.05.2012
Мені зробили стіл на підвіконні,
Щоб чаєм пригощала ранок сонний,
І проводжала день на відпочинок,
Очима обіймала гурт хмаринок…
Щоб котики на сонечку дрімали,
А я для сонця каву готувала.
І шепотіла з місяцем таємно,
Про радісне, сумне, гірке й приємне…
Збулась нарешті заповітна мрія,
В душі моїй шалена ейфорія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334819
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Чому родюча, друже, в нас земля?
А через те, що крівцею полита…
Тут кожен клаптик болем промовля,
Кров і понині ще дощем не змита.
Сум в колосочку, в кожному зерні
І конюшина більш росте червона,
Шануймо і вклонімося землі,
Бо в нас земля , немов свята ікона.
Хто кров пролив та залишивсь живий,
Хай йде собі під прапором червоним,
Бо кров його у цій землі святій,
А смак землі й по нині ще солоний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335002
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Життя змінилося і знову купина,
Оцей стрибок піднятися дав змогу,
Колодязь свій не міряю до дна,
Бо поки з глибини черпаю воду.
Чомусь з просоння на щоці сльоза,
Кохана каву подає до столу,
Вологий поцілунок, як роса,
Бажає щастя з рідного порогу.
Робота жде, впрягаюсь у вірші,
Живу на світі, бо Господь тримає,
А доля, що припала до душі,
Мене і досі, як колись кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328465
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Музика, запис, виконання - Шевченко Микола
Коли ти не чуєш, як пахне в дворі матіола,
І знизу не бачиш великого в небі «ковша».
Це гине кохання і більш не воскресне ніколи,
А в грудях замовкла уже зачерствіла душа.
Відразу тоді - солов’ї у гаях безголосі,
І роси на травах - краплини простої води.
І вже не хвилюють ні брови чарівні, ні коси,
І в серце вриваються хижі, страшні холоди.
Слова повтікають у степ чи до темного лісу,
І сонце змарніє, неначе дівча на лиці.
Життя на шляху враз повісить новеньку завісу,
І більше не буде тепла у холодній руці.
Слова повтікають у степ чи до темного лісу,
І сонце змарніє, неначе дівча на лиці.
Та буде ще щастя, йому не повісять завісу,
І долю зігріють гарячі життя промінці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330940
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Посивіли мої скроні,
Як зимою сніг,
Ви біжіть життєві коні,
Я люблю ваш біг.
Бо радію, як весною
У душі політ,
Я летітиму з коханням
Ще багато літ.
До небес, моя подруго,
Вознесу тебе,
Хоч життя іде по кругу,
Доля ж не мине.
Тепло серця відчуваю
Через стільки літ.
Знай, що я тебе кохаю -
Хай розтане лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332209
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 29.04.2012
А Авария - Из-за беспечности свадьбы играют:
Часто младенцы на свадьбе гуляют.
Б 1. Бравада - Она под стать Программе кандидата,
Которую и воплощать не надо,
Порой заоблачна, порою – сыровата,
Не по плечу замах – как есть - бравада.
2. Борода - Если мужьям жены нервы мотают,
Пилят, не зная предела усилий,
Предупреждаем: вдруг, просто не знают,
Что борода может сделаться синей?!..
В Верность - - Из доверья-зернышка вырастает верность.
Очень трудно взращивать. От того и ценность.
Г Господство - Доходит до морального уродства
В семье детей родителей господство.
Д Деньги - Пусть будут различны по форме и цвету,
Пускай представляют чужую страну,
(В кошмарах ночных не пугаться б, что нету…)
Я стопкой сложу их – одну на одну,
Е,Ё Ёжкин кот - У фольклорной Бабки Ёжки
Расплодились в доме кошки.
Если на душе скребет, -
ПрижилсЯ там бабкин кот!
Ж 1.Жертва - Чтобы свидетельство о браке увидать,
Готовы годы лучшие отдать!..
2. Жена - В одном дому с тобой живет,
Символизирует комфорт,
Растит детей, дарит покой,
Обед роскошный в выходной,
Оплот семьи. Загулам– НЕТ!-
Облом, запрет и красный свет!
З Зайка - Если именем этим вас милый зовет,
Нету повода зря обольщаться,
Просто жизнь он, наверно, двойную ведет
И боится в ночи обознаться…
И Иллюзия - Бывает зрительной,
тактильной, обонятельной…
И верить
ей совсем не обязательно.
К Катастрофа - Храни надежно тайны и секреты,
И язычок на привязи держи:
Они нарушат и покой, и жизнь,
Когда из шкафа выпадут скелеты!
Л Лесть - Если ластится к мужу жена,
Значит новая шубка нужна,
Если лесть в арсенале мужчины,
Значит есть для скандала причины.
М Мораль - Используют термин по редкому случаю,
Поскольку понятие мало изучено…
Н Нано-технологии - Изучал у Медведева в блоге я,
Ощущая душою и кожей,
Эта самая технология
Вряд ли в кризис народу поможет…
О Оле-оле-оле-оле! – Поёт восторженно жена:
Полоска в тесте вновь одна!
П Парадокс - Если муж цветы принес,-
Вот вам, дамы, парадокс!..
Видно, в чем-то провинился.
Ваша цель – решить вопрос!
Р Разлучница - Как на море кораблекрушение,
Словно смерч на тучное жнивье,
Вторглась в нашу жизнь без приглашения
И, шутя, разрушила ее.
С Стерва - Мечтой недоступною в сердце крадется…
Сознайтесь, что тем хороша -
Всего от мужчины добьется,
В награду не даст ни шиша!
Т 1.Техника безопасности – И в глобальном масштабе, и в частности
Будь на страже своей безопасности:
Не носи злобных слухов, не сплетничай,
Не скупись и не привередничай,
На свиданье спешишь? –Из аптеки
Прихвати-ка заветный пакетик.
2.Транжира – Банкноты сотнями летят,
Счет в банке истощается -
В бутике модном все подряд
Сметет и не раскается.
3.Тёща - До времени досужее –
Секретное оружие…
У Увертюра - Этим, - пояснит любой чудак,-
Люди называют пробный брак.
Но за ярким всплеском вдохновения
Меркнет, не родившись, сочинение…
Ф Флердоранж - Финала свадьбы ждать,
Быть чуткой – ушки на макушке!-
И ловкой, чтоб не прозевать
Свой шанс. Невестиной подружки.
Х Холодец - Главное блюдо любого застолья,
Он и подушка, и изголовье…
Ц Церемония - Этикет, сценарий, ритуал,
Красная дорожка, пышный зал,
Декольте, колье и веера,
Смокинг ( из «Проката»… до утра…)
Ч 1. Чудо - Праздник, везенье, удачка –
Найдена целой заначка!
2. Честность - Ты честен, благородством облечен,
Непогрешим. Пока не уличен…
Ш Шик - Недостижимый идеал.
Никто его не достигал.
Щ Щетина - Нерукотворная особенность щетины
В отличии мальчишки от мужчины.
Э Эшафот - С ним ложе брачное сравнимо,
Когда любовь проходит мимо…
Ю Ювелир - Для пышных дам и юных дев
Он – лучший психотерапевт.
Я Ясновидица - Померещится, привидится
Зло придирчивой провидице,
Год за годом точит кровушку.
А зовется – мать-свекровушка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332364
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Сонячно-зелені крони
Мріють у весни в долонях.
Вишні, абрикоси, сливи
Усміхаються щасливо.
Заспівали пташки в гаю -
Раді пишному розмаю.
На поляні первоцвіти
Тішаться неначе діти.
Небо знов повеселіло,
І надворі потепліло.
Ластівки у високості
Журавлів чекають в гості.
Сонце випасає хмари,
Пильно стереже отару.
Вже проснулись цокотухи,
І дзижчать мені у вуха.
На даху смішна еротика -
Чухають коти животики.
Голуб трепетно воркує,
Лапку й серце пропонує.
Розкошує розмаїття -
Розпустились диво-квіти,
Одягли нові жупани,
Різноколірні тюльпани.
Оксамитову обнову
Приміряє весна знову.
Коси верба заплітає –
Скоро травень завітає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332453
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Вдихни, кохана, запахи весни,
Поглянь у лісі повно первоцвіту,
Я заберу тебе в свої казкові сни,
Щоб ми змогли у парі полетіти.
Поглянь, голубко, на небесну синь,
Де хмарки пропливають, як лебідки,
Лише удвох досягнемо вершин,
Хмарки у небі будуть нам за свідків.
Вдивися, серденько, в засріблену росу,
Як жайвір зрання розправляє крила,
Яку весна дарує нам красу,
Щоб ми раділи і були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329744
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Що, зацікавила лиш назва ?
Чого зайшов, розвісив вуха ?
Скажу відверто і відразу -
тут мова не про ТУ порнуху.
Собі ми вибрали "начальство",
Воно клялось народ любити,
і Україну повсякчасно
від всіх напастей боронити.
Про Україну вільну, нову
народ вже мріє п*ятсот років,
Та що отримали натомість ?
Нас "люблять" раком, потім боком !
Коли ти Ореш, як волами,
і день і ніч, аж очі пухнуть,
А у Тігіпка діаграми
що все ніштяк - оце порнуха !
Як соромлЯться твої діти
в своєму дранті йти до школи,
А ти не можеш пояснити
Чому ти так "працюєш кволо" ?!
Коли ти вже міркуєш зранку -
чим завтра їх нагодувати,
Азаров інженерам радить
Побільш картоплі засівати ?!
Коли в країні жити страшно,
коли ми всі в багні по вуха,
А в Межигір*ї гольф і яхта -
Оце, я вам скажу, порнуха !
Коли бандити гроші мають,
і суд, і прокурор їх слуха,
а в вас "законно" забирають
батьківську хату - це порнуха !
Коли твоя старенька мати
боїться визирнуть із двору,
щоб джипові не "заважати"
коли в кабак летять мажори,
коли нема куди подітись,
коли менти - ще гірша банда,
і краще з ними не зустрітись -
оце і є порнуха, брате !
Ми люди чи вже стали скОтом ?
Все ж люди ? То скажи, мій брате,
Чом дозволяєм цій мерзоті
Порнографічно керувати ?
Чи є в нас совість, честь і гідність ?
Чи гречка й молоко згущене ?
Чи ми дурні, тому що бідні ?
А бідні, бо дурні, напевне ?
Ми маєм досвід, та дипломи,
є розум, на руках мозолі,
але не можем все одно ми
хазяйнувати в своїй долі!
Коли пузатий райначальник
без хабара не дасть дихнути,
та ще й життю тебе навчає -
то може час вже схаменутись ?!
То може вже порнухи досить
в Шевченковій Вкраїні милій ?!
То може, двадцять років посту -
Це забагато й вже несила ?!
Спитай у себе і у Бога,
що скоро знов для нас воскресне,
чи на таку собі дорогу
ти сподівався ? Тільки чесно !
Наважся на своє питання
від серця відповідь відчуть.
Не зрадь батьківські сподівання.
Є бюлетень. Є вила. В путь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329250
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Не лишилось ні слів, ні емоцій.
Тільки й світу, що, ось, за вікном.
В жилах холодно. Може там стронцій?
Як живеться вам, пане Фантом?
Все написано. Сказано. Змовчано.
І заплакано вголос. Аж-ажжжж!
Мою втечу назвали ви злочином,
Бо, могла б поступитись. Могла ж?
В жилах холодно, змучено, змріяно.
Знов навшпиньки до неба… Молись!
Хай ще порізно поки не вміємо…
Та, усе ж навчимося колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325167
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Я вже не згадую тебе.
Ти-сон, який давно не сниться.
Захмарне небо голубе,
Мойого серця таємниця.
Лишайсь повік естампом мрій
На полотні моєї долі.
Немов шалений буревій,
Пронісся шквалом в чистім полі.
І розродилась з-під небес
Щасливих днів цілюща злива.
Шал пристрастей, як грім воскрес...
О, Боже, я була щаслива.
Та роз"єднала доля зла,
І не шукай тому причини.
Кохання річка в два русла
Враз розлилася долечинно.
Ти не вертайсь, коли літа
Посіють сум невинним жартом.
Ти вже не той і я - не та.
Минуле зачіпать не варто.
Я вже не згадую тебе...
Та інколи нехай насниться.
Безхмарне небо голубе,
Й сердець одвічна таємниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324384
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Весна горланить: « Це мої права!!!»
Зима брикається: «А я не відступлюся!!!
Та квітнуть зачаровані слова,
Якими я з весною поділюся.
При повені красу сплету вінком,
Нехай водою плещуться заплави,
Веснянку заспіваю перед сном,
Роздам коханню ніжні квіти-чари.
Багрянцем захід я накрию знов,
Смаком волосся задурманю душу
І щастя обміняю на любов,
Бо я живу, і ще кохати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323055
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Ах, весна! Как она скоротечна!
Чуть тепла - и наступит лето,
К жемчугам садов свеже-млечных
Враз прибавится самоцветов!
С каждой новой весной я верю
И на камнях цветных гадаю:
Не стучит, а скребётся в двери
Счастье робко. Тсс! Ожидаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319418
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012
І лежать троянди на снігу,
Наче кров’ю хтось полив по полю,
А вони спинившись на бігу,
Гріють душу невідомим долям.
Тут колись три хлопці молоді,
Танки через міст не пропустили,
Про життя не думали тоді
І що в полі виростуть могили.
Хто вони, з якої сторони,
Чи шукає хтось їх, чи забули?
Тут вони, на полі, полягли
І додому більше не вернулись.
Ми у них в одвічному боргу,
Дуже жаль, що їхня така доля
І лежать троянди на снігу,
Наче кров’ю хтось полив по полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319516
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Сотворіть Україні квітуче життя
І загойте скалічене тіло,
На якому сліди залишила орда,
Де нагайка московська свистіла.
Були пута свої, були пута чужі,
І на тілі й до нині є шрами…
Хоч жили ми завжди на багатій землі,
Та вона помирала віками.
Що зберіг наш народ? Чудо - диво пісні,
Бо давно наша воля пропита,
Вже не стало в країні героїв-синів,
Хто ж нам землю прийде боронити?
Помінялись часи, тепер внуки ростуть,
Хай земля подарує їм силу,
Може справу дідів до кінця доведуть,
Щоб свою зберегти Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314981
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Україну мою у Дніпрі освятіть,
Освятіть лівий берег і правий
І її на руках до небес вознесіть,
Як квітучу і сильну державу.
Прокладіть над Дніпром широчезні мости,
Хай обнімуться люди при святі,
Щоб настав швидше час Україні цвісти,
Люди стали щасливі й багаті.
Позбираймо коріння своє звідусіль,
Що розкидано дрібно по світу,
Це ж бо наша земля і єдина в нас ціль,
Поклонімось словам Заповіту.
Бо на рідній землі, ми єдиний народ,
То й державу шануйте єдину,
Щоб добилися ми довгожданих свобод,
Освятімо в Дніпрі Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314676
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Не говори мне, милый друг,
Что, несмотря на холод вьюг,
Своим теплом зажжешь свечу.
Кривить душою не хочу.
Не говори мне, милый друг,
Что май придет и вспыхнет вдруг
Огонь, что так давно угас.
Прости, но это не о нас.
Не говори мне, милый друг,
Что звезды, падая вокруг,
Рисуют сердце на лугу.
Ответить тем же не смогу.
Не говори мне, милый друг,
Что листопад, проделав круг,
Навеет грусть. Не в этом суть.
Любви той, первой, не вернуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316584
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Я устала... Спрячь в своих ладонях,
Все, что раньше было мне обещано.
Ты уже почти что посторонний,
Я - уже почти чужая женщина.
Я забыла... Не тревожь сознанье,
Мне с трудом далась моя забывчивость.
Ты - фантом, ты - выше пониманья.
Я же недолюбленность обычная.
Я молчу ... И много смысла в этом,
Ведь о главном рассказать так сложно.
Рвешься ты к огню, где много света,
Я ж к тому, что просто невозможно.
Я сумею быть твоей далекой.
И клянусь, на волю отпуская-
Ни слезы, ни взгляда, ни упрека...
Лишь не ждать тебя не обещаю!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316762
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
НОВЫЙ КОНСТРУКТОР
Мне в мой день рожденья, десятого, утром,
Вручили в подарок огромный конструктор -
В коробке тяжелой цветной деревянной
Немыслимый клад образцов безымянных!
Из модулей разных при должном старании
Создам я авто, самолеты и здания,
И крейсер военный, на нем капитана,
Чтоб мог бороздить он простор океана,
Для космоса спутник, для поля комбайн, -
Да мало ль фантазий, идей или тайн?
Мне нравится с новым набором играть,
Да вот неохота его убирать!
ДОМАШНИЙ ПОДИУМ
Мне старшая сестренка заколку подарила,
С особым шиком бантик над челкой прикрепила,
Сказала, что артистки и модницы Нью-Йорка
По подиуму ходят в точнюсеньких заколках!
Взяла я сумку мамину и ботики на шпильках,
И бабушкин пушистый с отливом воротник,
Скажу вам по секрету, я выглядела стильно!
А с яркою помадой - и впрямь – парижский шик!
Пусть времени немало посвящено процессу,
И пусть Париж и Вена и сам Нью-Йорк не близко
Я в зеркало смотрелась – пускай и не принцесса,
Но буду с вами честной: ни дать ни взять, артистка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312830
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Ой, розгнуздані коні
Пролетіли роками.
Сріблом вкрилися скроні,
Оповиті думками.
То є вкраплені миті
Гіркоти і образи,
Все, що може боліти,
Все сьогодні наразі.
То є мудрість і сила
Життєдайна, набута,
То є сонце і злива,
То є радість і смуток.
То є пісня любові -
Двоє лебедів в парі.
Незвичайної долі
Пломеніють стожари.
Ой, літа мої, коні.
Це ж не ви мені зрада.
В срібнім сяйві на скронях-
Особлива принада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305114
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 04.02.2012
а ты пытаешься
спрятать улыбкой
печаль
невозможного
и тоску о несбыточном
а я смотрю
в твои глаза
и
все слова
теряют всякий смысл
ты все время
думаешь
обо мне
а я - о тебе
но от наших чувств
не изменится
этот мир
и я не понимаю
такой любви
у которой никогда
не будет будущего
в виде детей
только короткий миг
украденный у Вечности
от вечерней
до утренней зари
и я не ощущаю
тепла твоих
рук и губ
и я не различаю
цвета твоих глаз
я пытаюсь представить
себя - без
но только люблю
тебя
с каждым днем
все сильней
и душа замирает
в предчувствии
невозможных чудес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308636
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Ответ Оле Радченко на её стих На-д-е-ж-де
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310273
------------------------------------------------------
Оля - имя святое, от Бога.
Она может творить чудеса!!!
Только странного в этом немного:
Ведь прекрасна сама, как весна!
А глаза, словно синее небо.
Сколько людям дарила тепла!
Может вмиг поддержать, где б ты не был.
Она всем хороша, весела.
Дети, внуки её обожают.
Пусть наполнится радостью дом!!
Быть счастливой, здоровой желаю,
Пусть порадует луч за окном!
А стихи, как души песнопенье,
Как поющая птица в саду.
(Вот такое имеешь уменье!)
И тепло с ними даже в пургу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310369
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012
***
Светлый, нежный… Разве есть спасение?
Вырвалась душа – не запереть.
Он не сам… И ты… Как наваждение…
Каждый вариант – похож на бред…
По привычке, чуть дрожащим голосом
Губы шепчут: «Помоги, Господь!
Дай узнать, как пахнут его волосы!
Дай мне душу утолить и плоть!..»
Только режет вдруг висок видение…
Не имеешь права ты просить!
Что ты просишь? Грех, порок, падение!
Даже мысль – и ту нельзя простить!..
И сжимаешь губы в исступлении…
Явь – горчайшая из всех отрав…
Господи, избавь от искушения…
Пусть мне будет больно,
Но избавь…
26.01.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309306
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Ты зачем
пришла так рано
стерва,
инструмент
косарский
заточив?
И струной оборванной –
по нервам!
резанула,
занавес
закрыв.
Ты все тайны
у Поэта
знала,
а иначе
просто б
не пришла…
Эх, маэстро,
повтори
сначала…
А в ответ,
как в песне –
тишина…
В горы,
шаг за шагом,
без одежды…
Слышите?..
«О, отворись,
сезам!»
Плач и смех,
разлуки и
надежды,
по хрустальным
струнам –
по слезам!..
А внизу,
в бессовестности
сытой,
притаившись
и прикрыв
свой страх,
подло бьют
подкованным
копытом;
и куда? –
под дых,
в висок
и в пах…
Беспокойно
крутится
кассета –
наша жизнь,
с началом и
концом…
В тесноте
прокуренного
века:
« Сбросьте маски!
На лицо –
лицо!»
На Ваганьковском
столпо-
творенье!
Как немое,
старое
кино…
Окончательный
итог
творенья
воспалённой
совести
Его…
А в Москве
шумит
олимпиада…
«Кто поэт?
Вы что?!
Не до того…»
Как с небес сошло:
«Портрет –
не надо!»
Но народ
народных –
и в лицо…
И хрипят,
хрипят
магнитофоны:
не обиду,
не мольбу,
не стон…
В той одной,
не праздничной
колонне,
где горит
не праздничный
огонь…
…На Таганке
вновь
скрипят подмостки…
Много звуков
притаилось
там…
Где-то,
среди них, –
живой
Высоцкий!..
Спел.
Сыграл.
И поклонился
нам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202603
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 26.01.2012
Поначалу прикольно добыли священный огонь
И на входы пещер прицепили из шкур занавески,
В натуральные краски прикольно макали ладонь
И на серых камнях рисовали прикольные фрески…
Исступлённо-прикольно не вняли господню персту,
По-приколу лет сорок бродили в синайской пустыне…
А потом по-приколу прибили Пророка к кресту…
И с тех пор сожалели об этом весьма и поныне…
А когда надоел первобытно-общинный прикол,
На костры повели пионеров прикольной крамолы…
И крутых приколистов прикольно сажали на кол,
А не очень крутых окунали в кипящие смолы…
Между делом прикольно убили семейство царя…
А потом по-приколу состряпали среднюю школу…
А для самых прикольных построили концлагеря
В назидание тем, кто прикольно служил комсомолу…
Столько лет по-приколу рубились со всеми подряд,
Вырубали под корень сады и хозяйский кедровник…
И прикольных студентов сгоняли в один стройотряд
Чтобы в тьму-таракани построить прикольный коровник…
Сгоряча завалили прикольный Союз и тайгу,
И Берлинскую стену снесли впопыхах по-приколу…
И бездумно сорим этим словом на каждом шагу,
Разбавляя слезами противную коку и колу…
январь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308241
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 25.01.2012
Наша Даша ела кашу...
Очень злилась наша Даша -
хочет ложку отобрать
и процессом управлять!
Мама ложку отдаёт,
а процесс-то не идёт!
Ложка - словно неваляшка!
Прыг! На стол пролилась кашка!
А теперь попала в нос...
Ну, обидно же до слёз!
Снова прыг - попала в ухо...
Что же это за житуха?!
Мама ложку забирает,
снова кашей наполняет.
Снова недовольна Даша,
очень злится на мамашу!
"Ня"! Кричит на маму Даша -
это значит:"Дай МНЕ кашу"!
Снова мама поддаётся,
Даше ложка отдаётся,
снова Даша управляет,
ложкой в рот не попадает...
Вот так Даша ела кашу,
игнорируя мамашу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306069
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 25.01.2012
Зимний ветер хриплым басом
За окном моим поёт.
И выводит модным джазом,
Хоть совсем не знает нот.
В белом вальсе кружит вьюга.
Раз.Два.Три.И снова круг.
А метель,её подруга
Наметает снежный луг.
Вот весёлые снежинки,
Закружили хоровод.
Это зимние картинки.
Это значит снег идёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308874
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Чому у мами посивіли коси
І зморшки появились на лиці?..
Вона ж всі болі в своїм серці носить
І пульт життєвий у її руці…
В дитини пальчик заболить , а в мами - серце,
Дитя не спить і мамі не до сну…
А болі, наповняючи відерця,
Несуть, як хмари, мамі сивину.
Та й зморшки, мов війни траншеї,
Відбитком залишились на лиці,
Вона не раз хустинкою своєю,
Стирала кров на зраненій руці…
Тулила до грудей, коли були маленькі
І разом плакала, коли хтось ображав,
Вона єдина, наша люба ненька,
Вже посивіла, а я й не помічав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306827
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 20.01.2012
1.
Как холодно вдруг стало на Земле,
Как будто Сумрак Вечности коснулся
И стало так темно, что в этой мгле
Качнулся мир
И, вздрогнув, ужаснулся
Жестокости людских сердец и дум,
Слепому безрассудству и безверью.
Под первобытный стон и леса шум
Носился Демон над земною твердью...
2.
Он так кричал!.. Мне показалось, что
Был слышен этот вопль по всей планете!
И темноты мои боялись дети,
И пёс рычал во сне...
Не мог никто
Помочь в беде мне этой страшной ночью.
Я ощутила силу крепких рук,
Сковавших тело...
Ледяной испуг!
И
я его увидела воочию!
Но, стало вдруг темно, как будто свет
Погас навеки, канул в преисподню...
И с болью вспоминаю я сегодня
Оставленный ночным визитом след...
3.
Казалось мне, что я схожу с ума,
Настолько ощутим был холод мрака!..
Опять во сне залаяла собака,
Дождём хлестала по щекам зима.
А утром выпал невесомый снег
И обозначился рассвет у неба кромки,
и снизошло... В ту ночь молились все
За душу нерождённого ребёнка...
==========
ой, знаю, что найдёте немало "блох", которых я в спешке не разглядела и не вычесала. Свежо. До такой степени свежо, аж страшно...
Жду замечаний и, возможно, критики.
Трепещу. но жду.
С теплом ко всем, Ира
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306116
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
НЕ РАЗЛЮБИ
1
Держу я в ледяной горсти
Письма измятые листочки…
Прости, любовь, меня прости,
Не ставь в последней клетке точки.
И прошлых лет не загуби,
Будь с ними бережней, родная.
Что б ни случилось, умоляю:
- Не разлюби,
Не разлюби…
2
Я так хочу с тобою вновь
Зарыться в тёплые подушки,
Про боль свою и про любовь
Одной тебе шептать на ушко.
А на рассвете кровь рябин
К нам просочится в дом сквозь рамы,
И буду я шептать упрямо:
- Не разлюби…
Не разлюби…
3
Мы столько наломали дров,
Неужто мы не стали выше?
Сквозь сводки громких катастроф
Мы оба только нашу слышим.
Что нам до сломанных судьбин
И войн кровавых на Востоке?
С мольбой мы вписываем в строки:
- Не разлюби!
Не разлюби!
Бокал с шампанским пригубив,
На скрипки мы меняем трубы.
Пусть вечно шепчут наши губы:
- Не разлюби!
- Не разлюби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289811
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 28.12.2011
* * *
Дочери Елене
Были слюдяные и бездонные,
Голубые, словно небеса,
У кота бродячего, бездомного,
С грустной человечинкой глаза.
Мех его, паршою изувеченный,
Не спасал в ночные холода,
И к теплу простому человечьему
Плёлся он ни с чем и в никуда.
В непогоду прятался под крышами,
Где черней и гуще темнота,
Плакал он взахлёб…
И люди слышали
Горькие рыдания кота.
Но, обременённые заботами
И неразличимые в толпе,
По ночам они покой с зевотою
Берегли в бетонной скорлупе;
Крепким кофе, суррогатным чаем ли
Оглушали сердца метроном,
Только бы не слышать, как Отчаянье
Детским криком плачет под окном.
…Я кота нашёл за подворотнею,
В глубине прохожего двора.
Я ему сказал:
- Да что ж ты, родненький,
Погоди пока что умирать!
Я тебя микстурами да мазями
Подлечу, дружище, а потом
Откормлю, отмою так, что за зиму
Станешь ты красивейшим котом.
Может, поступил я опрометчиво
- Дома ни кола и ни воза, –
Но уж с очень грустной человечинкой
Глянули в меня его глаза.
…Пусть я, как и прежде, горе мыкаю.
Только жив и счастлив потому,
Что согласье да любовь великая
Поселились у меня в дому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296911
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 28.12.2011
* * *
Впечатан в снег узор твоих следов,
Недолговечны на ветру их нитки.
Они уходят под сосулек слитки,
К двери, где всё не клацает засов.
Погашен дом.
Там нет тебя давно.
И не тебя в нём поцелуи жалят,
И не желтеет ночником окно,
Стоишь под ним забытая давно,
А в хмуром доме женщина чужая.
И боль твою не выстудит зима –
Слезу снега холодные не сушат.
Метель тоску нашёптывает в уши
И сводит этим шёпотом с ума;
На сквозняке слезе не загустеть.
Пускай провисла штора недвижимо –
Там приняла чужой изгиб постель,
И не тебе поют её пружины.
Там так же, как с тобой, безумен миг,
Ревёт огонь в осатанелом горне…
В груди на хрипе набухает крик,
Петлёю пальцы сводятся на горле.
…К утру зима нагромоздила льдов,
И дом усопший вьюгою отвыла,
Снегами, будто саваном, укрыла
Уже навек узор твоих следов.
28 декабря 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302778
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Забыть не пытаюсь... Пытаюсь забыться,
Меняя картинки мелькающих лиц,
Чтоб в толпах бессмысленных слов заблудиться.
Но память запуталась в стрелах ресниц.
Склоняясь к виску, твоим голосом шепчет,
Чужими губами... Куплюсь на вранье -
С глазами закрытыми, все-таки легче,
Вплетается в волосы имя твое.
Но дерзость попыток, отчаянно-смелых,
Напиться другими, совсем не любя,
Напрасна... И мучится грешное тело
Слепым ощущением жажды тебя!
Мне, привкусом горького самообмана,
Слеза подтвердит нереальность мечты.
Ведь в каждом узоре руки папиллярном
И в клеточке каждой находишься ты...
Забыть не пытаюсь... Пытаюсь жить дальше,
Сменив виражи на скольжение дней,
Спасаясь сиянием собственной фальши,
В мельчайших осколках моих витражей.
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302615
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Смятые простыни.Стиснуты зубы.
И обречённость в потухших глазах.
Крохи оставшейся жизненной ссуды.
Сдавленный стон.Сжата боль в кулаках.
Рядом на стульчике дремлет надежда.
С ложечки веру вливает в уста.
Где-то есть полочка с новой одеждой.
Над изголовьем распятье Христа.
Громкие звуки давно под запретом.
Нервы натянуты,словно струна.
Слабой улыбкой дождался рассвета.
Нитка оборвана.Вздох.Тишина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302707
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Мне пока еще это снится,
Растревожен фантазией миг -
Ты целуешь мои ресницы,
А я - кончики пальцев твоих.
Изучаешь, скользя губами,
Нежность кожи открытых плеч,
Молчишь, понимая - словами
Покоренных уже не увлечь!
Чуть ослабишь свои объятья
И скользнет вниз шуршащий шелк
Невесомо-легкого платья,
Мне лаская изгибы ног.
Затанцуют страстные тени,
Лишь на ночь отпросившись у тьмы,
Забываясь до иступленья,
Что закончатся скоро и сны...
Неизбежностью надышавшись,
У судьбы я прошу одолжить
Мне хотя бы возможность шанса
Продолжать в этих снах дальше жить!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301644
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Дни рождения… Дни рождения…
В детстве прекрасном – этапы взросления.
Как мы спешили взрослыми стать,
Мир этот дивный быстрее познать!
Как мы все в детстве ждали подарков -
Кукол, машинок, раскрашенных ярко!
Мяч, самокат, кот, щенок, пистолет,-
Только б играться, а детства уж нет!
Дни рождения… Дни рождения…
Юности милой, беспечной томление
И ожидание дивных чудес,
Дружбы, любви и подарков небес.
Дни рождения… Дни рождения…
Зрелости сила, надежд воплощение,
Служба, карьера, детишек рождение,
А на висках – седины появление…
Дни рождения… Дни рождения…
Вот уж и внук, как подарок небес,
И замечаешь с большим удивлением –
Пыл восприятья подарков исчез!
Ценность подарков переосмыслена,
А кое-что и смешно, и бессмысленно…
То, что хотелось до дрожи в руках –
Вроде не то, и вовсе не «ах»
Но как подарок – от мамы звонок:
«Жива и здорова, а ты как, сынок?»
Мама жены крутит велосипед-
Тоже подарок, проблем, значит, нет.
Друг верный рядом – родная жена
Мужу в подарок навеки дана.
Давление в норме – подарок судьбы,
И Бог уберёг от сумы и тюрьмы.
Дети звонят каждый день, слава Богу,
И в Отчий дом не забудут дорогу.
Цел, невредим внук вернулся домой –
Это подарок такой дорогой!
А главный подарок дал Бог – это жизнь!
Пусть это миг – за него и держись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193562
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 14.12.2011
Вчера я была убита,
Вчера я горела в огне,
Вчера я кричала:
Спа
----си
-------те!
И что-то сломалось во мне.
Мне все говорили: Завтра.
Мне все говорили: Жди.
И я, как бегун на старте,
Ждала, пока грянет: Жги!
Ждала, что придет сегодня,
Ждала, что пройдет зима,
А завтра была свободна
И чуть не сошла с ума.
Не жаль, что была убита,
Не жаль, что горела в огне…
Мне жаль, что кричала:
Спа
----си
-------те!
А вы не спешили ко мне.
_______________________
иллюстрация "Вчера" бумага, тушь - Ирина Смольянникова (Стрекова)
галерея художницы: [url=""]http://artbesa.narod.ru/[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270184
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 24.11.2011
Поганих слів не хочу говорити,
В думках нема образити когось,
І все життя не тліти, а горіти,
Щоб кожному поету довелось.
Бо словом теплим можна розтопити
Не тільки лід на річці, а й в душі.
І особливо слово має жити,
Якщо воно зігріте у вірші.
Тепло від серця покладіть у вірші,
Про що б цей вірш написаний не був,
Якщо він теплий, значить буде гріти,
Щоб вірш такий життя собі здобув.
Бо в тих віршах, в яких є лід і холод,
Вірші такі не варті і гроша,
Від них в поетів наступає голод,
Мертвіє від таких віршів душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294049
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Тебя, мой милый, улыбаясь проведу,
Сквозь все круги мной уготованного ада.
Маня, шутя, целуя на бегу,
Уверенно смеясь, не пряча взгляда.....
И , знаю, ты моих коснувшись рук
Не устоишь.... А я , с огнем играя,
Восторженно взойду на первый круг
Тобой мне предназначенного рая!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270369
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 11.11.2011
Только не нужно меня жалеть
И так тревожно в глаза смотреть.
Боль - это вовсе еще не смерть
Боль - лишь желание умереть!
Закрыв глаза , вылью боль в стихах,
Души принимая простой совет -
Тоска - это вовсе еще не мрак,
Тоска - лишь желанье не видеть свет!
Мне воздуха влить бы один глоток,
Заставив глаза приоткрыть и знать -
Надежда - ведь это еще не вздох,
Надежда - желание вновь дышать!
Надежда, ты только рядом кружись!
Два вдоха тебя и смогу летать.
Счастье - конечно еще не жизнь
Счастье - желание жить опять!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270953
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 11.11.2011
Відлетіли літа, відлетіли літа сизим птахом,
І лише сивиною мені залишили сліди.
Відлетіли у вирій, батьками назначеним шляхом,
Та лунає й понині життя мого тихе «курли».
Ви літа не спішіть, не несіть мене в даль від родини,
Я із вами не раз ще піду у чарівний танок
І пісень заспіваю, написаних любій дружині,
І сплету для своєї невістки з волошок вінок.
І нехай ще, хоч трохи, майбутні роки почекають,
І життя хай порадує сонячним променем світ,
Хоч все далі і далі від мене вони відлітають
Та в моєму житті залишають на теплому обрії слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290740
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Тріпотіло листя, тріпотіло
На вітрах розбещених - вітрилом.
Як твоє, кохана, біле тіло,
Коли пристрасть розправляла крила...
Тріпотіло листя. Липень. Серпень...
Червоніло від спокуси місто.
Лиш душа сахалася і терпла,
Бо у жовтні облітає листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287348
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 07.11.2011
Криштальний келих на столі
Стоїть якийсь незграбний, грубий…
Недавно він купався у вині
І цілували його губи.
Він був в помаді дорогій
І теплі руки його гріли,
Та тільки залишивсь пустий,
То став нікому не потрібний.
Коли ти «бос» і друг комусь,
Тоді тебе чудово знають,
Як «сан» від тебе відвернувсь -
Частіше всього забувають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289990
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Не долюбила… Ще не маю мудрості
тонкої і досвідченої жінки.
Не запросила. Навіть не осмілююсь…
Та й каву я завжди роблю без пінки.
Не допила, дурманами окутана,
лишивши поцілунок на фужері,
той погляд, що давно осів отрутою
в солодкому, тягучому лікері.
Не дотяглася, не пізнала дотику,
в шовкових простирадлах, на губах і …
Опам’яталась, мабуть, вітру подихом
обпечена під краєм неба плахти.
Не дописала. Стрималася в порусі,
лишила місце, змішую відтінки…
Не долюбила. Ще не маю мудрості
тонкої і освіченої жінки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289329
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Джерельце з-під каменю пробилось,
Потічок сховавсь у берегах,
А йому напевно і не снилось,
Який він пробігти має шлях.
Що із нього крихітки-малечі,
Виросте розхристана ріка
І тоді і він розправить плечі,
Вдаючи міцного козака.
Так в житті буває, що людина,
Немічна, коли вона одна,
А коли багато - вже родина…
«Міць у гурті» кажуть не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288751
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
На сході сонце починає день,
І я молюся Богу спозарання,
Хай день дарує пригоршню пісень,
Посильну працю і палке кохання.
Краса на сході… Ніби з-за гори
Летить полумисок із золота у небо,
Хмарки міняють диво-кольори,
Чарівний ранок – іншого не треба.
Спасибі, сонечко, за вранішню красу,
За тихий бриз, за колорит пісень.
Таку красу в собі я понесу…
На сході сонце починає день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288750
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Коли честь забута в роду,
Коли слів в оправдання не має,
Я дорогу свою оберу,
На якій ще зоря засяє.
Я із честю пройду життя,
Зберігаючи честь родини
І якщо було прокляття,
То було прокляття єдине.
Честь завжди у роду одна,
Бережімо святе нащадків…
Нехай честі бренить струна
І в родині все буде гладко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288572
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Я пришлю Вам тепла з Волині
І відкрию шляхи до серця,
Бо радію такій родині,
Яка щиро завжди сміється.
Це поети, які у клубі,
Вірні друзі, брати, родина…
Тут зустрів я Надію й Любу,
Юлю – доню і Юру - сина.
І живу, бо я маю друзів,
От Сергій, вивчив добре ринок,
Ігор, друг мій, державі служить,
Кожен вірш – то окремий вчинок.
Коли Дощ обсипає віршем,
І Кадет своє вставить слово,
То життя стає трішки ліпшим,
Вони пишуть завжди чудово.
Інсоліта – це казка в клубі,
Оля Радченко – мудра мати.
Я радію Вам, друзі любі,
З Вами поруч – це значить свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288226
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Мені крила батьки подарили,
Чарівні, наче яблуні цвіт.
І сказали, ці крила щасливі,
Хай триває твій довго політ.
Пр. Мої крила, мої білі крила,
Понесіть у життєвий політ.
У краї, де кохання вітрила,
У казковий, небачений світ.
Пам’ятай, що в житті тобі треба,
Досягнути своєї мети.
Ти пишайся землею і небом
І лиши після себе сліди.
Пр.
Ви несіть мене крила далеко,
Та вертайте додому завжди.
До землі, де зростають лелеки
І лунає щасливе «курли».
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287573
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Осінній ранок потонув у росах,
Рожевий промінь розбудив блакить.
Прозорим покривалом на покосах
Туман, як біле марево, тремтить.
Земля спросоння підіймає груди
І дивиться на сонце з-під повік.
Лиш в сні щасливі зостаються люди:
Таким коротким є у щастя вік.
Ось вітерець крильми торкнувся листя.
Розбуджене зривається й летить...
Як ватра, загорілося намисто
Калини, що прокинулась в цю мить.
Схитнувся сонях спілий, обважнілий.
І пташка свої крила розправля,
А день новий, ще трішечки несмілий,
Всміхаючись, про право заявля...
До сонця простягаю свої руки,
Ловлю в долоні теплі промінці.
І осені я чую дивні звуки!
Чарівні, неповторні дні оці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282787
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 21.10.2011
І знову біль, коли летять роки,
Які приводять через час до втрати,
І завмирають в смутку береги,
Які не хочуть повені чекати.
Підмитий берег звалиться униз,
Ріка життя несе його у далі,
Під вечір пробіжить водою бриз,
Наступить час розлуки і печалі.
Ми винні в тім, що мить не берегли,
Хоч і понині, ще сіяють зорі,
Життєва річка плине до пори,
А потім губиться у вічнім морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287377
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Уезжаешь... Молча... Без прощанья.
Я ни слова не скажу упрека.
Делает немою пониманье,
Что чужой ты, что такой далекий.
Мудрою порой быть очень больно,
А еще спокойной и логичной...
Пресыщаясь пониманья ролью,
Становлюсь язвительно-циничной.
В тягостном молчаньи держишь руку.
Я же небеса ласкаю взглядом...
Мне плевать на скорую разлуку....
Только вот в глаза смотреть не надо!
Обмануть могу чем пожелаю -
Жестами , улыбками , словами,
Как актриса роль сейчас играю,
Только не умею лгать глазами.
Нежно на прощанье обнимаешь.
И отравлен миг самообманом -
Прижимаюсь... Выдох... Отпускаю...
А в глазах лишь боли океаны....
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286622
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Приїдь, мій синочку, сусіди хворіють,
Я тиждень у хаті знаходжусь сама.
І квіти померзли, перина не гріє,
Поліночка дров вже у хаті нема.
Я знаю, тобі тепер вже не до мене,
Та в мене в житті ти зостався один.
Колись ти мене називав - моя нене,
Моя був надія і люблячий син.
Я пенсію, сину, для тебе складаю,
Поститися мушу - достатків нема...
Я скоро помру… То приїдь, я благаю,
Бо я в цілім світі лишилась одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286586
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
Мечтаю я хотя бы раз проснуться,
Забыв о беге сумасшедших дней,
И, томно замурлыкав, улыбнуться
Тебе из шелка белых простыней.
И нет наверно близости теснее,
С глазами , как наивные ромашки,
Счастливым утром соскользнув с постели,
Накинуть на себя твою рубашку!
И кофе вместе пить не понарошку ,
Смеяться, целоваться на ходу....
Чтоб нежность падала теперь в твои ладошки,
А не как раньше просто в пустоту.
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272921
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 14.10.2011
Ко мне в изголовье, крадясь по подушке,
Как кошка уляжется тихо подружка,
От коготков оставляя отверстия,
Ночь безмятежная - черная бестия.
От черной подруги меня забирая,
С собой поведет и маня и играя,
Непредсказуема, дерзкая , смелая
Мечта легкокрылая - бестия белая!
Подхватит на руки, мечту продолжая
И дарит, желанья огнем наполняя
Яркий восторг, не смотря на последствия
Страсть бесконечная - красная бестия!..
В мир возвращусь покорясь неизбежности
Губ твоих теплой настойчивой нежности,
И улыбнусь твоё слыша приветствие:
\" Здравствуй , любимая рыжая бестия!\"
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275607
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 13.10.2011
Всміхнись і знову
назвися гостем.
(Наглухо двері,
впритул фіранки).
Хай стане тихо
і раптом просто -
Найдовша вічність
живе до ранку.
А далі кава…
І босі ніжки.
Навшпиньки… Думка:
чи то востаннє?
Навіщо в мене
вселилась кішка
І серце в грудях
давно не камінь!?
Впусти…. ще трохи.
Отак пограйся.
Хай пахне довго
тобою постіль.
І знову будень
в святкове вбрався,
Замкнувши двері
за вічним гостем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285754
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Рожевий ранок тихо плаче листям,
Вкриває килим зрошену траву,
Такий пухкий, гладенький, золотистий.
І я стежками золота іду.
Чарує ліс, веселкою повитий.
Шипшина вже намисто розправля.
Пашить собі багрянцем соковитим
І душу в час осінній звеселя.
Руками зачіпає моє плаття
І в очі так несміло загляда.
А вітерець жартує із багаттям,
І сум осінній швидко покида.
Галявину обсипало проміння,
Це день новий крокує навпростець...
Та раптом чую тихе шарудіння:
Це клен скидає жовтий жупанець...
Та смуток навіває те гніздечко,
Покинуте птахами до весни...
Та годі вже... Не плач, моє сердечко!
Повернуться додому ще вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285773
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Мне колыбельную играет тихо ночь
Невидимым смычком по лунным струнам.
Бросая в окна листья рвет и прочь
Летит, звеня своим волшебным бубном.
Вступает ветер, начиная веток дрожь...
Взрывая небо, плачет саксофоном.
Приятным ритмом барабанит дождь,
Уравновесив звуков какофонию...
Я засыпая слушаю рапсодию..
Не нужно слов... Безмолвно понимание-
Счастливая сейчас звучит мелодия,
Где самый главный звук - твое дыхание!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282600
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 06.10.2011
Ты мне что-то шептал о Париже,
Обещая такой ROMANTIK!!!!!!!!!!!
Но я рухнула плинтуса ниже
И азартный запал тут же сник...
Хоть мелькают виденья упрямо -
О, Версаль, Сент-Жермен, Мулен Руж!
Только все ж с пониманьем я дама
И я... нищая дама к тому ж.
Ведь когда я читаю, что пишешь,
Чем ты пахнешь, во что ты одет,
То во мне распускается пышно
Милых комплексов целый букет
Не совсем я, конечно, в осадке.
Только, знаешь, на жизни весах ,
В щепетильных вопросах достатка
Мы на разных с тобой полюсах.
И к тому же - лететь в самолете
Я могу лишь под общим наркозом...
Нам вот только инфаркта в полете
Не хватало... С моим то психозом!
А теперь назови мне причины,
Объясни неразумной - зачем,
По Парижу, с таким вот мужчиной
Шляться женщине с массой проблем????)))))))
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284294
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Как вино -через край бокала,
Так и я себя расплескала,
Душу в стены квартир зарыла,
Словно так всё всегда и было.
Как стекло об асфальт - на части,
Жизнь разбилась моя отчасти,
Мне впивались осколки в ноги,
Намекая: "Уйди с дороги!".
Я смеялась,всегда смеялась,
Моя кровь,как вино,плескалась,
Я понять лишь одно пыталась:
На кого же я распылялась???!!!
06.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284603
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Веселий літній вітерець
блукав садами й чистим полем,
вдихав то м"яту, то чебрець,
шукав бешкетник щось довкола.
У кожну шпарку заглядав.
посвистував ялицям й грушам,
то сонцю жайвором співав,
то щигликом тривожив душу.
У чистім полі налетів
на вроду, що зачарувала -
як наречена у фаті,
калина цвітом любувалась.
Аж засоромивсь вітруган,
сп"янів від аромату цвіту,
обняв тонкий дівочий стан,
засунув голову у віти...
У відголоссі диких трав
бентежна ніч слова шептала:
-Як довго я тебе шукав!
-Як довго я тебе чекала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283836
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
У душі, мов у світлиці,
Прибирала зрання:
Все розкласти на полиці
Відчула бажання.
Прибирала і жахалась –
Скільки ж того бруду
Тут у мене назбиралось,
Наскидали люди.
Чиясь заздрість заховалась
У куток під лаву
І уже було збиралась
З перцем пити каву.
А образу стару й п’яну,
Мов протухлу тушу,
Ледь стягла в сміття з дивану,
Щоб не гризла душу.
Лицемірство (ох, марудне)
Наслідило, грішне,
І у шафі, таке брУдне,
Воссідає пишно.
Геть з душі усю гидоту,
Усі чорні очі!
Дороблю свою роботу,
Очиститись хочу!
ВІРУ і ЛЮБОВ свою
Посаджу на крісло,
Ще НАДІЮ додаю –
Їм не буде тісно.
ЩИРІСТЬ, НІЖНІСТЬ і ТЕПЛО
Ставлю під ікону,
Прославлятиму зело,
Хай цвітуть до скону!
В гості ЩАСТЯ запрошу,
Пригорну до серця
І навіки залишу
Розкритими дверці.
Хай заходить хоч щодня,
Буду частувати,
А щоб затишно було –
Буду прибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283774
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011
Беру ім'я Твоє у круглі дужки
в обіймах літери і теплі, і дзвінкі...
а небо прихиляє свої вушка
сережки-зорі погубивши на рядки.
Не зупинити стрімкості стихію
коли у серці є любові купина...
а як же хочеться мені,(чи смію?)
у спільні дужки взяти наші імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282665
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Плаче осінь сивими дощами,
Різнобарв’я кидає до ніг.
Я полину думкою до мами,
Зазирну за батьківський поріг.
Ми так рідко бачимось, рідненька,
Вже давно живу в чужім селі.
Я сумую часто, мила ненька,
Згадую, як ми були малі.
Всі дитячі мрії й сподівання
Сповна легко втілила в життя -
Діти, дім, професія, визнання...
Далі що? Непевне майбуття?
Сипле осінь жолуді в долоні,
Осінь в серці, осінь у літах –
Вже мої злегка сивіють скроні.
Що зі мною, мамо, що не так?
Підросли, окріпли мої діти,
Вилітають пташечки з гнізда.
Плакати мені, а чи радіти,
Бо ж для них пора ця – золота!
Стихне дощ, калина на подвір’ї
Сонечком яскравим заіскрить,
Стихне біль, бо я з тобою, рідна,
Подумки пораджусь, хоч на мить.
Хоч в уяві пригорнусь до серця,
Ніжні руки сповнені жалю.
Мамочко, матусю, ти не сердься,
Я тебе люблю, люблю, люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261455
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 16.09.2011
А ти і досі віриш у дива
Як я? І схожих десь шукаєш й досі?
О, молодість. Вона завжди права
Бо з часом переплавиться у досвід.
Нехай гіркий... Так треба! Не вини
Мене у тому, що жила як знала,
Що гримала розлючено дверми,
Не бігла крізь негоду до вокзалу.
А ти і досі віриш? Ні, мовчи!
Уже не віриш. Відпустив на волю.
І байдуже, що мерзнуть у ночі
Мої ніким не вкриті плечі голі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280833
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Якби туман вмів вимовлять слова,
Він заволав би, мабуть, що є духу:
«Я цілу ніч кохану цілував
І, мабуть, вперше цвіркунів не слухав!».
Ми там, під небом, вище за усіх
У пристрасті, як в маренні, кружляли
До ранку… А тоді, у всій красі,
З коханою на землю тихо впали.
Зникали непомічені ніким,
Світанки шепотіли в травах «гірко»...
«Чи ти була така щаслива з ким?» -
Мовчить туман і дивиться на зірку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280846
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Сентябрёвое небо вздрогнуло,
Отряхнуло летнюю пыль.
Степь горбатую спину выгнула,
Ощетинив сухой ковыль.
Кряквы вновь заметались в панике,
Ведь на зорьках опять палят.
Старикашки достали валенки,
Прячут ноги от сентября.
Это осень лаптями шаркает
По ночам выходя в дозор.
Безысходно плетется парками,
Безысходность - её узор.
Но пока сентябриново-тонкий
На окне развивается тюль,
Детский смех колокольчато-звонкий
Возвращает опять июль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280518
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Вже чотири рочки маю
І чотири відгинаю
Своїх пальчиків на ручці,
Їх тримаю разом в купці.
Рік один мені додався
І вітають мама, бабця,
Тато, дідо, дядько, тітка,
Я сьогодні більш примітна.
Хоч і ростом я найменша,
Та на святі я найперша.
Біля гостів я стрибаю,
Всіх увагу привертаю.
Подаруночки приймаю,
Розглядаю та складаю.
Щоби добре святкували,
На столі є різні страви.
Тортик я люблю найбільше,
Він мене свічками тішить.
Їх чотири запалили,
На них дула я щосили.
Ще не раз мене вітали,
Я ж горнулася до мами.
Біля неї підростаю,
Вже чотири рочки маю!
02.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278401
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Мне позвонили по ошибке,
Спросили спьяну: «Ты жива?»
Я не смогла сдержать улыбки,
Но вдруг подумала: «Мертва!»
Мертва давно! Мертва серьезно!
Душа – пустыня, сердце – лед.
Ты сжег мне крылья, уничтожил.
Бесславно кончился полет.
Раздавлена враньем безбожным,
Побеждена в моей войне.
Подняться больше невозможно,
Жить на коленях – так вдвойне!
Ты растоптал, разрушил, предал,
Ты… Впрочем, милый, Бог с тобой.
Любила, верила. Кто ведал?
Считала даренным судьбой.
Теперь в грязи и на коленях
Ползу неведомо куда.
Надежды, радости, волненья –
Все растворилось без следа.
Хоть сын и дочка повзрослели,
Им невозможно объяснить
Как мы смогли, как мы посмели
Разрушить все. Как дальше жить?
Мертва? Но отчего ж так больно?
Что ж ноет, мечется душа?
Мелькает мысль непроизвольно,
Что время лечит не спеша.
Все может быть, не зарекаюсь,
Может, воспрянешь ото сна
И нежно молвишь: «Каюсь! Каюсь!
Вернись, любимая, нужна!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261050
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 27.08.2011
Привіт, моя земле, за Західним Бугом!
Земля де родився мій тато і дід.
Вони тут жили і ходили за плугом,
В родині своїй залишився їх слід.
А я - їх нащадок, живу в Україні,
Дідівська земля вже тепер не моя.
І в мене, як там, небо чисте і синє,
Та кличе до себе дідівська земля.
Бабусину пісню я часто співаю
І вірші пишу, маю їх цілий жбан.
Живу на Волині, працюю, кохаю,
Та все ж розумію, що я забужан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277158
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 26.08.2011
Ты будешь помнить каждый этот миг,
Все линии лица и запах кожи…
И тот огонь, что изнутри возник!
Зачем, судьба, ты сводишь непохожих?
Зачем чужих роднишь во все века,
Подбросив на ветру смеясь монетку?
И в этот раз не дрогнула рука.
Послала случай! Да, стреляешь метко.
Глаза в глаза и все преграды вон!
Уже никак нельзя нам друг без друга
Дышать, молчать не зная что потом,
Не ведая и тени от испуга.
Ты будешь помнить солнце в волосах
И эти плечи… помнить будешь тоже.
Наверно, знают лишь на небесах
Зачем судьба нам дарит непохожих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276906
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
неважно, сколько лет пройдет,
и сколько будет в венах яда,
все то, что смог ты, и не смог.
я буду рядом.
я буду рядом, потерпи,
я замолчу, я успокоюсь,
закончу петь и говорить
всё, что не надо.
и может, как-нибудь, когда
ты будешь искренне смеяться,
ты будешь знать, что это я
в твою ладонь вложила пальцы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233914
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 24.08.2011
Ломаю себя – не люблю, не жалею!
Ломаю себя – не могу, не хочу!
Ломаю себя – ненавижу, не смею!
Ломаю себя – веселюсь и молчу.
Ломаю себя – это гордости сила!
Ломаю себя – мне так разум велит!
Сломила! Сумела! Себя победила!
Себя победила? Что ж сердце болит?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262717
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 24.08.2011
З днем народження, державо -
Україно калинова!
Маєш свято це по праву,
Надаю тобі я слово…
«Я, звертаюсь до народу…
Тих, хто землю обробляє,
Хто дає в будинки воду,
Хто вугілля добуває.
Ви, мої сини і дочки,
А для вас я ненька – мати.
І повірте, я не хочу,
Щоб гриміли знов гармати.
Ви для мене рідні діти
І на заході й на сході.
Ви умієте зібрати,
Що росте в вас на городі.
Але й тим, хто є у влади,
Дайте люди по лопаті.
Щоб вони пізнали працю
Й не були такі пихаті.
Мій народе, ти є мудрий
І у тебе нині свято.
То ж святкуй і будь розумний,
Коли будеш вибирати!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276843
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Звездопад,! Звездопад! Звездопад!
Августовское небо рассыпалось.
Все желанья мои невпопад,
Слишком много их, видимо, выдалось.
Загадала. Гляжу в высоту,
Замерла, в ожиданьи падения,
Может небо исполнит мечту?
Как томительны эти мгновения!
Я из этих летящих огней
Напишу тебе в небе послание:
Дорогой, приезжай поскорей,
Затянулось мое ожидание.
Полумесяц в ответ покивал,
В облака полукутаясь белые,
Это ты мне привет передал
И слова о любви полусмелые
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274191
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Лагідний осінній теплий вечір
Крильми доторкнувся до землі...
Любий! Обійми мене за плечі...
Вже летять у вирій журавлі.
Хмаркою легенькою розтали,
(Залишили біль в моїй душі),
І ще довго жалібно кричали...
Пролилися вслід рясні дощі.
Ось затихло все, ніде ні звуку...
Крапелька сльозинки по щоці.
Стисни, я прошу, сильніше руку,
Заспокой мене в хвилини ці.
А один журавлик запізнився.
Мабуть, не догнать йому ключа...
Помахав крильми і приземлився..
Що ж його тепер в краю чека?..
Милий!! Пригорнись до мене ближче.
Осінь з холодами завіта.
Вітер ще сильніше уже свище...
Павутиння запліта літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276773
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
***
Я хотіла торкнутись вічного,
У буденнім знайти пророче.
Та натомість терпкою нічкою
Закохалась в бездонні очі…
Буть хотіла твердою, владною,
Докладала в свій голос криги,
А гаряча сльозинка зрадила,
Розгорнула мене, як книгу…
Проникала в найвищі сутності,
Щоб зневажити поклик тіла,
Та скорилась його могутності
І хотіла. І знов хотіла.
І зневірювалась. І вірила.
Будувала і руйнувала.
Вишивала зірками й дірами,
У собі себе пізнавала…
І з надуманих тих реальностей
Я прийшла у просту реальність –
Що всесилля моє у слабкості,
А краса – то неідеальність…
І нехай через раз спотикаюся
І дурні мої мрії дивні –
Я живу. Я грішу і каюся.
Я людина! Я просто людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276780
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Літо в жовтих фарбах догорає.
У німій зажурі старий сад.
Ось пташками листя облітає...
Яблук спілих чую аромат.
Змійкою прослалась жовта стежка.
Оксамитом встелена земля.
І літА заплутались в мережці,
В тій що доля, сміючись, плела.
Я без тебе осінь зустрічаю...
Пусткою повіяло в саду.
Може, зараз й ти мене згадаєш?
На хвилинку тільки украду...
Яблуко упало й покотилось
На давно зів"ялу вже траву...
Ну чого ж ти, серце, зажурилось?
Я свою журбу переборю...
Вже останній промінь погасає.
Холод пробігає по спині...
Яблуками спілими стрічає
Сад, що тихо тоне у імлі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275915
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Плечо твое нечаянно задела
И вдруг, как будто взглядом приколочен,
Ты прошептал: «Вам так красиво в белом
На фоне этой слишком темной ночи…»
Не поддавались локоны мятежным
Твоим ладоням, на ветру играя.
Ты угадал – на этой шейке нежной
Хранятся у меня ключи от рая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275098
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Весна вокруг пьянила свежестью.
А в сердце расставанья боль и мрак.
Дай хоть последней своей нежностью
мне выстелить твой уходящий шаг.
Не суждено!Судьба коварная
Свела из параллельных нас миров.
Ты в жизни сразу стала главная,
Моя неповторимая любовь.
Уходишь,будто в спину выстрелив.
И в сердце будто рваная дыра.
Но всё же я любовью выстелю,
Дорогу,чтобы лёгкою была.
Теперь зубами пуповину я,
Перегрызу,от боли замерев.
Чтоб не терзала тебя грусть моя,
Как в клетке свою жертву лев.
Весна вокруг пьянила свежестью
но вовсе не хотелось ей дышать.
Последний шаг покрылся снежностью
и надо крепче пуповину завязать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274971
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Темные тучи превращаются в небесные цветы,
когда их поцелует свет. (Тагор Рабиндранат)
------------------------------------------------------------------------------
На цветочной поляне
Средь тюльпанов и роз,
Тихо, в робком молчаньи,
Цветок верности рос.
Цвет лазурного неба,
Бирюзовой волны,
Ослепительней снега,
Обаянье весны.
И зовут однолюбкой
Этот милый цветок...
Ты сказал, вроде в шутку:
До сих пор одинок...
Подарил незабудку...
Что ж забыть-то не смог?
Я в смущеньи минутку...
Был у нас же пролог...
Приколол ты мне в косы
Незабвенья букет.
В мелких бусинках росы,
Как Любви нашей свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274897
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Мы боимся друг друга коснуться -
Словно после подобного действия
На планете вулканы проснутся
И начнутся стихийные бедствия.
Мы боимся внезапных свиданий,
Будто спрятано в них что-то пошлое.
Но мы точно с тобою не станем
Ворошить позабытое прошлое.
Опасаемся взглядом столкнуться -
Ни к чему роковые аварии.
И от нежности б нам увернуться
В нашей светской словесной баталии.
Мы боимся друг друга коснуться –
Мы за мир на Земле, благоденствие.
Из-за нас никогда не начнутся
Никакие стихийные бедствия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273383
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Жизнь как фильм с чередою серий:
Среди темных и сказочных самых
Годы, что принесли потери,
Эта боль - я живу без мамы.
Не вернуть, как ни тянешь руки,
Только ярче воспоминанья,
Только дольше время разлуки
И осознанней покаянье.
Кто утешит, с собой усадит,
Скажет: "Все обойдется, детка",
Улыбнется, вихры пригладит? -
Даже в снах навещает редко...
Свою роль я играла сильно
И барьеры брала упрямо,
В испытаньях была двужильной,
Только не было рядом мамы.
И пора быть готовой к итогам
По намеченной мне программе,
Совесть чищу весь день пред Богом,
А ночами молюсь я маме...
Жизнь - театр: водевили, драмы,
И, заботу с любовью сплетая,
В общем, счастлива я как мама...
...Только мамы МНЕ не хватает!..
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274240
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Так хочу серцем доторкнутись,
Відчуть тепло його очей,
Обняти й ніжно посміхнутись
Тому, хто гість моїх ночей.
Знайти на серця рани ліки,
Журбу в душі не колихать.
І повернути все навіки,
Зневіру підлу, щоб приспать.
І щоб заграли струни знову,
І як тоді, пісні лились,
Але тепер на тему нову...
Кохання! Знову повернись...
Та чую звуки арфи тихі...
Чи не наладжена струна?
І знов думки сідають стиха
На все, що пам"ять зберегла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274103
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Щомиті підіймаюсь духом ввись
Над тими, хто у власному безсиллі,
Зневірившись, шматує власні жили,
Забувши життєствердний клич "Борись!".
Здіймаюся над тими, хто ніяк,
Принижений, не випростає спину,
Хто зір свій не підводить в небо синє
І волю не стискає у кулак.
Здіймаюся над тими, хто увесь
Себе віддав в заручники облуди,
Хто не по правді ближнього засудить,
Забувши, що таке сумління й честь.
Здіймаюся над тими, хто завжди
Від зрад й лукавства має насолоду,
Кому і доля власного народу
Байдужа є у час лихих годин.
Та скільки зможу – крильми затулю
Я ближнього від скверни цього світу,
Впиратимуся злу несамовито
Й навік себе до Правди прикую.
Ріка терпінь нехай мене несе,
Хай на вустах – солоний присмак туги.
Я вірю в те, що доля шанс удруге
Мені на щастя дасть, по при усе!
Здіймаюся над світом й не боюсь,
Що сил мені не вистачить для лету,
Що світ мене не визнає Поетом,
Що впавши вниз, колись я розіб'юсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274033
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Наполнен воздух вновь сиренью!
Свисают гроздья у окна.
Как будто розовою тенью,
Мелькнул твой образ с далека.
Коснусь рукой я нежной ветки:
Прольётся сладкий аромат.
Как жаль! Цветенья очень редки!
Но как цвела пять лет назад!
Прильнув губами к лепесточкам,
Свою вам тайну расскажу:
Искала в ней я пять листочков,
Но счастье в них не нахожу.
В окно моё стучится ветка,
Когда сиреневый рассвет.
И промелькает мысль нередко:
"Неуж-то он?.. А, может, нет?"
Зачем опять душе волненье?
Ведь не вернуть тот сладкий сон..
Зачем опять, как наважденье,
НАДЕЖДОЙ наполняет он? ..
И всё же шепчет мне сознанье:
Забудь прошедшие мечты!!!
Но как стереть воспоминанье,
Ведь в лепесточке каждом ты.
---------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189590
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 27.07.2011
Пережити, вижити і жити! -
В цьому світі, повному облуд,
Коли серце зрадами прошито
І дощем не змити вічний бруд.
Пережити, вижити і жити,
Слати мрії янголам у вись,
Знов любов'ю серце воскресити,
І світитись щастям, як колись.
Пережити, вижити і жити,
І хреста донести до кінця,
Щоб колись, як прийде час спочити,
Гідно зір піднести до Творця.
Пережити, вижити і жити,
Відпустити в небо всі жалі,
Знов радіти сонцю і блакиті,
І ступати гордо по землі.
Швидкоплинність щастя - не наситить
Душу, що втомилася від зрад...
Пережити, вижити і жити,
І не озиратися назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270662
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 17.07.2011
«Синочку, зернятко маленьке!»
( Окрилена)
«У обіймах батьківських щодень прокидалось дитя,
і за щиру любов дарувало подяку очима.»
( Тарас Слобода)
«Я все зроблю, щоб ти не знав біди",
(Дід)
"Мій любий сину, зоряний світанку"....
(Тамара Шкіндер (Серафима)
Мій сину, ти зростатимеш в любові,
а я тобі завжди плече підставлю,
і мамині таємні колискові,
своїм тремтінням голосу розбавлю.
Навчу тебе любити Батьківщину,
безкрайність неба і води студеність.
Тараса й Лесю. Мову солов’їну,
і даль зірок, і серця незбагненність.
Для тебе, сину, покажу початок
весни, трави і марева на сході,
і навіть те, де хочеться кричати,
бо совість, сину, вже давно не в моді.
Мій любий сину. Все у тебе буде:
і щирість в серці, і тепло в долонях.
Дай Боже, тобі вирости між люди
То й в тебе буде син, неначе сонях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269070
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 12.07.2011
На плешивых телесах планеты
Копошатся божии рабы,
Вязкие тенеты Интернета
Спорятся на клоны как грибы…
Годы разлагаются в минуты,
Не скрипит гусиное перо…
«Скорая» почухала к кому-то,
Кто-то снова ставит на «зеро»…
Я – профан в естественных науках,
Мне «до фени» «Модный приговор»,
Но в неуловимых уху звуках
Чую неестественный отбор…
декабрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234554
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 07.07.2011
Народясь в некрасивом роддоме,
В неуютный ходил детский сад…
В школе запах был, как в ипподроме,
И облезлый немытый фасад…
С малых лет окружала рутина,
Жалкий вид и пришибленный свет…
И тоскливая эта картина
Не меняется в натиске лет…
Понастроили много в округе,
Но не радует оное взор,
Добивают искусство недуги,
Позабыт рукотворный узор…
Кто не глуп, норовит за границу, -
Мазать масло на холст и на хлеб…
Остаются унылые лица
Да китайско-родной ширпотреб…
В телевизоре девки в исподнем
И в чём мать родила мужики…
Не страшимся кругов преисподней
И живём, как в навозе жуки…
От болезненнотворных фантазий
Не зажечь отсыревший фитиль…
Разве можно среди безобразий
Сохранить тонкий вкус или стиль?
Красоту измеряем на бабки,
Что не сеяли, - жнём, жрём и ржём…
Сапоги да дырявые тапки
Пуще ока, увы, бережём…
январь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237003
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 07.07.2011
Кабы знать, где упадёт звезда,
Взял бы обветшалую котомку
И побрёл бы загодя туда, -
Постелить ей мягкую соломку…
Кабы знать, за что мне воевать,
За моря бы двинул да за горы, -
Променял бы хату и кровать
На непокорённые просторы…
Барахлом бы не грузил мешки,
Не искал бы истины в стаканах…
И не бил бы хрупкие горшки,
Задыхаясь в гонках тараканьих…
Кабы знать, как тропку протоптать,
Как не стать обузою для близких,
Понапрасну бы не стал роптать
Ни вовек, ни ныне и ни присно…
июнь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265186
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 06.07.2011
За столом, там де груша крислата,
Позбиралася наша родина,
І матуся до власного свята
Застелила нову скатертину.
Наварила компоту із сушки,
Додала ще й шипшини і глоду,
І поставила з маком галушки
І в горнятка освячену воду.
Сік із яблук, який того року
Начавили під пресом у діжку,
І духмяного з м’якоттю соку
Налила в полив’яну гладишку.
На столі ковбасою запахло
І картопля із кропом парує,
І салатів напевно десяток,
Бо родина сьогодні святкує.
Як шкода, що збираємось рідко
І ми всі винуваті у цьому.
В день народження нашій матусі,
Ми злетілись до рідного додому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268787
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
На пагорбі, за болотами –
Сад яблуневий - цілий мах.
А ми, втікаючи від мами,
Ховались за очеретами,
Бо всі ходили в «босяках».
По яблука, що зав’язались,
Червивих навіть не було…
Навшпиньки, низько пригинались,
Від мух і ґедзів відганялись,
Ми поверталися в село.
А потім, як вони достигнуть,
Дідусь Іван в капелюшку,
Казав: « Заходьте, вже достиглі…»
Одні солодкі, інші кислі.
Він розкладав на моріжку.
Не штука ті, які дарують,
Сидіти й їсти в холодку.
Було цікаво утікати…
А головне було зірвати
Зелені яблука в садку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265041
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
я боюсь пройти мимо своего дома=
там занавески пахнут морем
и плывут кораблики вдоль потолка.
Моя тень страдает от морской болезни
и точечных воспоминаний о тебе.
Снег в августе напоминает сновидение
и снежность твоих глаз съедает зрачки=
совсем слепой=
совсем невидимая.
я боюсь пройти мимо,но прохожу=
скрываюсь в сугробах страсти
и больше не пахну морем=
больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265090
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Послухай, друже, ти куди спішиш…
Чи можеш хоч хвилину зачекати…
Ще сонце не зійшло, а ти уже не спиш?
- Я йду у поле, щоб вірші писати.
Бо тільки вранці, як дрібна роса,
Коли по спориші розсипалися зорі.
Вода у річці чиста, як сльоза,
Виходить Муза на широке поле.
Коли босоніж ходиш по полях,
І запах жита наповняє груди.
Ти розумієш - це твоя земля,
Твоя країна, твої рідні люди.
Вже сходить сонце, наступає день,
Мені пора, я мушу поспішати…
Пасуться коні, чути «дзень – дзелень»,
Я йду у поле, щоб вірші писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265042
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
По порції, на кожен день, по гранулі
ковтаю я Тебе. Та вбивче дозування.
Вчорашній сон годинники поранили:
завчасно обірвавсь урок із малювання.
По обрисах, я наближатиму... в штрихах
(графітний олівець - продовжує гостріти)...
Мені наснилося тепло в Твоїх руках
і звуки щастя із карпатської сюїти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263122
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 07.06.2011
На тополях вздовж дороги,
В вишині, у гущі крони,
Лише сніг з полів посходить,
В’ють своє гніздо – ворони.
*****
Птах великий з сильним дзьобом,
Він мисливець пречудовий,
З давніх пір і дотепер
Сильний птах цей, це орел.
*****
Сильний він і працьовитий,
Часом б’ють його за лінь.
Возить він вози і брички,
Хто ж не знає, що це кінь.
*****
Пишні роги, наче вази,
Хоч горішки в них піднось.
В лісі мешкає він дітки.
Звати цю тварину – лось.
*****
Як біжить дзвенять дзвіночки,
Чути з далеку дзень, дзень.
Благородний, гарні роги,
Хто ж це дітки? – це олень.
*****
Гусінь з дерева збирає,
Кожен день він робить так,
Діткам в хатку корм заносить,
Працьовитий сірий шпак.
*****
В кип'яток лишень закинуть,
Червоніє неборак,
Клешні має, хвіст пружинку,
Знають всі його – це рак.
*****
Все гогоче і гогоче,
Їсть траву і хліб в прикуску,
М’ясо нам дають і пір’я.
Мова йде про кого? - гуску.
*****
Хто ловив з полонки рибку?
Лід хвостом щосили товк?
Дітки всі його бояться,
Це страшний, зубастий вовк.
*****
Вся зелена, дує щічки,
В перетинках лапка,
Ще й скрекоче у болоті,
Це, напевно, – жабка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263091
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Роки проходять - в тебе сивина.
Та я тебе люблю, немов малу дитину.
В тебе є дітки, є своя сім’я,
Вони й мої, і я люблю їх сину.
В тяжку хвилину, Господи, спаси!
Грудьми закрию і підставлю плечі,
Я все зроблю, щоб ти не знав біди,
І, щоб пишалась татусем малеча.
Ще пам’ятай, що поки я живий,
Я можу навіть небо прихилити.
Бо ти для мене рідний, не чужий!
Я буду все життя тебе любити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263117
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 06.06.2011
У селі, забутому й собаками,
Гриць кіоск пустий арендував.
Тільки двері відчинились з кваками,
Як...ОМОН озброєний напав:
«Ти...Ти - хто?! Де взяв ті 20 гривень?!!
Як ти смів? Кришує – хто?», - І в дих!
П,ятдесят бійців міцних поривних
Копаків - не жалкували злих...
Гриць: «Ви – що? Та я ж , хотів, тут, людям..»
І...замовк з каблуччям у зубах.
У такій країні до́стат бу́де?
Як вважаєте? Тихенько...у думках?
P.S.
Після бійки злилися омонівці:
Де ж купить тут хоч печеньку донечці...
05.06.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263554
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011
Вкрилось поле золотистим цвітом,
Збилось табуном тепло вогнисте,
Розкидає у пориві вітер -
Волошкове райдужне намисто
Сонцем зморена вона у полі,
Немов латка, гола серед жита,
Жне серпом і дорікає долі -
Що душа порожня і розбита...
Чом же лиш у спогадах лишилось?
Як удвох в шовкову падали траву?
Заросли стежини де любились -
Не зрівняти вже життя криву...
Тисне подих біль колишніх днів,
Хоч вже й білим цвітом вкрились коси
Він, дорослих має двох синів,
А вона...ще НАРЕЧЕНА й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239073
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 02.06.2011
Дякую співавторові чуйній, талановитій, прекрасній людині Н-а-д-е-ж-д-е,за натхнення та ідею у написанні цього твору!
---------------------------------------------------------
Вмиває дощ скло лобове до блиску
Негода розгулялась на шляху
Знов спогади нанизую на нитку...
Не зрадь мене, надіє, так прошу!
Твій образ притуляю я до серця,
І мається в очах ота весна...
Хоч виплакане сліз мале озерце,
Та мрія моя чиста, осяйна.
Спіткнулись ми з тобою об каміння
І рушився між нами цілий світ
Та в серці десь ховається сумління:
Чому ж мовчиш ти, любий, скільки літ?
Земля укрита пелюстками квітів
Це яблунь цвіт розкидала зима
Та спогади заставлять ще боліти,
Бо в серці не зів"яла та весна.
Ти розкажи, мій соколе, як жити?
Чому думки не йдуть у забуття?
Чи зможу я весні одна радіти?
Та, може, вже спізнилось каяття?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234226
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 02.06.2011
Я не скажу тобі: "Прощай!",
Коли переплелися руки.
В твоїх очах – гірка печаль,
Біль неминучої розлуки…
Бо важко мовити: "Забудь!"
Устам, обпаленим устами…
Сніги дороги заметуть,
Покриють сріблом нашу пам'ять.
Тобою випита сповна
Беззастережно, світанково ..
Хіба ж моя у тім вина,
Що липи пахли так медово.
Хіба ж твоя у тім печаль,
Що ясно зорі нам світили,
І місяць – молодий скрипаль.
Торкався струн душі зболілих.
На згадку спогад залишив
Тривожний зойк нічного птаха.
Він може теж когось любив
Й від безнадії гірко плакав.
Між нами спалені мости ,
Стежки загубленого раю.
Я тихо мовила:"Прости!"…
Тільки за що прости - не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262405
дата надходження 30.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Я стукала в глуху стіну,
Та в котрий раз шукала двері.
Рядки нестримно на папері
Ведуть розгнуздану війну.
Хотілось, щоб глухий почув ,
Та лиш фантом його безсилий -
Аморфний знак душі без тіла
Не розумів, про що кричу…
Я зогляділась – крил нема.
Та як хотілось полетіти,
Здійнятись птахом понад світом.
Чому ж попереду - стіна?
Не розтрощити ту стіну
І не знайти ніколи двері...
Думки залишу на папері
Про цю історію сумну.
З корінням вириваю дні,
Де розуміння не бувало.
Якби ж тоді була я знала ,
Які гнилі лишаться пні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262206
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 29.05.2011
Твої руки візьму у долоні,
Зразу серце частіше заб’ється.
Хоч щоденно білішають скроні,
Подих наш у єдине зіллється.
Розглядаю долоні і бачу,
Що довіку нам бути з тобою.
Ти для мене – знахідка, удача,
Я тебе називаю «судьбою».
По шляху вдвох ідемо донизу,
Але поки серця калатають.
Не вдягну я монашу одежу…
Пам’ятай, що тебе я кохаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261380
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Повільно день уже схилився,
Зійшла вечірняя зоря.
У хмарах місяць заблудився.
Зірки ясніші янтаря...
На руки хтось надів кайдани.
Чомусь мовчать мої вуста.
А як болять сердешні рани!
Душа безкрила, не літа.
І знов вірші свої читаю,
Які писала я комусь..
Але кому? Не пам"ятаю...
Але згадавши, посміхнусь.
В моїх віршах любов, зітхання
І мрії ті, що не збулись.
Вони освячені світанням,
Слізьми гіркими пролились.
Німа душа,але все слуха
Пісні, що так хвилюють знов...
Чомусь бракує сили духу
Співать про втрачену любов...
Мовчить душа, мене не слуха.
І тихо тане літня ніч...
Зима на серці, завірюха...
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261183
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Слід народу памятати
мудрі вислови, цитати,
що показують уміло,
як реформа стане ділом…
"Я повінєн вам сказаті -
трєба всім лопаті взяті
і впєрьод - город копаті,
шоб сім"ю нагодуваті!
Нє повінні ми чекаті,
шо нам влада зможе даті,
так шо слід людєй подняті,
шоб дєржаву рятуваті!
Колі кожна з вас людіна
збєрьот торбу картоплінок,
моркві, рєдькі, буряка -
странє помощь! Ше й яка!
Єсть у многіх із вас дача -
нада шоб була отдача!
Кур полсотні - єсть яйцо
і прибуток наліцо!
Нада, шоб корова пєла -
благодарнєйшеє дєло!
І шоб рохкав кабанєц –
будєт шкварка до яєць!
Роботяща у нас вдача
і натура не лєдача,
так шо смєло в бой пойдьом
і порядок навєдьом!!!
От тогда - капєц кітайцам!
Ми ім так дадім по … пальцам!
Отдадім ім взад іх грєчку
І забудєм супєрєчку!!!
Хто там ржот такой смєшлівий?
Смєшно слухать? Да пошлі ви!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261327
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 24.05.2011
Моя велич, стійка до сили,
Розтопилась під впливом ласки.
Перемогу ж оголосили? –
Та чомусь відчуття поразки…
За спиною розкрились крила
І душа як на зло розкрилась…
Ти хотіла цього, о мила? –
Ну тоді ти свого добилась.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252526
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 16.05.2011
Ось нині Ваше свято наступило
Чудовий настрій вранці Вас вітав:
«Із Днем Народження!» - звучало мило,
Приємних Вам сюрпризів побажав.
Лише раз в році день такий буває,
Він підсумки підводить проміжні,
Нову сторінку він перегортає,
Нехай здійсняться задуми нові.
У День народження багато квітів
Нехай рясніють пишно на столі,
Щоби роки окрасились їх цвітом,
Здорові будьте, серцем молоді!
Достатку, щастя щиро Вам бажаєм,
Нехай втішають рідні та близькі,
Нехай Вам сонечко завжди сіяє,
Щоб затишно було Вам на душі!
14.05.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259659
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 15.05.2011
На зламі літ, на сповіді
Всі почуття оголені
Відчайно і нестримно
Шикуються в рядки.
Рівняють шлях за вітром
Мої вітрила зболені,
Земних принад лишаючись,
Летять через роки.
Поміж доріг непройдених,
Серед шляхів нездоланих,
З минулого в майбутнє
Доріженька - вузька,
Хвилинами відміряна,
Поміж горами й долами
Через пороги й кручі
Тече моя ріка.
Чи ж пропливу, чи вистою,
Не зваблюся спокусою?
Життя моє не стане
Здірявленим човном...
Пташиною із вирію
В минуле повернуся,
До ніг роки постеляться,
Як золоте руно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258739
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Жены уж нет давным-давно.
Остался я и мой мундир
И это серое окно
В котором плачет командир.
И слёзы капают на пол,
Ведь страшно выйти в этот Львов
И вместо водки валидол,
На День Победы за сынов!
Но я пойду, ведь я солдат:
Меня ведь ждут и я их жду...
Ведь Львов отнюдь не Сталинград
И как тогда, Бог даст дойду.
Я принесу свои цветы:
За шагом шаг, но я дойду.
Хотя горят вокруг костры
Остаться дома не могу
И вот иду среди костров:
Знамёна красные горят.
Берлин, такой же как и Львов -
Фашисты есть среди ребят.
За что я, братцы воевал?
Кому несу свои цветы?
Тому кто жизнь свою отдал
Не будь со мною Львов на ты.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11105105345
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258762
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
Будто двери в пекло -
красный небосвод.
Восстает из пепла
сорок первый год.
Полыхает пламя,
плавит все вокруг,
наполняя память
летописью мук..
Ранит новостями
вечер и рассвет,
с кровью и смертями
смешан яблонь цвет..
Нам отцы и деды
с верою в сердцах,
принесли победу
на своих плечах..
На могилах братских
оттиск грозных лет.
А в салютах майских
фейерверк побед..
Вновь танцует вальсом
над землей весна.
Цвета яблонь фарсом
в плен берет она..
Май несет по свету
памяти парад.
Празднует ПОБЕДУ
снова стар и млад..
Но отныне, Боже,
пусть в любой стране.
Не приходят больше
вести о войне..
Мира на планете!!
Мира и добра!
МЫ ЗА МИР В ОТВЕТЕ!!
С ПРАЗДНИКОМ!! УРА!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11105088113
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258453
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
На пружних грудях шовковистих трав
хор цвіркунів виводить оди сонцю,
збирають оси дармовий нектар..
і, наче снайпер, зачаївся стронцій.
Як пляма отрути.
як прірва покути,
як сіль в свіжій рані,
як біль невблаганна,
як лихо полону -
Чорнобильська зона,
Чорнобильська зона.
Тут барви цвіту в йодистих парах,
тут цезій в"ївся в здичавілі віти,
тут привид смерті в кинутих хатах
зловіщо вигляда з побитих вікон.
Колючим дротом світ не поділить,
отрутою не вгамувати спрагу.
Поліссю вдень всміхається блакить,
ніч наповзає тінню саркофагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258344
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Новый день вдруг порадовал солнцем...
Лучик светлый пробился из туч.
Блеск злАтой чуть коснулся оконца,
Он надежды трепещущий луч.
Посветлела лазурь небосвода,
Безысходность прошла и тоска.
Побледнела былая свобода,
Что к разлуке была так близка.
Как глоточек янтарного мёда
И сильнее хмельного вина,
Эту боль неизвестного рода,
Смоет слов твоих тёплых волна.
Я хочу возвратить те мгновенья,
Что дарила когда-то звезда:
Радость встреч, что несли откровенья.
Пусть наступит весна навсегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257332
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 03.05.2011
Устала жить, а, может,...не устала..
Оставь любовь на полпути ко мне.
Я отдохну тихонько у привала,
На разоренной бесами земле.
Молчи сейчас, словами не бросаясь,
Беги долой, подальше от меня,
К земле всем телом крепко прижимаясь,
И корчась от тоски, будто змея.
Оставь слова еще за поворотом,
На мир людей взирая свысока.
Солги сейчас, что ты...влюблен в кого-то.
А я солгу, что я - ...не влюблена...
Свидетельство о публикации №11104110309
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253112
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 30.04.2011
Весни чуттєвий слід на циферблаті -
Вербові бруньки оживляють час.
Шкода, що я не вміла зупиняти
Жадану мить, яка єднала нас.
А серце, мов синоптик у прогнозі
Втомилося від гроз - передчуттів.
Блакитний птах згубився у дорозі,
Бездонний погляд твій осиротів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253648
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 25.04.2011
Головне в людини – це пам'ять,
Про батьків, про коріння родинне.
Вони в серці, і спогади ранять,
Кожну доню і кожного сина.
Якщо ви вже давно відлетіли,
І зруйнована батьківська хата,
Приїжджайте хоча б на могили,
Їх немає кому доглядати.
Ми росли, а вони нас любили,
Дарували тепло своє й ласку.
Їх не стало, лишились могили,
Приберіть їх, прошу вас, до Паски!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254128
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 17.04.2011
Вино давно розлито у бокали,
І догорає свічка на столі.
Чарівні квіти мало не зів’яли,
І хтось мелодії вистукує по склі.
Вщухає дощ і знову ясен місяць
Одну за одною засвічує зорю.
А я не можу ні на мить присісти,
Вдивляюся у ніч, і все курю…курю…
І раптом телефон… Коханий, я вже їду!!!
Пробач, що знову змусила чекати…
Від мого смутку не лишилось сліду -
Ми будемо кохання святкувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253666
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Не отмолишь свечкой в храме
Подлость и предательство.
Не отмоешь в Иордане
Низость обывательства.
За награбленные деньги
В рай билет не продадут.
Нищий на простой телеге,
Проще проезжает тут.
Не возьмёшь с собой машину,
Яхту,шубу,в Ницце дом.
Гни,не гни пред Богом спину,
По делам рассудит он.
Каждый может ошибаться
К совершенству на пути.
Главное не сомневаться,
А вперёд смелей идти.
И за близких свечу в храме,
Ты поставь и помолись,
Попроси здоровья маме
И на благо всех трудись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251217
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 11.04.2011
Надежда в сердце вновь слаба...
Недавно был же наслажденьем.
Кто прав из нас, решит судьба.
Не стану сладким утешеньем.
Остыла та былая страсть,
Когда смотрела вслед с волненьем.
Пусть сны мои ты будешь красть,
Но скоро станешь ты забвеньем.
Уже не помню нежность рук...
Как холодны прикосновенья!
Теперь ты враг, а был ведь друг.
Страшны бывают превращенья.
Уже в забвеньи сладость губ,
Приятных снов моих виденье,
Любимых глаз, сердечных мук.
А был же ты мне вдохновеньем!
Мои бескрылые мечты...
В душе больной разуверенье.
Порхал по жизни моей ты
Неяркой искрой, не гореньем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249652
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Які ми схожі і які далекі!
Між нами відстань рівно в пів Землі.
У нас гніздяться, як і в вас, лелеки,
по вашому то - цуру, журавлі.
Ви, як і ми, віддавну мали Віру,
лиш ми свою змінили до пори,
ми Бога Сонця кликали - Ярило,
Аматерасу - кличуть острови.
І в нас, і в вас завжди любили воїв,
що лицарями були іздавна,
ми козаками звем своїх героїв -
в вас самураям честь дзвенить й хвала.
І в нас, і в вас смітив смертями атом,
у нас ховався за вишневий цвіт,
а зараз в вас гризе, мов звір, реактор
і сакури фатою дурить світ.
Тримайтесь, друзі! Поборіте лихо!
А ми підставим вірнеє плече.
Той океан чомусь прозвали Тихим,
а він так в серце голосно товче!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249303
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 24.03.2011
Мой невидимый доктор Время,
Я здорова, готова к выписке,
И своё золотое бремя
Закопала на старом прииске.
Что ж, упрямый ночной советчик,
Я поправилась раньше срока!
Разрывается автоответчик…
Мой диагноз – «не одинока»!
Даже если судьба-шутница
Чувства рвёт, как листы в тетрадке,
Будут силы опять влюбиться…
Я здорова… И всё в порядке.
23.03.2011
(не отождествлять автора с лирической героиней)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249018
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 23.03.2011
Музыка и исполнение galina bahteeva
Я принесу тебе в ладонях
Нежнейшей ласки и тепла,
Пусть огорчения прогонят.
Хочу, чтоб грусть твоя прошла.
Росою утренней умою
Такие милые глаза,
Что почему-то смотрят с болью,
А по щеке горькА слеза.
Твои слова - ручья журчанье.
Но что ж безмолвствуют уста?
Прошу, верни очарованье,
Ведь моя просьба так проста.
Пусть в сердце струны отзовутся,
И станет вновь прекрасным свет.
Слова волшебные найдутся,
Наступит у Любви рассвет.
Как прежде, нежною улыбкой
Растопим мы сердечный лёд.
И пусть над нашею ошибкой
Свои дожди апрель прольёт..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248823
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Шукала порятунку в погляді, знайшла - полин,
вітри у небі напинали синю парасолю.
На плечі падав слів Твоїх шовковий палантин,
і дощ, втрачаючи свідомість…. падав у долоню…
Хвилини, як пташина зграя - епілоги зайві,
у м’язах струм - стаємо разом на тонкий канат.
А наші мрії оксамитні - як червоні мальви,
які сміливо проростають з-під залізних ґрат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248323
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Листопадом до ніг
Осінь,
Хороводить з дощем
Вітер,
Розібралась в собі -
Досить,
А надія й крізь щем
Світить!
Подарую тобі
Крила,
І торкнеться землі
Небо,
Навіть в нашій журбі -
Сила:
Все, що сталось в житті, -
Треба.
17.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247701
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 17.03.2011
Міягі покидають журавлі,
разом із сонцем піднялися в небо -
з журливим криком у чужі краї
несеться пісня про життєве кредо.
Злітає ввись, випереджає час,
мов спалах, пробива іонні хмари,
щоби ще раз достукатись до нас
про неминучість Божої покари.
Божий вогонь у пригорщах сліпців
всміхнувся враз пекельними устами,
над конурбаціями вихрем пролетів
і закружив в повітрі орігамі.
А в піднебессі сакуревий цвіт,
Садако із журавликом з паперу,
мільйони цуру обліпили світ,
загородивши шлях блудним рентгенам.
Міягі - префектура в Японії, найбільше постраждала від землетрусу і цунамі, граничить профектурою Фукусіма, де склалася напружена радіаційна ситуація на АЕС Фукусіма -1
Конурбація - поліцентрична агломерація) — міська територія або агломерація в складі декількох міст і великих міських територій, що через зростання населення і фізичне розширення, злилися в одну безперервну міську промислово розвинену область.
Сакура - японська вишня.
Садако Сасакі (1943'1955)- японська дівчинка з Хіросіми, яка померла від лейкімії внаслідок променевої хвороби. Щоби одужати хотіла виготовити 1 000 паперових журавликів (цуру), виготовила 644. стала символом боротьби з ядерною загрозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247481
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Матусю рідненька, чарівнице мила!
О! Скільки добра на віку ти зробила.
Ти сина навчила і вивела в люди.
Дорога до раю за це тобі буде.
Ти татка гляділа: вдягала, кормила.
Маленька сама, та в тобі мамо сила.
Ти рано вставала, сніданки робила.
Матусю рідненька, чарівнице мила.
І навіть тепер, коли сили вже мало,
Даєш собі раду в самотності, мамо.
Та в тебе є син і онук є у тебе,
Що будуть робити добро - це потреба.
Тримайся, матусю! Здоров’я хай буде.
І хай вся родина тебе не забуде,
Ти наш оберіг і так буде до віку,
Бажаємо щастя і років без ліку.
Ми любим тебе, бо ти наша кровинка.
Ти нашого роду вагома частинка.
За серце ласкаве, матусю рідненька,
Вклоняюсь до ніг, дорога моя ненько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247010
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
...А спогади про тебе пряні, з базиліком -
Ефір-олія краплями по венах,
Магнітом у минуле кличе Евридіка.
Та ця легенда зовсім не про мене.
Ти вірив в тепле сонцесходження по зливі,
Сходинками у рай з мажорних терцій.
Ти вірив... і були б безмежно ми щасливі,
Якби не сльози із очей-венецій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246948
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Вырву сердце из груди, брошу зверю,
Но вот в то, что разлюбил - не поверю!
Затмевается порой даже солнце,
Все проходит, а любовь - ОСТАЕТСЯ!!
Усложняет бег стекло гололеда,
Берег рядом, не дойти.. нету брода!
Но упорным в жизни все удается,
Все проходит, а любовь - ОСТАЕТСЯ!
Непростая полоса - завершится,
Есть мечты - им суждено все же сбыться..
Жизнь в сравнении подчас.. познается.
Все проходит, а любовь.. ОСТАЕТСЯ!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102097481
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246418
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 12.03.2011
"Слёзы людские, о слёзы людские...
Льётесь, как льются струи дождевые..."
Ф. И Тютчев.
В час ночной непогоды,
Когда льются дожди,
Станут птицами годы...
Ты поплачь, посиди..
Слёзы горькой печали:
Тихо плачет душа.
Что ж вы годы умчались,
Все надежды круша?
Слёзы льются весною
Тишиною ночной
Даже летней порою,
Снегом поздней зимой.
А туман над рекою,
Белоснежной фатой.
Обожглась я душою,
Обнялась с пустотой.
И холодный лишь сумрак
От потухшей свечи.
И далёкий твой призрак,
Словно солнца лучи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246196
дата надходження 10.03.2011
дата закладки 11.03.2011
К закату летний день склонился,
Уже крадётся вечерок.
Свозь тучу лучик вновь пробился,
Но день сберечь уже не смог.
Окрасил небо в цвет кровавый,
В лазури маки расцвели.
И вот уже совсем усталый,
Коснулся медленно земли.
И в час такой - мы в полумраке
Сидим, обнявшись у костра.
И Рак сегодня в зодиаке,
Знать, будет к нам судьба добра.
Сгорает с треском поленище,
И вьётся змейкою дымок...
Я не забыла, мой дружище,
Давно ушедший вечерок.
Так часто поздними ночами
Влечёт меня усталый взгляд
Туда, где ты за облаками,
И ждешь меня теперь навряд.
Коснутся сердца, как иголкой,
Былое счастье и печаль...
Так станет вновь разлука горькой.
Всё навсегда ушло... Как жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244628
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 11.03.2011
Благословлю, вдруг ты решишь уйти..
И попрошу Хранителя у Бога..
А вдруг нелегкой выдастся дорога
И ты любовь не встретишь на пути..
Судьбою взяты чувства под прицел,
Но в сердце нет пристанища обидам..
Я эту боль... ничем тебе не выдам..
Благословлю.. грусть пряча на лице..
Быть может грех пред Богом отмолю!
Искренность слов звучит подобно грому..
Я не сумею, слышишь, по другому..
Своей любовью я.. благословлю..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11008152153
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244901
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011
Спить дівча, відпочиває
Ручку гарно підкладає
Під голівку темно-русу,
Пригадала в сні мамусю.
Стих малечі денний гамір,
Різні плани, різний намір.
Де була вона лошатком
І маленьким левенятком,
І поважним капітаном
Пропливала океаном.
В бій кидалася безстрашно
З чим було і врукопашну.
Перемоги все бажала,
Шумно, радісно стрибала.
Прокаталася на татку,
З ним зробила разом хатку,
А мамусю попросила,
Щоб вчепила гарні крила,
Щоб їй казку почитала,
Колискову заспівала…
01.03.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244263
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
Боюсь глаза закрыть, там ты!
Такая как при первой встрече.
Боялась раньше темноты...
Неужто время людей лечит?
Закрою снова мы вдвоём.
По переулкам ветром бродим
И веселимся, и поём,
Двух деток хороводы водим.
Лишь веки ночи упадут!
Гурьбою мьісли все навстречу
Вокруг шмели теплом снуют
Пьянит ванильный летний вечер.
Боюсь глаза закрыть! Не сплю!
Вновь мысли картами тасую.
И мнимо бабочку ловлю.
Потом женой своей рисую.
Боюсь глаза закрыть! Там ты!
- Уже неверная, чужая...
Мне бы бояться пустоты
И опасаться лезвий края.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244173
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.03.2011
Несчастная любовь
Пародия на стих автора РаК ОзА "Изъян"
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241889)
Растяну-ка я свой баян,
А потом – завяжу узлом.
И не то, чтобы я буян,
И не то, чтоб затеял зло.
Запылало моё лицо,
Так как выплакал море слез,
Вот закончу ей письмецо –
И с собой разберусь всерьез!
Моё сердце горит в огне,
Только мысли лишь холодны.
И уже не помогут мне
Все девчонки моей страны.
После судят пусть – прав, не прав,
Уж такой, видать, был изъян…
Выжму мокрый от слез рукав,
Да достану я свой наган.
Спрыгну вниз навсегда с крыльца,
Убегу я стремглав в лесок.
Ты прости меня, подлеца,
Пулей свой продолблю висок!
ID: 242508
Рубрика: Вірші, Літературна пародія
дата надходження: 21.02.2011 19:11:38
© дата внесення змiн: 21.02.2011 19:11:38
автор: boroda171
Изъян
Завязать бы солнце узлом,
Откусить от луны кусок.
Только времени нет. Увы
Пуля долбится мне в висок
Выпить озеро мокрых слёз,
Или просто упасть и плыть.
А быть может забыть любовь?
Без неё как то легче жить.
Звёзды падают на крыльцо,
Но увы они холодны.
Мои мысли были верны,
Почему же пылает лицо?
Ты ведь скажешь что я не прав,
Мне б поверить – всё может быть.
Только сердце горит огнём,
Больно очень по правде жить.
Выгорает в степи бурьян,
Терпкий дым не рождает смог.
У меня есть серьёзный изъян,
Кто б исправить его помог?...
ID: 241889
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 18.02.2011 19:17:33
© дата внесення змiн: 18.02.2011 19:17:33
автор: РаК ОзА
ЗАКОН ПРО ЛЮБОВЬ.
Ну, ребята, вы, блин, даёте!
Чуть чего - сразу за пистолет!
Будто тысячу раз живёте
и проблем с воскрешением нет!
Не вяжите узлами Солнце,
прекратите Луну кусать,
дайте звездам смотреть в оконце –
хватит душу изьяном терзать!
Если ж сердце огнём сгорает,
ты так больше не можеш жить ,
Анатольевич вам предлагает –
пусть парламент закон принимает,
чтоб любовь... навсегда отменить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242614
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 22.02.2011
О, Боже! Как это легко!
Ты удивлённо понимаешь,
когда стихи других читаешь-
всё очень просто и легко!
О, Боже! Как это светло -
луна, восходы и закаты,
мечты и грёзы, что так святы,
любовь - всё это так светло!
О, Боже! Как это тепло -
семья, детей рожденье, внуки,
твои заботливые руки -
от этого в душе тепло!
О, боже! Что ещё важней,
чем человеком называться,
и быть таким, а не считаться...
Не знаю НИЧЕГО важней!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242373
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 21.02.2011
В киці Мури кошенята –
сіре - в плямочках, як тато,
друге, ніби мама - чорне,
а яке воно моторне!
Третє, ніби жар, руде –
не загубиться ніде.
А четверте – білошиє,
сіра спинка, хвостик шилом.
Гарні в киці кошенята,
тільки де ж біленьке – п’яте?
По обіду, як годиться,
всіх малят скликає киця.
Теплі ліжечка маленькі
розстелила діткам ненька.
-Треба трішечки поспати,
лиш біда – пропало п’яте!
Пустотливий непосида
прагне зайчика зловити.
Зайчик – скік! з віконечка:
-Я синочок сонечка.
Не піймаєш, не пійма...
Та кицюні вже нема.
А рудий під ніс муркоче:
- З птахами літати хочу...
Не сидиться пустуну:
-Доженіть мене, ану!
Біле вилізло на грушу,
і –биркиць звідтіль в калюжу!
Ось плямчасте без угаву
проганяє чорну Гаву.
В жерстяну консервну банку
пхає голову ще зранку.
А руде біля Рябка -
лапкою його торка.
Вперто пса від сплячки будить:
-Гратися вилазь із буди!
І зітхають мама й тато:
спробуй дітям дати раду.
-Нумо, всі шикуйтесь в ряд,
легше буде рахувать.
Є тут Рудик, Крутик, Вертик,
ловить хвостика четверте...
А пушинка біла де?
Знов нема її ніде.
Раптом – що це за мара
злазить чорна з димара?
Крутик чорний в нас вже є,
ну а це тоді чиє?
-В нас Пушинка білосніжна,
а на це дивитись смішно:
чорна шерсть, як в їжака –
ні, Пушинка не така.
-Я не винна, це димар,
що здавався вище хмар.
Доки лізла я по ринві –
низько висіли хмарини,
підніматись вище стала,
а вони взяли, й розтали
Тут ще вітер, де візьмись –
лиш дмухнув – я впала вниз,
не на хату, не на дах,
в чорний комин впала – жах!
Кошенята дружно в сміх,
й Мурчик стримать сміх не міг.
Журить кицю мама Мура:
-Ну яка ж ти замазура...
Треба воду й мило брати,
щоб від бруду відіпрати.
Кошеня кричить:
-Не буду! Я води боюсь – не бруду.
Та ніхто його не слухав:
мили шийку, мили вуха,
спинку, лапки, живота –
доки хлюпалась вода.
Лиш розправив крила вечір –
татко кіт зібрав малечу.
-Цілий день лиш ігри, ванни –
час навчатись полюванню.
Обернувся день до тиші,
розгулялись в тиші миші,
шарудять то тут, то там –
сором ледарям-котам!
Там нора, і тут нора –
рятувати двір пора.
Чорна темрява густа –
в ній не видно ні хвоста...
Осьде справжні лованки,
лованки і хованки!
І принюхавшись як слід,
на мишей повів їх кіт.
Кошенята, мов не ті –
поповзом на животі...
Ні мур-мур, беззвучний крок –
полювання йде урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241924
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Вершини бувають різні…
Засніжені, гострі, грізні,
Далекі, близькі, незнані,
Загублені десь в тумані…
Хтось хоче вершину слави,
Хтось – просто в шовкові трави…
Той мудрості пік узріти,
А той – керувати світом…
Вершини бувають різні –
Буває на них затісно…
А я на своїй вершині
В обіймах гойдаю сина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241419
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Мне не просто жить в мире людей,
Трудно я обретаю друзей.
Тех, кто дорог мне с юных ногтей,
В сердце верном храню без затей.
Новый круг насторожит меня,
"Новый друг" сам сбежит за два дня!..
У подъезда сидеть недосуг,
Обсуждая все здесь и вокруг:
Скучно мне о болезнях скулить,
Сколько капать, что есть и что пить,
Как на даче проклюнулся лук
И какой гениальности внук,
Как уменьшить за свет платежи,
Как убрать со дворов гаражи,
Что соседи купили вчера,
Кто и где пребывал до утра...
Мне твердили друзья, и не раз:
"Слишком резкой бываешь подчас!
Тут не сдержишься, где-то съязвишь... -
Рассуди, ну себе же вредишь!"
Да, последствия, как при теракте:
Неудобный, колючий характер!
Я не в силах весь мир возлюбить,
Доброй быть, всепрощающей слыть,
Беспринципно не видеть коварства...-
Нету пользы в слащавом лекарстве!
Что ж, попробую. Выйдет не сразу
Урезонить мои "садо-мазо",
Отношения строить "по маслу" -
Подбирать деликатные пазлы?
Мир, прости меня! Я не со зла!
Жизнь меня против ветра несла!
Резким выпадом, едким словцом
Защищалась, как метким свинцом.
Настоящих друзей не предам,
Я за них все на свете отдам:
И последний кусок, и рубаху,
На Голгофу взойду и на плаху.
Но вернуться к началу начал?
Жизнь вокруг превратить в карнавал?!
Нет, привычнее истиной жить,
Неудобную правду творить.
Ну, а с вашей позицией можно
Путь до смерти пройти осторожно,
Жить на ощупь, в тревоге слепой,
словно в панцире, под скорлупой,
Щепкой плыть, не задев берегов,
Не иметь ни друзей, ни врагов.
Февраль, 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241449
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Я буду ветром, чтобы ты
Меня к себе не приручил,
Ворвусь в бескрайние мечты
И разожгу душевный пыл.
Я буду солнцем, чтоб всегда
Ты изнывал в огне любви!
Ты не забудешь никогда
Томленья сладостные дни!
Я буду молнией ночной,
Чтоб, появляясь, исчезать,
Ты будешь ждать меня весной,
Чтоб я пришла к тебе опять.
Я буду дымом без огня,
Я буду воздухом твоим.
Ты жить не сможешь без меня,
Когда останешься один!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241071
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Я поняла,что не любила.
Я поняла,что нелюбима.
Мне нелюбовь судьбу сгубила.
А может я перелюбила.
Остыла...
Я поняла,что я устала.
Что слишком быстро жизнь листала.
Кумиров свергнув с пьедестала
Нет сил опять начать сначала.
Устала...
Я поняла,что счастья мало.
А может я не там искала.
И не за то переживала.
Напрасно грусть в слезах купала.
Страдала...
Я поняла,что зря скучала.
Что не одна я у причала.
Что просто в сердце грусть стучала.
Я дверь напрасно открывала.
Не знала...
Я поняла,что я любима.
Что вообщем жизнь всегда любила.
Что всех обидчиков простила.
У Бога всем любви просила.
В любви вся сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240850
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 14.02.2011
Я начинаю жизнь сначала,
Я начинаю жить с нуля,
Меня до рвоты укачала
Эта дурацкая земля!
Не теми тропами ходила,
Не те цветы, смеясь, рвала,
Не к тем мужчинам уходила,
Не с теми, чёрт возьми, спала!!!
Этап окончен. Будет новый.
В нём будет столько же побед,
Но верю я, что мне фартовый
Когда-то выпадет билет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240854
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Смогу ли я,счастливой стать когда-то,
Стихи такие же писать?
Идёт за что-то горькая расплата.
За что?Мне не дано понять.
Смогу ли я,среди пустыни голой
Оазис чистый разыскать?
Для вдохновения источник новый,
В обнимку с музой помечтать.
Смогу ли я,в глухой,лесной чащобе
Увидеть яркий солнца луч?
И к свету указал мне путь он чтобы.
Пробившись из-за тёмных туч.
Смогу ли я?Смогу!Я это знаю!
Над светлой полосой нога.
Ещё чуть-чуть и я уже шагаю.
С меня довольно чёрной!Ухожу! пока!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240856
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Умирала любовь...
Никаких объяснений не слушая.
Не от тяжести слов,
От молчания и равнодушия..
Умирала любовь!!
Не по воле нежданного случая,
Не под весом грехов..
Свое сердце терзая и мучая...
Шелестят тополя
Изменить что-то - в диком желании.
Стонет болью земля,
Пережить это не в состоянии..
Между двух берегов
У реки замирает течение.
Ветер вольный готов
Много раз поменять направление..
Слышишь? Эхо шагов...
Уходящего вдаль равнодушия..
Все простила любовь,
С упоеньем любимого слушая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11011279073
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240637
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 13.02.2011
Нарву фіалок
я матусі в дар,
розсиплю долом -
це тобі від сина!
мені три роки
дзенькнув календар,
всміхнись, рідненька,
я уже - МУЖЧИНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240095
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Не улетай любви последней птица!
Не покидай согретого гнезда.
Не в силах навсегда с тобой проститься.
Или молчи или скажи мне "Да".
Ты лебединой песней озарила
Вулкан потухший неземных страстей.
Ты столько мне блаженства подарила
И музой стала светлою моей.
Не уходи,любовь моя большая,
Хоть я опять тобою обожглась.
Моя ты осень нежно-золотая.
Я так ждала тебя и дождалась.
Не улетай любви последней птица
Души моей уставшей не тревожь.
Пускай надежда в сердце возвратится.
Уйдут в былое боль обид и ложь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216092
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 09.02.2011
Мы с тобой,мой брат,осиротели.
Рядом были в трудный,скорбный час.
Годы словно птицы пролетели
Больше нет родителей у нас.
Нас с тобой не нЕжили особо.
Воспитали просто,без причуд.
Было как-то сложно,а не строго
В доме незатейливый уют.
Белые салфетки на комоде.
Лебеди и рыбки из стекла.
Одевались скромно,не по моде...
Дружно наша жизнь с тобой текла.
О тебе, братишка, ныло сердце,
Обижали если во дворе.
И уроки я с тобой учила.
А сейчас виски все в серебре.
Раскидала жизнь не понарошку
Ты уехал в дальние края.
Мы встречались редко,понемножку.
Но была с тобой душа моя.
Больше нет родительского дома,
Отчего, семейного гнезда.
Не пройти дорогою знакомой.
В дверь не постучаться никогда.
Нас с тобой не нежили особо.
Не доставили и нам хлопот.
Только лишь в последнюю дорогу
Тяжкий крест несли мы до ворот.
Здесь теперь родителей покои
Рядышком спокойные лежат.
Их уже ничто не беспокоит
Пусть хоть это нас утешит,брат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222351
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 09.02.2011
Хорошо в лесу осеннем
Рано утром побродить.
С золотистым настроеньем
Солнца зайчиков ловить.
Замечательно грибочков
В пышной хвое отыскать.
Иль опята на пенёчке,
Что семье большой под стать.
Было вовсе бы отлично
О высоком помечтать...
Белых отыскать прилично,
Чтоб корзину не поднять.
На полянке завалиться,
Чтоб увидеть синь небес.
Чтоб зимою мог присниться
Райский,золотистый лес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222354
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 09.02.2011
Распустилась лилия,
Посреди зимы.
Звёздчатые линии
С краем бахромы.
И цветы,как пламенем
На окне горят.
Рыже-красно-алые.
Радуют мой взгляд.
За окном всё грустное
Дождь смывает снег.
И стекает руслами,
Ускоряя бег.
Серые и мрачные
Краски февраля.
Лишь алеет мачтою
Лилия моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239975
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 09.02.2011
Гранат, розсипаний у зерна
запалює світанок у вогонь
морозні соковиті перла
п'ю з келиха твоїх долонь.
У невагомості спить тиша
малює казку на вікні
і тільки вітер ще колише
закохані у зорі сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219282
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 08.02.2011
Кришталева зіронька дзвіночком
розсипає срібло казки у Різдво.
І хмаринка, підморгнувши очком,
снігові пампушки кидає в вікно.
І кутя медова, і узвар із грушки
І солодкий хрустик буде на столі.
Ангел прошепоче уночі на вушко,
що Ісус маленький у Твоїй душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233159
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 08.02.2011
В скарбничці спогадів на дні сховалось літо,
просіяне крізь простору і часу сито,
З веснянками на носі, в сукні з ситцю,
несе червоне яблуко на блюдці.
Запрошує у казку щедро на гостину,
тож під подушку наніч заховаю зиму…
умиюсь в теплих водах літньої грози
і щастя доторкнеться… ніжно так… руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236466
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 08.02.2011
Прелесть и отличие поэтов аматеров от профессионалов в том, что они зарабатывают на жизнь своими основными профессиями и могут позволить себе писать, когда хотят и что хотят, а не постоянно писать хоть что-то, чтобы заработать деньги. (Недословная цитата Татьяны Яровицыной)
Который день безрезультатно
Терзался мыслями поэт.
Предельно ясно и понятно
Ему заказан был памфлет.
Не тратя времени напрасно,
Усевшись вечером за стол,
Пытать стал музу безучастно,
В руках перо, держа как ствол.
Несутся творчества мгновенья,
Как тетива натянут нерв.
Плеснув коньяк для вдохновенья,
Закончил вовремя шедевр.
Писать чужие мемуары
Легко казалось вечерком.
За них платились гонорары,
На хлеб насущный с молоком.
Но жажда славы и наживы
Висит Дамокловым мечом,
Его корыстные мотивы
Для музы стали палачом.
Запомни друг – стихотворенья,
Должны рождаться от души
В минуты сердца упоенья,
А не за жалкие гроши…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167751
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 08.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2011
Я зажглась. Я собралась в путь.
Я поставила ногу в стремя,
Попросила лишь подтолкнуть…
Ты сказал, что я трачу время…
Что стихам моим мир не мерить,
Крылья слабы для высоты…
Ты, который обязан верить!..
Ты!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239259
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 06.02.2011
Давай зустрінемося, щоб помовчати,
перегортаю сторінки роману
у погляді, дозволь його читати
і дотик твій..
із присмаком тим`яну .
Бажаний… не іди у сніговії,
примарні силуети - інший вимір,
нас розділяють… у цілунку вії,
застигли…
сніжно...ти розтав у димі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237127
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 04.02.2011
Душа твоя, як тінь, що йде на суд..
А ти шепочеш: "Сил моїх немає.."
Депресія, як кровожадний спрут
Болючим смутком душу огортає..
Не плачу я.. за нас обох... сміюсь..
Бо сльози що? Лиш відчай.. безнадія..
А краще я за тебе помолЮсь,
І як ніколи - серденьком зігрію....
А знаєш - я.. вже бачу, як тебе
Взяв під опіку Янгол, що від Бога.
Як із царин, де небо голубе,
Веде до тебе.. радості дорога...
А знаєш - я.. я вірю - все мине..
Бо ж все в житті, хороше й зле минає.
І ніжністю струну душі торкне..
Надія ... Віра.. і Любов безкрая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102027226
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238458
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
Ніна Яворська :: Нет смысла
Перетекает лето в боль
ложатся сумерки над снегом
забыты явки и пароль
мы не спасемся на ковчеге
в стихах нет смысла, нет идей
доспехи рыцарей ржавеют
в груди нет сердца и дождей
Кихот не любит Дульсинею
на свалку выброшена честь
втоптали в грязь корону князя
ты где-то есть... я где-то есть...
но только нет воды и связи.
ОФИГЕТЬ!
Пропала связь, и нет воды,
и не видать ковчега...
Нам ни туды и ни сюды!
Куда там! Всё под снегом!
И дон Кихот - теперь не дон,
не любит Дульсинею!
Корону в грязь втоптал ган...дон,
я от него ...фигею!
Сижу без чести я в грязи,
без смысла и идеи!
Эй! Где доспехи?! Завози!!!
А то все ...офигеем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238463
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011
В салоне техники шикарная блондинка
вопрос небрежно консультанту задаёт:
«Скажите, я смотрю у вас новинка?
Меня интересует телефончик – тот и тот.
Дизайн красивый, и дисплей огромный,
и выглядят гламурненько весьма!
И прайс, смотрю, довольно скромный…
А чем разнятся телефоны эти два?»
В губах едва сдержав усмешки веер,
красавице ответить парень рад:
«Вот этот синий – это МР3 плеер,
а красный - это фотоаппарат!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195489
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 22.01.2011
Колись давно на "Шустер Лайф"
в ефір дівчина простогнала:
"Я б радо в кілери пішла
і всіх вас, гади, постріляла!"
Який там був переполох!
Який був жах в очах обранців!
Дівчину розірвать могло б
це зборище "політзасранців"!
Яка образа, пафос, гнів
були в речах цих слуг народу –
хіба ж так можна плюндрувать
елітну, вибрану породу?
Та їй (і нам) на них плювать!
І слів цих вірність показала
оцінка залу, що тоді
НАЙВИЩИХ
БАЛІВ
ДОСЯГАЛА…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235853
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Быть может мало лет прожИто мной,
Чтобы судить о Боге и о вере,
Но с каждой мною встреченной весной
Я чувствую: открыты настежь двери…
И может завтра будет поворот,
Или гроза, иль кто-то камень бросит.
Шагнешь ты в дверь, у Божьих став ворот,
И постучишь. И у тебя там спросят…
Не то, как чтил святых ты и посты
И сколько сжег свечей и дал обетов,
Но сколько душ согрел своею ты
Душой?.. Какого твое сердце цвета?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235697
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Голубить сонце поглядом так мило
В обіймах всіх тримає допізна.
Зустрілись, де пісок торкає хвиля,
І морю - ні початку, ні кінця.
Змішалися від насолоди дати,
Дрібним намистом полетіли дні
Писав вірші...Він слів не міг казати
Слід кинула хвороба: він німий.
"Дрібниці це", - подумала про нього
Морозом душу пробирає жаль
В думках вона просила тихо Бога
Аби...лиш зрозумів його печаль
Вуста він цілував - а з серця крик
Гріх їй за що? Дійшов до краю...
Затиснув душу й мовчки кудись зник
Стоптавши на піску своє "Кохаю"
Закрили хмари сонце золотисте
В очах її давно згубився сміх
Життя без нього, вже не має змісту -
Німіє з горя. Ось де справжній гріх!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235734
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 19.01.2011
Ближе к вечеру снова вцепилась в макушку хандра,
Не спасают лучины, лампады, стаканы и свечи…
Далеко не «ламбаду» гоняют по зимнему небу ветра,
Обнуляя возможность прижизненной радостной встречи…
Как усталая лампочка перегорела душа,
Очерствелое сердце по-прежнему не кровоточит…
И всё чаще вползают на лист из-под карандаша
Невесёлые мысли в обличии тягостных строчек…
В этом мире хватает причин для забот и кручин,
Он, похоже, навечно задолго до нас изувечен…
Потому и растёт в нём количество слабых мужчин,
Несмотря на возросшее качество мужества женщин…
январь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235220
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Я слышу музыку, когда идут дожди
И небо в клочья рвут раскаты грома,
И тёплым ощущением в груди
Она, наверно, каждому знакома.
Я слышу музыку, когда метут снега,
Когда ветра стучатся в дом снаружи...
Она ко мне приходит сквозь века
И греет душу среди зимней стужи.
Я слышу музыку, когда цветут сады
И журавли ключом стремятся к дому...
Она рисует светлые мечты,
Как будто не умеет по-другому.
Я слышу музыку, которая всегда
Звучит без всякой видимой причины
И, словно путеводная звезда,
Указывает новые вершины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191976
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 14.01.2011
В твоїх очах відбився цілий світ.
Шовкові два озерця сині - сині.
Перепливти бажаю стільки літ,
Та все топлюся в них я і донині.
Не можу в них тримАтись на плаву,
Бо шторм з човна мене весь час скидає.
Хапаюсь за солОминку й пливу,
І врятувати Ангела тоді благаю...
Чудні бувають бісики в очах,
Веселкою розсипеться проміння.
І вмить тоді проходить в душі страх:
Знаходимо з тобою розуміння.
Коли вщухає буря, й повний штиль,
То серцем від розлуки відпочину.
А в озері побачу спокій хвиль,
Та в край чудес на човнику полину..
Той порт бува закритий й кораблю,
Коли вони сумні та невблаганні.
Та різними безмежно я люблю,
Хоч змінюється колір в океані...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234757
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 14.01.2011
Я писала тобі листи,
Про пусті і буденні речі,
Бо втікала від самоти,
А дзвонити – вже не доречно.
Я писала тобі листи
Про минуле, що догорало,
Про зруйновані вщент мости
І про світ, де тебе замало.
Я писала тобі листи… -
Це дурне і безглузде правило.
Задихалась від пустоти,
Але жодного не відправила.
Я писала тобі листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228413
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 10.01.2011
Может слово не модное,
Пылью серой пыхтит.
Может время свободное
Не прощает обид…
По ускоренным методам
Изучаем мы жизнь.
Быть немодным - быть преданным –
Ни за что не держись…
Только в горьком падении,
В беспросветной ночи.
Нам нужна, как знамение,
Как опора, как щит,
Преданность любимых!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231747
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 10.01.2011
Ми закохуємося в запах,
Ми закохуємося в дотики…
Їх приймаємо як наркотики:
Ейфорія, безмежність, спалах!..
І у погляді, мов у небі!..
В грудях солодко так лоскочеться…
І ми бачимо те,що хочеться…
І ми сліпнемо, коли треба…
Невагомість… І раз за разом,
Між польотами і екстазами
Ми додумуємо несказане,
Виправдовуємо образи..
Та коли не подіє «мушу»,
Не сховаєшся вже від вироку,
Відкриваємо очі, широко, -
Неприкрашену бачим душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232145
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 10.01.2011
А знаєш?- було б непогано
Раптово тебе зустріти.
Щоб постать мою неждано
У натовпі запримітив…
А знаєш?- було б чудово
Зустрітися ненароком.
Сказати привітне слово,
Неспішним пройтись кроком…
Хоча, чи варто ятрити
Загоєну вже рану?..
Минуле не воскресити…
А знаєш?- було б непогано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221115
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 10.01.2011
Твои слова звенят, как мелочь битая.
Ты ими чувства окружил, как свитою,
Облек эпитетами, как вуалями,
Надел на них короны и регалии.
И фразы все продуманы заранее.
Но ты не знал,
Что я люблю молчание…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233956
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 10.01.2011
Руины. Пало Небо. Свет
Сквозь занавес струится в душу.
И в лёгкой дымке дышит снег,
Как должное примерив стужу.
Всё окунулось в разговор
Природы и Творца вселенной.
Вот он - написан приговор
В ночной тиши, во тьме нетленной.
Метель улыбкой бередит
В который раз на сердце раны.
И Небо выдаёт вердикт,
Крылом поглаживая шрамы.
5.01.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233648
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 08.01.2011
Бездоріжжя. Вітер. Перемети.
білим біло пишуться портрети.
Біле поле й біле-біле небо,
тільки ліс чорніє без потреби.
От і весь пейзаж - по білім біло.
Відбуло. Аж серце заболіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233102
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 06.01.2011
В небесном храме января
Судьбой обвенчаны.
Теперь ты мой, а я твоя
Родная женщина !
И возведя нас на алтарь -
Нам обручальные,
Вручал торжественно январь -
Кольца хрустальные.
Марш Мендельсона прозвучал..
Сватья - метелица..
И на любви нашей причал
Дорога стелется..
В мерцаньи звездном,средь огней
Любовью венчаны..
Какое счастье быть твоей
Любимой женщиной..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11001316384
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233074
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 06.01.2011
А я скажу кого мы любим -
Да тех, кто нас умеет ждать!
Спустя года мы всех забудем,
Но их, мы будем вспоминать.
Ещё таких, кто нас встречает!
Любых:здоровых и больных...
Кто нас речами воскрешает:
Лаская трезвых и хмельных.
Кто веру в нас не убивает
И нам прощает за грехи,
Кто нас изменой не пинает.
Не режет бранью на куски.
Ещё мы любим тех - кто с нами,
Идёт куда бы мы не шли!
И тех к кому мы шли с венками
И слов прощальных не нашли...
За тех, кто дарит нам ребёнка -
Готовы жизнь свою отдать!
Сгорает жизнь как киноплёнка
В какой нас любит только мать!!!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006023927
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190290
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 05.01.2011
Я так Вас ждал растратив годы,
Закрыв глаза на блеск витрин!
Ведь я из той людей породы -
Кто любит раз,лишь раз один!
И Вас конечно не волнует -
Как я живу без Вас вдали,
Который сердцем не блефует
Сгорая в пламени любви.
Живём лишь раз,я это знаю!
И годы жизни не вернуть!
Я так живу - как я желаю
Хотя и выбрал трудный путь.
Глаза,как лёд который тает,
Когда один без лишних глаз.
Кто любит так,как я - тот знает
Как скрыть всю боль от серых масс.
Я Вас когда-то потревожу
Прийду и в двери постучу,
Когда съедят морщины кожу
И Бог подует на свечу
Задам вопрос какой тревожил:
"А кем я был для Вас тогда?!"
Ответ услышу:"Сам умножил -
Года на нет,любовь на да".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11009093878
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210110
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 03.01.2011
Печально осени вторженье.
Но в ней есть свет - листвы горенье,
Есть опыт - спелых фруктов вкус-,
И нежность неугасших чувств.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204964
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 31.12.2010
Искрится солнца лучик
На маленькой снежинке
И на теплом согретой
Хрустальной льдинке.
Развеяв тучи хмурые
Резвится взгляд,
Энергии Вселенной
Собирает водопад.
Я слушаю себя,
Я рядом чувствую тебя.
Кружится пламени вихрь
Сомнения унося.
Звенит в душе ручей
Мне милых мелочей,
Я в руки падаю к тебе
Из вырванных ночей.
28.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231713
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Забриніла струна...
В реверансі над обрієм небо.
Віддощилось, заснуло,
снігами світи замело.
Упірнули по груди
над ставом похилені верби.
Білий степ, ніби лебідь,
упав на підбите крило.
Тихо-тихо довкіл...
З-під коліс простягнулась дорога.
Заколисана ріль,
розплела білі коси зима.
Сива кужіль снігів
заворожено стелить під ноги
безкінечність, що обрій
на обвітрених крилах трима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231706
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 28.12.2010
Вырви из сердца взгляд,
Пусть заростет травой
Памяти горький яд,
Веры слепой конвой.
Вычеркни сказку-быль
Твердой своей рукой,
И ожиданий пыль
Вытри. И дверь закрой.
Перелистни страницу
Жизни былой своей,
И отпусти, как птицу,
Жалость ушедших дней.
Нить оборви надежды,
Ибо сгоришь дотла,
Как обгорала прежде
Жадно хотев тепла.
/2003г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172427
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 23.12.2010
Идите с Богом, мой печальный принц,
Подзапоздало Ваше предложенье,
Я не из тех мечтательных девиц,
Что падают без чувств от восхищенья.
Идите с Богом, рыцарь и герой,
Сражайтесь и залечивайте раны,
Вас поведёт тернистый путь домой,
Сквозь приключенческие бурные романы.
Идите с Богом, мой незваный гость,
А мир без Вас всё так же будет сладок...
Взойдут на небе наши звёзды врозь,
Ведь, к счастью, мы совсем из разных сказок.
22.12.2010
Не отождествлять автора с лирической героиней :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230456
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
С нежной грустью любуюсь я розой...
Как пьянит до сих пор аромат!
Наши чувства с тобой стали прозой.
Сердце стало тебя забывать...
Занавешено шторой окошко,
Пробивается лучик луны.
Свою грусть прикрываю ладошкой.
Как печальны аккорды струны...
Снова тьма за окном зависает,
И скрипят на ветру фонари.
Снег тропинку к тебе забросает,
И исчезнет она до зари.
В темноте пробирается кошкой
Тайный призрак ушедшего дня.
И коснётся невидимой лаской,
Улыбнуться заставит меня.
Полусонные тихие звуки
Разлилися в ночной тишине...
Ощущаю я тёплые руки,
Слышу голос, что дорог так мне....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230475
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
Перлинові роси намистом лягають до ніг.
Лоза виноградна народжує грона у муках.
Життєва ріка щохвилини сповільнює хід.
І я, як святиню, пригадую татові руки.
Ці руки ростили садок не один на віку.
Мене піднімали допоки здіймався на ноги,
А татова мудрість і досвід набутий в житті.
Мені помогли вибирати життєві дороги.
Будинок, і сад, і ще син – все твоє.
Життя ти прожив не даремно на білому світі.
Веселкою в небі на струнах душа виграє
І смутковий смак над могилою – сльози пролиті.
Татусю! Садок яблуневий зацвів на весні.
Пергою окутаних бджіл, у пасіці, більш не стрічаєш.
Пішов ти від мене, лиш рідко приходиш у сні,
А вранці у вирій небесний назад відлітаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230397
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 22.12.2010
…Строишь, роешь, рушишь. Строишь заново,
Каждый день решая, как прожить.
И живешь… И тут она. Внепланово.
А по плану больше не любить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229520
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 18.12.2010
[youtube][/youtube]
Лучик солнца сиял
В моём сердце к тебе.
Но зимой вдруг пропал:
Отношенья не те.
За окном плачет вьюга,
Машет белым крылом.
Как же нам друг без друга?
Как забыть о былом?
Лучик Светлой Надежды
Всё бледней с каждым днём.
Почему же, как прежде,
Он не греет теплом?
Кто же здесь виноватый?
Может быть, я сама??
Или день был проклятый?
А быть может, зима??
Очень жаль: не сумели
Мы друг друга понять.
И винить в том метели:
Знать, вину с себя снять...
Сквозь седые морозы
Лучик смотрит в окно.
На стекле цветут розы,
Что дарил мне давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229371
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010
Півсонця віддзеркалилось в калюжі.
Її розбили шпильки.
Чи ти не розумієш, що байдужий?
Любов пішла навшпиньки.
Чарівний синє-сонячний малюнок
Що був, та весь полинув.
Чи ти не відчуваєш, що цілунок
Із присмаком полину?...
Липень 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225800
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 15.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2010
Я сплю, і сни мої − такі базальтові.
Ти − сателіт отих розмитих видив...
Життя, події губляться за шпальтами
нудних газет − то фарси, то кориди.
Ти сновигаєш, мов яка сомнамбула,
поміж ряків, − у слово і до слова −
Гіперборея, Атлантида, Шамбала −
реальна, та прихована основа.
А я женуся за твоїми тінями,
ловлюся на гачки непевних літер.
... а небеса були і будуть синіми,
і невловимим, як звичайно - вітер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228449
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 15.12.2010
Вот и дождались! Время, оглянись!
Вертится народ, - скоро Новый Год!
-------------------------------------------------------------------
Скоро небрежно проводим в историю Старый,
Новый без спроса «засеет» в дома семена…
И, подтянув пару струн на охрипшей гитаре,
Сбацает пару куплетов на все времена…
И разлетятся азартных аккордов осколки, -
Весело будет ежам и бомжам, и ножам…
И затрясутся в паническом ужасе ёлки,
И загрустится закрытым на ночь гаражам…
Женщины загодя к «бою» начнут подготовку
И наведут на девичьи обличья красу,
И, маскируя фигурки под экипировкой,
Будут посуду крушить и крошить колбасу…
Ну, с мужиками, понятное дело - всё просто, -
Эти, не глядя "сметут", что ни дай, всё подряд…
Маются вечным вопросом размера и роста…
А после бани махнуть норовят в Ленинград…
Но распахнутся сердца, конфетти и конфетки…
Я за компанию тоже не раз согрешу…
На табуретки взберутся нарядные детки, -
Дедкам-Морозам «на уши навешать лапшу»!
Будет весёлый шаба́ш-ералаш по-цыгански,
Трезвый расчёт превратится в нетрезвый галдёж…
Переполняясь горластым пивком и «Шампанским»,
Будет колбаситься ночь напролёт молодёжь…
Могут пожаловать гости в «летучих тарелках»,
Али нагрянет какая из шалых комет, -
Мы на задворках запалим для них фейерверки
И открестимся от всяческих глупых примет…
Время свой бег ненадолго, да приостановит…
Грянет на фоне курантов лихое «Ур-ра-а-а!»
Всё закружится в стремительном вальсе по-новой, -
Мало кто в этаком вихре уснёт до утра…
В общем, всё будет прекрасно, прикольно, премило, -
Флот не пропьём и оставим в покое дома…
И не беда, что с утра нас немного кренило…
Всё перемелется… и прослезится зима…
декабрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228836
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 15.12.2010
Багрянець, сірі хмари – це вже осінь,
На південь птахи налягли крильми.
«Курли» стихає, десь втікає в простір,
І всі чекають матінки зими.
Вже горобці частіше біля хати,
Сорока скрекотлива у дворі.
Синички не примусили чекати,
Злетілись червонясті снігурі.
Земля спочине, піде трохи спати,
Нехай присняться їй чудові сни.
Ми ж цілу зиму будемо чекати,
Приходу довгожданої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228603
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 14.12.2010
В стакане нежные цветы.
Они подарены тобою.
Свои несмелые мечты,
На них глядя, я успокою.
Какое милое виденье!!
Как тонок свежий аромат...
А в сердце трепетно волненье:
Они нежнее, чем закат.
Что заставляет сердце биться,
Глядя на эту красоту?
Боясь в пути не заблудиться:
Найти дорогу, но не ту.
В воде стоя, благоухают,
Купаясь в солнечных лучах...
И новый смысл одолевает
В моих очах, твоих словах.
Вдруг успокоилось волненье:
Дорогой выбранной вдвоём,
Не расставаясь с вдохновеньем,
Мы, взявшись за руки, идём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226845
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 07.12.2010
Мій ліс дріма, закутавшись в хустинку
біленьку, хутряну, таку пухнасту...
А я сама, між сосен, по коліна
в снігів прошу умовну міцність насту.
Навколо - тиша, тиша, тиша, тиша...
Луна чаїться в кожному заметі...
Лише модрину вітер ледь колише
як те дитя, що спати не вкладеться...
фото http://photo.i.ua/user/766860/197761/6072627/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226846
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 07.12.2010
А сердце - прочнее металла:
Сто раз его рвали на части,
Но снова оно воскресало
В порыве нахлынувшей страсти.
А сердце - прекраснее сада
Цветущей весенней порою,
Которому много не надо -
Садовника с чистой душою.
А сердце - хрустальная крепость.
И хоть высоки её стены,
Сдаётся, без боя, за верность,
И рушится, вмиг, от измены.
А сердце - волшебная штука,
Одна из загадок природы,
Что бьётся с таинственным стуком
И чувства хранит через годы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226135
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Ілюзію беру за карк:
дурити досить, треба жити!
Та все ж, який у грудях скарб
від мрій, що ними час прошитий...
Ковтаю дум гіркий клубок,
сльозу нанизую на спомин -
життєвий дзбан для нас обох
полинного настою повен.
Той трунок нам гірчить здаля,
та лебедіють, чую, весни,
і в небо бруньочка стріля,
і я для літепла воскресла.
Я в світ залюблена така,
немов пробуджена для чуда...
Із небовисі витіка
мій день, і пісню в ньому чути.
Ні літ прожитих, ані днів,
отих, що згасли за плечима -
вони лиш сутінки одні,
та все ж чомусь-таки навчили!
А я - це я! Бува, себе
непросто у собі пізнати.
Прийде прозріннячко скупе
через суєтний людський натовп,
чортополохи, чагарі,
синці і мозолі розбиті -
проб'ється світлом угорі,
життя ударить в світ копитом.
І ти збагнеш, чого прийшов,
чого від тебе день чекає.
Між "вчора" й "завтра" пройде шов,
а час твій профіль відчеканить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226754
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 06.12.2010
Уйдите! Ну дайте остаться одной! -
В запале звучит голос дерзкий.
А сердце тревожно: Побудьте со мной,
Я в вашей нуждаюсь поддержке...
Я всем говорю, что его телефон
В мобильнике стерла беспечно.
А истина рядом - ведь врезался он
И в память, и в душу навечно.
К чему вспоминать? "Я тебя не люблю!" -
Парирую резким ответом.
А в хаосе дня твое имя ловлю,
И мысль моя в поиске: Где ты?
Мы лжем себе часто. Чтоб стало легко,
Мы строим барьеры повыше.
Нам кажется: сможем избегнуть того,
Чего так страшимся услышать...
Мы лжем, когда вслух говорим "Никогда!",
В рассчете, что свидимся вскоре,
Когда нас забыли, - мы ждем сквозь года,
И факты готовы оспорить...
"Меж нами все кончено". Как приговор.
Но сердце с надеждою бьется:
Признанием страстным прервется раздор,
И душ единенье вернется.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222331
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 05.12.2010
Хто тебе просив в моє життя?
У брудних важезних черевиках
Прогулявся серцем ти великим,
Залишивши звалища сміття.
Хто пустив тебе в мій світлий храм,
Щоб зробити місце там відхоже.
Більше ти зайти туди не зможеш.
Я його спалила. Попіл сам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226346
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
Люлі-люлі
Люлі-люлі, треба спати.
Сплять дерева біля хати,
Сплять вітри, дощі, громи,
Трав шовкових килими…
А на небі зорі, зорі.
Сни спускаються прозорі.
Сплять дороги і мости.
Люлі-люлі, спи і ти…
Рік Новий
Рік Новий, Новий, Новий!
Сніг м’якенький і пухкий…
Ніч крилата, наче птах…
Срібні дзвони в небесах…
Рік Новий, Новий, Новий!
Зіроньку свою лови.
Прошепчи на вушко їй,
Що ти хочеш в рік Новий?..
Зіронько, почуй мене.
Є бажання лиш одне:
Щоб у кожного маляти
Матінка була і тато!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226351
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
Возрадуюсь! Седому декабрю.
Он мне в лицо морозным паром дышит.
Возрадуюсь! За то, что я люблю!!
Мне это все подарено Всевышним!!
Возрадуюсь! Увидев звездопад.
И над землей овал луны притихшей.
Возрадуюсь ! Влюбленная в закат.
Мне это все подарено Всевышним!!
Возрадуюсь! Мелодии дождя,
Что зазвучит, едва касаясь крыши,
От радуги свой взор не отводя..
Я прошепчу "БЛАГОДАРЮ,ВСЕВЫШНИЙ.."
Возрадуюсь! И сердцем и душой.
За то, что есть любимый в моей жизни.
Возрадуюсь!! Любви нашей большой,
Ведь нам она подарена Всевышним..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909024912
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226028
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 03.12.2010
В серці задум: вам вірш написати
Ніжний, теплий, як подих весни.
Щоб жалі, негаразди прогнати,
Щоб душею спочити могли.
Щоб у лютий мороз завірюха
Під вікном вам співала пісні.
І хто з стомленим серцем, міг слухать
Заспокійливі, теплі рядки.
Допоміг і неспокій приспати,
Розігнать тяжкі думи вночі,
І до ранку отак колихати,
Ніжні звуки із серця ллючи.
А на крилах легких заметілі,
Щоб летіли у край забуття,
У казковому сні відпочили
І забули про правду життя.
Покладу з вами поряд НАДІЮ,
Вкрию ковдрою сонячних мрій.
І рядками невдачу розвію,
Бо не місце в житті їй моїм...
А надворі сніги пелюстками,
Та дарую вам квіти весни,
а своїми простими рядками
Я пророчу вам радісні дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226008
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.12.2010
Барабанит дождь по окнам
И по сердцу моему.
Что от слёз совсем промокло,
Биться грустно одному.
Захлебнувшись,замирает,
То трепещет,словно лань.
И как раньше не мечтает
Перейти печали грань.
Снова в мрачные одежды
Одевается любовь.
И грустит моя надежда
Не вернётся вера вновь.
Ветер бродит одиноко
В мокром,порванном пальто.
И стучится грусть мне в окна
Всё не так и всё не то...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225763
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
Стояла надворі провесінь,
напнуте небо вітрилами.
Пробився з-під снігу пролісок -
то щастя в серцях відкрили ми.
Коли розійшлись з тобою -
на серці вмирали кроки...
І серце ятрилось з болю,
і вересень міряв смокінг.
Коли прощалась з тобою -
зима посипала борошном,
вкривала весь світ габою -
щоб стало на серці порожньо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225757
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
Мляво, ледь помітно
Виростають за спиною
Крила мудрості;
І на стовбурі життя
Тремтить пожовклим листочком
Юність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224772
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Чудовим сріблом літечка-літа,
Лягли на скроні,
А може цвіт вишневий хто узяв,
Сипнув з долоней.
Та я не відчуваю срібло те
В душі і серці.
Моє серденко дуже молоде,
Юначе б"ється.
А що на скронях моїх сивина -
Ну геть дурниці!
Закоханість - вона все поглина,
Душа іскриться!
Сріблястим скроням фарбу я куплЮ
Руду чи білу.
Я молода тому, що я люблЮ,
Ось в чому діло!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1906024621
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191791
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 30.11.2010
І знову снишся… Ну, навіщо?
Бо хто ти? Спогад… от і все!
Дмухнуло серце в попелище,
Ковтаю жменями «Персен».
Було… Пекло, але ж минало…
Полистопадило і досить!
Чому ж тебе, як кисню мало?
«Тебе! Тебе!» - душа голосить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225368
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Яку радість читаю в очах,
Яка пісня із уст твоїх лине.
Ти в життя вилітаєш, мов птах.
Ти дорослий, та все ще дитина.
І хоч міцно стоїш на ногах,
Та тернисті життєві дороги.
Буде злет – п’єдестал, буде крах,
Будуть радості, будуть тривоги.
Хоч дрібниць-перешкод не злічити в житті,
Як не зміряти радості віку.
Головне не замкнутись в страшній самоті
І не втратити мудрості ліку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225405
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Вечір. Бахмач. Вокзал.
Переповнена зала.
Ти мені не сказав.
Я тобі не сказала.
Північ. Поїзд. Пора.
Поспіх зібрані речі.
Стук в серцях завмира.
Мрій надломлені плечі.
Пізно. Рука в руці.
Нам не зустрітись більше.
Будуть вогні - не ці.
Будуть вокзали інші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225038
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Давай, пограємось у «Відстань»?
Ти так далеко, я ще далі…
Ділити ковдру знову ні з ким,
То хто з нас двох на п’єдесталі?
Давай, пограємось у «Винних»?
Я, хочеш, крайньою побуду?
Всіх чинних фраз і безпричинних,
Всіх вироків твоїх без суду.
Давай, пограємось у «Втечу».
Вже "Піжмурки" не актуальні.
Ти скрізь шукав мене, до речі,
Завжди ж знаходив тільки в спальні.
Давай, нарешті просто в «Спокій»,
Бо нерви-струни геть в напрузі.
Щоб світ не був таким жорстоким
Давай, пограємося в «Друзі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 29.11.2010
Мир многолик и гениально прост,
И бесконечно склонен к переменам…
И каждый в нём найдёт себе вопрос…
И, может быть, ответит откровенно…
И, если верить разным хитрецам,
То мы недалеки от совершенства…
И даже те, кто вырос без отца,
Испытывают приступы блаженства…
И я, пожалуй, тоже недалёк, -
Одной ногой, считай, в абсолютизме…
Ещё бы раскорячиться малёк, –
И вот она – сакральная харизма!
И я, не хуже Павловского пса,
Готов к обильным слюновыделеньям…
Вот только ни фонарь, ни колбаса
Не высекают искры вдохновенья …
Не помогает аспирин-упса
От старческого скрежета коленей…
Разнузданная голая попса
Вот-вот добьёт абортами на сцене…
И хочется подальше от греха, -
Иммунка реагирует мгновенно, -
Когда при смаковании стиха
Встречаю ртуть, текущую по венам…
ноябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224184
дата надходження 24.11.2010
дата закладки 26.11.2010
Небо-полотно художника.
Ветер-правая рука.
Рисовать картины сложные
Может он наверняка.
И казалось красок- минимум.
На дворе седая ночь.
В небе тучи тёмно-синие
Море,волны.Шторм точь в точь!
Тучи отодвинув в стороны
Месяц светит молодой.
Станет жёлтый цвет основою
И сюжет совсем другой.
Месяц словно улыбается,
Нежный разливает свет.
А на нём звезда качается,
Алый ждёт с зарёй рассвет.
Замечательное творчество!
Выше всяческих похвал.
Ветер ночью в одиночестве
Вдохновенно рисовал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224507
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 25.11.2010
Лёгким взмахом волшебной палочки
Воспарила порханием бабочки,
В летних тёплых лучах окунулась,
Подлетела ко мне, улыбнулась.
Ах, влюблённость.., наивно- нежная
И такая воздушно-безгрешная...
Но внезапно из невесомости
Ворвалась ты любовью , без скромности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224005
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010
Над сніговим чолом спинилась мить.
Не зайде сон бентежний під повіки.
Вже не болить. Тобі вже не болить.
Тепер мені болітиме довіку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223941
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 23.11.2010
Ещё пролетел
год,
И вновь закружил
снег,
А сердце всё ждёт… ждёт…
И бьётся об «нет… нет…»
Уже и не тот
стук,
Порой проскользнёт
сбой,
Но бьётся: «а вдруг, вдруг
Пробьюсь к сердцу Той… Той!»
Ах, сердце, уймись
ты,
Себя унижать
брось!
Ведь это же стыд! Стыд –
Выскуливать кость. Кость…
Не рвись, там тепла
нет,
Холодный расчёт
Царь!
Ведь это же бред! Бред –
Раскапывать гарь. Гарь…
И боль от таких
слов,
И разумом сжат
круг…
Но что это? Вновь… вновь
Чуть слышно: «а вдруг… вдруг…»
ПРИМЕЧАНИЕ специально для Борисовны, если Вы зайдёте сюда: примите как должное сочетание "о(Б) нет...". Это конечно с грамматической точки зрения нонсенс, однако в противном случае "о нет..."
напоминало бы театральное кривляние " О, неееет!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223732
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010
(Моей дочери Наташе)
Налетело воронья – стая,
Предвкушая торжество пира;
Понимают: звук живой тает,
Хоть звучит ещё душа-лира.
Каждый каркает, и бьёт глазом
Мол, с какой бы стороны клюнуть,
Чтоб убить наверняка, разом,
Оборвав твоей души струны.
Вот уж пробуют на вкус сердце:
Горячо оно ещё, сладко…
И остался лишь минор в скерцо,
Да и тот звучит в душе кратко.
Вытравляя чистоту веры
Над тобою власть берут слизни:
Нагло давит на тебя серость,
Размывая красоту жизни.
*****
Чтобы помыслам твоим чистым
Не исчезнуть, как весной снегу,
Жизнь свою перед тобой выстлав,
Проведу тебя по ней к небу.
Ты взмахнёшь крылом, и в синь – птицей,
Вечным Фениксом – в разгон стаи!
Пусть МОЕЮ жизнь твоя длится!
Ты рассеешь вороньё, знаю!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223744
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Люблю дивитись, як ступає кінь,
Як вітер розвіває пишну гриву.
Як поруч з ним галопом скаче тінь
І „яблука” вкривають спину сиву.
Коли летить в польоті, мов стріла,
І волосінь хвоста неначе оперіння.
І коли шия ніби тятива,
І коли іскри скачуть від каміння.
А ще, як коні разом в табуні,
Коли сідла і збруї не вдягають,
Коли веселі очі, - не сумні,
Коли на волі і не запрягають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222708
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 19.11.2010
Я знаю: я схожу с ума,
Я знаю, что смешна при встрече,
Но рвётся к Вам душа сама,
И мозг не в силах ей перечить.
Мой разум тает, словно лёд
В тепле обычного общенья,
И лишь пустячных слов налёт
Чуть прикрывает стыд влеченья.
Слова про летний зной и сушь....
Слова о чём-то там забавном......
Сплошной туман! Сплошная чушь!
А мне сказать бы Вам о главном –
О том, что нет теперь и дня,
Чтоб в мыслях он без вас был прожит,
О том, что солнце для меня
Без Вас взойти уже не может!
Что нет заветнее мечты,
И явно НЕосуществимей,
Чтоб Вы шепнули нежно: «Ты…»,
И только – имя, только имя…
Журчит ручей пустячных слов,
И гибну я, судьбой гонима
Под приговор, что так суров:
«Любить. ЛЮБИТЬ НЕИЗЛЕЧИМО!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223147
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010
Ми кохаєм так шалено,
Як в бразильському кіно.
Почуттів стандартна схема
За стандартами ISO.
А коли любов в пробірку
І на іспит віднести...
Від випробувань нам гірко -
Якість ми не зберегли.
І любові нам замало,
Скрізь любов наче чума.
Але знов забракували,
Бо там якості нема...
Може, щоб підвищить якість
Технологію змінить?
І не гратись у стандарти,
А душею щиро жить...
-----------------------------------------
навіяно словами одного знайомого:
"я люблю так, як інші... так, як зараз стандарт життя змушує"
Щось мене в цих словах зачепило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223134
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 19.11.2010
АЛЕКСАНДРА БОНДАРЕНКО
http://www.chitalnya.ru/work.php?work=80053
Солнышку пора уже
Спрятаться за тучами...
Взять спешу я травушек
Для болезных случаев.
Для сыночка ясного,
Для сыновьей Ладушки
Взяла травок разных я,
Век чтоб жить им рядышком.
НарвалА крапивушки, –
Обожгла все рученьки...
Запаслась на зимушку,
Для любимой внученьки!
Пусть поест родимая
Щец запаса летнего:
Дам ей лета в зиму я,
Хоть уже и нет его.
Впрок взялА из юности
Крохотульку нежности,
Чтоб и впредь любимому
Ночи пахли свежестью...
........
Для родимых истово
Души жжём, не рученьки,
Повелось так исстари,
Не при чём здесь случай-то...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223010
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 19.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2010
Я виновата пред тобой
и невиновна.
А быта серого застой
тому основой.
Хотелось просто полетать,
и у обрыва
Я не привыкла отступать
хоть страшно было.
Летела голову сломя
и в кровь разбилась.
Внизу никто не ждал меня
я зря стремилась...
Хотелось просто неземной
любви и страсти.
Играли чувствами со мной
во львиной пасти.
Попалась глупая в капкан
прихлопнув сердце.
Он снова наливал стакан
медовой с перцем.
Я виновата может быть
так мне и надо!
Спасибо,что сумел простить
за то ,что рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222986
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Ещё вчера теплом манила осень.
Ещё вчера бродила налегке.
Среди берёз,среди могучих сосен
И плыли вдаль туманы по реке.
Ещё вчера спокойный.тихий вечер
Рассыпал звёзды сказочным ковром.
И нежно обнимала ночь за плечи,
Окутав мягким и беспечным сном.
Ещё вчера гулял свободный ветер
Багряно-жёлтою играл листвой.
Быть может на рассвете где-то встретил
Блондинку,что зовут у нас Зимой.
Уже вчера она себе сказала
Пожалуй, слишком разленилась я.
Ещё вчера нас осень обнимала,
А будит загулявшая зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222969
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Я не знаю всіх доріг…
Хто їх знає?
І, не знаючи, за ріг
Повертаю.
А за рогом навмання
До вершини.
То каміння, то стерня
На стежині.
І не знаєш, де мости
Через ями.
І чи досить лід товстий
Під ногами.
Чи на мить зупиниш хід
Чи назавжди.
Чи в могилу чи в політ
Рушиш завтра.
Я й не хочу знати, де
Буду зрання.
Проживаю кожен день,
Як останній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222188
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 17.11.2010
Я не вышел
службой в генералы
Ну так что ж,
не каждому дано...
Только сердце
тягот перебрало,
Только сбой
теперь даёт оно.
Не теснятся
звёзды на погонах,
Хоть служил,
клянусь, не "абы как"...
У начальства
я не бил поклонов,
Но делил с
солдатами табак.
Отдавал я
честь, не продавая;
И сейчас
её не продаю!
Офицеров
бывших - не бывает:
Мы всегда,
товарищ мой, в строю!
Приближаясь
к Лете неуклонно,
Я прошу,
собратья, вас учесть:
Даже в лодке
хмурого Харона
Сберегу
достоинство и честь!
Но России -
жизнь готов отдать я...
Потому
и форму берегу,
Чтобы в ней лишь,
не в гражданском платье
Погребли
российского слугу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222729
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 17.11.2010
Я вийшла в ніч.
Стояла тиша –
глибока, ніби правіки…
А в фіолетовім узвишші
яріли маково зірки.
А над усім, і наді мною –
прозора тиша, ну хоч пий…
Дарма, що ніч повита млою,
що місяць на тепло скупий,
дарма…. дарма, що сяйва мало –
в безмежжі порожнеч нема.
Не схожа темінь на примару…
У цім огромі я сама
прозорими крильми майнула
поміж невидимих беріз -
землі залишила минуле,
де ворох дум і злива сліз.
Як легко завмирати в леті,
мережить простір і віки,
коли усі твої потреби
в легенькім порусі руки.
Шепталися, тремтіли зорі,
назустріч неба йшли вали -
такі безмежні і прозорі
вони в високості були,
що я пірнула в ті глибини
і розчинилася в тіні.
І небо оком голубиним
моргало трепетно мені.
Отак душі благоговіти,
коли вона – сама свіча...
І раптом у земному світі
Цвіркун ледь чутно засюрчав...
Спинила враз політ стокрилий –
куди нам, грішним, до небес?
Тобі без світу сиротливо,
коли ти навіть дикий пес.
А ти без нього хто? Земного
тебе чекають на землі –
день, об який розбились ноги
й душа - в криваві мозолі,
те джерело, що в спрагу люту
тобі зволожило уста,
знайомі і незнані люди,
їх мова світла і проста,
верба, що в юності садила,
краплина, що впаде з чола,
і перш за все – ота єдина,
яка тобі життя дала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221812
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Є дівчата не просто красиві
Є ніжніші за квіти Піонії...
Вони всі неймовірно щасливі
Якщо серце в кохання полоні
Є красиві душею, не вродою
Навіть ліпші за цвіт Орхідеї
Є такі, що женуться за модою
І такі, в яких власні ідеї
На коліна стаю перед тими!
Які мають терпіння і мудрість
Чесь для них у віршованій римі
І в серця їм нестрачену юність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221803
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Я продираюсь в этот ад
Сквозь дебри лет, уже седой,
Под Ленинград, под Ленинград,
Под свисты пуль, снарядный вой.
Сквозь грохот тысячи сердец
Кричу тебе, врезаясь в бой:
«Живи, отец, живи, отец,
Я – жизнь прожил, ты - молодой!
Ты сделал всё в аду огня
Той проклятущею зимой,
Ты спас меня, ты спас меня,
Теперь черёд пришёл и мой»…
__________ 2 ___________
…Я продираюсь к тем годам,
Где мор и стынь одной судьбой:
Ведь мама там, ведь мама там
Лежит, прикрыв меня собой.
Шепчу я, маму теребя:
«Твой сын пришёл, прорвав года,
Спасти тебя, спасти тебя,
Я – жизнь прожил, ты – молода»…
Резвится смерть, сходя с ума,
А я твержу в мольбе немой:
«Живи сама, живи сама,
Теперь черёд пришёл и мой»…
__________ 3 __________
На Пискарёвке скоро ночь…
Стою, войну, себя кляня:
«Не смог помочь, не смог помочь!
Простите, милые, меня»…
...За силуэтом силуэт
Уходят павшие в закат,
И меркнет свет, и меркнет свет…
Уж не вернуться им назад.
Встаёт с восходом в наши дни
Бессмертных душ военный сплав.
Живут они! Живут они,
Сегодня честью нашей став!
______ * * * * * _______
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221479
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 12.11.2010
Я так порою сумасбродна.
Я так смиренна временами.
Я то покаюсь принародно.
То "пригвоздить"могу словами.
Такой ранимою бываю,
А то вулканом вдруг взрываюсь.
То нежностью,как воском тАю.
ТО ухожу и не прощаюсь.
Я чувствами играть не в силах.
В любви не принимаю фальши
Сама влюблённая,на крыльях
Парить способна птицей даже.
Я ангел чистый и безгрешный.
Я искусительница Ада.
Я так наивна и потешна.
Я яблоко, с Эдема сада.
То совершенная богиня.
То вновь измученная маска.
Я Женщина! Простое имя.
Я Женщина! И быль и сказка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217204
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 10.11.2010
Каждый учить старается.
Каждый лечить пытается.
«Чувство твое нечестное,
Слезы пустые, пресные.
Ходишь кривой дорогою,
Счастье чужое трогаешь!»
Может душа и мается –
Нету желанья каяться.
Если живу с пробоиной,
Значит того все стоило.
Топали б вы, старатели,
К такой-то матери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221245
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 10.11.2010
О́́сени последние денёчки...
Пахнет перепрелая листва.
Сбросили деревья все сорочки.
Лучик пробивается едва..
Вся природа в дивном ожиданьи.
В бархатном отливе тишина.
Так тревожит сердце увяданье:
Осени оборвалАсь струна.
Пробежался ветерок по луже.
Хлопает калиткой у ворот.
Он как будто радуется стуже,
Той, что к нам пожалует вот-вот.
Громко прокричали в лесу птицы
И в лазури скрылись вдалеке...
Осени чудесные страницы
Поплыли тихонько по реке...
А душа устала... ей не спится.
Всё с волненьем перемены ждёт.
И с печали вырваться стремится..
Где же радость? .. Что-то не идёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221165
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 10.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2010
Пам'ять схожа бува на дощ -
в дні, пробудженому громами.
Пахне смуток, як пахнув борщ
на обіднім столі у мами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220518
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 06.11.2010
Палає сонця бахрома
на тлі жовтавої ясноти.
На світі струн таких нема -
покласти сум дерев на ноти.
Дерева світяться... Їх тінь
ляга в шовковий листя килим.
Легка погожа шурхотінь...
Ківш неба синьку в тишу вилив.
Лиш скиба свіжої ріллі
чорніє з краю і до краю.
Піднявши небо на крилі,
ключ журавлиний далеч крає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214607
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 06.11.2010
Глаза подвести чернильным –
Не значит сделаться стерв.ой.
Везде и во всем быть сильной –
Не значит бросать всех первой.
Суметь обойти метели –
Не значит прослыть трусливой.
А спать не одной в постели –
Не то же, что быть счастливой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220451
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 06.11.2010
Ночь на крыльях лихих,
Сон смахнув, отлетела,
Нашептала стихи -
Записать не успела.
Может выстроит в ряд
Память нервные строчки,
Словно календаря
Отрывные листочки.
Разложу их внахлест,
Как игральные карты,
Пролистаю всерьез
Жизнь над школьною партой.
Счастьем пахла весна,
Или только казалось?
Обещалось - сполна,
Вышло - самая малость...
По судьбе пронеслась, -
Где - ромашки, где - сучья...
Выбирала, смеясь,
Чем труднее, - тем лучше!
Рассекала потоки,
Крушила барьеры,
Пропускала уроки
Надежды и веры.
Не лгала.
Не скопила.
И не дослужилась.
Не была...
Я жила!
Разве жизнь не сложилась?
Март, 2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201719
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 05.11.2010
Сколько раз может сердце любить?
В ранней юности, скажет вам каждый,
Что приходит она ЛИШЬ ОДНАЖДЫ -
Ярко, пламенно, непримиримо,
Исступленно, неистребимо!..
Чище этого пламени нету,
Та любовь долго ходит по свету,
Окрыляет, зовет, вдохновляет,
След глубокий в судьбе оставляет.
Сколько раз может сердце любить?
В годы зрелые в царственном платье
В душу входит любовь основательней,
Деловито, раскрепощенно,
Томно, чувственно и приземленно.
Долгой нежностью путь осветит,
Нет ее полнозвучней на свете:
Верность, искренность, страсть к переменам,
И бесстыдство, и даже измены...
Сколько раз может сердце любить?
Вот, когда твоя жизнь на излете,
Остановок все больше в полете,
Когда силы уходят бесследно,
В полушалке потрепанном, бедном
Ты столкнешься с любовью ПОСЛЕДНЕЙ -
Бескорыстной, заботливой, долгой,
Равноценной служебному долгу...
Та проводит тебя до порога,
Передаст в руки вечного Бога.
Без любви не прожить, как без солнца, -
Пусть мельком, да коснется оконца,
Даже если и не приживется...
Сердце любит, пока оно бьется.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205991
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 05.11.2010
Підійди, як тиша - крадькома:
ні чудес не треба, ні екзотик...
День такий знетямлений на дотик -
в нім лиш я, тебе у нім нема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220158
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 05.11.2010
Я жду… Века, столетия, эпохи…
Тяжелый пласт под толщею земли…
И тысячи людей, сбивая ноги,
Прошли по мне, в меня ушли…
Я слышу на себе асфальт и камни,
И корни, оцепившие мне грудь…
Я жду… Я впитываю жизни тайны,
И кровь, и слезы, и молитвы суть…
Я много знаю, я вдыхаю вечность,
Храню сказанья сотен тысяч лет,
Дыханье смерти, жизни быстротечность,
Проклятья поражений, клич побед…
Я жду одной, одной горячей искры,
Удара молота в мою броню…
Я жду, когда я стану обелиском
Всему тому, что я в себе храню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206753
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 03.11.2010
Гойда, гойда-да!
Доганяє пес кота!
Кіт на дуб щодуху.
Чуха пес за вухом.
--------------
Гойда, гойда – да!
З хмари капає вода
Діду на подвір’я,
Бабі на ганчір’я.
---------------
Ладі, ладі, ладки!
Напечу оладки,
Накуплю сметани,
Куштувати стану.
Хто не вередує,
Того нагодую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217758
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 03.11.2010
Руку обидчику подать
и попросить прощения,
при этом искренне, не лгать,
достойно восхищения!
И помолиться за врагов,
(в безверии их души),
во отпущение грехов -
молитесь о заблудших...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219855
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 03.11.2010
Якби зустрітись ...так само, як колись...
В медових травах, у волошковім полі.
Щоби два погляди в один злились
І в почуття зануритись по самі скроні.
Всю втому через сито пропустити, мов пісок
Завмерти в часі...кохати... злетіти до зірок
Скусати губи...слова очима - обмаль змісту
Та біль? Чому?...Скажи?...Хто може відповісти?
Життя розділене складами...Чужі обручки
...Не нами вдіті...печуть, як вічні рани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219626
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 02.11.2010
Последний день лета… Я слово "последний" в душе никогда не любил…
Последний день лета теперь ненавижу! Ведь он мою маму УБИЛ!
Нелепо, коварно, внезапно, жестоко, у сына её на глазах…
Представить, что стану я вмиг одиноким не мог я в кошмарнейших снах!
Я должен был выехать завтра в дорогу и к маме проститься зашёл.
Звонок лишь затих, слышу я у порога :"Серёжа, сыночек! Пришёл!
Водички принёс? Родничковой? Спасибо! Вот в это ведёрко налей.
Давай покормлю тебя жареной рыбой, зелёного чаю попей."
И вдруг побледнела :"Ой, что-то мне плохо! В жар бросило, больно в груди"
И голосом слабым шепнула сквозь вздохи :"Серёженька, "Скорой" звони"…
Звонок… Ожиданье… Как вечность минута…Опять позвонил… Снова жду…
А сердце щемит, скачет, как на батуте, как будто вещуя беду!
Рассказывать больше не буду - нет силы всё это опять пережить…
Спасения нету от тромба!!! Помилуй нас Боже! Дай жить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208725
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.11.2010
Старого ліхтаря штатив
затиснутий в нічні обценьки.
Глухий дощу речитатив.
Бляшана кришка вітром дзенька.
З артерій вуличних судин
спиває спрагло воду місто.
І хтось тиняється один,
чи в парі з вітром-приколістом.
Химерії холодний німб...
Чиясь душа горить-палає...
Для щастя зведений Олімп
на самім серця небокраї
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219523
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 01.11.2010
А я смотрю за всеми вами!
Хочу прийти уже до вас!
Смогу направить вас словами,
Развеять серость тёмных масс.
У вас душа давно закрыта
И вы не слышите меня!
Гвоздями Дьявола забита:
Где каждый сам закрыл себя.
Вы все прозрачны до смешного.
Я так устал от ваших дел!
Хотите вы совсем иного -
Чего для вас я не хотел.
Глаза мои - мои иконы,
Но вы до них всегда спиной!
Собью я вскоре все короны
И каждый станет предо мной.
Я сам сорву все злые маски.
Спрошу я с тех - кто их носил!
Сломаю грешников указки:
Кто люд лишал духовных сил.
Вы все услышите мой голос!
Вы все увидите меня:
Когда последний в мире колос,
Родит в мучениях Земля!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315584
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192401
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 01.11.2010
Сюда пришел ты не случайно,
Угоден Богу твой приход!
Изменишь мир координально -
Иль ты изменишь,иль твой род
Не молви ты худого слова,
О том,что зря рожден на свет
Твое присутствие - основа,
Ты - смысл заложенный в сюжет
Ты - сумма долгих накопленний,
Звено в одной большой цепи,
Шедевр ушедших поколений,
Итог - их трудного пути
Разбей сомнение о память,
О гены сотен душ родных!
Ты должен этим балом править,
Ковать звено для остальных
Горят вулканы,землю трусит
И звезды падают с небес
Кто жизни смысла не расскусит,
Того раздавит жизни пресс
Свой мудрый пазл,Господь рассыпал,
По всей поверхности Земли,
Чтоб ты себя на место двигал!
Другие чтоб своё нашли...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315200
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180368
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 01.11.2010
Мужчина средних лет… Аптека…Провизор…
Краснея и бледнея, вытирая пот
страдалец задаёт вопрос, потупив взор:
«Хочу я Вас спросить про синий тюбик тот…
Друзья сказали - для эрекции хорош,
да и с потенцией он чудеса творит…»
«Да, с его помощью любой слабак похож
На монстра! И жена его боготворит!»
«А вот его названье – «Три Богатыря»?
В чём смысл названия и в чём его прикол?»
«Прошу прощенья, но сказать забыла я –
в названьи этом слово «три» - ГЛАГОЛ!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210676
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 31.10.2010
Між нами - порти і вокзали,
Глибінь, височінь, кілометри,
Між нами - літа, що зв`язали
Життя із окремих моментів,
Життя, перевитеє болем,
Тужливим, нездійсненим щастям,
Чуже незасіяне поле,
Остуджене сльотним рястом.
Загоїться, стане простіше?-
Півкулі, півсвіту відстань...
Вглядаюся в ніч пильніше,
Коли закриваю вікна.
В календарі занотую
Наші пам`ятні дати...
Люблю.
І досі ревную.
А як ти?
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218984
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 30.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2010
До щастя нам з́авжди чогось би іще.
Ну от би ще це - і було б все чудово!
Лиш час непомітно в нікуди втече
Все ж так, по-англійськи: з порогу ні слова.
А в старості мудрій (так вже повелось)
Те слово «було» нам з усіх найсолодше.
Було ж воно, щастя! Ну, ось воно! Ось!
А молодість вперта не бачить, не хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219111
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 30.10.2010
Шукаю для віршів нову поживу,
А натикаюсь знов на істини стіну
І жалить з острахом сумна кропива -
Природи я напевно не збагну...
Лиш час курсує знов до божевілля,
Б'ючи об серце зболені думки,
Які кочують тихо до підпілля,
Шукаючи дороги на стрімкі струмки.
08.10.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214994
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 30.10.2010
(советы старого педагога)
Я не люблю детей прилежных,
Спокойных, тихих и учтивых,
Перецелованных, изнеженных,
Всегда нарядных и красивых.
Такие сделают, как надо,
Ответят, что желал бы слышать,
И завоевывать награды
(И не свои присвоить рады!)
Легко привыкнут, став повыше.
Они - учителей любимцы,
Их фото - на Доске почета.
И вырастают так мздоимцы,
Предатели и доброхоты.
Мне по душе совсем иные -
С веселой искоркой в глазах,
Живые, дерзкие, шальные,
С поделкой хитрою в руках.
Вихры, разодрана штанина,
Коленки в ссадинах, а он -
Верхом на палке и с тростиной
На бой ведет свой батальон!
Прожить не может без затей,
Все неудачи ни по чем,
Фантазия в нем бьет ключом,
Он впереди ватаги всей.
Везде найдет по сердцу дело,
И, без расчета на успех,
Вдруг вырастет хирург умелый,
Ученый-испытатель смелый,
Так лидер явится для всех.
Чтоб дети в неге не раскисли,
РОДИТЕЛЯМ НАКАЗ ТАКОВ:
Не ждите, чтоб на шее висли,
Живой не пресекайте мысли,
Не портите озорников!
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208149
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.10.2010
Проростаємо із зЕрна,
І ступаємо на терни,
І йдемо…
Поливає, припікає,
Колеться стерня – звикаєм…
Живемо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218518
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
Я сьогодні вища стала –
Серце взулось у підбори.
Цокотить до п’єдесталу,
Йому йти ще довго в гору.
Я сьогодні – королева!
Хай собі лютує осінь.
Серце ж вбралось у рожеве,
Розкуйовдило волосся.
Я така з самого ранку!
В каву хочеться кориці.
На губах все та ж приманка –
Блиск із запахом суниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218483
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
ПЛЕЙКАСт:
http://www.playcast.ru/view/1860254/2dc0490e59f2986dca586b974ea76ded5cbcdac4pl
Полыхает шиповник ярко-красным костром.
Что ж усталое сердце не согреешь теплом.?
Что ж ты плачешь осина жёлто-красным листом?
Неужели причина: мелкий дождь за окном?
Гроздь рябины кровавой, словно солнца закат.
Мы с тобой разошлись. Кто же здесь виноват?
Багровеет брусника. Ночи стали длинней.
Лета дни миновали. Сердцу стало больней.
Ветер, листья срывая, и печаль мне развей.
Голос твой долетает. Свет безоблачных дней.
И мне кажется будто ты вот-вот подойдёшь
И усталое сердце в свои руки возмёшь...
И забуду я всё: снова станет теплей.
Ни к чему наши ссоры: ты прости поскорей.
Полыхает шиповник, всё сильнее горит,
Одинокое сердце всё болит и болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2010
Старий театр живе без декорацій,
Під шепіт глядачів: пішов... прийшла...
За шторами цілунків і овацій
Дуелі тіней, ставки смерті, гра...
Ляльки на сцені, завчені прокляття,
На вальс виходиш, а фінал – стриптиз.
Ой, що ж це ви сьогодні? Вже й без плаття?
Не одягайтесь, вам і так... на біс...
У режисера усміх Мони Лізи,
І ти від себе в захваті – гори!
Знімай корону, крила і... білизну,
Усім нарозтвір душу покажи.
Під занавіс розіграних комедій
Застигнеш мовчки, давлячись слізьми.
Зриває вітер тюлі, штори, пледи...
Спинити все так просто:
вийди з гри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216285
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 26.10.2010
Я дістану з манускрипту скрипку -
слів іще не буде - тільки звук.
А в цей час йому сплете павук
наскрізь пересріблений поскриптум
"Манускрипт" - у римському праві необмежена влада глави родини
25.10.2010 /19:23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218150
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 25.10.2010
На краплючій порі
підвіконням в траву зойкне ягода.
Де ти, Екзюпері -
світлих марень прогіркла злагода?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218151
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 25.10.2010
Мой падший ангел,
Зачем ты стремишься
Крылья свои отдать?
Мой милый ангел,
Ну что же ты злишься -
Тебе их не потерять.
Забыть ты можешь
Сияние Солнца
И призрачность облаков.
Но на восходе
В душе отзовётся
Акафист ночных ветров.
Весельем буйным
Твой взор затуманен -
Не видит любви моей.
Но вздох заката,
Что тих и печален,
Напомнит тебе о ней.
И ночь ответит
Тебе на вопросы,
Хотя ты знаешь ответ.
Уж скоро утро,
Летают стрекозы,
И мы полетим им вслед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204885
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 25.10.2010
Самым нежным солнечным лучом,
Я останусь на твоей ладошке,
В темном царстве - яркою свечой,
Пусть подарит свет в твоем окошке..
Родником, ручьем, чистым ключом,
Теплым пледом в зимнюю порошу,
А в беде - проверенным плечом,
Что с тобой разделит твою ношу..
Я останусь...пеленой любви..
Рядом.. Пусть невидима тобою.
Если станет грустно, позови,
Отогрею.. сердцем и любовью..
Я - останусь....
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11009086204
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217764
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 23.10.2010
Задухою за тісним склопакетом
То маюся, то лаюся, – тону...
Дахи-невдахи, дротяні тенета,
Ніяк не зловлять нечітку луну.
Примарні лінії, і нестабільні стани,
Несвоєчасна кава уночі...
Блаженне небо, знову невблаганно
Холоне, і так зоряно мовчить.
Закреслюю розхристані рядочки...
Слова – законсервований розкоп.
Я б узялася, та зима відстрочку
Не дасть ні тижня. Запобіжне "стоп!"
Кайданками – на руки і хвилини.
Щоб не іскрило думку від напруг,
Морозами і снігом – заземли-но
І поверховий, і глибинний рух...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216755
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 22.10.2010
На облетевших листьях, как на картах
Нам безнадега-дождик ворожит..
Нет в ворожбе той страсти и азарта,
Лишь миражи!! Повсюду миражи!!
Дымкой продрогшей кроет землю осень
Упали чувства под густой туман.
Любовь, как облетевший лист уносит..
Почти дописан двух сердец роман..
Осталось лишь поставить жирным точку.
И подписать не глядя.. "Я и ты"
Но сердце просит до весны отсрочку.
И не сжигать, а сохранить мосты..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1909263376
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217442
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 22.10.2010
Не ищи во мне двойного дна,
Потайных карманов и подтекстов.
Если я несчастна - я черна,
Если счастлива - букет невесты.
Не ищи подводных ты камней,
Если есть они – видны все свету.
У меня для пользы нет друзей,
И любовников для тела нету.
Я прозрачна, словно тишина,
Незагадочна, и оттого несмела.
И на дне моей души… нет дна.
Междустрочий нет – одни пробелы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217382
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 21.10.2010
Може осінь вже не тільки в світі?
Може вже давно вона в мені?
З тих часів, коли шляхи розбиті
Розійшлися в хмарній далині?
Може облетіла моя доля
З квітом, з листям ще давним-давно?
Тільки чуєш, я тобі ніколи
Не скажу цього усе одно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217383
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 21.10.2010
Нашіптує муза тихо на вушко, -
Й ловить у вітрі крилаті слова.
Це сповіді сила ота непорушна,
У літерах сонця вона ожива.
Написані долею сни для поета,
Від подихів часу серце бринить!
Від предків є в нас і альфа і бета,
А Бог подарує ще й завтрашню мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215957
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 17.10.2010
Я восхищаюсь красотой Вселенной
Сияньем солнца и мерцаньем звёзд.
Она одна во все века нетленна
И на богиню эту вечный спрос.
Она в порханьи бабочки и птицы.
И в грозном рёве бури и дожде.
Она в слезе,блестящей на ресницах.
И в маяке,что светит в темноте.
И в блеске глаз сияющей невесты.
И матери с младенцем на руках.
Она повсюду на почётном месте
И здесь и в неизведанных мирах.
В поступках человеческих и песне
Нет проявлений красоте границ.
Она в рождении идеи интересной.
И в рифмах,что слетают со страниц.
Она в любви и ненависти даже
В тяжёлом или творческом труде
И кто бы не стоял на страже
Спасенье мира вижу в Красоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216094
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 15.10.2010
Снова стихотворные идеи
Душу рвут,лишая меня сна.
И откуда этим ветром веет?
Осень бродит,вовсе не весна.
Я опять беру послушно ручку
И слова рифмую все подряд.
Будто с Музой я иду под-ручку,
Чтобы свыше выполнить наряд.
Мысли вновь толкаются и пляшут.
В голове гудит осиный рой.
Но когда ж спокойной ночи скажут?
Я заветный обрету покой.
Сон глаза смежает,слава Богу.
Подождите мысли до утра.
Соберу вас рифмами в дорогу
На страницах росчерком пера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216253
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 15.10.2010
В житті моєму є щось неминуче.
Романтики назвали б, мабуть, Раєм:
Ти зайдеш в двері і промовиш: «Скучив!»,
Бо вже тебе без мене не буває.
Промчиться день, немов на білих конях
І подарує вічність світу вечір.
Я більш за все люблю, коли спросоння
Ти ковдрою вкриваєш мені плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216102
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010
"Вчора ми вивчили кульбабу,
вона жовтенька, як сонечко!"
В небо раннє, навесні,
Сонце випливло в човні,
Вмилось чистою росою,
І хмаринкою м"якою
Личко ясне промокнуло,
Усміхнутись - не забуло.
Світле, золотоволосе,
Скрізь промінням розлилося,
Розбудило кожну пташку,
Насінинку і комашку,
Мов сказало: "Годі спати!
Всі - прокиньтеся співати!"
Відімкнуло кожну бруньку,
Що благала порятунку.
Випустило всі травинки
З-під холодної хустинки.
І донизу подивилось -
Мов у дзеркалах відбилось.
"Що за диво золотисте?
На зеленому - намисто,
Кожна намистина ця
Нібито маленьке - я!"
Тільки сонце відігрілось -
Скрізь кульбаби розпустились,
Пишні, жовтенькі та гожі,
І на сонце дуже схожі.
Віриш - ні, та чула я,
Що кульбаби з ним - рідня.
А іще їм родич - вітер,
Вчить щороку їх летіти.
Коли бджоли мед зберуть,
Ті готуються у путь.
Легким пухом уберуться
І за вітром вверх здіймуться,
Щоб повсюду навесні
У ясні погожі дні
Для матусі, для дитини
Усміхались намистини.
Щоб віночком їх сплітали
Діток ними віншували.
Дітки сонцем увінчались
Радо бавились-сміялись,
Бо вони, як жовті квіти,
Теж йому рідненькі діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213234
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 14.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2010
Увидеть новые грани старого,
Оставить подпись на древе вечности,
Учиться жить и лукавить заново,
А после жечь без свечей подсвечники.
Смотреть сквозь сон на земные правила
И улыбаться мятежной совести,
Не делать то, что не сделать правильно,
Писать с натуры стихи и повести.
Летать во сне, не проснувшись скованным,
Открыть глаза и не видеть глупости,
Не знать на чём чудеса основаны,
Но их творить без излишней скупости.
Обнять метель, чтоб согреть озябшую,
Смеяться вслед уходящей осени,
И отыскать все мечты пропавшие,
Да все слова, что на ветер бросили.
Любить миры за окном (и далее)
И сказкам верить, но только искренним.
Детей хранить, что в себе оставили.
И помнить клятву, что здесь записана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211609
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 13.10.2010
Запах корицы и масла.
Шелк человеческой кожи.
Дьявол сегодня несчастлив,
Ангел… Наверное тоже.
Дух в бесконечном смятеньи,
Руки, такие земные.
Выдох – взволнуются тени,
Вдох – замирают стихии.
Связь карамели и перца.
Тянется звёздами пытка.
Гром обнажённого сердца
Мир расплетает по ниткам.
Мир, осыпаясь, исчезнет.
Вечное – только простое.
Там, между небом и бездной
Двое любуются морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212278
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 13.10.2010
Комнаты прибраны, гости отправлены,
Строго традиции соблюдены.
В мерзлую землю, ботинками вдавленный,
ПРАЗДНИК валяется у стены.
Кем-то обломанная или забытая,
Между стеною и старым ведром,
Наполовину порошей покрытая,
Веточка ели с хрустальным шаром…
1997г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163907
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 12.10.2010
Нам свойственно с годами изменяться,
В душе, телах и в лицах, и в размерах,
Но с детства мы боимся извиняться,
За подлость, что в поступках, что в манерах.
И надкусив от совести немножко,
Мы с ней смирились, как с пятном на фоне.
Ей от щедрот подбрасываем крошки,
Как мякиши ободранной вороне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215714
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
На тому знімку сіяють очі,
Тремтять вуста.
Щоночі бачу її, щоночі!
Букет,фата…
Тягнуся. В посмішці тану щирій…
Не йди. Не йди!
У біле світло, у світлий вирій,
В чужі світи…
На тому знімку – життя початок,
Рука в руці.
Не робить доленька опечаток –
То хрест вкінці.
Не дасть вже вибір, назад не верне,
Нема чудес…
Залишить знімок… І болю терни…
І білий хрест…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215676
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2010
Після дощику в лісочку
Поздіймалися грибочки.
Де лиш гілка шурхотне −
Видивляються мене.
Знов "то−тут−то−там" співає
Поїзд із вагонами,
Осінь барвами вітає −
Жовтими, червоними.
На пеньках ростуть тісненько,
Ніби всіяно, − опеньки,
А в дубовому бору
Безліч білих наберу!
Стежки геть порозбігались...
Щоб не заблукати,
Звідки сонечко здіймалось
Варто пам'ятати.
Щільно геть північнім боком
Стовбури убрані мохом,
Треба не панікувать,
Напрям правильний тримать,
Слухать ліс і слухать тишу,
Голоси автошляхів,
Мірний стукіт залізничний,
Перегуки грибників.
Про орієнтир подбаєм −
Цілий кошик наскладаєм!
Пам'ятати варто, друже,
Якщо впевнений не дуже,
Гриб сумнівний краще викинь,
Щоб не сталося біди,
Бо нема від смерті ліків...
Небезпечні є вони:
Мухомор, бліда поганка, −
Тож на горе забаганка
Може враз перетворитись,
Як уважно не дивитись.
Ось і все − вже повний кошик
Назбирала я грибів,
Та іще й упало в зошит
Декілька нових рядків.
Недарма ходжу лісами −
Я полюю за віршами.
Свіжу приповідку цю
Своїм діткам принесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215635
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
Сорвалась Земля, на орбите заплёванных улиц
Нам может, с тобою, остался последний виток.
И мы распрощаемся с круговоротом бессониц
И бросимся в бездну, как в огненной лавы поток.
Ни боли, ни слабости только б на миг затеряться,
Уйти от зияющих всюду вебкамерных глаз.
Прощаться не надо, когда не возможно расстаться,
Ни завтра, ни после, не утром и не сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215574
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
Светлой памяти В.А. Карпенко
Я понять не могла - эти долгих два дня
Беспросветно и тяжко терзали меня,
Беспрерывно лил дождь, холод спину ломил,
День воскресный добра никому не сулил.
Я накинула шаль, вот и чайник вскипел,
Но горячего тоже никто не хотел...
Старый корчился тополь в прогибе ветвей
И в окошко шептал: "Стало меньше друзей!.."
Я понять не могла, ну о ком это он?
Но тревожно и подло завыл телефон.
В трубке сбивчиво, нервно стонала беда:
Друг внезапно из жизни ушел навсегда.
Я понять не могла: как же так? Его нет,
А вокруг - благодать, жизнь и солнечный свет...
10.10.2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215504
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 11.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2010
Ще осінь вітра наслуха,
дерева гомонять, немов отерплі…
Сезон дощів – то холодно, то тепло,
то з неба мокра сиплеться труха.
Кущі по самі груди в молоці
туману сивого – і тим вони схоронні.
Знялися з криком вОрони й ворОни,
згасивши день, мов промінь на щоці.
Листопад п’є з остуджених річок,
згорнувши тінь небес на тихі плеса.
Пливе печаль і відправляє месу…
Затисла осінь серце в кулачок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215347
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 10.10.2010
Дождь мои растревожил планы,
Разленил, обезвредил грусть.
Я зализывать старые раны
В стылой комнате остаюсь.
Взгляд бросаю в зеркальный профиль:
Плечи вжаты, нахохленый вид,
Я варю себе крепкий кофе, -
Отрешаюсь измен и обид.
Не хочу подходить к телефону,
Пусть пронзает тяжелую тишь,
Звуки резкие, взвизгнув, утонут
В плотной завеси скатых крыш.
Обживу уголок диванный
И зароюсь в любимый плед,
Пусть ненадолго мир обманный
Ощутит, что меня в нем нет.
И когда, успокоив нервы,
В одиночестве растворюсь,
Я вернусь закаленной с-----й
В мир предательский. Я вернусь.
Не спущу, не прощу, не струшу,
Рассчитаю я каждый шаг,
Заверну, словно кокон, душу...
Но сумею ли жить ТАК?
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215144
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
Тихо, лёгкой походкой
В переулках ночи́.
Возвращается прошлое...
Сердце, слышишь? Молчи!
Оживают страницы,
Что ушли навсегда.
Иногда, словно птицы
Прилетают сюда...
Чётко слышу твой голос,
Свет улыбки твоей,
Ощушаю всю прелесть,
Радость давних тех дней!
Но теперь уже поздно
Что-нибудь возвратить.
Поросло всё травою,
Только вспомнить...Забыть.
Вижу ты одинокий...
Почему ж не со мной?
Я всю жизнь ожидала
Этой встречи с тобой.
Ах, года пролетели
Не оставив следа.
Нет тебя со мной рядом,
Нет меня у тебя...
Тихо падают листья
И кружат в тишине.
Ветер тучи гоняет...
Жаль... Приснилось всё мне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214693
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 06.10.2010
Друзі сходять з орбіт,
Залишаючись білими плямами;
Освітивши твій шлях,
Загоряються ясними зорями;
Вгамувавши твій біль,
Залишаються рваними ранами;
Розпаливши світанок,
Тануть подихом в першому промені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213573
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 05.10.2010
Твоя боль –
А во мне волна.
В тебе бой –
А во мне война.
Ты куришь –
А во мне горчит.
Ты выпьешь –
А меня тошнит.
Ты струсишь –
А моя печаль.
Твой грех -
А на мне печать.
В тебя взгляд –
А в меня стрела.
В тебя гром –
А меня до тла.
В тебе гнев –
Ну а я сгорю.
И если ты умрешь,
То и я умру!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214459
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 05.10.2010
Это как же может быть
Столько чувств ? Немерено...
Мне б тебя приворожить,
Чтобы жить уверенно.
Но лишь верю в колдовство
Поцелуя сладкого...
Чтоб, как лодку унесло
По течению гладкому.
Чтобы вихрями кружить
Майского цветения,
Вдоволь страстью напоить
До изнеможения.
Это как же может быть ?
Столько лет потеряно...
Мне б с тобою век прожить,
Только жизнь отмерена.
Улетели птицы в даль,
Грустью осень мается...
За плечами месяц май -
Доживать да каяться...
Только, где там ? Мне б кружить
Вьюгою цветения.
Целовать тебя.., любить
До изнеможения.
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031609814
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214235
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Прокидаюсь з думкою: додому!
Далина корінням поросла.
Та коли долає душу втома,
чимскоріш вертаю до села.
До села, до хати, до кринички
з холодком дзвінкого джерела,
до грушок, що звуться тут "гнилички" -
тут я народилась, тут жила.
Рідна хата жде мене донині,
в снах не раз я бачила її.
За городом, в вербах при долині,
як ніде, виводять солов'ї.
Тут такі охристо-чисті зорі,
тут душа сумує і співа.
І світанки росяні прозорі,
як уперше мовлені слова.
Краю мій! Мені буває тяжко,
бо життєва стежка, ой крута...
В час такий душа моя, мов пташка,
здалека до тебе приліта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213951
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
Не пугукають більше сичі
у старенькій зеленій ялині.
Білим човником мій Носачів
випливає до мене з долини.
Запорошене снігом село,
те, що спогадом сивим довіку...
Враз судомами груди звело -
проїжджаю свою Халявівку.
Проминаю... В очах пелена:
там, за пагорбом - батьківська хата.
Сиротиною стала вона
без господарів - мами і тата.
Не куриться над дахом димок,
рідний дім - як підбитий лелека.
З тихоплину журливих думок
кличе й кличе до себе здалека.
Забарилась - прости... зачекай...
Ти так близько, та я не до тебе -
за село, де в хрестах небокрай,
наче лан із безсмертників-стебел
Носачів - моє рідне село, Халявівка-моя вулиця (куток по-сільському)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213953
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
Навіть веселі жарти
Не приховають страх!-
Так сумно, що ти не вартий
Мене, у його очах...
І серце гризе сором,
Не знаю тебе,ні!
Вечір. О, жах!-скоро
З`явишся у ві сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206397
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 01.10.2010
На землю мертвою листвою
Ложится мой прощальный стих.
Пишу дрожащею рукою
Свое последнее: «Прости…»
Я не твоей была женою
И солнцем не в твоей судьбе.
Пишу дрожащею рукою
Письмо последнее - ТЕБЕ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208520
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 01.10.2010
Не пишіть мені більше листів!-
Пізно.
Щезли Ви, я молилась без слів–
Слізно…
І минуле не поверну
Знову,-
Я поринула у війну
Слова!
Тільки серце моє поверніть!
Киньте!
І забудьте, і не зовіть,-
Згиньте!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208988
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 01.10.2010
Відболіло серце, заніміло.
Душу не тривожить вже печаль.
З журавлями туга відлетіла,
і без тебе добре вже...А жаль!
Вже слова твої ніщо не значуть:
віддаю тобі я їх назад.
А сама...спокійна, я не плачу,
хоч думки вертаються в наш сад.
Закрутилось листя в білім танці,
морозцем війнуло із садка.
Та чомусь тремтять ще мої пальці,
хоч розлука ця вже не гірка.
А земля продовжує крутитись,
тільки промінь сонця не знайду.
Тільки б із шляху мені не збитись,
бо як оступлюся -упаду.
Піднімуся в небо я лелекою,
і дощами сльози упадуть...
Та від тебе буду я далекою:
будеш мене кликать - не почуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148982
дата надходження 08.10.2009
дата закладки 30.09.2010
Тема: Покинута хата.
----------------------
Надворі стогне завірюха,
Дороги снігом заміта.
Та серце зи́му вже не слуха:
У нього мрія золота.
Що сонце ясне у зеніті
промінням землю обійма.
І світ купається у цвіті...
Й про зиму згадки вже нема.
Палахкотять на сонці мальви
І все запалюють вогнем.
Червоні, жовті, незрівнянні
Вітають всіх з хорошим днем.
Стара, низенька біла хата
Стоїть, неначе у вінку.
На радість і красу багата...
А що ще треба на віку?
Ось біля тину притулились
Блакитних півників рядки.
А зовсім поруч примостились
Сором"язливі нагідки...
Отак цвіте весна в подвір"ї,
Стареньку хату звеселя.
В народі є таке повір"я:
Що від краси цвіте душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163654
дата надходження 30.12.2009
дата закладки 30.09.2010
Не можна ніколи нам вітру догнати,
Того, що минуло, не варто вертати.
І осінь на літо не можна змінити.
Й любов, що розбита, вже не відновити.
І двічі у воду не можна ступати...
Коли хтось оступиться - треба прощати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213018
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Я разучилась слушать тишину
И разлюбила сладкий чай с жасмином.
Одна в постели больше не усну,
Не грею руки, молча, у камина.
Не проживаю прошлое опять,
Ища былому каплю оправданья.
Я разучилась от обид страдать,
Есть шоколад как допинг утром ранним.
Не прячу больше за улыбкой страх.
В один конец в ладонях два билета.
Вдруг отражаясь в мелких зеркалах
Не узнаю себя. А я ли это?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213534
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Спішить моє життя, здійма дорогу круто,
позаду всі літа прожиті залиша.
На вівтар каяття несе мою покуту,
сльозу моїх болінь, що терпнуть, мов душа.
І хтозна, що чека за дальнім виднокругом:
жорстокий вітровій, чи маки на межі,
чи туга, чи любов, а чи усмішка друга,
чи очі ворогів - холодні і чужі?
Вернутися назад - та що вже там лишилось
від пройдених доріг, розіпнутих вітрил?
Під гору, уперед, долаючи вершини -
очима до небес - прошу у Бога крил
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213467
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Постукав у вікна: виходьте!
стрічає всіх співом пташиним.
Такий він щасливий сьогодні
босоніж біжить по стежині.
А потім, неначе хлопчисько,
гойдаючи кожен листочок?
- Пробуджуйтесь, ранок вже близько.
У відповідь: -Спати ще хочем...
А він, невгамовний, веселий,
повсюди водночас встигає:
в містах, заклопотаних селах,
у горах, лісах, водограях.
Пробуджує тишу від ночі,
вмиває росою травицю,
промінчиком першим лоскоче
в полях повнозерну пшеницю.
Загляне у кожне подвір'я,
у кожну малесеньку шпарку,
рядок прочитає у вірші,
спитає несміло:- А варто?
Піт витре з чола і присяде
скраєчку на хатньому ганку.
А сонечко з неба радо:
- Світаночку, доброго ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213269
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Перемешалось небо с тучами.
Немыслимой.волшебной красотой.
Я по речной плыла излучине.
Блеснул на миг луч солнца золотой.
Вдруг яркая возникла радуга
И басом разразился тут же гром.
Восторгом поделиться рада бы.
Но как воспеть всё это языком?!
Как целовался дождик с речкою
И поцелуи эти плыли вдаль.
И молния сверкала свечкою.
Не описать, убогой мне.А жаль!
То как плескались в небе волнами
Плывущие куда то облака.
Как тучами сменялись чёрными,
Их светлые,пушистые бока.
Не передать мне восхищения
Природной этой вечной красотой.
Земля достойна восхищения.
Воспеть её,поэт,наш долг с тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200747
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 26.09.2010
Напуваю досвітню росу,
простягаючи роси в долонях.
Відчуваю, як в горі-горю:
очі сльози в траву тихо ронять.
Ноги топчуть старі спориші,
більш не ваблять ні квіти, ні вишні...
Так запікся мій біль у душі -
мама й тато стрічати не вийшли.
Зафіранчено вікна сліпі,
з-під трави сухе листя торішнє.
Ой криниченько, ти хоч напій,
бо батьки не вгощатимуть більше.
Заростають колишні стежки,
віє пусткою рідне дворище.
Крожен крок, мов по лезу – тяжкий...
вітре-брате, про що мені свищеш?
А сусідки хто звідки-вже тут:
-Заспокойся, - мовляв, - не журися.
В цім подвір’ї весь батьківський труд,
їх не вернеш-до праці берися.
На гвіздочку знайомі граблі,
ось ряденце старе і лопата...
Не вщухає від праці мій біль,
бо подвір’я без мами і тата.
Вперше я на подвір’ї сама,
зайвину всю виношу із хати....
В рамі-мама сестричку трима,
поруч - тато всміхається радо.
Давні фото іще на стіні -
то життя в них моє, люди добрі.
Як, скажіть, не ридати мені?
Не заплачу - душа, певне, лопне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212503
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 24.09.2010
Ничего в природе не нарушу,
Лишь прошу у Бога об одном,
Ты не трогай, осень, мою душу,
Подожди! Успеешь и потом..
Страсть твоя ко мне необъяснима,
Ну зачем мне серость твоих дней?
Но пока люблю.... пока любима,
Я не стану спутницей твоей..
Не крадись по-лисьи к изголовью..
Моросящей пеленой дождей.
Я смогу зарисовать... любовью
Неприглядность осени своей..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11009184498
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212432
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
Життя-це миті верховенство,
це промінь крізь віків політ,
це грім у тиші епіцентру,
це право на льоту згоріть.
І на земних орбітах слави
у шумовинні веснянім
мистецтво залишатись справжнім,
зростити доньок і синів.
На перехрестях подорожніх
не розгубившися, іти,
усім, кого любити можна -
тепло і відданість нести.
Усім, хто в світі щастя вартий -
відбутись трепетом дзвінким,
щоб час, що віддаляє „завтра”
обмежить потиском руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212130
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Осіння ніч, заплакана дощами,
Із листя стеле килим у саду.
Дерева, заколисані вітрами,
Зустріли з сумом осінь золоту.
Замріяна мелодія із сну
Несе мене на крилах, ніби в казку.
У дні солодкі, давню ту весну,
Ночей п"янких І ніжну твою ласку.
Спадає з листя краплею сльоза,
Що серце омива в нічній тривозі.
Зникає ніч, як вранішня роса,
Зустрівши перший промінь на порозі.
Ти почекай!! Осінній ранок, не світай...
Ще дай мені натішитись думками.
Рожевих снів, прошу не забирай...
Як важко...Хіба вимовиш словами?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212145
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 22.09.2010
Все життя по краплинці
Любов і сльози,
По єдиній стежинці
В холодних росах.
Не кажи: я згинаюсь,
Не вірю, гину…
Я в тобі , я з тобою,
Тебе не кину.
Не кажи,що зморило,
Що кроки в милю,
Я здійму твої крила,
Я дам їм силу.
Я сама тим долаю
Свою муку,
Що в руці відчуваю
Твою руку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210650
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Осень.. Ностальгия по весне..
Осень..Все в природе увядает..
Осень.. Расскажи, подруга, мне
Что душе и сердцу не хватает?
Осень.. В небе журавлиный ключ..
Осень.. Через память ляжет грустью..
Осень.. Отойди от сердца прочь..
В нем любовь - она тебя не пустит..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908283903
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210868
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Я з одкровенням сам-на-сам.
Минулих днів розчахнуті зіниці.
Знов пам’яті належить воскресать,
щоб пригадать минуле- до дрібниці.
Потрібне це не мертвим - нащо їм?
вони вже впокоїлися, сердешні...
Крізь глибину віків і поколінь
очима пращурів побачити - прийдешнє.
Вервечки днів сплелися в ланцюги.
Чиєсь життя в сильцях - неначе птаха.
Безмежний час - як в моря береги...
Криваве сонце падає на плаху.
Вмирає день – багрянцем в косогір.
Осколки сонця - зорями до неба...
Чиєсь життя не варте, може, гріш -
на землю інше вернеться, мов лебідь.
Зазнала, Україно, на віку -
гуляла смерть на чорному бенкеті.
Скільки дітей твоїх загинуло від куль,
скільки від голоду у мирнім тридцять третім!
До днів теперішніх нелегким був твій путь,
та й нині не завжди на ньому радість.
Нема такого права нам - забуть,
бо забуття подібне чорній зраді.
Я з одкровенням сам–на-сам.
Минулих днів розчахнуті зіниці -
в них біль мого народу і сльоза,
і віра в нас – висока, мов дзвіниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210442
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 11.09.2010
Меня учили быть солдатом,
Бежать вперед, кричать «Ура!»,
На ствол, на штык, на баррикаду –
Там враг!
Меня учили бить в мишени,
Рукою быть и быть стрелою,
Быть подвигом или забвеньем,
Стеной.
Меня учили быть конвойным
Своим кошмарам и мечтам,
Своим желаниям нестройным
И снам.
Меня учили быть бесполой,
Когда в дыму, когда в огне,
Быть, даже оставаясь голой,
В броне.
И я солдат. Меня учили…
А где война? Моя война?
Не там оставили, забыли…
Я воин посреди ковыли…
Зачем я здесь нужна?
Зачем нужна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210242
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 10.09.2010
В пору жайвора серце крається,
стежка юності – не вертається.
Падолистом слід засипається,
стежка матері-не вертається.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні веселі, промайнули…
Засніжило світ, запорошило,
- Бережіть себе, неньку прошу я.
Щоб з усіх доріг і стежин усіх
найдорожчую не засипав сніг.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
Дарували ви щастя синові,
пригорнути б вам неба синього.
пильнували ви долю доньчину,
берегли пісні краю отчого.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
В небі зорянім шлях золочено,
та зозулею напророчено –
через все шитво долю вишито,
полягли жита - поле вижате.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
Діти-діточки, вам залишилось,
Що моїм життям недовишилось.
Молодим зерном поле всіяла,
щастям-долею і весіллями.
Вишивалася доля хрестиком,
руки згорнуті – ті, що пестили,
пригорніть ще раз, ніби крилами...
Біль, мов білий сніг – випав килимом.
Білим килимом яснозоряним,
де ходилося – шлях розорано.
Щедро зорано, рясно всіяно:
зліва – доньчине, справа - синове.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнуло все життя, промайнуло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210015
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 09.09.2010
Паровозной подушки скупость,
Стук колес, как блатной перебор…
Я уехал туда, где глупость,
Поджидает меня до сих пор.
Где друзей, оголтелых, крики –
«Сколько лет? Да не уж то нам?»
Где хранит аромат земляники
Теплый воздух в ладонях мамы.
В юность пулей, туда – обратно,
А теперь на душе тоска…
Только прошлого привкус мятный,
И седые в висках облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209864
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 08.09.2010
На взлітній смузі ланцюги вогнів -
Минулих літ суворі маяки,
Раз в рік на ній стрічаю журавлів,
І кожен день - сріблясті літаки.
І ті, і ті приносять з синіх хмар
Ковток повітря з батьківських долин
І я його вдихаю, наче дар,
І оживаю пульсами клітин.
А потім проводжаю знов в політ
І смуток й біль на крила їм кладу,
Кладу любов, як свій синівський звіт,
За ті роки, що в маяках гудуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209825
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 07.09.2010
Відбуяли сади ненавмисне,
Назбиравши життів сто валіз;
Хмара усмішок вкотре нависне,
Затуляючи промені сліз…
У зажурі – світанки холодні,
Не врятують ці сни від задух;
Залишаючи плоть у безодні
В небо лине замріяний дух…
Заплету неціловані хмари
Майже в кожне із їхніх життів
І при чому тут віра у чари,
Як я сам цього – сам захотів.
06.09.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209664
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Горите долго наши свечи!
И дождик ровный за окном,
Вдруг, возбужденный всплеском встречи,
Залюбовался огоньком...
Закрыл он нас от всех на свете.
И воцарившийся уют,
Не развенчал залетный ветер -
Уложен спать в ближайший пруд.
И только ты, любимый, рядом,
Моих не отпуская рук,
Едва нашептываешь взглядом,
Что мы сильнее всех разлук.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209638
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Мне в мои шестьдесят не годится писать про закаты,
что сердца будоражат, мечты мои, чувства и кровь,
как волшебно красива и мне недоступна была ты,
разжигая безумно в душе моей страсть и любовь…
Мне в мои шестьдесят поздновато писать про "рассветы,
что встречал со смуглянкой, а ложем нам был сеновал",
как в "весеннем лесу я нашёптывал милой «про это»,
как был смел и удачлив, но только вот счастья не знал"…
Мне в мои шестьдесят вспоминать нужно то, что осталось
за плечами моими, а доля моя не бедна...
Что отмерено мне на Земле? Может самая малость?
Или Бог даст испить жизни чашу по полной, до дна?...
Мне в мои шестьдесят много ценностей вечных доступно –
дом, семья, дети, внуки, работа, стихи и родня,
дым костра, ширь небес, лучик солнечный радостный утром,
радость жизни, глоток большой счастья грядущего дня…
Мне в мои шестьдесят смысл жизни чуть-чуть приоткрылся –
дать жизнь детям, растить их, гордиться, учить и любить…
Быть полезным любимой стране - где бы ты ни трудился,
и достойно исполнить простую обязанность - ЖИТЬ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209228
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Любистком пахнуть твої руки,
слова зі смаком зеленавої грози -
приносиш ти у кошику розлуки
пучечок м'ятної трави.
Пелюстки маку на жовтогарячім тілі,
як на долоні волошковий рай.
На сонці пристрасті безсилі -
ми падаєм у трав'яний розмай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202855
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 04.09.2010
Стоїть навколішки
Посеред згадок,
Шукає посмішки
Із фотокарток.
Шукає втрачене,
До купи тулить…
Вона небажана,
Вона минуле…
Яскраві враження,
Гіркі надії…
Вона небажана!
Не розуміє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209209
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 03.09.2010
Пробиты навылет пулей,
Сердце, плоть и душа.
И стали еще сутулей,
Гребни смытого дня.
Изменщик или предатель?
Дервиш, изгой, святой?
Теперь ты просто искатель,
Жертва молвы пустой.
И пусть тебя не пугают,
Тени из-за угла.
Мысли твои постигают,
Суть величия зла.
Теперь восставший из ада,
Понял, куда летел.
Твоя земная награда,
Жизни твоей удел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209011
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 03.09.2010
Ти мені не вір.
Я живу між зір.
Зверху пух і муркіт,
Всередині звір.
Я сьогодні дим,
Завтра – холод зим.
Зараз я з тобою,
Потім – хто зна з ким.
Почуття, як гру,
В попіл перетру,
Щоб не віддавати,
Я завжди беру.
Лестощам твоїм
Я не відповім,
Зранку зацілую,
А під вечір з’їм.
Хочеш буть моїм?
Будь зі мною злим,
Бий мене по серцю,
Вбий у нього клин.
Будь завжди сильніш,
Гострим, наче ніж,
На півкроку першим
І на мить раніш.
Покажись і згинь,
Розпали і кинь,
Покажи весь Всесвіт,
А лиши лиш тінь.
Хочеш знати – знай,
Хочеш болю – край,
Хочеш мене мати –
Зламай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208680
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 01.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2010
У чистому небі – і мрії насичено сині;
Вони б умістились в фіалах очей говірких..,
Ти знаєш, а я ще не був щасливішим донині,
О так, тепер повно відмінностей – бозна яких!..
А в ніжних руках стільки ласки, що хочеться смерті
І перші цілунки такі ще – живі й боязкі!.,
Ти знаєш, у мене, наївного, мріяння вперті –
Мені б тільки болі забути: колишні, різкі…
Не треба дощів – так лякають ці хмари (як танки);
Не було би зливи – не було б тоді і ярів…
Ти знаєш, я вкотре у тобі стрічаю світанки,
Хоча, чомусь думав раніше, що й день догорів…
29.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208392
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 30.08.2010
Улыбнётся - и солнце прячется!..
Взгляд лучится - шальной, ромашковый.
На бретельках, из ситца, платьице.
Я любуюсь своей Наташкою.
Чебурашковые наушники .
Из-под них, будто из-под обруча,
Выбиваются непослушные
Чудо-локоны цвета полночи.
Тело гибкое гуттаперчиво -
Страсти-радости рок-н-ролльные!
Словно летний дождь, переменчива
Дочка взрослая, птица вольная...
...Жестом быстрым стащив наушники,
Напевая, ко мне притопала.
"Что, Наташка, бежишь с подружками?"
"Я влюбилась", - на ушко, шёпотом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208234
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Дыханьем смята влажная постель -
Бессонница и слёзы неразлучны.
В окно ворвалась свежесть, как "Шанель".
И эти нотки с осенью созвучны.
Деревья тянут руки в облака
И ласково мою щекочут душу.
На завтра дождь в прогнозе, а пока
Осенний ветер чуточку простужен.
Земля ржавеет в лужах и листве,
Цветную создавая икебану.
Мы с осенью давно уже в родстве,
Закрыв глаза, идём по тротуару.
28.08.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208206
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
Знов трусить вересень до ніг
Достиглі яблука червоні.
Несмілий промінь тихо ліг
Землі натрудженій в долоні.
Вже літа бабиного нить
Упала рваною струною,
І пісня осені бринить
Мені кантатою сумною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208155
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.08.2010
За сім днів було все створено,
За мільйони років скорено.
Над усім тебе підвищено.
І за півстоліття знищено…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208005
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Впусти в себя осень. И слушай.
Отбрось пустоту. И лети!
Чтоб листьев свободные души
Не сбились в потёмках с пути.
Верь шёпоту влажного ветра,
Внимай тишине. И кричи.
Любуйся стеклянностью света.
Ломай, не жалея, лучи.
Пей холод далёких созвездий.
Живи, пока падает лист.
Шаг сделай решающий к бездне.
И инеем белым вернись.
Гори, нарушая беспечность
И серость пустого дождя.
Взглянув на прощание в вечность,
Воскресни, в январь уходя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207932
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Бачиш генія у моїй душі, хоч насправді – лише каліку
Бог створив колись.., тільки вкотре ти проводжаєш мене до трону…
Я довіку тебе кохатиму.., хоч минатиму – теж довіку
І до скону лиш фотографію цілуватиму… – так, до скону!..
А на небі – все фіолетове; під ногами – мов рай зелено;
Серце проситься в задзеркалля – о яке же воно ледаще!..
Я у сумнівах помиратиму, хоч сміятимусь… – так, шалено!
І романтику подавлятиму.., та писатиму – якнайкраще…
25.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207753
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Вечір віттям, неначе віями,
Криє тінями, наче ранами.
За надії плачу надіями,
За обмани плачу обманами.
Зорі падають, гинуть в спаласі,
На півколі луна спинилася.
Так багато в житті прощалася,
Що прощати вже розучилася.
За руїни плачу руїнами,
За розраду дарую посмішки,
За кохання – зостанусь винною,
Бо не стану уже навколішки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207695
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Мы в перевёрнутое небо
Так озабоченно плюём
И давимся вином и хлебом
Не вспоминая о былом.
Мы под кресты не ставим свечи,
За душ спасенье на века.
Друзьям не подставляем плечи,
А ногу лишь исподтишка.
Мы не охотно вспоминаем,
Кто мы и для чего мы здесь.
И беззаботно умираем
Надеясь, что бессмертье есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206043
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Скороспіла любов – мимолітна,
І промчить, наче автомобіль;
У коханні і старість привітна,
А в ненависті – й молодість біль…
Усміхається той наостанок,
Хто самого себе переміг;
Ти мені обіцяла світанок,
А я ніч пережити не зміг…
22.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197198
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 23.08.2010
А у нас - в квартире газ!
Он уже замучил нас!
Началось неплохо -
ели суп с горохом...
Дальше страшно вспоминать -
нас в квартире целых пять
и вздувает всем живот!
Вот...
Эй! Кончайте хохотать,
а не то газну опять!
А у нас - водопровод
поломался и текёт!
Стали мастера искать -
говорят :"Ушёл бухать!"
Чей-то день рождения ...
Что за наваждение!
А у нас сегодня кошка
родила вчера котят!
Котята выросли немножко
и дружно гадят - где хотят!
Как микробы те котята,
ну а гадят - как слонята!
И в квартире писк такой -
хочешь плачь, а хочешь вой!
Ой! Бросаю сочинять-
нужно мчаться убирать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206472
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 20.08.2010
Шалений світ – шалені люди,
Не знаєм ми, що завтра буде,
А все туди ж бо! Ту Європу
Не бачить нам як власну…
Куди ж бо котиться цей світ.
І з діда, прадіда – наш рід
Європу ту саму ж звільняв,
З колін народи підіймав!
Натомість, що ми зараз маєм?
Вони живуть, а ми – «здихаєм».
Це сміх сказати, хто почує,
Що нас Європа нагодує!
Стоять незорані поля,
Така свята наша земля.
Стоять і фабрики й заводи
І скільки ж люду без роботи!
Чи хтось із тих, хто має владу
Та намагався дати раду:
Піднять колгосп, завод відкрити
Культуру нашу відродити!
«Боргів набралися як бліх» -
Не я сказала, один з них.
І ще беруть – треба сплатить
Америці за «Аудит»!
А наша Рада – «цирк на дроті»,
Ці шашки та «розбір польотів».
Невже таких ми вибирали,
Виходить – зовсім їх не знали!
Вони забули мабуть те,
Що у Європі ми і є.
І є у нас одна, єдина –
Це наша рідна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189828
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 11.08.2010
А - я однодневка, мне вечное даже не снится,
Блуждаю по жизни, ищу и теряю покой.
Навстречу мне люди, я завтра забуду их лица.
И вряд ли кто вспомнит, откуда и кто я такой.
А я - однодневка, я не вопреки и не ради,
И тем, что не вечен, я даже немного горжусь.
Любуюсь рябиной в горящем вечернем наряде,
Укутавшись в свитер, на ветре холодном дрожу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200547
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 11.08.2010
Опять куда-то я еду.
Окно, фонарные блики.
Скучаю снова по пледу,
По серой кошке-мурлыке.
Хлебну горячего чаю,
Пойму: грущу я впустую,
Ведь там, куда я причалю,
Там тоже ждут и тоскуют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201182
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 09.08.2010
Цілує осінь яблуневу стиглість
в золочені обвітрені уста.
Ще хмара сонця випити не встигла –
за обрій повертається пуста.
Ще небеса на блюдці дня розлиті,
ще вітер хлюпа теплу даль в лице.
Гойдають синь легенькі білі ниті,
нагадують: не літо -
осінь це…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204830
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 08.08.2010
Небесный свод я вижу в мутной луже,
Чем дорожил, - того я не сберёг.
Мне завтра чёрный ангел вновь услужит…
А вот, простит ли, милосердный Бог?
И, вдруг, меня не возродишь из пепла,
Развеяться мне дав в пыли дорог, -
Ужели, будет что-то хуже пекла,
Чтоб этого я выдержать не смог?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203232
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 05.08.2010
Просто в названиях громких
Мы потеряли истину.
Вчерашние взгляды томные
Сегодня стали бессмысленны.
И гордое наше молчание
Сквозь громкие заголовки,
Не более, чем отчаянье
Попасться на чьи-то уловки.
Нам кажущаяся видимость
Реальность вдруг заменила.
Нам чужда стала действительность,
Как будто ее и не было.
И мы в кураже пустословия
Самих себя потеряли,
Пытаясь поставить условия
Даже тем, кого мы не знали.
От нас уходили толпою
С вагоном отзывов колких,
А мы остались с тобою
Просто в названиях громких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204225
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 04.08.2010
Здається, годі вже писати:
Немає слів, немає тем.
Вже не здіймається крилато
Думок розтерзаний тандем.
Вже мозок не будує плани,
Розбите серце наче спить,
Та тільки раптом, мов з туману,
Рядок натхненний забринить.
І стрепенеться знову слово,
І сколихнеться в ньому світ,
І зрозумію: я готова
Творити ще хоч сотню літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203247
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 01.08.2010
Зустрічаймося, брате, частіше –
Ми ж родина з тобою , ми – рід,
Та чомусь лише вісті невтішні
Нас збирають до рідних воріт .
Не таїмо у серці образи,
Бо ж це здавна не личить своїм.
Хай частіше збираються разом
Вже синочки твої і мої.
То ж до зустрічі в милій хатині
За столом, за святковим столом.
Де матусина лише хустина,
Бо вже з батьком вони за селом…
Нас калина тепер зустрічає,
А доріжки спориш застелив .
Бо стареньких батьків вже немає
І сліди їхні дощ давно змив…
Я співаю для тебе, мій брате,
Хай ці серцем почуєш слова.
Приїжджай же до рідної хати
Хай калина також заспіва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168497
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 30.07.2010
Что мы? Всего лишь мост,
Мост через целую вечность.
Кажется, путь наш прост
Через её бесконечность.
Кажется, будет конец,
Чтоб наступило начало,
Но ведь любовь – тот венец,
Что всем концам покрывало!
Как же бескрайня она,
Как же безумно прекрасна!
И растворяет тебя
В море триумфа и страсти!
Все катастрофы в пути
Сами себе выбираем,
Чтобы себя в нём найти
Или же то, что теряем.
Что происходит – урок,
Жизнь не прощает ошибок,
Тех, что простить сам не смог,
Не был достаточно гибок.
В мир мы приходим за тем,
Чтобы любви обучиться.
Бога одна из затей –
Мост мы над морем искристым…
Времени море шумит
И забавляет нас тайной,
Летящий метеорит,
Врезается неслучайно
В нас и во все наши судьбы,
Мы ведь причина пространства,
Время творим посекундно,
Хоть не грешим постоянством.
Только любовь остаётся
До, а затем и после
Ярчайшим потоком солнца,
И отраженьем ночи!
Все из неё мы вышли
И к ней вернёмся опять…
Любовь – это Всевышний,
Готовый себя отдать!
26.07.10 01:27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202803
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 30.07.2010
Лише один дзвінок -
і зникла тиша.
Отриманий урок
кладу у нішу.
Хто зна, до небуття
ще скільки років?
І скільки ще життя
дасть цих уроків.
Лиш кілька слів - місток?
Чи знову - прірва.
Я плетиво думок
із серця вирву.
Загою рану співом,
життя відчую.
Як кілька добрих слів
твоїх почую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188131
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 25.07.2010
Прогулянки полем ромашко-волошковим,
Де ноги стьобає нам петрів батіг,
А юність-веселка в заграві хмельовій
Любовним дурманом збиває нас з ніг
У шовк споришу, прохолоднії шати,
Щоб слухать, так кажуть, траву як росте,
Витою берізкою нас колихати,
Стомити любов'ю, все інше-пусте!
Любисткові коси упали у трави.
М'ятної купелі на тілі роса,
Зосталися долі зомлілі отави
І скроплена маком дівоча краса.
Прогулянки полем ромашко-волошковим...
У долі на згадку залишили слід,
Де юність-веселка в заграві хмельовій
Любовним дурманом збивала нас з ніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198830
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Під небом котиться Земля -
у Всесвіті маленька зірка.
І хтось невидимий здаля
весь час за нами стежить зірко.
Чи то по розуму "брати"?
Можливо, монстри безсердешні?
А ми, роззявивши роти,
чекаєм, що нам дасть прийдешнє?
Життя прискорює свій біг,
аж рве суєтність оболочку.
На траєкторії орбіт
в нас - вічність? фініш? Чи відстрочка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200551
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 21.07.2010
Путь к звёздам я прокладывал бы сам,
Мгновеньями забытых в паутине,
На муках каторжных- не преданным словам,
Я эпилептиком глотал и пил "мартини":
Меня вели на инквизицию под руки,
Но я молчал, внушая палачу,
Что болен я не так как эти люди,
Что есть душа, а сердца не найду...
Меня прощали, явно намекая,
Что мне диагноз:"Одинок и слаб",
Но я кричал слова друга джедая:
"Я человек!Не зверь я и не раб!"
Я волен в мыслях как гепард в саванах,
Меня убьёт лишь проза Кастанеды,
путь к звёздам проложил бы сам я,
Лишь нужно чувство...схожее к победе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201516
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 17.07.2010
...вкотре ранок почнеться з твоїх віршів
і зима пробіжить по засмаглій шкірі...
У безглуздості знаків й брехні вітрів,
все ще в небо кидаю самотнє "ВІРЮ".
Та чекання не зможе тягар нести-
заважають старі і смертельні рани.
Забуваю... і просто пишу листи
під диктовку подряпаного оргАну.
У віршах твоїх досі живе зима,
нам із нею сьогодні бракує літа.
Перекреслена зайвість усіх «дарма»
і стара необхідність тебе любити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200206
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 10.07.2010
Троянди в його долонях манили мене теплом.
І дивна роса на скронях, і щось за прозорим склом.
Він завжди таким був, наче я в нього одна - весь світ,
Казав: «Ти для мене значиш ще більше за небозвід».
Несміло крутив троянду. А я не побачила, ні!
Що він за мою зраду, колючки в долонь глибині
Сховав. І стікав кров’ю. Та я не сказала слів.
Він просто своєю любов’ю мене вберегти хотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200130
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 10.07.2010
На пыльных полках замерли в шкафу
Гиганты мысли, короли соблазна,
Взирающие сверху на всех праздно,
Готовые сказать, как на духу,
По чём сейчас любовь, что сколько стоит,
Кто и когда жизнь лучшую устроит,
Что делать в ситуациях тяжёлых,
И как заставить верить незнакомых
Людей вам полностью, во всём, всецело…
Как говорить красиво и умело,
И красноречием затмить сознанье всех,
Тем самым без проблем завоевав успех
Среди гламурных и убогих
Судей, в деталях очень строгих…
А в остальном… Да бога ради…
Костюмчик этот будет кстати,
Заставит всех поверить фальши…
Вы лишь не заходите дальше
Черты последнего предела,
Чтоб после больно не задела
И не ударила бы ниже пояса…
Всё в мире этом не так уж познано,
И даже теми, чьи тома томятся
На пыльных полках, ожидая танца,
Кружения страниц, их мерный трепет,
Вниманья новых лиц, тех, кто заметит
Гигантов мысли и королей соблазна,
Принцесс и принцев бульварного романса.
08.07.10 01:25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199980
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 08.07.2010
Ви швидко повертайтеся додому,
Я жду вас. Жду. Як весен журавлі.
Ви в тих краях далеких й невідомих,
На просторах незнаної землі.
Вас кличуть дивним словом – «емігранти»,
Ви вже не тут, та й там вас ще нема,
А я вас, рідні, кликатиму в ранках,
Без вас я, мов билиночка, сама.
Листи вам надсилатиму щотижня,
Дзвінків чекати буду кожен день!
Матусю, в телеграмі мені вишли
Своїх чудових радісних пісень.
Ти, татку, не забудь передавати
В гостинцях своїх лагідних очей,
А я вас буду віддано чекати
На протязі усіх без вас ночей.
Не плачте, я вже виросла і знаю,
Що там ви не з бажання свого, ні!
Не думайте, що я вас проклинаю,
За те, що не дісталося мені.
Усі кордони зникнуть, мої рідні,
Усе життя своє підношу вам,
Де були б ви: В Парижі, Празі, Відні,
Й служили кров’ю й потом чужакам.
Онуки ваші будуть пам’ятати
Про те, що ви із нашої землі.
Рідненькі, повертайтеся до хати
З ключем, який понесли журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187717
дата надходження 05.05.2010
дата закладки 04.07.2010
У замку цім щось рідне відчуваю,
Беру із нього свій новий початок,
Століття за століттями минають,
А в стінах, там, є ключ його загадок.
Ровами захищають бастіони,
Шляхетністю увінчані фасади,
Перила, люстра, дзеркало, колони
В гармонії сплітають колонади.
Казали, що в підвалах дивна леді
Не спить, відколи втратила кохання,
І був у цій історії хтось третій…
А зараз тільки урвища мовчання.
І манять таємничі перегуки,
Що котяться відлунням із тунелів,
Від лицарства відчутно запах духу
І дивна таємничість вздовж алеї.
І навіть уявити буде мало
У душах королів й графинь бароко,
Які тут танцювали в пишних залах,
І відстань до яких мені півкроку.
У замку цім щось рідне відчуваю,
Хоч я не та, для кого він тут звівся.
Століття за століттями минають…
… а спогад залишився, залишився.
P.S. Присвячую Підгорецькому замку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198467
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 04.07.2010
Спекотний день. Усі біля води.
Шукають в ній куточок прохолоди.
Хто в бадмінтон, хто в теніс,хто куди,
А хто прийшов,щоб лиш змочити ноги.
Такий тут галас (просто до небес!),
Тут волейбол, тут шахи, водне поло,
Тут конкурси на кращий в хвилях сплеск,
На голосніший писк, на кращий сміх довкола.
І раптом - незбагненна тишина.
Всі погляди зійшлись на побережжі -
Іде піском довершеність сама
У капелюшку, сумочка із шерсті.
У темних окулярах, не спіша,
Іде краса під парасольку, пишно.
Ось зупинилась, граціозна вся,
І усміхнулась дуже симпатично.
Поважно з сумки досягла рушник
І на піску, мов постіль, розстелила,
Зняла халатик, склала його вмить,
І акуратно в сумку положила.
На сумку парасольку одягла,
Уважно всіх, в оцінці, роздивилась
Й не менш красиво на рушник лягла,
Дістала зеркальце й злегка причепурилась.
Навіть жінок тут ревність не взяла,
Усі стояли геть відкривши рота -
На сонечку вмостилася краса,
І тій красі було...чотири роки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199083
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 03.07.2010
Я прийшов на могилку до вас,
І дружина, і внуки, і діти
Кожен рік у один і той час
Ми приносимо, мамо, вам квіти.
Вибираєм вже висохший цвіт,
Витираєм потрісканий камінь.
Скільки ж то пройшло уже літ
Як Господь розлучив нас із вами?
Ви, напевно, то бачите все,
Може поруч десь ходите, мамо,
Бо в могилці то горе людське
схоронили отими роками.
Схоронили у ній вашу біль,
Ваші сльози, і муку, і тугу,
А самі ви лишились живі,
Тільки вимір обрали вже другий.
От із нього приходите ви
Оповитими сумом ночами,
Прикриваєте буйні вітри,
Не даєте змочить нас дощами.
Заглядаєте сонцем в вікно
І за руку ведете по стежці,
Лиш промовить нічо не дано,
Хіба теплим відлунням у серці.
Ну а нам як віддячити вам?
Хіба в щирій молитві просити,
Щоб на хвильку явилися нам
І жалобою гніт запалити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198612
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 01.07.2010
...А в мовчанні живе ЩОСЬ ніжне,
не дозволю вбивати тишу.
І впадають хвилини в тижні,
геть забувши про власну нішу.
Хай кепкують ці циферблати,
їм ніколи не знати більше..
Тільки слово сухе -"чекати"
промовляю іще ніжніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195172
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Не так вже й сумно в твоїй в'язниці-
чуже ім'я на холодних стінах.
Нові турботи і дух кориці,
рахую шрами мечем на спинах.
Повз серце лине чужа відвертість,
казки про щастя і дим у стелю.
Така байдужість-нічна інертність,
і знову ліжко дощем застелю.
Твоя присутність - чекання всюди,
чийсь дивний погляд висить на шиї.
Вже за хвилину печаль прибуде,
а зараз сумнів мене леліє...
Лунає ехо- бажання БУТИ,
замовкнув навіть старий годинник.
Вже не існую, давно забута-
спадаю пилом з сумних сторінок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197164
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Мов заворожений, дивлюся в ясне небо,
Вдихаю подих вітру з океану
Й думками лину в синю даль до тебе,
Моє містечко, любе і кохане!
Не прилечу, бо ремонтую крила,
Не доберусь, бо сил не назбираю,
Та я попрошу, моє місто миле,
Щоб друзі тебе з святом привітали!
Прийми від них й від мене привітання,
Засмійся ранком, ощаслив сльозою,
Мого дитинства місто і кохання,
Хоросткове! Я скучив за тобою!
ХОРОСТКІВ СВЯТКУЄ!
Лунає дзвін церковний спозаранку.
Хоростків жде пробудження п*янкого,
Золоті бані граються з світанком,
Щоби закликать до молитви з Богом.
Поодиноко бігають машини.
Неділя. Свято. Ще дрімає місто
І свіжий подих вітру із дубини
Змішавсь із дендропарківським любистком.
Доволі тихо, лиш пташки співають,
Ставки і річка оживають з сонцем.
Хоростків нині свято відзначає,
Заглядує в історії віконце.
Неначе не такий він вже і сивий -
Чотири сотні літ з маленьким лишком,
А пережив, побачив, пересилив
Всі війни, біди, смерті без віддишки.
Без відпочинку на гучні похвали,
Без передишки з почестями в лаврах,
Нічого це йому не одівали -
Він просто жив, боровсь, трудився славно!
Заснований за Якуба і Юри,
Він ще запам*ятав і «мідь», і «бронзу»,
В курганах поприховував гравюри
І пращурів у задубілих позах.
Він не забув татарської навали
І запах попелу над Тайною-рікою,
І те, як ним постійно торгували
Поляки і татари між собою.
Він пам*ятає виступи Варлана,
Він пам*ятає гайдамацькі списи,
Австрійсько-польські і російські стани.
В очах і Калиновський, і Левіцький.
В його очах дитинство Макогона,
В його очах Машковський і Куделя,
Сторінки перемоги і полону,
Сторінки війн і від вогню пустелі.
Та зараз він вже дивиться в майбутнє
І дзвонами скликає до молитви.
Щось ще значне, правдиве, незабутнє
Хоростків хоче нині сповістити!
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, МІСТО!
http://horostkiv.com.ua/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197975
дата надходження 26.06.2010
дата закладки 26.06.2010
Чи є шкала для виміру жалю?
Чи співчуття існують одиниці?
Як позбирать осколки кришталю
Й стулити в вазу з горем наодинці?
Коли кохану допікає біль,
Коли їй сльози розмивають очі -
Здається в серце хтось насипав сіль
Й тривога груди розтерзати хоче.
Безмірна безпорадність обійма
Холодним відстуком, мов пробиває скроні,
Тримаєш руку, що тремтить як птах,
Цілуєш схлипом пройняті долоні.
Як зупинити той нестерпний біль,
Переманить до себе гірку муку,
Перестелити зболену постіль,
Страждання вигнати душерозкрайні звуки?
Я поцілую в жалібні уста,
Волосся розчешу руками вправно...
«Мені вже краще, чайничок постав!»
І усміхнулась. «Я лечу, кохана!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197736
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 25.06.2010
Я летіла з вітром. Небокрай
Мене ніжно обіймав за плечі.
Я сказала: душу забирай...
І спустилась пакувати речі.
Я втекти хотіла від думок,
Що були тобою оповиті.
Залишився лиш останній крок.
Лиш останній! Як його зробити?
Позбулась давно тілесних ран,
Залишились поряд лиш духовні.
Не потрібен знову нам обман,
Ми пусті... хоч чаші наші повні.
Ти пішов. Пішла туди і я.
Ти пробач, що ще живе кохання.
Дарував це ж ти йому життя...
Хоч послав тепер його в заслання.
Відпусти! Благаю відпусти!
Мою душу... в літні снігопади.
Бо не здатна я тягар нести.
Бо не здатна пробачати зради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197313
дата надходження 23.06.2010
дата закладки 23.06.2010
Біжить життя невпинно в далечінь,
Складаючи літа в підсУмки долі,
Фарбуючи на скронях волосінь,
Лишаючи мозолі на долонях.
Біжить шляхом, що стелиться крізь терн,
Житні поля і лугові долини,
Крізь переправи річок і озер,
Крізь сходження на голубі вершини.
Біжить життя по орієнтирах літ,
Лишаючи лиш стовпчики на пам*ять:
То було «до», а це - «опісля» слід,
Це було «так», а в «це» закриті ставні.
Біжить життя, прискорюючи хід,
На обрії вже Вічності зупинка,
В підсумках риємось, щоб викинуть убік
Ті стовпчики, що дали право на помилку.
Щоби потім, хто буде після нас,
Не йшли життям по блудних орієнтирах,
Не дармували часу на абзац
І на путі життя не заблудились.
Біжить життя, карбує кожен крок,
І він, як ритм натрудженого серця.
Дзвенить дзвінок - закінчився урок,
Зупинка «Вічність» привідкрила дверці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196623
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 20.06.2010
В библиотеках мудрости,
Признаюсь я по совести,
Уже давно закончились
Изысканные повести.
На полигонах ханжества
Сейчас важны не менее
Раскованные завистью
Законы потребления.
От секса губы слюнные,
От пива лица красные.
Прикольным величается
Отныне все прекрасное.
Заплеванные улицы.
Похмельем лица вспаханы.
Любви искусство массово
Нашло замену в траханьи.
В дешевый грим гламурности
Бездарно жизнь наряжена,
Так сладко жить в стране родной,
Собою же загаженной.
В библиотеках мудрости,
Признаюсь я по совести,
Уже давно закончились
Изысканные повести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196114
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
Знову я тебе чомусь згадала,
В помислах до тебе я лечу.
За тобою часто сумувала...
Та про це не треба.Я мовчу...
Та і ти на слово небагатий:
На шляху життєвім розгубив.
Ніжне слово- це для жінки свято...
Та про це не треба. Не любив...
Я тобі не буду дорікати,
І в сльозах минуле не втоплю.
Просто я умію пробачати
Й ти пробач за те, що я люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110144
дата надходження 01.01.2009
дата закладки 14.06.2010
Відкриваю лице.
Підставляю зустрічному вітру
І знімаю із себе той одіж,
В якому ховавсь.
Хай на скроні дмухне,
Хоч і пасма зими вже не зітре,
Та повіє живинцем
І втомлені груди роздасть.
Я не той, за кого
Ви, можливо, мене і приймали,
Не Геракл, не Атлант,
І не воїн, напевне, уже.
Я - звичайна людина,
Яку, як і вас, обікрали
І яка свою честь,
Як єдиний той скарб, береже.
Дуже мало в житті
Я пізнав, щоб назвати хорошим
І життя я прожив,
Що напевне вмістилося б в трьох,
Все життя я робив,
Розміняв всі літа я на гроші,
Бо хотів, щоби діти
Піднялись колись з «чотирьох».
Так, я правду кажу -
У поезії я, може, й новий,
Бо недавно лишень
Поміняв молоток на перо,
Але то вже не я,
То літа мої з вами говорять
Й на папір заставляють
Складати нажите «добро».
Отож, вибачте всі,
Якщо хтось обманувся в надіях,
Я - такий, як і всі!
І не ангел, не демон зовсім,
Просто хочу сказать
І з надією сам у те вірю,
Що почуєте ви
Й не осудете строго потім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195522
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 14.06.2010
Залічиш рани, знімеш втому,
Почистиш лати, одягнеш
Мені на голову шолома
Й коня із стайні приведеш.
Любисток заплетеш в вуздечку,
Коню в нашийник вплетеш мірт,
Притулишся усім сердечком
І поцілунком витреш піт.
Лиш до меча не доторкнешся,
Якось відведеш очі вбік,
Як буду брати - відвернешся
Й подаш в торбинці свіжий хліб.
Підійдеш, як буду вже верхи,
Обнімеш ногу в стремені,
А я нагнусь до тебе зверху
Й загляну в очі ті сумні.
Лиш поцілую й вирвусь риссю,
Щоби навік сховать в грудях
Той погляд, що не раз присниться
Й цілунком освіжить уста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195346
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 13.06.2010
Колись так любила раптово зникати
і зникла нарешті із сотень життів.
Розірвані навпіл облудливі карти-
на твоїх долонях біль моїх шляхів.
Комусь закортіло весну повернути,
а та ще ховає брехливість надій.
Лежать на підлозі обІцянок жмути,
повільно куштують огидливість дій.
Колись я не знала,що ЗАВТРА настане,
що небо покличе в безодню світів,
що моя зупинка життям твоїм стане-
без щастя в лахмітті набридливих слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194835
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
Збентежене серце
Просило простити
І рвалось з грудей,
Як сполоханий птах.
В очах, мов в озерцях,
Хотіло втопити
Весь смуток ночей
І недіспаний страх.
«Прости, лиш благаю!»
Уста ніби скуті
І мозок ніяких
Рефлексів не шле,
А серце каралось
І билось в покуті
За вчинки всілякі,
Що звились в кільце.
«Прости нас, кохання,
Не йди, дуже прошу!»
І руки в чеканні
Тривожнім тремтять.
Прозріло світання,
Як камінну ношу,
Закинуло ніч
У валізу зітхань.
«Прощаю!» - промовило
Й більше нічого,
Уста із устами
З*єднались нараз
І сльози зникали
Від жару любові,
І серце заплакало
Щастям в грудях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193594
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Мы с тобою заснули в тумане
После бури горячих объятий
В жарком шепоте лучших признаний,
Разбросавшись во сне по кровати.
Лишь влетающий в форточку ветер
Шевелил с пониманием шторы,
Он поклялся молчать о секрете
Наших полных любви разговоров.
Он подергивал милый твой локон,
Безупречной красой наслаждаясь.
Он таился за стеклами окон,
А мы нежно во сне улыбались.
И под утро раздвинул он тучи,
Сколько мог, пусть чуть-чуть, понемножку.
И потом милый солнечный лучик
Опустил тебе прямо в ладошку.
Ты проснулась, меня наградила
Самым сладким из всех поцелуем.
Ветер в форточку выпорхнул мило
И унесся в высоты, ликуя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192592
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 31.05.2010
Незбагненний Київ
Потерся спинкою о лавку на Басейній,
Почухав прес на забазареній Шулявці.
Колись придумав чемний Київ гарно геній -
Великий геній міжміських маршрутизацій.
Де не зупинишся – буяє все навколо,
Де не посадеш фірму – родить і квітує.
Сюди, як в бутик безкоштовний – їдуть голі,
Й тут перетворюються в маги по фен-шую.
Я ту́ди-сю́дний Київ пишу лаком-хромом,
Запрошу охру, та емалі, та кульбабу -
Наш Києв завжди і знайомий й незнайомий,
Як вся палітра фарб неполіченна й вабить!
30.05.10 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192612
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.05.2010
Вона стоїть на Площі Всіх Столітть,
На самім лобнім місці на планеті.
Як лиш захочете - її так і назвіть:
Історією, памяттю чи інструментом смерті.
Але вона - нехитрий механізм,
Спроможна і людське життя ввірвати,
Вознести ймення до яскравих звізд,
Або навік у пеклі поховати.
І ми у черзі до її послуг,
Хоч боїмося того блиску сталі,
Та мусим знати куди вишле дух
Вона за іменем: у ад, чи в райські далі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187970
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 06.05.2010
Счастлив тот, кто успел подытожить,
Кто расставил все точки над " і ",
Не делить научился, а множить,
И врагу улыбаться : " Живи!"…
Счастлив тот, кто ответы готовил
От души, а не пулей в стволе,
Кто людей различал не по крови,
А по добрым делам на Земле.
Счастлив тот, кто предстал перед Богом
С полной выкладкой дней и грехов,
На последнем экзамене, строгом
Не читал по шпаргалке стихов.
Ни один не забыл, не отбросил,
Что душой написал, не пером
И на все неземные вопросы
По – земному ответил, с добром.
Только много таких ли счастливых?
Вечно мы не готовы уйти.
Я…хотя бы успел торопливо
Написать СМСку : " Прости!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186512
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 02.05.2010
Все рисуя закатом легенды,
каплей нежности тает апрель.
Его чувства в надежду одеты,
и поет о любви менестрель.
Воздух веет чуть легкой прохладой,
на душе так светло... не пойму...
Прохожу я смиренно преграды,
иль спешу вновь на встречу к теплу.
Может быть, спотыкаясь о зависть,
до крови разбивая любовь,
лучик счастья смогу я оставить
в судьбах тех, кто душою со мной.
© Зеленоглазая, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182481
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 02.05.2010
Велична ніч. Чому? Не можу пояснити...
В душі тріпоче все, дурманить і п'янить.
В цю мить враз розумієш слово "жити"
і "поклонятися", і "вірити" в цю мить!
Христос Воскрес! Не вперше чують люди,
Та крапля віри у очах бринить.
Все буде добре, краще навіть буде!
Воістину, це неповторна мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183674
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 25.04.2010
Що твориться?
Тарасе, нас прости!
Прости, що знову
Топчем заповіти,
Які писав нам
І вказав де йти,
Як вірою
І волю возродити.
Забули. Затоптали.
Продали.
І тішимось, безумні,
Що продались.
Покірно голови
Схилили, мов раби,
І, як телята
На забій, подались.
Нас знов зовуть,
Нам вішають союз,
Возводять на кістках
Статую кату.
Своїх героїв
Твердять нам забуть
Й чужі пісні
Під супровід співати.
Знов крок назад
У поступі життя,
Знов рабська сутність
Стала проти плоті
І неіснуюча держава
З небуття
Вже піднімається
Повільно із болота.
На її захист
Юдові полки
Вилазять, мов щурі,
З того болота
Й, змінивши
На лацканах ярлики,
Шикуються
Сини Іскаріота.
Прости, Тарасе!
Господи, прости!
Що на святій землі,
Де родить жито,
Сміття зростило
Пагубні плоди,
Поки ми думали,
Що маєм
Там зростити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185288
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 21.04.2010
Тема: Покинута хата.
-----------------------
Іще одна самотня хата
Тихенько віку дожива.
Та на гостей, жаль, небагата.
І тільки пам"ять ледь жива.
Хитає вітер старі ставні.
І сум за душу обійма.
Нема господарів вже давніх,
Але не зовсім ще сама...
Стара, потрухла уже стріха,
Та береже іще гніздо.
Сіренька ластівка - це втіха,
Яка дарує їй тепло.
І звеселяють ластів"ята,
Людьми покинуте житло.
А он де груша ще крислата.
Іще не всохла... повезло.
Хитає ніжними гілками,
Рожевим цвітом двір встеля.
Гіркими журиться думками:
Давно вона вже нічия.
Для кого ж пахне той бузок,
Що так розрісся біля хати?..
Поїдьте, гляньте хоч разок...
Зірвіть на пам"ять пучок м"яти..
А сонце сходить і заходить.
І день зміняє знову ніч...
Ну що ж... ніхто так й не приходить..
Але уже не в тому річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166888
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 21.04.2010
Садок колгоспний біля хати,
Там яблука сусіда рве,
А що не зможе обірвати,
Обов`язково обтрасе.
Ставок колгоспний біля саду,
Сусід сітями риб краде,
А що не зможе сам дістати ,
Поглушить все і підбере .
Ось пасіка колгоспна біля саду,
Там бджоли мед собі кладуть,
Сусід і тут зробив засаду,
Та бджоли мед не віддадуть!
Медпункт стоїть біля колгоспу,
Сусід туди щосил біжить,
Його скусали бджоли-оси,
Він дуже хоче бідний жить.
Ще цвинтар є біля медпункту,
Когось туди уже несуть…
Спи, не тривожся прорахунком
Та й мертвим бджоли не гудуть.
А все так гарно починалось.
Природа, сад, плоди ростуть
І може б все іначе склалось
Якби обрався вірний путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161378
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 15.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2010
Я к смерти не причастна
Любви твоей несчастной.
Ты просто поскорей
Найди
Предлог.
И уходи, не бойся,
Поплачь – и успокойся,
Забудь. Пусть нас теперь
Рассудит
Бог.
Пойми, что нереально
(и даже чуть печально!)
Ходить по кругу,
Жить,
закрыв глаза
Понять. Простить. Не больно?
Да брось... С меня довольно...
Ты что, любимый...
Это
не слеза...
Стихи о том, об этом,
О всём, что было летом
Пускай летят скорей
Куда-то
Прочь.
И умирает вечер,
Укрыв туманом плечи,
И остаёмся вместе
Я
И ночь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183429
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 12.04.2010