Тепер нові часи прийшли,
Вони-свободу принесли.
Весь розкріпачився народ-
Не затикають йому рот.
Безстрашно можемо ми жити ,
Про що завгодно говорити...
Тепер ми вільні! Слава Богу
За необмежену свободу!
Страшний скінчився маскарад!
Всі йдуть без масок на парад!
О Боже! Що відкрилось нам!
Не світ-якийсь страшний бедлам!
І зовсім ми не уявляли,
Що лживі маски прикривали!
Що далі в світі наступає?
Хто цей страшний парад приймає?
Розпуста сорому не знає!
Багатий бідних оббирає!
Якась поширилась зараза-
Без праці мати все й відразу!
І від великої свободи
Злодії викрали заводи.
Почали брати хабарі
Викладачі і лікарі!
І зовсім опустився люд-
Несправедливо судить суд!
Сміливі пишуть журналісти:
В судді- не завжди руки чисті!
Та соромно й газетярам-
Не завжди правду пишуть нам.
І хворе все суспільство наше-
В тюрмі заокеанській Паша.
Цнотливість геть соромязливу!
Мистецтво славить похіть хтиву!
А як це ми дітей навчили,
Що вони мову засмітили?
Вони такі слова вживають,
Що вуха в"януть і палають!
Ганьба і сором кожній жінці,
І якої діти в сиротинці!
А може всі вони хороші?
Їх тільки зіпсували гроші?
Чи їх відсутність зіпсувала?
Бо всім всього, як завжди, мало!
Одні порізали заводи,
А інші-демонструють ноги,
І виявилось, як на гріх-
Став дуже безсоромним світ.
І дивна у людей мета*
"Тщеславіє і суєта".
Що можу я іще сказати-
Про все це соромно писати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198024
дата надходження 27.06.2010
дата закладки 27.06.2010
Я не боюся вмирати,
Вмирання – це тільки мить.
Боюся життя змарнувати
Добра не чинить, не шукати,
А так і не варто жить.
Життя тільки раз дається,
І в світі єдиний – ти,
Допоки ще серце б’ється,
Допоки ще сонце сміється,
Спіши, щоб добро нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193703
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Розмалюю кохання cвітанками,
Кольори підбиратиме серце.
Розмалюю віршами-співанками
І ріка почуттів розіллється.
Я нарешті кохання діждалася,
Я так довго хворіла безсонням
І вірші для кохання писалися,
Розтопила в душі сніг холодний.
"Прощавай", я сказала минулому
І пустила весну в своє серце.
Розмалюю кохання малюнками,
На яких кожна квітка сміється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179024
дата надходження 21.03.2010
дата закладки 13.04.2010
Земле мо́я! Край мій рідний!
Мої пагорби, поля…
Колір неба мого дивний,
В лісі вранішня роса.
Я люблю тебе Вітчизно!
Серцем всім своїм люблю…
І хай буде усім видно
Україну молоду!
Теплий південь із морями,
З Херсонесом, Судаком.
З неймовірними ночами
Та як золото піском.
Де стоять Кримськиї гори,
Де над хвилями вітри
І зсипаються в долоні
Ясних променій бризки.
Захід дивний і Карпати,
Що до неба простяглись;
Вкриті снігом та кудлаті
Мов у шуби одяглись.
Там лісі – діди столітні,
Трускавець, Свалява, Львів
І мов рисі швидкі річки,
Там гуцулів ллється спів.
Північ з Києвом старинним,
З Батьком нашої землі.
З містом файним і первинним
Православної Русі.
Ніжин, Конотоп, Охтирка -
Це є наша все земля.
Сало, житній хліб, горілка,
О це діло! – Це життя.
Ну а схід, то зовсім інше, -
Промисловий наш Донбас.
Тут вугілля, тут залізо,
Сяє надр земних палац.
Шахтарі та металурги –
Люди вчинків, люди справ.
Схід – це край, що дух гартує,
Що героїв світу дав!
Отака моя Країна,
Отака моя земля.
Неповторна та єдина
Україна-матінка.
І немає в світі краще
Цього неба, цих степів,
То є все багатство наше,
Наш великий, рідний Дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141546
дата надходження 15.08.2009
дата закладки 03.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2010
ЛЕБІДЬ, РАК І ЩУКА
Якось лебідь, рак і щука
В місто їхати зібрались,
Наладнали воза хутко
Й разом в нього повпрягались.
Лебідь прямо в небо рветься,
Рак прямує на узлісся,
Щука в річку так і преться,
Ну, а віз не рушить з місця.
Як вони не пріли-пнулись,
З ранку в ніч і день по днині,
Але з місця не зіпхнулись –
Віз стоїть стовпом і нині.
І повік йому стояти,
Мов примарою у світі,
Поки в нього йдуть впрягатись
Різні вишкребки неситі.
Як дістало все це кодло:
Знахабніле і бидляче –
Кожне сране одоробло,
Як захоче так і скаче.
Кожне кляте потороччя
У свій бік підводу тягне,
В гурті йти вперед не хоче –
Зиску свого тільки прагне.
Вже тварюки і забули,
Нащо в воза запрягались,
Що складали і тягнули –
І куди везти збирались.
Віз ніколи не діждеться
Шляхом битим мандрувати,
Як за віжки не візьметься,
Той, хто має керувати.
Кине в юшку рибу й рака,
А на рожен птаху в тісті,
Запряже у віз коняку –
І помчить галопом в місто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180292
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 28.03.2010