От би взяти великі ножиці
І розкроїти душу негожу,
Щоб окремі всі клапті "хочеться"
Зшити намертво з латками "можу".
Щоб узяти шматочки "вірую"
І зібрати всі клаптики "знаю",
Та обривками нитки сірої
Приметати їх разом по краю.
Щоб між латками цими різними
Познаходити шмаття "боюся"
Й тими ж ножицями залізними
Їх відтяти, чи щось в цьому дусі.
І тоді щоб, зібравшись з силами
Й геть відсікши обрізки найгірші,
Зшити клаптиками "красивими"
Нову версію, здатну на більше.
03.02.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824143
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 30.04.2023
Чорнобрива моя Віннице,
Подільська столице!
Над тобою сяйвом міниться
Сонце злотолице.
Буг-ріка, тебе голублячи,
Вдаль біжить грайливо,
І, літам рахунок гублячи,
Квітнеш ти щасливо.
Тут твої святкові вулиці,
Як до мами діти,
До Соборної всі туляться,
Щоб гуртом радіти.
Стрімко вежа твоя, Віннице,
Піднялась у небо,
А у скверах осінь піниться
Трояндовим медом.
Кароока моя мрійнице,
Європейське місто!
Я тебе вітаю, Віннице,
З святом урочисто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924265
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Пахне осінню тротуар,
Пахне медом багряне листя,
А у серці - немов пожар,
А без тебе - мені не спиться...
Пахнуть спогади полином,
Пахне солодко, що минуло...
Ти приходиш тривожним сном:
Що було вже, давно заснуло!
Пахне бурями білий світ,
У повітрі гірчить від перцю...
Я чекаю вже стільки літ,
Що байдужим ти станеш серцю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923608
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 30.08.2021
Затихло місто, вкутане туманом.
Блукає вечір, наче сірий кіт.
Вже скоро день, неначе тінь, розтане.
І підуть зорі танцями врозкіт.
Замовкне вечір, наче від омани.
Сновида-місяць підморгне мені.
І перша зірка з"явиться - й не стане
Хмаринок білих в синій глибині.
Затихне місто, згасне від утоми.
Замовкне вечір, ляже відпочить.
Засне нарешті стомлений Житомир,
Бо знову вранці треба гомоніть.
Пр. І вкутає вечір Житомиру плечі
Туманом осіннім, неначе крилом.
«Спокійної ночі!»- сказати я хочу,
Щоб ти, моє місто, щасливим було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575957
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Я Укроп!
Я растение сложное,
По структуре своей биохимии.
Меня выполоть с земли моей невозможно,
Потому что у меня корни сильные.
С виду мощный я, движенья ловкие,
А мой стебель, как мышца упругая,
Слова резкие, шутки колкие,
Ни за что не пойду даже в слуги я.
Я растение полезное, стойкое;
К холодам, к жаре, к радиации.
Для друзей – сладкое, для врагов горькое,
Популярное даже во Франции.
Я живу здесь уже тысячелетие,
Ветру вольному в ноги кланяюсь.
Меня любят за моё соцветие,
И за то, что я Солнцу радуюсь.
Я по роду и по виду свободное,
Не украсишь больше мною гарнир.
Обступили меня, - племя безродное.
Сорняки с детства я любил.
Больше я вам не дам меня юзать,
Рвать и резать, как напополам.
Больше Волю мою вам не сузить,
Я за землю свою жизнь отдам.
Я растение спокойное, мирное,
Дружелюбное, гостеприимное
Не советую гнуть меня силою,
И лезть в мой огород не советую.
Я Укроп !!!
Значит этим всё сказано.
Я своей не торгую страной.
Здесь врагам, нет, не мёдом помазано,
А друзья станут нашей семьёй.
Я Укроп!!!
Патриот Украины!!!
Кто со мной!?
Поскорей вставай в строй,
Мы врагам не покажем спины,
Пусть смертельный, но примем бой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555909
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
стануть мені холодніти ймена на півзвуці
рухом руки відчеплю шелестіння відлунь
бо не приходять некликані люди й забуті
з вічних мерзлот недогрітих, залишених снути,
поки не скажеш "приходь"
тихо розпивши навпомацки склянку сухого
байдуже дивишся на зачерствілі шматки
речі розкидані - ніби проекція дому -
вицвіли і почорніли. Навпомацки двоє -
з тим, що не йде назавжди
аби забути з останнім добраніч - сквозить де,
з боку якого шпарини крадуть темноту
хтось безіменний ще міцно тримає за руки
звуть тебе ж якось усі, що говорять до духів,
я тебе звати боюсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550938
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Дзвоник, уроки, директор,
Збори, декади, конспекти,
Конкурси, МАН і педради,
Мамам розумні поради,
Зошити, книги, газети,
Крейда, комп’ютер, дискети,
Заходи, акції, нерви,
Вкрай небезпечні перерви,
Ручки, журнали, зарплата,
Захист, проект, реферати,
Карти, недоспані ночі,
Зачіски геть недівочі,
Спізнення, клас, чергування,
Бійка, моралі читання,
Конкурси, олімпіади,
І не дай бог, щоб програти,
Гамір і вибухи сміху,
Спокій зимових канікул,
Свято, контрольна і квіти,
І обдаровані діти,
Звіт, «Вчитель року», кросворди,
Парти, неначе бігборди,
Метод, прийом, чорна паста,
Тиск, аби тільки не впасти,
Графік, розробки, години,
Папки, театр вихідними,
Ключ десь пропав, «гості», курси,
Інноваційні ресурси,
Вечір, сміття по коліна,
План, лікарняний, заміна,
Маса наказів з району
Створює коло полону,
Бали, домашні завдання,
Цінності, гра, виховання.
Завуч, програми, відсоток,
Стенди, підлога, болото.
Рідко похвалять – приємно,
А присоромлять – взаємно,
Аура в стресі постійно,
Треба ж завжди на «відмінно»,
Їх випускні; які сукні!
В тебе всього лиш наступні,
Вікна у розкладі – пустка,
Дуже пристойна відпустка,
Виступ, проблемне питання,
Навичок й вмінь формування,
Очі цікаві й не дуже,
Як їх байдужість подужать?
Вчитель і діти у школі…
Дякую Богу і долі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547598
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 15.01.2015
Люди бувають різні, звичайні і дивовижні,
Перших, здається, більше, на інших – стоїть земля.
Хтось розглядає зорі, хтось, на базарах, вишні,
Той з України цідить, а цей її наповня.
То є закон не книжний. З віків по драбині пнемось,
Де із брехливим словом, де слово міняє дрюк.
Заздримо чорно, чорні ганяєм асфальтом «Бенци»,
Замість того, щоб жити по лініях теплих рук.
Каємось наче щиро і в церкву йдемо святкові,
Думаєм, що запишуть хоча б у якусь скрижаль.
Рідко, на жаль, так рідко гуляємо десь в діброві
І одиниці зможуть знайти свою пектораль.
Не прогинавсь ніколи, не бралось перо іржею,
Теми товпились в чергах, штовхаються й нині там.
Діти його – то збірки, газета, статті, есеї,
Скарб його – вірні друзі в прицілах життєвих драм.
Не розгубив у часі талантів своїх чудових:
Чесне і влучне слово та вміння любить людей.
Творчість – не значить знати, де місце тире чи коми.
Творчість – у душах грішних мистецтво будить святе.
Хай не пристануть коні, віршовані та прозові,
Доля сюрпризи носить. Вона ж у вас не проста,
Не порожніє чаша бажань, сподівань, любові.
Справжніх поетів мало, бо не продають Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551511
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 15.01.2015
зима вже нагадує Лондон
foggy nights
і
crying days
така ж
брудна і волога
як душі гиблих людей
а хотілось би просто білого
вкритих надій
заморожених сяйв
зима консервує диво
а ми розморожуєм шлак
втікати від особистого
дихати теплим димом
хоч і вдихаємо з кригою
але ж зберігаємо пар
солодкі втечі від зайвого
малюнки на м*яких листах
ми завмирали крижинками
у чужих
і своїх
очах
зима вже розтанула в пам*яті
прошу, не звертай назад
як не вистачає білої
що заморожує час
і
нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545030
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 04.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2014
пора "були" в осені
пора за минувше
пора де все зникле
вертається в мить
стрибки поза часом
і в часі
і часом
закрутить вітрами
торнадо хвилин
куди занесе
невідомо і нащо
шукаючи сенси
втрачатимеш ціль
розмиті деталі
закохані на тще
розсипана знову
посвячена
сіль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525222
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
це був початок цивілізації
тільки з'явилося світло,
тільки дротами - гудки
нас відправляли на згарища
просівати глину
від кількох сотень згорілих заживо
і ми йшли
в чорне зодягнуті
з чимось на кшталт простирадел,
знаючи всіх поіменно
і навіть в лице
знаючи дати народжень і дати
посмертні
знаючи розмір взуття
знаючи все...
йшли ми шеренгою,
порізно руки розводячи
спини зігнувши
скрутившись у спазмах жалю
сіяли глину
рештки сплавляли по Тисі -
так зустрічали свою
двадцять третю весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490929
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 08.09.2014
Зітреш мої відбитки на листівці -
строкатий почерк все вже розповів.
Така розлука вицвіте за тиждень,
якби ж за тиждень. Кажуть, у тобі
змінились очі, рухи тіла, й голос
нашіптує... Ми порізно удвох.
Ці кляті дні коротшають і рідшають,
ці кляті межі стискують і тріскають.
За що тепер триматися обом?
За зграєю перелітних , затримавшись,
секундою у ритмі часогри... Верни мені
спадаючі оперення. Я їх чорнилом
воскрешу. Верни.
І хай на смужках поділу доріг - ще досі мій -
стоїш тепер незримо.
Люблю тебе за те, що відпустив,
коли терпець вривався бути сильним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456696
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 08.09.2014
мовчи в мені
голос, як зброя, вбиває одразу
всі мої смерті випльовують фрази
останні
збиті вагони докупи
везуть їх на страту
ставити крапку
потім усе щоб спочатку
літні човни розколисують -
спати, бо тихо
стримано дихаю,
руки водою сповиті
берегом марю:
там тільки сотні облич -
слухають,
як усередині мене
мовчиш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518270
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 08.09.2014
Российский Каин, ты пришёл сюда,
Чтоб убивать, насиловать и грабить.
Чтоб превращать в руины города,
Чтоб максимально наш народ ослабить.
Российский Каин, весь крещёный мир
Взывает к Богу, просит только мира
Но для тебя – сам Сатана кумир,
В руках твоих кровавая секира.
Да, ты силён! Ты силу накопил
За много лет, покуда мы дремали.
Ты кровь сосал из наших, братских жил…
Что ты, - вампир, - мы не подозревали.
Ведь ты был брат. Считался таковым.
До точки, за которой нет возврата.
Теперь ты – Каин! Враг номер один.
Поднявший руку на меня, на брата!
Чего ты хочешь? Рабства моего?
Имперской славы собственного царства?
Так вот, подлец! – не будет ничего:
Подавишься ты нашим Государством.
Здесь твой конец. Здесь твой родной «капут»,
Носителю Российского фашизма.
От гнева Бога «грады» не спасут,
Не защитят бациллы шовинизма.
Ведь ты – больной! Смертельно ты больной!
Ты – бешеный! Собой владеть не волен.
Ты болен необъявленной войной;
Ты ненавистью беспричинной болен.
Ты, - Русский Каин. Каин – не Иван,
Не Прохор, не Сергей и не Володя…
Вооружённый, - до зубов, - болван,
Вот на кого ты в этот час похожий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521587
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 08.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2014
Засни, Європа, під хрестом прицілу,
стурбованістю вкрийся, і в окопі
нехай тобі присниться привид миру,
нехай ти не прокинешся у доті.
Щоб синяву, розстріляну наскрізь,
ти не латала уночі зірками,
що понад все воліли б впасти вниз,
до донечки малої, чи до мами.
Нехай для тебе черги магазинні
ніколи не перейдуть в автоматні.
Щоб влітку не боялася за зиму,
відносини з братами були братні.
Один будинок — мешканців багато.
Ще міцно спиш, а сонце вже встає.
На ґанку янгол у благеньких латах,
В долонях зігріває «і» та «є».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508259
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Для зрадників – лиш пекло і безодня,
А для свобідних – небеса і Бог.
Оплакує майдан небесну сотню,
Готуючись до нових перемог.
Загиблим кричимо: «Героям слава!»,
Хоча вони вже чути не будуть.
Закінчується зекова вистава,
Йому тепер не вижити, мабуть.
Не забариться перемога, буде! –
І не кажіть, що хтось дарма поліг.
Стріляв скотина снайпер в шию, груди,
Однак душі прострелити не зміг.
22.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481145
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Бути щасливим - протизаконно.
Хто ми? Куди потрапили?
Людство впадає в кому
(тільки б не в крапку)
Ліпимо з ботоксу, латексу і силікону
і покидаємось злими
(Всевишній ліпив із глини)
...моє волосся сьогодні відьомсько-руде,
в мене над ліжком висить Джонні Депп
(в бабці у хаті висіли ікони)
...знову невиспані очі червоні,
бреше з екрану черговий нардеп.
...смішно тут, правда, Джонні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367427
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 16.09.2013
Знов за салютом радості – розлука…
Замайорять аж на краю землі
Жовтаві прапори, занишкнуть звуки,-
І вийдуть в рейси пізні кораблі.
А павуки лаштують контрабаси,
Віолончельний і гітарний крам,
Афіші вересня гудуть на вітрі басом,
Жартуючи з неонових реклам.
На згірку днів палає кущ шипшини,
Несе за обрій ключ свої хіти,
Й вдягаються замислені хвилини
В осінні силуети самоти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448695
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Десь на крайньому сході
Прибоями піняться хмари,
І тендітними фразами
Глибшає колія дня,
Крізь шпарини тонкі
Проглядають руді комісари,
Та копититься грім
І пришпорює швидкість коня.
Неприкаяні душі знімають свої вишиванки,
Лід січуть у міхи і розв’язують в різних місцях,
Невмолимий підтекст витікає в розкриту фіранку,
Сіру рясу на світ приміряє небесний монах.
І гострішають запахи,
Губляться ліс і долина,
Закипає ріка,
Виявляючи внутрішню суть,
Недомовлені речі пакують
Лімітні хвилини ,
І небесну вологу
Земні океани крадуть.
Прогримлять тарантаси,
І десь над заплаканим садом,
Хтось палітру веселки
Небесним квачем накида,
А між нами і досі,
Мігрують словесні номади,
Й монотонно по ринві
Стікає серпнева вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446109
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 16.09.2013
Ще жде дев`ятибальну
тишу
осіннє золото
гаїв…
А поруч вечір сумом
дише,
й гойдає мляво скарб
садів.
Спинись, почуєш диво
світу:
узявши ноту
ще живу,
враз схлипне звук –
осанна літу -
і ляже яблуко
в траву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449462
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
...він один із небагатьох перед ким мені соромно роздягатись
дефекти душевної стійкості муляють скалкою й досі
він змушує навіть мою тінь на виворіт вивертатись
а потім ув"язнює у своєму холодному серці немов у льосі...
каже що смуток мій тимчасовий що в мені сил забагато
щоб одного разу впасти обличчям в болото...
але не розуміє що коли любов у тілі уже зачато
минуле стає в колекції згадок звичайним альбомним фото...
часто думаю що він безнадійно хвора віршами істота
якій непідвладне бажання стати звичайною людиною
в ньому є щось від бога сатани і деспОта
але попри все святе і грішне він є тією половиною
без якої зникає світ а душу всесвіту
виїдає самотність й нудота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282604
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 22.06.2013
добре з тобою до чортиків, чуєш, до чортиків!
і єдине, чого хотілося б - щоб і тобі так само...
закоцюрблий чорнОслив ночі розпливається небесами
наче космос моєю аортою...
тихо з тобою до зникнення слів як явища...
ти у мені тремтиш вогняним кільцем
пристрасть і згуба мають одне лице
безликий лиш Час.
небо над нами цілує різні міста
не важливо, де ти і з ким,
...не знімай мої сни з руки...
вІдстань буває лише після слова "відстАнь".
(с) http://vk.com/ljaljabo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378936
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.05.2013
Ти мене запитав, чи я відьма,
Усміхнувшись у відповідь – ні,
Я була би, напевно, всесильна
Та й літала б на дивній мітлі…
Ти нестримно тоді засміявся,
Дивувався своїй простоті,
Яка ж відьма – у вишиванці?
Відьми носять чорні плащі.
Ти мене захопив у обійми
І закрив у минуле шляхи.
Я для тебе ніколи не відьма,
А для всіх – полечу на мітлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425851
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Навіть сльози із перламутру
Не вір, не личать нікому
До рани, що сильно болить
Краще прикласти льоду
А за слізьми ховають душу
Серце, і всі ті штучки
Від яких, моментами, солодко
Та вкрай болісно і пекуче
Сльозами із перламутру
Не турбуй ти душевне затишшя
Бо змиють акрилову фарбу
З маски твого обличчя
Як би не було печально
Не вмивайся, сонце, сльозами
Хто пережив, той знає -
Перламутри не гоять рани
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425472
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Старий австрійський будинок
світло із перебоями
двоє у тій квартирі
засинали щасливими й голими
Справді дешеве вино
Газети й цигарки у ліжку
Він вивчав її тіло,
Детально, як нову книжку
Ясно лампа світила золотом
Це все чим були багаті
Швидко, шалено й солодко
Минали вісімдесяті
Старий австрійський будинок
Пару книг і холодна тиша
Записана в стінах дотиками
Історія найніжніша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425470
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Сьогодні. Багато банальностей, трохи грошей
Брехати комусь – собі дорожче,
Цілувати когось – йому ж і краще,
Німіють губи – стаю пропаща.
Кому потрібні старі уклади?
Сьогодні в нього, завтра до мами.
Пофарбувалась, кажуть, що личить.
Нові не питають, колишні не кличуть.
Спала гола, а він, не відводивши очі,
Гладив обличчя, казав що… хоче.
А я мовчала і, просто дивилась.
Ніжність на секс. Проміняла. Купилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409224
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 19.05.2013
Уявляєш, тут уночі видно,
і спати не хочеться зовсім…
Тут вітер холодний і зимний,
лиш спогади гріють, і від того
так болісно.
Стискаються в грудях години,
невідомість лякає в чужій країні…
Тут все ще більш швидкоплинне,
тут я не на чверть, і не на третину,
Тут таких як я до біса, мільйони…
Багатоповерхівки тримають небо,
тут всі прохожі, а не знайомі,
уявляєш, тут уночі видно…
Я хочу до тебе…
до тебе…
Тебе…
23.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421218
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 30.04.2013
За тиждень до календарної осені з моїм сином почало щось коїтись. Він не виходив зі своєї кімнати, не дратував мене дурнуватими запитаннями, не просив їсти й пити. Він не вимагав чистоти у своїй кімнаті. Не розкидав коридором взуття, не приводив додому незнайомих мені людей.
Востаннє я бачила сина із якоюсь жінкою років тридцяти. Вона виглядала дещо розгубленою і постійно забувала, де знаходиться туалетна кімната в нашій квартирі. Я традиційно заварювала їй міцну італійську каву, яку та випивала мовчки. Ця жінка не розповідала мені, хто вона і чого хоче від мого сина. Мені нестерпно хотілось задушити її мотузкою і викинути з вікна другого поверху, але тоді я так би й не дізналась про її сутність і наміри. Я відчувала, що ця жінка мені потрібна, принаймні_зараз.
На диво, незнайомка страшенно мене приваблювала. В неї були правильні риси обличчя і шрам на верхній губі, наче від порізу. Волосся коротке, ледь торкалося плечей, мало відтінок какао. Я принюхувалась до її запаху. За нею щоразу тяглись різні аромати. Ніби вона перед тим, як зайти до нашого помешкання, збирала малину або цупила троянди. Я любила запах цієї жінки.
Вона щоразу повільно піднімалась в кімнату мого сина, а я залишалась внизу , хоча стрімголов хотілось бігти за нею, спостерігати за кожним її рухом, за незрозумілими мені діями. Тепер вона приходить як до себе додому. Приносить свіжоспечений хліб і літру молока. Я чемно забираю буханець з її рук, відчуваючи в собі незрозуміле тепло. Цю жінку я знаю надто довго, щоб запитувати її ім’я і надто мало, аби дозволяти їй носити свій одяг.
Коли я гукаю сина, то тетерію від незрозумілої мені тиші. Більше того, я не можу збагнути, чому та жінка декілька днів поспіль не покидає нашої квартири. Вона носить мої хатні тапочки , витирає до блиску мої вікна, користується моїм лаком для волосся.
-Я ще занадто мало тебе знаю, - кажу я їй.
Вона мовчить, попиваючи чорну італійську каву.
Сьогодні 31 серпня. Я човгаю коридорами у пошуках хоча б якогось натяку на присутність сина. Його зубна щітка на місці, куртка на вішаку в коридорі. Осінні черевики в тумбочці. Шарф, за звичкою, лежить на холодильнику. Все на своїх місцях. Але жодного натяку я так і не знайшла. Можливо, це якась гра. Мені потрібно нишпорити в комірчині? Зараз і туди гляну, хоча ні. Не_варто.
Я чекала її на кухні. Була вже 11 година ранку. В такий час вона приходила впродовж тижня. Сьогодні я вражаюче нервово відчувала її відсутність. Вона мусила знати, де мій син. Вона мусила привести його назад, аби я переконалась, що з ним все в порядку.
Годинник гупнув в дванадцяте. Я заціпеніло сиділа в тій же позі, готова будь-якої хвилі схопитись за кавоварку і налити в чашку чорного напою своїй гості. Мої руки помітно почали трястись, ніби втрачали контакт із зап’ястям і через долі секунди мали відпасти. Я почала ними розмахувати, щоб процес втрачання своїх кінцівок розпочався швидше. Мені так заважали руки.
Раптом почувся стук у двері. Дивно, та жінка ніколи раніше не стукала. У неї був екземпляр ключів. Я боязко підійшла до дверей, відчуваючи якусь тривогу, що вп’ялась мені точнісінько в серце.
-Хто там?
-Люба, ти вдома? Відчини , будь ласка. Це я.
Хто стояв по той бік дверей, мені було досі не відомо. Я побігла назад на кухню, всілась за стіл і мовчки почала пити каву, призначену для Неї. Стук у двері був настільки нав’язливим, що я вчувала в ньому певний ритм, а то й мелодію. Проте піднятись не наважилась.
Двері прочинились самі. Я різко повернула голову в їх бік, намагаючись пригадати, чи чула , як повернувся ключ. Ці спогади ніяк не хотіли виринати. Ніби їх не існувало.
Я піднялась зі стільця і рушила в напрямку до дверей. Була впевнена, що прийшла Вона. Моя найвірніша незнайома подруга. Коли я була вже на сходовій площадці, то схаменулась, що так нікого й не побачила. Того дня вона мене не відвідала.
Наступного ранку мені під двері просунули скручену в четверо газету. Я рефлекторно підняла її, розвернула й за інерцією почала читати заголовок статті на першій шпальті, що графічно значно більше кидався в очі, ніж решта. «Відома українська письменниця втратила сина». Я щиро поспівчувала тій жінці. Кинула газету у прихожій. Поставила свіжоспечений хліб на стіл, літру молока у холодильник, прилакувала волосся й пішла мити вікна: вчора падав дощ.
17.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372149
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Як же можна в цю ніч заснути,
Якщо місяцем у шибки???
Він кричить, усіма забутий, -
Просить лагідної руки...
Серед диму химерних трубок,
Тих, що палять дрібні зірки,
Місяць тихо хрипить крізь зуби -
Просить лагідної руки...
Місяць м'яко у вікна світить
Тихим докором, вже без слів...
Тільки, як же його зігріти???
Не відвикну й сама від літа -
Теж прошу, щоби хтось зігрів...
3 вересня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368429
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Es kam der Herbst
Der Boden brennt
Das Herz verirrt
Und weiter liebt
Die Zeit vorbei
Mit Dir doch nicht
Der Anfang jetzt
Der ohne Ende
Ganz hoffnungsvoll
In Deinem Land
Hat keine Sonne.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363050
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Verloren
wieder
Stehengeblieben
Bin
Ich auf der Suche
Nach
Schatten und Ruhe
Dynamik-Gewitter
Kommt
Hoffnung-Erwartung
Bis heute und weiter
Die Zeit
Zusagen ohne
Verlieben
Mehr nicht.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363049
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
"Плин часу залежить від того, чим ми його наповнюємо!"
Кожен у своєму житті помічав, наскільки є хаотична і незрозуміла природа часу. Адже він непостійний, запрограмований на постійну синхронну зміну. Його природа бінарна.
Коли ми переживаємо, побиваємося за щось, то стрілки годинника стають непорушними. Неначе всередині механізму сидить перевертень, якому є великою насолодою спостерігати за нашими муками. Саме тому він притримує стрілки, тим самим поглинаючи нас у безкінечність переживань.
А у випадках, коли хочеться зупинити певну мить життя, закарбувати її у Пандорину скриньку своїх спогадів, щоб хоч іноді у час безвихіддя, пригадати цей щасливий епізод і посміхнутися. І не важливо про що він, чи про кого, головне, що він існує. Та майже завжди цей невловимий стан блаженства пролітає наче останній осінній листок, і не встигнувши торкнутися землі - згниває, не даючи змоги закарбувати, хоча б маленький спогад, ілюзію того щастя.
І навіть не фіксуючи, не розподіляючи годин на щасливі і болючі, вирахувати час на кожне відчуття, ти все одно не зможеш.
Людей завжди лякав страх перед невідомим. Наша природа налаштована на тотальний контроль, звикла завжди підлаштовувати все під свої потреби. А час – це вимір, природу якого надзвичайно важко зрозуміти. Саме тому, винахід у 17 ст. голландським механіком Хрістіаном Гюйгенсом годинника став справжнім проривом. За його допомогою ми навчилися розраховувати і коректувати час. І не важливо те, що ми відчуваємо, головне звіритись із годинником і рухатися згідно графіку прописаного у пожовклому, зіжмаканому записничку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361234
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2012
Так смішно, всі мої останні спогади вмістилися на один диск...Останні 5 років життя, на якийсь нещасний диск.
Всі усмішки, сльози...Вся ненависть,вся любов, друзі, дні народження, прогулянки,навчання.Всі ті яскраві ,які просочували тебе із середини і давали сили жити дальше, всі ті люди,які тебе надихачи чи навпаки робили тебе жорсткішою...Всі вони склалися в одну папку,якій навіть не вистачило сміливості дати назву,це просто "нова папка" чи вже стара, я не знаю...
Як би мені хотілося сказати: " Я взяла до рук потерті, давні фото мого життя,такі теплі на спогади і такі рідні",але ж ні...Вони не потерті,я навіть до рук їх взяти не можу!Вони новесенькі,ні єдиної тріщенки вводят в оману...наче це було вчора, або сьогодні зранку.А найгіше те,що їм бракує душі...вони холодні,не рідні,не мої...електронні...І щоб показати,як це було давно,все що я можу лише відкрити фоторедактор і придати їм давності...
Знаєте чому всі старі фотокартки набувають жовтизни?Просто вони стають теплішими,всі наші минулі спогади стають кращими...через певну кількість років ми вже не будемо пам*ятати ,як ми ображались через дрібниці,майже не будемо пам*ятати скільки ми плакали і не згадаємо сірий дощ, який псував настрій чи плани...Ми будемо пам*ятати лише хороше, лише людей,які дарували посмішки, лише сонячні дні,лише кохання....І лише потерті фотокартки,зможуть допомогти нам все згадати....
А зараз я сиджу за комп*ютером і дивлюсь на цю папку,нову чи стару я так і не можу сказати..збоку дисковод покірно віддав мені диск,який прожив чи то вложив у себе 5 років за дві хвилини...
Дві хвилини на емоції...які я тільки що втиснула у свою розповідь...час вийшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356651
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Дозволь собі дивитися на небо,
По луговій котитися траві,
Щоб примітивна і слизька амеба
Не заглушила паростки живі.
Дозволь собі сміятись, коли смішно,
Мугикати улюблений мотив
І просто з гілки їсти стиглі вишні.
Чи йти, коли ніхто ще не ходив
По лиш недавно встеленому снігу.
Розмови пізні і сльозу дозволь.
Або перегорнуть знайому книгу,
Або у морі різних парасоль
Знайти веселку.
Або мандрувати.
Без віз і турів – пішки, з рюкзаком,
Щоб кожен раз для себе відкривати,
Як смачно з'їсти хліба з молоком,
Яка приємна може бути втома,
Які гостинні люди на землі,
Як добре повертатися додому
Або почути дихання ріллі.
Дозволь цукерки, гойдалку і сани,
Горнятко кави, стильний записник.
Старим ти доти у житті не станеш,
Допоки смак до справжнього не зник.
Хоч раз один не обійди калюжу,
Хоч раз на сонці плями не шукай.
Хай все це стане необхідним дуже:
Твори життя! На вік не нарікай.
Дозволь собі цю розкіш. Це ж неважко.
Засяють очі, зміниться хода.
І замість каменя у грудях пташка
Оселиться, смілива й молода.
24.03.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277064
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 22.08.2012
Маєш час на мовчання?
Просто будь. Просто слухай.
Перегірклим євшаном
Обернулась задуха.
А слова оточили…
Недоречні, аж хижі.
І нема на них сили.
Тільки ти. Тільки тиша.
У біді, на безлюдді
Розкодовуєм ребус:
Не казати, а чути –
Ось що треба.
30.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290722
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 22.08.2012
Потепліло.
І знов довелося жити.
Заболіло
Від приморозків старих.
Бідне тіло,
Ослаблене і розбите,
Робить діло.
Багато у квітні їх.
Полетіли!
До біса облізлу млявість!
Зарясніла
Навколо весна для нас.
Захотіли б –
Назавше у ній зостались.
Що нам час?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335539
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 22.08.2012
Вітаю. Не змінились. Молодчина.
Як діточки? Ростуть? Летить життя.
Ваш чоловік в одному класі з сином
Моїм навчався, ще як був дитям.
Як був… Тепер далеко в закордонах.
Вже кандидат. Сім’ю туди ж забрав.
Такий… холодний. Дуже рідко дзвонить.
Я розумію: в нього купа справ.
Один він в мене, більше не родила.
Завжди чомусь був проти чоловік.
Казав, що діти надто вередливі.
Коли б тоді та й розум голові!
Шкодую. Дуже холодно ночами.
Віддавна з чоловіком не спимо.
Так можна сходить з розуму почати,
А в нас нічого – компроміс умов.
Я це «нічого» била метушнею:
Вовтузилась в будинку і в саду.
Але самотність - я зжилася з нею –
Повільний постріл долі вхолосту.
Тому-то, люба, добре, що аж троє.
Щаслива ви. Вже черга… Час іти.
На клопоти земні махніть рукою,
Бо і вони, повірте, золоті.
Розмову цю залиште поміж нами.
Пробився, бачте, смуток у гортань.
Жіноче щастя – часто чути «мамо».
Це варте геть усіх земних старань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348384
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 22.08.2012
У снах я часто там, де народилась,
Чужа вже хата, інший тепер двір.
Та тільки клени зовсім не змінились,
Над ними небо голубе, повір.
І яблуні чекають у знемозі,
Почервонівши, падають в траву.
Чи пам’ятають, хто життя їм множив –
Ростила мама яблуньку нову…
Гуляє вітер вулицею зліва,
Що справа – споришами поросла.
На цвинтарі вже заросла могила
І доля у сусідів непроста.
Прийшла у двір чужими я ногами,
А вікна аж стогнали – загляни.
І інші квіти, як були у мами,
Десь ділись край дороги ясени.
Дитинство тут гуляло босоноге
І в юності розлогі береги,
В городі працювали до знемоги,
По-іншому ж бо жити не могли.
У спогадах село вже потопає,
Схилились пам’яттю мої думки.
Над згадками видніється заграва,
Та в снах лечу туди я залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351990
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 19.08.2012
Какой сегодня день,скажите?
Июнь?А может быть апрель?
Я потеряла это лето,помогите
В душе моей метет метель
Да,что вы?Нет,я просто пошутила!
Во мне весна во всю цветет!
Во мне бушуют лета краски
Июль во мне танцует и поет!
Сколько сказок в этом лете?
Сколько красок на холсте
Я влюбилась в это лето
У нас свадьба в сентябре!
Я одену самый лучший,
Самый солнечный наряд!
Я так влюбилась в это лето!
Что стихи я стала сочинять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350745
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 18.08.2012
Я не писала Вам,уже который месяц.
Ну,вот... Я села за письмо
Не знаю я что в этой жизни перевесит
Быть может зло /А может быть,добро?/
Меня все это невозможно бесит.
А вам /Как прежде.../ все равно.
Я не писала Вам не потому что
Заранее знала все ответы.
А лишь потому,что я ждала.
Ждала все это чертовое лето.
А Вы?А что Вы...Вы как прежде.
Не знаете мой почерк наизусть
И своими Вы звонками
Приглашали в дом мой Грусть
И пусть!
Я не посвятила Вам ни строчки
Даже точки были не для Вас.
Но в горле скатанным комочком
Все оживает, в последний-первый раз
....
Я не писала Вам,уже который раз
Но все же я Вас знаю наизусть.
и пусть.
Я помню цвет,лишь только Ваших глаз
И только Вашу неземную грусть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358393
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
В нашей жизни мы встречаем много людей, кого-то видим по пути на работу и с работы, кого-то встречаем в магазине, в общественном транспорте, а кого-то находим в интернете. И каждый из этих людей меняет нашу жизнь, кто-то своим присутствием, кто-то отсутствием. Но есть и такие, которые попав в нашу жизнь навсегда остаются в сердце, даже тогда, когда они больше не участвуют в ней, они все равно на нее влияют посредством чувств и воспоминаний оставленных после себя. И бывает же такое, что тот, кого никогда не видел становится ближе тех, кто рядом. И когда, такой человек покидает нашу жизнь, нам кажется, что мир опустел без него. Душа тянется к нему, а его нет... и становится невыносимо больно, и от этой боли не спасают ни друзья, ни новые знакомства, ни попытки отключиться с помощью бутылки вина и оглушающе громкой музыки... эта боль не стихает, даже на миг... проходит время, боль притупляется, но никуда не девается, и ты просто учишься жить с этой болью.
И в какой-то момент, увидев или услышав что-то интересное, ты первым делом думаешь "нужно ему рассказать"... и боль накатывает новой волной, ведь рассказывать некому, его нет... а душа по прежнему к нему тянется, и сердце тихо стучит, пропуская удары от боли сжавшей его. И ты мило улыбаешься окружающим, сжимая до скрипа зубы, чтобы не закричать, за улыбкой ты прячешь слезы в глазах, которым ты не позволяешь пролиться, и в такой борьбе проходят дни, недели, месяцы, годы... А боль не проходит, она просто видоизменяется, меняя нашу жизнь.
И каждый день, проверяя электронную почту, выходя на улицу, ты с замиранием души, надеешься, что он опять вернется в твою жизнь и она опять обретет яркие краски.... и только благодаря этой надежде ты продолжаешь просыпаться каждое утро...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358384
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Уезжай! Уезжай! Оставляй меня, убивай меня…
Я как кончик ножа, где звезда и крови лишь капелька.
Я не буду плакать, звеня и кричать звоня,
Вспоминанием в жизни твоей мелькать.
Я не буду смотреть на тебя из зелёных, хитрых,
Напиши себе в титрах, что я была эпизодом,
Просто «девочка_слёзы_в_стихах», но с улыбкой Марлен Дитрих
И с уменьем дышать без тебя даже жидким азотом.
Умирая в постели с другими, задыхаясь в чужих объятиях,
Для меня слово «жить» - это глаз твоих синева.
Не любила? Быть может. Но слишком помнила я тебя…
Мой… до боли в висках…. убивай меня…. Убивай!
фото: Каріна Недокус ( http://vk.com/id24286222 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357893
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Дотліває цигарка: це гаркає щось під курткою,
навіть глибше, під шкірою, поміж кров"ю і м"язами:
"Знаєш, життя не складається з недокУрків,
битих сердець та любовей тих, одноразових!"
...Він щось ховає замислене і божественне,
істинно, в нього на скронях предвічний задум.
З тих, що чарують голосом, ваблять жестами,
з тих, що мурашки спиною, коли стоїть позаду.
Поза тим тобі холодно, тиснуть невідповідності
В межах твоєї лірики і його позитиву.
Дороговказ всередині: шляху не видно, стій!
...скільки навколо втрачених, недалеких, хтивих...
Радість твоя розбризкана - вперті ідуть на ризики:
дерти літо на жертви, врізки, недбалі клапті.
Марно плачеш з ножем ти, серпня зоставсь огризок.
Ми безнадійно хворі у цій палаті.
Наших недуг історії листям висять на ясені,
Я страждаю чуттєвістю, ти, мабуть, світозміненням.
Згадки про літо - в скринечку, золотими запасами.
Ключ із паролем кодовим - твОїм іменем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357364
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Анемичное солнце, медленно сползающее
по стенке собственных головокружений,
наконец покинуло этот день,
и в воздухе запахло дождем и безвременьем.
Я восседаю в уединенности своей мансарды,
наблюдая, как
подвыпившие местные аборигены,
поклоняющиеся своему календарю,
встречают позапрошлое лето
в двух тысячах километров от тебя,
где небо такое низкое, что
того и гляди рухнет,
как незадачливый пловец,
всем животом в серую замять реки,
образовав в ней второе дно.
К тому же в это время года
здесь почти не темнеет,
что еще больше воодушевляет местную братию
на проявление подобной,
несвойственной ей в общем активности.
Я рассеянно смотрю на это шествие,
периодически недоумевая:
на кой черт вообще нужно лето,
если есть воображение?
В этом порыве я решаю испечь тебе
нечто хэппибездновое,
хоть здешние кухни
для этого мало приспособлены
(представь себе, тут даже не знают, что такое цукаты!)
Какое-то время я мучаюсь со стряпней,
уже порядком подуставшей
от фантазий моего занудства,
в итоге
разразившись сакраментальным: как ты там?
Впрочем, к чему спрашивать,
ведь ты живешь в городе роз.
Надеюсь, ты пребываешь в здравии,
то есть, по обыкновению пьян,
весел и зол,
лунатично взираешь
на темный хребет горизонта,
оседлав белого коня подоконника,
и выпускаешь в благоухающую
пустоту аллей клубы едкого дыма,
которые, извиваясь вокруг твоей головы,
еще более подчеркивают твой
драконоподобный профиль.
Рассвет колышется
в холодной воде
воспоминаниями о лагуне,
и отголоски пульсируют
ритмами R&B с примесью волынки,
наводняя плясками фавнов местные болота.
За тысячу верст вокруг здесь не встретишь
подобной несуразицы, и уж конечно, никто
не умеет так царапаться и кусаться,
рисовать фиолетовых черепах и играть в буйки.
…Ноги, уже привыкшие к зыбучести пляжного песка,
чувствуют под собой слаломы ступенек,
и ты говоришь мне: открой глаза.
Я подхожу к двери твоей квартиры,
и из щербатой таблички «31» выпархивает
стайка канареек с повадками колибри,
и весь этот пернатый фейерверк,
оседая в моей голове,
таращится из нее тарабарщиной
неизвестного алфавита,
высвечивая, как страницу книги
щупальца ночника,
чумазые щетки титлов и
помпадурные «О» с вензелями.
Сколько раз я бывала там, четыре, семьдесят восемь?
Всех метаморфоз не упомнить,
особенно если часто прикладываться
к бутылочке с надписью «яд».
Как ни крути, водные процедуры
предпочитают нас более,
чем все эти «съешь меня»,
и старина Льюис хоть и наблюдателен,
но в одном был не прав:
кроликов со временем становится больше.
Когда-то я любила
запах свежевыкрашенных роз,
теперь хожу завтрашними аллеями,
разговаривая сама с собой,
и в петлице у меня красуется черная орхидея,
которую я случайно вырастила, задумавшись о том,
какого цвета радуга с изнанки,
о чем промолчал брандахлыст
и почему свиные уши вкуснее всего есть
под столом.
Но все эти достоинства
все же вряд ли можно сравнить
с канарейками.
Бледный циклоп солнца,
ворочаясь на жесткой циновке
здешних сплющенных широт,
наконец вылезает из своего логова
в сопровождении тумана,
отражаясь в сонном зазеркалье реки
помпадурной «О» с вензелями.
Недокуренный кальян рассвета,
выныривая из-под обломков
королевских регалий,
обрывков вчерашних газет и прочего хламья,
плывет,
облокотившись на кусок пирога,
и мне снятся
молдавские фрукты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356996
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Пробач мені
За те що трохи не в собі
Пишу тобі оці листи
Без марок та адреси
Прости
Над нами хмарно
Та Ідуть дощі з дзвінків
не набраних моїх
прости
Та поки пролітаємо
Крізь Персеїди
тебе я загадаю
Нехай відправляться
Листи нарешті
І залунають з того боку трубки
Твої голоси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356971
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Мы это эксперимент
Я верю в бога пусть аргументация в его пользу звучит и убого
Вообщем во всех всевышних или в сиянье звезд
Один черт ни того ни другого руками не трогал
Да и черта тоже, сверхпорочных людей тоже не видел
Видео хотя повествует часто и об этом
Видимо зло занесло их ветром
Или голову разнесло молотком за обедом
Вообщем у нашей цивилизации
Нет, вообще у всего нашего мира
Целой вселенной
Скопления планет, если это не вымысел
Злых ученных чтобы убить бога
Хотя такая теория тоже мелькала в мозгу
Адронный коллайдер
Ведьма пайпер
Из зачарованных
Паралельные миры через пару цифр
Осталось отгадать к нему шифр
Мы ищем ответ всем своим существом
Мы одна система
Кто бы не говорил
Индивиндуальность
Миф чтобы травить умы
Есть слово твердое как интеграл замятина
Мы
Подвожу косую черту
К отчету
Ищатся ответы
В налюдениях за солнечными лучами
Со скоростью света
Со звуком ветра
Заполняються блокноты многими
Копиями букв
И чисел
Это предположение и
Творческий вымысел
А бог читает вверху и от фантазии даже присел.
Но нужен вопрос сначала
Ответа пожалуй мало.
Даже если проверены координаты
Нужен вопрос понятный
Чтобы встало все в ряд
Понятие вещества
Цепочку замкнулось
Тунель вроде бы есть и свет
Нас больше нет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214228
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 11.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2012
На оболоні паслись коні...
А світ, здійнявшись на диби,
Здригався від страшних агоній
Індустріальної доби.
В спресованих святах і буднях
Летіла, як з нівідкіля,
У прораховане майбутнє
Заасфальтована Земля.
Ховались почуття фальшиві
У словоблудді без кінця,
А вірус вдади і наживи
Вражав і душі, і серця.
На оболоні паслись коні
Серед некошених отав...
Займався новий день поволі...
Світ прокидавсь.
Мо' прозрівав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352916
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 09.08.2012
тепер ти у чорному списку
разом з моїм будильником
і сусідським котом, і віскі,
і сайтом «фігня крапка ком».
застояні львівські вулиці,
паскудна розчинна кава,
усі ці «героям слава»,
пришелепкуваті одногрупниці.
і ти приєднавсь до загалу.
тарганів убиваю капцями –
тебе уявляю. дістало!
розважу підлогу танцями…
під музику (як її?) бля… чи блю…з
згублю останнього кульчика.
із списку викреслю, зжалюсь…
та не тебе - сусідського Мурчика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354557
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
дорівнює, зірочка. крапочка.кома
я без свідомості, чи несвідома??
може лизати підошви буду,
може тобою заміню Будду,
..кастинг влаштую,
роль мого серця
все таки твоя,
я не жартую
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354229
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Давай разом зготуєм кави,
На кухні тільки ти і я,
Такі близькі з тобою стали,
Неначе разом все життя.
Ти пригорнеш мене тихенько,
Шепочеш: «Я тебе люблю»,
А я крізь сміх «Ну, помаленько,
Бо зараз каву розіллю».
І стихну, ти мене цілуєш,
Моє кохання неземне,
На стіл посадиш і роззуєш,
І знімеш з мене геть усе.
І пристрасть танцю, як в тумані,
І час безмежний, і любов.
Шкода лиш каву розілляли,
Давай її зготуєм знов….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317870
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 31.07.2012
Бо тільки наглий захват зможе суть розкрити,
ввести в спокусу нас, в містичну єдність з світом.
Зітхає небо, до хреста землі прибите,
і стигма сонця на моїй долоні світить.
Богдан-Ігор Антонич
_________________________________________________-
...усе що знаю - знаю вперше
усе що забуваю - забуваю всоте...
колише листя тихий шепіт неба
та дихання Саваота...
що може буть сильніше терпкого бажання зазнати правди
пташиних польотів та глибини серця землі
ця спрага залишитись поруч назавжди
виїдає душу...серця занадто холодні й сліпі
і заборони кетягами стиглими схилившись
тихо шепчуть запізніле "ні..."
так багато імен які давно залишились позаду
найблакитніше небо тугою пестить чоло
я приймаю його за відраду
бо...
занадто багато того чого серце прийняти не може
занадто холодна вода що втрапляє в гарячу кров
і все більше на шляху простих подорожніх
яких хочеш побачити знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353607
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Гудки гулкой дробью после твоих на пол брошенных:
"Увидимся, не скучай" - вонзаются мне под кожу,
И меня бросает в холод и жар от тоски по тем летним ночам,
Когда мир без тебя казался мне невозможным.
Слышишь ли? Нет лучшего ничего,
Чем, черт возьми,твой самый неправильный профиль,
Чем, когда ты, целуешь меня в плечо. Чем, пить с тобою горько-соленый кофе. Знаешь, правда. Нет лучшего ничего.
Помнишь ли? Если не ночи, то терпкие вечера,
и как прожигали друг друга зрачками почти насквозь
Черными, как потолки на стареньких чердаках.
И потом, как наше небо на части разорвалось ...
Как ты сейчас там? Точно не в состоянии напрасных звонков,
От которых тут у меня воздух делается горячим.
Я кладу трубку и с губ срывается вздох, но
я верю в любовь и, пожалуйста, пожелай мне в этом удачи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353389
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Какая яркая сегодня темнота
И шорох штор какой-то слишком громкий,
А неба летнего златая красота
Шатер раскрыла в комнате нам тонкий...
В шатре по стенам красные ковры,
В них алость губ, что сочность вишен спелых,
А запах, как восточные дары -
Иланг-иланг, герань... и кедр для смелых...
Дотронулся до кожи ветерок,
Едва слышны его прикосновенья,
И шепот твой, в нем нежности глоток...
Как нравятся такие мне мгновенья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353399
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
В продолжение (из комментов к) "все неплохо"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352814
А соавтор - здесь
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
--------------------------------------------
Так прикольно... я даже теперь совершенно не плачу.
Я брожу по бульварам, даю по пятерке бардам.
Копошится июль там, внутри, но уже ничего не значит,
как и звезды на небе - мне по фиг, что их миллирды.
Я танцую... но вальс или брейк - я наверно не знаю.
Я не слышу ни музыки, ни лоскутов тишины, ни...
Потому что во мне заглушает меня же скупое "скучаю"...
Я не-пла-чу уже. Не могу больше так... ты прости и...
Все прекрасно! Прекрасно! Ты знаешь. Все в луч-шем ви-де.
Без каких-то замен настроений, без глупости, слез.
Я читаю все также (о... нас?) по ночам эти книги
и все также хочу принимать нежность в строках всерьез.
Только утро сжигает рассветом чужие мне звезды,
все рисунки на небе спешит (от тебя?) вытирать.
Режет солнце лучами глаза. Я не плачу - ведь все несерьезно.
Но зачем-то все время пытаюсь тебе рассказать
о... а все же я знаю - что слышишь... что ты меня слышишь.
Только что-то так больно стучится в моих висках...
Мне все кажется - ты мне в ладони надышишь...
отыскав..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353395
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Як умру, то поховайте подалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительство не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, муки мої муки.
Прощавайте назавжди конспекти й шпаргалки,
І ви, колеги-вчителі, і вчителяльки!
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З’їла школа моє серце і ще пів-печінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає…
Прощавайте назавжди, двійки і одиниці,
І ви, колеги-вчителі і вчителиці.
Директору передайте мою шану й дяку,
Хай він тепер поцілує мене в саму… руку.
Треба вам запам'ятати, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
Прощавайте назавжди, педради й уроки,
І ви, колеги-вчителі і вчительохи...
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Ось і все. Тепер – прощайте! Бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той іде до раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319546
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 24.07.2012
Я знатиму. Навіть якщо ти не скажеш ні слова
Про повні валізи і море, що схоже на вальс.
Про сонце у липні, засмагою стати готове.
Про сонний пісок і ритмічний, як музика, брас.
Про всі невідкриті замки і гудки телефонні.
Розбиті зв’язки і зав’язані вузликом дні.
Про краплі бажань на солоних, як відчай, долонях.
Про місячну стежку. Про сині курортні вогні.
Я знатиму. Навіть якщо ти не скажеш нічого.
Порожні валізи, як сповідь, несеш до воріт.
І поряд – нікого чужого. Нічого – нового.
Гарячий на дотик насправді розтоплений лід.
12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352439
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Село у серці, серце - у селі,
З домівкою мене не розлучить!
Хвилюючу згадаю знову мить,
Коли летіли вперше журавлі.
Згадаю ще тоді незнаний сніг,
В руці сніжинку дивну, чарівну…
А далі – першу молоду весну,
Що пролісками зацвіла у сні…
Цвіт саду білосніжний навесні
І справжнє царство квітів у траві
І думка в кучерявій голові:
Метелика вловить хоч раз мені.
І як веселку першу, перший грім,
Чи сонця схід, чи захід - не забуть!
Ці згадки в серці кожен час цвітуть,
А моє серце – вічно у селі…
12 жовтня 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286243
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 16.07.2012
хотела пожелать тебе чего-нибудь летнего,
рисовать ромашки нежной пастелью...
чтобы осенью, просыпаясь в своей постели,
вспоминать это лето и не жалеть его...
поняла, что не важно, ГДЕ, очень важно, С КЕМ
расстояние - лишь оправдание слабых, малыш
я бы могла уже утонуть в тоске,
если б стихами не падала ночью с крыш.
я бы уже давно разнесла кровать,
ведь не могу в двенадцать, как все, уснуть.
но буду твоим лучшим летом, и буду в этом права,
лишь бы любил... не всю жизнь... но меня одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348978
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Осінь. Пора мрій. В оточенні золотого листя мріється не так, як зазвичай, мрії стають по-особливому ніжні...
Листя ледь чутно падало до ЇЇ ніг. І хоча Вона не любила осінь, все одно вона здавалася Їй найзагадковішою порою.
І ось,вечеріє...Вона милується західом сонця, яке ледь-ледь затьмарила хмаринка, лише маленьку його частинку...
В Неї був дуже замріяний погляд...
-Доню, з тобою все гарзад? - спитала ЇЇ бабуся, яка в цей час проходила поряд з нею (так, це була рідна її бабуся)
-Так, все добре,дякую. А що таке, бабусю? - відповіла замріяна дівчина.
-Просто в тебе доню погляд такий сумний, можливо в тебе щось трапилось? - запитала старенька.
-Ні, бабусю дорогенька...Я лише малюю картину...
-Картину?
-Так?
-Але я не бачу в тебе художнього арсеналу, скажімо так?!
Вона усміхнулась, вперше за цей день.
-Розумієте, я малюю картину, використовуючи малюнки минулого.
Бабуся здивувалася, проте була зацікавлена: що дівчина має на увазі?
Малюнки минулого...для неї вони були дуже цінними. Під ними розумівся той світ, ті події та моменти, які відбувались з нею влітку...
-Бабусю, малюнки ці-дуже багато означать для мене! - тихим голосом сказала Вона.
-Справді? - спитала та. - А розкажи мені про них, я з радістю послухаю.
І Вона зі своєю бабусею присіли на лавку у скверику, що знаходився неподалік від них.
І почала розповідати...Про те, що це літо було для неї найпрекраснішим: відпочинок у колі друзів, вечори біля вогнища, та...Кохання....яке народилось у серці і душі. Вона знайома з ним декілька років. Їхня дружба можливо і не міцна, проте вони завжди раділи кожній новій зустрічі, підтримували один одного. Нажаль це кохання кожен тримав у собі, не давав вийти йому на волю. Хоча, можливо це було не коханням...Але Він і Вона часто полюбляли разом дивитися на зоряне небо, милуватися місяцем та радіти дощу. Цим двом було добре разом. Літні ночі начеб-то давали поштовх сказати один одному "Я тебе кохаю"...Але щось їх зупиняло. Якась невідома сила не давала шансу промовити ці слова...
Бабуся уважно слухала дівчину. А вона....Вона ледь стримувала сльози...Картала себе за те, що не відкрила йому своїх почуттів, а Він своїх.
-Доню, не плач. Якщо це справжне кохання, воно обов'язково вас з'єднає!
-Можливо і так. - промовила дівчина. Проте розуміла - між ними кілометри. Відстань, яка б'є по серцю. А серце її і так крається від кохання.
-Дорогенька, кілометри, навіть якби вони були неймовірної кількості, не завадять бути разом тим, чиє кохання сильніше понад усе.
Дівчина замріялась ще глибше...Всі ті дні, проведені з ним Вона складала в пам'яті і називала малюнками минулого. І зараз складала з них картину. Картину майбутнього, яку вона так мріяла втілити і життя, щоб ця картина стала реальністю.
І хоча вона малюється не фарбами , аби її побачили всі, для Неї ця картина буде найяскравішою та найдорожчою з усіх.
Бабуся пішла, сказавши їй одне: "Справжнє кохання незнає перешкод. Пам'ятай це." А Вона залишилась зустрічати зоряне небо наодинці зі своїми думками і малюнками. І з цього моменту її душа почала вірити в те, що вона обов'язково буде з Ним найщасливішою. Треба лише почекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324099
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 07.07.2012
Знаєш, бувають такі ночі,
які важчі за життя;
такі ночі, єдиним сенсом яких
є, по суті своїй, безсенсове існування –
рахувати зірки на небі
та темні плями на стелі,
власній стелі,
і розуміти,
що болю твій маленький
мікрокосм
вміщує набагато більше,
аніж наша галактика зірок,
а стеля,
та сама, власне твоя, стеля
вже стала
суцільною темною плямою
і потребує термінового
капремонту.
Знаєш, у такі ночі
життєво необхідно мати поруч
висококваліфікованого муляра,
а не чергову бляклу тінь
на і без того несвітлій поверхні.
Знаєш, Ти навіть не здогадуєшся
про існування таких ночей.
Бо Крихітка співає:
якби знав,
то ніколи,
ніколи
не випустив би
зі своїх обіймів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323691
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 05.07.2012
Ти стала копією моїх тихих снів
Очей ,волосся,слів і поцілунків.
Для тебе я тепер,немов кумир.
Та це не збереже ваших стосунків.
Писати почала якісь вірші,
Емблему з морем носиш,наче рідну.
Але ті ночі,що була я з ним,
На жаль ти не повториш,бо не гідна.
Мої слова крадеш,як те повітря
Повторюєш,немов мій диктофон.
Для нього ти,лиш іграшка для тіла,
А він мій пам*ятає телефон.(с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347284
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Я не можу бути зараз поруч,
так хочеться до тебе… в твої сни, обійми…
В слова не вміститься печаль і туга,
моя душа у стіни…
їй хочеться польоту,
й приземлитись у твоїх очах, долонях, серці…
Перестрибнути б міста ці
й рівно в десять…
я цілую твої руки,
а ти мене Обіймеш ніжно…
Тебе немає поруч.
Я кричу з балкону в рупор:
«Тісно… тут без тебе тісно…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346939
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2012
Наша осінь була,
Як цукрована кава.
Наша осінь удвох –
Я тебе так кохала!
У обіймах твоїх
Засинала щоночі...
Промайнуло усе,
Ніби нас хтось наврочив.
Білий сум у душі
Поселився на денці.
Білий сум огорнув
Опустошене серце.
Пам'ять палить мости,
Розсіваючи згадку.
На стривожених днях
Туги слід, як печатка.
Новий день. На плиту
Збігла зварена кава.
Новий день. Ти прийшов,
Я тебе не чекала.
Тихо кажеш: "Люблю..."
Дістаю другу чашку:
"Знаєш, цукру нема..."
Чомусь дихати важко...
23.06.2012р. 4:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Не ятри собі душу, дівчинко, не ятри,
Не фарбуй аквареллю світанки у колір смутку.
Спомини - пластилін: відриваєш маленьку грудку
І ліпи що завгодно, допоки свіча горить...
І нехай тобі буде щемливо, гірко й нетлінно,
Медитуй на вогонь і на ніч, на тишу в'язку...
В супермаркеті долі немає лишень пластиліну,
Аби щастя зліпити на зорянім мотузку.
Ставлю крапочку. Небо грає всіма відтінками:
Бірюзово-рожеве, і синє, і фіолет...
В ритмі серця невтомно зухвалий годиннник тікає
І усе було б добре, але... багато але.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270607
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 21.06.2012
Дівчинка-розбишака
Розкидала хмаринки краплями
На землю,
Зі сміхом прокотилась
На блискавках,
Упереджено грала мажор
На кларнеті пожовклих дерев.
Пустувала забутим парком
На розкиданих хмаринах,
Власноруч вязала
Веселку край неба...
Це вона, Панночка Осінь,
Вічна бешкетниця.
( присвячую своїй донечці Софійці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345166
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Дзвонити до тебе майже завжди не потрібно.
Хіба що в глибокі хвилини суму.
Говорити, говорити, говорити,
Бути твоїм пацієнтом за безкоштовну суму.
Психотерапевти призначають сеанси.
Щоб хоч трохи врівноважити своє особисте.
Я люблю вриватися в твоє просто так.
Тоді моє стає справді барвисте.
Минуле часто буває не приємне.
Особливо деякі нюанси з тобою.
Можна я простягну тобі руку дружби,
Щоб більше не бути сумною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343691
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Так вчасно, безневинно, незупинно….
Ти втрапив на мої круті стежки….
Здалося, на хвилину – швидкоплинно.
Я просто наливала чай в чашки.
Беззахисна дивилася привітно,
Сховавши обережність під матрац.
Подумалось – мине. Та непримітно.
Складалися слова тобі в абзац.
Як добре, що ти є. Бо похвилинно.
Від я не хочу зовсім йти.
Люблю тебе, моя чужа людино,
Ще не було ріднішого, ніж ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343684
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
потому что верю в глаза... даже если никто не ждет...
даже если совсем одна, даже если рваные раны...
в моем возрасте слишком рано против всех, слишком поздно "за".
в моем возрасте говорят "ты совсем дите,
ты не видели жызнь, малая... это глупости все твои..."
но, поверь, ни один не знает, почему по щекам ручьи.
ни один не спасет от боли, неумело рисуя дождь.
слишком глупая, солнце, что ли? ...слишком ждешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342818
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Хтось завтра вмре,
когось нема сьогодні,
життя згасає в непроглядній тьмі.
Комусь було просте,
для деяких не в моді,
а я не знаю,яке воно мені.
Хтось завтра вмре,
хтось стане божевільним,
не знаючи насправді ким він є.
Життя пройде,-
зрадливе й нестабільне,
несправжнє,не таке.
Хтось завтра вмре,
хтось далі буде жити,
якщо можливо то назвать життям.
І в мріях збудеться усе,
і сонце гаряче світити
назло не здасться морозам і вітрам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260347
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 19.05.2012
Спорожнілі трамвайні колії,
П'ята ранку в синьому Львові.
В тих очах забагато болю,
Щоб на денці знайти любові.
В тих очах небо надто високо,
Щоби пляму на них спокусою.
Просто йди. Не лишай записки,
Не руйнуй світи землетрусами,
Не пиши на зап'ясті літери,
Будь навіки і йди безболісно.
Лікуватимем наше літо
Анестетиком на прополісі,
Будуть падати зорі в решето,
Буде солодко до нудоти...
...Знаєш, справжнє кохання доти,
Доки очі не брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Пішов, поїхав, хоч і не хотів.
Й вона нехотячи закрила двері.
А місяць сумно в небі мерехтів.
Це все на живо, у прямім етері…
Всі почуття і щирі та взаємні,
Та доля їх чомусь все ж розвела.
Стискалось серце, билося нестримно.
Душа душі обітницю дала…
То як їм бути, як тепер їм бути,
Оцим чужим, що стали вже ріднею?
Пам’ять не зможе легко все забути…
Як їй без нього, а йому без неї?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336428
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Закохалася, залюбилася
Моя муза, мабуть... Втекла!
Я зосталася наодинці вся
Без римованого тепла...
І не пишеться, не гадається,
Й серце сховане за стіну.
Із коліс повиймаю палиці -
Може пустку цю прожену...
Лиш надіється, тільки віриться,
Виправляються помилки...
І дивується - тиха сповідь ця
Криво писана від руки...
18 квітня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331815
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 24.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
А він писав мені
і строфи лилися рікою
та так, що не спинити.
Не залишив і сліду за собою,
не захотів чомусь
він дальше жити.
Та все ж писав,
не стримував бажання.
Не думайте,
це не було кохання.
Це просто дружба,
ми були братами.
Не рідними синами
однієї мами,
та ми були брати по духу,
один за одного
не раз отримували в вухо.
Писав він довго,
не шкодував паперу.
Сидів ночами
і викладав свою ідею,
про зміну світу,
про те, що за душею.
Про задуми як втілити
в життя свою ідею.
І знаєте, воно того вартує.
Й посперечатись з ним
ніхто не зможе,
хто задуми його почує.
Щовечора писали ми листи,
до ночі пізньої, а то і до світанку.
А потім відсилали посильним,
й чекали з нетерпінням нового ранку.
Та якось відповіді так і не діждався,
ні того дня, ні через день.
Тож через тижень в подорож подався,
його шукати. Дорогою співав пісень.
Надвечір дістався його дому,
та не відчув я там життя.
Усюди темно, не було нікого,
тільки на ганочку якесь дитя.
Як виявилось - це дитя сусідів,
які за огорожею жили.
А друга-брата мого
три дні тому поховали самі,
з рідні нікого не знайшли.
От так закінчилась історя оця,
але ще ні, не все забулось.
Допоки я живий - живе й вона,
і пам'ятаю я, як те все було.
Тільки не вистачає
логічного кінця..
А він писав мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311944
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Самотньої бентежної землі
Є змога бути істинним поетом
Ходити босоногим по ріллі
Своїм приспати трави силуетом
Без діла за пів ночі пробродить
Напившись досхочу із неба сяйва
Щоб завтра прокидалася блакить
Щоб думка обездолена заграла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290389
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 06.02.2012
Солоне сонце-крекер в небі скраю
Рум’янить хмари тліючим теплом…
А я в снігах стежки свої шукаю,
Які вночі недбало замело…
Хай сонце перестигле сліпить очі,
А сніг блідий заплутує ходу!
Та попри все, якщо знайти захочу,
То свою стежку, вірю, віднайду!
18 січня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307863
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Я п’ю з піали вже холодний день –
Дві ложки цукру, скибочка лимону…
А сонце спить на лавці на пероні,
Воно собі експрес вечірній жде…
І знов тихенький черговий ковток –
Смакую день із запахом меліси…
А місяць скоро на вербу залізе.
В експрес нічний я дам йому квиток.
Як жаль, що день залишився на дні,
Хапаю ті останні аромати…
А зорям в піжмурки набридло гратись!..
Експрес… Квиток один… Квиток мені…
5 січня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304453
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012
"Чтобы оправдаться в собственных глазах, мы нередко убеждаем себя, что не в силах достичь цели; на самом же деле мы не бессильны, а безвольны."
Франсуа де Ларошфуко
"Я очень простой человек, Саюри. Я не люблю, когда вещи, которыми я не могу обладать, находятся рядом со мной."
Артур Голден. "Мемуары Гейши"
__________________________________________________________
...никто не заставлял ускорять
падение тьмы
на скользкие улицы
времени...
у нас всегда вдоволь
самих себя пока
рядом никто не дышит....
я заставляю тебя смотреть пристально
как скучают двери
когда их никто не открывает
вот уже половину вечности
как опустошенные корабли причаливают
к берегам
где никто никогда их не ждет
как в утреннем тумане
исчезает сон
в мгновение чьей-то слабости
рождается сила другого
и когда кровь в сердце твердеет
запутанные лабиринты твоего дыхания
первыми ощущают холод
жизнь - это слишком тонкая материя
чтобы удачно пережить десятки зим
и если тебя преследует солнце
то значит пришло время
говорить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302292
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 29.12.2011
а нема ні музики, ні поезії, все змінилося, дівчинко, все пропало
плакати марно, більше скажу тобі - плакати мало!
все загубилося, зникло, розсипалось... чи ж було?
де оті сили щоб бути і рватися всім на зло?...
як і в минулому: сльози, навушники, Вакарчук...
дівчинко, я не лукавлю, не скиглю і не гірчу,
градом хай сипляться іскри в очах, салюти:
те, що на небі скріплене - не роз"єднають люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300449
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Мамусю, я тепер зовсім від рук відбилася,
П"ю по вісім горняток кави, палю муратті,
Не навчилась просити у долі і крихти милості
А живу як виходить: двічі не помирати.
Я жахливо не пунктуальна, не знаходжу часу на сон,
Не навчилася рахувати гроші і час…
Підпускаю в інтимну зону не віп-персон,
І живу як по нотах – у стилі "ламаний джаз"…
Видихаю через кватирку клубками дим,
У минулім житті я напевно була драконом…
Пам"ятаєш, існує істина незникома:
Хто яскраво пала – помиратиме молодим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297441
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Маю захриплий голос: сім цигарок за ранок…
Втратити зміст – означає колись його мати.
Лялька на дзеркалі пише «люблю» помадою,
Ляльки немає… лишилося щось пора_не_не.
Лялька – то очі великі й носик кирпатий...
Може, заб’ємо на все, зриваємося в Карпати!
Там не знайдуть, не згадають, як звуть, не покличуть…
Знаєш, смереки не вміють брехати в обличчя.
Тільки ніхто не зуміє відчути… ніколи, ніхто,
Як тобі холодно у непорожній кімнаті.
Час має здатність завжди безжально минати.
...Боже, постав у поштову скриньку квиток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294585
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Скатертина пахла яблуками, брудними, зірваними
руками малої дитини,
ліктями, що спирались на стіл, думками,
які роїлись в голові сараною і мухами цеце
під час обіду.
Можливо, я параноїк, але твоє лице з відтінком гіркої міді,
таке зношене, рясно вкрите зморшками.
Долоні посічені та зім'яті, наче стара піратська мапа.
Вони постійно шукають у її грудях скарби Атлантиди.
Час приносить вірність в собачих лапах
і ти чухаєш її за вухом, годуєш кісткою,
вона спить поряд з тобою
на ліжку, проте, поки тобі не набридне.
Старий сервант в кімнаті ще досі пихатий,
у ньому радянський сервіз, з якого ми п'ємо чай
тільки по святах.
Я витираю хворий, вологий ніс рукавами,
ховаю в паркетній шпарині погляд,
щоб ти не зміг прочитати у ньому таку ще неотесану,
дитячу впертість...
Це, коли рана гоїться, і її так кортить здерти,
це коли ти ростеш і припиняєш любити солодощі,
бо...
фантик насправді вмирає,коли його знімають з цукерки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280720
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Уявляю себе поетесою, вдягаю старомодні сукні,
знаю, їх тепер називають ретро,
вони дешеві, тому доступні.
А ти й досі
носиш покудлачений светр
не вимикаєш приймач на кухні, там
кажуть, що сьогодні почалась осінь.
Якби ти мене теж так уважно слухав,
тоді тобі наврядче здалося б це дивним.
Ми пропустили декілька слів, тому розмови
стали незрозумілі й порожні.
Щоб зустрітись з тобою мені потрібні тільки дві гривні
в один кінець і багато пляшок пива.
Я бачу гнилі рештки сорому, людей, що на кожній
зупинці лізуть мені в душу. Хто поглядом, хто необачним дотиком,
а хто штовне з усієї сили так, що синці не сходять місяць.
Голова забита параноєю вщент.
Ви так печетесь, щоб неодмінно зайняти собі місце,
а я їду покищо стоячи. Роблю на своїй самодостатності
надто помітний акцент, у мене залізне серце Танатоса,
думки важкі та зношені.
Я виснажений пацієнт сьогоднішньої осені.
Тобі неймовірно важко згадати моє лице,
навіть якщо воно посміхається з кожного бігборду
цього занедбаного міста.
Я надто горда, щоб поряд з тобою сісти.
Знаєш,це...
Одна з сотні речей, які ми щоночі в молитві просимо.
-Господи, дай мені терпіння та сил до наступної осені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278128
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Ніколи не опускай своїх рук,
навіть якщо вони тримають тонни болю.
Нехай думки свідомість порвуть
ти їх не тримай в собі, розповідай, оголюй.
Тоді хтось неодмінно ввімкне тебе пультом,
щоб дивитись в екран душі.
Ти одержимість мною зводиш майже до культу,
немов молитви, читаєш напам'ять мої вірші.
Я знаю, коли ти до пізна малюєш історії,
чому не снідаєш зранку і не прасуєш одяг...
Ти мене, мов ескіз, у власній уяві створював.
А тепер я втомилась. Годі...
Ці спроби як ембріони, ще зосім не схожі
на впевненість.
Сидять у твоїх кишенях, марнують час та гроші.
Такі як ти давно не в моді, що виправдовують
неадекватність генами.
Ти, мабуть, тільки для мене завжди будеш хороший.
Списую простирадла алкоглем і тишею.
Знову вичавлюю совість недостиглими лаймами,
я приречена на те, щоб тебе залишити...
Бо в такій любові - ні, не треті, другі бувають зайвими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278294
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Я пустка... Спогад... Я фантом...
Без почуттів, без болю і без тіні...
Кидає вітер зірваним листом
Мене й несе в своєму повелінні.
Нема думок, бо впали десь на дно
Душі, що пошматована мовчанням...
Нема бажань, бо вітру все одно,
Чим розважатись - листям чи коханням.
А всесвіт мчить... Байдуже, без перерв,
В спірально-марнотратнім миготінні...
В мені одна струна - зболілий нерв...
На ньому грає вітер-Паганіні.
30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277739
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
ніхто цього не знає…
але вони один одного люблять…
і розуміють, що разом не бути
помилок не пробачають,
помилок не гублять
їх не знищити за допомогою люті…
це він помилився…
він знищив вщент цю «голу» поему
а вона вірила, вона берегла акварелі
любов всюди: в серці, в голові, у венах
в дорослих у ліжку, у дітей на качелях
це він помилився
напаскудив, нафантазував, догрався…
ні акварелі не виручать і навіть не гуаш
він всього на всього від холоду ховався
і сам виніс вирок, роблячи собі «татуаж»
ніхто цього не знає
але вони один одного люблять
досі: коли січень, і коли серпень
помилок не пробачають і не гублять
вони не істоти, не можуть померти…
а можливо це омана?
його злихорадило тут у вірші?
а вона цього навіть не підозрює
як хтось пишучи тут рядки
не плаче, просто не так живе…
17. 08. 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275831
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Як же ж мені подобались яскраві обгортки льодяників,
дешевих романів та безглуздих подарунків!
Ми рвали з тобою алюмінієві браслети, жбурляли
янтарне намисто людям у голови, створювали
хаос та сатиричну паніку.
І тільки єдине викликало у нас жахливе нетравлення шлунку-
маслини в гарнірі та курятина з базиліком...
Як же ж мені подобалось пити поцілунками твою слину,
ти мене нею від порожнечі, мов приречену, вилікував!
Як же ж мені подобалось викидати з балкону усі твої речі,
бити брудний посуд об старі табуретки...
Слухати як переповнений емоціями вечір
виливається музикою італійського етно
тобі на втомлені плечі.
Як липка від дотиків сирість
пронизує наскрізь хворе ангіною місто.
Мені дарували зношену кимось раніше ніжність
і завжди тільки на виріст...
Тепер мені в ній невимовно тісно.
Я сама собі релігія, вождь, цензор, спорідненість
з кимось, хто вислуховує душу за кухлем темного пива.
Як же ж мені подобались ловеласи-негідники,
через них безсоння, істерики та нервові зриви.
Ніч скрипне дверима спальні, ширінкою на
протертих джинсах,розлиється
пряженим молоком по шовковій білизні...
Крихітко, пам'ятай - поки ти з ним,
навіть якщо ви зовсім несхожі,
протилежно різні, тільки вам двом
можна знімати одяг і відчувати близкість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277277
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Кому перечити? Собі?
А я - це хто?
Уже не знаю.
Свіча палає на столі,
а я поволі дим ковтаю.
На вулиці гармидер, знов.
Відсунути вікно подалі.
Сьогодні буду як "ніхто",
а далі ,хто-зна, кимось стану.
А завтра в двері ввійде день.
Поплаче в мене на колінах.
Я буду начебто "ніде".
Я буду вільна, як "людина".
Я буду плакати дощем,
кричати вітром без упину.
Мені казатимуть , що я
я.."не людина".
- Як це? Дивно...
А хто ж я? -
Пошепки скажу.
Не впізнають, не заговорять.
Померли ...всі..отак...давно.
А я живу. Здається, вкотре.
І завтра в двері ввійде ніч.
Свіча палатиме, як завди.
Кому ж перечити? Собі?
А я - це хто?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277175
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2011
Кажеш, відболить?Загоїться, перетерпне?
Як важко дихати, коли стоїш в черзі,
щоб придбати мінералку, а перед і за тобою
люди кілотоннами вивалюють на касу
шматки сирого м'яса.Наче приносять
якомусь з язичницьких богів пожертви.
Тоді відчуваєш себе
справді воїном.Але не живим, напівмертвим.
Я не розумію, що з ними коїться?
Вкотре нудить і паморочиться в голові нестерпно.
Кажеш, кома-це тимчасова відсутність поряд?
І якби ти мав сьогодні померти,
то у книзі життя поставили б крапку?
Знаєш, а раптом...кома-це та ж уповільнена черга,
в якій безнадійно хворі
чекають поки їм видадуть чек на оплату гріхів?
Я впевнена, що ніхто цього не хотів,
але заборонений плід-завжди солодший...
Ми складаємо власні душі, як накладні, в архів.
Ставимо мізки наніч у кислотний розчин,
щоб пришвидшити хід подій.
Якось прокинутись зранку тоді,
коли не дзвонить будильник.
Довкола перехожі-гарно вдягнені та худі,
а у тебе вдома тільки кішка,
яку ти любиш до болю сильно.
Кажеш, якби я була розумніша,
то не чекала б поки посильний
сам вкине у їхні серця,
наче у поштові скриньки, мої вірші.
...тим паче, може, десь на іншому кінці світу,
в чужій, далекій країні, невідомому місті,
на одній із покинутих вулиць, де об бруківку
розбиваються метеорити, є кімната,
про яку всі давно забули,
але в ній живе хтось,
для кого вони хоч щось, але таки значать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276216
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 23.08.2011
Завив голодний вечір
І впав на підлогу мертвий.
Сьогодні вдалася втеча,
А завтра - я знову жертва.
А завтра нічого не буде,
і байдуже, що наснилось.
Я думала, що забуду...
Я думала... Не судилось...
А ніч здавила горлянку,
Повільно сповзає по стінах...
Конатиме знову до ранку,
в кутку стоячи на колінах...
І витиме, божевільна,
Повільно блюватиме снами...
В нестямі хапатиме сильно
За шию брудними руками...
А з мертво-блідою зорею
мов шль0ндра, збиратиме речі...
......мабуть, я захвОріла нею,
бо знову чекатиму вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268178
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 22.08.2011
Обличчям НА ЗАХІД, навколішки завмерши,
Безсилі руки, наче і не живі…
Сьогодні вперше, я клянуся, вперше!
Так плуталась
Молитва
В голові…
Трикляті сни забули дорогу додому,
Згубились в світлі безжалісних жовтих фар
Сліпих машин. А місяцеві блідому
В цю ніч самотньо
Й холодно так
Без хмар…
Знайомий голос в трубці мого телефону…
Якась година – й знов повернусь до життя…
Твоє «бережи…» — і я берегтиму до скону,
Бо тут і справді
Немає назад вороття…
Твій шепіт… Подих… Боже, щораз, як востаннє…
І все на світі втрачає нікчемну суть…
Мільйони хвилин минуть у сліпому чеканні,
Мільйони доріг
до тебе
не приведуть…
Банальні речі – відчай, безсоння і кава…
Не знати Раю? Що там, велика честь!..
У мене свій. А інше все – не цікаво.
Кладу власнОруч
На себе
Останній
Хрест.
Молюсь НА ЗАХІД. Ти просто мене завершив.
Поклав фундамент храму мого на крові.
Сьогодні вперше, я присягаюся, вперше!
Так cплуталась
Молитва
В голові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276481
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011
...після того як до останньої молекули зникає твій запах
змінюється кімната старіють і тріскаюсь впоперек стіни
сліду твого перебування не знайти на жодних мапах
ти надто часто змінюєш координати своєї задзеркальної країни
а я тільки на початкових етапах
видалення твого імені із всесильної рутини
часу...
коли руки тремтять вбираючи в себе холод
а волосся здається від смутку сивіє
хтось приходить і замикає коло
і від сліз злипаються вії...
і ніким не порушена тиша сплітає у кокон
наші притихлі серця намертво
коли ти засинаєш я повертаюсь до світу боком
щоб не бачити тих
які приносять тобі байдужу вкрадену жертву...
і начебто віра повинна ставати щоразу міцнішою
а насправді ми з тобою давно запеклі атеїсти
ти просто молишся імітуючи шукання істини
а я...
від безпорадності перед відстанню
тривалістю в один крок на зустріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276109
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Вже все... Кінець так близько... "Прощавай!"
Мене ти розумієш із півслова...
Я дякую за божевільний Рай -
Короткий, але все ж такий драйвовий...
Жаль... Осінню не буде дежа-вю -
Бурхливих мрій скінчиться термін дії...
Але ти знай - весь рік тебе люблю,
І згадочка про наш Едем - зігріє...
Була принцеса - вільна, без табу,
З твоєї волі - я - одна з еліти...
Не сумнівайся - забредеш в юрбу -
І там знайду! Ти - особисте... ЛІТО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275592
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 17.08.2011
Спустошена. Розчавлена. Розтерзана собою,
Зриваю смуток, мов шматочки шкіри.
Зацькована. Загублена нікчемною журбою
- Кравцю, чи зможеш залатати дири?
- Ти ж наче хлопець спритний, майстер на всі руки,
Творець ідей, розкутих у вбраннí.
- Чим допоможу, пані? Вам зашити сукню?
- Та ні. Ті рани, що гниють в мені.
- Не знаю, пані. Дуже кропітка ця праця.
На жаль, не вмію штопати серця.
Мабуть, цьому не в коледжі — у долі вчаться,
Шукайте краще справжнього митця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161200
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 17.08.2011
... і дізнайся скільком людям
було просто цікаво,але абсолютно
байдуже на них,включно з Господом,Санта-Клаусом і марсіанами.
Досить, моя хороша, топити у сльозах подушку,
кусати й без того поранені губи...
Гвалтувати душу.
Робити їй, мов 15-ти річній породіллі,
без наркозу та дозволу батьків кесаревий розтин.
На ній знову будуть рубці.Болючі, грубі.
Досить, моя солодка, блювати словами на холодну підлогу,
носити під серцем заляпану совістю постіль.
Ці вірші-як надто важкі пологи, як декілька
ножових поранень у груди поспіль.
Досить, моя рідна, списувати стіни будинків криками,
ніхто не чує сьогодні музики.
Вітрини забиті чванливими пиками, вони твої нерви
за нутрощі смикають,
їх не зменшити в розмірі,ані в об'ємі звузити...
Досить, моя залежна, ти вкотре здаєшся
хворою та вразливою... Треба знову
набратись сміливості,
щоб здійснити один телефонний дзвінок
у невідоме нікому "завтра".
Треба пити вино і бути як ніколи відважною,
бо
мій абонент знаходиться поза зоною
твоєї досяжності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275358
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Але ж простір між ребрами-наче жалюзі в офісі,
тамують світло, що просочується пасмами
на письмовий стіл.
Я заповнюю сторінки часопису
почерком двох оголених, сором'язливих тіл.
На серці ховається сонний місяць у ідеальній повні.
Туш розтікається нафтою під повіками,
коліна спазмами зведені.
Якщо так приречено й темно зовні,
то ти уявляєш, що відбувається зі мною всередині?
Я вся бронзова, і судинами, і плечем.
Я розніжена, самозакохана, вперта,
зловживаю надто гарячим чаєм.
Бо від нього у грудях нестерпно пече.
Саме тоді я хоч щось, але таки відчуваю...
Знаєш, я коли виходжу з своєї кімнати,
щоб знову терпіти на дорогах крик авто і ковтати
шалено клубками пилюку,
дивитись на людей збоку, приклавши ліву руку
до правого ока, розуміти,
що насправді це моя кімната виходить з мене.
Слухай, припиняй ці нудні розмови,
від них у вухах дохне пліснява.
Всі мої валізи вщент забиті піском,
шкіра обвуглилась від вогнів Борисполя.
Я сьогодні зовсім інша дійсність, непрочитана істина
у поштовій скриньці про те,
що рейс Київ-London успішно здійснив посадку,
що будуть знову нові обличчя, готель,в якому я так і не
зможу виспатись...
як зазвичай,шматок шоколадки у формі монети
на м'якій подушці.
Перенасичений людьми фурункул,
порізаний Темзою навскіс.
Постійна важкість від жахливо несмачної їжі у шлунку,
неконтрольована злість,мігрені,болісні падіння і не менш
істеричні злети.
Систематичні зливи та надто
солоні,вогкі поцілунки.Притулок
для душі за п'ять пенсів метр на метр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275089
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Давайте поговоримо,мені цього давно не вистачає.
Друга ночі,а маленька дівчинка поверхом вище бігає по кімнаті та плаче,плаче,плаче.
Я сама через неї нервово сіпаюсь,не можу заснути і,ніби відчуваю її синці...На колінах,ліктях,
попереку.Мені теж болить,коли мама,мов навіжена,лупцює дівчинку долонями по сідницях.Так сильно,що здається ще трохи і лусне шкіра.Через хвилину все починається знову.Тільки тепер до набридливого тупотіння можна додати істеричний,хриплий,пропалений ще за часів юності важкими цигарками голос матері.Я беру до рук уявний револьвер та імітую декілька пострілів у стелю.Нарешті цілковита тиша.
Поцілила.
Минає декілька годин після виснажливого перельоту,вже в готелі,знепритомніла від втоми на ідеально м'якому ліжку.Здається, ці матраци таки гоять рани.Розплющила очі,треба в душ і переодягнутись.Нарешті улюблені квіткові сукні і жодних тобі пальт,светрів,затісних джинсів.Жодних умовностей.Без косметики і босоніж.Треба випити.
Ще зовсім трохи і замість паперової парасольки в бейліс я запхну власний гаманець,сьорбну з барної стійки недопиті рештки і якийсь невідомий добродій,що аж вилискує,наче змащений вершковим маслом,запропонує мені випити ще.А я мовчки повернуся у свій номер,щоб
розчинитись в простирадлах,прикласти до вушної раковини мушлю та міцно спати під оргазми океану.
Бейлісу більше не кортітиме.
-Ти мені губу порвав,ідіот!-кричить вона,торкаючись болючого місця і роздивляючись кров на подушечці вказівного пальця.
Він задоволено знизує плечима,наче й хоче поспівчувати,але вперто робить вигляд,що це трапилось зовсім випадково.
Вона ображено намагається втекти з ліжка,до найближчого дзеркала,але.
Він навмисно міцно її цілує,саме туди,де помітно гематомну ранку,притискає плечима до подушки і витирає внутрішнім боком долоні вологий від сліз ніс.
-До весілля загоїться,дурненька.
Завтра вона купить свій перший в житті тест на вагітність і зрозуміє,що стане однією з тих наречених,які виходять заміж пораненими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273477
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Одного чудового ранку я прокинулась німою,а ти незрячим.Коли я просила зварити каву,то клала твої руки на цукор,а ти посміхався,знаючи,що п"ю її чорною і до непристойності гіркою.Ми заїдали поцілунки грейпфрутами і ніколи не знали,що смачніше.
Коли падав дощ і краплі періщили об гнилу бруківку вулиці,ти стискав мене за плечі і відводив до кімнати,щоб разом дивитись фільми.Тоді було неважливо про що.
Якось я написала багато віршів і таки наважилась дати тобі їх прочитати.Ти на дотик повірив у мене і відправив їх поштою далеко у прерії.
Коли мені не було у що вдягнутись і моя косметика на обличчі жевріла з сорому рум'янцю та синцями на повіках від меланхолії...ти казав мені,що я красива.А я хотіла бути рудою,сподіваючись,що так у нашому домі буде більше світла.
Іноді ти залишав на столі калюжі з-під молока,щоб у них я побачила багато білого дна.Я замочувала там пелюстки орхідей і сідала ними снідати.
Ми займались коханням на книжкових полицях,як дві заповнені чимось нетлінним кулькові ручки,що виписують з себе натхненні пориви геніальних ідей,а потім рвали сувої порядності,щоб більше нікого і нічого не соромитись...Бо я не могла про це тобі розповісти,а ти не бачив осуду вбогих душами людей і тому завжди нюхав наніч сухі персики,щоб відчувати мене поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260377
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 14.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2011
Зазвичай коли думаю про неї, щемить серце, по шкірі біжать мурашки, перед очима виникають фрагменти тих милих днів і вечорів проведених разом. Їх було не багато і від цього сумно... багато що хотілося сказати та і зараз хочеться, але раніше було трішечки сором'язливо, а зараз вже пізно, пізно і безглуздо... минуле ніколи не повернути, та і не навіщо. Я щасливий, у мене щасливе життя, я її кохав .. . але це було давно. я щасливий що вона мій друг і вдячний... що ми просто друзі! Але від чого ж душа моя не спокійна? При зустрічі забуваю про все, ніби током б`є і підвищується пульс? Може я дурний і наївний? Я як нібито повертаюсь назад на кілька років. побачивши її то мовчу, то несу без зупинки всяку нісенітницю... може це залишки того самого першого кохання? Чистої, наче кришталево прозора вода, любові, такої невинно дитячої. Або страх перед тим що раптом з'являться нові відчуття? Сумнів, страх, розгубленість і невпевненість в собі поглинають мій розум. Я прагну до зустрічі з нею, а вона прагне до зустрічі зі мною, але я не знаю її відчуттів, не знаю її думок і стереотипів. Я подобаюся їй це точно, але у нас вже все склалось. Кожного разу чекаю з трепетом її відповідь і в душі свято коли вона пише: "солодких тобі снів", "я рада тебе бачити". Я знаю що я її вже не люблю але і просто симпатією це не назвеш, я розумію її з півслова і відчуваю що вона хоче сказати. Наперед знаю багато відповідей на її питання. Як назвати подібне відчуття? Залишки від першого кохання або я просто ідіот? Мені від неї нічого не треба, просто хочеться бути інколи поруч, гуляти і розмовляти, бути другом. Але так хочеться і поцілувати і сказати що відчуваю зараз... але це неможливо... я боюся... я дурний оскільки не може забути малу і дуже важливу частинку свого життя, я пронесу це через роки і все ж таки вона назавжди залишиться хоч і маленькою частинкою в моєму серці, це буде одна з найяскравіших і щасливіших частинок мого серця я не зможу її забути ніколи, а може ці всі емоції абсолютно непотрібні, і варто поламати ці бар’єри, пройти пустелю випалену сонцем і віднайти там оазис нових почуттів, нового життя……………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268952
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 11.08.2011
Життя, немовби той прямий ефір.
На нім тавро: «Редагувати ніяк!»
Оптимістичних мало так «Повір!»
Й багато тих розпачливих «Не вмію…»
Хоч як не мрій – не буде «Дубль два!»,
Невдалий крок не перезаписати.
Лиш вірити доречно у дива,
Бо щоб летіть – спочатку треба встати.
Нелегко на Олімп зійти без ран,
І на шляху до слави будуть втрати.
Це правда, хоч важка, це не обман –
Життя й за плату ніяк переграти…
29 липня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272597
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 11.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2011
зміни плечей торкались важкими краплями,
від кожної з них лихоманило, аж трусило.
впертим і змученим, нам давалася сили.
так вектори оберталися в інший напрямок.
так ми ховалися, малювали свою територію:
крейдою коло, як хрестики-нулики в зошиті.
знецінювали свободу. не разом. умовно поряд.
замість істерик - "хочу" на вушко, пошепки.
досвід приймали від долі. як даність. як аксіому.
впивалися відчуттями мазохістично, тонко.
...не продавали душі і виглядали при цьому,
як діти із кульками ртуті на білих долоньках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244105
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 11.08.2011
плакала мавка над сторінками з віршами.
плакала, бо не може більше, ніж Небом велено.
з розпуки сіріли очі, ті що іскрились зеленню.
"завтра" її туманом густим завішане.
плакала мавка (в часи цифрових технологій!)
рукою торкала бездушну комп'ютерну мишу,
смуток гіркущий очима долу спустивши...
...світові ж байдуже. в нього закони строгі.
плакала мавка. хоч і ніхто не скривдив.
сльози - вода і омана: цинічне кредо.
у недолюблених в долі багато "недо"...
...поспіхом на червоне. життя - корида.
подих легкий усі мрії нараз розтрощив.
мавка вмивалась сльозами під раєм на сходах...
чув, що учора казали прогнози погоди?
в місті ангЕлів назавтра чекайте дощів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274180
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 11.08.2011
будь ласка не говори зараз нічого
будемо дихати тишею
будемо пити погляди серпневих світанків
будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу
нажаль у нас закінчився тютюн
скоро світатиме а ти тремтиш як струна
невміло обіймаємось із краплями дощу
розсікаємо очі слізьми
і серпень перекриє нам доступ до кисню
я знаю
зачекай ще сьогодні буде воскресіння весни
і музика навмисно гратиме вічно
мені б цінувати тебе понад усе й
цілувати навмисно без жодного на це попередження
стискати твої плечі але щораз по-іншому
щоб завжди було не так як учора
отож молися відверто
твій бог у тобі
а ти його течія
апатія роз'їдає нутро а пам'ять
не лічить провин не бачить нічого
не потрібно думати
потрібно відчувати
ковтаємо кулі від болю
і
пігулки від часу
відчалюю але не прощаючись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273976
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Поси́вів мій двір,
посивів,
за одну,
беззоряну
ніч безсонну,
непогамовного
горя мого́:
звичайного,
примітивного,
ревнивого,
ще й –
надуманого.
Сказали судді мої,
такі незрадливі,
коханії,
довгождані,
як дар,
посланий
у останню мить
справедливим небом,-
що так мені й треба.
А в тім,
що Святині моєї,
єдиної,
всім життям
намоленої,
більше нема –
винна сама.
…Іржа́віють білі бузки,
кричать
про смерть ба́жану
різким запахом,
як безнадійно хворі.
Ще вчора
золотосяйні
щасливі кульбабки –
за одну
ніч
беззоряну
посивіли
з горя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273555
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
ти знаєш інколи трапляються
такі миті коли хочеться забути cебе
коли хочеться впасти долілиць і
не підніматись ніколи
іти щоразу по колу ступаючи на ті самі
граблі й серця
на ті мілкі провалля які ми ховали
під сірими снами
що саме?
ти хочеш хапати руками
нестерпне повітря і бачити світло?
повір незабаром настане вічна пустка
це така пустеля із псевдоземлею
яка поглинає усе і всіх
коли розмовляю з тобою немов би розмовляю
із богом так часто стається особливо
посеред п'яної ночі
і невідомо нікому як цьому зарадити
чи потрібно шукати виходу чи
щось кардинально змінювати?
тому варто змиритись і злитись
із натовпом сірого пороху
я дорахую до ста і засну невблаганно
і тихо щоб дихалось снами і теплими веснами
наші серця такі неохайні вони увесь
час мнуться як постіль у нашому ліжку
щораз нові підніжки
в багнюку лицем і той процент людей
які тебе знову не скривдять є нульовим
хто б що не казав але час є піском
і коли день догорає як останній сірник
коли темінь затуляє нам очі своїми руками
я ловлю себе на думці що дні це не вічність
що можна ще трохи погратись в життя
прокидатись коли заманеться щоб
сонце світило у очі а потім
посеред ночі ти приходитимеш ще раз
і щем поміж ребрами буде пекти
гріховна любов перебродила переболіла і
стала гіркою як осад у склянці гарячої
кави
ми будемо жити неспішно
роками!
століттями!
ми будемо дихати вічно усім на зло
у цих безмістовних рядках!
я всотую пилюку і гамір
помалу так тупим каменем виколюю
прийдешнім світанкам очі і пошепки
говорю про ту ніч де я
розмовляв із тобою
точніше із богом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271174
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 04.08.2011
по закінченню будь-якої історії
ми лічимо дні покалічені до народження нової
як перелітні птахи завжди хочемо
хоч колись полетіти із клітки у вирій
і бути вільними знову
не зробивши ніякого злочину
це добре що хоч віримо в це
бо серце то вільне а доступ закритий нажаль
шукаємо нових подій і вражень
хоч навмисно нас поглядом жалять
і словами інколи дражнять але то пусте
відпускаємо цей сьогоднішній ранок
і ніби ще рани не кровоточать аж надто
але всерівно ідемо поважно
крізь натовп людей
не зронивши зворотнього погляду
промовисто кажемо
та пішло воно все!
стискаємо міцно уламки майбутнього
і літери ліпимо разом у купу
одягаємо одяг зім'ятий і дутий
проводжаючи гвалтуємо дні от перший і другий
одним пострілом вбиваємо кожного
ми просто дорослішати хочемо майбутнє пророчачи
не дивлячись у очі простому прохожому
просто проходимо
просто вмираємо
навмисно довіряємось але вже не кожному
втрачаючи ми знову знаходимо!
бо серце то вільне
а йому ж то жити хочеться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273576
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2011
Загублене літо… Забуте десь поміж дощами…
Обрамлене росами… Тими, де губиться сум.
А я? Так самотньо… Сумую в кутку за снігами.
А спека знущальна бере мої мрії на глум…
Усміхнене літо… До сонця, до неба, до… мене…
Дзвінким абрикосам і яблукам журно-п’янким.
А я? Невідомо… Весела, чи сколена терном.
А ночі мізерні затьмарюють снами думки…
18 липня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270859
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
все так просто, аж світяться діри
все так смішно, аж хочеться вмерти.
скільки коштує наша зневіра
на розпродажі істин затертих?
всі троянди нахабно в\'януть.
страшно бачити і мовчати.
перед виграшними боями,
не рахують минулі втрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244533
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 18.07.2011
Клёны, выпив энергию солнца до дна,
Дождливой порой, руки-ветви тянут к грустным прохожим.
Говорят: берите(осколки не колки) лета шуршащие фотографии,
Чтобы было, что вспомнить и чем отогреть обледеневшие души, зимой..
Но люди идут нахмурясь, зонтами-щитами, от мира, закрыв тела.
И души их коркой быта покрыты.
Лета дар принимают руки детей и влюбленных..
Души первых открыты для миропознанья.
Ну, а душам вторых, жар любви не дает коркой быта покрыться.
Счастлив тот, кто всю жизнь пребывает в любви и познания жаждет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270502
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 16.07.2011
Кому-то это интересно,
А жизнь моя - печаль и слезы.
В меня влюбилась поэтесса.
А я - простой заложник прозы.
И на моем несчастном месте
Быть не советовал я вам бы.
Одни стихи, когда мы вместе,
А ночью вместо секса - ямбы.
В обед - обычно амфибрахий,
Анапест - вместо рюмки водки.
Живу я в постоянном страхе
И с воплем, задубевшем в глотке.
И пусть хорей - ее стихия,
А вместе с ним - и дактиль тоже.
Но не могу всю жизнь стихи я
Тащить с собой и в дом, и в ложе!
А так хотелось в жизни прозы,
И я пошел к другой красивой,
Что не шептала мне про розы
И разрешала много пива.
И прозы было - хоть ты тресни...
Да разошлись, лишь день прожив мы.
Мне было с ней неинтересно,
Мне не хватало в жизни рифмы.
Без рифмы - в небе только тучи,
Унылый дождь и злюки-грозы.
Куда прекрасней жить в созвучьи,
Чем быть рабом житейской прозы.
Пусть давит жизнь бесстрастным прессом,
Да не страшны ее напасти.
Ведь я влюбился в поэтессу
И с ней узнал, что значит - счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264781
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 07.07.2011
«Синочку, зернятко маленьке!»
( Окрилена)
«У обіймах батьківських щодень прокидалось дитя,
і за щиру любов дарувало подяку очима.»
( Тарас Слобода)
«Я все зроблю, щоб ти не знав біди",
(Дід)
"Мій любий сину, зоряний світанку"....
(Тамара Шкіндер (Серафима)
Мій сину, ти зростатимеш в любові,
а я тобі завжди плече підставлю,
і мамині таємні колискові,
своїм тремтінням голосу розбавлю.
Навчу тебе любити Батьківщину,
безкрайність неба і води студеність.
Тараса й Лесю. Мову солов’їну,
і даль зірок, і серця незбагненність.
Для тебе, сину, покажу початок
весни, трави і марева на сході,
і навіть те, де хочеться кричати,
бо совість, сину, вже давно не в моді.
Мій любий сину. Все у тебе буде:
і щирість в серці, і тепло в долонях.
Дай Боже, тобі вирости між люди
То й в тебе буде син, неначе сонях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269070
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
...все починається зі страху сказати "не те"...
захворіти якимось однотипним римуванням
і так уже дочекатись вогкої весни
проклинаючи чергове самотнє зимування...
...все починається зі страху перейти на "ти"...
агресій завжди чомусь понад норму
і цей передбачений дощ заливає сліди
від того вони якось суттєво змінюють форму...
ти як і я ненавидиш самотності й попси
не розставляєш розділових знаків
загоюєш рани на чужих розбитих колінах...
а в моєму квітнику найбільше диких маків
на паркеті - пахучого свіжого сіна...
ми доживемо до глибокої старості
ховаючись за прирослими до нас ніками
і ніяк уже не сховати потягу й вульгарності
хтось стає Магдаленою хтось Веронікою
хоча сучасніше дамою чорною піковою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269056
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Кожен із нас є власником «флешки», пам’ять якої вимірюється розміром нашого життя. Виставити себе на осуд іншим не так уже і легко!
Чи часто відкриваєте комусь свою душу?
Чи пам’ятаєте ці дивні почуття, які вас переповнювали?
Здається, що ви перебуваєте на сцені, навколо безліч людей, і потрібно тільки обернутися до них спиною і із заплющеними очима поринути у масу. Якщо люди вас не зловлять, то можна травмуватися, ба, навіть більше – розбитись об асфальт. Страшно, чи не так!?
Ось ми усі і ходимо: таємничі та задумані! Так легше! Ніхто не засуджує, не радить, не вчить! Ми самі хазяїни своїх душ, свого часу, своєї пам’яті.
Але, як часто наші проблеми є схожими!
Не один раз виникає бажання передивитися інформацію на чужій «флешці», щоб менше «замусорити» свою! Можливо, якби кожен ділився власним життєвим досвідом, то на даний момент ми б зрозуміли у чому сенс цього дивного та таємничого «сну»!? Ми б навчилися дивитися на речі не так категорично, справді б прозріли!
Нові технології допомогли нам сьогодні відкрити для себе, так би мовити ,«світ у світі». Інтернет-спілкування засуджують одні, схвалюють інші. Однак, у всьому є свої позитиви і негативи. Думаю, що у світі все зважується великими терезами, які зрівноважують навіть найбанальніші речі.
Цього вечора до мене у гості завітала «незнайома душа». Я, на жаль, не могла пригостити його ні чаєм, ні печивом, бо гостинність «у цьому світі» вимірюється зовсім іншим – приязністю. Він вразив мене своїм оптимізмом, щирістю та відкритістю. Це була звичайна розмова, але із незвичайним присмакам. Ось спробуйте кусочок!?
(07.02.11)
Ліля: розкажи про свій найбожевільніший вчинок життя!?)
Van4ik: незапланована поїздка в Париж і пропозиція!
Ліля: що за «пропозиція»?) Дівчині ?)
Van4ik: так, дівчині, ну ж не хлопчику же!?) Запропонував їй жити разом...
Ліля: ого) Оце так рішучість !) І як, вона погодилася?
Van4ik: ні!
Ліля: жаль( А так усе гарно починалося!
Van4ik: ага ... Але це тільки початок. Усе закінчилося добре! Ми живемо разом, але тільки, як друзі!!!
Ліля: ... і тебе це влаштовує ?
Van4ik: … ну, мабуть, що так!
Ліля: ))) приємно чути!
Van4ik: і мені …
Ліля: …а як ви познайомилися?
Van4ik: … я із Сонею познайомився у випускному класі. Вона приїхала у Львів із маленького містечка. У неї я закохався із першого погляду. Це була любов усього мого життя. У ній я побачив людину, про яку міг тільки мріяти. Усі якості, які мені подобалися були закладені у цій дівчині. Вона заполонила моє серце!
Ліля:... схоже на романтичну історію !!! )
Van4ik: ти усієї не знаєш!
Ліля:... розкажеш?)
Van4ik: …спробую!
Ліля: … із задоволенням вислухаю!)
Van4ik: … я займався футболом, але моя мама завжди мені говорила, що цим заняттям я гроші на прожиття не зароблю. Ну от через рік я поступив у Львівський національний університет імені Івана Франка, на факультет міжнародних відносин. Однак, Соня не хотіла залишатися у Львові, вона прагнула покоряти подіуми інших країн. Ось я і поїхав за нею! Але ніскілечки про це не жалію, навіть навпаки – безмежно вдячний їй за це! Так я опинився у Польщі.
Ліля: … і що ви там зараз робите?
Van4ik: … коли ми приїхали у Польщу, Соня поступила в університет. Ми зняли на окраїні міста однокімнатну квартиру. Жилося спочатку дуже погано. Я ішов працювати на будь-яку роботу. Закинув футбол! Соня теж якось намагалася мені допомогти! Представляєш, і ось це усе у наші сімнадцять років! Ми були разом в біді, але от в радості - не змогли. Одного разу я так заскучав за футболом, що вирішив піти на стадіон. Саме тоді мене побачив тренер збірної. Ось і почалося життя! Соня влаштувалася працювати у модельне агентство. Через деякий час ми купили квартиру у центрі міста, машину, гараж. У нас усе налагодилося. Ми їздили по різних країнах. І коли гуляли вулицями Парижу, мої почуття виривались на волю. Місто закоханих випустило моє кохання із, здавалось би, столітнього полону. Я запропонував Соні вийти за мене заміж. Але, вона мені відмовила. Ось тоді життя для мене втратило сенс. Безцінним став і футбол, і навчання. Мені не хотілося нічого! Я думав, що вона бавилася мною. Підозрював, що не любила. Однак, із часом зрозумів, що вона любила і до цього часу любить, просто тоді злякалася дорослого життя. Зарано це все для неї відбулося. Соня була не готова! Ми розійшлися, але любити не перестали. Зараз ми із нею дуже хороші друзі, просто нерозлучні, усе робимо разом. І знаєш, найважливіше у цьому всьому є те, що я доказав мамі, що футбол – це моє життя, саме цим видом діяльності я можу заробляти доволі непогані гроші.Мабуть, я ще люблю Соню, і вона мене любить, однак є на світі одне зло – гордість. Саме із-за неї ні я, ні Соня не признаємося, що почуття не згасли. Ось таке западло!
Ліля: … однак життя проходить!!! Може варто тобі наважитися?
Van4ik: … ти, мабуть, не повіриш, але я боюся, що вона мені знову відмовить!
Ліля: ... вірю, але ти ж спортсмен , краще за мене знаєш, що свої страхи варто переборювати! Хоча, тобі видніше, звичайно!)
Van4ik: … ой, навіть і не знаю!
Ліля: … із часом розберешся!) Усе буде ОК !!!)
Це випадкове знайомство заставило мене повірити у те, що є на світі ще хороші люди. І на душі стало якось тепло і приємно. Кохання заставляє людей робити подвиги, які випромінюють доброту! Люди здатні на все заради люблячого серця! Палке, небезпечне, таке божевільне це почуття, таємничість якого не розгадати. Просто кохаємо і крапка!
Цей романтичний хлопець притягував кожну душу своїм оптимізмом та відкритістю. Він прагнув розповісти про свої пригоди хоча б комусь. Підозрюю, що Вані просто на душі від цього ставало легше.
Не кожен незнайомець щиро почне розповідати про свої страхи, про свої падіння та поразки.
Пройшло трохи часу і одного прекрасного вечора мій погляд знову заполонила ця позитивна ава, яка поміж усіх інших світилася найяскравіше. Він був он-лайн. Його очі на фото просто сіяли від щастя. У погляді ховалися легкість та оптимізм, відбивалася тінь мудрості та задуманості …
Відкриваю його сторінку, а там … Мені хотілося просто дізнатися, як у нього справи, як його життя… Однак, доля інколи підкидає нам дуже неприємні сюрпризи, які вбивають наповал!
(04.06.11)
Ліля: Привіт! А як розуміти цей статус: «Він був і буде у наших серцях. Сторінкою користується дівчина»?
Van4ik: Привіт! Ваня помер!
Я кілька разів перечитала це коротке повідомлення: "Ваня помер!"
На декілька хвилин мій мозок зупинився і закутався у здивування та розпач.
Ліля: … а що із ним сталося?
Нарешті зібралася із думками і наважилася відписати я.
Van4ik: Аварія!
Ліля: (((
Van4ik: 16 квітня 2011 – помер …
Як вияснилося у подальшому, дівчину, якій Ваня довірив інформацію на своїй «флешці» звали Ангеліна. Їй було шістнадцять років. Цікава, розумна, творча, красива… Її приваблива зовнішність, ніби магніт, притягувала безліч поглядів. Але безцінним скарбом Ангеліни була не зовнішність, як спочатку здавалося, а її красива душа. Спільним у Ангеліни і Вані була неабияка сміливість до щирості та відкритості, були неординарними та неповторними особистостями.
(20.10.10 )
Van4ik: мені подобаються дівчата із дурним характером, гарячі, імпульсивні, які вміють ненавидіти, які плачуть і не скривають своїх сліз. Яка буде завжди визнавати свої помилки. Яка ніколи не заплаче, коли якийсь придурок образить її, а просто зрозуміє, що цей гад її недостойний. Яка не буде старатися подобатися всім. Щоб вона була сама собою, а не грала чужу роль. Романтична, в міру емоційна, агресивна. Мені не потрібно, щоб вона була ідеальною, починаючи із зовнішності і закінчуючи диявольським характером...
Ніби усе!
Ангеліна: ого...)))
Van4ik: не сподобалося!?)
Ангеліна: чому? Сподобалось) Всі ці риси характеру я бачила,але кожну окремо)
Van4ik: … а я бачив усі ці якості у одній людині, і ця людина мене покорила!
Його ідеалом залишалася Соня. Її образ ніби оселився і жив у його серці. Однак, із-за її відмови він шукав «притулку». Йому хотілося запросити у своє серце більше дівчат, щоб влаштувати вечірку і обрати ту одну, єдину, яка так буде схожою на Соню, що він навіть не помітить різниці. Яка буде відповідати йому взаємністю і навіть любити його більше, ніж він її. Однак, люди, мов листки на деревах, ніби і мають щось спільне, але водночас – усі різні.
Ваня захворів. Ангіна не давала можливості навіть встати із ліжка. Переписка із цією дівчиною кожного дня ставала все гарячішаю і гарячішаю. Їхня душі зближувалися!
Друзі Вані тим часом вирішили влаштувати у нього на квартирі вечірку...
Van4ik:розумієш, у мене такі друзі, коли я не можу прийти до них, то вони самі приходять до мене!
Вані подобалося, як Ангеліна переймалася тим, щоб він був тепло вдягнений, не голодний і щасливий. А взамін він дарував дівчині свій час і хороший настрій. Вони підтримували один одного у важкі хвилини життя. Хлопець дав зрозуміти Ангеліні, що кар’єра і навіть друзі є не настільки важливими для нього, як вона. Він віддавав їх свій найсолодший сон, запевняючи, що час, який він проводить із нею є набагато приємнішим.
Вони помітно змінюють один одного. Із часом Ваня починає писати не російською, а українською мовою. Кається, що забув за цих три роки найрідніше.
Van4ik: … люблю українську мову,але в житті говорю російською та польською! От писати я ще можу, а говорити – це просто жах! Вже виробився акцент!
«Інший світ» поглинає їх обох. Їхні душі зустрічаються майже кожного вечора. Із часом їх все більше і більше тягне один до одного. Цікавість – це довга і тоненька ниточка, яка зв’язує їхні серця. Однак, із часом виростають не тільки дерева, квіти, але і почуття.
( 05.11.10 )
Ангеліна: … деякі віртуальні знайомі краще мене розуміють, ніж реальні!
Van4ik: це погано! І хто тобі дуже дорогий тут!? Дам тобі пораду – не варто жити у віртуальному світі! Реальність набагато веселіша!
Ангеліна: я не кажу,що живу у віртуальному світі. Просто інколи мені легше виговоритись комусь віртуальному. Дорогих людей у Інтернеті небагато, але ти у цьому списку!
Van4ik: ммм, спасибі, приємно чути. Ти теж мені стала дуже дорогою! А що у тебе сталося!?
Ангеліна: зараз - ніби все нормально, але якось пусто!
Van4ik: коли приїду, я тобі дам пусто!
Ангеліна: ооо.....чує моє серце,що аж переповниться...)
Van4ik: ага, я тобі обіцяю!
Ангеліна: вірю)
Van4ik: ну блін, я б тебе до себе забрав, але тебе ж не відпустять! Я б тобі показав, де працюю, як тренування проходять, пішли б на гру. Місто б показав. Тут не Україна, усе зовсім інше! Люди набагато добріші! Ангеліна: хех...мені дуже хотілося б дізнатись більше про тебе! Погуляти по місту, у якому ти живеш…Я б намалювала великий плакат і вболівала за тебе! Познайомилась з добрими людьми… Але, мене не відпустять!
Van4ik: хник … Ну, значить така доля! Ангеліна: фуфло, а не доля! Van4ik: ага, я погоджуюся! Говорять, що якщо щось сталося, то доля така. Терпіти цього не можу! Я ж сам будую свою долю і вона повинна мені коритися!
Ангеліна: …ну так, але ж ти не знаєш,що буде завтра!
Van4ik: … я живу сьогоднішнім днем!
Ангеліна: і правильно робиш!!!
Van4ik: ага!!!
Кохання буває різних типів, видів, вимірів… Однак, важко повірити у «кохання на відстані». Одні кажуть, що воно існує, інші запевняють, що це самообман і повний ідіотизм.
У реальному житті ми спочатку бачимо зовнішність людини (обгортку так би мовити), а уже потім знайомимось із душею. А у віртуальному - розкриваємо спершу душу, вимальовуємо образ і уже потім знайомимось із тілом. У цьому «іншому світі» усе навпаки!
«Любов на відстані» відрізняється не тільки своєю складністю, але і неймовірною силою. Якщо вам не подобається душа співрозмовника, якщо ви не закохалися у неї, то ваші стосунки приречені на крах. Це мусить бути справжнє і обов’язково взаємне почуття. Тільки ви разом, спільними зусиллями, можете подолати відстань, яка вас роз’єднує і притягнути свої споріднені душі одну до одної.
Старше покоління називає такий вид кохання «долею». Але слова словами, терміни термінами, а почуття почуттями. Їхню загадковість не розгадати! Про кохання стільки говорять, але якщо взяти усі речення за двадцять одне століття, то вони не будуть навіть однією другою одного справжнього почуття! Загадкою є, було, і, мабуть, завжди буде!
Ваня прагне, щоб Ангеліна знала про його душу усе, щоб зважила усі негативи і позитиви, щоб між ними не залишилося жодних секретів. Вони ніби перекидають файли із однієї «флешки» на другу, таким чином доповнюючи один одного!
(06.11.10)
Ангеліна: … та не злись, я ж жартую!
Van4ik: маленька, як я можу на тебе злитися!? Ти чого!?
Ангеліна: на такого чортика,як я,можна і навіть потрібно злитись)
Van4ik: ні, я не вмію злитися! Ангеліна: справді?!
Van4ik:ага.... Ангеліна: … дивовижно! І ти навіть не сваришся!?)
Van4ik: нічого тут дивного немає. Я був таким же дурним "папіросним егоїстом". Корчив із себе крутого. Але коли переїхав у Польщу побачив, що тут зовсім інше оточення: милі та добрі люди, які люблять мене такого, який я є, а не за мої гроші чи статус у житті.
Ангеліна: блін, як я хочу в таке місце, де люди не понтуються, а просто живуть, без пафосу і гламуру! Van4ik: … а дома я був одним із маси, добре, що хоч курити і пити не почав! Ось саме тому я не хочу повертатися у Львів!!!
Ваня так закохався у Польщу, що під час розмови робить часто боляче Ангеліні, забуваючи, що вона живе в Україні, у його рідному місті Львові. Він навіть не припускає думки, що між ними зародилося саме справжнє кохання. Для нього – це просто спілкування. Підтримка …
( 06.11.10 )
Van4ik: у тебе усе вийде, ось побачиш. Я ж теж із простої сім’ї. Ми із мамою жили в маленькій квартирі. Нам ніхто не допомагав. Але я сам вибився в люди. Зараз у мене є все. Якби я стільки не пережив, я б ніколи не став таким сильним, як зараз. Не все в житті дається легко. Потрібно просто щось робити, діяти. Спочатку у мене не вистачало навіть на їжу, а зараз я харчуюся у найдорожчих ресторанах. Зрозумій, якщо ти сама не почнеш щось робити, то воно само нічого не станеться. Не треба чекати на манну із неба. «Якщо ти сам себе не полюбиш, то ніхто тебе не полюбить», - так само і про життя!
А потім Ваня почав розповідати Ангеліні, що вони зранку із Сонею їдуть на міст, будуть банджи-джампингом займатися. Він називає свою подругу «обезбашеною», оскільки навіть йому страшно, Ваня очей зімкнути не може, а Соня солодко спить, їй байдуже.
Наступного дня Ваня із великою насолодою, захопленням та неабияким ентузіазмом розповідає Ангеліні про свій стрибок.
Van4ik: … ноги тремтіли. Стоїш на перилах, а під тобою більше сорок метрів висоти, такої страшної і безнадійної. Сорок метрів вільного падіння. Декілька секунд страху, а потім, а потім … невідомість. Щоб дізнатися, що там – потрібно зробити крок, всього один крок вперед, із мосту в нікуди. Це із парашутом навіть не прирівняти. Ти стрибаєш і здається, що зараз от-от розіб’єшся… Ех,класно було!!!
Коли із подальшої розмови вияснилося, що Соня не тільки вчиться на журналіста, але і працює моделлю, то Ангеліні стало усе ясно, вона зрозуміла нарешті, чому Ваня закохався у Соню. І ще збагнула, що їй, простій дівчині із Брюхович (містечко біля Львова!), навряд чи колись вдасться зрівнятися із Сонею. Однак, Ваня спростовує усі думки Ангеліни...
Van4ik: …та ні. Як ти могла таке подумати!? Для мене зовсім не важливо є те, як виглядає Соня. Я закохався у її душу, щирість, відвертість, відмінне почуття гумору. Я не ведуся на довгі ноги і ідеальну фігуру. Я ж цукерку із фантиком не їм!
Ангеліні лячно і якось важко повірити у такі переконання. Вона відчуває себе набагато слабшою, безсилою. А коли батьки не відпускають її гуляти і вона свариться із ним, то вбачає у собі малу безпорадну дитину, яка, на жаль, уже вміє щиро і віддано любити.
Van4ik: …ніколи не сумнівайся. Це нічого, що батьки не пускають нікуди гуляти, усе ще буде у тебе! У випускному класі веселощі тільки починаються! А в університеті нові люди, любов, нове розчарування, яке зробить тебе сильнішою. Ти побачиш усю красу нічного життя! А після, ти зразу не створиш сім’ю, не усе так банально))) Ти сама вирішуєш, як тобі жити. Ти і тільки ти, ніхто інший!!!
Ангеліна: хех...ну так...,але мені ніхто не освідчиться в Парижі)
Van4ik: … а ти дійсно цього хочеш!? Для тебе це головне!? Знаєш, якби я був дівчиною, мені б було не важливо, де мені освідчаться: чи в Парижі, чи на лавочці в парку, головне – це мало б бути від щирого серця. Так, я був у Франції і ще у багатьох країнах, але від цього я не став щасливішим! Є люди, які живуть сім’єю з п’яти чоловік в однокімнатній квартирі і відчувають себе щасливими, дійсно щасливими. Є невиліковно хворі, які б віддали все, щоб залишитися живими … Є бездомні, які не мають що їсти… А ми сидимо в квартирах із їжею, вдягнуті та взуті і нам ще чогось бракує!? Просто треба зрозуміти, що щаслива, щаслива зараз!!!
Ваня із часом стає для Ангеліни близьким, дорогим та рідним!
Van4ik: … знай, щоб не сталося, ти можеш покладатися на мене! Твоє життя треба прикрасити різнокольоровими барвами. Не засмучуйся, і роби, що хочеш, навіть якщо цього не можна робити! … А взагалі, моя мрія подорожувати по світі, так, щоб я навіть не знав, де живу, так, щоб кожна країна була частинкою Батьківщини.
Час дарує їм не тільки безмежне щастя, але і нестерпний біль та розчарування.
(27.11.10)
Van4ik: … вчора заїжджав у Львів на декілька годин. Хотів із тобою зустрітися, але не зміг!
Ангеліна зрозуміла, що він себе не втекти, потрібно боротися, однак їй так страшно! Вона прагне, щоб усе було добре, але не вірить у чудеса. Їй важко!
(02.12.10)
Ангеліна: … я просто боюся болі. Після того, як на мене поспорили двоє хлопців мені важко довіряти людям. Я просто знаю, що найбільшу біль причиняють нам ті, кого ми любимо!
У голові крутиться море запитань, на які не можна відшукати жодної відповіді. Безвихідь! Саме у такі моменти усвідомлюєш, наскільки великий світ і наскільки маленькими у ньому є люди. Це нагадує гру у шахи.
Борються чорні і білі …
Ангеліна: у мене є дві подруги, які перевірені часом. Одна каже, щоб я забула тебе, а інша – щоб вірила і чекала! І знаєш, я сама хочу вірити у краще, але … вагаюся!
Van4ik: … слухай своє серце, воно підкаже, як правильно!
Коли твій партнер робить кроки, які наперед ти передбачити аж ніяк не можеш, то стає страшно … Людину охоплює паніка! І хоча насправді ми ще не програли, та здатись морально – це найгірше! Пряме приречення себе на поразку!
(14.12.10)
Ангеліна: набридло слухати,як ти даремно даєш мені на щось надію...
Я стомилася від цього чекання на не знати що!
Van4ik: … що із тобою сталося!? Де та життєрадісна, весела дівчина, яка давала надію на щастя? Яка була моїм маленьким променем сонця у житті? Чому вона погасла? Я тобі не можу нічого обіцяти, просто хочу, щоб ти була моєю, але поки не виходить.
Ангеліна: …вона втомилась, розумієш? Бо вона хоче, щоб хтось був поряд,обнімав її, зігрівав,говорив, що любить і це б була правда...А цей хтось – ти!!! Але, як ти сам кажеш, нічого не виходить!
Van4ik: мила, ти ж знаєш, я не можу бути поряд, у мене робота…
Ангеліна: я знаю,тому і кажу,що набридло!
Van4ik: НАБРИДЛО??? Я зрозумів, ти хочеш забути!Добре, я не буду заважати! ...Тоді вибач за все погане, що я тобі зробив. Я не хотів, так вийшло. І ти мені справді подобаєшся, дуже подобаєшся. Ти права, так буде легше!
Ангеліна: …. а що ти мені пропонуєш робити - чекати не знаючи чого? Плакати кожної ночі? Нічого поганого ти мені не зробив, просто не розумію тебе...Якби хотів бути зі мною,знайшов би час щоб приїхати у Львів!!!
Van4ik: …та ти мені потрібна! Я сам не знаю чого чекати. Я не можу приїхати, зрозумій! Не треба плакати! Якщо тобі без мене буде краще, то я піду!!!♥
Моральне виснаження робить нас слабшими і вразливішими. Життя – це більшою мірою відмінне моральне відчуття, а уже потім фізичне! У кожного із нас усередині горить маленький вогник, і якщо він гасне, разом із ним жага до життя перетворюється на попіл.
Кохання схоже на коробку сірників, завдяки якій можна зігрітися і зварити вечерю, а можна і спалити усе!
(24.12.10)
Ангеліна: привіт,ти як?
Van4ik: привіт, дуже погано.....А ти?
Ангеліна: … а чого погано? Я виживаю, принаймні пробую!
Van4ik:…ось і я не живу, а виживаю! Мені ти потрібна!!!
Ангеліна: … Ваня, я скучила!?
Van4ik: … і я! Дуже!!!
Ангеліна: … сонечко, якби ти знав, як мені погано без тебе!
Van4ik: … мені теж важко без твого тепла і ласки, жити не хочеться! Я цілими днями п’ю…
Ангеліна: … навіть не думай помирати, я без тебе не витримаю! І кидай це діло, усе добре, чуєш!? УСЕ ДОБРЕ!!!
Van4ik: … я не міг без тебе! Яку б дівчину не обіймав, згадувалася ти. Стільки часу пройшло, а я кожного вечора думками повертався до тебе!
Ангеліна: сонечко, що нам робити далі!?
Van4ik: … я не знаю і навіть думати про це не хочу!
Ангеліна: … і я не знаю, мені просто добре розуміти, що ти поруч. Знати, як у тебе справи і що ти живий - здоровий!!! Цього достатньо!
Van4ik: … і мені так добре знати, що ти моя! Я хочу зустріти Новий Рік із тобою, обіймаючи тебе … Адже, як Новий Рік зустрінеш, так його і проведеш! … Я нікуди тебе не відпущу!!!
Ангеліна: …я колись для тебе цей вірш написала, але ніяк не могла наважитися дати тобі його прочитати …
Між нами сотні кілометрів,
Між нами тисячі людей
Між нами є багато нетрів,
Між нами досить є морей.
Але тебе кохать я буду
Доки живу на світі я.
І якщо душу я загублю,
Це все для мене не біда!
Кохать тебе лише я буду
І здатна море переплисть
Якщо кохать мене ти будеш,
Злечу уверх, не впаду вниз!
Van4ik: ого, спасибі… Нема слів! Офігенно!!! Блін, як я хочу до тебе … Життя готовий віддати, так хочу !
Ангеліна: не помирай, ти мені живий потрібний! Усе буду добре, я знаю!!!
Знаєш, інколи,щоб зрозуміти, що ти не зможеш без цієї людини її потрібно втратити! Так і з нами сталось. Я більше не хочу тебе втрачати ніколи. І нехай хтось собі говорить, що в такому віці неможна кохати...Це брехня! В такому віці найщиріше кохаєш!!!
Van4ik:…так, адже діти люблять найщирішою любов’ю!) Тобі нікуди ранком вставати не потрібно!?
Ангеліна: ні, я на лікарняному! Прихворіла! А тобі!?
Van4ik: мені на тренування! До речі ввечері зі Львова приїхав, був там десь цілий тиждень!
Ангеліна: … і чому чути не давався?
Van4ik: … думав, що ти мене бачити не захочеш!
Ангеліна: … більше так не думай ніколи!!!
Van4ik: … добре! Блін, так спати хочу …
Ангеліна: … я щось зовсім забула, що вже пізно! Іди спатки!
Van4ik: … нєа, я хочу ще трошки із тобою побути. Я дуже сильно скучив!!!
У даній партії у шахи невпевнені дві сторони. Таке враження, що Ваня не чує слів Ангеліни. Не хоче прислухатися, не хоче думати, не хоче нічого вирішувати, боїться зустрітися... А може йому просто страшно закохатися? Може йому страшно, що Ангеліна зробить так само боляче, як і Соня? Він усвідомлює, що спілкування по Інтернету є довговічнішим, стабільнішим та безпечнішим, ніж реальні зустрічі. Так легше і простіше! Однак, Ваня помилявся, цього мало! Найтонша нитка, яка їх так міцно колись зв’язувала рветься на очах.
(14.01.11)
Ангеліна: Вань, я так не можу, ти далеко, мені погано через це. Або приїжджай, або … я не бачу сенсу… Ми жодного разу не бачилися!!!
Van4ik: … ну, знаєш, не чекав від тебе такого подарунку на День народження.
Ангеліна: …Сонечко,це було ще раніше, у мене тоді був поганий настрій. Ти мені був потрібен, а тебе не було! … Вітаю із Днем Народження! Бажань ти будеш чути багато,але я бажаю, щоб ти ніколи не здавався! Хочу подякувати твоїм батькам за те, що вони створили тебе, бо я не знаю, що б я без тебе робила! Я дуже хочу,щоб у тебе було все добре!!! Я шалено хочу тебе побачити,або почути! Вітаю! Вибач,тоді реально настрою не було!
Van4ik: … це було справді дуже боляче! Дякую тобі за привітання! Приємно … Пробач за те, що не можу дати тобі нічого більшого і … навіть пообіцяти!!! Мені самому дуже важко, я просто вже не витримую, нерви здають… І ще ти таке пишеш. Просто немає слів, щоб виразити свої почуття і свій біль на душі … Вибач мені!?
Ангеліна пробачила Вані. Він дав їй свій номер телефону, але запевнив, що не носить його ніколи із собою. Вона хотіла перепробувати усі можливості, щоб якось виправити ситуацію, знищити те, що їх віддаляє… Запропонувала спілкуватися у скайпі! Потім надіслала йому есемеску, але Ваня її проігнорував…
Відстань нищить усе!
Ангеліна: Вань, я так не можу, вибач! Ти далеко,мені 16 років...Мені хочеться тепла, ласки вже і тут...Ти дуже хороший і мені не хочеться тебе втрачати, але ти далеко - і я не готова до стосунків на відстані...Я не хочу розривати усі зв'язки,тому, як будеш у Львові - дай знати...я буду рада тебе побачити! Чесно!!!
Van4ik: … все ясно! Па-па!!!
Ангеліна: ...я знаю,що не маю права такого робити, але я не можу так! До тебе їздити сама я не можу,бо мені немає 18 + , закордонного паспорту теж поки не дадуть... Ми так лише мучимо один одного! Я дуже хочу тебе побачити, будеш у Львові дай знати,добре?
Ваня, ну скажи хоч щось, що може мене зупинити!?
Van4ik: Ліна, пробач, але я не можу … Мені зараз дуже важко! Забагато проблем! Вчора подругу збила машина, її світлина стоїть у Соні на аві! Іііі , я просто не знаю, чим можу тебе втримати, переконати … Та й і не буду зупиняти тебе, якщо тобі буде так краще … Я змирюся із цим!
Ангеліна: … розумієш Вань, мені вже цього Інтернету мало...Мені мало тебе тут...Я хочу відчувати твої руки,дихання,губи,відчувати те,що ти реально поруч...А ти далеко!
Van4ik: пробач!
Ангеліна: … за що? Вань, якби ти хотів бути зі мною, ти б мене зараз зупинив, сказав все, що думаєш ...Приїхав,вирвався...І тільки так я б зрозуміла, що це все не просто так…
Van4ik: … у мене подруга померла вчора на руках, а ти мені говориш, щоб я кинув усе і їхав в цей дурацький Львів? Та ніфіга ти не розумієш і зрозуміти не хочеш… Ти навіть не слухаєш мене… Тоді що тобі говорити?
Я вчора тримав на руках дівчинку (їй десь стільки років, скільки тобі) … Вона була мертва! Водій машини втік! Швидка допомога, поліція, сліди … Я усе це бачив! А коли її мама приїхала, Я ПОМЕРТИ ХОТІВ!!! Я БУВ ГОТОВИЙ ІЗ НЕЮ ПОМІНЯТИСЯ! Я … У мене слів нема!!! І УСЕ ЦЕ НА МОЄ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ!!!
Ангеліна: … а ти думаєш мені легко!? Я два дні тому в реанімації лежала! Втрачаю свідомість, а лікарі не знають від чого! Через цю відстань і різні проблеми, через те, що ми не можемо бути поруч і підтримати один одного, ми просто віддаляємося. А я так не хочу тебе втрачати …
Ми сваримося, потім знову миримося, і знову сваримося! Ніхто не хоче розрізати назавжди те, що зв’язує. А може просто не може?
Сумніви, придумані пояснення, докори…
(23.03.11)
Ангеліна: за пів року ти міг знайти один день, щоб приїхати. Не роби із мене дуру! У мене не стальні нерви. Я хочу жити нормальним, спокійним життям. Думаєш я за тобою бігати буду, і як тільки ти напишеш мені наступне ніжне смс, я все кину? Хватить із мене! Ти мені реально потрібний, але нав’язуватися тобі я не збираюся. « Не можна побудувати стосунки із людиною, якій ці стосунки не потрібні!» - це про тебе! Перш ніж розбивати чужі почуття, розберися у своїх. Дякую за витрачений час. Мені дійсно шкода, що так вийшло. Думай, що хочеш. Люблю!
Van4ik: бажаю щастя!
У даній грі у шахи, на превеликий жаль, перемогли чорні! Життя інколи підкидає нам несподіванки, складні та заплутані ситуації, випробовує наші нерви та почуття. Ми вагаємося, зневірюємося, нищимо усе.
Люди перестали вірити у чудеса. Варто нам пережити одне розчарування і усе, у світі більше немає місця для приємних несподіванок. Як же легко заставити нас здатися! Потрібно тільки, щоб на життєвому шляху нам зустрілася парочка підлих людей.
Чому ми такі злі і не довіряємо людям?
– Бо колись дуже сильно розчарувалися!
Світ страшний, люди жорстокі, а ми – жертви випадкових темних обставин!
Можливо прозвучить дивно, але за чудо теж треба платити, тільки не грошима, а стражданнями. Просто, якщо ми не відчуємо, що таке погано, то, як ми тоді будемо знати , що є хорошим!?
Коли двоє щиро вірять у темряву, то їм не побачити світла!
Van4ik: Ангеліна, я про тебе згадую кожний день… Думаю із ранку до ночі… Мені дуже боляче, що так усе закінчилося. Я просто уже не можу терпіти цю біль. Мені погано без тебе, без твоєї підтримки, без твоїх ніжних слів. Я люблю тебе. До божевілля люблю! Я помираю без тебе: не їм, не сплю… Я скоро справді помру! Морально я давно уже помер! Знаєш, я знав, що без тебе буде погано, але ніколи навіть подумати не міг, що без тебе буде важко навіть дихати! А коли ти мені вночі снишся, де я із тобою, поряд, де я обнімаю твої ніжні плечі, цілую солодкі губи, то … мені просто хочеться кричати в темноту. Я ніколи не вірив в он-лайн любов, але коли познайомився із тобою, то зрозумів, що усе можливо! Мене одного разу запитали: «Як ти думаєш, що таке любов?». І я відповів (правда не знаю правий я був чи ні!), що «любов – це, мабуть, те, що люди усе життя шукають, а коли нарешті знаходять, то дуже часто втрачають і починають жити одними спогадами. Ось я зараз і живу цими спогадами!». Я не чекаю від тебе розуміння, чи відповіді, просто … потім буду жаліти, що не написав!
Ангеліна: я хочу почути твій голос, відчути твій дотик рук, я хочу бути поряд завжди. Я не вірю, що все це насправді, я хочу у цьому всьому переконатися. Я хочу почути твій голос, бути маленькою частинкою тебе. Я просто хочу бути твоєю, але сама все псую… Мені тебе мало тільки в спілкування он-лайн… Я хочу тебе бачити, чути і відчувати, що ти поряд!
Van4ik: я цього теж дуже хочу, ти навіть представити не можеш як сильно…
Ангеліна: і що нам робити!?
Van4ik: … я не знаю. Один без одного ми не можемо, разом теж важко!
Ангеліна: Ваня, якщо разом, то потрібно якось діяти: поговорити, зустрітися, купити вебкамеру і говорити по скайпі … Треба виходити якось за межі Інтернет-спілкування … А якщо кінець, то забути назавжди!
Van4ik: … я не знаю, що буде краще для тебе! Давай ти добре подумаєш, кілька днів … і я теж... Однак, добре обдумай, чого ти хочеш?
Ангеліна:.. я і так знаю, що мені потрібно – мені потрібен ти! Але не тільки в Інтернеті… Я розумію: у тебе робота і так далі, ти не можеш взяти ось так і приїхати, але хочу хоча би чути тебе… Розумієш?
Van4ik: …мила, я просто не знаю чи зможу тобі усе це дати!
Ангеліна: ти не можеш мені дати рідкісні зустрічі, розмови по телефону чи скайпу?
Згодом страшна новина ввірвалася до люблячого серця - Ваня потрапив у страшну автокатастрофу…
Ангеліна часто звинувачувала себе у цьому нещасному випадку.
За словами Соні, Ваня у цей день їхав на зустріч із «своїм коханням».
Ангеліна ще досі вірить і надіється, що зможе прочитати такі знайомі і такі жадані фрази: «Привіт, люба! Як ти там без мене? Я безмежно скучив!»
«Ми втрачаємо людину тільки тоді, коли вона помирає у нашому серці! А Ваня буде жити для мене вічно! Я повинна бути щасливою, заради нього! Ми маємо цінувати тих людей, які є поруч із нами, поки не пізно! Якщо ти є – значить ти комусь потрібний! Усе, що із нами відбувається – не просто так! Ми зобов’язані винести із цього всього якийсь досвід чи висновок!» - розповідає Ангеліна.
Хто знає, може тепер він став Ангелом-охоронцем цієї милої дівчини...
Хочеться вірити, що Ваня піклується про неї, оберігає, не забуває!
Хочеться вірити, що він зміг дати дівчині усе, про що вона просила.
Хочеться надіятися, що їхні зустрічі мають продовження у снах, що їхні бажання підхоплює кожна наступна падаюча зірка.
Так хочеться вірити у чудеса!
Мабуть, їхнє кохання має продовження, однак прості смертні переглянути це продовження поки не можуть!
На «флешці» більше немає пам’яті!
PS Історію розповіла Ангеліна. Велике спасибі їй, за дозвіл публікації приватних листів. Тільки завдяки цій милій дівчинці ми стали свідками банальної історії, у якій ховається неабиякий підтекст і безліч життєвих уроків!
Ваня, ми тебе ніколи не забудемо!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268847
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
Романтика дорог, навеянная летом,
рюкзачно-чемоданный, бодрый фреш,
под мерный стук колес,перрон, залитый светом,
заштопывает будничную брешь..
Мелькающий пейзаж,и хор мужской, храпящий,
в вагонном полумраке-тишине,
свободная душа, в счастливом "настоящем",
лишь брызги фонарей ночных в окне..
С мечтой наедине,эскизными штрихами,
фантазии морской, девятый вал,
откроет горизонт, в рассветной нежной раме,
лазурной красоты, средь строгих скал..
Улыбкой каждый миг, в грядущем отзовется,
а сердцу подмигнет царица-ночь..
и отпускным вином, душа вот-вот..напьется..
к далеким берегам взмывая прочь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268854
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
У жінки не запитують про вік,
Вона завжди душею молодіє,
Коли десь поруч любий чоловік,
Який її обожнює й леліє!
У жінки не запитують про вік,
Бо це її маленька таємниця,
Її думки-окрилені й живі,
Коли вона комусь щоночі сниться!
Тоді вона прекрасна без прикрас
І їй ота закоханість пасує!
У жінки не запитують про час-
Щаслива жінка часу не рахує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 06.07.2011
вірші - то зАвжди "для когось", завждИ... ну майже...
навіть не читані, навіть старанно приховані,
ті, що втонули посеред словесної повені,
ті що втекли, як повітряні кульки (тримай же!)
то вічні зізнання, сповіді й откровення,
навіть, коли усе вже відомо всім,
(...списки спасенних, грішників і месій...)
янголам байдуже: ти графоман чи геній.
це, коли немає чого сказать,
а нестерпно хочеться говорити.
пам'ятаєш казку, рибка, корито,
та ніяк не викотиться сльоза...
03.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268375
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 06.07.2011
не плач без мене.
хоч дуже важко
бо я далеко
бо сумнів точить
і серце крає
моя відсутність
не плач без мене
притримуй сльози
держи у серці
сліпу підозру
черству образу
чи недовіру
не плач без мене
хоч тіло ріже
мечем дороги
хоч ревність мучить
і біль-розпука
терзає душу
не плач без мене
безмежність болю
печаль бездонну
як щось коштовне
і найдорожче
тримай міцніше
не плач без мене
а як приїду –
на груди вилий
відро страждання
і сльози щастя
і біль розлуки
і пригорнися
і заспокойся
в обіймах ніжних
я буду довго
тепер з тобою
я не поїду
тепер нікуди
вже аж до завтра
поплач зі мною
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266709
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 30.06.2011
А в житті кольори не такі, як в графічних редАкторах,
Тут не виставиш світло в очах, якщо Бог не виставив.
І уламкам колишніх амбіцій дано передать пора,
Що начхати мені на усі їхні вдавані диспути.
Не рахую чомусь, ні хто перший, ні хто кого більше,
І на дах, щоб стрибати, не лізу, не ріжу ножем вени
Я іще реагую на дотик, та не реагую на біль вже.
Просто я зазвичай "йду на Ви", коли ви - на зелене.
А в житті отаким, як я, мабуть, скоро забракне кисню.
Зроблять з нас електронні версії, щоб зекономити.
І запхнуть у комп'ютер, а той раптово зависне.
Хто ж тоді одержимо строчитиме вірші і коменти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267785
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Наче й нічого нема, лиш мої молитви,
але й ті як слід не промовлені, без благань.
Річищем снів і яви пропливи,
човником стань.
Тільки не треба вітрил, рожевих принад,
як до мене будеш пливти - почепи білі.
Дощ налаштуй і град на свій лад
справжніх, бо вільних.
Анголе мій, мої бажання такі земні,
тому про них не варт говорити всує.
Краще мовчи, та не кажи мені ні...
Анголам тиша пасує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267691
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 30.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2011
Как давно мы расстались... Забыты
Номер аськи, имейлы, общенье.
Словно спутники на двух орбитах,
Каждый ходит в своем измереньи.
А бывало, спешили мы к дому,
Переделать дела все надеясь.
Порешили тогда, по-любому,
Чтоб к компьютеру ровненько в десять.
Пальцы в танце над клавой парили,
Словно музыка в темпе аллегро.
Обо всем мы с тобой говорили,
И ругались - напрасно, наверно.
Я цепляюсь за воспоминанье,
За соломинку, словно тону я.
Наплевать мне на все мирозданье.
Жду на сайте, уйти не рискуя.
Вдруг кричит мне весна-чаровница,
Что ты рядом, и что меня слышишь.
И слезинки дрожат на ресницах:
- Ты напишешь мне? Ты .......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254289
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 27.06.2011
Біліє парус у Безодні.
Вся Крига Світу в човні тім.
..............................
Мандрує він такий самотній.
Нема і згадки про друзів, дім.
.................................
Який століття вже блукає?
В якому пеклі не горів?
...........................
Що він забув…
- Чого не знає:
-Нема істоти без боргів.
...................
Неначе прокляв, його Всесвіт.
І він у лихо свое пірнув.
........................
Коли б це так:
-То знали б все. Всі!
................................
Спокусу може проковтнув?
.........................
Усе оце, не взять до тями
Хто ж пояснити врешті міг.
Він із Безодні…
- Не, із ями…
Як це здійснив? Що…
- Переміг.
******
Припонів безліч, всі долає.
Така спекота, він гребе.
Від Неба блискавок благає…
- І далі рве собі хребет.
.................
Все бачить, чує, й не гукає.
Що прагне?!
- Смерть чи прагне жить?
Кого!!!
По світу так... - Шукає,
Чи від спільноти він біжить.
...................
Скажений Шторм – То як метелик.
Ну, штиль то каторжник бурлак.
Ця доля дійсно повний келих…
Хто ж він?
- Святий, чи вурдалак?
.............
А ЧОВЕН САМ...
- Та ні, не красень.
І парубок, та ні, не наш.
Чоло високе, погляд ясний.
Куди він зараз…
- На Сиваш!?
.............
Що там забув?! Не тихі зорі.
Бо зміст душі – це грім, шторми.
Шукає…
- Сажу!!! в Чорнім морі!?
Навіщо це? Питаєм ми.
...............
Яке століття трощіть душі?
Буття уклад ламає вщерть.
На морі зливи, град на суші
Чого йому потрібно ще!?!
..............
Бо він і човен, ну двожильні.
(Ні м’язів, пики, гнучкий хребет).
Кіно та й годі. Чахлик в скрині…
- І все гребе, гребе. Гребе.
...............
Немає хмар, а Грім лунає.
Переступив – Усі «табу».
....................
Його любили...
- Він кохає.
Та майже Все …
- Себе забув.
...............
PS.
У москалів усе весілля.
У нас – що день, то сажотрус.
У трощіть квіти старе гілля...
- Матвій!
Ти з НАТО чи за Союз?
І нам це твердо треба знати.
Куди летиш – «Метелик-гусь»!?
“”””””*******”””””””******
Серце б’ється, хвилюється. Хоче.
Зойкнуть так,
щоб втекти через край.
Білі гуси дитинства гогочуть
Батьківщино моя, рідний край.
.........................................
PS/РS.
Он не мятежный…
- Он одинокий.
И всё на свете, увы – Презрел.
Он…
- Не Высоцкий.
Он – Высокий.
И Мир мелел, мелел. Мелел.
***************
Біліє парус у Безодні.
Сковорода!
(Григорій Саввович)
Куди ти втік?
Уже ось серпень, четвер сьогодні.
Тебе шукаю за Віком Вік.
*********************
„Мир мене ловив...
- Але, не спіймав.
Григорій Савович Сковорода.
Эти строки.
И Моё – Жизненное Кредо!!!
***************
Я перейшов...
- На російську мову.
Так яка!!!
Чупередла із соломи...
- Буде мені указувати, чи підсказувати.
На якій мові, мені бажано...
– Писати вірші.
…………………………………………..
Есть у меня стих, где чередуеться…
- Строка Русская,
З Українською строчкою.
Ну. Такие мы – из Донбасе.
Такие и мои Стихи.
..............................
ГЛУБИНА - Тыщу двести метров!!!
Ну, где Вы - Критики и мЭтры.
.......................................
Вот я, и вот мой... АНТРАЦИТ.
........................................................
29. 10. 2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152470
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 25.06.2011
Стихи конечно, пишутся с Любовью
Я вижу, как перо острит – Пиит
А есть стихи, КОГДА харкают кровью
Ибо Пегас… Над пропастью, летит
Стихи мы пишем, с Верой и Надеждой
Коль «Веры нет» - Зачем на свете жить!?
А верим ныне… Крутизне одежды!
И званье «Мачо» - Трудно заслужить
Стихи слагаем, о Сущем и Нетленном
В тени дубрав, или хотя бы рощ
Дубрав коль нет:
- То сядьте на полено
Но ощутите! В сердце Своём дрожь
Стихи слагаем, о Вечном и Прекрасном
Попутно Мир наш… Всё сползает в Ад
Вас вдохновляют – Звёзды, месяц ясный
Меня…
Мартышек красный/красный зад!
……………………
Коль стих компот…
Не заправляют Солью…
Перчить компот, конечно же смешно
Коль «крик души»…
Пронизанный весь болью
И тертый хрен:
- Добавить не грешно
……………………
В стихах зовут!
В стихе и… «черти воют»
Так распахни Ты - Сердце как Окно
Наш век – Экспресс…
У нас плацкарт с Тобою
КУДА мы мчимся!?
И «Что»!!! Нам... Суждено:
*******
- Ну, мчимся/мчимся…
Тебе не всё равно.
………………………………
Стихи слагают:
- Мартышки и Поэты
Мартышек больше,
И БОЛЬШЕ у них прав:
- Вот и рифмуют, «чавкая» при этом
………………..
Так «Твикс» , плюс «Тампекс»…
Ну, и… «Конец Света»
Конец… Конец…
Да, чёрт тебя побрал…
- «Конец» рифмуем, с солнцем или ветром
..............
Тупой как «Гугол»!
Мог бы… Подсказал
………………………………...
По барабану! Простят мне строки эти:
- Устал я жить. Стихи писать устал!
……………………………….
********
Мои стихи…
Как сгусток крови боли
..............
Читатель вздрогнет…
Харкает опять!
Несу я Крест…
Несу, по божьей воле
Цель нереальна:
– Отправить время… ВСПЯТЬ!
……………………………….
PS.
В итоге я – Простой советский Воин!
И мне медаль, конечно не дадут
Но хоть плиты…
Надгробной я достоин:
- За проклятущий
КАТОРЖНЫЙ свой труд!
……………
Сражался ведь с МАРАЗМОМ и Химерой
В болтах лжи…
О! Сколько раз… Тонул
(Ну, да мартышка: спасаясь от акул)
..........
И «Ужас Бездны»…
- Чем!? Не знаю… Мерил
Я верил людям…
Слепо при том - ВЕРИЛ!
………………....
Я ЕСМЪ! Я был…
ВСЁ проклял и… Уснул…
………………………………
PP SS.
………………..
А НА ВОЙНЕ, КАК НА ВОЙНЕ
В преддверии… Тех «Судных Дней»
......................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266836
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 25.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2011
1.1
Гляди, Лиза
Одна лишь грубость вокруг тебя, да злоба,
Мужское семя зреет в тебе,
словно продолжает род.
И кто-то лезет в душу твою,
путая с ипотекой
поднося тебя к алтарю
с музыкой из фонотек…
Так дела идут, милая,
что все, что ты так ждала,
растила в себе – назревало
семя взрастило, но плодов не дало
Теперь встречаешь утро с похмельным синдромом,
и отчий взор не принесет тебе ни уюта, ни дома.
И так каждый год
1.2
Почему те, что мне на вес золота
на самом деле из другого сплава
И спиваюсь лишь с теми,
кто разделяет мысль о граненом стакане
Пишу о тех, кто стирает мой номер с телефонной книги,
но каждый мой стих никак не сотрет мою память о них…
И вот, сижу в запыленной кухне
кусаю свои острые локти
Скоро приедет та, что стала
мне каплей липкого дёгтя
Ей спать у его ног,
а мне – глаголов мысли
как-то успокоив
спрятать в эти строки,
и среди других о Нем листков…
Жду, когда сменю город.
Четыре стены комнаты сменю
на иную траекторию
своих полетов.
Придумаю себе итог,
среди надежных мне истоков.
Начну с нуля,
и громкость тишины я не нарушу более...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222469
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 23.06.2011
вчера я переспала с творчеством
близкое, и в то же время чужое мне новшество
ближе к утру приняли каждый по бутылке рифмы на душу
и опьянев, строчки на бумагу обрушились..
моя кровь стала с алкоголем бороться
или это алкоголь борется с кровью, не знаю, не важно
главное, что теперь они оба в огромной моей внутренней проруби
главное, что я выхожу из этой воды в одежде не влажной даже
ослепнуть , чтоб не видеть, как совершаю этих оплошностей
быть немой , чтоб не дать возможность языку с узла развязаться
стать глухой , чтоб не слышать о том, что напоминает о прошлом
и сломать себе руки , чтоб ты не смог целовать их запястья ...
не позволяю ощутимо улыбаться уголкам...
губ
все на самом деле не более чем образ, поэтому вдохновение гуляет по переулкам
и снова вИски
и снова от этого боль по вискам ,
ведь не более...
слова снова станут воздействием алкоголя...
И снова с потолком пить на брудершафт...
И снова показывать ему все свои гениталии...
И снова с музыкой засыпать каждый такт..
И обнимать ее снова за талию...
11.06.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148150
дата надходження 03.10.2009
дата закладки 23.06.2011
Продолжают писать стихи адовы
И оттачивать рифмы затёртые
ПротоПушкины и постАхматовы
Гениальные, умные, гордые
"Ты одна и луна" и подобное
Не любовью полны, блудной мукою
От такого - лишь рези утробные
Да и челюсть сведённая скукою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263993
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Колись ти міг відчути день на запах
Саналі на побитих ногах
Кохання не приходить вранці
Воно приходить лиш у снах
Було усе якось легко
І літо летіло й думки
Нічого вже більше не треба
Губити оті сторінки
Губити поламані вірші
Бруднити розірвану душу
Читати старі сторінки
І вірити в завтрашній день!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265840
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 23.06.2011
картонний журавлик тривожно курличе під стелею
і сняться йому вирії, ввижається небокрай,
поля, зеленим і жовтим розкішно встелені,
дерева з пишними кронами і їхня шорстка кора...
самотньо йому, картонному, висіти під абажуром,
душа його хоче простору. в паперу теж є душа?
в повітрі запахло осінню, журавлик зоряно журиться,
хоча йому і не велено краї свої залишать.
тужливі ключі під хмарами прямують кудись без компаса,
дороги їхні невидимі, куди летять - невтямки...
а мій журавлик малесенький, зі мною палить рукописи,
а ті горіти відмовились, бо писані від руки.
і сумно моєму пташкові, зібганому з картону,
ніколи там не опиниться, де з крилами побратими...
і можна таких журавликів в світах назбирать хоч тонну,
а мій мені найдорожчий, бо він у мене єдиний.
P.S. Величезне дякую Наталі Годун за музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265972
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 20.06.2011
О, літня Ніч!.. Ця дивна літня Ніч!..
З думками повінчаюсь, а сни – пріч…
У Місяця я зірку попрошу,
Струшу вечірніх рос зі споришу,
Зберу найяскравіших світлячків –
Хай би Павук із них намисто сплів.
І Ніч ажурну дасть мені вуаль,
А на корону – Річка свій кришталь.
Складу я під подушку всі дари,
Щоб веселковий Сон зійшов згори,
І барвами всю Ніч розфарбував,
А на світанні геть розтав між трав…
Турботливо я Вечір скину з пліч…
І прийде Ніч… Ця дивна літня Ніч…
15 червня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265221
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Тихий дощ спадав з очей неба, залишаючи свій слід на асфальті та обличчях людей. Усі кудись поспішали, хтось намагався оминути озерця-калюжі, інші- закутуючись у шарф крокували до кав’ярні. Серед сірої вуличної депресії вони видавалися теплими вогниками, які ніжно огортали своїми невидимими руками.
Аромат кави ….Привид суму і легка ейфорія закоханості пролинала поміж відвідувачами. У куточку у полоні м’якого світла, дивлячись в очі один одному, сиділи дві душі, два янгола. Їх руки були переплетені як шиї закоханих лебедів, уста тихенько щось шепотіли. Але слова-шепіт розчинялися в ароматах кави та звуках покинутого рояля, який чекав свого виходу біля вікна. Шепіт…. Слова…Мелодії…Думки…Все кружляло у вихорі романтики та загадковості. Відвідувачі-декорації змінювалися поступово, надаючи своє місце новим героям, думкам та настроям. Відтінки вечірнього неба тихенько проникали в очі та душі гостей, серце покинутого рояля. Лише дві душі тихенько сиділи насолоджуючись своїм щастям. Воно належало тільки їм і ніхто не міг забрати, позичити чи заборонити його. Воно було непідвладне законам буденності, часу, заздрощам, людському егоїзму.
Його очі були темні, глибині, загадкові, сповненні життєвої наснаги та невловимої енергії. А вона була володаркою сіро-зелених сонячних зайчиків, які грайливо сміялися своїми райдужними промінчиками на її обличчі. Тільки очі могли зрозуміти ті слова-шепотіння, які зривалися з уст двох душ. Це була та молитва, яка оберігала їх кохання. Душа у душі, очі в очах, кохання у коханні, щастя один в одному – ось ті таємні цеглинки , які складали сенс їхнього життя я, які ніхто зі сторонніх не міг побачити. Їм не потрібно високопарних , витончених та найгучніших слів усього світу, аби сказати головне, відчути ту невидиму ниточку, яка зв’язала їх серця назавжди. Досить подивитися в очі, відчути їх тепло і вкотре усвідомити, що вони належать тільки тобі і ніколи не відкриють своєї краси іншому.
Мелодія старого рояля ніжним невидимим шлейфом супроводжувала кожен крок двох душ на їхньому шляху до вуличної реальності. Їх неквапливі кроки безшумно потопали у морі жовтого вересневого листя. У своїх руках душі тримали своє кохання, яке палало від тепла їх очей та сердець. Їх мовчання сповнювалося всіма словами кохання, які тільки могли бути створенні людськими думками. Але осінь почула лише:”Люблю…Назавжди”….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223183
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 13.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2011
я равнодушней даже себя
но любить так совсем не по дружески.
МЫсленно избавлять себя от мыслей
и знать тебя лучше всех совсем не зная.
Я равнодушней тебя
небрежно оттолкнув вечер=нахожусь.
Интернет-уловки, мой лучший и незнакомый=
блуждающий в сети в поисках счастья.
Разбросаны мы..даже неловко молчать
зная друг о друге все
мы не чувствуем мертвое тело города=
по отдельности.
Я не считала километров до и после,
но слова рисовали твой голос
и я продолжала его не слышать молча.
Совсем не по дружески,слышишь?
Мой лучший и незнакомый друг=
мы встретимся наверное никогда=www/...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263852
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 12.06.2011
У нее было правило: не доверять тем, кто собой заслоняет свет .. (с)
Это не боль, лишь послезимний синдром иноходца -
Дать свету фору, переходя на сакральный "синий",
В новый режим "мне виднее из глубины колодца"..
Как исключать из правил свой долгожданный Иней.
Это непамять, рубцы ее все еще не_крово_точны
Мама, нам выпали роли в_душу_запавших листьев
Клена ладони ноябрьски янтарны и худосочны
Ясень - почти прекрасен, как сказочный Финист.
Да, юморю все еще на любителя и (прован)сально,
За анемичными ширмами век прячу свою усталость,
Я бы, как купол, сияла лет двести желто-сусально,
Если б не серебром по идущим дождям растекалась..
Вот и опять дотлевает исписанный мелко желаний лист,
Много пометок, за скобками детски наивных "но я бы",
(да, в "двадцать лет назад" каждый отважен и чист),
(а в "двадцать лет спустя" - каждому свой ноябрь..)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261245
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 11.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2011
Я вірю в долю,
І думки волю...
Але не в себе.
Мене, спитаєш:
- Чому блукаєш?
- Шукаю небо...
- Навіщо ж в хмари?
Чи ти не мариш?
- Не зрозумієш...
Я волю маю...
І я літаю...
Ти ж просто тлієш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191154
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 06.06.2011
Сухого вітру дотик чорно-білий… І фото чорно-біле. І дощі.
В шорсткому светрі знов на голе тіло. І Всесвіт помирає у мені.
На шиї обвивається електрика. І сонце через кров аж до легень.
З динаміків твій голос – антисептика… твоїх, на правду, стомлених пісень…
З балконів кам’яних проспекти нитками… У горлі біль – я хвора вже давно…
Волосся туго падає завитками… і пальці рук малюють полотно.
Я маю в закромах лікер і каву…Я знаю – ти без глузду і без гальм…
Губами ледь торкаєшся гітари, і ніби не кімната – Амстердам…
Ти віриш, що потрібно жити стоїком. І райдуга – то міст через війну…
В скляних і непотрібних майже слоїках сховала ти мій сором і жагу.
Яка до біса чиста нісенітниця! Що здатна я без тебе до життя…
Кому давати згоду чи обітницю, коли з тобою я – уже не я…?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262734
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 02.06.2011
На російській мові:
«Время душ переломов»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127854
Не дивлюсь телевізор, не слухаю радіо
І навіть газет не читаю давно,
Спілкуюсь з людьми й уникаю ту стадію,
Коли про політику,
Майже одно, -
Де що згоріло, прибрали поважного,
Хто там помер і куди йде прогрес?..
Сон розбивають словами: «Уважніше,
Жити так складно, заробите стрес»…
Та все це щодня неодмінно хтось робить?
Життя десь вирує і щільно кипить?
Сонце щоранку над річкою сходить?
І серце у грудях у когось болить?
За те, що лякають військовою силою,
За те, що із нації скоро лиш пшик,
За те, що життя, мов обпалює, прозою,
За те, що народ до свавілля вже звик!
Клацну на кнопку і знову так звично,
Затишно й тихо, мурличе мій кіт…
І тільки у мізках пульсує скептично
Свідомість, що щастя – то думки політ!
Час переломних моментів і звершень
Мабуть відбувся, коли усі ми
Стали у чергу за блиском поверхонь,
Забувши основи і суть глибини...
«Nuda veritas»*
У «вільному світі» -
Велике досягнення сотень років,
Ми ж, ніби, плівкою дурості вкриті,
Всі підхопили синдром злидарів!
Сімдесят років віру душили,
Страх заганяли у табірний дух,
А про моральну суть Волі забули,
Знов розпочав безморальності круг...
Красу подавай! - на всю глотку кричали,
А що є краса? Ніхто не верзе,
З усеї краси на землі ми обрали
Ту частку, що людство «вульгарністю» зве...
Життя починаємо у понеділок,
З лівої, ще й на голодний живіт,
В дикій країні, де цар-підялинник
Всміхаючись бреше: «Друзі, привіт!»
Камінням бруківки життєвої їду,
Ями і люки, яри та укіс,
Враження маю - що, ніби, по сліду,
Хтось тут блукав уже, чує мій ніс!
Кожного дня він долав цю Голгофу,
Дерся угору, щоб стрибнути вниз,
Певно, я скоро від болю оглухну,
Від болю у скронях, -
То психіка криз!?
Може то вибух? Душі в моїм тілі?
Два у однім більш не можуть так жить,
Обличч катастрофа давно тут назріла,
Від клоунів «зверху» вже хочеться вить!
Не можу я жити в хрущовських трущобках,
Сталінок, чешек, горбатих підлог,
Спать під прицілом в консервних коробках,
В замочних щілинах стволи і підвох!
Країна всіх рівних померла, біс з нею,
Усе розтрощили, - не вперше кураж...
Зруйновані душі, мов пазли, я клею,
А Волі не бачу, один лиш міраж!
І, ось, день за днем, рік до року склада,
В поривах брехливого вітру
Розправити плечі не можу - нудьга,
Хоч випити можу півлітру...
А горе-правителі в мозок зайшли,
На шию з ногами вже сіли,
Кричу я, молюся, -
По світу пішли
З ким можна дружити щосили!
Одні - заробили одвічний покій,
Хто зміг - гне на заході спини,
А треті - для Волі зіграли відбій,
Відкривши комору країни!
Це значить одне - хто пристати не зміг
До псевдоновітніх амбіцій
Отримав відмінне знаряддя утіх -
Зі склянкою нишком мириться...
Можливо, для когось щоденне й просте
Собаче життя - не пропаще,
Та вірю й надію плекаю у те,
Що справжнє - людське, - значно краще!
Nuda veritas - лат. (нуда вэритас) голая правда (Гораций, «Оды»).
27.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261989
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
Нема різниці про що розповідається
Всі схеми й таблиці легко сприймаються
А чого ще шукати? Гарного вчителя і цікавий урок, де не хочеться спати.
Все це в нас вже є і не треба питати
Який предмет найлегше вивчати
Після ваших уроків знаєм напевно
Вчились ці роки ми не даремно
Знаємо з чого хлопці й дівчата
Та як кислоту у воду додати
Співаємо на сцені для Вас цю пісню радісно
Хай інші вчителі всі дивляться із заздрістю
Ми вдячні Вам за те, що нас навчили хімії
Крокуємо в життя з знаннями, що отримали.
Ми могли б заспівати про те, що без хімії
Життя чорно-біле, як дерева, вкриті інеєм
Або слова про любов, про добро і про зло
Про роботи контрольні й улюблене ЗНО
Ми могли б написати чудових віршів
Щоб не звертали уваги на цей дивний мотив
Скласти тексти сумні чи серйозні мелодії
І, звичайно, без жартів і жодних пародій
Та оскільки сьогодні все ж таки свято
Хочеться трохи пожартувати
Адже зазвичай на уроці хімії
Веселощів вдосталь – сидимо майже сині.
Загадкова причина: від сміху або реактивів
На хімії завжди по вуха щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85294
дата надходження 22.07.2008
дата закладки 23.05.2011
Останній раз стою я перед вами,
Останній раз піду я на урок.
У цей весняний день останній, рано
Зроблю у світлий клас широкий крок.
Зайду з букетом квітів в рідну школу
І серцем у минуле повернусь,
Пройду останній раз по коридору
І на подвір’ї школи я пройдусь.
Побачу однокласників щасливих,
Веселих, та з сльозами на очах.
У ці останні і сумні хвилини
Слова подяки будуть на устах.
А вчителі попросять посміхнутись,
Батьки заплачуть вслід, а на душі
Так тяжко стане, хочеться вернутись,
Та не повернемо шкільні всі дні.
Ще вчора ми гасали в коридорі,
Тоді могли забути про урок,
А вже тепер не спізнимось ніколи,
Не задзвенить для нас шкільний дзвінок.
Я інколи зустріну своїх друзів,
Та не побачу їх я кожен день.
Не будем бігати разом у лузі,
Не заспіваємо разом пісень.
Прощаємось! В останні ці хвилини
Зайдемо ми до класу на урок,
На дошці крейдою не пишемо красиво.
Таких, як тут, не буде вже казок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174998
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 23.05.2011
Той самий будинок,похилена вишня.
На клавішу тисну – дзвінок голосний.
Мелодія давня, незмінна, колишня,
під гавкіт собачий, охриплий, не злий.
Він лапу подав, мабуть, родич ще того…
Давно я не був, не живе скільки пес.
Почув босі ноги – і навстіж, розлого
відкрилися двері... Твій образ воскрес!
Ти ледь посміхнулась, самими очима.
Нерадісний погляд. Чи просто це гра?
Ще з того сторіччя,для мене незрима,
а ти без емоцій, скупа на слова.
Гірчить мені кава, коньячний весь запах,
не в радість, не в смак уже й Бахуса грам. Шпалери сучасні, портрети у рамках.
(І свій ненароком помітив я там.)
В минулім сторіччі далекі дороги,
у пошуках істин під відблиск заграв.
А зараз коньяк. Із душі монологи...
Якби ж так раніше... Якби ж я все знав...
04.09.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144727
дата надходження 10.09.2009
дата закладки 23.05.2011
Действительно-лучше страдать втихомолку,
Сползать по стене с горьким "снова не мы"...
Чем с ним просыпаться в его же футболке
И греться его восхищеньем немым.
Действительно-лучше признать,что он лучше
всех тех,кто встречался тебе по пути.
Душе твоей,в дебрях иллюзий заблудшей,
Кого-то получше уже не найти.
В своей многогранности слишком простая,
В простых же вещах непомерно сложна...
Когда-то была королевой Китая,
Теперь в перспективе лишь чья-то жена.
Любви не добьёшься ни криком истошным,
Ни шёпотом жарким в полночной тиши...
Пойми же,глупышка: он в прошлом.Он в прошлом.
Заткнись. Выпей кофе. И снова пиши
08/03/11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258416
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 08.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2011
21 грам втрачає тіло після смерті.
на 21 грам ти стаєш легшою...
Не пам'ятаєш нічого,ні хто ти...імені і де мешкала...
хочеш відвертості?Все начисто стерто.
Але,мабуть,всі мої спогади важать більше,
ніж тонна.
Я,наче Си́кстинська Мадо́нна,
втрачаю розкутість...
і здобуваю цноту.
Щоб зменшити власну сутність,
пальцями в горлі викликаю рвоту.
Навіть,якщо помирати без серця,
помирати безсердечною.
Навряд можна стати легшою...
Якщо тобі смачно,тоді весь сенс
у тому,щоб до шоколаду просто
додати гострого перцю.
Зважити власну душу
там,де сплелись ключиці.
Мабуть,ти все таки мусиш...
її ціна в крамниці
надто висока.
21 грам втрачає тіло після смерті.
на 21 грам ти стаєш легшою...
-Зважте мені трохи душі...так "на око".
І не поспішайте з рештою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258164
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011
А на папері насіяно снів.
Може, вони проростуть почуттями?
Думка вчорашня приходить до тями,
я видаляю себе, наче спами.
Ти на добу чи на світ обмілів?
Білий папір роз’їдає іржа,
букви на порох розвіює осінь.
Ти ще у мене нічого не просиш.
Ти вже у мене нічого не просиш.
Ми у минулому. Холодно. Жаль.
А на папері насіяно слів.
Марно любов зачепилась корінням,
марно майбутнє бубнявіє синім,
стебла чіпляються крапок і рими.
Ти ще у серпні усе спопелив...
І на папері нічого крім слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246419
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 05.05.2011
У неба перекинуті зіниці
наллю себе по краплі досхочу.
А по садках цвістимуть полуниці,
і солов'ї засвітять аличу.
Нап'ється день дзвінкого шумовиння,
і тонко-тонко серце заспіва...
Не може бути щастя половинним -
як неба у півсвіті не бува
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214098
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 02.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2011
Стихи не пишутся на ровном месте -
Им нужен срыв, им нужен крик.
Нужны хоть изредка какие-либо вести,
И на полях в рисунках черновик...
Они тебе испачкают все вены.
И где спокойствие? И где уют?
Тебя швыряет со стены на стену.
...Они меня когда-нибудь убьют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214830
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 28.04.2011
Віхола,
білосніжна віхола
Над землею кружляє, мов птах.
Втіхою,
сніговою втіхою
Зачаровує поле і шлях.
З крилами,
з кришталевими крилами
Морозенко витає в степах.
Нивами,
неозорими нивами
В білосніжних замріяних снах.
Музика,
понад світом музика -
то мелодія зимних вітрів,
Звуками,
чарівними звуками
Витинає зимовий мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256431
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 28.04.2011
Так сумно, самотньо на душі без тебе... Чомусь коли ти був поряд я якось не помічала цього. Щоденні розмови, жарти, прогулянки... Здавалось так буде завжди.. І ось ти захворів.. Ти все частіше залишавсь вдома, я бачила, що тобі гірше. Та ти був сильним до самого кінця. Я так вірила, що ти видужаєш. Як сильно мені тебе не вистачає!! Якби ж я знала, я б не залишала тебе одного навіть на хвилину.. Такого, як ти вже не буде ніколи.. Сподіваюся тобі зараз краще. Шкода ти не встиг зробити все, чого хотів.. Ось коли ми зустрінемося то вже ніколи не розлучимося. А поки я буду намагатися виправдати твої сподівання. Ти завжди в мене вірив і хотів, щоб я досягла всього, чого прагну в житті. Я буду все робити задля тебе. Сподіваюся ти будеш пишатися мною так само, як і я пишаюся тобой..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253843
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 28.04.2011
... я консервую зірки ★
і киваю головою на знак протесту. ★
Щоб знайти в цім світі натяк на тебе ★
мені доведеться йти за кимось сорок років. ★
В хвилини відпочинку радітиму календарю ★
і віритиму, що рік складається з двох днів ★
та однієї ночі, яка завжди опускає голову і йде повз. ★
А зараз одинадцять світил неодмінно впадуть ★
на дно брудної трьохлітрової банки, ★
щоб взимку ти не відмовляв собі в бажаннях ★
і вперто вірив в те, ★
що приблизно через сорок років з'явиться істота, ★
котра буде кивати головою на знак протесту.★
★
★
★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255761
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 25.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2011
Я напевно своє відіграла..
Певно час піти поза куліси..
Так..напевно все таки кохала..
Може й сильно..але все..завіса..
Ти прийшов..але уже без квітів..
Тай уже без вогників в очах..
Ти єдиний був в цілому світі..
Але ти поквітнув..і зачах..
Так звичайно..я уже не плачу..
Просто лютий..просто депресивно..
Ти тепер щасливий..я це бачу..
З іншою..чужою..це так дивно..
Дивне відчуття..напевно біль..
Може ностальгія..чи образа..
Може просто звикла що ти - мій..
І не можу відпустити зразу..
Я своє напевно відіграла..
Я піду..ти не кричиш "вернися"..
Я ціле життя тебе чекала..
А ми так безглуздо розійшлися..
Цій виставі вже прийшла розвязка..
Наш фінал..нажаль все закінчилось..
Дякую..це була гарна казка..
Просто боляче..що я так помилилась..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255471
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 22.04.2011
СБОРНИК ЗАДАЧ ДЛЯ ОКАНЧИВАЮЩИХ ШКОЛУ ЖИЗНИ С ПОЧЕТНОЙ ГРАМОТОЙ
Физика
Дано:
Жизнь – борьба! Хочешь победить - надо уметь правильно и в нужный момент делать подножки, подсечки, захваты, заломы, броски и удары, используя простые, но важные законы:
-наращивать импульс силы, преодолевая момент инерции;
-выигрывать в силе, (если надо) и терять в скорости, и наоборот, (если надо);
правильно вытеснять вес жидкости своим объемом.
Должен, должен быть результат! Надо стараться!
Вода камень точит и точит, терпение и труд все перетирают и перетирают.
А вот если мучиться-мучиться, хоть и долго, но напрасно, если успехи -
- как у рыбы на льду, как у плети на обухе, как у сверчка, на шестке, к которому он надежно прибит сорока двумя гвоздями нерушимых физико-социально-экономических законов Вселенной, если все делать правильно, по учебникам, но, начиная утро атакой, заканчивать день если не в нокауте, то на лопатках, если чем больше твои усилия, и чем желанней победа,
тем тяжелей усталость и горче разочарование, то
Спрашивается:
Что за фигня!?
Варианты ответа:
1. Использованы не те законы физики.
2. Сила действия равна силе противодействия.
3. У тебя просто нет богатых родственников.
4. Тебя обманули, (неверна исходная предпосылка: жизнь – не борьба, на самом деле).
Физиология
Дано:
Объем желудка среднего человека может вместить до трех дециметров кубических абстрактного вещества. Но обычно вмещает стандартную смесь - белок, жиры и углеводы, и водные растворы преимущественно (этанола и кофеина).
При трехразовом питании (если себя не жалеть), желудочно - кишечный тракт может выделить (с учетом КПД) до полутора кубических дециметров конкретного твердого вещества.
Объем желудка хорошо тренированного человека значительно превышает 24 кубических дециметра (объем стандартного персонального корыта для откормки свиней-рекордсменов). Концентрация соляной кислоты в желудке тренированного человека позволяет усваивать не только стандартную смесь (смотри выше), но и целлюлозу в виде дензнаков вне зависимости от их номинала, благородные металлы в виде ювелирных изделий и слитков, ограненные драгоценные камни, одежду и автомобили марок известных производителей, самолеты, вертолеты, яхты и земельные участки со всем ландшафтом, хозяйственными и жилыми строениями.
При стандартном девятиразовом питании суточный объем продуктов пищеварения измеряется десятками кубометров.
Вопрос вспомогательный (риторический): куда, тем ни менее, в государственном масштабе, все же, девается остальное, (учитывая размер минимальный пенсии и количество тренированных).
Спрашивается:
Когда они уже там нажрутся.
Варианты ответа:
1. Никогда
2. Никогда-никогда
3. Никогда-никогда-никогда.
Оптика
Дано:
Когда, взглянув как-то в зеркало, увидишь там:
- не богатого и знаменитого киноактера,
- не президента процветающей компании,
- не хозяина своего предприятия и рулевого собственной судьбы,
- не владельца хорошей квартиры, нормальной машины, красавицы жены, двух любовниц,
- не подающего надежды молодого политика, молодого бизнесмена, молодого владельца торгового места на базаре, молодого, на худой конец, менеджера среднего звена,
- не инженера, совсем еще молодого, (на совсем уж худой конец),
- ни, даже просто, полного энтузиазма, симпатичного, энергичного, настойчивого, целеустремленного, и пока еще небритого строителя планов прекрасной будущей жизни, (без специального образования),
Итак, когда, взглянув в зеркало, увидишь там хорошо знакомое усталое хмурое лицо, типа, даже, морду, морщинистую, сизоносую, с тусклыми глазами, напоминающую жэковского сантехника в состоянии утренней алкогольной абстиненции, то,
спрашивается:
какая мысль успеет первой постучатся в оправляющийся от первоначального недоумения удивленный мозг?
Варианты ответа:
1. Жизнь не просто прошла, она просто промелькнула, промчалась, пролетела. Мимо.
2. Угол падения равен углу отражения, и в зеркале действительно морда долгожданного сантехника, приползшего таки совершить некие ремонтные работы.
3. В зеркале - действительно сантехник, а жизнь, таки, прошла. И таки, мимо.
4. Пока еще проходит, мимо.
Теория вероятности
Дано:
Первые мужчины: 35 – 47, от 176 и выше, 85 и толще, БМВ и круче, два ребенка и, может, третий, от 2500$/мес; милы, обаятельны, умелы и почти щедры.
Остальной мужчина: 18-23, от 167, но непринципиально, пока 67, но будут, видно, те же 85, маршрутка и метро, в перспективе – 4000гр, мах., грязными; измененное состояние психики, вызванное приступом острой влюбленности на фоне вынужденного полового воздержания.
Она: 90-64-92, не хуже тех, что в ящике (так говорят первые), несравненная и единственная, (как бормочет остальной), лучшая подруга, (успешная), маршрутка и метро, но амбиции, косметичка, и еще думает, что очень любит бриллианты, бриллиантов пока не имеет; комплексов тоже нет.
Спрашивается:
Какова вероятность того, что, оценив глубину чувств остального, прислушавшись к совету подруги – «не будь дурой!» она снизойдет и осчастливит (выйдет за него замуж), сохранив и приумножая («не будь дурой!!!») первых.
Варианты ответа:
-96%
-100%
Религиозный практикум
Дано:
Маршрутка, метро, или прочие разновидности общественного транспорта. Сдавленный после очередного штурма транспортного средства со всех сторон до почти полной невозможности вдоха, пассажир, подняв голову, (при возможности) или хотя бы глаза вверх, находит спасение в обращении к высшим силам
Спрашивается
Адепт какой именно религии (буддизм, христианство, Вуду и Мамона) используя результаты успешного служения соответствующему культу и соответствующие методы достигнет пункта назначения в наиболее комфортных условиях.
Варианты ответа:
1. Концентрация на внутреннем и полное отстранение от ситуации в слиянии с Великим Абсолютом.
2. Смиренное приятие происходящего, в том числе и дополнительного локтя в спину как неисповедимости небесных промыслов.
3. Настойчивое продвижение руки в свой карман, поиск там куска пластилина, искусное ваяние из него кукол своих ближайших, (пусть и невольных) обидчиков, с последующим поражением внутренних органов многократными уколами специальной булавки.
4. С криком «Никогда больше!» (вариант – с криком «Идиот! Ну я же и так знал!» стремительный исход на ближайшей остановке, там же звонок и срочное оформление аренды автомобиля с водителем на время ремонта своего.
Условности и правила приличия
Дано:
Смотришь фильм в кинотеатре - красивая любовь, природа красивая, приключения разные веселые, – так увлекся, вроде сам за экраном, ничего вокруг не замечаешь. А где-то к середине, когда уже все больше проблемы быта, с детьми проблемы, и со здоровьем тоже проблемы, и с деньгами, ерзать начинаешь на сиденье. А потом, когда действие динамизм теряет, - (проблемы все те же, одни только болезни меняются), начинаешь скучать. И совсем уж тоскливо, когда только про болезни, (с выбором уже герои определились как бы, и меняться они перестали). И вот сидишь-сидишь, скрипишь жестким, (как оказалось) креслом, а рядом еще и соседи скрипят, кто-то шепчется, кто-то, задыхаясь и захлебываясь, торопится корыто свое кукурузы всосать, кто-то пивом дышит, а кто-то (вообще мерзавец!) в темноте ботинки снял, и вот, сидишь-сидишь, на часы смотришь- поглядываешь (а фильм что-то вроде как-то затянулся, и когда кончится – не понятно), сиденье жесткое проклинаешь и думаешь: финал фильма традиционен, другого и не бывает, ничего интересного больше не будет, (ну, может, похороны еще), так может ну его, кино это, встать да выйти потихоньку, никому не мешая. И вот думаешь – думаешь, сидишь и сидишь, сидишь и сидишь...
Спрашивается:
Чего ты тут, блин, сидишь!?
Варианты ответа:
1. За билет же заплачено.
2. Неудобно как-то выходить, неловко. Неуважение все таки.
3. Темно ведь, куда в темноте идти, лучше подождать, пока экран погаснет, а свет загорится, и выйти вместе со всеми.
4. Плюнуть все же на всех, и, банзай, на выход.
Дополнительный вопрос, (баллов не добавит, можно сейчас не отвечать, так, на потом):
В жизни – практически то же самое, только выйти некуда, а?
Спрашивается, (потом):
И что же?
Варианты ответа:
1. Ждать, пока экран погаснет и свет в загорится, в тоннеле который.
2. Банзай!?
Арифметика
Дано:
Каждый день на работу в метро, (пункт А) -
Двадцать четыре минуты.
Каждый день возвращаюсь назад (пункт Б) -
Двадцать восемь минут.
Каждый день - каждый день - каждый день - каждый день - каждый день…
Километры, километры, километры, километры, километры!!!!!!!!!!!!!!!!!
Двести пятьдесят часов в год.
За двадцать лет - пять тысяч часов движенья
Со скоростью шестьдесят километров в час.
Я бы мог добраться до Луны.
Я бы мог семь раз объехать всю Землю.
Сорок восемь минут в день на дорогу – и остальное время свободен!
Я бы мог увидеть все-все-все-все-все-все-все!
Почему же я вижу только рекламу на стенах вагона?
Рекламу тех вещей, которые мне не нужны.
Спрашивается:
Когда же, блин, это всё на хер кончится. И чем.
Варианты ответа:
Вариантов нет.
Только для круглых двоечников
Дано:
Если тебе кажется:
что выражение «жизнь – борьба» придумали хитрые люди, чтобы ты заработал для них деньги,
что люди не должны быть похожи на волков,
что закон джунглей – для джунглей и зверей,
что жизнь может и на самом деле быть прекрасной,
если машины, меха и бриллианты тебя не интересуют,
если ты не хочешь обманывать и побеждать.
если ты не хочешь быть не наковальней, не молотом
если насилие для тебя приемлемо лишь как ответ на насилие,
если ты не хочешь командовать парадом, то
Спрашивается:
Кому ты такой нужен в этом мире?
Варианты ответа:
1. Тому, кто хочет, чтобы ты заработал для него деньги.
2. Таким же, как ты, недоумкам-простофилям-лузерам, марсианам, то есть, случайно попавшим сюда из параллельного измерения, где люди не стараются быть похожими на волков и где жизнь и на самом деле прекрасна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247018
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 22.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2011
Він згадує холодні дні зими: нікчемний, безтурботний і самотній.
Його весна, за обрієм тих стін, які мовчать, на ніжності голодні...
Вона шукає щастя навпростець, заходить часом в бутність необачну.
Її весна, це він - нікчемний птах, який попався в лапи болю й страху…
Вони бажають обдурити час, бажають бути вічно наодинці.
Весна ховає янголів у снах, у милих снах, вони навік щасливі…
В театрі олов’яних пелюсток, своє кохання пара не зіграла,
Бо їх кохання більше ніж фінал, бо їх кохання – це гаряча драма.
Зима і літо, осінь і весна, від янголів такого не чекали,
Два янгола кохають в небесах, два янгола кохання не зламають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239798
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 05.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2011
Оставь меня хоть на денечек
О жизни горькая печаль.
Настало время жирных точек,
И запятых не стало жаль.
Но двоеточье атакует –
Воспоминанья о тебе,
Надежду сеет, да такую,
Что снова верится судьбе.
Так много ставила за скобки,
А нет бы, взять и подчеркнуть!
В кавычках жизни прежней стопки
На миг желанный не вернуть.
Вокруг обрывки многоточий,
Вопросов знаки и тире.
Остатки смелых междустрочий
Как звезды, гаснут на заре.
Не жду я знаков восклицанья,
Прошу лишь, строчку отпусти.
В игре на знаки препинанья
Я ставлю точку. Ты прости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249791
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
Роман Захарыч смотрел телевизор. Снова, как и в прошлые годы в канун 9 мая, по ящику крутили концерты с фронтовыми песнями, да военными фильмами. А когда играла песня Марка Бернесса «Журавли», у него текли слезы, вспоминались фронтовые друзья, многие из которых так и не вернулись на Родину живыми, а многие - и умерли уже после войны……
Эти концерты навевали на Ветерана ностальгию. Ностальгию не по тем временам, а по товарищам, которые раз за разом подставляли себя, свою грудь, спину чтобы защитить Родину, новое поколение……
Сам Роман Захарыч пожилой мужчина лет восьмидесяти пяти, прошел войну с января сорок второго до самого победного конца, вернувшись, домой не только с победой и с орденами, но и с отказавшей функционировать от ранения левой рукой.
Жил он сам, в городе в квартире, купленной внуком, а чуть раньше жил в небольшом поселке, где родился и вырос. Десять лет назад он пережил настоящую трагедию: единственная и любимая дочка вместе с зятем разбилась в автокатастрофе, возвращаясь с командировки (муж забирал ее с автовокзала на машине). Через семь месяцев не выдержав такого события, умерла и спутница жизни Романа Захарыча – Раиса Андреевна вот и остался дед с внуком Виталиком, который, кстати, через год после этого женился.
Но, было у человека еще одно потрясение, которое поставило мнение о Великой победе над фашистами под сомнение: для кого он боролся и заслужил ли он это отношение к себе?
Пять лет назад, получив пенсию, еще, когда жил в поселке Ветеран вошел в свой двор как тут, откуда не возьмись, явились три отморозки, лет двадцати и пригрозив, отобрали у мужчины деньги. Также, они шарили в доме и вынесли с него телевизор, может быть, еще чего-то прихватили бы, но кто то им помешал. Милиция, конечно, их нашла, и телевизор вернули, деньги, правда, успели потратить, но деда это не успокоило. Внук, почти сразу же после этого, купил деду квартиру в городе, недалеко от себя, чтобы быть спокойнее за него.
Роман Захарыч никак не мог понять: за что так с ним поступили, почему в стране, которая победила фашизм, остались еще люди с фашистскими душами? После этого он уже не ходил на парад, на День Победы и не одевал больше пиджак с орденами, так, как ему было стыдно за себя и за то, что он боролся и никакие уговоры ни внука, ни его семьи не помогали.
Единственная потеха на тот момент был его правнук Сережка, который, почти каждый день забегал к деду. Восьмилетний правнук называл его так, как назвал первый раз, как только начал говорить - ДеРома.
И, вот, пришел сегодня, присел рядом и прошептал деду на одном дыхании:
- ДеРома, а это правда, что ты на войне служил? Нам учительница рассказывала, что ты у меня герой, что вас мало осталось ветеранов, которые боролись за нас, за наше будущее. А, также она сказала, что благодаря Вам, нам сегодня Солнышко приятно светит, мы ему улыбаемся. Я так горд тобой, ДеРома, я так рад, что ты у меня молодец, пошли со мной завтра на парад, я тебя одноклассникам покажу, с ними познакомлю, пускай видят, что еще живи герои.
-А пойдем, - ответил дед и улыбнулся, - вот только пиджак приведу в порядок, давно его не одевал……..
- Ты - мой герой, и я тебя люблю, - правнук довольно соскочив добавил - давай будем кушать, я тебе пирожков принес, мама напекла.....
.......
На второй день дед пошел с правнуком на парад с светлой и яркой улыбкой: есть люди, которые ценят его вклад у Великую победу, а главное, и его родные……..
И на пиджаке у него блестели медали, от солнышка - за улыбку которого он боролся!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249722
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 26.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2011
Мурр... Мурр...
Слышу шорох я в углу
тише мыши
шорох слышу
в том таинственном углу...
Мурр... Мурр...
Я поймаю мышку ту.
я поймаю…
...понимаю -
мышку ту сейчас найду...
Мурр... Мурр...
Ей не скрыться от меня...
ей не скрыться
не зарыться
в тьму от глаз моих огня!
Мяу! Мяу!
То не мышь в углу грызёт -
просто ветер
в окна метит -
веткой по стене скребёт...
Мурр... Мурр...
тихо я тебе шепчу...
Ты прислушайся -
услышишь,
что сказать тебе хочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235420
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 24.03.2011
Время-спираль
Вновь обернётся.
Схлынет печаль,
Радость вернётся.
Вечно должно
Всё повторяться.
Важно одно -
Не растеряться
И не забыть
В сумерках где-то -
Стоит пожить
Ради рассвета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200682
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 24.03.2011
Місяць освітлює мою кімнату,усі вже давно сплять,а я хочу розказати вам про все,а точніше про одну найдивнішу людину на землі. Його звали Джокер,його улюбленим кольором був чорним,улюбленою цифрою 8,улюбленим днем субота,бо можна було напитись чи то з горя чи з радості і спати довго довго,піти до церкви поспівчувати собі і іншим які його знають і нирнути у сірі будні. Він не ганявся за модою,еавпаки зневажав людей,ніколи не слідкував за собою бо вважав що все на землі не потрібне крім любові,яку він ховав у своєму неприбраному єстві,у непричесаній зачісці,у неголеній бороді. Цю любов він ніс усе своє нікчемне і водночас цікаве життя,грався нею як дитина кубиками,то складав із неї імена,то переводив їх на речі.Але зажди виходив переможцем. Та й сама богиня любові дивувалась цьому,не могла заплутати його у своїх тенетах. Якби не вона. Вона - це наївна дівчинка,з чорними глибокими очима,з чорним волоссям,з чорним лаком на нігтях. Її звали Дама. Навідміну від Джокера вона ніколи не зраджувала своїй любові,завжди була їй вірна,голубила її,з дитинства плекала,шукала її у перехожих,у їхніх очах..але знайшла у ньому...
888
Він їхав як завжди у трамваї з цифрою "9".Проклинав усіх,кондукторів,машиністів,усіх бо хотів лиш одного щоб цифру 9,замінили на 8.Він ненавидів усе,себе,своїх друзів,батьків,вчителів,музику,поетів.Любив лиш одне - себе. Хоча зовні не можна було цього сказати...Він сидів на сірому кріслі і так бажав щоб воно було чорним. Джокер вдивлявся у вічі всім з викликом,хоча знав що переможе,бо він же Джокер- непереможний. А Дама випадково поверталася додому. Якщо був би прилад який би вимірював мрії він би біля неї показав одиницю,бо Дама мріяла лиш про одне - побачити нарешті хоча б в якихось очах свою любов. Вона побачила Джокера,але сіла спереду нього. Він же відчув її запах,але не повірив бо не вірив в запахи. Він вірив у долю у чорний колір і у 8.Ось його зупинка він вийшов і побачив її богиню любові.
-ПРивіт я богиня любові.
-хех ну привіт.
-ти єдиний що мені не піддався!
-Я знаю.
-що ж ти будеш робити?
-буду і далі з тобою гратись!
-а вона?
-Дама?
-так!
-а я знав про неї,вона твоя дочка,дочка богині!
-не роби їй боляче !добре?
-я вже убив її!
-ніііііі.
-так! - і він пішов закурив сигарету і пішов з закривавленим кинджалом у серці пішов,пішов щоб пропасти на віки,пішов щоб не здатись ніколи,пішов щоб не сказати ні слова,пішов щоб.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248705
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 22.03.2011
А дощ ллється сильніше, сильніше,
Дужі краплі об вікна гудуть,
Наче світу кінець уже ближче,
Й темні ангели скоро прийдуть…
Дощ змиває потоком великим
Усі тайни, весь пил із буття,
Ці потоки нестримні, як ріки,
Підіймають усі почуття…
Вітер гне зелень свіжу додолу,
Буйний має де силу подіть.
Дощ іде і сяга видноколу,
Шелестить за вікном і гримить…
Я так хочу в дощі цім сховатись,
Бігти босою в повінь його,
З вітром десь у степу поєднатись,
Захлинутись від сили його…
Проковтнути живлючі краплині,
Прорости в ньому паростком дня,
Щоб віддав мені всі свої сили,
Щоби вільна була і страшна!
Щоби грізно з дощем заблистіти,
Промайнути нестримним танком,
Хід думок своїх геть зупинити,
Одягтися в незримість його.
Хочу бути шаленою, злою,
Не ховати пристрасть свою.
Подружити кохання з пітьмою…
І кохатися в ній досхочу.
Дощ, навіщо ти мучиш уяву,
Нащо спокій мій змив і утік?
Як тепер просто бути – не знаю…
Дощ, ти знаєш, що ти чоловік?..
02.06.07
Полтава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248668
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.03.2011
(навіяномріяний)
я зустрiв тебе сьогоднi на вулицi
коли гуляв великим мiстом
i дiйсно
тебе не помiтити було не можливо
ти дуже вродлива
я тут ранiше тебе не бачив
ти мабуть сюди щойно приїхала
шукати щастя
бажаю вдачi
це не легка задача
бо знаю всiх хто живе в цьому мiстi
i можу дещо про них розповiсти
тут є багато людей веселих
є також i iншi люди
якi нiколи не посмiхаються
та всi вони нiби граються
а ти посмiхалась так щиро
i дивилась на свiт такими очима
що всi перехожi оберталися
не розумiючи що з тобою
вони думали що ти п'яна
або у тебе щось з головою
а ти i була дiйсно п'яна
i вiд того що весна окаянна
i вiд того що ти юна
у люстрах вiтрин великого мiста
вiдобразилась така доросла
i вiд того що я заплітаю
твоє шовковисте темне волосся
i вiд того що я пещу
твоє нiжне струнке тiло
ти майже зовсiм зомлiла
i не дивно
що велике мiсто тобi здається
таким чарiвним
в якому ти знайдеш своє щастя
та мiстo велике i вулиць в ньому багато
можна весь вiк блукати
щастя шукати
але так нiколи його i не знайти
я хочу дорогу до щастя тобi вказати
i пропоную зi мною разом iти
знаєш
це добре що ти мене вiдчуваєш
ти особлива
якщо ти будеш мені слухняна
назавжди станеш щаслива
я веселий весняний вiтер
я сьогоднi літав мiстом
i знайшов прекрасну дiвчину
я хочу подарувати їй щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248653
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
Так цю "красотку" я зустрів майже рік тому і ні про що не жалію як не як "красотка". А сталось це як завжди для кохання - банальним чином!Йшов я одного разу по парку як завжди за своїм улюбленим пивком "1 приватна броварня",покурював сигаретку,і подекуди ухилявся від чорних "гадів" які хотіли забруднити своїми снарядами моє чорне елегантне пальто. Вони входили в піке над моєю головою,описували "бочку",і гадили на всіх людей які там гуляли. А я ішов собі ,мугикаючи щось під ніс,і подекуди почухував свою малу дупу,яка не одного разу заносила мене в неприємності. Іду я іду,і бачу її.
Маленьке крихітне дівчисько з безсоромною усмішкою і "тупими" очима,які в більшості тіки і вміли відрізняти бренди від "села" і таке інше. Маленький смішний ніс який був червоний не то від морозу не то від сорому,бо зранку було трішки холодно а на ній виднілася рожева апетитна спідничка,яка від одного погляду на неї робила мене педофілом початківцем. Так оцей смішний ніс був задертий так високо наскільки йому дозволяла сила тяжіння.Маленькі циці але пружна дупка ось що захоплювало одразу,усіх тіки не мене. Я був хлопчиськом нової генерації дружив з телевізором тому як і кожний сучасний молодик захоплювався силіконами Свєтки Льободи і їй подібним. Тому оглянувши цю дивину я пройшов собі далі як нічого не бувало. Аж доки не почув крик ...ні це скоріше був не крик а писк ,як в народі кажуть "ніби свиню різали". Я оглянувся і побачив ,що те мале дівчисько пищить як недорізане порося,та ще й бліде як постіль у моєї матері на ліжку. Я миттю зжав кулаки і як поважний лицар Айвенго поскакав на своєму уявному коні Росинанті до молодиці,щоб розібратись що сталось і опустити свій "меч" справедливості на винних у її жалібному крику.
"що сталось панно?"-звернувся я до неї благородним тоном річарда левового серця.
"Ти піпіпіпі...." - з її маленького писочка посипалось стільки матюків,що я аж здивувався як така маленька красива головка може змістити в собі стільки "чорних слів".
Аж потім я у всьому розібрався. Виявляється тоді йшовши повз неї я махнув своїм довгим байкерським волоссям,і спокійним жестом своєї лицарської руки жбурнув "бичок" на її рожеву синтетичну курточку яка тут же спалахнула....
саме з цього випадку і почалась наша садомазо-любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248490
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 21.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2011
Танец
Танец – это свобода. Свобода быть собой. Не быть ни на кого похожей. Своей внешностью. Своей манерой. Тут тебя не заставят подстраиваться и меняться.
Это свобода быть искренней всегда. Не прятать слёзы, светиться и лучезреть счастьем. Быть чистой, раскрываться полностью.
Хочется кричать – танцую. Хочется рыдать – танцую. Хочется умереть – танцую. Живу – танцую.
Это дружба и поддержка. Это понимание. Трудно – танцуй. Упал – вставай и иди дальше. Это мокрая подушка от слёз в виде нарисованных фигур в воздухе. Разжигается по телу, блеск глаз – лишь первый симптом, тело начинает двигаться, разум в гармонии с сердцем, порождаются неповторимые ощущения.
Это энергия. От сердца до кончиков пальцев. Пульс, ритм – мало сказано. Стихия, что рождается в душе, будто огонь – от мгновенной искры и разрастается в пожар глобального масштаба!
Это коматоз.
Быть до ужаса злой, непредсказуемой, скоропостижной. Гипнотизировать. Завораживать. Заряжать.
Гнев, страсть, наивность, полёт, ненависть, страх, отчаянье, безразличие, игра, правда, душа, маски. Всё это танец…
Заполняющей собой музыку и наоборот.
Быть… Любой… Разной…
Свобода. Стать собой. Честно. Не скрывая. И не боясь пересудов…
24.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248406
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011
Подарите мне на память глобус -
я хочу смотреть на Землю сдалека,
желтый маленький брелок-автобус,
чтоб по континентам рассекать.
Я на этой круглой карте мира
отищу горячие сердца...
Вынесу мишени с тиров,
научу под ска плясать отца.
Научусь слова людишек слушать,
Научусь слова все понимать,
Видеть голубое небо в лужах,
А на черном - звезды представлять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240315
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 20.03.2011
один мій знайомий щойно знепритомнів
чи то від побаченого чи то від почутого
можливо не витримав ролі забутого
можливо було багато показано
можливо було багато розказано
зрозуміти не міг посеред міста зомлів
посеред міста піднявся й пішов
хвилина прозріння не порве життя шов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237989
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 20.03.2011
Ось ви ідете навпроти мене.
Одні з вас проводять жадібним поглядом по мені.Одні зовсім не звертають уваги.
Ви такі різні.Нікого з вас я не називатиму сірою масою простих людей.
Так,ви люди.Жорстокі тварини,які все ж уміють відчувати,кохати,пробачати..
Я впевнена що усі з вас думають і мріють по особливому.
Ось проходить мимо троє першокласників.Вони все ще люблять свою школу,навчання.Навіть не представляючи,що за місяць проклинатимуть її триклятими словами
Зразу після них ,милуючись молоденькими дівчатками і де старенький дідусь.
Він не має ніяких відхилень,він не педофіл
Просто спостерігаючи за молоддю він стає на декілька секунд молодим,
Повертається у своє минуле і мріє усе вернути,пережити заново,дещо змінити,дещо залишити так як є
Швидкими впевненими кроками,обганяючи мене біжить студентка із величезною горою книжок і конспектів.
Вона все ще горить бажанням вчитися.Вірить у те,що вигідно влаштується на роботу,заведе велику сім*ю.Купить великий будинок на березі моря і буде там проживати останні роки свого життя
Навіть не задумується над тим ,скільки їй потрібео виплакати сліз,скільки людських душ повбивати заради своєї "американської мрії"
Ось .. один перехожий,який тютюновим запахом збив усі мої думки з толку
Він запам*ятався мені найбільше.Не виділявся з поміж усіх своїм одягом
Чомусь мурашки пройшли по шкірі від його вигляду
Незважаючи на його простоту і тьм*яність
Усі звертали на нього увагу
Довго думала про цього перехожого
Згадувала його погляд
Його жести..Але так нічого і не зрозуміла
І не зрозумію доти,доки не побачу його знову.(сумніваюся)
Пройшов рік після нашої зустрічі,а я все ще думаю про перехожого
Я впевнена що він не мертвий,але й ге живий
Не щасливий,але й не вбитий горем
І усі.Усі звертають на нього увагу.Чи то від страху,чи від цікавості
Після багатьох днів роздумів про нього
Здається почала його розуміти
Прехожий,такий який хоче бути
Його ніщо не тримає на одному місті
Вільний,Ніколи не зраджував сам собі
Припускаю що говорить приємним хрипким голосом
Увсесь одяг,особливо волосся пропахло сигаретами
Чомусь,ці сигарети мені видаються дуже приємниси
Від природи потрібний усім,але нікого не потребуючий
"Перехожий"
Не знаю хто він,ким працює,як його звати
Але це мій ідеальний образ чоловіка
Житиму заради ще одної випадкової зустрічі з ним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247106
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
абракадабра слів в думках
дифузія світоглядів в душі
емоції...тримай себе в руках
як не кричиш, то хоч пиши.
шизофренія протиріч
мільйони ""нІ!", "але..." й "навіщо?"
навколо серця - глупа ніч
В душі зловіще вітер свище.
а світло гасне в голові
і хочеться натиснути "turn off"
а як читати це тобі
то МИ-один? Чи ТИ вже вдвох?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247012
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Далекий город разлагает её мысли,
Заставил он её мечтать,
И где-то там, шумит река не слышно,
Стараясь ей о нем напоминать.
Она идёт, забытое спасенье
Кидает тень на её милый стан.
И поминутно она плавает в веденьях,
Свой путь считая по шагам.
А ветер её волосы колышет,
Она идет куда-то неспеша,
Идет как-будто ничего не слышит,
Нам и не знать куда летит её душа.
Она с улыбкой смотрит в небо,
Роняя слезы в пустоту,
И не поняв где быль, где небыль,
Не понимает что к чему.
Ну вот и ночь, ну вот и звезды,
Она куда-то всё идет.
Ей всё-равно, что уже поздно,
Уйти обратно, не спасет.
А ей бы в небо, да не важно,
Зачем, куда и почему.
Она на ничего не скажет,
Произнесет лишь: "Не могу...".
Она мечтает и боится
Волшебный ключик потерять.
Она не скажет, что ей снится,
И тихо будет лишь мечтать.
____________________
Художник мир её рисует,
Её прекрасные мечты.
О том, что так её волнует,
Узнаем только я и Вы.
От безисходности всего,
Уходит в небо, навсегда,
И знает только лишь одно,
Что не вернется никогда.
Она ушла к своим мечтам,
Ушла в тот скромный край волшебный,
Ушла нежданно к небесам,
К звезде,что в памяти душевной.
Теперь понятно куда шла,
Она, в ночь и совсем одн.
Вы знайте, её сердце с Вами,
Она лишь Вами дорожит.
Забудьте о своей печали,
Её она Вам не простит.
Ведь в её сердце радость бьётся,
От Вашей искренней души.
Душа с печалью уживется,
Лишь только б были рады Вы.
Она звезду для Вас открыла,
Она Вам освещает путь.
Она Вас искренне любила,
И в этом её сердца суть.
Не забывайте её глаз,
Наивную её улыбку.
Ведь каждый и каждый час
Дымать о Вас она привыкла.
Она хранит в своей душе,
Всё, что ей дорого и мило.
Мечты оставив лишь во сне,
Всё сердце только Вам открыла.
Теперь она с другой планеты
За Вами будет наблюдать.
Она раскроет Вам секреты,
Сигналы будет посылать.
Смотрите чаще в это небо,
Не отводя счастливых глаз,
Быть может её рядом нет
И не хватает её фраз.
Но она смотрит в Ваше сердце,
И знает, что произошло.
И Вам открыта её дверца,
Чтоб тихо счастье к Вам пришло.
_________________
Она не знает той границы,
Страданий, фальши и мечты,
Она открыла Вам страницы,
В которых появились Вы.
Она Вам слёзы посвяьтла,
И посвятила Вам судьбу!
Она дорогу Вам открыла,
Дорогу к звездам наяву!
_________________
Всё тот же город разлагает её мысли,
он найчил её летать.
Она запутала все числа,
И продолжает лишь мечтать.
_________________
Она исчезнет в неизвестность,
Она исчезнет в никуда,
Но не забудет ту планету,
И не забудет Вас она.
Планету, что ей по секрету,
Открыла вечность навсегда,
В которой Вас она нашла,
Любовь для Вас изобрела.
_________________
***
Планета -многоликое созданье,
Прекрасные минуты ожиданья,
Она наполнена счастливыми сердцами,
И одинокой грусти образцами.
Здесь миллионы судеб не извнстны,
По своему красивы и чудесны.
Она является здесь грусти образцом,
с красивым и чудесным жизненным концом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246955
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011
Слова "Скучаю" каждый день
Их нам писать совсем не лень.
Лишь переписка между нами
В премешку с теплыми словами.
И не поверит нам никто
Что дружба это... Им то что...
Мы далеко, ну что ж и пусть,
С лица прогоним тихо грусть...
Мы верим в тихую надежду
Во встречу нашу, как и прежде...
Мы вместе всё пройдем с тобой,
С моей подругой дорогой.
Пусть между нами километры,
Мы превратим их просто в метры...
Не будем верить в расстоянье
С тобой у нас одно желанье.
Один звонок, улыбка, счастье,
И сразу же ушло ненастье.
И на душе моей тепло
От сообщенья твоего.
Наши рассказы обо всем,
О чем мы думаем вдвоем...
Я знаю, ты мне дорога,
И дружба наша навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246737
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011
Я ніколи не стану Вашим сенсом буття,
І , напевно, дарма тарабаню в ці дверці,
Все що можу, це вічне вручити життя
На папері у віршах, у серці...
______________________________________________
Я не вдала причина для Ваших думок,
І, звичайно, не варта уваги,
Не царівна, не вмію складати казок,
Та для Вас, певно, в списку "розваги"
Наче Ваш ідеал, але геть навпаки!
Що наївна та духом не сильна,
Я скоріше годжуся для Вас в кріпаки
Як рабиня -покірна ,та вільна.
Я не стану причиною Ваших думок,
Ані мрій, а тим більше страждання,
Бо земна, не така як царівни з казок,
Не найкраща для Вас й не остання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246574
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 12.03.2011
як завше, красива і, як ніколи, самотня.
Боже, прости мої вибрики, я говоритиму віршами
і не шукатиму змісту
Боже, не дай тільки сумнівам всю мене з"їсти.
даруй мені зміни. вирішуй за мене, я дозволяю.
зроби щось зі мною, коли буде час і натхнення.
чи просто придумай для мене нову забавлянку,
старі почали уже гратися мною і грати на нервах.
Вибач, що набридаю, наступного разу піду до психолога.
говорити не можу без адресата, тиша - невдячний слухач.
Боже, мені по-зимовому сумно і холодно.
Боже... я не хотіла, щоб і тобі було сумно... не плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245348
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Любимый учитель, два простых слова,
Но я повторяю их снова и снова.
Я очень хочу, чтобы Вы это знали,
Вы дороги мне, чтобы Вы не сказали.
В моей душе лишь немного печали,
Быть может и вы её замечали.
И сердце бьётся отныне отчаянно,
И я Вам скажу, это всё не случайно.
Мы не заметим, два года пройдут,
И в них только мысли потом нас вернут.
А Вы никогда не бываете строги,
Я очень люблю ваши уроки,
И только для Вас мои теплые строки,
Мы с счатьем пройдем наши дороги.
Любимый учитель, подумать едва,
Как дороги мне эти слова.
Вы в душе моей есть и Вы дороги мне,
Вы есть в моей страстной безумной судьбе.
Быть может не полностью Вас я и знаю,
Но многое я понимаю.
И скоро мы будем видеться реже,
От этого в сердце отчаянный скрежет.
Два года пройдут, но Вы и тогда
Останетесь прежней любимой всегда.
И мне надо сейчас понять лишь одно,
Что было судьбой всё так решено.
Вам надо знать, но лишь я так хочу,
Может и лучше, что я всё молчу.
Мне дорог такой, как Вы человек,
Пусть он проживет весь этот век,
Но он должен знать,
Я устала молчать,
Что так дорог он мне, что он дорог судьбе.
Вы не знаете, что в душе у меня,
Но рассказать Вам решилася я.
Может и стих к Вам не дойдет,
Но кто-то другой меня всё же поймет.
Может не надо знать Вам о нём,
Он может исчезнет с осенним дождём.
Но я буду знать, что писала о Вас,
Я буду знать и потом, и сейчас.
Я буду знать как Вы мне дороги,
Судьба скажет мне: "Всё в душе береги!".
Может быть это просто слова,
Любимый учитель, душа лишь одна,
Знает, что значат они для меня,
И о чём каждый час думаю я.
Знает, а я ей опять говорю,
Что у судьбы покой я молю.
Так сказала судьба,
Что Вы мне дорога,
"Это всё навсегда,
Не забудь никогда!".
В отраженьи не я,
Вы наверно поймете меня,
Я хочу, чтоб Вы знали,
Только б Вы понимали,
Как сейчас всё со мной,
Что с моею душой,
И ещё лишь одно,
Что судьбой решено,
Как Вы дороги мне,
Мне, душе и судьбе.
Любимый учитель, лишь два простых слова,
Но я повторяю их снова и снова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246510
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 12.03.2011
Він не існує. Взагалі.
Лише в її думках, бажаннях...
Якби він знав, яке кохання її
До нього привело її...
Вона, неначе квітка в полі,
Сам Бог хранить її вуста.
Та за наказом злдої долі,
Вона в середині - пуста,
Бо він - то дощ несамовитий,
Що крає серце кожну ніч.
Вона ж бо з ним уже не зможе
Зостатись вдвоє, віч - на - віч...
Бо він - то вітер неспійма́нний.
Женеться світом навпростець.
Вона ж бо смертна. Просто смертна!
Його ж не скоро ще кінець.
Йому ще жити. Довго так!
Він змалку у полях гуляє...
Вона ж бо досі ще не знає,
Що він живе лише в думках...
Що ж буде, коил правда стане,
Коли дізнається вона?
Під дощ і вітерець духмяний
Вона ходитиме сумна,
Підводитиме карі очі,
Вдивлятись буде у хмарки,
А у полоні злої ночі,
Там, рахуватиме зірки...
Навіщо ж доля викликає
Оті ридання і жалі?!
Вона ж бо досі ще не знає...
Він не існує. Взагалі.
М. Рейн 09.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245968
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Він приходив до неї в снах
Вночі і вдень-лиш очі закривала,
Він був для неї дикий, вільний птах,
Якого до безтямності кохала.
Вона йому підносила життя,
Вона була готова все віддати,
Не було більш в минуле вороття,
Де можна було жити,не кохати.
Куди воно поділося усе,
І де той світ загублених ілюзій,
Тепер життя це біль лиш їй несе,
Ні мрій,ні щастя, ні думок,ні друзів.
Вона йому присвячувала дні,
Йому вона писала всі поеми,
І музики акорди знов сумні
Яскраво так виписували тему.
Вона чекала зустрічей із ним,
Щодня його в чужих очах шукала.
Лише хотіла бути з ним одним,
Його ж бо до нестямності кохала.
Роки пройшли-вона вже не сама,
І діти вже поволі підростають.
А серце,як приходить лиш зима,
Твоїх очей в чужих очах шукають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245949
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Лети моя доню, мов пташка,здіймаючись в небо бездонне
хай вітер колише у травах солодким, нестримним дощем
іскриться хай барвами радість,а ночі зникають, мов коні,
які на змаганні з любов'ю у душах зворушили щем..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245835
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200681
Прощальний вечір.
Час дощу
наснив останню зустріч з вами.
Крізь сум, не мовлений словами
вчувалося: не відпущу…
Краплини падали - весна…
Весна устами шелестіла,
що спрагло так спивали тіло.
Безумство? Щастя? - хто те зна.
Душа злітала ген увись,
дощинками униз летіла,
і холодила грішне тіло,
щоб згадувать цю мить колись.
Колись – у вечори без вас,
як в тишині місяцеокій
весняний вечір збудить спокій,
щоб наспівать зорі романс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245775
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 08.03.2011
Не найкраще танцюю танго, не найкраще пишу вірші,
Не з елітного першого рангу, і ненавиджу часом дощі.
Не готую борщу й лазаньї, не ховаю своїх образ,
І давно вже не в тому стані, що усіх наближає час.
Не будую твоїх ілюзій, не найкраща в чужих очах,
Не причина у тім, що друзі, а причина у тім, що страх.
Не найкраща в твоєму ліжку, і давно не терплю цих ран,
Не кохаю тебе, а трішки обгортаю себе в обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245593
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011
У записку заглибився хлопець, анонімну і зовсім малу:
«Ну чому ти, мій хлопчику милий, все не хочеш мене помічати?..
Я тобі прихилила провесінь, я до тебе підношу хвалу,
Тільки ти, тепле світло небесне, гордовито ховаєшся в лати.
Я тобі цілуватиму руки, ти, всміхаючись, душу облиш;
Я з тобою стрибну у провалля, помираючи, крилами стану.
Я осушу усі твої сльози!.. (ти відпишеш мені, чудо?) – лиш
Неможливого в світі не зможу: замінити у тебе кохану.»
07.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245578
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011
Мэриэнн Мур, "Могила"
Человек, смотрящий в море
впивающийся в него, которое столь же достойно этого,
как ты --собственных взглядов,
это-- людская натура быть пупом мирозданья,
но море не по тебе;
оно неблагодарно, будучи лишь объёмистой могилой.
Ели в строю, каждая с изумрудной индюшиной
лапой наверху,
ограниченные собственными силуэтами, помалкивают;
подавление, однако, не самое очевидное свойство
моря;
море-- скопидом, щедрый на ответный жадный взгляд.
Не один ты, и прочие испытали его,
они уже смирились; рыба уже не смущена им,
ибо и глазницы тех нет:
ниже сетей люди, ибо не ведают они, что они
осквернли могилу--
и быстро гребут прочь подобно стопам водомерки, будто
смерть им нипочём.
Отростки шевелятся сообща, фалангой-- прекрасные
под кружевом пены,
и бездыханно сникают, пока море тормошит
водоросль;
птицы вплавь секут воздух на всех парах, издавая кошачьи крики
как прежде...
черепашьи панцири слоняются у подножий утёсов, пресмыкаясь
под ними;
а океан, пониже морзянки маяков и гама
звенящих буев,
берёт своё как обычно, выглядит так, словно не океан он, в который
что упало, то пропало...
в котором павшие, если они вертятся и вьются, то --невольно и не-
-сознательно.
перевод с английского Терджимана Кырымлы
A Grave
Man looking into the sea,
taking the view from those who have as much right to it as
you have to it yourself,
it is human nature to stand in the middle of a thing,
but you cannot stand in the middle of this;
the sea has nothing to give but a well excavated grave.
The firs stand in a procession, each with an emerald turkey-
foot at the top,
reserved as their contours, saying nothing;
repression, however, is not the most obvious characteristic of
the sea;
the sea is a collector, quick to return a rapacious look.
There are others besides you who have worn that look --
whose expression is no longer a protest; the fish no longer
investigate them
for their bones have not lasted:
men lower nets, unconscious of the fact that they are
desecrating a grave,
and row quickly away -- the blades of the oars
moving together like the feet of water-spiders as if there were
no such thing as death.
The wrinkles progress among themselves in a phalanx -- beautiful
under networks of foam,
and fade breathlessly while the sea rustles in and out of the
seaweed;
the birds swim throught the air at top speed, emitting cat-calls
as heretofore --
the tortoise-shell scourges about the feet of the cliffs, in motion
beneath them;
and the ocean, under the pulsation of lighthouses and noise of
bell-buoys,
advances as usual, looking as if it were not that ocean in which
dropped things are bound to sink --
in which if they turn and twist, it is neither with volition nor
consciousness.
Marianne Moore
Мэриэнн Мур, "Только розы"
Ты будто не понимаешь, что краса-- скорее пассив,
чем
актив сообразно с тем, что дух творит форму,
которую мы приняли с условием,
что у тебя есть мозги. Но ты, гордая печатью
врождённого превосходства, остающаяся непреклонным
и броским символом особы
несмотря на
изыски амбициозной цивилизациий ; но ты,беспомощная, несмотря
на демонстрацию явного
превосхоства, опровергнуть подозрения нас,
созерцающих тебя, ты тщетна; ты не способна убедить нас
будто ты-- чудесный изыск. Ведь, роза, если ты
великолепна, то
не лепестками, которые суть "золотой запас"
твоих качеств. Без шипов
ты осталась бы просто "штучкой", эксцессом
и только, правда? Они суть не защита от червя,
от жары или от мучнистой росы;
ну а от хищной руки? Что значит великолепие
без противовеса? Принимая во внимание
мельчайшие задатки твоего ума, убеждающие присяжных,
будто "лучше быть забытой, чем остаться кли-
-ном в памяти",
твои шипы-- лучшее твоё.
перевод с английского Терджимана Кырымлы
Roses Only
You do not seem to realize that beauty is a liability rather
than
an asset - that in view of the fact that spirit creates form
we are justified in supposing
that you must have brains. For you, a symbol of the
unit, stiff and sharp,
conscious of surpassing by dint of native superiority and
liking for everything
self-dependent, anything an
ambitious civilization might produce: for you, unaided, to
attempt through sheer
reserve, to confuse presumptions resulting from
observation, is idle. You cannot make us
think you a delightful happen-so. But rose, if you are
brilliant, it
is not because your petals are the without-which-nothing
of pre-eminence. Would you not, minus
thorns, be a what-is-this, a mere
perculiarity? They are not proof against a worm, the
elements, or mildew;
but what about the predatory hand? What is brilliance
without co-ordination? Guarding the
infinitesimal pieces of your mind, compelling audience to
the remark that it is better to be forgotten than to be re-
membered too violently,
your thorns are the best part of you.
Marianne Moore
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245550
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011
Cама не знаю, победила ль, побеждена ль?!
(М. Цветаева)
Милая! Ты ли? Та ли?
(С. Есенин)
***
Уходит время, "как вода в песок"...
И как песок по перешейку колбы.
Осиным жалом из осины кол бы
Без жалости вонзить в больной висок,
Пусть осью будет. В бешенстве косой
Иль вилами от неуёмной злобы,
Спираль времён застопорить бы, чтобы
Во влаге липкой ощутилась соль…
Мгновение впотьмах остановили, -
Едва соприкасаясь, воспаряли…
Ни кол не нужен, ни коса... но вилы…
В потоках чувств завис наш утлый ялик…
Там, на реке меня любили Вы ли?…
В Вас без осадка растворялась я ли?…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245180
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 05.03.2011
Жевріє жертва жасминного жарту…
Хоч жартівник той не дуже жаданий…
Жалом жаліти чи ж жалити ним
Може жагуче жадібний жалем…
30.V.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81926
дата надходження 01.07.2008
дата закладки 05.03.2011
Ти такий..!
Пояснити важко.
Я уперше це помічаю...
Непомітно холоне
чашка
Із лимонним гарячим чаєм...
Ти такий..!
Я не п’ю... а мрію...
Просто згадую все це...
Ніжно-високо-чорно вії
Очі синьо... і сильно – в серце...
Ти такий..!
...щоби не наврочить...
і собі не спекти до глотки...
Кип’ятитиму в чаї «хочу».
.....Як лимонний
без цукру...
солодкий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215685
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 05.03.2011
Мед і зелений чай
Кажуть мені, що вечір
Знову почав
Заварювати тьму і залазити мені на плечі.
Я знаю формулу,
Щоб чаювання було незабутнім:
Вдягайте зручну форму,
Тобто те, в чому входите у будні;
Гукайте близьких чаєголіків;
Лийте у чашки, зсередини ще голі,
Коричневий нектар
Й окріп, перемішаний з медом.
Все. Осінній темний чай – це дар.
Що перед сном ще треба?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222656
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 05.03.2011
Розбивається об лід сторіч
Серце Відьми...
Хіба це Титанік?..
Це просто
Твоя рука
на шклі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154194
дата надходження 08.11.2009
дата закладки 05.03.2011
Грози, пусті, надщерблені
З місяцем грають в хованки,
Нам почуття прищеплюють,
Темряву в нас виховують.
Ніч розіллється кавою,
Цукром вогні притрушує.
Вітер, густою парою,
Реінкарнує, змушує.
Ти відчуваєш?-Збудеться!
Десь, на моїх перетинах,
Світло у снах розгубиться,
Світло - воно всередині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245041
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 05.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2011
Справжнім поетам важко:
муки в душі і слові.
Вертання до текстів знову,
і жодної, зваж, поблажки –
для думки знайти основу.
Справжнім поетам важко
Справжнім не просто бути:
справжні бредуть крізь хащі,
в спробі писати краще.
Справжні по груди в бруді,
гнів розтинає груди...
Справжнім не просто бути:
Треба писати краще...
Слово, здобуте в герці -
всі мізки думками сточить,
безсонням зів’ялить очі,
зранить до крові серце...
Плуга за інших перти –
певне, не кожен схоче.
Справжні – ці поза часом,
справжні не знають смерті
справжні – безглуздо вперті
на гострому вістрі щастя...
Звідти так легко впасти -
час у падінні стерти.
Це графоманам просто:
штампують за віршем вірші
пишуть малі і більші
в рівень людського зросту.
Віддатися творчій злості –
ах, ліньки... Нехай вже інші...
27.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243903
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 02.03.2011
Чорно...Так чорно,що боляче глянути,
В білій душі моїй...
Хочу сльозою танути
На чорному віялі вій.
Темно...Смеркло без просвітку,
Може,вже й назавжди...
Може,не встану вдосвіта
І не нап'юся води.
Сумно...І так,наче зболено,
Ранами всіяний жаль.
Знаю,що просто хвора я,
Та не лікуюсь...На жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238729
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 24.02.2011
- ты сегодня вовремя?
- ...
я во время
сегодня
узнал о том,
что я сегодня не вовремя.
буду завтра.
- а завтра ты будешь вовремя?
- завтра я буду невовремя,
раз сегодня я не прийду.
- для меня не наступит завтра,
каждый день для меня
станет называться Сегодня,
если ты обещаешь мне
сегодня быть вовремя.
- я буду.
так и случилось.
для нее каждый новый день
наступая
становился сегодня,
но даже при этом условии
он опоздал,
когда он пришел,
она его не узнала,
а он сыпался из
лона ночного неба
ложился на нос ей
и губы
и таял...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229179
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 22.02.2011
Механічно стираються рядки
вчорашніх зізнань.
Запозичення слів вже не личать
закоханим хлопцям.
Що у відповідь? Знову почулося
слово "прощай"?
Не почулось. Переїлись насичених
пафосом порцій.
Закодовані рухи, приховані
риси облич.
Як побачити в них те єдине,
бездонне кохання?
Плагіат не потрібний. І ти це,
коханий, облиш.
Я дізнаюсь про все, пригорнувшись
до твого мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240122
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Ти повісився – абияк …
чорним паском старим, зношеним
на обличчі – судоми страх,
світ в очах, і язик перекошений.
Ти повісився – абияк.
У костюмі старім, у смужку,
бо повірив, що долі знак,
коли впала додолу ложка.
«Все життя своє ж марно прожив!...
…без джек-потів, медалей і грамот…
(навіть дерева не посадив ,
і на щастя не виборов права).
Ти повісився …абияк,
бо вважав, що нічого не зміниться
й світ – дурдом, або – кислий коньяк ,
від якого аж слина піниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234876
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 07.02.2011
Вкрилось поле золотистим цвітом,
Збилось табуном тепло вогнисте,
Розкидає у пориві вітер -
Волошкове райдужне намисто
Сонцем зморена вона у полі,
Немов латка, гола серед жита,
Жне серпом і дорікає долі -
Що душа порожня і розбита...
Чом же лиш у спогадах лишилось?
Як удвох в шовкову падали траву?
Заросли стежини де любились -
Не зрівняти вже життя криву...
Тисне подих біль колишніх днів,
Хоч вже й білим цвітом вкрились коси
Він, дорослих має двох синів,
А вона...ще НАРЕЧЕНА й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239073
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 05.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2011
Сонце переслідує мене вже майже 9 місяців. намагагаюсь втекти. але хіба від нього втечеш? сонце це як наркотик. воно притягує,воно обпікає, воно обнімає гарячим диханням, воно входить в мене і розсипається навколо мільйоном іскор. я підхоплююсь і розумію, що вже не втечу. всерівно продовжую бігти.
гратися з Сонцем - всерівно що гратися з вогнем. не знаю коли обпечуся. але при цьому ігри здаються ще цікавішими. то чому ж я не розумію своїх правил?
вночі Сонце по-особливому справжнє. воно сміється і мені світло. світло не від того що воно світиться і не від того що воно заставляє речі світитися. просто поряд з ним не потрібно світла. падає зірка. Сонце ловить її і ховає в кишеню. я й не знала що воно таке підле...
за вікном дощ. мокре Сонце пише смс до Неба і просить перестати його плакати. чи кінчати? я дивлюся як вода стікає по мокрих сонячних променях. Сонце встає з лавки і підходить ближче. я втікаю і закриваюся в ванній. Сонце сміється..
прикурюю. затягуюсь і закашлююсь. блін, яерез нього я вже не можу курити...
раніше я була вагітна осінню. тепер я вагітна Сонцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233049
дата надходження 05.01.2011
дата закладки 05.02.2011
З дитячих наймиліших сновидінь
лише одне пригадую затято:
тоді до мене ангел прилетів -
мій добрий вісник трепетного свята.
В світ безкінечних радостей водив,
на крильцях підіймав до веж дзвіниці,
сяйливі промені виловлював з води -
я їх пила, і не могла напиться.
Перешуміли зливами літа,
лягла до скронь непрохана пороша.
Тепер до внучки ангел приліта -
леліє сни спокійні і хороші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238609
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 04.02.2011
Я не я.
Душа вже точно не моя.
Віддала її.
І не чужому, - а тобі.
Забрав.
Взамін нічого не віддав.
Одна.
Сиджу мов статуя сумна.
Фата-моргана.
А колись була така бажана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160135
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 30.01.2011
Часом
ти ще дзвониш мені з того світу
вітаєшся чемно
і надиктовуєш неймовірні рядки
про кохання якого нема
намагаюся записувати
окремі фрази на палітурках
чистих полях
але врешті-решт
треба збагнути
що у нашім блокноті
вже немає
вільного місця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234911
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Я закохалася у тінь,
в промінчик світла і любові,
що полонив мене ураз
в відрізках болю і неволі.
Я закохалася у ніч,
куди не глянь вона зникає
і лиш незнаність по собі
завжди залишає.
Я закохалася у те,
чого любити неможливо,
і що люблю я так його
це,безсумнівно,для всіх диво.
Я закохалася у дощ,
що по не вольності зникає,
навзнак про свій прихід оцей,
роз’ятрені краплинки залишає.
Я так люблю його,а в тім,
навіщо це усім казати,
безглуздо це,наївно це
та в серці буду зберігати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233847
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Сестра душі. Сестра завжди і всюди.
Нас ніц не розлучить,
бо так не може бути,
бо ми такі одні,
такі дурні на світі,
що будемо любить,
страждально, не своїх.
Так завжди було, й буде так, можливо.
Бо доля наша, подруго, така.
Щоб по життю ми вдвох
так гордо і красиво,
ступали стежкою життя.
Та було б добре так,
якби не було інших,
тих підлих і дурних,
красивих парубків.
Тих хлопців, не моїх,
і не твоїх, подруго.
Тих підлих кобелів,
тих красенів, можливо.
І якось так в житті,
складеться та година,
що поруч по життю
з тобою піде інший..
не я, сестра твоя,
по серцю і по думці..
а він - коханий, твій,
твій принц і муж, єдиний.
Ти не сумуй, моя,
ти сестро, лебедина,
я ж завжди поруч буду,
і де б я не була,
моя душа і серце, соколине,
тебе, подруго, любить!
і так буде завжди!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228233
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 21.01.2011
я ладна віддати все на світі аби ти тільки забрався з мого життя, назавжди...аби вже ніколи не бачити твоїх очей...аби не цілувати твоїх губ...не вдихати твій запах, щоразу мліючи...аби не мучити себе питаннями: де ти? з ким ти? як ти?...а при зустрічі з тобою, щоб виникала лише одна думка: хто ти?...аби не зваблювати себе бажанням зателефонувати на твій номер, який назавжди закарбувався в моїй пам"яті...аби не шукати будь-якої мізерної нагоди побачити тебе...аби не згадувати все що було, і все, що мало бути...аби не тішити себе надіями про примирення...аби не переглядати фотографії з тобою...аби не запалюватися щоразу, коли чую телефонний дзвінок, гадаючи, що це ти заволів почути мій голос...аби не дурити себе, що кохання наше було справжнім...що слова ті твої були щирими та від серця...що твій поцілунок був найсолодшим...що ми довіряли один одному, мов дітлахи...що пестивши моє волосся, в твоїй голові був мій образ, була я...що твої обіцянки про щасливе майбутнє були справжніми намірами, а не просто сплеском емоцій чи багатою фантазією...я хотіла бути частиною твого світу, в який ти мене так і не впустив, зачинивши браму прямо перед моїм носом...але ж, чорт візьми, я все одно до тебе не байдужа! я все одно потребую твого кохання! я все одно залежна від тебе, немов від нікотину в шкідливій цигарці, що отруює моє життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228223
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 21.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2011
З неї впала коштовна корона,
А вона все одно королева.
Покотилась сльоза кришталева
І звільнилося місце на троні.
Треба знищить її, безборонну,
Треба кинути в клітку до левів!
З неї впала коштовна корона,
А вона все одно королева!
Владний погляд - криниця бездонна,
Ніжне серце, хоч воля сталева.
Вірні слуги й прибічники, де ви?
Все ж велична, мов діва, ікона.
З неї впала коштовна корона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225939
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 21.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2011
В гіркій скорботі дерево за літом...
За ніжним небом - синім оксамитом,
І ще за сонцем, хоч палке, зате
Таке блискуче, що душа цвіте!..
В гіркій скорботі дерево за літом...
За зелен-листям, ніжно-білим цвітом,
Та за плодами, хоч важкі, зате
Такі яскраві, що душа цвіте!..
В гіркій скорботі дерево за літом...
За чорним зелом, сонечком зігрітим.
І за дощами, хоч сумні, зате
Такі ж бо щедрі, що душа цвіте!..
А зараз осінь: мачуха сердита...
Зриває листя, про́те цим не сита.
Додолу хилить, хилить до землі,
Що вже холодна, в білій вже імлі...
А там зима... Мов штучна серед снігу...
Вона ріку заковує у кригу.
А дерево підкорюється сну
І літо сниться у той час йому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236137
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 21.01.2011
Вона прийшла, в сльозах, з печаллю,
Із смутком, з болем у очах.
Здавалось в них сама безодня,
Та ні, ховався там десь страх.
Вона боялась - не пробачить,
Вона боялась - прожене,
Вона прийшла - та він не бачив,
Що у руках своїх несе.
Він не побачив там, в долонях,
Кривавий слід і щось живе.
Він не помітив, що в пригоршку
Своє життя йому несе.
Вона прийшла, в сльозах, з коханням,
А він прогнав, сказав їй НІ.
Не знав, що то була остання,
надія-іскра у його житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228181
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 20.01.2011
Не смотри на меня по волчьи,
Не ступай против рыбы с ружьем
Я мудрее хоть ты и ловче,
Не гневи,я стою на своем.
В этом поле, мы с тобой, волки,
Хоть в прицеле, ты человек,
Не дай бог осечку,винтовке,
Это будет, последний ночлег.
Но ты смотришь, фалангу сжимая
Выдавая наружу оскал,
Я стою на своем,не шагая,
Звучит выстрел,момент,и упал.
Я внушал, не гляди же по волчьи,
Не ступай против воли ветров,
Говорил я тебе, хоть ты ловче,
Но ружье не стреляет в волков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235940
дата надходження 20.01.2011
дата закладки 20.01.2011
Я такий який є
мені треба лиш іскру
трохи справжности твої
крок у двох за карниз
запали моє небо
я є легкозаймистий
одягай мої крила
й не дивися у низ...
Не дивись що те небо
осипається з стелі
таке тепле і чисте
намальоване наче малям
не дивися що крила мої
зроблені з воску
аби як поналіплене
пір'я там
Просто будь
і не вицвітуть барви
не осиплеться небо
від невіри у ніч
крила втримають сонце
щоб дістатися Бога
стане воску на двох
віри нашої свіч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212773
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 18.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2011
З жасмином зелений чай.
Скажу тобі лиш : "Прощай..."
Не бійся, я буду одна.
Вільніша, та геть не сама.
Під небо втечу, як колись.
Дістану руками, дивись!
З тобою десь крила були,
назавжди назад їх візьми.
У світ свій я знов повернусь. По ранах і шрамах пройдусь.
Болить, але ти не чекай
Холоне ж з жасмином чай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226549
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 13.01.2011
б'юсь об заклад на авто повнопривідне -
я тебе викину, виверну, виперу,
з серця і з подиху "ванішем" виведу,
чорною шкапою з пам'яті виорю.
доста вже мучилась, плакала, вішалась,
пила вино, заїдаючи соромом...
стільки емоцій у віршах намішано!
геть забирайся! лети чорним вороном!
я не зламаюсь. повірю і виживу.
ранки стрічатиму в сонячній Франції.
я тебе вивезу, винищу, вижену,
і розкладу на молекули й фракції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233693
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 11.01.2011
Біле поле — чорне поле
Легко — важко як ніколи
Любов — зрада скрізь навколо
Програш і… Апатія
І не пішак і не король
Йшов по життю — свою грав роль
Та підібрала ти пароль
Свою зіграла партію
ПРИСПІВ:
Королева шахових полів
Що там пішки, що там королі
Не один на полі тім поліг
Щоб знайти до твого серця ключ
Королева шахових полів
Не стрічав я кращих на землі
Та чому у серці в тебе лід
Я ж тебе люблю… я так люблю
А кажуть люди все мине
Лиш зроби ти хід конем
Ти взяла в полон мене
І шах мені поставила
Сил боротися нема
Мабуть знаєш ти й сама
Погляд твій для мене мат
В коханні інші правила
ПРИСПІВ
В житті буває, знаю сам
І чорна й біла полоса
Там де очей твоїх краса
Я різкий поворот зроблю
Піду по білій, поперек…
Туди де мене обереш
Бо знаю правило старе
Полюбиш й ти як я люблю
ПРИСПІВ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233771
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 09.01.2011
Я прокинулась від того,що сум холодними пальцями схопив мене за шию. В іншій кімнаті ти всіма можливими способами добивав наше щастя, думаючи,що я сплю і нічого не помічаю. Помилився, буває. Я кинула подушку в лице твоїм гордощам, надіючись, що більш ніж 3 хвилини без кисню вони не витримають. Накинула на плечі халат і пішла на кухню- готувати сніданок. Ти теж поплентався за мною. Привітався, сказав,що я сьогодні дуже гарна, одягнувся, поцілував мене, і пнув на останок напівмертву совість у кутку,пішов на роботу.
Подружнє життя захоплювало. Я пройшлася по кімнатам, розбризкуючі парфуми,щоб не було чути запаху зради, та також пішла на роботу.
Вечір. Ти повернувся, впав на диван та увімкнув телевізор.Я, зайшла до кімнати, спитала, як справи на роботі, чи не хочеш їсти. Ти кивнув головою, навіть не відводічи погляд від екрану. Я пішла на кухню, повернулась з тарілкою ароматної їжі.Посміхнувшись, вилила тобі на голову томатний сік та накрутила на вуха спагетті. Ти люб'язно попросив у мене брудну тарілку та запустив її у стіну.
Потім ми лягли спати, побажавши один одному солодких снів, і обнялися кожен зі своїм коханням. Ти обережно накрив ковдрою дівчину з фанатичним блиском в очах на ім'я "Слава",а я міцно притиснулась до зелених американських президентів та поцілувала доларові знаки. Кожен мав те,що хотів.Кожен був щасливий у "довгому" та "міцному" шлюбі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229648
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 09.01.2011
Привіт, вусатий!
Очка, намистини,
вологий ніс торкається руки,
і шовковиста біла кожушина
клубком пухнастим треться до щоки.
Цей теплий м"ячик , розімліле диво
ліниво “місить тісто” , мружить зір,
згортається в калачик воркотливо,
мій лагідний хижак, мій ніжний звір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233742
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 09.01.2011
Она сидела молча у окна,
Не вытирая льющиеся сльозы.
В пустой квартире и в душе одна
Смотрела на искусственные розы.
Она любила слушать тишину,
Опять мечтая о волшебном принце,
В котором не ценила простоту,
Сама была ведь правильной девицей.
Всегда наивно верила в судьбу,
Планируя свой день по гороскопам.
Работала, училась, как в бреду,
Не поддаваясь будничным заботам.
Не меряй всех парней под идеал,
Была б давно она такой счастливой,
Что жизнь напоминала б сериал,
В котором бы она была любимой.
Проходит время быстро. День за днём
Она вот так живёт не изменяясь.
И в ней себя мы часто узнаём,
Себе так редко в этом признаваясь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191499
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 08.01.2011
"Короткі біографічні відомості
Життя Василя Стуса"... -
Тридцять три дати...
Чи це багато...
...Аби життя твоє
Взяти, брате,
Та спресувати
В тридцять три дати?...
Три - на дитинство.
Одна - на юнацтво...
Чотирнадцять дат -
На роботу й працю.
Дві - на виступи,
Правду й протести.
Ще дві -
Позначують арешти.
Потім шість дат -
На суди, на знущання,
На заслання та на відбування.
Одна дата -
на одруження.
Одна - на повернення...
Одна - на останнє побачення.
І ще одна - на ніч,
Ту, що смертю позначена.
Є там ще одна чорна дата,
Про яку осоружно й писати!!!
Страшно й боляче уявити,
Як на світі ще можуть жити
Ті, що варті могили палити!?
Та засуджувати не буду:
Всі ми дістанемось
Вищого Суду...
Сорок сім років...
Тридцять три дати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233369
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 07.01.2011
В цей день думок у всіх багато
Одному це дійсно свято
Інший в спогади митнеться
Третій ж попросту нап’ється
Останній раз дзвінок лунає
Тебе в життя він проводжає
І згадав ти мимо волі
Як жилося у цій школі
Як прийшов після садочку
І почалось: гачки, крючочки
Звуки, букви, алфавіт
Музика, людина й світ
Стільки всього навалилось
Табличка множення з’явилась
Згодом алгебра і мова
Вже про сьомий клас розмова
Розумніші трошки стали
Десь повчили, десь списали
Нову хімічку не взлюбили
Лабораторну підпалили
До директора всіх звуть
Батьки вуха надеруть
Та хіба це в перший раз?
Ми ж уже дев’ятий клас!
Десятий вже і не згадав
Прогуляв,забув, проспав
І тут останній рік лишився
А ти ж нічого не навчився!
І як завжди, в останню мить
Почав усе про все зубрить
В голові таке твориться
Що самому Богу не насниться
І ось вже випускний настав
Останній дзвоник пролунав
"Прощай" ти скажеш рідній школі
І підеш на зустріч долі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187096
дата надходження 30.04.2010
дата закладки 05.01.2011
тану в музиці
то музикою.. то тишею..
пліт стає хвилею
воєдино.. цілісно..
..відпливаю.. іншою
..забуваюсь.. піною
чайки-ноти
у море.. піснею
розіллюся
волоссям.. вітряно
..відпливаю.. іншою
..забуваюсь.. піною
я сьогодні побуду
відстанню..
абстрактивно лишуся
тишею..
..і, можливо, твоєю піснею..
..і, можливо, Твоєю.. піснею..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232802
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 04.01.2011
Розтікалась гарячим склом
на асфальті твоїх фантазій,
уявляла, що ти - мій клон,
і живеш в закапелках азій.
Проникала на твій балкон
вересневим пісним туманом,
уявляла, що ти - мій клон
у футболці від лже-Армані.
І хай кажуть, - таких мільйон -
ще_майбутніх і вже_колишніх,
та я знаю, що ти - мій клон
із країни, де квітнуть вишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190669
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 02.01.2011
Вы меня рисовали, стирали и рвали.
Сотни раз исправляли один мой портрет.
Оголившись душою совсем перед вами
Я хранила рисунков ваших секрет.
Вы меня заставляли сидеть и ложиться.
То заламывать руки, то строить глаза.
Я была той натурщицей, которым снится
Как они едут с вами, спустив тормоза.
Вы меня выставляли в картинные рамы
Отдавали под критиков жестокий глаз.
На меня таращились светские дамы
Что в кроватях с вами лежали не раз.
Вы меня изгаляли, затем одевали,
Выставляли всё время неправильный свет.
Я была отраженьем то вашей печали,
То типичной хвалою бывалых побед.
Вы меня украшали оборками тканей,
И затем, как и сердце, несли под замок.
Я была картиной без меры и грани,
Я для вас открывалась, как чистый листок.
Вы меня возносили до уровня Моны,
Уходили, потом возвращались взглянуть.
Я лежала покорно мазком невесомым,
Опасаясь ресницею пошевельнуть.
Вы меня подносили ко всем галереям,
Красной завистью дам их румянцы пекли.
Я была то ли мертвых чувств колизеем,
То ли ярким примером новой любви.
Вы меня рисовали без всяких набросков,
Что б заметен был смелой краски порыв.
Я была лишь картиною маслом и воском,
А любовницей вашей себя возомнив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231432
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Я боялась писати вірші,
В тиші літніх ночей ховатися,
Я занадто добре навчилась
Забувати і розлучатися
Хтось уміє таку солодку,
Заспокійливу ніч зачати,
Та мабуть тільки я навчилась,
Так безболісно й гідно втрачати
Я старанно збирала в долоні
І самотність, і місячний пил,
Залишки сліз витирала
На кам'яних плитах могил
Я боюся писати вірші,
Та вони мимоволі з'являються,
Я боюся писати вірші,
Бо вони все частіш збуваються...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98930
дата надходження 21.10.2008
дата закладки 09.12.2010
Так… на початку було СЛОВО,
(з БЕЗОДНI ГОЛОС пролунав),
І дотепер ніхто не знає
Промовив ВІН, чи проспівав?
Господь ГАРМОНІЮ явив,
Що «музикою сфер» назветься,
Звучанням цілий Світ створив,
А МУЗУ – музикою Серця.
Не кожен має в серці ТОН,
Яким ВСЕ може передати
Подібний Богу обертон,
Що здатен нам СВІТИ являти.
Так! КОМПОЗИЦІЯ мертва,
Коли ДУША в ній не витає,
ТАЛАНТ корінням пророста,
І смертним ІСТИНУ являє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180064
дата надходження 26.03.2010
дата закладки 08.12.2010
Виконується так: саджаєте знервованого
(зневіреного) сусіда (сусідку) на одне ко-
ліно і декламуєте в такт підкиданням,
прискорюючи темп. Під кінець, якщо ви
не досягли гармонії і не почули щасливий
сміх, повторіть на другому коліні.
Їхав, їхав пан, пан
На «мерині» сам, сам
До столиці радий-радий,
Бо попав у Раду, Раду.
Голосуйте хором, хором:
Став Михайло Семафором,
А йому на груди цяцю
За ручну невтомну працю.
Як там натовп, стих? Стих,
Бо дали під дих, дих.
Їм і зашморг, бачте, тісний,
Їх інспектор сильно тисне.
Не подобається пісня?
Їм давай своїх артистів?
А! Їдять сухе та прісне?
Не вдоволені міністром?
Щось їм там смердить у місті?
А у нас машини чисті.
Ми вас бачим.
Ми вас чуєм.
Ми вам гетто розбудуєм.
07 грудня 2010 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227190
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 08.12.2010
Ти живеш у своєму маленькому космосі.
Ти граєшся промінчиками різних світил.
Ти слухаєш сигнали цивілізації замість музики.
Замість домашніх тварин з тобою живуть сузір’я.
Вони бавляться і не покидають тебе…
Хіба що вдень…
Ти живеш у своєму маленькому космосі.
Ти будуєш повітряні замки з зірок.
Ти плетеш помаранчевого шарфика з сонячного проміння.
Замість друзів у тебе спогади
Вони доганяють тебе….
Хіба що вночі…
Ти живеш у своєму маленькому космосі.
Ти мрієш про нову зірку.
Ти звик до вічної осені.
Замість крові у твоїх жилах тече віскі…
Воно стане тобою…
Хіба що мрії…
Ти живеш у своєму маленькому космосі.
Ти зустрічаєш НЛО, яке вигадав сам.
Ти фантазуєш про дощ…
Замість дощу, тільки твої сльози…
Вони течуть з запухлих повік надто повільно…
Хіба що усміхнешся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222162
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 07.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2010
Путник шел уже очень долго. Так долго, что забыл сам, откуда начался его путь и кто он такой. Многих людей он встречал на пути, много дорог прошел, но везде и всюду он искал ответ на мучивший его вопрос – есть ли Абсолютное Счастье? И все, кого он спрашивал по пути, не знали ответа. Кто-то смеялся, кто-то удивлялся и не понимал, кто-то плевал в след.
Но навязчивый вопрос с каждым днем мучил все сильнее. А каждой ночью приходил один и тот же сон, в котором он видел незнакомую девочку с голубыми глазами. Только во сне человек уже не спрашивал ничего, потому что незнакомка молчала.
И никто не знает, сколько прошло времени, прежде чем многочисленные слухи направили стопы путника к далеким горам, где у подножия жил преклонных лет мудрец.
- Он знает ответ на любой вопрос, может и на твой тоже, - говорили ему некоторые.
Старик выслушал путника и сказал:
- Я думаю, счастье человека в его благосостоянии. Посмотри вокруг – деньги обеспечивают способ осуществить желания, что может быть лучше?
- Разве? Я видел множество богатых людей на своем пути, видел нескончаемую жажду в их глазах, видел и тех, кто готов был убить ради денег. Алчность невозможно насытить, а временное чувство удовлетворения не может быть счастьем. Тем более Абсолютным.
Покачал головой старик, он не знал, что ответить, но посоветовал:
- Выше в горах, за перевалом живет старец, мой учитель. Твой путь сюда будет напрасен, если ты не спросишь его - все-таки он знает больше, чем я.
Перевязал человек стершуюся обувь, и двинулся вверх по каменистой тропе. Но и за перевалом в ветхой хижине старца-учителя, познавшего основы мудрости, не услышал путник нужного ответа. Так как считал этот старец счастьем любовь, но разве страдания и муки могут быть Абсолютным Счастьем? Разве болезнь, именуемая ею, может быть безоблачной?
- Нет, - вздыхал на это старец. – Ведь любовь и боль неразделимы, пусть и несет она в себе счастье, и дает силы свернуть горы. Но ты можешь пойти выше тропой, пока не увидишь пещеру. В ней живет дервиш, мой наставник. Его мудрость рядом с моей - как валун по сравнению с песчинкой.
Два раза срывался сильный дождь с градом, прежде чем усталый путник дошел до пещеры.
- Я знаю что ты ищешь, - сказал дервиш. – Мудрость и ее познание являются источником счастья, и только.
- Но познаниям нет предела, как можно утверждать, что это Абсолютное Счастье, если его нельзя охватить руками, взглядом, мыслью? – огорчился путник. – Я прошел столько дорог, видел множество счастливых лиц, но ни одного действительно настоящего. И так и не нашел ответа. Неужели все зря?
- Не отчаивайся, сын мой, - дервиш задумался. – Возле самой вершины горы стоит старый монастырь, где по преданиям живет мудрейший и старейший из всех ныне живущих. Монах, который седовласым старцем учил меня основам самопознания много лет назад. Отправляйся туда, если и там не найдешь ответа, то значит его и нет.
Жажда, вопрос, мучивший путника, дал ему силы не упасть и не замерзнуть в метель, что бушевала вокруг. И он шел. Пока не упал перед воротами, где его и подобрал послушник монастыря. Надежда услышать ответ и наконец закончить поиски вселяла силы. Но и они покинули его, когда узнал от послушника, что опоздал. Старый монах умер за день до его прихода на 123-тьем году жизни.
Отчаяние, безысходность и апатия одновременно овладели человеком. А зря прожитые в постоянных поисках годы тяжелым грузом легли на плечи. Путник остался на ночлег, не думая о том, что будет дальше.
И увидел сон.
Девочка с голубыми глазами молча вела за руку дряхлого сгорбленного старика, который улыбался самой счастливой из всех земных улыбок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224501
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 04.12.2010
На гумовій стрічці відстаней
мы станем чуть-чуть воинственней
Ледве зрячими і глухими,
Изворотливо-зло-тупыми,
Срібно-білими всередині
Как на серо-пустой картине
Пізнаватимем пекло і жах
Ведь в жизни - всё как в стихах.
І кохання на страті не взбіситься
И спокойной рука останется
Серце б'ється. Пап'є-маше.
Наша жизнь - машинопись, клише.
Залишися. Зібгай мене.
Озвереет зима в стране.
І замовкнем.Хай відстань п'є
Оба сердца - твое и моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226421
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2010
Старий скрипаль у руки скрипку взяв,
І полилась мелодія печальна,
Весь зал притих,немов би щось чекав,
Незнаючи , що пісня то остання.
Злилися звуки скрипки і душі
В один дует,і болем залунали.
Маестро зараз був в усій красі,
На скрипку непомітно сльози впали.
А скрипка краяла ножем серця,
І билися об стіни сльози-звуки,
Здавалося не буде їм кінця,
Ніколи не закінчаться ці муки.
Та раптом засміялася вона,
Розреготалась диким,дивним сміхом,
І враз замовкла.Тріснула струна.
Спинився час над сивим чоловіком.
Оркестр затих,мовчав в чеканні зал.
Скрипаль на мить відкрив закриті очі,
Зійшов у зал, і їй під ноги впав,
Згорів,як зірка в небі опівночі.
Обірвана струна його життя,
Та музика для неї лиш звучала,
Її скрипаль дограв всю до кінця,
Тій,що в житті його не помічала.
© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11005202937
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200989
дата надходження 14.07.2010
дата закладки 22.11.2010
Я за свои стихи в ответе:
В них жизнь моя, печаль моя и боль.
На все вопросы в них ответы,
Последняя и первая любовь.
Сомнения мои, терпение,
Уверенность, растерянность моя
И первое стихотворение —
Живу в нём не придуманная я.
Моя бессонница, беспечность,
Моё уже случившееся "Я",
Мои грехи, моя безгрешность,
Давно уставшая душа моя,
Мои растерзанные мысли
И нелогичность логики моей.
Я без стихов себя не мыслю,
Пишу стихи и становлюсь сильней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223793
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Любити море восени й весною,
Таке спокійне, ненасичене людьми,
Безкрайовічне і прекрасне в самоті..
Любити море.. тихою ходою..
Любити море, й пошепки плисти
У ті світи, де буде лише море.. і ти.. і ти.. і ти..
Відлунням камінців, що зараз під тобою..
Любити море.. камінцем в руці..
Любити море.. навіть вдалечі
Так ясно чути голос Тої хвилі..
А уві сні зникати разом з ним.
Любити море...
...стати комусь морем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222865
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 18.11.2010
Поэты!!! Давайте восстанем все вместе!!!
Давайте устроим протест в декабре!
Довольно платить наши кровные песне,
Она – пережиток с противным амбре!
Докажем, давайте, что рифмы и строфы
Способны ещё удивить знатоков.
Не будем распяты крестами Голгофы!
Не бойтесь протеста и злых языков!
Сейчас стихотворчество не актуально,
Оно не приносит поэтам доход!
Оно именуется «Hobby» - печально…
Не взяты властями стихи в оборот!
Давайте читать, как в Советское время:
На улицах, громко, чтоб слушали все
Бунтарское, вольное, СЫТОЕ племя
Поэтов творящих в огромной толпе!
Поэтов, могущих заставить смеяться,
Рыдать, сострадать и прощать за грехи!
Давайте пойдём во все двери стучаться,
Давайте читать на дороге стихи!
Услышат! Поверят! Не сразу, но всё же!
Идёмте на площадь!!! Протест заявлять!
Сидеть и молчать для поэта негоже!
К тому же нас много! Не шесть и не пять!
Поэты!!! Давайте восстанем сегодня,
Чтоб завтра стихами суметь прокормить
Себя и семью, чтобы жить плодотворно,
И с гордостью имя поэта носить!
01:39
16.11.10
Структура проведения мероприятия:
1 день.
1 часть – официальная. Сбор в 14:00, начало в 14:30
- Вводное слово ведущих. Знакомство с выступающими участниками;
- Выступление участников со своими стихотворными работами (вперемешку с музыкальными номерами) – 1,5 часа. После кофе брейк 20-30 минут (антракт). Продолжение выступлений – 1,5. Обсуждение стихотворений и комментарий самого автора. (Лимит времени выступления одного участника 5-7 минут.)
- Вынесение на обсуждение основной идеи, постановка целей и методов их достижения с последующим формированием организационного комитета.
2 часть – неофициальная – «свободный микрофон»:
- перемещение всех желающих в кафе;
- знакомство со зрителями;
- прослушивание стихотворений зрителей и ознакомление со сборниками (если таковые имеются).
2 день.
- Посещение театра (по желанию). Начало в 12:00.
- Прощание с участниками.
Свободное время и разъезд.
Отчёт по проведенному «Первому всеукраинскому Съезду Поэтов».
1й Всеукраинский Съезд Поэтов состоялся в г.Киеве, 27 ноября 2010 года. Наше мероприятие прошло в рамках дружеской встречи-знакомства поэтов розового сайта, а также уважаемых и широко известных поэтов г.Киева – Евгении Бильченко, Марины Киевской и Юрия Крыжановского.
На Съезде присутствовало более 40 поэтов из разных уголков Украины, ярко продемонстрировавшие, что поэзия – жива, действенна, популярна и способна творить чудеса. У всех в ходе мероприятия была возможность продекламировать свои произведения и после получить критику, мнения и пожелания со стороны своих коллег. Все участники – люди очень талантливые, творческие и читаемые он-лайн. Среди них были и композиторы, и исполнители, которые представили авторские песни, это: Анатолий Урюпин (г. Киев, 47 лет, автор и исполнитель), Татьяна Хаустова (композитор и исполнитель с песнями на тексты своей матери – Евгении Хаустовой; г. Антрацит, Луганская обл. 16 лет) и Александр Панченко (г. Киев, 30 лет, автор текстов и исполнитель).
Основная идея данной акции заключалась в том, чтобы поэты, наконец, гордо и во всеуслышание заявили о существовании современной, качественной, способной заставить сопереживать, чувствовать, ЖИТЬ, поэзии, которая, как любое искусство, заслуживает должного отношения, как это было во времена Пушкина, Есенина, Маяковского.
Среди планов на будущее существуют идеи относительно проведения Фестиваля Поэзии в рамках 2-го Всеукраинского Съезда Поэтов.
Все участники-члены клуба, которые присутствовали на нашем вечере-встрече выражают свою глубокую благодарность и признательность господину Евгению Юхнице за то, что все мы смогли встретиться и познакомиться благодаря существованию и должному функционированию нашего розового сайта.
С уважением организаторы 1-го Всеукраинского Съезда Поэтов – Карл Доммерштерн, Тамирис и Са Пачико.
А вот и фотоотчёт, за что большое спасибо Любе Козырь! http://kozyr-lubov.livejournal.com/72044.html
А вот и мой личный фотоотчёт.
http://www.facebook.com/album.php?aid=11338&id=100001780761880&l=efaad993fe
http://www.facebook.com/album.php?aid=11395&id=100001780761880&l=44105788ec
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222468
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 17.11.2010
Герої ще живі. Не вимерли герої,
Романтики ідеї, філософи добра…
Їм слави не давай. Їх не пускай до зброї!
Їм сонце путівник, а не настінний бра.
Настав поета час. І не у славі справа
І зовсім без різниці – горить вогонь чи ні…
Бо не горить вогонь – а втім, вже є заграва
І велич неозора дозріла в глибині…
Герої ще живі. Я їх повсюди бачу.
Брати мені і сестри, ці генії зорі
І хай же конформісти не думають про здачу,
Бо не спинити світла у вранішній порі…
29.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219014
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 14.11.2010
Крізь долоні летять хвилини —
їх політ ти ніяк не спиниш.
Безнадії в’язку перину
просто так аж ніяк не скинеш.
Може, в тебе не та робота...
Може, й досі ти незаміжня...
Це не привід шукати дроту —
є інстанції дещо вищі,
які знають коли й для кого...
Вірю в їхню безмежну мудрість.
Варто жити хоча б для Бога!
Світло —наша реальна сутність.
Може, твоє минуле — темінь,
і не знаєш, як все змінити...
Знаєш, в кожному з нас є демон,
але ангел навчить любити!
Роззирнися, бо світ — то диво!
Буде райдуга лиш по зливі...
Відігнавши скорботу сиву,
зможеш бути щодня щаслива!
P.S. Присвячується одній зневіреній особі. Борися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217975
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 10.11.2010
У мені завелика похибка
І я злюсь-зриваюсь на тишу,
Розбиваючи мрії, здалека,
Ти,як завжди,шось тихо пишеш.
А мені бракує практичності,
Забагато чужого, миттєвого.
Я на грані своєї етичності.
Ти не кажеш нічого суттєвого.
У тобі віртуозні партії,
На долонях короткі лінії,
Мені сняться вольностей хартії
І життя завжди влітку-інієм.
А тобі ніби совість знищили,
Ти говориш тепер лише знаками.
Люди мали би бути вищими,
За усе, що пішло байраками.
Й нам бракує тепер свіжих дурощів,
Розтечемось солоними ріками…
Нас навчать ще плакати з радощів,
І ходити з важкими повіками.
А у нас болітимуть голови,
Від думок, шо лишились за межами
Так хотіли зостатися гордими,
Все зникає дотла пожежами.
Бо в мені завелика похибка,
А в тобі віртуозі партії.
І десь тліє самотня вибірка
Тих листів, шо про душі зім’ятії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202311
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 10.11.2010
Й ти прийдеш-кароокий і п’яний,
А я скажу, що вже давно з іншим.
Тут ти падаєш, мов дерев’яний…
Розумієш, що крити, все ж, нічим.
І в тобі забракує сили,
Я зійду на пусті прощання,
Мені вірили і не просили,
Щоб я була комусь остання.
Я старатимусь вимкнути душі,
Ти б’єш стіни й кричиш нестерпно.
Нам ніколи не бачити суші,
В морі зрад ми втопаємо певно.
Ти течеш ще по моїх венах,
Так палає під ребрами, зліва.
Осінь бачу у ближніх кленах
І кажу навіть те, що не сміла.
Я хапалась за твою шаленість,
А тепер я серйозна і вперта.
Ти давно вбив у мені буденність,
Пам’ятаєш- губа роздерта?...
Й ти підеш-кароокий і п’яний,
Дико жаль мені-я ж давно з іншим.
Він нудний,несуттєвий, поганий.
Ти ж був рідний-і крити, все ж, нічим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208522
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 10.11.2010
З теплотою і вдячністю Кунцю П.О.
Здавалось би, не сталося нiчого -
Десь свiтить сонце, десь iдуть дощi,
Та хто менi пояснить, ради Бога,
Чому так сумно й тоскно на душi?
Чому цiнуєм лиш, коли втрачаєм
Буденне, невибагливе добро?
Чому постiйно ми наздоганяєм
Те, що саме, здавалось в руки йшло?..
Питань багато. Вiдповiдей - катма.
Закрито книгу. Зникло, що було.
Тож пригадаймо, друже мiй i брате,
Як йшли вперед зависникам назло;
Як черпали з одної миски кашу,
Як спiльне лiжко грiло нас обох;
Усi маленькi перемоги нашi,
Що ми плiч-о-плiч досягли удвох.
Ми разом йшли, i дякувати долi,
Що нас на розлучала суєта,
Тому то й серце стиснуте до болю
I стукає тривожно неспроста.
Та час злiтає клином журавлиним
I ще води немало утече.
Лишень не знаю, хто в важку годину
Менi пiдставить без вагань плече...
23.11.2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217647
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 07.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2010
Твої рядки вертали почуття,
Твої думки губились на полиці.
Все, що минуло – то було життя.
Таке глибоке, наче дно криниці…
30.10.10р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219113
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 06.11.2010
Руку обидчику подать
и попросить прощения,
при этом искренне, не лгать,
достойно восхищения!
И помолиться за врагов,
(в безверии их души),
во отпущение грехов -
молитесь о заблудших...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219855
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 05.11.2010
Якщо загине один з пари, то другий відлітає в пустелю,
сідає на сухе дерево й оплакує своє подружжя
і більше не поєднується ні з ким іншим ніколи.
Він був деркачем. Але не те, що зі зламаними, а з потрощеними, знищеними, зґвалтованими крилами. Його вікно було зачинене для всіх. .. а вона змогла протиснутися крізь маленьку шпарину і врятувати його.
Так, урятувала: неочікувано – нахабно, потрібно – наганяючи тривогу, мило – блискавкою вриваючись у його життя.
Одна ніч. Єдина. Вічна. Рятівна. Кохана. Пам’ятна.
Поламані крила. Боляче, бо потрощили й зламали ті, кого любив.
Батьки, котрі, окрім польоту, нічого не бачили і не чули. Головне – щоб ти досконало літав, а все інше дурниці.
І та, котра бачила і чула все і всіх, окрім нього. Він так і залишився таємницею, у яку вона і не намагалася проникнути.
Ще друзі. Ох, друзі… для того, щоб разом політати. Чому дружба – це подушка, носовичок? Невже лише для того він був, щоб переповісти-повідати про свої невдачі-негаразди? Ось, здається, ідилія, взаєморозуміння. Те, що називається «душа в душу», а потім розумієш, що подивився ти на світ очима сентименталіста, а насправді все навколо – травестія.
Іще брат. А це ще той птах високого польоту, котрому не дуже зрозумілі почуття «душа», «почуття», «страждання»…
Ось так він і жив, відмежовуючись від світу, згораючи-зловживаючи вогняною водою, і топив у ній усе, що ще в ньому було живим. Ну, звичайно, даремно. Бо не втопиш те, що вище за тебе. Залишився один. Сам. Утратив віру, сенс, любов, чутливість, чуттєвість, життєрадісність (якщо вона колись була). Зрештою, перетворився на популярний оксиморон – живий мрець. Хоча ні – труп, що існує.
Зачинивши своє вікно, він спостерігав, як за рамою біжить життя, де немає місця йому.
Випивав – запивав – допивав – перепивав життя.
Утративши все, він раптом заціпенів. Потім відчув, як відчайдушно бігають мурахи тілом, а далі – запаморочення, ейфорія, крик щастя зсередини, хвиля ніжності. І це все відчув ще секунду тому нечутливий. Він ожив.
Ніжно-нахабно влетівши непроханою гостею, вона стала тим маяком, котрий часто рятує мореплавців від погибелі.
Одна ніч… о, та ніч… За яку він змінився, здобув відчуття, почуття, почав посміхатися, вірити, молитися, кохав, знайшов єдине.
Ожив! Це була їхня ніч.
Вона не назвала свого імені. Просто попросила називати її streptopelia. Почавши із повітряних жартів, непомітно перейшла до запитань:
- Якого кольору ТВОЄ небо?
- Ким би ти хотів бути, якби не був птахом?
- Чи хотів би ти не вміти літати?
- Ти довго хворієш?
…
Це був легкий удар?. Уже нікому давно він не був цікавий. Його проблеми належали йому, ні з ким було їх розділити.
І нарешті він не сам. Ні, він не був один ніколи – завжди з темними дірами у середині. А тепер є й вона [є?].
Streptopelia… ніжно нашепотіла життєствердні і життєдайні ідеї, навіяла хвилю любові до світу і вкрила нею його, розпустила закритий пуп’янок оптимізму, розтопила лід, під яким ховалася вже давно небачена ніким посмішка.
Змінила. Перевернула. Убила смуток. Перевернула радість.
Але чому вона? Уже десятки, сотні проходили біля нього і лише вона проникнула крізь вікно – відмежувалася від світу.
Вона – лише мить. Це не як у Кобилянської: «Те, що люблю, люблю вже навіки». Це лише мить. Для неї. А для нього? Можливо, й навіки.
Ось поглянь - небо. Але воно не блакитне (і тим більше не чорне), а замріяне.
І ти подивись на нього – і мрій, і люби, і твори.
І, дивлячись на сонечко, посміхнись, а не хмурся.
І лети сьогодні у вирій, якщо відчуваєш, що це тобі потрібно, а не завтра, бо тоді відлітають усі.
Люби всіх, шукаючи у кожному прекрасне.
Не бійся кохати ту, котру не дозволяють стереотипи(трафарети).
Вір і надійся, коли мости спалені.
Посміхайся сам до себе лише тому, що ти так хочеш.
Чи купайся уночі.
Не бійся отак взяти раптово і побігти, якщо ти цього хочеш. Побігти, не задумуючись ні про що.
Не бійся літати швидко, під дощем, у грозу чи в будь-який інший час, у який ти захочеш це зробити.
Сміливо посміхайся і співай тому, хто, на твою думку, цього заслуговує.
Живи серцем! Живи з середини! Не бійся жити!
Кожне сказане нею слова вкарбувалося у його пам’яті, мов клеймо. Все це було сказано з такою наївністю і щирістю, що не можна було не закохатися у цю міні-лекцію з життєзнавства. І він закохався, він повірив, ожив. Завдяки їй.
Наче нові відкрилися перед ним у інший раніше небачений світ. Він почав вірити. Відчинив своє вікно і закричав: «Люблю». І байдуже, що всі витріщалися на нього і вже поставили діагноз «шизофренія». Він просто робив те, що сором’язливо шепотіла підсвідомість. Жив серцем.
А вона? Його streptopelia полетіла далі лікувати хворих від життя. Приводити до тями.
Він був її зупинкою, що потребувала ремонту.
Ніжно-рожевою туманною димкою залишалася вона у його пам’яті. Назавжди. Ніколи вже не забув її.
Його рятівниця.
Полетіла.
Вона ж горлиця. А горлиці – однолюби.
«Те, що люблю, люблю вже навіки»
ІІ
Так іноді час від часу рятувала згнилі душі. Рідко. Але таки де-не-де трапляються потрощені очі, які не хочуть жити, а просто існують. Вона вмить бачила ті дзеркала внутрішнього Содому і Гоморри. Отримувала задоволення, витягуючи із Тартару янголів, що заблукали.
А сама? Вона давно відмерла, стала чужою для цього світу. Колись була найщасливішою, а двічі так не буває. Знала, відчувала, що більше ніколи ні з ким не зможе так забувати про все, захлинаючись щастям. Тільки з ним…
А його немає і більше ніколи не буде. Він пішов у невідомість. У реальність. А звідти не повертаються, бо вона – безсердечна вбивця кохання.
Не піддавайтесь ніколи дійсності! Вона забере останнє, перетворивши вас на ще один стереотип. Не довіряйте їй! Вона насміхається з мрій, щирості, неповторності. Бо реальність звичайна… Як сіль у морі чи гіркота перцю.
Усі мрії, вірування, світлі почування зруйновані враз, як так і недобудований Вавилон. Коли Він поцілувався із іншою – з панянкою Реальністю. І Його не стало… Назавжди.
Вона знала, що не зможе ще колись комусь отак належати до кінця. Тому почала просто інакше бачити образи, пропоновані світом. Любила пустелю – подалі від людей, птахів. І закохалася в життя. Так, ніколи настільки не любила світ, як тепер, - кожну травинку, росу на ній, усі до останньої крапельки дощу, людей, хоча й боялася їх (чи болю втрати?).
Ця вселюбов переповнювала, виливалася з неї гучним струмочком, тому наша streptopelia ділилася нею з усіма. Іноді когось рятувала, а декого змінювала.
А Його ж любила вічно – усе своє пташине життя.
Вона ж горлиця, а вони однолюби!
«Те, що люблю, люблю вже навіки».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217511
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 04.11.2010
Сяє небо,
Як новенька банкнота,
Кряче чорне
Вороння на льоту,
Волочу свій
Організм на роботу,
Досипаю
І куплети плету.
День важкий, а ніч коротка й "зрадлива",
Не встигає відпочіть голова.
Чи щасливий я? Далебі, щасливий...
А у друга вже й роботи нема.
Скільки треба задля щастя мужчині?
Без любови і дукач би зачах.
Вся відрада – у коханні дружини,
Все багатство – у дитячих очах.
В місті скнило, розгулялася осінь.
Я заможний – під ногами бурштин.
Все моє: і деревá златокосі,
І плаксивих срібляків передзвін.
І нехай я що до вроди – не дуже,
Вже давно не атлетичний юнак, -
Зазираю мимоходом в калюжу:
Для гуцулки ще нівроку козак.
Вітер чубчик безсоромно шматує:
Зимний подих, та холодні персти.
Не цілуй же, бо боюсь - зацілуєш,
Ще не грудень. Зачекай, відпусти!
Он, сусіда на хандру занедужав,
Та уздрів, як я веселий іду:
- Оптимізмом не поділишся, друже?
- Пошукаю, певно, трошки знайду.
Сяє небо,
Як новенька банкнота,
Кряче чорне
Вороння на льоту.
Заздріть, люди, -
Я іду на роботу
Зі своїми
Почуттями в ладу.
29.10.2010
Висловлюю щиру вдячність Тетяні Яровіциній за активне сприяння у написанні віршика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218954
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 29.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2010
Знов прийшла осінь і принесла холод
В деяких митців розпочався творчий голод
Нема ідей. Нема натхнення. Нема.
Ці всі сумні події віщують: скоро зима.
Навколо сонце. Раптом дощ. Настала ніч.
З її приходом у горах розтопили піч. В тій хаті тепло. Там люди щирі.
А зранку, коли проснешся видно гори милі.
Тут народжується пісня, що залишається в пам’яті народу.
Вона передаватиметься з роду до роду.
Коли її співатимуть, яснітиме блакить,
А зараз коли твориться – нехай вогонь горить.
З вогнем хай отримає ту теплоту і завзяття,
Щоб гріла і обпікала серце, немов саме багаття.
Щоб в душу осідала глибше ніж любов у серце,
І щоб було чути коли дух нації озветься.
Дух нації – сильний. Ми любим свободу.
Ми любим чесність, не баламутим воду.
Хай наша честь омиється росою
І завжди буде чистою водою.
Свідомість нашу очистим співом пісні.
Нехай нас поєднають взаємини ще більш тісні
Щоб брат за брата, сестра за сестру – горою ми стояли.
В житті. Насправді. А не лише в піснях, що ми співали.
Нехай навколо все накриється хвилею просвіти.
Ми живемо. Ми творимо. Нема куди правди діти.
Для нас ця осінь – нове натхнення.
Нехай над нами засвітиться нове знамення.
Ми любим світ. Ми любимо життя.
І хочеш залишити сліди свого буття.
Ми творим світ. Ми творимо життя.
Віримо, що наш шлях не до забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216452
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 16.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2010
"Замарочки" в замальовках
***
Як не сумно, а Хозаров
З тріском офіційно каже
Із "суржиковским базаром":
- Хліб і масло будуть.
А кацапи хай щось кажуть -
Їм начистим морди -
Хай попробують, чи зможуть
Залишитися у формі"...
Заживе тоді країна
З хлібом й ковбасою
Зацвіте ота жоржина…
Подружіться із журбою
15.08.2010 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206002
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 10.10.2010
Очі не відкриваються, якщо їх боятись відкрити
І мрія побачити світ залишиться тільки мрією.
І може тобі вдалося б бути щасливою,
Коли б стало сил несміливість свою залишити.
Тебе не почує ніхто, коли будеш мовчати,
Несміло дивитись у очі, а потім в підлогу
Й ніхто не прийде тобі, чуєш, на допомогу…
Із тихого шепоту, скоро, почни їм кричати.
Тобі не пояснять, якщо ти у них не спитаєш,
Покрутять лише своїм пальцем десь біля скроні
І, навіть, в молитві поєднані твої долоні
Тобі не поможуть…хіба ти їх досі не знаєш?
Якщо ти заплачеш, вони в тую ж мить засміються
І так реготатимуть, наче вже рвуться зі сміху,
Й коли ти не хочеш для них слугувати за втіху
Ти маєш сховатись від них, коли сльози зірвуться.
Ти можеш боліти душею, боліти всім серцем,
Сльозми умиватись і бути до всього вразливою,
Але геть усі мають бачити тебе сильною,
Бо жоден із них на сльози твої не озветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214309
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 07.10.2010
Вже стільки раз я йшла і поверталась.
В двобої вічнім розум програє.
Так сумніви у серце повростались,
Що вже й сама не знаю хто я є.
Твоя Цариця, Муза чи служниця?
Твій недопитий келих від нудьги,
Чи та, яку ніяк не зміг напиться
І за яку волаєш: «О, Боги!».
Вже в розпачі хапалася за двері
Та чи ж від себе можна утекти?
Рядки, як ріки блиснуть на папері,
І знову руки ляжуть, як мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214434
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 05.10.2010
У чашці кави згусток почуттів…
У вікна краплі стукають холодні…
На перехресті згублених світів
Надії наші падають в безодню…
Осінній день розбився у пітьмі…
Холодна ніч ховається в тумані…
Нема нікого… Ми уже самі
Шукаємо несхоплені бажання…
Уламки неба падають в долоні,
Коротка мить тікає в небуття…
Лишились тут, у вічному полоні,
Холодні дні забутого життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204086
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 02.10.2010
Знайди мене між зграй людей безмежних.
Кохай так віддано,відчула щоб залежний.
Страждай так запально щоб вірила химерних
людей собою представляю щезлих.
Шукай мене,не май спокою ніччю.
Блукай лісами і дорогами по річчю.
Шукай як мрію, що зникає у пітьмі.
Тепер належиш ти лише одній мені.
Не розумієш сенсу та ідеш
бо кожен крок упевнено гукає :
ще зовсім трішки і її знайдеш,
Вона тебе уже давно чекає.
Знайди мене між інших душ померлих.
Лікуй мене словами перехресних.
Побачити щось справжнє не зумівши,
ступай ще крок рікою щоб провівши
сліпця забутого він правду розповів:
Ти привидом живеш, як хочеш перевір.
Ніхто не знає із яких я снів,
ніхто не бачить,лише він прозрів.
Безмежністю мене сховає пилина.
Розпустою осудить ніч одна,
Перенесе мене в негадані шляхи
і знов шукай, знову за мною йди.
Старий слпець не вимовить ні слова,
Він має дар побачити,хоч знову
це лиш примара знову це не я.
Посмертно мене залашатиме життя.
За неживим ти ходиш,ловиш його.
Вже не істота, але все ж жива,
перестувши ще одного "свого"
продовжую я кликати мовця.
Залежність викликаю для мінору
щоб жаліслива й злобніша була
людина що кохатиме до гробу
не тіло,а лиш ту,котра була.
Моя душа літатиме навколо,
приходитиме часто навесні
і буде кликати все знову й знову,
кохай мене хочаби увісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199146
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 02.10.2010
Ти сіла знов біля віконця,
старенька вчителько моя.
Уста твої цілує сонце
і знову котиться сльоза.
І далі, ти вдивляєшся у даль,
журавлі у вирій полетіли,
в очах твоїх гірката і печаль,
а коси довгі посивіли.
Учителько, пробігли вже літа,
немов той потяг, що спішить далеко.
В душі ти будеш вічно молода,
хотя вже роки не повернеш, ненько.
Згадуєш, сльоза котиться по скроні,
як нас, малих ти повела в життя,
як берегла ти у своїй долоні
наші задуми, вчинки й почуття.
А за вікном дощ, згадує про осінь
гілка неслухняна в шибку стукотить,
а вчителька моя старенька досі
все лиш дивиться у синю даль й мовчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179835
дата надходження 25.03.2010
дата закладки 02.10.2010
Конфлікт, ідея, зболений трикутник,
Трагічність п'єс, життєвий антураж,
Банальність драм за викликом супутня
І вічність пекла вилилась в вітраж.
Усе живе навіки автономно
І трагік ще не раз нас здивував,
Комедія працює безвідмовно
Й не вперше автор на критичність чатував.
Однак життя існує й між антрактом,
А дія йде в новітній постмодерн...
Усе скріпляється невинним в світі актом,
Лише б завісу ворог нам не дер...
02.10.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214001
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010
А ти прийшов у мою осінь,
Хоч я на тебе не чекала,
І неба голубого просинь
Я не для тебе простилала.
А ти прийшов у мою зиму,
Де все давно обледеніло,
Вмить підібрав до серця риму,
І оживив завмерле тіло.
А ти приніс з собою весну,
Ще обіцяв квітуче літо...
Невже я віршами воскресну
І проросту осіннім цвітом?!
...Та не плекай надію марно,
Бо ти ще в літі - я вже осінь.
Давно в моєму серці хмарно,
А у твоєму ж - тепла просинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207890
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 02.10.2010
Історія ця не моя,
Та вразила мене вона.
Я вирішив її переказати
І у віршах все написати.
Для зустрічі нового року,
Компанія зібралася нівроку.
Історія ця не про всіх,
А про людей, двох, молодих.
До цього часу він не знав,
Що втім житті робити мав,
Не знав для чого він живе,
Яку користь він несе.
Та зустріч все змінила ця,
І зрозумів він сенс життя.
При зустрічі їх очі заіскрились,
І жаром їх серця облились.
Та все це не можливо передати
І слів не має, щоби описати….
Це все потрібно відчувати,
Я краще буду далі вам розповідати;
І ось пробило вже дванадцять,
Та прозвучало тостів надцять,
Вже загадали всі бажання,
І ще звучали привітання.
І підійшов він до вікна,
Та перед тим він глянув де вона,
І подивившись на нічну зорю,
Дихнув і написав - “ЛЮБЛЮ”!
І ще не встиг він відійти
Та надпис встигнув зникнути.
І знову тости, знов вітання,
Він повернувсь до святкування.
І погляди їх знову зустрічались,
Світились мить, та розставались.
Та враз не знаючи чому й для чого,
Він знову підійшов до вікна того,
Можливо він хотів, щось написати,
А може на зірки позаглядати,
Але дихнувши затремтів, як немовля,
Бо прочитав, він, на вікні - “ТВОЯ”.
В той новий рік життя їх почалось,
Принаймі їм так тоді здалось,
Вони собі в готелі номер зняли,
Своє житло купити планували,
На вікнах побажання залишали,
Найпотаємніше на них писали.
Він їй писав:- “Ти мій сон”,
Вона писала:- “Ти лиш не просинайся”,
І щастя більшого вони не знали,
Безмежно, так вони кохали.
Усе навколо них розцвітало
І сонце в небі їм одним сіяло.
Нажаль не довго так тривало,
Бо за два місяці, його не стало…
Тепер приходить він, як вона спить
І біля неї на ліжку сидить,
Він запах її у себе вдихає,
Він плакать не може та біль відчуває,
Хоч тіла свого він не має,
Душа нестерпно його страждає,
Він бачить, як сльози вона проливає
І як від кохання, до нього, згорає.
Вже вісім років це все так триває,
Вона новий рік сама зустрічає,
Біля вікна одна самотньо сідає,
В руках шампанське тримає
Та біль зі сльозами у нього вливає,
Йому записки, на склі, залишає
Та він їх, там, не прочитає,
Бо подиху свого уже не має.
І ось, не звичайний був рік минулий,
Не розказав він які на небі справи були,
Та заслужив він право на бажання,
І захотів він прочитать її послання.
В ночі коли вона заснула знов,
До неї він, як завжди, прийшов,
Її волосся у руках своїх тримав,
Та ніжно руки він їй цілував,
І відчував він, як вона страждає,
Тай і його душа ридає!
А потім підійшов він до вікна,
Щоби побачить, що писала там вона,
Побачив він! Не речення і не листи,
А лиш, одне-єдине слово,- “ВІДПУСТИ”!
Й не знала ще тоді вона сама,
Що це останній новий рік, коли вона одна.
Він попросив іще одне бажання,
Ціна якого-вічне розставання,
Не зможе більше він прийти,
Не зможе він її побачити…
У новий рік коли північ настане,
Коли народ веселитись стане,
Коли почнуть загадувать бажання,
Почнуть лунати тости і вітання
І знов вона шампанське у руках тримає,
Біля вікна, як завжди сідає,
І голову до донизу опускає,
Сама сидить і сльози проливає.
Та враз! Голову свою вона підіймає,
Бакал на землю випускає…
І ставши з крісла завмирає...
Ще більше слізьми очі заливає…
Від подиху вікно змокріло, як від пари з чаю
А там! Вона читає слово,- “ВІДПУСКАЮ”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164156
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 01.10.2010
Як по вулиці ідеш,
будь уважним, друже!
Під машину попадеш -
Небезпечно дуже!
Як моргає світлофор
зелененьким оком,
мчи, неначе метеор,
ти стомильним кроком.
А якщо червоне враз
Спалахнуло світло,
зупинися, щоб в цей час
лихо не розквітло.
"Будь уважним, не пустуй! -
жовте світло мовить.
- На дорозі той герой,
хто ворон не ловить!"
Як здоровим хочеш буть
завжди і усюди,
правил руху не забудь,
що створили люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213717
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 01.10.2010
Привіт-пробач.
Як день, як справи?
Як дихається восени?
Привіт-пробач.
А я не знаю,
Куди тікають мої сни.
Привіт-пробач.
І вся розмова.
Її ми зводим нанівець.
Привіт-пробач,
Я не готова
Почути каяття сердець.
Привітпробач...
Слова злилися,
Кудись тікає день від нас.
Привітпробач...
Ти не сердися,
Але мені іти вже час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212777
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Моему оппоненту – учительнице литературы
в 9-м классе А. В. Ивановой*
---------------------------------------
О поэте не скажешь лучше,
чем уже о себе он сказал.
И не надо поэта мучить
и тащить его на пьедестал
своих куцых о нём представлений
и о том, что хотел он сказать,
но смолчал в строчках стихотворений,
кои мы не умеем читать.
И не надо своими словами
мазать мир поэтических строк.
Педагогов всех с учениками
за такое бы надо в острог.
1951 г.
* На просьбу рассказать содержание стихотворения "своими словами"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212786
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2010
О мій Ісусе, пробач мені
За все те зло, що я вчинила Тобі,
За всі думки мої і всі слова,
Якими образила Тебе я.
О мій Ісусе, пробач за вчинки злі,
Розкаяні і нерозкаяні мої,
Які я памятаю, і які забула,
Коли моя душа злостива була.
О мій Ісусе, пробач за неувагу,
За час, що я Тобі так мало приділяю.
Ти ж так терпляче чекаєш щодня
На мою молитву, в якій з Тобою я.
О мій Ісусе, пробач за те,
Що моє серце камяне.
Ти вмер за мене на Хресті,
А я так мало віддаю Тобі ...
Пробач за черствість інших людей,
За тяжкі гріхи - вбивства власних дітей,
За пянство, здирства, за крадіж і зраду, -
Не дай їм впасти у пекельну яму.
Пробач, Ісусе, за життя "лише для себе",
За жадібність, обман і зло щоденне.
За все Ти нам пробач, Ісусе,
Бо Ти ж нас любиш, дуже-дуже ...
18.08.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209152
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 19.09.2010
І знову тихо в сум перетечу,
Щось притаю у серці сокровенне.
А у віршах надіюсь і кричу
Про те, що я у світі не даремно.
Вже стану знов сама собі своя,
Позбудуся наївності сліпої.
А ти мене у долі відстояв!
І наше «завтра» раптом перекроїв.
Прокинусь зранку, джмеликом злечу
І причаюсь у тебе на волоссі.
У ніжність милу знов перетечу
І закохаюсь, як ніколи в осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211574
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 19.09.2010
Моїй мамі Марії діагностували страшну хворобу. З огляду на мамин вік
(1931 р.н.), її хворе серце та місцезнаходження пухлини, лікарі тільки розвели руками.
Вірю в чудодійну силу щирої МОЛИТВИ, тому прошу від кожного з вас хоча б по одній за здоров’я моєї неньки.
Матеріальна допомога не потрібна.
Шануймо матерів,
Листи пишім частіше,
Бо дуже важко їм -
Одним, посеред тиші.
Не шлімо телеграм -
Коротких, зрозумілих,
А краще, щоб до мам
Самі ми приїзд́или.
Щоб везли внуків їм
Не в гості - на все літо...
Ой буде важко нам
Без мам на світі жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211491
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
Померти, провалитися, пропасти...
Забути, заховатися, втекти...
І здерти, як наліт, огидні маски,
Спалити за собою всі мости.
Сховати голову, неначе страус,
І стерти все - натиснуть на курок.
А десь завжди сміється Мікі Маус...
А світ нехай дуріє від пліток!
Згоріти, скам'яніти, запірнути,
І підпалити пам'ять, як сміття.
Розбитися, замерзнуть, не вдихнути...
Як дошку чисту починать життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211515
дата надходження 18.09.2010
дата закладки 18.09.2010
В моїх долонях зірвана троянда.
Впущу,нехай на до - дієз летить.
А я зіграю в мі - мінорі вітер,
А ля, мов дощ осінній продзвенить.
У сі - бемолі чути серця стукіт,
В мажорній гамі радісне життя.
Пройдуть крізь пальці чорно - білі звуки,
Що складені акордами буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211154
дата надходження 16.09.2010
дата закладки 16.09.2010
Я не умею слагать тебе оды,
Я собираю сказки по крохе.
Как упоительно – быть вне моды,
Шахерезадой другой эпохи!..
Не предаваться восточной неге
Среди подушек цветного шёлка.
Плести сюжеты своих элегий.
Шахерезада другого толка.
Избитым фразам искать оправы,
Глаза прищурив и вскинув брови.
Любить тебя не имею права...
Шахерезада славянской крови...
С полунамёком на «ты». Жалко,
Что ты не понял меня. Что же!
Шахерезада другой закалки.
Любить такую – себе дороже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210688
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Сьогодні закінчилася епоха:
Ти уві сні сказав чуже ім’я.
Чуже! З твоїх обіймів на підлогу
Немов обпечена скотилась я.
Як міг сказати ти чуже ім’я?
І як мені, скажи, тепер без віри,
Що кожен раз, торкаючись мене,
МЕНЕ ти обіймаєш в ночі сірій?
Що МІЙ цілунок сон твій геть жене?
Як вижити мені тепер без віри?
Кого, скажи, мені тепер питати,
Чи випадковість це дурна чи зрада?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208971
дата надходження 02.09.2010
дата закладки 12.09.2010
Загубилася осінь у пасмах дощу,
і покликала тишу у душу.
Вітер поли хапав – не пущу, не прощу -
бо з тобою довіку я мушу...
Літо „бабине”, де ти? В якому з облич?
Розповилося в серці чиєму?
І озвалося серце: ти клич мене, клич –
до кохання, до пісні, до щему.
Може, чарами час межи нами стоїть
і розлука терпка, як безодня?
Ти діждись в однокрузі охлялих століть,
як не зможеш зустрітись сьогодні.
Попросися у прихисток щирих очей,
в одиноких долонь латаття –
і не страшно, що дощ –
обіпрись на плече.
Хочеш, вдвох розведемо багаття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199362
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 12.09.2010
Хтось сьогодні, знаю, не засне,
Вкотре розгорне нуднезну книжку…
І закриє! Кинеться в турне,
Наче привид - від вікна до ліжка.
Хтось сьогодні буде сам не свій
З сірників фортецю будувати.
Причаївшись, йде годинник в бій.
Чи то важко - вічність рахувати?
Хтось сьогодні пригадає все!
Ті, ніжніші за пелюстки, руки.
Спогад стисне груди, як корсет.
Ну, скажіть, хто вигадав розлуку?
Тільки тиша в відповідь кивне,
Притулившись до плечей зізнанням.
Хтось сьогодні знову не засне
Бо любов така, немов остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210321
дата надходження 10.09.2010
дата закладки 12.09.2010
Пливла земля у сутінках вечірніх,
у небі ледве мрів Чумацький шлях.
Стенала тиша вогкими плечима,
зоря шукала крила - не знайшла.
Згорали в свічах тіні непокірні,
орбіти рвалися і падали в світи.
Ні догукатися до тебе, ні покинуть,
з тобою ніч – не знаєш, як іти.
Була печаль така, як лезо бритви,
крутили грози сивий верболіз,
а ти – ні до сльози, ні до молитви,
ні до любові – так і не доріс.
Ще довго билося у струнах ніжне скерцо,
плекаючи спокусу висоти.
Пішов, кремсаючи уламки долі й серця -
у вічну тінь, у сутінки, в хрести.
Благослови, мій Боже, самоту -
з- під снігу паростка живого воскресіння.
Життя спиває промінь на льоту,
луску пробивши мерзлого насіння
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210557
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010
Ти зателефонуй – ну просто так...
скажи „добраніч”, і нічого більше.
Відіб’їє серце невловимий такт,
легка уява домалює інше.
Лишитися зі мною не прошу –
вологий вечір буде тому свідком.
Зроню думки в росу після дощу,
аби ти міг вертатись ними зрідка.
Поміж коротких незначущих фраз,
що ними розполохається тиша –
забудеш всі тривоги свої враз,
заплівшись хмелем молодого вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210556
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 12.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2010
Душа в ефірі
І радіохвилі
Божевільно заплутані.
Ми майже разом,
Обвінчані часом,
Але атоми згублені.
Ми майже вічні,
Практично міфічні,
Тільки надто неправильні.
Не просто смертні,
Обличчя стерті,
Але душі сплавлені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210143
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010
В пору жайвора серце крається,
стежка юності – не вертається.
Падолистом слід засипається,
стежка матері-не вертається.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні веселі, промайнули…
Засніжило світ, запорошило,
- Бережіть себе, неньку прошу я.
Щоб з усіх доріг і стежин усіх
найдорожчую не засипав сніг.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
Дарували ви щастя синові,
пригорнути б вам неба синього.
пильнували ви долю доньчину,
берегли пісні краю отчого.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
В небі зорянім шлях золочено,
та зозулею напророчено –
через все шитво долю вишито,
полягли жита - поле вижате.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнули дні минулі, промайнули…
Діти-діточки, вам залишилось,
Що моїм життям недовишилось.
Молодим зерном поле всіяла,
щастям-долею і весіллями.
Вишивалася доля хрестиком,
руки згорнуті – ті, що пестили,
пригорніть ще раз, ніби крилами...
Біль, мов білий сніг – випав килимом.
Білим килимом яснозоряним,
де ходилося – шлях розорано.
Щедро зорано, рясно всіяно:
зліва – доньчине, справа - синове.
Забіліли в неньки коси, забіліли,
заболіло дітям серце, заболіло.
Забриніли нотки смутку, ніби струни,
промайнуло все життя, промайнуло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210015
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 09.09.2010
1
Вот и пришел за ним закат рубиновый,
А не рябиновый и не вишневый.
Я знаю, одного из них помилуют.
…Упало слово.
Его уже не спрятать в складках туники.
Рыдайте, сумерки, зло совершилось.
И где теперь единоверцы-спутники?
В чем божья милость?..
Да, тяжелы они – моменты истины.
Боль – не бессмыслица – дорога к цели.
Убийце – жизнь (распятие – для избранных).
Просящим – вера.
2
Хранят молчанье и земля, и камни –
Могли бы выть:
«Здесь крест стоял, а здесь упали капли
Его крови’».
Свершалось зло. Его не надо сеять –
Растет и так.
А казнь – не рок – одна из формы зрелищ.
Толпа зевак.
«Проклясть?.. – Мученью вечно длиться.
Дай, Боже сил.
Я знаю, боль окупится сторицей».
…И Он простил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163458
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 31.08.2010
Господи, спаси меня от боли,
Господи, спаси меня от страха,
От последнего слепого взмаха,
От засохшей на ресницах соли.
Господи, спаси меня от жизни,
От которой лишь одно названье,
А за ним мешок воспоминаний
Словно камень над сознаньем виснет.
Не смотри, как мне проломит крышу,
Лучше дай беспамятства затменье,
Или дай мне вечное забвенье,
Или вылечи меня, ты слышишь.
Нету, видишь, больше силы воли,
Мало веры, чтоб бросаться в битву,
Лишь осталось на одну молитву:
Господи, спаси меня от боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208668
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 30.08.2010
(у с м і ш к а)
Приходить пан до коваля,
Таку заводить мову:
-Ти перекуй мені коня,
Зроби нову підкову.
-Та добре, пане, вже зроблю
Її вам незабаром.
-А скільки злупиш, по рублю?
-Як вам - зроблю задаром!
Підкову панському коню
Коваль кує-клепає
І ось обценьками з вогню
Її він витягає.
Ясніше сонечка горить
Оздоба та коняча!
А пан захоплено кричить:
-Ого, яка гаряча!
-Та не гаряча, вам кажу!
Я об заклад побюся:
Дасте десятку - оближу
І навіть не скривлюся.
-Тобі не шкода язика?!
Пан витріщає очі,
Та фокус цього дивака
Побачить дуже хоче.
Отож десятку враз віддав
Він ковалеві в жменю.
Коваль - десятку облизав -
І хап! собі в кишеню.
28.06.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206212
дата надходження 16.08.2010
дата закладки 30.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2010
Як промінець сонечка вранці,
Що зігріває цілий світ..,
В віночку з квітів, вишиванці,
Красуня, наче маків цвіт..
Ще зовсім юна.. молоденька,
Але ж гартована, як сталь,
Кохана Україна-ненька..
Наша любов, радість..печаль..
В шкірах овечих - супостати,
Злодюги, блазні і братки..
Тобі готові розірвати
Красиве тіло на шматки..
І гвалтувать тебе не проти..
Ті, що у масках.. замість лиць..
Їм не відомо про твій спротив..
Про твою силу,стійкість й міць..
Мужній..Тримайся!! Ми з тобою..
Сотні твоїх братів, сестер..
Ти непоборна у двобою..
Було раніш.. буде й тепер..
С Днем Незалежності,рідненька!!
Живи, міцнішай, процвітай..
Любима Україна-ненька..
Наш отчий, благодатний край..
Л.Іванова 23.08.2010 р..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207442
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 27.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2010
Нам в этой грязи есть силы еще лазить?
Барахтаться, словно лебедь,
В болоте, где черви.
Смотреть на луну
И видеть ржавый диск,
Наклонятся к розе
И затыкать нос от вони.
Разлагается общество –
Не беги, и ты успеешь
Получить свою порцию яда,
Запить ее сиропом сладким обещаний.
А после понесут куда-то,
Где 52 жили, а теперь лишь 46,
Когда-то жили, а сейчас?
Не надо гонораров, господа,
Ведь клоуну награда лучша – смех!
30.10.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203840
дата надходження 01.08.2010
дата закладки 01.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2010
Осень в сумерках ложится,
Шишки, падая, стучат.
На овсах медведь кружится,
Утки, крякая, летят.
Журавли, поднявшись в небо,
Создают свой первый клин.
Я, подбросив в печь полено,
Жду хрустящий первый блин.
От шипения и жара,
От веселой суеты
Он ласкает "телом" сало,
Покраснев от наготы.
И, подпрыгнув, остывает.
Теплый, в дырочку края!
Незаметно возвращает
В годы детские меня.
Месяц с осенью бодрится,
Потянуло в дом родной.
Где-то в юности журится
Уходящий летний зной.
Там под алою рябиной
Я о жизни размышлял.
И тайком от всех, с любимой
Убегал на сеновал.
И, друг друга обнимая,
От сердечной теплоты
Мы ласкались, забываясь,
Не стыдившись наготы.
Это утро стало мерой,
Дождь морзянкой простучал:
"Вам любви, надежды, веры".
П...
о...
ж...
е...
л...
а...
л...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201095
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Перетремчу.Перемовчу.
Перелопачу.Перевію.
Волання, схоже до плачу.
Життя, подібне буревію.
Мовчу. Не затишно душі
від пустослової балачки.
Де ніч у сірім кунтуші -
там нехристь б'ється навкулачки.
На самім дні дзвінких криниць
квітують ночі зореоко.
Краплина тиші пада ниць.
Скриплять дуби, узявшись в боки.
Про що той скрип у тиші дум?
Про що - у рамі темній ночі?
У Гетсиманському саду
плід пізнання зростав пророчий.
Пізнання істини і лжі -
то знак в цілункові Іуди:
підлоту чинять не чужі,
близькі твоїй довірі люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200549
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
Коли ти бачиш небо у калюжі,
І розумієш,поряд є людина,
З якою ви,мабуть,як рідні душі,
Яка на світі лиш одна-єдина...
Твоя людина...
Коли ви,може,зовсім і не схожі,
В тобі проснеться крихітна дитина,
Й усе, що не відчуєш ти за гроші,
Ти знаєш точно – то твоя частина...
Твоя людина...
Коли ти бачиш сонце серед зливи,
Й не помічаєш, що таке провина,
Тобі начхати на чиїсь там впливи,
І так хотілося б від нього сина...
Моя людина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200557
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
У сільській хатині
Мирно розмовляли
Свекруха і свекор
Та невістка Галя.
Свекруха щаслива,
Мовила радушно,
- Все у нас красиво
І живемо дружно.
Тільки от хатина
Давно не білилась,
- Хіба це причина?-
Невістка знітилась.
Давайте білило
Я не забарюся,
Вправно та уміло
Побілю, матусю.
Є у нас білило,
Та немає щітки,
Оце треба було,
Спитати в сусідки.
Невістка дотепна
Придумала швидко,
Бороду відтяла
Свекрику, на щітку..
Хату побілила
Невісточка вправно,
Мамі закортіло
Покрась-но ще й ставні.
-Добре,- каже Галя,
Фарбу білу дайте
Кісточку для цього
Швиденько шукайте.
Фарбу вже принесла..
Де ж кісточку взяти?
Галя стала свекру
Вуса відрізАти..
За одну хвилинку
Кісточку зробила,
Зпереду й з причілку
В1кна покрасила.
Тут синок з"явився
Ввечері із поля,
Глянь, а дід забився
На вершок тополі..
- Тату! Що це з вами??
Хто туди загнав?
А де жінка й мама,
Щось їх не стрічав.
Та вони ж надумали
Млинці випікати,
Саме зараз думають
Де їм яйця взяти??
Ой, сину мій сину..
Тут ні круть, ні верть..
Оті дві скотини
Ждуть на мою смерть..
- Не шуми, благаю!
Краще й сам ховайся,
В ризик попадають,
Всі, що поряд яйця!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908263737
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195156
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 12.07.2010
Їх об”єднувала пристрасть до кави
та вікон.
Вони мали право на вихід у місто
кожну неділю.
Та місто не дуже любило їх.
Ці двоє
ревіли кайданами та колінами,
кліпали очима кольору моря,
купували вина.
Їх завжди супроводжувала
руда кішка.
Як щоденна пігулка від болю площ,
дана Богом
на ціну життя знижка.
Їх талант можна було вкласти
у слово “сміх”,
синім фломастером писане
на хворих обличчях.
І Смерть довго сміялась,
приймаючи їх у морські обійми.
Рудою вагітною кішкою зустрічала
Старість
їх останню неділю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200493
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 11.07.2010
З любов"ю...
Синє-синє небо у очах навпроти
Ніжно-ніжно світить, тихо-тихо так,
Запитаєш: «Доки?» – відповім я: «Доти,
Поки наші крила – сильні як літак…»
А твої долоні – теплі-теплі, наче
Сонячне проміння на землі сирій.
Синє-синє небо у очах не плаче,
Поки серце наше повне-повне мрій…
11.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200483
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 11.07.2010
Навеяло инструментальной композицией, и под нее же писалось данное произведение
Ах да - отчасти это навеяно еще и нашими поэтическими дискуссиями с linki в чате - "медальон, дорога, итд"
6 куплетов, потом проигрыш, в конце которого на последних двух тактах перебора поются две коротких строки, потом еще 8 куплетов.
Первый, 7-мой и последние четыре - с добавлением одной строки, как и звучит...
Пыль перемен
Замела
Твой медальон, твой путь.
Ты потерял
Свой маршрут
На века.
Пыль перемен
Смоет дождь,
Но не найдешь ты вновь.
Прекрасный образ
Из снов.
Твердил себе,
Как всегда,
Что есть другой исход.
Печаль и страх -
Все пройдет.
Твердил опять
И не знал
Ты цену тех потерь,
Когда закрыл
Эту дверь.
Но даль дорог
Все звала
Тоской прошедших лет.
Встречаешь снова
Рассвет.
Лишь даль дорог
И туман
Читают твой рассказ,
И помнят цвет
Её глаз.
Тысячи зим
Все позади...
Но даль дорог
Все звала
Тоской прошедших лет.
Встречаешь снова
Рассвет,
Ты один.
Лишь даль дорог
И туман
Читают твой рассказ,
И помнят цвет
Её глаз.
Твердил себе,
Как всегда,
Что есть другой исход.
Печаль и страх -
Все пройдет.
Твердил опять
И не знал
Ты цену тех потерь,
Когда закрыл
Эту дверь.
Пыль перемен
Замела
Твой медальон, твой путь.
Его назад
Не вернуть
Никогда.
Пыль перемен
Смоет дождь,
Но не найдешь ты вновь.
Прекрасный образ
Из снов,
Старых снов.
х2 (последние два куплета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200450
дата надходження 11.07.2010
дата закладки 11.07.2010
Забрала донечка з собою цілий світ.
Забрала усмішку і ямочки на щічках,
І крапельку сльозинки на дитячих вічках.
Принади стерла із усіх майбутніх літ.
Взяла і барви чисті, веселкові.
У світі зникли кольори яскраві
Сіріють навіть сонячні заграви,
А звуки пусткою чорніють в кожнім слові.
Приречені шукати душу, що зламалась.
Як віднайти знов радість і веселий спів?
І відновити все хоча б напів-?
Бо жити ж якось треба з тим, що сталось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200164
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 09.07.2010
Там, де ти, там пісні солов"їні..
Небо точно таке голубе..
Прошу я, не сумуй на чужині.
Україна чекає тебе..
Смутку не допускай й на хвилину,
Кинь журбу свою геть у пітьму..
Я за тебе любов"ю єдиною..
Рідну землю твою обійму..
Я все подумки перецілую..
Ліс і поле, річки, береги..
Бо тебе й Україну люблю я..
Ви обоє мені дорогі..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1906034607
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200163
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 09.07.2010
Завжди в тобі є те, що світ не бачить.
Він просто мимо так собі іде.
А в коридорі десь дівчисько плаче,
Її в житті як ляльку ту веде.
Підніме нитку - і наліво,
Покрутить трохи - і вперед.
В душі у неї так все живо.
І на губах любові п"янкий мед.
Ми віримо у те, що зміняться мірила.
Що дух свободи все іще живе.
І справедливість підніме вгору крила,
І за собою всіх нас поведе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200146
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 09.07.2010
Спи, моє снечко. Всміхнись уві сні.
Я буду сидіти поряд.
Знай, що зорі небесні і Анголи всі
не відірвуть від тебе погляд.
Я тихенько співатиму пісню тобі
ти її уві сні почуєш.
І в косу тобі квіти вплету польові.
Ти красу їхню ніжну відчуєш.
А коли б часом дощ або вітер, чи буря,
я тебе під плащем заховаю.
Я тебе не залишу одну серед моря,
Пригорну й прошепо́чу: "Кохаю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199827
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 09.07.2010
(Пам"ятаю...)
Манера наближатись до мети
Мов на долоні – тільки б трішки змоги…
Я так хотів піднятись! – там де ти,
Не може бути смутку чи тривоги…
Будь ласка, повертайся знову в сни,
Без тебе вже й веселка почорніла..,
Ти ж так мене благала: «Поясни,
Чому душа витримує без тіла…»
А я дивився, кліпав і вертів
В своїх руках всі мудрості аннали;
Я так хотів для тебе сто життів..,
А в тебе і єдине відібрали…
08.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200013
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 09.07.2010
Закоханий янгол в людину...
Та щастя гріховне земне,
Він так хотів щоб любила
Й янголом знала себе...
Власні їй крила віддав,
Щоб полетіла людина,
Небо він їй дарував,
Щоб закохалась у диво.
Та янгол лишився без крил,
Десь заблукавши у сні,
Вже без свободи, без сил,
Темні настали враз дні...
Закоханий янгол в людину...
Та це небезпечно тоді,
Янголи мають любити
Лише подібних собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200109
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 09.07.2010
1.
У всякого своя доля
і своя епоха.
Прочитала "Кобзаря" я,
задрімала трохи-
і приснилось мені диво:
ніби пролітаю
над рікою, над горою,
над зеленим плаєм,
відлітаю у минуле,
маю з того втіху-
але враз антени зникли,
показались стріхи.
А далі гай, далі поле,
пасуться ягнята,
а пастушок під вербою
щось пише завзято
на сіренькому папері
олівцем маленьким...
"Невже це ти, Тарасику,
в свитині благенькій?"
"Я- Тарасик, а тебе як,
дівчинонько, звати?"
"Я Оксанка, з майбутнього,
хочу розпитати,
як живеться, Тарасику,
тобі в Кирилівці?"
"Та бачиш,як,Оксаночко,
пасу чужі вівці.
Мама вмерли, а сестрички
у наймах бідують,
а мачуха усе лає,
а батько слабують.
Напевне, вмруть,а я тоді
піду сиротою:
буду горем обідати,
снідати бідою.
А ти чия?У покої
найнялась до ката?"
"Ні,у школі я ще вчуся"
"Ти,мабуть, багата.
А я до дяка наймуся,
щоб до школи вскочить".
"В нас усі до школи ходять,
хоч не кожен хоче.
Кабінети такі світлі,
і книжки новенькі..."
"Щаслива ти,Оксаночко,.."
Та раптом швиденько
полетіла я в Росію,
в Петербург холодний,
де тримав свою майстерню
Брюллов благородний.
2.
Ось потрапляю я у ту майстерню:
картини мріють про останній штрих,
а за столом, над аркушем паперу
юнак натхненно-втомлено притих.
Та раптом відгорнув з чола волосся,
з-за столу рвійно підхопився враз--
безсмертне слово в тишу роздалося:
читає вірші молодий Тарас.
"Наша дума,наша пісня
Не вмре, не загине...
От де,люде,наша слава,
Слава України!
Без золота,без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово".
Я у кутку завмерла,як в молитві,
пророчим словом малювався сон.
"Якби ж ти знав, Тарасе, про ті битви
із сотнями валуєвських персон,
що доведеться витримати мові
за ці майбутні майже двісті літ,
щоб у сім'ї великій,вольній, новій
читали твій без страху "Заповіт".
Якби ти знав, що українська молодь
зростати буде на чужій попсі
і пережити цей духовний голод
із гідністю спроможуться не всі.
Якби ти лиш знав..."
3.
Не сказала нічого,
бо знову текла
піді мною дорога
в степи Косаралу,
де висох і вітер,
де заспані хвилі
і небо невмите,
у Орську фортецю,
в солдатську казарму,
де вірші таємно
мережив сльозами,
у темнеє царство-
далеку чужину,
де снилась ночами
йому Україна.
"Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть.
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть".
Я не змогла удень з ним говорити,
в своєму сні в Шевченків сон прийшла,
шептала:"Україна буде жити,
бо ти-пір'їна із її крила.
Народ розіб'є пута віковії,
прокинеться і встане із колін.
Пройдуть над ним і грози, й буревії,
та на Майдан рішуче вийде він,
щоб незалежність власну відстояти,
щоб довести, що ми-то не раби.
Твої слова там будуть промовляти
як грізний клич грядущої доби:
"Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Борітеся- поборете,
Вам Бог помагає,
За вас правда, за вас слава
І воля святая".
4.
Зоря вечірня небо цілувала,
а я на Україну відлітала.
Минала я поля, ліси та ріки,
та враз зустріла похорон великий.
Вишневий цвіт спадав на домовину-
Шевченко повертався в Україну.
І люди йшли, заможні та убогі,
щоб проводити Батька у дорогу,
уже останню,та на ту могилу,
в степу широкім, в Україну милу.
І плакали тоді Дніпро і гори,
лунали вірші, маяли прапори.
Ішли,ішли упівці й дисиденти,
прості селяни та інтелігенти,
повстанці, січові стрільці, поети,
студенти,ті, що рвались на багнети;
йшла за труною Наймичка,Причинна,
Марія, Неофіти,Катерина,
ішло козацьке військо з гетьманами,
йшли кобзарі-сліпці з поводирями,
йшли гайдамаки, чумаки, цигани...
Виднілася могила, наче рана.
Живий ланцюг тягнувся за труною
через століття й замикався...мною.
Не треба і сідати на Пегаса -
у всіх одна дорога до Тараса,
одна дорога,як до України...
І голос мені в серденько прилинув:
"Воскресну нині!Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих,нищих...Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово" - і затих.
***
Підняла втомлені повіки -
я вдома, з книгою в руках,
а в серці поселивсь навіки
Шевченкового слова птах.
2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200122
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 09.07.2010
Пост скриптум – все несказане між нами,
Маленька сповідь серця між рядків,
Слова розбились й виклали орнамент.
Із половинок значно менших слів.
Пост скриптум – йдеш і опустивши очі,
На аркуш білий скапують крапки,
І під диктовку вітряної ночі
Нотує осінь втомлено рядки.
А над землею воскресає тиша,
У світі, не розбудженому ще,
Де ти натхненно пишеш, пишеш, пишеш…
По гладі вулиць вицвілим дощем…
Хай кожне слово – з тріском рветься нитка,
На зламі двох натягнутих світів.
Та ти залишив теплий свій пост скриптум,
В одному з невідправлених листів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196071
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010