Цьом-цьомок різних архетип
Спостерігаю між рядками
Сиджу, брудний, мов справжній джип
Поза рожевими шляхами
Бочком вилажу на хайвей
Для фамільярного процесу:
Побризкать в свято віршів спрей -
Тебе вітати – Поетесу
Хай погляд кожного самця
Підтверджує, яка ти мила
Всі фарби будуть до лиця
І віршик цей чіпляє крила
З весілля кільця монумент
Плетуть у вісімці єдиній
Бог із-за пазухи презент
Спрямує у таємні скрині
А щастя, підло, Сtrl-c
Підкралось, тихе, наче злодій
Тобі додало, Ctrl-v
У душу квіточки мелодій
Як муза, небо підітнеш
Засліпиш сонце, зірко рання
Не забувай про головне:
-Не напивайся
і - кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176133
дата надходження 08.03.2010
дата закладки 23.02.2011
Присвячено моїй найкращій подрузі Фінковській Юлі!
Спасибі за все і за те,що ти завжди зі мною
Коли в серці мороз,а на щічці легенька сльоза
Коли ще один крок,вже давно оповитий пітьмою
Ти для мого життя,мов прозора цілюща роса
Ти-весна,неймовірно прекрасна та ніжна
В твоїм погляді стільки любові й тепла
Ти єдина така,тане сніг,тане лід,вже не сніжно
І полонить серця голос твій та краса
Ти мов сонце,яке згодом і зійде для когось
Наче зірка,яка сяє завжди на шляху
І прошу,залишайся назавжди собою
Я люблю та ціную тебе саме таку
Ти принцеса із мрій,із чарівної казки
Я обожнюю твори твої й ніжний спів
Вибач всі мої вчинки погані,будь-ласка
Бо насправді ціную тебе дуже-дуже,повір
А на дворі зима,сніг,мороз,дує вітер
Настрій зник і погода доволі проста...
Проте ні,з нею завжди в душі цвітуть квіти
Юля-лагідна,вічна та ніжна ВЕСНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226205
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 09.12.2010
Впусти мене у свої теплі сни.
Мені потрібне лиш одне бажання:
Сховатись від похмурого світання
В твоїх обіймах власної весни.
Впусти мене, будь ласка, у свій світ.
Я ні про що не буду більш просити.
Дізнатись тільки б, де твої сліди
І в них босоніж у росі вступити.
Впусти мене в свій ранок-океан,
Одну лиш мрію справдь на сподівання:
Безоднею твоїх очей востаннє
Позбутися тих невичерпних ран.
Впусти мене в хвилину із життя,
Я все віддам за мить у твоїм серці.
Метелику подібна одноденці,
Що ввечері зникає в небуття.
Впусти мене у шарм твоїх долонь,
Я на любов не буду сподіватись.
Мені б назавжди у тобі зостатись,
І непомітно гріти, як вогонь.
Ні, не пускай в осінні кращі дні,
Не дай долі секунди там прожити.
Тобі багато є кого впустити
В твої обійми нашої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224810
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 27.11.2010
А ти спробуй зупинити день,
Коли він втікає з рук за сонцем!
Якщо ніч підступно підійде -
Не ставай покірним її бранцем!
А ти спробуй закохатись в час -
Виміряй секунди у каратах!
Плаче дощ, а ти послухай джаз,
Смутком не ховай себе за грати!
А ти спробуй рахувати сни -
Що й без мене будуть кольорові.
Я не знаю як ще пояснить...
Суть твого життя - не в цій любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220795
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 24.11.2010
Уставший художник рисует портрет
Богини любви,красоты неземной...
Но нет таких красок и кисточек нет,
Чтоб передать ее образ такой,
Кому б преклонялись всегда и везде.
И каждый,увидев ее,падал ниц.
Стихи б воспевали ее красоте
Богатый и нищий,бродяга и принц...
И,вот,вдохновенно взяв карандаш -
Художник рисует богине глаза...
Но сразу вопрос:Какой будет пейзаж?
Какой делать фон?Может как бирюза,
Чтоб отличалась от женщин от всех?"
Какой ему взгляд поместить на портрет?
Жестокий иль властный,печаль или смех,
Раздраженный,иль нежный,иль злобный?НЕТ!..НЕТ!...
И сразу закрались сомненья в душе:
"Какое лицо?Какой цвет волос?
Ее поведенье,отличье в биже(бижутерия)?"
И снова:"НЕТ!...НЕТ!..."-в тишине разнеслось.
Всю ночь он пытался начать рисовать!
Эскизы лежали по всей мастерской...
Он линию лишь проводил,и опять
Все то же:"НЕТ!...НЕТ!..."-разносилось с тоской.
Прекрастное летнее утро.Лежит
Уставший художник средь чистых листов.
И лишь слово:"Нет!"-все так же звучит,
А чудный портрет все еще не готов...
P.S.:
Мы словно художники жизни своей
Рисуем судьбы незаметный портрет...
А сколько бы было открытых дверей
В судьбе нашей?Может мешает нам:"НЕТ"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42555
дата надходження 14.10.2007
дата закладки 22.11.2010
Немов би сонце завітало, в серце.
І ожило... мов лісове озерце.
А вона йде на зустріч, скрізь негоди...
Їй байдуже на примхи, каверзи погоди.
Вона, весни казкове розмаїття...
Вона - декада краща, золото - століття.
Вона - cуничка лісова, червнева.
Вона, підкреслює поважність, знаку лева.
В очах її тону, немов в штормах кораблик.
По постаті униз пливу, неначе равлик.
В волоссі трохи загубився, без компасу.
По личку в низ спускаюсь, зняв прикрасу...
Кинув на брови погляд, на чарівні вії.
І шаленіють чоловічі, бурні мої мрії...
Ті щічки білі, носик, а малинові уста...
Малюю авторський портрет, з листа...
Ось побував я вже, на її тілі всюди...
Нічого не сказав, про стан дівочий й груди.
Нехай інтимні ці місця, плекають таємницю...
Залишим в спокої, білизну і спідницю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189134
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 22.11.2010
Сьогодні лагідна на заході заграва,
Осіннє сонце вже збирається у путь,
Немов зібралася якась відправа -
Таких моментів довго не забуть.
І я тебе до себе пригортаю,
Живу тобою, в серці завжди ти,
тебе, неначе, я віками знаю -
Я все для тебе зможу тут знайти.
Я зорі з неба зможу позбирати,
Тобі піднести зранку на піднос,
Будинок з цегли нової зібрати
Чи замок збудувати, з'їздити в Давос.
Однак дрібниці, вже когось ти любиш,
Усе дається легко. На душі
Співають птахи, скрізь заграють труби
І легко з серця лиються вірші.
14.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223698
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Какой чудовищный поступок:
Убить решила малыша!
Который мал и очень хрупок,
Но в нем живет уже душа!
Отдать кровинушку металлу,
Какую Бог послал тебе,
Какая слышит уже маму,
Крутясь тихонько в животе.
Врачи тебе давали время,
Подумать дома хорошо;
А ты спешишь, другим не веря,
Твердишь:"Что так вот суждено."
Палата холодом встречает.
И те - такие же как ты...
Никто тебя не замечает,
У вас у всех глаза пусты.
Твою фамилию назвали -
И встретил длинный коридор,
Где стены дверь в конце сужали,
За нею был - твой приговор.
Глаза,ты медленно открыла.
Увидев белый потолок,
Вдохнула воздух и застыла,
Узнав, что был малыш, сынок...
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315392
http://www.playcast.ru/view/1049875/479224bced2a4068ff4face6e466520d0c5df332pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177442
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 21.11.2010
Натхнення інколи відвідує мене,
А після того я пишу вірші.
Тоді, як човен по морю пливе
А на папері літери густі.
Ллються неначе морські хвилі
І тільки в довгих строчках
Я не знаю міри...
1.04.2006.р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20986
дата надходження 03.12.2006
дата закладки 08.10.2010
Кохання, кажуть, підіймає вище неба,
А мої крила, мабуть, ти спалив,
Я божеволію від тебе, що ще треба?..
Віддати можу все, що б не просив.
Та ти, здається, мрієш не про мене,
Навіщо ж тоді душу полонив,
Навіщо розриваєш серце й вени
І почуття , що в мені розбудив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172431
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 06.10.2010
Трояндою в замріянім садку,
Серед подруг петуній,айстр і сальвій
Бабине літо водиш у танку
В осіннім вальсі вересневих барвів.
Як звать тебе , красуне чарівна?
Яке ім"я у пахощах сховала?
"Їх так багато, ну а я одна!
Наташа, Ната, Наталі, Наталя."
В різномаїтті квітів і імен,
Наталка, Наталина, Таля, Пташка,
Тебе вітаю в цей святковий день,
З днем Ангела, Наталочко - Наташка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209874
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 02.10.2010
Все починається з краплини:
з росинки-дощ, з народження - літа.
Жіноча доля пухом тополиним
без ніжності за вітром обліта.
Даруйте жінці радість - в свята, будні.
Від неї щастя витоки бере.
І в час, коли в житті буває трудно,
без неї ви - мов крапка без тире
в сигналі "sos". І хто, як не кохана,
сестра, матуся прийдуть в поміч вам,
любов'ю щоб загоїть ваші рани,
чи вберегти від неминучих ран?
Вона для вас - у сутінках промінчик,
жаринка в серці вашім, що пече,
зоря, що із життям ввійде у Вічність,
краплина, що росою з вій стече.
Задумайтеся: хто вона - зірниця?
бальзам на душу? оберіг? мана?
маяк в житті? - Чи є якась різниця,
як серце щастям сповнює вона!
Осипте жінку квітів пелюстками,
телефонуйте, ніжні шліть листи.
Бо ця любов - щаслива ваша карма,
що все життя належить вам нести
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213670
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 02.10.2010
І знову перекреслюю рядки.
Не те, не ті, не так… ще зовсім трохи.
Їм не судилось канути в віки,
А може, то були слова епохи?
Хто зна? Можливо, наче буревій,
Вони б вривались у чужі постелі.
І відбивались променем надій,
Прозрінням завмираючи на стелі.
Чи залітали б ранком у вікно.
Крильми-віршами билися об стіни.
Щоб не було байдужим все-одно!
Щоб воскресали у серцях руїни.
Безсмертне все, що з легкої руки!
Нехай лежать у тиші серед храму.
Поети! Не закреслюйте рядки!
Вони колись прокинуться вулканом.
Вони колись ще рватимуться в бій.
Піднімуть на вітрах свої знамена.
Не руш рядків, вбивати їх не смій!
Їм час прийде і вибухне арена!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180277
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 26.09.2010
Засніжена й ніби в намисті.
Засніжена - а під низом зів’явше листя…
Ніби все так і треба сьогодні,
Це всього лиш умови погодні…
Він чекав на неї до самого ранку,
Простив її жорстоку забаганку,
Думав, якщо прийде хоч на годину,
Обійме, як рідну свою дитину…
Так міцно, що вона вже не піде!
Ніхто хвилин тих щастя не вкраде!
Та її й досі там не було…
З тих пір три рази сонце вже зійшло…
Вона лежала на сирій землі…
Холодній й жорстокій в смітті…
Лежала засніжена, наче в намисті,
Засніжена, а під нею червоне багряне листя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182166
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 26.09.2010
Старий театр. Гримерка. Антресоль.
Стоїть актор, над сценою завіса.
Тут стільки раз він входив в свою роль,
І грала поруч молода актриса.
Скільки хвилин тут радісних провів,
Були ж провали, врешті - бенефіс.
Й не раз бувало, зал немов ревів,
І викликав назад його на біс.
Троянди, радість, всіх ушанування,
Прихильниці, що посмішки дарують.
Було у нього лиш одне кохання,
Її уста, в думках його цілують.
Для неї, він всі зорі би достав,
Лишень для неї радість і надії.
Та сталось те , чого він не чекав,
Мов скло розбились всі актора мрії.
Вона пішла. Пішла на небеса,
Зостався смуток, наче злії грати.
В думках лишились голос, і краса,
Та треба жити, далі ролі грати!
Він завжди бачив очі променисті,
Чи був жебрак, чи був тоді король,
Мрії і сни йому були іскристі,
Коли вони вдвох, грали свою роль.
Ну а тепер, самотність і розлука,
Лиш стрічка тексту, підняття завіс.
Для нього це тепер нестерпна мука,
Коли говорять, «браво», « бенефіс»!
Зайшовши у гримерку на хвилину,
Він витре сльози, що змивають грим,
І стане схожий просто на людину,
В якої все, розвіялось мов дим.
Почувся стукіт. «Вас на сцену просять!»,
Зітхне, всміхнеться, вийде на уклін.
Повні корзини з квітами виносять,
І з радість усі приймає він.
Серед людей, і серед всіх овацій,
В думках вона, любов і, ніжна згуба,
Шепочуть губи, серед делегацій:
«Це все для тебе, найдорожча й люба!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195861
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 26.09.2010
Роздягайся. Ти ж мене хочеш
Пізнати "поближче", "поглибше"?
А що, якщо ти не зможеш
Відкрити вогонь якнайширше?
Я буду сміятись, ти - плакать,
Цього ти прагнеш, мій любий?
Тебе ж лише ласощі манять,
А наївшись, ти вже не дуже...
Подивимся, що ти насправді
Можеш, хочешь, даєш.
Якщо сльози - то сам винуватий!
Що посієш, то й пожнеш!
=))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210710
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 26.09.2010
Пам'ятаєш той вечір, коли ми зустрілись,
мою сукню зелену, яку так любив?
Біля озера тихого як опинились
І вночі милувалися на двох лебедів.
Ти казав про кохання, про вічне й глибоке,
я дивилась у очі прекрасні твої.
Поцілунки твої підіймали високо,
хоч лежали разом на прим'ятій траві.
Пам'ятаєш востаннє, коли ми зустрілись,
мою сукню блакитну, яку ти любив,
біля того ж озерця ми знов опинились
і також дивувались коханню птахів.
На прощання клялися, що не в останнє.
Ми писали вірші і шалені листи,
але згадку про це неймовірне кохання
нагадає лиш запах м'якої трави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170889
дата надходження 09.02.2010
дата закладки 26.09.2010
Я зізнаюся чесно - Я тебе хочу!
Вперше вдруге і втретє
ЗобразИти в портеті
Ти принцеса в кареті
О дванадцятій ночі
Я зізнаюся чесно - Я тебе хочу!
Так як мріяв давно
Відізняти в кіно
Щоб відчути знов
Твій акторський почерк
Я зізнаюся чесно - Я тебе хочу!
Викресати з каміння
Проявивши уміння
З допомогою Інь-янь
Буде камінь пророчим
Я зізнаюся чесно - Я тебе хочу!
Оспівати в віршах
Так як просить душа
Тільки дай мені шанс
Подивитися в очі
Я так ХОЧУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212691
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2010
Це був мій ліс. Він був ще зовсім юним.
Зеленим повкривалися гілки.
Він ріс в мені. Як пісня, ліг на струни.
А ви ж кидали в нього цигарки.
Мій тихий ліс не пахне вже нічим.
Бо юні сосни раптом посивіли.
Це був мій ліс... Він був лише моїм...
Це був мій ліс...А ви його спалили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177943
дата надходження 16.03.2010
дата закладки 25.09.2010