Їй так хотілось ласки і тепла,
Їй так жадалось, щоб її любили.
Вона маленьким ангелом була,
Якому просто обітнули крила.
Її додолу кинули з небес,
В брудній калюжі замастила тіло.
Уже не вірить в райдуги чудес,
Адже, упавши, більше не злетіла.
Водою чистою з святого джерела
Їй змити бруд хотілось до нестями.
Колись вона раділа і цвіла,
Тепер в душі пречорна-чорна яма.
Вона простою жінкою була.
Простою жінкою, що вже не мала сили.
І за краплинку ніжного тепла
Вона злиденну душу оголила.
А їй в чиїхось так хотілось снах
Побути трішки ангелом небесним.
І танувши у лагідних руках,
Вона іще надіялась—воскресне.
Їй не хотілось йти на п’єдестал
У одязі ошатному, новому.
Воліло серце крапельки похвал
За ту любов, що проростала в ньому.
Щоб вибратись з заплутаних тенет,
Вона цю роль вже не хотіла грати.
На дріб’язок розсипаних монет
Боялась власну душу розміняти.
Вона себе простити не змогла,
Не відмивалося від бруду ніжне тіло.
Вона простою жінкою була,
Їй так хотілось, щоб її любили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439650
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 28.10.2013
Ти красива до болю,
Я картаю себе,
Проклинаючи долю,
Що забрала Тебе.
Що було пам’ятаю,
Кожен Твій завиток,
Безкінечно листаю
Пожовтілий листок.
Кожну риску і складку,
І фальцет і баси,
Залишив я на згадку
Про щасливі часи.
Та життя ставить мітку
Нам на стіни глухі
І вертаємось в клітку
Через власні гріхи.
Можна все пізнавати
На словах в парі фраз,
Але дико кохати
Нам дано лише раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265288
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Я писала тобі вірші,-
Ти не знав...
А були вони - крик душі,
Шелест трав.
А були вони - шум дібров,
І гаїв,..
Тільки ти, зберегти любов
Не зумів.
Ти таємних думок моїх
Не пізнав,
А були вони - шум гаїв,
Шелест трав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198709
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 01.07.2010
Прости за все меня, любимый,
За то, что душу отдала,
За то, что сердцу был ты милым,
Что одного тебя ждала,
Что так хотела я быть рядом,
Когда ты был так далеко,
Что рай мой был так близко к аду,
Что быть с тобой не суждено.
Прости, что видишь мои слезы,
Что не смогла я их сдержать,
И что любовь смогла, как розу,
В своей руке так сильно сжать.
Прости за то, что твое имя
Я повторяю вновь и вновь,
За то, что не была с другими,
А берегла свою любовь,
За то, что счастье подбирала
Вслед за тобою по кускам,
Что я к ногам твоим бросала
Любовь, мечты… какой-то хлам.
Прости, что так и не узнала
Каким ты был, какой ты есть,
Что без возврата отдавала
Все то, что мне теперь не счесть.
Прости, что не была с тобою,
Когда бывало нелегко,
Что ты не стал моей судьбою,
А не хватало лишь того.
Прости за то, что не со мною
Встречал сегодня ты рассвет,
Что ты был послан Сатаною,
И что тебя прекрасней нет.
Прости, что я без сожаленья
Навеки становлюсь твоей.
Но это хрупкое мгновенье
О безразличье не разбей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189124
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 12.05.2010
Зачем торопимся, куда? -
Скажи, ответь…
Зачем ютится в города
Земная твердь?
К чему весь этот шум и гам
Среди полей?
Когда на сердце ураган, -
Ещё налей!
Перечитаю твой E-mail,
Перезвоню…
И телефонный наш коктейль
Переварю…
Легко пришлю тебе ответ
На злобу дня,
А Всемогущий Интернет
Добьёт коня…
Зачем раскрасили кино?
И где сюжет?
Тебе, быть может всё равно,
А мне-то нет…
Когда писали от руки,
Скрипя пером,
Припомнят только старики
И то с трудом…
«А за окошком месяц май»
Опять шалит…
Не отвечай, но только знай, -
Душа болит…
май 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187662
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 04.05.2010
Усе біжу, біжу кудись…Куди?
Весна міняє знову декорації.
Незчулася, біліють вже сади,
Лиш серце тужить, наче в еміграції.
Усе біжу у світ, де всі чужі.
Де найдорожчих, все-таки, зрікаються.
Стоять тополі - буднів сторожі.
Стоять в задумі, на вітрах хитаються.
Вони все знають: як хміліє ніч
Впиваючись весною, задурманена.
Життя минає, та не втому річ.
Душа натхненна, наче списом ранена.
Усе біжу, біжу кудись. Куди?
Бронею серце обросло… накрилося.
Незчулася, біліють вже сади.
Незчулася… любити розучилася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186275
дата надходження 26.04.2010
дата закладки 26.04.2010
Прости, любимый, за плохое
И за хорошее прости,
Прости, что больше не с тобою,
Что разошлись наши пути.
Прости за то,что отпустила,
За то, что не уберегла,
Прости за всё, мой самый милый!
Я долго так тебя ждала…
Тысячилетьями искала,
Нашла и снова потеряла…
28.12.07 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184293
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 16.04.2010
Все шкереберть,
Весь світ доверху дном
І викривлені цінності святії:
Звичайну похоть
Вже зовуть - любов,
Похід по головах
Вже величають - мрія.
За хист дурить
Возносять до небес,
А зраду називають розумінням,
І вже відкрито
Судовий процес,
В якому відповідачем -
Сумління!
Куди ми йдем,
Де котимся гуртом?
Мов по похилій шар,
Що мчить у прірву,
Дивуємось що робиться кругом
І, мов «Титанік»,
Тонем в катаклізмах.
Усе забуто,
Втоптано в багно:
Святі отці -
То банда педофілів,
В політиці брехня
Сидить давно
І здирництва картузи
Влада вділа.
Стражі закону
Самі його рвуть,
Стражі порядку -
Безлад й вседозвілля,
Стражі держави
Ту ж державу ймуть,
Та й тичуть пальцями
У неї на застіллях.
О, Господи!
Спини цей згубний рух,
Застав нас спамятатись
Й зупинитись.
Не дай, щоб в нас
Вселивсь звіринний дух
Скоріш, як пред Тобою опинитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184264
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 16.04.2010
Лиш мить краси,
Лише хвилинка слави,
І стільки радощів
У збуджених очах!
І не проси!
Його вже вічність вкрала,
Його нема!
Лиш тінь у небесах.
Він вже погас,
Лише на мить оживши,
І залишивши
Сім"я на цвіту,
Щоби до нас,
Самому не нажившись,
Дітьми вернутись
Крізь завісу сну.
Ради одного
Виблиску польоту
Він плазував,
Закутим був в мішок.
Навіщо слава,
Як природа проти,
Щоб він увись
Піднявся до зірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184262
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 16.04.2010
Чи вмирає любов?
Розтворяється в буднях і часі?
Чи зникає вона
На дорогах життя у роках?
Я запитую знов
Й сам собі отвічаю одразу:
Не для того дана,
Щоб вмирати у всіх на очах!
Вона просто жиє,
Вона сіє зернинки у землю,
Зустрічає світанки,
Радіє теплу і добру,
Бо геройством не є,
А лише промінцем в царстві темнім:
Разом з ранком стає, днем жиє,
Вечорами відходить до сну.
Вона поряд завжди,
Контролює свідомість і вчинки,
Направляє, підкаже, научить,
Покаже, пійме.
І не хоче хвальби,
Ейфорії чи слави сходинки -
Щоб не вимерли ми
Разом з нами у душах живе!
Часом в буднях життя
Забуваєм її, полишаєм
І, тоді вже, грішим
І направо, й наліво в спіху,
У обрив небуття
Опускаємось, падем, лягаєм.
Без любові ми - пил
І нема оправдання гріху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184220
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 16.04.2010
Я жалею всех подряд:
Рыбок, птичек, медвежат,
Кошек, пёсиков и хрюшек,
Пионеров и старушек,
Генералов и солдат..
Лишь тебя не жалко, гад!
Жаль мне мух и комаров,
Жалко в Индии коров,
Жаль желе, коль ем желе я -
Ем и жутко сожалею.
Жаль лангет и антрекот..
Лишь тебя не жалко, скот!
Так случилось не со зла.
Ведь люблю тебя, козла,
Ну, а ты, как хряк из хлева,
Пьёшь, жуешь, идёшь налево..
Мне попортил жизни треть!
И за что тебя жалеть?
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184036
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 15.04.2010
[b]* * *[/b]
Я раб кохання лиш, і тільки.
Кого кохаю – з тим дружу́.
Життя своє, усе до нитки,
Віддам тому, кого люблю́.
На вірність тим лиш присягну
У кому віру відчуваю,
А просто рабства не стерплю
І підкорятися не стану.
[i][b]Павло Гай-Нижник [/b][/i]
[i]16 липня 1989 р. [/i]
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.6.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183973
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 15.04.2010
Чорніють клаптики городів,
Останнє листя опада.
Забутими стежками бродить
Печаль осінньодощова.
І погляд неба став сумнішим,
Все ближче небо до землі.
А запах осені терпкішим
Став в першу заметіль зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183977
дата надходження 15.04.2010
дата закладки 15.04.2010
Ты знаешь – я забыла и живу,
простила то, что не должна была,
держусь, как ветка, на плаву,
мне помогают жить твои слова…
Ты знаешь – я запомнила все-все,
те дни, минуты, месяцы и пару встреч,
и жизнь, как раненая белка в колесе,
спешит, сменяя день на грустный вечер…
Ты знаешь – я уже не жду, совсем,
хотя в душе еще упрямо ждет надежда,
ты была другом, стала же никем,
а может все еще осталась где-то между…
Ты знаешь, думаю, что знаешь,
никто как ты меня не понимал и не менял,
но я как тень и ты не замечаешь,
не слышишь то, что так пытаюсь рассказать…
Ты знаешь…?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183313
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 12.04.2010
Не судите строго... Просто крик души...
Ты ушел и стало все не мило.
Ты ушел - обыденность постыла.
Ты ушел, ни слова не сказав.
Ты ушел - я стала грусти сплав.
Ты ушел и небо побледнело.
Ты ушел - душа похолодела.
Ты ушел! Ну, где же ты, скажи!!!
Отзовись! Надежду мне верни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182733
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Я люблю того, кто меня не любит,
Я люблю того, кто меня забудет,
Я люблю того, кто в любовь не верит,
Я люблю того, кто тотчас изменит.
Я люблю того, для кого я – кукла,
Я люблю того, кто во всём занудный.
Я люблю того, у кого другая,
Я люблю того, кто меня не знает.
Я люблю того, кто меня не понял,
Я люблю того, кто всё не исполнил,
Я люблю того, кто однажды предал,
Я люблю того, болен кто победой.
Я люблю того, кто добавил муки,
Я люблю того, с кем сейчас в разлуке,
Кто меня покинул, но живёт беспечно…
Только для чего без него мне вечность?
17.02.07. 00:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182734
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 09.04.2010
Плелась біда, а слідом лихо,
Ніхто й не знав, бо було тихо,
Хоч око виколи, так темно.
Погасли ліхтарі даремно...
Даремно й небо не світило...
Знайшли, що їх нутро хотіло -
Домівки то було віконце -
Життям світилось н1би сонцем.
Безцінний скарб лихо з бідою
Враз викрали , взяли з собою...
Благала іх :" Облиште, годі !"
Самотній дім стоїть від тоді...
Горять зірки - то людські душі...
Ніхто іх спокій не порушить.
Молюсь за них..., вони - мигають,
Що люблять та оберігають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182484
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 08.04.2010
В моєму серці тільки ти один.
У ньому будеш ти завжди, завжди.
Не відречусь, і не віддам тебе,
Бо в цю ж хвилину втрачу я себе.
Нехай в душі вирують різні почуття,
Нехай від тебе біль зазнаю я,
Але це будуть найсолодші дні,
Бо я люблю. Люблю тебе завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182476
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 08.04.2010
Живи и помни, что на свете
Не только дом, жена и дети,
Работа, деньги и карьера…
Тебе ещё не надоело
Жить по инерции, забыв про чудо,
О том, кто ты, пришёл откуда
И для чего вошёл в мир этот…
Ты растерял в пути ответы
И позабыл, в чём жизни смысл…
Не всё потяряно, очнись!
Раскрой глаза навсеречу ветру,
Встань рано утром на рассвете
И попытайся осознать,
Что жизнь дана счастливым стать
И наслаждаться чувствами земными,
Порою страстными, шальными,
Сжигающими нас подчас,
Но, а когда настанет час
Тебе обратно возвращаться,
Попробуй по-добру расстаться
Со всеми, с кем недружен был,
Кого порой ты не любил,
И кто тебя не раз обидел…
И если вдруг ты ненавидел,
Прости грехи свои, чужие,
И мысли злые и пустые,
И отпусти из сердца грусть.
Пусть будет больно, страшно, пусть!
Ты всё равно лети навстречу
Своей безумной, бесконечной
И нескончаемой любви,
Живущей у тебя в крови,
Повелевающей тобою,
Всем твоим телом и душою,
И наполняющей тебя,
Как ветер парус корабля.
Живи и жизнью наслаждайся,
И никогда не расставайся
С любовью, как с душой своею…
Она в тебе, я в это верю!
06.02.08. 19:55
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182449
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 08.04.2010
Не каждый, кто поет -
Певец,
И не писатель тот,
Кто пишет.
Кто морщит лоб,
Не всяк мудрец,
И не жилец любой,
Кто дышит.
Поэт живет всегда
В душе,
Его слова и рифмы
Душат.
Его стихи не для
Ушей,
Его душою надо
Слушать.
24.11.2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182452
дата надходження 08.04.2010
дата закладки 08.04.2010
что я люблю? *
цветы,
росу,
рассвет...
люблю собак,
еще пирог с ванилью,
осенних листьев пламенный букет,
деревья,
что покрыты снежной пылью...
мороз люблю,
но чтобы быть в тепле...
цвет синий,
и еще на ощупь бархат
прикосновенье рук твоих ко мне
еще /под настроенье/ слушать Баха
люблю гулять под ласковым дождем,
люблю наряд осенних тихих парков
пить кофе горький,
но вдвоем с тобой,
и чтоб от поцелуев было жарко...
люблю друзей...
возможность помолчать...
театр,
август,
радугу над полем
а в выходной
сутра пораньше встать
и насладиться жизненным раздольем...
06,04,10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182164
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 06.04.2010
И сказал им Господь: «Размножайтесь, плодясь!»
А потом обвинил в первородном грехе… (?)
Плащаницей небесной укутана Русь,
Сохранившая чудом знаменье креста…
Я давно ни за что и ни с кем не дерусь,
И житуха моя беспредельно проста…
Проповедником не был… видать, не гожусь…
Потихоньку ищу на вопросы ответ…
И за грешную жизнь не крепко держусь, -
Надоело сражаться с течением лет…
Это - грех, понимаю, а кто без греха?
Посмотреть бы, не дай Бог, в такие глаза…
И теория, вроде, не так уж плоха,
Но от практики чаще сочится слеза…
Прокарябал на карте неровный пунктир,
Не подкована мной никакая блоха,
Не таясь, иногда посещаю трактир
И живу кое-как от стиха до стиха…
Миновали меня те лихие ветра,
Что срывали кресты, не считая голов…
И палитра пока что довольно пестра,
Хоть в тумане порой не видать куполов…
С колоколен звонят, зазывают на пир
И предательски грешно урчат потроха…
Понапрасну корячится ветреный мир
Выводить из себя метастазы греха…
апрель 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181331
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 05.04.2010
Тримаю пензель у руці,
проводжу лінії, як тіні,
вже руки в дивному тремтінні,
і дивний вираз на лиці.
Ні, не зіткаю павутиння
із плетива своїх думок.
Я полонений у кохання,
та на вустах моїх замок.
Я не посмію осквернити
святої тиші навкруги.
Продовжать комиші шуміти
та розмовлятимуть луги.
Підніметься над степом сонце,
зело живитиме думки,
Промовлю стиха у сторонці,
лиш твій віднині навіки.
Нас двох доторкнеться Ярило,
вогонь кохання спалахне.
От наших почуттів горнило
уже й Перун не підійме.
І часто Лада погостити,
вертатиме до нас в куток.
Десь бігтимуть веселі діти,
старенький хорос, моріжок.
Усе що є, було чи буде,
в глибіні видно у очах.
Хай думають, що хочуть люде,
щоб тільки в нас вогонь не згас.
До нас кохання промовляє,
із дня у день, із року в рік.
Як вітер з гаєм розмовляє,
і вибір наш меж тих доріг.
-------------------------------
Коломия, 4.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181799
дата надходження 04.04.2010
дата закладки 05.04.2010