Я вип"ю з твоїх долонь
І муку твою, і тугу...
Я срібло зітру зі скронь,
Бо вірна твоя подруга.
Я знаю, що прийде день
Щасливий твого прозріння.
Ніхто не співа пісень
Коли засиха коріння...
Ніхто не чекає ніч,
Коли прийде день останній.
Ми будемо пліч-о-пліч.
Я - щире твоє кохання.
Згоріли усі мости,
Нові будувать чи в змозі?..
Зосталися Я і ТИ
У вічності на порозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354870
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
В осінню ніч крокую... Тихо в парку...
Тьмяніють ліхтарі вздовж огорожі.
Крізь хмари місяць заглядає в шпарку,
Блищать зірниці на намисто схожі.
На вежі б'є годинник знову й знову...
Рахую пошепки: п'ять, вісім, десять.
Пригадую розмову телефонну,
Думки літають десь у піднебессі...
Ти так далеко і мені самотньо...
Холодний парк, шумлять тихенько віти.
Вперед крокую крізь нічну безодню,
До тебе хочу, ніде правди діти.
07.11.2011р. 20:42
Подільські Товтри Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293104
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 18.07.2012
Тебе я більше не чекала,
А все ж минуле ще болить.
Надій ніяких не плекала.
Я просто знала: ти – це мить.
І ось давно усе минуло,
Зіткало суті полотно…
Та ми з тобою не забули,
Як щастя стукало в вікно…
Злітало горлицею в небо,
Губилось перлами в траві,
Спішило сонечком до тебе,
Минало хмари грозові.
Здавалось вічним буде літо...
Чому ж з тобою ми на "ви"?
Дощами-сльозами омиті
Пучки пожовклої трави.
Зойк із загубленого раю
Колючим жалом впився в кров…
Кохаю, каюся, страждаю!
Вмираю й воскресаю знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275077
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 18.07.2012
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 09.04.2012
Тут веснує тепло, дозрівають мигдаль і оливки,
тут в садах такі пахощі цитрус роздав!
Може нам повезло? Он цвітуть, як і в нас, чорнобривки
і вмиває нам ноги на радощах сам Океан.
Прокидається з сонцем, всміхається щиро, зіхає,
зачіпа вітерець, що куйовдить чуприну густу.
Ну, невже то так конче скучати за батьківським краєм,
полонити терпець і серця зодягати в журбу?
Жолудяться дуби і поважно розводять плечима:
"Ну чого вам ще треба, щоб тут залишитися жить?"
Та з дубів тих тут пробки штампують на вина,
а на нашій землі - то як пам"ять і совість століть.
Навіть ренений птах відлітає у вирій додому,
протина блискавиці, поборює дужі вітри,
щоби там, в небесах, напослідок, долаючи втому,
хоча б крик журавлинний до рідних країв донести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 09.04.2012
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що там, на відстані із сотень кілометрів
Усмі́шка Ваша щастям виграє,
А я для Вас щодня народжую сонети...
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що Ви щасливі, що життя у Вас прекрасне.
Хоч осінь часто болю завдає,
Ви зачекайте мить,- і завтра прийдуть ве́сни.
І хай там що життя для нас снує,
І хай би скільки мрій в душі не існувало...
"Я просто хочу знати, що Ви є",-
Моя Любов про Вас шепоче молитвами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 09.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2012
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 04.03.2012
Жіноча ніжність – жіноча слабкість…
Ховати болі, шукати сили...
Любити дурнів,здіймать їх вартість,
Не вартим пір"я давати крила...
Жіноча ніжність – жіноче щастя…
Дитячий щебет, сльоза забута,
Рум’янцю радісного багаття,
Зашиті рани, бальзам спокути…
Жіноча ніжність розтопить кригу,
Зведе в двобої,захопить з тилу,
Приручить, змінить, вкладе на спину.
Жіноча ніжність – жіноча сила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217682
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 28.02.2012
ВІДЛЕТІЛИ ЛІТА
Відлетіли літа мої в вирій,
Разом з ними і мрії мої.
А на серце лягли важкі гирі,
І сховались кудись солов\'ї.
Не цвіте вже веселка казково,
Не сміються волошки в полях,
У самотньому небі вже знову
Квилить пісню зажурений птах.
То колись нам всміхалися зорі,
Лоскотав вітерець-пустунець,
І ми слухали десь на осонні
Світлу музику юних сердець.
Жебоніли сріблясті струмочки,
Все довкола любов\'ю жило.
І у серці тремтіли дзвіночки.
Як давно це було, як давно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250242
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 30.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2011
Я піду по-англійськи… Можливо, востаннє…
Я піду, як завжди, та по-іншому все ж…
Не відкрию душі, не відкрию страждання,
І мелодію стишу, що ллється без меж…
Я втечу, наче вітер, із сонного саду,
Після себе залишу невидимий слід.
І щемливий мотив засмутить чи розрадить,
Чи розтане в пітьмі, як напровесні лід.
Я піду тихо-тихо. Без сцен і емоцій.
Щоб уже не вернутись, хоч пишним був бал.
Щоб ніхто і не знав, на чиєму я боці,
Що на серці у мене – тріумф чи обвал.
Я залишусь секретом і маску не скину.
Нерозгадані сни, не почуті слова...
І хвала, і ганьба, гостро кинута в спину,
Не примусить мене оглянусь назад.
Я піду по-англійськи, востаннє, як вперше,
Та залишу нектар недопитих думок.
І не вилиті сльози похід мій завершать,
Мука й радість моя – непочатий рядок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272259
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Лірика львівських дощів зводить з розуму
Вірю у темряву і в шоколадне морозиво
Мантри читаю, бо вже розівчилась молитися,
Мої жалі хтось із білого мармуру витесав.
Слухаю дзвони і літо в конверти заклеюю,
Линуть здогадки, як відблиски сонця на склі.
Осінь крадеться від Замку старою алеєю
І розвіває із листям безглузді жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223604
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 02.07.2011
Ніч.Сяйво місяця й зірок спокою не дають.Одна в вікні,вдивляюсь в темну далечинь.Чекаю знак якийсь з небес.І в голові з'являється уява:''Ніч.Море.Зірки й місяць.Я під вітрилами стою.І чайки крик.Чому не спиш,-питаю,що ти мені кричиш?Віщуєш бурю чи сповіщаєш що я від берега далеко і закликаєш повернутись?Чи навпаки прощаєшся зі мною?Чи ти така,як я сьогодні одинока,у темряві милуєшся зірками?Можливо ти шукаєш милого свого,який сьогодні в день піднявся в небо і не повернувся?''Перервані думки.Ось зірка стрімко пролетіла.І в грудях так приємно защеміло.Я не одна.Моя душа відчула там тебе в нічном саду і думки всі твої зловила.Щаслива.Я тебе люблю!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208033
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 01.09.2010
Мені немає сенсу ні про що жаліти:
Роки минають, їм немає вороття,
Обожнюю тебе за ті солодкі миті,
Коли даєш мені шматок життя!
Про все на світі я з тобою забуваю,
Мені, повір, не до сумних думок тоді:
Шалена пристрасть вогнищем палає,
Коли я знемагаю від жаги.
Бурхливі пестощі, в ім'я вогню святого,
Торкання вмілих рук і ніжних губ, як мед,
І рухи тіла сильного, міцного,
Гойдають i моє назад – вперед…
Я не жалкую! І нехай я буду грішна,
Троянди біли розкривають пелюстки,
Вони моя молитва, дяка, згадка втішна,
І радість божевілля уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118568
дата надходження 28.02.2009
дата закладки 29.08.2010
Моїй вітчизні цей святковий залп!
Моїй Вкраїні ці святкові перли!
Ми не дамо запхати в катафалк
Її поля, Дніпро, гаї, Говерлу!
Ми не дамо знов мову затоптать,
Ми не дамо похоронити мрію!
Дивись, Вітчизно - це серця горять
Замість вогнів у небі чудодійні!
Наші бажання й віра, наче гніт,
Який несе надію іскоркову,
Ще одна мить - і вибухне весь світ
Тим феєрверком Волі і Любові!
Це твій салют! Салют твоїм полям!
Твоїм ланам, твоїм щедротам й ласкам!
Салют тобі, страждальная земля!
Прийми його! І стань з колін, будь-ласка!
З СВЯТОМ! СЛАВА УКРАЇНІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207618
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Кілометри списані лент магнітофонних
все ж були для голосу хриплого тіснІ.
Краще ніж в комп'ютері пам'ять всенародна
збереже Висоцького пам'ятні пісні.
Популярність масова не була «попсовою».
Хрипом тих будив, хто спав летаргійним сном.
Хоч його іронія здавалась поверховою,
та була вона, насправді, із подвійним дном.
Не знайти в його віршах героя ідеального –
жили якось як могли з горем пополам.
Персонажі взяті ним з побуту реального
ставили питань багато і собі і нам.
Хтось назвав Висоцького бардом, хтось – новатором,
що зумів піднЕсене з призЕмленим змішать.
А для мене був і є він надзвичайним Автором,
що народу умудрився правду заспівать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200045
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 25.08.2010
Любімо Батьківщину, браття!
Забудьмо чвари всі свої,
Спрямуймо все своє завзяття
На єдність нашої сім’ї!
Нехай від батька і до сина
Вітчизні вірність перейде,
І дух козацької родини
В оселю кожну увійде.
За нашу долю всі гуртуймось,
За вільне нації життя,
Ми того варті – то ж шануймось,
Бо ми – країни майбуття.
Я вірю, що настане час,
Прийде колись така година,
Що стане злагода між нас,
Й розквітне в світі Україна.
Що на землі захазяйнуєм,
По праву визначеній нам,
Й міцну державу розбудуєм
На заздрість лютим ворогам.
Нехай вони тривогу б’ють,
Ми ж з вами маєм буть єдині,
Бо єдність – перемоги суть.
Героям слава! Сдава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207515
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
У нас вона одна та й іншої не буде,
К-раїна чарівна, де працьовиті люди,
Р-іднішої нема, бо нам вона як - мати,
А за для неї варт життя своє віддати!
Ї-й вся любов від нас безмірна і нетлінна,
Н-ай славиться в віках, рідненька Україна!
А тим, хто заважа - не змолиться провина!
"СЛАВА УКРАЇНІ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207541
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 24.08.2010
До Дня Незалежності України
Куди Ти прямуєш і разом мене
Вздовж прірви ведеш по стежині?
Були ми вже знизу! Гадаєш мине?
Й осядуть на стріху хатини
Щасливі лелеки? У небо злетіть
Так хочу, до низу не можу!
Втомилися чвари щодня ми терпіть,
Й ладнати навкруг огорожі...
Куда Ты идешь и с собою меня
Тропинкой ведешь вдоль обрыва?
Мы были внизу уже! Хочешь, чтоб я
В условиях нервного срыва
С Тобою вдвоем бесконечно летел?
Но, вниз не могу, только к небу!
В печенках сидит уже Твой беспредел,
Он с привкусом черствого хлеба...
Ти хочеш, щоб став на коліна і впав,
А, може, і зовсім - в могилу?
Щоб друзів своїх за обіцянки здав,
У зради позичивши силу?
Кому ж ті закони нам Боже приніс?
Бо право одне тут існує,
В нім «зеленню» душ забуяв пишний ліс
Й безкарність повсюди панує...
Ты хочешь к земле меня низко прижать,
А, может, и вовсе - в могилу?
Заставить свое у своих воровать,
Безумства используя силу?
Кому же законы написаны здесь?
Ведь правила лучшего нету,
Чем «зеленью» душ прорастающий лес,
Убогостью мыслей согретый...
Навіщо ганебністю Ти розцвіла
Під усмішки псевдогетьманів?
Корисливість їхня у кут завела,
А ціль - лиш набити кармани!
Наліво й направо пустили Тебе
Злидарно прохати по світу...
Коли ж Твоя доля вже розум знайде?
Чи казкою будем зігріті?
Зачем Ты творишь просто гнусную чушь,
Ухмылкой правителей спета?
Они завели тебя в дикую глушь,
Нагнули, пустили по свету!
И в позе заведомо пошлой ходьбы
Налево, направо решают...
Ну, разве хотела такой Ты судьбы?
Их сказки Тебя утешают?
В гонитьбі за тінню солодких вершків
Будуєш хати тільки «з краю»
Й не бачиш під рясами різних попів
Гебешників, прагнущих раю
Та лише для себе, - у Мерсах летять,
А землі пустують в блаженні...
І натовпи бідних на сходах стоять,
Благаючи чуда-прощення!
В погоне за призраком радужных снов
Ты строишь дома только «с краю»,
И вовсе не видишь под рясой попов
Гэбэшников, жаждущих рая
Но лишь для себя, - в Mерседесах летят,
А земли пустуют в блаженстве...
И нищие толпы у входа стоят
Разрухи Твоей совершенства!
Не свій Ти розкинула в небо шатер
Та, ріки течуть невблаганно,
Можливо забула, - Ти - матір сестер,
Хоч та, що найстарша старанно
Плюндрує свій дім - а це Київська Русь,
І тисячу років - ми діти!
За вискочу боляче, я й не берусь
Її намагання судити...
Не свой Ты раскинула в небо шатёр
Но, вспять не повернуты реки,
Наверно забыла, - Ты - матерь сестер,
Хоть старшая - стер*а навеки,
Забыла свой дом - это Киева Русь,
И тысячу лет все мы дети!
За выскочку страшно, судить не берусь,
Запал ее глаз на планету...
Хай буде, історію не розділить,
Як кажуть, - в сім'ї не без цього,
Ми будемо завжди сестричку любить,
Вини там немає народу...
Прокинеться, знаю, Могутняя Русь,
І князь Володимир повстане,
Я перший тоді медовухи нап'юсь,
Дешева горілка - не тягне!
Да ладно, историю надо хранить,
В семье не без места уроду,
И будем ее все равно мы любить,
Ведь нет там вины от народу...
Однажды проснется Могучая Русь,
Владимир Великий воспрянет,
Я первым тогда медовухи напьюсь,
Не водки, - дешевка не тянет!
Від щирого серця бажаю Тобі
Здоров'я і мирного неба,
Ти справишся, вірю, бо суть не в їді,
А в силі «духовного хліба»,
Давай, не соромся і успіх прийде,
Подалі гони ненаситних...
Коріння Кохання у душі веде
Й жовтіє на фоні блакитнім!
Хочу пожелать я от сердца Тебе
Здоровья и мирного неба,
Ты справишься, верю, ведь суть не в еде,
А в силе «духовного хлеба»,
Не надо стесняться, удачу лови,
Гони от себя ненасытных...
Ростки безупречной и вечной Любви
Желтеют на фоне блакытном!
23.08.2010
СЛАВА УКРАЇНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207364
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 24.08.2010
От знову рік записую в актив,
Ще цілий рік добавив я до статку.
Спасибі, Господе, що я його прожив
Від першодня до самого остатку.
Спасибі за цих триста з лишком днів,
За кожен ранок, за промінчик сонця,
За триста з лишком виділених снів,
За вітерець з відкритого віконця.
Спасибі, що позволив пережить
Зимові стужі, спекотні зеніти,
Я дякую тобі за кожну мить,
За кожен квант тепла у цьому світі.
Спасибі! Не суди мене, Творець,
Якщо не так ще все роблю, як треба.
Дай мені час. Прошу, Святий Отець!
Я виправлюсь, перш як прийти до тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207182
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 23.08.2010
Я напевно тебе намріяла,
А насправді все було не так...
Своє щастя тобою міряла,
по хвилинах, годинах, по днях .
Я і далі сама... я - без тебе,
тихо йду по життєвих стежках.
Відчуваю тебе біля себе...
Але мабуть це зовсім не так..
Я і плани будую, де є ти...
Але знову, це мабуть не так !!
Знову будуть.. падіння і злети..
Все з тобою.... бо ти у думках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200187
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 20.08.2010
Одвічна загадка – життя!
Не завжди суть його пізнаєш.
Усі йдемо ми в майбуття
І кожен стежку вибирає.
У кожного своя мета,
Своє призначення й завдання.
Летять роки, спішать літа...
Чи це життя чи існування?
Сьогодні – наймужніша ти, Людино,
Який зоставиш після себе слід?..
Ми ж нація, один народ єдиний,
Творім добро, щоб кращим став цей світ.
Життя мине, бо вічних не буває,
Усе приходить і піде усе.
А сенс його хтось так і не пізнає,
Для чого Господу свій хрест несе.
Не заздри тому, що не маєш,
А тішся тим, що в тебе є.
Тоді ще кращого пізнаєш,
Бо заздрість душу лиш псує.
Свій сенс життя я вже змогла відкрити:
Творить добро для всього світу.
Адже, добро – крилатий ангел над землею,
А заздрість – по землі повзе змією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196718
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 20.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2010
Бiлий лебiдь крилом над твоєю махнув головою,
Бiлим пухом осiла на скронях твоїх сивина,
Нiби осiнь життя помiнялась мiсцями з зимою
I пiшла в небуття така мила й далека весна.
Чи тi роки були, бiлий лебедю, можеш сказати?
Де подiлось життя, чи, можливо, то був лише сон?
Розлетiлись в свiти, моя мамо, твої лебедята,
Та вогонь твого серця заклично нам свiтить з вiко́н.
Ти нас вчила тому, що в книжках не могли прочитати
I плекала нас нiжно, вiд бiд i невдач берегла.
Ти навчила окраєць останнiй надвоє ламати,
Ти нам душу свою, як святиню безцiнну дала.
З цим святим багажем намагаємось шлях свiй здолати
I ця ноша важкою нiколи для нас не була.
Не придумано слiв, щоби вдячнiсть тобi описати:
Молим Матiр Христа, щоб тебе пiд опiку взяла.
Люба мамо, пробач за свiдомi грiхи й несвiдомi
I за нами не плач - дiти вибрали долю свою.
Бiлий лебiдь зими вiдлiтає в краї невiдомi,
Залишаючи пух, що голiвку вкриває твою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194011
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 06.06.2010
«Життя» - гласять - « не поле перейти!»
Воно нас б*є, щоб ми не помилялись,
Калить в вогні, щоб вперто, до мети
Ішли крізь терн й назад не обертались.
Воно нас вчить любити і прощать,
Не розмиватись в жалісливих сценах,
Не вішатись від того, помирать
Й не погубитись на його теренах.
Воно нас вчить і вчення те як вік,
Скільки живеш - усього не пізнаєш,
Здається (я про себе) чоловік
Дурним не є - а все ж дурним вмирає.
Довірливим (як кажуть) вила в бік -
Такий закон, щоб вижити в цім світі.
Шкода, що голова уже як сніг,
Та так цього не встиг я зрозуміти.
Прощаю легко й ніби без образ,
Та якийсь накип від тих слів, як сажа,
Лишається у бронхах кожен раз
І у легені десь повзе, зараза.
Мені далеко до крилатих фраз,
Не вмію бити, як мечем, словами -
Хотів з душею я прийти до вас,
Щоб зняти з неї той великий камінь.
Так, мені важко, бо усе життя
Я, як той прОклятий, тинявся десь світами
І все плекав надіїї в майбуття,
Що зажевріє довгожданний ранок.
Я вірив людям. Вірю і тепер,
Бо знаю - так не може бути вічно!
І змії, що пускає Люципер,
Загинуть і згорять в вогні Предвічнім.
Та нам б дожить самим до тих часів
І не згоріти від гіркого яду,
Щоб сенс життя довести до синів,
Онукам привідкрити двері саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194045
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 06.06.2010
Дивись,мої крила - дівочі руки
одіяння - блакить прозора.
Під звучання німого хору
я виконую дивні трюки.
Озирнись,не лякайся світла,
інші бачити це нездатні.
Я ще вчора була,та зникла...
Пишеш вірші? для неї? ладні!
Доторкнись,не відчуєш тіла...
Як же душно в твоїй кімнаті!
Я належу небесній раті,
на ЗЕМЛІ я тебе любила...
Бачиш очі мої блакитні?
В них не вмів ти нудьгу читати.
Крики натовпу,сни огидні,
я щаслива, блаженний фатум.
Та не плач,все дощем розбито...
Твоє пекло-це вхід до раю.
Навіть тут я книжки гортаю,
переплетені оксамитом.
Ти не винен в моєму щасті,
а образи? Цікаве слово.
Досі хочу тебе я вкрасти
і практично тепер готова.
Подивись,я існую досі...
Ти ж не віриш в канон матерій?
Що тепер цей потік критерій,
якщо я пережила осінь?
За вікном гомоніли зорі,
гіркота від нічної втрати.
Міг єдиним для неї стати,
тане світло у коридорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191201
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 03.06.2010
Моя любов вмирає в кожнім твоїм слові.
Ти знищуєш усе без натяку на жаль.
Хоч на устах цілунки ще знайомі,
Гірку печаль прикриє посмішки вуаль.
Вже симулюєм спільно несамотність
В черствій ідилії буденного життя.
І лиш невидима сльоза ночами просить
Тебе спинитися, звільнивши каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168419
дата надходження 27.01.2010
дата закладки 03.06.2010
«Що вічне є?» - питаю я у світу,
«Що вічне є?» - шукаю я в книжках -
Багатство, сила розуму чи діти,
Що не померкне, не згорить в літах.
Що не потухне, як зоря ранкова,
Що після нас буде будити світ.
Що не помре, не вдягнеться в окови,
Не зникне, як веснянний первоцвіт.
В що вірити, для чого треба жити,
В імя чого творити і робить,
Ради чого страждати і горіти
Та все ж живим лишатися за мить.
За що померти можна на Голгофі,
За що віддати можна свою кров?
На моніторі замелькали строфи -
Її величність, Божий дар - л ю б о в.
Любов до мами, до доньки, до сина,
До Батьківщини, що в житті одна,
Любов своєї в миру половини,
Любов до ближнього, лише любов сама.
Велика тайна у простому слові,
Лише любов спасе цей грішний світ!
Відкрийте серце друзям для любові
І Бог пішле вас в вічності політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192452
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 29.05.2010
Відповідь на:
Наталка Тактреба :: я робот
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191652
я - Інженер,
наполовину тіло,
а інша половина - то ефір,
й кому яке до мене діло,
що замість серця маю я сапфір?..
щодень я на тяжкій роботі,
банальний надсучасний то процес -
ми роботів клепаємо в чоботях,
бо у болоті весь життєвий наш ексцес...
моделі різні є,
там мідь і алюміній,
і навіть позолота для верхів,
буває, лиш наклейку змінюй,
все інше - то амбіції, в архів...
лише вночі я знову, як Людина,
бо чую ласку і душі порив,
переживаю й плачу,
бо моя країна,
немов той робот, що мізки закрив!
цинізм - то мідь,
безжальність - алюміній,
а пам'ятник із літію тих душ,
що на майдані говорили:
- Змінюй!
а самі - лиш урвали куш
й живуть, мов роботи,
з холодним розрахунком,
не видно фаворитів, гріш-ціна!
я ж - Інженер...
скрізь іній у стосунках,
можливо і моя у тім вина!
28.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192351
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 28.05.2010
(ессе, написане в червні 2000 року, присвячене випускному у жіночій гімназії)
Життя як ріка, що тече без зупинки:
Епохи, століття проходять повз нас.
Ми наче роману гортаєм сторінки:
Міняються люди, міняється час.
Міняється все, не міняється - жінка,
Красива і добра, сувора й сумна.
Вона - особистість, вона, наче зірка,
Що поглядом впевненим всіх спопеля.
За днем прийде день, за століттям століття,
І час нові цінності нам принесе,
Та жінка завжди залишається жити
В класичній своїй, неповторній красі.
Вона - королева, й ніхто не завадить
Своєї мети їй щодня досягать.
Упевнено скаже, уміло порадить
І не відмовиться руку подать.
Якою ввійде в ХХІ сторіччя
Ця жінка, яка народилась тепер,
В цей час, що здається мені наче тінню,
В цей час нелегкий, дивний час перемін?
Я вам розкажу, адже також я жінка,
І з гордістю я це звання понесу,
Крізь час донесу в ХХІ століття,
У серці я цей ідеал збережу.
Із гордо піднятою вверх головою,
Неначе орел, який щойно злетів,
Ідучи спокійно, неначе в двобої,
Долатиме всі перешкоди в путі.
Погляне - і зразу стає зрозуміло,
Що відчуває, що хоче сказать,
Ці очі сіяють, як сонця проміння,
Глибокі, як небо, як зорі горять.
Послухає й ніжно тобі посміхнеться.
Вона, наче квітка, жіночна й тонка,
В своїх почуттях, наче подихи вітру,
Тебе приголубить, хоч буде сумна.
Тендітність, жіночність - усе лиш для неї,
Себе зневажати вона лиш не дасть.
Любов завоює планети всієї
Всім: розумом, шармом, умінням кохать.
Можливо і стане вона бізнес - леді,
Освічена, строга, така ділова.
Життя - це папір і контракти, і бейджі,
У центрі уваги, завжди не одна.
Жінки - це таланти твої, Україно,
Повага і гідність висока твоя:
Письменниці ніжні твої, балерини,
Поети, співачки - вся наша Земля.
А може в майбутньому прийдуть до влади,
І наша держава тоді розцвіте.
Хоча не жіноча це справа - наради,
Й хвилини не зможе собі присвятить.
Триматися гідно завжди вона буде,
І, як би їй важко не було нести
Нелегкую ношу, залишить у грудях
Цнотливість і скромність, і свій ніжний сміх.
Адже створив жінку Бог, як прикрасу,
Хранительку щастя, сім’ї і вогню.
І в бізнес вона вийшла вже не одразу,
І зможе завжди домогтися свого.
В сім’ї - ніжна мати, кохана дружина,
На людях – шляхетна й розумна вона,
Душа в неї щира, як ненька-вкраїна,
А серце велике, як наша Земля.
Пишайтесь дівчата, що ви народились
Жінками століття на зламі віків.
Я хочу, щоб ви це звання не зронили,
Несли в ореолі високих чуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61294
дата надходження 01.03.2008
дата закладки 28.05.2010
Шалена, ти хочеш щастя?
Малюй його склом на стінах,
приймай сліз гірке причастя,
блукай у чужих провинах...
То, кажеш, забаглось сонця?
Промінчиків крізь фіранку?
Отрута в твоїй долоньці
уб"є тебе ще до ранку.
Гадаєш, кохання варте
розбитих ущент тарілок?
Той воїн з нічної варти
поводився так невміло...
Ти надто багато хочеш!
Якась ти капризна дуже.
Я дам тобі купу грошей -
покинь моє тіло, душе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166236
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 28.05.2010
Тихенько в вікна стукали хрущі
Я до вікна твого дістався крізь кущі
Одежа вся моя намокла на дощі
Та я прийшов тебе побачить
Твоє фіранкою затулене вікно
Знімаєш з пОстелі і складаєш рядно
Мене помітила, та хочеш все одно
Ти роздягнутися, подобається значить
А я стою собі навшпиньках тихо-тихо
Чим менше одягу, тим важче мені дихать
І ще твій пес на мене гавкає на лихо
Батьків розбудить, то мені не жить
Ти до вікна, позаду пес, куди тікати?
Відкриєш, скажеш: - «Ну давай мерщій до хати»
«Маруся, хто там?» - запитає твоя мати
«Сусідський кіт – ти скажеш - біля пса лежить»
Сорочка мокра, облягає моє тіло
Знімаєш неї з мене ти напрочуд вміло
І всім нутром я чую - мабуть буде діло
А сам не вірю, що з тобою поруч
На вушко шепчу я тобі яка ти
Це із кіна одного про любов цитати
Їх теж мабуть хотів послухати твій тато
Тому й не спав в цю пізню пору
І все б нічого, та була одна дрібниця
Він мав в руках свою заряджену рушницю
Нема мішені, є лише мої сідниці
Життя моменти прокрутились всі
Що було далі я до скону не забуду
Тікав я так, що пес сховався твій у буду
Рушниці постріл серед ночі чули люди
Хоч замість пулі у патроні була сіль
Всього пів року я не міг лягти на спину
Але з тобою поруч час цей швидко сплинув
Сказав твій тато, що для нього буду сином
Якщо відкличу позов свій до суду
Сватів моїх сказав зустріне хлібом-сіллю
Пообіцяв, що більш не буду його ціллю
На рани дмухать, щоб зажили до весілля
І я пробачив, хоч навряд чи то забуду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187920
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 28.05.2010
* * *
Я знаю, – світ любови не для нас
І не для нас його химерні квіти.
Як було добре жити без прикрас
І як шкода, що то не наші діти…
Я покажу тобі нутро –
Прийдешніх буднів істину дорогу,
Я розкажу насправді як було
І як хотілося зробити для народу…
Я скину маску з тисячі облич
І ти побачиш їх потворність милу,
Я покажу душі своєї дно
І розкажу, як я колись любила…
Я хочу мати істини каркас
І хочу жити лиш в реальнім світі.
Я знаю – світ любові не для нас,
Але як хочеться у ньому жити…
17.11.06р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191427
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 28.05.2010
Завмерли віти в відчутті грози,
Тривожні хмари полонили небо.
О, де ж ти, вітре! Чом не зашумиш,
Не попередиш, що ховатись треба?
Що треба встигнуть докінчить діла
Перше ніж небо трісне від напруги
І блискавиці вогнянна стріла
З зловіщим гулом не уп*ється в груди.
Та треба встигнуть, поки час ше є
І поминальні дзвони не пробили.
А от і вітер! Блискавиця б*є.
Але мене в цей раз не зачепило.
Густії краплі сипляться, як хрест,
Услід за вітром, б*ючи ще на сполох,
Услід лавина падає з небес,
Здригається земля. Гудіння. Морок.
Усе живе завмерло і тремтить -
Воднева прірва не почула стону.
Втомившись усміхається блакить,
В повітрі запах пострілу - озону!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191867
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 26.05.2010
Шматки від слів, обривки весен,
Неначе листя, що паде з гіллЯ,
У водостічних трубах з дахів віднесені
Дощі, сніги і звуки на мінорній ноті ля.
Земля намотує на осі кола,
Заходить сонце, потім сходить знов,
Тече повітря й солов"їним солом
Відгукується співом на чиюсь любов.
Чиюсь... Свою віддала в добрі руки,
Я перевела в попіл всі хиткі мости,
І народила прощення у муках,
Тепер і я із ностальгією на ТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189459
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 26.05.2010
Ти впізнаєш мене серед сотень стандартних облич,
і почуєш мій сміх у дзюрчанні весняних струмочків.
Ти всі біди свої у далекому "вчора" залиш,
розфарбуй свої сни у червоні і жовті пасочки.
Ти відчуєш мій гнів у бурхливому шумі грози,
поцілунки мої обпечуть твої білі долоні.
Ти похмурі думки у кишенях штанів не носи,
а продай їх мені за чотири із лишком мільйони.
Ти вгадаєш момент, коли зіркою в небі зійду,
коли сонцем твоїм стану я ще на тисячу років.
Ти не думай про те, чи опинимось в райськім саду,
а живи і кохай, поки твій берегтиму я спокій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171641
дата надходження 13.02.2010
дата закладки 20.05.2010
В житті моїм було всього доволі:
Добра, невдач, гріхів і каяття,
А нині я безмежно вдячна долі,
За подароване прекрасне почуття.
Воно мене то гріє, надихає,
а то кидає у холодний піт..
І я неначе в полум"ї згоряю,
як у далекі вісімнадцять літ..
Спасибі, любий, за сьогодні й завтра..
За цей неспокій і за дивний рай..
І я кажу собі : "Ти цього варта!
Люби, блаженствуй, мучся і згорай!"
Таке в житті уже не прийде знову,
То ж я віддам усе своє тепло..
Щоб з часом, у години вечорові..
Зігріла згадка, що зі мною це було..
Я хочу відкохати за минуле,
за миті ті, що не повернеш знов,
Я рада, що мене не обминула,
Найкраща і хвилююча любов..
Л.Іванова 2
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1906014547
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190353
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
Ти - світло, Ти - повітря, Ти - вода,
Ти - білий сніг, що хрумкотить під кожним кроком,
Ти - кожне яблуко в доглянутих садах,
Ти - всі лани, що не окинуть оком.
Ти - кожен дикий звір і вільний птах,
Ти - кожна зірка на безкраїм небосхилі,
Ти - кожне дерево у вікових лісах,
Ти - всі моря і всі на морі хвилі.
Ти - кожен білий день і тиха ніч,
Ти - світла промінь в темряві напасті,
Ти - кожна в світі неповторно дивна річ,
Ти - кожна думка про любов і щастя.
[quote]Ти завжди поруч - все моє життя!!!
Мої гріхи були Твоєю змиті кров'ю.
Ти - довга стежка до гіркого каяття,
Оспівана Батьківською любов'ю.
[/quote]
Допоможи мені пройти цей шлях,
На жодну мить не загубивши Твою милість!
Щоби ім'я Твоє, прославлене в віках,
В моїй Душі назавжди оселилось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190255
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
Впаду в долонь твоїх тепло,
неначе в літо.
І буде поглядом одним
душа зігріта.
Уста всміхнуться, а вони,
як стиглі вишні.
Ген, зорі падають хмільні.
хмільні і грішні….
Вони, як ми – одне на двох
розділять небо.
Не треба слів, не треба слів,
Не треба!
Впаду в долонь легкий тандем –
солодку згубу
І поцілунком, як вогнем
торкнуться губи.
Накриє ніч два ніжних «я»,
як два озерця.
Сховай! Сховай моє ім’я
у себе в серці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185290
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 21.04.2010
Я стану братом для монаха,
Колишній знову буде стан.
Любов я покладу на плаху,
Піду у спокій вільно, сам.
В келійні стіни - вогкі, голі,
в ікони срібні, золоті.
Гріхи молитиму до болю,
А головне - на самоті!
Мій шлях у храм - уже сьогодні,
Затерти образ і твій лик.
Втомили репліки холодні,
І слово кожне, й думка - в "штик"!
Я повернуся в стан торішній,
Де тихо, штиль – неначе мрець.
Спокійний буду і безгрішний,
Сумний, самотній…Це кінець!
10.04.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185098
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 20.04.2010
Чом ти, пташко, гнiздечко не в’єш,
Чом спiваєш сьогоднi так щиро,
I чому мене кличеш, i де ж
З круговертi буденного виру?
Чом я слухати хочу весну,
Чом я пiсню твою розумiю?
Я пробуджуюсь, наче вiд сну,
I тебе перервати не смiю,
Бо я чую - о, свiте, збудись! -
Голос радостi, голос надiї:
Як з’явився Архангел колись
Сповiстити про Диво Марiї.
Нинi свято Початку життя,
Непорочного вiчного Дива -
Дарував нам Всевишнiй Дитя,
I в покорi утiшилась Дiва.
Ось чому свiтить сонце в цi днi,
Розганяючи хмари чужи́ни,
I стає зрозумiлим менi
Щедрий голос малої пташини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182184
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 19.04.2010