Пора, пора…
відкрити б двері школі,
дзвінкому б сміху литись першачків…
Але питання постає: доколи
не чути дітям на урок дзвінків?
Чому ж у нас напівзабута мова?
Чи може я до того надто звик?
Коріння від добра та зла у слові.
Тебе прийшли убити за язик.
То ж не кажи, що мова не на часі.
У нас війна за Неньку, а не гра.
Неси свят-слово українське в маси,
поете, друже мій, давно пора.
01.09.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958285
дата надходження 01.09.2022
дата закладки 02.09.2022
Степ. Схід сонця. (монофон)
Степ спав спокійним солодким сном. Спали суріпки, схиливши стомлені спекою суцвіття. Спали стоптані сполоханими сайгаками сіруваті спориші. Спало сонце. Стиха співав смерклому світу свою співанку сріблястий струмок. Стара сова спокійно споглядала сумовиті сутінки. Скоро степ скине сіру сутану.
Світ став сіріти, сутінки світлішати. Сивий серпанок стиха сповивав скоринку сонця. Снувало сірими сновидами сімейство сайгаків, струшуючи спозаранку спогади солодких снів. Смачними сухими стравами серед сінажу снив солодець. Серед сизих сутінків скрекотала схарапуджена сорока, соромлячись свого скрипучого співу. Спантеличений сердитий сіроманець скаконув свіжоскошеними сінами. Стріпонулись сайгаки, спроваджуючи свої страхи, стрімко сколотили струмок, скоро стрімголов стрибали серед сухостою стоптаними стежками. Сполохані синьокрилі синички сколихнули стебла сокирок.
Стоголосим співом степ стрічав сяюче світило. Спалахнули самоцвітами спраглі сухі стеблинки. Сяяли смарагдами стиглі суниці, скроплюючи сполум’янілими сльозами свіжоскошене сіно. Сходило сонце.
Світлина своя).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952722
дата надходження 09.07.2022
дата закладки 09.07.2022
[img]https://pp.vk.me/c543106/v543106326/11593/N6fsX-xzfjo.jpg[/img]
Небові – птах, душі – життєдайне слово,
Сонцю рудому – сонях, свободі – вдих.
Просто повір: в житті все невипадково,
Просто накресли істинну путь і йди.
Струнам – умілі пальці, деревам – квітень,
Спраглому серцю – поряд ритмічний такт.
Кожному з нас однаково сонце світить,
Те, що комусь там більше – це ще не факт.
Квітці – бджола, молитві – вуста правдиві,
Пісні – величний голос, раме́ну* – друг.
Знай, що бувають в кожного сильні зливи,
Та після них веселкою грає пруг.
Кожному щастю мати би з ким ділитись,
Кожній любові – славень, очам – красу.
Радість – вона простенька, неначе ситець,
Тільки б її розгледіти завчасу́.
[i]*Рамено (заст.) – плече.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639539
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Осінній ліс попахкує димами,
В дубовій люльці куриться смола…
Я не прийшла поплакатись думками,
Я просвітліти серцем забрела.
На пні сухому всістися зручніше,
Припасти зором до пожежі крон
І слухати, як вітер світ колише,
Співає з потічками в унісон.
І вірити, що в цій красі безлюдній,
У глушині намолено-святій,
Такі дрібні й убогі наші будні –
Не варті миті тут, на самоті…
І до землі вклонитися деревам,
Бо ж я – Верба, а, отже, не чужа!..
І ця прозора річка кришталева –
Мого життя початок і межа.
І дупла ці – душі моєї рани,
І соки ці нуртують і в мені!
Спасибі вам, старі, як світ, Ґорґани,
Що сонця й на мої вділили дні!
Що з вами я незвідані висоти
Пізнала і вросла сюди навік,
Що вистачало срібла й позолоти
На мій земний благословенний вік!
І в час, коли травою, ніби швами,
Затягне пам’ять всі мої сліди,
Я знов сюди повернуся, щоб з вами
Цю світлу тишу вічно стерегти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600534
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
[i]Слова: Наталя Данилюк
Музика і виконання: Володимир Сірий[/i]
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши, підеш.
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
[img]http://cs411431.vk.me/v411431946/8773/RpZhQtojAXA.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599257
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Ще одна прониклива відеоробота проекту Сила слова
на мій вірш "Падаю в небо..."!
https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story
Людське життя, направду, занадто коротке задля дурниць
і достатньо довге для великих речей.
У смерті, як і в будь-чого, є кілька іпостасей. Одна з них –
це звільнення.
Звільнення від тіла, від проблем і турбот світу
земного. Проте сьогодні в цьому звільненні є ще один відтінок.
Це темна тінь війни, присмак попелу і крові. Сьогодні смерть –
це ще й смерть в ім’я звільнення. Звільнення тих, хто мимоволі
опинився в самому пеклі бойових дій і тих, хто не хоче туди потрапити. Звільнення своєї країни.
Герої не вмирають – їх кличуть тримати мирне
небо над нашими головами.
[i]Вірш: Наталя Данилюк
Читають: Лила Перегуда и Запрот Вокрыс, Євгеній Ковирзанов.
Наталия Владимирова, Olga Evlanova, Anastasiya Pankovetskaya,
Андрій Мартиненко.
Майстрували: сергій пишун, Marina Statkevich, Ptashka Kateryna,
Halanzha Dmytro[/i]
[youtube]https://youtu.be/ld2uypLVF1s[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596625
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
[img]http://cs628222.vk.me/v628222845/c331/SylcwVAjzHQ.jpg[/img]
Боже, як добре під вечір вертатись додому,
Гріти підошви об теплий м’який тротуар
І відчувати в ногах підсолоджену втому,
Ніби пробіглась зефірною м’якоттю хмар!
Дим з вихлопних, мов запалені липнем кальяни,
В пудрі пилюки мутніє дворів акварель,
Флюгерний півень у променях, наче льодяник, ─
Злизує хмара повільно тверду карамель.
Світло тебе відбиває у плазмі вітрини,
Поглядом ніжним комусь надсилаєш привіт,
І завмирає під скельцем невтомний годинник,
Поки бубнявіє в Музи кругленький живіт…
Знову народиться вірш по дорозі додому,
Стрілки, як завше, почнуть свій наступний пробіг…
Боже, як добре пройтись і забути про втому,
Гріючи серце і ноги в долонях доріг!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595911
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Чудова робота проекту Сила слова на мій вірш "Безхатько-пес". Дякую всім учасникам відеоролика!
https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story
«Ми відповідаємо за тих, кого приручили…»
Світ створювався з хаосу і завжди прагнув до гармонії
всього живого. Людина від початку отримала свої переваги,
які, вочевидь, були дані їй не для того, щоб нищити і руйнувати,
ображати і вбивати менших і слабкіших.
Ми хочемо гідно виховувати власних дітей, але часом не в змозі
впоратися з домашніми тваринами.
Ми визнаємо проблемою дитячу безпритульність, але проходимо
повз змерзле голодне кошеня на вулиці.
В очах кожного пса-безхатька можна прочитати сумну історію нереалізованої дружби й відданості і віру,
віру, що знайдеться
хтось, хто згадає своє справжнє покликання – бути людиною.
[youtube]https://youtu.be/06DJA1Z7mO8[/youtube]
[i]Тетяна Белз, Дмитро Богданов, Алла Задніпровська, Тетяна Спіріна-Сметана, Олександр Пархоменко, Інга Кирилюк
Майстрували: Дмитро Галанжа, Марина Статкевич, Пишун Сергій, Катерина Пташка.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595351
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.
Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність першого чоловіка.
І шукаєш в собі святого чи хоч би пса його,
щоб було кому прочитати чи розповісти.
Відчуваєш? Цей біль? Цю музику порцелянову?
Розбиваєш об неї голову, ноги, лікті...
І чекаєш когось, хто в рани твої заглянув би.
І посіяв би в них по яблуні невеликій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595465
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
[img]http://www.stihi.ru/pics/2009/11/06/1739.jpg[/img]
Знаєш, Маргарет, Ти приходиш вже п’яту ніч,
І троянди Тобі осипаються з передпліч.
Пахне м’ята, чебрець, кропива та спориш,
І здається, Ти – тут. Біля мене. Спиш.
І немов у кімнату вливаються тонни води,
Розмиваючи стіни, лишаючи Твої сліди.
І симфонію Брамса наспівує гобелен,
А в тій музиці – сотні тисяч Твоїх імен.
Твої речі, що пахнуть парфумами від «Шанель»,
Бережуть мене, ніби затишна цитадель.
Я не можу їх випрати, втратити Твій аромат,
Цю останню з Твоїх запахових сонат.
З нас би, Маргарет, вийшла рекламна пара,
Ми б купили будинок і завели сенбернара.
Народили дітей. Двох. А, може, більше.
Я ліпив би горнятка, Ти писала би вірші.
Наші доні програвали б синам у шахи,
На даху в нас мостили би гнізда птахи.
А коли у кімнатах було б надто парко,
Я б Тобі на терасі читав Петрарку.
Ти сварила б мене за не вимиті чашки,
Ми збирали б на пляжах дрібні черепашки.
Знаєш, Маргарет, стали б спокійні та сиві,
Але разом. І невиліковно щасливі.
///
І якби не той снайпер і куля у Твій живіт,
Щовесни рвав Тобі б я бузковий цвіт.
А тепер Ти просто приходиш вже п’яту ніч,
І троянди Тобі осипаються з передпліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580747
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
[img]http://uzhgorod.in/var/plain_site/storage/images/media/paska_verhovina/9786/630534-1-rus-RU/9786_fit_content_width_watermark.jpg[/img] [img]http://www.ekomissionka.kiev.ua/content/2011/20111224/u39279/images/201112/f20111224102327-motanochki-2.jpg[/img] [img]http://picsfab.com/download/image/74570/640x480_krashenki-kulich-pasha.jpg[/img]
Бабця пече зави́ванці великодні,
Запах такий духмяний – на цілий двір!
Ніби спускається з неба Дух Господній,
Піч позіхає жевривом, як факір.
Бабця пече паски́ і солодкі ба́би,
Сипле родзинки в тісто, немов зірки…
Мліє гаряче диво, рум’янцем вабить,
Лиже вогонь засмаглі хрумкі боки.
Збоку росте найменша рум’яна паска –
Буде смачна потіха мені малій!…
Піч розпеклася, наче нагріта праска,
Пара, як біле мливо, повзе по склі.
Тихо сиджу, бо рипатися негоже,
Щоб не потало тісто, що підросло.
В кожному де́ку вродиться сонце Боже,
Кі́птем обтрусить в комині темне зло.
І Берегиня роду тонка, мов свічка,
Руки, від тіста білі, здійме увись…
Бабці давно немає і давня пічка
Вже не вагітна здобою, як колись…
Але у Страсний тиждень, за крок до свята,
Щось дивовижне коїться – вір-не-вір:
З пам’яті виринає старенька хата,
Мліє у пе́чі паска рожевувата –
Запах на цілий Всесвіт, не те, що двір!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569739
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]
[i]Слова: Наталя Данилюк.
Музика і виконання: Володимир Сірий.
Відеоряд: Олексій Тичко.[/i]
Слово об’єднало нас в родину,
Стало оберегом назавжди.
З кожного куточка України,
Мов на крилах, линемо сюди -
Ув обійми нашої світлиці,
Під її осонцений покров,
Де в очах у кожного іскриться
Незгасима лагідна любов.
Слово об’єднало нас , поетів,
Пригорнуло теплими крильми,
Мов ключі журавликів у леті,
Вкупі всі тримаємося ми.
Несемо велику силу слова,
Щоб запричастилася душа
І дзенить співуча рідна мова
У піснях, у прозі і віршах.
Тут єднання кожного зігріє,
Надихнувши на високий злет.
Слово об’єднало наші мрії
У святе покликання “Поет”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
А сніг до взуття прилипає, мов жуйка,
Вкриває дорогу рядном
І серце моє — то повітряна кулька,
Яку ти наповнив теплом.
Тримаю її за мотузку думками,
Ще мить — відпущу, полетить!..
Так пахне ваніллю повітря між нами,
Аж гусне зефірно блакить.
За промені світлі, неначе за віжки,
Хапаємось міцно удвох,
Мов сонця налив із медової діжки
Нам добрий усміхнений Бог!
Іще не пора березнева, лиш лютий,
Та щастя зриває нам дах!..
Мій погляд замріяний, ніби прикутий
До блиску в коханих очах.
Минаємо натовпу тьму кольорову,
Маячимо в люстрах вітрин...
Тримай моє серце за нитку шовкову,
Тримай, бо втече догори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Вивчати тебе, як ревний нічний звіздар
Вивчає на мапі неба чудні сузір'я,
Ловити найменші імпульси на радар,
Торкатися мрій, як легіт легкого пір'я...
Вивчати тебе, а спільно ─ й себе в тобі,
Крізь призму душі твоєї уздріти власну,
І кожен запеклий в серці своєму бій
Навчитися обертати на мить прекрасну ─
На видих весни в погожу духмяну рань,
Де гнів ─ лиш палка корида ривкого вітру,
І кров ─ це не кров, а вибухла в день герань,
Малесенький штрих в чуттєву м'яку палітру...
Вивчати тебе по крапельці, мов дитя,
Що порух найменший вловлює вмить очима!..
І пульсу твого, і серця чітке биття
Вплітати в розмову з небом, у сни і рими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Окуню, окуню, по кому ти плачеш, окуню?
Сіль твого ока святою стає і містичною.
Віра мілка твоя ще вчора була глибокою -
всі океани навряд чи б не помістились у ній.
Правда крихка твоя ще вчора була гранітною,
серце - гарячим, а кров - молодою і чистою...
Що тобі, окуню? Повідати відчай ні́кому?
От і ховай під лускою його. І мовчи собі.
Хай проростає із рани твоєї булавкою /
дикою квіткою / розтерзаною вітчизною...
Окуню, окуню, і як же тобі не плакати?
Тихим плачем за невизнаними і визнаними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552102
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 07.01.2015
Квадрат квадратов.
Игорь Северянин.
Водограй твоїх кіс плоть мою не студив.
Пахіт лив до небес, обіймав, чарував.
То був рай в сяйві сліз, у маю, мов сто див:
Шум олив – полонез, те що мав, дарував.
Твоїх кіс водограй не студив плоть мою,
До небес пахіт лив, чарував, обіймав
В сяйві сліз – то був рай, мов сто див у маю
Полонез – шум олив, дарував те, що мав.
Плоть мою не студив водограй твоїх кіс,
Обіймав, чарував, пахіт лив до небес.
У маю, мов сто див – то був рай в сяйві сліз.
Те, що мав, дарував шум олив – полонез.
Не студив плоть мою твоїх кіс водограй,
Чарував, обіймав, до небес пахіт лив.
Мов сто див у маю в сяйві сліз – то був рай.
Дарував те, що мав, полонез – шум олив…
28.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547086
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2014
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.
І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і пораненої.
Я - дешеве вино, в якому ні краплі істини.
Я - Твій вбогий врожай, натомлений Виноградарю мій.
Бо усе, що в мені від Тебе, - болюча цілісність.
Я - причастя, застрягле в горлі у нерозкаяного.
Листопад відступає, тихо у мене цілячись.
І кожнісінький вірш прощає і відпускає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544068
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Дияволи носять «Прада»,
Бо ж можуть – тому і носять.
У кожного своя правда,
У них її також досить.
Вони би носили душі
(Бо в них вони більше в моді) -
Та в душах доволі душно,
А в холод ще більш холодять.
Дияволи хочуть вигод,
Бо чом би їм не хотілось -
Якщо вже в Кирила дзиґар,
Що праведним і не снилось,
Якщо патріарху «мерси»,
То їм не ходити ж пішки,
Дияволи люблять месу,
І інші церковні фішки…
І наче нічого злого,
У тім, щоб триматись моди…
Диявол – то учень Бога,
Що просто хотів свободи…
Ти можеш змінить дорогу,
Щоб то було не про тебе,
Та в кожному щось від нього,
І в кожному щось від неба.
І Богу в твоєму серці
По суті, не треба цінник,
Не треба ніяких версій,
Чим ти можеш бути цінний,
Не треба ніяких мерсів,
Годинників позахмарних,
Бо те, що зігріє серце,
Дається тобі задарма…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527628
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2014
...усе що ти міг би втратити - втрачено
відлига прийшла раптово і непомітно
як добре що можна все ще чути та бачити
як крізь пальці сиплеться пісок та світло
тут тобі сниться спокій що має лице Богородиці
і не було нічого ріднішого за ці муки
а час наточує терпіння немов ножиці
а потім ріже ними думки та руки...
сніг ляже на плечі мов руки жіночі
скислим молоком із очей проллється відчай
живи забувши про календар неначе це звичай
адже час - найпотаємніший та найхитріший слідчий...
повітря що навколо нас живе своїм особистим простором
води дощу омивають йому очі
як хочеться часом бути комусь докором
ще й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494476
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Те саме Різдво.
І вечеря, і люди -
близькі, найрідніші!
І бабина хата.
Збираємось вкотре,
та бабці не буде...
Вливаюсь в обійми
родинного свята.
Розмови, колядки
і спогади світлі,
і тато словами
жонглює уміло,
дзвенить його сміх
у п'янкому повітрі!
Лиш темне волосся
давно побіліло...
Вовтузяться діти -
дрібні пташенятка...
А руки у мами,
як в доброї феї,
куйовдять чиїсь
оксамитові прядки,
та вже не мої,
тільки доні моєї...
І вже не мені
покладе у кишеню
розчулений дід
за колядку дарунок...
Різдвяний серпанок
хапаю у жмені,
а спогади тануть,
немов поцілунок!..
І я вже сідлаю
іржаві санчата,
мережу засипані
снігом облоги,
у білих вершках
заховалася хата
і сипле зерно
віншувальник під ноги...
В молочних туманах
пливуть гобелени
і стежка в дитинство
лісами поро́сла,
і сніг у дворі
вже не вищий за мене,
те саме Різдво...
Але я вже доросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470907
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
Кенні в мені вбили учора ввечері.
Кенні звивався й скиглив не по-пташиному.
Довго його калічили і нівечили.
І зішкрібали рештки його з душі мені.
І від учора я не шукаю Нарнію
в шафах, набитих милим китайським мотлохом.
Кажуть: без Кенні стану цілком нормальною.
Буде і з мене добра жона чи подруга.
Буде й для мене пір'я з балконів оперних.
Буде для мене сніг - першосортним борошном.
Буде для мене місце попід Європою.
Буде без Кенні легко мені. І порожньо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470334
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 07.01.2014
[img]http://s008.radikal.ru/i304/1112/65/6bee081af52e.gif[/img]
Впала зірка срібним камінцем
На перини сніжно-перкалеві,
Сизий місяць мідним гребінцем
Чеше гриву синьому коневі.
А коли курантів бій гучний
Розіб'є на друзки сиплу тишу,
Хай тебе у поруху струни
Рік Новий у казці заколише...
У криштальнім сяйві, у теплі,
В ароматі пряної ялинки!
Поки ніч гойдає на крилі
Мрій твоїх тендітні намистинки...
Поки неба сяючий велюр
Розливає зблиски на подвір'ї,
Я для тебе вогник запалю
В золотому плетиві сузір'їв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469496
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 02.01.2014
Давай розмалюємо білим
Пожухлий пейзаж у дворі,
Мов дрібок легких налетіло -
Пухнастий танцюючий рій!
Де кожна сніжинка - метелик,
Вальсує у пасмах вітрів.
Пооддаль покинутий скверик
Вершками за мить забілів.
У мушлях лимонних лампадок
Дрімають весняні джмелі,
Їх трелями світлих колядок
Колише Різдво на крилі.
Хай віхоли жалять у скроні,
Та нам не звикати до них!..
В тобі, як в ліхтарику соннім,
Ще те́плиться згусток весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469693
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014
[img]http://cs9528.vk.me/v9528310/1260/frMZketxjGQ.jpg[/img]
[img]http://cs9528.vk.me/v9528310/1267/-QE3Xai5vN8.jpg[/img]
Загинається літо краєчком циганської хустки,
Осипається м’якоть з-під тіла небесної терки.
Поспішаючи, серпень лишає від фарби згустки,
І стає за щокою по-осінньому м’ятно й терпко.
Захлинається вересень вересом і розмарином,
Видихає із бронхів настоєм туману й ментолу.
І зіниці блищать, як калюжі, залиті бензином,
І не з доброго глузду кидаєш снодійне у «Колу».
Ох, якби ж восени все минуле втекло до в’язниці,
Залишаючи «завтра», духмяне, мов щоки дитини.
Бо за ребрами – мряка така, що купуй хоч спиці,
І в’яжи собі день, ароматний, як долька цитрини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446530
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 01.09.2013
Я все життя як Буквар читаю,
Все відкриваю для себе світ.
Деякі правила прогортаю,
Інші – вже вивернула на спід,
Вже назбирала чималі чарти
Графіків, списків і діаграм,
Мабуть, прийшла вже пора навчати,
От я знання тобі й передам.
Знаєш, маленька, ти завжди маєш
Бути натхненною і цвісти,
Навіть (чи надто), коли лишаєш
Ззаду палаючими мости;
Навіть, коли ти здалась без бою,
І у душі – водоспад образ,
Плакати варто лише з собою,
Сльози – не краща з усіх прикрас.
Ще, ти повинна, моя хороша,
Бути «повинною» лиш собі,
Примус – то надто невдячна ноша,
Крила приємніші від горбів;
Те, що даруєш, даруй від серця,
Що віддаєш – тільки самохіть,
Все це здобутками обізветься,
То ж не шкодуй про це ні на мить.
Дякуй за ранки, і дні прожиті,
Добрих людей, світлий сум і сміх.
Тим, що наскрізь у життя прошиті
Часто кажи, що цінуєш їх;
Також цінуй ту, що у люстерку –
Цей із ресурсів – навіки твій.
Більше пильнуй у собі цукерку,
Втім, і обгортку носити вмій.
Рідше вдягай декольте із міні,
Більше показуй, що справді варт;
Не потурай нездоровій ліні,
І не тікай у пустий азарт.
Зуби пильнуй, і відрощуй коси,
Дім свій завжди в рукавичках чисть,
Хай буде завше запасів досить,
Щоб пригостився раптовий гість;
Не залишай без води вазони,
Думай, кому говорить «люблю»;
Після ночей від думок безсонних
Личко невиспане підмалюй;
Вчися рівненько тримати спину,
І елегантно сідать в авто,
Щоб не задумувались мужчини,
Перш, ніж тобі одягнуть пальто;
Вартою будь подарунків, квітів,
І, коли любиш, то не тримай…
Щоб Головний-Чоловік-на-Світі
Вірив, що рівних тобі нема!
***
Ти в мене гарна ростеш, нівроку,
Ніжна й невинна твоя краса.
В тебе два зуби; тобі півроку,
Світ - лише іграшки й чудеса.
Ти так натхненно хапаєш ніжки,
І запихаєш до рота їх…
Я ж от надіюсь тебе хоч трішки
Від помилок вберегти моїх.
Зараз не сплю, бо ночами плачеш,
Личко сховавши в моїм плечі;
Потім не спатиму, бо з побачень
Ти повертатимешся вночі.
Зараз поради вкладаю в строфи,
Щоби у пам’яті збереглись;
Потім ти скажеш – «Ну катастрофа,
Мам, ти дістала вже, відчепись!»
Хочеться дякувати-радіти –
Як пощастило з тобою нам!
Деякі мами не мають діток,
Деякі дітки не мають мам!
Хай тобі, доню щастить частіше!
Хай із усім у житті щастить,
Хай від недобрих людей чи рішень
Бог тебе спинить і захистить!
Хай береже від лихого слова,
Марних марнот, і бездумних літ.
Всього найкращого, будь здорова!
Виховай внуків моїх, як слід. ;)
20/06/2013
(З нагоди півпершої річниці моєї донечки Квітослави)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432538
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2013
А вона ж така чиста, що, здавалось, роса на губах,
І така по зіниці закохана у твої теплі руки.
Кожен злет її слів виривався на волю, мов птах,
Що готовий за тебе віддатись на всі земні муки.
Це жертовна любов, що бере менше, ніж віддає,
До нестями глибока, пахуча, як м’ятні чаїнки.
Коли їй досить віри у те, що ти просто є,
І що часом питаєш, чи не мерзнуть у неї пір’їнки.
Але ти своїй Єві домальовував пристрасть Ліліт,
А вона ж кожним порухом вій молила розради.
І тепер ти ходитимеш вашими вулицями, як кришнаїт,
Тільки що, замість крапки на лобі – сліди від її помади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409662
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
…тримай при собі вірність дощам та тривогу прощання
позаду війна та нікому від того не легше
заниє як завжди невчасно давно зарубцьована рана
усе що сталось востаннє колись було вперше
і не варто снити щоночі чужими вітрами
що спричинюють болю тривкі коливання
усе це було чи ще буде між нами
тиша як завше стукає в двері остання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408098
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Знов небо насупило брови -
Січуть березневі сніги,
В зимовому хутрі діброви,
В пухких килимках береги.
В задумі плечисті Карпати
Тумани снують з рукава,
У соснах покинута хата
Чорніє, неначе вдова.
Вербицям наткали мережив
Холодні вітри крадькома...
Ох, березню!Знову не встежив!
Зима хазяйнує, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 12.03.2013
«Весна виникала, де тільки могла…»
Ю.Андрухович
Весна виникала, де тільки могла:
скажено цвіла на дахах, в черепиці,
здіймалась з асфальту. І згустки тепла,
мов ляпас, вдаряли в сполохані лиця.
І буро-срібляста реакторна мла
останнім метеликом липла до віт,
а Прип’ять узріла горілий графіт.
Займалося все: від торфовищ до трав.
Агатові зернята страху посіяв
цей квітень – незграбний аматор розправ.
Розстріляні хмари чекали Месію.
І дощ неіснуючий травень стрічав.
Цей дощ ірреальний не робить калюж.
Й Месія не ходить туди, де Союз.
Здичаві́лі собаки блукали, мов тінь,
шукаючи здобич або дитилін –
ніяк не дозиметр. А десь гвинтокрили
вантажили землю, пожежі гасили.
І сміх сардонічний якийсь мародер
незграбно зронив у порожній хрущівці,
згрібаючи книгу, на сотій сторінці
розкриту. Залишену. Ніби на смерть.
Хрипкі голоси і червоні обличчя
та душі у тих, хто боровся із цим.
Аморфність, примари і візії глибше
від страху забрались у мозок, у сни.
Ні запах, ні колір, ні голос, ні смак
не свідчив собою про тліючий ризик.
Лиш білі знамена гардин і карнизів
здавались на вікнах. Лежали навзна́к.
Весна виникала із гамма-проміння,
із сірості трав, із отруйності стін.
Весна виникала, немов божевільна
аж поки реактор… і Прип’ять… і тлін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408085
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 12.03.2013
…Солов’ї на кипарисах, місяць, озеро, пітьма,
Камінь чорний, камінь білий, вдосталь випив я вина,
Заглушили серце співи бутля вірного мого:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
Виночерпія люблю я вже не перший день і рік,
І не перший день я п’яний од зорі і до зорі,
Все ходжу і похваляюсь, що пізнав я торжество:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
Я бродяга і конурник, непутящий чоловік,
Все, чого навчився досі, все забув тепер навік
Ради мрійної усмíшки, ради наспіву цього:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
Ось іду я по могилах – до своїх товаришів,
То невже б мерців спитати про любов я не схотів?
І кричить із ями череп тайну жереба свого:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
Світло місяця гойднуло серпанкóві ручаї.
На високих кипарисах позамовкли солов’ї.
Лиш один, німий до того, заспівав, знаття б чого:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
***
Пьяный дервиш
...Соловьи на кипарисах и над озером луна,
Камень черный, камень белый, много выпил я вина,
Мне вчера бутылка пела громче сердца моего:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Виночерпия взлюбил я не сегодня, не вчера,
Не вчера и не сегодня пьяный с самого утра,
Я хожу и похваляюсь, что узнал я торжество:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Я бродяга и трущобник, непутевый человек,
Все, чему я научился, все забыл теперь навек,
Ради розовой усмешки и напева одного:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Вот иду я по могилам, где лежат мои друзья,
О любви спросить у мертвых неужели мне нельзя?
И кричит из ямы череп тайну гроба своего:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Под луною всколыхнулись в дымном озере струи,
На высоких кипарисах замолчали соловьи,
Лишь один запел так громко, тот, не певший ничего:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392104
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Таких зірок нападало у двір,
Хоча би кілька вкинути в торбину!
Вергає сяйво місяць, мов факір,
На снігову розпушену перину.
Стрункі ялини в муфти хутряні
Сховали віти, срібно-пелехаті,
Розквітли мальви білі на вікні,
А поміж ними - ластівки чубаті.
В небесну бязь клубочаться дими,
Мов сива хата пасма розпустила.
Понад крихким мереживом зими
Різдвяний янгол випрозорив крила.
А в хаті вже пристелено обрус -
Свята Вечеря кличе до почину
І немовлям усміхненим Ісус
Благословляє радісну родину.
Дрібні зірниці світяться в імлі,
Немов ясні начищені таре́лі
Крокує ніч різдвяна по Землі
І загляда до кожної оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390020
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Він завжди такий, як зараз. Кислотні коктейлі смокче.
Змиває дощами вечір і пам'ять – зі стегон й вилиць.
І в трубочку із пластмаси він потай шепоче «Отче…»,
Коли рідина пекуча випалює, що лишилось.
У нього чотири долі. І всі, як одна, діряві.
Він висмоктав з фільтра осінь-білявку і латекс-грудень.
Я ботокс вколола в небо. Я заздрю його уяві.
Ікони - на холодильник, магніти ліплю на груди.
Куштую усе, що ллється. Річки й здичавілі вина.
Соломинками-думками проколюю ніч-паскуду.
Він весь - із кислотних тріщин. Та це не його провина,
Що висмоктав мої очі. Що був. Що уже не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367735
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Когось торкає крилом незримо
предивна птаха,
а хтось ґвалтує стражденну риму,
без тіні стра'ху,
що тій пташині понад-небесній
шматує крила,
обрубки думки бажає вплести
в рядки безсилі.
Чом він не бачить, що та пташина
закута в пута?
Хоч снить про неба ясне проміння
і прагне Суті.
Чи він не чує, що білий янгол
рида безмовно,
бо споглядає, як в душах спраглих
вбивають Слово?
То ж не плекаймо свою бездарність,
хоч світ й лукавий,
шануймо птаху понад-захмарну,
не прагнім слави.
Лиш справжнє важить - збагни нарешті,
поглянь в глибини
до свого серця - там під арештом
сидить... Людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366262
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
концентрація руху в глибинах твоїх годинників,
переповнені вщент маршрути годують чварами.
ми заварюєм сон з безнадійно твердих замінників
і готуєм до бою поснулі на завше армії.
розійшлися по швам асфальтовані недовулиці,
сто простягнутих рук на одну обмеженість.
хтось побачить з гори і собі розчулиться,
виплітаючи втомлено людськості це мереживо.
потім графік робіт поза серцем усе щільнішає,
місто зранку смакує безсоння за ніч розпатлане .
і направду ніхто тут не буде ставати іншою,
бо мовчання у горлі застрягло терпінням ватяним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366080
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2012
Вслухаюся в тишу. Та раптом, немов хтось розтяв її -
Володар небесних полів, де паслись блискавиці,
У висях пронісся в своїй вогняній колісниці,
Розбурхавши простір, фарбуючи захід загравою.
В проваллях між хмар янгол білий дивився розпачливо,
Потоками сліз чи дощу омиваючи грішників.
"Чом світло й пітьма так безладно в людей перемішані?" -
Роздумував янгол й вимолював в Бога пробачення.
Невдячними є за добро і шанують, лиш втративши -
Любов і довіру, життя і безцінні всі цінності.
Тривожився янгол: " Коли вже єство людське зміниться?",
Вдивлявся у світ, але той був подібним на згарище.
Незрячими бродим наосліп, глухими до Істини,
Що проситься в вікна і двері душі запропащої,
Хрести, що несем, нам здаються щомиті все важчими,
Вогнями зневір і облуди випалюєм пристані
Душі, що вдивляється в небо в надії - розвидниться,
Та небо, здається, все дужче палає загравами...
Допоки людина дорогами йтиме кривавими -
З небес буде чутно єдине - як янголи схлипують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364690
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2012
А знаєш, набридло ховатись від смутку дощу,
Хоч кажуть, що там, вище неба, озонові діри.
Я буду як лід… Я на повну тобі відімщу,
І помста моя не пізнає безпечної міри.
Чи можна топтати в душі те, що й так не цвіте?
Останні уламки для тебе – холодний наркотик.
Я буду безжальна, якщо ти наваживсь… Проте,
На крок я підійду і ти вже попросиш про дотик.
Ти думав, все просто. Для мене ж то була не мить,
І зимні слова все розбили. Як метеорити…
Я буду, мов камінь… І Бог мені, знаю, простить.
Бо прагну одного і марю одним – відімстити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363165
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2012
Душа кровоточить, пульсують роз'ятрені рани
Від наших власно'руч змайстрованих нами ж розп'ять,
Хробак гріхо-творний вгризається в душу безтямно,
А спокій увесь видувають вітрища сум'ять.
На стінах душі вицвітають картини про вічне,
Горять образи' у святинях. Земля попелищ
Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі,
Благаючи в нього " Коли ж від людей захистиш?".
Та слІзьми розкаянь давно вже ніхто тут не плаче,
Лишень кровоточить поставлена кимось свіча.
Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень,
Аби навернулась до своїх одвічних начал?!...
Вже час пошматовану, зболену душу сто-винну
Зцілити від скверни, омивши в джерелах святих.
Завмерли в чеканні ікони. Чекають Людину.
Та доки нема ще - кривавлять тривожно зі стигм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352143
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012
Люди формують шкідливі новоутворення,
Бог своїх блудних вже й не чистить від бруду…
Людство пора міняти в самому корені,
Тільки воно все каже, що більш не буде, -
І Бог його чує, бо сам же придумав сповіді,
Бог йому вірить, бо з вірою легше дихати,
Тільки фундамент віри гниє на споді,
В Бога, здається, просто немає виходу…
Люди ходять до церкви по індульгенцію,
Бог не зна, чи наївно то, чи зухвало,
Він тепер не вдається до авдієнції,
Бо останньої з дому дещо пропало… -
Бог розуміє, що в людськості мало божесті,
Й вірить, що люди вернуть вкрадене з раю,
Люди Бога вражають своїм убожеством,
Мабуть, то за любов Його так карають…
осінь 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347224
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Кардіограма Юля Фінковська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342026
Серцю, що звикло кричати –мовчати важко,
Серцю,що звикло горіти –згасати дивно.
Небо очей закорковане в буднів пляшку,
Дихати тісно і голос тремтить надривно.
Вічність –це крок, щастя – це лиш миттєвість,
Тіні, асфальти і зради не зупинити…
Треба триматись,хапаючись за чуттєвість,
Серце, яке вміє вірити легко вбити.
Очі заплющити…Бачити інтуїтивно.
І не дозволити подих замкнути в пляшку.
Просто іскристому серцю згасати дивно,
Серцю,що звикло кричати –мовчати важко!
__________________________________________________________________
Сердцу-глашатаю , что клокотало пылко,
Вдруг затаиться, стихнуть, умолкнуть – противно.
Глаз синева засургучена тьмой бутылки,
Дышится трудно, и голос дрожит надрывно.
Вечность – лишь шаг, счастье – всего мгновенье,
Черные тени предательств и лжи не унять,
Выстоять , цепко сжав, повода откровенья,
Сердце, что верит в любовь, так легко растоптать.
Крепко зажмуриться, двигаться лишь на ощупь.
Не допустить, чтобы дух погребли в бутылке.
Жить и искриться лучистому сердцу проще,
Нежели сдаться. Пускай зажигает пылко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342102
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012
(Валі Савелюк)
Зісковзнула, гнучка, мов пантера,
Жовтоока спокусниця-ніч,
Прошмигнула по стишених скверах
Ліхтарям кругловидим навстріч.
Милувалася цвітом жасмину
І стрибала за пухом тополь,
Вигинаючи сяючу спину
Між вербових густих парасоль.
Пила з озера зоряні зливи,
Що тремтіли в люстерку води...
Тільки місяць блідий, мовчазливий,
Вслід за нею очима водив.
І не зчувся, як випустив дзбанок,
Розіллявши парне молоко-
І потік білощокий світанок
По небесних рівнинах струмком.
В небо канули зорі-кристали,
Наче в каву гірку рафінад.
І стрибнула пантера зухвала
Під патлатий густий виноград.
Позіхнувши, накрилася листом
І пірнула в нефритові сни.
І посипалось щедре намисто
Сонцесвітла у жменьки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341210
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Мов квітка крихка,
пломеніє у серці надія
і час обриває
тендітні її пелюстки...
А знаєш, любов-
це вогню нездоланна стихія,
лише піднеси-
і обпалиш зап'ясток руки.
Вона не спитає про дозвіл,
як личить, гостинно,
прийде і посяде,
немов переможець свій трон.
І де ж ти тоді
заховаєшся, дивна людино,
як стріли запустить
бешкетник малий Купідон?
Чи може закинеш себе
на далекі орбіти,
і серце зачиниш
на сотні залізних замків?
А знаєш, любов-
це такий несподіваний вітер,
що гордість ламає,
мов стебла у полі тонкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340338
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2012
В Соборі «San Pietro» молитва злітає до Неба…
Та, що ж мені, Господи, треба у цьому житті,
Чого я проситиму, очі здійнявши до Тебе?
Не так вже й багато і речі, здається, прості:
Очисти гріхи мої, - знаєш, вони не навмисні,
І спокій зішли, і терпіння, як Сам Ти терпів.
Даруй мені мудрість - збери розпорошені мислі –
І дрібочку щастя, щоб я в чужині не зотлів.
А ще, будь ласкавий, додавши батькам моїм віку –
Покуту свою вони чесно з дитинства несуть.
Зроби їм цю послугу, в справах Твоїх невелику, -
Нехай хоч на старість у серці розраду знайдуть.
Настав моїх діток на праведну світлу дорогу,
Щоб їм для тривоги забракло в цім світі причин.
… Завмерши в куточку, безмовно звертаюсь до Бога
В Соборі «San Pietro» не в силі піднятись з колін…
15.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339898
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 26.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2012
Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть.
Зашкарублу й товсту. Ритуально подряпану містом.
...В нього зв’язані руки. Тепер воно гордо мовчить,
Як нестримна жага по калюжах крокує врочисто.
Хтось стоїть на узбіччі. Він блискавок ніжність забув.
Тих сяйливих і згубних, що манять кудись невловимо.
Замовляннями – вогкість. На дихання й ритми – табу.
Я стояла би поряд, та хтось мене вдома затримав.
Там, де світяться вікна вечірнім відлунням кульбаб,
Неприручений дощ не спиняється. Вище і вище.
...Я із тим, що стоїть на узбіччі, напевно, пішла б,
Спостережливо дивлячись в очі розхристаним вишням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338781
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 21.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012
Великий день-який великий день!
З двінниць високих величальні дзвони,
Пташки розносять вервиці пісень,
На білих фанах-вишиті ікони.
Довкола церкви-богомільний люд,
На сонці сяють золотаві бані
І писанки у кошиках цвітуть,
І смачно пахнуть пасочки рум'яні.
Колише ніжний теплий вітерець
Свічок воскових язички шовкові.
Спиває Бог з намолених сердець
Іскристі роси світла і любові.
Гойдає дзвін освячену весну
В цю світлу днину, радісну і милу,
Де кожен з нас душею осягнув
Святої жертви переможну силу..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330429
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Тебе зустріли пальмові гілки,
А проводжав вінок колючий з терню.
І руки продірявили дірки
Тих душ, в які Ти сіяв чисті зерна.
За жменьку проржавілих срібняків
Тебе на хрест понесли на покуту.
Але ж за що? Так Голос повелів,
Так сказано і так вже мало бути.
І Ти нам всім пробачив. До небес
Роздався грім по всій планеті грішній...
А в третій день Ти з тлінного воскрес,
Бо Ти – Господь. Тобі осанна в вишніх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328834
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2012
Жіночі думки – конструкція непроста,
Сьогодні муркочеш, а завтра з оскалом вовчим,
То світишся щастям, а то мов зняли з хреста,
То любиш усіх, то раптом плюєшся жовчю…
Сьогодні тобі сміється, а завтра – жах,
І барви волосся змінюються, як стяги,
То ти з усіма на рівних, то на ножах,
То спокою собі хочеться, то наснаги…
Лиш той, що вродитись жінкою не вдалось,
Не знає, який той вибір – тяжкий екзамен:
Сьогодні іще плануєш у список «Форбс»,
А вже через місяць раптово виходиш заміж,
І наче і вчора, й завтра були твої,
Непросто себе зловити у цьому леті,
Жіночі думки – це зранку вести бої,
А вже по обіді - із тістечками чаї,
Щоб ввечері опинитися на дієті….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324034
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Віддай же славі предків всяк
Всі почесті належні:
Мав дівку вкрасти князь Тюпак
По півночі о першій.
Він одягнув походний стрій,
У "Чайку" сів на ріні,
І на годинник глянув свій:
Показував той північ.
І на бурхливу течію
Зіпхнули слуги човен:
Так рушив кнзь у путь свою
Надій і віри повен.
Він гріб відважно, не на жарт,
У бризках і у піні,
Знов позирнув на циферблат:
Була там знову північ.
Кінь заіржав, що ждав в кущах,
Застоявшись без руху,
Князь стиснув повід у руках
І кінь помчав щодуху.
Крізь хащі гнав він навмання
У ночі темній тіні,
А вже як зістрибнув з коня,
Зирк на годинник - північ...
Князь біля замкових воріт,
Де стріти мав дівульку,
Але її пропав і слід,
Знайшов лише писульку:
"Я змерзла й зголодніла геть,
Шукайте голку в сіні.
То ж, пан Спізняньський, маю честь!"
Князь глянув - знову північ!
Зарикав, наче лев, Тюпак,
Задихав шумно й часто,
Аж бачить, обіч шляху знак:
"Годинниковий майстер".
Зайшов туди хоробрий князь,
Крізь сльози майстра торса:
- Чому тут північ увесь час?
- Бо це - сказав той - компас...
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
Ballada o północy
Pradawnym czasom hołd i cześć,
Tyle w nich krzepkiej mocy!
Miał porwać dziewkę Dreptak-kneź
W godzinę po północy.
Więc ubrał się w żelazny złom
I siadł w kozackie czółno
I na zegarek spojrzał on,
A ten wskazywał północ!
Zepchnęli łódź na rwący prąd
Kneziowi dwa wasale
I oto kneź opuścił ląd
I puścił się na fale.
I dzielnie z nurtem walczył chwat,
Aż dnem o piasek szurnął,
I spojrzał znów na cyferblat,
A tam znów była północ...
Lecz oto zarżał w krzakach koń
Ukryty tam przemyślnie -
Kneź skoczył, chwycił cugle w dłoń
I cwałem jak nie pryśnie!
I pędził tak przez dłuższy czas,
Bo drogę miał okólną,
A kiedy wreszcie z konia zlazł
Zegar wskazywał północ...
Gdy zaś u zamku stanął bram,
By porwać swą dzierlatkę,
Nie zastał wcale panny tam,
Tylko niedużą kartkę:
"Przemarzłam i chce mi się jeść,
Znajdź sobie inną durną
Panie spóźnialski! Buźka, cześć!"
Kneź spojrzał - znowu północ.
Zaryczał Dreptak niczym lew
Lub jak armatni wystrzał
I pomknął tam, gdzie widniał sklep
Starego zegarmistrza.
I wszedł i stanął chrobry mąż
I pośród łez wyjąkał:
- Dlaczego u mnie północ wciąż?
- Bo to - rzekł mistrz - jest k o m p a s...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323394
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Воістину блаженний муж,
Що з лицемірами не ходить
І рад не слухає, що вуж
Пускає брехнями в народи.
В законі Божому його
Всенощне й денне раювання,
Він прагне тільки одного
Святого з небом спілкування.
І буде він, як древо те,
Що піднялося над потоком,
Плодом рясніючи, росте,
Мов молодіє рік за роком.
Не так із тими, хто свій ум
Поклав неприятелем Слова,
Зотліє їх цинічний глум,
Немов одвіяна полова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321140
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Супроти раю – грізне пекло,
Супроти Бога – сатана.
Таїть велику небезпеку
Невір’я людського вина.
В раю квітки - у пеклі магма.
Із Богом мир - з вужем – нема.
І день і ніч благає мама
За душу сина . Недарма
Вона тривожно поглядає
В його роз'ярене життя:
- У ньому місця Бог не має
О, сину мій, моє дитя!
Уже близька кончина віку,
Допоки ласки ще є час,
Знайди Ісусову опіку,
Аби тебе Він нею спас.
Зорить замріяно матуся:
Вони із сином ввись ідуть,
А руки зранені Ісуса
Благословляють вірну путь!
18.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323012
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2012
Як умру, то поховайте подалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительство не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, муки мої муки.
Прощавайте назавжди конспекти й шпаргалки,
І ви, колеги-вчителі, і вчителяльки!
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З’їла школа моє серце і ще пів-печінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає…
Прощавайте назавжди, двійки і одиниці,
І ви, колеги-вчителі і вчителиці.
Директору передайте мою шану й дяку,
Хай він тепер поцілує мене в саму… руку.
Треба вам запам'ятати, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
Прощавайте назавжди, педради й уроки,
І ви, колеги-вчителі і вчительохи...
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Ось і все. Тепер – прощайте! Бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той іде до раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319546
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Пожди ще трішки і розтане сніг,
В душі раптово вщухне завірюха,
Не раз ще зливи прийдуть на поріг,
А ти всміхайся, чуєш, ти не слухай!
І відчини віконечко душі
Ясному сонцю, проліскам і травам,
На світанково-вранішній межі
Яріє світла сяюча заграва!
І накупавшись в променях ясних,
Розпушать хутро котики вербові...
Плекай у серці проблиски весни
Вирощуй квітку світлої любові...
І відганяй надією щодня
Гірку печаль, зневіру і розлуку,
І хтось назустріч(може навіть я)
Тобі простягне теплу свою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Є.Є.Є.
«Земля віддасть своїх…»
але яќ саме?..
усі – великі і малі,
ми будемо,
на заклик су́рми,
що з неба владно
й радісно заграє! –
в життя
випро́стуватись з-під землі
такими,
як оце в нас є,
м`язо-кістковими
воскреслими тілами?..
-То чиста вигадка, -
засумнівається Хома, -
бо прецеденту
поки ще нема…
Хома, Хома…
так стережеться
жарту чи обману,
що не повірить в чудо
істинне,
допоки не застромить
пальця в рану…
а прецедент, насправді, є:
хто око має –
спостеріга-є…
все, що цвіте –
улітку, чи під осінь,
собі лиш притаманний
плід приносить.
плід – то побічне,
тимчасове,
всіляким плодоїдним вигода.
а для рослин
великий смисл плода –
в насінні…
обітниця Життя нового
у щовеснянім
сонце-воскресінні.
«…хто не посіється,
той не зійде»:
Хомо! згадай,
від Кого чув таке,
і де?..
якась перчина,
чи капустина….
городнє
або дике, неприбо́ркане, зело –
зійшло, росло, цвіло,
себе-ідею
у зав`язь зав`язало,
достигло –
відбуло й зів`яло,
і в землю-матінку лягло:
само себе
посія-ло…
сховало.
життя рослини
перепливає Лету білу
заледенілу –
поховане
в ковчегу насіни́ни,
в землі сирій
сном вічним
непробудно спить,
аж поки су́рма
з неба
засурмить…
зачувши з-під землі
в сигналах Зову
ім`я своє –
кожне Життя
себе упізнає…
пригадує…
прокльовує…
на заклик радісний
Небесної Любові
зо сну,
здавалось, вічного,
встає…
спочатку
на долоні й на коліна
зіпнеться кволо,
майже півсвідомо,
тонесенько! –
бліда,
надвоє перегнута нить…
замре на мить,
подумає:
мене… зовуть Додому…
постоїть так,
збереться з духом,
тоді упевненим
рішучим рухом
розі́гнеться,
діставши з під землі
долоні,
докупи складені
у жесті молитовнім…
за тим –
у захваті любовнім
долоньки
щиросердно розгорне́:
- я тут!
бо Ти покликав, Господи!
мене….
отак і ми,
посіявшись,
зійде́мо з-під землі
на поклик Бога!
…Хомо, утримайся,
помовч,
цьогораз
не речи
нічого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318331
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Дозволь мені
ввірватися без стуку -
шаленим вітром,
повінню,
дощем…
Прикласти ніжно
чудодійну руку -
до серця,
щоб пульсуючим вогнем
медові краплі
пити з вуст гарячих,
вдихнути небо -
пахощів ваніль...
Сміятись дзвоником
у полі, наче
ПРОКИНУВСЯ
У ДУШАХ БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись цвітом
в росянистій втомі,
на хвилях завмирати
у плавбі...
Щоб ми були
єдино-невагомі -
дозволь мені
лишитися
в Тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Я Богові
Віддам своє життя.
Дорогою
Від зла до каяття.
Я променем
Зігрію цілий світ.
І зморена
Упаду на граніт.
Я спалахом
Морози прожену.
І каторгу
Як дар відтак прийму.
Я в вічності
Прозорій розтоплюсь.
Я грішною
До неба помолюсь.
Дорогою
Крізь обрії земні,
Я - Богові,
А Бог колись - мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184554
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 28.02.2012
Поет насправді теж художник.
У нього фарби — то слова.
Та малювати ними можна,
Якщо фантазія жива.
Змішай зелені і рожеві,
Додай краплину жовтизни,
І затанцює на папері
Портрет спізнілої весни.
Тепер малюй ясне проміння
На фоні золото-дібров.
Легка, замріяно-осіння
З-під пензля випливе любов.
Змішай добро і гарний настрій,
Тепло і усмішку змішай.
Ти намалюй для світу щастя,
І по шматочку всім роздай.
Не бійся з пензликом погратись!
Словами вже не говори -
Навчись словами малювати!
І вивчи їхні кольори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184809
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 28.02.2012
Я так чекаю зустрічі з тобою!!!
Руками хмари в небі рву колючі!..
Все, що було між нами, серце мучить,
Та рани ті весна лише загоїть.
Я пам’ятаю перший твій цілунок
Сором’язливо в щічку,.. може, в шию…
Невже в собі я більше не відкрию
Твого тепла??? І так від цього сумно…
Я проганяю зиму з цього року!
Весну шукаю радо,.. до нестями …
Я не забуду, що було між нами –
Малим дівчам і… сонцем жовтооким…
28 лютого, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317638
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Моїм віршам, написаним так рано,
Коли й не знала я, що я – поет,
Що вирвались, як бризки із фонтана,
Як іскри із ракет,
Що увірвались, як чортята вперті,
В святилище, де сон і фіміам,
Моїм віршам про юнь і подих смерті,
– Нечитаним віршам! –
Закиданим в пилюці магазинній
(Де їх лишають бáйдуже щораз!),
Моїм віршам, як неоцінним винам,
Настане сяйний час.
***
Моим стихам, написанным так рано,
Что и не знала я, что я - поэт,
Сорвавшимся, как брызги из фонтана,
Как искры из ракет,
Ворвавшимся, как маленькие черти,
В святилище, где сон и фимиам,
Моим стихам о юности и смерти,
- Нечитанным стихам! -
Разбросанным в пыли по магазинам
(Где их никто не брал и не берет!),
Моим стихам, как драгоценным винам,
Настанет свой черед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317301
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Іще на рік
наблизились до Смерті,
чи до Безсмертя –
вибираймо Ми…
Давайте
залишатися Людьми,
і не блукати
в білій круговерті
підступної,
холодної Зими!
Для Світлих,
нерозлучних із крильми –
обійми Божі –
завжди розпростерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303443
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 26.02.2012
ми залишаємось вірними та чужими
неважливо що навкруги морозяне небо під ногами
талими водами розтікається
увімкнувши анонімні часові режими
тиша на тишу накладається...
_______________________________________
...є люди яким особливо потрібен кисень вода та книги
я бачу твої рани яскраво червоні на вилицях
якщо заздрість холодна плете навколо нас інтриги
совість заледве жива шкутильгає на милицях
відлік почнеться коли доля натягне тятиву
із тонких капілярів спокою макраме
лагідні ноти світла падатимуть у шовкову траву
пам'ятай що і цей час щастя також мине
як минало твоє дитинство у мовчанні чужих вулиць
як минала туга за першим смаком причастя
мені потрібне насамперед твоє світло
щоб наші серця перетнулись
і пульс засвідчив початок нового життя яке розквітло
геометрія тіл у просторі ми неповторно далекі
ефект перспективи залишити на ніч за дверима докір
я чую навіть зараз прощальний журавлиний клекіт
якому бажання залишитись поруч чинить опір...
стрілки невтомно малюють малюнки із кіл
наш порятунок кусати вологі губи і вірити
що перш ніж любов попаде під приціл
ми почуття тишею перестанемо міряти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317125
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Ніхто так тебе не розбудить,
Як мрія – весняна, проста…
У вдиху здіймаються груди,
У ласці сміються вуста.
Вловимі ледь-ледь аромати
У душу зайдуть навпростець.
Голубить у променях м’яти
Едемський, легкий вітерець.
І так, то сміється то плаче
Весни переливчастий дзвін…
Чому ж ти подумала, наче
То я розбудив, а не він?
20.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Все зів'яло, Боже, все зівяло-
Відцвіло, відтануло у сні...
Сніг ховає в біле покривало
Вже зотлілі, проминулі дні.
Все зів'яло.Нащо кличу долю?
Завдаю душі своїй жалю?
На мою розвінчану тополю
Натрусило небо кришталю.
Розхитала всі мости розлука,
Облетіли клени ще торік...
Ти пощо у серце моє стукав?
Ти навіщо поглядом обпік?
-Я тому тривожив тебе,мила,
Щоб гірку розвіяти печаль...
Візерунком зоряним розшила
Темна ніч посріблену вуаль.
Скоро дні наповняться розмаєм,
Вкриє сад квітуча пелена,
Заметіль весільна закружляє
Вже не нас, кохана, вже не нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Інказан* не лікує й не тішить,
ну а тут ще й зима, скоро лютий.
Покарання за вчинки колишні -
неможливість ті вчинки забути.
Я свою пурпурову порфіру
розірвав задля тебе на клоччя.
Я для тебе змінився, не віриш?
Я ще більше змінюсь, якщо хочеш.
Відішлю усі принципи к бісу, -
що завгодно, аби ти всміхалась.
Заміню на портьєри завісу:
вже набридла дурна театральність.
Буду щирим: так значно простіше,
а відвертим... навряд чи наважусь.
Інказан не лікує й не тішить.
Буде лютий; точніше й не скажеш.
__________
*Інказан - сильнодіючий психотропний засіб,
який застосовується при нервових розладах, антидепресант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315260
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2012
милуйся сміттєвими звалищами і густими вогнями
замиленими оченятами кліпай наївно,
тримай спину рівно
коли зупиняєш блискучі автівки
й тоді коли скалишся щиро усім,
немов на арені цирку...
ти прокидаєшся в шлунку своєї зірки,
тієї, що шлях твій повинна робити світлим.
ти бачиш як юні і вільні ковтають омани літри,
а потім лаштують на чесність тобі перевірки.
ти надто для себе чужа і тобі не спиться,
вдягаєш власне ім'я,
коротшу за пам'ять спідницю
й прямуєш вздовж лінії лісу,-
подряпана і зашкарубла
та все ще актриса.
тримаєш донорські сни в опустілих легенях,
усе видихаєш ментолові усміхи,
мантри священні.
і в пошуках завше вивчаєш старі афоризми
щоб влучно жбурляти їх в стіни
чужої харизми...
та перш ніж заснути малюєш обскубані крила,
рахуючи поспіхом кількість психічних відхилень.
і можна б дивитись це шоу без дивної втіхи,
горіхи чекання як вже пограбовані мушлі.
м'якушні бажання, інтриги й потоптані фіги
і кожен хто все ще сміється -
загубленомужній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315220
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2012
На березі веселої річки Роставиці, у селі, поміж мальовничих пагорбів, жила дівчинка. Звали її Ая, бо літеру «Р» вона ще не навчилася вимовляти. Найбільше Ая любила дивитися на чудові картини, що писав на небі невидимий Маляр кожного разу, як тільки Сонце починало хилитися до землі там, де Роставиця сягає обрію.
Ая була ще зовсім маленькою, тому не могла вирушити у подорож, щоб познайомитися з Небесним Малярем. Але дуже сумувала, коли Ніч, позапрягавши чорних лебедів у невагомий плуг, щоразу переорювала небо разом з яскравими розмаїтими полотнами невидимого Маляра, і засівала ріллю густими колючими зірками.
Одного надвечір*я, Сонце, збираючись на спочинок у вербовий гай, простягнуло дівчинці на прощання променя, і Ая вхопилася за нього маленькою долонькою.
Тієї ж миті, тримаючись за сонячний промінь, щоб не впасти, бува, дівчинка опинилася на небосхилі і побачила Небесного Маляра: він якраз натхненно розписував призахідне небо. На його палітрі Ая зауважила самі лише світлі фарби, і жодної темної не було: рожева, блакитна, ніжно-бузкова, золота, сріблясто-біла… Червона і синя – виявилися найтемнішими кольорами.
Небесний Маляр привітно кивнув дівчинці, вітаючись, але очі в нього залишалися сумними. Йому також було шкода, що незабарна Ніч з хвилини на хвилину візьметься за її споконвічну справу. І прекрасна картина призахідного неба зникне назавжди, як зникли усі попередні. Тим паче, що довгі і довгі роки, з тих самих пір, як над Землею сяє і заходить Сонце, Небесний Маляр не написав ще двох однакових картин!
Добрий сумний Маляр, ледь осміхнувшись, простягнув Аї маленького чарівного пензлика. Дівчинка дуже зраділа і, вмочивши пензлика у золотисту барву, намалювала сяючу хмаринку на небі – над самою найвищою вербою, яка слугувала Сонцю за подушку.
Аїна хмаринка виявилася дуже веселою на вдачу, і одразу ж, пустотливо покружлявши над вербою, рушила подорожувати краєм надвечірнього неба. Ніби намагалася втекти і заховатися від Ночі, котра вже взялася за свою справу на протилежному боці небосхилу.
Небесний Маляр також помітив тонесеньку стрічечку чорної ріллі, що встигли прокласти лебеді Ночі по тому краєчку його картини, і заспішив, заспішив… А тоді зупинився, прихилився до перестиглого вже сонячного променя і почав сумно вдивлятися у свою незавершену роботу, ніби хотів запам*ятати її назавжди.
Аби хоч трохи заспокоїти Небесного Маляра, Ая пообіцяла кожного вечора змальовувати його неповторні картини до свого альбому для малювання, якого нещодавно подарувала їй мама.
Маляр дуже зрадів, і подарував Аї маленького мольбертика і палітру з космічними фарбами.
…Коли вранішнє сонечко лоскотнуло веселим промінчиком дівчинці щічку, вона прокинулась. Як же Ая зраділа, побачивши на столику, побіля ліжечка, чарівного пензлика! Він сяяв чистим золотом, яким вона учора ввечері намалювала на небі веселу хмаринку. А поруч – палітра з фарбами, подарована Небесним Малярем.
Узявши її до рук, щоб краще роздивитися, Ая побачила, що там були тільки світлі фарби: рожева, блакитна, ніжно-бузкова, золота, сріблясто-біла… І жодної темної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314904
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Маленька доню, гілочко бузкова,
Моя потіхо, променю ясний!
В замерзлу шибку місяця підкова
Ясним серпанком сіє ніжні сни.
Дивлюсь на тебе, тепле моє диво,
Яка ж ти безпорадна в цьому сні...
Хай буде в тебе доля незрадлива,
Зозуля накує щасливих днів!
І янгол твій тебе благословляє,
В дарунок дасть надійний оберіг,
Щоб сад завжди стрічав тебе розмаєм,
Коли з далеких вернешся доріг.
А поки ти, усміхнена і мила,
Витаєш у своїх дитячих снах,
Я над тобою розгортаю крила,
Мов над маленьким проліском весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2012
...там попереду час із поглядом що ховає залишки нас самих
пустеля неосяжного неба пророкує вічну спрагу молитви
найважливіші істини завжди простіші простих...
краплі старху вчорашнього дня із очей своїх витри...
я знаю що коли тяжіє погляд зими який врізається в серце
божевілля переростає у звичку і біль стає безтурботним
знаєш більшість із відчуттів доля приправляє червоним перцем...
це буде теплий ранок і неодмінно суботній
коли ти відчуєш - сьогодні любов занадто взаємна і невідворотна
щоб примусити її страждати колишніми іменами...
запам'ятай якщо відпускають легко значить люблять
тільки словами...
підлаштуйся під ніч під її частоти
вилікуй кашель який виїдає хрипами
теплий дотик до серця дорожчий від будь якої банкноти
небо наповнене яскравими смолоскипами
які ніколи не дадуть тобі заблукати...
згадай як важливо часом не знати
з ким засинає і прокидається совість...
сьогодні я буду довго тобі перед сном читати
із пам'яті про наш час...
а ти подумки розпинатимеш
відстань що так легковажно розділяє нас
одним подихом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313792
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Розляглось роздолля порохнявим степом,
Скроплює отави юний смерк – монах.
Перекотиполем вітер пише епос,
Мов закладка книги глянцем сяє шлях.
Розповзаюсь в небі сивочубим димом,
Місяцем прошитий в темряві тону.
Так мені без неї, як строфі без рими, -
Радості не знаю і не маю сну.
Вийду на розлоги під хітоном ночі,
Сяйте, ясні зорі, - мрії молоді.
Найніжніші щоки, губи найсолодші
Зранку намалюю сонцем на воді.
Вигойдайте верби, вихлюпайте хвилі
Ніжності моєї лірику сумну,
Проречіть із неба ангелята милі,
Що кохаю досі лиш її одну.
11.02.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313157
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Сонце – одне, а в усі заглядає міста.
Сонце – моє. Я нікому його не віддам.
Ні на мить, ні на зблиск, ні на погляд. – Нікому. – Повік!
Хай би і Всесвіт назáвжди у темряві зник!
В руки візьму! Не вертітись по колу звелю!
Хай собі руки, і губи, і серце спалю!
В темряву вічну пірне – у погоню подамсь…
Сонце моє! Я нікому тебе не віддам!
***
Солнце - одно, а шагает по всем городам.
Солнце - мое. Я его никому не отдам.
Ни на час, ни на луч, ни на взгляд. - Никому. - Никогда!
Пусть погибают в бессменной ночи города!
В руки возьму! Чтоб не смело вертеться в кругу!
Пусть себе руки, и губы, и сердце сожгу!
В вечную ночь пропадет - погонюсь по следам...
Солнце мое! Я тебя никому не отдам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313126
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
Знов над світом летять комети,
Догорають яскраві зорі,
Запорошує попелом Вічність
Наші, Сестро, з тобою сліди.
Так вже сталося, дух Поета
Ми несем крізь життя простори,
Зазираючи в неба вічі
І рятуючи світ від біди.
Що єднає нас, чи я знаю?
Рідне щось аж до болю в скронях,
Незбагнене таке й шалене,
Недосяжне, немов міраж.
Ти жагою з глибин зринаєш,
Коли місяць у небі вповні,
Ти наповнюєш мої вени,
Коли йду на черговий віраж.
Дотуляються наші крила,
Коли в маревах линем в небо,
І пульсують в надриві душі
Так подібно, немов одна.
Що за дивна штовхає сила
Цілу вічність мене до тебе
І зростає щомиті дужче,
І п'янить серце, мов з вина?
Ми за руки завжди тримались,
Розривали тенета скверни,
Ми ходили лише по грані
І дивились до віч смертям,
Всі гріхи ми людські прощали,
Засіваючи добрі зерна,
І любов'ю зціляли рани,
Підіймаючи правди стяг.
У туманностях Андромеди
Ми в єдине крильми сплелися,
Бо холодні Землі вітрища
Видувають тепло з душі.
Між Великих й Малих Ведмедиць
Час прийде нам колись спиниться,
Але нині наш янгол в вишах
Нам шепоче нові вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310726
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2012
Євгену Плужнику
З України, з бАтьківщини, з дому
Їхали поети в невідоме.
І Поезія,як виснажена шкапа,
Брьохала за ними по етапу.
Прощавайте! верби над ставами,
Прощавай, Вкраїно,рідна мати,
Не ходи, Поезіє,за нами,
Не дивись,як будемо вмирати…
Не ходи.Не додавай нам кари.
Не для тебе мерзлота північна.
Ми впадемо у сніги, як в білі хмари,
І воскреснемо – бо ти, Богине, вічна.
То ж вернись хутчіше в Україну,
Розпусти скорботно русі коси.
В лузі чийсь гнідий стоптав ожину,
Наше жито хтось звалив в покоси…
Чи його споїли упир-зіллям?
Чи він кров ссав замість молока?
Боже, світом Твоїм править божевілля!
Глину місять – буде толока…
Табуном шаленим місять глину –
Кров людська! набралась в кінський слід…
Де поети гинули з Вкраїни –
Рими чвиркають з-під кованих копит.
…знали ми натхнення віщі злети.
Ми серця зривали у напрузі.
Вороги народу – ми? поети?
Хто ж тоді тобі, народе, друзі?..
Ми не вміли торгувать собою,
Не точили з вуст фальшивих од.
Боже! світом править паранойя –
Сам собі став ворогом народ.
…то ж вернись, Богине, в Україну,
Хай здригнеться закривавлена рука.
А покИ що – місять, місять глину…
Перші ми – ще буде толока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307576
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
Так тихо в хаті, тихо цілий день,
Лиш цокотить годинник на комоді…
До бабці вже давно ніхто не йде,
Гостей не дочекалась і сьогодні…
В печалі дня нового жде вона,
Погасить світло, ляже і… заплаче…
Бо звеселяла дім колись рідня.
Здається бабці, вчора ще неначе…
А зараз, коли двері зариплять,
То серце швидше б’ється у чеканні!..
Та знов нікого за вікном нема…
А бабця вже рахує дні останні…
Так гірко й важко, і болить душа
Дивитися в її вже сірі очі…
Вони у світ глухонімий кричать,
Що її серце самоти не хоче…
5 січня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304717
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 07.01.2012
Щиро вітаю ВСІХ талановитих людей на цьому сайті з прекрасним святом - РІЗДВОМ! Всього найкращого! ЗДОРОВ'Я, КРАСИ, УСПІХІВ, НАТХНЕННЯ, КОХАННЯ і ЩАСТЯ!!!!!
Хочу привітати вас акровіршем:
Засіяла в небі перша чиста зірка,
Розливає місяць сяйво в небесах!..
І святкують люди! Радості без міри!
Знову ж бо в країні світлий день Різдва.
Дітвора у хати новину приносить,
Всі двори по вінця в щасті і добрі…
О, шануйтесь, любі, пригощайтесь, друзі,
Ми радієм першій преясній зорі!
7 січня, 2012р.
З любов'ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304876
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012
У цій порі ялинкових весіль
пустує сніг . Ген набешкетив скільки !
А ти ідеш з роботи, в заметіль,
стискаючи в руках вербову гілку.
Заплутується в коси теплий сніг,
знімає з вій таку помітну втому.
Сусід чимдуж з торбинами пробіг,
а ти в руках несеш весну додому.
От бач! Зима ж – неначе й не зима
й тебе вербова гілочка зігріє,
і хоч у ніч Різдвяну, ти – сама,
проте…проте ж лишається надія.
Скрипить дорога пізніми саньми,
вітри гасають на обмерзлих мітлах,
а в тебе диво: посерЕд зими
за ніч, вербові котики розквітли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304648
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів
Гойдає вітер вишні п'яні,
Що облітають по весні.
І плавно чеше пряні трави
У сяйві росяних перлин
Червоним гребенем заграви,
Що багряніє між хмарин,
Набитих пухом лебединим,
Немов подушечки м'які...
А тут--сніжинки-балерини,
Як ті метелики крихкі,
Тремтять у мене на долоні
І розтікаються за мить.
А у зимовому полоні
Земля закута міцно спить.
І сняться їй сади весняні,
Пташині співи голосні
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298839
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Немов задимлений кришталь,
Зими дзвінкий холодний подих...
І тягнеться шовкова шаль
По всіяних серпанком сходах...
І нагинає вітер сни
Скляними гронами до стелі,
Під білизнОю пелени
Застигли літні акварелі-
Аж до наступного тепла,
Терпкого подиху відлиги.
Вже річка коси заплела
Під люстром кованої криги.
І, мов венеціанське скло,
Хрумтять потріскані крижини...
Сріблясте плетиво лягло
На кущик сонної ожини.
Якась незвідана печаль
Скувала тихий сон природи...
І, мов задимлений кришталь,
Клубиться мій шовковий подих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298636
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
я ищу отпечатки твои
на своей коже –
жаские скользкие приступы
я не вода
и не облако
я не стерла следы пожара
открывая двери рая
расскажи о дьяволе
что видит в себе бога
кого ты видишь
смотря мне вслед?
вначале была истина в коже
я кожа камней
плачу не попадая в такт
я не сначала
ведь только бог родился
в девственной матери
я не вода
и не свыше
вчера отдалась другому
дьяволу
за яблоки и рисунки
кисточкой на спине
но
перед уходом
позволь коснутся
кожи твоей
во имя кошек камней
и утраченной мудрости рая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287030
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 08.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2011
ПересИпати сни,
перевіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди-
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь,
мов кулька легка,
від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
понад шаллю зими
невагомо і ніжно пливти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 04.12.2011
День двадцять шостий. Вітер. Листопад.
Холодним снігом почуття не стерті:
Горять мільйони пам’ятних лампад
За зниклими в голодній круговерті…
Молімося - тепер вони святі.
Вшануймо їхню пам’ять нині, друже.
Розіпнуті на сталінськім хресті -
Не відболять у віковічній стужі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296385
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Я продовжити можу безмірно
"Чорний список" людського розтління,
Перероджень Людини у звіра
І спотворення істин безцінних,
Перетворень малого в велике,
Обезкровлення дерева Роду,
Розпорошення Духу на крихти,
Звиродніння Душі у народу,
Перемноження страху на відчай,
Упокорення болі стернею,
Укоріннення масок у вічі,
Перекреслення правди брехнею,
Поневолення волі насиллям,
Уневажнення честі й моралі,
Розпорошення в колах безсилля
Переломлених долі скрижалей...
Перекраєні віхи історій
І сплюндровані вір постулати,
Заколисана, приспана, хвора,
Запроторена совість за грати.
Розстриножені коні стихії,
Потривожене небо від зречень,
І любов, яка душу не гріє
Ні у спеку, ані в холоднечу.
Перепалені мрії на попіл,
Перетовчені кості в могилах,
Недовивчені нами уроки
Пеленою оман нас сповили.
Запорошені серця судини
Чорним снігом людської облуди,
Замордований люд безупину
Всі віки у засліплені блудить...
Сумно янголи дивляться з висі.
Може, далі продовжити список?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291073
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Ми всі були освячені Майданом,
До нього ми – покірні, мов воли.
Майдан зцілив добром всі наші рани,
Звільнивши від наруги і хули.
Від Заходу й до Сходу Україна
У прагненні Свободи піднялась.
Збагнув народ, що сила він єдина,
Яка прорве тенета всіх нещасть.
Теплом душі ми грілися в негоду,
Вогнем мільйонів звільнених сердець.
Чому ж тепер, здобувши скарб Свободи,
Його так легко зводим нанівець?!
Віки терпінь – дорога України,
Якою на Майдан вона пройшла.
Хіба так швидко будуть кращі зміни,
Як все довкруг сплюндроване до тла?!...
Не можем допустити знов розбрату,
Бо меч ворожий досі ще висить.
Так легко нас загнати знов за ґрати,
Та потім як Вкраїну воскресить?!
Ніхто не знав – чи цей Майдан востаннє?
Нам долі незбагнені віражі.
Згадаймо силу нашого єднання
І дух Майдану в серці збережім!
Якщо Майдан у кожнім буде жити –
Здолаєм ми найважчі з перешкод
І гордо зможем світу заявити:
"Великий ми, нескорений народ! ".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295118
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Замерзають в парку тіні ліхтареві,
Де я вчора грілась в сонечка теплі,
Навіть зимно в лапи скам'янілим левам,
Що сидять віками на сирій землі.
Скоро забіліє, грудень на світанні
Викладе в пюпітри оберемки нот,
Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання,
Що злетять у віршах до ясних висот.
Пахну ще Тобою...а у моїх скронях
Музика пульсує дивна відтепер.
Серце розтривожив в ритм своїх симфоній
Любий мій Маестро із небесних сфер.
Поцілункопадом я укрию губи,
Всепроникним словом серце звеселю,
Лиш, чого не мала - знаю, що не згублю,
Шкода, що ніколи не скажу вже "Лю...!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292419
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Люди, не ховайте доброту,
Наче птаху, в клітку золоту.
Хай промінчик мудрого Творця
Затепліє в стужених серцях.
І душа зчерствіла оживе -
Щось у грудях вродиться нове.
І ми будем іншими тоді:
Більш чутливі, щедрі, молоді...
Люди, не ховайте доброту,
Наче птаху, в клітку золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290908
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Взимку, осінню і літом
Я весною в Тобі квітну,
Я - тепло в Твоїй долоньці
І промінчик ніжний сонця.
Я - в цілющих ранку росах,
У верби пожовклих косах,
У зорі яснім промінні,
У грибних дощах осінніх,
В журавлинім "кру" прощальнім,
Яке лине в далі дальні,
У шаленім вирі вітру,
У безмежності палітри
На землі і небокраї,
Де лиш янголи літають,
У Твоїй нестримній римі
І у Вічності незримій...
Я - Твоя хмільна неволя
І цілющий лік від болю,
Трунок дивного кохання
І мелодія мовчання,
Я - відлуння Твого серця
І пульсація інерцій,
Я - вода, що точить камінь,
Світу Суть поміж рядками,
Твоїх крил бажання лету
І одвічний сум поета...
Я - у Тобі і крізь Тебе,
Я - маленька крихта неба.
Я усюди. Поза часом.
Мій вогонь повік не згасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289739
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Вона жива. І Ти живи,
Зціляй і немічних, і хворих,
Хай Слово лине у простори,
А тих, хто був незрячим вчора,
Ти світлом Правди онови!
Наповнюй вірою наскрізь
У лід зневір закуті душі,
Нехай вони засяють дужче,
А те, що вічне й невмируще,
В житті своїм візьмуть за вісь!
Згадай героїв, що в борні
За волю голови складали,
Щоб ворогів спинить навалу,
Аби імперії пропали,
І не карались ми в ярмі!
Пірни в правічне джерело,
Що зветься - ПАМ'ЯТЬ УКРАЇНИ,
Не забувай - за неї згинув
Твій дід і прадід безневинно,
Щоб нині краще нам жилось!
Хай люд прозріє від оман
І воскресатиме дух вільний,
Бо не розтяти пуповини,
Яка крізь нас і Україну, -
Стань, Українцю, вільним стань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289868
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Життя… пережитки, здобутки…
Прошу, не вдавайся до смутку:
Минає – то хай собі йде,
Відпускай… Пробачай.
По-моєму, вкрай нерозумно
В житті рахувати прибутки…
Коли, заробляючи їх,
Ти стільки втрачаєш…
Життя… переломні моменти,
Занадто складні аргументи,
Занадто заплутані лінії
Доріг, що ведуть до мети…
По-моєму в світі щасливими,
Бувають лиш ті, що кохають,
Як я… або ще божевільні,
Як ти..
Дедлайни, цейтноти,
Невдало підібрані ноти,
І крик – той, що пошепки,
Дотики - з тих, що не ті…
Я буду боротись,
Я буду за тебе змагатись,
Якщо ти проти…
Але мене точно
не буде занадто багато
в твоєму житті…
Програми, проблеми, дилеми,
Здається, я трохи не в тему
Тобі усміхаюсь
І відволікаю від справ…
Ти знаєш – я певна:
Любов не минає даремно,
А може, вона взагалі не минає…
Ти б на її місці минав? ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289511
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Коли любов торкається до скронь,
Вдаряє серце в кришталеві струни,
І поміж ліній двох чужих долонь
Виводить доля життєдайні руни.
Коли любов торкається до вуст,
Холодна сталь спалахує вогненно,
І відпускає пристрасть тятиву,
Вогнем палким пронизує рамЕно.
Коли любов торкається душі,
Із берегів виходять океани!..
І проза буднів ллється у вірші,
Коли любов приходить довгожданна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285575
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Благословенна позолота дня!
Яка краса у цій ранковій тиші!
До водопою білого коня
Багряна осінь напувати вийшла.
Між гострих круч заплутався струмок,
Немов дівча грайливою косою,
І обважнілий різьблений листок,
Що заіскрився чистою росою,
Немов сльозою,в прОсвітку затерп,
Упав на ліжник вовняного моху.
І промінь сонця розітнув,мов серп,
Цю прохолоду вранішнього льоху.
Ударив запах свіжої смоли,
Немов бальзам цілющий по оскомі,
І натрусили росяних перлин
Дрімучі сосни осені за комір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2011
Ви йшли, як Бог.
І срібний німб вам голову вінчав.
Я вслід би кинулась,
та стала, вко́пана, мов камінь.
А моє серце,
як з колиски дитинча,
схопилось босе і потю́пало за вами.
Ви йшли, як Бог.
І сірий шлях стелився вам до ніг,
мов хтось розмотував
сувій простого краму.
А моє серце –
чи спинить ніхто не міг? –
збивало пальчики, так тюпало за вами.
Та де йому за вашою ходою?
Ви наче Істина!куди там вас догнати.
Впаде, заблудиться і вічно сиротою
у чужі вікна бу́де заглядати.
Ви йшли, як Бог.
І срібний німб вам голову вінчав.
Я вслід би кинулась,
та стала, вкопана, мов камінь.
А моє серце –
нерозумне дитинча,
схопилось босе і потюпало за вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282794
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Тепер іди й живи собі в мирУ.
Хай суєта, як муха,
лізе в очі.
Моя субстанція безсмертна.
Я не вмру.
Мої слова безумні.
Та пророчі.
Ти відступився. Ти не поборов.
Зневажив Істину
і мудрість Богослова,
який прорік, що страх
вбива любов:
той, хто боїться –
недовершений
в любові.
Ти одрікаєшся од мене,
як од віри.
Вмирають,
наче лебеді,
надії.
Слуга умовностей
і вічний в’язень міри,
ще каяття тобі
обтяжить
вії.
Я вистою. Я не схилЮсь.
Є сили.
Моя субстанція безсмертна.
Я не вмру.
Ти був святим!
бо я тебе любила.
Тепер іди
і доживай
в мирУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282741
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2011
Я вас кохаю мудро. Без надії.
Без сумнівів. Без сподівань. Без слів.
Самотньо. Безпорадно, як у сні.
І відсторонено, й далеко – як умію.
Без болю. І без радощів. – Востаннє.
Свідомо. І я вибрала сама
Це ідеальне, майже янгельське кохання.
Воно безсмертне, бо його нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281384
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Пробачте дітей своїх, милі Батьки,
За те, що не слухали часто даремно,
Що миттю короткою стали роки…
За те, що свої віддали Вам проблеми.
О, любі Батьки, Ви пробачте всіх нас
За ниточку білу так рано в волоссі.
Даруйте, за вкрадену віру в дива,
Що довго чекати Вам нас довелося…
Батьки, Ви прощення всі наші прийміть,
За сльози, образи, душевні всі рани.
За те, що готуєте нас відлетіть,
Пробачте, ріднесенькі Тату і Мамо…
17 вересня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281088
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 18.09.2011
Вірш – звернення до людей,
прохання бути добрими,
вдячними.
Я тобі своє дарую Сонце,
Що ласкаво ніжиться в руці…
Ну, а ти за це в своїй долоньці
Принеси із моря камінці…
Я тобі своє дарую Щастя,
Що в очах грайливо миготить…
Ти ж мені зумій, неначе вдячність,
Піднести у дар веселу мить…
Я тобі своє дарую Диво,
Що цвіте в усмішці, як бузок…
Зрозумій, подяка – це важливо,
До Добра це величезний крок!..
17 вересня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281221
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011
а кому мы нужны: сильные, смелые, гордые до безумия
и в нем тоже; сердцем обледенелые, взглядом - до дрожи
лезвиями по душе, волками от полнолуния до полнолуния
связаться с которыми - сумасшествие, не связаться - себе дороже
а кому мы нужны: умные, читавшие и Чехова, и Толкина, и сетевое
творчество неизвестных; сами себя сочинившие в строках
беспорядочно-не рифмованных, прерванных на полуслове
по венам скользнувших бритвой, по нервам - разрядом тока
а кому мы нужны: с доказательством права на жизнь и веру
в то, что сердце и чувства важнее скупой на любовь бюрократии
и не важно совсем, что душа из фальшивых банкнот переклеена,
переписана безразличием и послана вовсе к чертовой матери
а кому мы нужны: темнокрылые воины и проповедники света
серость в серой толпе, под дождем и в осеннем воздухе стылом
подарившие людям себя, променявшие нам опостылую вечность
на земные путЫ и пути...
...ведь кому мы, по сути, нужны
кроме нашего бренного мира?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280541
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011
я не то чтоб к нему привыкла
просто мне интересно с ним. очень.
одиночества острые икла
без него разрывают на клочья
мою маленькую планету.
он не Маленький принц, но все же.
я не то чтоб болею кем-то
и не то чтобы дрожь по коже
(просто мы с ним очень похожи)
он не то чтобы Кай с осколком,
ну и я же не Герда. точно.
Я совсем не привыкла. Вот только
хорошо мне с ним. очень-очень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280034
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Із тихої мрійливої заплави
Ми вийшли в море білим пароплавом.
Був штиль. І вмить -- вже хвиля хвилю боре!
Вжахнулась я: яке зрадливе море.
Ми йшли через пустелю караваном.
Йшли, наче мертвим Тихим океаном.
Враз – звихрило! Січе піщане мливо:
Не вір пустелі, бо й вона зрадлива.
Я знала жінку – що то за краса!
Гінка, тендітна, аж до п’ят коса.
Минув якийсь десяток літ – і диво:
Де ж та краса? – Нема. Й краса зрадлива.
…З тобою стрілись ми – був місяць лютий.
(Мені тебе до віку не забути).
Невдовзі став ти іншій чоловіком –
І ти зрадливий. Як усе Велике.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279915
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Танцюй, Соломіє, танцюй.
Звивайся гадом і змієм.
Ніхто більше так не вміє –
Танцюй, Соломіє...
Магічними кільцями тіло судом.
Сам Ірод від похоті мліє.
І нині, і прісно ніхто більше так не зуміє –
Танцюй, Соломіє!
Сідай на коліна, гаряча й хмільна.
Тваринна, спокуслива мріє!
Допоки ніхто іще не розуміє –
Танцюй, Соломіє!
Неправда і зрада ці стегна, ці рухи.
Отрута в блакитних очах половіє.
Твій Ірод дотримати слова зуміє –
Танцюй, Соломіє!
Танцюєш? Танцюй. І повільно, і плавно.
І стрімко, і рвучко – кружляй, мов завія.
Краплини червоні у тебе на віях –
То кров, Соломіє.
Чи так тобі хочеться тої кривлі?
Чи місця вам мало обом на землі?
Твій танець облудний і рук не зігріє –
Спинись, Соломіє!
…наївні поетові речі.
Безсмертя в тім танці минуть.
І хто ти? – А він Предтеча.
І він тобі дивиться в суть.
Прекрасна повіє! Жорстока повіє!
Розпусна, дешева повіє!
Танцюй, Соломіє!
Танцюй, Соломіє!
Навіки танцюй,
Соломіє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279768
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011
Осінь розірвала золоте намисто,
З вій вабливих спала не сльоза - роса...
На деревах сонних - чари падолисту -
Намистинки-листя вітер колиса...
Примадонна Осінь по траві ступає,
Струшує із шалі блискітки униз...
Відраділо літо буйним барвограєм -
Зараз же фарбує мрії падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279637
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Сяється мені, світиться,
Думи легкі, як китиці,
Очі сміються весело,
Серце співа піднесено…
Щастю краю не видано,
Бо тобі тепер віддана.
Солодко мені, солодко
Бути твоєю, золотко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279605
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Знов дороги-дороги земні,
Ці розлучниці,вмиті дощами,
Пролягли через нас.А мені
Досі пахне твоїми вустами...
Досі тисне на серці печаль
За отим безтурботним минулим,
Мов іржею,в'їдається жаль-
Пережили,проте,не забули...
Перескочили юності дні
Так зухвало і так непомітно,
Мов безсмертні!І часом мені
Твоя посмішка лагідна квітне
Орхідеями радісних днів
І солодких ночей гіацинтом!..
А довкола дороги земні
Обмотали невидимим бинтом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279558
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 08.09.2011
Море – синє й зелене,
ЛегкЕ і прозоре, як шовк.
Гарно тобі без мене?
Гарно без мене удвох?
Сонце палкЕ й гаряче
Карає спраглі піски.
Серце проз відстані бачить,
Бо за відстань серцю – роки.
А море – синє й зелене.
І навіть рожеве трішки.
Гарно тобі без мене?
В твоєму трьохспальнім ліжку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279057
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2011
Проглядає печаль межи тріщин в розбитім люстерку,
Просто більше ніяк, я печалюсь хіба межи тріщин.
Ти наснився мені, так буває. А надто у спеку.
Я не снюся тобі. Бо навіщо?
Діамантиться сміх, розгортається грім у просторах,
І виспівує вітер під зорями раннього Верді,
Ти наснився мені, так буває. А надто у горах,
Я не снюся тобі. З милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278775
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
(словесний паліндром)
Німа ріка. Дріма комиш.
Тьма вкрила балку та узвиш.
Тиш стеле чорний, чорний шовк...
Тремтиш?
Мовк страхом степ, степ страхом мовк.
Тремтиш...
Шовк чорний, чорний стеле тиш.
Узвиш та балку вкрила тьма.
Комиш дріма. Ріка німа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278460
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011
Все виправляю слово те,
Повторюючи вірш невтомно:
«Я стіл накрив на шість гостей»…
Ти геть забув, що буде – сьомий.
Невесело святкують шість,
Дощить на лицях нерухомих…
Як ти забув, що інший гість
Прийде до столу, сьомий – сьома…
Невесело твоїм гостям,
Карафа ледарює в тиші.
Сумні – вони, сумний – і сам,
Непрошена – за всіх сумніша.
Нема ні світла, ані втіх.
Ні їсти не кортить, ні пити.
Як ти недолічитись міг?
Як у числі міг помилитись?
Як міг, як смів не знати ти,
Що шість (твій батько, мати літня,
Ти сам – із жінкою й брати)
Це семеро – бо я на світі!
Ти стіл накрив на шість гостей,
Та шість – не остаточний вимір.
Ніж чучелом поміж людей –
Хоч тінню проживу – з твоїми,
(Своїми…),
Хистко, без підпор –
Не заважаючи нікому! –
За непоставлений прибор
Непрошена сідаю, сьома.
Раз! – перевернутий стакан!
І все, що стримували гаті, –
Вся сіль з очей, вся кров із ран –
Зі скатертини – по кімнаті.
Могилі – геть! Розлуці – геть!
І стіл ожив, здригнулись двері.
Як на весільнім святі – смерть,
Я – грім життя на цій вечері.
… Ніхто: не брат, не син, не муж,
Не друг – а все ж я дорікаю:
«Ти, стіл накривши на шість – душ,
Мені не приділив – і краю».
***
Все повторяю первый стих
И все переправляю слово:
"Я стол накрыл на шестерых"...
Ты одного забыл - седьмого.
Невесело вам вшестером.
На лицах дождевые струи...
Как мог ты за таким столом
Седьмого позабыть - седьмую...
Невесело твоим гостям,
Бездействует графин хрустальный.
Печально - им, печален - сам,
Непозванная - всех печальней.
Невесело и несветло.
Ах! не едите и не пьете.
Как мог ты позабыть число?
Как мог ты ошибиться в счете?
Как мог, как смел ты не понять,
Что шестеро (два брата, третий-
Ты сам - с женой, отец и мать)
Есть семеро - раз я на свете!
Ты стол накрыл на шестерых,
Но шестерыми мир не вымер.
Чем пугалом среди живых -
Быть призраком хочу - с твоими,
(Своими...),
Робкая как вор,
Я - ни души не задевая! -
За непоставленный прибор
Сажусь незванная, седьмая.
Раз! - опрокинула стакан!
И все, что жаждало пролиться, -
Вся соль из глаз, вся кровь из ран -
Со скатерти - на половицы.
И - гроба нет! Разлуки - нет!
Стол расколдован, дом разбужен.
Как смерть - на свадебный обед,
Я - жизнь, пришедшая на ужин.
... Никто: не брат, не сын, не муж,
Не друг - и все же укоряю:
"Ты, стол накрывший на шесть - душ,
Меня не посадивший - с краю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278055
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011
ми найчастіше губимся й з власної волі губим,
губи твої невтішністю пахнуть і словом грубим.
ти не навчишся слухати, я не зречусь зупинок,
цей поєдинок втомлює, з серця зриває цінник.
ноги твої оголені, пальці асфальт шліфують,
знаєш, існують привиди...
знаєш, тут всі блефують...
що ж ти вчепився намертво в мою нудьгу і шию?
я не прощаю зрадників...знаєш, я так не вмію...
все огорнеться осінню, потім зітреться номер,
вірші в труні написані, вже не віддам нікому.
втома долає спогади, губи оманом грубим,-
знаєш, ми все ще губимся й з власної волі губим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277851
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2011
Я-Жінка.Я-народження початок,
Життя нового вічна таїна,
Душі твоєї неповторне свято
І днів твоїх заквітчана весна!
Я-Жінка.Я-гармонія,натхнення,
Твоя спокуса,демон твій і гріх,
Дарунок долі і благословення,
Солодка згуба помислів твоїх!
Я-Жінка.Я-невтомна Берегиня
Твого вогню,що в домі запалив,
Всіх таємниць нескорена твердиня,
Усіх бажань окрилених порив!
Я-Жінка.Я навчилася чекати
Тебе з далеких і чужих доріг,
Я-любляча і найніжніша Мати,
Я- твого роду ревний оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277077
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 26.08.2011
Отерплі душі, втиснуті у мушлях
Страху, злоби, зневіри і олжі
Стоять і нині знову на межі
Між світлом і пітьмою незворушно.
Куди іти? Кому себе продать?
В чиї обійми ввіритись довіку?
В людській подобі жить, чи мов каліка
Лиш подумки недолю проклинать?
Потреба ідеалу не даремна!
В бою за нього варто полягти,
Волошками у полі прорости
Чи променем розтяти царство темне.
І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
Чи знову не присилував зректись
Землі своєї й мови – не зречись!
Потреба ідеалу не даремна!
То ж хай народ наш, повний безнадій,
Зіщулений у макову зернину,
Воскресне духом, встане за Вкраїну
Й господарем відчується на ній!
…Із небуття, із попелу і тліну,
Оспівана поетами в віршах,
Постане скоро Вільна Україна,
За котрою стужилась так душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276752
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Україно моя неозора!
Рідна нене! Моя ти земля!
Гір Карпатських хребти синьочолі,
Маків цвіт у подільських полях,
Сивий сум ковилиного степу,
Буг в гречано-рожевій імлі...
Де іще відшукати поету
Стільки барв, як на рідній землі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276716
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
До тебе, Господи, взиваю
І сподівання щирі маю –
Що Україна вільна буде
Від лицемірства і облуди,
Від бездуховності й зневіри
Людців, душею зачерствілих,
Від злої долі та безправ’я,
І тих, які завжди лукавлять,
Від нетерпимості і зради,
Ярма грошей, полону влади,
Від фарисейства лже-героїв
І збайдужілості людської,
Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
Забувши все святе та вище,
І наче круків хижа зграя
Вкраїну навпіл розривають,
Розбрату сіючи в нас зерна...
Від всього зла, всієї скверни
Зціли, Всевишній нас Владико,
Щоб вільним став народ великий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276579
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011
Вже все... Кінець так близько... "Прощавай!"
Мене ти розумієш із півслова...
Я дякую за божевільний Рай -
Короткий, але все ж такий драйвовий...
Жаль... Осінню не буде дежа-вю -
Бурхливих мрій скінчиться термін дії...
Але ти знай - весь рік тебе люблю,
І згадочка про наш Едем - зігріє...
Була принцеса - вільна, без табу,
З твоєї волі - я - одна з еліти...
Не сумнівайся - забредеш в юрбу -
І там знайду! Ти - особисте... ЛІТО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275592
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 17.08.2011
Мені зовсім не кортить круасанів і кави в ліжко,
мені не потрібні нові сукні, мене цілком влаштовує
один дешевий запах.
Але краще б я таки вдавала кокетливу неприступність,
була байдужою трішки, щоб ти від бажання ліз на стіни,
кусав лікті й коліна дряпав.
Мені не потрібна фальшива залежність,
тонни уваги і монітор, де б транслювались усі твої дії.
Якщо хочеш піти-іди, але обережно, поки спатиму.
Я тебе відпущу і все зрозумію.Мені не потрібні манірні вистави.
Я не хочу, щоб було яскраво, мені вистачає, коли матово.
Я не вимагаю середземноморських круїзів,
брендових ресторацій,
номерів у готелі для нафтових магнатів,
я не прошу жодної картини Моне...
Мене цілком влаштовує затишок в двох кімнатах
і
я з легкістю можу вмістити всі свої речі у половині валізи.
Знаєш, не приходь до мене, коли я хворію,
не намагайся запам'ятати втомленим моє лице.
Є така любов...на кінчику вії,
коли ти не маючи нічого, насправді маєш все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275564
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 17.08.2011
Ми незалежні двадцять років,
Хоча душею увесь час
Ми вільні до останніх кроків,
Й ніхто не поневолить нас!
Бо наші предки теж незломно
Грудьми стояли за свій край.
Заради волі гордим тоном
Казали смерті : "Зачекай!"
І Ти, славетна Україно,
Не покололась об стерню.
Мов Кобзарева Катерина
Йшла нескоримо по життю.
Та часом, як верба плакуча,
Оплакувала гірко Ти
Тих воїнів - синів рішучих,
Що згодились на смерть іти...
Ти, чорноброва Україно,
В ряснім вінку із різних трав,
Така ж квітуча, як калина,
Мов донька сонячних заграв.
Ти, ніби та струнка тополя,
Не опускаєш очі вниз,
А дивишся навкруг: он - поле,
Там - гори, ліс, тут - моря бриз...
Над щедрим ланом урожайним,
Селом і містом,.. над Дніпром -
Хай скрізь лунає: "Заспіваєм
"Реве та стогне" всі, гуртом!"
Нерідко хай у наших душах
Звучить стрілецький славний гімн.
За славу разом стіни зрушим!
Вкраїно, віддані Тобі!
14 серпня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275082
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Од літа серпень одліта
І осінь дихає у спину.
Але розвесненим літам
Нема ні спокою, ні спину.
Де сни притихлої Десни
Пливуть підсиненим туманом,
Солодкий запах борозни
Поважно ходить отаманом.
На гай, як блискавки нагай,
Сяйне болідовий підранок.
...І ти намарне час не гай -
Світ повен див, надій під ранок.
На бій зі злом готуй набій
І слів, і справ - й не буде збою!
І певен я, що, далебі,
Ти переможцем вийдеш з бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274452
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 06.08.2011
(Валі Савелюк)
І нехай відречуться від мене всі янголи світу,
І розтрощиться місяць лампадою вщент об бетон,
І загублять вітри громову стоголосу трембіту,
І осяяне сонце не зійде на пишний престол...
І нехай розчахнеться небес позолочений купол,
І впаде на коліна в знемозі могутній Атлант,
І сади посивіють умить від гіркої розпуки,
І проллється у всі океани отруйна зола...
І нехай всі довкола сміються, плюють мені в спину,
Тягнуть з мене всі соки, як сонце палюче росу...
Всеодно, я ніколи-ніколи тебе не покину,
У пітьмі безнадії я свічку тобі піднесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273323
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2011
Т. П.
Мить святкова щастя
стала на поріг:
Яблуко Софійське котиться до ніг.
Урочисто й тихо нам у цім саду:
Поруч із Тобою - я до Тебе йду.
Голубе бароко Мудрої дзвіниці:
Очі скинь до неба,
все земне облиш.
Голуби та янголи - все тут як годиться:
Ти мені читаєш Анни клятву-вірш. *
Ти мені даруєш Вічне серце Брами,
Гіацинти Долі, Виноград хвилин.
Що там поза нею?
Золотисті бані
І серпневе диво дощових краплин.
Ми були наївні. Вірили мов діти:
Яблуко Софійське - то є добрий знак.
Мріяли піднятись на нічну дзвіницю.
І пройти крізь Браму в монастирський сад.
Я люблю блукати поруч із Собором.
Доторкнусь до плінфи. Чую подих стін.
Граються тут діти. Як їм тут просторо!
Ще їм невідомий міф про часу плин.
Вже давно немає яблуньки отої.
Плиткою вмостили монастирський сад.
Зрублені каштани. Вибриті газони.
Чи не починається так
дорога в ад?
Втім,
тепер ти можеш вийти на дзвіницю.
І крізь Браму нині мостять вже прохід.
А у снах і мріях:
тільки подивиться,
Як зростає яблуня серед сірих плит.
Голубе бароко Мудрої дзвіниці!
Ще мене бентежать праведність і гріх...
Там, за білим муром,
струменить столиця.
Тут завжди впадає яблуко до ніг.
1 серпня 2008 р.
*Анни клятва-вірш - вірш Анни Ахматової "И в Киевском храме Премудрости Бога"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272983
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
Ми з покоління надто звужених судин,
пропалених цигарками легень,
неадекватної свідомості LSD.
Ми з дня у день регенеруємо в
безнадійних, схожих на тварин людей.
Загнаних у свої домашні вольєри,
прибитих ступнями до приймачів...
І кожен хоче змінити хоча б щось у своєму житті,
але вкотре змінює тільки шпалери,
замість того, щоб зробити ремонт душі.
Ми з покоління гвалтівників та істеричних розлучень,
відчаю, непорозумінь, стосунків, де всі одне одного
просто мучать...
Ми з покоління жорстоких, нецензурних слів,
що колючим дротом обмотують шию.
Їжі,яка викликає ожиріння і рвоту,
штучної косметики, яку тільки інша косметика змиє.
Ми покоління виснажене наслідками ейфорії,
Богом забуті, молимось тепер на бігборди
й плазмові екрани.
Ми надто розкуті,вперті,горді...
Ми покоління суцільних стресів,
залежностей та поранень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272765
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ляльОК не буває смутку
хтось стоїть за плечима завше
розіп'яти боїться тишу
крає серце крила здійнявши
і до краю очі спустивши
зав'яжи хоч малий вузлик
наша святість на волосині
я у вигадках так
з а г р у з л а
що уже й небеса безсилі (!)
з абонентом зв'язок відсутній
абонентові дуже прикро
що фантом у жалобній сукні
мої вірші шепоче хрипом
всі зусилля на вітер
м а р н о
орхідеї під ноги
ж м у т к о м
у ляльок не буває карми
у ЛЯЛЬок НЕБУ ва Є смутку
23.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271677
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011
У жінки не запитують про вік,
Вона завжди душею молодіє,
Коли десь поруч любий чоловік,
Який її обожнює й леліє!
У жінки не запитують про вік,
Бо це її маленька таємниця,
Її думки-окрилені й живі,
Коли вона комусь щоночі сниться!
Тоді вона прекрасна без прикрас
І їй ота закоханість пасує!
У жінки не запитують про час-
Щаслива жінка часу не рахує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 09.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2011
Буде по-моєму! (Чи взагалі не буде!)
Люди дурні… Я так люблю вас, люди!!!
Я так кидаюсь просто зі скелі в прірву.
Я себе виборю, я себе в долі вирву…
Буде по-моєму – несиметрично, криво,
Повна обойма – зараз буде красиво,
Буде червоно, буде на повні груди,
Буде по-моєму! Чи взагалі не буде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268877
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Антологія зрадництва, фальші, облуди й зневір,
Помилок і поразок, що дух наш схиляють додолу.
Вже давно цей народ не підносить свій погляд до зір,
Не йде гордо вперед, а смиренно плазує по колу.
Світ глузує над нами і плаче Господь із небес,
Бо блукаємо світом наосліп, плекаючи відчай
У душі, де на денці лежить тягарем споконвічним
Для новітніх розп'ять власноручно змайстрований хрест.
Нас століття привчали до думки, що "Волі нема!",
І мовчання печаті вуста затуляли все дужче.
Час на зміни настав! Відступає поволі пітьма,
Світло істин вмиває Вкраїни потомлену душу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269043
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2011
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011
Я в бубен б'ю, а ти все не приходиш,
я стукаю тобі на ай сі к'ю...
ламаю ноги в ритуальнім танці,
а ти не бачиш перед монітором,
як моє друге я із першим хором
тобі співа веснянки-закликанці!
ну де ти? де ти? де тобою носить?
у мене скоро посивіють коси
або повипадають, стану лиса,
а лисою здалась тобі на біса??
в риданнях марних виплакала очі,
тобі сто восьмий віршик нині строчу!
і сльози ллю і гірко губи суплю,
а ти такий підступно-неприступний,
що аж не знаю із якого боку
до тебе підійти, мій синьоокий!
тому продовжу киснути в зажурі
і бити в бубен по клавіатурі
веснянку-закликанку: до, мі, соль)
чекаю і люблю. твоя Ассоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268395
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 03.07.2011
Різниця не в тому, чи квітень, чи вже листопад, –
Відмінність у тім, ким ви впевнено хочете стати
І страх – це не віра у диво – це кроки назад.
Ніколи не бійтесь; боятися – це не літати!
Душа, що шукає, планує, горить – золота.
В душі, де сто мрій – там насправді сади, ну і квіти…
Як добре, що в серці у кожного тліє мета
І добре, що віра у неї дозволить горіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267847
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Чіпкий чебрець. Чуприна чагарів.
Рядно ріки, рухливої, рябої.
Джмелиний день до денця догорів,
Годиною голубив голубою.
Злітають залпом зорі золоті,
Цвіркун царює, цокотять цикади.
Прошелестять по полю-полотні
Козачі - кураями - кавалькади.
В'юнкий вітрисько вишник вишива,
Шерхоче, шамка шарудкий шептало.
Ніч-ніженка неначе нежива...
Схолонув степ.
Сірішало.
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Блукає по небу блакитна троянда,
Пливе в піднебессі планета пісень
Затерпли пір’їни в польоті проміння
Із губ починаючи юності день.
Оголене колесо котиться краєм
І капають мрії у роздумів лік.
Пірнає хвилина у плетиво пальців.
Вмивається сонцем пробуджений сік.
Чарує черемха червоним настроєм,
Пелюстками пестить прозорі літа,
Сімнадцята хвиля гойдає сережки
І стигне бажанням пожежа свята.
Пильнує прокляття між пеклом і раєм,
Погрожує прірва між „можу” і „ні”,
Ніхто не стриножить кохання і віри,
Ніщо не зажурить безжурні пісні.
Бездонне безсоння бентежить рум’янець,
А душу аж душать простори весни.
Сімнадцяте небо. Сімнадцята першість...
Сімнадцять троянд прилітають у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267553
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Поети вмирають часто,
Частіше, ніж не поети.
Їх душі летять у небо,
Їх руки, неначе крила, -
Завжди потребують лету.
Поети вмирають просто,
Мов листя летить з берези.
Надворі холодна осінь,
Остання, немов самотність, -
Єдина сестра поета.
Поети вмирають зранку
Без пляшки, що на похмілля,
Без мрії, яку потрібно
Чекати й шукати знову,
Неначе нову повію.
Поети вмирають швидко –
Їм ніколи жити в прозі,
Бо вічно в напівдорозі,
Бо Муза стоїть на розі
Зі словом, що було першим.
Поети вмирають рано,
Їх треба любити нині,
Бо прісно вовіки вічні
Їм вже не потрібні будуть
Ні квіти, ні поцілунки.
Поети вмирають вічно,
Бо вічно шукають смерті,
Бо надто вони відверті
І надто безпосередні,
А бути потрібно іншим.
Поети несуть на плаху
Свою лебедину пісню,
І осені радість пізню
Уже не встигають пити…
Поети не вміють жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267476
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011
А знаєш, давай одружимось. В такому я ще не бабралась.
У соцмережеву кліточку «Змінити сімейний стан»
поселимо галку «Змінено», а краще когось із зябрами,
якими простіше дихати під зливою привітань.
З’єднаємося вечерями, сорочками і комірками,
дізнаємось наші прізвища і розміри пальців рук,
здивуємо недалекістю торгуючих ювеліркою,
і мною – твого директора, й тобою – мою сестру.
Я звикну щоранку пахнути одною і тою ж спермою,
мінятись зубними щітками, слідами вологих ніг,
мобільними телефонами і пульсовими перервами,
і спати до тебе спиною, і плутати наші сни...
Напевно, давай одружимось. Як мінімум, це недорого.
Ні віз, ні дипломів, зрештою. Ні щеплень чи обрізань.
Ні вибухонебезпечності: барила – з промоклим порохом.
А з часом вже якось визначим, під котрим живе гюрза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267186
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 27.06.2011
Віддзеркалення міста - сірий безформний колаж.
Абсурдність тривання, беззмістовність уже почутого,
Ніби півпілігрима, півпаломника, півкрила,
Половинчастість душ лягає на серце покутою.
Відзеркалення неба - єдиним лицем вода,
Тільки очі, як в Бога, глибоко-глибоко сині,
Тільки серце, як в ластівки, і душа молода - молода,
Тільки зорі, як долі, у стражданні своїм єдині.
...............
Лиш метелик між каменів і забутий всіма ясир,
І крихітних сонць уже й незлічити. Осінь.
Розмінюю внутрішній простір - такі часи,
А що їм лишити, якщо раптом чогось попросять?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266805
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 25.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2011
Вилізли з під джинсиків (а у мене беньки)
Бірюзові трусики в цяточках біленьких…
Подивився вище: а вона ж – як лапочка,
Й бірюзові трусики у біленьких цяточках…
Сукня і панамочка, сумочка і бусики,
І в біленьких цяточках – бірюзові трусики…
Заболіло вухо – то смикнула мама:
- На дорослу тьотю так дивитись рано!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265786
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 23.06.2011
Я до Тебе ніколи не звикну.
Ти для мене завжди нови́й.
Ти для мене як вранішнє Світло.
Як Тепло.
Як Любов.
Як Дім.
Бо хіба ж до Дому звикають?
В ньому просто живуть або ні.
Звичка ж іноді набридає.
Чи дратує у дні сумні.
Я з очей Твоїх промінь вбираю,
Загорнуся у нього й пливу...
Я до Світла Твого не звикаю.
Я у ньому просто живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266456
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 22.06.2011
До божевілля мільйони кроків
чи кілька станцій на залізниці.
Воно питає мене: "Допоки
Будемо сумнівами травиться???"
А я непевно плечима знизую
І плечі скучили за обіймами...
Годинник "такає", каже: "Пізно...",
Поїхав потяг, тепер постіймо ми
І зачекаймо, і ще постіймо,
Чекання - гірше за всі тортури.
Отож звикаймо тепер постійно
До всіх хронометрів, що нас дурять,
До політичних агіт-плакатів,
До пропаганди на сітілайтах...
І взагалі, нам пора звикати:
За кожен подих по прайсу плата.
Які там сумніви, де там лірика!
Усе невпинно, усе надстрімко...
Чому ж тоді раптом стало гірко,
Аж захотілось чисту сторінку?
P.S. Дякую Анні Вейн за фонову пісеньку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266242
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 21.06.2011
картонний журавлик тривожно курличе під стелею
і сняться йому вирії, ввижається небокрай,
поля, зеленим і жовтим розкішно встелені,
дерева з пишними кронами і їхня шорстка кора...
самотньо йому, картонному, висіти під абажуром,
душа його хоче простору. в паперу теж є душа?
в повітрі запахло осінню, журавлик зоряно журиться,
хоча йому і не велено краї свої залишать.
тужливі ключі під хмарами прямують кудись без компаса,
дороги їхні невидимі, куди летять - невтямки...
а мій журавлик малесенький, зі мною палить рукописи,
а ті горіти відмовились, бо писані від руки.
і сумно моєму пташкові, зібганому з картону,
ніколи там не опиниться, де з крилами побратими...
і можна таких журавликів в світах назбирать хоч тонну,
а мій мені найдорожчий, бо він у мене єдиний.
P.S. Величезне дякую Наталі Годун за музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265972
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 20.06.2011
Окуляри рожеві на носі.
Враз так любо! Чи, може, здалося?..
І відкрито всміхаються люди,
Лиш Добро, Чесність, Відданість всюди
Десь поділися вічні Проблеми,
Щира Правда засліплює Темінь...
Безтурботним життя моє стало,
Як рожеві вдягла окуляри.
***
Фіолетові ось окуляри -
Божеволіють люди-примари,
Та немає мені до них діла,
Я нічим не займаюся вміло.
І різниці, здається, немає,
Чи людина жива, чи вмирає.
Фіолетово стало... Це справді
Ні сумні окуляри, ні раді.
***
Я зняла окуляри. Погляну
Сумно в очі німому Обману.
Не почую вже срібного Сміху -
Не знайти у буденності Втіхи.
Ну, а Совість у книзі Червоній,
Грошолюбством усі смертні хворі...
Я від відчаю плакати буду -
Це той світ, що створили ми - "люди".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265731
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 19.06.2011
Тільки я вмію так безглуздо:
Каву - відрами,
Кожен клапоть паперу - віршами,
Кожну "майже любов" обертать на музу...
Жити так, щоб з очей блискавки!
Як хотіти - тоді максимум!
Не лишай мене лиш так саму,
Я сумирна стану колись-таки.
Буду ввічливою і тихою
Підпалю конспекти й нотатники...
Не збагну лишень, поки дихаю:
Хто ж оцінить змін результат такий?
15.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265294
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
В Хмельницьку стався прикрий інцидент:
Два презики наклались на одного
Тут Ющ із Яником на стенді у якийсь момент
Зробились друзями живого слова.
Полковник наш наївний Денисюк
Не маючи ні пенні у кишенях
Проштрафився, немов якийсь селюк,
Плаката не змінивши у оселі.
І так постав невинний Ющоян -
Із грюком полетіла оборона
Шукати винних, щоб здійснити дерибан -
Така в нас армія без гроша у погонах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263881
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011
Мова народу , як замкові мури,
Завше рятує з навал і облог ,
Орд словоблуддя , нашестя халтури,
Чиста, як небо, вічна, як Бог.
Згине народ у безмовних обіймах,
Суржиком ниви засмітиться суть.
Друзі мої, слово батьківське сіймо,
Душі рятуймо з німотних окуть .
Мова народу – це шелест тополі
Спів солов’їний , клектання лелек,
Човен , що хвильки гойдають прозорі,
Сни, що стартують в ракетах смерек .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263035
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 02.06.2011
......................................"Чоловіки його віку нерідко цинічні,
......................................Люблять так, щоб на ніч. Цим, здебільша, і хваляться.
......................................Не говорять про вічне (це доволі логічно
......................................Для мужчин, яким вічність ярмом осідає на пальці)…"
(с) Ксенислава Крапка, січень 2011 р.
Є чужі, бо нестерпні (а може й нестерпні, тому що чужі…) –
І в очах щось не те, і на пальці світліш епітелій…
Скільки б серце не терпло, і як не моліться, чи не ворожіть,
Він однаково засинатиме у чужій постелі…
Відчайдушно чужі своїм, і втікаючі з дому,
Такі невиліковно самотні, і принадні отим, чим нудні,
Такі знаючі сутність жіночу, такі милі, смутні і стомлені,
І часами такі балакучі – про оте, чим такі мовчазні…
Є чужі, бо нещасні (а може чужі, бо щасні…)
І в очах щось не те, і в неділю немає часу їм,
Але скільки нам не пояснюй, і як не пояснюй,
Ми однаково щось «своє» їм дофантазуєм…
Є чужі безборонні, безсовісні, і безмежні,
Є такі, що не знають меж, і живуть на межі…
Ти летиш на червоне, начхавши на обережність,
На той бік, де живуть нестерпні чужі мужі –
Чи чужі, бо нестерпні, чи може, нестерпні, тому що чужі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262686
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 31.05.2011
Зелено
Встелено
Зрошено
Скошено
Сушено
Зрушено
Зібрано
Прибрано
Віддано
З'їдено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262163
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011
Ти прийшов і пішов, месія.
Залишив смак вини і біль.
Я без тебе в цім світі млію.
Впаду жертвою божевіль.
Чудотворні твої сонети.
Хист найбільший, що знала я.
Поклоняюсь тобі…Та де там?
Я молюсь на твоє ім»я!
Увірвавшись в життя буденне,
Ти під корінь мій світ зрубав.
Всюдисущий, гіркий, шалений!
Найміцніший як сталі сплав!
І кохав так відверто, ніжно,
Вперше щиро і назавжди.
Тільки я - лиш людина грішна
За тобою не стала йти.
Бо б тоді не була собою,
Як сама б не творила строфи
І рукою своєю злою
Підвела тебе до Голгофи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261880
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.05.2011
- Ти мене любиш?
- Сьогодні так.
("Престиж")
Сьогодні я люблю тебе, люблю! –
А завтра… буде завтра… чи й не буде…
Ти воском на міжкриллі намалюй
Ескіз думок, субстанцію етюду...
І поки я губитиму думки
Цілуй мене, лови мої повіки,
Сьогодні я така, і ти такий –
А завтра… мабуть, будуть інші ліки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261519
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Янгол з породи відстаней і туманів,
Вічного диму, плеєрів і свічок;
З тих, що уміють голосно про кохання,
Видершись на незамкнений хмарочос;
З тих, що гітара й жінка лягають в руки,
Стерши кордони сумнівів і причин,
Янгол із тих, що не пасують сукням,
Одягу не тримаються і личин…
Янголи із таких не уміють матом,
Їм і життя не біль, і думки – не хрест,
Певна, він був назначений старшим братом,
Я впізнаю цей люблячий братній жест –
Легко по спині – мовби «тримай осанку»
(чи аби впевнитись, що до крил не стає?),
Янгол із тих, що з ними можна до ранку,
В небо дивитись з думкою про своє…
Тихі його слова і прості зізнання,
Очі його невиспані і сумні,
Янгол з породи відстаней і туманів,
Мабуть, вже не навідає моїх снів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260792
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Залишся зі мною, дозволь собі бути щасливим,
Пробач собі погляди в вічність мого декольте…
Відкрию для тебе свою дивовижну властивість -
Що світло в мені і з небес, і з вогнів дискотек,
Що очі мої то яскраво зелені, то карі,
Що голосом то солоджу, то пророцтва пряду,
Що в небі не мали часу написати сценарій,
Тому я своє сьогодення творю на ходу…
Дитячі мотиви і ігри – прості і смішливі,
І байдуже скільки у стовбурі тому кілець…
І люди без зайвих занурень в пусті детективи
Поламаних доль, і мільйонів розбитих сердець…
У серці моєму є смуток, і сміх, і не тільки –
Там місце є кожному, ким у житті дорожу.
І те, що сьогодні у настрої міні і шпильки
Не значить, що завтра я не одягну паранжу… :)
Не знаю, чи то вже назавше, чи може, минуще,
Чи в серці моєму ще довго пробуде весна…
Залишся зі мною, не треба робити припущень –
Яка я насправді, бо й Бог цього, мабуть, не зна…
Бо треба любити без знаків питання, бо треба
Приймати таку, яка є – без сумнівних тривог,
Бо знаєш, я можу щасливою бути й без тебе,
Та ХОЧУ щасливою бути з тобою удвох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260743
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 21.05.2011
Господи, можна мені хоч раз
Стрінеться той, що без зайвих фраз?
Той, що у відповідь на слова,
Вміє лиш мовчки творить дива
(Той, чия відповідь так проста –
Лиш поцілунком закрить вуста…)
Той, що уміє обняти так,
Щоби життю повернувся смак;
Що як пасмо відгорне з чола,
Очі побачу чистіше скла;
Що не чекає від мене змін,
Впевнено прагнучи до вершин,
Що не скорить його, не спинить,
Що на собі його не женить… :)
Господи, можна мені знайти,
Того, щоб поруч із ним іти?
Щоби не перед ним, радше за,
Щоби він - грім, а ми вдвох – гроза,
Щоби і вітру в нім, і вогнів,
Щоби нам вічності кілька днів…
Господи, можна мені зустріть
Того, що зміг би мене любить,
Не відчинять (бо й не відчинить),
Лиш обіймати, коли болить…
Боже, хай стріне мене такий -
Він буде вільним, хоч буде мій,
Лишить мій дім, як захоче сам…
Господи, вибач мене за спам!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259660
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 15.05.2011
Богові легше – бо люди Йому не болять,
Час Йому вічний, і простір Йому не завада,
Він не залежить від слів, обіцянок, проклять,
Він не чекає на схвалення, чи на пораду…
В Бога надійні кросівки – дарма що одні,
Чашка Його не спустіє від доброго чаю,
Бог собі пише вірші і диктує мені –
Я ж собі думаю, наче я щось означаю…
Бог вечорами досліджує свій інтерфейс –
Ставить на комусь хрести, многокрапки і коми,
Богові легше – бо Він розуміє людей,
І не вважає себе непотрібним нікому…
Богові просто, для Нього тумани тривог -
Наче завіса, що перекриває дорогу…
«Дівчинко мила, - зітхає на небі мій Бог,
Мало ж ти знаєш про Бога, практично нічого…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258661
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2011
І кожного разу дивуюся, кожного разу –
На сміттєзвалищі дрібно розтрощених див…
Хлопчику мій, ну і хто ж то тебе так образив?
Хто ж то тебе так безжалісно не любив?
І кожного разу дива відбудовую наново,
З мене, мабуть, би вийшов надійний тил,
Хлопчику, я ж любити не перестану
Навіть в калюжах з-під щойно відтятих крил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256807
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 30.04.2011
переклад вірша H&N - все хорошо
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256677
усе добре, тільки весна xуйова сьогодні, так, уся справа в ній
вона в планах зазначена, вписана навіть такою у підсумковий рахунок
не важливо, хто загубив, хто знайшов, хто друзів, хто ворогів,
хто себе, обітявши крила, (не)зловивши цілунок кулі...
це просто сніг березневий, квітневий дощ, ти повір
слизькі грані дзеркал і сотня відбитків у випадкових уламках
порізатись так само легко, як і безкровно - вийти за двері
і затриматись там: не на видих і вдих, а назавше...
обсипаються квіти травневими днями на помисли і діяння
за плечима тепло: від згорілих мостів і зіркових вогнів
і усмішка розсипана крихтами по-після вітання
усе добре, тільки весна xуйова сьогодні, так, уся справа в ній...
оригінал
все хорошо, только весна xуевая нынче, да, все дело в ней
она значится в планах и вписана даже такою в итоговый счет
и не важно, кто потерял, кто нашел, кто врагов, кто друзей
кто себя, оступившись, обрезав крыла, (не)нажав на курок...
это просто мартовский снег и апрельский дождь, ты поверь
скользкие грани зеркал и сто отражений в случайных осколках
порезаться столь же легко, как и бескровно - выйти за дверь
и задержаться за ней: не на выдох и вдох, а надолго...
цветы осыпаются майскими днями на мысли и действия
за спиною тепло: от сожженных мостов и звездных огней
и улыбка рассыпана крошивом по-после приветствия:
- все хорошо, только весна xуевая нынче, да, все дело в ней...
+ бонус (навіяне)
xуйова сьогодні весна, хоч бери привези піску і зарий в ньому голову,
увімкни собі Штрауса і відчуй себе страусом! га? нічого не сталося!
ти олрайт. чому синій? та так, від кисневого голоду.
ми настільки втомились, що вже і мовчати як слід не годні.
ще придумати би, як брехатиму на сніданок сьогодні...
а ти чув, пацієнтом у божевільні є дві вільні вакансії
може, то влаштуватись туди нам з тобою на літні вакації?
ми б співали до хрипоти під акомпонемент пищиків із акації.
ті глушили б наш спів свистом, воно грали б Штрауса, звісно.
восени тебе випишуть, а мене просто звільнять і матимуть рацію.
два гріхи по ціні одного - в божевільні початок весняної акції!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256772
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011
- Хочу моря, і чаю зеленого з апельсинами,
Хочу поле ромашок, і спокою на світанні,
І щоб більш не писалося з римами депресивними,
То й катрен цей сумний повинен бути останнім…
- Буде море тобі, і спокій у теплім літі,
Апельсини на узбережжі, і чай зелений,
А коли сумуватимеш – буде море із квітів,
І я завжди любитиму дивні твої катрени…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254965
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011
Поки сила є – я окрилена,
Сміх іскриться на промінцях…
Бог створив мене особливою,
Щоб загоювала серця,
Щоби сяйвом своїм ділилася,
Лікувала чужі страхи,
Щоби Боженьці з його милістю
Були легші людські гріхи.
Поки сила є – я любитиму,
Облаштую у серці рай,
Щоб стежки там стелились квітами,
Щоби ніжності водограй,
Щоб втомившись, чи заблукавши,
Ти спинився, перепочив,
Бог сказав мені буть інакшою,
І любить тебе доручив…
Поки сила є – я чекатиму,
Рай сплітатиму у рядках,
Я очей твоїх чатуватиму,
Щоб розвіяти сум, чи страх.
У безмежності всіх відтінків,
Розмаїтті і нот, і мов,
Бог створив мене бути Жінкою,
Із любові, і на любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254765
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 19.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2011
писала як коментар на H&N: "в личном пространстве"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248544
.кожному.треба.простору.особистого.
.повітря.хоч.краплю.і.хоч.би.секунду.часу.
.навіть.якщо.ліхтарики.всі.погаснуть.
.ти.не.хвилюйся.на.небі.це.хтось.записує.
.будуть.падіння.і.будуть.ліричні.відступи.
.будеш.собі.підбирати.паролі.чи.ролі.
.і.засинатимеш.тихо.спокійно.і.міцно.ти.
.після.третьої.кави.без.цукру.з.дрібкою.солі.
.і.малюватимеш.дощ.губами.пальцями.
.колір.чи.присмак.форму.вигини.виступи.
.будеш.на.крок.на.подих.збільшувати.дистанції.
.кожному.треба.простору.особистого.
P.S. Із Всесвітнім днем поезії, любі мої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248648
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Біографія «крута»,
чоловіча, справжня
чи професія
ЯКА
дійсно є поважна?
Якщо ти банкір, артист,
бригадир бандитів,
знаменитий футболіст –
щось ти значиш в світі!
Донор сперми чи м’ясник,
чи «на зоні главний»,
«нових рускіх» помічник –
отоді це славно!
Може в КГБ служив
чи торгував тілом,
або десь когось убив –
ото справжнє діло!
Чи якщо ти хуліган,
депутат народний,
«кодонутий» наркоман –
тоді дійсно модний!
Коли «в гречку ти стрибав»,
або з парашутом,
позашлюбних діток мав –
це «в натурє круто»!
Та якщо ти інженер,
вчитель авто-справи
чи дільничний терапевт –
як це не цікаво …
Маляр, столяр, каменяр,
страх.агент активний,
фермер, тракторист, завгар –
як це примітивно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247597
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 17.03.2011
останній романтик у всьому шукає логіку, вірить у Бога
і робить усе для того,
щоб його перестали вважати останнім романтиком.
він не любить приземленості кар'єристок, брехні у бантику.
він приховує свої статуси, дуже пізно лягає спати,
емоційно буває втомлений і нікого собі не шука
(або впевнено робить вигляд) серце - полум'я, очі - крига,
цілий Всесвіт в його руках.
Останній романтик не ласий на різні забавки,
багато охочих його закадрити чи звабити,
і усмішок ціла кишеня, і лестощів повне відерце...
а він ні на що не ведеться, напевно, спрацьовує досвід
чи внутрішній індикатор.
останній романтик не зовсім останній - інколи просто
приходить та мить, коли набридає шукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247532
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Штормом, чи штилем (чи штурмом під шпилем Ельжбети),
Навіть якщо закінчиться горизонт,
Навіть якщо ніколи не взнати, де ти,
Навіть у позамежності позазон…
Навіть коли закінчуються монети,
Навіть коли дзвонити вже не резон…
Море красиве навіть у не-сезон…
Навіть коли на шпальтах немає місця,
Навіть коли занадто безлюдно й темно,
Навіть коли приїсться чекати вістей,
І півжиття (півночі, півсну) даремно…
Навіть коли припиниться передзвін,
Куля земна підземною стане зовні…
Бог його малював із своїх сивин -
Море красиве навіть у повній повні…
Хочеш – то не стрічайся мені увік,
Просто одного дня зупинись над плесом –
Море – це сивий, стомлений чоловік,
Що любить людство разом з його прогресом,
Разом з його зухвалістю і слізьми,
Нищенням і себе, і своїх пророків…
Море красиве, хоч і не разом ми,
Навіть коли до нього мільйони кроків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247144
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Цій весні не до крапок – суцільним пунктиром
У житті розверстала путі…
Просто в мене до тебе безмежна довіра,
І метелики у животі.
Усміхається легко, і дишеться вільно,
Та і пишеться так до смаку…
І буденність така …неймовірна суцільно –
Не було ще такої на моїм віку.
На смутному вчорашньому кована ляда,
І колодка, й гардини важкі..
Моє вчора смакує гірким шоколадом
(найкорисніші миті – найбільше гіркі),
На майбутнім туман, і завіса із шовку -
Пелена для омріяних віх,
Моє завтра заманює у мишоловку
На приманки ілюзій і втіх…
А сьогодні горить ореолом святих,
Невідтворно простих відчувань…
Коли хочеться жити на видих і вдих,
І літать, як замріяна лань,
Прокидати живе із зимного спання,
І знешкоджувать впевнене «ні»,
Щоб із серця й обличчя спадала броня
(усе зайве потрібно скидать навесні)…
Ця весна не до снігу – бо тепло і сухо
Протестує, стає на диби..
От візьму, й закохаюсь у тебе по вуха,
Ну а ти з цим що хоч – те й роби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245893
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2011
як завше, красива і, як ніколи, самотня.
Боже, прости мої вибрики, я говоритиму віршами
і не шукатиму змісту
Боже, не дай тільки сумнівам всю мене з"їсти.
даруй мені зміни. вирішуй за мене, я дозволяю.
зроби щось зі мною, коли буде час і натхнення.
чи просто придумай для мене нову забавлянку,
старі почали уже гратися мною і грати на нервах.
Вибач, що набридаю, наступного разу піду до психолога.
говорити не можу без адресата, тиша - невдячний слухач.
Боже, мені по-зимовому сумно і холодно.
Боже... я не хотіла, щоб і тобі було сумно... не плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245348
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011
все так просто, аж світяться діри
все так смішно, аж хочеться вмерти.
скільки коштує наша зневіра
на розпродажі істин затертих?
всі троянди нахабно в\'януть.
страшно бачити і мовчати.
перед виграшними боями,
не рахують минулі втрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244533
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 02.03.2011
Останній запис щоденника Лялі датований нинішнім днем.
Мабуть, символічно буде завершити двадцять першого.
У неї був день невизначеності, але це тимчасове. Воно мине.
Сподіваймось від Лялі нових віршенят і звершень.
А в блокноті щоденника нині остання сторінка рясніє значками.
І не треба тягнути за вуха те, що вичерпується, чи себе примушувати.
Ляля щаслива, якщо для когось ці вірші були чеканними,
Ляля у них виливала до краплі лялькові мрії і душу.
Сьогодні чомусь захотілося змін. Може, не все й одразу,
Радикальність - хороша формула, але не в цьому випадку.
Ніжних домашніх дівчаток інколи теж переклинює на садо-мазо... =)
Лялька різна, вона не впадає у крайнощі, хіба інколи.
Тож, кохані мої, вибачайте приблизність рим і аматорську гру зі словом.
Лялька знає, її особисті записи вкрай далекі від досконалості.
Тут іще на останній сторінці для Вас побажання лялькове -
Аби вам так яскраво мріялось і отак натхненно писалося!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242568
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 21.02.2011
В Ляльці нині лялькові справи: солодке наніч, без правил словесні бої,
А потім лимон на закуску, і трохи пусто, ранки затягуються, кров гусне.
Але це дурниці, бо життя чудове! Лялька точно знає, що потрібно їй.
Світ нам ставить умову: тим у кого мрії неегоїстичні, небо дарує успіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242127
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011
Зима вже набридла, Ляльці страшенно сумно і немає сили боротися,
Хочеться спати, зрештою, вже нічого не хочеться, авітаміноз чи хандра.
Сяйво втрачається, це коли ти ще сяєш від поруху або дотику,
Це коли ти ще граєш, але вже не певна, чи точно твоя це гра.
...будем жити, Лялюсю, поки азарт і фарт, і фарс, і флірт,
Поки знаєм, що за плечима крила, а не каменюка-брила, поки маєм бажання,
Поки можем ламати стереотипи, гайда в політ!
Коли думаєш, що вже "все", відкривається друге дихання за законами жанру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241713
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 18.02.2011
Якщо ви чекаєте тут привітань, їх не буде, можете далі клацати.
Ляля цей день не святкує. Без коментарів. Утекла б, та нема куди.
Шукає питання на свої відповіді, зазирає за межі форматів глянцевих,
Чітко знає, що хоче і успіх сьогодні собі позичає у долі в кредит.
Бувають припливи ніжності і миті секундної слабкості
І дні під девізом "Все буде так, як я хочу, або ніяк".
Ляля не зовсім звичайна іграшка, нею не вийде отак погратися.
"Напад - найкращий захист" - ледь шепотіла лялька, розбита від власних атак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241090
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011
вітер шелестить думками, вітер шурхотить по душах
білим снігом, тихим співом, тишу неба він порушив
і серцебиття шаленство рветься диханням нерівним
пальці у червоній фарбі - кулаками біль по стінах
знов усмішка божевілля: вітер - як синонім волі
розтривожена свобода на кайдани світу прОллє
синьоокую небесність: вітер дикий та похмурий
тихим сміхом у безмежність: алілуйя, алілуйя!
Оригінал
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233373
H&N: ветряно|сплин
ветер шелестом по мыслям, ветер шорохом по душам
белым снегом, тихим пеньем, тишину небес нарушив
рвется сбивчивым дыханьем, яростью сердцебиенья
пальцы яркой алой краской - кулаками боль по стенам
вновь безумием улыбка: ветер - как синоним воли
растревоженной свободой на оковы мира прОлит
синеокая небесность: ветер ярый, ветер хмурый
тихим смехом в бесконечность: аллилуйя, аллилуйя!
+ бонус: мій віршик за мотивами H&N
вітром бунту і знемоги розриваються глибини
темноти ледь чутний стогін врешті вирватись повинен
доза краплі міліграми щось коралове на білім
за півкроку до світанку ми пограєм в божевілля
губ трокається цілунком невловимим і пекучим
шляхом світла вниз ідучи обома руками душу
затискає наостанок між зупинок і стоянок
те що не візьмеш боями навіть з попелу постане
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233391
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 14.02.2011
Він загасить цигарку, протяжно скаже:
«О, в тій дівчинці щось було.»
Він не здатен висловить своїх вражень,
тому просто бовкне «Воно відчулось.
З неї мало вийти щось (дійсно ж вийшло –
обдивилось, встало і десь пішло)».
Хоча, каюсь заздалегідь – я буду
тоді певна, що досі йому забулась.
Врешті решт, заведено так – кидатись
Тим кліше «Дитинко, в тобі щось є».
(Це в цю пастку хочеться попадатись,
Це оте, що на нього мужик клює.)
І я мала б кинутись готуватись –
Підбирати сукню, черевички, снасті,
І не йняти віри своєму щастю…
Він про мене мало міг би розказати,
До пуття не зв’яже навіть кілька слів,
Він кидатиме недоречні жарти,
Наче він вже все в мені прояснив.
Його погляди туго так кимось зв’язані,
І такі розчаровуюче тісні,
хоча щось у ньому так чітко вказує,
що хлопака із непростих умів.
(Може й тужився розірвати пута,
А смикнуть сильніше просто не зумів?)
Буде силитись пригадати тупо,
що подумав, як вперше мене зустрів,
Що про нього я розказати можу,
Який план на мене тоді гострив,
Та і чим тоді я видавалась схожою
до його двоюрідної сестри…
Він ще раз сипне мені компліментів –
жмені десь так зо дві, а то й цілих три,
я своїм задумаюсь в тім моменті –
позіхну: говори собі, говори!…
Він запалить ще одну там цигарку –
хоч бери і собі отут закури, -
тільки дим, і грим, і вульгарні жарти –
реквізити зовсім не з тої гри.
Він казатиме, ніби добре знає,
що мене чекає у цім житті –
типу, з тими даними, що я маю,
треба буть на людях, на видноті;
я ж достойна щастя, земного раю –
жити в славі, в розкошах, в пишноті…
я ж творю, захоплюю, надихаю –
словом, не така, як оті, прості…
Ех шкода мені, що не та вистава –
Я б йому в обличчя запустила дим,
Щоби зрозумів, що не хочу бавитись,
Що не схильна клином вибивати клин,
Що вже непогано розуміюсь в людях,
І міняти бачення не кортить -
І коли мене при людині студить -
То пора послати під три чорти.
Ну скажіть, який би мужик нормальний
Міг би довго витримать мій цинізм?
Може справді варто ввімкнути гальма,
та іще приборкати фемінізм?
Перестати в світі шукать дуальність,
припинити зайвий маразм-ліризм,
Та ще щось учверити екстремальне
Щоби в епілог. (Чи хоч в епікриз.) –
Це ж, скажіть, яке те життя банальне,
Що собі свідомо десь шукаєш криз???
Він мені припише деяку фатальність,
І легкий юнацький максималізм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199683
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 13.02.2011
Пожадала грішної любові,
Й милого вродливістю звела,
Карі очі й чорні брови,
Підкорили в звабі пів села.
Пошматую тую милу вроду,
Понівечу личко без жалю,
На очах усенького народу,
Бо я милого свого люблю.
Й хоч ти кажеж,хай він нагороду,
Вибирає в цьому світі сам,
Не сподівайся ,хитра, на нагоду.
Я тобі кохання не віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239717
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Ляля стала настільки справжньою, аж самій тепер невтямки.
Обриси намальованого світу проступають в житті подекуди так яскраво,
Розпливаються межі між бажаним і реальним. Дивні істоти - ляльки.
В неї в душі ураган, а голос спокійно "привіт, як справи?"...
Їй хочеться написати щось шедевральне і надзвичайне
А літери літрами лиються, ніби вода, ще й такі ж прозорі, прості.
Сьогодні в навушкиках Варкарчук "Майже весна" і "Налий мені чаю"
В цьому ритмі для Лялі нарешті минає зимовий застій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239794
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 08.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2011
Я лускаю насіння самоти
(хай час летить сто байтів за секунду)
і намагаюсь Істини дійти,
яку давно пізнав покійний Будда.
Як кажуть, що посієш, те й пожнеш,
а я плюю лушпиння на підлогу
та Істини чекаю. Чи прийде ж?..
І все сильніш себе вважаю Богом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230872
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 03.02.2011
Я, мабуть, Платон чи Сократ,
бо шукаю відповідь на вічне питання:
як збагатіти в стократ
уперше й востаннє?
Ой як же тих грошей хочеться.
З ранку й до ночі уперто гуглю.
Мені б бодай півмільйончика
замість дулі.
Сиджу у позі Сенеки,
читаю розумні цитати.
Там пишуть: мільйон – це легко,
треба лиш працювати.
Але працювать не для мене,
бо я поет і філософ.
Мені б тих грошей та й з неба,
а я із носом...
Сиджу в монітор упершись,
і де такий спосіб береться,
щоб клацнуть пальцями й зі спроби першої
зробитись Гейтсом?
А може, й справді знайти роботу?
Цей метод, кажуть, усіх віншує...
Нехай на нього клюють ідіоти,
а я не такий —
я займусь фен-шуєм!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228062
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 03.02.2011
ти, як м'яка іграшка, але з постійно включеним кип'ятильником,
доторкнешся не там - обпечешся.
Freeman
"Ібо так угодно Богу" - хтось написав собі в статусі.
Лялька не мала намір робити боляче, так вийшло, так впала карта.
Знаєш, а треба жити, на вулиці людям сміятися...
Лялька вдячна, їм було добре разом і про це шкодувати не варто.
Нині Ляля для когось відьма, а для себе - просто дівчисько.
Не торкайся її! Вдарить струм - не згадаєш, як звали.
Це - вогонь, хочеш крильцята вберегти, не підходь близько.
...Лялька теж згасне рано чи пізно... вона - спалах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238298
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 01.02.2011
Будда сьогодні злякав свою ляльку, лялька сумна, життя смугасте.
Має одну приємність, натхнення трохи, але про це не зараз.
Завтра Ляля далеко їде (може, врешті-таки, до щастя?),
І збиратиме крихти раю... ритми колій... вагони... вокзали...
Нині день таємниць, морозива на морозі, зламів правил,
Сумнівів, розплати за них, розуміння і повної дезорієнтації.
Лялю-Лялю, маленька лялько, якби ж ти знала:
Куди б ти від себе не їхала, доведеться колись повертатися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236749
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 24.01.2011
писалося як відгук до твору H&N - Gomenasai
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236381
________________________
і буде тобі доля, і смерть, і три бажання
і вісім днів до прірви, бо вісім - безкінечність
а небо - річ цікава, в очах його найбільше,
і лялька небом марить, бо звідти пада дощ.
і небо нині хоче, щоб ляльці було добре,
вона не скаже "вибач" японською тобі.
а от любов і душу без приводу в дарунок
людина не посміє, а лялька - залюбки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236499
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 23.01.2011
Ляля щаслива і їй не треба коментарів. Так хоче небо? Може і ні.
Небо святе для когось, а Ляля з ним розмовляє без прохань і без молитов.
Безглуздо йому набридати чи каятись, неБО не любить брехні.
Ляля сьогодні чомусь на замерзлім вікні малювала слово "люБОв"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236540
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 23.01.2011
Я тримаю за руку. Тримаю в обіймах.
Я тримаю у думці, у серці, у снах.
Я тримаюся гідно. Тримаюсь на рівні.
Я тримаюся Слова. І Правди в словах.
Так тримаються в болях - невиліковні.
Так тримає і не відпускає наркоз.
Так тримаються віри - лише послідовні,
Коли їх виганяють на лютий мороз.
В полі зору тримаю. Тримаюся курсу.
Я тримаю екзамен. Тримаю секрет.
Прапор вище тримаю. І руку на пульсі.
Мій тримається в битві останній багнет.
Так метелик тримається квіток веселих.
Так тримається вранці на травах роса.
Так тримається смальта в мозаїках древніх.
Так атланти тримають для нас небеса.
Я тримаюсь...
І з місця свого я не зрушу.
Далі - прірва...
Чи сонячно-зоряний рай?
Відпусти, не тримай мою зболену душу.
Якщо зможеш...
А втримаєш?
Міцно тримай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235071
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 15.01.2011
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко "Страшні слова..."
Незнана ніжність списана в вірші,
Солодкий подих неприкаяного серця,
Гармонія стихії, ніжності в душі,
Які ніколи не програють в герці...
Поезія - відрада чиста в будні дні,
Гарячий подих збуреного вітру.
В поезії лишаємось завжди живі
Й ніхто тих слів ніколи вже не витре.
14.01.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234838
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 14.01.2011
я думала в тобі сила. здавався мені атлантом,
а ти при найменшій "trouble" спішив умивати руки.
ховався до себе в мушлю, і плакався мамі з татом,
що я забагато знаю і в мене емоцій - нулик,
що я не люблю мохіто і ходжу по хаті гола,
вмикаю на повну "Nigthwish", коли всі лягають спати,
що я не гламурна cучка, як ваша сусідка Оля,
і не продаюсь за "брюлік", хай в ньому і сто каратів.
коротше, я чудо в пір'ї, найбільша твоя помилка.
та, знаєш, мені байдуже, кого я і чим дратую.
зроблю собі чорну каву і з'їм шоколадку "Milka".
молись перед смертю, друже. я, може, тебе врятую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231234
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 13.01.2011
Дихай, Лялю, дихай! Ти ж так просила неспокою.
Дихай, Лялю! Ти ж не любиш простих завдань.
Ти ж така ілюзорна, з усіх боків заримована.
Ось маєш поле бою! Ні рими тобі, ні пера!
Смійся, Лялю, смійся! Хто навчить тебе програвати?
Смійся, Лялю! Може, більше й не буде змоги?
Ти не хочеш піддослідним кроликом? Кажеш, горда?
Перестань "проти всіх". Або хоч взагалі перестань.
Дихай, Лялю! Дякуй Богу, ніхто не чує...
Пізно після падіння махати уламками крил.
Годі шукати винних. Небо - остання інстанція.
Ось тобі запальничка. Тільки вірші не пали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231402
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 27.12.2010
Я згущую фарби, розвожу руками,
Танцюю під тихі мелодії трансу...
Такі відчуття виміряють роками...
Це перша умова мого декадансу.
Дивлюся у небо, незлічені зорі
До мене свої просягають долоні.
Кохання і щастя приречено хворі,
А очі надхнення криваво червоні.
Слова мої гострі як скелі каміння,
Одних тільки їх нескінченні запаси.
Слова римувати - безглузде уміння.
Це друга умова мого декадансу.
Піти у пустелю й на зло повернутись,
Вдихнути піску там на повні легені.
І вже після пляшки вина схаменутись,
Що щось позабуто... Які ж ми шалені...
І друзів останніх в азарті програти,
Поставити гроші на культ преферансу.
В самотньому ліжку завжди засинати -
Остання умова мого декадансу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222070
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 22.12.2010
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230275
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 21.12.2010
Цього вечора падає сніг діамантовий і скрипить під ногами Лялиними.
Оченята злипаються (виявляється, чотири години сну - таки замало),
А вона ще листа Миколаю не написала, треба заповнювати прогалину,
Шукати мерщій олівець і папір, щоб подумати часу стало.
Найдобріший святий! Цього року Ляля не була чемною,
Не молилася наніч, перестала узагалі сприймати релігію,
Забувала про наслідки, часом втікала, дещо із цього тепер пече її.
Ну і хто після цього іще повірить, що у Лялі серце не з кригою?
Трохи дивно було би зараз ще писати прохання, знаю.
Та й усе, чого Ляля хотіла, вона вже давно отримала,
Але якщо залишиться трішки часу й бажання тобі, Миколаю,
Принеси їй багато неспокою і маленький пакунок із римами.
І, будь ласка, допоможи, щоб за зроблене не було соромно,
Щоби тим, хто просить, давалось, щоб крилаті високо літали...
Нехай стелиться шлях, Миколаю, санчатам твоїм поміж зорями!
Щиро вірю в твою доброту. Із любов'ю, Ляля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229711
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 19.12.2010
Ляля чемно цілісінький день не вилазить з-під теплої ковдрочки,
Перенесла всі справи і навіть не почувається винною.
Теревенить по телефону, читає "Дванадцять обручів" Андруховича,
Медитує, лікується шоколадом і чаєм з малиною.
Увечері подзвонив познайомитись якийсь знайомий знайомого.
Ляля була роздратована, він сказав, що у неї дитячий голос.
До біса стандартні схеми! Так трапляється із мільйонами,
А вона все життя чогось прагнула і за щось боролась...
У її ляльковій голівонці є багато питань до Всесвіту.
А туди, де хтось знає відповідь не довезе, мабуть, таксі.
І не варто міняти СЕБЕ на чиїсь випадкові пестощі,
Якщо Ляля, звісно, не хоче у когорту зі штампом "як всі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228991
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 16.12.2010
К ней приходили ангелы, промокшие под дождем:
Пить чай, сушить свои крылья, порою играя с огнем,
Смеясь над собой, над миром, зябко кутаясь в плед,
Никогда не жалея песен, никогда не считая лет.
Они говорили мало, и очень редко про Небо,
Но ей не казалось, что кто-то из них там не был.
Она не мечтала о крыльях и не забывала сказанного,
Хранила верность троим: себе, сердцу и разуму,
Не путалась в мыслях и не искала (как Мастер) покоя,
Верила в сказки и в шепот морского прибоя.
Искала ответы, но находила только лишь истины:
Порою болезненные, но от того искренние.
Не знала, что встретит Любовь, но все же встретила
Было немножко страшно, и нежно, и ветрено.
Он забрал ее сердце в свои глаза и ладони,
Чтобы вместе дышать, чтобы жить, чтобы помнить.
Они вместе творили добро и вышивали вечность,
(Теперь уже четверым) она свято хранила верность,
Любовалась звездой на кончике его сигареты,
Светлой, святой, в закатном прибое воспетой.
Прошло около полувека, к ним заглянула старость
Принесла поседевшие крылья, полынь и усталость.
Ангелы ждали дождей, чтобы наведаться снова,
Но было сухо, прохладно и ветрено не по сезону.
Он ушел раньше: на несколько дней или лет,
Оставив ее в одиночестве, как иней на сером окне.
С первым дождем он вернулся, только теперь крылатый
Его безупречный пиджак пришлось распороть на лопатках.
Они держались за руки и вместе смотрели в Небо,
Он говорил мало, курил, стряхивал наземь пепел.
Она улыбалась солнцу, не спеша находить ответы,
Обнимала его за крылья, ловя поцелуи ветра.
Смерть уходила прочь, следы засыпая пылью…
…К ней приходили ангелы: пить чай и сушить крылья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194406
дата надходження 08.06.2010
дата закладки 14.12.2010
Сьогодні падав дощ. Ляля дуже хотіла морозива.
В неї графік, як завжди, на місяць вперед
І вписатись у нього не просто, і немає часу на прозу,
І без крапельки світла, здавалось, от-от помре.
Ляля - максималістка, Ляля накращого хоче,
Хоче і точно буде, бо впертим усе під силу,
Коли сяють зелені очі, коли крильця її тріпочуть,
Хтось у небо прохання шле, щоб вона світилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227150
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 08.12.2010
Я думаю, я здатна на вендетту.
Мені ненавидіти легше, ніж прощати.
Вони чуттєві надто, ці поети,
Щоб їх ось так жорстоко ображати.
Я думаю, я здатна промовчати,
І посміхнувшись, затаїти злобу.
Мені ненавидіти легше, ніж прощати,
Із вуст холодних мертвих зняти пробу.
Я думаю, проклясти буде мало,
То все слова – мені ж потрібні дії.
Ти був із нею, поки я чекала,
Ти повбивав усі мої надії!
Я думаю, я надто небезпечна,
Тут буде помста, ось моя вендетта!
Все справедливо і беззаперечно,
Якщо в руках тримаю пістолета.
Хай потім буду жити десь у гетто,
Та хоч би й сяду за залізні грати!
Я впевнена, я здатна на вендетту!
Мені ненавидіти легше, ніж прощати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227142
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 08.12.2010
У повітрі висить волога,
Вітер просто збиває з ніг.
Всі чекали лише на нього,
На найперший зимовий сніг…
Так невпевнено й навіть мало…
І не скажеш: «яка ж краса»,
Його просто напевно вкрали
у минулого небеса.
Подивися, які пейзажі
В шкіру холодом до кісток
По обличчю враз туш розмаже
Перший клятий такий сніжок.
У повітрі висить питання:
Як проклясти, чи буде гріх,
Найнайперше розчарування,
Найнайперший зимовий сніг?
І я бачу що він і досі
У вікні у моїм іде.
Сніг – назавжди моя самотність!
Він усюди мене знайде!
На душі не розтоплю кригу…
Сигарету не розтягну…
Я не можу радіти снігу!
Я чекатиму на весну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225366
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 07.12.2010
В очах голодний погляд дітлахів,
Скрізь ребра, трупи розтяглися,
Десь мати-канібалка біля вітряків
В безумстві плаче і зриває листя.
А далі, на підводі з тонами костей
Сидить опухлий дід такий пропащий,
Ніде нема собак, котів, гусей,
Повсюди крик до ворогів ледачих.
Лиш далі падає на землю колосок,
Яку в руці тримав маленький хлопець –
Йому москаль попав ураз в висок,
Бо за життя посмів бува боротись.
І так косили комуністи не на жарт,
Останній хліб з стодоли забирали,
В думках бурлив скривавлений азарт –
Жадоба розум в нелюдини викрадала…
28.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225133
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 01.12.2010
Сон сп*янив срібно-синюватий сироп світанку. Сонце сполохано сіяло струмені світла. Сумно снували стомлені сірі стрекози.
Світлана самотньо сиділа серед сутінків своєї спальні. Серце стишило стук. Самоосуджено сповнювала себе смолистим , свинцевим , сигаретним стражданням. Самотність, спрагла суцільна самотність сковувала слабке строкато-скляне самовираження. Сльоза спокійно стікала, стискаючи серце.
Сама...Серед сонячних світанків сама...
Світлану скував страх..... Страх?.. Сугестія?.. Сум*яття?..Сором?.. Сотні слів, сотні сполучень серед смертельної самотності .
Спокуса спілкування стомлювала, стискала... Світлану спасав сон....Сон солодив сирковим сріблом, стирав суперечливу снайперську самотність
Спокійно спадали смородинно-сметанні сутінки . Світлана солодко спала....
Спала Світланина самотність.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010
Я не играю в политику,
Лозунгов я не кричу.
И не участвую в митингах.
Но... зажигаю свечу.
Было им весело-молодо
В гордой советской стране
Только ударила голодом
Родина вдруг по родне.
Выжил лишь дед, он был в городе.
Сестры его, брат и мать
Были записаны голодом
В смертников черную рать.
Кто-то пшеницу за золото
Вывез в чужие края.
В землю закопана голодом
Память твоя и моя.
Кто-то играется в нации
Память навесив на флаг,
Ужасы цивилизации -
Голодомор и ГУЛАГ.
Серый убийца ли, лаковый,
Или же свой, из села -
Все они так одинаковы,
Кто убивает со зла.
Я не играю в политику,
Лозунгов я не кричу.
И не участвую в митингах.
Но... зажигаю свечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224717
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 28.11.2010
Герої ще живі. Не вимерли герої,
Романтики ідеї, філософи добра…
Їм слави не давай. Їх не пускай до зброї!
Їм сонце путівник, а не настінний бра.
Настав поета час. І не у славі справа
І зовсім без різниці – горить вогонь чи ні…
Бо не горить вогонь – а втім, вже є заграва
І велич неозора дозріла в глибині…
Герої ще живі. Я їх повсюди бачу.
Брати мені і сестри, ці генії зорі
І хай же конформісти не думають про здачу,
Бо не спинити світла у вранішній порі…
29.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219014
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 23.11.2010
Осінній вечір світло проковтнув,
Десь суне ріг сріблястого серпанку
І молодик ще піку росту не згорнув -
Іще далеко плисти до світанку.
Лише тумани стеляться, немов до сну
Бліденьке світло лине спозаранку.
Я хочу полетіти птахом на Десну
І бачить плесо на нічному ґанку.
Я хочу бачити оцю красу
Полізти в хащі невимовного єднання
І пити з трав цілющую росу,
Відчути спокій, впевненість, кохання...
А ріг із зорями у даль пливе,
Вливає спокій в істинно живе...
12-13.11.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221829
дата надходження 13.11.2010
дата закладки 23.11.2010
Моя «туребка-дурепка»-
Хтось на неї цікаво - Глип!
І роз’їхався зипр …
Викладаю все із торбинки:
- пакетик цукру з кафе «На ринку»,
4 каштани, 2 «Піносоли»,
Ефективна дієта від подруги Олі,
3 гранадлі , соломка, пакетик соку,
Календарик з минулого року,
2 пачки серветок із запахом м’яти,
Запасні панчохи зім’яті,
Запальничка, флешка, люстерко,
Копійками жменя дрібної решти,
Обцас від зеленого мешта,
2 стільникових, для брів пінцет,
"ob", цигарки, вітамін С,
Ще ключі, а я їх вчора шукала,
Гаманець, записник, одноразова кава,
Розчепірка, квиток з клубу «МЕтро»,
Рожевий тоненький шалик,
пудра, талон з перукарні «Ретро»,
5 карток поповнення МТС,
Вірша недописаний текст,
Ґудзик від його маринарки,
Корм для канарки,
ПерЕпис пляцку від цьоці,
3 великі аграфки в кишенці на боці,
Кулькова ручка, пряжка,
Жовта шовкова стяжка
талон авіа рейсу 796,
Фотки 4 на 6
Лак для нігтів, помада, парфуми,
Дві пачки жувальної гуми…
Я точно усе описала,
Нічого не приховала…
Туребка*- сумочка, торбинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221066
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 23.11.2010
Припустимо, що ви ідете по дорозі і бачите їжачка. Вам хочеться взяти його у руки. Ось, Ви вже тримаєте це миле створіннячко, а воно своїми голками Вас ранить. Вам боляче, але Ви не сердитеся, бо знаєте, що їжачки колючі по своїй природі.
Друга ситуація. У Вас вдома живе пухнаста, ніжна киця. Ви з нею граєтеся, пестите, чухаєте за вушком, а вона як випростає свої пазурі, як дряпне Вас. Ви у нападі гніву, тому що не розумієте, як таке чарівне кошенятко сміє на Вас піднімати лапку з гострими прегострими кігтиками.
Ось, брати і сестри, маленька мораль: краще будьте колючими їжачками, ніж пуснастими кицями, тоді люди не будуть у Вас розчаровуватися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208035
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 23.11.2010
Йому так класно пити з нею каву
Під розповідь захопливу, цікаву,
Про темряву, про світле та ліричне,
Закрите і про нескінченне, вічне.
І кожна зустріч миттю пролітає…
Тому, напевно, значення не має
Пора доби, зима, весна чи літо.
Є він, вона, думки, слова і квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208031
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 23.11.2010
Був хворий з зором матовим,
В словах печаль-примирення:
- Горба того в горбатого
Лишень могила вирівня...
Кажу йому як братові:
Потрібно більше кальцію,
Щоб жодного горбатого
Не було в нашій нації.
Хіба то Богом велено
Вам цілий вік горбатиться?
Кефіром, сиром, зеленню
Кріпіть кістки. Рівняйтеся!
Звисайте з перекладини,
Щоб вирівнять горба того.
Говерлу цю розгладимо,
Розраджую горбатого.
Слова мої не вдавані,
А Богом, знать, підказані:
На вас чекає плавання
Й фігура пружном’язева.
І подобріли вилиці,
І теплі скриті вогники
Миттєво засвітилися
В зіницях співрозмовника.
Тис руку він як братові,
Сказав, що маю рацію...
...Іду рівнять горбатого,
А треба – цілу націю!
Тепер сказать народові
Нагода є не вигода:
Горб тільки Квазімодові
Гюго для страху вигадав.
Врешт путь нам Бог вготовує,
І в долі світлі далі є
І для горба хребтового,
І для тонкої талії.
Народе! Врешті спинимось.
Ставати квазімодами.
Ходімо прямоспинними,
Щоб завжди бути гордими
За себе і за Націю,
Воскреслу і нескорену!
Потрібно віри-кальцію.
Борімося- поборемо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207689
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 23.11.2010
Заглядаю з Піренеїв
Як в Дніпрових водах,
Мов в люстерочку водневім,
Чепуриться врода.
Одягла сорочку білу,
Вишиту квітками,
В вишивці ожив барвінок
Синіми нитками.
Трохи нижче - стигле поле
Колоситься житом,
І від верху додолини
Хрестиком розшите.
Як чарівна наречена,
Дев*ятнадцятилітня,
Крайку запина зелену,
Оздоблену віттям,
І лісами, і гаями,
Буйнотравим степом,
Лелеками-журавлями,
Солов*їнним злетом.
Іще зверху тугий пояс
Обвив стан тендітний.
Ото врода, наче доля!
Під голос трембіти
У намисто вбрала шию
З калини шнурочком,
Засміялася так щиро
Голосом-дзвіночком,
В косу вплела свіжу м*яту
І стрічки вчепила...
Закохавсь по самі п*яти -
Дихнути несила!
І не я один, а всенькі
Дружнії держави,
Бо то мою Україну
Нині світ весь славить!
Їй кланяється Європа
І всі континенти
Реверансами глибоко,
Сиплять компліменти.
Лише хтось ще кривить морду,
Мов хоче спитати:
«Що за краля?» Кажу гордо:
«Україна! Мати!!!»
З СВЯТОМ! СЛАВА УКРАЇНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207544
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 23.11.2010
Лірика львівських дощів зводить з розуму
Вірю у темряву і в шоколадне морозиво
Мантри читаю, бо вже розівчилась молитися,
Мої жалі хтось із білого мармуру витесав.
Слухаю дзвони і літо в конверти заклеюю,
Линуть здогадки, як відблиски сонця на склі.
Осінь крадеться від Замку старою алеєю
І розвіває із листям безглузді жалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223604
дата надходження 21.11.2010
дата закладки 21.11.2010
Відсурмила зоря – відучора напівсирота…
Не ворушиться Сонце - від втрат обгоріли долоні…
Мені тільки тепер зрозуміло, чому самота
Завжди входить у дім не крізь двері, а... по підвіконню...
Мені тільки тепер зрозуміло, як плачуть сніги,
Крижаними слізьми захлинаючись в нас під ногами…
А навколо річок всі скорботно мовчать береги:
Вони більше твоїми не будуть уже берегами…
Вже ніколи туман не сховає нас від холодів…
Вже не буде імен, опромінених батьківським словом…
Мені, мабуть, не вистачить навіть десятка життів,
Щоб до тебе прийти на останню відверту розмову…
Щоб торкнутись чола зледенілим сумлінням долонь,
Пригорнутись на мить, забуваючи... голі дерева…
Буде осінь свята на розп’яттях гасити вогонь
Там, де наші серця поєднало проміння життєве…
Відчорніє четвер. Перехрестить неділю зима…
Квітнем вдарить в обличчя. По-іншому тиша заграє…
…Листопад-сиротинець. Я в ньому лишилась сама…
Ти пробач мені, Тату, що жити без тебе звикаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221572
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 11.11.2010
Солов’їна… Калино́ва… І оспівана, й забута!
Знов взялись за тебе, мово. Знову: «Бути, чи не бути…»
Не вдавалось яничарам порубати ятаганом –
Твоє слово, ніби чари, все загоювало рани, -
То сучасні бузувіри без гармат і кулеметів
Нищать мову, нищать віру, «підсікаючи» на злеті!
Приставляючи параграф темних варварських законів,
Ніби дуло пістолета – чорним отвором до скроні.
То чому ж вам ще не йметься, тісно чом у власній хаті?
Ніби вільні вже, здається… Навіть інколи – багаті.
Рот ніхто не закриває: коли знаєш - Speak in English,
Mów po polsku, як бажаєш; вибирай: іврит чи ідиш.
Послугуйся діалектом, говори хоч на латині –
Тільки мусиш мову знати ту, в якій живеш країні!
Та й не знаю я країни, де б проводились дебати,
Як би мову свою рідну на чужинську проміняти.
Тож, я думаю, не варто без причин ламати списи:
Можеш мов десяток знати – тим, мій друже, і гордися,
А не тим, що ти «базариш» на одній – «абщєпанятной»…
Ось тоді питань про мову не повинно виникати.
30.09.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213699
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 08.11.2010
Я не можу більше писати
В мене в серці не має слів
І не треба нічого питати,
Не почуєте більше мій спів
Чи на довго замовкну? Не знаю...
Вам розкажуть майбутні пісні.
Вже нічого я в серці не маю,
Лиш думки залишились одні.
Лиш думки... Та не в серці... А розум
Розповість все що знає він сам
Він опише веснянії грози,
Що давали дорогу дощам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214697
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 02.11.2010
Відчай – це щось таке, що буває від чаю.
Поки ти п’єш, він тебе старанно вивчає
(дивне і незвичайне таке дівча)
Ти йому відповідаєш поглядом вбивчим…
Відчай – це щось таке, що так просто не вивчиш,
відчай – це з тих речей, що потрібен час.
Розпач – це як моРОЗ такий що хоч ПлАЧ,
Тільки його бракувало до всіх невдач,
Схоже таки прийдеться забити м’яч,
Поки не зовсім сльозно.
Ти таки вириваєшся перед всіх,
Дихай, не смійся, дихай, не бійся, дихай –
Розпач лікують добрим вином і сміхом,
Я, до речі, серйозно.
Узагалі, це все – питання відхилень,
Від віри, від міри, від вчення самого Дарвіна,
Від бажання розплати, від перевтілень,
Боже, ну струсони ж мене, ну удар мене –
Випий із мене відчай, вибий цю ницість,
Вбий цю цинічність, наче давно за тридцять,
Збав цьому серцю оберти, звуж зіниці,
Боже, не дай спинитись, не дай спинитись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212654
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 25.09.2010
кодексом фей передбачено вірити в диво
честь королев зобов’язує жити в короні
в неї бувають нашестя бувають напливи
створює диво попри усі заборони
рівно тримає корону тримається трону
не піддається вмовлянням брехні забобонам
вірить драконам трибунам рекламним слоганам
вносить себе в число тих що вірять у Бога
феї без віри не можуть практично нічого
оргкомітет феєричності ставить печаті
створює список дивацтв дивини і диванів
феєчка з феєм фліртують у файному чаті
про одкровення вона, він їй про відкривання
кодексом фей передбачене фейне кохання
радник корони малює монарші маршрути
мандри корони не толерують відхилень
фея стомилась від флірту зізналась наплутала
важко у чаті феям без перевтілень
кодексом фей передбачено трошки ілюзій
він ображається феї монаршим не друзі
смайлик підморгує феєчка по етикету
пасма волосся в корону і ніжку в карету
кодексом фей передбачено – феї ніколи
не відступають від дива і від протоколу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212324
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
(Із циклу "17 Форум видавців")
Над Львовом хмари туго затяглись
Та це для Форуму не перешкода,
Які б дощі із неба не лились
Із посмішкою Їх згадаєм згодом!
А Форум далі кличе уперед
Запрошує пробратись між рядами
Там далі для поетів є квартет
І книжки дух витає поміж нами.
Він вабить юне серце і п'янить
Народжує рядки бесмертних творів
Це Львів: фієста - все життя, як мить!
Ми того варті, друже, апріорі.
І як не намагався повз пройти
Той Форум манить. Не пропустиш
І силу волі не проявиш ти -
На книги всю стипендію розпустиш!
19.09.2010 року Львів – Івано-Франківськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211723
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
І ти підеш...Не прозвучить прощай,
Старе життя не проживеш спочатку.
Залишиться лиш недопитий чай
І три скупі сльози мені на згадку.
І гальмівну сорочку вдягне час,
А небо, мабуть, також зубожіє.
Усе без змін, лише немає нас,
Без самозречень світ в очах чужіє.
Підеш туди, де жде твоя весна,
Пошкандибаєш і впадеш без лету.
Це не поразка, ба, це навіть не війна,
Розбиті букви у строфі поета.
Піднімешся і скажеш:" не сердись",
І пофарбує сивина волосся.
Підеш назавжди, але все ж колись
Повернешся у нашу ніжну осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210921
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 15.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2010
Вірність за що покарали?
Стільки її не плекай,
Тільки вона відвернеться –
Іншій малюється рай.
Зрада, радіє і сліпить,
Справжню любов покида.
Вірність вже взята на книпи,
Так, як і чиста вода.
Дань і традиція моді?
Їм не по тисячі літ.
Кажуть, що біле в природі,
Чорним змінити – так слід!
Гинучи, юні таланти,
Нам полишають свій знак.
Справжність – не примусу варта.
Вірність – читайте в очах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209999
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 08.09.2010
А осінь нас накрила з головою
Дощем холодним із рання
Й, неначе сон, напередодні,
У горах починалося життя.
І літо швидко проминуло,
Посеред велетнів гірських,
Однак нічого не забуто,
Та знову ти поміж чужих.
І знову трудишся до ранку,
Виписуєш нові вірші,
А тягне так тебе на ґанок,
Де все співало у душі…
07.09.2010 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209815
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 07.09.2010
Немає сенсу вчитися літати,
Коли ти так боїшся висоти.
Немає сенсу вчитися мовчати,
Коли ти так боїшся самоти.
Не має сенсу вивчення галактик,
Коли ти просто вже не бачиш зір.
Без застережень й стратегічних тактик
Ти будь зі мною мій і просто вір.
Ми навчимося бачити зірки,
В калюжах на асфальті під ногами
І просто теплим дотиком руки
Стирати страх й зливатися серцями.
Немає сенсу вірити в дива,
Коли ховаєш магію в долонях.
Ти вже не свій і я вже не своя-
І все навхрест сплелось у наших долях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198638
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 06.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2010