Вона …вона банальна.
Вона не особлива.
Вона трішки брутальна.
І дуже хвороблива.
Вона як усі смертні.
Не носить квітів в косах.
Як всі дівчата вперті.
Тендітні ніжки в росах.
Вона не любить каву,
І чай не є для неї.
Вона тобі цікава.
Не можеш ти без неї.
Не любить малювати,
Але фотографує.
І хоче завжди спати.
А інколи ревнує.
Для неї запах м’яти -
Це щось дуже казкове.
Вона мріяла мати
Ромашок ціле поле.
Вона завжди сміється,
І навіть коли плаче.
Вона для всіх є муза.
Але не всіх одначе.
P.S. Вона...вона чарівна,
Але дурні промови.
Бо ти її покинеш.
Даю тобі я слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463238
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 30.11.2013
[i]Не другу, но и не врагу. Ничтожному, но королю. Ты не поймешь жестокой правды, и не услышишь песнь мою...
[/i]
Ты – проклятый король бессонных улиц,
Еще не стар, но умерла душа.
Ты гордости своей несчастный узник.
Утратил сон, бесчестию служа.
Вовек не обрести тебе покоя,
Рассыпался, как статуя, твой бог.
Ты словно серый волк от скуки воешь,
До самой смерти будешь одинок.
Ты – блудный воин, странник без дороги,
И призрачные цели не спасут.
И все-таки ты сам пример для многих,
Ведь для глупцов король – обычный плут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445725
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 12.09.2013
Не сложно думать,
Сложно понимать
И коль одно с другим не дружит…
Возможно… это не зачем и знать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438463
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 10.09.2013
Гляжу, вот и *опа вернулась,
Клепатель всех черных полос,
Нависла, слегка прикоснулась...
Взасос!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444513
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Більше крові! Більше крові!
Наливається у скроні
Це первісне, ненавмисне
відчуття Перевороту
із солоним смаком поту
гніву, спраги та нудьги.
Моя плоть - дитя війни.
Це невтримне, архаїчне,
Потаємне, явне, вічне,
Трансцендентне, іманентне,
так виснажливо нестерпне.
Це - потік, який пульсує.
Не пливеш, тоді втопися.
Не ковтаєш - захлинися.
Янголів з небес скидаю,
Бісів в сані запрягаю.
Вакхів син, небі́ж Аре́сів,
Що, лиш трохи протверезів,
Люциферові на вухо
Знов співав своїх пісень.
І настане ще мій день!
Я - дитя життя і сили.
Я не вірю в цноту Діви
І блаженність Августина.
Надлюдина! Постлюдина!
Серед сотень тисяч втілень
Обери собі своє,
Як не знаєш , ким ти є.
Я бунтую, я руйную.
Чи ж не я все знов будую?
Я - розруха і творіння,
я - загибель і спасіння,
крик, який застряг у горлі.
Хочеш ти цього, чи ні,
та життя - у боротьбі.
Ваша слабкість - моя сила,
ваша лють - це мої крила.
Перманентний спалах гніву,
Завжди був і завжди буду.
Нема часу на спокуту
Неіснуючих гріхів.
Я замовк, та не знімів!
Жага жити, жага плоті -
Все паде в перевороті,
Все згорить, а я лишусь.
Я - життя. Я - суть усього.
Я - усе. І я - нічого.
Забереш мене в труну -
Сам сконаєш.
Я не вмру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421237
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
Я так люблю гучні ридання
Без крапельки вологих сліз
Коли усі твої страждання
В душі
Я так люблю миті мовчання
Я вмію змовчати завжди
Душевні муки, поривання
Повинні жити у тобі!
Напевно це несправедливо
Палкі емоції - живі,
Але насправді як жахливо
Відкрившись втратити зв'язки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401187
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
І вдарив грім, всотали небо хмари,
Вичавлюють із себе по краплині.
Одним-одна на цім шляху зосталась,
Бо ти втомився вже на половині.
Ти вмів колись так само відчувати,
Навіщо ж крила приховав плащем?..
Якби ти знав, як страшно залишатись
В дорозі наодинці з цим дощем!
На півдні крають обрій блискавиці,
І холодом пече північний вітер.
Хтось двійку розміняв на одиниці,
Ми лиш могли... мовчати і терпіти.
Хоч повні сил, стояли нерухомо,
Та ось нам шлях – із заходу на схід.
То де ж ти є? Веди мене додому...
Куди б не йшов, ітиму радо в слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362749
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 12.12.2012
Не плутайте любов з коханням,
Його ж бо сила руйнівна.
Не плутай тишу із мовчанням,
У тиші вічність промовля.
Не переплутай ненароком
Безсмертя з вічністю життя.
Не називайте долю роком,
А безкінечність - небуттям.
Наказ не плутайте з проханням,
Багацтво - з кількістю грошей.
Життя не плутай з існуванням,
Ціну - із цінністю речей.
Не плутай цноту і невинність,
Емоцію та почуття.
Не плутай часу швидкоплинність
З невідворотністю кінця.
Не думай, наче справжня мужність
В жорстокості почин бере.
Не плутай інтелект та мудрість,
Бо не в знаннях вона живе.
Не плутай істину й догмати,
В примарну святість їх не вір,
Бо пристрасть хтивістю вважати -
Природі йти наперекір.
Не плутайте палкі зізнання
З німою величчю чуття.
Трагічний пафос - зі стражданням,
А плач душі з гірким виттям.
Не плутайте із горем тугу,
Не нарікай хрестом мету.
Та острахом слабкого духу
Не називайте доброту.
Бажання не приймай за мрії,
Інакшість вадою не зви.
Не сплутай віру і надії,
А совіть за суддю візьми.
Не плутай Генія з шаленством,
А музику з набором нот.
Не плутай щастя і блаженство
З відсутністю усіх турбот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 02.05.2011
"Борися мужньо. Знось терпляче." -
Хтось з мудреців давно казав.
А от про ціль того, одначе,
Ніхто не знатиме й не знав.
Чи ж не даремні всі страждання,
Що зносимо ми день у день?
Чи ж не даремні сподівання,
Що покладаєм на Едем?
Чи стане краще після того,
Як вже зітхнем востаннє ми?
Коли покинем світ земного,
Чи буде кращим світ пітьми?
Чи спроби наші хтось оцінить,
Дасть осуд всім нашим гріхам?
Коли душа подобу змінить,
Хто дасть оцінку нашим дням?
Чи хтось відстежує всі дії?
Чи хто веде такий блокнот,
Де від святого до повії
Помічен кожен ще з утроб?
Чи хто придумує нам долі,
Чи ми одні в житті царі?
Тоді нащо пливти поволі
І підкорятись течії?
А, може, ляльки лиш забуті,
Звисаєм з ниток стільки літ,
Бо нас до Господа прикуто...
Чи то у нас в руках весь світ?
Чи є десь Суд, чи все простіше?
Ніяких кар і нагород?
Помер і все. Нічого більше.
Нема шляхів. Нема дорог.
І ми даремно так боялись,
Бо далі темрява одна.
Виходить, марно сподівались...
Життя - лиш смерті данина.
І я не знаю, що я значу.
Ми, може, взагалі ніщо.
"Борися мужньо. Знось терпляче."
Хіба ж щось інше нам дано?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240812
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 30.04.2011