Я відмела усі
свої думки й знання,
І віддалась на волю Божу,
Іду стернею,
вже не навмання,
Така, як всі,
і в той же час,
на всіх не схожа.
Я відкидаю суєтнісь і страх,
Коли підводжу очі в небо.
Підбитий, зранений,
та незборимий птах,
Все кину тут і полечу до Тебе.
Без жалю ли́шу
я землі земне,
Зречусь всього
заради зустрічі з Тобою...
.............................................................
та ось легенько римами війне,
і я готуюсь знову до двобою,
із сутністю своїх думок і вад,
із лінню, що в крові моїй волає;
- тягни земную ю́доль
до безкраю,
тобі немає вороття назад,
у Божий дім,
у тихий сад,
до раю...
борюсь, борюсь, борюсь, борюсь...
і думку цю гірку перемагаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455847
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 11.03.2016
Мовчиш? - Мовчи, народе мій!
Лиш ти умієш ТАК мовчати
Зашорившись у власній хаті,
робити вигляд, що німий
Робити вигляд, що живеш
Анічичирк!.. Стуливши рота.
Жирує панство - п"є голота
Убогості ж немає меж
Аби не гірше!.. Лиш мовчи
Тихенько так, зціпивши зуби
Мовчи до скону, сказу, згуби
Ні пари з уст!..
І не кричи...
Мовчи, народе мій, мовчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457136
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 30.10.2013
* * *
Опять расплакался июль,
Опять земля дождём размыта;
Она, как от свинцовых пуль,
Микроворонками изрыта.
Люблю весеннюю капель,
Не по душе мне дождь-зануда.
Берётся, вроде, ниоткуда,
А льёт по нескольку недель.
…Гляжу в нечёткое окно,
Где в пузырьках фонтанят лужи:
Деревья напились давно,
Их купол влагой перегружен.
Маячат редкие зонты,
За полквартала – ни собаки;
На клумбах выгнулись цветы,
Как вопросительные знаки.
…И встать, и рассердиться лень,
Торчу у мутного оконца…
Прощай июль. Последний день.
А завтра – август.
Завтра – солнце.
198…г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440705
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 06.08.2013
* * *
Давай отрешённо вдвоём помолчим при свечах
Тем добрым молчаньем, какое дано нам от Б-га…
Всего расстояния – пядь от плеча до плеча,
Но как далеко это!
Как это, всё-таки, много!
Всего-то и времени: пять или десять секунд
До главного слова,
До шёпота меж междометий,
Но брошены в души безликие несколько тундр
И нет ничего в эту ночь их важнее на свете.
Давай помолчим, если так.
Зачехлим голоса,
В горячую мякоть их смысл и значенье упрячем.
Мы перемолчим их, твои и мои полчаса,
Где спит наша нежность,
По-детски свернувшись в калачик…
А в тусклых телах, от сердец непокойных вдали,
Блуждает наш шёпот, о том, что он шёпот жалея.
Но звёзды на клумбах небесных уже отцвели,
С приходом утра закрывается оранжерея.
Пора разговору.
И время приходит сказать
Те несколько фраз,
Что запутались в утреннем кашле,
Но вклеились, всохли в немую гортань голоса,
Замёрзли они от жестокой обиды вчерашней.
…Мир вздрогнул и снова к вечернему мраку поплыл,
Свой хмурый «канун» волоча за собою в «сегодня».
С трудом я ресницы от долгого сна разлепил
И что-то, тобой впопыхах обронённое поднял.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438774
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Подорожі Україною: природа, культура, і побут,
Моя держава, велична красива земля,
Пам’ять традицій слов’янських, козацького роду,
Славне, найкраще у неї величне ім’я.
Ріки і гори, озера, ліси і поля, все навколо,
Є мальовничим, наповненим справжнім життям,
Звірі, птахи в небесах, риби плавають морем,
Це батьківщина у серці прекрасна моя.
Рід наш, народ, що засіяний сім’ями квітів,
Люди тут щирі і чесні – криниця живої води,
Наше майбутнє, мов сонце для світу засвітить,
Ти українка є донька батьків, українець - їх син.
9.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430491
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Купив учора зміст життя літровий...
Впустив... І розлетілося на дріб"язки буття...
Чи ж не собаки самка я?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428795
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 04.06.2013
Любіть Україну, як сонце любіть…
Володимир Сосюра
Любіть Україну, до сліз у очах,
До болю у грудях і щему!
Любіть не заради, за благо, чи страх,
Любіть кожен сам, по своєму!
Не вголос любіть і не на показ,
Щосили б’ючи себе в груди.
Любіть почуттям, як батьки люблять вас
І легко душі вашій буде!
Любіть до глибин недосяжних душі,
До дна, що у власній кишені!
Любіть не за статки свої, бариші
І будьте у цім навіжені!
Любіть не за те, що вона вам дала,
Чи ще зобов’язана дати!
А тільки тому, що вона лиш була,
Як в кожного – батько і мати!
Любіть не за розкіш і сяйво вогнів,
Хоч важко за злидні любити…
Любіть! І щоб кожний із вас захотів
Для неї в житті щось зробити!
04. 02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408938
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 05.03.2013
До окупантських я замашок звик,
їхня брехня вже остогидла дійсно -
щоб оправдати свій нацистський лик,
звуть рух до волі націоналізмом.
Воно в тім слові і біди нема,
бо хто ще так свій край безмежно любить,
але сичить, наче змія, орда
і аж плює отрутою у груди.
Як не сичіть, а правда в серце б"є,
бо слово те не є з подвійним змістом,
тому на зло вам Україна є
і патріоти - націоналісти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403842
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Три відважних вовкодави в дозор заступили
і зібратись вовчій зграї вже бракує сили.
Вийшли гордо на поляну стада охоронці:
"Ану досить ухваляти вам закони вовчі!
Досить крові і знущання й вовчого обману -
кожен виє хай за себе тепер на поляні.
А то, бач, навчились хижі жити "по понятьях"
та гарчати і за себе, і за того брата!"
Не така вже вовча зграя страшна, як казали -
одні виють, а всі решта скавчать, як шакали.
От схопити б вовкодавам вожака за горло
і не вити - скавуліти стане ціле кодло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402767
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Мені так боляче, коли Тебе нема...
Мені так боляче... Коли Ти не зі мною...
Ми вперше познайомились весною,
А розлучались - надворІ зима...
Мені так боляче, коли Тебе нема...
Не тішить вірш і не плететься рима...
Лежить на серці щось важке, незриме...
Зима на серці... На душі зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396303
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 18.02.2013
Шумлять-гудуть стрімкі пороги,
шумлять і стогнуть, і гудуть,
і хвилі в чорні скелі б"ють,
і лижуть їм боки пологі...
А скелі?.. Скелі мовчазні,
стоять гранітною стіною
над швидкоплинною водою
і маломовні і сумні...
Шумить Черемош, як колись,
як наші прадіди шуміли...
А ми?.. Замовкли... заніміли...
болотом, цвіллю узялись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396480
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 18.02.2013
Даже если ты карандаш,
Кто-то держит тебя в руке.
Как обычный порой саквояж,
По дороге в своей судьбе.
Почерк должен его терпеть,
Кто-то водит бумагой тебя.
И терпение надо иметь,
Чтоб писать день ото дня.
Надо след оставлять везде:
На картине живущей лет сто.
Или подпись поставить.В судьбе
Чьей-то выправить:хорошо!
Чтобы сильный ты просто был,
Жизнь заточит тебя всегда.
Чтобы руку ты полюбил,
Что ведет тебя все года.
Даже если ты некрасив,
Пишешь тем,что внутри тебя.
Надо просто,чтоб ты любил
Руку ту,что тобой вела.
Оставляй мудрый след везде:
На картине,бумаге,песку.
И на камне,и на скале
Ты сумей написать:люблю.
Если пусто совсем внутри,
Долго точат тебя тогда.
Карандаш,ты всегда пиши,
Чтоб оставит свой след на года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391051
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Особлива радість в світлий день Різдва -
Люди прославляють День народження Іісуса Христа!
У десятому столітті разом з християнством,
Завітало в древню Русь це різдвяне свято.
Залунали по землі колядки й щедрівки
Готували на святвечір пісні страви українки.
Коляда - осанна сину Божому, що народився,
а щедрівки – це пісні, щоби врожай заряснився!
Піст тримали майже місяць до Різдва,
Світлицю білили і сплітали з колосків снопа.
На покуті стояв дідух й запалена свічка,
Застеляли килимами від вікна і до прип́ічка.
Готували пісні страви до столу Святої вечері,
Прикрашали гірляндами стіни, вікна й двері.
Крім дідуха у світлиці ставили ялинку,
Добавляли у кутю горіхи й родзинки.
Потім щедро кутю медом поливали -
Ось якими стравами на Святвечір пригощали:
Борщ смачний із вушками, голубці ліниві,
Оселедець, горох і квасоля та грибна підлива,
Узвар із сушених фруктів, пампухів тареля,
вареники з капустою – ось така була вечеря.
На Різдво вже готували з м‘ясом голубці,
Холодець, різні салати, напої міцні…
Тільки перша зірка в небі ясно засіяла,
Дружно вся родина свято починала.
До вечері носили кутю худобі в стодолу,
Потім читали молитву й сідали до столу.
Господар три рази хрестив з кутею тарілку,
Наливали у чарчини вогненну горілку.
Перш за все, святу кутю люди куштували,
Потім інші смачні страви споживали.
Новорічні привітання в оселі лунали.
Їжу на всю ніч на столах лишали.
До самого ранку свічка в оселі горіла,
Щоби духи прадідів прийшли і поїли…
Вранці всі ходили до церкви на службу.
Поверталися додому і співали дружно.
Знов сідали снідати до смачного столу,
Вітаннями віншували, дякували Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390446
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Украдене щастя, мільйонів народу,
Роками убите сховали в пітьмі,
В кайдани одягнену били свободу,
Впивалися кров’ю ці нелюди всі.
Красу розіп’яту на глум всьому світу,
Мовчали, не бачили вбивства і біль,
Коли умирали від голоду діти,
Збираючи крихти, черствий їли хліб.
Із вільних людей готували покірних,
Служити системі, що стверджує зло,
В батьків забирали майбутнє і віру,
Рабами робили наш рідний народ.
Добро розпинаючи, кидали в ями,
Усіх замордованих рідних людей,
Згубили життя, ненароджені мами,
Земля без усмішок маленьких дітей.
І болем це ріже на серці мов рану,
Їх долі і мрії, їх безлічі душ,
Я все пам’ятаю - молитвою стану,
За правду якою я лише живу.
24.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379995
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 25.11.2012
На костях вкраїнця в політ
Здіймалась держава совітів.
Вкраїнське зерно йшло у світ –
Вкраїнський народ йшов зі світу.
Що здвиг в промисловім житті –
То яма нова потавала.
Росли підприємства нові,
Й хрести на могилах зростали.
Хто вижив і голод здолав –
Мінявся зо страху разюче.
Ким був він колись, забував,
Рабом у совітів стаючи.
А задумка була така:
Народи докупи змішати,
Розвіять, спалити до тла
Бажання свобідними стати.
Засіяне владою рад
Зло й нині дає свої сходи:
Безродство, безвір’я, розбрат
Буяє у жилах народу.
А, може, пора здвигнуть зло,
Щоб нас не спікало, мов жало,
І жити, як ціле одно,
Як нація, гідна держави?!
24.11.2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379705
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
На годиннику три – треба йти,
Одягайся останній герой.
Ти залишиш «пробач», але спалені мости –
Вона кличе мене за собою…
«Побажай мені вдачі» х4
І знову дорога, довжиною в життя,
І знову в пачці остання надія,
Для «їх» потреб – ти звичайне сміття,
Ну а в моїх снах – яскрава мрія…
«Побажай мені вдачі» х4
І я бачу, що навколо - стіни з бруду,
Я знаю правила – це не право,
Нехай в них грають «розумні люди»,
Ну а в моїх маршрутах грає гітара…
«Побажай мені вдачі» х4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290002
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 22.11.2012
"Перемоги" сумні, сумнів - лиш похвальбі нагорода.
Це уже не лото, а конкретно спрямований гнів.
Ще не виграв ніхто у війні наче з власним народом,
ще на світі ніхто не прославився в схожій війні.
Засудити закон, правомірність змінити свавіллям,
охоронців чеснот перевиховать в лютих катів -
не зумів ще ніхто. Божевільним - пора в божевільні!
А отой ешафот вони зводять для власних синів.
Час дає їм ще шанс. Черговий та можливо останній.
Ще не пізно у храм і ще прийме вівтар каяття,
щоб настав ренесанс у цих вічних з собою змаганнях,
бо лиш правда, як крам - найцініша офіра життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378593
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
солнце ласково в окна светило
город таял стекаясь в лужи
будто-бы нализавшись текилы
к нам весна пришла неуклюже
будет веселье, в застолье тост
за душой ничего по сути
в модном твиттере новый пост
или история про новый бутик
про то как папа дарит ключи
или как парень подкатит в клубе
малый жжот, это ржака, включи!
- в поиске ролик нашли на ютубе
бренды, услуги, деньги и стиль
новые боги новой эпохи
Apple, Iphone или Ё-мобиль
на остальное давно уже пох..й.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377745
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Я плекаю рідну мову
та читаю Кобзаря
і тому, не випадково,
посміхається зоря.
Бо слова, як ті цеглини,
що укладені в рядки,
є цінніші від перлини -
існуватимуть віки.
І тому, не випадково,
я благаю долю знов:
щоб звучало рідне слово
серед тисяч інших мов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376284
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Свобода не терпить ліні,
вона означає дію,
ненавидить зло і підлість,
як гріх, зневажає страх.
Не вдасться її нікому
поставити на коліна,
вона захищатись вміє,
свобода - це вибір наш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374938
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Ты создан ветром и луной
Чтоб сердце в счастье содрогалось!
Ты в штиль накрыл меня волной,
Чтоб в такт с тобою волновалась!
С дождями ты мне песню пел!
Мы бредим страстным поцелуем!
Волшебник дал нам в руки мел,
Судьбу по мокрому рисуем!
Меня создали для тебя,
Мы полетим с тобою в небо!
Накрой крылом своим меня,
Шагни туда, где ещё не был!
Ты - Космос в сердце безконечном!
Мерцаешь звёздами вночи...
А наш полёт - он станет Вечным
Огнём немеркнущей свечи!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374808
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Час перемін. Невпинно час гряде
і озирнутися не встигнеш скоро -
як вдарить грім по нинішнім Ніде
і буде суд над тим, що було вчора.
Тож не прогав, лови щасливу мить.
допоки ще покаятись не пізно,
бо судді йдуть зі сивини століть
і суплять брови, і взирають грізно.
Покайся! Привселюдно і в душі.
Лиш не лукав - і то тобі зачтеться.
Час перемін вже заглядає в дім -
люструй думки і дії, ради честі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372815
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
В лісі вибори грядуть,
ну а вовча зграя
(хоч ти верть, а хоч ти круть)
чує, що програє.
На збіговиську своїм
вирішують cірі,
як би то вдалося їм
обдурити звірів.
- Що ж робити, як нема
вже до нас довіри?
- Треба всіх обмахлювать -
завив з горя Сірий -
- У комісії включить
самих делетантів,
ну а їх вже обдурить
вистачить таланту!
От і стали призначать
по усіх дільницях
хто не вміє рахувать,
або тільки вчиться.
Позбирали зі дворів
по усій окрузі
безпросвітних пияків,
хвойд і боягузів,
Посадили баранів,
зайців полохливих,
відео провели в хлів
для новин брехливих.
У комісії ввели
кротів, що осліпли,
молодих ягнят і тих,
що й нема на світі.
Хай спробують отакі
дати толк паперам,
А об"явить результат
хай глуха тетеря!
Та забули шахраї,
що не все так просто -
є ще в лісі бугаї
і уперті лосі.
Та й з сусідніх вже полян
поз"їжджались гості,
брехня вовча і обман
всім - як в горлі кості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372377
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.
Розглянемо основні питання цієї проблеми.
Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.
Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:
– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;
– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.
Московити, великороси – хто вони?
Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».
У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.
У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом
За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?
На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.
Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.
У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.
На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іще дитиною.
Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.
Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.
Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.
Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.
Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.
Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.
Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.
Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.
Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.
Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.
За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).
Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.
Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.
У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.
Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.
Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.
Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!
Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.
Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:
– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;
– вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;
– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;
– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жодного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.
Не можна вічно жити в брехні!
Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.
Ярослав Дашкевич,
Доктор історичних наук,
bratstvo.info http://firtka.if.ua/?action=show&id=23354.
--------------------------------
У книжковому інтернет-магазині видавництва "ЛІЛІЯ"http://lilia.at.ua/board/knigi_vidavnictva_quot_lilija_quot/1 можна придбати поетичну збірку Ігоря Федчишина "Дух Землі", в якій опублікована історія України-Русі в сонетах з однойменною назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370550
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Раїса Опанасівна Кириченко (14.10.1943 – 09.02.2005) – знаменита співачка, Народна артистка України (1979), повний кавалер ордену княгині Ольги, лауреат Шевченківської премії, Герой України, Берегиня української пісні, гордість нації.
“Черствий окраєць хліба з часником для мене найсолодшим був сніданком” - любила згадувати Раїса Кириченко про своє дитинство, а ще далися ті жахливі розповіді про голод у рідному селі. У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні вказано, що 561 житель села Корещини з 824 померли з голоду.
З Черкаським хором об’їздила всю Україну, Білорусію, Середню Азію, частенько жили у холодних готелях і навіть місяцями у плацкартних вагонах (купейні були вже розкішшю). Рятувала тільки безмежна любов до пісні. У складі різних делегацій гастролювала в Європі (Німеччина, Польща, Болгарія), Америці, Канаді. Там зрозуміла дивовижну властивість – навіть не знаючи мови, кожна людина будь-якої національності розуміє її. Множилася слава співачки, унікальний голос Раїси завойовував світ. На концертах Черкаського хору її сольні номери перетворювалися на міні-концерти, їй писали захоплюючі листи, її любили.
Коли Україна стала незалежною, відчула необхідність відтворити духовність, завжди притаманну українському народу, національне мистецтво, рідну мову. Писала: “Нас, українців, у державі більшість, ми титульна нація, тож і повинні державною мовою мати рідну. Щодо цього не мають виникати жодні питання. Так дано Богом. І не наша вина, що її часто забороняли, упосліджували, відкидали на периферію життя”. І зазвучали на весь світ пісні: “Звучи, рідна мово” композитора О. Семенова на слова А. Демиденка, “Маруся Чураївна” В. Міщенка, а також ще одна пісня про Марусю Чурай М. Луківа та О. Морозова. Їй здавалося, що бачить перед собою її, Марусю Чурай, з довгою косою, темними очима, ніжну, як мавка. З ансамблем “Чураївна” створила програму “Пісні Марусі Чурай” для українського телебачення. Ця програма мала неабиякий успіх.
У своїй книзі “Я козачка твоя, Україно” пише: “Та чи не так і мусить бути? Спочатку митець іде до свого визнання, здобуває авторитет, а потім віддає борг тому селу, де народився і зробив перші кроки в царині мистецтва… Шкодую, що не змогла цього зробити, коли жила мама. Як би вона раділа! Тому вважаю, що всі нові перетворення в селі – це й пам’ять про мою матусю”. Думала співачка і про те, що наш дім – “не тільки своя хата, подвір’я та город, а й село, зрештою, вся Україна. Хто її прибере, прикрасить, зробить охайною – хто, коли не ми, її сини і дочки?” … Тоді ми всі з гордістю скажемо: “Я живу в Україні!” Усією душею вболівала Раїса Кириченко за українське село, колиску нашої духовності, відчуваючи зв’язок – буде село, буде й пісня, обряд, ритуал, якщо шанувати та підтримувати селянина за його вірність землі. Тому-то багато співала про село і маму, про буденне життя людей, їхні радощі і болі. Навіть із сучасних пісень вибирала ті, що ближче до людської душі, жила клопотами і проблемами села звичайних людей, не рубала свого пракоріння, не забувала маминої науки: “Ніколи не співай пісень, які ні про що. Вибирай ті, що западуть у людську душу. Інакше співатимеш задарма”.
9 лютого 2005 року не стало Раїси Кириченко. Попрощатися з нею у будинок Київської Національної філармонії прийшли тисячі людей, а потім її повезуть додому – в Корещину, як вона і заповідала. Її поклали вічно спати поряд з матусею
Золотий Фонд української естради
http://uaestrada.org/spivaki/kyrychenko-rajisa
ЧУРАЇВНА
Чи є в світі сила, щоб пісню згасила?
Вітрам-суховіям не вижать врожай.
З Полтави рівнини співа Україні
над Пслом і Хоролом Маруся Чурай.
Не знищили мову злим голодомором -
в Корещині пісня воскресла з могил.
Як рятівний колос, Чураївни голос
з Раїсиних вуст Україну будив.
Допоки пшениця в полях колоситься
в нас мову з грудей вже не вирве ніхто.
Чураївни пісня і нині, і прісно
покровою буде із батьком-Дніпром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371015
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Так искренне обманчиво тепло
В те дни, когда гуляет бабье лето
И верится в смешной обман легко,
Но в этом нет загадки иль секрета.
Всё просто: скоро слякотные дни
Грусть расплескают, оставляя лужи,
И боли ноющей они сродни,
Тоскою глупой спеленают души.
И как спасенье - первый, хрупкий снег
Наполнит воздух запахом хрустящим...
Обманет осень, может быть ,не всех,
Но этот праздник будет настоящим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367920
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Мозаїка, слово закручую сильно,
Деталі, деталі, а я із ключем,
Вмикаю у вечері новий світильник,
Коли за вікном осінь плаче дощем.
Мечем з гострих рим розлітаються букви,
Рядків паралелі прямують вперед,
Мелодія віршів як сонячні звуки,
Веселкою ліс кольорових дерев.
За двері лиш крок до майбутнього світла,
В долонях клубок різнобарвних подій,
Несхожа, відмінна й багатоманітна,
Такі ми святі й зараз ми молоді.
Тоді і тепер у сьогодні йде завтра,
Яскраві думки обіймають життя,
Це небо землею космічна загадка,
Людина у світі та її почуття.
30.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367780
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 02.10.2012
пісня, реп, кому неважко може написати про слабкі сторони, буду вдячний.
Знову будуть відповіді і запитання,
Якщо хочеш знання то головне бажання,
Зайвим є мовчання коли брудне скло
Поглянь що коїться з батьківським селом
Чистої води джерело закидане сміттям,
На селі виживання а не достойне життя,
Серцебиття прискорюється болем у груди,
Українське село вимирає і стає безлюдне.
І так повсюди, від заходу до сходу,
Йде націлений геноцид українського народу,
Колиска роду, село для нації культурне ядро,
Його нищать, поставили на ньому тавро,
Синдром дефіциту знань і розуміння суті,
Чому селяни бідні голодні і роззуті,
Забуті нікому не потрібні немов у гетто,
І всі мовчать ніби це правильно і так треба.
Це так ганебно що село ледь животіє в комі,
Зрідка лунає сміх дитячий у сільському домі,
Законів на підтримку не пишуть на верхах,
Наше село немов у клітці птах,
Розбитий шлях, дороги і комунікації,
Проти села ведеться тотальна дискримінація,
Як в резервації, черепки під ногами глеки,
Пустують школи, клуби і бібліотеки.
Немає неба і лелеки, не гніздяться над хатами,
Біля села поля всі заростають бур’янами,
Як плями болю на мапі нашої України,
Українські села перетворюються у руїни,
На коліна поставили працювати за копійки,
Висміюють побут, для влади ми бидло, селюки,
Суки зажралися, нема на них Гонти і Залізняка,
Не в той гній встромляє вила селянська рука.
Правда гірка, але ми маємо це знати,
Кому вигідно українське село убивати,
Нищити віковічні традиції, зв’язок поколінь,
Родинне вогнище і сімейні цінності,
Через коліно зламати спротиву волю,
Різати по живому, завдавати болю,
Долю вимирання показують у очі,
Кажуть що це є випробування і Сварога ночі.
Та я не хочу цього для українського села,
Балансувати понад прірвою на вагах,
Це не розваги речі є занадто серйозні,
Ворогам вигідно ці землі безлюдні і порожні,
Час в кузні кувати гостру шаблю, й до зброї,
Не посоромити пам’ять славних героїв,
Набої тримайте готові і сухим порох,
Хто ворог українського села той мій ворог.
Вже скоро, з села має початися відродження,
Кожен має згадати своє походження,
Нове народження постане з наших сіл,
Це той духовний лакмус, правди вододіл,
Всі карти на стіл, вистріл і потім постріл,
В своїй хаті ми господарі а не зайди гості,
Більше злості справедливої і відчуття істини,
Перед свободою не має бути жодної стіни.
9-10.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363938
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Поховалися зорі, мовчазно принишкли у плавнях,
небокрай, ніби ватра, тремтить в багряниці вогнів
знахабніле Учора стоптало, спотворило Давнє
і на вранішнє Завтра по-хижому зирка з-під брів.
Сьогодення залізло в густу трясовину неправди,
по коліна застрягло, карається, наче сліпе.
Повертатися пізно - в ногах ходять кублами гади,
на вуста його спраглі чортовиння пов"язку плете.
Рятівний острівець непокори й здорового глузду
он ясніє на фоні заграв-відголосків біди.
Дотягнись накінець, зак його не зробили, як Тузлу,
лиш пустим передзвоном в обіймах чужої води.
Чуєш, Нині, вставай! Аби вранці всміхнулися зорі,
аби Давнє й Святе сполоскати в росі з чебрецем,
щоб горів небокрай і купався в пшеничному морі,
щоби Завтра за те не ховало від Завше лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358472
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Будь проклят день и проклят час,
Когда, мой рыцарь, я узнала Вас...
Ваш взгляд похищён был луною
И страстью переполнен он.
Я перестала быть собою,
Мечтая кануть в вечный сон.
Но вены резать я не стала,
Не стала прыгать вниз с моста…
Я лишь брожу вблизи причала,
Ищу любовного огня.
Ты молод… даже, слишком молод.
Души моей украл покой,
Я проклинаю те мгновения,
Когда хотела быть с тобой.
Уже не прочь начать сначала…
Я не пьяна, я лишь устала.
Теперь не ощущаю боль,
Но радости нет никакой.
А ты ...вся жизнь перед глазами,
Ты сам не прочь начать сначала,
Увы, нет рядом здесь души моей причала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357476
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
....................................
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма -
В твій слід він кине сміх- погорду!
Ти зрікся мови рідної...
Дмитро Павличко
Вам українська мова заважає
У Києві, у Харкові, В Криму...
То бидло українську зневажає,
Її давно вже хоче бачити в труні.
Її давним-давно загнали в гетто,
Вагонами возили у Сибір,
В степу вбивали, мордували у Карпатах,
Гноїли в тюрмах, розпинали на позір.
Та рідна мова знову й знову оживала,
Чіплялася за скали, за ліси...
І від земельки сили набирала,
І сяяла, як мрія, нам віки.
В містечках озивалася несміло,
Та нею ще гордилося село,
Із ворогом на бій ставала сміло,
Поки до влади бидло не прийшло.
У міністерствах барани засіли,
Гарант - брехун і злодій у законі,
У владі і без честі, і без слави
Опричники керують, як на зоні.
Для чого ворогам вкраїнська мова?
Їм в голові лиш влада, гроші, гроші...
Готові Україну запродати
Особи ці: бандити, брехуни хороші.
Та мова вирветься живим протестом,
Вулкан кипить і скоро вже прорве,
Чорнобиль мовний стане для вас тестом,
Народ повстане - ворогів порве!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356922
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Таки рішились.І зрадлИва кров
не зупинилась у мерзенних венах,
не зупинив народу гнів, собор,
голодування, Божа анафема...
Таки рішились. За цей смертний гріх
їх прокленуть чужі і власні діти,
як Справедливість стане понад світом,
щоб повернуть Вкраїні оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356268
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Доки бьются сердця наші,
Доки гострі шаблі й палаші,
Доки тримаємо їх у руці,
І доки нас носять ноги оці!
Доки ще кров у жилах тече,
Доки відчуваєм,що рана пече,
Доки калинонька наша цвіте,
І доки сила козацька росте!
Доки ми разом з вами сильніше,
Доки ми разом з вами спритніше,
Доки нам рівних немає в війні,
І доки ми ходимо по цій землі!
Доти ми патріоти!
Доти ми патріоти!!
Доти ми патріоти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355740
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Коли приходить зрілості пора,
а юність залишається позаду
у квітнику дитинства і добра,
в райськім саду, куди вже не потрапиш...
Коли стрімка дорога у життя
упреться раптом в гостре перехрестя
й від вибору залежить майбуття -
не відступи, не розгубись дорешти.
Колись давно Ісусу у твій вік
доводилося вибір цей робити -
або пливти, куди несе потік,
або Батьківську Віру відродити.
І Він зробив цей вибір назавжди,
нам заповів і до цих пір повчає -
нетлінним духом шепчуть образи:
"ВІД ВИБОРУ ЗАЛЕЖИТЬ ДОЛЯ КРАЮ!"
Хоч то нелегко (ти ж бо не маля!)
прийшов твій час узяти хрест на плечі
і пронести по стаціях життя,
бо, як не ти - то хто?!! До речі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355189
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Заполненный людьми, огромный мир,
Как муравейник, суетой объят.
Ты часть его, но, все же, ты один,
И прячешь за улыбкой грустный взгляд.
Ты, словно непрочитанный роман.
В страницы твоей трепетной души,
Стирая очень важные слова,
Вновь завернули чьи-то беляши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84994
дата надходження 20.07.2008
дата закладки 31.07.2012
В продолжение (и, собственно, из комментов к) "вдохом"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352423
А соавтор - здесь
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13748
-------------------------------------------------------
Ты начинаешься... Воздух глотает ветер,
словно взахлеб. Задыхается. Звук немеет.
Я просыпатся без мысли о нас, поверь мне,
с тех самых пор /ты же знаешь/ уже не умею.
День раскрывает объятья горячим светом.
Солнца лучи рассыпаются желтой пылью.
Кажется, утро вползает в меня по венам,
А с этим утром и ты... навсегда отныне.
Вдохом... пекущим, где сотня процентов озона
/газа грозы, что от наших с тобою взглядов.../
Я говорить не могу /или... просто не смею?/,
чтоб не спугнуть это счастье, которое рядом.
Выдохом молнии /впрочем, уже и не важно/,
жгучим как пламя /ты знаешь - на грани фола/.
Может быть это давно для тебя знакомо,
только вступаю я в воду, пожалуй, дважды.
Мир - это цельность, хоть небо - на половины.
Время срывает с петель все мои запреты.
/Мы неделимы. А значит мы откровенны
в этой горячей жизни со знаком "лето"/
---------------------------------------------------------
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1902496/
d6c3ebff691b609c8e4952e292811d90209c63capl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353031
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
У меня будет дом, будет сад, весь усажен цветами
У меня будет сын, по аллейке весенней гулять
У меня будет дочь с голубыми, как небо глазами
Чтобы было сыночку кого охранять, защищать…
Сын мой будет расти настоящим, как папа, мужчиной,
Буду дочери в волосы бантики утром вплетать
У меня будет ЖИЗНЬ, будет музыка, песни с стихами
У меня будет все, ВСЕ о чем на Земле только можно мечтать.
Будет любящий муж, обожаемый мной и любимый
И родители будут во здравии рядом всегда
Будет мир мой наполнен улыбками, солнцем, мечтами
И друзья, с кем любая беда – не беда
У меня будет милый глазастый пушистый котенок
Верный пес от злых глаз мой очаг будет век охранять
У меня будет все, ВСЕ, о чем я сейчас так мечтаю
Свою крепость по камешку, верю, смогу я собрать.
И в моем идеально навеки улаженном мире
Ни на фотках, ни в памяти, знаю я это сейчас
Больше места не будет тебе, кто душе моей дорог
Отрекаюсь от губ твоих, голоса, рук твоих, глаз.
У меня будет дом, будет сад, весь усажен цветами
Раньше верила в то, что с тобой поделюсь своим миром
Но я стану счастливейшей дочкой, женою и мамой
Ты ж останешься в прошлом и будешь там, верю, счастливым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353035
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
у нас такая любовь..
даже по телевизору когда-то рассказывали
что эта разновидность занесена
в красную книгу вымирающих чувств
ведь узы наших отношений настолько прочны
что даже абсолютное счастье не сможет их разорвать
потому что мы любим
до боли в каждой сердечной
мысли
но у меня смертельная аллергическая реакция
на твои слёзы
и поэтому ты стараешься забывать
те непроизносимые слова
которые были тобой сказаны
и не обижаться на себя
за мои чудовищные поступки
вследствие которых ты стала жить
мной
теперь я воспитываю в тебе характер
а в себе дьявола
для борьбы с твоей же божественной сущностью
порой выходящей за рамки дозволенного
нашим безвероисповеданием
поэтому часто просто проигрываю собственные бои
и обращаюсь в твою веру
ибо начинаю ВЕРИТЬ
тебе и поклоняться только тебе
|снова|
не смотря на то что весь мир пытается обернуть
нас против него
заставляя жить как все
нормальные люди
каждый раз придумывая новые испытания
в итоге доказывающие что наша привязанность больше
не подвластна нам и созданным правилам
времени
ведь она теперь находится на новом
одном из самых высоких уровней
девятого круга
|ада|
непонятых
отношений
и видимо единственное что может нас уничтожить
это мир
где мы прекращаем стремиться к самораспаду душ
и страдать
не переставая дышать отравленным кислородом
перенасыщенной друг другом любви
а значит обрекаем свои вселенные на мучительную погибель
от осколочных ранений
двух сердец
* *
и видимо именно поэтому |любимая| ты..
не со мной.
*фоновая композиция – Vàli «Doedens Evige Kall»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352891
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Богдан Сильвестрович Ступка (* 27 серпня 1941, смт. Куликів, сучасний Жовківський район, Львівська область — † 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Ролі в кіно
За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У списку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
Загалом у Ступки — понад 100 ролей у кіно та понад 50 на сцені.
У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:
«Украдене щастя» Івана Франка (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Микола Задорожній[4]
«Дядя Ваня» Антона Чехова (режисер-постановник — Сергій Данченко) — Войницький
«Король Лір» Вільяма Шекспіра — король Лір
«Лев і Левиця» Ірени Коваль (режисер-постановник — Станіслав Мойсеєв) — Лев Толстой[5]
«Кар'єра Артура Уі, якої могло і не бути» Бертольда Брехта — Артуро Уі
«Сни за Кобзарем» — Поет
Софокл «Цар Едіп» (режисер-постановник — Роберт Стуруа) — цар Едіп
«Істерія»; Зигмунд Фройд
«Тев'є-Тевель» (за п'єсою Григорія Горіна, написаною за мотивами творів Шолом-Алейхема; режисери-постановники — Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк) — Тев'є
«Легенда про Фауста» (режисер-постановник — Андрій Приходько) — старий Фауст, Мефістофель[6]
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 7:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад, а також запущений рак кісток. Вічна пам"ять митцю!
Молебень на Аскольдовій горі.
Вінки. На них жалобні чорні стрічки,
як кіноплівки, в квітах і листках.
У сум з жалем прощання у дворі
вмішався запах ладану і свічки,
а над Дніпром - душа, неначе птах.
Вкраїна плаче, а душа кружля,
заглядує у сумовиті лиця,
немовби збоку хоче подивиться,
як на спочинок проводжа земля.
Останній путь, земна остання роль,
останній кадр, останній блиск софітів.
Богдан завмер, піднявсь на стременах,
Тарас посупивсь і мовчить Аскольд -
по стежці в небо пелюстками з квітів
душа відходить, що була як птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352649
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Скільки доріг має пройти людина,
Щоб заслужити це горде ім‘я?
Скільки морів повинна подолати біла голубка,
Перш ніж заснути на піску?
Скільки разів повинні летіти ядра
Перед тим, як їх назавжди заборонять?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Скільки років буде гора стояти,
допоки її не зруйнує море?
Скільки років можуть страждати люди,
Перш ніж їм дозволять бути вільними?
Скільки разів людина може відвертати голову в бік
І робити вигляд, що просто нічого не бачить?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Як часто повинна людина дивитися вверх,
Перш ніж зможе побачити небо?
Які вуха мусить мати людина,
Щоб почути, як інші люди плачуть?
Скільки буде смертей, до того часу, як зрозуміємо,
що занадто багато людей загинуло?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Відповідь у подиху вітру...
Текст пісні Peter Paul & Mary - Blowin in the wind
How many roads must a man walk down
Before they call him a man?
How many seas must a white dove sail
Before she sleeps in the sand?
How many times must the cannon balls fly
Before they're forever banned?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many years must a mountain exist
Before it is washed to the sea?
How many years can some people exist
Before they're allowed to be free?
How many times can a man turn his head
And pretend that he just doesn't see?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many times must a man look up
Before he can see the sky?
How many ears must one man have
Before he can hear people cry?
How many deaths will it take till he knows
That too many people have died?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
The answer is blowin' in the wind.
http://www.native-english.ru/lyrics/bob_dylan/bob-dylan-blowin-in-the-wind-song-lyrics
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352096
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Два державних діячі,
чи чужі шпіони,
написали уночі
нам закон про мови.
І пропхали не як в день,
не як в день прийняли,
"гра в наперстки" - одна з тем
у регіоналів.
І тепер кожне село
і кожна сільрада
стануть мову обирать
державну громади.
У Іванівці вона
іванівська значить,
У Ярах - там ярова,
не вкраїнська наче.
А в південниїх краях
і губернських центрах
стануть мову обирать
з сусідським акцентом.
Як напишем "усіма"
авторам "подяку",
то Європа і сама
змовкне з переляку.
А як виступить прем"єр
на "народный речі"
щоб від сміху якийсь "сер"
не скотився з печі.
Є в цім дійстві і плюси
для тупоголових -
їм відкриті всі пости
без вивчення мови.
Правда є одна біда
і для всіх відома
щоб не втратити бува
і держави в мовах.
Бо країну пізнають
по мовнім відтінку
і державу справжньо звуть
лиш по-українськи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350184
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
У кожній армії колись
були елітні легіони,
найкращі вояки клялись
стріть завойовника кордоном.
І першими були в бою,
і січ лиш мертві покидали.
Краса і вишкіл у строю -
гордились ними генерали.
А зараз ліпшії війська
є поліцаями держави
і доблесть їхня у кийках,
які на свій народ підняли.
Не сороміть хоч однострій,
не смійтеся з традицій славних!
Народ наймив вас як Воїв,
а не прислужливих шакалів!
Ви стали гавкати на тих,
хто вас годує й одягає,
і замість стерегти від лих -
самі вже лихом є для краю.
Немов опричники, вдяглись
у комуфляжі і в шоломи.
Беззбройний люде, стережись!
Ідуть "елітні" легіони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348888
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Екран ряснів сузір‘ям псевдонімів,
Та лиш один піймав мою усмішку,
І замість слів - яскрава пантоміма,
Кумедні колобки уперемішку…
Слова лилися диво-ручаями,
Збігала ніч мов пишне тісто з діжки,
І небо зарум’янилось краями,
А зорі заховалися в нічліжки…
Ліричність обіймала ніжним словом,
А мудрість притягала, як магнітом!
Не вірилось, що все це тимчасово,
І що знайомство буде пустоцвітом…
Я віддалась в обійми віртуальні,
І розчинилась в мареві ілюзій,
На ранок все скінчилося банально,
Сказав – «Тепер ми віртуальні друзі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348688
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Якщо Тобі не байдуже - вставай!
Якщо козацький дух у тілі бродить -
на захист мови во ім"я народу
на Європейську кличе рідний край!
Якщо Тебе лякають і цькують,
згадай, що українцем є по праву,
що кожен з нас є чільником держави,
які манкурти по шматках крадуть.
Не посором Дніпрових берегів,
розправ, мов крила, від знущання плечі,
вже крадії готуються до втечі,
їх налякав народу клич і гнів.
У вишиванку груди обгорни,
змочи вуста джерельною водою.
Ти не один! Мільйони за тобою!
І вже тремтять від жаху вороги.
Бо шахраї відчули, що горить,
що їм крізь пальці утікає влада -
нас посварить хотіли казнокради,
і мовами усіх пересварить.
Ким Ти не є і хто Твої батьки,
як прагнеш жити в правовій країні -
не дай понищить голос України,
бо безголосі є тільки раби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348420
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Усе найкраще в світі віддаю тільки тобі,
Дорогу з квітами я застилатиму для тебе,
Душі твоєї часточку лишень візьму собі,
У погляді очей твоїх я обійму навколо небо.
Як теплий вечір буде мить ранкової зорі,
Найкращі дні прийдуть улітку чи зимою,
Я у гостях у долі але ти впускаєш на поріг,
Смак вишні соковитої, мені напитися водою.
Втамую спрагу, і засяють завжди на землі,
Красиві відчуття немов у сонці ми єдині,
Іти до світла щастям дихаючи у житті,
Людині таємниці подарую я усі лише людині.
26.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346520
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Богиня русская твердила: «Изумительно!»
Ласкал билет контрольный маркер проявительный,
Таксисты в полночь, те - совсем на позитиве:
Дожали шведов, и тарифы пенят пивом.
Мне викинг в жёлтом, из Столькгольма, сбавил спесь:
Я, было, шведу нёс: «А вам не страшно здесь?
А он: «У вас же - дружелюбная страна?
И я пристыженный, взял пива и вина...
Я обожаю Украину, украинок!
Народ и власть, и гости, вместе шли, в обнимку.
Исчезли перед стадионом смуты всякие:
Там шведы дружно изучали слово «Дякую»!
12.06.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343453
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Козацький курінь на полі бою -
їх одинадцять всього героїв.
Їх одинадцять і стільки ж шведів,
та в нас Шевченко йде попереду.
За зброю - ноги, а м"яч - надія,
ану, Андрію, пробий, як вмієш!
Давайте, хлопці!
Вперед без спину!
За вас боліє вся Україна!
До бою, рідні!
Вперед, завзяті!
Вся Україна у вас фанатом!
Побили шведів, тепер - французи,
що нам підкаже провидець Фунтик?
Їх одинадцять і вас не менше,
хіба французів нам бити вперше?
Ноги - мушкети, вперед до бою!
Ану, Андрію, вдар головою!
Що там англійці ураз притихли?
Передчувають поразку в битві.
Вас одинадцять - це ціле військо,
їх одинадцять в трусах хлопчиськів.
Ноги - гармати, мішень - ворота!
Який там, хлопці, буде супротив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343421
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Суцільний світ брехні і похвальби.
Так надоїло слухати і чути:
один професор в крокодила взутий,
а інший геній, хоч без букви "е".
Одна бездарність світом заправля,
а інша їй, як той шакал, вторує,
он диригент хором ослів керує,
а люд кричить не "Браво", а "Ганьба!"
Там неук у історію заліз
і підправляє щось і "коректує",
той, де не треба, щось собі будує,
а той прогресу відкопав десь ...віз.
А титули всім сипляться, як сніг:
отой вже доктор, той ще кандидатом,
отой письменник із мільйонним статком,
а інший враз поетом стати зміг.
Та так себе розніс-проголосив -
неординарний, культовий, відомий.
Від його віршів у душі оскома,
наче із дички яблуко вкусив.
А інший вже витає поміж хмар
поетом всіх галактик і сузір"їв,
хоч захмелів порядно на подвір"ї
і міцно до чарчиноньки припав.
Спиніться, хлопці! Не смішіться хоть,
не галасуйте так усі одразу!
Ми від природи всі є віршомази,
Поетами назве тільки народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342697
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Отче наш, іже єси на небесах,
Дай мудрості поетам у віршах!
Хай ім‘я в молитвах твоє святиться,
І мрія нарешті моя здійсниться!
Духовність на сайті нехай запанує
Мудра моральність захазяйнує!
Нарешті здійсниться тут Царство Твоє -
ти слово почуєш благальне моє…
Хай буде воля твоя усюди -
Дай світла сліпим і зневіреним людям!
Підтримай усіх на цій грішній землі
Будь сонцем для тих, хто блукає в пітьмі!
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
Тих порятуй, хто потрапив в безодню!
Провини нам прости щоденні наші,
як ми прощаєм опонентам нашим…
І не введи нас у бажань спокусу,
Щоб не трясли нас землетруси!
Звільни назАвжди від лукавого,
Шлях покажи у світ цікавого!
Отче наш, на небесах іже єси
Від єресі наш Клуб поезії спаси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342646
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Чого ми прагнем? Схоронити мову?
Замовим парастас... станцюємо "кадріль"...
Про "івушку" затягнем пісню нову...
На зламаній калині... горе-водевіль...
А потім "водочки"... "Царя, Отечество храні"...
І на Італії потягнуться підводи...
Засунуть в "ж---" унікальну букву "Ї"...
Цього ми прагнемо??? О, мій, народе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342256
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Виходьте, браття, з могил глибоких
на Україні царить неспокій.
Царить безчинство нових моголів,
що прагнуть знищить народ і мову.
Ставайте, хлопці, з сирих криївок,
біда і смута на Україні.
Знов торжествує брехня і зрада,
ставайте, браття, на бій за правду.
Ставайте, орлИ, орлят навчати
як Батьківщину обороняти.
Як захистити народну волю,
ставайте, браття, з могил до бою.
Ставай, безсмертність, шикуйся, гідність,
не посоромим Вітчизну рідну!
Козацьким гнівом горить багаття,
ставайте, друзі, ставайте, браття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340264
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Не кажіть про двомовність мені.
Панібратство оте – ненаситне.
І державу мою не виніть.
Україна – не двоязика.
Панібратство – юродива ціль.
Вже в обіймах держава холоне.
Вже наїлись імперських млинців.
Україна – не п’ята колона.
То хронічна хвороба така,
коли з жиру трапляються «бзіки».
Хижим виродкам не потакай.
Янучари – новітні базіки.
Далебі не однаково нам.
Добре знаємо капосність вражу.
Догоджали чужинським панам.
І назад вже не хочемо в Рашу!
І в Європі нас надто не ждуть.
І Америка знай вижидає.
На налигачі нагло ведуть.
А куди бредемо – не питаєм.
Звично водять по колу сліпих.
Поводир неодмінно обмане.
Та якби ж то Господь нас водив,
а ведуть – крутії-добермани.
Ділять Бога злодюги круті.
«Гляньте – кажуть – які ми хороші!»
У небоги – кишені пусті,
у «святих» – швидко множаться гроші.
Братство те не годиться й на раз.
Бзік! І знову – паскудну умову.
Утридорога пхають нам газ,
хочуть вижити з нас рідну мову.
Українець лукавства зазнав,
від чуми вже потроху одужав.
Хижа мова імперії зла
сіромах доконає байдужих.
Той, хто вільно балакати звик, –
вже не схоче ізнов прогинатись,
не полюбить за довгий язик.
Краще з двору спесивців прогнати.
Гонористі, лукаві «брати»
наші душі паплюжити звикли.
Туповперто уміють ректи
мов тут люди «многоязикі».
Українство здолати якби –
затівається свійське тут військо.
Хоч зазнало немало ганьби,
провокує все ж тут самоїдство.
Возсідає двоглавий хижак
у церквах. Там – лихі інтереси.
Сіє розбрат, зневіру і жах.
«Руський мір» ловко щепить агресор.
Марно мріє новітній могол
територію взяти в оренду.
Українець – давно не хохол.
Україна тепер – суверенна.
Чи чужинець, чи свій хижий пан,
чи з бидлоти ти підпанок бритий, –
начувайся. Бо ти – окупант.
Час гряде. Все одно будеш битий!
Ну й живи в Україні ладком.
Ну й клянися в братерській любові.
Вільно «какай» своїм язиком,
як не здатний навчитися мові.
Як тобі Україна чужа
як у тебе духовне каліцтво –
не казись, у світи вирушай,
не кусай, не жери українство.
Україна на світі – одна.
І повсюди, куди ти не підеш,
тут привільно і гордо луна
і російська, й англійська, й ідиш…
В Україні гостинній моїй
мовам світу однакова шана.
І які б не велися бої,
рідна мова одна в нас державна!
Не імперська і не панівна,
а природна і суто арійська.
І довершеність, і таїна…
Рідна мова моя – українська.
Визнаю, що у вірші оцім
забагато болючого крику.
Але ж як показати усім
історичну образу велику?!
Як достукатись до земляків,
збайдужілих ягнят-хохломонів?..
Українці ж отут – з правіків.
Від лукавого – ігри двомовні.
Чашу долі спиваю до дна
і напевно вже істину знаю:
рідна мова, як мати – одна,
а двоюрідних не буває.
Запанує в державі Любов.
Кожен житель тут – вільна людина.
Про двомовність на треба розмов,
щоб держава була єдина.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Коли побачиш,що мале дитя
геть розгубилось, слізки в оченятах
візьми на руки - і впізнає мати
у галасливій течії життя.
Коли побачиш постать жебрака -
не погордись,та підійди до нього,
допоможи знайти йому дорогу,
вшануй старого, та не юнака.
Коли побачиш друга, що зблудив,
і він тобі не є таки байдужим -
то підійди й звернись до нього: " Друже!
Вернися, щоби світ не насмішив."
Коли побачиш вершника в сідлі,
який у натовп врізався з розгону -
спини коня та скинь, наче солому,
таким не місце навіть на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337987
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Запізніле пробачення мамі
Шепочу, як молитву, :"Прости".
Розмовляю всю ніч з небесами,
З фотокартки всміхаєшся ти.
В твоїй посмішці смуток і ніжність,
За тобою скучаю до сліз.
Поміж нами розлука і Вічність,
Поміж нами - лиш пам"яті міст.
А сьогодні, в День матері, мамо,
Я вклоняюсь тобі до землі.
Тихо спогади йдуть за туманом,
Розтворяючись в синій імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336983
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Енергетика української мови,
Слова немов живі квіти,
Коли ти говориш - то проростають,
Сонячно світять, серед хмар красивих.
Вони все знають, стають для тебе рідні
І близькі, щасливі і привітні.
Твоїх думок чи радість чи печаль,
Від того різні, музикою пісні,
В розмовах і мовчаннях,
Ти говори, я слухатиму все,
Яскравістю твоїх очей,
Своїх бажань і зустрічей,
Усе на світі, від краси нам не сховатись,
В суцвітті барв веселки кольори,
Тепло і щирість почуттів, шукати,
Летять у вирій, спогадами снів,
Казкових днів, це радістю здалося,
Неначе небо у долоні заховати,
Співати й говорити про любов.
І знову ще раз і багато, не поспішай,
Це світло огортає добротою,
Вже час, весною буде добре все зі мною,
Ти знай, як легко дихати тобою,
Пам’ятай.
22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332402
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Спершу перепрошую, що друкую цю відповідь, як окремий твір, бо у рамках коментарів він не поміщається.
Бачу, друже, добряче тебе отруїли проросійською ідеологією, та я осуджувати не стану, бо вірю, що то все від незнання. Першою розкольницькою церквою у православії був якраз Московський патріархат, який самовільно присвоїв собі статус первинної церкви і довший час не визнавався Вселеньським патріархом. То була ціленаправлена політика Московського царства на здобуття статусу імперії. Щодо самого поняття - руський, заміть не "русский", а саме руський - так називали наших предків, жителів Київської Русі і московити не мали до того імені ніякого відношення. Але Петру 1 для імперських аксельбантів потрібне було історичне минуле і його успішно було викрадено з нашої історії, як і саме ім"я народу, а нашому краю його імператорське величіє пожалувало ім"я Молоросія, аби підкреслити свою видуману зверхність старшого брата. Ім"я Україна не раз вживалось козаками, які захищали кордони рідного краю, як передова застава, границя країни(краю), що згодом і стало назвою нашого краю, а ми стали зватися українці, що в буквальному розумінні означає захисники краю. От тепер подумай, друже, чи всі ми достойні цього почесного звання. До речі саме тому і воно так не подобалось і не подобається проросійським лідерам різних часів, а також московським патріархам. Я тут підібрав тобі історію України в цифрах, сумну історію закріпачення, почитай, думаю знайдеш багато цікавого і про "дружні обійми старшого брата" і про немалу допомогу у цім Російської православної церкви. Звичайно звинувачувати всіх - це буде неправильно, бо не всі священники були прислужниками імперського престолу, але праведників систематично винищували, а монастир на Соловках став сумнозвісною катівнею священослужителів.
1686р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1689р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новьіе книги» книжки П. Могили,К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича,
А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців -
6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1720р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки пе
ред друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабьі... особливого наречия в оньїх не бьіло».
1721р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729р. - Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1783р., З травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.
1800р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1817р. — Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії.
1831р. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1847р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсу-воріший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1859р. - Заміна австро-угорською владою української абетки латинською у Східній Галичині та на Буковині.
1862р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).
1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
кордону до імперії брошур, заборону українською мовою літератури, текстів
1876р., 18 травня — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії брошур,будь-яких українських книг українською мовою,заборону українського театру й друкування оригінальних творів художньої літератури українських пісень під нотами.
1881р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888р. - Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895р. — Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903рр. - Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908р. - Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей визвать последствия, угрожающие спокойствию й безопасности».
1910р. - Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских й еврейских, независимо от преследуемых ими целей».
1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914р., вересень - Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в проросійських симпатіях (ЗО тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах). 1914 р. - Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1918р., 7 січня — Наступ більшовицьких військ під проводом В. Антонова-Овсієнка на Лівобережжя й Південну Україну.
1918р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національне свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній боротьбі).
1918р., 11 листопада — Румунські війська захопили Чернівці, а згодом — і решту Північної Буковини.
1918р., листопад - Польські війська окупували Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя.
1918р., 21 листопада — Поляки захопили Львів.
1918р., 28 листопада — Скликаний румунами «Генеральний конгрес Буковини» проголосив злуку Буковини з Румунією.
1918р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
1918р., 18 грудня — Французько-грецький десант в Одесі.
1919р., січень—березень — Війська Антанти захопили Південно-Західну Україну з м. Одесою, Миколаєвом, Херсоном.
1919р., 15 січня — Чеські війська захопили Ужгород.
1919р., 23—31 січня — Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.
1919р., травень—червень - Окупація Східної і Південної України військами А. Денікіна.
1919р., 31 серпня — Захоплення Києва денікінцями.
1919р., жовтень — Армія А. Денікіна зайняла Правобережну Україну.
1919р., 7 листопада — Початок третього наступу більшовиків на Україну (до середини лютого 1920 р. вони витиснули війська А. Денікіна з України).
1919р., 16 грудня — Більшовики втретє захопили Київ.
1920р., 20 січня — Скасування поляками Галицького Крайового Сейму та Крайового Виділу і поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси,підпорядкування шкільництва польському міністерству освіти.
1920р., 26 травня — Контрнаступ більшовиків на Україну (12 червня вони зайняли Київ, у липні-серпні — майже всі українські землі, за винятком Галичини).
1921р., серпень — Більшовики розгромили загони Н. Махна.
1921р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
1921—1923рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1924р., 26 липня — Прийняття в Румунії закону, на підставі якого українців проголошено тими румунами, що «забули свою рідну мову». Посилена румунізація всіх видів шкільної освіти (завершена 1927 р.).
1924р., 31 липня — Заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України.
1926р., 25 травня — Вбивство С. Петлюри в Парижі.
1929р., вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ)
та Спілки Української Молоді (СУМ).
1929—1930рр. - Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита
М. Борецького та інших церковних діячів.
1930р., 9 березня—19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
1930р., вересень—листопад — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів
українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ,кооперативів, масові арешти.
1931р., лютий - Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
1931р., лютий — Депортація М. Грушевського до Москви.
1932р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932р., 7 серпня - Ухвалення ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР закону «Про охорону соціалістичної власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені колгоспного зерна карав розстрілом або концтабором.
1932р., 23 грудня - Поляки стратили бойовиків ОУН В. Біласа і Д.Данилишина.
1933р., 13 травня - Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
Кінець 1932 - весна 1933 року - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933р. — Погром українців на Кубані.
1933р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
1934—1941рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934р., 18 червня — Створення польським урядом концентраційного табору в Березі-Картузькій, у якому перебувало значна кількість українських політич
них діячів.
1934р., 13—15 грудня - У зв'язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких - письменники Г.Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та ін.
1936р., 13 січня Варшавський процес над 12-ма членами ОУН, звинувачених у вбивстві Б. Пєрацького. Засудження керівників ОУН С. Бандери, М. Лебедя та М. Карпинця до смертної кари. 1936 р., квітень — Арешт і розстріл Ю. Коцюбинського як нібито керівника українського троцькістського центру.
1936р., жовтень — 1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
1937р., 19—20 квітня, 23 червня — Два політичні процеси румунського військового суду над українськими націоналістами на Буковині, яких було звинувачено в революційній діяльності та в заперечуванні законності румунської влади над українськими землями.
1937р., ЗО серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
1937р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
1937р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938р. - Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
1938р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1938р., 23 травня — Вбивство Є. Коновальця більшовицьким агентом у Роттердамі.
1938р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня.
1939р. - Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам).
1939—1941рр. — Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941р., січень — «Процес 59» членів ОУН у Львові.
1941р., 22 червня - Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення німцями Львова (ЗО червня), Галичини (липень), згодом — усієї України (19 вересня — Києва, 26 жовтня — Одеси, 24 жовтня - Харкова, у липні—серпні 1942 р. — Слобожанщини й Кубані). У ході війни на фронтах загинуло 8,8 млн. українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано ЗО тис. сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки.
1941р., 12 липня — Арешт німецькими фашистами організаторів Українського Державного Правління у Львові на чолі з Я. Стецьком, а згодом - і С. Бандери (перебував у концтаборі до вересня 1944 р.).
1941р., кінець липня - серпень - Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких - українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В, Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.).
1941р., 1 серпня — Включення німцями Галичини до Генеральної Губернії (дистрикт Галичина).
1941р., 19 серпня - Передача Румунії української території між Дністром і Бугом (так звана «Трансністрія») на підставі німецько-румунського договору.
1941р., 20 серпня — Створення Рейхскомісаріату України на чолі з Е. Кохом зі столицею в м. Рівному.
1941р., ЗО серпня — Вбивство в Житомирі провідних членів ОУН О. Сеника та М. Сціборського.
1941р., 15 вересня — Масовий арешт німецькими фашистами членів ОУН С. Бандери. Початок підпілля й активної боротьби ОУН проти німецько-фашистських окупантів.
1941р., грудень - Арешт і розстріл (у лютому 1942 р.) в Києві німецькими фашистами групи українських націоналістів, у тому числі поетеси Олени Теліги.
1942р., 13 лютого - Початок примусового вивезення українців («остарбайтерів») з центральних і східних областей на роботу до Німеччини (протягом 1941—1944 рр. було вивезено до 2,5 млн. осіб).
1942р., 25 липня — Німецькі фашисти розстріляли в Києві крайового провідника ОУН С. Бандери Д. Мирона-Орлика.
1942р., 25 липня - Три військові угорські суди над приблизно 150 членами націоналістичного підпілля на Закапратті.
1944р., червень — У німецькому концтаборі Шаксенгаузен закатовано українського письменника Олега Ольжича-Кандибу (сина О. Олеся).
1944—1955рр. - Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
1945р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й.Сліпим.
1946р., 8—10 березня - Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946р., березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
1946р., 24 серпня Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з''''їздом КП(б)У 25—26 січня 1949 р.).
1946—1949рр. — Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни («ждановщина»).
1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1947р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з''''їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1949р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1950р., 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
1950р., 28 квітня — Скасування унії на Пряшівщині (Чехословаччина).
1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).
1954р., 23—26 березня — XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
1954р., 7 липня - Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957—1961рр. - Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958р., 12 листопада -- Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої
Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
1959р., 15 жовтня - Убивство С. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.
1961р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари.
1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1962р. - Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963р. - Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964р., 24 травня - Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу
над Погружальським»).
1965р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.).
1967р., З серпня — Арешт В. Чорновола (був за суджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
1968р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969р., червень - Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970р., січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка - ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
1970р., 28 листопада — Трагічна смерть (убивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині.
1971р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
1971р., 17 червня - Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
1971р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
1972р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І.Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом - патріарх Володимир
УПЦ КП), Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].
1972р., травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
1977р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977р., 4 квітня — Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23—ЗО березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1977р., 12 грудня — Другий арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання).
1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979р., березень—жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
1979р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
1980р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
1981р. - Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л.Лохвицької.
1983р. - Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1984р. - Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.
1985р., 4 вересня - У концтаборі помер поет В. Стус.
1986р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і ши
рокої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989р.Постанова Пленуму ЦК КПРС про - єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР
1990р., квітень Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331691
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Пилип Орлик (11 жовтня 1672 — 24 травня 1742) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у вигнанні (1710—1742). Представник шляхетського роду Орликів чеського походження. Один з упорядників першої у світі Конституції - Конституції Орлика - першого козацького суспільного договору.
Народився 11 жовтня 1672 року в м. Косути Ошмянського повіту на Віленщині (тепер територія Білорусі) в сім'ї родовитої литовської шляхти чеського походження - Орликів.
Навчався у єзуїтському колегіумі у Вільні (Вільнюс), а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив в 1694 році. Навчався відмінно, проявив талант ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою, добре володів українською, польською, церковнослов'янською, болгарською, сербською, латинською, італійською, німецькою, шведською, французькою, російською, старогрецькою, новогрецькою і ймовірно турецькою мовами.
Мазепинець та гетьман-спадкоємець.
1698-1700 - служив консисторським писарем у канцелярії київського митрополита у Києві, потім у Полтавському полку, а потім став старшим військовим канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії Війська Запорізького.
З 1702 року — генеральний писар і найдовіреніша особа Івана Мазепи.
1708 - взяв участь у виступі Івана Мазепи проти Петра I і перейшов на бік Карла XII.
27 червня 1709 року (після Полтавської битви) емігрував в Османську імперію.
В 1710 р. П. Орлик складає (за деяким джерелами - схвалює) “Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького” (“Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis”), укладає зі старшиною та запорожцями угоду - документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика — так звана Бендерська конституція, яку вважають першою українською Конституцією а також однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.
За підтримки Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Оттоманською Портою, і 8 листопада 1710 року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголошує війну Московії.
На початку 1711 р. Орлик розпочинає спільний похід запорожців, буджацьких татар, шведів і поляків (прихильників Станіслава I Лещинського) проти росіян в Україні. Шведський король брав на себе зобов'язання вести війну доти, поки Україна не буде визволена від московського панування, а турки і татари обіцяли свою допомогу у цій боротьбі. Пилип Орлик дуже добре підготувався до походу. Він розсилав листи-універсали в яких закликав до повстання народу проти влади російського царя. Народ же підтримав Орлика і один за одним міста Правобережжя переходили під владу гетьмана. П.Орлик також надіслав листа із закликом до боротьби гетьману Лівобережжя Івану Скоропадському, що дуже налякало російський уряд і Петра І.
Проти полків Пилипа Орлика виступило військо під командуванням генерального осавула Григорія Бутовича, яке було розбите в бою під Лисянкою. Гетьмана підтримав повсталий український народ.
У березні 1711 року об'єднані війська під командуванням П.Орлика підійшли до добре укріпленої Білої Церкви, де перебував російський гарнізон. Розпочалася облога міста, але жоден із штурмів не був успішним, бо гарнізон мав достатню кількість боєприпасів і сильну артилерію. Частина татарських загонів під проводом хана здійснили похід на Слобідську Україну. Такі дії союзників підривали авторитет П.Орлика серед українського населення.
У травні 1711 року розпочався наступ московських військ під проводом Бориса Шереметьєва. За таких обставин поляки відступили, а татари і турки налякані звісткою про те, що йде велике російське військо, почали тікати, беручи дорогою великий ясир. Українські козаки довідавшись про звірства турків і татар кинулись рятувати свої родини. Таким чином із 16 тис. українського війська у Пилипа Орлика залишилося лише 3 тис., з якими гетьман відійшов до Бендер.
Протягом наступних років Орлик із невеликою групою прибічників шукав підтримки своєї справи у різних європейських володарів.
Проте він не припиняв пошуки підтримки у різних європейських державах (Франції, Англії, Польщі, Ватикану, Саксонії, Прусії та інших), неодноразово порушував питання про допомогу в справі відновлення української державності, продовжував бомбардувати французьких, польських, шведських і турецьких політичних діячів маніфестами про недолю України та разом із сином Григором (Григорієм) планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від московського ярма.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
ПОСОЛ ВОЛІ
Баронського роду
і чеської крові
ти був України
найпершим послом
відважний гетьмане,
Пилипе наш, Орле,
з литовським корінням
й козацьким нутром.
Мазепинцю віри,
шляхетний вигнАнцю,
палкий волелюбцю,
противнику зла,
ти волю уперше
увів в кодекс права,
козацькі чесноти
з"єднав у трактат.
Забули нащадки
козацькі закони,
мавпують чужинців,
як ниці раби.
Вертайся, Пилипе!
Вертайся, наш Орле,
і право й закон
на престол возведи.
Пора вже, Пилипе,
вертайся з заслання,
закони Січі
треба вводити в стрій.
Гласить Україна
велике зібрання,
скликає Вітчизна
відважних синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331536
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Я закохалась в Запоріжжя, я закохалась у Дніпро.
Босфор велично котить свої хвилі...було колись...було.
Чайки вились та кричали, бились у пороги буруни,
Гейкали дружно, затято - бороздили милі козаки.
Бажання перемоги, вольної волі - сильніш за граніт
І здригався степ від брязкоту шабель та тупоту копит;
Витало в душах, навперегінці гуляло з ковилою,
Зазнало слави, - та гетьмани потрясали булавою.
На ратні подвиги за землю рідну, за вотчину свою,
До подиху останнього звитяжно, стояли у бою.
А над могилами високими схилялася калина,
Дрібним цвітом заквітчувалась, журилась, мов та дівчина.
07.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331059
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Іван Степанович Мазепа - гетьман України 1687-1709р.р.
Мазепа народився 20 березня 1639 року, в українському хуторі Мазепинці Київського воєводства Речі Посполитої, неподалік Білої Церкви.
1700 року вибухнула Північна війна.
Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів — поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. У цих походах стало до болю очевидним те, що козаки не могли рівнятися з регулярними європейськими арміями. Регулярно їх полки поверталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60 і навіть 70 % складу. Коли, намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро І поставив на чолі козацьких полків московитських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав.
Загальне невдоволення нарешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш».
Після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700—1721 рр.) для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 7 листопада (28 жовтня) 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини.
Мазепа звертається до війська з яскравою промовою: Братія, прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого не залежною.
За словами Пилипа Орлика (в меморіялі «Deduction des droits de l'Ukraine» — «Вивід прав України», складеному 1712 p.), зміст угоди 1708 р. був такий: Україна і землі, до неї прилучені, мають бути вільними й незалежними; король шведський зобов'язується оберігати їх від усіх ворогів; зокрема, король має вислати туди негайно помічні війська, коли того буде вимагати потреба та коли цього будуть домагатися гетьман та його Стани (Etats). Усе завойоване на території Росії, але колись належне «руському» (українському) народові, має бути повернене до Князівства українського...
Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів: 6 тис. чоловіків, жінок і дітей. Звістка про бойню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11 листопада 1708 р. ним став Іван Скоропадський. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість. Тому велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Як не дивно, але єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Хоч вони й часто сварилися з ним за потурання старшині, та все ж вважали Мазепу меншим злом порівняно з царем. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708—1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — одна з найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній вийшов Петро І, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж забезпечила собі контроль над узбережжям Балтійського моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу. Тепер остаточне поглинання Гетьманщини міцніючою Російською імперією було тільки питанням часу.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер. Похований у Галаці. Через два роки турецькі мародери в пошуках скарбів, розкопали могилу і не знайшовши їх, викинули тіло гетьмана на вулицю. Згодом козаки перепоховали тіло старого гетьмана.
Ревний покровитель православ'я, Іван Мазепа побудував по всій Гетьманщині цілу низку церков, споруджених у стилі українського бароко. Заходами Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії (у цей час відомої як «Могило-Мазепивіанська») (завдяки матеріальній підтримці гетьмана вона спромоглася спорудити нові корпуси і збільшити кількість спудеїв до 2 тис.).
/Матеріал взято з Вікіпедії/
ПРОКИНЬСЯ, ІВАНЕ
Знов дзвони горланять
Батурин лякають,
кров пам"ять марудить,
і біль не стиха.
Прокинься, Іване,
пора цьому краю
обмитись від бруду
й чужого гріха.
Прокинься, Іване!
Пора вже напевно
прогнати з церков
тих чужинських попів,
які в твоїх храмах
гласять анафеми,
забули про кров
дитинчат й матерів.
Прокинься, Мазепо
на Січі нарада
зібрались гетьмани
чекають тебе..
Брехню, ту далеко,
відправ із боргами,
на північ, Іване,
хай там і помре.
Хіба зрозуміти
чужинським акторам,
що рідному краю
ти зрадить не міг.
Чужим не зігрітись
ні златом, ні словом
і славу чужую
не випить повік.
Дивися, Іване -
стають побратими,
козацькій державі
співає Кобзар.
Ідуть отамани,
полки з курінними,
Батурин заграви
на піках зібрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331198
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Коли злочинці вільно ходять світом,
уникли вони суду і покари,
а свій народ вдягають у лахміття -
запам"ятай! То, друже - яничари!
Безбатченки, яким дісталась влада
неправдою, насильством і обманом,
яким закон не зміг у тім завадить -
то - яничари, брате, яничари!
Ті паразити, що всмоктались в жили
і допивають кров народну даром,
які терор державний відродили -
то - яничари, друже, яничари!
Це діти тих кривавих комісарів,
які землею сіяли страхіття,
тепер, як у минулому столітті,
інтелегенцію гвалтують - яничари!
Нешлюбні діти. Прокляті вустами
тих матерів, що з голоду вмирали,
тих немовлят на мертвих грудях мами -
то - яничари, брате, яничари!
Це діти тих, хто в м"ясорубки вієн
цілий народ багнетами штовхали,
це байстрюки катів і конвоїрів -
то - яничари, друже, яничари!
Невже, народе, сильний і великий,
тебе підкуплять гречкою чи салом
і за шнурок підтягнуть до осики
ті яничари, брате, яничари?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329606
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Георгій (Ґія) Русланович Ґонґадзе народився 21 травня 1969 року у Тбілісі — зник без вісти в Києві 16 вересня 2000 року — український опозиційний журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами.
Засновник та перший головний редактор інтернет-газети «Українська правда».
Вбивство Ґонгадзе викликало широкий резонанс в Україні та за її межами, особливо після «касетного скандалу», та вважається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України.
Пам"ятаймо!
КОЛИ У БЕЗСМЕРТЯ ДУША ВІДЛІТАЄ
В Таращанськім лісі заграви криваві.
Затихли, завмерли на вітах птахи.
Блукає узліссям чийсь дух невпізнаний,
в дерев, наче в свідків,читає думки.
Коли у безсмертя душа відлітає.
до входу в тунель оглянутись стає,
ще раз подивитись як серце вмирає,
уздріть на землі відзеркалля своє.
Без цього прощання у рай не пускають -
зімкнулись, як скелі, небесні стовпи,
а небо палає, а небо палає,
аби справедливість в цім світі знайти.
Той меседж останній і порух курсором,
погас і навіки завмер монітор.
Душа ще щось каже, та то було вчора..,
а нині вона вже немов прокурор.
Замовні оркестри, замовні молебні,
і сльози замовні на хитрих очах
засудить душа, звинуватить у смерті.
І свічі тремтять у замовних руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327826
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
НЕ СУМУЙ, ЩО СИВИНА НА СКРОНЯХ -
В ТЕБЕ Є ТЕПЛО У СЕРЦІ І В ДОЛОНЯХ!
КОЖНЕ "ВЕЛИКЕ" ПОЧИНАЄТЬСЯ З "МАЛЕНЬКОГО",
САМЕ ТОМУ ІНКОЛИ ЦЕ "МАЛЕНЬКЕ"
ЛЮДИ НЕ ПОМІЧАЮТЬ І НЕ ЦІНУЮТЬ.
КОЖНЕ "ВЕЛИКЕ" СКЛАДАЄТЬСЯ З "ДРІБНЕНЬКОГО" –
ТРЕБА ТІЛЬКИ ПОБАЧИТИ ЦЕ АБО ВІДЧУТИ...
ВСЕ ТЕЧЕ І ВСЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ,
АЛЕ НІЩО НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ –
ТОМУ ЩО ВСЕСВІТ ВІЧНИЙ,
А МИ ЙОГО ЧАСТИНКА!
СВЯТЕ МІСЦЕ – ПУСТИМ НЕ БУВАЄ!
ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ЗРОЗУМІТИ,
ЧИМ СПРАГЛУ ДУШУ НАПОЇТИ...
БУДЬ-ЯКИЙ КІНЕЦЬ – ЦЕ ПОЧАТОК
ЧОГОСЬ ІНШОГО, ГАРНІШОГО...
НЕРОЗДІЛЕНЕ КОХАННЯ
НЕ ЗАВЖДИ ТРАГІЧНЕ –
ТОМУ ЩО САМЕ ПО СОБІ
КОХАННЯ – ВІЧНЕ!
ЗАКОХАНІСТЬ В ПЕВНУ ЛЮДИНУ –
ЦЕ ЯВИЩЕ ТИМЧАСОВЕ,
ТОМУ НЕ ПРЕЙМАЙТЕСЯ –
ЧЕКАЙТЕ НА КОХАННЯ НОВЕ!
НЕХАЙ ДУША ЗІГРІЄТЬСЯ
ТЕПЛОМ ВЕСНОЮ,
І МІСЯЦЬ ЯСНИЙ ПОЦІЛУЄТЬСЯ
ВНОЧІ З ТОБОЮ!
ЯКЩО НОЧАМИ ТИ ДІЙСНО
ПРО ЦЕ МРІЄШ,
ТО СКОРО ТИ РЕАЛЬНОГО
КОХАНОГО ЗУСТРІНЕШ!
ЧУЖИЙ У ЧУЖОГО В ГОСТЯХ –
ІСТИНА В ТВОЇХ СЛОВАХ!
МІЖ ДУШАМИ НІМІ ВУСТА
КРИЧАТЬ - ЗВУЧИТЬ ТРАГІЧНО!
В ОЧАХ БАЙДУЖИЙ ДИМ –
І КОЖЕН З НАС ЯК ПІЛІГРИМ...
МЕНІ, ЗВИЧАЙНО ДУЖЕ ЖАЛЬ,
ЩО В СЕРЦІ ПОСЕЛИЛАСЯ ПЕЧАЛЬ,
АЛЕ Я Т́АКОЖ ЦИМ ГРІШИЛА -
ДВА ДНІ МОВЧАЛА, НЕМОВ НІМА,
НЕ ЗНАЮ Я, КУДИ ПОДІЛАСЬ СИЛА,
І ДЕ СХОВАЛИСЯ СЛОВА...
НЕХАЙ ЗБУВАЮТЬСЯ БАЖАННЯ!
СЬОГОДНІ, В ДЕНЬ СВЯТКОВИЙ,
ВІД МЕНЕ ВСІМ ВАМ ПРИВІТАННЯ
Й БУКЕТИК ВЕСЕЛКОВИЙ!
НАВІТЬ СКАЗАТИ,
ЩО ПИШЕШ ГАРНО –
ЦЬОГО БУДЕ ЗАМАЛО!
Я ЧИТАЛА І ВЧИТУВАЛАСЯ…
КОЖНЕ СЛОВО - ЯК РЕЧЕННЯ.
ТАК БАГАТО НЕЗВИЧНИХ ,
МИЛОЗВУЧНИХ СЛІВ –
ТВОЯ МОВА ВИШУКАНА,
ВИПЛЕКАНА!
СКІЛЬКИ ТРЕБА МАТИ
ДОБРА В ДУШІ,
ЩОБ ТАК ПИСАТИ
НЕПЕРЕВЕРШЕНІ ВІРШІ!?
НІЖНІ СЛОВА, РЯСНІ ЕПІТЕТИ,
ЦІКАВІ АЛЕГОРІЇ І ПОРІВНЯННЯ –
СЬОГОДНІ ТИ НАТАЛОЧКО ВЕСНЯНА!
НЕ ПИТАЙ, ЧОМУ В МЕНЕ ЗАПЛАКАНІ ОЧІ,
ЧОМУ СЕРЦЕ ЩЕЙ ДОСІ ДІВОЧЕ...
ДУЖЕ ЩИРІ І ТЕПЛІ РЯДОЧКИ –
ПРИСВЯТА ДЛЯ СИНА,
ТАКА НІЖНА ЛЮБОВ І ВСЕСИЛЬНА!
ДУЖЕ РАДА, ЩО ТИ ОБАЧНА.
І Я ЗНАЮ, ЩО ТИ НЕ ГІЛЛЯЧКА!
ТИ ЯК ЧОВЕН В БУРХЛИВОМУ МОРІ -
ХАЙ ТВІЙ ДІМ ОМИНАЄ ГОРЕ!
НЕСТРИМНЕ БАЖАННЯ КОХАННЯ -
ЧУДОВІ СЛОВА Й ПОРІВНЯННЯ!
НАПРОЧУД ПЕЙЗАЖНА КАРТИНА -
ТИ ДІЙСНО ЧУДОВА ЛЮДИНА!
СВЯТА ЛЮБОВ
МІЖ МАМОЮ І СИНОМ –
СЛОВА ТАКІ ПРАВДИВІ!
І НА ТІМ РУШНИКОВІ
ТВОЄ ЩАСТЯ, ЖИТТЯ
І ПРОВІСНИКИ ДОЛІ!
ЦЕЙ ВІРШ ЧІПЛЯЄ
ДУШІ МОЄЇ СТРУНИ –
ПОДІБНІ СПОГАДИ
І ПРО МОЄ МИНУЛЕ.
В РЯДКАХ ПРЕКРАСНА
МЕЛОДІЯ ЗІ СЛІВ -
ЖИТТЯ ТВОГО
ЧУДОВИЙ ПЕРЕСПІВ!
КОХАННЯ З‘ЯВИТЬСЯ КОЛИСЬ –
МОЛИСЬ!
ЗВИЧАЙНО МЕНІ ЖАЛЬ,
ЩО СМУТОК В СЕРЦІ СИВИЙ,
АЛЕ ТВІЙ ВІРШ
ТАКИЙ ПРАВДИВИЙ!
ДОЩ НАКРАПАЄ ЗА КОМІР -
СПОГАДИ РЯСНІ ЯК ЗОРІ,
І НА ВІВТАР ЛЮБОВІ
СЛОВО ЛЯГЛО ЧУДОВЕ!
СІЧЕНЬ ВІДХОДИТЬ ПОВОЛІ -
КРАСНА ВЕСНА ВЖЕ СКОРО!
НАС НЕ ЛЯКАЄ НІ ШАХ, НІ МАТ -
ЛИНЕ У НЕБІ ВЕСНИ АРОМАТ!
ТАКИЙ ПРЕКРАСНИЙ
ДОЩ КОХАННЯ
ПРИ ЦЬОМУ В КОЖНІМ СЛОВІ
ПРОМІЧИК СОНЦЯ СЯЄ –
І СУМ ЗНИКАЄ…
І змучена й свята
Весна прийшла до Раю -
ТЕБЕ ПРОШУ Я –
НЕ СУМУЙ! БЛАГАЮ!
Щоб принести тепло
У пагінцях зелених
ПРИЙДЕ КОХАННЯ
СПРАВЖНЄ
ДО ТЕБЕ І ДО МЕНЕ!
Обірвано зв’язок
Дрібних не упереджень
ЗРОБИ ЄДИНИЙ КРОК
ДО НОВИХ ЗВЕРШЕНЬ!
А розповідь в серцях
Запропонує квоти -
НЕ ПЕРЕЙМАЙСЯ, ЛЮДО,
СКОРО БУДУТЬ
ВАЖЛИВІ СПРАВИ -
ВЕСНЯНІ ТУРБОТИ!
ДУЖЕ ЧУТТЄВО!
ЕМОЦІЇ ЧЕРЕЗ КРАЙ!
ЧУДОВА МУЗИКА СЛІВ -
ТАК СХОЖЕ ЦЕ НА РАЙ!
І ЩИРА ПРАВДА
В КОЖНІМ СЛОВІ –
ТОНКЕ МЕРЕЖЕВО
З ЛЮБОВІ…
ЧУДОВА ПРИСВЯТА!
ЩИРА ПОРАДА,
ВЧАСНО СКАЗАНЕ
ЩИРЕ СЛОВО –
ІНШІЙ ЛЮДИНІ
РОЗРАДА –
Я ВЖЕ НЕ РАЗ
ВЕЛА ПРО ЦЕ
РОЗМОВУ...
Іду холодним полем по стерні -
ТАК БОЛЯЧЕ ЗВУЧАТЬ ТВОЇ РЯДКИ.
А вчора - це було достиглим житом -
ЦЕ ПОЛЕ МУСИШ ТИ САМА ПРОЙТИ!
Пульсує десь у зорях хибний шлях,
Розрізує життя на До та Після -
ЗАБУДЬ ПРО "ДО" І КРАЩЕ "ПІСЛЯ"
НЕХАЙ ЗВУЧИТЬ ВЕСЕЛА ПІСНЯ!
ЧАС ВІД ЧАСУ
МИНУЛЕ ВІДЛУНЮЄ
В СЕРЦІ,
І БІЛЬ ПРОЙМАЄ
АЖ ДО КІСТОК –
В ТАКОМІ РАЗІ
КРАЩИЙ ПОРЯТУНОК
У НОВОМУ КОХАННІ
І У ПОЛЬОТІ ДО ЗІРОК!
БУЛА Я ВЧОРА У МІНОРІ,
СЬОГОДНІ ВЖЕ СПІВАЮ У МАЖОРІ!
ТАКА ЖІНОЧА НАША ВДАЧА -
ТО СМІЄМОСЬ, ТО ЗНОВУ ПЛАЧЕМ...
МАБУТЬ ЦЕ СИРІСТЬ
ЗАПОВЗАЄ В ДУШІ -
ТОМУ МИ ПИШЕМ
ДУЖЕ СУМНІ ВІРШІ...
НАСПРАВДІ ЧАСТО ТАК БУВАЄ –
КОХАННЯ В СЕРЦЕ ЗАВІТАЄ,
КОЛИ МИ НАВІТЬ НЕ ЧЕКАЄМ...
НАТАЛОЧКО - ТИ ДИВОВИЖНА!
ЩОРАЗ ЗАХОПЛЮЮСЬ, ЯК ВПЕРШЕ!
ТВІЙ ВІРШ НЕ ПРОСТО, СВІТАНКОВИЙ -
ДЛЯ МЕНЕ ВІН НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ!
АЛЕ МОЇ ЕМОЦІЇ - ЛИШ ПЕРЕДБАЧЕННЯ,
ЩОДНЯ Я ЗНОВУ ПОСПІШАТИ БУДУ
ДО ТЕБЕ, НА ПОБАЧЕННЯ!
ПАТАРОЧКО, ЛЮБА -
ТИ ПРОСТО ЧУДО!
СИДЖУ, ЧИТАЮ, УСМІХАЮСЬ,
А У КВАРТИРІ ЛЮТИЙ ХОЛОД -
ТА Я НЕ ПЕРЕЙМАЮСЬ!
ЗА ЦЕ ЗАВДЯЧУЮ ТОБІ -
НЕНАЧЕ КАЛОРИФЕР, ТВОЇ ВІРШІ!
ТАКА ЧУДОВА ЛІРИЧНА ПРИСВЯТА,
АЛЕ, ЯК ́ЗАВЖДИ, ТИ ЗМОГЛА
ГЛИБОКИЙ ЗМІСТ ТУТ ПРИХОВАТИ!
КРІМ НІГ, Є ГОЛОВА І ТІЛО -
РОЗГЛЕДІТИ В РЯДКАХ ЗУМІЛА.
МАБУТЬ Є РОЗУМ І ДУША -
ІНАКЩЕ ТИ Б НЕ НАПИСАЛА
ЦЬОГО ЧУДОВОГО ВІРША!
ТИ ЗОВСІМ ПО-НОВ́́ОМУ ЗАЗВУЧАЛА!
ТАК ПОЗИТИВНО, ВОЙОВНИЧО - БРАВО!
НЕ МАЄ ВЖЕ У ВІРШАХ ПЕЧАЛІ І ЖАЛЮ -
ЗА ЦЕ ТЕБЕ СЬОГОДНІ ЩИРО ПОХВАЛЮ!
ДУЖЕ ЧАСТО ЛЮДИ ВИТРАЧАЮТЬ
ВСЮ СВОЮ ЕНЕРГІЮ, ДЛЯ ТОГО
ЩОБ КОГОСЬ ЗАВОЮВАТИ,
ЩОБ ЩОСЬ НЕДОСЯЖНЕ ДОСЯГТИ
І ЙДУТЬ УПЕРТО ДО ЦІЄЇ МЕТИ,
ЗАБУВАЮЧИ ПРО САМЕ ГОЛОВНЕ,
ЩО ТРЕБА ЩОДНЯ МОЛИТИСЯ
І РАДІТИ ТОМУ ФАКТУ,
ЩО МИ НА ГРІШНІЙ ЗЕМЛІ ЩЕ Є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316934
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 04.04.2012
Василь Семенович Стус (*6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — †4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.
За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі, де і помер мученицькою смертю.
/Матеріал з Вікіпедії/
Пам"ятаймо!
ІМ"Я ПОЕТА - БОРОТЬБА, ІМ"Я ПОЕТА - УКРАЇНА
Гряде душа. Забракло сил
катам розправитись з душею
і за наказом фарисеїв
на піках розп"яли сонет.
Та невмирущим є Поет,
що протиставив сталі честь,
бо муж єси, і воїн, і боєць!
Хіба розіп"яти безсмертнеє слово,
хіба віщу правду в катівнях зморить?
Трясіться, нещасні, у власних оковах,
з яких навіть совість ночами кричить.
Прийшла пора долать рубіж.
душа, бо й зігнута не гнеться!
Чи думали вам то минеться
і ми забудем імена,
які Поет в обличчя знав -
убивців і убивців вбивць,
бо муж єси, і воїн, і боєць!
Прийшла пора. Ставай, Поет!
З ребер зніми заржаві грати,
ми не боги, та час карати,
бо час - не час і вік - не вік.
Для тебе замалий цей світ,
вже підроста достойна зміна.
Ім"я поета - боротьба, ім"я поета - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327322
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Як довго затягнувся нині піст?
Вже двадцять літ засохлими вустами
читаємо Шевченків заповіт,
а Воскресіння так і не настане.
Вже двадцять літ, як скинули ярмо,
та на смітник чомусь не викидаєм,
а час-від-часу дістаєм його
і перед дзеркалом тихенько приміряєм.
Протиполярність вчинків і бажань
на дві частини поломало душі,
словами - Кобзареві сиплем дань,
ділами - всі святі ідеї душим.
Невже-то Богом проклято наш край?
Невже повік в ярмо те запрягатись?
О, Господи! Направ, чи покарай!
Нехай Дніпро не плаче і Карпати.
Нехай прийде той Воскресіння день,
разом з Христовим на мою Вкраїну,
повернеться і Правда до людей,
і мати обніме щаслива сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326083
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Завесняніло надворі,
Дажбог ступив в Свароже коло,
і на Бохітовій горі
стрічають сонце Медобори.
Очима карстових вікнин
шлють Світовиду добрі знаки:
- Пора, Сварожичу, з вершин
на землю рідну повертатись.
Пора збудити у серцях
любов і злагоду від Лади,
пора вернути край на шлях
в священне коло Прави-Яви.
Щоби у Навії згоріть
незгодам, лихам і тривогам -
так на Бохітовій горі
Сварога молять Медобори.
Медобори - гори, частина Товтрового кряжу на Тернопільщині
Дажбог - сонце у веснянну пору після Великодня.
Сварог - верховний бог, бог сонця у древніх слов"ян.
Свароже коло - сонячне коло, як пори року у древніх слов"ян.
Світовид - син Сварога, бог хліборобства і головний бог слов"янських хліборобських племен.
Вікнини - карстові незамарзаючі озера у Медоборах.
Лада - богиня краси і любові у древніх слов"ян.
Бохітова гора - на горі Бохіт знаходиться стародавнє святилище, де було знайдено статую Світовида(Збруцький Ідол)
Правія, Явія, Навія - небо, земля і пекло, згідно старослов"янської релігії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325959
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
За мотивами пісні Bésame mucho
вик. - Andrea Bocelli
* * *
Поцілуй, прошу, міцніше -
Сльози у твоїх очах…
Ніч остання вже сьогодні -
Ти за все мені пробач!
Добре знаємо з тобою –
Винуваті завжди двоє…
Підійди до мене ближче,
Мовчки ніжно обійми,
не відводь від мене очі,
Серце ще кохати хоче,
але мушу завтра йти…
Ніжно й міцно обійми!
Поцілуй, прошу, міцніше -
Сльози у твоїх очах…
Ніч остання вже сьогодні -
Ти за все мені пробач!
Добре знаємо з тобою –
Винуваті завжди двоє…
Ти за все мені пробач…
* * *
Bésame mucho
Bésame, bésame mucho
Como si fuera esta noche la última vez
Bésame, bésame mucho
Que tengo miedo perderte, perderte después
Bésame, bésame mucho
Como si fuera esta noche la última vez
Bésame, bésame mucho
Que tengo miedo perderte, perderte después
Quiero tenerte muy cerca
Mírarme en tus ojos
Verte junto a mí
Piensa que tal vez mañana
Yo ya estaré lejos
Muy lejos de ti...
Bésame, bésame mucho
Como si fuera esta noche la última vez
Bésame, bésame mucho
Que tengo miedo perderte, perderte después
Bésame, bésame mucho
Que tengo miedo perderte, perderte después
Que tengo miedo perderte, perderte después
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315410
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Подарунок до Дня закоханих
для ГРАФИНІ
Shape Of My Heart (оригинал Sting)
Переспів - О. Шнуренко
*****************************
Роздача карт - неначе медитація,
І ті, хто грають з ним,
Ніколи не дізнаються,
Що він грошима не переймається,
не грає він заради слави...
Здає він карти, щоб нарешті розгадати -
Священну геометрію ймовірності,
Прихований закон фіналу вірогідності -
В очах колонки чисел танцювали …
Я знаю, піка кличе нас до бою,
А треф – могутня військова зброя,
Що бубна - це оплата за участь у боях -
Для мене все насправді це не так…
Він може кинути валет бубновий,
А може викласти пікову даму,
І короля в рукав сховає,
Коли ніхто за ним не підглядає…
Я знаю, піка кличе нас до бою,
А треф – могутня військова зброя,
Що бубна - це оплата за участь у боях -
Для мене все насправді це не так…
Якби сказав, що я кохаю вас,
То ви б подумали,
Що щось зі мною не гаразд,
Я не вдягаю сотні масок,
Тому що не така людина -
ношу я маску лиш одну – єдину!
Той, хто багато розмовляє,
Зов́сім нічого про життя не знає,
А в результаті – гіркий досвід.
Також і ті, що долю проклинають,
Бояться жити і самі себе втрачають…
Я знаю, піка кличе нас до бою,
А треф – могутня військова зброя,
Що бубна - це оплата за участь у боях -
Для мене все насправді це не так…
Усе не так! не так, не так…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313542
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Оригінал - Feel - Robbie Williams
Переспів - О. Шнуренко
* * *
Прийди, візьми мене за руку -
Я хочу доторкнутися життя.
Не впевнений, що розумію,
за що мені болюча кара ця!
Сиджу і з Богом розмовляю,
І він сміється над моїм життям,
А в голові думки лунають,
Які не розумію навіть я…
Я просто хочу відчувати
Кохання справжнє в домі,
Де сповнені серця любов‘ю.
Життя, занадто швидкоплинне,
тече бурхливо в моїх венах,
І я втрачаю щось важливе!
Не хочу я вмирати рано,
Але і жити не хочу марно!
Перш, ніж повірити в кохання,
Себе готую до прощання…
Бо панікую від кохання вмерти,
Чіпляюсь за життя я вперто…
І перед тим, як я закрию очі,
Для тебе хочу бути найдорожчим!
Я просто хочу відчувати
Кохання справжнє в домі,
Де сповнені серця любов‘ю.
Життя, занадто швидкоплинне,
тече бурхливо в моїх венах,
І я втрачаю щось важливе!
Я просто хочу відчувати
Кохання справжнє в домі,
Де сповнені серця любов‘ю.
Там, в глибині душі, звучать пісні,
в очах моїх сіяє сонце -
Це дійсно мій духовний космос!
Прийди, візьми мене за руку -
Я хочу доторкнутися життя.
Не впевнений, що розумію,
за що мені болюча кара ця!
Не впевнений, що розумію…
* * *
Come and hold my hand
I wanna contact the living
Not sure I understand
This rope I've been given
I sit and talk to God
And he just laughs at my plans
My head speaks a language
I don't understand
I just wanna feel
Real love fill the home that I live in
Cos I got too much life
Running thru my veins
Going to waste
I don't wanna die
But I ain't keen on living either
Before I fall in love
I'm preparing to leave her
Scare myself to dead
That's why I keep on running
Before I roll eye
I can see myself coming
I just wanna feel
Real love fill the home that I live in
Cos I got too much life
Running thru my veins
Going to waste
And I need to feel
Real love and the love ever after
I can not get enough
I just wanna feel
Real love fill the home that I live in
I got too much love
Running thru my veins
To go to waste
I just wanna feel
Real love and the love ever after
There's a hole in my soul
You can see it in my face
It's a real big place
Come and hold my hand
I wanna contact the living
Not sure I understand
This rope I've been given
Not sure I understand
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312742
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
Hurt (оригинал Christina Aguilera)
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
Неначе вчора тебе побачила
Сказав мені, що гордий, і я пішла
Якби ж тоді пізнала значення -
Суть слів твоїх сьогодні знаю я.
Тебе я колихала б у обіймах,
Від болю душу лікувала.
Тобі я дякую, що разом мріяли,
Все вибачаю, що заподіяв ти.
Усе б на світі я зробила,
Щоб знов почути голос сильний.
Для мене він назавжди незабутній,
Але я знаю наперед, шо абонент відсутній…
Пробач, що часто звинувачувала,
Що біль для мене так багато значив.
Робила боляче тобі й сама страждала…
Буває, розриваюсь на частини,
але всі почуття у мене всередИні.
Так часто хочеться сховатися,
Що я сумую - тобі зізнатися.
Мені нелегко мовити «Прощай»,
Коли буденність схожа так на Рай!
Чи скажеш ти мені, що все неправда?
Чи допоможеш правду зрозуміти?
Чому так зверхньо дивишся на мене?
Чи відчуваєш гордість, ким я стала?
Нічого не буває неможливого,
Лише б у мене був один ще шанс -
Так хочу зазирнути в очі сильно я,
І в них зустріти знову нас.
Пробач, що часто звинувачувала,
Що біль для мене так багато значив.
Робила боляче тобі й сама страждала…
Якби хоч день іще зостався,
Тоді б від мене ти дізнався,
Що ще живе в душі вогонь,
як пам'ять дотиків долонь.
Це небезпечно
І майже не можливо
Зробити так, щоб ми були щасливі…
Пробач, що часто звинувачувала,
Що біль для мене так багато значив.
Робила боляче тобі й сама страждала…
* * *
Seems like it was yesterday
when I saw your face
You told me how proud you were,
but I walked away
If only I knew what I know today
I would hold you in my arms
I would take the pain away
Thank you for all you've done
Forgive all your mistakes
There's nothing I wouldn't do
To hear your voice again
Sometimes I wanna call you
But I know you won't be there
Ohh I'm sorry for blaming you
For everything I just couldn't do
And I've hurt myself by hurting you
Some days I feel broke inside
but I won't admit
Sometimes I just wanna hide
'cause it's you I miss
And it's so hard to say goodbye
When it comes to these rules
Would you tell me I was wrong?
Would you help me understand?
Are you looking down upon me?
Are you proud of who I am?
There's nothing I wouldn't do
To have just one more chance
To look into your eyes
And see you looking back
Ohh I'm sorry for blaming you
For everything I just couldn't do
And I've hurt myself, ohh
If I had just one more day
I would tell you how much
that I've missed you
Since you've been away
Ooh, it's dangerous
It's so out of line
To try and turn back time
I'm sorry for blaming you
For everything I just couldn't do
And I've hurt myself by hurting you
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310130
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Рабів до раю не пускають,
Рабам не місце на цій землі,
Ланцюг розірву і кайдани зламаю,
Звільнюся з ярма і своєї петлі.
У мене усе - я є вільний душею,
Мій погляд іскриться, свобода в очах,
На небі блакитному зійду зорею,
І світ цей триматиму в своїх руках.
Я знаю, я зможу - інакше не буде,
Могутність за мною в поколіннях батьків,
Повітря життя воно дихає всюди,
Промінням тепла і з його голосів.
У слово що матиме міць тої зброї,
Яка як вода розіб’є той граніт,
До раю потраплять лиш тільки герої,
Що матимуть сили змінити цей світ.
30.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310252
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Whitney Houston - "I Will Always Love You"
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
Якщо залишуся з тобою,
то буду заважати,
Тому піду без каяття...
Щомиті думати про тебе
я буду все своє життя.
Завжди тебе кохати буду!
Повір, ніколи не забуду!
Ти - мій коханий!
Гіркі й солодкі спогади -
Це все, що заберу з собою.
Прощай! Прошу тебе - не плач.
Обоє знаємо - що я не та,
щасливим будеш не зі мною...
Завжди тебе кохати буду!
Повір, ніколи не забуду!
Хай щастям повниться життя,
Нехай здійсниться твоя мрія!
Бажаю щастя і добра -
Кохання хай зоріє!
Повір, ніколи не забуду!
Завжди тебе кохати буду -
Впродовж всього життя!
* * *
If I should stay,
I would only be on your way.
So I'll go but I know I'll think of you
every step of the way.
And I will always love you.
Will always love you.
You, my darling you.
Bittersweet memories,
That is all I'm taking with me.
So goodbye, please don't cry.
We both know I'm not what you, you need.
And I will always love you.
I will always love you.
I hope life treats you kind,
And I hope you have
All you've dreamed of.
and I wish to you joy,
And happiness.
But above all this, I wish you love.
And I will always love you.
I will always love you...
I will always love you...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308630
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Косо мелеть, тосо содамот -*
Якщо є бажання буде і знання,
Зараз на дорозі прямо буде поворот,
Зміна курсу лиш до іншого життя.
Дружнасто кундамось — изнямонть ялаксозо,**
Лише дружба нас об'єднує до перемоги,
Це початок до якого ми йдемо разом,
Не зупинять поступ з нашої дороги.
Валга-кельга содави кодамо нармунес,***
Слово зброя має у собі магічну силу,
Від добра і щастя світлом із наших сердець,
І нехай над нашим небом заспіває птаха миру.
17.01.2012
приказки і назва вірша на ерзянській мові
* "косо мелеть, тосо содамот" приказка - где желание, там и знание (де бажання, там і знання)
** "дружнасто кундамось—изнямонть ялаксозо" приказка - дружное начало—брат победы (дружній початок-брат перемоги)
*** "валга-кельга содави кодамо нармунесь" приказка - птица по голосу узнаётся (птах за голосом впізнається)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307258
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Celine Dion - The Power Of Love
Переспів - О. Шнуренко
http://www.youtube.com/watch?v=k1KlPlztJ5k&feature=related -ВІДЕО
* * *
Ранковий шепіт
закоханих в тісних обіймах,
як грім лунає і клекоче,
коли дивлюся в твої очі…
Я обіймаю твоє тіло,
Я відчуваю твоє бажання.
Твій голос теплий, ніжний -
Я не відмовлюсь від кохання…
Тому, що Я - твоя кохана,
тому що Я - тебе люблю!
Коли зі мною ти як володар,
для тебе все зроблю!
Блукаю в своїх почуттях
В обіймах гарячого тіла.
Реальність іде в небуття,
до всього не має діла…
Можливо бувають моменти,
здається, що ти не зі мною.
Ніколи мені не цікаво, де я,
бо завжди поруч з тобою …
Тому, що Я - твоя кохана,
тому що Я - тебе люблю!
Коли зі мною ти як володар,
для тебе все зроблю!
З тобою досягаю почуття,
які ведуть у забуття.
Іноді боюся, та є бажання
пізнати силу твого кохання
Серцебиття шалені звуки.
Стає раптово все так ясно,
Неначе відірвалась від землі
й лечу у небо…
Тому, що Я - твоя кохана,
тому що Я - тебе люблю!
Коли зі мною ти як володар,
для тебе все зроблю!
З тобою досягаю почуття,
які ведуть у забуття.
Іноді боюся, та є бажання
пізнати силу твого кохання!
Силу твого кохання!
Силу твого кохання…
Іноді боюся, та є бажання
пізнати силу твого кохання…
* * *
The whispers in the morning
Of lovers sleeping tight
Are rolling by like thunder now
As I look in your eyes
I hold on to you body
And feel each move you make
Your voice is warm and tender
A love that I could not forsake
Cause I'm your lady
And you are my man
Whenever you reach for me
I ll do all that I can
Lost is how Iаm feeling
Lying in your arms
When the world outside's
too much to take
That all ends when I'm with you
Even though there may be times
It seems I'm far away
Never wonder where I am
Cause I'm always by your side
Cause Iаm your lady
And you are my man
Whenever you reach for me
I ll do all that I can
We're heading for something
Somewhere I've never been
Sometimes I am frightened
but I'm ready to learn
Of the power of love
The sound of your heart beating
Made it clear suddenly
The feeling that I can't go on
Is light years away
Cause I аm your lady
And you are my man
Whenever you reach for me
I'll do all that I can
We're heading for something
Somewhere I've never been
Sometimes I am frightened
but I'm ready to learn
Of the power of love
The power of love
The power of love
Sometimes I am frightened but I'm ready to learn
Of the power of love... The power of love...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298818
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
450 років віддаляє нас від часу написання Пересопницького Євангеліє,
450 років, як ми звертаємось до Бога мовою своїх предків.
Наш небесний Отець приймає всі молитви, але прислухається в першу чергу до тих, які йдуть від щирого серця, і благословляє скорше ту паству, яка не зазіхає на чужі цінності, а невпинно розвиває свою мову, культуру, історію, як одну з невід"ємних складових світового вінка Господнього Творіння.
Бережімо ці надбання, пам"ятаймо, що наш край дарований нам Всевишнім і ми відповідальні перед ним за його подальшу долю. Бо ми - діти Господні, бо ми - діти Украни!
Від Луки й Матвія,
Марка, Іоана
гласить про Мессію
Святеє Писання.
Зверх тисячоріччя
від Володимира
віру канонічну
сповідуєм щиро.
Молимось Ісусу
і Святій Марії,
Благовістя служим
Святого Андрія.
Славим Боже Слово
мовою народу,
що віками кров"ю
здобував свободу.
Славим його нині,
славитимем завтра,
ім"ям Отця й Сина
горить в серцях ватра,
Святим Духом кріпнем
і черпаєм сили,
аби край наш рідний
процвітав щоднини.
Щоб в серцях озвалась
Проповідь Нагірна
й в злагоді скупалась
ненька Україна.
Щоб в єдиномовних
і єдиновірних
на ланах безкрайніх
ріс лиш хліб добірний.
Щоб життя всміхалось
долею і статком,
щоб дитя сміялось
і раділа мати.
Щоби були гожі
врожаї і днини
Слава тобі, Боже!
Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295813
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Кожному досить свого теплого ліжка,
Для людей цих, а ти і не думай про щось,
На очах вже давно тут немає усмішки,
Те що мріяв колись тут уже не збулось.
Просто хочеться більше робити країні,
Намагаєшся дати цим людям добра,
Час іде й хтось замазує білизну ліній,
Світло зникне - його огортає пітьма.
Сильні світу цього, у них в серці все чорне,
Ті хто ясність несуть помирають завжди,
Правда жити могла, але каменем тоне,
І зникають безслідно всі правдиві світи.
Убивають усе, хто не хоче зігнутись,
Убивають усіх - хто не хоче рабом,
Мріям світлим у темряві вічно не збутись,
Людям грітись багать ілюзорним теплом.
Той сценарій вже діяв і буде тривати,
Розіграли усе до найменших дрібниць,
Проти правил пішов - маєш ти помирати,
На сторожі грошей тисячі буде вбивць.
Правду викинуть геть і ніхто не згадає,
Переставлять всі букви і змінять слова,
Це триває постійно свобода вмирає,
Це новітня історія - рабство в світі трива.
23.11.2011
Пам'яті Альдо Моро
день народження 23 вересня 1916 — день вбивства 9 травня 1978
пес: ...ті хто його вбили і далі вбивають чесних людей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295471
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Цей вірш не прочитають,
Читаючи в рядках слова і їхню суть,
Лише напіввідкритими очима промайнуть,
Ці погляди які на завтра забувають.
Не знаючи життя й всі інші тисячі життів,
Перетинаючись минуле із майбутнім,
І поглядом здається тим єдиним незабутнім,
Просто не стане щоб сказати більше слів.
Й нехай давно зі снів ми починали свої мрії,
На крилах в небі полетіли в далечінь,
Ми були пам'яттю й зникали з поколінь,
Так і залишили ці нерозгадані надії.
І тільки в вірі ми знайшли уже собі вогонь,
Подивляться учителі і скажуть що усе не те,
Ми грішники які дивились на святе,
І заберуть це світло привітаннями долонь.
23.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295488
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Lara Fabian "Je suis malade"
Переспів - О. Шнуренко
http://www.youtube.com/watch?v=bIIL5p7_WKk
* * *
Я більше не мрію,
І вже не палю.
Життя із суму і жалю.
Без тебе я брудна
І схожа на потвору.
Серед людей - як сирота...
Я не бажаю
жити своїм життям.
Життя згасає,
коли ти залишаєш мене.
Без тебе життя немає,
І навіть ліжко
неначе пусте,
Коли ти мене залишаєш…
Я хвора, повністю хвора
знов як тоді,
коли мама мене
лишала ніччю
наодинці з моїм відчаєм.
Я хвора, дуже хвора.
Буває, не знаю - що і коли,
Куди я йду, і зараз де.
Майже два роки вже,
Мене не кохаєш ти,
Мене не кохаєш...
Неначе скеля, неначе гріх,
До болю чутлива,
Я стомилась, вичерпала себе
Робити вигляд, що я щаслива,
Коли немає тебе,
Коли тебе немає…
Я п'ю щоночі
будь-яке віскі -
Не розрізняю смак.
І всі човни
Несуть свої прапори
А я не знаю, куди йти -
Всюди ти.
Я хвора,
повністю хвора -
Моя кров у твоїх судинах .
Я наче мертва птаха,
Коли ти поряд спиш.
Я хвора,
повністю хвора.
Ти лишив мене
всіх моїх пісень,
Ти спустошив
всі мої слова!
Але іскра в мені жила,
Коли торкалась тебе.
Коли тебе торкалась…
Це кохання мене вбиває!
Якщо так буде далі,
Я помру на одинці сама з собою,
Притуливши до себе радіо,
Неначе ляльку дитина.
Слухати буду, як я співала.
Як я співала…
Я хвора,
повністю хвора -
Так, коли мама
мене залишала
ніччю наодинці
з моїм відчаєм.
Я хвора, насправді,
Я хвора.
Ти лишив мене
всіх моїх пісень,
Ти спустошив
всі мої слова.
Моє серце хворе теж…
Чуєш, ти,
Оточений барикадами,
Я хвора...
Так, я хвора…
***
Je ne rêve plus
Je ne fume plus
Je n'ai même plus d'histoire
Je suis sale sans toi
Je suis laide sans toi
Comme une orpheline dans un dortoir
Je n'ai plus envie
De vivre ma vie
Ma vie cesse quand tu pars
Je n'ai plus de vie
Et même mon lit
Se transforme en quai de gare
Quand tu t'en vas
Je suis malade, complètement malade
Comme quand ma mère sortait le soir
Et qu’elle me laissait seul avec mon désespoir.
Je suis malade, parfaitement malade
T'arrive on ne sait jamais quand
Tu pars on ne sait jamais où
Et ça va faire bientôt deux ans
Que tu t'en fous
Comme à un rocher
Comme à un péché
Je suis accroché à toi
Je suis fatiguée, je suis épuisée
De faire semblant d'être heureuse
Quand ils sont là
Je bois toutes les nuits
Et tous les whiskys
Pour moi ont le même goût
Et tous les bateaux
Portent ton drapeau
Je ne sais plus où aller tu es partout
Je suis malade
Complètement malade
Je verse mon sang dans ton corps
Et je suis comme un oiseau mort
Quand toi tu dors
Je suis malade
Parfaitement malade
Tu m'as privée de tous mes chants
Tu m'as vidée de tous mes mots
Pourtant moi j'avais du talent
Avant ta peau
Cet amour me tue
Si ça continue
Je crèverai seule avec moi
Près de ma radio
Comme un gosse idiot
Écoutant ma propre voix qui chantera
Je suis malade
Complètement malade
Comme quand ma mère sortait le soir
Et qu'elle me laissait seule
avec mon désespoir
Je suis malade
C'est ça
Je suis malade
Tu m'as privée de tous mes chants
Tu m'as vidée de tous mes mots
Et j'ai le cœur complètement malade
Cerné de barricades
T'entends... Je suis malade...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291764
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Да-да...
Кого-то – любим? - ...в выходной, за молчаливость.
Иль - эс-эм-эсную вечернюю игривость,
За интересы неназойливые к нам,
Иль - за перчаточный, коньячный, в стёжках, шарм.
Но ведь...
Их, ценим, птиц - за их роскошье перьевое,
За романтические лётные покои,
Безпограничный коридор авиатрасс,
За...блюда «бе́зхолестери́нных» белых мяс...
А им...
Им предназначено - бросать своих, летать,
Клевать вредителей с осевшего плода́,
Таскать отхваченное клювиком - в гнездо.
Свой обустраивать, свой, очень птичий дом...
Так, что...
"Так - "что", "кого" - мы любим? Их? или - для них?, -
Спросил поэта ироничный чуткий стих.
09.11.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292048
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
YOU'LL SEE - MADONNA
Переспів - О. Шнуренко
http://www.youtube.com/watch?v=Y6B418iJw5Q
* * *
Гадаєш, не можу
без твого кохання?
Ти ще побачиш…
Думаєш, не можу
піти в інший день?
Гадаєш, без тебе
нічого не маю,
Коли ти не поруч?
Ти ще побачиш,
Так чи інакше,
Ти ще побачиш…
Гадаєш, не зможу
знову сміятись?
Ти ще побачиш…
Вважаєш, знищив
мою віру в любов?
Після того,
що ти заподіяв,
не зможу знайти
дорогу додому?
Ти ще побачиш,
Так чи інакше,
Ти ще побачиш…
Зовсім сама…
Нікого мені не треба!
Я знаю, що я жива
і ще залишусь живою.
Все вирішу сама -
Не треба зараз нікого!
Це тільки моє життя.
Ніхто не може
Зазіхати на нього!
Ти ще побачиш
Вважаєш-ти сильний?
Насправді слабак!
Ти ще побачиш!
Стільки сил відбирає плач
і поразки визнання…
Правда - зі мною,
Обман - з тобою...
Так чи інакше,
Ти ще побачиш…
ТИ ЩЕ ПОБАЧИШ…
* * *
You think that I can’t live without your love
You’ll see,
You think I can’t go on another day.
You think I have nothing
Without you by my side,
You’ll see
Somehow, some way
You think that I can never laugh again
You’ll see,
You think that you destroyed my faith in love.
You think after all you’ve done
I’ll never find my way back home,
You’ll see
Somehow, someday
All by myself
I don’t need anyone at all
I know I’ll survive
I know I’ll stay alive,
All on my own
I don’t need anyone this time
It will be mine
No one can take it from me
You’ll see
You think that you are strong, but you are weak
You’ll see,
It takes more strength to cry, admit defeat.
I have truth on my side,
You only have deceit
You’ll see, somehow, someday
All by myself
I don’t need anyone at all
I know I’ll survive
I know I’ll stay alive,
I’ll stand on my own
I won’t need anyone this time
It will be mine
No one can take it from me
You’ll see
You’ll see, you’ll see
You’ll see, mmmm, mmmm
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291765
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Искать слова в молчании дождя,
угадывать в капели грусти слезы
и вспоминать, как веточкой мимозы
дрожала на ветру душа моя.
Искать дыханье в шёпоте травы
и, захлебнувшись выдохом колючим,
застыть на кромке сна, оставив хмурость тучам,
что остывают в бездне тишины.
Кричать, не отпуская хрупкий звук,
зарывшись в мягкость белизны подушек.
Снимать остатки дня как паутину кружев,
чтоб в ночь войти нагой, ступая вдруг
по воздуху, навстречу лунным снам.
Лететь, забыв земное притяженье
и легкость чувствовать в стремительном движеньи,
деля мгновенья жизни пополам,
чтобы оставить часть себя - тебе,
одно крыло взяв у тебя (быть может),
чтоб сны твои волнительно тревожить,
свой поцелуй неся к твоей щеке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291389
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Ручейком карпатским, пеньем птиц рассветных,
Теплым черным хлебом (к запаху привык...)
Мне ласкает душу, тайно и заметно,
Этот самый звонкий на земле язык.
В нем и свет, и сила, и улыбка Бога,
В нем луна и звезды, в нем туман зари.
В нем нюансов милых так волшебно много.
Не молчи, родная, больше говори.
Добрых слов теченье, голосок распевный.
Не молчи, родная, я тебя молю,
Обожаю слышать "себто", "згода", "певно"
И шептать на ушко: "Я тебя люблю".
И тотчас же нежно: "Я тебе кохаю",
Улетая сердцем в сладкое пике.
Говори же больше, говори, родная,
На таком прекрасном, светлом языке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237173
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 04.11.2011
1.
А мрії розлетілися як сон,
Шматками помутнілої тривоги.
Зібралось кодло чорне поміж крон.
Злетілось, роздивляючись дороги.
____________
Роздерті сині груди…«Серце на !»
Як добре жити вічно.Без думок…
Злетіти, і жбурнутися до дна,
Як бездиханний труп, загорнутий в мішок.
____________
Злетілись на тривогу сиві сни...
Запалють недопалки. Згоріло…
Не дочекавшись літа і весни
Розбурхали в деревах те, що тліло…
2.
…І сіре листя рвалося в вікно…
І розривало відчай на шматки…
А сонні вії стукали у скло…
І проникали пальці у шпарки…
Як тихо тиша стукає у серце…
Так тихо рветься осінь у долоні…
Червона, свіжа скапує в відерце…
Лишаючи лиш відзвуки солоні.
Блискучі тіні схлипують в асфальт.
І блідне олово гаряче…
Це озеро розбурхалось мов жарт…
Про те, про що ніхто нам не пробачить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290494
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Їм жити і жити б, вони ж умирали героями.
Ціну добре знали словам: "Краще смерть, ніж неволя!"
Їх згадують люди безстрашними юними воями,
Бо їм захищати цю землю даровано долю.
Ясніше було б України майбутнє, напевно,
Якби їм донині між нами судилося жити...
Згадаємо, люди, усіх у цей день поіменно,
Уся їх вина — що уміли Вкраїну любити.
На небі вони, бо інакше і бути не може,
А тут імена їх паплюжать на кожному кроці.
Спаси, поможи, всепрощаючий Отче наш Боже,
Щоб розбрат закінчився цей на двадцятому році.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290216
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290191
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Я готова тебя убить
Возле входа в своей прихожей
Виноватый твой взгляд осторожный
Заставляет об этом забыть.
Я готова тебя задушить
И отвесить тебе оплеуху,
Но, такое мне шепчешь на ухо,
Что не в силах тебя не простить.
Я готова пустить слезу
И начать объясненья не кстати,
Но несешь ты меня к кровати
И я всякую чушь несу.
А сейчас я готова кричать
Аллилуйя, мои соседи!
Мои волосы цвета меди
Потекли по твоим плечам
Я готова тебя убить
За страданья свои и за муки,
И за долгие наши разлуки,
Но выходит лишь только любить!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290056
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Если коснулся магнит - не железа -
Хоть раскаляй до бела, режь стамесом,
Свя́зной любви ожидать - бесполезно...
24.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288709
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
***
Я хронически недолюблена.
Почему? Почему? Почему?
Ласки сняты с первого дубля
И уволены девять муз?
Почему приговор молчание
Всем вопросам моим, стихам?
Для чего по тебе скучаю я,
Мой рассеянный нежный хам?
Забываешь меня задабривать
Приношениями цветов,
Приглашать иногда на хотя бы вальс,
Удивлять, мне подав пальто.
Не глядят на меня завистницы
Восхищенно: Вот мне бы так!
Я нуждаюсь в пустых бессмыслицах,
Но ленишься ты их шептать...
Поцелуи не губят губы мне
И не лечат мне плеч. Одна
Я хронически недолюблена
И хронически влюблена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286574
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Плэйкаст от AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1550362/3ea8fa0d1548fabab466fac68a2d0c05df2b11e2pl
***
А Вы приходите… Прошу и кричу: «Ну пожалуйста!»
Приходите… Дождем, или снегом, или прошедшим летом,
Шепчу: «Приходите»… Без Вас как-то очень пууусто,
Молю и молюсь, не Богу, а Вам, моему Поэту…
Не можете днем… Приходите утром, или на рассвете,
Или вечером… Когда ТОЛЬКо Вам будет удобно,
Не придете… Я знала… Я верила в эти приметы…
Уже не придете… Что же, как Вам будет угодно.
Но я буду ждать Вас,- во Львове, в Париже в Дамаске,
Когда дождь, или зной, или вечер осеннее-серый,
Помните? УзнаЕте? Если даже я буду в маске,
В парандже, неглиже, в толпе… На улице опустелой.
Вот возьмите, - все, что есть, у меня – на ладони,
Мертвые бабочки из Ваших, очень осенних, стихов,
Обрывки несказанных фраз рябиновой боли,
И Ваших кровавых камелий несколько лепестков…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239043
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 20.10.2011
Хочу літати, від щастя співати.
Бульбашки мильні пускати з балкону.
Хочу солодкої білої вати,
Хочу кульбаби букет у долоні.
Хочу босоніж іти по калюжах,
Без парасолі пірнати у зливу.
Хочу під ганком троянди і ружі,
Хочу будинок, великий, красивий.
Хочу літати з тарзанки у воду,
Сірих качок і гусей розганяти.
Хочу щоденно такої погоди,
Щоб відчувався не будень, а свято.
Хочу варення на хліб і на масло,
Чаю міцного, кіна без реклами.
Хочу, щоб посмішка сина не гасла,
Хочу, щоб тато здорові і мама.
Хочу світанків, цілунків, цукерок,
Квітів, каблучок і моря дрібничок,
Хочу вина чи з малини лікеру.
Хочу тебе без уїдливих звичок.
Хочу сто тисяч чотириста шосту
Серію опери про Маріанну.
Сукню від Gucci із шиком і лоском,
Щоб виглядати як зірка екрану.
Хочу роботи годину на тижнень.
Хочу машину – фераррі червону.
Хочу в Карпати чи Альпи на лижі,
Хочу відпустку, і то – терміново.
Хочу на море, під сонце і пальми,
Без відрахунку кінцевої дати.
Хочу свободи і щастя без гальмів!
Хочу, я хочу, я так хочу спати....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250689
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 13.10.2011
Трохи допрацював свої сонети і виношу їх на Ваш осуд, як цілісний твір.
ДУХ ЗЕМЛІ
Спроба у сонетах відтворити історію України від Київської Русі до теперешніх часів.
1
Моя далека земле - Україно!
Блукаючи, як злидар, по світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
2
Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Додати крилам cили в небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір уперто хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
3
Злечу у небо щоби птахом стати
І в сиву вічність звідти заглядать,
Згадати і Трипілля, і сарматів,
І гордих скіфів, що в курганах сплять.
Щоби побачить і Аскольда з Діром,
І першу зраду, коли їх в могилу
Олегів меч відправив за Христа.
Княгиню Ольгу ( у хресті - Олену),
Узявшу християнство в Костянтина,
Яка сама для нас тепер свята.
Щоб вгледіти апостола Андрія,
Климента з Фівом, поки ще живих,
Володимира, що Христову віру
Підняв на златоверхі береги.
4
Великий княже! Святославів сину,
Узявши Корсунь, тризуб посвятив,
Скупав в Дніпрі поганську Україну,
Христову віру віру русам прищепив.
Святителю Русі, святий і правий!
Твій тризуб став емблемою держави
І смертним вироком нащадкам на віки.
Не знав, що віру закують у крицю
Звезуть в чужу північную столицю,
А праведників аж на Соловки.
Не знав тоді, що не одне століття,
Твоїм щитом прикривши хижу суть,
Твою Вкраїну вберуть у лахміття
І, крізь роки, на страту поведуть.
5
Не знав ти, княже, що твою корону
Будуть носить на голові царі,
А руські землі від Сяну до Дону
Кремсати й роздавати у дари.
Не знав, Великий, що і руське ймення
Теж вивезуть, як дороге знамення
Твоєї слави тих старих часів.
А твій народ обдертий, голий, босий,
Назвуть паскудним словом - малороси
та закують в кайдани кріпаків.
Промов хоч слово, благородний Воє,
І схамени нащадків у ці дні,
Що мовчки споглядають як героїв
Знов розпинать на твоїй землі!
6
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? Cкажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось, від гріха не вмились,
Була держава - і розтала в млі,
Та на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
7
Лечу. Он річка Калка піді мною
Від крові княжої почервоніла,
А Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В скрутну хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть охоплює столицю.
Відважні князі, воїни-Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті.
8
Та не померла, нене, не погасла -
Підняв знамено з Галича Данило
І рать нова з священним руським гаслом
Монголам шлях уже загородила.
Втіка Куремса із земель вкраїнських,
Святкує Луцьк і Новоград-Волинський,
Бо возродилась наша ратня сила.
І Русь - Волинсько-Галицька держава
Собі вернула бувшу міць і славу,
На храмах радо дзвони задзвонили.
Засновник Холму, Кременця і Львова,
Великий княже і королю Русі,
Не дав втопити добре руське слово
В ординських криках. І я цим горджуся!
9
Горджуся, що не вмерла Україна
В гіркі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Смоктали, як з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
У вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Топтали її тіло недобите.
10
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали спалені руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то Дніпра долинах
Та возставали лицарі країни.
І били дзвони голосно на сполох,
Тремтів, жахавсь зарозумілий ворог -
З колін вже піднімалась Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
11
Кістьми жорстокі битви землю вкрили,
Глибокі води багряніли кров"ю,
Високі кручі виросли в могили,
Дніпра пороги пили кров героїв.
Так припадали спраглими устами,
Що оживав німий одвіку камінь
І заспівав пісні козацькі волі.
Вітер свободи зрухав очерети,
Збудив дух предків, зарядив мушкети,
У бій покликав побороть недолю.
Воскресла віра, знялась на коругви,
В похід за правду кличуть барабани.
Шаблі підняті вгору, наче дуги,
Пророчать славу Січі і Гетьманам!
12
Лечу і бачу канівського Байду,
Що на порогах звів фортецю Січі,
Загородив дорогу кримським зайдам
І туркам подивився прямо в вічі.
Он Конашевич з козаками в морі
Своїх братів рятує із неволі -
І затремтіли неприступні форти.
Стамбул і Трапезунд, Синоп, і Кафа
Вклонилися героям одним махом -
Й померкло сонце на знаменах Порти.
Здригнулася Москва біля Арбату,
Осьманске військо впало під Хотином,
І загриміли вдячністю гармати -
Європа салютує Україні!
13
Річ Посполиту успіхи збісили.
Великий Хміль звернувся до народу -
Піднялася безсмертна руська сила,
Й пізнала шляхта грізні Жовті Води.
Пізнала вона Корсунь і Пилявці,
Завмер і Львів уже в козацькій хватці,
І зустрічав героїв древній Київ.
До Зборова ще слава та не меркла,
А потім...Берестечко, Біла Церква -
Туман невдач лише Батіг розвиднів.
Було багато перемог і слави,
Та переможне те козацьке гасло
На теренах Гетьманської держави,
Як льох, навік затьмарив Переяслав!
14
Та не твоя у тому є провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа -
Родючі землі, зіслані від Бога,
Сусідам часто затуляють очі!
І роздирають завше без упину
Історію та тіло України,
А нам кайдани й злигодні пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він державу мати хоче -
То поховать за те вони готові!
15
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
Ось ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну будуть ще герої -
Іван Мазепа візьметься за зброю...
Але те все нам обернеться слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече у Бористен струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І від Січі лишивсь горілий камінь.
16
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом та згноять в темницях,
А козаки, як за якусь провину,
Імперську стануть зводити столицю.
Чужії землі вкрили наші кості,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козацький,
І коліївський він, і гайдамацький,
Злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
Та пошматують, розірвуть надвоє,
Щоб на століття закріпачить бідну.
17
А перед тим порвуть на клапті Віру -
Поділять мій народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже від роду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню-церкву,
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову,
Лише в гонимій церкві уніатів
Лунатиме вкраїнське Боже Слово.
18
Але і того здалося замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали «русскими» одразу московити.
Загарбали усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Він разом з кров"ю роздуває вени.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
19
І Кобзаря безсмертне віще слово
Лунати буде, як Дніпро ревучий,
Будити стане розірвать окови
Та об"єднатись на Дніпрових кручах.
Рядки його святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
Щоб вірить в перемогу неминучу.
Почнуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмирущим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
20
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв,
Не винесли Вітчизни вони муки -
Безсмертна юність узялась за зброю.
Повіяло одвічним духом Злуки!
21
І дух Русі збудився У могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Та взяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
Враз розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
Та ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає,
Бо він, як ласий кусень у Європі,
Його свобода іншим заважає -
І знов у землю врізались окопи.
22
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Знушатись буде знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата,
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
23
Вона посуне, як орда Батия,
Візьме обманом Харків і Полтаву,
Червоним змієм наповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору до Аскольда перебралась.
24
Ще встигли об"єднатись землі рідні
І стати Україною по праву,
На сторінках історії щоб гідно
Поставити свій підпис як держави.
Ще лопотіли бойові знамена,
Ще йшла війна на західних теренах,
А в Брест-Литовську готувалась змова.
Ти ще боролась відчайдушно, мати,
Як вже за мир представники Антанти,
Платили, як грошем, тобою знову.
І стала, бідна, між двома світами,
Розділена границею надвоє,
Вмивати рани ріками, струмками
Й народжувать майбутнього героїв!
25
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої уже не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А тільки згадка про твій герб і прапор
Звалась одразу "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
26
Знущаючись щораз над Словом Божим,
Ідею "рівності" узявши на багнети,
Ти обернула в прокрустове ложе
Шосту частину цілої планети.
Ти одурманила отрутою обману
Народи цілі і складала плани
Запанувати над всім білим світом.
Союзнице фашистської держави,
Чий меч в Казані й Липецьку кувала,
Проклята будь однині і довіку!
Імперіє радянського терору,
Загарбнице в одежі херувима,
Ти сіяла лиш смерть кругом і горе
І у війну втягнула Україну.
27
Бо два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
28
Та упізнав світ із двох зол найгірше
І допоміг фашизм гуртом здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найбрудніші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Ще обдурили - брат пішов на брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Скінчилася для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Та ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
29
Пережила ту горезвісну "Віслу"
(Насильне переселення народу),
Дамоклів меч побачила навислий
Над твоїм духом правди і свободи.
Бо знов терору ти попала в лапи, -
Твоїх бійців погнали по етапу,
А решту одурманили навіки.
І знов катівні цепеніють в криках,
Народ же безіменний і безликий
Годує злу імперію-каліку.
Що неспроможні люди - Бог звершає,
І вже тиран прощаєтся зі світом,
Але дурман країною блукає
І в тій отруті гинуть наші діти.
30
З маленьких літ цілії покоління
Росли двійною міркою моралі.
Гасла "За мир!" нові будили війни -
Холодні, непотрібні і тривалі.
Повні абсурду утопічні плани,
Заїзди-з"їзди, сповнені обману,
Однопартійні лави "переможців".
Незрозумілі лиш над ким і в чому,
Штучні рекорди з цифрами до втоми -
Героїв час і час орденоносців.
В цім павутинні спільної облуди
Дух не змовкав - готовився до злету,
Кричав до болю у тюремних грудях
Устами політв"язнів і поетів.
31
Кричав в лице номенклатури клану,
Крушив брехню і закликав до волі
Із цинку домовин Афганістану,
З клінічних ліжок зранених героїв.
Звав розбудитись від дурману-зілля,
Протерти очі й глянуть на довкілля,
І повернутись до святої віри.
На фоні звершень світової слави
Ще розглядались контури держави
У дефіцитних чергах буднів сірих.
Обман плодив радянські "коза ностри",
В державних касах поселився злодій -
У відповідь жорстоким грізним монстром
Над Прип"яттю затьмарив світ Чорнобиль!
32
Чорне знамення краху всіх ілюзій,
Довічна твоя рана, Україно -
Смертельний атом по усій окрузі
На зони смерті поділив країну.
І враз заговорили-зашуміли
Ті, хто раніше й пискнути не сміли -
Імперія тріщала і ламалась.
Задавши поштовх всій "перебудові"
Скидала Польща "дружнії" окови -
Від привиду Європа вивільнялась.
Прибалтам передали естафету -
І сім десятків літ ніби не було...
Вожді народів (з бронзи, і портретів)
Повільно, неохоче йшли в минуле.
33
І знов увись здіймалося знамено,
Будила з сну "Червоная калина" -
У вишивках й святкових гобеленах
На подіум народів йшла Вкраїна!
Великий дух великої держави
В людських серцях прокинувся по праву,
І впали віковічнії кайдани.
Від Львова і до Києва за руки
Взялися люди, освятивши Злуку,
Заговорили збуджено Майданом.
Святая земле, рідна моя мати,
Обпалена вогнем смертельним пекла,
Ти перша в світі засудила атом
Й закликала усіх, поки не смеркло!
34
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі і чекають, нене,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
Та упізнає брат нарешті брата!
35
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слобожани!
Всі, хто живе під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Уже спускаюсь на дніпрові води
Разом з братами по крилу, з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285761
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Знов чорна хмара
закрила небо.
Вставай, мій друже!
Боротись треба!
Вставай, мій друже,
беремо зброю,
в пориві дужім
здобудем волю!
Вставай, мій друже,
вдіваєм лати,
мечі беремо,
ти чуєш, брате!?
Підемо, друже
проти сваволі,
у січі мужній
засієм долю.
Засієм долю,
зберем достатком,
вставай, мій друже,
пора, мій брате!
Бо хмара клята
понищить сходи.
Вставай, мій брате,
в ім"я народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285625
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Если кто-нибудь спросит: "А вы не живете ли вместе?",
Я отвечу ему, не кривя ни умом, ни душою,
Что твоей никогда я на свете не буду невестой,
Что твоей никогда я не буду законной женою.
Улыбнутся, плечами пожмут, по плечам будут хлопать,
Но останусь верна только небу и белому снегу.
Даже если смогу я коснуться тебя и потрогать,
Ты останешься так далеко, как никто еще не был.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284772
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
1
Одне і теж все сниться чось мені:
що ніби я десь в просторі літаю,
ізвідти нашу Землю розглядаю,
наче й не я зовсім то. Хоча - ні!
Раз так усе у сні виразно бачу -
то, певно, я... та дивно то, неначе
я не такий, мертвіший як усі!
У сні оглянув ближнії планети,
повз мене в даль проносяться ракети
і метеори, як бенгальськії вогні.
Чумацький шлях руками весь обмацав,
архангелу подав на срібну тацу,
яко офіру, думи ці свої,
що з ночі-в-ніч проходять в моїм сні,
як кадри фільму, строгі і сумні.
2
Згори Земля глядиться наче м"ячик,
що дітвора забула у дворі -
займив на собі фарби голубі
і серед зір вогненних мирно скаче.
А придивившись, то побачиш там,
що той яскравий колір тільки шарм,
бо є і плями, і хтось тужно плаче.
Один на ній живе, маєтки стачить.
а інший всім й собі життя партачить
і у душі якийсь суцільний хлам.
А є і треті - вірять обидвом,
самі не вміють битися зі злом,
чекають або кари із небес
або виляють хвостиком, як пес,
бо певно легше жити в світі псом.
3
І їх, цих третіх, більшість на Землі.
Їм би навчитись керувать собою,
щоб проти зла ставати вмить до бою
і гартувати дух свій у борні.
Та чи вони загрались тою грою,
чи то спідручніше безликою гурбою
охороняти чийсь княжий трон.
Трапляються й у них поводирі,
але вони, як правило, одні,
бо рідко хто полізе на рожон.
Ще час-від-часу трісне десь терпець
і тисячі відважниїх сердець
під заклики проворних отаманів
встають за правду і тріщать кайдани!..
та зводиться все згодом нанівець.
3
І знов смиренно просяться служить,
поводирів карають привселюдно,
порив до волі нарікають згубним
та мріють як до старості дожить.
Лише окремі йдуть аж до кінця
поки отруйна порція свинця
не обірве до волі звабний шлях.
Так було все, так є, з покон віків
повторюється з точністю до грама -
така гірка й жорстока голограма,
чи то примара з тих тривожних снів.
Збирається лиш біль у них в серцях
і тріпотить, як полонений птах,
але нашийники й намордники нові
вже приміряють в княжому дворі
ховають недосказане в літах.
4
І той гіркий невисказаний біль,
збивається в тверді клубки-скелети,
збирається зі всіх кінців планети,
злітається, як кулі, звідусіль.
Ще дужче зарядившись негативом
від тих гріхів, що пострічав десь дивом
стає їдким й пекучим, наче сіль.
Обрісши ще й ненавистю і злом
стає клубок клекочучим ядром,
чекає лиш коли запалять гніт.
Та мовчки все це споглядає cвіт:
один поважно пише заповіт,
а інший попри нього напролом
біжить, аж іскри розсипа кругом,
а той зарився в землю, наче кріт.
5
Але коли тих ядер тисячі
розкидані й уже горять квачі,
що вже от-от їх мають запалить -
мене у сні пекуче то болить.
І я вже тут мертвіший всіх живих
щоб докричатись з снів своїх німих,
щоб роззбудити совість уночі.
Щоб спам"ятати заразом всіх трьох:
«У нас один лиш цар - то Господь Бог!
Облиште гратись у князів і псів!
Бо коли хтось запалить отой гніт
то на шматки розколеться весь світ
і вже ніхто ніколи не збере,
не вкаже що є добре, а що зле
і не напише більше заповіт...
------------------------------
...Я просипаюсь й витираю піт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284747
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Из осенних листиков-рассказов,
обронённых давней знакомой .
В «Хлебном», в полдень быстрый,
С офисов, одетые,
В модничем изыске,
Мы - авторитетные!
В замшах дерзских, в кожах
Мятых и зернистых.
...Бабушка там, тоже
Хлеб купила, быстро,
Но...не уходила,
Чуть застыв уныло.
Стыдно мне...неловко,
В жгучем фиолете -
В «бедном шике» осени,
Тренде - уже с лета,
...Рядом одиноко
Бабушка молчит.
Мнёт платок и про́седи.
Мы ей – богачи.
05.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284599
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Стою - де сонце вперлось в небокрай...
Десь там, далеко славнозвісний рай
та не усім туди яснить дорога
і чи від нас залежить, чи від Бога -
щоби туди заглянуть хоть за край.
Хтось так придумав: щоб попасти в рай
то треба всім, хто в черзі, поклонитись,
не просто так, щоб щиро помолитись
наодині, а привселюдно, тай
щоб всі ще й посміялись: «Гай, гай, гай...»
Cтояв і думав - а хіба то рай?!!!
Де кожен так й норовить укусити,
де треба в чергу дозволу просити,
а поруч цвіт й весни щирий розмай!
...десь там далеко...та хіба то рай?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284609
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Солдату, ожидаемому Викторией – посвящается!
В армию из пиццерии...
А он и верит и не верит, что дождусь.
Слова последние хоть помнит, наизусть?
...В казарме некогда скучать да изводиться!
Что вспоминать нам ту несъеденную пиццу...
А я хожу в ту пиццерию вновь и вновь,
Где нет хмеля́щих наших вкусных коньяков.
Ему на плац передаю сквозь шум и гам,
Что он там, в армии – не сам, не сам, не сам...
18.09.11 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281982
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Я вас кохаю мудро. Без надії.
Без сумнівів. Без сподівань. Без слів.
Самотньо. Безпорадно, як у сні.
І відсторонено, й далеко – як умію.
Без болю. І без радощів. – Востаннє.
Свідомо. І я вибрала сама
Це ідеальне, майже янгельське кохання.
Воно безсмертне, бо його нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281384
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Моей жизни гарячая гильза
Закатилась в сухую траву,
А сомнения душу загрызли:
Не впустую ли жизнь я живу?
В одиночную камеру чувства
Затолкала пожизненно я.
И вокруг меня стало так пусто!
И никто не грустит без меня...
Дней моих бесконечная серость
Зачеркнула все краски любви,
Безразличия глупая мерзость
Объявила начало зимы.
Я не знала рецептов спасенья,
Я попала в смертельный капкан...
Слава Богу, бывает везенье:
Это сон, это просто обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280484
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Ты приходи в мой дом почаще,
Неплохо б чаще раза в день.
Я приготовлю чай послаще,
Не исчезай, как будто тень.
Будет на сердце одиноко,
Ты приходи ко мне, родной.
Разделим на двоих тревогу
И станет горе мишурой.
Звони за пОлночь, рано утром,
По делу или просто так.
Один не совладаешь с чувством,
А с другом, знаешь, все пустяк.
Помни в минуты, когда радость,
Близкий по духу человек.
Я заберу твою усталость,
Ты распрощайся с ней на век.
10-11.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279964
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Патріотично налаштованій молоді України
П Р И С В Я Ч У Ю
Оптимістична байка
В відкритім морі Бригантина йшла.
Вітрила розпростерті, ніби крила,
грот-щоглами всміхалася вітрам,
а стакселями сонце з сну будила.
Трюми ущент наповнені добром,
могутній кіль з шпангоутами зрісся,
і все би добре, та коли б не зло -
на кораблі щурячий полк завівся.
І ті щурі противні і гидкі
почали гризти все підряд нахабно,
увесь товар погризли на судні,
усе добро. О, будь вони не ладні!
Поміж собою гризтись почали,
тих, хто перечив тім безчинству, з"їли,
а тоді здуру (дати б їм смоли!)
почали гризти Бригантини тіло.
Ото дурні! Не втямлять те ніяк,
що і себе у морі поховають,
не розуміють, що то смерті знак.
"Спиніться!" - Бригантина їх благає.
"Одумайтесь, бо згинете самі
і першими поринете у прірву!
Не допоможуть дружні кораблі,
бо це кому таке "добро" потрібне!
Не слухає gиdota та бридка -
гризе шпангоути, борти і переборки,
а Бригантина юнг усіх склика,
щоби свавілля взяти те за шкворки.
"Не хочете по доброму, щурі?
То вас у море, як баласт, закинуть,
не жити вам на цьому кораблі,
що гордо називають - Бригантина!
-----------------------------
Гюйси святкові бризи шелестять,
корму вквітчало бойове знамено -
йде Бригантина в океанську гладь
і зупинити вже її даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278778
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 06.09.2011
Ділили навпіл все життя,
І шли стежками долі.
Родина, як мале дитя,
Навчалася по волі.
Раділи разом запальні,
А смуток поділяли.
Підтримку бачили в собі,
Та й досвід набували.
Жила взаємність у думках,
Та вміння поступатись.
До сивини несли в руках,
Чарівність посміхатись.
У двох серцях жила любов,
Відкрита й безумовна.
І цінував він, що пройшов,
Весь шлях із нею сповна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278062
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011
Байка
Геть збісилися у лісі
вовки і койоти.
Напустилися на звірів,
коли їм супротив
захотіли ті при святі
висказати щиро,
бевзів армію кусючих
добре накрутили.
Перекрили всі поляни,
всі лісні дороги,
не пустили звірів рано
молитися Богу,
а усім приїжджим гостям
із лісів сусідних
набрехали ніби звірі
всі із ними згідні.
Відшукали і цапиху,
засудили швидко -
буцигарні уже повні.
просвітку не видко!
Молодих оленів гордих -
теж у каталажку,
бо "знайшли" в них шнур бікфордів
і бензину пляшку,
що самі їм і всучили,
коли щось(?) шукали.
Оббрехали, посадили,
та й того їм мало -
брешуть далі, та так спритно,
аж самі тім раді.
Їм то що? Одіті, ситі,
суд не на заваді,
бо у всіх судах в окрузі
їхні делегати
і вже скоро заборонять
вночі звірам спати.
А до місяця як виють
про любов до лісу,
у вині вже руки миють,
в меді глину місять.
Вони з звірів друть три шкіри,
четверту шмагають,
не бояться ані віри,
ані гніву Краю.
Ой даремно це ви, хлопці,
пішли проти лісу,
ще не встигне зійти сонце -
згинете до біса.
Бо не можна свою волю
диктувать громаді -
не прикриє парасоля
те, що зветься зрада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277273
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Cвяткує Україна Незалежність
вродливою, дзвінкою, молодою,
а рід її сягає у безмежність
тисячоліть історії земної!
Бо це вона трипілля обробляла,
бо це вона насипала кургани,
бо це вона життям обдарувала
князів великих і січі гетьманів.
Бо це вона від тих часів донині
є матір"ю, хоч виглядає юно,
і понад нею небо таке ж синє,
і житній колос лопотить по струнах.
У тих акордах музика врожаю,
в блакиті пісня, в вишиванці доля -
розкинулось від краю і до краю
безмежне небо і безкрайнє поле.
Що побажать Тобі в двадцятиліття?
Щоб була незалежною надалі,
щоб пересуди, історичне смІття
твоє лице знов слізьми не вмивали.
Щоб була незалежна від обману,
щоб стала незалежною від зради,
щоби Тебе твої же отамани
не роздирали на дві різних правди.
Щоби границі були лиш навколо,
щоб дух свободи панував повсюду,
щоб турнікети й міліцейські школи
не були перепоном твоїм людям.
Щоб була Ти єдина і багата,
щоб була Ти весела і щаслива,
щоб кожен українець міг сказати:
ЛЮБУЙТЕСЯ! ЦЕ МОЯ БАТЬКІВЩИНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276863
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Якщо ти не за народ
Значить ти мій антипод.
А якщо з народом ти-
То з тобою ми брати.
Більше всьго я б хотів,
Щоб зібрати всіх братів.
Так у чому ж тоді річ?
Гайда хлопці всі на Січ!
Щоб узнав той антипод
Що-то ми є за народ!
Тільки Січ та - де сьогодні?
Де герої ті народні?
Де ж поділися брати
Ті що з долею на ти?
Що не знають, що-то шпори,
Яким ще не вділи шори.
Ті що знають: що то бют;
як мозги нам всім ї...(полощуть)
Хто усі оті "народні",
Усі "чесні" й "благородні";
Що від себе незалежні
І собі ми протилежні.
Дуже хоче антипод
розділити наш народ
Тож брати мої єднаймось!
Від отих всіх відмовляймось.
Що нас ділять і цькують
і до згину нас ведуть.
Хай на прапорі в нас буде:
НАШ НАРОД І НАШІ ЛЮДИ!
Геть!- увесь той антипод,
Що обманює народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276594
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011
До Дня Незалежності України
Ох, рідна моя Україно!
Терпіти доки будеш ти
Знущання «кузькиного сина»?
О, Боже, за слова прости!
Не можу слухати й глядіти
На рожі владних яничар,
Куди думки свої подіти?
Куди втекти від їхніх чвар?
Терпець без міри, мій народе?
Чи Воля вже така нудна,
Що по Дніпру течуть не води,
А сльози й кров у нім до дна,
Які ще докази потрібні?
Свавілля й злидні через край,
І західні пани і східні
Давно у змові, - обирай!
За 20-ть років розжиріли,
Новітній править суперклан -
«Синки» надійно поділили
Державний льох у свій карман,
За гідну пенсію старанно
Працює «рідний» депутат,
А ти, народе - мінімальну,
Як доживеш до чинних дат!
Свобода - це не телешоу,
Не блат, не кум - високий сан,
І навіть не оті «герої»,
Що зрадили людський майдан...
Свобода - то вогонь Надії
В серцях звичайних трударів,
Щодня крокуючих до мрії,
Я чую їх душевний спів!
Свобода - це не на папері,
Не кількість золотих авто,
Це - правди суть у кожній сфері
У кожну мить на повні 100...
Свободи хвилі підсвідомі
Вставати кличуть із колін,
Тримати Прапор у долонях,
Співати голосно свій Гімн!
Ох, рідна моя Україно!
Бажаю щастя і добра,
Коли вже ти розправиш спину?
Свобода щоб - не сон, не гра?
Не можу просто так писати,
Не в силах також і терпіть...
Та хочу вірити і знати -
Ти сама краща! Будем жить!
23.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276598
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011
До тебе, Господи, взиваю
І сподівання щирі маю –
Що Україна вільна буде
Від лицемірства і облуди,
Від бездуховності й зневіри
Людців, душею зачерствілих,
Від злої долі та безправ’я,
І тих, які завжди лукавлять,
Від нетерпимості і зради,
Ярма грошей, полону влади,
Від фарисейства лже-героїв
І збайдужілості людської,
Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
Забувши все святе та вище,
І наче круків хижа зграя
Вкраїну навпіл розривають,
Розбрату сіючи в нас зерна...
Від всього зла, всієї скверни
Зціли, Всевишній нас Владико,
Щоб вільним став народ великий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276579
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011
Ще не вмерла Україна - поможи їй, Коля!
Утікають із сльозами і слава, і воля...
Гинуть села і містечка, як роса на сонці,
людомори правлять спритно у моїй сторонці.
Душу й тіло покладайте, сили й капітали -
та ідіть, лягайте швидко всі під феодала.
Встали браття всі "у позу" - від Сяну до Дону,
дивляться на Юлю з Вітєй, ніби на ікону.
Чорне море висихає і Дніпро міліє,
розділили степ і гори пани - лиходії.
Душу й тіло покладайте, сили й капітали -
та ідіть, лягайте швидко всі під феодала.
Та живе велика справа у серцях і думах:
шлях наш - правда і завзяття! Тут не місце суму!
Розірвуть тяжкі кайдани праця і надія,
встануть на ноги недужі і сліпі прозріють!
Більше не слухняна зграя - будьмо ми народом!
Підіймаємося, браття, за честь і свободу!
20 - 21. 03. 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254396
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 23.08.2011
Дороги всі ведуть у Рим,
Піти у Рим, вперед 100 кроків,
Ім'я звичайне Пітирим,
І прізвище просте Сорокін.
Хто ми, народ, народ невже?
Складне життя в своєму домі,
І соціум прийшов уже,
До всіх, для всіх, північним комі.
Населення в своїй структурі,
Свої уклади має нація,
Живуть у соціо культурі,
Як соціальна стратифікація.
І хто такий цей індивід,
Планета, всесвіт і людина,
Рух революцій і перехід,
Свобода - чи вона єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276472
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 23.08.2011
Посвящается
Насте Фоминой...
Запах
горячего
кофе.
Мысли,
как чёрные
мухи.
Вкус
на губах
сигареты,
взятой
в отчаянии
в руки.
Стук
уходящей
секунды.
Плачет
на ветке
кукушка.
В ленту
вечернего
света,
брошена
кем-то
игрушка.
Ветер
порвал
занавеску,
окнами
хлопнув
в ладоши.
Он обнажил
незаметно
шрамы
в душе
и на коже.
Кто-то
стучит
кулаками
в наспех
закрытые
двери.
Режут
больную
реальность
стоном
пустые
качели.
18.08.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275939
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Цикл патріотичних віршів „УКРАЇНА”
Українська держава
Доки живе українське мистецтво,
Доти й сама Україна жива!
З віку у вік набуває безсмертя,
Як набувають безсмертя слова.
Доки живе українська культура,
Доти слов’янський народ не умре!
З віку у вік переходить у спадок
В душах вже наших онуків живе.
Доки живе українськая мова,
Доти і серце палає вогнем!
Пишуть книжки і навчається молодь
Щось вносить в мову своє день за днем.
Доки живе українська завзятість,
Доти в не всохне козацька душа!
Наші нащадки підтверджують ділом
Те, що країна і досі жива!
Доти жива українська держава,
Доки надія палає в серцях,
Доки її невмирущая слава
Вітром гуляє по вільних степах.
Листопад, 2009 рік.
***
Наша рідная земля
Синє небо й жовте поле
Є колискою життя,
Рятувальне наше коло
Наша рідная земля.
Нива золотом заграє,
Соловейко заспіва –
Найдорожче все плекає
Наша рідная земля.
Вітер шелест підіймає
Із-за пагорбів в степу.
Швидкоплинний день рушає
У нічну холодну тьму.
У пітьмі лякають тіні,
Постає німа стіна.
Та коли світанок вплине –
Україна ожива!
Знов калина червоніє,
Соловейко знов співа –
Вона вмерти не посміє
Наша рідная земля!
Листопад, 2009 рік.
***
В чому щастя України?
В чому щастя України?
Щастя – в борщику смачному,
У цибулі й буряках,
Щастя – в салі запашному,
У горілці й гарбузах.
Щастя – в святості церквушок,
Щастя – в небі над Дніпром...
В чому щастя України? –
У всьому, що є добром!
Щастя – в усмішці людини,
В соловейчиних піснях,
Щастя – в ниви гущавині,
Щастя – в тиші і вітрах.
У Карпатах вільно б’ється
Серце щастя, як в орла,
Коли каменем несеться
У повітрі, мов стріла.
Щастя – в кожному ковточку
Аромату рідних трав,
Щастя – в рідному куточку,
Що душі притулком став.
Щастя – в щасті Батьківщини,
Щастя – в мирі і красі...
В чому щастя України? –
Щастя – в прожитому дні!
Щастя – у весняних грозах
І у вранішній росі,
У зимовому морозі
І у літній духоті.
Щастя – в кольорі надії
І березових бруньках,
Щастя – в людській славній мрії,
В ясеневих пелюстках.
Щастя – в шелесті шипшини,
У курчанні журавлів...
В чому щастя України? –
В братній єдності братів!
Червень, 2010 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269725
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 19.08.2011
Слава, слава Україні!
Воля-матінко, стрічай!
З віковіччя і донині
Не згасає хай свіча!
Що у кожнім серці світить,
Що хвилює й гонить кров.
Та свіча, яку помітно
Хоч під сотнями покров!
Заблищить, мов порцеляна,
Як кришталь, задзеленчить!
Сповістить про те, що рано
Помирати. – Треба жить!
Хай живе і Україна!
Не існує – а живе!
Українське – не чужинне
В неї буде хай лице!
І лани тоді, і кручі
Посміхнуться знамо як!
Воля-матінка квітуча
Українська... Тільки так!
17 серпня, 2011 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275663
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Може десь далеко кращі є країни,
Тільки все там інше: небо і поля.
Я ж вклоняюсь долі, що на Україні
Народилась й жиє вся моя рідня.
Я не знаю де ще вміють так співати
На свята і в полі пісні чарівні.
Де ще серце й душу вміють віддавати
За свою Вкраїну, за щасливі дні.
Де ще так терпляче йде народ до світла
І мету не зрадив, й душу не продав.
Кобзарева пісня лине, не затихла,
Бо слова Шевченко серцем написав.
Де ще може бути небо синє-синє
І садків вишневих ніжна заметіль.
Солов"їна пісня де ще так ось лине,
В ній звучить і радість, і печаль, і біль.
А лани широкі в золотавім сяйві
Зустрічають сонце й проводжають день.
І живуть тут люди сильні, добрі й славні,
Вміють працювати і ростить дітей.
Може десь далеко кращі є країни,
Тільки в моїм серці є любов одна:
Небо синє-синє, пісня солов"їна
І батьківська хата, й доля молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275083
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Я у снах твоїх геть заблукала
Де колись протоптала стежину:
Знов кохання тобі обіцяла
Й шепотіла тобі: "Ти, єдиний".
Я тобі дарувала світанки
Переповнені сонячним світлом
І метеликом я на фіранку
І весною сідала, і літом.
І листком я кружляла осіннім,
Біля ніг твоїх падала тихо.
День зимовий в мережеві синім
Розсипала на зірочки-крихти.
Ти пробач, бо я зовсім не знала,
Що в твої сни приходжу щоночі.
Я ж тебе в своїх снах не стрічала,
Не твої цілувала я очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273881
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 10.08.2011
Сурміть мої нерви, рвіть душу, волайте…
Чому ж це не чують не бачать усі,
Що ми задебілені кожен на сайті,
Що очі запльовані в «божій росі».
Той висвітлив квіти, той длубає в носі,
Той патрає душу і шмарклі жує…
А нас роздягають, ми голі, ми босі…
Хто вже ми сьогодні і ким ми не є?
Запроданці віри, дурні яничари,
Безликі і сірі в кошарі своїй,
Забиті вовками у щільні отари
Нас ріжуть потроху на передовій.
Прокиньтесь поети, Ви ж голос народу,
Ви нації дух, ви її солов’ї.
Душіть своїм словом вовчачу породу,
За вами Вкраїна і доля її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272320
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Сурміть мої нерви, рвіть душу, волайте…
Чому ж це не чують не бачать усі,
Що ми задебілені кожен на сайті,
Що очі запльовані в «божій росі».
Той висвітлив квіти, той длубає в носі,
Той патрає душу і шмарклі жує…
А нас роздягають, ми голі, ми босі…
Хто вже ми сьогодні і ким ми не є?
Запроданці віри, дурні яничари,
Безликі і сірі в кошарі своїй,
Забиті вовками у щільні отари
Нас ріжуть потроху на передовій.
Прокиньтесь поети, Ви ж голос народу,
Ви нації дух, ви її солов’ї.
Душіть своїм словом вовчачу породу,
За вами Вкраїна і доля її.
ID: 272320 автор: Goran
Виніс вирок всім Горан:
Задебілені поети.
В носі длубати лиш вам,
Шмарклі жуйте, як конфети.
Збожеволіли усі:
Пишуть віршики про квіти,
Про красу, що на землі,
Про кохання, осінь, літо...
Душу патраємо вщент,
Бо дурні, як яничари
І безликі, бо тепер
Живемо чомусь в кошарі.
Загнані вовками в кут,
Ми спимо і дні, і ночі.
Ріжуть нас. А хто ми тут?
Заплювали наші очі.
Та невже, коли в вірші
Солов"їна лине пісня,
Означає те, що ми
На коліна впали низько
І забули всі: хто ми
І в якій живем країні?
Ой, Горан, навіщо Ви
Пишите, що ми дебільні?
В серці почуття живуть,
Біль за долю України.
Розумієм - в бублик гнуть,
Та не зломлять наші спини.
Кожен, хто на сайт прийшов,
Не запроданець, повірте.
А про квіти й про любов
Пишуть всі поети світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272372
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Ну здравствуй, страна желто-синей раскраски
Слывущая в мире четвертой с конца!
Где кислые люди советской закваски
Никак не очнутся от вечного сна.
Бескрайние нивы пустотами тлеют
В местах, там где рожь колоситься должна.
В селеньях пустые колодцы чернеют
Где раньше была питьевая вода.
И из-за черты поступает обильно
Всё то, чем богата и наша земля.
А в кожаных креслах сидящие чинно
На это на всё закрывают глаза!
И стонет страна в ожидании плахи,
И катятся слезы в потоках дождя.
В упор игнорирует страшные знаки
Как ржавая, так голубая чума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270709
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Любіть Батьківщину свою солідарно,
На вірність і відданість їй присягніть.
Не гайте в неробстві життя своє марно,
А краще високу мету встановіть.
І рухайтесь вгору на користь Вітчизні,
І в серці своєму вогонь пронесіть.
В буремні часи і в роки лиховісні,
Нескорену волю свою бережіть.
Виховуйте добре нащадків державі,
Які колись стануть у ній до корми
І далі пропишуть історію слави,
І скажуть свої заповіти гучні.
Хай дух спалахне огнепаленим криком,
І вмить розіб’ються об скелі вітри,
Щоб демон проклятий, каратель безликий
Знав: втримати зброю нам стане снаги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271123
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
...я люблю тебя с прошлой зимы.
это триста четырнадцать дней.
мы вдвоем этой ночью и мы
говорим о любви. не ко мне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269184
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Пасхальний дзвін лунає звідусіль,
оділа Україна вишиванку.
«Христос воскрес! Воістину! Амінь!»
І крашанки в корзинах спозаранку.
Христос пройшов через тортури й біль,
він переміг зловіщий відблиск смерті
і нам вказав, що з вірою батьків,
воскресне, коли навіть треба вмерти.
«Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос воскрес!» - лунає без упину.
І піднімаєм руки до небес:
«Христос воскрес! Воскресне й Україна!»
ЩИРО ВІТАЮ УСІХ З ВЕЛИКОДНИМИ СВЯТАМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255709
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 26.04.2011
(Дівчата, Ви два сонця!)
Я не заздрю дощу, що вмиває байдужі обличчя,
Він вилизує грим (довіряти ж бо маскам не вміє),
Як не вірю словам, що осколками душу калічать..,
Лиш достиглим очам, у яких народилася мрія.
Зупинятись не слід. Я не заздрю далеким дорогам;
Той хто вірить – не жде, задивляючись просто угору.
Не кидай фраз скупих у багаття моїх монологів –
Я воскресну ще з них! – та не заздрю, бо, мабуть нескоро.
18.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254743
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Ти боїшся сказати: так,
Щоб не ранило моє ні,
Відчуваєш любов в очах,
Та вустами мовчиш мені.
Хочу дуже тебе одну,
На колінах я – відпусти,
Дай свою мені всю весну,
Ні - забудь мене і іди.
Ти красива, та я не той,
Нам цікаво, та ми чужі,
Не казковий я твій герой,
І все добре лише в вірші.
Відшукаю, та не знайду,
Хочу більше, та не даєш,
Я до тебе знову прийду,
Ненадовго мене візьмеш.
Щоби вкотре - багато раз,
Цілувати тільки її,
І казати, що світ для нас,
Всі багатства мої – твої.
Знаєш серце моє болить,
І погано моєму Я,
Але знову тобі летить,
І говорить твоє ім’я.
Я боюся сказати: так,
Щоб не чути від тебе – ні,
Але в наших усе руках,
У тобі все що є в мені.
17.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254578
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 19.04.2011
Спасибі всім хто мене знав,
Спасибі всім хто в мене вірив,
Рядки написані читав,
Римовані мої ефіри.
Спасибі ніч, спасибі день,
Я вдячний вам що тут існую,
Спасибі музиці пісень,
Спасибі всім, нехай почують,
Підвладні ми лише життю,
Дорога, шлях і ми крокуємо,
Вдягнули кожен свій костюм,
Невдачі й радості віршуємо.
Я звісно вірив як і всі,
В любов, кохання і у дружбу,
Шукав собі нових месій,
Хотів до них піти на службу.
Якщо ти впевнений - бери,
Бо душу убива зневіра,
Допоки ще живий твори,
І чорна смуга стане з часом біла.
22.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251232
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 07.04.2011
В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (*24 грудня 1937 с.Єрки,Черкаської області — †25 березня 1999, Бориспіль,Київської області) — літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу.
Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» (1967—1969, 1972—1979, 1980—1988).
Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні.
Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки.
Причину смерті В.М. Чорновола до цих пір не встановлено.
Пам"ятаймо!
Він перший піднявся.
Він перший промовив.
І перший поклявся
За рідную мову,
За рідну Вітчизну,
За тризуб і прапор
Він перший почав
=Ще не вмерла= співати.
В тюремних застінках,
В засланні етапах
Як довго ж кати
Його стали вбивати!
Вони полювали
На нього повсюду,
Хоча, як дивитись,
Не звірі то - люди.
Цькували всякчас,
Бруд на голову лили,
Але не зламали
Його й не скорили.
Він перший устав
І підняв в небо синє
Твій прапор,
Гордися, моя Україно!
Він перший пішов
І в могилу героєм
Нової держави
І рідную мову
Вже чує без утисків
З світу другого
ХВАЛА УКРАЇНІ!
І СЛАВА ГЕРОЮ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249617
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 28.03.2011
Цей хлопчик любить пити молоко,
І наодинці бути сам з собою,
Дивитися у транспорті в вікно,
Писати вірші лише лівою рукою,
Торкатись неба у мріях своїх,
Нічними вулицями ідучи додому,
Придумувати музику ходою ніг,
Але йому так сумно є самому.
Ніколи він у Бога не просив,
Ні, він благав для себе щастя долю,
Чомусь отримував лиш холод злив,
І серце різалось ножем від болю,
І тільки бачив: там далеко є вона,
Красуня, на яку він мав чекати,
Здалося що та дівчинка є та одна,
Яку він все життя шукав кохати…
Віршами ніжно сонечко поцілував,
Так тепло, знаючи що вона поряд,
Він полюбив її і сильно покохав,
В очах блакитних, наче хвилі моря,
Побачив щось близьке, може себе,
І захотілося йому її одну зігріти,
Люблю-люблю, люблю лишень тебе,
Твоя весна для мене стала квіти.
Це золотце моє, промінчик мій,
Ти диво, наче половинка мого я,
Цей хлопчик буде завжди лише твій,
Моя любов, моя, моя, тільки моя!
19.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248574
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 18.02.2011
не збуди зачаровану тишу .
так, ці ноти фальшиво зіграні ...
я лиш спогад про тебе залишу ,
а тебе загублю на відстані .
на скуйовдженім ліжку мріяння
загубила доречні речення .
а від тебе холодне віяння
і ні слова для заперечення .
знов розмріяно-запечалена
розглядаю уявну тінь ...
втім - це добре , що наше ставлення
після всього лишилось без змін .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241619
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 17.02.2011
Галаку В.В. До 60-річчя талановитого музиканта
Чом зажурився, мій акордеон?
Всміхнися, друже, барвами октави,
Міхами здуй пилюку із вікон -
Хай сонце сніг у лютому розплавить.
Всміхнися, брате, рано нам тужить!
Ми ще не граєм із тобою марша -
Життя вітання нотками бринить,
Ми просто стали на один рік старші!
А пригадай, коли ми молоді,
З тобою, друже, весело співали -
То танцювали лілії в воді,
Дівчата нам проходу не давали!
Як ми у школі дітками колись
Акордами перебирали гами,
Сьогодні б крикнуть часу: "Повернись!!!"
Але цього робити ми не станем.
Бо нас чекають ще бурхливі дні -
Не раз стривожим піснею серпанки,
Все ж не старіють душі молоді -
Збудися, друже, у озоні ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241373
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011
Так дуже хочеться мені з тобою бути,
В моїх думках ти завжди в епіцентрі,
Ніщо не перепона щоби щось відчути,
Хоча між нами "мультикілометри".
Твоє обличчя - пік пори весняної,
квітуче, миле, щире і красиве,
А погляд - символ літа полум"яного,
жадАний, теплий, сонячний, звабливий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240649
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 15.02.2011
Німію від напружених думок,
Вмираю від останніх вісток з дому,
Та серце знов пройма електрошок:
"Не час! Cпинись!" - і я виходжу з коми.
"Вмирати добре - як зробив вже все,
Вмирати можна, щось та залишивши,
А просто так вмирати - то пусте!
Сховатись, так нічого й не зробивши."
"Та що робить?" - питаю. "А борись!
Борись зі всім, що так калічить серце,
Борися вперто, кожен день і мить.
Борись! То саме легше - вмерти!
Як не бажаєш дітям зло терпіть,
Коли не хочеш знов у пастку блуду -
Борися! Як на протязі століть
Боролись ті, про котрих кажуть - ЛЮДИ!
Бо сатаністські заклики, як смерч,
Проносяться над грішними світами,
Дахи знімають, голови із плеч -
Цілі міста в обіймах океанів.
Цілі країни у обіймах мук,
Цілі народи у обіймах лиха.
І мовчимо! Не видно навіть рук,
Бо душим дух, аби сидів він тихо.
"Не треба крові!"- кричимо усі -
"Не треба смерті!", хоч самі вмираєм,
А Сатана сміється голосніш
І помирати нам допомогає.
І Божі храми в відчутті біди
Заплакали тривожно образами:
"Моліться, док отруєні плоди
Не з"їли в вас ще доостатку тями!"
Творець сердито дивиться згори:
"Невже ви не второпали, сердешні?
Ви - й є ті воїни супроти Зла орди,
То ваша місія, то борг перед прийдешнім!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234395
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 13.01.2011
Я желаю тебе ДОБРА,
И не важно, что у нас было,
Я желаю тебе ДОБРА,
Хотя сердце еще не остыло.
Я желаю тебе ДОБРА,
И, удача звездой, пусть светит,
Я желаю тебе тепла,
Пусть в душе твоей, будет лето.
Пусть у жизненного костра,
Никогда не погаснет пламя,
Я желаю тебе ДОБРА,
О себе оставляя память...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233592
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 10.01.2011
Я люблю тебя просто так!
Я люблю тебя ни за что.
Может просто за то, что ты есть..
Я люблю тебя ,вот и всё!
Может только за этот взгляд,
за подаренный, может ,рассвет,
за косанья руки твоей,
за мурашки мои в ответ.
За весны сумасшедшей приход
и за теплые все дожди,
за бардак у меня в голове
и рожденные в ней стихи.
За сегодняшний этот день,
за весь воздух, которым дышу
и за яркое солнце в окне
я, быть может, тебя люблю.
За безумство бушующих чувств,
за огонь и за то, что горю.
Я люблю тебя ни за что..
И за это вот всё люблю!
автор не известен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233166
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 06.01.2011
Этат рэп будет на великам и магучем
Чтобы поняли меня чистакровные рассеяне лучче
Знайте банберавцы не толька за Збручем
Я адин из них мы уже давно на Данбассе
Так что гатовте кисель в галаве буду прамывать мазги серай массе
Падхадите ближе к маей свабоднай кассе
Эта мая бальная тема так-чьто слушайте всё будем разгавор вести а Рассее
Извините за мой рассейский гаварю как умею
С каждай рифмай я к старшему брату исчё более дабрею
Слава красивые я в голавы вам сею
Не знаю прарастёт иль не прарастёт в почьву зерно
Темень в ваших галавах а я хачу чтобы там было вёдро
Я переживаю за вас болит мне матушка Рассея ой мне больно
Не знаю подходит ли по контексту но я зарифмую сюда Бородино
И Ведено плохо что рассеяне пъют водку а не вино
Скажу большое спасибо им за одно
Пяльмени очень вкусная ихняя еда
Люблю покушать их приятно да
Или всётаки китайцы придумали это снадобье да нет ерунда
Всё эта чехарда
Данецкие крипаки шлют привет в Маскву своим гаспадам
За што купил за то и прадам
Так не навсегда но главнае чтобы не было вайны эта всегда беда
Кагда уничтажаются церкви сёла ацепляются без хлеба генацидам и гарада
С севера с тайги и тундры набежала сюда в 17-ом голодная арда
Хатя и раньше здесь была но меньшэ наглела тагда
Да вот я думаю если б не Смотрыцькый священник из Волыни
На каком бы языке наши саседи гаварили ныне
Хатите исчё брошу камень па братскай гардыне
Нармальные рассеяне бывают толька в Украине
Сматрели например «счястье маё» классный фильмец
Лазница настаящий маладец
Так класна пасмеялса с вас проста пииии...ец
Што паделать кагда водка делает из вашых мазгов халадец
С закуси толька агурец
А большэ маскалоиду и нужна
Ужэ меньшэ адной шэстой сушы спиваетса дружна
Не важна лета тёплае или марозная стужа
Мой разгавор к братскаму народу так любовью нагружэн
Неабестужте или как правильна сам не понял што нагаварил
Вот бы мне так как у ВВП дед поварам у Ленина бы был
Думаю прикольные он щи и мацу Крупскай и Сталину варил
Крипакас умеет гаварить па русски
Наздаровье водка какошник сарафан кафтан да чиста пацан
Сваим знанием рву вас на куски
Так мазгами раскинь па людски
Ну так пасмеятса чтобы небыла таски
Навагоднее настраение барада из ваты дедмароз пяный нос
Што ты нам принёс
Так пускаю вашу историю в разнос
Куда дальшэ ана и так у вас вся панос
Украл убил с каждым саседам вайна
Пракаждава саседа в анегдотах многа дерьма
Штота не так проще паслать на
С других смеёмся кагда свой народ вымирает
Ешьчё пидесят лет в рассии русский меньшэ палавины панимает
Если такая страна тагда будет кто знает
А там и дальше бесвкусная музыка играет
А вот я таким вапросам задавалса проста интересна
Чьто рассеяне на раждество пают павсеместна
Какаята у них есть хатябы адна песня
Типа наших калядак и щедровак
Или кацапоид в еврейскам шансоне думая чьто эта ево музыка нацианальная ловак
Канешна плюнуть в чюжой агарод легко был бы повад
Да аднаво места вам мой довад
Резали Чечню недавна а кагдата балгарскую Казань
300 лет платили крымским татарам дань
Немцы и французы приежали и учили их знаний
Придумывали истории им с красивых приданий
Не паверите у меня в школе па русскаму языку была пять
Хатя я Пушкина и Талстова и тагда не любил читать
Рассею умом не панять
А тагда чем попай
Я такую бредятину несу ушами и ладонями хлопай
Шаг за шагам к светламу будущему топай
Вымирающие деревни с месными абаригенами в цэнтральна черназемье завтра будут цветущей Европай
Валянками и лаптями па балотам топай
Опа опа
Эта пачти канец
Добрый моладец маладец
Василиса краса
На камень нашла каса
Не смейтесь с крипакаса
Я ж толька учюсь рифмавать па русски
Рву сваими текстами вас да ржаки и на куски
Чьтобы были радасными и небыла таски
Маи расейскаязычные скаски
Большэ веселья и большэ ласки
Танцуцй Рассея веселья пляски
Играй радимая балалайка играй гармонь
За Рассею всех парву Рассею не тронь
28.12.2010
надіюся було весело
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231894
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 30.12.2010
Невже не має вибору народ?
І українці тут лише гарматне м’ясо,
Кому потрібні з кров’ю нагороди,
Які на грудях брязкальця прикраси.
Я убиваю в собі все і кожен новий раз,
Болить так серце і картає груди;
З боліт нехай це принесе для нас:
Фінляндія це пам’ятає - гинуть наші люди…
Далека ніч і місяць у темній воді,
Під кригою снігів холодні заметілі…
Ярмом служили не свої меті,
І не собі ми забирали землі вільні.
Берези тихий шум в морі озер,
Ліси, річки - нові раби системі треба,
За це вкраїнський син і не один помер,
В останнє бачив хмари фінського він неба.
Не обійняв і не знайшов як обіцяв:
Вернуся мамо, моя жінко, мої любі діти!
Від пострілу упав того хто край свій захищав,
Тіло замерзло в холоді, лиш Бог душу забрав зігріти.
Пробачте, ні це не моя тяжка вина!
Фінляндіє, ти пам’ятаєш кожного свого героя сина,
І вічна пам’ять всім що впали у бою синам,
Рубцем на серці є для України кожна що загинула її дитина.
28.12.2010
пес: память українцям що воювали у цій війні, ті що вернулися і ті що ні
і особисто моєму дідові який був учасником тих подій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231860
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 29.12.2010
Нас з тобою чекає, занадто складна дорога,
Де пісок з-під бруківки, буде сипати в наші очі,
Неквапливо вперед, ледь тягнутимуть "ватнії ноги",
А терпіння скінчиться..... бо разОм більше йти не охоче.
І вже варто комусь з нас, звернути окремо - "на ліво",
Бо, без пристрасті полум"я наше, дуже холодне,
"Витікає із мозку любов", наче піна з-під пива,
Та й немає вже шансів давно... i не бачимо ... жодних.
Як в часи старовинні... знову клею поштовую марку,
Щоби вкинути лист, замість "скайпу","емейлу", "мобільних",
Симулюючи щастя, ми отримали "жовтую картку",
Попередження: Знов, для терплячих і божевільних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229277
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 17.12.2010
Поэты!!! Давайте восстанем все вместе!!!
Давайте устроим протест в декабре!
Довольно платить наши кровные песне,
Она – пережиток с противным амбре!
Докажем, давайте, что рифмы и строфы
Способны ещё удивить знатоков.
Не будем распяты крестами Голгофы!
Не бойтесь протеста и злых языков!
Сейчас стихотворчество не актуально,
Оно не приносит поэтам доход!
Оно именуется «Hobby» - печально…
Не взяты властями стихи в оборот!
Давайте читать, как в Советское время:
На улицах, громко, чтоб слушали все
Бунтарское, вольное, СЫТОЕ племя
Поэтов творящих в огромной толпе!
Поэтов, могущих заставить смеяться,
Рыдать, сострадать и прощать за грехи!
Давайте пойдём во все двери стучаться,
Давайте читать на дороге стихи!
Услышат! Поверят! Не сразу, но всё же!
Идёмте на площадь!!! Протест заявлять!
Сидеть и молчать для поэта негоже!
К тому же нас много! Не шесть и не пять!
Поэты!!! Давайте восстанем сегодня,
Чтоб завтра стихами суметь прокормить
Себя и семью, чтобы жить плодотворно,
И с гордостью имя поэта носить!
01:39
16.11.10
Структура проведения мероприятия:
1 день.
1 часть – официальная. Сбор в 14:00, начало в 14:30
- Вводное слово ведущих. Знакомство с выступающими участниками;
- Выступление участников со своими стихотворными работами (вперемешку с музыкальными номерами) – 1,5 часа. После кофе брейк 20-30 минут (антракт). Продолжение выступлений – 1,5. Обсуждение стихотворений и комментарий самого автора. (Лимит времени выступления одного участника 5-7 минут.)
- Вынесение на обсуждение основной идеи, постановка целей и методов их достижения с последующим формированием организационного комитета.
2 часть – неофициальная – «свободный микрофон»:
- перемещение всех желающих в кафе;
- знакомство со зрителями;
- прослушивание стихотворений зрителей и ознакомление со сборниками (если таковые имеются).
2 день.
- Посещение театра (по желанию). Начало в 12:00.
- Прощание с участниками.
Свободное время и разъезд.
Отчёт по проведенному «Первому всеукраинскому Съезду Поэтов».
1й Всеукраинский Съезд Поэтов состоялся в г.Киеве, 27 ноября 2010 года. Наше мероприятие прошло в рамках дружеской встречи-знакомства поэтов розового сайта, а также уважаемых и широко известных поэтов г.Киева – Евгении Бильченко, Марины Киевской и Юрия Крыжановского.
На Съезде присутствовало более 40 поэтов из разных уголков Украины, ярко продемонстрировавшие, что поэзия – жива, действенна, популярна и способна творить чудеса. У всех в ходе мероприятия была возможность продекламировать свои произведения и после получить критику, мнения и пожелания со стороны своих коллег. Все участники – люди очень талантливые, творческие и читаемые он-лайн. Среди них были и композиторы, и исполнители, которые представили авторские песни, это: Анатолий Урюпин (г. Киев, 47 лет, автор и исполнитель), Татьяна Хаустова (композитор и исполнитель с песнями на тексты своей матери – Евгении Хаустовой; г. Антрацит, Луганская обл. 16 лет) и Александр Панченко (г. Киев, 30 лет, автор текстов и исполнитель).
Основная идея данной акции заключалась в том, чтобы поэты, наконец, гордо и во всеуслышание заявили о существовании современной, качественной, способной заставить сопереживать, чувствовать, ЖИТЬ, поэзии, которая, как любое искусство, заслуживает должного отношения, как это было во времена Пушкина, Есенина, Маяковского.
Среди планов на будущее существуют идеи относительно проведения Фестиваля Поэзии в рамках 2-го Всеукраинского Съезда Поэтов.
Все участники-члены клуба, которые присутствовали на нашем вечере-встрече выражают свою глубокую благодарность и признательность господину Евгению Юхнице за то, что все мы смогли встретиться и познакомиться благодаря существованию и должному функционированию нашего розового сайта.
С уважением организаторы 1-го Всеукраинского Съезда Поэтов – Карл Доммерштерн, Тамирис и Са Пачико.
А вот и фотоотчёт, за что большое спасибо Любе Козырь! http://kozyr-lubov.livejournal.com/72044.html
А вот и мой личный фотоотчёт.
http://www.facebook.com/album.php?aid=11338&id=100001780761880&l=efaad993fe
http://www.facebook.com/album.php?aid=11395&id=100001780761880&l=44105788ec
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222468
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 16.12.2010
Земля хранящая в веках
Далеких предков очертания
Их сокровенное дыханье
В животворящих родниках
В соцветии целебных трав
В величье берегов скалистых
В тени задумчивых дубрав
Царит их дух благой и чистый
Прислушайся к степным ветрам
В них песнопения народа
Под светлым небом Божий Храм
“Спасения Людского Рода”
Пройди заветною тропой
Вдали от шума городского
И душу погрузив в покой
Избавь от бремени мирского
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215874
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 18.11.2010
Ніколи не плач дівчинко і не хворій,
А якщо надумаєш, то тільки мною.
Я буду завжди тепер лише твій,
Буду жити твоєю лише любов’ю.
Ніколи не сумуй, тобі це не личить,
Ти красива коли смієшся, коли весела.
Я ледь витру сльозу з твого обличчя,
Вона трішки солона й тобою вся тепла.
Ти знаєш як я хочу бачити це завжди,
Прокидатися зранку раніше за тебе,
Дивитися як спиш спокійно поряд ти,
Просто відчувати тепло твоє коло себе.
Пообіцяй що не зникнеш з мого життя,
Я без тебе не зможу насправді жити,
Ти дуже справжня в своїх почуттях,
Не зупиняйся ніколи, продовжуй мене любити.
7.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221290
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 10.11.2010
Герої ще живі. Не вимерли герої,
Романтики ідеї, філософи добра…
Їм слави не давай. Їх не пускай до зброї!
Їм сонце путівник, а не настінний бра.
Настав поета час. І не у славі справа
І зовсім без різниці – горить вогонь чи ні…
Бо не горить вогонь – а втім, вже є заграва
І велич неозора дозріла в глибині…
Герої ще живі. Я їх повсюди бачу.
Брати мені і сестри, ці генії зорі
І хай же конформісти не думають про здачу,
Бо не спинити світла у вранішній порі…
29.10.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219014
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 01.11.2010
За окном барабанит нам дождь,
Грустный символ канувшей любви,
Знаю, ты, от ответа уйдешь,
Твое сердце "не тонет" в крови.
Неизбежно услышу: Adiós,
В алкоголе начну томить боль,
Ведь, я все принимал, лишь всерьез,
В том числе, и наш шанс на любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219313
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 01.11.2010
Більше мужності менше ніжності
У моїх руках з заліза кулак
Щоб відчули ви ударів міцності
Завтра умиратиме так останній кріпак
В кожній пишності менше наглості
Ще кайдани на ногах але душею маг
І без заздрості тільки в радості
Хоч потоп це страх та врятує птах
Моя музика стій в непевності
Може й їде дах з безліч різних саг
Проти ревності і богемності
Лишаю знак непотрібний прах
Твоя зовнішність в білосніжності
Блиск душі в очах мрії на вітрах
Кожна людяність йде у вічності
В пам’яті в віках у майбутніх снах
Менше ніжності більше мужності
У моїх руках з заліза кулак
Щоб відчули ви ударів міцності
Завтра умиратиме так останній кріпак
3.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216810
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 20.10.2010
Незваная осень пришла в мою душу,
Сжигая, как листья сухие, рассветы,
Но всё же, я верю, препятствия руша,
И будто сквозь время ищу тебя... Где ты?
Надежда - немой поводырь при дороге-
Ведёт, как маяк, несмотря на приметы,
И прочь прогоняет пустые тревоги.
Я сердцем пытаюсь почувствовать, где ты.
Уйдя на сраженье с октябрьской прохладой,
Заброшу на полку чужие советы...
Мне грустно сегодня... И мира не надо
Когда мы не вместе.Зову тебя. Где ты?!
Ты нужен мне, слышишь? Как смысл этой жизни,
Как ось для моей обречённой планеты,
Как нежные чувства, как светлые мысли,
Как воздух, вода... Отзовись только, где ты???
20.09.2010
Навеяно незнакомой песней непонятной радиоволны.
Автор фото - Соколов Кирилл
http://sokolovkirill.livejournal.com/10408.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211849
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 06.10.2010
Ещё одна неделя пролетела —
Мы, превышая свою скорость, все живём.
И, задыхаясь, словно под прицелом,
Мы сердцем финишную ленту рвём.
Мы так боимся вдруг остановиться,
Хватаем воздух, обжигая грудь.
Нам счастье иногда чужое снится
И лица тех, кто провожал нас в путь.
Боимся оглянуться, стать терпимей,
Остановиться и понять себя.
Бежим, становимся слабей, ранимей
И понимаем, что бежим мы зря.
В последний раз, мы обрывая ленту
И, делая последние шаги,
Вновь верим лишь в одно - свою легенду,
Что не напрасно жизнь свою прожгли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214019
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 04.10.2010
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А лише згадка про твій герб і прапор
Була сама вже "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213779
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 01.10.2010
Прошу вибачення у читачів і друзів-поетів, але я зробив неприпустиму помилку і пропустив один сонет. Він має йти під номером 19. Тому всі сонети після нього автоматично пересуваються на один порядковий номер.
І Кобзаря безсмертне віще слово
Буде лунати, як Дніпро ревучий,
Буде будити скинути окови
І об"єднатись на Дніпрових кручах.
Його рядки святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
І вірить в перемогу неминучу.
Будуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмиручим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213528
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 30.09.2010
Всегда согнуться легче,чем сломаться,
И с кем попало быть,чем одному,
Ведь не умею я за правду драться,
Меня вы презирайте - я пойму...
В народе очень ценится уменье
Себя представить с лучшей стороны -
Полезное,без всякого сомненья...
А также локти крепкие нужны.
Еще одна черта нелишней будет
Друзей необходимых выбирать,
Не ждать,пока тебя заметят и полюбят.
А я,увы,умею только ждать.
Всегда последним буду я, наверно,
Обидит кто-то - молча ухожу,
Но,как никто,умею быть я верным ...
Не ценят это,как я погляжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41570
дата надходження 06.10.2007
дата закладки 29.09.2010
Вона посуне, як орда Батия,
Обманом візьме Харків і Полтаву,
Червоним змієм поповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору, до Аскольда перебралась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213453
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги, шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Буде знущатись знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213379
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010
Может, хватит обмениваться болью?
Может, хватит жестоко грубить?
Немного еще и смоем кровью,
Что в итоге, нельзя допустить.
Может, хватит менять друг друга?
Мы не пара, довольно стараться.
Я тебе, дорогой, не подруга,
У нас выход один – расстаться!
Не хочу тебя больше мучить,
Отпусти мое сердце на волю.
И надежды мало на случай,
Не держи, я любить не позволю.
Убирайся из мыслей, довольно!
Не хочу тебя в снах наблюдать!
Мне еще в душе очень больно,
Но не стану я больше прощать.
Время лечит обиды и раны,
Мы забудем с тобой наши встречи.
Я любить тебя перестану.
Бал окончен, гасите свечи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213248
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
То дух Русі збудився у могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Узяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
І розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
І ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає -
Знаходячись в самім пупку Європи,
Його свобода знов комусь мішає,
І знову в землю врізались окопи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213229
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Мне на равных с тобой не жить
И на равных с тобой не дышать.
Значит глупо мне рядом быть,
Продолжая о счастье мечтать.
Но какая то странная дрожь,
Пробирает насквозь меня.
Словно к сердцу приставили нож,
Заставляя любить лишь тебя.
Мне на равных с тобой не быть
И на равных с тобой не мечтать.
И уже никого не любить
И вот с этого стоит начать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211283
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 28.09.2010
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв -
Побачивши Вітчизни-мами муки,
Безсмертна юність взяла в руки зброю,
Повіяло одвічним духом Злуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213088
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Відповіді важко знайти на складні питання,
Навіть коли докладаєш багато зусиль,
Мені сумніви сьогодні, завтра назву це кохання,
У всьому житті немає для мене рішень простих.
Кращого хочу і хочу завжди отримати більше,
Так нехай довго, може це дорога і не моя,?
Всю читати тебе, поцілунки в рядках виливаються віршем,
Знай лиш ти, що любов мого серця тепер є твоя.
Весь наш тихим, спокійним ...і світ був до того,
Та слово має також сили як змінити будь-яке життя,
Хай це голосно сказано, тепер розумію живу я для кого,
Все для тебе, найкраща у світі, для тебе усі почуття.
Безмежне небо й потонути хочу в твоєму подиху,
Ти насправді, ти красива, ти для мене стала цілий світ,
Бажаю відчути, торкатись, тіла твого почути мелодику,
І перед моїми очима ти та єдина квіточка і твій цвіт.
Я тут багато думаю: а що я можу дати тобі?
Мабуть ти права, я не вартую біля тебе бути,
"Мене не знаєш, не треба, все ти придумав собі"-
Та чомусь не можу це просто з голови викинути і забути.
Може мрія й мрією, і йтиме в життя майбутнє,
Там бути до виру, знову душі наші - у вічності сіті,
Я не хочу щоб скінчилось потім все сірим буднем,
Лиш ти найкраща у цьому світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213070
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом і згноять в темницях,
А козаки, ніби якусь повину,
Імперську стануть зводити столицю.
І вже чужії землі в наших костях,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козачий,
І коліївський він, і гайдамачий,
Й злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
І пошматують, розірвуть надвоє,
Та закріпачать на століття бідну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212732
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 27.09.2010
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
От ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну ще будуть герої -
Іще Мазепа візьметься за зброю...
Та все те обернеться хіба слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече в старий Дніпро струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І з Січі залишивсь горілий камінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212535
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 24.09.2010
І не твоя у тому тут провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа,
Родючі землі, зіслані нам Богом, -
На них багато дуже є охочих!
І роздирають завше без упину
Історію і тіло України,
А нам кайдани й злидні лиш пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він й державу власну хоче -
То й розірвать за це вони готові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212530
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 24.09.2010
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали стоптані руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то в Дніпра долинах
І возставали лицарі країни.
І знову дзвони били десь на сполох,
Знову тремтів зарозумілий ворог -
То возрождалась ненька Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211796
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
Я дарю тебе мир от души, для души -
Не жалея, сполна, на удачу!
Или, может, другое что нужно - возьми!,-
Ничего от тебя не спрячу.
Я дарю тебе небо и облака,
Яркий луч и стозвонкое эхо.
Я дарю тебе всё, что имею сама:
От души, а не просто для смеха.
Я дарю тебе горы, леса, родники,
Все пространства и все движенья!
И, конечно, Любовь от меня прими, -
Ведь Она есть во мне без сомненья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210939
дата надходження 15.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Сквозь броню обид не пробьешься.
А зачем, казалось, копить?
Кто здесь – ангел… надрывами больше
нету сил спотыкаться. Любви
неприлипчивой высшее благо
не дается душе просто так.
Не ходить, не скулить, как дворняга.
Понимание вам не пятак.
Если нет его – в лавке не купишь.
Не срастается – просто уйди.
Неужели безумствовать лучше,
чем открыть дверь заблудшей любви?!
Ну ошиблась, бедняга – бывает…
Перепутала адрес впотьмах.
Может, бродит по свету другая,
настоящая, ищет тебя…
Так что мучатся, право, не стоит.
И врагов наживать – ни к чему.
Называя влюбленность любовью,
врать зачем-то себе самому.
Если в душах пошла нестыковка,
и в быту на лицо не лады –
половинка не та. И бесспорно –
надо вовремя всем уходить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65582
дата надходження 26.03.2008
дата закладки 14.09.2010
Уже не плачу о тебе,
И для себя я всё решила.
Прошёл случайно по судьбе,
Я не тебя-Мечту любила.
Тебе не суждено понять-
Не о тебе ,увы, скучаю,
Не о тебе мне тосковать,
Одной опять рассвет встречая.
Ты ни при чём,не стану лгать,
Не про тебя стихи слагаю.
Зачем тебе об этом знать,
Ведь ты не понял, я-другая.
А я живу не так,как все-
Иным законам подчиняюсь,
Иду по встречной полосе,
И обывательством не маюсь.
На всё смотрю я свысока,
С рожденья я летать умею.
Тебе открылась я слегка,
Не понял ты-я сожалею…
А значит ты-не тот ,кого
Я жду бессонными ночами.
И одиноко без него
Мне крылья прятать за плечами.
Как трудно мне среди людей,
Я, словно, белая ворона
В огромной стае голубей-
Чужой, враждебной и суровой.
Одна утеха-над толпой
Моё сознание взлетает.
Мне нужен воздух, но не твой-
Мне кислорода не хватает.
Не о тебе мои мечты,
И не тебя прошу о встрече.
Я обозналась, он-не ты,
Ошиблась ,обожглась беспечно.
Не обижайся,всё забудь
И не терзай себя за это ,
Прощай, у каждого свой путь,
Тебе-закаты,мне-рассветы.
22.11.07г. 00.30ч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48170
дата надходження 21.11.2007
дата закладки 14.09.2010
Жизнь моя - сплошные алогизмы...
Что ж! Видать таков он - мой удел.
Бог тебя не обделил харизмой,
Но души, наверно, пожалел...
Впрочем, мне теперь какое дело?
Осуждать тебя я не возьмусь.
Да, не всё сложилось, как хотела.
Мне не больно больше. Это плюс.
Пустота в красивой оболочке...
Я теперь как ценность не храню
Сотни раз прочитанные строчки,
Где душа предстала в стиле "ню".
Допишу запутанную повесть,
Ставя точки. Многоточьям - бой!
Запятых шальная бестолковость
Для других. Но не для нас с тобой.
Не грущу, не плачу, не жалею...
Так и быть - открою свой секрет:
Я тобою больше не болею -
У меня теперь иммунитет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210772
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 14.09.2010
Ты похож на осень, та же пустота
И в глазах любимых ночи темнота.
Прячешь вгляда горечь в бисеринках слёз,
Сединой коснулся волоса мороз.
Рук твоих усталость – осени мотив.
Губ увядших старость – боли негатив.
С осенью вы вместе тянетесь к зиме.
Я одна осталась, в августе. Зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210625
дата надходження 13.09.2010
дата закладки 13.09.2010
Мне осталась тоска да печаль,
А ещё есть – в пустыню дорога.
Ничего мне на свете не жаль,
Ничего не прошу я у Бога.
Пусть любовью своей захлебнусь,
Что сжигает меня – хуже пекла.
Я уйду, но когда-то вернусь,
Возродившись из этого пепла.
В ожидании светлого дня -
На плечё своё руку положишь.
Только, вряд ли, увидишь меня,
И услышать меня, - вряд ли, сможешь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209602
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Він не жорстокий, він жорсткий,
Він посміхається від болю,
Та серце в нього зовсім голе,
Він твій.
Ні, не черствий він, а твердий,
Він втримає в собі стихію:
Вогонь і вітер, та не мрію –
Він твій.
Він весь в собі і всім чужий,
Але з середини палає,
Не зізнається, але знає:
Він твій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209594
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Однажды нам нужно поверить
И прошлого боль прочь прогнать.
Открыть настоящему двери
И прошлому тихо сказать:
«Спасибо, что счастье дарили,
За то, что осталось в мечтах.
За то, что до боли любили,
Последний не сделав свой шаг.
За то, что в любви признавались
Не тем и любили не те.
За то, что без слёз мы прощались,
И жили в пустой суете.
За мудрость разлук без причины,
За счастье ненужных нам встреч.
За то, что хватило нам силы
Осколки счастья сберечь.
Спасибо за радость и слёзы,
И нежность улыбок родных.
За будни и первые розы
В солнца лучах золотых.
За то, что учились мы падать,
За то, что подняться смогли.
И выжила совести правда,
И помним о тех, что ушли.
За то, что мы сможем когда-то
"Спасибо" судьбе вновь сказать
И наши рассветы-закаты
Ещё не один раз встречать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209480
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 06.09.2010
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліса і ріки, пісня солов’їна,
моря, і гори, і пшениця золота!
Коли я чую слово «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут дім мій і моя родина –
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
Це моє щастя - лине з серця знов і знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208871
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 02.09.2010
Снег. Я сгребаю в ладони чернеющий снег
Смог. Я вдыхаю опутанный кромкой дорог
Наг. Безрассудно бессовестно наг пред судьбой
Бег. Не спасет, а лишь только нарушит покой
Век. Хищный век поглощает взъерошенный ум
Нет. Нет ни праведных слов, ни поступков, ни дум
Свет. Призму света, заляпавши копотью тьмы
Мы. Плоть врачуем, душой безразлично больны
Боль. Неуемная боль, молотящая в лоб
Ноль. Уцененная цель для бурлящих утроб
Свод. Издырявив старательно почву и свод
Люд. Страшный суд отрицает и с трепетом ждет
След. Наследив на наследии прошлых времен
Хам. Над толпой поднимает полотна знамен
Мор. Умертвляющий воздух смертельна вода
Мир. Обезумев от ритмов, летит в “никуда”
Кто? Кто прервет, остановит гремящий Хаос?
Кто? Кто услышит невнятнобормочущих “SOS”?
Кто? Разорвет, разомкнет КАРМАГИЧЕСКИЙ круг?
Кто Нам поможет в господ превратиться из слуг?
Бог! Только Я! Только ТЫ! Только БОГ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206952
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 01.09.2010
Я тут…
Маленька ніжна квіточка –
Я перший мамин цвіт,
Немов тихенька зірочка
Побачу теплий світ…
Я знаю…
Я знаю, що я дівчинка,
Маленькі рученята,
Русявії косички,
Блакитні оченята…
Я хочу…
Я хочу народитися,
Побачити весну,
І з матінкою рідною
Відчути цю красу…
Я чую…
Я чую своє серденько
І матінку свою,
І хоч іще не бачила,
Та так її люблю!
Я сміюся…
Так, сміюся, бо щаслива,
В мене є родина,
Я у матінки кохана –
Найкраща дитина.
Я мрію…
Я мрію прожити в любові
Маленька як зірка дитиночка
Співати пісні калинові –
В майбутньому ж я україночка!
Я знаю…
Лежала мама у палаті
І щось невпинно голосила,
І якась тьотя у халаті
Сердито кричала…просила…
Я не бачу…
Нічого не бачу, не дивлюся,
Та чую: лихо…лихо…лихо…
Мене вбила рідна матуся
І стало
Тихо…
Тихо…
Тихо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168812
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 01.09.2010
Опережая боль и губы закусив до крови,
Понять пытаюсь, что я сделала не так?
И жизнь свою на радости и грусть обид раскроив,
Зачем же помню я ненужный мне пустяк?
Зачем же помню слов пустых, нелепых сиплый голос?
Поступков опрометчивых я вижу тень.
И почему настойчиво стучится в сердце совесть,
В давно забытый памятью и сердцем день?
А боль становится такой реальной, ощутимой,
Всё крепче боль сжимает сердце пятернёй.
А помнишь, я была когда-то до обиды сильной?
Смотри, что наше время сделало со мной?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208753
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 01.09.2010
По Г.С. Сковороді
Іду Садом Божественних Пісень,
Вникаю серцем у чарівне слово,
Згоряє з обрієм останній літній день,
З великим Всесвітом заводжу я розмову.
Всесильний Боже, царю трьох світів!
До тебе йду слідами Метра Волі,
Я слухаю його пророчий спів,
Вслухаюся у кожен звук до болю.
Як і колись роздори на землі,
Кубло обманів й злочинів вирує
І чисте серце, наче у броні,
На цій землі, напевно, не ночує.
Бо і броня безсильна перед злом,
Що вперто набирає оборотів,
Спішли послання із святим Павлом,
Вкажи нам як зробити злу супротив.
Духовний Метре, Савович, навчи
Як віднайти ту Силоамську купіль,
Перемогти смертельнії гріхи
І неопалену купину взріть всім вкупі.
Як стати воїном над страхом у душі,
Як з чистой совістю і не боятись вмерти?
Знижайтесь, ангели - проснулися мужі.
Ми йдем, ми - сильні, ми - сильніші смерті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208706
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 01.09.2010
А знаєш, я раптом згадала,
Як мій починався біль-день,
Коли я ще зовсім не знала,
Як люди не люблять людей.
Коли я ще не розуміла
Чом серце повинно мовчать
І скласти повинна я крила
Й забути, що вмію літать.
Коли не могла я дивитись
У очі, що снились мені -
Я знову залИшила ніжність
В яскраво-казковому сні.
Коли мені вслід засміялись
Ті очі холодні й чужі,
А я несла в серці лиш радість,
Яка шепотіла: «Мовчи».
Коли ти пройшовши повз мене,
Як ніби мене й не було,
Кохання у серці завмерло -
Льодинкою стало воно.
А ти і не знав, мій коханий,
Як той починався біль-день,
Коли народилось мовчання,
Бо я зрозуміла людей.
(із життя моєї мами)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208600
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 31.08.2010
Я йшов ногами копаючи гальку
Кольору мокрого асфальту,
Різне каміння із граніту -
В очах весь смуток сего світу…
Як у євреїв, може згодом
Знайду консенсус з цим народом;
Та зараз просто йду в багні
І сумно щось стає мені.
Погляньте, ось де калабаня,
В ній відблиск церкви її баня
І Ленін зразу тут сто кроків,
Й річка нова з гімнопотоків,
Пляшки довкола певно з пива -
Культура в нас прерогатива;
З дитинства йде це виховання,
Лиш імітація, вдавання.
І я чого б так говорив,
Собі придумав, сам створив
Таку ж ілюзію свободи,
Беру й даю сам нагороди.
Тоді і зараз - ще є час.
Я не такий, хоч серед вас.
Такий не я, серед вас хочу
Зняти ярмо, духовну порчу.
Міць того слова що римую,
Ви є щасливі, як вас чують.
Так, дійсно - це фінальна крапка
І А4 - ціла папка.
Всього життя, і не збагнути:
Сірі будинки, сірі люди,
Сіра дорога, мокрий асфальт -
Із твого щастя зняли скальп.
29.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203489
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 30.08.2010
Бачиш генія у моїй душі, хоч насправді – лише каліку
Бог створив колись.., тільки вкотре ти проводжаєш мене до трону…
Я довіку тебе кохатиму.., хоч минатиму – теж довіку
І до скону лиш фотографію цілуватиму… – так, до скону!..
А на небі – все фіолетове; під ногами – мов рай зелено;
Серце проситься в задзеркалля – о яке же воно ледаще!..
Я у сумнівах помиратиму, хоч сміятимусь… – так, шалено!
І романтику подавлятиму.., та писатиму – якнайкраще…
25.08.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207753
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Как мало вас глаза красивые
Как вы редки глаза лукавые
Зелёные и как небо синие
И серенькие но такие славные
Как много вас глаз опечаленных
Так много вас теперь поруганных
Вы редко так будто бы нечаянно
Вдруг в́еселы а то испуганны
Ах как редки взгляды наивные
И с интересом вслед смотрящие
Скромные стеснительные милые
За миг всего так много говорящие
Как мало вас глаза влюблённые
В них и доверие и сч́астие
И вас любовью утомлённые
И вас где светится участие
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
картинка анимированная, просматривать в полном размере
Использованы фотографии:
А.М.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4163
oath
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6637
Татьяны Рыжковой
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7900
Дианы Мак
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5868
мышеня
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7078
Rock Lenok
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7738
Masha Milkina
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7890
маришка
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4540
Черная Стрелка
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5988
nezilovana
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=2431
Лисий Хвост
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6870
наталіса
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8037
и ещё некоторых авторов, которых я не могу идентифицировать
после аварии на сервере.
Если узнаете себя, отзовитесь.
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
сегодня я слушаю
http://www.youtube.com/watch?v=WP3Wpbj4LoQ
сегодня я смотрю
http://www.youtube.com/watch?v=0CFPg1m_Umg
http://club.foto.ru/gallery/photos/1295701/?&author_id=70113
http://video.connect.ua/view=407192
сегодня я читаю
http://nvo.ng.ru/forces/2009-10-09/1_china.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150060
дата надходження 14.10.2009
дата закладки 25.08.2010
Моїй вітчизні цей святковий залп!
Моїй Вкраїні ці святкові перли!
Ми не дамо запхати в катафалк
Її поля, Дніпро, гаї, Говерлу!
Ми не дамо знов мову затоптать,
Ми не дамо похоронити мрію!
Дивись, Вітчизно - це серця горять
Замість вогнів у небі чудодійні!
Наші бажання й віра, наче гніт,
Який несе надію іскоркову,
Ще одна мить - і вибухне весь світ
Тим феєрверком Волі і Любові!
Це твій салют! Салют твоїм полям!
Твоїм ланам, твоїм щедротам й ласкам!
Салют тобі, страждальная земля!
Прийми його! І стань з колін, будь-ласка!
З СВЯТОМ! СЛАВА УКРАЇНІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207618
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 25.08.2010
У грусти разные бывают имена:
Я называю иногда её любовью
И прошлым грусть я называю иногда,
И часто грусть свою я называю болью.
Грусть безоглядной, безымянной может быть,
А иногда она до слёз бывает горькой.
Мне грусть не разрешает прошлое забыть
И угощает из бессонницы настойкой.
Бывает иногда необъяснимой грусть
Своей нелепою, такой пустой тоскою.
Такой вот грусти почему-то я боюсь,
Стараюсь зачёркнуть её стиха строкою.
Так беспокоится, тревожится душа,
Причину грусти мне ночами объясняет.
Живёт грусть скучно и не знает куража,
А разве ваша грусть без имени бывает?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206548
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 19.08.2010
Вечности боль и надменность,
Звёздного неба бездонность.
Душ наших глупая бедность,
Душ наших грусть и бездомность.
Дни превращаются в годы,
Годы столетьями станут.
Мы в небосводы уходим,
Каждый собою обманут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206307
дата надходження 17.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Мыслей я сложный пасьянс
Вновь попытаюсь сложить,
Словно последний мой шанс,
Словно мне некогда жить.
Спутаны мысли и я
Правила путаю вновь.
Знать бы зачем мне дана
Эта сердечная боль.
Знать бы зачем мы слова
Вновь в пустоту дней кричим
И почему иногда
Необъяснимо молчим.
Знать бы куда мы спешим,
Если уже не успеть
И ожиданьям пустым
Дарим нелепую смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198065
дата надходження 27.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Через тривожну білу заметіль.
Через бар*єр морозу, вітру й ночі
Твій погляд бачу з-під розкритих вій -
Такі далекі, милі й рідні очі.
В цім погляді усе моє життя,
Кохання, туга, радість і тривога.
У мить неспокою він кличе з забуття,
Показуючи серцю на дорогу.
І я бреду наперекір вітрам,
Наперекір стихії злоохочій,
А в небі - наче німб, чи талісман,
Мов зорі, незрадливі твої очі!
1989р.
п.Ямбург. Тюмень
Росія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192294
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 01.06.2010